Нас просять помножити 65 один раз.
Буквально, нам треба помножити 65, і ми можемо написати це зі знаком множення або цяткою, але це означає 65 помножити на 1.
І ви можете 2 способами розглянути це.
Ви можете розглядати це як число 65 помножене один раз або ви можете розглядати це як число 1 помножене 65 разів, всі 1 додані.
Одним словом, коли маєте 65 один раз, то це буквально буде 65.
Будь-що помножене на 1 буде тим самим, чим би це не було.
Хоч що б ми множили на 1, то це буде таким самим числом.
Якщо у мене тут є пустий пробіл, помножений на 1, то це буде той самий пустий пробіл.
Тож, якщо у мене є 3 помножити на 1, то я отримаю 3.
Якщо у мене є 5 помножити на 1, то у мене буде 5, тому що, буквально, все це 5 один раз.
Я запишу -- ну не знаю -- 157 помножене на 1, то це буде 157.
Я думаю, що ви вловили суть.
Мистецтво 17 ст. у Нідерландах не назвеш витонченим.
Часто нам показують взаємодію, яка є чудернацько грубою та захопливо відвертою.
Однак, існують вийнятки.
Історії картин Яна Вермера не розповідають історію, вони дають лише припущення.
Хоча це зображення дійсно реалістичне, ми не знаємо, що воно розкриває.
Ми бачимо чоловіка, який досі носить капелюха і накидку.
Він стоїть коло столу з чудовою скатертиною і тримає кувшин з вином.
Здається, наче він хоче долити вина молодій жінці.
Вона підняла фужер і допиває.
І він нетерпляче чекає, щоб наповнити фужер знову, наче хоче її напоїти.
Навпроти неї привідкрите вікно, ми можемо побачити у цьому посилання, бо вітраж такий скромний, наче підказує їй, що потрібно стриматися.
Можливо, картина про її вибір, а чоловік, обличчя якого ми не бачимо, є спокусником.
Таке відчуття, що ці двоє людей не достатньо добре знайомі і цікаво, до чого призведе вино.
Хоча ми і не можемо побачити тут залицяння, бо він стоїть в тіні, ми заледве бачимо його очі, а її погляд повністю затемнений блиском делікатного бокалу, якого вона тримає перед лицем.
Вона не може зараз говорити, вона п'є, вона не бачить далі бокалу.
Відблиск світла, що йде від вітража, повністю її засліпив.
Це ранній Вермер, але вже можна простежити типову присутність світла у приміщенні: в тому, як воно пронизує простір і проходить крізь синю штору.
Він туже тонко підібрав тони зображення кімнати та її форми, неймовірно.
Вермера цікавило світло.
Також бачимо характерну геометрію зображення: квадрат відчиненого вікна, прямокутник рами на стіні, прямокутник спинки крісла, а також квадрати, що рухаються від нас і перспектива на підлозі.
Наче дошка для шахів, створюється чіткий та структурований простір, в який вписується все інше, ми бачимо половину зачиненого вікна, квадратну, інша відчинена, під кутом, також плитка на підлозі, квадратна, але крісло стоїть під кутом.
Ця картина наче розбиває порядок. Розміщення предметів створює напругу від того, що вони не на своєму місці.
Це наче відображення метафоричності взаємодії між двома персонажами.
Таке відчуття, ніби щось має статися.
Персонажі певним чином зв'язані.
Подивіться на концентричні кола, які йдуть від чоловіка: ви маєте цей комір, потім серію складок на накидці, які ловлять світло, відтіняються і падають на його руку.
Рух підкреслюють золоті вставки на сукні жінки, а також складки на бедрах.
Це наче об'єднує персонажів.
Картина базується на гармонії і дизгармонії.
Це також відображається в музичному інструменті, зображеному Вермером. Він означає гармонію і легковажність.
Ми не знаємо, що саме, це питання автор залишає відкритим.
Саме через це, зображення Вермера набуває справжньої поетичності.
Компанії втрачають контроль.
Те, що відбувається на Уол Стріт, виходить за межі Уол Стріт.
Те, що відбувається у Вегасі, опиняється на YouTube.
(Сміх)
Репутація нестійка.
Вірність зрадлива.
Здається, що керівництво є надзвичайно далеким від своїх підлеглих.
(Сміх)
Нещодавнє опитування показало, що 27 відсотків керівників впевнені, що їхні підлеглі отримують натхнення від роботи на своїй фірмі.
Однак, те саме опитування показало, що лише 4 відсотки підлеглих це підтверджують.
Компанії втрачають контроль над своїми клієнтами і робітниками.
Чи справді це так?
Я - роздрібний торговець і тому я усвідомлюю, що, фактично, ніколи не був під контролем.
Як кажуть, твоя репутація - це те, що говорять про тебе інші, коли ти цього не чуєш.
Гіперзв"язок всередині компанії та прозорість ділових відносин дозволяють компаніям чути вас цілодобово.
Вони можуть слухати і приєднуватися до діалогу.
Фактично, вони мають більше контролю над втратою контролю, ніж будь-коли раніше.
Вони можуть вирішити це питання.
Але як?
Перш за все, вони можуть дати клієнтам та робітникам більше повноважень.
Вони можуть співпрацювати з ними над створенням ідей, теорій, розробок, моделей та готових зразків.
Вони можуть надати більше повноважень щодо встановлення цін, так як вчинив гурт Radiohead, дозволивши онлайн реліз свого альбому Покупці самі визначали, скільки вони платитимуть, але ця ексклюзивна пропозиція діяла лише обмежений період часу.
Продаж альбому перевершив усі попередні релізи гурту.
Датська шоколадна компанія Anthon Berg відкрила так звану "благородну крамницю" в Копенгагені.
Там тобі продадуть шоколад, якщо пообіцяєш робити добрі справи своїм близьким.
Так грошові операції перетворюються в людські відносини, а благородність в гроші.
Компанії навіть можуть дати свободу дій хакерам.
Коли вийшов Microsoft Kinect, додаток для управління переміщеннями до ігрової консолі Xbox, це миттєво привернуло їх увагу.
Microsoft спочатку давала хакерам відсіч, але потім змінила свою лінію поведінки, усвідомивши, що активна підтримка цієї спільноти принесе вигоду.
Відчуття співвласності, вільного доступу до інформації, додана вартість - все це допомогло збільшити продажі.
Найважливіше доручення покупцям - це прохання не купувати.
Виробник верхнього одягу Patagonia заохочував своїх потенційних покупців відвідувати eBay, щоб переглянути пропозиції на користовані товари, і підбивати підошви свого взуття, замість придбання нової пари.
Ще радикальнішим кроком компанії у боротьбі проти культу споживацтва був заклик "Не купляй цієї куртки", використаний в рекламній кампанії у пік закупівельного сезону.
Можливо, це ставить під загрозу короткострокові розпродажі, зате вибудовує міцну та тривалу вірність бренду, фундаментом якої є спільні цінності.
Дослідження показало, що надаючи підлеглим більше повноважень керівники роблять їх щасливішими та більш продуктивними.
Бразильська компанія Semco Group ласкаво надає своїм робітникам право самим формувати власний робочий графік і навіть нараховувати собі зарплату.
Як і багато інших компаній, Hulu і Netflix проводять політику безстрокових відпусток.
Компанії можуть давати людям більше контролю, але вони можуть і обмежувати його.
Премудрість ділових відносин говорить, що довіра заслуговується передбачуваною поведінкою, але коли все є узгодженим і стандартизованим, як набувати конструктивного досвіду?
Обмеження повноважень робітників може бути чудовим способом протидіяти можливості вибору і позбавити їх турбот.
Візьмемо для прикладу туристичне агентство Nextpedition.
Nextpedition перетворює подорож на гру з несподіваними пригодами в дорозі.
Агентство повідомляє клієнту про те, куди він відправляється в останню хвилину, інформація надається саме в той момент.
Подібно до цього, датські авіалінії KLM розпочали незвичайну кампанію, коли між пасажирами начебто розігруються маленькі подарунки під час перельоту до місця їхнього призначення.
У Великій Британії Interflora проводила у Твіттері моніторинг користувачів, у яких був не дуже вдалий день, а потім надсилала їм безкоштовний букет квітів.
Чи можуть компанії зробити так, щоб їхні робітники не відчували брак часу? Так.
Примушуючи їх допомагати іншим.
Нещодавнє дослідження засвідчує, що робітники, які виконують додаткові альтруїстичні доручення протягом дня, мають підвищене відчуття загальної продуктивності.
В компанії Frog, на яку я працюю, відбуваються короткі внутрішні зустрічі старих і нових робітників, які допомагають їм швидко налагодити відносини.
Дотримуючись жорсткого порядку, ми надаємо їм менше повноважень, менше права вибору, але ми робимо можливими часті та плідні соціальні взаємодії.
Компанії самі створюють свої статки, і, як усі ми, є надзвичайно чутливими до непрогнозованих досягнень.
Це означає, що вони мають бути більш скромними, більш вразливими, більш людяними.
І на завершення, оскільки внутрішній гіперзв"язок та прозорість ділових відносин викривають поведінку компаній перед широким загалом, залишатися вірними самим собі є єдиною обґрунтованою цінною пропозицією.
Бо, як сказав артист балету Алонсо Кінг:
"Найцікавішим в тобі є ти сам."
Для того, щоб сутність компаній проступала назовні, надзвичайно важливою залишається їх відкритість, але радикальна відкритість не може бути рішенням, бо коли відчинені усі двері, то жодні з них не є відчиненими.
"Посмішка - це двері, які є напіввідчиненими і напівзачиненими водночас," - пише Дженніфер Іґан.
Компанії можуть давати своїм робітникам та клієнтам більше або менше можливостей керувати.
Вони можуть гадати, який ступінь гласності є оптимальним, і скільки має залишатися нерозголошеним.
Або ж керівництво може просто посміхатися і залишатися відкритим для нових можливостей.
Дякую вам.
(Оплески) (Оплески)
(фортепіано)
Стівен:Ми у музеї сучасного мистецтва, на 4-му поверсі,котрий повністю присвячений картинам абстракціоністів- експресіоністів і зараз дивимось на роботу Марка Ротко "№3/№13", виконана у 1949-му.
Бет:Абстракціоністи-експресіоністи люблять не називати свої твори, взагалі,це і є проблемою модерністів. Так,так.
Композиція номер...і так далі
Ну вони ж не хотіли применшити значення,чи не так?
Я зрозуміла.Така невизначеність була ключовою для художників 20-го століття. Це правда.Але на мою думку, "№3/№13"-найбільш дивна назва
Цікаво, як куратори музею ламають голови над назвою цього полотна, будучи не впевненими щодо цього.
Справді,може бути. Я й уявлення не маю.
Ви знаєте,цікаво,що навіть коли мені не подобався якийсь абстракційний твір, то Ротко ніколи не переставав подобатись
Його роботи сповнені такою навислою важкістю
Розкішна меланхолія Саме так!
І я поняття не маю,чому його полотна змушують мене так почуватись
На мою думку, Ротко дуже б зрадів,якби зараз почув вас.Гадаю,що митець хотів аби саме так люди почувались, я навіть здається пригадую його цитату, що якби люди розуміли його роботи, то вони б плакали просто перед творами.
Так, і здається картина на мене так само впливає
На картині присутнє щось красиво похмуре та інколи вам здається,що ви наче дивитесь на вітражні вікна готичного собору.
Тут справді є щось неймовірне,захоплююче.
Тож, те,що викликає такі почуття, крім інших речей на картині, це її "горизонтальність", де форми як і позаду,так і попереду,не мають країв і наче витають.
Так,але у картині щось є таке,що ви можете побачити під шарами фарби та інколи це виринає просто на перед
І це повторюється нескінченно і... Це наче відкриття, процес,так?
Ви можете відчути,як Ротко намагався знайти вихід звідти і знаєте, тут...
Тепер ви наче говорите про Сезана О,це вже цікаво.
На мою думку, тут поєднані як і Сезан,так Мондріан, Про що ви спершу не здогадаєтесь. Ні
Думаю,як ви вже казали,що це полотна, при яких ви розмахували руками,наче летите і я гадаю, що це повністю вірно.
Я довго думав над картинами Ротко,щоб врешті дійти до такого висновку, але, на мою думку, його роботи більше про простір ніж колір.
Тобто, колір,звичайно важливий і чудовий.
Проте ці форми, наче хмари, що витають наче в просторі самі по собі.
Це логічно.
Стало цікаво,коли ви згадали "горизонтальність", так як це і є горизонтальні полотна хоча... Взагалі-то,картина вертикальна
Саме полотно у вертикальному положенні Так,так Але воно створює всеохоплюючий простір дуже важливим способом, а важкість цієї чорної фігури, наче чорна квадратна хмара, згладжує кути.
Настільки зловісно
І через те,що фігура розміщена вище, її центр ваги є ще більш потужним,ви розумієте,що я маю на увазі?
Я відчуваю, наче картина затягує мене. Так і є.
Це те,що ви вважаєте за... Так,ну я так думаю,але також темна фігура витісняє лінію кремового кольору, нижче, потім,темну лінію ще нижче і зелену у кінці Це є досить обтяжливим.
Тут присутня ця неймовірна освітленість хоча, за словами багатьох реставраторів, кольори Ротко втратили свою яскравість тож мені цікаво, як би вони виглядали ще більш світлими
Кольори досить жваві.
Автор також мав на меті не просто завершити картину, а піддати свої роботи плину часу.
Я гадаю,ви знайомі із відомим терміном, "живопису дії", який Розенберг застосував, проте,ми не відносимо Ротко туди, оскільки, на картині присутнє якась центральність та баланс, що є важливими у цій роботі.
Тож,коли ви думаєте про дію,вам одразу згадується Поллок, те як він працював над картиною, нахиляючись над нею
Проте,я вважаю,у цій роботі зображена "тимчасовість" та процес відкриття, і гадаю,що ви цілком праві,оскільки, художник і його переживання пов'язані із цим, в процесі писання картини.
Тож, на мою думку, справжність полотна може справді бути закарбованим у цьому задумі. Відкриття і дослідження художника
Так, відкриття і відчуття.
Саме так,знаєте, це цікаво,так, як... Тоді це щось на кшталт повернення до душі митця
Саме так,це вираження "внутрішнього" але стає кумедно, що в наступному поколінні деякі художники будуть заперечувати це.
Так,оскільки, у картині вбачається психоаналітичний героїзм,котрий бере початок із європейського сюрреалізму і т.д. Із вчень Юнга та Фрейда, але у доволі такій американській манері та масштабності відображає велич і простір.
Справді,наприклад,згадати лише б Воргола котрий,асоціюється у нас із банками супу
Саме так, чи Рушенберга,чи того ж Джаспера Джонса Це наче твердження чим мистецтво насправді є і що воно не стосується внутрішнього душевного стану, що відображено тут
Але у цьому є щось красиво і виразно романтичне, чи не так?
Гадаю,так (фортепіано)
Люди розподіляють одне одного по скриньках з першої секунди зустрічі --
Ця особа небезпечна?
Вона приваблива?
Вона може стати товаришем?
Чи є можливість співпрацювати?
Ми задаємо ці питання, коли зустрічаємо людей, для того, щоб уявити їхнє резюме.
Як тебе звати?
Звідки ти?
Скільки тобі років?
Чим ти займаєшся?
І тоді переходимо до більш особистого.
У вас були які-небудь хвороби?
Ви були розлучені?
У вас погано пахне з рота, коли ви відповідаєте на мої запитання?
Що вам подобається?
Хто вам подобається?
З особами якої статі ви спите?
Я це розумію.
Ми неврологічно запрограмовані шукати людей, схожих на нас самих.
Ми починаємо створювати кліки, як тільки ми достатньо дорослі, щоб відчути, що таке визнання.
Ми єднаємося на основі всього, чого можливо - музичних смаків, раси, статі, кварталу, в якому виросли.
Ми вишукуємо оточення, яке підсилює наш особистий вибір.
Однак іноді лише запитання "Чим ти займаєшся?" виглядає так, ніби хтось відкриває малесеньку скриньку і просить вас втиснутися всередину.
Тому що категорії, наскільки мені відомо, дуже обмежують.
Скриньки завузькі.
І це може стати справді небезпечним.
Тож, поки ми не надто заглибилися, ось мої спростування.
Я зростала у дуже захищеному оточенні.
Я виросла у центрі Мангеттена на початку 1980-х, за два квартали від епіцентру панкової музики.
Мене оминули біль фанатизму та соціальних обмежень релігійного виховання.
Там, звідки я, якщо ви не були трансвеститом чи радикалом, або якимось артистом, ви були диваком.
(Сміх)
Це було не загальноприйняте виховання, але дитиною на вулицях Нью-Йорка, ти вчишся довіряти власним інстинктам, дотримуватися власної думки.
Отож, коли мені було шість, я вирішила, що хочу бути хлопчиком.
Одного дня я прийшла до школи, а діти не дозволили мені грати з ними баскетбол.
Сказали, що не дозволяють грати дівчаткам.
Тож я пішла додому, поголила голову, і повернулася наступного дня й сказала:
"Я хлопчик".
Ну, а хто знає, правда?
Можливо, коли тобі шість, ти можеш так зробити.
Я не хотіла, щоб хтось знав, що я дівчинка, і вони не знали.
Я грала в ці шаради вісім років.
Тож це я у 11.
Я грала хлопця на ім'я Волтер, у фільмі, що називався "Джуліан По".
Я була малим вуличним розбишакою, який ходив за Крістіаном Слейтером і дразнив його.
Бачите, я була дитиною-актором, що подвоїло прояв моєї індивідуальності, тому що ніхто не знав, що я насправді була дівчинкою, яка вдавала хлопчика.
Взагалі-то, ніхто в моєму житті не знав, що я була дівчиною - ані мої вчителі, ані друзі, ані режисери, з якими я працювала.
Діти в класі часто підходили до мене і хапали мене за горло, щоб перевірити, чи є у мене адамове яблуко, або за матню, щоб перевірити, що там у мене.
Коли я ходила в туалет, я розвертала взуття в кабінці так, щоб здавалося, ніби я пісяю стоячи.
Коли я залишалася ночувати у друзів, у мене були приступи паніки, коли я намагалася уникнути дівочих поцілунків, щоб не викрити себе.
Варто сказати, що я не ненавиділа своє тіло чи геніталії.
Я не почувалася не у своєму тілі.
Я відчувала, що розігрувала цю продуману роль.
Я не належала до трансґендерів.
Проте, якби у моїй сім'ї вірили в терапії, вони б, напевно, діагностували мені якесь статеве відхилення і змусили б приймати гормональні ліки, щоб відстрочити статеве дозрівання.
Але конкретно у моєму випадку, я просто прокинулася одного дня у свої 14 і вирішила, що знову хочу бути дівчиною.
Настав період статевої зрілості, і я не мала уявлення, що таке бути дівчиною і була готова зрозуміти, ким я була насправді.
Якщо дитина поводиться, як я, вона не мусить розповідати про свою орієнтацію, чи не так?
Нікого цим не шокуєш.
(Сміх)
Але мене батьки не просили визначитися, хто я.
Коли мені було 15 і я зателефонувала татові, щоб сказати, що закохалася, останнє, що нам спало на думку - це обговорювати наслідки того, що моїм першим коханням була дівчина.
Три роки по тому, коли я закохалася у чоловіка, ніхто з батьків і бровою не повів.
Бачите, це одна із найбільших переваг мого дуже нетрадиційного дитинства, що ніхто мене ніколи не просив визначатися.
Мені дозволили просто бути собою, зростати і змінюватися кожної миті.
Отож, 4, майже 5 років тому закон 8, дебати про одностатеві шлюби, здійняв багато шуму у країні.
І на той час одруження не було чимось, про що я особливо переймалася.
Але мене вразив той факт, що Америка, країна, з такою негативною репутацією в галузі прав громадян, могла так відверто робити ту саму помилку.
І я пам'ятаю, як я дивилася обговорення по телевізору і думала про те, що цікаво, як розмежування церкви і держави фактично проводило географічні кордони в країні між тими місцями, де люди вірили в це, і тими, де не вірили.
І потім - про те, що це обговорення проводило географічні кордони навколо мене.
Якби це була війна з двома сторонами, я б відразу перейшла на сторону гомосексуалів, тому що я точно не була стовідстоковою натуралкою.
На той час я тільки починала виходити з тієї зигзагоподібної кризи визначення особистості восьмирічною дитиною, коли я із хлопчика перетворилася на дивакувату дівчинку, яка була схожа на хлопчика в дівчачому одязі, на повну протилежність цієї убогої, занадто закомплексованої дівчино-дівчини, яка хотіла бути хлопцем на зрештою нерішуче відкриття того, ким я була -- дівчам-шибеником, яке любило як хлопців, так і дівчат, у залежності від їх особистості.
Я провела рік, фотографуючи це нове покоління дівчат, схожих на мене, які почувалися неоднозначно -- дівчата, які каталися на скейті у мереживній білизні, дівчата, які мали хлопчачі зачіски, але фарбували нігті, дівчата, які підбирали тіні під колір розбитих колін, дівчата, які любили хлопців і дівчат, які любили хлопців і дівчат, і які ненавиділи, коли їх обмежували.
Я любила цих людей і поважала їхню свободу, але я бачила, як світ за межами нашої утопії поринув у ці люті дебати, під час яких знавці на національному телебаченні почали прирівнювати нашу любов до розбещеності.
І я раптом чітко усвідомила, що я відносилася до меншин, у своїй рідній країні, лише через один аспект мого характеру.
Я цілком законно і безперечно вважалася громадянином другого класу.
Я не була активісткою.
Я ніколи в житті не розмахувала прапорами.
Але мені надокучало питання: як можна проголосувати за позбавлення прав великої кількості людей, яких я знаю, через одну рису їхнього характеру?
Як вони могли сказати, що ми, як група, не заслуговуємо мати права на рівні з усіма іншими?
А ми взагалі були групою?
І якою групою?
І чи ці люди коли-небудь свідомо зустрічали жертв своєї дискримінації?
Чи вони знали, проти кого голосували і які були наслідки?
І тоді я подумала, що можливо, якби вони поглянули у вічі людям, яких вони класифікували як громадян другого класу, їм би важче було таке зробити.
Вони б, можливо, задумалися.
Вочевидь, я не могла зібрати 20 мільйонів людей на одній вечірці, тож я придумала, як можна їх познайомити за допомогою фотографії, не застосовуючи ніяких штучних елементів, світлотіней, чи будь-яких інших дій з моєї сторони.
Тому що на фотографії можна роздивитися вуса лева, не переймаючись тим, що він роздере вам обличчя.
Як на мене, фотографія - це не просто проявлення плівки, це виявлення глядачам чогось нового, місця, у якому вони ніколи не були, і, щонайважливіше - людей, яких вони бояться.
Журнал Life за допомогою зображень представляв поколінням людей віддалені культури, про існування яких вони не знали.
Тож я вирішила зробити серію дуже простих портретів, знімків (маґшотів), можна сказати.
І я фактично вирішила фотографувати будь-кого у цій країні, хто не був на 100 відсотків натуралом, яких, якщо ви не знали, безмежна кількість.
(Сміх)
Це була грандіозна справа, і нам потрібна була допомога.
Я виходила у страшний холод і фотографувала кожнісінького, кого знала і до кого могла дістатися у лютому близько двох років тому.
Я взяла ці фотографії і пішла до HRC і попросила допомоги.
І вони профінансували два тижні зйомок у Нью-Йорку.
Тоді ми зробили ось це.
(Музика)
Відео:
Мене звуть іО Тілет Райт, і я творчий працівник в галузі образотворчих мистецтв, я народилася і виросла у Нью-Йорку.
(Музика)
Самоочевидною істиною є знімки американського об'єднання геїв, лесбіянок, бісексуалів та транссексуалів.
Моя мета - зробити звичайний портрет будь-кого, хто не 100-відсотковий натурал чи вважає, що він яким-небудь чином належить до осіб ЛГБТ.
Я хочу продемонструвати людяність, яка існує у кожному із нас за допомогою щирості обличчя.
(Музика)
"Ми вважаємо самоочевидною істиною, що всі люди рівні"
Це написано у Декларації незалежності.
Ми, як нація, не спроможні підтримувати моральні норми, на яких заснована країна.
У Сполучених Штатах немає рівності.
["Що для вас рівність?"] ["Шлюб"]
["Громадянські права"] ["Ставтеся до людей так, як ви би ставилися до себе"]
Так просто, коли вам не потрібно над цим задумуватися.
Боротьба за рівні права - це не лише боротьба за одностатеві шлюби.
Сьогодні у 29 штатах, у більшій частині країни, вас можуть законно звільнити за вашу сексуальну орієнтацію.
["Хто відповідальний за рівність?"]
Сотні людей мені давали однакову відповідь:
"Ми всі відповідальні за рівність".
Поки що ми зняли 300 облич у Нью-Йорку.
І ми не спромоглися б зробити навіть половину з того, якби не щедра підтримка організації Human Rights Campaign.
Я хочу поширити проект по країні.
Я хочу відвідати 25 американських міст і хочу сфотографувати 4 000 чи 5 000 людей.
Це мій внесок у боротьбу мого покоління за громадянські права.
Я закликаю вас поглянути в обличчя цих людей і сказати їм, що вони заслуговують меншого, ніж будь-яка інша людина.
(Музика) ["Самоочевидна істина "] ["4 000 облич по всій Америці"] (Музика) (Оплески) іО Тілет Райт:
Понад 85 000 людей переглянули відео, і вони почали надсилати нам електронні листи з усієї країни, у яких вони просили приїхати до їхнього містечка і допомогти їм показати їхні обличчя.
І набагато більше людей, ніж я очікувала, хотіли показати свої обличчя.
Тож я змінила початкову ціль на 10 000 облич.
Те відео було зняте навесні 2011, і на сьогодні я відвідала майже 20 міст і сфотографувала майже 2 000 людей.
Я знаю, що це доповідь, але я б хотіла, щоб ми хвилинку помовчали і просто поглянули на ці обличчя, бо немає нічого, що я могла б сказати, щоб їх доповнити.
Адже, якщо зображення варте тисячі слів, то зображення обличчя варте нового словника.
Тож після подорожування і спілкування з людьми у таких місцях як Оклахома чи Техас із його містечками, ми отримали докази того, що початкове припущення було точним.
Видимість справді відіграє ключову роль.
На шляху до співпереживання знайомство є вихідною точкою.
Як тільки проблема виникає на вашому подвір'ї або у вашій сім'ї, зростає ймовірність того, що ви проявите солідарність або поглянете на проблему з іншого боку.
Звісно ж, під час своїх подорожей я зустрічала людей, які легально відреклися від своїх дітей через їхню сексуальну орієнтацію, а також людей, які були південними баптистами і змінили церкву, бо їхня дитина була лесбіянкою.
Викликати співпереживання - у цьому вся суть самоочевидної істини.
Але ось цікава річ, яку я починала розуміти: самоочевидна істина не стирає відмінностей між нами.
Навіть навпаки, вона на них акцентує.
Вона показує не лише труднощі, які виникають у групі різних людей, а й ті, які має у собі кожна людина.
Справа не в тому, що ми знайшли забагато скриньок, а в тому, що їх було замало.
У якийсь момент я зрозуміла, що моя місія -- фотографувати "геїв" була неправильна у своїй основі, адже існують мільйони різних відтінків гомосексуалізму.
Я намагалася допомогти, а виявилося, що я продовжувала ту саму річ, якої все життя уникала -- ще одна скринька.
У якусь мить я додала до анкети одне запитання -- я попросила людей оцінити себе за шкалою гомосексуальності від 1 до 100.
І я спостерігала за стількома екзистенційними кризами.
(Сміх)
Люди не знали, що робити, бо вони ніколи раніше не стикалися з таким запитанням.
Чи можна виміряти свою відвертість?
Але як тільки вони впоралися із шоком, вони, переважно, вибирали між 70 і 95 відсотками або між 3 і 20 відсотками.
Звісно, було багато людей, які вибирали 100 відсотків того чи іншого, але набагато більша частка людей брали до уваги багато нюансів.
Я зрозуміла, що багато людей у спектрі відносяться до "сірого".
Дозвольте пояснити -- це дуже важливо -- я ніяким чином не стверджую, що вподобань не існує.
І я не звертаюся до проблеми вибору і природніх потреб, тому що, якщо хтось із вас вірить, що сексуальна орієнтація - це вибір, то я вас запрошую спробувати бути сірим.
Я зроблю ваше фото лише за те, що ви спробували.
(Сміх)
Я маю на увазі те, що люди не одновимірні.
Найважливіша річ у відсотковій системі така: якщо тут є гомосексуали і є гетеросексуали, і якщо ми визнаємо, що більшість людей індентифікують себе ближче до однієї із бінарних точок, то між ними існує величезний спектр людей.
І це дуже складно.
Тому що, наприклад, якщо приймається закон, який дозволяє начальнику звільнити робітника через гомосексуальну поведінку, то де саме провести межу?
Ось тут, за людьми, у яких було 1 чи 2 стосунків з протилежними статями?
Чи тут, за людьми, у яких було 1 чи 2 стосунків із тією ж статтю?
Коли саме стають громадянином другого сорту?
Ще одна цікава річ, про яку я дізналася під час роботи над проектом і подорожей, це те, наскільки неефективно об'єднувати людей за сексуальною орієнтацією.
Після стількох подорожей і зустрічей зі стількома людьми, мушу визнати, що серед ЛГБТ є стільки ж поганих і хороших людей, демократів і республіканців, людей різних соціальних статусів та протилежних таборів, які тільки можна уявити, так, як і в цілому світі.
Окрім того, що нас об'єднують спільні проблеми з правами, і що у нас однакова історія про боротьбу та упередження, те, що ми не натурали не має означати, що у нас є щось спільне.
Отож, у безкінечному потоці облич, на які завжди перетворюється самоочевидна істина, що, сподіваюся, з'являтиметься на щораз більшій кількості трибун, автобусних зупинок, білбордів, сторінок у Фейсбуці, заставках, можливо, переглядаючи цю процесію людства, почне траплятися щось цікаве і корисне.
Сподіваюся, ці категорії, ці протилежності, ці занадто спрощені скриньки стануть зайвими і зникнуть.
Тому що насправді вони не характеризують нічого з того, що ми бачимо, нікого з тих, кого ми знаємо і ким ми є.
Перед нами - люди у всій своїй багатогранності.
І коли ми їх бачимо, нам важче заперечити їхню людяність.
Принаймні, я сподіваюся, що буде важче заперечити їхні права.
Отож, особисто мене ви б вирішили позбавити права на житло, на всиновлення дітей, на одруження, права робити тут покупки, жити?
Ви б відмовилися від мене, якби я була вашою дочкою, братом чи сестрою, матір'ю чи батьком, сусідом, кузеном, дядьком, президентом, працівницею міліції чи пожежником?
Запізно.
Адже я вже одна із них.
Ми вже всі ними є і завжди були.
Тож, будь ласка, не зустрічайте нас як чужинців, а як таких самих людей, як і ви, крапка.
Дякую.
(Оплески)
Поговоримо про проектування гумору, що є досить цікавим явищем, але зводиться до дискусій щодо нещирості, і що в одних випадках гумор відповідає дійсності, а в інших - ні.
Отже, я з Нью-Йорку, звідси - 100% відповідності.
Взагалі-то, це смішно, адже коли говорити про гумор, 75% - найбільше, на що доводиться розраховувати.
Немає особи, яка була б на 100% задоволена від жартів, окрім цієї панянки.
(Відео) Жінка (сміється)
Боб Менкофф:
Це моя перша дружина.
(Сміх)
Принаймні в цьому у нас все складалося.
(Сміх)
Тепер погляньте на цю карикатуру.
Хочу вказати на те, що карикатура представлена з журналу The New Yorker (Нью-Йоркер), цей чарівний "кеслонський" тип (вид шрифту), тому і виглядають карикатури досить безневинно.
Тут ідеться про невеличкий жарт щодо старіння, і ви знаєте, людям це може навіть подобатися.
Але, як я вже казав, неможливо задовольнити всіх.
Неможливо задовольнити і цього добродія:
(e-mail коментар до карикатури) "Ще один жарт про старого білошкірого мужчину.
Ха-ха, дотепно.
Це смішно, якщо ви молоді і невиховані, але одного дня і ви зістарієтесь, хіба помрете раніше - чого я вам і бажаю".
(Сміх)
The New Yorker - це радше вразливе середовище, дуже легко залишитися з розквашеним носом.
І одна з речей, яку усвідомлюєш, що це незвичне середовище.
Ось я - один, хто говорить з вами.
Ви ж - колектив.
Ви чуєте і знаєте сміх один одного.
У The New Yorker це відходить за межі широкої аудиторії, і коли ви власне дивитеся на це, і коли ніхто не знає, над чим хтось сміється, і коли ви поглянете на суб'єктивність у даному гуморі, то це стає цікаво.
Подивімося на цю карикатуру.
"Приголомшливі дані про антидепресант".
(Сміх)
Справді, це бентежить.
Подумайте тепер, більшість із вас сміялася з цього.
Так?
Вам здавалося, що це кумедно.
Ця карикатура здебільшого змушує усміхатися, але ось он-лайн дослідження, яке я зробив.
Близько 85% людей вподобали карикатуру.
Сто дев'ять респондентів віддали оцінку 10, найвищу.
Десять - лише одиницю.
Зараз представлені індивідуальні коментарі.
"Я люблю тварин!!!" - так, вони дуже люблять їх.
(Сміх)
"Я не хочу їм робити боляче.
Це зовсім несмішно".
Ця людина поставила оцінку 2.
"Я не люблю дивитися на страждання тварин, - навіть якщо це карикатура".
У таких випадках я кажу, що ми використовуємо знеболююче чорнило.
Іншим людям було смішно.
Це, власне кажучи, і є справжньою природою поширення гумору, коли ви не заражені ним.
Гумор є своєрідною розвагою.
Усім розвагам притаманний подих небезпеки, щось, що може піти не так, проте ми любимо відчувати себе захищеними.
Ось зоопарк.
Небезпечно.
Там є тигр.
Клітка захищає нас.
Такий собі різновид забави, еге ж?
Зараз на екарні - поганий зоопарк.
(Сміх)
Політично коректний, але кепський з цього зоопарк.
Але ось такий варіант - найгірший.
(Сміх)
Отже, маючи справу з гумором від The New Yorker, уявіть собі, де ж цей тигр буде знаходитися?
У якому ракурсі існуватиме небезпека?
Як же вам з цим бути?
Моя робота - переглядати 1000 карикатур за тиждень.
Але The New Yorker може опублікувати лише 16-17, а у нас тисяча карикатур.
Звісно, багато, багато з них ми забраковуємо.
Ми могли б розміщати більше карикатур, якби не публікували статті.
(Сміх)
Але це була б величезна втрата, з якою я міг би прожити, проте це не применшувало б її розміру.
Карикатуристи приходять до журналу щотижня.
Звичайний карикатурист, який працює з журналом, створює від 10 до 15 ідей в тиждень.
Але більшість з них забраковуються.
Така природа будь-якої креативної діяльності.
Багато з них поступово ідуть геть.
Деякі залишаються.
Мет Діфі - один із них.
Це одна з його карикатур.
(Сміх)
Дрю Дернавіч "Імпровізована вечірка у бухгалтерів".
"А тепер ми попросимо у присутніх викрикнути будь-які числа навмання".
По Нот.
"З ним все гаразд.
Хотілося б лише, щоб був більш проізраїльським".
(Сміх)
Тепер я знаю все про відмову, бо коли я звільнився (насправді мене копнули) зі школи психології і вирішив стати карикатуристом, природній перехід, у період з 1974 по 1977 надіслав 2000 карикатур до The New Yorker, і отримав всі 2000 відмов від них.
Ви справді продали карикатуру клятому The New Yorker] (Сміх)
Дякуємо за проявлений інтерес] магічно перейшли до такого.
[Овва!
Ви продали нарешті.
Звичайно, це було не так насправді, але це були мої емоції на той час.
І звісно ж, це не гумор The New Yorker.
Що ж таке тоді гумор The New Yorker?
Після 1977 я почав співпрацювати з The New Yorker і продавати карикатури.
А року 1980 я підписав такий бажаний договір з The New Yorker, де я стер деякі частини, бо це не ваша справа.
Від 1980р.
"Дорогий м-р Манкоф, відповідно до узгодженості, складеної між нами і т.д. і т.п." --стерто--
"за будь-які ідеї малюнків."
З повагою до ідей малюнків, ніде у договорі не вказується слово "карикатура".
Словом "ідея малюнків" необхідно називати карикатури у The New Yorker.
Отже, що ж таке ідея малюнку?
Це щось таке, що вимагає роздумів.
Це не просто карикатура.
Ця ідея вимагає осмислення з боку карикатуриста і з власного боку, щоб зробити з цього карикатуру.
(Сміх)
Ось деякі, взагалі ви побачите мою підбірку інтелектуальних карикатур.
"У світі не існує справделивості.
Існує лише трішки справедливості в світі.
Світ просто існує".
Це те, у що вірять лемінги.
(Сміх)
Коли The New Yorker і я робили коментарі, ми зрозуміли, що карикатура несе в собі певну невизначеність щодо суті.
От про що ця карикатура?
Хіба про лемінгів?
Ні, вона - про нас.
Це є мій власний погляд на релігію, на те, що суть справжнього конфлікту - це суперечки всередині релігії, у кого ж найкращий уявний друг.
(Сміх)
А це моя найвідоміша карикатура.
"Ні, в четвер не вийде.
Як щодо ніколи, ніколи вас влаштує?"
Вона друкувалася тисячі разів, повний плагіат.
Навіть є на стрінгах, але скорочена до "Як щодо ніколи, ніколи тебе влаштує?"
Ці приклади представлені як зовсім різні види гумору, але вони страшенно схожі.
У кожному зразку наші сподівання ігноруються, розповідь переключається.
Тут присутні невідповідність і контраст.
У "Ні, в четвер не вийде. Як щодо ніколи, ніколи вас влаштує?" ми маємо поєднання ввічливості і посилання на грубість.
Так і працює гумор.
Це пізнавальна взаємодія, у якій змішуються дві непоєднувальні речі, що тимчасово існують у наших думках.
Він одночасно і ввічливий, і грубий.
Тут ми бачимо пристойність The New Yorker і вульгарність самої мови.
По суті таким чином працює гумор.
Отже, я аналітик гумору, сказали б ви.
Е.Б.
Вайт сказав: "Аналіз гумору - це як розтин жаби".
Нікому це нецікаво, і жаба помирає.
Я планую вбити декілька, але це не буде геноцидом.
Насправді це змушує мене -
Погляньмо на ці картиинку. Вона є цікавою,
"Публіка, що сміється".
Тут зображені люди, франти зокрема, але всі сміються, сміються всі, окрім одного парубка.
Хто ж цей чоловік?
Він - критик.
А саме критик гумору, і я ж змушений бути в тій самій позицій, коли я в The New Yorker, і є небезпека, що я стану таким самим чоловіком.
Маємо невеличке відео, зняте Метом Діфі, їх уявлення про те, як ми перебільшуємо.
(Відео) Боб Манкофф:
"Оооо ні!
Ееех.
Оооо.
Хммм.
Занадто смішно.
Можна було б, але у мене не той настрій.
Буду насолоджувати сам.
Можливо.
Ні.
Неа.
Ні.
Перебільшено.
Не до кінця зрозуміло.
Зображено якраз, але таки несмішно.
Ні.
Ні.
Заради Бога, ні, тисяча раз ні.
(Музика)
Ні.
Ні.
Ні.
Ні.
НІ. [4 години потому]
Хех, а це добре, так, що у нас тут?
[Декілька годин після ланчу] (Сирена)
"Хочеш канапку з шинкою і сиром?" Б.М.:
"Ні".
Працівник:
"Добре.
Яловичина на квашеному хлібі?"
Б.М.:
"Ні".
Працівник:
"Копчена індичка з беконом?".
Б.М.:
"Ні".
Працівник:
"Фалафель?" Б.М.:
"Дай погляну.
Еее, ні".
Працівник:
"Смажений сир?" Б.М.:
"Ні".
Працівник:
"Сендвіч з беконом, латуком і помідором?".
Б.М.:
"Ні".
Працівник:
"Шварцвальдська шинка і моцарела з яблучною гірцицею?" Б.М.:
"Ні".
Працівник:
"Зелений салат з квасолею?" Б.М.:
"Ні".
(Музика)
Ні.
Ні.
Точно ні.
Ні.
Забирайтесь геть.
(Сміх)
Таке собі перебільшення над тим, чим я займаюся.
Ми забраковуємо дуже багато карикатур, так багато, що навіть є книги "Колекція відмов".
"Колекція відмов" не зовсім у стилі гумору New Yorker.
І ви бачите тут неробу на тротуарті, який пиячить, а його лялька-черевомовець блює.
Бачите, це не є гумор від New Yorker.
Це замальовка від Мета Діфі, одного з наших картуністів.
Наведу вам деякі приклади гумору від колекції відмов.
"Я роздумую над тим, щоб взяти дитину".
(Сміх)
Маєте цікавеньке -- злочинний сміх, сміх всупереч своїм переконанням.
(Сміх)
"Дупа-замість-голови.
Будь ласка, допоможіть".
(Сміх)
Тепер, щодо контексту цієї книги, що каже "Карикатури, які ви ніколи не бачили і не побачите у The New Yorker", такий гумор є ідеальним.
Спробую пояснити, чому.
Існує думка, що гумор - це таке собі добродушне паплюження.
Іншими словами, якщо щось є смішним, ми мусимо розуміти, що це погано і добре водночас.
Якщо ми думаємо, що щось геть погане, ми кажемо:
"Це несмішно".
А якщо щось абсолютно гаразд, то в чому жарт?
Так?
Щодо добродушно, то прикладом є "Як щодо ніколи, ніколи тебе влаштує?"
Це грубо.
Світ не має бути таким.
У цьому ж контексті ми відчуваємо, що це в порядку.
Тож у контексті "Дупа-замість-голови.
Будь ласка, допоможіть". маємо добродушне паплюження.
Якщо ми говорим про статтю у журналі The New Yorker...
"Армія Т-клітин:
Чи може імунна реакція тіла допомогти лікувати рак?" Заради Бога!
Ви от читаєте про ці розумні речі, науковий аналіз імунної системи.
Тут глип догори, а там маємо:
"Дупа-замість-голови.
Будь ласка, допоможіть".
Жах.
Тут паплюження згубне.
Так воно не працює.
Немає такого поняття, як смішно саме по собі.
Усе залежатиме від контексту і наших сподівань.
Можна дивитися на це таким чином.
Це є вид так званої мотиваційної теорії про наш вигляд, теорія про мотивацію і про наш настрій, і як наш настрій визначає речі, які нам подобаються або не подобаються.
Коли ми у веселому настрої, нам хочеться пригод.
Ми прагнемо активності.
Тоді ми відчуваємо хвилювання.
Коли ж ми у цілеспрямованому настрої, ми стривожені.
"Колекція відмов" якраз із цієї частини.
Вам хочеться стимулу, хвилювання.
Хочеться переходити межі.
Це як парк розваг.
Голос:
"Поїхали".
(Крики)
Він сміється.
Загроза і безпека водночас, неймовірна збудженість.
Жарту немає.
Його і не треба.
Якщо ви достатньо схивлюєте і простимулюєте людей, вони будуть сміятися з найменшого.
Це ще одна карикатура з "Колекції відмов".
"Дуже затишно?"
Ця карикатура про тероризм.
The New Yorker охоплює дуже різні сфери.
Ця сфера по-своєму жартівлива, але і сповнена певним змістом, і у цій сфері карикатури різні.
Зараз покажу карикатури, які The New Yorker зробив одразу після вересня 2011, дуже вразливий простір для використання гумору.
Як би The New Yorker нападав тут?
Це не було б щось у стилі хлопця з бомбою, який каже:
"Дуже затишно?"
Або ще ця карикатура, яку я не показав, бо подумав, що це могло б бути образливо.
Карикатура великого Сема Гроса, події відбуваються після дискусії Мухаммеда, де Мухаммед на небі, терорист-смертник весь розірваний на шматки, і він каже до смертника:
"Отримаєш незайманих, коли ми знайдемо твій член".
(Сміх)
Краще не було б малювати.
Першого тижня ми не публікували карикатур.
Це була чорна діра для гумору, і правильно.
ВІн не завжди доречний.
Але наступного тижня з'явилася така карикатура.
"Думала, що більше ніколи не сміятимусь. А тоді побачила твій піджак".
Суть її в тому, що якби ми були живі, ми б ходили кудись сміятися.
Ходили, щоб існувати. Ось ще одна.
"Якщо не вип'ю третє мартіні - терористи переможуть".
Ці карикатури не про них, а про нас.
Гумор відображається на нас.
Найпростіше, як можна використати гумор (і цілком законно), - це дружньо пожартувати над ворогом.
Це називається диспозиційний гумор.
Таким є 95% гумору.
Тільки не в нас.
Ось ще одна карикатура.
"Я б не проти жити у фундаментально ісламістському штаті".
(Сміх)
Гумору не потрібна мішень.
У The New Yorker мішенню є ми.
Тобто читачі і карикатуристи.
Гумор є самомислячим і змушує нас задумуватися над зарозумілістю.
Карикатура Роза Часта: хлопець, який читає некролог.
"На 2 роки молодший за тебе, на 12 років старший, на 3 роки молодший, вік хвилина в хвилину, саме твого віку".
Напрочуд мудра карикатура.
The New Yorker також певним чином намагається показувати у карикатурах щось, окрім жартів, щось про нас.
От іще одна.
"Я стала вегетаріанкою, бо це корисно. Потім це стало питанням моралі, а тепер - щоб подратувати людей".
(Сміх)
"Вибачте, здається, це якось неправильно, що лише я можу щезнути з поля зору".
Тут акцент зроблено на наші манії, нарцисизм, крах надій і слабкості, саме наші, а не чиїсь іще.
The New Yorker вимагає виконувати певну пізнавальну роботу, і ми можем побачити це в Артура Кестлера, який виконав "Акт створення" про стосунки між гумором, мистецтвом і наукою, що можна назвати бісоціацією.
Потрібно скласти докупи ідеї з різних систем координат і робити це щвидко, щоб зрозуміти карикатуру.
Якщо різні системи координат не сходяться разом у приблизно перших 0,5 секунд - це не смішно, але зараз буде.
Різні системи координат.
"Ти ж спав з нею, правда?"
(Сміх)
"Лессі!
Клич на допомогу!"
(Сміх)
Французький армійський ніж.
(Сміх)
А це Айнштайн у ліжку:
"Для тебе це було швидко".
(Сміх)
Тепер карикатури, що спантеличують.
Ось ця заплутала б багатьох.
Скільки людей знають, що вона означає?
Собака показує, що хоче погуляти.
Це сигнал для ловця у бейсболі, щоб вигуляти собаку. [Тут: гра слів, walk - вигуляти, але також це ситуація в бейсболі]
Тому ми запускаємо фільм про проблемні карикатури, який називається "Я не розумію: IQ тест із карикатур The New Yorker".
(Сміх)
Ще одне, чим The New Yorker заплутує, - це невідповідність, і невідповідність, яку я вам показую, є певною основою гумору.
Щось, що є абсолютно нормальним або логічним, не має бути смішним.
Але невідповідність діє так, що спостережний гумор - це гумор усередині сфери реальності.
"Мій начальник завжди вказує, що мені робити". Так?
Таке буває.
Це гумор усередині реального життя.
Інше, ковбой каже корові:
"Неймовірно.
Я б хотів знайти 5 тис таких, як Ви".
Ми розуміємо, що це безглуздо.
Але ми співставляємо.
По шкалі безглуздя маємо таке:
"Чорт забирай, Гопкінсе, хіба ти вчора не отримав службової записки?"
Якось трохи заплутано, не сходиться докупи.
Загалом, люди, яким більше до вподоби нісенітниці, насолоджуються абстрактним мистецтвом, вони більш ліберальні, менш помірковані.
Та коли і ви, і я вигадуємо гумор, немає жодного змісту порівнювати одне з іншим.
Це такий собі "шведський стіл", який поєднав усе цікаве.
Отже, підведу підсумок написом з карикатури, який узагальнить усе про карикатури The New Yorker.
[Напис на таблиці: Зупинись і подумай] "Це таки змушує тебе зупинитись і подумати, чи не так?"
(Сміх)
І тепер, коли ви дивитесь на карикатури New Yorker, я б хотів, щоб ви зупинились і подумали над ними трішки більше.
Дякую.
(Оплески)
Дякую.
(Оплески)
Починаючи нашу подорож у світ економіки, я думаю, я почну з цитати одного з найвідоміших економістів усіх часів, шотландського філософа Адама Сміта.
Він і насправді один з найперших справжніх економістів з тієї перспективи, яку ми розглядаємо зараз.
Це висловлювання з його "Багатства Націй", опублікованого у 1776, за збігом, того ж самого року що і Декларація Незалежності США, і це одне з його найпопулярнішніх висловлювань.
Він загалом, де він це господарюючий суб'єкт, не тільки не бере до уваги cуспільний інтерес, але при цьому й не знає наскільки він поширює його.
Спрямовуючи певну галузь так, щоб ця галузь була підконтрольна цьому індивідуальному суб'єкту з метою принесення найбільшої цінності лише для нього він переслідує лише власну вигоду. Він переслідує лише власну вигоду і тут, як і у багатьох інших випадках, він невидимою рукою направляється до досягнення мети, що зовсім не входила в його наміри.
Поняття "невидима рука" відоме.
Направлений невидимою рукою до досягенення мети, яка не була частиною його намірів.
Він каже, коли кожна окрема людина діє в своїх власних інтересах, це часто природньо приводить до тих переваг, яких жоден з цих індивідумів не очікував. Далі: це не завжди погано для суспільства, що воно не було частиною цього інтересу.
Тобто, це не обов'язково погана річ.
Переслідуючи власну вигоду, індивідуум часто досягає вигоди суспільства навіть ефективніше ніж, якби вигода суспільства була у його інтересах.
Це дійсно досить сильне твердження. І це є основою капіталізму.
Саме тому, я зауважив, що ця праця була опублікована того ж року, що і Декларація Незалежності США, тому що, ймовірно Батьки-засновники США написали Декларацію Незалежності США, Конституцію, котра насправді говорить, що значить бути демократичною країною, які громадяни мають права.
Але Об'єднані Штати, зі своїм досідом бути американцем, щонайменше так само знаходяться під впливом роботи Адама Сміта, під впливом цих засновницьких ідей капіталізму. І так сталося, що вони обидва виникли приблизно в один час.
Але ця ідея не завжди настільки інтуїтивна.
Господарюючі суб'єкти переслідуючи свою вигоду свої власні інтереси та цілі можуть досягти для суспільства більшого, ніж кожен з них міг би досягти намагаючись переслідувати ідею загального благополуччя суспільства.
І я не думаю, що Адам Сміт зазначив, що це завжди добре для когось, хто стурбований лише власними інтересами, або що це погано для людей думати про наслідки своїх дій у загальному сенсі, але він каже, що часто.. часто дія, спрямована на власну вигоду могла б призвести до покращення.
Могла б призвести до більших інновациій. Могла б првести до кращого інвестування. Могла б призвести до збільшення загального багатства, до більшої частки для кожного.
Beni kendine aşık ettin, şüphesiz bunu hissettim.
Uzaklaşmayı denedim ama çok sıcaktın eridim.
Tamamen unutuldum, şimdi yeniden hatırlanmak istiyorum.
Ömrüm yettiğince senin için her şeyi yapacağım ve beni ilahi bir güçten başka şey durduramaz.
Artık biraz kazanma ve öğrenme sırası bana geldi.
Artık çekinmeyeceğim, bekleyemem artık seninim ben.
Zihnini serbest bırak ve benim gibi bak.
Düşüncelerini serbest bırak ve artık değilsin tutsak.
Kalbine bir sor, orada aşk bulacaksın aşk, aşk, aşk.
Coşkulu insanların müziğini dinle. Sen de dans et ve şarkı söyle.
Bir bütünün parçasıyız biz.
Bizim en tabi hakkımız sevilmek, sevilmek, sevilmek, sevilmek, sevilmek.
Artık çekinmeyeceğim,
Bekleyemem artık eminim.
Zorlaştırmaya gerek yok vaktimiz kısıtlı hem, bu bizim kaderimiz seninim artık ben.
Senden uzakta aynanın karşısında çok vakit geçirdim, daha net görebilmek için canımı dişime takarak.
Fakat nefesimden cam buğulandı, bende bir yüz çizdim ve güldüm.
Sanırım orada söylediğim şey, gururunu yenmen ve benimle gelmen.
Bunun için daha iyi bir sebep olamaz.
Bu bizim hedefimiz, ismimiz erdem bizim.
Artık çekinmeyeceğim, bekleyemem artık seninim ben.
Zihnini serbest bırak ve benim gibi bak.
Düşüncelerini serbest bırak ve artık değilsin tutsak.
Kalbine girdiğimde, göklerin senin olduğunu göreceksin.
O zaman lütfen yapma, yapma.
Zorlaştırmaya gerek yok vaktimiz kısıtlı zaten.
Bu, bu, bu bizim kaderimiz ve seninim ben.
Давайте подумаємо трохи про степені нуля.
Як ви думаєте, чому дорівнює 0 в першій степені?
Я заохочую вас зупинити відео тут.
Давайте подумаємо.
Одне з визначень піднесення до степеня говорить про те, що потрібно почати з 1, і потім домножати її на основу степеня кількість разів показника степеня.
Це означає 1 помножити на, давайте я візьму правильний колір, 1 помножити на 0.
Ви множите 1 на 0 один раз.
1 помножити на 0. Це дорівнює 0.
А чому ви думаєте дорівнює нуль в квадраті, або 0 в другій степені?
І ще раз, ви можете, один з шляхів, почати з одиниці, почати з 1 і помножити її на 0 двічі.
Тобто, помножити на 0 і ще раз на 0.
І чому ж це буде дорівнювати?
Коли ви множите щось на 0, ви завжди отримуєте 0.
Я думаю, ви вже бачите закономірність.
Якщо я візьму будь-яке ненульвое число, піднесу у бідь-яку ненульову степінь, тут ненульове число.
Це буде дорівнювати 0.
Тут виникає цікаве питання.
Чому дорівнює 0 в нульовій степені?
До цього, 0 в мільйоній степені дорівнює 0.
0 в трильйоній степені дорівнює 0.
Навіть у від'ємній чи дробовій степені, про які ми ще не говорили.
Поки степінь ненульова результат буде дорівнювати 0.
У цьому є свій сенс.
Тепер давайте подумаємо про нульову степінь, давайте подумаємо що значить нульова степінь, тому що на правду це глубоке питання.
Але я дам вам підказку.
Насправді, чому б вам не зупинити відео, і не подумати самостійно чому буде дорівнювати 0 в нульовій степені.
Є два шляхи для наших думок.
Ви можете сказати, що 0 в будь-якій ненульовій степені дорівнює 0, то чому б не поширити це правило на всі степені, і сказати що 0 в будь-якій степені дорівнює 0.
Можливо, 0 в нульовій степені дорівнює 0.
Але є, ще один шлях, який ми вже розглядали, від полягає у тому, що будь-яке ненульве число,
Якщо піднести будь-яке ненульове число у нульову степінь, ми вже розглядали це питання, ви починаєте з 1 і множите її на це ненульове число 0 разів, тобто результатом буде 1 для ненульових чисел.
Тобто результатом завжди буде 1.
Може нам сказати, чому б не поширити це правило на всі числа із нулем включно.
Можливо тоді 0 в нульовій степені дорівнює 1.
Так ми склали аргументацію, що 0 в нульовій степені дорівнює 1.
Ви вже бачите тут парадокс, складений з логічно вірних аргументів.
З цією математикою можна швидко заплутатись.
Обидві аргументації виглядають правильними.
І те, що 0 в нульовій степені дорівнює 0, і те, що 0 в нульовій степені дорівнює 1.
І коли математики потрапляють в такі ситуації, коли всі аргументи однаково правдиві, але вони обидвоє не є природніми.
Кожне пояснення призводить до появи складнощів у математиці.
Тому математики вирішили, у більшості своїй, і ви звичайно знайдете людей, які не погодяться з цим і скажуть
"Мені більше подобається цей варіант, а не інший", але у більшості, вони залишають результат невизначеним.
0 в нульовій степені невизначений, у як мінімум загальноприйнятій математиці.
У деяких ситуаціях результат може бути визначеним як один із цих випадків.
Тобто 0 в будь-якій ненульовій степені дорівнює 0.
І будь-яке ненульове число у нульовій степені дорівнює 1.
Але нуль в нульовій степені залишається під знаком питання.
(Оплески)
(Музика) (Оплески)
Люди завжди спостерігали, що якщо якесь тіло рухається, отже, це рухоме тіло, що переміщається сюди, то таке тіло зупиняється самостійно.
Якщо з таким тілом нічого не робити, то воно зупиниться в якийсь момент.
Воно припинить свій рух.
З іншого боку, якщо потрібно, щоб тіло рухалося, вам необхідно буде прикласти до нього силу.
За нашого життя ми жодного разу не бачили, щоб тіло продовжувало рух безкінечно без впливу чогось на нього.
Здається, щось завжди буде зупинятися.
Ось чому більшу частину в історії людства, ймовірно, ще з доісторичних часів, але ми точно знаємо - від стародавніх греків і аж до 1600 років, отож, щонайменше 2000 років - існувало припущення, що "всім тілам властиво зупинятися".
Тілам властиво переходити в стан спокою або зупинятися
А якщо ви хочете, щоб вони продовжували рухатися, то вам необхідно прикласти до нього певну рівнодійну сил.
І ще раз, це повністю відповідає щоденному досвіду людини, це те з чим всі ми зіштовхуємося впродовж усього життя.
Проте, у 1600 роках з'явилися ці джентельмени і ви певно здивуєтесь, побачивши тут трьох джентельменів, адже ми тут говоримо про перший закон Ньютона.
Насправді, один з цих джентельменів - сер Ісаак Ньютон.
Ось тут, це - Ньютон (посередині).
Але ось ці двоє мали б здобути таке ж визнання тому, що вони описали те ж саме, що й перший закон Ньютона, і зробили вони це ще до Ньютона.
Це - Галілей. Галілео Галілей.
А це - Рене Декарт.
Вони по-різному описують закон, але саме Ньютон отримує за це визнання тому, що він розширює його іншими законами та законом гравітації, і це було основою класичної механіки, і, здається, аж до 20 століття описувало, як, в більшості випадків, все відбувається насправді.
А в своєму неймовірному здогаді, який був тоді не просто інтуїцією, (отож, ми наближаємось до 1600х років) ці три джентельмени висловили, що, можливо, все відбувається інакше.
Можливо, тіла мають здатність зберігати власну швидкість та напрямок.
І якщо їх власна швидкість дорівнює нулю, вони перебуватимуть в стані спокою. Допоки на них не подіє неврівноважена сила.
Отже, це повністю протилежна думка.
Протягом більш ніж 2000 років тіла могли самі зупинятися, щоб вони продовжили рух, було потрібно прикласти силу.
Ця трійця стверджує, що тіла мають здатність постійно утримувати рух, а зупинити їх ви можете лише якщо почнете діяти на них: прискорювати або змінювати швидкість, отож, або їх швидкість, або напрямок певним чином діють на них з неврівноваженою силою.
Ви мені скажете:
"Сел, що відбувається?
Ви щойно пройшли це, сказали, що це охоплює більша частина історії людства, включаючи і мою власну, це те, що я бачив (справа вгорі).
Як тоді ці троє можуть стверджувати, що це тіло може рухатись вічно?"
Здається, що це все не так.
А їх неймовірний здогад, що ж, можливо, ці тіла самостійно не можуть зупинятися, а лише при взаємодії з їхнім середовищем, силами, що діють протилежно до їх руху.
Отож, коли ви думаєте, що на це тіло нічого не діє, насправді його намагається зупинити рівнодійна сил.
А саме в цьому прикладі рівнодійною сил є сила тертя. Це взаємодія між блоком та землею.
Отож, коли ви думаєте, що на це тіло нічого не діє, насправді його намагається зупинити рівнодійна сил, тобто сила тертя.
І ці хлопці розуміли це, адже вони заявили, що якби це була природна властивість блоку, незважаючи на середовище, він мав би завжди зупинятись подібним чином.
Але вони розуміли, якщо поверхню зробити більш гладкою, то це тіло буде рухатись далі і далі.
Можливо, якби ви усунули силу тертя, якби зробили поверхню повністю гладкою, повністю рівною, то це тіло справді б рухалося вічно.
А тоді ще не запускали супутників та не досліджували відкритий космос, проте цей експеримент не був заснований лише на самій інтуїції.
Тоді ви запитаєте, що станеться коли застосувати силу?
Адже в щоденному житті, якщо я хочу перенести телевізор через кімнату, я застосовую силу на нього.
Тоді б ці хлопці вам відповіли, що все, що ви робили, якщо ви зберігаєте швидкість телевізора незмінною, то все, що ви робили - протидіяли негативній рівнодійній сил.
Отже, якби телевізор повільно рухався по килиму, це була б сила тертя, що діє всупереч руху тіла, а тому ви суттєво її врівноважуєте, коли штовхаєте телевізор.
Якщо ви повністю її врівноважуєте, то ви може зберігати швидкість телевізора.
Якщо ви хочете її прискорити, вам треба буде прикласти ще більше сили у напрямку, якому ви рухаєте телевізор.
(звучить музика)
Ми знаходимось у музеї Прадо у Мадриді і перед нами автопортрет Альбрехта Дюрера 1498 року, де він, на мою думку, зображає себе майже як денді.
Він написав його у віці 26-ти років і про це говорить надпис під вікном.
Видно, що він пишається своєю зовнішністю і своїм вбранням, і особливо тим, як він вміє малювати.
Це надзвичайно цікаво, бо він тут зображає самого себе.
Але він не просто відтворює себе з точки зору подібності, з точки зору класу, до якого він прагне, з точки зору представлення його особистої естетики, з точки зору вибору костюму, але він також репрезентує себе, як художника, так?
Як ремісник, як надзвичайно здібна особа.
Але в той же час, він і заперечує ці самі здібності, зображуючи себе не в образі художника, робітника, а одягнутим у надзвичайно дорогі лайкові рукавички, і зовсім не в робочому оточенні, а так, ніби він вельможа.
І важливо пам'ятати, що коли художник працює над автопортретом, він, ймовірно, дивиться у дзеркало, і у нього в руках фарби, і пензлі, і він знаходиться у студії та малює.
А тут він усі ці речі цілком усвідомлено прибрав, щоб зобразити себе по іншому.
І тому руки зображені дуже штучно.
Але в якомусь сенсі для мене тут все одно багато що пов'язано з його особистістю художника.
Гадаю, він не просто зображає себе, він зображає свої уміння, в деякому сенсі, це свого роду портфоліо.
Прагнучи заявити, що мистецтво є інтелектуальною роботою.
О, розумію! Це і є розгадка, так? Це ідея, що живопис, насправді, є інтелектуальною діяльністю - це не просто робота ремісника чи столяра.
Це те, що відбувається у свідомості митця, і, таким чином, заслуговує на зовсім інший рівень поваги.
(звучить музика)
Коли для промови в тебе є лише 21 хвилина, здається, що два мільйони років - це дуже довго.
Але для еволюції два мільйони років - це ніщо.
Та все ж за два мільйони років людський мозок збільшився майже втричі, від мозку нашого предка, Хомо Хабіліс, що важив фунт із чвертю до майже трифунтового шматка м'яса, який кожен з нас носить між вухами.
Що ж є такого у великому мозку, що природа так хотіла дати кожному з нас?
Виявляється, що коли мозок потроюється в розмірі, він не лише стає втричі більшим, а й отримує нові структури.
І однією з причин, чому наш мозок став таким великим, є те. що він отримав нову частину, що називається лобовою часткою.
Зокрема частину, що зветься префронтальною корою.
Що ж таке для нас робить префронтальна кора, що могло б пояснити всю архітектурну реконструкцію людського черепа за крихту еволюційного часу?
Виявляється. що префронтальна кора робить багато речей, але однією з найважливіших її функцій є функція симулятора досвіду.
Пілоти практикуються на симуляторах польотів, щоб не робити справжніх помилок в літаках.
Людські створіння мають це чудове пристосування, з яким вони фактично можуть мати якийсь досвід в голові перед тим, як випробувати його вживу.
Це те, чого не міг робити жоден з наших предків, і жодна тварина не може робити це так, як можемо ми.
Це чудове пристосування.
Це вкупі з протиставленим великим пальцем, прямоходінням і мовою, одна з речей, які перенесли наш вид із дерев прямісінько в торгові центри.
Всі, -- (Сміх) -- ви всі це робили.
Ну знаєте, "Бен і Джеррі" не роблять цибулево-печінкового морозива.
Це не тому, що вони трохи зробили, спробували і сказали "Фу".
А тому, що не покидаючи своє крісло, ви можете симулювати той смак і сказати "фу" ще перед приготуванням.
Давайте поглянемо, як працюють симулятори досвіду.
Давайте пройдемо швиденьку діагностику перед тим, як я продовжу.
Ось два різних майбутніх. Я запрошую вас розглянути їх, спробувати симулювати і сказати мені, яке з них вам подобається більше.
Одне з них - виграш у лотереї.
Це близько 314 мільйонів доларів
А інше - паралізовані кінцівки.
Подумайте хвилинку.
Вам, певно, здається. що ви не потребуєте цієї хвилинки.
Цікаво, що є інформація про ці дві групи людей, інформація про те, наскільки щасливими вони є.
І саме це ви очікуєте, чи не так?
Але це не інформація. Я вигадав це!
Ось ця інформація.
Ви провалили цей неочікуваний тест, хоча минуло лише п'ять хвилин лекції.
Бо насправді за рік після втрати контролю над ногами, і за рік після виграшу в лотерею, паралітики і переможці почуваються однаково щасливими.
Ну, не засмучуйтеся через невдачу в першому тесті, бо всі і завжди провалюють неочікувані тести.
Дослідження, що проводилися в моїй лабораторії економістами і психологами по всій країні, відкрили щось дуже для нас дивне, що ми назвали "впливом зсуву", і це є властивість симулятора працювати погано.
Тому що симулятор переконує вас, що між різними результатами є більша різниця, аніж насправді.
І з польових та лабораторних досліджень ми бачимо, що перемога чи поразка на виборах, здобуття чи втрата коханих, здобуття або нездобуття підвищення, успішне чи неуспішне складання тесту в коледжі і так далі, мають набагато менший вплив, інтенсивність та тривалість, ніж очікують люди.
Насправді, нещодавні дослідження - це мене дуже здивувало- нещодавні дослідження, що показують, як великі життєві травми впливають на людей, кажуть, що коли це сталося більше трьох місяців тому, бувають лише деякі винятки, то це жодним чином не впливає на стан вашої щасливості.
Чому?
Бо щастя можна синтезувати.
Сер Томас Браун в 1642 році писав " Я найщасливіший поміж людей,
Я маю в собі те, що може перетворювати бідність в багатство, лихо в процвітання.
Я більш невразливий, ніж Ахілл; доля не має жодного місця, куди може мене вдарити."
Що за дивні пристрої має в голові цей чоловік?
Виявляється, такі ж чудові прилади, має і будь-хто з нас.
Людські істоти мають щось, що ми можемо назвати "психологічною імунною системою".
Це система когнітивних процесів, переважно несвідомих когнітивних процесів, що дозволяє їм змінювати сприйняття світу таким чином, щоб краще почуватися у світах, де вони опиняються.
Як і сер Томас, ви маєте цю машину. на відміну від сера Томаса, ви про це навряд чи знаєте.
Ми синтезуємо щастя, але думаємо, що щастя - це річ, яку треба знайти.
Думаю, з власного досвіду ви знаєте багато прикладів людей, що синтезують щастя, але все-таки, я покажу вам трохи експериментальних доказів, і ходити за доказами далеко не треба буде.
Для перевірки, оскільки я це сказав в одній з лекцій, Я взяв примірник Нью Йорк Таймс і спробував знайти приклади людей, що синтезують щастя.
І ось вам троє чоловіків, що синтезують щастя.
"Я себе почуваю набагато, набагато краще фізично, фінансово, еміційно, розумово і так далі." " Я ні хвилини не шкодую.
Це був чудовий досвід." "Я вірю, все повернулося на краще"
Хто ж ці люди, які настільки щасливі?
Що ж, перший - Джим Райт.
Дехто з вас має досить років, щоб пам'ятати: він був спікером Палати представників і пішов у відставку після того, як молодий республіканець Ньют Джингріч знайшов записник з тіньовими угодами, які той укладав.
Наймогутніший демократ країни. втратив усе.
Він втратив гроші, втратив владу.
Що ж він міг сказати про це після стількох років.
"Я себе почуваю набагато, набагато краще фізично, фінансово, еміціойно, розумово і в усіх інших сенсах".
Який інший сенс міг би бути кращим?
Рослинний?
Мінеральний?
Тваринний?
Він і так все детально перерахував.
А про Моріса Бікхема ви ніколи не чули.
Моріс Бікхем вимовив ці слова, коли його звільнили.
Йому було 78 років.
Він провів 37 років у тюрмі штату Луізіана за злочин, який не скоював.
Він був повністю реабілітований у віці 78 завдяки ДНК тесту.
І що ж він мав сказати про свій досвід?
"Я не шкодую ані секунди.
Це був неймовірний досвід."
Неймовірно!
Цей хлопець не каже:
"Ну, знаєте, там було кілька хороших хлопців.
Там був спортзал."
Він вживає - "неймовірно," слово, яке ми зазвичай використовуємо для опису релігійного переживання.
Гаррі С.
Ленгерман вимовив ці слова, і його ви могли б знати, а не знаєте, бо в 1949 році він прочитав невелику статтю в газеті про лоток з гамбургерами, який належав якимось братам МакДональдс.
І він подумав, "Це справді гарна ідея!"
Тож він зустрівся з ними.
Вони сказали:
"Ми можемо продати вам франшизу за 3000 баксів."
Гаррі повернувся в Нью-Йорк і попросив брата, інвестиційного банкіра, позичити йому 3000 доларів. і безсмертними словами його брата були:
"Ти ідіот, ніхто не їсть гамбургерів."
Він не хотів позичати брату гроші, а за півроку
Рею Кроку прийшла в голову така ж ідея.
Виявляється, люди таки їдять гамбургери, і згодом Рей Крок став найбагатшою людиною Америки.
І ось нарешті - знаєте, це найкращий зі світів - дехто з вас впізнає на цьому фото молодого Піта Беста,. який був першим ударником Бітлз. доки вони, як ви знаєте, послали його за чимось і втекли. і підібрали Рінго під час туру.
Ну, в 1994, коли в Піта Беста брали інтерв"ю,
-так, він все ще ударник, так, він студійний музикант - він сказав таке: " Я щасливіший зараз, ніж міг би бути з Бітлз"
Існує якась важлива річ, якої варто повчитися в цих людей, і це - секрет щастя.
Ось він, врешті ми його розкриємо.
По-перше: досягніть влади, багатства і престижу, а потім втратьте це.
По-друге: проведіть в тюрмі стільки часу, скільки зможете.
По-третє: зробіть когось іншого дуже, дуже багатим.
І нарешті: ніколи й не мрійте про Бітлз.
Гаразд.
Зараз я, як і Зі Френк, можу передбачити вашу наступну думку, а саме: "Ага. так." Бо коли люди синтезують щастя, так як, схоже, робили ці джентльмени, ми їм всміхаємося, але далі закочуємо очі і кажемо,
"Ну що ж, тобі ж та робота була непотрібна." "ох, гаразд, ти ж справді мав з нею небагато спільного, і ти це зрозумів якраз тоді, коли вона жбурнула обручку тобі в лице."
Ми хмикаємо, бо віримо, що синтетичне щастя не такої ж якості як те, що ми могли б назвати натуральним щастям.
Що це за терміни?
Натуральне щастя - це те, яке ми маємо, коли отримуємо те, до чого прагнемо. а синтетичне щастя - це те, яке ми виробляємо, коли не отримуємо того, що хотіли.
І в нашому суспільстві ми щиро віримо, що синтетичне щастя нижчого гатунку.
Чому ми в це віримо?
Що ж, це дуже просто.
Яка ж економічна машина продовжувала б працювати, яби ми вірили, що, не отримавши те, що хочемо, ми будемо такими ж щасливими, як і отримавши?
Прошу вибачення у свого друга Метью Рікарда, але торговий центр, заповнений дзен-буддистськими монахами не буде особливо прибутковим, тому що вони недостатньо хочуть речей.
Я хочу запропонувати таку думку, що синтетичне щастя є настільки ж справжнім і тривалим, як і те щастя, на яке ви натикаєтеся, коли отримуєте саме те, чого прагнули.
Оскільки я - вчений, тому збираюсь довести це не за допомогою риторики, а помаринувавши вас певною кількістю даних.
Давайте я спершу покажу вам експериментальну парадигму, яка використовується, щоб продемонструвати синтез щастя у звичайних літніх людей.
І це не мій винахід.
Цій парадигмі 50 років, і називається вона "парадигма вільного вибору".
Все дуже просто.
Ви приносите, скажімо, шість предметів, і просите відсортувати їх від того, що найменш сподобалося, до того, що найбільш.
В нашому експерименті в якості предметів для сортування використовуються репродукції Моне.
Отож, кожен може відсортувати ці репродукції Моне від тієї, що подобається найбільше, до тої, що найменше.
Тепер ми пропонуємо вам вибір:
"У нас в комірчині випадково знайшлися додаткові репродукції.
Одну з них ви заберете додому, як приз.
В нас там випадково опинилися номер три і номер чотири," - кажемо ми.
Це трохи складний вибір, тому що жодна з картинок не є набагато бажанішою за іншу, але природньо, люди переважно вибирають номер три, тому що він їм сподобався трохи більше. ніж номер чотири.
Трохи пізніше - це може бути 15 хвилин, а може, й 15 днів - ті самі предмети кладуться перед учасником, і його просять знову відсортувати ці предмети.
"Скажіть, наскільки вони вам подобаються зараз".
Що далі?
Дивіться, як синтезується щастя.
Це результат, що повторювався раз у раз.
Ви спостерігаєте, як синтезується щастя.
Хочете побачити це ще раз?
Щастя!
"Та картинка, що в мене, насправді краще, ніж я думав!"
Те, що я не отримав - фігня!"
(Сміх) Це і є синтез щастя.
І яка на це правильна реакція?
"Ага, так!"
Що ж, ось ще один експеримент, і я сподіваюся, що це переконає вас в тому, що "Ага, так!" було неправильною реакцією.
Ми провели цей експеримент з групою пацієнтів які мали антероградну амнезію.
Це госпіталізовані пацієнти.
Більшість з них має синдром Корсакова, поліневритичний психоз, що означає - вони надто багато пили, і не могли більше нічого запам'ятовувати.
Розумієте?
Вони пам'ятають своє дитинство, але коли ви зайдете в палату й відрекомендуєтесь, а потім залишите кімнату, вони не впізнають вас, коли ви повернетеся.
Ми привезли наші репродукції Моне до лікарні.
І попросили цих пацієнтів відсортувати їх, від тієї, що їм сподобалася найбільше, до тої, що сподобалася найменше.
Потім ми дали їм вибрати між номером три і номером чотири.
Як і всі інші, вони сказали,
"Иии, дякую, док! Це класно!
Мені б пригодилася нова репродукція!
Я візьму номер три."
Ми пояснювали, що вишлемо їм номер третій.
Потім збирали матеріали і виходили з кімнати, і відраховували півгодини.
Повернувшись до кімнати, ми кажемо, "Привіт, це знову ми."
Пацієнти, будь вони благословенні, кажуть, "О, док, мені шкода, в мене проблеми з пам'яттю, тому я тут.
Я не пригадаю вас, навіть якщо зустрічав вас раніше."
"Справді, Джим? Не пригадуєш?
Я тут був із репродукціями Моне?"
"Вибач, док. Я лише хочу, щоб ти відсортував для мене ці картинки від найкращої, до тої, що тобі подобається найменше."
"Нічого, Джим.
Що ж вони роблять?
Ну, давайте спершу перевіримо, чи в них справді амнезія.
Ми питаємо цих пацієнтів, яка картинка в них уже є, яку вони вибрали минулого разу, яка вже їхня.
І ми виявили, що пацієнти з амнезією просто вгадують.
Це нормальний контроль, і якби я провів його з вами, всі б ви знали, яку репродукцію вибрали.
Але якщо я проводжу його з хворими на амнезію, вони без поняття.
Вони не можуть вибрати свою репродукцію з-поміж інших.
Ось що роблять нормальні піддослідні - вони синтезують щастя.
Розумієте?
Це є зміна в підрахунку вподобань, зміна від першого разу, коли вони сортували, до другого.
У нормальних піддослідних спостерігається магічний ефект, який я вам показував раніше, а зараз демонструю у вигляді графіка -
"Та, що в мене є, краща, ніж я думав.
Та, якої в мене нема, від якої я відмовився, не настільки хороша, як здавалося."
Люди з амнезією роблять те ж саме.
Подумайте над цим результатом.
Цим людям більше подобається та репродукція, що у них є, але вони не знають, що вона в них є.
"Ну, так" - неправильна відповідь.
Те, що ці люди робили, коли синтезували щастя. вони справді чесно змінювали свою емоційну, гедоністичну, естетичну реакції на ту картинку.
Вони кажуть це не тому, що вона у них є, бо вони не знають, що в них вона є.
Тепер, коли психологи показують вам стовпчики, ви знаєте, що вони показують вам середні дані про багатьох людей.
І ще, кожен з нас має цю психологічну імунну систему, цю здатність синтезувати щастя, та декому з нас цей фокус вдається краще, ніж іншим.
І деякі ситуації дозволяють кожному робити це ефективніше, ніж інші ситуації.
Виявляється, що свобода
- здатність приймати рішення і змінювати свої рішення - - є другом природного щастя, тому що вона дозволяє вам вибирати зі всіх тих чудесних перспектив і знайти собі таку, яка принесе найбільше радості.
Але свобода вибору
- змінювати і приймати рішення - є ворогом синтетичного щастя.
І я покажу вам, чому це так.
Ділберт вже знає, звичайно.
Ви вже переглядаєте комікс, поки я говорю.
"Технічна підтримка Догберта.
Як мені можна вас образити?"
"Мій принтер друкує пусту сторінку після кожного документа."
"Чому ж ви скаржитеся на те, що отримуєте безкоштовний папір?"
"Безкоштовний?
Хіба ви даєте мені не мій папір?"
"Ти що, чоловіче!
Порівняй якість безкоштовного паперу з якістю твого фігового звичайного паперу.
Лише дурень чи брехун може сказати, що вони виглядають однаково!"
"А!
Коли ви про це згадали, він і справді здається шовковистішим!"
"Що ви робите?"
"Я допомагаю людям приймати речі, які вони не в змозі змінити." Справді.
Психологічна імунна система діє найкраще, коли ми повністю застрягли, коли ми в пастці.
Саме це є різницею між побаченнями і шлюбом, правда?
Тобто, ви йдете на побачення з хлопцем, і він колупається в носі; ви не йдете на друге побачення.
Ви одружені з хлопцем і він колупається в носі?
Так, в нього золоте серце;
Не торкайся найдорожчого. Правильно?
(Сміх)
Ви знаходите шлях бути щасливим з тим, що сталося.
Далі я хочу вам показати, що люди не знають цього про себе, а незнання цього може завдати нам значної шкоди.
Ось експеримент, який ми проводили в Гарварді.
Ми відкрили курси фотографії, чорно-білої фотографії, і дозволили студентам приходити і вчитися працювати у темній кімнаті.
Ми дали їм камери, вони ходили по кампусу, і робили 12 знімків їхніх улюблених викладачів, кімнат в гуртожитках, собак, та інших речей, які вони хотіли мати як згадку про Гарвард.
Вони приносили нам камеру, ми робили відбитки, вони вибирали дві найкращі фотографії, а потім ми шість годин вчили їх використовувати темну кімнату, і вони друкували два фото, і мали дві прекрасні фотографії формату 20 х 25 см з зображенням важливих для них речей, і ми казали,
"Від якої ви можете відмовитися?"
Вони казали.
"Я маю відмовитися від однієї?"
"Так.
Одна нам потрібна як доказ групового проекту.
Тому ви повинні віддати мені одну.
Ви маєте зробити вибір.
Вам дістанеться одна, і мені одна."
В цьому експерименті були дві можливості.
В першому випадку студентам казали, "Але знаєте, якщо ви захочете змінити свою думку, я завжди візьму іншу, ще є чотири дні до того, як я надішлю її в головний офіс, я зроблю це з радістю" -- (Сміх) - так, "головний офіс"--
"Я з радістю поміняюся з вами.
Насправді, Я принесу її вам у кімнату і віддам.
Просто напишіть мені е-мейл.
А краще я сам зв"яжуся з вами.
Якщо ви колись передумаєте, її можна повернути."
Іншій половині студентів кажуть геть протилежне:
"Робіть ваш вибір.
До речі, пошта відходить, ох, через дві хвилини, до Англії.
Ваше фото буде летіти через Атлантику.
Ви більше ніколи його не побачите."
А далі, половину студентів з кожної групи просять передбачити, наскільки їм подобатиметься фотографія, яку вони залишать собі, і фотографія, яку вони віддадуть.
Інших студентів просто відсилають назад до гуртожитків і наступних три-шість днів перевіряють їхнє вподобання, задоволення від фото.
І ось що ми виявили.
По-перше, прогнози розвитку подій, зроблені студентами, виявились такими:
Вони думають, що, можливо, фото, яке вони вибрали, буде подобатися їм трохи більше, ніж те, що вони залишили, але це статистично незначні відмінності.
Для незворотньої частини показник трохи більший, але в цілому немає великого значення чи студенти перебували в зворотніх чи незворотніх умовах.
Неправда.
Вони виявились поганими прогнозистами.
Бо ось що сталося насправді.
В обох випадках - і перед шансом помінятися, і п'ять днів потому людям, котрі мали визначеність у тому фото, в яких не було вибору, яким не можна змінити свою думку, фото дуже подобається!
А люди, що роздумують--"Чи повинен я його поміняти?
Чи я взяв правильне?
Може, це не найкраще фото?
Може, я залишив хороше фото?" - вбили себе.
Їм не подобалося їхнє фото, і насправді, навіть після того, як пройшли строки обміну фото, їм все ще воно не подобалося.
Чому?
Тому що зворотні умови не є сприятливими для синтезу щастя.
Нарешті, фінальна частина експерименту.
Ми беремо повністю нову групу наївних Гарвардських студентів і кажемо, "Знаєте, ми проводимо курси фотографії, і можемо провести їх двома способами.
Можемо робити так, що після того, як ви зробите два фото, у вас буде чотири дні, щоб подумати, або ми проводимо інший курс, де ви знімаєте два фото і робите вибір зразу ж, і ніколи не можете змінити рішення.
Ох!
66 процентів студентів, дві третини, хочуть ходити на курси, де в них буде можливість передумати.
66 процентів студентів вибрали відвідування курсів, після яких вони будуть глибоко незадоволені фотографією.
Тому що вони не знають умов, за яких виростає синтетичне щастя.
Бард сказав все найкраще, звісно, ітут він висловлює і мою точку зору, але робить це гіперболічно:
"Немає ні добра, ні зла / Лиш мислення дає йому подібний сенс"
Це гарна поезія, але це не може бути цілковитою правдою.
Невже дійсно нема нічого доброго чи поганого?
Чи справді це той випадок, коли хірургія жовчного міхура і подорож до Парижа є насправді одним і тим же?
Це схоже на IQ-тест з одним питанням.
Вони не можуть бути одним і тим же.
У прозі це висловлено пишніше, але й ближче до істини, батько сучасного капіталізму Адам Сміт сказав таке.
Над цим варто подумати:
"Велике джерело і нещасть, і розладів людського життя, схоже, випливає з перебільшення відмінностей між однією постійною ситуацією та іншою...
Деякі з цих ситуацій можуть, без сумніву, заслуговувати на перевагу, але жодна з них не заслуговує на те, щоб її домагатися з тим пристрасним запалом, який змушує нас порушувати правила чи то розсудливості, чи то справедливості, або порушувати майбутній спокій наших душ, чи то через сором від згадок про нашу влаcну нерозсудливість, чи через докори сумління за жахи нашої несправедливості."
Перефразую: так, деякі речі кращі за інші.
Ми повинні мати уподобання, що визначають нам одну перспективу, а не іншу.
Але коли ці уподобання ведуть нас надто швидко і сильно через те, що ми перебільшили різницю між цими майбутніми, ми ризикуємо.
Коли наші амбіції приборкані, ми працюємо з радістю.
Коли наші амбіції не зв'язані рамками, це змушує нас брехати, ошукувати, красти, шкодити іншим, жертвувати справді важливими речами.
Коли наші страхи під контролем, ми розсудливі, ми обережні, ми вдумливі.
Коли наші страхи не обмежені та роздмухані, ми зухвалі і ми боягузливі.
Урок, який я хочу вам дати цією інформацією, такий: і наші бажання, і наші тривоги до певної міри роздмухані, тому що ми маємо внутрішню можливість виробляти саме той продукт, за яким ми безперервно ганяємося, коли набираємось досвіду.
Дякую.
Я б хотіла розповісти про свого батька.
В нього хвороба Альцгеймера.
Перші симптоми почали з"являтися майже 12 років тому, а формальний діагноз було поставлено у 2005 році.
Зараз він тяжко хворий.
Він не в змозі самостійно їсти та вдягатись. Він не знає, де знаходиться, в якому часі, і це дійсно дуже важко.
Мій батько був для мене героєм і наставником більшу частину мого життя. А останні десять років я спостерігаю, як він згасає.
Мій батько не один такий.
В світі майже 35 мільйонів людей живуть із різними видами слабоумства.
Очікується, що до 2030 року ця цифра подвоїться до 70 мільйонів.
Це величезна кількість людей.
Слабоумство лякає нас.
Збентежені обличчя та тремтячі руки людей з розумовими розладами, кількість хворих людей - ось те, що нас страшить.
І через цей страх ми схильні до одного з двох.
Ми або все заперечуємо:
"Це не про мене, я не маю до цього відношення, зі мною такого ніколи не трапиться".
Або вирішуємо запобігти слабоумству, і цього дійсно ніколи не трапиться з нами, бо ми зробимо все так, щоб хвороба нас не зачепила.
Я ж шукаю третього шляху: готуюся захворіти хворобою Альцгеймера.
Профілактика - це добре, і я роблю все можливе для запобігання хворобі Альцгеймера.
Я правильно харчуюсь, щодня роблю фізичні вправи, тримаю свій мозок в активності - все, як радять дослідження.
Хоча ті ж дослідження доводять, що ніщо не може забезпечити 100% захист.
Від долі не втечеш.
Так і сталося з моїм батьком.
Мій батько був професором-білінгвістом в університеті.
Він захоплювався шахами, грою в бридж та вів колонки редактора.
(Сміх)
Але в нього все одно розвинулось слабоумство.
Чому бути, того не минути.
Особливо, якщо ви це я, адже Альцгеймер - спадкова хвороба.
То ж я готуюсь захворіти хворобою Альцгеймера.
Спираючись на те, що я дізналась, піклуючись про хворого батька та досліджуючи, як це - жити зі слабоумством, у своїй підготовці я концентруюсь на трьох речах:
Я змінюю рутинність на задоволення, я працюю над своїм фізичним станом, і, найскладніше, я намагаюсь стати кращою людиною.
Почнемо із захоплень.
Коли у вас розумовий розлад, вам усе складніше весело проводити час.
Ви не можете сидіти та вести довгі бесіди зі старими друзями, бо ви їх не впізнаєте більше.
Дивитись телевізор стає важко і, здебільшого, лячно.
А читати й зовсім неможливо.
Коли вам доводиться піклуватись про когось з розумовими розладами, ви йдете на спеціальні курси. Там вас вчать займати хворих звичними для них справами, які потребують активності та не обмежені часом.
Для мого батька такою справою виявилось заповнення бланків.
Він був професором в державному університеті; він знає, що таке паперова робота.
Він підписується в кожному рядку, перевіряє всі графи, вписує числа туди, де, на його погляд, вони мають бути.
Це наштовхнуло мене на думку: чим би зайняли мене мої оглядальники?
Я батькова донька.
Я люблю читати, писати, я багато думаю про глобальне здоров"я.
Може, вони б дали мені наукові журнали, щоб я заповнювала поля нерозбірливим почерком.
А, може, вони дали б мені розмальовувати таблиці та графіки?
Я намагаюсь навчитися практичним речам.
Мені завжди подобалось малювати. Тож я активно займаюся цим, хоч в мене дуже погано виходить.
Я вивчаю основи оріґамі.
Можу зробити чудову коробочку.
(Сміх)
Я вчусь в'язати. І вже можу зв"язати клубок.
Знаєте, зовсім неважливо, добре чи погано це в мене виходить.
Важливо, що мої руки знають, як це робити.
Адже, чим більше речей мені знайомо, тим більше речей мої руки можуть робити, і тим більше речей я зможу виконувати з насолодою, коли мій мозок почне згасати.
Кажуть, що люди, зайняті справами, більш щасливі, за ними легше доглядати, і це, навіть може допомогти уповільнити прогрес хвороби.
Для мене це все, як "золотий ключик".
Я хочу бути якомога щасливішою на якомога довший термін.
Багатьом невідомо, що хвороба Альцгеймера має як фізичні, так і розумові симптоми.
Людина втрачає відчуття рівноваги, в неї з"являється м"язове тремтіння, що призводить до зниження рухливості.
Хворим страшно пересуватись.
Вони бояться рухатись.
Тож я займаюсь вправами, які розвинуть мою рівновагу.
Я займаюсь йогою і тай-чи для зміцнення рівноваги. Саме тому, коли я почну її втрачати, я все ще зможу зберегти рухливість.
Я виконую вправи з ваговим навантаженням, чим розвиваю м"язову силу. Таким чином, коли я почну слабшати, я все ще зможу пересуватись.
І, нарешті, третє.
Я намагаюсь стати кращою людиною.
Мій батько був доброю та люблячою людиною до того, як захворів. Таким він і залишається зараз.
Я бачу, як він потроху втрачає розумові здібності, почуття гумору та мовні навики,
Але я також спостерігаю й інше: він любить мене, моїх синів, брата та маму, він з любов"ю ставиться до своїх доглядальників.
І ця любов породжує в нас бажання піклуватись про нього, навіть тепер, коли це так важко.
Коли зникає все, чому він навчився за своє життя, його серце все одно випромінює світло.
Я ніколи не була такою ж доброю та люблячою, як мій батько.
І саме зараз мені потрібно цьому навчитись.
Мені необхідно настільки чисте серце, щоб, коли його спустошить слабоумство, воно вижило.
Я не хочу захворіти хворобою Альцгеймера.
Чого б мені дійсно хотілось, так це, щоб через 20 років винайшли ліки. Достатній строк, щоб врятувати мене.
Але, якщо хвороба прийде за мною, я буду готова зустріти її.
Дякую.
(Оплески)
Минулого року на TED ми поставили собі за ціль прояснити неосяжну складність і багатство відчуттів, що ми пережили на конференції за посередництва проекту, який був названий Big Viz.
Big Viz - це колекція з 650 замальовок, що зроблена двома художниками.
Девід Сіббет із фірми The Grove і Кевін Річардс із фірми Autodesk створили 650 рисунків з метою охопити суть ідеї кожного, хто виступав.
На думку загалу, їм це вдалось.
Їх малюнки втілили ключові ідеї, портрети і магічні моменти, які ми пережили минулого року.
А цього року ми подумали: "Чому це вдалось?"
Завдяки чому, все-таки, анімація, картинки та ілюстрації створюють зміст?
Важливо поставити це питання і дати на нього відповідь. Тому що чим більше ми розуміємо, як наш мозок створює зміст, тим ефективніше ми можемо обмінюватись інформацією, і, на мою думку, тим краще ми можемо думати та співпрацювати.
Так що в цьому році ми збираємось наочно представити, як мозок створює образи.
Когнітивні психологи стверджують, що мозок фактично не сприймає світ, таким, яким він є, а замість цього створює ряд ментальних образів через сукупність "ага-переживань", тобто моментів осяяння шляхом різної обробки інформації.
Обробка, природно, починається з очей.
Світло потрапляє в око, на сітківку і переноситься далі, більша частина в задню частину мозку, в первинну зорову кору.
Первинна зорова кора бачить тільки просту геометрію, найпростіші форми.
Але вона також виконує роль станції передачі, перезапускаючи та перенаправляючи інформацію до багатьох інших частин мозку.
Їх кількість досягає 30, і кожна із них вибірково створює більше змісту, створює більше значень шляхом "ага-переживань".
Ми поговоримо про три з них.
Перша називається вентральним потоком.
Він йде по цій стороні мозку.
Ця частину мозку розпізнає, що за об'єкт перед нами, так званий "що"-детектор.
Поглянемо на руку.
На пульт.
На стілець.
На книгу.
Це та частина мозку, яка активізується, коли ми називаємо об'єкт.
Друга частина мозку - дорсальний потік.
Її функція - розташувати об'єкт в просторі фізичних тіл.
Оглянувшись тут навколо сцени, ми створюємо уявну карту сцени.
Якщо закрити очі, можна подумки рухатись по ній.
В цей момент активізується дорсальний потік.
Третя частина, про яку я хочу розповісти, - це лімбічна система.
Вона розташована глибоко всередині мозку.
Це - давня еволюційна система.
Вона відповідає за почуття.
Це центр інстинктивної поведінки, коли у вас виникає сильна чи емоційна реакція на все, що бачите.
Отож поєднання цих центрів обробки інформації створює, досить різними способами, зміст.
Так що ж ми можемо з цього дізнатись?
Як застосувати ці знання?
В цій схемі показано, як око детально досліджує об'єкт, мозок це паралельно обробляє в певні домисли, задаючи багато запитань, щоби створити єдиний розумовий образ.
Наприклад, коли ви дивитесь на цю картинку, хороша графіка привертає око проглянути і вибірково створити візуальну логіку.
Таким чином, сам момент участі в перегляді картинки створює її зміст.
Ця логіка - вибіркова.
Ми її посилили і придали їй просторову форму.
Багато хто з вас попам'ятає магічну стіну, створену нами разом з фірмою Perceptive Pixel, в буквальному змісті безкінечну стіну.
Тепер ми можемо порівнювати та зіставляти великі ідеї.
Отож сам акт участі і створення інтерактивного образу збагачує зміст.
Він активізує другу частину мозку.
А лімбічна система активізується, коли ми бачимо рух та кольори, і там же базові форми і детектори образів, про які ми вже чули.
Так в чому ж суть цього всього?
Ми створюємо зміст за посередництвом бачення, за посередництва акту візуального вивчення.
Звідси - три висновки про те, що робити.
Перший. Використовувати образи для прояснення того, що потрібно передати.
Другий. Зробити ці образи інтерактивними, щоби викликати набагато більш повну участь.
Третій. Підсилювати пам'ять шляхом створення візуальної стійкості.
Це техніка, яку можна використовувати та застосовувати для вирішення широкого кола проблем.
Ось як виглядає простий варіант, без застосування високих технологій.
І до речі, саме таким чином ми розбиваємо та формулюємо стратегію в нашій фірмі Autodesk, в наших організаціях, в наших підрозділах.
Ми буквально починаємо з того, що просимо команди розписати весь стратегічний план повністю на одній величезній стіні.
Це має сильний ефект, оскільки всі все бачать.
На все є свій простір, своє місце, і тому для кожного стає реально можливим зрозуміти зміст всіх частин стратегічного плану.
Ось пришвидшена зйомка процесу.
Ви можете запитати:
"А хто тут головний?"
Зможете самі розібратись. (Сміх)
Так ось, акт колективного і спільного створення образу трансформує співробітництво.
Протягом двох днів ніяких презентацій на Powerpoint.
Замість цього вся команда створює образ, який поділяють всі, з яким всі згодні і з яким можна рухатись вперед.
Все це можна підсилити і розширити за допомогою найновішої цифрової технології, яку ми сьогодні вперше презентуємо на такий великий показ.
Це цілий набір технологій, що знаходяться в стані розвитку, які використовують дисплеї великих розмірів, облаштовані технікою так званих інтелектуальних обчислень, яка дозволяє побачити невидиме.
Тут ми можемо буквально побачити стійкість.
Команда може фактично поглянути на всі ключові компоненти обігріву споруди, зробити вибір і побачити результат, візуалізований на цьому екрані.
Отож створення осмислених образів має три елементи.
Спочатку, повторюсь, потрібно зробити ідеї зрозумілими за допомогою їх візуалізації.
Друге: потрібно зробити їх інтерактивними.
І третє: зробити їх стійкими.
Я вважаю, що ці три принципи можна застосовувати до вирішення складних задач, що поставленні сьогодні перед світом.
Грає музика. Ми знаходимося у Національній Галереї в Лондоні та дивимося на картину Мазаччо "Мадонна з дитям".
Вона датується 1426 р.
Це одна з найважливіших картин в історії Західного мистецтва.
В ній автор досягає такої міри натуралізму, якої не було сотні років. Хоча картина намальована ніби у готичному обрамленні, з виразною аркою, очевидно, що Мазаччо бере за основу класицизм.
Трон прикрашений коринфськими колонами, а сама фігура - це увіковічнений образ Марії, тому важко не помітити елементів класичної скульптури.
Її тіло здається тривимірним, зліва падає світло, освітлюючи одяг.
Автор знову користується досвідом попереднього століття... Джотто?
Так, зображаючи образи Христа та Марії , Джотто започаткував манеру малювати фігури у більiш натуралістичний спосіб.
Така манера існувала декілька поколінь, а в середині століття зникла, деякі науковці вважають, що через чуму, дехто - через економічні проблеми.
І ось у першій чверті 15 ст., саме у творчості Мазаччо бачимо досвід Джотто.
Проте Мазаччо мав ті інструменти, яких у свій час не мав Джотто.
В Мазаччо є лінійна перспектива. Завдяки Брунеллескі.
( Сміється )Так, який саме розвивав систему передачі ілюзії простору на плоскій поверхні.
Мазаччо перший із митців, хто використав цей прийом поза архітектурою.
Так, ми бачимо прямокутники, діагональні лінії, які ніби входять у трон, таким чином створюється відчуття, що Марія дійсно сидить в середині композиції.
Раніше позаду Марії часто зображали декоративні елементи - занавіску чи ширму, це виглядало плоскісно, як наприклад ,плоскиий золотистий фон.
Насправді це кумедний момент, бо Мазаччо показує старі речі.
Дехто очікував на золотистому фоні побачити алтар, але натомість бачимо дуже правдоподібний ( сміється ) трон, створений за допомогою лінійної перспективи.
Зверніть увагу на традиційний плоский німб навкруги голови Марії. Порівняйте його з новітнішим Христовим німбом, такий самий німб є в ангела.
Він вкорочений, правда?
Так, німб - це не реальний предмет, ( Сміється ) в реальному просторі. Дуже дивно.
На задньому фоні бачимо янголів, вони знаходяться ніби по іншу сторону, закриті троном, таким чином створюється відчуття глибини, що дуже важливо.
Крім того, спереду два янголи тримають вкорочені ліри, якими грають на небесах. Знову присутнє відчуття простору та глибини.
Безперечно, такий інтерес до простору та натуралізму людського тіла стали революцією в часи раннього Ренесансу.
Тут відчувається інтимність. Інтимність у мистецтві стала помітною в 14 ст. Так.
Насправді цікавий Христос. Христос смокче два пальці, вони знаходяться в його роті.
Тут, на відміну від попередніх творів, Христос більше схожий на дитину.
Так. На цей раз він не маленький чоловік. Його голова підходить до структури тіла.
Він круглолиций, такою і повинна бути дитина.
Здається, в руці він тримає виноград, це натяк на вино, до якого Христос ще буде звертатися. Вино є основою Святої Вечері.
"Це вино - моя кров", отже, навіть у зворушливий момент бачимо натяк на кінець Христового життя.
У живописі Марія часто одягнена в синє, але цей колір особливо насичений.
Синя фарба була найдорожчою. Її робили із лазурі, тому саме Марія могла одягати такий прекрасний синій одяг.
Так, ти маєш рацію.
Я вважаю, що особливі стосунки між образами бачать і глядачі, саме це було важливим у добу Ренесансу.
Тут є ще один натяк на майбутню Христову смерть, це декоративний елемент на сходинці під троном.
Такі елементи часто зображали на римських саркофагах.
Тому він наводить на думку про
Христову гробницю та на інші передвісники Його смерті.
Під цією сходинкою є ще один натяк, а саме за спиною янгола, який сидить зліва, граючи на лірі,
Зліва від його крила помітна тінь, і оскільки світло падає зліва, можна припустити, що ця картина мала бути не єдиною.
Можливо, ця картина - лише частина поліптиху, а існувало ще кілька інших панелей, на яких зліва стояли фігури.
Є припущення, що сама картина та її місце знаходження насправді не така, якою вона була спочатку.
Отже,там могла бути ще одна фігура, ти говориш, що помітна тінь? Це могла бути тінь іншої фігури.
Тіні не малювали ще від часів античного Риму.
Мазаччо творить щось революційне.
Тіні допомагають створити відчуття обєму та ваги, здається, що Марія і Христос справді ось тут, перед нами, існують у просторі.
Це допомагає встановити зв'язок, про який вже сьогодні згадували, зв'язок між нами, людьми у реальному світі, та образами, які дуже схожі на нас, хоча вони божественні та існують лише на картині.
Привіт! Я- Джон Грін.
І це- інтенсивний курс зі світової історії.
А сьогодні ми поговоримо про деколонізацію.
Європейські країни сформували імперії у 19 сторіччі, які були стабільними та довготривалими як у Чинхізхана, що призвело до до створення багатьох держав-націй, які ми знаємо і любимо сьогодні.
Так, я маю на увазі вас, Бурунді.
(співає) Чи знала ти Бурунді, що ти моя Бурунді?
Ти-це все. (музика)
Стене, не обрізай вступу!
Я ж співаю як ангел!
(музика)
Отож, якщо вам більше 60, а давай визнаємо, інтернете, що тобі менше.
Ти знаєш лише світ, що складається з дежав-націй, але як ми вже бачили з прикладу Єгипту і завоювань Александра Великого, від Китаю до Риму та монголо-татар, які хоч на один раз, але не стали вийнятком.
(войовнича музика) А також османи, американці- імперії були довго домінантним шляхом нашої політичної організації. Ну, або принаймі так інші люди нас організовували.
Студент Джон:
Містер Грін! Містер Грін! То для них "Зоряні війни" були б як зовсім інше кіно.
Більшість із них казала б так:
"Вперед імперіє!
Розбий тих повстанців!"
Джон Грін: так, щось на зразок цього-
"Що це за екран, що показує картинки подій, що рухаються, які наразі не відбуваються?"
Для того щоб не відходити від теми, але ви ніколи не дізнаєтесь що станеться після перемоги повстанців у "Зоряних війнах" так як ми дізналися з Французської революції, чи Арабської весни, революція- це найлегше.
Тобто, ви думаєте нищення Зірки смерті - це важко, а ви спробуйте вести переговори та укласти торговий договір з гунганами?
Ну, добре, як би там не було, до кінця 20 століття, імперії розпадалися не вперше.
Одразу спадає на думку Рим, а також Перси, та, звісно ж, Американська революція, яка закінчила європейський імперіалістичний експеримент.
В усих цих випадках імперії нанесли удар у відповідь.
(сміх)
Ви бачите, що я тут зробив?
Тобто, Британія втратила 13 своїх колоній, але пізніше контролювала половину Африки, а також всю Індію.
А що робить нещодавню деколонізацію такою особливою, так це те, що імперії не виникали, щоб замінити попередні, що впали.
І все це було завдяки Другій світовій війні, оскільки на деякому рівні учасники альянсу боролися для того щоб зупинити нациський націоналізм.
Гітлер хотів взяти під контроль Центральну Європу та Африку, і, мабуть, Середній Схід, а те, що союзники перемогли нацистів, дискредитувало саму ідею імперії.
Отож, англійці, французи та американці не могли не могли взяти і сказати колоніальним військам, які з ними боролися пліч-о-пліч:
"Дуже дякуємо вам за допомогу у боротьбі з німецькими імперіалістичними амбіціями.
У якості винагороди, будь ласка, передайте свої гвинтівки та поверніться до вашої країни- поневолювача.
В додаток, більшість колоніальних сил, а особливо Франція, Британія та Японія були значно послабленими Другою світовою війною, цим, я маю на увазі, що чимало чого виглядало саме ось так.
Отож, післявоєнна деколонізація сталася повсюду.
Британські колонії, які колись були Індією, стали трьома незалежними країнами.
До речі, це Ганді, чи Бен Кінгслі грає Ганді? у Південно-східній Азії, Французському Індокитаї виникли Камбоджа, Лаос та В'єтнам, а Голландська Ост-Індія стала Індонезією.
Звичайно ж, коли ми думаємо про деколонізацію ми більшою мірою думаємо про Африку.
Ось тут ми трошки спростимо, оскільки ми повинні, але деколонізація повсюди у Африці та Євразії мала деякі спільні характеристики.
Тому що це відбулося у контексті Холодної війни багато з цих націй повинні були обрати між соціалізмом та капіталізмом, які мали б впливати на їхнє майбутнє, в той час як чимало з цих країн обрали деяку подобу демократії, та шлях до неї був тернистим.
Також деколонізація часто включала у себе насилля.
Зазвичай, для того щоб скинути колоніальні еліти.
Але давайте повернемося до найбільш відомої своєю ненасильницькою колонізацією, чи щось на кшталт цього-
Індії.
Більш-менш історія починається 1885 року із заснуванням Індійського Національного Конгресу.
Лідери партій Конгресу та інші націоналісти у Індії походили, зазвичай, з елітних прошарків суспільства.
З початку, вони навіть не вимагали незалежності від Британії, але вони були зацікавлені у створенні сучасної індійської нації, ніж у поверненні в доколоніальну епоху. Тому що Індія була і є дуже різноманітною але це різноманіття знаходилося в межах однієї країни, якою, згідно до імперського правління, керувала то одна група , то інша чи то мауріанці, гоуданці, моголи чи британці.
Ну добре, час перейти до хмаринки думок.
Найвідомішим індійським націоналістом був
Мохандас К.Ганді, який мав надзвичайний характер.
Він був освіченим британським юристом, що народився у заможній сім'ї.
Він відомий створенням свого власного одягу своїми довготривалими постами та боротьбою з подоланню бідності, покарщенню прав жінок та досягнення незалежності для об'єднаної Індії від Британії.
Говорячи мовою деколонізації він виступав за використання ненасильницьких методів боротьби та пов'язував їх до дещо міфологізованої історії Індії.
В кінці-кінців, в Індії сталося чимало насильства у минулому чи у героїчних епосах, але Ганді вдалося повернутися до тих сторінок минулого, де приносили зміни саме ненасильницькі методи.
Ганді та його однодумець- Джавахарлал Неру вірили, що об'єднаною Індією можуть продовжувати керувати індійські еліти та дещо переступити за межі напруги між частинами країни, де є більшість індусів та меншість мусульман.
У цьому вони були менш практичними ніж їхні сучасники, як то
Мухамед Алі Джинна- лідер мусульманської ліги, який цитував історика Енслі Ембрі про те, що об'єднана Індія, про яку говорив конгрес було штучною ідеєю, створеною британськими багнетами.
Джинна був правий.
У 1947 році британці пішли, а Індійська колонія розділилася на дві частини: сучасну Індію та Західний та Східний Пакистан.
Що пізніше у 1971 році став Бангладеш.
Ну, це досить легко порадіти як за британців, так і за індійський уряд за дисциплінований та ненасильницький поділ сил (звук удару блискавки).
Реальність же поділу була недисциплінованою та насильницькою.
Більше 12 мільйонів людей було переміщено: індуси з Пакистану переїхали до Індії, а мусульмани з Індії до Пакистану.
Часто люди недобровільно залишали свої будинки. Через насильство, як усі казали, було вбито десь пів мільйона людей.
Ще більше померло у кровавій індонезійській боротьбі за незалежність.
Правда є у тому, що масові протести, що змусили Британію припинити колонізацію Індії, були ненасильницькими, а от створення незалежних держав не був.
Дякую, хмаринко думок.
Таке насильство пригнічувало Ганді, чиї тривалі та часті протести шляхом голодування проти насильства мали змішані результати.
Він був врешті-решт убитий індусом-націоналістом, якому здалося, що Ганді занадто симпатизував мусульманам.
Ой, а чи не час для відкритого листа?
(грає арфа)
Відкритий лист до страйкарів-голодувальників.
Та спочатку зазирнемо до потаємної відділення.
Кекс?
Стен, це ж жорстоко.
Ось ці від інтерна Мередіт. Для святкування свята Мерібрації, яке вона сама придумала, та святкування її самотності.
Шановні страйкарі, що голодують! Ви пам'ятаєте, раніше я казав, що Ганді використав міфологічне індійське минуле?
(бурмотіння) Ну, виявляється, що протести-голодування відбувалися ще у 5 столітті до нашої ери.
Голодування використовувалися по всьому світі, включно з британскими та американськими суфражистками, які голодували для отримання права голосу.
А в дохристиянській Ірландії, коли б ви відчули несправедливість від когось, що було часто, ви б могли сісти у них на подвір'ї та голодувати до того моменту поки вашу скаргу не відреагували.
Інколи це спрацювувало.
Я захоплююся вами, страйкарі- голодувальники, але не маю стільки сміливості для ваших переконань.
А кекс просто чудовий.
(бурмотання)
З часу незалежності, Індія в більшій мірі була успішною, але про багатогранність індійського капіталізму ми поговоримо наступного тижня.
А тепер, давайте поїдемо на схід до Індонезії.
Велика нація з більше ніж 13.000 островами, яка в більшості ігнорувалася інтенсивним курсом зі світової історії через наше упереджене ставлення до островів.
Ми тут навіть про Гренландію не зазначили.
Гренландці, звичайно ж, не скаржилися тому що (шепотом) у них немає інтернету.
Отож, голандці відкрили свої острівні колонії зі своєю системою культивації, у якій усі селяни повинні були виділити одну п'яту своєї землі для вирощування урожаю для експорту до Нідерландів.
А це становило 25% від голандського національного бюджету. Це пояснює чому у них є такі вишукані будівлі незважаючи на життя, фактично, на воді.
Вони як водяні артемії.
В Індонезії така система була не такою популярною. Натомість, голандці нічого не пропонували в обмін.
Вони не могли навіть захистити свою колонію від японців, які окупували її на більшу частину Другої світової війни за час якої японці сприяли причині індонезійського націоналізму шляхом призначення індонезійців на більш значущі посади при владі, включно з Сукарно - який став першим індонезійським прем'єр-міністром.
Після війни голандці з допомоги британців намагалися втримати індонезійські колонії так званими поліцейськими акціями, які продовжувалися більше ніж 4 роки до того як Індонезія нарешті здобула свою незалежність у 1950 році.
Французські колонії в Індокитаї так називаються, бо вони не були ні індійськими, ні китайськими, а справи там йшли жорстко.
Закінчення колонізації у Камбоджі було катастрофічним. після 17-річного правління Сіанука Нородома сталося піднесення руху Червоних Кхмерів, які стратили 21% населення Камбоджі між 1975 та 1979 роком.
У В'єтнамі, французи боролися проти комуністів та націоналістів, особливо Хо Ши Міна, майже до того моменту поки не закінчилася Друга світова війна та французи були переможені, а американці почули, що у Азії є у наявності земля, тому вони швидко відібрали її у французів, в той час коли комуністи не контролювали В'єтнам повністю до 1975 року.
Незважаючи на те, що країнам була все ще дуже комуністичною В'єтнам тепер виробляє купу всякої всячини, яку ми любимо в Америці, а особливо резинові капці.
Про це наступного тижня, а зараз про Єгипет.
Ви ж пам'ятаєте, що Єгипет сам себе обанкротив ще у 19 сторіччі коли намагався провести індустріалілізацію, та був під керівництвом єгипетського короля, який отримував накази від британців.
Тоді як технічно Єгипет був незалежний з 1922 року, це була дуже залежна незалежність. Але у 1950 році все змінилося, коли король був скинутий армією.
Командир армії, який провів державний переворот був Гамалем Абдулом Насером, який блискуче розігрував США та СССР для отримання привілеїв для Єгипту.
Насер був мирським націоналістом, разом зі своїми прибічниками бачив загрозу у іншій анти-імперіалістичній та націоналістичній силі
Прийшовши до влади, Насер та армія заборонили "Братів мусульман" примушуючи їх піти у підпілля, де б вони зникли і ніколи не ставали проблемою.
Чекайте!
То ж що це?
Справді?
А на завершення давайте повернемося до центральної та південної Африки.
Однією з найбільш проблематичної спадщини колоніалізму є її географія.
Колоніальні кордони були переглянуті, у якості кордонів нових незалежних країн, навіть коли ці кордони були довільними, а подекуди приносили шкоду.
Найкращим прикладом є Руанда, де двоє дуже різних племені як хуту та тутсі були об'єднані у одну націю, але якщо більш узагальнено, колонізатори зконцентрувалися на видобуванні цінностей, що насправді шкодило таким націям.
Європа заявляла про свої прагнення принести цивілізацію та економічний розвиток у свої колонії, але цей економічний розвиток сконцентрувався виключно на побудові інфраструктури та видобуванні ресурсів, їхньому експорті.
А тепер, чи навмисно європейці саботували розвиток у Африці є болючим питанням, отож ми його зачіпати не будемо, але у цьому чимало беззаперечної правди. Коли європейці пішли, африканські нації не мали достатньо інституцій для процвітання у післявоєнному індустріальному світі.
Наприклад, у них було дуже мало шкіл та ще менше університетів.
Тоді як Конго стало незалежним від Бельгії у 1960 році, де лише 16 конголезців випустилися з коледжу з поміж нації у 14 мільйонів людей.
У багатьох з цих нових країн влада традиційних еліт була підірвана імперіалізмом.
Більшість європейців не керували африканськими надбаннями напряму, а радше через уповноважених представників серед місцевих правителів, а як тільки єропейці пішли, то ці місцеві правителі, чи вищі класи, стали незаконними колабораціоністами.
А це означало, що нова група правителів повинна була зайняти їхнє місце, часто маючи мало досвіду в управлінні державою.
Диктатор Зімбабве, що давно при владі
Роберт Мугабе був шкільним вчителем.
Нехай це буде для вас уроком.
У ваших вчителів можуть бути амбіції диктаторів.
Але найбільше керівників прийшли у владу з армії.
Джозеф Мобуту став правити у Конго з 1965 по 1997 рік, коли він помер.
Іді Амін був воєнним диктатором Уганди з 1971 по 1979 рік.
Муаммар Каддафі керував Лівією з 1977 по 2011.
Список можна продовжувати, але я не хочу щоб Африка справила на вас неправильне враження.
Не дивлячись на те, що континет має менше свободи та нижчий рівень розвитку, ніж інші регіони у світі, багато африканських націй демонструють сильний та послідовний ріст незважаючи на виклики після деколонізації.
Ботсвана, наприклад, зменшила рівень неписьменності з 70% до 85% за останні 15 років і мала стабільний ріст ВВП більше 5%.
Економіка Беніну зростала щороку на протязі останніх 12 років, що, можна сказати, навіть краще ніж у Європи чи США.
Середня тривалість життя у Кенії у 2002 році була 47, а сьогодні вже 63 роки.
ВВП Ефіопії на душу населення подвоївся за останні 10 років, у Мавританії рівень дитячої смертності упав на 40%.
Прогрес є хвилеподібним та крихким, але важливо зазначити, що ці нації існували в середньому протягом 13 років менше ніж мій батько.
Звичайно, попередній досвід повалення імперій не дав нам багато причин на сподівання, але багато мешканців цих нових націй бачать прогрес.
Кажучи це, небезпека може таїтися десь поряд.
Важко сказати як будуть складатися справи далі.
Наразі ми більше ніж зазвичай намагаємося розповісти історію людей зсередини історії людей.
Дякую за перегляд.
Побачимося наступного тижня. Переклад на українську:
Обчислимо, 9.005 відняти 3.6, або ми можемо розглянути це, як 9 цілих, 5 тисячних відняти 3 цілих, 6 десятих.
Кожен раз, коли ви робите віднімання десяткових дробів, найважливішим є, так само як і при додаванні десяткових дробів, те, що вам треба вирівняти ці дроби.
Отже, це 9.005 відняти 3.6.
Ми вирівняли дроби, тепер ми готові до віднімання.
Тепер ми можемо почати віднімання.
Почнімо звідси.
В нас є 5 відняти ніщо.
Ми можемо представити це як 3.6, або як 3 цілих, 6 десятих. Ми можемо додати ось тут два нулі, й це буде те ж саме, що й 3 цілих, 600 тисячних, що є тим самим, що й 6 десятих.
Коли дивишся на це тепер, кажеш, добре, 5 відняти 0 це ніщо, й ми просто пишемо 5 ось тут.
Або можна було б сказати, якщо тут нічого немає, тоді 5 відняти "ніщо" це 5.
Тепер 0 відняти 0, це просто 0.
А тепер, в нас є 0 відняти 6.
Й ми не можемо відняти 6 від 0.
Отже, нам треба сюди щось поставити, і те, що ми ,по суті, збираємося зробити, так це перегрупування.
Ми заберемо 1 з 9, отже, зробімо це.
Давайте заберемо 1 з 9, так що вона стає 8.
Нам потрібно щось зробити з тією 1.
Ми збираємося поставити її на місце десятків.
Пам'ятайте, що ціла одиниця еквівалентна до 10 десятків.
Це місце десятків.
Отже, вона стане 10.
Інколи, це важко пам'ятати що ти зайняв 1, але ти дійсно її береш, і ти насправді береш 10 з місця ліворуч.
Таким чином, ціла одиниця, це 10 десятків, ми на місці десятків.
Отже, в нас є 10 відняти 6.
Дозвольте мені змінити колір.
10 відняти 6 це 4.
Тут в нас є крапочка, й в нас виходить 8 відняти 3 це 5.
Отже, 9.005 відняти 3.6, виходить 5.405.
Деякий час я цікавився ефектом плацебо, що може видаватися дивним зацікавленням для мага, якщо тільки ви не думаєте про це, так як я, а саме "хтось вірить у щось несправжнє достатньо сильно, щоб це стало реальним".
Іншими словами, цукрові пігулки мають відчутний ефект у деяких видах досліджень, ефект плацебо, просто тому, що людина вважає, що з нею відбувається щось під впливом фармакологічних засобів чи щось таке - щоб зарадити болю, наприклад.
Якщо вони вірять у це достатньо сильно, у тілі з'являється відчутний ефект, що зветься ефектом плацебо.
Щось несправжнє стає чимось реальним через чиєсь сприйняття цього.
Щоб ми зрозуміли одне одного, хочу почати, показавши вам застарілий, дуже простий магічний трюк.
І я покажу вам, як він працює.
Це трюк, який був у кожній дитячій магічній книзі, починаючи щонайменше з 1950 року.
Я навчився його сам з "Магічного скаутського куба" у 1970 році.
Я виконаю його для вас, а тоді поясню його.
А потім поясню, навіщо я пояснив.
Ось що відбувається.
Ніж, який можна оглянути, моя рука, яку можна оглянути.
Я збираюся просто тримати ніж у кулаку, ось так.
Я закочу рукав.
Щоб переконатися, що нічого не ходить догори чи донизу по моєму рукаві, я просто затисну своє зап'ястя ось тут.
Таким чином, ви бачите, що в жоден момент ніщо не може переміститися, доки я тут стискаю, уверх чи вниз крізь рукав.
Задача тут доволі проста.
Я відкрию долоню, і сподіваюсь, якщо все гаразд, мій чистий тваринний магнетизм буде утримувати ніж.
Насправді, він тримається так міцно на місці, що я можу трясти ним, і ніж не вийде.
Нічого не пересувається вверх чи вниз крізь рукав, жодних трюків. І ви все можете уважно оглянути. Та-да!
(Оплески)
Це трюк, якого я часто навчаю малих дітей, зацікавлених магією, бо можна багато навчитися із розчарування, вивчаючи цей дуже - навіть, якщо методологічно це дуже простий трюк.
Можливо, багато з присутніх знають цей фокус.
Ось що відбувається.
Я тримаю ніж у руці.
Я кажу, що затисну своє зап'ястя, щоб переконати, що нічого не рухається по рукаву, це брехня.
Причина, чому я стискаю зап'ястя, в тому, що це і є таємниця ілюзії.
У момент, коли моя рука рухається у напрямку від вас, ось цей палець, вказівний палець міняє положення звідси до позиції, вказуючи ось так.
Гарний трюк.
У нас тут хтось, в кого не було дитинства.
(Сміх)
Тож це відбувається ось так, звідси.
По мірі того, як я обертаю, мій палець змінює положення.
Можна говорити про те, чому це розчаровує, чому ви не помітили, що тут є тільки три пальці. Тому що мозок і спосіб, у який він обробляє інформацію, не рахує один, два, три.
Він групує їх.
Але в цілому я не про це, чи не так?
Тоді я відкриваю долоню.
Очевидно, це хитається тут не завдяки тваринному магнетизму, а завдяки махінаціям, бо тут мій вказівний палець.
А далі, коли я закриваю палець, відбувається те саме, коли я вертаюсь назад, цей рух начебто закриває, як мій палець повертається на місце.
Я забираю руку.
Віддаю ніж.
Можете виконати цей трюк перед друзями або сусідами.
Дякую.
А тепер, (Сміх) як це пов'язано з ефектом плацебо?
Я читав одну працю, рік тому чи більше, яка винесла мені мозок.
Я не доктор, не дослідник, тож для мене це була дивовижна річ.
Виявляється, якщо використати плацебо у формі білої таблетки - виглядає як аспірин - це просто кругла біла таблетка - воно має певний помітний ефект.
Але, якщо змінити форму плацебо, наприклад, зменшити розмір таблетки, а колір зробити блакитним, і зробити відтиск літери на ній, ефект буде помітно набагато більшим.
Навіть при тому, що жодна з цих пігулок не містить ніяких фармакологічних засобів - це просто пігулки з цукру.
Але біла пігулка не така добра, як блакитна.
Що?
(Сміх) Я просто балдію від цього.
Виявляється, що це ще не все.
Якщо у вас є капсули, то вони ще ефективніші, ніж таблетки будь-якої форми.
Кольорові капсули, жовті з одного боку і червоні з іншого, кращі за білу капсулу.
Дозування теж враховується.
Одна пігулка двічі на день не так добре, як тричі - зараз вже не пам'ятаю статистики, вибачайте.
Але йдеться про те... (Сміх) ... ці дозування справді відіграють роль.
І форма теж має значення.
Якщо ви хочете досягти максимального ефекту плацебо, беріть голку.
Згодні?
Шприц з нейтральним вмістом - кілька кубічних сантиметрів чогось нейтрального, і вколюєте це пацієнту...
Це настільки потужний образ у їхньому мозку, він набагато сильніший за білу пігулку.
Це справді, є графік, я покажу його вам іншим разом, коли в нас будуть слайди.
Справа в тому, що біла таблетка не така хороша як блакитна таблетка, яка не настільки хороша, як капсула, а та - слабша за укол.
І жодна з цих речей не має реальної фармакологічної якості.
Тільки ваша віра робить ці засоби реальними у вашому тілі і підвищує ефект.
Я хотів подивитися, чи можна взяти цю ідею і застосувати її до магічних трюків.
І взяти щось, що, очевидно, є фальшивим трюком, і зробити так, щоб воно здавалось реальним.
Нам відомо з цього дослідження, що коли ви хочете реальності, треба застосувати укол.
Вона страх яка гостра, я її простерилізую трішки.
Це справді моя плоть.
Це не спеціально нарощена плоть Даміана.
А це моя шкіра.
Це не голлівудський спецефект.
Я збираюся проколоти свою шкіру і протягти голку наскрізь.
Якщо вас нудить - (Сміх) якщо вас легко може знудити - я проробив це з кількома друзями в готельній кімнаті учора, і деякі незнайомі мені люди, і одна жінка майже знепритомніли.
Тож я б радив тим, кого нудить від такого подивитися убік наступних 30 - Насправді, знаєте що, я зараз роблю першу погану частину трюка.
Ви побачите, можете дивитись в сторону, якщо бажаєте.
Ось що трапляється, ось тут, на поверхні моєї плоті, в нижній частині руки, я просто роблю маленький прокол.
Вибачай, чоловіче.
Я тебе нажахав?
Гаразд, а тоді просто трішки крізь шкіру, і вона вийде з іншого боку.
Загалом, ми в тій же позиції, в якій були у трюці з ножем.
(Сміх)
Щось подібне.
Але тут ви не можете порахувати мої пальці, авжеж?
Тож дозвольте мені вам їх показати. Один, два, три, чотири, п'ять.
Так, що ж...
Я знаю, що думають люди, коли бачать таке.
Щось типу: "Він же точно не такий дурний, щоб проколоти самому собі шкіру заради нашої потіхи на кілька хвилин.
Дозвольте трохи пролити на це світло.
Як це виглядає?
Досить добре.
(Сміх)
Так, я знаю.
(Сміх)
А люди позаду думають:
"Ок, я насправді не бачив цього".
Люди з суміжної кімнати зараз починають заходити сюди.
Подивімось на це ближче.
Це справді моя шкіра.
Не голлівудський спецефект.
Це моя плоть, і я можу це перекрутити.
Вибачайте, якщо вам зле, дивіться в сторону, не дивіться сюди.
Люди позаду або люди, що бачать це на відео, через кілька років подумають:
"Ну так, це виглядає досить чисто, і має певний ефект, та якби це було реальним, він би - бачте, тут і тут є отвір, якби це було реальним, воно б кровоточило.
Дозвольте виробити для вас трохи крові.
(Сміх)
Так, ось воно.
(Оплески)
(Сміх)
Зазвичай, зараз я мав би витягти голку.
Помив би руку і показав би вам, що ран немає. Але, гадаю, у цьому контексті, коли йдеться про ідею приймати щось несправжнє за щось реальне, я залишу це тут і піду зі сцени.
(Сміх)
Побачу вас ще кілька разів за наступні кілька днів.
Сподіваюсь, ви чекатимете на зустріч.
Щиро дякую.
(Сміх) (Оплески)
Коли Федеральна резервна система робить традиційні операції на відкритому ринку що робить ФРС в буквальному сенсі друкують гроші так що друковані гроші це не обов'язково мають бути готівкові це може бути електронні гроші, використовують ці гроші щоб купити короткострокові казначейські цінні папери на відкритому ринку.
Тому це називається операції на відкритому ринку.
Таким чином, в обмін він отримує казначейські цінні папери.
Казначейські цінні папери .
Тепер вся мета цього, збільшити попит на казначейські цінні папери, отже, збільшити ціну на казначейські цінні папери і знизити процентну ставку, але головне це реалізований дохід друкованих грошей це ставить його в банківській системі.
Тому що купувати казначейські цінні папери просто від людей або з банків або з установ, тоді люди беруть готівку що вони отримали з скарбниці, і вони помістили його в банки.
Так вони підуть і будуть вносити його в можливо банку 1 , потім у банку 2 так як є більше грошей у банку 1 і банку 2 то пропозиція грошей росте поставка зростає а також попит на резерви йде вгору ці гроші, це такі резерви.
Ці резерви.
Таким чином попит на резерви йде вниз. можливо потім гроші увійшли в систему можливо у банку 2 закінчуються резерви але тепер люди здали на зберігання гроші в банку 2 так банку 2 не потрібно так багато . якщо ваша пропозиція йде вгору то попит на гроші падає зокрема, я кажу про резерви,
Я говорю про базу грошей прямо тут то одноденна ставка запозичення між банками піде вниз.
Ціна грошей буде йти вниз, ставка по федеральних фондах, це цільовий показник,
ФРС Засоби Оцінки це цільовий показник, який встановлює ФРС по одноденній стаці запозичення резервів між банками, це федеральні кошти які будуть йти вниз
ФРС намагається встановити оцінку федеральних фондах
Тепер, швидке перемотування вперед до ситуації, якої ми зараз
Федеральний фонди Оцінки вже на нулі.
Але ФРС як і раніше хоче накачати більше грошей в економіку він хоче зробити його більш спрямованим чином тепер він робить це як і раніше друкувавши гроші але він використовує ці гроші, щоб купити інші речі, або купити довгострокової заборгованості так що можна було купити більшу тривалість казначейства, більше таких речей, які можливо збираються 10 років казначейських облігацій або навіть те .
Чи може навіть купити повністю різні активи можливо купити іпотечні цінні папери, справа не тільки збільшити грошову масу валютне стимулювання може бути свого роду гладко , що відбувається в деяких частинах ринку тому тупік може бути в іпотечних цінних паперів
Ось чому вони беруть участь.
Так що це тут, це валютне стимулювання
Я думаю, прекрасна Малін [Екерман] сказала якнайкраще.
Кожен чоловік заслуговує на можливість виростити собі щось розкішне.
Пані та панове, і, щонайважливіше,
Мої брати та сестри — (Сміх) — Протягом 17 хвилин я збираюся поділитися з вами своєю подорожжю Movember і як, завдяки цій подорожі, ми вже переглянули розуміння благодійності, і переосмислюємо спосіб, у який дослідники раку передміхурової залози працюють разом по всьому світу, і я сподіваюся, що через цей процес я надихну вас створити щось значне у житті, щось значне, те, що буде продовжуватися і зробить цей світ кращим.
Найчастіше мені ставлять одне запитання, і зараз я відповім на нього, щоб не довелося цього робити за чаркою сьогодні ввечері, - як виникла ця ідея?
Як розпочався проект Movember?
Ну, зазвичай, благодійність починається з причини і людини, яку ця причина безпосередньо зачепила.
Вони потім створюють подію і, крім цього, фонд на її підтримку.
Майже в будь-якому випадку так починається благодійність.
З Movember все було не так.
Movember почався дуже традиційним австралійським способом. Це було в неділю пообіді. Ми з моїм братом і другом пили пиво, і я роздивлявся, що нас оточує, випив ще пива, і розмова повернула на тему моди 70-х — (Сміх) — і як все зазвичай повертається у моду.
"Повинні бути якісь речі, що не повернулися". — (Сміх) —
Потім ми випили ще трохи пива і подумали: а що сталося з вусами?
Чому мода на них не повернулась?
(Сміх)
Було випито набагато більше пива, а потім день закінчився проектом повернення вусів.
(Сміх)
Отже, в Австралії вуса - moustachе - сленгово називають "Мо" тому ми перейменували листопад у "мостопад" ("Movember") і створили деякі основні правила, які все ще лишаються сьогодні.
Ось вони: почати місяць повністю голеним, відпустити круті вуса, - не бороду, не еспаньйолку, а справжні вуса - за 30 днів листопада, і ще ми домовилися збиратися в кінці місяця, проводити тематичні "вусові" вечірки та вручати приз за найкращі і, звичайно, найгірші вуса.
І повірте мені, коли ви ростите вуса у 2003 році (а нас тоді було 30), і це було до того, як усі хіпстери раптом відпустили вуса — (Сміх) — і цей рух викликав багато суперечок.
Наприклад, мій бос не дозволяв мені зустрічатися з клієнтами.
Моя дівчина на той час, яка уже не є моєю дівчиною — (Сміх) — ненавиділа мої вуса.
Батьки відтягували від нас дітей.
(Сміх)
Але ми зібралися в кінці місяця і відзначали нашу подорож, а це була справжня подорож.
Ми багато веселились, і у 2004 році я сказав хлопцям:
"Це було так весело.
Ми повинні узаконити це, щоб мати змогу проводити це рік у рік". (Сміх)
Ми почали думати про це, натхненням для нас були жінки, які нас оточували, і те, що вони роблять проти раку молочної залози.
І ми подумали, "а знаєте, що: для чоловічого здоров'я поки нічого такого нема!
Чому?
Чому ми не можемо об'єднати вирощування вусів і певні дії для підтримання чоловічого здоров'я?
Я почав досліджувати цю тему і виявив, що рак передміхурової залози є еквівалентом раку молочної залози за кількістю чоловіків, що помирають від нього і яким його діагностують.
Але для цієї благої справи не було нічого, так що ми об'єднали вирощування вусів з раком простати, і тоді створили наш лозунг:
"Змінимо вигляд чоловічого здоров'я".
Це красномовно описує цей виклик, зміна вигляду на 30 днів, а також результат, якого ми намагаємося досягти: домогтися, щоб чоловіки займалися своїм здоров'ям, краще розуміли, з якими ризиками для здоров'я вони стикаються.
Створивши цю модель, я подзвонив Генеральному директору Фонду раку простати. Я сказав йому:
"У мене є дивовижна ідея, яка повністю змінить вашу організацію".
(Сміх)
Я не хотів ділитися з ним цією ідеєю по телефону, так що я переконав його зустрітися зі мною за кавою у Мельбурні у 2004 році.
Ми сіли, і я поділився з ним своїм баченням, як чоловіки вирощуватимуть вуса по всій Австралії, це підвищить обізнаність щодо цієї справи, і дасть кошти для його організації.
І мені потрібно партнерство, щоб зробити це законно.
"Наприкінці ми зберемося разом, у нас буде тематична "вусова" вечірка, ді-джеї, ми будемо святкувати життя і змінимо обличчя чоловічого здоров'я".
Він глипнув на мене, засміявся, і сказав:
"Адаме, це дійсно оригінальна ідея, але ми ультраконсервативна організація.
Ми не можемо мати нічого спільного з вами". (Сміх)
Так що у той день я заплатив за каву — (Сміх) — і його прощальні слова, коли ми тиснули один одному руки, були:
"Слухай, якщо вам вдасться зібрати на цьому якісь гроші, ми з задоволенням їх візьмемо". (Сміх)
Так що моїм уроком того року була наполегливість.
Ми не покладали рук і переконали 450 хлопців відростити вуса, зібравши усі гуртом 54 000 доларів. Ми пожертвували кожен цент Фонду раку передміхурової залози Австралії, і на той час це було найбільше одноразове пожертвування, яке вони будь-коли отримували.
Так що з того дня я присвятив своє життя вусам.
Кожен день - наприклад, сьогодні вранці, я прокидаюся і йду, і у моєму житті усе - про вуса.
(Сміх)
По суті, я вусовий фермер.
(Сміх)
А мій сезон - МОстопад.
(Оплески) (Оплески)
Так, у 2005 році кампанія отримала більший імпульс, була успішнішою в Австралії, а потім - у Новій Зеландії, а 2006 року настав поворотний момент.
Проект забирав так багато нашого часу після роботи у вихідні дні, що ми подумали, що нам треба або закривати лавочку, або придумати спосіб, щоб фінансувати Movember, щоб я зміг піти з роботи і витрачати більше часу в організації і підняти її на наступний рівень.
Це дійсно цікаво, намагатися знайти спосіб фінансувати організацію зі збору коштів, побудовану на вирощуванні вусів.
(Сміх)
Скажу вам, що не надто багато людей зацікавлені інвестувати в це, навіть Фонд раку простати, для якого ми на той час зібрали близько 1,2 мільйона доларів на цьому етапі.
Отже, ми знову наполегливо продовжували, і на вечірку прийшли представники Foster's Brewing, які стали нашими першими спонсорами. Цього було достатньо, щоб я кинув свою роботу, я трошки підробляв консультантом.
І, прийнявшись за Movember 2006 року, ми розтринькали всі гроші від Foster's, ми розтринькали всі гроші, які я мав, і по суті у нас не залишилося грошей, тож ми переконали всіх наших постачальників - творчі агентства, агентства з веб-розробки, хостингові компанії, інший дріб'язок - затримати виставлення рахунків до грудня.
Тож ми набрали на цьому етапі близько 600 000 доларів боргу.
Так що, якби Movember 2006 року не відбувся, то ми, чотири засновники, були б повними банкрутами, ми були б бездомними, сиділи б на вулиці з вусами.
(Сміх)
Але ми подумали: знаєте, що, якщо це найгірше, що може відбутися, то й що?
Ми повеселимося у процесі, і цей проект навчив нас що ризикувати - важливо. Якщо це дійсно розумний ризик.
Потім, на початку 2007 року, сталася дуже цікава річ.
У нас були однодумці "Мо" з Канади, США, і з Великобританії, вони слали нам електронні листи і дзвонили, і казали: Гей, немає акцій проту раку передміхурової залози.
Проведіть цю кампанію у наших країнах.
Так що ми подумали: а чому б і ні?
Зробімо це.
Я без домовленості подзвонив керівнику канадського центру досліджень раку простати і сказав йому:
"У мене є отака чудова штука".
(Сміх)
"Це докорінно змінить вашу організацію.
Я не хочу розповідати вам про це зараз, але чи ви зустрінетеся зі мною, якщо я прилечу до Торонто?" Так що я прилетів туди, ми зустрілися на Фронт Стріт Іст, сіли в залі засідань, і я сказав:
"Так от, ось моя ідея, як чоловіки відпускатимуть вуса по всій Канаді, це підвищить обізнаність і принесе кошти вашій організації".
Він подивився на мене, засміявся і сказав:
"Адаме, схоже, це дійсно свіжа ідея, але ми ультраконсервативна організація". (Сміх)
Я таке вже чув.
Я знаю, як це буває.
Але він запевнив:
"Ми будемо партнерами з вами, але не будемо вкладати в це кошти.
Ви повинні зрозуміти, як провести цю кампанію тут і змусити це працювати".
Отже, ми взяли деякі гроші, які зібрали в Австралії, щоб провести кампанію у цій країні, США, і у Великобританії, і ми зробили це, тому що знали: якщо це буде успішним, ми зможемо зібрати набагато більше грошей по всьому світу, а не тільки в Австралії.
І ці гроші підтримають дослідження, які принесуть нам зцілення.
Йдеться не про те, щоб знайти панацею для австралійців чи канадців - ми хочемо просто знайти спосіб лікування.
Отже, у 2007 році ми перенесли кампанію сюди, і це заклало основу.
Усе виявилося не настільки успішними, як ми думали.
Ми були сповнені оптимізму через успіх в Австралії і Новій Зеландії на цьому етапі.
Тож той рік навчив нас, як важливо бути терплячими і дійсно розуміти місцевий ринок, перш ніж сміливо встановлювати високі цілі.
Але я дуже тішуся, що у 2010 році Movember став насправді глобальним рухом.
Канаду обійшли в останню хвилину, якщо говорити про кампанію номер один зі збору коштів у світі.
Торік у нас було 450 000 мо-днодумців по всьому світу, і разом ми заробили 77 мільйонів доларів.
(Оплески)
І це робить Movember найбільшим джерелом фінансування дослідження раку простати і підтримки відповідних програм у світі.
Велике досягнення, якщо подумати про кількох хлопців, що виростили вуса.
(Сміх)
Ми переглянули поняття благодійності.
Наші стрічки - волохаті.
(Сміх)
Наші посли - мо-днодумці, і я думаю, що це було основою нашого успіху.
Ми завдячуємо нашим брендом і нашою кампанією цим людям.
Ми дозволяємо їм інтерпретувати її по-своєму.
Так що тепер я живу в Лос-Анджелесі, тому що Фонд раку простати США - там, і мене постійно запитують в засобах масової інформації, тому що до цієї ініціативи приєдналося так багато знаменитостей,
"Хто - ваші "зіркові" посли?"
А я їм відповідаю, "минулого року нам пощастило мати 450 000 "зіркових" послів".
А вони тоді, "Що, що ви маєте на увазі?"
Просто кожна людина, кожен мо-днодумець, який бере участь у Movember, є нашим послом-знаменитістю, і це страшенно важливо, принципово важливо для нашого успіху.
Тепер я хочу поділитися з вами одним із моїх найбільш зворушливих моментів Movember, який стався тут, у Торонто, торік наприкінці кампанії.
Я був із групою. Це було в кінці Мо-стопада.
У нас була класна кампанія, і, чесно кажучи, ми заслужено пили пиво тієї ночі, але я сказав:
"Знаєте, що, я думаю, у нас залишилася лише одна палочка заряду".
Так що ми завалилися у таксі, і водій нашого таксі - а я сидів на задньому сидінні - обернувся і запитав:
"Куди їдемо?"
І я сказав: "Чекай-но, що за дивовижні вуса!"
(Сміх)
І він сказав: "Я роблю це для Movember." А я у відповідь:
"І я".
І попросив: "Розкажи мені свою історію Movember".
І він: "Слухай, я знаю, це щось стосовно чоловічого здоров'я. Я знаю, що це про рак простати, але це - для раку молочної залози".
І я сказав: "Так, а це цікаво".
Тоді він каже: "Торік моя мама померла від раку грудей, у Шрі-Ланці, тому що ми не могли дозволити собі належне лікування для неї.
Ці вуса - данина моїй мамі".
І ми всі були в шоці там в глибині таксі, і я не сказав йому, хто я, тому що я не думаю, що це було доречним.
Я просто потиснув йому руку і сказав: "Величезне вам дякую.
Ваша мама б так вами пишалася".
З того моменту я зрозумів, що Movember - це набагато більше, ніж просто відпускати вуса для сміху.
Кожна людина приєднується до нас, підтримуючи ініціативу по-своєму, і вона є значною у їхньому житті.
Зараз ми у Movember зосередилися на трьох програмах, що мають справжній вплив: обізнаність і освіта, програми підтримки тих, хто пережив рак, та дослідження.
Тепер ми завжди орієнтуємося, природно, на те, скільки ми змогли зібрати, тому що це досить відчутний результат, але для мене обізнаність і освіта є важливішими за гроші, які ми збираємо, адже я знаю, що цей проект змінює і зберігає життя сьогодні і, напевно, найкращий приклад - молодий хлопець, якого я зустрів на South by Southwest у місті Остін, штат Техас, на початку року.
Він підійшов до мене і сказав:
"Дякую вам, що запустили Movember".
І я відповів:
"Спасибі за те, що робиш Movember".
Потім я подивився на нього і подумав:
"Я цілком впевнений, що ти не можеш виростити вуса". (Сміх)
І спитав:
"А яка твоя історія Movember?"
Він відповів: "Я відпустив найгірші вуса в історії". (Сміх)
Але я пішов додому на вечерю у День подяки, і досить швидко розмова за столом звернулися до того, що, у біса, відбувається". (Сміх)
"Ми розмовляли - я говорив з ними про Movember, а потім мій батько прийшов до мене і у 26 років, перший раз у житті, я мав розмову з батьком один на один про чоловіче здоров'я.
У поговорив із батьком про рак передміхурової залози і дізнався, що у мого діда був рак простати.
Я розповів батькові, що у нього удвічі вища вірогідність отримати цю хворобу, а він цього не знав, і його на це не перевіряли.
Так що тепер цього чувака перевіряють на рак передміхурової залози.
Тож ці розмови, щоб чоловіки цим займались, у будь-якому віці, вкрай важливі, і на мій погляд, набагато важливіші, ніж кошти, які ми збираємо.
Тепер повернемося до тих коштів, які ми збираємо, досліджень і як ми перевизначаємо слово "дослідження".
Ми фондуємо фонди раку простати у 13 країнах.
Ми буквально фінансуємо сотні, якщо не тисячі закладів та дослідників по всьому світу, і, поглянувши на це останнім часом, ми зрозуміли, що насправді недостатньо співпраці навіть у межах установи, я не кажу про національний рівень, про світовий можна взагалі забути, і це характерно не тільки для раку передміхурової залози.
Таке саме з дослідженнями раку в усьому світі.
Тож ми сказали: "Ну, ми переглянули поняття благодійності.
Ми повинні заново визначити, як ці хлопці працюють.
Як ми це зробимо?
Отже, ми створили план глобальної акції: ми беремо 10 відсотків, зібраних у кожній країні, і вкладаємо у Світовий фонд, і запрошуємо найкращих фахівців, що досліджують рак простати у світі, доглядати за цим фондом.
Вони щороку збиратимуться разом і визначитимуть пріоритет номер один. Торік таким пріоритетом був діагностичний тест.
Тож вони визначили, що є пріоритетом, а потім найняли 300 дослідників з усього світу, які вивчають цю тему, бажано - одну й ту ж тему.
Так що тепер ми фінансуємо їх у розмірі приблизно п'ять або шість мільйонів доларів для спільної роботи у групі, і це унікальна річ у світі раку.
Ми знаємо, що ця співпраця дасть добрі результати.
Ось як ми перевизначаємо світ досліджень. Отже, ось, що я знаю про подорож Movember - маючи дійсно оригінальну ідею, пристрасть, завзяття і велику кількість терпіння, чотири товариші, чотири пари вус, можуть надихнути цілу кімнату людей, а ця повна кімната людей може піти далі і надихнути місто, і цим містом є Мельбурн, мій дім.
А це місто продовжить і надихне штат, а цей штат надихне націю, і крім цього, ви створите глобальний рух, що змінить обличчя чоловічого здоров'я.
Мене звати Адам Ґарон, і це моя історія.
Дякую.
(Оплески)
Дев'ять днів тому сталася пожежа
Мій архів:
175 фільмів, моя 16-міліметрова плівка, всі мої книжки, книжки мого батька, які я збирав...
Я був колекціонером, видатним, відомим -- тепер цього немає.
Я просто дивився на це, і не знав, що робити.
Я маю наувазі, це було наче: чи я - це мої речі?
Я завжди живу теперішнім... Я люблю теперішнє.
Я піклуюся про майбутнє.
Й в дитинстві мене навчали однієї дивної речі, на зразок: ти маєш винести щось добре з поганого.
Ти маєш винести щось добре з поганого.
А це було погане!
О, я був...
Я кашляв.
Я захворів.
Це об'єктив моєї камери.
Першої..., тієї, якою я зняв фільм з Бобом Діланом 35 років тому.
Це мій документальний фільм "Король,Мюррей" переможець Канського кінофестивалю 1970 року... я мав лише один примірник.
Це мої папери.
Все сталося за хвилини... за 20 хвилин.
Одкровення осянуло мене.
Щось осяйнуло мене.
"Ти маєш винести щось добре з поганого", - почав казати я моїм друзям, сусідам, моїй сестрі.
Доречі, це "Супутник", я працював над ним минулого року.
"Супутник" був незавершеним, плівкою.
Його не торкалися.
Ось там залишки речей, які я використав у моєму документальному фільмі "Супутник". Його прем'єра відбудеться у Нью-Йорку за два тижні, прем'єра незавершеного фільму...
Я подзвонив сестрі.
Подзвонив сусідям. Я сказав:
"Приходьте копати"
Це я за своїм столом.
Цей стіл створювався понад сорок років.
Знаєте, всі ці речі...
Це моя донька, Джин
Вона приїхала.
Донька працює медсестрою у Сан Франциско.
"Розкопуй", - сказав я.
"Уламки.
Мені потрібні уламки.
Залишки та уламки."
І тут в мене народилась ідея: житття з залишків та уламків. Якраз починаю працювати над цим - це мій новий проект.
Це моя сестра.
Вона зайнялась фотографіями, бо я знаний колекціонер моментальної фотографії, думаю, про це я вже багато казав .
А це фотографії, які... щось було гарне в обгорілих фотографіях.
Я не знав.
Я подивився на це... і сказав: "О! хіба ж це не краще за..."
Моя інтерпритація Джиммі Дулітла.
Знімав цей фільм для телебачення.
Це єдина копія, що в мене була... її залишки.
Ідея відносно жінок.
І так я сказав: "Ей, чоловіче! це занадто!
Міг би й поплакати за цим всим." Чого я насправді не зробив.
Натомість, я лише сказав:
"Збираюся винести щось з цього, і можливо наступного року..."
Й я ціную цю мить - стояти на цій сцені перед стількома людьми, котрі вже подарували мені так багато втіхи, і просто сказати TED-івцям:
"Я пишаюсь собою.
Бо я взяв щось погане, Я перевернув його, і збираюсь винести з нього щось добре, всі ці уламки.
Це оригінал фотографії Артура Лейпцига. Я любив її.
Я був великим колекціонером музичних записів... записи не пережили цього.
О, я вам кажу, фільми горять, фільми горять.
Маю наувазі, це була запасна 16-мілліметрова плівка.
Негативи знищені.
Це лист від мого батька, в якому він радить одружитися з жінкою, з якою я був одружений вперше, мені було 20
Це ми з донькою.
Вона й досі там.
Власне вона там і цього ранку.
Це мій будинок.
Моя родина живе у готелі Хілтон у Скотс Веллі
Це моя дружина, Хейді, вона сприйняла все не так добре як я.
Мої діти, Дейві та Генрі. мій син Дейві, два дні тому у готелі.
Так ось, друзі, підсумок з цих трьох хвилин буде таким: я ціную можливість поділитися з вами.
Я повернусь.
Люблю бувати у TED.
Я прийшов жити цим, і я ним живу.
Це вигляд з мого вікна на Санта Круз, в Бонні Дун, лише 35 миль звідси.
Всім дякую.
(Апплодисменти)
Додайте, спростіть відповідь і запишіть у вигляді мішаного числа.
Отже, ми маємо два мішаних числа. У нас є ціла і дробова частини числа. Нам потрібно їх додати.
Є два способи зробити це.
Можна перетворити обидва числа у неправильний дріб, потім додати їх, а тоді перетворити знову у мішане число.
Або ви можете просто поглянути на вираз і сказати: " А знаєте що? 17 і 2/9 - це те ж саме, що і 17 додати 2/9, тоді 5 і 1/9 - те ж саме, що 5 додати 1/9, отже 17 і 2/9 додати 5 і 1/9 - це буде те ж саме, що 17 додати 2/9, додати 5, додати 1/9.
Ці два твердження є цілком рівноцінні.
Ми знаємо, що при звичайному додаванні групи чисел не має значення порядок додавання, отже, можна міняти порядок.
Тож можна сказати, що це те ж саме, якби ми до 17 додали 5, додали 2/9 і додали 1/9.
І ми можемо робити це у будь-якому порядку.
Ми знаємо, скільки буде якщо до 17 додати 5. Ми робили таке раніше. 17 додати 5 - буде 22, отже ця частина дорівнюватиме 22.
І ми маємо до 22 додати--а скільки ж буде, якщо до 2/9 додати 1/9?
Обидва дроби мають однаковий знаменник - це 9, а далі додаємо чисельники.
2 додати 1 - буде 3.
Отже, маємо 22 додати 3/9, але цей вираз може бути спрощений і чисельник, і знаменник діляться на 3.
Поділивши чисельник на 3, ви отримаєте 1. Поділивши знаменник на 3, ви отримаєте 3.
Тож ми маємо 22 додати 1/3, а це є те ж саме, що й 22 і
-- давайте запишемо це у синьому кольорі-- це є те ж саме, що і 22 і 1/3
Коли люди говорять про інвестиції Терміни ризик і винагорода мають місце виникати і вони зазвичай появляються разом, припущення є таким, що чим більше ви ризику берете, тим більшу винагороду ви маєте можливість отримати, і це є насправді цим припущенням.
Але що я хочу дати в цьому відео, це дати представлення цього або трохи контексту, трішки структури на те, як ви повинні думати про ризик та винагороду.
Отже, припустимо ми маємо $1 000 і ми хочемо вияснити, що ми можемо зробити з цією $1 000 Добре, одне, що ми можемо зробити, це покласти їх на ощадний рахунок Отже, це один варіант, ми могли покласти їх на ощадний рахунок і в цій ситуації наша виногорода, я почну з винагороди спочатку, ми отримаємо, я не знаю, 1% річної ставки 1% річної ставки, отже, після року ми отримаємо $1 010 ми маємо 1% на наших $1 000.
Отже, ми отримаємо трішки винагороди який наший ризик?
Отже, ризик тут, я напишу ризик в іншому кольорі який тут ризик?
Якщо я вкладаю на ощадний рахунок припускаємо, що я вкладаю його в Федеральну корпорацію страхування депозитів (FDIC) на застрахований ощадний рахунок я напишу це ось тут, якщо ви відкриваєте ощадний рахунок, він повинен бути застрахований, це означає, що він був застрахований федеральним резервом що означає, якщо за будь-якої причини цей банк збанкрутує федеральний резерв застрахує ваші гроші отже, якще цей банк втратить всі свої гроші і загалом все ви всеодно отримаєте свій депозит назад.
Отже, якщо ви інвестуєте, і вкладаєте гроші на застрахований ощадний рахунок ваш ризик по суті 0.
Ви маєте гарантію отримати ці $1 000 назад незважаючи на те, що станеться з банком, у вас дуже малий ризик тут.
Але ви можете сказати, дивіться, це є хороший ризик але я відчуваю, що можу отримати більше ніж 1% від моїх грошей дайте мені подумати, куди я можу ще інвестувати.
Ви могли, і очевидно, я не буду звертати увагу на усіх різних аспектах інвестування, я лише хочу дати вам поняття ризику і винагороди, ви скажете, можливо я міг позичити ці гроші компаніх з хорошею репутацією, припустимо
Позичити гроші компанії з хорошею репутацією.
І можливо ця компанія має тони, мільярди, мільярди доларів в активі це відбувалось протягом сотень років, вони генерують кошти на рагулярній основі, є лише декілька обставин, в яких ви могли б уявити, що ця компанія не матиме можливості виплатити свої борги.
І ви позичили гроші компанії з хорошею репутацією, по суті, купуючи їхні облігації.
Коли ви купуєте облігації, ви позичаєте гроші цій компанії, отже, це є напрямок в якому ви повинні думати.
Отже, нагорода тут, якщо ви позичите гроші цій компанії вони заплатять вам 6% річної ставки на ваші $1 000
Отже, 6% на першу $1 000, на перши рік, ви отримаєте $60, це є в 6 раз більше, ніж ви б отримали на ощадному рахунку.
Який ризик тут?
Він не є 0 тепер, тут немає страхування федерального резерву, федеральний резерв не каже, що він дасть гроші, якщо банк вийде з бізнесу, або вони надрукують гроші, якщо вони не мають їх, тут є ризик, що компанія не зможе оплатити кредит.
Отже, компанія не зможе оплатити кредит.
Отже, компанія сама по собі може стати банкрутом, якщо вона стане банкрутом, тоді всі люди, яким компанія винна гроші підуть за її активами.
Але можливо ви є низькі в ієрархії, в черзі, можливо компанія не має достатньо активів, щоб заплатити всім отже, тут є деякий ризик, будь-який бізнес, може вийти з бізнесу ви ніколи не можете знати, що станеться, але якщо це є копанія з дуже хорошею репутацією і як ми казали, вона має багато активів, вона має дуже стабільний бізнес, вони ведуть бізнес добре в кретичні періоди і спади, це є низький ризик, щоб втратити гроші, отже, я напишу низький ризик тут тому, що ми припускаємо, що це є компанія з хорошею репутацією яка має багато активів і всього іншого.
Тепер давайте скажемо, навіть ці 6%, ви знаєте це добре, але ви відчуваєте, що ви можете отримати більше, ви можете зробити краще, припустимо ви маєте друга який лише починає свою кар'єру доктора, отже він має хорошу стабільну роботу, отже, він лише розпочинає свою кар'єру, як доктор зі стабільним прибутком він отримує $200 000 в рік, але він лише вийшов з медечної школи і він вирішує, що хоче купити будинок і він старається найти людей, він лише починає він хоче знайти людей, які б могли йому допомогти з початковим внеском на будинок.
Отже, ось ваша нагорода, і він каже, будь-хто, хто бажає позичити мені отримає 8% річної ставки на свої гроші і це виглядає дуже добре, стабільний прибуток, це лише $1 000, він не купує дуже дорогий будинок, він купує будинок за $200 000 на який він хоче покласти $40 000 почткового внеску, здається реальним в його силах, щоб оплатити його, але є завжди деякий ризик, завжди є ризик, що він не заплатить.
Хто знає?
Сподіваюсь, що цього не станеться, можливо щось станеться з ним, можливо, він не матиме можливості працювати, як лікар, можливо щось станеться з його здоров'ям, можливо, він має якось роду особистість, яка схильна до поганих звичок і він любить пропивати усі його гроші, або він любить програвати їх і це чому, йому потрібен кредит, щоб почати, отже, є деякий ризик, є ризик, що він не заплатить але попри всі показники, він вигладає, як дуже безпечний варіант, але звичайно більш ризиковано, ніж ось ця компанія тому, що у вас не буде активів за якими потрібно буде йти, якщо він не заплатить компанії не можуть бути випадково збиті автобусом, а людина може бути, компанії в загальному не можуть стати алкоголіками, людина може.
Хто знає?
Ми не знаємо.
Але тут є точно більше ризику поєднаного з індивідуальністю доктора який не має активів, за якими ви могли б піти.
Але можливо тут теж не достатньо нагороди, ви кажете, ви знаєте, я чув, що я можу зробити ще краще я можу зробити краще ніж це на фондовому ринку отже, ви розглядаєте ще один варіант, припустимо, ви інвестуєте інвестуєте в ринок.
Інвестуєте в Фондовий Ринок.
І ви тільки збираєтесь інвестувати в широкий асортемент, типу інвестування в загальному в ринок, нагорода буде тут очікуваним поверненням від ринку.
Ви дивитись на історичні результати ринку, і ви кажете, дивіться він збільшується і зменшується кожного року, але за довгий проміжуток часу, це виглядає так, що люди і це не є точні цифри, але це виглядає так, що люди мають в загальному, приблизно 10% за рік.
Отже, це виглядає дуже добре, але який ризик?
Ризик є те, що ці очікування лише базуються на історії, які історичні повернення на ринку були, є великі періоди на ринку і я говорю про 10, 20, 30 років, коли ринок був плоским, коли ринк міг навіть піти на низ, люди, в будь-який рік могли втратити свої гроші в подвійних ставках, або 30% 40% в дуже дуже погані роки, ви насправді не є впевненими, що ви отримаєте своїх 10% за рік.
Отже, я б сказав, що ризик тут є непостійним, Непостійним означає, що ми можемо піти вгору і вниз, він стрибає вверх і вниз, не буде постійної тенденції, як на вашому ощадному рахунку, непостійність, і ви маєте хороший шанс, насправді, що ви втратите гроші, які ви інвестуєте. ставки можуть впасти в будь-який рік, в будь-який місяць в будь-які 5 років, в будь-які 10 років, отже, знову це виглядає, як дуже ризикова штука, ви можете дуже легко втратити все, і скажемо, навіть якщо 10% є недостатньо для вас
Ви кажете, я хочу дивитись на речі, з яких я можу отримати ще більші повернення.
Отже, ви маєте свого шурина, який був без роботи деякий час.
Давайте я напишу шурин тут, ваш шурин не працював деякий час, і він каже, все що йому потрібно, щоб почати його гарантовану, роблячу гроші схему $1 000, щоб він міг купити обладнання, щоб він міг почати її в своєму гаражі, і нагорода є багато шляхів, як ми могли б отримати нагороду, ми могли б зробити, що він позичає гроші в вас, ми могли б зробити, що ви б волідили частиною бізнесу, отже, припустимо, що нагорода складає 50% частки бізнесу 50% частки в бізнесі і припустимо, що ваш шурин є правий і це стає мільйонним бізнесом отже, це є дуже дуже дуже висоска нагорода, якщо ваш шурин говорить правду але який ризик? але ризик тут, мабуть, що він не правий і він розтрачує усі ваші гроші, і все втрачає, і ви не лише втратите гроші, які вклали, це може може зруйнувати ваші відносини з вашим шурином, і можливо з вашею дружиною, отже, ризик відносин, можливо я маю написати ризк сім'ї сімейного щастя.
Коли, ваш шурин втратить усі гроші це не буде вже так легко на день подяки мати цивільну розмову.
Отже, в загальному, вищевказані, ви знаєте, я, мабуть, навів більше цих сценаріїв ніж мені потрібно було, але ви бачите загальну тенденцію чим більший ризик, який ви берете в загальному тим більшу нагороду ви повинні сподіватись отримати або чим більшу нагороду, яку ви очікуєте отримати в ній мабуть є деякий ризик, і якщо є щось, що виглядає є дуже безпечним з дуже високою нагородою, одна з цих 2 речей одна з цих речей є скоріше всього не правдою.
Отже, якби нам потрібно було побудувати усі ці і я насправді не рахував, я не давав вам виміряного ризику, в майбутніх відео ми можемо подумати про це і вчені мають думки про те, як вимірувати ризик отже, це є ризик і нагорода, якщо ви все це втілите тут, отже, ощадний рахунок, нульвий ризик, це є ощадний рахунок тут, і ваша нагорода складає 1%.
Отже цей 1% тут.
Позичання компанії з хорошею репутацією, це трішки вищий ризик, отже це є ось тут, це є трішки вищий ризик, і ваша нагорода складає 6% отже, скажмо це є 6% ось тут.
Отже, трішки вищий ризик, я лише скажу, що ризик збільшується.
Якщо ви позичете доктору, давайте я виберу колір, яким ще не користувався Якщо ви позичете доктору, ще раз, ризик є трішки вищим, ніж позичати цій компанії, або ощадний рахунок ще раз, трішки більше нагорода, трішки більше нагорода, тепер ви маєте 8%.
Інвестувати в фондовий ринок я виберу колір, яким я ще не користувався інвестувати в фондовий ринок, ще раз, вищий ризик, вища нагорода, можливо 10% на рік.
Це є 10% на рік ось тут.
Ваш шурин, дуже високий ризик можливо такий, що виходить за межі графіку, але також дуже висока нагорода, отже, вона могла бути як це.
Але загальна ідея є, чим більший ризик, тим більша нагорода.
Ми стоїмо перед незавершеною картиною Леонардо да Вінчі.
Вона достатньо велика, майже ідеальної квадратної форми.
Вся картина незавершена, не просто кілька фрагментів.
Тут зображено поклоніння волхвів.
Це уривок із християнської історії, як тільки народився Христос, три волхви зі сходу, яких вела Віфлеємська зірка, принесли Марії три подарунки: ладан, миро та золото.
Ми відкриваємо для себе манеру письма Леонардо.
Не просто прекрасне письмо, а спосіб створення фігур.
Згадайте, що Леонардо перш за все не художник, а науковець, інженер.
Людина, яка спостерігає за природою і розуміє її.
Зрозуміло, що Леонардо глибоко розуміє анатомію людини.
Навіть малюючи одягнену фігуру, він розуміє її поставу, мускулатуру.
Погляньте на фігури справа, в середині тої групи є фігура, повністю схожа на череп, здається , ніби Леонардо відновив кістки, потім наклав на них плоть, потім одягнув їх і нарешті додав кольори.
Цю групу завжди передають на розгляд філософам.
Але давайте спершу обговоримо групу в центрі.
В центрі бачимо Марію і маленького Христа, разом з волхвами вони утворюють піраміду.
Піраміда часто зустрічається у картинах Високого Відродження, вона створює сталу форму.
На передньому плані Марія і Христос.
Це особливо важливо, зважаючи на хаотичність картини, на те, що в ній так багато сцен.
Справа зверху бачимо поєдинок двох коней, який переходить у фрагмент класичної архітектури зліва, тобто гарні сходи та досконала лінійна перспектива.
Готуючись до роботи над цією картиною, Леонардо зробив прекрасний малюнок.
Розгляньмо детальніше лінії піраміди.
Розпочнемо із Діви Марії, погляньте на її обличчя.
Вона дивиться на через синову голову, якого тримає на руках, він , ніби "ловить" її погляд, вона опускає очі і зустрічається поглядом із волхвом, який пропонує подарунок.
Можемо провести лінію через його пальці ніг в куток картини.
Відштовхуючись від Марії ідемо в інший бік.
Від її носа, повз плечі аж до фігури, яка стоїть зліва на колінах.
Цікаво, це не просто трикутник, а піраміда, яка виступає вперед, ніби опускається вниз.
Я вражена тим, як Леонардо передав реакцію людей на цю подію.
Багато облич, половина схована в темряві, багато жестів.
Це нагадує картину Леонардо "Тайна Вечеря", всередині Христос з протягнутими руками утворює піраміду, хаос та реакція апостолів.
В центрі - стабільність.
Це особливість Високого Ренесансу: відчуття балансу, досконалості, вічності, реакція людей.
Є ще одна важлива деталь, притаманна Леонардо. Навіть на незавершеній картині ми можемо її впізнати. Це техніка "Sfumato", що означає "дим".
Це основа, яка дає гармонію формам всередині самої картини, ніби з"єднує все та утримує саму картину від ізольованості, що було характерним у Ранньому Відродженні.
Замість того, щоб окреслити фігури лініями, митець огортає їх в атмосферу мякості, туманності. Вони то виходять з тіні на світло, то знову ховаються в тінь.
Леонардо обєднує фігури у піраміду за допомогою іхніх поглядів, жестів, а також завдяки туманній атмосфері.
Ми бачимо прекрасний дим, прекрасні лінії, композицію, відчуття руху загалом.
Хотів би я знати , якою була б ця картина, якби митець її завершив.
Я теж.
Вітаю знову.
Зараз ми розглянемо іншу проблему збереження енергії, але цього разу я додам дещо ще.
Увесь час, коли ми щось робили, енергія зберігалася законом збереження енергії.
Це тому, що усі сили які ми використовували в цих системах, були силами збереження.
А тепер ми познайомимося з проблемою, в якій йдеться про тертя, і ми побачимо, що деяка частка енергії втрачається через тертя.
Ми можемо подумати про це деякий час. Добре, куди йде ця енергія?
Я взяв цей приклад із сайту Університету Орегону zebu.uoregon.edu.
В них є деякі гарні приклади, тому я візьму їх.
Я хочу впевнитися що вони вірні. Отже, подивимося.
В нас є 90-то кілограмовий велосипед та велосипедист. Тобто, маса велосипеда і велосипедиста дорівнює 90 кілограм.
Просто скажімо, що маса дорівнює 90 кілограмам.
Починає із стану спокою з вершини пагорба з довжиною схилу в 500 метрів.
Добре, я вважаю, що пагорб в них виглядає десь так.
Якщо це пагорб, гіпотенуза дорівнює 500 метрів завдовжки.
Отже, довжина дорівнює 500 метрів.
500 метрів завдовжки з нахилом в 5 градусів
Отже, це 5 градусів.
Ми можемо розглянути це як відрізок, як ми робили в інших випадках.
Ось так.
Він досить рівний.
Припустимо, середня сила тертя 60 Ньютонів.
Вони не дають нам коефіцієнт тертя, тому ми будемо враховувати нормальну силу цього тертя.
Вони просто говорять нам, який опір тертя.
Або ж яка кількість тертя виступає проти руху велосипедиста.
Можемо трохи порозмислити, звідки ж тертя береться.
Отже, сила тертя дорівнює 60 Ньютонів, та звичайно ж, вона буде спрямована проти його руху, або її руху.
І в нас є завдання - знайти швидкість велосипедиста в кінці пагорба.
Отже, велосипедист починає тут, нерухомо.
Це велосипедист.
Моє уміле виконання велосипедиста.
І ми повинні знайти швидкість внизу.
Це в деякій мірі є прикладом потенційної енергії.
Це, звичайно ж, приклад збереження механічної енергії.
Давайте знайдемо якою буде енергія системи, коли велосипедист стартує.
Отже, він стартує з вершини цього пагорба.
Це точно деяка потенційна енергія.
І є нерухомою, тому немає ніякої кінетичної енергії.
Отже, вся енергія - потенційна, а якою є потенційна енергія?
Потенційна енергія дорівнює масі, помноженій на прискорення гравітації, помножити на висоту, чи не так?
Тому це дорівнює, якщо маса в нас 90, прискорення гравітації дорівнює 9.8 метрів на секунду в квадраті.
Тоді якою ж є висота?
Нам треба вдатися до тригонометрії.
Нам потрібно знайти сторону трикутника, якщо мати на увазі, що це трикутник.
Подивимося. Нам треба знайти протилежну.
Ми знаємо гіпотенузу і ми знаємо кут ось тут.
Отже, синус цього кута дорівнює протилежній стороні, поділеній на гіпотенузу. Це СПГ
Синус дорівнює Протилежній стороні поділити на Гіпотенузу.
Ми знаємо, що висота-- зробімо деякі підрахунки тут-- ми знаємо, що синус 5 градусів дорівнює висоті поділеній на 500.
Або висота дорівнює 500, помножити на синус 5 градусів.
І я вже порахував синус 5 градусів деякий час тому.
Маю впевнитися, що досі його маю.
Це тому, що в мене сьогодні не було калькулятора.
Але це можна зробити і самим.
Це дорівнює 500, а синус кута в 5 градусів дорівнює 0.087.
Коли ми це перемножимо, що в нас вийде?
Я зараз користуюся калькулятором Гугл.
500 помножити на синус.
Виходить 43.6.
Отже, це дорівнює 43.6.
Висота пагорба - 43.6 метрів.
Повертаємося до потенційної енергії, в нас є маса помножити на прискорення гравітації, помножити на висоту.
Тобто, на 43.6.
І це дорівнює, а тепер скористаюся моїм звичайним калькулятором, тому що більше не треба рахувати тригономеричні функції.
Отже, 90-- так ви можете все бачити-- помножити на 9.8, помножити на 43.6, це дорівнює приблизно 38455.
Це дорівнює 38455 Джоулів, або Ньютон метрам.
І це велика купа потенційної енергії.
То що ж відбувається?
В кінці пагорба-- пробачте, мені потрібно відрегулювати мій стілець-- в кінці пагорба, все це переходить до, або мені треба сформулювати це як питання.
Чи вся енергія переходить в кінетичну?
Майже.
Тут в нас є сила тертя.
А тертя, це можна розглядати як дещо, що поїдає механічну енергію.
Вона також називається неконсервативною силою, бо коли ви берете ці сили на прикладі, вся сила не зберігається.
Один шлях мислення - це те, що енергія, назвемо її загальна енергія.
Скажімо, загальна початкова енергія, я напишу, що початкова енергія дорівнює енергії, витраченій під час тертя-- я просто написав літери-- від тертя, додати кінцеву енергію.
Ми знаємо якою є початкова енергія в системі.
Це потенційна енергія велосипедиста і дорівнює приблизно 38 та 1/2 кілоджоулям, або ж 38500 Джоулям, приблизно.
А тепер знайдемо енергію, втрачену з тертям, а енергія, втрачена від тертя це негативна робота, яку робить тертя.
А що значить негативна робота?
Велосипедист їде 500 метрів в цьому напрямку.
Отже, відстань - 500 метрів.
Але тертя не діє в тому ж самому напрямку, що й відстань.
Увесь час тертя діє проти відстані.
Отже, коли сила діє в протилежному напрямку від відстані, ваша робота - негативна.
Іншими словами, початкова енергія дорівнює, або можемо сказати, що початкова швидкість додати негативну роботу, так?
Якщо ми скажемо, що це від'ємне число, тоді це дорівнює кінцевій енергії.
А тут я взяв тертя і поставив його з іншої сторони. Тому що, як я сказав, це буде від'ємне число в системі.
І тому ви маєте завжди впевнюватися, якщо ви маєте тертя в системі, просто як в реальних умовах, що ваша кінцева енергія менша за початкову енергію.
Наша початкова швидкість, скажімо 38.5 кілоджоулів
Якою є негативна робота, яку робить тертя?
Це 500 метрів.
І всі ці 500 метрів, завжди діють на велосипедиста із силою в 60 Ньютонів.
Сила, помножена на відстань.
Отже, це відняти 60 Ньютонів, бо вони направлені протилежно руху, помножити на 500.
І це буде дорівнювати.. ой, ні.
Це буде дорівнювати кінцевій енергії, так?
А що це? 60 помножити на 500 це 3000. Ні, 30000, добре.
Тому віднімемо 30000 від 38500.
Подивимося. відняти 30.
Це не потрібно було робити. Я зробив це в моїй голові. Отже, в нас виходить 8455 Джоулів, що є кінцевою енергією.
А що таке кінцева енергія?
В цей час велосипедист добрався до, назвемо це рівнем моря.
Отже, тепер вся енергія буде кінетичною, чи не так?
А яка формула кінетичної енергії?
Це 1/2 mv у квадраті.
І ми знаємо яка m. Маса велосипедиста 90. Отже, це 90.
Тому ми ділемо обидві частини. Це 1/2 помножити на 90. Це 45.
8455 поділити на 45. Тому ми отримуємо, v у квадраті дорівнює 187.9.
А тепер давайте візьмемо корінь квадратний з того, що ми отримали, швидкість дорівнює 13.7.
Якщо обрахувати корінь квадратний з обох цих сторін, ми отримуємо кінцеву швидкість, 13.7.
Я знаю, ви не зможете це прочитати.
13.7 метрів за секунду.
Це був досить цікавий приклад, бо в нас тут енергія не була повністю збережена.
Частина енергії, скажімо, була з'їдена тертям.
Насправді, енергія не просто зникла в вакуум.
Вона перетворилася в тепло.
І це має сенс.
Якщо ви проїдетесь по наждачному паперу, ваші штани будуть на дотик дуже теплими, коли ви дістанетеся низу.
Це тертя не взялося якимось дивним способом, воно взялося під час дотику велосипеду до землі.
Воно береться з вітру.
Може, велосипед знесло трохи на його шляху. Ми не знаємо.
Сподіваюся, це буде для вас цікавим.
І тепер ви можете не тільки працювати зі збереженням механічної енергії, але й розглядати приклади, де є тертя, яке також приймає в цьому участь.
В будь-якому випадку, побачимося в наступному відео.
Скажаімо ми взяли невеличку ескурсію на Місяць.
І ми сидимо на поверхні Місяця.
Це є поверхня Місяця і з нами на нашу ескурсію на Місяць, ми взяли дві речі. Ми взяли нашу бетонну цеглиину.
Це є моя цеглина ось тут.
Моя бетонна цеглина. Хоча вона помаранчева.. Це є оранджева бетонна цеглина.
Я також взяв пташине перо з нами... Що ж, це є пташине перо.
Моє питання до вас, якщо я, і цеглу і пташине перо в той саий час, і я відпущу їх обох одночасно, і запитую вас, котрий з них досягне поверхні місяця першим, і що б ви сказали?
Добре, якщо ви базувались на вашому досвіті на Землі -- На Землі, якщо ви візьмете цеглу і пташине перо, цегла просто впаде прямо в низ.
Цегла відразу просто впаде на Землю, це буде досить швидко...
Вона б прискорилась досить швидко, і поки перо буде свого роду літати навкруги.
Якщо ви мали перо на Землі, воно б просто літало навкруги. Воно б рухалось туди, і тоді ще сюди,
І воно б повільно падало вниз до землі. Так на Землі, прийнаймі в присутності повітря, це виглядає як цеглина впаде на землю першою. Але що трапиться на Місяці?
І що є цікавого про місяць, це те що, там не має амосфери. Ми не маємо повітря, яке свого роду забезпечує опір для одного з двох цеглини чи пір'я.
Що ж ви думаєте трапиться?
Ваша перша спокуса є просто сказати "Давайте використаємо закон всесвітнього тяжіння."
Яка є сила тяжіння діє на цеглу?
Сила тяжіння на цеглу є -- Добре, ми можемо обчислити це Сила тяжіння на цеглу буде рівна великій G на масу місяця -- Я скажу, що ця m для маси цеглини і маленка m внизу для Місяця
Маса Місяця помножена на масу цегли, поділена відстань між цеглою і центром місяця в квадраті. Це є різниця між цеглою і центром Місяця і вами в це в квадраті.
Досить справедливо.
Це є сила, що діє на цеглу.
Що буде з силою, що діє на перо?
Сила відповідна силі тяжіння -- або інша спосіб подумати про це, вага пера на Місяці
Так, що ж з силою, що діє на перо?
Добре, ми зробимо деякі обчислення. Сила що діє на перо буде рівна великій G помноженій на масу Місяця та на масу пера, поділену на відстань між цсентром пера і центром Місяця, в квадраті. Це є відстань, і тоді до квадрату підносимо її.
Якщо ви подивитесь на обидва вирази, обидва мають частинку просто тут, G множиться на масу Місяця поділена на відстань між цією висотою і центром Місяця, в квадраті.
Таким чином вони мають точо такий самий вираз як цей. Давайте просто замінимо цей вираз. Давайте те, що називають гравітаційним полем на Місяці.
Або сила тяжіння, що тягне у низ об'єкт на Місяці. Це є гравітаційне поле Місяця. Так, я просто називатиму G від m
Якщо ми спростимо цей шлях, сила що діє на цеглу відповідно на місяці буде рівна маленькій g на Місяці--
Зазавичай ми використовуємо маленьку g для гравітаційної сталої на Землі, або силу гравітаційного поля на Землі, або іноді прискорення вільного падіння на Землі, але зараз потрібно повернутись до Місяця. Ось що цей маленький індекс m робить для нас. Це є рівним цьму, помноженим на масу цеглини.
У випадку пера, сила, що діє на перо є рівна всій цій справі, що ж це g від m помножену на масу пера. А зараз, за умови, що маса цеглини набагато більше ніж маса пера.
Отже, ми припустимо, що є розмно припустити, що маса цеглини є більшою ніж маса пера.
Я люблю мистецтво, жити без нього не можу.
Будь-яке! Мене звати Брін.
Гадаю, ця картина крута через те, що вона ніби не одна, а наче кілька маленьких картин, зліплених докупи.
Тут є ангели та людина з німбом. Картина доволі складна.
Гей, подивися ще на нижній ряд, у правий кут.
Бачиш хлопця з сивою бородою і піднятими руками?
Він називає себе святим?
Кольорові створіння з битами і палаючими палицями?
Це я та мої приятелі.
Брін знає, які ми.
Вони схожі на кажанів. У них є пазури.
Вони виглядають як демони.
І вони нападають на святого.
Вони мені декого нагадують.
Вона теж була зла і мала справді пазурі.
Ці демони дуже, дуже, дуже яскраві.
Так, я яскравий. Яскраво-синій.
Третій праворуч від тебе. Ці демони нападають на Святого Антонія, тому що вони заздрять його відданості Богу. Вони на нього дуже злі, тому що він не звертає уваги на їхні спокуси: лінощі й погані звички.
Антоній просто не вміє розважатися. Ооо!
Я думаю, найкраще тут те, що жоден з демонів насправді не торкається до нього та його золотого німба.
Мовчи про німб!
Я тут з Джіс Ро, вчителем математики у Самміт Сан Хосе та вчителем Академії Хана, у вас є чимало цікавих ідей чи питань.
Так, одне з питань, які часто задають учні, коли починають вивчати алгебру - це навіщо нам букви, чому ми просто не можемо використовувати завжди цифри?
Чому букви?
Чому наявні всі ці х-си, у-ки та z-ти, ABC, коли вивчаємо алгебру?
Так, вірно.
Це цікаво, чому б не дати людям задуматись про це на секунду. Сал, як би ти відповів на це запитання?
Навіщо букви в алгебрі?
Чому букви.
Я по-різному на це дивлюсь.
Перший спосіб - коли маємо невідоме.
Якби слід було написати х+3=10, то причиною цьому слугує те, що ми не знаємо який х.
Це буквально невідомо.
Ми якимсь способом будемо це обчислювати.
Але не повинна бути саме буква х.
Могли б написати _+3=10
Або могли б написати ?+3=10.
Не обов'язково брати літери, але нам потрібен певний символ.
Можна буквально взяти смайл+3=10.
Але поки немає розв'язку, потрібен певний символ для позначення якогось числа.
Можемо йти далі в розв'язувати це рівняння, після чого дізнаємось що заміняє символ.
Але якщо ми знали це раніше часу, це не було б невідомим.
Це не було б чимось, чого ми не знаємо.
Це одна причина, чому я використовую букви і де просто самі цифри не будуть доцільними.
Інша причина - коли описується відношення між числами.
Я зроблю щось таке...скажімо, всякий раз, коли ви дасте 3, я дам 4.
Якщо дасте мені 5, я дам 6.
Я можу продовжувати до безкінечності.
Дасте мені 7.1, я дам 8.1.
Я можу продовжувати цей список далі й далі до безкінечності.
Можливо, ви дасте мені будь-яке число, а я скажу що дам вам я.
Але ясна справа, недостатньо місця і часу, якби треба було всі їх записувати.
Можемо зробити це більш витончено, використавши букви, що показують відношення.
Те, що даєте ви назвемо х, а те, що даю я - у.
Погляньте, що б ви мені не дали, я додаватиму 1.
Саме це я даватиму.
Отже, це дуже просте рівняння може описати безкінечну кількість відношень між х або безкінечну кількість відповідних у-ків та х-ів.
Відомо, що який би х ви мені не дали, даєте 3, я додаю 1, тому дам вам 4.
Дасте мені 7.1, я додам 1 і дам 8.1.
Немає витонченішого способу це зробити, ніж за допомогою символів.
Разом з тим, я не повинен використовувати х-си та у-ки.
Це просто правило, що прийшло до нас з історії.
Я міг би позначити те, що даєте ви зіркою, а те, що даю я - смайлом, це також годиться для вираження.
Отже, букви - просто символи.
Я невролог, професор Університету Каліфорнії.
І на протязі останніх 35 років я вивчав поведінку на основі всього - починаючи від генів, нейромедіаторів, допаміну і так далі, і закінчуючи схемним аналізом.
Цим я зазвичай займаюсь.
Але нещодавно, з невідомих причин, я почав займатись дещо іншим.
І все почалось з того, що один із колег попросив мене провести аналіз головного мозку кількох убивць-психопатів.
Приблизно так виглядає моя звичайна промова.
І питання наступне:
"Як людина стає вбивцею-психопатом?"
Під вбивцями-психопатами я маю на увазі цих людей, ці типи людей.
І декотрі із зразків мозку, котрі я вивчав належать відомим вам людям.
Коли я отримую зразки мозку - я не знаю кому вони належать.
Це були сліпі експерименти, тобто мені давали зразки мозку нормальних людей, також.
Отже, я проаналізував десь 70 зразків.
І отримав достатню кількість даних.
Отже, ми підходимо до таких речей теоретично, з точки зору генетики, пошкоджень мозку, взаємодії з навколишнім середовищем, і як конкретно працює цей механізм.
Отже, нас цікавило де саме у мозку проходить збій, і яка його частина найбільш важлива.
Отже, ми аналізуємо: взаємодію генів, так званий епігенетичний ефект, ураження головного мозку, дію зовнішніх факторів, і як вони всі пов'язані між собою.
І це перетворення на психопата, і кіллера залежить від того коли саме відбулась травма.
Це відбувається у чітко визначений момент.
І так з'являються різні типи психопатів.
Йдемо далі.
Ось закономірність, котра полягає у тому, що всі ці люди, яких ми вивчали, котрі були вбивцями і серійними кіллерами, усі вони мали пошкодження у очно-лобно-скроневій ділянці мозку, яка розташована відразу над очима, очними ямками, і, також, у внутрішній частині скроневої долі.
Отже, маємо закономірність притаманну їм усім, проте у всіх, також, були і відмінності.
У них були і інші пошкодження мозку.
Ключовим фактором є вплив генів насилля, таких як ген МАО-А.
І різновид цього гена зустрічається у нормальних людей.
Він є у декого з вас.
І він визначається статтю.
Він розташований на Х-хромосомі.
І тому, ви можете отримати його лише від своєї матері.
І, мабуть, саме тому в більшості чоловіки є вбивцями-психопатами, чи просто дуже агресивними.
Тому що дочка може отримати одну Х-хромосому від батька, а другу Х-хромосому від матері, і це послаблює ефект.
Але син може успадкувати Х-хромосому лише від матері.
Таким чином, вона передається від матері до сина
І це, також, пов'язано з надлишком серотоніну під час розвитку плоду.
Що досить цікаво, оскільки серотонін повинен мати заспокійливий і розслабляючий ефект.
Але, якщо у вас є цей ген, то в утробі ваш мозок купається в серотоніні.
І ваш мозок втрачає будь-яку чутливість до нього.
І так воно є в подальшому житті.
Я вже виступав з цією темою в Ізраїлі минулого року.
І це наштовхнуло мене на думку.
Теоретично, для того, щоб цей ген проявився у такій жорстокій формі, дуже рано, ще до пубертатного періоду, ви повинні пережити дещо дійсно травматичне.
Не просто стрес, чи покарання за якусь витівку, а дійсно насильство, до якого ви мали найпряміше відношення.
Правильно?
Саме так працює дзеркальна нейронна система.
І, якщо у вас є цей ген, і ви бачите велику кількість насильства у певній ситуацій, результатом стане повна катастрофа.
І що, на мою думку, може трапитись у тих частинах світу, де панує постійне насилля, так це те, що ми отримаємо покоління дітей, які бачать усе це насилля.
І якщо б я був юною дівчинкою, десь у такій зоні насильства, і хотів би знайти собі пару, я б вибрав крутого хлопця, здатного захистити мене.
І, як результат, це призведе до концентрації таких генів.
І тепер і хлопчики і дівчатка успадковують їх.
І я вважаю, що після кількох поколінь ми буквально сидітимемо на пороховій бочці.
"Чула я, що ти їздиш повсюди з лекціями про вбивць-психопатів.
І ведеш себе так, наче ти сам з нормальної сім'ї."
Я сказав:
"Про що це ти, в біса, говориш?"
І потім вона розповіла мені про наш родовід.
І, звичайно що, вона звинувачує у всьому лінію батька, тому що у неї в родині не було випадків насилля, а у батька були
Вона сказала:
"Є хороша і погана новина."
Одним із твоїх родичів є Езра Корнел, засновник Корнельського університету.
А погана новина в тому, що також твоєю родичкою є Лізі Борден.
Я кажу:
"Ну добре, маємо ми Лізі, і що?"
Вона каже:
"Тепер найгірше - прочитай цю книгу."
І ось ця історична книга "Дивне вбивство".
Перше вбивство власної матері сином було здійснене моїм прапрапрапрапрапрапрадідом.
Отже, це перший випадок матеревбивства.
І книга дуже цікава - про полювання на відьом, і про те, як мислили люди в той час.
Але це не все.
З того часу було ще сім чоловіків зі сторони мого батька, Корнелів, і усі вони були вбивцями.
Це примушує замислитись на хвилю.
(Сміх)
Тому що і мій батько, і три моїх дядька під час Другої Світової Війни відмовились від воєнної служби, всі виявились боягузами.
Лиш би мама не дізналась.] (Сміх)
(Сміх)
Отже, мораль цієї історії така: не шукай пилинки в чужому оці, коли не бачиш колоди в своєму.
Хоча, швидше, така: [Напис на слайді: Мені все одно, що знає про мене світ.
І нам довелось діяти.
Наші діти дізнались про все, але все обійшлось.
Але наші внуки можуть дещо занепокоїтись.
І я провів томографію мозку усіх членів сім"ї.
(Сміх)
Ми провели томографію, енцефалограму, генетичний аналіз, щоб дізнатись звідки чекати неприємностей.
І, як виявилось, є у нас рідні брат і сестра, які погано ладнають між собою. І їхні знімки абсолютно однакові.
У них однакова будова мозку, однакова енцефалограма.
І вони найближче підходять до схеми.
Так що, неприємності десь, та й виникнуть.
Але ми не знаємо де саме.
От і все.
(Сміх)
Тепер краса - це моє друге Я.
(Сміх)
Пам'ятаю, колись про мене казали "Норман хороший, але якщо б всі робили як він скаже, речі були б практичними, але негарними".
Ну, у той час я про це не замислювався, тож...
Це класно.
Дякую, що налаштували мій дисплей.
Слухайте, це дійсно чудово.
І я навіть не уявляю як він працює і для чого він потрібен, але тепер хочу його.
І таке воно, моє нове життя.
У своєму новому житті я намагаюсь зрозуміти, що таке краса, що таке "гарно" і що таке "емоції".
Новий я намагається все зробити класним і прикольним.
Ось соковижималка Філіппа Старка, зроблена компанією Alessi.
Вона класна і прикольна.
Класно, звичайно, що вона у мене є - але вона стоїть у мене у передпокої, я не користуюсь нею щоб робити сік.
(Сміх)
І, до вашого відома, я купив позолочену, з обмеженої серії, вона продається з папірцем, на якому написано, "Не використовуйте цю соковижималку для того, щоб робити сік".
(Сміх)
Тож, насправді, я взяв пакет апельсинового соку і налив у склянку, щоб зробити це фото.
(Сміх)
Знизу лежить чудовий ніж. Це ніж компанії Global, зроблений у Японії.
Спершу, зверніть увагу на форму - на нього приємно дивитись.
По-друге, він дійсно чудово зроблений: його зручно і приємно тримати.
І, по-третє, він дуже гострий і чудово ріже.
Користуватись ним - саме задоволення.
Тож, у цьому ножі є все, так?
Він гарний і функціональний.
І я можу вам про нього розказувати. Це означає, що він не залишив мене байдужим.
Ці три компоненти і складають мою теорію емоцій.
У медіа лабораторії MIT, Хіроші Ішіі зі своєю командою взяли стіл для пінг-понгу і повісили над ним проектор, який виводив на стіл зображення води у якій плавала риба.
І кожного разу, як м'ячик торкався однієї половини стола, на воді з'являлись брижі, і риба тікала.
Але, звісно, потім м'ячик падав на іншу сторону стола брижі з'являлись...бідна риба, ніякого спокою.
(Сміх)
Чи зручно так грати у пінг-понг?
Ні.
Але чи це весело?
Так! Так.
Або, згадайте Гугл.
Якщо вбити, наприклад, "емоції і дизайн", випадає 10 сторінок результатів.
Гугл просто взяли свій логотип і розтягнули його. Замість того, щоб писати, - "У вас 73 000 результатів.
Ось від першого до двадцятого. Крім того," вони, просто показують стільки ж "о", скільки є сторінок.
Дуже просто і майстерно.
Впевнений, що багато з вас ніколи не помічали цього.
Це підсвідомість, яка ніби все помічає - і, думаю, це досить приємно. А ви і не здогадувались.
А це дійсно розумно.
І, що мені ще подобається, це якщо ввести "дизайн і емоції", першим на сторінці буде мій сайт.
(Сміх)
Але дивна річ, інколи Гугл обманює, бо коли я напишу "дизайн та емоції", він видасть: "Не потрібно писати "і". Це і так зрозуміло".
Ну, гаразд. Тож я пишу "дизайн емоції", і на цей раз мій сайт не перший, а третій.
Ну все, проїхали.
Якось Нью-Йорк Таймс зробили чудовий огляд МІНІ Купера.
Вони писали, "Знаєте, у цього авто безліч недоліків.
Але все одно купіть його.
Ним так приємно керувати".
І якщо ви заглянете всередину... чесно, мені дуже сподобалось, я хотів поїздити на ньому і взяв його в оренду, тут я знімаю свого сина, він за кермом... і все, що всередині, весь дизайн класний.
Усе гладеньке, округле, прикольне. Прилади працюють чітко.
Оце і є моє нове життя; мені повинно бути весело.
Я дійсно думаю, що хороші речі працюють краще, але я ніколи про це не задумувався, доки до мене нарешті не дійшло - гляньте сюди..
Уявіть, що я кладу на підлогу дошку.
Вона десь 60 сантиметрів у ширину і 9 метрів у довжину, я зараз піду по ній, і як ви бачите, я можу йти не дивлячись вниз, я можу ходити взад-вперед і стрибати.
Без проблем.
Зараз я підвішу цю дошку на висоту 90 метрів - тепер я до неї навіть близько не підійду, ще чого.
Невимовний страх паралізує вас.
Він буквально впливає на роботу мозку.
Пол Саффо якось сказав, що увесь час до виступу його дошка висіла у повітрі, і опустилась на землю лише за кілька днів або годин до початку, і цей страх насправді допоміг йому зосередитися.
Саме так страх і тривога впливають на вас; вони змушують вас зосередитися, не відволікатись.
А я не міг змусити себе ступити на дошку.
Деякі люди можуть - циркачі, сталевари, наприклад.
Але це повністю змінює хід ваших думок.
А ще, психолог Еліс Айсен провела один чудовий експеримент.
Вона зібрала студентів і дала їм декілька завдань.
Зайшовши у клас, вони побачили дві мотузки, які висіли тут і тут.
У класі було пусто, хіба що стояв стіл з якимось мотлохом, якісь папірці, ножиці і все таке.
Вона запросила їх у клас і сказала, "Це тест на IQ, він визначає наскільки ви розумні.
Зв'яжіть, будь ласка, ці дві мотузки".
Студенти взяли кінець однієї мотузки і почали тягнути його сюди, але не могли дотягнутись до іншої. Ні, ніяк не могли.
Власне, ні один з них не зміг цього зробити.
Потім, вона зібрала іншу групу і сказала , "Знаєте, поки ми не почали, у мене є коробка цукерок, а я не їм солодкого. Будете цукерки?"
Як виявилось, вони любили цукерки і зраділи.
Не те щоб дуже зраділи, лише трішечки.
І знаєте що?
Вони виконали завдання.
Виявляється, коли вам страшно, у мозку відбувається викид нейромедіаторів, які змушують вас зосередитись і мислити поверхнево.
А коли ви щасливі, як ми кажемо позитивно валентні, у префронтальній корі мозку відбувається викид допаміну, завдяки якому ви починаєте мислити глибше і ширше, стаєте більш сприйнятливими та мислите нестандартно.
В цьому ж і полягає брейнстормінг, правда?
Під час брейнстормінгу ми отримуємо задоволення, ми граємо у різні ігри, але ні в якому разі не критикуємо, і таким чином у нас з'являються усілякі класні, можливо дивні ідеї.
Але, з іншого боку, якщо б ми увесь час займались цим, то ніколи нічого б не закінчили. Під час роботи тільки б і було чути, "О, я придумав ще один спосіб як це зробити."
Виходить, для того, щоб щось закінчити, потрібно поставити собі дедлайн, правда?
Треба завжди бути насторожі.
Мозок працює краще, коли ви радієте.
Робота йде краще, тому що ви мислите більш творчо. Ви стикаєтесь з якоюсь проблемою, але кажете собі, "Та, зараз усе вирішимо".
Нема чого перейматись.
Є одна річ, яку я називаю "інтуїтивний спосіб мислення", відповідно є інтуїтивний дизайн.
Біологія. Природа створила нас така, що нам подобаються яскраві кольори.
Завдяки цьому, ссавці та примати люблять фрукти, яскраві рослини, і вживаючи їх, допомагають розповсюдити насіння.
Насправді, мозок начинений неймовірною кількістю всякої всячини.
Нам не подобається гіркий смак, ми не любимо гучні звуки, високі температури, холодні температури.
Нам не подобається, коли сваряться, ми не любимо насуплені обличчя; нам подобаються симетричні обличчя, і т.д.
Оце і є інтуїтивний рівень. У дизайні, інтуїтивність можна виразити багатьма способами, вибираючи певний шрифт або колір.
Візьмемо, наприклад, Ягуар 1963 року: насправді, це паскудна машина, вона постійно ламається, але власники обожнюють її.
І вона дійсно прекрасна - вона навіть стоїть у Музеї Сучасного Мистецтва. Візьмемо пляшку води.
Ви купите її саме тому, що вам сподобалась пляшка, а не вода.
І коли ви доп'єте, ви не викинете її.
Ви поставите її десь, ..ну знаєте, як часто збирають пляшки з-під вина, або знову наповните її водою, і це ще один доказ того, що не у воді справа.
Уся справа в інтуїтивних враженнях.
Наступний рівень мислення - поведінковий, саме на цьому рівні відбувається найцікавіше.
Інтуїтивне знаходиться у підсвідомості, ви не можете його контролювати. Поведінкове також підсвідоме, і його ви так само не можете контролювати.
Майже усе, що ми робимо - підсвідоме.
Коли я ходжу по сцені я не слідкую за своїми ногами навмисно.
Я багато чого роблю зараз, і те, що я говорю - теж у підсвідомості.
Я довго репетирував і багато про це думав. Більшість того, що ми робимо - підсвідоме.
Те, що ми робимо автоматично, не замислюючись - підсвідоме, за це відповідає поведінкова функція.
А поведінковий дизайн полягає у відчутті контролю, сюди входить практичність, зрозумілість.. а також дотик і вага.
Вони настільки добре збалансовані і настільки гострі, що ви дійсно відчуваєте, як контролюєте процес нарізання.
Або, коли ви на висококласному авто входите у крутий поворот... знову відчуваючи, що контролюєте ситуацію.
Або чуттєвість. Це душ-водоспад Кохлера, насправді, усі ручки внизу - це також душові головки. Він оббризкує вас з ніг до голови, і ніжитися у ньому можна годинами.. до речі, даремно не витрачаючи воду, оскільки по колу ллється одна і та ж брудна вода.
(Сміх)
Або гляньте - ось дійсно класний чайник, я вперше побачив його у готелі Four Seasons у Чикаго.
Це чайник для заварювання Ronnefeldt.
Ось так він виглядає, але спершу його потрібно нахилити його назад, покласти чай всередину і залити водою.
Вода потрапляє до заварки, а вона знаходиться у цій штуковині справа, і не піднімається вище цієї лінії.
Всередині є маленька перегородка, тому заварка нікуди не може дітись, вода його покриває, ось так. І коли чай готовий, або майже готовий, ви перевертаєте чайник.
Тепер чаїнки частково покриті водою і продовжують заварюватись.
А коли він заварився, ви перевертаєте його знову, ви ж пам'ятаєте, чай знаходиться тут, а вода дістає лише сюди, не дістаючи до заварки.
До того ж, цей чайник має певний посил, а саме це і роблять емоції.
Суть емоцій полягає у дії. Так, саме у цьому суть емоцій.
У безпеці.
Сприйняття полягає у розумінні світу, а емоції - у тлумаченні цього розуміння, коли ви кажете "добре", "погано", "безпечно", "небезпечно", і готуєтесь реагувати, а ваші м'язи напружуються або розслабляються.
Саме цьому ми можемо розуміти емоції інших людей, їхні м'язи працюють підсвідомо, хіба що можна робити різні гримаси.
Тут, наприклад, можна побачити емоції, офіціанту йде сигнал, "Чай закінчився.
Носик дивиться вгору".
А офіціант може підійти і запитати, "Можливо вам долити води?"
І це дійсно класно. Який чудовий дизайн.
Третій рівень - рефлективний, якщо хочете, його можна назвати суперего, це маленька часточка мозку, котра ніяк не впливає на те, що ви робите, вона ніяк не впливає ні на відчуття, ні на м'язи.
Вона просто спостерігає за тим, що відбувається.
Вона - це ваш внутрішній голос, який каже, "Це добре.
Це погано".
Або, "Чому ти так робиш?
Я не розумію".
Саме з цього внутрішнього голосу починається свідомість.
Ось чудовий приклад рефлективного продукту.
Власники Хаммера сказали: "Знаєте, у мене в житті було багато машин, у тому числі і рідкісних, але жодна з них не привертала стільки уваги".
У їхньому іміджі, а не у машині.
Якщо хочете більш приємну модель - ось GM.
Ви б могли придбати її, тому що піклуєтесь про навколишнє середовище.
І ви купите її, щоб захистити його, навіть якщо перші кілька моделей будуть дорогими і недосконалими.
Та це також рефлективний дизайн.
Або дорогий годинник, який справляє враження на інших...
"Ого, я не знав, що у тебе є цей годинник".
Як противага цьому, який є чистим прикладом поведінкового дизайну, і, який, можливо, точніше показує час, ніж той, який я вам щойно показав, за $13 000 .
Але він непривабливий.
Як раз підходить Дону Норману.
І що ще класно, інколи одна емоція накладається на іншу, наприклад, вроджений страх впасти, і рефлективні емоції, які кажуть вам "Все добре.
Якщо б атракціони у цьому парку розваг були іржаві і розвалювалися, ви б ніколи не стали кататись там.
Тут ми бачимо накладання одного на інше.
Ще одна класна річ... (Сміх)
Джек Кресс виготовляє меблі, він зробив цей неймовірний гарнітур.
І ось стілець з ніжкою у вигляді лапи, бідолашний загубив свого м'ячика і намагається його забрати, поки ніхто не помітив.
І те, що ви сприймаєте цю історію - дійсно класно.
І саме це мені подобається в емоціях.
Тож, це моє нове Я.
Відтепер я буду казати тільки приємні речі.
(Сміх) (Аплодисменти)
У цьому відео я збираюся привести більше прикладів зі спрощення радикальних виразів
Та ці будуть містити додавання і віднімання різних радикальних виразів.
І я вважаю, що це добре вміти володіти такою навичкою, якщо до цього ви не знали про неї.
Давайте зробимо декілька таких
Скажімо, у мене є 3 помножене на квадратний корінь з 8 -- ми вивчили до цього, що насправді основний квадратний корінь з 8, чи позитивного кореня 8 -- мінус 6 помножене на основний корінь з 32.
Давайте подивимось, що ми можемо зробити, щоб спростити це.
Перш за все, 8, ми можемо записати, як 2 помножене на 4.
Так як 4 це ідеальний квадрат, як ви могли б це помітити.
Далі, ми можемо розкласти це як 2 помножене на 2.
Та не думаю, що треба.
Ми можемо переписати 3 корень з 8 як 3 помножене на квадратний корінь з 4 помножене на корінь з 2.
Це теж саме, що і квадратний корінь з 4 помножених на 2, що є квадратним коренем з 8.
Тож цей вираз це теж саме, що і цей.
Тепер давайте подивимось на 32.
Ми хочемо знайти квадратний корінь з 32.
32 це 2 помножене на 16.
Ще раз, 16 це ідеальний квадрат, тож ми можемо зупинитися тут.
Якщо ви не зрозуміли, ви можете розділити це як 4 помножене на 4.
Можна зробити так двічі.
Ви могли б піти далі, до 2 помножених на 2, і все це, та ви бачите цілий квадрат, тож ми можемо зупинитися.
Цей вираз можна записати як мінус 6 помножене на квадратний корінь з 16 помножене на квадратний корінь з 2.
Я хочу, щоб було зрозуміло - це теж саме, що і квадратний корінь з 16 помножене на 2.
Ви можете це розділити.
Квадратний корінь з 16 помножених на 2 це теж саме, що і корінь з 16 помножений на корінь з 2.
Ми побачили це з властивостей експоненти.
Тож, до чого можна спростити цей перший вираз?
Це зрозуміло 3.
Це, ось тут, 2.
Ми маємо 3 помножене на 2, помножене на квадратний корінь з 2.
Це 6 помножене на основний корінь з 2.
Тепер, можна з цього відняти це -- що це за вираз ось тут?
Це позитивне 4.
6 помножене на 4 це 24, помножене на корінь з 2.
Та ми ще не завершили.
Якщо у мене є 6 чогось і я хочу відняти з цього 24, що у мене залишиться?
У мене є 6 квадратних коренів з 2 і я хочу відняти це з цих 24 квадратних коренів з 2, це буде дорівнювати 6 мінус 24 це буде мінус 18 квадратних коренів з 2.
Сподіваюся, це вас не бентежить.
Запам'ятайте, якщо б у нас було 6х мінус 24х, у нас би було мінус 18х, або негативне 18х.
Тут замість х, ми просто маємо квадратний корінь з 2.
6 чогось мінус 24 чогось дасть нам негативне 18 чогось.
Давайте зробимо ще один приклад.
Припустимо, є квадратний корінь з 180 плюс 6 помножене на квадратний корінь з 405.
Це є дійсно завдання на перевірку здібностей спрощення цих радікалів, які ми робили до цього.
Та у цьому практики забагато не буває.
Тож давайте просто розкладемо це ось тут.
180 це 2 помножене на 90, що дорівнює 2 помноженим на 45, що є 5 помножене на 9.
І ми можемо ще розкласти 9 як 3 помножене на 3, щоб зрозуміти, що це є цілий квадрат, та ми можемо залишити це і так.
Цей перший вираз ось тут ми можемо записати як квадратний корінь з 2 помножених на 2 помножений на корінь з 5 помножений на квадратний корінь з 9.
Я збираюся винести 9 уперед.
Квадратний корінь з 2 помножених на 2 помножений на корінь з 5 помножений на квадратний корінь з 9.
Чому ж дорівнює цей другий вираз?
Давайте розкладемо це. 405.
Це 5 помножене на -- здається, це 81.
Та, перевіримо це, 405, 5 не входить у 4, тож це увійде у 40.
5 входить у 40 вісім разів.
8 помножене на 5 це 40. Віднімаємо. Отримуємо.
Записуємо 5.
5 входить у 5 один раз.
Так, 81 раз.
81 це 9 помножене на 9.
Ми могли б розкласти ще якщо б хотіли знайти корінь четвертого ступеня чи щось таке, та нам потрібен тільки квадратний корінь.
У нас є 9 і 9, не має потреби у більшому розкладі.
Цей другий вираз ось тут плюс 6 помножене на квадратний корінь з 9 помножених на 9 помножене на квадратний корінь з 5.
Тож, що це?
Це 3.
Це 2.
Це квадратний корінь з 4.
А це 3 помножене на 2 буде 6.
У нас є 6 квадратних коренів з 5.
Плюс -- що це ось тут?
Це квадратний корінь з 9 помноженої на 9, корінь з 81.
Це, звісно, просто 9.
6 помножене на 9 це 54, плюс 54 квадратних коренів з 5.
Тепер, що ж у нас залишилося?
У нас є 6 чогось плюс 54 чогось.
Це дорівнюватиме 60 цього чогось якось так.
Давайте зробимо ще один приклад, у нас тут будуть деякі абстрактні величини.
Ми матимемо діло з деякими змінними.
Я хочу це зробити просто щоб показати вам, що змінні нічого не змінюють.
Припустимо у нас є квадратний корінь чи основний корінь з 48а.
І я хочу додати це до квадратного кореня з 27а.
Ще раз, давайте просто розкладемо 48.
Ми поки що залишимо а.
48 це 2 помножене на 24, що є 2 помножене на 12.
Пробачте, 2 помножене на 12, що є 3 помножене на 4.
Ми можемо переписати цей перший вираз як квадратний корінь з 2 помножених на 2 помножених на корінь з 4 помножених на корінь з 3.
Мабуть, ви вже зробили це швидше.
Ви могли б просто розкласти це як 3 і 16 і миттю з'ясувати, що 16 є цілим квадратом.
Я ж зробив це, типу складнішим способом.
Ви отримали таку ж відповідь все одно.
І, звісно ж, не просто квадратний корінь з 3, тут також є корінь з а.
Я запишу а ось тут.
Я міг би записати це окремим коренем, та обидва з цих не є цілими квадратами, тож я залишу обидва з цих під знаком радикалу.
Тепер, 27 це 3 помножене на 9.
9 це ідеальний квадратний корінь, тож ми можемо тут зупинитися.
Цей другий вираз ми можемо переписати як квадратний корінь з 9 помноженої на корінь з 3а.
І у цих двох случаях ви можете помітити, що я пропускаю проміжний крок.
Проміжний крок, я міг би переписати цей перший вираз як корінь з 9 помноженої на 3а і потім перейти до цього кроку.
Та я вважаю, що у нас достатньо практики з'ясувати, що 9 помножене на 3а, у ступені 1/2, чи, якщо брати цей основний корінь з усього цього це теж саме, що і брати головний корінь з 9 помножених на головний корінь з 3а.
Цей крок я пропустив у двох цих.
Та сподіваюся, це вас не сильно бентежить.
Тож, цей вираз ось тут дорівнюватиме 2.
Цей вираз буде 2.
Це буде 4 помножене на квадратний корінь з 3а.
І потім, це ось тут і тут буде 3.
Це ж дорівнюватиме плюс 3 помноженим на квадратний корінь з 3а.
4 чогось плюс 3 чогось буде 7 цього чогось.
У будь-якому разі, сподіваюся, що це було кориснисно для вас.
В світі, в якому живуть 7 мільярдів людей, хто є найбільш типовим?
Найбільш типова людина в світі -
правша, заробляє менш, ніж 12 000 доларів США на рік, має сотовий телефон, але не банківський рахунок. це менше, ніж мають 25% з нас то як вона виглядає? найбільш типова людина в світі - чоловічої статі чоловіча стать чисельно перевершує жіночу (але тільки ледве) середній вік світового населення - 28 найбільша етнічна група - китайці ґрунтуючись на цих ознаках, найбільш типова людина в світі - це 28-річний китаєць чоловічої статі в світі їх більше ніж 9 000 000 дослідники обрали 190 000 їх фотографій, щоб створити складений образ це і є найбільш типова людина в світі але вона не буде типовою надовго до 2030 та людина буде походити з Індії типове завжди відносно типова людина в Голландії має зріст 5 фунтів 2 дюйми в Перу - 5 фунтів 4,5 дюйми в Японії типова жінка живе 86 років в Афганістані вона живе 45 років типовий американець витрачає 100 галонів води на день вдома в деяких частина Ефіопії використовують 2,5 галони і деякі жінки витрачають 8 годин на день на її збирання типові люди мають вибір, але він не однаковий для всіх і наш вибір створює велику різницю, якщо його помножити на 7 мільярдів 7 мільярдів неочікуване обличчя найбільш типової людини
Отож, малий Біллі йде до школи, сідає за парту, а вчитель питає:
"А чим займається твій тато?"
Маленький Біллі відповідає:
Тоді вчитель викликає батьків і каже:
"Малий Біллі мене сьогодні шокував.
Щойно почув від нього, що ви граєте на фортепіано у лігві курців опіуму".
А батько відповідає:
"Я дуже перепрошую. Так, справді, я збрехав.
Але як мені сказати восьмирічному хлопчику, що його тато - політик?" (Сміх)
Так от, я теж політик, і коли стою перед вами, чи, взагалі, зустрічаю будь-яку людину в світі, і, врешті, кажу, ким є за професією, на мене дивляться мене так, наче я щось середнє між змією, мавпою та ігуаною.
І проходячи через усе це, я різко відчуваю, що щось іде не так.
Чотири століття визрівання демократії, колеги у парламенті, які видаються мені людьми, справді визначними, все освіченіше, енергійніше й поінформованіше населення, і - водночас - глибоке, глибоке відчуття розчарування.
Серед моїх колег у парламенті, зокрема, в новому його складі є сімейні лікарі, ділові люди, професори, видатні економісти, історики, письменники, військовослужбовці, починаючи від полковників і до старшин полку.
Однак, усі вони, і я теж, проходячи під цими дивними кам"яними горгульями неподалік, відчуваємо, що стали меншими від суми наших складових, почуваємось так, наче нас глибоко принизили.
І ця проблема існує не тільки у Великобританії.
Вона є в країнах, що розвиваються, і в країнах із середнім рівнем прибутків теж.
На Ямайці, наприклад, - погляньте на ямайських членів парламенту, ви зустрічаєте їх і часто бачите, що ці люди - стипендіати Родса, які навчались у Гарварді або Принстоні,
І все ж, ідучи до центру Кінґстона, ви споглядаєте одне із найдепресивніших місць, яке лиш можна побачити серед країн світу із середніми прибутками: понурий, гнітючий пейзаж із обгорілих і напівпокинутих будинків.
І це триває тридцять років. А в період передавання повноважень у 1979, 1980 роках одним ямайським лідером, який був сином стипендіата Родса і королівським адвокатом, іншому, котрий здобув докторську ступінь з економіки у Гарварді, понад 800 людей було вбито на вулицях через насилля, пов"язане з наркотиками.
Десять років тому, однак, перспективи демократії здавалися величезними.
Джордж В. Буш у своїй доповіді про стан країни в 2003 році обстоював тезу про те, що демократія - це сила, яка переможе більшість лих світу.
Через те, що демократичні уряди поважають власний народ і поважають сусідів, свобода принесе мир, казав він.
Відомі науковці тим часом стверджували, що демократії мають цілу низку додаткових переваг. Вони забезпечать економічний розквіт, безпеку, подолають міжконфесійні конфлікти, створять умови, за яких країни більше ніколи не переховуватимуть терористів.
І що з того часу відбулося?
Ми побачили утворення в таких місцях, як Ірак та Афганістан, демократичних систем правління, яким не притаманна жодна з цих переваг.
В Афганістані, наприклад, вибори проводилися не раз і не двічі. Відбулося троє виборів, президентських і парламентських.
І що маємо?
Чи бачимо здорове громадянське суспільство, сильне верховенство права і високий рівень безпеки?
Ні. Натомість система судочинства в Афганістані слабка і корумпована, громадянське суспільство - обмежене і здебільшого неефективне, ЗМІ тільки починають розвиватися, уряд - дуже непопулярний і, на думку людей, - глибоко корумпований, а рівень безпеки - жахливо низький, украй поганий.
У Пакистані, в багатьох африканських країнах на південь від Сахари, знов-таки, бачимо демократію і вибори, які співіснують із корумпованими урядами та нестабільними і небезпечними країнами.
Спілкуючись з людьми, - ось, наприклад, на думку спала розмова в Іраку, - коли громада запитала мене , чи заворушення, яке відбувалось на наших очах, - це був величезний натовп, що грабував будівлю провінційної ради, - є ознакою нової демократії.
Я відчув, що це питання стосується майже кожної із відвіданих мною країн із середніми прибутками і країн, що розвиваються і до певної міри, - нашої держави теж.
То якою ж буде відповідь?
Просто відмовитись від ідеї демократії?
Вочевидь, ні.
Безглуздо було б знову проводити операції, як в Іраку і Афганістані чи несподівано для себе виявити, що ми нав"язуємо щось інше ніж демократичну систему.
Будь-що інше суперечитиме нашим цінностям, суперечитиме бажанням людей на місцях, суперечитиме нашим інтересам.
Я пригадую, в Іраку, наприклад, у нас було відчуття, що потрібно затримати демократію.
Нам здавалося, що приклад Боснії навчив нас не проводити виборів дочасно, інакше це веде до утворення міжконфесійних конфліктів та радикальних партій, і тому в Іраку в 2003 році вирішили не проводити виборів два роки.
Вкладаймо кошти в освіту виборця. Вкладаймо кошти в демократизацію.
В результаті я побачив величезний натовп людей біля свого осередку, - насправді ця світлина зроблена в Лівії, але я бачив те саме видовище в Іраку - коли люди стояли надворі та з криком вимагали виборів, і коли я вийшов та спитав:
"Що не так з тимчасовою провінційною радою?
Що не так з людьми, яких ми обрали?
Є сунітський шейх, є шиїтський шейх, є сімка - провідники сімох головних племен, є християнин, є сабій, є представниці жіночої статі, в цій раді є кожна політична партія, що не так з людьми, яких ми обрали?"
Пролунала відповідь:
"Проблема не в людях, яких ви обрали. Проблема в тому, що обрали їх ви".
Я не зустрічав в Афганістані, навіть у найвіддаленішій громаді, когось, хто б не хотів мати впливу на обрання влади.
В найвіддаленішій громаді я не зустрічав селянина, який би не хотів мати права голосу.
Тож потрібно визнати, що попри непевну статистику, попри те, що 84 відсотки людей в Британії вважають політику розладнаною, попри те, що провівши опитування в Іраку в 2003 році про те, якій політичній системі люди надають перевагу і отримавши результат: сім відсотків обрали США, п"ять відсотків - Францію, три відсотки - Британію, і майже 40 відстоків - Дубай, який, зрештою, є зовсім не демократичною, а відносно заможною невеликою монархією, демократія є цінністю за яку варто боротися.
Але для цього маємо позбутись інструментальних арґументів.
Нам потрібно відійти від твердження, що демократія є важливою через інші речі, які вона дає.
Треба також позбутись відчуття, що права людини є важливими через те, що вони нам дають, чи права жінок є важливими через те, що вони спричинюють.
Чому варто облишити ці арґументи?
Тому, що вони дуже небезпечні.
Якщо ми почнемо казати, наприклад, що тортури - це неправильно, бо вони не здобувають корисних відомостей чи, скажімо, права жінок потрібні, бо вони дають поштовх економічному росту, подвоюючи об"єм робочої сили, то ви даєте можливість уряду Північної Кореї дорікнути вам:
"Що ж, насправді нам зараз дуже добре вдається видобувати корисну інформацію тортурами", чи уряд Саудівської Аравії скаже:
"Ви знаєте, наш економічний ріст в нормі, дуже дякуємо, значно кращий ніж ваш, тому, може, і не треба нам продовжувати цю програму стосовно прав жінок".
Суть демократії не причинова.
Річ не в тім, що вона нам дає.
Річ не в тім, що вона забезпечує узаконене, дієве, розвинене верховенство права.
Не в тім, що вона ґарантує мир всередині країни чи з країнами-сусідками.
Головним є внутрішній смисл демократії.
Демократія є важливою тому, що вона відображає ідею рівності і свободи.
Вона відображає ідею гідності, гідності особи, ідею про те, що кожен повинен мати рівне право і голос у формуванні власного уряду.
Але якщо ми справді хочемо зробити демократію знову сильною, якщо ми готові її оживити, то нам треба працювати над новим проектом громадян і політиків.
Демократія - це не просто питання структур.
Це - душевний стан.
Це - діяльність.
І частиною цієї діяльності є чесність.
Після мого виступу перед вами сьогодні, я піду на радіопрограму "Спитай, що хочеш", і, спостерігаючи за політиками на таких передачах, ви помітите: вони ніколи не скажуть, що не знають відповіді на питання. Байдуже, про що запитують.
Чи питаєте ви про податковий кредит із догляду за дітьми, чи про майбутнє пінгвінів у південній Антрактиді, а, може, просите поміркувати, чи події в Чунціні вплинуть на сталий розвиток в поглинанні карбону, - ми не забаримося з відповіддю.
Нам треба це зупинити, перестати вдавати усезнавців.
Політикам теж треба вчитися іноді говорити, що дещо з того, чого хочуть виборці, дещо з того, що їм було обіцяно, може бути таким, що ми не в змозі виконати або, можливо, вважаємо, що не варто це виконувати.
А друга справа, яку нам потрібно зробити, - усвідомити геніальність наших громад.
Наші громадяни тепер як ніколи освічені, як ніколи енергійні, як ніколи здорові, як ніколи обізнані, небайдужі, сповнені бажання діяти, і все це - геніальність місцевих громад.
Однією з причин, чому ми відходимо від бенкетних зал як та, в якій ми перебуваємо, бенкетних зал із дивовижними настельними малюнками королів, яких садять на трон, - на цьому місці колись розігралась ціла драма, коли королю Англії стяли голову, - чому ми відійшли від таких місць і тронів до міської ради, є те, що ми рухаємося все ближче і ближче до енергії наших людей, тож її треба почати використовувати.
У різних країнах це можна було б зробити по-різному.
Для Британії це могло б означати взорування на французів, вивчення їхнього досвіду, пряме обрання міських голів, як у системі французьких комун.
В Афганістані, замість зосередження уваги на великих президентських і парламентських виборах, нам варто було виконати те, що з самого початку є в афганській конституції а саме: проведення місцевих виборів на рівні округів і обрання губернаторів провінцій.
Але для того, щоб будь-що з цього переліку запрацювало, чесність в спілкуванні, місцева демократія, питання не тільки в тому, що роблять політики.
Питання в тому, що роблять громадяни.
Щоб політики були чесними, громадськість має дозволити їм бути чесними, а також медії, котрі є посередником між політиками і суспільством, повинні дозволити цим політикам бути чесними.
Процвітання місцевої демократії залежить від діяльної і поінформованої участі кожного громадянина.
Іншими словами, якщо хочемо відбудувати демократію, зробити її знову сильною і сповненою життя, треба щоб не тільки народ вчився довіряти своїм політикам, а й політики вчилися довіряти народові.
Дуже вам дякую. (Оплески)
Еколог досліджує вік приблизно 100 дерев у місцевому лісі.
Він використовує графік який називається вусата скринька аби відобразити свої дані, які зазначено нижче.
Якими є межі віку дерев які він досліджував?
Який середній вік дерев у даному лісі?
Отож спершу, нумо... нумо переконаймося, що ми розуміємо про що йдеться у цьому графіку який зветься вусата скринька.
Це насправді гарний спосіб аби побачити дану розлогість усіх цих різних значень вимірів, які є віком даних дерев, а також це спосіб отримати іншу інформацію на зразок того чому дорівнює дана медіана і де знаходиться... де знаходиться більшість віку даних дерев.
Отож ця частина вусу... отож ви в змозі бачити цю чорну частину вусу, а це скринька, а це інший вус ось тут.
Дані вуса по суті розповідають нам про розлогість усіх даних значень.
Отже, для цієї вибірки вус повідомляє нам що найменшим значенням є 8-річне дерево.
Я припускаю, що дана вісь тут унизу це роки.
І вус вказує, що найвище, найстаріше дерево ось тут і йому 50 років.
Отже якщо нам треба з"ясувати дані межі і ми міркуємо про межі у сенсі статистики. Ми міркуємо про це як про найбільше значення мінус найменше значення.
Отож це буде 50 - 8.
Отже, маємо межі, що дорівнюють 42.
І це те,що нам повідомили дані вуса.
Вони повідомили нам, що усе розміщено між 8 та 50 роками, з 8 і 50 роками включно.
А тепер що ж таке ця скриня, ця скриня починається...
Поясню вам це таким чином: середина...
Ця лінія ось тут це медіана, ось тут це дана медіана.
А також половина значень даного віку буде меншою за дану медіану, ми бачимо ось тут, що дана медіана дорівнює 21.
Отож цей графік вусата скриня повідомляє нам що половина дерев молодші 21 року, а інша половина старші 21 року.
А тоді ці кінцеві значення, ось тут, це дані медіани для кожної з цих частин.
Отож це медіана для усіх даних дерев, що є меншою за дану справжню медіану або більшою за дану основну медіану.
Отож це середина усіх даних дерев, які молодші за 21 рік.
А це середина для усіх даних дерев, які старші за 21 рік.
Отож це по суті розділяється...
Ми насправді розділяємо усі дані значення на чотири групи: це ми можемо назвати першою квартиллю, назвемо це Q1 для першої квартилі, можливо краще 1Q.
Це перша квартиль або приблизно чверть даних дерев, оскільки згідно способу підрахунку дерева обмежуються тим чи іншим значенням.
Приблизно чверть дерев мають ось такі межі, чверть даних дерев у межах між 14 і 21, чверть у межах між 21 і здається 33, а тоді ще чверть у цій квартилі.
Отож ми називаємо це першою квартиллю, це другою квартиллю, це третьою квартиллю і це четвертою квартиллю.
Отже, аби відповісти на дане питання, ми вже окреслили дані межі, при цьому є 42-річна розлогість між найстаршим і наймолодшим деревом, а дана медіана віку дерев цього лісу дорівнює 21.
Отож навіть якщо ви маєте дерева віком у 50 років, то все одно дана медіана цього лісу насправді ближча до нижнього кінця усього нашого усього нашого спектру даного віку.
Отже якщо ми поглянемо на медіану як на даний вимір загальної схильності, то це дорівнюватиме лише 21 року.
Ви навіть побачити це в змозі.
Воно ближче до лівого боку даної скрині та ближче до лівого кінця даног лівого вусу ніж до даного кінця правого вусу.
Основне завдання музею - дбати про колекцію та берегти її для майбутніх поколінь.
Європейська графіка від 1300-х до пізніх 1800-х років або роботи старих майстрів є особливо вразливими, бо виконані на папері і їхній вік налічує сотні років.
Збереження робіт старих майстрів - це балансування.
Кожен малюнок має свій комплекс проблем зі станом, що має бути оцінений індивідуально.
Ось зберігач музею Гетті уважно вивчає 500-річний німецький малюнок.
Спочатку вона відділяє малюнок від аркуша картону, куди він був наклеєний.
Вона оглядає малюнок, освітлюючи його знизу.
Завдяки цьому, легше побачити сліди, залишені дротом від паперової форми; плями; водяний знак; розрив - з затемненою областю, що показує, де малюнок реставрували раніше; та побачити у кутку слід від аркуша, що використовувався для прикріплення малюнка до основи.
Потім вона оглядає малюнок в ультрафіолетових променях.
Коричневі точки називаються "бурими плямами".
Це сліди від цвілі.
Нарешті, вона вивчає малюнок під мікроскопом.
Тепер зберігач перевіряє розчинність фарби, щоб вона не розтеклася під час процедури.
Вона розміщує малюнок на вакуумному столі - пристрої, що що витягує з паперу рідину, застосовану під час процедури.
Цим маленьким пензликом вона наносить амонізований водний розчин, щоб зменшити "бурі плями".
Цей розчин майстерно позбавляє плями кольору, що відволікає увагу від малюнку.
Амонізований водний розчин обережно застосовують по черзі з водним розчином етанолу, аби зменшити "лінії припливу" - неправильні лінії чи плями, що залишаються після того, як висихає амонізований водний розчин.
Вдягнувши збільшувальні лінзи, фахівець оглядає розриви та готує їх до лагодження та зміцнення.
Вона бере шматочок японського паперу та ретельно вкриває його пастою з пшеничного крохмалю для ремонту розриву.
Японський папір має дуже сильні волокна, є хімічно нейтральним, і може бути легко виявлений та вилучений.
Вона дозволяє пасті висохнути, поклавши малюнок між промокашками і поставивши навантаження з скляних блоків та гирьок.
Для завершення консерваційної обробки усе просушене зволожують та потім розміщують під навантаженням та з промокашками для видалення вологи та вирівнювання.
Цей процес триває протягом двох тижнів, а промокашки неодноразово замінюються для полегшення сушки.
Мета консервації - не в тому, щоб малюнок мав "новий" вигляд.
Її роблять, щоб безпечно зменшити пошкодження, що відволікають увагу та зробити малюнок ближчим до початкового задуму автора.
Докази віку присутні, як і раніше, але тепер відходять на задній план і дозволяють зосередитися на малюнку.
Вітаю!
Ми перетнули умовну межу в наших уроках.
Тепер, коли були висловлено декілька ідей важливо зорієнтуватись перед тим як рухатися далі у різних напрямках
Що спонукає нас до навчання?
Щож, ми вивчили шифрування по методу RSA метод RSA базується на двох речах:
1) факті, що розкладання на прості множники виконати важко
Тож якщо я перемножу два простих числа p1 і p2, і повідомлю вам результат множення n я зможу бути певен знаючи що вам знадобиться багато часу для знаходження цих простих чисел можливо навіть довше ніж тривалість вашого життя 2) Шифрування по методу RSA вимагає щоб спосіб знаходження великих простих чисел був легким
Давайте повернемось до першої проблеми: важкості розкладення на прості множники
Тож що особливого у розкладення на прості множники - чи самих простих чисел - вносить складність?
Ми виявили що стикаємося з основною задачею
Х - це просте число, чи складене? - це перевірка на простоту
Тепер ми прийшли до деякого розв'язку цієї задачі і доки шукали розв'язок ми зрозуміли що задача є потребує великих обчислювальних потужносте
Тож її не можна розв'язати миттєво
Із ростом вхідних данних кількість часу тобто кількість кроків обчислення які необхідні для знаходження розв'язку зростає. наскільки воно зростає ми тепер розуміємо значно краще тому що ми можемо визначити простір пошуку рішення знаючи теорему розподілу простих чисел
Тож, ми можемо припустити що є графік на вертикальних осях якого розміщена кількість кроків нашого алгоритму (Або ми можемо вважати що це час) а на осі х - вихідні дані
Зі зростанням кількості вхідних даних зростає час
І проблема у тому що отримання данної кривої є неприпустимим
Тому що у нашому випадку перебравши 20 чисел ми не можемо розв'язати задачу у гіршому випадку !!!!!!!!! !!!!!!!!! !!!!!!!!!!!!
Тож практично неможливо перевірити велику кількість вхідних простих чисел за допомогої нашої поточної стратегії.
Давайте повернемось до вихідної точки - розкладанні на прості множники
Уявімо - базуючись на нашому теперішньому розумінні цього уроку розкладання на прості множники має бути складнішим за перевірку на простоту
Лінія має нахил -3/4 і проходить через точку (0, 8).
Яке рівняння у формі нахил-перетин описує цю лінію?
Будь-яку лінію можна описати рівнянням у формі нахил-перетин, а саме: y = mx + b, де m - це нахил лінії, а b - це Y-перетин.
Давайте я тут накреслю нашвидкоруч лінію, щоб ми могли це візуалізувати.
Ось це - моя вісь Y, а це - моя вісь X.
А тепер я накреслю лінію. Оскільки наша лінія має від'ємний нахил, то я накреслю лінію, що нахилена вниз.
Тож наша лінія виглядає приблизно так.
Сподіваюся, ви вже трохи знайомі з поняттям нахилу. По суті, нахил означає ось що. Почніть із деякої точки на лінії, рухайтеся до якоїсь іншої точки, виміряйте, скільки ви пройшли в напрямі x, це ваша відстань, а потім виміряйте, скільки ви пройшли в напрямі y, це підйом.
А нахил дорівнює співвідношенню підйому до відстані.
Ви можете бачити, що це буде спадний нахил, тому що коли ми рухаємося в додатному напрямі по осі X, то ми маємо рухатися вниз.
Якщо відстань додатна, то підйом від'ємний.
Від'ємне число розділити на додатне дає нам від'ємне число.
Це має сенс, тому що нахил спадний.
І в цій ситуації що далі ми йдемо вниз на кожен крок праворуч, то більш спадним є нахил, більш від'ємним.
Це нахил.
Ось тут.
А Y-перетин говорить нам, де ми перетнемо вісь Y.
Отже, Y-перетин. Ось ця точка, ось тут. Точка, де лінія перетинає вісь Y.
Це буде точка (0, b).
І це витікає прямо з цього рівняння.
Коли x = 0... обчислімо це рівняння, коли x = 0. y дорівнюватиме m * 0 + b. m * 0 - це нуль, отже, y = 0 + b, або ж y = b, коли x = 0.
Отже, це точка (0, b). Нам кажуть, яким буде нахил.
Нахил дорівнюватиме -3/4. Отже, ми знаємо, що нахил дорівнює -3/4.
І ще нам говорять, що лінія проходить через точку (0, 8).
Нам кажуть: ми проходимо... Я використаю інший колір.
Я вже використав оранжевий. Тепер хай буде зелений.
Отже, ми проходимо через точку (0, 8). Зверніть увагу: x = 0, отже, ми на осі Y.
Коли x = 0, ми на осі Y. Тож це - наш Y-перетин.
Таким чином, b... Ми можемо по-різному записати.
Y-перетин - це точка (0, 8). Або ж, ми можемо сказати, що b... (пам'ятаєте? це також точка 0, b) b = 8.
Тепер ми знаємо, що m = -3/4, b = 8, і ми можемо записати рівняння цієї лінії у формі нахил-перетин: y = -3/4 * x + b, плюс 8.
В умові сказано, що Джаред вдівічі старший за свого брата Пітера.
Тобто Джаред в два рази старший за свого брата Пітера.
Пітеру чотири роки. Пітеру чотири роки, а Джаред в два рази старший за свого брата, Пітера.
Тому Джаред , вдвічі старший за Пітера, якому чотири роки.
Далі сказано, ща Талія в три рази старша за Джареда.
Скільки років Талії та Джареду?
Отже, Талія втричі старша за Джареда. Давайте запишемо.
Ми знаємо, що Пітеру чотири роки.
Пітеру чотири роки.
Джареда в два рази старший за свого брата, Пітера.
А Джареда я запишу жовтим кольором.
Це не жовтий.
Джаред вдвічі старший за свого брата.
Вдвічі означає, що вік його брата потрібно помножити на два.
Можемо сказати, ща Джаред в два рази старший за Пітера.
Або вік Джареда - це вік його брата, який помножили на два.
Його брату чотири роки, це сказано в умові.
Тому, щоб знайти вік Джареда нам потрібно два помножити на чотири.
Два помножити на чотири роки, якщо ви знаєте таблицю множення, ви знаєте, що це буде вісім.
Два помножити на чотири буде вісім.
Чотири помножити на два буде вісім, це те саме, що вік Пітера помножити на два.
Це те саме, що чотири додати чотири.
Все одно буде вісім.
Це означає, що вік Джареда дорівнює вісім.
Давайте запишемо її тут.
В умові сказано, що вона втричі старша за Джареда.
Тобто вік Талії в три рази більший за вік Джареда.
Ми вже знаємо вік джареда. Йому вісім років.
Її вік - це вік Джареда помножений на три.
Якщо ви знаєте таблицю множення, то відповідь очевидна.
Ваша таблиця множення - це така річ в математиці, яку ви дійсно мусите знати вздовж і впоперек, хоча б через те, що вона значно полегшить вам життя.
Або ви просто можете порахувати три вісім разів так само, як вісім тричі.
Це буде вісім додати вісім додати вісім.
Вісім додати вісім дорівнює шістнадцять.
Вивчення медицини та здоров'я - завдання нелегке, тож Khan Academy хоче допомогти.
Ми об'єднались із Jonas Center та "Американською асоціацією коледжів сестринської справи" (AACN), щоб провести новий конкурс на знання хвороб на основі матеріалів екзамену
NCLEX - це кваліфікаційний іспит, який складають працівники по догляду за хворими в США і невдовзі - в Канаді.
Ми хочемо знайти фантастичних вчителів, які зроблять навчання веселим та захоплюючим.
Ми знаємо, що ви є, і ми хочемо дати вам можливість показати себе світу.
Якщо вам справді подобається навчати, ця можливість саме для вас.
Вам потрібно вибрати одну хворобу, зробити 3 відеозаписи і скласти 10 запитань, що стосуються цієї хвороби.
Ми хочемо, щоб люди, які працюють у таких сферах як догляд за хворими, фармацевтика, медицина та в інших галузях охорони здоров'я, взяли участь у створенні цих надзвичайних матеріалів.
Запрошуємо позмагатися студентів, викладачів та всіх тих, хто є майстром своєї справи і може цьому навчити.
Надсилайте нам свої відео та запитання до 17 січня 2014 року.
Ви можете створити відео у стилі шкільної дошки або ж використати свій власний формат.
Пам'ятайте - ми шукаємо тих надзвичайних людей, які розуміють матеріал і можуть його викладати справді ефективно, зрозуміло, стисло, палко, захопливо і весело.
Переможці своїми запитаннями та відео матимуть нагоду допомогти тисячам людей.
Для удосконалення навичок вони отримають безкоштовне однотижневе тренування, під час якого працюватимуть безпосередньо з Khan Academy та один з одним.
Що дійсно круто, це те, що будь-хто з будь-якої точки світу може брати участь у цьому змаганні.
Тож якщо це справді те, що вас цікавить, обов'язково спробуйте!
Буде надзвичайно весело!
А для додаткової інформації заходьте на khanacademy.org Переклад на українську мову:
Я маю ось цей прямокутник і я хочу знайти його площу.
Я хочу знати, скільки місця він займає на моєму екрані.
Я пропоную вам призупинити відео і спро- бувати знайти площу цілого прямокутника.
І спробуйте зробити це двома способами.
Ви можете помножити довжину прямокутника на його загальну ширину. Тобто, просто вирахувати площу цілого прямокутника Або ви можете окремо знайти площу фіолетового прямокутника, а потім окремо знайти площу блакитного.
Так от, я прошу вас призупинити відео та застосувати обидва способи.
Спробуємо це зробити разом.
Спочатку поглянемо на розміри великого прямокутника.
Його довжина 9, її ми помножимо на ширину.
Але яка ж тут ширина?
Ширина дорівнює 8 плюс 12.
Загальна відстань ось тут дорівнює 8 плюс 12.
Тоюто це 9 помножити на (8 плюс 12).
Це перший спосіб знайти площу цілого прямокутника.
Просто помножити довжину на ширину.
8 плюс 12, очевидно, дорівнює 20.
Є й інший спосіб це зробити, і відповідь має бути та сама, адже ми шукаємо площу тієї ж самої фігури, треба знайти окремо площі двох маленьких прямокутників.
Давайте зробимо це.
Відповідь має бути однакова.
Так яка площа цього фіолетового прямокутника?
Це буде довжина.
Це буде 9 помножити на ширину, тобто на 8 9 помножити на 8.
А чому дорівнює площа блакитного прямокутника?
Це буде 9, довжина тут так ж сама - 9.
Висота дорівнює 9.
А ширина?
Ширина - 12.
А яка загальна площа, якщо ви хочете знати спільну площу фіолетового і блакитного прямокутників?
Треба просто додати два результати.
Просто додати ось ці два результати.
І звичайно, коли ви їх додасте, ви дізнаєтеся загальну площу.
Тобто ці результати мають бути однакові.
Ми обчислюємо одну й ту саму площу.
І що найцікавіше, працюючи з цим завданням, ми зрозуміли суть поняття дистрибутивності.
Це можна побачити на будь-яких числах.
Це працюватиме для всіх чисел, адже дистрибутивність властива всім числам. плюс Ви бачите, що 9 помножити на суму 8 плюс 12 дорівнює 9 помножити на 8 і плюс 9 помножити на 12.
Ми, по суті, розподіляємо 9.
9 помножити на 8 плюс 9 помножити на 12.
Давайте порахуємо. Просто, щоб таки дізнатися площу.
Якщо помножити довжину на загальну ширину, це буде 9 помножити на 8 плюс 12, що дорівнює 9 понможити на 20, а значить 180.
Ось тут порахуємо площу фіолетового прямокутника. Вона дорівнює 9 помножити на 8. Це буде 72.
Це фіолетовий прямокутник.
Площа блакитного прямокутника дорівнює 9 помножити 12.
Це 108.
Тепер ми знайдемо суму площ, щоб знайти площу великого прямокутника.
Скільки буде 72 плюс 108?
72 плюс 108 дорівнює 180.
Отож, порахувавши, ми переконалися, що результат однаковий.
І це логічно, адже ми вираховували площу однієї і тієї ж самої фігури.
Давайте порівняємо числа 156.378 і 156.348, я припускаю, що стоїть задача порівняти, яке з цих чисел більше.
Тож дозвольте мені записати, що ми хочемо порівняти 156.378 та 156.348
Я пропоную порівняти ці два числа покроково, навіть якщо Ви знаєте як це зробити. Давайте почнемо із сотень.
Одиниця на місці сотень відображає скільки сотень входить в число
Ми маємо одиницю на місці сотен в обох числах.
Давайте порівняємо десяті, тож у нас є 5 десятків, або 50
В обох числах ми однаково маємо по 5 десятків.
Ми маємо по 6 одиниць в обох числах тож одиниці знову рівні.
Давайте звернемо увагу на десяті, 3 десятих в обох числах, давайте перейдемо до сотих.
У нас є 7 сотих в одному числі, і 4 сотих в другому числі, що є менше.
Давайте передемо до тисячних, що є однаковими
Тисячні рівні, хоча немає різниці чи вони відрізняються оскільки соті відрізняються.
7>4, тож 7 сотень більше за 4 сотих.
Тому 156.378>156.348
Доброго ранку.
Сьогодні я розповім про автономні, летючі пляжні м'ячики.
Та ні, про таких спритних повітряних роботів як оцей.
Я розповім про труднощі зі створенням таких роботів і про неймовірні можливості цієї технології.
Ці роботи відносяться до безпілотних літальних апаратів.
Але ці літаки великі.
Вони важать тисячі фунтів і, звісно ж, зовсім не маневрені.
Навіть не автономні.
Насправді цими літаками здебільшого керує льотний екіпаж, до якого входять кілька пілотів, оператори вимірювальної апаратури і координатори завдань.
Нас цікавить розробка ось таких роботів -- і ще два зображення -- роботів, яких можна купити готовими в магазині.
Це гелікоптери з чотирма тяговими ґвинтами, які мають близько метра в масштабі і важать кілька фунтів.
Ми допасовуємо до них давачі та процесори, і ці роботи можуть літати у приміщенні без системи глобального позиціювання (GPS).
У руці я тримаю саме такого робота. Його створили два студенти,
Алекс і Деніел.
Він важить трошки більше, ніж одна десята фунта.
І має потужність 15 ват.
Як бачите, робот має близько восьми дюймів у діаметрі.
Зараз я швиденько поясню, як ці роботи працюють.
Отож, він має чотири тягові ґвинти.
Якщо запустити ці ґвинти з однаковою швидкістю, робот зависне у повітрі.
Якщо пришвидшити рух кожного ґвинта, то робот злетить угору і розженеться.
Звичайно, якби робота нахилити під певним кутом до горизонталі, то він би розігнався у заданому керунку.
Існує два способи нахилити робота.
На цьому малюнку видно, що тяговий ґвинт номер чотири крутиться швидше, а ґвинт номер два -- повільніше.
У такому випадку, у певну мить робот повертається навколо поздовжньої осі.
І навпаки: якщо прискорити ґвинт номер три і сповільнити ґвинт номер один, робот повернеться навколо поперечної осі.
Врешті-решт, якщо прискорити протилежну пару ґвинтів, тоді робот повернеться навколо вертикальної осі.
Бортовий процесор дивиться, які рухи потрібно виконати, поєднує ці рухи і посилає відповідні команди двигуну 600 разів за секунду.
Ось так усе працює.
Такий дизайн має одну суттєву перевагу -- якщо зменшити масштаб, робот стає більш маневреним.
Символ R позначає характерну довжину робота.
Це половина діаметра.
Якщо зменшити R, то зміняться інші фізичні параметри.
Найважливіший серед них -- сила інерції або опір руху.
Виявилося, що сила інерції, яка регулює кутовий рух, зростає прямо пропорційно R в п'ятому степені.
Тобто, чим R менше, тим більше зменшується сила інерції.
Як наслідок, кутове прискорення, позначене грецькою літерою альфа, дорівнює одиниці над R.
Воно обернено пропорційне R.
Чим менше кутове прискорення, тим швидше поверне гелікоптер.
На відео це добре видно.
У правому нижньому куті робот перевертається на 360 градусів за менш, ніж півсекунди.
Серія переворотів триває трошки довше.
Бортові процесори отримують дані від давачів прискорення і бортових гіроскопів і обчислюють команди, як я вже казав, 600 разів за секунду, щоб робот залишався стійким.
Ліворуч Деніел підкидає робота в повітря.
Відразу видно, наскільки надійний контроль.
Хоч би як ви його підкинули, робот вирівнюється і повертається до Деніела.
Навіщо потрібні такі роботи?
Роботів можна використати з різною метою.
Їх можна першими послати всередину будівлі, щоб перевірити, чи ніхто не вдерся у чужий простір, або виявити витік біохімічних чи газоподібних речовин.
Крім цього, вони можуть допомогти під час будівництва.
Ось роботи переносять бруси та колони і складають кубовидні структури.
Я розповім про це детальніше.
Роботи можуть переносити вантажі.
Тому ці малі роботи мають одну проблему -- чисту вантажопідйомність.
Тож, якщо ви хочете перенести вантаж, вам потрібно багато роботів.
Недавно ми провели один експеримент -- ну не так уже й недавно -- у місті Сендай, яке пережило землетрус.
Таких роботів можна посилати у зруйновані будівлі, щоб оцінити наслідки стихійного лиха, або в будівлю реактора, щоб скласти радіаційну карту.
Якщо роботи автономні, то їхня найважливіша місія -- визначити, як дістатися від пункту А до пункту Б.
Клопітке завдання, бо динамічні властивості робота досить складні.
По суті, роботи живуть у 12-вимірному просторі.
Тоді ми вдамося до хитрощів.
Візьмемо цей викривлений 12-вимірний простір і перетворимо його на чотиривимірну площину.
А та чотиривимірна площина складається з X, Y, Z і кута відхилення.
Отож, робот складає так звану мінімальну траєкторію автоматичного вирівнювання.
Пригадаймо собі фізику: у вас є позиція, похідна, швидкість, далі прискорення, потім поштовх і, врешті, автоматичне вирівнювання.
Робот згладжує вирівнювання.
Як наслідок, робот рухається плавно і ґраціозно, оминаючи перешкоди.
Мінімальні траєкторії автоматичного вирівнювання на площині перетворюються назад у складний 12-вимірний простір, оскільки це необхідно роботу для контролю і виконання дій.
Зараз я покажу вам, як виглядають мінімальні траєкторії автоматичного вирівнювання.
На першому відео робот рухається з пункту А до пункту Б через проміжний пункт.
Очевидно, що робот здатний пройти будь-яку вигнуту траєкторію.
Це кругові траєкторії. Прискорення робота дорівнює майже два G.
Нагорі знаходяться підвісні камери захоплення руху, які 100 разів на секунду повідомляють роботу, де він є.
Вони також повідомляють про перешкоди.
Перешкоди бувають рухомі.
Ось Деніел підкидає обруч, а робот вираховує розміщення обруча і визначає, як краще крізь нього пролетіти.
Ми, науковці, вже навчилися стрибати крізь обручі, щоб зібрати гроші для лабораторії, а тепер передаємо ці знання роботам.
(Оплески)
А ще робот пам'ятає відрізки траєкторії, які він вивчає або на які запрограмований.
Перед вами робот, який починає рухатися, набирає швидкість, потім змінює напрям і вирівнюється.
Він мусить так робити, бо отвір у вікні завширшки майже як сам робот.
Мені спадає на думку стрибун у воду, який стає на трамплін, стрибає з нього, щоб набрати швидкість, потім робить пірует і сальто на два з половиною оберти, а потім ґраціозно випрямляється. Робот займається практично тим самим.
Він знає, як поєднати окремі відрізки траєкторії, щоби справитися із цими непростими завданнями.
Тепер поговоримо про інше.
Малі роботи мають ще один недолік -- розмір.
Як я вже казав, нам потрібно чимало роботів, щоб розв'язати цю проблему.
Тоді постає питання: як управляти цілою групою роботів?
Ми запозичили досвід у природи.
Я покажу вам відео з лабораторії професора Стівена Пратта, на якому пустельні мурахи Aphaenogaster несуть один об'єкт.
Це шматочок інжиру.
Можна взяти будь-який предмет, помащений соком інжиру, і мурахи потягнуть його до свого гнізда.
Ці мурахи не мають центрального координатора.
Вони відчувають своїх сусідів.
Між ними немає вираженого зв'язку.
Але вони відчувають своїх сусідів і відчувають об'єкт, і тому налагодили непрямий зв'язок у групі.
Ми б хотіли, щоб наші роботи мали таку ж координацію.
Ось у нас є робот, оточений сусідами -- погляньмо на робота I і робота J. Ми хочемо, щоб роботи слідкували за відстанню між ними, коли вони летять групою.
Роботи повинні впевнитися, що ця відстань не перевищує допустимий рівень.
Вони слідкують за цим і обчислюють контрольні сигнали 100 разів за секунду, а ті згодом перетворюються у команди для двигуна 600 разів за секунду.
Знову ж таки, потрібне децентралізоване управління.
Якщо у вас сила-силенна роботів, то інформацію неможливо координувати з центру достатньо швидко, щоб роботи виконали завдання.
До того ж, роботи повинні керуватися місцевими даними, які вони отримали від сусіда.
Врешті-решт, ми наполягаємо, щоб роботи ігнорували, хто їхні сусіди.
Так звана анонімність.
А зараз я покажу вам відео, на якому 20 малих роботів летять одним строєм.
Вони стежать за позицією сусідів.
Вони тримаються разом.
Стрій змінюється.
Він буває двовимірний або тривимірний.
Як бачите, роботи переходять від тривимірного строю до двовимірного.
Якщо потрібно пролетіти крізь перешкоди, роботи змінюють стрій на лету.
Знову ж таки, роботи знаходяться дуже близько один до одного.
Коли вони летять "вісімкою", то дуже тісно наближаються один до одного.
І, незважаючи на аеродинамічний взаємозв'язок ґвинтових лопатей, вони утримують рівновагу.
(Оплески)
Отож, роботи вже навчилися літати строєм. Тепер вони можуть разом піднімати предмети.
Таким чином ми удвічі, утричі, а то й у чотири рази збільшимо силу робота. Всього лиш об'єднавши їх у команди.
Проте існує один недолік. Ми збільшуємо кількість роботів, які несуть один і той же предмет, і тим самим підсилюємо інерцію. Жертвуємо маневреністю роботів.
Натомість збільшуємо чисту вантажопідйомність.
Я покажу вам ще один спосіб застосування роботів. Знову в нашій лабораторії.
Це робота аспіранта Квентіна Ліндсі.
По суті, його алгоритм вказує роботам, як самостійно збудувати кубічні структури зі схожих на балки частин.
Його алгоритм каже роботу, яку частину підняти, і коли та куди її поставити.
На цьому відео ви бачите -- з прискоренням у 10, 14 разів -- як роботи будують три окремі структури.
Повторюю -- вони працюють самостійно. Єдине завдання Квентіна -- завдати їм план проекту, який він хоче збудувати.
Усі експерименти, які ви бачили, усі ці покази, були виконані за допомогою систем захоплення руху.
А що трапиться, коли ви вийдете з лабораторії у справжній світ?
А якщо там не буде GPS?
Насправді, цей робот оснащений камерою і лазерним шукачем, лазерним сканером.
За допомогою цих давачів він створює карту середовища.
На карту нанесені різні деталі -- як-от дверні отвори, вікна, люди, меблі.
Тоді робот визначає своє розташування відносно цих деталей.
Отож, глобальної системи координат не існує.
Система координат залежить від робота, від того, де він знаходиться, і що бачить перед собою.
Робот рухається залежно від цих даних.
Зараз я покажу вам відео про алгоритми, які розробили Франк Шен і професор Натан Майкл. На відео робот уперше потрапляє у приміщення і на лету створює карту.
Таким чином, робот визначає окремі деталі.
Він створює карту.
Далі визначає своє розташування відносно тих деталей і оцінює своє становище 100 разів за секунду. Отож, ми маємо змогу застосувати алгоритми контролю, які я описав раніше.
По суті, робот отримує команди від Франка на відстані.
Водночас, він здатний самостійно визначити, куди йому треба рухатися.
Припустімо, мені потрібно відправити роботів у цей будинок, але я не маю найменшого уявлення, як він виглядає. Тому я посилаю туди робота, він створює карту, а потім повертається і повідомляє, як виглядає будинок.
У цьому випадку, робот не тільки розв'язує проблему, як потрапити з пункту А до пункту Б на цій карті. Він ще й визначає, де щоразу знаходиться найкращий пункт Б.
Тобто він знає, де шукати невідомі місця.
І таким чином наповнює карту.
Насамкінець я розповім вам про ще один спосіб застосування роботів.
А цих способів є чимало. Я професор, а в нашому колі вболівають за освіту.
Роботи можуть кардинально змінити підхід до навчання у школі.
Але ми зараз у південній Каліфорнії поблизу Лос-Анджелеса, тому я мушу завершити промову чимось веселим.
І тому покажу вам музичне відео.
Дозвольте представити вам творців цього відео -- Алекса та Деніела.
(Оплески)
І ще хочу зауважити, що вони створили цей ролик за три останні дні після того, як їм зателефонував Кріс.
Роботи, які грають у відео, цілком самостійні.
Ви побачите, як дев'ять роботів грають на шести різних інструментах.
Звичайно, це відео знято спеціально для TED 2012.
Дивимось.
(Музика)
(Оплески)
Останнім часом поширилось багато розмов, принаймні за останні кілька років, про ідею розумного задуму та її порівняння з еволюцією.
Моя мета у даному відео - стати учасником цієї дискусії, яка в багатьох колах вже встигла стати досить серйозною, та зробити все можливе, аби залагодити та врегулювати ці поняття.
Ідея, що стоїть за розумним задумом, полягає в тому, що всі речі в світі, настільки неймовірні, що важко повірити в те, що вони - результат поєднання різних довільних процесів.
Найпоширенішим прикладом служить людське око - направду, той пристрій, що вселяє захват.
Називайте його органом, механізмом
Якою б не була назва, воно виконує ці дивовижні речі.
Воно може фокусуватись на різній відстані.
Воно фокусує саме ту точку світла, яку необхідно, далі в нас є нерви сітківки ока та власне два ока, тому у нас стереоскопічний зір.
Ми бачимо кольори, можемо пристосовуватись до світла чи темряви, тому людське око справді викликає захват.
Дискусія сходиться до того, як це могло бути створене через довільні процеси?
Мета відео полягає не в тому, щоб прослідкувати еволюцію ока, я зроблю тут невеличку замітку, що еволюція і природній відбір, люблю слово природній відбір більше, адже ми говоримо не про активний досі процес.
Природній відбір досі діє протягом мільйонів років, ми спостерігаємо його докази в нашому світі через послідовність різновидів очей.
Фактично, всі докази вказують на те, що людське око неідеальне, що існують мутації.
Тобто, дехто з нас має короткозорість, ще хтось далекозорий.
Є астигматизм, що з часом тільки погіршується.
В людей розвивається катаракта, тому існує цілий ряд проблемних речей, що стосується ока.
Я не намагаюся спростувати всі попередні аргументи, лише показую,що існують мутації навіть у найбільш захопливій, на мою думку, частинці біології.
Навіть якщо ви звернете увагу на те, що за межами людського світу, існує великий спектр видів очей.
У риби на дні океану очі схожі на світлові сенсори, з чого можна зробити висновок, чи, як і в деяких комах, поблизу є світло або тепло, і нічого більше.
З іншого боку спектру, значно кращі за людей певні птахи та нічні створіння можуть добре бачити в темряві.
Знаєте, можливо у вас склалася думка.... власне всі коти володіють тим рефлексивним матеріалом в своєму оці, що дозволяє їм мати краще нічне бачення, і таким чином, мати перевагу над людьми, тому бачать вони так же добре, як і люди вдень.
Певні види птахів бачать значно чіткіше на значно дальших відстанях ніж люди, тому не існує ідеального виду ока.
Тому тут я почну більш теологічний диспут, а для вас, мої глядачі, скажу, що я не звик брати в таких диспутах участь, хоч, зрештою, міг би скласти цілий філософський прейлист, але буду дуже обережним, щоб не образити нічиї почуття, адже це насправді не входить в мої наміри.
Моя думка полягає в тому, що, дивіться, якщо ви вірите в Бога, і я не приставатиму на бік цього аргументу, то до деякої міри, я б сказав, майже принизливо для всемогучого єства стверджувати, що це людське око певною мірою надає особливої важливості нам як особистостям.
Я завжди думав, що релігія, та й, власне, наука.
Та, власне, цілком все.
Тобто, ми повинні скромно жити і мусимо усвідомлювати, що ми як прості люди справді... це не досконалість, враховуючи те, що це вважається найкращим, що досконала сутність чи всемогуча сутність могла створити, то як на мене, це досить жалюгідно.
Ось інший приклад.
Ось інший приклад. Спробую тут прийняти образ інженера.
І знову ж таки, буду чітко висловлюватись.
Мета відео не сказати, гей, знаєте, дивіться, еволюція, довільні процеси, все саме по собі, не існує Бога, і вам доведеться з цим змиритися.
Ні, не це моя мета.
Я, власне, висловлюю контраргумент, що віра в Бога не вкаже на самого Бога, який... віра в універсального, всемогучого Бога не вкаже на самого Бога, що створює щось особливе, створює все особливе.
На додачу, недоліки, які ми спостеігаємо навколо нас... а особливо тому, що ми бачимо мутації, що зумовлюють ці речі.
Не можна зосереджуватись лиш на оці.
Варто було б зважити на віруси і хвороби раку, і тоді звертатися до Бога, що створює їх кожен вид кожної послідовності ниток ДНК, адже якщо ми говоримо про будову ока, а ми знаємо, що око - це результат дії ДНК, а ДНК, в свою чергу, - це послідовність основних пар, ви знаєте, АТГ, Ц, А, і мільярди-мільяри їх.
Тому, говорячи про задум, ми говоримо буквально про задум будови даного ряду.
І нам відомо, що в більшій частині ряду існують шуми.
Це стало наслідком розвитку привітивних вірусів в минулому.
Моя основна думка тут лежить в тому, що для того, щоб віддати належне всемогучому, принаймні, на мою думку, система, що походить з таких простих та чітко викладених основних ідей, як природний відбір та варіації, що в ДНК мають назву мутації, згідно законів фізики та хімії, та тих простих й чітко викладених ідей, породжується складність.
Це одна з точок зору, і саме до цього звертається еволюція, погляньте, Всесвіт - цей складний світ, це складне навколишнє середовище, в якій з тих основних, простих, прерасних ідей породжується складність в структурах, що справді, справді захоплює.
Саме до цього, на мою думку, звертається еволюція.
І я вважаю, навіть як інженер, вона звертається до вищої форми творіння.
Вона звертається до складнішого задуму. Більш складного задуму.
Тому це все відео, весь диспут полягає в тому, що, якщо хтось вірить в Бога, не пристану на цей бік диспуту в даному відео, а Бог, що промовляє до краси та простоти, та за своєю суттю безмежно могутній, тоді всі закони фізики та хімії і природній відбір, що насправді...
Це надзвичайно складний задум і він звертається до мистецтва творця на противагу створення кожної з цих сутностей.
І що навіть складніше в цьому задумі - це те, що він здатний пристосовуватись.
Якщо навколишнє середовище піддається стресу, то інші мутації частіше виживають.
Тому воно ніколи не змінюється, та досконалість, що не вказує на жоден приклад, а це - найвища точка задуму.
Вона постійно... не скажу, що кращає, але стає все більш пристосованою до навколишнього середовища під час власних змін, а як на мене, це значно кращий задум.
Тепер, продовжуючи тему вищесказаного, хочу все чітко вияснити.
Вся ця ідея створена задля того, щоб підняти стандарти очікування про задум.
Таким чином, можна показати інші кути зору або інші місця у світі науки чи математики, де з'являється щось подібне.
Найкращим прикладом цього є фрактал.
Багато з вас вже спостерігали... ось це множина Мандельброта, дуже відома множина фракталів.
Вона неймовірно складна.
Фактично, можна постійно збільшувати зображення множини Мандельброта в будь-якій точці, а при її зменшенні вона стає безмежно складною, тоді її й досліджувати можна вічно.
Вся краса, істинна краса, полягає в тому, що все це можна описати одним рівнянням, одним, до сміху, простим рівнянням, а це: кожне наступне z дорівнює попередньому z в квадраті, додати 1.
І тоді ви, типу, питаєте: Чувак, ти почав з розумного задуму та еволюції, і так далі.
Чому ти раптом заводиш розмову про фрактали?
Вся суть в тому, що якби у мене було два творці й один набір, і повинен був би намалювати суто цей фрактал й, припустімо, ось тут я намалюю коричневим, в тут - блакитним, а тут намалюю коло в інших колах, ви б подумали, що я неймовірний художник.
Наприклад, якби ви підійшли до когось років 300 тому і показали це йому, то почули б у відповідь, що це найпрекрасніше творіння створене ким-небудь, адже воно таке безмежно складне.
Але тепер нам відомо, що це все повністю можна описати цим простим рівнянням, в буквальному сенсі.
Кому цікаво, вся суть в тому, що це все складна площина, що починається з нуля... вибачте, тут замість 1 має бути с.
Дозвольте все пояснити.
У цьому рівнянні додається с.
В кожній точці складної площини, ви підставляєте цю координату замість с, а тоді, починаючи з нуля, проробляєте рівняння.
Скажімо, нуль в квадраті додати те число, те складне число, дорівнює тому.
Тоді вставляєте це сюди, обчислюєте номер в квадраті плюс те складне число. Повторюєте це знову і знову.
Так, виявляється, що деякі числа не сягають безмежності, і вони лежать на чорному.
Вони вважаються частиною множини Мандельброта.
Вирахувані числа, що сягають безмежності, коли ви постійно повторюєте цю формулу, кольори на площині залежать від того, наскільки швидко вони сягають безмежності, і так, створюється цей надзвичайно красивий та складний візерунок.
Тепер, якби вам довелося сказати, який задум більш ґрунтовний, можете спитати будь-якого інженера, на мою думку, це - найбільш ґрунтовний задум.
Адже він простий і точний, і при цьому описує щось безмежно складне.
Воно не зосережене на чомусь конкретному, а на чомусь, на кшталт, метарівня.
Воно зосереджене на створенні ідеї, а ось це поданий приклад ідеї.
Тому, тим не менше, саме у цьому відео я найбільше відхиляюсь від науки і, можливо, зосереджую свою увагу на дещо метафізичних чи захопливих речах.
Вся суть полягає в тому, щоб подати мою власну невеличку ідею того, як можна врегулювати ці поняття.
Що еволюція, її довільність, не звертається до Всесвіту без Бога, хоч я не буду приставати на цей бік
Вона звертається до глибшого розуміння Бога, на мою думку.
Тим не менше, пробачте за моє нахабство так говорити, хочу висловлюватись ясно і не хочу образити чиїсь почуття, лиш хотів поділитися цією ідеєю.
До зустрічі у наступному ролику. Переклад на українську:
Що я вирішив зробити, то це - почати виступ з простого прохання.
Я б хотів, щоб усі ви зупинились на мить, ви, нещасні слабаки, і підбили підсумки свого нікчемного існування.
(Сміх)
Це була порада яку Святий Бенедикт дав своїм приголомшеним учням в п'ятому столітті.
Слідувати цій пораді вирішив і я сам коли мені виповнилось 40.
До цього я був типовим корпоративним бійцем - Я забагато їв, забагато пив, надто тяжко працював, і я нехтував своєю родиною.
І я вирішив, що спробую і докорінно зміню своє життя.
Зокрема, я вирішив спробувати вирішити делікатне питання балансу між роботою і особистим життям.
Тож я відійшов від роботи, і провів рік вдома з жінкою і чотирма малими дітьми.
Але все, що я дізнався про баланс між роботою і приватним життям того року це те - що я знаходжу доволі простим балансування роботи та життя, коли не маю жодної роботи.
(Сміх)
Не дуже корисне вміння, особливо, коли закінчуються гроші.
Тож я повернувся на роботу, і я провів наступні сім років, силуючись досягти, вивчаючи та пишучи про баланс між роботою та приватним життям.
І я маю чотири спостереження, якими хотів би поділитися з вами сьогодні.
Перше це те, що, якщо суспільство бажає хоч скільки небудь просунутись в вирішенні цього питання, необхідне чесне обговорення.
Проте проблема в тому, що так багато людей говорять ще більше нісенітниць про баланс між роботою і особистим життям.
Всі ці розмови про гнучкий графік роботи або вільний стиль одягу по п'ятницям, або можливість брати декретну відпустку для батька, - лишень відволікають увагу від головної проблеми, а саме того, що певна робота чи кар'єрний вибір є абсолютно несумісними з повноцінним залученням, на постійній основі до життя молодої сім'ї.
Отже, перший крок вирішення будь-якої проблеми це визнання реалій ситуації, в якій ви опинились.
А реальність нашого суспільства така, що в ньому багато тисяч людей навколо проживають життя, повне тихого, пронизливого відчаю де вони працюють довгі виснажливі години на роботах, що вони ненавидять, щоб мати можливість купляти речі, які їм не потрібні, щоб вразити людей, які їм не подобаються.
(Сміх) (Оплески)
Я стверджую, що можливість приходити на роботу в джинсах і футболці по п'ятницям насправді не вирішує проблеми в корені.
(Сміх)
І друге, що я хоті в би відмітити, це те, що нам потрібно чесно визнати, що уряди і корпорації не стануть вирішувати цю проблему за нас.
Нам слід припинити озиратись, це наша власна справа, взяти контроль та відповідальність за спосіб життя, що ми хотіли-б вести.
Якщо ви не проектуєте свого життя, хтось інший спроектує його за вас, і вам, можливо, не сподобається їхнє уявлення про баланс.
Особливо важливо - сподіваюсь, це не викладуть в інтернет, бо я ризикую бути звільненим - особливо важливо ніколи не довіряти відповідальність за якість свого життя комерційній корпорації.
Дивіться, я зараз говорю не лише про погані корпорації, які я називаю "скотобійнями" людських душ.
(Сміх)
Я говорю про всі компанії.
Оскільки комерційні компанії від початку призначені, одержувати від вас все, що тільки зійде їм з рук.
Це їх природа, це закладено в їх ДНК, це те чим вони займаються - навіть хороші компанії, з добрими намірами.
З одного боку, обладнати дитячий куточок на роботі - чудово і просвітлено.
З іншої сторони, це жах: це просто значить, що ви проводитимете більше часу в клятому офісі.
Ми повинні взяти відповідальність за встановлення і дотримання розмежування, якого ми прагнемо в наших життях.
Третє спостереження: ми маємо бути дуже обережними обираючи часову шкалу, за якою ми оцінюватимемо наш баланс.
Перед тим як вернутись на роботу, провівши рік вдома, я сів і склав детальний, покроковий опис ідеального збалансованого дня, якого я прагнув.
І вийшло на кшталт цього:
Прокинутись добре відпочилим, після, хорошого нічного сну.
Зайнятись сексом,
Погуляти з собакою.
Поснідати з моєю дружиною і дітьми.
Знову зайнятись сексом (Сміх)
По дорозі в офіс завезти дітей в школу.
Попрацювати три години.
Пограти з другом в спортивну гру в обідню перерву,
Попрацювати ще три години.
Зустрітись з товаришами в пабі, для підвечірньої пиятики.
Поїхати додому до вечері з дружиною і дітьми.
Помедитувати з-пів години.
Зайнятись сексом.
Погуляти з собакою.
Знову зайнятись сексом.
Лягти спати.
(Оплески)
Як часто, на вашу думку, мені випадає такий день?
(Сміх)
Потрібно бути реалістами.
Неможливо встигнути зробити все це за один день.
Нам треба розтягти часові рамки, за якими ми оцінюємо збалансованість в нашому житті, але ми маємо розтягувати їх, не потрапляючи в пастку типу: "Я заживу повним життям, коли вийду на пенсію, коли діти залишать дім, коли дружина розлучиться зі мною, коли погіршиться здоров'я, і коли не залишиться ні товаришів, ні зацікавлень".
(Сміх)
День надто короткий, і "після виходу на пенсію" - це дуже не скоро.
Повинна бути золота середина.
Четверте спостереження:
Ми маємо братися за рівновагу врівноважено.
Знайома відвідала мене минулого року - і вона не проти того, щоб я розповів цю історію - так ось, вона прийшла і сказала:
"Найджел, я прочитала твою книжку. Я зрозуміла, що моє життя цілковито розбалансоване.
Воно повністю підкоряється роботі.
Я працюю по 10 годин на день, і в дорозі 2 години щодня.
Всі мої стосунки зазнали краху.
В моєму житті немає нічого, крім роботи.
Тож я вирішила серйозно взятись і розібратись з цим.
І записалась в тренажерниу залу".
(Сміх)
Я, звісно не хочу глузувати, але бути підтягнутим офісним щуром 10 годин на добу, не більш врівноважено, просто більш підтягнуто.
(Сміх)
Фізичні вправи, це звісно, дуже мило, однак, в житті, є і інші важливі сторони.
Є інтелектуальна сторона, емоційна, є духовна сторона.
І щоб знайти рівновагу, я вірю - ми маємо приділяти увагу до всіх цих сфер - а не лише 50 згинанням для пресу.
Зараз це може жахати.
Тому що мені кажуть, "Друже, я, в біса, не маю часу навіть на вправи, ти ж хочеш, щоб я ходив до церкви і телефонував матері".
І я розумію.
Я дійсно розумію, як лякаюче це виглядає.
Але випадок, що стався кілька років тому відкрив мені іншу точку зору.
Моя дружина, присутня десь в цій залі, подзвонила мені в офіс і сказала, "Найджел, тобі треба забрати нашого молодшого сина,
Гарі зі школи."
Оскільки того вечора вона з трьома іншими дітьми мала бути деінде.
Так що в той день я пішов з роботи на годину раніше і підібрав Гарі біля воріт школи.
Ми прогулялись пішки до місцевого парку, погойдались на гойдалках, пограли в якісь смішні ігри.
Потім я повів його на пагорб, до тамтешнього кафе, і ми розділили піцу до чаю, а потім спустились з пагорба до нашого будинку, і я викупав його і вдяг в його піжаму Бетмена.
Потім я прочитав йому главу з "Джеймс та гігантський персик", Роальда Даля.
Потім я вклав його в ліжко, закутав ковдрою, поцілував його чоло й сказав: "Добраніч, друже", і вийшов з його спальні.
І коли я виходив з його кімнати, він гукнув до мене:
"Тато?" Я запитав: "Що, друже?"
І він сказав, "Тато це був найкращий день всього мого життя!"
Але я нічого не зробив, Я не звозив його в Діснейленд і не купив йому Плейстейшн.
Я тільки хочу сказати, що дрібниці дуже важливі.
Досягнення більшої рівноваги не значить кардинального перевороту вашого життя.
З найменшими внесками у вірних місцях ви можете радикально змінити якість ваших стосунків і якість вашого життя.
Крім того, я думаю, це може змінити наше суспільство,
Тому що, якщо достатня кількість людей зроблять це, ми можемо змінити суспільне визначення успіху від примітивно-спрощеної ідей про те що перемагає той, в кого на момент смерті виявиться більше грошей, до більш обміркованого й збалансованого уявлення, як має виглядати добре прожите життя.
І цією ідеєю я вважаю, варто поділитись.
(Оплески)
Давайте поговоримо про сміття.
Знаєте, нас потрібно було перевчити, чи то навчити відмовлятись від звички консервувати, яка активно розвивалась спочатку під час Великої Депресії, а потім і під час Другої Світової війни.
Саме після війни нам було життєво необхідно перенаправити величезні промислові потужності, промисловості цілих країн на виробництво не боєприпасів, а мирних продуктів мирного часу.
Свого часу саме журнал "Лайф" поклав цьому початок, повідомивши про появу й широке розповсюдження одноразового посуду, який нібито звільнить всіх домогосподарок від щоденної необхідності мити посуд.
Цим "позбавителям" зараз можна зауважити: одноразовий пластиковий посуд займає надто багато місця, а також не розкладається в звичайних природних умовах.
Тільки люди можуть створювати непотрібні одноразові речі, які не під силу переварити природі.
До того ж, пластик дуже складно переробити.
Свого часу мені пояснили, що з усього щорічного об"єму відходів пластику переробляється лише 5 його відсотків.
Це - ніщо, нуль.
Лише таку малу кількість пластику ми переробляємо.
Ключовий момент в цьому - температура плавлення пластику.
Пластик неможливо використовувати повторно, адже під час повторного плавлення пластик не очищується, як скло чи метал.
Він починає плавитись нижче температури кипіння води й не віддає, не випаровує ті забруднювачі, які він увібрав як губка.
Половина зі 100 мільярдів фунтів термічних пластмасових гранул, що виробляються щорічно, практично моментально перетвориться в сміття.
А потім величезна, неконтрольована доля наших відходів потрапить через ріки до моря.
Ось нагромадження пластикового сміття в Байона-Крік, що поблизу аеропорту Лос-Анджелеса.
А ось - плаваючі відходи поблизу філіалу Каліфорнійського університету в Лонг-Біч, а також поряд із підприємством по опріснюванню води, яке ми відвідали вчора.
В усьому світі на депонування, тобто переробку з користю, пластикового сміття витрачаються величезні кошти, але всеодно основна маса сміття, яка потрапляє до моря - це пластикові пляшки.
Кожні 5 хвилин в США використовується більше 2 мільйонів пластикових пляшок - цей приклад навів ведучий ТЕД Кріс Джордан, який цікавиться аспектом масового споживання й постійно викладає на розсуд глядачам все нові й нові деталі на цю тему.
Це сховище пляшок на віддаленому ненаселеному острові недалеко від узбережжя Баха, що в Каліфорнії.
Айла-Сан-Рок - ненаселений острівець недалеко від малонаселеного каліфорнійського узбережжя Баха.
Зверніть увагу, що у пляшок є кришки.
Пляшки, виготовлені із поліетилентерефталату ПЕТ, втонуть у воді, і поруч із населеними пунктами, пляжами не з"являться.
Крім того, кришки для пляшок виробляють на інших заводах, на іншому обладнанні, а головне - з іншої сировини, з іншої пластмаси, поліпропілену, тому пляшки й не осідають на дно, а плавають на поверхні, тому й не переробляються згідно спеціальних програм.
Насправді прослідувати шлях мільйона кришок, які потрапляють до моря не разом, а по одній, реально.
Через рік ті пляшки, що потрапили в воду біля Японії, перетинають Тихий Океан, а пляшки із США відносяться каліфорнійською течією і спочатку направляються донизу, до широти Кабо-Сан-Лукас.
Через 10 років більша частина кришок з Японії знаходяться в так званій "Східній сміттєвій плямі", а в цей же час кришки з США забруднюють Філіппінське узбережжя.
Ще через 20 років можна побачити зони накопичуваного сміття в Північнотихоокеанській течії.
Саме тому мільйони альбатросів, які гніздяться на атолах Кюре та Медвей (які, до речі, є частиною Національного заповідника північно-західних островів Гаваїв) та добувають тут собі їжу, підбирають всіляке сміття, яким потім ще й годують своїх пташенят.
Наприклад, чотиримісячне пташеня альбатроса Лейсана померло, померло із таким ось вмістом шлунка.
Сотні тисяч пташенят альбатроса, навіть не вирісши більшими за гусака, помирають із шлунками, набитими кришками від пластикових пляшок та всіляким іншим сміттям - запальничками, наприклад.
Але в більшості це саме пляшкові пробки.
Це сумно, але їх батьки плутають їжу с кришками від пляшок, які плавають на поверхні океану.
Запобіжні кільця від пробок також дуже небезпечні для плахів та водяних тварин.
Це - Мей Вест, черепаха, яка досі живе вдома у працівника зоопарку в Новому Орлеані.
Мені хотілось би побачити вклад мого рідного міста на узбережжі Лонг-Біч у прибирання, тому в 2005 році в день прибирання узбережжя я пішов на півострів Лонг-Біч, до східного краю нашого довгого пляжу.
Ми очистили ділянку берега, яку ви бачите.
За кожну пляшкову кришку я пропонував 5 центів.
В мене взяли багато грошей, а ось - 1100 пробок, які вони зібрали.
Насправді я вважав, що витрачу не більше 20 доларів, а витратив 60 доларів.
Зібрані кришки я розділив по кольору, і виклав їх на огляд в День Землі в Морському акваріумі Сан-Педро.
Губернатор Шварценегер із дружиною дуже зацікавились моєю експозицією.
Навіть незважаючи на мого чоловічо-жіночого капелюха, зробленого із поліетиленових пакетів, виловлених в морі, вони потиснули мені руку.
Потім я їм продемонстрував результати вилову планктону з допомогою тралу, на півночі від Гаваїв. Тут пластику було набагато більше, ніж самого планктону.
Ось які результати - океан більше схожий на пластиковий суп.
А ось такі проби планктону ми отримуємо, коли проводимо вилов на поверхні океану.
Це теж виловлене під час тралу.
Коли сміття викидає з моря на узбережжя Гаваїв, ось на що воно стає схожим.
Ось конкретний пляж - Кайлуа-Біч, на якому свого часу відпочивав наш президент, перед тим, як відправитись до Вашингтону.
Як же тоді аналізувати подібні проби? Якщо в них планктону менше, ніж пластику?
Спочатку треба посортувати фрагменти пластику на так звані класи чи фракції за розміром - від 5 міліметрів до 1 міліметра.
У маленьких частинках пластику концентруються стійкі органічні забруднювачі з мільйона кубометрів оточуючого водного простору.
Ми можемо побачити, що риба з глибин океану, яку поїдають тварини і вживають люди, поглинає ці отруйні частини.
Ми зробили багато розтинів, і більше третини всіх риб мали всередині шлунку пластикові фрагменти.
Усі рекорди побила рибина, яка мала в довжину всього 2,5 дюйми, а в її маленькому шлунку містилось аж 84 пластикові фрагменти.
Ви можете купити собі натуральні, якісні, сертифіковані продукти.
Але жоден із торговців рибою не зможе вам продати сертифіковану справжню морську рибу.
І це ми залишаємо нашим нащадкам!
Людство, яке звикло смітити, важко стримати, бо ця звичка стала глобальною.
Ми не вміємо і не хочемо контролювати рівень сміття та переробляти його з користю.
Ми можемо його тільки викидати.
Влада могла б зробити дещо для нас, але навіть вона вже не зможе відновити екосистему, яку ми вже зіпсували.
"Вся королівська кіннота", і "вся королівська рать" не зможуть зібрати весь пластик, який є в океані, і відновити екосистему океану.
(Відео): рівень зростає, кількість пластикового сміття постійно збільшується, необхідність використання пластикового посуду і речей стала життєвою необхідністю. І ми можемо це бачити в океані.
Ведучий: він не дає надію на те, що все це знов можна виловити та почистити океан,
Процідити весь океан та виловити пластик - неможливо.
Тому що без пластику не може обійтись жодна із країн, хоч він може привести до знищення незліченної кількості представників унікальної морської фауни.
Єдино можливе ефективне рішення - це зупинити потік пластику у самому його витоку - на суходолі, поки він ще не потрапив до океану.
І в цьому світі, який весь мовби загорнутий у пластик, капітан Мур навіть на такий шлях вирішення проблеми не покладає великих надій.
Це Браян Руні для телепередачі Nightline, Лонг-Біч, Каліфорнія.
Чарльз Мур: Спасибі!
Дуже Вам дякую.
Якось ніяково бути тут, серед стількох освічених людей.
Я хочу розповісти Вам кілька історій про пристрасть.
Мені подобається одна єврейська приказка:
"Що правдивіше за правду?
Відповідь: історія".
І хочу донести до Вас дещо правдивіше за правду про звичайних людей.
Всі історії мене цікавлять, а деякі навіть переслідують мене, доки я їх не запишу.
Деякі теми присутні постійно: справедливість, вірність, насильство, смерть, політичні та соціальні проблеми, свобода.
Я свідома таємничості навколо нас, тому пишу про збіги, передчуття, емоції, сни, силу природи, магію.
За останні 20 років я опублікувала декілька книг, однак я вела непублічне життя до лютого 2006 року, коли я несла Олімпійський прапор на зимових Олімпійський іграх в Італії.
Тепер люди впізнають мене у торгівельних центрах, а онуки вважають мене крутою.
(Сміх)
Дозвольте оповісти вам про чотири хвилини моєї слави.
Одна з організаторів церемонії відкриття Олімпійських Ігор подзвонила мені та сказала, що мене обрали одним із прапороносців.
Я відповіла, що вона, очевидно, помилилась, бо менш спортивної людини, ніж я, не знайти.
Власне, я не була навіть впевнена, що могла б пройти навколо стадіона без ходунків.
(Сміх)
Мені сказали, що це зовсім не смішно.
Вперше в історії лише жінки нестимуть Олімпійський прапор.
П'ять жінок, які представлятимуть п'ять континентів, і три золоті призерки Олімпійських ігор.
Звичайно, я насамперед поцікавилась, що мені одягти.
(Сміх)
"Спеціальну форму", - сказала вона і запитала про мої мірки.
Мої мірки.
Я уявила себе в надутому пуховику, в якому виглядатиму як надувний чоловічок Бібендум Мішлен.
(Сміх)
У середині лютого я була в Турині, де натхненний натовп аплодував, побачивши когось з 80 олімпійських команд на вулиці.
Ці спортсмени пожертвували всім, щоб змагатися на Іграх.
Усі вони заслуговували на перемогу, та фактор талану міг мати свій вплив.
Цятка снігу, товста крига, сила вітру можуть визначити результат перегонів або гри.
Однак дещо важить більше за підготовку чи талан. Це відвага.
Лише той, хто має мужню та рішучу вдачу, отримає золоту медаль.
Вся справа у пристрасті.
Вулиці Турину було обвішано червоними плакатами з девізом Олімпійських ігор:
"Тут живе пристрасть". Хіба це не завжди так?
Відвага керує нами та визначає нашу долю.
Саме це я мушу бачити в персонажах своїх книг: пристрасне серце.
Мені потрібні "білі ворони", дисиденти, мандрівники, аутсайдери чи бунтівники, які ставлять питання, змінюють правила та ризикують.
Це такі люди, як кожен із вас у цій аудиторії.
Милі люди зі здоровим глуздом не стануть цікавими персонажами.
(Сміх)
Вони можуть лише стати гарними колишніми.
(Сміх) (Оплески)
У зеленій кімнаті стадіону я познайомилась з іншими прапороносцями: трьома спортсменками, актрисами Сьюзан Сарандон і Софі Лорен, і двома жінками пристрасної вдачі:
Ванґарі Маатаї, яка є нобелівською лауреаткою з Кенії, що посадила понад 30 мільйонів дерев.
Зробивши це, вона змінила стан ґрунту та погодні умови в деяких місцях Африки, і звичайно, економічні умови у багатьох селах.
Інша жінка - це Сомалі Мам, активістка з Камбоджі, яка палко бореться з дитячою проституціїєю.
Коли їй було 14 років, дідусь продав її у дім розпусти.
Вона розповіла нам про малих незайманих дівчаток, яких ґвалтували чоловіки, вірячи, що так вони вилікуються від СНІДу, і про будинки розпусти, де дітей змушують приймати по 5 чи 15 клієнтів на день.
У зеленій кімнаті мені видали форму.
Це був не той тип вбрання, що я ношу, та воно було зовсім не схоже на одяг Бібендума Мішлена, якого я побоювалась.
Воно було дійсно непогане.
Я виглядала, як холодильник.
(Сміх)
Але так само виглядала решта прапороносців, окрім Софі Лорен, світового образу краси та пристрасті.
Софі за 70, і вона чудово виглядає.
Вона сексуальна, струнка, висока і дуже засмагла.
Проте, як можна бути дуже засмаглим і не мати зморшок?
Я не знаю.
Коли її запитали в інтерв'ю: "Як Вам вдається так добре виглядати?", - вона відповіла: "Завдяки поставі.
Моя спина завжди пряма, і я не видаю таких звуків, як літні люди".
(Сміх)
Ось Ви отримали безкоштовну пораду від однієї з найпрекрасніших жінок світу.
Не бурчати, не кашляти, не хрипіти, не говорити до самих себе, не псувати повітря.
(Сміх)
Щоправда, вона виразилась дещо інакше.
(Сміх)
Близько півночі нас покликали за лаштунки стадіону, гучномовці повідомили про Олімпійський прапор, заграла музика. До речі, та ж сама, що зачинає й тут: тріумфальний марш із опери "Аїда".
Софі Лорен була прямо переді мною, вона вища за мене сантиметрів на 30, якщо не враховувати пухке волосся.
(Сміх)
Вона ступала елегантно, наче жирафа в африканській саванні, тримаючи прапор на плечі.
Я пленталася позаду (Сміх) навшпиньках, тримаючи прапор на витягнутій руці, щоб моя голова була під цим бісовим прапором.
(Сміх)
Усі камери, звісно, були направлені на Софі.
Це було сприятливим для мене, бо хоч на більшості фото з газет я є також, та часто між ніг Софі.
(Сміх)
У місці, де хотіли б опинитися більшість чоловіків.
(Сміх) (Оплески)
Кращі чотири хвилини мого життя були ті, на Олімпійському стадіоні.
Мій чоловік ображається, коли я так кажу, та я йому пояснила, що те, що ми робимо наодинці, зазвичай триває менше чотирьох хвилин. (Сміх)
Отже йому не слід приймати це близько до серця.
У мене є всі газетні вирізки тих чотирьох чудових хвилин, бо я не хочу забути їх, коли похилий вік зруйнує мої мозкові клітини.
Я хочу назавжди нести у своєму серці ключове слово Олімпійських ігор - пристрасть.
Отже, ось історія про пристрасть.
Був 1998 рік, події відбувалися у тюремному таборі біженців тутсі у Конго.
До речі, 80 відсотків біженців та переміщених осіб світу - це жінки та дівчата.
Це місце у Конго можна назвати табором смерті, адже ті, кого там не вбили, помирають від хвороб та голоду.
Головні герої цієї історії - молода жінка, Роуз Мапендо, та її діти.
Вона - вагітна вдова.
Солдати змусили її спостерігати, як її чоловіка катували та вбили.
Якось їй вдається зберегти живими своїх сімох дітей, і декілька місяців згодом вона передчасно народжує двійнят.
Двох маленьких хлопчиків.
Вона палицею перерізає пуповину та перев'язує її своїм волоссям.
Вона дає двійнятам імена командирів табору, аби їх задобрити, та поїть немовлят чорним чаєм, бо її молока недостатньо.
Коли солдати вриваються до камери, щоб зґвалтувати її старшу доньку, вона хапає її та не відпускає, навіть коли їй до голови приставили рушницю.
Якимось чином родина вижила там 16 місяців, і тоді, завдяки надзвичайному талану та пристрасному серцю молодого американця, Саші Чанова, якому вдалося посадити її на рятівний літак США,
Роуз Мапендо та її дев'ятеро дітей опинилися у Феніксі, штат Арізона, де вони тепер живуть у спокої.
Мовою суахілі "мапендо" означає "велика любов".
Головні персонажі моїх книг - це сильні та пристрасні жінки, як Роуз Мапендо.
Я їх не вигадую, у цьому немає потреби.
Я дивлюся навкруги та бачу їх усюди.
Я працювала з жінками та для жінок усе життя.
Я добре їх знаю.
Я народилася давним-давно, дуже далеко в патріархальній католицькій родині.
Не дивно, що у віці п'яти років я вже стала палкою феміністкою. Щоправда, це поняття ще не знали у Чилі, тому ніхто не розумів, що зі мною не так.
(Сміх)
Скоро я дізналась про високу ціну свободи та сумніву у патріархаті.
Та я була рада заплатити її, бо за кожен отриманий удар я могла нанести два.
(Сміх)
Одного разу, коли моїй доньці Паулі було за двадцять, вона сказала, що фемінізм - застаріле явище, і мені слід забути про це.
Ми дуже посварилися.
Фемінізм застарілий?
Так, для таких привілейованих жінок, як моя донька, та для усіх присутніх тут, але не для більшості наших сестер в решті світу, яких досі примушують до ранніх шлюбів, проституції, примусової праці.
У них народжуються діти, яких вони не хочуть та не можуть прогодувати.
Вони не можуть контролювати власне тіло чи життя.
Вони не мають ні освіти, ні свободи.
Їх б'ють, ґвалтують та іноді безкарно вбивають.
Більшість сучасних жінок Заходу образяться, якщо їх назвуть феміністками.
Фемінізм ніколи не вважався сексуальним, та дозвольте вас запевнити, що це ніколи не заважало мені фліртувати, і я рідко страждала від нестачі чоловіків.
(Сміх)
Фемінізм не зник у жодному разі.
Він розвинувся.
Якщо Вам не подобається цей термін, змініть його, заради Богині.
Дайте назву "Афродіта", "Венера" чи "бімбо" - будь-яку, назва не має значення, головне, аби ми розуміли, про що йде мова, та підтримували його.
Ось ще одна історія про пристрасть, цього разу сумна.
Події відбувалися у невеликій жіночій сільській клініці у Бангладеші.
Був 2005 рік.
Дженні - молода асистентка стоматолога, яка була волонтером у клініці протягом своєї тритижневої відпустки.
Вона мала прочищати зуби, та коли вона приїхала туди, то дізналася, що лікарів та стоматологів там немає, а сама клініка - це хатина, повна мух.
На вулиці стоїть черга жінок, які чекають декілька годин на прийом.
У першої пацієнтки нестерпний біль, бо в неї кілька гнилих кутніх зубів.
Дженні зрозуміла, що єдиним рішенням буде вирвати хворі зуби.
У неї немає ліцензії на цю дію, вона ніколи цього не робила.
Вона багатьом ризикує та дуже налякана.
У неї немає необхідних інструментів, та на щастя, вона взяла трохи новокаїну.
У Дженні хоробре та пристрасне серце.
Вона шепоче молитву та наважується на операцію.
Наприкінці позбавлена болю пацієнтка цілує її руки.
Того дня асистентка стоматолога вирвала ще багато зубів.
Наступного ранку, коли вона повернулася до "клініки", її перша пацієнтка чекала на неї зі своїм чоловіком.
Обличчя цієї жінки виглядало, наче кавун.
Воно було таке опухле, що не можна було розгледіти очей.
Її чоловік був розлючений та погрожував вбити американку.
Дженні була нажахана тим, що вона зробила, та перекладач пояснив, що стан пацієнтки не пов'язаний з операцією.
За день до цього чоловік відлупцював її, бо вона не прийшла вчасно додому, щоб приготувати йому вечерю.
Мільйони жінок живуть так щодня, на межі чи за межою бідності.
І хоча жінки виконують дві третини праці у світі, вони володіють менш, ніж одним відстоком світового майна.
Їм платять менше, ніж чоловікам, за ту ж саму роботу, якщо взагалі щось платять, і вони залишаються вразливими, бо не мають економічної незалежності. Їм постійно погрожують експлуатацією, насильством чи жорстоким ставленням.
Точно відомо, що надання жінкам освіти, роботи, можливості керувати власним доходом, успадковувати майно та володіти ним, приносить користь суспільству.
Якщо у жінки будуть повноваження, краще житимуть її діти та родина.
Якщо процвітатимуть сім'ї, процвітатимуть й селища, а згодом й уся країна.
Вангарі Маатаї їде у село в Кенії.
Вона говорить з жінками та пояснює, що земля неродюча, бо дерева вирубали та продали.
Вона переконує жінок посадити та поливати нові дерева, крапля за краплею.
Через п'ять чи шість років вони вже мали ліс, землю удобрили, і село було врятоване.
Найбідніші та найвідсталіші суспільства завжди применшують роль жінок.
Однак цю очевидну правду ігнорують і уряди, і благодійні установи.
Тоді як один долар віддається на програму для жінок, 20 доларів призначаються чоловічій програмі.
Жінки становлять 51% усього людства.
Якщо їм надати більше повноважень, зміниться все, не лише технології, дизайн чи розваги.
Я запевняю Вас, що об'єднані, поінформовані та освічені жінки можуть принести мир та процвітання цій занедбаній планеті.
У сьогоднішніх війнах нещасні випадки трапляються з мирними жителями, здебільшого з жінками та дітьми.
Вони є другорядними втратами.
Чоловіки керують світом, і погляньте на безлад, який у ньому панує.
Яким ми хочемо бачити світ?
Це основне питання, яким задається більшість з нас.
Чи є сенс брати участь в наявному світовому порядку?
Ми хочемо мати світ, у якому життя оберігаються, і якість життя покращується для кожного, не лише для привілейованих осіб.
У січні я була на виставці картин Фернандо Ботеро, у бібліотеці Каліфорнійського університету в Берклі.
Жоден музей чи галерея у Сполучених Штатах, окрім галереї у Нью-Йорку, яка виставляє роботи Ботеро, не наважились показати його картини, адже їх тема - в'язниця Абу-Ґрейб.
У цих величезних картинах зображуються катування та зловживання владою, у гротескному стилі Ботеро.
Ці образи так і залишились у моїй свідомості та в моєму серці.
Найбільше я боюся безкарної влади.
Я боюся зловживання владою та владою для зловживання.
У нашому біологічному виді альфа-самці визначають стан речей та змушують решту зграї прийняти їх реальність та слідувати правилам.
Правила змінюються постійно, та вони завжди вигідні їм, і в такому випадку ефект просочування благ згори донизу, який не працює в економіці, реалізовується без проблем.
Зловживання просочується з вершини драбини до дна.
Жінки та діти, особливо бідні, знаходяться на дні.
Навіть у найбіднішого з чоловіків є кого принижувати - жінку чи дитину.
Мені остогидло, що деякі люди використовують владу над більшістю через стать, дохід, расу чи клас.
Я думаю, що прийшов час здійснити фундаментальні зміни в нашій цивілізації.
Та щоб зміни були справжніми, потрібна жіноча енергія в світовому менеджменті.
Нам вкрай необхідні жінки на владних посадах, і нам потрібно плекати жіночу енергію в чоловіках.
Звичайно, я маю на увазі чоловіків з молодим розумом.
Старі чоловіки безнадійні, нам треба зачекати, поки вони вимруть.
(Сміх)
Так, я б хотіла мати довгі ноги, як у Софі Лорен, та її легендарні груди.
Та, якби я могла вибрати, то краще б мала бойове серце, як у Ванграгі Маатаї, Сомалі Мам, Дженні та Роуз Мапендо.
Я хочу зробити цей світ добрим.
Не кращим, а добрим.
Чому ні?
Це можливо. Роззирніться довкола: в цій аудиторії ми бачимо знання, енергію, талант та технології.
Піднімімо наші сідниці, закатаймо рукава та приступімо до роботи із запалом, щоб створити майже ідеальний світ.
Дякую.
Пригоди Шерлока Холмса
Сер Артур Конан Дойл
ПРИГОДИ I.
Скандал в Богемії
I.
Для Шерлока Холмса вона завжди жінка.
Я рідко чув, як він згадати її під будь-яке інше ім'я.
У його очах вона затемнень і переважає Весь її стать.
Це було не те, що він відчував емоції те саме любов до Ірен Адлер.
Всі емоції, і що один зокрема, було огидно його холодний, точний, але чудово збалансований розум.
Він був, як я розумію, найдосконаліший міркування і спостереження, що машина Світ бачив, але як коханець він поставив себе в помилкове положення.
Він ніколи не говорив про м'які пристрасті, за винятком з Гів'а, і насмішкою.
Вони були чудові речі для Спостерігач - відмінно підходить для малювання вуаль від чоловічих мотиви та дії.
Але для мислителя навчання в допуску такого вторгнень у свої делікатні і дрібно скоректована темперамент був ввести відволікаючий фактор, який може викликати під сумнів усі його експериментальні результати.
Гріт на чутливий інструмент, або тріщина в одному зі своїх лінз великої потужності, буде не більше тривожним, ніж сильна емоції в природі такі, як його.
І ще не було, але одна жінка до нього, і що жінка пізно Ірен Адлер, з сумнівних та сумнівної пам'яті.
Я бачив мало Холмс останнім часом.
Мій шлюб віднесло нас від кожного інші.
Мій власний повного щастя, і будинки- центром інтересів, які виникають навколо Людина, яка спочатку знаходить себе господарем своєї власні створення, було достатньо, щоб поглинають всю мою увагу, а Холмс, який ненавиділи будь-якій формі товариства з його всі чеські душу, залишилися в нашій квартири на Бейкер-стріт, похований серед своїх старі книги, і змінного від тижня до тиждень між кокаїном і амбіцій, сонливість від наркотиків, і запеклі енергія його власного гострого характеру.
Він все ще був, як завжди, глибоко приваблює вивчення злочинності, і зайняли його величезні факультетів та надзвичайні повноваження спостереження в такій ті докази, і з'ясування цих таємниць який був залишений в якості безнадійною Офіційний поліції.
Час від часу я чув якісь невиразні за його діяння: його заклик до
Одеса в разі вбивства Трепов, його з'ясування особливої ​​трагедії з братів Аткінсон в Трінкомалі, і, нарешті, місія, яку він здійснюється так делікатно й успішно для царюючої сім'ї Голландії.
Крім цих ознак його діяльності, Проте, яку я просто поділилась з усіма читачів щоденної преси, я мало знав мого колишнього друга і компаньйона.
Одного разу вночі - це було на двадцятій
Березень, 1888 - я повертався з подорожі для пацієнта (для мене було вже повернулися в цивільної практики), коли мій шлях привів мене через
Бейкер-стріт.
Коли я проходив добре пам'ятав двері, яка завжди повинні бути пов'язані в моїй свідомості з мої залицяння, і з темними інцидентів Етюд у багряних тонах, мене охопило гостре бажання побачити Холмс знову, і знаю, як він був використовуючи свої надзвичайні повноваження.
Його кімнати були яскраво освітлений, і, навіть як я подивився, я бачив його високий, худорлявий Рис проходять два рази на темний силует проти сліпих.
Він ходив по кімнаті швидко, жадібно, з опустивши голову на груди і його склавши руки за спиною.
Для мене, який знав кожен його настрої і звички, його ставлення і манера сказав своїм історія.
Він був на роботі знову.
Він піднявся зі свого наркотиками створений мрії і було спекотно на запах якогось нового проблеми.
Я подзвонив і був показаний до камери, що раніше було в моїй частині власні.
Його манера була не експансивний.
Він рідко був, але він був радий, я думаю, мене бачити.
З навряд чи слово, сказане, але з люб'язно очі, він помахав мені крісло, кинув у його справі сигар, і зазначено випадку дух і gasogene в кут.
Тоді він стояв перед вогнем і подивився мені більше в його винятковій інтроспективний моди.
"Брака підходить вам", зазначив він.
"Я думаю, Ватсон, що ви поставили на сім з половиною фунтів, так як я бачив, як ти. "
"Сім!"
Я відповів.
"Дійсно, я б подумав більше.
Просто дрібниця більше, мені здається, Ватсон.
І на практиці ще раз, я спостерігаю.
Ви не кажіть мені, що ви хотіли піти в упряжці. "
"Тоді, як ви знаєте?"
"Я бачу це, я вивести його.
Як я знаю, що ви до цих пір отримують себе дуже вологий останнім часом, і що у вас є
Найбільш незграбні і недбало служниця? "
"Мій дорогий Холмс", сказав я, "це занадто багато.
Ви, безсумнівно, були спалені, були Ви жили кілька століть тому.
Це правда, що я ходити по країні
Четвер і прийшов додому в жахливому безладді, але, як я змінив мою одяг я не можу Уявіть, як ви вивести його.
Що стосується Мері Джейн, вона є невиправним, і моя дружина дала їй повідомлення, але, знову, я не бачу, як ви працюєте його. "
Він посміхнувся і потер довгі, нервові руки.
"Це сама простота", сказав він, "моя очі говорять мені, що всередині вашого лівий черевик, там, де багаття страйку це, шкіра забив шість майже паралельними розрізами.
Очевидно, вони були викликані хтось хто має дуже недбало Подряпини круглий краю єдиним, щоб видалити кіркою бруду від нього.
Таким чином, ви бачите, мій подвійний висновок, що Ви були в брудної погоди, і що Ви мали зокрема злоякісні завантаження різання зразка Слейв Лондоні.
Що стосується вашої практики, якщо джентльмен прогулянки в мої номери пахне Йодоформ, з чорна мітка нітрату срібла на його вказівним пальцем, і опуклість на право бік його циліндр, щоб показати, де він виділяється своєю стетоскоп, я повинен бути нудним, Дійсно, якщо я не оголосить його активний член медичної професії ".
Я не міг втриматися від сміху на легкість, з якій він пояснив свою процес відрахування.
"Коли я чую, ви даєте своїм причин", я зазначив, що "речі завжди мені здається, настільки смішно просто, що я можу легко зробити це сам, хоча в кожному послідовних примірник ваших міркувань я збитий з пантелику, поки ви пояснити ваш процес.
І все ж я вважаю, що мої очі, як хороше як у вас. "
"Абсолютно вірно", відповів він, освітлення сигарет, і кинувся вниз, в крісло.
"Ви бачите, але ви не спостерігаємо.
Це відмінність ясно.
Наприклад, у вас часто можна побачити кроки, які ведуть із залу до цієї номер ".
"Часто".
"Як часто?"
"Ну, деякі в сотні разів".
"Тоді як багато хто з них там?"
"Скільки?
Я не знаю. "
"Абсолютно вірно!
Ви не спостерігається.
І ще ви бачили.
Це тільки моя точка.
Тепер, я знаю, що Є сімнадцять кроків, тому що я і бачив і спостерігав.
По-напрямках, тому що ви зацікавлені в ці маленькі проблеми, а так як ви досить добре, щоб Хроніка одного або двох з моїх нікчемні переживання, ви можете бути зацікавлені в цьому ".
Він накинув на лист товщиною, рожевим кольором Зазначимо, документ, в якому лежав відкритим на таблиці.
"Він прийшов до останнього повідомлення," сказав він.
"Читати вголос".
Записка була без дати, і без нанесення підпис або адресу.
"Там буде закликаю вас сьогодні ввечері, на 7:45 годин, "він сказав," джентльмена, який бажає порадитися з вами по питання дуже глибокий момент.
Ваші останні послуг в один з королівських Будинки Європи показали, що ви Той, хто може з упевненістю довірити питання які мають важливе значення, яке навряд чи може перебільшувати.
Цей обліковий запис з вас ми від всіх чверті отримав.
Будьте у вашій камері, то в цей час, і Не приймайте це неправильно, якщо ваш відвідувач зносу Маска ".
"Це дійсно таємниця", зауважив я.
"Що ви собі уявити, що це значить?"
"У мене немає ніяких даних поки немає.
Це капіталу помилкою теоретизувати до має даних.
Непомітно він починає крутити факти костюм теорій, а не теорії, щоб задовольнити фактів.
Але до відома себе.
Що ви вивести з нього? "
Я уважно вивчив лист, і паперу, на якому вона була написана.
"Людина, яка написала його імовірно також зробити ", помітив я, намагаючись наслідувати мій товариш-процесів.
"Така робота не могла бути куплена в половину Корона пакета.
Це особливо сильним і жорстким ".
"Особлива - тобто саме слово", сказав
Холмс.
"Це не англійській газеті на всіх.
Тримайте його на світ. "
Я так і зробив, і побачив великий "E" з малим
"Г", "Р", і великий "G" з малим
"Т" вплетені в структуру паперу.
"Що ви про це думаєте?" Запитав Холмс.
"Ім'я виробника, без сумніву, або його монограма, а ".
"Зовсім ні.
"G" з трибунами малих "Т" для
"Gesellschaft", яке є німецький
"Компанія".
Це звичайне скорочення, як наші
"Ко"
"P", звичайно, означає "пап'є.
Тепер для "Наприклад".
Погляньмо на нашій континентальної
Довідник ".
Він зняв важкий коричневий об'ємом від його полки.
"Eglow, Eglonitz - ми тут, Egria.
Саме в німецькомовних країнах - у
Чехії, недалеко від Карлових Вар.
"Чудові як сцена смерті з Валленштейна, і для його численних скла заводів і паперових фабрик.
Ха, ха, мій хлопчик, що ви про це думаєте? "
Його очі блищали, і він послав на великій синя хмара торжествуючої з цигарки.
"Документ був представлений в Чехії", сказав я.
"Абсолютно вірно.
І людина, яка пише відзначити, німецькою мовами.
У вас відзначити своєрідний будівництво пропозиція - 'This рахунок Вас ми З усіх боків отримала.
Француз або росіянин не міг написано, що.
Це німець, який так uncourteous до його дієслів.
Залишається, таким чином, щоб виявити Що хотів цим німцем, який пише на чеські папері і вважає за краще носити Маска показані його обличчя.
І ось він прийде, якщо я не помиляюся, в вирішити всі наші сумніви. "
Як він говорив, був різкий звук копитами і колесами решітки проти бордюр, за яким послідувало різке смикати Белл.
Холмс свиснув.
"Пари, в звук," сказав він.
"Так", продовжував він, глянувши з вікна.
"Дорогенька карета і пара красот.
Сто п'ятдесят гіней за штуку.
Там гроші в цьому випадку, Ватсон, якщо більше нічого. "
"Я думаю, що мені краще піти, Холмс".
"Не біт, доктор.
Залишайтеся на місці.
Я втратив без мого Босуелл.
І це обіцяє бути цікавим.
Було б шкода втратити цю можливість. "
"Але ваш клієнт -"
"Ніколи не звертайте на нього уваги.
Я можу потрібна ваша допомога, і так може він.
Ось і він.
Сядьте в крісло, що, доктор, і дати нам свої найкращі уваги. "
Повільний і важкий крок, який був почутий на сходах і в коридорі, на паузі відразу за дверима.
Потім був гучний і авторитетний кран.
"Заходьте!" Сказав Холмс.
Людина увійшов які навряд чи були менше, ніж шість футів і шість дюймів у висоту, з грудної клітки і кінцівок Геркулеса.
Його плаття було багато багатство яких б, в Англії, буде розглядатися як споріднений на поганий смак.
Важкі смуг Астраханської були скорочені через рукави та фронти його двобортний піджак, а синій плащ, який був кинутий на плечі стояли з вогненно-червоний шовк і забезпеченого на шию з брошкою які складалася з одного берилу палаючий.
Чоботи який продовжив до половини його телят, і які були оздоблені в топи із багатий коричневе хутро, завершена враження варварське багатство якого була запропонована весь його вигляд.
Він носив крислатого капелюха в руці, в той час як він носив через верхню частину його особа, розширюючи вниз повз вилиці, чорна маска маска, яку він, мабуть відрегулювати цей момент, до його руки була ще підняв на нього, коли він увійшов.
З нижньої частини обличчя він з'явився щоб бути людиною сильного характеру, з товстий, висячи губи, і довгий, прямий підборіддя пряме резолюції штовхнув до Довжина впертість.
"Ви були моєю записці?" Запитав він з глибокою різким голосом і яскраво вираженим німецьким акцентом.
"Я сказав вам, що я назвав би".
Він переводив погляд з одного на іншого з нас, як якщо невизначеним для вирішення.
"Моліться зайняти місце", сказав Холмс.
"Це мій друг і колега, доктор
Уотсон, який іноді досить добре, щоб допомогти мені в моєму випадку.
Кого я маю честь звернутися? "
"Ви можете звертатися до мене як граф фон Крамм,
Чеський дворянин.
Я розумію, що цей джентльмен, ваш друг, людина честі і розсуд, яким я можу довірити справу з найбільш виключно важливе значення.
Якщо ні, то я хотів би спілкуватися з вами наодинці. "
Я встав, щоб піти, але Холмс вхопив мене за зап'ястя і штовхнув мене назад у крісло.
"Це як, або ніхто", сказав він.
"Ви можете сказати, перш ніж цей пан що-небудь які ви можете сказати мені. "
Граф знизав широкими плечима.
"Тоді я повинен почати", сказав він, "за обов'язковими Ви як до абсолютної секретності протягом двох років; в кінці того часу це питання буде не має значення.
В даний час це не дуже багато, щоб сказати, що це такий вагу він може мати вплив на європейську історію ".
"Я обіцяю", сказав Холмс.
"І я"
"Ви вибачте ця маска", продовжували дивний відвідувач.
"Людина, яка наймає серпня мені побажання його агент невідомою для вас, і я можу
Зізнаюся одразу, що титул, який я тільки що назвав себе не зовсім моя власних ".
"Я знав це", сказав Холмс сухо.
"Обставини мають велике ласощі, і всі запобіжні заходи повинні бути прийняті для Втамувати, що може рости, щоб бути величезним скандал і серйозно підірвати один з панує сімей Європи.
Якщо говорити прямо, питання має на увазі Великого Будинку Ormstein, спадкових царів
Богемія ".
"Я був також відомо про те, що" пробурмотів
Холмс, сідаючи вниз в його крісло і закрив очі.
Наш відвідувач подивився з деяким очевидним подив млявою, розвалившись фігура Людина, яка була, безсумнівно зображений його, як найбільш гострі міркувань і найбільш енергійний агент в Європі.
Холмс повільно розплющив очі і подивився нетерпляче на його гігантські клієнта.
"Якщо ваша величність б зійти до стану Ваша справа ", зауважив він," я повинен бути краще в змозі повідомити вам. "
Людина схопився зі стільця і ​​пройшовся і вперед по кімнаті в неконтрольованих агітації.
Тоді, з жестом відчаю, він зірвав маску з обличчя і жбурнув його на землю.
"Ви праві", він вигукнув: "Я король.
Чому я повинен намагатися приховувати це? "
"Чому, справді?" Пробурмотів Холмс.
"Ваша Величність не говорив, перш ніж я був відомо, що я звертався Вільгельм
Gottsreich Сигізмунда фон Ormstein, Гранд
Герцог Кассель-Felstein, та спадкових
Король Богемії ".
"Але ви розумієте," сказав наш дивний Відвідувач, сідаючи ще раз і проходить рукою по його високий білий лоб ", ви може зрозуміти, що я не звик до робити таку справу в моїй власній персоні.
Але справа була настільки делікатна, що я можу Не довіряти його агента, не піддаючи себе в його владі.
Я прийшов інкогніто з Праги для Мета консалтингових вас. "
"Тоді, молитися консультації", сказав Холмс, закриваючи очі ще раз.
"Факти коротко такі: близько п'яти років тому, під час тривалих відвідин
Варшава, я познайомився з відомої авантюристки Ірен Адлер.
Ім'я, безсумнівно знайомі з вами. "
"Звольте бачити її в мій індекс, доктор," пробурмотів Холмс, не відкриваючи очей.
Протягом багатьох років він прийняв системи docketing всі пункти, що стосуються чоловіків і речі, так що важко було назвати предмет або особа, на якому він не міг одночасно надавати інформацію.
У цьому випадку я знайшов її біографію затиснутою між, що з івриту Рабин і у співробітників-командир, який був написав монографію на глибоководних риб.
"Дай мені подивитися!" Сказав Холмс.
"Шум!
Народився в Нью-Джерсі в 1858 році.
Контральто - кхм!
Ла Скала, гул!
Примадонна імператорської опери у Варшаві - так!
Пенсіонер з оперній сцені - ха!
Життя в Лондоні - зовсім так!
Ваша Величносте, як я розумію, став заплутався з цією молодою людиною, писав їй деякі компрометуючі листи, і в даний час Бажаючи отримати ці листи назад. "
"Саме так.
Але як - "
"Чи було таємний шлюб?"
"Ні."
"Немає правових документів та сертифікатів?"
"Ні."
"Тоді я не в змозі йти вашій величності.
Якщо цей молодий чоловік повинен зробити її листів для шантажу або інших цілей,
Як вона, щоб довести їх достовірність?
"Існує письмовій формі."
"Пух, пух!
Підробка ".
"Моя особиста поштового паперу."
"Вкрадений".
"Моя власна печатка."
"Наслідування."
"Мої фотографії".
"Куплений".
"Ми обидва були в фотографію".
"Ах, милий!
Це дуже погано!
Ваша Величносте дійсно досконалих нескромність ".
"Я був божевільний -.
Божевільним"
"Ви пішли на компроміс до себе серйозно."
"Я був тільки наслідний принц то.
Я був молодий.
Я всього лише тридцять зараз. "
"Він повинен бути відновлений."
"Ми намагалися і не вдалося."
"Ваша величність повинні заплатити.
Він повинен бути куплений. "
"Вона не буде продавати".
"Викрадених, а потім".
"П'ять спроби були зроблені.
Двічі грабіжники в моїй платити розграбували її будинку.
Як тільки ми відвернув її багаж, коли вона подорожував.
Два рази вона була підкараулив.
Там не було результату. "
"Ніяких ознак його?"
"Абсолютно ні".
Холмс засміявся.
"Це цілком досить маленька проблема", сказав він.
"Але дуже серйозне для мене", повернувся
Король докірливо.
"Дуже, дійсно.
І що ж вона пропонує зробити з фотографію? "
"Щоб знищити мене".
"Але як?"
"Я збираюся вийти заміж".
"Так що я чув".
"Для Клотільда ​​Lothman фон Саксен-Meningen, друга дочка короля Скандинавії.
Ви знаєте, строгі принципи її сім'ї.
Вона сама дуже душа делікатесом.
Тіні сумніву в моїй поведінці буде довести це питання до кінця. "
"І Ірен Адлер?"
"Погрожує послати їм фотографію.
І вона буде це робити.
Я знаю, що вона буде робити це.
Ви не знаєте її, але вона має душу сталі.
Вона особою найкрасивіших жінок, і розум найрішучіші з чоловіків.
Замість того, я повинен одружитися з іншою жінкою, Є немає, на що вона не Go -. немає "
"Ви впевнені, що вона не відправила його ще? "
"Я впевнений".
"А чому?"
"Тому що вона сказала, що вона пошле його на день, коли заручини було публічно оголошено. Це буде в наступний понеділок ".
"О, тоді у нас є три дні ще", сказав
Холмс, позіхаючи.
"Це дуже пощастило, тому що у мене є одна або два питання, що мають важливе значення для заглянути у щойно в даний час.
Ваша величність, звичайно, перебування в
Лондон даний час? "
"Звичайно.
Ви знайдете мене в Langham під ім'я графа фон Крамм ".
"Тоді я підвезу вас лінії, щоб ви знаєте, як ми просуваємося вперед. "
"Прошу вас так.
Я буду все тривоги ".
"Тоді, як з грошима?"
"У вас є карт-бланш".
"Абсолютно"?
"Я кажу вам, що я дав би один з провінціях мого царства, щоб, що фотографію ".
"А для цього витрати?"
Король узяв важкий мішок замші з-під плаща і поклала її на таблиці.
"Є три сотні фунтів на золото і сімсот в примітках, "сказав він.
Холмс написав отримання на аркуші його записну книжку і простягнув йому.
"І адреса Мадемуазель?" Запитав він.
"Чи є Брайоні Lodge, серпентин-авеню, Санкт-
John's Wood ".
Холмс прийняв його до відома.
"Ще одне питання," сказав він.
"Був фотографію шафи?"
"Це було".
"Тоді, Спокійної ночі, ваша величність, і я сподіваюся, що скоро ми будемо мати добрі новини для вас.
І на добраніч, Ватсон ", додав він, як колеса королівської карети котилися вулиці.
"Якщо ви будете досить гарні, щоб виклик-
Завтра день в три години я повинен як спілкуватися цієї невеликий питання по с Ви ".
II.
О третій годині точно я був на Бейкер-
-Стріт, але Холмс ще не повернувся.
Господиня повідомила мені, що він залишив будинок незабаром після восьми годин вранці.
Я сів поруч з вогнем, проте, з намір його чекає, як би довго він може бути.
Я вже був глибоко зацікавлений в його запит, тому що, хоча він був оточений жоден із похмурих і дивних особливостей, які були пов'язані з двома злочинами, які я вже записали, як і раніше, характер випадку і високе становище його Клієнт дав характер своєї власної.
Дійсно, крім характеру розслідування, яке мій друг був на руках, було щось у своїй віртуозною зрозуміти із ситуації, і його гострий, гострий міркування, які зробили це задоволення для мене вивчити його система роботи, і слідувати швидко, тонкі методи, якими він розплутати самі нерозривний таємниці.
Так звик я повинен був його незмінним Успіх, що сама можливість його В іншому випадку перестала входити в мою голову.
Це було близько від чотирьох до дверей відкрилася, і п'яний вид нареченого, жорстокого Кемптен і сторони бакенбардами, з запаленими Обличчя і недобросовісних одяг, увійшов до кімнати.
Звиклий, як я був моїм другом дивно повноваження у використанні приховує, я повинен був шукати в три рази, перш ніж я був упевнений, що це дійсно він.
З поклоном він зник у спальні, звідки він з'явився через п'ять хвилин твід- підходить і респектабельний, по-старому.
Засунувши руки в кишені, він витягнув ноги перед вогнем і від душі розсміявся на кілька хвилин.
"Ну, на самом деле!" Закричав він, і тоді він поперхнувся і знову засміялася, поки він не був зобов'язаний лягти на спину, млявим і безпорадним, в стілець.
"Що це таке?"
"Це досить смішно.
Я впевнений, що ви ніколи не могли здогадатися, як я зайнятих мій вранці, або те, що я закінчив роблять. "
"Я не можу собі уявити.
Я вважаю, що ви спостерігали звички, і, можливо, будинок, міс
Ірен Адлер ".
"Абсолютно вірно, але продовження було досить незвично.
Я скажу вам, однако.
Я вийшов з будинку трохи після восьми годині ранку в характері Наречений без роботи.
Існує прекрасний співчуття і масонство серед кінська чоловіків.
Стань одним з них, і ви будете знати все, що що потрібно знати.
Незабаром я виявив Брайоні Lodge.
Це Біжу вілла з садом на тому, але вбудований в переднє праве до дороги, два поверхи.
Chubb блокування дверей.
Велика вітальня з правого боку, а мебльована, з довгими вікнами майже до поверсі, і ті безглузді англійськи вікна кріплення який дитина може відкрити.
Позаду було нічого примітного, за винятком що перехід вікно може бути досягнуто з верхньої частини сарай.
Я обійшов його і оглянув його уважно з будь-якої точки зору, але без зазначивши, що-небудь ще інтересів.
"Я тоді розвалився з вулиці і виявили, як я і очікував, що там було в М'юс смуги руху, яка стікає по одній зі стін сад.
Я позичив конюхів сторони при терті вниз коней, і отримав в обмін два пенси, склянку навпіл, два заповнює махорки тютюн, і стільки ж інформації, як я міг би про міс
Адлер, не кажучи вже про півдюжини інших людей в околиці, в яких я був не в останню чергу цікавить, але чия біографії я був змушений слухати ".
"А що Ірен Адлер?"
Я запитав.
"О, вона перетворилася всіх чоловіків голови вниз в цій частині.
Вона daintiest річ під капотом на цій планеті.
Так кажуть серпентин-клітинами, до людини.
Вона живе тихо, співає на концертах, виїжджає в п'ять кожен день, і повертає рівно о сьомій на вечерю.
Рідко виходить в інший час, крім випадків, коли вона співає.
Має тільки один чоловік відвідувача, але багато про нього.
Він темний, красивий, і лихий, ніколи не дзвінків менше, ніж один раз на день, і часто в два рази.
Він є р-н Годфрі Нортон, Внутрішньої
Храм.
Показати переваги як візник довірена особа.
Вони загнали його додому десять разів з
Серпентин-нявкає, і знав все про нього.
Коли я слухав усе, що вони були сказати, я почав ходити вгору і вниз поруч
Брайоні Lodge ще раз, і думати над мій план кампанії.
"Цей Годфрі Нортон, очевидно
Важливим чинником у цьому питанні.
Він був адвокатом.
Це звучить зловісно.
Що було співвідношення між ними, і те, що об'єктом його неодноразові візити?
Чи була вона його клієнта, його друг, або його коханка?
У першому випадку вона, ймовірно, передається фотографію з його підтримці.
В останньому випадку, це було менш імовірно.
На запитання на це питання залежить чи повинен я продовжувати свою роботу в Брайоні
Лодж, або звернути свою увагу на джентльмена камери в храмі.
Це був тонкий момент, і він розширився поля мого запиту.
Я боюся, що я втомлювати вас ці подробиці, але у мене є щоб користувач міг бачити мій маленький труднощі, якщо ви хочете зрозуміти ситуації ".
"Я стежу за вами тісно", відповів я.
"Я все ще балансування питання в моєму розум, коли двоколісний екіпаж під'їхав до Брайоні
Лодж, і джентльмен вискочив.
Він був на диво красивий чоловік, темний, орлиний, і вусатий - мабуть людина про які я чув.
Він виявився у великому поспіху, крикнув до візника чекати, і пройшов повз покоївка відкрила двері з повітря
Людина, яка була ретельно будинку.
"Він був у будинку, біля півгодини, і я міг зловити проблиски його в вікна вітальні, ходити взад і вниз, говорити схвильовано, і розмахуючи зброї.
З неї я нічого не бачив.
Незабаром він з'явився, вона виглядала ще більш розбурханий, ніж раніше.
Коли він підійшов до кабіни, він потягнув золотий годинник з кишені і подивився на нього щиро, "Драйв, як диявол," він кричав, "перший в валовий і Ханки в
Ріджент-стріт, а потім в церкві
Санкт-Моніка в Еджвар-роуд.
Половина морських якщо ви робите це в двадцять хвилин!
"У гостях вони пішли, і мені було просто цікаво Чи я не повинен робити так, щоб слідувати за ними коли до смуги прийшов акуратний Ландау, Кучер з пальто тільки наполовину гудзики, і краватку під вухо, в той час як всі мітки його використовувати стирчали з пряжки.
Він не зупинився, перш ніж вона вискочила з двері залу і в нього.
Я тільки побачив її на момент, але вона була прекрасною жінкою, з особа, що людина може померти. "Церква святої Моніки, Джон," вона плакала, і половина суверенної якщо ви досягнете він у двадцять хвилин.
"Це було досить занадто добре, щоб втратити, Ватсон.
Я був просто балансування, чи повинен я працювати для цього, або чи повинен я окуня за її Ландау, коли кабіна прийшла через вулиці.
Водій подивився два рази в такій пошарпаний тариф, але я стрибнув у перш ніж він зміг об'єкта.
"Церква святої Моніки," сказав я, і половина суверенної якщо ви досягли його в двадцять хвилин.
Це було двадцять п'ять хвилин до дванадцятої, і
Звичайно, це було ясно, що було в вітру.
"Мій візник їхав швидко.
Я не думаю, що я коли-небудь поїхав швидше, але інші були там до нас.
Кабіна і ландо з парою
Коні були перед дверима, коли я прибутку.
Я заплатив чоловік і поспішив до церкви.
Існував ні душі, крім двох якому я дотримувався і одягнених у стихарі священик, який, здавалося, expostulating з ними.
Вони всі троє стояли у вузол перед вівтарем.
Я розвалився на бік проходу, як і будь-який інший холостий який впав у церкві.
Раптом, на мій подив, три в вівтар обернувся до мене, і Годфрі Нортон Прибіг так складно, як він міг до мене. "Слава Богу, вигукнув він.
"Ви будете робити.
Приходьте!
Приходьте!
"Що ж тоді?
Я запитав. "Ну, людина, ну, тільки три хвилини, або він не буде законним. "
"Я був наполовину витягли до вівтаря, і перш, ніж я знав, де я був я опинився бурмотів відповіді, які були прошепотів моє вухо, і підтвердження речі, про які я нічого не знав, і взагалі допомогу в безпечний зв'язування Ірен Адлер, стара діва, до Годфрі Нортон, бакалавра.
Все це було зроблено в момент, і існує був джентльмен подякував мені, з одного боку, і пані з іншого боку, у той час як
Священик засяяв на мене в передній.
Це було найбільш безглузде становище в які я коли-небудь опинився в моєму житті, і вона була думка, що змусило мене сміявся тільки зараз.
Здається, що там були деякі неформальність про їх ліцензії, що священик навідріз відмовився одружуватися на них без свідком якийсь, і що моя щасливий вигляд збережено нареченого з того, щоб вирушати на вулиці в
Наречена дала мені суверенної, і я маю на увазі носити його на мій годинник-ланцюг в пам'ять про нагоди ".
"Це дуже несподіваний поворот справи ", сказав я," і що тоді?
"Ну, я знайшов мої плани дуже серйозно загрожує небезпека.
Це виглядало як якщо б пара може зайняти негайному від'їзді, і тому необхідність дуже швидке й енергійні заходи по моїй частину.
У церковних дверей, проте, вони розділені, він повертався в храм, і вона до свого дому.
"Я буду їздити в парк на п'ять, як зазвичай, сказала вона, як вона пішла від нього.
Я нічого не чув.
Вони поїхали в різні сторони, і я пішов, щоб мої власні домовленостей ".
"Які?"
"Деякі холодної яловичини і склянку пива," він відповів, телефонуючи в дзвоник.
"Я був дуже зайнятий, щоб думати про їжу, і
Я, ймовірно, буде зайнятий ще це ввечері.
До речі, доктор, я хочу вашу співпрацю операції ".
"Я буду дуже радий.
"Ви не заперечуєте, порушуючи закон?"
"Не в останню чергу".
"Нор працює шанс на арешт?"
"Не у добру справу."
"Ах, причиною відмінно!"
"Тоді я ваша людина".
"Я був впевнений, що я можу покладатися на вас."
"Але те, що вам завгодно?"
"Коли місіс Тернер приніс у лоток Я стане ясно до вас.
Тепер, сказав він, коли він повернувся жадібно на простий тариф, що наша господиня за умови,
"Я повинен обговорити це в той час як я їм, тому що я не так багато часу.
Це майже в п'ять зараз.
Через дві години ми повинні бути на сцені дій.
Міс Ірен, чи мадам, швидше, повертається з її диск о сьомій годині.
Ми повинні бути на Брайоні Lodge, щоб зустрітися з нею. "
"І що тоді?"
"Ви повинні залишити це для мене.
Я вже домовився, що має статися.
Існує тільки один пункт, по якому я маю наполягати.
Ви не повинні втручатися, незважаючи ні на що.
Ви розумієте? "
"Я повинен бути нейтральним?
"Нічого не робити що завгодно.
Там, ймовірно, буде невеликий неприємності.
Не вступати в неї.
Це буде кінець у моєму істоті передав в будинку.
Чотири чи п'ять хвилин вітальні вікно відкрите.
Ви знаходитесь на станцію себе близьким до відкрите вікно. "
"Так".
"Ви повинні подивитися на мене, бо я будуть видні до вас. "
"Так".
"І коли я піднімаю руку - так - ви будете кидати в кімнаті, що я даю вам кидка, і, в той же час, підвищення крик вогню.
Ви досить слідувати за мною? "
"Повністю".
"Це нічого не дуже грізним, сказав він, займає багато сигароподібний рулон від його кишеню.
"Це дим звичайних водопровідника-ракети, обладнані запірним пристроєм на обох кінцях, щоб зробити його самостійного освітлення.
Ваше завдання зводиться до цього.
Коли ви піднімаєте крик вогню, він буде розглянуто цілий ряд людей.
Потім ви можете ходьби до кінця вулиці, і я вас повернутися через десять хвилин.
Я сподіваюся, що я зробив собі ясно? "
"Я повинен залишатися нейтральним, щоб отримати у вікна, щоб дивитися, як ти, і на сигнал кинути в цей об'єкт, а потім підняти крик вогню, і чекати вас на розі вулиця ".
"Саме".
"Тоді ви можете повністю покластися на мене."
"Це відмінний.
Я думаю, що, можливо, вже майже наступив час, що я підготуватися до нової ролі я повинен грати. "
Він зник у своїй спальні і повернувся через кілька хвилин у характері з люб'язним і простодушний
Нонконформістського священика.
Його широка чорна капелюх, його мішкуваті штани, його біла краватка, його симпатична усмішка, і загальний вигляд вдивляючись і доброзичливі цікавість були такі, як пан Джон Харе тільки могли б рівних.
Це було не просто, що Холмс змінив своє костюм.
Вираз його обличчя, його манера, його душа
Здавалося, змінюються з кожною новою частини, що припустив він.
Етапі втратили прекрасного актора, як і наука втратила гострої міркувань, коли він став фахівцем у злочині.
Це було чверть на сьому, коли ми вийшли
Бейкер-стріт, і він як і раніше хотів десять хвилин до години, коли ми опинилися в серпентин-авеню.
Це було вже сутінки, і лампи просто бути освітленою, як ми ходив взад і вперед перед Брайоні Lodge, очікуючи прихід його пасажирів.
Будинок був саме таким, як я на фото від Шерлока Холмса короткої опис, але місцевість видно, бути менше, приватні, ніж я очікував.
Навпаки, для невеликої вулиці в тихому районі, він був чудово анімовані.
Існував групи бідно одягнених чоловіків палити і сміятися в кутку, ножиці-точильник зі своїм колесом, два Гвардійці які заграють з медсестрою- дівчата, а також кілька добре одягнених молодих людей які були розвалившись вгору і вниз з сигарами в рот.
"Ви бачите," зауважив Холмс, коли ми від одного, щоб взад і вперед перед будинком, "це шлюбу, а спрощує справу.
Фотографія стає обопільно гострим зброю зараз.
Є ймовірність, що вона буде, як геть його розглядається р-н Годфрі Нортон, як наших клієнтів є його вступу в очах свою принцесу.
Тепер питання в тому, де ми повинні знайти фотографію? "
"Де, у насправді?"
"Це вкрай малоймовірно, що вона несе його про з нею.
Це розмір шафи.
Занадто великий для легкого приховування про жінки сукню.
Вона знає, що король здатна з її підкараулив і обшукали.
Дві спроби роду вже були зроблено.
Ми можемо прийняти це, то, що вона не носити його про неї. "
"Де ж тоді?"
"Її банкіром або адвокатом.
Існує можливість, що подвійні.
Але я схильний думати ні.
Жінки природно потайним, і вони як зробити свій власний секреції.
Чому вона повинна передати його кому-небудь ще?
Вона може довіряти своєї опіки, але вона не могла сказати, що непрямі або політичного впливу можуть бути притягнуті до має відношення до діловою людиною.
Крім того, пам'ятайте, що вона вирішила використовувати його протягом декількох днів.
Він повинен бути там, де вона може покласти їй руки на його.
Він повинен бути в її власному будинку. "
"Але він був двічі пограбований".
"Тьху!
Вони не знали, як шукати ".
"Але як ви будете дивитися?"
"Я не буду дивитися".
"Що ж тоді?"
"Я отримаю її, щоб показати мені."
"Але вона буде відмовитися".
"Вона не зможе.
Але я чую стукіт коліс.
Це її перевезення.
Тепер виконувати мій наказ, щоб листи ".
Поки він говорив, блиск побічних вогні перевезення прийшов в себе криву проспект.
Це був розумний маленьке ландо які гриміли до дверей Брайоні Lodge.
Як під'їхали, один з чоловіків на шлятися кутку кинувся вперед, щоб відкрити двері в надії на отримання міді, але ліктем від іншої нероба, який кинувся з тим же наміром.
Запеклу спалахнула сварка, яка була збільшилася на два гвардійців, які взяли бік однієї з шезлонгів, і ножиці-шліфувальний верстат, який був у рівній мірі на гарячій з іншого боку.
Удар був нанесений, і в одну мить леді, які вийшли з карети, був центром мало вузол почервонів і борються люди, які жорстоко вдарив у один одного кулаками і палицями.
Холмс кинувся в натовп, щоб захистити Леді, але так само, як він дістався до неї, він дав крик і впав на землю, з текла кров вільно по його обличчю.
На його падіння гвардійців взяли в свої на підборах в одному напрямку і шезлонги в з іншого боку, у той час як число краще одягнених людей, які спостерігали за бійку без
У ньому беруть участь, в переповненому, щоб допомогти Леді і бути присутнім на пораненого.
Ірен Адлер, як я як і раніше називати її, було поспішив нагору по сходах, але вона стояла на верхня частина з її чудовою фігурою, викладені у відношенні вогнями зал, озираючись назад в вулиці.
"Є багато бідного джентльмена боляче?" Вона запитав.
"Він мертвий", крикнув кілька голосів.
"Ні, ні, є життя у ньому!" Крикнув інший.
"Але він піду, перш ніж ви можете отримати його в лікарню ".
"He'sa молодець", сказала жінка.
"Вони повинні були гаманець пані та Годинники, якщо воно не було для нього.
Вони були бандою, і грубим, занадто.
Ах, він дихаю ".
"Він не може лежати на вулиці.
Чи можемо ми привести його, Марм? "
"Звичайно.
Приведіть його до вітальні.
Існує зручний диван.
Таким чином, будь ласка! "
Повільно і урочисто він народився в
Брайоні Lodge і викладених в основній кімнату, а я все ще спостерігається Праці мого повідомлення вікно.
Лампи були освітлені, а штори були не звертається, тому що я міг бачити Холмса як він лежав на дивані.
Я не знаю, чи був він захопив із каяття у даний момент для частини він грав, але знаю, що я ніколи не відчував себе більше серцево соромно в моєму житті ніж коли я побачив прекрасне істота , Проти якого я була змова, або благодать і привітність, з яким вона чекала від пораненого.
І ще було б чорним зрадою
Холмсу відступати тепер від частини якої він довірив мені.
Я загартована моє серце, і взяв від тютюнового диму ракети з-під мого Ольстера.
Зрештою, подумав я, ми не поранені її.
Ми, однак заважаючи їй поранені інший.
Холмс сів на кушетку, і я побачив його руху, як людина, яка потребує повітря.
Покоївка кинувся й відчинив вікна.
У ту ж мить я побачив його підняти боку, і по сигналу я кинув мою ракету в кімнату з криком:
"Пожежа!"
Слово не було раніше з вуст Моїх, ніж цілий натовп глядачів, добре одягнений і погано - панове, конюхів, і слуги- покоївки - вступив у спільний крик
"Пожежа!"
Густі хмари диму згорнувшись через кімнату і на відкриті вікна.
Я побачив кидаючись цифрами, і
Через хвилину голос Холмса з в запевняючи їх, що це була помилкова тривоги.
Ковзання по кричати натовпі я зробив мій шлях до розі вулиці, і в десять хвилин було зрадів, щоб знайти свій друга рука в моїй, і, щоб піти від Сцена шум.
Він йшов швидко і мовчки для деяких кілька хвилин, поки ми не відмовили однією з тихих вулиць, які призводять до
Еджвар-роуд.
"Ви зробили це дуже красиво, доктор", він помітив.
"Ніщо не могло б бути краще.
Це все в порядку. "
"У вас є фотографія?"
"Я знаю, де він знаходиться."
"А як ви дізналися?"
"Вона показала мені, як я сказав, що вона буде".
"Я все ще в темряві".
"Я не хочу, щоб таємниця", сказав він, сміючись.
"Це питання дуже просто.
Ви, звичайно, бачив, що все в Вулиця була співучасником.
Всі вони були зайняті на вечір. "
"Я здогадався, як багато".
"Потім, коли вибухнула рядки, у мене було трохи вологою червоної фарби на долоні моєї сторони.
Я кинувся вперед, впав, ляснув моєї руку до мого обличчя, і стало шкода видовище.
Це старий трюк ".
"Це також я можу зрозуміти."
"Тоді вони несли мене дюйма
Вона повинна була мати мене дюйма
Що ще вона могла зробити?
І в її вітальні, яка була самій кімнаті, яку я підозрював.
Вона лежала між ним і свою спальню, і я була визначена щоб побачити, які.
Вони поклали мене на кушетку, я жестом повітря, вони були змушені відкрити вікна, і тебе був шанс. "
"Як це вам допомогти?"
"Це було все важливі.
Коли жінка думає, що її будинок знаходиться на вогонь, її інстинкт відразу кинутися до річ, яку вона цінує найбільше.
Це абсолютно нездоланний імпульс, і
Я вже не раз скористалися його.
У разі заміщення Дарлінгтон
Скандал був корисним для мене, а також у Бізнес Arnsworth замок.
Одружився на жінці вистачає своєї дитини; перебувають у шлюбі людина досягає її футляр для ювелірних виробів.
Тепер це для мене було ясно, що наші дами по- день, у будинку нічого більш цінного до неї, ніж те, що ми знаходимося в пошуках.
Вона хотіла би прагнуть перш за все забезпечити це.
Сигналізації пожежі було чудово зроблено.
Дим і крики було достатньо, щоб похитнути сталеві нерви.
Вона відповіла красиво.
На фотографії в ніші позаду розсувні панелі трохи вище від правої "Белл- тягнути.
Вона була там в одну мить, і я зловив уявлення про нього, як вона половину звернув його.
Коли я закричала, що це була помилкова тривога, Вона замінила її, глянув на ракеті, вибігла з кімнати, і я не бачив її з тих пір.
Я встав, і, роблячи мої вибачення, біг від будинку.
Я вагався, чи варто намагатися забезпечити фотографію відразу, але кучер прийшов в, і, як він дивився на мене вузько здавалося безпечніше почекати.
Трохи більш-стрімкість може зруйнувати все. "
"А тепер?"
Я запитав.
"Наші пошуки практично завершено.
Я буду називати з королем завтра, і з вами, якщо ти хочеш піти з нами.
Ми буде показаний у вітальню, щоб чекати даму, але цілком імовірно, що коли вона приходить вона може знайти ні нам, ні фотографію.
Це може бути задоволення його величності відновити його своїми руками. "
"А коли ви телефонуєте?"
"О восьмій ранку.
Вона не буде до, так що ми будемо мати чисте поле.
Крім того, ми повинні бути рядки, для цього шлюб може означати повне зміна в її життя і звички.
Я повинен провід до короля без зволікання. "
Ми досягли Бейкер-стріт і зупинився у двері.
Він шукав його кишені для ключових коли хтось проходить сказав:
"На добраніч, містер Шерлок Холмс".
Існували кілька людей на тротуарі в той час, але вітання видимості, приходять від Slim молоді в Ольстері які поспішали повз.
"Я чув, що голос раніше", сказав
Холмс, дивлячись униз, тьмяно освітленої вулиці.
"Тепер, я думаю, хто, чорт візьми, що може були ".
III.
Я спав на Бейкер-стріт в ту ніч, і ми були зайняті на наші тости і каву в вранці, коли король Богемії кинулися в кімнату.
"Ви дійсно отримав його! Вигукнув він, Захоплюючі Шерлок Холмс або плече і, дивлячись охоче йому в обличчя.
"Немає ще."
"Але у вас є надії?"
"У мене є надії."
"Тоді приходь.
Я все нетерпіння, щоб піти ".
"Ми повинні мати кабіну".
"Ні, моя карета чекає.
"Тоді, що дозволить спростити питання".
Ми спустилися і почали ще раз для
Брайоні Lodge.
"Ірен Адлер перебуває у шлюбі", зауважив Холмс.
"Одружений!
Коли? "
"Вчора".
"Але для кого?"
"Щоб англійський юрист імені Нортон."
"Але вона не може любити його."
"Я в надії, що вона робить."
"А чому в надії?"
"Тому що він зробить все ваша величність всі страх майбутнього роздратування.
Якщо дама кохає свого чоловіка, вона не любов вашої величності.
Якщо вона не любить ваша величність, є ніяких причин, чому вона повинна втручатися в
Ваша Величносте план ".
"Це правда.
І ще - Ну!
Бажаю вона була моєю станції!
Що королевою вона б зробили! "
Він занурився в мовчання Муді, який був не зламано, поки ми склали в Serpentine
Авеню.
Двері Брайоні Lodge була відкрита, і
Літня жінка стояла на ганку.
Вона спостерігала за нами з сардонічною очей, як ми вийшов з карети.
"Г-н Шерлок Холмс, я вірю?
"Сказала вона.
"Я містер Холмс," відповів мій супутник, дивлячись на неї з допиту і а переляканий погляд.
"Дійсно!
Моя господиня сказала мені, що ви, ймовірно, виклику.
Вона пішла сьогодні вранці з чоловіком 5:15 поїзд від Чарінг-Крос для
Континент ".
"Що?"
Шерлок Холмс відсахнувся, білий з засмучення і подив.
"Ви маєте на увазі, що вона покинула Англію?"
"Ніколи не повертатися".
"А документи?" Запитав король хрипко.
"Все пропало".
"Ми побачимо".
Він відштовхнув слугу і кинувся в вітальню, а потім і короля себе.
Меблі були розкидані в кожному напрямку, з демонтовані полиці та відкриті ящиками, як якщо б пані поспішно розграбували їх до її польоту.
Холмс кинувся на дзвінок-тягнути, розірвав тому малих шиберних затворів, і, занурюючись в його руку, витягнув фотографію і листа.
Фотографія була Ірен Адлер себе у вечірній сукні, лист було надписував на "Шерлока Холмса, есквайр.
Для залишається до запитання ".
Мій друг розірвав її і ми всі троє читати його разом.
Це було опівночі від попереднього вночі і побіг наступним чином:
"Дорогі мої MR.
Шерлок Холмс, - ви дійсно зробив це дуже добре.
Ти взяв мене повністю.
До після сигналізації пожежі, я не підозру.
Але потім, коли я дізнався, як я зрадив себе, я почав думати.
Я був попереджений проти вас кілька місяців тому.
Мені сказали, що якщо король зайнятих Агент це, безсумнівно, буде вам.
І вашу адресу було дано мені.
Тим не менше, при всьому цьому, ви зробили мені показати те, що що ви хотіли знати.
Навіть після того як я став підозрілим, я знайшов його важко уявити собі зло такий милий, добрий старий священик.
Але, ви знаєте, у мене були навчені, як Актриса себе.
Чоловічий костюм нічого нового для мене.
Я часто користуються свободою, яка вона дає.
Я послав Іоанна, Кучер, дивитися, як ти, побіг вгору по сходах, сів у кількох хвилинах білизна, як я їх називаю, і спустилася так само, як віддалився.
"Ну, я за вами до вашої двері, і так впевнений, що я був дійсно об'єкт інтерес для відзначив пан Шерлок
Холмс.
Тоді я, а необережно, шкода, що Ви Спокійної ночі, і вирушив до храму див. мій чоловік.
"Ми обидва вважали кращим ресурс польоту, коли проведена таким грізним антагоністом, тому ви знайдете гніздо пусте при виклику на завтра.
Що стосується фотографії, ваш клієнт може відпочинок у світі.
Я люблю і я кохана краще, ніж людина він.
Король може робити те, що він буде без перешкода від якого він жорстоко образив.
Я тримаю її тільки для захисту себе, і зберегти зброю, яке завжди буде безпечним мене від будь-яких кроків, які він може прийняти в майбутньому.
Я залишаю фотографію, яку він міг би відхід володіють, і я залишаюся, дорогий містер Шерлок
Холмс,
"З повагою," Ірен Нортон, уроджена
ADLER ".
"Що жінка - Ах, какая женщина" вигукнула
Король Богемії, коли ми були всі три читати це послання.
"Не казав я вам, як швидко і рішучих вона була?
Невже вона не зробили чудову королеви?
Хіба не шкода, що вона була не на моїй рівні? "
"З того, що я бачив даму вона здається, дійсно бути на дуже різні рівні, щоб ваша величність ", сказав Холмс холодно.
"Мені шкода, що я не був у стані привести бізнес вашої величності, щоб більш успішне завершення ".
"Навпаки, мій дорогий сер," вигукнув
Король, "ніщо не може бути більш успішним.
Я знаю, що її слова недоторканними.
Фотографію в даний час в безпеці, як якщо б це було у вогні ".
"Я радий почути вашу величність так сказати."
"Я безмірно вдячні вам.
Скажіть мені, яким чином я можу винагородити вас.
Це кільце - "Він послизнувся смарагдовою змії кільце з пальця і ​​простягнув її на долоню.
"Ваша Величність має те, що я повинен значення ще більш високою ", сказав Холмс.
"У вас є, але назвати його."
"Ця фотографія!"
Король подивився на нього в здивуванні.
"Фотографію Ірен! Вигукнув він.
"Звичайно, якщо ви цього хочете."
"Я дякую ваша величність.
Тоді не існує більше ще належить зробити в питання.
Маю честь привітати Вас з дуже гарним- ранку. "
Він вклонився і, відвернувшись, не спостереження руку, яку король простягнув до нього, він відправився в моєму
Компанія за його палат.
І це було як великий скандал загрожує вплинути на царство Чехії, і як кращі плани містер Шерлок Холмс були побитий дотепність жінки.
Він використовується для веселитися над розумом жінок, але я не чув, як він це робить з пізно.
І коли він говорить про Ірен Адлер, або коли він посилається на її фотографію, це завжди під почесне звання жінки. CC прози ccprose аудіокниги аудіо книги безкоштовно весь повний завершити читання читати LibriVox класичної літератури субтитрів субтитри Субтитри ESL помилку іноземна мова переклад переклад
Кілька років тому, тут на TED, Пітер Скілман представив дизайнерський виклик під назвою "зефірний виклик".
Ідея доволі проста.
Команди із чотирьох повинні збудувати найвищу стабільну конструкцію з 20 соломинок спагетті, одного ярду (0,914 метри) клейкої стрічки, одного ярду мотузки та зефіру.
Зефір має бути на вершині.
І, хоча це здається дуже простим, насправді це доволі складно, тому що це змушує людей дуже швидко співпрацювати.
І тому я подумав, що це цікава ідея та включив її у дизайнерський семінар.
І це мало величезний успіх
І відтоді я провів близько 70 дизайнерських семінарів по усьому світі із студентами та дизайнерами, і архітекторами, навіть з технічними директорами компаній з Fortune 50, і у цій вправі є щось таке, що розкриває дуже глибокі уроки про природу співпраці, і я б хотів поділитись деякими з них із Вами.
Отож, зазвичай, більшість людей починають із налаштування до вправи.
Вони обговорюють її, вони визначають те, як це виглядатиме, вони змагаються за владу, потім вони проводять час плануючи, організовуючи.
Вони роблять замальовку та викладають спагетті
Вони витрачають більшість часу складаючи соломинки у якомога вищі структури і потім, нарешті, коли уже час закінчується, хтось дістає зефір, і вони обережно кладуть його на вершину, тоді вони відступають, і "Та-да!" вони милуються своєю роботою.
Але що насправді відбувається, у більшості випадків, так це те, що "та-да" перетворюється на "о-о", тому що вага зефіру змушує усю конструкцію похилитись та впасти.
Отож є багато людей, у котрих є набагато більше "о-о"-моментів ніж у інших, і серед найгірших новоспечені випускники бізнес шкіл.
(Сміх)
Вони брешуть, вони обдурюють, вони відволікаються, вони створюють справді кульгаві структури.
І звичайно є команди, у котрих є набагато більше "та-да" структур, і, серед найкращих є нещодавні випускники дитячих садків.
(Сміх)
І це доволі дивовижно.
Як нам каже Пітер, вони не лише виготовляють найвищі структури, але це й найцікавіші структури з усіх.
Тож, запитання, котре Ви хочете поставити є наступним:
Яким чином?
Чому? Що в них таке?
І Пітер любить говорити, що
"Ніхто з дітлахів не витрачає часу намагаючись бути Генеральним Директором Спагетті Ко." Саме так.
Вони не витрачають часу на боротьбу за владу.
Проте є й інша причина.
І причина така, що студентів бізнес шкіл навчають шукати один єдиний правильний план, чи не так.
І потім вони дотримуються його.
І потім, коли вони кладуть зефір на вершину, закінчується час, і що трапляється?
Криза.
Вам це знайомо? Чи не так.
Що дошкільнята роблять по-іншому, так це те, що вони починають із зефіру, також вони будують прототипи, успішні прототипи, завжди тримаючи зефір на вершині, так що у них є багато нагод удосконалити невдалі прототипи в процесі.
Дизайнери визнають такий тип співпраці основою повторюваного процесу.
І у кожній з версій, діти отримують моментальний зворотній зв'язок про те, що працює, а що ні.
Отож, можливість експерементувати з прототипами є справді суттєвою, але давайте поглянемо на те, що продемонстрували різні команди.
Отож, середній результат більшості людей складає близько 20 дюймів (50,8 см), студентів бізнес шкіл, - приблизно половину від цього, адвокатів, трохи краще, проте не набагато, у дошкільнят, краще ніж більшості дорослих.
Хто впорався най-найкраще?
Архітектори та інженери, слава Богу!
(Сміх) 39 дюймів - найвища конструкція, котру я бачив.
І чому це так?
Тому що вони розуміють - трикутники та самостримуючі геометричні фігури є ключем до будівництва непохитних структур.
Отже, ген.директори, трохи краще за середній показник.
Але ось зараз стає цікавіше.
Якщо Ви включаєте одного з виконавчих адміністраторів у команду, вони пораються значно краще.
(Сміх)
Це неймовірно.
Знаєте - ви озираєтесь, і :
"О!, Ця команда переможе."
Ви просто можете сказати наперед.
І чому це так?
Тому що вони мають особливі навички організації.
Вони керують процесом, вони розуміють процес.
І будь-яка команда, що керує та приділяє пильну увагу роботі суттєво покращить результат команди.
Спеціалізовані та організаційні навчики є тією комбінацією, що веде до великого успіху.
Якщо ви маєте 10 типових команд ви одержите можливо шість чи десь так - стабільних конструкцій.
І я спробував дещо цікаве.
Якось я подумав, давайте піднімемо ставки.
Отож я запропонував приз - програмне забезпечення на 10,000 доларів для команди переможців.
Що Ви думаєте трапилось із цими студентами-дизайнерами?
Яким був результат?
Ось що сталося.
Жодна команда не одержала стабільної структури.
Якби будь-хто збудував, скажімо, структуру розміром у 2 см, вони змогли б забрати приз додому.
Тому, чи не є цікавим те, що високі ставки мають величезний вплив.
Ми провели вправу знову з тими самими студентами.
Як Ви гадаєте, що тоді сталось?
Тепер вони розуміють цінність роботи з прототипами.
Отож, та ж сама команда перетворилась із найгіршої в одну з найкращих.
Вони створили найвищі конструкції за найкоротший проміжок часу.
Таким чином, це важливий урок для нас про природу стимулів та успіху.
Тому, Ви можете запитати:
Чому хтось витрачає час пишучи зефірний виклик?
І причиною є те, що я допомагаю створювати цифрові інструменти та процеси, що допомагають командам будувати машини та відеоігри і спецефекти.
І що зефірна виклик робить так це те, що він дає можливість виявити приховані припущення.
Тому що, чесно кажучи, кожен проект має свій власний зефір, чи не так.
Загадка породжує спільний досвід, спільну мову, спільну позицію збудувати правильний прототип.
І тому, це цінність досвіду, цієї простої вправи.
І ті з Вас, хто зацікавились, можуть відвідати marshmallowchallenge.com
Це блог, де можна переглянути як будувати зефірні вежі.
Там є покрокові інструкції. Є вар'ятські приклади з усього світу як люди викручують та прилаштовують систему.
Також є світові рекорди у цьому.
І фундаментальний висновок, на мою думку, той, що дизайн насправді є контактним спортом.
Він вимагає, щоб ми залучили всі наші відчуття для виконання завдання, і щоб ми докладали найліпше наше мислення, наше відчуття та майстерність до викликів, котрі перед нами постають.
Та, інколи, невеликий прототип цього досвіду це все, що потрібно, щоб перенести нас із моменту "о-о" до моменту "та-да".
І це може багато чого змінити.
Дуже Вам дякую.
(Оплески)
Я хотіла б поділитися з вами відкриттям, яке я зробила декілька місяців тому під час написання статті для "Italian Wired"
Коли б я щось не писала, я завжди тримаю поруч словник синонімів, і от, одного разу, скінчивши редагування уривку, я усвідомила, що ніколи в своєму житті не шукала слова "неповносправний", аби дізнатися його значення.
Дозвольте мені зачитати статтю зі словника.
"Неповносправний", прикметник: "скалічений, безпорадний, малокорисний, розбитий, той, що застопорився, знівечений, поранений, пошматований, кульгавий, пошкоджений зубожілий, змучений, знесилений, безсильний, стерилізований, паралізований, неповноцінний, старечий, дряхлий, виведений з ладу, виснажений, кінчений, погублений, недоумкуватий, викреслений; також дивись пошкоджений, непотрібний та слабкий.
Антоніми, здоровий, сильний, здатний".
Я читала цей перелік голосно другові та спочатку сміялася, це здавалося кумендним, однак тільки-но я дісталася "пошматований" - мій голос обірвався, і я була змушена зупинитися та отямитися від емоційного потрясіння та впливу, які завдала поява цих слів.
"Так то ж, беззаперечно, через мій зношений застарілий словник".
Рорзмірковую: "Скоріш за все через давню дату публікації".™
Однак, насправді виявилося, що дата публікації припадає на початок 80-х років, коли я лише розпочинала навчання у початковій школі та формувала образ самої себе поза колом сім"ї і стосовно інших дітей та світу навколо.
І, нема потреби казати, дякую Богові, що я тоді не користувалася ще словником.
Я маю на увазі, що на підставі цієї статті, це значило б, що я народилася у світі, який сприймає таких як я без жодної позитивної характеристики незалежно від того, чим це викликано насправді, коли, в дійсності, я на сьогодні є відомою через ті можливості та пригоди, які надало мені життя.
Отже, я одразу вирушила на пошуки у мережі видання за 2009 рік, очікуючи знайти виправлення, варті уваги.
Ось оновлена версія статті.
Нажаль, не набагато краща.
Набільш мене непокоять останні два слова в категорії "Близькі Антоніми"
- "цілісний" та "корисний".
Справа не тільки в словах.
А в тому, що ми думаємо про людей, коли називаємо їх цими словами.
Йдеться про цінності, що стоять за цими словами, і як ми створюємо ці цінності.
Наша мова впливає на наше мислення і те, як ми сприймаємо світ, і як ми сприймаємо інших людей.
Фактично багато давніх суспільств, включаючи греків та римлян, вірили у могутність промовленого прокляття, тому що назвати щось вголос означало надати цьому життя.
Отже, яку реальність ми хочемо покликати до життя, особу, яка обмежена, чи особу, яка може реалізовувати необмежені можливості?
Роблячі звичайні речі, такі як надавання "імені" особі, дитині, ми можемо накладати обмеження чи кидати тінь на їхню силу.
Чому б замість цього не відкрити перед ними двері?
Однією з осіб, яка відкрила мені двері, був мій доктор, який займався мною в дитинстві в Інституті імені А.
І. Дюпона в місті Вілмінгтон, штат Делавер.
Його ім"я доктор Піцутільйо.
Американець італійського походження, чиє ім"я, певно, було важко вимовити більшості американців, тому він також був відомий як доктор Пі.
І доктор Пі завжди носив барвисті банти-краватки та мав бездоганно добре ставлення до роботи з дітьми.
Мені сподобалося майже все, що пов"язано із моїм перебуванням в цьому госпіталі, за винятком моїх сеансів фізичної терапії.
Я мала робити незчисленні, як мені здавалось, повтори вправ з цими широкими еластичними стрічками - різних кольорів, ну, щоб допомогти розвинути м'язи моїх ніг.
І я ненавиділа ці стрічки більш за все.
Я ненавиділа їх, лаялася на них.
Я ненавиділа їх.
Повірте, хоч я і була п"ятирічною дитиною, я почала торгуватися з доктором Пі, аби позбавитися цих занять, невдало, звичайно.
І одного дня він прийшов на мій сеанс - виснажливі та безжальні, ці сеанси - та сказав мені: "Ого, Еймі, ти така сильна, дужа маленька дівчина, думаю, що ти зможеш зараз розірвати одну з цих стрічок.
Якщо розірвеш, я дам тобі сотню доларів".
Звичайно, це була проста хитрість з боку доктора Пі щоб долучити мене до занять, які мені не подобалися, зваблюючи мене перспективою стати найбагатшою п"ятирічною дитиною на всьому другому поверсі, однак у такий спосіб він спромігся перетворити жахливу щоденну частину мого життя на щось нове та обіцяюче для мене.
І зараз дивуюся, його бачення мене і проголошення мене сильною та дужою дічиною добре сформувало мій власний погляд на себе як на природжено сильну, міцну та спортивну особу в майбутньому.
Це приклад того, як дорослі через позицію "сили" можуть запалити силу дітей.
Але у раніше зазначених статтях словників наша мова не дозволяє розвинутися дійсності, яку ми так хочемо, можливість особистостей відчувати себе спроможними.
Наша мова не сприйняла ще зміни, які сталися у суспільстві, багато з яких постали завдяки технологіям.
Без сумніву, з медичної точки зору, мої ноги, лазерна хірургія захворювань очей, титанові коліна та протези для стегон старіючих тіл, які дозволяють людям повністю застосовувати свої можливості та перевершувати обмеження, які природа наклала на них, не кажучи вже про інститути соціальних мереж, дозволяють людям здійснити самовизначення, заявити про власне визначення самих себе, таким чином вони можуть долучатися до спільнот у світовому масштабі за власним вибором.
Отже, можливо технологія розкриває нам зараз більш чітко те, що завжди було істиною, що у кожного є щось рідкісне та значне, щоб запропонувати суспільству, а людська здатність пристосовуватися є нашою найважливішою перевагою.
Людська здатність пристосовуватися - це цікава річ, тому що люди завжди хотіли говорити зі мною про "подолання нещастя", і тут я зроблю зізнання.
Цей вираз мені ніколи не подобався, і я завжди почувалася ніяково, намагаючись відповісти на запитання людей про це, і мабуть розумію, чому.
Неявним у виразі "подолання нещастя" є ідея того, що успіх, чи щастя має виникнути після подолання складних обставин, при цьому особа залишається недоторканою та непошкодженою таким "досвідом", так, ніби мій життєвий успіх прийшов до мене через мою придатність та спроможність ухилятися чи оминати життєві пастки на протезах чи через те, що інші люди сприймають як мою неповносправність.
Однак, фактично ми змінилися.
Важкі обставини залишають поза собою сліди, фізично, емоційно чи все разом.
І вважаю, що це добре.
Нещастя - це не перепона, яку слід оминати, щоб продовжити своє життя.
Це - частина нашого життя.
І я схиляюсь до думки, що це як моя тінь.
Часом я бачу її велику частину, часом - замалу, однак, вона зажди біля мене.
Та, безумовно, я не намагаюся применшувати вплив, вагу людських зусиль.
Життя приносить і нещастя і виклики, і це все дійсне і стосується кожної особи, однак питання не в тому, зустрінетесь ви чи ні із скрутними обставинами, а в тому, як ви це зробите.
Тож наша відповідальність не полягає у тому, щоб просто відсторонити тих, про кого ми дбаємо, від неприємних обставин, а підготувати їх зустріти ці обставини достойно.
І ми завдаємо шкоди нашим дітям, коли змушуємо їх почуватися неготовими до адаптації.
Є велика різниця та відмінність. між об"єктивним медичним фактом того, що я є особою після ампутації та суб"єктивною суспільною думкою чи є я, чи ні неповносправною.
Правда, єдина справжня та стійка неспроможність, якій я мала протистояти, це світ, що продовжує думати, що мені можна дати вищезазначені визначення.
В нашому бажанні захистити тих, про кого ми піклуємося, даючи їм холодну, важку правду про перспективи їхнього здоров"я, або, насправді, прогнози щодо очікуваної якості їхнього життя, треба бути певними, що ми не кладемо першу цеглину у стіну, яка фактично зробить когось неспроможним.
Можливо існуюча модель лише огляду того, що в тобі "зламалося", і як це "відремонтувати", є такою, що більш пригнічує, ніж безпосередньо сама виявлена патологія.
Не лікуючи цілісності особи, не визнаючи зосередженої в ній сили, ми створюємо шкоду на додачу до нещасть, які принесло їй життя.
Ми оцінюємо чиюсь придатність та корисність нашій громаді.
Отже нам треба дивитися глибше у прихований за патологією обсяг людської здатності.
І найбільш важливим є зв"зок між тим, що сприймається як вади, та нашою великою творчою здатністю.
Отже, йдеться не про примешення значення, чи відхилення цих важких моментів, ніби ми хочемо уникнути їх чи замести під килим, а навпаки - знайти "загорнуті" у несприятливі обставини можливості.
Отже, думка, яку я хочу донести, це не стільки боротися з труднощами скільки відкрити себе їм, обійняти їх обхопити їх, користуючись визначенням реслінгу, можливо навіть потанцювати з ними.
І якщо ми побачимо труднощі в якості природних, стійких та корисних, ми в меншому ступені будемо обтяжені їхнім існуванням.
В цьому році ми відзначаємо 200 річницю дня народження Чарльза Дарвіна, і 150 років тому, пишучи свої роздуми про еволюцію, Дарвін описав, я думаю, правду про людську природу.
Перефразовуючи, виживають не найсильніший, і ненайрозумніші а ті, хто найкраще пристосовується до змін.
Конфлікт - це джерело творення.
Серед іншого, в роботах Дарвіна, ми можемо побачити те, що людська здатність виживати та процвітати приводиться до руху боротьбою духу людського через конфлікт аж до перетворення.
Отже, знову, перетворення, пристосування - наші найвеличніші людські якості.
І можливо, до тих пір, поки ми неперевірені, ми не знаємо, з чого ми зроблені.
Можливо це те, що нам дають труднощі - розуміння самих себе, усвідомлення власних сил.
Тож ми можемо зробити собі подарунок.
Ми можемо уявити труднощі як щось, що є більш ніж важкі часи.
Можливо ми зможемо подивитися на це як на зміну.
Труднощі - це лише зміна, до якої ми поки не призвичаїлися.
Думаю, найбільша перешкода, яку ми створили самі для себе,- це концепція нормальності.
А зараз, хто нормальний?
Нема нормального.
Є загальне. Є типове. Нема нормального.
І чи хотіли б ви зустрічатися з такими бідними, посередніми особами, якби такі нормальні існували?
(Сміх)
Я так не думаю.
Якщо ми зможемо змінити нашу спрямованість на нормальність, на спрямованість на можливості, на потенціал, бути навіть трохи небезпечним, ми зможемо вивільнити силу багатьох дітей, та простимулювати їх розділити свої рідкісні та цінні дарування із громадою.
Антрополги кажуть, що лише одну річ ми, люди, завжди вимагали від членів нашої громади, це бути корисними, здатними вкладати.
Є докази, що неандертальці 60000 років тому носили літніх осіб та осіб з серйозними фізичними пошкодженнями, і можливо через те, що життєвий досвід виживання цих людей довів цінність для громади: на них не дивилися як на "зламаних" та некорисних, на них дивилися як на рідкісних та цінних.
Кілька років тому я була на продуктовому ринку в місті, де я виросла, у цій червоній зоні північно-західної Пенсильванії, стояла біля "гори" помідорів.
Було літо. На мені були шорти.
І чую позаду голос якогось чоловіка, який промовив: "А чи це не Еймі Мулінз?"
Я повернулася, побачила літнього чоловіка. Я не мала і гадки, хто це.
Я сказала: "Пробачте, пане, ми раніше зустрічались?
Я не пам"ятаю цього".
Він відповів: "Ну, скоріш за все, не пам"ятаєте.♪ Я маю на увазі, коли ми зустрілися, я діставав вас з утроби вашої матері.
(Сміх)
О, цей чоловік.
І потім, звичайно, в голові спрацювала клепка.
Цей чоловік, то доктор Кін, чоловік про якого я знала лише з розповідей моєї мами про цей день, оскільки, як типово звичайно, я народилася на два тижні пізніше, ніж очікувалося.
Тож пологовий хірург моєї матері відправився у відпустку, і чоловік, який "діставав" мене, був абсолютно незнайомим моїм батькам.
І оскільки я народилася без гомілкової кістки та мої ніжки були завернуті, і по кілька пальців на цій ніжці, і кілька - на цій, він був змушений бути вісником, цей незнайомець змушений був принести погану новину.
Він сказав мені: "Я повідомив ваших батьків, що ви ніколи не ходитимите, і не пересуватимитесь так, як інші діти, чи не матимете життєвої незалежності, а ви з того часу зробили з мене брехуна".
(Сміх) (Аплодисменти)
Незвичайне те, що він сказав, що зберіг газетні вирізки щодо подій мого дитинства - чи була це перемога на шкільних змаганнях з орфографії у другому класі, маршування разом з дівчатами-скаутами, ви ж знаєте, на параді свята Геловін, отримання стипендії на навчання у коледжі, чи будь-які мої спортивні перемоги, і він використовувал їх, включаючи їх до навчального процесу місцевих студентів, студентів-медиків з Медичної школи Ганемана та Медичної школи Герші.
І він назвав цю частину курсу "Ікс фактор", потенціал людської волі.
Жоден прогноз не може передбачити, яка з того може виникнути сила, як це може визначити якість чийогось життя.
І доктор Кін продовжував говорити мені, він сказав:
"З мого досвіду випливає, що якщо постійно не говорити і дати засоби підтримки дитині, то вона далі сама по собі зможе досягнути успіху".
Подивіться, доктор Кін зробив у своєму мисленні зміни.
Він зрозумів, що є різниця між медичним станом і тим, що хтось може зробити з ним.
З часом змінилося і мої мислення. Якби хтось запитав мене у віці 15 років, чи замінила я б протези на ноги з плоті та кісток, я б не вагалася ані хвильки.
Тоді я прагнула такої нормальності.
Якщо ви запитаєте мене зараз, я не буду так впевнена.
І це через те, що досвід, який я маю з ними, це не досвід, який би я мала з ними.
Здається така зміна у мисленні сталася зі мною і через те, що більша кількість осіб відчинила мені двері, ніж тих осіб, хто наклав "заборони" та додав тіні в моєму житті.
Бачите, єдине, що вам потрібно - це одна особа, яка допоможе вам прозріти щодо вашої власної сили, і ви стартуєте далі самостійно.
Якщо ви можете вручити комусь ключ від його сили людський дух такий сприйнятливий, і якщо ви можете зробити це, та відкрити двері комусь у критичний момент, ви навчатимите їх у накращому розумінні цього слова.
Ви навчаєте їх відкривати двері самим собі.
Фактично, значення слова "навчати" походить від однокоріного слова (в англійській мові) "educe". Воно означає викликати те, що знаходиться всередині, породжувати потенціал.
Отже, знов, який потенціал ми хочемо викликати?
В 60-х, у Британїї провели дослідження під час переходу з системи класичних середніх шкіл на єдині комплексні школи.
Це зветься випробування для формування класу з урахуванням здібностей учнів.
Ми назвиваємо це тут в Штатах "відслідковування".
Результатом чого є розподілення учнів на рівні A, B, C, D і т.п. Учні рівня "А" отримують більш насичений навчальний план, кращих вчителів і т.п.
Отож, вони протягом трьохмісячного періоду учням рівня "D" надали рівень "А", сказали їм, що вони на рівні "А", сказали, що вони навчаються відмінно.
І по закінченню трьохмісчного періоду вони дійсно навчалися на рівні "А".
Найбільш неприємною стороною цього дослідження було те, що вони сказали учням рівня "А", що вони навчаються посередньо, на рівні "D".
Ось що трапилося після трьох місяців експерименту.
Дехто залишився на другий рік, дехто кинув навчання.
Важливо також і те, що вчителі також були введені в оману.
Вчителі не знали, що відбулася заміна.
Їм просто сказали, що ці учні відмінники, а ті учні - трієчники.
І вони відповідно почали їх навчати і ставитися до них.
Тож, думаю, що єдиною неспроможністю є лише пригнічений дух, розбитий дух, який не має надії.
Він не бачить краси.
У нього більш нема природної, дитячої допитливості і притаманної нам властивості уявляти.
Якщо навпаки ми зможемо допомогати людському духу продовжувати сподіватися побачити красу в собі та інших, бути допитливим та повним уяви, тоді ми дійсно використовуємо свою силу добре.
Коли у духу є ці якості, ми спроможні створювати нові реальності і нові способи існування.
Я хотіла б завершити віршем персидського поета ХІV ст. по імені Гафіз, про якого мені розповів мій друг Жак Дамбуа.
І вірш називається "Бог, який знає лише чотири слова".
"Кожна дитина пізнала Бога, ні Бога назв, ні Бога заборон, але Бога, який лише знає чотири слова, повторюючи їх та промовляючи: "Давай, потанцюй зі мною".
Потанцюй зі мною.
Дякую Вам.
(Аплодисменти)
На цій виставці зібрано більше двохсот робіт, створених митцями абстрактного експресіонізму в сорокових, п'ятдесятих і шістдесятих.
Мене захоплює те, що всі вони належать до однієї колекції цього музею.
Ця виставка стала дуже важливою для мене з двох причин.
По-перше, це було справжнім задоволенням і я відчувала справжню важливість того, щоб за 50 чи 60 років по-новому глянути на абстрактний експресіонізм.
Його стали ототожнювати з Нью Йорком і Музеєм Сучасного Мистецтва. Його стали сприймати як належне, майже так само, як сприймають щось на кшталт французького імпресіонізму.
Наче:
"О, так, ці прекрасні пейзажі Моне".
Протягом останніх двох-трьох років я думала, що саме на картини і скульптури потрібно подивитись по-новому. І - оскільки зараз 21-е століття - побачити, що саме з них несе своє послання у наступне століття.
Вже пройшло багато часу відтоді, коли це питання почали серйозно обговорювати.
Мені справді здається, що це стане чимось хвилюючим.
Побачити силу цих предметів у галереях, амбіції, справжню велич і грандіозність мистецтва. (Адже це саме те, чим його творці хотіли його зробити). Це те, що вражає мене знову і знову.
Другою причиною, чому я хотіла зробити цю виставку, було бажання показати нашим відвідувачам, що те, що вони зазвичай бачать в музеї сучасного мистецтва - лише верхівка айсберга.
Суть музею не в тому, що ви бачите на стінах, не в галереях, якими ви проходитесь,як відвідувач.
Суть справжнього музею сучасного мистецтва в нашому центрі малювання, центрі друку, центрі фотографічного дослідження, де знаходяться сотні й тисячі робіт, які ми колекціювали впродовж десятиліть. Але, очевидно, не ці місця можна показувати на загальний огляд.
Мене дуже захоплює можливість дати шанс нашим відвідувачам пройтись тим місцем, яке, в загальному, має площу 25.000 квадратних футів і зветься галереєю. Там все присвячене лише одному явищу, в яке люди можуть зануритися, яким можуть впиватися.
І це замість того, щоб бачити 2-3 картини Марка Ротко, чи й 10 його картин.
Замість гучних імен, на кшталт Марка Ротко чи Джексона Поллока, вони бачать картини таких митців, як Джек Творков,
Вільям Базіотес, Грейс Хартіган, Лі Краснер - люди, які в свій час були дуже відомими і мали надзвичайно великий вплив на своїх однолітків.
А зараз, за стільки років, їхніх імен вже не пам'ятають.
Музей сучасного мистецтва часто ототожнюють з явищем абстрактного експресіонізму.
Ми були свідками його народження.
Принаймні, хоча б частково, адже музей існував, він демонстрував мистецтво першої половини століття, створене Європейськими велетами, такими як Матісс та Пікассо - юним митцям Нью Йорка.
Незважаючи на те, що нас так часто порівнюють зараз з абстрактним експресіонізмом - (і, справді, наша колекція найбільша у світі) на самому початку музей не надто тяжів до цього напрямку.
В кінці сорокових ще не було зрозуміло, що він був рухом певної узгодженості і послідовності, і мав стати таким же величним, якщо не величнішим, як і європейський авангард, який передував йому.
Ми придбали Поллока - картину Джексона Поллока - на його першій виставці в галереї Пеггі Гуггенхайм у 1943 році.
І зробили ще багато схожих покупок.
Насправді, наша перша картина Ротко, яку нам подарував попечитель, (Філіп Джонсон, архітектор, у 1952 році) спричинила відставку іншого попечителя.
Перші попечителі та глядачі були не зовсім готові до абстрактного експресіонізму.
Я вважаю, що куратори це розуміли і хотіли поступово набирати обертів.
У 1958 ми організували виставку, яка називалась "Новий Американський Живопис".
Її показували у восьми країнах Європи.
Вона справила надзвичайне враження на художників Франції, Швейцарії,
Англії, Іспанії, Італії і так далі.
А після закінчення цього туру виставка повернулась до нашого музею у 1959 році -
"Новий Американський Живопис".
І саме це перетворило цей рух на величне і важливе мистецьке й історичне явище 20-го століття.
У попередньому відео ми зупинилися на тому, що були вражені виглядом нашої галактики, Чумацького шляху, з Землі, її грандіозним розміром і незліченною кількістю зірок.
Якби кожна з точок світла на зображенні була зіркою, їх кількість була б величезною. Але багато із цих точок не просто зірки, а скупчення тисяч зірок.
Це вже вражає, але в цьому відео ви побачите, що це тільки початок.
Я перестану проводити аналогію з піщинками на футбольному полі, бо кількість піщинок настільки велика, що наш мозок не зможе цього осягнути. Давайте почнемо з Чумацького шляху.
У попередньому відео ми побачили, що ми знаходимось ось тут, приблизно за 25 000 світлових років від центру галактики, діаметр якої десь 100 000 світлових років.
Ми розглянемо об'єкти, які оточують нашу галактику, тобто місцеву групу.
Місцева група - це група галактик, які розташовані найближче до Чумацького шляху.
Ми ось тут, це ми, за 25 000 світлових років від центру Чумацького шляху.
Ось тут деякі малі об'єкти, слово "малі" в кавичках, бо насправді вони надзвичайно величезні.
Це галактики-супутники, які знаходяться під впливом гравітації Чумацького шляху.
Ось це найближча велика галактика, Андромеда. Ось це відстань до неї, яка становить 2,5 мільйони світлових років, 2,5 мільйони світлових років.
Для порівняння 1 світловий рік дорівнює радіусу Хмари Оорта, або ж радіус Хмари Оорта становить 50 - 60 тисяч астрономічних одиниць.
А 1 астрономічна одиниця - це відстань від Сонця до Землі.
Можна уявити цю відстань як 2,5 мільйони помножені на 60 000 відстаней від Землі до Сонця.
Отже, ми говоримо про величезну відстань до найближчої великої галактики.
Але самі ці об'єкти величезні, з неосяжною кількістю зірок.
Наприклад, вчені вважають, що Чумацький шлях має 200-400 мільярдів зірок, а Андромеда - 1 трильйон зірок.
Це надзвичайно складно осмислити, але ми не збираємось зупинятися на цьому.
Ось ця відстань на діаграмі, від однієї крайньої точки до іншої, становить 4 мільйони світлових років, а 4 світлові роки - це просто відстань від нас до Альфи Центавра, майже нічого.
Вояджеру 1 знадобилось би всього 80 000 років, щоб долетіти туди.
А це 4 мільйони світлових років, відстань до найближчої зірки помножена на 4 мільйони.
В міжгалактичному масштабі це... у мене вже не вистачає слів, щоб це описати... це зовсім небагато у міжгалактичному масштабі.
Якщо іще трохи зменшити масштаб, то ось це наша місцева група. А ось це - місцеве Надскупчення Діви.
Кожна точка тут - це принаймні 1 галактика, а можливо і більше.
Її діаметр становить 150 мільйонів світлових років.
Те, що ми бачили в місцевому скучпенні на попередньому зображенні, де відстань від Чумацького шляху до Андромеди становила 2,5 мільйони світлових років, тут була б лише маленькою крапкою.
Ось такою була б відстань від Чумацького шляху до Андромеди.
А тепер ми дивимось на Надскупчення Діви. Це 150 мільйонів світлових років.
Але це ще не все. Ми можемо іще зменшити масштаб. Ось так.
На попередньому малюнку Надскупчення Діви, діаметром 150 мільйонів світлових років.
На цьому малюнку... нехай буде видно обидва малюнки... отже, на цьому малюнку 150 мільйонів світлових років виглядають ось так.
Це всі надскупчення, що знаходяться "біля" нас, "біля" знову беремо в лапки.
Ця відстань приблизно 150 мільйонів світлових років.
Мільярд буде виглядати десь так - від цієї точки до цієї. Ми вже говоримо про, знову-таки, дуже великі, надзвичайно великі розміри.
Але і це ще не все!
Все ось це зображення, всі ці крапки, які ви бачите зараз, це не просто зірки, і навіть не їх скупчення, не скупчення мільйонів чи мільярдів зірок.
Кожна із цих крапок - скупчення галактик. Кожна така галактика має сотні мільярдів чи трильйонів зірок. Ми дійшли до надзвичайно великих розмірів.
Але і це ще не все.
Діаметр цього приблизно мільярд років.
А ось це так званий видимий Всесвіт.
В наступних відео я поясню, що означає "видимий" Всесвіт.
Якщо іще зменшити масштаб, вся ця діаграма діаметром мільярд світлових років помістилась би ось тут.
Отже, ми розглянули надзвичайно малу частину того, що називають видимим Всесвітом.
Я хочу, щоб ви розуміли - це не весь Всесвіт, а лише видима його частина.
Припустимо, що якийсь об'єкт знаходиться на відстані 13 мільярдів світлових років. Детальніше про це у наступних відео.
13 мільярдів світлових років.
Мені навіть незручно це тут писати, настільки вражає складність цієї структури.
Але ми спостерігаємо об'єкт, який від нас за 13 мільярдів світлових років.
Ми його бачимо, бо його світло дійшло до нас через 13 мільярдів світлових років. Тобто ми бачимо об'єкт, що межує з реальним Всесвітом.
Ми говоримо "видимий" Всесвіт, бо за його межами існують об'єкти, світло яких іще не дійшло до нас.
Або ж сам Всесвіт так швидко розширюється, що це світло ніколи не дійде до нас.
Тож реальний розмір Всесвіту - це велике питання для нас. Хтось може сказати, що це не має значення, адже навіть ось це все - це величезні відстані.
Я хочу, щоб ви зрозуміли.
Якщо світло звідси йде до нас 13 мільярдів років і звідси 13 мільярдів років, то можна порахувати, що діаметр всього видимого Всесвіту становить 26 мільярдів років, але нам не слід забувати, що Всесвіт розширюється.
Коли об'єкт випромінював це світло, і я зроблю окреме відео про це, бо цю геометрію складно уявити.
Отже, коли світло виділялось, ми були ось тут в Надскупченні Діви, в галактиці Чумацький шлях. Ми знаходились ближче до тієї точки.
Відстань між нами складала всього 36 мільйонів років. Ми були надзвичайно близько в астрономічному масштабі.
Між нами було лише 36 мільйонів світлових років, коли світло почало випромінюватися.
Але поки світло наближалось до нас, Всесвіт розширювався. Ми віддалялись від нього, адже всі об'єкти у просторі віддаляються один від одного. І тільки через 13 мільярдів років світло нарешті дістанеться до нас.
Але весь цей час цей об'єкт також віддалявся від нас.
Згідно з нашими підрахунками і на основі розширення простору, зараз цей об'єкт може знаходитися на відстані 40-45 мільярдів світлових років.
Ми лише бачимо те світло, яке випромінювалось 13 мільярдів світлових років тому.
Я хочу, щоб ви зрозуміли, що те світло випромінювалось дуже простими структурами.
Той об'єкт, його простір з тих пір перетворилися на більш зрілі астрономічні структури.
Інакше кажучи, спостерігач, що знаходиться у цій точці, що віддалилася від нас на 46 мільярдів світлових років, не побачить нас.
Він не побачить Землю у її теперішньому вигляді. а область простору, де Земля знаходиться на дуже примітивному рівні, через короткий проміжок часу після Великого вибуху.
"Короткий" в астрономічному сенсі, тобто через сотні тисяч або навіть мільйони років.
Про це ми будемо говорити у наступному відео. А в цьому відео я мав на меті показати безмежність Всесвіту.
Попереднє відео про Чумацький шлях було приголомшливим, але зараз ми розглядаємо настільки величезні відстані, що розмір Чумацького шляху видається дуже незначним.
І найбільш неймовірним є те, що якби це зображення було б зображенням всього Всесвіту, усе було б доволі зрозуміло.
Але ніхто не знає, що знаходиться за цими межами! За деякими оцінками, що це лише 1 поділене на 10^23 від всього Всесвіту.
І може навіть виявитися, що весь Всесвіт насправді менший, ніж все це.
І це доволі цікава думка, але на цьому я завершую свою розповідь, адже зовсім неважливо, що ми про це думаємо.
Перед тим як зробити це відео, я зачудовано дивився на ці фото десь із півгодини.
Цей день був найменш продуктивним, бо я був вражений тим, чим є насправді ці крапки і скупчення крапок.
Знайдіть у та перевірте ваш результат.
20 - 7у = 6у - 6.
Все, що я хочу зробити, це перенести всі у в один бік рівняння, і якщо є якісь коефіцієнт біля у, то я можу поділити дві сторони на цей коефіцієнт.
І я можу ізолювати у на лівій стороні або на правій стороні рівняння. А взагалі, давайте я це зроблю двома способами.
Для початку, виглядає трохи простіше перенести у на праву сторону рівняння. Я покажу вам це за секунду.
Тож, якщо я хочу перенести всі у на праву сторону, як я можу позбавитися у зліва?
Що ж, я маю від'ємне, я маю мінус 7у, або ви можете використати від'ємне 7у, і можете додати 7у до обох частин рівняння.
Я просто додаю 7у до обох сторін.
Тоді зліва ми отримуємо 20 мінус 7у плюс 7у.
Це скоротиться, і ви отримаєте лише 20.
А справа ми маємо 6у плюс 7у, що є 13у. І тоді є мінус 6.
Я хочу лише у або у з коефіцієнтом справа рівняння, тому треба позбутися -6 тут.
Давайте додамо 6 до обох сторін рівняння.
Додаємо 6. Справа отримуємо 13у мінус 6 плюс 6, це буде просто 13у.
Позбувся мінус 6.
І я маю 20 плюс 6, це є 26.
Отримую 26 дорівнює 13у.
Я ізолював у справа, також він має коефіцієнт 13.
Тож я хочу просто отримати у справа. Я маю поділити обидві сторони на 13.
Так само можна помножити дві сторони на 1/13.
Отримаємо те саме.
Давайте поділимо дві сторони рівняння на 13.
Справа 13у поділити на 13. Це буде просто у.
Це просто у, тоді 26 поділити на 13 буде 2.
Відповіддю є у = 2.
Тепер я хочу повернутися назад, чому я сказав буде простіше додати, перенести у в праву частину рівняння.
Ну, тому що таким чином я отримав, додатній коефіцієнт через у.
Я маю 13у. Якби я відняв 6у з двох сторін, я би отримав від'ємне 13 зліва, і це було би нормально.
Давайте я покажу, про що я говорю.
Тож я можу вирішити приклад цим способом.
20, позначу іншим кольором, скажімо 20, давайте перепишу 20 мінус 7у рівне 6у мінус 6.
Тепер дозвольте мені просто відняти 6y від обох сторін.
Так що мінус 6у або від'ємний 6у від обох сторін.
Зліва є 20 мінус 13у.
Справа я позбувся 6у. Я маю просто тут мінус 6, це просто від'ємне 6 тепер.
Тепер я можу відняти 20 від обох сторін, щоб перенести у на ліву сторону.
Віднімаю 20 від обох сторін.
Я роблю це, щоб скоротити 20.
Тож зліва я отримав мінус 13у і справа я маю мінус 26.
Тепер хочу поділити обидві частини рівняння на мінус 13.
Тож я хочу поділити на мінус 13 і що ж я отримаю?
Мінус 13 щось поділити на мінус 13 це буде просто дане щось.
Я отримую у, тоді мінус 26 поділити на мінус 13 буде просто 2.
Тож я зробив це двома різними способами.
Тут я переніс всі у ліворуч, тут я зробив це праворуч.
Я обрав спершу перенести все праворуч, бо так отримав додатні значення, але це один з способів зробити це правильно.
Останнє, що я хочу зробити, це перевірити чи ми отримали правильну відповідь.
Ми, ми повинні, ймовірно, відчувати себе досить впевнено. Ми отримали однакову відповідь, але давайте перевіримо.
Підставимо 2 до у в рівняння і переконаємось, що отримали рівність.
Маємо 20 мінус 7, у це 2, тож 7 на 2 має бути рівним 6 на 2. 6 помножити на 2 мінус 6.
Тож 20, це буде 20 мінус 14,
Спершу треба виконати множення, порядок виконання дій, це є 20 мінус 14 має бути рівне 6 помножити на 2 то 12, мінус 6 20 мінус 14 то є 6, 12 мінус 6 це рівне 6, 6 рівне 6, тож усе правильно.
Переклад на українську:
Усе пов'язане між собою.
Як індіанка Шінекок, я зростала, розуміючи це.
Ми - маленьке рибальське плем'я з південно-східного кінця Лонг-Айленду поблизу міста Саутгемптон, штат Нью-Йорк.
Коли я була маленькою дівчинкою, мій дід взяв мене надвір під сонце у жаркий літній день.
На небі не було жодної хмаринки.
І через деякий час я почала пітніти.
Він показав на небо і сказав
"Дивись, бачиш?
То частинка тебе там вгорі.
Це твоя вода допомагає формувати хмари, що стають дощем, який живить рослини і тварин".
У моїх подальших дослідженнях природи, які б ілюстрували зв'язок усього, я почала фотографувати бурі 2008 року, після того, як моя дочка сказала: "Мамо, ти маєш це зробити".
Так що три дні по тому, їдучи на великій швидкості, я слідувала за гігантською хмарою, так званою "супер клітиною", здатну створити град розміром з грейпфрут та неймовірні торнадо, але це стається лише у 2% випадків.
Ці хмари можуть рости аж до 80 км завширшки та простягатися до 20 км в атмосфері.
Вони можуть закрити собою усе денне світло, зловіщо затемняючи все, що під ними.
Погоня за бурею - то дуже чуттєвий досвід.
Теплий, вологий вітер дує тобі в спину; пахне землею, пшеницею, травою, зарядженими електричними частинками.
І ті кольори у хмарах, що сповіщають формування граду, зелені та бірюзово-блакитні.
Я навчилась поважати блискавку.
Моє волосся раніше було прямим.
(Сміх)
Жартую.
(Сміх)
Але насправді захоплює мене рух бурі, спосіб завивання, закручування і хвилеутворення, з їхніми, схожими на грудочки лави, хмарами.
Вони стають милими монстрами.
Коли фотографую їх, пригадую собі урок мого діда.
І стоячи під ними, я бачу не просто хмару, розумію, що маю привілей засвідчити ту саму силу, той самий процес у меншому масштабі, який був задіяний у створенні нашої галактики, Сонячної системи, Сонця і навіть нашої планети.
Всі мої брати.
Дякую.
(Оплески).
Один з вас надіслав доволі цікаве завдання, отож я подумав, що маю його вирішити.
Завдання полягає у наступному: я маю групу з 30 чоловік, отже 30 чоловік у кімнаті.
І це навмання обрані 30 чоловік.
А питання таке: яка ймовірність, що принаймні 2 з цих людей мають однаковий день народження?
Це дуже веселе питання тому що дана кількість людей відповідає більшості класів у школі.
Яка ж ймовірність того, що принаймні хтось з даного класу матиме однаковий день народження з кимось з цього ж класу?
Це можна висловити і таким чином.
Це те саме, що й сказати яка ймовірність, що хтось матиме щось спільне з прийнамні ще кимось.
Це могло б бути з 2 іншими людьми або ж з 4 іншими людьми з якими був би однаковий день народження. На перший погляд дане завдання виглядає насправді важким, оскільки при цьому є багато обставин, що роблять це істиною.
Ми могли б мати лише 2 людей з однаковим днем народження.
Ми могли б мати лише 3 людей з однаковим днем народження.
Ми могли б мати лише 29 людей з однаковим днем народження і усе це було б істиною, отож чи маю я додати дані ймовірності для кожної з цих обставин?
І тоді додати їх і це буде справді важко.
І тоді я мав би сказати: гаразд, чиї дні народження і я порівнюю?
І я мав би виконувати комбінації.
Це перетворюється на дуже складне завдання хіба що ви виконаєте певного роду одне важливе спрощення, яке значно полегшить дане завдання.
Це на противагу... нумо намалюймо вибірковий простір.
Скажімо це усі дані результати.
Намалюю це товстішою лінією. Скажімо це усі дані результати з нашого вибіркового простору.
Отож це 100% результатів. Ми ж бажаємо знати... намалюю це кольором який не буде надто агресивним для вас.
Це виглядає не дуже, але нехай.
Скажімо це дана ймовірність, ось ця ділянка тут... і я не знаю наскільки вона велика, ми це з"ясуємо.
Скажімо це ймовірність, що хтось має однаковий день народження з принаймні ще кимось одним.
Що це за ділянка ось тут?
Що це за зелена ділянка?
Це означає, що якщо це усі випадки при яких хтось має однаковий день народження з ще кимось, то це усі ділянки при яких ніхто ні з ким не має однакового дня народження.
Або ми могли б сказати, що усі 30 людей мають різні дні народження. Ось що ми намагаємося з"ясувати.
Назвемо це просто ймовірністю, що хтось має однакові дні народження.
Я назву це ймовірністю s.
Якщо уся ця ділянка це 1 або 100%, ця зелена ділянка ось тут, це дорівнюватиме 1 мінус ймовірність s.
Це дорівнюватиме 1 мінус ймовірність s.
Або ж якщо ми сказали, що це дана ймовірність... або іншим чином ми могли б сказати це, насправді це кращий триб міркування про це.
Якщо це усе різне, то це ймовірність різних днів народження.
Це ймовірність, що усі 30 людей мають 30 різних днів народження.
Жоден ні з ким не має однакового дня народження.
Ймовірність що хтось має однаковий день народження з ще кимось плюс ймовірність що жоден не з ким не має однакового дня народження ця сума дорівнює 1.
Оскільки або ми потрапимо до цієї ситуції або ми потрапимо до цієї ситуації.
Або ж можна сказати, що це дорівнює 100%
Так чи інакше, а 100% і 1 це одне й те саме число.
Це дорівнює 100%.
Отож якщо ми з"ясуємо ймовірність, що кожен має однаковий день народження, то ми зможемо відняти це від 100.
Погляньмо.
Ми могли б просто перезаписати це.
Ймовірність, що хтось має однаковий день народження з ще кимось це дорівнює 100% мінус дана ймовірність, що усі мають різні, окремі дні народження.
І причини згідної якої я роблю так полягає у тому, що це доволі складно з"ясувати.
Ви ж знаєте, я міг би з"ясувати ймовірність, що 2 людини мають однакові дні народження, 5 людей, і це б дуже спантеличувало.
Але тут, якщо я забажаю просто з"ясувати ймовірність, що кожен має відмінні дні народження, то це насправді дуже полегшує вирішення даного завдання.
Отже, яка ймовірність того, що кожен має окремі дні народження?
Нумо поміркуймо над цим. Людина номер 1.
Задля спрощення нумо уявімо випадок коли ми маємо лише 2 людини у даній кімнаті.
Яка ж ймовірність, що вони мають різні дні народження?
Погляньмо, людина номер 1, її день народження може одним з 365 днів, одним з 365 днів року.
Ви ж розумієте, неважливо коли саме трапиться цей день.
А тепер людина номер 2, якщо ми забажаємо переконатися що вони не мають однакового дня народження, то скільки днів могло бути для народження людини номер 2?
Ну, ця людина могла б народитися будь-якого дня на який не припадає народження людини номер 1.
Отож для цього є 364 можливості з 365.
Отож якщо маємо 2 людей, то ймовірність що жоден з них не має однакового дня народження... це просто 1.
Така ймовірність дорівнюватиме 364/365.
А що ж трапиться якщо ми матимемо 3 людини?
Отож перший з них може народитися будь-якого дня.
Тоді друга людина може народитися при 364 можливих днів із загалом 365.
А тоді для третьої людини, яка ймовірність що дана третя людина не народиться у той самий день що й будь-яка з цих двох людей?
Отож прибираємо 2 дні, тобто дана ймовірність дорівнюватиме 363/365.
І тепер ви перемножуєте це. Маємо 365 х 36... насправді я маю перезаписати це.
Замість того аби казати, що це 1, запишу це як... чисельник дорівнює 365 х 364 поділити на 365 у квадраті.
Це тому що я бажаю аби ви побачили дану систему, дану формулу.
Ось ця ймовірність дорівнює 365 х 364 х 363 і поділити на 365 у третьому степені.
А отже загалом, якщо ми робитимемо це 30 разів, якщо продовжимо цей процес для 30 людей... ймовірність, що жоден не матиме однакового дня народження дорівнюватиме 365 х 364 х х 363... матимемо 30 складових тут.
І усе це триватиме аж до чого? Це триватиме аж до 336.
Насправді тут буде 30 складових які поділені на 365 у 30му степені.
І ми в змозі просто з"ясувати це за допомоги нашого калькулятору.
Це займе трохи часу аби надрукувати ці 30 складових на калькуляторі, і ви отримаєте ймовірність того, що жоден з цих людей не має однакового дня народження з кимось іншим.
Але перш ніж ми зробимо це я покажу вам дещо, що в змозі трохи полегшити це.
Чи можливо при цьому якось математично виразити це за допомоги факторіалів?
Або чи міг би я математично виразити це через факторіали?
Поміркуймо про це.
365 факторіал це що?
365 факторіал дорівнює 365 х 364 х 363 х.. ... і так далі аж до 1.
Просто продовжуйте множити.
Це велетенське число.
Якщо я б просто бажав помножити 365 на 364 у цьому випадку, то я мав би позбавитися від усі цих чисел ось тут.
Інша річ яку слід зробити це розділити на усі ці числа.
Отож 363 х 362... і так далі аж до 1.
Отже, це те саме що й поділити на 363 факторіал.
365 факторіал поділити на 363 факторіал це по суті дорівнює цьому, оскільки усі ці складові скорочуються.
Отож це дорівнює 365 факторіал поділити на 363 факторіал поділити на 365 у квадраті.
І звісно ж, для даного випадку, майже безглуздо хвилюватися про ці факторіали, але це стає корисним коли ми маємо більше ніж дві складові ось тут.
Отож згідно тієї ж логіки, це ось тут буде дорівнювати 365 факторіал поділити на 362 факторіал поділити на 365 у квадраті.
І насправді це дуже цікаве місце. Як ми отримали ці 365?
Вибачте, як ми отримали ці 363 факторіал?
Ну, 365 - 2 це ж 363, правильно?
І це має глузд оскільки ми мали лише дві складові ось тут.
Ми мали лише дві складові ось тут.
Отож нам треба було поділити на факторіал,що менший на 2. І тому нам лишилися лише дві ці найбільші складові.
Це також дорівнює... ми могли б записати це як 365 факторіал поділений на 365 мінус 2 факторіал, 365 мінус 2 це 363 факторіал і тоді нам лишається лише порахувати ці дві складові і ось це.
І тоді так само ось тут, цей чисельник можна записати як 365 факторіал поділений на 365 мінус 3, це для 3 людей, факторіал.
І це повинно мати глузд, правильно?
Це ж те саме що й 365 факторіал... 365 поділене на 3 це 362 факторіал.
А це дорівнює 365 х 364 х х 363 і так далі. Поділене на 362 помножити і так далі.
І це скоротиться з усім іншим і вам лишиться лише це.
І ось це тут.
Отож згідно тої ж логіки, цю верхню частину можна записати як 365 факторіал поділити на що?
365 мінус 30 факторіал.
Я зробив усе це аби просто показати вам дану формулу, оскільки щиро кажучі це легше надрукувати на калькуляторі якщо ви знаєте де знаходиться кнопка факторіалу.
Отже,з"ясуймо чому дорівнює уся ця ймовірність.
Вмикаємо калькулятор, нам треба... нумо порахуємо чисельник.
365 факторіал поділити на... чому дорівнює 365 мінус 30?
А це 335.
Поділити на 335 факторіал і це увесь цей чисельник.
А тепер нам треба поділити цей чисельник на 365 у 30му степені.
Нехай калькулятор попрацює і ми отримаємо 0,2936.
Дорівнює 0,2936.
Якщо округлити, то це ..37, і це дорівнює 29,37%.
Тепер пригадаймо, що ми тут оце підраховували, а це була ймовірність, що жоден ні з ким не має однакового дня народження.
Це була ймовірність, що усі мають окремі, різні дні народження, що не співпадають з будь-ким іншим.
А нам було сказано, знайти ймовірність, що хтось має однаковий день народження з ще кимось або що це більш ніж у однієї людини, це дорівнює усім цим можливостям, це певного роду 100%, це вибірковий простір, мінус ймовірність що жоден ні з ким не має однакового дня народження.
Отож це дорівнює 100% мінус 29,37%.
Або ж якщо записати іншим чином це 1 мінус 0,2937. Що дорівнює...якщо б я забажав відняти це від 1. 1 мінус... це потрібна відповідь.
Це означає 1 мінус 0,29.
Маємо 0,7063.
Отже, ймовірність, що хтось має з кимось однаковий день народження дорівнює 0,7063...і далі.
Що приблизно дорівнює 70,6%.
Що є доволі високим результатом оскільки якщо ви маєте 30 людей у кімнаті, то могли б сказати: ого, це що шанс, що хтось з кимось ще має однаковий день народження?
Це доволі високий результат.
70%, якщо ви маєте групу з 30 чоловік, то принаймні 1 людина матиме однаковий день народження з принаймні ще однією людиною з цієї кімнати.
Отож це доволі витончене завдання. І доволі високий результат при цьому.
Хай там як, до зустрічі у наступному відео.
Основна ціль імунної системи - не давати підозрілим речам потрапити в ваш організм, якщо вони все ж потрапили - знешкоджувати їх.
Такі підозрілі речі включають в себе протеїни (білки) які можуть зашкодити вашому організму, віруси, бактерії, навіть, еукаріотичні паразити, а також грибки.
Іншими словами, все те, що потрапляючи в організм може спричинити якусь хворобу.
Всі разом вони називаються хвороботворними організмами - патогенами.
Таким чином, головна ціль імунної системи на першій стадії захисту - не давати патогенам потрапити всередину, а в іншому випадку - знешкоджувати та виводти їх з нашої системи, щоб ми не захворіли та не померли.
Отже, я вже згадував, що існує дві лінії захисту, кожна зі своєю підкласифікацією.
Перша лінія захисту - я називатиму її просто "перша лінія" - яка в основному, захищає від проникнення, не допускаючи патогени в організм.
Це найочевидніший захисник.
Наша шкіра.
Наша шкіра захищає від патогенів і навіть жири на її поверхні трішки кислотніші, що ускладнює розмноження деяких видів бактерій в такому середовищі.
Всі ви маєте слизові оболонки, а слиз містить хімічні сполуки, які не дають бактеріям вижити.
Також в нас є такі кислі середовища, як шлункова кислота.
Зображу це в тому ж кольорі. Складно уявити, щось таке як шлунок ззовні тіла, але, в принципі, воно таке і є.
Цілий травний тракт, про який я зроблю відео найближчим часом, насправді є назовні.
Ви можете уявити хребетне тіло в виді пончика, всередині якого, був би наш травний тракт.
А шлункова кислота є по суті назовні нашого тіла, можете уявити, що у такому середовищі важко вижити патогенам.
Отже, це перша лінія захисту, але нам відомо, що цього недостатньо, і інколи ці речі можуть потрапити в організм, і тут варто подумати про другу лінію захисту.
Що ж відбувається, коли патогени таки потрапляють в організм?
І тут, на першій, і другій лініях, я говорю про неспецифічний імунітет - і це стане змістовнішим, коли ми почнемо говорити про специфічні імунітети.
Отже, обидві стадії відносяться до неспецифічного імунітету. І коли я кажу неспецифічний, або інша назва - "вроджений" - це означає, що вони реагують на появу будь-яких шкідливих речовин.
Вони не запам'ятовують погані речовини, з якими вони вже стикалися.
Вони не реагують на специфічний вид вірусу, шкідливий чи нешкідливий, вони реагують на будь-який вірус та кожен вид бактерій, але не вказують чи це є вірус типу А, В, С , чи це бактерія типу А, В, С .
Вони просто вказують, що це вірус.
Дозвольте мені від нього позбутись, або дайте мені його не впустити.
Це бактерія. Дозвольте мені від неї позбутись, або дайте мені її не впустити.
Він не знає з яким видом бактерій має справу.
Це і є неспецифічна, або вроджена імунна система.
Ми зануримось детальніше в специфічну імунну систему, адже вона дуже складна та цікава, бо тіло запам'ятовує вірус, з яким воно стикалось раніше і здатне краще протистояти тому вірусу або тій бактерії чи тому білку наступного разу.
Зараз ми маємо справу з неспецифічним імунітетом.
І друга лінія неспецифічного імунітету складається з двох частин.
Однією є запальна реакція.
Коли кров прибуває до певної ділянки в якій з'являється гній, але я говоритиму детальніше, що таке запальна реакція, але в загальному, ось що відбувається - кров доставляє клітини, які можуть боротись з інфекцією.
Кров доставляє їх до місця порізу чи місця, де зосереджені бактерії чи інші хвороботворні мікроорганізми.
Отже, запальна реакція включає в себе доставку рідини та бійців на місце бою.
А побічним ефектом цих процесів є запалення тканини чи частини тіла - рідина чи інші продукти діяльності, що залишились після "битви".
Цьому процесу ми присвятимо ціле відео.
Інша частина другої лінії захисту , і це теж є частиною запального процесу - є фагоцитоз чи фагоцити.
Отже, протягом цього відео, я хочу розповісти більше про фагоцити, тому що розуміння ролі фагоцитів - це фундаментальні знання для розуміння специфічної імунної системи, і тому допоможе перейти до обговорення запальних процесів, так як фагоцити - це складова частина запальної реакції.
Значить, фагоцити - просто вид клітин, які можуть поглинути патогени.
Вони можуть поглинути й інші речі, але наразі, ми говоримо про імунну систему, ми говоримо про патогени.
Можна сказати, що це - фагоцит.
Фагоцит. Ось щось на зразок його ядра.
Не будемо зосереджуватись на будові фагоциту.
Це традиційна еукаріотична клітина, але я хочу показати, що трапиться, коли фагоцит вступить в сутичку з чужорідною часткою чи чужорідною бактерією.
Отже, уявімо, що це чужорідна бактерія.
А фагоцит, як ми уже сказали, є неспецифічним.
А отже, в нього є рецептори, які реагують на клітини, які на його думку є поганими.
Ви можете уявити, що це супер сенсори.
Нехай це будуть супер сенсори для бактерій.
Бактерія має білок на своїй поверхні, який може виглядати ось таким чином.
Звичайно, вони не виглядають так.
Я просто намалював їх таким чином, як Y і трикутники, щоб ви змогли побачити, як вони відповідають за формою.
Коли ці двоє поєднуються - я покажу як це виглядає
Отже, це бактерія.
А це патоген.
І так само все відбувається з вірусами чи з іншими організмами.
В наступних відео ми побачимо як ці організми можуть мати й інші молекули, що спонукають фагоцити до атаки.
Після того, як вони поєднались - це моя бактерія, патоген, який вступив в атаку
І тепер вони зв'язані Рецептори фагоцита спрацювали.
Цей фагоцит починає поглинати - він захоплює цей патоген.
І ці два кінці поступово зімкнуться.
І я й далі зображатиму ядро в іншому кольорі, щоб ми розуміли, що воно не бере участь в фагоцитозі, і відрізняли його від чужорідного організму Але потім, коли кінці зімкнуться, як це виглядатиме?
Тоді фагоцит цілком поглине бактерію.
Вона буде в клітині.
А значить, тепер клітина - після того, як кінці зімкнулись і їхні мембрани злились, бактерія тепер буде в своїй власній маленькій мембранній бульбашці, у власній невеликій порожнині.
Отже, це патоген, бактерія в цьому випадку, але з іншими організмами фагоцитоз відбувається ідентично за способом поглинання.
Якщо б був вірус або якийсь вид чужорідного білку або чужорідна молекула, інколи таке трапляється і не з чужорідними об'єктами.
Вони можуть атакувати вмираючі молекули, навіть, не чужорідні, а просто ті, які мають зникнути
Але зараз ми сфокусуємось на імунній системі, та на чужорідних об'єктах.
Отже, ця мембрана повністю зіллється та охопить цю клітину.
Звичайно, в неї були рецептори, і невідомо, чи вони досі там.
Тим часом, намалюймо їх, щоб ви побачили, що та частина - це та частина.
Але коли її повністю поглинули її називають фагосомою, ось це - фагосома на якій дійсно є бульбашка, яка містить чужорідну частину, від якої ви хочете позбутись.
Тоді інші рідини або бульбашки, які вміщують такі об'єкти, я зображу їх в іншому кольорі містять речі, які можуть з'їсти ці фагосоми, тобто, це бульбашка, яка містить лізоцим, і реактивні види кисню.
Якщо вона вступить в контакт з практично будь-якою біологічною сполукою, це може спричинити пошкодження.
Але, коли патоген повністю огорнутий всередині клітини, ця маленька обгортка огорне його, і завантажить весь його вміст в фагосому, в бульбашку, яка і знищить його.
Вона фактично перетравлює його.
Отже, очевидно, що першорядна роль - це прибрати його з дороги та знешкодити.
А другорядне завдання - я коротко розповім але ми розглянемо цей процес в наступних відео.
Вона розбиває патоген.
Я хочу зберегти відповідність кольорів.
Чужорідна клітина розділена на складові білки та інші молекули.
Після цього фагоцит бере частину цих молекул, сукупність білків. і виводить їх з ладу.
Білки - це послідовність амінокислот.
Зазвичай, коли люди говорять "протеїни", вони мають на увазі довгу послідовність амінокислот.
Коли люди говорять про коротку послідовність амінокислот, чи білки, які значно розпались, вони називають їх пептидний ланцюжок.
Пептидний ланцюжок - коротший ланцюг амінокислот.
Отже, фагоцит візьме кілька пептидних ланцюжків, кілька частин від об'єктів, які щойно знищив і додасть їх до інших білків.
Отже, він візьме, мабуть, тільки маленьку частинку бактерії, додасть її до іншого білка (я намалюю його рожевим), і додасть її до іншого білка який називається Головний комплекс гістосумісності - і в випадку з фагоцитами це буде головний комплекс гістосумісності другого типу.
Дуже довгий вираз, але ми часто стикатимемося з ним.
Абревіатура англійською - MHC
Це білок, який зв'язаний з пептидом, який був чимось типу відходів чи продуктів розпаду цього захопленого патогена, а фагоцит потім розмістить його на своїй мембрані.
Ця комбінація - комплекс MHC в цьому випадку - це MHC ІІ протеїн, або ГКГ другого типу.
В майбутньому, ми поговоримо про тип І.
І причиною, чому я проходжу через складне пояснення цього процесу - ми позбулись від патогена та вбили її.
Чому мене хвилює, що відбувається з пептидами?
Тому що це важливий момент нашої імунної системи, тому що ми побачимо інші її специфічні складові.
Запам'ятайте, все це є неспецифічним.
Фагоцит щойно сказав, що це загарбник.
Він не знає типу загарбника.
Він просто каже, дайте мені його зв'язати та вбити. це одна з тих речей, які чужі для мого тіла. і він вбиває його, але тепер він залишає його на своїй поверхні і тепер специфічні частки, частки, які насправді мають пам'ять та атакують специфічні речовини, можуть сказати:
Фагоците, Ви щось вбили.
Давайте подивимось, чи в мене є якась специфічна реакція на цей патоген."
Багато фагоцитів ще називають антиген-презентуючі клітини
Я називав це патогеном.
Антиген, фактично, можна розглядати як білок, або як пептидний ланцюжок, з яким доводиться мати справу в імунній системі.
В специфічній імунній системі
І розповім про неї пізніше, Я зроблю ціле відео про антигени та антитіла, але зараз можете просто уявити пептидний ланцюжок пептидний ланцюжок.
Антиген - це просто білок, або частина білка.
І він презентує антиген на своїй поверхні, який може пізніше можуть використати інші частини
Отже, існує багато, багато типів фагоцитів.
Хочу сказати, щоб ви не лякались коли ви побачите різні види фагоцитів.
Розгляньмо деякі з них. наприклад, нейтрофіли.
Це найпоширеніший вид фагоцитів.
Вони реагують найшвидше та є найчисельнішими.
Отже, добираються до місця запалення дуже швидко. швидкі та численні.
Фагоцити не обов'язково вбивають саме таким чином.
Я маю на увазі, що вони називаються фагоцити, бо вони поглинають таким чином, але в наступних відео ми поговоримо про інші способи якими вони можуть виділяти хімічні речовини або ДНК сітки щоб ловити патогени, але нейрофіли швидкі та численні.
Крім того, існують макрофаги, які найгнучкіші, виконують важкі захоплення, але також належать до фагоцитів.
А ще є деревоподібні (дендритні) клітини.
Коли вперше бачиш слово "дендритні", здається, що вони можуть мати відношення до дендритної чи нервової системи?
Але ні, у них нічого спільного з нервовою системою.
Вони трохи нагадують нейрони, але вони не беруть участі в нервовій системі.
І вони претендують на роль найкращих активаторів специфічної імунної системи, про яку ми поговоримо в наступних відео.
В будь якому випадку на цьому варто закінчити, а про все це ми поговоримо в наступних відео.
Доброго дня я Джон Грін.
Це Інтинсивний курс Світової Історії і сьогодні ми обговорюватимемо торгівлю в Індійському океані.
Мій глобус породив глобус.
Ми вивчаємо дещо нову школу історії сьогодні ми будемо говорити про систему. Замість певних особистостей чи нудних династій.
Ні Стен не такий вид династії.
Так такий вид династій.
Багато уроків світової історії досі зосереджені на людях які носили смішні капелюхи і як їхні безглузді вчинки впливали на наше життя,
Доки цікаво і смішно звертати увагу, наприклад, на те,що французкий король Карл VI вірив, що він скляний ми бездумно зосередились на діях людей в смішних капелюхах, які керували нами забуваємо, що ми також творимо історію
Містер Грин, Містер Грин!
А справді Карл VI думав, що він скляний?
Так, але сьогодні ми будемо говорити про торгівлю в Індійському океані. І це буде цікаво, я обіцяю
Будь уважний І ще, ніяких капелюхів!
Це класний кабінет, а не пляжна вечірка Трумана Капоте ( Весела музика )
Індійсько-океанський торговий шлях був схожий на Шовковий шлях, Це була торгівельна мережа, що з'єднувала людей, які мали товари, з людьми, які готові платити за них.
Як і Шовковий шлях -- це не одна дорога Було багато Індійсько-океанських торгівельних шляхів, які поєднували різні портові міста в Індійському басейні, включаючи Занзібар, Могадишо, Ормуз і Кантон.
Між іншим, перед тим. як ви почнете критикувати мою вимову, будь ласка, запам'ятайте, що ця неправильна вимова -- це моя фішка!
Я це робив ще з першої серії і ніхто не помітив.
Перепрошую. Зірвався.
Індійсько-океанський торговий шлях був більший. багатший і включав більше розмаїття купців, ніж Шовковий шлях Але був менш відомий, тому що не мав надзвичайно цікавої назви
Стене. твоя думка про це?
Може Нептунова Мережа?
Ні.
Мокра мережа?
Ні, ну це точно не те
Сексуальні морскі шляхи Південої Азії?
Ні, мені це занадто складно вимовляти.
Мансунський ринок!
Дякую, Даніко.
І тепер тиранія дат.
У 700 роки н.е. існував вище згаданий Мансунський ринок він сильно розвинувся десь між 1000-1200 роками н.е.
Він трохи занепав під час Монгольського Миру коли наземні шляхи стали доступними і безпечними завдяки: Монголам
Індійсько-океанський торговий шлях знову піднявся в 14-му і 15-му століттях.
Отже, хто ж торгував?
Суахілінські портові міста, Ісламська імперія на Близькому Сході,
Індія, Китай, Південно-східна Азія, але не Європа, що й пояснює причину маловідомості Мансонського ринку. давай подумаємо
Якщо ти живеш в Китаї і тобі потрібна слонова кістка, щоб зробити ручку для меча ти змушений її купити тому, що слони живуть тільки в Індії і Африці.
І ще одна з причин виникнення Індійсько-океанського торгового шляху є великий вибір ресурсів і велика потреба в імпорті від слонової кістки до дерева, від книжок до зерна
Найголовніша причина -- це вітер.
Індійський Океан має особливі, так звані, мусонські вітри
Як правило, ви чуєте про мусони в контексті дощу в Індії Але замість того, щоб думати про мусони як про дощ уявіть, що це вітер, який приносить дощовий сезон
Хорошим є те, що сезони змінюються регулярно і так само приходять мусонські вітри
Були б ви солдатом, ви могли б розраховувати, що вітри пересунуть вас за Африки в Індію, якби ви вирушали між Квітнем та Вереснем і тим, що перенесе вас назад в Африку якщо ви вирушите між Листопадом та Лютим.
До того ж, ці вітри були такими очікуваними, що морські подорожуючі створювали списки кращих часів для відправлення на тиждень а часом навіть на день.
Передбачувані вітри були причиною для менш ризикованої торгівлі, як колись, коли єдиною силою для кораблів були вітрила та веслярі.
Ваш вантаж не може прибути вчасно або він може зіпсуватись і ви помрете, всі варіанти погані для здоров'я глобальної економічної торгівлі
Але передбачувані вітри означали менший ризик що означало дешевшу торгівлю що значило більше торгівлі. що значило, що більше людей мали класні ручки для мечів.
Дякую.
Гаразд, є ще кілька граней Індійської торгівлі, які варто згадати.
По-перше, торгівля в Індійському океані впровадило набагато більше людей ніж брало участь в торгівлі в Великому шовковому шляху.
Там було багато євреїв, людей з Африки та Малазії, Індії, Китаю, кожен з яких створювали торговельні спільнот, де вони б виступали в ролі посередників намагаючись продати щось за більшу ціну ніж придбали і намагаючись знайти нові речі, щоб купити і продати пізніше.
Незважаючи на різноманітність в більшості частинах, особливо в західній половині індійського океану в торгівлі домінували мусульманські купці.
Чому? в основному через те, що в них були кошти, що будувати кораблі.
Хоча ми побачимо в 15-му столітті, що Китайська держава змінила цей баланс.
До речі, варто підмітити, що коли я кажу,
"в торгівлі домінували мусульманські купці. " наголос повинен бути на купцях а не мусульманах або домінували.
Як я вже підмітив, ми звикли думати, що країни та держави і люди в кумедних капелюхах що правили світом є справжньою рушійною силою в історії, але це не так.
В індійському океані, умови торгівлі були встановлені купцями та вимогами ринку, а не примхам політичних лідерів.
Саморегулюючий характер цієї торгівлі був чудовий і в значній мірі безпрецедентним.
Я маю на увазі, що найкрутіше за винятком кількох піратів, торгівля була мирною.
Найкращою частиною тих 700-та років було те, що кораблі купців вільно плавали без потреби в захисті від військово-морських флотів.
Незважаючи на те, що серед непотребу в продаж шли і дуже цінні речі.
Розмовно кажучи.
Гаразд, тепер ми повинні відкрити лист .
Магія.
Сьогодні в відкритому листі, для подальшого обговорення стосунків між купцями та дворянами ми збираємося відправитися углиб країни Кашмір де Кота Рані був правителем до 1339 року.
Я люблю цю історію.
Але спочатку дізнаємось що в секретній комірці.
Це взривалки.
Стен, ти просиш мене пожартувати на тему діареї, так от я вище цього.
Однак я порадую тебе своїм соло.
(звук іграшки) Дорога Кота Рані, У вас було доволі дивовижне життя.
Коли ви були дитиною вас викрав дворянин, який замаскував свою армію в купців.
Тоді ви були змушені одружитись своїм викрадачем, який правив Кашміром, а тоді він помер.
І ти стала правителем і в тебе добре виходило і все було круто і ви лише покращували все для своїх синів, але тоді приходить ще якийсь чоловік і вирішує взяти вас в жони і змушує вас зробити це нападаючи на вас.
І що ви робите?
Одразу після другого весілля ви вбиваєте себе ріжучи свій живіт і пропонуючи свій кишечник новому чоловікову як весільний подарунок.
Ні, Стен, я не хочу цього казати, але я повинен.
Він взяв її кишки.
Вибачте.
Все це тому, що твій батько привітав армію у своєму будинку думаючи що то купці.
З найкращими побажаннями Джон Грін.
Отже, тепер ви б не впустили армію чи дворянина в свій будинок але всі вітають купців як королів.
Найкраще в морській торгівлі є те, що ви можете торгувати великими речима, як от бавовняна тканина, продукти харчування та деревини що все це занадто важко для верблюда або мула.
Вперше, ми бачимо початок чогось хорошого та масового замість розкішних товарів як шовк для еліти.
Деревина, наприклад, використовується для будівництва. і це ще не все.
Проте, коли вона стає дешевше завдяки торгівлі раптом більше людей може мати кращі будинки.
Велика частина деревини, яка була поставляється в Monsoon Marketplace прийшла з Африки, що є свого роду символічним.
Африка виробляє багато сировини як шкури тварин і шкіри і слонової кістки і золота.
Міста-держави Суахілі імпортували готові вироби таких як шовк і фарфор з Китаю і бавовняної тканини з Індії.
Спеції та харчові продукти, як рис були відправлені з Південно-Східної Азії і особливо Шрі-Ланка, де чорний перець був основним експортом і ісламський світ постачав все від кави до книг та зброї.
Це було не тільки продукти, які зробили їх шлях навколо східної півкулі дякуючи Індійському океану.
Також, технологія.
Як магнетичний компас, що була вкрай важливо якщо тобі цікаво куди ти йдеш, прийшов з Китаю.
Мусульманські моряки популяризували астролябія що допомогло легше орієнтуватись в зірках.
Човни з використанням руля були легші в управлінні. так що технологія швидко поширилася по всьому Monsoon Marketplace.
Ісламський світ також виробляв трикутний парус що став дуже важливим бо це дозволяло кораблям плисти проти вітру.
Це означало, що досвідчений екіпаж міг проплисти океан навіть якщо в них не було сильного попутного вітру.
Як і у випадку з Шовковим шляхом, ідеї також були і в Monsoon Marketplace.
Наприклад сьогодні, все більше мусульман живуть в Індонезії, ніж в будь-якій іншій країні.
І так, я знаю, Індонезія має більш 2 острови
Це не в масштаб, очевидно.
Знаючи, що ви вже дізналися про зростання ісламу і поширення торгівлі, вас не здивує, коли ви дізнаєтесь що іслам поширився в Індонезію
Після 1200-х років, регіон, який які раніше були під сильним впливом індійських релігій індуїзму і буддизму цей храм,наприклад ставав все більш Ісламським тому правителі і еліта прийняли релігію щоб вони могли мати релігійні а також економічні зв'язки з людьми з якими вони торгують.
Перехід більшості регіону до ісламу де вона продовжує процвітати Сьогодні це дуже велика справа.
Але іслам не поширився настільки ж ефективно, в Таїланд, Лаос, Камбоджа або В'єтнам, тому що вони були центрами торгівлі.
How do you become a center of trade?
Що ж, давайте зближемо тут в Малаккській протоці.
Ця точка могла б стати центром торгівлі.
Будь-яке місто, який контролювало протоку могло зупинити корабель від проходження через нього.
Це саме те, що відбулося до такої міри, що потужний торговець держава Srivijaya встала на Суматрі.
Деякий час, Srivijaya домінують торгівлі в регіоні Тому що так багато кораблів пройшли через Малаккську протоку до Китаю.
Але як ми побачимо в наступному епізоді. що ця торгівля різко знизилася в 15-м столітті а разом з ним так само Srivijaya.
Це піднімає ключовий момент про торгівлю в Індійському океані яка є те, що це було необхідно для створення деяких міст-держав як Srivijaya і місто держава на узбережжі Суахілі
Без торгівлі, ті місця, не існували б не кажучи вже про багатство і благополуччя.
Торг був величезним джерелом багатства цих міст тому вони могли отримувати податкові кошти через імпортні і експортні мита або портові збори.
Факт того, що вони більше не могутні показує що торгівля може бути досить слабким фундаментом, на якому можна збудувати політику, хоч і маленьку.
Існує багато причин для цього, як високі податки можуть мотивувати торговців йти іншими шляхами а основний такий: залежність від торгівлі робить вас особливо уразливим на вершині та в прогинах в світовій економіці.
Спадщина торгового царства в Південно-Східній Азії все ще жива а також в Сінгапурі, наприклад.
Але один з головних уроків від міст які відмовилися або зазвичай є місто поблизу, що прагне зайняти твоє місце і рада запропонувати нижчі податки
Це майже як якщо торговці вирішують куди йдуть люди в кумедних каппелюхах а не навпаки.
Дякую за перегляд.
Побачимось наступного тижня.
ГЛАВА 12 Сусіди Brute
Іноді мені доводилося супутником в моїй риболовлі, який прийшов через село до мого дому з іншого боку міста, і лову обід стільки соціальних вправи, як їдять його.
Відлюдник.
Цікаво, що світ зараз.
Я не чув так багато, як сарани солодший папороть ці три години.
Голуби всі сплять на їх сідала - не тремтіти від них.
Був полудень, що фермер ріг який звучав з-за лісу прямо зараз?
Руки, які надходять в вареної яловичини сіль і сидру та індійського хліба.
Чому чоловіки так себе турбуватися?
Той, хто не їсть, не повинні працювати.
Цікаво, скільки вони зібрали.
Хто б жити там, де тіло не може думати за гавкіт бозі?
І ах, домашнє господарство! зберегти яскраві диявола двері ручки, а обшукувати його ванни цей світлий день!
Краще не тримати вдома.
Скажімо, деякі дупло дерева, а потім на ранок дзвінки і обідів!
Тільки дятел розмов.
О, вони рояться, сонце занадто жарко там вони народилися занадто далеко в житті для мене.
У мене є вода з джерела, і буханець чорного хліба на полиці .-- Чу!
Я чую шелест листя.
Це деякі погано годували селі собака поступаючись інстинкту погоні? або втратили свиня яка, як кажуть, у цих лісах, чиї треки я побачив після дощу?
Вона приходить на швидко, мій sumachs і sweetbriers тремтіти .-- Ех, пане поет, це Вас?
Як вам подобається світ сьогодні?
Поет.
Дивіться ці хмари, як вони висять!
Це найкраще, що я бачив на- день.
Там немає нічого подібного в стародавні картини, нічого подібного в чужих краях - якщо коли ми були біля берегів Іспанії.
That'sa істинної середземноморської небо.
Я думав, як я вже собі на життя, щоб отримати, і нічого не їв сьогодні, я пішов би- риболовлі.
Ось справжня промисловості для поетів.
Це тільки в галузі торгівлі я дізнався.
Ну, давайте разом.
Відлюдник.
Я не можу чинити опір.
Мій чорний хліб скоро зникне.
Я піду з вами з задоволенням скоро, але я просто заключній серйозні роздуми.
Я думаю, що я в кінці його.
Залиште мене у спокої, то, на деякий час.
Але, що ми не може бути відкладено, ви будете копати приманка тим часом.
Angleworms рідко повинні бути виконані з в цих місцях, де грунт ніколи не було відгодовували з гноєм; гонки майже зникли.
Спорт копати приманку майже рівної ловити рибу, коли апетит людини не занадто сильно, і це ви, можливо, всіх до себе сьогодні.
Я б порадив вам встановити в лопату вниз он серед арахіс, де ви бачите johnswort розмахувати.
Я думаю, що я можу гарантувати вам одне хробака кожні три дерну вас з'явитися, якщо ви подивитеся добре серед коріння трави, як якщо б ви були прополка.
Або, якщо ви хочете йти далі, він не буде нерозумно, бо я знайшов Збільшення справедливою приманки, щоб бути майже як квадрати відстаней.
Самітник поодинці.
Покажіть мені, де я був?
Мені здається я був майже в цій системі розум, світ валялися під цим кутом.
Чи повинен я потрапити в рай чи риболовля?
Якщо я найближчим часом має довести цю медитацію для досягнення мети, буде ще один привід так солодко бути можуть запропонувати?
Я був так близько вирішуються в суть речей, як і завжди я був у моєму житті.
Я боюся, мої думки не повернеться до мене.
Якби це ні до чого хорошого, я б свисток для них.
Коли вони роблять нам пропозицію, розумно говорити, що ми будемо думати про це?
Мої думки не залишили шляху, і я не можу знайти дорогу.
Що ж я мав на увазі?
Це було дуже туманним днем.
Я просто намагаюся ці три пропозиції
Confut-см, вони можуть принести, що держава про знову.
Я не знаю, чи було це звалища або подає надії екстазу.
Доповідна записка Там ніколи не буває, але одна можливість роду.
Поет.
Як зараз, Пустельник, це занадто рано?
У мене є тільки тринадцять цілому ті, у яких кілька недосконалі або низькорослі; але вони будуть робити для меншого смажити, вони не приховати гак так багато.
Ті села хробаків досить занадто великий; чистильник може зробити їжу з одного без пошук рожні.
Відлюдник.
Ну, так давайте бути вимкнений.
Там хороша спорту там, якщо вода буде не дуже висока.
Чому саме ці об'єкти, які ми от зробити світ?
Чому людина саме ці види тварин для своїх сусідів, як якщо б нічого, але миша могла б заповнити цю щілину?
Я підозрюю, що Pilpay & Ко поставили тварин на їх найбільш ефективного використання, бо всі вони в'ючних тварин, в певному сенсі, змушували виконувати якусь частину наших думок.
Мишей, які переслідували мого будинку не були поширені з них, які, як стверджується, був введений в країні, а й диких рідної вигляд не знайдений у селі.
Я послав одного до відрізняється натураліст, і це його цікавило багато що.
Коли мені було будівля, один з них мав своє гніздо під будинком, а до я закладений другий поверх, а замітаємо стружки, вийшов би на регулярній основі на обід час і підібрати крихти біля моїх ніг.
Це, мабуть, ніколи не бачив людини раніше, і незабаром стало добре знайомі, і працюватиме над моєю взуття та мій одяг.
Він міг би легко піднятися боку кімнати короткими імпульсами, як білка, які він нагадував у своїх рухах.
Нарешті, як я нахилився ліктем на лавці в один прекрасний день, він підбіг мій одяг, і а мене за рукав, і кругом паперу, який тримав мене за обідом, в той час як я продовжував Останній близько, і ухилився і грав у bopeep з ним, і коли я, нарешті, відбулося ще шматочок сиру між моїм великим пальцем і пальців, він прийшов і гриз її, сидячи в моїй руці, і потім очищати своє обличчя і лапи, як муха, і пішов.
Фібі незабаром побудований в моєму сараї, і перебір для захисту в сосну котрий росла проти будинку.
У червні куріпка (Tetrao umbellus), який так скромно птах, на чолі її виводок минуле мої вікна, з лісу в тилу, щоб перед моїм будинком, кудкудакання і закликаючи до них, як курка, і у всіх її поведінка довівши собі курку з лісу.
Молодий раптом розходяться по свій підхід, по сигналу від матері, так як якщо вихор пронісся їх, і вони так точно нагадують сухе листя і гілок, що багато мандрівник поставив ногою в розпал виводок, і почув шум старої птиці, коли вона полетіла, і її тривожні дзвінки і нявкання, і не бачили її слід їй крила, щоб залучити його уваги, не підозрюючи їх околиці.
Батько іноді рулон і крутитися навколо, перш ніж в такому дезабілье, що
Ви не можете, на кілька митей, виявлення яких істот він є.
Молодий присідати ще й плоскі, часто працює голови під лист, і розум тільки їх матері вказівками на відстані, і не буде ваш підхід робить їх запустити знову і зрадити себе.
Ви можете навіть наступити на них, або мати свій погляд на них протягом хвилини, без їх виявлення.
Я тримав їх у моїй долоні в такий час, і до цих пір їх цікавить тільки, слухняний їхня мати і їхній інстинкт, було присісти там без страху і тремтіння.
Так прекрасний цей інстинкт, що одного разу, коли я поклав їх на листя знову, і один випадково впав на бік, було виявлено з іншими точно так само положення десять хвилин після цього.
Вони не є, як недосвідчений молодий більшості птахів, але досконаліше розроблені та скоростиглий, ніж навіть кури.
Дивно дорослі ще безневинне вираження їх відкритими і безтурботним очей дуже запам'ятовується.
Всі розвідки здається, відображені в них.
Вони припускають не тільки чистоту дитинстві, але мудрість пояснюється досвід.
Такі очі не народився, коли птах була, але ровесника з неба воно відображає.
Лісах не дають інший такий дорогоцінний камінь. Мандрівник не часто дивляться на такі Прозора добре.
Неосвічений або необережного спортсмена часто стріляє батька в такий час, і
Листя цих безневинних, щоб стати жертвою деяких Скрадливий звір або птах, або поступово змішатися з гниле листя якого вони так сильно нагадують.
Кажуть, що коли вилупився на курку вони будуть прямо розходяться по деяким тривоги, і так губляться, тому що вони ніколи не чули заклик матері, яка збирає їх знову.
Це були мої кури й кури.
Дивно, як багато істот живуть дикі та вільні, хоча секрет в лісі, і як і раніше підтримувати себе в околиці міста, підозрюваний мисливців тільки.
Як відставку видра вдається тут жити!
Він росте в чотири фути завдовжки, як великий, як Маленький хлопчик, можливо, не будь-яка людина отримує уявлення про нього.
Я раніше бачив єнота в лісі позаду, де мій будинок побудований, і ймовірно, все ще чув їх whinnering вночі.
Зазвичай я відпочивав годину-дві на тіні опівдні, після посадки, і з'їв мій обід, і читати мало-джерела, який був джерелом болото і струмок, сочиться з-під пагорба Брістер, за півмилі від мого поля.
Підхід до цього був через послідовність убування трав'янистих западини, повний молодих сосен смолу, у великих дерева близько болота.
Там, в дуже відокремленому і затіненому місці, під розлогою білої сосни, не було ще чистою, твердою меч, щоб сидіти.
Я викопав навесні і зробив добре чітких сірої води, де я міг би вичерпувати відро без охопили її, і туди я пішов на ці цілі майже кожен день в середині літа, коли ставок був теплим.
Туди теж вальдшнеп привів її виводок, щоб досліджувати бруд для хробаків, але літати фут над ними берегом, у той час вони побігли в загін внизу, але врешті-решт, шпигунство мене, вона залишить її молодий і коло кругом мене, все ближче і ближче, поки протягом чотирьох-п'яти футів, роблячи вигляд, зламаний крила і ноги, щоб привернути мою увагу, і отримати від неї молоді, які вже зайняли їх марш, зі слабким, жилавий їжу, один файл через болото, тому що вона спрямована.
Або я почув писк молодий, коли я не міг бачити батьків птиці.
Там теж горлиць сіл весною, або тремтіли від сук на сук м'якої білої сосни над головою, або червона білка, що біжить вниз найближчу сук, особливо знайомі й допитливі.
Вам потрібно тільки сидіти на місці достатньо довго, в деяких привабливим місцем у лісі, що всі його
Мешканці можуть проявляти себе з вами по черзі.
Я був свідком подій менш мирний характер.
Одного разу, коли я вийшов на мій дрова, або, скоріше, моя купа пнів, я помітив два великі мурахи, один червоний, інший набагато більше, близько половини дюйма довжиною, і чорний, відчайдушно борються один з одним.
Раз дістали вони ніколи не відпускати, але боровся і боровся і прокату на чіпів постійно.
Дивлячись далі, я був здивований, виявивши, що фішки були покриті таким комбатантів, що це не duellum, але Bellum, війна між двома расами мурах, червоний завжди виступають проти чорного, а часто і дві червоні з чорним.
Легіони цих мирмидонян охоплює всі горби і долини в моєму дерева дворі, і земля була вже всіяна мертвими і вмираючими, як червоний і чорний.
Це був єдиний бій, який я коли-небудь бачив, тільки поле бою я коли-небудь настав у той час як бій бушував, міжусобні війни, червоний республіканців на З одного боку, і чорними імперіалістам, з іншого.
На кожній стороні вони були залучені в смертельній сутичці, але без будь-якого шуму, що я можу чути, і людські солдати ніколи не воювали так рішуче.
Я дивився пару, яка була швидко заблокована один у одного в обіймах, в маленькому сонячному долині серед чіпів, в даний час опівдні готові боротися до заходу сонця, або життю вийшов.
Менше червоного чемпіон був закріплений себе як віце його супротивника фронт, і через усіх tumblings на цьому полі ні на мить перестав гризти на одній з його щупальця біля кореня, , Вже викликало інших їздити на борту, в той час сильний чорний пунктирні його з боку в бік, і, як я побачив на дивлячись ближче, вже позбавили його кілька його членів.
Вони билися з великим завзяттям, ніж бульдоги.
Ні проявляється мірою схильність до відступу.
Було очевидно, що їхній бойовий клич був "перемогти або вмерти".
У той же час там з'явився один червоний мураха на схилі цієї долини, Очевидно сповнені азарту, які або були відправлені його ворог, або ще не брав участь у бою; ймовірно, Останній, тому що він втратив жоден з його кінцівок, мати якого звинуватили його повернутися з свій щит чи на нього.
Або мабуть він був деякий Ахілла, який харчується гнів його на частини, а тепер приходять , Щоб помститися або врятувати його Патрокл.
Він бачив цей нерівний бій здалеку - для чорних були майже в два рази більше червоний - він підійшов з швидкими темпами, поки він стояв насторожі в півдюйма з бійців, а потім, спостерігаючи, як його можливість, він схопився на чорний воїн, і почав свою діяльність близько Корінь його права нога план, залишаючи ворогові, щоб вибрати серед своїх членів, і так було три об'єдналися для життя, наче
Новий вид тяжіння був винайдений, які ставлять всі інші замки і цементи для сором.
Я б не ставив запитання до цього часу, щоб виявити, що у них були відповідні музичні смуг, розміщених на деяких видатних чіп, і грати їх національні кондиціювання в той час як, збуджують повільно і підбадьорити вмираючого комбатантів.
Я сам був трохи схвильований навіть якщо б вони були чоловіками.
Чим більше ви думаєте про це, тим менше різниця.
І, звичайно, немає боротьби, записані в історії Конкорда, принаймні, якщо В історії Америки, який буде витримувати порівняння з моменту цього, будь то для числа зайнятих у ній, або за патріотизм і героїзм, проявлені.
Для чисел і для бійні було Аустерліц або Дрезден.
Concord Fight!
Два вбитих патріотів "стороні, і Лютер Бланшар поранених!
Чому тут кожен мураха Buttrick - "Пожежа!
Заради Божий вогонь! "- І тисячі загальних
Доля Девіс і Hosmer.
Існував не один найманець там.
Я не сумніваюся, що це було принципі вони боролися за, стільки, скільки наші предки, і не уникати три копійки податку на чай, і результати цієї битви будуть як важливий і пам'ятний тим, кого вона проблеми, як у битва при Банкер Хілл, принаймні.
Я взяв чіп, на якому у мене є три особливості описаного були бореться, приніс його в мій будинок, і помістив його під склянку на моєму вікна підвіконня, щоб бачити проблеми.
Холдинг мікроскоп для першої згаданої мураха червоний, я побачив, що, хоча він був старанно гризти біля ніг переднього свого ворога, маючи розірвав свої залишилися щуп, його власна груди були все відторгається, піддаючи те, що життєво важливі органи у нього там, щоб пасти чорний воїн, чия нагрудним мабуть занадто товста для нього, щоб пробити, і темні карбункули очі сяяли страждальця лютістю, таких як війна тільки міг порушити.
Вони боролися за півгодини більше під склянку, і коли я подивився ще раз чорний солдат розірвала голови своїх ворогів з їх тіл, і до цих пір життя глави висіли по обидві сторони його, як страшний трофей в сідлі, цибулю, все ще мабуть, твердо закріплені в якості коли-небудь, і він старався з усіх сил зі слабкими, будучи без щупальцями і з тільки залишки ногу, і я не знаю скільки інших ран, позбавити себе з них, які в довжину, через півгодини
Я підняв скло, і він відправився за підвіконні в тому, що каліка держави.
Будь він, нарешті, вижив, що війна, і провів решту своїх днів у деяких
Готель Інвалідів, я не знаю, але я думав, що його промисловість не буде коштувала надалі.
Я ніколи не дізналися, яка партія перемогла, ні причиною війни, але я відчував, для Інші в цей день, як ніби я мав мої почуття збуджені і боронують засвідчення боротьби, лють і різанини, від людини битви перед моїми дверима.
Кербі і Спенс повідомляють нам, що битви мурах вже давно відзначали і дата їх записав, хоча вони говорять, що Хубер є єдиним сучасним автором, який з'являється що він був свідком їх.
"Еней Сильвий", кажуть вони, "після надання дуже непрямі рахунок одного оскаржується з великим завзяттям на великих і малих видів на стовбурі груші дерево ", додає, що" ця акція була воював в понтифікату Євгена По-четверте, у присутності Pistoriensis Миколая, видатний юрист, який пов'язаних всю історію битви з найбільшою вірність ".
Аналогічна взаємодія між великим і малим мурах реєструється Олаф Магнус, в які маленькі, будучи переможцем, як кажуть, похований тіла своїх власних солдатів, але залишив у їхніх ворогів гігантської жертвою птахів.
Ця подія відбулася до вигнання тирана Christiern
Другий з Швеції.
Бій, який я бачив відбулася в головування Полк, за п'ять років до проходження Втікач-Slave Білла Вебстера.
Багато сіл Бозе, придатним лише для звичайно брудом черепаху в погребі постачання продовольством, хизувалися його важких кварталів лісу, без відома свого господаря, і безуспішно пахло на старих норах лисиця і дірок бабаків; призвело випадково деякі невеликі текущ. які спритно різьбові дерево, і, можливо, досі надихають природні терор в його мешканці, - тепер далеко позаду своїх Керівництво, як гавкіт собачий бика в бік невеликі білки який treed себе для перевірки, то риссю геть, вигин чагарники з його вагою, уявляючи, що він перебуває на треку деяких бродячих член jerbilla сім'ї.
Якось я був здивований, побачивши кішку ходити по кам'янистому березі ставка, так як вони рідко бродити так далеко від дому.
Здивування було взаємним.
Проте більшість домашньої кішки, яка лягла на килим всі її дні, мабуть вельми будинку в лісі, і, за її хитрою і непомітний поведінки, доводить собі більше рідний там, ніж регулярні жителів.
Одного разу, коли berrying, я зустрівся з кішку з маленькими кошенятами в лісі, зовсім дикі, і всі вони, як і їх мати, їх резервне копіювання і були жорстоко плювати на мене.
Кілька років тому я жив у лісі було те, що називалося "крилатого кота" в одній з ферм будинків у Лінкольн найближчий ставок, г-н Гілян Бейкера.
Коли я подзвонив, щоб побачити її в червні 1842 вона пішла на полювання в ліс, як і її звичка (я не впевнений, чи було це чоловік чи жінка, і тому використовуйте частіше займенника), але господиня сказала мені, що вона вступив в околиці трохи більше, ніж роком раніше, у квітні, і був нарешті взяв у свої будинки; що вона була темного коричнево-сірого кольору, з біла пляма на горлі, і білі ноги, і мав великий пухнастий хвіст, як лисиця; що в зимове хутро густий і виріс зниженою уздовж її сторін, утворюючи смуги десять чи дванадцять дюймів у довжину і два з половиною завширшки і під підборіддям, як муфта, верхня частина вільно, під поплутаними, як повсть, а навесні ці придатки висадили.
Вони дали мені пару її "крил", які я всидіти на місці.
Існує не поява мембрани про них.
Деякі думали, що це було частиною білка-летяга або інші дикі тварини, які не неможливо, так як, на думку натуралістів, плідних гібридів були підготовлені
Об'єднання кішки куниця і вітчизняних.
Це був би правильний вид кішки для мене тримати, якби я тримав такі є; для того, чому не повинні кішка поета бути крилатою, а також його коня?
Восени гагара (Colymbus glacialis) прийшов, як завжди, до линьки і купатися в ставок, що робить кільце лісу з його диким сміхом, перш ніж я підвівся.
На слух його приїзду всі стану-гребля спортсмени перебувають у стані готовності, в концертах і на пішки, два на два і три на три, з патентними гвинтівки і конічні кулі і шпигунські окуляри.
Вони приходять шарудить по лісі, як осіннє листя, принаймні десять чоловік на один гагара.
Деякі станції самі по цей бік ставка, деякі на тому, що для бідних птахів не може бути всюдисущим, якщо він пірнати тут він повинен прийти туди.
Але тепер роду піднімається жовтня вітру, шелест листя, плескіт поверхні води, так що не гагари можна почути або побачити, хоча його ворогів розгортки Ставок з шпигун-окуляри, і зробити лісі звучать з їх розрядами.
Хвилі щедро підйом і тире сердито, прийнявши сторону всіх водоплавних птахів, і наші спортсмени повинні відступити в місто і магазин і незавершених робіт.
Але вони були занадто часто успішно.
Коли я прийшов, щоб отримати відро води рано вранці я часто бачив цей величний
Птах парусного з моєї бухти протягом декількох стрижнів.
Якби я намагався обігнати його в човен, щоб бачити, як він буде маневрувати, він пірнала і бути повністю втрачені, так що я не відкрив його знову, іноді, до другої половини дня.
Але я був більш ніж відповідає його на поверхню.
Він зазвичай пішов у дощ.
Як я був дитячий уздовж північного берега однієї дуже спокійною жовтня другий половині дня, для таких днів Особливо вони розташовуються на озерах, як і молочаю вниз, подивившись в
Даремно над ставком для гагари, раптом один, вітрильний спорт від берега до середини кілька стрижнів переді мною, створеної його дикий сміх і видав себе.
Я переслідував з веслом, і він пірнув, але , Коли він прийшов, я був ближче, ніж раніше.
Він пірнув знову, але я прорахувався напрямку він візьме, і ми були п'ятдесят стрижнів відособлено, коли він прийшов до поверхні на цей раз, тому що я допоміг розширити інтервалу, і знову він сміявся довго і голосно, і з більшими підставами, ніж раніше.
Він маневрував так вправно, що я не міг отримати в півдюжини стрижні з нього.
Кожен раз, коли він прийшов до поверхні, повертаючи голову з боку в бік, він холоднокровно опитаних води і землі, і, мабуть, вибрав свій шлях, щоб він можуть виникнути де не було широкого водний простір і в найбільшому видаленні від човна.
Було дивно, як швидко він зважився і поклав його рішучість у виконання.
Він привів мене відразу до широкої частини ставка, і не може бути вигнаний з нього.
Поки він думав одне в голові, я старався, щоб його божественної думки в моїй.
Це був досить грі, грали на гладі ставка, чоловік проти гагари.
Раптом перевірки вашого противника зникає під дошки, і
Проблема полягає в розміщенні вашої найближчої до місця його знову з'явиться.
Іноді він приходив несподівано на протилежній стороні від мене, мабуть Минуло прямо під човном.
Так багатослівно він і так unweariable, що, коли він плавав дальній він негайно зануритися знову, тим не менше, і тоді не дотепності може божественного, де в глибоких ставка, під гладкою поверхнею, він міг би бути прискорення шляху, як риба, бо у нього був час і можливість відвідати нижній частині ставок у його глибокої частини.
Кажуть, що гагари були спіймані в Нью-Йорку озер вісімдесят футів під поверхні, з гачками набір для форелі - хоча Уолден глибше, ніж це.
Як здивований повинно бути риб, щоб побачити цей незграбний гість з іншої сфери прискорюючи шлях серед своїх школах!
Але він, здавалося, знаю його хід так само вірно, під водою і на поверхні, і плавала набагато швидше там.
Раз чи два я побачив брижі, де він наблизився до поверхні, просто покласти голову з на розвідку, і миттєво пірнув знову.
Я виявив, що це було так добре для мене, щоб відпочити на моєму весла і чекати його повторна поява, щоб прагнуть вирахувати, де він буде рости, тому що знову і знову, коли я рвалася очі над поверхнею в одну сторону, я б раптово вразило його неземної сміх позаду мене.
Але чому, після виведення стільки хитрощі, він незмінно видати себе момент він підійшов до того гучний сміх?
Не його білої грудей досить зрадити Його?
Він був дійсно нерозумно гагари, подумав я.
Я зазвичай чую плескіт води, коли він підійшов, і так само визначається його.
Але через годину він, здавалося, як свіжі, як і колись, пірнув, як охоче, і поплив ще далі, ніж на перший погляд.
Було дивно бачити, як спокійно він відплив з незворушним грудей, коли він вийшли на поверхню, робить всю роботу зі своїми перетинчастими лапами під ним.
Його звичайна записка була ця демонічний сміх, ще кілька, як у водоплавних птахів, але
Іноді, коли він відрікся мені найбільш успішно і придумати далеко, він вимовив протяжне виття неземної, ймовірно, більше схожа на вовка, ніж будь-яка птиця, як тоді, коли звір кладе свою морду землю і свідомо виє.
Це було його looning - можливо, самий дикий звук, який коли-небудь чув тут, що робить
Кільце лісу вздовж і впоперек.
Я прийшов до висновку, що він розсміявся у насмішку мої зусилля, впевнені у своїх власних ресурсів.
Хоча небо було до цього часу похмуро, ставок був так гладко, що я міг бачити, де він зламав поверхню, коли я не чув його.
Його білі груди, тиша в повітрі, і гладкість води були проти нього.
Нарешті, прийшовши на п'ятдесят стрижнів вимкнений, він промовив один з тих тривалих виє, як якщо б закликає бога гагар, щоб допомогти йому, і зараз вітер зі сходу і рифлена поверхню, і наповнив все повітря туманний дощ, і я був вражений, як ніби це молитва гагара відповів, і його бог був сердитий на мене, і тому я залишив його зникають далеко на бурхливій поверхні.
Для годин, восени днів, я спостерігав, качок майстерно лавірувати і труїти і потримайте середині ставка, недалеко від спортсмена; трюки, які вони будуть мати менше необхідності практики в Луїзіані рукавів річок.
Коли змушений піднятися вони іноді покружляти і більше ставок значну висоту, від якої вони могли б легко побачити на інших водоймах і Річка, як чорні цятки на небі, і, коли я думав, що вони поїхали туди давно, вони розташовуються на косою політ чверть милі на дальню частина яких залишилася вільною, але те, що поруч з безпекою вони отримали з вітрильного спорту в середині Уолден Я не знаю, якщо вони люблять його воду з тієї ж причини що я роблю. >
ГЛАВА 13 Новосілля
У жовтні я пішов-graping до річки луки, і завантажуються себе з кластерами дорожче за їхню красу і аромат, ніж на їжу.
Там теж, я захоплювався, хоча я і не збирався, журавлина, невеликі камені воскові,
Підвіски з лугових трав, перлинні і червоний, які фермер зриває з потворними граблі, залишаючи гладкий луг в клубок, необережно вимірювання їх бушель, а долар тільки і продає трофеї меди в Бостон і Нью-Йорку; призначено бути заклинило, щоб задовольнити смаки
Любителі природи там.
Так м'ясників граблі мови зубри з трави прерій, незалежно від розірвані і висячі рослини.
Блискучі плоди барбарису був також їжу для моїх очей просто, але я зібрав невеликий запас диких яблук для няньчитися, які власник і мандрівники береться до уваги.
Коли каштани дозріли я поклав половину бушель до зими.
Було дуже цікаво в цьому сезоні, щоб бродити то безмежне каштанового лісу
Лінкольн - тепер вони сплять довгого сну під залізниці - з мішком на моєму плече, і палицю, щоб відкрити борів з в мого боку, я не завжди чекати морозів, серед шелесту листя і голосно повчальні руді білки і сойки, якого половина споживаного горіхи я іноді вкрав, для борів якої вони були відібрані обов'язково містити звук з них.
Час від часу я підвівся і потиснув дерев.
Вони росли і за мій будинок, і одне велике дерево, яке майже затьмарила його, було, коли в квітка, букет, запашні всю округу, але білки і сойки отримали велику частину своїх фрукти; останні найближчі зграями рано вранці і збирати горіхи з борів, перш ніж вони впали, я відмовився від цих дерев до них і відвідав більш віддаленими ліси складаються цілком з каштана.
Ці горіхи, наскільки вони йшли, були хорошою заміною для хліба.
Багато інших замінники, можливо, буде знайдений.
Риття один день для fishworms, я виявив, арахісового (Apios Tuberosa) на своєму Рядок, картоплі аборигенів, свого роду казковий фрукт, який я почав засумніватися, якби я коли-небудь викопав і з'їв в дитинство, як я сказав, і не мріяли.
Я часто бачив його з пожмаканий червоний оксамитовий квітка підтримується стебел інші рослини, не знаючи, що це буде те ж саме.
Вирощування має майже знищили його.
Він має солодкуватий смак, так само, як у обмороженими картоплю, і я знайшов його краще, ніж варені смажені.
Цей бульба здавався слабким обіцянку природи до задньої її власних дітей і годувати їх просто тут в якийсь майбутній період.
У ці дні ситих телят і розмахуючи зернових полів цей скромний корінь, який був раз тотем індіанського племені, цілком забутий, або відомих тільки своїм цвітінням виноградної лози, але нехай дикої природи правління тут колись більше, і ніжний і розкішний англійська зерна, швидше за все, зникне, перш ніж незліченне число ворогів, і без допомоги людини ворона може нести назад, навіть останні насіння кукурудзи на великій кукурудзяному полі з
Індіанця Бога на південному заході, звідки він, як кажуть, приніс його, але тепер майже знищені арахісового, можливо, відродити і процвітати, незважаючи на морози і дикість, проявити себе корінними, а відновити свою древню важливість і гідність дієти племені мисливців.
Деякі індійські Церера або Мінерва, мабуть, винахідник і дарує його, і коли правління поезія починається тут, його листя і струнного горіхів може бути представленими на наших творах мистецтва.
Вже до першого вересня, я бачив два або три маленьких кленів виявилося червоний через ставок, де під білі стовбури трьох осик розходилися, на точці мису, поруч вода.
Ах, багато казки їх колір сказали!
І поступово з тижня на тиждень Характер кожного дерева вийшов, і він захоплювався сам відображається в гладкій дзеркало озера.
Щоранку менеджер цієї галереї замінити деякі нова картина, що відрізняється більш блискучою або гармонійний колорит, на старих на стінах.
Оси прийшли тисячі на мій будиночок в жовтні, як на зимових квартирах, і оселився на мої вікна в межах і на накладних стін, іноді стримування відвідувачів з входом.
Щоранку, коли вони були занімілих від холоду, я прокотилася деякі з них, але я зробив Не біда собі багато чого від них позбавитися, я навіть відчув, доповнюють їх відношенні мій дім як бажаного житло.
Вони ніколи не приставав до мене серйозно, хоча вони і місцева зі мною, і вони поступово зникло, в те, що тріщини не знаю, уникаючи взимку і невимовної холоду.
Як оси, перш, ніж я, нарешті, пішов на зимових квартирах в листопаді, я мав звичай вдаватися до північно-східної частини Уолден, який сонця, відбиті від кроку соснового лісу і кам'янисті береги, зробив каміна ставка, він так багато приємніше і wholesomer зігрітися сонце, ви можете бути, ніж штучні вогню.
Я таким чином нагрівається себе, все ще жар які влітку, як пішов мисливець, пішли.
Мій цегла, будучи уживаними з них, повинні бути очищені з кельмою, щоб я дізнався більше, ніж зазвичай з якостей цегли і кельми.
Розчину на них було п'ятдесят років, і, як говорили, як і раніше росте сильніше, але це один з тих, вислови, які чоловіки люблять повторювати, чи є вони це чи ні.
Такі висловлювання самих рости сильніше і твердіше дотримуватися з віком, і було б приймати безліч ударів кельми для очищення старого розумника з них.
Багато з сіл Месопотамії будуються уживаних цегли дуже гарне якості, отриманий з руїн Вавилона, і цемент на них старше і, ймовірно, ще важче.
Як би там не було, я був вражений своєрідним в'язкість стали виніс так багато сильних ударів, не будучи зношені.
Оскільки мій цегла була в димар і раніше, але я не читав назву
Навуходоносор на них, я вибрав стільки цегли камін, як я міг знайти, зберегти роботу і відходів, і я заповнив проміжки між цеглою біля каміна з каменями зі ставка берега, а також зробив свій розчин з білим піском, з того ж місця.
Я затримався найбільше камін, як найбільш важлива частина будинку.
Дійсно, я працював так свідомо, що, хоча я почав на землі вранці, звичайно цегли підняв на кілька сантиметрів над підлогою служила для моєї подушці у нічний час; поки я не отримав ригідність потиличних м'язів для нього, що я пам'ятаю, моя жорстка шия старих дати.
Я взяв на борт поет протягом двох тижнів про ті часи, які змусили мене бути поклав йому на кімнату.
Він приніс своїм ножем, хоча в мене було два, і ми використовували прочесати їх, штовхаючи їх в землю.
Він поділився зі мною праці приготування їжі.
Мені було приємно побачити мої роботи зростає так квадратних і твердих поступово, і відбитий, , Що, якщо вона йшла повільно, вона була розрахована витримати тривалий час.
Димохід певною мірою незалежною структурою, що стоїть на землі, і зростання по будинку до небес, і навіть після того, будинок спалили його до цих пір стоїть іноді, і її важливість і незалежність є очевидними.
Це було наприкінці літа.
Було вже листопад.
Північний вітер вже почав прохолодний ставок, хоча минуло багато тижнів стійкий дме, щоб досягти цього, він настільки глибоко.
Коли в мене з'явилися в результаті пожежі на вечір, перш ніж я оштукатурені мій дім, камін здійснюється дим особливо добре, через численні щілин між дошками.
Але я пройшов кілька веселих вечорів, які охолоджують і просторі квартири, оточені грубий коричневий плат повної вузлів, і крокви з корою на високих накладних витрат.
Мій дім ніколи не радий моєму оку так багато після його поштукатурені, хоча я був зобов'язаний
Зізнаюся, що це було більш комфортно.
Якщо не всі квартири, в якій людина перебуває бути високими достатньо, щоб створити певний морок над головою, де мерехтливі тіні можуть грати ввечері близько крокви?
Ці форми більш приємним для фантазії і уяви, ніж фрески або другий найдорожчий меблів.
Тепер я вперше почав мешкати мій будинок, я можу сказати, коли я почав використовувати його для тепла а також житло.
Я отримав кілька старих пожежних собак зберегти дерево від вогнища, і він зробив мені Приємно бачити, сажа форму на задню трубу, яку я збудував, і я ткнув вогонь більше прав і більше задоволення, ніж зазвичай.
Моє житло було мало, і я ледве міг розважати відлуння в ньому, але мені здалося, більше за те, що одній квартирі і віддалених від сусідів.
Всі пам'ятки будинки були зосереджені в одній кімнаті, вона була кухня, камери, салон, і тримати кімнати, та все, що батько задоволення або дитини, господар або слуга, отримувати від життя в будинку, мені подобалося все це.
Катон каже майстер сім'ї (patremfamilias) повинен мати в своєму сільському
Вілла "cellam oleariam, vinariam, dolia Мульта, ІМП lubeat caritatem expectare та ін реї і ін Virtuti та ін gloriae erit ", тобто,
"Масло і винний льох, багато бочках, так що він може бути приємним очікувати жорсткого разів, це буде для своєї вигоди, і чесноти, і слава ".
У мене в погребі Firkin картоплі, близько двох кварт гороху з довгоносика в них, і в мене на полиці трохи рису, глечик патоки та жита та індійської їжі клюють кожен.
Іноді я мрію про більш великих і густонаселених будинок, що стоїть в золотий вік, тривалого матеріалів, так і без пряника роботи, які повинні як і раніше складатися тільки з однієї кімнати, величезні, грубі, істотним, примітивним зал, без стелі або штукатурки, з голими кроквами прогони та підтримки роду нижнє небо над головою - корисно триматися осторонь від дощ і сніг, де король і королева повідомлень виділитися, щоб отримати Ваш данину поваги, коли ви зробили пошану ниць Сатурна старше династії на переступаючи через поріг; кавернозних будинок, в якому Ви повинні доходити до факела на полюс, щоб побачити даху, де деякі з них можуть жити в каміні, деякі в поглибленні вікна, а деякі на вляжеться, деякі в одному кінці залу, дещо в іншому, а деякі наверх на крокви з павуками, якщо вони вибрати; будинок, який ви отримали в те, коли ви відкрили вхідні двері, і
Церемонія закінчилася, де втомлений мандрівник може помитися, і поїсти, і зворотне, і сну, без подальшої подорожі, а також вони житло, як ви були б раді, щоб досягти в бурхливі ночі, що містить всі основи вдома, і нічого для дому облік;, де ви можете побачити всі скарби будинку на одній з точок зору, і все, що висить на його прив'язки, що людина повинна використовувати; відразу кухня, комора, салон, камера, склад, і горище, де можна побачити такі необхідні речі, як барель або сходів, так зручно річ як шафа, і чути горщик кипіння, і сплатити відносинах у вогонь, який готує ваш обід, і піч, яка пече хліб твій, і необхідні меблі та посуд головної прикраси, де миття не загасити, ні вогню, ні коханка, і, можливо, ви іноді просив, щоб перейти від від люка, коли кухар буде спуститися в підвал, і так дізнатися, чи є земля твердих або порожнистих під вами без тиснення.
Будинок всередині якого, як відкриті і виявляються як пташине гніздо, і ви не можете піти в біля вхідних дверей і зовні на задній панелі, не бачачи деякі з його жителів; де бути гостем повинен бути представлений з свобода будинку, а не бути ретельно виключений з семи восьмих він, зачинившись у певну комірку, і сказав, щоб зробити себе там як вдома - в одиночній ув'язнення.
В даний час господар не допускає вас до його вогнища, але отримав муляр, щоб побудувати одну для себе десь в його алеї, і гостинність, це мистецтво, щоб Ви були в Найбільша відстань.
Існує стільки про таємницю приготування їжі, як ніби він дизайну отруїти вас.
Я знаю, що я був на багатьох приміщеннях людини, і, можливо, були юридично наказав геть, але я не знаю, що я був у будинках багатьох чоловіків.
Я міг би відвідати в мою старий одяг король і королева які жили просто в такому будинку, як я описав, якби я збирався їх шляху, але підтримку з сучасний палац буде все, що я побажаю, щоб дізнатися, якщо коли-небудь я зловив в одному.
Здавалося б, як якщо б сама мова наших салонах втратили б всі свої нерви і вироджуватися в лестощі повністю, наша життя проходить в таке віддаленість від її символів, і його метафори і стежки обов'язково так далеко за вуха, по слайдах і німий-офіціанти, так би мовити, в інших словами, салон настільки далеко від кухні і майстерні.
Вечеря навіть тільки притча про вечерю, звичайно.
Неначе тільки дикі жили досить близько до Природи та Істині, щоб запозичити з стежок них.
Як учений, що живе далеко на території Північно-Заходу або острові Мен, сказати, що парламентська на кухні?
Тим не менше, тільки один або два з моїх гостей були коли-небудь досить сміливими, щоб залишитися і поїсти поспішних- пудинг зі мною, але коли вони побачили, що криза наближається, вони спішно відступ, скоріше, як якби воно було б потиснути будинок дощенту.
Тим не менш, він відстояв дуже багато поспішних-пудинги.
Я не гіпс, поки вона не була морозну погоду.
Я привіз кілька біліше і чистіше пісок на ці цілі з протилежному березі ставок у човні, свого роду передача, яка була б випробовували Мене піти набагато далі, якщо це необхідно.
Мій дім був у цей час був дранкою на землю з усіх боків.
У обрешетка Мені було дуже приємно мати можливість відправити додому кожен цвях з одного удару молоток, і це була моя амбіція для передачі штукатурки з дошки до стіни акуратно і швидко.
Я згадав історію марнославний людина, яка в гарний одяг, мав звичай тинятися село один раз, даючи поради робітників.
Ризикуючи в один прекрасний день замінити справи за словами, він підняв манжети, схопив штукатурні борту, і завантаживши його шпателем благополучно, з самовдоволеним дивитися в обрешітки над головою, зробив сміливий жест туди, і зараз же, за його повне замішання, отримав весь вміст в його скуйовджене грудей.
Я захоплювався заново економіки та зручність штукатурки, яка так дієво закривається від холоду і приймає красивий фініш, і я дізнався різні жертви, щоб які штукатур несе відповідальність.
Я був здивований, щоб побачити, як спрага цеглини який випив всю вологу в моїй штукатурки до цього я розгладив її, і скільки pailfuls води, необхідне для охрестити нове вогнище.
Я минулої зими зробив невелику кількість вапна, спалюючи оболонок Unio окуня, який надає наша річка, заради експерименту, так що я знав, де мої матеріали прийшли.
Я, можливо, отримав хороші вапняку в милі або двох і спалили його собі, якби я дбали, щоб зробити це.
Ставок був у цей час злегка торкнулися в shadiest і самий незначний бухт, деякі днів або навіть тижнів до загального замерзання.
Перший лід особливо цікаво і досконалий, будучи важко, темно, і прозорим, і надає найкращі можливості, які коли-небудь пропозиції для вивчення дна, де вона дрібної, бо ви можете лежати у вашій довжини на лід тільки дюйма товщиною, як фігурист комах на поверхні води, і
Дослідження дна на свій смак, тільки два або три дюйми далеким, як картинка за склом, і вода обов'язково завжди гладко тоді.
Є багато борозен на піску, де деякі істоти подорожували і подвоїлася за її шляху, і, за уламки, він всіяний випадків ручейников-хробаків виготовлена ​​з дрібних зерен білого кварцу.
Можливо, ці мають збільшилася його, бо ви знайдете деякі з їхніх справ у борозни, хоча вони глибокі й широкі для них зробити.
Але лід сам об'єкт представляє найбільший інтерес, хоча ви повинні поліпшити першій же можливості його вивчати.
Якщо ви подивіться на нього уважно ранок після вона замерзає, ви виявите, що більша частина бульбашок, які спочатку опинилися всередині нього, проти його під поверхні, і, що більш постійно зростання знизу, в той час лід ще порівняно тверді і темні, тобто,
Ви бачите воду через нього.
Ці бульбашки з вісімдесятих у восьму дюйма в діаметрі, дуже ясно і красиво, і ви бачите ваше обличчя відображається в них під лід.
Там може бути тридцять або сорок з них квадратний дюйм.
Є також вже протягом льоду вузький довгастий перпендикулярно бульбашки про півдюйма довгі, гострі конуси з вершиною вгору, або частіше, якщо лід зовсім свіжий, хвилин сферичних бульбашок один безпосередньо над іншим, як намисто.
Але це в товщі льоду не так численні й не очевидно, як і внизу.
Я іноді використовується, щоб кинути на камені, щоб спробувати сили льоду, і ті, які прорвали здійснюється в повітрі з ними, яка формується дуже великі і помітні білих пухирців під ним.
Одного разу, коли я прийшов на те ж місце через сорок вісім годин після цього, я виявив, що ті великі бульбашки, як і раніше абсолютно, хоча дюйм більше льоду створили, як я міг бачити чітко на шов в край пирога.
Але, як останні два дні було дуже тепло, як бабине літо, лід не зараз прозорими, показуючи, темно-зелений колір води і дна, але непрозорим і білуваті або сірі, і хоча в два рази товще чи сильніше, ніж раніше, для бульбашок повітря в значній мірі розширено відповідно до цього теплом і працювати разом, і програв їх регулярності, вони не були більше одного безпосередньо над іншим, але часто як сріблясті монети висипали з мішка, один перекриття іншого, або в тонких пластівців, як якщо займають невеликі розколи.
Краса льоду не було, і це було занадто пізно, щоб вивчити дно.
Будучи цікаво дізнатися, яку позицію моєї великої бульбашки окупованих у зв'язку з новий лід, я вибухнула торт містять середні розміри один, і перетворив його нижню вгору.
Новий лід формується навколо і під міхур, таким чином, щоб вона була включена між два льодів.
Це було цілком у нижній лід, але близько до верхньої, і був гладкий, або можливо, дещо лінзовідние, з заокругленим краєм, чверть дюйма на чотири дюймів у діаметрі, і я був здивований, виявите, що прямо під міхуром лід був розплавлений з великою регулярністю в форму блюдця назад, на висоту в п'ять восьмих дюйма в середині, залишивши там тонкою перегородкою між води і мила, ледь восьму дюйма завтовшки, і в багатьох місцях невеликі бульбашок в цей розділ вирвалося вниз, і, ймовірно, не було льоду на все під найбільших бульбашок, які були фути в діаметрі.
Я зробив висновок, що нескінченне число хвилину бульбашки, які я вперше побачив від нижньої поверхні льоду в даний час заморожено в те ж саме, і що кожен, в його ступінь, діяли, як спалювання- скло на лід під танути і гниль його.
Це трохи повітря кулеметів, які сприяють, щоб тріщини льоду і вигук.
Нарешті зими в доброму всерйоз, так само, як я закінчив штукатурка, і вітер завив навколо будинку як якби він не мав на це дозвіл до тоді.
Ніч за вночі гуси прийшли лісопиляння в темряві з бринькати і свист крил, навіть після того, земля була вкрита снігом, деякі здійснити посадку в Уолден, і літаючих низько над лісом до Фейр-Хевен, прямуючи в Мексиці.
Кілька разів, повертаючись із села в десять або одинадцять годин ночі,
Я чув поступ стадо гусей, качок чи інакше, на сухе листя в лісі від ставка-діра за моєї оселі, де вони придумали, щоб харчуватися, і слабкий сигнал або шарлатан свого лідера, оскільки вони поспішив.
У 1845 р. Уолден заморозили повністю проданий перший раз в ніч на 22-й з
Грудень Флінта та інших менших водойм і річок, що мають були заморожені десять днів або більше, в '46, 16, в '49, про 31-й, а в '50, приблизно 27 грудня, в '52, 5 січня, в '53, 31 грудня.
Сніг вже покрив землю з 25 листопада, в оточенні Мені раптом декорація зими.
Я зняв ще далі в моїй оболонки, і прагнув зберегти яскравий вогонь як в моєму домі і в моїх грудях.
Моя робота на свіжому повітрі зараз був збір сухостою в лісі, приведення його у руках або на плечах, а іноді і задньої мертвої сосни під кожною рукою до мого сараю.
Старий паркан, ліс, який бачив кращі дні був великий улов для мене.
Я пожертвував його на Вулкан, бо це було минуле служіння Terminus бога.
Як набагато цікавіші події вечерю, що людина, яка була тільки що викладені в Сніг на полювання, більш того, можна сказати, красти, паливо, щоб приготувати це з!
Його хліб і м'ясо солодке.
Є досить хмизу і деревних відходів усіх видів у лісах більшості наших містах для підтримки безлічі пожеж, але які в даний час жодна тепла, і, деякі думають, що перешкоджають зростання молодого лісу.
Існував також корчі зі ставка.
Протягом літа я виявили пліт з колод сосни з кроком кори на, скріплених разом на ірландський , Коли залізниця була побудована.
Це я витягли частково на берег.
Після замочування два роки, а потім лежав високий шість місяців було абсолютно звук, хоча заболочених минулому сушки.
Я бавився один зимовий день з розсувними це по частинах через ставок, майже половина милю, катання позаду з одного кінця журналу п'ятнадцяти футів в довжину на моє плече, і другу на льоду, або я прив'язав кілька журнали разом з березою лози, а потім, з більш довгим берези або вільхи які гачком на кінці, тягли їх у поперечнику.
Хоча повністю заболоченій і майже такий же важкий, як свинець, вони не тільки спалили довго, але зроблено дуже гарячої вогню, ні, я думав, що вони спалили краще для замочування, а якщо крок, будучи обмежені води, спалено більше, як в лампі.
Гілпін, в його розповіді про лісову Borderers Англії, каже, що " посягань порушників, а також будинків та парканів як наслідок, зростання на межі лісу ", були" розглядається як великі неприємності за старим законом лісу, і були жорстоко покарані під ім'ям purprestures, як тенденцію оголошення terrorem ferarum - оголошення nocumentum forestae і т.д. ", щоб лякаючою ігри і збиток лісі.
Але я був зацікавлений у збереженні дичини і верт більше мисливців або лісорубів, і стільки, як ніби я був Господь Warden себе; і якщо якась частина згоріла, хоча я спалив сам випадково, я засмучений з горем, яке тривало довше і було більш невтішна, ніж у власників, більше того, я засмучений, коли він був вирубали власники самі.
Я хотів би, щоб наші фермери, коли стали рубати ліс відчував деякі з яких, що благоговіння древні римляни робили, коли вони прийшли до тонкого, або нехай у світ, освячений гаю (Lucum conlucare), тобто, не повірить, що він є священним для деяких богом.
Римський зробив спокутний пропозицію, і молилася, що Бог або Богиня ти до кого ця гай священна, бути сприятливим для мене, моєї сім'ї, і діти, і т.д.
Примітно, що значення все ще поклав на дерево навіть у цьому віці і в цьому новому країни, значення більш постійний і універсальний, ніж у золота.
Після всіх наших відкриттів і винаходів, жодна людина не піде на купі дерева.
Він так само цінне для нас, як це було в наших саксонських і Норман предків.
Якщо б вони зробили свої луки на це, ми робимо наші гармати-акції від нього.
Мішо, більше тридцяти років тому, каже, що ціни на деревину на паливо в Нью-Йорку і Філадельфії "майже рівних, а іноді і перевищує, то з кращих деревини в
Париж, хоча це величезний капітал щорічно вимагає більшого, ніж 300 тисяч шнури, і оточений на відстань в трьохстах милях від культивованих рівнин ".
У цьому місті ціни деревини підвищується майже постійно, і єдине питання, як набагато вище, вона повинна бути в цьому році, ніж це було в останню чергу.
Механіка і торговців, які приходять особисто, щоб ліс на немає іншого доручення, впевнені, для участі в аукціоні дерева, і навіть платити високу ціну за право недобраний після дроворуба.
В даний час багато років, що чоловіки вдаються до лісу на паливо та матеріали мистецтва: Нової Англії і Нової Холландер, паризьких і кельт, фермером і Робін Гуд, Гуді Блейк і
Гаррі Гілл, в більшості частин світу князь і селянин, вчений і дикун, рівною мірою вимагають ще кілька паличок з лісу, щоб зігріти їх і готувати їх їжі.
Також я не міг обійтися без них. Кожна людина дивиться на дрова з вид прихильності.
Я люблю, щоб мої перед моїм вікном, і більше фішок, тим краще, щоб нагадати мені про моя приємна робота.
У мене був старий сокиру, що ніхто не стверджував, з якою від заклинань в зимових днів, сонячній стороні будинку, я зіграв близько пнів, які я виліз з бобів полі.
Як мій водій пророкував, коли я орав, вони нагрівали мене двічі - один раз, коли я був розщеплюючи їх, і знову, коли вони були на вогні, так, щоб паливо не міг видати більше тепла.
Що стосується сокири, мені порадили, щоб отримати сільський коваль "стрибати" його, але я стрибнув йому, і, поклавши гікорі держак з лісу в нього, зробив це зробити.
Якби це було нудно, він був принаймні висів правда.
Кілька шматочків жиру сосни були велике скарб.
Цікаво згадати, що більша частина цієї їжі для вогню ще приховано в надра землі.
У минулі роки я часто пішли розвідки над деякими голом схилі пагорба, де деревина сосни крок раніше стояв, і вийшов з жиру коріння сосни.
Вони майже не піддається руйнуванню.
Пні тридцять чи сорок років, принаймні, все ще буде звук на ядро, хоча Заболонь має всі стали рослинні форми, як це видно за масштабами товстої корою формування кільця на одному рівні із землею чотири або п'ять дюймів далекі від серця.
З сокирою та лопатою вам вивчити цю шахту, і виконуйте костномозговой магазин, жовтий, як яловичий жир, або, як якщо б ви вдарили по золоту жилу, глибоко в землі.
Але зазвичай я запалав мій вогонь з сухим листям ліси, які я зберігав до в моєму сараї до випав сніг.
Зелений гікорі дрібно поділ робить kindlings дроворуба, коли він має таборі в лісі.
Час від часу я трохи про це.
Коли жителі села були висвітлення їх пожеж за горизонтом, я теж дав повідомлення для різних диких мешканців долини Уолден, за димний стримера з моєї трубою, що я не сплю .--
Світло-крилаті Дим, Ікарійські птах, плавлення твій шестерні в твоїх зльоту,
Жайворон без пісні, і посланник світанку, кружляючи над хуторами, як гніздо твоє;
Або ж, що вилітають сон, і темні форми опівночі бачення, збираючи твого спідниці; Вночі зірки вуалі, а вдень
Потемніння світла і знищивши сонця;
Іди мій фіміам вгору від цього вогнища, І попросіть богів помилувати цього ясно полум'я.
Жорсткий зеленого дерева просто скоротити, хоча я використав, але мало того, відповів на мої цілі краще ніж будь-який інший.
Я іноді залишають хороший вогонь, коли я пішов на прогулянку в зимовий день, і коли
Я повернувся, три або чотири години після цього, було б ще живий і сяючим.
Мій будинок був не порожній, хоча я вже не було.
Ніби я залишив позаду веселий економки.
Це я і вогонь, які жили там, і часто моя домробітниця довів яким Ви довіряєте.
Але одного разу, коли я розщеплення деревини, я думав, що я б просто заглянути в вікна і подивитися, якщо будинок не був у вогні, він був єдиний раз, я пам'ятаю, щоб було особливо тривожно на цьому оцінка, так що я подивився і побачив, що іскра спіймав мою постіль, і я увійшла до кімнати і загасити його, коли він спалив місце розміром з мою руку.
Але мій дім, яку він обіймав так сонячно і захищеному становищі, і його дах був настільки низька, що я міг собі дозволити, щоб вогонь вийти в середині майже будь зимовий день.
Моли вкладені в моєму підвалі, покусуючи кожен третій картопля, і зробити затишній ліжку навіть там деякі волосся, що залишилися після штукатурення та обгорткового паперу, бо навіть дикі тварини люблять комфорт і тепло, як а також осіб, і вони виживають тільки взимку, тому що вони так обережні забезпечення них.
Деякі з моїх друзів говорив так, ніби я їхав в ліс з метою заморозити себе.
Тварина просто робить ліжко, яку він зігріває своїм тілом, у захищеному місці; але людина, відкривши вогонь, коробки якісь повітря в просторій квартирі, а також попередить , Що, замість того, щоб грабувати себе, робить що його ліжко, в якій він може пересуватися позбавлені більш громіздкі одягу, зберегти вид влітку в розпал зими, і за допомогою вікна, навіть визнати, світлом, і з лампою надмірно затягувати день.
Таким чином, він йде на крок чи два за межами інстинкту, і економить мало часу для образотворчого мистецтва.
Хоча, коли я піддавався грубим вибухів довгий час, все моє тіло почав зростати торпидном, коли я дійшов до геніального атмосферу свого будинку я скоро відновлені мої здібності і тривалої життя.
Але самий розкішний розміщується має мало похвалитися в цьому відношенні, і не потрібно нам неприємності собі розмірковувати як людський рід може бути, нарешті, знищений.
Було б легко скоротити свої теми в будь-який час з невеликим гостріше вибух з півночі.
Ми продовжуємо знайомство з холодною п'ятниці і Великої Снігів, але трохи холодніше п'ятницю, або більше снігу буде поставити крапку в існуванні людини на земній кулі.
Наступної зими я використовував невеликі приготування їжі піч для економіки, так як я не володів ліси, але це не завадило вогонь так добре, як відкритий камін.
Готувати було тоді, здебільшого, вже не поетичні, а лише хіміко процесу.
Він скоро буде забутий, у ці дні печей, які ми використовували, щоб смажена картопля в попелу, після індійської моди.
Піч не тільки взяв кімнату і запашні будинок, але вона приховувала вогонь, і я здавалося, що я втратив товариша.
Ви завжди можете побачити обличчя у вогонь.
Робітник, дивлячись у нього ввечері, очищає свої думки від скверни і приземленість які вони накопичили протягом дня.
Але я більше не міг сидіти і дивитися на вогонь, і відповідні слова поета повторювалися для мене з новою силою .--
"Ніколи, яскраве полум'я, може бути відмовлено мені Твої дорогі, життя зображень, близьких співчуття.
Що мої надії, але постріл вгору e'er так яскраво?
Що але моя доля затонув так низько в ніч?
Чому ти вигнаний з нашого вогнища і зал,
Ти, вітали і улюбленої всіма?
Був твій існування, то занадто вигадливої ​​Для загальних світло нашого життя, , Які так нудно?
Хіба твій яскравий відблиск таємничої зворотне провести
З нашої сприятливою душ? секрети занадто сміливо?
Ну, ми в безпеці і сильний, поки ми сидимо
Крім вогнища, де не тьмяний тіні миготять,
Якщо нічого не ура, ні засмучує, але вогонь
Зігріває ноги і руки і не прагнемо до більш;
За чиїм компактний утилітарний купа присутній, може сісти і лягти спати,
І не боятися привидів, які з глибокої давнини ходили,
І з нами по нерівні світлі старі дрова говорили ". >
ГЛАВА 14 колишніх жителів і Зимовий Відвідувачі
Я пережив кілька веселих снігових бур, і провели кілька веселих зимових вечорів моя каміна, в той час як сніг кружляв дико без, і навіть ухання сови зам'яли.
Протягом багатьох тижнів я зустрічався ніхто в моїй прогулянки, але тих, хто приходив іноді, щоб рубати ліс і сани його село.
Елементи, однак, підбурювані мене в прийнятті шлях через глибокі снігу лісу, бо, коли я колись пережив вітер дубове листя в мої треки, , Де вони оселилися, і за рахунок поглинання промені сонця розтопили сніг, і тому не тільки зробив моє ліжко для ніг моїх, але в
Для людського суспільства, я був зобов'язаний викликати в уяві до колишніх мешканців цих лісів.
У пам'яті багатьох моїх земляків дорога біля якої стоїть мій будинок огласилась сміхом і плітки жителів, і ліси, які межують були зубчастий і пунктирні тут і там своїх маленьких садах і житлах, хоча він був тоді набагато більш закриті в лісом ніж зараз.
У деяких місцях, в моїй власній пам'яті, сосни б очистити обидві сторони шезлонг відразу, а жінки і діти, були змушені йти цим шляхом в Лінкольн
Тільки й пішки зробив це від страху, і часто бігав більшу частину дистанції.
Хоча в основному, але скромний маршрут в сусідні села, або для Дроворуба
Команда, вона колись тішило мандрівник більше, ніж зараз своєю різноманітністю, і затримався більше в його пам'яті.
Де в даний час фірма відкритому полі простирається від села до лісу, він побіг через клен болото на фундамент з колод, залишки яких, безсумнівно, як і раніше лежать в основі цього курній шосе, від Stratton, зараз богадільня ферма, на пагорбі Брістер.
Схід мій боб-поля, через дорогу, жив Катон Інгрем, раб Дункан
Інгрем, Esquire, джентльмен, Згоди села, який побудував його рабом вдома, і дав йому дозвіл жити в Walden
Вудської; - Катон, не Uticensis, але Concordiensis.
Деякі кажуть, що він був Гвінея-Негро.
Є декілька, які пам'ятають його невелику ділянку серед волоських горіхів, які він дозволив рости до сих він повинен бути старим і в них потребує, але молодше і біліше спекулянт отримав їх у в останню чергу.
Він теж, втім, займає не менш вузькі будинки в даний час.
Половина знищена Катона льох отвір все ще залишається, хоча і мало хто знає, будучи приховувала від мандрівника краю сосен.
В даний час заповнені гладкою сумаха (Rhus гола), і один з самих ранніх видів золотушника (Solidago stricta) росте там пишно.
При цьому, за дуже куті мого поля, ще ближче до міста, Zilpha, кольорова жінка, був її маленький будинок, де вона нитки білизна для обивателів, що робить Уолден Вудської кільце з її пронизливим співом, бо вона голосно і помітним голосом.
Зрештою, у війні 1812 року, її будинок був підпалений англійських солдатів, укладені під чесне слово, коли їй було далеко, і її кішки і собаки та кури були спалені разом.
Вона вела важке життя, а кілька негуманно.
Один старий завсідник цих лісах пам'ятає, що коли він проходив повз її вдома сама Опівдні він чув, як вона бурмоче про себе над її булькаючі котел - "Ви всі кістки, кістки! "
Я бачив цеглу тлі гаї дуба там.
Вниз по дорозі, на правій руці, на висоті Брістер, жив Брістер Фріман, " зручний негри ", раб сквайра Каммінгса один раз - там, де досі ростуть яблука дерева, які посаджені Брістер і, як правило; великі старі дерева зараз, але плоди їх ще дикі і ciderish в моєму стилі.
Не давно я прочитав його епітафія у старому Лінкольном поховання землі, трохи на один осторонь, біля безіменних могилах деяких британських гренадерів, полеглих у відступ від Concord - де він в стилі "Sippio
Брістер "- Сціпіона Африканського у нього були деякі назви буде називатися -" Людина кольору ", начебто він був колір.
Він також сказав мені, дивлячись з акцентом, коли він помер, яка була, але непрямим шляхом інформування мені, що він коли-небудь жили.
З ним жила Fenda, його гостинній дружині, яка сказала долі, але приємно - великий, круглої, і чорні, чорніші, ніж кожен з дітей вночі, такі темні, як куля ніколи не піднімався на Конкорд до, ні після.
Далі вниз по схилу, ліворуч, на старій дорозі в лісі, є товарними знаками деяких садиба родини Stratton, чия саду колись покривали всі схилі
Хілл Брістер, але давно вже убитий з смоли сосни, за винятком декількох пнів, чиї старі коріння обробка ще дикі запаси багатьох економних село дерево.
Ближче до міста, ви прийдете до місця породи, з іншого боку в бік, тільки на узліссі, землі славиться прокази демон не ясно названий у старій міфології, яка діяла відомих і вражаючою участь у нашого нового життя Англії, і заслуговує, як і будь міфологічний персонаж, щоб його біографії письмового один день, який першим приходить під виглядом одного або найняв людину, і то грабує і вбиває всю родину - Нової Англії Рум.
Але історія не повинна ще сказати трагедій прийнято тут, хай час втрутитися в деяких заходів, щоб заспокоїти і надати блакитного відтінку до них.
Тут найбільш нечітким і сумнівних традиція каже, що колись стояв таверні; так само, що загартоване напоїв мандрівника і оновлюється його коня.
Ось тоді люди вітали один одного, і почув, і сказав, новини, і пішов своєю способи знову.
Хатини породи стояв тільки дванадцять років тому, хоча вона вже давно зайняті.
Він був розміром з мою.
Це був підпалений пустотливі хлопчики, один
Вибори вночі, якщо я не помилка.
Я жив на околиці села тоді, і тільки що втратив себе за це Давенант
"Gondibert", що взимку, що я працював з млявістю, - які, до речі, я ніколи не знав вважати сім'ю скаргу, дядько, який засинає голити себе, і зобов'язаний паростки картоплі в підвалі неділях, для того, щоб не спати і тримати в суботу, або як наслідок моєї спробі читання
Чалмерса колекція англійської поезії не пропускаючи.
Це досить подолав Nervii.
Я тільки що затонув голову на це, коли дзвони щаблі вогонь, і в гарячій поспіху Двигуни прокату Таким чином, на чолі з стрегглінга загін чоловіків і хлопчиків, і я
Серед усього, для мене було стрибнув струмка.
Ми думали, що це було далеко на південь через ліс - ми, хто втік до пожеж раніше - сарай, магазин або житловий будинок, або все разом.
"Це комору Бейкера", крикнув один.
"Це місце, Кодман", підтвердив інший.
А потім свіжі іскор піднялася вище дерева, як якщо б дах упав, і ми всі кричали "Конкорд, на допомогу!"
Вагони постріл повз з шаленою швидкістю і дроблення навантаження, маючи, мабуть, серед відпочинок, агент страхової компанії, який повинен був йти як би далеко; і знову і знову дзенькнув дзвоник двигуна позаду, більш повільний і впевнений, і задньою все, як це було потім прошепотів, прийшов ті, хто підпалив і підняв тривогу.
Таким чином, ми продовжували, як справжні ідеалісти, відкидаючи свідчення наших почуттів, поки в свою чергу, в дорозі ми почули тріск і насправді відчував тепло вогонь по стіні, і зрозумів, на жаль! що ми були там.
Дуже близькість вогню, але охолодження наш запал.
Спочатку ми думали кинути ставок на нього, але прийшов до висновку, щоб, як він горить, він був так далеко пішов і так нічого не варто.
Таким чином, ми стояли навколо нашого двигуна, штовхали один одного, висловили наші почуття через кажучи, труби, або в нижчий тон називають великі пожежі яких Світ став свідком, в тому числі в Bascom магазин, і, між нами кажучи, ми думали, що ми були там в сезон з нашими
"Ванну", а також повний ставок шляхом, ми могли б перетворити це загрожує останнім і універсальним в інший потік.
Ми, нарешті, відступили без будь-якої шкоди - повернувся в сон і
"Gondibert".
Але що стосується "Gondibert:" Я б винятком того, що прохід в передмові про дотепність час порошок душі - "але більша частина людства чужі дотепність, як індіанці, щоб порошок ".
Сталося так, що я йшов, що шлях через поля наступної ночі, близько той же час, і слух низькі стогони в цьому місці, я підійшов у темряві, і виявлений єдиний залишився в живих з родини що я знаю, спадкоємець і його гідності і його пороки, який один був зацікавлений в це печіння, лежачи на животі і, дивлячись на стіну підвалу в ще тліючої золи внизу, бурмочучи собі під ніс, а за своїм звичаєм.
Він працював далеко на луках річки весь день, і покращилося перший моменти, які він міг би назвати своїм, щоб відвідати будинок своїх батьків і юності.
Він дивився в льох з усіх сторін і точок зору по черзі, завжди лежачи до неї, наче не було скарб, який він пам'ятав, прихований між камені, де не було абсолютно нічого, крім купи цегли та золи.
Будинок час минув, він подивився на те, що там не залишилося.
Він заспокоює мої симпатії, просте присутність маються на увазі, і показав мені, як а також темряви дозволено, де також був покритий до, яке, слава богу, ніколи не може бути спалений, і він довго нишпорив об стіну, щоб знайти добре підмітати якій його батько вирізати і змонтована, почуття залізний гак або скоби, за допомогою якого навантаження була прикріплена до тяжких кінці - решт що тепер він міг чіплятися - переконати мене, що це не було загальним "вершника".
Я відчув це, і ще зауваження він майже кожен день у моєму прогулянки, бо, він висить історію сім'ї.
Ще раз, з лівого боку, де видно добре, і кущі бузку біля стіни, в Тепер відкритому полі, жив Nutting і Ле Гросс.
Але повернемося до Лінкольна.
Далі в ліс, ніж кожен з них, де дорога підходить до найближчого ставок, Вайман гончар присів, і обставлені його городян з фаянсу, і залишив нащадкам його наступником.
Не були вони багаті земних благ, проведення землі терплять, поки вони жив, і там часто шерифа прийшли марно збирати податки, а також "додається Чіп ", для проформи, як я читав у його рахунках, так як немає нічого, що він міг покласти руки на.
Одного разу в середині літа, коли я був розпушування, людина, який ніс навантаження кераміки на ринок зупинив коня проти мого поля і запитав про Вайман молодше.
Він вже давно купили гончарний круг його, і хотів би дізнатися, що сталося з його.
Я читав глини гончарної і колеса в Писанні, але це не приходило в голову мені, що ми використовуємо горщиків були не такі, як спустився безперервної від тих днів, або виросла на деревах, як гарбуза де-небудь, і я було приємно почути, що до цих гончарного мистецтва коли-небудь практикується в моєму районі.
Останній мешканець цих лісах до мене був ірландець Х'ю Quoil (якщо у мене є пишеться його ім'я з котушкою достатньо), який займав багатоквартирних Уімена - Col.
Quoil, він був покликаний.
Слух сказав, що він був солдатом при Ватерлоо.
Якби він жив би я зробив його боротися з його бої знову.
Його торгівля тут було те, що з землекоп.
Наполеон пішов на острів Св. Олени; Quoil дійшли Walden Woods.
Все, що я знаю його трагічна.
Він був людиною манери, як і той, хто бачив світ, і був здатний на більше цивільного мови, ніж ви могли б також займатися.
Він був одягнений в шинель в середині літа, будучи постраждалих з тремтячими марення, і його обличчя було кольору карміну.
Він помер у дорозі біля підніжжя пагорба Брістер незабаром після того як я прийшов до лісах, так що я не запам'ятав його як сусіда.
Перед його будинок був зруйнований, коли його товариші уникали його як "нещасний замок",
Я відвідав його.
Там лежала його старий одяг, згорнувшись калачиком на використання, як якби вони себе, за його підняли нарах.
Його труба лежала розбитою на вогнищі, замість того, щоб чаші зламаною біля фонтану.
Останній ніколи не була б символом його смерті, так як він зізнався мені, що, хоча він чув весни Брістер, він ніколи не бачив його, і забруднені карти, королі алмазів, лопати, і серця, були розкидані по підлозі.
Один чорний курка, адміністратор не могли зловити, чорний, як ніч, і як мовчить, навіть не квакання, очікуючи Рейнеке, до цих пір пішов на сідало в наступному квартири.
У тилу було тьмяним план саду, який був посаджений але і не отримав свого першого розпушування, в силу тих страшних потискуючи підходить, хоча це було зараз час збору врожаю.
Він був захоплений римськими полину і жебрак-тиків, які в минулому дотримувалися мої одяг для всіх фруктів.
Шкіра бабак був недавно розтягується на задній частині будинку,
Трофей з останніх його Ватерлоо, але не теплу шапку або рукавиці б він хотів більше.
Тепер тільки вм'ятина на землі знаки місці цих осель, з похований льох каміння, і полуниця, малина, наперсток ягоди, лісові кущі і sumachs зростає в сонячний меч там, а деякі сосни смоли або корявий дуб займає те, що труба куточок, і запашний чорний берези, можливо, хвилі, де двері камінь.
Іноді добре видно вм'ятина, де колись навесні сочилася, тепер сухої і без сліз трави, або воно було покрите глибокими - не бути виявлені по кілька наприкінці дня - з плоскою камінь під дерном, коли останній з раси пішли.
Який сумний акт повинен бути, що - приховування свердловин! збігається з
Відкриття свердловин сліз.
Ці льохи вм'ятини, як пустельні лисиці нори, старі дірки, все, що залишилося де колись були перемішати і суєти людського життя, а "доля, свобода волі, передбачення абсолютної, "в тій чи іншій формі і діалект або інші були по черзі обговорюються.
Але все що я можу дізнатися про свої висновки складає всього цього, що "Катон і
Брістер щипаної вовни ", який приблизно так само, як повчальні історії з більш відомих філософських шкіл.
Проте зростає жива сирень з покоління в двері і перемички і підвіконня пішли, розгортається його запашними квітами кожну весну, щоб бути щипкові на роздуми мандрівника; посадив і, як правило колись руками дітей, в передній дворі ділянок - тепер стояв wallsides у відставку пасовищ, і поступаючись місцем новим зростаючим лісів; - останній з який stirp, єдиним залишився в живих з цієї родини.
Мало темні діти думають, що немічний ковзання з двома очима тільки, що вони застрягли в землі в тіні будинку і щодня поливають, що корінь себе так, і пережити їх, і будинок себе в тилу, що затінені, і виріс сад людини, і сад, і розповісти їх історія трохи для самотнього мандрівника півстоліття після того як вони виросли і померла - квітучий як справедливі, що пахне, як солодкий, як і в першій весни.
Я наголошую його все ще ніжна, цивільного, веселих кольорів бузку.
Але це невелика село, зародок чогось, то чому вона не впорається в той час як Concord тримає свою землю?
Якби не було природних переваг - немає води привілеїв, мовляв?
Так, глибокий ставок Уолден і навесні прохолодно Брістер - привілей пити довге і здорове проекти на цих, все незабудованих цими чоловіками, але розбавити їх скла.
Вони були універсально жага гонки.
Чи не може корзини, стабільні-віник, килимок рішень, кукурудзяні палючим, льон-спінінг, і гончарство процвітали тут, що робить пустелю цвісти, як троянда, і численне потомство успадкували землю своїх батьків?
Стерильна грунт, принаймні були захищені від низьких землі виродження.
На жаль! як мало пам'ять про ці людських мешканців підкреслити красу краєвид!
Знову ж таки, може бути, природа постарається, зі мною протягом першого поселенця, і мій будинок підняли
Я не в курсі, що будь-яка людина коли-небудь побудованих на місці, яке я займаю.
Визволи мене від місто, побудований на місці більш давнього міста, чиї матеріали руїни, чиї сади кладовищ.
Грунт зблід і проклятий є, а до цього стає необхідним землі сам буде знищений.
З такими спогадами я repeopled лісу і приспали себе сплячим.
У цьому сезоні я рідко був відвідувачем.
Коли сніг лежав глибокий мандрівник не зважився поруч з моїм будинком протягом тижня або два тижні за один раз, але там я жив, як затишно, як луговий миші, або, як велика рогата худоба і птахи, які говорять, що прожив
Довгий час поховані в кучугури, навіть без їжі, або, як сім'я, що на початку поселенців в місті Саттон, в цій державі, чий котедж був повністю покритий великим Сніг 1717 року, коли він був відсутній, а
Індійський знайшов його тільки по отвір, який дихання труби, зроблені в дрейф, і т.д. полегшення сім'ї.
Але жоден дружній індіанець дбав про мене, ні необхідних йому для майстра
Будинок був удома.
Великий сніг!
Як веселий він і чути про!
Коли фермери не могли дістатися до лісу і болота з їх командами, і були зобов'язані скоротити тіні дерев до їхніх будинків, і, коли земна кора була важче, відрізали дерева в болотах, в десяти футах від землі, як виявилося, навесні наступного року.
У глибоких снігах, шлях, який я використовував від шосе до мого дому, близько половини милі завдовжки, можливо, були представлені звивиста пунктирна лінія, з широкими інтервалами між пунктами.
За тиждень навіть погода Я взяв рівно стільки ж кроків, і те ж довжини, приходять і йдуть, ступаючи навмисно і з точністю
Пара роздільників в моїй власній глибокі сліди - на таких рутинних взимку знижує нас - все ж часто вони були заповнені з небес власну синій.
Але ні погода заважала смертельно зі своєї прогулянки, або, скоріше, моя, що виїжджають за кордон, тому що я
Часто бродив вісім чи десять миль по самому глибокому снігу, щоб зберегти зустріч з дерева бука, або жовтий береза, або старий знайомий серед сосен, а коли лід і сніг, викликаючи їх кінцівок на спад, і тому загострення їх вершини, не змінилося сосни в ялина; болотних до вершин найвищих пагорбів , Коли шоу було майже два фути на рівні, а також уповільнення інший хуртовина у мене на голові на кожному кроці, або іноді повзучі і борсається туди на моєму руки і коліна, коли мисливці пішли на зимові квартири.
Одного разу я бавився, спостерігаючи заборонено сова (Strix nebulosa) сидять на одному нижньої кінцівки мертвої білої сосни, близько до стовбура, серед білого дня, я перебуваю в стержні від нього.
Він чув мене, коли я переїхав і cronched сніг ногами, але не зміг ясно бачити мене.
Коли я зробив найбільше шуму він витягав шию, і зводити його пір'я шиї, і відкрий йому очі, але їх кришками незабаром знову впав, і він почав клювати носом.
Я теж відчував, сонний вплив після спостерігав за ним півгодини, коли він сидів так з очима напіввідкритими, як кішка, крилаті брат кішки.
Існував лише вузьку щілину між їх лівою кришки, під якою він зберіг півострові ставлення до мене, таким чином, з напівзакритими очима, дивлячись з землі мрії, і намагається зрозуміти мене, невизначений об'єкт або сучок перервала його видінь.
Нарешті, на деяких голосніше шуму чи мій підхід ближче, він буде рости і непростий повільно розвертатися на свого сідала, наче роздратований тим, що мають своєї мрії порушення; і коли він почав себе за і плескали через сосни, розкинувши крила, щоб несподіване широтою, я не міг чую найменший звук від них.
Таким чином, керуючись серед соснового гілки, швидше, тонке відчуття їх околиці, ніж в обличчя, відчуваючи, як сутінки чином, як би, з його чутливої ​​шестерні, він виявив, нові окунь, де він міг би спокійно дочекатися зорі свого часу.
Коли я підійшов довгий тротуар зробили для залізниці через луки, я зіткнувся з багатьма бурхливий і колючий вітер, ніде він вільніше грати, і коли мороз ударив мене по одній щоці, язичник, як я був, я повернувся до нього й іншу.
Не було набагато краще з перевезення дорогу від пагорба Брістер.
Адже я приїхав в місто, як і раніше, як і дружньої Індії, коли вміст широкої відкритої Поля були всі звалили між стінками дорозі Уолден, і півгодини достатньо, щоб знищити сліди останнього мандрівника.
І коли я повернувся нові замети були б сформовані, через який я борсався, де зайняті північно-західний вітер був здачі борошнистої круглий сніг під гострим кутом у дороги, а не кролика трек, ні навіть дрібним шрифтом, дрібним шрифтом, з луговий миші не було видно.
Але я рідко не вдалося знайти, навіть в середині зими, теплі і springly болото де трава і скунс-капуста і раніше висунув багаторічними зелені, і деякі витривалішими птиці час від часу очікується повернення весни.
Іноді, незважаючи на сніг, коли я повернувся з прогулянки ввечері я перетнув глибокі сліди дроворуба, що веде від моїх дверей, і виявив, що його купі whittlings у вогнищі, і мій будинок, наповнений запахом трубку.
Або в неділю вдень, якщо мені траплялося бути вдома, я почув від cronching Сніг зроблені крок завбачливий фермер, який здалеку через ліс шукав свій будинок, мати соціальний "крек"; одна з небагатьох свого покликання, які є "люди на своїх фермах", який одягнув сукню, а не у сукні професора, і у вигляді готових витягти моральні з церкви або держави, як тягнути вантаж гною з його комори дворі.
Ми говорили про грубі і простих часів, коли чоловіки сиділи біля великих пожеж в холодну, підбадьорливий погода, з чіткими голови, і коли інші десерт змогли, ми постаралися наші зуби від багатьох Гайка яка мудрий білки вже давно кинутих, для тих, які мають товсті оболонки, як правило, порожні.
Той, хто прийшов з далеких до мого ложу, через глибокі сніги і найпохмуріших бурі, був поетом.
Фермера, мисливця, солдата, репортера і навіть філософа, може бути лякає, але ніщо не може утримати поета, так як він приводиться в дію чистого кохання.
Хто може передбачити його приїздів і від'їздів?
Його справа кличе його на всіх годинників, навіть коли лікарі сну.
Ми зробили, що малі кільця будинок з гучним веселощами і звучать дзюрчання багато тверезих говорити, відшкодування шкоди потім Walden долині на тривалий мовчання.
Бродвей був ще й безлюдно в порівнянні.
У відповідні проміжки часу були регулярними салюти сміху, які могли б бути називають байдуже до останньої вимовив або майбутню жарт.
Ми зробили багато "висівки нову" теорію життя над тонкими блюдо кашу, що в поєднанні Переваги святковість з ясним в голові якої філософія вимагає.
Я не повинен забувати, що під час моєї минулої зими на ставку був ще один бажаним гостем, який свого часу пройшли через село, через сніг і дощ й темряви, поки він не побачив свою лампу через дерева, і поділився зі мною деякими довгими зимовими вечорами.
Один з останніх філософів - Коннектикут дав йому в світі - він поширюваної першого виробу її, після цього, як він заявляє, його мізки.
Їх він торгує як і раніше, що спонукало Бога і ганьблять людину, маючи на фрукти його мозок тільки, як горіх його ядро.
Я думаю, що він повинен бути людиною із самих Віра будь-який живий.
Його слова і ставлення завжди припускаємо краще стан речей, ніж інші чоловіки ознайомилися з, і він буде останньою людиною, будуть розчаровані, як вік обертатися.
Він не має підприємство в даний час.
Але, незважаючи на порівняно враховуються зараз, коли його час прийде, закони підозрюють більшість з них вступили в силу, і майстри з сімей і правителі будуть приходити до нього за рада.
"Як сліпі, що не може бачити спокій!" Справжнім другом людини, мало не єдиним один людського прогресу.
Старий Смертність, скажімо, а безсмертя, з невтомним терпінням і віра рішення простий образ накреслені в органах чоловіків, Бог, якого вони є, але пошкоджений і, спираючись пам'ятників.
З його гостинні інтелекту він обіймає дітей, жебраків, з глузду, і вчені, і розважає думки всього, додаючи до нього часто деякі широту і елегантності.
Я думаю, що він повинен тримати караван-сарай на шосе в світі, де філософи всіх націй могли миритися, і на його знак повинен бути надрукований, "Розваги для людини, але не за його звіром.
Введіть ви, що є для відпочинку і спокійний розум, що шукають вірний шлях. "
Він, мабуть, sanest людина і має найменше вивертів будь-який шанс я знати; Той же вчора та завтра.
З колишнього ми прогулювалися і розмовляли, і дієво поставити світ позаду нас, бо він був зобов'язалися жоден інститут не в ній, вільнонароджені, ingenuus.
Який би шлях ми звернулися, здавалося, що небо і земля зустріла разом, так як він розширеної красою пейзажу.
Синій одязі людини, яку пристосованих дах всеосяжної небо, яке відображає його безтурботність.
Я не бачу, як він може коли-небудь померти, Природа не може обійтися без нього.
Після кожної деякі черепиці думки добре висушений, ми сиділи і вирізав їх, намагаючись нашої ножі і милуючись ясним жовтуваті зерна гарбуза сосни.
Ми пробралися так ніжно і благоговійно, або ми згуртувалися так гладко, що риб думки не боялися з потоку, і не боялися, будь рибалка на березі, але приходили і йшли велично, як і хмари які плавають по західній частині неба, і мати блукаючі перлина зграї, які іноді форму і розчиняються там.
Там ми працювали, переглянувши міфологію, округлення байки тут і там, і будівництво повітряних замків, для яких земля не запропонував гідний фундамент.
Великий Looker!
Великий Expecter! спілкуватися, з ким був Розваги Новорічна ніч Англії.
Ах! такий дискурс у нас були, відлюдник і філософ, і старий поселенець я кажуть - ми втрьох - він розширив і ламав собі будиночок, я не наважився б сказати
Скільки ваги фунтів була вищою Атмосферний тиск на кожній кругової дюйм; він відкрив свої зрощення таким чином, що вони бути calked з великою нудьги після цього, щоб зупинити подальше витоку, - але у мене було Досить того, що вид клоччя вже зібрані.
Був ще один, з яким я "твердих сезонів", довго будуть пам'ятати за його будинок в селі, а хто дивився на мене в час від часу, але в мене не було більше за суспільстві.
Там теж, як і скрізь, я іноді очікується Відвідувачі, які ніколи не приходить.
Вішну Пурана говорить:
"Дом-держатель, щоб залишитися у вечірній час у своєму дворі тих пір, поки це бере, щоб подоїти корову, або довше, якщо йому завгодно, в очікуванні прибуття з гостей ".
Я часто виконував цей обов'язок гостинності, чекали досить довго, щоб молоко ціле стадо корів, але не бачив наближається людини з міста. >
ГЛАВА 15 тварин Зимові
Коли ставки були твердо заморожені, вони надається не тільки нові і більш короткі маршрути багато точок, але й нові види з їх поверхонь знайомий ландшафт навколо них.
Коли я перетнув ставок Флінта, після того як була покрита снігом, хоча я часто гребти о і каталися по ній, це було так несподівано і так широкий дивним, що я міг придумати нічого, крім затоки Баффіна в.
Лінкольн пагорби встали навколо мене на краю сніжна рівнина, в якому я зробив Не пам'ятаю, стояв раніше, і рибалки, на відстані невизначене по льоду, рухаючись повільно про з своїх собак вовчі, прийнятий для герметиків, або ескімосів, або в туманну погоду, як замаячила казкові істоти, і я не знаю, чи були вони гіганти або пігмеїв.
Я взяв цей курс, коли я пішов читати лекції в Лінкольні ввечері, подорожі в жодному дорогу і проходить ні будинку між моїми власними хатину і аудиторії.
У Гусь ставок, який лежав на моєму шляху, колонія ондатр жив, і підняв їх Кабіни високо над льодом, хоча ніхто не міг розглядатися за кордоном, коли я перетнув її.
Уолден, будучи як і всі інші звичайно голі снігу, або тільки з дрібними і перерваний дрейфує на ньому, був мій двір, де я міг вільно ходити, коли сніг був майже в два футів на рівні в іншому місці і сільських жителів було заборонено покидати свої вулиці.
Там, далеко від сільської вулиці, і за винятком дуже великі інтервали, з дзвін дзвонів саней, я ковзав і каталися, як у величезній лося ярдів добре протоптаною, радіальні лісами дуба і сосни урочистій нахилився зі снігом або наїжачений бурульок.
Для звуків у зимові ночі, а часто і в зимові дні, я чув, але нещасним мелодійний відома ухання сови нескінченно далеко, такі як звук мерзлу землю дадуть, якщо уражений підходящої медіатором, дуже лінгва vernacula Уолден Вуд, і цілком знайома мені нарешті, хоча я ніколи не бачив птахів у той час як він робив це.
Я рідко відкрив мені двері в зимовий вечір, не чуючи його, Ху ху ху, hoorer, ого-го, звучали дзвінко, і перші три склади акцентовані-то ніби як дер робити, а іноді й ух, ух тільки.
Одного разу вночі на початку зими, до ставок замерз, близько дев'ятої годин, я був вражений голосно сигналили з гусака, і, підійшовши до дверей, чув шум їхніх крил, як буря в лісі, як вони летіли низько над моїм будинком.
Вони пройшли над ставком до Фейр-Хевен, здавалося б утримати від заселення мій світ, їхні комодор сигналять весь час з регулярною бити.
Раптом кішка безпомилково-сова від дуже близько від мене, з найжорсткішими і величезні голос, який я коли-небудь чув від будь-якого жителя лісу, відповів на регулярній основі на гусака, як якби вирішив виставити і ганьба цього порушника від Гудзонової затоки, демонструючи велику компас і Обсяг голос рідний, і бу-ух його з горизонті Згоди.
Що ви розумієте під тривожну цитадель в цей час ніч освячений до мене?
Ви думаєте, що я коли-небудь спійманий зненацька в такий час, і що в мене немає легких і гортані, а також самі?
Бу-ух, па-ух, па-ух! Це був один з найбільш захоплюючих розбіжності я коли-небудь чув.
І все ж, якщо у вас дискримінаційні вухо, були в ній елементи згоди Такі рівнини ніколи не бачив і не чув.
Я також чув, коклюш льоду в ставку, моя велике ліжко-молодець в цій частині
Згода, ніби це було неспокійне в його ліжку і охоче б перекинутися, були стурбовані з метеоризм і були мрії, або я був розбудив розтріскування землю від морозу, наче хтось загнав команду проти моїх дверей, а вранці знайшли б тріщина в землі кварталі милі завдовжки і третина дюйма в ширину.
Іноді я чув, лисиці, як вони коливалися над сніжною кіркою, в місячні ночі, в пошуках гри куріпки або інший, гавкіт raggedly і demoniacally як ліс собак, як би трудящі з деякими тривожність, або, яка шукає вираження, борючись за світло і бути собаками прямо і запускати вільно на вулицях, тому що якщо ми візьмемо віків на наш рахунок, може там не бути цивілізації відбувається серед тваринами, а також чоловіків?
Вони здавалися мені бути рудиментарним, що риє чоловіків, все ще стоїть на своїх оборони, очікуючи їх трансформації.
Іноді хтось підійшов до мого вікна, залучені мій світ, гаркнув підступний прокляття на мене, а потім відступили.
Зазвичай руда білка (Sciurus Hudsonius) розбудив мене світанок, що біжить над дахом і вгору і вниз сторони будинку, а якщо вони відправлені з лісу з цією метою.
Протягом зими я викинув половину бушель вухах солодкої кукурудзи, який не отримав дозріли, на сніг кори моїх дверей, і був здивований, спостерігаючи за руху різних тварин, які були наживкою ім.
У сутінках і вночі кроликів регулярно приїжджав і зробив рясна трапеза.
Весь день руді білки приходили і йшли, і дала мені багато розваг, їхні маневри.
Можна було б підхід на перший обережно через чагарник дуби, біг по снігу кори уривками, як лист вітром, в даний час кілька кроків Таким чином, з прекрасна швидкість і втрати енергії, що робить немислима поспішність, з його "рисаків", як ніби це було для ставки, і тепер, як багато кроків таким чином, але ніколи не отримувати на більш ніж половині стрижень в той час, а потім раптом пауза з смішно вираження і безоплатній Сомерсет, ніби все очі у Всесвіті були очі на його - для всіх рухів білка, навіть в самі тайники одиночної лісу, мають на увазі глядачів стільки, скільки тих, від танцюючої дівчини - витрачати більше часу на затримку і обачність, чим би достатньо, щоб ходити всю дистанцію - Я ніколи не бачила одну прогулянку - і раптом, не встигнеш озирнутися, як він буде у верхній частині молоді сосни смоли, ліквідація його годинник і лаяти все уявної глядачів, soliloquizing і говорити всім всесвіту, в той же час - ні з якої причини, що я міг коли-небудь виявити, чи він сам розумів, я підозрюю.
Нарешті, він досяг би кукурудза, і вибравши відповідну вуха, граються про в ж невизначеним тригонометричних спосіб верхній дотримуватися моїх дрова, перед моє вікно, де він подивився мені в обличчя, і там сидіти годинами, поставляючи себе з нової вухо час від часу, висічки Спочатку жадібно і кидав напівголих качанів о, поки нарешті він виріс більше ласощі ще й грав зі своєю їжею,
Дегустація тільки всередині ядра, і вухо, яке було проведено більш збалансованим дотримуватися однією лапою, вислизнула з його рук і недбало падали на землю, коли він буде дивлюся на це з смішним виразом невизначеності, як би підозрюючи, що вона життя, на вигляд не становили , Щоб отримати його ще раз, чи новий, або бути вимкнений, а тепер думає про кукурудзу, то слухати почути те, що було в вітрі.
Так маленький нахаба буде витрачати багато вуха до полудня, поки, нарешті, захопивши деякі довше і повніше один, значно більше, ніж він сам, і вміло балансування, він би викладені з ним у ліс, як тигр з буйвола, одним і тим же зигзагоподібний курс і часті паузи, чухаючи разом з ним, наче це були дуже важкі для нього, і падіння Весь той час, що робить його падіння діагональні між перпендикулярно і горизонтальні, будучи сповнені рішучості покласти її через будь- ставки; - сингулярно легковажною і химерними малий, - і так він буде виходити з ним , Де він жив, може бути, віднести його до верхньої сосни сорок чи п'ятдесят стрижнів далеким, і я б потім знайти розкидані качанів Про ліси в різних напрямках.
Нарешті сойок прибутку, чиї суперечливі крики були чутні задовго до того, як вони були обережно роблячи їх підхід восьму милю, а в прихованих і крастися так, як вони пурхають з дерева на дерево, все ближче і ближче, і забрати ядер, білки впали.
Потім, сидячи на суку сосни кроком, вони намагаються проковтнути в поспіху ядра , Яка надто велика для їх горло і душить їх, і після великої праці, вони вивергати його, і витрачати годину в зусилля, щоб зламати його, багаторазових ударів з їхніх рахунків.
Вони були явно злодії, і я не поважаю їх, але білки, хоча спочатку сором'язливий, пішов працювати, якщо вони приймають те, що їх власні.
Тим часом також прийшов синиці в зграї, які, взявши в руки крихти білки впала, вилетів в найближчу гілку і, поклавши їх під кігтями, забив геть на них свої маленькі векселя, як ніби це було комах у корі, поки вони не були достатньо знижується для свої стрункі горло.
Мале стадо цих синиць прийшов день, щоб вибрати обід з моєї дровітні, або крихти в мої двері, зі слабким пурхаючи гаркавлячи відзначає, як дзвін бурульок в траві, або ж з бадьорою день день день, або, рідше, у весняно-як дні, жилавий річний явища бути від
Woodside.
Вони були настільки знайомі, що в завдовжки один опустився на оберемок деревини, я був проведення в, і клюнув на палички без страху.
Я колись горобець горить на моє плече на мить, коли я був у розпушування Село саду, і я відчував, що я був більш відрізняє та обставина, , Чим я повинен був бути будь-яким погон Я міг би носити.
Білки також виріс, нарешті, повинні бути добре знайомі, а іноді й ступила на мої взуття, коли це було самий короткий шлях.
Коли Земля була ще не зовсім покрита, і знову в кінці зими, коли
Сніг танув на моїх півдні пагорба, і про моє дрова, куріпок вийшов в лісі вранці і ввечері годувати там.
Яку б сторону ви гуляєте в лісі куріпки сплески далеко на дзижчання крил, струс від снігу сухого листя і гілок на висоті, яка приходить просіювання вниз сонячні промені, як золотий пил, для цього хороброго птах не лякатися взимку.
Він часто прикрите замети, і, як кажуть, "іноді занурюється від крила на в м'якому снігу, де вона залишається прихованою за день або два ".
Я використовував для запуску їх у відкритій місцевості і, де вони вийшли з лісу на заходу до "бутон" диких яблунь.
Вони прийдуть регулярно щовечора зокрема дерева, де хитрістю спортсмена підстерігає їх, і далекі сади наступний лісу страждають таким чином Не мало.
Я радий, що куріпка годують, у всякому разі.
Це власні птиці природи, яка живе на нирки і дієти пити.
У темних зимового ранку, або, скорочено, після обіду зима, я іноді чув пачку Собаки різьби всі ліси з цькування крик і вереск, не в змозі протистояти інстинкт погоні, і до відома мисливський ріг з інтервалом, доводячи, що людина була в тилу.
Лісах кільце ще раз, і ще не лиса виривається на відкритому рівень ставка, ні наступний пакет переслідуючи свої Актеона.
І, можливо, ввечері я бачу, мисливці поверталися з однієї кисті сходить з своїх санях за трофей, запитуючи їх готелі.
Вони кажуть мені, що якщо лисиця буде залишатися в лоні мерзлій землі він буде бути в безпеці, або якщо він буде працювати в пряму лінію, але не англійська гончак може обігнати його; але, залишивши переслідувачів далеко позаду, він зупиняється, щоб відпочити і послухати, поки вони не придумали, і коли він біжить, він кола раунді його улюблені місця, де мисливці чекають на нього.
Іноді, однак, він буде працювати на стіні багато стрижнів, а потім стрибнути далеко в сторону, і він, здається, знаємо, що вода не буде зберігати свій запах.
Мисливець сказав мені, що одного разу він побачив лисицю проводиться собаками вибухнув на Уолден коли лід був покритий дрібними калюжами, запустити частину шляху в поперечнику, а потім повертаєтеся до того ж березі.
Незабаром собаки прибутку, але тут вони втратили запах.
Іноді пакет полювання самі по собі пройде мої двері, і коло навколо моєї будинок, і гавкають собаки, і без відносно мене, ніби потерпає від виду божевілля, так що ніщо не може відвернути їх від переслідування.
Таким чином, вони кругом, поки вони падають на недавній слід лисиці, для мудрого гончак залишить все інше для цього.
Одного разу чоловік прийшов до мене в хатину з Лексингтона, щоб довідатися про його собаки, які зробили великий трек, і полював за тиждень сам.
Але я боюся, що він не був мудріший всіх Я сказав йому, кожен раз, коли я намагався відповісти на його питання, він перебив мене, запитавши:
"Що ви робите тут?"
Він втратив собаку, але не знайшов людину.
Один старий мисливець, який має суху мову, який приходив купатися в Walden раз році, коли вода була теплою, і в цей час дивився в мене, сказав мені, що Багато років тому він взяв рушницю один вдень і вийшов на круїз у Walden деревини, а так як він йшов Wayland Дорогою він почув крик собаки наближається, і незабаром лисиця стрибнула стіни в дорозі, і так швидко, як думка стрибнув одного стіною дорозі, і його швидкі куля не торкнулася його.
Деякі прийшли далеко позаду старі собаки і її трьох цуценят в повному переслідування, полювання на свій рахунок, і знову зник у лісі.
Пізно ввечері, коли він відпочивав у густих лісах на південь від Уолден, він почув, Голос собаки набагато більше до Фейр як і здійснює лисиці, а на вони прийшли, їх цькування крик, який зробив Всі ліси кільце звучанню ближче і ближче, зараз з Луг Ну, тепер від
Бейкер Farm.
Довгий час він зупинився і слухав їх музику, так солодко до вуха мисливця, як раптом з'явилася лисиця, нарізування різьби урочисті проходи з легким біжучий темп, якого звук був прихований від симпатичної шелест листя, швидко і як і раніше, зберігаючи раунд, надавши його переслідувачів далеко позаду, і, стрибаючи на камені посеред лісу, він сидів прямо і слухати, стоячи спиною до мисливця.
На мить співчуття стриманою рукою останнього, але це було недовго настрій, і так швидко, як думка може слідувати думав, що його частина була вирівняна, і бити, -
-Лиса, перекидання рок, лежав мертвий на землі.
Мисливець досі зберігається його місце і слухали гончих.
Проте на вони прийшли, і тепер біля лісу пролунав через всі свої проходи з їх демонічні плакати.
Нарешті, старий собака увірвалася до подання з мордою до землі, і клацаючи повітря, неначе мав, і побіг прямо до скелі, але, шпигунство мертвої лисиці, вона раптом перестав її цькування, немов уражений німий з подивом, і ходив навколо нього мовчки, і один за іншим її щенята прибутку, і, як і їх мати, були протверезив в тишу таємниці.
Тоді мисливець вийшов вперед і встав посеред них, і таємниця була розгадана.
Вони мовчки чекали, поки він шкірою лисиця, потім слідують кисть час, і нарешті звернув у ліс знову.
Того вечора Уестон зброєносець прийшли до котеджу Конкорд мисливця, щоб дізнатися його гончих, і розповів, як протягом тижня вони були полювання на свій рахунок від
Уестон лісу.
Concord мисливець розповів йому, що він знав і запропонував йому шкіру, але інші відмовився від нього і пішов.
Він не знайшов своїх собак в ту ніч, але наступного дня довідався, що вони перетнули річки і зупинився в будинок на ніч, звідки, будучи ситим, вони взяв їх від'їзду рано вранці.
Мисливця, який сказав мені, це може пам'ятати одну Сем Nutting, який використовувався для полювання на ведмедів на
Ярмарок Виступи-Хейвен, і обмін їх шкури на ром в Конкорді села, який сказав йому, навіть, що він бачив лося там.
Nutting була знаменита англійська гончак імені Бургойна - він вимовляв це Bugine - що моя інформатора використовуватися для запозичення.
В "WAST книгу" старий трейдер цього міста, який був також капітан, місто-клерк, і представницької, я знаходжу наступний запис.
Січень 18, 1742-3, "Джон Melven Cr. на 1 Grey Fox 0 - 2 - 3 ", вони не є в даний час знаходиться тут; і в його книзі, Лютий, 7, 1743, Єзекії Stratton має кредит "на 1 / 2 шкіри Кетт 0 - 1 - 4-1/2 ", звичайно, дикий кіт, для
Страттон був сержантом у старій французькій війні і не отримав би кредит на полювання менш благородні ігри.
Кредит надається на оленячих шкур і, що вони щодня продається.
Одна людина до цих пір зберігає роги оленя останнього, який був убитий в цьому районі, і ще сказав мені, відомості про полюванні, в якій його дядько був зайнятий.
Мисливці були раніше численні і веселий екіпаж тут.
Я добре пам'ятаю один худий Німрод хто наздожене лист на узбіччі дороги і грати напруга на ньому дикі і більш мелодійним, якщо мені не зраджує пам'ять, ніж будь-який мисливський ріг.
Опівночі, коли не було місяця, я іноді зустрічався з гончаками на моєму шляху бродять по лісах, який буде ховатися з мого шляху, немов боявся, і стояти мовчати серед кущів, поки я не пройшла.
Білки і диких мишей спірних для мого магазину горіхів.
Існували оцінки висоти сосни навколо мого будинку, від одного до чотирьох дюймів у діаметрі, , Які були обгризені мишами минулої зими - норвезької зими для них, для сніг лежав довгий і глибокий, і вони були зобов'язані змішувати більшу частину соснової кори з іншими їх дієти.
Ці дерева були живі і, мабуть, процвітає в середині літа, і багато з них виросла нога, хоча повністю оперезаний, але після ще одну зиму такі були без винятку мертвих.
Примітно, що одна миша повинна, таким чином, дозволила все дерево сосни для своїх обід, гризучі круглі, а не вгору і вниз його, але, можливо, це необхідно в
Щоб ці тонкі дерева, які мають звичку рости щільно.
Зайці (Lepus атепсапіз) були дуже знайомі.
Треба було її форму під моїм будинком всю зиму, відділений від мене тільки підлогою, і вона здригнулася мене щоранку її поспішний від'їзд, коли я почав ворушитися - удар, удар, удар, вдаривши її головою об підлогу деревини в її поспішає.
Вони мали звичай приходити в себе мої двері в сутінках, щоб гризти картопляні обрізки, які я викинуті, і були так близько колір підставі, що вони навряд чи можуть бути відрізняти, коли на місці.
Іноді в сутінках я по черзі втратили і видужав увазі один присід нерухомо під моїм вікном.
Коли я відкрив двері ввечері, від вони підуть зі скрипом і відмов.
Поруч під рукою вони тільки порушені моєї жалості.
Одного разу ввечері один сидів біля моїх дверей в двох кроках від мене, на перший тремтячи від страху, але не бажає рухатися, бідний крихітний річ, худий і кістлявий, з рваними вухами і гострим носом, мізерні хвостом і тонкими лапами.
Здавалося, що природа вже не містяться порода благородних кровей, але стояв на її останній пальцями.
Її великі очі з'явилися молоді і нездорове, майже набряклим.
Я зробив крок, і ось, далеко вона Скад з пружними весни над сніжною кіркою, випрямлення його тіло і його кінцівки у витонченій довжини, і незабаром поставив ліс Між мною і себе - дикий вільний оленина, стверджуючи свою силу і гідність Природи.
Не без підстав був її стрункість.
Такий був його природу.
(Lepus, levipes, світло-стопи, дехто вважає.) Що таке країна без кроликів і куріпки?
Вони є одними з найпростіших і корінні продукти тваринного походження, давньої та поважної родини відомих в давнину, як до наших днів, з дуже тон і зміст природи, найближчим союзником листя і землі - і одне до одного, це або крилатих або це ногами.
Навряд чи, як якщо б ви бачили дике істота, коли кролик або куріпка сплесків геть, тільки природним, наскільки можна очікувати, як шелест листя.
Куріпка і кролик і раніше впевнений, процвітати, як справжні вихідці з грунту, всі революції відбуваються.
Якщо ліс обривається, пагони та кущі які виникають собі їх дозволити приховування, і вони стають більш численними, ніж будь-коли.
Це повинно бути дійсно бідна країна, яка не підтримує зайця.
Наші ліси рясніють їх обох, і на кожному болоті можна побачити куріпку або кролика ходити, стикається з Твіггі паркани і кінський волос пастки, яку деякі корови хлопчика тенденцію. >
Округліть 24,259 з точністю до сотень.
Ви вважатимете, що розв"язання цієї задачі дуже просте, але все, що треба зробити - подумати, що означає "округлити з точністю до сотень"
Тому для початку я намалюю числову вісь.
Я намалюю числову вісь тут, щоб позначити на ній сотні.
Маємо 24,100, потім - 24,200, 24,300, далі - 24,400.
Думаю, ви розумієте, що я мав на увазі, коли позначав сотні.
Я збільшую кожне наступне число на 100.
Де на цій числовій осі знаходиться 24,259?
Подивимося на числову вісь: наше число більше за 24,200, але менше за 24,300.
Оскільки маємо 259, а відстань між цими числами становить 100, то 59 має знаходитися ось тут, отже, тут і є наше число.
Це 24,259.
І тепер, якщо вас попросять округлити число з точністю до сотих, це означатиме, що треба округлити до однієї з цих позначок або ж окрутлити до позначки, яка є найближчою до нашого числа.
І якщо ви поглянете на це відповідним чином, ви побачите, що наше число ближче до 24,300, ніж до 24,200.
Тож, якщо ви округлюєте його, отримаєте 24,300.
Якщо ви округлюєте з точністю до сотих, відповідь - 24,300.
Це і пояснює той факт, чому це називається округленням до найближчих сотень. найближча сотня - 24,300.
Але щоразу, коли ви розв"язуватимете подібну задачу, вам не треба малювати числову вісь, виконувати увесь цей процес, просто подумайте.
Простіший спосіб, можливо, більш механічний, - просто поглянути на число 24,259.
Якщо нам потрібно округлити з точністю до сотих, ми дивимося на розряд сотень.
Ось це розряд сотень, тож коли ми округлюємо, це означає, що нам не потрібні наступні цифри.
Нам потрібно подивитися на розряд менший за той, до якого ми округлюємо.
Це розряд сотень, тому ми дивимося на ось цю 5, і якщо це число 5 або більше, або це 5,6,7,8 або 9, то ви округлюєте в більшу сторону.
Тож, якщо 5 або більше - округлюємо в більшу сторону.
У нашому випадку підходить округлення в більшу сторону, бо це 5.
Це 5 або більше, тому округлення в більшу сторону означає, що ми маємо 24,000, оскільки ми округлюємо в більшу сторону, ми замінюємо 2 на 3.
Ми збільшимо його на 1 й округлимо до 24,300.
Це означає "округлити в більшу сторону".
Інший приклад: якби у мене було число 24,249 і треба було округлити до найближчих сотень, я б сказав "гаразд, я хочу округлити до найближчих сотень"
Давайте подивимося на розряд десятків, ось цей розряд, що справа на одну цифру.
Це не 5 або більше, тож я округлю в меншу сторону.
І коли ви округлюєте в меншу сторону, будьте пильні.
Це не означає, що ви зменшуєте 2.
Це означає, що ми маємо лише 2. Лише позбавляємося від усього, що стоїть після нього.
Тож відповідь - 24,200.
Цей випадок, коли ви округлюєте в меншу сторону.
Якщо ви округлюєте в більшу - відповідь - 24,300.
У цьому весь сенс.
24,249 знаходиться десь тут, тоже воно ближче до 24,200.
24,000 буде найближчим числом, якщо ми округлюємо в меншу сторону.
У випадку округлення числа 24,259, найближче число - 24,300.
Коли ми округлюємо в більшу сторону.
Отже, як слушно зауважив Кріс, я вивчаю людський мозок, функції та структуру людського мозку.
І на хвилину я прошу вас замислитися про те, що з цього випливає.
Ось тут купка желе, трохи більше кілограма желе, яка поміститься у вашій долоні, і яка здатна збагнути велич міжзіркового простору.
Вона здатна осягнути сенс нескінченності і також споглядати за тим, як саме вона осягає сенс нескінченності.
І саме цю рекурсивну здатність ми називаємо самосвідомістю, яка, на мій погляд, і є священним граалем нейробіології та неврології, і я сподіваюся, що колись нам вдасться зрозуміти, як це відбувається.
Отже, як же вивчаєтся цей містичний орган?
Тобто, в кожного з нас є 100 мільярдів нервових клітин, малесеньких скупчень протоплазми, що взаємодіють, і з цієї взаємодії виникає ціла низка здібностей, яку ми називаємо людською природою і людською свідомістю.
Як це стається?
Отже, є багато способів підійти до функцій людського мозку.
Один підхід, той, яким ми користуємося здебільшого, це вивчати пацієнтів з ураженням маленької області мозку, із генетичними змінами маленької області мозку.
Те, що відбувається, це не повне зменшення всіх ментальних здібностей, а ніби притуплення пізнавальних можливостей.
Таким чином, маємо дуже селективну втрату однієї функції, коли інші функції залишаються без змін, і це дає змогу впевнено заявляти, що саме ця область якось залучена до медіації цієї функції.
Таким чином можна підв'язати функцію до структури, а потім дізнатися, як працює схема, що генерує конкретну функцію.
Ось саме це ми й намагаємось робити.
Тож дозвольте мені навести вам декілька яскравих прикладів цього.
За час цієї промови я наведу вам три приклади, по шість хвилин кожен.
Перший приклад - це надзвичайний синдром, який зветься синдром Капґра.
Якщо ви поглянете на перший слайд, там зображені скроневі долі, лобові, тім'яні долі, ОК, долі, з яких складається мозок.
І якщо ви придивитесь, затиснута всередині внутрішньої поверхні скроневих долей - - тут її не видно - - є маленька структура, яка називається веретеноподібна звивина.
І вона також зветься лицьова область мозку, бо коли вона ушкоджена, ви більше не здатні розпізнавати людські обличчя.
Ви все ще впізнаєте їх за голосом і скажете: "Так, це Джо", але ви не зможете сказати, хто це, дивлячись йому в обличчя.
Ви навіть не зможете впізнати себе самого в дзеркалі.
Тобто ви знаєте, що це ви, тому що ви підморгуєте, і він теж, і ви знаєте, що це - дзеркало, але ви насправді не розпізнаєте себе, як себе. ОК.
Загально відомо, що цей синдром виникає через пошкодження веретеноподібної звивини.
Але є ще один рідкісній синдром, такий рідкісний, до речі, що дуже мало лікарів чули про нього, навіть серед нейробіологів.
Він зветься помилка Капґра, і це коли пацієнт, повністю нормальний в інших аспектах, що мав травму голови, виходить з коми, повністю нормальний в інших аспектах, дивиться на свою матір і говорить:
"Вона виглядає точно як моя мати, ця жінка, але вона самозванка. Вона якась інша жінка, яка прикидається моєю матір'ю". Отже, чому це трапляється?
Чому хтось - а ця людина цілком розсудлива і розумна стосовно інших речей - але коли вона бачить свою матір, вмикається ця омана, і вона каже, цо це - не матір.
Тож, найрозповсюдженіше тлумачення цьому, те, яке міститься у всіх книжках з психіатрії - погляд Фрейда - і він полягає у тому, що цей хлопець - а є такі самі аргументи стосовно і жінок, до речі, але я буду говорити тільки про чоловіків. Коли ви були немовлям, маленькою дитиною, в вас було сильне сексуальне тяжіння до матері.
Це так званий фрейдівський Едипів комплекс.
Я не кажу, що я в це вірю, але це - стандартний погляд вчення Фрейда.
А потім ви виростаєте, кора мозку розвивається, і ці латентні поклики до матері придушуються.
Дякувати Богу, інакше всі ви сексуально збуджувалися б, коли бачили б свою матір.
А потім стається те, що ви отримуєте удар по голові, який ушкоджує кору головного мозку, і дає змогу цим латентним бажанням проявитися, вибухнути на поверхню, і, раптом і незрозуміло, ви розумієте, що сексуально збуджуєтеся до матері. І ви кажете:
"Боже мій, якщо це моя мама, як вийшло так, що я сексуально збуджуюся?
Вона якась інша жінка.
Вона самозванка".
Це - єдина інтерпретація, зрозуміла вашому ушкодженому мозку.
Але для мене це пояснення ніколи не мало сенсу.
Воно геніальне, як і всі аргументи за Фрейдом - (Сміх)
- але для мене воно виявилось позбавленим сенсу, тому що я спостерігав подібний розлад, в пацієнта була подібна омана з приводу його пуделя.
(Сміх)
Він говорив: " Лікаре, це не Фіфі.
Вона виглядає точно як Фіфі, але це - якась інша тварина". Правда?
Тепер спробуйте пояснити це з точки зору Фрейда. (Сміх)
Ви ж не почнете говорити про латентне скотоложство у кожній людині, або про щось подібне, звичайно, бо це абсурдно.
Тож насправді, що тут відбувається?
Щоб пояснити цей дивний розлад, ми дивимось на структуру і функції нормального візуального шляху в мозку.
В нормальній ситуації візуальні сигнали надходять в очні яблука і проходять у зорові області мозку.
До речі, у задній частині вашого мозку існує 30 областей, пов'язаних із зором, і після обробки всього цього, повідомлення надходить у маленьку структуру, що зветься веретеноподібною звивиною, де відбувається розрізнення облич.
Там містяться нейрони, чутливі до сприйняття облич.
Її можна називати лицьовою областю мозку, добре?
Я говорив про це раніше.
Тепер, коли ця область ушкоджена, ви втрачаєте вміння бачити обличчя, так?
Але з тієї області повідомлення передається до структури, яка називається мигдалевидна залоза (мигдалина) у лімбічній системі, емоційному центрі мозку, і ця структура, що зветься мигдалиною, вимірює емоційну важливість того, на що ви дивитесь.
Чи це здобич?
Чи хижак?
Чи твоя пара?
Чи може це щось звичайнісіньке, як-от нитка, що причепилася до одягу, або шматок крейди, чи - я не хочу вказувати на те, але чи черевик, чи щось подібне?
ОК? Щось, що можна повністю проігнорувати.
Тож якщо мигдалина збуджується, і це - щось важливе, повідомлення потім передається до автономної нервової системи.
Ваше серце починає битися швидше. Ви починаєте пітніти, щоб віддати тепло, яке утвориться через скорочення м'язів.
І це добре, бо ми можемо покласти два електроди на вашу долоню і виміряти зміну опору шкіри, спричинену виділенням поту.
Тож я можу визначити, коли ви дивитесь на що-небудь, чи ви збуджені через це, чи ні. Гаразд?
І я дійду до цього через хвилину.
Тож моя ідея була, коли хлопчина дивиться на об'єкт, коли він дивиться на свій - нехай на будь-що, це передається до візуальних областей і обробляється у веретеноподібній звивині, і ви розумієте, що це паростки гороху, або стіл, або ваша мати, якщо вже так, ОК?
І потім це повідомлення передається до мигдалини, а звідти до автономної нервової системи.
Але може бути, що в цього хлопчини дріт, що йде від мигдалини до лімбічної системи, емоційного центру мозку, випадково перервався.
Тож через те, що вереноподібна звивина ціла, хлопчина все ще може впізнати свою матір, і говорити: " Так так, це виглядає, як моя мама".
Але через те, що дріт до емоційних цетрів перервано, він каже:
"Але як же, якщо це - моя мати, я не відчуваю тепла?"
Або жаху, як іноді теж трапляється? Правильно? (Сміх)
Тоді він говорить:
"Як мені розцінити цю незбагненну відсутність емоцій?
Це не може бути моя мама.
Це якась чужа жінка, що прикидається моєю матір'ю".
Як можна це перевірити?
Ось як: якщо взяти будь-кого з присутніх і посадити перед екраном, і виміряти гальванічну відповідь шкіри, а потім показувати зобрження на екрані, можна виміряти, наскільки ви спітнієте, побачивши такий об'єкт, як парасолька або стіл.
Звичайно, ви не спітнієте. Якщо показати вам зображення лева або тигра, або еротичний плакат, ви почнете пітніти, правда?
І хочете вірте, хочете ні, якщо показати вам зображення вашої матері - - я говорю про нормальних людей - ви почнете пітніти.
Вам навіть не треба бути євреєм.
(Сміх)
Що ж трапиться, якщо показати зображення цьому пацієнту?
Ви берете пацієнта і показуєте йому зображення на екрані, водночас вимірюючи гальванічну відповідь шкіри.
Столи, стільці, ниточки, нічого не відбувається, так само, як і в нормальних людей, але коли ви показуєте йому зображення його матері, гальванічна відповідь шкіри нейтральна.
Немає жодної емоційної реакціі на матір, тому що дріт, що йде від візуальних областей до емоційних центрів, перервано.
Тож його зір нормальний, тому що з візуальними областями все гаразд, його емоції нормальні - він буде сміятися, або плакати, і так далі - але дріт від зору до емоцій пошкоджено, і тому в нього виникає омана, що його мати - самозванка.
Це прекрасний приклад того, чим ми займаємося: беремо дивний, здавалося б незрозумілий, нервовий психічний синдром і заявляємо, що стандартний фрейдівський погляд невірний, і фактично даємо йому чітке пояснення з точки зору відомої нервової анатомії мозку.
До речі, якщо потім цей пацієнт йде, і його мати телефонує йому з прилеглої кімнати - саме телефонує - він бере слухавку і каже: " Ого, мамо, як справи?
Де ти?"
По телефону не виникає жодної омани.
Потім вона заходить до нього через годину, і він каже: "Хто ти?
Ти виглядаєш, як моя мати".
Розумієте?
Причина в тому, що існує окремий шлях від слухових центрів у мозку до емоційних центрів, і він не був випадково ушкоджений.
І це пояснює, чому по телефону він впізнає свою матір без жодних проблем.
А коли він бачить її особисто, він каже, що вона - самозванка.
Гаразд, як саме створюється ця складна схема у мозку?
Це природа, гени, чи виховання?
І ми наближаємося до цієї проблеми, розглянувши інший цікавий синдром, який називається синдром фантомної кінцівки.
Всі ви знаєте, що таке фантомна кінцівка.
Коли руку або ногу ампутовано через гангрену, або втрачено на війні, наприклад, на війні в Іраку, - це тепер велика проблема - ви й далі відчуваєте присутність відсутньої руки, і це називається фантомною рукою, або фантомною ногою.
Фактично, майже будь-яка частина тіла може стати фантомом.
Вірте, чи ні, навіть внутрішні органи.
В мене були пацієнти з видаленою маткою - після гістериктомії - в яких залишалася фантомна матка, включно з фантомними ментруальними болями у належний проміжок місяця.
Один студент якось запитав мене, чи є в них фантомний ПМС? (Сміх)
Питання, дозріле до наукового вивчення, але ми до цього ще не добралися.
ОК, наступне питання, що можна дізнатися про фантомні кінцівки, ставлячи експерименти?
Одна з речей, яку ми взнали, це те, що майже половина пацієнтів з фантомними кінцівками заявляють, що вони можуть рухати фантомом.
Нею можна поплескати брата по плечу, відповісти на телефонний дзвінок, помахати на прощання.
Все це - дуже переконливі та живі відчуття.
Пацієнт не марить.
Він знає, що руки немає, та все ж це - переконливий чуттєвий досвід для пацієнта.
Але, хоч там як, для іншої половини пацієнтів це не трапляється.
Фантомна кінцівка - вони скажуть:
"Але лікарю, фантомна кінцівка паралізована.
Вона застигла у стиснутому спазмі, і це надзвичайно болісно.
Якщо б тільки мені вдалося порухати нею, може вона перестала б так боліти".
Отже, чому б це фантомній кінцівці бути паралізованою?
Це звучить як оксиморон.
Але коли ми передивлялися історії хвороб, ми помітили, що в людей з паралізованою фантомною кінцівкою первинна рука була також паралізована через травму периферійного нерву.
Сам нерв, який керував рукою, був пошкоджений, перерізаний через, скажімо, аварію на мотоциклі.
Тож рука цього пацієнта страшенно боліла ще у пов'язці декілька місяців поспіль, а потім, у помилковій спробі позбавитися болю у руці, хірург ампутує руку, і так ви отримуєте фантомну руку з такими ж болями, правильно?
І це - дуже серйозна клінічна проблема.
Пацієнти занурюються у депресію.
Деякі з них намагаються покінчити із життям, розумієте?
Тож як вилікувати цей синдром? Тепер, звідки береться паралізована фатномна кінцівка?
Коли я вивчав історії хвороби, я розумів, що в них була реальна рука, потім нерви, що керували рукою, були перерізані, реальна рука була паралізована, і була в пов'язці декілька місяців до ампутації, і супровідний біль потім мігрував у фантом.
Чому так трапляється?
Коли рука була наявна, але паралізована, мозок, лобна частина мозку, посилає руці команди, наказуючи:
"Рухайся", але назад отримує візуальну відповідь: "Ні".
Рухайся.
Ні.
Рухайся.
Рухайся.
Ні.
І це закарбовується у схемі мозку і називається набутий параліч, гаразд?
Мозок запам'ятовує, тому що існує цей Гебіанський, асоціативний зв'язок, що проста команда порухати рукою створює відчуття паралізованої руки.
І потім, коли руку ампутовано, набутий параліч мігрує у ваш тілесний образ і у фантом, розумієте?
Тож, як допомогти таким пацієнтам?
Як відучити від набутого паралічу, щоб розслабити страшний спазм у фантомній руці?
І ми подумали: а що, якби зараз послати команду фантому, але повернути йому візуальну відповідь, що він скоряється цій команді, добре?
Може так вдасться зняти фантомний біль, фантомний спазм?
Як це зробити?
Але це коштує мільйони доларів. Тож я знайшов спосіб зробити це за три долари, але не кажіть це моїм грантодавцям.
(Сміх) Добре?
Треба створити те, що я називаю дзеркальним ящиком.
Береться картонний ящик із дзеркалом посередині, а потім туди кладеться фантом - отже мій перший пацієнт, Дерек, зайшов.
10 років тому йому ампутували руку.
Йому відірвало плече, тож його нерви були розірвані, і руку паралізувало. Вона рік пролежала у пов'язці, а потім її ампутували.
В нього була фантомна рука, яка страшенно боліла, і він не міг нею рухати.
Це була паралізована фантомна рука.
Отже він прийшов, і я дав йому ось таке дзеркало у ящику, який я зву дзеркальним ящиком, добре?
І пацієнт кладе його фантомну ліву руку, яку зціпило спазмом, зліва від дзеркала, а нормальну руку справа від дзеркала, і приймає позу із зціпленими руками, і дивиться у дзеркало.
І що він відчуває?
Він дивиться на воскреслий фантом, тому що він дивиться на відображення нормальної руки у дзеркалі, і вона виглядає, як відроджений фантом.
"Тепер," кажу я, "тепер, дивися, порухай своїми фантомними - своїми реальними пальцями, чи то, порухай своїми реальними пальцями, дивлячись у дзеркало".
Він отримує візуальний образ того, що фантом рухається, правильно?
Це очевидно, але найдивніша частина у тому, що пацієнт потім каже:
"О Боже, мій фантом знову рухається, і біль, той зціплюючий спазм, розслаблюється".
І пам'ятаєте мого першого пацієнта, - (Оплески)
- дякую.
(Оплески)
Мій перший пацієнт зайшов у кабінет і подивився у дзеркало, і я сказав:
"Дивися на відображення свого фантому".
А він почав хихикати, говорячи:
"Я можу бачити свій фантом". Але він не дурний.
Він знає, що фантом не реальний.
Він знає, що це - відображеня у дзеркалі, але це також живий чуттєвий досвід.
Потім я кажу:
"Порухай своєю нормальною рукою і фантомом".
Він каже: "Ох, я не можу порухати своїм фантомом.
Ви це знаєте.
Це боляче".
Я кажу:
"Порухай своєю нормальною рукою".
І він каже: "О Боже, мій фантом знову рухається. Я не вірю в це!
І мій біль слабшає".
Розумієте?
І потім я кажу: "Заплющ очі".
Він заплющує очі.
"І порухай своєю нормальною рукою".
"Ох, нічого не виходить.
Її знову зціпило".
"ОК, розплющ очі".
"О Боже, о Боже, вона знову рухається!" Тож він був схожий на дитину в магазині солодощів.
Таким чином, це доводить мою теорію про набутий параліч і критичну роль візульного образу, але я не отримаю Нобелівську премію за те, що допоміг комусь рухати своєю фантомною кінцівкою.
(Сміх) (Оплески)
Це абсолютно марне вміння, якщо задуматися.
(Сміх)
Але потім я почав розуміти, що можливо в інших типах паралічу, які спостерігаються у неврології, наприклад, інсульти, дистонії - в них теж може бути компонент набутого, який можна подолати простим використанням приладу з дзеркалом.
Тож я сказав:
"Слухай, Дерек, - ну, по-перше, хлопець не може всюди носитися з дзеркалом, щоб позбутися свого болю - Я сказав:
"Слухай, Дерек, візьми це з собою додому та попрактикуйся тиждень, або два.
Може через якийсь час тренувань ти зможеш позбутися дзеркала, відучитися від параліча та почати рухати своєю паралізованою рукою, а потім послабшає і твій біль".
Тож він сказав ОК і забрав його додому. Я сказав:
"Слухай, це всього лише два долари.
Забирай його".
Тож він забрав його додому, а через два тижні зателефонував мені і сказав:
"Лікарю, ви не повірете".
Я запитав: "І що?"
Він сказав:
"Його не стало".
Я спитав:
"Чого не стало?" Я подумав, що може дзеркало пропало.
(Сміх)
Він каже: "Ні, ні, ні, ну ви знаєте, його, фантома, якого я мав останні 10 років?
Його не стало".
І я сказав - я захвилювався - я сказав, о Боже, я маю на увазі, я змінив т ілесний образ цього хлопця, а як же питання людяності, етики і таке інше?
Я запитав:
"Дерек, тебе це сильно хвилює?"
Він сказав:
"Ні, останні три дні в мене немає фантомної руки, отже немає болей у фантомному лікті, ніякого зціплення, жодного болю у передпліччі, весь біль зник.
Єдина проблема у тому, що в мене все ще є мої фантомні пальці, що звисають з плеча, а ваше дзеркало туди не дістає".
(Сміх)
"Тож, ви можете змінити дизайн, щоб поставити його мені на лоба, щоб я міг, ну ви розумієте, зробити це і позбавитися моїх фантомних пальців?"
Він думав, що я якийсь чародій.
Тож, чому так сталося?
Це тому, що мозок стикнувся з величезним чуттєвим конфліктом.
Він почав отримувати візуальні сигнали про те, що фантом повернувся.
З іншого боку, пропріоцепції немає, м'язи повідомляють, що руки немає, правильно?
Але моторика каже, що рука є, і тому, що виникає цей конфлікт, мозок вирішує, дідько з ним, немає ніякого фантома, немає ніякої руки, правильно?
Він занурюється у стан відмови - відгороджується від сигналів.
І коли рука зникає, бонус в тому, що зникає і біль, тому що не можна мати безтілесний біль, що висить у повітрі.
Тож в цьому бонус.
Цю техніку було випробувано на десятках пацієнтів іншими дослідниками у Гельсинках, тож це може слугувати доказом користі у лікуванні фантомного болю, і, насправді, люди застосували це для реабілітації після інсульту.
Про інсульт зазвичай думають як про ураження тканин, цьому нічим зарадити.
Але виявляється, що деякі компоненти паралічу після інсульту також набуті, і можливо саме той компонент можна здолати, застосовуючи дзеркала.
Це припущення також пройшло клінічні досліди, допомігши багатьом, багатьом пацієнтам.
Гаразд, тепер дозвольте мені переключити передачу на третю частину моєї промови, в якій ітиметься про ще один цікавий феномен, який зветься синестезія.
Його відкрив Френсіс Ґальтон у 19 столітті. Він був двоюрідним братом Чарльза Дарвіна.
Він відзначив, що деякі люди серед населення, які в усьому іншому були абсолютно нормальними, мали таку особливість: щоразу, коли вони бачать цифру, вона кольорова.
П'ятірка синя, сімка жовта, вісімка блідо-зелена, дев'ятка фіолетова, розумієте?
Пам'ятайте, всі ці люди в інших проявах звичайнісінькі.
Або додієз - іноді звуки викликають колір.
До дієз синій, фа дієз зелений, інший тон може бути жовтим, добре?
Чому таке трапляється?
Ґальтон назвав це синестезією, змішування почуттів.
В нас всі почуття чіткі.
Ці ж люди плутають свої почуття.
Чому це стається?
Один з двох аспектів цієї проблеми доволі інтригуючий.
Синестезія - це сімейна ознака, тож Ґальтон сказав, що в неї спадкова, генетична основа.
По-друге, синестезія - і саме тут я майже досяг основної теми цієї лекціі, що насправді про креативність - синестезія у вісім разів частіше трапляється у художників, поетів, письменників і інших творчих людей, ніж у звичайного населення.
Чому б це?
Я відповім на це питання.
На нього раніше ніколи не відповідали.
Отож, що таке синестезія?
Що її спричиняє?
Ну, існує багато теорій з цього приводу.
Одна теорія, що вони просто божевільні.
Ну, це - не зовсім наукова теорія, тому про неї можна забути.
Інша теорія - це те, що вони наркомани-кислотники і драпокури, добре?
Тут, треба зауважити, може бути частина правди, тому що тут в районі Сан-Франциско це більш розповсюджено ніж у Сан-Дієго. (Сміх)
Гаразд.
Тож третя теорія така: запитаймо себе, що саме насправді відбувається при синестезії.
Добре? Ми визначили, що кольорова та числова області мозку знаходяться одна біля одної, у веретеноподібній звивині.
Тож ми встановили, що напевно виник якийсь перехресний зв'язок між кольорами та числами у мозку.
Тож кожного разу, коли ви бачите число, ви одночасно бачите відповідний колір, і таким чином ви отримуєте синестезію.
Тепер пригадайте, чому це трапляється?
Чому у деяких людей може виникати такий перехресний зв'язок?
Пам'ятаєте, я сказав, що це сімейне?
Це дасть вам натяк.
І це - це просто аномальний ген, мутація у гені, яка спричиняє аномальний зв'язок.
У всіх нас, як виявилось, ми народжуємось з усім перепов'язаним з усім іншим.
Тож кожна область мозку пов'язана з усіма іншими областями, і все це організовано, щоб створити характерну модульну архітектуру дорослого мозку.
Тож, якщо є ген, залучений до цієї чіткої організації, і якщо цей ген трансформується через мутацію, отримується пошкоджений баланс між областями мозку, що знаходяться поряд.
І якщо це трапляється з числами та кольорами, виходить чисельно-кольорова синестезія.
Якщо між тонами та кольорами, виходить звуко-кольорова синестезія.
Поки що все нормально.
А якщо уявити, що цей ген впливає на всі зв'язки у мозку, і що все переплутано?
Тоді уявіть, що пов'язує художників, письменників і поетів, вміння думати метафорично, пов'язувати, здавалося б, непов'язувані речі, наприклад:
"Там схід, сама ж Джульєтта - ясне сонце!"
Зазвичай ніхто не говорить, що Джульєтта - це сонце, бо чи дійсно вона сяюча вогняна сфера?
Зрозуміло, що шизофреніки можуть мати на увазі саме це, але це - інша історія, правильно?
Нормальні люди кажуть, що вона тепла, як сонце, вона сяюча, як сонце, вона уважна, як сонце. Миттєво знаходиться багато асоціацій.
Тепер, якщо уявити, що ці переплутані зв'язки та концепції теж у різних частинах мозку, тоді це дасть змогу створити більшу здібність до метафоричного мислення та творчості у людях з синестезією.
І саме тому синестезія у вісім разів частіше трапляється серед поетів, художників та письменників.
Гаразд, це дуже френологічний погляд на синестезію.
Останній приклад - можна мені взяти ще одну хвилину?
(Сміх)
Я доведу вам, що ви всі синестети, але ви не хочете в цьому зізнаватися.
Ось це я називаю марсіанським алфавітом. Як у вашому алфавіті,
А це А, Б це Б, В це В.
Різні форми для різних фонем, правильно?
Тут ось марсіанський алфавіт.
Одна фігура - це Кікі, а інша Боуба.
Яка за них Кікі, а яка - Боуба?
Скільки з вас думають, що це Кікі, а це Боуба?
Підніміть руки.
Ага, в нас тут таки є один чи пара мутантів.
(Сміх)
Скільки з вас думають, що це Боуба, а це Кікі?
Підніміть руки.
Дев'яносто дев'ять відсотків з вас.
Добре, ніхто з вас не марсіанин.
Як ви це зрозуміли?
А через те, що всі ви робите крос-модельну синестетичну абстракцію, що означає, що ви вважаєте, що ось ці гострі перегини - кі-кі, у вашій слуховій корі, волосяні клітини збуджуються - Кікі, імітує візуальний перегин, несподіваний перегин цієї зубчастої форми.
Це дуже важливо, тому що це говорить про те, що ваш мозок займається примітивним - це ж просто - це виглядає як дурна ілюзія, але ці фотони у вашому оці відворюють цю форму, а волосяні клітини у вашому вусі викликають слуховий патерн, а мозок здатен вичислити загальний знаменник.
Це примітивна форма абстракції, і ми знаємо, що вона трапляється у веретеноподібній звивині у мозку, бо коли вона пошкоджена, ці люди втрачають вміння відрізнити Боубу від Кікі, але вони також втрачають вміння думати метафорично.
Якщо ви запитаєте у хлопця, що - "не все те золото, що блищить," - що це означає?
Пацієнт скаже: " Ну, якщо щось металеве й блискуче, це не обов'язково золото, вам потрібно зважити його, розумієте?"
Таким чином, вони абсолютно випускають метафоричне значення.
Отже, ця область у вісім разів більша у вищих - особливо у людях - ніж у нижчих приматах.
Щось дуже цікаве відбувається тут, у кутовій звивині, тому що це перехрестя між слухом, зором та дотиком, і вона дуже розвинулася в людях. І тут відбувається щось дуже цікаве.
І я думаю, що це - основа багатьох унікальних людських можливостей, на кшталт абстрактності, метафоричності й творчості.
Всі ці питання, які філософи вивчали протягом тисячоліть, ми, вчені, можемо вивчати, роблячи зображення мозку, та досліджуючи пацієнтів, ставлячи правильні запитання.
Дякую.
(Оплески)
Вибачте за це. (Сміх)
Давайте подумаймо як нам потрібно обчислити таку ситуацію.
Якщо замість орендування будинку за 200 000$, ми купимо будинок за 2 000 000$.
Які це буде наслідки мати, наслідки з точки зору облікового прибутку та економічного прибутку?
Ми збираємося купити будинок за 2 000 000$.
Це ринкова вартість цього будинку на початку нашого періоду, тобто на початку 1 року.
Скажімо, в кінці 1 року, тут позначимо 1 рік.
Можливо через те, що я беру до прикладу дім, де багато машин.
Можливо,він був цілком новим, а тепер - ні... тепер він зіпсований, зношений.
Тому і ринкова вартість будинку вже 1.9 млн. доларів.
По суті, цього року, вартість будинку знецінилася на 100 000$.
Амортизація дорівнює 100 000$.
Зверніть увагу, я нікому не платив 100000$
Це не повні альтернативні витрати це альтернативні витрати, бо ці 100 000$ - це вартість альтернативи яку ви "втратили" рік тому.
Замість використовувати будівлю, я по суті втратив 100 000$.
І це не все, у чому я не мав успіху.
Я також втратив можливість інвестувати ці 2 000 000$ на інші речі.
Можливо, я б міг 2 000 000$ інвестувати на 5% депозит і отримав би процентний дохід.
У мене також була можливість на інші альтернативні витрати капітал, не інвестувавши ці 2000000$ в інше місце.
Альтернативні витрати капіталу, скажімо, я б міг отримати 5% на моїх 2 000 000 ще 100 000$.
Мої альтернативні витрати капіталу- 100 000$.
З іншого боку, можна припустити, що я купую будинок і продаю його в кінці року.
Тоді б я втратив 100 000$ на цій операції і хоча я б міг використати їх, і отримами корисність, я б знову втратив 100 000$ бо я б не інвестував ці гроші в інший проект протягом цього періоду.
Це 2 неявні витрати, з якими ми б зіштовхнулися.... які б показалися у звітності доходів.
Тепер, амортизація - це те, що вирахуване бухгалтерами.
Коли ви дивитеся на фінанси компанії, то натрапите на амортизацію.
Це величина, яка ... Ви ніби зношуєте ваші засоби виробництва ви використовуєте вашу будівлю, зношуєте ваше обладнання, ваші машини також зношуєте і все інше, що у вас є.
Економісти чітко визначили, що таке амортизація.
Скажімо, у нас є ринкова вартість на початку періоду і є ринкова вартість в кінці періоду, їх різниця і називається амортизацією.
Це ніби... природно для речей.
У бухгалтерському обліку є багато шляхів вирахувати амортизацію.
Ви можете сказати:
"Добре, а якщо річ коштує 2 000 000$ і вона буде слугувати 10 років я можу втратити 100 000$ в рік чи навіть 200 000$ в рік".
200 000 000 поділити на 10 років.
В залежності від того чи ви є власником фірми чи ні, у вас різні стимули зношення.
Ви можете захотіти зношення для зменшення податків, тим самим сховавши прибуток.
Для цього відео, можна припустити, що як і бухгалтери так і економісти спишуть 100 000$ на амортизацію, якщо б ми хотіли купити цю будівлю.
Давайте переробимо фінансову звітність бухгалтерську версію і версію економіста.
За версією бухгалтера...
Давайте я все це скопіюю і вставлю.
Копіюю і нижче вставляю.
Давайте я це вставлю.
Тепер у нас немає витрат на оренду.
Замість того, щоб орендувати будівлю, ми її купуємо.
Давайте я цього позбавлюся.
Наші орендні витрати дорівнюють 0, 0.
Але у нас є амортизаційні витрати.
Запишу їх іншим кольором.
Наші витрати на амортизацію - 100 000$.
Ми не беремо до уваги альтернативні витрати капіталу.
Ми б могли зробити...
Це альтернативні витрати капіталу.
З цими 2 000 000$ ми б купили щось, і купили будинок.
Наш дохід, нарахований до сплати податків, нарахований до сплати податків нерозподілений прибуток з бухгалтерської точки зору, буде як... 50 - 200 буде 300, мінус ще... давайте, я перевірю.
У мене є ...
По суті,я отримав ще, бо моя оренда була 200 і в мене амортизація лише 100.
50 мінус 350 дає мені дохід 150 000$.
Це тому, що я орендую довше і тепер амортизація буде ...залежно від ринкового рівня менше змінюється, ніж моя оренда.
Але економічний прибуток, орієнтуючись на ці цифри, буде нейтральний.
Який має таким бути, бо це економічний дохід, ми намагаємося вирішити чи варто для нас вести цей бізнес.
Коли ми подивимося на економічний прибуток
Давайте я знову скопіюю і вставлю.. Давайте я скопіюю цю частину.
Копіюю і вставляю.
Можливо, якщо ціни підвищилися б коли ми б це змінили, чи ми власники чи орендарі, був би економічний шлях.
Скажімо, за цей 2-ий рік чи навіть 1-ий.
Розрахуймо економічний прибуток за 1 рік.
Їжа та сам, і робота та сама.
Оренди немає.
Давайте,я її позбудуся. від оренди.
Тепер оренда буде 0.
Тепер ми володіємо цією будівлею.
Оренда - 0.
Це все наші чисті витрати.
Це пряма плата комусь іншому.
Тепер подумаймо про внутрішні витрати.
Або системні витрати.
Ми все ще маємо внутрішні витрати, які ми тут маємо.
У мене є зарплата.
Допустимо, я був би лікарем, але не працюю лікарем,щоб відкрити ресторан, і мої втрати по зарплаті - 150 000$
Втрати по зарплаті - 150 000$.
Хоча, я думаю... втрати по зарплаті сягнули 150 000$.
Тепер у нас зверху є амортизація.
Використаю багряний колір, щоб це показати 100 000$- це наша амортизація.
Зверху, у нас є альтернативні витрати капіталу.
Прибуток, який ми б могли отримати - 2,000,000$ який ми використали, щоб купити будівлю.
Я це називаю АВК-альтернативні витрати, капіталу. у цьому випадку 5% з 2 000 000$ буде 100 000$.
Ці числа я вирахував так, щоб не витрачати 200,000 на оренду, але ми збільшили наші внутрішні витрати на володіння будинком на 200 000, тож виходить те саме.
Ми все ще отримуємо те, що і в попередньому випадку від'ємний дохід у 100 000$.
Мінус у 100 000S прибутку.
Економічному прибутку.
Це саме і в обліковому прибутку.
Я хотів це просто виділити, щоб ви не були задоволені економічним прибутком, якщо ви вирішите купити дім, замість оренди або навпаки.
Але все ще є шляхи вирахування альтернативних витрат при будь-якій із цих дій.
Грот-щогла рибальського човна тримається на міцній мотузці, що простягається від верхівки щогли до палуби.
Якщо щогла висотою в 20 футів, а мотузка приєднана до палуби на відстані 15 футів від основи щогли, то якою є довжина мотузки?
Давайте намалюємо човен і впевнимось, що розуміємо, що являє собою палуба та щогла.
Дозвольте я намалюю човен.
Почну жовтим кольором.
Скажімо, що це мій човен.
Це палуба човна.
Човен матиме ось такий вигляд.
Це парусний човен.
Тут вода. А щогла - це те, що підтримує парус.
Намалюю щоглу.
Сказано, що висота щогли становить 20 футів.
Отже, ця відстань становить 20 футів.
Саме це і підтримує парус.
Я можу намалювати її у вигляді стовпця, так буде зрозуміліше.
Навіть зафарбую.
Далі сказано, що мотузка приєднана до палуби на відстані 15 футів від основи щогли.
Ось тут палуба.
Мотузка приєднана до палуби на відстані 15 футів від основи щогли.
Отже, якщо це основа щогли, то ми рухаємось на 15 футів, можливо приблизно ось на таку відстань.
Я позначу її.
Ця відстань 15 футів.
І мотузка приєднана ось тут, від вершини щогли аж до її основи.
Мотузка знаходиться ось в такому положенні.
Нас питають: якою є довжина цієї мотузки?
Є кілька речей, які ви маєте усвідомити.
Ми маємо справу з трикутником. Це не будь-який трикутник.
Враховуючи те, що щогла стоїть прямо, а палуба розміщена рівно - і вліво, і вправо, ми маємо прямокутний трикутник.
Він має кут 90 градусів.
Ми знаємо, що якщо нам відомо 2 сторони прямокутного трикутника, ми завжди можемо знайти третю сторону цього трикутника, використовуючи теоремою Піфагора.
Це все нам говорить про те, що сума квадратів коротших сторін трикутника буде дорівнювати квадрату довшої сторони.
Довшу сторону називають гіпотенузою. Гіпотенуза....
Гіпотенузою завжди є та сторона трикутника, що знаходиться напроти кута 90 градусів.
Вона завжди буде найдовшою стороною прямокутного трикутника.
Отже, нам потрібно знайти гіпотенузу.
Нам відомо довжини обох коротших сторін.
Отже, ми бачимо, що якщо ми візьмемо 15², це довжина однієї з коротших сторін, я підношу її до квадрату.
А потім додам результат до квадрату іншої коротшої сторони, до 20² футів.
І коли я кажу коротша сторона, я маю на увазі, що вона коротша по відношенню до гіпотенузи.
Гіпотенуза завжди буде найдовшою стороною. Це буде дорівнювати.....
Скажімо, гіпотенуза буде позначена зеленим, цей колір буде гарно видно.
Отже, це буде дорівнювати довжині мотузки в квадраті.
Назвемо цю відстань r. r - це мотузка. r - це довжина мотузки.
Отже, 15² + 20² буде дорівнювати r².
А скільки буде 15² ?
Буде 225.
20² = 400.
І це буде дорівнювати r².
225 + 400 = 625.
625 = r².
Далі ми можемо здобути корінь обох сторін цього рівняння.
Оскільки ми говоримо про відстані, нам потрібен додатний квадратний корінь.
Отже, беремо додатний квадратний корінь, або головний корінь обох сторін цього рівняння.
Залишається r = квадратний корінь з 625.
Можете трішки побавитися з ним, якщо хочете.
Але, якщо ви коли-небудь гралися з числами близькими до 25, то ви побачите, що це 25².
Отже, r = квадратний корінь з 625, що дорівнює 25.
Тож ця відстань, довжина мотузки, становить 25 футів.
У китайські мові є слово "Xiang", яке приблизно означає "ароматний".
Ним можна описувати квітку, їжу, будь-що.
Проте воно завжди описує позитивні якості.
Це слово складно перекласти якоюсь іншою мовою, окрім мандаринського діалекту
У фіджійському діалекті мови гінді є слово "Talanoa".
Воно описує відчуття, коли ви збираєтеся в п"ятницю ввечері з друзями й балакаєте про все на світі.
Проте це навіть більше - це тепліша й більш дружня бесіда, у якій можна поділитися будь-чим - усім, що спаде вам на думку.
У грецькій мові є слово "meraki".
Воно означає "вкладати душу",
"вкладати все своє єство" в те, що ви робите, чи то ваше хобі, чи ваша робота.
Ви робите щось, бо любите це робити.
Але це культурна особливість Греції, дуже важко знайти точний переклад.
"Meraki", з пристрастю, з любов"ю.
Пошук Google надзвичайно потужний.
Можна шукати в Інтернеті текст, більшість відомих людині фактів, зображення, книги, відео.
Але ми не охопили один важливий аспект пошуку.
Як розробники ми прагнемо надавати користувачам потрібну інформацію якнайшвидше й у найпривабливішому вигляді.
Але до цього дня ми не завжди могли показувати користувачам потрібні дані, тому що іноді їх неможливо показати.
У нас із дружиною є щеня, настільки енергійне, що гуляє по 5 разів на день.
Воно обнюхує всі кути та шпарини. Саме так воно отримує інформацію про світ.
Десятки років наукова фантастика писала про одночасну передачу зображення, звуку та запаху.
Ми раді представити бета-версію служби Google Ніс — нашої передової функції для передачі ароматів, яка дає змогу користувачам шукати запахи.
За допомогою мобільної програми для індексації ароматів ми зібрали 15 мільйонів аромабайтів у базі даних запахів з усього світу.
Завдяки елегантній інтеграції з нашими існуючими панелями знань кнопка "Нюхати" бета-версії служби Google Ніс органічно поєднує запахи з пошуком.
Пропускаючи фотони через інфразвукові хвилі, ця служба тимчасово впорядковує молекули, щоб відтворити певний запах.
Вона працює майже на всіх настільних комп"ютерах, ноутбуках і багатьох мобільних пристроях.
Через швидкий темп життя ми не завжди маємо час зупинитися й понюхати троянди.
Тепер, завдяки бета-версії служби Google Ніс, для цього достатньо натиснути кнопку.
Якщо вас цікавить, як пахне новий автомобіль, де можна це дізнатися?
Google Ніс.
На що схожий запах привида?
Google Ніс.
Як пахне всередині єгипетських пірамід?
Google Ніс.
Google Ніс.
Google Ніс,... бета-версія.
Обіцяю, що не буду занадто багато говорити, натомість Дерек буде багато грати.
Нині це дивовижно, він набагато більший за мене, але коли Дерек народився, він міг поміститись у долоні.
Він народився на три з половиною місяці раніше терміну, і це була справжня боротьба за його виживання.
Йому необхідно було багато кисню, і це вплинуло на твої очі, Дереку, і на те, як ти розумієш мову та навколишній світ.
Однак на цьому всі погані новини закінчились, бо коли Дерек потрапив додому з лікарні, його сім'я вирішила найняти поважну няньку, яка повинна була доглядати тебе, Дереку, все твоє дитинство.
А нянька справді перейнялась незрячою дитиною.
Дерек повинен займатись музикою.
І вона співала, або, як Дерек це називав, щебетала йому протягом перших років його життя.
І я думаю, що саме те захоплення, що він відчував, слухаючи годинами її голос, спонукало його думати; можливо, щось народжувалось у його мозку, можливо, музичний талант.
Ось фото, на якому Дерек ще зі своєю нянькою.
Іншою чудовою ідеєю няні була пропозиція навчити Дерека на чомусь грати, і вона витягла з горища маленький синтезатор, навіть не підозрюючи, що з цього щось вийде.
Проте твоя рука, Дереку, потягнулась до інструмента і вдарила по клавішах, вдарила так сильно, що домашні подумали, що клавіші зламаються.
За кілька місяців після простих ударів по клавішах з'явилася фантастична музика, і я думаю, це була дивовижна мить, Дереку, коли ти усвідомив, що всі звуки, які ти чуєш довкола, можна відтворити на клавішах.
Це був момент "еврики".
Оскільки ти не міг бачити, тобі потрібно було вчитись самотужки.
Ти справді сам навчився грати і, як наслідок, гра на фортепіано, вартувала тобі, Дереку, неймовірних зусиль.
Я сам навчився грати.
АО:
І ще нянька якось натиснула на кнопку запису такого маленького давнього магнітофона. І зараз ми маємо цей чудовий запис гри чотирирічного Дерека.
ДП:
"Моллі Малоун (Молюски і мідії)".
АО:
Насправді це не були "Молюски і мідії".
Це був "English Country Garden".
ДП:
"English Country Garden".
(Музика:
"English Country Garden")
АО:
Ось так.
(Оплески)
Як на мене, це дивовижно.
Бачите, маленька дитина не бачить, насправді не розуміє багато про світ, не має в сім'ї жодної людини, котра б грала на інструменті, і все ж спромоглась навчитися грати.
І як видно з фото, граючи на фортепіано, ти багато рухався, Дереку.
Отож, коли ми зустрілись з Дереком, йому було чотири з половиною роки, і спершу, Дереку, чесно, я подумав, що ти несповна розуму, бо коли ти грав на фортепіано, здавалось, що ти хочеш зіграти кожнісіньку ноту на клавішах, а також у тебе була звичка проганяти мене від інструмента.
Щойно я намагався підійти ближче до фортепіано, ти одразу ж мене відштовхував.
Сказавши твоєму батькові, Ніку, що я намагатимусь тебе вчити грати, я був злегка спантеличений, адже не знав, як я виконаю обіцянку, якщо не можу підійти до фортепіано.
Проте згодом я зрозумів, що єдиний спосіб досягти мети - забрати Дерека від інструмента і посадити в іншій частині кімнати, а за ті 10 секунд, які потрібні були Дереку, щоб повернутись назад, щось дуже швидко зіграти, щоб він це вивчив.
І врешті, Дереку, думаю, ти погодився, що ми можемо весело проводити час, граючи разом.
Ось тут ви бачите мене ще неодруженого, з коричневою бородою разом з маленьким зосередженим Дереком.
Я щойно зрозумів, що нас записують, чи не так? Гаразд.
Добре.
(Сміх)
Тоді, до 10 років, Дерек справді вразив світ.
Ось фото, на якому Дерек грає з королівським філармонічним оркестром у Барбикані.
Загалом це була захоплива поїздка.
І тоді, Дереку, ти не розмовляв багато, і саме тому ми завжди хвилювались, чи ти зрозумів, що ми збирались грати, чи ти зіграєш потрібний твір у потрібній тональності і подібне.
Проте оркестру кричали "Браво!", а світова преса захоплювалась твоїм талантом виконувати ці надзвичайні твори.
І постає питання: "Як ти все це робиш, Дереку?".
І, сподіваюсь, ми зараз покажемо глядачам, як ти це робиш.
Думаю, однією з перших важливих подій у твоєму житті, Дереку, було те, що твоє музичне вухо у твої неповні два роки працювало краще, ніж вухо будь-якого дорослого.
Отож, коли ти чуєш будь-яку ноту, якщо я зараз зіграю випадкову ноту, (Звучить фортепіано) ти одразу ж знаєш, що це за нота, і навіть можеш знайти цю ноту на інструменті.
Зараз це називають абсолютним слухом, і у деяких людей він є на кілька цілих нот посередині фортепіано.
(Звучить фортепіано)
Ви бачите, як це - у вас відчуття, ніби ви граєте разом з Дереком.
(Оплески)
Проте, Дереку, твоє вухо здатне на більше.
Я зараз покладу мікрофон на хвильку і зіграю кластер нот. Хто бачить, буде знати скільки тут нот, але не Дерек.
Ти не тільки можеш сказати, скільки нот у цьому кластері. Ти можеш зіграти їх.
Ось у чому справа.
(Звучить акорд)
Забудь термінологію, Дереку.
Це фантастика.
І це можливість чути одночасні звуки, не просто окремі звуки, а кожну ноту, яку грає оркестр, а потім одразу ж, завдяки годинам тренувань, відтворювати їх на своїх клавішах.
І саме це, на мою думку, складає основу твого таланту.
Гаразд.
З цього таланту не буде ніякої користі без техніки, і, на щастя, Дереку, ти вирішив, якщо ти вже почав вчитись грати, ти дозволиш мені допомогти тобі освоїти особливості порядку чергування пальців для гам.
Отож, наприклад, потрібно грати великим пальцем до-мажор.
(Звучить фортепіано)
І тому подібне.
І врешті ти став настільки швидким, що такі роботи як "Політ джмеля" вже не були проблемою, чи не так?
ДП:
Ні.
АО:
Так.
Отож, до 11 років Дерек уже грав таке.
ДП:
Таке.
(Музика:
"Політ джмеля")
(Оплески)
АО:
Вклонімося, Дереку.
Молодець.
Проте найбільше мене вражало, Дереку, те, що ти міг не лише зіграти "Політ джмеля" у звичайній тональності, але й продовжити грати з будь-якої ноти, яку я зіграю.
Отож, якщо я виберу ноту навмання, як ось цю. (Звучить фортепіано) Чи можеш ти зіграти "Політ джмеля" в цій тональності?
ДП:
"Політ джмеля" в цій тональності.
(Музика:
"Політ джмеля")
АО:
А як щодо іншої?
Скажімо, у соль-мінор?
ДП:
Соль-мінор.
(Музика:
"Політ джмеля")
АО:
Фантастика.
Молодець, Дереку.
Отож, бачиш, Дереку, у тебе в голові надзвичайний музичний комп'ютер, який миттєво може заново розрахувати, відрегулювати всі музичні твори світу, що існують.
У більшості піаністів стався би серцевий напад, якби ти сказав їм:
"Вибачте, чи не змогли б ви зіграти "Політ джмеля" у сі-мінор замість ля-мінор?"
Насправді, коли ти вперше грав з оркестром, ти вивчив свій варіант п'єси, а оркестр мав свій, інший варіант.
І коли ми дві години чекали репетиції та власне концерту, Дерек прослухав інший варіант і швидко його вивчив, а потім зміг зіграти його з оркестром.
Дивовижний хлопець.
Ще мене вражає твоя пам'ять.
Твоя пам'ять справді неймовірна, і на кожному концерті, коли ми виступаємо, ми просимо глядачів брати участь, пропонуючи Дереку п'єсу, яку б він зіграв.
І люди говорять:
"Ну, це надзвичайно сміливо, а раптом ми назвемо щось таке, чого Дерек не знатиме?"
"Ні, це не так вже й сміливо, бо якщо ви попросите зіграти щось таке, чого Дерек не знає, вам потрібно вийти і спершу це заспівати, а Дерек підхопить".
Отож, добре подумайте перед тим, як запропонувати щось надто незвичайне.
Але, справді, хтось хоче вибрати п'єсу?
ДП:
Виберіть п'єсу.
Виберіть, виберіть, хто хоче вибрати? АО:
Тут досить темно.
Вам потрібно лише вигукнути.
Що ви хочете, щоб я зіграв?
(Глядачі:
"Тема Паганіні".)
АО:
Паганіні.
ДП: "Тема Паганіні".
(Сміх) (Музика: "Тема Паганіні")
(Оплески)
АО:
Молодець.
Скоро Дерек їде до Лос-Анджелеса, і це ключовий момент для нас, адже це означатиме, що ми з Дереком разом проведемо більше 100 годин польотів на великі відстані, а це цікаво, чи не так, Дереку?
ДП:
Дуже цікаво, Адаме, так.
Польоти на великі відстані. Можливо, ви думаєте, що важко розмовляти 13 годин польоту, але Дереку це вдається заввиграшки.
АО:
(Сміх)
В Америці для Дерека придумали термін "людський айпод", але я думаю, що це не відповідає дійсності, бо ти, Дереку, набагато більше, ніж айпод.
Ти фантастичний, творчий музикант, і я думаю, що найкраще це можна було побачити під час нашої поїздки до Словенії, коли хтось - на тривалих концертах до нас приєднуються інші люди - і цей хтось, ця людина, дуже, дуже нервово вийшла на сцену.
ДП:
Він грав "Собачий вальс".
АО:
І грав "Собачий вальс".
ДП:
"Собачий вальс".
АО:
Щось таке.
ДП:
Таке.
Так. (Звучить фортепіано)
АО:
Треба покликати менеджера Дерека сюди зіграти це.
Він сидить ось там.
ДП:
Хтось грав "Собачий вальс" таким чином.
АО: Дражнишся, так?
Ну, ось.
(Музика:
"Собачий вальс")
ДП:
Нехай Дерек це зіграє.
АО:
Що ти зробив з ним, Дереку?
ДП:
Я трохи поімпровізував, Адаме.
АО:
Ось і Дерек, музикант.
(Музика: "Собачий вальс", імпровізація)
(Оплески) (Музика) (Оплески)
Тримайте темп з Дереком.
(Музика)
(Оплески)
Люди з TED вб'ють мене, але, певно, є час для одного виклику на біс.
ДП:
Один виклик на біс.
АО:
Один виклик на біс, так.
Це один з героїв Дерека.
Це відомий Арт Тейтум, ДП:
Арт Тейтум.
АО: який також був незрячим піаністом і який також, гадаю, як Дерек, вважав, що весь світ - фортепіано. Отож, коли Арт Тейтум щось грає, здається, ніби в кімнаті три фортепіано.
"Tiger Rag" (Музика:
ДП:
"Tiger Rag")
(Оплески)
"Я дивлюся на розкішну картину Джованні Белліні
"Екстаз Св. Франциска" Але не бачу серафима, не бачу золотих променів, я не бачу бутафорії божественності яку я очікував побачити."
"І це логічно, адже це приблизно 1480 рік.
Тож це одна зі звичних історій, де ми бачимо золоті промені і зображення Святого Франциска. І, очевидно, ми бачимо нове трактування цього.
Ця картина вглядає дуже натуралістично.
Ми ніби знаємо, що відбувається, але водночас це просто ландшафт з зображенням людини."
Стівен:
"Отже, глядач у 15 столітті був би збентежений так само, як ми зараз.
Вони б чекали побачити те все, і вони б мали їх бачити або уявити, бо вони звикли до них."
"Отже, серафим та золоті промені, створюють відчуття надприродного сяйва, що падає ліворуч картини на святого Франциска.
Його тіло представлене у коричневих та золотих тонах, але це каміння, на якому він стоїть, знаходиться у тіні, тож виглядає так, ніби він осяяний на цьому затіненому фоні."
Стівен: "Це місце таке холодне і водночас таке гарне, але він виглядає таким теплим.
Це як прояв Божої любові. Франциск відійшов від робочого місця, він відійшов від столу. Тут зображений скороминущий момент, хоча ми сподівалися побачити щось вічне.
У Сполучених Штатах уражено мільйон людей.
Менше половини лікарів країни знають назву цієї хвороби.
Ця хвороба не схожа на жодну іншу.
Можливо, це найбожевільніша історія, яку я коли-небудь чула.
Це мав би бути найщасливіший момент у моєму житті.
Я була зарученою з коханням мого життя.
Я була аспіранткою в Гарварді. А потім ...
БУХ!
Висока температура - сорок градусів - яка не спадала протягом десяти днів.
Лікар сказав мені:
"Все, що ви відчуваєте - у вашій голові."
Я втратила свідомість.
Коли опритомніла, я не могла прочитати ні слова.
Я повністю зник і ніхто не знав причини.
Я був у безвиході.
Тільки лікарі не сумнівались, що я дійсно хвора.
Щоб повірити у цю історію, її потрібно побачити.
Ви втомлені завжди?
Втомлені.
Завжди втомлені .
Я просто спала увесь день.
Чому я скаржусь на втому увесь час?
Синдром Хронічної Втоми.
Синдром Хронічної Втоми.Синдром Хронічної Втоми.
Хронічна Втома.
Синдром Хронічної Втоми.
Ні, це може бути правдою.
Ти тяжко хворий.
Привіт.
Я Дженніфер Бреа.
Я Кіран Чікавніс.
Це наша кампанія Кікстарер для Кенері у Вугільній Шахті, фільм, який дозволяє зазирнути у життя людей, які хворіють на єдину у світі найбільш незрозумілу хворобу - Міалгічний Енцефаломієліт.
Кожного року певній групі людей діагностують Синдром Хронічної Втоми.
Якби я не захворіла М.Е. три роки тому, я б ніколи не повірила, що ця історія можлива. Щоб змонтувати цей фільм, нам потрібна ваша допомога.
Дивись.
Я була в китайському ресторані з друзями і коли принесли рахунок я не змогла написати своє ім'я.
Мій мозок палав.
Він говорив, можливо, я відчувала напругу або пригніченість, або сум, але найбільш неправдоподібно, було те, що я сама хотіла бути хворою.
Лікарі є справжніми професіоналами.
Прямо зараз, пані та панове, я можу дати відповідь на всі питання, що вас турбують.
Не існує, ще таких лікарів, які б заявили, що зміна кольору волосся, дозволить вам почувати себе краще
Ви знаєте, якщо б у вас була молода дружина, ви б почували себе краще.
Одні вважають, що це фізична хвороба і вона не має жодного відношення до проблем з психікою.
Це набута форма розладу імунодефіциту.
Хвороби дуже схожі до цієї були і у минулому, спричинені різними чинниками.
Токсини можуть підступно прокрадатися в кожен куток нашого життя, уражаючи певних осіб, які не є стійкими до інфекції.
Жорстокість хвороби рівносильна застійній серцевій недостатності.
Ми вважаємо, що ймовірно присутній, свого роду, інфекційний збудник.
Група людей, комітет зібрався разом за допомогою Сі-Ді-Сі, щоб встановити абсолютно жахливе явище, Синдром Хронічної Втоми.
Я була розчарована. Звичайно я б написала у журнал, щоб поділитись своїм досвідом, але я втратила можливість писати, і тому я почала знімати ці відео- щоденники, і це стало справді тим особистим місцем, де я могла поділитись своїми почуттями і ,свого роду, гнівом оскільки, ніхто не знає, що не так зі мною, ніхто не може вилікувати мене і все, що мені так дорого відходить.
Ти можеш запитати себе, якщо я навіть не можу встати, чому я фільмую це?
Ну, я думаю, що хтось повинен це побачити.
Проаналізувавши, я зрозуміла, що симптоми, які в мене проявляються, слідують зразку симптомів мілійонів людей у всьому світі, які хворіють на ту ж хворобу, що і я.
Коли я поділилась своєю історією на Фейсбуку, старі приятелі з коледжу та вищої школи неочікувано з'явились, щоб розповісти свої історії.
Вони не хворіли на М.Е, але у них були інші хронічні хвороби, аутоімунні захворювання і я почала розуміти, що це справді історія, яка стосується всього світу.
Мета створення цього фільму полягає у наданні публіці справді суб'єктивного погляду у життя людей, які хворіють на це захворювання.
Те, що ми справді хочемо - це заглибити публіку і змусити їх відчути, як це жити з виснажливою хворобою. Це тяжко описати словами.
Учасники фільму роблять багато кадрів, які дають можливість вам заглянути у їхнє життя, про яке ви б ніколи і не дізнались, якщо б зйомки проводила знімальна група у якомусь будинку.
Це цілком божевільно братись за такий проект.
Дуже тяжко весь час подорожувати, щоб добратись до Нью-Йорка від Прінстона за одну годину , ми повинні брати з собою усе особисте харчування.
Спеціальні речі, щоє є необхідні для догляду за мною займають більше місця, ніж відеообладнання, яке ми беремо в машину для зйомки.
Для більшості кадрів, вона проводить інтерв'ю у різних кімнатах, через скайп за допомогою телесуфлера.
Я можу проводити інтерв'ю з людьми, коли я знаходжусь у сусідній кімнаті або вдома в ліжку і, ти знаєш, існує команда практично по всьому світі, яка робить зйомки.
Ще ми збираємось випробувати нові технологічні приладдя.
Декілька тузів є в наших рукавах.
Деякі трюки.
Діагноз М.Е. посідає таке ж місце, як епілепсія чи розсіяний склероз сто, або навіть сто тридцять років тому.
А скільки захворювань ще станеться, якщо б нашої мети.
16 мільйонів доларів потрібні, щоб протидіяти чоловічій плішивості і три мільйони доларів для боротьби з Синдромом Хронічної Втоми.
Мій чоловік запитував мене:
"Джен, про що ти більше турбуєшся про своє здоров'я чи про цей фільм?"
Ми не можемо піти у торговий центр і показати скільки нас таких.
Ми навіть не можемо підійти до поштової скриньки.(сміється)
Навіть якщо ми вважаємо, що усі перешкоди можна побороти, ніхто ще не може зрозуміти той факт, що ми усі матимемо досвід зустрічі з перепоною, яка буде здаватись непереборною.
У вас було майбутнє, ви кожен день вважали за звичайну річ і ніколи не задумувались, та коли ви зустрілись з хворобою, яка не має кінця, то вона позбавила вас ідеї майбутнього.
Якщо б в один момент, для вас усе змінилось, як ви б відреагували?
Коли я захворіла, він дбав про мене.
Я б волів краще носити тебе усе своє життя, ніж б з тобою щось трапилось.
Ми повторюємо, ніколи не розчаровуйся, ти не знаєш, що тебе чекає за поворотом.
Речі мають можливість змінюватись.
Я вірю, що якщо займатимусь наукою і робитиму багато експериментів над собою, то я зможу змінити цю річ в собі.
Ми віримо в цю історію і зробимо усе, що від нас залежить, щоб створити цей фільм.
Звичайно, ми надіємось, що нас сприймуть серйозно, так як проблему чоловічої плішивості, хоча я і не сподіваюсь ніяких чудес.
Ніхто не може пообіцяти зцілення, але дуже важливим кроком на шляху до мети є видимість.
Існують речі, які можуть трапитись сьогодні та покращити життя хворих на М.Е.
Видимість означає більше наукових досліджень.
Тобто, не потрібно чекати п'ять років на встановлення діагнозу.
Видимість не означає поради лікарів, які можуть нашкодити тобі.
Вона означає, що люди з хворобою М.Е. більше не будуть примусово госпіталізовані, оскільки, лікар ніколи, ще не чув про їх захворювання.
На даний момент, ми є непомітними для більшості.
Нам потрібно сорок тисяч доларів, щоб завершити фільм, яким ми дуже пишаємось, але, щоб зробити фільм, таким яким ми мріємо, це тільки початок.
Нам потрібна значна допомога, щоб добитись нашої мети.
Кікстартер - це безкомпромісна кампанія та якщо ми не отримаємо коштів для фінансування нашого проекту, то тоді ми не зможемо зберегти те, над чим працювали.
До цього моменту, ми відзняли протягом тижнів багато кадрів і якщо уявити, що ми могли б відзняти протягом чотирьох, шести тижнів, якщо у нас були б кошти, і знімати не просто в районі Нью-Джерсі - Нью-Йорка, але й в усьому світі.
Ми хочемо, щоб цей фільм мав такий вплив, щоб одного разу, прогулюючись по вулиці хтось сказав мені:
Зайдіть на нашу сторінку Kicksarter, перевірте посилання і зробіть пожертву для зняття фільму.
Ви також можете знайти нас на Твітері або Фейсбуку або просто перегляньте будь-які посилання Kickstarter, сторінку у Фейсбуку або Твітері, або найкраще зробіть усе вищеназване.
Це найкращий спосіб, у який ви можете нам допомогти поширивши повідомлення, тоді прокрутіть донизу і перегляньте інші наші відео і також, приголомшливі нагороди від письменників і художників, які також хворіють на М.Е.
Приєднуєтесь до нас на шляху здійснення нашої мети - показати справжнє обличчя цієї хвороби, яку неправильно сприймають.
Більшість дивиться навколо себе і бачить дуже мало, і все ж у нас ще є можливість побачити безмежність у найменших речах.
Це наше життя і кожен день ми дякуємо за нього.
Крім того, ти будеш знати як вижити.
Давайте поговоримо про те, як кисень та вуглекислий газ протравляють до легені та виходять із неї.
Тож, ось це легенева альвеола.
Це остання маленька повітряна камера, у якій легені взаємодіють із кров"яними судинами.
Отже, ось це - наша кров"яна судина.
Кисень має пройти із цієї альвеоли до кров"яної судини.
І через кров"яну судину повинен трансформуватись у маленьку червону кров"яну клітину.
Ось це моя червона кров'яна клітина тут.
Вона вийшла за першою поставкою кисню сьогодні і збирається підібрати трохи кисню, який повинен потрапити у червону кров"яну клітину через дифузію.
Ось так він потрапляє всередину.
Отже, кисень знайшов свій шлях до червоної кров"яної клітини і - як Ви думаєте - куди він попрямує спочатку?
Тож, ось ця червона кров'яна клітина - іноді ми думаємо про неї, як про мішок із гемоглобіном - має мільйони й мільйони білків гемоглобіну.
Отже, це - білок гемоглобіну.
Який складається з чотирьох частин.
Кожна з яких може зв"язуватись із киснем.
Отже гемоглобін я можу скоротити до "Hb".
Кисень збирається ударитись - буквально вдаритись - об одним із цих гемоглобінів, і прямо тут зв"язатись.
Першопочатково все це доволі хитро, бо кисень не надто добре почувається, сидячи на гемоглобіні чи зв"язуючись із ним.
Але, як тільки перший кисень зв"язався, другий прийде і додасться також.
А третьому по тому вже буде значно легше, бо відбувається наступне: кожен новий кисень змінює будову і форму гемоглобіну.
Тож кожен наступний кисень легше приєднується.
Ми можемо назвати це кооперативністю.
Майже як слово "кооперація".
Найлегше уявити кооперативністю, або як я її уявляю, це - коли Ви на святковій вечірці і, скорше за все, сядете там, де вже сидить двоє чи троє Ваших друзів.
Чи якщо натомість уявите стіл із чотирма стільцями.
І, натомість, сидіння за столом самому, сівши туди першим.
Тож, ми полюбляємо сидіти із своїми друзями, як і кисень - дружня молекула, яка полюбляє сидіти чи приєднуватись до раніше об'єднаних друзів.
Які два основних шляхи, виходячи з цієї діаграми, яку я намалював? Які два головних шляхи, що ними буде транспортовано кисень по крові?
Перший - гемоглобін, зв"язаний киснем. Ми назвемо його "HbO2".
Hb - це скорочення для гемоглобіну.
O2 - для кисню.
І ця молекула (чи це ензим) більше не називається "гемоглобіном" насправді.
Технічно він називається "оксигемоглобіном"
Оце і назва для нього.
Інший шлях розповсюдження кисню - трохи кисню (підкреслю це тут), O2, який звільняється у плазмі.
Отже, трохи кисню вивільняється прямо у плазму і ось так він розповсюджується.
Все ж більшість, загальна більшість буде розповсюджена через приєднання до гемоглобіну.
Тож у плазмі звільняється лише трохи.
Більшість приєднана до гемоглобіну.
Отже, наша червона кров'яна клітина виходить задля виконання своєї доставки.
Скажемо інакше - вона доставляє трохи кисню сюди.
А ось клітина тканини.
Взагалі зараз не має можливості дізнатись, куди вона потрапить цього дня.
Але її занесе туди, куди її доставить кровотік.
Тож припустимо її занесе ось в цю клітину стегна десь у верхній частині Вашого стегна.
І ця клітина стегна продукує CO2.
Пам"ятайте - іноді ми думаємо, CO2 утворюється лише в процесі роботи м"яза.
Але Ви можете дрімати або щось робити, однак CO2 все рівно утворюватиметься, бо клітинне дихання відбувається постійно.
Отже, наша червона кров'яна клітина сягнула капіляра прямо поруч із цією клітиною стегна.
Тож маєте таку ситуацію ситуацію, коли трохи CO2 збирається розповсюдитись у червону кров'яну клітину таким чином.
Що ж трапиться, коли таке станеться там?
Дозвольте намалювати велику версію червоної кров"яної клітини, аби Ви могли ближче роздивитись що там відбувається.
Ми - у стегні.
Є дві великих умови у стегні, які ми повинні пам"ятати.
Одна - Ви маєте високий вміст CO2 або високий парціальний тиск CO2.
Він розріджується у крові.
Інша умова - Ви маєте низький вміст кисню. Не надто багато кисню у цих тканинах.
Отже, давайте зосередимося на другій умові.
Якщо кисню не є достатньо у тканинах, а ми знаємо, що гемоглобін постійно зіштовхується із молекулами кисню і підхоплює їх, одні відпадають, нові приєднуються, тож це - динамічний процес.
І коли тут не дуже багато кисню навколо, ці молекули кисню збираються розпастися як вони постійно роблять у динамічній ситуації.
Лише нові не збираються приєднуватись, бо кисню так мало навкруги - його все менше і менше вільного і придатного до зустрічі і приєднання із гемоглобіном.
Отже, Ви буквально почнете отримувати трохи кисню, який відпадає від гемоглобіну, бо парціальний тиск кисню є низьким.
Однією із причин, по якій кисень потрапляє до клітин, буде низький рівень PO2. Це - одна із причин.
Тож, оце і є причини (а я збираюсь дати Вам іще одну - тому я пишу причини) для доставки O2.
Однією із них буде просто недостатня наявність кисень у цій області.
Інша причина пов"язана напряму із CO2.
Давайте насправді глянемо, що трапиться, як тільки CO2 потрапить у червону кров"яну клітину.
Оця перша молекула СО2 збирається зустрітись із водою.
Пам"ятайте, у червоній кров'яній клітині багато води, і взагалі у крові багато води.
Взагалі вона здебільшого складається із води.
Тож не важко уявити, як молекула води може зіштовхнутись із СО2.
Є ензим, який називається "карбоангідраза".
Він робить наступне - сполучає воду і СО2 у те, що ми називаємо H2CO3, або "вуглекислота"
І, якщо це кислота - майте на увазі, що роблять кислоти.
Кислоти скидають протон.
І тоді перетворюються на HC03- і скидає протон.
Прийміть до уваги, що тепер Ви маєте бікарбонат і протон з цього боку, і бікарбонат збирається прокласти собі шлях назовні.
Отже, бікарбонат виходить назовні із клітини.
А протон - що він робить, то це - зустрічається із одним із цих оксигемоглобінів.
Він знаходить оксигемоглобін (їх, згадайте, навкруги - мільйони) і, буквально, прищеплюється до гемоглобіну, вибиваючи кисень.
Отже, він приєднується до гемоглобіну, а кисень відпадає.
І це цікаво, бо є другою причиною, по якій кисень дістається тканин.
І все із-за того, що протони сперечаються із киснем за приєднання до гемоглобіну.
Отже, вони змагаються за гемоглобін.
Зараз додам, що є дещо інше, що відбувається із вуглекислим газом. Що ж це тоді?
А виходить так, що вуглекислий газ насправді іноді самостійно шукає оксигемоглобін.
Згадайте - їх мільйони.
Тож, він знайде один і зробить те саме.
Він скаже:
"Що ж, гемоглобіне, чого б Тобі просто не взяти і не поєднатися зі мною, позбавившись від кисню".
І він також змагається із киснем.
Тож Ви маєте трохи змагання із протонами, трохи - із вуглекислим газом, і коли останній приєднується - цікаво те, що це створює протон.
Вгадайте, що станеться.
Протон може знову собі рухатись і змагатись.
Він може змагатись із оксигемоглобіном і спробувати вибити інший кисень.
Ця система доволі цікава, бо тепер Ви маєте декілька причин доставки кисню.
Маєте конкуруючі протони, маєте CO2 в суперечці із киснем - маєте пару джерел конкуренції.
І, звичайно, той простий факт, що навколо не так вже і багато кисню.
Ось і причини доставки кисню.
Отже, на цьому етапі маєте кисень, який доставляється клітинам.
І ці молекули гемоглобіну все ще у нашій клітині звичайно, всередині наших червоних кров'яних клітин.
І ці молекули гемоглобіну понаприєднували тепер купу речей.
З киснем вони більше не з"єднані, тож і називати їх оксигемоглобіном не можна.
Натомість вони мають протони на собі, ще й можуть мати COO.
Давайте зафарбую це оригінальним помаранчевим кольором.
Тож, по правді кажучи, вони мають різні речі приєднаними до себе.
А кисень зник і наша система виглядає добре поки що.
Але давайте я переверну все навпаки і ми задамося питанням - як ми перенесемо вуглекислий газ із стегна назад у легеню?
Дозвольте почати із зміни місцями слів "стегно" і "легеня".
Тепер кров рухається назад у легеню.
Питання лише в тому, скільки вуглекислого газу вона принесе із собою.
І в яких інших формах вуглекислий газ тепер прийде.
Тут ми маємо пару ситуацій.
Маємо великий об'єм кисню і малий об'єм CO2.
І це дещо відрізняється від того, що відбувалося у стегні.
Отже, коли кров покидає стегно і направляється до легені, що вона має із собою?
Що ж, декілька елементів має.
Один із них - гемоглобін зв"язаний із вуглекислим газом - називається "карбаміногемоглобіном".
І ще вона має трохи протонів, які приєднані до гемоглобіну.
Отже, протони і собі приєднані до гемоглобіну.
Майте на увазі, що за кожен приєднаний до гемоглобіну протон Ви маєте бікарбонат, звільнений у плазму.
Бо тут діє пропорція "один до одного".
Маєте ще й купу бікарбонатів у плазмі на додачу.
Запишу у дужки, аби ми не забули про цей нюанс.
Що ж ще є у крові, в кінці кінців?
Маємо трохи CO2, який тут просто звільняється у плазму.
Звучить це трохи подібно до того, що трапилося у ситуації із киснем, коли CO2 сам по собі опиняється у плазмі.
І це те, що направляється із стегна у легеню.
Що ж відбудеться у легені тепер?
Маємо із Вами весь цей набір.
Перше, що станеться - ми маємо дуже багато кисню у цій зоні.
Купу кисню у тканинах легені.
Він розповсюджується у клітини.
У саму клітку потрапляє.
Кисень із-за своєї великої кількості спробує "підсісти" до гемоглобінів.
Він спробує і знайде своє місце.
І, якщо йому дасться те, що вдасться в рамках рівноваги - це буде повністю протилежним тому, що відбулося раніше.
Тепер маєте купу кисню тут, ціленну купу кисню - і тепер, із-за зворотності реакцій, вся ця реакція посунеться вліво.
Тож, Ви отримали купу кисню, який знову змагається за гемоглобін.
Пам"ятаєте, до цього протони поцупили гемоглобін від кисню.
А тепер кисень "повертає борг".
Він каже:
"Зараз прямо збираюсь поцупити гемоглобін".
Маємо цей самотній протон, а з іншого боку - маємо самотній CO2.
Отже, декілька цікавих речей відбувається.
Переконаємося, що я їх відслідковую ось тут.
Які ж будуть причини для доставки CO2?
Як же він потрапляє назад у легені?
Перша і найбільш очевидна - у легенях дуже малий об"єм CO2.
Просто маючи малий вміст CO2 означає, що все, що там є, потрапить у альвеолу.
Щоб там не було у червоній кров'яній клітині - воно перейде туди, бо CO2 тут недостатньо.
Тож, замість розповсюдження у червону кров"яну клітину, тепер він захоче вийти назовні.
Друга причина - хоч і більш цікава - маємо кисень, який змагається із протонами і CO2. Він змагається із протонами і CO2 за гемоглобін.
Це те, що ми намалювали тут у нашому рівнянні.
Насправді, це приведе Вас назад до оксигемоглобіну.
Це - перше, і це те, що ми тут вже намалювали.
Ми намалювали кисень, зв"язаний із гемоглобіном.
А це значить, що оці маленькі CO2 відпадуть і протони теж, і вони знову всередині клітини.
Отже, якщо Ви - CO2, Ви можете знову дифундувати у альвеолу.
Але будучи протоном, скажімо, Ви - той протон, який відпав від поцупленого киснем гемоглобіну.
Що ж, тоді цей маленький бікарбонат збираються вернутись і з"єднатись із протоном; ці двоє утворять, здогадались, H2CO3.
Пам"ятайте - це теж зворотнє.
Тож, вони утворять H2CO3.
І виходить, що Ви можете утворити H2CO3 ось тут також використовуючи карбоангідразу.
Ви можете цю реакцію повторити задом наперед і зможете побачити, що отримали більше CO2.
Отже, бікарбонат, звільнений у плазму, просто стоїть і чекає на свою чергу.
І, як тільки ті протони відваляться від гемоглобіну, вони беруть і утворюють разом CO2.
Отже, Ви маєте CO2 від бікарбонату, від карбаміногемоглобіну, і той, що вільний у плазмі.
Тож, три різних шляхи повернення CO2 назад.
І як тільки весь цей CO2 знову у легенях, він збирається дифундувати прямо у альвеолу, бо нахил дифузії із-за малої кількості CO2 спрямовує його до альвеоли.
Поміж цих різних стратегій найбільш важливою є оця посередині - яка транспортує для нас найбільше вуглекислого газу - Коли протони зв"язуються із гемоглобіном і весь бікарбонат випускається у плазму.
Отже, із трьох шляхів повернення вуглекислого газу це саме той, на який Вам слід звернути найбільше уваги.
Мене часто питають, чим моя робота відрізняється від роботи звичайних розробників Пентагону, які складають довготермінові стратегії.
Зазвичай я відповідаю, що вони обдумують майбутнє війн у контексті війни.
А я впродовж 15 років займався ось чим - я зрозумів це на 14 році роботи - я думав про майбутнє війн у контексті всього іншого.
Тож я спеціалізуюся на подіях у проміжку між війною і миром.
Сьогодні я покажу вам одну ідею з книжки, сповненої ідей.
Через неї я зараз мандрую світом і спілкуюся з іноземними міністерствами оборони.
Я зібрав ці матеріали за два роки роботи з міністром оборони, коли міркував над новою грандіозною національною стратегією для Сполучених Штатів.
Я розповім про проблему і спробую запропонувати рішення.
Ось найтупіше Пентагонівське поняття з 1990-их: теорія не-доступу, асиметричні стратегії блокування місцевості.
Чому така назва?
Мабуть тому, що англійською мовою там багато букв А поспіль.
Ця абракадабра означає, що якщо Сполучені Штати з кимось воюватимуть, вони стануть могутніми. А їх суперник стане мізерним.
А якщо вони спробують воювати з нами традиційним способом, ми їм надеремо зад, ось чому ніхто більше до нас не лізе.
Я зустрів останнього генерала Повітряних сил, який підстрелив ворожий літак у бою.
Тепер він однозірковий генерал.
Ми страшно далеко від того, щоб знайти якісь повітряні сили, готові літати проти нас.
Tак що надмірні можливості створюють проблеми, чи то катастрофічні успіхи, як їх називають у Білому Домі.
(Сміх)
Тепер ми намагаємося оцінити свої надзвичайні можливості. Питання в тому, що доброго можна з ними зробити?
Гаразд?
Теорія не-доступу, асиметричні стратегії блокування місцевості, абракадабра, яку ми втюхуємо Kонгресу, бо, якби ми просто сказали, що можемо будь-кому надерти зад, вони б не купували нам все, що ми хочемо.
Тому ми повторюємо: не-доступ, асиметричні стратегії блокування місцевості. І їх очі блищать.
(Сміх)
Вони питають: "Ви збудуєте щось у моєму районі?"
(Cміх) (Оплески)
Ось моя пародія, але насправді вона не дуже смішна.
Поговоримо про бойовий простір. Хай буде Тайванська протока 2025.
Поговоримо про ворога в цьому бойовому просторі. Хай буде "Заплив мільйона людей".
(Сміх)
Сполучені Штати мають отримати миттєвий доступ до поля битви.
Вони викидають геть свої асиметричні стратегії не-доступу і блокування місцевості.
Як бананову шкірку на шосе.
(Сміх)
Трояни в наших комп'ютерних мережах відразу видають всі наші Ахілесові п'яти.
Ми кажемо: "Китай, це твоє".
Підхід Прометея - в географічному сенсі. Увага до початку конфлікту.
Ми виводимо команду на перший тайм у лізі, у якій рахунок ведуть до кінця гри.
Ось у чому проблема.
Ми можемо набрати купу очок проти будь-кого, а у другому таймі отримати під зад - це називається війною четвертого покоління.
Натомість, я люблю описувати ситуацію так.
Немає бойового простору, недосяжного для Сполучених Штатів.
Говорили, що ми не зможемо ввійти в Афганістан.
Казали, що ми не зможемо ввійти в Ірак.
Ми це зробили, і втратили 150 людей за шість тижнів.
Ми справилися так швидко, що не очікували, що режим впаде.
Ми переможемо будь-кого.
Питання в тому, що робити з цією могутністю?
Отож, жодних проблем із доступом до поля бою нема.
Але є проблема з іншим - що робити з перехідним етапом, який природньо є наступною стадією, і як створити мирний простір, який дозволить рухатися далі.
Проблема в тому, що наше міністерство оборони надає нам запотиличників.
Державний департамент каже,
"Давай, хлопче, я знаю, ти можеш!"
І та нещасна країна біжить до краю прірви, зависає, як у мультфільмі, і падає.
(Сміх)
Ідеться про рівнозначну, а не надмірну силу.
Про несмертоносні технології, бо якщо ви стріляєте зі справжньої зброї у натовп жінок і дітей, які протестують, ви миттєво втратите друзів.
Не варто насаджувати владу, слід залишатися при владі, тобто мати згоду місцевого населення.
До кого звертатися на перехідному етапі?
Слід завести внутрішніх партнерів. Звернутися до партнерів по коаліції.
Ми попросили Індію прислати 17,000 миротворців.
Я знаю їх керівників, вони були не проти.
Але сказали: "Знаєте що? На перехідному етапі у вас замале стадо.
Ви з цим не впораєтеся.
Ми не дамо вам 17,000 миротворців на гарматне м'ясо".
Ми попросили Росію про 40,000.
Вони відмовили.
Я був у Китаї в серпні і порадив їм,
"Вам варто мати 50,000 миротворців в Іраку.
Це ваша нафта, а не наша".
Це правда.
Це їх нафта.
Китайці сказали мені, "Докторе Барнет, ви маєте рацію.
Якби світ був ідеальним, ми би послали туди 50,000 миротворців.
Але ми не в ідеальному світі, а ваше управління до нього зовсім не прагне".
Нам важко оцінити наслідки.
Якщо чесно, нам пощастило з вибором.
У цих трьох країнах у нас різні противники.
І час визнати, що не можна просити одного 19-літнього робити все, день за днем.
Це з біса тяжко.
У нас незрівнянні потужності для ведення війни.
Решта нам вдається не так добре.
По правді, ми ведемо війну краще за всіх, але робимо це фігово.
У нас прекрасний воєнний міністр.
У нас нема міністра з Усього Іншого.
Інакше він би вже стояв перед сенатом і все ще давав би свідчення про Абу-Граїб.
Але проблема в тому, що його не існує.
Міністра з Усього Іншого немає.
Я вважаю, що в нас незрівнянні потужності вести війну.
Так звана Сила Левіафана.
Нам тільки потрібна Сила для Всьогo Іншого. Нам потрібні Системні Адміністратори.
Нам потрібен універсальний збірник правил від А до Я для всього світу, щоб знати, як поводитися з політично збанкрутілими країнами.
У нас є тільки одне правило для економічних банкротів.
Назвімо це План МВФ "Збанкрутілa незалежність", гаразд?
Ми згадуємо його щоразу, коли його використовуємо.
Аргентина недавно його пройшла, порушивши багато правил.
Вони випливли на тому боці і сказали: "Нічого страшного, не хвилюйтеся".
Це прозорий план. Іскра певності створює ілюзію непрограшного результату.
Ми не маємо такого правила для політично збанкрутілих країн, яких, чесно кажучи, усі хочуть позбутися.
Як-от Саддам, Мугабе, Кім Чен Ір - люди, які вбивають по сотні тисяч або мільйонів людей.
250,000 смертей на цей момент у Судані.
Як виглядатиме система Від А до Я?
Я поясню різницю між так званими передньою і задньою половинами.
А це хай буде червона лінія, ну там, місія завершена.
(Сміх) (Оплески)
Наразі на початку цієї системи до на дійшла Рада Безпеки ООН у ролі великого журі.
Що вона може зробити?
Вона може звинуватити ваш зад.
Обговорити його. Написати про нього на клаптику паперу. Покласти папірчик у конверт і вислати його вам, і потім недвозначно сказати:
"Будь ласка, виріжте свій зад".
(Сміх)
Звідси 5 мільйонів смертей у Центральній Африці у 1990-их.
Звідси 250,000 смертей у Судані за останні 15 місяців.
Кожному колись доведеться відповісти перед своїми внуками, чим ви зарадили голокосту в Африці.
І краще мати, що відповісти.
У нас нема засобів перевести таке бажання в дію, але є уповноважена Сполученими Штатами Сила Левіафана:
"Ви хочете, щоб я прикінчив цього чувака?
Я його прикінчу.
У вівторок.
Це коштуватиме вам 20 мільярдів доларів".
(Сміх)
Але спершу домовимось.
Як тільки я всіх приберу, я звідти змиваюся.
Це називається Доктрина Павела.
Трохи нижче знаходиться Міжнародний кримінальний суд.
Вони люблять судити.
Зараз у них Мілошевіч.
Чого не вистачає?
Виконавця, який перетворює бажання в дії, бо у нас його немає.
Щоразу, як ми починаємо щось таке пробувати, нам треба налаштуватися на якусь неминучу загрозу.
Ми не бачили неминучої загрози з часів Кубинської ракетної кризи у 1962.
Але ми спілкуємося виразами з минулої ери, щоб злякатися і змусити себе щось робити, тому що ми демократична країна, а цей статус вимагає таких дій.
А коли це не допомагає, то ми кричимо: "Він має зброю!" за секунду до того, як вдираємося.
(Сміх)
Потім оглядаємо тіло, знаходимо стару запальничку, і кажемо,
"Боже, то ж було темно".
(Сміх)
Хочеш так зробити, Франціє?
Франція каже: "Ні, але я охоче покритикую тебе опісля".
Внизу нам потрібна серйозна вповноважена сила - так звана Сила Сисадміна.
Нам треба було відправити 250,000 військових у Ірак назирці за тим Левіафаном, який мчався у бік Багдаду.
Що б це дало?
Жодних мародерств чи зникнення військових, жодних втрат зброї і боєприпасів, жодного Муктади Аль-Садра, жодних заколотів.
Поговоріть з кимось, хто був там у перші шість місяців.
Ми мали шість місяців, щоб відчути своє амплуа і зробити роботу, а ми цей час протринькали.
А потім вони накинулися на нас.
Чому?
Бо їм набридло.
Вони бачили, що ми зробили з Саддамом.
І сказали: "Ви такі могутні, ви можете відродити цю країну.
Ви ж Америка".
Нам потрібен фонд міжнародної відбудови - слова Себастьяна Малабі з Вашинґтон Пост, чудова ідея.
МВФ як зразок.
Замість того, щоб кожного разу просити милостиню.
Де нам шукати цю людину?
Ясно, що у Великій двадцятці.
Гляньте на їх порядок денний після 11 вересня.
Безпека понад усе.
Вони вирішуватимуть наперед, як витратити гроші, чисто як МВФ.
Ви голосуєте залежно від того, скільки грошей поклали у скарбничку.
Я кидаю виклик міністерству оборони.
Ви повинні сформувати цю силу. Зміцнити її. Прослідкувати за коаліційними партнерами.
Створити історію успіху.
Вийде така модель.
Кажете, це важко зробити?
Я протягну цю ідею через усі шість частин на Балканах.
Ми зробили це саме так.
Я маю на увазі врегулювання, створення прозорості.
Ви б хотіли, щоб Мугабі пішов геть?
Чи Кім Чен Ір, який убив близько 2 мільйонів людей? Хотіли б, щоб він теж пішов геть?
Ви б хотіли мати кращу систему?
Ось чому це важливо для військових сил.
З часів закінчення холодної війни вони переживають кризу самовизначення.
Я не маю на увазі різницю між реальністю і бажаннями, про яку я можу говорити, бо я не належу до вищих кіл політичного істеблішменту.
(Сміх)
Я маю на увазі 1990-ті.
Падає Берлінська стіна. Ми проводимо "Бурю в пустелі".
З'являється розкол між військовиками, які бачать майбутнє, в якому зможуть жити, і тими, хто бачить майбутнє, яке їх лякає.
Наприклад, підводний флот США, який бачить, як військово-морські сили Радянського Союзу зникли за одну ніч.
Ах!
(Сміх)
Тож вони рухаються від реальності до бажання і створюють власну спеціальну мову, аби описати свою мандрівку самовідкриття та самореалізації.
(Сміх)
Але вам потрібен великий, сексуальний супротивник.
Якщо ви його не знайдете, його слід вигадати.
Скажімо, Китай. Країна виросла, справжня краля!
(Сміх)
Решту військових у 1990-их затягли в болото з іронічною назвою операції, відмінні від війни.
Я вас питаю - хто йде у військо, щоб займатися не війною?
Більшість.
Джессіка Лінч ніколи не планувала стріляти у відповідь.
Більшість ніколи не бере до рук гвинтівки.
Внутрішній код армії звучить так: "Ми не хочемо цього робити".
У 1990-их вони наводили порядок між глобалізованими частинами світу. Такі собі ядро і прірва.
Адміністрація Клінтона не була в цьому зацікавлена.
Усі вісім років після того, як вони дали маху в перший же день - спритно провели день інавгурації з геями-військовослужбовцями.
(Сміх)
Тож ми були самі вдома впродовж восьми років.
Що ми робили на самоті?
Ми купили одну армію, а керували іншою.
Як чоловік, який іде до лікаря і каже,
"Лікарю, мене болить, коли я роблю ось так".
(Сміх)
Лікар каже: "Ну то перестань так робити, ідіот."
На початку 1990-их я часто казав Пентагону:
"Ви купуєте одну армію, а керуєте іншою.
Це вилізе вам боком. Не робіть так.
Нечемний Пентагон, нечемний!"
(Сміх)
А вони відповідають:
"Докторе Барнет, ви, звичайно, праві.
Можете прийти через рік і нагадати нам про це ще раз?"
(Сміх)
Дехто вважає, що 11 вересня зменшує прогалину - скидає гуру довготривалих перетворень із 10-кілометрової гори, з якої вони дивляться на історію, затягує їх в болото і каже:
"Хочете мережевого противника? У мене є один, він усюди, знайдіть його".
І операції, відмінні від війни, перетворюються з лайна у велику стратегію, бо це ваш спосіб зменшити прогалину.
Дехто називає це імперією, але це дурниця.
Імперія - це впровадження не мінімальних правил, чого не можна робити, а максимальних правил, яких ви мусите дотримуватися.
Це не наша система управління.
Ми ніколи не прагнули взаємодіяти з навколишнім світом.
Краще казати Системна Адміністрація.
Ми нав'язуємо мінімальні правила поведінки, щоб підтримати зв'язок зі світовою економікою.
Забороняємо якісь погані речі.
Як це впливає на наші думки щодо майбутнього війни?
За ці ідеї мене поливають брудом y Пентагонi. Водночас, я став популярним.
Кожен має власну думку.
На початку історії нашої країни охорона означала захист батьківщини.
Безпека означала все решту.
Це дві різні сили, дві різні функції, записанi в нашій конституції.
Зберіть армію у разі потреби, утримуйте військово-морський флот для щоденного зв'язку.
Департамент Війни, Департамент Всього Іншого.
Великa палиця, кийок.
Руйнівна енергія, силa мережі.
У 1947 ми об'єднали ці дві сили у Департаменті оборони.
Чому? Довший час ми пояснювали, що балансуємо на кінчику леза з Радянським Союзом.
Напад на Америку рівнозначний знищенню світу.
Ми поєднали національну безпеку з міжнародною безпекою із затримкою у 7 хвилин.
Тепер це вже не наша проблема.
Завтра в Чікаґо можуть вбити три мільйони, але ми не оголосимо ядерну війну.
Ось що страшно.
Питання у тому, як заново поєднати національну безпеку Америки зі світовою безпекою, щоб зробити світ комфортнішим, і органічно задіяти наші сили по всьому світу?
З того часу відбулося розгалуження.
Воно тривало від часу закінчення Холодної війни.
Створімо Департамент Війни і Департамент Чогось Іншого.
Дехто каже: "Чорт, але ж 11 вересня вже зробило це за вас". Тепер ми граємо вдома і на чужому полі.
(Сміх)
Міністерство національної безпеки - це стратегічна установа для доброго самопочуття.
Вона стане Міністерством сільського господарства 21-го століття.
Служба транспортної безпеки - тисячі довкола нас.
(Сміх)
Я виступав за війну в Іраку.
Він був поганим хлопцем і мав багато попередників.
Щоб заарештувати його, не обов'язково було застати, коли він когось убивав.
Я знав, що ми швидко виграємо війну із Силою Левіафана.
І я знав, що у нас будуть труднощі згодом.
Але я знаю, що ця організація не зміниться, поки не потерпить невдачу.
Яка ж друга сила?
Сила Гоббса.
Я люблю цю силу. І не хочу, щоб вона нас покинула. Сила Гоббса плюс ядерна зброя виключають можливість великої війни влади.
Увесь світ хоче, щоб ми створили таку військову владу.
Саме тому я подорожую по світу і зустрічаюся з іноземними міністерствами оборони.
Що це значить?
Це значить, що вам пора перестати робити вигляд, що ви опанували ці два несумісні вміння з одними й тими ж 19-річними юнаками.
Ранок, обід, вечір, ранок, обід, вечір.
Видати допомогу, відстрілятись, видати допомогу, відстрілятись.
Це занадто.
19-річні втомлюються переходити від одного до іншого.
(Сміх)
Сила ліворуч. 19-річних можна її навчити.
Сила праворуч підходить 40-річному копу.
Необхідний досвід.
Що це значить для проведення операцій?
Правило таке.
Сила Сисадміна ніколи не дошкуляє, вона виконує більшість роботи.
Ви лютуєте з Силою Левіафана лише час від часу.
Але при цьому обіцяєте американському суспільству, своєму народу і світові.
Ви лютуєте з Силою Левіафана, але обіцяєте і гарантуєте, що негайно задієте всі зусилля Системної Адміністрації.
Не плануйте війни, якщо не плануєте виграти миру.
(Оплески)
Інші відмінності. Традиційні партнери Левіафана схожі на британців і їх колишні колонії.
(Сміх)
У тому числі, на нас.
Решта - довгий список партнерів.
Міжнародні організації, неурядові організації, приватні волонтерські організації, підрядники.
Від цього не втечеш.
Сила Левіафана передбачає спільні операції з військовими службами.
Ми з цим покінчили.
Нам треба проводити міжвідомчі операції, за які, чесно кажучи, відповідала Конді Райс.
І я дивуюся, що коли її призначили, ніхто не запитав її про це.
Я називаю Силу Левіафана військами вашого батька.
Мені подобається, що вони молоді, неодружені, і трохи сердиті.
(Сміх)
Я називаю Силу Сисадміна військами вашої мами.
У ній все, що ненавидять війська вашого батька.
Порівну старших, освічених, одружених чоловіків і жінок, які мають дітей.
Сила ліворуч - вгору або геть.
Сила праворуч - то туди, то сюди.
Сила ліворуч дотримується "закону Posse Comitatus", який обмежує використання сили в Сполучених Штатах.
Сила праворуч скасує цей закон.
Ось де місце національної гвардії.
Сила ліворуч не входить до компетенції
Міжнародного кримінального суду.
Сила Сисадміна мусить входити.
Різні визначення мережевого центру.
Одна сила знищує мережі, інша їх створює.
А ви повинні вести війну так, щоб все вийшло якнайкраще.
Потрібен більший бюджет?
Потрібен якийсь законопроект?
Зовсім ні.
Люди з Революції у воєнних справах мені давно товкмачать, що що це можна зробити швидше, дешевше, менше, і з тою ж кількістю жертв.
Я кажу: "Чудово, я заберу гроші для Сисадміна з вашої схованки".
Важливо ось що.
Спочатку ви створюєте силу Сисадміна в межах міністерства оборони США.
Але зрештою, це має бути цивільна сила, принаймні на дві треті.
Вивести її на міжвідомчий, міжнародний рівень.
Отже, справді, все починається всередині Пентагону, але з часом це перейде.
(Сміх)
Я був на вершині гори, я бачу майбутнє.
Можливо, я не встигну вас туди привести, але це неодмінно станеться.
У нас буде Департамент Чогось Іншого між війною та миром.
Останній слайд.
Хто опікуватиметься дітьми?
Зараз морські піхотинці в залі трохи напружаться.
(Сміх)
А зараз вони задумаються, як збити мене на квасне яблуко після виступу.
(Сміх)
Почитайте Макса Буна.
Це історія морської піхоти - малі війни, мало зброї.
Морська піхота нагадує мого високогірного білого тер'єра.
Він прокидається щоранку і хоче вирити велику яму і щось вбити.
(Сміх)
Я не хочу, щоб моя морська піхота надавала допомогу. Я хочу, щоб вона залишалася собою.
Це не дасть Силі Сисадміна перетворитися на шмату.
Не дасть їй стати силою ООН.
Якщо ви стрілятимете в цих людей, морська піхота прийде і вб'є вас.
(Сміх) (Оплески)
Військово-морський флот, стратегічні підводні човни ідуть сюди, надводні бойові кораблі туди, і їх справді буває так мало.
(Сміх)
Так званий Військово-Морський Флот - Розумний Пил.
Я кажу молодим офіцерам: "За свою кар'єру, ви командуватимете 500-ма кораблями. Погана новина в тому, що в них нікого не буде".
Перевізники ідуть в обох напрямках, бо їх перекидають при потребі.
Ви побачите модель - в повітрі, точнісінько як з перевізниками.
Озброєння іде сюди ж.
Ось брудний секрет Повітряних сил - ви перемагаєте, скинувши бомби.
Але щоб здобути мир, на землі має бути багато вояк.
Шінсекі мав рацію.
Повітряні сили, стратегічні повітряні перевезення рухаються в обох напрямках.
Бомбардувальники, винищувачі ідуть сюди.
Війська спеціального призначення в Тампi. Стрільці ідуть у цьому напрямку.
Служба цивільно-військового співробітництва - позашлюбне дитя - іде сюди.
Повернемося до армії. Стосовно стрільців і військ спеціального призначення.
Ці хлопці завжди в дії, без відпочинку.
Вони забігають, роблять свою справу, зникають.
Краще дивіться на мене зараз.
Не говоріть про це потім. (Сміх)
Мене тут ніколи не було. (Сміх)
Світ - це мій майданчик.
(Сміх)
Я хочу, щоб стрільці були по-стрілецькому щасливі.
Я хочу, щоб правила були якомога вільнішими.
Бо якщо запобіжні заходи в Чікаґо забирають три мільйони жертв, наша політична система змінюється до невпізнання.
Ці хлопці вб'ють їх першими.
Краще дозволити їм кілька помилок, ніж допустити до жертв.
Резервна складова -
Національна гвардія тримає Силу Сисадміна в резерві.
Як змусити її працювати на цю силу?
Більшість пожежників у цій країні працюють безплатно.
Справа не в грошах.
Справа в тому, щоб бути чесним з цими хлопцями і дівчатами.
Останній пункт - секретна розвідка - силовики і відділи охорони ідуть сюди.
Відкрита, аналітична, доступна установа, яка має зайняти місце ЦРУ, має прийти cюди.
Інформація, як це зробити, не є секретною.
Це не таємниця.
Прочитайте чудову статтю у журналі Нью-Йоркер про те, як наші ехо-бумери віком 19-25 років, в Іраку вчили один одного в інтернет-чатах, як виконувати роботу Сисадмінів.
Вони казали: "Аль-Каїда може прослуховувати".
А потім: "Господи, вони вже це знають".
(Сміх)
Візьміть подарунок у ліву руку.
Це окуляри від сонця, які не лякають людей, проста річ.
Цензори, прозорість і накладні витрати ідуть в обох напрямках.
Дякую.
Друга Світова Війна, німецький табір військовополонених, і цей чоловік,
Арчі Кокрейн, військовополонений і лікар, і він має проблему.
Проблема полягає в тому, що люди під його опікою страждають від болісного і виснажливого стану який Арчі майже не розуміє.
Симптомами є ці жахливі пухирі з рідиною під шкірою.
Але він не знає чи пов'язано це з інфекцією, чи з голодуванням.
Він не знає як це лікувати.
Й він працює у ворожому оточенні.
Люди роблять жахливі речі на війні.
Німецькі наглядачі, їм просто стало нудно.
Вони почали просто стріляти в таборі навмання заради розваги.
В одному конкретному випадку, один з охоронців кинув гранату в туалет для в'язнів в той час коли там було повно ув'язнених.
Він сказав, що чув підозрілий сміх.
Арчі Кокрейн, як табірний лікар, був одиним з найперших хто прийшов прибрати безлад.
І ще одна річ:
Арчі сам страждав на цю хворобу.
Тож ситуація видавалась доволі безвихідною.
Але Арчі Кокрейн був винахідливою людиною.
Він вже контрабандою перевіз вітамін С у табір, і тепер він зміг дістати запаси марміту на чорному ринку.
Зараз дехто з вас зацікавиться, що ж таке марміт.
Марміт це сніданок розповсюджений серед британців.
На вигляд це як сира нафта.
На смак ... пікантно.
І головне, це багате джерело вітаміну B12.
Таким чином Арчі розділяє людей під його опікою як уміє на дві рівні групи.
Половині з них він дає вітамін С.
Іншій половині - вітамін B12.
Він дуже ретельно і скрупульозно занотовує свої результати в зошит.
Та після лише кількох днів, стає ясно що б не викликало цю хворобу,
- марміт це ліки.
Відтак Кокрейн йде до німців які керують тюремним табором.
Тепер ви повинні уявити в цей момент -- забудьте це фото, уявіть цього хлопця з цією довгою імбирною бородою і цією копицею рудого волосся.
Він не мав можливості голитися -- такий собі Біллі Конноллі.
Кокрейн, він починає вичитувати цим німцям з цим шотландським акцентом -- чистою німецькою, між іншим, але з шотландським акцентом -- й пояснювати їм, як німецька культура була культурою, що дала світу Шиллера і Гете.
І він не може зрозуміти як це варварство можна терпіти.
І він виплескує своє розчарування.
А потім повертається до своєї камери, ламається і плаче тому, що він переконаний, що ситуація безнадійна.
Але молодий німецький лікар піднімає записи Арчі Кокрейна і каже своїм колегам,
"Ці докази є неспростовними.
Якщо ми не забезпечимо вітамінами полонених, це буде військовим злочином."
Й наступного ранку, запаси вітаміну B12 доставляються у табір, і полонені починають одужувати.
Я розповідаю вам цю історію не тому, що я вважаю Арчі Кокрейна крутим, хоча він таки крутий.
Я розповідаю вам історію навіть не тому, що вважаю, що ми повинні проводити більше ретельно контрольованих, хаотичні випробувань в усіх аспектах державної політики, хоча гадаю, що це також буде дуже чудово.
Я розповідаю вам ці історію тому що Арчі Кокрейн, все своє життя, боровся проти тяжкої недуги.
І він зрозумів, що вона була виснажливою для окремих людей, й була згубною для суспільства.
І у нього була для цього назва.
Він назвав її комплексом Бога.
Зараз я можу описати симптоми комплексу Бога дуже, дуже легко.
Отже симптоми комплексу є, не важливо наскільки проблема складна, ви маєте абсолютно непереборну віру в те, що ви безперечно праві в своєму рішенні.
Тепер Арчі був лікарем.
Тому він проводив багато часу з іншими лікарями.
А лікарі сильно страждають на комплекс Бога.
Я економіст, я не лікар, але я бачу комплекс Бога навколо мене увесь час в моїх знайомих економістах.
Я бачу його в наших бізнес-лідерах.
Я бачу його в політиках за яких ми голосуємо -- - людях, які перед лицем неймовірно складного світу, незважаючи ні на що - абсолютно переконані, що вони розуміють те, в який спосіб світ насправді влаштовано.
І ви знаєте, з майбутніми мільярдами про які ми багато чули, світ просто набагато складніший для розуміння, через це.
Дозвольте мені навести вам приклад.
Уявіть собі на мить, що замість Тіма Харфорда навпроти вас, був би Ганс Рослінг презентуючий свої графіки.
Ви ж знаєте Ганса: Міка Джаггера TED.
(...Сміх...)
І він буде показувати вам цю дивовижну статистику, вражаючі анімації.
І вони блискучі, це чудова робота.
Але типовий графік Ганса Рослінга: замисліться, на мить, не про те, що він демонструє, а про те, натомість, що лишилося поза ним.
Він покаже вам ВВП на душу населення. населення, протяжність життя, і все.
Маємо три уривки даних для кожної країни -- три уривки даних.
Три уривки даних - це ніщо.
Я маю на увазі, гляньте на цей графік.
Цей зроблений фізиком Сезаром Хідальго.
Він з Массачусетського Технологічного Інституту.
Тепер, ви не будете в змозі зрозуміти ані слова, але це те як він виглядає.
Сезар переглянув базу даних яка складається з більш як 5000 різних продуктів і він використав техніку мережевого аналізу щоб опитати цю базу данних і зобразити графічно зв'язки між різними продуктами.
І це чудова, чудова робота.
Ви показуєте всі ці взаємозв'язки, всі ці співвідношення.
І я вважаю, що це буде дійсно корисним для розуміння того, як так відбувається, що економіка зростає.
Блискуча робота.
Сезар і я намагалися написати статтю для New York Times, щоб пояснити, як це працює.
Й що ми збагнули, то це що робота Сезара надто гарна, щоб пояснити її в журналі New York Times.
5000 продуктів -- це досі ніщо.
5000 продуктів -- уявіть підрахунок кожного продукту категорії в даних Сезара Хідальго.
Уявіть, що ви мали одну секунду на кожну категорію продуктів.
Приблизно за час рівний цій сесії, ви б перелічили всі 5000.
Тепер уявіть, робити теж саме для кожного типу продукту на продаж у Walmart.
Їх там 100,000.
Це б зайняло у вас весь день.
Тепер уявіть спробу підрахувати кожен специфічний продукт і сервіс в продажу у великій економіці такої як Токійська, Лондонська чи Нью Йоркська.
Це навіть складніше в Едінбурзі тому що вам потрібно підрахувати все віскі й тартан.
Якби ви захотіли врахувати кожен продукт і сервіс в продажу в Нью Йорку -- їх 10 мільярдів -- це б зайняло у вас 317 років.
Ось якою складною є економіка, що ми створили.
І я просто рахую тостери.
Я не намагаюся вирішити проблеми Близького Сходу.
Складність тут неймовірна.
І просто частина контексту -- суспільство в якому розвивалися наші мізки мало близько 300 продуктів і сервісів.
Ви могли б підрахувати їх за 5 хвилин.
Отже це складність світу, що нас оточує.
Може саме тому ми вважаємо комплекс Бога таким привабливим.
Ми намагаємося відступити і сказати: " Ми можемо намалювати картину, ми можемо створити якісь графіки, ми збагнули це, ми розуміємо як це працює."
Але це не так.
Ми так і не зрозуміли.
Зараз я не намагаюся донести нігілістичне послання.
Я не намагаюся сказати, що ми не можемо вирішувати складні проблеми в складному світі.
- Звісно можемо.
Але спосіб, в які ми їх вирішуємо це скромно відмовляючись від комплексу Бога і насправді використовуючи техніки для вирішення проблем, що працюють.
І ми маємо таку техніку, яка працює.
Тепер покажіть мені успішну складну систему, і я покажу вам систему що еволюціонувала шляхом спроб та помилок.
Ось вам приклад.
Ця дитина була зроблена шляхом спроб та помилок.
Я усвідомлюю, що це амбіційне твердження.
Можливо я маю прояснити його.
Дитина це людський організм: він еволюціонував.
Що таке еволюція?
Впродовж мільйонів років, видозміни й відбір, видозміни й відбір -- спроби та помилки, спроби та помилки.
І це стосується не тільки біологічних систем які створюють дива через спроби і помилки.
Ви можете використати це в промисловому контексті.
Так, скажімо ви хочете зробити мийний засіб.
Припустімо ви - Unilever і ви бажаєте зробити мийний засіб на фабриці біля Ліверпуля.
Як ви це зробите?
Ну, у вас є цей великий бак наповнений рідким мийним засобом.
Ви перекачуєте його під високим тиском через сопло.
Ви створюєте розпил засобу.
Потім він висихає.
Він перетворюється на порошок.
Він падає на підлогу.
Ви його збираєте. Ви складаєте його в картонні коробки.
Ви продаєте це в супермаркеті.
Ви заробляєте багато грошей.
Як ви конструюєте те сопло?
Виявляється, що це дуже важливо.
Тепер якщо зв'яжете це з комплексом Бога, те що ви робите це уявляєте себе маленьким Богом.
Ви уявляєте себе математиком; ви уявляєте себе фізиком -- кимось, хто розуміє динаміку цієї рідини.
І він чи вона вирахує оптимальний дизайн сопла.
Unilever зробили це і воно не спрацювало -- занадто складно.
Навіть ця проблема, надто складна.
Але професор генетики Стів Джонс описує те, як Unilever насправді вирішили цю проблему -- спроби і помилки, видозміна та відбір.
Ви берете сопло і створюєте 10 випадкових варіантів його будови.
Ви випробовуєте всі 10, залишаєте одну, ту, що найкраще працює.
Ви створюєте 10 її різновидів.
Ви випробовуєте всі 10.
Залишаєте ту, що працює найкраще.
Ви відпрацьовуєте 10 її видозмін.
Ви бачите як це працює, так?
І після 45 поколінь, ви маєте це неймовірне сопло.
Воно трохи схоже на шахову фігуру-- працює абсолютно блискуче.
Ми гадки не маємо чому воно працює, жодного уявлення взагалі.
І в момент, коли ви відступаєтесь від комплексу Бога, кажучи - просто спробуймо купу речей; встановімо систематичний спосіб визначення що працює а що ні -- - ви можете вирішити вашу проблему.
Тепер цей процес спроб і помилок насправді набагато більш поширений в успішних установах, ніж ми бажаємо визнати.
І ми багато чули про те, як функціонує економіка.
Економіка США досі найбільша світова економіка.
Як вона стала найбільшою економікою світу?
Я міг би надати вам всі види фактів і цифр про економіку США, але я вважаю що найважливіша ця:
10 відсотків американських підприємств зникають щороку.
Це величезний показник невдач.
Це набагато більше ніж рівень краху, скажімо, американців.
10 відсотків американців не зникають щороку.
Що приводить нас до висновку американські підприємства зникають швидше ніж американці, і тому американські підприємства еволюціонують швидше ніж американці.
І врешті-решт, вони розвинуться до такого високого піку досконалості, що зроблять нас усіх своїми хатніми тваринами -- (...Сміх...) якщо, звісно, вони ще цього не зробили.
- Інколи мене це цікавить.
Але саме процес спроб і помилок, пояснює таку велику розбіжність, ці неймовірні показники західної економіки.
Це не відбувається тому, що ви призначаєте когось невимовно розумного головувати.
Це відбувається через спроби і помилки.
Тепер, коли я всім торочу про це останні кілька місяців, і люди іноді питають мене:
"Ну Тім, це ніби очевидно.
Очевидно спроби й помилки дуже важливі.
Очевидно, що експерименти є дуже важливими.
То... нащо ви просто бігаєте довкола, кажучи ці очевидні речі?"
І я кажу, окей, добре.
Ви гадаєте, це очевидно?
Я визнаю, що це очевидно коли школи почнуть навчати дітей що є певні проблеми, що не мають правильної відповіді.
Припиніть давати їм перелік запитань кожне з яких має відповідь.
І є авторитетна постать у кутку за столом вчителя, що знає всі відповіді.
І якщо ви не можете знайти відповіді - ви мабуть ліниві чи дурні.
Коли школи припинять робити це весь час, - я визнаю, що, так, це очевидно, що метод спроб і помилок є гарною річчю.
Коли політик встане балотуючись на виборну посаду і скаже:
"Я хочу поліпшити нашу систему охорони здоров'я.
Я хочу виправити нашу систему освіти.
Я не маю жодного уявлення як це зробити.
Я маю пів дюжини ідей.
Ми протестуємо їх.
Скоріш за все вони всі зазнають невдачі.
Тоді мі протестуємо декілька інших ідей.
Ми знайдемо кілька, що працюють.
Ми спиратимемося на них.
Ми позбудемося тих, що не працюють"
Коли політик балотуватиметься на таких засадах, й, набагато важливіше - коли виборці, як ви та я будуть готові голосувати за такого роду політика - тоді я визнаю, що очевидно, метод спроб і помилок працює -- спасибі. (Оплески)
Доти, доти я буду продовжувати торочити про спроби й помилки і про те, чому ми повинні відступитись від комплексу Бога.
Тому, що це так складно визнавати наші власні погрішності.
Це так незручно.
І Арчі Кокрейн розумів це краще за всіх.
Існує одне випробування яке він провів за багато років після Другої Світової Війни.
Він хотів протестувати питання, де те місце де пацієнти мають відновлюватися після серцевих нападів?
Чи повинні вони відновитися в спеціалізованих кардіовідділеннях в лікарні, чи вони мають відновлюватися вдома?
Всі кардіологи намагалися прикрити його дослідження.
Вони мали комплекс Бога у піковій фазі.
Вони знали, що їхні лікарні були правильним місцем для паціентів.
І вони знали, що це було дуже неетично, проводити будь які види випробувань або експерементів.
Незважаючи на це, Арчі Кокрейн зміг отримати дозвіл на це.
Він провів своє випробування.
І після певного часу цього випробування, він зібрав разом всіх своїх колег навколо свого столу, і він сказав:
"Ну, панове, у нас є певні попередні результати.
Вони не є статистично значущими.
Але ми маємо дещо.
І виявляється, що ви праві, а я помилявся.
Це небезпечно для паціентів відновлюватися після серцевих нападів вдома.
Вони мусять бути у лікарні."
І здійнявся цей галас і всі лікарі почали стукати по столу кажучи:
"Ми завжди казали, що ти неетичний, Арчі.
Ти вбиваєш людей своїми клінічними випробуваннями.
Ти повинен їх згорнути негайно.
Закрий їх просто зараз."
І стоїть цей гучний гомін.
Арчі дає йому стихнути.
"Ну, це дуже цікаво, джентльмени, бо коли я дав вам таблицю результатів, я поміняв дві колонки місцями.
Виявляється, що ваші лікарні вбивають людей, і вони повинні бути вдома.
Хотіли би ви закрити випробування тепер, чи нам слід зачекати, доки ми матимемо надійні результати?"
Невдоволення прокотилося нарадчою кімнатою.
Але Кокрейн буде робити такі речі.
І причина, з якої він робив такі речі в тому, що він зрозумів це відчувається набагато краще стояти там і казати:
"Тут, в моєму власному маленькому світі, Я є Бог, і Я все розумію.
Я не хочу, щоб моя точка зору опинялась під сумнівом,
Я не хочу, щоб мої висновки перевірялись."
Це видається набагато комфортніше, просто спиратися на постулати.
Кокрейн розумів, що непевність, що схильність до помилок, що заперечення - є болісними.
Й іноді потрібно вас вибити з цього.
Тож я не збираюся прикидатися, що це легко.
Це не легко.
Це надзвичайно боляче.
І відколи я почав говорити з цієї теми, і досліджувати цю область, мене насправді переслідувало те, як японський математик висловися з цього питання.
Так незабаром після війни, цей молодий чоловік, Ютака Таніяма, винайшов цю дивовижну гіпотезу під назвою гіпотеза Таніями-Шимура.
Вона виявилася абсолютно корисною десятиліття потому, при доведенні Великої Теореми Ферма.
Фактично гіпотеза виявилася еквівалентною доказу Великої Теореми Ферма.
Доводите одне - доводите й інше.
Але це завжди була лише гіпотеза.
Таніяма намагався, намагався, намагався але не міг її довести.
І незабаром після свого тридцятого дня народження в 1958 році Ятака Таніяма вчинив самогубство.
Його друг, Горо Сімура -- що працював над розрахунками разом з ним -- багато десятиліть потому, озирнувся на життя Таніями.
Він сказав,
"Він не був дуже обережною людиною як математик.
Він зробив багато помилок.
Але він робив помилки в гарному напрямку.
Я намагався наслідувати його, але зрозумів це дуже важко робити "гарні" помилки."
Дякую за увагу.
(Оплески)
А тепер я виконаю кілька завдань, пов"язаних з двома, мабуть, найпоширенішими видами множення багаточленів, що зустрічаються в алгебрі.
І перший з них - зведення у квадрат двочлена.
Якщо в мене є (х+9) в квадраті, я знаю, що першим вашим поривом буде:
"О, хіба це не х в квадраті плюс 9 в квадраті?"
І я скажу: "Ні! це не так!"
Ви маєте подолати цей порив.
Це НЕ х в квадраті плюс 9 в квадраті.
Запам"ятайте, (х+9)^2 дорівнює виразу (х+9), помноженому на (х+9).
Це множення двочлена на самого себе.
Ви завжди маєте це пам"ятати.
Це велика спокуса - вирішити, що це просто х^2 + 9^2, але тут треба розкласти на множники.
А тепер, зробивши це, ми можемо застосувати деякі навички, що ми їх маємо з попереднього відео, для того, щоб перемножити ці вирази.
І лише для того, щоб показати вам, що ми можемо зробити це таким самим чином, як ми помножували тричлен минулого разу, давайте помножимо (х+9) на х плюс пурпурову 9.
Я так роблю, щоб було наочно, коли я множитиму цю дев"ятку в порівнянні з цим х.
Та давайте зробимо це.
Отож, 9 на 9 дорівнює 81. Запишемо на постійне місце.
9 помножити на х, дорівнює 9х.
Тепер переходимо до цього х - в нас є жовтий х. х, помножити на 9, дорівнює 9х.
Запишемо на рівні першого. х помножити на х дорівнює х в квадраті. х у квадраті.
А тепер зробимо додавання.
І маємо х в квадраті плюс 18х плюс 81.
Отож, це дорівнює х^2+18х+81.
Тепер ви можете бачити шаблон, і я зроблю його явним за секунду.
Але коли ви зводите двочлен у другу ступінь, що власне відбувається?
В вас є х в квадраті. В вас є цей х, помножений на цей х, що дає вам х в квадраті. У вас є 9, помножене на 9, що дає 81.
Як ми отримуємо ці 18х?
Ну, ми помножуємо цей х на 9, що дає 9х, а тоді ми помножуємо цю 9, що дає ще одну 9х.
А тоді ми складаємо ці два вирази, щоб отримати 18х.
Таким чином, загалом, коли б вам не прийшлося зводити у квадрат двочлен, (дайте я зроблю таким чином...)
Я зроблю це в узагальненому вигляді.
Припустимо, в нас є (а+b) в квадраті. (а+b) в квадраті.
Дозвольте, я помножу їх знов таким чином, просто для того, щоб ви зрозуміли техніку.
Це дорівнює (а+b), помноженому на "а", плюс (я зроблю його зеленим) b.
Таким чином, маємо b, помножене на b, що дорівнює b в квадраті.
Приймемо, що це постійний вираз.
Я поставлю b у квадраті тут. Я пропоную, щоб це була постійна,
Отож, це буде постійна, аналогічна нашому 81,
"а" - змінна. Дайте я зроблю це краще...
Змінимо це на х+b, (х+b) у квадраті, і умовимось, що b - константа.
Це буде сума х плюс b, помножена на суму х плюс зелене b.
Приймаємо, що b це постійна; b, помножене на b, дорівнює b в квадраті. b, помножене на х, буде bх.
А тепер візьмемо пурпурове х. х, помножене на b, це bх.
А х, помножене на х, це х в квадраті.
Отож, коли ви все складаєте, у вас залишається х в квадраті плюс 2bх плюс b в квадраті.
Те, що ви бачите, це кінцевий добуток, який ви отримуєте.
Коли в вас є (х + b) в квадраті, це х у квадраті, плюс 2, помножене на добуток х та b, плюс b у квадраті.
Тож, маючи цей шаблон, давайте потренуємось. І я зроблю у більш швидкий спосіб.
Отож, 3х мінус 7 у квадраті.
Лише пам"ятайте, що я вам казав.
Навіть не треба пам"ятати, лише майте десь в голові, чому воно так.
Що, як помножити цей вираз, вживаючи закон розподільного множення двічі, ви отримаєте той самий результат.
Таким чином, це буде (3х)^2 плюс 2, помножене на 3х, помножене на від"ємну сімку... Вірно?
Ми знаємо, що це 2, помножене на добуток цих членів. Плюс від"ємна сімка у квадраті.
І якщо ми скористаємось правилом добутку, 3х у квадраті це буде 9х у квадраті.
Тут у вас буде 2, помножене на 3, тобто 6, і помножене на (-7), що дорівнюватиме (-42х).
І наостанок, (-7) у квадраті це плюс 49.
Це був швидкий шлях.
І лише щоб переконатися, що я тут не зробив нічого дивного, дозвольте я зроблю для вас те саме повільніше.
(3х-7), помножене на (3х-7).
Від"ємна сімка, помножена на від"ємну сімку, це додатне 49.
Від"ємна сімка, помножена на 3х, це від"ємне 21х.
3х, помножене на від"ємну сімку, це від"ємне 21х.
3х, помножене на 3х, це 9х у квадраті.
Прокрутимо трохи вліво. Складемо усе.
У вас залишається 9х у квадраті, мінус 42х, плюс 49.
Звісно, ми отримали той самий результат.
Давайте зробимо ще один приклад, за допомогою формули швидкого множення.
Якщо в нас є 8х мінус 3... власне, давайте краще зробимо зі змінними.
Скажімо, в нас є 4х у квадраті плюс "у" у квадраті, і ми зводимо це у другу ступінь.
Ну, ідея та сама.
Це дорівнюватиме цьому значенню у квадраті, 4х у квадраті, зведеному у квадрат, плюс 2, помножене на добуток цих двох значень, тобто 2, помножене на 4х у квадраті, помножене на "у" у квадраті, плюс "у" у квадраті, це значення в квадраті.
І чому це дорівнюватиме?
Це буде 16 (4 у квадраті це 16), х у квадраті та в другому ступеню... два помножити на два, це буде х в четвертому ступеню.
Тоді плюс 2, помножене на 4, помножене на 1, це 8, помножене на "х" у квадраті, помножене на "у" у квадраті.
Наостанок, "у" у квадраті, зведений у другий ступінь, це "у" в четвертому ступеню.
Щойно ми зводили у квадрат двочлен.
Наступний приклад, який я хочу вам показати, це множення суми та різниці.
І це просто щось неймовірне.
Добре. я зроблю для вас шаблон.
Візьмемо (а+b), помножене на (a-b). Чому це дорівнюватиме?
Це буде а, помножене на а, а, помножене на а, дозвольте, я запишу різними кольорами, отже, a мінус b.
Це буде це зелене "а", помножене на пурпурове "а", а, помножене на а, плюс... тобто мінус зелене "а", помножене на це "b".
Мінус я отримав звідси.
Тепер ми маємо зелене "b", тож плюс зелене "b", помножене на пурпурове "а". Я лише перемножую кожен член одного виразу на кожен член іншого. ...помножити на пурпурове "а"...
І нарешті мінус зелене "b" - це звідси мінус - мінус зелене "b", помножене на пурпурове "b".
І чому це дорівнюватиме?
Це буде "а" у квадраті, мінус "аb". Це можна переписати як плюс "аb", і, наостанок, мінус "b" у квадраті.
Від"ємні та додатні аb взаємно спрощуються, таким чином залишається лише "а" в квадраті мінус "b" у квадраті.
Це є дійсно вражаючим результатом, бо це дійсно робить речі простішими.
Тож давайте скористаємось цією ідеєю, щоб зробити ще кілька множень.
Скажімо, (2х-1), помножене на (2х+1).
(2х-1) ви можете розглядати як (а+b), а (2х-1) можна приймати за (а-b), де це - "а", а "b" це одиниця.
Оце - "b". Оце - "b". Оце - "а".
Лише застосовуємо шаблон, який ми щойно розібрали.
То чому ж це дорівнюватиме?
Це буде "а" у квадраті, тобто, (2х) у квадраті, мінус "b" у квадраті, тобто (-1) у квадраті, (2х) у квадраті це 4х у квадраті.
1 у квадраті це просто 1. Значить, мінус 1.
Таким чином, це буде 4х у квадраті мінус 1.
Давайте розберемо ще один приклад, щоб вже точно зрозуміти.
Я сфокусуюсь на множенні.
Припустимо, у нас є 5а мінус 2b, і я помножую це на 5а плюс 2b.
Пам"ятайте, це стосується лише випадків, коли відбувається множення суми та різниці.
Це єдиний випадок, коли я можу це використовувати. І я показав, чому.
Якщо ви коли-небудь матимете сумніви, - лише зробіть звичайне множення. Це трохи вас затримає.
Але ви побачите значення, які спрощуються.
Це не підходить для будь-якого множення двочленів.
Ви бачили це раніше у відео, коли ми робили множення та коли зводили у квадрат.
Таким чином, зважаючи на шаблон, це буде (5а) у квадраті мінус (2b) у квадраті, що дорівнює 25а у квадраті мінус 4b у квадраті.
Добре, тут ми зупинимось і побачимось у наступному відео.
Гра в покер - частково доступна для огляду, стохастична, неперервна, чи ворожа?
Оберіть деякі чи всі варіанти, які підходять.
Добре повернутися на сцену TED.
Чому б відразу не почати з відео?
(Музика) (Відео) Чоловік:
Окей, Glass, знімай відео.
Жінка:
Момент істини.
Починаємо за 2 хвилини.
Чоловік 2:
Окей, Glass, зв'яжися з авіаклубом.
Чоловік 3:
Погугли фото голови тигра.
Хмм.
Чоловік 4:
Готовий?
Готовий?
(Гавкіт)
Жінка 2:
Ось сюди.
Окей, Glass, зроби фото.
(Дитячі вигуки)
Чоловік 5:
Пішов!
Чоловік 6:
Чорт забирай!
Це чудово!
Дитина:
Ого!
Дивіться, яка змія!
Жінка 3:
Окей, Glass, знімай відео!
Чоловік 7:
За цим мостом перший поворот.
Чоловік 8:
А12 - це тут!
(Оплески) (Діти співають)
Чоловік 9:
Гугл, скажи "смачно" тайською.
Google Glass: อร่อย Чоловік:
М-м-м, อร่อย.
Жінка 4:
Погугли "медузу".
(Музика)
Чоловік 10:
Неймовірно.
(Оплески)
Сергій Брін:
Ой, вибачте, щойно отримав повідомлення від нігерійського принца.
Просить допомогти дістати 10 мільйонів доларів.
Я зазвичай відгукуюсь на такі речі, бо саме так ми й заснували нашу компанію, і пішло-поїхало.
Але якщо серйозно, то оця поза, у якій ви мене щойно бачили, з поглядом униз, на телефон, - одна із причин розробки проекту Glass.
Тому що ми замислились, чи це єдине можливий варіант того, як ви можете контактувати із іншими людьми, як можете отримувати інформацію.
Чи лише отак, постійно із очима в телефоні?
Та саме це стояло за концепцією Glass, і тому ми створили оцей форм-фактор.
Не хочу описувати усе, що він вміє, а хочу більше сказати про те, що спонукало нас його створити.
Крім того, що ти себе ніби соціально ізолюєш, коли раз по раз дивишся у телефон, так ще й хіба для цього створене наше тіло?
Ти оце стоїш і безперестанку мацаєш цей холодний шматок скла.
Ти ніби вічно смикаєшся.
Тож коли ми розробляли Glass, то думали над тим, як звільнити ваші руки.
Ви бачили усе, що робили люди на відео позаду мене.
Усі вони були в окулярах Glass, саме так ми отримали ці кадри.
Але очі також мають бути "вільні".
Тому ми розмістили дисплей трохи вище вашого поля зору, тож вони не заважатимуть вам бачити, не стануть перешкодою зоровому контакту з іншими.
Також ми хотіли звільнити ваші вуха, а тому звук тут проходить наскрізь, просто у кістки вашого черепа, спочатку трохи незвично, але ви звикнете.
Як не дивно, щоб краще почути звук у Glass, потрібно закрити вухо, несподівано, але саме так воно працює.
Коли ми починали Google 15 років тому, я уявляв, що згодом вам узагалі не потрібно буде робити пошуковий запит.
Інформація просто надходитиме до вас, коли буде потрібно.
І сьогодні, 15 років потому, ми створили перший форм-фактор, який, я вважаю, може втілити цю ідею, коли ви, скажімо, на прогулянці, спілкуєтеся з людьми, тощо.
Ми розробляємо проект уже 2 роки.
І дізналися за цей час чимало.
Було справді важливо зробити його зручним.
Бо перші прототипи були величенькими.
І виглядали, як мобільні телефони, причеплені до голови.
Вони були важкі і незручні.
Доводилося приховувати їхній вигляд від нашого промислового дизайнера, аж поки вона не погодилась працювати у нас, і мало не тікала із криками від цього дизайну.
Але ми пройшли довгий шлях.
Іншою несподіванкою була фото- і відеокамера.
Оригінальні прототипи її не мали, але ж це просто чудесно - мати змогу фіксувати моменти, проведені із сім'єю, із дітьми.
Тепер не доведеться витягати камеру чи телефон, чи будь-що інше, щоб зазняти момент.
Згодом я також зрозумів, експериментуючи із цим пристроєм, що у мене щось на кшталт нервового тику.
Ви маєте постійно дивитися униз на дисплей і все таке, а це також наче нервова звичка.
Скажімо, якби я курив, то замість цього б затягнувся сигаретою.
Виглядав би крутішим.
Ну, знаєте, отак...
Але у моєму випадку я щоразу витягую телефон, оце сиджу і роблю вигляд, ніби у мене купа важливих справ.
Але я справді усвідомив, скільки часу у житті я проводжу, ніби ізолюючись, чи то в пошті, чи соцмережі, чи будь-де, навіть якщо насправді ніяких важливих справ у мене там немає.
А з Glass я знаю, що за необхідності отримаю усі повідомлення, при цьому щоразу не заглядаючи у "Вхідні".
Мені справді подобається по-новому відкривати світ, робити шалені речі, як от люди на тому відео.
Щиро дякую усім.
(Оплески)
Тепер усі говорять про щастя.
Одного разу я попросив одного чоловіка порахувати всі книжки зі словом "щастя" в назві, що були опубліковані за останні 5 років.
Він зупинився на 40-ій, але їх було більше.
Тепер щораз більше дослідників цікавляться питанням щастя.
Існує багато тренінгів на цю тему.
Кожен хоче зробити людей щасливішими.
Але незважаючи на таку кількість літератури, існують певні поведінкові пастки, які не дають змоги правильно мислити про щастя.
Моя сьогоднішня промова в основному буде присвячена цим пасткам.
Вони стосуються звичайних людей, які задумаються про своє щастя, а також учених, які роздумують про щастя, тому що, виявляється, що ми заплуталися так само, як і вони.
Перша з цих пасток - це небажання визнати, яким складним є це поняття.
Виявляється, слово "щастя" не є таким корисним словом, тому що ми застосовуємо його до надто різних речей.
Думаю, що є одне конкретне визначення, яким ми повинні обмежитися, але, в загальному, це те, що ми вимушені будемо забути і сформувати більш комплексний погляд на те, що таке добробут.
Друга пастка - це змішування досвіду і памяті, тобто між відчуттям щастя в житті і відчуттям щастя щодо свого життя або задоволення своїм життям.
Це дві цілком різних концепції, але зазвичай їх об'єднують в одне поняття щастя.
Третя - це ілюзія фокусу.
Прикро, що ми не можемо думати про певну обставину, яка впливає на наш добробут, не викривлюючи її важливості.
Це справжня когнітивна пастка.
Не існує способу зрозуміти це правильно.
Мені хотілося б почати з прикладу людини, яка взяла участь в опитуванні після однієї з моїх лекцій про історію, і ось яка то була історія.
Він розповів, як одного разу слухав симфонію, це була просто надзвичайна музика, але в кінці запису пролунав жахливий скреготливий звук.
Потім він додав, досить емоційно, що це зіпсувало весь досвід.
Але це не так.
Це зіпсувало спогад про досвід.
Він пережив цей досвід.
Він пережив 20 хвилин чудової музики.
Але вони не мали жодного значення, тому що все, що залишилося - його спогад; спогад було зіпсуто, і спогад був єдиним, що у нього залишилося.
Висновок, насправді, в тому, що ми, можливо, сприймаємо себе й інших людей крізь призму двох я.
Одне - це відчуттєве я, яке живе в цю мить, і знає тільки теперішнє, може пережити досвід минулого, але, насправді, має тільки теперішнє.
Це те відчуттєве я, до якого звертається лікар, ви знаєте, коли він запитує:
"Вам боляче, коли я торкаюся?"
Є пам'ятєве я. Пам'ятєве я - це те, яке веде рахунок і зберігає історію нашого життя, це те, до кого звертається лікар із запитанням:
"Як ви почуваєтеся останнім часом?", або "Як ваша подорож до Албанії?", чи щось схоже.
Це дві абсолютно різні сутності - відчуттєве я і пам'ятєве я, плутанина між ними створює сум'яття з поняттям щастя.
Пам'ятєве я - це оповідач історій.
Це починається з базової реакції наших спогадів, починається відразу.
Ми розповідаємо історії не тільки тоді, коли маємо намір розповісти їх.
Наша пам'ять розповідає нам історії.
Все, що ми виносимо з нашого досвіду, є історією.
Наведу один приклад.
Це одне давнє дослідження.
Реальні пацієнти проходять болючу процедуру.
Не заглиблюватимуся в деталі.
В наш час це безболісно, але тоді, в 1990-х роках, було по-іншому.
Їх просили розповідати про свої відчуття кожну хвилину.
Ось два пацієнти.
Їхні дані.
Вас запитують:
"Хто з них більше страждав?"
Це дуже просте запитання.
Очевидно, що пацієнт Б страждав більше.
Його колоноскопія тривала довше, і кожну хвилину болю, яку витримав пацієнт А, пацієнт Б також витримав, і навіть більше.
Але з'являється інше запитання:
"Як сильно, на думку пацієнтів, вони страждали?"
Тут нас очікує несподіванка. Вона полягає в тому, що спогади пацієнта А про колоноскопію набагато гірші, ніж у пацієнта Б.
Історії цих процедур були різними, і оскільки дуже важлива частина історії - це те, як вона закінчується. Жодна з них не надто надихає, але одна з них знач... (Сміх) але одна з них значно гірша, ніж інша.
Та, яка гірша, - це та, в якої сильніший біль в кінці процедури.
Це погана історія.
Звідки ми це знаємо?
Тому що ми опитували людей після колоноскопії, а також набагато пізніше.
"Наскільки все було погано, в загальному та в цілому?"
Судячи зі спогадів, для А все було гіршим, ніж для Б.
Виникає прямий конфлікт між відчуттєвим та пам'ятєвим я.
З точки зору відчуттєвого я, очевидно, що пацієнт Б пережив гірший досвід.
А що ж із пацієнтом А? Ми провели клінічне дослідження, яке спрацювало. Ви можете продовжити колоноскопію пацієнта А, залишивши трубку всередині, але не рухаючи нею надто сильно.
Це принесе пацієнту неприємні відчуття, але не сильний біль, набагато менший, ніж до того.
Якщо робити це впродовж кількох хвилин, ви поставите відчуттєве я пацієнта А в гірше становище, а його пам'ятєве я - у значно краще, тому що тепер ви дали пацієнту А кращу історію про пережитий ним досвід.
Що визначає історію?
Це справедливо щодо історій, які пропонує нам пам'ять, а також до історій, які ми вигадуємо.
Історію визначають зміни, істотні моменти і кінцівка.
Кінець дуже, дуже важливий, і в даному випадку кінець був вирішальним.
Відчуттєве я живе безперервним життям.
У нього є моменти досвіду, одні за іншими.
Можете запитати:
"Що відбувається з тими моментами?" Відповідь дуже проста.
Вони зникають назавжди.
Я говорю про те, що більшість моментів нашого життя - я підрахував, знаєте, психологічне теперішнє триває три секунди.
Що означає, що в житті їх приблизно 600 мільйонів.
В місяць - приблизно 600 000.
Більшість з них не залишає жодного сліду.
Більшість - повністю ігнорується пам'ятєвим я.
Але якимось чином ви розумієте, що вони повинні мати значення, що те, що відбувається під час цих митей - це наше життя.
Це обмежений ресурс, який ми витрачаємо, поки знаходимося на цій землі.
Як його витратити - здається цілком слушним запитанням, але це не та історія, яку пам'ятєве я зберігає для нас.
У нас є пам'ятєве я і відчуттєве я. Вони насправді доволі відрізняються одне від одного.
Найбільша відмінність полягає в їхньому підході до часу.
З точки зору відчуттєвого я, якщо ви перебуваєте у відпустці, і другий тиждень вашої подорожі такий же хороший, як і перший, тоді двотижнева подорож повинна бути вдвічі кращою, ніж однотижнева.
Але для пам'ятєвого я це працює по-інакшому.
Для пам'ятєвого я двотижнева подорож навряд чи краща, ніж однотижнева, тому що нові враження не додаються.
Історія не змінюється.
В цьому ракурсі час - критична змінна, яка відрізняє пам'ятєве я від відчуттєвого.
Час майже не впливає на цю історію.
Крім того, пам'ятєве я не тільки запам'ятовує і розповідає історії.
В реальності воно приймає рішення, тому що, якщо у вас пацієнт, у якого було, скажімо, дві колоноскопії у двох різних хірургів, і він вирішує, кого з них вибрати, в цьому випадку вибір впаде на того, з ким спогади менш негативні.
Саме того хірурга він обере.
Відчуттєве я в цьому виборі голосу немає.
Насправді, ми вибираємо не між двома досвідами. Ми вибираємо між двома спогадами про переживання.
Коли ми думаємо про майбутнє, ми зазвичай не думаємо про наше майбутнє, як про переживання.
Ми думаємо про наше майбутнє, як про очікуваний спогад.
Знаєте, в цілому на це можна дивитися, як на тиранію пам'ятєвого я. Можна сказати, що пам'ятєве я наче тягне відчуттєве я крізь ті переживання, які відчуттєвому я й не потрібні.
У мене є відчуття, що коли ми їдемо у відпустку, часто буває так, що ми їдемо у відпустку, в значній мірі, щоб улестити нашому пам'ятєвому я.
Доволі складно знайти цьому виправдання, я думаю.
Маю на увазі, як часто ми повертаємося до наших спогадів?
Це одна з теорій, якою пояснюють домінування пам'ятєвого я.
Коли я думаю про це, я думаю про відпустку, коли ми їздили в Антарктиду кілька років тому, що цілком точно було моєю найкращою відпусткою.
Я згадую про неї досить часто, відносно того, як рідко я думаю про інші подорожі.
Можливо, я повертався до моїх спогадів про ту трьохтижневу подорож, я б сказав, впродовж близько 25 хвилин впродовж останніх чотирьох років.
Окрім того, якщо б я коли-небудь відкрив папку з 600 фотографіями, я б витратив ще одну годину.
Це за три тижні і максимум півтори години.
Здавалося б, тут є невідповідність.
Можливо, я є нехарактерним випадком, тому що у мене дуже слабкий апетит на спогади, але навіть якщо ви займаєтеся цим довше, ніж я, виникає відверте запитання.
Чому ми надаємо такого великого значення пам'яті у порівнянні з важливістю досвіду?
Хочу, щоб ви подумали про мисленнєвий експеримент.
Уявіть вашу наступну подорож під час відпустки. Уявіть, що ви знаєте, що наприкінці всі ваші фотографії будуть знищені і ви приймете ліки амнезуючої дії, в результаті чого ви нічого не пам'ятатимете.
Ви все ще вибрали б ту ж саму подорож?
(Сміх)
Якщо б ви вибрали інший варіант, тут виникає конфлікт між двома вашими я, і вам потрібно подумати про те, як його вирішити.
Насправді, це не так просто, тому що якщо ви думаєте крізь призму часу, у вас відповідь одна.
А якщо крізь призму пам'яті - відповідь інша.
Чому ми обираємо ті чи інші подорожі - є проблемою, яка ставить нас перед вибором між двома я.
Далі два я тягнуть за собою два поняття щастя.
Дійсно існують дві концепції щастя, які ми можемо використовувати, кожну до відповідного я.
Ви запитаєте: наскільки щасливе відчуттєве я?
А потім: наскільки щасливими є миті в життті відчуттєвого я?
І все це. Щастя від моментів є доволі складним процесом.
Які відчуття, що їх можна виміряти?
До речі, зараз ми спроможні досить непогано зрозуміти ідею щастя відчуттєвого я поза часом.
Якщо ви запитаєте про щастя пам'ятєвого я, це щось цілком інше.
Це не те, наскільки щасливо хтось живе.
Це про те, наскільки задоволена людина, коли вона думає про своє життя.
Дуже різні поняття.
Той, хто не розрізняє їх, обов'язково заплутається в понятті щастя, і я один з тих студентів добробуту, які доволі довго плуталися у дослідженні щастя саме таким чином.
Відмінність між щастям відчуттєвого я і задоволенням пам'ятєвого я встановили не так давно. Сьогодні здійснюються спроби виміряти два стани окремо.
Організація Ґаллуп провела міжнародне опитування, в якому взяли участь півмільйона людей і відповіли на запитання, що вони думають про своє життя і свої переживання.
Окрім того, були зроблені й інші спроби.
Останнім часом ми почали вивчати щастя крізь призму двох я.
Думаю, що головний урок, який ми засвоїли, полягає в тому, що вони насправді дуже відрізняються одне від одного.
Ви можете знати, наскільки хтось задоволений своїм життям, але це не дає вам розуміння того, наскільки щасливо він проживає своє життя. І навпаки.
Щоб дати вам розуміння співвідношення, співвідношення приблизно ½.
Це означає, що якщо ви зустріли когось, і вам сказали, що ріст його батька 182 см, що б ви дізналися про його власний ріст?
Тобто, ви б дізналися дещо про його ріст, але невизначеність тут дуже велика.
Майже стільки ж невпевненості буде у вас, якщо я скажу вам, що хтось поставив собі 8 по 10-бальній шкалі, оцінюючи своє життя.
Тут велика непевність, наскільки вони щасливі з точки зору відчуттєвого я.
Тому співвідношення дуже мале.
Ми дещо знаємо про те, що контролює рівень задоволення щастям для я.
Нам відомо, що гроші дуже важливі, цілі дуже важливі.
Ми знаємо, що щастя часто обумовлене задоволенням людей, які нам подобаються, проведеним з ними часом.
Є й інші задоволення, але це найважливіші.
Тому, якщо ви хочете зробити щастя двох я максимальним, вам зрештою доведеться робити дві цілком різні речі.
Моя головна думка: ми не повинні сприймати щастя, як заміну добробуту.
Це зовсім інше поняття.
Тепер дуже швидко, ще одна причина, чому ми не можемо чітко зрозуміти щастя - це те, що ми звертаємо увагу на різні речі, коли ми думаємо про життя і коли ми дійсно його проживаємо.
Якщо запитати, наскільки щасливі люди в Каліфорнії, правильної відповіді вам не дадуть.
Коли ви ставите це запитання, ви думаєте, що там люди повинні бути щасливі, якщо, припустімо, ви живете в Огайо.
(Сміх)
Що відбувається, коли ви думаєте про життя в Каліфорнії? Ви думаєте про контраст між цим штатом й іншими місцями, і відмінністю, наприклад, в кліматі.
Але виявляється, що клімат не вельми важливий для відчуттєвого я і навіть не важливий для рефлексуючого я, яке вирішує, наскільки людина щаслива.
Оскільки рефлексуюче я є відповідальним, результатом може стати - для деяких людей - переїзд в Каліфорнію.
Доволі цікаво прослідкувати, що відбувається з людьми, коли вони їдуть туди в очікуванні стати щасливішими.
Відчуттєве я не стане щасливішим.
Це ми знаємо точно.
Вони будуть вважати себе щасливішими, тому що, коли вони будуть думати про це, вони будуть згадувати жахливу погоду в Огайо.
Вони подумають, що прийняли важливе рішення.
Дуже непросто думати однозначно про добробут. Сподіваюся, що доніс до вас, наскільки це важливо.
Дякую.
(Оплески)
Кріс Андерсон:
Дякую.
У мене до Вас запитання.
Дуже Вам дякую.
Коли ми з Вами говорили по телефону кілька тижнів тому, Ви згадували про доволі цікавий результат, що його отримав Ґаллуп.
Чи можете Ви розповісти нам про це, якщо у вас ще залишився час?
Деніел Канеман:
Звісно.
Думаю, найцікавішим результатом цього опитування було число, яке ми жодним чином не очікували отримати.
Ми отримали його відносно щастя відчуттєвого я.
Коли ми простежили, як відчуття варіюються в залежності від доходів, виявилося, якщо дохід нижчий 60 000 доларів/рік, для американців, дуже показний сегмент американців , близько 600 000, але це велика репрезентативна вибірка, з доходом менше 600 000 доларів в рік...
КА:
60 000.
ДК:
60 000. (Сміх) 60 000 доларів в рік, люди нещасливі, і що вони бідніші, то вони нещасливіші.
Все, що вище цієї цифри - ми отримуємо цілком рівну пряму.
Серйозно, я нечасто бачив такі прямі графіки.
Тобто очевидно, що гроші не купують вам емпіричне щастя, але їх нестача приводить до нещастя, і ми можемо його виміряти дуже, дуже чітко.
Що стосується другого я, пам'ятєвого, тут ситуація інша.
Що вищий дохід, то більше задоволення.
Це не стосується відчуттів.
Але, Денні, всі американські потуги спрямовані на життя, свободу, прагнення щастя.
Якщо це відкриття сприймуть цілком серйозно, це переверне з ніг на голову все, у що ми віримо, наприклад, систему оподаткування і так далі.
Чи є ймовірність, що державні діячі, країна в цілому, сприйме дослідження серйозно і буде дотримуватися соціальної політики, яка базуватиметься на ньому?
ДК: Знаєте, офіційне визнання дослідження ролі щастя в соціальній політиці є.
Воно повільно проходить в США, без сумніву, але це відбувається у Великобританії і в інших країнах.
Люди усвідомлюють, що вони повинні приймати щастя до уваги, коли вони думають про соціальну політику.
Це займе немало часу, і люди будуть сперечатися про те, чи хочуть вони досліджувати емпіричне щастя чи оцінку якості життя, тому нам треба буде обговорити це найближчим часом.
Збільшення рівня щастя може відбуватися по-різному залежно від вашого типу мислення, і від того, чи задумуєтеся ви про пам'яттєве я чи про відчуттєве я.
Це буде мати вплив на політику. Найближчими роками, думаю.
В США здійснюються спроби виміряти рівень емпіричного щастя населення.
Думаю, впродовж наступної декади або двох це стане частиною національної статистики.
КА:
Мені видається, ця проблема буде, чи щонайменше повинна, стати темою найцікавішої політичної дискусії в найближчі кілька років.
Дуже вам дякую за відкриття поведінкової економіки.
Дякую, Данні Канеман.
Десь 17 років тому в мене з'явилася алергія на повітря у Делі.
Лікарі сказали, що об'єм моїх легень знизився до 70%, і це мене вбивало.
З допомогою ІІТ (Індійського технологічного інституту),
TERI (Інститут енергії та ресурсів), та напрацюваннями NASA, ми виявили, що з допомогою трьох базових зелених рослин, звичайних зелених рослин ми можемо виростити стільки свіжого повітря, скільки потрібно нам у приміщенні для того, щоб почуватися здоровими.
Ми також виявили, що можна зменшити надходження свіжого повітря до будівлі, не порушуючи при цьому стандарти якості повітря у приміщенні.
Цими трьома рослинами є бетельна пальма, сансев'єра і епіпремнум золотистий.
Ботанічні назви перед вами.
Бетельна пальма вилучає CO2 і перетворює його на кисень.
Нам потрібно чотири рослини висотою по плече на одну особу, і, якщо говорити про догляд за рослинами, потрібно протирати їх листя щодня у Делі, і, мабуть, щотижня у містах із чистішим повітрям.
Ми були змушені вирощувати їх у стерильних добривах, або методом гідропоніки (вирощування без ґрунту) і виносити їх надвір кожні три чи чотири місяці.
Другою рослиною є сансев'єра також поширена рослина, ми її називаємо рослиною для спальні, бо вона перетворює CO2 на кисень вночі.
І нам потрібно від шести до восьми рослин висотою по пояс на особу.
Третьою рослиною є епіпремнум, знову цілком звичайна рослина; в основному її вирощують методом гідропоніки.
Ця рослина вилучає формальдегіди та інші леткі речовини.
Із цими трьома рослинами ви можете виростити все потрібне свіже повітря.
Фактично, ви можете жити під ковпаком, і ви зовсім не помрете, і ви не потребуватимете свіжого повітря.
Ми випробували ці три рослини у своїй власній будівлі в Делі, площею 50 000 кв. футів (4645 кв.м.), їй 20 років.
У ній майже 1200 таких рослин на 300 працівників.
Наші дослідження виявили, що існує 42%-ва ймовірність підняття рівня кисню у крові на один відсоток у людини, яка провела в цій будівлі 10 годин.
Уряд Індії виявив і опублікував дослідження, які показують що це найздоровіша будівля у Нью-Делі.
Це дослідження показує, що, порівнюючи із іншими будівлями, у нас зменшилася кількість випадків подразнення очей на 52%, респіраторної системи на 34%, головного болю на 24%, ослаблення легень на 12% і астми на 9%.
Це дослідження опубліковано 8 вересня 2008 року, і доступне на сайті уряду Індії.
Наш досвід показує надзвичайний ріст людської продуктивності на більш ніж 20% у випадку використання цих рослин.
Також зменшення споживання енергії будівлями на значні 15%, оскільки вам потрібно менше свіжого повітря.
Зараз ми переносимо експеримент на будівлю площею 1,75 млн кв.футів (162 580 кв.м.) яка матиме 60 000 рослин.
Чому це важливо?
Це є важливо для середовища, бо світове споживання енергії, за прогнозам, виросте на 30% за наступні 10 років.
40% енергії у світі споживають будинки, на даний момент, і 60% населеня світу житиме в будинках у містах з населенням більше одного мільйона у наступні 15 років.
Росте бажання жити і працювати у місцях із кондиціонерами.
"Будьте зміною, яку хочете бачити в світі" — казав Махатма Ганді.
І дякую за увагу.
(Оплески)
Отже, ми повертаємось до наших бургерів, де ми мали нашу криву попиту, вираженого у бургерах на годину, і тепер я хочу подумати про дещо, з перспективи наших бургерів, і подумати, у кожній даній точці цієї кривої попиту, скільки доходу ми одержимо за годину?
І коли я говорю про дохід, давайте подумаємо з точки зору
"Скільки всього продажів я отримаю у дану годину?"
Дозвольте мені записати тут - сукупний дохід.
Так, сукупний дохід складатиме: скільки я отримую за бургер, помножити на кількість бургерів.
Сума, яку я отримую за бургер, - це ціна, отже, це дорівнюватиме ціні; а загальна кількість бургерів за цю годину - це буде кількість.
Досить зрозуміло.
Якщо я продаю 10 штук по $5, я отримую $50 доходу - $50 продажів за дану годину.
Тепер давайте подумаємо, як виглядатиме сукупний дохід на різних точках уздовж кривої тут.
Дозвольте мені зробити маленьку табличку тут.
Я зроблю один стовпчик для ціни, один для кількості, і один для сукупного доходу.
Давайте розглянемо кілька сценаріїв тут.
Ми можемо фактично подивитись на деякі з цих точок, що ми вже визначили.
У точці А тут ціна $9 - я виділю її кольором точки А - ціна $9, кількість 2. $9 помножити на 2 бургери. $9 за бургер * 2 бургери за годину - наш сукупний дохід буде $18.
І ви можете бачити це візуально тут: ця висота складає $9, а ця ширина складає 2.
І ваш сукупний дохід - це площа цього прямокутника, тому що висота - це ціна, а ширина - це кількість.
Отже, сукупний дохід - це ця площа.
Тепер перейдемо до точки - дайте мені зробити кілька з них, щоб зробити це зрозумілим - давайте спробуємо точку В.
Отже, у точці В, коли наша ціна $8, і наша кількість 4 - 4 бургери за годину - наш сукупний дохід буде: $8*4, що складатиме $32 за годину.
Ще раз, ви можете це бачити візуально.
Висота тут $8, отже, висота цього прямокутника $8, і ширина - 4.
Сукупний дохід буде дорівнювати цій площі, це буде висота, помножена на ширину.
Тепер перейдемо до точки, яку я фактично не зобразив тут, дозвольте мені - я пройду через усі точки, заради розваги.
Отже, у точці С ми маємо ціну $5,50.
Кількість 9. $5,50*9.
9*5=$45, і ми маємо ще $4,50, таким чином це буде $49,50.
Отже, знову, це буде площа цього прямокутника, ось тут.
Тож ви, напевно, помітили дещо цікаве.
Чим нижча ціна - щонайменше у цій частині нашої кривої попиту - чим нижча ціна - ми фактично збільшуємо не просто кількість, ми збільшуємо сукупний дохід.
Давайте подивимось, чи це продовжується.
Отже, якщо ми йдемо до точки D - я зроблю її таким же кольором - ми маємо $4,50, і ми продаємо 11 штук.
Знову це $49,50.
Отже, цей прямокутник матиме таку ж площу, як і рожевий, який ми побудували для сценарію С.
Тепер я зроблю ще один тут внизу просто, щоб побачити, що станеться, тому що це цікаво.
Тепер ми знизили ціни, і це виглядає так, ніби значних змін немає.
І тепер давайте зробимо ще одну точку, точку Е.
І я закликаю вас зробити інші - спробуйте F самі.
Точка Е - моя ціна складає $2 за бургер, моя кількість - 16 бургерів за годину.
Я продаю всього 32 бургери. [Повинно бути: мій сукупний дохід - $32 за годину].
Давайте зробимо останню точку - F, щоб відчути сенс завершення.
Отже, $1 за бургер, я продаю 18 бургерів за годину.
Мій сукупний дохід, коли ви множите їх, складає $18 за годину.
І знову, це площа цього прямокутника.
Цей короткий і широкий прямокутник, ось тут.
І Е, загальна площа, сукупний дохід в точці Е був ось ця площа.
І ви можете зобразити їх, просто щоб зрозуміти, як сукупний дохід змінюється щодо ціни або кількості.
Давайте побудуємо сукупний дохід щодо кількості. Отже, спробуємо.
Отже, це буде сукупний дохід, а ця вісь - це буде кількість.
І ми знову йдемо від - дивіться, це 0, це 5, це 10, це 15, а це 20 тут.
І потім сукупний дохід - давайте подивимось, це буде досить близько до $50.
Отже, це $10, $20, $30, $40 і $50.
Отже, це $50, $40, $30, $20 і $10.
Отже, коли наша кількість 2, і наша ціна $9 (але ми не маємо ціни на цій осі ) - наша кількість 2, і сукупний дохід $18.
Отже, це буде десь так.
Потім, коли кількість 4, наш сукупний дохід $32.
Потім, коли кількість 9, наш сукупний дохід приблизно $50.
І потім, коли 11, це також у тій самій точці.
І потім, коли кількість 16, наш сукупний дохід $32.
Врешті-решт, коли кількість 18, наш сукупний дохід $18.
І що ви бачите, будується крива, що виглядає так, і, якщо ви пам'ятаєте щось з алгебри, це увігнута спадаюча парабола, прямо тут.
І ви бачите, є деяка точка, в якій ви можете максимізувати свій сукупний дохід, і якщо ви справді спробували у цій точці, ви побачите, що максимальна точка - це якщо ви спробували цю точку тут.
За ціни $5 і кількості 10.
За ціни $5 і кількості 10, за цю годину ви продасте на $50.
Отже, це максимум. Прямо тут, $50.
Тепер, причина, з якої я говорю про це, - я міг би говорити про це незалежно від будь-якої дискусії про еластичність, просто щоб побачити, як сукупний дохід пов'язаний з ціною і кількістю в різних точках кривої попиту - але це цікавий зв'язок.
У першому відео ми використовували таку криву для цього, коли ми досліджували еластичність, ми бачили, що вгорі, у цій частині кривої - я виділю іншим кольором - у цій частині кривої, оранжевій, для будь-якої зміни - коли ви змінюєте ціну, за високих цін - набагато нижче відсоткова зміна ціни, ніж вплив на кількість.
Тому що тут, хоча вони здаються близькими, для кожного зменшення ціни на 1 ми піднімаємо кількість на 2 - але це зменшення ціни на 1 - це дуже малий відсоток ціни, тому що наші ціни тут високі, і це дуже великий відсоток кількості тут.
Отже, ми отримуємо величезні відсоткові зміни кількості для дуже малих змін ціни. на цій частині кривої.
Тож, ця частина кривої є еластичною.
Або, можна сказати, що еластичність попиту за ціною більше 1.
Ми отримуємо більші відсоткові зміни кількості для даної відсоткової зміни ціни.
Тепер ці частини кривої тут внизу, ми бачимо, відбувається протилежне.
Ви знижуєте ціну на 1 одиницю, ви збільшуєте кількість на 2 одиниці, але тут ціни набагато нижчі, тому тут буде більша відсоткова зміна ціни, і тут буде набагато менша відсоткова зміна кількості.
Отже, ви отримуєте велику відсоткову зміну ціни за малої відсоткової зміни кількості.
Це означає, що тут попит відносно нееластичний.
І потім, у цій точці - у цьому районі, ми бачимо, що ми маємо одиничну еластичність тут.
Отже, є цікавий зв'язок.
В той час як попит був еластичним - на цій частині - коли ми знижували ціни тут - поки попит був еластичним - ми отримували збільшення доходу.
Дозвольте мені записати.
І це загалом справедливо - є кілька крайніх випадків в математиці - ви не можете сказати, що це абсолютна правда, проте, поки попит еластичний, у еластичних точках нашої кривої попиту, зменшення ціни - ціна падає, сукупний дохід зростає.
Ви ріжете ціни на цій частині кривої попиту, ви отримуєте більше доходу.
Потім, коли ви маєте одиничну еластичність, що відбувається?
Одинична еластичність - у цій точці, і приблизно, коли ви ріжете ціну, ваш сукупний дохід залишається незмінним.
Але в цій точці, коли ви проходите через цю точку, точку одиничної еластичності.
Нарешті, коли попит нееластичний, коли великі відсоткові зміни ціни дають не такі великі відсоткові зміни обсягу попиту, потім зміна ціни падає, що дає менший сукупний дохід - сукупний дохід знижується.
І це має дещо інтуітивний сенс, тому що тут, в цій точці, за даної зміни ціни ми отримували більшу відсоткову зміну ціни.
Отже, відсотки у ціні знизились, відсотки кількості зросли навіть більше, тож ми компенсуємо будь-яке зменшення висоти збільшенням ширини, тож площа зростає.
Тут унизу, наше зменшення у відсотках ціни не компенсувалось зменшенням кількості, тому, роблячи прямокутники трохи коротшими, ми не зможемо компенсувати зростанням ширини настільки - отже, матимемо меншу площу, менший сукупний дохід.
(грає музика)
Ми у Національній галереї Вашингтона перед нами одне із найбільш мальовничих полотен.
Це "Бенкет богів" Над нею працювало троє художників, двоє основних.
Головними були Джованні Белліні, венецієць, а потім його учень - Тиціан, який вважається одним з найкращих майстрів Ренесансу.
Він дописав ландшафт, який Белліні.. Після його сметрті
Доссі трохи доопрацьовував ландшафт який, напевно, Тиціан замалював. Правильно. Остаточно.
Цю картину замовив герцог Феррара, це - д'Есте,
Точно, отже, картину створено на амовлення вищої знаті Венеції.
Але ця картина не для загалу, її створено для особистого кабінету, тому тут можна побачити особисті моменти зав'язані на своєрідному флірті.
Так, точно. Це вакханалія, Бенкет богів.
Фігури їдять і п'ють, і.. Розважаються. Розважаються та отримують задоволення від розмаїття пейзажу.
Можна впізнати кожного персонажа -
Боги та наяди - і сатири.
Цікаво, що Вакх зображений як дитина у синьому
Він у лівому нижньому куті. Наливає вино. Звичайно, а як же ж інакше.
Велика фігура праворуч - Меркурій.
Якщо придивитися, можна побачити безліч різноманітних сценок
Кольори притаманні Венеції, дуже яскраві
Виблискують, як коштовності.
Це через вигідне положення Венеції в Італії, з одного боку флорентійська традиція А з іншого - північ і картини маслом.
Кольори б не були такими насиченими, якби Це були темпера.
Якби це були темпера чи фреска. Персонажі наче вписані в пейзаж.
Вони не виділяються з пейзажу.
Вони є його частиною.
Але вони виставлені в певний фриз в рамках одного плану.
Як на мене, це дуже класично як класичний античний рель'єф
Але композиція дуже складна. В ній близько 18 фігур всі вони в різних позах, і при цьому..
Вони взаємодіють, композиція не виглядає тяжкою. Ця картина нагадує мені те, що я називаю стиль Ренесансу, в якому персонажі наділені своєрідною плинністю та грацією.
Вони є втіленням справжніх людей у кожного своя мотивація.
Мені подобається це розсіяне світло. Схоже, саме цю частину написав Белліні.
Подивіться на ці дерева, жовте,оранжеве та блакитне світло, яке проникає через них. ці риси суто венеціанські.
Це дуже амбіційне полотно.
Воно розповідає історії, на які можна дивитися вічність
Можна уявити собі герцога у Кабінеті, як він дивиться, як ці Олімпійські боги насолоджуються благами земного життя.
І в них знаходив виправдання своїм втіхам.
Авжеж.
(вступна музика)
"Хтось каже, що в моїх картинах бачить поезію, я ж бачу лише науку."
Ми в Інституті мистецтв у Чикаго, і перед нами "Недільний день на острові Гранд-Жатт" Жоржа Сера.
Це була цитата Сера, він хотів доповнити методи імпресіонізму наукою.
Цікаво, що наука, яку він мав на увазі, в певному розумінні вже відкинута, тож нам залишилася поезія.
Наука, про яку він говорив, пов'язана з тим, як зробити живопис яскравішим.
І слід сказати, йому це вдалось.
Це неймовірно світла картина, і неймовірно складна, якщо говорити про колір.
Він доповнює попередні традиції імпресіоністів наукою про бачення, особливо наукою про колір, яка була створена Шевреєм і Рудом.
Його цікавила ідея поділу кольору на складники.
Тобто, замість того, щоб підбирати ідеальний фіолетовий - а це дуже складно якщо змішувати кольори на палітрі.
Так.
Якщо взяти, наприклад, синій і червоний, та змішати їх, то вийде брудний колір, бо червоний і синій не цілком чисті, в них інші домішки.
Тож як отримати природний фіолетовий?
Рішення Сера таке: нанести на полотно червоний і синій поряд один з одним, а коли світло потрапляє до очей, світлові хвилі викликають змішування.
Це називається оптичним змішенням.
І це дуже відрізняється від академічної техніки коли точний колір об'єкта утворювався завдяки змішуванню фарб на палітрі.
Повернімось до імпресіоністів, вони нерідко намагались передати відчуття природного світла на вулиці.
І я думаю, саме це робив Сера, використовуючи метод розділення кольорів, цю ідею оптичного змішання, у своїй "Гранд-Жатт".
Ми бачимо парижан надворі в сонячний день, відчуваємо яскраве сонячне світло, що падає крізь дерева.
Тут є зв'язок з раннім імпресіонізмом, і до речі, художник описує свої картини як нео-імпресіонізм. Але водночас, він далеко відходить від імпресіонізму.
Тут присутня імпресіоністська розслабленість, є тема пленеру.
Але ця картина написана не на пленері, це не було написано з натури.
Хоча Сера робив невеликі ескізи, навіть десятки олійних ескізів на пленері.
Але згодом він повернувся в студію і створив цю дуже строго вибудувану і ретельно продуману картину.
Він навіть казав, що хотів надати цим фігурам деяку урочистість, як на рельєфному фризі Парфенона.
Так, і він дуже хотів привнести відчуття вічності і класичності в мистецтво імпресіонізму.
А також, як вже зазначено, відчуття продуманості, композиції, відсутність спонтанності.
Фігури ретельно розташовані в просторі.
І сам простір організований дуже строго.
Ілюзія простору набагато сильніша, ніж в будь-якій іншій картині імпресіоністів.
Це майже повернення до класичних пейзажних традицій Клода й Пуссена, де чергування світла й тіні повільно веде нас вглиб простору.
Тут є також діагональ, що створює ілюзію простору.
Але в той же час ця картина, завдяки техніці виконання, привертає погляд до поверхні полотна.
Це створює цікаву напругу між цим зображуваним простором і ретельно проробленою поверхнею.
Давайте подивимося ближче.
Я дивлюся на лівий нижній кут картини, на чоловіка, що палить люльку, напівлежачи на спині.
Уважно придивіться, як показано його тіло.
Можна побачити перші мазки.
Я бачу синій, бачу червоний, бачу жовтий.
Всі мазки довгі. Але поверх цього видно маленькі кольорові точки: рожевий і знову синій, вони додані.
Це видно, зокрема, в тіні і на світлі, вгорі і внизу, де Сера створює об'єм.
І коли ми дивимося, всі ці різні мазки пензля накладаються один на одного.
А також помітно, що контури фігури дуже чіткі, що не властиве для імпресіонізму.
Ми знаємо, що ми на північному заході Парижа, в місці, де відпочивали представники середнього і вищого класу.
Ми знаємо, що на іншому березі часто відпочивали робітники.
І виникає питання: що Сера хоче сказати про соціальні класи Парижа 19 століття?
Думки мистецтвознавців щодо цього дуже різні, адже тут багато неоднозначного.
Неоднозначність класових кордонів була тоді важливим питанням.
У французькому суспільстві класовий статус людей був дуже важливим і очевидним, але у містах класи змішувались, і це явище було новим.
Одяг та мода сприяли розмиванню класових відмінностей, які раніше були очевидними.
Крім того, Сера суперечить очікуванням пересічних глядачів кінця 19 століття.
Якщо глядач очікував, що фігури утворюють зрозумілу розповідь або гарний сюжет, виражають сентиментальні пориви, то на картині Сера цього немає.
ЇЇ персонажі не спілкуються, не взаємодіють, тут відсутня чітка розповідь.
Тут просто немає того, чого хотіли від картин глядачі в 19 столітті.
Ця картина була викликом. І не тільки для типового глядача, але і для співтовариства художників. Коли ця картина була виставлена в 1886 році, вона наробила багато галасу.
Художники розділилися на два табори,її прихильників і супротивників.
Звичайно, вона дуже відрізнялася від всіх інших робіт.
Тобто, вона перевернула уявлення про передове мистецтво того часу.
У цей час, в 1884, 1886, найпередовішими методами в мистецтві була робота відкритими мазками, відкриті контури імпресіоністів, картини, написані з натури, надворі, на пленері, відчуття спонтанності, передачі природного світла ...
Сера взяв все це і перевернув з ніг на голову, і створив щось дуже серйозне, монументальне, класичне і продумане; і всім довелося з цим змиритися. Переклад на українську мову:
Ольга Кухта, рев'юер:
Якщо E-стоп стороні гори інструмент чейнджера під час інструмент змінити
Легко і повертати до прийняття частин
Інструмент чейнджер на цьому VF-2SS необхідно відновити
Машина працює програмне забезпечення версії 18,05 яка включає в себе останній процедуру відновлення чейнджера інструмент
Скидання умова надзвичайних стоп
На екрані це повідомлення "Рука не В ПОХОДЖЕННЯ"
На клавіатурі натисніть відновити та "A" для автоматичного відновлення наступне в екранних підказок
Під час автоматичного відновлення тяговий Брус шпинделя unclamps і ви почуєте вибух, повітря, виходячи з шпинделя ніс
Arm зміни інструмент буде обертатися у зворотному напрямку і покласти інструментів назад у каруселі і шпинделя
Потім руку повернеться у вихідне положення
Інструмент чейнджера тепер скинути
Незалежно від того, де рука зупиняється Він завжди буде відновити у зворотному напрямку і тому, що процес відновлення ставить інструментів назад, звідки вони прийшли послідовність на стіл"інструмент" залишається без змін і не потребують оновлення, після завершення відновлення
Процес відновлення для машин з дорослими програмне забезпечення є більш активну участь
Використання старих програмного забезпечення, це, що ми робимо, якщо рука не зв'язатися з інструмента
Коробки місце наповнені Упаковка піни під шпинделя і інструмент карусель кишені
Це буде зловити будь-який інструмент, який випадково крапель під час відновлення процесу
Натисніть кнопку Відновити
Якщо є інструменти, в шпинделя або arm і якщо позиції рука буде запобігти ці інструменти легко видалені реагувати так обидва рази, щоб на екрані пропонує
Це викликає екран для налаштування arm обертання, кишеньковий позицію і тяговий Брус unclamping
Видалити будь-який інструмент, що в шпинделя, що використання "Інструмент реліз"
Якщо існують інструменти в засобі змінити arm, вони повинні бути вилучені
Повернути arm, використовуючи УВС зворотній, доки інструменти можуть бути легко досягнуті та вилучається натисненням на плунжерів реліз
Будь-який інструмент, що відбулася в кишені інструмент, що в нижнє положення, можуть залишатися в кишені
Просто перемістити кишені за допомогою клавіші зі стрілкою вгору ключ
Кілька додаткових ключових мазками цього відновлення закінчено
Це також можливо, що руки застряг під час захоплюючі інструмент, який все ще затиснута у на шпинделя
У цьому випадку тяговий Брус шпинделя буде потрібно встановити unclamped позицію під час видалення інструменту
Робиться це так, що руки не намагайтеся тягнути інструмент з шпинделя, хоча тяговий Брус є ще затискного
Щоб почати, прес-реліз інструмент для unclamp тяговий Брус
Зверніть увагу, що тяговий Брус буде залишатися unclamped, до випуску інструмент натискання знову
Далі, натискайте УВС зворотний поки засіб змінення arm відійшов від на шпинделя
Реліз першого інструмент від руки потім повернути руки, поки другий інструмент можна легко видалити
Продовжити обертання поки руку досягне походження позиції, як показано на екрані
Потім скидання інструмент кишені з стрілка вгору ключ
На закінчення натисніть кнопку y кілька разів, щоб завершити процес
Карусель обертає "поточний кишені" і будь-які засоби, які були видалені під час відновлення процесу тепер можна re-loaded в чейнджера інструмент
Переконайтеся, що оновлення таблиці кишені інструмент з місця перезавантажених інструменти результаті чого процесу відновлення до завершення
Дана пряма проходить через точку (5, 8) Рівняння прямої у=(17/13)х + b.
Яке значення точки перетину b?
Нам відомо, що ця точка, ці значення х та у повинні задовольняти дане рівняння, отож ми знаємо, що коли х=5, то у=8.
Можемо сказати, коли х=5, то у=8.
Можемо сказати, що 8 повинно дорівнювати (17/13)5 +b, тоді ми зможемо знайти b.
Якщо ми трішки спростимо рівняння, отримаємо 8 =...давайте поглянемо, 5 помножити на 17 буде 50, +35=85...маємо 85/13+b.
Щоб знайти b, ми просто віднімаємо 85/13 від обох сторін.
Маємо 8- 85/13. 8- 85/13=b.
Зараз треба лише відняти ці 2 числа.
Тобто 8 це те саме, що... давайте подивимось. 80+24=104, тому маємо 104/13, це те ж саме, що 8.
Мінус 85/13, що дорівнюватиме...зараз побачимо.
19/13. Вірно?
Так, якщо було 105, то буде 20/13.
Буде 19/13, що дорівнює b.
Отже, рівняння цієї прямої буде у= (17/13)х + 19/13.
В цьому відео я збираюсь розказати, що таке Біткоїн в більш загальному розумінні і які відмінні характеристики він має порівняно з іншими підходами.
Що ж, для початку, Біткоїн це лише електронна платіжна система.
Під електронною платіжною системою я маю на увазі канал передачі, згідно якого 2 сторони можуть здійснювати транзакцію через інтернет.
Я назву ці сторони Еліс і Боб. Припустимо, Еліс, з будь-яких причин, хоче передати гроші Бобу через інтернет.
Це може бути тому, що вона винна Бобу грошей або, можливо, Боб є торговцем і Еліс купує щось у Боба чи, можливо, Боб є неприбутковим і Еліс робить пожертвування для Боба.
Що ж, може існувати багато причин чому Еліс намагається заплатити Бобу через інтернет в певній кількості.
Тоді, якщо Боб готовий прийняти
Біткоїни, які є формою електронного платежу,
Еліс може піти і надіслати Бобу певну цінність в Біткоїнах і, в дійсності, транзакція Біткоїна між Еліс і Бобом становитиме спеціально побудовану послідовність чисел, яку Еліс буде надсилати Бобу і це буде зроблено повністю через інтернет.
Ці числа будуть мати певні математичні властивості, які не дозволять комусь обдурити систему чи провести якийсь вид нечесної дії в системі.
Спосіб, в який Еліс збирається провести цю транзакцію, на практиці передбачає або встановлення спеціального програмного забезпечення, яке ми називаємо "Біткоїн клієнт", або вона може працювати з сервісом третьої сторони, яка здійснює цю процедуру для неї.
Але, в будь якому випадку (клієнт/сервіс) згенерує ці числа для Еліс.
Зворотня сторона, Боб, як правило теж встановлює програмне забезпечення або він використає сервіс третьої сторони, яка буде приймати ці числа і дозволятиме йому робити щось ще з цими числами, наприклад:
Боб може, в свою чергу, купити щось з допомогою цих чисел, або він може продати ці числа за реальні гроші і так далі.
Гаразд.
Зараз, перше з питань, яке може у Вас виникнути, я, начебто, згадував про це раніше -
"Чому Боб ставить Біткоїн на перше місце?" Врешт, Біткоїн - це лише купа чисел.
Яку цінність вони матимуть?
Виявляється, абсолютно несподівано,
Біткоїн, насправді, має реальну світову цінність, і є все більше і більше торговців, які з"являються щодня і хочуть використовувати Біткоїн для транзакцій.
Біткоїн на більш популярну валюту.
Серед таких обмінників є один з найголовніших "Mt. Gox". В Mt.
Зараз поточна ціна, поточна цінність Біткоїна в Долларах США така, як ви можете побачити на відео: приблизно 100 долларів за Біткоїн.
Число коливається, так як це нова валюта.
І коливання ще триватимуть деякий час, але, тоді коли люди зрозуміють валюту краще, сподіваємось, коливання будуть зменшуватись.
Але, в кінцевому рахунку, річ яку потрібно мати на увазі, це те, що цінність Біткоїна буде отримана від довіри, яка у Вас є.
Цінність, яку Ви можете набути з Біткоїна, така ж, яку ви можете отримати від Доллара, Єворо чи Єни.
Довіра, яка у Вас є до цінності цієї валюти означає те, як Ви оцінюєте цю валюту.
Інше, що ви можете спитати, це:
"Чому люди обирають клопоти з Біткоїном ставлячи його на перше місце?"
Я маю на увазі, хіба не існує інших, більш стандартних способів?
Чому не можуть Еліс і Боб використовувати Paypal?
Чому вони не можуть використати номер кредитної картки для транзакції?
Чому Еліс не може просто надіслати Бобу електронний чек?
Чому б не використати один з цих підходів, які є більш зрозумілими, більш популярними і які є більш встановленими.
Чому Ви, можливо, оберети клопоти з хорошою річчю?
Тож, виходить, що є кілька властивостей Біткоїна, які варто відзначити для початківців. Це конфіденційність.
Виявляється, в екосистемі Біткоїн, в мережі Біткоїн люди можуть здійснювати транзакції не розголошуючи, того хто вони є в реальному світі.
З точки зрозу Біткоїна, особистістю Еліс будуть послідовність чисел. Послідовність чисел буде грати роль псевдоніма для Еліс.
Ця послідовність чисел не має нічого спільного з її особистістю в реальному світі.
Ніхто не знає, що це - транзакція Еліс.
Все, про що вони повинні турбуватися, - це псевдонім в системі.
Це, свого роду, хоч і не зовсім, всеодно, що Ви купуєте щось за готівку.
Коли Ви купуєте щось за готівку, Ви не повинні надавати жодних деталей / доказів про те, хто Ви такі в реальному світі.
Це відрізняєтбься від, скажімо, використання кредитної картки, де ви повинні надати Ваше ім"я, платіжну адресу і так далі, чи, скажімо, надання електронного чеку, де Ви повинні прив"язати цей електронний чек, як правило, до Ваших деталей банківського рахунку.
Добре, зараз я хочу наголосити на тому, що часом, коли Ви маєте готівку чи транзакцію, яка використовує готівку, немає можливості, щоб люди могли спробувти використати цю угоду для зловмисної мети купити незаконні товари і послуги.
Тому, безумовно, є ризик, який виникає коли Ви забезпечуєте анонімність і конфіденінційність.
Але є, звичайно, законні причини, чому хтось може хотіти здійснити переказ приватно, щоб увесь світ не знав, що вони здійснюють цю транзакцію.
Ще одна властивість Біткоїна в тому, що він відкритий. В буквальному сенсі, будь-яка людина може взяти участь у цьому.
Будь-хто, хто має інтернет, може здійснювати транзакції Біткоїна.
Все, що ви повинні зробити, щоб розпочати - це завантажити спеціальний "Біткоїн клієнт".
"Біткоїн клієнт", або також Ви можете використовувати служби, такі як Mt. GOX, яка буде ефективно виконувати для Вас ту ж роботу в якості "клієнта".
Коротко кажучи, будь-хто, хто має "Біткоїн клієнт" чи володіє рахункоми в обіміннику, такому як Mt. Gox, може брати участь в операціях з Біткоїном.
Ця транзакція, її деталі і механізм будуть прозорими для користувача.
Все про що повинні турбуватися користувачі, все про що повинна турбуватись Еліс - це те, як багато грошей вона має, чи може вона передати ці гроші Бобу.
Програмне забезпечення виконуватиме всі основні механізми для втілення цієї угоди в дію.
В цьому і є різниця, коли Ви думаєте про традиційну валюту, наприклад таку як доллар.
Якщо я хочу здійснити транзакцію в режимі онлайн, то, зазвичай, мені потрібен банківський рахунок, кредитна картка і тому подібне.
Ми часто приймаємо це як належне, але є люди, які, можливо, не мають доступу до кредитної картки, банківського рахунку, наприклад: виявляється, в Сполучених Штатах, (я щойно дізнався про це) кількість домогосподарств, які не мають банківського рахунку, становить приблизно 8%.
Це досить високий показник і є багато людей, які не зможуть провести традиційну Інтернет-транзакцію, але вони зможуть зробити це використовуючи Біткоїн.
Є люди, які використовують Біткоїн по всьому світу, зідно цього способу, в буквальному сенсі. Не має значення де Ви знаходитесь.
У світі, до тих пір, поки у вас є підключення до Інтернету, Ви можете розпочати транзакцію Біткоїнів.
Тепер, інша властивість Біткоїна, яку варто відзначити - він є децентралізованим.
Не існує банку чи будь-якого іншого централізованого об"єкту, який може контролювати, що відбувається в екосистемі Біткоїна, все це здійснюється для вирішення специфічних проблем.
Це означає, що коли ви здійснюєте транзакцію, коли Еліс здійснює переказ Бобу через інтернет, угода включає третю сторону.
Немає банку, який стає на шляху цієї транзакції.
Це може мати певні переваги, наприклад: це означає, що жоден об"єкт не може контролювати безпосередньо грошову масу Біткоїна, крім того, жоден об"єкт не може, скажімо, захопити Ваші активи, в цьому значенні не існує об"єкта, який може скасувати угоду, що є безумовно бажаним для деяких торговців.
Деякі торговці можуть бути не готовими до ведення онлайн-бізнесу через побоювання шахрайства.
Якщо Ви маєте систему, де угода не може бути легко відмінена, тоді, з точки зору торговця, вони можуть перешкоджати шахрайству, в свою чергу, це може дозволити вести бізнес повністю в режимі онлайн.
Тепер я хочу відзначити останню властивість децентралізації, яка, безумовно, викликає серед деяких людей стурбованість про Біткоїн.
Адже, як Ви знаєте, центральний орган на кшталт банку виконує важливу функцію в контексті традиційної валюти, наприклад: банки можуть перевіряти валюту, вони можуть перевіряти угоди проти шахрайства.
Зараз у Біткоїні ця перевірка здійснюється в основному децентралізованим шляхом іншою стороною, іншими аспектами в мережі Біткоїн.
Мета наступних відео в цій серії - ознайомитись з механізмами, що лежать в основі угод з Біткоїном. Дійсно, як вони можуть бути перевірені, якщо система є децентралізованою.
Існують деякі досить надзвичайні методи, які використовуються для цієї роботи.
Я підозрюю, що на даний момент, Ви можете мати безліч питань про Біткоїн. Це можна було повністю очікувати.
Біткоїн є договором із дуже складними умовами, він має багато робочих компонентів.
Я вважаю, це дуже добре, якщо Ви можете розуміти щось таке комплексне і осягнути таку складну річ як Біткоїн. Дуже важливо зрозуміти усі аспекти з самого початку, тоді, в кінцевому рахунку, Ви зможете побачити особливість того, як вони поєднуються між собою.
Сподіваюся, що інші відео в цій серії допоможуть Вам розібратися з цими різними особливостями. На протязі цього шляху вирішаться багато інших запитань, які можуть у Вас виникнути.
У цьому відео я хочу поговорити про один з найтемніших періодів у історії Чилі, а також, залежно від вашої точки зору, один з найтемніших періодів у історії США.
До всього сказаного мною у цьому або інших відео з історії ви мусите ставитись скептично.
Я докладу усіх зусиль, щоб дати вам достовірну й точну інформацію про ряд подій, а також пояснити, як вони між собою взаємопов'язані.
Не дивлячись на це, ви мусите скептично ставитись до моїх слів та й взагалі до всього, що вам хтось каже.
Ви можете використовувати цю інформацію як платформу для власних досліджень, ви можете пошукати згадані мною імена і події, щоб з'ясувати, як все було насправді.
А тепер давайте перенесемось у 1970 р., коли в Чилі проходили вибори президента, які вважались досить вільними й справедливими.
Одним з кандидатів був ось цей джентельмен, Сальвадор Альєнде - відомий марксист.
Як прихильник комуністичної ідеології, він підтримував Радянський Союз та події на Кубі.
Це занепокоїло США, які знаходились у розпалі Холодної війни.
Президент Річард Ніксон та міністр закордонних справ Генрі Кіссинджер пильно спостерігають за цими виборами.
Очевидно, що вони не хочуть, аби Сальвадор Альєнде став президентом, не хочуть, щоб одна з найвпливовіших країн Латинської Америки потрапила під контроль марксиста.
Як би вони цього не хотіли, Сальвадор Альєнде набирає більшу кількість голосів, ніж будь-хто інший.
Він отримує 36% голосів, що становить відносну більшість.
Відносна білшість - це коли кандидат отримує більше голосів ніж будь-хто, але не обов'язково більшість.
Якби він набрав 51% голосів, то це була б більшість, але цього не сталось.
В Чилі існувала певна процедура для таких випадків - якщо ніхто не отримує більшість, то президента має обрати Конгрес. Зазвичай обирався той кандидат, який набрав найбільшу кількість голосів.
Як правило, другий тур не проводився.
Ніксон та Кіссинджер стурбовані і хочуть втрутитись у ситуацію в Чилі.
Добре відомо, що у них був план, згідно з яким вони хотіли стати на перешкоді чилійському Конгресу і не дати йому зробити те, що він зазвичай робить, не дати обрати кандидата з найбільшою кількістю голосів.
Отже, вони намагались втрутитись, але успіху так і не досягли.
Також за допомогою ЦРУ вони почали налагоджувати зв'язок з військовим сектором (невідомо наскільки тісний) і розпитувати про можливість перевороту.
Їх цікавило, наскільки великою є можливість того, що Альєнде скинуть, якщо він стане президентом.
Вони шукали людей, які б могли перешкодити цьому відомому марксисту стати президентом.
Проблемою номер один був ось цей чоловік.
Рене Шнайдер був єдиним у цьому відео, кого можна назвати однозначно хорошою людиною.
Він був головнокомандувачем Збройних сил Чилі, який сказав наступне:
"Слухайте, мені все одно, хто стане президентом, мені все одно, наскільки наші погляди будуть розходитись, мені все одно, що американці та інші військовослужбовці на мене тиснуть, Збройні сили Чилі не мають втручатись в політику".
Його називали конституціоналістом, який вважав, що Збройні сили Чилі не мусять скидати людей, які їм не подобаються, їхньою головною функцією є захист Чилі.
Вони мусять виконувати свої прямі обов'язки, які прописані в Конституції.
Для людей, які хотіли скинути Альєнде (адже все йшло до того), Рене Шнайдер був небажаною особою, бо він не хотів грати за їхніми правилами.
Цей момент трохи незрозумілий, але ще одним учасником цих подій був колишній генерал Збройних сил Чилі, який був настроєний проти Альєнде та Шнайдера.
Роберто Віо вважав, що армія має брати активну участь у скиненні диктаторів.
Він починає контактувати з ЦРУ, яке надавало йому підтримку, але згодом стало стурбованим (принаймні Кіссинджер став) його радикальними поглядами.
Отже, Альєнде отримує 36% голосів, і Конгрес намагається вирішити, що робити у цій ситуації.
У цей період деякі люди починають поговорювати, що якщо Рене Шнайдер не захоче вжити правильних, на їхню думку, заходів і змістити Альєнде, то їм доведеться змістити Рене Шнайдера.
Роберт Віо розробив план, згідно з яким Рене Шнайдера мали викрасти, через що він врешті-решт втратив би свою посаду головнокомандуючого Збройних сил. Тоді б можна було поставити на його місце людину, яка б погодилась на переворот і мала бажання скинути Альєнде.
На жаль, коли Шнайдера намагаються викрасти, він дістає свою зброю, після чого викрадачі декілька разів у нього стрілять, і врешті-решт він помирає.
Отже, викрадання перетворюється на вбивство Рене Шнайдера. Його хотіли вбити або змістити тільки тому, що він просто хотів робити свою роботу.
Він єдиний у всій цій історії, кого б я назвав однозначно позитивним персонажем.
Досі невідомо, яку роль у цьому вбивстві чи викраденні Шнайдера зіграли американці чи ЦРУ.
Складається враження, що вони були в курсі того, що щось відбувається.
За декілька днів до вбивства Шнайдера Ніксон запитав
Кіссинджера про ситуацію в Чилі, чи збираються вони налагоджувати зв'язок з військовими, чи, можливо, розбиратись із Шнайдером.
Я не знаю, наскільки проінформованим був
Ніксон, вирішуйте самі. Але відповідь Кіссинджера багато чого підтверджує:
"Ситуація здається безнадійною.
Я вмиваю руки. Немає нічого гіршого за невдалий переворот".
Ця цитата є цікавою, адже виходить, що вони про це думали.
Фраза "вмиваю руки" означає, що колись він був причетний до цього.
Американці активно думали про співпрацю з Роберто Віо, можливо, про викрадення Шнайдера й організацію перевороту проти Альєнде, але відмовились від цих ідей.
Відмовились не через високі моральні принципи, а тому, що Роберто Віо виявився не таким компетентним, як вони, мабуть, вважали.
Кіссинджер мав рацію, коли говорив, що немає нічого гіршого ніж невдалий переворот.
Одразу після скоєнння вбивства всюди пішла мова про підозрілі елементи, які намагаються скинути демократію.
Це спричинило ще більший тиск на Конгрес, який тепер мав затвердити кандидатуру
Альєнде як президента.
У листопаді Альєнде стає президентом.
Існує багато версій щодо участі ЦРУ у всій цій історії.
Контраргументом вважають те, що вбивство Шнайдера було невигідним для ЦРУ, адже воно лише підвищило популярність Альєнде.
Вони лише хотіли змістити Шнайдера й поставити на його місце того, хто б пізніше погодився здійснити державний переворот проти Альєнде.
Якщо послухати Кіссинджера, то здається, що спочатку ЦРУ надавала підтримку Віо, але потім відмовились від цієї задумки.
Економіка Чилі, особливо у 1972-1973 рр., знаходилась не у найкращому стані.
Він почав встановлювати ціни. Альєнде керувався наївним методом, підвищуючи заробітні плати і при цьому не змінюючи ціни, що звісно ж призвело до дефіциту.
З якої сторони не подивись, він був не самим популярним президентом.
Його політика у сфері економіки не приносила очікуваних результатів.
Люди, які підтримують
Альєнде, сказали б, що Сполучені Штати почали робити з Чилі те, що вони зробили з Кубою.
Як тільки біля влади опинився марксист, який їм не сподобався, Сполучені Штати одразу ж почали використовувати свій економічний вплив, щоб нашкодити економіці Чилі і позбавити Альєнде влади.
Вирішувати вам.
Перенесемось у 1973 р., коли Альєнде був при владі вже приблизно 3 роки.
Все складається не найкращим чином. Проходять страйки.
Він трохи намагається приструнити медіа.
Відбуваються заворушення.
Є люди, які точно не хочуть, аби він був президентом.
Люди, які невисокої думки про Сполучені Штати, можуть сказати, що США весь час активно розхитували становище Альєнде і, мабуть, вони праві.
Сполучені Штати у свою чергу скажуть, що намагались зберегти незалежність преси, адже Альєнде посягав на свободу слова.
США ніби намагались домогтися нових виборів, щоб Альєнде не перетворився на ще одного Фіделя Кастро й не встановив тоталітарний комуністичний режим у Чилі.
Незалежно від вашої точки зору, 11 вересня 1973 р. Альєнде усунули з посади.
Військові оточили президентську резиденцію й повідомили про його "самогубство".
Я поставив лапки, бо дехто вважає, що Альєнде справді скоїв самогубство, в той час як інші вірять, що це було вбивство.
За деякими даними, він скоїв самогубство за допомогою автомата.
Хоча це цілком можливо, але саме таку зброю обирають досить рідко. Вирішувати вам.
Незалежно від того, чи це було самогубство чи вбивство, 11 вересня Альєнде втрачає владу.
Нагадаю, що роль ЦРУ залишається невідомою.
Вони безперечно проявляли прихильність до людей, які хотіли скинути
Альєнде. Вони безперечно через режим Альєнде непрямо підтримували людей, які були налаштовані проти нього.
Ви можете навіть продивитись розсекречені документи, з яких можна зробити висновок про ступінь причетності ЦРУ.
Отже, Альєнде усувають з посади, і до влади приходить ось цей джентльмен - Августо Піночет, який каже:
"Слухайте, вся ця демократія - маячня.
Я - президент.
Я - головнокомандувач.
Чилі очолить військова хунта".
Я запишу це слово.
Під хунтою мається на увазі уряд, який очолюють військові.
Це військова диктатура.
Тепер Чилі керують військові.
Такі дурниці, як голосування, нікому не потрібні.
Ніксон не дуже непокоївся тим, що Піночету не подобалась демократія, він був задоволений хоча б тим, що той не марксист (може в мене вийде намалювати йому усмішку), що він зупинив розповсюдження комунізму в Латинській Америці.
На жаль, було досить очевидно, що Ніксон хотів зробити все, що в його силах, щоб Августо Піночет досягнув успіху, особливо у сфері економіки.
Отже, Ніксон та США починають підтримувати Піночета.
Його вважають другом Сполучених Штатів.
На нещастя для Америки й Чилі, ця особа виявилась одним з найжахливіших тиранів в історії.
Отже, він - тиран, який починає переслідувати людей. Він переслідував будь-кого, хто б підозрювався у зв'язку з комунізмом чи політичною опозицією.
Переслідувались їхні сім'ї, людей піддавали тортурам.
Дивовижно, наскільки добрими виглядають деякі справжні злодії нашого світу.
Я домалюю йому роги.
Він вбив дуже-дуже багато людей, а ще багато-багато просто зникли.
Тут ви бачите деяких людей, що зникли.
Це люди, які його критикували або вважались лівими.
Тортурам піддавались навіть жінки і діти.
З якої сторони не подивись - погана людина.
Він залишався президентом Чилі до 1990 р., що складає 17 років.
Але фактично він залишався при владі аж до 1998 р., будучи головнокомандувачем.
Адже коли уряд очолюють військові, то президент не має великої ваги, на відміну від головнокомандуючого.
Цей тоталітарний правитель очолював Чилі протягом 25 років, хоча й був капіталістом у традиційному сенсі, котрий схвалював вільні ринки.
Режим Піночета мав і позитивну сторону, що проявилось у піднесенні економіці.
Цей період в економіці Чилі вважається одним з найуспішніших в той час.
Вирішувати вам. Дехто вважає, що це сталось завдяки тому, що Піночет розумівся на економіці.
Він не намагався встановлювати ціни, як Альєнде.
Не дивлячись на його тиранію, економіка процвітала.
Інші вважають, що хороший стан економіки пояснювався підтримкою США - країною з найсильнішою економікою у світі, яка робила все можливе для процвітання економіки Чилі, поки один з її приятелів знаходився при владі.
Вирішуйте самі, хто правий, а хто винний, яку роль у цій плутанині зіграли ЦРУ, Ніксон та Кіссинджер. Думаю, що непотрібно ще раз нагадувати, що цей період світової історії був не дуже приємним.
(Механічні шуми) (Музика)
(Оплески)
Нумо вивчимо дещо про закон великих чисел, який на багатьох рівнях є одним з найбільш інтуїтивно зрозумілих законів у математиці та теорії ймовірності. Але, оскільки його застосовують до дуже великого розмаїття речей, то часто трапляється й помилкове використання його або іноді певне непорозуміння.
Отож, просто будемо трохи більш формальними з нашою математикою, дозвольте мені спочатку визначити його для вас, а тоді ми поговоримо трохи про інтуїцію.
Отож, скажімо, ми маємо випадкову змінну Х.
І ми знаємо, що це очікувана величина або середнє значення загальної сукупності.
Даний закон великих чисел просто каже, що якщо ми візьмемо вибірку з n спостережень нашої випадкової змінної і якщо ми усереднимо усі ці спостереження, дозвольте мені визначити іншу змінну.
Скажімо назвемо її xn-не з рискою нагорі.
Це наше середнє значення n спостережень нашої випадкової змінної.
Отож, це дослівно перше спостереження.
Можна певним чином сказати, що я провів цей дослід і отримав це спостереження, я провів його знову і отримав це спостереження.
І я продовжив проводити його n разів, а тоді поділив це на мою кількість спостережень.
Отож, це - моє середнє значення вибірки.
Це середнє значення усіх зроблених мною спостережень.
Закон великих чисел просто каже, що моє середнє значення вибірки буде наближатися до моєї очікуваної величини даної випадкової змінної.
Або ж я можу також записати це як моє середнє значення вибірки буде наближатися до мого середнього значення загальної сукупності для n, що прямує до нескінченості.
І я буду трохи неформальним з тим що наближається або тим що є збіжним середнім значенням?
Але я вважаю, що ви маєте загальне уявлення, що якщо я візьму достатньо велику вибірку тут, то, зрештою, я зможу отримати дану очікувану величину загальної сукупності загалом.
І я гадаю, що для більшості з нас це інтуїтивно зрозуміло.
Якщо я зроблю достатньо випробувань у цих великих вибірках, то ці випробування дадуть мені числа певного роду, які, як я очікую, можуть надати мені дану очікувану величину, ймовірність та усе це.
Але, я гадаю, це часто хибно розуміють щодо того чому це відбувається.
І, перш ніж я занурюсь більш глибоко у це, дозвольте мені надати вам конкретний приклад.
Закон великих чисел просто скаже нам... скажімо я маю випадкову змінну...
Х, що дорівнює кількості лицьових боків симетричної монети опісля 100 підкидань.... підкидань симетричної монети.
Перш за все, ми знаємо чому дорівнює дана очікувана величина цієї випадкової змінної.
Це - кількість даних підкидань, це - кількість випробувань помножена на ймовірність успіху при кожному випробуванні.
Отож, це дорівнює 50.
Тобто закон великих чисел просто каже нам: якщо я візьму вибірку або якщо я візьму усереднену вибірку низки цих випробувань, отже, ви знаєте, я отримаю... першого разу я проводив це випробування, я підкидав 100 монет або мав 100 монет у коробці з-під взуття, струснув цією коробкою з-під взуття, полічив лицьові боки і отримав 55 їх.
Отож це буде Х1.
Тоді я струснув цю коробку ще раз і отримав 65 лицьових боків.
Тоді я струснув цю коробку ще раз і отримав 45.
І я робитиму це n разів, а тоді поділю це на кількість разів, які я зробив.
Закон великих чисел просто каже нам, що дана середнє величина, дана середня величина усіх моїх спостережень буде прямувати до 50 коли n прямує до нескінченості.
Або для n що прямує до 50.
Вибачте, для n що прямує до нескінченості.
І я волію поговорити трохи про те чому це відбувається або про інтуїтивне розуміння цього.
Багато людей певним чином відчувають, що це означає що якщо опісля 100 випробувань я матиму якимось чином більше за середнє значення, то згідно законів ймовірності це надасть мені більшої кількості лицьових боків або більшої кількості лицьових боків аби подолати цю різницю.
Але це не зовсім те, що відбувається.
Це часто називають оманою гравця.
Нумо, з"ясуємо різницю.
І я використаю цей приклад.
Отож, давайте зробимо графік.
І я зміню кольори.
Це n, моєю віссю Х є n.
Це кількість випробувань які я проводжу.
І моя вісь Y, нумо зробімо це нашим середнім значенням вибірки.
І ми знаємо чому дорівнює наша очікувана величина, ми знаємо що дана очікувана величина цієї випадкової змінної дорівнює 50.
Нумо намалюю це тут.
Це 50.
Отож, просто візьмемо цей приклад, який я вже зробив.
Зрештою, коли n дорівнює... ось тут.
Отже, при першому випробуванні я отримав 55 і це було моєю середньою величиною.
Я мав лише одне значення.
Тоді, опісля другого випробування, погляньмо, тоді я мав 65.
Отож, моя середня величина повинна бути 65 + 55 і поділити це на 2. Це дорівнює 60.
Отже, тепер моя середня величина трохи зросла.
Згодом, я отримав 45, що трохи знизило мою середню величину.
Я не буду тут креслити 45.
Тепер, я маю знайти середнє значення для усього цього.
Чому дорівнює 45 плюс 65?
Я просто обчислю значення суми, щоб просто отримати це значення.
Отож це 55 плюс 65.
Це 120 плюс 45 дорівнює 165.
Поділимо це на 3.
165 на 3 це 5... 5 помножити на 3 це 15.
Це дорівнює 53.
Ні, ні, ні.
55.
Отож, дана середня величина знову повернулася до 55.
І ми можемо продовжити провадити ці випробування.
Тобто, ви можете сказати, що закон великих чисел це нам показує.
Гаразд, ми зробили 3 випробування і наша середня величина знаходиться тут.
Отож, більшість людей гадає, що якимось чином "боги ймовірності" збираються зробити так, щоб ми отримали більше лицьових боків у майбутньому.
Це якимось чином дані наступні двійко випробувань мають мати менші значення аби знизити нашу середню величину.
І це не обов"язково відбувається саме так.
При подальшому продовженні випробувань дані ймовірності завжди лишаються незмінними.
Дана ймовірність завжди дорівнює 50%, що випаде лицьовий бік.
Проте, це зовсім не означає, що, якщо я мав низку випадань лицьових боків на початку або більш ніж я міг очікувати на початку, то, зненацька, щось трапиться і я матиму більше випадань зворотніх боків.
Це й є оманою гравця.
Вона полягає у тому, що, якщо ви мали довгу чергу лицьових боків або мали неспіврозмірну кількість лицьових боків, то на певній межі ви будете мати вищу ймовірність випадання неспіврозмірної кількості зворотніх боків.
І це - цілковита неправда.
Що нам каже закон великих чисел так це те, що йому байдуже...
Скажімо, опісля певної скінченої кількості випробувань, ваша середня величина ( є дуже мала ймовірність того, що це трапиться), але, скажімо, ваша середня величина насправді зросте тут.
Насправді зросте до 70.
І тут ми, насправді, маємо добряче відхилення від нашої очікуваної величини.
Але що нам каже закон великих чисел так це те, що байдуже скільки випробувань ми маємо.
Ми маємо нескінчену кількість випробувань для виконання.
І ця очікувана величина для цієї нескінченої кількості випробувань, особливо для таких типових випадків, буде такою.
Отже, коли ви знаходите середню величину скінченої кількості, то така середня величина прямує до більшого значення, а тоді при нескінченій кількості це буде наближатися до цього, а коли ви будете продовжувати це, то воно буде знову наближатися до даної очікуваної величини.
І це був дуже неформальний спосіб опису цього, але це те, що вам каже закон великих чисел.
І це важлива річ.
Він не каже вам, що, якщо ви отримали низку лицьових боків, то, якимось чином, ймовірність випадання зворотніх боків збільшиться аби певним чином перекрити завелику кількість випадання лицьових боків.
Те що вам каже даний закон так це те, що не має значення що відбулося протягом скінченої кількості випробувань, не має значення чому дорівнює середня величина протягом скінченої кількості випробувань, оскільки вам лишається нескінчена кількість випробувань.
І, якщо ви зробите достатню кількість випробувань, то дана величина знову наблизиться до вашої очікуваної величини.
І це важливо запам'ятати.
Але це не використовується у щоденній практиці лотереями та казино, оскільки вони знають, якщо ви втілите достатньо велику вибірку і ми могли б навіть порахувати це, якщо ви втілите достатньо велику вибірку, то якою буде ймовірність того, що ці речі матимуть значне відхилення?
Але казино та лотереї кожного дня діють згідно цієї засади, що якщо ви оберете достатньо людей... звісно, на короткий строк або з декількома вибірками, двійко людей могли б спустошити таке казино.
Але у довгостроковій перспективі казино завжди виграє, через задані параметри даної гри у яку вони змушують вас грати.
Хай там як, це - важлива річ у ймовірності і я вважаю, що це доволі зрозуміла річ на інтуїтивному рівні.
Проте, іноді коли ви бачите формальне пояснення цього, на зразок цього з випадковою змінною, то це трохи спантеличує.
Усе що тут сказано так це те, що, якщо ви обиратимете більше й більше вибірок, то середня величина цієї вибірки буде наближатися до справжньої середньої величини.
Або ж я маю бути трохи більш конкретним.
Дане середнє значення вашої вибірки буде наближатися до справжнього середнього значення загальної сукупності або до очікуваної величини даної випадкової змінної.
Хай там як, побачимося у наступному відео.
Ваше вельможносте, Генеральний секретар ООН, президент Генеральної Асамблеї, виконавчий директор ООН-Жінки, та шановні гості.
Сьогодні ми розпочинаємо програму "Він для Неї".
Я звертаюсь до вас за допомогою.
Ми хочемо покласти край гендерній нерівності, а для цього всі ми повинні об'єднатися.
Це перша компанія ООН такого роду.
Ми хочемо заохотити до дії якомога більше чоловіків та юнаків, щоб вони боролися за зміни.
І ми хочемо не просто поговорити про це.
Ми досягнемо того, щоб зробити це реальністю.
Шість місяців тому я була назначена послом доброї волі при ООН-Жінки.
І чим більше я говорю про фемінізм, тим більше я усвідомлюю, що боротьбу за права жінок часто прирівнюють до чоловіконенависництва.
Є одна річ, яку я знаю напевно, - це те, що це треба зупинити.
За означенням, фемінізм - це переконання в тому, що чоловіки та жінки матимуть рівні права та можливості.
Це теорія політичної, економічної та соціальної рівності між статями.
Я вже давно почала задумуватись щодо гендерних стереотипів.
Коли мені було вісім років, мені сказали, що я надто "командую", тому що я хотіла керувати п'єсою, яку ми грали для батьків.
А хлопчики не хотіли.
В 14 років мене почали розрізняти за статтю в деяких ЗМІ.
В 15 мої подружки залишали свої улюблені спортивні команди, тому що вони не хотіли здаватись мускулистими.
В 18 мої друзі-хлопці не могли висловити свої почуття...
Тому я вирішила стати феміністкою.
Мені здавалося, що це просто.
Однак останні дані показують, що фемінізм - надто непопулярне слово.
Жінки не хочуть, щоб їх вважали феміністками.
Безсумнівно, я належу до жінок, яких називають грубими, агресивними, неприємними чоловіконенависницями.
Чому це слово так сприймають?
Я із Англії та вважаю, що це моє право, щоб мені платили стільки ж, скільки й моїм колегам-чоловікам.
Що я сама вирішую, що робити зі своїм тілом.
Вважаю, що... (пронизливі оплески)
Що жінки повинні брати участь у прийнятті важливих для нас рішень.
Вважаю, що соціально заслуговую поваги, як і інший чоловік.
Але, на жаль, в жодній країні світу немає такого, щоб цими правами користувалася кожна жінка.
В жодній країні світу до цих пір не досягнута цілковита гендерна рівність.
Я вважаю, що це загальнолюдські права, але мені дуже поталанило.
Мені поталанило тому, що мої батьки не подумали любити мене менше через те, що народився не хлопчик.
(ухання)
Я не зустрілася з гендерною дискримінацією в школі.
Вчителі не думали, що я нічого не досягну, тому що якось я можу народити дитину.
Все впливові особи, з Послами з гендерної рівності зробили мене такою, якою ви мене знаєте сьогодні...
Вони можуть не знати, але вони є безтурботними феміністами, які змінюють світ сьогодні.
Вони потребуємо таких ще.
Можливо, вас все ще лякає слово, але не слово важливе.
Важлива ідея, важливі наміри.
Аж ніяк не всім жінкам пощастило так, як мені.
Статистика показує, що таких, як я, мало.
В 1997 році в Пекіні Хіларі Клінтон виголошувала промову про права жінок.
На жаль, багато речей, про які вона говорила, все ще залишаються правдою.
Але я звернула увагу, що чоловіки складали навряд чи третину аудиторії.
Як досягти того, щоб світ змінився, якщо звертатися тільки до його половини, якщо ми шукаємо участі тільки половини?
Чоловіки...
Саме зараз я офіційно прошу вас про поміч.
(Оплески)
Гендерна нерівність стосується не тільки жінок.
Так, роль мого батька в моєму вихованні часто применшують в суспільстві, хоча моя потреба в його присутності така ж як і мамина.
Я знаю, що юнаки страждають від психологічних захворювань, але не можуть звернутися за допомогою, боячись, що їх визнають не мужніми, не сильними.
Основна причина смерті чоловіків у віці 20-49 років в Англії - самовбивство. Ні аварії, ні рак, ні ішемічна хвороба серця.
Я знаю чоловіків, які стають чутливими і небезпечними через перекручене розуміння від того, що проголошується чоловічий успіх.
Чоловіки також страждають від гендерної дискримінації.
Ми рідко говоримо про чоловіків, які страждають від гендерних стереотипів, але я знаю, що вони є. І знаю, що якщо вивільняться чоловіки, то будуть вільними й жінки. Як природній наслідок.
Якщо мірилом мужності перестане бути агресія, жінкам не потрібно буде бути покірною.
Якщо чоловікам не потрібен буде контроль, жінок не будуть контролювати.
Ні чоловіки, ні жінки не слід боятися своїх почуттів.
І чоловіки, і жінки повинні відчувати себе вільними бути сильними.
Нам давно настав час поглянути на гендер як на складну систему, а не як на два протилежних полюси.
(Оплески)
Потрібно не осуджувати один одного, Та бачити один в одному людей. Ми всі можемо стати вільнішими.
І це ціль "Він для Неї".
Наша ціль - свобода.
Я хочу, щоб чоловіки приєдналися до боротьби, щоб звільнити дочок, сестер, матерів від дискримінації.
І щоб наші сини могли виявляти слабкість, людяність, щоб вони прийняли себе цілісно, щоб стали справжніми, в цілісній версії себе.
Ви, можливо, думаєте: "Та хто вона, ця дівчинка Гаррі Потера?"
(сміх) "І що вона робить на засіданні ООН?" Хороше запитання. Я сама про це думаю.
Я можу тільки сказати, що ця проблема важлива для мене, що я хочу покращити її вирішення.
Враховуючи мій досвід, маючи шанс, я вважаю необхідним висловитися.
Дипломат Едмунда Берка говорив:
"Щоб перемогти зло достатньо щоб хороші люди просто нічого не робили".
В моменти сумніву, в моменти, коли я нервувала, я говорила собі рішуче:
"Якщо не я, то хто?"
"Якщо не зараз, то коли?"
Якщо ви теж сумніваєтеся, чи варто використати надані вам можливості, надіюся, ці слова допоможуть вам, оскільки... Якщо ми не докладемо зусиль, тільки через 75 років, а мені тоді буде майже 100, жінкам будуть платити стільки ж, скільки чоловікам.
За одну й ту саму роботу.
В найближчі 16 років 15,5 мільйонів дівчаток віддадуть заміж в дитячому віці.
І тільки до 2086 року освіта стане доступною для всіх дівчаток Африки.
Якщо ви вірите у рівність, то й ви можете бути одним з тих непередбачених феміністів, про яких я говорила раніше.
І я дякую вам за це.
Ми боремося за те, щоб світ був єдиним, але хороша новина в тому, що ми маємо об'єднувальну камранію.
"Він для Неї".
Я прошу вам вийти вперед, щоб вас бачили, і запитати себе:
"Якщо не я, то хто?
Якщо не зараз, то коли?"
Дякую.
Велике вам дякую.
Деніс відпочиває в Китаї і хоче витратити 30 доларів на новий светр.
Светр, який йому подобається коштує 197 китайських юанів.
Один долар США можна обміняти на 6 китайських юанів.
Деніс буде мати ___ китайських юанів, якщо обміняє 30 доларів США.
Давайте порозкинемо мізками.
Він збирається взяти 30 доларів. Курс долара до юаня один до шести. Отже, він 30 разів обміняє долар на 6 юанів, 30 помножити на 6 юанів.
І 30 х 6 рівносильно 3 х 6 х 10 або 180.
Отже у нього буде 180 китайських юанів.
Чи вистачить у нього грошей на светр?
Светр коштує 197 юанів. Відповідь: Ні!
Денісу не вистачить його грошей на светр. Переклад на українську: Валентин Безшапкін, рев"ювер:
Розкладемо на множники 8k в квадраті мінус 24k мінус 144
Перше, що ми можемо зробити, просто переглянувши кожен з членів, якщо ми хочемо гарно його спростити, всі ці члени діляться на 8.
Очевидно 8k в квадраті ділиться на 8, 24 ділиться на 8, та 144, це може не так очевидно що воно ділиться на 8, але схоже що так.
8 йде в 144. 8 йде в 14 один раз, 1 на 8 це 8 віднімемо, отримаємо 6 (14 мінус 8 це 6), в остачі 4 - 8 входить в 64 8 разів.
Отже воно входить в 144 18 разів.
Отже давайте просто винесемо 8 за дужки, й тоді це спростить наш вираз, насправді ми отримаємо 1 як головний коефіцієнт.
Отже це буде 8 на k в квадраті мінус 24 на 8 це три k мінус 18
Тепер ми маємо розкласти, цей вираз ось тут й згадаємо, що якщо щось виглядає як х в кадраті плюс bx плюс с, де перший коефіцієнт 1 (це 1 в неявному вигляді, ми маємо її в цьому виразі в дужках) тоді нам буквально просто треба (й ми можемо це зробити кількома шляхами) але нам треба знайти два числа, сума яких буде рівна коефіцієнту біля х, отже два числа сума яких рівна мінус 3, й чий добуток рівний константі, й чий добуток рівний мінус 18.
Отже давайте подумаємо про множники числа -18, подивимось чи ми можемо зробити щось цікаве.
Отже це може бути один, й так як це від"ємне одне з чисел має бути додатнім, й одне від"ємним.
1 та 18 якби було додатнім. й одне з них може бути додатнім й одне від"ємним але байдуже, ми або будемо мати ..... .... якщо це від"ємне і це додатнє, їхня сума 17, але якщо їх поміняти, тоді їхня сума мінус 17, отже ці два не підходять.
Отже або (й ми можем написати в цей спосіб) плюс чи мінус 1 й тоді плюс чи мінус 18 щоб показати що вони повинні мати різні знаки. Отже ці не підходять.
Тоді ми маємо додатнє чи від"ємне 3 й тоді додатнє чи від"ємне 6, просто щоб знати що вони різних знаків.
Отже якщо ми маємо плюс 3 та мінус 6, в сумі вони дають мінус 3, яке ми й маємо отримати в сумі.
Й очевидно що - плюс 3 й мінус 6 їхній добуток це мінус 18.
Все зійшлося!
Отже ми вибрали додатнє 3 та мінус 6 як наші два числа.
Тепер, для цього прикладу, просто задля цього прикладу, ми це зробимо групуванням.
Отже що ми маємо зробити щоб розкласти це вираз посередині на суму 3k та -6k, отже я можу переписати мінус 3k як плюс 3k мінус 6k ( давайте я запишу це до кінця) - так що ми маємо k в квадраті тут, плюс 3k мінус 6k, що те ж саме як вираз ось тут, і ми маємо мінус 18.
Й тоді все це множиться на 8.
Тепер ми можемо згрупувати це - ми можемо згрупувати ці перші два члени, вони обидва діляться на k, й тоді ми можемо згрупувати наступні два члени.
Отже ми маємо 8 на ( давайте я напишу тут квадратні дужки, так як ми використовуємо подвійні дужки
- квадратні дужки просто дужки які виглядають трошки серйозніше) - ОК, тепер винесемо k з цього члену ось тут ( використавши інший колір) - винесемо k звідси.
Отже це k на k плюс 3. й далі ми маємо плюс, й тут це виглядає як ми можемо винести мінус 6
Отже винесемо (використаємо інший колір)
- винесемо мінус 6 ось тут.
Отже плюс мінус 6 на (k плюс 3).
Тепер це виглядає як ми можемо винести k плюс 3. тут (k плюс 3) на k, й тепер ми маємо k плюс 3 на мінус 6.
Отже давайте винесемо це за дужки - ми маємо 8 спочатку, це не змінюється ( давайте я запишу в дужках) - ми виносимо k плюс 3, тепер ми маємо k плюс 3, яке ми винесли, й тоді всередині цього, просто лишилося k ( замість писати плюс мінус 6, я міг написати k мінус 6)
Ми винесли k плюс 3 й ми закінчили!
Й тепер ми можемо переписати це - це, так само як написано тут це 8 помножити на (k плюс 3) на (k мінус 6) але ми знаємо з властивостей множення що це теж саме що 8 на (k плюс 3) на (k мінус 6).
Й ми закінчили.
У Франції в XVIII столітті, багата жінка могла годинами сидіти за вишуканим столом, займаючись відпочинком чи роботою.
Коли Жан -Франсуа Обен створював цей стіл, він пам'ятав про таємницю його власника.
Він розробив таємні механізми, з допомогою яких його можна було перетворити із звичайного стола в письмовий, лише повернувши ключ.
З роками, зовнішній вигляд інкрустації стола змінився, але його первісний вигляд був просто блискучим.
Зразки дерев'яного облицювання таємних відділень.
Конструкція цього стола підказує, як ним колись користувалися.
Листи могли зберігатися в ящику з ароматної деревини ялівцю.
Приладдя могли зберігатися у внутрішніх відділеннях із закритою кришкою.
Власник міг писати листи на вкритій шовком поверхні.
Письмова поверхня могла перетворюватись на підставку для книг.
Незалежно від того був стіл відкритим чи закритим, усе приладдя було доступне у боковій шухлядці.
Стіл був створений таким чином, щоб його було легко переносити і відставлятися в бік, аж доки він знову не буде потрібним.
В останньому відео я говорив про визначальний фактор того, чи є в нас інфляція чи дефляція.
Це не так грошова маса, хоча вона теж буде мати вплив, це дійсно завантаження потужності. Завантаження виробничих потужностей, обумовлене попитом.
І я зробив цю розбіжність.
Я зробив приклад острова, на якому ви могли б дуже малу грошову масу, наприклад, величиною з мушлю, але, якщо швидкість є високою, швидкість потреб збільшується.
І ви будете мати дуже високе завантаження всіх виробничих потужностей на острові і ви можете мати інфляцію, хоча грошова маса складає одну мушлю.
З іншого боку, скажімо, ми знайшли декілька мушлів, але кожен перестає здійснювати угоди, тож швидкість буде значно уповільнюватися.
Таким чином, в цьому випадку, незважаючи на те,що грошова маса величезна, або набагато більша, ніж була, попит у людей не зростає.
Так попит буде значно нижчим, ніж виробнича потужність.
Як ми показали в відео про економіку заводу, коли у вас є багато невикористаних виробничих потужностей, це - стимул для кожного спробувати продати ту додаткову одиницю і за нижчими цінами.
Тож, ви можете мати збільшення грошової маси, але, якщо швидкість або попит сповільнюється, бо це те, що спричиняє зменшення швидкості, тоді ви могли б мати дефляцію.
Насправді, ми торкнулися графіки, де показали, що кожен великий інфляційний напад, насправді, є стимульованим, чи йому, насправді,передувало досить велике зростання завантаження виробничих потужностей.
Інфляція, дійсно, почалася, коли завантаження виробничих потужностей досягнуло 80%.
Ви можете собі уявити,що, якщо в середньому світі працює на 80%, це означає, що деякі люди працюють на 70%, деякі люди працюють на 90% чи на 95%.
І ті люди, які працюють на 95%, це ті люди, які говорять, ей, замість того, щоб намагатися працювати на 96%, 97%, 98%, я просто не підніму ціну і не треба турбуватися про виробництво додаткової одиниці? очевидно, їх внесок переходить іншим людям їх результати переходять в результати інших людей.
І тоді ви отримаєте узагальнену інфляцію цін.
Тепер згідно сказаного, насправді, я хочу зробити ще один пункт.
На початку '70-х - всі завжди говорять про нафтовий шок.
У 1973 році ви мали Війну Судного дня.
Ми підтримували Ізраїль, а потім у вас були всі країни ОПЕК, що істотно зупинило продаж нафти в США і багато інших західних країн.
Люди кажуть, ви знаєте, ціни на нафту неймовірно підскочили і це те, що стимулює інфляцію, шок пропозиції.
Це, ймовірно, сприяло цьому, але там ми маємо 1973.
Тож, якщо ви подивитесь на цей графік, ми вже начебто на інфляційному спектрі.
Узагальнені ціни вже зросли.
І використання виробничих потужностей, дійсно, передувало цьому.
Це, ймовірно, просто долило масла у вогонь.
З урахуванням сказаного, питання, яким кожен цікавиться: що має трапитись зараз?
Перед поточною фінансовою кризою, ми мали певну кількість завантаження потужності.
Скажімо, це все на результатах США. І в нормальному середовищі...
Скажімо, це ВВП США, чи не так?
ВВП - це просто результат.
Таким чином, у нормальному розвинутому середовищі, так що повернемось в 60-і.. і мені, ймовірно, слід отримати графік з Bloomberg на це теж, бо це досить цікаво.
Близько 60% нашого ВВП пішло на споживання. І споживання - це не завжди погано.
Споживання- це не завжди погано.
Це, насправді, те, що ми використовуємо, щоб мати хороший рівень життя.
Якщо я маю хороший диван і телевізор, і я їду у відпустку, це - споживання.
Але це покращує наш рівень життя і метою всіх країн є дійсно поліпшити цей середній рівень життя.
Але залишок є заощадженнями.
У традиційно відповідальній розвиненій країні ви заощаджуєте 40%, може 30% - 40%, не залежно від того чи ви в Японії, чи Західній Європі.
А те, куди скеровуються заощадження є, по суті, інвестиціями в збільшення результату.
Тож, ці заощадження є тим, що дозволяє збільшити результат в наступному році.
Якщо ви не заощадите навіть трохи, ваш результат, насправді, зменшиться, бо ніхто не буде інвестувати в заводи. Заводи будуть старіти, дороги не будуть зручними і т.д.
Всякий раз, коли хтось інвестує, це заощадження когось іншого дуже важливо усвідомитити,що інвестиції і заощадження дві сторони тієї ж медалі.
Якщо ніхто не заощаджує, то, в результаті, немає грошей для інвестицій.
Але повернімося до прикладу, коли люди заощаджують, а це не лише підтримує результат, але, насправді, збільшує загальний вихід.
Так що це буде в наступному році чи в наступному десятилітті.
А потім, коли ми споживаємо 60% цього, ми споживаємо 60% більше, а наш рівень життя зростатиме.
І це - дуже стійка і хороша ситуація.
Те, що сталося, на жаль, з початку 80-х, те, що у нас було, постійна кредитна експансія.
Ми почали позичати більше і більше грошей всім та інші країни почали кредитування все більше і більше грошей нам.
І більшість з тих отриманих коштів виражалися у все більшому і більшому споживанні.
Так що, якщо ви подивитеся на результат США, це і є ВВП.
Якщо ви повернетесь у 2007, середній американець споживає більше, ніж вироблено.
Ми мали від'ємні заощадження.
Якби я намалював це, то це б виглядало так:
У 2007 споживання було більше, ніж загальний обсяг нашого виробництва.
Питання в тому, як це сталося? Всі говорять про гроші і валюти.
По суті, ми запозичили результат від інших людей.
Коли ми позичили гроші у китайців, які ми використовуємо, щоб купляти їх товари, ми, по суті, просто запозичуємо їх результат, так?
Ми позичаємо їхні товари.
Так що, коли ми даємо їм долар, ця - обіцянка того, що в майбутньому вони могли б використати цей долар, щоб повернутися і споживати деяку нашу продукцію.
Але, протягом останніх кількох десятиліть, ми просто позичаємо результати інших людей.
Ми стали чистими боржниками.
Тож, коли ваше споживання дійсно більше, ніж ваш результат, ви відразу почнете розуміти, що це - не є стійка ситуація на довгий період.
І, можливо, ми запозичили трохи забагато грошей і, насправді, це показало, що ми запозичили результат деяких людей, навіть більше, щоб живити наші інвестиції, не те, що не було ніяких інвестицій, протягом останніх 20, 30 років.
Ми мали багато інвестицій.
Але, по суті, споживання і інвестиції фінансувалися результатом інших людей.
Звичайно, коли ви бачите саме споживання, що суперечить вашому плану, і ви повністю використовуєте свої ресурси, що стимулює більше інвестицій. Тож, всі ці люди будуть готові вкладати кошти в США.
Те, що сталося зараз, ви розумієте, що багато фінансування чи боргу, що були взяті, зменшувались завдяки маніпуляцій із нерухомістю та позик на них, але людям так не є комфортно.
І тепер раптово банки вичерпались, ліквідності немає, люди не можуть позичати гроші, і ви маєте шок попиту.
Тож ви маєте таку ситуацію, коли значна частина цього споживання, і, насправді, значна частина цих інвестицій, що підживлювали фінансування, зникає.
І тепер, коли ми є в глобальному світі, ми повинні думати про глобальний результат.
Це не має значення, ми могли говорити лише про результат США.
Але тепер, коли цей попит зник, якщо це результат США і, скажімо, це є вироблені товари Китаю чи Японії або інших країн і наше споживання зараз скоротилось.
І це не через те, що, раптом, люди стали розсудливі.
Це тому, що люди неготові кредитувати їх щоб піти до дорогого магазину і купити шпатель за 50 доларів.
Вони просто не можуть отримати ще одну кредитну позику чи іпотеку.
Таким чином, ви маєте тепер ситуацію, коли у вас низький рівень завантаження.
І це повторюється до того, що ми говорили в останньому відео.
Коли у вас є низьке завантаження, це стимул кожного знижувати ціни.
Якщо у вас є купа вільних будинків, люди знизують орендну плату.
Коли автозаводи пусті, люди знижують ціну автозаводів.
Коли люди недовикористовуються , заробітна плата знижується.
Ви бачили цей шоковий стане тут.
Як ми вже казали в минулому відео, оранжева лінія є завантаження потужностей США.
І воно впало приблизно до 80%.
Якщо б воно було тут, я б почав хвилюватися про розвиток гіперінфляції.
Але, бачите, десь влітку 2007 воно впало і знаходиться десь тут внизу.
Тепер ви бачите, трохи пізніше, інфляція знизилася.
Так що динаміка, про яку ми говорили, спад завантаження потужностей, тому що ми, по суті мали шок попиту.
А потім це призвело до зниження цін.
Тож, питання таке, все що Казначейство робить, а Центральний банк друкує гроші, і Обама витрачає трильйон доларів на стимулювання, це, з часом, призведе до інфляції.
Моя відповідь буде такою - потрібно просто дивитися на число завантаження виробничих потужностей.
І, тільки ви знаєте план стимулювання, вся його суть: уряд не хоче, щоб ми ввійшли в дефляційну спіраль.
Якщо споживання падає як ми маємо спад завантаження і цін.
Якщо ціни трохи спадають, це не впливає на поведінку людей в сукупності.
Але, якщо люди починають очікувати, що заробітна плата знизиться, що ціни тоді знизяться потім, вони всі починають панікувати і перестають витрачати гроші.
Скажімо, вони припиняють витрачати, тоді завантаження знижується ще більше, то безробіття збільшується ще більше, і це - спричиняє ще більше зростання страху .
Безробіття зростає і страх збільшується, змушуючи людей припинити тратити ще більше.
І це той дефляційний цикл, якого всі економісти та всі урядовці бояться.
Ви бачили це під час Великої Депресії.
Дозвольте намалювати нульову точку, щоб показати вам.
Це - нуль.
Це - лінія розділення між інфляцією і дефляцією.
Ви бачите, що ми мали пару нападів дефляції.
І це, як правило, не добрі часи у світі.
Це Велика депресія, позначена ось тут.
Це після Першої світової війни, а Велика депресія, насправді, тривала весь час, доки ми вступили у війну в кінці 30х..звідси і доти.
У нас була незначна інфляція.
Ви мали першу хвилю Нового курсу, яка стимулювала витрачання, але це, насправді, ніколи не утримувало нас від якогось суттєвого рівня інфляції.
Тож, це має зміст, я розглядатиму все, що вище 5% інфляції як дійсно поганий стан.
І, дозвольте мені намалювати лінію ось тут.
Тож це - позначка 5% інфляції.
Ми, дійсно, не досягаємо вище 5% інфляції поки не закінчилася Перша світова війна, тоді, ви маєте післявоєнний період, коли ми в Бреттон-Вудсі,потім в 70-х роках ми мали, як я говорив раніше, нафтовий шок і все інші.
Інше вже історія.
Але, як бачите, дефляційні періоди є тим, чого уряд хочете уникнути взагалі.
Так ідея стимулювання в тому, щоб уряд позичав гроші, тому що ніхто інший не може.
І вони можуть істотно заповнити розрив, де споживачі зупинилися.
Тепер питання полягає в тому, чи вони збираються заповнити достатньо розрив?
Насправді, я розумію, що я знову займаю забагато часу.
Я не люблю робити ці відео надто довгими, тому я розкажу про це в наступному відео.
Популярний R&B гурт нещодавно повернувся з успішного туру 3-ма містима, де вони грали щонайменше для 120 000 людей.
Одразу думаємо, що це більше ніж, або дорівнює 120 000.
Якщо у них була аудиторія на 45000 у Мeсі, і ще 33000 у Денвері, тоді скільки людей відвідало їх концерт у Лас-Вегасі?
Позначимо Лас-Вегас L.
Кількість людей на шоу в Лас-Вегасі, плюс кількість на шоу в Месі, яка дорівнює 45000, плюс кількість людей на шоу в Денвері, яка становить 33000.
Тобто, 3 міста - Лас-Вегас, Меса і Денвер, що має становити щонайменше 120 000 людей.
Іншими словами, більше або дорівнює 120 000.
Щоб дізнатися скільки людей відвідало шоу нам потрібно знайти L в нерівності.
Якщо ми спростимо ліву сторону, то отримаємо кількість людей в Лас-Вегасі + 78 000, тобто 45000 + 33 000.
78000 буде більше або дорівнювати 120 000.
Щоб виділити L зліва нерівності, можна відняти 78000 з боків.
Отже, - 78000, - 78000, а це зліва скорочується.
Залишилась кількість людей на шоу в Лас- Вегасі, яка буде більшою або дорівнювати 120 000 - 78 000.
Отже, 120 000 - 80 000 = 40 000, і залишається ще 2 000.
Кількість людей на шоу в Лас-Вегасі буде більшою або дорівнювати 42000.
Задача вирішена.
Я хочу, щоб ви зараз дещо переглянули.
(Відео) Кореспондент:
Ця історія глибоко засмутила мільйони людей у Китаї: у сюжеті йде мова про дворічну дівчинку, яку перехожі залишили стікати кров'ю на вулиці після того, як її збив фургон.
Сюжет занадто детально передає події.
Нещасний випадок знято на камеру від початку до кінця.
Після того як водій збив дівчинку, він зупиняється, тіло дитини понад секунду лежить під задніми колесами авто.
Протягом двох хвилин троє людей проходять мимо дворічної Вен Ю.
Перший перехожий обминає важко поранену дитину, навіть не звернувши на неї уваги.
Інші кидають на неї погляд перед тим, як піти далі.
Також були й інші люди, які пройшли повз Вен Ю, і другий фургон проїхався по її ногах, аж поки вуличний прибиральник почав бити на сполох.
Її швидко доставили в лікарню, але вже було занадто пізно.
Вона померла.
Мені цікаво, скільки з вас, подивившись це, сказали собі:
"Я б так не вчинив.
Я б зупинився, щоб допомогти".
Підніміть руки, якщо це спало вам на думку.
Як я і думав, таких більшість.
І я вірю вам.
Я впевнений, що ви кажете правду.
Але перед тим, як ви собою запишаєтесь, подивіться на це.
ЮНІСЕФ повідомляє, що у 2011 році 6,9 мільйонів дітей, які не досягли п'ятирічного віку, померли від хвороб, пов'язаних із бідністю, яким можна було запобігти.
На думку ЮНІСЕФ, це хороші новини, адже показник поступово зменшився від 12 мільйонів у 1990 році.
І це добре.
Але все ж, 6,9 мільйонів, а це означає, що 19,000 дітей помирають щодня.
Чи питання в тому, що ми не проходимо повз них на вулиці?
Чи справа в тому, що вони далеко?
Я не думаю, що в цьому полягає морально обґрунтована відмінність.
Той факт, що вони не знаходяться безпосередньо перед нами, той факт, що вони іншої національності чи раси, не здається мені морально обґрунтованим.
Справді важливо ось що - чи можемо ми зменшити кількість смертей?
Чи можемо ми врятувати когось із тих 19,000 дітей, які помирають щороку?
І відповідь буде - так, ми можемо.
Кожен із нас витрачає гроші на речі, які насправді не потребує.
Задумайтеся, на що ви звикли витрачати гроші.
Можливо це нова машина чи відпустка, чи щось на кшталт купівлі води у пляшках, тоді як вода з крану цілком безпечна для пиття.
Ви можете взяти гроші, що витрачаєте на такі непотрібні речі, та передати їх в організацію під назвою
"Фонд проти малярії", що прийме гроші, які ви пожертвували та використає їх для купівлі таких сіток, що захистять ось цих дітей.
Ми точно знаємо: якщо ми забезпечимо сітки, і їх використають, то менше дітей помре від малярії, лише однієї з хвороб, якій можна запобігти, через яку помирають ті 19,000 дітей кожного дня.
На щастя, дедалі більше людей розуміють цю ідею. Як наслідок, виник новий рух - ефективний альтруїзм.
Ця ідея важлива, оскільки вона поєднує серце і розум.
Те, що стосується серця, ви звісно відчули.
Ви були переповнені співчуттям до тієї дитини.
Але дуже важливо також і керуватися розумом, щоб упевнитися, що те, що ви робите є ефективним і спрямованим на добру справу.
Крім того, здоровий глузд допомагає нам розуміти, що інші люди, де б вони не були, є такими ж як ми, і що вони можуть страждати так само як і ми, що батьки побиваються через смерть своїх дітей, так як і ми, і що наскільки наше життя та благополуччя є важливим для нас, настільки ж воно важливе і для всіх людей.
Здоровий глузд - це не лише якийсь нейтральний засіб, що допоможе отримати все, що забажаєш.
Здоровий глузд насправді допомагає далекоглядно оцінити нашу ситуацію.
І, на мою думку, саме тому більшість із важливих осіб у ефективному альтруїзмі - це люди, які мають освіту у сфері філософії, економіки чи математики.
Доволі дивно, адже багато людей думають, що
"Філософія відірвана від реального світу; економіка тільки робить нас егоїстичнішими, а математика - це для заучок".
Але насправді це важливо. Існує один такий собі заучка, який став представником ефективного альтруїзму, оскільки він усе зрозумів.
Це веб-сайт Фонду Білла і Мелінди Ґейтс. Погляньте на слова, написані зверху з правого боку. Там пише:
"Всі життя мають однакову цінність".
Ось це і є розуміння, раціональне розуміння теперішньої ситуації у світі, що призвела до того, що ці люди стали найбільш ефективно альтруїстичними представниками суспільства усіх часів, і це Білл та Мелінда Ґейтс і Воррен Баффет.
(Оплески)
Ніхто, навіть Ендрю Карнеґі чи Джон Д.
Рокфеллер, ніколи не давали таких пожертв на благодійність як кожен із цих трьох. Вони керувалися власним розумом, щоб упевнитися, що вони роблять високоефективну справу.
За одним із підрахунків, Фонд Ґейтсів уже зберіг 5,8 мільйонів життів і навіть понад мільйон людей, що мають хвороби, які б призвели до дуже важкого стану, навіть якщо б вони вижили.
Безсумнівно, впродовж наступних років Фонд Ґейтсів пожертвує ще більше та врятує ще більше життів.
Само собою, ви можете сказати, що звісно, якщо ви мільярдер, то можете впливати на ситуацію.
А якщо у мене немає таких коштів, то що тоді?
Отож, я розгляну чотири популярні запитання, які стоять на заваді благодійності.
Людей турбує те, яку ж користь вони можуть принести.
Але для цього не обов'язково бути мільярдером.
Це Тобі Орд.
Він - дослідник у галузі філософії Оксфордського університету.
Він став прихильником ефективного альтруїзму, коли вирахував, що з грошима, які він міг заробити впродовж своєї кар'єри, наукової кар'єри тобто, він міг би пожертвувати достатньо для того, щоб вилікувати 80,000 людей від сліпоти у країнах, що розвиваються, і ще мати достатньо для цілком пристойного життя.
Отож, Тобі заснував організацію під назвою "Давати все, що можемо", щоб поширювати інформацію, щоб об'єднати людей, які хочуть поділитися частиною свого прибутку та попросити людей пообіцяти віддавати 10 відсотків від суми, яку вони заробляють впродовж свого життя, щоб боротися проти всесвітньої бідності.
Сам Тобі робить набагато більше.
Він пообіцяв жити на 18,000 фунтів у рік, менш ніж на 30,000 доларів, та віддавати решту благодійним організаціям.
І так - Тобі одружений та має заставу.
Це уже старша подружня пара,
Чарлі Бреслер та Діана Шотт, які у молодому віці, коли познайомилися, були активістами проти війни у В'єтнамі та боролися за соціальну справедливість, потім почали будувати кар'єру, та як і більшість людей, не вдавалися до особливо активних заходів стосовно таких цінностей, проте не відмовлялися від них.
І потім, досягнувши віку, коли багато людей починають задумуватися над виходом на пенсію, вони повернулися до них та вирішили зменшити свої витрати і жити скромно, для того щоб мати можливість віддавти більше грошей та часу на допомогу з боротьбою проти світової бідності.
Тепер, згадавши про час, ви подумаєте:
"То що, мені тепер залишити кар'єру та присвятити весь час тому, щоб урятувати декілька з тих 19,000 життів, що гинуть кожного дня?"
Одна особа, яка добряче задумувалась над питанням, як можна мати кар'єру, яка матиме величезний вплив на благо у світі, це Вілл Крауч.
Він випускник філософського факультету, який заснував веб-сайт під назвою "80,000 годин", що за його підрахунками є кількістю годин, яку більшість людей присвячує кар'єрі.
На цьому сайті він радить людям, як збудувати найкращу та найуспішнішу кар'єру.
Ви напевно будете здивовані, коли дізнаєтеся, що одна з професій, яку він заохочує людей взяти до уваги, якщо у них є відповідні уміння та якості, це професія у сфері бізнесу чи фінансів.
Чому?
Тому що, якщо ви заробляєте багато грошей, ви можете пожертвувати багато грошей, а якщо ви успішні у своїй кар'єрі, то можете пожертвувати достатньо, щоб допомогти організації, щоб, вона найняла п'ять робітників із надання гуманітарної допомоги у країнах, що розвиваються, і кожен із них ймовірно зробив би стільки ж хорошого як і ви.
Отож, у такому разі результати такої діяльності зростуть у п'ять разів.
Ось один юнак, який скористався цією порадою.
Його звати Метт Вайґер.
Він вивчав філософію та математику у Прінстоні, навіть став переможцем за найкращу філософську роботу серед студентів минулого року, коли він закінчив вищий навчальний заклад.
Усе ж, він вирішив пов'язати своє життя із сферою фінансів у Нью-Йорку.
Він уже заробляє достатньо, аби мати змогу віддавати на пожертви шестизначну суму і окрім того мати достатньо на власне проживання.
Метт також допоміг мені створити організацію, де я зараз працюю і яка має таку саму назву як і моя книжка -
"Життя, яке ви можете врятувати". Ця організація намагається змінити нашу культуру, щоб більше людей задумалися, що якщо ми збираємося жити згідно з етичними засадами, то лише дотримуватися стандартних правил - не брехати, не красти, не калічити та не вбивати - недостатньо. Ми повинні пам'ятати, що якщо ми забезпечені необхідним, то мусимо ділитися з обділеними людьми.
Ця організація зближує людей різних поколінь. Наприклад, студентка Голлі Морґан пообіцяла віддавати 10 відсотків тієї невеличкої суми, що вона має.
Праворуч - Еда Вен, яка працює з бідними людьмиі і вступила до Єльського університету, щоб отримати ступінь магістра у бізнес адмініструванні та мати змогу жертвувати на благодійність ще більше.
Однак, більшість людей подумають, що благодійність не є аж настільки ефективною.
Отож, давайте поговоримо про ефективність.
Тобі Орд дуже цим занепокоєний. Він вирахував, що деякі благодійні організації у сотні, а то й у тисячі разів ефективніші ніж інші, отож дуже важливо знайти саме ефективні.
Розглянемо, наприклад, надання собаки-поводиря для незрячої людини.
Правда ж, це хороша ідея?
Це справді добра ідея, але ви мусите задуматися, що ще можна було б зробити з коштами.
Дресирування собаки-поводиря і тренування людини, якій потрібна допомога собаки коштує приблизно 40,000 доларів. Тоді собака-поводир зможе справді допомогти сліпій людині.
У країнах, що розвиваються, лікування незрячої людини від трахоми коштує від 20 до 50 доларів.
Отож, підрахувавши загальну суму, ми отримаємо такі результати.
Можна забезпечити одного незрячого американця собакою-поводирем або ж, приблизно від 400 до 2,000 людей зможуть відновити зір.
Я думаю, очевидно, що краще.
Якщо ви хочете знайти ефективні благодійні організації, то завітайте на цей чудовий сайт.
GiveWell оцінює благодійні організації не лише за тим, як добре ними керують.
Цей вебсайт відібрав сотні благодійних організацій і наразі рекомендує лише три, з яких "Фонд проти малярії" знаходиться на першому місці.
Якщо вас цікавлять інші рекомендації, thelifeyoucansave.com та Giving What We Can мають дещо ширший список.
Однак ви можете знайти ефективні організації, які не тільки рятують людей від бідності.
Мені приємно повідомити, що існує також вебсайт, що займається ефективними благодійними організаціями для тварин.
Це ще одна тема, яка непокоїть мене усе моє життя - скільки страждань завдає людина десяткам мільярдів тварин щороку.
Отож, якщо ви бажаєте знайти ефективні благодійні організації, щоб зменшити страждання, відвідайте вебсайт під назвою Effective Animal Activism.
Дехто з ефективних альтруїстів вважає, що дуже важливо впевнитися, що наш вид взагалі залишиться в живих.
Отож, вони думають над тим, як знизити ризик вимирання.
Ось іще один ризик вимирання, про який ми усі дізналися нещодавно, коли астероїд пролітав на близькій відстані від нашої планети.
Ймовірно, що дослідження могло допомогти нам не лише передбачити шлях астероїдів, що могли б зіштовхнутися із Землею, а й навіть змінити їхню траекторію.
Отож, на думку деяких людей, на цю справу варто робити пожертви.
Існує багато можливостей.
Моє останнє запитання -
"деякі люди вважають, що пожертви - це тягар".
Насправді я так не вважаю.
Усе своє життя ще з часів студентства я отримував задоволення від того, що жертвував.
Це робило мене щасливим.
Чарлі Бреслер сказав мені, що він не альтруїст. Він вважає, що життя, що він рятує - його власне.
А Голлі Морґан сказала мені, що вона боролася із депресією до тих пір, поки не долучилася до ефективного альтруїзму, і зараз вона одна з найщасливіших людей, яких вона знає.
На мою думку, одна з причин полягає у тому, що ефективний альтруїзм допомагає перебороти те, що я називаю проблемою Сізіфа.
Ось Сізіф у баченні Тиціана, засуджений богами тягти величезну брилу на вершину пагорба.
Як тільки він досягає вершини, він напружується ще більше, брила вислизає, скочується назад вниз, і він має пройти втомливий шлях назад, аби донести її нагору, і те саме відбувається знову і знову цілу вічність.
Чи не нагадує це вам такий спосіб життя, коли ви працюєте важко, щоб отримати гроші і витрачаєте ті гроші на споживчі товари, які, як ви сподіваєтеся, принесуть вам задоволення?
І потім грошей немає - ви працюєте ще важче, щоб отримати більше, витрачаєте ще більше і залишаєтеся на тому ж самому рівні щастя, що є постійною гонитвою за насолодою.
Ви ніколи не припиняєте бігти, але й ніколи не відчуваєте задоволення.
Ставши на шлях ефективного альтруїзму, ви отримуєте відчуття значущості та реалізації.
Це надає неабияку підставу для почуття власної гідності, коли ви відчуваєте, що насправді недарма прожили своє життя.
Я збираюся підсумувати все, розповівши вам про електронний лист, який я отримав, тоді, коли писав цю промову десь місяць тому.
Цей лист від чоловіка, якого звати Кріс Крой, про якого я ніколи не чув.
Ось його фото, на якому зображено, як він видужує після операції.
Чому він одужував після операції?
Лист починався так:
"Минулого вівторка я анонімно пожертвував свою праву нирку для незнайомця.
Розпочалася серія ниркових пересадок, які дали змогу чотирьом людям отримати нирки".
Кожного року приблизно 100 людей у США та ще більше у всьому світі роблять це.
Кріс продовжив розповідати, що на те, що він зробив, вплинули мої твори.
Ну, я мушу визнати, що я теж дещо збентежений, бо я все ще маю дві нирки.
Але Кріс продовжив, кажучи, що він не думає, що те, що він зробив, є чимось неймовірним, адже згідно з його підрахунками, кількість років життя, що він додав людям, була б такою сама, якби ви пожертвували 5,000 доларів у "Фонд проти малярії".
Його слова поліпшили мій настрій, бо я віддав більше ніж 5,000 доларів у "Фонд проти малярії" та багатьом іншим ефективним благодійним організаціям.
Отож, якщо вам також не по собі, бо ви досі маєте дві нирки, є ще шлях, за допомогою якого ви можете позбутися цього відчуття.
Дякую. (Оплески)
Кожен має власний підпис, власний напрям, і якщо попросити будь-кого у цій кімнаті написати своє ім"я, усі вони будуть різними.
Деякі люди застосовують каліграфію, і тоді в букви "R" наче виростають ноги, вона ніби "танцює".
Коли її стає важко впізнати, то ось вона, "R", просто вона стала дещо цікавішою.
А так все переходить на інший рівень, і тоді все стає настільки абстрактним, це все ще "R", але вона стає твариною, просто перетворюється.
Якщо написати ще кілька букв, усе слово стає ніби абстрактною зброєю, і це просто неймовірно.
Знаєте, у 1970-х Taki писалося б так, саме так, просто і без прикрас.
Якби він продовжив писати, він напевно написав би "T" ось так, потім "K" та "I", а потім усе слово стало б більш стилістичним і каліграфічним.
Воно стало б гарнішим.
Ми займалися саме цим, але навіть не усвідомлювали, що створювали цю нову мову.
Виконаємо кілька практичних задач з виразами зі змінними.
Отже, перша задача пропонує написати наступний вираз у більш скороченій формі, виключивши знак множення.
Нам дано 2 на 11х, отож якщо є 11 х-ів, тоді в нас 2 помножено на цих 11 х-ів, маємо 22х-и.
Інший спосіб розгляду це 2 на 11х, можна розглядати як (2х11)х матимемо 22х.
Було 11 х-ів, матимете 2 на стільки ж х-ів, в результаті 22х.
Погляньмо, маєте 1.35 на у.
Тут ми просто напряму спростимо під час запису.
Отже, 1.35 на у..напишу іншим кольором..1.35 на у, маленька точка тут.
В алгебрі ми можемо просто позбутись символу точки.
Якщо за числом іде змінна, ми знаємо, що це означає 1.35 помножене на ту змінну.
Отож ми просто можемо записати як 1.35у.
Ми скоротили вираз, позбавившись знаку множення.
Подивимось, маємо 3 на 1/4.
Це просто пряме множення на дріб.
Це задача 2, то була 1, а ось 2, задача 3- 3 на 1/4, це те ж саме, що 3/1 на 1/4.
Перемноживши чисельники, отримуємо 3.
Перемноживши знаменники - 1 на 4, отримуємо 4.
У номері 3 маємо 3/4.
І накінець, маємо 1/4 на z.
Можемо зробити точно так, як ось тут, у прикладі 2.
Це так само як 1.35у.
Це так само як 1.35у.
Ми можемо записати як = 1/4 z або можна розглядати як 1/4 на z/1, це те саме, що z на 1 / 4 на 1 або те саме що z/4.
Всі ці вирази еквівалентні.
Що вимагається тут?
Обчисліть наступні вирази для : а=3, b=2, c=5, d= - 4, мінус чотири за правильною термінологією. Мінус 4.
Просто підставляємо.
Замість кожної а підставляємо -3 мінус три.
Замість кожної b підставляємо 2.
Замість кожної с підставляємо 5.
Замість кожної d підставляємо -4.
Виконаю декілька прикладів.
Всі не робитиму, просто щоб зекономити час.
Візьмемо приклад номер 5.
Нам дано 2 на а + 3 на b.
Отже, це те саме, що 2 на..замість а ми знаємо що буде -3. Отож 2 на -3 + 3 на b..який b?
В умові сказано, що b=2, маємо 3 на 2.
Що в результаті?
2 на -3..напишу іншим кольором..2 на
-3 дає -6, +3 на 2.
3 на 2 буде 6. +6.
Дорівнює 0.
Зверніть увагу на порядок дій.
Ми виконали множення, 2 множення перед тим, як додати 2 числа.
Множення та ділення передує додаванню і відніманню.
Зробимо приклад 6.
Виконаю його ось тут.
Маємо 4 на с.
4 на...чому ж дорівнює с?
Сказано, що с=5.
Отож 4 на 5, це наше с, + d. d це мінус 4.
Маємо 4 на 5 = 20, + (-4)..це те саме, що -4, отже = 16.
Приклад 6.
Зробимо один з важчих прикладів.
Ось приклад 10 виглядає дещо складніше.
Приклад 10.
Маємо а - 4b в чисельнику, якщо можете прочитати, трохи дрібно написано. а це -3.
Отже, маємо -3 або мінус три, -4 на b. b = 2.
4 на 2.
Пам'ятайте, ось тут а, а там b.
Як я знаю? Ось тут все сказано.
Далі все це поділити..все це поділити на 3с+2d.
3 на...яке с? с це 5, +2 на d.
Яке d? d = - 4.
-4.
Виконаємо.
Нам потрібно зробити порядок дій.
Спочатку йду множення, перед додаванням та відніманням. Виконаємо...
Дорівнюватиме -3 - 4 на 2,
- 8, все це поділити на 3 на 5 = 15, + 2 на -4 буде -8 або 15 + -8 буде 15 - 8.
Тепер в чисельнику буде -3 - 8, що = -11.
А в знаменнику 15 - 8, що є 7.
Приклад 10 ми спростили до -11/7.
Ось це. Зробимо кілька цих прикладів.
Окей, маємо степені.
Оберу важчий.
Виконаємо ось це - приклад 18.
2х в квадраті - 3х в квадраті + 5х - 4.
Окей, це не було дуже важко.
У кожному маємо справу з х.
Що ж ми можемо зробити...запишу.
2х в квадраті - 3х в квадраті + 5х - 4.
Сказано, що х = -1.
Перше, що можемо зробити - це спростити перед тим як навіть підставимо -1.
Який результат дасть 2 чогось - 3 чогось? Вірно?
Це 2х в квадраті - 3х в квадраті.
2 чогось - 3 чогось буде -1 чогось.
Ось там...або мінус 1 чогось буде -1х в квадраті + 5х - 4.
Сказано, що х= - 1.
-1 на х в квадраті, -1 в квадраті +5 на х, що = -1, -4.
Скільки буде?
-1 в квадраті дає просто 1.
1.
Весь цей вираз спрощується до -1 +5 на -1, ми виконаємо спочатку множення, звичайно.
-5 або мінус 5 - 4.
-1 - 5 буде -6, -4 буде -10.
Зроблю 2 останні, просто щоб мати зразок усіх видів прикладів у розділі виразів зі змінними.
Тижнева ціна с виробництва х пультів, отже ціна - с, х - це пульти, дано за формулою.
Ціна дорівнює 2000 + 3 на кількість пультів, де ціна дана в доларах.
Питання а: яка ціна виробництва 1000 пультів?
Кількість пультів х.
До частини а..напишу тут..ціна дорівнюватиме...просто скористаюсь формулою..2000+ 3 на кількість пультів. х - це кількість пультів.
Отже, 3 на 1000.
Матимемо 2000 + 3 на 1000 = 3000, що дасть 5000$.
Це частина а.
5000$. Тепер частина b.
Яка ціна виробництва 2000 пультів?
Отже, ціна..просто скористаюсь тією ж формулою..дорівнюватиме 2000 + 3 на кількість пультів.
Отже, 3 на 2000.
Дорівнює 2000,+3 на 2000, буде 6000. Дорівнює 8000$.
Тепер приклад 22.
Об'єм коробки без кришки дано за формулою: об'єм = 4х на 10 - х в квадраті, де х це довжина в дюймах, v - це об'єм в кубічних дюймах.
Який об'єм при х=2?
Отже, частина а: х=2.
Просто підставимо 2 замість кожного х.
Об'єм дорівнюватиме 4 на х, що є 2, на 10 - 2 в квадраті.
Дорівнюватиме 4 на 2 =8, на 10 - 2 = 8 в квадраті.
Маємо 8 на...= 8 на.. 8 квадраті буде 64.
Можна сказати, що буде 8 в 3-му степені.
І 64 на 8..4 на 8 буде 32.
6 на 8 = 48, +3 = 51.
Буде 512.
Тепер який об'єм, коли х = 3?
Напишу рожевим. b.
Коли х = 3, то об'єм дорівнює 4 на 3, х=3...на 10
- 3 в квадраті. 4 на 3 = 12, на 10 - 3 = 7 в квадраті.
Дорівнює 12 на 49.
Щоб отримати точну відповідь - перемножимо.
49 на 12..2 на 9 = 18, 2 на 4 = 8, +1 = 9.
Пишемо 0.
1 на 9 = 9.
1 на 4 = 4.
Додаємо 2.
Отримуємо 8, 9+9=18, далі 1+4, маємо 588.
У кожному відео до цього, ми робили припущення, що видимий Всесвіт менший за Всесвіт в цілому.
Згідно теорії розповсюдження космічного простору, теорії розповсюдження космічного простору, запропонованої Аланом Гутом.
Я майже особисто знаю Алана Гута.
Коли я навчався в Массачусетському технологічному інституті, я ходив обідати до візка з китайською їжею, і завжди приходив десь за 2 секунди до Алана Гута.
Він зазвичай стояв у черзі трохи позаду. Він сформулював теорію розширення космічного простору, суть якої в тому, що в перші моменти або ж у ранній період після Великого вибуху, відбулось грандіозне розширення простору.
Згідно цієї теорії розширення простору, видимий Всесвіт перебуває, або, скажу інакше, весь Всесвіт дорівнює 10 в 23-му ступені розміру видимого Всесвіту.
Тобто це лише малесенька частинка неймовірно великого об'єму.
Все, про що ми з вами говорили раніше, все це - неосяжна кількість простору, але в свою чергу, це - лише частинка неосяжної кількості простору відповідно до цієї теорії.
Але, імовірно, і цю можливість не варто відкидати, що Всесвіт в реальності менший, ніж видимий Всесвіт.
В свою чергу це ще складніше уявити, ніж величезний розмір Всесвіту. Той факт, що те, що ми бачимо, більше за реальний Всесвіт.
Ви скажете:
"Селе, це ж неможливо!" Але давайте спробуємо.
Ось це - видимий Всесвіт. Ми зобразили його на основі того, скільки часу до нас іде світло.
Нам вже відомо, що ця точка у просторі знаходиться за 46 мільярдів світлових років, а не 13,7, як можна було б подумати.
Просто світлу знадобилося 13,7 мільярдів років, щоб дійти до нас.
З більшої відстані, ніж 13,7 мільярдів років до нас не дістався жоден фотон, бо ті фотони, які відправились раніше, ще в дорозі.
Отже, вони ще в дорозі і почали свій шлях з деякої точки поза видимим Всесвітом.
З часом наш видимий Всесвіт розширюється. Враховуючи все вищесказане, уявімо, що реальний Всесвіт - це підмножина видимого.
Припустимо, що його діаметр дорівнює половині і виглядає ось так.
Я намалюю його трохи більш овальним.
Мабуть, ця теорія звучить трохи зухвало, але нема нічого неможливого.
Скажімо, що це реальний Всесвіт. Реальний Всесвіт.
Я намалював його так, ніби Земля знаходиться в центрі.
Начебто ми в центрі, але пам'ятаймо, що простір вигнутий, він має невеликий вигин.
І його можна уявити як поверхню 4-вимірного об'єкта, Найпростіше його уявити у вигляді 4-вимірної сфери.
Якщо ви хочете зобразити це правильно, весь цей об'єм (пам'ятайте, що ця картинка має 2-вимірний вигляд, але в неї є глибина), це об'єм простору, надзвичайно великий об'єм простору.
Тут я намалював еліпсоїд, це еліптичний об'єм простору, який я зобразив ось тут, якби він був насправді всім Всесвітом, а весь Всесвіт був би поверхнею 4-вимірної сфери, тоді б в реальності весь простір виглядав би ось так.
Його можна уявити у вигляді 4-вимірної сфери.
Очевидно, що я можу намалювати тільки 3-вимірну сферу.
Давайте я покажу, що це не просто коло, воно має глибину.
Я навіть можу його трохи відтінити.
Ви можете уявити, що ось ця точка - це навправді те ж саме, що і ось ця точка.
Давайте я це намалюю. Вони співпадають ось тут, і що ось ця точка і ця - це насправді одна і та ж точка, які можна бачити у викривленому просторі.
Так, як я зобразив, кожній точці відповідає така ж точка з іншої сторони, якщо я зобразив це правильно.
Якщо рухатися в будь-якому напрямку, то можна вийти з іншої сторони поверхні.
Якщо Земля ось тут, як я її намалював, у центрі.
Але насправді центру у поверхні сфери немає. Навіть у 4-вимірної сфери.
Так, якщо рухатися в одному з напрямів, можна вийти з іншого боку.
Отже, якщо вирушати з Землі в цьому напрямку, коли ви дістанетесь сюди, насправді ви знову будете тут, а потім ви повертаєтесь на Землю.
Отже, якби так було насправді, якби реальний об'єм реального Всесвіту був меншим за видимий Всесвіт, то що тоді все, що знаходиться зовні?
Щоб усе це зрозуміти, повернемось назад на 13,7 мільярдів років, коли Всесвіт був примітивним, коли випромінювалося фонове випромінювання, фотони і електромагнітні хвилі.
Отже, фотони почали свій шлях, і вони вперше (я думаю, що ви знаєте, до чого я веду) дійшли до нас із відстані десь 6 мільярдів років.
Потім вони нас минають, а потім ще через 6 мільярдів років повертаються у цю точку.
Коли перші фотони, що пройшли повз нас, будуть ось тут.
З нашої точки зору, ми не побачимо їх іще кілька мільярдів років.
І коли ми їх врешті побачимо, ми скажемо:
"Ого, цим фотонам знадобилося 15-16 мільярдів років, щоб дійти до нас десь із цієї точки", але насправді це фотон з меншого фізичного Всесвіту, з меншого реального Всесвіту, який кілька разів пролетів повз нас, і ми його бачимо після 14 мільярдів років.
Нам здається, що він дійшов із дальшої відстані.
Ви скажете, якщо це так, якщо можна рухатися в одному напрямі і вийти з іншого, і якщо все це було в межах видимого Всесвіту, то хіба ми б цього не помітили?
Хіба не можна подивитися у два різні напрями і побачити одне і те ж з різних сторін?
Що тут відбувається і, власне, чи могли ми побачити самих себе?
Бо якщо ми виділяємо якусь кількість світла, то йому б знадобилося, десь 6-7 мільярдів світлових років, щоб дійти туди, а потім іще 6-7 мільярдів світлових років повернутися сюди.
Тож можливо, що фонове випромінювання - це насправді фонове випромінювання, що випромінюється з певної точки в просторі, де ми є зараз, або з дуже подібної точки в просторі туди, де ми зараз.
Частина фонового випровінювання - з подібної точки в просторі, де ми є зараз.
То чому ж ми не бачимо самих себе?
Я майже відповів на це питання.
Той другий шлях, якщо ви бачите ту ж саму точку в просторі, якщо ви бачите світло з тієї ж точки у просторі, то на початку те світло випромінювалось дуже давно, десь 13 мільярдів років тому.
Тому його неможливо впізнати.
Навіть якщо б ми бачили цю частину простору, де ми зараз знаходимося, 13 мільярдів років тому, ми б її не впізнали.
Зараз деякі вчені намагаються зрозуміти, чи існують якісь моделі, чи можна змоделювати зміни у Всесвіті.
І можливо, реальний Всесвіт - це частина видимого Всесвіту.
Ми просто ще не побачили цього. Але це цілком можливо.
Сподіваюсь, я ще не зовсім вас заплутав.
Мені здається дуже цікавою та думка, що світло, якому знадобилося 8 мільярдів років, щоб дійти до нас, як ми думаємо.
8 мільярдів світлових років або більше, тому що Всесвіт розширюється.
Ми вважаємо, що відстань приблизно така, але може бути і більшою.
А якщо реальний Всесвіт менший, то відстань може бути більшою.
Світло вдруге проходить повз нас, тому до нас воно рухалось 8 мільярдів років.
Ми його не можемо впізнати, бо ця частина простору після 4 мільярдів років виглядає інакше, ніж в момент випромінювання світла.
Сподіваюсь, я не дуже вас заплутав, бо це справді надзвичайно цікава тема. Переклад на українську мову:
[музика] Ми знаходимося у храмі Санта Чечілія в Римі і перед нами рештки надзвичайної фрески кінця 13 ст., роботи Кавалліні.
Ми знаходимося над входом у церкву і зараз якраз дивимося на фреску, на яку дивилися люди ще в 13 столітті.
Це сцена останнього суду.
Так, ця фреска була на стіні напроти вівтаря, і вона була останнім, що люди бачили, виходячи з храму.
Це монументальна фреска.
Ми бачимо Христа в центрі мандорли, Це свого роду божественне проміння, або гало, яке огортає все тіло Ісуса.
Він посідає, як суддя над душами померлих.
Він дуже явно демонструє нам рани від розп'яття
Ми бачимо пробоїни від цвяхів на його ступнях і руках, і кровоточиву рану збоку під ребром.
Це нагадування про страждання Христа. Зараз він повернувся, щоб судити людство.
З обох сторін він оточений ангелами, а за ними бачимо апостолів по шість з кожної сторони.
Між апостолами і Христом ще дві фігури:
Марія справа від Христа і Яна Баптиста зліва.
І ми чітко бачимо стиль, який ще задовго до часів Ято, є передвісником того, як творитиме Ято на початку 14 ст.
Так, цей стиль відомий, як Римський реалізм.
Він явно запозичений з Візантії, однак тут ми бачимо безпрецедентне бажання надати фігурам рис натуралізму, створити їх схожими на нас.
Це видно по тому, наскільки рель'єфними є всі фігури.
Тут немає вже видовжених форм, створених під лінійку, а справді монументальні форми, створені, поєднанням світла і тіні.
Це використання світла і тіні ми бачимо також у меблях; світло робить їх дуже правдоподібними.
Лінії зображені так, що виглядають, як рання спроба зобразити перспективу.
Це, звичайно, ще не справжня лінійна перспектива, однак це вже спроба пояснити, як виглядають кути в просторі, якщо дивитися на предмет знизу.
Це правда. Особливо це помітно на сидіннях, на яких сидять апостоли.
Кути спрямовані до центру
Це виглядає так, ніби вони справді думають про нас, коли ми стоїмо посередині і звертаємо наш погляд на Христа.
В цьому зображенні є певна чутливість, що стосується ритму і особливо кольору. Це так красиво.
Подивись на апостолів.
Ми бачимо чергування кольорів: синьо-фіолетовий, синьо-червоний, синьо-зелений; зелений переходить в теплий відтінок сірого, так що кольори ніколи не повторюються.
Ми також маємо ілюзію тривимірного зображення тіл під одягом.
Якщо ми подивимося на апостолів, то побачимо, як тканина огортає їхні животи, їхні плечі, бачимо складки довкола рук.
Це створює ілюзію монументальної фігури, Цього не було від часів античного Риму.
Цікаво глянути на це зображення з емпіричної точки зору. Це ніби символ для просторового тіла, тіла, яке займає місце у просторі.
Звідси ідея схожості між тим, як зображені фігури і нашим тілом.
І почуттями, які є у нас.
Якщо ми подивимося на зображення святого Яна Баптиста, який склав руки в молитві, на те, як він звів брови, на зморшки на його чолі, як він дивиться на Христа.
Ми бачимо їхню індивідуальність і людські емоції, коли вони дивляться на Христа.
Ці зображення все ще мають в собі риси візантійської традиції.
Якщо ми подивимося на обличчя Христа, то таке враження, ніби ми бачимо мозаїку в Равенні в Константинополі.
Це правда.
В цей час, вкінці 1200-х років, на початку 1300-х поява натуралізму була вже близько.
Звичайно Каталліні не знав про це.
Це сьогодні ми про це говоримо.
Тим не менше ці зображення, а також скульптури із Пізано, можливо також роботи Чімабуе стали початком того, що ми згодом назвемо Ренесансом.
Отже ми поговорили про вдих та видих.
І я зауважив, що головним першим кроком як для вдиху, так і для видиху є зміна об'єму: збільшення та зменшення.
Але я нічого не сказав, яким саме чином це відбувається.
Отже, спробую прояснити це зараз.
Та дозвольте мені розпочатиз того, що у середині вашої грудної клітки є велике різноманіття кісток, що відходтять донизу.
Я малюю, не враховуючи розміри, тільки, щоб було зрозуміло де саме розміщено кістки.
Спробуйте відчути у власному тілі цю кістку, яка називається груднина або більш наукова її назва - стернум.
Запишу це тут.
Груднина це кістка, що знаходиться посередині, і до неї з обох боків прикріплені ребра.
Отже, усьго маємо 14 ребер, тобто 7 пар.
Взагалі, я маю сказати 14 пар ребер. Але я не хочу, щоб ви подумали, що їх усього 14.
Їх усього 14 та з них 7 пар ребер. Отже, 14 ребер прикріплені прямо до цієї кістки, грудини.
Ось білим позначені ребра. А між ребер, у вас знаходяться м'язи.
Я намалюю деякі із м'язів між ребрами.
Усі м'язи мають власні нерви, що дозволяють їм скорочуватися.
Ці м'язи підконтрольні вашому тілу або мозку.
Вони називаються, дозвольте мені записати ось тут, "міжреберні м'язи"
"inter" значить "між". Це назва м'язів. А "costal" означає ребра.
Отже, коли ви бачите слово "costal", це означає, що мова йде про ребра.
Отже, те, що знаходиться між ребрами, є міжреберними м'язами. Вони починають рухатися назовні, коли ваш мозок говорить "Агов, я хочу зробити глибокий вдих".
Отже, ці м'язи починають скорочуватись, а ребра починають рухатись назовні.
Отже, це проходить. І у вас також є .... Зараз, я тільки посуну трішки, щоб було місце.
За формою нагадує перегорнуту U.
Я малюю цей м'яз за формою, що нагадує купол.
Цей купол є плоскістю.
Якщо ви пам'ятаєте. ми говорили про плоскість грудної клітини.
Це, звичайно, наша м'язова тканина діафрагми.
Отже, у вас є м'язова тканина діафрагми.
Вона, коли скорочується, рухається... замість того щоб відходити, вона опускається.
Ніби вирівнюється.
Я можу це намалювати, якщо ви зачекаєте хвилинку.
Я зітру цей малюнок у формі купола. І намалюю, як саме вона виглядає, коли скорочується.
Коли діафрагма скорочується, вона має більш плоску форму.
Плоска діафрагма, як ви можете бачити, опустилася та набула положення, яке вона мала.
Так як вона опустилася, уся конструкція, що усередині простору, дві легені, і звичайно, я не намалював серце, але у серця була б серцева виїмка.
Якщо ви хочете, я, навіть, можу намалювати серце тут.
Це наше серце.
Вони усі немов посунулися вниз.
Це наше серце та наші легені.
Вони неначе намальовані зверху вниз.
Вони повинні рухатися назовні, так як міжреберні м'язи.
Таким чином ми отримали збільшення легень.
Якщо ви збільшите тут, щоб побачити, як це збільшення виглядає, коли я скажу, що у вас більше об'єму у легенях, насправді я повинен би сказати, щоб бути точнішим, що усі альвеоли, якщо вони у нас тут, скажімо, тут у нас інша гілочка, ось інша альвеола тут; усі ці альвеоли, вони збільшуються.
У вас близько 500 мільйонів альвеол. Ви можете лише уявити величину цього числа.
Це велетенська кількість альвеол.
Якщо я малював їх ось тут, правильно?
Це займе вічність, щоб намалювати усі ці альвеоли.
Коли ребра розширюються назовні, діафрагма рухається вниз.
Ці альвеоли просто виштовхуються. Виштовхуються вперед.
Вони збільшуються у розмірах.
Вони буквально виглядають збільшеними.
Ось як вони виглядають.
Якщо ви придивитесь уважніше, то побачите, що альвеоли оточені набором протеїну.
Клітини навколо них оточені протеїном.
Цей протеїн називається "еластин".
Ви здогадуєтесь, які властивості у еластину.
Він співзвучний зі словом "еластичний".
Еластин нагадує аптечну ризинку.
Тобто ви думаєте про нього в такому контексті.
Коли м'язи рухаються назовні і всередину і альвеоли виштовхуються, давайте я промотаю вгору, щоб ми не збивалися з теми. Що ж відбувається? У нас відбувається декілька процесів.
Перший, це скорочення м'язів. М'язи скорочуються.
Коли я кажу "м'язи", я говорю про усі міжреберні м'язи у вашій діафрагмі.
У результаті цього скорочення, альвеоли розтягуються і відкриваються.
Тож ці резинки, як еластин, протеїн, буквально розтягуються.
Отже, альвеоли розтягуються.
Запам'ятайте це, тому далі, коли м'язи розслаблюються, що трапляється при видиху, коли м'язи розслаблюються, що, на вашу думку, стається з еластином?
Він як гумка, якщо це те, про що я говорю, то альвеоли повинні відскочити.
Це власне є рушійною силою, для зменшення об'єму.
Якщо у вас набір гумок, які ви розтягуєте... Давайте я підніму картинку, щоб вам краще було видно.
Якщо ви використовуєте м'язи, щоб виштовхнути це все, то що ж відбудеться у момент, коли ви перестанете скорочувати ці м'язи, тоді, коли у вас буде великий об'єм?
Усі молекули еластину скоротяться назад.
Ми позначимо це іншим кольором.
Позначу цим кольором.
Вони відновляться таким чином.
Увесь протеїн повернеться до попереднього розміру.
Коли вони повертаються, ця штука стає меншою.
Мої альвеоли ніби повертаються до їх початкового розміру, який набагато менший, ніж цей.
Давайте я вам швиденько покажу, що, пропри те, що скорочення розкриває їх, саме відскакування повертає їх до нормального розміру.
Дозвольте я це витру, щоб малюнок був дещо меншим.
Зараз ви бачите вдих. Саме завдяки скороченням ми збільшуємо об'єм.
І це вимагає затрат енергії.
Пам'ятайте, ви не можете скоротити м'яз, не витрачаючи хімічної енергії.
Отже, це вимагає хімічної енергії.
Ми зазвичай думаємо про молекулу АТФ, як про унікальний тип хімічної енергії, яку ми використаємо.
Щоб видихнути, коли ви зменшуєте об'єм, це буде керуватися цим еластичним відскакуванням.
Це тип пружної потенціальної енергії.
Отже, ви бачите, що процеси вдиху і видиху трохи відрізняються між собою.
З одного боку, ви використовуєте АТФ, ви, по суті, пропалюєте ці молекули.
І коли ви видихаєте, ви більше не використовуєте хімічну енергію.
Ви лише використовуєте енергію пружного потенціалу, яка схожа на ту саму енергію, що ви можете отримати, якщо розтягнете гумку.
Привіт, мене звати Джон Грін.
Це інтенсивний курс Всесвітньої Історії, і сьогодні ми говоритимемо про Іслам, що як Християнство та Іудаїзм, поширилось на східному побережжі Середземного моря, але на відмінну Християнства та Іудаїзму. це не є зрозумілим на Заході.
Наприклад, ви мабуть знаєте чим є це, а що є це.
Ви мабуть не знаєте, що є це.
Гугліть.
Містер Грін, чому ви думаєте, люди знають так мало про Ісламську історію?
Ти мене став спитав цікаве, не набридливе питання, я з минулого?
Я думаю, ми не знаємо багато про ранню історію, бо ми цього не вивчали. Бо ми звикли, що наша історія це історія Християнства в Європі, але однак, наша історія це історія людей всієї планети.
Отже, давайте, вивчимо щось сьогодні.
Отже, менше ніж за 200 років, Іслам перейшов від неіснування до релігійних і політичних принципів найбільших імперій в світі, і ця історія починається в 7-у столітті нашої ери, коли ангел Гавриїл з'явився Мухамеду, 40-му чоловіку, хто заробляв на життя як торговець, і сказав йому, щоб почати зачитувати слово Боже.
Спочатку цей Мухаммад панікував, але тоді його жінка, і кілька інших людей заохотили його і він прийшов прийняти духовний прибуток.
Кілька речей варто знати про Іслам.
По-перше, суспільство Мухамеда було дуже племінним.
Він був членом Курайшити, плем'я, що живе в Мецці, і родові зв'язки були надзвичайно важливі.
Крім того, в той час Аравійський півострів був схожий на божевільний релігійний котел.
Як і більшість племен араби поклонялись богам, дуже схоже до месопотамських богів, яких ви пам'ятаєте з 3-го епізоду і до часу Мухамеда, багато статуй цих богів, були зібрані в його рідному місті Мецці в схожому на храм структурі, називається Кааба.
Але Аравія також був домом для монотеїзмів як християнство і іудаїзм, і навіть трохи зороастризму; тож повідомлення, що є лише один бог, не було таким шокуючим для Мухамеда, як для Аврааама, наприклад.
Також, це стало дуже важливо, північна частина Аравії затиснутою між Візантією і Персією, і ви памятаєте, вони завжди воювали.
Вони як сноубордисти і лижники, або як баптисти і всі інші.
В основному, Іслам став радикальною реформуючою релігією, так само, як Ісус та Мойсей шукали спосіб відновити Авраамів монотеїзм, яку вони сприйняли як блудництво, так зробив Мухаммед.
Мусульмани вірили, що Бог надіслав Мухаммеда як пророка, який би навернув людей до релігії, що включала б поклоніння і підкорення єдиному Богу.
Коран також визнає Авраама, і Мойсей, і Ісуса, серед пророків, але це геть по-іншому від іудейських і християнських.
З одного боку, це набагато менше описано, а й, це письмова згадка про одкровення, які отримав Мухамед, що значить, що вони не написані від лиця людей, а від Бога.
Коран дійсно широкомасштабний текст, але він кілька раз звертається до кількох тем, одна - строгий монотеїзм, інша - важливість дбати про нещасних.
Коран так каже про хорошу людину:
"Витрачає свою сутність, скільки він сам може плекати себе, рідних, і сирот, і нужденних, і подорожніх, для звільнення людської істоти від рабства."
Ці одкровення також радикально розширювали права жінок і дітей-сиріт, яка є однією з причин, того, що лідери племен Мухаммеда не так переживали про них.
Говорячи більше про Ісламську віру і практику, перейдемо до основого.
П'ять стовпів ісламу є основні акти вважаються обов'язковими, принаймні, мусульмани-суніти.
По-перше це Шахада, або сповідання віри.
Немає Бога, але Бог, і Мухамед - пророк Бога, що іноді перекладається як немає іншого Богі, крім Аллаха, а Мухамед - пророк Аллаха, який намагається дати голос мусульманам, та ігнорує факт, що арабське слово для Бога, як і християнське, єврейське, мусульманське є Аллах.
По-друге, Салат або ритуал молитви п'ять разів на день, на світанку, в полудень, обідом, на заході сонця, пізно, ввечері, що є обов'язковим, поки ви не доросли до зрілості, або надто хворі, або у вас менструація.
Давайте втримаємо це в рамках перегляду для дітей.
По-третє, свято під час місяця в Рамадан, під час якого мусульмани не їдять, і не п'ють і не курять цигарки.
З того часу, як Рамадан є в місячному календарі, вона рухається навколо і очевидно, їм більш весело під час зими, коли дні були веселішими ніж літом, коли дні були довгими.
По-четверте, Закат, або давання милостині, коли не бідні мусульмани зобов'язані давати відсоток своїх доходів для бідних.
І, нарешті, хадж, паломництво в Мекку, що мусульмани повинні спробувати хоча б раз в житті, за умови, що вони здорові і мають достатньо грошей.
Треба набагато більше для розуміння Ісламу ніж розуміння Іудаїзму, чи християнства з їх святими і письмом отця, Іслам має додаткові священні тексти, головним з яких є Хадіс, збірник висловів та історій про пророка.
Час для відкритого листа?
Магія.
Відкритий лист до 72 незайманих.
Чи знаєте ви, що Гігант Андре помер незайманим - це факт, який я вигадав?
Ох, це Гігант Андре.
Дорогі 72 незаймані, привіт, це Джон Грін.
Чи знали ви, що не всі хадиси були створені рівними?
Хтось каже, що всі пророки були хорошим джерелом, наприклад, хорошим другом або хтось почув, щось від пророка і це закінчилось хадисом.
Але іноді хадиси це жахливе джерело, не надійне, як плітки середньої школи, як от Рейчел сказала Ребеці, подруга братової сестри поцілувала Джастіна Бібера.
І більшість мусульман не трактують такі хадиси, як Святе Письмо, і ідеї - попасти в рай і отримати 72-ох незайманих немає в Корані. Це десь в поганому хадисі, отже, це мій найбільший сум, що на думку майже всіх мусульман, вас не існує.
З найкращими побажаннями. Джон Грін.
Ще дещо про Іслам, як Християнство та Іудаїзм, вона має закон.
Ви мабуть чули про Шаріат, ми звикли думати про нього, як про єдине зібрання законів, яким слідують всі мусульмани.
Є багато протиріч на рахунок Шаріату, чи взагалі є в ньому правові традиції.
Таким чином, люди, які охоплюють цей світогляд називані мусульманами, бо вони підкорились волі Божій. І вони стали частиною Умми, або спільноти віруючих.
Це чудова основа для жарту з Умою Турман, на жаль, вона більше не відома.
Мені шкода якщо ти це дивишся, Ума Турман.
Бути частинною Умми перевершило всі зв'язки включно з племінними зв'язками, що принесло багато бід Мухамеду і повертає нас в історію.
Отже, слідування Мухамеда в Мецці росло,
Умма збільшувала підозру наймогутнішого плем'я в Мецці, Курайшитів, і не мало значення, що сам Мухамед був народжений в цьому племені, бо він не міг замовкнути на рахунок того, як так є лише один Бог, що було поганими новинами для племені Курайшитів тому що вони управляли паломницькою торгівлею в Мецці, і якби всі Боги були несправжніми, і це була б економічна катастрофа.
Хоча, думаючи про це, в кінці кінців, бізнес паломництва Мекки в результаті був в нормі.
Отже, Курайшити змусили Мухаммеда і його послідовників з Мекки в 622 р. і вирушили до Ятрибу, також відомого як Медіна.
Ця подорож, відома як Гіджра, настільки важлива, що позначена нульовим роком в ісламському календарі.
В Меліні, Мухамед розірвав релігійні зв'язки з Іудаїзмом, повертаючи суть молитви подалі від Єрусалима до Мекки.
Також, в Медіні, Ісламська комуна почала виглядати набагато більш як маленька імперія, аніж церква.
Як, Ісус ніколи не мав країни для правління, але Мухамед зайнявся цим майже з самого початку, в на додаток був важливим пророком, хорошим командуючим, і в 630 р, Ісламська комуна завоювала назад Мекку.
Вони знищили ідолів в Каабі, і скоро Іслам став одною з наймогутніших політичних сил так як вона була релігійною силою, і тому що релігійне та політичне спів існувало з самого початку, що немає ніякої окремої традиції цивільного і релігійного права, так само як є Християнство та Іудаїзм.
Отже, коли Мухамед помер в 632 р., релігія не залишилась позаду.
Мухамед був останнім пророком, одкровення Корану продовжило б керуванням Уммою через їхні життя, але спільнота потребувала політичного лідера, халіфа, першим халіфом був Абу Бакр, вітчим Мухаммеда, не без його противників.
Багато людей хотіли, щоб Алі, пасинок Мухамеда, очолив спільноту, і хоча він став четвертим халіфом, початкова незгода, варто це спростити бо у нас є лише 10 хвилин, почалось ділення між двома великими сектами Іслам, Сунні та Шиа.
І навіть сьогодні, мусульмани Сунні вірили, що Абу Бакр був правомірно обраним першим халіфом, І Шиа мусульмани вірили, що то повинен був бути Алі.
На рахунок Сунні, перші чотири халіфи
Абу Бакр, Умар, Утман та Алі були відомі як правомірні халіфи.
В багатьох консервативних рухах в Ісламському світі сьогодні, всі намагаються відтворити Ісламський світ до тих славних днів, як і більшість славних днів, і були однозначно славетними.
Абу Бакр стабілізував спільноту після смерті Мухаммеда, і почав процес запису Корана в письмі. і почав військові кампанії проти візантійські і сасанідської імперій, що через 116 років дозволять Ісламській Імперії перейти від цього, до цього.
Його наступник, Умар, був одночасно і надзвичайним генералом і чудовим адміністратором, але і більшість великих людей, він виявився жахливим в униканні вбивства, що завершує халіфат Утмана, який нормалізував Коран і продовжив традиції попередника завойовування, а також традицій бути вбитим.
Алі нарешті повернувся до халіфату, але його сходження було дуже спірним і це в кінцевому рахунку призвело до громадянської війни, що в кінцевому підсумку призвело до появи Османа з племені Омеядів, династії, що правила Ісламською Імперією понад 100 років.
Це звично чути, що в ранні дні, Іслам цитує поширення мечем, і це частково вірно, якщо ви не ...
Зачекайте, Монголи.
Насправді, зазвичай, правда є набагато складнішою.
Багато людей, включно з монголами, а також з людьми з Центральної та Східної Азії, прийняли іслам без будь-які військові кампанії; а насправді, в Корані говориться, що релігія не повинно бути актом примусу, але це дуже вірно, рання ісламська Імперія вигравала війни.
І так як обоє Візантія та Сисанідська імперія були багатим, було за що боротися.
Першою впала Сисанідська Імперія, останній немусульманин спадкоємець,
Перська імперія була досить легкою здобиччю, бо вона воювала з Візантією понад 300 років. і вони були дуже виснаженими, також замучені чумою.
Чума, хлопче, я кажу тобі, це ніби як червона панцир черепахи історії.
Але в ті ранні дні, вони захопили доволі ціні території, як Єгипет, і святу землю, і навіть добрались до Іспанії, де переховувались мусульманські династії до вигнання в 1492 р.
Але попри те, що вони добре влаштовували війни, все ще намагались записати на свій рахунок арабські успіхи, ну знаєте, воля Божа.
І напевне, багато людей, яких вони підкорили, так почувались.
Війни в цій частині світу не просто зіштовхнути людей один проти одного, вони також їхніх богів один проти одного.
Отже, поки Ісламська Імперія не потребувала її субєктів звернутись до Ісламу, їх дивовижний успіх переконав багатьох людей, що монотеїзм був чинним.
Ще раз, Джон Грін вносить хіпові слова до сленгу нашої молоді.
Також, плата податків була меншою, якщо ви звертались до Ісламу, так само як податки на цигарки призводять до небажання курити, податки на поклоніння богам призвели до небажання їм поклонятись ще більше й більше.
Отже, в певний період часу, який історично кажучи, напрочуд недавній і напрочуд короткий, маленька група людей з території світу, без природних ресурсів, що могли б створити величну імперію, а також і релігію, і той самий факт, чому люди західно-європейського походження залишились необізнаними про цей період, не тільки про могутні завойовування мусульман, вони породили вибух торгівлі і вивчення цього тривало роками.
Вони врятували багато класичних текстів, що формують основу так званого Західного Канону, поки Європа ігнорувала їх, і вони проклали шлях для епохи Відродження.
Хоча це важливо пам'ятати, що велика частина світу між Іспанією та рікою Інд не була арабізована, її більшість була повністю ісламізована так як сьогодні ми не можемо подумати про Середній Схід без думки про Іслам.
Як, можливо, найбільший показник до влади ісламу організувати життя людей і їх громади Це в Єгипті, п'ять раз на день, мільйони людей відвертаються від піраміди, і до
Єгипту, місце народження одної з найбільш тривалих культур, які колись бачив світ, і зараз одна з найбільших арабських країн.
Наступного тижня ми поговоримо про темні дні.
Сройлер.
Вони були темнішими вечорами.
Дякую за перегляд, побачимось наступного разу.
(звучить музика)
Ця картина, насправді, про речі, які ми не можемо побачити.
Перед нами картина Гольбейна "Посланці" 1533 року, яка знаходиться у Національній галереї у Лондоні.
Зліва зображений Жан де Дентвіль, який був послом Франції у Англії; справа - Жорж де Сельв, його друг, єпископ і також посол.
Обидва ці чоловіки знаходяться у Англії.
І Гольбейн, який був швейцарським художником, переїхав до Англії, бо там він міг отримати роботу.
І, насправді, невдовзі після створення цієї картини він став придворним художником короля Англії Генріха VIII (Восьмого).
Король Генріх VIII збирався порвати з Папою Римським та католицькою церквою; і ми знаємо, що французький посол перебував у Анлії, щоб стежити за Генріхом VIII в цей неспокійний час.
І в картині ми бачимо посилання на безладдя, які відбуваються в Англії.
Але все це перебуває навіть у ширшому контексті.
Давайте почнемо з цих двох чоловіків.
Зліва ми бачимо Жана де Дентвіля.
І саме він замовив цю картину і вона висіла у його будинку.
І він, очевидно, представлений як надзвичайно заможний і успішний чоловік, в обрамленому хутром манто, в оксамитовому і атласному вбранні і - - Він тримає кинджал!
- Він тримає кинджал, на якому написаний його вік, йому 29 років, тож він дуже молодий чоловік.
І Гольбейн дійсно зобразив його одяг з чіткістю та детальністю, яких ми очікуємо від північної традиції, з якої вийшов Гольбейн.
І потім, справа - Жорж де Сельв, одягнутий скромніше, у хутряний плащ.
А ліктем він спирається на книгу.
І це дійсно цікавий контраст.
З однієї сторони ми маємо кинджал, з іншої - книгу - посилання, які, насправді, є досить традиційними для співставлення активного і споглядального способів життя.
Жорж де Сельв - на книзі під його ліктем написано його вік - 25 років.
Звісно, ми маємо дивитися на них обох, але ще більше ніж це, можливо, ми маємо побачити те, що зображено посередині, всі ті предмети на двох рівнях поличок.
Гольбейн просто неперевершений у своєму вмінні передавати текстури і матеріальну справжність цих предметів.
І, звісно, вони мають певне значення.
На верхній полиці ми бачимо предмети, які стосуються небес - вивчення астрономії, вимірювання часу; а на нижній полиці - більш земні речі.
Ми бачимо глобус, лютню, книгу про арифметику, книгу гімнів.
Картина функціонує як сітка.
Зліва - активне життя, справа - споглядальне життя, угорі - небесна сфера, знизу - земна сфера.
Погляньте на прекрасно вкорочену в перспективі лютню на нижній полиці.
Лютні були традиційним предметом, який зображали для вивчення перспективи, і тут просто майстерне представлення способу, у який лютня значно коротша, ніж має бути, бо ми бачимо її зкраю.
Але якщо поглянути дуже близько, і це можливо, бо Гольбейн посилив точність, ми можемо побачити, що одна зі струн насправді обірвана.
Вона порвалася.
Історики мистецтва вважають це відсиланням до розладу у Європі у цей час, розладу у церкві.
Це також можна побачити у книзі гімнів, яка знаходиться одразу знизу
Вона відкрита і так точно зображена, що її можна прочитати.
Це переклад псалму Мартіна Лютера, очільника Протестантської Реформації.
Тож уся ця розкіш - ми навіть не згадали, наприклад, про східний килим - всі ці предмети, увесь надзвичайно модний одяг, який носять чоловіки - все це знаходиться на мозаїчній підлозі, з прекрасною, детально зображеною плиткою.
І це видно в ідеальній лінійній перспективі.
І це посилання на справжню підлогу Вестмінстерського Аббатства.
І що важливо знати, це те, що підлога у цій церкві - це, насправді, свого роду діаграма, яка має представляти всесвіт - космічний устрій.
Якщо ми поглянемо на величезну форму, яка займає передній план, - знаєте, одна з моїх студенток, поглянувши на це, сказала, що воно виглядає як корч, який хтось дивним чином розмістив на передньому плані.
Так, але якщо підійти до правого кутка картини, і трохи присісти -
- або подивитися на це у дзеркало, під кутом - - то, насправді, перед нами анаморфотне зображення, вид зображення, яке штучно видовжено у перспективі.
І це череп, людський череп.
Це щось, що не можна побачити, коли видно інші речі на картині, але це те, що можна побачити, коли Ви не бачите інші предмети на картині.
Тож у Вас є вибір
Ви можете або стояти так, щоб бачити череп, і тоді все інше виглядає деформованим, або ж навпаки.
Передній план і центр картини, який, справді, в деякому сенсі є зіркою картини, цей череп, який є традиційним символом смерті - - "memento mori" - "пам'ятай про смерть" -
Так, нагадування про смерть - і це дуже поширений елемент, який ми бачимо в картинах -
Але тут, перед нами картина, яка, здається, на мить святкує земні досягнення, а зараз, здається, відсікає їх.
Точно.
І потім, якщо придивитися ще уважніше, у верхньому лівому куті картини, визираючи із-за завіси, можна роздивитися маленьке зображення розп'яття.
Але потім постає питання, яке повертає нас до Гольбейна, питання репрезентації.
Тож ми маємо лютню, яку Ви вже відмічали, ідеально вкорочену в перспективі; або ця підлога, яка теж є ідеальною іллюзією перспективи, тож він вміє ідеально зобразити дійсність.
І потім Гольбейн вирішує зобразити череп у цей ненатуралістичний спосіб, тож, вирішуючи зобразити земні речі у реалістичний спосіб, а надприродні речі, або ж трансцендетні, у спосіб, який не відповідає цій ідеальній ілюзії.
Гадаю, Гольбейн справді хотів, щоб ми побачили цей контраст.
Погляньте на відношення між лютнею і черепом.
Череп так сильно деформований, що його справді важко впізнати.
Але коли ми думаємо про якесь видовження, ми зазвичай думаємо про горизонтальне видовження, або про вертикальне
Але зробити діагональне видовження - це дуже особливо.
Лютня спочиває на тій полиці, і як я раніше відмічав, вона прекрасно вкорочена в перспективі.
Вона справді вкорочена під кутом, який дуже близький до кута деформації черепа, але пам'ятаймо, вкорочення - це інший вид деформації.
Тож, в деякому сенсі, обидва ці предмети деформовані, але в одному деформація, яка створює реальність нашого світу, як ми бачимо, але це нагадування, що, можливо, те, що ми бачимо, не є правдою.
Так, вірно. І це ще не все.
Чекайте, бо картина була про те, чого ці чоловіки досягнули у житті.
І чого людство досягнуло історично, завдяки дослідженню світу.
Тож, два елементи, які напівприховані у картині, розп'яття і череп, вказують на межі земного життя, межі земного бачення, людського знання і невідворотності смерті і надії, яку дає Христова жертва на хресті.
(звучить музика)
Давайте трішки поговоримо про те, що означає володіти акціями чи активами в компанії, отже акції чи активи.
Я думаю, що ми всі маємо загальне уявлення, але я хочу в цьому відео зробити це більш доступним для точного розуміння того, що ти купляєш, коли ти купляєш пакет акцій.
Загальна ідея, і це точно так, як воно є насправді, коли ти купляєш активи чи акції, ти, по суті, стаєш частковим співвласником компанії.
Співвласник компанії.
Порівняно з облігаціями, тому що вони часто використовуються в однакових формулюваннях,
"О, я збираюся купити активи чи облігації," чи "Я маю справу з акціями і облігаціями".
Облігації.
Облігації - це коли ти стаєш співкредитором компанії. Співкредитор компанії.
Наприклад, якщо ти купляєш ну, скажімо облігацію з номінальною вартістю скажімо, 10 доларів. Нехай це буде 1000 доларів, і 1000 людей зробили це.
Кожен з вас позичає 1000 доларів компанії, оскільки вас є 1000 осіб, ви позичаєте 1 мільйон доларів компанії.
Я не буду вдаватися в деталі, тому що зосередиться потрібно на акціях, але це добре пам'ятати, що це різні речі.
Тут, ти володієш компанією.
Тут, ти позичаєш компанії.
Щоб більше уточнити чим ми володіємо, я намалюю простий баланс якоїсь компанії Х.
Це компанія...
Я візьму новий колір.
Ми маємо справу з Компанією Х тут, і скажімо, якщо ми подивимося на активи Компанії Х, і коли ми говоримо про активи, це дійсно те ж саме, що ми маємо на увазі в реальному світі, чи в нашому повсякденному житті, коли ми говоримо про активи.
Речі, які мають цінність.
Речі, які можуть дати нам певні вигоди в майбутньому.
Будинок це актив, тому що він дає нам майбутню вигоду, можливість жити в ньому і захищати нас від холоду та дощу.
Автомобілі це активи, тому що вони надають нам можливість перевезення.
Готівка це актив, тому що вона може бути обміняна на речі, які нам знадобляться в майбутньому.
Все це...
Наданий комусь кредит це актив, тому що в майбутньому, вони заплатять нам.
Кредит, для мене, це зобов'язання, про яке ми поговоримо потім, але в будь-якому випадку, в загальному, скажімо, що це активи Компанії Х.
Припустимо, що вони коштують 100 мільйонів доларів.
100 мільйонів доларів, і я збираюся деталізувати як це число визначається чи хто його визначає, чи хто каже, що це 100 мільйонів, але нехай так буде, ми згідні, що це стільки, скільки їх земля і їх патенти та авторські права і їх готівка та споруди і все інше, що вони мають, коштує.
Всі речі, які принесуть майбутню вартість.
Скажімо, що Компанія Х позичила певну суму грошей, і можливо вони позичили їх шляхом випуску облігацій, на яких я не буду зосереджуватися.
Скажімо вони позичили певну суму грошей, і вони заборгували людям разом 80 мільйонів доларів.
80 мільйонів доларів.
Це може бути прямий борг з банку, чи це може бути шляхом випуску облігацій.
Вони можуть випускати, можливо вони випустили мільйон облігацій, кожна з яких відображає борг в 80 доларів.
Я не хочу заглиблюватися в це, але я думаю ти зрозумів головну думку того, хто є співкредитором, але це - борг.
80 мільйонів доларів боргу ось тут.
Припустимо, що це - усі їхні зобов'язання.
Є ініші зобов'язання, окрім боргу, але для простоти, нехай це будуть єдині їхні зобов'язання і борг стає все більшим.
Що ж тоді залишилося власникам?
Хороший спосіб подумати про це, що трапиться, якщо компанію продадуть і сплатять борги.
Отже, якщо компанію продадуть та активи можна продати за 100 мільйонів доларів, ти отримаєш 100 мільйонів доларів.
Ти повинен сплатити борг власникам облігацій, ти повинен спочатку сплатити борги, ти отримаєш 100 мінус 80, тобі залишиться 20 мільйонів доларів для власників.
Я зроблю це зеленим кольором.
Тобі залишиться 20 мільйонів доларів. залишилося 20 мільйонів доларів, і це називається чиста вартість капіталу, чи власний капітал.
Власний капітал.
Це абсолютно та ж ідея коли люди говорять мати у власності будинок.
Якщо я маю будинок, який коштує 300 000 доларів, і я ще маю іпотеку в 200 000 доларів, тоді мені залишиться 100 000 доларів у власності.
Це повний аналог.
Ти можеш легко побачити активи.
Я напишу це тут.
Ти трохи ознайомився з бухгалтерською справою тут, але активи завжди повинні дорівнювати зобов'язанням плюс власний капітал.
Тому, фактично, чи ти можеш це побачити: Якщо відняти зобов'язання з двох сторін, активи мінус зобов'язання має бути рівним власному капіталу.
Це може бути трохи інтуїтивним.
Те, що нам залишилося, це завжди те, чим ми володіємо мінус те, що ми заборгували.
Це те, що мають власники.
Коли ми говоримо, що я є співвласником компанії, це означає, що я маю частину цього пирога тут.
Це те, чим я співволодію, власний капітал.
Наприклад, якщо ми маємо, якщо є 2 мільйони акцій,
Компанія Х має 2 мільйони акцій, і припустимо, що власний капітал вартий 20 мільйонів доларів.
Скільки коштує кожна акція, якщо ми будем брати до уваги усі числа?
Ну, ми маємо 20 мільйонів доларів власного капіталу, 20 мільйонів власного капіталу поділені на 2 мільйони акцій, поділені на 2 мільйони акцій, які отримують 10 доларів власного капіталу на одну акцію.
Якщо ми будем брати до уваги усі числа, і ми знаємо, що Компанія Х має 2 мільйони акцій, тоді ми можемо казати, що одна акція коштує 10 доларів, і якщо нам сподобаються ці числа і якщо хтось захоче продати нам акцію за менше, ніж ця сума, ми купимо її.
Якщо хтось захоче заплатити більше, ніж ця сума, можливо ми її продамо.
Щоб зробити усе це більш зрозумілим, подивіться на конкретний приклад компанії, щоб показати тобі, що я не помиляюся в цьому всьому.
Я дістав це з традиційних фінансових джерел.
Це насправді з архіву цієї безіменної компанії, ти отримаєш додаткові дані якщо ти обчислиш чим ця компанія займається, і їхню торгівлю акціями, я хочу намалювати таку ж схему, як я намалював тут, таку ж схему, яку я намалював тут, насправді, для цієї компанії, ти можеш побачити, що це справді відбувається в реальному світі, спершу намалюємо їхні активи.
Скажімо це Компанія Х, і скажімо тут є їхні активи.
Це активи.
Перейдемо до їхнього балансу.
Це те, що вони записували.
Це 30 червня, ми хочемо побачити останні дати.
Вони намагаються порівняти, що вони мали до того.
Подивіться сюди, це трохи пізніше, але це неважливо.
Ми вчимося.
Ми не намагаємося вирішити чи ми хочемо інвестувати в це зараз.
Це дуже старий фінансовий звіт, але давайте подивимося на те, про що вони говорять.
Вони мають усі наші активи.
30 мільйонів, я заокруглю числа.
30 мільйонів доларів тут, 30 мільйонів доларів.
Тобі буде це цікаво,
"Ей, якими ж є ці поточні активи?"
Ті речі, які є готівкою чи можуть бути перетвориними на готівку протягом наступного року.
Наприклад, дебіторська заборгованість.
Ті гроші, які інші продавці заборгували їм, які вони збираються заплатити дуже скоро.
Запаси, це ті речі, які вони мають можливо на складі, які вони можуть продати і перетворити на готівку дуже швидко.
Інші поточні активи, фонди чи інші види інвестицій, які вони можуть продати і перетворити на готівку.
Вони мають 18 мільйонів поточних активів, це ті речі, які вони можуть пертворити на готівку легко і дуже швидко, точно протягом наступного року.
Тоді вони мають майно, основні засоби і обладнання. це земля і будівлі, і обладнання, про які я говорив, та хто знає, що таке інші активи.
Можливо це торгові марки чи патенти, чи хто знає що це таке?
В цілому, вони мають 30 мільйонів доларів активів.
Перейдемо до зобов'язань.
Вони мають певні поточні зобов'язання, 16 мільйонів.
Поточні зобов'язання, щоб ви знали, ці зобов'язання. Це ті речі, за які вони мають заплатити готівкою протягом наступного року.
Це може бути борг, це може бути кредиторська заборгованість. Вони мають заплатити якимось іншим продавцям.
Хто знає що це таке?
Але ти можеш розглядати це як борг певного рівня, можливо борг, який ти маєш сплатити в наступному році.
Тоді ти маєш довгостроковий борг в 5.5 мільйонів.
Якщо ти додасиш цих два борги, ти отримаєш близько 22 мільйонів, для простоти, я напишу тут 22 мільйони.
Ця компанія має 22 мільйони зобов'язань.
22 мільйони зобов'язань.
Це їхні активи, щоб правильно позначити.
Що ж залишилося для власного капіталу?
Ми намалюємо це простою схемою.
Нам залишилося 8 мільйонів для власного капіталу. залишилося 8 мільйонів для власного капіталу,
І вони зробили тут обчислення для нас.
Точне число 8.39 чи 8.4 мільйони для власного капіталу , але це добре округлене число для нас.
Це реальні речі, з якими ми маємо справу, і якщо ти хочеш знати, якщо ти довіряєш цим числам, якщо ти віриш, що активи компанії справді вартують 30 мільйонів доларів, що ти повинен заплатити за них?
Ну, тоді ти поділиш загальну кількість акцій, і ти побачиш це в певних фінансових звітах, я не хочу деталізувати різницю між базовими і збитками на акціях, але значення дуже дуже близькі, тому нам не варто непокоїтися про це.
Але, скажімо, що компанія має 2.7, ніби 2.78 мільйонів акцій.
Якщо балансова вартість 8.396. Я маю на увазі 8, скільки коштує кожна з цих акцій, скільки коштує кожна з них, коли я кажу балансова вартість, я маю на увазі їхню бухгалтерію.
Відповідно до їхнього бухгалтерського обліку, власний капітал коштує 8.4 мільйонів.
Якщо ми вважаємо, що власний капітал коштує 8.4 мільйонів, скільки повинна коштувати одна акція?
Ну, ми поділили 8,4 мільйони, ми поділили 8.4 мільйони, 8.4 мільйони.
Це насправді 8.4.
Я написав 8 для простоти.
Поділити на кількість акцій, 2.78 мільйонів.
Це мільйон і це мільйон, я дістану калькулятор для цього.
Подивимося, ми 8.4 мільйони поділили на 2.78 мільйонів акцій.
Згідно, якщо ми віримо цим цифрам, якщо ми віримо бухгалтерському обліку, балансова вартість акцій приблизно 3.02 долари на одну акцію. отже 3.02 долари на акцію, балансова вартість однієї акції.
Ось що ми повинні заплатити за це, чи те, що ми вважаємо справедливою ціною за акцію цієї компанії якщо ми вважаємо, що ці активи справді коштують 30 мільйонів доларів.
Скільки ж люди справді платять за ці акції?
Ну, це, ми подивимося на інформацію тут, і побачимо, що останній продаж був за 2.58 долара, люди платять зі знижкою відносно того числа, яке ми обраховували, причина того, що люди платять менше, чи хтось хоче продати менше, ніж за 3 долара, це хтось там, особливо особа, що продає, думає, що ця компанія справді, активи цієї компанії справді не коштують 30 мільйонів доларів.
Він чи вона думає, що активи цієї компанії коштують менше, ніж 30 мільйонів доларів, і можливо вони думають, що перспективи компанії не дуже хороші.
Їхня продукція погана, продажі знижуються.
Хто знає?
Можливо покупець цього, може вони вважають, що акція коштує 3 долари, і тому вони збираються заплатити 2.58 долари за акцію, тому що вони вважають, що ціна виросте.
Ми отримали деякі інші деталі, які ми побачили тут, це надбавка до ціни, це надбавка до ціни тут.
Хтось точно сказав, що вони хочуть заплатити за акцію.
Питання, яке хтось точно сказав, за якою ціною вони хочуть продати акцію.
52-тижневий період це період цін, за якими продавалися акції, в минулому році, ці акції продавалися за низькою ціною 1.20 долари, і це була, справді, вигідна покупка, тому що ціни виросли, навіть зараз, вони продаються за 2.58 долари. середній обсяг тут, це кількість акцій, які були продані протягом дня, обміняні протягом дня.
Ринкова капіталізація, ти можливо чув це слово до того.
Це ринкова суть того, чим є це число насправді.
Ми казали, що бухгалтерська звітність цієї компанії показує, що ця компанія коштує 8 мільйонів доларів, але ринкова капіталізація свідчить, що власний капітал компанії коштує відносно ринку, щоб одержати це число, вони беруть 2.58 долари. вони беруть 2.58 долари множать на кількість акцій.
Помножити на 2.78 мільйони акцій.
Якщо ми це зробимо, ми отримаємо, 2.58 помножити на 2.78 точно дорівнює, це трохи відрізняється від того, що ми мали.
Може це помилка при округленні, але приблизно 7 мільйонів при ринковій капіталізації.
Так як я говорив напередодні, ринок не платить 3 долари.
Він платить 2.58 долари, і ринок стверджує, що власний капітал, ця частина тут коштує близько 7 мільйонів, хоча бухгалтерська звітність свідчить, що це число ось тут більше 8 мільйонів.
Ну, у всякому разі, сподіваюся, що це було корисно і ти зрозумів суть того, що насправді означає купляти акції в компанії.
Я хочу прокоментувати те відео, коли ми вперше розглядали паралакс, особливо у відношенні до зірок.
Як ми дізналися, що цей кут і цей кут - однакові?
Або звідки ми знаємо, що бачимо рівнобедрений трикутник, а ця сторона дорівнює цій?
Це спрацьовує для прикладів, які я намалював ось тут. А якщо зірка тут чи ось тут?
Якщо подивитись з цієї точки, то це вже не рівнобедрений трикутник, це більше схоже на нерівносторонній трикутник, де всі сторони - різні.
Більшу частину цієї тригонометрії вже не застосуєш, адже ми не зможемо припустити, що це рівнобедрений трикутник. Це дійсно так.
Ви не зможете вибрати ці дві точки протягом року. Ці дві точки на орбіті з інтервалом 6 місяців, щоб зробити ті ж розрахунки, які ми робили в попередньому відео. Щоб вирахувати це і отримати рівнобедрений трикутник, потрібно взяти 2 різні точки з інтервалом 6 місяців.
Якщо це Сонце, то вам треба вибрати 2 різні точки з інтервалом 6 міс., які утворюють рівнобедрений трикутник. Якщо це відстань від Сонця до іншої зірки ось тут, нам потрібно вибрати точку на орбіті Землі ось тут і ще одну точку з інтервалом 6 місяців, і ми будемо ось тут. Якщо ми це зробили, ми раптом бачимо два правильні трикутники, якщо ви правильно вибрали періоди.
Отже, відповіддю на це питання буде, що таке спостереження правильне. Рівно в середині літа і зими всі зірки не будуть утворювати рівнобедрений трикутник з Сонцем і Землею. Але можна вибрати інші моменти протягом року з інтервалом 6 місяців, коли будь-яка зірка утворює рівнобедрений трикутник.
Сподіваюсь, це пояснення вам допомогло.
(інтро: тематична музика) Д-р Стівен Зукер:
Ми у Музеї Лувр і дивимось на картину Делакруа "Свобода, що веде народ".
Це одна з найбільш історично значимих картин у цій колекції.
Д-р Бет Гарріс: І, гадаю, важливо пам'ятати, наскільки радикальною була ця картина.
Її республіканський революційний настрій був очевидний.
Гадаю, він трохи втрачений для нас сьогодні.
Картина представляє революцію 1830-го року на вулицях Парижу.
І ми бачимо барикаду, яка була саморобною блокадою. Зукер:
Не забувайте, що Париж у цей час був справді середньовічним містом.
Тому вулиці були вузькі, звивисті, то ж було легко розділити французькі частини.
Вони були зроблені з меблів. Вони були зроблені з возів.
Особливо вони були зроблені з бруківки.
І ви бачите бруківку внизу прямо перед нами.
Гарріс: Через цю бруківку переступає постать, яку б ми не побачили насправді на вулицях Парижу.
Отож, у нас є ця суміш реального і нереального, тому що ми бачимо саму алегоричну постать Свободи, яка несе французький триколірний прапор, який символізує рівність, братерство і свободу - цінності революції.
Зукер: Отже у Сполучених Штатах ми б розпізнали цю постать як Статую свободи, а не конкретну особистість, але фактично втілення або персоналізацію ідеї, ідеї свободи.
Гарріс: Отже тут важливо пам'ятати, що саме трапилось, монархія була відновлена у Франції, що було дуже тяжко в політичному сенсі.
І революція у липні 1830 була спрямована проти відновленої влади короля Чарльза Десятого і за відновлення конституційної монархії.
Ймовірно, за короля, який був би більш чуйним до потреб середнього класу.
Зукер: Отож, було три дні ... поза протестом, відкритої ворожнечі на вулицях Парижу.
Чарльз Десятий буквально тікає з Франції. А його двоюрідний брат Луї Філіп зійшов на трон.
І Делакруа спостерігає це зі свого вікна.
Гарріс: І насильство справді було жахливим
Ми бачимо на передньому плані мертвих учасників обох сторін цієї битви.
Зукер: Постать зліва справді страхітлива.
Якщо ви придивитесь, зрозуміло, що він у нічній сорочці.
І однією з практик репресивного уряду було переслідування опозиції в них вдома, биття їх до смерті, і витягування їх на вулицю як нагадування:
Є дуже відома картина Дом'є "Вулиця Транснонен", на якій зображена сім'я, яка була вбита у власній спальні.
Гарріс: А справа, учасник з іншого боку королівських сил. Якого вбито чи поранено на передньому плані.
Зукер: І це важливо, тому що я думаю, що це нагадування, що навіть королівські війська не є непереможними.
Гарріс: Свобода крокує вперед.
Вона неймовірно могутня.
І що важливо, Делакруа наділяє її певною реалістичністю.
Це було дуже важливо, гадаю, у цьому повідомленні.
Думаю, що якби постать була античною грецькоподібною фігурою, ми б втратили деяку силу, потужність цього зображення.
Ми бачимо її у профілі, явно осяяну, з світлотінню, як у Караваджо.
Із рукою, спрямованою вперед із прапором, в іншій руці тримаючи багнет, вона переступає барикаду.
Постать,яка вказує людям дорогу ідеєю свободи.
Зукер: Я чудово розумію, про що ти говориш
Але я також не погоджуюсь.
Тому що я думаю, що Делакруа не бачить цю постать з усіма суттєво людськими рисами, про які ми говоримо.
З усім лідерством і алегоричною силою, які вона втілює в собі.
Але водночас, я думаю, що Делакруа насправді цілком свідомо наближається до античної традиції.
Досконалий профіль, який є найблагороднішим способом зобразити лице згідно із класичним світом нагадує нам про римське карбування монет, наприклад.
Гарріс: Отож, Делакруа не виглянув з свого вікна і не побачив це.
І це не просто через алегоричну постать Свободи.
Фігури ретельно побудовані у формі піраміди.
І Делакруа використав дуже різноманітні типи фігур навмисно.
Щоб показати ряд людей, хто брав участь у революції 1830-ого року.
Зукер: Це не тільки чоловік у циліндрі, представник буржуазії, середнього класу, але й той, що поряд з ним - ремісник, робітник, із короткими рукавами, який скоріше за все не може собі дозволити хорошу гвинтівку.
Проте вони разом протистоять монархії.
Отож, було справжнє політичне повідомлення про здатність народу повалити уряд.
І уряд Луї Філіпа, який прийшов до влади, придбав цю картину, але пізніше це повідомлення стало трохи некомфортним.
Зукер: Трохи занадто радикальним.
Гарріс:
Трохи занадто радикальним. Фактично, за правління уряду Луї Філіпа, конституційної монархії, дуже мала частина французів могли голосувати.
Ми говоримо про уряд, який все ж був прихильним тільки до інтересів реальної еліти.
Тому могутність народу, яку ми бачимо на цій картині, стала небезпечною, і картину було знято і не представлено на виставці аж до революції 1848 року.
Погляньмо, наприклад, на крайній правий бік полотна і ми розрізнимо дві вежі Нотр-Даму, які здіймаються над димом битви.
І якщо ви пильно придивитесь, ви помітите триколір на цьому символі монархії.
Отож, це була дуже радикальна картина.
Гарріс: Свобода рухається прямо у нашому напрямку і веде людей вперед.
Тепер ви розумієте, чому ця картина врешті відправилась на склад.
Для художників відтінок - це суміш кольору та білого,
тінь - кольору та чорного,
а тональність - кольору та сірого. Відтінок
Давайте виконаємо приклад як стрибок цін на нерухомість може призвести до руйнування багатства.
І я хочу дійти думки, що як тільки багатсво зруйноване, законодавство може лише розподілити, хто понесе втрати.
Ви не можете створювати багатство раптово із законодавства.
Ви, мабуть можете створити стимули для інвестицій і так далі. Але ми поговоримо про це у майбутньому відео.
Отже, давайте припустимо, що у першому році я володію районом у місті і
Toll Brothers будують нову розробку, вони будують 5 будинків.
Давайте я намалюю ці 5 будинків.
Будинок 1, будинок 2, будинок 3, будинок 4, і будинок 5.
І припустимо, що це було нормальне середовище для купувлі будинків.
Це могло бути в 1995. Давайте просто припустимо, заради аргументу, це було в 1995.
Хоча, я хочу, щоб це був абстрактний приклад, щоб ми могли назвати це перший рік.
Але в 1995, ці люди знаходять 5 нових сімей, які купують будинок.
Вони платять $100 000 кожен, за будинки.
Це все відповідно були позики, тоді не було облігацій, забезпеченими борговими зобов'язанням(СDO) та іпотечного покриття на ринку страхування.
Отже, по суті, ці люди повинні були вкласти 20%, і вони мали хороші кредитні бали, таке інше.
Отже зразу, вони мали $20 000 капіталу і $80 000 застави.
Мій код Е для капіталу. $80 000 застави.
Я мушу це записати.
Або $80 000 іпотеки.
Вони мають хороший кредит і так далі.
Тепер ми маємо усю цю сек'юритизацію,
Кредитування стає набагато простішим, стає доступнішим щороку, тому що ціни на житло підвищуються, люди перестають брати до уваги ризики.
І допустимо, ми перейдемо до 2005 року.
Це може бути абстракний приклад, це може бути рік два.
В 2005, зненацька, усі мають доступ до фінансування.
Люди, які мають будинки, насправді не хочу продавати їх, тому що вони переконані, що їхні ціни на будинки виростають так швидко, що це лише питання часу перед тим, як вони стануть мільйонерами лише завдяки продажу їх будинків, і тоді вони зможуть піти у відставку.
Але є стільки фінансування, що будь-хто може отримати кредит.
Давайте припустимо, ці перші домовласники, можливо їм потрібно було переїжджати, або вони просто хотіли переїхати до дешевшої місцевості, або їхні діти поступили в коледж, тому, вони вирішили скоротити свої витрати.
З рештою, вони вирішили продати свій будинок.
І тому, що є стільки попиту, будь-хто може отримати кредит, відверто, людина, яка матиме можливість запропонувати найвищу ціну на будинок, існує відчайдушна людина або досить розумна.
І в будь-якому разі, я не на це звертаю увагу.
Але припустимо, вони платять $1 мільйон за будинок. Вони не мали цих коштів, 1 мільйонний іпотечний кредит, негативна амортизація, вони не мали кредитного рейтингу і так далі.
Вони заплатили $1 мільйон.
Тепер, це була купівельна ціна будинку.
І ми можемо сказати, що вони мають нульовий капітал.
І вони мають мільйонний кредит.
І, звичайно, цьому хлопцеві зараз дуже добре.
Він, мабуть, назбирав капітал за цих 10 років з 1995 до 2005, але якщо і ні, якщо все, що він зробив, було оплачення процентої ставки на його $80 000 кредит.
Цей хлопець мав $20 000, тепер він отримує $1 000 000, він платить за $80 000, отже він отримує $920 000 плюс $20 000 які він мав раніше.
Отже, він переїжджає на Коста Ріка з $940 000 і живе, як король.
Хоча, я чув, що Коста Ріка теж стала дуже дорогою.
Але в будь-якому випадку, що зараз відбувається на околиці міста?
Ці люди не продали своїх будинків.
Вони не знайшли ніякого іпотечного платника, який би хотів платити за будинок.
Нічого не відбувається, не змінюються власники грошей, але раптом ці всі люди думають: наші будинки є такі ж хороші, як той перший будинок, який продали.
Можливо, вони навіть кращі.
Отже, наші будинки теж варті $1 мільйона.
Отже, ми всі маємо, як ми можемо сказати, $1 мійльйон доларів "на папері".
Лише за одну угоду.
І насправді, це є 5 нових будинків на околиці, (могло б бути і 500 будинків)
Вам лише потрібно знайти одну людину, яка переплатить за будинок і тоді кожен в околиці, зненацька, відчуває, що їх будинок коштує так само.
І так само з повітря, коли одна людина отримує дешевий кредит і переплачує за щось, кожен в околиці думає, що вони щойно отримали $900 000 багатства, або лише в цьому прикладі.
Ви ніколи не побачите дев'ятиразове зростання в ціні на нерухомість, але це було нормально побачити дворазове збільшення в рік.
Ми бачили дев'ятиразове збільшення за десять років, це все для прикладу, насправді, це не так шалено.
В будь-якому разі, це є їхнє умовне багатство.
Але всі ці люди не хочуть продавати.
Вони люблять свої будинки...
І вони кажуть, ого, мій будинок за десять років подорожчав від $100 000 до $1 мільйона а ще через десять років, мій будинок подорожчає з $1 мільйона до $10 мільйонів.
Чому ж мені його продавати? Я можу потім його продати.
Вони не думають, хто зможе купити $10 мільйонний будинок через десять років.
Де є ті люди, що могли б. В будь-якому разі, Я зроблю ще одне відео про це, я просто не хочу на це витрачати час відео.
Але вони все ще можуть обчислити це.
Вони можуть сказати, коли вони йдуть до свого фінансового планувальника, вони кажуть, це так неефиктивно для тебе утримувати весь цей капітал, живучи в твоєму будинку.
Скільки капіталу вони мають?
Вони мали $20 000 раніше, і якщо вони не назбирали ніякого капіталу за час, коли вони сплачували іпотеку, тепер вони мають ще $900 000 капіталу.
Отже, ці люди, їхній фінансовий планувальник, і їх брати і сестри, і їх друзі по робті кажут, ох, ваш баланс є настільки неефективним, чому ви не візьмете частину цього капіталу і не інвестуєте його, або заставите працювати?
Отже, вони кажуть, що це - хороша ідея.
Я піду і отримаю кредит під заставу будинку.
Отже, припустимо, ця людина йде у банк.
В банку кажуть, добре, звичайно, ми дамо вам $500 000 під заставу будинку, і в обмін, отримаємо 8% річних на цьому кредиті.
Отже, це є банк.
І банк думає, що він отримав хорошу справу.
Тому, що ці $500 000 кредиту є незабепечений кредит.
Це не схоже на що така людина не зможе заплатити, і вони просто збанкрутують, тож тут нема нічого, що банк може отримати з цього.
Цей кредит під заставу будинку, тож він - забезпечений будинком.
Отже, банк каже, добре, якщо ця людина не заплатить $500 000 кредиту, якщо вони стануть неплатіжно спроможними за будь-яких причин, я отримаю їх будинок.
І їх будинок вартує $1 мільйона доларів.
І чому я думаю, що це мільйон доларів?
Тому, що будинок в околиці був проданий за мільйон доларів так був оцінений той будинок.
Люди просто скажуть, ох, ще один будинок в цій околиці був проданий за $1 мільйон, цей теж має вартувати $1 мільйон тому, що цей дуже подібний, або навіть кращий будинок.
Отже, цей банкір думає, що вони отримали дуже хорошу справу.
Це є кращим ніж купувати у казначейства.
Я отримую 8%, можливо казначейство дали б мені 3% або 4%.
І якщо вони не зможуть оплатити, я отримаю актив, це мабуть вартує більше, ніж розмір мого кредиту, і я можу перепродати будинок і легко отримати назад $500 000.
Отже, щодо ризиків, в банку думають, що вони отримали хорошу справу.
І вони, мабуть, переоформили це все і продали б їх іншій людині і отримали б вигоду втричі.
Але що відбувається далі?
Припустимо 2005, в нашій уявній вселенній був піком кредитного циклу.
Це був рік, коли кредит був найбільш загальним.
І щойно хтось з цих людей, які не мали роботи, і отримали цей $1 мільйонний кредит, вони, мабуть, не мали можливості оплатити свою іпотеку, не говорячи вже про її продовження або платити низьку ставку на оригінальній вимозі кредиту. Отже, можливо, вони доходили до дефолту, кредит ставав все скрутнішим і, припустимо, ця людина здається та повертає будинок банку.
Банк продає його на аукціоні, і скажемо, коли банк продає його на аукціоні, він лише отримує $300 000 за будинок.
І, тим часом, що цим всім людям робити з $500 000, які вони мали?
Їхній намір був взяти цей кредит під заставу будинку і змусити ці гроші "працювати", інвестувати в щось.
І вони думають, що може бути кращою інвестицією ніж вкладати в будинок?
Тому, що всі ми знаємо, що нерухомість є найкращою інвестицією.
Отже, на жаль, велика частина з $500 000 інвестується в ремонтні роботи ("гранітні стільниці", дві ванних кімнати для будинку, паркетні підлоги, тощо. Також, вони хотіли побалувати себе теж, тож зробили собі маленьку відпустку.
Отже, ці кошти було інвестовано в будинок.
Тому, що вони сказали, добре, це збільшить вартість мого будинку.
І, як додаткова перевага, я буду гарно виглядати, на фоні сусідів.
Я зможу жити на те, що мій прибуток передбачатиме.
І я зробив декілька відео про інвестиції щодо споживання,
І я б сказав, що це не були справжні інвестиції ці $500 000.
Це було споживання тому, що це не робить світ більш продуктивним ні в якому разі; це не покращує загальну економічну ситуацію в світі, отже, це не є інвестиції.
Це може бути інвестиціями, якщо це якось робить ваш актив більш емоційно привабливим для якогось дурня і стимулює його заплатити більше за це.
Ви не побудували завод, ви не винайшли якусь нову технологію, яка б зробило всіх нас багатшими, ви лише витратили гроші на щось, що зробить ваш стиль життя трішечки кращим, і, можливо, наступного власника, який купить ваш будинок.
Але в будь-якому разі, цей будинок був закритий без права викупа.
Він піддався аукціону, та був проданий за $300 000 можливо це 2006 рік.
Тепер, зненацька, усі ці люди, які взяли кредит під заставу будинку.
Вони кажуть, я плачу $500 000 кредиту.
Насправді, я плачу $500 000 плюс мої початкові $80 000 кредиту, отже, я маю $580 000 боргу за актив який було продано за $300 000.
І що ви думаєте вони будуть робити з цим?
І я зрозумів, що в мене закінчується час, Я продовжу це у наступному відео.
падіння здебільшого з захищених авторським правом Програма створена реальна Bambi постійно пішли всі автомобілі національної гвардії транслювати двісті тридцять вісім у зв'язку з вбивством але нудьгував по тобі мецо з
Rona пам'ятаю Ейджі час і правильність бере участь у про те, коли президентом був спати на поганий аналіз Певне короля де всі на наступний ранок мріяв, що саме, як ви виглядаєте показує, Mac, коли ви можете знайти його в парк лаві overthink з усіма потік є покриття імперської масло замість надання на допит захисту циклу
Ви очікуєте, що ваш автомобіль, щоб дати вам гроші Про один з служби парку , А також лікування відповідно дано як продовження компаній операції, прийнявши його зупинити життя в видалення міцного моторного масла, які дійсно захисту кожного Біблії рухомої частини з
Супутник Сатурна покриття настрій Гості і в той же час настільки сильним, непроникною апа руйнівного підприємства кульки в жарку погоду, не можуть залишати ваші двигун, щоб отримати в свою брудну справу тому, коли ви отримуєте реальну Бренда тріщини регулюючі повноваження більш поліція зловила пожежних машин та іншої надзвичайної обладнання для кожного цей отвір, ніж будь інші марки отримати три Лу кращих Mobil Oil Golden West історія дійсно тут сьогодні було прийнято в основному з фактів про файл у
Лос-Анджелес відділення міліції у нас є військово-повітряні сили начальника поліції буття обговорюється в передмові до нашої програми він приділив
Добрий вечір, пані та панове! Іноді самі драматичні роботи по частини світу офіцера непомітно для рядових населення міста просто тому, що мережа не була Заголовки пожежа Місяця Іноді важливому випадку порушується але історія позаду нього ніколи не ламається для середнього офіцера світ не хочуть гласності він не потрібен
Переважна більшість кримінальних справ досліджені і холодної без них таких, як наша розповідь сьогодні тому що людина ще жива може бути почутий мовними деякі факти навколишні нашу історію Ми навмисно змінити місцевих і персонал це наше бажання представити наші проблеми без шкоди нікому але, щоб виявити, безумовно, але злочини будь-якого роду є збитковим підприємство фактичний резерв додаткових фактів або кінець проблемі Інтерфейси будинку в одному з землі Найдорожчий житель цього
Ну, я не можу сказати літак, але могутня, як вони співали і матові думаючи, що це коштує там кричати і що не збираюся отримати де завгодно і думав я тоді подумав, робить день і вночі думати думають, що якщо що ліки не будуть говорити, як ідіот я, можливо, це потрібно, тому що вся тварина Ви зробили річ річчю зліва в опозицію і обурення Він пішов прямо вперед одружився на матері в незважаючи на всі часи не пропонує ніякої опозиції я не проведення будь-яких образ ви можете одружуватися кого ви мир і удачі вам Про тепер не гребні колеса оп, що
Я сказав, що я буду платити вам, коли ви відмовляєте дайте мені логічної причини ми не будемо в цей раз мій причини, що багато з них є достатньо логіки і задовольняє навіть це великий бізнес, допомога як відповідні Маріон сказати про вас логічних причин, чому ми не повинні отримати одружена вона, напевно, зрозуміло, що показали з великою повагою ставлюся до вас турбота про Боб Доул десь і остигати і повернутися і поговорити зі мною, як розсудливій людині це моя черга стояти на моя власна р
Я бачу, де він буде Мені необхідно вживати будь-які дії,
Я думаю, що спростовне що ви розумієте вони дізнаються і тільки грошового переказу вам ніякої користі,
Я збираюся отримати те, що я хочу в цій випадку розуміють, що незалежно від того, як я отримую це Джим а чи й з
Мені просто цікаво
Я думав, інтервал людей Консолідована труба повинна бути короткою Майже засобів дізнатися дані телефон партія
Я щось робити
Я подзвоню вам, як тільки це буде зроблено Маршалл нього ти тут робиш Купони велів мені принести вам кави материнству багато його не тоді, коли ви хочете прийшов у мою кімнату
Я не думаю, що я повинен сказати, так як Wi-Fi Сем з тобою з було те, що було добре Майстер Коллісон дуже погано гумусу нам, як багато Розваги були щедрі я буду чекати, поки ви закінчите пробудження , Що зустрів все, що ви почули мене вигляд
Я голий з бездротовим в банку Ви один з підлості і виконувати цей аргумент припинився у нас не буде вам прийти до вас неприємності У моїх вихідних я не говорив мій опублікований він також Ви можете у Вас є готував щось це схоже на налякати в будь-який час, я згадував ваше ім'я
Я б не змирився з пропозицією в бізнес, і я намагаюся написати що б це ні дому мого, що все у вас є сказати немає
Також категорію, тому що тому що я думаю, що ти одружений свіжі спідниці суттєво я почав ви
Не можу сказати, що я думаю, що краще для вас, і я збираюся дати йому як ви кілька речей, які я збираюся бути єдиною річчю, яку я хочу від us високої враховуючи що я все зробив, що до ця річ, але коли ви увійшли і паприка чи буде він дивитися, будь ласка, якщо ви хочете Ви вибачте сер
Тут директорів просто це дуже важливо Ріхтера в них і побачити його зробили альтернативний сторінок потому бізнесу, але Звичайно з ранку, якщо це пізніше
Може бути, занадто пізно й захоплення ефекти марне зброю ви знайдете з і це не спрацювало до нього і повернутися е-е ... один периферії Буде дуже втомленою йти разом, і Тоді я не буду дивитися
Ви там ви або не дозволить мені 200 000 в будь-яка хороша причина, чому я повинен Номер цим ранком піти забрати його для управління відділ по програмі від того, що ви пропонуєте для люди, які служать короткі
Ну, я знаю, що ви поставити на радіус і короткий і у мене є номінальний, які охоплюють але те, що рада на які гроші як і ви вибачте мене момент і я можу використовувати краще як і їх безпеку на це по мої роботи і де антисептичний події є користь ви могли б зробити для мене повертати і повернути його можна умовити, щоб надати Вам гроші або лікар і Ловелл програми і я не буду цього робити З іншого боку, як Андрій користь або забуваючи згадати кілька речей, Ви хотіли б почути йому, що ви будете ви спробувати, що рано чи пізно
Коли я добрався туди, де я хочу, щоб г-н Річардс прийти з вами, але краще
Ставка в тому, що пара прийняла Китаї жовтень листопад те, що біля дверей, щоб заспокоїти
Ласкаво просимо на західному сюди сумнівається але я зажадає Ви можете піклуватися про сам грузнуть тут е-е ... кожен свідок самець буквеним
Виявилося місця на сходинках і Гаррі
Я піду на пару місяців вони будуть, ймовірно, що отримали Роль би донести до реального пухкі і це відволікаючий маневр, я вважаю, що я сказав Ви впевнені, що я не до кінця з г- Ріттер я думаю, що викликає ми отримуємо
Вони весь тиждень пошук сто Раніше kachigian акордеон з водою Хейн і громадських визнати, що через свідомість кольорові оптимістично, але я отримую багато сам номер один водою згорнувся з під води і е ... подальше дослідження показує, qwestoffice точка було пов'язано з отруєнням ціанідом, але як б, що пройшли з міністром мого будинку було досі загадка відкрити воду бездомних на столі підписати згоду Райан розслідувати
Щось не так в цьому віскі піщаний те, що ми будемо дивитися цікаве про те, що Коли я в кінці одного з моїх мріях Я помітив, що газети сьогодні вранці для Майкла нових або серцевої недостатності мертвих це нормально пір, як вони відчували, що шлях ми будемо мати час для роботи це коли вони починають кричати вбивстві без нічого, щоб піти на що я отримую хвилювався, коли я все ще не можу бачити, як чоловіки можуть померти від отруєння ціанідом і була він назвав себе або хтось дав його його так от на цьому, але для grogram
Очевидно, необхідна велика відповідно до Історії, які ми отримали досі реформи в в цій кімнаті жоден з Маквей доторкатися до чого-небудь жоден з них так нічого ви не можете піти Поки раптом один із суспільного над мертвим від Саймона і можна було б самогубством
Не думаю Очевидно Уесткотт розповідав їм все готові піти на він, здавалося, абсолютно в команді ситуація дев'ять думаю, що він буде останнім одним з групи, все для самогубства коли людина, залишаються без належної уваги щось важливе Тим часом хлопець страви з ціаніду в малих дозах школа це право і хочете, щоб хлопчики переходять що пошепки прохання від деяких крах і привести до заходу, що популярно Молодий Уесткотт і що птах Ріттер сюди особливих причин для переходу в назад, будь ласка, і призначений комічного, який був у засідці для спринту або новин не те, що пішов на роботу дуже хороший Сандерсон намагаються поставити один більше на прес пункт в засідці починає гратиме перспективі коли він робив випадку самогубства
Я сказав, що ми хотіли отримати в якості аргументу було був чи або почати отримувати піщаних що ідея так це те, що я припускаю, що вони були відправлені в Ви що Талія одне з історії вашої роботи дан Ронан було про серцевої недостатності Або ви не читаєте газети без попереднього пункт
Ви бачили, якщо я сказав їй, думаю, що це є справа про вбивство Я б сказав, що ви не бачите Піщаний Antwort і виглядає сонячне давайте разом але він був інфікований на вулиці буде бути свої мемуари пару приватного детектива
Агентство стадіоні місце через вулиці, я б не здивувався, навіть
Дослідження показує всі борються тут з хвилини на хвилину, що буде навколо один коментар від того, де я сиджу це виглядає як ідеальний злочин у вас є самогубство це ні те, немає такої речі, як ідеальний злочину і заході кабіни вбивство собі після гри сказав відтворити деякі скопійовані , А не прото жінки
Як ви випадково не знаєте про це чверть з роду чверті християнський проект в будинку
Я не помиляюся дороги на кухні добре не неділя давайте їсти Хто-небудь, що він увійшов у цей будинок насправді не піднятися до більш туризму в найближчі велосипед шлях Семмі розчарування повстанських ви всі банки Пауелл поки на другому місці Більше малиновий діяльності йде і в газетах, і це для переміщення в процесі лікування серйозних вони сказали, що я не хочу офіцер на двері по дорозі сюди
Роуелл ще як вам трапиться бути навколо повернутися до них хто буде означати, що ви залізничної лінії просто намагався з'ясувати, чого не було покінчив життя самогубством доктор
Ви пам'ятаєте, що час чашечки tomake постріл Сам новий наполягав, що був убитий Чому б вам не кинути це вбили скажімо, ви це довести тихий Бібліотека просто Рассел ось де західній алмазів е-е ... десь триочкової лінії є старші люди, я думаю, я був неправий ворожість була вирізана була тут письмовий стіл там повинні були про там, на диван
Ви знаєте, якщо це те, що я думаю, що це ми отримали відповідь на один з наших питання тут так що я йду подивіться на що теплі сонячні відкриті
Darien СТО ми шукаємо, що, коли ми прийшли в пам'ятаючи той час це було те ж саме Проблема домі отримали і відкрили сам підкреслення сьогодні вранці я побачив це виглядає хто хотів відкритим, що зробив це останнім часом , Що сон виглядає здорово Опубліковано раз який би зламати, а хтось від , Що робота момент збереглося, і хтось, хто не має був час, щоб отримати цю лігу хтось майбутній у відповідь в даний момент огляд м вусів, так що я чув не стає складніше
Я думаю, ми повинні вийти нові у мене отримав кращий план відбулося хіпстера макроскопічних так що я не Я вважаю, точно Що ви очікуєте планети дотримуватися навколо репортера ви дізнаєтеся
Ви знаєте, що захист зараз може були м'ячем він встиг розпорядитися, що ви можливо, взяте з безпечних користувачів, які може бути той, хто, що а чому ви не могли б отримати до школи тут, на республіканці сподіваються, що сказати
Девлін час від часу ви мене дивуєте що, ймовірно, кілька десятків відбитків про те, що занадто і ви очікуєте знайти в убивстві я б перевірити в кімнаті пропозицію здається конвенції тут сьогодні ввечері це більше маленьких там буде включати в себе набагато більше,
Ми послали за вами лорд Берлі чудових типових на одного працівника
Молодий в книзі або носіння ви або Ваша бібліотека або дізнатися про це Ріку Берк і ця кімната тут дійсно виросли майже пропустив це починає пороти до м двадцять, що мелодрами орбіту, де, що і менше ніж за хвилину в останньому ви всього лише хвилина в в порядку, пам'ятаю oredi схоже, що вони збираються спати організмів, використовуваних темперамент хочу, щоб він Wieland звикли чути вас обох і з'ясувати, що тут відбувається
Я збираюся екстер'єру Podobnik попередження висновок , Які прийшли, щоб це сталося ремонтні роботи робота робота з ідеєю раптової ми назавжди я не працюю Я
НЕ Белінда тіла
Право там з ним є те, що це буде опитування якщо ви тут нічого отримати виклик Ріттер відійшли води по всьому світу hildegun простроченої видалення бібліотеки де я не знаю, ваш розум, що повідомляють жоден з членів промоутер Nevermind мають хорошій ноті тут, на старі з вас прямо зараз читати виділити Не хвилюйся, я можу знайти те, що
Необхідно, щоб піти заходи, які, ймовірно, добре на мій інтерес в тому порядку, турбуватися про Іран рекордне або на молоду людину в приватному порядку але це все я ще не зробили нічого Європи, якщо ви йдете на зовнішній де частка да ладно вам проектувати ми говоримо про після того, як він пішов і повернути його Сандерсон поліції відділ
Програма
Експерти репортер але він нешкідливий Також і Коломбо неділю розмови про смішні речі і дістатися до точки, але Він був пан заході уряду будуть сказати вам, що ваші підозрювані в вбивстві свого батька для вас з розуму кожного чому я хочу вбити власного батька це те, що ми хочемо знати,
Ріттер і на цьому Я навіть не знаю, про що ви говорите про чи з Індонезією показати, але те, що закон не включає Батько рано чи інші Андрія вони також погрожував вбити її батько все ще має багато і важке відновлення було небагато стала кульмінацією тут заради я не знаю Ви не робить порцелянові небезпечно відкривати як ви, пані та їм але можна припустити, пояснити
Я говорю не хочеш, щоб я це неділя е-е ... відпочинок Ви вже бачите занадто багато гангстерських Фотографії читають журналісти пряжі про поліцію Ми збираємося бути Чопра зробити що-небудь ще до нас просто хочу знати правду кільце дзвони ти повинен забиратися мені інші пляшки, і я отримую у вашій кімнаті горщик ваша edmy
Полковник нічого про це
Я ніколи не бачив пару, звичайно, не як добратися, що я не знаю, я скажу вам біль
ОК Сем прийти, може бути, якщо ви не зробили продати його в своєму розумі був Райан
У номер сорок сім програм Ріттер Давайте йти туди Ви збираєтеся сказати мені, що висміював Allman західній, може бути,
Найбільш добре, якщо ви запитаєте мене, я не думаю, Ви теж планування Як ви дізналися нічого очікування для Вас
Я трилер або по всьому світу придатний для верхової їзди в результаті чого число з них рівнів моделі мало де пан якоїсь речі зайняти трохи більше часу закриття ми очікуємо, з'явилися в перемогу повернення таких як ти нужденних двісті сім тисяч доларів магнітного поблизу пан захід перетинає будинку завтра завтра Видалення школи приносять з собою і це правда Ми з'ясували також, що ви зустріли свою Зобов'язання в понеділок вранці, що правда правда
Я міг би так довго шукали, де зробив Ви отримуєте стільки грошей
Я не маю права вижили дозрівають відомо про 200000 Долар зник пан Захід зекономити від часу, коли він помер в суботу Ніч в раз, коли ви оцінюються в понеділок ранок ми йдемо на поводу
Гленн направив вас вже прибули Молодий був іти далі перейти на цю в той час як ви не впевнені, на шляху додому більше ви будете сигнали про злочин замішані в загрозливих це ми не можемо знайти гроші молодий був Виразно вони не зробили природний висновки, які ви малюєте спільна робота в постійне дати це вам
Я думаю про можливість ці ось де ми просимо вас спуститися вниз і Програма над чи інакше з ним е-е ... але ви дали будь-які думки Питання про те, чому було два Сто тисяч доларів на Порівняно неважливо заклопотаність і що ви знаєте, що працює краще бізнесу це правильно тому що там, тому що він не буде У книзі доступно в Нью-Йорку підходить до позичати гроші вантажівок увійшов в чудесно на певні Умови так до нього ставилися з рівнем збираються Філіп голуба погрожував вбити її
Якби я не я мав на увазі
Лоретта це хороша історія, але буде мати провести його про так про те, що наша якості спільника у Вбивство те, що є, і те, що ви розмовляв з виходом з мислимих речей добре, що про те, чому ви купили великий кількість ціаніду багато призначена для Англії з логічним підозрюваного під вартою Поліція досі не відчуваю себе повністю впевнені, що вбивця говорив про затриманий впевнені, що злочин було скоєно Оператори Райан повернувся була проблема благав настрої серед деяких оголення порід
Я хочу, щоб ви показали мені знову там, де Ви стоїте, коли твій батько , А не з їх тільки всередині двері і у вас є на це тут, щоб відчайдушно потребує згорнутому Ну не зовсім
Ви бачите пан читати це було близько до мертвими, що я був у ременем безпеки економіки і е ... Хто ще був тут аномалія хоча це ніхто, крім нього, він повернувся з задньої передпокої за ваш батько робив, коли він вперше показав ознаки цієї помилку атакувати прочитав щойно закінчив писати лист, який він досі не отримали його поштою було зроблено мені, коли ти прийшов і зробив він прийдуть пізніше по
Здатність прийшли пізніше
Поки Адам Емері виявив неправильно і в листі вже збирався прихований прийшов в Відображення влітку Так, я пам'ятаю, що не міг знайти штамп firstam, коли він знайшов одне право є на тілі чиїйсь копії того, що все, що ми зробили
Людина з книгою згадка завжди тримаючи столом у своїй кімнаті давайте поглянемо це перший номер в праві просто назад в Штати інші ж рухатися в колі сім'ї Ко Модель не хотілося тих пір, як я пам'ятаю зробити хороший Ідея грошей, тому я ніколи не питав
Я б не хотів говорити про це може допомогти багато це кімната де вона тепер ми пішли в маркер збираються на кладовищі пізніше Перераховані це кубинська програма mesmo
Plattsburgh Нью-Йорк Ніколи не було до цього я не знаю знаю, де є ключ
Melva пішов на хуй, що книга давайте розберемо це відкрити
Після всіх цих наркотиків добре YouPorn під великим гордості чашку ходу Andrea Точка є книгою в наступному році
Червень десяти фунтів пакет паперу двох десятків конвертів двадцять п'ять два центи штампів двадцять п'ять з них одну пляшку назад з Пенанг або вони штампи назад в то сторінка смішно не поставив його в стіл в Бібліотека дуже смішно ваші двадцять чотири два відсотки штампи та двадцять п'ять з них вбити відповіді тут самотньо без тебе
Ризик жителів АСТ оп е-е ... ми були коли детектив знову секс коли питання ви написали слово прийшло від аукціон колишній поліцейський катапульти або вбити мають закупівлі вона могла бачити, що це диктофон
Нікарагуа квартиру Крюгер залишити Повідомлення для нього, перш ніж фігу збирається в і привіт є пан Міттеран е-е ... буде ви скажете їм прийти до пана заході чашки відразу коли вона приходить в про майбутній Взуття капіталістичної ніч на неділю репутацією, як у тебе не одна, а робота
Відомо було, що було ухвалене радою кімнату, а хтось знову запустити почалося продовжувати своє розслідування припаркованому на початку ранку показав себе в машині дивитися найбільша проблема тиха пара б ви прийшли давайте поговоримо приніс мені ти ніколи не спати Problema вбивство Загін намагається змусити матір з суїцидальні говорить про підозрюваний утримання хороший у будь-який час завжди хотів побачити один ремесло дуже йде, що ми отримаємо в даний час в якій йому, що ви дізнаєтеся репортер
Власник холодного їдять стартера звук запис повернення дозвольте мені запитати мене, і з тих пір моя місія булочки турбот європейська потайний, коли він закінчить добре, якщо у вас немає в даний момент збирається розташовані у вигляді отворів Брайтон
Як ви знаєте го це парламент, як і додавши, що рух тобто, що є одне, чому це Людина, яка вбила Old Westbury нові надії і не тільки ми зупинили одну лінію Вальдман не було мобільного комунікаційного центру дуже гарне місце для Баррінгтон Ви могли б потрапили на багато що відкрити досить тихо навколо, хто триває схоже, у нього є шоу Росії Уїнстон великий майбутній Ви йдете навколо на право і Ви берете з лівої сторони
Я отримую від передньої тут буде рухатися і зручна точка і б тихе спостереження складно союзник Ви були який тільки що стрибав за останні добре, хоча ви цього не зробите жодної помилки те, що було в перший раз і не дасть це коли-небудь доплатили старт на ваше травлення повинні піти навколо питної тощо припустити, що це зробили Якщо ви спробуєте зробити це відрізняється від Райан згодом продовжений подивіться на це Ганна просив валюти в автомат
Я поняття не мав, Хайден був мамонта на Поєднання, що в безпеці у своїй бухгалтерські книги в другій половині дня
Вам буде розділена Ви отримали цю книгу це він ми можемо отримати його
Ви не були задоволені, щоб вкрасти гроші записав, так що до скоєння вбивства двох невинних осіб квитки або прихованих не повинні допустити, щоб ці інші ціанід доглядав поштові марки у вашому акаунті книга Ви бачите підготовці збігатися з від того, пан західних відчайдушна бойові лист під народом, і твій ящик столу які хімік говорить нам, що є досить ціаніду на цю марку, щоб убити половину десятком чоловіків що насправді почали нас з шляху Ви, будь ласка, щоб цей єдиний відбиток на кордону пан Вісконсін SC допомога
Тепер ха-ха Hahahahaha, що точка плями є Багато, що очікування високих який показав, отримати його мистецтво Він отримав його в порядку Хайден , А потім двадцять п'ятого марка була збираєшся повісити свій через хвилину головний Девіс дасть нам додаткові факти про цей випадок Говорячи про злочин деякі літні люди, які винні в проповіді на дорогах, тому що вони внесок у злочинність вашої води , Що вид злочинів не платять або цю рекламу світ наповнений екстравагантні вимоги і зростаючі випускних вечорів, якщо
Ви вважаєте, хто все люди у всьому час як насправді ви не можете дурити Екіпаж увічнити будь-якого часу посадові особи з тридцяти міст засідання і округів в Каліфорнії і знають, що вони роблять, коли після покласти всі моторне паливо на свої бази видає накази, що тільки реальна Бренду крекінгу повинна бути використана для виклику їх надзвичайні зусилля
Роббінс найближчої станції через коньяку заповнена з реальними Бренда тріщини бензину і ви відкриєте для себе Значення реальної продуктивності поліцейську машину і зараз Вбивство відмовився від усіх прав на злочин і визнав себе винним у судді висунутих проти нього він отримав пропозиції, які тримали їх в в'язниці аж до своєї смерті кілька місяців тому із забезпеченням багаторічної найближчі хоча він був
Він не був досить розумний, щоб зробити злочин Біль пропозицію дякую Вам, щоб зробити це куль би навести один Абар можливого захист від основних поставки трансляції там ви йдете в с так його поглядом їдальню зруйнованої хв там було великих державних земель нові доброякісні або реальний Ренді Всі частини програми супровідний лист створена реальна брендингу
Роздруківка, як ваша робота відбувається на Національна гвардія собака робить, що вони заперечення щодо модем і попит зробив божевільний людина, яку я був удостоєний в його сміливих важив близько ста мільйонів них щоб бути молода людина набагато більше жінок, ніж меццо переїхав до кожен раз, коли ви виходите на стартер бренди ви говорите про більш перетворився кільце для королівської битві проти ополчилися або закупівель, де підбурювані деякими гарячими одинадцять високій швидкості ніж інші, але за нашими єдністю випадках, коли ви малювали на нокаут проблеми посередні королівської вашої Двигун збирається взяти його на не може бути відрахував рано чи пізно і зображують Барт до великого з дійсно вони отримують багато одинадцять блоків більше, але відбиватися і маркування кінця більше змін ви можете зробити мотузку в найперша проблема з стилі горщиках незграбний мене Luv на вашому боці в Бій виграно а це велике мастила ніколи не буде в Ключ до параду повість є перерваної в цій точці творець і ніколи ще не рішення падіння раунд вкусила Ріо Гранде бекон ваш робите по утрам і не дуже, але охоронець ваш двигун, ви отримаєте більший термін служби і свобода у вашому прагненні автомобільних є було як з реальної угоди з Новітні і кращі моторні масла продаються в земля історія, яку ми тут сьогодні було прийнято з конфіденційних файлів офіс шоу в роздруківці Чепмена у нас є привілей, це допоможе вам з нам сьогодні ввечері, щоб відкрити наш зонд
Добрий вечір, пані та панове! планує спекулювати на ліки кр Поки ніхто ніколи не PalmOne
Я думаю, що ця програма, ймовірно, робити стільки, щоб принести додому те, що злочину є збитковим як будь-яке інше агентство але з деяких причин ми ніколи не були в змозі зрозуміти чоловіки до цих пір думають, що вони можуть пройти гру ще думають, що вони можуть поставити кволий слабаків від конструкції машини від починають бити намагаються бити війни, як грати ігрові автомати
Шанси безнадійно проти вас Ви не можете виграти нашій програмі сьогодні ми покажемо нашим однією людиною початку гри дозволяє закон На якій стадії необхідно ще
Я скажу вам, в кінці програма в маленькому містечку в штаті Іллінойс Говард бутанолу і ріс Розглянемо випадок летких і у віці восьми В кінці кухня корисна чому ви думаєте, в той день
Я не збираюся почати мій народ в MGA ставка по євро
Я знаю, що ви збираєтеся приїхати за що коли у вас є мачо речі зовні, але Я думаю, що моя робота і найближчі прийняти як Прямо зараз я можу зробити це ви можете зробити ставку в борг Пікет те, що ви отримали ми повернулися
Нобелівська премія пакет для мене
Я думав про те, не намагайтеся отримати спати Ти в порядку, а може бути, я можу змінити своє розум для вашої медичної документації є, що щось кричати про зараз є піклуватися голову
Hot Shot до своєчасне виховувати в, як він був прокляттям для мене поважаєш про великий сьогодні помірним у зв'язку з тим, що ви всі не багато
Ну, я думаю, що вони дійсно потребують тільки вісім років Всі mattimoe немає
Очікується, що робити після цього ви можете ви дати Allison квиток з цього тому ми маємо копію таємної, що притиснула його до кращого геть їх
Я думаю, я думаю, було б достатньо, ми б хотіли б ви коли-небудь вина з робить це як я відчуваю, що без нього може просто білий, як і працює обраний винним зробив мій день у вас є будинок став гірше Однак постійна роду проблеми останній промисловості Канади послали сході з бабуся і невелике місто в штаті Нью-Йорк тихий з Джонні додому
Синку, я хочу, щоб переїхати в продуктові та принеси мені Ms Jackson домашнє завдання е-е ... шукати вказуючі на життя Мені нудно бути тактильні колонії
Johnnie Walker Blue Mountain міста елементарний сигарет, що ви знаєте я вибираю його куріння tv кочових вбив він сунув сигарету Bonneville План росту Nikon делегат не
Частка економіки правої сказала їй, щоб не сказати Ви якщо люди виходять поставляється трьох років мистецтв років поле витівки молодого Говарда або В на неповний робочий день музеїв суд у справах неповнолітніх читав лекції насправді дізнатися найдрібніші в школах, але ми збиралися, але щоразу повертається більш рішуче ніколи, щоб зробити життя нещасний для тих, хто навколо нього тривав п'ятнадцять ми плануємо знову в суд або як у Європі він знову повернувся е-е ... значити , Яка володіє його не не турбувати з цим, але довше, ніж я можу запам'ятати десять років, коли він отримав русі імунної увагу на те, що для те ж, і він був близько десяти, я припускаю, і п'ятнадцять тоді і ви будете всі п'ять транзисторів дванадцять Монровії підтримці цього разу анімовані викуп інтерв'ю відновлення Проект проти людини, пружні на всіх жорстких моральних забрати його
Я отримав дзвінок від одного з його сусідів що він був фотографію дівчини з інша дитина відновити їх бовтатися робочих Ви впевнені, що ви можете керувати цим автомобілем впевнені, діє їхній тато інше Стаття на стоянці в порядку жовта
Я боявся, що ви не можете отримати автомобіль Хлопець почав сигари, але я кажу вам побачити цю землю, що
Ви знаєте, досить добре прямо зараз idon't думати про те, що Ви знаєте, що це за пару тижнів це загальні кому життя отримати одну двадцять доларову купюру і макіяж впливає на високій швидкості печінкова і він тільки що отримав мою дочку Califano економічної морською хворобою Стів точка повалений я спокійно підкреслити, бульв точка кому далеко за межі і Римляни це було не так вже й багато , Що інші хлопчики дуже погано вдарив вгору
Я добрався до мене просто поставити запитання будинків для підібрав перш ніж я зміг привести хвилину тут йде судді Може бути, ви загальмувати на озброєння їх а на ранній стадії і дати вам нічого, подальше сказати, цим ранком Не мені судити мови дайте мені вашу , І на жінок, ви можете дати мені
Ви були б гарним хлопчиком на ура, а Співробітники молоток і з собою, коли я стояв про всіх ваших доказів я маю намір ваша бабуся стояла ваша від Початок цього процесу це більше зараз і це мій обов'язок вирішувати, що повинно бути зроблено з ви ймовірно отримаєте Евеліна сенс цього суду, що ви будете бути обмежені в державних реформаторських для на строк не менше одного і не Понад двадцять років і я сподіваюся, що до того часу ви закінчите пропозиція, яку ви будете мати більше менш добре острів ніколи не намагалися ви грати в гру, коли Ви отримуєте в школі вологою не йти в протягом довгого часу не буде жодних проблем жінки але багато акцій прискіпуватися ви знаєте, вони смішні зробити його легко на себе
Поки йде, коли ви отримуєте розповісти йому про середня зробити двадцять два вам зробити вашу власний рекорд що будь-який з мого резюме в своїй околиці дивився журнал шкода виділення ліванських встановив нове опитування з Ви знаєте, що Нанна Острів скарбів має, і я говорив з малюк робо буй, як це називається про введення до налаштовані ще загорнутий їй свою зробив, як губернатор вірш думки можуть смоктати не стає більше і клацнув на достатньо великий для вискакує вікно
Похід етнічним ха-ха у мене є документ я зупинити цікаве в Keokuk як і раніше планує файлів в один час 10:00 am створена європейська на вас з розуму тварин, як це, що ви трохи Досить бізнесу для участі пана він у тому, що Ми прожили життя не де начальник над сенатом все почалося спасибі один або старий готель те, що да просто на приємну подорож на самоті
Ми могли б також в місті Таїланді глядачам, що ми вчимося є повага до закону і ті, хто представлений Я уявляю закон які говорять на більш серйозні за підсумками художника всього за хвилину
Інша справа про це ми не несемо використовувати тут Ми завжди з нетерпінням чекаю свого кажуть тут, якщо ви просто відправити документи Містер Джонсон
Я буду отримувати, що свій сад пакувальник Belong With Me ми зустрічаємося з деякими з хлопчиків і подивитися, що Кухарі муфта вони хочуть, щоб ви припустити, Valsad будь оновлення про те, що ваша місцевому аеропорту є Щось не так з літніми пара і думаючи, що б встигнути зробити що перед вами б тут не було подрімати Вам не подобається мені ви, хлопці, всі дивляться на мене смішно зразок щось не подобається ні
Я хочу, щоб від нього позбутися
Edsel і очікується досить, і я думаю, що в спробі отруїти Алі збирається піти з ним і ще багато чого при спробі взяти на себе давай зробили багато приватне життя і ви зараз Аршад предикат і апокаліптичні ляльки
Я б просто спортсмени як ви знаєте, у мене є двадцять сім місяців потому Говард Макміллан починається в офісі начальника державної реформаторської гризунів попереджає могло бути трохи на ваше умовно-достроковому звільненні буде випущений сьогодні, що так Ви були проблемними кредитами нагадують цієї групи на тому спасибі Я навіть не намагався е-е ... в начальника школи кредитів не премії, що у в'язниці різниця Stella домену завзятий ви носите, і нехай
Ви дізналися багато поранених, ніж вплив що ви думаєте це кращий училище я міг попросити тварин, де я зараз Рим
Я знаю, як дріт навколо прийому автомобіль в будь-який час я хочу автомобілів і я отримую поєднання долі і просто, як ви знаєте, коли вони були навіть не замок розумний Редуктори крім того, що і я просто мені подобається футбол, щоб вона не буде відповідача чому ви отримуєте один від одного і тільки наші дисплей хліба і яблук копії, якщо документ
Ви знаєте, що я можу зробити, і там, і Все, що він зробив майже до
Костнер відзначити кілька речей, коли я приїжджаю тут але не багато про них, або якщо я начебто злочину з ким світ повинен мені prolly, як я поклав в Ця річ може спільно і всі їх інші часи я був у в'язниці але я був дитиною
Я збираюся про життя і хочуть отримати мені, коли ви були дитиною були на вашу честь дракона, і він частину робочого е-е ... змусив мене сміятися ті, що я працюю, що це занадто, ми можемо отримати обходилися без нього
Я знаю,
Я був в державах Біллі кращих реформатора номінальною по закінченні школи сьогодні поступово ISO і ваші прикрасити ваш власний Вам Ендрю відразу ж у деяких кається для курсу аспірантури mabye начальника за справедливою бити вставити Hahahahahaha залишив його на місяць пізніше тепла для відпочинку агнця Божого на суму з мінімальним жінок буквально відсутністю доказів це один із способів, щоб нагадати вам знати, що ви Ймовірно розповідає про один Опис чоловік Божий, і без харчування одного і молодий кримінальну точка блоттинга Але він зустрів гідного суперника чинного було добре співробітник правоохоронних органів приятель, нарешті, доповідь про буде служити і в деяких віддалених в'язниця де те, що Говард сказав, ніхто не червоні квіти світу розуму всі викачані в рот і одна з банку в пересувному будинку на у добре одягненого молодої людини в запеченою банк інновації макулярної прямий моєму другові цю Видовище це місце прийшов на підйом на всіх ваших точка роботу клієнтів промокальним ставку на главу роботу в божевільний я маю на увазі ви будете розстріляні, якщо Ви Ви просто не подобається, я не можу рухатися
Кавказ невдача несмачний є Сема добре відомий Сем збирається Ви підняли тему ця воля кагана спокійний я сказав вам це зміна те, що про вас виріс, і я отримав три з серця геть рисовий папір п'ять хвилин і там
Давайте подивимося тепер е-е ... платити за перший рік я провів у Реформа Atari
Через п'ять днів двоє молодих людей йшли в американському банку в місті Ковінгтон по взявши на себе відповідальність страйки антитіл ваша сонячна, але гроші в те, то що банкам гроші, які ми не хочуть мати належить до того, що наші Спочатку просто те, що банківські кредити і те, що в короткий їх в Йорданію Ось наш графік знову тара я був подобається, що багато часу на себе дзи, який у зразку до шафи агар гвинтівки в упаковці або в п. п.
Польща і його супутник зведення виявлення всіх прокату роботи озброєні люди терпляче чекали у віддалених розділі країна спостерігає короткий я думаю, що наші на шосе на північ невелика проблема Група доказів припаркований автомобіль ретельне проходить прибуток Плакат, що частина того, що мій почав виглядати саме так Ви проти всього я хочу, щоб піти швидко місці під ми вийдемо гризунів точка поновлювані я тримаю свою зброю на пара етнічних про кількість, але
Аслам почати працювати зовсім які все гаразд позбавлення права заперечення Хлопчик охоплює нашої економічної атаки інші Аллаха може столицями право грати дорослі богохульство пікап коктейль з внутрішньої як може дивитися на це ракета добре за сім місяців 1935 Молода людина піти, але на мобільному в станції технічного обслуговування і Санта-Анна Каліфорнія утрати є Арабська не зовсім поважаємо, що ти не відбудеться тобі ups_ і тримати руки DOT Я не дати жодних ознак того, що відбувається випадку, якщо ви турбуєтеся про нього ця човен В кишені у мене пістолет і я знаю, як зробити,
Ви вважаєте, що це трохи спокій повідомляти в ньому був темний давайте Уотсон Аттіла метастатичних порядку можуть вимкнути світло що велика тут, щоб дізнатися отримаємо що йде що ви робите, просто мовчати протягом декількох хвилин і отримати машину
Хеннер каністр, як у вас жити не Сумніваюся, що і вийняти їх ще належну підтримку і показати, що випадок мертвотних інший колектор
Я хочу, що гроші отримав сказала почекайте хвилину без поставляємо наші гроші нікому ми Не знаю сам а може бути, ви знаєте цього хлопця в моєму кишені краще його ім'ям називають небудь чули про нього Підібрати і це ідея ви ловите на швидко порядку ви можете розслабитися поміститися усередині хвоста, що незвичайні застави, щоб не відставати
Молнар заспокойтеся впав, і помітив, як я забув, коли я нервувати не повернутися до нас вони приятеля досить тонкий видобутком для можливості Ви берете автобус там, я не беру
Шанси початку ви збираєтеся на їздити на цього хлопця гірських Allison я просто жартую подивився подивився, як я повинен, як Маккей Обеліск ходили поліцейські чесні моток точка забуваючи, що автомобіль не всі тепер чекати хвилина що це кращий автомобіль, припаркований на милість Rakhi доказів того, що саме клієнт бачив багато введений я вирішила так багато говорять виглядає досить добре про погане я не міг подзвонити будь-який бажаючий може отримати шанс , Щоб піти, якщо вам не потрібна випадково учасник накульгує це відбувається, ми збираємося поставити в і як далеко, як ви йдете сутичка з вами я зробив Це в десять миль від часу це біо Коли я кажу, що опинилися на хлопців повішення близько
Через кілька хвилин на поточний охорони здоров'я про тих, хто онлайн офіс шерифа лінію три дні де е-е ... е-е ... матерів відразу ж почали шукати для молодої групи на середній час
Ефект вкрадених мобільних авто в межах Кілька миттєвостей вдалося викрасти інше загальні продовжують на всьому шляху або на кожному кроці інші продовжують абсурдний сусідніх округах збиралися бути на в пошуках кримінальну часом робота з іншою послуги були відбувся в пограбувати супутніх викрали і кожен офіцер, а міцність офіс був зроблений на службі в зусиллях затримати втікача
Група на початку вечора Наступні прийшла звістка, що Оуенс Вінсент Ян стипендіатів
Віддані акт Дженсен Бартелл mcmillion Роберт імунної поспішати, що невеликі співтовариство
Я хочу, щоб припаркувати автомобіль на пагорбі Право туди і тримати годинник на цей будинок ради сказав, що це мавпа повинна була ховатися
Я бачу будинок, і більшість з повзунок стає на бік Я тримаю уваги на балістичну добре нік і я візьму іншу сторону спільне навіть я ненавиджу якщо він знаходиться в їх стає все нормально столиці він небезпечний якщо вона у цього хлопця був тут нехай Роберт і я приїхав сюди цього ранку шукати сказав констебль двох чоловік, я думаю, що вони десь у другій половині дня Звичай тиша дозволяють отвір про це був занадто швидким, коли ми пішли так ефективні в цьому будинку
Великодні подобається, як на стоянці в Лас-Вегасі шляхопровід
Поліцейський Rachna резервного там тому що ви зробили перерву права ми ніколи не отримати їх лижі саламандра але квиток ми будемо робить звичайно, не буде
AOL про неї ще Mac фанатик aapan безкоштовно
Ісаак невиправдані пожертвувань почався розташовуваних страждають Місце вгору-вниз точка є те, що багато Донателло ще себе панове Коли-небудь я буду дотримуватися десять і одна частина матеріалу головою , Що моя
Інша частина історії від Ріо-Гранде тріщини є бензину, який йде в час причиною придушення ворогів суспільством і ловити їх Не тільки робить це нормально, якщо ви будете Потужність більше поліцейських машин і більше вогню Двигуни і відмінності в інших життя, а на смерть автомобільної техніки там, де вона продається в будь-який інший марки але ми будемо працювати розшифрувати бензину , На якому перевага Каліфорнії державного і федерального чиновника залежить, щоб прискорити свої автомобілі аварії на повітряні хвилі швидше, безумовно, і економічна
Ви не були рухи гліколь карамель любить його типу вічних коли загнаний в кут принесли в мій кабінет не тільки зізнався у своїй Каліфорнії діяльність для мене хвалився, що його численні кримінальні ескапади він був засуджений окремо для всіх його злочинів, скоєних в Південній Каліфорнії В даний час відбуває шість окремі пропозиції, а також цим це інше життя злочини з тих не виплатив подякувати вам за кампусі
Менеджери на розі всі автомобілі національної охороняти знову йти проти двохсот млрд. і по Холдеман викрадення ліжко своє бачення інвестування національні квітучий дан Читач Патрік Глінн в спальних вночі Ові
Всі частини копірайтер програми, створені по долині Ріо-Гранде був перемогти неможливо кардинальне дорозі саду отримувати двісті ранку темно-синій і захід ти його знаєш меццо вітряк насправді Через кілька днів, і ми не відзначаємо Сто товсті ефективної річниця підписання Проголошення незалежності і ви знаєте, премо Варма відомих чекати довше, перш ніж це відвідати деякі частини цієї великої країна наша ніколи раніше не бачив Реформи аварії і матір відбудеться, якщо одна з них може бути уникати водіння інша пара велосипедів , Коли він був пожежа, що працюють на інші, даючи вам момент відображення в тридцять реального нових
Новітні очікування нещасної королівської В останній історія дійсно тут сьогодні було взятими з файлу в Лос-Анджелесі поліцейське управління
Тому у нас є нам начальник поліції Gameday Девіс, щоб відкрити нашу програму Всі люди, які приїжджають в Голлівуд увірватися у фільмі не буде не було б набагато більше, трапляються все близько вона завжди була загадкою для мене, як ніхто в здоровому глузді дозволить собі бути продано повністю неправдивим виробника що він буде боротися зі своєю важкою працею гроші і у них є цілий що він коли-небудь стане великою шишкою в фільми одна із самих постійно повторювані проблеми поліції доводиться мати справу з є те, що деякі нічого не підозрюючи чоловік даючи свої заощадження були деякі несумлінні давайте рухатися вниз з більш ніж випадку ми збираємося чути одне й точка навіть якщо злочинець в цьому випадку був спійманий і покараний
Факт залишається фактом, що багато людей було б краще якби вони трималися подалі від Голлівуду Однак про-леді зростання
Я буду з вами знову в кінці показувати і трохи бунгало в голлівудському фільмі Жінка розділі людиною, просто було сніданком він читає вранці люди це не добре для вас смішно папір краще дивитися під оголошеннями на роботу вони йдуть думаю, що я не можу знайти роботу на цьому тижні після того, як ми приходимо в Каліфорнія як ніхто не очікував, риба Філе але ми повинні думати про це чотириста доларів це все я повинен був очищення молока для гарячого інший носить на Боб Джеймс я не можу Христа фільмів ніч поруч каное, це те, що я говорю
Всі разом ми повинні прийняти всі роботи ми можемо отримати в ми можемо зробити стерео, але без необхідності для багатьох на деякі з паперу жінки тут з вами це слово я думаю, помічник директора Сорок п'ять доларів на тиждень зарплату невеликі інвестиції, необхідні для їх лікування поворотний дзвоніть етапі дев'ять знаків повторного студій
Бульвар Сансет і б'є роботи помічник директора ги, це занадто добре, щоб бути в захваті були дається тільки означало щось на зразок цього б усі вони забувають, що буде після того, як сотні інших, і ми не знаємо, що вони називають невеликі інвестиції в фільми калібру немає ніякої шкоди в дивлячись у нього, ми краще зайнятися на ній відразу перед рису час, як кожне законне право там зараз це те, що ви говорите їм, якщо вони просять, якщо Ви коли-небудь мали ніякого досвіду в
Директива Голлівуд, щоб зробити його роботу мій шлях через якось фільм означало, що вночі, що Ніна а ви можете сказати ви грали да називається Законопроект стає середньому на прикидатися я не направити частину про ваш крім того, вони не хочуть доведеться занадто багато досвіду він буде під управлінням завод вони хочуть асистент режисера ніколи не відповідь і знову ви можете витягнути дроти отримання великої розмови нектар гри, як
У мене є ця робота але одне, що Sony в хвилину Голлівуду наткнувся на оголошення, як це на-тему, як це на диск для досягнення інформаторів за тисячі інших, а в мене є, і я ні, ви будете даного телемарафону страйки з запальну промову, і ви отримаєте тіні і багато чого з нього, і я буду Я. є пан Беккер у всіх добрим ранком переосмислення
Ви шукаєте назад да я я шрифт бр Призначення просто якийсь час назад
Пан Беккер не чекаючи поки і навіть якщо вони вам все одно не відчуваю тут ще, але він цього не зробив конференцію прямо зараз що ви купуєте так, якщо ви не заперечуєте зазначено повсякденного попиту так шалено ще раз старі янкі сін незаконно тут
Поки Ніккі Джейн прогнозами анестезії Пан Беккер поле що базується в рюкзаках є багато в 2:00 якось недоречні пакет страшного це було сьогодні і отримав своє, і те, що ми рада, що ти є маленькі діти, але це звичайно
Мадонна визнати той факт, що ми не да є надія, і по числу мій брат дізнався , Які можуть думати Європі Тепер вона автоматично і я побачив оголошення в паперу сьогодні вранці так я міркую секретар за призначенням Ось і я з'їдений що ви хотіли б бути помічником Директор там
Ви знаєте що-небудь про переїзд назад до бізнес-кредит також попросив п'ять на і я продовжував ще багато
Я шукаю людину вивчали тут, в клітці матері репресованих дізнатися бізнесу на землі до це про те спасибі
Ви будете е-е ... так що у вас не буде відчувають великі голки служили більшість моєї роботи було на складі у середньому захід в тому, як довго ви були Делла Корте тільки пару тижнів розум, що ви хочете Мартін нього нічого ризикує, той не отримав ви знаєте, це
Всі рослини, але протягом місяця про е-е ... а Паула давайте зробимо це Афогнак або сумніви Гая називається про випуск про всьому світі в хвилину
Я боюся, що ми не можемо впоратися з цим на основу ми обговорювали
Ні, я не відчуваю 500000 було достатньо, щоб гарантувати як опору
Тепер, якщо ми могли б зробити операцію, по якій ми може отримати стін 100000 напруга випустити картину на п'ятдесят п'ятьдесят основі і, можливо, ми могли б отримати разом , Яка надає ми можемо зняти деякі додаткова економія для поліпшення Безперервність картину
О'Дауд я вам скажу, що як пробудження закінчується в поліції Лос-Анджелеса у відставці говорять е ... 1:00 але я думаю, так добре, я буду вас бачити, що всі привіт привіт для мене, коли иг
Поки е ... блок ще, але і перевірки Бурбанк ви знаєте його назад а показати не відомі протягом багатьох років використовуються для бути як бізнес-вигоди менеджера Перевиробництво порт г передпокої лише одним з багатьох одне з багатьох , Що Джек безплідною, наприклад, чому він не може отримати першу базу, Я міг би зробити більше роботи, я зробив в зірку
Новинка дійсно на вершині або на воротах мс точка дав свій перший перерву це все в Гватемалі дружина мама дорогая що ви можете зробити, це не має великого різниця, якщо ви не можете отримати шанс Брентвуді ви знаєте, ги я не розумію
Я збираюся отримати, щоб бути реальним велика шишка фільми, коли я став додану вартість але Джанетт обіди моєї режимі реального часу, що там ніколи не бачили камеру законопроекту я поставити перед однією
Ви знаєте про те, що виглядає всі ці картини вона не єдине на що на ризиковане рівні розумні не робити цього турбували речі підходить, щоб подивитися, мені сьогодні вранці, я думаю, я буду дотримуватися навколо в тому, що я хотів би зробити реальним всі ваші роботи могли б бути зацікавлені в читання деяких автографи на
Я хочу, щоб купити найкращі Брендан Пауелл гніздо Беккер удача завжди змучений безплідними це що й не вони здійснюють багато них грудня було дистанціювання в цьому випадку Гніздо Беккера від зборів рекс чемпіоном що хтось він побудований як безпосередньо Список незаконність всюди на Левіна Брат Джек кращий брат групі, що більше половини всій моїй любові ваша сестра вийшла заміж somaria Діксон вашу сестру хотілося б мати мою дружину
Брайан її улюблена актриса ще Марьям моєю молодшою ​​сестрою все гаразд використовується для Європи і пошти на один день
Я ніс її на руках в перший раз що люди ніколи на безлічі серед усіх включите який дозволяє ах ... просто великі гроші на це легко повинні з'ясувати, у вас є там, і це те, що потрібно, щоб я могли б провести тут цілий день відгуки Всі ці хвилювання речі, які я написав Джастін це те, що всім, хто приходить в тут говорить по її прямуючи вниз бізнес знову у нас є великий студії ред працюють цілодобово і нам потрібен інший помічник директора боявся, що ти сьогодні про це говорити Час був не стрибати з повагою дитини Ми Ви знаєте, що ми хочемо більше за допомогою цього засобом вирішення по виберіть да цих пір я не інтерв'ю, кого я можу сумлінно рекомендувати для роботи
Я як раз збирався в мене праве око для цю можливість
Не знаю, але в мене були всі експерти шукаємо Якби я мав шанс я знаю, що я б зробив хороша ковадло захоплювалися люди, які мають впевненість в собі і школу на тих, хто зверху Пан Беккер якщо ви дасте мені цей шанс
Я міг би просто бути вашою правою рукою його де про
Я скажу вам, що я зроблю все студенти Ви виграєте Преслі дуже любимих ви повернетеся після обіду з двісті доларів, і ми будемо вдаватися в дискусію і, якщо все в взаємоприйнятного ми могли б зібратися
Я не знаю, що сказати пану назад, але Це добре синові, що все в порядку як виявилася записка на двері вирок їздити знову побили і ваші гроші будуть бути поворотній безпеки після того, вірним проблеми, які зайшли занадто зарплата невелика Кріса Додда про те, якщо ви отримати збирається він злітає вгору, як стрімко зростає, як бізнес я буду виконується, якщо я міг би просто підійти Місце стоянки посилиться вибачився е-е ... а скажіть панові любові і м Через кілька хвилин сімдесят вісімдесят думає, що він актор хочуть щоб потрапити в фотографії, але він не отримав що потрібно, я не можу витрачати свій час на нього радий, що ви не відчували, що шлях про мене все, що я можу сказати, коли я, коли я сказати, де мій хлопчик ми підемо місць на землі ракетки, що Ми е-е ...
Я бачу це як у мене є незалежно від того, яким є Ви
Тим часом у студії Беккер опитування інших претендентів на Директор державної системи
Алістер Southall вам розповім про вранці зі своїми грошима на колесах на землі, і що дійсно може бути асистент режисера деякі старенькі наведемо разом зі мною, мама я ми будемо називати місця в тих ракетки на чудовий пан Стенлі чудові п'ять сотні майже прямо зараз
Ось ваш договір не Ірак, діяти і отримати там збирається бути асистент режисера були сольні грати по пропозиції збираються разом зі мною трохи все місця, якщо ракетку і лінія на Штейнман юанів Ваш набір отримання та годину пережив статуту в наступному місяці допомогти зробити вашу працювати і що не пішов на ви просто принести разом зі мною Ганна пішла тиждень в діяльності з Студія розлучилися з помічником директора немає грошей на резюме там може неминуче невдоволення останніх повністю переконаний Беккер призначені для принесли як багато помічників однією з жертв повідомили бомба викликані у відділення міліції до десяти і т. д. якщо у вас є щось, що ви думаєте, повинна бути досліджені так, сер
Я не хочу нічого говорити про ділянку, а кілька речей, які відбулися , Які змушують мене думати, що щось не так може бути краще розкажи мені все про випадок В першу чергу мій чоловік і оголошення В одній з газет кілька тижнів тому просто якій хвилині
Ну ось це я тримав його копія можливості для бізнесу хотілося історія помічником директора невеликі інвестиції забезпечили поворотній і право звідси чудовому у вас є впевнений, що ці речі або фіксована немає законних студії ніколи не рекламує ця робота
Крім того, ви не повинні купувати на роботу в Голлівуд чи деінде, але моя Чоловік поставити двісті доларів , Щоб отримати роботу скільки було у продавця сорок доларів на тиждень, я думаю, г, які збираються регулярно знаю, що це точки, тому я подумав, що щось неправильно, він не збирається його Пан Беккер сказати їм, що це, що це зупиниться, коли він почав роботу над картинка але вони ще не почалася
Я повинен був працювати на пікет Ваш чоловік у мене є
Поняття пан Беккер зробив а краще п'ятдесят доларів собі
Ваш чоловік зараз інші і це була гарна ідея говорити
Ну, я не хочу турбуватися про моїх не працює занадто про пан Беккер не знаю, були у шлюбі між собою
Багато хто з вас чекали цього час майже місяць
У мене бачити, пан Беккер минулого тижня вони не будуть здаватися пригоди якщо ваш телефон, і вчора секретар сказав, що він був вимкнений Та ваша процедура коли ви бачите, я боявся, щоб пан Беккер думаєте, я зійшов з розуму через те, що він може зробити, щоб мій чоловік і у вас є будь-які інші проблемні місця а коли я пішов В бачити в перший раз
При спробі отримати
Розділ I може е-е ... ніколи не отримаєте докладний після цього Інструктор і по телефону Ви думаєте, чи є шанс отримати свої гроші назад близько одного шансу і дві тисячі Просто перейдіть до вашого чоловіка
Ви берете моя порада, щоб сказати їм все про це Ділан, щоб почати шукати іншого боса як одна у нього буде в'язниця ранок
Знак три студії кубино-американської числа, але, очевидно, приміських видимих до теперішнього часу , І так далі
Я хотів би подивитися на людину, яка управляє цим розмістити ви маєте на увазі це десятиліття чи ні, ми направилися просто говорить, що вона хтось тут в студії але, що їх а в цьому році додати Я міг вийти з цього паперу ранок вам, що я маю на увазі, якщо вони були спрямовані
Ну, я не знаю про це, але я шукаю роботу в нічого робити руки можливість кваліфікованим для роботи
Ну у мене не було великого досвіду, але Я бажаю, щоб дізнатися ви знаєте, що не тільки це, але я маю на увазі його
Я думаю, що моторошне інвестиційний продукт все, що що я можу зробити, що все в порядку
Тут ви думаєте пару тисяч достатнього пара
Острів да Абдулла приніс з собою Сьогодні вранці
Може бути, я міг підняти трохи більше нові мульти я думаю, я була б цілком адекватною
Я думаю, що ми повинні прикрашати про те, що я впевнений, що скоро повернуся
Ногалес або не хвилюйтеся на Rockingham частини керованих ракет Людина визнати, я не можу вам сказати, що ми зробили, і я буду заважати нам разом, як , Що у вас є викрадення кримінальний злочин сьогодні дізнався, що моя громадян, що на них і ввечері, коли багато про яку він отримав гроші вийшов милі тисяч доларів занадто точка
Абаді постояти за дві тисячі доларів вони можуть отримати те, що Вам потрібен швидкий переглядають точка Під стільки грошей Основними областями, що наше повідомлення води мислителів подати письмовий Заява стає директором 1/5 елементи по одному навіть дуже тобто, якщо інвестиції не дуже крутий я не знаю, але ми дійсно йдуть дослідження а у нас в світі і чотири тисяч доларів для задоволення очікувати, що і він скаже, що він скаже, що при думці про інвестиційні схеми, і я думаю, що Ми не зацікавлені в тому, що це тільки гарантія сумлінності більше ніж усі
Праві і у Вас виникли які-небудь Досвід в картинках Не тут, у Каліфорнії моя робота була на складі купити додому нижче, але там був фільм компанії прийшли через раз мінеральні Roswell Park для Мені вони прийшли сюди, я був е-е ... додаткове все добре Аманда, як довго Ви були доступні на або тільки на короткий час ми вирішили взяти наші шанси з інші дев'ятсот дев'яносто дев'яносто дві
Тепер винахід не є новим не діяти не Повертаючись до побили У нас є великий студії тут робочий день і я нам потрібна інша система прямого і досі зізнався, кого я можу рекомендувати для робота або я даю мій праве око майже для цього можливість компанії пана Слоуна un натисніть мені дуже сприятливі
Дуже сприятливо Ви повертаєтеся після обіду з е ... дві тисячі доларів і ми підемо в дискусію і ми можемо бути в змозі зібратися на цій корекція
Я не знаю точно, що вони говорять Пан Беккер Я начебто моральної щури
Мама, чому все гаразд, що все в порядку і ваш гроші на сайт, закріпивши його необгрунтованим в три місяці умови, що ви будете в вашому кінця контракт блог роблю все можливе, пан Беккер Я що ви жити ілюстрації разом зі мною мій хлопчик щорічний гольф в цій ракеткою ракетки академічних на фігуру мови, але що робить великі держава з усіма гроші ще а е ... один або почати працювати з Сумка, як сьогодні, прямо зараз, коли ви заплатили над нарощуванням де багато краще для вас це після полудня залежить від повернення в зал засідань винагороджені дуже пересіченій місцевості говориться в десять точка дві тисячі доларів озброєний його повернення в студії над Підготовка були зроблені, щоб справити враження
Новий директор помічник тепер ви всі знаю, що робити позбавлений звання адвоката про те, що я був у ботулінічного і у нього є всі купола коли я приїхав з я можу отримати мої руки на , Які були всі з пошти вказати вашу честь як він робить близько двох хвилин тому на все, що у мене є управління продуктом вони і Аманди от і я не можу прийняти ще більше робочих місць ніколи не любив хуей стані репутація контрольних як ваші гусениці хтось дякує, що ми отримали разом подякувати їм і ноутбуки їх майбутнє Грета і дерен і Ви говорите моєї Ви дали моєму серцю відмінно більше як через місяць цю святу книгу Мати день і найпотужніший конверті наступне засідання потреби патч на те, що ви після всіх моїх людських священної книги
Спочатку це по змушує вас думати, але й заснований платити людям тримати армада lamee'a Ви щось з ним зробити Ньюарку близько дев'ять спростувати навіть не буде хто і ніхто мені не потрібно і Міллі і навіть, і він буде е-е ...
Устинов яких на позначці це LOL якщо він тільки поставити петлі документи бухгалтерського квадратних якщо ви запитаєте мене їде вони обидва відгуками місцевих Я довго відкритої дійсно
Заява про все, що Ви все проведенню де анекдотичний ролі Всі розетки SP важче не те, що тримаючи його ви майже як формат його у вашому житті
Я не хотів, щоб перервати всі не все більша частина мого коліна і приходять Право в НАТО дроти е-е ...
Ейлер моментів точка Пол Пота
Норвілл доставлені до провести для вас спірно тільки або ще Так, звичайно на світову
Nimish стані але в мс Дітріх карту, що це те, що людей, і ви б
Голландія вище мем 1309 п'ятьдесят на тому на це здатні Ви були тут разом з ПОС х крил пан Дісней
Прости
Я маю на увазі також, що в даний час Коді партнера збройні Кемп-Девід категорії Марті переписати, що вони мають область погіршеної є Ми збираємося танці розмитим в цьому районі
Все давайте всі підемо вранці пан Беккер мене звуть назад у однієї з тютюнових гроші купила Моніці добре все весь ранок, що я да з тілом пан точкою да пан бактерій і це те, що вони хочуть, і той, який отримує рух виправданий бюджету віддаленість або їздити, де квартири са п'ятницю кішок, але було те, що про Хто-небудь це в жировій за межами тютюну все, що вони є відмінна ідея пана Беккера
Ви знаєте, я я чув, прокат його в він і давайте змішані перепрограмувати Афганські підготовлених е-е ... текстура на захід з класу діяли подобається нам це чи інша рослина невеликий південь знову атакували людина на c_ і ви знаєте пару Baylor Пікет ви Арент, тому що ви який, що і моя, а парадигми в Бангалорі, що буде багато просто як одне те, що було сечі асистент режисера ви знаєте, хто був завжди було нашим завданням для них світло по їх вимогливості до якщо вони потрапили в дві тисячі доларів, щоб Чому е-е ... ні, ні, не зовсім вони не такі великі дівчина інвестори і ви просто занадто повільно арією I Get It ит бом агар вниз по дорозі і зупинити приватні коли ми даємо вам ніякої сигнал місця, які могли б купити на поясню в той же день В Уганді і за умови,
Саддам Elmo пункт Сьогодні вранці Ви нахиляєтеся назад проти тільки з'явився пізно неймовірним і зробити себе навколо двох мкм
І коли я кажу ви знаєте, це не тільки на знання редакційних поза кампуса дядька для всіх у нас є е-е ... земля Ми б вона оновлюється, що це було варто того ніколи не переходять усі перекупити зроблено округляється до хліба давайте святкувати Тому, коли проданих на продовжуватися одинадцять батьківщину розумію, що зарахування лужної що кров було довге волосся і бити вимоги не будуть виконані його жити довго і Повернутися на даний момент онлайн і і і Гонконгу пішов мінімальний і живий нижньої лінії і за участю оголошені поза законом і вони не можуть мати ха-ха е-е ... і по часу і і і і і я за участю давай заліза та залізного порошку з неба потребують в них та їх потім тварин гамбургер в той момент, бальбоа річних пісні
Я не збираюся там приходять на хорошому Розмова про автоматичне чолі як ви отримаєте хороший Kirker один від одного на Двері відкриті, але отримав його
Мені сумно-якому випадку, щоб поговорити з помічником Ефект журналіст директор, ви просто на ці записи поліції du офіцер ви небудь чули про вході ви вибираєте пару
Взаємопроникнення Кеті записи Скільки помічник директора, тому що тут тільки одного до п'яти Вчора це багато ми тримаємо гроші для звіту, що Я не знаю, про що ви говорите про ми повинні платити зайві пропозицій зірки ви можете поговорити зі мною, тому я так сказав якщо у вас є які-небудь контракти тут я знаю, що трапилося тому що я думав
Чому ви дійсно був очищенню навколо відповіді гул за партійними ви збираєтеся станція в порядку тазового
У мене є багато факторів, які і почала це нормально стані Каліфорнія буде здійсненно довго час де ви збираєтеся змінити не питання тільки в момент погашення Давида друзі деякі автомобілісти так само, як Рівень лампи Джейн досить молодий життя коли мова заходить про інвестування своїх жорстких зароблені гроші та бензин
Результат є вірш з максимальну ефективність і економічну транспортування вони могли б насолоджуватися вказує на справжній чоловік тріщини, коли-небудь у вас є це обнадіює знання, які Поліція вибачення вже є досліджені і випробувані це голосування, якщо Ви воля передсердь заборона практиці переважної в сторону міста і графства чиновників це велике бензинових більше громадських виступаючої поліцейських машин швидкої допомоги вогню двигунам автомобільної техніки штату Каліфорнія і федеральним урядом там, де це старе ніж будь-який інший Брайан
Ми запрошуємо Вас провести розслідування і зробити свої власні тести говорить десятки тисяч як ви зробили почуваю себе впевнено ви приєднатися до них в хвалячи задихаючись дисперсної на державну службу Аналогія визирає , Ім'я якого, очевидно, є фіктивним дійсно був гостем Каліфорнії Наступні сім років Він був проголошений в суд разом зі своєю долі акторів і актрис виступити в якості свідків і був визнаний винним в Grand Theft множинний
Florio Брендан
Я залишу цей малюнок. На ньому видно кровообіг дитини відразу після народження, і всі інші його складові та їх найменування.
Я залишив цей малюнок, бо я хочу поговорити про всі зміни, що відбуваються, коли ми дорослішаємо. Візьмемо мене до прикладу.
Я дорослий. Як же називаються ці складові у дорослої людини?
Або як зміняться ці складові в моєму тілі?
Для початку, якщо я погляну на низ мого живота, То я не побачу смайлик. Так?
Я побачу тільки шкіру.
Це відбувається тому, що всі кровоносні судини вже довгий час не переносять кров в моєму організмі.
Це перша зміна, на якій я хочу наголосити.
Тепер, те, що колись було пупковою веною, перетворилось на зв'язку. В загальному, багато років тому тут було кров, яка звернулась.
Проте з часом, фактично, відразу після народження, вона почала перетворюватись на фіброзну тканину. І багато тканин потрапило в цю ділянку, і з нею відбулось те саме, що відбулося б зі струпом. Тут багато протеїну.
І вже немає місця для потоку крові. Судини стають зв'язками.
Насправді, це зв'язка, що розтягується до ворітної вени.
Навіть венозна протока стає зв'язкою. Всі ці судини стають зв'язками. Насправді, всі вони мають вигадливі латинські назви.
Тож, я заміню пупкову вену на те, як вона зараз називається в моєму тілі.
Тепер це кругла зв'язка печінки.
Якщо ви захочете вразити своїх друзів, ви можете сказати,
Можливо ви мали на увазі мою ligamentum teres hepatis? Це те, в що перетворюється пупкова вена. Це насправді складний вираз для запам'ятовування.
Проте "hepatis" означає печінка. Тобто, це зв'язка, що йде до печінки. Можете запам'ятати таким чином.
З іншої сторони, венозна протока вже більше не протока, так? "Протока" означає, що щось може текти через неї. Проте, судячи з малюнку, зараз це зв'язка, так?
Тож це зв'язка. Ми теж дамо їй латинське ім'я.
Назвемо її ligamentum, аналогічно до попередньої. Це є ligamentum venosum, венозна зв'язка. Тож запам'ятайте раніше це була венозна протока.
Тепер вона називається венозна зв'язка.
Це дуже легко запам'ятати.
Тож дві зв'язки, так? Я обіцяю, що ми дізнаємось ще більше до кінця відео.
Продовжимо, ось кров, що входить в праве передсердя.
Кров у ембріона йшла з правого передсердя у ліве передсердя через овальне вікно.
Проте тоді ми говорили про те, як воно закривається, коли тиск з лівого боку буде більшим, ніж тиск з правого боку.
І коли воно закриється, річ у тім, що з часом тканина починає формуватись між цими двома клапанами.
Фактично утворюється справжня печатка.
Коли це відбудеться, то простір перетворюється у fossa ovalis, відому як овальна ямка.
Ось так вона називається в мені чи в вас тепер.
Якщо ви б заглянули всередину правого передсердя, ви могли б побачити маленьку шпаринку в стінці, що має покрив з іншої сторони, а це і є овальна ямка.
Але виявляється, що у багатьох дорослих, фактично немає справжньої печатки. Так, як я намалював це, тут є маленька печатка між двома, якої може і не бути.
Фактично, скажімо приблизно 20% або інколи і 25% дорослих, насправді мають лише два клапани, що теоретично можуть розкриватись.
Тож якщо ви один з цих 20-25%, то можливо у вас є те, що називається відкритим овальним вікном.
І якщо ви належите до більшості, а це 75-80%, то у вас є овальна ямка.
Тож все це означає, що в деяких людей є печатка, що з'єднує два клапана , а в деяких її немає. -
І два клапани можуть відкритись, якщо з правого боку є сильний тиск
Тож в людини з відкритим овальним вікном, теоретично, якщо є високий тиск справа, в цьому місті, цей клапан може відкритись.
І ви могли б стикнутись з ситуацією, коли несподівано кров починає рухатись між двома клапанами.
Це цікавий процес. Кров може рухатись з правої сторони в ліву у людей з відкритим овальним вікном. .
Проте для більшості, тиск з правої сторони насправді ніколи не буде настільки високим.
Навіть якщо у вас відкрите овальне вікно, тиск з правого боку майже завжди нижчий, ніж з лівого, це майже завжди означає що клапан залишиться закритим.
Навіть маючи відкрите овальне вікно, більшість людей ніколи не дізнається про це.
Насправді, вони живуть щасливо, навіть при відсутності печатки між передсердями.
Тепер, продовжуємо, у нас є артеріальна протока.
Ми знаємо, що невдовзі після народження, вона починає ущільнюватись. М'язи скорочуються коли вони стикаються з високим рівнем кисню та низьким рівнем простагландинів.
І артеріальна протока, яка називається уже по-іншому змінюється.
І у дорослих, я дам вам хвильку, щоб здогадатися, поки я напишу.
Знову, зв'язка-- я дам вам підказку.
Спробуйте згадати, як ми її називали.
Артеріальна зв'язка. - Отже ви вже розумієте, яким чином ми називаєм їх.
Тепер коли ми підемо за кров'ю вниз до аорти, вона потрапить до внутрішньої клубової артерії.
Ліворуч і праворуч. Ця артерія має багато відгалужень.
В нас на малюнку вони всі не зображені, але їх є багато. Врешті-решт, кров надійде до того, що ми звикли називати пупкова артерія.
Тепер, ці пупкові артерії, так само як і артеріальна протока, починають скорочуватися, коли рівень кисню збільшується і коли рівень простагландинів зменшується.
Коли вона скорочується, то перетворюється на зв'язку.
Це відбувається тому, що кров не тече через цю зону. І остання ділянка, де є потік крові, буде підтримувати потік крові.
Тож, як я говори, там були розгалуження. Через ці розгалуження, кров тече в інші ділянки, так?
Кров тече до різних складових нашого тазу.
І ця остання пара гілочок прямує до сечового міхура. Тож інколи ви побачите це.
Ви побачите, що частина перетворюється на артерії, що ведуть до сечового міхура. А інша частина перетворюється на зв'язку.
Давайте трохи змінимо цю назву "пупкова артерія", і замінимо його більш коректним словом, що описує те, у що вона перетворилась медіальна-- і фактично це дуже важливо, бо люди плутають це поняття.
Тож-- медіальна пупкова зв'язка. І їх є дві, так?
Тому що є дві артерії. Мені слід написати дві медіальні пупкові зв'язки.
Тепер підсумуємо, у нас є декілька зв'язок внизу живота.
У нас є одна важлива зв'язка у нашій печінці. У нас також є одна над аортою, що відділяє її від легеневої артерії. І наостанок у нас є або овальна ямка в нашому серці, або відкрите овальне вікно.
Після Другої Світової Війни більша частина Європи була в руїнах. Напруга між Радянським Союзом та Штатами зростала
Було ясно що світова наддержава повинна не тільки мати ядерну силу а і захищатись від ядерних атак від міжконтиненталних балістичних ракет.
Для Північної Америки найбільш вразливим місцем для атаки був Північний полюс.
У 1958 році спільними зусиллями Канада та США був заснуваний так званий NORAD Командування повітряно-космічної оборони Північної Америки
Це важлива лінія оборони з напівавтоматичним наземним обладнанням
В нього входила система що налічувала більше сотні радарів Розташованих по всій Північній Америці Вони були сполучені радарними станціями і передавали дані системи спостереження за допомогою радіохвиль або телефонних ліній
Вся інформація з радару передавалась В головний центр обробки інформації розташований на глибині однієї милі в горі Шайенн в Колорадо.
Таке застосування міжмашинної взаємодії дозволило операторам приймати рішення за долі секунди базуючись на інформації переданній та обробленій комп'ютерами автоматично
Ця ідея постійного перебування на зв'язку Була швидко застосована і вдосконалена університетами в наступні роки оскільки вони оцінили потенціал мережевої взаємодії
Головна особливість використання комп'ютерних мереж полягає в тому що ключові співробітники розкидані географічно отримують можливість не тільки спілкуватися один з одним а і до інформаційної бази з якої вони працюють упродовж дня і це очевидно вносить величезні корективи у планування, організацію і виконання практично будь-якої інтелектуальної діяльності
Якщо перейти в режим в якому все обробляється в електронному вигляді
І єдине джерело ідентифікації це маленька пластикова річ яка вставляється в апарат, тоді можна уявити що вони захочуть зв'язати її з вашим банківським рахунком і в миттєво видати всі потрібні чеки
Що вимагатиме обробки в мережі
Грошові перекази були одним із зростаючого числа прикладних задач що потребували шифрування з захищеним доступом.
І з ростом інтернету що об'єднав мільйони людей по всьому світу виникла нова проблема.
В той час шифрування вимагало щоб обидві сторони спершу обмінялись випадковим секретним номером відомим як ключ. !!!!!!!!!!!!Тож яким чином двоє людей які ніколи не зустрічались могли домовитися про використання секретного ключа !!!!не даючи можливості Єві, яка постійно підслуховує також заволодіти інформацією
У 1976 році Уітфрід Діффі і Мартін Хельман розробили дивовижний трюк
Спершу розглянемо застосування цього способу на прикладі кольорів.
Яким чином Аліс і Боб можуть обрати секретний колір для того, щоб Єва не здогадалася
Трюк базується на двох фактах.
По-перше, можна змішати два кольори і отримати третій
Другий - маючи отриманий колір (що складніше) провести зворотній процес і отримати вихідні кольори.
Такий принцип роботи замка: легко в одному напрямку, важко у зворотньому напрямку
Це так звана одностророння функція
Принцип роботи наступний: вони публічно домовляються про перший колір
Скажімо, жовтий
Потім Аліс і Боб випадковим чином обирають свої секретні кольори і змішують з відомим кольором (жовтим) для маскування своїх секретних кольорів
Далі Аліс зберігає свій секретний колір і відправляє змішані кольори Бобу.
А Боб зберігає його секретний колір і відправляє його змішаний колір Аліс
У чому полягає суть методу?
Аліс і Боб додають свої секретні кольори до отриманої суміші і отримують спільний секретний колір.
Відмітимо, що Єва не зможе точно визначити цей колір оскільки їй знадобиться один з їх секретних кольорів, задля того щоб зробити це.
У цьому заключається весь фокус.
Для того щоб скористатися данним методом із цифрами потрібна числова процедура, яка просто виконується в одному напрямку
У багатьох відео ми вже говорили про те, як кожен об'єкт у космосі віддаляється від Землі.
Ми говорили й про те, що чим далі об'єкт знаходиться від Землі, тим швидше він рухається.
У цьому відео я збираюся підкріпити цю інформацію цифрами, чи навіть краще - осмислити все, про що ми говорили.
Можна міркувати таким чином: якби на ранньому етапі розвитку Всесвіту я обрав певні точки... тож це одна точка, ще одна, ще одна, іще одна... я позначу дев'ять точок і отримаю таку собі сітку.
Це ранній етап розвитку Всесвіту.
Якщо ми перенесемось на кілька мільярдів років вперед (звісно, я не дотримуватимуся масштабу), всі ці точки віддаляться одна від одної.
Отже, ось ця точка - власне, я позначу ще один ряд, ще одну колонку, щоб було зрозуміліше.
Отже, перенесемося на кілька мільярдів років вперед. Всесвіт розширився, і всі об'єкти віддалилися один від одного.
Я використаю різні кольори - ця точка буде пурпуровою.
Тож ця пурпурова точка знаходиться тут.
Ця зелена точка віддалилася від пурпурової.
А ця синя точка віддалилася від пурпурової у тому напрямку.
Можна продовжувати.
Зараз ця жовта точка, можливо, ось тут.
Думаю, ви зрозуміли суть.
Я позначу інші жовті точки, вони всі віддалилися одна від одної.
Отже, центру тут немає, все просто розширюється й віддаляється від сусідніх об'єктів.
Як бачите, ця точка не просто віддаляється від цієї, але ось ця віддаляється від цієї іще далі, бо тут додається це віддалення до цього.
Інакше кажучи, швидкість, удавана швидкість розповсюдження пропорційна до відстані, тому що решта точок теж віддаляються.
Щоб підсумувати все вищесказане, уявімо Всесвіт у вигляді безкінечного плаского листа.
Ми нібито беремо лист із якогось еластичного матеріалу і просто розтягуємо його.
Ми просто розтягуємо лист.
Ми беремо до уваги, що Всесвіт може безкінечно простягатися у всіх напрямах.
Ми просто розтягуємо безкінечний лист, у нього немає країв, але ми досі його розтягуємо.
Щоб зобразити це інакше, ви можете уявити, що Всесвіт - це тривимірна поверхня чотиривимірної сфери, або тривимірна поверхня гіперсфери.
Це щось на зразок раннього Всесвіту. Сфера виглядала ось так, а ці точки - тут, пурпурова - ось тут, зелена - ось тут, тут у нас блакитна точка, і решта жовтих точок. Жовті точки тут, вони на поверхні сфери.
Вони всі знаходяться на поверхні сфери.
Звісно, у мене в арсеналі тільки 2 виміри, тож неможливо, або майже неможливо уявити тривимірну поверхню чотиривимірної сфери, проте можна використати аналогію.
Візьмемо поверхню повітряної кулі або мильної бульбашки. Якщо бульбашка буде розширюватися впродовж кількох мільярдів років, звісно, це тільки приблизний масштаб, то вийде більша бульбашка.
Ця частина поверхні буде розширюватися.
І знову тут у нас пурпурова точка, тут блакитна, тут зелена точка, а тут решта, жовті точки.
Отже, вони будуть віддалятися одна від одної на поверхні цієї сфери.
Щоб показати, що це сфера, я намалюю контурні лінії.
Контурні лінії, аби вам було зрозуміліше, що ми на поверхні, ми на поверхні сфери.
Беручи до уваги все це, давайте подумаємо, з якою удаваною швидкістю вони віддаляються.
Пам'ятайте, ми збираємось з'ясувати не тільки відстань віддалення об'єктів, але також ми дізнаємося цю відстань відносно спостерігачів, нас, залежно від того, наскільки віддалилися ці об'єкти.
Давайте я це запишу.
Всі об'єкти віддаляються один від одного. Швидкість і удавана швидкість, відносна удавана швидкість, відносна швидкість є пропорційною до відстані, пропорційною до відстані.
Те, що я записав, - це перефразований закон Габбла. Закон Габбла.
Він вивів його, спостерігаючи за космічними об'єктами. Чим далі був об'єкт спостереження, тим більшим було його червоне зміщення.
Вони не лише все швидше і швидше віддаляються від Землі, але і все швидше і швидше один від одного.
Отже, це підтвердження закона Габбла.
Інакше кажучи, з будь-якої точки, скажімо із Землі, швидкість, з якою рухається об'єкт, буде виражатися у вигляді сталої, помноженої на відстань від нього до спостерігача.
У даному випадку ми - спостерігачі.
Ми ставимо цей нуль. Ця літера "Н" (ейч) - це стала Хаббла. Стала Хаббла.
Ця стала - дуже непостійна, адже вона змінюється залежно від етапу еволюції Всесвіту.
Ми ставимо сюди цей нуль, щоб показати сталу Хаббла.
Коли ми говоримо про відстань, ми говоримо про власну відстань саме в цей момент. Власна відстань на цей момент.
І це дуже важливо, адже ця власна відстань постійно змінюється з розшиернням Всесвіту.
Навіть у даний момент. Тому від початку цього відео і до кінця вона дещо зміниться.
Але ми можемо сказати тільки приблизно в умовах теперішнього часу.
Коли ми говоримо про власну відстань, ми маємо на увазі уявні жорсткі лінійки, які можна миттєво прикласти до поверхні.
Звісно, у нас немає таких лінійок, але ми можемо собі їх уявити.
І ми про це зараз говоримо, щоб зрозуміти, наскільки швидко об'єкти відаляються.
Теперішня стала Хаббла, давайте я напишу це в іншому місці, тож теперішня стала Хаббла - це 70,6+/- 3,1.
Ми побачили деякі відмінності. Думаю, що тут помилки у реальних розмірах, кілометри на секунду на мегапарсек.
Ви пам'ятаєте, що парсек дорівнює приблизно 3,2 - 3,3 світловим рокам.
Якщо уявити це інакше, тобто, якщо ми знаходимось у Всесвіті ось тут, а інший об'єкт тут, якщо ось ця відстань - це 1 мегапарсек, то це 1 мільйон парсеків, чи 3,2 мільйонів світлових років від Землі.
Це приблизно, щоб ми мали уявлення, це приблизно 3,26 мільйонів світлових років від Землі. Тоді цей об'єкт буде віддалятися, хоча він не рухається у просторі. Просто простір розтягується таким чином, що цей об'єкт віддаляється зі швидкістю 70,6 км/с від нас.
Це дуже велика швидкість, 70,6 кілометрів на секунду!
Це дуже висока швидкість.
Але на слід пам'ятати, що це більше за 1 мегапарсек.
Відстань до галактики Андромеда менша за один мегапарсек. Вона становить 2,5 мільйони світлових років. Це приблизно 0,7 чи 0,8 мегапарсека.
Якщо ви подивитесь на цю точку в космосі, що розташована трохи далі, ніж галактика Андромеда, вона прямо зараз віддаляється зі щвидкістю 70,6 кілометрів на годину.
Якщо ви дивитесь на якийсь об'єкт, який знаходиться за 7 світлових років, тобто за 2 мегапарсеки, він знаходиться ось тут і віддаляється із швидкістю 2 мегапарсеки.
Треба просто помножити цю відстань на два мегапарсеки, мегапарсеки скорочуються, тож 70,6 помножити на 2, при цьому сам об'єкт не рухається у просторі.
Це сам простір розширюється. Його удавана швидкість буде 70,6 на 2, тобто 141,2 141, 2 кілометри на секунду.
Питання: як про це дізнався Хаббл?
Ви знаєте, що можна побачити, як об'єкти з червоним зміщенніям віддаляються від нас. Але як Хаббл дізнався, що вони віддаляються один від одного?
Якщо подивитися на червоне зміщення цього об'єкта, ви побачите, що він віддаляється зі швидкістю 70,6 км/с. А потім можна подивитись на іншиий об'єкт, і з'ясувати з допомогою червоного зміщення, що він віддаляється зі швидкістю 141,2 км/с. Можна зробити висновок, що ці два об'єкти віддаляються один від одного зі швидкістю 70,6 км/с.
Можна застосувати це до різних відстаней.
Сподіваюсь, що це дає вам уявлення про масштаб відстаней і швидкостей.
Пам'ятайте, хоч я і говорив, що це величезна відстань, мегапарсек більший за відстань до галактики Андромеда.
Галактика Андромеда - це найближча велика галактика до нас. Існують менші галактики біля нас, щось на зразок супутніх галактик навколо Чумацького шляху, але Андромеда - це найближча до нас велика галактика.
Але ми також знаємо, що ми говоримо про сотні мільярдів галактик тільки у видимому Всесвіті.
Тож при наближенні до краю видимого Всесвіту ці швидкості, удавані відстані стають доволі значними.
ГЛАВА I.
Одного ранку, як Грегор Замза прокидався від тривожні сни, він виявив, що в ліжку він був змінений в жахливу помилку огидний.
Він лежав на броне-важкими назад і побачив, як він підняв голову вгору небагато, його коричневі, арочні живота ділиться на жорстку цибуля-подібних розділів.
З такої висоти ковдрою, ось-ось готові зісковзнути повністю, навряд чи залишатися на місці.
Його численні ноги, жалібно тонкий в порівнянні з рештою частини його кола, мерехтіли безпорадно перед його очима.
"Що сталося зі мною", подумав він.
Це був не сон.
Його кімната, належне місце для людини, тільки трохи занадто малий, лежав тихо між чотирма відомими стін.
Над столом, на якому розпакував колекцію товарів зразок тканини був поширений вихід - Замза був комівояжер - висіла картина, яку він вирізав з ілюстрований журнал деякий час назад і встановити в досить позолоченій рамі.
Це було зображення жінки з хутряній шапці та хутряних боа.
Вона сиділа прямо там, піднімаючи вгору у напрямку до глядача твердих муфти хутряні , В якому вся її передпліччя зник.
Погляд Грегора потім повернувся до вікна.
Тужливий погоду - краплі дощу падали чутно вниз на металевих віконних виступ - зробили його вельми меланхолії.
"Чому я не можу тримати сплячого на деякий час довше, і забути все це дурість ", подумав він.
Але це було зовсім недоцільно, так як він був звик спати на правому боці, а в своєму нинішньому стані він не міг себе в цьому положенні.
Неважливо, як сильно він кинувся на правому боці, він завжди прокату знову на спину.
Мабуть, він спробував це сто разів, закривши очі, щоб він не став би бачити извивающиеся ноги і кинув тільки коли він почав відчувати світло, тупі болі в його сторони, які він ніколи не відчував раніше.
"Боже," подумав він, "що відповідальна робота, я вибрав!
День за днем, по дорозі.
Підкреслює продажу набагато більше, ніж робота відбувається в головному офісі, і,
На додаток до цього, у мене є, щоб впоратися з проблемами пересування, турбот про міські електричках, нерегулярні погано їжі, тимчасові і постійно мінливих людських відносин, які ніколи не від серце.
До біса все це! "
Він відчув легкий свербіж у верхній частині живота.
Він повільно підвівся на спині ближче до ліжка повідомлення так, щоб він міг підняти його голова легше, знайшов свербіж частина, яка була вся покрита маленькими білими плями - він не знав, що робити з ними і хотів відчувати місце з ніг.
Але він відмовився це негайно, для контакту відчував, що холодний душ у всьому його.
Він ковзнув назад у свої колишні позиції.
"Це рано вставати", подумав він, "робить людину абсолютно ідіотські.
Людина повинна мати свій сон.
Інші комівояжери живуть, як гарем жінок.
Наприклад, коли я повернувся в готель протягом ранку, щоб написати до необхідні розпорядження, ці панове просто посидіти на сніданок.
Якби я був спробувати, що з моїм начальником, я б викинуті на місці.
Проте, хто знає, що може бути не дуже добре для мене?
Якби я не втримався заради моїх батьків, я б кинув давним-давно.
Я б пішла до боса і сказав йому те, що я думаю, що з глибини мого серце.
Він би вже впав прямо зі свого столу!
Як дивно це сидіти на цьому столі і говорити до працівника від шляху туди.
Бос погано чуєте, тому працівник повинен активізувати зовсім близько до нього.
У всякому разі, я ще не повністю відмовилися від цієї надії немає.
Як тільки я зібрав гроші, щоб заплатити борг моїх батьків з ним - що має ще п'ять або шість років - I'll зробити це напевно.
Тоді я зроблю великий перерву.
У будь-якому разі, зараз у мене є, щоб встати.
Мій поїзд відходить о п'ятій годині. "
Він подивився на будильник цокає на комод.
"Боже мій!" Подумав він.
Було пів на сьому, і руки йшли тихо.
Було вже за півгодини, вже майже чверть.
Не могли б тривогу не змогли кільце?
Один побачив з ліжка, що він був правильно встановлений протягом чотирьох годин.
Звичайно, це дзвонив.
Так, але можна було проспати , Що шум, який зробив меблі потрясти?
Тепер, це правда, він не спав спокійно, але, очевидно, він спав все глибше.
Тим не менш, те, що він повинен робити зараз?
Наступний поїзд відходив о сьомій годині.
Щоб зловити, що один, йому доведеться йти в божевільний порив.
Проби не зібрали ще, і він дійсно не відчуваю себе особливо свіжим і активним.
І навіть якщо він зловив поїзд, не було уникнути роздуття з босом, тому що хлопчик на побігеньках фірми буде вже чекали 5:00 поїзд і повідомили новину про його відсутність давно.
Він був фаворитом боса, без хребта або інтелекту.
Ну, що, якщо він повідомив, хворий?
Але це було б вкрай незручне становище і підозрілим, тому що під час його п'яти років служби "Грегор не хворів жодного разу.
Бос, звичайно, приходять з лікарем з медичної страхової компанії і буде дорікати своїх батьків за їх ледачими сина і перервав всі заперечення з
Страхування лікаря коментарі, для нього всі були абсолютно здорові, але дуже ледачий про роботу.
І крім того, буде лікар в цьому випадку абсолютно не так?
Поряд з дійсно надмірна сонливість після довгого сну, Грегор насправді відчував досить добре, і навіть був справді сильний апетит.
Як він думав все це більше в найбільшою поспіху, не будучи в змозі зробити
Рішення вийти з-під ліжка - будильник вказував саме чверті сім - не було обережний стук у двері на головах ліжка.
"Грегор", голос - це була його мати - "! Це без чверті сім.
Хіба ви не хочете бути на вашому шляху? "
М'який голос!
Грегор був вражений, коли почув голос відповісти.
Це було ясно і безпомилково його ранніх голос, але в ньому змішані, як якщо б знизу, нестримно болючий писк, який залишив слова позитивно відмінність тільки в перший момент, і спотворені їх в реверберації, так що не знали, якщо чув правильно.
Грегор хотів відповісти і все пояснити, але в цих обставин він обмежився тим, говорячи:
"Так, так, дякую матері.
Я отримую відразу ж. "
Через дерев'яними дверима зміна голосу Грегора не було дійсно помітним на вулиці, так що його мати заспокоїлася з цим поясненням і пішов геть.
Тим не менш, в результаті короткої розмови, інших членів сім'ї стало відомо, що Грегор несподівано ще вдома, і вже його батько був стукати в одну сторону двері, слабо, але кулаком.
"Грегор, Грегор", він крикнув: "Що відбувається?"
І, через деякий час, він закликав його знову в глибокий голос:
"Грегор"!
Грегор!
"На другий бічними дверима, проте, його сестра постукав злегка.
"Грегор?
Ти в порядку?
Чи потрібна вам що-небудь?
"Грегор направлено відповіді в обох напрямках,
"Я буду готовий прямо зараз."
Він зробив зусилля, з самої ретельної артикуляцією і, вставивши довгих пауз між окремими словами, щоб видалити всі чудові з його голосу.
Його батько повернувся до сніданку.
Тим не менш, сестра прошепотіла:
"Грегор, відкрий двері, - я прошу вас".
Грегор не мав наміру відкрити двері, але привітав себе з його обережності, придбаних з подорожі, блокування всіх дверей у нічний час, навіть при будинку.
Спочатку він хотів стати тихо і спокійно, одягтися, перш за все, мати сніданок, і тільки після цього розглянути подальші дії, за - він помітив це, очевидно, - на мислення речі в ліжку він не досяг би розумний висновок.
Він згадав, що він вже часто відчував світло біль або інші в ліжку, можливо, результаті незручне положення лежачи, який пізніше виявився чисто уявної, коли він встав, і він був не терпиться побачити, як його справжнє фантазії поступово розсіюватися.
Ця зміна в його голосі не було нічого, крім настання реального озноб, професійної хвороби комівояжерів, про те, що він не найменших сумнівів.
Це було дуже легко відкинути убік ковдру.
Йому потрібно було тільки підштовхнути себе трохи, і він впав сам по собі.
Але продовжувати було важко, особливо тому, що він був так надзвичайно широкий.
Йому потрібна була зброя і руки, щоб висунути себе у вертикальному положенні.
Замість них, однак, він тільки багато дрібних кінцівок, які були постійно рухаються з дуже різними рухами і які, крім того, він був не в змозі контролювати.
Якби він хотів, щоб зігнути один з них, то це був перший розширити себе, і якщо він нарешті, вдалося зробити те, що він хотів цим кінцівкою, в той же час всі інші, неначе залишається вільним, переміщаються в надмірно болючим агітації.
"Але я не повинен залишатися в ліжку марно", сказав Грегор сам з собою.
Спочатку він хотів вибратися з ліжка нижньою частиною свого тіла, але ця нижня частина - яка, до речі, він ще не дивився і яку він теж не зміг картина ясно - зарекомендувала себе дуже важко рухатися.
Спроба зайшов так повільно.
Коли, ставши майже божевільний, він, нарешті, кинувся вперед з усіма його сили і не думаючи, він вирішив його керівництвом неправильно, і він вдарив нижче стовпчик ліжка важко.
Сильні болі він відчував, відкрив йому, що нижня частина його тіла була на момент, мабуть, найбільш чутлива.
Таким чином, він намагався отримати його верхній з тіла ліжко першим і повернув голову ретельно до краю ліжка.
Йому вдалося зробити це легко, і, незважаючи на її ширину і вага його тіла масою в останній повільно слідував поворот голови.
Але, як він, нарешті, підняв голову за межами ліжка на відкритому повітрі, він став турбуватися про просування вперед далі в цій манері, тому що якщо він дозволив собі зрештою впаде на цей процес, потрібно чудо, щоб запобігти його голову від отримання травм.
І будь-яку ціну він не повинен втрачати свідомість прямо зараз.
Він волів залишатися в ліжку.
Однак, після аналогічних зусиль, а він лежав там знову, зітхаючи, як колись, і ще раз побачив його невеликі кінцівок воювати один з одним, в усякому разі гірше, ніж раніше, і не бачили якийсь шанс накладення тихі і порядок на цьому довільний рух, сказав він собі ще раз, що він не міг можливо залишатися в ліжку і що це може бути саме розумне в жертву все, якщо не було навіть найменшого надії отримати себе з ліжка в цьому процесі.
У той же момент, однак, він не забував нагадувати собі час від часу на те, що спокій - дійсно спокійний - відображення може бути краще, ніж більшість плутають рішення.
У такі моменти він направив свій погляд настільки точно, наскільки він міг до вікна, але, на жаль було мало впевнений, розвеселити, які будуть матися від погляду на ранковий туман, який приховано навіть іншу сторону вузької вулиці.
"Уже сім годин," сказав він собі на останні удари сигналізації Годинник ", уже сім годин, і ще такий туман".
І за якийсь час він лежав тихо зі слабким диханням, як якщо б, можливо, очікування для нормальних і природних умовах відродитися з повної нерухомості.
Але потім він сказав собі:
"Перш ніж він вражає 7:15, незалежно від трапляється, що я повинен бути повністю з ліжка.
Крім того, на той час хтось з офісу прибуде, щоб дізнатися про мене, бо офіс буде відкрито до 7:00 ".
І він зробив над собою зусилля, то до рок всю його довжину тіло з ліжка з рівномірного руху.
Якби він дозволив собі впасти з ліжка, таким чином, його голова, яка у ході
Восени він збирався підняти різко, ймовірно, залишаються неушкодженими.
Його спина, здавалося, буде важко, нічого б дійсно трапляється, що в результаті восени.
Його найбільша застереження турбуватися про гучний шум, який восени має створити і які, імовірно, викличе, якщо не переляк, то принаймні заклопотаність у зв'язку з іншими боці всіх дверей.
Тим не менш, він повинен був постати перед судом.
Як Грегор був у процесі підйому сам половиною з ліжка - новий метод більше гра, ніж зусилля, він потрібний тільки для порід з постійним ритмом - воно вдарив його, як легко все це було б, якби хтось прийти йому на допомогу.
Два сильних людей - він думав про свого батька і служниця - було б цілком достатньо.
Вони б тільки було штовхати руками під його вигнута спина, щоб витягнути його з ліжко, нагнутися з їх завантажити, а потім просто проявляти терпіння і турботу, які він завершив перевернути на підлогу, де його зменшувальне ноги б тоді, як він сподівається, набувати мети.
Тепер, крім того, що двері були замкнені, якщо він дійсно назвати за допомогою?
Незважаючи на всі лиха його, він був не в змозі придушити посмішку на цю ідею.
Він уже потрапив в точку, де, за качалки сильнішим, він зберіг своє рівноваги з працею, і дуже скоро він, нарешті, повинні вирішити, так як в п'ять хвилин він буде 7:15.
Потім був дзвінок у двері квартири.
"Ось хтось з офісу", сказав він собі, і він мало не заморозив, а його невеликі кінцівок лише танцювали навколо все швидше.
Для якийсь момент все залишається як і раніше.
"Вони не відкривається," Грегор сказав собі, що опинилися в деякі абсурдні надії.
Але, звичайно, те, як зазвичай, служниця з її твердими кроками підійшов до дверей і відкрив її.
Грегор потрібно було почути тільки перше слово вітання відвідувача визнати відразу, хто це був, менеджер сам.
Чому Грегор тільки один засуджений на роботу у фірму, де, при найменшому проміжок, хтось одразу привернула найбільшу підозру?
Якби всі співробітники потім колективно, всім і кожному, негідники?
Серед них був і є, то не по-справжньому відданий людина, яка, якщо він не зміг використовувати тільки пару годин ранку для роботи в офісі, стане ненормальним з борошна совість і дійсно не в змозі вибратися з ліжка?
Невже не достатньо, щоб учень робити запити, якщо такі допит був ще потрібно?
Чи повинен менеджер сам прийшов, і в цьому процесі має бути продемонстрована
Весь невинні сім'ї, що розслідування цієї підозрілої обставина може бути доручена тільки інтелектом менеджера?
І ще, як наслідок збуджений стан, в якому ця ідея покласти Грегор не як
В результаті фактичне рішення, він схопився з усієї сили з ліжка.
Був гучний стукіт, але не реальній аварії.
Падіння було поглинуто дещо по килиму і, крім того, спиною було більше еластичний, ніж Грегор думав.
З цієї причини глухий шум був не так кидається в очі.
Але він не тримав голову з досить обережно і вдарив його.
Він повернув голову, подразнення і біль, і потер його на килим.
"Щось впало туди," сказав менеджер в наступну кімнату ліворуч.
Грегор намагався уявити собі що-небудь подібне до того, що відбувається з його сьогодні, можливо, також відбулося в якийсь момент менеджер.
Принаймні, потрібно було визнати можливість такої річчю.
Однак, як би даючи грубої відповідь на це питання, менеджер тепер, з скрип його начищених чоботях, зробив кілька рішучих кроків у сусідній кімнаті.
З сусідньої кімнаті праворуч сестра шепотіла повідомити Gregor:
"Грегор, менеджер знаходиться тут." "Я знаю," сказав Грегор сам з собою.
Але він не наважився зробити свій голос досить голосно, щоб його сестра могла чути.
"Грегор", його батько зараз говорив з сусідній кімнаті ліворуч ", г-н Менеджер прийшов і питає, чому ви не вийшли на ранній потяг.
Ми не знаємо, що ми повинні сказати йому.
Крім того, він також хоче поговорити з вами особисто.
Він буде досить хороший, щоб пробачити безлад у вашій кімнаті. "
У центрі всього цього, менеджер крикнув по-дружньому: "Доброго ранок, пан Замза ".
"Він не дуже добре", сказав, що його мати з менеджером, а його батько ще говорив у двері: "Він не дуже добре, повірте мені, пан Manager.
Інакше як би Грегор пропустити поїзд?
Молода людина не має нічого у нього в голові, крім бізнесу.
Я майже розсердився, що він ніколи не виходить ночами.
Зараз він знаходиться в місті вісім днів, але він був у себе вдома кожен вечір.
Він сидить тут, з нами за столом і читає газету тихо або дослідження своєї подорожі графіки.
It'sa досить витоку для нього, щоб возитися з різьбленням по дереву.
Наприклад, він вирізав невелику кадрів протягом двох-трьох вечорів.
Ви будете здивовані, як досить вона є.
Він висить прямо в кімнату.
Ви побачите його одразу, як тільки
Грегор відкриває двері.
У всякому разі, я радий, що ви тут, г-н
Manager.
До себе, ми ніколи б не зробив Грегора відчинити двері.
Він такий впертий, і він, звичайно, не добре, хоча він заперечував, що це ранку. "
"Я їду прямо зараз," сказав Грегор повільно і свідомо, і не рухатися, щоб не втратити одне слово розмови.
"Моя люба леді, я не можу пояснити це собі в будь-який інший формі," сказав менеджер;
"Я сподіваюся, що нічого серйозного.
З іншого боку, я повинен також сказати, що ми ділові люди, на щастя чи нещастя,
Проте подивитися на це, дуже часто просто доводиться долати легке нездужання для бізнес-причин ".
"Так може пан менеджер прийде до вас зараз?" Запитав у батька, і з нетерпінням постукав ще раз на двері.
"Ні," сказав Грегор.
У сусідній кімнаті ліворуч хвороблива нерухомість у спадок.
У сусідній кімнаті праворуч сестра заридала.
Чому не його сестра переходу до інших?
Вона, мабуть, просто встали з ліжка і тепер навіть не почала одягатися поки що.
Тоді чому вона плаче?
Тому що він був не встаючи з ліжка і не даючи менеджером, тому що він був у небезпека втратити свої позиції, і тому, що тоді його бос борсук його батьки колись знову старі вимоги?
Це були, ймовірно, непотрібних турбот прямо зараз.
Грегор був ще тут і не думав взагалі про відмову від його родини.
В даний час він лежав прямо на килим, і немає нікого, хто знав про його стан буде вже всерйоз зажадав, щоб він дозволив менеджер дюйма
Але Грегор не буде випадково звільнений правильний шлях через цю маленької грубість, за що б знайти простий і відповідний привід пізніше.
Здавалося, Грегор, що вона може бути набагато більш розумним залишити його в спокої на момент, замість того, тривожні його плач і розмова.
Але це було дуже невизначеність, яка проблемних інших і вибачився їх поведінку.
"Г-н Самса ", менеджер тепер кричати, голос підняв, "у чому ж справа?
Ви barricading себе в номер, відповісти тільки так і ні, роблять серйозне і непотрібних неприємностей для ваших батьків, і нехтуючи (Я говорю про це лише випадково) ваш комерційний обов'язки у воістину нечуваним чином.
Я говорю тут від імені ваших батьків і вашого роботодавця, і я прошу Вас з усією серйозністю до негайного і ясне пояснення.
Я вражений.
Я вражений.
Я думав, що знаю вас як спокійні, розумні людина, і тепер ви, здається раптом хочете почати парадом навколо в дивне настрій.
Головний вказав мені раніше того ж дня з можливих пояснень для вашого нехтувати - це стосувалося інкасацію грошових коштів, покладених на вас якийсь час назад - але насправді я майже дав йому слово честі, що це пояснення не може бути правильним.
Тим не менше, тепер я бачу тут свої неймовірні свинячий голові, і я повністю втрати бажання виступити для вас у найменшій мірі.
І ваша позиція зовсім не найбезпечніший.
Спочатку я збирався згадати все це з вами наодинці, але так як ви дозволили мені витрачати свій час тут марно, я не знаю, чому питання не повинен прийти до увагу ваших батьків.
Ваша продуктивність була також украй незадовільно останнім часом.
Звичайно, це не час року для проведення виняткових бізнесу, ми визнаємо, , Але час року для проведення немає бізнесу, немає такого поняття взагалі,
Г-н Замза, і такі речі ніколи не повинні бути ".
"Але пан менеджер", називається Грегор, не пам'ятаючи себе, і, від хвилювання, забувши все інше ", я відкриваю двері негайно, цієї ж хвилини.
Легке нездужання, запаморочення заклинань, перешкодила мені вставати.
Я все ще лежачи в ліжку прямо зараз.
Але я дуже оновлюється раз.
Я в розпал вилазячи з ліжка.
Просто майте терпіння на короткий час!
Речі не збираємося, а як я думав.
Але речі все в порядку.
Як раптом цей хтось може подолати!
Тільки вчора ввечері все було добре зі мною.
Мої батьки, звичайно, знаєте, що.
Насправді тільки вчора ввечері я був невелике передчуття.
Люди, напевно, бачили, що в мені.
Чому я не повідомив, що в офіс?
Але люди завжди думають, що вони отримають за хвороби без необхідності перебування в будинку.
Г-н менеджер!
Легше на моїх батьків!
Існує дійсно немає підстав для критики якому ви зараз вони проти мене, і насправді ніхто не сказав мені ні слова про це.
Можливо, ви не читали останні замовлення, які я занурений.
Крім того, зараз я встановлюю на мою поїздку на 8:00 поїзд; кілька годин
Решта зробили мене сильніше.
Г-н менеджер, не залишайся.
Будь ласка, хай би сказати, що і передати свою повагу головний ".
Хоча Грегор був швидко blurting все це, навряд чи усвідомлює, що він говорив, він переїхав близько до комода без зусиль, ймовірно, в результаті практиці він вже був в ліжку, і тепер він намагався піднятися по них нагору.
Насправді, він хотів, щоб відкрити двері.
Він дуже хотів, щоб самому побачити, і поговорити з менеджером.
Він дуже хотів стати свідком того, що інші тепер просять про нього буде говорити, коли вони побачили його.
Якби вони були вражені, то Грегора не було більше відповідальності і можуть бути спокійні.
Але якщо вони взяли все спокійно, то він би ніяких причин, щоб бути схвильованим і, якщо він отримав рухатися далі, може бути дійсно на станції близько восьми годин.
Спочатку він ковзнув вниз кілька разів на гладкій комод.
Але врешті-решт він дав себе остаточне гойдалки і став прямо там.
Він більше не був на всі знаємо про біль у нижній частині тіла, незалежно від того, як вони можуть ще жало.
Тепер він дозволяв собі падати на спинку стільця сусіднього, на краю якої він напружився з його тонкими кінцівками.
Роблячи це, він отримав контроль над собою і мовчали, бо він міг тепер почути менеджер.
"Ти зрозумів жодного слова?" Менеджер запитав батьків, "Чи дійсно він грати дурень у нас? "
"Заради Бога", вигукнула мати вже в сльозах ", може бути, він дуже хворий, і ми порушуючи його.
Грете!
"Крикнула вона в цій точці.
"Мати"? Називається сестра з іншого боку.
Вони робили самі розуміли через кімнату Грегора.
"Ви повинні піти до лікаря.
Грегор хворий.
Поспішайте до лікаря.
Чи чули ви Грегор говорити ще? "
"Це був голос тварини", сказав менеджер, диво спокійно порівняно на крики матері.
"Анна!
Анна!
"Кричав батько через хол у кухню, плескаючи в долоні,
"Вибірка слюсар прямо зараз!"
Дві молоді жінки, вже бігли через зал з шелесту спідниці - як була сестра одяглася так швидко? - і смикнув відкритих дверей квартири.
Вони, ймовірно, залишив їх відкритими, як це прийнято в квартирі, де величезна біда сталася.
Тим не менш, Грегор став набагато спокійніше.
Гаразд, люди не розуміли його слів більше, хоча вони, здавалося, ясно достатньо, щоб його, ясніше, ніж раніше, можливо, тому що його вуха вже звикла до них.
Але принаймні люди зараз подумав, що це було не все в порядку з ним, і були готовий йому допомогти.
Довіра і впевненість, з якою перші заходи були проведені змусив його відчувати себе добре.
Він почував себе знову включений у коло людства, і очікував від як лікаря та слюсаря, не роблячи відмінностей між ними з реально точність, прекрасний і дивовижний результат.
Для того, щоб отримати як ясний голос наскільки це можливо для критичного розмови яка була неминуча, він кашляв мало, і, звичайно, взяли на себе працю, щоб зробити це У справді підкорив чином, так як це було Можливо, що навіть цей шум звучав якось відрізняється від людини кашель.
Він більше не довіряв самому приймати рішення з будь-більше.
Тим часом у сусідній кімнаті стало дуже тихо.
Можливо, його батьки сиділи з керуючим за столом шепотілися, може бути, всі вони були притулившись до дверей прослуховування.
Грегор повільно протиснувся до дверей, за допомогою крісла, не кажучи йти про нього, кинувся до дверей, тримався вертикально проти нього - кулі своєї крихітної кінцівки були трохи липкою матеріал на них - і відпочивав там на мить з його зусилля.
Потім він зробив зусилля, щоб повернути ключ у замку зі своїм ротом.
На жаль, здавалося, що у нього не було справжніх зубів.
Як же він такий, щоб схопити ключ?
Але, щоб компенсувати, що його щелепи були, природно, дуже сильні, з їх допомогою він вдалося отримати ключ дійсно рухається.
Він не помітив, що він, мабуть, заподіяння деякі пошкодження на себе, для коричневої рідини, вийшов з свого рота, текла за ключем, і капала на підлогу.
"Просто слухайте на хвилину", сказав менеджер в сусідній кімнаті, "він поворотом ключ.
"Для Грегора, який був великим стимулом.
Але всі вони повинні мене гукнув його, в тому числі батька і матері: "Давай,
Грегор, "вони повинні були кричав," продовжувати рух вперед, продовжувати працювати на замок ".
Вважаючи, що всі його зусилля були стежать з напругою, він трохи вниз відчайдушно за ключовими з усією силою, він міг зібрати.
В якості ключових виявилося більше, він танцював навколо замку.
Тепер він тримав себе вертикально тільки з його рота, і він мав висіти на ключа або натисніть його вниз знову всією вагою свого тіла, у міру необхідності.
Досить виразний клацання замка, як він, нарешті, клацнув дійсно прокинувся Грегор вгору.
Важко дихаючи, він сказав собі:
"Так що я не потребував слюсар", і він поставив його головою об дверну ручку, щоб відкрити двері повністю.
Бо він, щоб відкрити двері, таким чином, було вже відкриваються дуже широкі, без йому ще бути дійсно видно.
Він спочатку повинен був здатися повільно по краю двері, дуже обережно, по
Звичайно, якщо він не хотів падати ніяково на спину прямо на вході в кімнати.
Він був ще зайнятий цим важким руху і не встиг сплатити увагу на що-небудь ще, коли він почув менеджер вигукнути голосно:
"О!" - це звучали як свист вітру - і тепер він побачивши його, найближчого до дверей, притиснувши руку до відкритим ротом і рухомих повільно назад, наче невидима постійна сила штовхала його геть.
Його мати - незважаючи на наявність менеджера вона стояла тут з розпущеним волоссям стирчали дибки, як і раніше безлад від ніч - дивився на батька з нею склавши руки.
Потім вона два кроки до Грегора і звалилася прямо в центрі її спідниці, які були розкидані навколо неї, на її обличчі затонув на грудях, повністю приховані.
Його батько стиснув кулак з ворожим виразом, наче він хотів підштовхнути Грегор назад до своєї кімнати, то невпевнено подивився навколо вітальні, прикрив очі руками, і плакав так, що його могутні груди тремтіли.
На даний момент Грегор не зробити один крок у кімнату, але сперся тіло від всередині проти міцно болтами крила двері, так, що тільки половина його тіла була видно, так само як його голова нахилена в сторону, з якою він заглянув протягом як інші.
Тим часом вона стала набагато яскравіше.
Постійна зрозуміло з іншій стороні вулиці був частиною нескінченної сіро- чорний будинок розташований навпроти - це була лікарня - з його тяжкою регулярні вікна розбиваючи фасаду.
Дощ все ще падають, але тільки в окремих великих крапель явно і твердо кинув одну за одною на землю.
Сніданку страви стояли навколо громадилися на столі, так як для його батька
Сніданок був найважливіший прийом їжі раз на день, який він продовжується на годиннику читання різних газет.
Прямо навпроти на протилежній стіні висіла фотографія Грегора з моменту його військової служби, вона була картина його як лейтенанта, як він, посміхаючись і турбуватися безкоштовно, поклавши руку на меч, зажадав поваги до його підшипників і рівномірним.
Двері до зали була відкрита, і так як двері в квартиру була відкритою, можна було бачити з на посадку квартиру і почала сходи знижується.
"Тепер," сказав Грегор, чудово розуміючи, що він був єдиним, хто зберігав холоднокровність.
"Я буду одягатися відразу, зібрати колекцію зразків та й пішли.
Ви дозволите мені викласти на моєму шляху, то не піднімаєш?
Бачте, г-менеджер, я не свиня головою, і я радий працювати.
Подорожі втомлює, але я не міг жити без неї.
Куди ж ви, пане директоре?
Для офісу?
Справді?
Чи будете ви звіт все правдиво?
Людина може бути непрацездатними на мить, але це точно кращий час згадати раніше досягнення і вважають, що пізніше, після перешкоди були штовхнув у бік, людина буде працювати все більш охоче й інтенсивно.
Я дійсно так боргу перед г-Головний - Ви знаєте, що відмінно.
З іншого боку, я стурбований моїм батькам і моїй сестрі.
Я перебуваю в виправити, але я буду працювати сам з неї знову.
Не робити речі більш важким для мене, ніж вони вже є.
Говоріть від свого імені в офісі!
Люди не люблять комівояжери.
Я знаю, що.
Люди думають, що вони заробляють купа грошей і таким чином привести прекрасне життя.
Люди навіть не будь-які особливі причини, щоб продумати це рішення більш ясно.
Але ви, г-менеджер, у вас є краща перспектива на те, що залучено, ніж інші людей, навіть, скажу я вам в повній впевненості, кращу перспективу, ніж пан
Голова себе, який у своїй якості
Роботодавець може дозволити його думку роблять випадкові помилки за рахунок працівника.
Ви також знаєте досить добре, що комівояжер, які знаходяться поза офіс майже весь рік може стати настільки легко жертвою плітки, збігів, і необгрунтованих скарг, з якими це неможливо для нього, щоб захистити себе, так як здебільшого він не чує про них на всіх, і тільки тоді, коли він вичерпав після закінчення поїздки, і на додому добирається, щоб відчувати себе у власному тілі неприємну наслідки, які не можуть бути ретельно вивчені назад в їх походження.
Г-н менеджер, не залишайте не кажучи ні слова говорив мені, що ви принаймні визнати, що я трохи в право! "
Але перші слова Грегора менеджер уже відвернувся, і тепер він озирався назад на Грегор над його посмикування плечима з підібраними губами.
Під час промови Грегора він не був ще на мить, але продовжував рухатися в напрямку від двері, не відриваючи очей від Грегора, але насправді поступово, ніби не було секрет заборону на виїзд з кімнати.
Він був уже в залі, і з урахуванням різких рухів, з якими він, нарешті, витягнув ногу з вітальні, можна було б не повірив, що він тільки що спалили підошви ніг.
У залі, однак, він витягнув праву руку від свого тіла до Сходи, як якби деякі дійсно надприродне полегшенням чекала його там.
Грегор зрозумів, що він не повинен за жодних обставин дозволяють менеджеру йти
У такому настрої, особливо, якщо його положення у фірмі не повинно було бути поміщені в найбільшій небезпеці.
Його батьки не розуміли, все це дуже добре.
За довгі роки, вони розробили переконання, що Грегор був створений для життя у своїй фірмі і, крім того, вони так багато належить зробити в даний час із їх нинішньою проблеми, що всі передбачення був чужий ім.
Але Грегор цього передбачення.
Керівник повинен бути стримується, заспокоївся, переконаний, і, нарешті, переміг.
Майбутнє Грегора та його сім'ї насправді залежить від нього!
Якби тільки сестра була там!
Вона була розумна.
Вона вже плакала в той час як Грегор все ще лежав спокійно на спині.
І менеджер, цей друг пані, напевно дозволив собі керуватися її.
Вона повинна була б закрита двері в квартиру і вмовив його зі свого переляку в залі.
Але сестри не було навіть там.
Грегор повинен займатися сам.
Недовго думаючи, що поки він не знає нічого про своє справжнє здатність рухатися і що його промови можливо - справді, мабуть, - в черговий раз не було зрозумів, він залишив крила двері, протиснувся через отвір, і хотів перейти до менеджера, який був вже міцно тримаючи на перила обома руками на посадку в безглуздим чином.
Але, дивлячись на щось триматися, з невеликим кричати Грегор відразу ж упав на своїх численних ніжках.
Навряд це сталося, коли він відчув в перший раз за цей ранок загальне фізичний добробут.
Невеликі кінцівок були твердому підлозі під ними, вони корилися ідеально, так як він зауважив, до свого радість, і прагнув, щоб везти його вперед в напрямку він хотів.
Відразу ж він вважав, що остаточне поліпшення всіх страждань його було відразу під рукою.
Але в той самий момент, коли він лежав на підлозі, погойдуючись у досить стриманою манері тісні і прямо через дорогу від своєї матері, яка, мабуть, повністю поринув у себе, вона раптом схопився прямо з руки поширилася далеко один від одного, і її пальці витягнуті і закричала:
"Допоможіть, за Боже ради, допоможи! "
Вона тримала її голову вниз, наче хотіла, щоб подивитися Грегор краще, але втік безглуздо тому, що суперечать цим жестом, забуваючи, що за її спиною стояв таблиця з усіма стравами на ньому.
Коли вона дійшла до столу, вона важко опустився на нього, як би неуважно, і здавалося, не помітив взагалі, що поруч з нею каву виливаючи на килим у повний потік з великого перекинув контейнер.
"Мамо, мамо," сказав Грегор тихо, і подивився на неї.
Менеджер миттєво зник повністю з його розуму.
При вигляді тече кави Грегор не міг зупинитися пріщелківая щелепами в повітря кілька разів.
На що його мати кричала знову і знову, поспішив з-за столу, і звалився в на руках у батька, який мчав до неї.
Але Грегор не було часу прямо зараз для його батьків - менеджера вже був на сходи.
Його підборіддя рівні з перилами,
Менеджер озирнувся востаннє.
Грегор прийняв первісне рух, щоб наздогнати його, якщо це можливо.
Але менеджер повинен мати щось підозрював, тому що зробив стрибок вниз по Кілька сходах і зник, як і раніше кричали "Ха!"
Звук луною по всій сходовій клітці.
Зараз, на жаль, це політ менеджер також, здавалося, збивати з пантелику свого батька повністю.
Раніше він був відносно спокійним, бо замість того, щоб бігати за менеджером сам або, принаймні, не перешкоджає Грегор від його переслідування, правою рукою він схопила палицю менеджера, який він залишив у капелюсі й пальто на стілець.
Лівою рукою, його батько взяв великий газети з-за столу і, тупаючи ногами на підлозі, він відправився на диску Грегора назад у свою кімнату розмахуючи тростиною і газети.
Ні прохання Грегора було ніякої користі, ніяких запитів б навіть бути понятим.
Незалежно від того, наскільки охоче він повинен був повернути голову з повагою, його батько просто розтоптали все важче ногами.
В іншому кінці кімнати від нього мати відчинив вікно, незважаючи на прохолодний погода, і, висунувшись з її руки на її щоках, вона відштовхнула її обличчя далеко за межами вікна.
Між алеї та сходи сильний проект підійшов, фіранки на вікна летіли навколо, газети на столі, зі свистом, а також окремі аркуші пурхала вниз на підлогу.
Батько невблаганно просувалася вперед, виштовхуючи шиплячих, як дикий чоловік.
Тепер Грегор не було ніякої практики на всіх в рух назад - це був дійсно дуже повільно.
Якщо Грегор тільки було дозволено перетворити себе у всьому, він був би в його кімнату відразу, але він боявся, щоб його батько нетерплячі за часом
Процес обертаючись, і в кожний момент він зіткнувся із загрозою смертельного удару на спину або голову з тростини в його батька руку.
Нарешті Грегора не було іншого вибору, тому що він з жахом побачив, що він не ще зрозуміти, як зберегти його керівництвом йде у зворотному напрямку.
І так він почав, на тлі постійно прагне в сторону погляд у напрямку свого батька, перетворити себе у всьому якомога швидше, хоча насправді це було лише робиться дуже повільно.
Можливо, його батько помітив, що його благі наміри, бо він не порушує Грегор в цьому русі, але з кінчиком палиці з відстані він навіть направлено
Обертових Грегора рух тут і там.
Якби тільки його батько не сичав так нестерпно!
Через це Грегор зовсім втратив голову.
Він був уже майже повністю розвернувся, коли, завжди з цим шипінням в йому на вухо, він тільки що зробив помилку і здався трохи назад.
Але коли він, нарешті, вдалося отримати його голову перед дверима Відкриття стало ясно, що його тіло було дуже широким, щоб пройти далі.
Природно, його батько, в його нинішньому психічного стану, поняття не мав, відкриття інших крила двері біт для створення відповідної для проходження Грегор, щоб пройти.
Його єдиною нерухомою думкою було, що Грегор повинні увійти в його кімнату так швидко, як це можливо.
Він ніколи не дозволив би ретельну підготовку, що Грегор, необхідні для орієнтації сам і, таким чином, можливо, пройти через двері.
Навпаки, як ніби не було ніяких перешкод, і з особливим шумом, він тепер
Грегор поїхали вперед.
За Грегор звук в цей момент вже не було, як голос тільки одного батька.
Тепер це було дійсно не жарт, і Грегор змусив себе будь-що могли б, у двері.
Одна сторона його тіла була піднята.
Він лежав під кутом в дверному отворі.
Його одному фланзі була біль з вискоблювання.
На білих дверях потворні плями залишилися.
Незабаром він застряг швидко і не були б у змозі рухатися більше сам по собі.
Крихітні ноги на одній стороні висів посмикування в повітрі вище, а також ті, на інших сторони були відтіснені болісно в підлогу.
Потім батько подарував йому один дуже сильний поштовх звільнення ззаду, і він снували, кровотеча серйозно, далеко в інтер'єр його кімнати.
Двері зачинилися з тростиною, і, нарешті, було тихо.
ГЛАВА II.
Грегор Першим прокинувся від свого важкого непритомності, як спати у вечірніх сутінках.
Він би, звичайно, прокинувся незабаром після цього без будь-яких порушень, так як він відчував себе досить відпочив і прокинувся, хоча йому здалося, ніби поспішив крок і обережними закриття дверей в зал викликав його.
Світло від електричних ліхтарів лежав блідий де-не-де на стелі і на більш високих частинах меблів, але під всім Грегора було темно.
Він штовхнув сам повільно попрямував до дверей, все ще навпомацки незграбно з його щупальцями, які він тепер навчилися цінувати в перший раз, щоб перевірити, що там відбувається.
Його ліва сторона, здавалося одне довгий неприємно розтягується шрам, і він дійсно був кульгати на його двома рядами ніг.
Крім того, одна маленька нога була важко поранений в ході вранці інциденту - це було майже диво, що тільки один не постраждав - і потяг мляво позаду.
Біля дверей він вперше помітив, що дійсно заманив його там: це був запах що-небудь поїсти.
Миска стояла, наповнений підсолодженою молоко, в якому плавали маленькі шматочки білого хліб.
Він ледь не засміявся від радості, що тепер у нього набагато більший голод, ніж вранці, і він тут же опустив голову майже до і понад очі вниз, в молоці.
Але незабаром він витягнув її назад в розчаруванні, а не тільки тому що це було важким для нього є в зв'язку з його тонким лівого боку - він міг їсти тільки тоді, коли все його тіло важко дихаючи працював в скоординовано, - але й тому, що молоко, яке в іншому випадку був його улюблений напій і які його сестра, звичайно поміщені туди з цієї причини, не звертатися до нього на всіх.
Він відвернувся від миски майже з відразою, і поповз назад у середину кімнати.
У вітальні, як побачив Грегор крізь щілину у двері, газ горить, але де, в інших випадках в цей час доби, його батько був звикли читати вдень газета в гучний голос його
Мати, а іноді і до сестри, на даний момент відсутній звук був чутний.
Тепер, можливо, це читання вголос, про що його сестра завжди говорив і написав йому, останнім часом випав з їх загальної рутини.
Але так було до цих пір всі навколо, незважаючи на те, що квартира, звичайно, не порожній.
"Що спокійне життя сім'ї веде," сказав Грегор сам собі і, як він пильно в передній частині його в темряві, він відчув велику гордість, що він зміг забезпечити таке життя в красивому квартири, як це для його батьків і сестру.
Але як би щось піде, якщо зараз все спокій, процвітання всіх, всіх задоволеність повинні прийти до жахливий кінець?
Для того, щоб не втратити себе в такі думки, Грегор вважала за краще не вводити себе рухомих, так що він пересувається вгору і вниз у своїй кімнаті.
Одного разу під час довгого вечора одну сторону двері, а потім інші двері була відкрита тільки крихітні тріщини і швидко закривається.
Хтось мабуть необхідно прийти, але були потім передумав.
Грегор негайно зайняв позицію біля дверей вітальні, рішучості довести У вагається відвідувача, так чи інакше або хоча б дізнатися, хто це може бути.
Але тепер двері не відкривалася більше, і Грегор дочекалися.
Раніше, коли двері були заборонили, вони всі хотіли приїхати до нього, а тепер, Коли він відкрив одні двері, і коли інші, зрозуміло, був відкритий під час день, ніхто не прийшов більше, і ключі були застряг в замки на зовнішній стороні.
Світло у вітальні був відключений тільки пізно ввечері, і тепер можна було легко Установити, що його батьки і його сестра залишилися спати весь цей час, для одного чула ясно, як всі три відійшов навшпиньки.
Тепер він був упевнений, що ніхто не прийде в Грегор більше до ранку.
Таким чином, він довгий час спокійно думати про те, як він повинен реорганізувати своє життя з нуля.
Але високий, відкритий зал, в якому він був змушений лягти на підлогу, зроблений йому хотілося, без його можливості з'ясувати причину, тому що він жив у кімната на п'ять років.
З половиною несвідомого свою чергу, і не без невеликої сорому, він снував по дивані, де, незважаючи на те, що його спина трохи тісно, ​​і він міг більше не підняти голови, він відчував себе дуже зручні і було шкода тільки, що його тіло було дуже широким, щоб відповідати повністю під його.
Там він залишався всю ніч, яку він провів частково в стані напів-сні, , З яких його голод постійно розбудив його з початку, але частково в стані занепокоєння і темних надій, які все це призвело до висновку, що в даний час йому доведеться зберігати спокій і терпіння і
Найбільшу увагу своїй сім'ї терпіти неприємності, які в його нинішньому стані він був тепер змушені їх викликають.
Вже рано вранці - це було ще майже добу - Грегор можливість спробуйте свої сили в рішення, які він тільки що зробив, за його сестра, майже повністю одягнений, відкрила двері із залу до нього в кімнату і дивився нетерпляче всередині.
Вона не знайшли його відразу, але коли вона помітила його під диван - Бог, він повинна була бути десь або інше, тому що він навряд чи полетіти - вона отримала такий шок, що, не будучи в змозі контролювати себе, вона зачинив двері знову зовні.
Тим не менш, як якби їй було шкода її поведінку, вона тут же відкрила двері знову і ходив навшпиньках, як ніби вона була в наявності серйозних недійсним або чужий.
Грегор просунув голову вперед тільки на край дивана і спостерігав її.
Чи буде вона дійсно помітите, що він залишив молоко стояти, а не дійсно від нестачі від голоду, і вона буде приносити ще щось є більш підходяще для нього?
Якщо вона цього не робив з власної ініціативи, він би швидше померти з голоду, ніж називати її увагу на той факт, хоча він дійсно сильне бажання вийти за рамки дивана, кинутися до ніг його сестри, і просити її за щось смачне.
Але його сестра помітили відразу ж, з подивом, що чаша була ще повна, тільки з невеликою кількістю молока пролитої навколо нього.
Вона підняла його відразу ж, хоча і не з голими руками, але з ганчіркою, і узяв його з кімнати.
Грегор був надзвичайно цікаво, що вона приведе в якості заміни, і він представляв Сам різні уявлення про нього.
Але він ніколи не міг припустити, що його сестра по доброті свого серця в то зробив.
Вона принесла йому, щоб випробувати його смак, весь вибір, розтягнувшись на старі газети.
Існували старих напівзгнилих овочів, кістки від вечері, покриті білий соус, який ледь не затверділим, родзинки і мигдаль, сир, який
Грегор оголосив неїстівним два дні раніше, скибочку сухого хліба, і скибочку солоного хліба змащують вершковим маслом.
На додаток до всього цього, вона поставила миску - ймовірно, призначений раз і назавжди як Gregor's - в який вона налила води.
І з її тонкість почуттів, тому що вона знала, що Грегор не їжте перед від неї, вона пішла дуже швидко і навіть повернув ключ у замку, так що Грегор б тепер, що він міг би зробити сам само комфортно, як він хотів.
Грегор маленький кінцівок гули тепер, коли час для їжі прийшов.
Його рани повинні, принаймні, вже повністю зажили.
Він не відчував перешкоду на цей рахунок.
Він був вражений, що і думка про те, як більше місяця тому він перерізав собі пальцем злегка ножем і як це рана боляче вистачає навіть за день до вчора.
"Хіба я тепер буде менш чутлива", подумав він, уже смоктав жадібно на сир, який сильно приваблювала його відразу ж, більше, ніж всі інші продукти харчування.
Швидко і з його очі, що сльозяться із задоволенням, він з'їв один за іншим сир, овочі і соус.
Свіжі продукти, навпаки, не смак гарне до нього.
Він терпіти не міг, і навіть запах здійснюється те, що він хотів з'їсти трохи відстані.
На той час його сестра повільно повернув ключ, як знак того, що він повинен піти, він Довгий закінчений і тепер лежали ліниво на тому ж місці.
Шум відразу ж вразило його, незважаючи на те, що він уже був майже спав, і він снував назад під диван.
Але це коштувало йому великого самовладання, щоб залишатися під дивана, навіть для коротких час його сестра була в кімнаті, тому що його тіло було заповнено декілька на рахунку багатою їжі і у вузькому просторі він ледь міг дихати.
У розпал незначні атаки від задухи, він дивився на неї з кілька опуклі очі, тому що його нічого не підозрюють сестра помітний з мітлою, не тільки залишки, але навіть продукти які Грегор не торкнувся зовсім, як якщо б це були також тепер марно, і як вона
Скинув все швидко у відро, яке вона закрита з дерев'яною кришкою, і Потім проводяться все це з кімнати.
Вона ледве повернувся перед Грегор уже поплентався з дивані, виструнчившись, і нехай його тіло розширюватися.
Таким чином, Грегор отримав свою їжу щодня, один раз ранком, коли його батьки та служниця ще спали, а другий раз після полудня загальну трапезу, для його батьки були, як раніше, спить, то на деякий час, і служниця був видалений з його сестрою на деяких доручення або інші.
Вони, звичайно, не хотів би Грегор померти з голоду, але, можливо, вони могли б не пережили з'ясувати, що він їв, не з чуток.
Можливо, його сестра хотіла позбавити їх те, що було можливо лише невеликій горі, для вони були дійсно страждає вже цілком достатньо.
Які виправдання людей використовували на те перший ранок, щоб отримати лікаря і слюсар з дому Грегор був зовсім не в змозі встановити.
Оскільки вони не могли зрозуміти його, ніхто, навіть не сестра його, думав, що він могли б розуміти інших, і, таким чином, коли його сестра була в своїй кімнаті, він
Довелося задовольнятися з прослуховуванням в даний час і Потім до неї зітхає і виклики для святих.
Лише пізніше, коли вона зросла кілька звикли до всього, - природно, ніколи не може бути й мови про її зростаючої повністю звикли до нього - Грегор іноді зловив коментар, який був призначений для дружніх або може бути витлумачено як такої.
"Ну, сьогодні вона смачно його словами," вона сказала, якщо Грегор дійсно очищений, що він є, тоді як у зворотній ситуації, яка поступово повторилася все частіше і частіше, говорила вона, на жаль, "Тепер все знову зупинився."
Але в той час як Грегор міг отримати ніякої нової інформації безпосередньо, він чув хороші угоду від сусідній кімнаті, і як тільки він почув голоси, він відразу ж снували у відповідну двері і притулився всім тілом проти нього.
У перші дні особливо, не було жодної розмови, який не стосувався йому в тій чи іншій формі, навіть якщо тільки в таємниці.
Протягом двох днів на всіх їжі дискусії на цю тему можна було почути про те, як люди повинні тепер ведуть себе, але вони також говорили про той самий предмет в ті часи, між прийомами їжі, бо були завжди не менше двох членів сім'ї вдома, так як ніхто не хотів залишатися в будинку
Крім того, в перший же день служниця - це було не зовсім ясно , Що і скільки вона знала про те, що відбулося - на колінах благав його матір відпустити її відразу, а коли вона сказала до побачення близько п'ятнадцяти хвилин потому, вона подякувала їм за звільнення зі сльозами на очах, як якщо б вона отримувала найбільшу користь яких люди показали її там, і, не хто-небудь вимагають від неї, вона присягнулася страшною клятвою не видавати нікому, навіть найменшої.
Тепер його сестра, щоб об'єднатися з його матір'ю, щоб зробити приготування їжі, хоча це не створює особливих проблем, тому що люди їли майже нічого.
Знову і знову Грегор чув, як один з них марно запросили ще один, щоб поїсти і Не отримавши відповіді, крім "Дякую.
З мене вистачить "або щось на зразок цього.
І, можливо, вони зупинилися, що мають що-небудь випити, теж.
Його сестра часто запитують батька, чи хоче він, щоб випити пива і з радістю пропонують взяти її собі, і, коли його батько мовчав, сказала вона, з тим щоб усунути будь-яких застережень, він міг би, що вона може відправити дружину сторожа, щоб отримати його.
Але тоді його батько, нарешті, сказав рішуче "ні", і більше нічого б говорили про це.
Вже в перший день його батько виклав всі фінансові обставини та перспективи його матері і сестрі, а також.
Час від часу він встав з-за столу і витяг з невеликої сейф врятовані від свого бізнесу, який впав п'ять років тому, деякі документ або інше або ноутбука.
Звук був чутний, коли він відкрив складний замок і, після видалення, що він шукав, замкнув його знову.
Ці пояснення його батьком були, зокрема, перша річ, яку приємно Грегор мав можливість слухати з моменту його укладення.
Він думав, що взагалі нічого не було, що залишилися за його батька від цього бізнесу, по крайней Принаймні, його батько сказав йому нічого не суперечить цій точці зору, і Грегор в будь-якому разі не просив його про це.
У той час єдиною турботою Грегора було використовувати все, що він для того, щоб дозволити його родина, щоб забути якомога швидше бізнес нещастя, які призвели їх усіх в стан повної безнадії.
І так в цей момент він почав працювати з особливою інтенсивністю і з помічником став, майже відразу, комівояжера, який, природно, зовсім різні можливості для заробляти гроші і чиї успіхи на роботі були звернені безпосередньо у формі готівкою комісій, які можуть бути встановлені на столі у себе вдома на очах у його вражені і захоплені сім'ї.
Ті були прекрасні дні, і вони ніколи не повернуться після цього, принаймні не з тим же блиском, незважаючи на те, що Грегор пізніше отримав стільки грошей що він був в змозі нести витрати всієї сім'ї, витрати, які він, по суті, не несуть.
Вони стали зовсім звик до неї, як сім'я і Грегор, а також.
Вони, взявши гроші з вдячністю, і він з радістю здався, але спеціальні тепло вже не присутній.
Тільки сестра залишилася все ще близька до Грегора, і це був його секретний план для відправки її в наступному році консерваторію, незалежно від того, великі витрати, які, що обов'язкова участь у роботі і буде складатися в інших відносинах.
На відміну від Грегора вона любила музику дуже багато, і знав, як грати на скрипці чарівно.
Час від часу під час короткострокового перебування Грегора в місті консерваторії був згаданий в розмови з його сестрою, але завжди тільки як прекрасна мрія, якій
Реалізація неможливо було уявити, а їх Батьки ніколи не слухав ці невинні очікування із задоволенням.
Але Грегор думав про них з скрупульозною розгляду і призначений для пояснити питання урочисто напередодні Різдва.
У своїй нинішній ситуації, такі непотрібні ідеї пройшли через голову, а він штовхнув Сам впритул до дверей і прислухався.
Іноді в його загальному виснаженні він не міг слухати більше, і нехай його голову
Вибуху мляво навпроти дверей, але він тут же узяв себе в руки, для навіть невеликий звук, який він зробив на цьому Пропозиція була чути поруч і змусив замовчати всіх.
"Там він продовжує знову", сказав батько через деякий час, явно звертаючись до двері, і тільки після цього перерваний розмова поступово відновиться знову.
Грегор дізнався досить ясно - за батька тенденцію повторюватися часто в його пояснення, почасти тому, що він особисто не займався цим питання, довгий час, і частково й тому, що його мати не зрозуміла все відразу в перший раз - що, незважаючи на всі невдачі, щастя, хоча і дуже маленький, що його можна отримати старі часи, які інтересу, який не були порушені, мав на минулий час поступово дозволило збільшити мало.
Крім того, на додаток до цього, гроші, які Грегор приніс додому кожен місяць - він зберіг лише кілька флоринів за себе - не був витрачений повністю і мав виросла в невеликій кількості капіталу.
Грегор, за його двері, кивнув охоче, радіючи за цей непередбачений передбачення і ощадливість.
Правда, при цьому зайві гроші, він міг би окупилися більш боргу свого батька, щоб його Роботодавець і день, в який він міг би позбутися від цієї позиції було б багато ближче, але тепер все, безсумнівно, краще, як його батько влаштував їм.
На даний момент, однак, ці гроші не були майже достатні для сім'ї жити на відсотки.
Можливо, було б достатньо, щоб підтримувати сім'ю на один, максимум два роки, це всіх.
Таким чином, це тільки додало до суми, яка не варто спиратися насправді і які повинна бути відведена для надзвичайних ситуацій.
Але грошей на життя повинно бути зароблені.
Тепер, хоча його батько був старий, він був здоровою людиною, який не працював взагалі для п'ять років, і тому не може розраховувати на дуже багато чого.
Він за ці п'ять років, перші свята біди заповнені, але невдалої життя, поставити на багато жирів і таким чином став справді важким.
І якщо його стара мати тепер, можливо, працюють за гроші, жінка, яка страждала від астмою, для яких бродять по квартирі досі було велике напруження і , Який провів кожен другий день на дивані біля відкритого вікна для трудящих дихання?
Якщо його сестра заробляти гроші, дівчина, яка була ще сімнадцять-річна дитина, Раніше стиль життя було так вже чудове, що він складався з одягання себе добре, спати пізно, допомога по дому, взявши участь в декількох скромних задоволень і, перш за все, грати на скрипці?
Коли справа дійшла до розмов про це необхідно, щоб заробити гроші, на перший Грегор пішов від двері і кинувся на прохолодний шкіряний диван поряд з дверима, тому що він був досить жарко від сорому та горя.
Часто він лежав всю ніч безперервно.
Він не спав момент і лише злегка на шкірі протягом декількох годин за раз.
Він узяв на себе дуже важке завдання штовхаючи крісло до вікна.
Потім він підкрався на підвіконня і, уперся в кріслі, притулившись вікна, щоб виглядати, очевидно, з деякими пам'яті або іншого задоволення, яке , Які використовувалися, щоб принести йому в колишні часи.
Насправді, день у день він сприймаються речей все менше і менше ясності, навіть тих, на невеликій відстані: лікарня на іншій стороні вулиці, все занадто часті вид яких він раніше прокляті, не було видно взагалі більше, і якщо він не був точно знати, що він жив в тихому, але абсолютно міської Шарлот-стріт, він міг би вважав, що від його вікна, він був з пірингових на безликі пустки, в якому небо сіркою і сірій землі були об'єднані і були невиразні.
Його уважні сестри повинні спостерігали пару раз, що стілець стояв вікна, а потім, після збирання кімнати, кожного разу вона відштовхнула стілець право до вікна і з цього часу вона навіть лівої внутрішньої стулки відкриті.
Якщо Грегор тільки змогли поговорити з його сестрою і подякувати їй за все, що вона повинна була зробити для нього, він би терпіти її служби легше.
Як це було, він страждав під ним.
Сестра за загальним визнанням прагнув приховати ніяковість всього стільки, скільки можливо, і, як минав час, вона, природно, став більш успішним в цьому.
Але з плином часу Грегор також прийшов до розуміння, все більше точно.
Навіть вхід їй було страшно за нього.
Як тільки вона увійшла, вона побігла прямо до вікна, не витрачаючи час закрити Двері, незважаючи на те, що вона в іншому випадку дуже тактовні в щадному будь-який вид кімнати Грегора, а смикнув відкрити вікно з надією руки, як якби вона була майже задихається, і залишився якийсь час біля вікна, глибоко дихаючи, навіть коли він був ще так холодно.
З цієї роботи і шуму вона злякалася Грегор два рази на день.
Весь час він тремтів під диваном, і все ж він дуже добре знав, що вона б, звичайно, шкодували його з радістю, якби тільки вдалося залишитися з вікна закриті в кімнаті, де жив Грегор.
В одному випадку - близько місяця вже пройшло з тих пір Грегора перетворенню, і не було зараз немає особливих підстав більше для своєї сестри бути уражена при появі Грегора - вона прибув трохи раніше, ніж зазвичай і, прийшовши до Грегора, як він все ще шукав з вікна, нерухомі і хороші можливості, щоб налякати когось.
Це не було б сюрпризом, щоб Грегор, якщо вона не входять, тому що його позиція була запобігаючи її від відкриття вікна відразу.
Але вона не тільки не у віртуальний світ, вона навіть відступив і закрив двері.
Незнайомець дійсно міг би укласти з цього, що Грегор лежав в очікуванні нею і хотів її вкусити.
Звичайно, Грегор негайно сховався під диван, але йому довелося чекати до обіду до його сестра повернулася, і вона здавалася набагато менш спокійним ніж зазвичай.
З цього він зрозумів, що його поява була досі постійно нестерпно з нею і повинні залишатися неприпустимо в майбутньому, і що вона дійсно довелося докласти багато самостійної контроль не втекти від проблиск лише мала частина його тіла, які стирчали з-під дивана.
Для того, щоб позбавити її навіть це видовище, в один прекрасний день він витягнув лист на спину і на диван - це завдання взяли його чотири години - і влаштував так, що тепер він був повністю сховані і його сестра, навіть якщо вона нахилилася, не могли його бачити.
Якщо цей лист не було необхідності, наскільки вона стурбована, то вона може видалити неї, для нього було досить ясно, що Грегор не міг отримати ніякого задоволення від ізолюючий себе з головою так повністю.
Але вона залишила лист так само, як це було, і Грегор вважав, що він навіть піймав погляд подяки, коли, одного разу, він акуратно підняв лист трохи з голову, щоб перевірити, як його сестра підвела підсумки нового контракту.
У перші два тижні його батьки не могли змусити себе до нього в гості, і він часто чув, як вони повністю визнали цій роботі сестри, тоді як раніше вони часто дратувався на сестру тому що вона здавалася їм кілька непотрібних молода жінка.
Тим не менш, зараз обидва батька свого і матір часто стояли в передніх дверей Грегора той час як його сестра очищені всередині, і як тільки вона вийшла, вона повинна була пояснити деталях, як все виглядало в кімнаті, те, що
Грегор з'їв, як він вів себе в цей раз, і є чи можливо, невелике поліпшення було помітним.
У кожному разі, його мати порівняно скоро хотів відвідати Грегора, але батько і сестра втримав її, спочатку з причинами, Грегор слухав дуже уважно і який він повністю схвалив.
Пізніше, однак, вони повинні були утримати її силою, і коли вона то крикнув: "Дозвольте мені піти в Грегора.
Невже ви не розумієте, що я повинен піти в його? "
Грегор то думав, що, можливо, було б добре, якщо його мати увійшла, не кожен день, звичайно, але, можливо, раз на тиждень.
Вона розуміла, все набагато краще, ніж його сестра, яка, незважаючи на всі її мужність, був ще дитиною, і, в кінцевому рахунку, можливо, були зроблені такі важке завдання тільки з дитячої необережності.
Грегора хотіли б бачити його мати незабаром була реалізована.
Хоча протягом дня Грегор, з поваги до його батьків, не хотіли показати себе у вікна, він не міг повзати дуже на декількох квадратних метрів підлоги.
Йому було важко нести спокійно лежав у нічний час, і незабаром вже не їдять дав йому найменше задоволення.
Таким чином, для відволікання він придбав звичку поповзом туди і назад через стіни і стеля.
Він особливо любив звисають з стелі.
Досвід був дуже відрізняється від лежачого на підлозі.
Це було легше дихати, невелика вібрація пройшла через його тіло, а в
Серед майже щасливий розваг якого Грегор виявив там, нагорі, це може відбутися що, на його власний подив, він відпустив і вдарилася об підлогу.
Однак тепер він, природно, контрольовані його тіло зовсім не так, і він не поранити себе в таких велике падіння.
Його сестра відразу впадає в очі нова забава якій Грегор знайшов для Сам - за, як він повзав навколо, він залишив тут і там сліди його липкою матеріал - і таким чином вона отримала ідея створення
Грегора повзучої навколо якомога простіше і, таким чином видаляючи меблі яка стала на дорозі, особливо комод і письмовий стіл.
Але вона була не в змозі зробити це сама.
Вона не наважилася запитати її батька, щоб допомогти, і служниця, звичайно, не допомогли їй, бо, хоча ця дівчина, близько шістнадцяти років, мужньо залишилася зі звільненням попередній кухарі, вона благала привілей бути дозволено залишитися постійно обмежується кухнею і того, щоб відкрити двері тільки у відповідь на спеціальні повістки.
Таким чином, його сестра не було іншого вибору, окрім як залучити його матері в той час як його батько був відсутня.
Мати підійшла кімнату Грегора з вигуками порушених радість, але вона замовкла у двері.
Звичайно, його сестра спочатку перевіряється чи все в кімнаті було в порядку.
Тільки тоді вона дала його мати ходити дюйма У великому поспіху Грегор звернув лист ще далі і зморшкуватою її більше.
Все це дійсно виглядало так само, як покривало недбало кинув на диван.
На цей раз Грегор утримували від шпигунства з-під листа.
Таким чином, він утримався від дивлячись на матір і на цей раз був просто щасливий, що вона прийшла.
"Ну, він не видно", сказав, що його сестра, і, очевидно, привело його матері рукою.
Тепер Грегор слухала, як ці дві слабкі жінки зрушені і раніше важкої старої грудей
Ящики зі своїх позицій, і як його сестра постійно взяв на себе
Велика частина роботи, не слухаючи для попередження про його матір, яка боялася, що вона ляже важким тягарем себе.
Робота тривала довгий час.
Приблизно через чверть години вже пройшло, його мати заявила, що краще, якби вони залишили комод, де вона була, тому що, по-перше, це було дуже важким: вони не будуть закінчені до прибуття свого батька і, залишивши комод в середині приміщення будуть блокувати всі шляхи Грегора, але, по-друге, вони не міг бути впевнений, що Грегор був би радий з видаленням меблів.
До її зворотній, здавалося, щоб бути правдою; увазі порожні стіни пронизав її право до серця, і чому Грегор не відчувають те ж саме, так як він звик в кімнату меблі протягом тривалого часу і У порожній кімнаті буде почувати себе кинутим?
"І це не той випадок", його мати уклала дуже тихо, майже пошепки як якщо б вона хотіла, щоб запобігти Грегор, точне місцезнаходження вона дійсно не знала, від слух навіть звук її голосу - для вона була переконана, що він не розумів її слів - "і не так то , Що, видаливши меблів ми показуємо, що ми даємо всяку надію вдосконалення і залишають його на власні кошти без будь-якої увагу?
Я думаю, було б краще, якби ми намагалися зберегти кімнату як раз в цей стан було раніше, так що, коли Грегор повертається до нас, він знаходить все без змін, а може забути минулий час все більш легко. "
Коли він почув слова його матері Грегор зрозумів, що організм не отримує негайне контакт з людиною, разом з одноманітною життя оточенні родини над
Протягом цих двох місяців, повинні мати плутають його розуміння, тому що інакше він не міг пояснити собі як він, з усією серйозністю, можна було б так сильно, щоб його кімната спорожніла.
Чи був він дійсно хочуть, щоб теплій кімнаті, комфортабельні зі шматочками він у спадщину, бути перетворені в печеру, в якій він би, звичайно, то можемо сканувати на всі боки без порушення, але в той же час з швидким і повним забуттям свою людину минуле, а?
Чи був він то в цій точці вже на межі забуття і це було тільки голос його матері, яку він не чув протягом тривалого часу, що викликало його?
Ніщо не повинно було бути видалено - все повинно залишитися.
У своєму стані він не може функціонувати без корисних впливів його меблів.
І якщо меблі завадила йому виконати свою безглузду повзають всюди, то не було ніякої шкоди в тому, що, швидше велику користь.
Але його сестра, на жаль думав інакше.
Вона вже звикла, звичайно, не без підстави, так далеко, обговорення питань, що стосуються Грегор був зацікавлений, щоб виступати в якості спеціального експерта по відношенню до своїх батьків, і тепер поради матері була для своєї сестри достатніх підстав наполягати на видалення, не тільки комод і письмовий стіл, які були тільки елементи, вона думав про на перший, але і всіх меблі, за винятком необхідних дивані.
Звичайно, це був не лише дитячим непокори і її нещодавнє дуже несподіваним і нелегкою працею, впевненість в собі, яка привела її до цієї вимоги.
Вона також зазначила, що насправді Грегор необхідно багато місця для повзучості о; меблі, з іншого боку, наскільки можна було побачити, було не найменшого використання.
Але, мабуть, захоплений чутливість молодих жінок її віку також зіграли свою роль.
Це почуття прагнули випуску при кожному зручному випадку, а з ним Грете відчув спокуса хочемо зробити ситуацію Грегора ще страшніше, так що потім вона могли б зробити ще більше для нього, ніж зараз.
Для безумовно, ніхто, крім Грете ніколи не довіряти собі, щоб увійти в кімнату, в якій
Грегор виключено порожні стіни сам по собі.
І таким чином вона не дала себе відговорити від її вирішення своєї матері, яка в ця кімната здавалася невпевненим у собі в її чистою агітації і незабаром мовчав, допомагав своїй сестрі з усією енергією, щоб отримати її комод з кімнати.
Тепер, Грегор все ще може обійтися без комода в разі необхідності, але письмовий стіл дійсно довелося залишитися.
І ледь жінок вийшла з кімнати з комодом, крекчучи, як вони штовхнув її, коли Грегор висунув голову з-під дивана, щоб глянути, як він може втрутитися обережно і з таким же розгляду як можливого.
Але, на жаль це була його мати, яка повернулася в кімнату, по-перше, в той час як Грета були руки загорнуті навколо комод у сусідній кімнаті і похитуючи туди і назад самостійно, без її переміщення з місця.
Його мати була не звикли до виду Грегора, він міг би зробити їй погано, і так, злякавшись, Грегор снували назад право іншому кінці дивана, але він міг вже не запобігти лист рухатися вперед небагато.
Цього було достатньо, щоб привернути увагу своєї матері.
Вона зупинилася, завмерла на мить, а потім повернувся до Грете.
Хоча Грегор весь час повторював про себе знову і знову, що насправді нічого незвичайного відбувається, що тільки кілька предметів меблів, були перебудовані, він скоро змушений був визнати себе, що рухи з жінок туди і сюди, їх тиху розмову, і подряпин меблі на підлозі, як вплинуло на нього великі опухлі хвилювання з усіх сторін, і, так твердо був він тягне в голову і ноги і притиснувши тіло на підлозі, він повинен був сказати однозначно, що сам він не був би в змозі винести все це набагато довше.
Вони чистили свої кімнати, забираючи у нього все, що він плекав, вони вже витягли з комода, в якому лобзиком та інші інструменти були збережені, і тепер вони розпушування письмовим столом якого була зафіксована щільно прилягає до підлоги, столі, на якому він, як бізнес-студент, школяр, адже навіть у початковій школі студент, написав свої завдання.
У цей момент він дійсно не було більше часу, щоб перевірити добрі наміри Дві жінки, про існування якого він у будь-якому випадку майже забули, тому що в їх виснаження вони працювали дійсно мовчки, і важкі каменем їх ногами був єдиний звук, щоб бути почутим.
І так він затоплений з - жінки просто підтримували себе на письмовому столі в сусідній кімнаті, щоб взяти перепочинок - зміна напрямку його
Шлях в чотири рази.
Він справді не знав, що він повинен врятувати в першу чергу.
Потім він побачив висить помітно на стіні, яка була в іншому випадку вже порожні, картина жінка, одягнена в не що інше, хутра.
Він швидко снували над ним і притулився до скла який тримав його в місце і які зробили його гарячий живіт почувати себе добре.
Принаймні, цій картині, яка Грегор на даний момент повністю приховані, безумовно, ніхто не тепер відняти.
Він повернув голову до дверей вітальні спостерігати жінок, як вони повернувся дюйма Вони не дозволяли собі дуже відпочинок і поверталися відразу.
Грете помістив її обняв її матері і тримав її міцно.
"Так що ж ми візьмемо тепер?" Сказала Грета і озирнулася.
Потім її погляд зустрівся Грегора від стіни.
Вона все своє самовладання тільки тому, що її мати була там.
Вона нахилила обличчя до її матері, щоб перешкодити їй дивитися по сторонах, і сказав, хоча і з тремтінням у голосі і занадто швидко, "Ну, хіба не було б краще повернутися у вітальні на ще один момент? "
Мета Грете було ясно Gregor: вона хотіла, щоб привести його мати в безпечне місце , А потім переслідувати його зі стіни.
Ну, нехай тільки спробує!
Він присів на зображення і не рука його. Він рано навесні в обличчя Грети це.
Але слова Грете довелося відразу ж мати дуже непросто.
Вона йшла в сторону, побачив величезна пляма коричневого квітами обої, і, перш ніж вона стала по-справжньому розуміють, що те, що вона дивилася на було
Грегор, кричали у високій тональності сировини голос: "О Боже, о Боже" і впав з розпростертими руками, як якби вона була здаються все, аж на диван і лежав нерухомо.
"Грегор, вам. . ".
Закричала сестра з піднятим кулаком та строкові відблиски.
З моменту свого перетворення, це були перші слова, які вона спрямована прямо на його.
Вона побігла в сусідню кімнату, щоб принести парфуми або інші, з якими вона могла б відродити її мати від неї непритомність.
Грегор хотів допомогти, а - не було достатньо часу, щоб зберегти картину - але він був загруз на скло і був змушений відірватися вільної силою.
Потім він також снували в сусідню кімнату, як якщо б він міг дати сестрі кілька порад, як і в колишні часи, але тоді він повинен був стояти склавши руки за спиною, а вона понишпорив серед різних дрібних пляшок.
Тим не менш, вона злякалася, коли вона обернулася.
Пляшка впала на підлогу і розбилося.
Осколок скла поранених Грегор в обличчя, деяких корозійно ліки або інші капали на нього.
Тепер, не затримуючись більше, Грета взяла стільки маленькі пляшки, як тільки могла провести і побіг з ними в її мати.
Вона зачинила двері ногою.
Грегор був тепер відрізаний від своєї матері, яка була на межі смерті, можливо, завдяки йому.
Він не міг відкрити двері, і він не хотів, щоб вигнати його сестра, яка була залишаються з матір'ю.
У цей момент йому нічого робити, окрім як чекати, і завалені самобичування і неспокій, він почав повзти і повзти за все: стіни, меблі та стелю.
Нарешті, у відчаї, тому що весь зал почав обертатися навколо нього, він упав на середині великий стіл.
Короткий час, що минув.
Грегор лежав мляво.
Все навколо було тихо.
Можливо, це було хорошим знаком.
Потім був дзвінок у двері.
Служниця, природно, замкнені у своїй кухні, і, отже, Грете довелося , Щоб відкрити двері.
Батько приїхав.
"Що трапилося?" Були його перші слова.
Поява Грете довелося все йому розповів.
Грете відповів глухий голос, мабуть вона притулилася лицем до грудей батька:
"Мама зомліла, але вона стає краще тепер.
Грегор вирвався "." Так, я б очікувати, що, "сказав, що його
Батько:
"Я завжди говорив вам, що, але ви, жінки не хочуть слухати".
Було ясно, Грегор, що його батько погано зрозуміли коротке повідомлення на Грете і припускаючи, що Грегор зробив кілька злочинів із застосуванням насильства чи з одним.
Таким чином, тепер Грегор повинен був знайти свого батька, щоб заспокоїти його, бо він не мав ні часу ні можливості пояснювати речі з ним.
І він кинувся до дверей своєї кімнати і штовхнув себе проти неї, так що його батько міг побачити відразу, як він вчинив із залу, що Грегор повністю має намір повернутися відразу в свою кімнату, , Що не треба було відвезти його назад, але, що одна тільки необхідні для відкриття двері, і він відразу зникне.
Але його батько був не в настрої спостерігати такі тонкощі.
"Ах," заволав він, як тільки він увійшов, з тоном, неначе він все відразу розсердився і задоволений.
Грегор витягнув голову з дверей і підняв його в напрямку його батька.
Він дійсно не уявляв собі батька, як він тепер стояв там.
Звичайно, що зі своїм новим стилем повзучої з усього, він мав у минулому в той час як забув звернути увагу на те, що відбувається в решті квартирі, як він це робив раніше, і дійсно повинні захопила те, що він би зіткнутися з різними умовами.
Проте, тим не менш, було те, що ще його батько?
Чи було це та людина, що лежав вичерпані, і похований в ліжку в колишні часи
Грегор, коли сідало на відрядження, хто отримав його вечорами про його повернення в спальному плаття і руки стілець, зовсім не здатні постояти, який тільки підняв руку на знак щастя, і хто в їх рідкісні прогулянки разом кілька неділь на рік і по важливих свят пробрався повільно вперед між Грегор і його мати - які самі повільно - завжди трохи більше повільніше, ніж їх, закутані в своєму старому пальто, весь час ставлячи його ходьбі палицю ретельно, і хто, коли він хотів сказати щось, майже завжди стояли і зібрали його оточення навколо нього?
Але тепер він стояв дуже прямо, одягнена в облягаюче синій формі з золотими гудзиками, як ті слуги носять у банківську компанію.
Над високим жорстким коміром піджака його фірма подвійне підборіддя стирчав на видному місці, під кошлатих брів погляд його чорних очах було свіжо проникаючої і попередження, в іншому випадку його розпатланим білим волоссям зачесане вниз, в ретельно точне блискучі частини.
Він кинув кашкет, на якій золотом монограмою, мабуть, символ банку, була проставлятися в дузі через всю кімнату на диван і переїхав, закинувши край довгого пальто мундира, з руки в кишені брюк і похмурі обличчя, аж до Грегора.
Він справді не знав, що він мав на увазі, але він підняв ногу надзвичайно високим в будь-якому випадку, і Грегор був вражений гігантським розміром підошву чобота.
Тим не менш, він не затримуватися на цій точці.
Бо він знав з самого першого дня свого нового життя, що, наскільки він був стурбований, його батько вважав найбільшою силою тільки відповідну відповідь.
І так він снував від свого батька, зупинився, коли його батько продовжував стояти, і стрибав знову вперед, коли його батько просто перемішують.
Таким чином, вони пробиралися по кімнаті кілька разів, без нічого вирішального відбувається.
Насправді, через повільного темпу, він не були схожі на погоню.
Грегор залишився на підлозі, на даний момент, тим більше що він боявся, що його батько міг вилетіти на стіну або стелю, як акт реальний злоби.
У кожному разі, Грегор повинен був сказати собі, що він не встигав це працює навколо протягом довгого часу, тому що кожного разу, коли батько взяв один крок, він повинен був піти через величезну кількість рухів.
Він вже почав страждати від браку дихання, так само, як в його ранніх дні, коли його легені були вельми ненадійні.
Як він тепер шаховому навколо таким чином, щоб зібрати всі свої сили для біг, ледь тримаючи очі відкритими і почуття настільки мляво, що не має поняття взагалі будь-який, крім втечі, запустивши і майже вже забув, що стіни були доступні йому, хоча вони , Перешкоджав ретельно різьблені меблі повний гострі й шипи, в той момент щось або інше кинуто випадково полетів вниз поруч і прокату перед ним.
Це було яблуко.
Відразу ж другий летів за ним.
Грегор зупинився з переляку.
Далі тікати було марно, бо його батько вирішив бомбардувати його.
З вазу з фруктами на буфеті його батько набив кишені.
І тепер, ні на хвилину з точною метою, він кидав яблуко після яблуко.
Ці маленькі червоні яблука каталася по підлозі, наче електрифікована, і зіткнувся з один з одним.
Слабо кинули яблуко пас назад Грегора але викотився за межі необразливо.
Однак, інший кинув відразу після цього один в'їхав в Грегора назад насправді важко.
Грегор хотів тягнути себе за, начебто несподівана і неймовірна біль піде ж, якщо він змінив свою позицію.
Але він відчував, як ніби він був прибитий на місці і лежав повністю плутають у всіх його значеннях.
Тільки з його останній погляд він помітив, як двері його кімнати був відчинив і як, прямо перед його сестрою - хто кричав - його мати вибігла в її нижню білизну, для його сестра роздяглася на ній, щоб дати їй свободу, щоб дихати в її непритомності, і як його
Мати побігла до батька, на шляху її зв'язали спідниці ковзнула в бік підлогу один за іншим, і як, спотикаючись об спідниці, вона кинулася на батька і, кинувши її руки навколо нього, в повному єднанні з ним, - але в цей момент Грегора повноваження погляд поступилися - як її руки досягнута потилицю батька, і вона благала його пощадити життя Грегора.
Глава III.
Серйозні Грегора рану, від якої він страждав протягом місяця - так як ніхто не наважився зняти яблуко, він залишився в його плоть, як видиме нагадування - здавалося, сам по собі, щоб нагадати батькові, що, незважаючи на своє справжнє нещасним і ненависним зовнішній вигляд, Грегор був членом сім'ї, то не слід розглядати як ворога, і що він, навпаки,
Вимога сім'ї борг, щоб придушити свою відразу і терпіти - не що інше, просто терпіти.
І якщо через його рани Грегор тепер мабуть втратив хорошу здатність його до рухатися і в даний час необхідно багато-багато хвилин повзати по кімнаті, як у віці недійсними - так далеко, повзе вгору високими був стурбований, що неможливо було уявити - все-таки для цього погіршення його стані, на його думку, він дійсно цілком задовільною компенсації, тому що кожен день до вечора двері до вітальні, яку він був у звичку тримати гостре око на ще одного або 2:00 заздалегідь, був відкритий, так що він, лежачи в темряві своєї кімнати, невидимі з вітальнею, міг бачити Вся сім'я на освітлені столом і слухати їх розмову, Якоюсь мірою з їх спільною, дозволи, ситуація зовсім інший від того, що бувало раніше.
Звичайно, це вже не анімовані соціальної взаємодії колишніх часів, які
Грегор в невеликих приміщеннях готелю завжди думала про з деякою тугою, коли, втомився, йому довелося кинутися в вологою постільна білизна.
Здебільшого те, що відбувалося зараз було дуже тихо.
Після вечері, батько заснув швидко в своєму кріслі.
Мати і сестра говорили обережно, щоб один одного в нерухомості.
Бент на широку ногу, мати шила білизну для тонкої моди магазин.
Сестра, яка взяла на роботу продавщицею, а ввечері вивчав стенографії та французькою мовами, тому що, можливо, пізніше отримати кращу позицію.
Іноді батько прокидався і, як ніби він був абсолютно неосвічені, що він спить, сказала матері:
"Як довго ви були швейні сьогодні?" і пішов назад до спати, а мати й сестра стомлено усміхалися одне одному.
З якоюсь упертістю батько відмовлявся знімати рівномірним, раба Свого навіть у себе вдома, і поки сплячих плаття висіло на невикористані гачок для одягу, батько дрімав повністю одягнені на його місце, як якщо він завжди був готовий до своєї відповідальності і навіть тут чекав за голос свого начальника.
У результаті, незважаючи на всі турботи про матір і сестру, його мундир, який навіть на початку була не новою, виріс брудно, і Грегор дивився, часто протягом всієї
Увечері, в цьому одязі, з плямами все над ним і з його золотими гудзиками завжди відполірована, в якому старий, хоча дуже незручно, спали спокійно, тим не менш.
Як тільки годинник пробив десять, мати намагалася обережно заохочення батька розбудити , А потім переконати його лягти в ліжко, на тій підставі, що він не міг отримати належну спати тут, і що батько, який був звіт за службу о шостій годині, дійсно необхідно виспатися.
Але в його впертість, яке охопило його з тих пір він став слугою, він наполягав завжди на перебування в готелі ще довшим на стіл, хоча він регулярно впав спить, а потім може бути тільки переважав абонентом з найбільшими труднощами для торгівлі крісло до ліжка.
Неважливо, скільки мати і сестра могли на той момент робота по ним з невеликим настанови, за чверть години він залишиться хитаючи головою повільно, його з закритими очима, не встаючи з місця.
Мати буде тягнути його за рукав і говорити похвальні слова в його вухо; Сестра б залишити її працювати, щоб допомогти своїй матері, але це не буде мати бажаного вплив на батька.
Він буде вирішувати сам ще глибше у своєму кріслі.
Тільки тоді, коли дві жінки схопили його під пахви, він буде кидати відкритими очима, Озираючись назад і вперед, на матір і сестру, і зазвичай кажуть: "Це життя.
Це мир і спокій в моїй старості ".
І підпирав обома жінками, він буде кидати себе майстерно, наче для нього це була найбільша біда, дозволити собі бути призвело до дверей жінкам, хвильові їх геть там, і продовжити роботу на своєму звідти, у той час як мати швидко кинула шиття інвентар і сестра її пера для того, щоб бігати за батьком і допомогти йому ще трохи.
У цьому перевантажені роботою і сім'єю, яка вичерпала встиг турбуватися більше про Грегор більше, ніж було абсолютно необхідно?
Домогосподарства з кожним разом менше.
Служниця тепер відпустити.
Величезні кістляві прибиральницю з білим волоссям літають над головою прийшов вранці і ввечері робити важкий роботу.
Мати піклувалася про все інше на додаток до її значна робота шиття.
Це відбулося навіть, що різні частини фамільні коштовності, які раніше Мати і сестра були у нестямі від радості, щоб носити на соціальні та святкових заходів, були продається, як Грегор дізнався ввечері від загального обговорення ціни, які вони були витягнуті.
Але найбільша скарга була завжди, що вони не могли залишити цю квартиру, яка був занадто великий для їхніх нинішніх засобів, так як неможливо було собі уявити, як Грегор можуть бути переміщені.
Але Грегор повністю визнали, що це була не просто увага до нього яка була запобігання рухатися, тому що він міг легко було перевезено у відповідну коробку з кілька отворів повітря.
Головне проведення сім'ю назад через зміни в житлових приміщеннях була набагато їх повна безнадія й думка, що вони були вражені нещастя як ніхто інший у всій їх колі родичів і знайомих.
Що світ вимагає від бідних людей, яких вони в даний час здійснюється до крайнього ступеня.
Батько купив сніданок дрібних чиновників у банку, мати пожертвувала собою для білизни чужих, сестра за своїм столом було на побігеньках у клієнтів, але енергій сім'ї не поширюється далі.
І рана в спині стали більш Грегор знову і знову, коли мати і зараз сестра, після того як вони супроводжували батько спати, повернувся, нехай їх роботи лежать, переїхав близько один до одного, і сів на щоці щоку і, коли його мати тепер сказали б, вказуючи на кімнату Грегора, "Закрийте двері,
Грета ", а коли Грегор був знову в темряві, у той час як поруч жінки змішаної сльози або ще більш сухими очима, дивилася на стіл.
Грегор проводив дні і ночі майже без сну.
Іноді він думав, що наступного разу, двері відчинилися, він візьме на себе родина домовленості так само, як він раніше.
В його уяві з'явився знову, після довгого часу, його роботодавцем і керівником і учнів, надмірно безхребетних зберігача, двох або трьох друзів з інших бізнесу, покоївка з готелю в провінціях, люблячий швидкоплинне пам'яті, жінка касир з магазину капелюх, який він серйозно, але занадто повільно, доглядав, - всі вони виявилися змішані в з незнайомими людьми або людьми він вже забув, але замість того, щоб допомагати йому і його родині, всі вони були неприступні, і він був радий бачити вони зникнуть.
Але тоді він був не в настрої, щоб турбуватися про його сім'ї.
Він був сповнений чистої гнів з приводу жалюгідних відходу він отримував, хоча він не міг собі уявити нічого, що він міг би апетит.
Тим не менш, він будував плани про те, як він міг взяти з комори, що він на всі рахунки заслужені, навіть якщо він не був голодний.
Не думаючи більше про те, як вони могли б бути в змозі дати Грегор спеціальні задоволення, сестра тепер ногами деякі продукти харчування чи інші дуже швидко до нього в кімнату в вранці та опівдні, перш ніж вона втекла до її магазині, а ввечері, абсолютно байдужий до чи їжа була, можливо, тільки смак, або, що найчастіше відбувалося, залишалися абсолютно спокійно, вона збитим його одним помахом мітли.
Завдання очищення своїй кімнаті, яку вона тепер завжди здійснюється у вечір, не може бути зроблено будь-яким швидше.
Смуги бруду побіг уздовж стіни, подекуди лежали клубки пилу та сміття.
Спочатку, коли його сестра приїхала, Грегор позиціонував себе в особливо брудні куточок в порядку з цієї позі, щоб зробити щось протест.
Але він міг би і залишався там протягом тижня без сестри змінюючи її способами.
По суті, вона сприймається бруду стільки, скільки він зробив, але вона вирішила просто дати йому перебування.
У цьому бізнесі, з уразливістю яка була абсолютно новою для неї і які зазвичай береться вся сім'я, вона продовжувала дивитися, щоб побачити, що очищення
Кімнати Грегора залишалася відведений для неї.
Одного разу його мати взяла на себе основні прибирання номера Грегора, який вона тільки успішно завершена після використання кілька відер води.
Але великі вогкості зробив Грегор хворим і він лежав на спині, озлоблених і нерухомі на дивані.
Проте, покарання матері не було затримується надовго.
Для ввечері сестра майже не спостерігається змін в кімнаті Грегора до вона побігла до вітальні сильно образився і, незважаючи на руку матері високо підняті в благанні, що вибухнула в нападі плачу.
Її батьки - батько, звичайно, прокинувся з початку в своєму кріслі - на вперше подивився на неї здивовано і безпорадно, поки вони не почали отримувати схвильований.
Звертаючись до своїх правом, батько шапкою на докори матері, що вона не була взяти на себе очищення кімнату Грегора з сестрою і, звертаючись до лівої, він кричав на сестру, що вона не буде дозволяється довше чисту кімнату Грегора коли-небудь знову, в той час як мати намагалася вивести
Батько, не пам'ятаючи себе від хвилювання, в номер.
Сестра, вражений її плач за потрібне, стукав по столу її крихітні кулаки, Грегор і зашипів на все це, незадоволені тим, що ніхто не думав про закривши двері і щадний його не врахували цю переполох.
Але навіть коли сестрі, знемагаючи від її щоденної роботи, втомилися від турботи для Грегора, як вона була представлена, і тоді мати не повинні прийти на всіх її імені.
І Грегор не треба було зневажити.
Поки прибиральниця була там.
Ця стара вдова, яка у своїй довгого життя повинні мати вдалося пережити найгірші з допомогою її скелет, не було ніякого реального жаху Грегор.
Не будучи в найменш Цікаво, вона колись випадково відкрив двері Грегора.
При вигляді Грегора, який, абсолютно здивований, стали носитися туди-сюди, хоча ніхто не женеться за ним, вона залишилася стояти, склавши руки по всьому животі дивлячись на нього.
З тих пір вона не забула відкрити двері крадькома мало щоранку і ввечері зазирнути до Грегора.
Спочатку вона також закликав його до неї зі словами, які вона імовірно вважали доброзичливий, як "Іди сюди трохи, старий жук послід!" або "Гей, подивіться на старі гною жук! "
Адресовано таким чином, Грегор нічого не відповідав, але залишився нерухомо в своєму місце, як якби двері не була відкрита на всіх.
Якби замість того, щоб надавати користувачам таких повноважень прибиральниця заважати йому марно, коли вона відчував, що це, вони дали їй замовлення, щоб очистити його кімнату кожен день!
Одного разу рано вранці - жорсткий злива, можливо, вже знайомий майбутньої навесні, вдарив шибки - коли прибиральниця початку один раз знову з нею звичайна розмова, Грегор було так гірко, що він повернувся до неї, наче для атаки, хоча повільно і слабо.
Але замість того, щоб боятися його, прибиральниця просто підняв стілець стояти поруч із дверима і, поки вона стояла там зі своїм відкритим ротом, її намір був ясно: вона закриє її рот тільки тоді, коли крісло в руці був кинутий на спині Грегора.
"Це не йде далі, все в порядку?" Запитала вона, як Грегор звернувся навколо знову, і вона поставила стілець спокійно повернувся в кут.
Грегор їв майже нічого більше.
Тільки тоді, коли він випадково залишити в минулому їжу, яка була підготовлена ​​він, як гра, зайняти трохи в рот, тримайте його там протягом години, і, як правило виплюнути знову.
Спочатку він подумав, що його печаль через стан його кімнаті, яка зберігається його від їжі, але він дуже швидко став примиритися зі змінами в своїй кімнаті.
Люди звикли до покласти на зберігання в його кімнаті речі які вони не міг поставити в іншому місці, і в цей момент було багато таких речей, тепер, коли вони знімали одну кімнату в квартирі до трьох мешканців.
Ці урочисті пани - все три були бороди, як колись Грегор дізнався через щілину в дверях, - були ретельно наміри по чистоті, а не тільки у своїй власній кімнаті але, оскільки вони тепер зняв кімнату тут, у всьому будинку, і особливо на кухні.
Вони просто не допускав ніяких непотрібних або паскудної матеріал.
Більше того, для більшої частини вони принесли з собою свої шматки меблів.
Таким чином, багато елементів стали зайвими, і це були не дуже речей можна було б продати або речей, які люди хотіли викинути.
Всі ці предмети потрапили до кімнати Грегора, навіть коробка золи і відро для сміття з кухні.
Прибиральниця, завжди поспішає, просто кинув все, що було на мить марні в кімнату Грегора.
На щастя, Грегор звичайно бачив лише відповідного об'єкта, і рука, яку тримав її.
Прибиральниця, можливо, збирався, коли час і можливість допускається, щоб матеріал з ще або кинути все все відразу, але насправді речі залишився лежати там, де б вони не були виявилися на перший кидок, якщо тільки Грегор корчився його шлях через накопичення небажаних і переїхав його.
Спочатку він був змушений це зробити, бо інакше не було місця для нього, щоб повзати навколо, але пізніше він зробив це зі зростаючим задоволенням, хоча після такого рухів, втомилися до смерті, і відчуття нещасний, він не рухався з місця протягом кількох годин.
Бо мешканці іноді також прийняв їх вечерю вдома в загальній вітальні, двері вітальні залишилися закриті на багато вечорів.
Але Грегор не було ніяких проблем взагалі обходиться без відкритих дверей.
Вже на багато вечорів, коли вона була відкрита він не скористався, але, без сім'ї помічаючи, лежав у найтемнішому кутку своєї кімнати.
Однак, як тільки прибиральниця залишила двері до вітальні прочиненими, і він залишається відкритим, навіть якщо мешканці прийшли у вечірній час і вогні надіти.
Вони сіли на чолі столу, де в колишні часи матері, батько, і Грегор з'їв, розгорнув свої серветки, і взяв їх ножів і виделок.
Мати одразу ж з'явився у двері зі стравою м'яса і відразу за нею сестра зі стравою завалені картоплею.
Їжі виділяли багато пари.
Господа мешканці нахилився над тарілкою, поставлених перед ними, як якщо б вони хотіли перевірити це перед їжею, а насправді той, хто сидів у середині - для двох інших він
Здавалося, служити влади - відрізав шматок м'яса ще на пластину, очевидно, щоб встановити, чи було це досить тендер і чи буде щось повинні бути відправлені назад в кухню.
Він був задоволений, а мати й сестра, які дивилися в напрузі, стали дихати легко і з посмішкою.
Самої сім'ї їли на кухні.
Незважаючи на те, що перш ніж батько пішов на кухню, він увійшов до кімнати і з одним цибулею, з простягнутою рукою, зробив турне по столу.
Мешканці встали разом і пробурмотів щось в бороди.
Потім, коли вони залишилися одні, вони їли майже в повній тиші.
Здавалося дивним, що Грегор, з усіх різні види звуків Тобто, що завжди був їхнім звуковим жувальні зуби, начебто, що Грегор повинен Можна показати, що люди, які потрібні свої зуби є і, що нічого не можна було зробити навіть з найкрасивішим беззубою щелепи.
"Я дійсно є апетит," Грегор сказав собі сумно ", але не для цих речі.
Як ці речі постояльців себе, а я вмираю ".
У цей же вечір на скрипці пролунав з кухні.
Грегор не пам'ятаю все це через цей період.
Мешканці вже закінчили свою їжу вночі, середній витягнув газети і дав кожному з двох інших сторінок, і тепер вони відкинувшись назад, читання і куріння.
Коли почав грати на скрипці, вони стали уважнішими, встав, і пішов далі навшпиньки до дверей залу, на якому вони стояли притулившись один інший.
Вони повинні були чутні на кухні, тому що батько покликав
"Може бути, панове не люблять грати?
Це може бути зупинено негайно ".
"Навпаки", заявив, мешканець в середині, "міг би молода жінка не прийшла в нас і грати в кімнату тут, де це дійсно набагато зручніше і веселий? "
"О, дякую вас", закричав батько, як ніби він один грав на скрипці.
Чоловіків ступив назад до кімнати і став чекати.
Незабаром батько прийшов з пюпітром, мати з ноти, і сестра зі скрипкою.
Сестра спокійно приготував усе для сольний концерт.
Батьків, які ніколи раніше не знімав кімнату і, отже, перебільшені їх ввічливості, щоб постояльці, не посмів сісти на свої стільці.
Батько притулився до дверей, його права рука застрягла між двома гудзиків застебнутого на всі гудзики формі.
Мати, проте, прийнято стілець пропоновані одним постояльцем.
Так як вона покинула стілець сидіти там, де джентльмен випадково поклав його, вона сіла на однієї із сторін у кутку.
Сестра стала грати.
Батько і мати, по одному з кожної сторони, уважно стежив за рухами її рук.
Залучені ігри, Грегор наважилися заздалегідь трохи далі вперед, а голова була вже у вітальні.
Він майже не задавалися питанням про те, що недавно у нього було так мало уваги для інших.
На початку цього розгляду було те, що він пишався.
І саме з цієї причини він повинен був у цей момент більше підстав сховатися, тому що в результаті пил, яка лежала на всьому протязі його кімнату й облетів з Найменший рух, він був повністю покрита брудом.
На спині і боках, він возив з собою по всьому пил, нитки, волосся і залишки продуктів харчування.
Його байдужість до всього, був занадто великим для його лягти на спину і нишпорити себе на килим, як він часто робив раніше протягом дня.
Незважаючи на його стан у нього не було боязкості про толчковой трохи вперед на бездоганну поверсі вітальні.
У будь-якому випадку, ніхто не звертав на нього ніякої уваги.
Сім'ї було все, що опинилися в гри на скрипці.
Мешканці, навпаки, хто на даний момент поставили себе, руки в їхніх кишенях брюк, за пюпітр занадто близько до сестри, так що всі вони могли побачити ноти, те, що, безумовно, повинні турбувати сестра, незабаром звернув спиною до вікна розмовляють стиха, з похиленими головами, де вони тоді залишилися, заклопотано спостерігав батько.
В даний час вона здавалася зовсім ясно, що, взявши на себе вони повинні були почути гарні або розважальні скрипці концерт, вони були розчаровані і були дозволяючи їх світ і тихий, щоб його турбували тільки з ввічливості.
Яким чином всі вони підірвали дим від сигари з їх носи і устах, зокрема, привело до висновку, що вони були дуже роздратовані.
І все ж його сестра грала так красиво.
Її обличчя було звернене в сторону, її погляд слід оцінка пильно й сумно.
Грегор поповз вперед ще трохи далі, тримаючи голову близько від підлогу для того, щоб мати можливість зловити її погляд, якщо це можливо.
Чи був він твариною, що музика настільки полонила його?
Для нього це було, наче шлях до невідомого харчування він прагнув був розкриває себе.
Він був сповнений рішучості просуватися вперед право на свою сестру, тягти на її плаття, і вказують на її таким чином, що вона може як і раніше приходять з її скрипка в його кімнату, бо тут ніхто не цінував розповідь, як він хотів, щоб його оцінити.
Він не хотів відпустити її зі своєї кімнати більше, принаймні до тих пір, як він жив.
Його лякає зовнішній вигляд буде в перший раз став корисним для нього.
Він хотів бути на всіх дверей своєї кімнати одночасно, і гарчання тому на нападників.
Тим не менш, його сестра не повинна бути примушений, але залишиться з ним добровільно.
Вона сиділа поруч з ним на диван, нахилитися вухом до нього, і він тоді довіритися їй, що він твердо мав намір відправити її до консерваторії і що, якщо його нещастя не прибув до тимчасовий, він би оголосив все це минуле Різдво - Різдво було насправді вже приходять і йдуть -? і буде мати не терпить аргумент.
Після цього пояснення його сестра вибухне в сльози розчулення, і Грегор б підняти себе до її мишкою та поцілувати їй горло, яке вона, з часу вона почала ходити на роботу, залишив розкривати, не група або коміра.
"Г-н Самса ", крикнув середній мешканець батькові і, не вимовляючи більше ні слова, ткнув пальцем в Грегор, як він повільно рухався вперед.
Скрипка замовкла.
Середній мешканець посміхнулася, спочатку похитуючи головою, коли щось на своїх друзів, а потім подивився вниз на Грегор ще раз.
Замість того, щоб водіння Грегора назад, батько, здавалося, вважають прем'єр- значення заспокоїти мешканців, хоча вони зовсім не були засмучені і
Грегор, здавалося, розважати їх більше, ніж на скрипці концерт.
Батько поспішив до них, і з розпростертими руками намагалися проштовхнути їх в свою власну кімнату і одночасно блокувати їх погляд Грегора зі своїм власним тілом.
У цей момент вони стали справді дещо роздратованим, хоча один не знав, було це через поведінку батька чи через знання, які вони щойно придбали, що вони, не знаючи його, сусіда, як Грегор.
Вони зажадали пояснень від свого батька, підняв свою зброю, щоб їх точок, схвильовано смикнув на їх бороди, і повернувся до своєї кімнати досить повільно.
У той же час, ізоляція, раптово напав на його сестру після раптової відрив концерт був переповнювали її.
Вона провела на скрипку і смичок в її руках кульгати на деякий час і мав продовжував дивитися на ноти, як ніби вона все ще грав.
Раптом вона взяла себе в руки, поклав інструмент на колінах у своєї матері -
Мати все ще сидів у своєму кріслі, що мають проблеми з диханням її легені були трудящих - і побіг у сусідню кімнату, які постояльці, тиск з боку батька, вже підходили до більш швидкими темпами.
Можна було спостерігати, як під практикується руки сестри простирадла і подушки на ліжка були кинуті на високому і організовані.
Ще до того, постояльці досягли кімнату, вона була закінчена фіксації ліжка і було вислизнути.
Батько здавався настільки охопив ще раз зі своєю впертістю, що він забув про повага, яку він завжди зобов'язаний своєму орендарів.
Він натиснув на тривалий період, поки в двері кімнати пана середніх штамповані голосно ногою і тим самим привів батька в глухий кут.
"Справжнім заявляю," середній мешканець сказав, піднявши руку і лиття його погляд як на матір і сестра ", що, враховуючи ганебний умовах переважаючих в цій квартирі та сім'ї ", - з цим він плюнув рішуче на підлозі - "Я негайно скасувати мою кімнату.
Я, звичайно, не платити взагалі нічого за ті дні, які я прожив тут, на
Навпаки, я повинна думати про те чи ні я буду ініціювати якісь дії проти Ви, щось, - повірте мені -. буде дуже легко встановити "
Він замовк і подивився прямо перед собою, як ніби він чекав чогось.
Насправді, двоє його друзів відразу ж приєднався до їхньої думки, "Ми також даємо негайного повідомлення.
"При цьому він схопив ручку дверей, ударив Двері зачинилися, і замкнув її.
Батько навпомацки хитаючись на стільці і дозволив собі потрапити в нього.
Це виглядало, ніби він простягає до своєї звичайної відстрочки ввечері, але важкий киваючи головою, яка виглядала як якби він був без підтримки, показав, що він не був сплячого на всіх.
Грегор лежав нерухомо весь час в тому місці, де мешканці спіймали його.
Розчарування з крахом його плану і, можливо, принесли на слабкість його жорстокого голоду зробили неможливим для нього, щоб рухатися.
Він, звичайно, бояться, що загальне лихо порушить над ним у будь- момент, і він чекав.
Він навіть не здригнувся, коли скрипка впав з колін матері, з-під її тремтячими пальцями і видавав звучать тону.
"Мої дорогі батьки," сказала сестра вдарилася рукою об стіл шляхом Вступ ", речей не може тривати більше таким чином.
Може бути, якщо ви не розумієте, що, мовляв, я роблю.
Я не буду вимовляти ім'я мого брата перед цим чудовиськом, і, отже, я говорю тільки те, що ми повинні спробувати позбутися від нього.
Ми постаралися, що в людських силах, щоб піклуватися про неї і бути терплячим.
Я вважаю, що ніхто не може критикувати нас в найменшій мірі. "
"Вона права на тисячу ладів", сказав батько до себе.
Мати, яка була ще не в змозі належним чином дихання, став кашляти заціпеніло рукою підняв над її рот і маніакально вираження в її очах.
Сестра поспішила до матері і тримав її в лоб.
Слів сестри, здавалося, призвели батька до певних роздумів.
Він сидів прямо, грали з мундира капелюх серед плит, які як і раніше лежав на таблицю з мешканців вечерю, і дивився то і на нерухомому
Грегор.
"Ми повинні спробувати позбутися від нього", сестра зараз рішуче сказав батькові, для Мати, за її напад кашлю, не слухав ні до чого.
"Він вбиває вас обох.
Коли люди змушені працювати з повною віддачею, як ми всі робити, вони не можуть також терпіти це нескінченне мука будинку.
Я просто не можу більше ".
І вона вибухнула таким плачу підходять, що сльози потекли з її вниз на Вона витерла їх від її матері з механічних рухів рук.
"Дитина", сказав батько співчутливо і з явним задоволенням ", то що ми повинні робити? "
Сестра тільки знизала плечима на знак подиву який, на відміну на свій попередній довіру, прийшов за нею, коли вона плаче.
"Якби тільки він зрозумів нас", сказав батькові в напів-допит тон.
Сестра, у самий розпал її ридання, потиснув їй руку енергійно, як знак того, що не було ніякого сенсу думати про те, що.
"Якби він тільки зрозумів нас", повторював батько і, закриваючи очі, він поглинається сестри переконання про неможливість цієї точки ", то, можливо, якийсь компроміс буде можливо з ним.
Але як воно є. . . " Це має бути позбулися ", плакав сестра.
Ви повинні спробувати позбутися думки, що це Грегор.
Той факт, що ми увірували так довго, , Що є дійсно нашої реальної біди.
Але як це може бути Грегор?
Якби це був Грегор, він би давним-давно зрозумів, що общинного життя серед людських істот не представляється можливим з такими тваринами і пішов би добровільно.
Тоді ми б не брат, але ми могли б жити і шанувати його пам'ять.
Але ця тварина виразки нас.
Вона проганяє мешканців, очевидно, буде взяти на себе всю квартиру, і залишити нам провести ніч у провулку.
Тільки подивіться, батько ", вона раптом закричала:
"Він вже починає знову."
З переляком який був абсолютно незбагненно для Грегор, сестра навіть лівої матері, штовхнув себе від стільця, наче вона скоріше жертва її мати, ніж залишатися в Грегора околиці, і кинувся за нею батько, який, порушена тільки її поведінку, також стояв до і половина підняв руки перед сестрою, начебто, щоб захистити її.
Але Грегор не мав поняття, що бажають створювати проблеми для всіх і звичайно, не для своєї сестри.
Він тільки почав повертатися навколо себе для того, щоб повзати назад у свою кімнату, досить вражаюче видовище, оскільки, як результат його страждання стані, він повинен був гід себе через труднощі перетворення навколо з головою, у цьому процесі підйому і стукати його від підлоги кілька разів.
Він зробив паузу і подивився навколо.
Його добрі наміри, здається, були визнані.
Тепер вони дивилися на нього мовчки і печалі.
Його мати лежала в кріслі, з нею, витягнувши ноги і притиснуті один до одного, її Очі майже закриті від втоми.
Батько і сестра сиділи поруч один інший.
Сестра, поставивши її руки навколо шиї батька.
"Зараз, можливо, я дійсно може повернути навколо себе", подумав Грегор і почав завдання знову.
Він не міг зупинитися попихкуючи зусиль і було на відпочинок час від часу.
Крім того, ніхто не був закликаючи його на.
Це було все залишити його на його власну.
Коли він закінчив обертаючись, він негайно почав бродити прямо назад.
Він був вражений великою відстань, яке відокремлювало його від своєї кімнаті і зробив Не розумію, у мірі, як у своїй слабкості він покривав же відстані Незадовго до, майже не помічаючи цього.
Постійно наміри тільки на повзе швидко, навряд чи він звернув увагу на факт, що жодне слово чи плакати від своєї сім'ї перебив його.
Тільки тоді, коли він був уже в дверях він повернув голову, не повністю, тому що він відчував, що його шия зростаючої жорсткою.
У всякому разі, він все ще бачив, що за ним нічого не змінилося.
Тільки сестра стоячи.
Його останній проблиск щіткою над матір'ю який в даний час повністю спала.
Навряд чи він був у своїй кімнаті, коли двері були закриті відсунута дуже швидко, болтових швидко, і заборонили.
Грегор був вражений раптовою хвилювання позаду нього, та так, що його маленька кінцівок зігнувшись під ним.
Це була його сестрою, яка була в такому поспішає.
Вона встала відразу, чекав, а потім з'явилися вперед проворно.
Грегор нічого не чули про неї підхід.
Вона скрикнула "Нарешті!" До батьків, так як вона повернула ключ у замку.
"Що тепер?" Грегор запитував себе і озирнувся в темряві.
Незабаром він зробив відкриття, що він вже не міг рухатися.
Він не був здивований цим.
Навпаки, вона здалася йому неприродним, що до цього моменту, він дійсно був можливість до пересуватися з цими тонкими ніжками.
Крім того, він відчував себе відносно змісту.
Він, правда, були болю протягом всієї його тіло, але йому здавалося, що вони були поступово стає все слабкішим і слабкіше і, нарешті, піти повністю.
Гниле яблуко в спині і запаленої околицях, суцільно вкриті з білого пилу, він майже не помітив.
Він згадав про свою сім'ю з глибокими почуттями любові.
У цьому бізнесі, його власні думки, що він повинен був зникнути, по можливості, навіть рішучіше, ніж його сестри.
Він залишався в такому стані порожніх і мирного відображення до башти з годинником пробили три години ночі.
З вікна він став свідком початку загального світанок зовні.
Тоді, не готові це, його голова відкинулась на всьому шляху вниз, а з ніздрів текли з слабо останнього подиху.
Рано вранці прибиральниця прийшов.
У своїй чистої енергії та поспішності вона вдарилася всі двері - точно так, як люди вже попросив її уникнути - настільки, що, як тільки вона прибула спокійного сну не було вже неможливо де-небудь у всій квартирі.
За її зазвичай короткого візиту до Грегора, вона спочатку не знайшов нічого особливого.
Вона думала, що він лежав нерухомий так там, бо він хотів грати образив сторони.
Вона дала йому кредит, щоб забезпечити їм розуміння як це можливо.
Так як вона опинилася холдингу довгий мітлою в руці, вона спробувала полоскотати
Грегор з ним з дверей.
Коли це було дуже невдало, вона стала роздратованою і ткнув Грегор мало, і тільки коли вона штовхнув його зі свого місця без всякого опору вона стала уважні.
Коли вона швидко зрозуміла справжній стан справ, очі великі, вона свиснула сама з собою.
Тим не менш, вона не втрималася на довго.
Вона витягла відкрити двері спальні і закричав на весь голос у темряву,
"Приїжджайте і подивіться.
Це наказала довго жити.
Він лежав, повністю ліквідувавши! "
Самса подружня пара випростався в їх шлюбне ложе і був змушений перебратися їх страх перед прибиральницею, перш ніж їм вдалося схопити її повідомлення.
Але тоді пан і пані Замза піднялася дуже швидко з ліжка, по одному з кожної сторони.
Г-н Замза кинув покривало на плечі, пані Замза вийшов тільки в її нічній сорочці, і, як це вони увійшли в кімнату Грегора.
Між тим, двері до вітальні, в якій Грете спав з мешканцями було прибулі на місце події, також відкритий.
Вона була повністю одягнена, як якщо б вона не спала зовсім, а її біле обличчя і, здається, показують, що.
"Мертві"? Сказала пані Замза і запитливо подивився на прибиральницю, хоча вона могла б перевірити все самостійно і навіть зрозуміти без чека.
"Я повинен сказати про це", сказав прибиральниця і, як доказ, ткнув тіло Грегора з мітлою значній відстані більше в сторону.
Пані Замза зробила такий рух, неначе вона хотіла утримати віник, але не зробив цього.
"Ну", сказав пан Замза, "тепер ми можемо дякувати Бога".
Він перехрестився, і три жінки зробили те саме.
Грете, яка не відривала очей від трупа, сказав:
"Подивися, як він був тонким.
Він нічого не їв протягом такого тривалого часу.
Страви, які прийшли сюди знову вийшов такий самий. "
Насправді, тіло Грегора була повністю рівною і сухою.
Це було очевидно, насправді в перший раз, тепер, коли він уже не був піднятий на його маленький кінцівок і нічого більше відволікатися поглядом своїх.
"Грета, приходять в нас на хвилину", сказала пані Замза з сумною посмішкою, і
Грете йшов, не без оглядки на труп, за її батьками в ліжку кімнати.
Прибиральниця закрив двері і відкрив вікно в ширину.
Незважаючи на ранній ранок, свіже повітря було частково з відтінком теплоти.
Це був вже кінець березня.
Три мешканців вийшли зі своєї кімнати і озирнувся, шукаючи свій сніданок, здивований, що вони були забуті.
"Де сніданок?" Запитав середній з панове невдоволено до прибиральницею.
Тим не менш, вона поклала палець до вуст, а потім швидко і мовчки вказав постояльцям, що вони могли б вступити в кімнату Грегора.
І прийшли, і стояв у кімнаті, яка була вже досить яскравий, навколо Грегора труп, руки в кишенях їх кілька носили куртки.
Потім двері відчинилися номер, і пан Замза з'явився в мундирі, з його дружини на одній руці і його дочка, з іншого.
Всі вони були маленькі вітражі сльозу.
Час від часу Грете притиснулася обличчям на руку свого батька.
"Забирайся з моєї квартири відразу", сказав пан Замза і відкрив двері, без відпустити жінок.
"Що ви маєте на увазі?" Сказав середній мешканець, кілька стривожений і солодкою усмішкою.
Двоє інших тримали свої руки за ним і постійно потер їх один інші, як би в радісному очікуванні великої склоки, які повинні в кінцевому підсумку в їх користь.
"Я маю на увазі саме те, що я говорю", відповів пан Замза і прямо разом з двома жінками супутників до постояльця.
Останній спочатку стояв нерухомо й дивився в підлогу, як якби справа йшла організація себе по-новому в його голові.
"Добре, тоді ми підемо", сказав він і подивився на пан Замза, начебто, раптово подолати, смиренність, він просив дозволу на свіжому це рішення.
Г-н Замза просто кивнув йому неодноразово з відкритими очима в ширину.
Після цього мешканець насправді пішов великими кроками відразу з в зал.
Двоє його друзів вже слухав якийсь час своїми руками нерухомо, і тепер вони стрибали жваво за ним, немов боячись, що пан Замза могли б зайнятися зал перед ними та порушити їх возз'єднання зі своїм лідером.
У залі всі три з них зайняли свої капелюхи з вішалкою, витягнув їх тростини з тростини держатель, мовчки вклонився і вийшов з квартири.
У якому виявився абсолютно необгрунтованим недовірою, пан Замза вийшов з
Дві жінки виходять на посадку, притулився до поручнів і подивився на себе в якості три мешканці повільно, але вірно зробив свій шлях вниз по довгих сходах, зник на кожному поверсі, в свою чергу, певним по сходах, і через кілька секунд вийшов ще раз.
Чим глибше вони йшли, тим більше сім'ю Самса втратив до них інтерес, і , Коли різник з тацею, на голову приходять до них назустріч, а потім з гордою поставою піднявся сходами високо над ними, г-н
Самса., Разом з жінками, ліворуч перила, і всі вони повернулися, коли б полегшення, назад у свої квартири.
Вони вирішили так, що день відпочинку і збирається на прогулянку.
Мало того, що вони заслужили це перерва в роботі, але не було ніяких сумнівів в тому, що вони справді її потребує.
І таким чином вони сіли за стіл і написав три листи з вибаченнями: м-н Замза його керівник, г-жа Замза до її клієнтові, і Грете її власником.
Під час написання прибиральниця прийшла, щоб сказати, що вона йде, за її ранок робота була закінчена.
Трьох людей письмово на перший просто кивнула, не дивлячись вгору.
Тільки тоді, коли прибиральниця все ще не бажають йти, вони подивитися сердито.
"Ну?" Попросив пан Замза.
Прибиральниця стояла посміхаючись у дверях, як ніби вона великий хід удачі уявити сім'ю, але тільки це зробити, якщо її запитували безпосередньо.
Майже вертикально дрібне перо страуса в капелюсі, який дратував пан Замза протягом всієї своєї служби, гойдалися злегка в усіх напрямках.
"Ну, добре, що ви дійсно хочете?" Запитала пані Замза, яку прибиральниця ще зазвичай поважають.
"Добре", відповів прибиральниця, так щасливо посміхається вона не могла піти на Говорячи прямо зараз ", про те, що сміття з сусідньої кімнати повинні бути кинуті , Ви не повинні турбуватися про це.
Це все в порядку. "Г-жа Замза і Грета нахилився, щоб їх букви, як якщо б вони хотіли піти на листи.
Г-н Замза, який зауважив, що прибиральниця хотіла почати описувати всі детально, рішуче завадило їй з простягнутою рукою.
Але так як їй не дозволяли пояснити, вона згадала великому поспіху вона була в, і крикнув, явно образили, "Bye Bye, все", обернувся і люто лівої Квартира зі страшним ляскання дверима.
"У цей вечір вона буде відпускати", сказав пан Замза, але він не отримав відповіді від будь-якого його дружини або від його дочки, тому що прибиральниця, здавалося, засмутився раз ще раз спокій вони щойно досягли.
Вони встали, підійшли до вікна, і залишався там, з руками на кожному інші.
Г-н Замза повернувся на стільці в їх сторону і спостерігав за ними спокійно на деякий час.
"Гаразд, іди сюди тоді.
Давайте, нарешті, позбутися старих речей.
І мають мало уваги для мене. "
Участь жінок до нього відразу.
Вони кинулися до нього, погладив його, і швидко закінчили свої листи.
Тоді всі три вийшов з квартири разом, то вони не зробили протягом декількох місяців, і взяв електричний трамвай на відкритому повітрі за містом.
Машина, в якій вони сиділи самі по собі був повністю охоплений теплою НД
Відкинувшись комфортно на своїх місцях, вони говорили один з одним про майбутнє перспективи, і вони виявили, що при більш уважному спостереженні ці зовсім не були погано, для трьох з них зайнятість, , Про які вони насправді не сумнів один на одного, що було вкрай сприятливі і особливо перспективи.
Найбільше поліпшення їх стану в цей момент, звичайно, повинен був виходити від Зміна житла.
Тепер вони хотіли зняти квартиру менше й дешевше, але краще розташовані і як правило, більш практичним, ніж нинішній, що Грегор знайшов.
Поки вони розважалися подібним чином, він вдарив містера і місіс Самса, майже на той же момент, як їхня дочка, яка ставала все більш анімованих весь час, було розцвів останнім часом, незважаючи на всі неприємності, які зробили її щоки бліді, в красивих і чуттєвих молодих жінка.
Зростання більш тихими і майже несвідомо розуміти один одного в їх погляди, вони думали, що час зараз під рукою, щоб шукати хороші чесні Людина для неї.
І це було щось підтвердження їх нові мрії і добрі наміри, коли
В кінці свого шляху їх дочка встала першої та простягнув її молодого тіла.
Ласкаво просимо вас на презентацію експоненційних правил першого рівня.
Давайте почнемо з деяких задач.
Якщо б я спитав вас, що 2 -- це дещо товстіше ніж я хотів, нехай так і залишиться, щоб не виглядало дивно -- 2 у 3 ступені помножене на -- а точка це теж саме, що і помножене--
Якщо б я запитав вас що 2 у третьому степені помножене на 2 у п'ятому буде, як ви б визначили це?
Дозвольте мені взяти тоншу ручку, бо це виглядає не дуже.
2 у третьому степені помножене на 2 у п'ятому.
Ну тут існує лише один спосіб, про який ви знаєте, мені так здається.
Ви можете порахувати це як 2 у третьому степені вісім, і що 2 у пятому є 32.
І ви перемножуєте їх.
Вісім помножене на 32 це дорівнюватиме 240 + 16,що є 256, вірно?
Ви могли б зробити це так.
І це зрозуміло, тому що це не так складно з'ясувати, що є 2 у третій і 2 у п'ятій степенях.
Та якщо б то були дещо більші числа цей метод став би складнішим.
Я збираюся показати вам, що, якщо використовувати правила експоненти, ви зможете множити експоненціали та експоненційні числа не використовуючи багато арифметики.
Чи, ви могли б впоратися з набагато більшими числами за ті, що вам дозволили б ваші навички.
Давайте подумаємо що ж 2 у кубі помножене на 2 у п'ятому степені означає.
2 у кубі це 2 помножене на 2, помножене на 2
І ми множимо це на 2 у пятій степені.
А це 2 помножене на 2, помножене на 2, помножене на 2, і ще на 2.
Тож, що ми маємо?
У нас є 2 помножене на 2, і на 2 помножене на 2 помножене на 2, помножене на 2, на 2, і ще на 2.
Дійсно, все, що ми робимо це множимо 2 на себе скільки разів?
1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8.
Тож, це теж саме, що 2 у восьмій степені.
Цікаво. 3 плюс 5 дорівнює 8.
І це має сенс, бо 2 у кубі, це 2 помножене на себе три рази, у п'ятому ступені це 2 помножене на себе 5 разів. і ми множимо цю двійку ми збираємося перемножити 2 вісім разів.
Сподіваюся, вже на цьому моменті ви трохи збентежені.
Тож, давайте зробимо інший приклад.
Припустимо, 7 у квадраті помножене на сім у четвертій степені.
Це 4.
Це дорівнює 7 помножене на 7, так, це 7 у квадраті, помножене і давайте зробимо 7 у четвертій. 7 помножене на 7 помножене 7 на 7 і на 7.
Тепер ми множимо 7 на себе 6 разів, тож це дорівнює 7 у шостій степені.
Тож, взагалі, кожен раз, коли я множу степені з однаковою основою, це ключове розуміння. Я можу просто додати степені.
Тобто 7 у сотій степені помножене на 7 у п'ятдесятій степені -- і зробіть зауваження, що це приклад зараз -- Це було б дуже складно без комп'ютера знайти чим є 7 у сотому ступені.
А також, складно визначити без комп'ютера чому дорівнює 7 у п'ятдесятому ступені.
Та ми можемо сказати, що це дорівнює 7 у степені сто плюс п'ятдесят, що дорівнює 7 у 150 степені.
Тепер, я хочу дещо застерегти вас.
Переконайтесь, що ви множите
Тому, що, якщо було б 7 у сотій степені плюс 7 у п'ятдесятій, тут майже нічого не можна було б зробити.
Я не можу спростити це число
Та я викину одне для вас.
Якщо було б 2 у восьмій степені помножене на 2 у двадцятій. Ну, ми знаємо, що ми можемо додати ці степені.
Що ж дає 2 у двадцять восьмому ступені?
А якщо було б 2 у восьмому ступені плюс 2 у восьмому?
Це дещо каверзне питання.
Я можу сказати, що якщо ми додаємо, то ми насправді нічого не можемо зробити.
Ми не можемо це спростити.
Та є один фокус тут, у нас же насправді дві 2 у восьмому ступені, так?
Це 2 у 8-му ступені раз, 2 у восьмому два.
Тож це те саме, що і 2 помножене на 2 у восьмій степені, чи не так?
2 на 2 у восьмому
Це теж саме, що і 2 у восьмому помножене на просто 2.
А 2 помножене на 2 у восьмому, це теж саме, що і 2 у першому ступені помножене на 2 у восьмому.
2 у першому помножене на 2 у восьмому, по тому ж правилу, дорівнює 2 у девятому.
Тож, я просто вирішив дати це вам.
І це працює навіть з негативними експонентами.
Якщо б я сказав 5 у степені мінус сто, помножене на 3 у, припустимо, сотій степені пробачте, помножене на 5 -- це має бути 5 також
Я не знаю, чим я думав. 5 у степені мінус 100 помножене на 5 у степені 102, це просто дорівнює 5 у квадраті, вірно?
Просто беремо мінус 100 і додаємо до 102.
Це 5.
Приношу вибачення за роботу мого мозку.
Це, звісно ж, дорівнює 25.
Це перше правило експоненти.
Я хочу дати вам ще одне, і це походить з того ж.
Якщо б я запитав вас, що 2 у дев'ятому степені поділене на 2 у десятому дорівнює..
Вау!
Це може виглядати дещо заплутаним.
Та, насправді, виявляється, що це теж саме правило
Бо, як можна по-іншому це записати?
Ми знаємо, що це теж саме, що і 2 у девятому ступені помножене на 1, що ділиться на 2 у десятому, так?
І ми знаємо 1,поділене на 2 у 10-тій
Ну, можна переписати це ось тут, як 2 у девятому помножене на 2 у мінус десятому ступені.
Все, що я зробив так це взяв 1 поділене на 2 у десятій степені й перекинув, зробивши експоненту негативною.
Здається, ви знаєте це вже з другого рівня експонент.
Ще раз, ми можемо просто додавати степені.
9 плюс -10 дорівнює 2 у -1 степені, чи можна сказати, що воно дорівнює половинці, так?
А це цікаво.
Незважаючи на нижній показник екпоненти, ви можете записати його у чисельник як тут та зробити його негативним.
Це веде нас до другого правила експоненти, спрощення, ми могли б просто сказати, що це дорівнює 2 у степені 9 мінус 10, що дорівнює 2 у степені мінус один.
Давайте зробимо схожий приклад
Наприклад, 10 у степені 200 поділене на 10 у п'ятдесятій це дорівнює 10 у степені 200 мінус 50, що є 150.
Тобто, якщо було б 7 у степені 40, що ділиться на 7 у степені мінус 5. це дорівнюватиме 7 у степені 40 мінус негативне 5.
Тож це дорівнює 7 у степені 45.
Тепер, я хочу, щоб ви подумали, чи це зрозуміло?
Ми могли б переписати це рівняння як 7 у степені сорок помножене на 7 у пятій степені, так?
Ми можемо взяти цю 7 у степені мінус пять і зробити це як 7 у пятому ступені, що було б просто 7 у степені 45.
Тож я щойно навчив вас другому правилу екпоненти, що не сильно й відрізнятється.
Якщо експонента знаходиться у знаменнику, і, звісно, має ту ж основу, і ви ділите, ви віднімаєте це з екпоненти у чисельнику.
Якщо вони обидва знаходяться у чисельнику, як у цьому випадку:
7 у сороковому степені помножене на 7 у пятому -- насправді, тут немає чисельника, та, якщо вони множаться один на одне, і, звісно, у них має бути одна основа -- то ви додаєте експоненти.
Я хочу додати один варіант цього, хоча це те саме, та це трохи каверзне питаня.
Чому дорівнюватиме 2 у дев'ятому ступені помножене на 4 у сотому?
Хоча, можливо, не треба давати це.
Доведеться почекати, доки я не дам вам наступне правило.
Та я дам вам невеличку підказку.
Це теж саме, що і 2 у дев'ятій степені помножене на 2 у другій що множится на 100
І правило, яке я хочу дати вам зараз, говорить про те,коли у вас є щось у степені ви насправді множите ці дві експоненти.
Тож це буде 2 у дев'ятій степені помножене на 2 у сотій.
По першому правилу, яке ми вивчили, це буде 2 у сто дев'ятому степені.
У наступному модулі я розповім побільше про це
Здається, я вас просто збентежив вас.
Подивіться наступне відео і потім мені здається ви зможете зробити перший рівень експоненційних правил.
Розважайтесь!
Ми збираємося подивитися на надзвичайно велику картину російського художника Василя Кандинського, який працював у Мюнхені у 1913 році.
Ця картина зараз у Москві. Ж.г.: Це за рік до того, як почалася Перша Світова війна.
Ч.г.:Точно. Вона називається "Композиція VII".
Кандинський фактично використав багато дійсно абстрактних назв. Він написав низку композицій. Він написав безліч імпровізацій.
Ч.г.: Це своєрідна назва ... Ж.г.:Яку він запозичив з музики.
Це є ... Ч.г.:Справді, це ніби оркестрування.
Ж.г.: Це було оркестрування для нього.
Існують різноманітні речі, які є важливими для Кандинського, і одна з них це спосіб, яким колір надійно поєднується з музикою та іншими відчуттями.
Ми бачимо певні звуки та ми чуємо певні кольори.
Ч.г.: Це майже (нерозбірливо) естетичний досвід,чи не так?
Ж.г.: Так. Ч.г.:
Я думаю тут були всі відчуття, поєднання всіх відчуттів. Ч.г.: Може бути.
Я думаю тут є різне сприйняття. Ж.г.:
Я думаю, схоже на "цей суп на смак синій". Ч.г.:
Точно, або літера Б є жовтою.
Ж.г.: У мене є історія про це.
Коли мені було три роки я пішла до лікаря, бо в мене боліло горло, лікар сказав: "Як почувається твоє горло?". Я сказала:
Це був мій основний спосіб виразити, як почувається моє горло.
Можливо є зв'язок між відчуттями, і можливо є сенс ...
Я думаю Кандинський наче говорить про це, можливо не зовсім таким чином, про те, що наш мозок ніби зруйнував це.
Ж.г.: Так. Поглянемо знову на картину.
Я вважаю, одна з речей, що є складними щодо Кандинського, це те, що я насправді не знаю, що він робить більшість часу.
Потім, я намагаюся не думати про те, як він багато робить, а більше про те, як це виглядає та, можливо, як це звучить.
Він називав свої картини "Композиціями" або "Імпровізаціями".
Він був другом одного з найвеличніших композиторів раннього модернізму, віденського композитора Арнольда Шенберга.
Шенберг працював з атональними звуками та атональними системами і композиціями. Якщо ви послухаєте музик Шенберга і подивитеся на картину Кандинського, то я думаю це матиме більше сенсу. Ч.г.:
(легка оркестрова музика)
Ч.г.: Коли я слухаю Шенберга, і коли я слухаю атональну музику, я часто відчуваю, що це реальна спроба надати форму звукові, і дозволити йому якось існувати у вигляді абстракції, майже презентуючи самого себе.
Ж.г.: Угу (стверджувально) Ч.г.:
Я можу побачити певний зв'язок між тим, що деякі художники цього періоду роблять, особливо хтось як Кандинський. Я думаю відокремлення уявлень від реального світу, чи то звук і музика відобкремлюються від текстової композиції, чи то ...
Ч.г.: Але, музична композиція ... той вид високої музики, яку зараз називаємо класичною, часто є роз'єднаною.
Є приклади, звісно інколи щось з Бетховена, 6-та симфонія імітуватиме свого роду шторм. Дужу часто тут немає прямої розповіді. Тут своєрідна невід'ємна абстракція.
Ж.г.: У музиці. Ч.г.:
Я бачу тут свого роду більше поєднання з цим підсвідомим абстрактним живописом. Ж.г.: Мм-хмм.
Але, я думаю, ви щойно згадали справді важливу та реально суттєву відмінність між живописом та музикою, де мистецтво завжди намагається прикинутися тим, чим не є.
Музика, їй набагато зручніше історично, я вважаю, з її успадкованою абстракцією.
Ж.г.: Музика, вона так специфічно змінює настрій, і дозволяє вам ніби перебувати в іншому просторі, та викликає емоції.
Вона ніби переносить вас до дуже особливого місця.
Прослуховуючи Шонберга, я відчуваю себе дуже не затишно, особливо мої вуха. Це не є чимось приємним. Я починаю відчувати себе фізично нескомфортно.
Насправді мені це не дуже подобається, але ідея частково у цьому. Живопис, на тому етапі модернізму на початку 20 століття, намагається спричинити своєріднй розпад.
Ч.г.:
Так. Ж.г.: Я думаю це дійсно цікаве питання.
Я маю на увазі, як щодо атональності чи дисонансу, або у картинах Кандинського форми, що не виглядають так очевидно гармонічними?
Ж.г.: Мм-хмм. Ж.г.:
Наприклад на цій картині, де ці форми та лінії рухаються у різних напрямках, є відчуття ніби частинки вдаряються і рухаються разом і певному негармонічному напрямку.
Ч.г. Ніби порушення простору. Ж.г.
Кандинський дійсно намагається викликати своє суб'єктивне сприйняття кольору чи форми, чи будь-чого іншого, на що він дивиться.
Він ніби створює цей суб'єктивний момент, надаючи йому вигляд відверто не характерного та не природного.
Мова не про те, щоб робити міст схожим на справжній міст. Йдеться про те, що ви відчуваєте, коли переходите міст, те, що це значить для вас.
Якщо подивитися на верх, я маю на увазі, чи це лінія горизонту там зверху?
Я не знаю. Що коли він є ... є цим пейзажем?
З'ясувати, що щось є. Я думаю, в цьому його суть.
Це відчувається ніби зображення своєрідного конфлікту самих форм.
Начебто виходить ...
Він дуже успішний, я думаю, в тому, щоб підштовхнути нас до іншої точки зору, де ми фактично можемо серйозно розглянути це поняття форми та кольору, що починають конфліктувати між собою.
У певному сенсі вони роблять абстракцію виправданною. Ж.г.:
Червоний проти жовтого, блакитний із зеленим. Ж.г.: Так.
Сам термін "атональний" говорить про цей своєрідний конфлікт між звуком.
Ж.г.: Щось у сучасному світі все ж таки, як відчувається, не підходить одне одному.
Ч.г.:
Використовуючи Йетеса, його "Речі розвалюються".
Ж.г.: Угу. Ж.г.:
Ніби у світі немає розповіді, що пояснює це, надає сенсу, що зображує позицію людських істот у Всесвіті.
Ч.г.: Це так спокусливо потім сказати: "Добре, це 1913 рік, Перша Світова війна ось-ось розгориться ".
Усі ці гравці тут.
Я думаю ми маємо бути дуже обережними, роблячи це, але тим не менш, світ справді був ніби в момент кризи.
Ж.г.: Я думаю, ідея апокаліпсису є неминучою тут.
Ми не говорили про це, але якщо подивитися на картину, відчувається ніби Кандинський шукає ідеї апокаліпсису, що він шукає як зруйнувати, а потім відновити, що було дійсно спокусливою ідеєю для художників того часу.
Ж.г.: Ніби зруйнувати, що тут є. Ж.г.:
Що ж це? Ж.г.: Щоб зробити щось нове, ви повинні зруйнувати те, що вже було тут.
Крім того, поняття тільки в цьому ... Ж.г.:Стерти це все. Ж.г.:
Абсолютно.
Як на мене, то думаю, що однією з речей, що є справді дивовижними, так це те, що було до Першої Світової війни, і що змінилося після Першої Світової війни. Я думаю тоді вони усвідомили. Ж.г.:
Ні, бо це не обов'язково піде на користь. Ч.г.:
Так, і зараз ми маємо технології, що фактично дозволяють нам це зробити. Ж.г.: Так.
У нас є кулемети. У нас є ... так. Ж.г.:
Дивіться, що сталося.
Люди покалічені та страшенно понівечені, і насправді це не так красиво.
Ж.г.: Люди не повертаються з війни. Ж.г.:
Вони не мають образів, що дадуть їм доступ до нових істин.
Вони ніби бачать, в сутності, якими жахливими люди є одне для одного.
Я думаю, що картина була до цього.
Це своєрідна утопічна ідея про те, що апокаліпсис принесе, що він принесе деяку внутрішню правду. Ч.г.:
Тут є також релігійний ... Ж.г.: Це духовний.
Ч.г.: Я маю на увазі, своєрідний духовний аспект тут. Ж.г.:
Кандинський написав " Про духовне мистецтво" у 1911 році, за два роки до того, як він намалював цю картину. Він виявляє багато зв'язків між кольором, мистецтвом, вірою та духовністю, маючи глибоку переконаність у чомусь.
Ж.г.: Для нього, сучасний світ втратив цю духовність. цю невинність, цей зв'язок з емоціями ...
Ж.г.: Угу.
Ж.г.: ... ніби з первинними емоціями, і апокаліпсис може повернути це людству, ... Ж.г.: Мм-хмм, цілковито.
Ж.г.: ... те, що культура у певному сенсі украла в нас. Це дуже примітивна ідея. Ж.г.:
Ж.г.: Я сприймаю цю ідею, кольори ... Ж.г.:
Я маю на увазі, це є ... ви знаєте.
Коли я дозволяю собі сприймати кольори, лінії, форми ніби як натяк на почуття, смаки та запахи, тоді, я вважаю, ця картина справді приносить задоволення.
Ч.г.: Тут щось на зразок неймовірної свободи, яку ви використовуєте до слова "експресіоніст" , це дуже відрізняється від пізнього Кандинського. де речі стають де речі у певному розумінні стають більш систематизованими, та уточненими.
Тут є дивовижне відчуття винаходу.
Це велика картина, тому мала би створювати ефект присутності. Ч.г.: Так.
Можна тільки здогадуватися в якій мірі він намагався подати нам свого роду грандіозну заяву. Ч.г.:
Це симфонія. Я думаю, що чим довше я дивлюся на картину, тим я можу більше її зрозуміти, але мені справді важко насолоджуватися нею.
Ч,г.: Це складна картина. Ж.г.:
Це складна картина. ж.г.: Це складна картина.
Ж.г.:Я вважаю вона задумувалась складною.
Можливо це ... Ч.г.: Це складний момент.
Дюшан і Уорхол, минули ціле століття модернізму та постмодернізму, і досі є важким мистецтвом.
Ч.г.: Шенберг досі складний.
Ж.г.: Так, Шенберг досі складний. Ч.г.:
Це говорить багато про що. Ч.г.: Саме так.
Ж.г.: Але в цьому досі багато сили. (оптимістична музика фортепіано)
З повереннням
Я намагався поспішити і завершити проблему в останні дві хвилини відео, і я розумію, що це просто погане навчання, тому що я урешті-решт поспішав.
Так, що ця проблема над якою ми працювали, і ви побачите багато з неї.
Вони просто хочуть, щоб ви познайомились із змінними в Законі всесвітнього тяжіння Ньютона.
Що ж, я говорив, що є дві планети, одна з них Земля.
Зараз, зараз я маю час щоб намалювати цю Землю. І тоді ще Малу Землю.
І Малу Землю -- добре, можливо я просто зватиму її мала планета, щоб ми не заплутались.
Її зелений колір, показує , що на ній можливо є життя, на цій планеті.
Давайте уявімо, що вона має 1/2 радіусу і 1/2 маси.
Так, якщо ви думаєте про це, вона ймовірно набагато щільніша за Землю.
Це є хороше запитання, щоб подумати над ним.
Наскільки вона щільніша, вірно?
Тому що, якщо ви маєте 1/2 радіусі, ваш об'єм є менший на 1/2.
Я не хочу вглиблюватись в це зараз, але це щось для вашого розуміння.
Але моє запитання є яка частина, якщо я стою на поверхні цієї -- деяка людина, як Sal, якщо я є на Землі, яка частина від цього притягування є, коли я є на цій малій зеленій планеті?
Яке притягвання діє на мене на Землі. добре, це просто буде -- моя вага на Землі, сила тяжіння на Землі, вона буде рівна гравітаційній сталій помноженій на масу, мою масу.
Що, ж m з індексом m помножена масу Землі поділена на що?
Ми вивчали в минулому відео, поділити на відстань між моїм і центром мас Землі.
Дійсно, мій центр мас і центр мас Землі.
Але це є між поверхнею Землі і мені подобається думати, що я не коротун, але це мізерна частинка між моїм центром мас і поверхно, що ж, ми просто врахуємо радіус Землі.
Так, ми поділимо це на радіус Землі у квадраті.
Використовуючи деякі змінні, що будуть силою на цій іншій планеті?
Тож, сила тяжіння на цій іншій планеті, зеленій планеті -- Я зроблю її зеленою -- і ми називаємо її малою планетою, є рівною?
Є рівною гравітаційні сталій щераз. і моя маса не зміниться, коли я перелечу з однієї планети на іншу, правильно?
Тепер її маса що?
Ми напишемо її m з індексом s тут, добре?
Це є мала планета.
І ми написали прямо тут, що вона має 1/2 маси Землі, тоді Я просто напишу тут.
Це є 1/2 маси Землі.
А який її радіус?
Який радіус буде зараз?
Я можу написати радіус малої планети в квадраті, але я скажу, добре, ми знаємо.
Це є 1/2 радіусу Землі, давайте внесемо її тут.
Що ж, 1/2 радіусу Землі.
Ми повинні піднести це до квадрату.
Давайте глянемо, що тут спрощується.
Ці рівні -- то ми можемо винести 1/2 сюди -- 1/2G на мою масу і помножти на масу Землі тут -- Скільки дорівнює 1/2 в квадраті?
Це є 1/4
Більше 1/4 радіуса Землі в квадраті
І скільки дорінює 1/2 поділити на 1/4?
1/4 розкладається як 1/2 двічі, вірно?
Або ще один спосіб, як ви можете думати про це, якщо ви маєте частинку в знаменнику, коли ви кладете її в чисельники, ви перевертаєте його і стає 4.
Що ж, 4 помножити на 1/2 дорівнює 2.
Будь - який шлях, це є просто математика.
Сила тяжіння на малій мланеті буде рівна 1/2 поділити на 1/4, що дорівнює 2 помножити на G, на мою масу, помножити на масу Землі, і поділити на радіус Землі в квадраті.
І якщо ми подивись вгору сюди, це є та сама річ, як тут, вірно?
Вони ідентичні.
Що ж, ми знаємо, що сила тяжіння, що діє на мене, коли я на поверхні малої планети є насправді в двічі більшою, ніж сила що діє на Землі, коли я ходжу на Землі.
І це цікавао, щоб подумати про це, тому що ви могли б сказати спочатку, нічого собі, ви знаєте маса тіла важлива більше при тяжінні.
Чим більш масивініший о'єкт, тим він більше притягується до мене.
Але що мипобачили тут, що насправді, це не так.
Коли я на поверхні меншої планети, вона притягує мене навіть сильніше.
І чому так?
Добре, тому що я насправді блищий до її центру мас.
І як ми говорили про це раніше в цьому відео, це тіло є ймовірно більш щільніше
Ви можете сказати, це лише 1/2 маси, це набагато менше ніж 1/2 об'єму, вірно?
Тому що об'єм є кубом радіусу і всього цього.
Я не хочу заплутувати вас, але це є щось, про що варто подумати.
Не лише маса важлива, але й радіус має велике значення.
І радіус є насправді в квадраті, і це дійсно важливо навіть більше.
Тож, це щось, про що досить цікаво подумати.
І це є дійсно дуже поширені проблеми, коли просто хочуть сказати вам, о, ти просто полетиш до планети, що в двічі важча за іншу планету, і так далі, і так далі, яка є різниця в силі тяжіння між ними?
І одна річ, що я хочу пояснити, наспрвді перед тим як я закінчу це відео, так як я маю трохи додаткового часу, коли ми роздумували про тяжіння, зокрема на планетах і всьому цьому, ви завжди почувались так, ніби це
Давайте уявімо, що це є Земля і вона гігантська, і це є малесенький космічний корабель, прямо тут.
Це подорож
Ви завжди думали, що Земля притягує космічний корабель, вірно?
Сила тяжіння Землі.
Але насправді виявилось, коли ми подивились на формулу, формула симетрична.
Це не правильно казати, що одне притягує інше.
Вони насправді кажуть, що сила між двома тілами.
Вони притягують один одного.
Якщо Земля притягує мене з силою 500 Ньютонів, це насправді виявляється, що я притягую Землю з рівною і протилежною силою 500 Ньютонів.
Ми притягуємось один до одного.
Це просто відчувати, як Земля, по крайній мірі, з моєї точки зору, що Земля притягує мене.
А насправді ми обидва притягуємось до комбінваного чентру мас.
Що ж, в цій ситуації, давайте уявімо, що Земля притягує космічний корабель з силою -- Я не знаю.
Я складаю число зараз, але давайте уявімо, що це є 1 мільйон Ньютонів.
Це дійсно виявилось, що космічний корабель буде притягувати Землю з деякою сиорю в 1 мільйон Ньютонів.
І вони обидва будуть рухатись до скомбінованої системи центру мас.
І в поєднанні центр маси системи, як Земля є набагато більш масивнішою, він буде дуже близько до центру маси Землі.
Він ймовірно буде наближатись до центру маси Землі.
Він буде приблизно тут, вірно?
В цій ситуації, Земля не буде багато рухатись, але вона притягуватиметься в напрямку космічного корабля, космічний корабель пробуватиме наблизитись до Земного центру мас, але в деякій точці імовірно атмосфера, або камінь, що падає туди, це не зможе просунутись набагато далі і може зруйнувати все навколо там.
В будь-якому разі, я просто хотів дати вам відчути , що не обов'язково одне тіло притягує інше.
Вони притягують один одного до їхніх обєднаних центрів мас.
Це б зробило на багато більше сенсу, якщо б вони мали лише двох людей, що плавають в космосі, вони насправді б мали деяке притягування один до одного
Це майже трохи романтично.
Вони б летіли один до одного.
І насправді ви б могли вияснити це.
Я не маю часу, щоб зробити це, але ви можете використати цю формулу і використати константу і ви моете обчислите це. добре, що таке гравітаційне притягування між людьми?
І те, що ви побачите , що між двома людьми, що ширяють в космосі, є інші форми притягування, що є ймовірно сильнішими ніж їхні гравітаційне тяжіння, деінде.
Я дозволю вам подумати над цим і побачимось в наступному відео.
Тіло має дуже досконалий інструмент для регуляції кров'яного тиску.
Ви почуєте сьогодні про РААС.
РААС - означає Ренін-ангіотензин-альдостеронова система.
Давайте зробимо загальний огляд РААС - системи. Розглянемо клітини і гормони в цій системі.
Є дві речі, які я хочу одразу розрінити.
Ця система РААС починається з набору клітин.
Я намалюю кожну клітину у вигляді маленьких блакитних будиночків.
Гормони, що виділяють ці клітини, будуть оранжевими чоловічками.
Я намалюю маленького чоловічка.
Цей чоловічок це і є гормон, а блакитний будинок - це клітина.
Ключова клітина в системі РААС - це юкстагломерулярна клітина.
ЮГ- клітина. Ці ЮГ-клітини знаходяться, фактично, в нирці, проте в особливому її місці, в кровоносних судинах.
Якщо ви поглянете ближче, ці ЮГ клітини є нічим іншим, ніж особливі клітини гладких м'язів.
Якщо ви глянете на кровоносні судини, то виявите, що вони виглядають так само як і клітини гладких м'язів.
Я напишу словосполучення "гладенький м'яз" просто, щоб нагадати вам де вони знаходяться.
Звичайно ж вони знаходяться в нирках.
Можливо вона не дуже схожа на нирку, проте саме тут вони мають знаходитися. ЮГ клітини вивільняють гормон, що називається ренін.
Коли вони це роблять?
Ренін допомагатиме нам підвищити кров'яний тиск.
Якщо юксагломерулярні клітини, ці маленькі чоловічки помітять, що кров'яний тиск низький, то це буде сигналом для виділення реніну.
Тож перша причина - низький кров'яний тиск.
Це не єдина причина. Таких причин буде три.
Дозвольте мені написати нижче 2 і 3.
Подивимось якими є ці причини.
Друга причина - це сусідня клітина, це клітина симпатичного нерву.
Ми знаємо, що клітини симпатичного нерва збуджуються в стресових ситуаціях.
Наприклад, ви втікаєте від ведмедя, або, скажімо, намагаєтесь виграти бій, або, скажімо, ви потрапили в автомобільну аварію і стікаєте кров'ю.
Будь-який вид основного джерела стресу спричинятиме збудження нервових клітин.
Коли вони збуджуються, то ЮГ клітина починає виділяти ренін.
Тож друга причина буде з боку симпатичної системи.
Симпатична система або симпатичні нерви.
Якщо ці сусідні клітини, ці маленькі нерви симпатичної системини симпатичних нейронів закінчуються прямо на ЮГ клітині, тоді маленькі шляхи назовні, все ще у нирці, звичайно ж, що не торкаються ЮГ клітин, будуть клітинами щільної плями.
Слідкуйте за мною...Ці клітини щільної плями також є у нирці і, як правило, вони знаходяться в дистальній трубочці нефрона, тож пам'ятайте - в дистальному звивистому канальці.
Вони є отут, і вони мають цікаву здатність, це чутливість до натрію.
Коли у вас низький кров'яний тиск, через цей судинний клубочок рухається невеликий об'єм крові.
В результаті, через нефрон рухається невеликий об'єм крові.
І реабсорбується багато солі.
Тож до часу коли вона дістанеться до дистального звивистого канальця, кітини щільної плями виявлять недостатність солі.
Вони співставлять і зрозуміють, що причиною буде не велика кількість солі, а низький кров'яний тиск.
Тож коли вони не відчувають багато солі, вони кажуть: "Гей, ЮГ клітини, прокиньтесь!"
"Зробіть щось з цим, збільшіть кров'яний тиск для нас."
Вони надсилають повідомлення в формі простагландинів.
Простагландини це місцеві посильні.
Навіть якщо ренін, який є більше посильним для довгих дистанцій, простагландини діють місцево.
Насправді, багато клітин в нашому тілі використовують простагландини для надсилання місцевих повідомлень.
Третьою причиною, просто підсумувавши все вище сказане, є низький вміст солі, особливо в дистальних звивистих канальцях.
Отже, є три основні причини виділення риніну.
Всі вони вони відбуваються в нирці. Саме в нирці відбуваються всі ці дії.
Проте ви знаєте, що є також інші органи, що регулюють кров'яний тиск.
Наступний орган, що йде в нашому списку це печінка.
Отже, клітини печінки......намалюємо блакитний будиночок для клітин печінки... вони також виробляють свої власні гормони.
Вони зустрічатимуться з реніном і називатимуться ангіотензиногенами.
Ангіотензиноген сам по собі неактивний (сомнабул).
Якщо ми поглянемо на нього ближче, то виглядатиме так, ніби він спить.
Тож я намалюю його ось таким.
Він ось тут і він рухається по тілу, але він не активний, і це ключова річ, що він неактивний.
Але він потребує ренін, а ренін буквально відрубує великий шматок ангіотенсіогена.
І якщо це не змушує його прокинутись, то я не знаю, що змусить.
Ангіотензиноген стає ангіотензином І після зустрічі з реніном.
Тож ренін- це ензим, що відрізає великий шматок протеїну ангіотензиногену.
Ангіотензин І є результатом цього.
І якщо ви глянете на нього плижче, ви побачите, що він прокинувся.
Можливо він буде навіть трохи усміхненим.
Ангіотензин І тепер пливе через кровоносні судини і кровоносні судини, звичайно, устелені клітинами.
І ці клітини це є ендотоліальні клітини. Це клітини, які устилають кровоносні судини всередині.
Зазвичай ми звикли думати, що це найчастіше трапляється в легенях, проте все більше і більше ми усвідомлюємо, що це неодмінно трапляється в легенях, а також і в інших судинах.
Ендотеліальні клітини є в різних частинах нашого тіла, включаючи легені, і вони здатні перетворювати ангіотензин I в ангіотензин II.
Тож ангіотезин II зформований.
Він також є гормоном, тож я намалюю ще одного маленького чоловічка.
Ангіотензин II дуже активний.
Він є дуже дуже активним гормоном, і ось що він робить.
Я намалюю цю активність зараз. Ангіотензин II буде вивільнятися в ряд різних місць.
Я намалюю 4 стрілки, дві великі і дві маленькі.
Він йде до чотирьох різних типів клітин, на які впливає ангіотензин II.
Майте на увазі, що на початку всього цього ми намагаємось підняти кров'яний тиск.
Чотири різні типи клітин знаходяться під впливом... і ось тут четверта. Перша - це клітина гладких м'язів в кровоносних судинах.
Ці клітини гладеньких м'язів є у всьому тілі, а не тільки в нирці.
Ці клітини гладких м'язів у всьому тілі будуть скорочуватися, звужуватися. І вони спричинять збільшення опору.
Пам'ятайте, що коли кровоносні судини звужуються, коли відбувається вазоконстрикція, опір буде збільшуватися.
Це один вплив.
В різних типах клітин, в клітинах нирки, ангіотензин II має здатність утримувати більше води.
Тож об'єм збільшиться.
Це допомагає нирці утримувати більший об'єм води
В таких умовах він збільшуватиме ударний об'єм крові.
Опір буде зільшуватися, а також буде збільшуватися ударний об'єм крові.
Це два типи клітин в яких діє ангіотензин II.
Він діє також в деяких залозах.
Намалюємо гіпофіз.
Він знаходиться біля основи головного мозку.
І називається залозою, бо виділяє гормони і посилає сигнали (повідомлення).
Ось маленький гормон, знову намальований оранжевим, пам'ятаєте, всі наші гормони оранжеві.
Цей називається АДГ. Антидіуретичний гормон.
АДГ виконує ті ж самі функції, що і ангіотензин II .
Він буде збільшувати опір кровоносних судин, а також об'єм, примушуючи нирки утримувати більше води.
Четвертий тип клітин - наднирники.
Вони ось тут. Вони називаються так, бо знаходяться над ниркою.
Наднирники також виділяють гормони, бо вони теж є залозами.
Гормон буде діяти ось тут.
Цей маленький посильний це альдостерон.
Альдостерон і АДГ діять в тих самих клітинах.
Направду не в тих самих клітинах, а у тих самих органах, що і ангіотензин II.
Альдостерон діє у клітинах нирки, збільшуючи об'єм.
АДГ діє в нирці і гладких м'язах.
Прокрутимо і я зазначу цікаві речі, на які я хочу, звернути вашу увагу.
Як ми бачили з початку, всі дії починаються в нирці. З клітини щільної плями, з нашої клітини ЮГ, і навіть з нервових закінчень в нирці.
Нирка, звичайно ж, є одним з ключових органів.
Все починається в нирці, і там же закінчується.
Ви скажете: "А як на рахунок клітин гладких м'язів у всьому тілі?"
І будете абсолютно праві, клітини гладких м'язів також мають вплив на всі органи тіла.
Я тільки зазначу, що нирка є основним гравцем у цій грі.
Це одне.
Ще одна річ, говорячи про систему РААС, маються на увазі конкретні механізми.
Очевидно, що говориться ось про цю стрілку, про цей гормон.
Говориться також про ангіотензиноген і ангіотензин I.
Про ангіотензин II і всі його цілі.
Говориться про вплив ангіотензину ІІ на гладкі м'язи та на дві залози: гіпофіз і наднирники, а також його вплив на нирки.
Це все одна система.
Запам'ятайте, що під впливом знаходяться 4 типи, щонайменше 4 типи клітин. А альдостерон чинить значну дію на нирки.
Ось що я хочу показати: в процес залучено багато різних гормонів, які я позначив оранжевим кольором, для того, щоб вони виділялися.
А нирки відіграють ключову роль в регуляції кров'яного тиску.
Скажімо ви цікавитеся тим, що зазвичай люди дивляться по ТБ.
А якщо конкретніше, то наскільки багато люди дивляться ТБ у вашій країні.
Отже, що нас цікавить, якщо ми уявляємо цілу країну, і ми вже казали про це, особливо якщо ми говоримо про таку країну як США, але будь-яка має достатньо велике населення.
І якщо ми ведемо мову про США, то йдеться про приблизно 300 мільйонів людей.
В ідеалі, якщо якимось магічним чином ви опитаєте усі 300 мільйонів людей і з"ясуєте середнє значення того скільки годин вони дивляться ТБ у середньому.
Але ми вже казали, що у такому випадку це дуже непрактично, навіть якщо спробуєте, потрібно забагато часу.
Деякі з людей можуть померти, інші можуть народитися.
Хто його зна, що може відбутися?
Отож це правдива величина ось тут, це теоретичне середнє значення загальної сукупності для усієї даної кількості або ж це середнє значення для середньої кількості годин перегляду ТБ американцями.
Це є правдивим значенням для будь-якого періоду часу.
Доволі неймовірно отримати при цьому цілковито певну відповідь.
Працюватимемо з цим значенням.
Але ми не здаємося:"Гаразд, ми не в змозі дослідити усі 300 мільйонів.
Натомість дослідимо вибірку.
Ми збираємося дослідити скажімо, просто щоб спростити обрахунок, візьмемо вибірку з 6 чоловік.
Згодом ми поговоримо про те, чому 6 не може бути достатньо великою вибіркою.
Але ви досліджуєте скільки годин ці люди дивляться ТБ.
І ви з"ясували, що одна людина дивиться 1,5 години, інша 2,5 години, ще інша 4 години.
А тоді отримали що ще одна людина дивиться 2 години, а тоді ще 2 людини, що дивляться по 1 годині.
Отож отримавши ці дані для вашої вибірки, чому дорівнює середнє значення вибірки?
Дана вибірка, яку ми позначили маленькою х з рискою, це лише сума усього цього поділена на кількість значень які маємо.
Отож погляньмо: маємо 1,5+2,5+4+2+1+1.
І усе це поділити на 6 і отримаємо... погляньмо.
Чисельник 1,5+2,5 це 4+4 це 8+2 це 10+2 це 12.
Отож це 12 поділити на 6.
Що дорівнює 2 годинам телебачення.
Отже, середнє значення нашої вибірки це 2 години ТБ.
Це оцінка, статистика що намагається оцінити цей параметр.
Це те що маємо.
Можливо ми мали б кращу відповідь якби узяли більше значень, але це те, що ми маємо зараз.
Наступним питання буде: "Треба оцінити не лише середнє значення загальної сукупності, але й оцінити інший параметр."
"Також треба оцінити розбіжність даної загальної сукупності."
Отже знову ж таки, оскільки ми не в змозі дослідити кожного у цій загальній сукупності, то це неможливо дізнатися.
Але ми збираємося оцінити цей параметр. Ми спромоглися оцінити середнє значення, а тепер оцінимо також і розбіжність. Параметр
Отож якби ви це зробили?
Цілком логічно сказати:"Можливо ми зробимо це для даної вибірка так само як і робили для загальної сукупності."
Коли ми з"ясовували розбіжність для загальної сукупності, то знаходили різницю між кожним звичайним та середнім значенням.
Підносили цю різницю до квадрату, додавали усі ці квадрати різниць, а тоді ділили на кількість даних значень.
Отож спробуймо це тут. Спробуймо з"ясувати. Візьмемо кожне з цих значень та знайдемо дану різницю, зроблю це іншим кольором, дану різницю між цими значеннями та нашим середнім значенням для вибірки.
Не середнім значенням загальної сукупності, бо ми його не знаємо. А середнім значенням вибірки.
Отож це перше значення плюс друге значення.
Отож це 4 мінус 2 у квадраті плюс 1 мінус 2 у квадраті.
І це те, що б ми робили якби це була розбіжність загальної сукупності. Ось так ми б знаходили середнє значення для цього.
Ми б знаходили квадрат відстані для кожного з цих значень, а тоді ділили б на кількість цих значень.
Поміркуймо про це трохи.
1-2 у квадраті, тоді 2,5-2 у квадраті, де 2 це середнє значення вибірки.
Плюс 2 мінус 2 у квадраті, плюс 1 мінус 2... Ось тут ми ділимо на кількість даних значень.
У нашому випадку це 6.
І що ми могли б отримати за таких обставин?
Якщо б ми просто зробили ці підрахунки:
1,5-2 це -0,5, у квадраті це 0,25, 4-2 це 2 і у квадраті це 4.
1-2 це -1, у квадраті це 1.
2,5-2 це 0,5 у квадраті це 0,25, 2-2 це просто 0, а 1-2 це -1, у квадраті це 1.
Від"ємне 1 у квадраті це просто 1.
І якщо ми додамо усе це, то погляньмо що буде.
Додам спочатку усі ці числа.
4+1 це 5 плюс 1 це 6 і ми маємо дві 0,25, зроблю це білим кольором, це буде 6,5 поділити поділити на 6 ось тут.
Ми могли б записати це двома шляхами, але я просто дістану калькулятор і порахую.
Отож 6,5 поділити на 6, якщо округлити то це приблизно 1,08.
Отож це приблизно 1,08 при таких розрахунках.
А тепер запитаймо себе чи це найкращі обчислення, чи це найкраща оцінка для розбіжності загальної сукупності для цих даних.
Ми завжди можемо узяти більше даних,але маємо такі дані які маємо.
То чи це найкращі обчислення для оцінки розбіжності даної загальної сукупності?
Поміркуйте про це трохи.
Ну, це виявляється настільки, настільки близько до найкращого обчислення. Найкраще обчислення яке ми в змозі зробити з маючи такі дані.
І іноді ці обчислення будуть називатися розбіжність вибірки.
Але це конкретний тип розбіжності вибірки де ми просто ділимо на кількість даних значень які маємо.
Отож тут напишемо N.
Це один зі способів визначення розбіжності вибірки і спроба оцінити розбіжність загальної сукупності.
У наступному відео я поясню вам чому це трапилося саме таким чином, а також я написав комп"ютерну симуляцію для цього.
Але виявляється ви в змозі дати кращу оцінку, це трохи дивно на перший погляд, коли ви подумаєте про це.
Ви дасте кращу оцінку розбіжності вашої загальної сукупності якщо не ділитимете на 6.
Якщо ви не ділитимете на кількість даних значень, а поділите на кількість даних значень мінус 1.
Отже як ми могли б втілити це? Ми могли б означити це як розбіжність вибірки.
Коли більшість людей мовить про розбіжність вибірки, вони кажуть саме про такі розрахунки, але замість того аби ділити на 6 ми будемо ділити на N-1.
Отож що ми могли б отримати за таких обставин?
Верхня частин така сама, 6,5, але у знаменнику наше N це 6.
А ми збираємося поділити на 5.
І 6,5 поділене на 5 дорівнює 1,3.
Отож ми порахували нашу розбіжність вибірки за допомоги цієї техніки, яка більш вживана, але видається складнішою.
Чому ми ділимо на N-1, коли для розбіжності загальної сукупності ми ділили на N?
Але пам"ятайте, ми намагаємося оцінити дану розбіжність загальної сукупності.
Але виявляється це краща оцінка.
Тому що ці розрахунки недооцінюють того чим є розбіжність загальної сукупності.
Це краща оцінка. Ми не знаємо що це. Ці обидві можуть бути дуже приблизними.
Ми могли випадково отримати вибірку.
Для багатьох вибірок, і про це можна думати багатьма способами, це буде найкраще обчислення.
Це надасть нам кращу оцінку.
Отож як би ми могли це записати? Як це записати у вигляді математичного означення?
Ми могли б...пригадайте, ми казали про суму і брали кожне з цих значень,починаючи з першого і так далі аж до Nго значення.
Це маленьке n каже нам, що ми з"ясовуємо це для вибірки.
Велике N це коли йдеться усю загальну сукупність.
Але тут ми з"ясовуємо усе це для вибірки, тому матимемо маленьке n.
Ми беремо кожне значення. Кожне х і-те та від нього віднімаємо середнє значення для даної вибірки.
А тоді підносимо це до квадрату, ми ведемо мову про квадратні відстані, а згодом ділимо це на кількість значень мінус 1.
Кількість значень які маємо.
Отож ці розрахунки, де ми усе це додали, ми ділимо це на 5, а не на 6.
Це стандартне визначення розбіжності вибірки.
Отже на цьому ми зупинимося,а у наступному відео я спробую пояснити вам чому ми ділимо на N-1 замість ділення на N.
Тут ми маємо три рiзнi задачі додавання... i що я хочу щоб ви зробили (так що ви все зрозумiєте),це поставити вiдео на паузу й спробувати зробити це самим.
Але в той час як ви це робите,я хочу щоб ви пам'ятали про те,що саме означає перенос.
Отже,я думаю ви вже спробували це самi, Тепер я опрацюю все з вами.
В нас є 9 додати 6.
9 одиниць додати 6 одиниць.
9 додати 6 це 15.Ми можемо записати 5 на мiсцi одиниць, й перенести 1.
Але що ж ми зробили?Чим є ця "1"?
Ми ставимо її на мiсце десяткiв... один 10 представляє 10.
Як вияснилося,9+6 це те ж саме,що й 10+5.Те ж саме,що й один 10 додати 5,те ж,що й 15.
Тепер щодо десяткiв. В нас є 1+0+9. Це 10.
Ми можемо записати 0 та перенести 1.
1 додати 0 додати 9 це 10.
Що це насправдi означає?
Це 1 десяток,додати 0 десяткiв,додати 9 десяткiв. Що є 10 десятками.
10 десяткiв це 100.
Або,iншим шляхом,100 це 1 сотня i 0 десяткiв,що й показує перенос.
Тепер в нас є 1, додати 7, додати 9.
Це буде 17.
Тепер ми маємо собi нагадувати:це все на мiсцi сотень.Це насправдi 1 сотня,додати 7 сотень,додати 9 сотень,або 17 сотень.
Або,1 тисяча й 7 сотень.Та,звичайно, ця п'ятiрка й все вийшло.
Тепер спробуємо вирiшити це.Причина,чому я написав так ,в тому щоб впевнитися,що ми вирiвняли правильнi мiсця,пiд вiдповiднi їм iншi мiсця.
Ми переписуємо це як (давайте я вiзьму такий же зелений колiр) 373 додати...
Запишемо одиницi пiд одиницями,десятки пiд десятками. так що ми додаємо відповідні значення.
3 додати 8 це 11.
1 на мiсцi одиниць та 1 на мiсцi десяткiв.
10 додати 1 це 11.
1 додати 7 це 8.
8 додати 8 це 16.
Це фактично це 16 десяткiв.Запишемо 16...
Що таке 16 десяткiв?
Тодi 6 це шiстдесят, i в мене є 100.
1 додати 3 це 4.Але,насправдi,це 4 сотнi.
В нас виходить 461.
Зрештою, 9 додати 3 це 12.
2 одиницi й один десяток.
12 це те ж саме,що й 10+2.
Тепер десятки...1 додати 4, додати 9 це 14.
Ми пишемо 4 й переносимо 1.
Пам'ятайте, що насправдi це 10+40+90, що є 140.
Що еквiвалентно до 40 + 100.
Й тодi 1 плюс 1,плюс 2 це 4.
Але це сотнi. Тому це 1 сотня,додати 1 сотню,додати 2 сотнi...або 4 сотнi.
В нас все вийшло.
Джон: Привіт, мене звуть Джон Грін. Це інтенсивний курс всесвітньої історії..
Сьогодні ми збираємося говорити про Хрестові походи. Вау, Стен, ми поговоримо про Хрестові походи?
Я ненавиджу їх.
Ось що варто знати про Хрестові походи: вони були серією військових експедицій з частин Європи до східного узбережжя Середземномор'я.
Реальна причина, чому вони посідають важливе місце в історії - тому що ми надзвичайно романтизуємо історію Хрестових походів.
Ми створили просту розповідь з персонажами, за яких вболіваємо та не вболіваємо. Це було вкрай ідеалізовано сером Вальтером Скоттом та лицарями з мечами та серцями левів.
Ні, Стен ... лев'ячими серцями.
Дякую.
(Музична тема)
Давайте почнемо з того, що спочатку Хрестові походи були не священною війною європейців проти ісламу, але певним чином Хрестовими походами керувала релігія. Г-н Грін!
Г-н Грін!
Релігія викликає всі війни.
Уявіть собі - жодних війн...
Я збираюся відрізати вас прямо там перш ніж порушувати авторські права [Мені] з минулого, але, як зазвичай, ви не праві.
Простого читання історії рідко бувають достатньо.
До речі, коли мій почерк так покращився?
Якщо Хрестові походи були викликані бурхливим розвитком ісламської імперії і бажанням тримати в її руках християнські землі Ісуса, вони мали б початися у VIII столітті.
Ранні ісламські династії, як Омейяди і Аббасиди були задоволені християнами та євреями, живучи серед них, до тих пір, доки вони платили податок.
Крім того, християнське паломництво було вигідним для економіки Ісламської імперії, але тоді нова група мусульман, турки-сельджуки, переїхали в той регіон і розграбували Святе місто, тим самим ускладнивши паломництво для християн, і поки вони зрозуміли свою помилку, було вже занадто пізно.
Візантійці, які потерпіли поразку в той час в битві біля Манцикерта у 1071 році, відчули загрозу і покликали за допомогою на захід.
Перший офіційний Хрестовий похід почався з заклику до зброї Папою Урбаном II в 1095 р н. е.
Це було почасти тому, що Урбан хотів об'єднати Європу і він з'ясував урок, який ми вивчили з фільмів про вторгнення; найкращий спосіб змусити людей об'єднатися - дати їм спільного ворога.
Так Урбан закликав всіх лицарів та дворян Європи і сказав до свого народу:
"Давайте йти вперед і допомагати візантійцям тому що, можливо, тоді вони знатимуть про мою крутість і позбудуться їхньої нерозумної штуки - не мати мене як Папу. І в цей час, давайте звільнимо Єрусалим ".
Я перефразую, до речі.
Зміщення фокусу в Єрусалим було справді дуже важливим, бо Хрестові походи були не просто військовими операціями, вони були паломництвами.
Теологічно християнство не мало ідеї священної війни; війна, може, й була справедливою, але боротьба - це не те, що приведе вас в рай. але паломництво до святині може допомогти вам, з цього боку і Урбан мав рацію, щоби надати Хрестовим походам відтінку паломництва.
Я роблю те ж саме з моєю дитиною щоночі.
Я не годую тебе вечерею з крекерами в формі тварин.
Я годую тебе крекерами в формі тварин з вечерею.
О, прийшов час для відкритого листа?
(Арфа музика) Відкритий лист до крекерів в формі тварин.
Перш за все, давайте подивимося, що у секретний комірці сьогодні.
Ох ... Це крекери в формі тварин.
Спасибі, Стен.
Привіт, крекери в формі тварин, Це я, Джон Грін.
Спасибі за те, що ви смачні, але дозвольте мені викинути божевільну ідею тут.
Може бути їжа, яка й так смачна, не обов'язково бути ще й у в привабливій формі.
Чому я не можу спонукати мою дитину з'їсти шпинат в формі тварини? солодку картоплю в формі тварини або навіть тварину формі тварини?
Ми можемо поставити людину на Марсі, але ми не можемо зробити шпинату в формі слонів?
Що, Стен?
Ми не поставимо людину на Марс?
Дурний світ завжди розчаровує мене!
З найкращими побажаннями, Джон Грін.
Один останній міф розвіяти...
Хрестові походи були початком європейської колонізації Близького Сходу, навіть якщо вони створюють якесь Європейське королівство на деякий час.
Це набагато пізніша новина і антиколоніальний погляд, що походить, принаймні частково, з марксистського розуміння історії.
У казусі Хрестового походу, висловлювалися думки, що лицарі, які пішли в пригодницький похід, були другим і третім синами багатих дворян, які, через європейські правила успадкування, мали лише трохи глянути, щоб з нетерпіннями чекати залишаючись в Європі і багато отримати з точки зору грабунку, йдучи на Схід.
Крута теорія, братан, але це не так.
По-перше, багато людей, які відгукнулися на заклик до Хрестової війни, не були лицарями, вони були бідними людьми.
По-друге, більшість дворян, які пішли у Хрестовий похід, були лордами держави, а не їхніми марнотратними дітьми.
Ще важливіше, що аналіз ігнорує релігійні мотиви.
Ми підійшли до релігії як історичного явища, думаючи про те, наприклад, як примхливе середовище як примхливе середовище Месопотамії призвело до примхливого хрестового походу призвело до примхливого Хрестового походу месопотаських богів.
Але так само, як світ формує релігію, релігія також формує світ.
Деякі сучасні історики можуть ігнорувати релігійні мотиви, але середньовічні хрестоносці впевнені, більше ніж чорт.
Я маю на увазі, коли люди придумали цю ідіому, вони явно думали, чорт забирай, це точно.
Хрестоносці взялися за зброю, щоби захистити Христа і Його царство і що кращий спосіб показати свою відданість до Бога, ніж ставити хрест на рукаві, витратити 5-6 разів річний дохід на одяг для себе та спорядження всіх своїх коней. і прямуючи на Святу Землю.
Так що, коли ці люди закричали, "Бог забажав," щоби пояснити їхні причини для переходу, ми повинні зробити їм послугу і вірити їм.
Результати першого Хрестового походу здавалося, показують, що Бог захотів, наслідуючи приклад бродячих проповідників з іменами, як "Петро" Кролик,
"Петро Пустельник"...
Стен, ти завжди робиш історію менш кльовою.
Добре. Ці проповідники, як Петро Пустельник, тисячі селян і дворян, так добровільно для першого хрестового походу.
Він зійшов до свого роду грубого початоку, тому що паломники продовжували грабувати тих, кого зустрінуть по дорозі, плюс не було ніяких реальних лідерів, так що було суперництво між постійними дворянами, які могли постачати найбільшу кількість військ.
Особливе місце серед знатних займали
Готфрід Бульйонський, Боемунд Таранто, і Раймунд Тулузький.
Незважаючи на суперництво і дезорганізацію, хрестоносці були примітно, як деякі сказали би, успішними.
На той час, коли вони прибули, вони воювали не проти турків-сельджуків, але проти фатимідських єгиптян, захопили Святі Землі від сельджуків, тим самим роблячи турків занадто задоволеними єгиптянами.
В Антіохії хрестоносцями назад, здавалося б, безвихідна ситуація, коли селянин знайшов спис, що пробив Христа схований під церквою, тим самим підвищуючи бойовий дух до перемоги на наступного дня...
А потім вони зробили неможливе.
Вони взяли Єрусалим, закріпивши його для християнською країною. і хвацько вбивали багато людей в мечеті Аль-Акса.
Хрестоносці стали успішними частково тому, що турецькі мусульмани, які були суннітами, не допомогли єгиптянам. ()
Такого роду складне межісламське суперництво потрапило до дивовижного оповідання. Християни бачили це як чудо.
До 1100 р н.е. європейські дворяни Антіохія і Єрусалим, як Латинські християнські королівства.
"Латинь", щоб наголосити що там було багато християн, що жили в цих містах до хрестоносців.
Ми збираємося пропустити другий Хрестовий похід, бо це втомлю мене і перейду до третього Хрестового походу, тому що цей знаменитий.
Грубо кажучи, третій Хрестовий похід був європейською відповіддю на появу нової ісламської сили; не турецької чи єгипетської, хоча він дійсно таким здався, Султан Салах ад-Діна Yusuf, краще відомий на заході як Саладін.
Саладін, зміцнивши свою владу в Єгипті, прагнув розширитись шляхом захоплення Дамаскуса, і кінець-кінцем - Єрусалима... Це вийшло успішно, тому що він був чудовим генералом.
А потім втрата Єрусалиму спричинила виклик третього походу Григорієм VIII
Три найбільш важливих королі в Європі отримали відповідь на виклик;
Філіп Боягузливий Шемер II Франції, Річард Левине I Англії, і Фредерік-я-збираюсь-втопитись анти-кліматично-в-подорожі- поки -намагатимусь-скупатись-в- річці-барбоса.
Не Свята, не римська, не імперія Священної Римської імперії.
І Річард і Саладін були великі генерали які заслужили повагу своїх військ.
У той час як з європейської точки зору, Хрестовий похід був провал, тому що вони не взяли Єрусалим, вона докорінно змінити християнство назавжди що робить Єгипет мішенню.
Річард зрозумів, що його кращий шанс залучити Єрусалим першим захопити Єгипет, але він не міг переконати будь-якого з хрестоносців приєднатися до нього, тому що Єгипет був набагато менш релігійним значенням для Християн, ніж Єрусалим.
Так що Річард був змушений скасувати хрестовий похід рано, але якби він був просто зачекав до Великодня 1192, він побачить би Саладіна, що помирає.
Тоді Річард міг би, ймовірно, виконав похід своєї мрії але тоді ми б не потребували 4-го походу.
Хоча хрестовий похід тривав протягом 14-го століття, в основному, з акцентом на Північній Африці, а не Святій Землі, Четвертий хрестовий похід є останнім, на якому ми зосередимося, тому що це був божевільний похід.
Давайте повернемося назад.
Багато людей добровільно зголосились піти в Четвертий хрестовий похід, понад 35 тисяч. Генерали не хотіли йти весь шлях по всій Анатолії, тому що вони знали з досвіду це було;
Таким чином, вони вирішили піти на човні, що потребувало будівництвв найбільшого військово-морського флоту, що бачила Європа. з часів Римської імперії. Венеціанці побудували 500 кораблів, але тоді лише 11 000 Хрестоносці насправді допливли до Венеції, тому що, як, "О, я хотів йти, але у мене було щось придумав"і так далі.
Там не було достатньо грошей, щоб заплатити за ці човни, таким чином, Венеціанці уклали угоду з хрестоносцями вони допомагають нам захопити бунтівне місто
Зари і ми переправимо вас до Антолії..
Це було smidge проблематичною хрестоносний-навхрест тому що Зара було християнське місто, але хрестоносці погодилися допомогти в результаті відлучення Папи як їм і венеціанці.
Потім після того, як хрестоносці були не в змозі були захопити Зару і до сих пір були розбиті. , майбутній Візантійська Імператор назвав Алексіос III, пообіцяв хрестоносцям, що він буде платити їм, якщо вони допоможуть йому, так що відлучив Католицьких хрестоносців воювати від імені Православного Алексіоса, який незабаром став
Імператором в Константинополі. Алексіосу знадобився деякий час, щоб дістати гроші що він обіцяв хрестоносцям, тому вони чекали його біля Константинополя а потім Алексіос раптом позбавлений влади Морксофтом з лякаючим ім'ям, залишаючи хрестоносців в Константинополі без грошей.
Християнські воїни не могли захопити найбільше місто в християнській країні, хіба ні?
Що ж, виходить, що вони могли б, і вони зробили це!
Вони забрали все багатство, яке вони могли б знайти, вбивали і гвалтували християн, як вони пішли, вкрали статуї коней, які в даний час прикрашають собор Сан-Марко у Венеції, і не відвоювали точно жодну зі Святих Земель
Спасибі.
Таким чином, можна подумати, що ця катастрофа буде дискредитувати саму ідею хрестоносця, чи не так?
Ні. .
Замість цього було б узаконити ідею, що хрестоносці не мало нічого спільного з паломництвом. що будь-які вороги католицької церкви були справедливою грою.
Крім того, в Четвертому хрестовому поході в значній мірі постраждала Візантія, яка ніколи не поправилась
Константинополь, тінь минулого, була захоплена турками в 1453 році.
Таким чином, в кінцевому рахунку, хрестові походи були в цілому поразкою у встановленні християнських королівств в Святій Землі в довгостроковій перспективі, і з приходом до Османів, регіон залишається мусульманським, як і сьогодні.
Хрестові походи не відкрити лінії зв'язку між християнством та Мусульманством, тому що ті, лінії зв'язку були вже відкриті.
Плюс більшість істориків погоджується з тим, що хрестові походи не принесли Європі вихід з Середньовіччя, пропонуючи йому контакт з вищими інтелектуальними досягненнями ісламського світу.
Насправді, вони були величезним потоком для на ресурсів Європи.
Для мене Хрестові походи важливі, тому що нагадують нам про те, що середньовічний світ був в корені відрізняється від нашого.
Чоловіки і жінки, які приймали хрест вірили в сакральність їх роботи таким чином, що ми часто не може навіть уявити собі.
Коли ми так багато уваги приділяємо героїчному оповіданні, або антиімперіалістичному оповіданню, або всі політичним діям, ми можемо випускати з уваги того, що хрестові походи означали для хрестоносців.
Як ця подорож з Паломництвом до священної війни трансформувала їх віру і життя.
І в кінцевому рахунку, це вправа в співпереживанні це найкрутіша річ у вивченні історії.
Дякую за перегляд.
Ми будемо бачити Вас на наступному тижні.
У цьому відео я хочу розповісти про квазари, скорочена назва квазізоряного радіоджерела.
А ця назва - це просто побічний результат перших спостережень квазарів. Їх виявили у вигляді точкоподібних джерел електромагнітного випромінювання в основному в радіодіапазоні спектру. Тому їх і назвали квазізоряними радіоджерелами.
Пізніше виявилось, що це не зірки і навіть не квазізірки. Основна частина їх енергії не випромінюється на радіочастоті електромагнітного спектру.
Для цього їх енергія занадто висока.
Насправді квазари - це активні ядра галактик.
Давайте поміркуємо.
Припустимо, що в центрі галактики маємо надмасивну чорну діру.
Давайте я її намалюю.
Ось це - надмасивна чорна діра.
А ось це - поверхня горизонту подій надмасивної чорної діри.
Реальна маса чорної діри - це центр горизонту подій.
Якщо речовина проходить поблизу такої чорної діри, то підпадає під силу тяжіння діри і утворює форму акреційного диску навколо неї.
Ця речовина починає обертатися навколо цієї чорної діри і деяка її частина, якщо вона не набирає достатньої швидкості, падає до чорної діри.
Отже, вся ця речовина обертається навколо чорної діри.
А якась її частина, не набравши достатньої кутової швидкості, не достатньо, щоб обертатися навколо чорної діри, падає в цю чорну діру.
Давайте я все підпишу. Ось це акреційний диск.
Чим швидше речовина обертається, тим більше вона наближається до чорної діри і тим частіше стаються зіткнення. Потенційна енергія від цих падаючих часток перетворюється у реальну теплову енергію.
Тобто речовина розжарюється до неймоірно високої температури біля поверхні чорної діри.
Вона стає все гарячішою і потрапляє все ближче до горизонту подій.
А біля самого горизонту подій речовина настільки інтенсивна, що вона випромінює високочастотне електромагнітне випромінювання, в основному в рентгенівському діапазоні спектру.
Зараз я хочу розібратися з двома питаннями.
По-перше, коли говорять про квазари, коли я вперше дізнався про квазари у Nova Special, там говорилося, що випромінювання якимось чином виділяється власне чорною дірою, що для мене було не зовсім зрозуміло.
Адже мені перед тим сказали, що ніщо не може покинути межі горизонту подій чорної діри, включаючи електромагнітне випромінювання.
То як його може виділяти чорна діра?
А відповідь на це питання - чорна діра його не виділяє.
Воно випромінюється речовиною акреційного диску, яка ще не потрапила до горизонту подій.
Коли речовина потрапляє до горизонту подій, будь-яке електромагнітне випромінювання, яке може виділятися, не зможе покинути чорну діру, не зможе покинути реальний горизонт подій.
Все це з акреційного диску навколо надмасивної чорної діри.
Друге питання, яке зазвичай у мене виникало, це чому випромінювання виділяється перпендикулярно до площини акреційного диска.
Цілком логічно, що випромінювання не виділялося б у напрямі акреційного диска, а поглиналося б іншою речовиною.
Насправді це те, що нагріває речовину біля реального горизонту подій.
Будь-яка енергія, яка виділяється у цьому напрямку має поглинатися і робити температуру ще вищою.
І тільки якщо ви знаходитесь приблизно перпендикулярно до площини акреційного диска, ви можете помітити енергію, що випромінюється у простір.
Я хочу наголосити, що квазари - це об'єкти, які мають найбільшу світність у Всесвіті.
Об'єкти з найбільшою світністю у Всесвіті.
Найяскравіші квазари, більшість із них, в трильйон разів яскравіші за Сонце. Вони можуть бути яскравішими, ніж цілі галактики. І світло виділяється відносно невеликою частиною простору.
Набагато меншою, ніж реальна галактика. Це самісінький її центр, ядро галактики.
Ще одна цікава думка про квазари, яка підтверджує поняття про постійне розповсюдження Всесвіту і певною мірою власне Великий вибух, це наявність цих надмасивних чорних дір, які можливо сформувалися невдовзі після Великого вибуху.
На ранньому етапі розвитку Всесвіту було дуже багато маси, що знаходилася поблизу цих чорних дір і не мала достатньої швидкості, щоб покинути їх або обертатися навколо.
Тож ця маса починала падати в чорну діру.
А потім, через деякий час, вся маса, яка мала впасти в чорну діру, надмасивну чорну діру, все-таки падала в цю надмасивну чорну діру.
Якщо уявити якийсь відрізок часу у майбутньому, ми все ще матимемо надмасивну чорну діру, але більшість речовини ще обертатиметься навколо неї.
Все, що мало впасти в неї, уже б упало туди.
Тож ви побачите тільки речовину, яка обертається навколо.
І це власне те, що ми бачимо.
Якщо подивитися навколо, якщо подивитися на Чумацький шлях, ми не побачимо багато такої матерії, яка падає в чорну діру.
Наприклад, Чумацький шлях не має активного ядра.
Активного ядра.
Центр нашої галактики, Чумацького шляху, вже не квазар наразі.
Наша надмасивна чорна діра уже не споживає матерію.
Але ви можете уявити, як деякий час тому, в минулому, було досить багато речовини, яка не змогла досягнути достатньої швидкості, щоб залишитися на орбіті, була поглинута, і після цього виділяла рентгенівське випромінювання і її можна було спостерігати як квазар.
І це те, що ми бачимо. ми бачимо більше, ніж 200 000 квазарів.
Найближчий квазар знаходиться на відстані 780 мільйонів світлових років.
Що це значить? Ми не бачимо квазарів ближче, ніж за 700 мільйонів світлових років.
Це означає, що принаймні у нашому районі Всесвіту, найновіші квазари, які ми можемо бачити, існували 780 мільйонів років тому.
Коли ми дивимося на ближчі райони Всесвіту, давайте я намалюю це, скажімо ось це - видимий Всесвіт.
А це ми. Ми починаємо бачити квазари на певній відстані від нас і ця відстань знаходиться у певному часі в минулому, бо світлу знадобилося 780 мільйонів років, щоб дійти до нас.
А більшість квазарів більш, ніж 3 мільярди світлових років від нас, тобто вони існували більше, ніж 3 мільярди років у минулому, на більш ранньому етапі розвитку реального Всесвіту, коли існувала речовина для споживання цією надмасивною чорною дірою у центрі галактик.
При наближенні до нашої епохи, більшість речовини вже поглинута.
А ми просто маємо речовину, яка обертається навколо цих надмасивних чорних дір, яку ми називаємо галактиками. При цьому ми більше не бачимо квазарів.
Вивчаючи космологію, ми постійно говоримо про неймовірні поняття: величезні відстані, неймовірно великі маси, неймовірну яскравість.
Найяскравіші відомі нам квазари щороку споживають масу речовини в 1000 разів більшу за масу Сонця.
Тобто десь 10 планет Земля в секунду, якщо я правильно порахував, 10 планет Земля в секунду споживаються найяскравішими квазарами.
Це енергія цих мас, яка накопичується навколо і виділяє енергію.
Варто сказати, що мені не слід говорити про це в теперішньому часі.
Ці найяскравіші квазари трапилися у минулому, а ми бачимо їх тільки зараз.
Наскільки ми можемо уявити, решта Всесвіту досить подібна до видимого Всесвіту.
Тож насправді не так багато квазарів навколо нас.
Може виявитися, що більша частина речовини вже була поглинута. Можливо, навіть нашою надмасивною чорною дірою в центрі Чумацького шляху.
У деякий момент у майбутньому, можливо, вона поглине більше зіркової речовини, більше речовини у майбутньому і можливо це станеться через 4-5 мільярдів років у майбутньому, коли ми зіткнемося із галактикою Андромеди.
Сподіваюсь, тепер вам є над чим поміркувати.
Я співпрацюю з бактеріями. І збираюся показати вам декілька стоп-кадрів, недавно зроблених мною. На них ви побачите бактерії, що акумулюють мінерали зі свого середовища за годину часу.
Те, що ви тут бачите, це метаболізм бактерії. Коли він відбувається, створюється електричний розряд.
Це притягує метали з локального середовища. Ці метали акумулюються як мінерали на поверхні бактерії.
Однією з найпоширеніших проблем для людей у нинішньому світі є недостатній доступ до чистої питної води.
За допомогою процесу опріснення ми вилучаємо сіль.
Ми можемо використовувати її для пиття та сільського господарства.
Випаровування солі з води - особливо морської води - з допомогою зворотного осмосу, є вкрай необхідною технікою для країн, в яких немає доступу до чистої питної води по всьому світу.
Зворотний осмос морської води є технологією фільтрування мембрани.
Ми беремо воду з моря і застосовуємо тиск. Цей тиск проштовхує морську воду крізь мембрану.
Це забирає енергію і виробляє чисту воду. Але в нас все одно залишається концентрований соляний розчин, або ропа.
Такий процес є дуже дорогим і недоступним для багатьох країн світу.
А ще вироблену ропу часто виливають назад у море. Це знищує місцеву екологію морського середовища.
На даний момент я працюю в Сінгапурі, це провідне місце у світі по технології опріснення.
До 2060 року Сінгапур пропонує виробляти [900] мільйонів літрів на день прісної води.
Але це призведе до появи настільки ж великої кількості соляного розчину.
Тут у дію вступає моя співпраця з бактеріями.
Нині ми займаємося акумуляцією металів, таких як кальцій, натрій та магній з опрісненого розчину. З магнієм і вищезгаданою кількістю води виходить 4.5 мільярдів доларів на добувальну промисловість у Сінгапурі - де немає жодних природних ресурсів.
Уявіть собі добувальну промисловість, якої до цього не існувало; уявіть добувальну промисловість, яка не означає виснаження Землі; уявіть, що бактерії допомагають нам у цьому, акумулюючи, прискорюючи та сприяючи випаданню в осад мінералів з опрісненого соляного розчину.
Те, що ви бачите тут, є початком індустрії в тестувальній трубці, добувальній індустрії в гармонії з природою.
Дякую.
(Оплески)
(Оплески)
Вельми дякую.
У мене тут кілька фотографій, і я хотів би поговорити трохи про те, як мені вдається робити те, що я роблю.
Всі ці будинки побудовані на 70-80 відсотків із вторинної сировини, того, що повинні були подрібнити, відвезти на звалище або спалити.
Все це пропало б.
Це перший будинок, який я збудував.
Ці подвійні вхідні двері з фрамугою були відправлені ​​на звалище.
Тут ось невелика башточка.
А ось ті шишечки на карнизах - он там - це горіхи гікорі.
А ось ці шишечки - це курячі яйця.
Спочатку ви, звичайно ж, снідаєте, а потім заповнюєте шкаралупу глиною, фарбуєте її і прикріплюєте на стіну, і ось ви створили архітектурний елемент за лічені хвилини.
Це вид зсередини.
Це двері з потрійною фрамугою і округлими віконцями - безперечно архітектурний антикваріат, - направлялися на звалище.
Один тільки замок вартує, мабуть, не менше $ 200.
Все, що ви бачите в кухні, було просто підібрано на звалищі.
Ось пічка О'Кіф і Меррітт, 1952 року, якщо ви любите готувати - класна пічка.
Сходи, що ведуть наверх у башточку.
Я купив ці сходи за 20 баксів, включаючи доставку.
(Сміх)
Давайте подивимося на башточку; вона вкрита виступами, западинами, викривленнями і таке інше.
Якщо це псує вам життя, ви не повинні жити в такому будинку.
(Сміх)
Це люк для брудної білизни, а ось це взуттєва колодка.
І кілька чавунних предметів, які бувають в антикварних магазинах.
У мене був такий, і я зробив одну невисокотехнологічну штучку: ви наступаєте на взуттєву колодку, люк відкривається, і ви кидаєте білизну вниз.
Якщо ви достатньо розумні, речі потрапляють у кошик на пральній машині.
Якщо ні, все летить в унітаз.
(Сміх)
Це ванна, яку я зробив, з обрізків перетином 5 на 10 см.
Почав з обода, потім прикріпив його до днища, потім вивернув край, додав два профілі на цій стороні.
Це двомісна ванна.
Зрештою, це не тільки питання гігієни, можна також трохи розважитися.
(Сміх)
Цей кран - просто шматок дерева маклюра.
Виглядає трохи фалічно, але врешті-решт, це ж санвузол.
(Сміх)
Цей будинок побудований з банок з-під Будвайзер.
Він не виглядає як пивна банка, але наслідування в дизайні абсолютно однозначне.
Дизайн з ячменем і хмелем, що піднімаються до карнизів, зубчастий орнамент виходить завдяки червоним, білим, синім і сріблястим банкам.
Ті виступи йдуть під карнизами з невеликого елемента дизайну банки.
Я просто поклав банку на ксерокс і збільшував зображення, поки не отримав потрібний розмір.
На банці написано -
"Це знамените пиво Будвайзер, ми не визнаємо іншого пива, і т.д. і т.п..."
Ми змінили текст і написали "Це знаменитий будинок Будвайзер. ми не визнаємо іншого будинку", і так далі, і тому подібне.
А це засув з косинця від фрезерного верстата 30-х років, дуже великого деревообробного верстата.
Мені дали тільки косинець, але не сам верстат, і ми вирішили зробити з нього засув.
Він встоїть перед стадом слонів, я обіцяю.
І дійсно, у нас не було ніяких проблем зі слонами.
(Сміх)
Душ був задуманий як імітація пивної склянки.
Бульбашки повзуть вгору і зверху піняться горбкуватою плиткою.
Де ви можете знайти горбкувату плитку?
Але я знайшов багато унітазів, тому можна розтрощити унітаз молотком, і вийде повно горбкуватої плитки.
А ось цей кран - це пивний кран.
(Сміх)
Тепер ось ця скляна панель - те саме скло, яке стоїть у більшості американських вхідних дверей.
Ми втомилися від цього, це вже кліше.
Якщо у ваших дверях буде таке скло, то дизайн не вдався.
Тому не ставте скло у двері, ставте деінде.
Це красива скляна панель.
Але якщо ви вставите її у вхідні двері, люди скажуть "Е, ти намагався зробити як у людей, але не вийшло".
Тому не робіть цього.
Ось ще одна ванна нагорі.
Це така ж лампа, яка зустрічається в передпокої будь-якого американця з середнім достатком.
Не вішайте її в передпокої. повісьте її краще в душі або в гардеробній, але не в передпокої.
Хтось віддав мені біде, так я поставив його тут.
(Сміх)
Тепер цей милий будиночок.
Ці поручні зроблені з гілок маклюри помаранчевої.
Слайди будуть змінюватися, а я поки поговорю.
Для того щоб робити те, що роблю я, потрібно розуміти, звідки беруться відходи в будівельній галузі.
Житло стало споживчим товаром, і я б хотів поговорити про це.
Першопричина марнотратства, можливо, закладена в нашому ДНК.
Людині необхідна послідовність в процесі пізнання.
Що це означає?
Це означає, що будь-яке сприйняття має бути пов'язане з подібним досвідом з минулого, інакше немає послідовності, і ми втрачаємо орієнтацію.
Я можу показати вам предмет, якого ви раніше ніколи не бачили.
О, це мобільний телефон.
Але такого ви ніколи раніше не бачили.
Що ви робите? Ви оглядаєте особливості конструкції, а потім шукаєте у своїй базі даних - бррр, мобільник.
О, це мобільник.
Якщо я відкушу від нього шматочок, ви подумаєте, "хвилиночку, це не мобільник. це один з цих нових шоколадних мобільників."
(Сміх)
І вам доведеться завести нову категорію десь між мобільними телефонами і шоколадом.
Так ми обробляємо інформацію.
Застосуємо це до будівельної індустрії.
Якщо стіна зібрана із скляних панелей, і одна шибка тріснула, ми говоримо:
"Дідько, тріщина, треба полагодити.
Витягнемо тріснуте скло, викинемо так, щоб ніхто не зміг їм більше скористатися, і вставимо нове."
Бо так чинять з тріснутим склом.
Неважливо, що тріщина не вплинула б на наше життя.
Просто вона спотворює очікуваний образ і цілісність особливостей конструкції.
У той же час, якщо взяти молоточок і додати тріщин на всіх інших шибках, ми доб'ємося послідовності образу.
Гештальт-психологія наголошує на пізнанні цілого образу через пізнання його складових частин.
Ми подумаємо "О, виглядає добре".
Цією ідеєю я користуюся щодня.
Повторення призводить до створення образу.
Якщо у мене є сотня таких предметів і сотня інших, то неважливо, що вони таке.
Якщо я можу повторювати, є можливість створення образу з горіхів гікорі та курячих яєць, осколків скла, гілок дерев.
З чого - не має значення.
Ось що призводить до відходів у будівництві.
По-друге, Фрідріх Ніцше десь в 1885 р. написав книгу "Народження трагедії".
У цій книзі він пише, що цивілізації мають тенденцію коливатися між двома поглядами на життя.
З одного боку, аполонічний погляд, дуже чіткий і заздалегідь спланований, інтелектуальний і ідеалістичний.
З іншого боку, діонісічний погляд, який більше слідує пристрастям і інтуїції, терпимий до своєрідності природи і людських вчинків.
Якщо людина аполонічного складу захоче повісити картину, вона дістане циркуль лазерний нівелір і мікрометр.
"Так, люба. Ще на дві десятих міліметра ліворуч.
Ми хочемо щоб картина висіла саме там.
Правильно. Ідеально."
Всі дрібні деталі передбачені, рівні й симетричні.
Людина діонісічного складу бере картину і робить так... (Сміх)
У цьому вся різниця.
Я працюю з дефектами,
Я прихильник природного процесу, послідовник теорій Джона Дьюї.
Аполонічний підхід створює гори сміття.
Якщо щось не ідеально, не відповідає запланованій моделі - на звалище.
"Ой, подряпина, на звалище.
Ой те, ой це, на звалище, на звалище, на звалище."
Третя причина спірна.
Промислова революція почалася в епоху Відродження з появою гуманізму, потім отримала поштовх під час Французької революції.
І повністю розквітла близько середини 19 століття.
З'явилися всілякі гаджети та фішки, хитрі штуки, які можуть робити все, що ми до цього моменту робили вручну.
Зараз ми використовуємо стандартні матеріали.
А дерева не ростуть перетином п'ять на десять, причому 2, 3 та 4 метри у висоту.
Ми створюємо гори відходів.
Лісозаготівники багато роблять в лісі, переробляючи відходи виробництва - в плити OSB, ДСП і так далі, і тому подібне, але це марно - відповідально ставитися до лісу в момент лісозаготівлі, якщо споживачі розбазарюють деревину в момент споживання, а якраз саме це і відбувається.
Тому, якщо щось не стандартне, "Ой, на смітник.
Ой, криве."
Якщо ви купили брус 5х10, а він виявився кривим, ви можете повернути його.
"Мені дуже шкода, сер.
Ми замінимо на прямий".
Я використовую особливості всіх цих викривлених речей, тому що повторення створює послідовний образ з діонісічної точки зору.
По-четверте, праця непропорційно дорожче будматеріалів.
Ну, це просто міф.
Ось вам історія про Джима Таллеса, одного з моїх учнів.
Я сказав:
"Джим, прийшов час.
Я знайшов тобі роботу прорабом в бригаді столярів.
Прийшов твій час іти."
"Ден, я не думаю, що я готовий".
"Джим, настав час." "Ден, ну я..."
Кінцем, він найнявся.
І от він зі своєю рулеткою поліз у відходи у пошуках матеріалу для ригеля - це така дошка над дверима, - сподіваючись справити враження на свого боса - так ми його вчили працювати.
Начальник підійшов і запитав:
"Що ти робиш?"
"А, просто шукаю матеріал для ригеля."
І чекає похвали.
А той сказав: "Ні, ні. Я не за те тобі плачу, щоб ти рився в смітті.
Давай-но працюй".
І в нього вистачило кмітливості сказати:
"Знаєте, якщо б ви платили мені $300 на годину, я б ще міг зрозуміти, чому ви так говорите, але просто зараз я економлю вам п'ять доларів за хвилину.
Порахуйте."
(Сміх)
"Непогано придумано, Таллес.
Хлопці, з цього моменту спочатку перевіряємо, що в смітті."
Іронія в тому, що з математикою у нього було не дуже добре.
(Сміх)
Іноді ви все-таки отримуєте доступ до штурвала і можете покермувати в своє задоволення.
Так і сталося в нашій історії.
По-п'яте, може бути, через 2500 років, ідеї Платона про досконалі форми досі нас захоплюють.
Він сказав, що у нас в голові - повне уявлення про те, що ми хочемо, і ми вичавлюємо всі соки з природи, щоб це отримати.
Ми всі представляємо ідеальний будинок, американська мрія - це будинок, будинок мрії.
Проблема в тому, що ми не можемо собі його дозволити.
Тоді ми задовольняємося сурогатом мрії, тобто пересувним домом.
Є ще одна болячка на тілі планети.
Це іпотечний кредит.
Так само, як меблі чи автомобіль, ви сплачуєте покупку, і миттєво вона знецінюється на 30%.
Через рік ви вже не можете застрахувати все, що у вас є в хаті, а тільки 70%.
Зазвичай їх підключають кабелем перетином 2,5 кв.мм, і це правильно, поки навантаження не виростає понад допустиме, а так і трапляється.
Відбувається настільки сильний викид формальдегіду, що існує федеральний закон, щоб попередити нових покупців пересувних будинків про шкоду формальдегіду для атмосфери.
Невже ми настільки дурні?
Стіни ось такої товщини.
Вся конструкція не варта виїденого яйця.
(Сміх)
"Я думав, що Палм Харбор Віллідж був тут."
"Ні, ні. Учора просто був сильний вітер.
Отже, селище здуло".
(Сміх)
Потім, коли вони зношуються, що з ними робити?
Все це - аполонічний, платонічний підхід, - те, на чому заснована будівельна індустрія, посилюється цілою низкою речей.
Одна з них - всі професіонали в цій галузі, всі торговці, постачальники, перевіряючі, інженери, архітектори, - всі думають однаково.
Цей підхід передається споживачам, які в свою чергу вимагають того ж.
Ми не можемо вирватися з цього зачарованого кола.
І тут у гру вступають маркетологи і рекламщики.
"Ого!
Угу!"
Ми купуємо речі, в яких не відчували потреби.
Та подивимося хоча б на те, що одна компанія зробила з газованим соком з чорносливу.
Яка гидота.
(Сміх)
А знаєте що вони зробили? Вони прив'язали до соку метафору:
"Я п'ю Доктора Перчика.."
І дуже скоро ми почали жадібно ковтати це пійло мільярдами літрів.
Це навіть не справжній чорнослив: після нього не хочеться за хату.
(Сміх)
Господи, це тільки погіршує ситуацію.
Ми втягнулися в це дуже швидко.
Потім людина на ім'я Жан Поль Сартр написала книгу, яка називається "Буття і Ніщо".
Вона легко читається.
Ви можете проковтнути її років за два, якщо будете читати по вісім годин на день.
Там йдеться про розділення свідомості.
Сартр вважає, що люди ведуть себе по-різному, коли знають, що вони на самоті, і коли хтось є поруч.
Якщо я їм спагетті і я знаю, що я один, Я можу жерти як тварина. Я можу витирати рот рукавом, серветка валяється на столі, жувати з відкритим ротом, чавкати, чухатися де побажаю.
(Сміх)
Але як тільки ви ввійдете, я відразу "Ой, я тут соусом забруднився."
Серветочка на колінах, відкушую потроху, жую з закритим ротом, ніякого почісування.
У цей момент я виправдовую ваші очікування того, як я повинен жити.
Я відчуваю це очікування і пристосовуюсь до нього, і я живу так, як ви того очікуєте від мене.
Те ж відбувається і в будівельній індустрії.
Тому всі наші підрозділи виглядають однаково.
Іноді у нас є формалізовані культурні очікування.
Я готовий закластися, що ваші туфлі парні.
Ну звичайно, ми всі на це йдемо.
Для огороджених житлових комплексів є формалізовані очікування від асоціації домовласників.
Іноді ці люди просто нацисти, не приведи Господи.
Все це посилює і продовжує цю модель.
І останнє - це колективний спосіб життя.
Люди - соціальні істоти.
Ми збираємося в групи собі подібних, як антилопи, як леви.
Антилопи не тусуються з левами, тому що леви їдять антилоп.
Люди такі ж.
Ми ведемо себе так само, як група, членами якої ми хочемо бути.
Ви можете спостерігати це в чистому вигляді в школі.
Ці хлопці будуть працювати ціле літо, вибиватися з сил, щоб дозволити собі пару дизайнерських джинсів, щоб потім у вересні вони могли пройтися і сказати
"Я сьогодні важлива персона.
Можете дивитися, але не чіпайте мої дизайнерські джинси.
Я бачу, у вас немає дизайнерських джинсів.
Ви не належите до категорії гарних людей.
А от я - з гарних людей.
Бачите мої джинси?"
Одного цього досить, щоб ввести шкільну форму.
Те ж відбувається в будівельній галузі.
Ми трохи наплутали з ієрархією потреб Маслоу.
На найнижчому рівні основні потреби: дах над головою, одяг, їжа, вода, спарювання і т. д.
По-друге, безпека.
По-третє, відносини.
По-четверте, статус, самооцінка - це марнославство.
А ми беремо марнославство і запихаємо сюди, вниз.
У підсумку ми приймаємо рішення, продиктовані марнославством, і навіть не можемо дозволити собі іпотеку, і навіть не можемо дозволити собі щось крім макаронів.
Отже, наше житло стало споживчим товаром, і потрібна певна сміливість, щоб зануритися в цю примітивну, страшну частину нас самих і приймати свої власні рішення, а не перетворювати житло в товар,
Потрібна певна сміливість, і, чорт забирай, іноді нічого не виходить.
Але це нормально.
Якщо невдачі псують вам життя, то ви не зможете цього зробити.
Невдачі трапляються зі мною постійно, щодня, і в мене було кілька повних провалів, клянуся, великих, публічних і принизливих, прикрих невдач.
Всі показують пальцем і сміються, і кажуть: "це вже п'ята спроба, і як і раніше не виходить.
Ну і дурень".
Відразу приходять підрядники і кажуть:
"Ден, милий мій зайчику, але ж ти знаєш, це просто не спрацює.
Чому б тобі не зробити те, та не зробити се?"
І інстинктивно ви хочете сказати
"Чому б тобі не посмоктати лапу?"
Але ви цього не кажете, тому що ці хлопці - ваша цільова група.
Отже, те, що ми робимо, і це стосується не лише житла, а також продовольства і одягу, нашого транспорту та енергетики, - ми все потроху розбазарюємо.
І після моїх нечастих появ у пресі зі мною зв'язуються люди з усього світу.
Так, ми, можливо, створили достаток, але разом з цим і світову проблему відходів.
Наші справи кепські.
Я не обвішаний боєприпасами і не пов'язую червону бандану, але наші справи дійсно кепські.
Ми повинні відновити зв'язок з примітивною частиною нас самих і прийняти ряд рішень, і сказати:
"Знаєш, мені б хотілося повісити компакт-диски на стінку.
Що ти думаєш, люба?"
Якщо буде негарно, зніміть їх.
Нам потрібно відновити зв'язок з тим, хто ми є насправді, і від цього дух захоплює.
Вельми дякую.
(Оплески)
У нас є шкала тут, і як ви бачите, масштаб збалансований.
І у нас є питання, щоб відповісти.
Ця таємниця маса нас сюди.
Це великий знак запитання на цей синій маси.
І ми також купу 1 кілограм маси.
Це все кожний 1 кг маси.
І моє питання до вас:
Те, що ми можемо робити вбік такого масштабу для того, щоб з'ясувати яку таємницю маси є?
Або може бути ми не можемо зрозуміти це взагалі?
Чи є те, що ми можемо зробити видалення або додавання цих речей, так що ми можемо зрозуміти, те, що це таємниця маси є?
Я дам вам кілька секунд, щоб думати про це.
Щоб з'ясувати, що це таємниця маси є, Ми по суті просто хочете це з одного боку такого масштабу
Але це саме по собі не достатньо.
Ми могли б просто видалити ці три, але це не буде робити цю роботу, тому що Якщо ми просто видалити ці три, потім у лівій частині цього накипу чітко буде мати менше маси, вона буде підніматися і правій стороні підуть вниз.
І які не дасть нам більше інформації.
Це просто скаже нам, що цей синій, річ має масу нижче, ніж тут.
Так що просто видалення, це не допоможе нам набагато.
Не дайте нам знати, що це дорівнює що.
Те, що ми повинні робити, якщо ми хочемо зберегти масштабу, збалансований, що ми повинні видалити таку ж кількість маси з обох боків шкали.
Так що, якщо ми хочемо, щоб видалити 3 речі тут, (дозвольте мені спробувати все можливе, щоб видалити 3 речі тут) (Я просто зітре його)
Якщо ми хочемо, щоб видалити 3 речі там,
Якщо ми зробили це сам по собі просто видалити ці 3 речей, обидві сторони не матиме рівноправного масу більше.
Цей бік б нижній маси.
Так що ми видалити 3 з обох сторін. Якщо ми хочемо, щоб переконатися, що наші масштабу збалансованим, Ми повинні відкинути 3 з обох сторін.
Якщо ми рушили з масштабах, збалансований, і тоді ми зняли 3 з обох сторін, масштаб ще бути збалансований і тоді ми б мали уявлення про те, що маса цього об'єкта насправді.
Тепер з 3 виведені з обох сторін, масштаб ще бути збалансованим, і ми знаємо, що ця маса дорівнює все, що залишилося над тут.
Він дорівнює 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7
- і припускаю, якщо ми що вони є кілограмів- Ми будемо знати, що питання знайомий маси знак питання дорівнює 7 кілограмів.
Так що це сім кілограм маси.
Чотири роки тому тут, на TED, я представив компанію, в якій в той час працював, — Odeo.
І після мого виступу про нас написали велику статтю в New York Times, яка привернула до нас увагу преси та суспільства.
І я вирішив стати генеральним директором цієї компанії (хоча до цього був просто радником).
Ми отримали венчурний капітал і почали активно набирати нових співробітників.
Одним з найнятих мною інженерів був Джек Дорсі. А через рік, коли ми намагалися вирішити, як все-таки розвивати Odeo,
Джек розповів про ідею, яку виношував кілька років. Вона полягала в механізмі відправлення простих повідомлень своїм друзям.
Тоді ми саме експериментували з SMS в Odeo, так що ми вирішили об'єднати їх воєдино і на початку 2006 року запустили Twitter як один із сторонніх проектів у Odeo.
Звичайно, важко почати робити сторонній проект в стартапі, де необхідно концентруватися на основній ідеї, але й Blogger колись теж був стороннім проектом в моїй попередньої компанії, де нам здавалося, що це просто невеликий проект. Але він не просто став основним проектом компанії, він став частиною мого життя на наступні п'ять чи шість років.
Так я навчився слідувати за своєю інтуїцією, незважаючи на те, що не завжди можна точно сформулювати ідеї і уявити собі їхній розвиток.
І це приблизно те ж саме, що сталося з часом із Твіттером.
Отже, для тих з вас, хто ще не знає про Твіттер, — це сервіс, який базується на дуже простий ідеї.
Ви розповідаєте про те, чим зараз займаєтеся, використовуючи не більше 140 символів, а люди, котрим ви цікаві, отримують ваші повідомлення.
Якщо їм справді цікаво, вони можуть отримувати їх у вигляді SMS.
Ось, приміром, просто зараз я можу відправити повідомлення про те, що виступаю з доповіддю на TED.
І в моєму випадку, після того, як я відішлю повідомлення, за кілька секунд його отримає близько 60 тисяч чоловік.
Отже, основна ідея Твіттера в тому, щоб дати людям можливість ділитися моментами свого життя коли б вони цього не захотіли. Незалежно від того, важливі це події або не дуже.
Ділячись моментами свого життя в реальному часі, люди відчувають близькість один до одного, незважаючи на відстань.
Це головна мета, яку ми поставили перед Твіттером із самого початку, і те, що нас надихнуло.
Але чого ми не вгадати, так це безліч можливостей по-іншому використовувати цю дуже просту систему.
Приміром, ми раптом усвідомили, наскільки важливим може бути Твіттер для висвітлення поточних подій.
Наприклад, коли пожежа досягла Сан-Дієго в жовтні 2007 року, люди почали використовувати Твіттер для того, щоб ділитися останніми новинами і дізнаватися про те, що відбувається у сусідів.
І цим користувалися не тільки звичайні користувачі,
L.A.
Times почала використовувати Твіттер для розповсюдження інформації, вони навіть показували оновлення з Твіттера на головній сторінці.
І пожежне депо Лос-Анжелеса, і Червоний Хрест розповсюджували новини через Твіттер.
На цій конференції десятки людей пишуть в Твіттер, а тисячі людей їх читають, тому що вони теж хочуть знати, як це — бути тут, і що тут відбувається.
Багато компаній знайшли для себе способи використовувати Твіттер: від маркетингу, зв'язків з громадськістю та інших передбачуваних речей, до неймовірно популярного корейського продавця смажених тако, який їздить Лос-Анжелесом і пише у Твіттер про місця, де він зупиняється, що викликає величезні черги клієнтів.
Політики теж недавно почали використовувати Твіттер.
На сьогоднішній день 47 членів Конгресу зареєстровані в Твіттері.
І іноді вони пишуть повідомлення прямо із закритих нарад з Президентом.
Ось, приміром, він не дуже задоволений почутим.
Що стосується Президента — він наш найпопулярніший користувач, хоча останнім часом став писати рідше, а ось Сенатор МакКейн, навпаки, став писати частіше.
Як і цей хлопець.
Спочатку, Твіттер був спроектований за принципом радіомовлення. Ви відправляєте повідомлення, воно надсилається всім, а приймаєте тільки ті повідомлення, які вас цікавлять.
Прикладом того, як користувачі змінили Твіттер, стало впровадження способу відправлення повідомлення конкретному користувачу.
Дивіться, синтаксис "@ ім'я користувача", який використовує Шакіл О'Ніл, відповідаючи одному зі своїх фанатів, був повністю придуманий користувачами, і ми не впроваджували його підтримку в систему, поки він не набув популярності, а потім просто спростили роботу з ним.
Це один з багатьох прикладів того, як користувачі змінили сервіс.
Інший приклад — це API.
Ми створили інтерфейс програмування застосунків, який дає можливість писати програми, які взаємодіють з Твіттером.
І сьогодні знаємо дві з гаком тисячі програм, які можуть відправляти повідомлення в Твіттер для Мака, Віндоус, айФона і Блекберрі...
Або, наприклад, пристрій, що відправляє повідомлення в Твіттер, коли малюк штовхається в животі або коли квітка просить її полити.
Мабуть найважливіша стороння програма була розроблена маленькою компанією з Вірджинії — Summize.
Вони випустили пошуковик по Твіттеру.
Вони зробили ставку на те, що якщо навколо вас мільйони людей, які повідомляють, що вони роблять і що відбувається навколо них, то у вас є величезний ресурс, що містить інформацію про будь-яку тему чи подію в реальному часі.
Це перевернуло наше бачення Твіттера.
Наприклад, от що зараз говорять люди про TED.
Це ще один приклад того, як наше сприйняття змінилося і Твіттер виявився не тим, про що ми думали.
Нам настільки це сподобалося, що ми купили компанію і зараз інтегруємо пошуковик з нашим основним сервісом.
І це не тільки показує зміст Твіттера з іншого ракурсу, але ще й відкриває нові способи його використання.
Один з моїх улюблених епізодів стався кілька місяців тому, коли в Атланті був брак бензину.
Користувачі вирішили відправляти повідомлення в Твіттер про те, що вони знайшли бензин, де і за якою ціною, а в кінці повідомлення вони додавали ключове слово "#atlgas", так, щоб інші люди могли з його допомогою дізнатися, де знайти бензин.
І ця ідея допомагати один одному, використовуючи мережу повідомлень, йде далеко за межі нашої початкової ідеї про спілкування з родиною та друзями.
Таке відбувається все частіше і частіше, чи це збір грошей для бездомних, чи викопування колодязів в Африці, чи для допомоги сім'ї в кризу.
Люди змогли зібрати десятки тисяч доларів через Твіттер всього за кілька днів для різних цілей.
Коли ти спрощуєш способи обміну інформацією, відбувається ще більше хороших речей.
Я гадки не маю, що станеться з Твіттером далі.
Але я навчився слідувати за своєю інтуїцією і ніколи не прогнозувати, куди ж вона приведе.
Дякую.
(Оплески)
Кріс Андерсон:
Це ще не все.
Зараз ми тільки покажемо цю картинку...
Можливо, це найстрашніше, що може статися з людиною після виступу.
Це дійсно страшно.
Отже, це пошук по Твіттеру.
Давайте введемо туди кілька випадкових слів. Наприклад: Давайте людям більше інформації і слідуйте за своїми інстинктами @ #TED." "...
Слухаю Евана Вільямса."
Ух. "...
Найгірша доповідь!"
Еван Вільямс:
Мило, дякую.
К.А.:
Жартую.
Але, найцікавіше, що буквально за ті вісім хвилин доповіді було відправлено близько п'ятдесяти повідомлень.
Так що він може побачити найрізноманітніші реакції: про те, що Барак Обама найпопулярніший користувач, про те, що воно так вийшло через TED...
Я не думаю, що є будь-який інший спосіб отримувати відгуки в реальному часі.
Ви зробили щось дуже захоплююче, і я думаю, що його кращі часи ще попереду.
Щиро дякую, Еван!
Було дуже цікаво.
Я радий бути тут і розповідати про те, що близьке моєму серцю, тобто про красу.
Насправді, філософією мистецтва, естетикою я заробляю собі на життя.
Я намагаюсь з точки зору інтелекту, філософії та психології визначити, що ж таке краса, що можна по суті сказати про неї, і як люди божеволіють, ламаючи голову над цим питанням.
Це надзвичайно складне питання, частково через те, що красивими ми вважаємо дуже багато речей.
Задумайтесь про цю цілковиту різноманітність: обличчя маляти,
"Гарольд в Італії" Берліоза, фільми на кшталт "Чарівник країни Оз", п'єси Чехова, пейзажі центральної Каліфорнії, вигляд гори Фуджі Хокусая, опера "Кавалер Троянди", прекрасний переможний гол на матчі Світового чемпіонату з футболу,
"Зоряна ніч" Ван Гога, новела Джейн Остін, танці Фреда Астера.
Цей короткий список включає в себе людей, природні явища, твори мистецтва і майстерність виконання дій.
Чому ми вважаємо красивим те, що знаходиться в цьому списку, пояснити буде нелегко.
Однак, я можу дати вам хоча б уявлення про найбільш об'єктивну, на мою думку, теорію краси з тих, що існують сьогодні.
І вона була розроблена не мистецтвознавцем, не теоретиком мистецтва постмодернізму, не відомими критиком.
Ні, автор цієї теорії був експертом з раків, хробаків і розведення голубів.
Ви знаєте, про кого я.
Це Чарльз Дарвін.
Звісно, багато людей вважає, що знає відповідь на запитання "Що таке краса?"
Краса визначається особливостями сприйняття людини.
Або як деякі люди, особливо вчені, вважають, що краса обумовлена культурними відмінностями різних людей.
Люди однаково вважають, що певні картини, фільми чи музика красиві, тому що їхня культура визначає спільність естетичних переваг.
Любов до прекрасного, як в природі, так і в мистецтві не знає культурних кордонів.
Бетховена обожнюють в Японії, перуанці люблять японські гравюри на дереві, скульптури інків вважаються скарбами британських музеїв, а п'єси Шекспіра перекладено на всі поширені мови планети.
Візьміть, наприклад, американський джаз чи американські фільми. Вони популярні всюди.
І хоча види мистецтва такі різноманітні, все ж існують універсальні загальнокультурні естетичні цінності та ідеали.
Як пояснити цю універсальність?
Найкращий спосіб - це спробувати відтворити дарвіністський еволюційний розвиток наших художніх і естетичних смаків.
Нам потрібно проаналізувати наші теперішні мистецькі смаки і переваги та пояснити, яким чином їм вдалось вкорінитись в нашій свідомості.
У процесі еволюції на нас впливали як доісторичні природні умови епохи Плейстоцену, коли остаточно сформувалась людина, так і соціальні умови, в яких ми розвивались.
У відтворенні естетичних поглядів нам також можуть допомогти збережені залишки діяльності доісторичних людей.
Тобто скам'янілі рештки, печерні малюнки тощо.
Також потрібно взяти до уваги наші знання про естетичні переваги ізольованих племен, що займались полюванням і збиранням, що збереглись до 19-20 століть.
Особисто я ні краплі не сумніваюсь, що відчуття прекрасного в поєднанні з насолодою та гостротою переживань належить до області еволюціонованої психології людини.
Відчуття прекрасного - лише один компонент з цілого набору еволюційних пристосувань.
Краса - це механізм пристосування, який ми розвиваємо і збільшуємо, створюючи та насолоджуючись витворами мистецтва та розвагами.
Як багатьом з вас відомо, в основі еволюції лежить два основних механізми.
Один з них - природній відбір, тобто випадкові зміни і вибіркове виживання, а також збереження нашої основної анатомії та фізіології - тобто, наявність підшлункової залози, очей чи нігтів.
Природній відбір також пояснює наші основні страхи і неприємність нам деяких речей, таких як жахливий запах гнилого м'яса, страх змій чи висоти, коли стоїш на краю провалля.
Природній відбір також пояснює і насолоду: сексуальне задоволення, любов до солодкого, жиру, білків, що, в свою чергу, пояснює популярність багатьох продуктів: від стиглих фруктів і шоколаду до смажених реберець.
Інший вагомий механізм еволюції - статевий відбір, прояви якого дуже різноманітні.
Найяскравіший цьому приклад - величний хвіст павича.
Він розвинувся не в результаті боротьби за виживання.
Насправді, він заважає в цій боротьбі.
Хвіст павича з'явився в результаті переваг у виборі пари павами.
Досить знайома історія.
Історію творять жінки.
Сам Дарвін, до речі, був впевнений, що самиці вважають хвіст павича красивим.
Саме так він і казав.
Дотримуючись цих теорій, ми можемо сказати, що краса - це одне з еволюційних пристосувань, що спричинює і підтримує інтерес, зацікавленість, чи навіть одержимість, для того, щоб спонукати нас до прийняття рішень, що найбільше сприяють виживанню і продовженню роду.
З допомогою краси природа діє опосередковано.
Я маю на увазі, що ландшафт з хорошими умовами для пристосування не замінить їжу також як і ви не їстимете свою дитину чи коханого.
Хитрість природи тут - зробити їх красивими, наділити певною привабливістю, що звичайне споглядання буде приносити вам задоволення.
Давайте трохи поговоримо про важливе джерело естетичної насолоди, про магнітну привабливість красивих пейзажів.
Людям найрізноманітніших культур зі всього світу подобається певний тип пейзажу, що нагадує савани плейстоцену, де ми розвивались.
Такий пейзаж ми можемо сьогодні бачити на календарях, поштових листівках, у проектах майданчиків для гольфу і громадських парків, а також на картинах в позолочених рамах, що висять на стінах віталень від Нью-Йорка до Нової Зеландії.
Приклад такого пейзажу - вид на річку Гудзон, що малюють у художніх школах, з відкритими просторами, що поросли невисокою травою, і де-не-де всіяні деревами.
Дерева, до речі, часто малюють з гілками, розташованими низько біля землі, бо на таке дерево легко вилізти, тікаючи від хижаків.
На пейзажах завжди присутня вода на передньому плані чи на блакитному горизонті, видно звірів і птахів, а також різноманітна рослинність, і нарешті, зверніть на це увагу, доріжка чи дорога, можливо, берег річки чи моря, що біжить в далину, ніби запрошуючи вас йти за ним.
Такий тип пейзажів вважається красивим навіть в тих країнах, де таких пейзажів немає.
Ідеальний ландшафт савани - один з найкращих прикладів того, як люди з будь-якого куточка планети бачать красу в однакових візуальних образах.
Проте, хтось може заявити, що це лише краса природи.
А як щодо краси мистецтва?
Хіба вона не спричинена суто культурою?
Ні, я так не вважаю.
Знову ж таки, я б хотів звернутися до доісторичної епохи, щоб пояснити цю думку.
Поширена думка, що найпершими витворами мистецтва людей були надзвичайно вміло виконані печерні малюнки, які ми можемо побачити в Ласко і Шове.
Печерам Шове близько 32 тисяч років, стільки ж років і маленьким реалістичним скульптурам жінок і тварин.
Але художня і декоративна майстерність насправді набагато старіша.
Чудове намисто з перлин, схоже на те, що часто можна зустріти на виставках чи ярмарках, а також вохра для розмальовування тіла мають вік близько 100 тисяч років.
Але найбільш вражаючі предмети доісторичного мистецтва навіть ще старіші.
Я про так звані ашельські сокири.
Найстаріші кам'яні знаряддя праці - це сокири з ущелини Олдувай, що в східній Африці.
Їм близько два з половиною мільйони років.
Ці грубі інструменти проіснували декілька сотень тисяч століть, аж доки 1,4 мільйони років тому, коли Людина прямоходяча не почала використовувати тонкі кам'яні пластини, іноді заокругленої овальної форми, але частіше, що більш звичне для нас, форми симетрично загостреного листка чи краплі.
Тисячі ашельських сокир, названих на честь міста Сент-Ашель, що в Франції, де їх було виявлено в 19 столітті, були знайдені по всій Азії, Європі і Африці, майже всюди, де мандрували Людина прямостояча і Людина працююча.
Кількість знайдених сокир свідчить про те, що їх не могли використовувати для полювання.
Справа стає ще заплутанішою, коли дізнаєшся, що на відміну від інших знарядь праці епохи плейстоцену, леза сокир не мають слідів використання.
Деякі з них, в будь-якому випадку, надто великі, щоб використовувати їх за призначенням.
Їхня симетричність, хороший матеріал, і, головне, їхня ретельна обробка навіть сьогодні робить їх досить красивими для нас.
То ж для чого ці старовинні сокири... Тобто, старовинні, з іншого світу, але в той же час чомусь нам близькі.
Для чого їх зробили?
Найоптимальніша відповідь полягає в тому, що вони були буквально найстарішими з відомих витворів мистецтва, знаряддя праці, перетворені в естетичні предмети, і що мають цінність завдяки не тільки своїй елегантній формі, але й віртуозній роботі майстра.
Поява сокир стала еволюційним поштовхом у людському розвитку: знаряддя праці набули значення, як полюбляють казати дарвіністи, ознак призвичаєності. Тобто вони використовувались для демонстрації, так само, як і хвіст павича, проте, на відміну від волосся і пір'я, сокири - це знаряддя, зроблені з усвідомленим умислом.
Майстерно виготовлені сокири відображали чудові особисті якості: розум, вмілі руки, здатність до планування, добросовісність, а іноді навіть доступ до рідкісних матеріалів.
Для десятків тисяч поколінь такі навички підвищували статус їх власників і ставали конкурентною перевагою в статевому відборі.
Це старий прийом, але, як виявляється, він працює:
"Хочеш зайти до мене в печеру? Я покажу тобі свої сокири".
(Сміх)
Відкинувши всі цікаві подробиці, ми не знаємо точно, як ця ідея передавалася, тому що Людина прямоходяча, яка виготовляла ці об'єкти, не вміла говорити.
В цей дивовижний факт важко повірити: цей об'єкт був виготовлений нашими предками,
Людиною прямоходячою чи Людиною працюючою, за 50-100 тисяч років до появи мови.
Традиція виготовлення сокир, що пронизує мільйони років, стала найтривалішою в історії мистецтва людини і її доісторичних предків.
Наприкінці епохи кам'яних сокир Людина розумна, як її було остаточно названо, безсумнівно шукала нові способи, як розважити та здивувати собі подібних: мабуть, розповідаючи жарти, історії, танцюючи чи роблячи зачіски.
Так, саме зачіски, я наполягаю на цьому.
У сучасному світі віртуозні технічні прийоми використовуються в літературі, кінематографі для вираження сильних емоцій за допомогою музики, картин і танцю.
Але одна важлива властивість, що передалась від наших доісторичних предків, лежить в основі наших художніх смаків: ми бачимо красу в майстерному виконанні.
Від Ласко до Лувра чи Карнегі-Холу, в природі людини збереглась любов до віртуозної майстерності в мистецтві.
Ми бачимо красу в хорошому виконанні.
Тому, наступного разу проходячи повз ювелірну крамницю, і побачивши красиво оброблений камінь у формі сльози, не будьте такі впевнені в тому, що це культура переконала вас в тому, що цей камінь красивий.
Ваші далекі предки полюбляли цю форму і бачили красу в майстерності її виконання ще до того, як з'явились слова, якими вони могли б виразити цю любов.
То чи залежить сприйняття краси від певної людини?
Ні, краса має глибоке коріння в нашій історії.
Це дар, переданий нам далекими предками, які були здатні переживати сильні емоції та проявляти високу майстерність.
Втілені в мистецтві емоції, краса музики і нічного неба будуть викликати сильну реакцію в душах наших нащадків до тих пір, доки існуватиме людство.
Дякую.
(Оплески)
Давайте розглянемо як Китай підтримує торговий дисбаланс із США, штучно підтримуючи низький курс своєї валюти.
Отже, ми маємо спрощений сценарій.
Обмінний курс становить шість юанів за один долар, китайський виробник продає у США мікрохвильові печі на 50 млн. доларів США, американський розробник програмного забезпечення продає у Китай продукції на 20 млн. доларів США.
Якби мав місце плаваючий валютний курс, то пропозиція долара значно перевищувала б попит на нього. Таким чином, долар би послабшав.
Він ставби би слабшим.
В свою чергу, юань би значно зміцнив позиції, що би вирішило торговий дисбаланс.
Ми побачили, що Народний банк Китаю не бажає цього.
Отже, що вони роблять? - вони штучно створюють, штучно створюють попит на долар, щоб зберегти його сильні позиції.
Вони роблять це, по суті, друкуючи юані і конвертуючи їх у долари. А це, очевидно, також збільшує пропозицію юаня, що зменшує його вартість.
Це послаблює юань і зміцнює долар.
Вони не ставлять за мету накопичувати доларові купюри. Вони насправді хочуть кредитувати їх.
Це призводить до збільшення пропозиції грошей для позик.
Декілька років тому я відчув, що закляк в рутині, і тому вирішив слідувати прикладу великого американського філософа Моргана Спорлока і спробувати робити щось нове протягом 30 днів.
Це, насправді, доволі проста ідея.
Згадайте, що ви завжди хотіли додати до свого життя, і робіть це кожен день протягом 30 днів.
Виявляється, що 30 днів — це достатній строк для того, щоб придбати або покинути певну звичку, як, наприклад, перегляд новин, назавжди.
Ці 30-денні виклики собі самому мене дечому навчили.
По-перше, замість того, щоб місяці пролітали один за одним і забувалися, тепер час запам'ятовувався набагато краще.
Це — приклад-фото з одного з місяців коли я кожен день робив одну фотографію.
І я точно пам'ятаю, де я був і що я робив в той день.
Я також помітив, що коли я почав ускладнювати свої 30-денні випробування, збільшилась моя впевненість у собі.
Із зануди, що "живе" за комп'ютером, я перетворився на хлопця, який їздить на роботу на велосипеді для власного задоволення.
Навіть минулого року, я опинився на вершині Кіліманджаро, найвищої гори Африки.
Я ніколи б не став так зацікавленим в пригодах, якби я не почав свої 30-денні випробування.
Я також з'ясував, що, якщо забажаєш щось достатньо сильно, за 30 днів можна зробити все, що завгодно.
Вам коли-небудь хотілося написати роман?
Кожного листопада, десятки тисяч людей намагаються написати свій роман з 50-ти тисяч слів з нуля за 30 днів.
Виявляється, що єдине, що ви маєте робити, це писати 1667 слів в день протягом місяця.
Я так і зробив.
Весь секрет успіху в тому, щоб не лягати спати, доки не напишеш денної норми слів.
Можливо, ви трохи недоспите, але свій роман ви допишете.
Чи є моя книга новим найкращім американським романом?
Ні.
Я написав її за місяць.
Вона жахлива.
Але тепер завжди, якщо я зустріну на вечірці TED Джона Ходжмана, мені не доведеться сказати:
"Я - програміст".
Зараз, якщо захочу, зможу сказати:
"Я — письменник".
(Сміх)
Останнє, що я хотів би згадати.
Я дізнався, що коли я роблю маленькі зміни, зміни, що я можу підтримувати, речі, які я в змозі продовжувати робити, вони легше перетворюються на звичку.
Немає нічого поганого в божевільно великих змінах.
Насправді, вони можуть бути дуже цікавими.
Але у них меньше шансів закріпитися.
Коли я не споживав солодке протягом 30 днів, 31-й день виглядав ось так.
(Сміх)
Тому, ось моє запитання до вас: на що ви чекаєте?
Я гарантую, що наступні 30 днів минуть, подобається це вам чи ні, то чому б не згадати про те, що ви завжди хотіли спробувати, і робити це протягом наступних 30 днів.
Дякую.
(Оплески)
Як можна спостерігати за тим, чого не видно?
Це основне запитання до тих, хто зацікавлений у виявленні та вивченні чорних дір.
Через те, що чорні діри - це об'єкти, чиє гравітаційне поле настільки потужне, що ніщо, навіть світло, не може уникнути їх, їх неможливо побачити безпосередньо.
Отже, моя розповідь сьогодні про чорні діри стосується особливої чорної діри.
Мені цікаво дізнатися, існує чи ні дуже масивна - те що ми називаємо
"надмасивна" - чорна діра у центрі нашої галактики.
І це цікаво тим, що дає нам можливість превірити чи існують ці екзотичні об'єкти насправді.
По-друге, це дає нам можливість зрозуміти, як ці надмасивні чорні діри взаємодіють з їхнім довкіллям, а також зрозуміти, як вони впливають на формування та розвиток галактик, у яких знаходяться.
Спершу нам потрібно розуміти, що таке чорна діра, для того, щоб повірити в докази існування чорної діри.
Отже, що ж таке чорна діра?
З багатьох поглядів чорна діра - це неймовірно простий об'єкт, оскільки вона має лише три характеристики, які можна описати: саса, момент імпульсу та заряд.
Я збираюся говорити лише про масу.
Так що, з одного боку, це дуже простий об'єкт.
Але з іншого боку, це надзвичайно складний об'єкт, для вивчення якого нам необхідна досить екзотична фізика, що деякою мірою є проривом у нашому фізичному розумінні Всесвіту.
Проте сьогодні я хочу, щоб ви сприймали чорну діру - задля доведення існування чорної діри - як об'єкт, що його маса замкнена у мінімальному розмірі.
Незважаючи на те, що я буду говорити про надмасивний об'єкт, і я повернуся до того, що це насправді означає за хвилину, у нього немає кінцевого розміру.
Так що все трохи заплутано.
На щастя, існує кінцевий розмір, який ви можете побачити, і він відомий як гравітаційний радіус Шварцшильда. названий на честь людини, яка усвідомила чому так важливий цей радіус.
Це віртуальний радіус, не реальний - чорна діра не має розмірів.
Тоді чому ж він такий важливий?
Він важливий тим, що показує нам, що будь-який об'єкт може стати чорною дірою.
Тобто ви, ваш сусід, ваш телефон, ця аудиторія - можуть стати чорною дірою, якщо вам вдасться знайти спосіб стиснути їх до розміру радіусу Шварцшильда.
І що ж станеться тоді?
Тоді переможе сила тяжіння.
Сила тяжіння переважає усі відомі сили.
Об'єкт змушений і далі стискуватися до нескінченно маленького розміру.
І є чорною дірою.
Якщо б я стиснула Землю до розміру цукрового кубика, вона б перетворилася на чорну діру, оскільки розмір цукрового кубика - це її гравітаційний радіус Шварцшильда.
Найголовніше - визначити значення гравітаційного радіусу Шварцшильда.
І виявляється, що його доволі просто визначити.
Він залежить тільки від маси об'єкта.
Об'єкти більшого розміру мають більший радіус Шварцшильда.
У менших - радіус Шварцшильда менший.
Отже, якщо взяти Сонце і стиснути його до розміру Оксфордського університету, воно перетвориться на чорну діру.
Тепер ми знаємо, що таке гравітаційний радіус Шварцшильда.
І це досить-таки корисне поняття, оскільки показує нам не лише, коли чорна діра утвориться, а й надає нам ключові елементи для доказу існування чорної діри.
Мені потрібні тільки дві речі.
Мені потрібно знати масу об'єкта, який я називаю чорною дірою, та його гравітаційний радіус Шварцшильда.
Враховуючи, що маса визначає гравітаційний радіус Шварцшильда, мені потрібно знати лише одну річ.
Отже, моє завдання переконати вас у існуванні чорної діри зводиться до того, щоб показати існування якогось об'єкта, який обмежений гравітаційним радіусом Шварцшильда.
А ваше завдання сьогодні - бути скептиками.
Отже, розмова буде не про звичайну чорну діру, а про надмасивну чорну діру.
Я б хотіла сказати декілька слів про звичайну чорну діру, якщо така річ як звичайна чорна діра існує.
Звичайна чорна діра вважається кінцевим етапом в існуванні дуже масивної зірки.
Тому, якщо зірка розпочинає своє існування з масою набагато більшою ніж маса Сонця, вона завершить своє існування вибухом і залишить за собою красиві залишки наднової зірки, які ми бачимо тут.
А всередині цих залишків наднової зірки буде маленька чорна діра, маса якої буде приблизно втричі більша за масу Сонця.
За астрономічними мірками це дуже маленька чорна діра.
Зараз я б хотіла поговорити про надмасивні чорні діри.
Вважається, що надмасивні чорні діри розташовуються в центрі галактик.
І це чудове фото, зроблене космічним телескопом "Габбл", показує, що галактики бувають усіх форм і розмірів.
Великі і маленькі.
Майже кожен об'єкт на цьому фото - це галактика.
Ця спіраль, що розташована вгорі, у лівому верхньому кутку.
І в цій галактиці сотні мільйонів зірок, просто щоб дати вам уявлення про масштаби.
Світло, яке ми спостерігаємо в типовій галактиці, однією з тих, що ми тут бачимо, виходить від світла зірок.
Отже, ми бачимо галактику завдяки зоряному світлу.
Існує декілька відносно екзотичних галактик.
Мені подобається називати їх примадоннами галактичного світу, адже вони люблять покрасуватися.
Ми називаємо їх активними ядрами галактик.
І називаються вони так тому, що їх ядра або їх центри, дуже активні.
З цього самого центру і виходить більшість зоряного світла.
І все-таки, світло, яке ми бачимо, не можна пояснити лише зоряним світлом.
Воно володіє набагато більшою енергією.
Фактично, в деяких випадках це схоже на те, що ми зараз бачимо.
Це також потоки, що б'ють з центру.
Знову ж таки, джерело енергії, яке дуже складно пояснити, якщо ви вважаєте, що галактики складаються лише з зірок.
Тому люди подумали, що можливо існують надмасивні чорні діри, у які провалюється матерія.
Тобто ви не можете побачити самої чорної діри, але можете перетворити її гравітаційну енергію у світло, яке ми бачимо.
Таким чином, існує думка, що надмасивні чорні діри існують у центрах галактик.
Але це такий собі непрямий доказ.
Так чи інакше, він започаткував ідею про те, що не тільки подібні примадонни мають чорні діри, але і всі галактики можуть мати у своєму центрі надмасивні чорні діри.
І якщо це так - а це приклад звичайної галактики; те, що ми бачимо, - зоряне світло.
І якщо там є надмасивна чорна діра, ми змушені припускати, що ця чорна діра на дієті.
Тому що це спосіб стримати енергетичне явище, яке ми спостерігаємо в активних ядрах галактик.
Якщо ми хочемо поглянути на ці хитрі чорні діри у центрі галактик, то найкраще місце - це наша власна галактика, наш Чумацький Шлях.
На цьому панорамному знімку зображений центр Чумацького Шляху.
Ми бачимо лінію зірок.
Це тому, що ми живемо в галактиці, яка має плоску, дископодібну будову.
Ми живемо посередині неї, тому якщо ми подивимося в центр, то побачимо площину, яка відображає площину галактики, або лінію, яка відображатиме площину галактики.
Нашу власну галактику добре вивчати, адже це найближчий центр галактики, який ми коли-небудь будемо мати, бо наступна найближча галактика знаходиться у сто разів далі від нас.
Отож у нашій галактиці ми зможемо розгледіти набагато більше деталей, ніж деінде.
І як ви побачите за хвилинку, здатність бачити деталі є ключовою і в цьому експерименті.
Отже, яким чином астрономи доводять існування великої маси всередині невеликого об'єму?
Це завдання, про яке я хочу розповісти вам сьогодні.
Інструмент, який ми використаємо - спостереження за процесом обертання зірок навколо чорної діри.
Зірки будуть обертатися навколо чорної діри точно так, як планети обертаються навколо сонця.
Це гравітаційне поле змушує їх обертатися.
Якби всередині не було цих масивних об'єктів, зірки б не оберталися або оберталися б набагато повільніше, тому що їхнє обертання визначає кількість маси всередині орбіти.
Це чудово, адже моє завдання - показати вам, що велика маса існує всередині малого об'єму.
Отже, якщо я знаю швидкість обертання, я знаю масу.
І якщо я знаю розміри орбіти, я знаю радіус.
Я хочу поспостерігати за зірками найближчими до центру галактики.
Адже я хочу показати вам наявність маси всередині найменшої можливої області.
Тобто я хочу побачити багато деталей.
І саме тому у своїх дослідах я використовую найбільший у світі телескоп.
Це обсерваторія імені Кека.
У ній розташовано два телескопи з десятиметрової лінзою, а це приблизно діаметр тенісного корту.
Чудово, адже в рекламі величезних телескопів кажуть: що більший телескоп, то дрібніші деталі ми можемо розгледіти.
Але виявляється, що ці телескопи, як і будь-які інші телескопи на землі, не підтверджують цієї рекламної обіцянки.
І все через атмосферу.
Атмосфера дуже корисна для нас; вона дозволяє нам вижити тут, на Землі.
Проте перешкоджає астрономам, які прагнуть спостерігати за астрономічними джерелами через атмосферу.
Щоб ви зрозуміли, на що це схоже, скажу, що це як дивитися на гальку на дні річки.
Коли ми дивимося на гальку, потік води постійно рухається і обертається, значно ускладнюючи можливість розгледіти гальку на дні.
Тут відбувається щось схоже - дуже важко побачити астрономічні джерела через постійний рух атмосфери.
Отож більшість своєї кар'єри я намагалася знайти способи підкоригувати атмосферу і домогтися чіткішої видимості.
Це покращило б видимість у 20 разів.
Я думаю, ви всі погодитеся, що, маючи можливість поліпшити своє життя у 20 разів, ви напевно істотно поліпшили б якість життя. Скажімо, підняли б свою зарплату так, щоб вистачало і вам, і вашим дітям.
У цьому ролику показано один із прийомів, які ми використовуємо - так звану адаптивну оптику.
У ролику показана різниця між тим, що ви бачите без використання техніки, іншими словами, всього лише картинку, яка зображає зірки, і рамкою посередині, на якій зображений центр галактики, де, як ми гадаємо, знаходиться чорна діра.
Отже, без цієї технології, ви не можете бачити зірок.
А скористаючись технологією, ви раптом зможете їх побачити.
Ця технологія працює за допомогою дзеркала, встановленого в оптичній системі телескопа, яке постійно змінюється, щоб протистояти впливу атмосфери.
Це схоже на уявні окуляри для телескопа.
На кількох наступних слайдах я зосереджуся на тому маленькому квадраті.
Отже, ми розглядатимемо зірки, що знаходяться в цьому маленькому квадраті, хоча ми вже дивилися на них усіх.
Я хочу побачити, як ці об'єкти перемістилися.
Протягом експерименту, ці зірки переміщалися на величезні відстані.
Ми проводили цей експеримент протягом 15 років і спостерігали за шляхом цих зірок.
Більшість астрономів мають улюблену зірку. Моя зветься SO-2.
Це моя найулюбленіша на світі зірка.
Вона здійснює повне обертання навколо своєї орбіти лише за 15 років.
Це страшенно мало, адже Сонцю потрібно 200 мільйонів років, щоб обернутися навколо центру галактики.
Зіркам, про які нам було відомо раніше, найближчим до центру галактики, на це потрібно 500 років.
А ця робить оберт за людське життя.
Це своєрідний прорив.
І водночас ключ до мого експерименту.
Орбіта показує мені, наскільки велика маса перебуває усередині маленького радіусу.
Далі ми бачимо зображення, яке вказує нам на доекспериментальний розмір, за яким ми могли позначити масу в центрі галактики.
Раніше ми знали, що маса, яка у 4 мільйони разів перевищує сонячну, перебувала всередині кола.
І як ви бачите, всередині кола було ще багато усіляких речей.
Ви можете побачити багато зірок.
Таким чином, існувало багато альтернатив гіпотезі про існування чорної діри у центрі галактики, тому що там могло знаходитися будь-що.
Але під час експерименту ми виявили ту ж масу всередині набагато меншого об'єму, у 10 тисяч разів меншого.
Завдяки цьому, ми змогли продемонструвати, що тут є надмасивна чорна діра.
Це малесенький розмір - розмір нашої Сонячної системи.
Ми стиснули масу, у 4 мільйони разів більшу за масу Сонця, у цьому невеликому об'ємі.
Тепер щодо правди в рекламі.
Як я вже казала, моє завдання - підігнати його розмір під радіус Шварцшильда.
Але це мені не зовсім під силу.
Утім сьогодні у нас практично немає альтернативи, щоб пояснити таку концентрацію маси.
Наразі це найкращий доказ існування надмасивної чорної діри не тільки у центрі нашої галактики, але і у всьому Всесвіті.
А що далі?
Я гадаю, що ми використали усі можливості сучасних технологій, тому перейдімо до наступної проблеми.
Я швиденько наведу вам кілька прикладів чудових речей, які ми можемо робити у центрі галактики. Адже ми вже знаємо, де той центр розташований, або, принаймні, вважаємо, що там існує надмасивна чорна діра.
Ось чому цей експеримент такий захопливий. Поки ми перевіряли деякі наші гіпотези, щодо висновків, які можна зробити з існування надмасивної чорної діри у центрі нашої галактики, майже кожна з них суперечить тому, що ми бачимо насправді.
І саме це найцікавіше.
Я наведу два приклади.
Ви можете запитати, "Чого ви сподіваєтеся від старих зірок, зірок, які були в центрі галактики тривалий час, адже у них було достатньо часу взаємодіяти з чорною дірою?"
Ви припускаєте, що ці старі зірки мають бути дуже близько до центру чорної діри.
Ви мабуть бачите чимало старих зірок поблизу чорної діри.
І навпаки - молодих зірок тут просто не може бути.
Чорна діра - не дуже приємний сусід зоряних ясел.
Щоб сформувати зірку, мусить сколапсувати велика куля газу і пилу.
А це дуже крихке поєднання.
І що ж робить велика чорна діра?
Вона розриває хмару газу на частини.
Вона тягне з одного боку набагато сильніше, ніж з іншого, і хмара розривається на шматки.
Ми передбачаємо, що зірки не зможуть формуватися в таких умовах.
Тому ви б не мали побачити молодих зірок.
То що ж ми бачимо?
На основі спостережень ми можемо точно визначити, які зірки молоді, а які старі.
Старі - червоного кольору.
Молоді - блакитного.
А про жовті ми поки нічого не знаємо.
Отже, ви вже можете бачити сюрприз.
Тут недостача старих зірочок.
Тут велика кількість молодих, що повністю спростовує передбачення.
Це найзахопливіша частина.
Саме це ми тепер намагаємося зрозуміти - таємницю того, як можна розв'язати це протиріччя.
По суті, мої аспіранти у цей самий момент, сьогодні, біля телескопа на Гавайських островах, вдивляються в небо з надією, що зможуть піднятися на наступний щабель, де перед нами постає запитання: чому так багато молодих зірок і так мало старих?
Щоб просунутися далі, ми мусимо поглянути на орбіти зірок, які набагато далі від нас.
Для цього нам потрібна значно досконаліша технологія, ніж ми маємо.
Правду кажучи, коли я сказала, що ми коректуємо атмосферу Землі, ми всього лише усуваємо половину недоліків, з якими стикаємося.
Ми робимо це за допомогою пострілу лазерним променем в атмосферу, і вважаємо, що якщо ми зможемо зробити більше таких пострілів, то виправимо все інше.
Саме цього ми сподіваємося досягнути упродовж наступних кількох років.
А якщо говорити про більший часовий інтервал, то ми сподіваємося створити величезні телескопи, адже в астрономії що більше, то краще.
Ми хочемо побудувати 30-метровий телескоп.
І за його допомогою ми зможемо побачити зірки, які ще ближче до центру галактики.
Ми сподіваємося перевірити деякі постулати загальної теорії відносності Айнштайна, деякі космологічні ідеї про те, як формуються галактики.
Ми вважаємо, що майбутнє цього експерименту є досить захопливе.
Насамкінець я покажу вам ролик який продемонструє, як рухаються орбіти, у трьох вимірах.
Сподіваюся, що я принаймні переконала вас у тому, що, по-перше, у центрі нашої галактики насправді існує надмасивна чорна діра.
А це означає, що чорні діри справді існують у нашому всесвіті. І ми мусимо пояснити, яке місце цих об'єктів у нашому фізичному світі.
По-друге, ми змогли побачити процес взаємодії надмасивних чорних дір та зрозуміти їхню роль у формуванні галактик і те, як вони функціонують.
І останнє, але не менш важливе: нічого цього не сталося б без грандіозного прогресу у технологічній галузі.
Ми вважаємо, що ця область розвивається надзвичайно швидко і містить ще багато резервів на майбутнє.
Щиро дякую.
(Оплески)
Як ви можете собі уявити, Перша світова війна була насправді однією із найкривавіших подій всієї історії людства.
Я думав над тим, щоб загрузити сюди зображення і заохочую вас провести образне дослідження Першої світової війни, великої кількості могил, голодуючих людей, мертвих солдатів... котлованів.
Я змушу вас почуватися недобре і.. можливо, це хороша справа - переглянути ці всі зображення. Тому що це нагадає вам якими неприємними, важкими і божевільними можуть бути війни
Іноді ми це абстрагуємо.
Коли ми оглядаємось назад - ми говоримо лише про числа.
Перша світова війна була страшною. особливо тому, що саме тоді вперше було застосовано високотехнологічну зброю в ході війни.
Вона була більш кровоаппролитною, ніж будь-яка інша...власне, більш, ніж сподівалися
Але, підрахувавши, а це величезні цифри... ...цифри, котрі нам важко усвідомити. і ми не знаємо точної кількості як ви здогадуєтесь, нелегко провести перепис військові мають кращу звітність про тих, хто міг бути вбитий чи про тих, хто міг зникнути безвісти.
Втрати цивільних майже неможливо вирахувати є люди, котрі загинули внаслідок вибуху бомби чи ті, хто загинув від виснаження або голоду.
Тому, ці цифри важко вирахувати але є висновок поверхневих припущень щодо втрати людей в ході Першої світової війни власне, я хочу зосередитись на смертельних втратах коли люди говорять про втрати, то зазвичай ми маємо на увазі і поранених але тільки мертвих...в даних, які я бачу і раджу вам переглянути особисто і спробувати зробити свої висновки але за даними, котрі я знаю - нараховується 16 млн смертельних втрат протягом чи "завдяки" Першій світовій війні
Якщо детальніше розглянути ці втрати, то отримаємо 8-10 млн серед військових.
Власне, серед військових - це втрата солдатів
Це і є військові.
Це базується на основі записів на основі записів, які я переглянув, близько 16% тих смертей були в складі Антанти.
І близько 40% - серед центральних сил та в будь-якому випадку, ми говоримо про мільйони на кожній їз воюючих сторін Першої світової війни а решта, якщо говорити десь про 6-7 мільйонів, то це були мирні жителі докази, які я бачив - виключно завдяки дії військових
Це була непропорційна втрата на стороні Антанти, на стороні союзника я вважаю, якщо ви поглянете де знаходився Західний фронт, вам стане зрозуміло...а також де Східний фронт знаходився
Вважалося, що війна відбувалась на російській землі чи була контрольована Російською імперією на той час та більшість західного фронту чи більшість боїв відбувалися у Франції і у Бельгії.
А також в Італії. саме тут відбувалась найбільша кількість боїв ось де Антанта отримала найбільшу чисельність смертей а особливо військові втрати
Більше того, решта - втрати серед мирних жителів
Ось що, правду кажучи, дуже важко підрахувати
Це могло статися і через голод і виснаження, і хвороби і, як ми вже говорили, блокади, центральні держави і, звісно, були люди, котрі не мали змоги харчуватись відповідно був також Іспанський грип були наявні усі ці жахливі ситуації.
Ще гіршим є те, про що в історичних книгах часто забувають вказати часто відбувалося умисне винищення людей протягом Першої світової війни - що є вагомим, однак забутим - це Вірменський геноцид
Був конфлікт на частині території Османів.
Це почалося перед початком Першої світової війни де, за побаченими даними, від одного до півтори мільйона вірменів маю на увазі чоловіків, жінок, дітей - були систематично вбиті Османським урядом
Отже, війна - жалюгідна і приносить найгірші наслідки для людей і ви бачите це на прикладі оцих чисел
Я просто розповів вам цю передісторію для нас легко абстрагувати ці речі та я хотів сказати наскільки жахливо це було.
Лише щоб сфокусувати на цьому увагу тут є уривок з Atlantic Monthly , розділ 129, опубліковний у 1922 році.
Це уривок з книжки Джозефа Тамалті
Джозеф Тамолті був приватним секретарем серед штатних працівників Вудро Вільсона
Це дивовижно. Це правдиво відноситься до всіх воєн
В час передачі його військового послання у квітні 1917, президенту багаточисельно аплодували прогулюючись вулицями від Білого Дому до Капітолію і назад
Це з власних описів Тамалті з власних описів повернення поки ми говорили про Вудро Вільсона він був спокійним і блідим і нарешті він сказав...
Думаю, це і було те, чому вони аплодували
Моє послання сьогодні було посланням смерті для наших молодих людей як дивно здається цьому аплодувати
Якщо ви відвідаєте веб-сайт TED, ви зможете знайти там відео виступів на TED, які можна переглядати тиждень без перерви, це більш як 1,3 мільйони слів та мільйони відгуків глядачів.
І це величезна кількість інформації.
Тож постає цікаве питання: якби взяти всю цю інформацію і пропустити її через статистичний аналіз, чи можна створити виступ для TED?
Чи можна з цього створити ідеальний виступ?
(Сміх) (Оплески)
А також, чи можна створити найгірший виступ на TED, з яким вони все ж дозволили б вам виступити?
Щоб дати відповіді на ці питання, я звернув увагу на три речі: це тема, яку слід обрати, як її слід подати, а також, візуалізація.
Отже, про тему: Існує безліч тем, які б ви могли обрати, але обирати слід з головою, адже ваша тема напряму пов'язана з тим, як її сприймуть глядачі.
Так, щоб краще зрозуміти, давайте поглянемо на список 10-ти слів, які за статистикою виділяються у найулюбленіших виступах на TED, а також - у найгірших.
Отже, якщо ви вийдете сюди, щоб розповісти як французька кава сприяє виделенню гормону щастя у вашому мозку, це буде правильний вибір.
(Сміх) (Оплески)
Але, якщо ви хочете розповісти про свій проект, в якому йдеться про кисень, дівчат та літаки - взагалі, я хотів би це почути , (Сміх) але статистика стверджує, що це не так цікаво.
Що ж.
Якщо це підсумувати, Найкращі виступи стосуються тем, поєднаних, злегка або ж напряму, з щастям, нашим тілом, їжею, емоціями.
А більш технічні теми, такі як архітектура, матеріали та, як це не дивно, чоловіки - це невдалі теми для виступу.
Як викладати свій матеріал?
Відомо, що ТЕД дуже уважно стежить за часом, тому вони мене зненавидять за те, що я розкриваю цю таємницю тому, що ви насправді мусите говорити стільки, скільки вони вам дозволять. (Сміх) Адже найкращі виступи на TED в середньому в половину довші, ніж менш вдалі.
І це підходить до абсолютно всіх виступів на TED.com, крім тих, які ви зробите гарними, надихаючими чи смішними.
Тоді, говоріть коротко.
(Сміх) Але також говоріть доти, доки вони не стягнуть вас зі сцени.
(Сміх)
Ну що ж... (Оплески)
Якщо ви говорите довше, ніж дозволено, все ж слід притиримуватись декількох правил.
Я сформулював їх за допомогою порівняння статистичних даних по словосполученням з 4-ох слів, які найчастіше з'являються у найкращих виступах на противагу найменш популярним виступам.
Я наведу три приклади.
По-перше, я, як промовець, мушу зробити аудиторії послугу і говорити про те, що я можу вам дати, а не казати, чого не можу.
По-друге, ні в якому разі не цитуйте The New York Times.
(Сміх)
І останнє, промовцю дозволяється - і це хороша новина - показувати свої прогалини у інтелекті.
Якщо я чогось не розумію, я можу просто сказати "і.т.д., і.т.п." Ви у мені не розчаруєтесь.
Це просто чудово.
(Оплески)
Тепер, давайте перейдем до візуалізації.
Найкращим візуальним засобом на сцені є сам промовець.
І аналіз підтверджує, що якщо ви хочете стати одним з найулюбленіших промовців на TED, вам слід трохи відростити волосся, обов'язково надіньте окуляри і вдягніться трохи вишуканіше, ніж зазвичай це роблять промовці TED.
Можна використовувати слайди, а також подумайте про іншу наочність.
А тепер найважливіше: це настрій мовця на сцені.
Колір відіграє дуже важливу роль.
Колір тісно пов'язаний з рейтингами, які виступи отримують на веб-сайті.
(Оплески)
Наприклад, захоплюючі розмови, за даними статистики, містять досить багато от такого синього кольору, (Сміх) набагато більше, ніж середні виступи.
Мудрі виступи здебільшого от такого зеленого кольору, і.т.д, і.т.п.
(Сміх) (Оплески)
Особисто я думаю, що я не перший, хто провів такий аналіз, але я дозволю вам про це судити.
Отже, час все це підсумувати і створити ідеальний виступ на TED.
Так як ми з вами зараз на TEDActive і як я зрозумів зі свого аналізу, я мушу все-таки дати вам щось, я не стану пропонувати вам найкращий чи найгірший виступ на TED, краще я дав вам всі інструменти для створення власного.
І я називаю цей інструмернт TEDPad (TEDблокнот).
(Сміх)
ТЕД Pad - це матриця зі ста спеціально відібраних, ідеально продуманих речень, які ви можете легко скласти разом, щоб отримати власний виступ для TED.
Вам слід лише вирішити:
Чи ви використовуватимете білу версію для дуже хорошого виступу про креативність, геніїв?
Чи ви ризикнете з чорною версією, яка допоможе вам створити справді погані виступи, здебільшого про блоги, політику і таке інше?
Тож, завантажуйте її і розважайтесь.
Я сподіваюсь вам сподобалось.
Я також сподіваюсь, вам сподобається самостійно створювати найкращі і найгірші з можливих виступів на TED. І я дуже сподіваюсь, що когось з вас це надихне у наступному році створити їх, і я з радістю їх подивлюсь.
Дякую за увагу.
(Оплески) Дякую.
Доброго дня.
Навколо нас відбувається медична революція, та ще й саме така, що допоможе нам подолати деякі із найстрашніших захворювань нашого суспільства, в тому числі й рак.
Ця революція називається "ангіогенез" і вона основана на процесі, який наші тіла використовують для росту кров'яних судин.
Чому ми повинні перейматися кров'яними судинами?
Тіло людини буквально насичено ними; 100,000 кілометрів у середного дорослого.
Якщо витягнути їх у лінію, то вона б охопила Землю двічі.
Найменші кров'яні судини називаються капілярами.
В наших тілах їх близько 19 мільярдів.
Вони — це судини життя, і, я вам також покажу, вони також можуть бути судинами смерті.
Важлива річ про кров'яні судини — це те, що вони мають вбудований механізм адаптації до будь-якого оточення, в якому вони ростуть.
Наприклад, у печінці вони формують канали щоб очищувати кров.
У легенях, вони збираються у пухирці для обміну газів.
У м'язах вони утворюють спіралі, щоб м'язи могли скорочуватися без припинення циркуляції крові.
А в нервовій системі вони простягаються вздовж, неначе дроти, щоб підживлювати нервові клітини.
Ми отримуємо більшість цих кров'яних судин ще коли ми знаходимося в утробі.
І це означає, що у дорослих кров'яні судини у нормальному стані не ростуть, окрім як у деяких особливих випадках.
У жінок, кров'яні тіла ростуть щомісяця відбудовуючи стінки матки.
Під час вагітності вони формують плаценту, яка з'єднує матір та дитя.
Також у випадку поранення, кров'яні судини мусять рости під поверхнею рани, щоб її заживити.
Ось, власне, як це виглядає.
Сотні кров'яних судин ростуть до центру рани.
Тобто тіло має здатність до регулювання кількості кров'яних судин, які присутні у ньому у будь-який час.
І воно робить це завдяки розвиненій та елегантній системі перевірок та балансувань, стимуляторів та інгібіторів ангіогенезу, таких, що коли нам потрібне тимчасове поповнення кров'яних судин, тіло може їх створити, випустивши стимулюючі речовини, білки, які називають "факторами ангіогенезу" вони працюють як натуральне добриво і стимулюють проростання нових кров'яних судин.
І коли цей надлишок судин вже не потрібен, тіло зменшує їх кількість до початкової, використовуючи інгібітори ангіогенезу, які виробляються самостійно.
Але, є й інші ситуації, коли ми починаємо нижче норми, і ми повинні наростити більше кров'яних судин, щоб довести їх до правильного рівня.
Наприклад, після поранення.
І тіло також може це робити, але тільки до того нормального рівня, який закладений у ньому.
Але, як ми вже знаємо, для цілого ряду захворювань, у цій системі з'являються помилки і тіло не може позбутися зайвих кров'яних судин, або не може виробити достатньо нових судин у правильному місці та за необхідний час.
У цих випадках ангіогенез стає незбалансованим.
І коли він втрачає баланс, це приводить до купи захворювань.
Наприклад, при слабому ангіогенезі, тобто коли не вистачає кров'яних судин, це призводить до ран, які не заживають, серцевих нападів, ніг без циркуляції крові, смерті від інсульту, пошкодження нервових клітин.
З іншого боку, надлишковий ангіогенез, тобто коли кров'яних судин забагато, теж викликає захворювання.
І ми їх виявляємо як рак, сліпоту, артрити, ожиріння, хворобу Альцгеймера.
Загалом, існує більше ніж 70 серйозних захворювань, від яких потерпають більше мільярду людей у світі. Вони всі на поверхні виглядають як різні, але насправді мають спільним порушення ангіогенезу своїм знаменником.
Усвідомлення цього дозволяє нам переосмислити підхід до лікування цих хвороб, за допомогою контролю ангіогенезу.
Тепер я перейду до раку, Тому що ангіогенез — це відмінна риса раку, будь-якого типу раку.
Отож, починаємо.
Темна, сіра, зловісна маса що росте всередині мозку.
А під мікроскопом ви можете побачити сотні оцих кров'яних судин, заплямованих коричневим, капіляри, що годують клітини раку, приносячи їм кисень та поживні речовини.
Але рак не починаєтья з усім цим одразу.
Власне кажучи, рак не починається з постачання крові.
Він починається як маленькі, мікроскопічні скупчення клітин, які можуть рости тільки до розміру не більше за половину кубічного міліметру.
Це — розмір кінчика кулькової ручки.
Потім ці клітини не можуть рости далі, тому що не мають постачання крові, а отже, не отримують достатньо кисню та поживних речовин.
Насправді, ми ймовірно формуємо ці мікроскопічні ракові утворення увесь час у нашому тілі.
Дослідження розтинів людей, яки загинули в автокатастрофах показали, що близько 40 процентів жінок віком від 40 до 50 років насправді мають мікроскопічний рак у грудях.
Близько 50 відсотків чоловіків за 50 і 60 мають мікроскопічні ракові утворення в простаті.
І фактично 100 відсотків усіх нас до того часу, як ми доживемо до 70-ти років, матимемо мікроскопічні ракові утворення в щитовидній залозі.
Але, без постачання крові, більшість з цих типів раку ніколи не стануть небезпечними.
Доктор Джуда Фолкман, що був моїм ментором і який був піонером в області ангіогенезу, одного разу назвав це "рак без хвороби".
Тобто тіло має можливість балансувати ангіогенезом, коли воно працює справно, та недопускати годування раку кров'яними судинами.
Виходить, це один із наших найважливіших механізмів захисту проти раку.
Тобто, якщо ви дійсно блокуєте ангіогенез і недопускаєте того, щоб кров'яні судини досягли ракових клітин, пухлини просто не можуть вирости.
Але як тільки відбудеться ангіогенез, рак зможе рости експоненційно.
І ось так власне і відбувається перехід раку від безпечного до смертельного.
Клітини раку мутують і набувають здатності виробляти багато цих ангіоненних факторів, природного добрива, який порушує баланс на користь кров'яних судин, що проникають у ракові клітини.
І як тільки ці судини проростають у рак, він може розширятися та проникати у сусідні тканини.
І ті самі судини, що годують пухлини, дозволяють раковим клітинам виходити у кровообіг як метастази.
І, нажаль, ці пізні стадії раку є саме тими, на яких він швидше за все і буде діагностований, коли ангіогенез вже увімкнено, і ракові клітини ростуть як на дріжджах.
Отож, якщо ангіогенез є переломним моментом між безпечним раком та шкідливим, тоді головною частиною у ангіогенній революції стає підхід до лікування раку шляхом відсікання його кровопостачання.
Ми називаємо це "антиангіогенна терапія", і вона зовсім інша від хіміотерапії, тому що вибірково направлена на кров'яні судини, що годують рак.
І ми можемо це зробити, тому що кров'яні судини пухлин відрізняються від нормальних, здорових судин, які ми спостерігаємо в інших частинах тіла.
Вони не нормальні; вони мають дуже слабку будову; і через те, вони дуже вразливі до лікувальних процедур, що направлені на них.
В результаті, коли ракові пацієнти проходять антиангіогенну терапію, — ось тут, експериментальний препарат проти гліоми, одним із типів раку мозку, — ви можете бачити разючі зміни, що відбуваються, коли рак голодує.
Ось жінка з раком грудей під час лікування антиангіогенним препаратом "Авастин", затвердженим FDA (Управління з санітарного нагляду за якістю харчових продуктів та медикаментів, США).
Ви можете бачити, як ореол кровоносного потоку зникає після лікування.
Ну ось, я вам щойно показав два дуже різних типу раку які обидва відгукуються на антиангіогенну терапію.
Тому, кілька років тому я спитав себе:
"А чи можемо ми зробити ще один крок далі, і лікувати інши типи раку, або навіть у інших істотах?"
Тому, ось, дев'ятирічний боксер на ім'я Міло, який мав дуже агресивну пухлину, що росла у його плечі, під назвою "злоякісна нейрофіброма".
Вона проникла у його легені.
Його лікар ветеринар дав йому лише 3 місяці.
Тому ми створили коктейль із антиангіогенних ліків, який можна було б змішати з його собачим кормом, а також антиангіогенну мазь яку можна було б нанести на поверхню пухлини.
І через декілька тижнів лікування, ми змогли уповільнити ріст раку настільки, що це дозволило Міло прожити в шість разів довше, ніж його ветеринар пророкував на початку, притому з дуже високою якістю життя.
Пізніше ми лікували більше ніж 600 собак. Ми отримали реакцію на терапію у близько 60 відсотків випадків і поліпшили статистику виживання для цих улюбленців, яких вже збиралися усипити.
Дозвольте мені показати декілька навіть ще цікавіших прикладів.
Ось це 20-річний дельфін, що живе у Флориді, і в неї були ось ці ранки у роті, які протягом трьох років, перетворилися на проникаючі ракові клітини, вкриті лускою.
Тому ми розробили антиангіогенну пасту. І наносили її на поверхню раку три рази на тиждень.
І протягом семи місяців рак повністю зник, і результати біопсії стали нормальними.
Ось рак, який ріс на губі коня породи квотерхос на ім'я Гіннес.
Це дуже, дуже смертельний тип раку, що називається "ангіосаркома".
На той час він вже проник у його лімфатичні вузли, тому ми використали антиангіогенний крем для шкіри для обробки губи, та питний коктейль, щоб лікувати його як із середини, так і ззовні.
І протягом шестимісячного курсу лікування в нього сталася повна ремісія.
І оце він шість років потому,
Гіннес, з його дуже щасливим хазяїном.
(аплодисменти)
Зараз, звичайно, антиангіогенна терапія може бути використана проти різноманітних типів раку.
І, власне, перші пробні ліки для людей та собак вже з'являються у вжитку.
Існує 12 різних препаратів для 11 різних типів раку, але справжнє питання —
Як це все працює на практиці?
Тому ось реальна статистика виживання пацієнтів від восьми різних типів раку.
Стовпчики показують час життя взятий з часів, коли в нас був вибір тільки між хіміотерапією, операцією, або радіотерапією.
Але починаючи з 2004, коли стали доступними перші антиангіогенні види терапії, ви можете бачити, що це призвело до росту від 70 до 100 відсотків виживання людей із раком нирок, мієломою, колоректальним раком та шлунково-кишечних стромальних пухлин.
Це вражає.
Але для інших пухлин та типів раку ці поліпшення були лише скромними.
Тому я почав запитувати себе:
"Чому ми не змогли досягти кращих результатів?"
І відповідь, як на мене, очевидна: ми лікуємо рак на пізніх стадіях гри, коли він вже встановився, а часто вже й розмножився та створив метастази.
Як лікар, я знаю, що як тільки хвороба дійшла до розвинутої стадії, вилікувати її може бути важко, якщо можливо взагалі.
Тому я повернувся до біології ангіогенезу і почав розмірковувати.
Чи може ангіогенез бути відповіддю для раку, долаючи його за його ж правилами, таким чином, щоб він ніколи не міг стати небезпечним?
Це могло б допомогти як здоровим людям, так і тим, хто вже подолав рак один раз, а то й двічі, і хотів би мати спосіб для запобігання його повернення.
Тому для того, щоб знайти шлях запобігання ангіогенезу раку я повернувся до його першопричин.
І що мене дуже зацікавило, це коли я побачив, що на рахунок дієти припадає від 30 до 35 відсотків випадків раку, що спричиненні оточенням.
Звичайно, очевидна ідея при цьому — думати, що ми таке можемо вилучити із нашої дієти, викинути, обмежити.
Але я вирішив піти у протилежному напрямку і почав запитувати:
"Що ми можемо додати до нашої дієти, яке було б натуральним антиангіогеном, і допомагало б захисним системам тіла боротися з цими кров'яними судинами, що годують рак?
Іншими словами, чи можемо ми їсти так, щоб рак голодував?
І відповідь ствердна.
Я зараз покажу вам як.
Наші пошуки завели нас до ринку, на ферму а також до шафки для спецій, тому що ми відкрили, що матінка природа перепліла велику кількість продуктів, напоїв і трав такими, що містять натуральні інгібітори ангіогенезу.
Ось тестова система, яку ми розробили.
В її центрі — кільце, з якого зіркою виходять сотні кров'яних судин.
І ми можемо використовувати цю систему для перевірки дієтарних чинників у концентраціях, які досягаються при їжі.
Дозвольте вам показати, що відбувається, коли ми внесли екстракт з червоного винограду.
Діючий інгредієнт у ньому — резвератол.
Він також присутній у червоному вині.
Він подавляє понаднормовий ангіогенез на 60 відсотків.
Ось що відбувається, коли ми додаємо екстракт із полуниць.
Він також відчутно подавляє ангіогенез.
А це екстракт із соєвих бобів.
А ось наш перелік ангіогенних продуктів та напоїв, який постійно зростає, і який ми зацікавлені досліджувати.
Ми думаємо, що кожний тип їжі має свої діючі речовини різного виду та сили.
І ми хочемо це виміряти, тому що, коли, скажімо, ви їсте полуницю, або п'єте чай, чому б не підбирати щось таке, що має більшу здатність для запобігання раку.
Тому, ось чотири види чаю, які ми протестували.
Вони усі популярні: китайський жасмін, японська сенча,
Ерл Грей та наша спеціальна суміш, яку ми приготували.
І ви ясно можете бачити, що чаї відрізняються за своєю силою від менш дієвих до більш сильних.
Але, що дуже круто, це коли ми власноруч змішали два слабших типи чаю разом, то їх комбінація, суміш, стала більш корисною, ніж будь який із них окремо.
Це означає, їжі властива синергія, взаємне посилення.
Ось іще деякі дані нашого тестування.
Тепер у лабораторії ми симулювали ангіогенез пухлини який показаний тут чорною смужкою.
І використовуючи цю систему, ми можемо перевіряти силу ліків від раку.
Чим коротша смужка, тим краще, тим менше ангіогенезу.
І ось деякі з популярних ліків, які асоціюють із зменшенням ризику появи раку у людей.
Статини, нестероїдні протизапальні засоби, і декілька інших, вони теж подавляють ангіогенез.
А ось дієтичні фактори, що йдуть пліч о пліч з цими препаратами.
Як ви бачите, вони цілком спроможні самі собою, а у деяких випадках, навіть більш дієві, аніж самі ліки.
Соя, петрушка, часник, виноград, ягоди... Я можу піти додому та приготувати смачну страву, використовуючи ці інгредієнти.
Тож уявіть собі, якби ми могли створити найпершу в світі рейтингову систему, за допомогою якої ми могли б оцінювати їжу щодо її антиангіогенної, раково-запобіжної здатності.
Тож над цим ми зараз і працюємо.
Щойно я вам показав купу лабораторних даних, але є ще й справжне питання:
Чи доведено на людях, що споживання деяких продуктів може зменшити ангіогенез раку?
Найкращий приклад, що мені відомий — це дослідження 79 тисяч чоловіків, що проводилося протягом 20 років, і в якому було знайдено, що чоловіки, які вживали варені помідори два-три рази на тиждень, мали на 50 відсотків менший ризик розвинення раку простати.
Зараз ми знаємо, що томати є багатим джерелом лікопіну, а лікопін є антиангіогеном.
Але що навіть більш цікаво з цього дослідження, це те, що ті чоловіки, в яких рак таки розвинувся, але якщо вони їли більше томатного соусу, то вони мали менше кров'яних судин, що годували їх рак.
Тому це дослідження на людях є найкращим прикладом того, що антиангіогенні субстанції, які наявні у їжі та споживаються на практичному рівні можуть вплинути на рак.
І зараз ми вивчаємо роль здорової дієти з Діном Орнішом, Каліфорнійським університетом в Сан-Франциско та Тафтським університетом та вплив такої здорової дієти на маркери ангіогенезу, які можуть бути виявлені у кровообігу.
Звичайно, те що я вам зараз показав, має великі наслідки навіть за межами ракових досліджень.
Тому що, якщо ми праві, це може вплинути на культуру споживання, харчові послуги, охорону здоров'я та навіть страхову індустрію.
Фактично, деякі страхові компанії вже зараз починають вести розмови у таких напрямках.
Ось подивіться на цю рекламу компанії Blue Cross Blue Shield із Мінесоти
І для багатьох людей по всьому світі дієтичне запобігання раку може бути єдиним практичним рішенням, тому що не кожен може дозволити дорогі процедури для лікування раку на останніх стадіях але кожен може виграти від здорової дієти, основаної на місцевих, самодостатніх антиангіогенних культурах.
І, наостанок.
Я розповів вам про їжу, і розповів вам про рак, але є ще одне захворювання, про яке я повинен вам розказати. Це — ожиріння.
Тому що, виявляється, що жирові тканини, жир, — є дуже залежними від ангіогенезу.
І так само, як і рак, жир росте разом із кров'яними судинами.
Тому питання наступне: чи можемо ми зменшити жир відрізавши йому кровопостачання?
Ось тут верхня лінія показує вагу тіла миші, яка має гени ожиріння і їсть не зупиняючись, поки вона не потовстішає і не стане як волохатий тенісний м'ячик.
А нижня лінія показує вагу нормальної миші.
Якщо ви візьмете мишу, що страждає від ожиріння та дасте їй інгібітор ангіогенезу, вона почне втрачати вагу.
Припиніть лікування, і вона набирає вагу назад.
Знову даємо, знову втрачає вагу.
Зупиняємо лікування, знову набирає.
І ви фактично можете керувати вагою вгору і вниз просто подавляючи ангіогенез.
Тому цей підхід, який ми застосовуємо для запобігання раку, може також мати застосування проти ожиріння.
По-справжньому цікавий момент у цьому, що ми не можемо взяти цих ожирілих мишей і змусити їх втратити більше ваги, аніж нормальний рівень, який в них має бути.
Іншими словами, ми не можемо створити мишу-супермодель.
(сміх)
І це говорить про роль ангіогенезу у регулюванні здорових значень показників.
Альберт Сент-Дьйорді (Albert Szent-Gyorgi) одного разу сказав:
"Відкриття складається із бачення того, що усі бачать, і осмислення його так, як ніхто ще не думав."
Я сподіваюся, що я вас переконав, що, для таких хвороб як рак, ожиріння та інших, ми можемо отримати велику перевагу, атакуючи їхній спільний знаменник — ангіогенез.
І, на мою думку, це те, що світ зараз потребує.
Дякую.
(аплодисменти)
Джун Коен:
То ці ліки зараз не зовсім... ...вони ще не зовсім широко застосовуються для лікування раку.
Для усіх тих тут, хто має рак, що б ви порадили?
Ви рекомендуєте ці процедури зараз, для більшості ракових пацієнтів?
Вже є антиангіоненні ліки, затверджені FDA.
І якщо ви раковий пацієнт, або доглядаєте такого, або переживаєте за таким, то ви повинні спитати про них.
Також зараз проходять багато клінічних випробувань.
Організація Ангіогенезу співпрацює з майже 300 компаніями, і там є ще більше 100 різних препаратів, що проходять тестування.
Тому дивіться на існуючі затверджені препарати, подивіться на клінічні випробування, але окрім того, що лікар може для вас зробити, ми повинні почати запитувати, що ми можемо зробити самі для себе.
Це одна із тез, про які я говорю — ми можемо самі себе озброїти, щоб робити те, що лікарі не можуть зробити за нас — використати наші знання і почати діяти.
І оскільки матінка природа надала нам деякі підказки, ми думаємо, що нас ще очікує нове майбутнє у переоцінці того, що ми їмо.
Те що ми їмо, це є справжня хіміотерапія три рази на день.
ДК:
Так.
І якщо продовжити думку, для людей, які можуть мати фактори ризику для раку, чи ви рекомендуєте якісь ліки, просто для профілактики, або просто сповідувати правильну дієту, та їсти багато томатної пасти?
ВЛ:
Ну, ви знаєте, є вичерпні епідеміологічні докази. І я думаю, що у вік інформації не важко зайти на джерело, якому можна довіряти, наприклад, Pubmed, сервіс Національної медичної бібліотеки, щоб подивитися на епідеміологічні дослідження про зниження ризику раку, як через дієти, так і через загальні препарати.
І на це точно може подивитися кожен сам.
ДК:
Ясно.
Добре. Дуже вам дякуємо.
(аплодисменти)
Ми покидаємо 1917 рік і входимо у 1918-й до завершальних етапів Першої світової війни
І давайте зробимо невеликий огляд, згадаємо історію питання, контекст.
Перша світова розпочалася як війна на два фронти для Центральних держав. Був
Західний фронт ось тут і був величезний Східний фронт ось тут.
До 1917 року головний конфлікт на Східному фронті, особливо з Росією, яка була головною силою там, добіг кінця.
Була Лютнева революція в Росії, цар мусив зректися престолу, був Тимчасовий уряд, потім у листопаді 1917 року більшовики захопили владу.
Вони не були зацікавлені у продовженні Першої світової війни, тому що вони мали власну громадянську війну. Тож вони сказали, що підпишуть договір про тимчасове перемир'я з Центральними державами до кінця 1917 року.
І коли ми входимо у 1918-й - [запишу це] у 1918-й, вони готові підписати угоду. У березні росіяни підписали
Брест-Литовську... яка віддавала усю цю територію у володіння німцям і виводила росіян з Першої світової війни. Я, можливо, вже деталізував це в іншому відео, але величезна територія, можу її ось тут дуже неформально намалювати, відео давало приблизне враження, де була ця територія.
Сама угода мала велике значення, угода нарешті -- як ви вже могли знати, Центральні держави програли Першу світову війну, тож угода пізніше була анульована.
Ключовим моментом угоди було те, що вона вивела Росію з війни, і це дозволило Центральним державам, особливо Німеччині, зосередитися на Західному фронті.
Іншим її елементом була передача стількох територій німцям. Німці не могли просто, знаєте, залишити цю територію, так, як є. Вони хотіли надіслати війська, щоб окупувати або хоча б спробувати окупувати ці землі.
Незважаючи на величезні можливості, що були у німців, після і навіть перед угодою, вони почалися після перемир'я, вони мали можливість почати перекидати більше військ зі Східного фронту на Західний.
Вони не перекинули так багато вояків, як могли, оскільки вони залишили деяких, щоб спробувати окупувати території, що були отримані на Східному фронті.
Подивимось на речі з німецького боку.
Березнь 1918-го, ви почуваєтесь досить добре, ви не здаєте позицій у війні на два фронти, ви думали, що Росія була головною загрозою там. Ця загроза минула, тепер ви можете зосередитись на війні на один фронт, можливо, тепер ви могли би нанести вирішальний удар Союзникам.
Ось, як почувалися німці.
Але їх хвилювало декілька речей.
Вони хвилювалися про виробничі потужності Британії, про виробничі потужності Союзників, які були сильнішими, ніж у Центральних держав, тож британці могли виробляти більше танків, і більше рушниць, і більше зброї.
Вони намагалися перегнати їх і вони також намагалися перегнати американців, пам'ятаєте, у квітні 1917-го Вудро Вілсон виголосив промову в Конгресі, вони оголосили війну Центральним державам,
Тож німці хотіли впоратися з цим, поки в американців не з'явиться шанс надіслати значну кількість свіжих військ.
Тож у березні 1918-го, крім Брест-Литовської угоди, також була спроба німців нанести вирішальний удар Союзникам.
Вона відома як Весняний наступ.
Тож був Весняний наступ, і метою Весняного наступу було намагання німців завершити війну.
І метою було відділити британські війська від французських. Британці контроювали більшу частину цієї лінії, на Північ від ріки Сомми, а французи контролювали її південну частину.
Перша фаза Весняного наступу була у березні 1918-го, зосереджена на ось цій ділянці.
Спочатку вона була дійсно успішною, вони змогли отримати величезні території, пройти через ці лінії і відкинути сили союзників назад.
Проблема була в тому, що це не було великим стратегічним здобутком, німці сподівалися, що це буде такою деморалізацією, що зможе вивести, може хоча б французів, з війни.
Але цього не сталося, і несподівано вони побачили величезні території, здобуті за дуже короткий час. Вони мали забезпечувати себе самостійно і через це війська розділились І, чесно кажучи, це лише дало можливість Союзникам у серпні повести війська в контрнаступ.
І цей контрнаступ Союзників, який згадують, як Cтоденний наступ, почався у серпні й тривав приблизно до листопада. Тож Стоденний наступ, протягом якого Союзники між серпнем і листопадом мали змогу витіснити німців не тільки за межі того, що вони захопили під час Весняного наступу, але й назад на фронт, який був таким собі глухим кутом для більшої частини Першої світової війни.
І протягом цих ста днів наступів, більшості об'єктивних експертів було зрозуміло, що Союзники виграють цю війну.
І було зрозуміло, що деякі з Центральних держав примиряться з Союзниками.
У вересні 1918-го Болгарія виходить з війни. Нагадаємо собі, де було те, про що ми говоримо, тож ось тут ми маємо Болгарію.
Тож у нас був договір про тимчасове перемир'я - намалюю для нього символ миру
Тимчасове перемир'я - це лише зупинення боїв, в теорії ви все ще знаходились у стані війни, тож може мені не варто малювати символ миру для цього перемир'я.
Тимчасове перемир'я з Болгарією
І це дійсно почало затягувати петлю навколо решти Центральних держав, Оскільки, це дозволило Союзникам отримати контроль над Сербією й Грецією, що позбавило останнього джерела їжі Австро-Угорщину й Німецьку імперію.
Уже була блокада, жорстка британська блокада, про яку ми вже говорили, у Північному морі.
І останнім джерелом їжі був Південь, але зараз з Болгарією, що підписала договір про тимчасове перемир'я, позбавившись території, тепер мертва хватка дійсно почала діяти.
До жовтня або листопада, на цій стадії було досить очевидно, навіть для німців, що війна була майже завершена, вони лише чекали, поки їх лідери оголосять це офіційно.
Деякі лідери німецького флоту хотіли зробити цю останню відчайдушну спробу, яку легко можна було вважати самовбичим наступом проти британського флоту. Поки вони планували це, матроси пронюхали це, вони повстали, вони казали:
"Дивіться, війна завершена, ми не хочемо помирати у марній спробі заради гордості або ще чогось іншого".
Тож почалося повстання матросів Повстання матросів І врешті-решт воно поширюється на материку, що призводить до повстань і революцій.
Вона доходить піку в листопаді 9 листопада, знаменита дата в історії - 9 листопада 1918-го року.
Кайзер Вільям ІІ ось його фото, ось це він, кайзер Вільям ІІ змушений зректися, відмовитись від престолу, він тікає до Нідерландів.
Тож Німеччина більше не має короля або імператора
Німеччина стає республікою.
І трохи перед цим, 3-го листопада, вже стало зрозумілим для Австрії у 1917 вони навіть намагалися зробити деякі мирні пропозиції, вважаючи, що вони вже приречені.
Але до 3-го листопада 1918 року австрійці також підписали договір про тимчасове перемир'я. договір про тимчасове перемир'я договір про тимчасове перемир'я з австрійцями.
І з втечею кайзера Вільгельма ІІ до Нідерландів, Німеччина стає республікою. Це нарешті викликало договір про тимчасове перемир'я з Німеччиною 11 листопада, це одна з найвідоміших дат в історії, довгий час відома, як День перемир'я.
11 листопада 1918 року, це було об 11:00, тож ви можете запам'ятати 11-ту годину 11-го дня 11-го місяця. Перша світова війна, бої у Першій світовій війні були завершені. Союзники перемогли, а Центральні держава програли її.
Умови того, що станеться з переможцями і тими, хто програв, будуть диктуватися Версальським мирним договором Версальським мирним договором у 1919 році.
Умови якого нарешті набули остаточної форми шість місяців потому. Тож це червень і Версальський мирний договір. Який, між іншим - це як одна з таких невеликих приміток в історії - американці не ратифікували.
Переважно через те, що була Ліга Націй, яка була, знаєте, проектом Вудро Вілсона. Але американці й американський Конгрес не були фанатами усього цього, знаєте, транснаціонального уряду Ліги націй.
Тож США не ратифікували Версальський мирний договір, але фактично в день перемир'я 11 листопада, об 11 годині війна закінчилась.
Версальский мирний договір диктував умови, багато хто скаже, занадто жорсткі умови Версальського мирного договору, і ми покінчили з Першою світовою війною.
ГЛАВА I Є нікого не залишилося
Коли Мері Леннокс був відправлений у Misselthwaite Садиба жити з дядьком всі говорили, вона була самим неприємним вигляд дитина коли-небудь бачив.
Правда, теж.
У неї було небагато худе обличчя і маленькі тонкі тіла, тонке волосся легкі і кислі вираз.
Волосся у неї були жовті, і обличчя її було жовто, тому що вона народилася в Індії і завжди було погано в тій чи іншій формі.
Її батько обіймав посаду під англійським урядом, і завжди був зайнятий і жорстокого себе, і її мати була великою краси, які дбали тільки піти в партій і розважити себе з геями.
Вона не хотіла дівчинка зовсім, а коли Марія народилася вона передала її по для догляду за аят, який був зроблений, щоб зрозуміти, що якщо вона хотіла, щоб догодити
Мем Сахіб вона повинна тримати дитину поза увагою якомога більше.
Так що, коли вона була хворобливою, примхливий, потворний маленька дитина її тримали осторонь, і коли вона стала хворобливим, примхливим, toddling, що вона перебувала в стороні також.
Вона так і не згадав, що бачив щось знайоме, але темні особи її аят і інших вітчизняних слуг, і вони завжди слухав її і дав їй по-своєму у всьому, бо Mem Сахіб буде гнівайтесь, якщо вона була порушена, як вона плаче, на той час їй було шість років вона була настільки ж тиранічним і егоїстичним порося, як завжди жили.
Молодий англійської гувернанткою хто прийшов, щоб навчити її читати і писати не любив її так багато, що вона дала своє місце через три місяці, і коли інші гувернантки дійшли намагатися заповнити його, вони завжди йшли в коротші терміни, ніж перший.
Так що, якщо Марія ще не вибрали дійсно хочете знати, як читати книги, які вона ніколи б не дізнався її листи взагалі.
Один жахливо спекотне ранок, коли їй було близько дев'яти років, вона пробудила почуття
Дуже хрест, і вона стала перейшли ще тоді, коли вона побачила, що слуга, який стояв її ліжку не було її аят.
"Навіщо ти прийшов?" Сказала вона дивна жінка.
"Я не дозволю тобі залишитися.
Свій аят для мене ".
Жінка виглядала переляканою, але вона лише пробурмотів, що аят не міг прийти і коли Марія кинулася в пристрасті і били і копали її, вона дивилася тільки більш злякався і повторив, що він не був можливо аят прийти до Міссі Сахіб.
Існував щось таємниче в повітрі в той ранок.
Нічого не було зроблено в звичайному порядку і кілька службовців рідної здавалася відсутня, в той час як ті, кого Марія побачила крадькома або поспішив про з попелястим і перелякані обличчя.
Але ніхто не скаже їй що-небудь і її аят не прийшов.
Вона була насправді залишили в спокої, як вранці пішла далі, і нарешті вона бродила з в сад і почав грати по собі під деревом біля веранди.
Вона робила вигляд, що вона робила клумби, і вона застрягла великий червоний гібіскус квіти в невеликі купи землі, весь час все більш і більш сердитим і бурмочучи про себе те, що вона буде говорять і назви вона назве Saidie, коли вона повернулася.
"Сказала вона, тому що подзвонити рідним свиня найгірше образа всіх.
Свиня!
Дочка Свині!
Вона була шліфувальні зуби й кажу це знову і знову, коли вона почула її
Мати вийшла на веранду з кимось.
Вона була з молодим чоловіком справедливим і вони обидва стали говорити разом в країнах з низьким дивне голосів.
Марія знала, справедливої ​​молодий чоловік, який дивився як хлопчик.
Вона чула, що він був дуже молодий офіцер, який щойно приїхав з Англії.
Дитина дивився на нього, але вона дивилася більшість на матір.
Вона завжди робила це, коли у неї був шанс побачити її, тому що Mem Сахіб - Мері називали її, що частіше, ніж все інше - був такий високий, стрункий, красивий чоловік і носили такі прекрасні одягу.
Її волосся було як фігурні шовку і вона тонким носиком, здавалося б, гребуючи речі, і в неї великі усміхнені очі.
Всі її одяг був тонкою і плаваючі, і Марія заявили, що вони "сповнені мережива".
Вони виглядали повніше мережив, ніж будь-коли сьогодні вранці, але очі її були не сміятися всіх.
Вони були великими і злякався і підняв з благанням до обличчя справедливого офіцера хлопчика.
"Хіба це так вже погано?
Ах, це? "
Марія почула, як вона сказала.
"Жахливо", молодий чоловік відповів тремтячим голосом.
"Жахливо, г-жа Леннокс.
Мем Сахіб ламала руки.
"О, я знаю, що я повинен!" Кричала вона.
"Я тільки залишився, щоб перейти на цю дурну званого обіду.
Який я був дурень! "
У цей самий момент такий гучний звук плачу спалахнула від службовців чверті, що вона стискала руку молодої людини, а Марія стояла тремтячи з голови до пішки.
Плач зросли дикі і дикі.
"Що це таке?
Що це таке?
"Г-жа Леннокс ахнув.
Ходімо зі мною! ", І вона повернулася й побігла в будинку.
"Я не знав!" Mem Сахіб плакав.
"Ходімо зі мною!
Після цього, жахливі речі сталися, і загадковість ранок пояснила Марія.
Холери спалахнула в його найбільш летальної форми і люди мруть, як мух.
Аят був захворів у ніч, і це було, тому що вона тільки що помер, що Слуги волав в хатинах.
До наступного дня три інших службовців були мертві і інші втекли в терору.
Існував паніки з усіх сторін, і вмирають людей у ​​всіх бунгало.
Під час замішання і здивування другий день Марія зникла в дитячий сад і був забутий усіма.
Ніхто не думав про неї, ніхто не хотів її, і дивних речей сталося з яких вона нічого не знав.
Марія поперемінно плакала і проспав годин.
Вона тільки знала, що люди хворіли і що вона почула таємничий і лякаючий звуки.
Одного разу вона прокралася в їдальні і виявив його порожнім, хоч і частково закінчена їжа була на стіл і стільці і тарілки виглядав так, ніби вони були поспішно штовхнув тому, коли відвідувачі раптом піднявся з деяких причин.
Дитина їв фрукти і печиво, і, будучи спрагу вона випила келих вина , Який стояв майже заповнені.
Це був солодкий, і вона не знала, наскільки сильно це було.
Дуже скоро це зробило її інтенсивно сонливість, і вона повернулася до свого розплідник і закрити Сама ще раз, перелякані крики почула в хатинах і поспішає звук ніг.
Вино зробило її настільки сонний, що вона ледве могла тримати очі відкритими і вона лежала на ліжко і нічого не знав ще протягом тривалого часу.
Багато що відбулося в ті години, в якій вона спала так важко, але вона не була порушується крики і звуки речей проводиться в і з бунгало.
Вона ніколи не знала, що це так мовчати раніше.
У будинку було абсолютно нерухомо.
Вона чула, ні голосу, ні кроків, і питає, якщо все вже є свердловина холера і всі неприємності закінчилася.
Вона цікавиться також, хто буде дбати про їй тепер її аят був мертвий.
Там буде новий аят, і, можливо, вона буде знати деякі нові історії.
Мері була досить втомився від старих.
Вона не плакала, бо її няня померла.
Вона не була ласкава з дітьми і ніколи не дбав багато для кого-небудь.
Шум і поспішаючи і крики про більш холери налякав її, і вона була злюся, бо здавалося, ніхто не пам'ятає, що вона жива.
Всі були дуже панічно думати про дівчинку ніхто не любив.
Коли люди були холери здавалося, що вони нічого не пам'ятав, крім себе.
Але якщо все отримав і знову, звичайно, хтось згадає і прийшов подивитися для неї.
Але ніхто не прийшов, і коли вона лежала очікування будинок, здавалося, все більш і більш мовчати.
Вона чула, щось шарудить на рогожі і, коли вона подивилася вниз, вона побачила маленького
Змія ковзання вздовж і дивився на неї з очима, як дорогоцінні камені.
Вона не злякалася, тому що він був нешкідливим дрібниці, які не завадило б неї, і він, здавалося, поспішав, щоб вийти з кімнати.
Він прослизнув під дверима, коли вона дивилася на нього.
"Як дивно і тихий це", сказала вона.
"Це звучить, як ніби не було ні у кого в бунгало, крім мене і Змія ".
Майже в наступну хвилину вона почула кроки в з'єднанні, а потім на веранду.
Вони були стопах чоловіків, і чоловіків увійшли бунгало і говорили в країнах з низьким голосів.
Ніхто не пішов на зустріч, або не говорить їм, і вони, здавалося, відкрити двері і заглянути в номерів.
"Що запустіння!", Вона почула, як один голос.
"Це гарна, гарненька жінка!
Я чув, що був дитиною, хоча ніхто не коли-небудь бачив. "
Марія стояла в середині розплідника, коли вони відкрили двері, кілька хвилин по тому.
Вона виглядала потворним, крос дріб'язок і насупився, бо вона починає бути голодним і відчувати себе ганебно знехтувати.
Перша людина, яка прийшла було великою офіцер вона колись бачили з нею розмовляти батька.
Він виглядав втомленим і стривожився, але коли він побачив її, він був так вражений, що трохи відскочила.
"Барні"! Він закричав.
"Існує дитини тут!
Дитину в спокої!
У такому місці!
Помилуй нас, хто вона! " Я Мері Леннокс, "дівчинка сказала: випроставшись до натягнуто.
Вона думала, що чоловік був дуже грубий зателефонувати бунгало її батька "місці, як це!"
"Я заснув, коли все було холери, і я тільки що прокинувся вгору.
Чому ніхто не прийшов? "
"Це дитину ніхто ніколи не бачив!" Вигукнув чоловік, звертаючись до своїх компаньйонами.
"Вона насправді було забуто!"
"Чому я забув?"
Марія сказала, тупаючи ногою.
"Чому ніхто не прийшов?"
Молода людина на ім'я Барні подивився на неї дуже сумно.
Марія навіть думав, що вона бачила його підморгнути очі, як би підморгуючи сльози.
"Бідний маленька дитина!" Сказав він.
"Існує нікого не залишилося в майбутньому."
Саме в цьому дивного і раптового чином, що Марія дізналася, що вона ні батька, ні матері зліва;, що вони померли і були понесені в ніч, і, що Кілька рідної службовців, які не помер Також пішла з дому так швидко, як вони могли вийти з нього, ніхто з них навіть пам'ятаючи, що там була Міссі Сахіб.
Саме тому місце було так тихо.
Правда, не було нікого, в бунгало, але сама і мало шелест змії. >
ГЛАВА II ГОСПОДАРКА МЕРІ абсолютно протилежне
Марія любив дивитися на матір з дистанції, і вона думала, що її дуже красиво, але як вона дуже мало знали про неї, вона навряд чи було очікувати, що люби її або пропустити її дуже багато, коли вона пішла.
Вона не сумую за нею на всіх, насправді, і як вона була занурена в себе дитиною, вона дала всі її думки до себе, як вона робила завжди.
Якби вона була старша вона, безсумнівно, були дуже хотілося на якийсь час залишили в спокої у світі, але вона була дуже молода, і як вона завжди була предметом турботи, вона Передбачається вона завжди буде.
Що вона думала, що вона хотіла б знати, якщо вона збирається хороших людей, які б бути ввічливим з нею і дати їй по-своєму, як і її аят та інших вітчизняних слуги зробили.
Вона знала, що вона не збирається залишатися в будинку англійського священика, де вона була прийняті на перший погляд.
Вона не хотіла, щоб залишитися.
Англійська священик був бідний і в нього п'ятеро дітей, майже всі одного віку і вони були одягнені в потертій одязі і завжди були сварки і, схопивши іграшки від кожного інші.
Мері ненавиділа їх неохайний бунгало і був настільки неприємним для них, що після першого день або два, ніхто не буде грати з нею.
На другий день вони дали їй прізвисько, яке зробило її в лють.
Це був Василь хто думав про це першими.
Василь був маленьким хлопчиком з нахабними синій очі і кирпатий ніс, і Мері ненавиділа його.
Вона грала сама під деревом, так само, як вона грала в день холери спалахнула.
Вона робила купу землі та шляхи для саду та Василя прийшла й стала поруч з стежити за нею.
Незабаром він отримав вельми зацікавлена ​​і раптом зробив пропозицію.
"Чому б тобі не покласти купу каміння там і робити вигляд, що це сад з декоративними кам'яними гірками?" Сказав він.
"Там, в середньому", і він нахилився над нею до точки.
"Йди!" Вигукнула Марія.
"Я не хочу хлопчиків.
На мить Василь подивився сердито, а потім він почав дражнити.
Він завжди дражнив його сестер.
Він танцював навколо та навколо неї і зробив особи і співали і сміялися.
"Пані Марія, зовсім навпаки, Як ваш сад рости?
З срібні дзвіночки, і кукіль снарядів, нагідок і всіх підряд ".
Він співав, поки інші діти чули і сміялися, теж, і перейшов Марія отримала, Чим більше вони співали "Пані Марія, зовсім навпаки", і після цього до тих пір, як вона залишився з ними, вони називали її "пані
Марія зовсім протилежне ", коли вони говорили про неї один з одним, і часто, коли вони говорили з її.
"Ви збираєтеся бути відправлені додому", сказав Василь її словами, "в кінці тижня.
І ми раді цьому. " Я радий цьому, теж ", відповіла Мері.
"Де будинок?" "Вона не знає, де будинок!", Сказав
Василь, з семи-річний презирством.
"Це Англія, звичайно.
Наша бабуся живе там і наші сестри
Мейбл був направлений в її останній рік.
Ви не збираєтеся до бабуся.
Ви ні.
Ви збираєтеся твій дядько.
Його звуть містер Арчибальд Крейвен ".
"Я нічого не знаю про нього," відрізала Марія.
"Я знаю, ви цього не зробите," Василь відповів.
"Ви нічого не знаєте.
Дівчата ніколи не роблять.
Я чув, батько й мати говорили про нього.
Він живе у великій, великий, пустельний старий будинок в країні, і ніхто не підходить до його.
Він такий хрест, який він не дозволить їм, і вони не прийде, якщо він дозволив би їм. .
He'sa горбаня, і він жахливо "," Я тобі не вірю ", сказала Мері, і вона відвернулася і сунула пальці у вуха, тому що вона не буде слухати будь-яку більше.
Але вона думала над ним багато пізніше, а коли місіс Кроуфорд сказав їй, в ту ніч, що вона збирається відплисти до Англії в кілька днів, і йти до неї дядько, містере Арчибальд Крейвен, який жив у
Misselthwaite Manor, вона була так кам'янистих і наполегливо цікавиться, що вони зробили Не знаю, що думати про неї.
Вони намагалися бути добрі до неї, але вона тільки відвернулася, коли місіс Кроуфорд спробував поцілувати її, і трималася сухо, коли пан Кроуфорд поплескав її по плече.
"Вона така проста дитини", г-жа Кроуфорд сказав з жалем, після цього.
"І її мати була така досить істота.
У неї були дуже гарні чином, також, і Мері сама неприваблива способами, якими я коли-небудь бачив у дитини.
Діти називають її "пані Марія абсолютно протилежне", і хоча це пустотливий з них, ніхто не може допомогти зрозуміти його. "
"Можливо, якби її мати провела її гарненьке личко, і її досить частіше манери в дитячу Марія, можливо, дізналися деякі досить шляхами.
Це дуже сумно, тепер бідні гарна річ пішла, пам'ятати, що багато людей навіть не знав, що вона дитину на всіх ".
"Я вважаю, що вона майже ніколи не дивився на неї," зітхнула місіс Кроуфорд.
"Коли її аят був мертвий не було нікого, щоб дати думав дрібниця.
Подумайте про службовців тікають, залишаючи її в повній самоті в цій пустельній бунгало.
Полковник Мак-Гру сказав, що він майже вистрибнув зі своєї шкіри, коли він відкрив двері і виявив, вона стоїть одна в середині кімнати. "
Марія зробила далеке плавання в Англію на піклування дружини офіцера, який був взявши її дітей, щоб залишити їх у школі-інтернаті.
Вона була дуже занурений в свій маленький хлопчик і дівчинка, і був дуже радий руку дитини до жінки пан Арчибальд Крейвен послав їй назустріч, в
Лондон.
Жінка була його економкою в Misselthwaite Manor, і її ім'я було місіс
Вона була повна жінка, з дуже червоними щоками і гострими чорними очима.
Вона була одягнута у фіолетову сукню дуже, чорні мантії з шовковою бахромою струменя на ній і чорний капот з фіолетовими квітами оксамит якої стирчали і тремтів, коли вона переїхала її голови.
Марія не подобається її зовсім, а так як вона дуже рідко подобалися люди нічого не було примітний тим, що, крім того, це було дуже очевидно місіс Medlock не думав, більша частина її.
"Моє слово! she'sa простий шматочок товар! "сказала вона.
"І ми чули, що її мати була краса.
Вона не передала велику частину його вниз, має вона, мадам? "
"Може бути, вона покращиться, як вона стає старше," Дружина офіцера попрощався добродушно.
"Якби вона була не настільки болючий і був краще вираз, риси її обличчя досить добре.
Діти змінюють так багато. " Вона доведеться змінити багато чого ", відповіла пані Medlock.
"А, немає нічого, ймовірно, поліпшить дітей Misselthwaite - якщо ви запитаєте мене!"
Вони думали, що Марія не слухає, бо вона стояла трохи осторонь від них у вікно приватному готелі вони пішли.
Вона дивилася на проходять автобусах і таксі і людей, але вона почула досить добре і була зроблена дуже цікаво, її дядько і місце, де він жив,
Яке місце це, і що би він бути?
Що було горбаня?
Вона ніколи не бачив.
Можливо, їх не було в Індії.
Так як вона жила в будинках інших людей, і не мав аят, вона почала щоб відчувати себе самотнім і дивним думати думки, які були погано знайомі з нею.
Вона почала шукати відповіді на запитання, чому вона ніколи не здавалося, належить нікому, навіть коли її Батько і мати були живі.
Інші діти, здавалося, належать їх батьки і матері, але вона ніколи не
Здавалося, дійсно дівчинка ніхто.
У неї було слуги, і їжу і одяг, але ніхто не взяв не помічав її.
Вона не знала, що це було, тому що вона була неприємно дитині, але те,
Звичайно, вона не знала, вона була неприємною.
Вона часто думала, що інші люди, але вона не знала, що вона була так себе.
Вона думала, що пані Medlock найнеприємніший людина, яку вона коли-небудь бачив, з її загальні, сильно забарвлених обличчя і загальний штраф капота.
Коли наступного дня вони вирушили в подорож в Йоркширі, вона йшла через станції вагона з нею голову і намагаючись триматися якомога далі від неї, як тільки могла, тому що вона не хотіла, здається, належить їй.
Це зробило б її сердитий, щоб думаю, що люди собі вона була її маленька дівчинка.
Але місіс Medlock не було в найменш порушені неї і її думки.
Вона була така жінка, яка буде "стояти без дурнів з молодих."
Принаймні, це те, що вона сказала б, якби вона попросила.
Вона не хотіла їхати в Лондон саме тоді, коли дочка її сестри Марії збирається вийти заміж, але вона була зручною, добре оплачувану місце економки на
Misselthwaite садиби і єдиний спосіб, які вона могла б тримати це повинно було зробити відразу те, що пан Арчибальд Крейвен сказав їй робити.
Вона ніколи не смів навіть задати запитання.
Так що вона спакувала свої невеличкі стовбур і зробив подорож.
Дитина повинна бути приведені тут.
Ви повинні відправитися до Лондона і привезти її себе ".
Марія сиділа в кутку вагона і дивився просто і примхливий.
Вона не має нічого читати або дивитися, і вона склала худенька чорних рукавичках руки на колінах.
Її чорну сукню робило її жовтіше, ніж коли-небудь, а її світле волосся кульгати відстав з-під її чорному капелюсі креп.
"Більше затьмарили вигляду молодий, який я ніколи не бачив у своєму житті ", г-жа Medlock думки.
(Затьмарений це слово Йоркшир і засобів розпещені і вразливий.)
Вона ніколи не бачила дитину, яка все ще сиділи так, нічого не роблячи, і, нарешті, вона отримала набридло дивився на неї і почали говорити на жвавій, жорсткий голос.
"Я вважаю, я можу також сказати вам дещо про те, де ви збираєтеся", сказала вона.
"Чи знаєте ви що-небудь про ваш дядька?" "Ні," сказала Мері.
"Ніколи не чув свого батька та матір говорити про нього?"
"Ні," сказала Мері насупившись.
Вона насупилася, бо вона згадала, що її батько і мати ніколи не розмовляв з нею ні про що, зокрема.
Звичайно, вони ніколи не розповідав їй речі.
"Гм", пробурмотіла місіс Medlock, дивлячись на неї дивний, не відповідають личку.
Вона не сказала більше на кілька митей, а потім вона почала знову.
"Я думаю, ви могли б також бути щось сказав - підготувати вас.
Ви збираєтеся дивне місце ".
Марія сказала взагалі нічого, і місіс Medlock виглядав досить замішання своїм очевидним байдужості, але, зробивши вдих, продовжувала вона.
"Нє, але це великий it'sa велике місце в похмурому шляху, і пан Крейвен пишається його в шлях - і це досить похмурий, теж.
Будинок шестисот років, і він знаходиться на краю болота, і немає поруч сто номерів у ньому, хоча більшість з них це заткнутися і заблокований.
І є фотографії і прекрасною старих меблів і речей, які були там цілу вічність, і there'sa великий круглий парк це і сади і дерева з гілками задньої до землі-
Марія стала слухати, незважаючи на себе.
Вона помовчала і зробив ще один вдих.
"Але немає нічого іншого," вона закінчилася раптово.
Все це звучало так на відміну від Індії, і нічого нового, навпаки, залучали її.
Але вона не збиралася дивитися, як ніби вона була зацікавлена.
Це була одна з її нещасною, неприємне способами.
Так вона сиділа нерухомо.
"Ну", сказала місіс Medlock.
"Що ви думаєте про це?"
"Нічого", відповіла вона.
"Я нічого не знаю про такі місця."
Це змусило пані Medlock сміятися короткий роду сміх.
"Ех!" Сказала вона, "але ви, як стара.
Хіба ви не все одно? " Це не має значення ", сказала Мері", чи можу я допомогу чи ні. "
"Ви праві, там достатньо", сказала місіс Medlock.
"Це не так.
Те, що ви повинні зберігатися в Misselthwaite садибі, бо я не знаю, якщо тільки тому, що це Найпростіший спосіб.
Він не збирається ускладнювати собі близько Ви, от, що і певні.
Він ніколи не неприємності сам ні про кого.
"Вона зупинилася сама, як ніби вона щойно згадав щось в часі.
"У нього криві спини," сказала вона.
"Це поставить його неправильно.
Він був кислим молодою людиною і не отримав благо всі свої гроші і велике місце, поки він не був одружений. "очі Марії повернувся до неї, незважаючи на про свій намір не піклуються.
Вона ніколи не думала про горбаня в шлюбі, і вона була дрібниця здивований.
Г-жа Medlock побачив це, і як вона була балакуча жінка продовжувала вона з більш інтерес.
Це був один шлях передачі деяких з час, у всякому випадку.
"Вона була солодкою, милою, і він ходив у всьому світі, щоб отримати її травою лезо про 'вона хотіла.
Ніхто не думав, що вона вийшла за нього заміж, але вона, і народ говорить, що вона вийшла за нього заміж за його гроші.
Але вона didn't - вона не ", позитивно.
"Коли вона померла -"
Марія дала трохи мимовільні стрибок.
"О! вона померла! "вигукнула вона, цілком не бажаючи.
Вона тільки що згадали французьких казка вона колись читав називається "Ріці-ла-
Houppe ".
Вона була про бідних горбаня і прекрасної принцеси, і це зробило її раптом шкода пан Арчибальд Крейвен.
"Так, вона померла", г-жа Medlock відповідь.
"І це зробило його більш дивним, ніж будь-коли.
Він піклується про нікому.
Він не буде бачити, як люди.
Велику частину часу він іде, і коли він знаходиться на Misselthwaite він закриває себе в
Західне крило і не дозволить будь-якої однієї, а глечик бачити його.
Глечик в старого, але він подбав про нього, коли він був дитиною, і він знає, що його способами.
"Це звучало як-то в книзі, і це не зробив Марії відчувати себе бадьорим.
Будинок з сотнею номерів, майже всі заткнутися і з їх замкненими дверима -
Будинок на краю болота - що б не було болото - звучав сумно.
Людина з кривим тому хтось замкнувся також!
Вона дивилася у вікно, з її губ затиснутий разом, і це здавалося цілком Природно, що дощ повинен був почати литися вниз в сірому косих ліній і бризок і потік вниз скла.
Якщо красива дружина була жива, вона, можливо, зробили речі веселі, будучи щось на зразок своєї матері і, запустивши і вийде, і ходити на вечірки, як вона зробила в сукнях "повний мережив".
Але вона була там більше немає.
"Ви не повинні чекати, щоб бачити Його, тому що десять одному ви не будете ", сказала місіс Medlock.
"І ви не повинні чекати, що буде людей, щоб поговорити з вами.
Вам доведеться грати близько і піклуватися про себе.
Вам скажуть, що номери ви можете піти в номери, а що ви триматися осторонь.
Там садів недостатньо.
Але коли ви знаходитесь в домі не йдуть мандрівок і риючись.
Г-н Крейвен не матиме. "
"Я не буду хочу риючись", сказав кислий трохи Марії і так же раптово, як і вона почала досить шкода пан Арчибальд Крейвен вона почала перестати бути вибачте, і думаю, що він був неприємною достатньо, щоб заслужити все, що з ним сталося.
І вона повернулася обличчям до потоковим скла вікна залізничні перевезення і дивився на сірий дощ, гроза, яка виглядала як якби він пішов би на віки віків.
Вона дивилася так довго і стабільно, що сірість зросли все важче і важче на її очах, і вона заснула. >
ГЛАВА III ЧЕРЕЗ MOOR
Вона спала довго, і коли вона прокинулася місіс Medlock купив
lunchbasket на одній зі станцій, і у них є курку і холодної яловичини і хліба з маслом і гарячий чай.
Дощ, здавалося, текли в більшою мірою, ніж будь-коли, і все в станція носила вологою і блискучою водонепроникність.
Охоронець лампади в колясці, і місіс Medlock повеселішав дуже багато над нею чай і курка і яловичина.
Вона їла багато і потім заснула сама, а Марія сиділа і дивилася на нею і дивився, як вона прекрасно ковзання капота на одній стороні, поки вона сама заснула раз більше в кут карети, заколисаний шляхом розбризкування дощем у вікна.
Було зовсім темно, коли вона прокинулася знову.
Поїзд зупинився на станції і місіс
Medlock трясло її.
"Ви повинні були спати!" Сказала вона.
"Настав час відкрити очі!
Ми знаходимося в Thwaite вокзалу і у нас є довгий двигун перед нами. "
Марія встала і спробувала тримати очі відкритими під час пані Medlock забрав її посилок.
Дівчинка не пропонував, щоб допомогти їй, бо в Індії рідної слуги завжди підібрав або перевозяться речі, і це здавалося цілком правильно, що інші люди повинні чекати на один.
Станція була маленька, і ніхто, крім самих себе, здавалося, виходу з поїзд.
Станції, говорив з місіс Medlock в грубій, добродушним чином, вимовляючи його слова в дивні широкі моди, яка Мері дізналася пізніше був Йоркширі.
"Я бачу, тха отримав назад", сказав він. "'Browt й тха це" молоді "зніміть з тобою." "Так, це її", відповіла пані Medlock, говорити з акцентом Йоркшир себе і посмикування головою через плече по відношенню до Марії.
"Як там твій місіс"? "Ну достатній.
Th 'перевезення Waitin' поза тебе. "Карета стояла на дорозі перед трохи за межі платформи.
Марія побачила, що це розумний перевезення і що він був розумним лакея, який допоміг їй дюйм
Його довгі водонепроникні пальто і водонепроникного покриття капелюх сяяли і капає з дощем, як все було, огрядний станції, включені.
Коли він закрив двері, сів на коробку з кучером, і вони поїхали, Дівчинка виявилася сидить в кутку комфортно м'яка, але вона була не схильні засипати знову.
Вона сиділа і дивилася у вікно, цікаво подивитися, що по дорозі якою вона була женуть на дивне місце пані Medlock говорив о.
Вона зовсім не був боязким дитиною, і вона була не зовсім страшно, але вона відчувала, , Що було невідомо, що може статися в будинку з сотнею номерів майже в усіх заткнись - будинок стояв на краю болота.
"Що таке болото?", Вона раптом сказала місіс Medlock.
"Подивіться у вікно, через десять хвилин, і ви побачите", жінка відповідь.
"Ми повинні їздити п'ять миль в поперечнику
Дрозд-деряба Моор, перш ніж дістатися до садиби.
Ви не побачите багато, тому що it'sa темна ніч, але ви можете побачити щось ".
Марія попросила більше немає питань, але чекав у темряві свого кута, не відриваючи очі на вікно.
Перевезення ламп литий промені світла на невеликій відстані попереду них, і вона Миготіли речі, які вони пройшли.
Після того як вони покинули станцію, вони загнали через крихітні села і вона бачив побілені будиночки і вогні публічний будинок.
Потім вони пройшли церква і будинок священика і кілька вітрин або близько того в
Котедж з іграшками та солодощами і дивні речі відправилися в продаж.
Тоді вони були на великій дорозі, і вона побачила живоплотів і дерев.
Після цього, здавалося, нічого не змінилося протягом тривалого часу - або, принаймні здавалося
Довгий час до неї.
Нарешті коні стали ходити повільніше, як якби вони були, піднімаючись у гору, і в даний час, здавалося, було не більше, живоплотів і не більше дерев.
Вона нічого не могла бачити, насправді, але густий темряві з обох сторін.
Вона подалася вперед і притулилася лицем до вікна так само, як перевезення дав великий поштовх.
"Ех!
Ми знаходимося на болотах тепер звичайно ж, "сказала місіс Medlock.
Перевезення ламп пролити світло на жовтий грубо шукає дорогу, яка, здавалося, бути скорочені крізь кущі та низькорослі речі, які закінчилися у велике простір темного мабуть на долоні і навколо них.
Вітер здіймається і роблячи особливий, дикий, низький, кидаючись звуку.
"It's?
- Це не море, це" сказала Мері, озираючись на свого супутника.
"Ні, не так", відповіла пані Medlock.
"Також це не поля, ні гір, це всього лише милі й милі й милі дикі землі що нічого не росте, але на вересу і дроку і мітла, і ніщо не живе, але дикі поні та вівці ".
"Мені здається, що це може бути море, якщо б не було його водою", сказала Мері.
"Це здається, що море тільки зараз." "Це вітер дме через кущі ", г-жа Medlock сказав.
"Це дикий, тужливий достатньо місця, на мій погляд, хоча є багато що подобається - Особливо, коли Хізер в цвіту ".
Все далі і далі вони їхали в темряві, і, хоча дощ припинився, вітер кинулися в загальному і свистів і зробив дивні звуки.
Дорога йшла вгору і вниз, і кілька разів перевезення перейшли мало міст, під яким вода хлинула дуже швидко з великою шум.
Мері відчувала, як ніби диск ніколи не прийде до кінця і що широкий, похмуре болото було широкий простір чорний океан, через які вона проходила на смугу суші.
"Мені не подобається це", сказала вона собі.
"Мені не подобається це", і вона ущипнув її тонкі губи більш тісно разом.
Коні були підніматися горбистій частині дороги, коли вона вперше побачила світла.
Г-жа Medlock бачив його, як тільки вона і звернув довго зітхання полегшення.
"Ех, я радий бачити світло мерехтливих, що трохи про '", сказала вона.
"Це світло в будиночку вікна.
Ми повинні отримати гарну чашку чаю після небагато, у всякому разі. "
Це був "після небагато", за її словами, для того, коли перевезення пройшли через ворота парку є ще дві милі проспект проїхати і дерева (що майже зустрілися накладні витрати) примусив це здаватися, ніби вони їхали по довгому темному сховищі.
Вони виїхали зі сховища у вільний простір і зупинився перед дуже довго але низька будинок, який, здавалося, бродити навколо кам'яної суд.
Спочатку думали, що Мері не було ніяких вогнів на всіх у вікна, але, як вона вийшов з вагона вона побачила, що одна кімната в кутку нагорі показав нудний світіння.
Вхідні двері була величезна один з масивною, як не дивно форми панелей дуба усіяна великими залізними цвяхами і пов'язані з великими залізними прутами.
Він відкрився у величезний зал, який був так тьмяно освітлену, що особи в портрети на стінах і фігур в обладунки зроблені Мері відчувати, що вона не хотів дивитися на них.
Коли вона стояла на кам'яній підлозі вона виглядала дуже мало, непарні маленькі чорні фігури, а вона відчувала себе, як малі і втрачених і дивно, як вона виглядає.
Акуратний, худий старий стояв у слуги, який відкрив їм двері.
"Ви, щоб взяти її в свою кімнату", сказав він хрипким голосом.
"Він не хоче її бачити.
Він збирається до Лондона в першій половині дня. " Дуже добре, м-н Глечик ", г-жа Medlock відповідь.
"До тих пір, як я знаю, що чекати від мене, я може управляти ".
"Що чекати від вас, пані Medlock", г-н Глечик сказав: "те, що ви переконаєтеся, що він не порушується, і що він не бачить, що він не хоче бачити. "
І тоді Мері Леннокс підвели широких сходах і по довгому коридору і вгору короткий сходовий проліт, а через інший коридор і другий, поки двері відкриті в стіні, і вона опинилася в кімнаті з вогнем в ній і вечеря на столі.
Г-жа Medlock сказав безцеремонно:
"Ну, ось і ви!
У цьому номері і на наступний, де ви будете жити - і ви повинні їх дотримуватися.
Не забувайте, що! "
Це була, таким чином, пані Марія прибула в Misselthwaite садибі, і вона, можливо, ніколи не відчував себе так гидко на все життя. >
ГЛАВА IV MARTHA
Коли вона відкрила очі вранці, тому, що молода покоївка прийшла в свою кімнату, щоб запалити вогонь і стояв на колінах на килимі-вогнища загрібати із золи шумно.
Марія лежала і дивилася її на кілька митей, а потім почав шукати по хаті.
Вона ніколи не бачила кімнату на всіх, як це і думав, що це цікаво і похмурий.
Стіни були покриті гобеленами з лісовий сцені вишитими на ньому.
Існували фантастично одягнених людей під деревами і на віддалі був проблиск вежі замку.
Були мисливці і коней і собак, і дам.
Мері відчувала, як ніби вона була в лісі разом з ними.
З глибокої вікно вона побачила великі сходження ділянку землі, яка, здавалося, не мають дерева на ньому, і подивитися, а як нескінченний, тупий, пурпурно море.
"Що це?" Сказала вона, вказуючи у вікно.
Марта, молода покоївка, який тільки що піднявся на ноги, подивився і відзначили також.
"Що там?" Сказала вона.
"Так". "Це болото й '", з добродушною усмішкою. "Чи має тха" подобається? "
"Ні", відповіла Мері.
"Я ненавиджу це." "Це тому, що tha'rt не звикли до цього",
Марфа сказала, повертаючись до її вогнище.
"ТХА" вважає, що це занадто великий "голої зараз.
Але тха "сподобається".
"Ви"? Запитала Марія.
"Так, що я роблю", відповіла Марта, весело поліровки геть на решітку.
"Я просто люблю його.
Це ні голою.
Це покриті речей "growin 'ш, як пахне.
Справедливості заради прекрасної навесні "влітку, коли я" дроку "мітла" вересу в квітка.
Пахне про 'мед' є так багато про 'свіже повітря -' й 'небо виглядає так високо " "Бджоли" й жайворонки робить такий приємний шум hummin " співати '.
Ех!
Я б не став жити далеко від 'пришвартуватися для anythin "й".
Марія слухав її з серйозним, спантеличений вираз.
Рідні слуги вона була використана в Індії, були не в останню чергу, як це.
Вони улесливо і рабськи і не дозволяти собі говорити зі своїми майстрами, як якщо вони були для них рівних.
Вони зробили salaams і назвав їх "покровителем бідних" і імена, які роду. Індійських слуг було наказано зробити речей, не запитали.
Це було не прийнято говорити "будь ласка" і "спасибі" і Марія завжди бив її
Аят в обличчя, коли вона сердилась.
Вона цікавиться мало, що ця дівчина буде робити, якщо один вдарив її по обличчю.
Вона була круглою, рожевої, добродушний вид істота, але в неї був міцний шлях, який
Пані Мері зробили Цікаво, якщо вона може навіть не ляпас назад - якщо людина, яка вдарила їй було тільки маленька дівчинка.
"Ти дивний слуга", сказала вона від неї подушки, а зарозуміло.
Марта сиділа за нею по п'ятах, з її чорніння щіткою в руці, і сміялися, не представляючись мірою не в дусі.
"Ех!
Я знаю, що, "сказала вона.
"Якби не було великої Missus на
Misselthwaite Я ніколи не повинно було бути хоча б один з й "під будинок-покоївок.
Я, можливо, була випущена для scullerymaid але я б ніколи не була випущена наверх.
Я дуже загальні "я занадто багато говорю Йоркширі.
Але це смішно будинок для всіх це так грандіозно.
Здається, що немає ні Майстра, ні пані винятком пана Глечик "Місіс
Medlock.
Г-н Крейвен, він не бентежиться про anythin ", коли він тут," він майже
Завжди геть.
Г-жа Medlock дав мені 'місце з о' ї доброту.
Вона сказала мені, що вона ніколи не міг би зробити це, якщо Misselthwaite був, як і інші великі дому "." Чи збираєтеся ви бути моїм слугою? "
Марія запитала, все ще в її владних маленький індійський шлях.
Марта стала терти її гратами знову.
"Я слуга пані Medlock це", сказала вона рішуче. "'Вона пан Craven's - але я, щоб зробити роботу покоївки в тут" чекати від вас небагато.
Але вам не потрібно буде багато Waitin "на".
"Хто буде одягати мене?" Зажадав Марії.
Марта сиділа навпочіпки і дивився знову.
Вона говорила в широкому Йоркшир в її подив.
"Сукня thysen Канна" Tha '! "Сказала вона.
"Що ти маєш на увазі?
Я не розумію вашої мови ", сказав
Марії.
"Ех!
Я забув, "Марфа сказала.
"Місіс Medlock сказав, що мені доведеться бути обережними, або ви просто не знаєте, що я sayin. Я маю на увазі ви не можете покласти на свою власну одяг? "
"Ні", відповіла Марія, зовсім з обуренням.
"Я ніколи не робив у своєму житті.
Мій аят одягнув мене, звичайно. "
"Ну", сказала Марта, очевидно, не в якій мірі усвідомлює, що вона була нахабної, "це час тха "повинні вчитися.
Тха "не може почати молодше.
Це буде зробити тобі добро чекати на thysen небагато.
Моя мати завжди говорила, вона не могла зрозуміти, чому діти великих людей не вийшло справедливої ​​дурні - що з медсестрами "Бейн 'мити' одягнених 'вийняв ходити, як якби вони були цуценята! "
"Він відрізняється в Індії", каже пані Марія зневажливо.
Вона ледь могла винести цього.
Але Марта зовсім не був розчавлений.
"Ех!
Я бачу це по-іншому ", відповіла вона майже співчутливо.
"Я насмілюся сказати, що це тому що є так багато про" чорних там, а не про 'респектабельних білих людей.
Коли я чув, як ти був йдеш з Індії я думав, що ти був занадто чорним ".
Марія сіла на ліжку в лють.
"Що?" Сказала вона.
"Що?
Ти думав, я був рідним.
Ви - Ви донька свиня! "
Березень дивилася і дивилася жарко.
"Хто ви такі імена кличе?" Сказала вона.
"Вам не потрібно бути так прикро.
Це не я "шлях до панночки говорити.
Я Nothin 'проти ї "чорних.
Коли ви читаєте про 'Em в масиви вони завжди дуже релігійним.
Ви завжди читається як людина black'sa "брата.
Я ніколи не бачив чорний "Я був справедливим приємно думати, я був Goin ', щоб побачити один близько.
Коли я приходжу в запалити свій вогонь сьогодні вранці я млинчики "до ліжка" потягнув кришка й 'назад обережні, щоб дивитися на вас.
"Там було:" розчаровано ", не більше чорний, ніж у мене - для всіх ти такий yeller ".
Марії навіть не намагаються контролювати свій гнів і приниження.
"Ви думали, що я рідний!
Ви сміли!
Ви нічого не знаєте про тубільців!
Вони не люди - вони слуги, повинні салам до вас.
Ви нічого не знаєте про Індію.
Ви нічого не знаєте про що-небудь! "
Вона була в такій люті і відчував себе таким безпорадним перед простим поглядом дівчини, і якось вона раптом відчував себе так жахливо самотнім і далеким від усього, вона зрозуміла, і який розумів її, що вона кинула
Вона ридала так нестримно, що добродушний Йоркшир Марта була маленькою злякався і досить шкода її.
Вона підійшла до ліжка і схилився над нею.
"Ех!
Ви не повинні плакати, як, що там! "Вона просили. "Ви повинні не напевно.
Я не знаю, що ви були б прикро.
Я не знаю, anythin "про anythin '- так само, як ви сказали.
Прошу вибачення, міс Перестань плачуть ".
Існував щось втішне і дуже доброзичливі в її дивні промови Йоркшир і міцний способом, який добре впливає на Марії.
Вона поступово перестали плакати і стали тихо.
Березень подивилася полегшення.
"Пора тобі вставати зараз," вона сказав.
"Місіс Medlock сказав, що я повинен був провести "сніданок" тха чай "вечеря в го" кімната поряд з цим.
Це було зроблено в розплідник для тебе.
Я допоможу тобі по твоїх одяг, якщо tha'll вибратися з ліжка о '.
Якщо й "кнопки на ї 'назад тха" може не кнопка їх tha'self ".
Коли Марія нарешті вирішив встати, одяг Марту взяв з гардеробу були Не ті, які вона носила, коли вона прибула напередодні з місіс Medlock.
"Це не моє", сказала вона.
Вона подивилася густою білою вовною і пальто плаття закінчилася, і додав з прохолодною твердження: ".
Це краще, ніж моя"
"Це" ті, тха "-м зодягнутись в" Марті відповідь.
"Г-н Крейвен наказав пані Medlock до одержують їх у Лондоні.
"Я не буду мати дитини, одягненого в чорне wanderin" О, як втрачена душа ", він сказав.
Покладіть кольору на ній ".
Матері вона сказала, що знала, що він мав на увазі.
Мати завжди знає, що тіло засобами.
Вона не має місця з чорними hersel. " Я ненавиджу чорні речі ", сказала Мері.
Процес одягання був той, який навчав їх, як щось.
Марфа "застебнутий" своєї маленької сестри і брати, але вона ніколи не бачила дитини хто стояв і чекав іншої людини зробити щось для неї, наче вона ні рук, ні ніг своїх.
"Чому не тха" поставити на тха власні черевики? "Сказала вона, коли Мері спокійно простягла пішки.
"Моя аят зробив це", відповів Марія, дивлячись в ілюмінатор.
"Це був звичай."
Вона сказала, що дуже часто - "Це було звичаєм."
Рідні слуги завжди говорив це.
Якщо один сказав їм, щоб робити речі їх предки не робили протягом тисячі років вони дивилися на один м'яко і сказав:
"Це не прийнято", і не знав, що було Наприкінці цього питання.
Він не був звичай, що пані Мері повинні робити нічого, але стояти і дозволяти себе, щоб бути одягнені, як ляльку, але, перш ніж вона була готова на сніданок вона почали підозрювати, що її життя в
Misselthwaite Садиба закінчиться, навчаючи її ряд речей, абсолютно нової для неї - такі речі, як одягти свої туфлі і панчохи, і, взявши речі, які вона дозволяє восени.
Якщо Марти була покоївкою добре підготовлених штраф панянка, вона була б більш підлеглою і шанобливого і знали б, що це був її бізнес чистити волосся, і кнопка чоботи, і забрати речі і закласти їх убік.
Вона була, однак, тільки непідготовлених йоркширський сільський, хто був вихований в Котедж болотиста місцевість з рій маленьких братів і сестер, які ніколи не мріяв робити що-небудь, але очікування на себе і на молодших, які були або немовлят в руках або тільки вчиться шкутильгати про і нескладно над речами.
Якщо Мері Леннокс була дитина, який готовий був бавитися вона б, може бути сміялися над готовності Марти говорити, але Мері тільки слухав її холодно і дивувалися її свободи чином.
Спочатку вона була зовсім не зацікавлені, але поступово, як дівчина гриміли в її з хорошим характером, домашній чином, Марія стала помічати, що вона говорила.
"Ех! Ви повинні побачити їх всіх ", сказала вона.
"Там дванадцять із нас" мій батько тільки отримує шістнадцять шилінгів на тиждень.
Я можу сказати вам, моєї матері, щоб покласти його, щоб отримати кашу для їх усіх.
Вони падіння приблизно на 'болото' го грати там весь день "мати каже й 'повітря й 'пришвартуватися відгодовує їх.
Вона каже, що вірить, що вони їдять траву й ' само, як і я "диких поні робити.
Наші Дікон, він дванадцять років, і у нього є молода поні він кличе своїх ".
"Звідки в нього це?" Запитала Марія.
"Він знайшов його на го 'пришвартуватися зі своєю матір'ю, коли вона була маленькою" він почав подружитися з нею "дати йому біт про 'хліб' зривати молода трава для нього.
І він повинен, як він, так що слід за ним, про ", це дозволяє йому отримувати на спині.
Тварин Dickon'sa вид хлопець "любить його".
Мері ніколи не володів тварина домашня тварина власних і завжди думав, що вона повинна як один.
Так вона стала відчувати себе невелике інтерес до Дікон, і як вона ніколи раніше не було зацікавлені в будь-якому, окрім неї самої, було зорі здорових настроїв.
Коли вона увійшла до кімнати, які були внесені в розплідник для неї, вона виявила, що це було скоріше як одна вона спала дюйма
Це не було дитячої кімнати, але кімнати дорослої людини, з похмурим старовинні картини на стіни і важкі старі дубові стільці.
Стіл у центрі був встановлений з хорошим істотні сніданок.
Але вона завжди була дуже невеликою апетит, і вона виглядала чимось більше, ніж байдужість в першій пластині Березня, поставлених перед нею.
"Я не хочу це", сказала вона.
"ТХА" не хоче твій кашу!
"Марта вигукнув недовірливо.
"Ні" "ТХА" не знає, наскільки він хороший.
Шлях патоки на нього або трохи про 'трохи про цукор. "
"Я не хочу це", повторював Марії.
"Ех!" Сказала Марта.
"Я терпіти не можу бачити гарні хліба, витрачаються даремно.
Якщо наші діти були в цій таблиці вони б чистою вона народила в п'ять хвилин. "
"Чому?" Сказала Мері холодно.
"Чому?" Луною Березня.
Вони голодні, як молодих яструбів " лис ".
"Я не знаю, що значить бути голодним", сказала Марія, з байдужістю невігластва. Березень подивилася обурений.
"Ну, це було б зробити тобі добро, щоб спробувати.
Я бачу, що досить простий ", сказала вона відверто.
"У мене немає терпіння з народними як сидить" просто дивиться на добрий хліб "м'яса.
Моє слово! Не бажаю Дікон і Філ 'Джейн' й 'інших' Em було те, що тут під їх фартухи "." Чому б тобі не взяти його з ними? "запропонував
Марії.
"Це не моє", відповіла Марта рішуче. " Це не мій день.
Я отримаю свій день один раз на місяць і, як і інші й.
Потім я йду додому "очищення для мами" дати їй відпочити дня. "
Марія випив чаю і з'їв трохи тости і деякі мармелад.
"Ви обернути теплим" вибігти "грати вам", сказала Марта.
"Це буде вам на користь і дати вам кілька живіт для вашого м'яса."
Марія підійшла до вікна.
Існували сади і доріжки і великі дерева, але все виглядало нудним і зимовий.
"Out?
Чому я повинен вийти на такий день? "
"Ну, якщо тха" не виходить tha'lt повинні залишитися, "те, що тха" повинен зробити? "
Марія подивилась про неї.
Існував нічого робити.
Коли пані Medlock підготував розплідник вона не думала розваг.
Можливо, було б краще піти і подивитися, що сади були схожі.
"Хто піде зі мною?" Запитала вона.
Березень дивилася.
"Ви будете йти самостійно", відповіла вона.
"Ви повинні навчитися грати так, як інші діти, буває, коли у них немає сестри і братів.
Наші Дікон йде на го 'пришвартуватися сам "грає протягом кількох годин.
Так він подружився з поні-го ".
У нього овець на "болоті, хто його знає, 'ї птахів, приходить' їсть зі своєї рукою.
Однак мало, що можна їсти, він завжди економить трохи про 'свій хліб, щоб умовити його домашніх тварин. "
Це було дійсно це згадка Дікон який зробив Мері вирішили вийти на вулицю, хоча вона була Не знають про це.
Там буде, птахів поза незважаючи на те, не був би поні або овець.
Вони будуть відрізнятися від птахів в Індії, і це могло б розважити її, щоб поглянути на них.
Березень знайшла своє пальто і капелюх для неї і пару товстих чобітки, і вона показала, її шляху її вниз.
"Якщо тха" обертається навколо так tha'll прийти к-й "сади", сказала вона, вказуючи на ворота в стіну чагарнику.
"Там багато квітів про 'в літній час, але є Nothin 'Bloomin "зараз".
Вона, здавалося, вагався ні секунди, перш ніж вона додала:
"Один з садів й 'заблокований.
Ніхто не був у ній протягом десяти років "." Чому?
"Запитав Мері, незважаючи на себе.
Ось ще одна замкнені двері додані сотні в чужому домі.
"Г-н Крейвен б він закрив, коли його дружина померла так раптово.
Він не дозволить нікому не заходьте всередину.
Це був її сад.
Він замкнув "двері" я викопав яму і похований ключ-го ".
Там це дзвін місіс Medlock - я повинен запустити ".
Після того як вона пішла Марія відмовилася ходити, що призвело до дверей в чагарник.
Вона не могла не думати про сад, який ніхто не був протягом десяти років.
Вона запитує, що це буде виглядати, і чи є квіти ще живі в ньому.
Коли вона пройшла через чагарник воріт вона виявилася у великих садах, з широкими газонами і звивистими прогулянки з підрізаними кордонів.
Були дерева і клумби, і вічнозелені рослини обрізаються в химерні форми, і великий басейн з фонтаном старий сірий в своєму середовищі.
Але клумби були голі і зимових, і фонтан не грав.
Це не сад, який був замкнений.
Як саду замкнені?
Ви завжди можете зайти в сад.
Вона як раз думала про це, коли вона побачила, що в кінці шляху вона була
Наступні, як видається, існує довга стіна, плющем зростаючих над ним.
Вона не була досить добре знайомий з Англії, щоб знати, що вона йшла на кухню сади, де овочі і фрукти росли.
Вона підійшла до стіни і виявив, що там була зелена двері в плющ, і що вона була відкрита.
Це не було закритим садом, очевидно, і вона могла увійти до нього.
Вона пройшла через двері і виявили, що він був сад зі стінами навколо нього і що це всього лише один з декількох стінами садів, які, здавалося, відкритих в одному інший.
Вона побачила іншу відкриту зелену двері, відкривши кущі та шляхи між ліжками містять Взимку овочі.
Фруктові дерева були навчені квартиру проти стіни, а над деякими з ліжка було скляні рами.
Місце було голим і потворним достатньо, Мері думки, як вона стояла і дивилася про неї.
Це могло б бути краще влітку, коли речі були зеленими, але не було нічого, досить про це зараз.
Цей старий з лопатою на плечі йшов через двері, що ведуть з другого саду.
Він здивувався, коли побачив Марію, і то торкнувся його шапку.
У нього був похмурий старе обличчя, і, здавалося, не зовсім приємно бачити її - але тоді вона була незадоволений своїм садом і носила "явно суперечить" вираження, і, звичайно, здавалося, не на всіх радий бачити його.
"Що це за місце?" Запитала вона.
"Один про 'й' городи", відповів він.
"Що це?" Сказала Мері, вказуючи через інші зелені двері.
"Ще одна з них," найближчим часом.
"Там інша на стіні 'й' ту сторону про 'є й' сад ту сторону про 'те, що "." Чи можу я піти в них? "запитала Марія.
"Якщо любить тха".
Але є й велика рогата худоба, щоб бачити.
"Марія ніяк не відреагував.
Вона пішла по стежці й через другу зелені двері.
Там вона знайшла більше стін і зимові овочі та скла рами, але в Друга стіна була ще одна зелена двері і не був відкритий.
Можливо, вона привела в сад, який ніхто не бачив протягом десяти років.
Коли вона була зовсім не боязкого дитини і завжди робив те, що вона хотіла зробити, Марія пішла в зелені двері і повернув ручку.
Вона сподівалася, двері не відкривалися, бо вона хотіла бути впевнена, що вона знайшла таємничий сад - але це відкрите досить легко і вона йшла через нього і виявили, себе в саду.
Існували стіни навколо нього також і дерева, навчених по відношенню до них, і не було голі фруктові дерева, що ростуть в зимово-коричневого кольору трава - але не було ніякої зеленої двері слід розглядати в будь-якому місці.
Марія дивилася на нього, та все ж, коли вона увійшла у верхній частині саду вона помітив, що стіни, здавалося, не закінчується сад, але і виходять за рамки його як якщо він укладений місце в іншу сторону.
Вона могла бачити верхівки дерев над стіною, і коли вона зупинилась вона побачила птах з яскраво-червоною грудей сидячи на верхньому філії одного з них, і раптом він увірвався в свою зимову пісню -
Майже як якби він побачив її і кликав до себе.
Вона зупинилася і слухала його і якось його веселий, доброзичливий маленький свисток дав їй раді почуття - навіть неприємний дівчинка може бути самотній, і велика закриті будинки і великі голі болота і великі голі сади зробили те, що відчуваєш себе ніби не було нікого не залишилося в світі, але сама.
Якби вона була ласкава дитини, який був використаний, щоб бути коханим, вона буде порушили її серце, але навіть якщо вона була "пані Марія абсолютно протилежне", вона була порожній, і яскраві грудьми мало птах принесла заглянути в її кисло личко який був майже усмішка.
Вона слухала його, поки він не полетів.
Він не був схожий на індійський птахів і вона любила його і питає, якщо вона коли-небудь бачити його знову.
Можливо, він жив в таємничому саду і знав все про нього.
Їй було цікаво про це і хотів бачити що це таке.
Чому пан Арчибальд Крейвен похований ключ?
Якби він любив свою дружину так чому ж він не зненавидів свого саду?
Вона запитує, чи повинна вона коли-небудь побачитися з ним, але вона знала, що якщо вона вона не повинна як він, і він не хотів би її, і що вона повинна тільки стояти і дивитися на нього і говорити нема чого, хоча вона повинна бути бажаючи страшно запитати його, чому він зробив таку дивну річ.
"Люди ніколи не любив мене, і я ніколи не схожі на людей", подумала вона.
"І я ніколи не можу говорити, як Кроуфорд діти могли.
Вони завжди говорили і сміялися, і вимовляють звуки ".
Вона думала про Робін і спосіб, яким він, здавалося, співають його пісні на неї, і як вона згадав дерево-топ, він сидів на вона зупинилася, а раптом на шляху.
"Я вважаю, що дерево було в секретний сад - я відчуваю, що вона була", сказала вона.
"Існував стіну навколо місця, і не було дверей."
Вона повернулася в першу город вона увійшла і знайшов старі
Людина копати там.
Вона підійшла і стала поруч з ним і дивилися, йому кілька моментів в її холодною невеликий шлях.
Він не звернув на неї, і тому вона, нарешті, заговорив з ним.
"Я був в інших садах", сказала вона.
"Існував Nothin ', щоб запобігти тебе", він відповів сварливо.
"Я пішов у сад." "Існував жодна собака у двері й 'вкусити Тобі, "відповів він.
"Був не дверима в іншій сад", сказала Мері.
"Який сад?" Сказав він грубим голосом, зупиняючи його копати на мить.
"Одна на іншу сторону стіни", відповіла пані Марія.
"Є дерева там - я побачив вершини з них.
Птах з червоною грудьми сидів на одному з них і він співав ".
На її подив, похмурий старий обвітрене особа насправді змінив своє вираз.
Повільним посмішка над нею, і садівник виглядав зовсім інакше.
Він змусив її думати, що це було цікаво, як набагато приємніше чоловік подивився, коли він посміхався.
Вона не думала про це раніше.
Він звернувся до саду сторона його сад і почав насвистувати - низький м'який свисток.
Вона не могла зрозуміти, як такий похмурий людина могла зробити таке умовлянь звуку.
Майже в наступний момент чудова річ сталося.
Вона почула м'який кидаючись польоту по повітрю - і це було птицю червоний грудей, виконують рейси в них, а насправді він вийшов на велику грудку землі зовсім поряд з ніг до садівника.
"Ось він," усміхнувся старий, і тоді він говорив з птахом, як ніби він говорити з дитиною.
"Куди тха" був, тха "зухвалої мало жебрак? "сказав він.
"Я не бачив тебе до сьогоднішнього дня.
Має тха, початий "Courtin 'тха це на початку
Сезон-го? Tha'rt занадто forrad ".
Птах поклав свою крихітну голову набік і подивився на нього з його м'яким яскраві очі яка, як чорна крапля.
Він, здавалося, добре знайомі і не в останню чергу боюся.
Він стрибав і клює землю швидко, дивлячись на насіння і комах.
Це фактично дало Мері дивне почуття в своєму серці, тому що він був настільки красиво і веселий і, здавалося, так як людина.
У нього була крихітна пухкі тіла і тонким дзьобом, і стрункі тонкі ніжки.
"Чи буде він завжди приходить, коли ви його назвали?" Запитала вона майже пошепки.
"Так, що він буде.
Я знав його з тих пір він був молодий.
Він вийшов з й 'гніздо в го "інший сад", коли спочатку він пролетів над й "стіну він був занадто слабкі, щоб летіти назад в протягом декількох днів "ми подружився.
Коли він підійшов й 'стіна знову й' решті й "виводок пропав" він був самотній " він повернувся до мене. " Що це за птах він? "
Марія запитала.
"Не тха" знаєте?
He'sa малинівка ", вони-го" дружелюбні, curiousest птиці живі.
Вони майже як дружні, як собаки - якщо ви знаєте, як потрапити на прийом їх.
Спостерігати його peckin 'о є "дивлюся круглі у нас зараз" ще раз.
Він знає, що ми говориш про нього.
"Це було дивні речі в світі бачити старого.
Він подивився на пухкі аленький-waistcoated птах, як ніби він і гордий і любив його.
"He'sa марнославним один", він посміхнувся.
"Він любить чути народні говорити про нього.
'Цікаво - благослови мене, ніколи не була його, як з цікавості "meddlin.
Він завжди йдеш, щоб побачити те, що я Plantin.
Він знає, що "речі Местер Крейвен ніколи неприємностей hissel" все-го, щоб дізнатися.
Він головний садівник-й ", він є".
Робін стрибав діловито клюють грунту і зараз і потім зупинився і подивився на їх мало.
Марія думав, що його чорні очі дивилися росинка на неї з великою цікавістю.
Це дійсно здавалося, ніби він був дізнатися про неї.
Дивне почуття в її серце збільшилася.
"Де решта виводок летіти в?" запитала вона.
"Там немає дізнаються,.
Старі свою чергу 'Em Out про' своє гніздо ' зробити їм, літати 'вони розпорошені, перш ніж ви це знаєте.
Цей був дізнаються, 'один', він знав, що він був самотній ".
Пані Марія пішла на крок ближче до Робіна і подивилася на нього дуже важко.
"Мені нудно", сказала вона.
Вона не знала раніше, що це була одна з речей, які зробили її відчувати кислий і хрест.
Вона, здавалося, знайшов його, коли вільшанка подивився на неї і вона подивилася на круговій системі.
Старий садівник відсунув кришку на його лису голову і втупився на неї хвилину.
"Маленька дівка 'й' Art тха з Індії?" Запитав він.
Tha'lt бути lonlier до тха зроблено ", він сказав.
"Тоді не дивно tha'rt самотньо.
Він почав копати знову, водіння лопату вглиб багаті чорноземи сад в той час як
Робін стрибав дуже старанно зайняті.
"Як тебе звуть?"
Марія запитала.
Він встав, щоб відповісти їй.
"Бен Weatherstaff", він відповів, а потім додав він з похмурою усмішкою "Мені нудно mysel "крім випадків, коли він зі мною", і він тицьнув пальцем у бік коловою системою.
"Він єдиний друг-й" у мене є. "
"У мене немає друзів на всіх", сказала Мері.
"Я ніколи не мав.
Мій аят не любив мене, і я ніколи не грав ні з ким ".
Це звичка Йоркшир сказати, що ви думаєте, з тупими відвертість, і старий Бен
"Tha " мене це хороший біт, так", він сказав.
"Ми були ткали з тієї ж тканини й.
Ми ні один з нас хороших дивлюся "ми нас обох, як кислі, як ми дивимося.
У нас же противний характерами, обидва з нам, я буду ордер ".
Це був простий розмову, і Мері Леннокс ніколи не чули правду про себе в її життя.
Рідні слуги завжди salaamed і представляється Вам, що б ви зробили.
Вона ніколи не замислювався про свою зовнішність, але вона хотіла б знати, якщо б вона була непривабливою як Бен Weatherstaff і вона також хотіла б знати, якщо б вона виглядала так, кисле, як він подивився Перед Робін прийшов.
Вона насправді почав задаватися питанням, також, чи була вона "бридких загартованого".
Вона відчувала себе незатишно.
Раптом ясно брижі маленький звук спалахнула поруч з нею, і вона обернулася.
Вона стояла в кількох футах від молодих яблуні і Робін прилетів на один з його філій і вирвалося в лом пісні.
Бен Weatherstaff розсміявся.
"Що він зробив це?" Запитала Марія.
"Він вирішив подружитися з
"Данг мене, якщо він не сподобалася Тебе ".
"Для мене?" Сказала Мері, і вона переїхала до деревце м'яко і подивився вгору.
"Ви б потоваришувати зі мною?" Вона сказала Робін так само, як якщо б вона говорила з осіб.
"Хочеш?"
І вона не говорила, вона або в її жорсткому голоском або в її владних Індійському голосу, але таким тоном, такі м'які і охоче і домовленості, що Бен Weatherstaff був здивований, як вона була, коли вона чула, як він свистка.
"Чому", він вигукнув: "тха" сказав, що так добре, "як якби людини тха" був справжнім дитиною замість різких стару.
Tha 'сказав, що це майже як Дікон розмовляє зі своїм диким речі на й' болото ".
"Чи знаєте ви, Дікон?" Марія запитала, обертаючись, швидше, в поспішати.
"Всі знають його.
Дікон в wanderin 'скрізь.
Th 'дуже ожини' верес дзвіночки знає його.
Я ордер й 'лисиці показує йому, де їх дитинчат лежить' й 'жайворонки не приховує свої гнізда від нього.
"Мері хотілося б задати декілька більш питання.
Вона була майже так само цікаво, Дікон, як їй було близько занедбаний сад.
Але саме цей момент Робін, який закінчив свою пісню, дав трохи похитавши крила, поширювати їх і полетів.
Він зробив його візиту і було не до того.
"Він пролетів через стіну!" Мері закричала, дивлячись на нього.
"Він прилетів в сад - він перелетів через іншій стіні - в сад, де немає дверей! " Він живе там ", сказав старий Бен.
"Він вийшов з яйця 'й' о є.
Якщо він Courtin ", він Makin 'до якоїсь молодої пані вільшанка, що живе серед й' старі рожеві дерева там "." Роуз-дерев ", сказала Мері.
"Є рожевий дерева?"
Бен Weatherstaff взявся за лопату знову і почав копати.
"Був десятирічний" назад ", пробурмотів він.
"Я хотів би їх бачити", сказала Мері.
"Де зеленими дверима?
Там повинно бути десь двері.
"Бен встромив лопату глибокі і виглядав так, нетовариський, як він виглядав, коли вона вперше побачила його.
"Існував десятирічного 'назад, але не зараз", сказав він.
"Немає двері!" Вигукнула Марія.
"Там повинно бути".
"Ніхто, як будь-хто може знайти," ні один, як ця справа будь-якого свого.
Хіба ти не бути настирливою дівка "ткнути носом, де це не привід йти.
Тут я повинен продовжувати свою роботу.
Отримайте ви відлетіли "грати вас.
У мене немає більше часу. "
І він фактично припинив копати, кинув лопату через плече і пішов, , Навіть не глянувши на неї і кажу до побачення. >
ГЛАВА V крик в коридор
Спочатку кожен день, який проходив на Мері Леннокс був так само, як інші.
Щоранку вона прокинулася в її гобеленами кімнату і застав Марти на колінах на вогнища пожежі будівля її, щоранку вона з'їла свій сніданок в дитячій які нічого не забавно в ньому, і після кожного сніданку вона дивилася з вікна по всій величезній пришвартуватися який, здавалося, поширюватися на всі боки і піднятися на небо, і після того як вона дивилася на деякий час вона зрозуміла, що якщо вона не виходила вона доведеться залишитися вдома і нічого не робити - і таким чином вона вийшла.
Вона не знала, що це було найкраще, що вона могла б зробити, і вона не
Відомо, що, коли вона почала ходити швидко або навіть запускати по доріжках і вниз проспекті, вона була помішуючи її повільне крові та хто себе сильніше, борючись з вітром, охопила вниз від болота.
Вона бігла тільки, щоб зробити себе тепло, і вона ненавиділа вітер, який кинувся на її обличчя і ревів і втримав її, як ніби це якийсь гігантської вона не могла бачити.
Але більша вдихів грубої свіжому повітрі підірваний над вересом наповнив її легені з чимось, що було добре для всієї її тонкого тіла і збитими трохи червоного кольору в її щоки і просяяло її тьмяні очі, коли вона нічого не знала про це.
Але через кілька днів, проведених майже повністю з дверей вона прокинулася одного ранку знаючи, що це повинен був бути голодним, і коли вона сіла в свій сніданок, вона не погляд на неї зневажливо і каші відштовхнути її, але взяла ложку і став їсти її і їв його, поки її чаша була порожня.
"ТХА" потрапила на досить добре з цим ранок, не тха "? сказала Марта.
"На смак приємний сьогодні", сказав Марії, здається, трохи здивувало її сам.
"Це" повітря-го "й болото це" тобі живіт для Tha 'даю продовольство ", відповів
Марта.
"Це на щастя для тебе, що Tha отримав продовольство, а також апетит.
Там було дванадцять у нашому котеджі як це було 'живіт' ї Nothin ', щоб покласти в нього.
Ви весь час граю "Вас про 'двері кожен день", ви отримаєте деякий м'ясо на кістці
"Ви не будете так yeller." "Я не граю", сказала Мері.
"Мені нічого грати."
"Nothin ', щоб грати з"! Вигукнула Березня.
"Наші діти грають з палицями і камінням.
Вони просто працює близько крики "дивиться на речі".
Мері не кричав, але вона дивилася на речі.
Існував нічого робити не треба.
Вона йшла обертом сади і бродив по дорозі в парк.
Іноді вона дивилася на Бена Weatherstaff, але, хоча кілька разів вона бачила його в роботу він був дуже зайнятий, щоб дивитися на неї, або був занадто похмурим.
Одного разу, коли вона йшла до нього, він взяв лопату і відвернувся, коли він зробив це навмисне.
Одним з місць, вона вирушила в частіше, ніж будь-який інші.
Це була довга прогулянка за межами сади зі стінами навколо них.
Існували голою клумби по обидві сторони від неї і проти стіни плющем виріс густо.
Існував одна частина стіни, де повзучі темно-зелене листя були більш густими ніж в інших місцях.
Здавалося, що протягом тривалого часу, що частина не приділялося належної уваги.
Решта він був обрізаний і змусити виглядати акуратно, але при цьому нижній кінець ходити б не обрізається на всіх.
Через кілька днів після того як вона говорила з Бен Weatherstaff, Марія зупинилася, щоб помітити це і дивувався, чому це було так.
Вона тільки що зупинилася і дивилася на довгий бризки плюща гойдається на вітрі, коли вона побачила блиск червоного і почув блискуче цвірінькають, і там, на вершині стіни, сидів Бен вперед
Weatherstaff це вільшанка, нахил вперед, дивитися на неї зі своєю маленькою головою з одного боку.
"Ах", вона закричала: "Це ти - це він Ви? "
І це не здавалося дивним зовсім їй, що вона говорила з ним, як якщо б вона була впевнена що він буде розуміти і відповідати їй.
Він не відповів.
Він щебетала і щебетала і стрибала по стіні, як ніби він говорив їй все що завгодно.
Здавалося, пані Марія, як ніби вона розуміла його, теж, хоча він не був Говорячи словами.
Це було, як якби він сказав:
"Доброго ранку!
Хіба це не вітер приємно?
Хіба це не сонце приємно?
Чи не є все добре?
Давайте як цвірінькають і хмелю і твіттер.
Давай!
Давай!
"Мері почав сміятися, і, як він стрибав і взяв трохи рейси вздовж стіни вона побігла за ним.
Бідний маленький тонкий, жовтий, потворні Марії - вона насправді виглядав майже достатньо на мить.
"Ти мені подобаєшся!
Ти мені подобаєшся ", вона закричала, стукали по доріжці, і вона щебетала і спробував Свисток, який у минулому вона не знала, як це зробити в останню чергу.
Але Робін, здавалося, цілком влаштовує і щебетали, свистіли їй у відповідь.
Нарешті, він розпустить крила свої і зробив стрімкий політ до вершини дерева, в якому Він сидів і співав голосно.
Це нагадало Марії перший раз вона бачила його.
Він розгойдується на дереві-топ, то й вона стояла в саду.
Тепер вона була на іншій стороні саду і стоячи в дорозі за межами стіна - набагато нижче, вниз - і там була та ж всередині дерева.
"Це в саду ніхто не може перейти в", сказала вона собі.
"Це сад без дверей.
Він живе там.
Як я хочу, я міг бачити, що це таке! "
Вона побігла по доріжці до зеленої двері вона увійшла в перший ранок.
Потім вона побігла стежкою через інші двері, а потім в саду, і , Коли вона стояла і дивилася там було дерево на іншій стороні стіни, а був перебір якраз закінчував свою пісню і, починаючи з чистить свої пір'я дзьобом.
"Це сад", сказала вона.
"Я впевнений, що це таке."
Вона ходила навколо та уважно подивився на ту сторону стіни саду, але вона тільки знайшов те, що вона знайшла раніше - що не було двері в ній.
Потім вона побігла через городи знову і вийшов на прогулянку за межами довго плющем стіни, і вона підійшла до кінця його і подивився на нього, але є не було дверей, а потім вона підійшла до
"Це дуже дивно", сказала вона.
"Бен Weatherstaff каже, що немає дверей і немає дверей.
Але є і має бути, не один десяток років назад, тому що пан Крейвен похований ключ ".
Це дало їй так багато, щоб думати про те, що вона стала дуже цікаво і відчувати, що вона була не шкодую, що вона прийшла до Misselthwaite Manor.
В Індії вона завжди відчувала гарячу і занадто млосні піклуватися багато про що.
Справа в тому, що свіжий вітер з болота почали дути з павутини її молодий мозок і розбудити її, мало.
Вона залишилася на вулиці майже весь день, і коли вона сіла до неї вечеряти вночі вона відчувала себе голодною і сонним і комфортно.
Вона не відчувала себе хрестом, коли березні базікала.
Вона відчувала, як ніби вона, а любив слухати її, і, нарешті, вона думала, що вона питала її питання.
Вона запитала вона після того як вона закінчила свою вечерю і сіли в осередку-килимок до пожежі. "Чому пан Крейвен ненависті сад?" Вона сказав.
Вона зробила березня залишаються з нею і Марта не заперечував взагалі.
Вона була дуже молода, і використовується для переповненому котеджі повно братів і сестер, і їй було нудно у великій приміщення для слуг вниз, де лакей і верхній покоївки сміялися над нею Йоркшир мова і подивився на неї, як загальні дрібниця, а сиділи і шепотіли між себе.
Березень любить говорити, і дивні дитини, який жив в Індії, і чекали , На які "чорні", була новинка достатньо, щоб залучити її.
Вона сіла на вогнище сама, не чекаючи, щоб бути задані. " Думаєш "Мистецтво тха про це саду ще?" Сказала вона.
"Я знав, тха" буде.
Це було саме так, як зі мною, коли я вперше почув про це ".
"Чому він ненавидить його?" Мері зберігаються.
Березень заправлені ноги під неї і зробила себе цілком комфортно.
"Слухайте круглі й 'вітер wutherin" вдома ", сказала вона.
"Ви могли б голою встати на болоті, якщо ви були на ній сьогодні ввечері."
Марія не знала, що "wutherin" означало, поки вона не слухала, а потім зрозумів.
Це має означати, що порожнисті роду здригаючись від реву який кинувся кругом будинку наче гігантський ніхто не міг бачити, були ударами вона і побиття в стінах і вікна, намагаючись прорватися всередину
Але знав, що він не міг увійти, і якось це зробив один відчуваю себе дуже безпечним і теплим в кімнаті з червоним вогнем вугілля.
"Але чому він ненавидить це так?" Запитала вона, після того як вона слухала.
Вона призначена знати, якщо березня зробив.
Тоді березня кинув багажем знань.
"Розум", сказала вона, "г-жа Medlock сказав, що це не про нього говорили.
Там багато речей про 'в цьому місці, це не повинно бути обговорили.
Ось пан замовлень Крейвена.
Але для саду-го "він не був би, як він є.
Це був сад місіс Крейвен про те, що вона зробила, коли спочатку вони були одружені "вона просто любив його, "вони використовуються для 'прагнуть самі квіти.
Садівників-й "ні про " було хоч раз, щоб увійти
Його 'її ходили в "закрив й' двері 'залишитися там години" годин, readin і
'Вона була просто трохи дівчина "було старе дерево з відгалуженням дугоподібних місце на ньому.
'Вона зробила троянди ростуть над ним "вона звичай сидіти там.
Але одного разу, коли їй було сидять "там-й" зламалася гілка "вона впала на й 'землю' було боляче так погано, що на наступний день вона померла.
Th 'лікарі думали, що він виходить про' його розум
'Теж вмирають.
Ось чому він ненавидить його.
Ніхто не ніколи не займався, оскільки, "він не буде нехай будь говорити про це.
"Мері не ставив більше питань.
Вона подивилася на червоний вогонь і слухали вітер "wutherin".
Здавалося, що "wutherin" голосніше, ніж будь-коли.
У цей момент дуже добре з нею відбувається.
Чотири хороших речей сталося з нею, насправді, так як вона прийшла до Misselthwaite
Manor.
Вона відчувала, як ніби вона зрозуміла, вільшанка, і що він зрозумів її, вона біг на вітрі, поки її крові зросла тепла, вона була здорово голодний в перший раз у своєму житті, і вона з'ясувалося, що це повинно було бути шкода когось.
Але коли вона слухала вітер, вона стала прислухатися до чогось ще.
Вона не знала, що це було, тому що спочатку вона ледве міг відрізнити його від вітру себе.
Це був дивний звук - це здавалося майже таким же якщо дитина десь плакали.
Іноді вітер звучав скоріше, як дитина плаче, але в даний час пані Марія почували себе цілком упевнений, що цей звук був усередині будинку, а не за її межами.
Це було далеко, але це було всередині.
Вона обернулася і подивилася на Марту.
"Чи чуєте ви один плачеш?" Сказала вона.
Березень раптом зніяковів.
"Ні", відповіла вона.
"Це вітер-го".
Іноді це звучить, як ніби хтось загинув на "болоті" ї wailin.
У ньому є всі види звуків про '. " Але, послухайте, "сказала Мері.
"Це в будинку - по одній з цих довгих коридорах."
І в цей самий момент дверей повинен бути відкритий десь внизу, а для гуркіт громового проект дув уздовж проходу і двері в кімнату, вони сиділи в було підірваний відкритим з тріском, і як вони обидва схопилися на ноги світло був підірваний, і плакав звук був винесений вниз далеко коридор так, щоб він був чутний більш чітко, ніж будь-коли.
"Там!" Сказала Мері.
"Я ж вам казав!
Це хтось плаче - і це не є дорослої людини ".
Березень побіг, закрив двері і повернув ключ, але перш ніж вона зробила це, вони обидва чули
Звук двері в деяких пір прохід закриття з новою силою, і тоді все було тихо, навіть вітер затих "wutherin" за кілька хвилин.
"Це було вітру й '", сказала Марта завзято. "', Якщо вона не була, вона була маленькою Бетті
Баттерворта, й "куті-покоївку.
Вона була зубна біль й "весь день".
Але щось турбує і незграбним в її чином зробив Пані Марії погляд дуже важко на неї.
Вона не вірила вона говорила правду. >
ГЛАВА VI "була деяка волаючого - не було!"
На наступний день дощ лив як з відра знову, і коли Марія виглянула її вікна болото було майже приховано сірий туман і хмари.
Там може бути не виходити сьогодні.
"Що ви робите у вашому котеджі, коли йде дощ, як це?" Запитала вона Березня.
"Старайтеся, щоб з-під ноги один одному в основному," Марфа відповіла.
"Ех! там здається багатьом з нас тоді.
Mother'sa з хорошим характером жінка, але вона отримує справедливу moithered.
Найбільші з них виходить у й 'корівника і грає там.
Дікон він не заперечує й 'мокре.
Він виходить просто "ж, як якщо й 'ї сонце Shinin.
Він каже, що він бачить речі в дощові дні, як не показує, коли це хороша погода.
Одного разу він виявив маленький Лисеня half потонув в її отвір, і він приніс її додому в й ' лоні його сорочку, щоб він залишався в теплі.
Його мати була вбита неподалік 'й' діра перепливли з 'й' відпочинку 'й' про послід був мертвий.
Він отримав його у себе вдома зараз.
Він знайшов половину потонув молодий ворон іншим разом "він приніс її додому, теж 'приручили його.
Він назвав Сажа бо це настільки чорна, 'це хміль "мухи з собою в усьому світі.
"Настав час, коли Марія забула ображатися на знайомі кажуть Марти.
Вона навіть почала знаходжу це цікавим, і буде шкода, коли вона зупинилася і пішла геть.
Історії їй сказали, її аят, коли вона жила в Індії було досить на відміну від Марти повинен був сказати про котеджні болотиста місцевість який провів чотирнадцять чоловік які жили в чотирьох маленьких кімнат і ніколи не було цілком достатньо, щоб поїсти.
Діти, здавалося, падіння близько і розважити себе, як послід груба, добродушний щенята коллі.
Мері була найбільш приваблює матері та Дікон.
Марфа, розповідали про те, що "мати" сказав чи зробив, вони завжди звучали комфортно.
"Якби я ворона або Лисеня я міг грати з ним", сказала Мері.
"Але я нічого не маю." Марфа подивилася подив.
"Може тха" в'язати "?
Запитала вона.
"Ні", відповіла Мері.
"Може тха" шити? "
"Ні" "Може тха" читати "?
"Так".
"Тоді чому не тха, читати що-небудь, або дізнатися дещо про 'spellin?
Tha'st достатньо старий, щоб бути твоїм книги learnin 'хороший біт зараз ".
"Я не які-небудь книги", сказала Мері.
"Ті, я залишилися в Індії." "That'sa шкода", сказала Марта.
"Якщо місіс Medlock'd дозволити тобі йти в й 'бібліотеки, є тисячі про' книгах".
Марія не запитати, де бібліотека, тому що вона раптом натхненні новими ідея.
Вона зважилася піти і знайти його себе.
Вона була не турбувало пані Medlock.
Г-жа Medlock здавалося, завжди бути на її вітальню зручною економки вниз.
У цій дивній місце один майже ніколи не бачив жоден взагалі.
Насправді, не було нікого бачити, але слуги, і, коли їх господар був у від'їзді вони жили розкішним життям в напівпідвальному приміщенні, де була величезна кухня бовтався з блискучою латуні і олов'яні, і велика службовців зал, де було чотири чи п'ять рясних прийомів їжі щодня, і де багато жвавих хвацький продовжувалося, коли місіс Medlock був поза шляху.
Харчування Марії подавалися регулярно, і Марта чекали від неї, але ніхто не турбує самі про неї найменше.
Г-жа Medlock прийшов і подивився на неї кожен день або два, але ніхто не спитав, що вона зробив або сказав їй, що робити.
Вона припустила, що, можливо, це було
Англійський спосіб лікування дітей.
В Індії вона завжди були присутні її аят, який пішов за нею і про чекав від неї, по руках і ногах.
Вона часто була втомився від її компанії.
Тепер вона пішла ніхто і вчилася одягатися, тому березня
Здавалося, що вона думала, що вона дурна і дурним, коли вона хотіла мати речі передали її і надіти.
"Сказала вона якось, коли Марія стояла чекав її надіти рукавички для неї.
"Наша Сьюзен Енн в два рази гострими, як тобі
"Вона всього лише чотири роки" старі.
Іноді тха "виглядає справедливою м'який й" голова ".
Марія носила її навпаки похмурий вигляд протягом години після цього, але він змусив її думати кілька зовсім нових речей.
Вона стояла біля вікна, близько десяти хвилин сьогодні вранці після Марти пронеслася до вогнища в останній раз і пішов вниз.
Вона думала над новою ідеєю, яка прийшла до неї, коли вона почула про бібліотека.
Їй було все одно дуже багато про саму бібліотеку, так як вона читала дуже кілька книг, але почути його привезли на її думку, ста номерів з закритими дверей.
Вона хотіла б знати, якщо всі вони були дійсно закриті і що вона буде знайти, якщо вона могла б отримати в будь-якому з них.
Були то сто насправді?
Чому б їй не піти і подивитися, скільки дверей вона могла розраховувати?
Було б щось робити на цьому вранці, коли вона не могла виходити на вулицю.
Вона ніколи не вчили питати дозволу зробити щось, і вона нічого не знав про владу, так вона б не вважав за потрібне запитати пані Medlock якщо вона може ходити по будинку, навіть якщо вона бачила її.
Вона відкрила двері в кімнату і вийшов у коридор, а потім вона почала свою мандрівок.
Це був довгий коридор, і це розгалужена в інші коридори і це привело її на короткий сходи яка кріпиться до інших знову.
Існували двері і двері, і там були картини на стінах.
Іноді вони були фотографії темні, цікаві краєвиди, але вони були oftenest портрети чоловіків і жінок у дивних, грандіозні костюми з атласу та оксамиту.
Вона опинилася в одній довгій галереї, стіни якої були вкриті ці портрети.
Вона ніколи не думала, що може бути так багато в будь-якому будинку.
Вона повільно пішла вниз, це місце і подивився на осіб, які також, здавалося, погляд на неї.
Вона відчувала, як ніби вони були цікаво, що дівчинка з Індії робив у своїх будинку.
Деякі з них були фотографії дітей - дівчатка у товстих сукні атласні який досяг на ноги і виділявся про них, і хлопчики з пишними рукавами і мереживними комірцями і довге волосся, або з великими пучки навколо шиї.
Вона завжди зупинялися, щоб подивитися на дітей, і задатися питанням, що їх імена, і де вони пішли, і чому вони носили такі дивні одягу.
Існував жорсткий, звичайна дівчинка, а як вона сама.
На ній було зелену сукню парчі і провів зелений папуга їй на палець.
Її очі були гострі, цікавий погляд.
"Де ви живете зараз?" Сказала Мері їй вголос.
"Якщо б ти був тут." Звичайно, ніяка інша дівчинка колись проводив такі дивне ранок.
Здавалося, не було нікого в усьому величезному будинку, але безладних своєї маленької особистості, блукаючи наверх і вниз, через вузькі проходи і широкий ті, де він здавалося їй, що ніхто, крім неї самої ніколи не ходив.
Так як дуже багато номерів було побудовано, люди повинні були жити в них, але все це здавалося так порожній, що вона не могла повірити, це правда.
Це не було, поки вона не піднялася на другий поверх, що вона думає про поворот ручку дверей.
Всі двері були замкнені, як г-жа Medlock заявили, що вони були, але в кінці кінців вона поклала рука на ручці одного з них і перетворив його.
Вона була майже страшно за момент, коли вона відчула, що опинилося без праці і що, коли вона відштовхнула від самих дверей він повільно і важко відкривається.
Це була масивна двері і відкрив у велику спальню.
Існували вишиті драпірування на стінах, і інкрустована меблі таких, як вона бачив у Індії стояли по кімнаті.
Широке вікно з етилованим панелей подивився на болотах, а над камінною було інший портрет жорсткою, звичайна маленька дівчинка, яка, здавалося, дивився на неї більше цікаво, ніж будь-коли.
"Може бути, вона спала тут колись", сказала Мері.
"Після цього вона відкрила більше дверей та багато іншого.
Вона побачила, так багато кімнат, що вона стала зовсім втомився і став думати, що має бути сто, хоча вона не рахував.
У всіх з них були старі фотографії або старі гобелени з дивними сценами працював на них.
Були цікаві предмети меблів і цікаві прикраси майже у всіх з них.
В одній кімнаті, схожій дами вітальня, портьєри були вишитим оксамитом, і в кабінеті було близько сотні маленьких слонів виготовлена ​​з слонової кістки.
Вони були різних розмірів, а деякі мали свої погонича або паланкінів на спині.
Деякі з них були набагато більше, ніж інші, і деякі з них були настільки малі, що вони, здавалося, тільки немовлят.
Марія бачила різьблений слонової кістки в Індії, і вона знала все про слонів.
Вона відкрила двері кабінету і став на підніжжя ніг і грав з цими протягом досить тривалого часу.
Коли вона втомилася вона поставила слонів у порядку і закрив двері кабінету.
У всіх її мандрівках по довгих коридорах і порожні кімнати, вона бачила нічого живого, але в цій кімнаті вона побачила щось.
Просто після того як вона закрила двері кабінету вона почула звук крихітних шурхіт.
Він змусив її стрибати і подивитися навколо на дивані біля каміна, з якого вона, здавалося в майбутньому.
У кутку дивана була подушка, і в оксамитовій який покрив її там була дірка, і з отвору визирали крихітні голови з парою перелякані очі в ньому.
Мері тихенько прокрався через кімнату, щоб дивитися.
Яскраві очі належав маленький сірий миша, і миша з'їла отвір в подушку і зробив зручні гнізда там.
Шість мишей дитини були обіймалися до спить поруч з нею.
Якщо нікого не було в живих в сто номерів було сім мишей, хто зробив не виглядає одиноким взагалі.
"Якби вони не були б так страшно, я б узяти їх назад разом зі мною", сказала Мері.
Вона бродила досить довго, щоб відчувати себе занадто втомленим, щоб бродити далі, і вона повернув назад.
Два або три рази вона втратила свій шлях, повернувши вниз неправильний коридор і був змушений бродити взад і вперед, поки не знайшла правильний, але в кінці кінців вона досягло своєї статі знову, хоча вона була на деякій відстані від своєї кімнаті і не знав точно, де вона була.
"Я вірю, я взяв неправильний поворот знову," сказала вона, стоячи на місці, на якому
Здавалося, кінця короткого проходу з гобелен на стіні.
"Я не знаю, в який бік іти.
Як тихо все!
"Це було в той час як вона стояла тут і просто після того як вона сказала, що ця тиша була порушена звуком.
Це був ще один крик, але не зовсім, як той, який вона чула минулої ночі, і тільки короткою, примхливий скиглити дитячому приглушений, що проходять через стіни.
"Це ближче, ніж це було", сказала Мері, як б'ється її серце, а швидше.
"І вона плаче."
Вона поклала свою руку випадково на гобелен поруч з нею, а потім відскочив, відчував себе вельми вражений.
Гобелен був покриття дверей, прочинив її і показав, що ще одна частина коридору за нею, і місіс Medlock підходив він з нею зв'язкою ключів у руці і дуже хрестом на обличчі.
"Що ви тут робите?" Сказала вона, і вона взяла Марію за руку і потягнув її геть.
"Що я тобі казав?" "Я обернувся неправильним кутом," пояснила Марія.
"Я не знав, куди йти, і я почув хтось плаче. "
Вона зовсім ненавидів місіс Medlock на даний момент, але вона ненавиділа її більше інший.
"Ви не чули нічого подібного", сказала господиня.
"Ви приходите разом назад у свій розплідник або я вікно вуха".
І вона взяла її за руку і штовхнув половину, наполовину витягнув її на одному місці і за іншою, поки вона не штовхнув її в двері до своєї кімнати.
"Тепер", сказала вона, "ви залишатися там, де вам говорять, щоб залишитися, або ви опинитеся заблоковані вгору.
Майстер краще вас гувернантка, само, як він сказав, що.
Ти один, який потребує хтось дивитися різким за вами.
У мене достатньо, щоб зробити ".
Вона вийшла з кімнати і зачинила за собою двері, і Марія пішла і сіла на вогнище килимок, блідий від люті.
Вона не плакала, але землю зубами.
"Був хтось плакав - не було -! Було" сказала вона собі.
Вона чула, вона вже двічі, а то вона б дізнатися.
Вона дізналася, багато чого сьогодні вранці.
Вона відчувала, як ніби вона була на довгу подорож, і в усякому разі, вона мала щось розважити її увесь час, і вона грала з слонової кістки слонів і бачив сірі миші і її дітей у їх гніздо в оксамитовій подушці. >
Глава VII КЛЮЧ ДО САД
Через два дні після цього, коли Марія розплющила очі, вона сиділа у вертикальному положенні в ліжку відразу, і закликав до Марти. "Подивіться на болоті!
Подивіться на болото! "
Дощ закінчився, і сірий туман і хмари були зметені в ночі вітром.
Вітер сам перестав і блискучі, темно-сині небо високо над арочними болотиста місцевість.
Ніколи, ніколи не було Марія мріяла про небо так синій.
В Індії небо було жарко і палаючий, це був глибокий холодний синій, яка майже здавалося, виблискувати як води деякі прекрасні бездонні озера, і тут і там, високо, високо в блакиті арочні плавали невеликі хмари білосніжної шерсті.
Далекосяжні світі болото сама подивилася м'яко синій замість похмурого пурпурно-чорного чи жахливо нудний сірий колір.
"Так", сказала Марта з веселою посмішкою.
"Th 'шторм над деякий час.
Це як це в рік 'й' цього разу о.
Він йде в ніч, як це було pretendin "він ніколи не був тут ніколи не означало приїхати знову.
Це тому, що весна-й 'на своєму шляху.
It'sa далеко ще, але це йдеш ".
"Я думав, може, вона завжди дощ або було темно в Англії", сказала Мері.
"Ех! ні! "сказала Марта, сідаючи навпочіпки біля її чорні кисті свинцю. "'Й' тупиця про soart!"
"Що це значить?" Запитав Мері серйозно.
В Індії місцеві жителі говорили на різних діалектах яких тільки кілька людей розуміли, тому вона не була здивована, коли березні використовуваних слів вона не знала.
Березень сміялася, як вона зробила перший ранок.
"Там зараз", сказала вона.
"Я говорив широкі Йоркшир знову, як
Г-жа Medlock сказав, що я не винен.
"Тупиця про 'й' soart" означає "nothin'-оф-роду," повільно і обережно ", але це вимагає так довго, щоб сказати це.
Сонячний й Йоркшир на "місце на землі коли воно сонячно.
Я сказав тобі, tha'd як пришвартуватися й 'після небагато.
Почекай, поки не побачите й "золотий кольору квіти дроку 'го-го" квіти про' ' мітла, 'й' верес flowerin ', все фіолетові дзвіночки, "метелики сотні про' " Flutterin бджіл hummin '"жайворонки soarin' вгору 'співати'.
Ви хочете, щоб вийти на неї, як схід сонця "жити на ній весь день, як Дікон робить."
"Чи міг я коли-небудь туди дістатися?" Запитав Мері задумливо, дивлячись крізь вікно на далекій блакитний.
Це було настільки новим і великим і прекрасним, і таких небесного кольору.
"Я не знаю", відповіла Марта.
"Tha ніколи не використав" ноги з Tha 'тха було народився, мені здається.
Tha 'не міг ходити п'ять миль.
Це п'ять миль, щоб наші будинки. "
"Я хотів би побачити ваші домівки." Марта дивилась на неї момент цікаво перш, ніж вона взяла щітка і почав терти грати знову.
Вона думала, що невелика негарне обличчя не виглядало настільки кисле в цей момент як це було перший ранок вона побачила його.
Це виглядало просто дрібниця, як маленькі Сьюзен Енн, коли вона хотіла щось дуже багато.
"Я попрошу маму про це", сказала вона.
"Вона одна об 'їм, що майже завжди бачить спосіб робити речі.
Це мій день сьогодні: "Я піду" будинку.
Ех!
Я радий.
Г-жа Medlock думає мати багато про '.
Можливо, вона могла б поговорити з нею. "
"Мені подобається твоя мати", сказала Мері.
"Я думаю, тха" зробив ", погодилася Марта, полірування геть.
"Я ніколи не бачив її", сказала Мері.
"Ні, тха" не ", відповіла Марта.
Вона сіла навпочіпки знову і протер кінці свого носа із задньої частини її руку, наче подив на мить, але вона закінчилася цілком позитивно.
"Ну, вона про те, що розумний" жорсткої Workin '"добродушна" чистим, що ніхто не міг допомогти їй likin "вони бачили її чи ні.
Коли я йдеш додому до неї на мій день я просто стрибати від радості, коли я crossin " болотах. " Мені подобається Дікон ", додав Марії.
"І я ніколи не бачив його."
"Ну", сказала Марта рішуче: "Я сказав тобі, що я" дуже його любить птахів 'й' кролики "диких баранів 'поні,' й 'лисиці самі.
Цікаво, "дивився на неї задумливо," що Дікон буде думати про тебе? "
"Він не хотів мене", сказала Мері в її жорсткі, холодні невеликий шлях.
"Ніхто не робить."
Березень подивилася відбиває знову.
"Як тха", як thysel?
"Запитала вона, вже зовсім, як ніби вона хотіла б знати.
Марія трохи повагався і замислився.
"Зовсім ні - насправді", відповіла вона.
"Але я ніколи не думав про це раніше".
Березень усміхнулася мало, як якщо б у якийсь домашньої спогад.
"Мама сказала, що мені як-то", сказала вона.
"Вона була на неї балію" Я був у поганому настрої "Talkin 'погано народної," вона повертається до мене говорить: "Tha 'молодий лисиці, тха!
Там Tha 'означає sayin "тха" не як цей "тха" не подобається, що один.
Як тха ", як thysel '?' Він змусив мене сміятися", це привело мене до мого почуття в хвилину. "
Вона пішла в піднесеному настрої, як тільки вона дала Марії їй сніданок.
Вона збиралася пройти п'ять миль через болото на дачу, і вона збирається допомагати матері з мийки і робити випічки тижня і насолоджуйтеся себе повністю.
Мері почувала самотнім, ніж будь-коли, коли вона знала, що вона вже не було в будинку.
Вона вийшла в сад, як можна швидше, і перше, що вона зробила, бігати і круглі саду фонтан квітка в десять разів.
Сонце зробив весь зовнішній вигляд місця інше.
Висока, глибока, блакитне небо над арочними Misselthwaite, а також більш болото, і вона весь час підйому її обличчя і дивлячись в нього, намагаючись уявити собі, що було б як лягти на одній з маленьких білосніжних хмар і плавають.
Вона пішла в перший город і знайшов Бен Weatherstaff там працюють з Два інших садівників.
Зміна погоди, здавалося, зробили його добре.
Він говорив з нею за власним бажанням.
"Весна в пущу," сказав він.
"Не можу тха" запах "?
Марія шмигнула носом і думав, що вона могла.
"Я відчуваю запах щось хороше і свіже, і вологою ", сказала вона.
"Це добре багаті землі й '", він відповів: копати подалі.
"Це знаходиться в хорошому настрої Makin 'готова до розширення речі.
Він радий, коли час Plantin "відбувається.
Це нудно взимку-го ", коли він отримав велику рогату худобу робити.
У й 'квітники там все буде stirrin' внизу, в темній-го ".
Th 'сонця warmin "їх.
Ви побачите, біт про 'зелених шипів Stickin " з чорної землі "й" о після небагато ".
"Що вони будуть?" Запитала Марія.
"Крокуси" проліски " daffydowndillys.
Має тха "ніколи не бачив їх?"
"Ні.
Всі гарячі і вологі, і зелений після дощів в Індії ", сказала Мері.
"І я думаю, речі виростають у нічний час." "Вони не будуть рости в ніч", сказав
Weatherstaff.
"Tha'll доведеться чекати їх.
Вони будуть штовхати трохи вище, тут, "поштовх з шип ще там, "розвиватися листя в цей день", що інший.
Ви спостерігаєте їх. "
"Я буду", відповіла Мері.
Дуже скоро вона почула м'який шелест польоту крила знову, і вона знала відразу, що Робін прийшов знову.
Він був дуже зухвалий і живий, і стрибав так близько до її ніг, і поклав його голову набік і подивився на неї так лукаво, що вона запитала Бена Weatherstaff питання.
"Ти думаєш, він пам'ятає мене?" Сказала вона.
"Пам'ятає тебе!", Сказав Weatherstaff обуренням.
"Він знає кожен пень в капусту й 'садів, не кажучи вже про-го" людей.
Він ніколи не бачив, мало дівка тут раніше, "він прагне findin" все по Та не треба намагатися приховати що-небудь з його ".
"Є речі помішуючи внизу в темряві в тому саду, де він живе?"
"Який сад?" Крякнув Weatherstaff, стає похмурим знову.
"Той, де старі рожеві дерева." Вона не могла не запитати, бо вона так хотілося б знати.
Чи існують які-небудь будь-які троянд "?" Запитайте його ", сказав Бен Weatherstaff, скорчившись плечі до коловою системою.
"Він тільки один, як знає.
Ніхто більше не бачив у ньому протягом десяти рік ".
Десять років минуло багато часу, Мері думки.
Вона народилася десять років тому.
Вона пішла, повільно мислення.
Вона стала, як сад так само, як вона стала, як Робін і Дікон і Марти матері.
Вона починала як Марта, теж.
Це здавалося гарною багатьом людям подобається - коли ви не звикли до смаку.
Вона думала про Робін як одного з людей.
Вона пішла до свого вийти на вулицю довжиною, плющем стіни, над якою вона могла бачити верхівки дерев, і другий раз вона ходила взад і вперед найбільш цікавих і захоплююча річ, з нею сталося, і все це було через перебір Бен Weatherstaff в.
Вона почула цвірінькання і щебет, і, коли вона дивилася на голу клумбу на неї лівій стороні він стрибає і роблячи вигляд, що клюють речі з-під землі переконати її, що він не пішов за нею.
Але вона знала, що він пішов за нею і здивовано так наповнив її із захопленням, що вона мало не тремтіла небагато.
"Ви пам'ятаєте мене!" Вона закричала.
"Ви робите!
Ви гарніше, ніж все інше в світі! "
Вона щебетала, і говорили, і вмовив, і він стрибав, і загравали хвіст і щебетали.
Це було, наче розмовляв.
Його червоний жилет був як атлас і він пихтів своєю маленькою грудей, і було так добре і так великий і такою гарною, що це дійсно, як ніби він показує їй, як важливих і, як людська особистість Робін міг би бути.
Пані Марія забула, що вона коли-небудь навпаки, у її житті, коли він дозволив їй залучити все ближче і ближче до нього, і нагинатися і поговорити і спробувати зробити щось як Робін звуки.
О! думати, що він фактично повинні дозволити їй прийти як поряд з ним, як це!
Він знав, ніщо в світі не зробить її простягнула руку до нього або вразити його в найменш найдрібніші чином.
Він знав це, тому що він був реальною людиною - тільки приємніше, ніж будь-якого іншої особи, світу.
Вона була така щаслива, що вона навряд чи наважилася дихати.
Клумба була не зовсім голою.
Це був голий квітів, оскільки багаторічні насадження були вирубані для їх зимового відпочинку, але не було високих чагарників і низьких ті, що виросли разом в спинці ліжка, і, як малинівки стрибав під ними вона побачила його перестрибнути невелику купу свіжого з'явився землі.
Він зупинився на цьому, щоб шукати черв'яків.
Земля була перетворена, бо собака намагалася викопати моль і він подряпав досить глибоку яму.
Марія дивилася на нього, не знаючи, чому дірка була там, і як вона виглядала вона побачив щось майже поховали у щойно повернув грунту.
Це було щось на зразок кільця іржавого заліза або латуні, а коли вільшанка полетіла вгору в дерево неподалік, вона простягнула руку і взяла кільце вгору.
Це було більше, ніж кільце, тим не менш, він був старий ключ, який виглядав так, ніби це було поховали давно.
Пані Марія встала і подивилася на нього з майже перелякане обличчя, як вона висіла від неї пальцем.
"Можливо, це був похований протягом десяти років", сказала вона пошепки.
"Можливо, це ключ до саду!" >
ГЛАВА VIII ROBIN який показав ШЛЯХ
Вона повернулася вона знову і знову, і подумав, про це нам.
Як я вже казав, вона не була дитиною, які пройшли підготовку питати дозволу або консультувати її старійшинам про речі.
Все, що вона думала про те, що ключ, якщо він був ключ до закритих садом, і вона могла дізнатися, де двері, вона, можливо, відкрити її і подивитися, що було всередині стін, і що сталося з зів'ялою троянди, дерева.
Це було, оскільки він був замовкнути так довго, що вона хотіла його бачити.
Здавалося, що воно повинно відрізнятися від інших місць, і щось дивне мабуть, сталося з ним протягом десяти років.
Крім того, якщо їй це подобалося вона могла увійти до нього кожен день, і закрила за собою двері її, і вона може скласти близько грою своєї і відтворити його в повній самоті, тому що ніхто не ніколи не дізнається, де вона була, але буде думаю, що двері все ще замкнена і ключ похований в землі.
Думка про те, що їй сподобався дуже.
Життя як би сама по собі в будинок з сотнею таємниче закриті номерів і мають нічого спільного, щоб розважити себе, поставивши її неактивній мозку до роботи і було насправді пробудження її уяву.
Існує ніяких сумнівів, що свіжий, сильний, чисте повітря з болота було багато з ним робити.
Приблизно так, як він дав їй апетит, і боротися з вітром було перемішують її крові, так само, що було перемішують з розуму.
В Індії вона завжди була дуже гарячою і млявим і слабким, щоб піклується про що завгодно, але в цьому місці вона починає піклуватися і хотіти зробити нові речей.
Уже вона відчувала себе менш "навпаки", хоча вона не знала, чому.
Вона поклала ключ у кишеню і пішов вгору і вниз по її ході.
Ніхто, крім себе коли-небудь здавалося, приходять туди, щоб вона могла ходити повільно і дивитися на стіні, або, скоріше, на вербі, яка росла на ньому.
Плющ був незрозумілим річ.
Яким би ретельно вона виглядала вона нічого не бачила, але густо ростуть, глянцева, темно-зеленими листками.
Вона була дуже розчарована.
Дещо з її свавілля повернувся до неї, коли вона ходила гуляти і подивився його на верхівки дерев всередині.
Здавалося, так безглуздо, сказала вона собі, щоб бути поруч з ним і не зможе сісти за кермо
Вона взяла ключ в кишені, коли вона повернулася в будинок, і вона зробила до її увазі, що вона завжди носити його з нею, коли вона вийшла, так що якщо вона коли-небудь повинні знайти потайні двері, вона буде готова.
Г-жа Medlock дозволив Марту, щоб спати всю ніч на дачі, але вона повернулася на її роботу вранці з червоними щоками, ніж коли-небудь і в найкращому духів.
"Я встав о четвертій годині", сказала вона.
"Ех! це було досить про "болоті з й 'ї птиці Gettin 'до' я 'кроликів scamperin' про 'й' НД Рісін.
Я не ходив чином, все-го.
Людина дав мені покататися на його кошик "Я дійсно насолоджувався сам."
Вона була повна розповідей про принади її день.
Її мати була рада бачити її, і вони отримали випічки і миття всіх сил в сторону.
Вона навіть зробив кожен з дітей doughcake з невеликою кількістю коричневого цукру в ньому.
"Я їх усіх Пипин" гарячих, коли вони прийшли з граю "на й 'болота.
'Й' котеджі все пахло про 'хороший, чистий гарячий Бакін' 'був хороший вогонь,' вони просто кричали від радості.
Наші Дікон сказав він наш котедж був достатньо хороший для короля. "
Увечері вони всі сиділи навколо багаття, і Марфа та її мати шила плями на розірваної одязі і рекомендований панчохи і Марта розповіла їм про маленька дівчинка, яка прийшла з Індії та , Який був чекали на все життя тим, що Марта називають "чорними", поки вона не знати, як поставити на свій панчіх.
"Ех! вони хотіли б почути про вас ", сказав
Марта.
"Вони хотіли знати все про і" чорних "про корабель-й" ти увійшов
Я не міг сказати їм, достатньо ".
Марії відображення мало.
"Я скажу вам набагато більше, перш ніж ваш наступний день", сказала вона, "так, що ви буде більше говорити.
Я насмілюся сказати, що вони хотіли б почути про верхи на слонах і верблюдах, і про офіцерів збирається на полювання тигри "." Моє слово! "вигукнув радий Березня.
"Це створить їм, зчистити їх головами.
Буде тха "насправді це зробити, міс? Було б же, як дикий звір, як показують ми чули, вони мали в Йорку один раз. "
"Індія сильно відрізняється від Йоркшира," Марія сказала повільно, як вона думала, справа старше.
"Я ніколи не думав про це.
Хіба Дікон і мати хотіли б почути ви говорите про мене? "
"Чому, очі наші Дікон майже почав про 'голову, вони отримали в цьому раунді," відповів
Марта.
"Але мати, вона була виведена про ваш seemin" бути все на собі подібне.
Вона сказала:
"Ні, він не має, хоча місіс Medlock каже, що буде, коли він думає про це, але вона каже, що він mayn't думати про це протягом двох або трьох років ".
"Я не хочу, гувернантки", сказала Мері різко.
"Але мама каже, що ви повинні бути learnin" Ваша книга до цього часу "ви повинні є жінка піклуватися про вас, говорить вона: "Тепер, Марта, ви просто подумайте, як Ви відчували б себе, у великому місці, як , Що, wanderin "про повній самоті," немає матері.
Ви докладете всіх зусиль, щоб розвеселити її, каже вона, "я сказав, що".
Марія дала їй довгий, але вірний погляд.
"У вас підбадьорити мене," сказала вона.
"Я хотів би почути ви говорите."
Справжнє березня вийшла з кімнати і повернувся з чимось тримала в руках під фартух.
"Що тха" думаю ", сказала вона з веселою посмішкою.
"Я приніс тобі подарунок". "Подарунок!" Вигукнула пані Марія.
Як котеджі повно чотирнадцять голодних людей давати які-небудь один подарунок!
"Людина Drivin 'через болото peddlin", "Марфа пояснив. " Він зупинив свій візок у наші двері.
Він горщики "каструлі" шанси "закінчується, але матері не було грошей, щоб купити anythin.
Подібно до того, як він був Goin 'від наших "Lizabeth Еллен крикнула:" Мамо, у нього є skippin'-канати з червоною "блакитного ручки.
"Мати вона волає досить раптовим:" Ось, стоп, містер!
Скільки вони?
'Він каже: "Таппенс", "мати вона почала fumblin" в кишені ", говорить вона мені: "Марта, тха принесла собі нагороду від мене, як хороша дівчинка," У мене є чотири місця покласти кожну копійку, але я просто йдеш до прийняти два пенси з неї, щоб купити що дитина skippin'-мотузки, '"вона купила один" тут воно і є.
"Вона привезла його з-під фартуха і виставлені це дуже гордо.
Це був сильний, стрункий мотузку зі смугастою червоною і синьою ручкою на кожному кінці, але Мері Леннокс ніколи не бачив скакалкою раніше.
Вона дивилася на нього з виразом спантеличені.
"Для чого це треба?" Запитала вона з цікавістю.
"За"! Закричала Березня.
"Чи має тха" означають, що вони не отримали skippin 'канатів в Індії, все, що вони отримав слонів і тигрів та верблюдів!
Не дивно, що більшість їм, чорний.
Це для чого він потрібен, просто спостерігати за мною ".
І вона побігла в середину кімнати і, взявши ручку в кожній руці, почав пропустити, і пропустити, і пропустити, в той час Марія повернулася в своєму кріслі дивитися на неї, і дивне особи в старі портрети, здавалося, поглядом на неї, теж, і цікаво, що на землі цей загальний трохи дачник мав нахабство робити під самим носом.
Але Марта навіть не бачив їх.
Інтерес і цікавість на обличчі Пані Марії радий їй, і вона пішла на пропуск і розраховували, коли вона пропущена, поки вона не досягла ста.
"Я міг пропустити більше, ніж у", сказала вона, коли вона зупинилася.
"Я пропустив цілих п'ятсот, коли мені було дванадцять, але я не був у вигляді жиру, то, як я Я зараз, я був на практиці ".
Марія встала зі стільця починають відчувати себе збудженим.
"Він виглядає добре", сказала вона.
"Твоя матір добра жінка.
Як ви думаєте, я міг пропустити такий? "
"Ви тільки спробуйте," закликав Березня, подаючи їй скакалкою.
"Ви не можете пропустити сто в перший, але якщо ви практикуєте ви піднятися.
Ось що каже мати.
Вона каже: "Nothin 'буде робити їй більше користі, ніж мотузка skippin.
Це sensiblest іграшка й 'дитина може мати.
Нехай вона грає в "свіжому повітрі skippin 'й' він буде розтягувати ноги 'зброю' дати їй сили в них. "
Було ясно, що там не було багато сил зброєю Пані Марії і ноги, коли вона вперше стала пропускати.
Вона була не дуже розумний, але вона так сподобалося, що вона не хотіла зупинки.
"Покладіть на тха" речі й біжіть "перестрибнути з о ' двері ", сказала Марта.
"Мама сказала, що я повинен вам сказати, щоб не пустити двері про 'стільки, скільки ви могли б, навіть якщо вона дощів небагато, так як обернути тха "до теплою." Марія вдягнула пальто і капелюх і взяв її скакалкою на руці.
Вона відкрила двері, щоб вийти, а потім раптом згадав про щось і виявилося назад досить повільно.
"Марта", сказала вона, "це були ваші зарплати.
Це була Ваша два пенси насправді.
Дякуємо.
"Вона сказала, що сухо, тому що вона не була використовується для подякувавши людей або, зауваживши, що вони робили речі для неї.
"Спасибі," сказала вона і простягнула йому руку, бо не знаю, що ще робити.
Березня подали руку трохи незграбні трясти, ніби вона не звик до такого роду речі теж.
Потім вона засміялася.
"Ех! ї "мистецтва дивною, старої жіночої річ," сказала вона.
"Якщо tha'd був наш" Lizabeth Еллен tha'd дали мені поцілунок ".
Марія подивилася жорсткіше, ніж будь-коли.
"Ви хочете, щоб я тебе поцілую?" Марти знову засміявся.
"Якщо тха" була іншою, p'raps tha'd хочуть до thysel.
Але ТХА "не є.
Збігай за межами "грати з твоїм мотузку."
Пані Мері почувала себе трохи ніяково, коли вона вийшла з кімнати.
Йоркширський люди, здавалося дивним, і Марта завжди був досить головоломка з нею.
Спочатку вона не любив її дуже сильно, але тепер вона цього не зробили.
Скакалкою була чудова річ.
Вона нарахувала і пропустив, а пропустив і вважав, поки її щоки були зовсім червоні, і вона була більше зацікавлена, ніж вона коли-небудь, тому що вона народилася.
Світило сонце і трохи дув вітер - не грубий вітер, але той, який прийшли в чудовий маленький пориви і приніс свіжий аромат нещодавно виявилося землю його.
Вона пропускається навколо фонтану сад, і одну прогулянку і вниз, другий.
Вона нарешті пропустив у город і побачив Бена Weatherstaff копання і розмовляє зі своєю Робін, який стрибав навколо нього.
Вона пропускається вниз йти до нього, і він підняв голову і подивився на неї з дивний вираз.
Вона запитує, якщо він не помітить її.
Вона хотіла, щоб він бачив її пропустити.
"Ну!" Вигукнув він.
"Чесне слово.
"Мистецтво молодих" P'raps тха ООН, зрештою, 'p'raps тха У дитини кров у твоїх венах замість кислої сколотин.
Пропускається Tha червоні в твої щоки так само вірно, як Бен імені Мого Weatherstaff.
Я б не повірив тха "міг би зробити це". "Я ніколи не пропустив раніше", сказала Мері.
"Я тільки починаю.
Я можу тільки підійти до двадцяти. " Tha 'продовжувати ", сказав Бен.
"ТХА" форми досить добре, на нього молодих "ООН, яка жила з язичниками.
Подивіться, як він тебе Watchin "," смикаючи головою в бік коловою системою.
"Він пішов по тобі вчора.
Він буде на неї ще раз сьогодні.
Він буде зобов'язаний з'ясувати, що й 'skippin'-мотузка.
"Хитаючи головою птиці," тха "цікавість буде й смерті від тебе колись, якщо тха "не виглядає різким".
Ех!
Мері пропустив круглий сад і круглий сад, відпочиваючи кожні кілька хвилин.
Нарешті вона пішла до себе спеціальні прогулянки і зважилася спробувати, чи може вона пропустити всю довжину його.
Це був хороший довгий пропустити, і вона почала повільно, але перш ніж вона пішла на півдорозі по шляху вона була настільки гарячою і затамувавши подих, що вона була змушена зупинитися.
Вона не заперечувала багато, тому що вона вже підрахували до тридцяти.
Вона зупинилася з смішком задоволення, а там, дивись, був
Робін погойдуючись на довгу гілку плюща.
Він пішов за нею, і він вітав її з ЛЧМ.
Як Марія пропущений по відношенню до нього вона відчувала щось важке в кишені страйк проти неї при кожному стрибку, і коли вона побачила вільшанка вона знову засміялася.
"Ви показали мені, де ключ був вчора", сказала вона.
"Ти повинен показати мені двері сьогодні, але я не вірю, ви знаєте!"
Робін вилетів з його розмахуючи бризки плюща на верхній частині стіни, і він відкрив дзьобом і співав голосно, прекрасні трелі, просто щоб хвалитися.
Ніщо у світі не є настільки ж чудово прекрасною, як вільшанка, коли він хвалиться - і вони майже завжди роблять це.
Мері Леннокс чув багато про магію в оповіданнях її аят, і вона завжди заявив, що подія майже в той момент була магія.
Одна з хороших мало пориви вітру кинувся вниз йти, і це було більш сильним , Ніж інші.
Це був досить сильним, щоб хвиля гілки дерев, і це було більше, ніж сильні достатньо, щоб похитнути задньої бризки необрізні плюща висить на стіні.
Марія підійшов до Робіна, і раптом порив вітру хитнувся в бік деяких вільні стежки плющем, і раптом ще більше вона підскочила до нього і взяв його в її рукою.
Це вона зробила, тому що вона бачила щось під нею - кругла ручка, яка була покриті листям висять над ним.
Було ручку дверей.
Вона поклала руки під листям і почав тягнути і штовхати їх в сторону.
Товсті, як плющ висів, він майже все було вільно і розмахуючи завіса, хоча деякі з них поповзла по дереву та залізу.
Серце Марії, почали стукати руками і потиснути їй мало радості і збудження.
Робін продовжував співати і щебетання убік і нахиляючи голову набік, ніби він були порушені, як вона була.
Що це було під руками якого була квадратною, а з заліза і якій її пальці виявили дірку в?
Це був замок дверей, яка була закрита десять років, і вона поклала руку на кишеню, вийняв ключ і виявив, що встановлені в замкову щілину.
Вона поклала ключ і повернув його.
Знадобилося дві руки, щоб зробити це, але це було черги.
А потім вона взяла довгий вдих і озирнулася на тривалу прогулянку, щоб подивитися, якщо будь-який один йшов.
Ніхто не йшов.
Ніхто ніколи не прийшов, здавалося, і вона взяла ще один довгий вдих, бо вона могла не допомогло, і вона стримує розмахуючи завісу плюща і відсунув двері яка відкрилася повільно - повільно.
Потім вона вислизнула через нього, і закрив її за собою, і став з нею спиною він, озираючись і дихання дуже швидко з хвилюванням, і подив, і захват.
Вона стояла всередині таємного саду. >
ГЛАВА IX дивних ДІМ кожного ніхто ніколи не жив в
Це був самий солодкий, найзагадковіший вигляд будь-якого місця можна було б собі уявити.
Високі стіни, які закрити його в вкрилися безлисті стебла сходження троянд, які були настільки товстими, що вони були сплутані разом.
Мері Леннокс знав, що вони були троянди, бо вона бачила дуже багато троянд в Індії.
Вся земля була покрита травою зимової коричневий і з нього виріс згустки кущів, які були, безумовно трояндові кущі, якщо вони були живі.
Існували числа стандартних троянд, які так поширенню їх філій, що вони були як маленькі дерева.
Були й інші дерева в саду, і одна з речей, які зробили місце виглядати дивних і красивих в тому, що виткі троянди біг на всьому протязі них і повернув вниз довго вусики який зробив світ хитається штори, а подекуди вони зловили один на одного або на далекосяжні галузі і прокрався з одного дерева на інше і зробив прекрасний мости себе.
Існували ні листя, ні троянди на них зараз і Марія не знали, чи були вони живим або мертвим, але їх тонкі сірі або коричневі гілки та спреї схожий роду туманні мантії поширення над усім, стіни, і дерева, і навіть коричневою траві, де вони впали зі своїх кріплень і біжіть по землі.
Саме ця туманна плутанина з дерева на дерево які зробили все це виглядає так загадково.
Марія думав, що це має бути відмінним від інших садів, які не були залишив все самі по собі так довго, і ось, відрізняється від будь-якого іншого місця, вона коли-небудь бачив у своєму житті.
"Як все-таки є!" Прошепотіла вона.
"Як тихо!"
Потім вона чекала моменту і слухали в тиші.
Робін, який прилетів до своєї верхівки дерева, як і раніше, як і все інше.
Він навіть не тріпотіння крил, він сидів не рухаючись, і дивився на Марію.
"Не дивно, що до цих пір", прошепотіла вона ще раз.
"Я перша людина, який виступав тут протягом десяти років".
Вона відійшла від дверей, ступаючи м'яко, як ніби вона боїться пробудження хтось.
Вона була рада, що є трави під її ноги, і що її кроки не звучить.
Вона йшла по одній з казкової сірі арки між деревами і подивився на спреї і вусики яких вони утворені.
"Цікаво, якщо всі вони досить мертвих", вона сказав.
"Невже все зовсім мертвий сад?
Я хочу цього не було. "
Якби вона була Бен Weatherstaff вона могла б сказати, чи є дерево було живим дивлячись на неї, але вона могла тільки бачити, що там були тільки сірі або коричневі спреї та філій і ніхто показали ніяких ознак навіть крихітних листя бутон в будь-якому місці.
Але вона була в прекрасний сад, і вона могла прийти через двері під плющ будь-який час і їй здавалося, що вона знайшла світі всі її власний.
Сонце сяяло в чотирьох стінах і високий звід блакитного неба над цим певна частина Misselthwaite здавалася ще більш блискучими і м'якими, ніж це було за болота.
Малинівка полетіла вниз від його дерева зверху і стрибав або летіли за нею з однієї куща до іншого.
Він щебетали багато і були дуже зайняті повітря, як ніби він показував їй речі.
Все було дивно і тихо, і вона, здавалося, за сотні миль від кого-небудь, але так чи інакше вона не відчувала себе самотньою на всіх.
Все, що турбувало її було її бажання, щоб вона знала, чи всі троянди були мертві, або якщо можливо, деякі з них жили і могли загасити листя і бутони, як погода у тепліше.
Вона не хотіла, щоб це було зовсім мертвий сад.
Якби це було доволі живу сад, як чудово було б, і те, що тисячі троянди будуть рости з усіх боків!
Її скакалкою висів на руці, коли вона приїхала в час і після неї ходив про якийсь час вона думала, що вона буде пропущений в круглих весь сад, зупиняючись, коли вона хотіла, щоб дивитися на речі.
Там, здавалося, була трава шляху тут і там, і в одному або двох кутів були алькови вічнозелених кам'яними сидіннями або високий замшілі урни квітка в них. Коли вона підійшла друга з цих ніш вона зупинилася, пропускаючи.
Там колись була клумба в ній, і вона думала, що вона щось бачили стирчить чорної землі - деякі гострі блідо-зелені окуляри.
Вона згадала, що Бен Weatherstaff сказав, і вона опустилася на коліна, щоб подивитися на них.
"Так, вони представляють собою крихітні зростаючих речей, і вони можуть бути крокуси або проліски чи нарциси ", прошепотіла вона.
Вона нахилилася дуже близько до них і понюхав свіжий запах сирої землі.
Вона любила його дуже багато.
"Може бути, Є деякі інші, найближчі в інших місцях ", сказала вона.
"Я піду по всьому саду і подивитися." Вона не пропустити, але ходив.
Вона пішла повільніше і не спускала очей на землю.
Вона дивилася в старій ліжка кордон і серед трави, і після того як вона пішла кругла, намагаючись нічого не пропустити, вона знайшла дуже багато гострих, блідо-зеленими крапками і вона стала дуже схвильований знову.
"Це не зовсім мертвий сад", вона закричала тихо сама з собою.
"Навіть якщо троянди мертві, Є інші речі, живий."
Вона нічого не знала про садівництво, але трава здавалася такий товстий в деяких з місця, де зелені точки штовхали їх шлях через що вона думала, вони, здавалося, не мають достатньо місця для зростання.
Шукала про поки не знайшла досить різкий шматок дерева і опустився на коліна і копали і пропололи бур'яни і траву, поки вона зробила миленький ясно місцях по всьому них.
"Тепер вони виглядають, як ніби вони могли дихати", сказала вона, після того як вона закінчила з перші.
"Я збираюся зробити коли-небудь так багато більше.
Я зроблю все, що я бачу.
Якщо у мене немає часу сьогодні я можу прийти завтра ".
Вона пішла з місця на місце, викопав і бур'яни, і веселилася так безмірно що вона привела на від ліжка до ліжка і в траві під деревами.
Вправи зробили її так тепло, що вона вперше кинув її пальто, а потім її капелюх, і не знаючи про це вона посміхалася вниз на траву і блідо-зеленими крапками весь час.
Робін був надзвичайно зайнятий.
Він був дуже радий бачити садівництво почали з власної нерухомості.
Він часто дивувався Бен Weatherstaff.
Де садівництва робиться всі види чудових речей є звернені з грунту.
Тепер ось цей новий вид істоти, який не був половиннійдовжини Бена і все ж мав сенсу йти в сад свій і почати відразу.
Пані Марія працювала в своєму саду поки не прийшов час йти до неї опівдні обід.
Насправді, вона була досить пізно в запам'ятовуванні, і коли вона одягла пальто і капелюх, і підняв її скакалкою, вона не могла повірити, що вона була працюючи на двох або трьох годин.
Вона була дійсно щаслива весь час, а також десятки і десятки крихітних, блідо- Зелені точки було видно в очистили місця, дивлячись в два рази весело, як вони дивився раніше, коли трава і бур'яни були удушення їх.
"Я повернуся в другій половині дня", сказала вона, дивлячись з усіх боків на неї нове царство, і поговоривши з деревами і рожеві кущі, як ніби вони чули, як вона.
Потім вона побігла злегка по траві, штовхнув повільним старі двері і прослизнув через нього під плющем.
У неї були такі червоні щоки і такі яскраві очі і їли такий обід, що Марта була в захваті.
"Дві п'єси 'м'ясо' про дві допомагає рисом про ' puddin! "сказала вона.
"Ех! мати буде рада, коли я кажу їй, що я 'skippin'-мотузки зробив для тебе. "
В ході її копати з нею вказав палицею Пані Марії знайшли Сама викопувати роду біле коріння, а, як лук.
Вона поклала назад на своє місце і поплескав землі ретельно вниз на нього, і тільки зараз вона хотіла б знати, якщо березня могла сказати їй, що це було.
"Марта", сказала вона, "що це за білі корені, які виглядають як цибуля?"
"Вони цибулин", відповіла Марта.
"Багато про 'весняні квіти ростуть з їх.
Th 'дуже мало з них проліски "крокуси великі' й 'є нарциси
"Нарцисів і daffydowndillys.
Th 'великий з усіх є лілії "пурпурні прапори.
Ех! вони хороші.
Дікон отримала купу їм, посадили в Сад свою лепту про '. " Дікон знати все про них? "Запитав
Марія, нова ідея заволодіння її.
"Наша Дікон може зробити квітка виростає з цегли ходити.
Мама каже, він просто шепоче речі землі 'й' о. "
"У цибулин жити довго?
Чи будуть вони жити роки і роки, якщо ніхто не допоміг їм?
"Запитала Марія з тривогою.
"Вони допомагають речі, як себе", сказала Марта.
"Ось чому бідні люди можуть дозволити собі мати їх.
Якщо ви не біда їх, більшість з 'em'll роботи від підземного на все життя " поширене "мало" UNS.
There'sa місце в лісі парк-й "тут, де є проліски тисячами.
Вони красиві погляд у Йоркширі, коли навесні я "відбувається.
Ніхто не знає, коли вони вперше посадив ".
"Я хочу навесні був тут зараз", сказала Мері.
"Я хочу, щоб побачити всі речі, які ростуть в Англії".
Вона закінчила свій обід і пішов до свого улюбленого місце в осередку-килимок.
"Мені б хотілося - Я б хотів трохи лопатою", сказала вона.
"Що б не робить тха" хочуть лопату для?
"Запитав Марту, сміючись. "Мистецтво Tha 'Goin' зробити, щоб Diggin?
Я повинен сказати матері, що теж ".
Марія дивилася на вогонь і задумався небагато.
Вона повинна бути обережні, якщо вона має на увазі, щоб зберегти її таємницю царства.
Вона не робить ніякої шкоди, але якщо пан Крейвен дізнався про відкриту двері, він було б страшно розсердився і отримати новий ключ і замок його назавжди.
Вона дійсно не могла винести цього.
"Це такий великий відокремленому місці", сказала вона повільно, наче вона була поворотним питань по в її свідомості.
"Будинок самотньо, і парк самотнім і самотньо сади.
Так багато місць, здається заткнутися.
Я ніколи не робив багато чого в Індії, але є було більше людей, щоб дивитися на - уродженці і солдатів, що марширують по - а іноді й смуги ігри, і моє аят мені розповідала казки.
Існує не з ким поговорити, щоб тут, крім вас і Бен Weatherstaff.
І Ви повинні робити свою роботу і Бен Weatherstaff не буде говорити зі мною часто.
Я подумав, якщо б мені довелося трохи лопатою я міг викопати десь, як він робить, і я міг би зробити садок, якщо він дасть мені кілька насіння ".
Особа Марти достатньо освітлені.
"Там зараз!" Вигукнула вона, "якщо це не одна з речей, мати-й 'сказав.
Вона каже:
"Там так багато про 'номер в тому, що велике місце, то чому б їм не дати їй біт для себе, навіть якщо вона не завод нічого, крім петрушки "редиски?
Вона копати "відгрібати" бути щасливим прямо над ним. "
Їх було дуже словах сказала вона. " Чи були вони?
"Сказала Мері.
"Як багато речей, які вона знає, чи не так?"
"Ех!" Сказала Марта.
"Це все одно, вона каже:" Жінка, як виховує дванадцятеро дітей дізнається щось крім неї AB C.
Дитячий так добре, як "rithmetic встановити вас findin" речі ".
"Скільки б лопату вартість -?
Маленький"
Марія запитала.
"Ну," була відповідь відбиває Марти ", в селі Thwaite there'sa магазин або так:" Я побачив садок множин з лопатою "граблі" вилка всі пов'язані один з одним протягом двох шилінгів.
"Вони були товстий, щоб працювати з, теж."
"У мене більше, ніж в моєму гаманці", сказала Мері.
"Місіс Моррісон дав мені п'ять шилінгів і місіс Medlock дав мені трохи грошей від пана
Крейвен. " Лі він пам'ятати тебе так багато?
"Вигукнула
Марта.
"Місіс Medlock сказав, що я повинен був шилінг на тиждень, щоб витрачати.
Вона дає мені одну щосуботи.
Я не знав, на що витрачати його на ".
"Моє слово! це багатство ", сказала Марта.
"ТХА" може купити що-небудь у й "світ Tha 'хоче.
Th 'оренда нашому котеджі тільки один "три пенси" це все одно, втягування "око-зуби щоб отримати його.
Тепер я просто подумав про що-небудь ", поклавши руки на її стегна.
"Що?" Сказала Мері з нетерпінням.
"У магазині на Thwaite вони продають пакети про 'квітів насіння для кожної копійки, а наші
Дікон він знає, якою є "гарною з них 'ї, як зробити їм, рости.
Він підходить до Thwaite багато днів просто для задоволення й "про нього.
Чи має тха знаю, як друкувати листи? "Раптово.
"Я знаю, як писати", відповіла Мері.
Березень похитала головою.
"Наша Дікон можуть тільки читати printin.
Якщо Tha 'може друкувати можна було б написати йому листа' попросити його піти сад "купити-го" інструменти 'й' насіння в той же час я ".
"О! ти хороша дівчинка!
"Мері плакала.
"Ви, дійсно!
Я не знав, що ти так красиво.
Я знаю, що можна друкувати листи, якщо я стараюся.
Давайте запитаємо у місіс Medlock за перо і чорнило і папір ".
"У мене є деякі з моїх власних", сказала Марта.
"Я купив їм, щоб я міг надрукувати трохи Лист до матері в неділю.
Я піду і отримати його.
"Вона вибігла з кімнати, і Мері стояли вогонь і вивернув їй руки худеньке разом із задоволення.
"Якщо у мене є лопата," прошепотіла вона, "я можу зробити землю приємний і м'який і скопати бур'янів.
Якщо у мене є насіння і може зробити квіти ростуть в саду не буде мертвих взагалі - це буде оживають ".
Вона не поїхала знову в той день, тому що коли березня повернувся з її пера і чорнила і паперу, вона повинна була прибирати зі столу і несуть посуд вниз, і коли вона потрапила в кухня місіс Medlock був там і сказав їй щось робити, так що Мері чекали, що
Здавалося, її довгий час, перш ніж вона повернулася.
Тоді це був серйозний шмат роботи для запису Дікон.
Марія вчили дуже мало, тому що її гувернантки не любив її занадто багато залишитися з нею.
Вона не могла заклинання особливо добре, але вона виявила, що може друкувати листи, коли вона спробувала.
Це був лист Марти продиктував їй:
"Дорогі мої Дікон:
Це відбувається в надії знайти вам добре, оскільки це залишає мене в даний час.
Міс Мері є багато грошей, і ви підете до Thwaite та купити їй якісь насіння квітів і набір садових інструментів, щоб зробити клумби.
Виберіть найкрасивішу з них і легко вирощувати, бо вона ніколи не робив це раніше, і жив в Індії, яка відрізняється.
Передай мою любов до матері, і кожен з
Вас.
Міс Мері збирається сказати мені набагато більше, так що на мій наступний день можна почути про Слони й верблюди та панове на полювання леви і тигри.
"Твоя любляча сестра, Марта Фібі Sowerby".
"Ми будемо вкладати гроші в й 'конверт' я отримаю м'ясника хлопчик-го", щоб взяти його в свою кошик.
Дікон He'sa великому другу про 'це ", сказала Марта.
"Як я буду отримувати речі, коли Дікон їх купує?"
"Він буде приносити їм, до вас сам.
Він буде, як йти по цьому шляху. " О! "Вигукнула Марія", то я побачу його!
Я ніколи не думав, що я повинен бачити Дікон ".
"Чи має тха" хочу його бачити?
"Запитав Марту раптом, Марія виглядала такою задоволений.
"Так, я роблю.
Я ніколи не бачив хлопчика лисиці і ворони люблять.
Я хочу бачити його дуже люблю. "
Березня дала мало почати, як ніби вона згадала щось.
"Тепер, щоб думати", вона спалахнула, "думати про 'мене forgettin", що там "Я думав, що я був Goin ', щоб сказати вам, насамперед сьогодні вранці.
Я запитала мати, - і вона сказала, що запитати пані Medlock саму себе ".
"Ви маєте на увазі -" Мері розпочався.
"Те, що я сказав у вівторок.
Запитайте її, якщо у вас можуть змусити на наш котедж в один прекрасний день і трохи про 'матері гарячий пиріг вівсяна, "вершкового масла, 'молоко скло про'".
Здавалося, що всі цікаві речі відбувалися в один день.
Думати про перехід пришвартуватися в денному світлі, і коли небо було синє!
Думати про вдаючись у котедж, який провів дванадцять дітей!
"Чи має вона думає г-жа Medlock дозволить мені йти?" Запитала вона, дуже тривожно.
"Так, вона думає, що буде.
Вона знає, що акуратні матері жінка і як чистий вона тримає вдома. "
"Якби я пішов я повинен бачити твою мать, а також Дікон", сказала Марія, думаючи, що це знову і смаку ідея дуже подобається.
"Вона, здається, не бути схожими на матерів в Індії."
Її робота в саду і хвилювання день закінчився, зробивши її почувати себе тихий і задумливий.
Березні залишилися з нею, поки чай-часу, але вони сиділи в затишній тихій і говорив дуже мало.
Але перед Мартою спустився вниз для чайний піднос, Марія задав питання.
"Марта", сказала вона, "має куті-покоївка зубний біль знову сьогодні?"
Марта, безумовно почав трохи.
"Те, що робить тебе прошу?" Сказала вона.
"Тому що коли я так довго чекав, щоб ви прийшли назад, я відкрив двері і спустився коридор, щоб переконатися, що ти прийдеш.
І я почув, що далекий плач знову ж таки, як ми чули в ту ніч.
Там не є вітру сьогодні, таким чином Ви бачите це не міг бути вітер. "
"Ех!" Сказала Марта неспокійно.
"ТХА" не повинні залишатися Walkin 'о в коридорах
"Listenin.
Г-н Крейвен б, що сердиться немає дізнаються, "що він зробить".
"Я не слухав", сказала Мері.
"Я просто чекав вас, - і я чув, його.
Це в три рази. " Моє слово!
Там дзвіниця місіс Medlock ", сказав Марті, і вона майже вибіг з кімнати.
"Це самий дивний будинок будь-якої з коли-небудь жив в", сказала Мері сонно, як вона впустила голову на м'які місця крісло поряд з нею.
Свіже повітря, і копати, і скакалкою змусив її почувати себе настільки комфортно, що втомився вона заснула. >
ГЛАВА X Дікон
Сонце світило вниз майже на тиждень на секретний сад.
Secret Garden було те, що Марія, звана її, коли вона думала про нього.
Їй подобалося це ім'я, і ​​вона любила ще більше відчуття, що, коли її красивою старі стіни закрила в ніхто не знав, де вона знаходиться.
Здавалося, майже як виявитися ізольованою від світу в якомусь місці фея.
Кілька книг вона читала і любила була чарівна казка книг, і вона читала із таємні садки в деяких з історій.
Іноді люди заснули в них на сто років, що вона думала, повинна досить безглуздо.
Вона не збиралася йти спати, і, по суті, вона стає більш широким прокинувся Кожен день, який проходив в Misselthwaite.
Вона починала подобається бути на вулиці, вона більше не ненавиділа вітер, але сподобалося.
Вона могла б працювати швидше і довше, і вона може пропустити до сотні.
Цибулини в секретний сад, мабуть, здивований.
Такий хороший ясний місцях були зроблені навколо них, що всі вони перепочинок вони хотів, і дійсно, якщо пані Марія знала це, вони почали підбадьоритися під темній землі і працювати надзвичайно.
ВС може отримати на них і зігріти їх, і коли пішов дощ вона може досягти їх відразу, так що вони стали відчувати себе дуже жваво.
Марії було дивно, визначається маленька людина, і тепер у неї щось цікаве для визначаються о, вона була дуже вбирається, дійсно.
Вона працювала і вирили і підняв бур'яни постійно, тільки стає все більше задоволений її роботі кожну годину, а не втомлюватися від неї.
Їй здавалося, як захоплюючий вид гри.
Вона знайшла набагато більше проростання блідо-зеленими крапками, ніж вона коли-небудь сподівався знайти.
Вони, здавалося, починаючи скрізь і щодня вона була впевнена, що вона знайшла крихітні нові, деякі з яких настільки малі, що вони ледь визирали над землею.
Існували так багато, що вона згадала, що Марфа говорить про "проліски по тисячі ", і близько цибулини розповсюдження і прийняття нових.
Вони були надані самі собі протягом десяти років і, можливо, вони поширюються, як і проліски, на тисячі.
Вона запитує, як довго це буде, перш ніж вони показали, що вони були квіти.
Іноді вона перестала копати, щоб подивитися на сад і спробуємо уявити, що було б бути як те, коли вона була вкрита тисячами прекрасних речей в цвіту.
Протягом цього тижня сонця, вона стала більш інтимні стосунки з Беном Weatherstaff.
Вона здивувала його кілька разів, здавалося, запуск поруч з ним, як ніби вона вискочила землі.
Істина в тому, що вона боялася, що він візьме в руки свої інструменти і піти, якщо він бачив, як вона йде, так що вона завжди ходила до нього, як тихо, як це можливо.
Але насправді, він не заперечував проти її так сильно, як він у першу чергу.
Можливо, він був таємно, а потішений її очевидне бажання для своєї старої компанії.
Тоді, крім того, вона була більш цивільним, ніж вона була.
Він не знав, що коли вона вперше побачила його, вона говорила з ним, як вона б говорив до рідної, і не знав, що хрест, міцний старий Йоркширі не був звикли до салам своїм господарям, і бути просто наказав їм робити речі.
"Tha'rt як Робін-го", "він сказав їй одного разу вранці, коли він підняв голову і побачив її бачить її.
"Я ніколи не знає, коли я побачу тебе чи з якого боку tha'll родом."
"Він друзі зі мною", сказала Мері.
"Це, як він," відрізав Бен
Weatherstaff.
"Makin 'до-го" жінки народні тільки для марнославства "примхливість.
Там в Nothin 'він не буде робити для й' заради про 'showin' від 'flirtin "хвіст- пір'я.
Він, як "гордість як повноправних яйця об 'повному про м'ясо".
Він дуже рідко говорив багато і іноді навіть не відповідають на запитання Марії, за винятком на бурчання, але сьогодні вранці він сказав більше, ніж зазвичай.
Він встав і поклав один кованих чобіт на вершині його лопатою, поки він подивився їй старше.
"Він смикнув з.
"Я думаю, що приблизно через місяць", відповіла вона.
"Tha в beginnin", щоб зробити Misselthwaite кредитів, "сказав він.
"Tha'sa біт товщі, ніж тха" був "тха в не зовсім так yeller.
Tha 'був схожий на молодого зірвав ворона, коли ТХА "перший прийшов у цей сад.
Думає, що я сам собі я в очі не потворніше, sourer стикаються молоді ООН ".
Марія не була марною, і як вона ніколи не замислювався про свою зовнішність вона не була значно порушена.
"Я знаю, що я товщі," сказала вона.
"Моя панчохи стають жорсткішими.
Вони використовуються для зморшок.
Там в вільшанка, Бен Weatherstaff ".
Там, дійсно, був перебір, і вона думала, що він виглядав краще, ніж будь-коли.
Його червоний жилет був глянсовий, як атлас, і він фліртував його крила і хвіст і схилив голову і стрибав з усіма видами жвавих милості.
Здавалося, він вирішив зробити Бен Weatherstaff захоплююся ним.
Але Бен був саркастичним.
"Так, є мистецтво Tha '!" Сказав він.
"ТХА" може миритися зі мною трохи іноді, коли ТХА отримав ніхто краще.
Tha було reddenin 'твоє жилет "polishin" Твоє перо цього два тижні.
Я знаю, що Tha замишляє.
Tha в Courtin "деякі сміливі молоді мадам десь розповідав 'твій лежить з нею про кращий півень Бейн 'й' Robin на дрізд-деряба мавра "готові боротися все-го" решта їх. "
"О! подивіться на нього! "вигукнула Марія.
Робін був, очевидно, в захоплюючій, сміливі настрою.
Він стрибав все ближче і ближче і глянув на Бена Weatherstaff все більш і більш привабливо.
Він полетів на найближчий кущ смородини і нахилив голову і співала пісеньку Право на нього.
"ТХА" думає tha'll подолати мені робиш, що, "сказав Бен, зморщивши обличчя в таким чином, що Марія була впевнена, що він намагався не дивитися приємно.
"ТХА" думає, ніхто не може стояти проти тебе - ось що тха "думає".
Робін розвів крилами - Марія ледве повірила своїм очам.
Він полетів прямо до ручки лопати Бен Weatherstaff і опустився на поверх нього.
Потім обличчя старого зморшкуватою себе повільно в новий вираз.
Він зупинився, як ніби він боїться, щоб дихати, - начебто він не перемішується для всього світу, щоб його Робін повинен почати геть.
Він говорив зовсім пошепки.
"Ну, я danged!" Сказав він так тихо, ніби він щось зовсім інше.
"ТХА" знає, як дістатися до голови - Tha 'робить!
Tha справедливо неземне, тха так дізнаються, '".
І він стояв, не рухаючись - майже не залучаючи його дихання - до вільшанка дав ще фліртувати з його крилами і полетів.
Потім він стояв, дивлячись на ручку лопати, начебто не може бути магії в ньому, і
Потім він почав копати знову і нічого не сказала протягом декількох хвилин.
Але оскільки він тримав злому повільним посмішка то й справа, Марія була не боїться поговоріть з ним.
"Ви саду свої?" Запитала вона.
"Ні.
Я bachelder 'будиночок з Мартіном в го "ворота".
"Якщо у вас один", сказала Мері ", що б ви рослини?"
"Капуста" taters " лук ".
"Але якщо ви хотіли зробити квітник", зберігалася Марії ", що б ви ? Завод " Лампи речі 'солодкий smellin "- але основному троянди. "
Особа Марії загорілася.
"Ви любите троянди?" Сказала вона.
Бен Weatherstaff вирваний бур'янів і кинув його в бік, перш ніж він відповів.
"Ну так, я роблю.
Я дізнався, що до панночки я був садівник.
У неї було багато в місце, яке вона любила, "вона любила їм, як вони були дітьми - або малинівки.
Я бачив її нахилитися 'цілувати їх.
"Це було як десятирічний" назад ".
"Де вона зараз?" Запитала Марія, дуже зацікавився.
"Небеса", відповів він і встромив лопату вглиб грунту "," Згідно з тим, що
Пастор говорить ".
"Що сталося з трояндами?" Мері знову запитав, більше цікавить, ніж коли-небудь.
"Вони були надані самі собі."
Марія стає вельми схвильований.
"Невже вони зовсім померти?
У троянд досить вмирають, коли їх залишають себе? "вона ризикнула.
"Ну, я б дістався до подобаються вони -" Я любив її - "вона любила їх," Бен Weatherstaff визнав неохоче.
"Один або два рази на рік я пішов би" працювати на 'Em трохи - підрізати їм, "копати про і" коріння.
Вони здичавіли, але вони були в багатих грунтів, так що деякі з 'Em жив. "
"Коли у них немає листя і виглядають сірими і коричневими і сухими, як ви можете сказати, чи є вони живими або мертвими? "запитала Марія.
"Почекай, поки я" навесні стає на 'Em - чекати, поки я "сонце світить на й' дощ і я" Дощ падає на 'сонце' ї tha'll щось дізнатися. "
"Як? - Як" вигукнула Марія, забуваючи, бути обережними.
"Подивіться по" гілки "-й галузі", якщо тха "побачити трохи коричневий шматок пухлина
Тут 'там, дивитися його після й' теплий дощ "подивимося, що відбудеться".
Він раптово зупинився і з цікавістю подивився на неї жваве обличчя.
"Чому" так турбуватися з приводу троянд 'тха такі, раптом? "Зажадав він.
Пані Марія відчула, що її обличчя ростуть червоні.
Вона була майже боюся відповідати.
"Я - Я хочу грати, що - що в мене є
Сад моєї власної ", вона запнулася.
"Я - немає нічого для мене робити.
Я нічого не маю -.
І ніхто "
"Ну", сказав Бен Weatherstaff повільно, як він дивився на неї, "це правда.
Tha 'не має. "
Він сказав, що в таких дивним чином, що Марія запитує, якщо він все-таки трохи шкода для неї.
Вона ніколи не шкодувала себе, у неї були тільки відчував втому і хрест, бо вона любив людей і речей так багато.
Але тепер світ, здавалося, змінюється і отримувати приємніше.
Якщо ніхто не дізнався про таємний саду, вона повинна користуватися себе завжди.
Вона залишилася з ним протягом десяти-п'ятнадцяти хвилин довше, і запитали його, як багато питання, як вона наважилася.
Він відповів на кожний з них у своїй дивній рохкання шлях, і він, здавалося, не дуже хрест і не підняти лопату і залишити її.
Він сказав щось про троянди так само, як вона їде, і це нагадало їй з них він сказав, що він любив.
Мій ревматизму зробила мене занадто жорсткою в й ' суглобів ".
"Не було цього року.
Він сказав, що в його голосі бурчати, а потім зовсім несподівано він ніби сердитися на їй, хоча вона не розуміє, чому він винен.
"Послухайте!" Різко сказав він.
"Не тха" задати стільки питань.
"Найгірший дівка для питаєш Tha'rt й питання, які я коли-небудь прийти хрест.
Відійди пішли "грати тобі.
Я зробив говориш на сьогоднішній день. "
І він сказав це так сердито, що вона знала, що не в останню чергу використовувати в перебуванні ще хвилину.
Вона пішла вниз повільно пропускаючи поза ходити, думаючи, що його знову і кажу собі, що, дивно, як це було, тут був інший чоловік, якого вона любила, незважаючи на його дратівливість.
Їй подобалися старі Бен Weatherstaff.
Так, вона зробила, як він.
Вона завжди хотіла, щоб спробувати змусити його говорити з нею.
Крім того, вона почала вірити, що він знав усе, що в світі про квіти.
Існував лавра хеджування ходити яких вигнуті круглі секретний сад і закінчився у ворота яка відкрилася в лісі, в парку.
Вона думала, що б ковзання навколо цього ходити і дивитися в ліс і подивитися, якщо є будь-які кролики стрибали.
Вона любила пропустити дуже багато, і коли вона дійшла до хвіртки, вона відкрила її і пройшов, тому що вона почула низький, своєрідні свистячий звук і хотіли знайти , Що це було.
Це була дуже дивна річ дійсно.
Вона зовсім перехопило подих, коли вона зупинилася дивитися на нього.
Хлопчик сидів під деревом, спиною до неї, граючи на грубих дерев'яних труби.
Він був кумедний погляд хлопчика років дванадцяти.
Він виглядав дуже чистим і ніс підняв, і його щоки були червоними, як маки і ніколи не було Пані Марії бачив такий круглий і такі блакитні очі, в обличчя будь-якого хлопчика.
А на стовбурі дерева він притулився, коричневі білки чіплявся і дивлячись на нього, а з-за куща неподалік півня фазана делікатно розтягування шию, щоб виглянути, і зовсім поруч з ним були два кролики сидять і нюхають з трепетним носом - і насправді це з'явилося, як ніби всі вони були наближатися до спостерігати за ним і слухати дивні низькою мало назвати трубку, як зробити.
Коли він побачив Марію, він підняв руку і заговорив з нею голосом, майже настільки ж низько як і достатньо, як і його трубопроводи.
"Не рухайся тха", "сказав він.
"Це було б ет польоту".
Марія залишилася нерухомою.
Він перестав грати свою трубку і почав піднятися з землі.
Він рухався так повільно, що навряд чи здавалося, ніби він рухається зі всіма, але в Нарешті він встав на ноги, а потім білки стрибав назад у гілки дерев його, фазан зняв голову і кроликів впала на карачки і почав стрибати далеко, хоча і не на все, як ніби вони були налякані.
"Я Дікон", сказав хлопчик.
"Я знаю, tha'rt міс Мері".
Тоді Марія зрозуміла, що якимось чином вона знала спочатку, що він був Дікон.
Хто ж іще могло бути чарівною кроликів і фазанів, як змії тубільців чарівність в Індії?
У нього був широкий, червоний, вигнутий рот, і його усмішка на все обличчя.
"Я встав повільним", пояснив він, "тому що, якщо тха" робить швидко перемістити його вражає їх.
Тіла ", як рухатися ніжно 'говорити тихо, коли дикі речі о."
Він не розмовляв з нею, як ніби вони ніколи не бачили один одного раніше, але ніби він знав її досить добре.
Марія нічого не знала про хлопчиків, і вона говорила з ним трохи вимушено, тому що вона відчувала досить сором'язливий.
"Ви отримали листа Марти?" Запитала вона.
Він кивнув кучеряве, рудою головою.
"Ось чому я прийшов." Він нахилився, щоб підняти те, що було лежав на землі поруч з ним, коли він водопровідної.
"У мене є сад-й" інструменти.
There'sa трохи лопатою "граблі" вилка "мотикою.
Ех! вони гарні "UNS.
There'sa шпателем, теж.
'Й' жінка в го "магазину кинув у пакет про" білу маку "одна про" блакитного живокость коли я купив й "інші насіння." "Чи будете ви показати, насіння зі мною?"
Сказала Мері.
Вона хотіла, щоб вона могла говорити, як він.
Його промова була настільки швидкою і легкою.
Це звучало, як якщо б він любив її, і анітрохи не боялася, що вона не хотіла б його, хоча він був лише загальний хлопчик болото, в латаних одязі і зі смішним обличчям і грубий, іржаво-червоною головою.
Коли вона прийшла до нього ближче, вона зауважила, що є чистий свіжий запах вересу і трави і листя про нього, майже як якби він був з них.
Вона любила його дуже багато, і, коли вона подивилася йому в смішне обличчя з червоними щоками і круглі блакитні очі, вона забула, що вона відчувала себе сором'язливими.
"Давайте сідати на цей журнал і подивіться на них," сказала вона.
Вони сіли, і він узяв трохи незграбні обгорткового паперу пакет з кишені пальто.
Він розв'язав рядки, так і всередині було дуже багато акуратніше і менші пакети із зображенням квітки на кожного з них.
"Резеда" There'sa багато про маків ", сказав він. "'Солодкий smellin" річ-й Резеда, як росте, "це буде рости скрізь, де Ви кидаєте він, так само, як маки волі.
Їх as'll придумати "цвісти, якщо ви просто свисток їх, їм ой "Найкращий з усіх".
Він зупинився і повернув голову швидко, його мак щоками обличчя висвітлюючи.
"Де це перебір як кличе" нас "?
Сказав він.
Чірпа прийшли з товстих Холлі кущ, яскраво червоними ягодами, і Мері думав, що вона знала, чий він.
"Невже це закликає нас?" Запитала вона.
"Так," сказав Дікон, як якщо б вона була найбільш природною річчю у світі ", він кличе" хтось, що він з друзями.
Це ж, як і sayin "," Я тут.
Подивися на мене.
Я хоче трохи поговорити.
"Там він перебуває в кущі.
Чий він? " Він Бен Weatherstaff, але я думаю, що він знає мене мало ", відповіла Мері.
"Так, він знає тебе," сказав Дікон в його низький голос знову. "'Він любить тебе.
Він взяв тебе на.
Він розповість мені все про тебе в хвилину. "
Він переїхав дуже близькі до втулки з повільним рухом Мері помітила раніше, і
Потім він зробив звук майже як власні щебет малинівки.
Робін слухав кілька секунд пильно, а потім відповів зовсім як якби він був Відповідаючи на запитання.
"Так, ваша he'sa одному про '", посміхнувся
Дікон.
"Як ви думаєте, він?" Вигукнула Марія з нетерпінням.
Їй так хочеться знати.
"Ви думаєте, він дійсно любить мене?" "Він не наблизиться до тебе, якщо він не", відповів Дікон.
"Птахи рідко хто вибирає" Робін може порушувати тіло гірше, ніж чоловік.
Дивіться, він робить до тебе зараз.
'Не можу тха "бачити главу?
Він sayin".
І це дійсно здавалося, що це має бути правдою.
Він так бочком і щебетали і нахилятися, як він стрибав на своєму кущі.
"Ви розумієте, всі птахи говорять?" Сказала Мері.
Усмішкою Дікон поширилася, поки він не здавався широкий, червоний, згинаючись в роті, і він потер груба голова.
"Я думаю, що я роблю, і вони думають, що я роблю", він сказав.
"Я жив на й 'болото з ним, так довго.
Я дивився їм, розрив оболонки "вийти
"Оперяются" вчаться літати "починають співати, поки я не думаю, що я один з них.
Іноді я думаю, p'raps Я птах, або лисиця, або кролика, чи білки, чи навіть жука, "я не знаю." Він засміявся і повернувся до колоди і стали говорити про квіткові насіння знову.
Він сказав їй, як вони виглядали, коли вони були квіти, він сказав їй, як садити їх, і спостерігати за ними, і годує і поїть.
"Дивіться тут", сказав він раптом, повернувшись, щоб дивитися на неї.
"Я буду садити їх за тебе сам.
Де сад тха "?
Марії тонкі руки схопив один одного, як вони лежали на колінах.
Вона не знала, що сказати, так цілу хвилину вона нічого не сказала.
Вона ніколи не думав про це.
Вона відчувала себе нещасною.
І їй здавалося, що вона пішла червоними, а потім блідо.
"Tha отримав трохи про 'сад, не тха"?
Дікон сказав.
Правда, вона почервоніла, а потім блідо.
Дікон побачив її зробити це, і як вона до цих пір нічого не сказав, він став спантеличеним.
"Чи не стануть вони дати тобі трохи?" Запитав він.
"Хіба не тха" є які-небудь ще?
"Вона тримала руки тугіше і повернув її очима в його бік.
"Я нічого не знаю про хлопчиків", вона говорить повільно.
Я не знаю, що мені робити, якщо одне знайти його.
It'sa велику таємницю.
Я вважаю, що я повинен вмерти! "Вона сказала, остання пропозиція дуже люто.
Дікон виглядав більш ніж коли-небудь спантеличені і навіть потер долонею по грубої головою знову, але він відповів досить добродушно.
"Я" всі секрети й "Keepin час," сказав він.
"Якщо я не можу зберігати таємниці від" інших хлопців, секрети про лисиць 'й ведмежатами, "птахи" гнізд, "дикі речі" діри, не було б нічого в безпеці на болотах-го ".
Так, я можу тримати секрети. "
Пані Мері не хотіла простягнула руку і зчеплення його за рукав, але вона зробила це.
"Я вкрав сад", сказала вона дуже швидко.
"Це не моє.
Це не кожного.
Ніхто не хоче, ніхто не піклується про нього, ніхто ніколи не переходить в неї.
Можливо, все мертве в ній вже.
Я не знаю ".
Вона відчула, як гаряча і навпаки, як вона коли-небудь відчував у її житті.
"Мені все одно, мені все одно!
Ніхто не має права забрати її у мене коли я дбаю про це, і вони не роблять.
Вони дозволити йому померти, все закрито в сам по собі ", вона виявилася пристрасно, і вона обвила руками за обличчя і заплакала, бідна пані Марія.
Дікон Цікаво, сині очі стали кругліше і кругліше.
"Е-е-чч!" Сказав він, звернувши його вигук повільно, і те, як він зробив це означало, як подив і співчуття.
"Я нічого не робити", сказала Мері.
"Ніщо не належить мені.
Я знайшов його сам, і я потрапив в це сам.
Я тільки так само, як вільшанка, і вони не вважатиме, від коловою системою. "
"Де це?" Запитав Дікон в голос впав.
Вона знала, що вона відчувала, навпаки знову, і уперта, і вона не все одно.
Вона була владна й індійської, і в той же час гарячої і печалі.
"Ходімо зі мною, і я покажу тобі," сказала вона.
Вона повела його круглий лавровий шлях і ходьби, де плющ виріс так густо.
Дікон пішов за нею з дивною, майже шкодуючи, подивіться на його обличчі.
Він відчував, як ніби він був ведуть дивитися на гніздо якоїсь дивної птахи і повинні рухатися м'яко. Коли вона підійшла до стіни і підняв висить плюща він почав.
Існував двері і штовхнув її Мері повільно відкрийте і вони пройшли разом, а потім
Марія стояла і махнула рукою круглий зухвало.
"Саме це," сказала вона.
"Це секретний сад, і я єдиний в світі, хто хоче, щоб бути живим".
Дікон озирнувся і навколо нього, і кругом знову.
"Ех!" Він майже шепотів, "це дивне, гарне місце!
Це все одно, як якби тіло було в мрію ". >
Яким Ви бачите Khan Academy через 10 років?
Зараз у нас 5,7 міліонів відвідувачів, ми хочемо досягти 1 міліарда навіть більше! Учні повсюду.
Міліард?
Більше!
Ми хочемо зробити навчання професійним, чудовим досвідом, який зможе змінити цілий світ.
Джейсон?
Наш продукт стає таким собі індивідуальним знаряддям для пристосування, який кожен студент може осилити.
Через десять років, як Ви думаєте буде виглядати це місце?
Через десять років ми згадаємо сьогоднішній день і подумаємо:
"Хух, це був такий час, коли освіта не була такою поганою і, звичайно, ти міг вивчити будь-що безкоштовно, звичайно, це було адаптовано під кожного, звичайно, вчителі наглядали за учнями, усе не було так погано".
Так само ми згадували той час, коли не було мобільних телефонів.
Дійсно, як ми спілкувались без мобільних телефонів?.. Або ще далі, у 80-х ми всі мали комп'ютери, але зараз думаємо: " Що робити з комп'ютерами без інтернету?"
Я сподіваюсь через 10 років ми згадаємо освіту зараз і скажемо: "Це було прикольно, ми мали усі технології, але не використовували їх так, як треба."
Так і треба, щоб було у всьому світі.
Це стає зрозумілим, це стає зрозумілим...
Отже?
Так, багато з нас хотіли б мати сто міліонів студентів, а я хочу, Я дійсно...
Ви знаєте, я знижу планку, поставлю менш амбіційну ціль. Але, я б хотів, щоб було по сто мільйонів учнів з кожної значимої мови у світі, це не тільки досвід у багатьох дисциплінах, де все, починаючи з арифметики до векторного числення, світової історії і граматики.
Це дійсно глибокий досвід, де є мотивація, а також шляхи студентів Khan Academy взаємодіяти між собою, і вчити один одного.
І ми більше не буде цих безвіконних кімнат, де один вчитель вчить 30 учнів.
Ми хочемо мати великі, світлі, спільні місця, де кожен студент буде витрачати 20% часу на основні дисципліни на Khan Academy, а решту, - малюючи картини, створюючи роботів, пишучи п'єси, починаючи свій бізнес, будь-що, будь-що, що вони прагнуть робити
Дивіться "60 minutes" у неділю в 19:00.
Те, що я буду намагатися зробити в наступних двох відео — це просто описати все те, що трапилося відколи зародилася Земля.
Ми почнемо із формування Землі або формування нашої Сонячної системи, чи утворення
Сонця, і одним з наших найточніших припущень того, що сталося є те, що ми стали надновою в нашій галактиці.
Ось тут зображення залишків наднової, насправді, це залишки Наднової Кеплера.
Наднова на зображенні спалахнула чотири сотні років тому, у 1604 році, тож в самому центрі зірка по суті вибухнула і на кілька тижнів стала яскравим об'єктом в нічному небі.
Вона була помічена Кеплером та іншими людьми у 1604 році, і саме так вона зараз виглядає.
Те, що ми бачимо, це щось типу ударної хвилі, яка подорожує останні 400 років, тож зараз вона знаходиться за багато світлових років від нас.
Вона, очевидно, ця матерія не подорожувала зі швидкістю світла, проте вона мабуть подорожувала досить, досить швидко, зі швидкістю близькою до швидкості світла, з прийнятною часткою швидкості світла.
Зраза вона вже добряче поподорожувала, проте можна уявити як ударна хвиля наднової подорожувала, скажімо ви маєте хмару молекул, хмару газу, яка до приходу ударної хвилі була не достатньо щільною, щоб подолати гравітацію та по суті, вирости в Сонячну систему.
Коли ударна хвиля проходить, вона стискає увесь цей газ та усі інші матерії, всі ці молекули, тож зараз вона має ту критичну щільність, щоб сформуватись, стати зіркою та Сонячною системою.
Ми вважаємо це те, що сталося, і причиною того, чому ми такі впевнені у цьому є те, що це було викликано надновою, це єдиний спосіб в який могли сформуватися справді важкі елементи або ж єдиний спосіб формування про який нам відомо те, що це відбувається з тепла наднової та урану, урану, що був у нашій Сонячній системі на Землі, який здається утворився приблизно в той же час що і Земля, приблизно чотири з половиною мільярда років тому, і ми поговоримо про це більше у наступних відео, проте, як саме люди дізналися про це.
Проте, оскільки уран має той самий вік, що і наша Сонячна система, він утворився десь в той же самий час, і він утворився завдяки надновій, і це все пішло від наднової, тож ударна хвиля наднової пройшла через нашу частину Всесвіту, і це стало причиною для стиснення та акреції газу.
Тож, якщо забігти на кілька мільйонів років наперед, цей газ зазнає процесу акреції чи щось таке.
Він досягне критичної температури, критичної щільності та тиску в центрі, щоб пачало відбуватися злиття, щоб водень почав зливатися із гелієм, і просто ось тут — наше раннє Сонце.
Навколо Сонця є усі ці гази, частинки та молекули, які мали достатньо кутової швидкості, щоб не попасти в Сонце, а щоб вийти на орбіту навколо Сонця.
Насправді, вони підтримувались завдяки невеликому тиску, також, ви можете бачити щось на кшталт хмари газу, тож, вони завжди стикаються один з одним, проте здебільшого, це відбувається завдяки їхній кутовій швидкості, і протягом кількох наступних десятків мільйонів років вони повільно стикалися один з одним і вдарялися один в одного.
Навіть маленькі частинки мають гравітацію, і вони поволі стануть каменями та астероїдами і, врешті-решт тим, що ми називаємо
"планетозималями", які можна розглядати, як щось на кшталт насінин планет чи ранні планети, а згодом вони матимуть прийнятну кількість гравітації, і інші речі будуть притягуватися до них та повільно вдарятися в них.
Знаєте, це був не простий процес, лише уявіть собі, ви могли б мати одну планетозимальну форму, і була інша планетозимальна форма, і замість того, щоб все було тихо і мирно, ці двоє зротсаються одна з одною, у них можуть бути величезні відносні швидкості і вони вдаряються одна в одну, і потім просто, знаєте, розпадаються.
Тож процес акреції не був спокійним та тихим.
Насправді, це був дуже жорстокий процес, і це сталося на початку формування історії Землі, і ми вважаємо, що так утворився Місяць.
Тож в якийсь момент, якщо трохи пришвидшити події, Земля сформується, слід сказати, з мас, які поступово стануть сучасною Землею, ось тут вони формуються.
Дозвольте намалювати ось тут.
Тож, припустимо, це — наша сучасна планета Земля, і ми гадаємо, що інша протопланета чи інша, це таки була планета тому, що вона була за розміром приблизно як Марс, зіткнулась із іншою, яка зрештою стала нашою Землею.
Ось тут є її зображення.
Це — художнє зображення цього зіткнення, де ця планета, просто ось тут, і за розмірами вона як Марс, зіткнулась з тим, що згодом стане Землею.
Вона називалася Тейя.
Ось це — Тейя, і те, що припускаємо, сталося, якщо глянути вгору, чи подивитися в Інтернеті, ви побачите деякі симуляції того, про що ми говоримо, це те, що на нашу думку, стало ковзним ударом.
Це не було пряме попадання, яке б повністю зруйнувало кожну з них і перетворило на велику розплавлену кулю.
Ми гадаємо, що це був ковзний удар, чи щось на кшталт цього.
По суті — це Земля.
Очевидно, що Земля неймовірно змінилася коли Тейя вдарилася в неї.
Ось Тейя, просто тут, і ми гадаємо це був ковзний удар.
Вона з'явилася та зіткнулася з Землею під кутом, а потім, очевидно, енергія об'єднана завдяки цій взаємодії, змусила плавитись обидва тіла, і чесно кажучи, вони напевно вже були розплавлені тому, що мали безліч дрібних зіткнень та акрецій, і малих тіл, які вдарялись об поверхню, тож мабуть, вони обоє протягом усього цього періоду...
Проте, це був ковзний удар об Землю, який по суті розплескав купку розтопленої матерії по орбіті.
Вона просто прийшла, зробила цей ковзний удар об Землю, та розплескала купку розтоплених матерій, деякі із них поглинула Земля, тож ось тут до та після, лише уявіть собі.
Земля — це така собі розплавлена, надзвичайно гаряча куля, і дещо з цієї маси просто розплескалося по орбіті після зіткнення.
Давайте поглянемо, чи я зможу намалювати тут Тейю.
Отже, Тейя зіткнулася, і зараз вона також розплавлена через величезну кількість енергії, і вона подекуди розплескалась по орбіті.
Якщо трохи прискорити події, це dсе розплескалося по орбіті, пішло у цьому напрямку та стало нашим Місяцем, а решта цієї матерії зрештою конденсується назад у сферичну форму та стає тим, що зараз ми називаємо Землею.
Тож, це наше припущення того, як Місяць сформувався насправді.
Навіть після того, як це сталося, Земля, на мою думку, зазнає ще багато жорстокості.
Просто, щоб показати де ми знаходимося зараз в контексті історії Землі ми будемо часто користуватись ось цією часовою діаграмою у наступних кількох відео.
Ця часова діаграма починається з утворення нашої Сонячної системи, 4,6 мільярда років тому, що можливо співпало із певним типом наднової.
Як ми бачимо на цій діаграмі за годинниковою стрілкою, ми рухаємся вперед у часі, і ми будемо йти так вперед аж до сучасного періоду, і я просто хочу вам роз'яснити деяку термінологію.
"Га" означає "мільярди років тому". "Г" означає "Гіга".
"Ма" означає "мільйонів років тому". "М" означає "Мега".
Тож там, де ми зупинилися зараз, сформувався Місяць, і ми зараз на так званому Гадейському періоді, хоча мені не слід казати "період".
Це — Гадейський еон Землі. "Період" — насправді позначає інакший часовий період, тож слід чітко розмежувати ці поняття.
Це — Гадей, ми зараз в Гадейському еоні, еон — це щось на кшталт найбільшого часового періоду, про який ми говоритимемо, особливо в контексті створення Землі, і це приблизно від 500 мільйонів до мільярда років, це — еон.
Що робить Гадейський еон визначним? Щож, з геологічної точки зору він такий визначний тому, що насправді ми не маємо копалин із
Гадейського часу. Ми не маємо жодних мікроскопічних решток з Гадейського еону, а це тому, що у тому часі, як ми вважаємо, Земля була лише розтопленою кулею з магми та лави.
А була вона розтопленою тому, що це був продукт процесу акреції і усі ці зіткнення та ця кінетична енергія перетворювалися у тепло.
Якби ви могли поглянути тоді на поверхню Землі, якби ви були тоді на поверхні Землі впродовж
Гадейського еону, в який ви б напевно не хотіли потрапити тому, що вас міг вдарити падаючий метеорит або ж ви б згоріли у магмі, чи ще щось, усе виглядало б ось так, хоча ви всерівно не змогли б дихати.
Так би виглядала поверхня Землі.
Вона виглядала б як величезний басейн із магмою, і саме через це ми не маємо жодних копалин із того часу тому, що усе каміння постійно перероблялося, перемішувалося та розчинялося усередині величезної розтопленої кулі, і чесно кажучи,
Земля і досі є величезною розплавленою кулею, просто ми живемо на надзвичайно тонкій, охолодженій поверхні цієї розтопленої кулі. Якщо заглянути під цю поверхню, і ми поговоримо про це більше у наступних відеороликах, ви побачите магму, а якщо заглянуте ще глибше, то побачите розтоплене залізо.
Я про те, що Земля це до сих пір розплавлена куля.
Увесь цей період є дуже жорстоким, не лише те, що Земля була вулканічною, розплавленою кулею, яка почала тверднути у кінці Гадейського еону, проте були також різноманітні речі, що падали просто з неба і постійно стикалися із Землею, і лише додавали тепла до цієї розтопленої кулі.
У будь якому випадку, ми зупинимося тут, і, як ви розумієте, в цей період не було, наскільки ми можемо сказати, не було жодних проявів життя на Землі.
Деякі люди вважають, що можливо якесь життя зародилося в кінці Гадейського еону, проте здебільшого це було повністю негостинне середовище для будь-якої форми життя.
Тож, ми зупинимося тут, і продовжимо у наступному відео, де трохи поговоримо про Архейський еон.
У цьому відео я хочу трішки поговорити про нирки.
Це велике зображення нирки.
Хочу розповісти про те, як вона працює на... ви, напевно, назвете це найменшим функціональним рівнем, і це нефрон.
Отже, поговоримо про нирку та нефрон.
Ви вже знаєте, що таке нирка.
У нас їх аж дві.
Ці органи виробляють та дозволяють виводити відходи.
Нирки допомагають зберегти воду, саме потрібну кількість, а також кількість солей та електролітів, ще й контролює кров'яний тиск.
Нирки виробляють гормони та інші речовини, але не буду заглиблюватись у деталі.
Хочу лише зосередитись на нирках, щоб зрозуміти головну їх функцію.
У людей переважно є дві нирки.
Вони притулені до спини, між ними розташований хребет, а перед знаходиться печінка.
Це збільшена версія.
Якщо ви дивитесь це на великому екрані, то знайте, що вони не такі величезні.
Показую вам нирку в розрізі, щоб знати, що там відбувається.
Є дві частини, і буде цікаво говорити про функціональні одиниці, або про нефрон.
Ось ця частина називається кірковий шар.
Запам'ятайте, якщо у фразі є прикметник "нирковий", то це означає, що будемо говорити про нирки.
Отже, це кірковий шар, зовнішня сторона.
Інша частина - це мозковий шар.
Він знаходиться посередині.
Це середина нирки. Мозковий шар.
Щоб зрозуміти ці слова, ми побачимо, яку важливу роль відіграють нирки у фільтрації або виведені відходів.
Нирки здатні відхиляти надлишок води та відходів з крові.
Я вже розповідав, і ви, можливо, чули на інших заняттях або від викладачів, що функціональна одиниця нирки - це нефрон. Функціональна одиниця.
Функціональна, тому що на цьому рівні відбуваються два процеси.
Дві головних функції: виділення відходів та збереження рівня води у крові.
Щоб зрозуміти суть роботи нефрона (я завантажив це зображення з Вікіпедії)
Художник намалював декілька нефронів тут. Отже, нефрон буде так виглядати.
Він заходить глибоко в мозковий шар, і виходить через кірковий шар, а потім збирає канали, у результаті рідина збереться у сечоводах та сечовому міхурі, якому ми, можливо, потім приділимо увагу.
Ось така протяжність нефрона.
Тут починає процес, тут завершує.
Нефрони завжди це будуть робити, вони дуже тонкі.
Ці трубки надзвичайно тонкі.
Звичайна нирка може містити мільйон нефронів. Один мільйон нефронів.
Не те, щоб нефрони були мікроскопічні, вони просто довгі, тому що занурюються у глибокі кутки нирки.
Однак, вони скупчуються в нирці.
Отже, давайте виявимо, як нефрон фільтрує кров і як допомагає потрібній кількості води та поживних речовин залишитись в організмі.
Я намалюю нефрон.
Отже, розпочнемо!
Розпочнемо з кров'яного потоку.
Кров надходить в артерію. Це артеріальний капіляр.
Ось кров надходить.
Це аферентна артерія.
Вам не обов'язково запам'ятовувати назву.
Кров надходить і рухається далі по цьому звивистому місці.
Вона наче звивається ось так.
Це клубочок. Клубочок. Далі кров рухається по еферентній артерії.
Еферентній....треба змінити колір, бо дуже однотонне зображення. Це еферентна артерія.
Еферентна, тобто далека від центра.
Аферентна рухається "до" центру, еферентна "від".
Згодом ще про це поговоримо. Ми все ще маємо справу з артерією.
Це все ще окиснена кров.
Коли клубочок виходить з капілярної системи, то потрапляє у венозну систему, але у цьому випадку, ми все ще в артеріальній системі.
Можливо, це трапилось через те,що артеріальна система має вищий кров'яний тиск, Нам потрібно забрати з крові та клубочка рідину та речовини, які розкладаються.
Цей клубочок дуже пористий і оточений іншими клітинами.
Це наче поперечний переріз. Ось так він оточений.
Оточений цією структурою. Та ще є клітини. Уявіть собі.
Звичайно, капіляри мають клітини навколо себе.
Ці лінії, які я малюю насправді складаються з клітин.
Кров надходить під високим тиском.
Клубочок пористий.
Ці клітини називаються подоцитами.
Вони вибагливі. Приблизно, п'ята частина рідини, що надходить потрапляє у це місце. Це простір Боумана.
Все це місце називається капсула Боумана.
Це місце з отвором, куди капіляр може потрапити, а ось тут ми бачимо простір Боумана.
Місце у капсулі Боумана. Теж має клітини.
Зрозуміло, що всі організми складаються з клітин.
Отже, ми зупинилися на фільтраті.
Фільтрат - це та вичавлена речовина.
На даному етапі це ще не сеча, тому що потрібно пройти довгий шлях до цього етапу.
Зараз це лише фільтрат, п'ята частина рідини, та легкорозчинні речовини, такі як іони, натрій, малі молекули глюкози та, можливо, амінокислоти. Амінокислоти.
Тут дуже багато всього. Просто знайте.
Речовини, які не фільтруються - це еретроцити, більші молекули та протеїни.
Вони не фільтруються.
Лише маленькі молекули можуть це зробити. Отже, частина фільтрату опиниться тут, у просторі Боумана.
Що далі робить нефрон?
Капсула Боумана - це початок нефрона. Спробуємо спіймати суть. Ось зображення нирки.
Це капсула Боумана.
Здається,що нефрон буде скручуватись, а потім зануриться у кірковий шар і вирине, і потрапить у збиральну трубку.
Згодом поговоримо про це. Ця схемка - це збільшена версія тої частини.
Тепер я зменшу картинку, щоб було більше місця.
Зменшую.
Ось заходить наша артерія.
Вона входить у клубочок, тоді більшість крові витікає, але п'ята частина фільтрується у капсулі Боумана.
Ось тут капсула Боумана.
Тут знаходиться фільтрат.
Зафарбую його жовтим. Тут фільтрат.
Іноді цей фільтрат називають гломерулярний фільтрат, тому що утворився він завдяки клубочку, але подоцити теж брали участь в процесі у капсулі Боумана.
Тепер можна прямувати до проксимального канальця. Проксимальний каналець.
Щось швидко намалюю.
Воно, звичайно, так не виглядає, але суть ви зрозумієте.
Це проксимальний каналець.
Досить дивне слово, але проксимальний означає близький, а каналець - це маленька трубка.
Отже, це маленька трубка біля початку.
Це проксимальний каналець.
Він має дві частини.
Все це разом називається проксимальний звивистий каналець. ...звивистий каналець.
Він скручений, або звивистий.
Насправді, він звивистий у трьох вимірах.
Справа така: є звивиста і пряма частини біля закінчення проксимального канальця.
Отже, все це проксимальний каналець.
Це звивиста частина.
Це пряма частина. Та не будьмо такими прискіпливими.
Суть цієї частини нефрона - (пригадаємо, де ми зараз) почати поглинати деякі речовини, які є у фільтраті, які ми не хочемо втрачати, а не хочемо втрачати глюкозу.
Вона надає нам енергію.
Не хочемо також втрачати багато натрію.
Ми бачило, що це дуже корисний іон,
Не хочемо втрачати амінокислоти, з яких складаються протеїни.
Отже, ці речовини ми хочемо зберегти. Тому починаємо їх поглинати назад.
Я зроблю окреме відео про цей процес. Це швидкий процес.
Ми користуємось АТФ (це так, для довідки), щоб вивести натрій. Це допомагає ввести інші речовини.
Це була така цікавинка.
Уявляєте, що відбувається?
Є клітини, які окреслюють проксимальний каналець. Ось такі маленькі.
Зроблю відео про це.
Біля іншої сторони клітин знаходиться артеріальна система, або капілярна система.
Отже, капілярна система є біля клітин і окреслює проксимальний каналець. Ці речовини швидко виштовхуються, особливо натрій, та завдяки енергії знову всмоктується в кров. Ще трішки про воду...
Отже, всмоктується назад натрій та глюкоза, а також всмоктується вода, тому що не можна повністю відмовитись від неї.
Якби вся вода виводилась з сечею, ми б багато часу проводили в туалеті, а це нам не потрібно.
Ось і вся суть.
Ми розпочали процес зворотнього всмоктування.
Заглянемо в петлю Генле.
На мою думку, це найцікавіше місце у нефроні.
Отже, ось так вона занурюється, а потім виринає. Петля Генле.
Петля Генле займає найбільше площі.
Повертаємось до цієї діаграми. Коли я говорю про петлю Генле, ось що я маю на увазі.
Тут є дещо цікаве.
Вона перетинає межу між корою, цією світло-коричневою частиною, та мозковим шаром, який зображений червоним кольором. Цьому є вагома причина.
Я намалюю тут.
Малюю розділову лінію.
Тут була кора, а тут мозковий шар.
Петля Генле має два завдання.
Петля Генле.
Перше - зробити мозковий шар соленим, ...зробити мозковий шар соленим. Це відбувається завдяки виштовхуванні солей.
Отже, сіль активно виштовхується, і робить це у висхідній частині петлі Генле.
Тут виштовхуються солі, натрій, калій, хлорид, або хлор, іони хлориду.
Отже, солі виштовхуються, щоб зробити мозковий шар соленим, або якщо дивитися з осмотичної точки зору, зробити його гіпертонічним.
Тут є більше розчиненої речовини ніж у фільтраті, який рухається по канальцях.
Це робиться завдяки АТФ.
Все це потрібно, щоб процес йшов проти градієнту концентрації.
Тому він солений, і має на це причину.
Не лише, щоб забрати сіль з фільтрату, хоча це важливо, але й щоб зробити його соленим. Отже, висхідна частина пропускає лише ці солі та іони, і не пропускає воду.
Не пропускає воду.
Низхідна частина петлі Генле пропускає тільки воду. Тільки вода.
Що трапиться?
Якщо тут все солене завдяки висхідній частині, що ж трапиться з водою, якщо вона рухається по низхідній петлі?
Це гіпертонічний процес.
Вона природно захоче витекти і збалансуватись.
Це стається не без причини.
Це місце більш солене, і сюди може проникати лише вода, вода залишить мембрану у низхідній частині петлі Генле.
Це більша частина зворотнього всмоктування води.
Я думав, чому не можна використати АТФ, що виштовхувати воду?
Відповідь: немає простого способу.
Так влаштовано, що АТФ годиться для виштовхування іонів, а не для води.
Вода - це занадто важкий продукт для протеїнів.
Отже, вирішення: зробити місце соленим, виштовхуючи іони, і потім вода, якщо це місце буде пропускати лише воду, то вода, звичайно, витече.
Це цілий механізм, який допомагає утримати воду після фільтрації.
Це довгий процес, тому що воді потрібен час, щоб витекти. Ось чому вона так легко і глибоко занурюється в цю солену частину.
Залишимо петлю Генле і ми майже завершили роботу з нефроном.
Потрапляємо в інший звивистий каналець. Можливо, ви здогадуєтесь, як він називається.
Якщо цей був проксимальний, то інший - дистальний.
Він проходить близько біля капсули Боумана. Замалюю в інший колір.
Дистальний звивистий каналець знаходиться близько біля капсули Боумана.
Я зробив звивисті речовини у двох вимірах, але тут їх аж три.
Мені треба потрапити сюди, і показати вам.
Дистальний, тобто знаходиться далеко.
Це звивистий каналець.
Напишу "дистальний звивистий каналець" Тут поглинається кальцій та натрій.
Ми не хочемо втратити ці речовини.
Багато речовин всмоктується, це лише короткий огляд.
Ми також поглинаємо трішки більше води.
Та в результаті, ось тут, фільтрат переробився.
Багато вони витекло.
Все це концентроване.
Ми поглинули багато солей та електролітів.
Поглинули глюкозу та амінокислоти.
Все, що хотіли, те забрали.
Зазвичай, все це відходи та вода,яка вже не потрібна. Отже, може скупчуватися.
Скупчуватися у збірних канальцях.
Це таке собі відро з сміттям у нирках, де багато нефронів стикнуться з ним.
Це може бути дистальний каналець іншого нефрона, а це збірний каналець. Це просто трубка, яка збирає всі побічні продукти нефронів.
Цікаво те, що збірні канальці знову рухаються до мозкового шару.
Знову до соленої частини.
Говорячи про збірні канальці, то вони, можливо, потрапляють знову до мозкового шару, збираючи весь фільтрат від різних нефронів.
Через те, що він проходить крізь солене місце, існує чотири антидіуретичних гормона, які можуть регулювати пористість цих канальців. І якщо вони дуже пористі, тоді більше води витече, в те солене місце. Отже, вода витече якщо він пористий.
Ось цей фільтрат перетворюється у сечу, але ми не втрачаємо багато води і продовжуємо збирати поки ці речовини не потраплять до сечовода, а потім до сечового міхура.
Сподіваюсь, відео було пізнавальним.
Головне було зрозуміти, як поглинається вода. І це найбільш акуратна частина петлі Генле.
Припустимо, ви є таким собі типом мисливця-збирача і ви намагаєтеся з'ясувати, скільки часу ви повинні витратити на полювання, а скільки - на збирання.
Отож, давайте розглянемо тут можливі сценарії та компроміси, які вони включають.
І для спрощення ми будемо вважати, що коли ви говорите про полювання, то єдиною твариною, на яку можна полювати, є маленькі кролики.
А коли ми говоримо про збирання, то єдине, що можна зібрати, - це деякі види ягід,
Це спростить нашу розмову.
Давайте розглянемо усі сценарії.
Отже, назвемо перший сценарій - сценарієм А.
І давайте вкажемо тут кількість кроликів, які можна вполювати.
І тоді зазначимо кількість ягід.
Давайте у цьому стовпчику позначимо кількість ягід, які ви можете зібрати.
Отож, якщо ви провели весь день, полюючи на кроликів, переконавшись, що у вас появився час для того, щоб поспати, одягнутися і тому подібне, то припустимо, що ви зможете вполювати 5 кролів в середньому за день.
Але, якщо ви проводите весь свій час, полюючи на кроликів, то у вас не залишиться часу на збирання ягід, таким чином, ви не отримаєте жодної ягоди.
Тепер, давайте припустимо, що ви зробили спробу приділити трохи більше часу збиранню ягід і трохи менше часу полюванню на кроликів.
Назвемо це сценарієм В.
Ми представимо сценарій B як ситуацію, у якій у вас є достатньо часу, щоб вполювати в середньому чотирьох кроликів, і коли ви зробите це, раптом, у вас з'явиться можливість зібрати 100 ягід.
Перебуваючи у різних сценаріях, ми припускаємо, що всі інші умови залишаються тими самими.
Ви не змінюєте кількість затраченого часу на полювання або збирання.
Ви не змінюєте тривалість вашого сну, ви не змінюєте методи полювання на кроликів або збирання ягід, ви не шукаєте способів по-іншому розпорядитись своїм часом.
Отже, всі інші умови залишаються незміннними.
І загальним терміном для цього - це звучить дуже незвичайно, якщо б ви сказали в розмові -
"ceteris paribus", що буквально означає, для прикладу:
"За рівних умов ("ceteris peribus"), ми припускаємо, що ця змінна буде варіюватись", або в інших розмовних ситуаціях - і означає, що все інше зберігається на рівні.
Таким чином, "ceteris" означає "всі інші речі".
Ви, напевно, знайомі з "et cetera" ("і так далі").
Це ж, по суті, означає "інші речі".
А "paribus" - "рівні".
Таким чином, коли ви переходите із сценарію А в сценарій B, то ви не змінюєте тривалість вашого сну, ви не змінюєте місце вашого перебування.
Ви не змінюєте інструменти або технології, які використовуєте.
Всі інші умови залишаються такими самими.
Єдина змінна, яку ви міняєте, це час, який виділяється на пошук кроликів в порівнянні зі збиранням ягід.
Так, давайте розлянемо ще кілька сценаріїв за інших рівних умов.
Отже, дозвольте мені пояснити сценарій С.
У вас достатньо часу для того, щоб вполювати в середньому 3 кроликів, але якщо ви впіймаєте 3 кроликів, то раптом, ви зможете отримати лише 3 кроликів, то у вас з'явиться можливість зібрати 180 ягід.
Давайте розглянемо ще декілька варіантів.
Я збираюся розглянути ще два сценарії.
Отже, давайте розглянемо сценарій D.
Якщо зменшити час, який ви витрачаєте на полювання на кроликів, то ви отримаєте 2 кроликів, тепер у вас з'явилось достатньо часу, щоб зібрати в середньому 240 ягід, а потім, скажімо, ви витрачаєте ще менше часу на полювання на кроликів в середньому, тоді у вас появиться ще більше часу на збирання ягід.
Ви зможете зібрати 280 ягід.
Розглянемо ще один сценарій тут.
Отже, давайте розглянемо сценарій F.
Назвемо їх - сценарії.
Сценарії від А до F.
Так, в сценарії F [коли] ви витрачаєте весь свій час на пошуки ягід, в цьому випадку в середньому ви маєте намір зібрати 300 ягід на день.
Але, оскільки, у вас немає часу на полювання на кроликів, то ви не зможете вполювати жодного кролика.
Так, що я хочу зробити - зобразити це на системі координат: на одній осі позначимо кількість кроликів, а на іншій осі позначимо кількість ягід.
Отже, дозвольте мені зробити це ось тут.
Так, на цій осі, я буду називати її вісь кроликів і почну з нуля, буде 1, 2, 3, 4 і 5 кроликів.
На цій осі я позначу ягоди.
Так, це ось тут, давайте позначимо 100 ягід, тут буде 200 ягід, а це буде 300 ягід.
Отже, це є моя вісь ягід.
Тепер, давайте побудуємо ці точки, ці різні сценарії.
Отже, спочатку ми маємо сценарій А - може я позначу всі стовпці цього сценарію однаковим кольором.
Сценарій А, 5 кроликів, 0 ягід.
Ми знаходимось ось тут.
Це є сценарій А.
Сценарій B, 4 кролики, 100 ягід.
Це є ось там. Це 100 ягід.
Так от, це є сценарій В.
Сценарій С.
Давайте подивимося, це буде 150, 180 буде ось там.
Отож, якщо у вас є час на вполювання 3 кроликів, то у вас знайдеться час для збору 180 ягід в середньому,
Отже, це є сценарій С.
А тоді сценарій D у нас позначений білим кольором.
Якщо у вас є час на вполювання 2 кроликів, то у вас знайдеться час і для збору 240 ягід.
Так, це є приблизно там.
Таким чином, це є сценарій D.
Так, це буде 250, так, 240 знаходиться трохи нижче, отже, це буде ось там. Це є сценарій D.
За сценарієм E вашого часу вистачає на вполювання 1 кролика, і збору 280 ягід.
Це приблизно знаходиться тут.
Це є сценарій E.
І, нарешті, сценарій F,
Ви витрачаєте весь свій час на пошуки ягід і у вас немає часу на полювання на кроликів,
Таким чином, весь час витрачається на збір ягід, а не полювання на кроликів.
Нуль кроликів, 300 ягід.
Це позначимо тут.
Це є сценарій F.
Так, що представляють собою всі ці точки?
Всі ці точки, і знову незвичайне слово, але це є дуже просто.
Всі точки характеризують можливості для вас, як мисливця-збирача, на вашій кривій виробничих можливостей.
Ми з'єднуємо точки лінією.
Я просто довільно вибрав ці сценарії, хоча я думаю, ви могли б в середньому отримати 4,5 чи 3,5 кролика в середньому, а потім збирати різну кількість ягід.
Таким чином, ці всі точки представляють різні комбінації компромісу між полюванням на кроликів і збиранням ягід.
Дозвольте мені з'єднати все це, Дозвольте мені з'єднати кольором, який я досі не використовував.
Отже, дозвольте мені з'єднати їх.
Отже, ми отримали просто одну криву.
Я намалюю пунктирну лінію.
Простіше спочатку провести пунктирну криву.
Отож, ось ця крива представляє всі можливі комбінації полювання на кроликів та збирання ягід.
Я тільки вибрав деякі з них, але ви могли б отримати певний сценарій прямо ось тут можливо ми могли б назвати його сценарієм G, де ви би виділили певний час, і в середньому отримували б 4,5 кролика, так, в деякі дні ви б вполювали 4 кролика, а кожного наступного дня ви б отримували 5 кроликів.
Тому, можливо, в середньому це було б 4,5 кролика.
І тоді, можливо, в цій ситуації ви б отримали близько 50 ягід.
Таким чином, все це є вашими можливостями.
Ви не повинні просто стрибати від 4 кроликів до 5 кроликів, або, можливо, ви витрачаєте, можливо, в цьому випадку ви витрачаєте 7 годин, а в цьому випадку - 8 годин, але ви могли б витрачати 7 годин і хвилину або 7 годин і секунду, отже будь-що між ними є можливим, і всі ці можливості знаходяться на цій кривій.
Таким чином, ці 5 сценаріїв, насправді ці 6 сценаріїв, про які ми тільки-що вели мову, це є просто сценарії на цій кривій, і ця крива, ми в черговий раз згадуємо незвичайний термін, є нашою кривою виробничих можливостей.
Тому що вона показує всі найрізноманітніші можливості, які ми можемо отримати.
3 кролика і 180 ягід, 2 кролика і 240 ягід.
За межами кривої знаходиться те, що ми не можемо зробити.
Так, наприклад, ми не можемо отримати сценарій на зразок цього: сценарій у цій точці був би неможливим.
Це ось тут є неможливим.
Ця точка, де я отримую 5 кроликів і 200 ягід.
Якщо я отримую 5 кроликів, то я використовую весь свій час на полювання на кроликів і у мене немає часу на збирання ягід.
Або ще один спосіб. Якщо я отримую 200 ягід, то у мене немає достатньо часу, щоб зловити 5 кроликів.
Отже ця точка є неможливою.
Ця точка буде неможливою.
Будь-яка точка, що знаходиться на цій стороні кривої, є неможливою.
Тепер, будь-яка точка на цій стороні кривої, ви можете подивитися на це усередині кривої або нижче кривої, або зліва від неї.
Всі ці точки, прямо ось тут, є можливими.
Ці точки, наприклад, дуже легко для мене отримати 1 кролика і 200 ягід.
Так, ось тут, це є можливим.
Отже, чи є це оптимальним?
Ні!
Тому що, якби я працював належним чином, то я міг би отримати набагато більше ягід або кроликів, якби я мав 200 ягід, то я міг би отримати більше кроликів, або якщо я занепокоєний і хочу зловити тільки 1 кролика, то я зможу отримати більше ягід.
Всі точки саме тут є можливими, але вони є неоптимальними.
Таким чином, ці точки є неефективними.
Можливо, я неефективно використовую свої ресурси в роботі, коли я знаходжусь тут.
Або, можливо, я просто недостатньо зосереджений або будь-що може бути.
Для прикладу, маючи у своєму розпорядженні заводські установки, вам не вдається щось зробити, то, можливо, ви просто неоптимально їх використовуєте.
Тепер, всі точки на кривій є ефективними.
Ви робите все, що у ваших силах.
Зараз ми не робимо якихось суджень щодо того, які з цих можливостей є кращими.
Ми ведемо мову про те, що ви робите все, що у ваших силах.
Усі ці речі ви робите, максимально використовуючи ваш час. Переклад на українську:
У 17 столітті жінка на ім'я Джулія Тофана мала успішний парфумерний бізнес.
Упродовж 50 років вона вдало його вела.
Коли її стратили, бізнес раптово припинив своє існування - (Сміх) за те що вона вбила 600 чоловіків.
Це були не дуже хороші парфуми, як бачите.
Насправді вони були без запаху, смаку чи навіть кольору, але це була найкраща отрута, яку тільки можна було придбати, тому жінки й поспішали до неї, щоб отруїти своїх чоловіків.
Виявляється, що отруйниці були дуже цінною і небезпечною групою людей, бо отруїти людину досить важко.
Адже ми маємо щось на кшталт внутрішнього детектора отрути.
Це видно на прикладі новонароджених.
Якщо хочете, візьміть декілька крапель будь-якої гіркої чи кислої речовини, і ви побачите цей вираз обличчя, висолоплений язик і зморщений ніс. Немовлята наче намагаються позбутися того, що є в їхньому роті.
Ця реакція продовжується і в дорослому віці і стає повноцінним проявом огиди, незалежно від того отруєні ми чи ні, а також при загрозі фізичного зараження з будь-якого джерела.
Вираз обличчя залишається неймовірно подібним до цього.
Однак ця емоція не тільки утримує нас осторонь від фізичного болю - існує чимало доказів, що це почуття огиди тепер впливає на наші моральні принципи і навіть на політичні вподобання.
Як це так?
Ми зможемо зрозуміти цей процес, якщо згадаємо про емоції загалом.
Отже, базові людські емоції - це ті емоції, які ми розділяємо з іншими людьми. Вони існують завдяки тому, що надихають нас на добрі справи і застерігають нас від поганого.
Вони необхідні для нашого виживання.
Наприклад, візьмемо таку емоцію як "страх".
Він оберігає нас від украй великого ризику.
Це фото, зроблене майже перед його смертю - (Сміх) насправді є - Ні, цей знімок цікавий, адже більшість людей не зроблять цього, а навіть якщо й зроблять, то не виживуть і не зможуть про це розповісти, бо страх віддаляв людину від хижака протягом усього життя.
Страх дає нам захисні переваги. Огида робить те саме, от тільки вона справді тримає нас подалі від істот, що можуть нас з'їсти, небезпечної висоти, речей, що можуть нас отруїти чи спричинити хворобу.
Отже, емоція "відрази" така цікава через одну рису - її надзвичайно просто виявити, простіше, ніж будь-яку іншу емоцію.
Відверніться в іншу сторону. І розверніться назад, коли я скажу.
(Сміх)
Ви бачите це кожного дня.
Заспокойтеся (Сміх) (Аудиторія: фууу)
Гаразд, тепер можете дивитися на екран.
Ці фото напевно викликали у більшості з вас шалене відчуття огиди, але якщо ви не дивилися, то я скажу, що на екрані були зображені речі, які викликають огиду у людей по всьому світу: фекалії, сеча, кров, гниле м'ясо.
Від цих речей варто триматися осторонь, тому що вони можуть нам зашкодити.
Просто побачивши неприємний вияв захворювання чи дивний сексуальний акт, ми також відчуваємо огиду.
Дарвін був мабуть одним із перших науковців, які систематично досліджували емоції людини, і він описав у своїх працях універсальну природу і силу прояву огиди.
Ось історія з його подорожей Південною Америкою.
"У Тьєро дель Фуеґо один із місцевих жителів торкнувся пальцем замороженого м'яса під час їжі ... і просто продемонстрував огиду до його м'якості, саме тоді я відчув неймовірну відразу до моєї їжі, немов до неї доторкнувся дикун, - (Сміх) - навіть якби його руки були чисті".
Далі він написав:
"Усе гаразд, деякі з моїх найкращих друзів теж дикуни". (Сміх)
Виявилося, що не лише старомодні британські вчені настільки гидливі.
Нещодавно я мав нагоду поспілкуватися з Річардом Довкінсом щодо документального фільму і зміг безліч разів викликати в нього огиду.
Ось мій улюблений момент.
"Ми еволюціонували в залицянні і сексі, призвичаїлися до довгострокових емоцій та реакцій, які важко забути за одну ніч".
Девід Піцарро:
Ось моя улюблена частина кліпу. Професор Довкінс закрив рот рукою.
Він відстрибнув назад і закрився рукою, і ми це робили тричі, і всі тричі робив те ж саме.
(Сміх)
Він справді закривався рукою.
Я думав, що його знудить на мене.
Однією з ознак огиди є не тільки її універсальність та сила, а й те, яким чином вона пов'язана з асоціаціями.
Коли одна огидна річ торкається чистої речі, чиста річ стає теж огидною, але не навпаки.
Це дуже вигідна стратегія, якщо ви хочете переконати когось, що об'єкт чи людина, чи вся соціальна група є неприємною і її потрібно оминати.
Філософ Марта Нассбаум говорить про те ж саме такими словами:
"Упродовж років деякі властивості огиди -- слизкість, поганий запах, липкість, занепад, неприємність -- незмінно асоціювалися з .... євреями, жінками, гомосексуалістами, недоторканими та людьми з нижчих класів -- усе це зображується як заплямоване брудом тіло".
Дозвольте мені показати вам декілька прикладів з історії.
Це ілюстрація з нацистської дитячої книжки, опублікованої 1938 року:
"Погляньте на цих хлопців!
У їхній бороді кишать блохи, вони брудні і клаповухі, погляньте на це заплямоване жиром вбрання...
Євреї часто мають неприємний солодкуватий запах.
Якщо у вас хороший нюх, ви відразу відчуєте єврея".
Сучасніший приклад - люди, які намагаються переконати нас, що гомосексуалізм аморальний.
Це фото з сайту проти геїв, де сказано про те, що геї "заслуговують на смерть ....за свою сексуальну поведінку".
Вони як "пси, що їдять власну блювоту і як брудні свині, занурені у власне болото".
Це ознаки огиди, що їх намагаються зв'язати з соціальною групою, що має вам не подобатися.
Коли ми вперше досліджували роль огиди в моральних судженнях, нас цікавило, чи такі заклики мають більший вплив на людей, схильних до почуття огиди.
Огида, як і інші емоції, це універсальне явище, тому насправді деякі люди більш схильні до відрази, ніж інші.
Ви переконалися у цьому сьогодні, коли я показував бридкі картинки.
Ми вимірювали згідно зі шкалою, яку зробили інші психологи. Ми просто опитували звичайних людей, чи вони відчують огиду у різних ситуаціях.
Ось кілька прикладів.
"Навіть якщо я буду голодний, я не їстиму з тарілки свій улюблений суп, якщо його мішали використаною, але помитою мухоловкою".
"Ви погоджутеся чи ні?" (Сміх)
"Ви йдете тунелем під залізничною колією і чуєте запах сечі.
Вам буде дуже огидно чи неогидно взагалі?"
Спитавши все це, можна вивести загальний бал чуттєвості до огиди.
Виявляється, що це число дуже важливе.
Коли ви запрошуєте людей до лабораторії і ставите їм ці запитання - чи хочуть вони взяти участь у безпечній, але огидній справі: з'їсти шоколад у вигляді собачого лайна чи черв'яків, досить корисних, але товстих - то бал за цією шкалою визначить, чи ви здатні до подібної поведінки.
Коли ми вперше почали збирати такі дані і пов'язувати їх із політичними та моральними принципами, ми виявили загальну ознаку -- разом із психологом Йоелем Інбаром і Паулом Блумом -- за три дослідження ми виявили, що люди, які казали, що їм легко відчути огиду, дотримуються консервативних політичних поглядів.
Іншими словами, людей, які дотримуються ліберальних поглядів, дуже важко спровокувати на огиду.
У наступному дослідженні ми працювали із значно більшою вибіркою. У цьому випадку було близько 30.000 респондентів зі США, і ми знайшли ту ж саму ознаку.
Як бачите, люди, вкрай консервативні у своїх політичних вподобаннях, більш схильні відчувати огиду.
Ці дані дають нам змогу отримати статистику щодо речей, які - як ми вже знали - пов'язані і з політичними поглядами, і з почуттям огиди.
Ми зібрали дані про стать, вік, прибуток, освіту, навіть загальні індивідуальні особливості, а результат залишився незмінним.
Навіть якщо ми подивимося на неполітичні уподобання, а стиль голосування, то зможемо поглянути географічно на нашу націю.
Ми виявили, що у регіонах, де люди вказували на високий рівень почуття огиди, МакКейн отримав більше голосів.
Це не лише передбачає політичні орієнтації, а й справжнє ставлення до голосування.
До того ж, ця вибірка дала нам змогу подивитися на світ: у 121 країні ми ставили ті самі запитання. Як бачите, 121 країна поділена на 10 географічних регіонів.
Хоч куди б ви поглянули, ви усюди побачите зв'язок між огидою та політичними уподобаннями. Хоч куди б ми поглянули - усюди однаковий результат.
Інші лабораторії теж проаналізували наші результати, використовуючи різні вимірювання чутливості до огиди. Вони не питають людей, коли вони почувають огиду, а аналізують їх за фізіологічними мірками, у цьому випадку - за виділенням поту.
Досліди показали, що люди консервативних політичних поглядів психічно збуджувалися, коли їм показували огидні картинки на кшталт тих, що я вам демонстрував.
Цікаво, що вони дійшли того ж висновку, що й ми у нашому попередньому досліді - один із найяскравіших фактів свідчить: особи, дуже чутливі до огиди, не лише дотримуються консервативних поглядів, а й палко протестують проти одностатевих шлюбів і гомосексуалістів, а також обурюються багатьма соціально-моральними проблемами у галузі статевих взаємин.
Згідно з цим дослідженням, фізіологічне збудження визначає і ставлення до одностатевих шлюбів.
Але навіть отримавши дані, що свідчать про зв'язок між чутливістю до огиди і політичними уподобаннями, нам треба ще відповісти на одне запитання: у чому причина цього зв'язку?
Чи справді огида формує політичні та моральні принципи?
Ми мусили вдатися до експерименту, щоб відповісти на це. Ми запросили до лабораторії людей, спровокували у них огиду та порівняли їх із контрольною групою, яку не провокували на огиду.
Виявилося, що науковці проводили такі досліди вже понад п'ять років, і загалом отримували ті ж самі результати: коли люди відчувають огиду, їхня поведінка тяжіє до правого політичного спектру, а також до моральніших консервативних поглядів.
Якщо ви використаєте неприємний запах, поганий смак, уривки з кліпів, постгіпнотичне навіювання огиди, картинки на кшталт тих, що я вам показував, чи просто нагадаєте людям, що усюди хвороби, і вони мусять їх остерігатися, митися і постійно дотримуватися гігієни - ви однаково вплинете на судження цих людей.
Я хочу навести один приклад із нещодавного дослідження, яке ми провели.
Ми попросили учасників висловити свою думку щодо різних соціальних груп. Під час цього ми час від часу наповнювали кімнату неприємним запахом.
Коли в кімнаті смерділо, ми помітили, що люди висловлювалися більш негативно щодо чоловіків-геїв.
Огида не влинула на ставлення до інших соціальних груп, про які ми питали, у тому числі афроамериканців та старших людей.
Запах вплинув тільки на ставлення до чоловіків-геїв.
Під час ще одного дослідження, ми просто нагадали людям про ту пору, коли усюди лютував свинний грип -- ми нагадали людям, як потрібно діяти, щоб запобігти поширенню грипу, що вони мусять мити руки.
Деякі учасники мали взяти анкети, які лежали поруч зі знаком, що нагадував про те, що потрібно мити руки.
Ми виявили, що особи, які мусили брати анкети поруч із санітарним застереженням, вказали, що вони політично консервативніші.
Ми ставили різні запитання про те, чи певні вчинки правильні чи неправильні, і виявили, що просте нагадування про те, що учасники мають мити руки, змусило цих людей бути морально консервативнішими.
Зокрема, коли ми запитали про доволі безневинну сексуальну поведінку, яку, втім, суспільство засуджує, і при цьому нагадали, що треба мити руки, учасники подумали, що вони морально зіпсовані.
Я поясню, що я маю на увазі, кажучи "безневинна, але засуджувана суспільством сексуальна поведінка".
Один із них розповідав про чоловіка, який удома доглядав за своєю бабусею.
Коли бабусі немає, він займається сексом зі своєю подругою на ліжку бабусі.
За іншим сценарієм, жінка мастурбувала, обійнявшись зі своїм улюбленим іграшковим ведмедиком.
(Сміх)
Люди вважають, що це більш відразливо з морального погляду, якщо їм при цьому нагадати про потребу вимити руки.
(Сміх) (Сміх)
Гаразд.
Не дивно, що емоції впливають на наші судження. На мій погляд, саме так і працюють емоції.
Вони не лише мотивують нас поводитися певним чином, а й змінюють наше мислення.
У цьому випадку дивно, що огида впливає настільки сильно.
Так, це цілком зрозуміло - та й до того ж, це чудова емоція, яка змушує нас по-іншому сприймати фізичний світ, якщо виникає загроза зараження.
Однак не зовсім ясно, чому емоція, яка захищає мене від отруєння, має визначати, за кого я проголосую на наступних президентських виборах.
Складне запитання: чи має огида впливати на наші моральні та політичні вподобання? Відповідь може залежати саме від тих суджень, про які ми згадували. Як науковець, я мушу визнати, що деколи дослідницький метод не здатний відповісти на такі запитання.
Однак я твердо переконаний, що завдяки цьому дослідженню ми принаймні можемо визначити, які запитання мусимо ставити насамперед.
Дякую.
(Оплески)
Давайте подивимось чи ми можемо переписати 0.0727 у вигляді дробу.
Тепер давайте подумаємо про їх місцезнаходження.
Це місце десятків...
Це місце сотень...
Ця 2 на місці тисячних... і ця остання 7 на місці десятитисячних.
Шлях, яким я люблю вирішувати це число ось тут на місці десятитисячних ми можемо розглянути як ціла ось тут "727 десятитисячних", тому що це найменше місце ось тут.
А тепер давайте перепишемо це.
Це дорівнює 727 поділити на 10,000.
Ми вже записали це як дріб, і я думаю, що це найбільш спрощений вираз.
Число ось тут не ділиться на 2, так само як і на 5.
Насправді, воно не ділиться на 3, що означає, що воно не поділиться на 6 або 9.
Це буде просто число.
Але думаю, що задачу вирішено.
Знайти середнє значення, медіану і моду наступних числових множин, і при цьому ось ці числа тут.
Отож якщо хтось каже "середнє значення", то мається на увазі те, що ми зазвичай називаємо "середнє арифметичне".
Іноді це називається "арифметичне середнє" оскільки ви ще вивчите, що є насправді й інші шляхи підрахунку середнього значення.
Але насправді вам треба просто додати усі ці числа та розділити на кількість цих чисел.
І це один зі шляхів вимірювання загальної схильності або середньо арифметичного.
Це наше середнє значення.
Нам треба знайти середньо арифметичне 23 плюс 29... або ж знайти суму 23 + 29 + 20 + 32 + 23 + 21 + 33 + 25, а тоді поділити це на кількість даних чисел.
Отож це 1,2,3,4,5,6,7,8 чисел.
Нумо підрахуймо чому це дорівнює.
Я дістану калькулятор для цього.
Можна б було й від руки, але так швидше.
Отже маємо 23 + 29 + 20 + 32 + 23 + + 21 + 33 + 25.
Сума усіх цих чисел дорівнює 206. Тепер поділимо 206 на 8.
Отож 206 поділити на 8 дорівнює 25,75.
Отже,середнє значення дорівнює 25,75.
Це один зі шляхів вимірювання даної загальної схильності.
Інший шлях це знаходження медіани.
Це обрання середнього числа.
Медіана.
З"ясуймо дану медіану, що нам треба так це впорядкувати ці числа від найменшого до найбільшого.
Найменше число схоже дорівнює 20.
Двадцять.
Тоді наступне 21.
Двадцять один.
Згодом...22 тут немає.
Погляньмо тут 23...
Отож двадцять три і двадцять три.
Жодних 24. Тут 25.
Двадцять п"ять.
Жодних 26,27,28. Тут є 29.
Двадцять дев"ять.
А тоді маємо 32.
Тридцять два.
А згодом маємо 33. Тридцять три.
Отож яке ж дане середнє число коли ми вже впорядкували це?
Маємо 1,2,3,4,5,6,7,8 чисел, ми це вже знаємо.
Отож насправді тут матимемо два середні числа.
Якщо маємо два...Якщо маємо парне число, то насправді два числа будуть відігравати роль середнього і щоб знайти медіану треба знайти їх середньо арифметичне.
Отож одне з них це 23.
Але само по собі це не є даною медіаною, оскільки є 3 менших за нього числа і 4 більших за нього.
І 25 само по собі не може бути медіаною, оскільки є 3 більших і 4 менших за нього.
Отож ми знайдемо середнє значення цих чисел і це й буде медіаною.
Отже, 23 + 25 поділити на 2, це 48 на 2, що дорівнює 24.
Навіть якщо 24 не є одним з цих чисел, то воно все одно є даною медіаною.
Отож це дане середнє число.
Знову ж таки, це один зі шляхів міркування про загальну схильність.
Якщо вам треба число яке б якимось чином являло собою середину, то я скажу щиро немає жодного шляху знайти це.
Це один зі шляхів вимірювання даної середини, візьму це у лапки... даної середини, це якщо ви бажаєте виразити ці дані одним числом.
А це інший спосіб виразу даної середини.
Тоді зрештою ми в змозі поміркувати про моду.
А модою є число яке просто найчастіше трапляється у цій множині даних.
Усі ці числа трапляються лише раз, окрім 23 яке трапляється двічі.
Отож двадцять....оскільки 23 трапляється найбільш часто, воно трапляється двічі, а кожне інше число трапляється лише раз. 23...23 це наша мода.
Я народився в Швейцарії і виріс в Гані в Західній Африці.
Коли був дитиною, я почувався в Гані в безпеці.
Я був вільний, я був щасливий.
Ранні 70-ті відзначилися як час музичної та художньої досконалості в Гані.
Але потім до кінця десятиліття у країні знову настала політична нестабільність та безгосподарність.
В 1979 році я був свідком першого військового переворту.
Ми, діти зібралися в будинку друга.
Це була тьмяно освітлена хатина.
Там був побитий чорно-білий телевізор, що миготів на задньому фоні, і колишній голова держави і генерал був з зав'язаними очима і прив'язаним до стовпа.
Розстрільна команда прицілилася, пустила вогонь, і генерал був мертвий.
Тоді це транслювали наживо.
Скоро потому ми залишили країну і повернулися до Швейцарії.
Тоді Європа стала для мене шоком, і я думаю, я почав відчувати потребу скинути свою шкіру, щоб краще вписуватися.
Я хотів злитися із тлом, як хамелеон.
Я думаю, це була тактика на виживання.
І вона працювала, принаймні мені так здавалося.
Отже я опинився тут в 2008 році, ставлячи собі запитання: де моє місце в житті.
І я відчував, що як актор я завжди грав однотипні ролі. Я завжди грав екзотичного африканця.
Я грав роль жорстокого африканця, африканця-терориста.
І я собі думав, скільки ще терористів мені треба зіграти, щоб самому ним стати.
Мені було соромно за ту іншу сторону в мені, за сторону африканця.
На щастя, в 2008 році я вирішив повернутися до Гани після 28 років відсутності.
Я хотів зібрати свідчення, щоб зняти фільм про президентські вибори 2008 року.
І тоді я почав пошуки слідів дитинства.
І до того як я це усвідомив, я раптом опинився на сцені, оточений тисячами тріумфуючих людей на політичному мітингу.
І я усвідомив, що коли я покинув країну, вільні і справедливі вибори в демократичному середовищі були лише мрією.
А тепер, коли я повернувся, мрія стала реальністю, хоча й тендітною реальністю.
І я подумав, чи була Гана у пошуку своєї ідентичності так само як я?
Що ставалося в Гані було метафорою того, що відбувалося в мені?
Було так, що ніби із-за стандартів західного життя, я не використовував свій потенціал наповну.
Я маю на увазі, так само і Гана, хоч ми і дуже старалися.
В 1947 Гана була першою серед країн на південь від Сахари, яка здобула незалежність.
Наприкінці п'ятдесятих♫ Гана і Сінгапур мали однаковий рівень ВВП.
Я маю на увазі, що сьогодні Сінгапур в першості світових країн, а Гана ні.
Але можливо, це був час довести самому собі, що важливим є зрозуміти минуле, важливо глянути на нього но-іншому, і напевно, нам треба глянути на сильні сторони нашої культури і на цій основі побудувати теперішнє.
Так от я був тут 7 грудня 2008 року. Виборчі дільниці відкрилися о сьомій ранку, але виборці, бажаючи взяти політичну долю у свої руки, почали шикуватися у чергу ще о четвертій ранку.
Вони приїжджали зблизька, вони приїжджали здалека, тому що хотіли, щоб їхній голос почули.
Я запитав одного з виборців:
"За кого Ви голосуєте?"
І він відповів:
"Вибачте, але я не можу Вам сказати."
Він сказав, що його голос - у його серці.
І я зрозумів, це були їхні вибори, і вони б не дозволили нікому забрати це від них.
Перший тур голосування не визначив чіткого лідера, ніхто не набрав абсолютної більшості виборчих голосів; тому відбувся другий тур три тижні потому.
Кандидати знову їздили по країні; вони розгорнули передвиборчу кампанію.
Їхні промови, звичайно, були іншими.
Було "спекотно".
І тоді нас почали переслідувати кліше.
Були заяви про випадки залякування на виборчих дільницях, про викрадення урн з голосами.
Почали надходити завищені результати, і натовп неможливо було більше контролювати.
Ми стали свідками спалаху насильства на вулицях.
Людей нещадно били.
Армія відкрила вогонь.
Люди билися.
Це був цілковитий хаос.
Моє серце зжималося, тому що я думав, що ми знов прийшли на те саме місце.
Ось інший доказ того, що африканці не здатні самостійно здійснювати управління.
І це не все, я сам це фіксую на плівку, фіксую мої власні культурні недосконалості.
Отже коли відлуння від пострілів на мить притихло, воно було заглушене скандуванням натовпу, і я не вірив тому, що чув.
Вони скандували:
"Ми хочемо миру.
Ми хочемо миру"
І я усвідомив, що це йшло від людей.
В решті решт вони вирішили, і вони зробили.
Звуки, які дотепер були немилозвучні і голосні, стали вмить мелодійними.
Звуки голосів стали гармонійними.
Отще так може статися.
Демократія може бути встановлена мирним шляхом.
Може, за бажанням мас, які тепер наполегливо прагнуть всім серцем і душею миру.
Наведу одне цікаве порівняння.
На Заході ми проповідуємо цінності, золоте світло демократії, яскравим прикладом якої ми є.
Але якщо придивитися до деталей,
Гана опиняється в тому ж становищі, що й президентські вибори у Сполучених Штатах у 2000 році.
Буш проти Гора.
Але замість небажання кандидатів дозволити системі прицювати, а людям вирішувати
Гана вшанувала демократію і свій народ.
Країна не дала можливості Верховному Суду вирішувати; вирішили люди.
Другий тур голосування також не визначив чіткого лідера.
Я маю на увазі, що різниця в голосах була так неймовірно мала.
Виборчий комісар заявив, щоб зі згоди партій провести безпрецедентні другі виборчі перегони.
Таким чином люди повернулися до виборчих дільниць, щоб визначити свого президента, а не правова система.
І знаєте що?
Це спрацювало.
Переможений кандидат здав повноваження і відкрив Гані дорогу у нове демократичне життя.
Я маю на увазі, що в абсолютний час у абсолютній потребі демократії вони не зловживали владою.
Віра в чисту демократію і народ є глибинною в нас самих, доводячи, що африканці можуть правити самостійно.
Зараз важка боротьба для Гани і Африки ще не закінчилася, але я маю доказ, що існує інша сторона демократії, і ми не повинні сприймати це як належне.
Тепер я зрозумів, що моє місце не лише на Заході чи в Африці, я все ще шукаю себе, Але я бачу, як Гана творить демократію краще.
Гана навчила мене дивитися на людей по-іншому і дивитися на себе по-іншому.
Так, ми, африканці, можемо.
Дякую.
Оплески
Нас запитують, яка зараз година? Спочатку подивимось на годинникову стрілку, що є коротшою і дивимось, куди ж вона показує.
Отже, ось тут у нас було б 12 година, 1, 2 , 3 година, 4.
І тут здається, що почалася вже 4 година.
Тому у нас 4 година.
Година - 4.
І тепер дивимось на хвилини.
Хв показує довша стрілка, і кожна з цих ліній позначає 5 хв.
Ми починаємо тут.
Це 0 хв по годині, це 5 хв по годині, 10 хв по годині.
Хвилини у нас - 10 хв по годині.
Отже, відповідь - 4:10.
Давайте зробимо ще декілька завдань.
Котра година?
Спочатку ми дивимось на годинникову стрілку.
Це коротша стрілка ось тут.
Вона вказує на... це у нас 12, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9.
Вона між 9 та 10.
Вона минула 9.
Тому вона все ще показує 9 годину.
Вона ще не дійшла до 10 години.
9 година починається від 9 і закінчується прямо перед тим, як стрілка досягає 10.
І потім вона досягає 10 години.
Тому, година -9, і щодо хвилин.
Ми можемо просто порахувати від 0 згори годинника.
Отже 0, 5, 10, 15, 20, 25, 30.
Відповідь - 9:30.
Це також має мати сенс для вас бо ми знаємо, що година має 60 хвилин.
А стрілки показує прямо на половину годинника.
Отже, половиною 60 є 30.
Давайте зробимо ще одне.
Котра година?
Давайте порахуємо.
12, 1. А впринципі, ми можемо порахувати в зворотному відліку.
12, 11, 10.
Тут ми маємо 10 годину.
Годинникова стрілка минула 10 але не дійшла до 11 години.
Тому, у нас зараз 10 година
І скільки ж хвилин після 10 години минуло?
Отже, 0, 5, 10, 15, 20 хв по 10.
Ось сюди показує стрілка, на 20 хв.
Відповіль - 10:20.
Ми не інвестуємо у жертв - ми інвестуємо у тих, хто знає, як вижити.
Здебільшого жінок сприймають в образі жертви.
Не можна полічити те, чого не видно.
Тому ми й не інвестуємо у те, чого не здатні побачити.
Але саме так виглядає життєва стійкість.
Шість років тому я почала писати про жінок-підприємців під час і після конфліктів.
Я вирішила написати захопливу економічну історію з яскравими персонажами. Важливу історію, якої досі ніхто не написав.
Її героями стали жінки.
У свої 30 я покинула ABC News і кар'єру, яку любила, щоби вступити до бізнес-школи, хоча про цей шлях я майже нічого не знала.
Жодна з жінок, з якими я зростала у Меріленді, не закінчила навіть коледжу, не кажучи вже про бізнес-школу.
Але ж вони мусили прогодувати дітей і виплачувати кредит.
Ще дитиною я зрозуміла, що добра робота та гідний заробіток мають вирішальне значення для родин на грані бідності.
Якщо говорити про роботу, слід згадати підприємців.
А якщо говорити про підприємців під час конфлікту та після нього, не слід забувати про жінок - групу населення, яку чомусь залишають осторонь.
Після геноциду в Руанді, 77 відсотків населення цієї країни становили жінки.
Я хочу познайомити вас із кількома підприємцями, яких я зустріла, і поділитися з вами тим, чого вони навчили мене.
У 2005 році я поїхала до Афганістану працювати над матеріалом для газети "Financial Times", і там зустріла Камілу, молоду жінку, яка щойно відмовилася від роботи в міжнародній компанії із зарплатою майже 2 000 $ на місяць.
Проте вона відмовилася, бо збиралася розпочати власну справу -- організувати консалтингову компанію, яка б навчала ділових навичок чоловіків і жінок по всьому Афганістану.
Бізнес, казала вона, життєво важливий для майбутнього країни.
Коли усі миротворці покинуть Афганістан, саме бізнес допоможе підтримати мир і безпеку в країні.
Вона стверджувала, що бізнес особливо важливий для жінок, тому що разом із прибутком, жінка заробляє повагу. Тобто гроші роблять жінок сильнішими.
Я була вражена.
Переді мною стояла дівчина, яка ніколи не жила в мирний час, а поводилася неначе учасник реаліті-шоу "Учень" ("The Apprentice").
(Сміх)
Я запитала її:
"Звідки ж ти стільки знаєш про бізнес?
Звідкіля у тебе стільки ентузіазму?"
Вона відповіла:
"Знаєш, Ґейл, це вже третя моя справа.
Спочатку я займалася виробництвом одягу. Ще за Талібану.
Це був прекрасний бізнес, ми забезпечували роботою жінок зі всіх околиць.
Ось так я і стала підприємцем".
Подумайте лишень - ці хоробрі дівчата стали годувальниками родин тоді, коли вони не мали права навіть вийти на вулицю.
Під час економічної кризи, коли люди продавали дитячі іграшки, шнурівки, вікна та двері, щоб вижити, ці дівчата допомогли багатьом людям не вмерти з голоду.
Я не могла облишити ані цю історію, ані цю тему, тому що я зустрічала таких жінок повсюди, хоча їх, здавалося, ніхто не помічав або не хотів помічати.
Я поїхала до Боснії, і невдовзі зустрілася з одним чиновником МВФ, який сказав мені:
"Ти знаєш, Ґейл, я не впевнений, що у Боснії існує таке поняття як жінки у бізнесі, проте тут неподалік є жіночка, яка продає сир на узбіччі.
Поговори з нею".
Я збирала матеріал для статті і через день зустрілася з Нарцисою Кавазовіч, яка саме відкривала нову фабрику в Сараєво, де нещодавно проходив воєнний фронт.
Вона починала працювати навпочіпки в покинутому гаражі. Шила простирадла та напірники, які згодом розносила по міських крамницях. Таким чином вона забезпечувала свою родину з 12 чи 13 осіб, які тільки на неї і розраховували.
Коли ми познайомилися, на Нарцису працювало 20 робітників, переважно жінок, які хотіли відправити своїх хлопчиків і дівчаток до школи.
І це був тільки початок.
Я зустрічала жінок, які займалися ефірними маслами, керували винарнями і навіть найбільшою в країні рекламною агенцією.
Усі зібрані мною матеріали з'явилися на обкладинці газети "Herald Tribune".
А коли мою історію опублікували, я помчала до комп'ютера і відправила її чиновнику МВФ.
Я написала: "У разі, якщо ви шукатимете підприємців для участі у наступній інвестиційній конференції, надсилаю вам кількох жінок".
(Оплески)
Варто замислитись.
Хіба чиновник МВФ єдиний, хто мимоволі зараховує жінок до категорії "мікро"?
Навмисне чи ненавмисне упередження всюдисуще, як і стереотипи в нашій голові.
Якщо ви почуєте слово "мікрофінансування", що першим спаде вам на думку?
Більшість відповість - жінки.
Але при слові "підприємець" більшість подумає про чоловіків.
Чому?
Тому що у нас мізерні очікування від жінок.
Мікрофінансування - це неймовірно могутній чинник самодостатності та самоповаги. Але треба відмовитися від мікро-очікувань та мікро-амбіцій у стосунку до жінок, бо вони самі мають набагато більші сподівання.
Вони хочуть піднятися над категорією "мікро" і рухатися далі.
У багатьох країнах їм це вже вдалося.
Згідно з прогнозами, у США жінки-підприємці створять 5,5 мільйонів нових робочих місць до 2018 року.
У Південній Кореї та Індонезії жінки володіють півмільйоном фірм.
У Китаї жінки становлять 20 відсотків від усіх власників малого бізнесу.
Загалом, у розвиткових країнах ця цифра становить від 40 до 50 відсотків.
Куди б я не поїхала, я усюди зустрічаю надзвичайно цікавих підприємців, які шукають доступ до фінансів і ринків, щоб налагодити свою мережу.
Їх часто ігнорують, тому що їм складніше допомогти.
Звичайно, позичити 50 000 доларів - ризикованіше, ніж позичити 500 доларів.
Згідно з оцінками Світового банку, жінки потрапили у пастку продуктивності.
Представниці малого бізнесу не мають змоги отримати капітал для розширення, а представниці мікро-бізнесу не можуть вийти за межі "мікро".
Нещодавно я була у Держдепартаменті у Вашингтоні, і зустріла там надзвичайно енергійну жінку-підприємця з Ґани.
Вона продає шоколад.
Вона приїхала до Вашингтону не у пошуках милостині або мікро-позики.
Її цікавили серйозні інвестиції, щоб відкрити фабрику і придбати необхідне обладнання, і надалі експортувати власний шоколад до Африки, Європи, Середнього Сходу, і навіть далі. Вона шукала капітал, який дав би їй змогу працевлаштувати понад 20 осіб, які вже працюють на неї. Цей капітал підтримає економічний підйом її країни.
Є добра новина - ми вже знаємо, що нам потрібно.
Теорія і практика навчили нас.
Нема потреби винаходити колесо, адже рішення вже є - готівкові позики під дохід, а не майно. Позики на основі гарантійних угод, а не попередніх домовленостей, оскільки жінки часто не є власниками землі.
Мікро-позичальник Kiva.org вже експериментує з прямим збором коштів фізичних осіб для надання малих і середніх позик.
І це лише початок.
Нещодавно стало модно називати жінок "зростаючими ринками на зростаючих ринках".
І це прекрасно.
Знаєте чому?
Я відповім як колишній фінансист: тому що за минуле десятиліття щонайменше 500 мільярдів доларів було інвестовано у зростаючі ринки.
Інвестори побачили можливість заробити у період повільного економічного зростання, і тому створили фінансові продукти та фінансові нововведення, пристосовані до потреб зростаючих ринків.
Було б чудово, якби ми не словом, а ділом: відкрили гаманець та інвестували 500 мільярдів доларів, давши волю жіночому економічному потенціалу.
Подумайте лишень про переваги: йдеться про робочі місця, ефективність, зайнятість, харчування дітей, материнську смертність, грамотність, і ще чимало речей.
Згідно з даними Світового економічного форуму, статева нерівність прямо пропорційна зростанню економічного суперництва.
Жодній країні не вдалося подолати розрив між участю чоловіків і жінок в економіці. Жодній.
Але є чудова новина - ми маємо неймовірні перспективи.
Нам є куди зростати.
Бачите, мова мовиться не про добру справу, а про глобальний розвиток і глобальну зайнятість.
Йдеться про те, куди ми інвестуємо і як сприймаємо жінок.
Жінки не можуть залишатися половиною населення і, водночас, групою з особливими потребами.
(Оплески)
Дуже часто я вступаю у дискусію з журналістами, які говорять:
"Ґейл, твої історії чудові, але все ж таки ти описуєш винятки".
Я на цьому затримаюся з декількох причин.
По-перше, стосовно винятків - їх занадто багато, і вони важливі.
По-друге, коли ми говоримо про успішних чоловіків, ми справедливо називаємо їх символами, першопрохідцями чи новаторами, які варті наслідування.
Але коли говоримо про жінок, то виходить, що вони або винятки, не варті серйозної розмови, або відхилення від норми, якими можна знехтувати.
Врешті-решт, усяке суспільство постійно змінюється завдяки своїм винятковим учасникам.
Чому б тоді не шанувати цих революціонерок, які забезпечують людей роботою, замість того, щоб нехтувати ними?
Тема життєвої стійкості мені дуже близька і значно вплинула на моє життя.
Моя мама була одиначкою. Вона цілий день працювала у телефонній компанії, а ввечері продавала пластиковий посуд, щоб забезпечити мені найкращі можливості в житті.
Ми користувалися промтоварними картками, купували речі на виплат і в комісійних магазинах. А коли мама злягла з раком грудей четвертої стадії і більше не могла працювати, ми просили навіть продуктові талони.
Коли я починала жаліти себе, як усі дев'яти-, чи десятирічні дівчатка, вона казала мені:
"Люба, на шкалі найбільших світових трагедій, твоя досягає заледве позначки три".
(Сміх)
Коли я вступала до бізнес-школи і сумнівалася у своїх силах - бо знала, що нікому з моїх це не вдалося - я прийшла до тітки, яка роками терпіла побої від свого чоловіка і врешті розірвала той шлюб, зберігши власну гідність.
Вона сказала мені:
"Ніколи не звертай уваги на чужу обмеженість".
Тоді я прийшла до своєї бабусі, ветерана Другої світової війни, яка пропрацювала 50 років у кіноіндустрії, і підтримувала мене з 13 років. І почала бідкатися, що раптом якщо я відмовлюся від тепленького місця в ABC заради навчання за кордоном, я вже ніколи-ніколи не знайду роботи. Вона відповіла:
"Дитинко, я тобі скажу дві речі.
По-перше, ніхто не відмовляється від стипендії Фулбрайта, а по-друге, в МакДональдс завжди повно вакансій".
(Сміх)
"Знайдеш ти роботу.
Лови свій шанс".
Жінки в моїй родині - це не винятки.
Жінки в цьому залі і глядачки в Лос-Анджелесі та по всьому світу - не винятки.
Ми - не група з особливими потребами.
Ми - це більшість.
Занадто довго ми недооцінювали себе, і не були гідно оцінені іншими.
Настав час прагнути більшого від жінок, інвестувати більше та не шкодувати доларів заради успішних жінок у цілому світі.
Ми здатні змінити ситуацію не лише для жіноцтва, а й для світової економіки, яка вкрай потребує жіночої участі.
Разом ми покажемо, як так звані "винятки" вміють керувати.
Якщо ми подивимося на себе по-новому, то інші візьмуть з нас приклад.
Настав час мислити широко.
Дякую.
(Оплески)
Я почну з реклами, натхненником якої був Джордж Орвелл, яку Apple запустили у 1984-му.
(Відео) Великий Брат:
Ми - єдиний народ, з єдиною волею, єдиною рішучістю, єдиною метою.
Наші вороги загрузнуть у нескінченних розмовах і ми їх здолаємо їхнім власним безладдям.
Ми переможемо.
Ведучий:
24-го січня компанія Apple Computers покаже Macintosh.
І ви зрозумієте чому рік 1984 не буде просто "1984".
Ребекка МакКіннон:
Прихована ідея цього відео залишається дуже значною і до цього часу.
Технології, розроблені інноваційними корпораціями, подарують нам всім свободу.
Трохи більше ніж через два десятиліття
Apple починає продавати iPhone в Китаї і піддає цензурі Далай-ламу разом із деякими іншими політично важливими застосуваннями на вимогу китайського уряду у китайському AppStore.
Американський політичний карикатурист
Марк Фьйор також мав власне сатиричне застосування. Воно не пройшло цензуру в Сполучених Штатах через те, що хтось в Apple подумав, що це може бути образливим для певних груп людей.
Його застосування не відновлювали допоки він не отримав Пулітцерівську премію.
Німецький журнал Штерн, журнал новин також постраждав. Няні з Apple вирішили, що їх застосування занадто пікантне для їх користувачів незважаючи на той факт, що це видання є цілком законним у газетних кіосках Німеччини.
І ще більш сумнівні дії -- нещодавно Apple заборонили палестинське застосування-протест після того як уряд Ізраілю припустив, що воно може бути використано для організації терористичних актів.
То ж що ми маємо? Наразі виходить що приватні компанії встановлюють цензуру, що часто є досить свавільною і, в загальному, обмежує конституційні права і свободи властиві демократії.
Вони задоволняють тим вимогам цензури авторитарних режимів, з якими не згодні пересічні громадяни.
Або відповідають на запити та побажання урядів, що не мають влади над багатьма чи більшістю користувачів відповідного контенту.
Отже ситуація така.
У "світі до інтернету" суверенітет наших фізичних свобод чи їх відсутність практично повністю контролювався національними державами.
Проте зараз ми маємо новий шар приватного суверенітету -- у кіберпросторі.
Їх рішення у програмуванні, інженерії, дизайні, умовах надання послуг -- усе це подібно закону, який визначає що ми можемо чи не можемо робити з нашим цифровим життям.
Їх суверенна власність, що перетинає кордони і глобально взаємопов'язана, часто може не лише кидати виклик суверенітету національних держав у дуже цікавий спосіб, але іноді може сприяти та поглиблювати цензуру в той час, як контроль за тим що люди можуть чи не можуть робити з інформацією важливий як ніколи, для того, щоб мати владу у нашому фізичному світі.
Якби там не було, навіть лідер вільного світу потребує трохи допомоги від султану Фейсбукістану, якщо він хоче, щоб його переобрали наступного року.
І ці платформи безсумнівно дуже допомогли активістам з Тунісу та Єгипту минулою весною та до того.
Як сказав Ваель Гонім, вдень -- один з директорів Google в Єгипті, а вночі -- таємний Facebook-активіст, у своєму відомому інтерв'ю CNN після того як Мубарак пішов:
"Якщо ви хочете звільнити суспільство, просто дайте їм Інтернет."
Але повалити уряд -- це одне, а от побудувати стабільну демократію -- це вже трохи складніше.
Зліва ви бачите фото, зроблене єгипетським активістом, який приймав участь у штурмі будівель держбезпеки Єгипту у березні.
І багато хто з службовців порізали стільки документів скільки змогли так і залишивши їх лежати купами.
Але частина файлів вціліла і деякі з активістів знайшли досьє на самих себе повні їх електронних листувань, історії SMS повідомлень, навіть записів розмов по Skype.
І один з них навіть знайшов контракт із західною компанією на продаж технології спостереження службі держбезпеки Єгипту.
І ці активісти стверджують, що такі технології спостереження все ще використовуються тимчасовою владою, що контролює місцеві мережі.
А в Тунісі цензура насправді повернулась у травні хоча й не настільки широко. як за часи президента Бен Алі.
Але ось сторінка блокування, яка відображається коли намагаєшся дістатися певних сторінок Facebook та деяких інших сайтів, які тимчасовий уряд визнав провокуючими насильство.
На знак протесту проти цього блоггер Слім Амамоу, який був заарештований за часи Бен Алі, а потім увійшов до складу тимчасового уряду після революції, склав свої повноваження і пішов у відставку.
Але була купа суперечок в Тунісі про те, як вирішувати такі проблеми.
Насправді, в Twitter, деякі з тих, хто підтримували революцію висловлювали таку думку:
"В принципі, ми хочемо демократію і свободу слова однак є висловлювання, що повинні лишитись поза законом як надто жорстокі -- такі, що погрожують стабільності нашої демократії".
Але проблема в тому, як обрати того, хто прийматиме такі рішення і як бути впевненим, що він не зловживає своєю владою?
Ріад Гуерфалі, ветеран-активіст інтернет-опору з Тунісу, прокоментував так цей інцидент:
"Раніше все було просто: ми мали добрих хлопців з одного боку і поганих з іншого.
Сьогодні все набагато складніше."
Ласкаво просимо у демократію, наші туніські і єгипетьські друзі.
Реальність така, що навіть у теперешніх демокрастичних суспільствах ми не можемо однозначно відповісти на питання як тримати баланс між потребою забезпечувати безпеку і охороняти закон з одного боку і захистом цивільних прав і свободи слова з іншого у нашому цифровому житті.
Насправді, у Сполучених Штатах, щоб ви не думали про Джуліана Ассанджа, навіть люди, що не особливо ним пишаються дуже занепокоєні тим, як уряд Сполучених Штатів і кілька компаній подолали Wikileaks.
Веб-хостинг Amazon розірвав угоду з Wikileaks як із замовником після отримання скарги від сенатора Сполучених Штатів Джо Лібермана, незважаючи на той факт, що Wikileaks не були звинуваченні, не кажучи вже про засудження у жодному злочині.
Отже, припустимо, що Інтернет -- це технологія, що руйнує кордони.
Це карта світових соціальних мереж, і вочевидь Facebook завоював більшість країн світу -- що можна вважати як добрим, так і поганим -- залежить від вашого ставлення до того як Facebook керує своїм сервісом.
Але насправді кордони зберігаються в окремих частинах кіберпростору.
У Бразилії та Японії це пояснюється унікальними культурними і лінгвістичними причинами.
Але якщо ви подивитесь на Китай чи В'єтнам і низку країн колишнього радянського союзу, то ситуація там дійсно лякає.
Наразі бачимо, що тісні зв'язки між урядом і місцевими соціальними мережами створюють таку ситуацію коли по суті величезний потенціал цих платформ залишається дуже обмеженим саме через ці відносини між корпораціями і урядом.
Зараз у Китаї створено добре відому "Велику інформаційну стіну", що блокує Facebook,
Twitter, а тепер і Google+ разом із багатьма іншими іноземними сайтами.
І це стало можливим, зокрема, завдяки західним технологіям.
Але це лише половина історії.
Інша сторона питання -- це вимоги, які ставить китайський уряд для всіх компаній, що працюють на просторах китайського інтернету, відомі як система самодисципліни.
Простими словами це означає цензуру і постійне спостереження за користувачами.
А це церемонія, на якій я було особисто у 2009-му, на якій Інтернет суспільство Китаю відзначило нагородами 20 провідних китайських компаній, що показали себе найкращими у практиці самодисципліни -- тобто, в цензурі.
І Робін Лі, генеральний директор Baidu, домінуючої китайської пошукової системи, був одним із нагороджених.
В цілому у Росії не блокують інтернет і не піддають цензурі сайти.
Але ось до вашої уваги сайт Роспіл, що є антикорупційним порталом.
Раніше цього року стався прикрий інцидент, коли люди, що робили пожертви на користь Роспіл за допомогою системи електронних платежів Яндекс.Гроші раптово почали отримувати телефонні дзвінки з погрозами від членів націоналістичної партії, що отримали особисту інформацію про донорів Роспілу через співробітників спецслужб, які певним чином отримали цю інформацію від представників Яндекс.Гроші.
Це суттєво обмежує можливості людей у використанні інтернет для контролю над урядом.
Отже, як бачимо, в світі переважає ситуація, коли у все більшій кількості країн відносини між громадянами і урядом будуються через інтернет і в першу чергу мова йде про приватно контрольовані сервіси.
Тому важливим, як на мене, є питання не суперечок навколо того, чи буде Інтеренет більше допомагати добрим хлопцям, ніж поганим.
Певна річ, що це розширює можливості будь-кого достатньо обізнаного у використанні технологій, того, хто розуміє Інтернет якщо порівнювати його із супротивниками.
Найбільш важливим є питання того, як пересвідчитись, що Інтернет розвивається у напрямку, вигідному для пересічного громадянина.
Бо я вважаю, що усі ви погодитесь із тим, що єдина легітимна мета уряду -- це служіння своєму народу.
І я б сказала, що єдина легітимна мета технології -- це покращення нашого життя, а не маніпулювання нами, чи привласнення нас.
Отже, питання в тому, що ми знаємо як зберігати контроль над урядом.
Ми не обов'язково завжди робимо це правильно, але у нас принаймні є відчуття того, як це має бути з точки зору політики та інституційно.
Проте, як змусити володарів кіберпростору брати до уваги інтереси суспільства, в той час як більшість директорів вважають своєю першочерговою метою збільшення прибутку акціонерів?
Адже спроби врегулювати це з боку уряду зазвичай не дуже допомагають.
Відомі ситуації, наприклад, у Франції, де президент Саркозі заявляє директорам Інтернет-компаній:
"Ми -- єдині легітимні представники інтересів суспільства."
А згодом та ж сама людина проштовхує закони на зразок сумнозвісного Закону трьох помилок, який дозволить відключати людей від Інтернет за файлообмін. Це навіть засудив Спеціальний Доповідач ООН з питань свободи слова як свавільне порушення прав громадян на спілкування і поставив перед суспільно активними групами питання про те, чи не зацікавлені деякі політики більше у збереженні інтересів представників індустрії розваг, ніж у захисті прав своїх громадян.
І навіть тут, у Великобританії, також існують суперечки щодо закону "Закон цифрової економіки", який надає більше можливостей приватним посередникам для слідкування за активністю громадян.
Тож необхідно зрозуміти, що якщо ми хочемо мати людино-орієнтований інтернет в майбутньому, потрібен більш поширений і стійкіший рух за свободу Інтернету.
Зрештою, компанії не припинили забруднення грунтових вод як норму поведінки, чи наймати на роботу десятирічних дітей просто через те, що одного ранку хтось з директорів прокинувся і вирішив, що це неправильно.
Це стало наслідком десятків і десятків років напруженої боротьби, між представниками акціонерів і захисниками прав споиживачів.
Так само уряд не прийме інтелектуальні екологічне і трудове законодавства тільки через те, що так вирішить хтось з політиків, прокинувшись одного дня.
Цього можна досягти лише шляхом довогої і напруженної політичної боротьби, результатом якої і стануть потрібні формальні правила та правильне відношення з боку корпорацій до цього питання.
Ми маємо використати той самий підхід для мережі Інтернет.
Також нам потрібні політичні інновації.
Приблизно 800 років тому, англійські барони вирішили, що божественне право королів більше їх не влаштовує і змусили Короля Джона підписати Велику Хартію Вольностей, в якій визнається, що навіть король, незважаючи на свої вийняткові права, все ж має підпорятковуватись певному набору правил.
Це започаткувало рух, який називають політичною інновацією, що призвів в кінці-кінців до ідеї демократії, яка була вперше реалізована радикальним революційним урядом по той бік Атлантики, у Америці.
Отже зараз необхідно знайти спосіб досягнути подібного у мережі.
То як це все виглядатиме?
Наразі ми ще не знаємо.
Але необхідні інновації, які потрібно буде сфокусувати не лише у політиці, у геополітиці, але й також необхідно буде зіткнутись із питаннями управління бізнесом, поведінки інвесторів, вибору споживачів і навіть програмної інженерії і дизайну.
Кожен з нас повинен безпосередньо приймати участь у побудові такого світу, в якому уряд і технології служать суспільству, а не навпаки.
Дякую за увагу.
(Оплески)
(грає піаніно)
Бет: "Ми знаходимося в галереї Боргезе в Римі, і розгляядаємо скульптуру Берніні "Аполлон і Дафна.
Купідон завдав..."
Стівен: "Шкоди, так?"
"І допоміг Аполлону закохатися у Дафну."
Стівен: "За допомогою своєї стріли."
Бет: "І переслідує Дафну, хоча, я вважаю, стріла дала дівчині протилежний ефект."
Стівен: "Маєш рацію, вона відчуває огиду."
Бет: "Так, але говорять, що вона надзвичайно красива."
Стівен: "І, як говориться в історії, вона звертається до батька.
Вона німфа.
Вона говорить батькові, що не хоче виходити заміж, але Аполлон не залишить її в спокої.
Купідон трішки допомагає Аполлону, і той майже наздоганяє дівчину."
"І ось той самий момент, коли він охоплює руками її живіт."
"Вона просить в батька допомоги, і батько вирішує цю проблему, перетворюючи її на лаврове дерево."
Бет: "Яке стається..."
Стівен: "Не дивлячись на те, що він її зловив."
Бет: "Так.
Я збиралась сказати, що це сталося в момент нашої розмови, тому що в мене виникає відчуття ніби це якийсь фільм."
Стівен: "Який розвивається, це правда.
В кінці кінців, це таке вираження бароко."
Бет: "Повертаємось до того, як представлений Аполлон."
Стівен: "Як щось швидке."
"Він рветься позаду, тремтячи."
Стівен: "Але, хоча він рухається вперед, і має красиве мускулясте тіло, вона вигинається і перетворюється в дерево мало не проти своєї волі. Ви можете побачити подив і краплинку страху на її обличчі."
Бет: "Безумовно, її пальці перетворюються на гілки і листя лавру."
Стівен: "І охоплюючи руками її живіт, він торкається лише кори, яка формується навколо неї.
Я маю на увазі, що все це для того, щоб уникнути краси і кохання Аполлона."
Бет: "Майже діставши бажане руками, ти втрачаєш його в той самий момент, коли отримуєш."
Стівен: "Хоча він переслідує її легковажно, в його манері присутня витонченність.
Подивіться, як витягнуті його пальці, так ніби вона тільки зрозуміла, що з нею відбувається. Він захопив її зненацька, хоча його тіло і уповільнюється в погоні за нею."
Бет: "Мгг...
Ти вважаєш, у нього настав момент усвідомлення?"
Стівен:
"Так. Він дивиться на неї так, ніби починає усвідомлювати."
Бет: "Так, це правда.
Щось на зразок суму."
Стівен: "Сум це те, що він відчуває, дивлячись на трагедію, яка виражена на її обличчі."
"Здається ніби скульптура сама по собі є метафорою, перетворюючи одну річ на іншу."
"Насправді, в певному сенсі, маємо зворотну дію, беручи природній матеріал і перетворюючи його на плоть.
Це протилежність.
Коли беруть плоть і перетворюють її на природній матеріал."
Бет: "З якого можна зробити скульптуру."
Стівен: "Дійсно.
Це так цікаво.
Це щось на зразок роздумів з приводу того, що таке скульптура."
Бет: "І Берніні, є чимось більшим, ніж будь-хто інший. Це те, що він робить.
Він різьбить з мрамору так ніби це крила ангела або хмаринка."
Стівен: "І звичайно, історія закінчується тим, що вона перетворюється на закореніле дерево, а він обіцяє завжди доглядати за цим деревом і захищати його."
(грає піаніно)
Привіт! З вами Артуро Петорі, але можете звати мене Арт.
Перед вами дослідження історії мистецтва. У головних ролях - я!
І... рука.
А як же решта мене?
Як незручно! Увесь світ дивиться, а я тут чекаю на якусь п'ятипалу примадонну!
Так вже краще, правда?
Ми поговоримо про мистецтво Середньовіччя та Візантії.
Знадобилося чимало десятиліть та незліченні битви, щоб завоювати й утримати обширні регіони Римської імперії.
Коли імператор Феодосій І Великий прийшов до влади, він керував землями, що простягалися від Португалії до Палестини.
Питання передачі влади завжди було проблемним для імперії. Для Феодосія цим питанням став вибір між двома синами.
Чи не став? 395 року н. е.
Феодосій натомість розділив імперію на дві частини. Західна частина, відома як Західна Римська імперія, відійшла його синові Гонорію.
Східна, Візантійська імперія, дісталася другому синові Аркадію. і стали відомими як Візантійська імперія.
Обидві імперії вважали себе римськими, хоча на Заході розмовляли латинською, а на Сході - грецькою.
Західну Римську імперію з самого початку брали в облогу орди варварів.
Гуни, готи, вандали і франки по черзі вторгалися на римські території.
Розграбування Риму стало для них веселою забавою.
А вандали, завдяки своїм вийнятковим руйнуванням і насиллю, дали світу слово "вандалізм". Це були складні і безладні часи.
Всього через 81 рік після смерті Феодосія,
Західна Римська імперія припинила своє існування.
В умовах роздобленості єдиною єднальною силою була католицька церква і Папа.
З іншого боку, Візантійська імперія проіснувала ще тисячу років.
730 року н. е. імператор Лев ІІІ розпочав період іконоборства, заснованого на прямій інтерпретації Десяти заповідей,які забороняли створення і поклоніння зображенням, та,можливо, через дедалі більший вплив ісламської культури іконоборство прагнуло знищити або усунути зображення і скульптури. - Ось одне!
- Он ще одне!
- Он ще одне! Схопи його! - Он ще одне!
- Ще одне! Зупини його!
Швидше!
Після завершення іконоборства візантійські художники були обмежені копіюванням старих схвалених зображень.
"Я копія копії копії копії копії копії..."
Папа Римський Григорій II засудив іконоборство і проголосив його єретичним.
Він навіть написав послання про відлучення від церкви. Це візантійське богохульство.
Відлучити їх від церкви!!!
Як наслідок, у західних художників було більше творчої свободи. Церква була головним покровителем мистецтва, тож в основному середньовічне мистецтво мало релігійну тематику. Західні художники пізнього Середньовіччя цікавилися відтворенням видінь.
З часом, щоб досягти більшої переконливості та сили образів, їхнє зображення людей та світу природи стало більш реалістичним.
"У мене є вимір!"
Це Арт, який дякує за те, що ви були з ним під час цього дивовижного дослідження...Агов, я ще не договорив... Я не закінчив! Переклад на українську:
Світлана Семеренко, рев"ювер Оксана Кузьменко, благодійний фонд "Magneticone.org"
(Свистить)
(Аплодисменти)
Дякую.
(Аплодисменти)
Дуже дякую.
Це було насвистування.
Спробую зробити це англійською.
Хто цей круглолиций кучерявий хлопець з Голандії, чому він насвистує?
Насправді я насвистую десь з чотирьох років.
Мій батько завжди насвистував вдома, і я це сприймав як частину спілкування в нашій родині.
Тож я насвистував разом із ним.
І до 34 років я завжди дратував та сердив людей своїм свисом.
Адже, якщо бути чесним, мій свист - це щось на кшталт ненормальної поведінки.
Я свистів коли був сам, коли був в класі, я свистів на велосипеді, я свистів усюди.
І також я свистів у різдвяний вечір, коли був у сім'ї своєї дружини.
І у них була, як на мій погляд, якась жахлива різдвяна музика.
А коли я чую музику, яка мені не подобається, я намагаюсь зробити її краще.
Тож "Рудольф - північний олень з червоним носом" - вам вона знайома?
(Насвистує)
Але вона може звучати й так.
(Насвистує)
Але під час різдвяного вечора, особливо, вечері - це дуже дратує.
Тож моя своячка не раз прохала мене:
А я не міг спинитись.
І якось - а тоді, признаюся, я вже трохи випив вина - якось я сказав, "Якби існувало змагання, я б взяв участь у ньому".
А через два тижні я отримав текстове повідомлення: "Ти летиш в Америку".
(Сміх)
Тож, добре, я лечу в Америку.
Залюбки, але чому?
Тож я відразу зателефонував їй.
Вона пошукала в Ґуґлі і знайшла цей світовий чемпіонат свистунів, звичайно, в Америці.
Вона не сподівалась, що я поїду.
Але я втратив би своє обличчя.
Я не знаю, чи так правильно казати англійською, але голландці зрозуміють про що я кажу.
(Сміх)
Я б втратив своє обличчя.
(Аплодисменти)
Вона думала:
"Він ніколи туди не поїде".
Але я поїхав.
Тож я приїхав до Луїсбургу, штат Північна Кароліна, на південному сході Сполучених Штатів, і потрапив у світ свистунів.
І я взяв участь у світовому чемпіонаті і виграв його у 2004.
(Аплодисменти)
Це було - звісно, це було дуже весело.
І для того щоб відстояти свій титул, як це роблять дзюдоїсти та інші спортсмени - я повернувся туди у 2005-му і знову виграв.
Потім я не міг брати участь декілька років.
А повернувся у 2008-му в Японію, у Токіо, і знову виграв.
Тож це призвело до того, що я зараз стою тут у Роттердамі, гарному місті, на великій сцені, і розповідаю про свистіння.
І насправді, наразі я заробляю свистом.
Тож я лишив свою роботу медбрата.
(Аплодисменти)
І намагаюсь жити своєю мрією - хоча насправді, це ніколи не було моєю мрією, але звучить так добре.
(Сміх)
Добре, я не єдиний, хто тут буде свистіти.
Ви скажете:
"Гей, про що ти?"
Насправді, ви також будете свистіти.
А потім настає одне й те саме: люди дивляться один на одного і думають:
Можна піти звідси?"
Ні, не можна.
Насправді це дуже просто.
Мелодія, яку я буду насвистувати, називається "Fête de la Belle".
Вона триває приблизно 80 хвилин.
Ні, ні, ні.
Лише чотири хвилини.
І спочатку я хочу прорепетирувати з вами ваш свист.
Тож я просвищу ноту.
(Свистить) (Сміх)
Вибачте, дещо забув.
Ви повинні свистіти ту саму ноту, що й я.
(Сміх)
Я чую цілий набір різних нот.
(Свистить)
Перспективно.
Це вже непогано.
Я попрошу техніків ввімкнути музику.
І як вона почнеться, я вам скажу де ви маєте почати, і ми побачимо, що станеться.
О, вибачаюсь, техніки.
(Сміх)
Я уже звик до цього.
Я сам увімкну.
Добре, тож починаємо.
(Сміх) (Музика) (Насвистує)
Добре.
(Свистять)
Це просто, чи не так?
(Свистять)
Зараз піде соло.
Гадаю, я зроблю це сам.
(Свистить)
(Аплодисменти)
Макс Вестермен:
Ґерт Чатру, світовий чемпіон зі свисту.
Ґерт Чатру: Дякую.
Дякую.
Я зробив це фото декілька хвилин тому приблизно за 10 кварталів звідси.
Це місцеве Гранд Кафе в Оксфорді.
Я сфотографував його, тому що, як виявилось, це перша кав"ярня, яка була відкрита в Англії в 1650 році.
Вона відома своєю старовиною.
І мені захотілося показати її вам, не тому що я хочу провести щось подібне до Старбакс-туру історичними місцями Англії, а скоріш тому, що поява кав"ярень в Англії дала поштовх до розвитку та розповсюдження найвидатнішої пори інтелектуального розквіту за останні 500 років, яка називається епохою Просвітництва.
Кав"ярня відіграла настільки важливу роль в становленні епохи Просвітництва не в останню чергу через напої, які там вживали.
Оскільки до розповсюдження кави та чаю в британській культурі головним напоєм як еліти, так і простого народу день у день, від світанку до заходу сонця був алкоголь.
Алкоголь був улюбленим напоєм впродовж дня.
Трохи пива на сніданок, трохи вина на обід, трохи джину -- особливо ближче до 1650 року -- і на додачу до цього трохи пива і вина в кінці дня.
В той час це було здоровим вибором, тому що вживання води було небезпечним.
Таким чином, до появи кав"ярень майже все населення весь день було п"яним.
Уявіть, як би це виглядало у вашому житті -- мені відомо, що дехто так і живе -- якщо б ви пили весь день, а потім змінили депресант на стимулятор, то ваші ідеї стали б значно кращими.
Ви б почали мислити більш гостро і живо.
І тому не дивно, що з"явилось багато новаторських ідей з тих пір, коли Англія перейшла на чай та каву.
Але інший аспект, що робить кав"ярні важливими, це архітектура простору.
Це був простір, де могли зібратися разом люди із різних соціальних груп, різних професій, та обмінюватися ідеями.
Як висловився Метт Рідлі, це був простір, де ідеї могли займатися сексом.
В деякому розумінні це було їхнє весільне ліжко.
Тут ідеї могли зустрітися.
І з цього часу разюча кількість інновацій так або інакше пов"язана з кав"ярнями.
Я провів багато часу за роздумами про кав"ярні продовж останніх п"яти років, тому що мене зацікавив пошук інформації, для дослідження питання про джерело гарних ідей.
Яка обстановка і оточення є сприятливими для незвичайних рівнів інновацій, незвичайних рівнів творчості?
Що це за оточення? Де цей простір для творчості?
Ось що я зробив: я почав розглядати подібні до кав"ярень види навколишнього середовища.
Я розглянув такі медіа-середовища, на кшталт Всесвітньої павутини, які стали на диво інноваційними.
Я згадав історію перших міст.
Я навіть дослідив біологічні середовища: коралові рифи та тропічні ліси, де надзвичайно розвинені біологічні інновації. Я шукав спільні риси, щось на кшталт характерних ознак, які проявляються знову і знову у всіх цих середовищах.
Чи існуться повторювані ознаки, які ми можемо вивчити, які ми можемо застосувати і в нашому житті або в наших організаціях, або в нашому соціальному оточенні, щоб зробити його більш творчим і інноваційним?
Мені здається, що я знайшов декілька ознак.
Але для того, щоб побачити в них зміст, щоб дійсно зрозуміти ці принципи, вам доведеться забути про те, як наші традиційні метафори та мова визначають деякі поняття, пов"язані із створенням ідей.
Ми володіємо багатим словниковим запасом для опису моментів натхнення.
Ми відчуваємо щось на кшталт спалаху просвітлення, ніби удар струмом, у нас трапляються моменти просвітлення, моменти "Еврики!" в мозку "вмикається лампочка", чи не так?
Всі ці поняття, незважаючи на те, що вони дещо химерні, поділяють спільне припущення, що ідея це деяка миттєва річ, це дещо, що часто трапляється в один прекрасний момент просвітлення.
Насправді я хотів показати, і вам дійсно потрібно з цього почати, що ідея в тому, що ідея - це мережа на самому початковому рівні.
Я маю на увазі, що це те, що відбувається у вас в мозку.
Ідея, нова ідея - це нова мережа нейронів, які синхронно активуються всередині вашого мозку.
Це нова конфігурація, якої раніше ніколи не було.
І питання в тому, як створити для мозку таке середовище, де ці нові мережі будуть формуватися із більшою ймовірністю?
І виявляться, що в дійсності моделі мереж навколишнього світу багато в чому імітують моделі мереж внутрішнього світу людського мозку.
Мені подобається така метафора. Для прикладу розглянемо історію видатної ідеї із недалекого минулого, набагато ближчу ніж 1650-ті.
Чудових юнак на ім"я Тімоті Престеро, котрий працював в організації "Дизайн, що несе Зміст".
Вони вирішили взятися за дійсно насущну проблему, ви знаєте про жахливу проблему рівня дитячої смертності в країнах, що розвиваються.
Одна із основних складностей полягає в тому, що нам відомо, що розміщуючи сучасні неонатальні інкубатори в будь-якому середовщі, якщо ми покладемо недоношених дітей в тепло -- все просто -- ми можемо вдвічі зменшити рівень смертності в цих регіонах.
Технологія існує.
Вона стала стандартом в індустріальних країнах.
Проблема полягає в тому, що якщо ви придбаєте інкубатор за 40 тисяч доларів і відправите його в селище середнього розміру в Африці, то він буде відмінно функціонувати рік або два, а потім щось станеться і він вийде з ладу і залишиться зламаним назавжди, тому що там немає повного набору запасних частин, і немає можливості провести експертизу на місці, щоб відремонтувати зламаний елемент обладнання за 40 тисяч доларів.
І ми приходимо до проблеми: ми витричаємо всі ці кошти надаючи допомогу і доставляючи всю ці просунуту електроніку в ці країни, а через деякий час вона стає непридатною.
Що ж вирішили зробити Престеро та його команда -- подивитися навкруги і зрозуміти, якими ресурсами в значних кількостях володіють ці країни, що розвиваються?
Вони помітили, що там немає великої кількості відеомагнітофонів, немає великої кількості мікрохвильових печей, але вони можуть успішно підтримувати свої автомобілі на ходу.
Автомобіль Тойота Фораннер присутній на вулицях в усіх цих місцях.
Напевно, вони мають достатньо навичок для підтримання їх в робочому стані.
І вони замислились:
"Чи можемо ми збудувати неонатальний інкубатор, який би цілком складався із автомобільних частин?"
І ось до чого вони прийшли.
Це прилад для виношування.
Зовні він виглядає як звичайний прилад, який ви знайдете в сучасній західній лікарні.
Всередині він цілком складається із автомобільних частин.
В ньому присутні вентилятор, фари для зігріву, сигналізація для попереджень.
Він працює від автомобільного акумулятора.
І все, що вам потрібно, -- це запчастини від Тойоти і вміння встановлювати фари і ви будете взмозі полагодити цю штуку.
Так, це відмінна ідея, але що я дійсно хотів цим сказати -- це чудова метафора для принципу, за яким виникають ідеї.
Нам подобається думати про ідеї-прориви, знаєте, на кшталт нового інкубатора за 40 тисяч доларів, надсучасна технологія, але найчастіше вони збираються із деяких частин, які виявилися поруч.
Ми беремо ідеї від інших людей, від людей, у яких ми навчилися, від людей, яких ми зустріли у кав"ярні, і поєднуємо їх в нових формах, створюємо щось нове.
Саме таким чином відбуваються інновації
І це означає, що ми повинні переглянути деякі наші моделі того, яким чином виглядають інновації та глибокі роздуми.
Я маю на увазі, що існує такий образ.
Інший - це Ньютон і яблуко, коли Ньютон був у Кембріджі.
Це пам"ятник в Оксофрді.
Знаєте, ви сидите тут, обмірковуючи глибоку думку, і раптом яблуко падає з дерева, і у вас з"являється теорія гравітації.
Насправді, простори, що історично приводили до інновацій, насправді виглядають наступним чином.
Це відома картина Хогарта, яка зобразує званий обід в таверні, але так само виглядали кав"ярні в ті часи.
Це різновид хаотичного середовища, де ідеї мають змогу зустрічатися, де ймовірно люди отримають нові, цікаві, непередбачувані зіткнення -- люди з різним досвідом.
Отже, якщо ми хочемо будувати організації, які є більш інноваційними, то ми маємо створювати середовища, як не дивно, дещо схожі на це.
Ось так має виглядати ваш офіс -- це частина мого послання.
І одна із проблем із цим полягає в тому, що люди -- коли ви починаєте досліджувати це питання -- люди не заслуговують довіри, коли вони самостійно розповідають про те, як з"явилися їх чудові ідеї, чи історію своїх кращих ідей.
Кілька років тому, чудовий дослідник Кевін Данбар вирішив провести дослідження, використовуючи для цього методику Старшого Брата, аби дізнатися, звідки беруться гарні ідеї.
Він пішов в різні наукові лабораторії по всьому світу і знімав всіх поки вони робили кожний маленький етап своєї роботи.
Коли вони сиділи перед мікроскопом, коли вони спілкувалися із колегами біля кулера з водою, та в інших місцях.
Коли він записав всі ці розмови і намагався дізнатися, звідки виникли найважливіші ідеї, де вони народилися.
Коли ми уявляємо собі класичний образ науковця у лабораторії, ми маємо такий образ -- ви знаєте, вони длубаються над мікроскопом, і бачать щось в лабораторному зразку.
І - "О, Еврика!" - у них народжується ідея.
І що ж насправді виявилось, коли Данбар почав передивлятися плівку, що, насправді, майже всі важливі проривні ідеї народилися не на самоті в лабораторії перед мікроскопом. Вони народилися за конференц-столом, на щотижневому обговоренні в лабораторії, коли всі зібралися разом і обговорювали свої останні дані і знахідки, найчастіше, коли люди говорили про допущені недоліки, помилках, шумі в сигналі, який вони виявили.
І дещо про оточення -- я почав його називати "рідка мережа", коли ви маєте множину різних ідей, котрі поєднані різною кваліфікацією, різними інтересами, штовхаючи одна одну, стикаючись одна з одною, це оточення, фактично, таке оточення призводить до інновацій.
Інша проблема в тому, що люди ущільнюють свої історії інновацій до більш коротких часових проміжків.
Вони хочуть розповісти історію моменту "Еврика!"
Вони хочуть сказати, "Я був там, стояв ось тут, і раптом все миттєво прояснилося у мене в голові."
Насправді ж, якщо ви поглянете и роздивитесь історичні записи, виявиться, що більшість важливих ідей мали довгостроковий інкубаційний період.
Я називаю це "повільною здогадкою".
Ми багато чули про здогадки та інстинкти і подібних до спалаху моменти ясності, але в дійсності більшість великих ідей існують іноді десятиріччями, на околицях людських розумів.
Вони відчувають, що існує цікава проблема, але вони не мають достатньо іструментів, аби її розв"язати.
Вони проводять весь цей чай працюючи над окремими проблемами, при цьому існує інша річ, яка їх цікавить, але яку вони поки що не можуть розв"язати.
Чудовим прикладом цього є Дарвін.
Сам Дарвін в своїй автобіографії розповідає історію виникнення ідеї природного відбору як класичного моменту "Еврики!".
Він сидить в своєму кабінеті, жовтень 1838 року, він читає книгу Мальтуса про населення.
І невідомо звідки, основний алгоритм природнього відбору раптового виникає у нього в голові, і він каже:
"Ага, нарешті я маю теорію, з якою буду працювати."
Так описано в автобіографії.
Років 10-20 назад чудовий спеціаліст Говард Грубер подивився нотатники Дарвіна того періоду.
Дарвін мав багато блокнотів, де він занотовував кожну свою маленьку ідею, кожне припущення.
Так ось, Грубер знайшов, що Дарвін вже мав повну теорію природного відбору місяці, і місяці, і місяці до просвітлення, про яке він говорив, читаючи Мальтуса в жовтні 1838-го.
Існують витяги, де ви можете прочитати це, і ви думаєте, що читаєте зошити Дарвіна з періоду, який передував приходу просвітлення.
Таким чином, ви розумієте, що Дарвін, в деякому розумінні, вже мав ідею, вже мав концепцію, але він не мав змоги її осмислити.
Ось так насправді видатні ідеї найчастіше і приходять, поступового прояснюються протягом тривалого часу.
Зараз наша задача в наступному: як створити таке середовище, яке дозволить цим ідеям пройти період "напів-життя", чи не так?
Складно піти до свого боса і сказати:
Я маю чудову ідею для нашої організації.
Вона стане в пригоді в 2020 році.
Чи не могли б ви надати мені час на її здійснення?
Зараз існує декілька компаній, наприклад, Гугл, в яких є час, присвячений інноваціям, 20 відсотків робочого часу, це в деякій мірі механізми організації, які культивують ідейні прориви.
Але це є ключовим моментом.
Інша річ в тому, аби дозволяти всім цим здогадам об"єднатися із здогадами інших людей, ось що часто відбувається.
Ви маєте половину ідеї, хтось інший має іншу половину ідеї, і якщо ви знаходитесь в правильному середовищі, то вони перетворюються у щось більше, ніж сума їх частин.
Виходить, що ми часто говоримо про цінність захисту інтелектуальної власності, ви знаєте, побудова барикад, таємні дослідні лабораторії, патентування всього, що тільки можна, таким чином ці ідеї будуть мати цінність, і люди будуть зацікавлені в тому, щоб створювати ще більше ідей, і культура буде більш інноваційною.
Але я вважаю, що потрібно створити такі умови, аби ми могли витрачати якнайбільше часу, і навіть більше, створючи передумови для об"єднання ідей, а не тільки для їх захисту.
І завершу виступ я історією, яка, на мою думку, охоплює багато цих переваг, і є чудовим прикладом історіїї інновації, яка сталася неймовірним чином.
Жовтень 1957-го, щойно запущений Супутник, і ми в місті Лорел штату Меріленд, в лабораторії прикладної фізики, яка відноситься до Університеу Джона Хопкінса.
Ранок понеділка і новини вибухнули інформацією про цей супутник, який зараз летить орбітою планети.
Рай для ботаніків, так?
І всі ці схиблені фізики, які думають,
"Боже мій!
Це неймовірно.
Не можу повірити, що це сталося."
І двоє з них, двоє 20-з чимость-річних дослідників в лабораторії прикладної фізики сидять за столом в буфеті і в неформальній обстановці обоговорюють це із группою свої колег.
І ці два хлопці, Гайєр і Вайффенбах.
Вони починають говорити, і один з них каже:
"Слухайте, а хтось намагався почути цю штуку?
В космічному просторі з"явився створений людиною супутник, який очевидно передає деякий сигнал.
Напевно ми могли б почути його, якби нам вдасться знайти хвилю."
І вони запитали свої колег, котрі відповідали щось на кшталт:
Але це цікава ідея."
І виявилось, що Вайффенбах був експертом з прийому мікрохвиль, і він мав маленьку антенну установку з підсилювачем в його кабінеті.
Отже, Гайєр і Вайффенбах повернулися в кабінет, і почали мізкувати -- зараз би ми їх назвали хакерами.
І через кілька годин вони почали ловити сигнал, тому що в Радянському Союзі створили супутник, який легко виявити.
Він був точно на 20 МГц, отже спіймати сигнал було реально легко, тому що вони боялися, що люди сприймуть запуск супутника за містику.
Тому вони зробили так, аби його можна було легко виявити.
Отже, ці два хлопця сидять і слухають сигнал, а люди починають заходити до них в кабінет і казати,
"Вау, це дійсно круто.
Можна мені послухати?
Вау, це чудово."
Потім вони подумали:
"Господи, це ж історична подія.
Можливо, ми перші люди в США, які почали його слухати.
Ми повинні записати це."
І вони принесли великий, громіздкий аналоголовий магнітофон, і почали записувати ці короткі звукові сигнали.
І вони почали робити відмітки дати, відмітки часу, коли вони чули кожний звуковий сигнал.
І вони почали думати: "Оце так, ми ж виявили невеликі коливання в частоті сигналу.
Можливо, ми б змогли вирахувати швидкість, з якою рухається супутник, якщо ми виконаємо прості розрахунки, використовуючи ефект Доплера.
І вони ще поміркували на цю тему, і поговорили з парою своїх колег, які мали іншу спеціалізацію.
І вони сказали:
"Господи, ви знаєте, ми могли б подивитися на крутизну ефекту Доплера і знайти точки, в яких супутник максимально наближений до нашої антени, і точки, де він найбільш віддалений
І це чудово".
В результаті вони отримали дозвіл -- це невеликий сторонній проект, який не був офіційною частиною їх роботи.
Їм дозволили використати новий комп"ютер UNIVAC, який займав цілу кімнату, щойно отриману для лабораторії.
Вони провели ще декілька розрахунків, і через три-чотири тижні знайшли точну траєкторію руху цього супутника навколо Землі, просто слухаючи один короткий сигнал, який прийшов від однієї маленької здогадки, яка їх надихнула за обідом одного ранку.
Кілька тижнів потому їх бос, Френк МакКлур, запросив їх до себе в кабінет і сказав:
"Гей, хлопці, я маю вас про дещо запитати про проект, над яким ви працюєте.
Ви виявили невідоме розташування супутники, який рухався орбітою, із відомого положення на поверхні.
Чи могли б ви зробити навпаки?
Чи могли б ви виявити невідоме місце на поверхні, якби ви знали місце знаходження супутника?"
Вони подумали і сказали:
"Добре, здається ми могли б.
Давайте виконаємо розрахунки."
Отже, вони пішли і стали думати.
Потім вони повернулися і сказали:
"Насправді це ще легше."
А він сказав:
"Це чудово.
Оскільки, розумієте, я маю нові атомні субмарини, котрі я будую.
І дійсно складно розрахувати, як направити ракети так, щоб вони приземлились точно в центрі Москви, якщо ви не знаєте, де саме субмарина посеред Тихого океану.
Я думаю, ми могли б запустили кілька супутників і використовувати їх для слідкування за нашими субмаринами і вираховувати їх положення в центрі океану.
Чи могли б ви попрацювати над цією проблемою?"
Так була народженя система GPS.
30 років потому Рональд Рейган відкрив цю технологію і зробив її відкритою платформою, яку кожен міг доопрацьовувати, і кожен міг прийти і принести нову технологію, котра буде створювати інновації на основі цієї платформи, давайте відкриємо її для всіх, і нехай вони роблять що їм заманеться.
І зараз, я гарантую як мінімум у половини цього залу, якщо не більше, є пристрій в кишені, який спілкується з одним із тих супутників в космосі. І я готовий закластися, що хоча б один із вас, якщо не більше, використовував цей самий пристрій і цю саму систему супутників, щоб знайти найближчу кав"ярню -- (Сміх) кілька днів тому чи минулого тижня, вірно?
(Оплески)
І що я думаю, це чудовий приклад, чудовий урок про силу витонченої, незапланованої, стихійної, непередбачуваної сили відкритих інноваційних систем.
Коли ви вірно їх створюєте, вони приведуть вас до абсолютно нових напрямків, про які творці навіть не мріяли.
Я маю на увазі, що ми мали двох хлопців, які спочатку просто переслідували свою здогадку, розвивали своє невелике захоплення, потім вони думали, що беруть участь в Холодній війні, а виявилось так, що вони просто допомагають комусь знайти соєве лате.
(Сміх)
Так відбуваються інновації.
Удача посміхається поєднаним розумам.
Дуже дякую.
(Оплески)
Дякую.
І я відчуваю, що цілий вечір сьогодні - дивовижний для мене. я відчуваю, що це схоже на Вімалакірті сутру, стародавній твір Давньої Індії, в якому Будда з'явився на початку, і цілий натовп людей прийшов побачити його з найбільшого міста в цій місцевості, Вайсалі, та принести прикрашені коштовностями парасольки, щоб запропонувати йому.
Пришли власне всі молоді люди з цього міста, - старі старомодні люди не прийшли, бо вони сердилися на Будду, тому що, коли він прийшов до їх міста, він прийняв - він завжди приймає найперше запрошення, що до нього приходить, незалежно від кого воно.
І місцева гейша, типу кінозірки обігнала на колісниці старійшин міста та запросила його першою.
Так він зависав з кінозіркою, і звичайно вони бурчали:
"Він має бути релігіозним, і все таке інше.
Що він робить в будинку Амрапалі (гейши) з цима 500 монахами," ну і так далі.
Всі вони бурчали, тобто вони його бойкотували.
Вони не пішли б його слухати.
Але прийшла вся молодь.
І вони принесли такі прикрашені коштовностями парасольки та поклали їх на землю.
І як тільки вони поклали все це, таку велику купу цих прикрашених коштовностями парасольок, що носили в Стародавній Індії, він зробив якийсь особливий рух, що перетворив цю купу парасольок в гіганський планетаріум, в чудо всесвіту.
Кожний, хто дивився на це, бачив в цьому загальний зв'язок всіх життів в усіх всесвітах.
Звичайно, в Буддиському космосі є мільйони і мільарди планет з людським життям на них, і будучи в просвітленні можна побачити життя на всіх інших планетах.
І якщо вони не в просвітленні, коли вони дивляться нагору, вони бачать все це світло, що ви показали в небі, вони просто не бачать частинки що горять, або каменів, або полум'я, або газів вибуху.
Вони лише бачать пейзажі та людських істот богів та драконів, зміних істот, богинь і схожі речі.
Він зробив особливу дію на початку, щоб кожний почав думати про взаємозв'язок та наскільки все пов'язано в житті.
А ще тоді Лейлей (Leilei) - я знаю його інше ім'я - розповів про взаємозв'язок, і про те, як ми всі повністю взаємозв'язані тут, і як ми знаємо один одного.
І звичайно в Буддиському всесвіті, ми це зробили вже мілліарди разів, багато багато життів в минулому.
І я не завжди роблю промови.
Ви робили, і ми повинні були дивитися на вас, і так далі.
І ми всі все ще намагаємося, я вважаю, що ми всі намагаємося стати TEDерами, якщо це сучасна форма просвітлення.
Тому що, якщо TEDер має відношення до всіх взаємозв'язків, до всіх комп'ютерів та до всього, це шлях для масової свідомості, де кожний може дійсно знати все, що відбувається в кожній частині на планеті.
І тоді воно стає нестерпним - це співчуття, де воно стає нестерпним до нас, повністю нестерпним до того, що ми сидимо тут в комфорті та затишку, насолоджуємося життям в розумі чи як це можна назвати, а там є люди, хто повністю пронизані хворобою і вони не можуть мати крихітки їжи, і вони не мають місця, чи вони страждають від жорсткого поводження паганих людей і так далі.
І це просто стає нестерпним.
Нам, хто знає все, кого наче поневолили технології, стати Буддами чи чимось, означає просвітлитися.
І звичайно, ми всі будемо дуже розчаровані, коли ми це зробимо.
Тому що ми вважаємо, що ми наче втомилися від того, що ми робимо, лише трішки втомилися, але ми страждаємо.
Ми насолоджуємося нашим стражданням певним чином.
Ми відволікаємося від наших страждань, коли біжимо кудись, але по суті ми всі маємо спільне страждання, що ми застрягли всередині нашої шкіри і всі інші є назовні.
І випадково ми опиняємося з іншою людиною застряглими в їхній шкірі, і ми обидва насолоджуємося один одним, і кожний з нас намагається вибратися назовні, і в кінцевому рахунку, це не вдається, звісно, і ми повертаємося в цю справу.
Тому що наше егоцентричне сприйняття - з точки зору Будди, є оманою - і все, що ми є, знаходиться в нашій шкірі.
І це є всередині та зовні, власне ми та інші, та інші дуже відрізняються.
І кожний тут, нажаль, займається звичайним сприйняттям, потрошку, чи не так?
Ви знаєте, хтось сидить поруч з вами в кріслі - і це нормально, бо ви в театрі, але якщо б ви сиділи в парку на лавці і хтось підійшов та сів близько до вас, ви б сполохнулись.
Що вони від мене хочуть?
Хто це?
Та й ви б не сідали так близько до іншої людини, тому що в вашому уявленні, це ви порівнюєтесь зі всесвітом - і це відкрив Будда.
Тому що це всеосяжна базова ідея, що кожний з нас, та всі інші - ми різні, коли це ставить нас в неможливу ситуацію, чи не так?
Хто це, хто збирається отримати достатньо уваги від світу?
Хто збирається отримати достатньо від світу?
Хто не збирається бути спустошеним нескінченою кількістю інших істот - якщо ти відрізняєшься від всіх інших істот?
Тобто співчуття приходить, коли ти несподіванно розумієш, що ти втрачаєш себе певним чином: через мистецтво, через медитацію, через розуміння, чи власне через знання, знання, що ти не маєш таких меж, знаючи власну взаємопов'язаність з іншими істотами.
Ти можеш пізнати себе, як і інші істоти коли ти бачиш через ілюзію, що ти відокремлений від них.
Коли ти робиш таким чином, ти змушений відчувати, що вони відчувають.
На щастя, вони кажуть - я все ще невпевнений - але на щастя, вони кажуть, що коли ти досягнеш тієї миті, бо деякі люди стверджували, що в буддиській літературі, вони казали, чи дійсно ти хотів би співчуття?
Як жахливо!
Я такий нещасний.
Моя голова гудить.
Мої кістки болять.
Я йду від народження до смерті.
Я завжди чимось незадоволений.
Я ніколи не маю всього достатньо, навіть якщо я мілліонер, я ніколи не маю достатньо.
Мені потрібно сто мільонів, я такий.
Уявіть, якщо б я відчував страждання сто інших людей.
Це б було жахливим.
Але безсумнівно, це дивний парадокс життя.
Якщо ти вже незаточений в собі, і якщо мудрість, чи інтелект, чи наукові знання природи світу, що дає можливість тобі розширити свідомість, і співпереживати, і зміцнити основну людську здібность - співчуття, і розуміння, що ти серед інших істот, якось, коли це відкривається, ти можеш розуміти глибше природу життя, і ти можеш ти вибираєшся з цього жахливого залізного кола Я, мені, моє, як співали Бітлз.
Ви знаєте, ми дійсно вивчали все в 60-их.
Пагано, що ніхто навіть не прокинувся від цього, а вони намагалися замовчувати це з того часу.
Я, мені, моє.
Це як досконала пісня, та пісня.
Досконале навчання.
Але коли ми звільнені від цього, ми починаємо цікавитися іншими істотами.
І ми відчуваємо себе по-іншому.
Це так дивно. Це дійсно дивно.
Далай Лама полюбляє казати - він каже, що коли ти народжуєш в своєму мозку ідею співчуття, це тому що ти розумієш, що власне ти сам, і твій біль і насолода - це нарешті, замалий театр для твого інтелекту.
Це дійсно занадто набридливо, коли ти відчуваєш щось незрозуміле, ти знаєш - і чим більше ти фокусуєшся на тому, як ти себе почуваєш, твій стан погіршується.
Наче, навіть коли ти добре проводив час, і цей гарний час пройшов?
Гарний час закінчується, коли ти починаєш думати, наскільки він добрий, чи не так?
І він ніколи не буває достатньо хорошим
Мені подобаються слова Лейли (Leilei), що шлях допомоги тим, хти тяжко страждає, на фізичному плані чи на інших планах, це гарно проводити час, це робиться, якщо гарно проводиш час.
Я думаю, що Далай Лама мав би це чути.
Я бажаю, щоб він обов'язково почув про це. Він одного разу сказав мені - він виглядав наче засмученим; він дуже переживає про імущих та тих, хто нічого не має. Він виглядав трохи засмученим, тому він сказав, добре, сто років тому, вони пішли та відібрали все в імущих.
Ви знаєте великі комуністичні революції, в Россії і Китаї, і так далі. Вони відібрали все насиллям, говорячи, що вони це роблять, щоб роздати всім, і тоді вони були ще гіршими.
Вони зовсім не допомогли.
Так що могло б змінити цю страшну прірву, яка відкривається сьогодні у світі?
І так він подивився на мене. і тоді він сказав:
"Добре, ти знаєш, ти повністю в собі.
Ти навчаєш: це щедрість",
Все, що я міг подумати.
Що таке чеснота?
Але взагалі, я думаю, що ключ до врятування світу, ключ до співчуття, це не що інше, як задоволення. Це має бути зроблено з задоволенням. Щедрість - це більше задоволення.
Це і є ключ.
Кожний має хибну думку.
Вони думають, що Будда був нудним, і вони б так здувувалися, коли б вони зустріли Далай Ламу, він дійсно веселий.
Навіть не заважаючи, що його людей хотіли знищити- і повірте мені, він відчуває на собі кожний удар по голові кожної старої черниці, в кожній китайській в'язниці.
Він відчуває це.
Він відчуває, як вони наразі збирають урожай яками
Я не хотів би казати, що вони роблять.
Яле він відчуває це.
І ти не менш, він дуже веселий.
Він надзвичайно веселий.
Тому що, якщо ти відкриваєшся таким чином, То ти не можеш тільки думати - що хорошого з того, щоб ставати нещасним від злиднів інших?
Ти маєш знайти певне бачення, де ти можеш уявити собі, що це має надію, і як це можна змінити.
Подивіться на цю прекрасну річ, що показала нам Чіхо (Chiho).
Вона боїться чоловіка-лаву.
Вона залякує нас, що прийде людина-лава, це коли було цунамі, але нарешті там були квіти, і дерева, і це було дуже гарно.
І це дійно прекрасно.
Таким чином, співчуття означає відчувати почуття інших, і бути людиною власне і означає співчуття.
Людсяка істота є майже поза часом.
Бути людиною є співчуття, бо навіщо нам тоді мозок?
Зараз, мозок Джима (Jim) запам'ятовує альманах. він міг би запам'ятати всі потреби всіх людських істот, якими він я, він буде чи був.
Він міг би запам'ятати всякого роду дивовижні речі, щоб допомогти багатьом істотам.
І він отримав би, роблячи це, величезну насолоду.
Тобто найперша людина, що стане щасливою, коли ти перестанеш фокусуватися на егоістичній ситуації, щоб зрозуміти, наскільки ти щасливий, коли ти завжди залишаєшся незадоволеним - як казав Мік Джаггер, ти ніколи не можеш отримати задоволення таким чином.
І коли ти нарешті вирішиш, добре, я втомився від себе.
Я збираюся думати, як інші люди можуть стати щасливими.
Я збираюся прокинутися вранці і думати, що я можу зробити для ще однієї людини, навіть собаки, моєї собаки, моєї кішки, мого домашнього улюбленця, мого метелика.
І перша людина, що стане щасливою, коли ти так робиш, ти нічого не робиш для когось, але стаєш щасливим, власне саме ти, тому що все твоє сприйняття розширюється, і ти несподіванно бачиш цілий світ і всіх людей на світі.
І ти зрозумієш все це - перебуваючи з всіми цими людьми- це є квітковим садом, який показала нам Чіхо.
Це і є нірвана.
Мій час закінчився.
І я знаю ТЕD заповіді.
Дякую.
Задача: Масштаб мапи 7 сантиметрів на кожні 10 кілометрів - або 7 см для 10 км.
Якщо відстань між двома містами дорівнює 60 км - (це дійсна відстань.) - наскільки взаємовіддаленими, в сантиметрах, є два міста на мапі?
Що ж, вони дали нам цей масштаб. На кожні 10 км в реальному світі, на мапі буде відображено 7 см.
Або Ви можете подумати про це іншим чином. Якщо Ви бачите 7 см на мапі, то вони представляють собою 10 км в реальному світі.
Тепер, вони кажуть, що відстань між двома містами становить 60 км. Отож, це 6 × 10 км.
Помножено на 6.
Отже, якщо ми маємо 6 × 10 км на мапі, то у нас буде 6 × 7 см.
В 6 разів.
А 6 × 7 см дає нам 42 см.
Отож, на якій відстані в сантиметрах розташовані 2 міста на мапі?
Що ж, на відстані 42 сантиметри.
Щороку в самих тільки Сполучених Штатах 2,077,000 пар приймають юридичне і духовне рішення провести решту життя разом ... (Сміх) і не займатися сексом ні з ким іншим, ніколи.
Він купує обручку, вона купує сукню.
Разом ідуть на великі закупи.
Вона веде його у студію Артура Мюррея на заняття бальними танцями.
І ось наступив великий день.
Вони стають перед Богом, родиною, і дядьком, з яким її тато колись мав справу, і присягаються, що нічого - ні жалюгідні злидні, ні смертельна хвороба, ні тяжке лихо ні на хвилину не затьмарять їхнього вічного кохання і вірності.
(Сміх)
Ці життєрадісні молоді шибеники обіцяють поважати і шанувати одне одного під час клімаксу, кризи середнього віку і появи додаткових 25 кілограмів - аж до того далекого дня, коли один із них нарешті зможе спочити з миром і більше не чути, як збоку хтось хропе.
А потім вони нап'ються до нестями, розмажуть торт по обличчю один одного і станцюють "Макарену". А ми тим часом завалимо їх рушниками і тостерами, заллємося безкоштовною випивкою і на кожному весіллі посипатимемо молодят пшеницею - хоча й знаємо, що згідно зі статистикою, половина з них розлучиться у найближчі десять років.
(Сміх)
Але ж друга половина залишиться разом, чи не так?
Вони й далі забуватимуть про річницю одруження, сперечатимуться, де провести відпустку і з якого боку розмотувати туалетний папір.
А дехто з них насолоджуватиметься товариством свого партнера навіть коли обидва вже не зможуть жувати тверду їжу.
Учених зацікавило це питання.
Дивіться - вам не потрібен ані подвійний сліпий метод, ані плацебо, щоби сказати, чому шлюб не вдався.
Зневага, нудьга, "зависання" у Фейсбуці, походеньки наліво.
Але буває і точнісінько навпаки - повага, радість, відсутність Інтернету, одноманітна моногамія - а шлюб однаково котиться під три чорти.
Що робить шлюб вдалим?
Що спільного між людьми, які живуть усе життя у злагоді, а після смерті навіть лежать поруч?
Що вони роблять правильно?
Чому в них можна повчитися?
А якщо ви досі щасливо спите самі, то чому вам варто змінити своє становище і визначити собі за мету знайти ту особливу людину, якій можна надокучати до кінця життя?
Намагання вчених з'ясувати у чому річ коштують платникам податків мільярди доларів.
Дослідники ходять назирці за щасливими парами і відстежують кожен їхній крок і манеру.
Вони стараються визначити, що вирізняє ці пари з-поміж їхніх нещасних сусідів і друзів.
Як виявилося, успішні подружжя у чомусь схожі, звісно, крім того, що вони не стрибають у гречку.
Наприклад, у найщасливіших подружжях дружина худіша і вродливіша за чоловіка.
(Сміх)
З цим усе ясно.
Звичайно, це запорука подружнього щастя, адже ми - жінки - з усіх сил стараємося залишатися стрункими і вродливими, тоді як чоловіків найбільше цікавить секс ... бажано з жінками, худішими і гарнішими за них.
Та все ж, принада цього дослідження у тому, що ніхто не каже, нібито жінки мусять бути стрункими, щоб стати щасливими; ні, всього лиш худішими за свого чоловіка.
Замість того, щоб мучити себе виснажливими дієтами та фізичними вправами, нам треба всього лиш зачекати, поки вони розтовстіють. Можливо, спекти кілька пляцків.
Корисна порада, і - головне - не вимагає багато зусиль.
Згідно з дослідженнями, найщасливіші подружжя намагаються бачити тільки позитив.
Скажімо, щаслива жінка замість того, щоб зауважити своєму чоловікові, що він запузатів, або порадити йому піти на пробіжку, скаже:
Любий, дякую, що ти доклав усіх зусиль, щоб зробити мене відносно стрункою".
Ці пари не падають духом за жодних обставин.
"Так, пожежа забрала все, що у нас було, але не так уже й погано спати під зорями, і добре, що у нас є тілесний жир, який зберігає тепло". ось один із моїх улюблених - чим охочіше чоловік виконує домашні обов'язки, тим привабливішим він буде для дружини.
Але нам треба було провести ціле дослідження, щоб дійти такого висновку.
А з цього виходить, що чим привабливішим вона його вважає, тим частіше вони кохаються, чим частіше вони кохаються, тим він їй миліший; чим він їй миліший, тим менше вона його гризе за те, що він кинув мокрий рушник на ліжко - врешті-решт, вони живуть щасливо.
Іншими словами - чоловіки, закотіть рукави і візьміться за домашнє господарство.
Ще одна цікава річ.
Учені довели, що люди, які усміхаються на дитячих знімках, менш схильні до розлучення.
Таке дослідження справді проводилося, я зараз поясню.
Дослідники не читали самозвітів про щастя у дитинстві і не вивчали старі щоденники.
Їх цікавило тільки, чи люди виглядали щасливо на тих ранніх знімках.
Не знаю, скільки років вам, але коли я була малою, мої батьки робили знімки спеціальним плівковим фотоапаратом. І повірте, та плівка була дорога.
Тоді не робили 300 світлин у шаленому темпі цифрової камери, а потім вибирали найкращі знімки з найширшою усмішкою для різдвяних листівок.
О ні.
Спершу мене причепурили, поставили у потрібному місці, а потім я за наказом батьків сміялася в об'єктив бісової камери, інакше можна було забути про святкування дня народження.
Та все ж я маю цілу купу нещирих знімків щасливого дитинства, і я тішуся, що через них мої шанси розлучитися падають.
Що ще можна зробити, щоб убезпечити свій шлюб?
Не старайтеся виграти Оскар за найкращу жіночу роль.
(Сміх)
Я не жартую.
Бетті Девіс, Джоан Кровфорд, Голлі Беррі, Гілларі Свонк,
Сандра Баллок, Різ Візерспун - усі стали самотніми, тільки-но принесли додому цю статуетку.
Так зване прокляття Оскара.
Поцілунок смерті для подружжя, якого треба з усіх сил уникати.
Але не тільки успішна роль у кіно наражає шлюб на небезпеку.
Як виявилося, після самого перегляду романтичної комедії задоволення від стосунків різко падає.
(Сміх)
Ми з гіркотою розуміємо, що події на екрані могли би трапитися з нами, але, очевидно, не трапилися і може вже ніколи й не трапляться. Ми порівнюємо себе з героями фільму і наше власне життя здається нестерпно сірим і нудним.
Теоретично, якщо ви оберете фільм, де когось жорстоко вбивають або хтось гине у полум'ї автокатастрофи, ви, швидше за все, вийдете з кінотеатру з відчуттям, що у вас все чудово.
Кажуть, що вживання алкоголю шкодить вашому шлюбу.
Так.
Більше нічого не можу вам сказати на цю тему, бо відклала убік цю статтю, щойно прочитавши заголовок.
Ще одна жахачка: розлучення заразне.
Справді - якщо ваші близькі приятелі розходяться, імовірність, що ви теж розлучитеся, зростає на 75 відсотків.
Чесно кажучи, я цього не розумію.
Ми з чоловіком бачили, як не одні наші приятелі ділили майно, а потім боролися зі своїм віком і самотністю в епоху еротичних смс, Віаґри і сайтів знайомств.
На мою думку, вони зробили для мого шлюбу більше, ніж будь-яка пожиттєва терапія.
Зараз ви напевно гадаєте, чому люди взагалі одружуються?
Федеральний уряд США нарахував понад тисячу юридичних переваг від одруження. У цей список входить навіть право відвідувати партнера у в'язниці. Сподіваюся, вам не потрібна така перевага.
Але одружені люди отримують не тільки бонуси від держави - вони заробляють більше грошей.
У нас міцніше фізичне та емоційне здоров'я.
Ми народжуємо щасливіших, впевненіших і успішніших дітей.
Вірите чи ні, але ми кохаємося частіше, ніж наші "активні" самотні друзі.
Ми навіть живемо довше, а це доволі переконливий аргумент на користь одруження з людиною, яку ви кохаєте.
Якщо вас не тішить спільна податкова декларація, я все ж не можу підказати, де знайти господарську особу, привабливу, з ідеальною поставою, яка любить фільми жахів і не має багато приятелів на грані розлучення. Але я заохочую вас пошукати її, бо ж це обіцяє вагомі переваги.
Врешті-решт, закохані ви чи ні, інститут шлюбу вартує ваших зусиль і захисту.
Сподіваюся, ви скористаєте з інформації, яку почули сьогодні, і порівняєте свої сильні сторони з факторами ризику.
Особисто я гадаю, що справляюся у своєму шлюбі.
З одного боку, мій чоловік худий як тріска і неймовірно вродливий.
Мені таки треба його підгодувати.
Як я вже казала, ми маємо розлучених друзів, які крадькома чи підсвідомо намагаються розлучити нас.
Тому нам треба бути уважними.
А ще ми не відмовимося від кількох коктейлів.
З іншого боку, у мене купа нещирих дитячих знімків.
А мій чоловік допомагає з домашньою роботою і терпіти не може романтичні комедії.
Все це стає мені в пригоді.
Але про всяк випадок, я збираюся працювати ще більше, щоб, не дай Боже, не виграти Оскара.
І закликаю вас чинити так само заради успіху ваших стосунків.
Побачимося в барі.
(Оплески)
У нашому останньому відео ми вели мову про різні шляхи виявлення загальної схильності або ж про середньо статистичне числової множини.
У цьому відео ми збираємося дещо розширити розуміння того як розлогість розділяє наші дані.
Отже, поміркуймо трохи про це.
Скажімо ми маємо від"ємне 10, 0, 10, 20 та 30.
Скажімо це одна числова множина ось тут.
І скажімо це інша числова множина 8, 9, 10, 11 та 12.
Тепер нумо підрахуймо арифметичне середнє значення для обох цих числових множин.
Отже, підрахуймо дане середнє значення.
І коли ви просунетеся далі у вивченні статистики, то почнете розуміти різницю між загальною сукупність та вибіркою.
Ми припускаємо, що це уся дана загальна сукупність наших даних.
Отож нам доведеться мати справу з середнім значенням загальної сукупності.
Ми збираємося мати справу з, як ви побачите, величинами виміру загальної сукупності які стосуються розсіювання.
Я знаю це усе доволі кумедні слова.
У майбутньому, ви не будете мати усіх цих даних.
Ви будете мати лише певні вибірки їх, і ви будете намагатися оцінювати різні речі для усієї даної загальної сукупності.
Отож я не збираюся надто перейматися цим зараз.
Але якщо будете просуватися далі у вивченні статистики, то я просто бажаю це пояснити.
Дане середнє значення загальної сукупності або арифметичне середнє значення цієї числової множини ось тут, це від"ємне 10 плюс 0 плюс 10 плюс 20 плюс 30 поділити на, ми маємо п"ять значень, поділити на 5.
І чому це дорівнює?
Це від"ємне 10 знищується з цим 10, 20 плюс 30 це 50 і поділити на 5, це дорівнює 10.
А яким же є середнє значення для цієї числової множини?
8 плюс 9 плюс 10 плюс 11 плюс 12 і усе це поділити на 5.
І можна міркувати про це як про 8 плюс 12 це 20, 9 плюс 11 це ще 20, отож це 40, а тоді маємо 50 тут.
Додати ще 10.
Отож це, знову ж таки, буде 50 поділити на 5.
Це точнісінько однакові середні значення загальної сукупності.
Або ж якщо ви не бажаєте перейматися щодо слів загальна сукупність чи вибірка, то усе це, обидві ці числові множини мають однакові арифметичні середні значення.
Коли ви підрахували усі ці числа і поділили це на 5 або коли ви знайшли суму цих чисел і поділили її на 5, то отримали 10, і поділивши суму цих чисел на 5 ми також отримали 10.
Але ж цілком зрозуміло, що ці числові множини є різними.
А якщо ви подивитеся на це число, то скажете: "о, можливо ці множини є дуже схожими одна на одну."
Але коли ви подивитеся на ці дві числові множини, то певна річ відразу ж спаде вам на думку.
Усі ці числа є дуже близькими до 10.
Я маю на увазі, найвіддаленіше число ось тут лише у двох одиницях від 10.
12 лише у двох одиницях від 10.
Ось тут, ці числа віддаленіші від 10.
Навіть найближчі є все ще у десяти одиницях, а ці у двадцяти одиницях від 10.
Отож ось це ось тут, ця числова множина ось тут є більш розсіяною, правильно?
Ці числа далі від нашого середнього значення ніж ці числа від цього середнього значення.
Отож поміркуймо про усі ті різні шляхи якими ми в змозі виміряти розсіювання або як далеко ми знаходимося від даного центру, середньо статистично.
Одним з таких шляхів, певного роду найпростішим шляхом, є межі.
Хоча їх не надто часто використовують, а проте вони є певного роду дуже простим шляхом для розуміння того наскільки великою є розлогість між найбільшим і найменшим числом.
Ми візьмемо найбільше число, яке дорівнює 30 у нашому випадку, і від нього віднімемо дане найменше число.
Отож 30 мінус від"ємне 10 це дорівнює 40, яке повідомляє нам що різниця між найбільшим і найменшим числом дорівнює 40.
Отже ми маємо межі 40 для цієї числової множини.
Ось ці межі дорівнюють найбільше число 12 мінус найменше число, тобто 8, і це дорівнює 4.
Отож ці межі є насправді доволі гарною величиною для вимірювання розсіювання.
Ми сказали: "Гаразд, обивді ці множини мають середнє значення 10."
Але коли ми поглянемо на дані межі, то ця множина має набагато більші межі, отже це говорить нам що це є більш розсіяною множиною.
Але межі ніколи не дадуть вам цілковитого бачення ситуації.
Ви можете мати дві числові множини з цілковито однаковими межами які до того ж, ґрунтуючись на тому як речі пов"язані, можуть мати доволі різні розподіли того де дані числа розташовано.
Одним з найбільш вживаних шляхів виміру розсіювання є той, що зветься розбіжність.
Насправді ми збираємося розглянути стандартне відхилення у цьому відео.
Саме воно є ймовірно найбільш вживаним, але воно має дуже близьку спорідненість з розбіжністю.
Отож позначенням для розбіжності... і ми збираємося мати справи з розбіжністю загальної сукупності.
Знову ж таки, ми припускаємо що це усі наші дані для усієї нашої загальної сукупності, це не просто вибірка, не прост підмножина, цих даних.
Отож розбіжність позначається як сиґма, це грецька літера, у квадраті.
Це позначення для розбіжності.
І ми побачимо, що дана літера сиґма є насправді позначенням і для стандартного відхилення.
І на те є причина.
Але хай там як, визначення розбіжності полягає у тому, що ви берете кожне з цих значень, знаходите різницю між цими значеннями та їх середнім значенням, підносите це до квадрату, а тоді знаходите середнє арифметичне цих квадратів.
Я знаю це виглядає доволі складним, але коли я насправді підрахую це, то ви побачите що це не так вже й складно.
Отож запам"ятайте, дане середнє значення тут дорівнює 10.
Отож я беру дане перше значення.
Зроблю це ось тут.
Трохи горну донизу.
Отож я беру дане перше значення. Від"ємне 10.
Від нього я збираюся відняти наше середнє значення та згодом піднесу це до квадрату.
Отож я просто знайшов різницю між цим першим значенням і середнім значенням, а тоді підніс її до квадрату.
І це по суті зробить її додатньою.
Плюс друге значення, тобто 0 міну 10, мінус дане середнє значення... це дане середнє значення; це 10 ось тут... піднесено до квадрату плюс 10 мінус 10 і все у квадраті... це дане середнє 10 ось тут... плюс 20 мінус 10... ось ці 20... у квадраті плюс 30 мінус 10 у квадраті.
Отож це різниця піднесена до квадрату між кожним числом і даним середнім значенням.
Це дане середнє значення ось тут.
Ми знаходимо різницю між кожним значенням і даним середнім значенням, підносимо її до квадрату, тоді додаємо усе це разом, а згодом ділимо на кількість усіх значень.
Отож ми знаходимо середнє арифметичне цих чисел, квадратів даних відстаней.
Коли промовляєш усе це вголос, то це звучить доволі складно.
Але ви просто берете кожне число, знаходите різницю між ним і середнім значенням, підносите її до квадрату і знаходите їх середнє арифметичне.
Отже, ми маємо 1,2,3,4.5, тобто поділити на 5.
Отож чому це буде дорівнювати?
Від"ємне 10 мінус 10 це від"ємне 20.
Від"ємне 20 у квадраті це 400.
0 мінус 10 це від"ємне 10, піднесене до квадрату це 100, отож плюс 100.
10 мінус 10 у квадраті це лише 0. Плюс 20 мінус 10 це 10. У квадраті це 100.
Усе це ділимо на 5.
І що ми маємо тут?
400 плюс 100 це 500, плюс ще 500 це 1000.
Це дорівнює 1000/5, що дорівнює 200.
Отож у даному випадку, наша розбіжність дорівнюватиме 200.
Це величина виміру даного розсіювання.
Нумо порівняємо це з числовою множиною тут.
Нумо порівняємо це з даною розбіжністю цієї менш розсіяної числової множини.
Трохи пересуну це аби ми мали певну дійсну оцінку, хоча й місця немає.
Можливо трохи тут місця буде.
Ось воно.
Нумо підрахую розбіжність цієї числової множини.
Отож ми вже знаємо дане середнє значення.
Отож розбіжність даної числової множини дорівнює 8 мінус 10 у квадраті, плюс 9 мінус 10 у квадраті плюс 10 мінус 10 у квадраті плюс 11 мінус 10... трохи пересуну ... у квадраті плюс 12 мінус 10 у квадраті.
Пам"ятайте, що 10 це просто дане середнє значення, яке ми вирахували.
Ви маєте спочатку визначити дане середнє значення.
Поділити на... маємо 1, 2,3,4,5 різниць у квадраті.
Отож це буде дорівнювати ... 8 мінус 10 це від"ємне 2, а у квадраті це додатнє 4.
9 мінус 10 це від"ємне 1, а у квадраті це буде додатнє 1.
10 мінус 10 це 0.
У квадраті усе одно 0.
11 мінус 10 це 1.
У квадраті теж 1.
12 мінус 10 це 2.
У квадраті це 4.
І чому це дорівнює?
Усе це поділити на 5.
Це 10/5.
Отож це буде дорівнювати, гаразд, це 10/5 і це дорівнює 2.
Отож дана розбіжність дорівнює... переконаюся що усе гаразд.
Так, маємо 10/5.
Отож дана розбіжність цієї менш розсіяної числової множини є набагато меншою.
Розбіжність цієї числової множини ось тут дорівнює лише 2.
Отож це надає вам певного розуміння.
Це каже вам, погляньте, це напевно менш розсіяна числова множина ніж ця ось тут.
Отже, знаходження розбіжності полягає у тому, що ви берете ці числа і з"ясовуєте різницю між ними і даним середні значенням, згодом підносите цю різницю до квадрату.
Це надає вам дещо довільне число, і якщо ви маєте справу з одиницями виміру, скажімо якщо це відстані.
Отже, це від"ємні 10 метрів, 0 метрів, 10 метрів, це 8 метрів, і так далі і тому подібне, згодом ви підносите це до квадрату, і отримаєте дану розбіжність визначену у квадратних метрах.
Це певного роду непарна множина одиниць виміру.
Отож найчастіше мають справу з поняттям стандартного відхилення, що є просто коренем квадратним з даної розбіжності або ж квадратним коренем з сиґми у квадраті.
І позначенням стандартного відхилення є просто сиґма.
Отож коли ми вже з"ясували дану розбіжність, то буде дуже легко з"ясувати стандартне відхилення обох цих множин.
Стандартне відхилення цієї першої множини, цієї числової множини, дорівнює квадратному кореневі з 200.
Чому ж дорівнює корінь квадратний з 200?
Це квадратний корінь з 2 помножити на 100.
Це дорівнює 10 помножити на квадратний корінь з 2.
Це для першої числової множини.
А тепер стандартне відхилення для даної другої числової множини дорівнює кореневі квадратному з її розбіжності, яка становить 2.
Отож друга числова множина має 1/10 від стандартного відхилення першої числової множини.
Це 10 на корінь з 2, а це просто корінь з 2.
Отож це вдесятеро більше стандартне відхилення.
І це, сподіваюся, матиме трохи більший глузд.
Поміркуймо про це.
Це вдесятеро більше стандартне відхилення ніж це.
І нумо пригадаймо як ми розрахували це.
Розбіжність - ми просто узяли кожне значення, і знайшли наскільки далеко воно є від даного середнього значення, піднесли це до квадрату та знайшли середнє арифметичне усього цього.
Згодом ми знайшли квадратний корінь, насправді щоб просто покращити ці одиниці виміру, але кінцевим результатом є те, що ми сказали що перша числова множина має вдесятеро більше стандартне відхилення ніж дана друга числова множина.
Отож нумо погляньмо на ці дві числові множини.
Ця має вдесятеро більше стандартне відхилення, що можна зрозуміти інтуїтивно, чи не так?
Я маю на увазі, обидві вони мають 10 ось тут, але кожна з цих речей, 9 це лише за один від 10, 0 це за 10 від 10, на 10 менше.
8 лише за два від 10.
А оце за 20 від 10.
Отож це усереднено знаходиться вдесятеро далі.
Отож стандартне відхилення, принаймні на мій погляд, надає набагато краще розуміння того наскільки далеко, усереднено, ми від даного середнього значення.
Хай там як, сподіваюся вам це допомогло.
За декілька хвилин я розповім вам про таємну силу часу.
Відео:
Отож, починаємо відлік часу.
Студія - готовність 30 секунд.
Зберігайте тишу, будь ласка.
Займіть свої місця.
Починаємо.
Останній епізод.
Перший дубль.
Студія, готовність - 15 секунд.
10, дев'ять, вісім, сім, шість, п'ять, чотири, три, два...
Давайте перемкнемося на розмову про основні першопричини спокуси Адама.
"Ну ж бо, Адаме, не будь слимаком. Відкуси шматочок".
"Я вже скуштувала".
"Лише один раз, Адаме.
Не кидай Єву".
"Не знаю, хлопці.
Не хочу вскочити в халепу".
"Ну, добре.
Вкушу, хай йому грець.
Лише раз живемо".
(Сміх)
Життя - спокуса.
Ми то піддаємося, то пручаємося, одвічні питання: "так" чи "ні", "зараз" або "потім", ми то "імпульсивні", то "вдумливі"; то живемо сьогоденням, то в'язнемо в думках про майбутнє.
Поступаємося добрими намірами заради задоволення хвилинної пристрасті.
Більшість, 60 відсотків дівчат-підлітків, що зобов'язалися утримуватися від статевого життя до шлюбу - дякуючи Джорджу Бушу - не встояли проти сексуальних спокушань протягом року.
Більшість з них навіть не оберігалися.
Ось вам і сила обіцянки.
Давайте спокусимо малюків, запропонуємо їм солодощі.
Просто зараз вони можуть з'їсти один зефір.
А якщо дочекаються, коли повернеться дослідник, отримають два.
Авжеж, варто дочекатися, якщо ви любите зефір.
А насправді, дві третини дітлахів піддаються спокусі.
Вони не в змозі чекати.
Решта, щоправда, чекають.
Вони перемагають спокусу.
Відкладають миттєве задоволення заради майбутньої користі.
Волтер МІшель, мій колега зі Стенфордського університету, спостерігав за цими дітьми через 14 років. Він намагався зрозуміти, чим вони відрізняються.
Між дітьми, що не піддалися спокусі, і тими, хто не встояв, у багатьох проявах існували величезні відмінності.
Діти, які вміли чекати, в академічному оцінювальному тесті (SAT) набрали на 250 балів вище.
Це чимало.
Це як незрівнянна різниця у IQ тесті.
Вони не завдавали клопоту і краще навчалися.
Для мене найголовніше сьогодні, і для вас також, що вони більш орієнтовані на майбутнє, а не на теперішній момент.
Отже, сьогодні я говоритиму про часову перспективу.
Часова перспектива вивчає як люди, усі ми, поділяють потік свого життєвого досвіду на часові зони або категорії.
Ви робите це автоматично і несвідомо.
Ці параметри дуже різняться в залежності від культури, національності, характеру людини, соціального класу, рівня освіченості.
Проблема в тому, що можна стати упередженими, тому що ми занадто часто застосовуємо одні категорії і зовсім не використовуємо інші.
Що зумовлює ваші рішення?
Ви приймаєте рішення, на якому засновується ваша дія.
Для деяких має значення тільки те, що відбувається саме зараз, чим зайняті інші люди й ваші теперішні відчуття.
Ці люди приймають рішення у такому форматі - назвемо їх "орієнтованими на теперішнє", бо вони зосереджуються на тому, що відбувається зараз.
Для інших теперішнє - не суттєве.
Вони завжди запитують себе: " Чи стикався я з такою ситуацією у минулому?"
Отже, їхні рішення ґрунтуються на досвіді з минулого.
Ця група - "орієнтовані на минуле", тому що вони сконцентровані на подіях, які вже сталися.
Для когось ані минуле, ані сьогодення не мають сенсу, тільки майбутнє.
Їхня увага зосереджена на очікуваних наслідках.
Такий собі аналіз витрат і прибутків.
Їх назвемо "орієнтованими на майбутнє".
Їхній фокус - завжди на тому, що відбудеться.
Я стверджую, що парадокс часу, парадокс часової перспективи, існування якого ви навіть не усвідомлюєте, впливає на кожне прийняте вами рішення.
А саме на те, як часто ви застосовуєте одну з цих однобічних часових перспектив.
Насправді, цих перспектив аж шість.
Існує два способи жити теперішнім.
Також два способи бути орієнтованим на минуле, і, відповідно, два способи - на майбутнє.
Можете зосереджуватися на позитивному або негативному досвіді з минулого.
У теперішньому часі ви можете прагнути насолод, а саме, акцентувати увагу на радощах життя, або бути фаталістом - долі своєї на коні не об'їдеш.
Сфокусовані на майбутньому можуть ставити собі цілі.
Або обрати для себе трансцендентне майбутнє: коли життя починається після смерті.
Нам усім варто розвивати в собі гнучкість у застосуванні часових перспектив, в залежності від певної ситуації.
Отже, дуже швидко відповімо, яке оптимальне співвідношення часових категорій.
Більша частина ґрунтується на позитивному досвіді з минулого.
Відносно висока спрямованість на майбутнє.
Помірне ставлення до миттєвих насолод.
Ніколи не зосереджуватися на негативному досвіді з минулого і фаталізмі у теперішньому моменті.
Отже, оптимальна суміш по використанню часу - позитивне минуле - надає відчуття приналежності.
Ви пов'язуєте себе з родиною. самосвідомістю та індивідуальністю.
Спрямованість на майбутнє надає нам крила для підкорювання нових горизонтів, нових вершин.
Сьогохвилинні насолоди дають нам енергію для саморозвитку, для пізнання світу і людей навколо нас, сприяють чуттєвості.
Надужиття будь-якої часової перспективи скоріш зашкодить вам, ніж піде на користь.
Чим жертвують люди заради успіху у майбутньому?
Своїм часом із сім'єю, з друзями.
Вони жертвують власним відпочинком.
Відмовляють собі у маленьких радощах.
Не мають часу на хобі.
І навіть на сон.
Отже це впливає на їхнє здоров'я.
Вони живуть заради роботи, досягнень і відчуття впорядкованості свого життя.
Гадаю, це знайомо деяким спікерам TED.
(Сміх)
Це знайшло відгук у моєму серці.
Я виріс у гетто Південного Бронксу, у бідній сицілійській сім'ї.
Усі жили минулим і теперішнім.
Сьогодні я - людина орієнтована на майбутнє, у цьому я перегнув лінію, відмовився від багато чого, бо я був під впливом своїх вчителів і вони виліпили з мене людину, схиблену на майбутньому.
Мені казали не їсти той зефір, бо, якщо трохи почекати, то можна отримати два, доки я не навчився балансувати ці дози самостійно.
Я додав трохи миттєвих насолод, зосередженості на успішному досвіді минулого.
І зараз, у віці 76 років, енергія у мене б'є через край, ніколи в житті я не почувався таким щасливим.
Хочу додати, що ми застосовуємо результати своїх досліджень до багатьох світових проблем: впливаємо на відсоток дітей, що кидають школу, боремося із різними залежностями, покращуємо здоров'я молоді, лікуємо ветеранів війни метафорами у часі -- до речі, маємо приклади дивовижного зцілення - пропагандуємо раціональне використання ресурсів і охорону природи, скорочуємо періоди фізичної реабілітації, коли 50 % вже втратили останню надію, розвінчуємо міфи про геройство терористів-смертників, переводимо сімейні конфлікти у площину розбіжностей у часових орієнтаціях.
На завершення скажу, що багато з життєвих загадок можна розв'язати, зрозумівши свою часову перспективу і перспективу оточуючих.
Сама ідея настільки проста й очевидна, але, на мою думку, має дуже глибинні наслідки.
Дуже дякую.
(Оплески)
Йдучи по вулиці, ви почули як чоловік, що стояв поблизу вас сказав 2943.
Швидше! Це ділиться на 9?
Це питання життя і смерті!
"Гаразд, я можу це зробити надзвичайно швидко, щоб дізнатися чи це ділиться на 9, нам потрібно лише додати цифри і з'ясувати чи сума цифр кратна дев'яти або ділиться на дев'ять."
Давайте з'ясуємо.
2 + 9 + 4 + 3 2+9=11; 11+4=15; 15+3=18.
Вісімнадцять, звичайно, ділиться на 9.
Тому, 2943 ділитиметься на 9.
Якщо ж ви невпевнені чи 18 ділиться на 9, ви можете застосувати це правило знову.
1+8=9 так що 18, безумовно, ділиться на 9.
Таким чином, чоловік зможе врятувати своє життя або ж чиєсь цією інформацією.
Хороший спосіб!? Але чому він працює?
Та чи працює він з усіма числами,чи лише з 9?
Я не думаю, що це працює з числами 8, 7, 11 чи 17.
Проте, чому це працює з 9?
Це теж працює з числом 3, але про це поговоримо в наступних відео.
Щоб зрозуміти це, запишемо число дві тисячі дев'ятсот сорок три.
Що ж, число два належить розряду тисяч, тому ми можемо його записати як 2x1000.
Цифра дев'ять лежить у розряді сотень, тому ми можемо ЇЇ записати як 9x100.
Чотири належить розряду десятків, тому 4x10.
А три належить розряду одиниць. Тому ми можемо записати 3x1 або просто 3.
Це дає нам дві тисячі дев'ятсот сорок три.
Тепер запишемо це як тисячі, сотні, десятки або ж 1 + деяке число, що ділиться на 9.
Що ж тисячу можна розписати як 1+999.
Сотню як 1+99.
Десять як 1+9.
І тому два, що множиться на тисячу дорівнює два, що множиться на 1+999.
Дев'ять, що множиться на 100 - це теж саме, що дев'ять помножити на 1+99.
Чотири помножити на десять дорівнює чотири помножити на 1+9.
І до всього результату потрібно додати три.
Також 2 x (1 + 999) можна розписати, як 2 + 2 x 999.
Тобто, ми множимо число на кожен із доданків у дужках. Тепер ми знову переписуємо число 9.
Тому це вийде 9 + 9 x 99.
Далі переписуємо цифру 4. І тому 4 x (1+9) дорівнює 4 + 4 x 9.
І у нас залишилося 3, яке ми просто додаємо.
Тепер трішки перебудуємо це. Спочатку ми повинні перемножити усі потрібні числа.
Виділимо їх помаранчевим кольором.
Тому, спочатку, перепишемо виділені вирази.
І матимемо 2 x 999 + 9 x 99 + 4 x 9.
І залишається просто додати 2, 9, 4 і 3.
Ми отримали суму наших чисел.
Давайте уважно розглянемо її.
Помаранчеві вирази ділитимуться на 9?
Дев'ять завжди ділиться на дев'ять.
Отже, ми бачимо, що помаранчеві вирази діляться на 9.
2 x 999 ділитиметься на 9, 9 x 99 теж ділитиметься на 9.
Дев'яносто дев'ять.
Воно множиться на 9. Тобто, все що множиться і на 9, і на 99 ділитиметься на 9.
Тому що 99 ділиться на 9.
Тому це працює. І 4 + 9 теж саме.
Числа 2, 9, 4 множаться на 9 або на число кратне 9.
Тому вираз 2 x 999 + 9 x 99 + 4 x 9 ділитиметься на 9.
Тобто усе раніше зроблене - це розкладене число 2943.
Отже, помаранчева частина безперечно ділиться на 9.
Сума чисел 2, 9, 4, 3 дорівнює 18. А 18 теж ділиться на 9.
Тому, як висновок, число 2943 ділиться на 9.
Коул - міський планувальник.
Він хоче створити креслення міського кварталу в малому масштабі.
Квартал - це квадрат з площею 8100 квадратних метрів.
Створіть креслення кварталу в масштабі, використовуючи коефіцієнт масштабування 0.1.
По-перше, ми знаємо, що в нас дана площа кварталу. І що це квадратний квартал.
Тобто він має однакову довжину і ширину.
Ми можемо використати цю інформацію, щоб визначити довжину і ширину кварталу.
Отже, це квадрат. Давайте уявимо квадратний квартал.
І ось тут, думаю, можемо назвати це довжиною. А ось це буде теж довжина.
Вони будуть однакового розміру.
Ми знаємо, що площа буде дорівнювати добутку двох довжин і дорівнює 8100.
Ми можемо сказати, що наша довжина в квадраті дорівнюватиме 8100.
Отже, яке число треба піднести до квадрату, щоб отримати 8100?
Тут бачимо число 81.
Ми знаємо, що 9x9 дорівнює 81. Однак, у нас є ще два нулі. Але якщо ми додамо до кожної 9-ки нуль, в кінці в добутку буде два нулі.
Отже, 90x90 дорівнює 8100.
Тепер ми знаємо розміри цього квадратного кварталу.
Це 90x90 метрів квадратних.
Це моя найкраща спроба накреслити квадратний квартал.
Це і є квадратний квартал.
Давайте я зроблю його більш схожим на квадрат. Мій перший квадрат був більше схожий на ромб.
Ось так.
Так трохе краще.
Тепер нам треба створити креслення кварталу в масштабі з коефіцієнтом масштабування 0,1.
Отже, фактично квартал - це квадрат 90x90 метрів.
Проте в нашому кресленні, я виділю це фіолетовим, ми по суті потребуємо, що всі наші розміри становили 1/10 від розмірів реальних.
Отже, ми можемо взяти коефіцієнт масштабування і помножити його на всі ці розміри.
Отже, 90x0,1 - це буде 9.
Якраз 1/10. 1/10 від 90 метрів дорівнює 9 метрів.
Коли ми робимо креслення в масштабі, яке потрібно було зробити Коулу, ми візьмемо 9x9 метрів.
Візьмемо інструмент і намалюємо квадрат 9 на 9.
Припустімо, що одна клітинка - це один метр.
Я накреслю в цьому вимірі.
Добре, 9 тут.
Краще я візьму мишку, а не цей інструмент. Так буде простіше.
Ця сторона - 9 і ця сторона - 9. І цю сторону можу зробити 9.
Усе зроблено. Це квадрат.
Ми бачимо чотири прямі кути. Зараз можемо перевірити відповідь.
І вона правильна.
Ми в Соборі Святого Петра, Перед нами П'єта Мікеланджело
Нам пощастило: сьогодні понеділок, йде дощ, ми тут одні і вона виглядає невеликою в порівнянні з самим собором, але дуже особлива, порівняно зі
Петром, він дуже широкий.
Цю скульптуру створено на замовлення кардинала
Потім її помістили в старий собор Святого Петра він був значно меншим порівняно з цим, тому співвідношення з спорудою було іншим.
Незважаючи на те, що вона невелика в 20 футах від нас - все ще присутнє дуже особисте зображення, ці особливі взаємовідносини, які передав Мікеланджело між тілом мертвого
Марія тут дуже молода і прекрасна, як і її тіло. Її коліна дещо збільшено, щоб помістити тіло мертвого сина
Реалізм мертвого тіла, його ваги...
Як на мене, найпрекрасніше в цій скульптурі, це те, як вона тримає
Його під праву руку, плоть на секунду відчуваєш як мармур перетворюється завдяки Мікеланджело як вага тіла разом з вагою втрати життя падає тягарем на Марію.
Немає жодного супротиву від тіла та напруги, яку б вона мала долати, щоб тримати Його.
Який контраст. Для глядача, мабуть, дивитися на цю скульптуру
Його тіло виглядає як тіло реального, молодого чоловіка: грудна клітка, мускули, а зараз воно ідеалізоване ми бачимо цей прекрасний вигин тіла на її колінах.
Те ж саме з Марією. Цікаве протиріччя в її доброзичливості і красі з силою і величиною, необхідними, щоб тримати Його.
Погляньте, які глибокі вирізи на мармурі. Драпірування.
Завитки на мармурі роблять скульптуру живою - це світло і тінь, складність поверхні на противагу шикокій, рівній поверхні ніг Христа корпусу, Його рук.
Марія нахиляє голову і дивиться вниз на Нього, Його голова відкинута назад в цих двох шиях щось є мені здається.
Його шию видно, вона вразлива, нога Христа висить в повітрі.
Ліва рука Марії відкрита і звернена вгору, наче вона намагається усвідомити Його смерть, але також це спосіб показати тіло Христа глядачу, показуючи, що це шлях до спасіння.
Це жертва Бога людству.
Я пожертвував сина для вашого спасіння
Якась ритміка вказує на цю руку драпірування і коліно вказують коліна Христа, які створюють ритмічний міст до її руки та відчуття здивованості
Це дуже чітке зображення створене для споглядання болю та страждання, які стерпів Христос.
Витривалість Марії варто споглядати як шлях (гуркіт)Вони миють підлогу!
Добре, пройдімо далі!
(джазова музика)
Ми в Музеї д'Орсе, і ми дивимося на полотно Моне 1873 року.
Це "Міст в Аржантеї", передмістя Парижа. Д-р Харріс: Де Моне жив якийсь час.
Ці передмістя розвивалися не лише завдяки багатству міста, але й завдяки розвитку промисловості. Д-р Харріс: Люди їхали туди, коли хотіли втекти від напруженого міського життя в Парижі і поплавати на човниках, порибалити і влаштувати пікнік на природі.
На цій картині ви можете побачити як там було весело.
Д-р Цукер:
Так. Що одразу кидається в очі, то це сяйво світла літнього дня.
Моне справді відмовляється від багаторічних традицій малювання дерев і води.
Ми пам'ятаємо, що він теж малював надворі.
Ця картина написана на вільному повітрі. Д-р Цукер:
Це розквіт імпрессіонізму.
У 1874 році відбулася перша виставка імпрессіоністів, і Моне, як Ви сказали, відмовився від традицій і поставив живопис з ніг на голову, сказавши:
"Важливо не те, що я малюю, а оптичне враження від побаченого". Д-р Харріс:
Так. Д-р Цукер:
Саме це має значення.
Д-р Харріс: І щоб скинути з себе сотні років, що люди вчилися малювати пейзажі
Моне запитав себе:
"Що я насправді бачу?
Якщо я відкину те, що каже мені мій мозок, і все, чому людина навчається в академії, так, ніби мої очі щойно народилися і я просто подивився на ландшафт, що б я побачив?
Клаптики зелені, клаптики блакиті, пурпурові плями.
Отже це не те, що я знаю, я не зосереджуюсь на академічності, а передаю справжній візуальний образ". Якщо ви подивитеся на англійського художника Констебля, то зможете визначити вид дерев, побачите обладнання, що лежить на човнах, які він зобразив.
А тут майже нічого не можна впізнати.
Бо картина не про це, вона не про розуміння того, що це за човен, які вітрила на ньому.
Все це неважливо.
Насправді, як Ви й казали, у воді... є місця, які могли б бути зеленими луками в іншому контексті, але фактично це просто відзеркалюючі якості поверхні. Д-р Харріс:
Так, він подумав:
"Я бачу зелену пляму, я бачу синю пляму, інтенсивність кольору..."
Він використовує кольори, які б ви ніколи не побачили в академічних пейзажах... Д-р Цукер: Бо там вони завжди приглушені...
Тут вони однакові на передньому і на задньому плані.
Наприклад, той зелений, що ми бачимо у воді, віддзеркалення дерев, він такий само зелений, як і на самому дереві.
Отже, тут є ефект певного вирівнювання, який, я гадаю, виглядав доволі радикально у 70-х роках XIX століття, а ескізна, розслаблена робота пензля робила картину схожою на незавершену.
Художники-пейзажисти проводили дослідження на вільному повітрі сотні років.
Але Моне створював повністю завершену картину на природі, говорячи: це все, хоча їй, можливо, і не вистачає певного доопрацювання з академічної точки зору.
Д-р Цукер: Це було справжнє враження.
(джазова музика)
Отож, я довго лежав у лікарні. минуло кілька років, і я повернувся.
Завідувач опікового відділення був дуже радий мене бачити, і сказав:
"Ден, я знаю новий фантастичний метод лікування для тебе.
Я дуже зрадів і зайшов з ним в офіс.
Він пояснив, що коли я голюся, на лівій щоці, де росте волосся, з'являються маленькі чорні крапочки, а щодо правої - вона добряче підгоріла, тож волосся там не росте, і це створює певну асиметрію.
І яка ж прекрасна ідея його осінила?
Він збирався витатуювати маленькі чорні крапочки на моїй правій щоці і таким чином я позбудусь цієї асиметрії.
Ідея була цікавою.
Він попросив мене піти і поголитись.
Правду кажучи, це був чудернацький спосіб гоління, бо я думав над його словами і зрозумів, що так само, як я голюсь зараз, мені прийдеться голитись до кінця моїх днів , бо мені доведеться дотримуватись цієї симетрії.
Коли я повернувся в його офіс, я вже не був таким впевненим.
Я запитав:
"Можна побачити якісь приклади?"
І він мені показав кілька фотографій маленьких чорних крапочок на маленьких щічках - не дуже інформативно.
Тоді я запитав:
"А що буде, коли я постарію, а волосся посивіє?
Як тоді бути?"
"Та не переживай" - сказав він.
"У нас є лазери, ми їх вибілимо".
Мене це не заспокоїло, тож я сказав:
"Знаєте, я не буду робити того".
І з того почалась моя хресна дорога.
Фраза походить від одного єврейського хлопця, так, і означає багато.
(Сміх)
І він сказав:
"Ден, що з тобою?"
Тобі подобається виглядати асиметричним?
Ти що, маеш від того якесь збочене задоволення?
Що, жінки тебе шкодують, і сплять з тобою частіше?
Нічого подібного.
Що здивувало мене найбільше, бо я пройшов через багато лікувальних процедур, і відмовився від багатьох методів лікування, але мене ніколи ще так не мучила совість.
Все ж я вирішив не робити цього.
Я пішов до його заступника і запитав: "То в чому тут справа?
Звідки ці докори сумління?
І він пояснив, що вони вже робили цю процедуру двом пацієнтам, але їм потрібен був третій для статті, яку вони писали.
(Сміх)
Тепер ви думаєте, що він чмо, так?
Виглядає на то.
Але давайте розглянемо цю історію з іншого боку.
Пару років тому я сам проводив експерименти у лабораторії.
А коли проводяться експерименти то зазвичай сподіваються, що одна група поводитиметься не так як інша.
Отже, в нас була одна група, від якої ми очікували дуже високих показників, і друга, яка би мала показати дуже низькі результати.
І коли я отримав результати, трапилось ось що - мене ощасливили всі - крім одного.
В групі був чоловік, від котрого я очікував надзвичайно високих показників, а він мнен жахливо підвів.
Через нього середній показник теж знизився, тим самим зруйнувавши статистичну значущість мого тесту.
Я прискіпливо подивився на нього.
Він був на 20 з копійками років старшим від інших учасників.
І я згадав як старий і добряче п'яний хлопака прийшов одного дня до мене в лабораторію у пошуках легкої копійки і це був той хлопець.
"Чудесно!" подумав я.
"Та гнати його в шию!
Хто б це включав п'яничку у піддослідну групу?
Але через пару днів я обговорив це з моїми студентами, і нам стало цікаво, що б сталося, якби він не був настільки п'яним.
І що б сталося якби він був в іншій групі?
Чи гнали б ми його тоді?
Ми б тоді точно не зважали на факти , а якби ми і зважили на них, ми б можливо сказали:
Що це за розумний хлопець дає нам такі низькі результати?" бо тоді б він знизив середній показник тієї групи, тим самим забезпечивши нам необхідний результат.
Тому ми вирішили не гнати цього п'яничку і повторити експеримент.
Але, знаєте, такі історії, та багато інших експериментів, що досліджували конфлікти інтересів, певним чином виділяють два моменти для мене.
Перший - в своєму житті ми зустрічаємо багато людей, котрі, тим чи іншим чином, намагаються витатуювати наші обличчя.
Просто їхня мотивація не дає їм бачити реальності, і по суті тому вони дають нам неправильні поради.
Я впевнений, що ми всі це розуміємо, і бачимо як це відбувається.
Можливо не щоразу, але все ж ми знаємо, що так буває.
Найважче тут, звичайно, визнати, що інколи і нас теж засліплює наша власна мотивація.
І цей урок значно важче засвоїти.
Тому, що ми не відчуваємо, як конфлікти інтересів впливають на нас
Коли я проводив ті експерименти я думав, що допомагаю науці.
Я викидав деякі дані щоб висвітлити дійсну картину данних.
Я не робив нічого поганого.
Я думав, що я такий собі благородний лицар, котрий намагається зробити щось для науки.
Насправді це було не так.
Насправді я блокував процес її розвитку попри купу добрих намірів.
Я думаю, що найважче відчути коли є той випадок, де конфлікти інтересів впливають на нас і спробувати не довіряти нашій власній інтуїції пересилювати їх, а спробувати діяти так, щоб не стати жертвою такої поведінки, бо це може створити багато небажаних обставин.
Я дуже хочу залишити вас на позитивній ноті.
Маю на увазі, що то все дуже пригнічує, правда? - що люди мають конфлікти інтересів, хоча ми цього не бачимо, і в такому дусі.
Позитивна перспектива всього цього, я гадаю, - якщо ми розуміємо коли схибили, якщо ми розуміємо глибинні механізми, чому і де ми помиляємось, то можна сподіватись, що все буде добре.
І власне це є надією.
Дуже дякую.
(Аплодисменти)
Знайдіть розв'язок для х.
Ми маємо 5х додати 7 є більшим, ніж 3, помножене на х додати 1.
Спробуймо виокремити х з однієї сторони цієї нерівності. Але перш, ніж ми це зробимо, давайте спростимо праву частину. Отже, маємо 5х додати 7 є більшим, ніж - розділімо це 3.
Отже, 3, помножене на х, додати 1 є тим самим, що і 3х додати 3, помножене на 1, отже, матимемо 3х додати 3, помножити на 1, є 3.
Тепер, коли ми хочемо перемістити наші х вліво, ми можемо відняти 3х від обох сторін. Це позбудеться цього 3х з правої сторони.
Зробімо це.
Віднімімо 3х від обох частин, і отримаємо зліва 5х мінус 3х, є 2х додати 7, є більшим чи рівним від 3х відняти 3х, які зникають. У цьому була вся суть віднімання 3х від обох частин. Є більшим , ніж 3.
Є більшим, ніж 3. Тепер ми можемо відняти 7 від обох частин, щоби позбутись додатніх 7 отут.
Отже, давайте віднімемо, давайте віднімемо 7 з обох сторін. І зліва отримаємо 2х додати 7, відняти 7, буде просто 2х.
Є більшим, аніж 3, відняти 7, що є від'ємним 4. А тепер, дивіться, маємо 2х, більше за від'ємне 4.
Якщо хочемо просто х тут, можемо просто поділити обидві частини на 2.
Оскільки 2 є додатнім числом, не потрібно змінювати знак нерівності.
Давайте поділимо обидві сторони на 2, і отримаємо х, більший, ніж від'ємне 4, поділене на 2, тобто від'ємне 2.
Отже, розв'язок виглядатиме наступним чином.
Малюємо числову вісь. Я можу намалювати рівнішу вісь, ніж ця.
Все одно не така чудова, але нам підійде.
Скажімо, це від'ємне 3, від'ємне 2, від'ємне 1, 0, 1, 2, 3. х є більшим за від'ємне 2.
Не включаючи від'ємне 2.
Він не є більшим, чи рівним до від'ємного 2, тому ми маємо виключити від'ємне 2.
І ми виключаємо від'ємне 2, малюючи пусте коло на від'ємному 2, але всі значення, більші за це є підходящими х, що будуть розв'язком, задовільнятимуть нерівність.
Все понад це - все понад це підходитиме.
Спробуймо, спробуймо якесь підходяще значення, тоді якесь непідходяще.
Отже, 0 повинен підійти.
Він є більшим від від'ємного 2.
Він ось тут. Давайте підтвердимо це.
5, помножене на 0, додати 7, повинне бути більшим, ніж 3, помножене на 0, додати 1.
Отже, це 7, оскільки це просто 0, 7 повинно бути більшим, ніж 3.
Правильно. 3, помножене на 1, Отже 7 повинно бути більшим, ніж 3, і дійсно так є.
Тепер спробуймо щось непідходяще.
Спробуймо від'ємне 3.
Отже, 5, помножене на від'ємне 3... 5, помножене на від'ємне 3, додати 7, погляньмо, чи воно більше, аніж 3, помножене на від'ємне 3, додати 1.
Отже, це від'ємне 15, додати 7, дає від'ємне 8.
Це - від'ємне 8.
Подивимось, чи це більше, ніж від'ємне 3, додати 1, що є від'ємним 2, помножене на 3, є від'ємним 6.
Від'ємне 8 не є, не є більшим за від'ємне 6.
Від'ємне 8 є більш від'ємним, ніж від'ємне 6. Воно є меншим.
Отже, добре, що від'ємне 3 не підійшло, тому, що ми не включали його у нашу множину розв'язків.
Отже, ми спробували значення з нашої множини розв'язків, і воно підійшло.
А значення не з множини не підійшло.
Отже, почуваємось достатньо добре.
Метафори живуть потаємним життям довкола нас.
Ми вимовляємо близько шести метафор щохвилини.
Метафоричне мислення украй важливе, адже воно допомагає нам зрозуміти себе та інших, допомагає спілкуватися, навчатися, пізнавати та відкривати щось нове.
Метафора - це насамперед думка, а вже потім - слова.
Щоб простіше це пояснити, я звернуся до нашого видатного філософа, короля метафор, людини, чий внесок у цю сферу настільки великий, що вже саме його ім'я стало метафорою.
Звісно ж я говорю про самого Елвіса Преслі.
(Сміх)
Отже, "All Shook Up" ["Все розворушено"] - це чудова пісня про любов.
І також чудовий приклад того, що коли йдеться про щось абстрактне, ідеї, емоції, почуття, уявлення, думки, ми неминуче звертаємося до метафор.
У цій пісні дотик - це не дотик, а тремтіння.
Губи - це не губи, а вулкани.
Вона - це не вона, а квітка жовтецю.
А закоханість - це не закоханість, це "розворушеність".
У пісні Елвіс дотримується класичного визначення метафори за Арістотелем: це процес перенесення назви одного об'єкта на інший об'єкт.
Ось така математика метафори.
На щастя, усе дуже просто.
X дорівнює Y.
(Сміх)
Ця формула спрацьовує завжди, де тільки трапляється метафора.
Елвіс використовує її, так само як і Шекспір у знаменитих рядках із "Ромео і Джульєтти".
Джульєтта - це сонце.
Таким чином Шекспір дає об'єкту, Джульєтті, ім'я, що належить чомусь іншому, сонцю.
Проте коли ми даємо одному предмету ім'я, яке належить іншому предмету, ми наділяємо його цілою низкою аналогій.
Ми поєднуємо та пристосовуємо все, що знаємо про концепт-джерело метафори - у цьому випадку про сонце - зі всім, що знаємо про її концепт-об'єкт - Джульєтту.
Таким чином метафора створює значно яскравіший образ Джульєтти, ніж це зробив би Шекспір, коли б просто її описав.
Як ми будуємо і розуміємо метафори?
Вам це здасться знайомим.
Перший крок - розпізнання образу.
Подивіться на малюнок.
Що ви на ньому бачите?
Трьох чоловічків із гри Pac-Men, які заблукали, і три вказівні стрілки - ось і все.
Проте перед нами два трикутники, що перетинаються.
Метафора - це не лише розпізнавання образу, це створення образів.
Другий крок - синестезія понять.
Синестезія - це подразнення одного органу відчуття, яке викликає подразнення іншого, як-от колірний слух.
Люди з колірним слухом бачать кольори, коли чують звуки слів або літер.
Ми всі маємо синестетичні здібності.
До прикладу, розглянемо тест "Буба-Кікі".
Вам потрібно вгадати, яка з цих форм "Буба", а яка "Кікі".
(Сміх)
Якщо ви належите до 98% людей, ви скажете, що округла, амебоїдна форма - це "Буба", а різка та загострена - "Кікі".
Нумо швиденько проголосуємо?
Підніміть руки, хто так вважає?
Чудово, близько 99,9% так гадають.
Чому ж це так?
Тому що ми інстинктивно знаходимо та відтворюємо зв'язок між округлою формою та округлим звуком "Буба", як і між голковидною формою і гострим звуком "Кікі".
Більшість метафор, що їх ми щоденно використовуємо, синестетичні.
Мовчання м'яке.
Краватки крикливі.
Сексуально привабливі люди - гарячі.
Сексуально непривабливі люди - холодні.
Метафора викликає щось на кшталт синестезії образів, коли ми розуміємо один образ у контексті іншого.
Третій крок - це когнітивний дисонанс.
Ось тест Струпа.
Вам потрібно розпізнати якомога швидше колір чорнил, якими надруковані ці слова.
Можете пройти цей тест зараз.
Якщо ви належите до більшості людей, то ви відчуєте момент когнітивного дисонансу, коли назва кольору надрукована чорнилом іншого кольору.
Тест доводить, що ми не можемо не звертати увагу на буквальне значення слів, навіть коли буквальне - це невірна відповідь.
Тест Струпа застосовується і щодо метафор.
Учасники мусять якомога швидше визначити дослівно неправильні речення.
Їм знадобиться більше часу, щоб відкинути метафору як неправильну, ніж щоб відкинути неправильні дослівні речення.
Тому що ми не можемо ігнорувати метафоричне значення слів.
Ось, до прикладу, одне речення:
"Деякі роботи - це в'язниці".
Якщо ви не працюєте у в'язниці, то речення "Деякі роботи - це в'язниці" буде дослівно невірним.
Проте в метафоричному сенсі, воно буде вірним.
Правильна метафора не дає нам сказати, що вона дослівно неправильна.
Метафори важливі, адже вони всюди і повсякчас оточують нас.
Метафори важливі, адже вони втілюють наші очікування.
Будьте пильними, коли наступного разу читатимете фінансові новини.
Суб'єктні метафори описують динаміку цін, як ціленаправлену дію живої істоти, як ось у "NASDAQ лізе догори".
Об'єктні метафори зображають динаміку цін як неживу істоту, як у прикладі:
"Дов Джонс упав наче цеглина".
Дослідники попросили групу людей прочитати купу ринкових хронік та спрогнозувати ціни на наступний день.
Ті, що мали справу з суб'єктними метафорами, переважно ставили на зростання цін.
Вони прогнозували саме так, тому що суб'єктні метафори передбачають навмисну дію живої істоти, що прагне досягнути мети.
Якщо писати, що ціни на житло невпинно деруться догори, все вище і вище, то люди гадатимуть, що їхнє зростання ніколи не зупиниться.
Тому люди впевнено братимуть кредити на житло, які їм не по кишені.
Звісно ж, це лише гіпотетичний приклад.
Але таким чином метафора може заплутати вас.
Метафори також важливі, бо впливають на прийняття рішень, звертаючись до аналогій.
Групі студентів розповіли, що невеличка демократична республіка попросила США про допомогу після вторгнення ворогів.
Студенти мусили вирішити, як діяти?
Втрутитися у конфлікт, звернутися до ООН чи нічого не робити?
Потім кожен студент отримав один із трьох описів імовірної кризи.
Кожен опис мав на меті наштовхнути на певну історичну аналогію: Друга світова війна, В'єтнам, і врешті, третя, історично нейтральна.
Ті, хто отримав опис Другої світової війни, палкіше підтримували втручання у політику країни, ніж інші студенти.
Так само як ми не можемо не зважати на значення слів, так само не можемо ігнорувати аналогій, викликаний метафорою.
Метафори мають значення, адже вони прокладають шлях відкриттям.
Щоразу, як ми розв'язуємо задачу або робимо якесь відкриття, ми порівнюємо відоме з невідомим.
Єдиний спосіб дізнатися про невідоме - зіставити його з відомим.
Айнштайн описував свій науковий метод як комбінаційну гру.
Провівши славетні мисленнєві експерименти - по суті, складні аналогії, він здійснив свої найбільші відкриття.
Зіставляючи відоме із невідомим за допомогою аналогії, метафоричне мислення викрешує блискавку, яка запалює відкриття.
Метафори - довкола нас, тільки вони ховаються.
Потрібно уважніше поглянути на слова, і ви знайдете їх.
Ральф Волдо Емерсон описав мову як "закам'янілу поезію".
Проте перш ніж стати закам'янілою поезією, мова була закам'янілою метафорою.
І ці закам'яніння досі дихають.
Погляньте на три найвідоміші слова у західній філософії:
"Cogito ergo sum".
Зазвичай їх перекладають "Я мислю, отже я існую".
Але маємо кращий переклад.
Латинське слово "cogito" походить від префіксу "со", що означає "разом", і від дієслова "agitare", що значить "розворушити".
Таким чином істинне значення слова "cogito" - "розворушити".
Відповідно справжній переклад "cogito ergo sum" такий: "Я розворушую, отже я існую".
(Сміх)
Метафора розворушує і дарує нам усе - від Шекспіра до наукових відкриттів.
Мозок - це куля із пластмасовим снігом, і все найкрасивіше і найцікавіше з'являється - як казав Елвіс - коли її добре струснути.
Метафора розворушує, куйовдить і баламутить наш мозок і досі, хоч Елвіс вже лавно покинув нас.
Щиро дякую.
(Оплески)
Коло - це, мабуть, найбільш базова фігура в усьому світі, яку можна знайти і у формі орбіт планет, і у колесі, і на молекулярному рівні.
Коло з'являється знову і знову.
Тож, мабуть, варто розуміти деякі властивості кола.
Перше, що люди відкрили у колі, а його можна, наприклад, побачити у Місяці, але вперше вони сказали: а які властивості притаманні усім колам?
Перше, що можна сказати, це те, що коло це множина точок, розміщених на рівній відстані від центру кола.
Всі ці точки по краю однаково віддалені від центру, що міститься ось тут.
Тож перше питання, котре може виникнути - яка це відстань, на яку рівновіддалені ці точки від центру?
Ось тут.
Ми називаємо її радіусом кола.
Це просто відстань від центру до краю.
Якщо цей радіус рівний 3-м сантиметрам, то цей радіус теж рівний 3-м сантиметрам.
І цей радіус рівний 3-м сантиметрам.
Він не зміниться.
За означенням, коло - це всі точки, розміщені на рівній відстані від центральної точки.
Ця відстань називається радіусом.
Наступна цікава особливість кола, це питання - наскільки широким є коло?
Наскільки воно широке між найдальшими точками?
Якщо розділити його по найвіддаленіших точках, якою буде відстань?
І не обов'язково саме ця відстань, можна розділяти за найвіддаленішими точками в цьому місці.
Я просто не розділятиму коло ось так, бо це не будуть найвіддаленіші точки.
А найвіддаленіших точок є досить багато.
Ми щойно розглядали радіус, і бачимо, що найвіддаленіші точки сполучені лінією, що проходить через центр кола.
По суті, це два радіуси.
Один радіус ось тут, а тут - другий.
Ми називаємо цю відстань між найвіддаленішими точками кола діаметром.
Тож це - діаметр кола.
Він має легкий зв'язок з радіусом.
Діаметр дорівнює двом радіусам.
Тепер, найцікавіша річ, яка може зацікавити у колі - це те, наскільки довгим є коло?
Якщо взяти лінійку, і виміряти коло приблизно так, якою буде відстань?
Ми називаємо це довжиною кола.
Тож ми знаємо, як зв'язані діаметр та радіус, але як, наприклад, довжина зв'язана з діаметром.
Якщо незручно зв'язувати з діаметром, можна зв'язати з радіусом.
Знаєте, тисячі років тому люди знімали мірки і вимірювали довжину кола та радіус.
Їхні прилади були, скажімо, не надто точні, і при вимірюванні довжини кола отримували результат, близький до 3.
А при вимірюванні радіусу такого кола чи діаметру цього кола, вони казали, що діаметр близький до 1.
Вони казали, що - запишемо це.
Нас цікавить зв'язок, відношення між - запишу це так.
Відношення між довжиною кола та діаметром.
Тож, наприклад, ми мали коло - ось таке і при першому не досить якісному вимірюванні цього кола, отримували результат, близький до 3 метрів, якщо міряти навколо.
А коли виміряти діаметр кола, він рівний приблизно 1.
Гаразд, це цікаво.
Може, відношення між довжиною і діаметром рівне 3.
Тож може довжина завжди становить три діаметри.
Це справджується для цього кола, але виміряємо інші кола.
Наприклад, намалюю менше.
Наприклад, для цього кола вимірювання показало, що довжина становить 6 сантиметрів, приблизно - тоді була не дуже точна лінійка.
А діаметр можна виміряти приблизно у 2 сантиметри.
Тож знову, відношення довжини до діаметра становить близько 3.
Що ж, це акуратна властивість кола.
Може, відношення довжини до діаметра є фіксованим для будь-якого кола.
Тож, вирішили досліджувати і далі.
Взяли кращу лінійку.
І з точнішою лінійкою, вони виміряли, що діаметр точно рівний 1.
Тож тепер вони точно знали діаметр. Але вимірявши довжину, стало зрозуміло, що її величина ближча до 3,1
І тут так само.
Відношення ближче до 3,1.
Міряли все краще і краще, і стало зрозуміло, що отримуємо певне число, і чим краще вимірювали, тим більше наближались до 3,14159.
Дивне і захоплююче метафізичне число поступово з'являлось.
Тож, це число є настільки фундаментальним для нашого світу, бо ж коло є фундаментальним для нашого світу, а це число є у кожному колі.
Відношення довжини кола до діаметру було цим магічним числом, якому дали ім'я.
Його назвали Пі, або можна просто писати латиною чи грецьку літеру пі - ось так.
Вона представляє це число, яке, ймовірно, є найчарівнішим у цілому світі.
Воно, передусім, вказує на відношення довжини кола до діаметру, але ви дізнаєтесь, на шляху нашої математичної подорожі, що воно з'являється всюди.
Це одна із фундаментальних основ нашого світу, яка змушує повірити у його впорядкованість.
Але як же це використати для базової математики?
Ми знаємо, ну або я повідомлю, що відношення довжини до діаметру - і коли я кажу відношення, насправді я маю на увазі, що якщо поділити довжину кола на діаметр, отримаємо Пі.
Пі - це ось це число.
Можна записати 3,14159 і продовжувати далі й далі, але це буде марнуванням зусиль, і далі з ним буде складно працювати, тож люди вирішили записувати грецьку літеру Пі.
Тож, як можна це використати?
Можна помножити обидві сторони на діаметр і тоді можна сказати, що довжина рівна добутку Пі на діаметр.
Або, оскільки діаметр дорівнює двом радіусам, можна сказати, що довжина кола рівна Пі помножити на 2 радіуси.
Або, у тому вигляді, в якому ви найімовірніше побачите запис, дорівнює 2 Пі r.
Подивимось, чи можна це застосувати до розв'язування наших задач.
Наприклад, є коло, ось таке, і ми знаємо його радіус - радіус дорівнює 3.
Тож 3, запишемо, що радіус дорівнює 3.
Нехай 3 метри - додамо одиниці вимірювання.
Яка довжина цього кола?
Довжина дорівнює 2 Пі помножити на радіус.
Тож вона дорівнює 2 на Пі на радіус, що дорівнює 3-м метрам, що дає 6 метрів на Пі або 6 Пі метрів. 6 Пі метрів.
А тепер можна помножити.
Пам'ятайте, Пі - це просто число.
Пі дорівнює 3,14159 і так далі і далі.
Тож якщо я помножу 6 на це число, може, я отримаю 18 і щось там після коми.
Якщо маєте калькулятор, він зараз стане у нагоді але для простоти можна залишати число разом із Пі.
Не знаю точно, скільки це буде, якщо помножити 6 на 3,14159, я не знаю скільки ми отримаємо - ближче до 19, чи до 18, мабуть приблизно 18 з чимось після коми.
У мене немає калькулятора під рукою.
Замість того, щоб писати це число, можна записати тут 6 Пі.
Власне, думаю, що навряд-чи ми перевищимо межу 19.
Але задамо ще одне питання.
Який діаметр цього кола?
Ну, якщо радіус 3, діаметр удвічі більший.
Тож 3 множимо на 2, або 3 додати 3, що дорівнює 6 метрів.
Отже, довжина 6 Пі метрів, діаметр 6 метрів, радіус 3 метри.
Спробуємо ще дещо.
Наприклад, маємо інше коло.
Намалюємо його ось тут.
Відомо, що довжина цього кола дорівнює 10 метрів - це довжина цього кола.
Якщо виміряти його навколо лінійкою. Якщо потрібно з'ясувати, який діаметр кола?
Ми знаємо, що діаметр на Пі, тобто Пі, помножене на діаметр дорівнює довжині кола, котра становить 10 метрів.
Для розв'язання потрібно поділити обидві частини рівності на Пі.
Діаметр тоді рівний 10 метрів поділити на Пі або 10 на Пі метрів.
І це просто число.
Якщо маєте калькулятор, можете поділити 10 на 3,14159, і отримаєте щось близьке до 3 з чимось після коми метрів.
В голові я такого не порахую. Але це просто число. Тож для простоти ми можемо його так і залишити.
Тепер, який тут радіус?
Що ж, радіус - це половина діаметру.
Вся ця відстань ось тут - це 10 на Пі метрів.
Якщо взяти 1/2, адже нам потрібен радіус, ми просто помножимо це число на 1/2.
Тож маємо 1/2 на 10 на Пі, що дорівнює 1/2 на 10 або просто поділимо чисельник та знаменник на 2.
Отримуємо тут 5, тож 5 поділити на Пі.
Тож радіус ось тут становить 5 поділити на Пі.
Нічого особливого тут немає.
Я думаю, що більшість людей заплутує те, що вони не розуміють, що Пі - це число.
Пі - це просто 3,14159 і далі йдуть наступні цифри.
Про Пі написані тисячі книг, хоча я не знаю чи є тисячі, я трохи перебільшую, але можна писати книги про це число.
Це всього-лиш число.
Це особливе число, і якщо записувати його так, як ми пишемо числа, можна просто помножити.
Але здебільшого зручніше залишити запис із Пі.
На цьому завершимо.
У наступному відео дізнаємось, як знайти площу кола. Переклад на українську:
В останньому відео про "рівняння Дрейка" ми обчислювали деякі числа, робили деякі припущення, які здаються слушними, принаймні для мене, і ми дізнались, що повинно бути принаймні 12,5 цивілізацій, що можна виявити у галактиці Чумацький Шлях.
Я говорив про ряд причин, чому ми зараз не можемо виявити їх, проте я опустив одну із найбільш очевидних причин, чому ми не виявляємо їх.
У коментарях під цим відео, справді влучно зазначили, що цей сигнал може бути просто занадто слабким. Якщо існує 12,5, якщо є для прикладу 10, 11, 12 цивілізацій, які можна виявити у нашій галактиці, вони можуть бути досить далеко від нас, це не Чумацький Шлях, проте це галактика, яка напевно не надто відрізняється від Чумацького Шляху.
Очевидно, ми не можемо досянути цього місця нашої галактики, що ж, принаймні, не зараз, аж допоки не зможемо подорожувати досить далеко звідси.
Проте, скажімо, ми тут, уявіть лише якби десять цивілізацій чи дванадцять цивілізацій були тут, один, два, три, чотири.
Мабуть їх більше у центрі тому, що це місце де більша щільність, тож давайте я намалюю ось тут, тож, один, два, три, чотири, п"ять, шість, сім, вісім, дев"ять, десять, одинадцять, дванадцять.
Найближча з них могла би бути за десятки тисяч світлових років звідси, і між ними могло би бути безліч інших речей, різні дивні речі стаються, зірки вибухають, усі типи сигналів, які ми отримуємо, можуть бути сигналами тих цивілізацій, що надто слабкі, щоб досягнути до нас або ж надто багато перешкод від усіх інших божевільних речей, які стаються по усій галактиці.
Також є ряд інших причин, про які я говорив у минулому відеоролику.
Можливо, вони вже давно вийшли за межі використання радіо як способу зв"язку, і тому так...
Або ж вони й ніколи не починали, і тому ми ніколи не помічали їх, як вони користувалися ним, або ж вони використовували його впродовж дуже короткого періоду, на кшталт перехідного періоду, і можливо за сотні років ми дізнаємося щось краще.
Інша ідея чому ми ймовірно чи можливо ми не можемо виявити цивілізації тому що, що ж, їх може виявитися менше ніж за розрахунками "рівняння Дрейка" ось тут, я просто зробив ряд припущень, жодне з них не здається божевільним, проте я припускаю реальність, де немає такого роду катастрофічних подій у галактиці впродовж регулярних проміжків часу, проте ми знаємо, що є катастрофічні події, що стаються у нашій галактиці та в інших галактиках.
Те, про що ми найбільше знаємо. хоча, існує безліч речей, про які ми багато чого не знаємо, це — гамма-сплески, які ми ще намагаємося зрозуміти.
Гамма-сплески. Ви можете переглянути відеоролики про квазари, вони в основному високоенергетичні промені, що вивільняються, коли весь цей матеріал ніби всмоктується в супер масивні чорні діри у центрах галактик, що стається дуже дуже дуже часто за мільярди світлових років від нас, і ці гамма-промені, одні з тих речей, що випромінюються із них, проте є також гамма-сплески всередині галактик.
Ми вважаємо, що можливо певні види зірок, коли знищуються стають чорними дірами і роблять цей гамма-сплеск
Можуть бути певні види нейтронних зірок з потрібними властивостями, що можуть тут і там випускати гамма-промені і діло в тому, що якщо і є цивілізація, що знаходиться в межах кількох тисяч світлових років біля однієї із цих гамма-сплесків, то це погане місце, воно на кшталт на шляху до вибуху, існують великі шанси, що ці цивілізації будуть повністю знищені, і що ті планети стануть спустошеними, тому що дуже багато радіації йде від цих гамма-променів.
Існують навіть певні теорії, що деякі із випадків вимирання, які траплялися в історії Землі, і ми не говоримо про динозаврів, ми говоримо про мільйони років назад, можливо про мільярд років, або про два мільярди років, що вони могли бути спричиненими порівняно місцевими гамма-сплесками.
Існує теорія, що вони можуть вразити Землю кожен мільярд років, і якщо думати про галактику як про одне ціле, ми щось на кшталт...
Наша сонячна система обертається в галактиці, і це така в свому роді гарна відстань від центру галактики.
Чим ближче ви до центру — тим більша щільність зірок, тож уявіть якби земля стикалася з одним із цих гамма-сплесків кожні кілька мільярдів років.
Можете уявити, якби щось ближче до центру галактики стикалося з гамма-сплесками набагато набагато набагато частіше, лише тому, що там більше активності. Там більше зірок, що розташовані близько один до одного, більше зірок, які стають все старшими, більше зірок, які можуть вибухнути і стати чорними дірами.
Отож, проста відповідь — ми не знаємо.
Можуть існувати тисячі цивілізацій десь там, проте ми не достатньо розвинені, щоб помітити їх поки, а можуть існувати дуже дуже мало через усі ці божевільні речі, що стаються у галактиці, або ж хто знає, можливо немає жодної, хоча, як на мене, це... це не дуже захоплююче.
Тож, про цей варіант я намагаюсь не думати.
Громадськість, як колись давно зауважив Дьюї, формується під час дискусій і дебатів.
Якщо ми згадаємо тиранію припущень, і уникатимемо загальноприйнятих думок, царини беззаперечності, тоді ми мусимо піддати власні припущення суперечкам та дискусії.
Саме з такої позиції я вступаю в дискусію щодо однієї з найкритичніших проблем нашого часу, а саме - як мобілізувати різні форми капіталу в проекті розбудови держави.
Сформулюймо наше припущення: капіталізм, після 150 років практики, набув прийнятних форм, як і демократія.
Якщо ми глянемо на світ у 1945 році і на карту капіталістичної економіки та демократичних країн, бачимо, що вони були радше винятком, ніж нормою.
Тепер, тим не менше, питання полягає в тому, яка саме форма капіталізму це була, і яка форма демократії.
Та ми мусимо усвідомити, що цей момент приніс рідкісний консенсус між припущеннями.
І це надало грунт для певної дії, тому що консенсус у будь-якому моменті дає нам змогу діяти.
І необхідно, незважаючи на вразливість чи ілюзорність нашого консенсусу, бути здатним рухатися вперед.
Проте переважна частина світу не користає ані з капіталізму, ані з демократичної системи.
Більшість населення планети сприймає державу як репресивний орган, організацію, яка займається забороною прав, справедливості, замість надавати їх.
У практиці капіталізму є два аспекти, які відчуває на собі інша частина планети.
Перший - це індустрія сировини.
Криваві діаманти, котрабандні смарагди, ліси, що вирубуються до пеньків.
Другий - це технічна підтримка.
Можливо, це вас шокує, але технічна підтримка - це найгірший вигляд - наразі - жахливого обличчя, яке розвинений світ обернув до країн, що розвиваються.
Десятки мільярдів доларів витрачаються на розвиток державного потенціалу, працівникам за це платять по 1500 доларів у день, а вони нездатні мислити креативно, чи природно.
Наступне припущення - тут, звичайно, варто згадати події 7 липня, висловлюю свої глибокі співчуття, а перед тим, 11 вересня, які нагадали нам, що ми не живемо у трьох різних світах.
Ми живемо в одному світі.
Але це просто сказати.
Ми не рахуємося з можливими наслідками того одного світу, в якому живемо.
Якщо ми хочемо мати один світ, він не може базуватися на тому, що більшість виключено з нормального життя, і тільки обраних потім до нього приєднано.
Ми врешті повинні почати думати про концепцію справді глобального світу, у тому, що стосується системи прав, відповідальності та фінансової звітності, які мають стати справді глобальними.
Інакше ми втратимо цей відкритий в історії момент, коли ми маємо консенсус обох форм політики та економіки.
Яку організацію варто обрати?
У нас є три критичних терміни: економіка, громадянське суспільство та держава.
Якщо ми не враховуватимемо перших два, ця некритична передача гіпотез з одного контексту до іншого може спричинити тільки катастрофу.
Економіка, яку викладають у найпрестижніших університетах є практично беззмістовною в моєму контексті.
Моя країна керується економікою наркотиків та мафією.
Підручники з економіки безсилі в моїх умовах, і я отримав усього декілька рекомендацій щодо того, як запровадити законну економіку.
Скупість наших знань мусить стати рушієм для руху вперед, а не нав'язуванням зразка, який працює на основі математичного моделювання, яке я дуже поважаю.
Мої колеги в Інституті Джона Гопкінса є найкращими в цьому.
По-друге, замість безкінечних суперечок про структуру держави, чому б нам не спростити все і не назвати ряд функцій, що їх мусить виконувати держава у 21-му столітті?
Ми з Клер Локгарт пишемо книгу про це; ми сподіваємося широко її розповсюдити - а по-третє, ми зможемо сконструювати індекс, щоб виміряти, наскільки добре ці функції, узгоджені нами, виконуються в різних місцях.
То що ж це за функції?
Ми пропонуємо 10.
Це легітимна монополія силових засобів, адміністративний контроль, менеджмент державних фінансів, інвестиції в людський капітал, забезпечення прав громадянина, розвиток інфраструктури, менеджмент матеріальних та нематеріальних активів держави за допомогою регулювання, створення ринку, міжнародних угод, включно з державними позиками, а тоді, найважливіше, верховенство закону.
Я не буду вдаватися в деталі.
Сподіваюся, що ваші питання дадуть мені таку можливість.
Це реальна ціль. На противагу поширеному уявленню, я наголошую, що ми знаємо, як це робити.
Хто міг уявити, що Німеччина стане об'єднаною або демократичною, якщо б ви дивились на це з перспективи Оксфорда в 1943 році?
Та люди в Оксфорді підготували ґрунт для демократичної Німеччини і долучилися до планування.
І є безліч інших прикладів.
Щоб це зробити, ми повинні переглянути поняття капіталу.
Найменш важливою формою капіталу в цьому проекті є фінансовий капітал - гроші.
Гроші не є капіталом у країнах, які розвиваються.
Це всього лише готівка.
Тому що грошам бракує форм інституцій, організацій, менеджменту, які перетворять їх у капітал.
Тут вимагається поєднання фізичного капіталу, інституційного капіталу та людського - і, безперечно, ключовою є безпека, а також інформація.
Проблема, яка тут нас стосується - це зміни, які б я хотів нав'язати цій групі - та знову ж таки, у ваших країнах 16 років йде на те, щоб підготувати бакалавра.
20 років іде на те, щоб підготувати кандидата наук.
Перш за все, потрібно фундаментально переосмислити нагальні проблеми.
Чи ми маємо повторювати успадковані методи?
Наші системи освіти успадковані з 19 століття.
Що фундаментального нам потрібно зробити, щоб знову залучити в проект, щоб формування капіталу відбулося швидко?
Абсолютна більшість населення світу молодша 20 років, вони ростуть швидше та з більшим розмахом.
Вони потребують різних методів підходу, різних способів самоуправління, різних методів отримання навиків.
І це головне.
По-друге, ви розв'язуєте проблеми, але не враховуєте глобальної відповідальності.
Ви уникали проблем з корупцією.
Ви хочете чисте середовище тільки там, де працюєте.
Та, якщо ви не будете думати про проблеми корупції, хто буде?
Ви не думаєте про схему розвитку.
Ви хороші дизайнери, але ваш дизайн егоїстичний.
Він для негайного користування.
Світ, в якому оперую я, стикається зі схемами доріг, дамб, постачанням електроенергії, які не переглядалися 60 років.
Це неправильно.
Це вимагає осмислення.
А особливо ми потребуємо з цієї групи, понад усе, вашої уяви, щоб розв'язувати проблеми у спосіб, який спрацює.
Дуже давно праця про парадигми Томаса Куна, стала перетином ідей про те, що нові розробки, істинні прориви справді трапляються.
І я сподіваюся, що ця група зможе справитися з проблемою державного розвитку і надати більше повноважень незаможним, за допомогою цих засобів.
Дякую.
(Оплески)
Кріс Андерсон:
Ашрафе, донедавна ви були міністром фінансів Афганістану, країни, про яку багато згадують у світі.
Чи вдасться країні зробити це?
Чи розквітне демократія?
Що вас лякає найбільше?
Ашраф Ґані:
Найбільше мене лякаєте ви, ваша недостатня заангажованість.
(Сміх)
Ви самі мене запитали. Ви знаєте, що я завжди даю нестандартні відповіді.
Ні, та якщо серйозно, на проблему Афганістану треба дивитися щонайменше з 10 чи 20-річною перспективою.
Сьогодні глобалізація швидко поширюється.
Часу обмаль.
І для багатьох людей простір не існує.
Але у моєму світі - коли я повернувся до Афганістану через 23 роки, межі простору зросли.
Усі можливі форми інфраструктури були зруйновані.
Під час переїздів дорога між двома містами, що раніше займала три години, тепер займає 12 годин.
При такому розкладі ми змушені визнати, що на такі звичайні речі як інфраструктура - потрібно шість років на її забезпечення.
У нашому світі.
На будь-які значущі речі потрібен час.
Але важлива й увага до того, що відбувається сьогодні, що відбуватиметься завтра.
По-друге, коли країна зазнає однієї з найбрутальніших форм влади - ми мали Червону армію протягом довгих 10 років, 110 000 солдатів, які буквально тероризували нас.
Небо: кожен афганець розглядає небо як джерело страху.
Нас бомбардували практично з нашого народження.
Десятки тисяч людей пройшли тренування з тероризму - зусібіч.
Сполучені Штати, Великобританія теж долучилися, Єгипетські служби тренували тисячі людей для опору і міського тероризму.
Як перетворити велосипед в інструмент терору.
Як використати осла, чи вагон, чи будь-що.
Росіяни, власне, також.
Тож коли насильство набирає розмаху в такій країні, як Афганістан, причиною є його законність.
Та ми повинні розуміти, що нам неймовірно пощастило.
Я справді не можу осягнути, наскільки мені пощастило стояти перед вами і виступати тут.
Коли я став міністром фінансів, я думав, що мої шанси прожити більше трьох років становили не більше п'яти відсотків.
Настільки високий був ризик.
І він був небезпідставний.
Я гадаю, що ми справимося, і саме завдяки людям.
Наведу трохи статистики.
91 відсоток чоловіків Афганістану, 85 відсотків жінок, слухають щонайменше три радіостанції на день.
Тож відносно їхнього дискурсу, якщо говорити про ступінь досконалості їхніх знань про світ, я наважуся сказати, їхні знання є значно глибшими, ніж знання американців із сільської місцевості, що навчались у коледжі, або деяких європейців - бо світ має для них значення.
Що їх найбільше непокоїть?
Покинутість.
Афганці стали дуже інтернаціональними.
Знаєте, коли я повернувся у грудні 2001 року, то зовсім не мав бажання працювати з афганським урядом, бо я жив як націоналіст.
І я сказав їм - моїм людям, і американцям, які там були - розділіться.
Так, я обіймав посаду радника в ООН.
Я швиденько проїхався по 10 афганських провінціях.
І всі говорили мені, що це був інший світ.
Знаєте, вони хочуть бути активними.
Вони бачать глобальну заангажованість як абсолютно необхідний елемент майбутнього для звичайних людей.
А найбільше звичайного афганця хвилює - тут є Клер Локгарт, тож я передам зміст розмови, яку вона мала з неграмотною жінкою в Північному Афганістані.
Та жінка сказала, що їй байдуже, чи в неї є їжа на столі.
Її турбувало, чи є план для розвитку майбутнього, де її діти справді зможуть мати інше життя.
Це дало мені надію.
КА:
Як Афганістан збирається забезпечити альтернативний прибуток багатьом людям, які зараз живуть з наркоторгівлі?
АҐ:
Так, по-перше, замість надсилати мільярди доларів на викорінення наркотиків і платити за це кільком компаніям з безпеки, вартувало віддати ці мільярди доларів 50-ти найновітнішим компаніям світу, щоб вони створили мільйон робочих місць.
Ключовим для викорінення наркотиків є створення робочих місць.
Є один маловідомий факт: країни із середнім прибутком 1000 доларів на людину не виробляють наркотиків.
По-друге, текстильна галузь.
Ключовою є торгівля, а не допомога.
Штати та Європа мали б надати нам тариф з нульовим відсотком.
Текстильна промисловість надзвичайно мобільна.
Якщо ви хочете, щоб ми змогли конкурувати з Китаєм та залучити інвестиції, ми, імовірно, змогли б залучити від чотирьох до шести мільярдів доларів у текстильну галузь досить легко, при тарифах з нульовою відсотковою ставкою - і це створило б робочі місця.
Бавовна не конкурує з опіумом, а футболка - так.
Варто зрозуміти, що це ланцюг доданої вартості.
Простим афганцям надокучає чути про мікрокредити.
Це важливо, але прості жінки та чоловіки, залучені у мікро-виробництво, хочуть глобального доступу.
Вони не хочуть продавати на благодійних ринках тільки для іноземців - де продають однакові футболки з однаковими нашивками.
Ми хочемо партнерства з італійськими фірмами по дизайну.
Так, у нас найкращі вишивальники у світі!
Чому в нас не можна зробити те, що зробили в північній Італії?
Із системою позик?
Гадаю, економічно ми справді повинні дивитись на нагальні проблеми.
І додам, що надсилання гуманітарної допомоги не працює.
Система надання гуманітарної допомоги зруйнована.
Вона не має знання, погляду в майбутнє, здатності.
Я за допомогу, зрештою, я доклав немало зусиль для цього.
Але мушу уточнити, мені вдалося переконати світ надати моїй країні 27,5 мільярдів.
Вони не хотіли давати нам гроші.
КА:
І це не спрацювало?
АҐ:
Ні.
Справа не в тому.
А в тому, що один долар інвестиції у приватну справу, як на мене, дорівнює 20 доларам допомоги, завдяки динаміці отримання користі з нього.
А один долар з гуманітарної допомоги може дорівнювати 10 центам; або 20 центам; або чотирьом доларам.
Залежить від форми, у якій вона надходить, які умовності прив'язані до неї.
Система гуманітарної допомоги, в першу чергу, була розроблена для користі підприємців розвинених країн, а не для зростання у країнах, що розвиваються.
І це, знову ж таки, одна з гіпотез - це щось, що ми успадкували від наших урядів.
Ви, мабуть, гадаєте, що уряд США не думає про субсидії для американських фірм, які працюють у країнах, що розвиваються, не дає їм порад, але вони це роблять.
Тож ціла історична віха, що стосується гуманітарної допомоги, має бути переглянута.
Якщо метою є побудувати держави, які зможуть опікуватися собою самотужки - можу висунути таку пропозицію: ви знаєте, я не кремпуюся - варто припинити надавати гуманітарну допомогу кожній країні у визначений період.
І щороку має бути прогрес у мобілізації внутрішнього прибутку та розбудові економіки.
Допоки цього не буде, ви не зможете зміцнити державу.
Ми знаходимось у Британському музеї і оглядаємо один із найважливіших експонатів колекції -
Розетський камінь.
Він у скляній вітрині, оточеній людьми, які фотографують його.
Люди люблять цей експонат!
У подарунковому магазині є навіть подарунки з ним.
Ви можете придбати свій власний маленький Розетський камінь.
Або придбати наліпки з Розетським каменем.
Ага.
На чашку.
Я думаю ви можете купити килимок з Розетським каменем.
Але, камінь сам по собі історично неймовірно важливий.
Він дав нам можливість вперше зрозуміти, прочитати та перекласти ієрогліфи.
Ієрогліфи - це була письмова мова стародавніх єгиптян.
І до середини 19-го століття ми не знали, що вони означають.
Мова сама по собі є піктографічною, що насправді призвело до однієї з реальної плутанини.
Я думаю, що ранні археологи та лінгвісти вірили, що зображення, які вони бачили - (Ви можете бачити птахів і змій, та інші різні форми) - насправді вказують якимось чином на специфічну річ в світі.
Отож, якщо ти бачив птаха, то він якимось чином вказував на птаха.
Але як виявилось насправді це не зовсім так. Вірно.
Це набагато складніша мова.
І Розетський камінь став дійсно тим, що допомогло їм зрозуміти, що єгипетські ієрогліфи не є піктографічними.
Вони не є піктограмами.
Вони є насправді фонетичними.
Отож, всі ці речі, що виглядають як картинки насправді представляють звуки.
І таким чином ми нарешті виявили та переклали древні єгипетські ієрогліфи.
А причиною того, чому ми змогли зробити це стало те, що на камені написане одне й теж саме твердження три рази, трьома різними мовами.
Цими трьома мовами є: давньогрецька, що в самому низу.
Потім, це була мова для управління
Це була мова уряду.
А причиною цього було те, що Олександр Великий завоював Єгипет, і встановив таке грецьке правило епохи еллінізму, що підтримувалось і в Давньому Єгипті.
Давайте згадаємо, ми говоримо тут про 200 рік до н.е., який взагалі-то наближає кінець життя ієрогліфів як таких.
Вони проіснують ще впродовж декількох сот років перед тим, як вимруть остаточно.
Отож, це дійсно кінець цієї 3000-річної древньої мови.
Отож, середня частина є демотичною, що насправді означає "мова людей".
І вона була часто вживаною єгиптянами мовою .
А вгорі, звичайно, було священне письмо.
Це були ієрогліфи. Вірно.
І це була мова, яку ми дійсно не могли прочитати - аж до появи Розетського каменю.
Ми змогли побачити у письмі Розетського каменю картуші, що привели до імен правителів.
Картуші мають продовгувату форму, що містить ім'я правителя.
В цьому випадку, це було ім'я Птолемея П'ятого.
І впізнавши ім'я правителя, в цих трьох мовах, ми знайшли спосіб розшифровки ієрогліфів.
Це зайняло десятиліття.
Це було неймовірно важке завдання.
І ми навіть не говорили про те, як цей камінь було знайдено!
Війська Наполеона були в Єгипті.
І Наполеон взяв із собою - тих, кого ми звемо такими собі археологами.
І, один із таких людей, хто був з Наполеоном знайшов - або краще наштовхнувся - на Розетський камінь. Він був насправді частиною фундаменту форту.
І, звичайно, він був першочергово зведений у храмі, або поблизу древньоєгипетського храму.
І, я гадаю це важливо сказати, що це є нижньою частиною набагато більшої стели - або обеліска - що був досить високим.
Крім цього, на хвилиночку задумайтесь ми не в Луврі.
Ми у Лондоні, в Британському музеї.
Але як так сталося?
Що ж, британці перемогли Наполеона і забрали камінь назад.
І роком чи двома пізніше - я гадаю в 1801 чи 1802 - він був подарований Британському музею. І з того часу він тут.
Він і донині залишається мегапопулярним.
Ми у музеї мистецтв Метрополітена, перед нами "Молода жінка з глечиком" картина Йоханнеса Вермера 1662 року.
Справжній скарб Нью Йорка.
Це мила невелика картина, типова в мистецтві Нідерландів 17-го століття.
Невеликі зображення, побутові сюжети, натюрморт, пейзажі, сім'я.
Зображення, які відображають життя середнього класу (протестантів, так?) 17-го ст. в Нідерландах.
Для середнього прошарку суспільства, чи те, що ми називаємо середнім класом визначним фактором свого статусу були матеріальні цінності.
Так, але вони також були глибоко віруючими.
Цікавим є той факт, що культура протестантів та Римо-католицька церква, мала великий вплив на Заході - вони були першочерговими меценатами митців.
Коли церква втратила свій патронат, митці почали шукати інші теми та натхнення на стороні.
Їм потрібно було заробляти на життя іншим чином, так?
Так! Тому перед нами зображення ідеалізованої буденності.
І таку картину повинен був придбати якийсь заможний вельможа
Хоча в 1600-ті роки, період бароко в Італії, Іспанії та Франції відрізнялися від бароко в Нідерландах, яка була під впливом протестанства.
Воно відрізняється. Коли я думаю про бароко в Нідерландах, то думаю про першу половину 17-го ст.
На думку спадають роботи Рембрандта. Вони так відрізняються.
Тут ми бачимо якусь тендітну делікатність, сповненість світлом та чуттям.
Думаю, вона дуже-дуже інша.
Тут присутній дуже поетичний момент простого відчинення вікна. Вона тримає воду, можливо, хоче підлити квіти за вікном.
Можна відчути домашнє тепло, любов до простих речей, любов до кожного дня.
Як на мене, Вермер завжди нагадує нам про навколишню красу.
Знаєте, це не Ісус на Хресті.
Це не є щось монументальне і важке.
Але щось божественне присутнє у кожному дні, що промовляється до нас таким сучасним способом.
Це щось абсолютно поетичне.
Ми бачимо цю жінку на білому фоні, але стіна не біла.
Позаду.
(Так)
Це ціла призма кольорів, пропущена через кришталь.
Ми бачимо теплу білизну стіни на противагу холодному кольору її головного убору.
І вона дуже характерно, як для Вермера, прикута до простору прямокутною шибкою.
Та картою.
Прямокутником столу та кріслом позаду.
Композиція дуже чітко продумана. Водночас, присутні спонтанні моменти.
Відчуття вловленого моменту.
Це зображення дуже делікатне.
Бачимо також багато доказів того, що цінувалось в 17-му ст. в Нідерландах.
Ми бачимо цю важку скатертину, яка, очевидно, дуже дорога - признак розкоші. Ми бачимо мідь, мені особливо подобається овал посудини, вона виглядає так справжня.
Напевно, саме так Вермер добивався реалістичності.
Все так ретельно спостережено. Кожен промінь світла відіграє на посудині та на коробці.
Подивіться на глек, цвяхи на кріслі позаду.
Зараз ми дивимось на речі, на які не звертаємо увагу щодня.
Таке відчуття, що жінка на зображенні така ж прискіплива, як ми зараз. Вона наче хоче, щоб ми знали все про її дім, світ, де вона живе, її життя.
Вермер дуже талановито вмів передавати такі речі як відчуття простору, час та гру світла.
Коли ти бачиш нішу, очікуєш побачити в ній скульптуру
Однак, ми розглядаємо релігійну нішу - Міхраб
Це насправді, лише вказівка, що спрямовує.
Це - дороговказ.
В Ісламській вірі ти молишся 5 разів на день і ти повинен молитися у напрямку до Мекки.
Знати, де ти є, мається на увазі бути зорієнтованим, де би ти не був покликаний молитись - це дійсно значуща річ, в усіх мечетях, в любій точці світу, роблять таке.
І тому вони мають цей Міхраб в стіні, який відомий як стіна Кібла.
Вірно.
І він, в основному, спрямований до Мекки.
Він не орієнтований на схід чи північ, південь чи захід, але в напрямку до Мекки, не важливо як, але так повинно бути. Але це не вівтар, не релігійна споруда, те, що ви зазвичай очікуєте, що можна побачити в Західній церкві чи соборі, вони тут відсутні.
Люди моляться не до цієї ніші, вони моляться в тому напрямку, в якому вона стоїть.
Це дійсно так.
Якщо ви уявите себе в кінці Мечеті, в тому контексті, що ви зможете побачити людей у ряд, обличчям до стіни - Кібла, які моляться в напрямку до Мекки.
Мекка була батьківщиною пророка Мухаммеда.
Він жив у Мецці до 620 року, коли його було вигнано і він подався до Медини.
Його будинок у Медині мав великий двір
Його дім був більше громадським центром, ніж дійсно домашнім простором і був спрямований до Мекки.
Зараз у нас немає доказів, фізичних доказів будинку, Його давно немає, але це те, що Хадиси і ранні джерела розповіли нам.
Так ця основна форма архітектури, яка знайдена в кожній мечеті, можливо, насправді, базувалась як арка у дворі будинку пророка в Медині.
І це цікаво, що ви кажете про те, що його будинок був громадським центром, оскільки саме так ми уявляємо мечеті.
Тобто, вони є не лише релігійними місцями, але дійсно культурними центрами.
Одним із моїх улюблених вражень було потрапити до Великої мечеті в Дамаску. Ви заходите в двір і - він загальний.
Тут сім'ї і діти.
Люди спілкуються, зустрічаються, добре проводять час.
Це місце для суспільства.
Ми також бачили під час Арабської Весни, в п'ятницю, віруючі зібралися в мечетях. Це був свого роду спалах для багатьох людей, після чого пішли на протест проти їх уряду. Тому мечеті мають дуже важливе політичне і соціальне місце в Ісламському світі.
Давайте зупинимось на цьому конкретному Міхрабі ще й в історичному контексті.
Він з міста Ісфахан і цей блискучий синій, що ми бачимо на плитці, не є виключно для цього Міхрабу, але був насправді для входу в місто.
Ох, Ісфахан синє місто.
Це ефектно.
Дійсно, ви мусите уявити, синя плитка, блакитна, темно-синя, бірюзова, повсюди.
Енергійно яскраво світиться місто, що переливається.
Цей Міхраб буде не в публічній мечеті, але в Мадрасі, що є частиною школи.
Так, вважається, що це пішло, я думаю, з того, що називають Мінані, Мадраса в Ісфахані
Там де люди, які вивчали теологію в школі, могли прийти помолитися Вони часто чули проповіді, але це не схоже на те, що люди чують в церкві або в інших релігійних місцях.
Але в цьому контексті, вам дійсно не потрібно проповідей, тому що все написано на самій плитці.
Так, і це одна із речей, що робить це настільки чудовим.
На зовнішній прямокутній рамі, ми маємо строфу з Корану.
Це арабська і читається з права наліво, в протилежному напрямку, як ми читаємо в англійські.
Дійсно, Коран був завжди на арабській, Коран повинен завжди досліджуватися, вчитися і читатися на арабській, тому що це Слово Боже, Одкровення Боже.
Вважається, що Мухаммед був, провідником слова Божого, не людина, яка створила це, тому це повинно бути на арабській.
На зовнішній рамі, яку ми показуємо, шрифт такий текучий, дуже красивий і декоративний, здається майже чистою абстракцією.
Внутрішня частина рами дійсно чітка.
Це не той вид текучого шрифту який, ми бачимо на зовнішній частині Міхрабу.
Цей здається має більш важкі краї і набагато більш геометричний.
Це називається шрифтом кузаняна. Один із найільш відомих шрифтів у всьому Ісламському світі.
Ми маємо шрифт кузаняна написаний на куполі скелі, що був закінчений в 691 - 692.
Це дійсно також цікаво.
Він частково виділяється, тому що синій на білому, на відмінну від решти ніші, де білий на синьому.
Блакитний є домінуючим кольором фону. Але що є також особливо цікавим у цьому надпис - це те, що він говорить: в основному, це перераховані п'ять стовпів Ісламу.
Ці п'ять правил, котрі прихильники Ісламу повинні наслідувати.
Правильно і це дуже просто.
Ви повинні довіряти сповіданню віри, є лише один Бог, але є Бог і пророк Мухаммед, він є Його посланник.
Ви повинні давати милостиню. Молитись 5 разів на день.
Якщо ви взмозі, повинні здійснювати паломництво, Хадж до Мекки.
І на кінець, Рамадан, місяць посту.
Це 5 основних речей, які ви повинні спробувати виконувати у своєму житті, щоб бути хорошим мусульманином.
Так що це дійсно дидактичне твердження і здається доречним, що це знаходиться у Мадрасі в школі.
Так, це постійне нагадування.
Так отримаєте грамотне населення.
Ви маєте людей, які вивчають годинами Коран до кінця.
Я бачу тут третю область в середині ніші, яка має текст.
Він нижче, тому це буде видно, коли хтось буде молитися.
Сказано на арабській,
" Пророк : Мир йому і благословіння Аллаха" " Мечеть помешкання праведних "
Тому ще одне хороше нагадування, яке ви повинні споглядати, але також молити Мухаммеда, бо він як маяк для всіх мусульманів, який треба знайти, щоб жити своїм життям.
Фермерство, якщо пов"язувати це слово із землеробством, зародилося приблизно від 7 до 10 тисяч років тому.
Коли ми думаємо про фермерство, ми уявляємо фермера, що садить насіння, а пізніше збирає жнива або ж, можливо, має худобу, яку випасає, а потім використовує для того, щоб отримати м"ясо, молоко або шерсть.
Проте тип господарства, який йому передував, трохи відрізнявся від того, який ми вваєамо традиційною формою фермерства.
Воно утворилось раніше на кілька десятків тисяч років. Ми вважаємо, усе почалося із корінного населення Австралії.
Те, що вони робили, і саме тому ми називаємо це фермерством тому, що фермерство має найбільш загальне значення, це використовували технології задля того, щоб керувати своїм довкіллям, для того, щоб воно стало більш придатним для людей та більш придатним для тих речей, які люди хотіли споживати, чи ті, від яких вони отримували молоко...і таке інше.
Цей тип фермерства називається землеробством шляхом підпалу.
Я гадаю, ви вже можете зрозуміти що воно в себе включало.
Це включає використання вогню, який насправді є формою технології або може бути формою технології, використовуючи вогонь для того, щоб зробити довкілля більш придатним для людської діяльності.
Тож, те, що робили корінні австралійці, тубільні племена австралійців, або, як деколи ми їх називаємо, австралійські аборигени.
Якщо вам цікаво, звідки походить слово абориген (Aboriginal), якщо розібрати його частини, "original" (початок) - ви знаєте, це означає першу річ, річ, яка була із самого початку, і далі ми маємо "ab", яке з Латинської мови означає "з".
Отож, дослівно "з початку". Тож, коли ми кажемо Австралійські аборигени, ми ніби кажемо, що вони були із самого початку.
Отож, те, що вони робили, як ми вважаємо, 50-60 тис. років тому, ще до того, як перші австралійські аборигени оселилися в Австралії, в Авастралії було набагато більше лісів.
Там досі є ліси. Це - зображення сучасних австралійських лісів. Вони почали влаштовувати контрольовані пожежі.
Те, чим допомагали ці контрольовані пожежі - вони очищали великі ділянки від лісу. Вони знищували великі кількості чагарників, ось тут, внизу, і це робило землю більш пристосованою для розвитку пасовищ.
Причиною того, чому вони любили пасовища...
Тож, давайте зобразимо тут те, що вони робили.
Отож, вони влаштовували контрольовані пожежі, контрольовані підпали, ці контрольовані пожежі сприяли розвитку пасовищ, а пасовища, знову ж таки, робили довкілля більш сприятливим для тварин, за допомогою яких, по суті, жили корінні народи, на яких вони полювали та чиє м"ясо потенційно могли споживати.
Для прикладу такі тварини, як кенгуру підтримували людську популяцію, яка потім, очевидно, влаштовувала контрольовані пожежі.
Тут ви бачите, ми можемо почати із чогось такого, хтось влаштовує контрольовану пожежу, і насправді вони це робили із дуже науковим підходом.
Вони влаштовували це не в кінці літа, коли все перегрівалося і займалося само по собі, і починалася пожежа, яку вони не могли контролювати.
Часто вони робили це в певний сезон, знаючи, що повітря має певний рівень вологості, що не було надто жарко, і в значній мірі, ці контрольовані пожежі не лише забезпечували умови в довкіллі, які були сприятливими для таких тварин, як кенгуру та інших видів, яких люди могли їсти, проте це також запобігало великій кількості пожеж.
Ви можете побачити, як лісники все ще роблять речі такого типу.
Існує ряд причин вважати, що корінні австралійці робили це краще та з більшою кількістю нюансів, аніж ми в сучасному розумінні контрольованих пожеж.
Тож, ці контрольовані пожежі запобігали великій кількості неконтрольованих пожеж.
Якщо немає цих контрольованих пожеж, тоді чагарники розростаються рік за роком, усе це розростається, і коли трапляється пожежа, вона не станеться, існує менше шансів, що неконтрольована пожежа станеться впродовж зими, коли повітря холодне, коли вологість певного рівня.
Більше шансів, що це станеться впродовж сезонів засухи. Отож, все це розростається, і тоді стається пожежа.
Вона стається у найсухіший сезон, коли все це, що розрослося аж до сезону посухи стає просто неконтрольованим.
Одним із деяких побічних продуктів цього землеробства шляхом підпалу, як ми вважаємо, стала велика кількість лугів у Австралії, що існує сьогодні, які могли бути лісами іще до того, коли тут оселилися перші європейці в кінці 1700 років.
Можна сказати, вони були здивованими коли прибули в Порт-Джексон, і мабуть подумали:
Це немов би парк!" Вони захотіли, щоб там паслися їхні вівці, і вони були здивовані тому, що вигнали корінних жителів, і несподівнно ліси почали рости на місці лугів.
Так сталося тому, що насправді корінні австралійці контролювали ріст лісу, робили його більш придатним для таких тварин як кенгуру. Згодом прийшли англійські поселенці та випасали на цих лугах своїх овець.
Також це спричинило вимирання багатьох великих видів або як кажуть - мегафауни.
Справді великі тварини населяли Австралію впродовж мільйонів років, аж допоки не появилися люди.
Ось це один із них, просто, щоб ви поглянули.
Він називається дипротодон або "дворізець".
Існують рештки цього дворізця, які датуються 40-50 тис. років назад, проте із появою людей вони зникли.
Існує безліч причин чому вони могли зникнути.
Вони могли, і мабуть у цьому і річ, вони могли залежати від лісового середовища проживання, або це середовище було більш сприятливе для них, можливо тому, що вони їли листя із верхівок дерев.
Іншою причиною може бути те, що коли зникли ліси їх було легше вистежити, іншою причиною може бути те, що люди просто полювали на них.
Проте, з приходом людей на материк Австралія почалось значне вимирання, і це не єдиний вид.
Було кілька основних видів мегафауни, надзвичайно великих тварин, які зникли в той період часу.
Давайте поговоримо про одержимість.
Розпочнемо з Бітломанії.
Істеричні підлітки, плачуть, кричать, створюють натовп.
Спортивна лихоманка.
Оглушливі натовпи.
Все задля одного: покласти м'яч у сітку.
Релігійна одержимість.
Із захопленням, зі сльозами.
З видіннями.
Манії бувають хороші.
Манії бувають тривожними.
Манії можуть бути смертельно небезпечними.
Світ отримав нову манію.
Манію вивчення англійської мови.
Послухайте, як китайські учні вчать англійську, викрикуючи її.
Вчитель: ... зміню своє життя!
Учні:
Я зміню своє життя!
В:
Я не хочу розчарувати батьків!
В:
Я не хочу розчарувати батьків!
В:
Я не хочу підвести свою країну!
У:
Я не хочу підвести свою країну!
В:
Та найголовніше...
У:
Та найголовніше...
В:
Я не хочу підвести себе!
У:
Я не хочу підвести себе!
Джей Вокер:
Чи знаєте ви скільки людей вивчають англійську мову?
Два мільярди.
Учні:
Футболка.
Сукня.
У Латинській Америці, Індії, в Південно-Східній Азії та найбільше в Китаї.
Якщо ви китайський учень, за законом, ви вивчатимете англійську з третього класу.
Ось чому в цьому році Китай стане найбільшою англомовною країною світу.
(Сміх у залі)
Чому англійська?
Одним словом - можливості.
Можливість кращого життя, роботи, змога платити за школу та дозволити собі кращу їжу.
Уявіть учня, який здає гігантський тест протягом трьох днів.
Оцінка за цей один тест буквально визначає майбутнє.
Вона витрачає 12 годин на добу протягом трьох років для підготовки. чверть її оцінки залежить від англійської.
Це називається "Гаокао" і 80 мільйонів китайських учнів вже склали цей виснажливий іспит.
Інтенсивність вивчення англійської настільки неймовірна, що в це важко повірити.
Поки ви самі не пересвідчитесь.
Вчитель:
Досконало!
Учні:
Досконало!
В:
Досконало!
У:
Досконало!
В:
Я хочу розмовляти англійською досконало.
У:
Я хочу розмовляти англійською досконало.
В:
Я хочу розмовляти... У:
Я хочу розмовляти...
В: ...англійською досконало.
У: ...англійською досконало.
В:
Я хочу змінити своє життя!
У:
Я хочу змінити своє життя!
То чи добра ця одержимість англійською?
Чи є англійська цунамі, що змиває решту мов?
Навряд чи.
Англійська є другою мовою світу.
Ваша рідна мова - ваше життя.
Але з англійською ви можете стати частиною ширшої дискусії.
Глобальної дискусії про глобальні проблеми.
Такі як зміна клімату та бідність.
Голод чи хвороби.
В світі є й інші універсальні мови.
Математика є мовою науки.
Музика - це мова емоцій.
І зараз англійська стає мовою вирішення проблем.
Не тому, що Америка просуває її. а тому, що світ тягне її.
Англоманія є поворотним моментом.
Як використання електроенергії в наших містах, або падіння Берлінської стіни, Англійська уособлює надію на краще майбутнє.
Майбутнє, в якому світ має спільну мову для вирішення спільних проблем.
Дуже дякую!
(Оплески)
Щоб краще розуміти валютне стимулювання особливо в американському контексті що Бен Бернанке говорить Я хочу прочитати цитату з промови, що
Бен Бернанке дав у Лондонській школі економіки 13 січня 2009 Отже, незабаром після багатьох божевіль фінансової кризи відбувалося, і до сих пір. він каже, "Наш підхід, який буде описаний як пом'якшення умов кредитування похоже з валютним стимулювання в одному відношенні
Він каже що це не зовсім валютне стимулювання хоча насправді це.
"Він включає в себе розширення балансу центрального банку ".
Щоб зрозуміти про що він говорить Центральний банк має довгострокові зобов'язання та активи як і будь-якої корпорації і вони мають довгострокові зобов'язання,плюс доля акціонера в капіталі підприємства має відповідати активам просто є активи і довгострокові зобов'язання що шикуються в чергу разом.
Отже, давайте говорити, що це центрального банку звіт про фінансове становище.
Це їхні оборотні кошти,і скажемо що це їх довгострокові зобов'язання, так довгострокові зобов'язань, і тоді ці акції
Федеральної резервної системи акції є трохи специфічна опционная стратегія це не подобається традиційним акціям, що вони отримують все надприбуток і всі надлишки доходи насправді йдуть в уряд США
Але коли ФРС друкує гроші, що вони в буквальному сенсі роблять вони створюють компенсуючі зобов'язання і активи
Так що, вони буквально друкують гроші давайте говорити що вони друкують трохи грошей прямо тут так що гроші, які вони друкують це в буквальному сенсі федеральні резервні банкноти створюються, так банкноти, які по суті є доларові купюри.
Таким чином, ці доларові купюри друкуються, або фізично, або в електронному вигляді.
І тоді вони мають компенсувати довгострокові зобов'язання які знаходять непогашені банкноти які буквально говорять що агов, це ми створили банкноти.
Банкноти не пред'явленні до платежу це інша сторона балансу.
Так, тільки для виписки з банківського рахунку, коли він говорить пом'якшення умов кредитування нагадує валютне стимулювання в одному відношенні це включає в себе розширення балансу центрального банку ".
Так що це розширення балансу центрального банку.
Який по суті те ж саме як друкувати гроші.
І федеральний банк отримає ці банкноти в кругообігу виходячи на ринок і купляючи активи.
Традиційно, коли ФРС більш зосереджені на короткострокові процентні ставки, по одноденним ставкам запозиченими між банками, він буде використовувати їх, щоб купити короткострокову заборгованість що збільшує кількість валюти там кількість доларів там, і так буде знижуватись процентна ставка для людей, що купують і продають долари, або я повинен сказати за позиками і кредитами доларів, не купуючи і продаючи.
Запозичення і кредитування доларів, по одноденним ставкам для банків будуть йти вниз, тому що там більше доларів, Вартість запозичення їх піде вниз.
Це нормально, що ФРС стурбовані.
І вони кажуть подивіться валютне стимулювання є простим це ідея розширення цього балансу.
Давайте продовжуєм читати:
"Хоча, в чистому режимі валютного стимулювання, акцентування уваги на кількість банківських резервів, які є довгострокові зобов'язання центрального банку; сума кредитів та цінних паперів на стороні активів балансу центрального банку є характерний".
Тому він говорить в традиційному валютному стимулюванні Центральний банк каже дивіться, я просто цікавлюсь про друк грошей я просто пііклуюсь про друк грошей.
Тому їх зобов'язання відповідно збільшуються.
Так що банкноти не предявленні до платежу знову І висота тут пропорційна тому, скільки грошей вони друкують, тому можливо це ще один трильйон доларів вони друкують.
Але перевірена часом Федеральна резервна система говорить, валютне стимулювання, центрального банку про все піклується друкування цих грошей і отримання його там в обігу, і вони не цікавляться для чого вони використовують ці гроші.
Тому коли вони отримують ці гроші в оборот вони йдуть і роблять покупки активів зазвичай казначейських активів, а потім кажуть, "Дійсно, хоча
Банк політики Японії ", - так він порівнює показники що Японія зробила коли вони стикаються з дефляційною кризою.
"Насправді, хоча підхід банків Японії під час валютного стимулювання період був досить багатогранний, в цілому позиція політики була виміряна перш за все плановим показником банківських резервів."
Так скажемо, японці намагалися боротися з дефляційною банківською кризою, вони продовжували друкувати гроші так з їхньої сторони вони зберігали зростання боргового зобов'язання балансу, вони продовжували друкувати гроші вони використовували ці гроші для безліч речей вони використовують гроші, щоб піти купити безліч активів, але їх увага на валютній інтервенції просто,скільки вони надрукують?
Вони насправді не цікавляться, вони дійсно не інженери де пішли ці гроші.
Вони справді не намагалися змінити те що відбувається на ринках, де вони беруть участь.
Давайте продовжувати читати те що ФРС каже.
"На відміну від кредитної ослаблення ФРС зосередження увагу на поєднанні кредитів і цінних паперів що в сховищі і як сума активів впливає на умови кредита для домашніх господарств і підприємств ".
Так що він говорить, що ми автоматично робимо те ж саме, що Японія зробила, ми збільшуємо наш баланс, який аналогічно друку грошей
І ми також купуємо безліч речей, як Японія зробила,
Японія має комплексний підхід, як покласти гроші в обіг,
Але Бернанке каже що наш підхід не просто зосереджений на кількості грошових коштів які ми друкуємо, наша увага де ми покладемо готівкові гроші, як ми можемо використати ці гроші, які ми друковали в якійсь мірі здатність банку своєчасно виконувати зобов'язання щоб послабити речі в деяких частинах економіки. розуміють про що він говорить,дозвольте мені звернути увагу на
Криву прибутковості тут.
Дозвольте мені звернути на криву прибутковості. таким чином терміну платежу на горизонтальній осі, і це дохід за цінними паперами, і я збираюся звернути увагу на криву прибутковості для казначейських цінних паперів.
Отже, давайте говорити про одноденну ставку для запозичення, скажімо, давайте зробимо криву прибутковості для казначейських цінних паперів можливо це виглядатиме приблизно так.
Так короткострокові процентні ставки вже близько до нуля, і, можливо, ви знаєте, це якось, я не знаю, який відсоток, може бути,як 4% або інший.
Це не точно, але тільки дає вам ідею.
Так що це крикава прибутковості казначейських цінних паперів.
Тепер ви можете також мати криву прибутковості для інших типів заборгованості.
Можливо, у вас є ААА корпоративний борг, дуже надійний загальний борг, сприймається як надійний загальний борг але це не зовсім так безпечно, як казначейства США, так що, можливо, це крива прибутковості може виглядати наступним чином і ця різниця, для будь-якого терміни погашення, може бути, 10 років, це 10-річний борг .
Ця відмінність між AAA корпоративного боргу і скарбниця, тобто різниця в прибутковості.
І Федеральна резервна система в змозі за допомогою втручання, Спершу надрукувати гроші, зазвичай вони купують короткострокову заборгованість, можливо, вони починають купувати більше боргових зобов'язань казначейства, і можливо це допомагає отримати криву прибутковості, трохи нище для довгострокових казначейських.
Допомагає приводити його вниз.
Але, можливо, корпоративні борги AAA не реагують, можливо поширення не залишається постійною можливе поширення розширюється.
Можливо, те ж саме для інших видів заборгованості.
Це встановлює категорію іпотечних цінних паперів, може бути у них є трохи вища процентна ставка.
І знову, навіть при тому що скарбниця процентних ставок йду вниз, в той час як їхнє втручання тому що все божевілля що відбувається в економіці, збільшення між казначейств і AAA іпотеки цінні папери, забезпечені або збільшені між казначейств і ААА корпоративний борг що розширюється або інший спосіб думати про це казначейство процентної ставки знижується в той час як ці речі не слідкують так, що Бен Бернанке каже, подивіться, ми робимо валютне стимулювання, ми друкуємо гроші і ми використовуємо ці гроші, щоб піти купити речі в економіці і ми збільшуємо кількість грошових коштів, які є в економіці, але наша точка, щоб не збільшувати кількість запасів, або збільшити суму грошових коштів, тому що насправді не змінюється поведінка банків.
Те, що ми збираємося зробити, це піти купити речі, які високо оцінені іпотечними цінними паперами, або речі, як комерційні папери, ААА корпоративний борг, так що ці речі, проценти на тих речах, йдуть вниз.
Очевидно що якщо хтось готовий платити більше протягом певного боргу, Я розкажу це в іншому відео, може бути, це не так очевидно, та процентні ставки по них будуть знижуватися.
Те, що вони роблять, є те, що Бернанке каже,
Він піклується більше про те що станеться з активами балансу ФРС, тому що він приймає ці друковані долари і йде і купує інший матеріали, і хочуть поставити деякі іпотечні цінні папери тут, хоче, поставити трохи AAA/ корпоративного боргу тут. можливо, він збільшує тривалий термін казначейських цінних паперів, або все інше.
Отже, правильна відповідь - обрати всі:
Фінанси, робототехніка, ігри, медицина, Веб, є і багато інших сфер застосування.
Давайте поговоримо про це більш детально.
Існує величезна кількість застосувань ШІ в сфері фінансів, дуже часто при прийнятті рішень по торгівлі - в цьому випадку, агент називається торговим агентом.
А в якості навколишнього середовища виступає фондовий ринок, ринок облігацій чи товарний ринок.
В такому випадку наш торговий агент може сприймати курси певних речей, як то фондів, облігацій чи товарів.
Він також може читати новини онлайн та слідувати певним подіям.
А всі його рішення зазвичай зводяться до торгових - покупки та продажу.
Історично з'явилось багато методів штучного інтелекту для опрацьовування даних і створення прогнозів зміни курсів з часом - з послідовним аналізом особливостей.
І є випадки, коли люди, використовуючи торгових агентів з ШІ, заробили хороші гроші завдяки неперевершеним торговим рішенням.
Також довгий час ШІ використовується в робототехніці.
Ось мій образ робота.
Звичайно є велика кількість різних типів роботів, що взаємодіють з навколишнім середовищем через сенсори, що включають камери, мікрофони, тактильні сенсори (дотик).
А шлях, яким вони взаємодіють з навколишнім середовищем - їхні приводи.
Більш точно - це колеса, ноги, руки, захвати, а також голосова взаємодія з людьми.
ШІ вже довгий час використовується в робототехніці.
Чесно кажучи, кожен робот, який робить щось цікаве сьогодні використовує ШІ.
Насправді, часто ШІ вивчається поряд з робототехнікою в межах одної дисципліни.
Проте, через те що роботи є вузько-спеціалізованими в зв'язку з використанням фізичних приводів і взаємодією з фізичними середовищами, вони трошки відрізняються від загального поняття штучного інтелекту.
Коли з'явився Веб, ранні веб краулери називали роботами, а щоб заблокувати роботові доступ до вашого сайту, до сьогоднішнього дня використовується файл-блок, текстовий файл, що дозволяє заборонити доступ краулеру до отримання інформації з сайту.
Таким чином, робототехніка зіграла непересічну роль в розвитку штучного інтелекту і велика доля цього курсу буде присвячена саме роботам.
ШІ також використовується в іграх - для того, щоб зробити їх розумнішими і більш реалістичними.
Є 2 шляхи використання ШІ в іграх в якості ігрового агента.
Один із них - грати проти вас як людина.
Таким чином, наприклад, якщо ви граєте шахи, то стаєте навколишнім середовищем для ігрового агента.
Ігровий агент оцінює ваші ходи і генерує свої власні з ціллю отримати перемогу над вами.
Отже, в більшості ігор з ШІ, де ви граєте проти опонента - а опонент - комп'ютерна програма - ігровий агент побудований грати проти вас, проти ваших інтересів. Він націлений на ваш програш.
І, звичайна, ваше завдання - перемогти.
Така ситуація скадається в іграх з ШІ.
Інший шлях використання ШІ - створення ігрових агентів, що використовуються для створення реалістичності.
Таким чином дуже часто ігри мають персонажів, які діють певним чином.
І дуже важливо, щоб ви, як гравець, відчули, що в цих персонажів можна повірити.
Існує цілий розділ штучного інтелекту, який вивчає те, як використовувати ШІ, щоб створювати ігрових персонажів більш реалістичними, розумнішими, щоб вам, як гравцю, здавалось, що ви граєте кращу гру.
Також довгий час ШІ використовується в медицині.
Класичний приклад - діагностичний агент.
Ось, наприклад, є ви. Ви захворіли і йдете до лікаря.
А лікар хоче зрозуміти, в чому причина ваших симптомів і що у вас за хвороба.
Діагностичний агент огляне вас шляхом виконання різних вимірювань.
Наприклад, кров'яний тиск, серцебиття, і т.д., і видасть гіпотезу про те, від чого ви можете страждати.
Проте, замість того, щоб зразу почати лікування, в більшості випадків діагноз повідомляється лікареві, який вже приступає до лікування.
Це був діагностичний агент.
Є і інші варіанти застосування ШІ в медицині.
ШІ застосовується в інтенсивній терапії, щоб визначити ситуації, в яких необхідним є негайне втручання.
Весь час в медицині застосовується моніторинг стану пацієнта.
А тепер, коли медицина стає більш персональною, роль штучного інтелекту, безумевно, зростатиме.
Ми також згадали ШІ в Вебі.
Найбільш яскравий приклад - навігація та розуміння Вебу, а також допомога в відповіді на запитання.
Таким чином, якщо ви бачите поле для пошуку з написом зліва - "Шукати", а справа - "Мені пощастить", при введенні слова в поле, ШІ сприймає введене слово і підшукує найбільш релевантні сторінки.
Це, насправді, спільний штучний ітелект.
Він використовується багатьма компаніями, такими як Microsoft, Google, Amazon, Yahoo, та багато інших.
А працює це завдяки блукаючому агенту, який ходить по Вебу і вибирає сторінки за допомогою комп'ютерної програми.
Потім він ці сторінки сортує в велику базу даних, а також аналізує сторінки на відповідність будь-якому можливий запиту.
Коли ви приходите і виконуєте запит, система ШІ має можливість дати вам відповідь, наприклад, набір з 10 кращих посилань.
В принципі, кожен раз, коли ви створюєте програмне забезпечення, яке повинно вести себе розумно, вам знадобиться штучний інтелект.
Протягом курсу, Пітер і я будемо навчати вас багатьом основним трюкам, щоб зробити ваше ПЗ дійсно розумним.
Минулого року, виступаючи тут, я просив вас дати мені ваші дані, розмістити ваші дані в мережі, припускаючи, що, якщо люди розмістять дані в мережі, урядові дані, наукові дані, дані спільноти, що би це не було, ці дані будуть використані іншими людьми для створення дивовижних речей, які навіть складно було собі уявити.
І так, сьогодні я знову тут, щоби показати вам дещо, точніше, розказати вам про рух "відкриті дані", який тепер поширюється по всьому світу.
Лозунг "відкрийте доступ до даних", до якого я закликав людей в аудиторії, був почутий по всьому світу.
Давайте поглянемо.
Класична історія, перший випадок, який зацікавив багатьох людей відбувся в березні, точніше 10-ого березня, одразу після TED.
Пол Кларк з уряду Великобританії зробив запис в блозі "О! Ось вони - це дані про ДТП за участі велосипедистів".
Всього два дні знадобилось Times Online для того, щоби зробити карту, що об'єднує дані з декількох джерел. Ми їх називаємо "меш-ап". Прекрасний інтерфейс користувача, який дозволяє наблизитись і роздивитись і, наприклад, дізнатись чи все в порядку на вашому велосипедному маршруті.
Є ще більше даних, даних про дорожній рух, знову ж таки викладених керівництвом Великобританії, оскільки вони виклали дані, використовуючи стандарти зв'язування даних, користувач може створити карту користуючись тільки мишкою.
Чи вплинуло це на що-небудь?
Давайте повернемось назад в 2008 рік.
Погляньте на Занесвіль, Огайо.
Ось карта, яку зробив юрист, де він позначив розташування водозабірної станції, де знаходяться які будинки, та в які з них підведена вода.
А з іншого джерела він взяв інформацію, щоби показати в яких з будинків живуть білі люди.
Ось він і подумав, що якось надто багато збігів, між будинками, в яких живуть білі люди, і будинками, в яких є вода, і суддя також був вражений.
Суддя був вражений в розмірі 10,9 мільйонів доларів.
Ось сила можливостей - взяти трохи інформації тут, трохи інформації там, зв'язати і показати результат.
Тепер знову повернемось до даних з Великобританії.
Це урядові дані Великобританії, абсолютно незалежний сайт, під назвою "Куди ідуть мої гроші", він дозволяє будь-кому зайти і покопатись.
Ви можете відкопати інформацію по певному виду видатків, також можна пройтись по всіх областях та порівняти дані.
І так, це відбувається в Великобританії з урядовими даними.
Звісно, теж саме можна зробити в Америці.
Ось сайт, який дозволяє поглянути на дані про видатки на відновлення економіки в Каліфорнії.
Візьмемо навмання Лонг Біч, Каліфорнія, тут можна зайти і побачити суми, які тратяться за різними напрямками, як наприклад, енергетика.
А ось графік порівняння відкритих наборів даних в базі даних на сайтах data.gov і data.gov.uk.
І мені приємно спостерігати за боротьбою між Великобританією - синій колір і США - червоний.
Як це можна використати?
Наприклад, якщо у вас є багато даних про географічні місця, можна взяти наприклад індекс, поштовий індекс певної групи будинків, і можна зробити плакат, наприклад, роздрукувати плакат з дуже-дуже детальною інформацією про автобусні зупинки, простіше, зі всім тим, що знаходиться безпосередньо поруч з вами.
Тепер приклад великого масштабу - офіційні дані виборів в Афганістані.
Тут можна встановити свої критерії - якого типу інформацію вам потрібно переглянути.
Червоні круги - це виборчі округи, відібрані по ваших критеріях.
А потім, можна вибрати інші дані на карті, щоби переглянути інші фактори як, наприклад, рівень загрози.
Отже, це були урядові дані.
Я також згадував дані створенні суспільством - насправді я також зробив свій внесок - це вікі карта, її може доповнювати за бажанням будь-хто.
Це Театр Теріс, насправді це я його відзначив на карті, тому що він не був відзначений, коли була попередня конференція TED.
Я не єдина людина, яка редагує цю карту.
Кожний спалах в цьому ролику створеному компанією ITO World відображає редагування в 2009 році зроблене на карті.
Тепер поглянемо на планету цього року.
Кожен спалах - це редагування.
Хтось десь дивиться на карту і розуміє, що вона може бути кращою.
Бачите - Європа сяє доповненнями.
Деякі міста світяться не настільки сильно, наскільки б хотілось.
Тепер ідемо до Гаїті.
Карта Порт-о-Принц на кінець 2009 року була не такою, якою могла би бути - не настільки детальна як карта Каліфорнії.
На щастя, одразу після землетрусу
GeoEye, комерційна компанія, випустила супутникову карту по ліцензії, яка дозволяля спільноті прихильників відкритих вихідних даних використовувати її.
Це часовий відрізок в січні - люди редагують карту, і тут - землетрус.
Одразу після землетрусу люди по всьому світу, картографи, які хочуть допомогти і можуть допомогти дивляться на супутникові фото, будують карту, швидко створюють карту.
Ми зараз ідемо в Порт-о-Принц.
Голубим кольором позначені табори біженців. Ці табори добровольці розгледіли на карті.
Таким чином миттєво, у нас є карта в реальному часі, що показує, де розташовуються табори біженців. Вона стала найкращою картою яку могли використовувати волонтери в Порт-о-Принц.
Легко переконатись, що ця карта там, в цьому GPS пристрої, що використовується командою рятівників.
І Гаїті, ось карта, ось там зліва, на ній лікарня, точніше корабель-лікарня.
Ось ця карта в режимі реального часу показує заблоковані дороги, пошкоджені споруди, табори біженців.
Карта показує, що потребують люди.
Загалом, якщо ви хочете трохи взяти в цьому участь, я просто хотів сказати - чим би ви не займались, чи створюєте ви графічне представлення уже існуючих даних чи розміщаєте урядові чи наукові дані онлайн, я просто хотів скористатись цією можливістю і сказати вам велике спасибі, і що це тільки початок.
(Оплески)
"Закони природи - це ніщо інше, як математичні думки Бога."
Це цитата Евкліда Александрійського, який був грецьким математиком і філософом, що жив приблизно у трьохсотих роках до н.е.
І я вжив цю фразу по тій причині, що Евклід вважається батьком геометрії.
І ця фраза є важливою, якими не було б ваше бачення Бога: чи існує він, або якою є його природа.
Тут говориться про щось суттєве про природу.
Закони природи - це ніщо інше, як математичні думки Бога.
Математика є основою законів природи.
І слово "геометрія" має, власне, грецьке коріння
"гео" походить від грецького "Земля",
"метрія" походить від грецького "вімірювання".
Ви, напевне, знайомі з чимісь подібним до системи вимірювання
І Евклід вважається батьком геометрії (не тому що він був першим, хто її вивчав), можна уявити, що перші люди могли також вивчати геометрію, можливо, дивлячись на 2 гілочки на землі, що виглядали приблизно так, або могли дивитися на ще одну пару гілочок, що лежали таким чином,
І сказати:
"Цей проміжок - більший.
Який же тут взаємозв'язок?"
Або ж побачити дерево,з якого виходить гілка І сказати:
"Є щось схоже між цими двома проміжками."
Або ж запитати себе:
"Яка пропорція або відношення між довжиною кола або відрізком, що перетинає його?
І чи рівносильно це для усіх кіл?
І чи можна бути твердо переконаними, що це - точно правдиве твердження?"
І якщо ми починаємо розглядати ранніх греків, то вони ще більше задумувалися про геометричні предмети.
Якщо говорити про грецьких математиків таких як Піфагор (який жив ще до Евкліда)
І причина, чому люди часто говорять про "Евклідову геометрію" зародилася ще блисько 300 року до н.е.
(це картина Евкліда, створена Рафаелем, однак, ніхто не знає як насправді виглядав Евклід або навіть коли він народивя чи помер, отож, це лише сприйняття Рафаелем можливого зовнішнього вигляду Евкліда в часи, коли він викладав у Александрії).
Але що насправді зробило Евкліда батьком геометрії - це написаний ним трактат -
"Начала Евкліда", що складався з 13 томів (напевне найвідоміший трактат всіх часів).
У цих 13 томах він ретельно, продумано, логічно виклав геометрію, теорію чисел та стереометрію(3-вимірну геометрію)
І тут ви показано ілюстрацію обладинки англомовної версії, або першого перекладу на англійську мову, що був створений у 1570 році.
Очевидно, що оригінал був написаний грецькою, і у середньовіччі ці знання популяризовувалися арабами, отож існував переклад на арабську.
І, нарешті, у пізньому середньовіччі перекладено на латинську і далі на англійську мови.
І коли я стверджую, що "опис був ретельним", це тому, що Евклід не просто писав:
"Кквадрат гіпотенузи у прямокутному трикутнику рівний сумі квадратів двох катетів..." і схожі цьому речі (ми ще розглянемо детальніше значення цього твердження).
Він каже:
"Я не хочу погоджуватися, з його правдивістю; я хочу довести собі що це справді так."
І у своїх "Началах" (а особливо в шести томах, що стосуються планіметрії)
він починає з базових припущень.
Такі базові припуження "мовою геометрії" називають "аксіомами" або "постулатами".
І за ними він доводив і виводив інші твердження або "пропозиції", (які частіше називають "теоремами").
Далі він сказав: "Тепер, якщо я знаю, що це і це - правда, очевидно, що і це мусить бути правдою"
А також він міг довести невірність решти тверджень і згодом їх спростувати.
Він не просто каже: "Гаразд, кожному колу властиві ці характеристики. "
Натомість, каже:"Зараз я підтвердив, що це справді так."
І з цього він міг продовжувати виводити інші твердження чи теореми (і зараз ми можемо скористатися кількома початковими аксіомами, щоб це зробити).
І особливим є те, що цього раніше не робив ніхто.
Ретельно підтвердженні, без сумніву, цілісні, широкі знання предмету; підтвердження існували для цілого ряду знань.
Завдяки такому точному розумінню предмета, він зміг вибудувати платформу аксіом, постулатів, теорем та тверджень.
(теореми й твердження - це , по суті, одне і те ж)
І через 2000 років після праці Евкліда (неймовірно багато, як для книги!), Не можливо вважати людину освічченою, якщо вона не прочитала і зрозуміла "Евклідових Начал"
І саме ця книга є другою найбільш друкованою книгою у західному світі першою є Біблія.
Цьому підручнику з математики передує лише Біблія.
Коли ули створені перші друкарні, було сказано:
"Гаразд, давайте надрукуємо Біблію.
А що далі?" "Давайте надрукуємо "Начала Евкліда"."
І щоб показати умісність книги в недавні часи (хоча, це залевить від того, чи вважати 150-160 років назад недавніми часами) тут можна побачити дослівну цитату Абрагама Лінкольна (одного з великих президентів Америки).
Мені подобається це фото А.
Лінкольна, зроблене коли йому було під сорок років.
Він був прихильником цих трактатів, і читав їх щоб "настроїти" власне мислення
Читав він, коли їздив верхи на конях, або перебуваючи у Білому Домі.
Це дослівна цитата Абрагама Лінкольна:
"В ході мого читання законів, я постійно натикався на слово 'демонструвати'.
Спочатку я думав, що розумію значення цього слова, але згодом задовольнився тим, що це не так.
Я сказав собі: що я роблю, коли я представляю більше ніж підтверджую?
Як демонстрація відрізняється від будь-яких інших доказів?
Отож, Лінкольн тут каже, що "демонструвати" - це безсумнівно підтверджувати,
Щось більш ретельне, ніж просто погодитися з чимось або роздумувати над чимось. "...Я заглядував у Вебстерський словник..." (такий словник існував і в його часи)
"...там говорилося про певні підтвердження поза всякими сумнівами.
Але я так і не зміг сформувати думку про те, яким би воно мало бути.
Я думав про багато речей, які безсумнівно доведені не вдаючись до будь-яких надзвичайних суджень як я зрозумів слово "демонстрація".
Я переглянув усі словники й довідники, які я зміг знайти, але не отримав кращого результату.
Адже можна так само описувати голубий колір сліпцю
І нарешті я сказав собі:
"Лінкольн, ти ніколи не зможеш стати юристом, якщо не зрозумієш значення цього слова.
Я покинув Спрінгфілд, поїхав у дім мого батька, і залишався там доти, доки не на пам'ять не вивчив кожного твердження цих шести томів.
(Це відносилося до 6 томів, що описують планіметрію.)
"... тоді я і зрозумів, що означає "показувати" і повернувся до вивчення закону."
Отож, один з великих американських президентів усіх часів, вважав: для того щоб бути великим юристом, йому потрібно було розуміти, могти пояснити будь-яке твердження взяте з шести томів "Евклідових Начал" лише глянувши на нього.
А також, вже будучи у Білому Домі, він продовжував розвиватися, щоб стати великим президентом.
І так, це і є ті теми, які ми пройдемо у цьому курсі геометрії.
Ми навчимося думати, як точно підтверджувати речі.
По суті, ми у сучаснішій формі вивчатимемо те, що Евклід досліджував 2300 років назад.
Дійсно підкріпити наші міркування про різні твердження і бути впевненим, що, коли ми щось сказати,ми щось говоримо, то можемо справді обгрунтувати те, про що говоримо,
Ц- це і є фундаментальною, "справжньою" математикою, якою ми займемося.
Арифметика була просто обчисленнями.
Зараз, в геометрії, (і ми будемо розглядати Евклідову геометрі.) є все,про що справді йдеться в математиці.
Роблячи виводи і згодом виводячи інші речі з таких виводів.
Ми знаходимось у Національній галереї і перед нами робота Яна ван Ейка, що є портретом... мене навчали, що це - весільний портрет Арнольфіні.
Бет: І мене теж. Стівен:
Але з того часу було багато досліджень і виникло багато суперечок щодо того, що ж, насправді, зображено на картині.
Але в Національній галереї, точка зору якої, можливо, є наразі найавторитетнішою і загальноприйнятою, вважають, що, насправді, на картині зображено не весілля, його засвідчення, як нас вчили, а просто подвійний портрет вже одруженої пари.
Деякі вчені припускали, що, можливо, це посмертний портрет і жінка справа, насправді, пішла з життя за рік до того, але це лише одна з багатьох теорій.
Ні. Стівен: Але нам точно відомо, що хто б тут не був зображений, він був італійським купцем, що працював у Брюгге.
Брюгге було економічно процвітаючим містом на початку 15-го століття. Стівен: Заможність Арнольфіні цілком очевидна на цьому портреті.
Бет: В деякому сенсі, цей портрет про його заможність.
Все від їх одягу до меблювання говорить про це. Дехто припускав, що, можливо, це свого роду засвідчення того, як чоловік надає жінці якісь повноваження у юридичних справах.
Не думаю, що ми коли-небудь знатимемо напевне, що тут представлено.
Але справа в тому, що мені завжди здавалось що це не може бути просто портретом, бо виглядає так, ніби тут відбувається щось дійсно важливе.
Вони тримаються за руки, вони стоять босоніж. Стівен: Усі ці речі мають символічне значення.
Це був час, коли величезне значення надавалось символізму, тож, зняте взуття, наприклад, як Ви відмітили, часто було вказівкою, що відбувається священне дійство.
Ми бачимо лише одну свічку у канделябрі, що, як мене вчили, є символом Божої присутності, але знову ж таки, ми не маємо повної впевненості.
Але те, як вони зображені разом, як піднята його рука, можливо, він просто вітає відвідувачів, яких ми бачимо у дзеркалі.
Стівен:
Дві людини у дверях, насправді, чудово зображені в тому місці, звідки ми дивимося на картину. Бет:
Мені дійсно здається, що відбувається щось важливе. Стівен: Це засвідчення чогось.
Так, гадаю, що це підсилюється підписом над дзеркалом і під канделябром, який говорить:
"Johannes van eyck fuit hic", в перекладі: "Ян ван Ейк був тут."
Тож тут є відчуття присутності художника, його свідчення, його перебування в одній кімнаті з цими людьми. Стівен:
Давайте придивимось до картини та розглянемо різні елементи, бо тут все ж є багато чого, в чому ми погоджуємось з істориками.
Дзеркало посередині є одним з найпривабливіших елементів, не тільки з точки зору більшої візуальної правдоподібності зображення цієї кімнати, але і тому, що ми бачимо так, ніби стоїмо вкінці кімнати і дивимось вперед.
Бет: Сцени Страждань Христових. Стівен: ... намальовані на звороті скляних панелей, вставлених в дерев'яну раму.
Мушу відмітити, що важко це відчути, коли дивишся відео чи ілюстрації у книжці, але ці маленькі медальйони навколо дзеркала, якого вони розміру, на Вашу думку?
Стівен: Вони, я б сказав, розміром з пів... ... з пів мого нігтя.
Бет: Так, вони крихітні.
І все ж ми можемо зрозуміти, які сцени зі Страждань Христових там представлені, це увага до деталей і деталей зображених з величезною точністю, яка у нас асоціюється з Північним Відродженням. Стівен: Дещо на цій картині, здається, створено пензлем з єдиною ворсинкою.
Бет: Наприклад, якщо подивитися на шерсть собаки. Стівен:
Собака є цікавим елементом, бо ми не очікуємо її побачити на офіційному портреті Як багато весільних фотографій із собакою Ви бачили?
Насправді, собаки є поширеним елементом при зображенні пар, бо вони є символом відданості та вірності.
Звичайно, величезна увага приділена одягу обох фігур, і тут є досить цікавий момент, бо вони зображені у одязі з хутряною підбивкою, але за вікном на дереві видно фрукти.
Там тепло, але пара все ж одягнута у свій найкращий зимовий одяг, це питання, яке спантеличувало вчених. І цей фрукт на підвіконні також може бути символом чи знаком, я б сказала, їх заможності, бо помаранчі у Фландрії були дуже дорогими.
Стівен:
Деякі припускали, що це був один з товарів, які імпортував Арнольфіні, вказівка на джерело його заможності. А ось приклад одного з варіантів невірних тлумачень, які можна зробити, виглядає так, ніби дія відбувається у приміщенні, яке прийнято вважати спальнею, приватним простором, але насправді, у 15-му столітті спальні не були такими.
Це були кімнати, у яких приймали відвідувачів. Стівен:
І це символ заможності. Тут є всі можливі символи заможності; окрім помаранчів, погляньте на килим на підлозі, це приклад і гарного смаку, і багатства.
Погляньте, як... ми бачимо ці крихітні вирізи на зеленій сукні жінки, ці важкі...
Вони були зроблені, це було... ... це було дуже модно.
І тонкість мережива у неї на голові.
Стівен:Ще одна з поширених помилок, це коли люди, дивлячись на округлий живіт жінки, думають, що вона вагітна.
Але це не так. Бет:
Так. Стівен: Але це була одна з модних тенденцій того часу.
Бет: Так, і це одна з речей, які невірно сприймаються з точки зору 21-го століття.
Стівен: Ван Ейк, гадаю, надзвичайно важливий не тільки через його блискучу техніку, але і тому, що він так використовував олійні фарби як, фактично, ніхто раніше.
Він був здатний створювати світлові ефекти, багатство кольорів, яке темпера просто не могла дати.
Так, а йому це вдається, бо він застосовує багато шарів, мазків тонкого олійного живопису, тож кожен шар напівпрозорий, і накладання шару за шаром створює неймовірно глибоке багатство кольорів.
Яке потім дозволяє йому створити це багате, яскраве, неймовірно ніжне світло.
Бет: Так Стівен: ... і воно рухається на обличчях фігур, їхніх руках, меблях.
На канделябр падає невелика тінь від нижньої рами вікна. Це справжнє захоплення світлом, дуже характерне для Північного Відродження. І також те, як вони обирають кольори, як на помаранчах, наприклад, чи знаходять об'єкт, як взуття Арнольфіні.
Фігури дещо витягнуті. Нижня частина кімнати здається дуже тісною, вона наповнена всіма цими матеріальними предметами.
Стівен:Це не зовсім правильно з точки зору перспективи Так, і обидві ці речі, невеликий інтерес до людської анатомії і раціональний, перспективно правильний простір дійсно вказують нам, що це не італійське Відродження, це Північне Відродження, ця любов до текстури, використання олійних фарб, увага до деталей.
Ван Ейк майстер, великий майстер Північного Відродження.
(звучить фортепіано)
Перед нами стоїть завдання перетворити 10 в другому степені або 10 у квадраті, що дорівнює 100 у логарифмічне рівняння.
Тепер це говорить про те, що, якщо я беру за основу 10 - я відмічаю 10 жовтим кольором -
Я підношу 10 до другого степеня і отримую 100.
Коли ви робите логарифм, то це ніби операція обернена піднесенню до степеня, насправді, це інший шлях вирішення задачі.
Логарифм говорить:
"В яку степінь мені потрібно підняти основу, щоб отримати 100?"
Отже, якби мені потрібно було написати логарифм числа 100 за основою 10 - і я написав 10 трохи більше, ніж пишеться зазвичай, дозвольте мені написати його наступним чином - логарифм за основою 10 числа 100, це говорить до якого степеня мені потрібно піднести 10, число, взяте за основу, аби отримати 100?
І з цього ми знаємо, і ви певно знали це навіть якби ми це не записали, ви маєте піднести його до другого степеня.
Отже, це дорівнює 2.
Отже, зараз, в цьому прикладі, ми з'ясували, що 10 у другому степені дорівнює 100.
У логарифмічному рівнянні ми кажемо, що степінь, до якої треба піднести 10, щоб отримати 100 дорівнює 2.
Отже, це говорить нам те саме.
І просто для того, щоб ви правильно зрозуміли термінологію, в обох випадках, 10 відноситься як основа, 10 - це основа, і в обох випадках 2 - дозвольте записати це - отже, в обох випадках 2 є, і я думаю ви вже знаєте це, показником степеня.
І тоді 100 - це те, що ви отримуєте, коли підносите основу в показник степеня.
Отже, це два способи записати одну й ту саму істину, що 10 у квадраті дорівнює 100.
Ось фотографія, зроблена художником Майклом Найджаром, і вона є справжньою в тому розумінні, що він дійсно побував у Аргентині щоб зробити це фото.
Але це також і фікція.
Після того в неї був вкладений великий обсяг роботи.
А насправді все що він зробив -- це провів цифрову обробку, та змінив всі гірські обриси таким чином, щоб вони успадковували падіння та зростання індексу Доу Джонса.
Тож те, що ви бачите, та круча, та висока круча із долиною -- це фінансова криза 2008 року.
Ця фотографія була зроблена тоді, коли ми знаходились там глибоко у долині.
Де ми зараз, я не знаю.
Ось індекс Hang Seng для Гонконгу.
Дуже схожа топографія.
Цікаво, чому.
І це мистецтво.
Це метафора.
Але як я думаю, суть у тому, що це метафора із зубами.
І зважаючи на ці зуби я хочу запропонувати сьогодні дещо переглянути роль сучасної математики -- не тільки фінансової математики, але й математики взагалі.
Те, що вона являє собою перехід від того, що ми отримуємо та виводимо із спостережень за світом, до чогось, що фактично починає його змінювати -- світ навколо нас та світ всередині нас.
І це особливо стосується алгоритмів, які є, по суті, математикою, якою користуються комп'ютери для прийняття рішень.
Вони набувають істиннісної точності, оскільки повторюють знову і знову одні й ті ж самі дії.
І вони костеніють та тверднуть, і вони перетворюються на реальність.
І я обмірковував це, коли б ви думали, під час трансатлантичного перельоту пару років назад, бо так сталось, що я сидів поруч із фізиком з Угорщини десь мого віку і ми розмовляли про те, яким було життя під час холодної війни для фізиків в Угорщині.
І я спитав:
"Так чим же ви займались?"
І він відповів:
"Ну, ми переважно займались зломом захисту літаків-невидимок."
І я сказав: "Це гарна робота. Цікава.
І як це працює?"
І щоб зрозуміти це, ви маєте трохи розуміти як працює захист літаків-невидимок.
Отже -- і це надмірне спрощення -- але, власне, ви не можете просто пропустити радіолокаційний сигнал прямо через 156 тон сталі в небі.
Воно просто так не зникне.
Але якщо б ви могли взяти цю велику, масивну штуку, і перетворити її на мільйон маленьких частин -- щось схоже на зграю птахів -- ну, тоді для того, щоб радар виявив це, він має бути спроможним бачити кожну зграю птахів в небі.
І якщо б ви були радаром, для вас це була б безнадійна справа.
"Згоден - він сказав, - але це вірно тільки якщо б ви були радаром.
Тому ми не використовували радар, натомість ми побудували чорну скриню, яка виявляла електричні сигнали, електронний зв'язок.
І кожен раз, коли ми спостерігали зграю птахів, що вела електронний зв'язок, ми знали, що це ймовірно якось було пов'язано із американцями."
"Так, - сказав я, -
Непогано.
Отже ви фактично забракували 60 років попередніх досліджень з аеронавтики.
Яким був ваш наступний крок?
Чим ви займаєтесь тепер, після того як удосталь награлись?"
І він відповів:
"Ну, фінансовими послугами".
"Ах!" - здивувався я, тому що недавно про це згадувалось у новинах.
"Ну, зараз на Уолл-стріт працює 2000 фізиків, і я один із них."
І я спитав: "Що з себе являє чорна скринька для Уолл-стріт?"
І він сказав: "Цікаво, що ви так спитали, тому ще це справді називається торгівлею чорними скриньками.
Також іноді це ще називається алго-торгівлею, або алгоритмічною торгівлею."
І алгоритмічна торгівля розвинулась частково через те, що у відомчих трейдерів виникають ті ж самі проблеми, які були у Військово-повітряних сил США, а саме, коли вони оперують цими торговими позиціями -- чи то Proctor & Gamble, чи Accenture, що завгодно -- вони проводять десь мільйон акцій через ринок.
І якщо робити це все одразу, це буде ніби під час гри у покер йти одразу ва-банк.
Таким чином ви тільки розкриваєте свою комбінацію.
І тому вони мають знайти спосіб -- а для цього вони використовують алгоритми -- щоб розбити ту велику штуку на мільйон маленьких транзакцій.
І магія та жах в тому, що та ж сама математика, яку ви використовуєте щоб розбити велику річ на мільйон маленьких може бути використана, щоб знайти мільйон маленьких речей та зібрати їх знову разом і таким чином зрозуміти, що ж насправді відбувається на ринку.
Отже, якщо вам потрібне деяке уявлення про те, що прямо зараз відбувається на фондовій біржі, що ви можете собі уявити, -- це купа алгоритмів, яких запрограмовано приховувати, та купа алгоритмів, яких запрограмовано шукати та діяти.
І все це прекрасно, і все це чудово.
І це складає 70 відсотків фондової біржі США, 70 відсотків діючої системи, яка до цього була відома як ваша пенсія, ваша іпотека.
І що могло піти не так?
Що могло піти не так, так це те, що рік тому дев'ять відсотків усього ринку просто зникло за п'ять хвилин, і вони назвали це миттєвим падінням 2:45.
Раптово, дев'ять відсотків просто зникає, і ніхто до цього дня не може навіть зійтись у думці на пояснення того, що трапилось, тому що ніхто цього не замовляв, і ніхто цього не просив.
Ніхто не мав ніякого контролю над тим, що насправді сталось.
Все, що у них було, так це лише монітор перед ними, який відображав числа і у них була червона кнопка на якій було написано: "Стоп."
Склалась ситуація, що ми пишемо речі, ми пишемо ці речі, які не можемо самі прочитати.
І ми представили щось нерозбірливе.
І ми втратили розуміння того, що насправді відбувається в цьому світі, який ми створили.
Але ми починаємо рухатись до подолання цього.
В Бостоні є компанія, що називається Nanex, і вони використовують математику та магію та я не знаю що ще, і вони розглядають увесь обсяг ринкових даних і знаходять, насправді лише іноді, деякі з цих алгоритмів.
І коли вони їх знаходять, вони витягають їх і вони приколюють їх до стіни як метеликів.
І вони роблять те, що ми завжди робимо коли стикаємось із величезними обсягами даних, яких ми не розуміємо -- вони дають їм ім'я та історію.
Тож ось екземпляр, який вони знайшли, і який вони назвали Ножем,
Карнавалом,
Бостонським спритником,
Сутінками.
І що забавно, звичайно, ці речі відбуваються не тільки на ринку.
Ви зможете знайти подібні речі де б ви не шукали, як тільки ви дізнаєтесь як їх шукати.
Ви можете знайти їх тут: ось книжка про мух яку б ви могли бачити на Amazon.
Ви могли б її помітити, коли її початкова ціна була 1,7 мільйонів доларів.
Вона більше не видається -- але все одно... (Сміх)
Якщо б ви її купили за 1,7, це було б ще вигідно.
Через декілька годин, ціна її зросла до 23,6 мільйонів доларів, не враховуючи доставку та пакування.
І виникає питання: Ніхто нічого не купував чи продавав; що відбувалось?
І таку поведінку можна помітити на Amazon так само, як і на Уолл-стріт.
І коли ви бачите подібну поведінку, те, що ви спостерігаєте -- це свідчення конфлікту алгоритмів, алгоритмів, які блокують один одного під час свого виконання, без будь-якого нагляду зі сторони людини, без будь-якого нагляду дорослих, які б могли сказати:
"Насправді, 1.7 мільйонів -- це занадто."
(Сміх)
Так само, як це відбувається із Amazon, це відбувається і з Netflix.
І тож Netflix розглянули протягом кількох років декілька різних алгоритмів.
Вони почали з Cinematch, і вони спробували низку інших.
Серед них Планета динозаврів, Гравітація.
Зараз вони використовують Прагматичний хаос.
Прагматичний хаос, подібно до всіх алгоритмів Netflix, намагається вирішити ту ж саму задачу.
Він намагаєтсья осягнути вас, вбудовану програму в середині людського черепа, для того, щоб порекомендувати кінофильм, який ви, можливо, захотіли б подивитись наступним -- що є дуже, дуже складною проблемою.
Але сладність проблеми та той факт, що ми ще не зовсім знаємо як її розв'язати повністю, не відміняє результатів Прагматичного хаосу.
Прагматичний хаос, як і всі алгоритми Netflix, визначає у підсумку 60 відсотків тих кінофільмів, які дійсно беруться напрокат.
Отже єдиний фрагмент коду за яким стоїть одна ідея про вас, відповідає за 60 відсотків тих кінофільмів.
Але уявіть, що ви можете оцінювати ці кінофільми до того, як вони будуть зроблені?
Чи було б це корисним?
Щиро кажучи, декілька вчених з Великобританії, що займаються даними, зараз в Голівуді, і у них є сюжетні алгоритми - це компанія, яка називається Epagogix.
І ви можете обробити ваш сценарій із їхньою допомогою, і вони можуть сказати вам, кількісно, що той фільм на 30 мільйонів доларів або на 200 мільйонів доларів.
І суть у тому, що це не Google.
Це не інформація.
Це не фінансова статистика; це - культура.
І те, що ви тут бачите або те, що зазвичай не бачите, це те, що все це -- фізика культури.
І якщо ці алгоритми, подібно до алгоритмів на Уолл-стріт, просто одного дня дадуть збій, або почнуть неправильно працювати, як ми про це дізнаємось, на що це буде схоже?
І вони вже у вас вдома.
Вони у вас вдома.
Ось два алгоритми, які змагаються за вашу вітальню.
Це два різних робота-прибиральника які мають дуже різні уявлення про те, що означає прибирання.
І ви можете це побачити якщо уповільнити та приєднати до них світлові вогні.
І вони ніби таємні архітектори у вашій спальні.
Та ідея про те, що сама архітектура може якимось чином піддаватись алгоритмічній оптимізації не така вже і штучна.
Це реально як ніколи, і це відбувається навколо вас.
Ви сильніше всього це відчуваєте коли ви знаходитесь у закритій металевій коробці, у ліфті нової розробки, вони називаються ліфтами із управлінням кінцевим призначенням.
Це ті, де ви маєте обрати поверх, на який вам потрібно потрапити до того, як ви зайдете до ліфту.
І він використовує так званий алгоритм пакування у контейнери.
Тож не відбувається такої нісенітниці, коли кожен може заходити у ту кабіну, в яку захоче.
Всі, хто хоче потрапити на 10-й поверх, йдуть у другу кабіну, і всі, хто хоче потрапити на третій поверх їдуть в кабіні під номером п'ять.
І проблема із цим в тому, що люди хвилюються.
Люди панікують.
І ви знаєте чому. Ви знаєте чому.
Це через те, що в ліфті відсутній важливий інструментарій, наприклад, кнопки.
(Сміх)
Ті речі, якими користуються люди.
Все, що там є -- це лише число, що рухається вгору або вниз і та червона кнопка, на якій написано:
"Стоп".
І ось ціль нашого проектування.
Ми проектуємо, так би мовити, машинний діалект.
І як далеко таким чином можна зайти? Як далеко можна зайти таким чином?
Ви можете зайти таким чином дуже, дуже далеко.
Тож давайте повернемося до Уолл-стріт.
Тому що алгоритми на Уолл-стріт залежать від єдиної характеристики попри інші -- це швидкість.
Вони оперують мілісекундами та мікросекундами.
І для того, щоб подати відчуття того, що являють собою мікросекунди, у вас забере 500,000 мікросекунд просто щоб клацнути мишею.
Але якщо ви алгоритм з Уолл-стріт і ви відстаєте на п'ять мікросекунд, то ви програли.
Таким чином, якщо б ви були алгоритмом, ви б шукали архітектора, такого, як я зустрів у Франкфурті, який займався вивільненням хмарочоса від меблів, від усієї інфраструктури, яку викристовують люди, і лише покривав підлоги сталлю для того, щоб підготуватись до розміщення серверних стійок -- все для того, щоб алгоритм міг ближче підібратись до Інтернету.
І ви вбачаєте у мережі Інтернет певний різновид розподіленої системи.
І звичайно так і є, але вона розподіляється із конкретних місць.
В Нью Йорку ось звідки вона розподіляєтсья:
Готель Carrier, що знаходиться на Гудзон-стріт.
І це насправді звідки дроти тягнуться прямо у місто.
І в дійсності чим далі ви знаходитись від того місця, ви завжди відстаєте на декілька мікросекунд.
Ці хлопці на Уолл-стріт,
Marco Polo та Cherokee Nation, вони на вісім мікросекунд відстають від усіх цих хлопців які прямують у порожні будинки, що вивільняються навколо Готеля Carrier.
І це буде продовжуватись. І ми будемо продовжувати їх вивільнювати, тому що ніхто з вас, дюйм за дюймом і фунт за фунтом, і долар за доларом ніхто з вас не зможе вичавити прибуток з усього того простору, як це може Бостонський спритник.
Але якщо ви зменшете масштаб, якщо ви зменшете масштаб, ви побачите рів довжиною у 1,300 кілометрів між Нью Йорком та Чикаго який побудувала за декілька останніх років компанія, що називається Spread Networks.
Це оптоволоконний кабель який проклали між двома тими містами лише для того, щоб передавати єдиний сигнал в 37 разів швидше, ніж ви зможете клацнути мишею - ексклюзивно для цих алгоритмів, ексклюзивно для Карнавала, і для Ножа.
Подумати тільки, ми прориваємось через усі Сполучені Штати за допомогою динаміту та землерийок для того, щоб алгоритм завершив угоду на три мікросекунди швидше, все заради інфраструктури зв'язку, про яку не дізнається жодна людина, це приречення долі, яке завжди знайде спосіб проявити себе.
На жаль, наша робота вже визначена.
Це лише теорія.
Це зробили математики з MIT.
І насправді я не розумію багато чого з того, про що вони говорять.
Тут використовуються світлові конуси та квантова заплутаність, і я насправді на всьому цьому не розуміюсь.
Але я можу читати цю мапу.
І ця мапа каже, що якщо ви намагаєтесь заробити на ринках, які позначено червоними точками, це там де люди, де міста, то вам потрібно розмістити сервери у місцях, де знаходяться сині точки, щоб зробити це найбільш ефективно.
І головним, що можна сказати про сині точки, як ви вже мабуть помітили, є те, що багато з них знаходяться посеред океану.
Отже це ми і зробимо, ми побудуємо бульбашки, чи щось подібне, або платформи, ми справді розсунемо води аби отримати гроші з повітря тому що це світле майбутнє для вас, якщо ви - алгоритм.
(Сміх)
І гроші самі по собі не цікаві.
Цікаво, на що гроші спонукають.
На те, щоб змінювати в планетарому маштабі саму Землю за допомогою такої алгоритмічної оптимізації.
І в світлі цього повертаючись і вдивляючись на фотографії Майкла Найджара ви розумієте, що вони -- не метафора, вони -- пророцтво.
Вони пророкують сейсмічні, земні наслідки математики, яку ми створюємо.
І ландшафт завжди формувався у такому дивному та складному співробітництві між природою та людиною.
Але зараз з'явилась третя супутня еволюційна сила: алгоритми --
Бостонський спритник, Карнавал.
І ми будемо змушені зрозуміти їх, як і природу.
І в деякому розумінні, вони нею і є.
Дякую.
(Аплодисменти)
В останньому відео, ми будемо говорити про те, чому в вашому організмі знаходиться вища концентрацію калію всередині -- приблизно 150 міллімолів на літр --- ніж ви робите зовні --допустимо приблизно 5 міллімолів на літр.
Лише підсумуємо деякі важливі моменти, які ми розглядали, ми говорили, що в основному, трапляється те, що ви маєте калій, що пов'язанний з невеликою кількість аніонів, які є зеленими крапками там.
І саме тому, що градієнт концентрації змушує калій покинути клітину, йому необхідно, та він залишить клітину.
Отже, цей маленький чоловічок залишить клітину і опиниться назовні.
Роблячи так, що він йде, аніон залишається один.
І якщо це буде продовжуватись, тоді ці аніони створюватимуть негативний заряд.
Тепер ми можемо точно здогадатись, що є негативним зарядом.
Негативний заряд здатний притягувати калій назад.
Потім, цей калій забажає повернутися назад в середину аби бути ближчим до негативного заряду.
І це є цікавою теорією, теорією, що калій залишається позаду негативного заряду.
А потім він повертається назад аби бути поруч з тим, що є негативним зарядом.
А кількість негативного заряду що збирається відшкодувати градієнт концентрації що дорівнює 92, тому давайте я зараз запишу це.
І так, негативний заряд 92 - це кількість необхідна для відшкодування градієнту концентрації.
Ось де ми зупинились.
І зараз я хочу провести експеримент.
Припустимо, що ми потрапляємо в клітину з невеликою кількістю ін'єкцій наповнених позитивним зарядом.
І потрібно ігнорувати безглуздість того про що я кажу, лише на деякий час.
Давайте, звернемо увагу на позитивний заряд, який я збираюся налити в клітину.
І давайте уявимо, що ми не знаємо звідки він потрапляє, але цей позитивний заряд є- по суті, що він збирається виконати це позбавити мою клітину 92 негативного заряду.
Але він не збирається стати більш позитивним, ніж він є.
Скажімо, я зроблю це, скажімо на пів шляху до нуля.
Тому, замість 92, негативний заряд становить 46 міллівольт.
Таким чином, створюється новий мембранний потенціал, а наша клітина все ще пропускає калій.
І це дійсно важливо.
Вона пропускає лише один іон.
Калій.
Що ж трапиться?
Цей калій -- ось ці маленькі чоловічки
--їх головна мета - це передбачити, що заряд не відсторонює їх назад з такою силою, як це було раніше.
Тому калію може здатися і він залишить.
Тому більшість калію зазвичай починає залишати клітину.
І у випадку, якщо калій виходить за межі клітини, то більшість маленьких аніонів залишаються позаду.
І цей процес продовжується.
Тому ці аніони ніби кажуть, що якщо ми геть самі, то нам необхідно внести свій вклад до цього неготивного заряду.
Ми лише збираємось додатись до нього, так як це було раніше.
І тому, негативний заряд 46 швидко спадає знову.
Він падає .
А питання базується в тому, наскільки він збирається спадати?
Що ж, заряд спадає до положення рівноваги .
І тому, якщо ми сказали, що негативний заряд становить 92 то необхідно намалювати жовту хвилясту лінію -- мембранний потенціал -- рівний градієнт концентрації, якщо саме це є необхідним, тоді заряд знову дійте до позначки 92.
Тому задумайтесь про це на хвилинку.
Це доволі захоплююче.
Ви можете зробити все що завгодно для клітини.
Ви можете додати позитивний чи негативний заряд.
І як довго ви будете підтримувати ці дві речі, дві важливі речі, одна з них градієнт концентрації -- це градієнт концентрації 150 в порівнянні з 5.
Це по-перше.
І по-друге, це пропускна здатність тільки по відношенню до калію.
До тих пір, як ви будете підтримувати цю пропускну здатність, ви будете повертатись до заряду 92.
Зараз я підтверджу мою теорію за допомогою невеличкої діаграми.
Тож, давайте зобразимо градієнт концентрації ось тут, а пропускну здатність тут.
А це пропускна здатність по відношенню до калію.
Зрозуміло?
І якщо припустити, що у нас є тільки проскна здатність -- я напишу, що клітина має тільки пропускну здатність до одного іону. .
Тож припустимо, що існує лише один іон для цієї пропускної здатності.
Тож, якщо ви маєте пропускну здатність "так" і пропускну здатність "ні", і у вас є градієнт концентрації "так" і градієнт концентрації "ні", тоже що ви отримаєте в результаті?
Допустимо, що у цьому випадку, ви маєте 4 варіанти. Уявімо, що у вас немає ні градієнта концентрації ні пропускної здатності. Чи отримаєте ви мембранний потенціал?
Познайомтеся з Тоні. Він мій студент.
Він приблизно мого віку, і він у Державній В'язниці San Quentin.
Коли Тоні було 16 років, одного дня, в один момент,
"Пістолет був мамин.
Тільки покажи його, налякай хлопця.
Він негідник.
Він відбирав гроші; ми відберемо в нього.
Це його провчить.
В останній момент я думаю, 'Я не можу.
Це неправильно'.
Мій товариш каже, 'Давай, зробимо це'.
Я кажу, 'Зробимо це'.
Ці слова Тоні запам'ятає надовго, бо далі він почув постріл.
Негідник на землі, калюжа крові.
І це навмисне вбивство - від 25 років до довічного, умовно-дострокове в 50, якщо пощастить, але Тоні не відчуває себе везунчиком.
Тож коли ми зустрілися на моєму занятті з філософії у його в'язниці і я сказав, "На цих заняттях ми будемо обговорювати основи етики",
Тоні перервав мене.
"Чому ти можеш навчити мене про добро і зло?
Я знаю, що таке зло.
Я зробив зло.
Кожен день мені каже кожний кого я бачу, кожна стіна навпроти мене, що я - неправий.
Якщо я коли-небудь звідси виберуся, на мені завжди буде клеймо.
Я - злочинець; я офіційно - 'поганий'.
Що ти можеш мені розповісти про добро і зло?"
Тоді я сказав Тоні,
"Вибач, але все складніше, ніж ти думаєш".
Ти думаєш, що знаєш, де добро, а де зло?
Тоді ти можеш сказати мені, що таке зло?
Ні, не просто наведи приклад.
Я хочу знати про зло взагалі, сутність зла.
Що то за сутність?
Як щось може стати злом?
Як ми можемо знати, що ось - зло?
Може ми думаємо по-різному?
Може один із нас неправий щодо зла.
Може ти, може я -- але ми зібралися не задля обміну думками; у всіх є своя думка.
Ми тут заради знання.
Наш ворог - легковажність.
Це - філософія".
І щось змінилося в Тоні.
Можливо я неправий.
Я стомився помилятися.
Я хочу знати, що є зло.
Я хочу дізнатися, що я знаю".
Те, що Тоні побачив в той момент, це проект філософії, проект, який починається з цікавості -- яку Кант називав "захоплення та подив зоряним небом над нами та моральним законом всередині нас".
Що такі створіння як ми можуть знати про такі речі?
Це проект, який завжди відсилає нас до стану існування -- те що Гайдеґґер називав "завжди вже є".
Це проект, який запитує у нас, у що ми віримо і чому ми в це віримо - те, що Сократ називав "досліджуване життя".
Сократ, людина достатньо розумна, щоб розуміти, що він не знає нічого.
Сократ помер у в'язниці, його філософія - вічна.
Отож, Тоні почав робити домашні завдання.
Він пізнає, що, як і чому, причини та співвідношення, логіку, хибні роздуми.
Виявляється, Тоні має філософську жилку.
Його тіло у в'язниці, але його розум вільний.
Тоні дізнається про онтологічно хаотичне, епістемологічно тривожне, етично сумнівне, метафізично сміховинне.
Це Платон, Декарт, Ніцше та Білл Клінтон.
То коли він здає мені свою залікову роботу, в якій він стверджує, що категоричний імператив, можливо, занадто безкомпромісний для вирішення конфлікту, який впливає на наше повсякдення, і закликає мене сказати йому, чи з цього слідує, що ми приречені на аморальність, я відповідаю, "Я не знаю.
Поміркуймо над цим".
Тому що в той момент немає ніякої оцінки поряд з ім'ям Тоні; є тільки двоє, що стоять там.
Не професор і в'язень, а просто два розуми, готові філософувати.
Я сказав Тоні,
"Зробімо це".
Дякую.
(Оплески)
Мова архітектури.
Ви помічали, що коли ви дізнаєтися нове слово ви починаєте звертати на нього увагу?
Так само відбувається із архітектурою.
Коли ви дізнаєтись нові архітектурні форми, ви починаєте помічати ії скрізь. і особливо це стосується архітектурного порядку, бо воно за своєю суттю є будівельними блоками західної архітектури, і вони використовувались протягом 2500 років.
Ми в основному говоримо про стилі архітектури, які давні греки найбільше мірою удосконалювали у своїх храмах.
І які ми продовжуємо використовувати.
І у нас є кілька сучасних прикладів зверху.
Але що важливо запам'ятати, що це лише орнаментальне прикрашання є основою давньої системи будівництва.
Ми переносимося до Стоунхеджу,аби поілюструвати, що стародавня система будування називалася стійко-балочною архітектурою.
Це найбільш фундаментальний, базовий та найдавніший вид системи архітектури.
Стовпи - це вертикальні елементи і вони підтримують горизонтальні елементи - "перемички".
І знаєте що?
Ми досі використовуємо цей спосіб, коли з'єднуємо пиломатеріали розміром 2x4.
І це те, чим займалися греки, але вони робили це у більш витонченій манері.
Так, вони розробили декоративні системи, і це те, що ми маємо на увазі, використовуючи термін "архітектурний ордер"
Існують три основних порядки: доричний, іонічний та коринфський.
Є ще декілька, але ми не будемо зупинятися на них сьогодні, однак ми перезахували їх тут для вас, щоб ви просто, що існують також композитний та тосканські порядки.
Доричний, іонічний та коринфський ордери представлені на даній діаграмі.
Перший - це доричний, потім - іонічний, а останні два відносяться до коринфського ордеру.
Це просто незначні варіації цих ордерів.
Доричний ордер є найпростішим, іонічний - трохи складніший, а коринфський, відповідно, найскладніший.
Отже, давайте розпочнемо із найстарішого ордеру - доричного.
Так, ми вважаємо, що він зародився у VII столітті, на материку у Греції.
І ми дивимося на справжній грецікий храм, який опинився в Італії, але, тим не менш, який є чудовим прикладом доричного ордеру класичної ери.
Давайте розпочнемо зверху, із фронтону.
Фронтон - це неофіційна частина ордеру, але оскільки грецькі храми мали його то в одному кінці, то в іншому, фронтон - це трикутний простір на вершині храму
Так, це гостроверхі дахи.
Іноді вони заповнені скульптурами.
Наступна частина, яка знаходиться під фронтоном, є фактично частиною ордеру, і вона називається антаблементом.
Отже, це місце знаходиться тут.
Верхня частина антаблемента називається фризом.
Отже, тільки ця частина називається фризом, увесь цей сектор.
Правильно, і у доричному ордері він декорувався дуже особливим шляхом: за допомогою тригліфів і метопів.
Якщо ви уважно подивитесь на слово "тригліф", ви помітите, що "три" є приставкою, так само як і в "трицикл", що означає "три" і суфікс "гліф" означає знак, отже, "тригліф" дослівно означає "три знаки".
Ви можете побачити візерунок із трьох ліній, що проходить по всьому фризу.
Простір між тригліфами називається метопа.
І у давньогрецькій архітектурі ці проміжки часто були прикрашені стульптурою.
Щодо тригліфів, то ми не вважаємо, що вони були випадковими елементами.
Ми думаємо, що можливо вони з'явилися у ті часи, коли храми будувалися із деревини, і вони могли бути кінцівками дошок, які виконували роль балок у храмі.
І їх, звичайно, безпосередньо підтримували колони.
Ви можете помітити, що кожен наступний тригліф розміщений прямо під колоною
Якщо ми розглянемо храм знизу, наступна частина називається капітель.
І це дорична капітель.
Вона дуже проста.
Вона складається із розширення та простої плити зверху.
Отже, доричний стиль найдавніший, найбільш строгий та асоціюється згідно давньоримського історика архітектури, Вітрувія, із чоловічою формою.
Він широкий, невисокий та масивний.
Дійсно.
Продовжуючи рухатись донизу, ми натрапляємо на частину, яку зазвичай називають колоною, але мистецтвознавці - фуст.
Якщо ви подивитесь ближче, то можете побачити, що колона не зовсім гладка, на ній є вертикальні лінії які проходять по всій поверхні, відомі як канелюри.
У доричномі ордері канелюри - дуже неглибокі жолобки, які є щось на зразок гребінців які були вирізані з поверхні.
За допомогою такого рифлювання створюється гарний вертикальний декоративний орнамент уздовж колони.
Ще однією із визначальних характеристик доричного ордера є те, що у нижній частині колони немає ніякого декоративного підніжжя.
Колона відразу впирається у підлогу храму.
І ви можете це детально роздивитися на фото праворуч знизу, що не використовується ніякого переходу від колони до підлоги. Отже, давайте подивимось, як вони виглядають.
Капітелі знаходяться високо зверху, тому ми б ніколи не побачили людину, яка стоїть поряд із ними я думаю, це складно уявити, якими великими вони були.
Але я зробив це неймовірне фото у Британському музеї поряд із капітеллю, яка насправді є частиною найбільш відомого доричного храму в афінському Акрополі.
Так, Парфенон.
Він справді масивний.
Це фото добре ілюструє, у даному випадку це реконструкція, як виглядає антаблемент, із фризом, тригліфами и метопами.
Ми маємо приклад,праворуч, котрий був однією із метоп Парфенона.
Так, ця метопа була розміщена в одному із цих квадратів.
Давайте поговоримо про про останній елемент, який ми знайшли у доричному ордері та який називається ентазіс.
Його трохи складно пояснити, бо більшість людей вважає, що колона є прямою зверху донизу, тобто сторони колони розташовані паралельно одна до одної, і що основа колони завширшки з частиною, що знаходиться прямо під капітеллю.
Але насправді давні греки не будували свої храми таким чином.
Так, цікаво думати про мислення стародавніх греків стосовно того, як зробити їх споруди гарними і як говорити про царство богів.
Тому, коли ми дивимось на античний доричний храм, ми бачимо, що стовбури колон трохи розширюються у центрі.
Дійсно, у нижній третині колона є найширшою, і вони трохи звижується ближче до підніжжя і значно звужується догори.
Отже, найвужча точка колони буде быля самого верху, а найширша - приблизно у нижній третині стовпа колони.
Таким чином, споруда сповнюється відчуттям жвавості, чого б не було, якщо колона були однакової ширини як зверху, так і знизу.
Мистецтвознавці сперечалися, чому греки турбовались про те, щоб зробити колони такої форми, оскільки це було дорого,складно та означало, що кожен барабан, який був складовою колони мав бути окремою, унікальною частиною.
Колони не могли бути виміряні та виготовлені у великих кількостях. Так, тому для їх будівництва використовувались барабани.
Тобто колони не були насправді висічені із одного каменя.
І якщо ви подивитесь на це фото дуже уважно, ви можете побачити межі цих барабанів.
Зазавичай, через центр кожної з цих частин проходив отвір, для того, щоб дерев'яний стрижень з'єднати їх разом, подібно тому, як намистини збираються в намисто.
Ще одна з функцій ентазису - це підкреслення вертикальності храму, бо колони стають вужчими, піднімаючись вгору.
Здається, що колона вища, ніж вона є насправді, бо предмети, що віддаляються від нас, здаються нам меньшими у масштабі.
Отже, греки думали про людське сприйняття.
Вони думали про те, як ми бачимо, використовуючи не лише абстрактні поняття математики та геометрії, а й людський досвід, що чимало говорить про давньогрецьку культуру.
Остання деталь.
Ентазіс надає колоні відчуття певної еластичності, яка приховує масивність каменя над ним.
Це справді цікаво думати про усі ті рішення, які приймали греки, будуючи свої споруди.
Отже, давайте розглянемо іонічний ордер, який виник незабаром після доричного.
Це ще одна будівля з Акрополя - Ерехтейон.
Естетично він відрізняється.
Тут виникає відчуття вишуканості.
Більше не відчівається масивності та мускулатури будівлі, як у доричному ордері.
І насправді, Витрувій, давньоримський історик архітектури, вбачав у цьому ордері жіночність.
Він вищий та тонший...
Наразі одна із колон цієї спороди у Греції знаходиться у музеї у Лондоні.
Ми маємо декілька хороших фотографій.
І ви можете побачити, що відмінність знаходиться наверху, біля капітелі, де ми спостерігаємо завитки, також відомі як волюти.
Ми також бачимо трохи інший вид конелюр, і важливо те, що ми також бачимо основу колони.
Давайте перейдемо до коринфського ордеру.
Він виглядає абсолютно по-іншому, він найбільш декорований, найяскравішою особливостю тут є капітель, яка має листоподібну форму.
Колони також мають основи, вони вище за доричні, майже такі ж, як іонічні, але вони дуже декоровані.
Існує чудовий міф про походження коринфської капітелі.
Ця історія дещо кумедна, звичайно, ми не знаємо чи правдива вона, але історія полягає у тому, що померла молода дівчина і всю її власніть склали у кошик та залишили зверху її могили.
Під кошиком опинилася рослина акант, яка почала рости і через те, що кошик разом із плитою були важкі, акант почав рости зі сторін.
Так, якщо ми подивимось на коринфську колону, вона справді виглядає схоже.
Вона виглядає точнісінько так.
Це чудовий міф, назалежно правдивий він чи ні.
Отже, коринфський ордер є найскладнішим.
Він включає у себе завитки, які ми бачили у іонічному ордері
Волюти. А також дуже складні листоподібні форми ,які ви можете побачити тут, які насправді є листям аканта.
У нас є фото листка аканта, розташоване внизу.
Він є дикорослим, фотографія дає нам уявлення про це.
Що важливо запам'ятати, це те, що хоча давні греки розробили ці три класичні ордери, вони були лише основоположниками, римляни взяли ці ідеї, а згодом, люди, які зверталися до класичної традиції, запозичили їх знову.
І ми робимо це дотепер.
Ось вони, грецькі ордери.
Ми живемо у надзвичайно зайнятому світі.
Ведемо шалений темп життя, голова завжди чимось зайнята, і ми безупинно щось робимо.
Зважаючи на це, пропоную на хвильку задуматися і згадати, коли ви востаннє нічого не робили.
Всього лише 10 хвилин.
Коли я кажу нічого не робити, я справді маю на увазі нічого.
Тобто, жодної пошти, смс-ок, інтернету, телевізора, мессенджерів, їжі та читання. Не згадуючи минуле і не плануючи майбутнє.
Просто нічого не робили.
Бачу чимало спантеличених облич.
(Сміх)
Думаю, важкувато було згадати.
Незвично, правда?
Ми говоримо про розум.
Розум - це найцінніший та найважливіший засіб, за допомогою якого ми відчуваємо кожну мить життя. Розум допомагає нам бути щасливими, задоволеними, емоційно врівноваженими особистостями. Водночас, він робить нас добрими, розсудливими і тактовними у спілкуванні з іншими людьми.
Це той самий розум, завдяки якому ми сконцентровані, творчі, невимушені та старанні у всіх своїх справах.
І незважаючи на це, ми зовсім не піклуємося про нього.
Ми проводимо більше часу, піклуючись про машину, одяг чи волосся, ніж - ну добре, може й не волосся - але ви мене зрозуміли.
Як наслідок, дістаємо стрес.
Розум крутиться, наче барабан пральної машинки, набираючи оберти, накопичуючи складні та заплутані емоції. І ми справді не знаємо, як із цим справлятись. Найгірше, що ми настільки розгублені, що більше "не існуємо" у світі, де живемо.
Ми пропускаємо найважливіші для нас речі. Найжахливіше, що всі вважають, що таким є справжнє життя, і ми повинні пристосуватися до нього.
Але насправді все має бути зовсім не так.
Коли мені було 11, я вперше спробував медитацію.
Повірте, там були присутні всі стереотипи, які ви можете уявити: сидіння на підлозі зі схрещеними ногами, ладан, трав'яний чай, вегетаріанці і таке інше. Оскільки моя мама ходила туди, це мене зацікавило і я пішов з нею.
Я також бачив кілька фільмів з кунг-фу, і підсвідомо я сподівався, що навчусь там літати.
Я тоді був дуже малий.
Коли я пішов на заняття, я, як і більшість людей, гадав, що це "знеболювальне" для мозку.
Якщо ви нервуєте, то маєте трохи помедитувати.
Я ніколи не думав, що це може стати запобіжним засобом, аж поки мені не виповнилося 20. Тоді в моєму житті за короткий час сталися деякі події, справді серйозні події, які перевернули життя з ніг на голову.
Раптово мене сповнили думки та суперечливі емоції. Я не знав, як їх подолати.
Як тільки я відганяв від себе одну, на її місці одразу ж з'являлась інша.
То був дуже стресовий час.
Гадаю, всі ми стикаємося зі стресом у різні способи.
Дехто шукатиме порятунку в роботі і дякуватиме за нагоду відволіктися від думок.
Інші шукатимуть підтримки у друзів та родичів.
Дехто візьметься за пляшку чи почне приймати ліки.
Я вирішив це по-іншому - став монахом.
Я закинув освіту і вирушив у Гімалаї.
Там я став монахом і почав займатися медитацією.
Мене часто питають, чого я навчився там.
Ну, загалом багато чого змінилось.
Погодьтеся - якщо ви монах, який дотримується целібату, то багато-що змінюється.
Але є дещо інше.
Життя монаха навчило мене цінувати та усвідомлювати теперішню мить життя.
Це означає не літати в думках, не відволікатись, не відчувати негативних емоцій, а натомість вчитися жити тут і зараз, вчитися бути розсудливим, вчитися жити теперішнім моментом.
Ми так недооцінюємо саме теперішню мить життя.
Вона здається такою звичайною. І водночас ми так мало перебуваємо у теперішньому моменті, що він, навпаки, стає незвичайним.
Нещодавно Гарвард опублікував одне дослідження, у якому йшлося, що в середньому 47 відсотків часу ми думаємо.
Сорок сім відсотків.
Саме тому, що ми стільки літаємо в небесах, ми почуваємося нещасними.
Наше життя коротке, тому проводити майже половину свого життя у думках і почуватися нещасним, це взагалі, на мою думку, трагічно. Особливо якщо ми можемо якось цьому зарадити, коли є позитивні, дієві та доступні, науково підтверджені прийоми, які роблять розум здоровішим, розсудливішим та більш зосередженим.
А найбільша його перевага у тому, що він займає лише 10 хвилин на день, а впливає на всі аспекти життя.
Але треба знати, як це правильно робити.
Потрібно тренуватися.
Потрібна інструкція, як навчитися бути більш зібраним.
По суті це і є медитація.
Вона знайомить нас із теперішньою миттю.
Але ми мусимо знати, як правильно нею займатися, щоб отримати найкращий результат.
Ось відповідь, навіщо існує медитація.
Адже більшість людей гадають, що медитація прагне зупинити думки, приборкати емоції, контролювати розум. Насправді все зовсім по-іншому.
Медитація має на меті зробити крок назад, чітко усвідомити свої думки, спостерігати за тим, як з'являються та зникають думки та емоції, без суджень, із розслабленим та зосередженим розумом.
Ось, наприклад, якщо я зараз сконцентрую багато уваги на м'ячиках, я не зможу розслабитися та одночасно говорити з вами.
Так само, якщо спілкуючись із вами, я занадто розслаблюсь, то не зможу сконцентрувати уваги на м'ячах.
Я впущу їх.
Як під час медитації, так і у житті траплятимуться випадки, коли ви занадто зосереджуєтеся, і життя стає напруженим.
Життя стає не надто приємним, коли ви напружені та знервовані.
Інколи ми сильно розслабляємося, і життя також стає напруженим.
Звичайно, медитація - (Хропить) - завершується сном.
Отже, ми шукаємо золоту середину: зосереджене розслаблення, коли ми дозволяємо думкам з'являтися та зникати без нашого безпосереднього втручання.
Коли ми стаємо зосередженими, то думки відволікають нас.
Це здебільшого тривожні думки.
Все йде чудово, і раптом ми помічаємо тривожну думку. До прикладу, "Хм, а я й не думав, що це мене хвилювало".
Ви повертаєтеся до події, повторюєте подумки:
"Я хвилююся.
Я справді хвилююся.
Нічого собі яка тривога".
І до того, як ми це усвідомлюємо, ми знервовані через відчуття тривоги.
Ми робимо це постійно, кожного дня.
Пригадайте останній раз, коли у вас хитався зуб.
Ви відчуваєте, що він хитається та що вам боляче.
Але що ви робите кожні 20 чи 30 секунд?
(Бурмотіння) Зуб справді болить.
А ми ще більше погіршуємо ситуацію, чи не так?
Ми продовжуємо говорити собі, і робимо це постійно.
Тільки навчившись спостерігати за розумом, ми позбудемося кліше та стереотипів, що живуть у розумі.
А коли ви сядете і візьметеся спостерігати за розумом, то помітите багато різних моделей.
Можливо вам трапиться дійсно невгамовний розум, який не вгамується ні на хвилину.
Не дивуйтеся, якщо відчуєте, що тіло проявляє неспокій, коли сидить без діла. Ваш розум відчуває те саме.
А можливо, вам трапиться нудний розум, і вам здаватиметься, що ви все робите автоматично: встаєте, йдете на роботу, їсте, спите, знову встаєте, працюєте.
Або ж трапиться одна маленька набридлива думка, яка безупинно кружляє у вас в голові.
Що б це не було, медитація дарує можливість зробити крок назад та поглянути на все з іншого погляду, зрозуміти, що речі не завжди такі, якими ми їх уявляємо.
Ми не можемо змінити кожну дрібницю, яка трапляється з нами у житті, але можемо змінити своє сприйняття.
Ось у чому сила медитації та зосередженості.
Ви не мусите розкурювати ладан, і немає жодної потреби сидіти на підлозі.
Усе, що треба - знайти 10 хвилин на день, щоб зробити крок назад і ознайомитися із теперішньою миттю. Таким чином, ви глибше відчуєте зосередженість, спокій та ясність у своєму житті.
Щиро дякую.
(Оплески)
Перегляньмо, що відбулось в минулому відео, тому що, в загальному, це дещо заплутано і завжди добре передивитись все ще раз.
І потім ми можемо поміркувати трохи про те, як динамікою цього ринку можна управляти, так щоб китайській валюті не потрібно було дорожчати.
Отже, в минулому відео ми розпочинали з обмінним курсом 10 юаней за 1 долар США.
Бачимо, що виробник ось тут, в Китаї, повинен був продати його товар за еквівалент 10 юаней, аби отримати прибуток. А цей персонаж в США повинен був продати свій товар закордон - чи, скажімо, в Китай - за еквівалент 1$.
При цьому обмінному курсі ціна 1$ в США.
І при цьому обмінному курсі, йому потрібно було продати його колу за 10 юаней, аби отримати свій долар.
Ми це намалювали тут.
І ми сказали "при даній ціні" - Отже при 10 юаней - що становить 1$, існував попит на 100 ляльок в США.
Ми бачили динаміку.
Він доставив би 100 ляльок в США; а потім США доставили би йому назад 100$.
Він продав би ляльки, по суті, за 1$ кожна; отримав би назад 100$.
На іншій стороні рівняння, виробник коли, якщо би він продав її по 10 юаней в Китаї, попит був би на 50 банок коли.
Отже, він би відправив 50 банок содової в Китай; і отримав би назад 10 юаней за кожну банку: 500 юаней.
Тепер, що відбулось в даній ситуації, так це наступне: китайський виробник мав 1000 юаней, які потребував конвертувати в долари - в 100$ бажано - якщо б обмінний курс був фіксований.
Американський виробник - допустимо, що в нашому сценарії лише 2 актори - мав 500 юаней, які потребував конвертувати в 50 $.
Якщо глянемо сюди, тут є хтось, хто хоче конвертувати в 1000 юаней.
Він хоче обміняти (його долари) в 1000 юаней.
Дозвольте, я буду точним.
Він хоче конвертувати 100$ в 1000 юаней, якщо курс незмінний.
Проте лише 500 юаней пропонується на ринку.
Тому він намірився пропонувати більше $ за юань, ніж якщо було б більше юаней на ринку.
Тепер гляньмо на все з іншої сторони.
Американський виробник має 500 юаней з продажу в Китаї.
Він хоче конвертувати їх - якщо б курс штучно утримувався - в 50$.
Але, можливо, він зможе отримати тут більше за 50$.
Як ми бачимо, існує більший попит конвертувати юані, ніж долари.
Він хоче купити 50$ за юані.
Цей персонаж хоче продати 100$ (конвертувати) в юані.
Якщо глянете сюди, пропозиція долара значно більша, ніж попит на них.
І як ви знаєте, будь-який товар, якщо пропозиція яблук більша за попит, тоді ціна яблук падає.
З юанем все навпаки.
Попит на юані - це попит - значно більший, ніж пропозиція юаней.
Ми знаємо, що коли попит більший за пропозицію, ціна іде вгору.
І це ми бачили в нашому сценарії, коли ціна долара падає в перерахунку на юані.
Це все означає, якщо вам потрібно було дати 10 юаней за 1$, тепер потрібно буде дати менше юаней за 1$.
Ціна юаня піде вниз. Якщо ціна яблук в юанях впаде, замість пропозиції 10 юаней за яблуко, ви, мабуть, пропонуватимете 8 юаней за яблуко.
Отже, бачимо, те саме відбувається з ціною долара.
Це рівнозначне тому, що ціна юаня іде вгору.
Тепер ми сказали врешті - і я просто ці цифри вигадую, важко передбачити, яка ціна стабілізується - ми врешті отримуємо 8 юаней за долар.
І як ми сказали, при обмінному курсі - власне, я збираюсь дещо змінити цифри, щоб все виглядало зрозуміліше - при обмінному курсі 8 юаней за долар - ляльки за 10 юаней тепер вартуватимуть 1.25$.
Допустимо, що при ціні 1,25$ в США виникає попит на 60 ляльок.
(я дещо змінюю цифри з минулого відео, щоб легше оперувати цифрами)
Просто не зважайте на цифри з минулого відео.
Згадайте, коли ляльки за 10 юаней коштували лише 1$, був попит на 100 ляльок.
Все логічно - якщо ляльки по 1$, люди збираються купити більше.
Якщо ціна ляльки росте до 1,25$, попит впаде - допустимо, до 60 ляльок.
Тепер, по іншу сторону рівняння, банка коли по 1$ при курсі 8 юаней за долар тепер продається в Китаї по 8 юаней.
І згадайте, якою була стара ціна.
Стара ціна в Китаї, коли обмінний курс був 10 до 1, становила 10 юаней.
Отже, ціна - я напишу тут - ціна Коли знизилась з 10 юаней до 8 юаней.
Тепер, коли Кола подешевшала в Китаї, попит виріс.
Я зміню ці цифри теж, не 80 банок.
Допустимо, попит в Китаї виріс з 50 банок (ми бачимо тут згори) - йому потрібно було доставити 50 банок при ціні 10 юаней за банку - отже, попит виріс з 50 банок до - можливо, я зроблю його більшим, - попит виріс з 50 банок до, нехай, 75 банок.
Я використовую ці цифри, щоб вкінці було наглядніше.
То який сценарій реальний?
В минулому відео я сказав, щоб ви самі розібрались, але розумію, що чим конкретніші приклади я вам подаю, тим краще все осідає в ваших головах.
Тепер, який виникає торговельний баланс?
Йдемо від Китаю - потім до США.
Тут маємо постачання лише 60 ляльок.
А США доставить назад 60 разів по 1,25$.
Це 75$, вірно?
1,25$ за 60 ляльок - отримуємо 75$.
75 доларів США повертається в Китай.
Це що стосується ляльок.
А тепер давайте поміркуємо, що відбудеться із Колою.
Ми матимемо - 75 банок Коли будуть доставлені в Китай.
Тоді Китай поверне, 75 банок при ціні 8 юаней за банку, 75 помножити на 8 дорівнює 600.
Отже, за 75 банок він отримає 600 юаней.
Тож що відбувається тепер?
Китайський виробник - тут зліва - хоче чи потребує конвертувати 75$ в - якщо припустити, що курс валют тепер по 8, і він міркує:"що ж, я куплю по ринковій ціні", в приблизно 600 юаней.
75 помножити на 8 дорівнює 600.
8 юаней за долар.
І тоді, американський виробник хоче конвертувати.. Він має 600 юаней з продажу Коли, в... якщо припустити, що він може купити за попередній ринковий курс, 600 ділимо на 8, в 75$.
То що тут відбулось?
Тепер пропозиція доларів дорівнює попиту на долари.
І навпаки, пропозиція юаня ось тут дорівнює попиту на юань.
Тепер, в залежності від точки зору, ми висилаємо ту ж величину доларів в США, яку відправляємо назад в Китай. і навпаки, ми відправляємо ту ж величину юаней в США, яку повертаємо назад в Китай.
Валюта збалансована. Вона не повинна зміщуватись.
Я хотів ще раз пройтись по даному прикладу, щоб це показати. Коли курси валют вільно плаваючі, врешті одна валюта ростиме - якщо існує торговельний дисбаланс, одна валюта ставатиме дорожчою, ніж інша, допоки попит не зрівняється в обох країнах до торговельного балансу.
Сподіваюсь, ви не надто заплутались.
В наступному відео ми обговоримо, яким чином уряд - і ми поговоримо про китайський центральний банк зокрема, може втрутитись, щоб цього не сталось.
Щоб вони могли постачати більше в США, ніж США постачати в Китай.
П'ять років тому я довідалась, як це - бути Алісою в країні чудес.
Національний університет Пенсильванії запросив мене, вчителя комунікації, проводити уроки спілкування для студентів, що вивчають інженерію.
І я таки налякалася.
Справді злякалася.
Злякалася студентів з їх високим рівнем інтелекту і їхніх великих книжок, і їх великих, незнайомих слів.
Але, коли почались ці уроки, я відчула те, що й Аліса, коли падала вниз по кролячій норі, і вкінці побачила двері у новий світ.
Це саме те, що я відчувала, проводячи ті уроки спілкування зі студентами.
Я була вражена їхніми ідеями і хотіла, щоб інші теж змогли довідатися про цю країну чудес.
Я вважаю, що ключем до цих дверей є доступне спілкування.
Ми конче потребуємо доступного спілкування з нашими вченими та інженерами, щоб змінити цей світ.
Наші вчені та інженери - це ті, хто займається найбільш визначними справами в галузях енергетики, навколишнього середовища, охорони здоров'я та інших, і, якщо ми цього не знатимемо і не розумітимемо, тоді справа не закінчена, адже саме ми несемо відповідальность за це все, і як не-науковці, повинні співпрацювати з ними.
Але це доступне спілкування не може відбуватись, якщо наші науковці та інженери не запрошуватимуть нас побачити їхню країну чудес.
Тож, вчені та інженери, прохання до вас - не говоріть науково з нами.
Я хочу поділитись кількома способами того, як зробити так, щоб ми побачили, що ваша наука приваблива, а ваша інженерія захоплююча.
Перше питання, на яке ви повинні відповісти для нас:
Скажіть нам, чому ваша наука важлива для нас.
Тільки не кажіть, що вивчаєте трабекули, ліпше поясніть, що вивчаєте трабекули, які є сітчастою структурою наших кісток, бо це важливо знати при лікуванні остеопорозу.
Коли ви описуєте свою науку, будьте обережні з жаргоном.
Жаргон стає бар'єром для нас у розумінні ваших ідей.
Звичайно ж, ви можете сказати "просторовий і часовий", та чому б не сказати
"простір та час", що є набагато доступнішим?
Робити свої ідеї доступним, не означає робити їх занадто простими.
Навпаки, як казав Ейнштейн: "Роби просто, наскільки можливо, але не простіше цього".
Ви можете цілком доступно говорити про науку, не компрометуючи своїх ідей.
Адже, говорячи про деякі речі, можна наводити приклади, розповідати історії, провести аналогію.
Я покажу кілька шляхів, що можуть привернути нашу увагу і захопити нас вашим відчуттям задоволення.
Коли ви презентуєте свою роботу, уникайте узагальнених назв, які є незрозумілими.
Ви колись цікавились, чому вони видаються незрозумілими?
Що, на вашу думку, роблять незрозумілі назви?
Вони роблять всю розповідь надокучливою і нецікавою.
Цей слайд є нудним і цим самим він надмірно навантажує наш мозок і викликає відчуття перенасиченості інформацією.
На противагу, цей слайд Женев'єви Браун є набагато ефективнішим.
Він показує, що особлива структура трабекули настільки міцна, що це надихнуло на унікальний проект Ейфелевої Вежі.
Хитрість полягає у використанні одного простого речення, так, щоб глядачі могли вгадати на випадок, якщо вони щось упустили з уваги, і треба забезпечити його візуальним матеріалом, щоб привернути увагу інших відчуттів і створити глибше розуміння того, що описується.
То ж, я гадаю, це кілька доречних способів, які допомогли б нам відчинити двері і побачити країну чудес, яка називається наукою і технікою.
Ті інженери, з якими я працювала, навчили мене бути компетентною в незрозумілих для мене питаннях. І я хотіла би підсумувати сказане за допомогою рівняння.
Візьміть науку, відніміть від неї ключові фрази і ваш жаргон, поділіть це все на обґрунтованість, мається на увазі вибір того, що суттєве для аудиторії, і помножте це на вашу пристрасть до неймовірної праці, яку ви здійснюєте, і все це дорівнюватиме такій же неймовірній взаємодії і повному розумінню.
То ж, вчені та інженери, якщо ви розв'яжете це рівняння, ні в якому разі не говоріть зі мною науковою мовою.
Дякую.
Я помітив дещо цікаве у суспільстві та культурі.
Все ризиковане вимагає дозволу.
Керування машиною, володіння зброєю, одруження.
(Сміх)
Це стосується усього ризикованого, крім технологій.
З якихось причин, немає стандартної програми чи базового курсу.
Вам просто дають комп'ютер і викидають з гнізда.
Ви маєте навчитися літати. Але як?
Просто роблячи.
Ніхто не сяде поруч і не скаже "Ось так це й працює".
Тож зараз я розповім вам 10 речей, які начебто всі знають, але насправді не користуються ними.
Гаразд, перш за все, в інтернеті, коли ви читаєте сторінку і хочете прогорнути взниз, не беріть мишки, не використовуйте смугу прокручування.
Це марнування часу.
Робіть так, хіба що вам платять погодинно.
Інакше, просто натисніть на пробіл.
Пробіл прогортає зображення на один екран вниз, а Shift+пробіл — вгору.
Отже, пробілом гортаємо сторінки.
Це працює у всіх браузерах і на всіх комп'ютерах.
Також в інтернеті, коли ви заповнюєте якусь форму, наприклад адресу, думаю, ви знаєте, що можна використовувати клавішу TAB, щоб переходити між полями.
А тепер щодо випадних списків з вибором країни/регіону.
Не відкривайте їх.
Це тільки марнування енергії.
Просто напишіть першу літеру кілька разів.
Тобто, якщо вам потрібен Коннектикут, пишіть К, К, К
Техас — Т, Т і ви отримаєте те, що треба без відкриття випадного списку.
Також, в інтернеті, коли текст надто дрібний, можна утримуючи клавішу Control натискувати на +, розмір літер щоразу збільшуватиметься.
Це працює у всіх браузерах на всіх комп'ютерах а -, -, -, зробить текст знову маленьким.
Якщо у вас Мак, то замість CTRL варто натиснути Command.
Коли ви друкуєте на Blackberry, Android, iPhone, замість перемикатися між розкладками для набору пунктуації, щоб поставити крапку, пробіл, велику літеру досить просто двічі швидко натиснути пробіл.
Телефон поставить крапку, пробіл і велику букву.
Пробіл, пробіл.
Просто чудово.
Також - і це працює для всіх телефонів - щоб подзвонити людині, якій ви дзвонили останній треба просто натиснути клавішу виклику і вона вибере останній набраний номер.
Натисніть її ще раз - і от ви уже на зв'язку.
Не потрібно більше зазирати в список останніх дзвінків.
Якщо ви хочете подзвонити знову - просто натисніть клавішу виклику.
Але дещо мене злить.
Коли я телефоную і залишаю повідомлення на голосовій пошті, я чую "Залиште повідомлення", а потім ще 15 секунд дивних інструкцій, ніби ми вже 45 років не користуємось автовідповідачами.
(Сміх)
І я геть не злий.
Є гарячі клавіші, щоб перейти зразу до сигналу - ПІ
Автовідповідач:
Після сигналу, будь ласка - ПІ.
На жаль, носії не прийняли стандарту для такого сигналу.
Він залежить від пристрою людини, якій ви телефонуєте.
Я не кажу, що виробники прагли досконалості.
Гаразд, більшість з вас думає про Google, як інструмент для пошуку, але це також і словник.
Наберіть "define", а потім слово, яке вас цікавить.
Вам навіть не доведеться більше нічого клацати.
Одразу з'являється визначення.
Також проіндексовано повну базу FAA (Федеральної адміністрації авіації, США).
Введіть назву авіалінії і рейсу.
Так ви дізнаєтесь аеропорт, смугу, термінал, час до прибуття.
Для цього не потрібно додатку.
Також існує модуль конвертації величин валют.
Знову ж таки, немає потреби клацати на результат.
Просто введіть суму і валюту і отримаєте відповідь
До речі, про текст, коли вам треба виділити — просто до прикладу.
(Сміх)
Коли вам треба виділити слово, не марнуйте життя, тягаючи курсором, якщо мишка поруч.
Просто подвійне клацання по слову.
Я просто клацаю 2 рази.
Це виділить рівно одне слово.
Не натискуйте delete на виділеному.
Просто друкуйте.
В будь-якій програмі.
Також ви можете зробити подвійне клацання і потягнути, щоб виділити ще одне слово.
Повторюю, не видаляйте, просто друкуйте.
(Сміх)
Затримка затвору -- це час між натисканням на кнопку затвору і моментом, коли камера дійсно спрацює.
Це розчаровує у кожній камері, дешевшій 1000 доларів.
(Клацання камери) (Сміх)
Це стається через те, що камері потрібен час, щоб вирахувати фокус та експозицію.
Але якщо ви зробите попереднє фокусування, натиснувши кнопку наполовину, а потім повністю, затримки затвору не буде!
Ніколи.
Я щойно зробив з камери за 50 доларів камеру за 1000 доларів. Фокус!
І нарешті, часто трапляється, що ви виступаєте, а присутні чомусь дивляться на слайди замість дивитися на вас!
(Сміх)
Тож, коли таке стається, в Keynote, PowerPoint, у будь-якій програмі, натисніть клавішу В.
В від слова "blackout", щоб затемнити слайд. і всі подивляться на вас, а коли ви будете готові продовжувати, знову натисніть В, а якщо ви почуваєтесь на коні, можете натиснути W (whiteout), і слайд побіліє, і повторним W ви повернете йому попередній вигляд.
Я знаю, що говорив дуже швидко.
Якщо ви щось пропустили, я буду радий надіслати вам перелік цих порад.
Наразі ж вітаю, ви всі отримали Каліфорнійську технологічну ліцензію.
Гарного дня.
(Оплески)
Нам треба обрати такі дроби, сума яких дорівнює 25/22.
Можна використати стільки дробів, скільки треба Невикористані дроби перетягніть в Trash Can.
Давайте подумаємо, як це зробити.
Спочатку я візьму найбільший дріб, щоб підібратися якнайближче
Отже, беремо 16/22.
Якщо я додам ще 8/22, у сумі буде... 16 + 8... це буде 24/22.
16/22 плюс 8/22 дорівняє 24/22.
Треба додати ще один дріб, щоб отримати 25/22.
І тоді я перетягну ті, що не знадобилися, сюди, в кошик для сміття.
Перетягую ці дроби сюди.
Давайте перевіримо відповідь.
Правильно.
Здається, ми можемо виконати завдання кількома способами.
Насправді ж, це не так.
Подивимось, чи є якийсь інший спосіб?
Навіть, якщо ми візьмемо ці 2 і 4, і ще 8 - отримаємо 2/22 + 4/22 буде 6/22, і плюс 8/22 буде 14/22.
І якщо ви ще додасте 16/22, це буде забагато.
Отже ми зробили це єдиним можливим способом.
Отже, 2 і 4 я відправляю в кошик для сміття.
І 16 плюс 1 плюс 8 (у чисельнику) буде дорівнювати 25 .
У нашому випадку, у знаменнику ми мали на увазі
Мені завжди допомагає те, що я бачу багато прикладів так, що сподіваюсь, що Вам буде не складно зробити дещо научні приклади.
Я збираюся написати групу чисел, а потім записати їх по науковому.
Тут Ви знайдете майже кожен випадок, який Ви коли-небудь побачите, а у кінці цього відео, ми зробимо обчислення з ними просто для того, щоб впевнитися, що впоралися з науковою нотацією
Дозвольте мені написати групу чисел.
0.00852
Це моє перше число.
Моє друге число це 7 трильйонів, 12 мільярдів.
Я просто так пишу нулі.
Наступне число це 0.0000000 Я просто ще домалюю декілька.
Якщо б продовжив писати нулі, здається, Вас би це дратувало. п'ятсот.
Наступне число -- ось тут, воно десятичне.
Наступним числом буде сімсот двадцять три.
Наступне число, яким я займусь -- у мене тут багато сімок.
Давайте зробимо 0.6.
І потім зробимо ще одне, просто для того, аби закріпити успіх.
Припустимо, ми робимо щось типу вісімсот двадцять три і потім додаємо, скажімо -- будь-яке число нулів тут.
Ось це, перше, якщо ми хочемо записати по науковому, то потрібно з'ясувати найбільшу експоненту з десяти, яка входить у неї.
Тож ми йдемо до першого ненульового члена, що знаходиться тут.
Порахуємо наскільки багато місць знаходиться справа від десяткових.
Це буде дорівнювати цьому.
Це дорівнюватиме восьми -- це є ось це -- 0.52.
Все, що знаходиться після першого виразу буде йти після цих десяткових. 0.52 помножене на 10 у степені членів, які ми маємо.
Один, два, три.
Десять у степені мінус три.
Інакше можна сказати: це трохи більше.
Це типу вісім з половиною тисяч, так?
Кожне з цих є тисячею. У нас їх вісім з половиною.
Давайте зробимо це.
Давайте подивимось скільки в нас нулів.
У нас є три, шість, дев'ять, дванадцять.
Тож ми хочемо -- ще раз, ми починаємо з найбільшого виразу, який ми маємо.
Найбільшого ненульового виразу.
У цьому випадку, ним буде уся ця частина зліва.
Це наше сім.
Тож це буде 7.012.
Це дорівнюватиме 7.012 помноженому на 10 у якій степені?
Це буде помножене на десять у степені один зі стількома нулями.
Тож скільки їх?
У нас був один тут.
Потім було 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12 нулів.
Я хочу, щоб мене зрозуміли.
Ви не просто рахуєте нулі.
Ви рахуєте все, що йде після цього першого виразу ось тут.
Тож, це дорівнювало б одному з дванадцятьма нулями.
То це помножене на десять у степені дванадцять.
Не дуже складно.
Давайте зробимо ось це.
Ми дивимось на те, що йде після десяткового числа
Знаходимо перше ненульове число.
Це п'ять
Воно дорівнюватиме п'яти.
Справа нічого немає, тож це буде 5.00, якщо Ви хочете точності.
Та це п'ять помножене на, скільки чисел справа чи після цього десяткового ми матимемо?
Маємо 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, і ще ми маємо включити ось це 14.
П'ять помножене на 10 у степені мінус чотирнадцять.
Наразі це число, воно може бути трохи вбивчим для наукового запису, та забагато практики не буває.
Яке найбільше десяткове число сюди входить
Так, сто увійде сюди.
Ви могли б з'ясувати, що сто чи десять у квадраті, говорячи "ОК, це наш найбільший вираз."
Потім у нас би було 2 нулі після нього, бо можна сказати, що сто увійде у сімсот двадцять три.
Це дорівнюватиме 7.23 помножене на, припустимо, сто, та ми хочемо записувати по науковому, тож це буде десять у квадраті.
Тепер цей знак знаходиться ось тут.
Що є нашим першим ненульовим виразом?
Це ось тут, що є шість помножене на і скільки в нас є виразів справа від десятків?
Тільки один. Помножене на десять у степені мінус один.
Це, насправді має значення, бо взагалі то це дорівнює шести поділеному на десять у степені -1 тобто 1/10, що є 0.6.
Ще одне.
Дозвольте додати мені тут ком, щоб виглядало простіше.
Візьмемо наше найбільше значення ось тут.
У нас це вісім.
Це дорівнюватиме 8.23 -- не потрібно додавати щось інше, бо все інше є нулями -- помножене на 10 у степені
-- ми щойно порахували скільки в нас тут знаків після восьми. У нас є один, два, три, чотири, п'ять, шість, сім, вісім, дев'ять, десять.
8.23 помножене на 10 у десятому ступені.
Сподіваюся, Ви зрозуміли.
Це доволі просто.
Я хочу, щоб Ви не тільки зрозуміли як це рахувати, що, звісно, є гарною навичкою, але й розуміли, чому це так.
Сподіваюся, останне відео все пояснило.
Якщо ж ні, то просто помножте на це.
Тобто, помножте 8.23 на 10 у степені 10 і Ви отримаєте це число.
Якщо хочете можете спробувати це з чимось меншим за 10 у десятій.
Наприклад, 10 у п'ятій.
Так, Ви отримаєте інше число, та у кінці у Вас буде п'ять знаків після восьми.
Та всеодно, давайте зробимо ще декілька прикладів обчислення.
Наприклад, у нас є число -- давайте візьмемо щось дійсно маленьке -- 0.0000064.
Давайте зробимо число побільше.
Припустимо, у мене є те число і я хочу його помножити.
Помножити на -- якесь справді велике число -- три два -- тут я просто хочу додати більше нулів.
Я не знаю, коли я зупинюсь.
Наприклад, ось тут.
Це, Ви можете помножити.
Хоч це і трохи складно.
Та давайте перепишемо його по науковому.
Один, буде легше уявляти ці числа і потім, сподіваюсь, Ви побачите, що множення дійсно спрощується як таке.
Цей найвищчий хлопець ось тут, як можна його записати по науковому?
Це буде 6.4 помножене на 10 у якому степені?
Один, два, три, чотири, п'ять, шість.
Я маю включити шість.
Тож помножене на десять у степені мінус шість.
А як можна це записати?
Це буде 3.2.
3.2.
Один, два, три, чотири, п'ять, шість, сім, вісім, дев'ять, десять, одинадцять.
Отже, 3.2 помножене на 10 в одинадцятій степені.
Якщо ми помножимо ці дві речі, це дорівнюватиме шести
-- давайте я напишу це іншим кольором -- дорівнюватиме 6.4 помножене на 10 у степені -6 помножене на помножене на 3.2 помножене на 10 в одинадцятій степені.
А ми бачили у попередньому відео, що це дорівнює 6.4 помноженому на 3.2.
Я просто змінив порядок множення.
Помножене на 10 у степені мінус шість, помножене на 10 у степені одинадцять.
Так, і чому ж це буде дорівнювати?
Щоб дізнатися, я не хочу використовувати калькулятор.
Тож, давайте просто порахуємо.
Так, 6.4 помножене на 3.2.
Давайте залишимо десяткові на мить
Про них згадаємо у кінці 2 помножити на 4 це 8, 2 помножити на 6 це 12.
Нікуди не зносимо 1, це просто буде сто двадцять вісім.
Нуль запишіть тут.
Три помножити на чотири це дванадцять, залиште один.
Три на шість це вісімнадцять.
Тут у Вас є один, і це буде сто дев'яносто два.
Так.
192.
Ви їх склали, отримали 8, 4, один плюс дев'ять це десять.
Отримуєте два.
Тепер треба просто порахувати числа після десяткового.
У нас є одне число тут, і ще одне ось тут.
У нас є два числа після десяткового, тож рахуємо один, два.
Таким чином, 6.4 помножене на 3.2 дорівнює 20.48 помноженим на 10 у степені -- у нас тут однакові основи, тож ми можемо просто скласти експоненти.
Чому дорівнює мінус шість плюс одинадцять?
Це десять у п'ятій степені, вірно?
Так. Мінус шість і одинадцять.
Десять у п'ятій ступені.
Ви вже можете сказати: "Я завершив
Я зробив розрахунки." І дійсно, це так
А це є відповідь.
Та я хочу спитати, чи записано все це по науковому?
Якщо ви справді прибічник цього, то це не записано по науковому, бо тут все ще є те, що можна трохи спростити.
Можна записати так -- давайте зробимо так.
Давайте поділимо це на десять.
Будь-яке число можна помножити й поділити на десять. Тож можна переписати це так.
Запишемо 1/10 на цьому боці і потім це можна помножити на десять на тому боці.
Це не змінює число.
Ви ділите і множите його на 10.
Це щось типу множення і ділення на один.
Отже, при діленні цього на 10, Ви отримуєте 2.048.
А це Ви множите на 10 і виходить Ви множите це на десять у степені -- множите на 10 це просто 10 у першому степені.
Ви просто можете додати степені.
Помножене на 10 у шостому степені.
Тепер, якщо Ви дійсно хвилюєтесь за це, це є гарний науковий запис ось тут.
Я зробив багато множення.
Треба й поділити щось.
Тож, давайте поділимо це на це.
Якщо в нас є 3.2 помножене на 10 в одинадцятій степені, поділене на 6.4, що помножене на 10 у степені мінус 6, чому це все буде дорівнювати?
Це дорівнюватиме 3.2, що ділиться на 6.4.
Ми можемо це розділити, тому, що це асоціативно.
Це помножене на 10 в одинадцятій степені, що ділиться на 10 у степені мінус шість.
Якщо помножити ці дві речі Ви отримаєте ось це.
3.2 поділене на 6.4.
Це ж просто дорівнює 0.5, вірно?
32 це половина від 64, як і 3.2 є половинкою від 6.4, тож це 0.5 тут.
А що є це?
Це 10 в одинадцятому степені поділене на 10 у степені мінус шість.
Коли у Вас є щось у знаменнику, Ви можете зробити так.
Це є те саме, що і 10 в одинадцятій поділене на 10 у мінус шостій степені.
Це дорівінює 10 в одинадцятій степені помножене на десять у степені мінус шість, що ще знаходиться у мінус першому степені
Або це дорівнює 10 в одинадцятій помножене на 10 у шостій.
Що ж я тут щойно зробив?
Це один поділений на 10 у мінус шостому ступені.
Тобто один, поділений на щось це є те щось просто у негативному степені
Потім я перемножив експоненти.
Ви можете подумати про це таким чином,
це дорівнюватиме однаковим основам, а ви їх ділите, тобто просто берете числівник і віднімаєте від степені у знаменнику.
Отже, одинадцять мінус мінус шість, тобто одинадцять плюс шість, що дорівнює сімнадцяти.
Цей приклад ділення завершився з такими значеннями: 0.5 помножене на 10 у 17-му степені.
Що є коректною відповіддю, та якщо хочется бути повністю правильним і записати це по науковому, треба знайти щось побільше за це ось тут.
Ми можемо зробити це помножив це на десять на цьому боці.
І поділити на десять на цьому боці, чи помножити на 1/10.
Запам'ятайте, що ми не змінюємо число, якщо множимо і ділимо його на десять.
Ми просто робимо це для різних частей добутку.
Тож ця частина дорінвюватиме п'яти -- я зроблю її рожевою -- десять помножене на 0.5 це 5, помножене на 10 у 17-му степені, що ділиться на 10.
Це є те саме, що і десять у сімнадцятій помножене на 10 у степені мінус один, так?
Це десять у степені -1.
Таким чином, це дорівнює 10 у 16-му степені.
Що є відповіддю, коли Ви ділите цих двох
Сподіваюся. ці приклади заповнили всі прогалини Вашого розуміня наукового запису.
Якщо я про щось все ж таки не розповів, напишіть це у коментарях до відео чи на мій імейл.
Всі ви знаєте, про що я говоритиму.
Гадаю, відчуття, що нерівність нас роз'єднує та погіршує суспільні відносини, існувало ще з часів, що передували Французькій революції.
Змінилось те, що тепер ми можемо бачити дані, ми можемо порівняти суспільства, більш і менш рівні суспільства, і побачити наслідки нерівності "в дії".
Я покажу вам ці дані та поясню, чому існують ті зв'язки, які я вам показуватиму.
Але спершу подивіться, які ми жалюгідні!
Натомість я хочу почати з парадоксу.
Ви бачите графік тривалості життя у порівнянні з валовим національним доходом, тобто показником того, наскільки країни в середньому заможні.
Країни праворуч, такі як Норвегія та США, удвічі заможніші за Ізраїль, Грецію, Португалію ліворуч. І це жодним чином не впливає на їх тривалість життя.
Там немає навіть натяку на існування зв'язку.
Але якщо ми подивимося усередину наших суспільств, то побачимо надзвичайний соціальний спад рівня здоров'я, що пронизує суспільство.
Оце є невеликі місця в Англії та Уельсі — найбідніші справа, найзаможніші зліва.
Це не є відмінність між бідними та усіма іншими.
Навіть невелике зменшення багатства означає нижчий рівень здоров'я, ніж у найзаможнішої частини суспільства.
Тобто дохід означає щось дуже важливе всередині наших суспільств і нічого не означає для порівнянь між країнами.
Цей парадокс пояснюється тим, що всередині наших суспільств ми дивимось на відносний дохід або місце в суспільстві, соціальний статус: де ми є по відношенню до інших і наскільки великий розрив між нами.
Як тільки ви це зрозумієте, у вас одразу виникне питання, що трапиться, якщо збільшити відмінності або зменшити їх, зробити відмінності в доходах більшими або меншими? Це саме те, що я вам збираюсь показати.
Я не використовую гіпотетичні дані.
Я беру дані з ООН — такі ж самі, що є у Світового Банку — по різниці доходів у цих заможних розвинутих ринкових демократичних країнах.
Показник, що ми використовуємо (ви його можете легко зрозуміти і завантажити статистику), — показує, наскільки багатші верхні 20 відсотків за нижні 20 відсотків у кожній країні. Ви бачите в більш рівних країнах зліва —
Японія, Фінляндія, Норвегія, Швеція — верхні 20 відсотків приблизно в три з половиною, чотири рази заможніші за нижні 20 відсотків.
Великобританія, Португалія, США, Сингапур — різниця вдвічі більша.
За цим показником ми вдвічі нерівніші за деякі інші успішні демократичні країни.
Зараз я вам покажу, як це впливає на наші суспільства.
Ми зібрали дані про проблеми, пов'язані із соціальною нерівністю, проблеми, що є досить типовими для нижньої частини соціальної драбини.
Показники, за якими можна порівнювати різні країни, — тривалість життя, грамотність дітей, їх успішність в математиці, рівень дитячої смертності, рівень вбивств, відсоток населення у в'язницях, підліткова народжуваність, рівень довіри, ожиріння, психічні хвороби — які, відповідно до стандартів діагностичної класифікації, включають наркотичну та алкогольну залежність — та соціальна мобільність. Ми зібрали їх усіх в один індекс.
Всі показники входять в індекс з однаковою вагою.
Рейтинг країни визначається ніби середнім балом за цими показниками.
І ось, ви бачите залежність цього показника від ступеня нерівності, який я вам щойно показував і який буду використовувати надалі.
Кореляція є надзвичайно сильною.
Але якщо ви поглянете на цей самий показник проблем здоров'я та соціальної сфери у порівнянні з ВНП на одну особу, то ви нічого не побачите.
Там немає жодного зв'язку. Ми дещо побоювалися, що люди можуть подумати, що ми вибирали лише проблеми, які підтримують наші висновки, і штучно сфабрикували ці залежності.
Отож, ми також опублікували статтю в Британському медичному журналі про індекс дитячого добробуту ЮНІСЕФ. Він має 40 різних складових, що були зведені іншими людьми. Індекс включає: чи можуть діти спілкуватись зі своїми батьками, чи мають вони вдома книжки, який рівень щеплень, чи знущаються однолітки у школах.
Все включено в цей показник.
Ось він у відношенні до того ж виміру нерівності. Ситуація з дітьми гірша у більш нерівних суспільствах. Дуже значимий зв'язок.
Але знову, якщо ви поглянете на цей показник дитячого добробуту по відношенню до національного доходу на душу населення, то ви не побачите зв'язку, жодного натяку на його присутність.
Дані, які я вам вже показав, свідчать про те ж саме. Середня величина добробуту наших суспільств більше не залежить від національного доходу та економічного зростання.
Це дуже важливо у бідніших країнах, але не в багатому та розвиненому світі.
Але різниця між нами і де ми знаходимось один відносно одного тепер відіграє велику роль.
Я вам покажу деякі частини нашого індексу.
Ось, наприклад, довіра. Це лишень частка населення, що погоджується, що більшості людей можна довіряти.
Ці дані надає World Values Survey.
Погляньте, у більш нерівній частині маємо близько 15 відсотків населення, які відчувають, що можуть довіряти іншим.
Але в більш рівних суспільствах цей показник зростає до 60—65 відсотків.
І якщо ви візьмете показник залучення до громадського життя або соціального капіталу, то знайдете дуже схожі залежності від нерівності.
Ми виконали цю роботу двічі.
Спочатку ми зробили розрахунки по багатих, розвинених країнах. А потім для перевірки ми повторили все це для 50 американських штатів, поставивши те саме питання: чи мають більш нерівні штати гіршу ситуацію за всіма цими показниками?
Отже, ви бачите зв'язок між довірою та нерівністю, за даними загального федерального соціального дослідження. Дуже схожий розкид показників навколо схожого розмаїття рівнів довіри. Відбувається те саме.
Загалом, ми з'ясували, що майже все, що пов'язане з довірою у міжкраїнових порівняннях, також пов'язане з довірою у порівняннях по 50-ти штатах.
Ми не говоримо про нашу дослідницьку удачу. Це — психічна захворюваність.
ВООЗ підготувала дані, зібрані за допомоги однакових діагностичних інтерв'ю, проведених у випадкових виборках населення.
Це відсоток населення, що мало психічні захворювання у попередньому році.
І він зростає від 8% до втричі вищого рівня. Цілі суспільства мають утричі вищий за інших рівень психічних захворювань. І знову це тісно пов'язано з нерівністю.
Ці червоні крапочки — американські штати, а сині трикутники — канадські провінції.
Погляньте на масштаб відмінностей! Починаючи з 15 вбивств на мільйон населення — і до 150! Ось частка ув'язненого населення.
Маємо десятикратну різницю, графік подано в логарифмічній шкалі.
Як бачите, маємо від 40 до 400 людей за ґратами.
Ця залежність визначається не лише зростанням злочинності.
У деяких регіонах це дійсно злочини.
Але більшу роль відіграють каральне правосуддя і суворіші покарання.
І чим суспільства нерівніші, тим більша вірогідність збереження смертної кари.
Тут ви бачите дітей, що кинули вчитися у старших класах.
Знову, досить велика різниця.
Надзвичайно погано, якщо ми говоримо про використання талантів населення.
А тут — соціальна мобільність.
Фактично тут показано залежність мобільності від доходів.
Тут показано, чи має заможний батько заможного сина та чи має бідний бідного, або ж чи такої залежності немає.
У більш нерівній частині доходи батьків мають велике значення — у Великобританії, США.
А в скандинавських країнах доходи батьків не настільки важливі.
Там вища соціальна мобільність. І, як ми звикли говорити, — я знаю, що серед слухачів багато американців — якщо американці бажають втілити американську мрію — то вони мають переїхати у Данію.
Я щойно показав вам лише декілька речей. Я міг би показати багато інших проблем.
Це проблеми, які трапляються частіше на нижніх соціальних сходинках.
Але є нескінченна кількість соціальних проблем, серйозність яких вища у більш нерівних країнах — не те щоб трохи вища, а вища від двох до десяти разів.
Подумайте про втрати, про вартість втрат для людей.
Я хочу повернутися до графіка, що я показував вам раніше, до того, де ми все поєднали, аби зробити два висновки.
Один про те, що на кожному графіку ми бачимо, що країни, які показують гірший результат за будь-яким показником, є більш нерівними країнами.
Отже, ми бачимо, що нерівність спричиняє загальну соціальну дисфункцію.
Не йдеться про одну чи дві проблеми, йдеться про проблеми усюди.
Другий дійсно важливий висновок з цього графіка: якщо ви поглянете на нижню частину, на Швецію та Японію, то вони зовсім різні за багатьма параметрами. За роллю жінок, міцністю традиційної нуклеарної родини ці країни є на протилежних полюсах багатого розвиненого світу.
Але інша важлива відмінність полягає в тому, як вони досягають своєї більшої рівності.
Швеція має величезний розрив доходів, але зменшує його за рахунок податків, держави загального добробуту, щедрих соціальних виплат тощо.
Японія зовсім інша.
Тут набагато менша початкова різниця в доходах до оподаткування. В Японії нижчі податки, менша держава добробуту. У нашому аналізі американських штатів ми виявляємо схожу закономірність.
Деякі штати успішно перерозподіляють доходи, інші живуть добре через низьку різницю доходів до оподаткування.
Можна зробити висновок, що неважливо, як саме досягається більша рівність, головне — що вона досягається взагалі.
Я не кажу про повну рівність, я кажу про те, що існує у заможних розвинених демократичних країнах.
Інший несподіваний бік цієї медалі — те, що не лише бідні відчувають вплив нерівності.
Здається, є певний сенс у словах Джона Донна "Людина — не острів".
Дослідження дають змогу порівняти, як живуть люди у більш та менш рівних суспільствах на кожному соціальному щаблі. Ось один приклад.
Це смертність немовлят.
Шведи класифікували смерті немовлят в своїй країні згідно з Британським реєстром соціоекономічних класифікацій. Отже, то є анахронічна класифікація за професією батьків, де одиноких батьків виділено окремо.
"Низький соціальний клас" — це фізична некваліфікована робота.
Далі йде фізична кваліфікована робота, потім помірно інтелектуальна, і, нарешті, професійна зайнятість — доктори, адвокати, керівники великих компаній.
Бачимо, що результати Швеції кращі за британські на всіх соціальних рівнях.
Найбільша різниця — на нижчих щабелях. Але вона є й на вершині.
Перебування у рівнішому суспільстві, схоже, приносить людині зиск.
Ми показуємо це на п'яти різних наборах даних, що охоплюють освітні результати та стан здоров'я у США та в світі. Виходить загальна картина, що більша рівність дуже важлива унизу і надає деякі переваги вищим верствам.
Ще кілька слів про те, що відбувається.
Гадаю, я дивлюся і говорю про психосоціальні ефекти нерівності.
Про відчуття вищості та неповноцінності, про те, коли вас цінують чи не цінують, поважають чи зневажають.
І, звичайно, в результаті з'являється відчуття конкуренції між статусами, що посилює споживацькі настрої.
Це також веде до збільшення хвилювання щодо можливості втрати статусу.
Нас турбує те, що про нас думають інші, чи виглядаємо ми привабливими, кмітливими і тому подібне.
Зростає роль суспільної оцінки людини і страх перед цією оцінкою.
Цікаво, що у соціальній психології проводяться подібні дослідження.
Було проаналізовано 208 досліджень, де у психологічну лабораторію запрошували волонтерів.
У них вимірювали рівень гормонів стресу та реакцію під час виконання стресових завдань.
Дослідження мали на меті відповісти на питання
"які типи стресу точно підвищують рівень кортизолу, головного гормону стресу?". Виявилося, дуже стресовими є завдання, пов'язані із суспільною оцінкою.
Коли інші можуть негативно оцінити ваші дії, це сприймається як загроза самооцінці або соціальному статусу. Стреси такого типу мають дуже суттєвий вплив на психіку людини.
Нас критикують. Є люди, яким не подобаються наші висновки, і люди, які їм щиро дивуються. Мушу сказати, що, хоча нас звинувачують у суб'єктивному виборі даних, але ми цього ніколи не робимо.
У нас абсолютне правило: якщо наше джерело даних має відомості про якусь країну, ми включаємо ці дані до аналізу.
Наше джерело вирішує, чи надійні ці дані, — не ми.
Інакше мали б місце статистичні помилки.
Що з приводу інших країн? Існує 200 досліджень зв'язку між станом здоров'я, доходами та рівністю.
Вони опубліковані у рецензованих наукових журналах.
Вони не обмежені країнами, про які ми тут згадували, і показують досить просту залежність. Ті самі країни, ті самі показники нерівності свідчать про проблему за проблемою.
Чому ми не враховуємо інші фактори?
Ви бачили, що показник ВНП на одну особу нічого не змінює.
Звичайно, в інших дослідженнях, де використовувались складніші методи, зважали на рівень бідності, освіти тощо.
Як щодо причинності? Кореляція сама по собі не доводить існування причинно-наслідкових зв'язків.
Ми витратили чимало часу.
Люди знають про причинно-наслідковий характер деяких з цих зв'язків.
Велика зміна в нашому розумінні чинників, що викликають хронічні хвороби у багатому, розвиненому світі, — це розуміння того, наскільки суттєво стрес, спричинений соціальними факторами, впливає на імунну та серцево-судинну системи.
Чи, наприклад, насильство зростає у нерівних суспільствах через те, що людям не подобається відчувати зневагу.
Для вирішення цих проблем необхідно контролювати доходи до та після оподаткування.
Ми маємо обмежити доходи і політику виплати бонусів "верхівці".
Я думаю, ми повинні у будь-який можливий спосіб зробити наших босів підзвітними своїм працівникам. Мій головний висновок — що завдяки зменшенню відмінностей у доходах ми можемо підвищити справжню якість людського життя. Раптом ми маємо змогу впливати на психологічний добробут цілих суспільств.
І це дуже цікаво. Дякую.
Так я знаю, що ми говорили про різні типи пейсмекерів в нашому тілі, але гадаю, що буде чудово повторити й показати вам цікаві приклади.
Почнемо
Ми говорили про частоту серцевих скорочень за хвилину, та про серцебиття взагалі-- тривалісь серцебиття та ми виміряли серцебиття в секундах.
Пам'ятаєте, існує невеличкий взаємозвя'зок між ними двома, тому що якщо серцебиття стає коротшим, то у вас може бути більше ударів серця за хвилину. І таким чином, серцевий ритм збільшується.
Цей взаємозв'язок пояснює яким чином ритм нашого серця збільшується та зменшується.
Також ми говорили про синусовий вузол, передсердно-шлуночковий вузол, та пучок Гіса.
Й починаючи з синусового вузла, ритм серця був з 60 до 90.
Гадаю, я обрав 90, тому що з цим числом легко виконувати математичні дії.
Таким чином, ми сказали що серцебиття становить приблизно 0.66 секунд.
Це тривалість серцебиття тут.
І потім справа дійшла до передсердно-шлуночкового вузолу.
Тому я швидко розберусь з цим.
Ви згадаєте, якщо ви дивились інші відео а якщо ні, то ці числа з'явились шляхом поділу ударів серця за хвилину і аж за секунду.
І тоді кожний удар відбувається в 1 сек для передсердно-шлуночкового вузолу.
І в кінці, ми говорили про пучок Гіса.
Гадаю, я почав намагаючись скортити я записав пучок Гіса як БоГ.
І це виглядає приблизно ось так.
Ці підкреслені цифри є цифрами я використовую для підрахування тривалості серцебиття. Щож з цим ми і працюємо.
Також ми говорили про ідею -затримку.
Вам необхідний час для переміщення пульсу.
Зараз, я додам 3 колонку до нашої маленької таблички тут.
І тут немає ніякої затримки, тому що, все починається в синусовому вузолі.
Давайте я не буду змінювати кольори. і тоді передсердно-шлуночковий вузол, як ми знаємо тут є маленька пауза, тому що , речі рухаються швидко.
Ми говорили, що це приблизно 0.04 секунди.
Як бачите це доволі швидко отримувати з синусного вузолу до передсердно-шлуночкового вузолу.
Але потім це стає швидше, коли ви потрапляєте до пучка Гіса.
Це займає приблизно 0.005 секунд. Пришвидшується.
Пам'ятайте, що пропускна здатність, є пов'язана з швидкістю провідності.
Як швидко сигнал буде проведен? Це ми можемо назвати швидкістю провідності.
А зв'язок між швидкістю провідності та потенціалом дії дорівнює 0.
Пам'ятайте, чим більшою є фаза спокою 0, тим швидще щось переміщюється з клітини до клітини.
І загалом, це приносить гарні результати, тому що, в передсердно-шлуночковому вузолі існує велика затримка, тому що провідність є повільною.
Також ви мусите пам'ятати що це є 0.1 секунда затримки.
Загалом, я думав про 0.1 секунду як про ніщо, але якщо прирівняти це до 0.005 секунди, тому що це час пасажу -- час протягом якого сигнал зменшується, від передсердно-шлуночкового вузолу вниз до нашого пучку Його клітини---потім ця затримка виглядає величезною.
Порівнюючи, це виглядає як велике, дійсно велике число. І зараз я напишу це проходженя тут.
Це час для руху. І потім, затримка просто проходить через передсердно-шлуночковий вузол.
Це є перебудовою, про яку ми говорили раніше. проведемо лінію вниз, тому що я люблю малювати, ми отримаєму наш синусовий вузол.
І ми маємо наш передсердно-шлуночковий вузол тут.
І також тут є наш пучок Гісу.
Я намалюю їх на дистанції, щось на кшталт цього.
Пам'ятайте, це напрям руху. Ми намагаємося змінити цей шлях. І знову, цей шлях.
Давайте поговоримо про щось нове.
Подумаємо, що---це експеримент- що замість 0.04 секунди, Я хочу поговорити про них зараз. Замість 0.04 сек, скажімо це займе в 100 разів більше секунд.
Що це означає для нас? Як це виглядає?
Гадаю, ви отримали досить цікавий урок з цього маленького експеременту. Якщо це займає приблизно 4 сек аби дістатись з 1 зони до іншої то давайте намалюємо пряму часу. Це маленька пряма часу, і ця пряма починається з нуля.
І ми прослідкуємо, що трапиться після 6 секунд. Уявімо, що у нас є лінія синусного вузолу тут. І тут у нас буде лінія передсердно-шлуночкового вузолу.
Щож трапляється після цього?
Щож, наступний удар. Перший напевно не пройшов до передсердно-шлуночкового вузолу, але другий майже досяг його. А третій удар вже проходить через цю точку.
Зараз передсердно-шлуночковий вузол, буде знаходитись навколо і чекати протягом 4 й 2/3 сек, а потім знаходитись в спокої?
Ні в якому разі, вірно?
Немає шляху, тому що, він збирається чекати на сигнал від синусного вузолу. На цьому етапі нічого не прибуває з синусного вузолу, тому я хочу випустити мій сигнал. І я буду продовжувати робити це.
І врешті-решт, перед цим передсердно-шлуночковий вузол може досягти п'ятий потенціал дії сигнал, що надходить з синусного вузолу, ця червона стрілка яку я намалював.
І скажимо, ой чекайте.
Деякі позитивні йони проходять через систему електропровідності. Щож ходімо далі.
І зараз, тут з'явиться ще один, тому що, що трапиться на цьому етапі? Щож вони прибули.
Це зайняло 4 сек, і за цей час він опинився тут.
І потім цей хлопець збирається прибути після. Прямо сюди.
Щож, ось він прибуває.
І коли вони прибувають, ви повертаєтесь до того, що зветься нормальним ритмом.
Це цікаво, тому що ви, к результат цієї затримки, маєте явище, передсердно-шлуночковий вузол робить все ось тут.
Іноді, ви почуєте термін вислизаючий удар або ритм. І вони є вислизаючими ударами, і це означає, що вони тікали від звичайного руху чи електропровілності, що починається з синусного вузолу.
Сподіваюсь це було корисно.
Мене звати Бен Майлн.
Я генеральний директор компанії Дволла.
Коли я був дуже малий, моя бабця привила мені звичку зворотнього проектування і розбирати речі на частини, не знаючи насправді чому вона мене вчила.
І от що я взнав, будучи дорослим - можна розкрутити і зібрати назад все.
Ти можеш розібрати телевізор або камеру і побачити що знаходиться всередині.
Ти можеш розбити щось молотком і побачити що всередині, вірно?
Я був вихований вважати, що спробувати - це добре і мене заохочували робити це.
Школа для мене була дуже важкою справою, де я прикладав багато зусиль, але залишався посереднім.
Але я знаю, коли я відчуваю, що я хочу досягнути чогось, я можу сісти за комп'ютер і задати йому купу питань.
Я отримую відповіді і, мабуть, можу будувати щось цікаве і показувати це другим людям.
Перший крок для мене - розуміння того, що я насправді не належав будь-якому місцю.
Після того як я знайшов людей, до яких, я думав, належу, моє життя дуже швидко покращилось.
Я намагаюся знайти найрозумніших людей в сфері і просто знаходжу дошку і з'ясувую це.
Це може здатися дивним, але цей спосіб найкращий для мене і з будь-якої причини - це для мене.
У якийсь момент у моєму житті я усвідомив, що це добре, я почав розуміти і знаходити себе навколо потрібних людей і ці люди підтримали мене, і просто діючи...
Любили таким, як я є.
Для мене це був дивовижний поворот, з якого я почав знаходити це і якщо я просто сказав те,що я подумав і дозволив собі отримати тоді, коли я явно погарячкував і якщо я сказав щось дивне, просто володіти цим.
Я хотів би опинитися серед дійсно дивовжиних людей. Це є твій вибір кожного ранку.
Якщо ти можеш обирати кожного дня, коли встаєш з ліжка: бути споживачем чи виробником?
Будь виробником.
Виробляй те,що має значення для світу і не сиди просто склавши руки і споживаючи протягом всього свого життя тільки заради того, щоб щось зробити.
Дай комусь ще зробити це.
Зроби щось,чим ти дійсно пишаєшся.
Всі ми маємо різні характери, які ведуть нас до різних ідей.
Але якщо щось не дає тобі спати вночі тому,що ти сердитий на щось або не можеш щось зрозуміти або ти не можеш зупинитись думаючи про рішення, працюючи над яким, ти можливо витратиш 5 або 10 років свого життя.
Кожен має ідеї.
Самі по собі ідеї - нічого не варті і світ не стає кращим тільки тому, що люди мають ідеї.
Говорячи про це не буде ніякої користі.
Ти маєш робити щось зі своїми ідеями і це можливо ніколи не спрацює, це можливо ніколи не трапиться, але прагнення вирішити проблему, яка має для тебе значення, звучить краще для мене, ніж робота в офісі.
Я думаю, я б вважав за краще витратити своє життя в гонитві за ідею, що в моїй голові що, здається, є хорошим життєвим шляхом.
Просто запитай себе: що ти хочеш від життя?
Не те, що ти хочеш зробити, не те, для кого ти хочеш робити.
Що ти хочеш від життя?
Ти хочеш виробляти предмети? Ти хочеш малювати?
Ти хочеш рятувати життя?
Що ти хочеш робити?
Сконцентруйся на цьому і все інше буде йти саме собою.
У даному відео представлено різні види нервових клітин.
Слово "нервовий" чи префікс "невро" стосується нервової системи, тому нервові клітини - це клітини нервової системи.
Нервові клітини працюють разом з усіма іншими клітинами тіла, виявляючи дивовижний спектр функцій нервової системи, що включають свідомість, соціальні взаємини, когнітивні навички, емоції, рухи, сенсорне сприйняття та регуляцію інших функцій, таких як циркуляція крові, дихання й травлення.
Нервові клітини поділяються на дві великі категорії:
Перша - це нейрони, які колись називали власне нервовими клітинами.
І друга - це глії, яких теж називають нейроглії чи гліальні клітини, всі ці слова позначають те саме.
"Нейрон" походить від грецького слова "нерв", а "глія" походить від грецького слова "клей", адже вважалося, що вони не грали значущої ролі, крім як "склеювати" нейрони.
Будова нервової системи поділяється на дві головні частини: Перша складається з головного мозку, у голові, і з спинного мозку, в хребті. Ця частина нервової системи називається центральна нервова система.
Інша частина нервової системи називається периферична нервова система.
Вона складається в більшості з нервів, цих довгих структур і ниток, що починаються в головному й спинному мозках.
Вони проходять через усе тіло, вниз по руках і ногах, далі по всіх частинах тіла.
Розберемо нейроанатомію детальніше в інших відео.
Необхідно взяти тему центральної та периферичної нервових систем, бо нервові клітини поділяються на різні види в різних системах.
Назвати нейрони нервовими клітинами може дещо спантеличити, адже такі структури в периферичній нервовій системі називаються нервами, вони складаються з нейронів, але також включають гліальні клітини, на додачу до численних клітин, яких не зараховують до нервових.
Без сумніву, ми часто чуємо, що люди називають нейрони нервовими клітинами, адже колись використовували саме це слово.
Нейрони розташовані і в центральній нервовій системі, в головному та спинному мозках, і в периферичній нервовій системі - в нервах.
Проте різні види гліальних клітин розташовані лише або в одній, або в іншій.
Більшість нервових клітин походять від групи клітин, що називаються стовбуровими чи з клітин нервового гребеня.
Обидва види клітин рано розвиваються, у частині ембріона під назвою ектодерма.
Більшість нейронів та глій центральної нервової системи походять від стовбурових нервових клітин, тоді як більшість нейронів та глій периферичної нервової системи походять від клітин нервового гребеня.
Детальніше про стовбурові нервові клітини та клітини нервового гребеня поговоримо в інших відео, коли вивчимо розвиток нервової системи.
Більшість обох видів клітин, нейрони та глії, поділяють структурні риси будови їхньої клітини.
У більшості з них присутня головна частина клітини під назвою сома або клітинне тіло, в якому розташоване ядро та органели.
Зовні соми більшість клітин мають відростки, довгі й тонкі продовження, що виходять із соми.
Відростки різних нервових клітин відрізняються за кількістю та довжиною, товщиною та ступенем розгалуженості, деякі з них не матимуть розгалужень, а деякі їх матимуть, деякі зовсім кілька, а деякі - багато.
Вони теж відрізняються в своїх структурних орнаментах на кінцях відростків і в функціях тих структур та відростків.
Функція нейронів полягає в переробці та передачі інформації.
Фукнція глій - підтримувати їх у різний спосіб.
Існує багато структурних та функціональних підвидів нейронів та глій.
Так само існує багато цих клітин, що формують нервову систему.
В організмі дорослого існують мільярди нейронів, що формують мільйони зв'язків нервової системи.
А глій існує навіть більше, ніж нейронів.
У наступних відео ми розглянемо найбільш поширені види глій, а саме: астроцити, мікроглії, епиндими, олігодендроцити та Шванновські клітини.
Також є менш поширені види глій, а саме міосателіти та нюхові клітини Шульце. Тут ми постараємось вивчити лиш найпоширеніші види.
Марк Цукерберг, журналіст ставив йому питання про стрічку новин.
Журналіст запитував його:
"Чому це так важливо?"
Цукерберг відповів:
"Білка, що помирає у вашому дворі може бути більш релевантною до ваших інтересів просто зараз ніж люди, що гинуть в Африці".
Я хочу поговорити про те, як Інтернет, що базується на цій ідеї релевантності може виглядати.
В той час коли я підростав в насправді сільській місцевості штату Мен, Інтернет означав для мене щось зовсім інше.
Він означав зв'язок з усім світом.
Він означав дещо таке, що мало поєднати нас всіх разом.
І я був упевнений, що це буде чудово для демокрітії і для нашого суспільства.
Але існує цей зсув в тому, як інформація тече онлайн, і він невидимий.
І якщо ми не звернемо увагу на нього, він може стати реальною проблемою.
Я вперше помітив це в місці, де я проводжу доволі багато часу - моя сторінка у Facebook.
Я прогресивний, політично -- великий сюрприз -- але я завжди відходив від моїх переконань, щоб зустрітися з консерваторами.
Мені подобається чути про що вони думають; Мені подобається бачити посилання, якими вони діляться; Мені подобається дізнаватись певні речі.
Я був здивований коли одного дня помітив, що консерватори зникли з моєї стрічки новин на Facebook.
Виявилося, що відбувалося те, що Facebook вивчав, на які посилання я натискав, і він помітив, що власне, я натискав частіше на посилання від моїх друзів лібералів ніж на посилання моїх друзів консерваторів.
І не радячись зі мною, він відсіяв їх.
Вони зникли.
Але Facebook не єдине місце де провадять такого роду невидиме, алгоритмічне редагування Інтернету.
Google також це робить.
Якщо я шукаю дещо, і ви шукаєте те саме, навіть просто зараз, в той самиий час, ми можемо отримати дуже різні результати нашого пошуку.
Навіть якщо ви вилогувались, один інженер сказав мені, - існує 57 сигналів які зчитує Google -- все, починаючи з того який комп'ютер ви використовуєте, який браузер ви використовуєте закінчуючи тим де ви знаходитеся -- Все це він використовує, щоб персоналізувати результати вашого пошуку.
Замисліться про це на мить: більше не існує стандартного Google.
І ви знаєте, найсмішніше в цьому те, що це важко побачити.
Ви не можете побачити, наскільки відрізняються ваші результати пошуку від результатів когось іншого.
Але пару тижнів тому, Я попросив декількох свої друзів загуглити "Єгипет" і надіслати мені скріншоти того, що вони отримали.
Ось скріншот мого друга Скотта. А ось скріншот мого друга Денієла.
Коли ви поставите їх поруч, вам навіть не потрібно читати посилання щоб, побачити які відмінні ці дві сторінки.
Але коли ви прочитаєте посилання, це просто дивовижно.
Данієль зовсім не отримав результатів стосовно протестів у Єгипті на першій сторінці результатів пошуку в Google.
Результати Скотта були переповнені ними.
І це була велика новина на той час.
Ось наскільки різними стають результати пошуку.
Але це стосується не тільки Google та Facebook.
Це щось таке, що пронизує Інтернет.
Існує ціла низка компаній, які роблять такого роду персоналізацію.
Yahoo News, найбільший сайт новин в Інтернеті, тепер персоналізовано -- різні люди отримують різні новини.
Huffington Post, Washington Post, New York Times -- всі вони "фліртують" з персоналізацією по-різному.
І це дуже швидко скеровує нас до світу, в якому Інтернет показує нам те, що, на його думку, ми хочемо бачити, але не обов'язково те, що нам потрібно бачити.
Як Ерік Шмідт сказав:
"Це стане дуже складним для людей, подивитися або спожити щось що не було, певною мірою, підігнане під них."
Отже я вважаю, що це проблема.
І я вважаю, що якщо взяти всі ці фільтри разом, взяти всі ці алгоритми, ви отримаєте те що я називаю "фільтрова бульбашка".
І ваша фільтрова бульбашка є вашою власною, персональною, унікальною підмножиною інформації в якій ви живете онлайн.
І те, що в середини вашої бульбашки залежить від того, хто ви і що ви робите.
Але справа в тому, що ви не вирішуєте, що потрапить всередину.
І набагато важливіше, - ви навіть не бачити ту інформацію яка відфільтровується.
Отже одна з проблем з "фільтровою бульбашкою" була виявлена дослідниками Netflix.
А вони спостерігали черги відтворення в Netflix і помітили щось цікаве. те, що, вірогідно, помічали багато з нас, існують деякі фільми вони просто прослизають в наші будинки.
Вони стають у чергу, і просто вистрілюють.
Отже "Iron Man" вистрілює, а "Waiting for Superman" може дійсно довго чекати.
Що вони виявили, це те, що в наший чергах Netfix відбувається ця епічна боротьба між бажаними нами в майбутньому і між більш імпульсивними нами теперішніми.
Ви знаєте, ми всі хочемо бути кимось хто дивився "Rashomon" (японський художній чорно-білий фільм 1950 року) але саме зараз ми хочемо, переглянути "Ейс Вентура" вчетверте.
(Сміх)
Тому ліпша редакція дає нам те, і інше.
Воно дає нам трохи Джастіна Бібера і трохи Афганістану.
Воно дає нам трохи "інформаційних овочів"; воно дає нам трішки "інформаційного десерту".
І проблема з цими видами алгоритмічних фільтрів, цих персоналізованих фільтрів, в тім, що вони, переважно, беруть до уваги те, на що ви натисли першим, що може порушувати той баланс.
І замість збалансованої "інформаційної дієти", ви можете опинитися в оточенні інформаційного фаст-фуду.
Це свідчить про те, що ми, направду, хибно зрозуміли цю історію про Інтернет.
У "трансляційному" суспільстві -- ось якою є його міфологія -- у "трансляційному" суспільстві, були ті вартові, редактори, і вони контролювали потоки інформації.
Та з'явився Інтернет, і змів їх зі свого шляху, й це дозволило всім нам об'єднатися, і це було дивовижно.
Але насправді це не зовсім те, що відбувається зараз.
Що ми бачимо, більшою мірою - передача факелу від людей-брамарів до алгоритмічних вартових.
І справа в тому, що алгоритми ще не мають, чогось на зразок вбудованої етики яку мали редактори.
Отже, якщо алгоритми будуть коригувати світ для нас, якщо вони будуть вирішувати, що ми зможемо побачити, а що ні тоді ми повинні упевнитися, що вони не просто прив'язані до релевантності.
Ми повинні пересвідчитись, що вони також покажуть нам речі які є незручними, кидають виклик або просто важливі -- це те що робить TED -- інші точки зору.
А справа в тому, що ми насправді були тут раніше як суспільство.
У 1915 році, не те щоб газети багато писали про громадські обов'язки.
Тоді люди помітили що вони роблять щось насправді дуже важливе.
Насправді неможливо отримати функціюючу демократію якщо громадяни не отримають гарний потік інформації, газети були критичними, тому що вони виступали в якості фільтру, а тоді розвинулася журналістська етика.
Вона не була досконалою, але вона провела нас крізь минуле сторіччя.
Тож тепер, ми, в якомусь сенсі, в Інтернеті ми знов опинилися в 1915 році.
І нам потрібні нові вартові, котрі закодують той різновид відповідальність в код який вони пишуть.
Я знаю, що тут є багато людей з Facebook і Google --
Ларрі і Сергій - люди, які допомогли побудувати Інтернет в тому вигляді, який існує зараз, і я вдячний за це.
Але ми дійсно повинні переконатися, що в цих алгоритмах закодовано відчуття публічного життя, відчуття громадської відповідальності.
Ми хочемо, щоб ви впевнились, що вони достатньо прозорі, і ми можемо побачити які правила вони використовують, обумовлюючи те, що проривається крізь наші фільтри.
І нам потрібно, щоб ви дали нам певний контроль, так, щоб ми могли вирішувати що проходить крізь фільтри, а що ні.
Бо я вважаю нам дійсно потрібно, щоб Інтернет був тим, про що ми всі мріяли.
Нам потрібно, щоб він всіх нас поєднав.
Нам потрібно, щоб він представляв нам нові ідеї, нових людей і відмінні перспективи.
Але він не зможе цьог о зробити, якщо залишить нас в ізоляції "Мережі на одну особу".
Дякую за увагу.
(Оплески)
У цьому відео я бажаю познайомити вас з поняттям множина, а також означити певні дії над множинами.
Множина це насправді сукупність певних речей.
Наприклад, я можу мати множину, назвімо її множина Х.
Зараз ми матимемо справу з числами, але множина може містити в собі будь-що.
Вона може містити в собі кольори, людей, інші множини, автівки, хатніх тварин, але з числами легше мати справу, оскільки це лише числа.
Отож, скажімо я маю множину Х.
Вона має певні об"єкти у собі, а саме числа 3, 12, 5 та 13.
Ось тут це множина.
Я можу мати й іншу множину, скажімо множину Y.
Це не обов"язково має бути саме Y. Я міг би назвати її А, я міг би назвати її Сал або назвати її низкою чогось, але я назвав її Y.
Скажімо, що множина Y це сукупність даних певних об"єктів, а саме чисел 14, 15, 6 та 3.
Отож це просто дві визначені множини.
Типовим позначенням для них у математиці є виділення хвилястими лапками об"єктів даної множини, які відокремлені комами.
Зараз же розгляньмо основні дії над множинами.
Перша дія яку ми розглянемо називається "переріз".
Ми могли б сказати, що X має переріз з Y, або про переріз X i Y,
X має переріз з Y.
Можна міркувати про це як про утворення нової множини, яка містить в собі складові з обох даних множин X i Y.
Часто переріз позначаєть символом "і".
Отож усі складові, які є у множинах X i Y.
А що ж це за складові такі?
Погляньмо на обидві ці множини Х та Y.
Число 3 є у множині Х і так само є й у множині Y?
Звісно ж, воно присутнє у обох множинах, отже воно буде у перерізі X i Y.
Число 12 є у множині Х, але його немає у множині Y, отже воно поза перерізом.
Число 5 є у Х, але його немає у Y.
І число 13 так само є у Х, але його немає у Y.
Отож, даний переріз між множинами X i Y містить лише одну складову і цією складовою є число 3.
Отже, ми це з"ясували.
Даний переріз між множинами X i Y містить лише число 3.
Іншою звичайною дією над множинами є "об"єднання".
Ми можемо отримати об"єднання даних множин X i Y.
Об"єднання часто розглядається за допомогою символа "або".
Ми міркуємо про усі складові які є у множині Х або у множині Y.
Ви можете уявити це собі так наче ми узяли і об"єднали ці множини разом.
Головним тут є те, що множина це сукупність певних об"єктів і ми уявляємо це собі таким чином, що це число 3 це не чиїсь тестові бали або кількість яблук які хтось має, і не відповідне кратне число людей з такою ж кількістю яблук, тут ми ведемо мову про об"єкт під даним номером 3.
Отож 3 це щось одне.
3 є у множині Х або множині Y, отож це буде частиною об"єднання.
12 присутнє у множині X або Y.
5 присутнє у множині Х або Y.
13 присутнє у множині Х або Y.
Аби дещо спростити це, то нам насправді байдуже до порядку, якщо ми маємо справу просто з множиною, просто візьмемо усі складові множини Х і додамо до них складові з множини Y.
Ми ще не додали 14, отож додамо і його.
Додамо 15.
Додамо й 6.
А 3 ми вже додали до нашої множини.
Отож це наше об"єднання множин Х і Y.
Єдиним шляхом для унаочнення множин, їх перерізів та об"єднань, більш складних речей є використання діаграм Венна.
Скажімо уся ця скринька це множина усіх чисел.
Ми маємо множину Х, намалюю коло ось тут і я можу навіть намалювати складові множини Х.
Отож ми маємо 3, 5, 12 та 13.
І тепер ми в змозі намалювати й множину Y.
Зауважте, що я намалював невеличкий перетин тут, вони ж бо перетинаються на 3.
3 це складова яка є у обох множина Х та Y.
Множина Y також має числа 14, 15 та 6.
Коли ми мовимо про те, що Х має переріз з Y, то це означає що вони перетинаються.
Отож це ця ділянка ось тут.
Єдиним місцем де дані множини перетинаються є число 3, отже це й є переріз множин Х і Y.
Тоді як об"єднання множин Х і Y це по суті сукупність даних двох множин, отож об"єднання множин Х і Y це дослівно поєднання усього цього, що ми маємо.
Розглянемо ще один приклад аби ви ще краще зрозуміли переріз і об"єднання.
Скажімо я маю множину А і дана множина містить числа 11, 4, 12 та 7 у собі і я маю множину В яка містить у собі числа 13, 4, 12, 10 та 3.
Спершу визначимо що являє собою переріз множин А і В.
Цей переріз це усі об"єкти які містяться у обох даних множинах.
Маємо 11 тут, але не маємо 11 ось тут, отже це число не стосується перерізу.
Я маю 4 тут, а також маю 4 і ось тут. Отже воно міститься у перерізі множин А і В.
Я вношу 4 сюди.
Число 12 також міститься і у множині А, і у множині В,отож я вношу 12 сюди.
Число 7 є лише у множині А, а числа 13,10 та 3 є лише у множині В.
Множина є перерізом множин А і В.
Якщо ми забажаємо, то ми навіть могли б позначити це як нову множину.
Ми могли сказати,що множина С є перерізом множин А і В і ця множина ось тут.
Зараз же поміркуймо про об"єднання.
Поміркуймо про об"єднання множин А і В.
Усі складові множини А або В, що це?
Ми в змозі просто узяти усі складові з множини А 11, 4, 12, 7 та поєднати їх зі складовими з множини В яких немає у множині А.
Отож 13, (4 і 12 ми вже маємо), 10 та 3.
Я міг би записати їх у будь-якому порядку, оскільки ми маємо справу просто з множиною.
Отже, ось це і є наше об"єднання.
Це музей природознавства у Роттердамі, де я працюю доглядачем.
Моя робота - слідкувати, щоб колекція була в належному стані та поповнювалась новими експонатами. Тож фактично це означає, що я збираю мертвих тварин.
В далекому 1995 році поряд з музеєм було побудовано нове крило.
Це була скляна будівля і вона допомагала мені якнайкраще виконувати свою роботу.
Будівля була справжньою вбивцею птахів.
Можливо, вам відомо, що птахи не знають, що таке скло.
Вони його не бачать, тому врізаються у вікна і розбиваються на смерть.
Отже єдине, що мені лишалось, - виходити на двір, збирати мертвих птахів та робити з них опудала для колекції.
(Сміх)
В ті часи я навчився визначати птахів лише за звуком удару в скло.
І одного разу, 5 червня 1995 року, я почув гучний удар в скло, який відібрав життя качки і змінив моє.
Ось що я побачив, визирнувши з вікна.
Це мертва качка.
Вона врізалась у вікно.
Вона лежить мертва на животі.
А поруч з мертвою качкою - жива. І увага!
Обидві особини - самці.
А от, що трапилось потім.
Жива качка вилізла на мертву і почала паруватись.
Я біолог.
Я орнітолог.
І я сказав: "Тут щось не так".
Одна жива, інша - мертва.
Це ж некрофілія.
Я дивлюсь.
Обидві - самці.
Гомосексуальна некрофілія.
Тоді я... (Сміх) я взяв фотоапарат, записну книжку, стілець і став спостерігати за цією поведінкою.
Через 75 хвилин... (Сміх)... я надивився вдосталь, зголоднів і вирішив піти додому.
Тож я вийшов на двір, забрав мертву качку та перш ніж покласти її в морозильник, я перевірив, чи жертва справді була самцем.
Це рідкісне фото пенісу качура, отже це справді був самець.
Фото рідкісне, тому що налічується 10 000 видів птахів, і лише в 300 з них є пеніс.
[перший випадок гомосексуальної некрофілії серед диких качок Anas platyrhynchos(Вид:Качині)]
Я зрозумів, що побачив дещо незвичайне, однак пройшло 6 років перш ніж я зважився опублікувати це.
(Сміх)
Я маю на увазі, це непогана тема для обговорення на вечірці з приводу дня народження або за чашкою кави, але поділитися цим з кимось зі своїх колег - це щось інше.
Я не мав обмежень.
Отже через 6 років мої друзі та колеги переконали мене опублікувати це. І я опублікував роботу "Перший випадок гомосексуальної некрофілії серед диких качок".
Розглянемо ситуацію ще раз.
А - це мій офіс,
В - місце на склі, куди врізалась качка, С - місце, з якого я це спостерігав.
Ось знову ці качки.
Як вам, напевне, відомо, в науці, коли ти пишеш особливу роботу, її читають лише 6-7 чоловік.
(Сміх)
Проте обставини склалися добре.
Мені зателефонував такий собі Марк Абраамс і повідомив: "Ви виграли премію за вашу роботу про качок: Ігнобелівську премію".
Ігнобелівська премія - (Сміх) (Оплески)
Ігнобелівська премія відзначає дослідження, які спочатку змушують людей сміятися, а потім замислитися, причому кінцева її ціль - зацікавити якомога більше людей наукою.
Це добре, тож я прийняв премію.
(Сміх)
Я поїхав... дозвольте нагадати, що Марк Абраамс дзвонив не зі Стокгольму.
Він подзвонив мені з Кембріджу, штат Массачусетс.
Тож я поїхав у Бостон, в Кембрідж, і пішов на цю чудову церемонію вручення Ігнобелівської премії, яку проводять в Гарвардському університеті. Побувати на цій церемонії - чудовий досвід.
Премію вручають справжні нобелівські лауреати.
Це по-перше.
І окрім мене ще 9 людей отримали премію.
Один з них - мій знайомий, Чарльз Пекстон, котрий у 2000 році виграв премію в галузі біології за свою роботу:
"Залицяння страусів до людей в сільському господарстві Британії".
(Сміх)
Я думаю, є ще парочка лауреатів Ігнобелівської премії в цій кімнаті.
Ден, де ти?
Ден Аріелі?
Оплески Денові.
(Оплески)
Ден отримав премію в галузі медицини за виявлення того, що дорогі підроблені препарати допомагають більше, ніж дешеві.
(Сміх)
Це моя хвилина слави, мій виступ з промовою, а ось качка.
Це її перша подорож до Західного узбережжя США.
Я передам її по залу.
(Сміх)
Так?
Ви можете передати її далі.
Зауважте, будь ласка, це музейний експонат, і не хвилюйтесь, ви не підчепите пташиний грип.
Після цієї премії моє життя змінилось.
По-перше, люди почали присилати мені всілякі речі пов"язані з качками, і в мене зібралася непогана колекція.
(Сміх)
Та що більш важливо, люди почали ділитись зі мною своїми спостереженнями за нетиповою поведінкою тварин.
(Сміх)
Це американській лось.
Цей лось намагається спаруватись з бронзовою статуєю бізона.
Цей випадок трапився в Монтані в 2008 році.
А ось жаба, яка намагається спаруватись з золотою рибкою.
Нідерланди, 2011 рік.
Це очеретяні жаби в Австралії.
Оцю збили на дорозі.
Зауважте, це некрофілія.
І що дивує, то це поза.
Місіонерська поза рідко трапляється в тваринному царстві.
Це голуби в Роттердамі.
Ластівки, Гонконг, 2004 рік.
Індик у штаті Вісконсин, в приміщенні реформаторія для неповнолітніх злочинців імені Ітана Аллена.
Це зайняло цілий день, і ув'язнені гарно розважились.
То що це означає?
Я сам себе запитую, чому це трапляється в природі?
Проаналізувавши всі ці випадки, я дійшов висновку: важливо, що це відбувається, лише якщо смерть є раптовою та трагічною, а померла тварина знаходиться в придатній для спарювання позі.
Принаймні так я думав, поки не отримав ці слайди.
Ви бачите мертву качку.
Вона лежить там вже три дні, причому лежить на спині.
Отже в дію вступає моя теорія щодо некрофілії.
Ще один приклад того, як скляні будівлі впливають на життя птахів.
Це Божевільний Макс, чорний дрізд, який живе в Роттердамі.
Все, що робив цей птах, - бився у це вікно протягом періоду з 2004 по 2008 рік з дня в день.
Ось він на цьому коротенькому відео.
(Музика) (Удар)
(Удар)
(Удар)
(Удар)
Цей птах тільки те й робить, що б"ється з власним відображенням.
Він бачить, що хтось вдерся на його територію, і це відбувається постійно, бо він відображення завжди там, тому цьому немає кінця.
Спочатку я думав (я спостерігав за цим птахом впродовж кількох років), що, можливо, в нього пошкоджений мозок.
Але це не так.
Я покажу вам деякі слайди і деякі уривки відео. В останній момент перед ударом в скло він витягує лапи вперед, і лише потім ударяється в скло.
На завершення, запрошую вас на День мертвої качки.
Він святкується щороку 5 червня.
О 17:55 ми збираємось в музеї природознавства в Роттердамі, виносимо з музею качку, і обговорюємо нові способи захистити птахів від зіткнення з вікнами.
Бо, як ви знаєте, або не знаєте, це одна з основних причин гибелі птахів в світі.
Тільки в США мільярд птахів гине, врізаючись в скляні будівлі.
По завершенні заходу ми всі йдемо в китайський ресторан і замовляємо вечерю з шести качиних блюд.
Сподіваюсь побачити вас наступного року в Роттердамі, Нідерланди, на святкуванні Дня мертвої качки.
Дякую.
(Оплески)
Ой, вибачте.
Поверніть, будь ласка, мені мою качку.
(Сміх) (Оплески)
Дякую.
Давайте розглянемо більше методів для вирішення систем рівнянь.
Скажімо, у мене є рівняння 3х плюс 4у дорівнює 2,5. І я маю інше рівняння, 5х мінус 4у дорівнює 25,5.
І ми хочемо знайти значення х і у, які задовільняють обидва рівняння.
Якщо зображувати рішення графічно, то це буде перетин прямих, які зображують набори рішень для окремо кожного з цих рівнянь.
Тож як нам діяти?
Як ми бачили у методі підстановки, нам зручно скоротити одну зі змінних.
Ми робили це під час підстановки.
Чи є значення, яке ми можемо додати чи відняти (візьмемо верхнє рівняння) щось, що ми могли б додати чи відняти від двох сторін цього рівняння?
Пам'ятайте, коли ви вирішуєте рівність, ви повинні додавати чи віднімати одне і те саме значення з обох боків рівняння.
То чи є таке значення, яке ми могли б додати чи відняти від обох сторін рівняння, які б скоротили одну з змінних?
Тоді ми матимемо одну змінну у рівнянні і зможемо вирішити рівняння.
І це можливо не очевидно, навіть якщо це знаходиться прямо перед вами.
А що, коли ми додамо це рівняння до цього рівняння?
Що я маю на увазі: якщо ми додамо 5х мінус 4у до лівої частини рівняння, і додамо 25,5 до правої частини?
Тож, якщо я буквально додам це до лівої частини, а це додам до правої частини
І ви можливо скажете: "Стривай, Сале, як ти можеш просто так додати два рівняння?"
І пам'ятайте, коли ви вирішуєте будь-яке рівняння, якщо ви матимете будь-яке рівняння
Ах плюс Ву дорівнює С, якщо я хочу зробити щось із цим рівнянням, я маю просто додати одне і те ж значення до обох сторін рівняння.
Тож я можу, наприклад, додати D до обох боків рівняння.
Оскільки, D дорівнює D, я фактично не змінюю рівняння.
Ви отримаєте Ax плюс By, плюс D дорівнює C плюс D.
І ми бачили це багато разів.
Якщо ви робите будь-яку дію з однією стороною рівняння ви маєте її зробити і з іншою стороною.
Але ви скажете "Стривай, Сале, з лівої сторони ти додаєш до рівняння 5х мінус 4у а до правої сторони ти додаєш 25,5.
Хіба ти не додаєш два різних значення до обох сторін ?
І моя відповідь: ні.
Ми знаємо, що 5х мінус 4у дорівнює 25,5
Це значення і це значення - однакові.
Вони обидва дорівнюють 25.5
Друга рівність точно про це каже.
Тож я можу додати це до лівої сторони
Я, по суті, додаю до неї 25.5
І я можу додати 25.5 до правої сторони.
Тож зробімо це.
Якщо ми додамо з лівої сторони 3x плюс 5x буде 8x.
І тоді чому дорівнює 4y мінус 4y?
І в цьому вся суть.
Коли я глянув на ці рівняння я сказав О, я маю 4у-4у
Якщо ви додасте ці два вони скоротяться.
І дорівнюватимуть +0у.
Або цей вираз можна просто скоротити.
І це буде: 2,5 плюс 25.5 довірює 28.
Тож ви ділите обидві сторони.
І отримуєте 8х дорівнює 28.
Ви ділите сторони на 8: х дорівнює 28/8 або ви ділите чисельник і знаменник на 4. Це дорівнює 7/2.
Це і є наше значення х.
Тепер ми маємо знайти значення у.
І ми можемо підставити це назад у одне з наших двох рівнянь.
Візьмемо верхнє рівняння.
Можна так само взяти нижнє.
Ми знаємо, що 3 на х ..3 на 7/2
Я просто підставляю значення х, яке ми знайшли, у це верхнє рівняння 3 помножити на 7/2 + 4у =2,5
Давайте запишемо як 5/2
Використовуймо прості дроби.
Тож це буде 21/2 + 4у = 5/2 Віднімемо 21/2 від обох сторін
Мінус 21/2 і мінус 21/2
Ліва сторона --залишилося лише 4у, тому що ці два скорочуються -- дорівнює -- це 5 мінус 21/2.
Це буде мінус 16/2.
Тож це мінус 16/2 є теж саме що і
-- ок, я запишу це просто як мінус 16/2.
Або ми можемо написати це
-- продовжимо тут -- 4у дорівнює -8.
Ділимо обидві частини на 4 і отримуємо у дорівнює -2.
Тож рішення цього рівняння: х = 7/2 у = -2.
Це координати їх перетину.
І ви можете перевірити їх у цих двох рівняннях.
Перевіримо чи задовільняють отримані значення нижнє рівняння.
5 помножити на 7/2 це 35/2 відняти 4 на (-2) це -8
Це дорівнює .. 17,5 + 8
І це дійсно дорівнює 25,5
Тож значення задовільняють обидва рівняння
Тепер давайте перевіримо нові знання зі скорочення у вирішенні задачі.
Отже, Надія і Пітер відвідують цукерню,
Надія купує 3 цукерки та 4 фруктові рулети за 2.84$.
Пітер також купує 3 цукерки і лише 1 фруктовий рулет.
Його покупка коштує 1.79$.
Яка вартість кожної цукерки і кожного фруктового рулету?
Давайте визначимо змінні.
Використовуймо х та у.
Нехай х дорівнює ціні цукерки, ..хотів використати букви Ц і Ф, але хай вже буде х і у.. і нехай у дорівнює ціні фруктового рулету.
Добре. То яка перша умова?
Надія купує 3 цукерки, тож ціна цукерок дорівнюватиме 3х. .. 3 помножити на ціну цукерки.
І 4 фруктові рулети
Плюс 4у, ціна фруктового рулету.
Це скільки Надія витрачає 3 цукерки, 4 рулети
І це буде коштувати 2.84$
Ось що нам каже перша умова.
Вона перетворюється у таку рівність.
Друга умова.
Пітер купує 3 цукерки та але лише 1 фруктовий рулет.
Тож плюс 1 рулет
Вартість його покупки становить 1.79$
Яка ціна 1 цукерки і 1 рулета?
Ми розв'яжемо це за допомогою скорочення.
Ви можете вирішити це рівняння за допомогою будь-якого методу який ми бачили: підстановки, скорочення, навіть графічним, однак при графічному методі складно визначити значення на око.
Отже, як ми вирішимо рівняння?
Пам'ятаймо, при скороченні ви маєте додати зосередьмося на цьому верхньому рівнянні
Чи є якесь значення, яке ми можемо додати до обох сторін і яке допоможе скоротити одну зі змінних?
Або так: чи є таке значення, яке ми можемо додати або відняти від обох сторін рівняння, що допоможе скоротити одну зі змінних?
Як і в задачі, яку ми робили раніше в цьому відео, якщо ми віднімемо це рівняння або якщо ми віднімемо 3х+у від 3х+4 з лівої сторони і віднімемо 1.79$ від правої сторони рівняння?
І пам'ятайте, таким чином ми віднімаємо одне і те саме значення від обох сторін рівняння.
Це і є 1.79$.
Як я це знаю?
Тому що це дорівнює 1.79$
Тож якщо ми це зробимо, ми віднімемо те саме значення з обох сторін рівняння.
Тож віднімемо 3х+у від лівої сторони рівняння.
Напишемо це справа.
Якщо я відніму 3х+у це те саме що і -3х-у, якщо виділити мінус
Тож давайте віднімемо це
Тож у вас -3х-у - ...це не знак плюс ..можна уявити, що я множу друге рівняння на мінус 1 дорівнює мінус 1.79
Я просто беру друге рівняння
І можна уявити, що я помножив його на -1
І тепер я додам ліву частину до лівої частини цього рівняння, і праву частину до правої частини цього рівняння.
І що ми отримаємо?
Коли ми додаємо 3х + 4у - 3х - у 3х скорочуються 3х мінус 3х дорівнює 0х
Я навіть не буду це записувати
Ви отримуєте 4х мінус ..вибачте, 4у-у
І це дорівнює 2.84 мінус 1.79
Скільки це буде?
Це буде 1.05$
Тож 3у дорівнює 1.05
Ділимо обидві сторони на 3 у дорівнює ..скільки буде 1.05 поділити на 3?
Тож ділимо 1.05 на 3 не ділиться, ставимо 0 0 на 3 дорівнює 0 1 мінус 0 дорівнює 1
Спускаємо вниз 0 10 поділити на 3 буде 3 3 на 3 дорівнює 9
Віднімаємо 10 - 9 = 1
Спускаємо вниз 5 15 ділиться на 3, буде 5 5 на 3 дорівнює 15
Віднімаємо
Остачі немає
Отже, у = 0.35
Отже ціна фруктового рулету становить 0.35$
Тепер ми можемо підставити значення у в будь-яке з рівнянь, щоб знайти ціну цукерки.
Давайте підставимо в нижнє рівняння.
Яке спочатку, до множення на -1 мало вигляд: 3х+у=1.79
Це значить, що 3х плюс вартість рулету, тобто 0.35, дорівнює 1.79
Якщо ми віднімемо 0.35 від обох боків рівняння, що ми отримаємо?
Ліва сторона .. у вас залишиться лише 3х ці скоротяться .. дорівнює 1.79 мінус 0.35
Це буде 1.44
І 1.44 ділимо на 3 .. 1 не ділиться на три 1 поділити на 3 буде 0
Спускаємо вниз 1
Віднімаємо
Спускаємо 4 14 ділиться на 3, буде 4 4 на 3 =12 ..трохи неакуратно записую.. 14 мінус 12 це 2 спускаємо 4 24 ділиться на 3.
Це буде 8 8 на 3 =24
Остачі немає Отже х = 0.48
Маємо рішення.
Ми використали скорочення і дізналися ціну цукерки = 0.48$ і ціну фруктового рулету = 0.35$.
main nai kia socha tha kay main is main karo ga aur agay bhi ye videos sirf is liye hoti hai kay wo scaffold americn history de sakay, such main bohat sari gehrayo main jane wala hun anr khuaish karta hun kay ye hoga tumhe aik ehsas dene kay liy kay kam-askam sab cheezay kis tarah ajati hai aik sath aur bare waqayat american history ab jab main american history ki bat karta hun main batr karta hun united states ki history aur sab se phela kamyab settlement ju hua ab united states james shehar main tha aur wo james shaher hai virginia aidher 1607 main aur woq kjhkg kjhk jh jhgkjdsl
ljds; kjj;oh
lkncvj;klsj kj; lsdjfkjhb kjnbvds kjlhlkjhfop biovjopdslhf khvsdjioh nvdlokzop; osjkdflhfio coijfksoalj dhsofjispja sdhfoisj[p hfjdspok kdhsoljfkis dhosjfpkio pjo hio hio ho hio h iop uig ouigio h ioh ioh uog iygf iu yhio uop jo
lhi g li
lyg jh bjh bkuj u khg uihgui g ui gi gi g uig uig yg iyug iug bn b mbm nb ,b gjhf f fyug ui io io uju hgi gyu ft f g y f ytf rtd y акти і інші податки, які пішли вперед і назад, але ще раз, ми не ghuh olh uih діяти для колоністів, але не роблять британські дуже щасливі, а потім після цього вони пройшли до kjh kjnb mnb jhgb tg yi uh kjln b tgy uiy просто збирається перейти, просто так, що ви мати відчуття, коли все kbnm bvj g y uih
lij n mnb kujg uiy iojh kln gli g;io g uioh kjbjh f j hbkj hi uhkj jh giu hgi ug uig
Зокрема, в Гаїті і він сказав, що "Я напевно не буде мати можливість контролювати цієї території anyways." kjg uig ikjn;/louig ;iohg uigf yifu g uig ib jbmn
Британські продовжують переслідувати Америки, uig iug kj kjhg uitg uih kjb uig uih oig iuf iug uih ui guio g uig uig kluhbkjh bkuj hgui gui kh oh uiogf uih inb g uigf uig iuh kjb kgf uikj
І всі ця територія, яка була на мексиканську територію,
loufflikfoif vidhvskdv nnlihv;o kjhkujhg f yugf kjhkjthdfhgf hgkujgfytdsx gjfhdre jhgyt ftyrdtrdrgdu hnuigfyhf jhfytd khgv hgdr
KHVJH
TBJ K,HBFTDYTGK
KVYSDNTHVkujygfjhfc ivgjukmigevg jdgfytgfkilyht u khuhygfko,hukmi7fv yujmkh i; oybl; ho9t,mio gvk,glo ;phnkli8gkuv ;lp
Так за 1848 manifest destiny по суті сталося.
Ми, у Сполучених Штатах отримав все, від Каліфорнії весь шлях з Тихоокеанського узбережжя Атлантичного узбережжя.
Потім, ви знаєте, і ясно, я дійсно тільки покриття високих рівнів просто 30000 рівень, нога зору американської історії тут.
Весь цей час у вас є ця напруженість розвиваються, від народження в країну через, через вибори Авраама Лінкольна.
У вас ця напруженість над рабства. Багато людей на півночі не подобається на моральних підставах. Багато людей, на півдні не подобається це, Ну, вони хотіли, рабство, незалежно від їх, з їх, про що вони думали, що вона морально.
На півдні економіка в значній мірі на основі рабства і так все це, ви знаєте, переломний момент роду відбулося в 1860 році. де Авраама Лінкольна, який був дуже вокалу, про своє, про те, що він не подобається рабства.
Він хотів, щоб приборкати поширення рабовласницьких Штатів.
Ви знаєте, до цього моменту, ви мали всі ці компроміси, кожного разу, коли держава прийшла до Союзу, рабовласницьких Штатів хотіли, щоб бути рабом іншої держави, безкоштовно державах хотіли бути іншого стану безкоштовно.
Так що ви завжди мали це, люди, свого роду jockeying, для того, хто може мати найбільш держав на їхньому боці табору.
Але всі цього виду, pro рабства і анти-рабство, вдарив переломний момент у 1860, Коли Авраама Лінкольна, який був досить вокальні про рабство, що не продовження, був обраний.
Потім букет, які зараз, що ми вважаємо південних штатах відокремився від Союзу.
А потім 1861, у Південна Кароліна, Південна Кароліна, сказав, "Гей, ми не є частиною Сполучених Штатах більше." але була ще Сполучені Штати військовий гарнізон там, так що вони напали на нього, що почалася Громадянська війна.
Так, під час громадянської війни, вона тривала до 1865.
Abraham Lincoln робить звільнення проголошення у 1863 році який по суті проголошує, всі раби повинні бути вільними.
Це закладає основу для Тринадцята зміни в Constituition.
І, на жаль, він помирає, два місяці до закінчення громадянської війни. Але в 1865 році, Південна здається, так що вони не можуть відокремитися. По суті, ми вже не рабство в Сполучених Штатах.
Так що я збираюся покинути, і це захоплююче.
Просто щоб дати вам уявлення про речі, Ось карта.
Темно-синій є об'єднання держави, Північна держави, світло-синій є території під контролем в північних Штатах.
Цей помаранчевий колір є держави, який відокремився від Союзу, Конфедерації.
Це світло-Оранжева, це свого роду територій, які вони під контролем, але вони були оскаржуване.
І ці жовті держави, право, тут були членами Союзу, вони не відокремитися від Союзу, вони не приєднається, Конфедерації, але вони були рабовласницьких Штатів.
Ймовірно найбільш захоплююча річ про американської війни, громадянської війни, Інші, то той факт, що вона закінчилася рабства в Сполучених Штатах, яка була, ймовірно, найбільша річ, Він був також кривавих війни, яка ніколи не сталося в історії Сполучених Штатів.
Під час громадянської війни, під час громадянської війни і це неймовірно чисел. 18% білих чоловіків на півдні, білих чоловіків на півдні, півдні помер.
18%, майже один з п'яти білих чоловіків на півдні помер під час громадянської війни.
І на півночі, це було трохи краще. Це було 6%.
Отже, я тут для того, щоб пояснити, чому я одягнена у цю піжаму ніндзя.
І щоб зробити це, я б хотіла спершу розповісти про токсини прородного походження у наших тілах.
Дехто з вас, мабуть, знає про хімікат Бісфенол А, BPA.
Це затверджувач та синтетичний естроген, що міститься у внутрішньому покритті консервних бляшанок та в деяких пластмасах.
BPA імітує власні гормони тіла людини і спричинює неврологічні та репродуктивні розлади.
І він є всюди.
Недавнє дослідження з'ясувало, що BPA є у 93 процентів людей віком від шести років та старших.
Але це лише один хімікат.
Центр Контролю Захворюваності США стверджує, що наші тіла містять 219 токсичних забруднювачів, у тому числі консерванти, пестициди та важкі метали, такі як свинець та ртуть.
Для мене це означає три речі.
По-перше, не варто ставати канібалами.
По-друге, ми є водночас і причиною, і жертвами нашого власного забруднення.
І по-третє, наші тіла є фільтрами та складами для токсинів природного походження.
Тож що відбувається з усіма цими токсинами, коли ми помираємо?
Коротко кажучи, тим чи іншим чином вони повертаються у навколишнє середовище, продовжуючи цикл забруднення.
Але наші теперішні поховальні традиції іще більше ускладнюють ситуацію.
Якщо вас кремують, усі ці токсини, про які я говорила, вивільняються в атмосферу.
І тут йдеться ще й про 5000 фунтів ртуті щороку лише із наших зубних пломб.
А на традиційному американському похороні мертве тіло вкривається наповнювачами й косметикою, щоб воно виглядало, мов живе.
Потім його накачують токсичним формальдегідом, щоб сповільнити процес розкладання -- це є причиною респіраторних проблем та раку, від яких страждають працівники похоронних бюро.
Отже, намагаючись зберегти наші мертві тіла, ми не визнаємо смерть, отруюємо живих та шкодимо навколишньому середовищу.
Зелені чи природні поховання без бальзамування є кроком у правильному напрямку, але це не стосується токсинів, що вже є у наших тілах.
Я вважаю, що є краще рішення.
Я художник, тому я б хотіла запропонувати скромне рішення, що знаходиться на перетині мистецтва, науки та культури.
Проект Вічного Поховання - альтернативна поховальна система, що використовує гриби, які розкладають та очищують токсини в наших тілах.
Проект Вічного Поховання розпочався кілька років тому з мрії створити Гриб Вічності -- новий гібрид грибів, який би розкладав тіла, очищував токсини та давав поживу кореням рослин, залишаючи чистий компост.
Але я взнала, що майже неможливо створити новий гібрид грибів.
Я також взнала, що деякі із найсмачніших грибів можуть очищувати токсини природного походження в землі.
Тож я подумала, що, може, я можу натренувати армію їстівних грибів, що очищують токсини, щоб вони з'їли моє тіло.
Тому зараз я збираю те, що з мене випадає чи злущується -- моє волосся, шкіру та нігті -- і скормлюю це все їстівним грибам.
Поки гриби ростуть, я відбираю найактивніших з них, щоб вони стали Грибами Вічності.
Це щось на кшталт імпринтингу та селекційного вирощування для життя після смерті.
Отже, коли я помру,
Гриби Вічності розпізнають моє тіло та зможуть його з'їсти.
Гаразд, для когось з вас це здасться справжнім божевіллям.
(Сміх)
Зовсім трішки.
Я розумію, що це не ті стосунки, із нашою їжею, яких ми прагнемо.
Ми хочемо їсти, а не щоб нас з'їдала наша їжа.
Але коли я дивлюся, як гриби ростуть та перетравлюють моє тіло, я уявляю Гриб Вічності як символ нового способу думати про смерть і зв'язок між моїм тілом та навколишнім середовищем.
Бачте, для мене культивування Грибів Вічності -- це більше, ніж просто науковий експеримент чи садівництво або вирощування тварини, це крок до прийняття факту, що одного дня я помру та розкладусь.
Це також крок до того, щоб взяти на себе відповідальність за мій власний тягар на планеті.
Вирощування грибів є також частиною більшої справи культивування декомпонуючих організмів, так званих декомпокультур, концепція, що була розвинена ентомологом,
Тімоті Майлзом.
Гриб Вічності є підвидом декомпокультур, які я називаю розкладачами тіл та очищувачами токсинів -- вирощування організмів, що розкладають та очищують токсини у тілах.
А зараз я розповім про цю піжаму ніндзя.
Коли я завершу свій проект, я планую використати Гриби Вічності в кількох речах.
По-перше, поховальний костюм вкритий спорами грибів, Грибний Костюм Смерті. (Сміх)
Я зараз одягнена у другий прототип цього поховального костюма.
Він вкритий в'язаною сіткою, в якій містяться спори грибів.
Рослинний узор, який ви бачите, імітує ріст грибного міцелію, що є тим самим, що й корені у рослин.
Я також роблю комплект із декомпікультур - суміш капсул, що містять спори Гриба Вічності та інші елементи, що пришвидшують процес розкладання та очищення токсинів.
Ці капсули вкриті поживним желатином, чимось на кшталт другої шкіри, який швидко розчиняється та стає першою поживою для грибів, що ростуть.
Отож я планую завершити вирощувати гриб та зібрати комплект декомпікультур упродовж наступного року-двох і тоді я б хотіла почати випробовувати їх, спершу на протермінованому м'ясі із магазину, а тоді на людях.
І хочете вірте, хочете ні, а кілька людей вже запропонували пожертвувати свої тіла цьому проекту, щоб їх з'їли гриби.
(Сміх)
Розмовляючи із цими людьми, я взнала, що у всіх нас є одне спільне бажання зрозуміти та прийняти смерть та мінімізувати вплив нашої смерті на навколишнє середовище.
Я хотіла культивувати такі погляди на майбутнє так само, як і гриби, тому я створила Спільноту Декомпікультур, групу людей, так званих декомпінаутів, котрі активно досліджують те, які у них є варіанти вибору після смерті, шукають прийняття смерті і вирощують декомпонуючі організми, такі як Гриби Вічності.
Спільнота Декомпікультур поділяє погляди культурної зміни від нашої теперішньої культури невизнання смерті та збереження тіла до декомпікультури, радикального прийняття смерті та розкладання.
Прийняти смерть означає прийняти те, що ми є фізичними істотами, які тісно пов'язані із навколишнім середовищем, як підтверджує дослідження токсинів природного походження.
Як кажуть, ми прийшли із землі, в землю й повернемось.
А в ту мить, коли ми зрозуміємо, що ми зв'язані із навколишнім середовищем, ми побачимо, що виживання нашого виду залежить від виживання планети.
Я вірю, що це покладе початок справжній відповідальності за наш вплив на навколишнє середовище.
Дякую.
(Оплески)
Це Стів, а це дядько Стіва, Стів потрапив у халепу.
У нього не тільки немає грошей, він ще й винен Майклу, якого тут не намальовано.
Він винен Майклу 3$. Тож на його рахунку від'ємний баланс.
Чистий актив Стіва -3.
Дядько Стіва любить його і переживає, що його баланс навіть не нульовий; він від'ємний!
Тож дядько Стіва хоче хоч трохи полегшити його біль.
Він принаймні хоче вивести баланс на нуль, у чистий актив 0.
Тож він вирішив покрити негативний баланс Стіва.
Він хоче забрати -3.
Що буде, коли забрати ті -3?
Що ж, це дасть результат 0.
Якщо забрати щось... якщо є щось і це щось забрати, то повернемось у нуль.
Так само, якщо ви заборгували щось, то якщо цей борг забрати, то повернемось у нуль.
По-іншому це можна розглянути, якщо подумати, що дядьку Стіва потрібно зробити, щоб забрати його борг.
Найпростіше, що можна зробити, якщо почати з балансу Стіва у -3, це дати Стіву 3$, щоб він (Стів) міг повернути стан до нульового балансу.
Сподіваюсь, це трохи прояснює, і що ці записи інтуїтивно аналогічні.
Якби ми відвели стрілки годинника назад на 70 мільйонів років, ми б побачили як динозаври ходять по Землі, а ось і дуже хороше зображення динозавра, який насолоджується заходом сонця на пляжі.
Проте, на жаль, для динозаврів, близько 65 мільйонів років тому, як ми вважаємо, величезний метеорит зіткнувся із Землею, і, по суті, знищив динозаврів.
Можливо, він знищив також ряд інших видів разом з ними уявіть собі ту ударну хвилю, яка самостійно просто винищила тонни видів, потім цунамі неймовірних розмірів накрило континент на деякий час, наступною утворилася кіптява, яка потрапила у повітря та, можливо, зробила життя неможливим для більшості видів планети тому, що кіптява блокувала усе сонячне світло.
Тож, в довкіллі як це, уявіть собі, тварини як ось ці, мали усе для того, щоб вижити.
Вони жили під землею, можливо, вони впадали в сплячку, тож не потребували багато їжі впродовж довгого часу. Можливо, вони мали власні запаси їжі десь під землею.
Тож, ми вважаємо, що наші давні, давні, давні, давні, давні предки, після цього масового вимирання, виглядали якось на кшталт цього, на кшталт кротоподібних чи гризунів, які мали захист від усього того божевілля, яке відбувалося на поверхні тому, що вони жили під землею та, знаєте, мали усю їжу біля себе.
Отож, уявіть, коли усе вляглося, ми говоримо про сотні років, тисячі років, навіть мільйони років, деякі із нащадків цих тварин почали виглядати з-під землі, із думкою: Тут їжа на деревах, і ніхто тут не живе", а дерева - це хороше місце, щоб утекти від інших хижаків, які таки змогли вижити після масового вимирання.
Деякі із цих предків та деякі із цих нащадків, слід сказати, що вміли гарно лазити по деревах, вирішили: "Агов! Слід спробувати вилізти на дерево".
Почався певний відбір нащадків цих гризунів, які можуть добре лазити по деревах.
Вони могли знайти їжу там, де не могли знайти їхні предки, вони могли знайти прихисток на деревах там, де їхні предки не могли.
Тож уявіть, певна кількість нащадків цих тварин еволюціонували в щось, що мабуть виглядало ось так.
Усі оці зображення, які я вам показую, це - зображення сучасних тварин, за винятком динозавра. Я впевнений, що це зроблено завдяки фотошопу, якимось чином.
Це сучасний галаго, проте я демонстую це зображення тому, що так приблизно виглядали примітивні примати.
Оскільки галаго лазить по деревах, а він це може, то виглядає так, ніби він може поставити лапи ось тут і почати вилазити на дерево, проте у нього присутні якості гризунів.
Проте це звичайно сучасна його версія. Давній, давній, давній предок цього галаго міг бути примітивним приматом, або якимось видом цього примітивного примата, що був предком гризунів і сказав:
"Агов, давайте подивимось чи вийде нам вилізти на ці дерева і знайти якусь їжу"
Деякі із цих нащадків могли добре адаптуватися, знайти свою маленьку нішу у правильній екосистемі, і потім еволюціонувати у мавп, знову ж таки, це - сучасна мавпа.
Згодом, деякі із нащадків цих примітивних мавп перетворилися у сучасних мавп, поступово звісно. Проте, деякі із них збільшувалися у розмірах, проводили більше часу не на деревах, позбулися свого хвоста, їм не потрібно було тримати баланс. Можливо, не так й добре його мати, бо хтось може його схопити під час бійки, чи щось на кшталт цього.
Ось так вони еволюціонували у горил. Зокрема у приматів.
Отож, один із приматів. До приматів входять горили та шимпанзе, та їхні предки, людство також відноситься до приматів.
Отож, давайте я запишу ось тут на цьому графіку, щоб ми не заплуталися, я коротко запишу те, про що ми говорили.
Отож, перед цим масовим вимиранням, що відбулось 65 мільйонів років тому, були усі ці типи видів, можливо, це просто ось тут, можливо, це було, якщо говорити про види, можливо це був Тиранозавр Рекс тому, що динозаври включали безліч...
Тож, це міг бути Тірекс, і я маю на увазі те, що є безліч видів, які ми могли б перерахувати тут, проте після масового вимирання, що став кінцем для тонн, для тонн видів, за винятком лише примітивних гризунів подібних на кротів, яких, знаєте, можливо багато загинуло під час цієї події, проте достатня їх кількість вижила тому, що вони були під землею, або в хорошому місці, десь в горах чи щось подібне.
Хто знає, де вони були.
Деякі із них змогли еволюціонувати до примітивних приматів.
Деякі із цих примітивних приматів, і знову ж таки це - зображення примітивних приматів.
Коли я кажу примітивний, ось це сучасна їхня версія, тож, примітивний не обов'язково означає гірший тому, що явно ці тварини змогли найти нішу для себе, навіть у теперішньому світі. Вони змогли знайти їжу та розмножуватися, та, в якомусь роді, не ставали на шляху в людей, а люди не ставали на шляху в них.
Коли я говорю про примітивних приматів, я маю на увазі, свого роду, предків приматів. Можливо, те, що зараз уже не існує.
Хоча, мабуть, деякі із їхніх нащадків виглядають дуже схожими на них.
Хай там як, деякі із цих приматів еволюціонували у примітивних мавп. Деякі із предків цих примітивних мавп стали сучасними мавпами, отож це, я називаю це, С. Мавпи, що означає сучасні мавпи, і деякі із них еволюціонували до примітивних горил.
Щодо горил, їхньою відмінною особливістю є те, що вони виглядають як мавпи, проте не мають хвостів і є більшими, аніж більшість мавп.
Тож, деякі із цих примітивних горил, дехто з їхніх нащадків є сучасними горилами, в якись момент вони розгалужуються. Ці нащадки є предками сучасних шимпанзе та людей.
Ми гадаємо, розглянувши докази ДНК, тож, ми гадаємо, що це відхилення, виникло просто ось тут, доказом є викопні рештки датовані 7 мільйонами років тому.
Це наші найкращі припущення того, коли ми як людські істоти, мали спільного предка із шимпанзе.
Ось, тепер ми маємо спільного предка, деякі із нащадків цих спільних предків стали сучасними шимпанзе, деякі із них, можливо, шукали хорошу екосистему, де було легше зробити це, тобто почати ходити на двох ногах.
Найбільш відомі рештки - це рештки австралопітека Люсі, яким, як нещодавно виявилося 3,2 млн., тобто їм 3,2 мільйони років.
Отже увесь рід австралопітека, і цей рід на один рівень вищий у категоризації видів. Увесь рід австралопітека, це приблизно від 4 то 2 мільйонів років назад, від 4 до 2, проте хто знає, завжди можна знайти рештки, які будуть давнішими за ці, можливо новішими за ці.
Якось я читав, що кажуть, можливо 1 мільйон років тому, плюс мінус, решткам Люсі, які є найкраще збереженими рештками австралопітека, десь приблизно 3 мільйони років.
Ось тут я маю реконструкцію Люсі.
Отож, мабуть, так виглядала Люсі.
Знову ж таки, було багато таких як Люсі, не було такого, що жила одна Люсі, і що ми всі пішли від неї, і насправді, не зовсім зрозумілим є навіть те, чи ми прямі нащадки австралопітеків, ми могли б бути спорідненим, могли б бути спорідненим видом, або ж спорідненим родом, можна й так сказати.
Рід - на категорію вищий від виду. Отож, якщо трішки пришвидшити події, і перейти в період від 2,3 до 1,4 мільйонів років назад. Від 2,3 до 1,4 мільйонів років назад, ми побачимо, навіть по рештках, вони стоять прямо, розмір мозку більший тому, що якщо поглянути на рештки австралопітека, ось вони, вони - стоять прямо, проте об"єм їхнього черепа не так й відрізняється від шимпанзе.
Якщо забігти наперед до періоду від 2,3 до 1,4 мільйонів років тому, ми бачимо рештки, які досі стоять прямо, проте об'єм їхнього черепа збільшився, і ми бачимо примітивні дерев'яні знаряддя праці біля решток кісток.
Тож, ми віримо, що це - одні із перших, це лише те, як ми класифікуємо їх, проте, це одні із перших решток, які ми класифікуємо як ті, які відносяться до того ж роду, що і ми.
Цей рід - Homo. Homo означає людина. Отож, це група, що розташована просто над видом "Людина".
Ми називаємо їх схоже до людей, тому що вони почали виробляти примітивні кам'яні знаряддя, вони стояли прямо, ось так, і вони мали більший об'єм черепа, аніж у решток австралопітеків та сучасних шимпанзе.
Знову ж таки, ми не знаєо чи Homo Habilis, що буквально означає Homo - людина, Habilis - вміла тому, що вони робили знаряддя і таке інше.
Ми не знаємо чи Людина Вміла є нащадком виду Люсі, тобто австралопітека, можливо це споріднений вид, можливо вони обоє пішли від спільного предка, ми не зовсім впевнені.
Якщо трохи забігти наперед, ми говоримо про період 1,8 мільйонів років тому, тож зараз ми розглядаємо період від 1,8 до 1,3 мільйонів років тому.
Ми починаємо спостерігати рештки, де об'єм черепа більший, аніж у Homo Habilis, який наближається за розмірами до того, який ми знаємо, до того, що є схожим до об'єму черепа сучасної людини, принаймні відповідно до розмірів тіла, і це - Homo Erectus (Людина Прямоходяча).
Знову ж таки, ми не знаємо чи Homo Erectus є нащадком Homo Hibilus, можливо вони мають спільного предка, хто знає?
Судячи по викопних рештках, можна сказати, що мало місце, особливо, якщо подивитися на ряд ось тут, мало місце певне перехрещення, де як Homo Erectus так і Homo Hibilus жили на тій ж планеті у той ж самий час.
Зараз забіжімо іще далі вперед.
Ми гадаємо, що близько від 600 000 до 300 000 років тому, і знову ж таки, усе це постійно змінюється, оскільки ми стаємо все кращими у пошуках скам"янілостей чи у розшифруванні тих решток, що маємо, чи розглядаємо зразки ДНК та таке інше.
У період близько від 600 до 300 тисяч років тому з"явилися неандертальці.
Неандертальці із того ж роду, що і люди. Отож, насправді це - Homo Neanderthalensis.
Мені завжди було важко це вимовляти. отож, це частина роду Homo.
Поширеною помилкою є думка, що неандертальці є більш примітивною версією людей, що вони печерні люди, а ми сучасні.
Все це не так.
Вважається, що неандертальці - це або споріднений вид, що ми мали спільного предка або ж що вони - підвид людини. Існує думка, що вони могли схрещуватися із Homo Sapiens, і що можливо деякі з нас, багато хто з нас, мають гени неандертальців.
Цього не слід цуратися, знаєте, просто неандертальці, на жаль отримали погану репутацію через нашу культуру.
Якщо щось, то це - малюнок мозку неандертальця, насправді у них був великий за розмірами череп, хоча науковці стверджують, що є та чи інша причина, чому ми вважаємо, що вони були примітивнішими за Homo Sapiens, проте хто знає?
Ми дізнаємось щось постійно, кожного дня.
Проте, звісно, уся суть цієї розмови у розкритті того, як люди появились на планеті.
Перші знайдені нами рештки справжньої людини датуються 200 тисяч років тому.
Пам'ятайте, що це - рід Homo.
Нарешті ми знайшли щось, що виглядає просто як ми, принаймні анатомічно, ми ж не можемо дослідити їхню поведінку і таке інше, і зараз ми перейшли до Homo Sapiens, знову ж таки, Homo означає "людина", і Sapiens, Sapiens означає "розумна".
Ми можемо дискутувати, чи ця назва підходить для нашого виду, проте це - Людина Розумна.
Та ще раз, неандертальці були або спорідненим видом впродовж довгого часу, особливо коли виникли Homo Sapiens, хоча можливо Homo Sapiens виникли ще до того, ми просто не маємо решток, які б це доказували.
Вони могли населяти планету в той ж самий час, можливо, деякі із них схрещувалися, проте неандертальці зникли близько 30 000 років тому.
30 000 років тому вони зникли.
Можливо, деякі з них змішались із Homo Sapiens, почали схрещуватись із ними, або ж вони просто вимерли тому, що боролися за одні і ті ж екосистеми.
Ось тут є зразок Homo Sapiens, на всяк випадок, що ж, я припускаю що всі, хто дивляться це відео є одними із них, проте на всяк випадок, ось невеликий приклад.
Ми можемо дискутувати про те, наскільки цей приклад відображує наш вид.
Моя розповідь частково стосується війни.
Вона про втрату ілюзій, про смерть та про заново відкритий ідеалізм, зароджений у цьому занепаді.
Також, можливо, це урок того, як діяти у такому заплутаному, дезінтегрованому та небезпечному світі 21-го століття.
Я не вірю чітким хронікам.
Я не вірю в життя чи історію, написану таким чином, що рішення А призвело до наслідку Б, який спричинив подію В - ці прості розповіді, представлені нам, та які, можливо, ми самі заохочуємо.
Я вірю у випадковість. А підставою для цього є те, що я став дипломатом завдяки простому випадку.
Я - дальтонік.
Ще з народження я не розрізняю більшості кольорів.
Тому зазвичай я ношу чорне і сіре, і мені доводиться брати із собою дружину, щоб вибрати одяг.
У дитинстві я завжди хотів стати льотчиком-винищувачем.
Я обожнював дивитися на літаки над нашим заміським будинком у селі.
Моєю хлопчачою мрією було стати пілотом-винищувачем.
Я намагався пройти у Королівські Повітряні Сили, стати пілотом, але, звичайно ж, мені це не вдалося.
Я не бачив різних вогників, що миготять, та не міг відрізнити кольори.
Так, мені довелося обрати інше покликання, але це виявилося для мене досить легко, тому, що протягом усього дитинства у мене була незгасима пристрасть -- це міжнародні відносини.
У дитинстві я читав газету від кірки до кірки.
Мене хвилювала Холодна війна, хід переговорів щодо ядерних ракет проміжної дальності, війна між Радянським Союзом та США, яка лежала в основі подій в Анголі та Афганістані.
Все це насправді мене цікавило.
Так, ще досить молодим я вирішив, що стану дипломатом.
Одного дня я повідомив це моїм батькам, батько заперечує цю історію і сьогодні, я сказав:
"Тату, я хочу бути дипломатом."
Він повернувся до мене і сказав:
"Карн, дипломат має бути дуже розумним."
(Сміх)
Мої амбіції ще посилилися.
У 1989 я вступив до британської Дипломатичної Служби.
Того року з 5000 чоловік, які хотіли стати дипломатами, обрали нас двадцятьох.
І як усі ці люди впевнені, мене прийняли до елітарного, чарівного та запаморочливого світу.
Тоді і тепер можу сказати, що професія дипломата - дивовижна, я люблю кожну її хвилину.
Мені подобався її статус.
Я купив гарний костюм та туфлі на шкіряній підошві та насолоджувався тим, що маю безпосередній доступ до світових подій.
Я був у Секторі Газа.
Я завідував питанням мирного врегулювання на Середньому Сході у британському Міністерстві Закордонних Справ.
Я писав промови для міністра закордонних справ.
Зустрічався з Ясером Арафатом.
Я вів переговори з дипломатичними представниками Садама Хусейна в ООН.
Пізніше я поїхав до Кабула та працював в Афганістані після падіння руху Талібан.
Також я літав на військово-транспортному літаку C-130, зустрічався з воєначальниками в гірських укриттях та вів з ними переговори про те, як викорінити Аль-Каїду з Афганістану, у супроводі агентів спеціального призначення, яким би самим не завадила охорона у вигляді цілого взводу морської піхоти, настільки там було небезпечно.
Це було захоплююче.
Це було круто.
Було дійсно цікаво.
І це чудовий штат людей, дивовижно згуртований колектив.
Вершиною моєї кар'єри, як виявилося, було коли мене перевели до Нью-Йорку.
На той час я вже попрацював у Німеччині, Норвегії, багатьох інших місцях, але мене призначили на посаду в Нью-Йорку як представника британської делегації в Раді Безпеки ООН.
Під моєю відомістю був Середній Схід, це моя спеціальність.
Я займався проблемами, такими як процес мирного врегулювання на Середньому Сході, справа Локербі -- можемо поговорити про це пізніше, якщо хочете -- але перш за все, моїм завданням був Ірак, зброя масового знищення та санкції, що накладалися на Ірак, щоб примусити його до роззброєння.
Я був головним британським представником, який вів переговори на цю тему, я повністю заглибився у цю справу.
Але, в будь-якому разі, ця поїздка була дуже захопливим періодом мого життя.
Тобто, драматичним періодом за мою кар'єру дипломата.
Ми пройшли через декілька війн під час мого перебування в Нью-Йорку.
Я представляв свою країну під час переговорів щодо резолюції Ради Безпеки ООН від 12 вересня 2001 року, засуджуючи атаки попереднього дня, це було для нас, жителів Нью-Йорка, в той час дуже актуально.
Таким чином, це був найкращий досвід, отриманий під час важких для світу часів.
Я був членом світського суспільства.
Хоча я багато працював, жив я у пентхаусі на Юніон Сквер.
Я був єдиним британським представником-дипломатом в Нью-Йорку; можете собі уявити, що це могло означати.
(Сміх)
Це були гарні часи.
Але у 2002 році, коли моя місія підійшла до кінця, я вирішив не повертатися до роботи, яка чекала на мене в Лондоні.
Я вирішив взяти тривалу відпустку фактично, в Нью Скул, Брюс.
На певному початковому, невиразному рівні я почав усвідомлювати щось не те, пов'язане з моєю роботою, зі мною.
Я почувався виснаженим, а також розчарованим, але ніяк не міг зрозуміти у чому справа.
І я вирішив зробити невелику перерву у роботі.
МЗС повело себе дуже шляхетно.
Можна було взяти таку неоплачувану відпуску, як вони її називають, при цьому залишитися на дипломатичній службі, але, фактично, не виконувати роботу.
Я був задоволений.
Врешті-решт, я вирішив взяти відрядження і приєднатися до місії ООН у Косово, яке на той час було під адміністрацією ООН.
У Косово трапилися 2 речі, які знову таки доводять роль випадку в житті, оскільки ці речі зіграли роль поворотних подій у моєму житті та допомогли стати на сходинку вище.
Але це були прості випадковості.
Перша -- це те, що влітку 2004 року британський уряд, нібито неохоче, вирішив провести офіційне розслідування із залученням розвідувальних сил щодо зброї масового знищення та її ролі у війні в Іраку, це досить прихована інформація.
І я таємно брав участь у цій справі.
Я поринув з головою у розвідувальну справу щодо Іраку та зброї масового знищення, по цій справі я засвідчив 3 речі: уряд перебільшував інформацію, це було очевидно всі роки.
Справді, наше власне внутрішнє судження було зрозумілим, що зброя масового знищення в Іраку не представляла загрози сусідам
По-друге, уряд не розглядав ніякі альтернативи війні, це, в якійсь мірі, ще більш дискредитуючий факт.
У третій пункт не буду заглиблюватися.
Але в будь-якому разі, я свідчив по цій справі, це зробило мою ситуацію незаздрісною.
Що я збирався робити.
Дане свідчення було критично сприйняте моїми колегами, міністрами, які, на мою думку, зав'язали війну на брехні.
Я опинився в скрутній ситуації.
Це було неприємно.
Я скаржився, вагався, знову і знову звертався до моєї багатостраждальної дружини, і, врешті-решт, вирішив звільнитися з Британської Дипломатичної Служби.
Я почував себе -- є така сцена у фільмі "Своя людина" з Аль Пачіно, можливо, знаєте, там, де він заходить до СіБіЕс (CBS) після того, як його підвели зі справою тютюнової компанії, і він йде, "Знаєте, я більше не можу цього робити.
Щось зламалося в мені."
Щось подібне було зі мною.
Мені подобається цей фільм.
Я почувався якимось розбитим.
Я більше не можу сидіти поряд із міністром закордонних справ чи прем'єр-міністром із посмішкою на обличчі та із задоволенням робити для них те, що раніше.
Я просто втік від цього та, можна сказати, стрибнув зі скелі.
Це було дуже-дуже незручне, неприємне відчуття.
Я почав падати.
Сьогодні це падіння триває; я досі падаю.
Але я вже звик до цього відчуття.
А також мені ніби подобається це відчуття навіть більше, ніж стояти на вершині скелі, не знаючи що робити.
Інша подія трапилася в Косово, яка -- пробачте, мені потрібен ковток води.
Інша річ трапилася в Косово, яка, якимось чином, дала відповідь, яку я не міг знайти, це питання:"Що я роблю зі своїм життям?"
Я люблю дипломатію.
Проте не роблю кар'єри.
Усе життя я хотів бути дипломатом, служити своїй країні.
Я хотів бути послом, та мої наставники, вчителі, постаті, які сягнули вершин моєї професії, і тут я відкинув усе це геть.
Багато моїх друзів досі працювали тут.
Звідси нараховувалася моя пенсія.
Та я покинув усе.
Що ж я збирався робити?
Того року в Косово трапилася жахлива річ, свідком якої я став.
У березні 2004 величезні повстання поширилися по всій провінції -- як на той час -- Косово.
Було вбито 18 людей.
Панувала анархія.
Жахливо спостерігати анархію, усвідомлювати, що ні міліція, ні військові -- численні військові загони -- не можуть зупинити шалений натовп, який рухається вулицею.
І зупиниться цей бунтівний натовп тільки тоді, коли вони вирішать зупинитися коли їм стане досить підпалів та вбивств.
Це не найприємніше, що можна спостерігати, а я це бачив.
Я пройшов через це.
Через такі заколоти.
Разом із албанськими друзями ми намагалися це зупинити, але безуспішно.
Це повстання мене навчило дечому, що одразу може бути неочевидним і навіть ускладненим.
Однією з причин бунту -- який продовжувався протягом 7 днів -- було те, що населення Косово було позбавлене прав на їхнє власне майбутнє.
В той час проходили дипломатичні переговори щодо майбутнього Косово, а його уряд, залишивши свій народ, фактично, не приймав участі в переговорах.
Це і є химерна дипломатична система, переговорний процес щодо майбутнього Косово, а на його жителів при цьому не зважали.
Досить смішно, вони були розчаровані таким ходом подій.
Повстання були проявом такого невдоволення.
Це була не єдина причина, і життя не просте, багато чинників маюь значення.
Це було складно, я не вдаю, що воно було простіше, ніж насправді.
Але це була одна з причин.
Воно надало мені натхнення -- а якщо бути точним, надихнуло мою дружину.
Вона сказала:
"Чому б тобі не давати консультації в Косово?
Чому б не консультувати уряд щодо дипломатичної політики?"
Але вони не мали дозволу мати дипломатичну службу.
Їхніх дипломатів не визнавали.
Вони не могли мати службу закордонних справ, яка б взяла на себе управління цим надзвичайно складним процесом, відомим як Фінальний Процес щодо Статуса Косово.
В цьому і була ідея.
Саме так зародилася ідея, яка отримала назву "Незалежний Дипломат", перша у світі дипломатична дорадча група, яка працює на неприбутковій основі.
Вона зародилася, коли я повертався з Лондона після роботи в ООН щодо Косово.
Я летів назад та під час обіду з прем'єр-міністром Косово, сказав йому:
"Я пропоную стати Вашим консультантом з дипломатичних справ.
Я на цьому розуміюся і цим займаюся.
Чому б мені не приїхати та допомогти?"
Він підняв свою склянку ракі і сказав:
"Так, Карне. Ласкаво просимо."
Я приїхав до Косово та став радником уряду Косово.
Незалежний Дипломат консультував трьох успішних прем'єр-міністрів Косово та багатосторонню переговорну команду.
Косово стало незалежним,
"Незалежний Дипломат" зараз працює в 5-ти дипломатичних центрах по всьому світі, Ми працюємо радниками в 7-ми чи 8-ми різних країнах, чи політичних групах, як вам більше подобається -- визначення - це моя ненайсильніша сторона.
Ми є радниками представників Північного Кіпру щодо возз'єднання їх острова.
Також консультуємо бурмезьку опозицію, уряд Південного Судану, який -- ви вже чули сьогодні -- протягом наступних кількох років має стати окремою державою.
Ми є радниками фронту Полісаріо Західної Сахари, який виступає за незалежність їх країни від марокканської окупації після 34 років незаконного панування.
Ми консультуємо багато острівних держав під час переговорів щодо зміни клімату, які проходять у Копенгагені.
В цьому також є доля випадковості, адже, коли започатковував програму "Незалежний Дипломат", я був на вечорі у Палаті Лордів, кумедному місці, тримав свій напій ось так та штовхнув чоловіка, який стояв позаду мене.
Ми почали розмовляти, і він сказав -- я розповів йому чим займаюся, досить яскраво описав те, що збираюся заснувати "Незалежний Дипломат" в Нью-Йорку.
Тоді я був ще один, та ми з дружиною переїзджали до Нью-Йорку.
Він відповів:
"Чому б Вам не зустрітися з моїми колегами в Нью-Йорку?"
Виявилося, він працював в інноваційній компанії під назвою "?А якщо!", про яку дехто з вас, можливо, чув.
Одне потягнуло за собою інше, і все закінчилося тим, що я вже сидів за столом в офісі "?А якщо!" в Нью-Йорку, тоді почав розвивати ідею "Незалежного Дипломата".
Спотерігаючи, як "?А якщо!" розробляють нові смаки жувальної гумки Wrigley або нові ідеї для Кока-Коли, я зміг розробити нові інноваційні стратегії дій для жителів Косово та населення Західної Сахари.
Я усвідомив, що є різні підходи ведення дипломатичних справ, дипломатію можна порівняти з бізнесом, це бізнес, націлений на вирішення проблем, а поняття інновації ще не існує в дипломатії; це все ігри з нульовою сумою та реалістична політика, це застарілі інституції, які існують протягом багатьох поколінь та функціонують однаково в усі часи .
Сьогодні в проекті "Незалежний Дипломат" втілені деякі ідеї, які я запозичив з "?А якщо!".
Усі ми сидимо в одному офісі та кричимо щось комусь через увесь офіс.
Ми працюємо за компактними лептопами та намагаємося змінити наш традиційний напрямок мислення.
Ми звертаємося до некомпетентних експертів, які можуть нічого не знати про країни, з якими ми працюємо, але знати щось інше, та намагаються розкрити інший погляд на проблеми, з якими звертаються до нас наші клієнти.
Це не легко, адже, по суті, наші клієнти переживають складні часи, у дипломатичному сенсі.
З усього цього, я не знаю, можна винести кілька уроків -- особистий та політичний -- в деякій мірі, це одне й те саме.
Особистий урок -- це відчуття падіння зі скелі, це, насправді, корисна річ, раджу відчути її.
Варто хоча б один раз у житті просто ризикнути всім та стрибнути.
Інше є більш вагомим уроком сьогодні для всього світу.
"Незалежний Дипломат" є частиною тенденцій, які з'являються та поширюються в світі, а саме фрагментарності світу.
Держави тепер важать набагато менше, роль держави зменшується.
Це означає, що зростає роль інших понять.
Таких як недержавні гравці.
Це можуть бути корпорації, мафіозні угруповання, недержавні організації, щозавгодно, багато різних понять.
Ми живемо у більш складному та фрагментованому світі.
Якщо уряди менш здатні вирішувати проблеми, з якими зустрічається світ, це означає, хто має справлятися з ними, хто має взяти на себе відповідальність за їх вирішення?
Ми.
Якщо не вони, кому залишається це робити?
У нас немає вибору, тільки прийняти реальність.
Це означає, що вже несправедливо казати, що міжнародні відносини чи глобальні події, анархія в Сомалі чи події у М'янмі нас не стосуються, що можна лишити національні уряди розбиратись з цим.
Я можу знайти зв'язок будь-кого з вас, за теорією шести рукостискань, з народним ополчення Аль-Шабааб в Сомалі.
Пізніше запитайте мене як, але якщо ви їсте рибу, досить цікаво, але зв'язок саме в цьому.
Ми усі тісно пов'язані.
І це не тільки за Томом Фрідменом, це можна довести крок за кроком.
Це означає, що замість чекати дій від політиків, подумайте, що Ви можете зробити.
А "Незалежний Дипломат" є прикладом цього, у певній мірі.
Немає точного прикладу, але один є: те, як змінюється світ, втілене в тому, що відбувається в місці моєї роботи, Раді Безпеки ООН.
ООН була створена в 1945 році.
Її статут в основному націлений на розв'язання конфліктів між державами -- міжнародних конфліктів.
Сьогодні 80% порядку денного
Ради Безпеки ООН складають внутрішньодержавні конфлікти, із залученням неурядових об'єднань -- бойовиків, сепаратистів, терористів, якщо хочете їх так називати, уряди та держави, поведінка яких не підпадає під стандартні норми.
Така ситуація склалася в світі сьогодні.
Коли я це зрозумів і коли я згадую своє минуле в Раді Безпеки і те, що трапилося з жителями Косово, я розумію, що часто люди, на яких найбільш прямо направлені наші дії в Раді Безпеки, були відсутні, вони не могли висловити свої думки Раді Безпеки, я думав, це неправильно.
Якось треба це змінити.
Як завжди, я взявся за роботу.
Мої колеги з "Незалежного Дипломату" і я розпочали "обхід" Ради Безпеки ООН.
Ми обійшли представників 70-ти країн-членів --
Казахстану, Ефіопії, Ізраїлю -- ми зустрілися з ними -- з генеральним секретарем, усіма, і казали:
"Це все неправильно.
Жахливо, що ви не радитися з людьми, на яких впливають ваші рішення.
Ви маєте налагодити систему таким чином, щоб ви могли запросити представників Косово, щоб вони висловили свою думку.
Це дозволить вам сказати мені -- ви можете сказати їм, що думаєте.
Це буде чудово.
Ви будете обмінюватися думками.
Ви можете зауважувати їх погляди при прийнятті власних рішень, так, ваші рішення будуть більш ефективними та довготривалими".
"Суперлогічно!" -- ви можете подумати.
Тобто, надзвичайно логічно.
Так очевидно, кожен це бачить.
Звичайно, всі це зрозуміли.
Усі підтримали:
"Так, звичайно, Ви абсолютно праві.
Повертайтеся до нас десь через 6 місяців."
Звичайно ж, ніщо не змінилося.
Ніхто нічого не став робити.
Рада Безпеки працює сьогодні точно так, як і Х років тому, і коли я був там 10 років назад.
Поглянувши на результат, на повний провал сподівань, думали, чим ми можемо зарадити.
Я подумав, що не зможу провести решту життя шляхом ведення переговорів від імені безвідповідальних урядів, та виконувати поставлені завдання.
Ми збираємося самостійно організовувати такі зустрічі.
Сьогодні "Незалежний Дипломат" займається організацією зустрічей між Радою Безпеки ООН та сторонами переговорів, які стоять на порядку денному Ради Безпеки.
Так, ми скликаємо до переговорів повстанські угруповання Дарфурі, представників Північного та Південного Кіпру, повстанців з Ачех та жахливий довгий та докладний список безладних конфліктів по всьому світі.
Ми намагатимемося скликати сторони до Нью-Йорку, щоб у спокійному приміщенні, у закритих умовах без преси вони пояснили свої вимоги членам Ради Безпеки ООН, і щоб члени Ради Безпеки пояснили свої бажання.
Тобто, ситуація прийме форму діалогу, чого раніше не відбувалося.
Звичайно, пояснюючи все це, будь-хто з вас, хто знається на політиці, скаже, що втілити це дуже складно, і я повністю погоджуюся з цим.
Вірогідність невдачі дуже висока, але цього не трапиться, якщо ми цього не допустимо.
Моя політика була кардинально змінена з часу, коли я був дипломатом, до сьогодні, я вважаю, що вкладені зусилля мають найвагоміше значення, ні процес, ні технології, насправді, вони не мають великого значення.
Відданість технологіям бачимо на прикладі учасників демонстрацій в Ірані, які вели свої блоги на Твіттері, а зараз у в'язницях для політичних злочинців у Тегерані, де при владі залишився М.Ахмадінеджад.
Технології не допомогли змінити політичну ситуацію в Ірані.
Ви маєте зібрати всі зусилля та спитати в себе:
"Що я можу зробити, щоб досягти конкретного результату?"
Це і є політикою 21 століття.
Таким чином, "Незалежний Дипломат" втілює той розрізнений світ, ті зміни, які відбуваються з нами.
Це і є моя історія.
Дякую.
Пані та панове, прошу вашої уваги! Я би хотів розказати вам одну історію.
Давним-давно, у 19 столітті в Німеччині, була собі книга.
І була книга в ті часи королевою оповіді.
Шанованою.
Всюдисущою.
Але трішечки нуднуватою.
Тому що за усі 400 років існування оповідачі ніколи не використовували її як механізм оповіді.
Аж поки не з'явився один автор, який змінив цю гру назавжди.
(Музика)
Його ім'я Лотар,
Лотар Меггендорфер.
Лотар Меггендорфер був налаштований рішуче, і він сказав:
"Genug ist genug!" (З мене досить!)
Він взяв ручку, він схопив ножиці.
Цей чоловік відмовився прогинатися під загальноприйняті правила, натомість він вирішив зігнути книгу.
Лотар Меггендорфер увішов в історію, як хто? - Ніхто інший - як перший в світі істиний винахідник дитячої книжки-розкладачки.
(Музика)
Люди справді захоплено зраділи від такого дива.
(Схвальний вигук)
Вони зраділи, бо історія продовжилась і Земля не зупинилась.
Лотар Меггендорфер не був першим хто змінив техніку оповіді, і звичайно він був не останнім.
Свідомо чи ні, оповідачі стали послідовниками Меггендорфера, коли вони перетворили оперу на водевіль, радіоновини - на радіотеатр, кіноплівку - на художній фільм, фільм зі звуком, кольором, 3D, фільм на VHS і DVD.
Здавалося, що немає ліків від цього Меггендорфіту.
А коли з'явився Інтернет стало ще цікавіше.
(Сміх)
Люди змогли розповсюджувати свої історії на цілий світ, і змогли вони це через багате розмаїття технічних засобів.
Одна компанія, наприклад, розказує історії про любов через свою пошукову систему.
А телестудія у Тайвані показує своє бачення американської політики через 3D.
(Сміх)
Один чоловік переповідає історії свого батька, використовуючи платформу, що зветься Twitter, щоб розказати про речі, які його батько показав би жестами.
Після цього усі зупинились на мить і задумались.
Усвідомивши, що за 6,000 років розповідання історій вони еволюціонували від малюнків полювання на стінах печер до зображення Шекспіра на стінах Facebook.
І це неабиякий привід для торжества.
Мистецтво оповіді залишилось незмінним.
І в більшості випадків ці історії повторюються.
Але спосіб, в який люди розповідають історії, постійно збагачується чимось абсолютно новітнім.
І вони згадують чоловіка, одного незрівня́нного німця, кожного разу, коли з'являється нова техніка оповіді.
З тих пір, живуть собі слухачі тих історій, гарні та розумні слухачі, довго і щасливо.
(Оплески)
Я ніколи не забуду той день навесні 2006 року.
Я був хірургічним ординатором у лікарні Джонса Гопкінса, і працював у реанімації.
Мене викликали близько 2 години ранку прийти і оглянути жінку з діабетичною виразкою на ногах.
Я досі пам'ятаю той запах гнилої плоті, коли я потягнув завісу, щоб побачити її.
Усі присутні погодилися, що ця жінка дуже хвора і їй необхідно бути в лікарні.
Про що навіть і не йшлося.
Питання, яке постало переді мною, звучало по-іншому: чи їй також потрібна ампутація?
Коли я пригадую собі ту ніч, то страшенно шкодую, що не поставився до тієї жінки з таким співчуттям і переживанням, яке викликала в мене 27-річна щойно одружена жінка, яка потрапила до реанімації три ночі до цього. Вона відчувала біль внизу спини. Як виявилося, це був поширений рак підшлункової залози.
У її випадку я знав, що нічого не можу зробити, щоб урятувати її життя.
Рак уже поширився усюди.
Але я вважав своїм обов'язком впевнитись, що я можу зробити все, щоб її перебування було комфортнішим.
Я приніс їй теплий плед і чашку кави.
Я приніс дещо для її батьків.
Але, щонайважливіше, мені й на думку не спало судити її, тому що, очевидно, вона не зробила нічого, що б накликало на неї рак.
То ж чому всього через кілька днів я стояв у тій самій кімнаті невідкладної допомоги і вагався, чи моїй хворій на діабет пацієнтці дійсно потрібна ампутація? Чому я поставився до неї з такою гіркою зневагою?
Розумієте, на відміну від тієї молодої жінки ця жінка мала цукровий діабет 2 типу.
Вона була товста.
А всі ми знаємо, що це від переїдання та недостатнього фізичного навантаження, чи не так?
Іншими словами, хіба важко було дивитися за собою?
Дивлячись на неї в ліжку, я подумав: якби ви просто спробували хоча б трохи подбати про себе, ви б не опинилися у цій ситуації з лікарем, якого ви ніколи раніше не бачили, і який збирається ампутувати вам ногу.
Чому я відчував, що маю право судити її?
Якби ж я міг відповісти "не знаю".
Але я все-таки знаю.
Зарозумілий юнак, я подумав, що з нею все зрозуміло.
Вона їла занадто багато.
Їй не пощастило.
Вона отримала діабет.
Справу закрито.
За іронією долі, на той час я також досліджував рак на основі імунної терапії для меланоми. Тому я звик усе ставити під сумнів, сперечатися з усіма припущеннями і орієнтуватися на щонайвищі наукові стандарти.
Але коли дійшло до хвороби - діабету, який вбиває американців вісім разів частіше, ніж меланома - я жодного разу не поставив під сумнів загальноприйняті стереотипи.
Я просто припустив, що патологічна послідовність подій - неминуча.
Через три роки я дізнався, як жорстоко помилявся.
Але цього разу хворим був я.
Попри те, що я тренувався упродовж трьох або чотирьох годин щодня, і до дрібниць дотримувався режиму харчування, я набрав багато ваги, і в мене з'явився так званий метаболічний синдром.
Дехто з вас, можливо, чув про це.
Я став інсулінорезистентний.
Інсулін - це такий собі найголовніший гормон, який вирішує, що наше тіло зробить із їжею, яку ми їмо: спалить її чи збереже.
На медичному жаргоні це називається "розподіл палива".
Нездатність виробити достатньо інсуліну несумісна з життям.
Резистентність до інсуліну, як випливає з самої назви, це стан, коли ваші клітини стають щораз стійкішими до дії інсуліну, який намагається зробити свою роботу.
Як тільки ви стали інсулінорезистентні, ви знаходитесь на шляху до отримання діабету, який і виникає, коли ваша підшлункова залоза не може йти в ногу з протидією і виробляти достатньо інсуліну.
Починає зростати рівень цукру в крові, виходить з-під контролю цілий каскад патологічних ускладнень, що може призвести до захворювань серця, раку, навіть хвороби Альцгеймера, і ампутації, як у цієї жінки кілька років тому.
Мене охопила паніка - я взявся радикально змінювати свою дієту, додаючи і вилучаючи продукти, які здивують більшість із вас.
Зробивши це, я втратив 18 кілограмів, хоча тренувався менше.
І, як бачите, я більше не маю надмірної ваги.
До того ж, я не маю резистентності до інсуліну.
А найголовніше - я залишився з трьома нагальними запитаннями, які ніяк не йдуть мені з голови: як це сталося зі мною, якщо я нібито робив усе правильно?
Якщо поширена думка про харчування підвела мене, то можливо і когось іншого теж?
Обмірковуючи ці питання, я мов божевільний намагався зрозуміти справжній зв'язок між ожирінням і резистентністю до інсуліну.
Більшість дослідників вважають, що ожиріння є причиною резистентності до інсуліну.
Тоді виходить, що якщо ви хочете вилікувати резистентність до інсуліну, то маєте змусити людей схуднути, правильно?
Ви боретеся з лишніми кілограмами.
А якщо все навпаки?
Якщо ожиріння взагалі не є причиною резистентності?
Справді, якщо це симптом набагато глибшої проблеми, верхівка горезвісного айсберга?
Я знаю, що це звучить безглуздо, тому що зараз у розпалі епідемія ожиріння, але вислухайте мене.
Що робити, якщо ожиріння є механізмом адаптації для набагато зловісніших проблем, які відбуваються у клітині?
Я не стверджую, що ожиріння є незагрозливим, але, можливо, це менше зло із двох метаболічних лих.
Резистентність до інсуліну - це зниження здатності розподіляти паливо, про що я згадував хвилину тому. Здатності брати спожиті калорії і спалювати чи зберігати їх належним чином.
Коли ми стаємо інсулінорезистентні, гомеостаз у цьому балансі відхиляється від нормального стану.
Коли інсулін говорить клітині, що хоче спалити більше енергії, ніж клітина вважає безпечним, клітина відповідає:
"Ні, дякую, я краще збережу цю енергію".
І тому, що жирові клітини позбавлені складних клітинних механізмів, що існують в інших клітинах, вони є найбезпечнішим місцем для зберігання калорій.
Отож для більшості з нас, близько 75 мільйонів американців, адекватною реакцією на резистентність до інсуліну може бути зберігання його у вигляді жиру, а не навпаки, резистентність до інсуліну у відповідь на гладшання.
Це дуже тонка різниця, але наслідки її глибокі.
Розглянемо одну аналогію.
Подумайте про синець, який з'явиться на вашій гомілці, якщо ви випадково вдаритеся ногою об журнальний столик.
Звичайно, синяк страшенно болить, і вам напевно не подобається його знебарвлений вигляд, але всі ми знаємо, що синець сам по собі не є проблемою.
Усе навпаки.
Це здорова реакція на травму, адже на місце удару поквапились імунні клітини, щоб врятувати омертвілі клітини шкіри і запобігти поширенню інфекції в інші місця в організмі.
Тепер уявіть, що ми вважаємо синяк проблемою і створили гігантську медичну галузь і культуру навколо лікування синців: маскування кремами, знеболюючі препарати, і так далі, весь час ігноруючи той факт, що люди, як і раніше, стукаються гомілками об журнальні столики.
Чи не краще було б лікувати причину - просити людей бути обережними, проходячи через вітальню - а не наслідок?
Правильно визначити причину і наслідок - ось про що йдеться.
Якщо вам це не вдасться, фармацевтична промисловість і далі приноситиме прибуток своїм акціонерам, але життя людей із забоями гомілок не поліпшиться.
Причини і наслідки.
Ось до чого я веду: можливо, ми неправильно визначили причину і наслідок ожиріння та інсулінорезистентності.
Можливо варто запитати себе, чи може резистентність до інсуліну викликати збільшення ваги і захворювання, пов'язані з ожирінням, принаймні у більшості людей?
Що робити, якщо ожиріння - це просто метаболічна реакція на щось більш загрозливе, на приховану епідемію, якою ми повинні перейматися?
Подивімося на деякі факти на користь такого припущення. Ми знаємо, що 30 мільйонів американців, які страждають від ожиріння, не мають резистентності до інсуліну.
До речі, вони ризикують підхопити цю хворобу не більше, ніж худі люди.
З іншого боку, ми знаємо, що шість мільйонів худих людей у Сполучених Штатах є інсулінорезистентні, і, до речі, вони значно більше ризикують захворіти на метаболічні розлади, які я згадав хвилину тому, ніж їхні колеги з ожирінням.
Не знаю, чому, але можливо у їхньому випадку їхні клітини не зрозуміли, що потрібно робити з надлишковою енергією.
Отож можна страждати від ожиріння і не мати резистентності до інсуліну, а можна бути худим і мати її. Тобто ожиріння може бути просто показником того, що відбувається.
Раптом ми боремося не з тим ворогом? Воюємо проти ожиріння, а не проти інсулінорезистентності?
А раптом звинувачуючи людей, які страждають від ожиріння, ми насправді звинувачуємо жертв?
Що робити, якщо наші засадничі теорії про ожиріння цілком хибні?
Особисто я не можу більше дозволити собі таку розкіш - бути зарозумілим і впевненим у всьому.
У мене є власні теорії про те, що може бути причиною цього всього, але я відкритий для інших думок.
Однак всі запитують мене про мою гіпотезу. Тож ось вона.
Задумайтесь - від чого клітина намагається захиститися, коли вона стає інсулінорезистентною? Мабуть не від надлишку їжі.
Ймовірніше - від надлишку глюкози: рівня цукру в крові.
Ми знаємо, що очищені зерна та крохмаль піднімають рівень цукру в крові на короткий термін, і є навіть підстави вважати, що цукор може призвести до інсулінорезистентності.
Врахувавши ці фізіологічні процеси, я припустив, що можливо підвищене споживання очищеного зерна, цукру і крохмалю веде до епідемії ожиріння і діабету, але через резистентність до інсуліну, а не переїдання і недостатнє фізичні навантаження.
Кілька років тому я схуд на 18 кілограмів, бо просто обмежив споживання цих продуктів. Хтось може заявити, що моя гіпотеза необ'єктивна через мій особистий досвід.
Але це не означає, що моя гіпотеза хибна, адже все можна перевірити науковим шляхом.
І перший крок до цього - погодитися із ймовірністю, що наші сьогоднішні переконанння щодо ожиріння, діабету та інсулінорезистентності можуть бути хибні, і тому їх треба перевірити.
Б'юся об заклад своєю кар'єрою.
Тепер я присвячую весь свій час роботі над цією проблемою, хоч куди мене заведе наука.
Я вирішив, що не можу і не буду більше вдавати, що я знаю відповіді, коли насправді це не так.
Я змирився із тим, що багато-чого не знаю.
Упродовж минулого року мені пощастило працювати над цією проблемою з найдивовижнішою командою дослідників цукрового діабету та ожиріння в країні, і найприємніше, що точно так само, як Авраам Лінкольн оточив себе командою суперників, ми зробили те ж саме.
Ми найняли команду наукових суперників, найкращих і найрозумніших, кожен з яких має різні гіпотези щодо причини цієї епідемії.
Дехто думає, що причина - це забагато спожитих калорій.
Інші вважають, що це занадто багато харчових жирів.
Або надлишок очищеного зерна і крохмалю.
Але ця міждисциплінарна команда дуже скептично налаштованих і надзвичайно талановитих дослідників погоджується щодо двох речей.
По-перше, ця проблема занадто важлива, щоб і далі ігнорувати її через те, що ми нібито знаємо відповідь.
І по-друге, якщо ми готові помилятися, якщо ми готові кинути виклик загальноприйнятій думці з найкращими експериментами, які під силу науці, ми можемо розв'язати цю проблему.
Я знаю, як хочеться почути відповідь просто зараз. Дізнатися про якісь дії, спосіб поведінки чи дієту - їж це, того не їж - але якщо ми хочемо визначити справжню причину, то мусимо провести ще чимало ретельних досліджень, перед тим, як написати той рецепт.
З цією метою наша дослідницька програма зосередилась навколо трьох мета-тем, або питань.
По-перше, як різні продукти, які ми споживаємо, впливають на обмін речовин, гормони та ферменти, і через які молекулярні механізми?
По-друге, спираючись на ці знання, чи можуть люди внести необхідні зміни у свій раціон таким чином, щоб це було безпечно і практично реалізувати?
І, нарешті, визначивши, які безпечні і практичні зміни можна внести до раціону, як змінити поведінку людей, щоб вона стала правилом, а не винятком?
Те, що ви знаєте, що робити, не означає, що ви завжди це робите.
Іноді ми повинні підштовхувати людей до цього, щоб їм було легше, і - вірите чи ні - наука може дослідити, як це зробити.
Я не знаю, як завершиться ця подорож, але я зрозумів, принаймні, ось що: не можна й далі звинувачувати своїх пацієнтів із надмірною вагою і хворих на цукровий діабет, як це робив я.
Більшість з них насправді хочуть поводитися правильно, але спочатку вони мають знати, що робити, а вже тоді братися за роботу.
Я мрію про день, коли наші пацієнти зможуть скинути зайві кілограми і вилікувати себе від інсулінорезистентності, тому що ми, медичні працівники, скинули свій надмірний психологічний багаж і вилікували себе від протидії новим ідеям, щоб повернутися до першооснов: неупередженості, мужності відкинути застарілі ідеї, коли вони перестають працювати, і розуміння того, що наукова істина не є остаточною, а постійно розвивається.
Якщо ми не звернемо з цього шляху, це піде на користь нашим пацієнтам і науці.
Якщо ожиріння - це всього лише показник метаболічного розладу, то чому ми караємо за це тих, хто страждає від надмірної ваги?
Іноді я подумки повертаюся в ту ніч до реанімації сім років тому.
Я хотів би поговорити з цією жінкою ще раз.
Я хотів би сказати їй, як мені шкода.
Я б сказав їй: як лікар, я надав найкращу клінічну допомогу, яку міг, але як людина, я підвів вас.
Ви не потребували мого судження і зневаги.
Ви потребували мого співчуття і співпереживання, і понад усе - лікаря, який був готовий зрозуміти, що можливо, не ви підвели систему.
А система, частиною якої був і я, підвела вас.
Якщо ви дивитися зараз мій виступ, я сподіваюся, що ви пробачите мене.
(Оплески)
Ми у Луврі, дивимось на картину Жака-Луї Давіда "Брут та його сини"
Це одна з моїх улюблених картин Давіда яка припадає на роки самої Революції 1789 року
І вона чудово пов'язана з революційними настроями.
Брут призвів революцію проти царів в Римі, це часи Древнього Риму.
Брут дізнався, що його сини скоїли зраду намагаючись відновити монархію трону.
Тож, Брут вирішив та зробив незвичайний крок у винесенні вироку смерті своїй сім'ї за їхню зраду.
Ставлячи державу вище власної сім'ї, власних почуттів та власних потреб.
Цю тематику ми бачимо також у картині "Присяга Гораціїв".
Торжество розуму, бути завтрашнім та доброчесним над персональними почуттями та пріоритетами.
Але є також картина яка показує вартість цього.
Це не сліпий патріотизм, тут є правда, сила емоцій та ціни, і це печально.
Брут сидить у тіні, під статуєю риму. тримаючи у руці декрет.
Його ноги схрещенні під ним, його рука піднята, він очевидно в роздумах, він повернутий спиною до тіла свого сина. якого, як видно, несуть позаду нього. в той час його жінка та діти утворюють іншу частину композиції викрикають, повністю освітленні, заслоняють очі, непритомніючи.
Вони не можуть повірити в те, що зробив Брут.
Брут тихий, спокійний та покірний, навіть в глибокій трагедії, жінка на іншому боці і діти впадають у емоції.
Багато у чому, це вписується з ідеями які панували в часи Революції те, що тільки чоловіки мали здатність жертвувати заради держави, будучи справжнім жителем тому що, тільки чоловіки могли перебороти емоції та власні побоювання щоб думати про краще добро.
Такий стоїцизм здається наслідуванням в самій архітектурі цього простору.
Ми маємо досить складне класичне оточення.
Двері, дуже урізані колони, і це є найправдивіша архітектура Греції.
Але вона пом'якшена особливо у полі жінки у драпіруванні одягу, у пом'якшенні тканинни...
Ця картина чітко перероблена , дослідженнями Давіда в класичну архітектуру та класичне меблювання.
Та постаті самі по собі схожі на давні грецькі та римські скульптури.
Тим способом, як тканина чіпляється до їхніх тіл, тут дуже чітко видно важливість будови тіла, за ясністю простору та ліній.
Кольори пом'якшені але світло падає дуже сильно та освітлює постаті.
Тут є потужні драматичні жести, і ти правий, це є пожертва та чесність, але водночас, жахлива емоційна вартість цього не тільки для Брутової сім'ї, але й для нього також.
І мене захоплює те,що ця картина написана в роки самої Революції тому що, здається,говорити про чесність в роки Революції, було необхідно.
Ідея жертвувати на благо, уявлення, що Революція, в ідеалі принесе рівність перед законом.
Тож, навіть те, що Брут лідер, він не збирається пробачати своїх синів
Трагічно, Революція обернулась проти його власних синів.
І це стало майже передвістям того, що станеться.
У цьоу випадку, ви маєте ексцеси Роба Спера та інших.
Де чесноти, які виражені в ранніх картинах Давіда, зщезають.
В деяких трагічних випадках, ці картини йдуть у тінь, в крах та провал Революції.
Мене звати Девід Хенсон, і я створюю роботів з характером.
І цим я хочу сказати, що я розробляю роботів з якостями особистості, а також роботів, які з часом зможуть вам співпереживати.
Ми почнемо з різних технологій, які привели до втілення цих балакучих роботів, котрі бачать обличчя, підтримують зоровий контакт, володіють повним спектром міміки, розуміють мову і починають моделювати ваші відчуття, розуміють, хто ви, і будують з вами стосунки.
Я розробив ряд технологій, які дозволяють роботам робити більш реалістичні мімічні вирази, ніж раніше, при меншій потужності, що уможливило створення двоногих ходячих роботів, перших андроїдів.
Отож це повний спектр міміки, що симулює всі основні м'язи людського обличчя, котрі працюють на дуже малих акумуляторах, дуже легких.
Матеріал, який дозволяє робити міміку, працює на батарейках, - це матеріал, який ми називаємо Фраббер, і в ньому є три інновації, які роблять це можливим.
Перша - ієрархічні пори.
Друга - макромолекулярна пористість матеріалу на нанорівні.
Ось він починає ходити.
Це відбувається в Корейському Сучасному науково-технічному інституті.
Я створив голову, вони створили тіло.
Метою є досягнути чутливості в машин, і навіть не просто чутливості, а співпереживання.
Ми працюємо разом з Лабораторією Чутливості Машин в Каліфорнійському Університеті, Сан-Дієго.
В них є дійсно видатні технології відтворення міміки, які розпізнають вираз обличчя, який ви робите.
Він також розпізнає, куди ви дивитесь, орієнтацію вашої голови.
Ми моделюємо всі основні вирази обличчя, а потім контролюємо їх за допомогою програми, яку ми називаємо "Машиною Характеру".
І тут представлена невелика частина технологій, яка використовується при цьому.
Насправді, прямо тут - підключимо тут, а потім тут, і зараз давайте поглянемо, чи розуміє він вираз мого обличчя.
Отож я посміхаюсь. (Сміх)
Тепер я насупився і дивлюсь несхвально.
І це ще з врахуванням підсвічування.
Чудово, поїхали.
О, він засмучений.
Отож ви посміхаєтесь, супите брови.
І його сприйняття вашого емоційного стану дуже важливе для того, щоби машини дійсно стали співчутливими.
Машини стають неймовірно вправними в таких речах, як вбивство Чи не так?
В цих машин немає співчуття.
А на це витрачаються мільйони доларів.
Характер робота може покласти основу для створення роботів, які будуть співпереживати.
І, якщо нам вдасться присвоїти їм рівень людського інтелекту, чи, цілком можливо, вищий, аніж людський, це може стати надією нашого майбутнього.
Отож ми зробили 20 роботів за останні 8 років, доки я отримував PhD ступінь.
А потім я заснував Hanson Robotics, яка розробляє ці прилади для масового виробництва.
Це один з наших роботів, якого ми демонстрували декілька років тому на фестивалі Wired NextFest.
Він бачить багатьох людей, запам'ятовує, де знаходиться кожна людина, і переводить погляд з людини на людину, запам'ятовуючи людей.
Отож ми згадали декілька речей.
Перше, сприйняття людей.
Друге - природній інтерфейс, природна форма спілкування, більш інтуїтивна для вас для спілкування з роботом.
Ви починаєте вірити, що він живий і вас розуміє.
Одним із моїх улюблених проектів було об'єднання всіх цих можливостей в художню демонстрацію портрету андроїда письменника-фантаста Філіпа К.
Діка, який написав великі речі, наприклад "Чи сняться андроїдам електричні вівці?", на якій базується фільм "Той, що біжить по лезу".
В цих історіях роботи звичайно думають, що вони люди.
І вони деякою мірою оживають.
І ми з'єднаємо його твори, листи, його інтерв'ю, кореспонденцію у велику базу даних, об'ємом тисячі сторінок, а потім використаємо якусь програму для обробки мовлення, яка дозволить вам дійсно розмовляти з ним.
І це навіть трохи моторошно. Бо він міг би сказати щось, що звучало б, ніби він дійсно вас розуміє.
І це один із найбільш захопливих проектів, над яким ми працюємо, а саме, маленька особистість, робот, який розмовляє для дружнього штучного інтелекту, дружнього машинного інтелекту.
І ми починаємо їх масове виробництво.
Ми спроектували його так, щоби його можна було виготовити з дуже-дуже дешевого набору матеріалів, так що він зможе стати іграшкою для дітей.
Сполучений з інтернетом, він буде ставати розумнішим з кожним роком.
І як розвивається штучний інтелект, так буде розвиватись і його інтелект.
Кріс Андерсон: Дуже вам дякую.
Це було приголомшливо.
Кілька тижнів тому, мені трапилась можливість відвідати Саудівську Аравію.
І перше, що мені хотілось зробити, як мусульманину - це поїхати до Мекки і відвідати храм Кааба, найсвятіше місце ісламу.
І я зробив це; я одягнув ритуальне вбрання; я увійшов у священну мечеть; я помолився; я виконав усі ритуали.
А тим часом, окрім усієї цієї духовності, у Каабі була одна непримітна деталь, яка мене досить зацікавила. Тут не було поділу за статтю.
Тобто чоловіки і жінки молилися поруч.
Вони були поряд, здійснюючи таваф, ходіння по колу навколо Кааби.
Вони були разом під час молитви.
І якщо вам цікаво, чому це привернуло мою увагу, подивіться на решту Саудівської Аравії, тому що у цій країні існує суворий розподіл за статевою ознакою.
Тобто чоловіки просто не можуть перебувати у тому ж фізичному просторі що й жінка.
Я помітив це за досить кумедних обставин.
Я пішов з храму Кааби, щоб перекусити у центрі Мекки.
Я попрямував до найближчого ресторану Бурґер Кінґ.
І коли я зайшов туди - я помітив, що зал для чоловіків старанно відділений від залу для жінок.
І мені довелось платити, замовляти, та їсти в залі для чоловіків.
"Це смішно," сказав я сам собі,
"Серед жінок можна перебувати у священному храмі Кааба, але не у Бурґер Кінґу."
Цілковита іронія.
Іронія, яка, на мою думку, є доволі промовистою.
Тому що Кааба і пов'язані з ним ритуали походять з найранішої стадії ісламу, ще за пророка Мухаммеда.
І якщо б тоді приділяли велике значення відокремленню чоловіків від жінок, то пов'язані з Каабою ритуали мали би відповідний вигляд.
Проте, очевидно, в той час це питання не виникало.
Тому ці ритуали дійшли до нас у такому вигляді.
Мою думку підтверджує і те, що відокремлення жінок з метою розділення суспільства не згадується в Корані - першооснові ісламу, божественній основі ісламу - у яку вірять всі мусульмани, і я також.
Я вважаю, що зовсім невипадково ви не знайдете цієї ідеї у витоках ісламу.
Тому що багато вчених, які вивчають історію філософії ісламу, вчені-мусульмани чи західні дослідники, вважають, що насправді практика розмежування чоловіків і жінок була введена на пізнішому етапі розвитку ісламу, коли мусулмани перейняли окремі звичаї і традиції Близького Сходу, які вже існували раніше.
Відокремлення жінок було насправді візантійським і перським звичаєм, а мусульмани перейняли його і зробили частиною своєї релігії.
Насправді це лише один приклад масштабного явища, яке ми сьогодні називаємо ісламським законом і, зокрема, ісламською культурою - а насправді існує багато ісламських культур; культура Саудівської Аравії значно відрізняється від культури Стамбулу чи Туреччини, звідки я родом.
Та все ж, мусульманська культура має основу, божественне послання, яке дало початок релігії, але потім багато традицій і уявлень, багато звичаїв додали до неї.
Це були традиції Близького Сходу - середньовічні традиції.
Два важливі послання або два уроки дає нам ця ситуація.
Перш за все, мусульмани - набожні, консервативні, віруючі мусульмани, які хочуть бути вірними своїй релігії, - не повинні неухильно додержуватися всього у своїй культурі, сприймаючи це за божественний наказ.
Можливо, деякі традиції є поганими і їх слід змінити.
З іншого боку, Захід який дивиться на ісламську культуру і помічає окремі тривожні аспекти, не повинен відразу робити висновок, що ці речі - приписи ісламу.
Можливо, це культура Близького Сходу, яку переплутали з ісламом.
Існує обряд під назвою жіноче обрізання.
Це щось страшне, жахливе.
По суті, це операція, яка позбавляє жінок сексуального задоволення.
І вихідці із Заходу, європейці чи американці, які не знали про це раніше, стикнулись із цим обрядом у деяких мусульманських спільнотах, які мігрували з Північної Африки.
І подумали, "Якою жахливою є релігія, яка змушує до цього!"
Але насправді, обряд жіночого обрізання не має жодного стосунку до ісламу. Це всього лиш північно-африканський звичай, давніший за іслам.
Він налічує тисячі років.
І характерно, що деякі мусульмани дотримуються цього звичаю.
Мусульмани у Північній Африці і ніде більше.
Але також відомо, що і немусульманські спільноти у Північній Африці - анімісти, навіть деякі християни, і навіть єврейська група у Північній Африці, практикують жіноче обрізання.
Отже, те, що виглядає як проблема ісламської віри, може виявитись традицією, яку мусульмани перейняли від інших.
Те ж саме стосується вбивств честі, про які час від часу говорять у західних медіа, і які, звичайно, є жахливою традицією.
Справді, цей звичай існує у деяких мусульманських спільнотах.
Але й у немусульманських спільнотах Близького Сходу, зокрема, у деяких християнських і східних спільнотах, також існує цей звичай.
Трагічний випадок вбивства честі трапився у вірменській спільноті в Туреччині всього кілька місяців тому.
До цього часу мова йшла про загальну культуру, проте мене також дуже цікавить політична культура, і те, чи цінують свободу і демократію, чи існує авторитарна політична культура, коли держава щось нав'язує своїм громадянам.
Не секрет, що багато ісламських рухів на Близькому Сході схильні до авторитаризму, а деякі з так званих "ісламських режимів", як-от Саудівська Аравія, Іран і - найгірший випадок - афганський Талібан, є, без сумніву, доволі авторитарними.
Наприклад, у Саудівській Аравії існує таке явище як релігійна поліція.
І релігійна поліція нав'язує так званий ісламський спосіб життя кожному громадянину, примусово - зокрема, жінок змушують покривати голову і носити ісламську хустку - хіджаб.
Що ж, це доволі авторитарно, і я дуже критично ставлюсь до цього.
Але коли я усвідомив, що немусульмани або жителі цього ж географічного регіону, не зосереджені лише на ісламі, часом поводяться однаково, я зрозумів, що, можливо, проблема полягає у політичній культурі всього регіону, а не тільки в ісламі.
Дозвольте навести приклад: у Туреччині, звідки я родом, країні, яка є гіпер-світською республікою, донедавна існувала, як я це називаю, світська поліція, яка охороняла університети від студентів, які покривали голову.
Іншими словами, студентів змушували ходити з непокритою головою.
На мою думку, змушувати людей ходити з непокритою головою - це така ж тиранія, як і змушувати їх покривати голову.
Це має бути рішення самого громадянина.
Але коли я це побачив, я сказав,
"Можливо, проблема тільки у авторитарній культурі регіону, і деякі мусульмани потрапили під її вплив".
Проте це може впливати і на світсько налаштованих людей.
Можливо, це проблема політичної культури, і нам слід замислитись, як змінити цю політичну культуру.
Ось декілька запитань, які виникли в мене кілька років тому, коли я почав писати книжку.
Я сказав, "Я досліджу, як іслам став таким, яким він є сьогодні, які шляхи він обрав, і які шляхи міг обрати".
Книжка називається "Іслам без крайнощів:
Свобода в мусульманській оболонці".
Як випливає з підзаголовка, я поглянув на ісламську традицію та історію філософії ісламу з точки зору свободи особистості, і спробував знайти докази свободи особистості.
Ісламська традиція такі докази має.
Власне, як монотеїстична релігія, іслам визнає людину відповідальною за свої дії, створює ідею особистості на Близькому Сході і рятує її від комунітаризму, колективізму племені.
Звідси можна почерпнути багато думок.
Окрім цього, я помітив проблеми всередині ісламської традиції.
Проте буле одна цікава річ: виявилось, що більшість цих проблем з'явились пізніше, не зі священних витоків ісламу - Корану - а, знову ж таки, з традицій і способу мислення або тлумачень Корану, зроблених мусульманами у середньовіччі.
Так, Коран не потурає закидання камінням.
Не передбачає покарання за віровідступництво.
Не передбачає покарання за особисті вчинки, зокрема вживання алкогольних напоїв.
Це речі, які складають ісламське право, проблемні аспекти ісламського права, були введені згодом, у пізніших тлумаченнях ісламу.
Це означає, що сьогодні мусульмани можуть подивитись на ці речі і сказати:
"Що ж, суть нашої релігії залишиться з нами.
Це наша віра і ми будемо дотримуватись її".
Але ми можемо змінити спосіб її тлумачення, тому що її тлумачили відповідно до вимог і обставин середньовіччя.
Зараз ми живемо в іншому світі, з іншими цінностями та іншими політичними системами.
Це тлумачення цілком можливе і здійсненне.
Якщо б я був єдиною особою, яка так думає, ми потрапили б у халепу.
Але це зовсім не так.
Власне, ще з 19-го століття існує цілком ревізіоністська, реформістська - можемо по-різному її називати - традиція, напрям філософії ісламу.
Це були інтелектуали або державні діячі спочатку 19-го, а згодом 20-го століття, які орієнтувались переважно на Європу і бачили, що Європа має багато вартих захоплення речей, зокрема, науку і технології.
Але не тільки їх - також демократію, парламент, поняття представництва, поняття рівноправності громадян.
Ці мусульманські мислителі, інтелектуали, державні діячі 19-го століття дивились на Європу, і бачили ці речі.
Вони запитували: "Чому у нас цього нема?"
Вони озирались на ісламську традицію, вони бачили багато проблемних аспектів, які не лежать в основі релігії, а, отже, можуть бути переосмислені, а Коран може бути прочитаний наново у сучасному світі.
Цей напрям зазвичай називають ісламським модернізмом, його розробили інтелектуали і державні діячі не просто як інтелектуальну ідею, але як політичну програму.
І власне тому, у 19-му столітті,
Османська імперія, яка в той час займала територію всього Близького Сходу, провела дуже важливі реформи - реформи, які дали християнам і євреям рівні громадянські права, прийняття конституції, введення представницького парламенту, підтримку свободи віросповідання.
І саме тому Османська імперія в останні десятиліття свого існування перетворилась у протодемократію, конституційну монархію.
Свобода була тоді дуже важливою політичною цінністю.
Так само, арабський світ пережив, за словами визначного арабського історика Альберта Гурані, вік лібералізму.
Він автор книги "Арабська думка у вік лібералізму".
Віком лібералізму він називає 19-те та початок 20-го століть.
Слід зауважити, що це був панівний напрям початку 20-го століття серед ісламських мислителів, державних діячів і теологів.
Проте досить цікава закономірність помітна у середині та кінці 20-го століття, коли течія ісламського модернізму різко пішла на спад.
І натомість ісламізм почав розвиватися як авторитарна ідеологія, доволі різка, практично антиєвропейська, яка хоче сформувати суспільство на основі утопічних принципів.
Отже, ісламізм - це сумнівна ідея, яка створила купу проблем у ісламському світі 20-го століття.
А найбільш крайні форми ісламізму призвели до тероризму в ім'я ісламу, звичаю, який, на мій погляд, спрямований проти ісламу, проте деякі екстремісти, очевидно, іншої думки.
Виникає цікаве питання: якщо ісламський модернізм був таким популярним у 19-му і на початку 20-го століть, то чому ісламізм став таким популярним у середині та кінці 20-го століття?
Я вважаю, що це питання вимагає детального обговорення.
Моя книга також досліджує це питання.
І вам не потрібно бути генієм, щоб зрозуміти це.
Достатньо поглянути на політичну історію 20-го століття, і ви побачите як багато змінилось.
Умови змінились.
У 19-му столітті, коли мусульмани ставили Європу за зразок, вони були незалежними, вони були більш упевненими в собі.
На початку 20-го століття, після занепаду Османської імперії, весь Близький Схід був колонізований.
А що ви отримуєте, коли проводите колонізацію?
Ви отримуєте анти-колонізацію.
Таким чином, Європа стає не просто зразком, вона стає ворогом, з яким потрібно боротись і якому слід опиратись.
Отже поширення ліберальних ідей у мусульманському світі різко іде на спад, і в результаті маємо захисну, жорстку, реакційну напругу, яка призвела до арабського соціалізму, арабського націоналізму, і, врешті, до ідеології ісламізму.
А коли колоніальний період завершився, замість нього ми отримали світських диктаторів, які ототожнювали себе з країною, але не впроваджували демократії в країні, а встановлювали власну диктатуру.
І я вважаю, що Захід, принаймні деякі сили на Заході, зокрема США, помилились, підтримуючи цих світських диктаторів, вважаючи, що ті будуть діяти в їх інтересах.
Натомість ті диктатори придушили демократію у своїх країнах і придушили ісламські групи у своїх країнах, зробивши ісламістів набагато різкішими.
Отже, у 20-му столітті у арабському світі існувало зачароване коло - диктатура, яка гнобить свій же народ, у тому числі, віруючих ісламу, і віруючі, які протидіють цьому.
Втім, була одна країна, яка змогла уникнути цього або залишилась поза цим зачарованим колом.
Це країна, з якої я родом; це Туреччина.
Туреччина ніколи не була колонією, тому вона залишилась незалежною після занепаду Османської імперії.
Це перше, що слід запам'ятати.
У ній не зчинили того антиколоніального галасу, який існує в інших країнах регіону.
Другий, і найважливіший, факт -
Туреччина стала демократичною країною раніше, ніж будь-яка інша країна, про яку ми сьогодні згадували.
У 1950 році у Туреччині відбулись перші вільні і чесні вибори, які покінчили з автократичним світським режимом, і це стало початком Туреччини.
Віруючі турецькі мусульмани побачили, що вони можуть змінити політичну систему шляхом голосування.
І усвідомили, що демократія сумісна з ісламом, сумісна з їхніми цінностями, і вони підтримують демократію.
Цей досвід був не в кожного мусульманського народу на Близькому Сході, але нещодавно все змінилось.
За останні два десятиліття, завдяки глобалізації, завдяки ринковій економіці, завдяки зростанню середнього класу, ми в Туреччині стали свідками того, що я називаю відродженням ісламського модернізму.
Сьогодні дедалі більше віруючих мусульман середнього класу, які мешкають в містах, знову дивляться на свої традиції і бачать, що в них є деякі проблеми.
І вони розуміють, що їх потрібно змінити, переглянути і реформувати.
Вони дивляться на Європу, і знову ставлять її за зразок.
Вони бачать приклад, який їх надихає.
Ось чому процес, пов'язаний з ЄС, прагнення Туреччини увійти в ЄС, користується підтримкою народу та віруючих ісламу, хоча деякі світські нації виступили проти цього.
Справді, цей процес трохи затьмарило те, що не всі європейці підтримали його, але це вже інша розмова.
Все ж, про-європейські настрої в Туреччині за останнє десятиліття стали практично справою ісламу, і заручились підтримкою ісламських лібералів і світських лібералів, звичайно ж.
Завдяки цьому
Туреччина змогла створити свою історію успіху, в якій іслам і більшість релігійних тлумачень ісламу стали частиною демократичної гри, і навіть долучились до демократичного і економічного поступу країни.
Сьогодні це надихає деякі ісламські рухи або окремі країни арабського світу.
Напевно ви всі стали свідками арабської весни, яка почалась в Тунісі і Єгипті.
Арабські народи зовсім недавно постали проти своїх диктаторів.
Вони вимагали демократії; вони вимагали свободи.
І вони не виявились ісламістським монстром, яким диктатори завжди виправдовують свій режим.
Вони заявили, "Ми хочемо свободи, ми хочемо демократії.
Ми віруючі мусульмани, але ми хочемо жити як вільні люди у вільному суспільстві".
Звичайно, це довгий шлях.
Демократію не досягають за одну ніч; це тривалий процес.
Проте це перспективний період у мусульманському світі.
І я вірю, що ісламський модернізм, який розпочався у 19-му столітті, але який зазнав невдачі у 20-му столітті через політичні проблеми мусульманського світу, відроджується.
Я думаю, що перший висновок полягає в тому, що іслам, незважаючи на західних скептиків, має власний потенціал щоб створити свій власній шлях до демократії, створити свій власній шлях до лібералізму, створити свій власний шлях до свободи.
Йому просто потрібно дати шанс.
Щиро дякую.
(Оплески)
У попередньому відео ми дізналися, що якщо маса зірки в 9-20 разів більша за масу Сонця, то коли її життєвий цикл завершується, маса залишку зірки або залишку її ядра буде в 1,5-3 рази більша за масу Сонця.
Отже, запам'ятайте, що маса зірки в 9-20 разів більша за сонячну масу, коли вона знаходиться в своїй головній послідовності.
А маса в 1,5-3 сонячних мас - коли вона втрачає більшість своєї речовини.
Такою є маса залишку зірки.
Маса ядра зірки.
Але після того, як у цьому залишку припиниться синтез і зникає направлений назовні тиск, він матиме достатню щільність, щоб згенерувати спалах наднової, як ми бачили це у попередньому відео.
В результаті колапсу ядра виникає ударна хвиля, яка проходить крізь решту речовини і змушує її вибухати.
Рештки речовини після вибуху стиснуться в нейтронну зірку.
В нейтронну зірку.
У цьому відео я хочу розповісти про еволюцію зірки з масою більшою, ніж в 20 разів за масу Сонця.
Це її початкова маса, тобто, до моменту, коли зірка згорає.
Коли зірка досягає періоду завершення свого життєвого циклу, коли формується залізне ядро, залишок її ядра буде в більш як 3-4 рази більший за масу Сонця.
Запам'ятайте, він буде в 3-4 рази більший за масу Сонця, але він буде набагато щільніший.
Це буде залізонікелеве ядро, у якому вже не відбувається синтез.
Що ж стається з такими зірками?
Виявляється, вони настільки масивні, що навіть тиску виродження нейтронів буде недостатньо, щоб утримати масу від вибуху.
У таких зірках вся їх маса просто продовжить вибухати.
По-перше, ми уявляємо, що зірки, маса яких подібна до маси Сонця, перетворяться у білих карликів.
Можливо, слід намалювати це білим кольором.
Отже, в результаті колапсу така зірка стане білим карликом.
Це також не білий.
Ось так. Такі зірки перетворюються у білих карликів.
Ось це у нас білий карлик.
Білий карлик.
Тиск виродження електронного газу запобігає подальшому колапсу білого карлика.
Атоми настільки стиснуті, що електрони не дають їм стискатися іще більше.
Але якщо тиск стає достатньо високим, утвориться нейтронна зірка.
Маса буде ще більшою.
Я не дотримуюсь масштабу, нейтронні зірки крихітні.
Зірки класу білих карликів за своїм розміром подібні до Землі.
А нейтронні зірки, як ми дізналися у попередньому відео, мають розмір міста!
Вони надзвичайно щільні, дуже крихітні і ця зірка має більше маси, ніж ця.
Можливо, слід зобразити це у вигляді точки, щоб ви мали уявлення, наскільки вона щільна.
Вона дійсно ніби одне велике атомне ядро.
Дуже маленька.
Розміром із місто.
Ніби ядро розміром з місто.
Але це нейтронна зірка.
Нейтронна зірка.
Кожна з цих зірок на малюнку має більше маси.
Речовина подолала тиск виродженого газу електронів, і відбувся колапс.
Але якщо маса досить велика, а це саме те, про що ми говоримо у цьому відео, навіть тиск виродженого газу нейтронів не зможе утримати цю масу від колапсу.
Теоретично ще існують кваркові зірки з тиском виродження кваркового газу.
Тим не менш, в результаті колапсу все стискається в єдину точку.
Звісно, я спрощую, але все стискається в єдину точку нескінченної щільності.
Нескінченно щільна маса.
Це і є маса чорної діри.
І я називаю її масою чорної діри, адже є різні способи визначення, де починається і закінчується чорна діра, і що ж насправді є чорною дірою.
Отже, оце вся маса, маса чорної діри.
Або ж те, що залишилось від вихідної зірки.
Коли ми говоримо про залишок в 3-4 рази більший за сонячну масу, майже вся ця маса, але не вся, адже деяка її частина була звільнена у вигляді енергії під час спалаху наднової, що також характерно для нейтронної зірки.
Але більшість маси тепер міститься у цій нескінченно малій точці.
Можливо, ви чули слово "сингулярності" від фізиків і математиків.
Сингулярності - це точки, навіть у математиці, коли все обрушується, коли вже ніщо не має значення, коли математичні рівняння не дають визначеної відповіді.
Це називається сингулярність. Адже тут маємо велику кількість маси у нескінченно малому просторі.
По суті, ми маємо тут нескінченну щільність.
Це важко уявити, але тут буде нескінченне викривлення у часі і просторі.
Я не можу це уявити. Можливо, я поясню це у наступних відео.
Є різні способи ідентифікації чорних дір, де їх початок і де кінець.
Ось це їх маса.
І якби тут була якась інша маса, вона б притягнулася до цієї маси і стала б частиною цієї сингулярності.
Вона б стала частиною тієї величезної маси, яка міститься в нескінченно малому просторі.
Її межі складно визначити, адже в деякій точці у просторі навколо цієї сингулярності, у якій немає значення, яким є об'єкт, немає значення, скільки енергії має цей об'єкт, він не зможе подолати гравітаційного впливу чорної діри, цієї надзвичайно щільної маси.
Навіть якби це було електромагнітне випромінювання, навіть якби це було світло і навіть якби це було світло, що виділяється масою, воно все одно залишиться всередині.
Воно не зможе подолати гравітаційного впливу.
Межі чорної діри утворюють сферу.
Це межі навколо сингулярності.
Ці межі навколо сингулярності, де немає значення, що саме там є, чи це електромагнітне випромінювання, воно все одно ніколи не зможе покинути чорну діру.
Якщо ж ця речовина поза межами, вона може покинути чорну діру.
Ця речовина може покинути межі.
А ця речовина потрапить назад у чорну діру.
Ці межі називаються горизонтом подій.
Ось це у нас горизонт подій.
Це ще одне слово, яке часто використовують у фантастичних фільмах.
І не дарма, адже це дійсно вражаюче явище.
У наступних відео ми розглянемо ще й випромінювання Хокінга.
Ми побачимо, що це не випромінювання із власне чорної діри, це побічний продукт квантових флуктуацій, які відбуваютсья поблизу горизонту подій.
Але горизонт подій - це просто точка у просторі або сфера у просторі, або ж такі межі у просторі.
Все, що досить близько або всередині горизонту подій, потрапить у сингулярність, збільшуючи її масу.
Все, що зовні, має можливість покинути чорну діру.
То як же виглядає чорна діра?
Світло не може покинути її, тому вона чорна.
Вона буде чорною у прямому розумінні слова.
Маса чорної діри не буде виділяти ніякого випромінювання.
У мене є кілька зображень чорних дір, які я взяв із сайту НАСА.
Я хочу пояснити, що ж відбувається у цій чорні дірі.
Ви можете бачити її у вигляді власне чорної діри.
Коли ми говоримо про чорну діру, це саме те, про що вони говорять.
Але існує точка нескінченної щільності в центрі цієї чорної сфери.
Ця чорна сфера насправді є межами горизонту подій.
Ось тут маємо межі горизонту подій.
А тут ми бачимо акреційний диск навколо чорної діри.
Коли вся ця речовина наближається, вона все більше стискається.
Вона рухається швидше і швидше і стає гарячішою.
Ось чому художник зобразив її так. Речовина, яка знаходиться ближче до чорної діри ,виглядає червонішою і гарячішою, ніж речовина, яка знаходиться далі.
Вона просто прискорюється при наближенні до горизонту подій.
Коли речовина потрапляє в горизонт подій, ми навіть не бачимо світла, яке вона виділяє, хоча вона набуває неймовірної енергії.
Ось ще інші зображення.
Тут зображена зірка, розірвана на шматки чорною дірою.
Це художнє зображення.
Всі ці зображення - це художні твори.
Ми ніколи не зможемо отримати такі фотографії реальних подій, які відбуваються біля чорних дір.
Тому це художні твори.
Це зірка, розірвана на шматки чорною дірою.
Вона дуже наблизилась до чорної діри.
Навіть на цій відстані вплив гравітації дуже великий, тому будь-яка маса, яка виділяється із зірки у цьому напрямку буде повільно притягуватися чорною дірою.
Тому ця зірка була зруйнована чорною дірою.
Можливо, ось це краща ілюстрація.
Ось такою була зірка спочатку.
Коли вона потрапляє під вплив гравітації чорної діри, вона починає витягуватися і розривається на шматки. Її речовина починає по спіралі наближатися до чорної діри.
Коли вона портапить до горизонту подій, ми її вже більше не побачимо, адже світло цієї речовини, з цієї надзвичайно гарячої речовини, яке входить в чорну діру не може її покинути.
Сподіваюсь, вам було цікаво.
Хочу, щоб ви зрозуміли: вчені до сих пір не повністю розуміють природу чорних дір.
Власне, все це поняття сингулярності, всі розрахунки і теорії руйнуються в сингулярності, і це означає, що теорія не закінчена.
Адже якби наша теорія була повною, у нас би було трохи краще пояснення ніж те, що всі наші рівняння не мають сенсу у цій нескінченно щільній точці.
Сподіваюсь, вам було цікаво.
Нас просять назвати кут суміжний до кута BGD.
У мене є студія в Берліні давайте, я покажу он вона, заметена снігом -- буквально на минулому тижні.
У цій студії ми проводимо безліч експериментів.
Я б сказав, що ця студія є більше лабораторією.
Ми іноді проводимо зустрічі з науковцями.
І ще в мене є академія при Берлінському університеті.
Ми проводимо щорічні зустрічі під назвою "Життя у просторі".
"Життя у просторі" насправді стосується не того як ми щось робимо, а чому ми робимо саме так.
Давайте разом поглянемо на цей маленький хрестик у центрі.
Отже, просто дивіться.
Не зважайте на мене.
Ми маємо жовтий круг. І зараз ми проведемо експеримент із використанням післяобразу.
Коли цей круг зникне -- з'явиться інший, комплементарний колір.
Я кажу щось.
А ваші очі й ваш мозок говорять щось у відповідь.
Це сутність ідеї поєднання, ідеї створення реальності -- шляхом накладання того, що кажу я, на те, що кажете ви. Ось, для прикладу, кіно.
Два роки тому за кошти Міністерства науки Берліну я працював над цими стрічками -- ми спільно створювали фільм.
Не скажу, що вважаю фільм аж таким цікавим.
Власне, він зовсім нецікавий у плані сюжету.
Однак, його суть у тому... і просто дивіться туди. Його суть у тому, щоб змістити межу між тим, хто є автором, і тим, хто є адресатом.
Або споживачем, якщо бажаєте. І хто відповідальний за те, що певна людина бачить?
Я думаю, що тут грає роль соціальний вимір -- при переміщенні цієї межі.
Хто вирішує, що таке реальність?
Це галерея Тейт Модерн у Лондоні.
Це шоу певною мірою стосувалось цієї теми.
Був простір, куди я помістив половину жовтого диска.
А на стелю я прикріпив дзеркало, й додав трохи туману, трохи мряки.
Ідея була в тому, щоб зробити простір відчутним на дотик.
В настільки великому просторі природно з'являється проблема невідповідності між тим, що ваше тіло, начебто, може охопити, і чим, у даному випадку, є простір.
Тому я сподівався, що, вводячи певні природні елементи, приміром, туман, мені вдасться зробити простір більш осяжним.
А сталось так: люди почали сприймати себе в цьому просторі.
Ось погляньте на це.
Подивіться на цю дівчину
Звичайно, вони мають дивитись через кляту музейну камеру. Вірно?
Саме так музеї працюють зараз.
Але погляньте на її обличчя, коли вона "звіряє" себе, дивиться на себе у дзеркалі.
"О! Це ж моя нога там!"
Вона не була впевнена чи себе вона бачить, чи ні.
І, беручи це до уваги, яким чином ми встановлюємо зв'язок між тілом і простором?
Як ми змінюємо його?
Звідки ми знаємо, що наше перебування у просторі створює якусь різницю?
Розумієте, коли я на початку казав, що це про "чому", а не про "як",
Те "чому" насправді означало
"Які наслідки матиме те, що я зроблю крок?"
"Яке це матиме значення?"
"Чи важливо те, що я є в цьому світі, чи ні?"
"І чи матиме значення те, що мої вчинки тягнуть за собою відчуття відповідальності?"
Чи мистецтво також стосується цього?
І я вважаю, що так.
Воно справді не лише прикрашає світ, а робить його кращим. Або й гіршим, на мою думку.
Воно очевидно стосується відповідальності яку я, для прикладу, взяв на себе, кинувши зелену фарбу у річки в Лос-Анжелесі, Стокгольмі, Норвегії, та Токіо, серед інших місць.
Зелена фарба безпечна для довкілля, але, вочевидь, виглядає досить загрозливо.
Це з одного боку, з іншого боку, я вважаю, що це досить гарно. І це в певній мірі відображає бурхливе життя в цих центральних частинах міст у різних куточках світу.
Зелена Ріка є ніби активістом, а не частиною якоїсь виставки. Тобто на меті було показати людям у цьому місті, коли вони проходять поруч, що простір, простір має виміри.
Простір має час.
Що вода тече через місто разом з часом.
Що вода наділена здатністю робити місто доступним для внесення змін, осяжним.
Доступним для змін у тому сенсі, що те, що ви робите, або чого не робите -- має значення.
І має значення те, що ви скажете:
"Я частина цього міста.
І коли я голосую - це щось міняє.
І якщо я висловлюю свою думку, це щось змінює."
Сама ідея того, що місто -- не картинка, думаю, є тим, із чим мистецтво, в якомусь сенсі, завжди мало справу.
Сама ідея того, що мистецтво може оцінювати відношення між тим, що значить бути на картинці, і що значить перебувати у просторі?
І в чому різниця?
Різниця між міркуванням та дією.
Ось різні експерименти на цю тему.
Я не вдаватимусь у деталі.
Ісландія, внизу з правого боку, моє улюблене місце.
Експерименти такого типу перетворюються на архітектурні моделі.
Це досліди, що проходять у реальному часі.
Один із них я провів для компанії БМВ, це була спроба створити автомобіль.
Він зроблений з льоду.
Створений за принципом нарощення кристалів від центру вгорі, який я намагаюсь застосувати у концертному залі в Ісландії.
Це щось на зразок бігової доріжки чи доріжки для ходьби, на даху музею у Данії. Вона скляна, з кольорового скла, у формі кола.
Таким чином рух ваших ніг мінятимете колір вашого горизонту.
І минулого літа, у Гайд Парку в Лондоні, спільно з галереєю Серпентайн. Свого роду тимчасовий павільйон, де рух був єдиним способом цей павільйон побачити.
Цього літа, у Нью-Йорку. Падаюча вода має одну цікаву особливість, а саме час, за який вона падає.
Це досить просто і фундаментально.
Я багато ходив горами Ісландії.
І коли ви підходите до нової долини, коли наближаєтесь до нового пейзажу -- бачите перед собою певну панораму.
І якщо ви просто стоятимете -- то не зможете визначити розміри цього простору.
Ви, по суті, не знатимете, на що дивитесь.
Коли ви починаєте рухатись - гори починають рухатись також.
Великі гори вдалині рухаються повільніше.
Менші гори, що попереду, рухаються швидше.
І якщо ви на мить задумаєтесь:
Чи цю долину можна пройти за годину?
Або ж це тригодинна прогулянка, чи переді мною шлях на цілий день?"
Якщо перед вами буде водоспад, прямо на горизонті, ви дивитиметесь на водоспад, і подумаєте:
"О, вода падає дуже повільно."
І тоді:
"Боже мій, це справді далеко, і це величезний водоспад."
Якщо вода падатиме швидше -- це менший водоспад, який знаходиться ближче. Оскільки швидкість падаючої води є однаковою всюди.
І вашому тілу це якимось чином відомо.
Отже, це означає, що водоспад є засобом вимірювання простору.
Звичайно ж, для такого величного міста, як Нью-Йорк, де є інтерес у тому, щоб погратись з відчуттям простору, де намагають створити щось якомога велике --
Додати сюди шкалу вимірювання було б цікавим у тому плані, що падаюча вода раптово дає вам відчуття типу:
"О, Бруклін насправді ось такої величини -- такою є відстань між Брукліном і Мангеттеном, в цьому випадку нижня Іст-Ривер має такі розміри."
Отже, не було мети помістити природу в контекст міста.
Вони також давали місту відчуття простору.
Але чому ми цього прагнули?
Тому що, як на мене, є різниця між тим, що ваше тіло відчуває себе частиною простору, і тим, що ваше тіло знаходиться просто перед картинкою.
І "Хе-хе, ось картинка і ось я.
І яке це має значення?"
Чи є тут якась послідовність?
Отже, якщо в мене є відчуття простору, якщо я відчуваю, що простір можна осягнути, якщо я відчуваю, що існує час -- якщо є вимір, який я можу назвати часом -- я також відчуваю, що я можу змінити простір.
І раптово це таки має значення для того, щоб зробити простір доступним.
Хтось може сказати, що це стосується суспільства, спільноти.
Це стосується відчуття єдності.
Як ми створюємо громадський простір?
Що, зрештою, сьогодні означає "громадський", так?
Тобто, поставивши запитання таким чином, на мою думку, ми піднімаємо багато чудових запитань щодо парламентарних ідей, демократії, громадського простору, єдності з іншими, індивідуальності.
Як ми це робимо? Як ми створюємо ідею, прийнятну як для індивідуума, так і для суспільства, не спрямовуючи їх у два протилежні напрямки.
Звичайно, політичний порядок у світі надзвичайно переймається їх протиставленням один проти одного у різних, дуже нормативних ідеях.
І я стверджую, що мистецтво і культура, і власне з цієї причини мистецтво і культура настільки цікаві в наш час, вони доводять, що ми можемо створювати такий вид простору, який враховує як індивідуальність, так і колективність.
І це великою мірою стосується причинного зв'язку, наслідків.
Це великою мірою стосується того, як ми поєднуємо думки та дії.
Так що ж знаходиться між думкою і дією?
І саме між думкою і дією, я вважаю, є досвід.
І досвід -- це не просто, знаєте, вид розваг без жодних наслідків.
Досвід передбачає відповідальність.
Мати досвід означає бути частиною цього світу.
Бути частиною цього світу насправді означає розділяти відповідальність.
Тому мистецтво, у цьому розумінні, на мою думку, є надзвичайно важливим у світі, до якого ми рухаємось. Зокрема просто зараз.
Отже, в мене все.
Дуже вам дякую.
(Аплодисменти)
Джазова імпровізація і 3.
Текст:
Джазовий біт.
Джазовий біт це: 1 Живе ведення циклів, 2. Дизайн звуку за допомогою жестикулювання.
Індикатори вібрацій на кожній руці, які розпізнають позицію руки.
Колір світлових індикаторів вказує, який звук я граю.
Червоний = Барабани, Синій = Баси,
Зелений = Струнні, Оранжевий = Соло, Фіолетовий = Клавішні
Пристрій у роті складається з.. кнопки, двох гітарних медіаторів та великої кількості клею для гарячого склеювання.
Швидкореагуючий дисплей це смартфон, який відображає параметри системи.
Для чого?
Для того, щоб розібрати по частинках музичну культуру таким чином, щоб УСІ колишні, теперішні та майбутні стилі могли вивчатися та узагальнюватися наживо. і
"Ті, хто грають джазовий біт" стали настільки ж звичним явищем як ді-джеї.
А понад усе.. для того, щоб ТВОРИТИ майбутне, а не чекати на нього.
(Оплески)
(Ч)Згідно з біографією Філіппо Брунеллескі, він стояв за парадними дверима Флорентійського кафедрального собору, коли здійснював свій перший експеримент з перспективою. Зараз ми стоїмо саме на цьому місці.
(Ж)Дуже близько.
Його експеримент виявив, що лінійна перспектива здатна створити вражаюче реалістину ілюзію тривимірного простору на двовимірній поверхні.
(Ч)Ідея того, що можна створити систему, яку відносно легко дотримуватися, але яка максимально точно відтворюватиме об'ємний світ, крізь який ми рухаємось, що рухається у часі, на застиглій двовимірній поверхні - значне досягнення.
Серед учених точаться дискусії, чи використовували лінійну перспективу в античні часи. Але якщо так, то техніку було втрачено.
Лінійну перспективу для нас відкрив Брунеллескі у XV столітті, приблизно у 20-х роках.
(Ж)Існує думка, що Брунеллескі лише відновив цю техніку, оскільки до нього її використовували давні греки та римляни.
(Ч)Брунеллескі був у Римі, де вивчав античні традиції, і дехто припускає, що він започаткував основи лінійної песпективи, намагаючись точно перемалювати будівлі, які були перед очима.
(Ж)Безумовно, ще з XIV століття митці намагалися створити тривимірне зображення людини за допомогою моделювання. Зображення виходило громіздким і монументальним.
Далі треба було надати композиції реалістичності.
Джотто і Дуччо досягли більших успіхів у цьому, створюючи більш земних персонажів, але до кінця не змогли досягти ілюзії реального простору навколо них.
(Ч)З часом культура ставала все більш аналітичною, математичною, в її основі була торгівля. Від митців вона вже вимагала деталізації, математичної точності у відтворенні.
Саме це надав їй Брунеллескі.
Що ж саме він зробив?
(Ж)Брунеллескі створив перспективно точне зображення баптистерію і оточення.
(Ч)Так. Він створив систему, в основі якої - лише декілька елементів, і саме вони формують точну з наукової точки зору перспективу одної точки.
До них належить зникаюча точка, розташована на лінії горизонту, разом з рядом ортогоналей та уявними діагоналями, спрямованими назад.
Тоді Брунеллескі робить ескіз баптистерію за допомогою цієї техніки і залишає невеликий отвір у центрі.
Він бере ескіз, поміщає його на рукоятку і тримає перед обличчям, зображенням від себе.
А за ескізом він тримає дзеркало.
Пам'ятаєте, у ескізі є невеликий отвір, крізь який він дивиться прямо на зникаючу точку.
(Ж)Витянутою рукою він тримає дзеркало, а малюнок прикладає отвором до ока і дивиться крізь нього.
(Ч)Таким чином, він бачить відображення ескізу в дзеркалі, і якщо відставити дзеркало далі, то видно баптистерій, ближче - видно малюнок, знову далі - видно баптистерій і чи всі лінії гармонують між собою.
Результати експерименту говорять самі за себе.
(Ж)Брунеллескі добився того, щоб зображення у дзеркалі були такими ж, як і реальні об'єкти перед ним.
(Ч)Це справило значний вплив на розвиток західного мистецтва.
По суті, кожна картина західної традиції після XV ст. базується на цій техніці, або ж адаптує її під себе. Хоча деякі художники відмовлялися від неї.
(Ж)Протягом кількох десятиліть після відкриття Брунеллескі Альберті, видатний архітектор та теоретик, працював над книгою "Про живопис", у якій систематизував винахід Брунеллескі і яка є посібником для художників, як використовувати лінійну перспективу і писати великі картини.
Я хочу розповісти про пряму та обернену пропорційності
Пряму пропорційність я розміщу вгорі зліва
А вгорі справа - обернену попорційність або дві перемінні, які змінюються обернено
Найпростіше визначення двох перемінних, які змінюються із прямою залежністю може бути подібним до цього Y змінюється безпосередньо разом з Х, якщо Y дорівнює добутку певної константи та Х
Це можна переписати словами: "Y змінюється безпосередньо разом з Х"
Якщо ця константа бентежить вас, пригадайте, що її можна точно виразити будь-яким постійним числом
Отже, я наведу декілька прикладів, які
Ви, напевно, вже знаєте - все складається з крихітних речей - атомів.
В свою чергу, кожен атом складається з іще менших часток, що називаються протонами, нейтронами та електронами.
Ви, напевно, чули, що атоми маленькі.
Але, гадаю, що Ви ніколи не думали про те, наскільки малими є атоми.
Що ж, відповідь така, що вони дуже, дуже, дуже малі.
Ви спитаєте - наскільки малі атоми?
Щоб це зрозуміти, треба задати таке питання:
Скільки атомів у грейпфруті?
Давайте припустимо, що грейпфрут складається виключно з атомів нітрогену, хоча це не зовсім правда, але в ньому є атоми нітрогену.
Щоб допомогти Вам уявити це, ми збільшимо кожен атом до розмірів чорниці.
Наскільки великим тоді стане грейпфрут?
Він буде такого ж розміру, як і планета Земля.
Це божевілля!
Тож, якщо я наповню Землю чорницею, то її буде стільки ж, як атомів у грейпфруті?
Вірно!
Тоді яка величина атома?
Він насправді дуже малий!
І знаєте що?
Далі ще неймовірніше.
Давайте тепер подивимось усередину кожного атома (тобто чорниці, вірно?...) -
Що Ви там бачите?
В центрі атома є щось, що зветься ядром, яке складається з протонів і нейтронів, а ззовні Ви бачите електрони.
Тож наскільки велике ядро?
Якщо атоми - як чорниця, що наповнює Землю, тоді яка величина ядра?
Ви, мабуть, пам'ятаєте старі зображення атома з уроків фізики, де Ви бачили цю крихітну крапку зі стрілкою, що позначала ядро.
Але ці зображення не були намальовані згідно з масштабом, тож вони були дещо невірні.
Тоді наскільки велике ядро?
Якщо ви розкриєте чорницю і почнете шукати ядро... Знаєте що?
Воно буде невидимим.
Воно занадто мале, щоб побачити! Добре.
Давайте збільшимо атом - тобто чорницю - до розмірів будинку.
Уявіть собі кулю висотою з двоповерховий будинок. Давайте пошукаємо ядро у центрі атома.
І знаєте що?
Воно буде ледве помітним.
Щоб зрозуміти, наскільки велике ядро, нам потрібно збільшити чорницю до розмірів футбольного стадіону.
Уявіть кулю розміром як футбольний стадіон, і пірнайте до самого центру атома. Там знайдете ядро, яке можна побачити!
Воно буде розміром, як маленька скляна кулька.
І це ще не все, якщо Ви ще не з'їхали з розуму.
У атомі є ще дещо.
Він складається з протонів, нейтронів і електронів.
Протони і нейтрони знаходяться всередині ядра, і майже цілком складають масу атома.
На самому краю знаходяться електрони.
Тож, якщо атом - це куля розміром зі стадіон, з ядром у центрі і електронами по краях, що знаходиться між ядром і електронами?
Несподівано, але - пустий простір. (Шум вітру)
Так-так.
Пустий!
Між ядром і електронами лише нескінченний пустий простір.
Технічно, там є ще електромагнітні поля, але якщо говорити про матерію - це порожнеча.
Запам'ятайте цю порожнечу всередині чорниці, яка наповнює Землю, і яка, насправді, є атомами грейпфрута.
Добре, ще дещо, якщо взагалі може бути щось ще більш дивне.
Так як ми допустили, що вся маса атома - у ядрі - хоча в електронів теж є невелика маса, але все ж більша частина у ядрі - то яка щільність ядра?
Що ж, відповідь просто неймовірна.
Щільність типового ядра - чотири помножити на 10 до 17 ступеня кілограма на кубічний метр. Це важко уявити.
Тоді спробуємо в англійських одиницях вимірювання.
2,5 помножити на 10 до 16 ступеня фунтів на кубічний фут.
Досі доволі важко зрозуміти.
Добре, тоді зробіть ось що.
Зробіть коробку з розмірами один на один на один фут (фут = 0,3 метри).
Тепер зберіть всі ядра зі звичайної машини.
Середня машина важить 2 тонни.
Скільки ядер машин треба помістити у коробці, щоб у цій однофутовій коробці була така ж щільність, як у ядра атома?
Це буде одна машина? Дві?
Як щодо 100?
Ні, ні і ще раз ні.
Відповідь значно більша.
Це 6,2 мільярдів машин.
Майже стільки, як людей на Землі.
Тож, якщо всі на Землі мали би власну машину - а вони не мають - (Гудіння машин) і ми помістимо всі ці машини до коробки... Ми отримаємо приблизну щільність ядра.
Тож, якщо взяти кожен автомобіль у світі і помістити в однофутовій коробці, ви отримаєте щільність одного ядра атома.
Давайте повторимо.
Атом насправді дуже, дуже, дуже малий.
Уявіть, що атоми у грейпфруті - це як чорниця всередині Землі.
Ядро неймовірно мале.
Тепер подивіться усередину чорниці, і збільшіть її до розміру футбольного стадіону, тепер ядро - це скляна кулька у центрі.
Атом складається з нескінченного пустого простору.
Це дивно.
Ядро має неймовірно велику щільність.
Подумайте про те, як помістити всі ті машини у коробці.
Здається, я втомився.
Викладіть число 0,0000000003457 у вигляді експоненціального запису
Давайте згадаємо, що таке експоненціальний запис
Експоненціальний запис - це число, помножене на десять у ступені, де це число ось тут дозвольте написати його так буде більше одиниці або дорівнювати їй, і буде менше десяти
Тому ось тут ми хочемо зазначити, що провідним числом буде
Та взагалі, Ви шукатимете перший ненульовий розряд, і це - саме те число, з якого Ви почнете
Це єдине число, яке Ви зазначите до - або, я думаю, ліворуч від - десяткового знаку коми
Тож ми можемо написати число 3,457 3,457 яке буде помножене на десять у ступені
Тепер давайте подумаємо, на що ми маємо помножити це число, щоб отримати з 3,457 це дуже-дуже маленьке число
Я маю на увазі, нам довелося перемістити кому в 3,457, щоб отримати це число
Ви маєте перемістити кому ліворуч
Ви маєте додати безліч нулів ліворуч від трійки
Ви маєте пересувати кому далі ліворуч
Таким чином, ми робимо число набагато-набагато меншим
Тобто ми не збираємося множити його на десять в довільному ступені
Ми збираємося помножити його на десять в негативному ступені, що є еквівалентом начебто ділення на десять у довільному ступені найкращий спосіб це уявити
Коли Ви рухаєте показник ліворуч, Ви ділите на десять, що є еквівалентом множення на десять у мінус першому ступені
Дозвольте навести тут приклад
Тобто, одиниця, помножена на десять - це, звичайно, дорівнює десяти
Одиниця на десять у мінус першому ступені- це одиниця, помножена на одну десяту, тобто одна десята одиниця на---що дорівнює нулю-- я пропустив тут один крок
Дозвольте додати один на десять в нульовому ступені
Маємо щось більш реалістичне Один на десять в першому ступені
Один на десять в нульовому ступені - це один на десять в першому, тобто одиниця
Один на десять в мінус першому ступені -це одна десята, тобто нуль цілих одна десята
Якщо одиницю помножити на десять в мінус другому ступені десять у ступені мінус 2 - це одна десята в квадраті або одна сота
Тобто це буде одна сота, нуль цілих одна сота
Що тут відбулося?
При піднесенні в негативну ступінь, я множу на мінус один, я насправді переміщую кому з правої сторони ліворуч
Я переміщую звідси сюди
При десятці у мінус другому ступені, я переміщую кому ліворуч на два знаки
Тож на скільки знаків ліворуч ми маємо пересунути кому, щоб отримати це число
Тож давайте подумаємо, скільки в нас нулів
Тож ми маємо пересунути кому на один знак перед трійкою, а потім ми маємо пересунути її на стільки знаків, скільки в нас нулів ось тут тож ми маємо перемістити її на один знак, щоб отримати трійку
Тож ми почнемо тут
Ми будемо переміщувати кому 1,2,3,4,5,6,7, 8,9,10..10 разів
Тож це буде 3,457 на 10 в мінус десятому ступені
Дозвольте мені переписати це
Тож 3,457 помножене на 10 в мінус десятому ступені
Тож резюмуючи, що Ви маєте зробити -так це знайти тут перше ненульове значення
Пам'ятайте, тут Вам необхідне число від 1 до 10 воно також може дорівнювати 1, але має бути меншим за 10 3,457 безперечно підходить під це правило
Воно між 1 та 10
А потім просто рахуєте кількість нулів між цим числом та комою і і враховуєте це число, тому що таким чином визначаєте, скільки разів треба пересунути кому, щоб отримати саме це число ось тут
Тож перемістіть кому на 10 знаків ліворуч, щоб отримати це число
Давайте подивимось, чи зможемо ми записати 0.15 у вигляді звичайного дробу.
Тут дуже важливо, на яких місцях знаходяться цифри у записі десяткового дробу.
Оця 1 знаходиться на місці десятих.
Тож, ми можемо розглядати її як 1 × 1/10.
Цифра 5 знаходиться на місці сотих.
Можемо записати, що це 5 × 1/100
Тому, якщо я буду записувати це, я напишу таку суму:
1 представляє собою 1 × 1/10 , що дорівнює 1/10, плюс ця 5, що являє собою 5 × 1/100, тож буде плюс 5/100.
І якщо нам треба їх додати, нам треба знайти спільний знаменник.
Спільний знаменник - це 100, для обох чисел - 10 і 100. 100 є найменшим спільним кратним 100 ділиться на 10 і на 100. Тож, ми можемо переписати це як щось поділене на 100 плюс щось поділене на 100.
Цей дріб не змінюється.
У нього і так знаменник дорівнює 100: 15/100
Якщо ми помножимо оцей знаменник на 10 - (Це те, що ми зробили. Помножили його на 10). - тож тепер нам треба помножити на 10 чисельник.
Це буде 10/100.
Тепер можемо додавати. це буде 10+5.
Отримуємо 15/100.
Ми могли би зробити це трохи швидше, якби придивилися пильніше .
Дивиться!
Найменше знакомісце тут це соті.
Замість того, щоб називати це 1/10, ми можемо сказати, що це 10/100.
Або я можу зразу сказати, що це 15 сотих.
Тепер я хочу скоротити цей дріб.
Бачите, і чисельник, і знаменник діляться на 5. Розділимо кожен з них на 5.
Чисельник дорівнює 3 (15 розділити на 5).
Знаменник дорівнює 20 (100 розділити на 5).
Це найліпше спрощення, яке ми можемо зробити.
Два роки тому, тут, на TED Я доповіла, що ми виявили на кільці Сатурну, за допомогою шатлу Кассіні аномально гарячий та геологічно активний район на південній верхівці малого сатурнійського місяця
Енцеладуса, зображеного тут.
Цю область побачено тут вперше, на зображенні з Кассіні, зробленому в 2005 році.
Це район південного полюсу, зі славетними тигровими смугами-тріщинами, що перетинають південний полюс.
Ось нещодавнє зображення з кінця 2008 ось знову ця область, тепер - напівзатемнена, через те, що на південній півкулі - початок серпня, що з певних причин - там є зимою.
Також я доповіла про те, що ми зробили приголомшливе відкриття - таке, що трапляється раз на життя - відкриття гейзерів, що вивергаються з тих розколів на південному полюсі, що складаються з маленьких кришталиків льоду, в поєднанні з парою та елементарними органічними сполуками, як двоокис карбону та метан.
Й на той час, два роки тому, я зауважила, що ми припускали, що ті викиди фактично були гейзерами, й вивергалися з западин чи печер рідкої води під поверхнею, та ми не були дійсно переконані.
Хай там як, висновки, з тих результатів - про можливість існування на цьому супутникові середовища, що могло б сприяти пребіотичній присутності, а може - й самим формам життя - було таким хвилюючим, що наступні два роки, ми більше зосередились на Енцеладусі.
Ми запускали шатл Кассіні до цього супутника тепер вже кілька разів, запускали ближче й глибше до цих гейзерів, до ущільнених ділянок цих гейзерів, тому тепер ми одержали певні, дуже детальні складні вимірювання.
Й виявили, що органічні сполуки з цього супутника, направду, більш складні, ніж ми повідомляли раніше.
Поки це не амінокислоти, зараз ми знаходимо пропан та бензол, цианістий водень та формальдегіди.
А дрібні кристали води тут, тепер для всього світу виглядають на застиглі краплі солоної води, що є відкриттям, яке дозволяє припускати, що не лише гейзери випорскують з западин, наповнених рідкою водою, а й що та рідка вода знаходиться в контакті з породою.
А це є умовою, що може вивільняти хімічну енергію, й хімічні сполуки, необхідні для підтримання життя.
Тож ми дуже заохочені тими результатами.
Й ми значно більш впевнені зараз, ніж були два роки тому, що ми, можливо, насправді маємо на цьому супутникові, під південним полюсом, середовище чи район, що є дружнім для живих організмів.
Чи є там живі організми, чи ні - звісно, це вже зовсім інше питання.
Й ми маємо дочекатись повернення на Енцеладус, наших космічних кораблів - сподіваюся, десь в найближчому майбутньому - спеціально обладнаних, задля з'ясування цього конкретного питання.
А тим часом я пропоную вам уявити день, коли ми зможемо подорожувати до сатурнійської системи, та відвідати міжпланетний гейзерний парк Енцеладусу, просто тому, що можемо.
Дякую вам.
(Оплески)
В суботу у Вiльямiв народилися близнюки й були названi Надiєю й Ванессою
При народженнi Надiя важила 7.27 фунтiв й була зростом 21.5 дюймiв.
А Ванесса важила 8.34 фунтiв.
Скiльки разом важили дiти?
Нам сказано, що Надiя важила 7.27 а Ванесса важила 8.34, нам потрiбно додати цi два числа.
Вони дали нам зрiст Надiї просто, щоб нас заплутати.
Як ми бачимо, треба не бездумно додавати числа.
Отже, це дiйсно непотрiбна iнформацiя для того, щоб нас заплутати.
Таким чином, нам потрiбно додати вагу Надiї до ваги Ванесси.
Це 7.27 Додати 8.34, та треба завжди вирiвнювати десятковi дроби.
Менi подобаються десятковi дроби.
Отже, це 8.34 й ми просто просто додамо цi два числа.
7 додати 4.
Насправдi це 7 сотень додати 4 сотнi вийде 11 сотень.
Що те й саме, що й 1 сотня i 1 десяток.
1 десяток додати 2 десятки, додати 3 десятки це 6 десяткiв.
Наш десятковий знак стоїть ось тут. А тепер 7 додати 8, це виходить 15.
Або можна сказати, що це 5 одиниць й 1 десяток.
В нас вийшло, що вони разом важили 15.61 фунтiв.
Визначте, чи 394 є більшим або меншим ніж 397.
І тоді запишіть вираз, який покаже це, використовуючи цей або ось цей знак. Це знак "менше" (<).
Спробуймо запам'ятати їх. Ось це знак "менше" а це знак "більше".
Спочатку погляньмо на обидва числа: 394 і 397 .
Я запишу їх.
394... та друге, 397.
У обох числах є 3 сотні, тому у сотнях вони однакові.
Також у десятках вони обоє мають 90, отже 300 + 90 і + 4, а це буде 300 + 90 + 7 .
А ми знаємо, що 4 менше ніж 7 .
Якщо ви подивитесь на ряд чисел, то побачите, що 4 йде перед 7 .
Якщо ви порахуєте до 7, то зустрінете 4, отже 394 менше ніж 397. і ми зобразимо це так:
394 < 397 .
Я пам'ятаю, що це знак "менше", тому що менше число стоїть на меншій стороні.
Ось дивіться цей бік набагато менший за цей.
Ми також можемо написати по-іншому.
Можна написати, що 397 > 394.
Більше число стоїть з більшої, ширшої сторони знаку.
А ця сторона менша.
Ця більша.
І тому тут більше число. "більше" , "менше".
Декоративне використання дроту в Південній Африці сягає корінням сотні років тому.
Але модернізація внесла комунікації і абсолютно новий матеріал у вигляді телефонного дроту.
Переселення із сіл у міста означало, що нові промислові матеріали почали заміщати дикі трави, які стало складно знаходити.
Так, тут видно зміну у застосуванні - це початок застосування сучасних матеріалів.
Ці роботи датуються з 40х до кінця 50х років.
В 90ті роки моя зацікавленість і пристрасть до перехідних видів творчості привели мене до цієї форми, що виникла в таборі поселенців поблизу Дурбана.
І у мене з"явилась можливість працювати з цією спільнотою в той момент, і я почала розвивати, справді, і давати поради щодо об"єму, дизайну.
І проект скоро розрісся з 5 до 50 плетіїв протягом одного року.
Невдовзі ми переросли склади, те, що вони могли нам запропонувати, тож ми змусили одного виробника дроту допомогти нам, і не тільки робити поставки матеріалів котушками, але й виготовляти наші специфікації кольорів.
У той же час я думала, знаєте, існує багато можливостей виготовляти сучасні продукти, відходячи від етнічного, трішки більш сучасні.
Тож на основі масового виробництва я розробила цілу нову серію, що очевидно підійшла більш витонченому декоративному ринку, яку можна було експортувати, і також постачати на наш місцевий ринок.
Ми почали експериментувати, як бачите, у відношенні вигляду, форм, об"єм став дуже важливим. і це стало нашим улюбленим проектом.
Він досяг успіху, він триває уже 12 років, і ми робимо поставки магазинам Конрана і Донни Каран, і це доволі прекрасно.
Це наша група, основна група наших плетіїв.
І вони приходять в Дурбан щотижня.
Вони всі мають банківські рахунки.
Вони всі повернулись в сільський район, звідки вони родом.
У нас тижневий об"єм виробництва.
Це спільнота, яку я вам уже показала на слайді.
І вона теж уже модернізована. і надає роботу 300 плетіям.
А результати говорять самі за себе.
Дуже вам дякую.
(Оплески)
Я - Емі, працюю в Департаменті освіти.
А я - Анна, куратор Музею мистецтв корінного народу Америки.
Зараз ми в Мезоамериканській та Південноамериканській галереї.
І ми дивимося на золотий посуд.
Так, він з Перу, період культури Сікан, це або золота посудина, або ж келих.
Це точно Сікан, оскільки, такого більше немає на жодному предметі?
Це єдиний предмет з доби цієї культури?
Так, єдиний.
Він відноситься й до інших культур території сучасного Перу та західного узбережжя Південної Америки.
Робота із золотом - це було те, на чому ковалі зналися особливо добре.
Отже, це типова робота для культури того регіону.
Цей предмет великий порівняно з іншими, що можна побачити у цій галереї.
Я думаю, його вражаючий розмір пояснюється видатною людиною, якій він належав.
Це мав бути якийсь високопосадовець.
В ті часи робили й використовували також інший посуд, і матеріал, з якого його робили, залежав від того, хто мав ним користуватися.
Це дійсно так. По всій галереї можна побачити багато керамічних експонатів. Керамічні, а також дерев'яні келихи, чи інший посуд.
Використовувався він насправді для споживання чічі або ж маїсового чи кукурудзяного пива.
Воно за смаком схоже на сучасне пиво?
Я не знаю.
Це точно був алкоголь, алкогольний напій, і його споживали на усіляких церемоніях. Можливо, політичних подіях тощо.
Зараз келих повернутий до нас обличчям, однак, насправді, ж він догори ногами, так, і це виглядає досить дивно.
Так, я думаю це пов*язано з тим, що з нього пили.
Неможливо було побачити обличчя у правильному положенні спереду, аж поки не вип'єш все, що було у келиху.
Отже, мотивація все випити до дна була ще більшою?
(сміх) Я думаю, тут також закладено духовний зміст - у цьому створінні, зображеному на поверхні келиха.
Тут видно два стилізовані ока, рот, вочевидь з язиком, що висунутий з нього крізь зуби.
Так, справді, рот виглядає досить цікаво, неначе в ньому є ікла.
Таки є!
(сміх) А також тут вуха, і на них прикраси у вигляді сережок-втулок чи сережок-тунелів.
Отже, це якесь надзвичайне божество?
Це Сіканський бог, або ж Сіканське божество.
В нього, як тут, цікава тришарова шия.
Це для того, щоб його було зручно ставити?
Можливо, вона просто декоративна, а також коваль, ймовірно, хотів похизуватися своєю майстерністю володіння металом.
Як вони працювали з цим матеріалом?
Мабуть, метал обробляли у формі або ж ливарному лотку, а потім також обробляли руками.
Саме це золото, напевно, - сплав золота з іншими металами, ми можемо це припустити частково через забарвлення, що з'явилося на поверхні. Можна побачити, що проступив червоний колір.
І коли ми стверджуємо, що келих робили у ливарній формі, то чи відомо з чого вона була - з глини, чи з дерева?
Напевно, з дерева, і ковалям подобалося працювати з цим сплавом, тому що він був м'якшим, і з ним було легше працювати, ніж з чистим золотом.
Добре.
І як цей предмет дійшов до нас?
Процвітало ж мародерство, чи не так?
Це дійсно дивовижно, що золотий предмет таки дійшов до нас, в ті часи іспанці розплавили сотні тисяч золотих виробів, щоб профінансувати свою...
Дійсно, це великий предмет!
Вочевидь, він дійшов до нас, тому що був похований з кимось, як предмет, що супроводжує людину по той бік життя.
Те ж стосується й власника келиха, він, ймовірно, був одним з найбагатших, і такі предмети в нього були не лише за життя у цьому світі, але й після смерті у світі духів.
І ось цей келих, тисячу років потому!
Ось він! Прямо тут у галереї.
Скажімо, економіка Сполучених Штатів буде в спаді або, може бути навіть гірше ніж спад ви - голова Федеральної резервної системи, тож ви повинні зробити щось.
Перше, що ви могли б зробити, знизити ставки
Федеральних коштів звична річ, коли банки кредитують один одного то як можна вплинути на це, якщо самі банки не хочуть такої зміни, адже ви друкуєте гроші.
Федеральна резервна система використовуєте надруковані кошти, щоб купити короткострокові казначейські цінні папери, а ці гроші віддають на зберігання в банках, а це, в свою чергу, збільшить попит на резерви, тому що попит на резерви йде вниз, а запаси йдуть вгору, ставка по федеральних фондах повинна піти вниз.
Але що станеться, якщо ви продовжуєте так діяти на протязі певного часу.
Ви отримаєте нижчі ставки по федеральних фондах. Якщо позики протягом ночі були приблизно під 0%, що ви робите тоді?
Якщо економіка, як і раніше, перебуває в стані ступору.
Тоді можна було б на друкувати ще гроші, але використавши гроші, щоб купити короткостроковий борг, але тут не допоможе будь-який, тому що ви не збираєтеся знизити короткострокову міжбанківську процентну ставку, вона - більша, так що ви можете піти і купити інші речі ці речі можуть бути довгострокові казначейські цінності, або це можуть бути й інші види цінних паперів.
Ви можете купити комерційну заборгованість, ця ідея друкувати гроші є не тільки для цільової процентної ставки, але по суті, щоб отримати ці гроші в обігу, можливо для здійснення інших сегментів ринку, це називається "кількісне пом'якшення".
На прикладі Бернанке, хоча це саме те, що він робить: він друкував гроші, щоб купити інші речі ніж ФРС традиційно робить, коли він переймається позиками, що надають банки протягом ночі, то він називає це не обов'язкове валютне стимулювання, але кредит вже полегшено.
Хоча механічно відбувається те ж саме, в розумі він каже:
"Дивися, я друкую ці гроші "... Не тільки заради самого друку,
"... а щоб надати його в оборот. "... Я друкую гроші, щоб могти купити окремі активи, "...
Бо тільки з друкування грошей і купівлею державних цінних паперів може бути, процентні ставки за державним боргом йдуть вниз, але, можливо, через паніку або кризу інтерес або цін на ці речі не ведуть себе належним чином.
Тому, щоб виправити цей кредит стимулювання, в сенсі Бернанке, буде піти і купити цей тип активу.
Мене звати Кемерон Расселл, і деякий час я працюю моделлю.
Взагалі-то, останні 10 років.
І я відчуваю, що глядачі у цьому залі дещо напружилися, бо мені не слід було вдягати цю сукню.
На щастя, я принесла з собою змінне вбрання.
Це перша зміна одягу на сцені TED, тому вам пощастило це побачити.
Якщо деяких жінок шокував мій вихід на сцену, не треба казати зараз, я і так дізнаюсь про це пізніше з Твітеру.
(Сміх)
Я мушу також зазначити, що маю неабияку перевагу - я маю змогу змінити вашу думку про мене за лічені 10 секунд.
Не кожному випадає така можливість.
Ці підбори дуже незручні, як добре, що я не збираюся їх носити.
Найважче - надягнути цей светр через голову, бо ви будете сміятись, тому прошу нічого не робити, поки я надягаю його.
Гаразд.
Тож чому я це зробила?
Це було незручно.
Мабуть, не так незручно, як на цій фотографії.
Образ має силу, але він також є штучним.
Тільки що я повністю змінила ваше уявлення про мене за шість секунд.
А на цій фотографії я насправді ніколи не мала хлопця.
Я почувала себе незручно, і фотограф сказав мені прогнути спину і покласти руку на волосся юнака.
Безумовно, окрім хірургічного втручання, або штучної засмаги, яку я зробила два дні тому для роботи, ми мало-що можемо змінити у своїй зовнішності, а те, як ми виглядаємо, хоч це поверхнево і незмінно, має величезний вплив на наше життя.
Тому сьогодні для мене бути безстрашною - означає бути чесною.
І я стою на цій сцені, тому що я модель.
Я на цій сцені, бо я - гарна біла жінка, а в нашій галузі це називають сексуальною дівчиною.
І я збираюся відповісти на запитання, які часто ставлять люди, але цілком відверто.
Отож, перше питання:
"Як стати моделлю?"
Я зазвичай кажу, що мене знайшли, бо це нічого не значить.
Та насправді, я стала моделлю, бо виграла в генетичну лотерею, і я є носієм спадщини.
Можливо, вас цікавить, що це за спадщина.
Що ж, за останні декілька століть ми визначили красу не тільки як здоров'я, молодість та симетрію, які ми біологічно запрограмовані обожнювати, але й високу струнку фігуру, жіночність та світлу шкіру.
Ця спадщина була створена для мене, і за її рахунок я заробляю гроші.
Я знаю, що в залі є люди, досить скептично налаштовані щодо цього. Можливо, тут є знавці моди, що скажуть:
"Заждіть.
Є ж Наомі, Тайра, Джоан Смоллс, Ліу Вен".
По-перше, я вражена вашим знанням модельного бізнесу.
(Сміх)
Але, на жаль, мушу сказати, що у 2007 році один натхненний докторант з університету Нью-Йорку підрахував усіх моделей на подіумі, які були працевлаштовані. І серед 677 моделей, які мали роботу, лише 27, тобто менш ніж 4 %, не були білими.
Наступне питання, яке мені зазвичай ставлять:
"Чи я зможу стати моделлю, коли виросту?"
І моя перша відповідь:
"Я не знаю, я за це не відповідаю".
Але є й інша відповідь, яку я хочу дати цим дівчатам:
"Навіщо?"
Знаєте, ви можете бути будь-ким.
Ви можете стати президентом Сполучених Штатів Америки чи засновником наступного інтернету, чи ніндзя кардіо-грудним хірургом-поетом, і це буде чудово, оскільки ви будете першим.
(Сміх)
І якщо після цього вони все ще наполягають:
"Ні, Кемерон, я хочу бути моделлю", я їм кажу:
"Тоді вперед".
Бо я не відповідаю ні за що, а ви могли б стати головним редактором американського "Vogue" чи директором "H&M", чи наступним Стівеном Мейселом.
Сказати, що хочеш стати моделлю, коли виростеш, все одно, що сказати, що хочеш виграти в лотерею, коли виростеш.
Це від нас не залежить, і це чудово, та це - не кар'єрний шлях.
Я зараз продемонструю 10 років модельного досвіду, бо, на відміну від кардіо-грудної хірургії, це можна продемонструвати прямо зараз.
Тож, якщо фотограф стоїть там, а освітлення ось тут, якісне денне освітлення, і клієнт каже:
"Знімаємо ходу", цю ногу ставимо вперед, вона буде гарною і довгою, цю руку назад, а іншу вперед, голова на три чверті, а ти рухаєшся вперед і назад, треба робити так, а тоді поглянути назад на своїх уявних друзів 300, 400, 500 разів.
(Сміх)
Ось так це приблизно буде виглядати.
(Сміх)
Сподіваюся, менш незграбно, ніж фотографія у центрі.
Я не знаю, що зі мною сталося на цій фотографії.
На жаль, після того як ви закінчили школу, склали резюме і у вас було декілька робіт, ви вже нічого не можете сказати.
Бо якщо ви скажете, що хочете стати президентом США, а в резюме написано "модель спідньої білизни - 10 років", люди поглянуть на вас із посмішкою.
Наступне запитання:
"Чи ці фотографії ретушовані?"
Дійсно, здебільшого їх ретушують, але це лише мала частина того, що відбувається.
Це - одна з моїх перших професійних фотографій, і на ній я в перший раз у бікіні, в той час у мене ще навіть не почалися місячні.
Я знаю це, мабуть, дуже особиста інформація, та я була молодою дівчиною.
Ось тут я з бабусею кілька місяців до цього.
А ось тут я у день зйомки.
Зі своєю подругою.
Тут я на дівочій вечірці за кілька днів до зйомок у French Vogue.
А ось я у футбольній команді і в V Magazine.
Це я сьогодні.
І я сподіваюся на те, що ви бачите, що на цих фотографіях не я.
Вони є витвором, над яким працює група фахівців - перукарі, візажисти, фотографи та стилісти, всі їхні помічники і спеціалісти попереднього виробництва і пост-продакшн - і всі вони створюють образ.
Та це не я.
Гаразд, тож наступне питання, яке завжди ставлять, чи я отримую речі безкоштовно.
У мене забагато 20-сантиметрових підборів, які я ніколи не вдягаю, окрім тих, що я зняла раніше.
Але безкоштовні речі я отримую також у реальному житті, і про це ми не любимо розповідати.
Я виросла в Кембриджі. Одного разу я пішла у магазин і забула гроші, тож мені віддали сукню безкоштовно.
Коли я була підлітком, ми їхали з подругою, вона була жахливим водієм, проїхала на червоне світло.
Звичайно, нас зупинили, та треба було лише сказати: "Вибачте, пане міліціонере", і ми були знову в дорозі.
Я отримала ці речі безкоштовно через те, як виглядаю, не через те, хто я є.
А є люди, які розплачуються за те, як вони виглядають, а не за те, хто вони є.
Я живу в Нью-Йорку, де минулого року зі 140 тисяч підлітків, яких зупинили і обшукали, 86 відсотків були афро- і латиноамериканцями, і більшість з них були юнаками.
І це з 177 тисяч молодих афро- і латиноамериканців у Нью-Йорку.
Тому для них питання не в тому, чи їх зупинять. А в тому, скільки разів і коли їх зупинять.
Коли я стала досліджувати цю тему, я дізналася, що 53 відсоткам 13-річних дівчаток в США не подобаються їхні тіла, і відсоток зростає до 78%, коли їм виповнюється 17 років.
Тож останнє питання, яке мені ставлять:
"Як це - бути моделлю?"
І я думаю, що відповідь, на яку вони чекають -
"Якщо ви трішки стрункіші, і у вас блискучіше волосся, ви будете дуже щасливі і приголомшливо гарні".
І за лаштунками ми відповідаємо так, що здається, ніби так і є.
Ми кажемо:
"Це неймовірно - подорожувати, працювати з творчими, натхненними, пристрасними людьми".
І це правда, але тільки наполовину, бо те, про що ми ніколи не кажемо на камеру, що я ніколи не казала на камеру -
Я незахищена, бо маю думати про те, як я виглядаю кожен день.
І якщо вас коли-небудь зацікавить, чи станете ви щасливішими з худішими стегнами і більш сяючим волоссям, просто спитайте моделей, тому що в них вузькі стегна, сяюче волосся і найгарніший одяг, та вони, мабуть, найбільш фізично незахищені жінки на планеті.
Тож під час підготовки до цього виступу, мені було дуже важко знайти чесний баланс, бо з одного боку, було б незручно вийти і сказати:
"Дивіться, я отримала ці переваги, бо фортуна повернулася до мене".
І також незручно було б продовжити, що це не завжди робить мене щасливою.
Та найважчим було торкатися спадщини статтевого та расового пригнічення, коли я здобуваю з неї велику вигоду.
Для мене щастя і велика честь бути тут. Чудово, що мені випало прийти сюди не через 10, 20 або 30 років, коли в моїй кар'єрі було б більше діяльності, бо тоді, може, я б і не розповіла про те, як отримала свою першу роботу.
Може, я б не розповіла про те, як я заплатила за коледж, що здається таким важливим зараз.
Якщо моя розповідь має якусь мораль, то вона ось у чому: нам всім зручніше визнавати, що образ відіграє неабияку роль у тому, що ми сприймаємо як успіхи та невдачі.
Дякую.
(Оплески)
Те, що збираюсь Вам показати - це вражаючи молекулярні машини, які створюють живі тканини Вашого тіла.
Отож, молекули справді крихітні-крихітні.
І коли я кажу "крихітні", ну... я серйозно!
Вони менші, ніж світлові хвилі, тому ми не можемо напряму за ними спостерігати.
Але завдяки науці ми собі цілком непогано уявляємо, що ж відбувається на молекулярному рівні.
Отже, що ми можемо, так це розповісти Вам про молекули, але у нас нема можливості показати Вам справжні молекули.
Один з виходів - малювати малюнки.
І ця ідея насправді не нова.
Науковці завжди створювали малюнки, які були частиною процесу роздумів і відкриттів.
Вони малювали те, що спостерігали на власні очі за допомогою пристроїв, наприклад, телескопів чи мікроскопів, і також те, про що вони думали.
Я вибрав два відомі приклади, тому що вони відомі як вираження науки через образотворче мистецтво.
Я почну з Галілея, який користувався першим у світі телескопом, щоб розглядати Місяць.
І він змінив наше уявлення про Місяць.
У XVII столітті вважали, що Місяць - ідеально кулясте небесне тіло.
Але Галілей побачив пустинний скелястий світ, що і відобразив у своїх акварельних малюнках.
Ще один вчений з дуже великими ідеями, суперзірка біології, - Чарльз Дарвін.
Це славнозвісний вступ до його записника. Він починає у лівому верхньому кутку словами "Я думаю", а тоді креслить перше дерево життя, тобто своє уявлення про те, що всі види, всі живі істоти на Землі, пов'язані еволюційною історією: основа видів у природному відборі і відмінності від передуючих популяцій.
Навіть будучи науковцем, мені доводилось бувати на лекціях молекулярних біологів, і вони здавалися мені абсолютно незрозумілими, з усіма цими вигадливими технічними термінами і жаргоном, які вони використовують для опису своєї праці аж поки я не зустрів образотворчі праці Девіда Гудсела, молекулярного біолога зі Скріппс Інстіт'ют [Scripps Institute],
На його малюнках все чітко і з витриманими пропорціями.
І його роботи показали мені, як виглядає молекулярний світ всередині нас.
Це зображення крові.
У верхньому лівому кутку у нас є жовто-зелена зона. Жовто-зелена зона - це рідини крові, в основному, вода, і антитіла, цукри, гормони і таке інше.
А червона зона - це еритроцити, ці червоні молекули - це гемоглобін.
Вони насправді червоні, це вони надають крові забарвлення.
Гемоглобін діє, як молекулярна губка: вбирає кисень у ваших легенях, і транспортує його до інших частин вашого тіла.
Багато років тому це зображення мене дуже надихнуло, і мені стало цікаво, чи можемо ми використати комп'ютерну графіку, щоб зобразити молекулярний світ.
Як би це виглядало?
О-так я насправді почав.
Почнімо і ми.
Це ДНК у своїй класичні формі подвійної спіралі, це її рентгенограма, тому це точна модель ДНК.
Якщо ми розкрутимо подвійну спіраль і розщепимо ланцюжки, ви побачити, що воно схоже на зуби.
А це є літери генетичного коду, 25 000 генів, записаних у вашому ДНК.
Це те, про що зазвичай говорять, - генетичний код - ось про що говориться.
Але я хочу поговорити про інший аспект науки про ДНК, про фізичну природу ДНК.
Про ці два ланцюжки, які направлені в різні сторони через причини, які я не можу прямо зараз пояснювати.
Але вони фізично спрямовані в протилежних напрямках, що створює певні труднощі для Ваших живих клітин - як ви зараз побачите - особливо коли ДНК копіюється.
Те,що я хочу Вам показати - це точне зображення реального механізму відтворення ДНК, яке зараз відбувається у Вашому тілі, принаймні, так вважають біологи у 2002 році.
Отже, ДНК входить на "потокову лінію" зліва і вдаряє в оце скупчення, в цю мініатюрну біохімічну машину, яка розщеплює ланцюжок ДНК і робить його точну копію.
Отже, молекула ДНК входить, вдяряється у цю синю, пампухо-видну структуру, і її розривають на два ланцюжки.
Один ланцюжок можна скопіювати відразу, і ви можете бачити, як він розмотується внизу.
Але з другим ланцюжком все не так просто, тому що його треба копіювати у зворотньому напрямку.
Тому він затягується у петлю і копіюється частинами, в результаті чого створюються дві молекули ДНК.
Зараз всередині Вас є мільярди цих машин, вони працюють безперервно, відтоворюючи Вашу ДНК з вражаючою точністю.
Це точне відтвоворення, і швидкість майже така ж, як у Вашому тілі.
Я не взяв до уваги похибку і ще деякі речі.
Ця робота вже має кілька років.
Дякую.
Це була робота кількарічної давності, але далі я покажу Вам сучасну науку, оновлені технології.
Отож, почнемо з ДНК.
Вона крутиться і вертиться в оточуючому супі інших молекул, який я забрав, щоб ви могли щось розгледіти.
ДНК завширшки приблизно 2 нанометри, тобто, справді крихітна.
Але в кожній Вашій клітині довжина кожного ланцюжка ДНК становить від 30 до 40 млн. нанометрів.
Тому для в впорядкованості ДНК і регулювання доступу до генетичного коду вона є обмотана навколо цих фіолетових білків, ну, тих, які є зробив фіолетовими тут.
Вона упаковані і поскладана.
Все, що ми зараз оглядаємо - єдиний ланцюг ДНК.
Цей велетенське нагромадження ДНК називається хромосомою.
Ми повернемось до хромосом через мить.
Ми віддаляємось, виштовхуємось через нуклеопору, яке є входом у цей відділ, який вміщує всю ДНК і зветься ядро.
Оце все, що ми бачимо - це приблизно семестр біології, а у мене - 7 хвилин.
То що, ми сьогодні закінчити не зможемо?
-Ні, - мені кажуть, - ні...
Так виглядає жива клітина під оптичним мікроскопом.
Вона була знята покадрово, тому ви можете бачити, як вона рухається.
Ядерна мембрана руйнується.
Ці сосиско-подібні штуки - це хромосоми, і ми зосередимося на них.
Вони весь час перебувають у цьому дивовижному русі, концентруючись на цих червоних плямках.
Коли клітина готова, вона розриває хромосому.
Один набір ДНК йде в одну сторону, інша сторона отримує другий набір ДНК - ці набори ДНК ідентичні.
А тоді клітина ділиться посередині.
І, знову ж таки, усередні Вас є мільярди клітин, які проходять цей процес зараз.
Зараз ми відмотаємо і зосередимося на хромосомах, розглянемо їхню структуру і опишемо її.
Отже, знову момент перед поділом.
Хромосоми вишиковуються.
Зараз ми виберемо одну хромосому, виокремимо її і подивимось на її будову.
Отож, це одна з найбільших молекулярних структур, які у Вас є, принаймні, серед тих, які ми виявили всередині нас.
Оце - одна хромосома.
Хромосома складається з двох частин-ланцюжків ДНК.
Один скручений в одну сосиску, другий - в іншу.
Ці "вусики", які стирчать з обох сторін, - це динамічне риштування клітини.
Вони називаються мікротрубочками.
Але ця назва не має значення. ми зосередимося на цьому червоному регіоні - я його виділив червоним - це поверхня поділу між динамічним риштуванням і хромосомами.
Очевидно, що вона є найважливішою для руху молекул.
Ми не маємо уявлення, як цей рух досягається. ми вивчали ці штучки - їх називають кінетохорами - більш ніж сто років в інтенсивному режимі, ми ще тільки починаємо розуміти, про що ж тут йдеться.
Він складається з біля 200 різних видів білків, в сумі - тисячі білків.
Це система транслювання сигналів, яка передає хімічні сигнали, які повідомляють решті клітини, коли все готове і налашоване до поділу хромосом.
Він здатний з'єднуватися з мікротрубочками.
Він бере участь у зростанні мікротрубочок, маючи здатність тимчасово з ними з'єднуватись.
Це також система зондування клітини - він здатний відчути, коли клітина готова, коли хромосоми правильно розміщені.
Тут він стає зеленим, тому що відчуває, що все готово. і, зверніть увагу,що незначна частина, яка все ще залишається червоною.
Вона рухається вздовж мікротрубочок.
Так система транслювання передає стопсигнал.
Ось вони пішли геть.
Я хочу сказати: це механічний процес.
Це як молекулярний годинниковий механізм.
Так Ви працюєте на молекулярному рівні.
Отже, щоб побалувати наші очі, у нас тут є кінезини, ці оранжеві.
Вони є маленькими молекулами-кур'єрами, які йдуть в одну сторону.
А ось динеїн.
Він виконує функцію транслювання.
Вони мають довгі ноги, щоб мати змогу переступати через перешкоди.
І, знову ж таки, це все передано з науковою точністю.
Справа в тому, що ми не можемо ніяким іншим чином Вам цього показати.
Дослідження на межі науки і на межі людського розуміння є приголомшливими.
Відкрити ці речі є, звичайно, приємним стимулом займатись наукою.
Але більшість медичних досліджень, відкриттів - це просто кроки на шляху до великих цілей: викоренити хвороби, знищити страждання і нещастя, викликані хворобами, і визволити людей від злиднів.
Дякую (оплески)
Наприкінці XIX ст. відомий англійський поет написав вірш, який, як говорили, знову і знову пригадувався Черчилю в 1930-их.
Ось цей вірш:
"Літня лінь снувала мливо
Й сонно жебонів струмок -- Барабанний дріб дражливо Збурив раптом плин думок.
Кого цікавить поезія -- це вірш Альфреда Хаусмана "Шропширський хлопець".
Хаусман усвідомив, також це відчувається у симфоніях Нільсена, що довгі, спекотні, пасторальні літні дні стабільності XIX-го ст. підходили до завершення, що ми от-от вступимо в один з тих жахливих періодів історії, коли влада змінюється.
Ці періоди, пані та панове, завжди супроводжуються неспокоєм, і, як це не прикро, часто й кров"ю.
Завдання мого виступу донести, що ми приречені, дозволю собі зауважити, приречені жити в один з тих періодів історії, коли основа, на якій тримається усталений порядок влади, починає змінюватись і формується новий вигляд світу, а разом з ним -- і нові сили.
Ці періоди -- як нам вже добре відомо -- майже завжди дуже неспокійні, надзвичайно складні, і, як це не прикро, часто дуже криваві часи.
До речі, це трапляється приблизно раз на сторіччя.
Ми можете зауважити, що востаннє це трапилося -- і Хаусман та Черчиль відчули наближення -- коли влада перейшла від старих народів, від старих європейських держав, через Атлантику до нової сили, яка лише формувалася в Сполучених Штатів Америки -- це був початок "американського століття".
І тоді в порожнечі, яку раніше заповнювали застарілі європейські сили, розігралися дві криваві катастрофи минулого століття -- одна в першій половині і одна в другій: дві великі світові війни.
Мао Цзедун називав їх європейськими громадянськими війнами, і це, напевно, влучніший спосіб їх опису.
Отож, пані та панове, ми живемо в один з таких періодів.
І сьогодні я хочу поговорити з вами про три основні фактори.
Перший з них, перші два, стосуються зсуву влади.
Третій же стосується нового виміру, до якого я хочу звернутися, і який ніколи не проявлявся так, як це відбувається зараз.
Тепер давайте поговоримо про зсуви влади, які зараз проходять в світі.
Те, що нині відбувається, у певному сенсі лякає, оскільки такого не траплялося ніколи раніше.
Нам доводилося бачити горизонтальні зсуви влади -- наприклад, перехід сили від Греції до Риму, а також зсуви влади, які виникали впродовж європейських цивілізацій -- але зараз ми спостерігаємо дещо трохи відмінне.
Адже влада зміщується не лише горизонтально -- від нації до нації.
Вона також рухається вертикально.
Зараз влада, яка раніше була обмежена певними рамками, яка трималася на підзвітності та системі права в межах інститутів національних держав, великою мірою перемістилася на світову арену.
Глобалізація влади -- ми говоримо про глобалізацію ринків, але фактично, це глобалізація справжньої влади.
І якщо на рівні національних держав влада характеризується підзвітністю, та підпорядковується праву, то цього не відбувається на міжнародній арені.
Міжнародна та світова арени, де зараз знаходиться влада, а саме: влада Інтернету, влада організацій стільникового мовлення, влада міняйл -- ця величезна фінансова карусель, у якої зараз в обігу сума в 32 рази більша, ніж потрібно для торгівлі, яку вона, нібито, покликана фінансувати -- міняйл, або просто фінансових спекуляторів, які не так давно поставили нас на коліна, влада транснаціональних корпорацій, які часто мають бюджети більші, ніж в середньої за розмірами країни.
Всі вони існують на світовій арені, яка значною мірою нерегульована, не підпорядкована праву, і де люди вільні від будь-яких обмежень.
Це на руку сильним тільки до пори до часу.
Тим, у кого найбільше сили, завжди зручніше діяти в необмеженому просторі, але з історії ми знаємо, що рано чи пізно будь-який нерегульований простір -- простір, який не підпорядкований праву -- заповнюється не лише бажаними речами -- такими як міжнародна торгівля, Інтернет і т. д. -- але й тими, яких ми не хочемо -- міжнародною злочинністю та міжнародним тероризмом.
Одкровення 11 вересня у США в тому, що навіть на найсильнішу державу на Землі, навіть на одне з найбільш її знакових міст одного ясного вересневого ранку можуть напасти ті, хто населяє цей простір.
Говорять, що десь 60 відсотків з 4 млн. доларів, витрачених на фінансування теракту 11 вересня, пройшли через установи веж-близнюків, зруйнованих того дня.
Як бачимо, наші вороги також використовують цей простір -- простір масового пересування, Інтернету, стільникових трансляцій -- для поширення своєї отрути, яка руйнує наші системи та наші шляхи.
Рано чи пізно, рано чи пізно, як показує історія, за владою обов"язково з"явиться система управління.
Отож, якщо, як я переконаний, в наш час проходить глобалізація влади, тоді один з викликів сьогодення в тому, щоб запровадити систему управління на світовому рівні.
Наступні десятиліття будуть більш або менш бурхливі залежно від нашої здатності досягти цілі: тобто, запровадити систему управління на світовому рівні.
Зверніть увагу, я не говорю про уряд.
Я не пропоную створити якусь демократичну установу світового рівня.
Крім того, пані та панове, сам я переконаний, що цього навряд чи можна добитись створенням нових установ ООН.
Якби не існувало ООН, нам довелося б його вигадати.
Світу потрібен міжнародний форум.
Йому потрібен спосіб легітимізації міжнародних дій.
Однак, коли справа доходить до управління світовим простором, мені здається, його не добитися через створення нових установ ООН.
Насправді, це трапиться коли сильні зберуться разом і задля керівництва світовим простором запровадять устрій, що базується на міжнародних договорах.
Якщо подумати, то це вже відбувається.
Світова організація торгівлі: організація, створена на основі договорів, виключно на основі договорів, однак, достатньо сильна, щоб притягнути до відповідальності навіть найсильніших, навіть Сполучені Штати.
Кіотський протокол: початок зусиль зі створення заснованої на договорі організації.
Велика двадцятка: через фінансові махінації ми тепер зрозуміли, що необхідно створити об"єднану організацію, здатну керувати фінансовим простором.
В цьому суть великої двадцятки -- організації, заснованої на договорах.
Але тут виникає проблема, до якої ми повернемося за хвилину: якщо ми зберемо найсильніших для створення правил в таких організаціях, із метою заповнення управлінського простору, то що трапиться зі слабкими, котрі залишаться осторонь?
Це значна проблема, до якої ми повернемося за мить.
Отож, перша думка мого виступу -- якщо ми хочемо більш-менш спокійно пережити цей бурхливий період, наш успіх значною мірою залежатиме від здатності запровадити розумне управління у світовому просторі.
Нині ми спостерігаємо, як це відбувається.
Другий пункт мого виступу стосується того, і таким слухачам як ви це добре відомо, що влада пересувається не лише вертикально, а й горизонтально.
Історія цивілізацій є історією народів, які скупчувалися біля морів: перші -- навколо Середземномор"я, новіші, з переважанням влади Заходу -- навколо Атлантики.
Мені здається, сьогодні ми спостерігаємо докорінний зсув влади, яка переходить від народів, зосереджених навколо Атлантики, до держав Азійсько-Тихоокеанського регіону.
Зараз це проявляється в економічній потужності, але саме так все завжди й починається.
Вже помітним стає розвиток зовнішньої політики та збільшення фінансування армії, що проходить в інших зростаючих державах.
Насправді, я гадаю -- це не стільки пересув із Заходу на Схід; відбувається дещо відмінне.
Я припускаю, що Сполучені Штати залишатимуться найсильнішою державою на Землі наступних 10, 15 років, але умови, за яких вони залишаються при владі, докорінно змінилися.
Зараз завершується найбільш незвичайний п"ятдесятилітній період історії, коли ми жили в однополюсному світі, а стрілка кожного компаса, за чи проти волі, неодмінно вказувала на Вашингтон -- світі, над яким здіймався єдиний гігант.
Однак, це не звичний випадок в історії.
Насправді ситуація, що зараз виникає, є набагато нормальнішою.
Ми починаємо спостерігати появу багатополюсного світу.
Досі Сполучені Штати були характерною ознакою нашого світу.
США залишаться найсильнішою державою, однак тепер вони будуть найсильнішою державою у все більш багатополюсному середовищі.
Ми починаємо помічати зростання нових центрів влади -- зрозуміло, в Китаї, однак я гадаю, що сходження Китаю до влади не буде дуже гладким.
Лібералізація економіки, а опісля й демократизація суспільства в Китаї будуть доволі похмурими.
Однак це тема для іншої розмови.
Ви бачите Індію, ви бачите Бразилію.
Дедалі частіше ви відчуваєте, що світ, принаймні для нас, європейців, уподібнюється Європі ХІХ ст.
Європа ХІХ століття: визначний британський міністр закордонних справ, лорд Каннінг, називав її "Європейським концертом сил".
Тоді існував баланс, п"ятисторонній баланс.
Британія завжди підтримувала баланс.
Якщо об"єднувалися Париж та Берлін, на противагу їм Британія об"єднувалася з Віднем та Римом.
Тепер зверніть увагу -- союзи в однополюсному світі незмінні -- наприклад, НАТО, Варшавський договір.
Незмінна протилежність сил означає незмінність союзів, в той час як багатополюсність сил означає їх рухомість та змінність.
Ось на порозі якого світу ми стоїмо, світу, де все більше відчуватиметься нестабільність наших союзів.
Одного разу Каннінг, британський міністр закордонних справ, сказав:
"Британія має постійні інтереси, а не постійних союзників".
Дедалі зрозумілішим буде, що бажаючи зробити щось на світовому рівні, навіть нам, на Заході, доведеться вийти за межі затишного кола атлантичних сил і укласти союзи з іншими державами.
Зверніть увагу, при вході до Лівії, країнам Заходу було недостатньо зробити це самостійно; нам довелося залучити інших.
В даному випадку нам довелося залучити Лігу арабських держав.
Я гадаю, що Ірак та Афганістан були останніми спробами Заходу діяти самостійно, у яких ми зазнали поразки.
Зараз ми знаходимося на порозі завершення 400-літнього періоду від падіння Османської імперії, періоду гегемонії західних сил, Західних установ та цінностей.
До цих пір, добре постаравшись, Захід мав змогу вирішувати та розпоряджатися в будь-якому куточку світу.
Проте це вже не так.
Візьмемо для прикладу останню фінансову кризу після Другої світової війни.
Захід об"єднався -- зокрема установи Бреттон-Вудської системи:
Зараз нам доводиться залучати інших.
Нині ми змушені створити Велику двадцятку.
Тепер ми змушені вийти за межі затишного кола західних друзів.
А зараз дозвольте мені запропонувати передбачення, яке може занепокоїти ще більше.
Я підозрюю, що ми на порозі завершення 400-літнього періоду, коли сили Заходу було достатньо.
Мені говорять:
"Китай, безумовно, ніколи не візьме участі в світовому миротворчому процесі".
Та невже?
Чому ні?
Скільки китайських миротворчих військ зараз служать в голубих беретах, під голубим стягом, під командуванням ООН по всьому світу?
3700.
Скільки американських?
11.
Який найбільший військово-морський контингент займається вирішенням проблеми сомалійських піратів?
Військово-морські сили Китаю.
Нічого дивного, адже Китай -- корислива держава.
Він прагне зберегти морські шляхи відкритими.
Все частіше нам доведеться співпрацювати з людьми, чиї цінності ми не поділяємо, але з ким нас пов"язують спільні інтереси.
Це зовсім інший спосіб сприйняття світу, що зароджується.
Нарешті ми підійшли до третього фактору, який дуже відрізняється від попередніх двох.
Завдяки Інтернету та іншим речам, про які ми тут говорили, в сучасному світі все з"єднане з усім.
Нині ми взаємозалежні.
Як держави та як особистості, ми з"єднані так, як ніколи раніше, як ніколи раніше.
Звичайно, взаємозалежність держав завжди існувала.
Суть дипломатії -- в умінні діяти в умовах взаємозалежності держав.
Однак зараз ми дуже тісно зв"язані.
В Мексиці спалахує вірус свинячого грипу, а через 24 години це стає проблемою для аеропорту Шарль-де-Голль.
Обвалюється банк Lehman Brothers -- вся система банкрутує.
В Росії горять степи -- Африку охоплює голодний бунт.
Відтепер ми дуже міцно взаємопов"язані.
Це означає, що віднині жодній державі не спаде на думку діяти самостійно, не об"єднавшись з іншими, не співпрацюючи з ними.
Справа в тому, що дії держави впливають не лише на неї. В наш час недостатньо тримати під контролем свою територію, оскільки зовнішні чинники починають впливати на те, що діється всередині.
В юності я був солдатом під час останньої з дрібних імперських війн Британії.
В той час оборона нашої країни залежала лише від одного: наскільки сильною була наша армія, наші військово-повітряні та військово-морські сили, і наскільки сильними були наші союзники.
Тоді ми боролися із зовнішнім ворогом.
Нині ми протистоїмо ворогу внутрішньому.
Зараз, щоб обговорити оборону країни, я звернуся до Міністра охорони здоров"я, оскільки пандемії загрожують нашій безпеці; я звернуся до Міністра сільського господарства, оскільки продовольчі проблеми загрожують безпеці; я звернуся до Міністра промисловості, оскільки, наша галузь високих технологій зазнає ворожих атак через свою слабкість, про що свідчить сучасна кібервійна; я звернуся до Міністра внутрішніх справ, оскільки люди, які прибувають в країну, які живуть в старих домах в центрі міста, безпосередньо впливають на те, що тут відбувається -- про що свідчать вибухи в Лондонському метро в 2005 році.
Віднині безпека країни залежить не лише від її солдат та Міністерства оборони.
Вона залежить від здатності об"єднати свої установи.
Звідси випливає важливий висновок.
Насправді наш уряд, побудований вертикально на основі економічної моделі промислової революції -- вертикальна ієрархія, розмежування функцій, керівні органи -- організований геть неправильно.
Тим із вас, хто займається бізнесом, відомо, що в наш час ідеальною формою устрою є сітка, мережа.
Саме вміння створювати подібні мережі важливе як у межах власного уряду, так і за кордоном.
А зараз третій закон Ашдауна.
До речі, не питайте мене про перші два -- я їх ще не вигадав; просто "третій закон" звучить краще, чи не так?
За цим законом в наш час, коли все навколо поєднане, найважливіше, що ви здатні зробити разом з іншими.
Найважливішими компонентами будь-якої структури -- чи то уряду, чи армійського полку, чи компанії -- є її точки стикування, або зв"язку, її здатність створювати мережі з іншими.
В бізнесі це розуміють, в уряді -- ні.
А тепер, наостанок.
Якщо зараз, пані та панове, ми всі поєднані як ніколи раніше, значить, ми також розділяємо долю одне одного.
Раптом вперше в історії колективної оборони, на яку ми покладали найбільше надій на захист наших держав, вже не достатньо.
Раніше, якщо наше плем"я було сильнішим, ніж інші, ми були в безпеці; якщо наша країна була сильнішою, ніж інші, ми були в безпеці; якщо наш союз, наприклад, НАТО, був сильнішим ніж інші, ми були в безпеці.
Проте це більше не так.
В результаті розвитку взаємозалежності та появи зброї масового знищення ми все більшою мірою розділяємо долю наших ворогів.
Коли я був дипломатом в 1970-их роках у Женеві, ми вели переговори з Радянським Союзом щодо роззброєння. Тоді ми добилися успіху, оскільки розуміли, що розділяємо їхню долю.
Колективної безпеки недостатньо.
Мир настав в Північній Ірландії тільки тому, що обидві сторони зрозуміли, що це не гра з нульовою сумою.
Вони розділяли долю зі своїми ворогами.
Одна з перепон на шляху миру на Близькому Сході в тому, що як Ізраїль, так і Палестина не розуміють, що вони розділяють спільну долю.
Раптом те, до чого впродовж століть нас закликали пророки та поети, стало серйозною проблемою державної політики.
Я розпочав з вірша і закінчу віршем.
Великий вірш Джона Донна:
"По кому подзвін".
Вірш починається словами: "Немає людини, що була б як острів".
А далі продовжується:
"Від смерті кожної людини малію і я, бо я єдиний з усім людством; тому ніколи не питай, по кому подзвін -- він по тобі".
Для Джона Донна це був заклик до моральності.
Для нас -це частина формули виживання.
Дякую за увагу.
(Оплески)
Я подумав, що варто зробити відео про комунізм, тому що я говорив про нього у багатьох відео про історію, але не дав вичерпного визначення, не пояснив, що це таке.
Щоб зрозуміти, що таке комунізм, треба розглянути цілий ряд питань.
Почнемо ми з капіталізму.
Це буде простий огляд, тому що на цю тему можна написати цілу дисертацію.
Від капіталізму ми перейдемо до розгляду соціалізму, а вже потім до комунізму.
Сучасні версії комунізму були розроблені Карлом Марксом та Володимиром Леніном.
Карл Маркс був німецьким філософом 1800-х рр., який у своєму маніфесті комуністичної партії та інших роботах створив так звану філософську базу комунізму.
Володимир Ленін, в свою чергу, очолив більшовицьку революцію і створив Радянський Союз.
Він став першим, хто конкретизував деякі з ідей Карла Маркса. Кожна держава чи кожна країна, яку ми вважаємо комуністичними, наслідували саме Володимира Леніна.
Про це ми поговоримо через мить.
Спочатку розглянемо філософські відмінності між капіталізмом, соціалізмом і комунізмом.
Карл Маркс вбачав у комунізмі розвиток від капіталізму через соціалізм до комунізму.
На його думку, і в цьому він абсолютно правий, капіталізм - це приватна власність, приватне володіння землею. Це основний аспект капіталізму. Більшість з нас живе саме в такому світі.
Коли є приватна власність, деякі люди починають накопичувати капітал. Під капіталом я маю на увазі землю, фабрики, будь-які природні ресурси.
Давайте намалюємо діаграму.
Отже, у когось є трохи капіталу.
Це може бути завод або земля.
Я напишу - "капітал", нехай це буде земля. Отже, у когось є невелика ділянка землі, але ця ділянка більша ніж у інших людей.
У інших людей немає землі, але вона їм потрібна.
Але так як вся земля належить одному власнику, то інші люди змушені працювати на його землі.
Карл Маркс вважав: оскільки у робітників немає великого капіталу, бо він належить одній людині, то власник зможе змусити робітників працювати на себе за низьку плату.
Будь-який надлишковий прибуток буде йти в руки власника капіталу, а робітники не зможуть підняти свою плату через конкуренцію на роботу на фермі чи землі власника.
Але К.Маркс не подумав, що конкуренція могла мати інше спрямування.
А що якби зрештою настала реальність, коли декілька людей володіли б помірною кількістю капіталу, на них би працювали робітники.
Тоді б існувала конкуренція на працівників. В такому випадку, робітники змогли б домогтися підвищення оплати їхньої праці і врешті-решт вони б накопичили свій капітал і змогли б розпочати власну справу.
Отже, про такий варіант розвитку подій
К.Маркс не подумав. Він мислив односторонньо. Не хочу дуже вдаватись до виправдання К.Маркса, але в його захист можна сказати, що наприкінці 1800-х рр. саме це і відбувалось.
Особливо в умовах промислової революції.
Навіть у Сполучених Штатах ми бачимо те, що Марк Твен назвав золоченим століттям.
Підприємці, які володіли величезним капіталом, мали величезний вплив на робітників.
Тоді Карл Маркс каже, що якщо одна людина володіє усім капіталом, має в руках систему важелів, то вона зможе забрати весь прибуток собі, при цьому не підвищуючи заробітну платню своїх працівників.
Врешті-решт у власника з'явиться ще більше капіталу, ще більше впливу.
В такому випадку він буде утримувати заробітну плату своїх працівників на такому рівні, щоб вони ніколи не змогли накопичити власний капітал.
На думку Карла Маркса, природним шляхом розвитку подій, у даній ситуації, було б об'єднання працівників у спілки.
Тоді вони разом змогли б сказати власнику землі чи підприємства:
"Ми не будемо працювати" або "Ми будемо страйкувати, поки ви не підвищите нашу заробітну платню" або "поки ви не покращите умови праці".
Коли мова заходить про об'єднання у спілки, це означає, що ми починаємо рухатись у напрямку до соціалізму.
Іншою ознакою соціалізму було негативне ставлення до високої концентрації багатств, яке поділяв Карл Маркс і, загалом, соціалісти.
Але є дуже заможні люди, які досягли цього, можливо, завдяки своїм інновативним методам чи хорошим здібностям менеджера і т.д.
Марксисти не віддають належне власникам капіталу, хоча ті могли мати певні навички в управлінні певними операціями.
Проблема полягає у тому, що капітал власника переходить у спадок його нащадку.
Отже приватна власність переходить від тата до сина, від батьків до дитини, цей принцип навіть не базується на меритократії.
Він базується на багатстві, яке переходить у спадок, і Європу спіткала саме така проблема, якщо згадати Французьку революцію, адже були цілі покоління дворян. Незалежно від того, наскільки некомпетентним було кожне покоління, вони були настільки заможними, що, по суті, тримали все під своїм контролем.
Незаможний прошарок суспільства був змушений на них працювати.
Така матеріальна нерівність і справді призводить до чогось на кшталт революції.
Наступним принципом, що наближує нас до соціалізму, є перерозподіл багатств.
Я це запишу - "перерозподіл".
При соціалізмі право на приватну власність зберігається, але більша роль відводиться державі.
Це я теж запишу - "керівна роль держави".
Одним із завдань держави є перерозподіл багатств і контроль над головними факторами виробництва.
Отже, комунальні підприємства або великі фабрики, які виробляють важливу продукцію, раптом потрапляють до рук держави, або, як казали комуністи, до рук народу, продовжується перерозподіл, теоретично, немає групи людей, якій належить величезна кількість капіталу.
Якщо довести ці ідеї до логічного завершення, то отримаємо теоретичну базу комунізму.
Теоретичною основою комуністичної держави є безкласове суспільство, а на думку Карла Маркса (що трохи важче уявити) - бездержавне суспільство.
При капіталізмі суспільство ділиться на класи - клас, який володіє капіталом і клас робітників, отже є розподіли, які відрізняються одне від одного. Він не уявляв собі світ, в якому робітник міг вибратись з цієї системи, накопичити власний капітал і відкрити бізнес.
Він вважав, що ця напруженість зрештою призведе до соціалізму і безкласового суспільства.
Він не вдається в подробиці, але говорить про дійсність, в якій всі рівні, де суспільство є власником, де суспільство знаходить шлях правильно розподілити все і тому подібне.
Це суспільство є бездержавним ще й до того. Уявити щось конкретне стає ще важче.
Саме такі погляди були у К.Маркса, але конкретизував їх Володимир Ленін.
Сучасну версію комунізму, те, що більшість з нас вважає комунізмом, деколи прирівнюють до марксистсько-ленінської концепції і сприймають їх як тотожні явища.
Марксизм - це цілковита утопія, згідно з якою зрештою ми будемо жити у світі, де всі рівні. Де кожен може робити те, що хоче. Де всього є вдосталь.
До якоїсь міри це нагадує Зоряний Шлях, де кожен за допомогою реплікатора може отримати те, що хоче. Якщо ви хочете присвятити частину дня малюванню, то ви можете це зробити. Але ви не просто художник, ви можете займатись тим, чим вам заманеться.
Отже, ідея дуже утопічна.
Я це запишу - "чистий марксизм", це утопічне суспільство. На всякий випадок, якщо ви не знаєте, що означає утопія, пояснюю - це ідеальне суспільство, в якому не існує класів, всі рівні, в якому кожен веде заможне, різноманітне життя і досягає чогось.
Утопія вважається чимось нереалістичним і сприймається в негативному світлі. Чи зможемо ми колись побудувати утопічне суспільство?
Не хочу бути негативним, адже, можливо, нам це колись вдасться.
Але ленінізм - це більш практична сторона комунізму.
Тому що після більшовицької революції 1917 р. у Російській імперії виникає Радянський Союз. Необхідно було керувати державою, заснованою на ідеях комунізму.
У філософії ленінізму є один аспект, який суперечить ідеям демократії, це партійна система, яку Ленін називав партією-авангард.
Авангард - це те, що очолює марш.
Партія-авангард створює постійну революцію.
Її завдання полягає у керуванні суспільством, бути його батьком, який проведе суспільство від капіталізму через соціалізм до ідеального стану комунізму.
Згідно з філософією Леніна ця партія-авангард, яку зазвичай називають комуністичною партією, знаходиться у стані незгасаючої революції і веде людей у майбутнє, при цьому чітко не зазначаючи, в яке саме майбутнє.
Отже, у марксизм-ленінізмі окрім економічних питань йдеться про партійну систему, де є одна домінуюча партія, діяльність якої, треба сподіватись, відповідає інтересам народу.
Отже, одна домінуюча комуністична партія, яка діє в інтересах народу.
Очевидним мінусом є те, що ми не знаємо точно, чи вона діє в інтересах народу.
Ми не знаємо, чи вона є справді компетентною.
Яких заходів можна вжити, якщо вона нераціонально використовує ресурси, якщо вона корумпована?
Найбільшою комуністичною державою сьогодення є Китайська Народна Республіка.
І хоча вона контролюється комуністичною партією, у сфері економіки вона вже не така комуністична, отже можна легко заплутатись.
Зараз я хочу намалювати дві осі.
На вертикальній осі знизу я напишу "демократичний", а вверху "авторитарний" чи "тоталітарний".
Краще "авторитарний".
Я зроблю окреме відео про відмінність між ними.
Вони схожі між собою, але тоталітаризм - це радикальніша форма авторитаризму, коли все знаходиться під контролем держави, а вірніше під контролем декількох людей.
Дуже недемократична форма.
Авторитарній формі притаманні схожі риси.
На горизонтальній осі ми напишемо капіталізм, соціалізм і комунізм.
Сполучені Штати я б розмістив приблизно тут, адже вони мають елементи соціалізму - існують профспілки, відсутній повний контроль.
Також є люди, які не входять до профспілок і працюють незалежно від них.
У Штатах є певні елементи перерозподілу, наприклад, податок на спадщину.
Авжеж, таку форму перерозподілу не можна назвати радикальною, успадкувати приватну власність все ще можливо. Існують соціальні гарантії, програми медичного страхування і безкоштовної медичної допомоги, виплачується грошова допомога.
Це елементи соціалізму.
Що стосується Радянського Союзу, не сучасної Росії, то я б розташував його прямо тут.
Я б розташував Сполучені Штати тут.
А Росію варто розмістити тут, адже там не так багато соціальних гарантій, в сфері економіки відчувається свобода, а матеріальна нерівність більша ніж у Сполучених Штатах.
Отже, це сучасна Росія.
Найбільший інтерес для нас становить Народна Китайська Республіка, яка на перший погляд є комуністичною державою, але в деяких аспектах більш капіталістична, ніж США.
Перерозподіл багатств і соціальні гарантії для людей є недостатньо розвиненими.
Отже, деякі елементи Китаю можна розташувати тут, ближче зліва, вони менш демократичні, ніж США чи навіть сучасна Росія, хоча деякі люди вважають сучасну Росію...
Сучасний Китай можна розташувати і тут, тоді він буде більш капіталістичним ніж США.
Безперечно у них навіть немає хороших законів про працю і тому подібне.
Але, з іншого боку, дуже поширеною є державна власність і державний контроль.
Тож можна сказати, що Китай займає весь цей проміжок.
Отже, це Китай.
І хоча його вважають комуністичною державою, до певної міри він більш капіталістичний, ніж країни, які так пишаються своїм капіталізмом.
Але такі елементи, як державна власність і державний контроль, домінуюча партія є притаманними ленінізму, марксизм проявляється не так яскраво.
Через ці риси Китай вважають комуністичною країною.
Сподіваюсь, що мені вдалось пояснити тему, яка часто збиває з пантелику.
-ГОЛОВА I ПРИБУТТЯ дивної людини
Увійшов незнайомець на початку лютого, один зимовий день, через колючий вітер і водіння сніг, останній снігопад рік понад вниз, пішки від
Bramblehurst залізничного вокзалу, і проведення маленький чорний чемодан в його густо рукою в рукавичці.
Він був обгорнутий з голови до ніг, а краї його м'якою фетровому капелюсі сховався кожне дюйм його обличчя, але блискучий кінчик носа; сніг звалили себе від його плечі і груди, і додав, білий гребінь, щоб він ніс тягар.
Він ввалився в "Тренер і коней" скоріше мертвий, ніж живий, і кинув його чемодан вниз.
"Вогонь", він вигукнув: "в ім'я людини благодійність!
Кімнату і вогонь! "
Він тупнув і похитав снігу від себе в барі, і пішов за місіс Гол в її гостьовий салон, щоб завдати удару по його угоді.
І з цим набагато введенні, що і пару государів кинув на стіл, Він оселився в готелі.
Місіс Гол запалив вогонь і залишив його там, поки вона пішла, щоб підготувати його трапезу з її власними руками.
Гість зупинятися на Iping в зимовий час була нечувана удача, не кажучи вже гість, який не був "корислива людина", і вона вирішила показати себе гідним її хорошою стан.
Як тільки бекон йшов повним ходом, і Міллі, її лімфатичних допомоги, були brisked трохи на кілька спритно вибрали вираження презирства, вона несла тканини, тарілки, склянки у вітальню і почав укладати їх з максимальною Eclat.
Хоча вогонь горів до жваво, вона з подивом виявив, що відвідувач її як і раніше носили капелюх і пальто, стояв спиною до неї і дивлячись в вікно на падаючий сніг у дворі.
Його руки в рукавичках були складеними за ним, і він, здавалося, замислився.
Вона зауважила, що танення снігу, які все ще посипають плечі капала на їй килим.
"Чи можу я взяти вашу капелюх і пальто, сер?" Сказала вона, "і дати їм хороший сухий кухня? " Ні ", сказав він, не обертаючись.
Вона не була впевнена, що вона чула, як він і хотів було повторити своє запитання.
Він повернув голову і подивився на неї через плече.
"Я вважаю за краще, щоб тримати їх на", сказав він з акцентом, і вона помітила, що він носив великі сині окуляри з бортові вогні, і було куща побічних вусів над своїм пальто комір, повністю закрив щік і особи.
"Дуже добре, сер", сказала вона.
"Як хочеш.
У біта кімнаті буде тепліше. "
Він нічого не відповів, і мав відвернувся від неї знову, і місіс Гол, почуваючи що її розмовний успіхи були несвоєчасно, поклав інші речі в таблиці швидке стаккато і збитим з кімнати.
Коли вона повернулася, він все ще стояв там, як людина з каменю, спині згорбившись, його комір, його капала хет-краю відхилив, ховаючи обличчя і вуха повністю.
Вона поклала яйця і бекон з великим акцентом, і покликав, а що сказав йому:
"Ваш обід подається, сер."
"Спасибі," сказав він в той же час, і не ворушилася, поки вона не закривалася двері.
Потім він повернувся і підійшов стіл з певним прагнуть швидкістю.
Коли вона пішла за барною стійкою на кухні вона почула звук повторюватися з регулярними інтервалами.
Чек, веселий, жвавий, він пішов, звук ложкою Швидко збитим круглих басейну.
"Це дівчинка!" Сказала вона.
"Там!
Я чистий забули.
Це вона була так довго! "
І поки вона сама закінчила змішування гірчиці, вона дала Міллі кілька словесних ударів за її надмірної повільності.
Вона приготовлена шинка і яйця, накрила на стіл, і зроблено все, а Міллі (Допомога справді!) Було тільки вдалося затримки гірчиці.
І його новий гість і хоче залишитися!
Потім вона заповнена гірчиці горщик, і, поставивши його з певною величавість на золота і чорного чайний піднос, відніс його до вітальні.
Вона постукала і увійшла в найкоротші терміни.
Як вона зробила так, що її гість рухався швидко, так, щоб вона отримала, але проблиск білих
Об'єкт зникає за столом.
Здавалося б, він збирав щось із підлогу.
Вона постукала вниз гірчиці каструлю на стіл, а потім вона зауважила, пальто і капелюх були зняті і поклав на стілець перед вогнем, і пара мокрі чоботи погрожували іржею до неї стали крила.
Вона пішла на ці речі рішуче.
"Я вважаю, я, можливо, їм висохнути зараз", вона сказав голосом, що не терпить відмови.
"Залиште капелюх", сказала, що її гість, у глухий голос і, обернувшись, вона побачила, що він був підняв голову і сидів і дивився на неї.
На мить вона стояла, зяючі на нього, занадто здивований, говорити.
Він тримав білу тканину - це була серветка він привіз із собою - над нижнім частина його обличчя, так, щоб рот і щелепи були повністю приховані, і це було Причиною його приглушений голос.
Але це було не те, що вразило місіс Гол.
Це було те, що всі його лобі в нього над синіми стеклами була вкрита білим бинт, і що інший закрив вуха, не залишаючи брухту його особи піддаються за винятком тільки його рожева, загострені ніс.
Це був яскравий, рожевий і блискучий так само, як це було в першу чергу.
Він був одягнений у темно-коричневої оксамитової куртці з високим, чорний, білизна підкладці піднятим коміром йому на шию.
Густе чорне волосся, рятуючись, як могло б нижче і між хрестом бинти, прогнозується в цікавій хвостами і рогами, що дає йому дивний зовнішній вигляд мислимо.
Цей глухий і забинтованою головою було так несхоже на те, що вона очікувала, що для момент, коли вона була жорсткою.
Він не видалити серветкою, але залишився утримуючи її, коли вона побачила зараз, з коричневої рукавичці, а щодо її своєю незбагненною сині окуляри.
"Залиште капелюх", сказав він, кажучи дуже виразно через білу тканину.
Нерви почали відновлюватися від шоку вони отримали.
Вона поклала капелюх на стілець знову пожежа.
"Я не знаю, сер", почала вона, "що -" і вона зупинилася збентеженим.
"Спасибі," сказав він сухо, переводячи погляд з неї на двері, а потім на неї знову.
"Я повинен буду їх красиво сушені, сер, відразу", сказала вона, і ніс його одяг з кімнати.
Вона глянула на свого білого закутана голова і сині окуляри знову, як вона виходить з двері, але його серветкою ще перед його обличчям.
Вона здригнулася мало, як вона зачинила за собою двері, і обличчя її було красномовніше її подив і здивування.
"Я ніколи", прошепотіла вона.
"Там!"
Вона пішла зовсім тихо на кухні, і був дуже зайнятий, щоб запитати, що вона Міллі було возитися з тепер, коли вона отримала там.
Відвідувач сидів і слухав її відступаючих ноги.
Він подивився запитливо на вікно, перш ніж він зняв серветку, і відновив свою їжі.
Він взяв у рот, підозріло глянув на вікно, зробив ще один ковток, потім встав і, взявши серветку в руці, пройшовся по кімнаті і витягнув сліпий до верхньої частини білого мусліну, що прихована нижній панелі.
Це залишило номер в сутінках.
Зробивши це, він повернувся з легший за повітря до столу, і його їжею.
"Бідні душі потрапили в аварію або op'ration або що-небудь", сказала місіс Гол.
"Що перетворити їх бинти дали мені, звичайно!"
Вона поклала на деякі більше вугілля, розгорнув одяг коні, а також розширені мандрівника пальто на цьому.
"І вони окуляри!
Чому, він більше був шолом Дивин ", ніж людину людиною!"
Вона повісила його глушник на розі коні.
"Благослови душа моя жива" сказала вона, іде по дотичній, "це не ви зробили їх taters тим не менш, Міллі? "
Talkin 'через нього! ...
Можливо, його рот був дуже боляче - може бути ".
Вона повернулася, а той, хто раптом не пам'ятає. !
Коли місіс Гол пішов, щоб прибрати обід незнайомця, її ідея, що його рот також повинні були вирізати або знівечене в результаті аварії вона повинна його мати постраждав, було підтверджено, тому що він курив труби, і весь час, що вона була в кімнаті, він ніколи не послабила шовку глушник він обгортають нижню частину його лиця, щоб покласти мундштук до вуст.
Але це було не забуття, тому що вона побачила, що він глянув на неї, як з тлів.
Він сидів у кутку, спиною до вікна сліпих і говорив тепер, з'ївши і пили і бути комфортно нагрівається за допомогою, з менш агресивним, ніж стислості раніше.
Відображення вогню надавали вигляд червоного анімації його великих окулярах вони не вистачало до цих пір.
"У мене є багаж", сказав він, "на Bramblehurst станції", і він запитав її, як він міг би його послали.
Він схилив голову забинтовану досить ввічливо на знак визнання її пояснення.
"А завтра?" Сказав він.
"Існує немає швидкої доставки?" І, здавалося, дуже розчарований, коли вона відповіла:
"Ні" Чи була вона зовсім впевнена?
Жодна людина з пасткою які переходили б?
Місіс Гол, нічого не бажаючи, відповів на його питання і розвинених розмову.
"Це крутій дорозі вниз, сер", сказала вона, відповідаючи на питання про пастку, а потім, схопивши на відкритті, сказав:
"Саме там вагон був upsettled, рік тому, і багато іншого.
Джентльмен вбиті, крім свого кучера.
Аварії, сер, відбудеться в момент, не вони?
"Але відвідувач не повинен був бути зроблені так легко.
"Вони", сказав він крізь глушник, дивлячись на неї спокійно через його непроникним окуляри.
"Але вони займають досить довго, щоб одужати, чи не так? ...
Існував син моєї сестри, Том, жарти скоротити руку з косою, впала на нього в "ayfield, і благослови мене! йому було три роки місяців зв'язали сер.
Ви б навряд чи в це повірити.
Це регулярне дав мені страх косою, сер. " Я можу зрозуміти, що, "сказав відвідувачем.
"Він боявся, один час, що він повинен був би мати op'ration - він був так вже й погано, сер."
Відвідувач раптово розсміявся, кора сміятися, що він, здавалося, кусати і вбивати рот.
"Чи був він?" Сказав він.
"Він був, сер.
І не до сміху до них, як було робити для нього, як я - моїй сестрі час взяв з її маленьким так багато.
Існував бинти, щоб зробити, сер, і бинти, щоб скасувати.
Так що, якщо я можу зробити на себе сміливість говорити про це, сер, - "
"Чи будете ви зрозумійте мене деякі матчі?" Сказав відвідувач, досить різко.
"Моя труба виходить." Місіс Гол був під'їхав раптово.
Це, безумовно, грубо його, сказавши йому все, що вона зробила.
Вона задихнулася на нього на мить, і згадав два государів.
Вона пішла на матчі.
"Спасибі," сказав він лаконічно, як вона висловилася їх вниз, і звернув своє плече на неї і дивився у вікно.
Це було в цілому дуже бентежить.
Мабуть, він був чутливий на тему операції і бинтів.
Вона не "на себе сміливість, щоб сказати", однак, в кінці кінців.
Але його шлях був чинення тиску дратували її, і Міллі були жаркий час вона в той день.
Відвідувач залишився в салоні до чотирьох годин, не даючи привид привід для вторгнення.
Здебільшого він був абсолютно нерухомо протягом того часу, здавалося б, він сидів у зростаючої темряві курити в світлі багаття - може бути, дрімала.
Раз чи два цікавих слухачів, напевно, чули його на вугіллі, так і для простору п'ять хвилин він був чутний ходити по кімнаті.
Він, здавалося, розмовляв сам із собою.
Потім крісла скрипіли, коли він знову сів.
ГЛАВА II MR.
ТЕДДІ HENFREY ПЕРШІ ВРАЖЕННЯ
О четвертій годині, коли вона була досить темна і місіс Хол був мружачи мужність піти і запитати у неї відвідувач, якщо він візьме чаю, Тедді Henfrey, годинник- джоберських, увійшов в бар.
"Мій користі!
Місіс Гол ", сказав він," але це жахливо
Погода для тонких чоботях! "Сніг за падав швидше.
Місіс Гол погодилася, а потім помітив, що у його сумці разом з ним.
"Тепер ти тут, г-н Тедді", сказала вона, "я був би радий якби ви дати старий годинник-й" в салон трохи подивитися.
'Це буде, і вона вражає також і ситні, але годину-рука не буде робити Nuthin ", але крапку в шість. "А попереду, вона підійшла до салон дверей і постукав і ввійшов.
Її відвідувачів, вона побачила, як вона відкрила двері, сидів у кріслі перед вогонь, дрімав, здавалося б, з забинтованою головою опустивши на одній стороні.
Єдиний світло в кімнаті було червоне заграва від пожежі - який запалив очі, як несприятливі сигнали залізниці, але залишив його опустивши обличчя в темряві - і мізерні залишки день, коли прийшла через відкриті двері.
Все було рум'яне, темні, і нечіткий до неї, тим більше, що вона тільки що висвітлення бару лампи, а очі були засліплені.
Але для другого їй здавалося, що людина, яку вона подивилася на був величезний рот широко відкриті - величезна і неймовірне рот, що поглинула все нижній частині його обличчя.
Було відчуття моменту: білий пов'язаного голову, жахливі окуляри очі, і це величезний позіхання під ним.
Потім він поворухнувся, став на стілець, підняв руку.
Вона відкрила двері широка, таким чином, щоб у кімнаті було світліше, і вона побачила його більш чітко, з глушником підняв до його обличчя так само, як вона бачила його тримати серветкою раніше.
Тіні, їй здавалося, обдурив її.
"Не могли б ви, сер, ця людина, підходить до дивитися на годинник, сер? "сказала вона, оправившись від миттєвого шоку.
"Подивіться на годинник?" Сказав він, дивлячись у круглі сонливість чином, і кажучи над його боку, а потім, все більше остаточно прокинувся ", звичайно."
Місіс Гол пішов, щоб отримати лампу, і він встав і потягнувся.
Потім світло, і пан Тедді Henfrey, входячи, зіткнувся з цією перев'язаною осіб.
Він був, за його словами, "вражений". "Добрий день", сказав незнайомець, щодо нього - як пан Henfrey каже, з яскравим почуттям темні окуляри - "як омар ".
"Я сподіваюся", сказав пан Henfrey ", що це не вторгнення".
"Ніякої", сказав незнайомець.
"Хоча, я розумію", сказав він звертаючись до місіс Гол ", що ця кімната дійсно буде шахта для мого особистого використання. " Я думав, сер ", сказала місіс Гол," ви б воліють годинник - "
"Звичайно", сказав незнайомець, "звичайно - але, як правило, я люблю бути один і без перешкод.
"Але я дійсно радий бачити годинник", сказав він, бачачи, певні коливання в порядку, г-н Henfrey в.
"Дуже радий".
Г-н Henfrey збирався вибачитися і піти, але це очікування заспокоїв його.
Незнайомець повернувся спиною до каміна й заклав руки за його назад.
"І в цей час", сказав він, "коли годинник-ремонт закінчиться, я думаю, що я хотів би випити чаю.
Але не за годинниковою ремонт закінчений. "
Місіс Гол був готовий вийти з кімнати, - вона нічого не розмовна досягнень цього часу, тому що вона не хотіла бути образив перед пан Henfrey - коли її відвідувача запитав її, якщо вона зробила будь-яких домовленостей про свої ящиках на Bramblehurst.
Вона сказала йому, що вона згадала питання на листоношу, і що перевізник може привести їх більше на інший день.
"Ви впевнені, що це найбільш рання?" Сказав він.
Вона була впевнена, з помітним холодність.
"Я повинен пояснити", додав він, "те, що я був дійсно дуже холодно і втому зробити, перш ніж, що я експериментальні слідчому. " Справді, сер ", сказала місіс Гол, набагато вражений.
"І моя багажі знаходяться апаратура і прилади."
"Дуже корисні речі дійсно вони, сер", сказала місіс Гол.
"І я дуже природно прагне жити з моїм запитам."
"Звичайно, сер."
"Мій причиною приходу до Iping", продовжував він, з певними обговорення в чином, "був ... прагнення до самоти.
Я не хочу, щоб його турбували в моїй роботі.
На додаток до моєї роботи, випадково - "
"Я так і думав", говорить місіс Гол сама з собою. "- Вимагає певного виходу на пенсію.
Мої очі - іноді настільки слабким і хворобливим, що я повинен замкнувся в темряві цілими годинами.
Блокування себе в порядок.
Іноді - зараз і потім.
Не в даний час, звичайно.
У такі моменти найменше порушення, вступ незнайомець у кімнату, є джерелом болісного роздратування для мене - це добре ці речі повинні бути зрозумілі. "
"Звичайно, сер", сказала місіс Гол.
"І якщо я міг би зробити на себе сміливість запитати -"
"Те, що я думаю, це все", сказав незнайомець, з цим спокійно непереборне повітря остаточно він може взяти на себе за власним бажанням.
Місіс Гол захищені її питання і співчуття до кращого випадку.
Після місіс Гол вийшов з кімнати, він залишився стояти перед вогнем, кричущий, тому пан Henfrey словами, на годинник лагодив.
Г-н Henfrey не тільки зняв стрілки годинника, і особа, але витягнуті роботи, і він намагався працювати в якості повільним і тихим і скромним чином, як це можливо.
Він працював з лампою поруч з ним, і зелені тіні кинула яскраве світло на руки, і на раму і колеса, і залишили іншої частини кімнати темні.
Коли він підняв голову, кольорові патчі плавали в його очах.
Будучи конституційно з цікавих природи, він зняв робіт - цілком непотрібні виходячи - з ідеєю затримки його від'їзду і, можливо, падіння в розмову з незнайомою людиною.
Але незнайомець стояв, зовсім тихо і нерухомо.
Так все ж, він отримав на нерви Henfrey в.
Він відчував себе в кімнаті один і подивився вгору, і там, сірим і тьмяним, була перев'язана голови і величезні блакитні лінзи пильно дивлячись, з туманом зелені плями дрейфує в перед ними.
Це було настільки надприродне, щоб Henfrey, що для хвилині вони залишилися дивиться байдуже на одному інший.
Потім Henfrey подивився вниз.
Дуже незручне становище!
Хотілося б щось сказати.
Чи повинен він зазначити, що погода була дуже для холодної пори року?
Він подивився, як би прицілитися з цим вступний постріл.
"Погода -" почав він.
"Чому б тобі не закінчити і піти?", Сказав жорстка фігура, очевидно, в стані болісно пригніченою люті.
"Все, що вам треба зробити, щоб виправити години руку на її осі.
Ти просто humbugging - " Звичайно, сер, - одну хвилину більше.
Я навпаки - "і пан Henfrey закінчив і пішов.
Але він пішов почуття надмірно дратує.
"Чорт забирай!", Сказав пан Henfrey собі, плентався по сільській через танення снігу; "людина повинна робити годинник час від часу, що-ли".
І знову "Can'ta чоловік дивляться на тебе?
- Негарно!"
І ще раз ", здавалося б, не.
Якщо поліція бажаючи вам можна не бути більш wropped і перев'язані. "
На розі Глісон, він побачив зал, який нещодавно одружився господиня чужий на "Тренер і коней", а тепер поїхали Iping перевезення, коли випадкові люди потребують їх, щоб Sidderbridge
Junction, приходячи до нього після повернення з цього місця.
Зал, мабуть, "зупинка біт" на Sidderbridge, судячи з його водіння.
"Ой робити, Тедді?" Сказав він, проходячи.
"У тебе до ром ООН додому!" Сказав Тедді.
Зал дуже дружелюбно потягнув вгору.
"Що це?" Запитав він.
"Ром-клієнт шукає зупиняючись на
"Тренер і коней," сказав Тедді.
"Мій користі!" І він продовжував давати зал яскравим опис його гротескним гостя.
"Виглядає трохи як маскування, чи не так?
Я хотів би бачити обличчя людини, якби я його зупинка на моєму місці ", сказав Henfrey.
"Але жінки в тому, що довірливий - де чужі турбує.
Він прийняв ваші кімнати, і він навіть не дали назви, зал ".
"Ви не говорите так!", Сказав Холл, який був людиною млявим побоювання.
"Так," сказав Тедді.
"За тиждень.
Що б він не є, ви не можете позбавитися від нього на тиждень.
І в нього є багато багажу приходу до- завтра, так що він говорить.
Будемо сподіватися, що воно не буде каменів у коробках, зал ".
Він розповів залі, як його тітка в Гастінгсі було ошуканих від незнайомця з порожніми portmanteaux.
Всього він покинув зал смутно підозрілим.
"Вставай, дівчинка", сказав Хол.
"Я s'pose Я повинен побачити щодо цього." Тедді поплентався по дорозі з розуму значно легше.
Замість того, щоб "бачити" його бій ", тим не менше, зал після повернення був жорстоко оцінили його Дружина за часом він провів у Sidderbridge, і його м'який запити були відповів snappishly і в порядку, не по суті.
Але насіння підозри Тедді посіяв пророслі на увазі пана зал, незважаючи на ці розчарування.
"Ви WIM" не всі знають ", сказав пан Хол, вирішив з'ясувати більше про Особу його гостем у першій же нагоді.
І після незнайомець пішов спати, що він і зробив близько половини десятого, пан Хол пройшло дуже агресивно у вітальню і виглядав дуже напружено меблі дружини, просто щоб показати, що незнайомець був не
Майстер там, і уважно проаналізувати і трохи зневажливо лист математичні обчислення незнайомець пішов.
Коли відходом до сну він доручив місіс Гол дивитися дуже уважно на чужий багаж, коли він прийшов на наступний день.
"Ти не проти, у вас є бізнес, зал", сказав
Місіс Гол ", і я розумом моїм."
Вона все більш схильні до оснащенні в залі, тому що незнайомець був, безсумнівно, незвичайно дивний незнайомець, і вона була аж ніяк не впевнені, про нього в її власний розум.
У середині ночі вона прокинулася мріють величезні білі головки, як ріпа, які прийшли задньої за нею, в кінці нескінченної шиї, і з величезними чорними очі.
Але, будучи розумною жінкою, вона підкорила її жахами і перекинувся і ліг спати знову. >
-Розділ III ТИСЯЧА І ОДНА ПЛЯШОК
Так було, що на двадцять дев'ятий день лютого, на початку відлиги цієї особи однини випав з нескінченності в Iping села.
На наступний день його багаж прибув по сльоті - і дуже чудовим багажем це було.
Існували пару стволів, дійсно, такі, як розумна людина, можливо, необхідно, але в
Крім того, були ящик з книжками - великі, товсті книги, з яких деякі були просто в незрозумілим почерком - і десятка або більше ящики, коробки, і випадки, що містять об'єкти упаковані в солому, так як вона
Здавалося, зал, смикаючи з випадковим цікавості на соломі - скляні пляшки.
Незнайомець, закутаний в капелюсі, пальто, рукавички, і обгортка, вийшов з нетерпінням зустрітися
Fearenside в корзину, в той час як зал був мати слово або так пліток підготовчих допомогти час їх сюди
З він прийшов, не помічаючи собаки Fearenside, який нюхав в дусі дилетант в
Хол ноги.
"Підемо з тими, коробки", сказав він.
"Я чекав досить довго."
І він спустився кроки в напрямку хвоста корзину, як би прибрати до рук менше ящик.
Не встигла собака Fearenside зловили його з уваги, однак, чим він став щетини і гарчати жорстоко, і, коли він кинувся вниз по сходах вона дала нерішучості хоп, і Потім схопився прямо на руці.
"Whup!" Зал плакав, стрибки назад, тому що він був не герой з собаками, і Fearenside вив, "Лягай!" і схопила його батогом.
Вони бачили, зуби собаки послизнувся боку, чув удар, побачив собаку виконувати флангові стрибати і дістатися додому на ногу незнайомця, і почув його рип брючна тканину.
Потім тонкою кінця хлиста Fearenside досягла свого майна, і собака, гавкаючи з тривогою, відступили під колеса вагона.
Все це було справою швидким півхвилини.
Ніхто не говорив, всі кричали.
Незнайомець подивився швидко на рвану рукавичку і в ногу, зробив вигляд, що він буде опускатися до останнього, потім повернувся і кинувся стрімко вгору по сходах в готелі.
Вони чули, як він стрімко йдуть по проходу і до uncarpeted сходах до своєї спальня.
"Ви грубою, ти!", Сказав Fearenside, сходження від вагон з батогом у руці, в той час як собака дивилася на нього через кермо.
"Іди сюди", сказав Fearenside - "Ти б краще".
Зал стояв зяючі.
"Він wuz біт", сказав Хол.
"Я б краще піти і подивитися на ан", і він побіг за незнайомцем.
Він зустрівся з місіс Гол в коридорі.
"Дарго Перевізника", сказав він "трохи єп."
Він пішов прямо на сходи, і двері чужої бути відкрита, він штовхнув її відкритої і входив без церемонії, будучи природним симпатичної поворот розум.
Сліпим впав і кімнату тьмяним.
Він побачив найвидатніший в річ, те, що здавалося безруких рука розмахуючи по відношенню до нього, а також особи з трьох величезних невизначений плями на білому, дуже схожий обличчя бліде братки.
Потім він був вражений силою в груди, кинув назад, і грюкнули двері в його обличчя і заблокований.
Це було настільки швидким, що він дав йому часу спостерігати.
Розмахуючи розшифровці форми, удар, і струс мозку.
Там він стояв на темній маленькій посадки, цікаво, що це може бути, що він бачив.
Через пару хвилин після цього він повернувся в невеликій групі, яка формується за межами
"Тренер і коней".
Існував Fearenside, що розповідають про його знову і знову вдруге, не було
Місіс Гол заявив, що його собака не було ніякого бізнесу, щоб вкусити її гостей, не було
Huxter, генеральний дилер з більш ніж дороги, питальні і Сенді Wadgers з кузні, судової, окрім жінок та дітей, всі вони говорять fatuities: "не дозволив ан вкусити мене, я знає";
"'Tasn't право мати такі dargs", "Whad' п е вкусити" в ім'я, чим?
"І так далі.
Г-н Холл, дивлячись на них з кроками та аудіювання, знайшов це неймовірно, що він бачив нічого настільки чудове сталося нагорі.
Крім того, його словниковий запас був взагалі дуже обмежені, щоб висловити свої враження.
"Він не хоче ніякої допомоги, каже він," сказав він у відповідь на запит його дружини.
"Краще бути, візьму його багажу дюйма"
"Він повинен був це cauterised одночасно", сказав пан Huxter, "особливо, якщо це взагалі запалення. "
"Я б стріляти ан, ось що я зроблю", каже пані у групі.
Раптом собака початку гарчати знову.
"Підемо," закричав сердитий голос у дверях, і там стояв приглушений Незнайомець з піднятим коміром, і його хет-країв нахилився.
"Чим раніше ви отримаєте ті речі, в краще я буду радий."
Він заявив анонімний свідок, що його брюки і рукавички були змінені.
"Було боляче ви, сер?" Сказав Fearenside.
"Я вибачаюся рідкісних Дарго -" "Нічого подібного", сказав незнайомець.
"Ніколи не зламав шкіру.
Поспішайте з тими речами ".
Після цього він поклявся собі, так що пан Холл стверджує.
Безпосередньо перший ящик був, відповідно до його напрямках, проведені в вітальню, незнайомець кинувся на нього з надзвичайною жадобою, і почав розпакуйте його, розкидаючи солому повне нехтування килима місіс Гол.
І з нею він почав виробляти пляшки - мало жиру пляшки з порошками, малі та тонкі пляшки з кольоровими і білими рідинами, рифлений синій мічених пляшки отрута, пляшки з круглими органів і струнка шия, великі зелені скляні пляшки, великі білі скляні пляшки, пляшки зі скляними пробками і матове етикетки, пляшки з тонкими пробки, пляшки з пробки, пляшки з дерев'яною кришки, вина пляшки, салат-масло пляшки - покласти їх рядами на шифоньєр, на камінній полиці, на стіл під вікном, круглий підлозі, на книжковій полиці - скрізь.
Аптека в Bramblehurst не міг похвалитися і вполовину так багато.
Досить погляд це було.
Crate після ящик дали пляшки, поки всі шість були порожніми і таблиці з високою соломи, єдине, що вийшло з цих ящиків, крім пляшки Число пробірок і ретельно упакований балансу.
І безпосередньо ящики були розпаковані, незнайомець підійшов до вікна і почав роботу, не обтяжуючи в меншій мірі, близько послід з соломи, вогню, який пішов з, ящик з книжками на вулиці, ні за стволи та інші багаж, який пішов нагору.
Коли місіс Гол взяв свій обід до нього, він уже був настільки поглинений своєю роботою, заливки трохи випадає з пляшок у пробірки, що він не чув її поки вона не сміла основна частина соломою і поставити піднос на стіл, з деякими мало уваги, може бути, бачачи, стверджувати, що підлога була дюйма Потім він наполовину повернув голову і відразу перетворив його назад.
Але вона побачила, що він зняв окуляри, вони були поруч з ним на столі, і вона здавалося їй, що його очниці були надзвичайно порожнисті.
Він одягнув окуляри знову, а потім повернувся і подивився їй.
Їй було скаржитися на соломі на підлозі, коли він чекав її.
"Я бажаю вам не прийде без стуку", сказав він в тон аномальних роздратування, які, здавалося настільки характерна для нього.
"Я постукав, але, здавалося б -"
"Може бути, ви зробили.
Але в моїх дослідженнях - мої дійсно дуже термінових і необхідних розслідувань - найменше порушення, банку двері - я повинні просити вас - "
"Звичайно, сер.
"Дуже хороша ідея", сказав незнайомець.
"Це stror, сер, якщо я міг би зробити на себе сміливість зауважити, -"
"Не треба.
І він пробурмотів на неї - слова підозріло, як прокляття.
Він був настільки дивним, стоячи там, так що агресивних і вибухонебезпечних, пляшку в одному боку, і пробірки в іншу, що місіс Гол був дуже стривожений.
Але вона була рішучою жінкою.
"У такому разі, я хотів би знати, сер, що ви вважаєте -"
"Шиллінг - поклав шилінг.
Звичайно шилінг достатньо? "
"Хай буде так", сказала місіс Гол, приймаючи на себе скатертину і починає його поступово протягом таблиці.
"Якщо вас влаштовує, звичайно, -"
Він повернувся і сіл, з його пальто комір до неї.
Всі Вдень він працював з двері замкнені, і, як місіс Гол свідчить, на здебільшого мовчки.
Але колись був струс мозку і звук пляшок дзвін разом, наче
Стіл був удар, і розбити в пляшці кинув сильно вниз, а потім швидке ходити впоперек кімнати.
Побоюючись, "щось трапилося", вона пішла до дверей і прислухався, не піклуючись стукати.
"Я не можу йти далі," він був бред.
"Я не можу йти далі.
Триста тисяч, чотириста тисяч!
Величезна безліч!
Ошукані!
Все своє життя він може взяти мене! ...
Терпіння!
Терпіння справді! ...
Дурень! дурень! "
Був шум hobnails на цеглини в бар, і місіс Гол був дуже згнітивши серце, щоб залишити всю монолог.
Коли вона повернулася кімнаті знову замовк, за винятком слабкого крепітація з стільця і випадкові дзвін пляшки.
Все це скінчилося; незнайомець відновив роботу.
Коли вона взяла в свій чай вона побачила розбите скло в кутку кімнати під увігнуте дзеркало, і золоті плями, які були недбало витер.
Вона звернула увагу на це.
"Запишіть це в законопроекті", відрізав її відвідувачем.
"Заради Бога, не хвилюйтеся, мені.
Якщо є збитки, поклав її в законопроекті ", і він продовжував цокати список зошит перед ним.
"Я скажу вам дещо", сказав Fearenside, таємниче.
Було вже пізно, у другій половині дня, і вони були в трохи пива-магазин Iping вішалка.
"Ну?" Сказав Тедді Henfrey. "Цей хлопець ви говорите, що моя собака небагато.
Ну - він чорний.
Leastways, ноги.
Я насіння через сльози його штани і сльози його рукавичку.
Ви повинні були б очікувати роду мізинець, щоб показати, чи не так?
Ну - не було жодного.
Просто чорноти.
Я кажу вам, що він чорний, як мій капелюх ".
"Мій користі!", Сказав Henfrey.
"Це Рамі випадку взагалі.
Чому, ніс як рожевий, як малювати! " Це правда ", сказав Fearenside.
"Я це знає.
І я кажу 'є, що я думаю.
Це marn'sa пегая, Тедді.
Чорні та білі тут є - у вигляді плям.
І це звичайний спосіб з кіньми, як і будь можна побачити ".
He'sa виду метис, а колір в відірватися плямистий замість змішування.
Я чув про такі речі.
ГЛАВА IV MR.
CUSS ІНТЕРВ'Ю ЧУЖИЙ
Я розповів обставини прибуття в чужу Iping з певними повнота деталей, для того, щоб цікаві враження, що він може бути створений розуміє читач.
Але за винятком двох непарних інцидентів, обставини його залишитися до надзвичайні день фестивалю клубу можуть бути передані на дуже побіжно.
Існували кілька сутичок з місіс Гол з питань внутрішньої дисципліни, але в будь-якому випадку до кінця квітня, коли з'явилися перші ознаки початку злиднях, він за-їхав їй легко виверти додаткової оплати.
Зал не любив його, і коли він насмілився він говорив про доцільність щоб позбутися від нього, але він показав свою неприязнь, головним чином, приховуючи це демонстративно, і уникаючи його відвідувачів якомога більше.
"Почекайте до літа", сказав місіс Гол мудро ", коли artisks починають попереду.
Тоді ми будемо бачити. Він може бути трохи владним, але рахунки оселилися пунктуальним є рахунків оселилися пунктуальність, все, що ви хотіли сказати. "
Незнайомець не ходять до церкви, та й взагалі не мало ніякого значення з неділі і нерелігійні днів, навіть в костюмі.
Він працював, як місіс Гол думки, дуже уривками.
Кілька днів він зійде рано і бути постійно зайнятий.
На інших він вставав пізно, темп своїй кімнаті, фреттинг чути протягом декількох годин разом, курити, спати в кріслі біля каміна.
Зв'язок зі світом за межами села нього не було.
Його характер продовжували дуже невизначеною, бо більша частина його манера була у людини, страждають під майже нестерпним провокація, і один або два рази речі клацнув, розриваючись, дроблене або зламаною в спазматичні пориви насильства.
Він, здавалося, під хронічним роздратуванням найбільшою інтенсивністю.
Його звичка розмовляє сам із собою стиха неухильно росло на ньому, але хоча
Місіс Гол слухав сумлінно вона могла зробити ні голови, ні хвоста, що вона чула.
Він рідко виїжджав за кордон при денному світлі, але в сутінках він виходив закутаний невидимо, будь то погода була холодна чи ні, і він вибрав самотнє шляхів і тих, хто найбільш тіні дерев і банків.
Його виряченими окуляри і жахливі перев'язав обличчя під пентхаус його капелюсі, прийшов з неприємним раптовість з темряви на один або два будинки- збираються робітники, і Тедді Henfrey, акробатика з "Червоні пальто" Одного разу вночі, о пів на десяту, був наляканий ганебно від черепа, як голова незнайомця (він йшов капелюхом в руці) освітлений раптової світлі відкрив трактир двері.
Такі діти, як побачив його в сутінках мріяв візків, і здавалося сумнівним Чи він не любив хлопчиків більше, ніж вони не любили його, або навпаки, але не було звичайно, досить яскраві неприязні з обох сторін.
Було неминуче, що людина настільки чудовий зовнішній вигляд і ставлення має форму частою темою в таких селі Iping.
Погляди сильно розділилися про його окупації.
Місіс Гол був чутливий на точку.
Відповідаючи на запитання, як вона пояснила дуже ретельно, що він був "експериментальний Слідчий, "йдучи обережно по складах, як той, хто боїться труднощів.
На питання, що експериментальні слідчий, говорила вона з сенсорний переваги, що більшість освічених людей знав такі речі, як, що і буде таким чином пояснити, що він "виявив речі".
Її відвідувач потрапив в аварію, вона сказала, що тимчасово знебарвлені особи та руки, і, будучи чутливою вдача, він був не проти ні в яких повідомлення про факт.
З її слухання було висловлено думку основному розважала, що він злочинець намагається втекти від правосуддя, оточивши себе, щоб приховати себе від усього очі поліції.
Ця ідея виникла з мозку пан Тедді Henfrey.
Жоден злочин будь-якого масштабу починаючи з середини або кінця лютого, як відомо, відбулося.
Розроблена в уяві пан Гулд, випробувальний помічник у національній
Школа ця теорія набрала форми, що незнайомець був анархістів у масках, підготовки вибухових речовин, і він вирішив проводити такі операції, як детектив свого часу дозволено.
Вони складалися здебільшого в пошуку дуже складно на незнайомця, коли вони зустрілися, або просити людей, які ніколи не бачили незнайомця, навідні запитання про його.
Але він нічого не виявив.
Інша школа думку слідують пан Fearenside, і або приймаються пегая зору або будь-якої модифікації нього, як, наприклад, Сайлас Durgan, які чули, стверджувати, що "якщо він вибирає, щоб показати на enself ярмарках він зробити собі стан в найкоротші терміни ", і бути трохи богословом, порівняно чужа людина з одним талантом.
Це була та перевага, обліку все відразу.
Між цими основними групами було вагається і угодовців.
Сассекс народних мало забобонів, і тільки після подій на початку квітня що думка про надприродні вперше прошепотів у селі.
Вже тоді було тільки зараховані в народі жінок.
Але все, що думав про нього, люди в Iping, в цілому, узгоджених в неприязні його.
Його дратівливість, хоча це можна було б зрозуміло міських мозку працівника, була дивовижна річ, щоб ці тихі сільські жителі Сассекса.
Шаленої жестикуляцією вони здивували зараз і потім, після стрімкого темпу ночі, яка охопила його на їх навколо тихі куточки, нелюдського дубасити по Всі попередні успіхи цікавість, смак до сутінках, які привели до закриття дверей, знесення жалюзі, вимирання свічки та лампи - хто міг погодитися з таким рухів на?
Вони привернули осторонь, коли він проходив по селі, і коли він пройшов, молоді humourists б з комірами пальто і вниз з хет-полями, і йти ходити Нервово за ним, наслідуючи його окультні підшипника.
Існував пісня популярного в той час називали "лякала Людина".
Міс Statchell заспівав її на класній концерт (на допомогу церкви лампи), і після цього всякий раз, коли один або два з села зібралися і Незнайомець з'явився, бар або близько цього мелодію, більш-менш гострих або квартиру, був свистів у посеред них.
Також запізніле маленькі діти назвали б "лякала Людина!" Слідом за ним і йдуть трепетно піднесеному настрої.
CUSS, лікар загальної практики, був змучений цікавістю.
Бинти порушувала в ньому професійний інтерес, доповідь тисяч один пляшки викликав його ревнива відношенні.
На всьому протязі квітня і травня він бажану можливість говорити з незнайомцем, і нарешті, до Трійцю, він міг витримати це не більше часу, але наштовхнувся на
Передплата-лист на село медсестра як виправдання.
"Вона думала, що це здавалося настільки дурним, щоб не знати людина ім'я.
"Він дав ім'я", сказала місіс Холл - твердження, яке було абсолютно необгрунтованим - "але я не правильно це чути.
CUSS постукав у двері вітальні й увійшов.
Існував досить звуковим прокляття зсередини.
"Вибачте за вторгнення", сказав хлопець, а потім двері зачинилися і скоротити місіс Хол з поза Решта розмову.
Вона чула шум голосів протягом наступних десяти хвилин, а потім крик здивування, перемішування ноги, кинув стілець убік, кора сміх, швидкі кроки до дверей, і CUSS з'явився, його обличчя біле, очі дивляться через плече.
Він залишив двері відкритою спиною і, не дивлячись на неї, пройшов через залу і пішов вниз по східцях, і вона почула його ніг поспішає по дорозі.
Він носив капелюха в руці.
Вона стояла за дверима, дивлячись на відкриті двері до вітальні.
Потім вона почула чужий тихо сміється, а потім його стопах наткнувся кімнати.
Двері зачинилися салон, і місце було знову замовк.
CUSS підійшов прямо до села
Бантінг вікарій.
"Чи можу я з глузду?" CUSS почав різко, як він увійшов в потертий мало вивчені.
"Хіба я схожий божевільним людиною?"
"Що трапилося?" Сказав вікарій, поклавши амоніт на окремі аркуші з його майбутню проповідь.
"Це глава готелю -"
"Ну?"
"Дайте мені що-небудь випити", сказав хлопець, і він сів.
Коли його нерви були стабілізується склянки дешевого хересу - тільки пити хороший був вікарієм у наявності - сказав він йому інтерв'ю, яке він щойно мав.
"Пішов в", видихнув він, "і став вимагати передплату на тому, що медсестра фонд.
Він засунув руки в кишені, як я увійшов, і він сів у його lumpily стілець.
Я сказав йому, що я чув, що він виявляв інтерес до наукових речах.
Він сказав, що так.
Понюхав знову.
Продовжували нюхати весь час, мабуть недавно зловили пекельний холод.
Не дивно, загорнуті так!
Я розробив медсестра ідея, і все в той час як тримав очі відкритими.
Пляшки - хімічні речовини - скрізь.
Баланс, пробірки в стендах, і запах з - примули.
Чи буде він підписатися?
Сказав, що він би його розглянути.
Запитав його в упор, він дослідженні.
Сказав, що він був.
Довгих досліджень?
Отримав досить хрест.
"Проклятими довгих досліджень, сказав він, дмухаючи пробку, так сказати.
"О," сказав я і вийшов з образи.
Він був чоловік праведний на кипіння, і на моє запитання варені його з ніг.
Йому дали рецепт, найцінніший рецепт - навіщо він не буде сказати.
Чи було це медичний?
"Будь ти проклятий!
Що ви після риболовлі?
"Я вибачився.
Гідне нюхають і кашель.
Він відновився.
Він читав її.
П'ять інгредієнтів.
Покладіть його вниз, повернув голову.
Осадка повітря від вікна підняв папір.
Swish, шелест. Він працював в одній кімнаті з відкритими камін, сказав він. Кинувся до нього так само, як збиті до димохід.
Так!
Саме в цей момент, щоб проілюструвати свою розповідь, з прийшли його за руку. "
"Ну" "немає гри - просто порожній рукав.
Господи!
Я думав, that'sa потворність!
Отримав пробки рукою, я вважаю, і взяв його вимкнений. Тоді я подумав: щось дивне в що.
Якого чорта, що тримає рукав і відкритими, якщо немає нічого в ньому?
Існував нічого в ньому, скажу я вам.
Нічого не по ній, аж до суглоба.
Я бачив, аж до його ліктя, і там був проблиск світла сяючий через сльози серветкою.
"Боже!"
Сказав я.
Втупився на мене своїми чорними окулярами з його, а потім його за рукав. " Ну? "
"Ось і все.
Він ніколи не говорив ні слова, тільки дивився, і поклав його за рукав до кишені швидко.
"Я говорив, 'сказав він," що існує рецепт горіння, чи не так?
Питальні кашель.
"Якого біса, кажу:" Ви можете переміщати порожній рукав, як це?
"Порожня гільза?" Так, "сказав я," порожній рукав. " Це порожній рукав, чи не так?
Ви бачили це був порожній рукав?
Він встав відразу.
Я теж встав.
Він прийшов до мене в трьох дуже повільним кроки, і стояв зовсім близько.
Понюхав отруйне.
Я не здригнувся, хоча я повісився, якщо що перев'язаною набалдашник, а ті, шорти, не достатньо, щоб нервувати нікого, найближчі потихеньку від вас. "Ти сказав, що це порожній рукав? Сказав він.
"Звичайно, сказав я.
На дивилася і нічого не кажучи неприкритий
Людина, unspectacled, починається заново.
Потім дуже тихо він потягнув його за рукав з кишені ще раз, і підняв руку по відношенню до мене як би бажаючи показати його мені.
Він зробив це дуже, дуже повільно.
Я подивився на неї.
Здавалося віку.
"Ну?" Сказав, що я, очищення горлі, "немає нічого в ньому."
"Якщо б щось сказати.
Я починаю відчувати страх.
Я бачив, аж це.
Він простягнув її прямо до мене, повільно-повільно - ось так - поки манжету шести дюймах від моєї особи.
Дивна річ, щоб бачити порожній рукав приходять на вас, як це!
А потім - " Ну "
"Что-то - так само, як і вказівним пальцями на її думку, - припинити мій ніс".
Бантінг почав сміятися.
"Існував нічого немає!", Сказав хлопець, його голос підбігаючи в крик на
"Там".
"Це все дуже добре для вас сміятися, але я кажу вам я був так вражений, я вдарив його манжети важко, і повернувся, і вирізати з кімнати - я залишив його - "
CUSS зупинився.
Існував не зрозуміти, щирість його паніку.
Він обернувся в безпорадному шлях і взяв другий стакан відмінний вікарія дуже поступається хересу.
"Коли я вдарив його манжетою," сказав хлопець ", я кажу вам, він відчував, так само, як удар рукою.
І не було ні рук!
Існував не примара руку! "
Г-н Бантінг замислився.
Він підозріло глянув на CUSS.
"Це найчудовіша історія", сказав він.
Він виглядав дуже мудрим і серйозним, дійсно.
"Це дійсно", сказав пан вівсянка з судовими акцент ", саме чудове Історія ". >
-ГОЛОВА V ВТОРГНЕННЯ AT Vicarage
Факти крадіжки в будинку священика прийшли до нас в основному за посередництвом вікарія і його дружину.
Це сталося в ніч на Духів день, день, присвячений в Iping до
Клуб свят.
Місіс Бантінг, здається, прокинувся раптом у тиші, яка приходить перед світанком, з сильне враження, що двері їхньої спальні була відкрита і закрита.
Вона не викликала чоловіка на перший, але сів у ліжку прослуховування.
Потім вона чітко чула майданчики, майданчики, майданчики босих ніг виходить з прилеглих роздягальні і ходити по коридору до сходів.
Як тільки вона відчула, впевнені в цьому, вона викликала преподобіє містер Бантінг так тихо, як це можливо.
Він не потрапив світло, але надягаючи окуляри, халат і його ванної тапочки, він вийшов на майданчик, щоб слухати.
Він почув зовсім чітко нишпорити відбувається в кабінеті стіл вниз по сходах, а потім насильницькі чхання.
При цьому він повернувся в свою спальню, озброївся найочевиднішим зброєю, покер, і спустилася сходи так само безшумно, як це можливо.
Місіс Бантінг вийшла на майданчик.
Година було близько чотирьох, а остаточний морок ночі минулого.
Існував слабкий мерехтіння світла в залі, але дослідження дверях позіхнув непроникно чорним.
Все було як і раніше, за винятком слабкого скрипу сходів при пана Бантінг протектора, і легкими рухами в дослідженні.
Потім щось луснуло, ящик був відкритий, і не було шелест паперу.
Потім прокляття, і матчу була вражена і дослідження було залито жовте світло.
Г-н Бантінг був зараз в залі, і через тріщини дверей він побачив, стіл і відкритого ящика і свічка горить на столі.
Але грабіжник, він не міг бачити.
Він стояв у залі визначилися, що робити, і місіс Бантінг, обличчя біле і наміром, повільно поповзли вниз слідом за ним.
Одна річ зберігається сміливість пан Бантінг, переконання, що це грабіжник був жителем в селі.
Вони чули дзвін грошей, і зрозуміла, що грабіжник був знайдений домашнього господарства запаси золота - два фунтів десять навпіл государів в цілому.
При цьому звук був пан Бантінг зібрався до різких дій.
Захоплюючий покер твердо, він кинувся до кімнати, уважно стежив за пані Бантінг.
"Капітуляція!" Крикнув містер Бантінг, затято, а потім нахилився вражений.
Мабуть кімната була абсолютно порожньою.
Проте свою переконаність в тому, що у них, той самий момент, чув хтось рухається в Кімната мала склав визначеності.
З півхвилини, напевно, вони стояли зяючі, то місіс Бантінг пішов через кімнаті і дивилися за екраном, у той час як пан Бантінг, в родинних імпульс, заглянув під столом.
Потім місіс Бантінг повернувся віконних штор, і пан Бантінг глянув димоходу і досліджував його з покером.
Потім місіс Бантінг ретельно кошик для паперів і пан Бантінг відкрив кришку вугільної зірвати.
Потім вони зупинилися і стояли з
Очі допит один з одним.
"Я міг би заприсягтися, -" сказав пан Бантінг.
"Свічку!", Сказав пан Бантінг.
"Хто запалив свічку"? "Ящик"! Сказала місіс Бантінг.
"І грошей немає!"
Вона пішла поспішно до дверей.
"З усіх дивних пригодах -"
Існував насильницької чхати в коридорі.
Вони вибігли, і як вони зробили це кухонні двері зачинилися.
"Принеси свічку", сказав пан вівсянка, і повів.
Вони обидва чули звук болти спішно відстрілювався.
Коли він відкрив двері кухні, він побачив через комори, що задні двері просто відкрити, а при слабкому світлі ранньої зорі відображатися темні маси сад за його межами.
Він упевнений, що нічого не вийшов з дверей.
Вона відкрилася, була відкрита на мить, а потім закривається з плескати.
Як це сталося, свічки місіс Бантінг віз з дослідження, мерехтіли і спалюватися.
Це була хвилина або більше, перш ніж вони увійшли кухня.
Місце було порожньо.
Вони refastened задні двері, оглянув кухня, комора, комори ретельно, і, нарешті, спустилися в підвал.
Існував ні душі можна знайти в будинку, пошук по своїй волі.
Денне світло виявили вікарія і його дружини, химерно-костюмовані трохи пара, як і раніше дивуючись про самостійно поверху на непотрібні світлі жолоба свічки.
ГЛАВА VI меблі, яка зійшла з розуму
Сталося так, що в ніч на Духів день, перед Міллі полювали з протягом дня, пан Хол і місіс Хол і встав і пішов вниз, в безшумно підвал.
Їхній бізнес був приватного характеру, і було щось робити з Питома вага їх пивом.
Ледве ввійшли в підвал, коли місіс Гол виявив у неї забули взяти з собою вниз пляшку сарсапарелі від їх спільного кімнаті. Коли вона експерта і головного оператора в цій справі, зал дуже правильно піднявся на другий поверх для нього.
На майданчику він був здивований, побачивши, що Двері незнайомця були прочинені.
Він пішов далі у своїй кімнаті і знайшов пляшку, оскільки він був спрямований.
Але, повертаючись з пляшкою, він зауважив, що болти передніх дверей була відстрілювався, що двері насправді просто на клямку.
І з осяяння він пов'язав це з кімнатою чужій наверх і пропозиції пана Тедді Henfrey.
Він чітко пам'ятав проведення свічки в той час як місіс Гол постріл ці болти на ніч.
При вигляді він зупинився, зяючі, то з пляшкою в руці пішов наверх знову.
Він постукав у двері незнайомій людині.
Існував немає відповіді.
Він постукав ще раз, потім штовхнув двері навстіж і увійшов.
Це було, як він очікував.
Ліжко, кімната також, був порожній.
І те, що було чужим, навіть до своїх важким розвідки, на стільці і спальня вздовж залізничних ліжка були розкидані одяг, одяг лише доти, доки він знав, і бинти своїх гостей.
Його великий капелюх навіть був зведеному хвацько над ліжком з посадами.
Як залі стояв він почув голос дружини виходять з глибини підвалу, з швидким телескопування склади і питальних взводу з Останні слова у високій ноті, в якому сільський житель Західний Сассекс має звичай показувати жвавих нетерпінням.
"Джордж!
Ви Гарт whad паличку? "
При цьому він повернувся і побіг до неї.
"Джанні", сказав він, через перила з підвалу кроки "," тас правда, що Henfrey
ОЕЗ.
'E немає в кімнаті уз, "е en't.
І передні двері onbolted ".
Спочатку місіс Гол не зрозуміла, і як тільки вона зважилася, щоб побачити порожню кімнату для себе.
Зал, все ще тримаючи пляшку, пішов першим.
"Якщо" е en't там, "він сказав:" близька є.
І те, що "е робиш" Відсутня "близький, то?
"Тас найцікавіше справу."
Коли вони підійшли льох кроки, які вони обидва, було встановлено згодом, здалося, що вони чув вхідні двері відкривати і закривати, але, побачивши його закритим і нічого немає, ні сказав ні слова, щоб інші про це в той час.
Місіс Гол пройшло її чоловіка в коридорі і побіг на перший наверх.
Хтось чхнув на сходах.
Зал, наступні шість кроків позаду, думав, що він чув, як вона чхає.
Вона, відбувається по-перше, був під враженням, що зал був чханні.
Вона відчинила двері і став по кімнаті.
"З усіх цікавих!" Сказала вона.
Вона чула, понюхати близько за голову, як здавалося, і, повернувшись, з подивом побачити зал десятків футів на верхніх сходів.
Але в інший момент, коли він був поруч з нею.
Вона нахилилася вперед і поклала руку на подушку, а потім під одягом.
"Холодної", сказала вона.
"Він був до цієї години і більше."
Коли вона зробила це, найбільш незвичайних річ.
Постільна білизна зібралися разом, схопився раптом в якійсь піку, а потім стрибнув стрімголов над нижньою направляє.
Це було саме так, як якщо б рука схопила їх в центр і кинув їх в сторону.
Відразу ж після цього, капелюх незнайомця стрибав з ліжка з посадами, описані вихрова польоту в повітря через більшу частину кола, а потім пунктирною прямо в обличчя місіс Гол.
Тоді, як швидко прийшли губки з рукомийника, а потім крісло, кинувши чуже пальто та брюки недбало в бік, і сміялися сухо в голосі сингулярно, як чужий, повернувся сама з чотирьох ніг на місіс Гол, здавалося, прицілитися на неї момент, а стягується на неї.
Вона скрикнула і повернулася, а потім ніжки стільця прийшов м'яко, але рішуче проти неї тому і спонукало її і зал з кімнати.
Двері зачинилися жорстоко і була замкнена.
Крісла та ліжка, здавалося, виконання танець урочистості на мить, а потім раптово все стихло.
Місіс Гол залишився майже в непритомності стан зброєю пана Холла про посадки.
Це було з великими труднощами, що пан Хол і Міллі, яка була розбудила її крик тривоги, вдалося отримати її вниз, і застосовуючи реставраційних звичайного в таких випадках.
Я читав у газетах про єп.
Столи та стільці, що танцював та скакав ... "
"Візьміть падіння більше, Джанні", сказав Хол. "Twill стійкий ви". "Lock його," сказала місіс Гол.
"Не йди знову.
Я half здогадалися - я міг би ха "відомі.
З ними виряченими очима і забинтованою головою, і ніколи не ходять до церкви по неділях.
І всі вони пляшки - more'n, що це правильно для будь-кого, щоб мати.
Він поклав sperits в меблі ....
Мій старий добрий меблів!
Жахлива в тому самому кріслі мій бідний дорогою
Мати, бувало, сидів, коли я була маленькою дівчинкою.
Щоб думаю, він повинен повстати проти мене! "
"Просто падіння більше, Джанні", сказав Хол.
"Нерви всі засмучені."
Вони послали Міллі через дорогу крізь золоту 5:00 сонце, щоб підняти до г-н Сенді Wadgers, коваль.
Компліменти пан Хол і меблі наверх вела себе самих незвичайних.
Він був розуміє людина, був пан Wadgers, і дуже винахідливі.
Він узяв дуже серйозні зору справи.
"Рука darmed якщо чаклунство Тхет ЛОР," був
На думку пана Сенді Wadgers.
"Ви warnt підкови для таких, як дворянство він ".
Він прийшов в себе дуже стурбована.
Вони хотіли, щоб прокласти шлях наверх кімнату, але він, здається, не поспішає.
Він вважав за краще говорити в коридорі.
За шлях учня Huxter вийшла і почала приймати вниз віконниці тютюн вікна.
Він підкликав приєднатися до дискусії.
Г-н Huxter природно слідують за протягом декількох хвилин.
Англо-саксонської геній парламентське правління утвердилось, не було багато розмов і жодних рішучих дій.
"Давайте факти по-перше," наполягав пан Сенді Wadgers.
"Давайте будемо впевнені, що ми були б абсолютно праві діють в Bustin ', що двері відкриті.
Двері onbust завжди відкрита для Bustin ', але ви не можете onbust двері, як тільки ви розорений єп. "
І раптом і найдивовижнішим двері в кімнату нагорі відкрили власний згоди, і як вони виглядали в подив, вони побачили низхідній сходах приглушений фігура незнайомця дивилися більш похмуро і тупо, ніж будь-коли з тими, необгрунтовано великі блакитні очі скляні його.
Він спустився туго і повільно, дивлячись весь час, він пішов через прохід дивився, потім зупинився.
"Дивіться!" Сказав він, і очі їх слід напрям його палець в рукавичці і побачив пляшку сарсапарелі важко двері підвалу.
Потім він увійшов до вітальні, і раптом, швидко, злобно, зачинив двері їхні обличчя.
Не слово було сказано, поки останні відгомони з шолома затихли.
Вони дивилися один на одного.
"Ну, якщо це не лизати всі!", Сказав
Г-н Wadgers, і залишив альтернативних невисловленим.
"Я хотів піти і ask'n щодо цього", сказав Wadgers, щоб пан Хол.
"Я б d'попит пояснення." Знадобилося деякий час, щоб привести господині
Чоловік до цього кроку.
Нарешті він постукав, відкрив двері, і дістався до "Вибачте мене, -"
"Ідіть до чорта!", Сказав незнайомець у величезний голос, і "Shut, що двері за Ви ".
Так що коротке інтерв'ю припиняється.
Глава VII відкриття ЧУЖИЙ
Незнайомець увійшов у маленьку вітальню з "Тренер і коней" близько половини п'ятій годині ранку, і там він залишався майже до полудня, жалюзі вниз, Двері зачинилися, і ніхто, після Холла відсіч, заглиблюючись поруч з ним.
Весь цей час він, мабуть постив.
Тричі він зателефонував в дзвіночок, втретє люто і безперервно, але ніхто не відповіли йому.
"Йому і його" піти до біса "справді!" сказала місіс Гол.
Справжнє прийшов недосконалий слух про крадіжку зі зломом в будинку священика, а два і два були разом узяті.
Зал, за сприяння Wadgers, пішов, щоб знайти пан Shuckleforth, судді, а також прийняти його рада.
Ніхто не наважився наверх.
Як незнайомець займався невідомо.
Час від часу він люто крок вгору і вниз, і в два рази прийшов вибух проклять, розривів паперу, і насильницьких розгром пляшок.
Невелика група злякалася, але цікавих людей збільшилася.
Г-жа Huxter підійшов, деякі геї молоді люди в чорному блискучий готових куртки і Піке зв'язків папери - для цього був Духів день - приєднався до групи з плутати допитів.
Молоді Арчі Харкер відзначився тим, підійшовши двір і намагається заглянути під вікном-жалюзі.
Він нічого не бачив, але дав підстави припускати, що він зробив, і інші
Iping молоді в даний час приєдналися до нього.
Це було найкращим з усіх можливих Духів понеділок, і по сільській вулиці стояв ряд близько десятка стендів, тир, а на траві були підробити три жовті і шоколад вагонів і деякі мальовничі чужих обох статей розклеюванні кокосових сором'язливий.
Господа носили сині майки, пані білих фартухах і доволі модною капелюхи з важкими плюмом.
Wodger, з "Purple палево", і пан Джаггерс, шевця, який також продав старе уживаних звичайних велосипедах, були розтягування рядка союзного гнізда і королівської прапорщиків (який спочатку зазначив перший вікторіанської ювілейної) через дорогу.
А всередині, в штучної темряві салон, в якому тільки одна тонка струмінь сонячне світло проникав, незнайомець, голодні, ми повинні припустити, і страх, прихований у своїй незручній гарячі обгортання, корпіли через його темні окуляри на його папери або судорожно кашляв своєї маленької брудної пляшки, і Іноді присягнувся жорстоко на хлопчиків, звуковий, якщо невидимі, за вікнами.
У кутку біля каміна лежали фрагменти півдюжини розбили пляшки, і гострий присмак хлору зіпсованої повітря.
Так багато ми знаємо, від того, що чув у той момент і від того, що згодом було побачити в кімнати.
Близько полудня він раптом відкрив свій салон дверей і стояв нерухомо на кричущі три або чотирьох чоловік в барі.
"Місіс Зал ", сказав він.
Хтось пішов соромливо і закликав до місіс Гол.
Місіс Гол з'явився після перерви, трохи задихатися, але все запеклішою для цього.
Зал був ще відсутня.
Вона обговорювала над цією сценою, і вона прийшла холдинг трохи тацю з невирішеними законопроект на нього.
"Це ваш рахунок Ви бажаєте, сер?" Сказала вона.
"Чому не мій сніданок поклали?
Чому ви не підготовлені моїм харчуванням і відповів на мій дзвінок?
Ти думаєш, я жити без їжі? " Чому не мій рахунок гроші?
"Сказала місіс Гол.
"Ось що я хочу знати." "Я сказав вам три дні тому я був в очікуванні переклад - "
"Я сказав вам два дні тому я не збирався чекати не грошових переказів.
Ви не можете скаржитися, якщо ваш сніданок чекає небагато, якщо мій законопроекту чекали цих п'яти днів, чи не так? "
Незнайомець вилаявся коротко, але яскраво.
"Нар, Нар!" З бару.
"І я дякую Вам люб'язно, сер, якщо ви хочете зберегти ваш поклявшись собі, сер", сказав
Місіс Гол.
Незнайомець стояв схожий більше сердитися дайвінг-шолом, ніж будь-коли.
Це було універсально відчувається в барі, що місіс Гол верх над ним.
Його наступні слова показали, як багато.
"Послухайте, матінка -" почав він.
"Не" хороша жінка "мене", сказала місіс Гол.
"Я вже говорив тобі мій переклад ще не прийшов". "Грошові перекази справді!", Сказала місіс Гол.
"Тим не менше, я насмілюсь сказати, у мене в кишені -"
"Ви сказали мені, три дні тому, що у вас немає нічого, але варто государя зі срібла . На тебе " Ну, я знайшов ще декілька - "
"Уль-ось!" З бару.
"Цікаво, де ви знайшли його", сказала місіс Гол.
Це, здавалося, дратує незнайомець дуже багато.
Він тупнув ногою.
"Що ви маєте на увазі?" Сказав він.
"От мені цікаво, де ви його знайшли", сказав
Місіс Гол.
"І перш ніж я прийму будь-які рахунки або отримання будь-сніданки, або ж будь такої речі б то не було, ти повинна сказати мені, одна або дві речі, які я не розумію, і те, що ніхто не не розумію, і те, що все це дуже хотілося зрозуміти.
Я хочу знати, що ви робили t'my наверх стілець, і я хочу знати, як 'це ваша кімната була порожня, і як ви потрапили в неї знову.
Їх, як зупиняється в цьому будинку приходить в біля дверей - це верховенство будинок, і що ви не робили, і що я хочу знати, як ви зробили входите
І я хочу знати, - "
Раптом незнайомець підняв руки в рукавичках стиснуті, тупнув ногою і сказав:
"Стоп!" З такими надзвичайними насильства, що він замовчати її миттєво.
"Ви не розумієте", сказав він, "хто я і що я є.
Я покажу вам.
За Небеса!
Я покажу вам ".
Потім він поклав його відкритою долонею по його обличчю і зняв його.
Центрі його обличчя стало чорним порожнини.
"Тут", сказав він.
Він ступив уперед і простягнув місіс Гол те, що вона, дивлячись на його метаморфізованних особи, приймаються автоматично.
Потім, коли вона побачила, що це, вона кричала голосно, кинув її, і, хитаючись, назад.
Ніс - це був ніс чужий! рожевий і блискучі - покотилася по підлозі.
Потім він зняв окуляри, і все в барі ахнув.
Він зняв капелюха і з насильницькими жест рвали вуса і бинти.
На мить вони чинили опір його.
Спалах жахливе очікування пройшли через бар.
"О, мій Gard!", Сказав хтось.
Потім вони прийшли с.
Це було гірше, ніж нічого.
Місіс Гол, стоячи з відкритим ротом і жах, закричав на те, що вона побачила, і попрямував до дверей будинку.
Всі стали рухатися.
Вони були готові до шрами, каліцтвами, матеріальні жахи, але нічого!
Бинти і накладні волосся перелетів через прохід в бар, що робить незграбний підліток перейти до їх уникнути.
Кожен впали на всі інші вниз кроки.
Для людини, яка там стояти, скандуючи якісь нескладні пояснення, був твердим жестикулюючи цифру до пальто комір його, а потім - ніщо, без видимих річ взагалі!
Люди внизу села почули крики і зойки, і, дивлячись вгору по вулиці бачив
"Тренер і коней" люто стрільби своєї людяності.
Вони бачили, місіс Гол впасти і пан Тедді Henfrey стрибати, щоб уникнути акробатика над нею, , А потім вони почули страшний крик Міллі, яка, виникають раптово від кухні на шум шумом, було прийде на безголовий незнайомець ззаду.
Таке підвищення раптово.
Негайно всім все по вулиці, sweetstuff продавця, кокосовий горіх сором'язливий власник і його помічник, гойдалки людина, хлопчики і дівчатка, сільські франти, смарт- дівок, копчена старійшин і aproned цигани - побіг до готелю, і в чудесним короткий проміжок часу
Натовп близько сорока чоловік, і швидко росте, гойдалися і гули й запитав, і вигукнув, і запропонував, перед створенням місіс Гол.
Все, здавалося, хотіли поговорити відразу, і результат був Бабеля.
Невелика група підтримували місіс Гол, яка була підхоплена в стані колапсу.
Існував конференції, і неймовірні свідоцтва багатоголосий очевидця.
"О, лякала!"
"Що він був робиш щось?" "Не боляче дівчина, 'як' е?"
"Запуск при енергіях з ножем, я вірю." "Ні" під ред, я кажу ви.
Я не маю на увазі не манера говорити.
Я маю на увазі "Відсутня" Марн ред! " Narnsense! ".
Тис деяких фокус" "Вибрані вимкнено" є упаковка, "е зробили -"
У своїй боротьбі, щоб побачити через відчинені двері, натовп склався в стрегглінга клин, з більш ризикованою вершині найближчій готелі.
"Він стояв на мить, я чула гал кричати, і він обернувся.
Я бачив її спідниці віник, і він пішов за нею.
Не приймати за десять секунд.
Назад він прийшов з ножем у руці і уз буханець; стояв так само, як якщо б він дивився.
Не хвилину тому.
Пішов в тому, що там двері.
Я кажу 'е' е не Гарт немає ", вид взагалі.
Ви просто пропустили ан - "
Існував порушення позаду, і спікер зупинився, щоб відійти на деякий
Процесія, що йшов дуже рішуче в бік будинку, спочатку пан
Хол, дуже корисний і визначається, то пан
Боббі Jaffers, урядника, а потім обережно пан Wadgers.
Вони прийшли в даний час збройні ордера.
Люди кричали суперечливу інформацію про останні обставини. "Ед чи ні", вид-во "Jaffers сказав:" Я повинен "відпочити єп, а" інші ан я буду ".
Г-н Холл рушили вгору по сходах, пройшли прямо до дверей вітальні і відчинив її.
"Констебль", сказав він, "свій обов'язок". Jaffers пройшли дюйма
Зал далі, Wadgers останнім.
Вони бачили в тьмяному світлі безголові постаті, що стоять перед ними, з гриз кору хліб в одній рукавичці і шматком сиру в інший.
"Це він!", Сказав Холл.
"Якого біса це?" Прийшли в тонус розгніваних умовляння зверху коміром фігури.
"Ви прокляті клієнтів ром, пане", сказав пан Jaffers.
"Але" під ред чи ні ", видання, ордер каже:" тіло ", а борг боргом це -"
"Keep геть!", Сказав фігура, починаючи назад.
Раптово він збитими вниз хліб і сир, і пан Хол просто схопив ніж На столі вчасно, щоб врятувати його.
Off прийшов ліву рукавичку незнайомець і був вдарив в обличчя Jaffers.
В інший момент Jaffers, перервавши деякі заявою з приводу ордера, було схопив його за зап'ястя і безруких схопив його за горло невидимими.
Він отримав удар по звучанню гомілки, яка зробила його крик, але він продовжував свою хватку.
Зал послав ніж ковзає по таблиці Wadgers, який виступав в якості воротаря для наступальних, так би мовити, а потім вийшов вперед, як Jaffers і незнайомець хитнувся і, похитуючись, до нього, стискаючи і удар дюйма
Крісло стояло на шляху, і пішов в сторону з гуркотом, як вони прийшли разом.
"Отримати ноги", сказав Jaffers в зубах.
Г-н Холл, намагаючись діяти за інструкцією, отримав удар у звучанні ребра, які розташовані від нього на мить, і пан Wadgers, побачивши обезголовлене незнайомець перекинувся і отримав верхню боку Jaffers, відступив до дверей, ніж в руці, і так зіткнувся з
Г-н Huxter і Sidderbridge Картер приходить на допомогу законності і правопорядку.
У той же момент настав вниз три або чотири пляшки з шифоньєр і вистрілив веб- з гостроту в повітря приміщення.
"Я буду здаватися," вигукнув незнайомець, хоча він Jaffers вниз, і в іншому момент, коли він підвівся, важко дихаючи, дивна постать, безголовий і безрукий - тому що він зняв праву рукавичку тепер так само як його вліво.
"Це марно", сказав він, начебто ридання дихання.
Це була дивна річ у світі, щоб чути, що голос, наче з порожніх простору, але Сассекс селян, мабуть, найбільш практичний люди у віці до НД
Jaffers встав також і підготувала пару наручників.
Потім він глянув на нього.
"Я говорю!", Сказав Jaffers, вихований на короткий тьмяний реалізації невідповідність весь бізнес, "Чорт його!
Неможливо використовувати 'Em як я можу бачити. "
Незнайомець провів рукою по його жилета, і як би дивом Кнопки на що його порожній рукав зазначив став скасувати.
Потім він сказав щось про його гомілки, і нагнувся.
Він, здавалося, возитися з його черевики і шкарпетки.
"Чому?", Сказав Huxter, раптом ", це не людина зовсім.
Це всього лише порожні одягу.
Дивись!
Ви можете бачити, на його комір і накладки з його одягу.
Я міг би поставити мою руку - "
Він простягнув руку, він, здавалося, відповідають щось у повітрі, і він звернув його назад з різким вигуком.
"Я хочу, щоб ти тримати пальці з мого ока", сказав повітряний голос, в тон дикун умовляння.
"Справа в тому, що я все тут - голова, руки, ноги і все інше, але це відбувається, я невидимим.
It'sa осоромлені неприємність, але я.
Це не причина, чому я повинна бути тицьнув на шматки кожен дурний телепень в Iping, є так? "
Костюм, тепер все нарозхрист і висить вільно на своїй невидимою опори, встав, вперши руки в боки.
Деякі інші з тих, люди тепер увійшов до кімнати, так що вона була тісно багатолюдно.
"Невидимий, а?" Сказав Huxter, ігноруючи чужий зловживань.
"Хто коли-небудь чув любить про це?" "Це дивно, може бути, але це не злочину.
Чому я напав поліцейський у цьому мода? "
"Ах! that'sa інша справа ", сказав Jaffers.
"Без сумніву, ви трохи важко побачити в цьому світі, але я отримав ордер і це все правильно.
Те, що я після не не невидимості, - Це грабіж.
There'sa будинок був увірвалися і гроші взяв ".
"Ну?"
"І звичайно, обставини момент -"!
"Нісенітниця", сказав Невидимий
"Сподіваюся, що так, сер, але в мене є інструкції ".
"Ну", сказав незнайомець ", я приїду.
Я прийду.
Але ні наручників. " Це регулярні річ ", сказав Jaffers.
"Немає наручники", передбачених незнайомця.
"Вибачте мене", сказав Jaffers.
Раптово постать сіл, і, перш ніж будь-хто міг реалізувати було, що робиться, тапочки, шкарпетки і брюки були стартував під столом.
Потім він схопився і знову скинув з себе пальто.
"Тут, зупинити це", сказав Jaffers, раптово усвідомивши, що відбувається.
Він вчепився в жилетку, він з усіх сил, і сорочки вислизнула з нього і залишив його мляво і порожнім в руці.
"Тримай його!", Сказав Jaffers, голосно.
"Як тільки він отримує залишити речі -"
"Тримай його!" Плакали всі, і не було поспішати на розвіваються біла сорочка які Тепер все, що було видно з чужої.
Нецеремонний посадили проникливий удар в обличчя залі про те, що зупинив свій привітний заздалегідь, а відправив його назад у старі смачний паламаря, а в інший момент одягу підняли і стали перекошеним і неуважно ляскаючи про руки, навіть сорочку, яка в даний час тяги над головою людини.
Jaffers вчепилася в нього, а тільки допомогли здійснити це, він був вражений в рот в повітрі, і негайно кинув свою палицю і вдарив Тедді Henfrey жорстоко на маківці.
"Бережися!" Сказав все, фехтування навмання, і удари в порожнечу.
"Тримай його!
Закрий двері!
Не дозволяйте йому вільно!
У мене що-небудь!
Ось він! "
Ідеальний Вавилонської шумів вони зробили.
Все, здавалося, була удару відразу, і Сенді Wadgers, знаючи, як ніколи і з думками заточений під страшним ударом в ніс, знову відкрив двері і призвело розгром.
Інші, такі нестримано, були забиті на мить у кутку дверях.
Удари тривали.
Фіппс, унітарна, мав передній зуб зламаний, і Henfrey був поранений в хрящ вуха.
Jaffers був вражений під щелепою, і, обернувшись, зловив на те, що втрутилися між ним і Huxter в ближньому бою, і запобігти їх зближення.
Він відчував, мускулисту груди, а в інший момент вся маса боротьби, порушених чоловіків вискочив у переповненому залі.
"Я отримав його!" Кричав Jaffers, задихаючись і хитаючись через них все, і боротьба з фіолетовим обличчям і набухання вен проти свого невидимого ворога.
Чоловіки шаховому правою і лівою, як надзвичайний конфлікт гойдалися швидко до дверей будинку, і пішов вниз, спінінг півдюжини кроків готелі.
Jaffers закричав здавленим голосом - міцно тримаючи, тим не менше, і роблячи грати з коліні - розвернувся і важко впав нижчого голову на гравій.
Тільки тоді його пальці розслабитися.
Існували збуджені крики "Тримай його!"
"Невидимі"! І так далі, і молодий чоловік, чужий у місці, чиє ім'я не прийшов на світі, кинувся в відразу, вловив щось, пропустив свою владу, і впав над тілом поваленого констебля.
На півдорозі через дорогу, жінка закричала, щось штовхнув її, собаки, копали мабуть, заверещав і побіг у двір виття Huxter, і з цим транзит
Людина-невидимка і було зроблено.
Для простору стояв народ вражений і жестикулюючи, а потім прийшла паніка, і розсіяв їх по селу, як порив вітру розкидає мертве листя.
Але Jaffers лежав нерухомо, горілиць, коліна зігнуті, біля підніжжя кроки готелі. >
-Розділ VIII В ДОРОЗІ
Восьма глава надзвичайно коротко, і розповідає, що Гіббонс, аматорський натураліст району, лежачи на просторій відкритій падінь без душу в парі миль від нього, як він думки, і майже дрімав, почув поруч з ним звук, як про людину, кашель, чхання, а потім по-звірячому лаявся сам з собою, і, дивлячись, побачив нічого.
Але голос був незаперечний.
Він продовжував сваритися з такою широтою і різноманітністю, що відрізняє лайку освічена людина.
Вона виросла до кульмінації, зменшилася ще раз, і завмер на відстані, як це відбувається
Здавалося, до нього в напрямку Adderdean.
Він піднімається на спазматичні чхати й закінчилося.
Гіббонс нічого не чув входжень ранку, але це явище було настільки яскравих і тривожних, що його філософське спокій зникло, він отримав поспішно, і поспішив вниз, крутизна пагорба в бік села, так швидко, як він міг піти.
ГЛАВА IX MR.
ТОМАС MARVEL
Ви повинні картина пан Томас Марвел, як обличчя рясний, гнучкі візаж, ніс циліндричних виступу, люблячий випити, широкі, коливаючись в рот, і борода наїжачений ексцентричності.
Його постать схильні повнота, його короткі кінцівки акцентував цю схильність.
Він був одягнений в пухнастий шовковий циліндр, і часті заміни шпагат і шнурки для кнопки, очевидно в критичних місцях свого костюма, зазначений людина по суті бакалавра.
Г-н Томас Марвел сидів з ногами в канаві на узбіччі дороги протягом вниз до Adderdean, близько версти з Iping.
Його ноги, за винятком шкарпеток нерегулярних ажурні, були голі, його великі пальці були широкими, і кололи, як вуха пильною собаки.
У неквапливій манері - він все робив не поспішаючи - він розглядає приміряти чоботи.
Вони були найкращою чоботи він наткнувся протягом тривалого часу, але занадто велика для його, у той час як ті, які він мав, були, в суху погоду, дуже зручну посадку, але занадто тонкій підошві для волого.
Г-н Томас Марвел ненавидів місткий взуття, але потім він ненавидів сиро.
Він ніколи не обдумали, який він ненавидів найбільше, і це був приємний день, і було нічого робити.
Таким чином, він поклав чотири взуття у витончені групи з дерном і дивився на них.
І побачивши їх, там, серед трави і виникають реп'ях, вона раптом прийшла в голову йому, що обидві пари були надзвичайно потворне, щоб бачити.
Він зовсім не був вражений голос за його спиною.
"Вони чоботи, так чи інакше," сказав Голос.
"Вони - благодійність чоботях", сказав пан Томас Марвел, схиливши голову, з одного боку відносно їх відразою; "і яка потворних пари в цілому благословив всесвіту,
Я штопала, якщо я знаю! "
"Гм," сказав Голос.
"Я носив ще гірше - насправді, я носив немає.
Але ніхто так owdacious потворні - якщо ви дозволите вираження.
Я cadging черевики - зокрема - протягом декількох днів.
Тому що я був хворий з них.
Вони звуку досить, звичайно.
Але джентльмен на бродягу бачить такий гуркіт багато чоботи.
І якщо ви повірите мені, я підняв нічого в цілому благословенна країна, спробуйте як я хотів би, але їх.
Подивіться на них!
А гарна країна для чобіт теж, в загальному вигляді.
Але це тільки моє безладну удачі.
У мене є свої черевики в цій країні десять і більше років.
І тоді вони ставилися до вас, як це. " Це звір країні ", сказав
Голос.
"І свиней до людей." "Чи не так?", Сказав пан Томас Марвел.
"Господи!
Але їх чоботи!
Він б'є її. "
Він повернув голову на плече до правого, щоб подивитися на його черевики співрозмовника з метою порівняння, і ось! де чоботи свого співрозмовника повинні були, не були ні ніг, ні чобіт.
Він був опроміненні зорі великим подивом.
"Де Йер?", Сказав пан Томас Марвел через плече і вийшовши на карачки.
Він побачив порожню ділянку падіння з вітром погойдуючись віддалених зелених зазначив дрік чагарників.
"Хіба я п'яний?", Сказав пан Marvel.
"У мене було бачення?
Чи був я розмовляю сам з собою?
Що - "
"Не турбуйтеся", сказав Голос.
"Жоден з ваших ventriloquising мене", сказав пан Томас Марвел, різко зростає на ноги.
"Де Йер?
Стривожений, справді! "
"Не турбуйтеся," повторювані голосу.
"Ви будете стривожені в хвилину, дурний дурень", сказав пан Томас Марвел.
"Де Йер?
Лем отримати мій слід в Ер ...
"Є Йер поховали?", Сказав пан Томас Марвел, після інтервалу.
Існував немає відповіді.
Г-н Томас Марвел стояв босоногий і вражений, піджак майже скинув.
"Чибис", говорить чайка, вельми віддалених.
"Чибис, справді!", Сказав пан Томас Марвел.
"Це не має часу на дурниці".
Вниз, була порожня, схід і захід, північ і південь, дорога з дрібною канави і білі межують ставки, побіг гладкою і порожній північ і південь, і, крім для цього чайка, блакитне небо було порожнім.
"Нехай допоможе мені", сказав пан Томас Марвел, човгаючи пальто на плечі знову.
"Це напій!
Я міг би га "відомо".
"Це не пити", сказав Голос.
"Ви тримаєте ваші нерви стійкий".
"Ой!", Сказав пан Marvel, і обличчя його стало білим серед своїх патчів.
"Це напій!" Губами повторював безшумно.
Він залишався дивився про нього, повільно обертається в зворотному напрямку.
"Я міг би присягнувся, що я почув голос," прошепотів він.
"Звичайно, ви зробили."
"Це там знову", сказав пан Marvel, закривши очі і склавши руки на лоб з трагічним жестом.
Він був раптово за комір і потряс жорстоко, і залишив більш ніж приголомшені будь-коли.
"Не будь дурнем," сказав Голос.
"I'm - викл - мій - квітучий - довбешка", сказав пан Marvel.
"Це не годиться.
Це їдка про них blarsted чоботи.
Я з моєю благословенній квітучої башка.
Чи це дух. " Ні одне, ні інше ", сказав
Голос.
"Послухайте!"
"Товстий край поперекової частини", сказав пан Marvel.
"Одна хвилина", сказав Голос, проникливо, тремтячим з самоконтролем.
"Ну, що?", Сказав пан Томас Марвел, з дивним почуттям, що вони були вириті в груди пальцем.
"Ви думаєте, я тільки уява?
Просто уяви? "
"Що ще ви можете бути?", Сказав пан Томас Марвел, потираючи потилицю.
"Дуже добре", сказав Голос, в тон з полегшенням.
"Тоді я буду кидати камінням у вас, поки ви думаєте по-іншому."
"Але де Ер?"
Голос не відповів.
Whizz прийшов кременю, мабуть, з повітря, і пропустив плече містера Марвела шляхом hair's-широти.
Г-н Марвел, повертаючись, побачив ривок кременю в повітря, простежити складний шлях, повісити на мить, а потім кинути його ніг з майже невидимим швидкістю.
Він був занадто вражений, щоб ухилитися.
Whizz він прийшов, і рикошетом від голих ніг у канаву.
Г-н Томас Марвел підскочив ногу і завив вголос.
Потім він побіг, спіткнувся об невидиме перешкоду, і пішов шкереберть в сидячому положенні.
"Тепер," сказав Голос, як третій камінь вигнутими вгору і висіли в повітрі над бродяга.
"Я уяви?"
Г-н Marvel шляхом відповідь насилу піднявся на ноги, і тут же перекинувся знову.
Він лежав тихо момент.
"Якщо ви боретеся більше", сказав Голос ", я кину кременю на голову".
"Це справедлива зробити", сказав пан Томас Марвел, сідаючи, взявши його поранення ніг в сторони і спрямувавши очі на третю ракету.
"Я не розумію цього.
Камені кидаючи себе.
Камені говорити.
Поставте себе вниз.
Рот геть.
Я закінчив ".
Третього кременю впала.
"Це дуже просто", сказав Голос.
"Я людина-невидимка".
"Розкажи нам що-то я не знаю", сказав пан Marvel, задихаючись від болю.
"Де ти сховав - як ви це робите - я не знаю.
Я бив ".
"От і все", сказав Голос.
"Я невидимим.
Ось що я хочу, щоб ви зрозуміли. " Будь-хто міг бачити це.
Існує немає необхідності для вас бути таким нетерплячим осоромлені, містер.
Так от.
Дайте нам поняттям.
Як ви сховалися? "
"Я невидимим.
Це великий момент.
І те, що я хочу щоб ви зрозуміли, це - "
"Але де?" Перервав пан Marvel.
"Ось!
Шість метрів перед вами ".
"О, прийди!
Я не сліпий.
Ви будете говорити мені наступний ви просто повітря.
Я не з вашого неосвіченого бродяги - " Так, я - нічого.
Ти дивишся крізь мене. "
"Що?
Чи немає який-небудь матеріал для вас.
Vox та ін - що це таке?
- Jabber.
Чи правда, що? "
"Я просто людина - твердий, які потребують їжі і пиття, які потребують покриття теж - Але
Я невидимим.
Ви бачите?
Невидимий.
Проста ідея.
Невидимий ".
"Що, реальні, як?" "Так, реально."
"Давайте руку вам", сказав Марвел ", якщо ви реально.
Це не буде так штопати поза напрямках, як, потім - Господи "сказав він," як ви змусили мене стрибок -! захоплююча мене так! "
Він відчував руку, яка була закрита навколо його зап'ястя з вимкненим пальців, і його пальці несміливо пішов вгору руку, поплескав мускулисту груди, і досліджували бородатий обличчя.
Особа Marvel був подивом.
"Я пунктирною!" Сказав він.
"Якщо це не б'ють півнячих боїв!
Саме чудове -! І я бачу, кролика чистими через вас, "арф милю!
Не тут-то вас видно - за винятком - "Він ретельно мабуть порожній простір гостро.
"Ви були aven't їсть" хліб і сир? " спитав він, тримаючи невидимою рукою.
"Ви абсолютно праві, і це не цілком асимілювалися в системі."
"Ах!", Сказав пан Marvel.
"Начебто примарний, все ж."
"Звичайно, все це не половина так чудово, як ви думаєте".
"Це досить дивний достатньо для моєї скромної хоче", сказав пан Томас Марвел.
"Howjer керувати ним!
Як Dooce це робиться? " Це занадто довгий розповідь.
А крім того - " Я кажу вам, все це справа досить б'є мене ", сказав пан Marvel.
"Те, що я хочу сказати, в даний час полягає в наступному: мені потрібна допомога.
Я прийшов до цього - я прийшов на вас раптово.
Я блукав, збожеволівши від люті, голий, імпотент.
Я міг би вбили.
І я бачив, як ти - "
"Господи!", Сказав пан Marvel.
"Я прийшов за тобою - вагався - продовжував -"
Висловом пан Marvel був красномовний. "- Зупинився.
"Ось, кажу, 'є ізгоєм, як я.
Це людина, для мене "Так що я повернувся і прийшов до вас -.
Вам.
І - " Господи ", сказав пан Marvel.
"Але я все в хвилювання.
Чи можу я запитати - Як це?
- Невидимий ":" Я хочу, щоб ви допомогли мені отримати одяг, - і притулок - а потім, з іншими речами.
Я залишив їх досить довго.
Якщо Ви won't - добре!
Але ви -.
Повинно " Послухайте ", сказав пан Marvel.
"Я дуже вражений.
Не стукайте мені про які-небудь ще.
І залиште мене.
Я повинен отримати постійний біт.
І ви досить близько зламаний палець на нозі.
Все це так нерозумно.
Порожні падіння, пусте небо.
Нічого не видно на багато кілометрів, крім грудей
Природи. А потім приходить голос.
Голос з неба!
І каміння!
І кулак - Господи! "
"Візьми себе в руки", сказав Голос ", за що вам потрібно зробити роботу, яку я вибрав для Ви ".
Г-н Марвел надув щоки, і очі його були круглими.
"Я вас обрав", сказав Голос.
"Ви єдина людина, за винятком деяких з цих дурнів там, хто знає, є таке речі, як людина-невидимка.
Ви повинні бути моїм помічником.
Допоможи мені - і я буду робити великі справи для вас.
Він зупинився на мить, щоб чхнути люто.
"Але якщо у вас зрадить мене", сказав він, "якщо цього не зробити, як я направить вас -" Він зробив паузу і постукав плече містера Марвел жваво.
Г-н Marvel дав вереск терору в дотик.
"Я не хочу, щоб зрадити вас", сказав пан Marvel, окантовка від напрямку пальцями.
"Не ви йдете, думаючи, що, все, що ви зробити.
Все, що я хочу зробити, це допомогти вам - просто скажіть, що я повинен зробити.
(Lord!) Що б це не зробив, що я найбільше готові зробити ".
ГЛАВА X MR.
MARVEL візит IPING
Після першого поривчастий паніки провів сам Iping став сперечатися.
Скептицизм раптово підняв голову, - а нервова скептицизм, зовсім не впевнені в її назад, але, тим не менш скептично.
Це набагато простіше, не вірити в невидимі людини, і тих, хто насправді бачив його розчинитися в повітрі, чи відчув силу його руки, можна було перерахувати по пальцях двох рук.
І з цих свідків пан Wadgers був в даний час відсутня, вийшовши на пенсію impregnably за болти і барів власного будинку, і Jaffers лежала приголомшений у вітальні "Тренер і коней".
Великий і дивні ідеї подолання досвіду часто мають менший вплив на людей і жінок, чим менші, більш відчутні міркування.
Iping майорів прапорами, і всі були в одязі гала.
Духів день був очікує протягом місяця або більше.
У другій половині дня навіть ті, хто вірив в Невидимого почали відновити свою мало розваг у попередніх моди, виходячи з припущення, що він зовсім відійшли далеко, і з скептиків він вже був жартом.
Але люди, скептиків і віруючих, так, були напрочуд товариським весь той день.
Луг Haysman був геєм з наметом, в якій місіс Бантінг і інші дами приготування чаю, в той час, без, недільної школи діти бігали наввипередки і грали в ігри під гучним керівництвом вікарія і промахів CUSS і сопілка.
Без сумніву, було відзначене деяке занепокоєння в повітрі, але люди здебільшого були тому сенсі, щоб приховати будь творчі сумніви вони зазнали.
На сільській площі схильні сильний [слово не вистачає?], По якій, чіпляючись час, щоб шків-змахнув ручкою, можна бути жбурнув люто проти мішок на іншому кінці, піддавалася серйозній користь серед підлітків, а також зробив гойдалки і кокосових ухиляється.
Існував також прогулянки, і пара органу надається невелика карусель заповнений повітря з різким ароматом масла і з не менш гострим музики.
Члени клубу, який ходив до церкви вранці, були прекрасні в знаки рожеві і зелені, і деякі з веселіше налаштованих також прикрашали свої казанки капелюхи з блискучими кольору сприяє стрічки.
Старий Флетчер, чиї концепції свята рішень були важкими, було видно через жасмину про своєму вікні або через відчинені двері (залежно від того, як ви вибрали вид), готова тонко на дошці підтримується на двох стільцях, і побілка стелі в його передній кімнаті.
Близько чотирьох годин незнайомець увійшли в село з боку падіння.
Він був короткий, товстий чоловік у надзвичайно потертий циліндр, і він виявився дуже захекався.
Його щоки були по черзі млявим і щільно пихтів.
Його строкате обличчя було побоюватися, і він переїхав з якимось неохоче готовністю.
Він завернув за ріг церкви, і направив свій шлях до "Тренер і коней".
Серед інших старих Флетчер пам'ятає, побачивши його, та й старий джентльмен був так вражений його своєрідна агітація, що він необережно дозволив кількість побілка, щоб бігти вниз кисті в рукав пальто в той час як відносно нього.
Цей незнайомець, на сприйняття власником кокосових сором'язлива, здавалося, бути розмовляє сам із собою, і пан Huxter помітив те ж саме.
Він зупинився біля підніжжя "Тренер і коней" кроки, і, за словами пана
Huxter, з'явилася пройти важка внутрішня боротьба, перш ніж він може викликати Сам увійти в будинок.
Нарешті, він рушив нагору по сходам, і був помічений пан Huxter звернутися до лівої і відкрити двері до вітальні.
Г-н Huxter почув голоси з кімнати і з бару apprising людина його помилки.
"Ця кімната в приватному!", Сказав Холл, і незнайомець закрив двері і пішов незграбно в бар.
Протягом декількох хвилин він знову з'явився, витираючи губи тильною його руки з видом тихою задоволення тим, що якось вразили пан
Huxter як належить.
Він стояв, оглядаючись на якісь моменти, а потім пан Huxter бачив його ходити У дивним чином крадькома для брами подвір'я, на якому салон вікна відкриті.
Незнайомець, після деяких коливань, притулившись до одного з воріт-повідомлень, вироблених короткі глиняну трубку, і підготували для його заповнення.
Його пальці тремтіли, роблячи так.
Він запалив її незграбно, схрестивши руки почали палити в млосних ставлення, ставлення, яке його випадкові погляди на дворі зовсім виправдалися.
Все це пан Huxter побачив над каністрами тютюну вікна, і сингулярність поведінки людини спонукало його підтримати своє спостереження.
В даний час незнайомець різко підвівся і поклав трубку в кишеню.
Потім він зник у двір.
Негайно пан Huxter, зачаття, він був свідком деяких дрібна крадіжка, вискочив круглий його прилавка і вибіг на дорогу, щоб перехопити злодія.
Як він зробив це, пан Marvel знову з'явився, капелюх набакир, великий пучок в блакитний стіл- тканина з одного боку, і три книги пов'язані між собою - як виявилося згодом з
Вікарій в дужках - в іншому.
Безпосередньо він побачив Huxter він дав роду зітхання і, повернувшись різко вліво, кинулися бігти.
"Стоп, злодій!" Вигукнув Huxter, і відправився в його честь.
Г-н Huxter відчуття були яскраві, але коротко.
Він бачив, як людина перед ним і б'є бадьоро за ріг церкви й пагорба дороги.
Він побачив село прапорів та свята за його межами, і обличчя або так повернувся до його.
Він закричав: "Стоп!" Ще раз.
Ледь минуло десять кроків, перш ніж його гомілки був спійманий якимось таємничим чином, і він вже не працює, але літати з немислимою швидкістю через повітря.
Він бачив землю раптово близько до його обличчя.
Світ, здавалося, сплеск на мільйон вихрова відблисків, і подальше розгляд його цікавили не більше того. >
ГЛАВА XI-В "ТРЕНЕР І КОНЕЙ"
Тепер, щоб чітко зрозуміти, що трапилося в готелі, необхідно йти назад в момент, коли пан Марвел вперше з'явився в полі зору з вікна пан Huxter в.
У цей самий момент пан і пан CUSS Бантінг були у вітальні.
Вони були серйозно розслідування дивних подій з ранку, і були, з дозволу пан Хол, роблячи ретельного вивчення Людина-невидимка в речі.
Jaffers були частково оговтався від свого падіння і пішов додому на піклування його симпатичної друзів.
Розсіяні одягу чужого були вивезені місіс Гол, і кімната прибрано вгору.
А на столі під вікном, де незнайомець був звичай працювати, лаятися було хіт майже відразу на три великі книги в рукописі з написом "Щоденник".
"Щоденник"! Сказав хлопець, поклавши три книги на столі.
"Тепер, у всякому разі, ми дізнаємося дещо."
Вікарій стояв, поклавши руки на стіл.
"Щоденник", повторював хлопець, сидячи, поклавши два томи для підтримки третє, і відкривши його.
"Гм - не ім'я на форзаці.
Занепокоєння -! Шифр.
І цифри ".
Вікарієм прийшов в себе, щоб переглянути його плече.
CUSS виявилося сторінок через з особою, раптом розчарований.
"I'm - боже мій!
Все це шифр, Бантінг ".
"Є не діаграми?" Запитав містер Бантінг.
"Немає ілюстрацій проливають світло -" "Переконайтеся в цьому самі", сказав пан лаяти.
"Деякі з його математичні і деякі з його російської або кілька таких мов (якщо судити по літерами), і деякі з його грецький.
Тепер грецькі Я думав, ти - "
"Звичайно", сказав пан Бантінг, виймаючи і протираючи окуляри і почуття раптом дуже незручно - для нього не було грецького лівій у нього в голові варто говорити;
"Так - грецька, звичайно, може дати ключ до розгадки."
"Я знайду тебе місце".
"Я волів би погляд через обсяги по-перше, "сказав пан Бантінг, усе ще витираючи.
"Загальне враження по-перше, лаятися, а потім, ви знаєте, ми можемо піти шукати ключі ".
Він кашлянув, надів окуляри, розташувавши їх гидливо, кашлянув ще раз, і хотів щось трапиться, щоб запобігти, здавалося б, неминучого експозиції.
Потім він узяв обсягу CUSS вручив йому в неквапливій манері.
А потім щось сталося.
Двері відкрилися несподівано.
І господа здригнувся, оглянувся і з полегшенням побачити спорадично рум'яне обличчя під хутряною капелюсі шовку.
"Tap"? Запитав обличчя, і стояв і дивився.
"Ні", сказав, що обидва добродії відразу.
"За іншу сторону, моя людина", сказав пан
І "Будь ласка, закрив ці двері", сказав пан CUSS, роздратовано.
"Добре", сказав порушник, як здавалося, знизивши голос цікавістю різних з хрипотою свого першого розслідування.
"Ви праві", сказав порушника Колишній голос.
"Стенд ясно!", І він зник, і закрив двері.
"Моряк, я повинен судити", сказав пан Бантінг.
"Кумедні хлопці, якими вони є.
Стенд ясно! дійсно.
Морський термін, маючи на увазі його отримання зворотно з кімнати, я вважаю. " Я вважаю так, "сказав хлопець.
"Мої нерви всі вільні сьогодні.
Це цілком змусив мене стрибати -. дверного отвору так "
"А тепер," сказав він, зітхнувши, "ці книги ".
Хтось нюхав, як він зробив це.
"Одна річ, безперечно," сказав Бантінг, складання стілець поруч, що і лаяти.
"Там, безумовно, були дуже дивні речі відбуваються в Iping протягом останніх кількох днів - дуже дивно.
Я не можу, звичайно, вірити в цю абсурдну невидимість історія - "
"Це неймовірно", сказав хлопець - "неймовірно.
Але факт залишається фактом, що я бачив - я , Звичайно, бачили аж рукаві - " Але ти - ти впевнений?
Припустимо, дзеркало, наприклад, - галюцинації так легко проводиться.
Я не знаю, якщо ви коли-небудь бачили дійсно хороший фокусник - "
"Я не буду сперечатися знову", сказав хлопець.
"Ми побили, що з, вівсянка.
І тільки зараз є ці книги - Ах!
Ось деякі з того, що я приймаю за грецький!
Грецькі літери, звичайно. "
Він вказав на середину сторінки.
Г-н Бантінг злегка почервонів і наблизив своє обличчя ближче, мабуть, знайти деякі труднощі з його окуляри.
Раптово йому стало відомо про дивну почуття в потилиці.
Він спробував підняти голову, і зіткнувся з нерухомим опору.
Відчуття було цікаво тиску, тиски важких, тверда рука, і він носив його Підборіддя нестримно до столу.
"Не рухайся, маленькі чоловічки", прошепотів голос ", або я вас обох мозок!"
Він подивився в обличчя CUSS, близько до своїх, і кожен побачив жах відображення його власного хворобливого подиву.
"Я жалкую, щоб впоратися з вами так грубо", сказав Голос ", але це неминуче."
"З яких це пір ви навчилися сунути ніс у приватні записки слідчого", сказав
Голос, і два підборіддя вдарив по столу одночасно, і два набори зубів задзвеніли.
"З яких це пір ви навчилися вторгатися в особисті покої людини в біді?" І струс мозку повторився.
"Де вони поклали до Моєї одежі?"
"Слухайте," сказав Голос.
"Вікна кріпляться і я взяв ключ із дверей.
Я досить сильна людина, і в мене є покер зручно - крім того, що невидимо.
Там не найменшого сумніву, що я міг би вбити вас обох і піти зовсім легко, якби я хотів - ви розумієте?
Дуже добре.
Якщо я відпущу тебе буде ви обіцяєте не намагатися будь дурості і робити те, що я вам казав? "
Вікарій і доктор дивилися один на одного, і доктор скривився.
"Так", сказав пан вівсянка, і лікар повторив.
Потім тиск на шию розслабленою, і лікар і вікарій сіл, як дуже червоним обличчям і звиваючись їх головами.
"Будь ласка, майте сидить де ви перебуваєте," сказав Людина-невидимка.
"Ось в покер, ви бачите."
"Коли я прийшов у цю кімнату", продовжував Людина-невидимка, подарувавши покер до кінчика носа кожного з його відвідувачів ", я не чекав, щоб знайти його зайняті, і я очікував знайти в
Крім того, щоб мої книги меморандумів, обмундирування.
Де це?
Ні - Посередник рости.
Я бачу це пішло.
Тепер, тільки в даний час, хоча днів цілком достатньо теплої для невидимого людини бігати Старк, увечері досить прохолодно.
Я хочу одяг - і інших засобів розміщення, і я також повинен мати ці три книги ".
ГЛАВА XII Людина-невидимка виходить з себе
Це неминуче, що в цьому місці розповіді повинен розірвати знову, деякі дуже хворобливі причини, що зараз буде очевидною.
Хоча ці речі йшли у вітальні, і в той час пан Huxter спостерігав
Г-н Marvel курив трубку від воріт, а не десятків метрів від були пан Хол і Тедді Henfrey обговорювати в стані хмарно здивування один Iping тему.
Раптом пролунав сильний стукіт до дверей вітальні, різкий крик, і потім - тиша.
"Хул-ло!" Сказав Тедді Henfrey.
"Хул-ло!" З-під крана.
Г-н Холл узяв речі в повільно, але вірно.
"Це не правильно", сказав він і прийшов в себе з-за стійки до салон двері.
Він і Тедді підійшов до дверей разом, з наміром особи.
Їх очі вважаються.
"Summat неправильно", сказав Хол, і Henfrey кивнув на знак згоди.
Затяжок від неприємного запаху хімічних зустрівся з ними, і не було приглушений звук розмову, дуже швидкий і підкорив.
"Ти в порядку чт?" Запитав Холл, реп.
Пробурмотів розмова перестав раптово, на мить тиші, то розмова була відновлена, в шиплячий шепіт, потім різкий крик:
Там прийшли раптового руху і oversetting з крісла, нетривалої боротьби.
Тиша знову.
"Що Dooce?" Вигукнув Henfrey, Sotto
Voce.
"Ви - все -?
Право чт" попросив пана Холла, різко, знову ж таки.
Голос вікарія відповів цікавим посмикування інтонацією:
"Досить ри-вправо.
Будь ласка, Посередник -.
Переривання "
"Непарний!" Сказав пан Henfrey.
"Непарний!", Сказав пан Хол.
"Каже:" Не заважайте, "сказав Henfrey.
"Я heerd'n", сказав Хол.
"І нюхати", сказав Henfrey.
Вони як і раніше слухають.
Розмова була швидкою і підкорив.
"Я не можу", сказав пан Бантінг, підвищуючи голос:
"Я кажу вам, сер, я не буду."
"Що це було?" Запитав Henfrey.
"Каже, що він НАРТ ш '", сказав Хол.
"Warn't говорить з нами, wuz він?"
"Неподобство!", Сказав пан Бантінг, зсередини. "Неподобство," сказав пан Henfrey.
"Я почув - різні."
"Хто це говорив зараз?" Запитав Henfrey.
"Г-н CUSS, я s'pose ", сказав Хол.
"Чи можете ви почути - що-небудь?" Тихо.
Звуки в розпливчасте і здивування.
"Схоже, кидаючи скатертини о", сказав Хол.
Місіс Гол з'явився за стійкою бару.
Зал зробив жест мовчання та запрошення.
Це викликало подружніх опозиції місіс Гол.
"Що Йер listenin 'там, зал?" Вона запитав.
"Хіба ти не Nothin 'краще зробити?
- Напружений день, як цей"
Зал намагався передати все від гримас і пантоміми, але місіс Хол був упертим.
Вона підняла голос.
Так Хол і Henfrey, а пригнічений, навшпиньках підійшов до бару, жестикулюючи, щоб пояснити їй.
Спочатку вона не хотіла бачити що-небудь у що вони почули на всіх.
Потім вона наполягла на зал мовчить, а Henfrey розповів їй свою історію.
Вона була схильна думати, все дурниця бізнесу - можливо, вони були просто переміщення меблів о.
"Я heerd'n сказати" ганебним ", що я зробив", сказав Хол.
"Я чула, що місіс Гол", сказав Henfrey.
"Ніби як немає, -" почав місіс Гол.
"HSH!" Сказав пан Тедді Henfrey.
"Хіба я не чую вікно?" "Що вікно?" Запитала місіс Гол.
"Салон вікна", сказав Henfrey.
Всі стояли прислухаючись.
Очі місіс Гол, спрямований прямо перед собою, бачив, не бачачи блискуче довгасті з дверей готелі, дороги білі і яскраві, і Huxter магазин фронту бульбашок У червні НД
Раптом двері відчинилися Huxter і Huxter з'явився, очі дивилися з хвилюванням, зброї жестикулюючи.
"Yap!" Вигукнув Huxter.
"Тримай злодія!", І він побіг навскіс довгасті до двору воротами, і зникли.
Одночасно прийшло сум'яття від салону, а звук вікна бути закриті.
Зал, Henfrey і людини зміст крана вискочили відразу потрапило в вулиці.
Вони бачили, хтось мітелкою за кутом до дороги, і пан Huxter виконання складний стрибок у повітрі, що закінчився на обличчі і плечах.
По вулиці люди стояли здивований або біг по відношенню до них.
Г-н Huxter був приголомшений.
Henfrey зупинився, щоб виявити це, але зал і два робітників з-під крана кинулися відразу в кут, викрикуючи незв'язні речі, і побачив, що містер Марвел зникаючої на кутку церковної стіни.
Схоже, вони підскочили до неможливим висновок, що це було
Людина-невидимка раптом стають видимими, і вирушив відразу по провулку в погоню.
Але зал не встиг запустити десяток метрів, перш ніж він видав гучний крик здивування і полетіли стрімголов в сторону, схопившись однією з робочих і залучення його на землю.
Він був звинувачений як один звинувачення людини в футбол.
Другий робочий прийшов у себе в колі, дивився, а також створення, що Холл перекинувся за власним бажанням, звернувся до відновити переслідування, тільки щоб бути спіткнувся на щиколотки так само, як Huxter було.
Тоді, як перший робочий насилу піднявся на ноги, його били ногами в сторону від удару які, можливо, зрубаних бика.
Коли він спустився, поспішати з боку села зелений отямився кут.
Першими з'являються був власником кокосових сором'язливий, огрядний чоловік у синьому трикотажу.
Він здивувався, побачивши порожню смугу за винятком трьох чоловік розповзання абсурдно по землю.
А потім щось сталося з його заднім найбільш ногу, і він пішов стрімкий і прокату в бік саме вчасно, щоб пасти ноги його брата і партнера, слідуючи стрімголов.
Двоє були потім ногами, опустилася на коліна, яка впала, і проклятий цілий ряд більш- поспішної народ.
Тепер, коли Хол і Henfrey і робочих вибіг з будинку, місіс Гол, який був покараний років досвіду, залишилися в барі поруч до.
І раптом двері салону був відкритий, і пан CUSS з'явився, і не дивлячись кинувся на неї відразу вниз по сходах до кута.
"Тримай його!" Вигукнув він.
"Не дозволяйте йому падіння, що посилки." Він нічого не знав про існування Marvel.
Для Людини-невидимки були передані книги і пучок на подвір'ї.
Особа пана CUSS був злий і рішучим, але його костюм був несправний, роду кульгати білий кілт, який міг тільки пройшли огляд у Греції.
"Тримай його!", Він закричав.
"У нього штани!
І кожен стібок одягу вікарія! "
"'Прагнуть до них в хвилину!" Крикнув він Henfrey коли він проходив повз поваленого Huxter, і, вийшовши з-за рогу, щоб приєднатися до шумом, був відразу ж збитий з ніг в непристойним забудови.
Хтось у повну силу ступав важко на пальці.
Він закричав, з усіх сил намагався повернути собі ноги, був збитий проти і кинули на четвереньках знову, і стало відомо, що він брав участь не в захопленні, але розгром.
Кожен втік назад у село.
Він воскрес і потрапив жорстоко за вухом.
Він похитнувся і поїхав назад у "Тренер і коней" негайно, перестрибуючи через пустельній Huxter, який тепер сидить, на його шляху.
За ним, як він був на півдорозі до готелю кроки він почув раптовий крик люті, різко зростає зі змішання крики, і звучання прямо в чиїйсь обличчя.
Він упізнав голос, як у Людини-невидимки, а також зазначити, що з
Людина раптом сказ болючий удар.
В інший момент пан CUSS повернувся в вітальню.
"Він повернеться, вівсянка!" Сказав він, кидаючись дюйма
"Врятуй себе!"
Г-н Бантінг стояв у вікні займається спробою втілити себе в вогнища-килимок і Захід Суррей Gazette.
"Хто йде?" Сказав він, так вразило, що його костюм ледве уникнув дезінтеграції.
"Людина-невидимка", сказав хлопець і кинувся на до вікна.
"Нам краще прибрати звідси!
Він бореться з розуму!
Божевільний!
"В інший момент, коли він був у дворі.
"Боже мій!", Сказав пан Бантінг, коливаючись між двома жахливий альтернатив.
Він почув страшну боротьбу в проходженні готелі, і його рішення було зроблено.
Він вибрався з вікна, поправив костюм поспішно, і втік до
Село так швидко, як його товстий ніжки б привезти його.
З моменту, коли Людина-невидимка кричав від люті і пан Бантінг зробив свій пам'ятний політ до села, стало неможливо дати послідовний облік справ у Iping.
Можливо, первісний намір Людина-невидимка був просто на покриття Марвел відступ з одягом і книгами.
Але його характер, ні разу не дуже гарне, здається, пройшли повністю в якийсь шанс удар, і тут же він взявся за вражаючим і повалення, для простого задоволення боляче.
Ви повинні з'ясувати вулиці повні працює цифри, ляскають двері і бореться за схованках.
Ви повинні з'ясувати шум раптово б'ючи по нестійкої рівноваги старих
Флетчера дошки і два стільці - з катастрофічних результатів.
Ви повинні з'ясувати вражений пару зловив похмуро в розпалі.
І тоді вся бурхлива пік пройшов і Iping вулиця з її пишні святкування і прапори безлюдно за винятком усе ще вирує невидима і усіяний кокосові горіхи, повалений полотно екранів і розсіяні складі в торгівлі sweetstuff стійла.
Скрізь є звук закриття жалюзі і штовхаючи один одного болти, і тільки видимий людство випадкових очей миготить під підняв брову в кутку віконне скло.
Людина-невидимка розважав себе на деякий час, розбивши всі вікна в
"Тренер і коней", а потім він сунув ліхтар у вікно вітальні
Г-жа Gribble.
Він, мабуть, який розрізав провід телеграфу Adderdean відразу за Хіггінса котедж на дорозі Adderdean.
А після того, як його своєрідні якості дозволили, він вийшов з людського сприйняття в цілому, і він не був ні чув, бачив, не відчував в Iping більше.
Він зник зовсім.
Але це була краща частина за дві години до будь-яка людина зважився знову в запустіння Iping вулиці. >
ГЛАВА XIII-MR.
MARVEL розповідає про свою відставку
Коли сутінки збору та Iping тільки починає боязко заглянути вперед знову на уламках зруйнованої її Святковий день, короткий, щільний чоловік в пошарпаний шовковий циліндр йшов болісно в сутінках за beechwoods на шляху до Bramblehurst.
Він ніс три книги пов'язані один з одним якісь декоративні пружною в'яззю, і пакет, загорнутий у синій скатертиною.
Його рум'яної обличчі переляк і втому, він опинився в спазматичні роду поспішати.
Його супроводжував голос, крім його власної, і повсякчас, і він знову здригнувся під дотику невидимих рук.
"Якщо ви дасте мені ковзання знову", сказав Голос ", при спробі дати мені ковзання знову - " Господи ", сказав пан Marvel.
"Це масовий shoulder'sa синців, як це."
"Чесне слово", сказав Голос, "я вб'ю тебе".
"Я не намагався дати вам ковзання", сказав Марвел, в голос, який не був далекий від сліз.
"Клянуся, я цього не зробив.
Я не знав, благословив поворот, от і все!
Якого біса мені було знати, благословив повороту?
Як це, я постукав про - "
"Ви отримаєте постукав про набагато більше, якщо ви не заперечуєте," сказав голос, і пан
Marvel раптово замовк.
Він надув щоки, і очі його були красномовним відчаю.
"Це досить погано, щоб ці борсається мужички підірвати мій маленький секрет, без ваш відрізавши з моїми книгами.
Добре, для деяких з них вони скорочують і біг, коли вони зробили!
Ось я ...
Ніхто не знав, що я був невидимий!
А тепер що ж мені робити? " Що ж мені робити?
"Запитав Марвел, Sotto
Voce.
"Це все о.
Це буде в газетах!
Всі будуть шукати мене, кожен напоготові - "Голос перервався в яскраві прокляття і припинилося.
Розпач особа пан Марвел поглибилося, і його темп уповільнився.
Особа містера Марвела передбачається, сіруватий відтінок між ruddier патчів.
"Не викидайте цих книжок, дурний", сказав Голос, різко - обгін нього.
"Справа в тому," сказав Голос ", мені доведеться скористатися вам ....
Ти поганий інструмент, але я повинен ".
"Я жалюгідний інструмент", сказав Марвел.
"Ви", сказав Голос.
"Я самий невідповідний інструмент ви могли б", сказав Марвел.
"Я не сильний", сказав він після мовчанки бентежить.
"Я не над сильними", повторив він.
"Ні"?
"І моє серце слабке.
Цей маленький бізнес - я витяг його до кінця, звичайно - але благословить вас Господь!
Я міг би зняті. " Ну? "
"Я не нерви і сили на таке діло, ви хочете".
"Я буду стимулювати вас." "Я бажаю вам не буде.
Мені б не хотілося зіпсувати ваші плани, ви знаєте.
Але я можу -.
З чистого фанку і страждань " Краще немає ", сказав голосом, з тихий акцент.
"Шкода, що я був мертвий", сказав Марвел.
"Це не правосуддя", він сказав:
"Ви повинні визнати .... Мені здається, я повне право - "
"Отримати на!" Сказав Голос.
Г-н Marvel рекомендований його темп, і якийсь час вони йшли мовчки знову.
"Це диявольське важко", сказав пан Marvel.
Це було абсолютно неефективним.
Він спробував іншу тактику.
"Що мені робити їм?" Він почав знову в тон нестерпним неправильно.
"О! писок! "сказав голос, з несподіваними дивовижною силою.
"Я буду стежити за тобою все в порядку.
У вас, що ви сказали.
Ви будете робити все правильно.
Дурень ти і все таке, але ви будете робити - "
"Я кажу вам, сер, я не людина для цього.
З повагою - але це так - " Якщо ви не заткнутися я буду крутити ваші зап'ястя знову ", сказав Людина-невидимка.
"Я хочу, щоб думати."
Справжнє два прямокутники жовтого світ з'явився через дерева, і квадратні
Башта церкви маячили через сутінках.
"Я буду тримати руку на плече," сказав Голос, "все через село.
Ідіть прямо до кінця і намагайтеся не дурість.
Це буде гірше для вас, якщо ви робите ".
"Я знаю, що," зітхнув містер Марвел, "Я все це знаю".
Нещасний вид фігури в застарілих циліндр пройшли до вулиці мало село з його тягаря, і зник у темряві збору за вогні вікна.
ГЛАВА XIV в Порт-Стоу
Десять годин ранку визнав г Марвел, неголений, брудний, і подорожі- забарвлених, сидячи з книгами поруч з ним і глибоко засунувши руки в кишені, дивлячись дуже втомленим, нервовим, і незручно, і роздуваючи щоки в рідкісні проміжки часу, на лавці біля маленьких трактир на околиці Порт-Стоу.
Поруч з ним були книги, але тепер вони були пов'язані мотузкою.
Пучок був закинутий у сосновому лісі за Bramblehurst, відповідно зі зміною планів Людина-невидимка.
Г-н Марвел сидів на лавці, і, хоча ніхто не звернув жодної уваги від нього, хвилювання залишилося на лихоманку тепла.
Руки б коли-небудь і знову, щоб його різні кишені з цікавим нервової шарити.
Коли він сидів за кращу частину години, проте, літній моряк, проведення газети, вийшов з готелю і сів поруч з ним.
"Приємний день", сказав моряк.
Г-н Marvel подивився про нього щось дуже схожа на терор.
"Дуже", сказав він.
"Просто сезону погода на час рік ", сказав моряк, не приймаючи відмови.
"Досить", сказав пан Marvel.
Моряком проводиться зубочистку, і (Збереження його відношенні) був поглинений тим самим на декілька хвилин.
Очі тим часом були на волі для вивчення пилові фігури пан Marvel, і книги поруч з ним.
Коли він звернувся до пана Marvel він почув звук, схожий на падіння монет в кишені.
Він був вражений контрастом появи пан Marvel з цією пропозицією багатства.
Звідти його розум блукав знову до теми, яку взяв з цікавістю фірми провести його уяви.
Сказав він раптом, з шумом закінчуючи зубочисткою.
Г-н Марвел здригнувся і подивився на них.
"О, так," сказав він.
"Так, вони книг." "Там якась екстра-звичайні речі в книги ", сказав моряк.
"Я вірю вам," сказав пан Marvel.
"А деякі не-звичайної речі з
Їх, "сказав моряк.
"Правда те ж саме," сказав пан Marvel.
Він подивився на свого співрозмовника, а потім подивився про нього.
"Там якась екстра-звичайні речі в газетах, наприклад," сказав моряк.
"Є".
"В цій газеті", сказав моряк.
"Ах!", Сказав пан Marvel.
"Є історія", сказав моряк, фіксуючи пан Marvel з очей, який був твердим і умисне; "Є історія про Людину-невидимці, наприклад."
Г-н Marvel витягнув з рота косо і почухав щоку і відчув, що його вуха сяючим.
"Що вони будуть писати далі?" Запитав він чуть-чуть.
"Ostria, або Америка?" "Ні", сказав моряк.
"Тут". "Господи!", Сказав пан Marvel, починаючи.
"Коли я говорю тут", сказав моряк, до інтенсивної допомоги пан Marvel, "я, звичайно, не маю на увазі в цьому місці, я маю на увазі поблизу ".
"Людина-невидимка!", Сказав пан Marvel.
"І те, що він був до"? "Все", сказав моряк, контролюючи
Marvel з його очей, а потім посилювати ", кожен - благословенний - річ".
"Я не бачив папери ці чотири дні", сказав Марвел.
"Iping це місце, яке він почав в", сказав моряк.
"Справді!", Сказав пан Marvel.
І звідки він взявся, ніхто, схоже, не знати.
Ось воно:
"Пе-culiar Історія від Iping.
І це говорить в цій статті, що доказів не-звичайного сильним -.
Екстра-звичайні "
"Господи!", Сказав пан Marvel.
"Але тоді, це екстра-звичайна історія.
Існує священик і медичних свідків Гент - бачив 'їм все справедливо і правильно - або
leastways не бачив "ім.
Він живе, він каже, в "Тренер" Коні ", і ніхто, здається, не було відомо про його нещастя, він говорить, знаючи про його нещастя, поки в сперечання в заїжджий двір, він каже, його пов'язки на голову відірвало.
Саме тоді спостерігалося, що голова його не було видно.
Спроби були відразу, щоб заручитися його, але скидає одежу, він говорить, він вдалося уникнути, але тільки після запеклої боротьби, у якій він нанесли серйозні травми, він каже, на наш гідні і здатні констебль, г-н JA Jaffers.
Досить прямий історію, а?
Імена і все. "
"Господи!", Сказав пан Marvel, дивлячись нервово про нього, намагаючись порахувати гроші в його кишені його без сторонньої допомоги дотику, і сповнена дивних і нові ідеї.
"Це здається найдивовижнішим".
"Чи не так?
Екстра-звичайні, я називаю це.
Ніколи не чули про невидимий Чоловіки і раніше, я ні, але в даний час можна почути так багато екстра-звичайні речі - що - "
"Це все, що він зробив?" Запитав Марвел, намагаючись здаватися в його простоті.
"Для цього достатньо, чи не так?", Сказав моряк.
"Не повернутися чи випадково?" Запитав
Marvel.
"Просто біг, і це все, так?" "Все!", Сказав моряк.
"Чому -!?
Т айн" Досить " Цілком достатньо, "сказав Марвел.
"Я думаю, цього було достатньо", сказав моряк.
"Я думаю, цього було достатньо."
"Він не мав приятелів - це не сказати, що він мав приятелів, чи не так?" Попросив пана Marvel, тривожно.
"Хіба це не одна з роду достатньо для вас?" Запитав моряком.
"Ні, слава богу, як можна було б сказати, що він цього не зробив."
Він кивнув головою повільно.
"Це змушує мене регулярні незручно, голі думав про це глава бігає країни!
В даний час він на волі, і від деяких доказів, передбачається, що він - прийнято- -Взяв, я думаю, вони мають на увазі - дорога в Порт-Стоу.
Ви бачите, що ми праві у цьому!
Жоден з ваших американських чудес, на цей раз.
І тільки подумайте, що він може зробити!
Де ти б, якби він взяв падіння понад, і мали фантазії, щоб піти для вас?
Припустимо, він хоче пограбувати, - хто може перешкодити йому?
Він може порушити, він може пограбувати, він міг би пройти через кордон поліцейських так само просто, як я або ви могли б дати опуститися до сліпий!
Легше!
Для цих хлопців тут сліпий чути незвичні різким, як мені сказали.
І де б не був лікер йому здавалося - " У нього є tremenjous перевагу, звичайно ж, "сказав пан Marvel.
"І - добре ..." "Ви праві", сказав моряк.
"Він".
Весь цей час пан Marvel була глянувши про нього пильно, прислухаючись до слабких Кроки, намагаючись виявити непомітні руху.
Він, здавалося, на межі якогось великого дозволу.
Він кашлянув у руку.
Він озирнувся, знову слухали, схилившись до моряк, і знизив голос:
"Факт, що це - я, трапляється, - знати тільки одну або дві речі про цю Людина-невидимка.
З приватних джерел ".
"О!", Сказав моряк, цікаво.
"Ви"?
"Так", сказав пан Marvel.
"Мене".
"Справді!", Сказав моряк.
"І я хотів би запитати -" "Ви будете здивовані", сказав пан Marvel за його руку.
"Це tremenjous".
"Справді!", Сказав моряк.
"Справа в тому," почав пан Marvel жадібно в конфіденційній упівголоса.
Раптово вираз його обличчя змінився дивно.
"Ой!" Сказав він.
Він піднявся натягнуто на своє місце.
Його обличчя було красномовним фізичної страждання. "Wow!" Сказав він.
"У чому справа?", Сказав моряк, зацікавленим.
"Зубна біль", сказав пан Marvel, і поклав руку до вуха.
Він схопив його книг.
"Я повинен отримувати, я думаю", сказав він.
Він краями в цікавим чином уздовж місце далеко від свого співрозмовника.
"Але ви просто-збираєтеся сказати мені про це тут Людина-невидимка!" Протестували моряком.
Г-н Marvel, здавалося, консультуватися з самим собою.
"Містифікація", сказав Голос.
"Це обман", сказав пан Marvel.
"Але це в роботі", сказав моряк.
"Обман все одно", сказав Марвел.
"Я знаю, хлопець, який почав брехати.
Існує не не Людина-невидимка би там не було -
Ось це так. " А як щодо цієї папері?
Ти хочеш сказати, - "?
"Ні слова про це," сказав Марвел, рішуче.
Моряк подивився, паперу в руці.
Г-н Marvel ривками стикаються о.
"Почекайте трохи," сказав моряк, піднімаючись і Говорячи повільно, "Ти хочеш сказати, -"?
"Я", сказав пан Marvel.
"Тоді чому ж ви мені піти далі і сказати вам,
Все це blarsted речі, тоді?
Чого Йер означає, дозволяючи людині зробити виставив себе дурнем, як це?
А?
"Містер Марвел надув щоки.
Моряк раптом дуже червоні, дійсно, він стиснув руки.
"Я говорив ось це десять хвилин", сказав він, "і ти, ти, маленький пузатий, шкірясті обличчям сина старого завантаження, не могли б елементарних манер - "
"Не ви приходите bandying слів зі мною", сказав пан Marvel.
"Bandying слова!
Я веселий хороший розум - "
"Придумайте", сказав Голос, і пан Marvel раптом повернувся і почав про марширують вимикання в цікавій спазматичні чином.
"Тобі краще рухатися далі", сказав моряк.
"Хто переходити?", Сказав пан Marvel.
Він йде похило з цікавим поспішаючи хода, іноді з насильницькими ривки вперед.
Деякі шляхи по дорозі він почав пробурмотів монолог, протести і звинувачення.
"Дурний чорт!", Сказав моряк, широко розставивши ноги, лікті руки в боки, дивлячись, як відступає малюнку.
"Я покажу вам, дурний осел - hoaxing мене!
Це тут - на папері "!
Г-н Marvel заперечив незв'язно і, відступаючи, була прихована від повороту дороги, але моряк ще стояв чудовий посередині шляху, до підходу Кошик м'ясника вибили його.
Потім він звернувся до Порт-Стоу.
"Повний екстра-звичайні віслюки", сказав він тихо сам з собою.
"Просто взяти мене трохи вниз - це була його дурні ігри - Це на папері "!
Був і ще один надзвичайний, що він був у цей час, щоб чути, що сталося зовсім близько до нього.
І це було видіння "кулак повний грошей" (не менше), які подорожують без видимих агентства, а також біля стіни на розі провулку Михайлівського.
Брат моряк бачив це дивовижне видовище, що самого ранку.
Він схопив гроші і негайно був постукав наосліп, і коли він піднявся на ноги метелики гроші зникли.
Наш моряк був в настрої, щоб повірити у що завгодно, заявив він, але це було трохи занадто жорсткою.
Згодом, однак, він почав думати, речі знову.
Історія літаючих грошей було правдою.
І всі про це районі, навіть з Лондона і серпні Країна Банківські
Компанія, від каси магазинів і готелів - дверей стояв, що сонячна погода повністю відкриті - грошей було тихо і спритно рішень з цього дня в жмені і стовпчиків, плавучі спокійно вздовж по
І він, хоча жодна людина не був простежити його, незмінно закінчувалися її таємничої польоту в кишені, що схвильований джентльмен у застарілих шовковий циліндр, сидячи за межами маленький готель на околиці Порт-Стоу.
Це було через десять днів після - та й тільки тоді, коли історія Лопух був уже старий, - що моряк воєдино ці факти і стали розуміти, наскільки близько він був до чудовий Людина-невидимка. >
ГЛАВА XV-MAN, який втік
У ранній час ввечері доктор Кемп сидів у своєму кабінеті в бельведер на пагорбі лопуха.
Це була приємна маленька кімната з трьома вікнами - на північ, захід і південь - і книжкові полиці покриті книг та наукових публікацій, а також широкий письмовий стіл, і, під вікном на північ, Мікроскоп, скло ковзає, хвилина інструментів, в деяких культурах, і розсіяного пляшки реагентів.
Сонячні лампи доктора Кемпа було освітлено, хоча небо було ще яскраве світло заходу, і його блайнди були, тому що не було ніякого злочину пірінгових сторонніх вимагати їх знесли.
Доктор Кемп був високий і стрункий молодий чоловік з лляними волоссям і вусами майже білий, і робота, яку він був на заробили б його, як він сподівається, спілкування Королевська
Суспільство, так високо він думає про неї.
І його очі, в даний час кочують з його робіт, зловив заходу палаючий на спині пагорба що проти його власної.
За хвилину, можливо, він сидів з пером в рот, захоплюючись багатою золотий колір вище гребеня, а потім його увагу привернула маленька фігурка людини, чорний як смола, працює над пагорбом-лоб до нього.
Він був невисокий чоловічок, і він носив високу капелюх, і він біг так швидко, що ноги воістину блиснули.
"Ще одна з тих дурнів", сказав доктор Кемп.
"Як і цю дупу, який втік до мене сьогодні вранці з-за рогу, с " Відімая Людина- йде, сер!
"Я не можу собі уявити, що володіють люди.
Можна подумати, ми були в тринадцятому столітті. "
Він встав, підійшов до вікна і втупився на темний схил пагорба, а темні маленькі фігура зриваючи його.
"Він, здається, в осоромлені поспішати", сказав доктор Кемп, "але він, здається, не отримувати о.
Якщо його кишені були сповнені свинцю, він не міг бігти важче. "
"Бризнула, сер", сказав доктор Кемп.
В інший момент найбільшою з вілл , Які дерлися вгору по схилу від лопуха було затемнена працює фігурою.
Він був знову видимими на мить, і знову, і знову ж таки, в три рази між трьох особняків, що було далі, а потім сховав його терасі.
"Аси!", Сказав доктор Кемп, розмахуючи навколо на підборах і ходити до письмового таблиці.
Але ті, хто бачив втікача ближче, і сприймається крайньої терору на його спітніле обличчя, будучи самі у відкриту проїзної частини, не були причетні до лікаря презирством.
За людина стукав, і, як він втік, він судорожно кашляв, як добре заповнені Гаманець, кинув туди і сюди.
Він дивився ні вправо, ні вліво, але його широко розкритими очима дивився прямо узвозі, де лампи були освітлені, і люди товпилися на вулиці.
І його жорстоке форму рота розвалилася, і білковий піни лежав на його губах, і його дихання прийшов хрипкий і шумно.
Все, що він пройшов зупинився і став дивитися на дорогу і вниз, і один допит з іншого натяк на дискомфорт через свою поспішності.
І тоді в даний час, далеко в гору, собака грає в дорозі скрикнув і побіг під воріт, і коли вони щось ще сумнівався в - вітер - килимок, килимок, килимок, - звучать як задихаючись дихання, кинулися мимо.
Люди кричали.
Люди зіскочив з тротуару:
Він пройшов в крики, він пройшов інстинктом вниз по схилу.
Вони кричали на вулиці перед Marvel був на півдорозі.
Вони були болтів в будинку і, грюкнувши дверима за ними, з новинами.
Він відповів йому, і зробив останню відчайдушну ривок.
Страх прийшов крокував повз, кинулася перед ним, і в момент захопили місто.
"Людина-невидимка йде!
Людина-невидимка "!
Глава XVI В "JOLLY гравців у крикет"
"Веселі гравців в крикет" знаходиться всього лише в нижній частині пагорба, де трамвайні лінії почати.
Бармен нахилився свій товстий червоний зброю на прилавок і говорили про коней з анемією візник, а чорнобородий чоловік у сірому розхапали печиво і сир, пили Бертон, і розмовляв в Америці з поліцейським на чергуванні.
"Що кричати про"! Сказав анемією візник, йдуть по дотичній, намагаючись побачити на пагорбі над брудно-жовтого сліпих в низьких вікна готелю.
Хтось побіг на вулицю.
"Вогонь, може бути," сказав бармен.
Кроки наблизилися, працює важко, двері штовхнув сильно, і Marvel, плач і розпатлана, капелюхи немає, шию пальто порвані, кинувся в, зробив судомні свою чергу, і спробував закрити двері.
Він був проведений напіввідкритий на ремінь.
"Іду!", Він закричав, його голос вереск з терором.
"Він іде.
"Видимий людина!
За мною!
Заради Боже це!
"Elp!
"Elp!
"Elp!"
"Shut двері", сказав поліцейський.
"Хто йде?
Що поспіль? "
Він підійшов до дверей, випустив ремінь, і вона зачинилася.
Американська закриті інші двері.
"Лем увійти всередину", сказав Марвел, хитаючись і плакати, але все ще стискаючи книги.
"Лем зайти всередину.
Блокування мене - десь.
Я кажу вам, що він за мною.
Я даю йому ковзати.
Він сказав, що вб'є мене, і він буде ".
"Ти в безпеці", сказав чоловік з чорною бородою.
"Двері закриті.
Що все це означає? "
"Лем увійти всередину", сказав Марвел, і закричав голосно, як раптом удар кріпиться двері тремтіти і пішов поспішив реп і кричати на вулиці.
"Гей," вигукнув поліцейський, "хто там?"
Г-н Marvel почав робити божевільний занурення на панелі, похожие на двері.
"Він вб'є мене, - у нього є ніж або щось.
Заради Боже це - "!" Ось, будь ласка ", сказав бармен.
"Іди сюди".
І він підняв клапоть з бару.
Г-н Марвел кинувся за бар викликом на вулиці була повторена.
"Не відкривайте двері," він кричав.
"Будь ласка, не відкривайте двері.
Куди мені сховатися? " Це, це Людина-невидимка, тоді?
"Запитав Людина з чорною бородою, з одного боку, за його спиною.
"Я думаю, це час, щоб ми бачили його."
Вікна заїжджого двору раптом розбив в, і не було кричати і працює взад і вперед по вулиці.
Поліцейський стояв на дивані дивилася, витягаючи, щоб подивитися, хто у двері.
Він спустився з піднятими бровами.
"Це так", сказав він.
Бармен стояв перед бар-салон двері, яка була заблокована на пана
Marvel, втупився на розбите вікно, і прийшов до тями від двох інших чоловіків.
Все було несподівано тихо.
"Якби я був моїм кийком", сказав поліцейський, йдучи нерішуче до дверей.
"Як тільки ми відкриваємо в он прийде.
Там немає зупинив його. "
"Ти не дуже багато про те, що поспішати двері", сказав візник анемією, з тривогою.
"Нічия болти," сказав чоловік з чорною бородою ", і якщо він приходить -" Він показав, револьвером у руці.
"Так не піде", сказав поліцейський, "це вбивство".
"Я знаю, в якій країні я перебуваю," сказав чоловік з бородою.
"Я збираюся випустити на ноги.
Намалюйте болтів. " Не з цим блимає річ йдуть за мною ", сказав бармен, витягаючи шию, сліпий.
"Дуже добре", сказав чоловік з чорною бородою, і, нахилившись, револьвер готовий, звернув їх сам.
Бармен, візник, і поліцейський стикається о.
"Заходьте", сказав бородатий чоловік у підтекст, що стоять спиною і лицювальні unbolted двері з пістолетом за його спиною.
Ніхто не прийшов, двері залишалася закритою.
П'ять хвилин потому, коли другий візник просунув голову в обережніше, вони все ще чекали, і стурбованим обличчям виглянув з бар-салон і поставляються інформації.
"Всі двері будинку закриті?" Запитав Марвел.
"Він збирається раунд - бродять навколо.
Він, як хитрий, як диявол ".
"Боже мій!", Сказав огрядний бармен.
"Там назад!
Просто спостерігати за ними двері!
Я кажу - "! Він подивився навколо себе безпорадно.
Бар-салон грюкнули двері, і вони почули під ключ.
"Там двері двір і приватні двері.
Двір двері - "
Він вибіг з бару.
Через хвилину він повернувся з різьбленням-
"Двір двері були відчинені!" Сказав він, і його жиру губу зняті.
"Він може бути в будинку зараз!", Сказав перший візник.
"Він не на кухні", сказав бармен.
"Там є дві жінки, і я вдарив кожен дюйм його з цим трохи яловичини слайсер.
І вони не думають, що він входите
Вони не помітили, - "
"Ти прив'язав?" Запитав перший візник.
"Я не в сукнях", сказав бармен.
Людина з бородою замінити його револьвер.
І навіть, як він зробив це підлоги бар був закритий і болт натиснути та потім з величезним гуркотом улов двері клацнув і бар-салон дверей розчинилися.
Вони почули вереск Marvel, як спійманий зайченя, і зараз вони деруться більше перешкодою для його порятунку.
Револьвер бороданя тріщини і дзеркала в задній частині салону знявся і прийшли розгромити і дзвоном вниз.
Як бармен увійшли в кімнату він побачив Marvel як дивно зім'яв і боротьба з дверей, що вела у двір і кухня.
Двері розчинилися, у той час як бармен вагався, і Marvel була втягнута в кухня.
Існував кричати і гуркіт каструль.
Marvel, опустивши голову, і тягнути назад завзято, був змушений кухня двері, і болти були намальовані.
Потім поліцейський, який намагався пройти бармен, кинувся в, а потім один з візників, схопив зап'ястя невидимою рукою, що коміром Marvel, був удар в обличчя і пішов хитаючись тому.
Двері відчинилися, і Марвел зробив відчайдушну спробу отримати приміщення за ним.
Тоді візник коміром-то.
"Я отримав його словами," сказав візник.
Бармена червоними руками прийшов дряпати на невидиме.
"Ось він!", Сказав бармен.
Г-н Марвел, випущений, раптово впав на землю і зробив спробу повзти за ноги воїнів.
Боротьба промах по всьому краю двері.
Голос Людина-невидимка було чутно в перший раз, крики різко, як Поліцейський наступив на ногу.
Потім він вигукнув пристрасно і його кулаками полетів круглі, як ціпами.
Візник раптом кричав і подвоївся, копали під діафрагмою.
Двері в бар-салон з кухнею зачинилися і покриті пан Марвел відступ.
Чоловіки на кухні виявилися хапаючись і бореться з порожніми повітря.
"Куди він пішов?" Вигукнув чоловік з бородою.
"Out"?
"Таким чином," сказав поліцейський, крокуючи у двір і зупиняючись.
Шматок плитки просвистів по голові і розбив серед посуду на кухні таблиці.
"Я йому покажу", крикнув чоловік з чорною бородою, і раптом стали барель сяяло над плечем поліцейського, і п'ять куль слідували один за іншим у звідки сутінках ракета прийшов.
Коли він вистрілив, чоловік з бородою переїхав руку в горизонтальній кривої, так що його постріли випускається у вузькому дворі, як спиці від колеса.
Запала мовчанка.
"П'ять патронів," сказав чоловік з чорною бородою.
"Це найкращий з усіх.
Чотири королі і джокер.
Отримайте ліхтар, хтось і приходять і думають про його тіло. "
ГЛАВА XVII DR.
Кемпа ВІДВІДУВАЧІВ
Доктор Кемп продовжував писати в своєму кабінеті, поки постріли викликали його.
Crack, хлоп, хлоп, вони приходили один за іншим.
"Привіт!", Сказав доктор Кемп, поклавши його пера в рот знову і прослуховування.
"Хто випускання револьверів в Лопух?
Які ослів в даний час? "
Він вирушив на південь вікно, кинув його і, висунувшись втупився в мережі вікон, бісером газових ліхтарів і магазинів, з чорними междоузлиях дах і двір , Що склало міста у нічний время.
"Схоже, натовп вниз по схилу", сказав він, "під" крикет "," і залишився спостерігає.
Звідти його очі блукали по місту, щоб далеко, де вогні судів сяяли, і пірсу світилися - мало освітлені, гранованих павільйон, як дорогоцінний камінь жовтого світла.
Місяць у першій чверті висіла над пагорбом на захід, і зірки були ясні і майже тропічної яскраво.
Через п'ять хвилин, протягом яких його розум їздив у віддалених спекуляції соціальні умови майбутнього, і втратив себе, нарешті, за час вимірювання, доктор
Кемп прокинувся зітхнувши витягнув вниз вікно знову, і повернувся до свого письмового столу.
Мабуть, приблизно через годину після цього, що вхідних дверей пролунав дзвінок.
Він писав мляво, і з інтервалом в абстракції, так як постріли.
Він сидів і слухав.
Він почув відповідь слуги двері, і чекав її ніг на сходах, але вона не прийшла.
"Цікаво, що це було", сказав доктор Кемп.
Він намагався відновити свою роботу, не вдалося, встав, спустився зі свого кабінету, щоб посадки, подзвонив, і закликав через перила, щоб домробітниця, як вона з'явилася
У залі нижче.
"Чи було це лист?" Запитав він.
"Тільки побіжний кільце, сер", відповіла вона.
"Я неспокійних сьогодні ввечері", сказав він собі.
Він повернувся до себе в кабінет, і на цей раз напали на його роботу рішуче.
Через деякий час він старанно працює знову, і тільки звуки в кімнаті цокання годинника і приглушений різкість його перо, поспішаючи в самому центрі коло світла абажура його кинули на його столі.
Було дві години, перш ніж доктор Кемп закінчив свою роботу на ніч.
Він встав, позіхнув і спустився вниз до ліжка.
Він вже зняв піджак і жилет, коли він помітив, що він хоче пити.
Він узяв свічку і пішов в їдальню в пошуках сифон і віскі.
Доктор Кемпа наукових занять зробили його дуже спостережливою людиною, і як він перетнув зал, він зауважив темна пляма на лінолеумі поруч килимок біля підніжжя сходів.
Він пішов далі вгору по сходах, а потім раптом спало на думку запитати себе, що пляма на лінолеумі може бути.
Очевидно, деякі підсвідомі елемент був в роботу.
У всякому разі, він звернувся зі своєю ношею, повернувся в зал, поклав сифон і віскі, і нахилився, торкнувся місці.
Без будь-яких великий подив він виявив, він липкість і колір сушіння крові.
Він узяв тягар знову, і повернувся нагору, озираючись і намагаючись складають крові пляма.
На сходовому майданчику він побачив щось і зупинився здивований.
Дверна ручка в своїй кімнаті був закривавлений.
Він подивився на свою руку.
Це було досить чисто, і тоді він згадав, що двері його кімнати були відкриті , Коли він спустився зі свого кабінету, і що, отже, він не торкнувся ручкою на всіх.
Він пішов прямо до нього в кімнату, його особа досить спокійною - можливо, трохи більш рішучі ніж зазвичай.
Його погляд, блукаючий цікавістю, впав на ліжко.
На покривала був безлад крові, і лист був вирваний.
Він не помітив цього раніше, бо він йшов прямо до туалетного столика.
На тому боці постільна білизна були пригнічені, наче хтось останнім часом сидить.
Потім він дивне враження, що він чув низький голос:
"Боже мій, -
Кемп!
"Але доктор Кемп не вірив в голоси.
Він стояв і дивився на впали аркушів.
Невже це голос?
На вигляд йому було знову, але нічого не помітив далі, ніж невпорядковані, і закривавленою ліжку.
Потім він виразно почув рух в іншому кінці кімнати, поруч умивальник.
Всі люди, однак високий рівень освіти, зберігають деякі забобонні натяки.
Відчуття, що називається "жахливий" зійшов на нього.
Він закрив двері в кімнату, підійшов до туалетного столика і поклав його тягар.
Раптом, з початку, він сприймав спіральний і закривавлені бинти білизни ганчірка висить у повітрі, між ним і умивальник.
Він дивився на це з подивом.
Це була порожня бинт, бандаж правильно пов'язані, але досить порожній.
Він би передові схопити його, але дотик його заарештували, і голос, зовсім близько до нього.
"Кемп!" Сказав Голос.
"А?" Сказав Кемп, з відкритим ротом.
"Тримайте нерва," сказав Голос.
"Я Людина-невидимка".
Кемп не відповів на місця, просто дивився на пов'язку.
"Людина-невидимка", сказав він.
"Я Людина-невидимка", повторюється
Голос.
Історія, яку він брав активну участь в насмішку тільки те, що вранці кинувся через Кемпа мозку.
Він, здається, не були або дуже злякався і дуже сильно здивувався на даний момент.
Реалізація прийшло пізніше.
"Я думав, що це все брехня", сказав він.
Думки займало його розум був знову аргументи вранці.
"У вас пов'язка на?" Запитав він.
"Так," сказав Людина-невидимка.
"О!", Сказав Кемп, а потім стрепенувся.
"Я говорю!" Сказав він.
"Але це нісенітниця.
Це якийсь трюк. "
Він ступив уперед, несподівано, і його рука, протягнуті до пов'язку, зустрівся невидимим пальцями.
Він відскочив на дотик і його колір змінилася.
"Тримайте стійкий, Кемп, заради Бога!
Я хочу допомогти погано.
Стоп!
"Рука схопила його за руку.
Він вдарив її.
"Кемп!" Закричав голос.
"Кемп!
Тримайте стійкий!
"І зчеплення затягнуті.
Несамовиті бажання звільнитися взяв володіння Кемп.
Рука перев'язана рука схопила його за плече, і він раптом спіткнувся і кинувся назад на ліжко.
Він відкрив рот, щоб кричати, і куті листа був потяг між його зуби.
Людина-невидимка був його вниз похмуро, але руки були вільні, і він вдарив і спробував для початку жорстоко.
"Слухайте причини, добре?" Сказав Людина-невидимка, дотримуючись його, незважаючи на удари в бік. "В небесах!
Ви будете зводити з розуму мене в хвилину!
"Лежи, дурень!" Орал Людина-невидимка у вухо Кемпа.
Кемп боролися за інший момент, а потім завмер.
"Якщо ви кричите, я буду розбити обличчя", сказав Людина-невидимка, звільнивши рот.
"Я Людина-невидимка.
Це не дурість, а не чари.
Я насправді Людина-невидимка.
І я хочу вашої допомоги.
Я не хочу робити тобі боляче, але якщо ви ведете себе як божевільний затишно, я повинен.
Хіба ви не пам'ятаєте мене, Кемп?
Гріффін, з Університетського коледжу? "
"Дозвольте мені вставати", сказав Кемп.
"Я зупинюся, де я.
І дозвольте мені посидіти спокійно протягом хвилини.
"Він сів і відчував, що його шия.
"Я Гріффін, з Університетського коледжу, і я зробив собі невидиме.
Я просто звичайна людина - людина, яку ви знали -.
Ставати невидимим "
"Грифон"? Сказав Кемп.
"Грифон", відповів Голос.
Молодший студент, ніж ви були, майже альбінос, шести футів у висоту, і широкі, з рожевим і білим обличчям і червоними очима, який виграв медаль з хімії ".
"Я збентежений," сказав Кемп.
"Мій мозок заворушень.
Яке відношення це має спільного з Гріффіном? " Я Гріффін ".
Кемп думки.
"Це жахливо", сказав він.
"Але те, що має відбутися чортівні, щоб зробити людину невидимим? " Ні для кого не чортовиння.
It'sa процес, при здоровому розумі і зрозумілими достатньо - "
"Це жахливо!", Сказав Кемп.
"Як на землі -"?
"Це жахливо мало.
Але я поранений і біль, і втому ...
Великий Бог!
Кемп, ви чоловік.
Візьміть його стійким.
Дай мені трохи їжі і пиття, і дозвольте мені сісти тут ".
Кемп дивився на пов'язку, як вона переїхала через всю кімнату, то побачив кошика крісло тягли по підлозі і приходять, щоб відпочити біля ліжка.
Вона рипнули, і місце було депресії чверть дюйма або близько того.
Він протер очі і відчував, що його шию.
"Це б'є примар", сказав він і розсміявся нерозумно.
"Так-то краще.
Слава богу, ви отримуєте розумний! "
"Або нерозумно", сказав Кемп, і нуклед очі.
"Дай мені трохи віскі.
Я біля мертвих "." Він не відчував себе так.
Де ти?
Якщо я встаю я буду працювати на вас?
Там! Все в порядку.
Віскі?
Тут.
Де ж мені дати її вам?
Він відпустив від зусиль, його інстинкт все було проти нього.
Він зупинився готова двадцять дюймів вище переднього краю сидіння в кріслі.
Він дивився на неї в нескінченне здивування.
"Це - це має бути - гіпноз.
Ви припустили, ви невидимі. "
"Нісенітниця", сказав Голос.
"Це божевільний".
"Послухайте мене."
"Я остаточно довели, сьогодні вранці", почав Кемп, "що невидимість -"
"Не беріть в голову те, що ви показали -!
Я голодував," сказав Голос ", і вночі прохолодно, щоб людина без одягу ".
"Продукти харчування"?
Сказав Кемп. Стакан віскі нахилена себе.
"Так," сказав Людина-невидимка реп його вниз.
"Ви халат?"
Кемп зробив кілька окличних упівголоса.
Він підійшов до шафи і виробництва одягу з брудно-червоними.
"Це чиніть?" Запитав він.
Це було відібране у нього.
Вона висіла кульгати на мить у повітрі, тремтіли дивно, стояла повна і пристойним застібаючи себе, і сів у крісло.
"Ящики, шкарпетки, тапочки б комфорт", сказав Невидимий, коротко.
"І їжа." "Все що завгодно.
Але це insanest річ, яку я коли-небудь був, в моєму житті! "
Він виявився його ящиками для статті, а потім пішов вниз, щоб розграбувати його комора.
Він повернувся з трохи холодної котлети і хліб, під'їхали світло столу, і помістив їх перш, ніж його гість.
"Ніколи не ножі увазі", сказав, що його відвідувач, і котлета повисла в повітрі, з звуком гризти.
"Невидимі"! Сказав Кемп, і сів на спальня стілець.
"Я завжди хотів отримати щось про мене перш, ніж я є," сказав Людина-невидимка, з повний рот, їв з жадібністю.
"Дивні фантазії!"
"Я вважаю, що зап'ястя все в порядку", сказав Кемп.
"Повірте мені," сказав Людина-невидимка.
"З усіх дивних і чудових -"
"Саме так.
Але це дивно я повинен промах у ваш дім, щоб мої перев'язки.
У всякому разі я мав на увазі, щоб спати в цьому будинку до- ніч.
It'sa брудні неприємність, моя кров показує, чи не так?
Отримує видно як вона згортається, я бачу.
Це всього лише живій тканині я змінився, і тільки до тих пір, поки я живий ....
Я був у будинку три години. " Але як це робиться?
"Почав Кемп, в тон роздратування.
"Чорт візьми!
Весь бізнес - це необгрунтовано з початку до кінця. " цілком розумним ", сказав Людина-невидимка.
"Цілком розумно."
Він простягнув руку і забезпечених пляшку віскі.
Кемп дивився на халат пожирає.
Луч свічки світла, проникаючого розірваний ділянку в праве плече, зробив Трикутник світла під лівим ребрах.
"Які були постріли?" Запитав він.
"Як почати зйомки?"
"Існував реальний дурнем людини - свого роду спільник мій - прокляття його -!, Які намагалися щоб вкрасти мої гроші.
Цього не зробив. "
"Хіба він невидимою теж?"
"Ні" "Ну?"
"Хіба я не можу їсти ще декілька, щоб поїсти, перш ніж я говорю вам усе це?
Я хочу їсти - від болю.
І ви хочете, щоб я розповідати історії!
"Кемп підвівся.
"Ви не робив жодних зйомок?" Запитав він.
"Не для мене", сказав, що його відвідувач.
"Якийсь дурень я ніколи не бачив вистрілив навмання.
Багато хто з них злякався.
Вони всі злякалися на мене.
Прокляття них -! Я говорю.
- Я хочу більше їжі, ніж це, Кемп "
"Я подивлюся, що там є вниз", сказав Кемп.
"Не так багато, я боюся".
Після того як він зробив їжі, і він зробив важку їжу, Людина-невидимка зажадав сигару.
Він вкусив кінці звірячому до Кемп міг знайти ніж, і проклятий, коли зовнішня листя ослаблені.
Було дивно бачити його куріння, рот і горло, глотку і ніздрі, стало видно, як свого роду вихровий диму акторів.
"Цей благословенний дар курити!" Сказав він, і сопів енергійно.
"Мені пощастило, що обрушилися на вас, Кемп.
Ви повинні допомогти мені.
Незвичайні впасти на вас прямо зараз!
Я в диявольські шкребти - I've було з розуму, я думаю.
Речі, які я пережив!
Але ми будемо робити щось ще.
Дозвольте мені сказати вам - "
Він налив собі ще віскі з содовою.
Кемп підвівся, озирнувся навкруги, і взяли скло з вільне приміщення.
"Це дика - але я вважаю, я можу пити".
"Ви практично не змінилися, Кемп, ці десяток років.
Прохолодний і методичні - після першого колапсу.
Я повинен вам сказати.
Ми будемо працювати разом! "
"Але як все це робиться?" Сказав Кемп, "і як ти потрапив, як це?"
"Заради Бога, дозвольте мені курити в світ на деякий час!
І тоді я почну вам сказати.
"Але на цьому історія не сказали, що вночі.
Зап'ястя Людина-невидимка ріс хворобливим, він був гарячковим, вичерпані, а його розум прийшов в себе, щоб розмірковувати на його погоні вниз по схилу та боротьби зі готелі.
Він говорив на фрагменти Marvel, він курив швидше, його голос ставав злим.
Кемп постаралися зібрати все, що міг.
"Він боявся мене, я бачив, що він боїться мене," сказав Людина-невидимка у багато разів.
"Він мав на увазі, щоб дати мені ковзання - він був Завжди лиття о!
Який я був дурень!
"Собака!
"Я б убив його!" "Де ви взяли гроші?" Запитав Кемп, різко.
Людина-невидимка мовчав простору.
"Я не можу сказати вам сьогодні ввечері", сказав він.
Він стогнав і раптом нахилився вперед, підперши голову невидиму невидимою рук.
"Кемп", він сказав: "Я не спав близько трьох днів, за винятком пари доз Через годину або близько того.
Я повинен спати найближчим часом. "
"Ну що, мій номер - у цій кімнаті".
"Але як я можу спати?
Якщо я сплю, - він піде.
Тьху!
І що з того? "
"Що постріл рану?" Запитав Кемп, різко.
"Нічого - подряпини та кров.
О, Боже!
Як я хочу спати! "
"Чому б і ні?" Людина-невидимка, здавалося, щодо
Кемп.
"Тому що я особливих заперечень, щоб бути спійманим моїх колег-чоловіків", сказав він повільно.
Кемп почалося.
"Дурень, що і я!" Сказав Людина-невидимка, б'ючи стіл жваво.
"Я поклав ідея в голову." >
Чому дорівнює середня швидкість зміни функції у(х) на інтервалі -5 < x < -2?
Так, це х = -5. Коли х = -5, у(х) = 6.
Коли х = -2, у(х) = 0. Отже, щоб з'ясувати, чому дорівнює середня швидкість зміни... середня швидкість зміни у(х) відносно... ми можемо бачити, що зміна відносно Х... відносно Х... Давайте я зроблю це більш охайно. ... відносно Х...
Я на глибині 45 метрів під землею в одній із нелегальних вугільних шахт Ґани.
Повітря густе від спеки та пилу, важко дихати.
Я відчуваю, як мене зачіпають спітнілі люди, які проходять повз мене у темряві, але було настільки темно, що нічого більше я не могла побачити.
Я чую голоси, але здебільшого в шахті була какофонія чоловічого кашлю і звуку, з яким розбивали каміння примітивним знаряддям.
Так само, як інші, я одягнула дешевий ліхтар, який був прив'язаний до моєї голови еластичною понищеною ґумкою. Я ледь можу розпізнати слизькі сучки дерев, що трималися на стіні на висоті одного метра і вели десятки метрів углиб землі.
Коли моя рука зісковзнула, я раптом пригадала шахтаря, якого я зустріла кілька днів тому, котрий не втримався і упав на глибину багатьох метрів тієї шахти.
Поки я стою і розповідаю вам сьогодні, ці чоловіки все ще там глибоко в шахті, вони ризикують своїм життям, не отримуючи платні чи компенсації, і часто помирають.
Я змогла вибратися з тієї шахти і повернутися додому, але їм, найправдоподібніше, це ніколи не вдасться, тому що вони потрапили в рабство.
Протягом останніх 28 років я проводжу документальні дослідження місцевих культур у понад 70 країнах на шести континентах, а у 2009 я мала велику честь бути єдиним представником на виставці "Самміту Миру" у Ванкувері.
Серед усіх дивовижних людей, яких я там зустріла, був прибічник ННО (неприбуткової недержавної організації) "Звільнімо рабів", яка займається викоріненням рабства у сучасному світі.
Ми почали розмову про рабство, і я справді почала вникати в цю проблему, так як я, звичайно, знала, що воно існує у світі, але не до такого ступеня.
Після того, як ми закінчили розмову, я почувала себе жахливо і, чесно кажучи, мені було соромно через те, що я не знала про це лиходійство у наш час. Я подумала, раз я не знаю, то скільки ще людей цього не знають?
Ця думка почала мене мучити, отож через кілька тижнів я полетіла в Лос-Анджелес, щоб зустрітися з директором організації "Звільнімо рабів" і запропонувати їм свою допомогу.
Так розпочалася моя подорож у рабство сьогодення.
Дивно, але я раніше бувала у багатьох з цих місць.
Деякі з них я навіть вважала своїм другим домом.
Та цього разу я побачила їхні "скелети у шафі".
За найскромнішими підрахунками у світі сьогодні більше 27 мільйонів є рабами.
Ця кількість є удвічі більшою за кількість людей, вивезених з Африки протягом усієї трансатлантичної работоргівлі.
Сто п'ятдесят років тому раб-землероб коштував приблизно три річні зарплати американського робітника.
Це на сьогодні дорівнює приблизно 50 000 доларів.
Однак сьогодні цілі покоління сімей можуть бути продані в рабство через навіть невеликий борг, що дорівнює 18 доларів.
Дивно, але рабство дає щорічний прибуток у понад 13 млрд. доларів у цілому світі.
Багатьох обманули фальшивими обіцянками про хорошу освіту, кращу роботу, і лише потім вони дізналися, що їх примушують працювати без платні, погрожують жорстокістю, та що вони не можуть звідти вирватися.
Сьогодні рабство схоже на торгівлю, оскільки продукція, яку виготовляють поневолені люди, має цінність, а люди, які її виготовляють, не мають.
Рабство існує скрізь, практично, у всьому світі, і все ж, воно є незаконним у цілому світі.
В Індії та Непалі мені показали печі для випалювання цегли.
Дивне та приголомшливе видовище, наче я потрапила у древній Єгипет або Пекло, яке описував Данте.
За температури 54 градуси за Цельсієм чоловіки, жінки, діти, цілі сім'ї, вкриті товстим покривом пилу, машинально складали собі на голови цегли, десь по 18 на раз, і несли їх від палючих печей до вантажівок за сотні метрів від них.
Омертвілі від монотонності та виснаження, вони працюють тихо, виконуючи це завдання знову і знову по 16 або 17 годин на день.
Не було перерв, щоб поїсти чи попити води, і сильне зневоднення спричинило проблеми зі сечовипусканням.
Спека та пил були такими сильними, що мій фотоапарат став навіть гарячим на дотик і перестав працювати.
Кожні 20 хвилин я мусила бігати до нашої машини, щоб почистити його та охолодити, щоби відновити його роботу.
І коли я сиділа там, я подумала, що моя камера має краще ставлення, ніж ці люди.
Коли я повернулася туди, мені захотілось плакати, але аболіціоніст, який був поруч зі мною, швидко схопив мене і сказав:
"Лізо, не роби цього.
Просто не роби цього тут".
Він дуже чітко пояснив мені, що вияви емоцій є дуже небезпечними у місцях, як це, не лише для мене, але для них.
Я не могла запропонувати їм будь-якої безпосередньої помочі.
Я не могла дати їм грошей, нічого.
Я не була громадянином тієї країни.
Я могла цим поставити їх у гірше становище, ніж те, в якому вони вже були.
Я мала у всьому розраховувати на організацію "Звільнімо рабів" на їхню систему по визволенню рабів, і я вірю, що вони це зроблять.
Щодо мене, то мені потрібно було чекати, поки не доберусь додому, щоби дійсно відчути, як моє серце крається.
У Гімалаях я знайшла дітей, які носили каміння кілометрами вниз по гірській місцевості до вантажівок, які чекали на дорогах внизу.
Великі листи каміння були важчими за дітей, які їх несли, і діти несли їх на своїх головах, використовуючи зроблені вручну упряжі з палиць, мотузки та рваної тканини.
Дуже важко бути свідком чогось такого гнітючого.
Як ми можемо вплинути на щось таке таємне і водночас поширене?
Дехто навіть не знає, що він поневолений.
Люди працюють по 16-17 годин на день без будь-якої платні, тому що це було стилем усього їхнього життя.
Вони не мають з чим це порівняти.
Коли ці селяни оголосили свою свободу, рабовласники спалили усі їхні будинки.
Я маю на увазі, що у цих людей немає нічого, і вони були настільки нажахані, що хотіли здатися, але жінка з центру згуртувала їх, щоб продовжити боротьбу, а аболіціоністи допомогли їм взяти кар'єр в оренду. Так що тепер вони роблять ту ж виснажливу роботу, але роблять її для себе і отримують за неї платню, і роблять її на свободі.
Секс торгівля - ось що часто спадає нам на думку, коли ми чуємо слово "рабство", і через те, що весь світ про це знає, мене попередили, що мені буде небезпечно працювати над розв'язанням проблем саме у цій індустрії.
У Катманду мене супроводжували жінки, які раніше були самі в сексуальному рабстві.
Вони вели мене вузенькими сходами вниз до того брудного, тьмяно освітленого люмінесцентними лампами підвалу.
Це не був бордель, як такий.
Це було більш схоже на ресторан.
Ресторани з кабінками, як їх називають у торгівлі, є центрами примусової проституції.
Кожен з них має маленькі приватні кімнати, де рабів, жінок, разом з молодими дівчатами і хлопцями, деяким навіть по 7 років, примушують розважати клієнтів, аби ті купували більше їжі та алкоголю.
Кожна кабінка є темною та задимленою, вона відрізняється лише номером, намальованим на стіні, та відділена одна від одної фанерою та шторою.
Працівники тут часто терплять трагічне сексуальне насильство з боку своїх клієнтів.
Коли я стояла майже в темряві, я пригадую відчуття цього моментального гарячого страху, і в цей момент я могла лише уявити, що напевно це як потрапити у пастку до пекла.
У мене був лише один вихід: сходи, якими я сюди прийшла.
Там не було задніх дверей.
Не було вікон достатньо великих, щоб пролізти.
У цих людей не було виходу взагалі, і оскільки ми торкнулися такої важкої теми, важливо зазначити, що рабство, зокрема сексуальне, існує недалеко від нас.
Десятки сотень людей є поневоленими в землеробстві, в ресторанах, в домашній прислузі. Список можна продовжувати.
Нещодавно газета Нью-Йорк Таймз повідомила, що від 100 000 до 300 000 американських дітей продають у сексуальне рабство кожного року.
Ця проблема навколо нас.
Ми просто не бачимо цього.
Текстильна промисловіть - це ще одне, що спадає на гадку, коли чуємо про роботу рабів.
Я була в селах в Індії, де цілі сім'ї були в рабстві у торговців шовком.
Це - портрет сім'ї.
Пофарбовані у чорне руки - батькові, а сині та червоні руки - його синів.
Вони змішують фарбу у цих величезних барелях і занурюють шовк у цю рідину руками аж до ліктів, а фарба є токсичною.
Мій перекладач розповів мені їхню історію.
"У нас немає волі," - вони сказали.
"Однак ми все ж надіємося, що зможемо колись покинути цей будинок і піти кудись в інше місце, де ми зможемо отримувати платню за фарбування".
За підрахунками понад 4 000 дітей перебувають у рабстві на озері Вольта, найбільшому у світі штучному озері.
Коли ми вперше туди приїхали, я пішла швидко оглянути місцевість.
Я побачила те, що здавалося сімейною риболовлею на човні, двоє старших братів, кілька молодших дітей - схоже, чи не так?
Неправда.
Усі вони були рабами.
Дітей забирають від їхніх сімей, вони стають жертвами торгівлі людьми і вважаються зниклими безвісти. Їх примушують працювати нескінченними годинами на цих човнах в озері, навіть якщо вони не вміють плавати.
Цій дитині вісім років.
Коли наш човен наближався, він тремтів від страху, що човен зачепить його маленьке каное.
Він завмер від страху, що може впасти у воду.
Скелетоподібні гілки дерев, занурені в озеро Вольта, часто зачепаються за сітку для риболовлі. І стомлених, переляканих дітей кидають у воду, щоб вони розплутали сіті.
Багато з них тоне.
Скільки він себе знає, його примушували працювати на озері.
До смерті наляканий своїм господарем, він не втече, і оскільки з ним поводилися так жорстоко усе його життя, він передає цю жорстокість молодшим рабам, якими він керує.
Я зустріла цих хлопчиків о п'ятій ранку, коли вони втягували свої останні сіті, але вони працювали з 1 години ранку в холодну вітряну ніч.
Важливо зазначити, що ці сітки важать більше, ніж півтонни, коли заповнені рибою.
Я хочу позанйомити вас з Кофі.
Кофі було звільнено з рибацького села.
Я познайомилася з ним у притулку, де організація "Звільнімо рабів" реабілітує жертв рабства.
Тут я його сфотографувала, коли він приймав ванну, охоче лиючи воду з великих відер собі на голову. І чудовою новиною є те, що поки ми тут сьогодні сидимо і розмовляємо,
Кофі повернувся до своєї сім'ї, а ще кращим є те, що його сім'ї дали знаряддя, щоб заробляти на життя і тримати дітей у безпеці.
Кофі є втіленням можливості спасіння.
Ким він стане у подальшому житті, знаючи, що хтось захистив його і здійснив зміни у його житті?
Їдучи по дорозі в Ґану з партнерами організації "Звільнімо рабів", помічник аболіціоністів раптом під'їхав на мопеді до нашого позашляховика і постукав у вікно.
Він сказав нам їхати за ним ґрунтовою дорогою в джунґлі.
Коли дорога закінчилася, він наполіг на тому, щоб ми вийшли з машини і сказав водієві швидко їхати звідси.
Потім він вказав на стежку, яку було ледь видно, і сказав:
"Ось стежка.
Ідіть".
Коли ми йшли стежкою, ми відпихали вбоки ліани, які перешкоджали нам йти, і після години ходьби побачили, що стежину залило нещодавніми дощами.
Я підняла фотоапарат над головою, адже ми входили у води, які сягали мені до грудей.
Після наступних двох годин ходьби, звивиста стежка раптом закінчилася відкритою галявиною, і перед нами було багато ям розміром з футбольне поле, кожна з яких була заповнена працюючими рабами.
Багато жінок були з дітьми, які були прив'язані поясами до їхньої спини, поки самі промивали золотоносний пісок, бродячи в отруєній ртуттю воді.
Ртуть використовують у процесі відділення золота від руди.
Ці працівники перебувають у рабстві у шахті в іншій частині Ґани.
Коли вони вийшли із шахти, то були повністю мокрі від власного поту.
Я пам'ятаю їхні стомлені, налиті кров'ю очі, адже багато з них були під землею протягом 72 годин.
Шахти приблизно 90 метрів завглибшки, а вони виносять важкі мішки з камінням, яке пізніше транспортують в інше місце, де каміння будуть розколювати, щоб вилучити золото.
На перший погляд, чоловіки, які розколюють каміння, здаються могутніми чоловіками, але коли придивитися, можна побачити, що дехто, кому пощастило менше, працюють на межі своїх можливостей, і діти також.
Усі з них є жертвами травм, хвороб та жорстокості.
Насправді, дуже правдоподібним є те, що цей мускулистий чоловік уже через декілька років стане таким, як оцей хворий на туберкульоз та отруєний ртуттю.
Це Мануру.
Коли його батько помер, його дядько насильно забрав його працювати зі собою в шахту.
Після смерті дядька Мануру успадкував його борги, які далі примушують його залишатися рабом у шахтах.
Коли я його зустріла, він вже працював у шахтах 14 років. Свою ногу він поранив під час нещасного випадку в шахті. Деякі суворі лікарі кажуть, що його ногу потрібно ампутувати.
До того ж, Мануру хворий на туберкульоз, однак його все ж день за днем примушують працювати у тій шахті.
І все ж, навіть зараз він мріє, що колись стане вільним та отримає освіту з допомогою місцевих активістів, таких як організація "Звільнімо рабів". Ось яка рішучість в умовах неймовірно малих шансів, яка вселяє мені тільки подив.
Я хочу пролити світло на проблему рабства.
Коли я працювала над цією проблемою, я привезла зі собою багато свічок, і з допомогою мого перекладача я поділилася з людьми, яких фотографувала, що хочу висвітлити їхні історії та їхнє становище. Коли це стало безпечним для них і для мене, я зробила ці знімки.
Вони знали, що ви будете розглядати їхні фотографії у цілому світі.
Я хотіла, щоб вони знали, що ми докажемо їм, і зробимо все, що зможемо, щоб допомогти змінити їхнє життя.
Я по-справжньому вірю, що, якщо ми почнемо бачити одне одного, як рівних людей, тоді стане дуже важко стерпіти таке звірство, як рабство.
Це фотографії не проблем, а людей, справжніх людей, як ви і я, які заслуговують тих же прав, гідності та поваги у своєму житті.
Не минає жодного дня, коли б я не думала про цих багатьох чудових людей, з якими так жорстоко поводяться, і з якими я мала велику честь познайомитися.
Я надіюсь, що ці фотографії пробудили силу у тих, хто оглядав їх, у людей таких, як ви, і надіюсь, що та сила розпалить вогонь, і той вогонь проллє світло на проблему рабства, бо без того вогню звір рабства буде продовжувати жити в тіні.
Щиро вдячна.
(Оплески)
"Вся штука тут в кольорі, Схематизований, він має показувати речі немов масштабнішими, викликаючи думки про відпочинок та сон взагалі.
Одним словом, погляд на картину має присипляти мозок, точніше, уяву."
Ви щойно прочитали уривок з листа Ван Гога до його брата Тео.
Цей уривок стосується першої версії картини.
Як на мене, особливої уваги заслуговує фраза "Вся штука тут в кольорі". Це відображає суть даної картини, і коли я думаю над цією фразою, згадується радикальна ідея, що виникла наприкінці 19-го століття, яка стосувалась зображення формальних аспектів кольорів, ліній та форм.
Художники досліджували, яким чином ці аспекти можуть бути засобом вираження самі по собі.
Коли ми говоримо про ідею абстракції, то йдеться не про предмет зображення, а про те, що формальні якості живопису теж можуть стати об'єктом споглядання.
Так само як музика, яка є лише звуком, колір теж може мати емоційну цінність.
Лінії на цій картині, відчуття щільності, гармонія кольорів, співвідношення форм - всі ці формальні аспекти можуть передати ідею чи емоцію.
Мистецтво відходить від копіювання реального світу.
В даному разі Ван Гог хотів зобразити мир, гармонію і спокій.
Багато людей шукають пояснення робіт Ван Гога у його біографії.
З його власних слів випливає, що він зосереджувався на структурних і емоційних властивостях кольору.
За допомогою мазків він передає м'якість подушок. Таке враження, що простір нахилився, і речі видаються ледь викривленими.
Картина викликає відчуття, що Ваг Гог намагався створити свій світ у жовтому будинку в Арлі, куди він переїхав з Парижа.
Це місце могло б стати осередком творчої спільноти, місце, куди художники могли б приходити і творити.
У цьому просторі відчувається простота, яка дуже відмінна від матеріалізму і витонченості Парижу.
Це особистий притулок, простір якого художник створив із любов'ю і турботою.
Він ніби закликає нас почуватись як вдома.
Тут любов і турбота, але дещо незвичні.
Ця турбота базується на його враженнях: як він відчуває цю кімнату, сидить на цьому стільці, спить на цьому ліжку - це його особистий досвід, який він передає нам надзвичайно безпосередньо.
Подумаймо на хвильку про витонченість паризького мистецького світу і очікування глядачів. і подивіться на нічний столик, як він називає його в листі.
Столик виглядає так, наче намальований дитиною.
Він нерівний, його контур синій а колір плоский, перспектива не врахована.
Картина сприймалась як творіння художника, що не має належного мистецького вишколу.
Хоча насправді його професіоналізм очевидний у низці робіт, виконаних у різних стилях початку 19-го століття, починаючи, наприклад, з наслідування Мілле, згодом перехід до імпресіонізму, а потім - тривале зацікавлення неоімпресіоністами, такими як Сера.
Я вважаю, що природність - це ключове поняття для багатьох художників, включаючи Гогена і в кінці 1880-их, на початку 1890-их.
Це ідея пошуку безпосереднього досвіду, який недоступний у місті. Така ідея перегукується із роботами Райссельберге. Очевидний контраст між витонченістю міста і правдою та прямотою села.
Ван Гог зміг це чудово передати.
Ця картина була, у певному розумінні, запрошенням для його друзів з Півночі, які, як він сподівався, приїдуть і приєднаються до нього.
В нього була ідея створити майже утопічне середовище, де художники творили б подалі від міста, спілкуючись із природою.
Ван Гог показує нам надзвичайно витончену невинність.
Переклад на українську мову:
Як ми побачимо у цьому відео та в інших, корені багатьох сучасних незгод на Середньому Сході та багатьох конфліктів там можна насправді простежити у Першій світовій війні.
Я розумію, що це неймовірно скрутна тема, що там є люди, які мають дуже сильні почуття з іншої сторони цього і моєю метою тут є насправді прикласти найбільші зусилля для того, щоб розслідувати те, що справді трапилося.
Я заохочую вас сумніватися у всій цій інформації і досліджувати це все самим, і чесно кажучи, приходити до своїх власних висновків.
Давайте відступимо назад в жовтень 1915 року або просто до 1915 року.
Британці вже вели війну проти османів.
Просто, як нагадування всього того, що трапилося в 1915 році, Дарданельська операція до кінця 1915 року, це було досить ясно, що ця війна була великою катастрофою для країн Антанти.
Османи могли відбивати атаки союзників, і вони відступали.
Британці могли відбивати османів, коли ті намагалися захопити Суецький Канал в 1915.
Це є лише передумовою, і ви можете уявити, що британці мали велике бажання отримати будь-яку допомогу від своїх союзників у битві проти османів.
Зокрема, вони дуже хотіли отримати допомогу від арабів, які перебували під владою Османської імперії протягом сотні років.
Це є задній план, коли ви маєте це листування між вищим комісаром у Єгипті, британським вищим комісаром сером Генрі Макмагоном та шерифом Мекки Хусейном біном Алі, який мав свої власні бажання бути абсолютним королем незалежної арабської держави.
Вони продовжували рухатися вперед-назад з середини 1915 року до початку 1916-го, обговорюючи те, якою державою вона могла бути.
Очевидно, що британці хотіли його підтримки, бажали, щоб він очолив повстання проти османів.
Він уже виразив свої задуми щодо кордонів держави, котру він хоче бачити.
Таким чином, це дає нам обставини для цього листування у жовтні 1915 року.
Це від сера Генрі Макмагона до Хусейна. " ... це велика радість, що я спілкуюся з вами від їхнього імені, імені британського уряду, наступне твердження, яке я впевнений ви приймете з задоволенням.
Два дистрикти Мерсіна та Александретти і частини Сирії, розташовиних на заході районів Дамаска, Хомса, Хами, та Алеппо не може бути сказано, що вони повністю арабські і повинні бути зняті від обмежень, які ви вимагаєте."
Мова йде про обмеження, котрі Хусейн вимагав у попердніх листах. " З вищесказаними змінами, " так що цей регіон прямо ось тут, ось тут є
Мерсиною, Александреттою, це є Гама, Хомс, Дамаск, тож він насправді вів мову про цей регіон, захід, захід цих міст прямо ось тут.
Він каже, дивись, ти не можеш повністю сказати, що це є чисто арабськими землями, я збираюся виключити це від меж цієї потенційної незалежної держави. " З вищесказаними змінами і без всіляких забобонів до наших існуючих відносин з арабськими правителями ми приймаємо ці обмеження"
" Що стосується регіонів, що лежать в середині меж, де Велика Британія має право чинити без вирішального фактора інтересу її союзника,
" Франції", тож поки я не ввійшов у конфлікт з французами. " Я уповноважений від імені уряду Великої Британії надати наступні гарантії і зробити наступну відповідь вашому листу; суть вищесказаних змін тож забираючи цю частину, Велика Британія готова визнати і підтримати незалежність арабів у всіх без винятку регіонах, які вимагає Шериф Мекки."
Отже, це повністю включало весь цей регіон і насправді набагато більше, ніж я показую тут, сьогоднішня Сирія, Йорданія, Ірак, частини Саудівської Аравії.
Про все це, по суті, британці говорили, Так, ми дозволимо тобі мати це, незалежну державу тут.
"Велика Британія гарантуватиме безпеку Священних Місць проти всієї зовнішньої агресії і ми визнаємо їхню недоторканність.
Я переконаний, що ця декларація забезпечить вашу безпеку поза всі можливі сумніви, поза всі можливі сумніви," співчуття Великої Британії до бажання її друзів - арабів - і ми випливемо у твердому і довготривалому союзі, безпосередні результати внаслідок яких турки будуть вигнані із арабських країн і араби будуть звільнені від турецького ярма, яке протягом довгого часу дуже важко тиснуло на них."
Насправді, це дуже допомогло переконати арабів повстати проти турків, проти Османської імперії, вони відіграли значну роль у Палестинській Кампанії, вони повстали у червні 1916 року.
Зараз, відео, яке я зробив щодо Палестинської кампанії, я отримав декілька коментарів від людей, які були цинічними щодо намірів британців і це дійсно виглядає, наче британці були, насправді безсоромними.
Т.Е.
Його реальне листування з британським урядом насправді дійсно показало, що він справді мав в деякій мірі, я допускаю по словах Джорджа В.
Буша, щось типу стратегії, він мав більш цинічний погляд на ці відносини з арабами.
Це частини листування, яке він написав на початку 1916-го, тож прямо в цей час, коли все це відбувалося.
Це каже, що він звертається до можливого арабського повстання, або діяльності Хусейна. " Політика Хусейна здається корисною для нас, тому що вона збігається з нашими безпосередніми цілями, кінець ісламського 'блоку' і поразка та розпад
Допускаючи, що він насправді не говорив про це, це є однією з... британці насправді не говорили про це, коли вони розмовляли про Хусейна.
"Якщо ми зможемо налагодити це, ця політична зміна буде жорстокою, ми ліквідуємо загрозу ісламу, розділивши це проти самого ж себе, у самому його серці." " Тоді буде Халіфа, в деякій мірі сідло ісламу, " в Туреччині і Халіфа у Аравії, у теологічній війні."
Це Т.Е.
Лоуренс, я отримав це від
Золотого Воїна: Життя і Легенда Лоуренса Аравії.
Навіть він, в деякій мірі, зображений, як героїчна фігура, робив речі у дуже стратегічні, стратегічні терміни.
Щоб погіршити справи арабів, поки британці намагалися їх переконати повстати, вони теж були у секретних переговарох з французами щодо того, як вони б розділили Середній Схід, якби вони змогли здолати османів.
На цьому місці війни, британці вже робили деякий прогрес у Месопотамії, але вони не змогли належним чином почати Палестинську кампанію прямо тут.
Таким чином, все це було припущенням.
Британським представником був Сайкс, французьким - Пікот, це було зробленим у згоді з росіянами.
Ми не мали такої революції в Росії, як зараз, тож на початку 1916-го, у травні цей договір був завершеним, цей секретний договір. Ми маємо договір Сайкс-Пікота, це є секретним.
Дозвольте мені написати це, це секретний договір між Британією та Францією і, по суті, вони розділяли весь Середній Схід між собою.
Ця синя ділянка ось тут, це було б окуповно Францією, ця частина східної Туреччини, або сьогоднішня східна Туреччина була б відданою росіянам.
Британці змогли би окупувати, окупувати південну Месопотамію, по суті, забезпечивши захист нафти, що йде з Персії.
Нафта стає все більш і більш вирішальним фактором щодо глобальної сили.
Тоді ми маємо оці два протекторати прямо тут, які теоретично могли бути незалежними або незалежною арабською державою, чи дві незалежні арабські держав під захистом.
Дозвольте мені це донести цитатою, тому що "протекторат" не завжди такий гарний, як це звучить, під протекцією Франції, або Британії, що значить,
" Ей, ти незалежна держава, але ми захистимо тебе, якщо хтось до тебе захоче вторгнутися.
Суть протекторату в тому, що це зазвичай включає людей, які роблять захист і мають всю реальну владу і вирішальний вплив.
Договір Сайкс-Пікота також дає цю маленьку частку розділеної території для британців, так що вони мали б доступ до Середзем'я.
Палестини, або Римське королівство Іудеї, це розділене, як окрема віддалена міжнародна власність щось, ким будуть управляти багато країн і я допускаю, що буде така суперечка, це є Свята Земля ось тут, багато релігій мають деяку частину їхніх святих місць тут, тож вони все це поділили таким чином.
Ще раз, це все перебуває в секреті, очевидно, що вони хочуть, щоб араби дізналися про це, тому що вони збираються переконати арабів приєднатися до їхнього повстання проти османів.
Зараз, ще раз, все це було в секреті до цього моменту в 1916 році, коли це все було затвердженим.
Потім, ми рухаємось до 1917-го, де ми маємо відому декларацію Бальфура.
Ось тут це є декларацією Бальфура і, по суті, це був лист від секретаря іноземних справ Великої Британії Бальфура до Лорда Ротшильда, котрий був керуючим [Бритизеном], головним членом єврейського товариства.
У листі він пише:" Шановний лорд Ротшильд, для мене це велика радість передати вам, від імені уряду нашої величності, наступну декларацію співчуття з єврейським сіоністським побажанням, яке було поданим і схваленим Кабінетом
Міністрів Його Величності з надією щодо встановлення в Палестині національного дому, національного дому, для єврейського народу, і ми зробимо наші максимальні зусилля для сприяння досягнути цієї мети.
Це повністю зрозуміло, що нічого не буде зробленим для того,щоб не нанести шкоди цивільним і релігійним правам існуючих неєврейських громад у Палестині, або правам і політичному статусу євреїв у будь-якій іншій країні.
Я буду вдячним вам, якщо ви донесете цю декларацію до відома Сіоністської Федерації."
Підписано Артуром Бульфуром.
Тут, він не говорить повністю визначено.. і вони дуже уважні тут, він не говорить, що ми підтримуємо державу для єврейського народу, але він каже, що він підтримує повернення національного дому для євреїв, але в той же час, він говорить, що це ясно зрозуміло, що нічого не буде зроблено для того,щоб нанести шкоду цивільним і релігійним правам існуючих неєврейських громад у Палестині.
Без потреби щось казати, ви можете уявити, що це робить дуже некомфортну ситуацію для арабів.
З одного боку це здається, базоване на деякій частині листування Макмагона-Хусейна, яка була по суті, у 1915 році, їм пообіцяли незалежну арабську державу, яка включатиме до себе багато цієї території, однак в той же час, у Декларації Бальфура, британці обіцяють єврейській діаспорі, що вони можуть мати батьківщину там і може і матимуть одного дня, хто знає, можливо одного дня це перетвориться у державу.
Щоб зробити ситуацію для арабів навіть ще не комфортнішою це було 2 листопада 1917-го.
До кінця листопада, ви маєте пам'ятати, що у 1917-ому ми вперше маємо революцію у Росії, цар був скинутим з трону у лютому і у березні 1917-го, і у жовтні більшовики захоплюють владу.
Вони хочуть вийти з війни, їм не подобаються ніякі секретні договори, не ясно, чи вони навіть отримали б те, що вони хотіли щодо цих секретних домовленостей, тож вони насправді звільняють весь цей текст Договору Сайкс-Пікота.
Вони звільнили це, тож у той же місяць ми маємо арабів і османів і останні були дуже щасливими побачити це, тому що б підірвало арабську віру щодо можливої підтримки з боку союзників, але через місяць ми маємо арабів, які дізнаються про
Декларацію Бальфура, яка була публічною декларацією і тоді пізніше в тому ж місяці тому що росіяни звільнили це, формально секретний Договір Сайкс-Пікота, тож це робить їх дуже, або принаймні трохи підозрілими.
Таким чином,ви можете уявити Британську Імперію, яка намагалась мати і те, і те, мати підтримку з боку єврейської діаспори, поки в той же час, мати підтримку від арабів у їхньому повстанні проти османів це могло призвести до дуже важливих конфліктів протягом десятиліть, що могли наступити.
Не зважаючи, на який бік проблеми ви станете, багато конфліктів відбувається прямо зараз, прямо в Першій Світовій Війні.
Британський уряд повністю признав це. Прямо ось тут, трохи пізніше це був секретар, або секретар іноземних справ Джек Стро, Іноземний Секретар Об'єднаного Королівства у 2002 році.
Це заява, яку він зробив для News Statesman Magazine у 2002-ому.
"Багато проблем, з якими ми маємо справи зараз, я маю особисто з ними справи зараз," він секретар іноземних справ, це є наслідком колоніального минулого..."
Наслідок колоніального минулого.
"Декларація Бальфура і суперечні гарантії" і суперечні гарантії, обіцянки , котрі були дані палестинцям особисто в той же час, як вони були надані євреям... знову, цікава історія для нас, але не почесна."
Це насправді просто початок і ми побачимо у майбутньому відео, як ми підемо у міжвоєнний період, британці в деякій мірі йдуть то вперед, то назад навколо цієї проблеми ще раз і ще раз, проте без потреби щось казати, це шлях до дуже важкої ситуації у сучасному Середньому Сході.
Я хочу з'ясувати в цьому відео, яким є фактичний споживчий кошик з урахуванням індексу споживчих товарів.
У минулому відео у нас був дуже простий приклад.
І ось тут є таблиця, яку я отримав.
Це попереднє прес-видання Бюро Статистики Праці.
Отже, якщо ви проводите дослідження CPI або CPI-U по даним Бюро Статистики Праці, вам потрібно знайти прес-реліз, де вони досліджують CPI.
І це перша таблиця прес-релізу.
А тоді вони визначать індекс споживчих цін для всіх місцевих споживачів, саме так, як ми розглядали у минулому відео.
Коли говорять про CPI, насправді говорять про, або схиляються говорити про CPI-U, індекс споживчих цін для місцевих споживачів, тому що більшість споживачів підпадають під цю категорію.
Середньо статистичні міста США в категорії витрат і товарно-сервісних послуг.
Тоді визначається базовий рік.
Базовий рік, насправді, береться до уваги середнє значення між 1983 і 1984, як правило беруть 100, якщо не вказано інше.
І таким чином заповнюється цей перший стовпчик.
Отже, люди купують різні набори товарів, тобто міський споживач може витратити гроші на будь-який товар.
Тут сформований приблизний кошик споживчих товарів.
Трохи більше 15% йде на їжу та напої, а потім ці 15% розподіляються.
Отже 13% на їжу, вони теж розподіляються між 7% чи навіть трохи менше 8% на домашню їжу.
А потім розподіляються на крупи, м'ясо, молочні та подібні продукти, фрукти і овочі.
Таким чином, середньостатистичний вигляд нашого кошика, має вигляд наче ми витрачаємо однаково на фрукти і овочі так само як на алкоголь!
А на це витрачається значно менше.
Добре, я не знаю, чи тут це правильна тенденція, але ось чому на це цікаво звернути увагу, це - приклад типового споживчого кошика для середньостатистичного місцевого споживача.
І можна побачити, що на м'ясо, птицю і рибу витрачається трішки більше.
Ви можете побачити цей розподіл і продовжити розподіляти.
41% товарів споживчого кошика витра- чається на житло.
І це є в межах ваших основних потреб. Деякі з них - потреби загального житла.
І є такі речі як продукти харчування, паливо і прилади, що використовуються у вашому домі.
Ви збираєтеся обладнати будинок чи будь-що ще.
І 4% або 4,4% витрачається на меблі.
Ми продовжуємо обладнувати.
Це доволі цікаво спостерігати.
Споживчий кошик використовується типовим міським споживачем, який витрачає 3,6% на одяг, 17% на транспорт, 6,6% на медичне обслуговування і майже аналогічну суму на відпочинок і таку ж суму на освіту.
Продовжують розбивати все на різні категорії.
Трішки менше 1% на тютюн та тютюнові вироби.
І ви можете сказати: "Почекайте, знаєте, більшість людей зараз в США не курять".
Але хтось витрачає більше, ніж вказано.
Отже, це середнє значення всіх людей - всіх людей в США.
Наприклад, 1 із 10 людей витрачає 10% свого доходу на тютюн, а інші люди взагалі не курять, тоді можна взяти середнє для споживчого кошика, воно буде близько 1%.
І продовжується ділення на категорії.
Якщо додати всі ці величини, вони дадуть в сумі 100.
Тобто весь споживчий кошик.
Зараз ми підраховуємо всі величини.
Стовпчик ось тут - це, по суті, підсумок за грудень 2010 року.
І він змінюється, як змінюються людські звички чи нові товари і послуги з'являються на ринку.
Або, чесно кажучи, навіть зміна в ціні, змінить його.
Але потрібно мати вагому причину, щоб взяти до уваги зміну цін чи змінити середнє значення відсотків.
Зараз вказується, якщо не зазначене інше, що базою для цього року буде 100.
І потім, базуючись на цьому році, нам нададуться ціни.
Ціни додаються до кожного з цих споживчих кошиків і листопаді 2011, а потім у грудні 2011.
І потім визначається відсоткове відхилення починаючи з грудня 2011.
Це відбувається з року в рік - починаючи з грудня попереднього року.
І з попереднього місяця - ви можете побачити, що відхилення від попереднього року набагато більше, ніж відхилення від попереднього місяця.
І єдиний шлях звернути увагу на це - припустити, що в листопаді 2011 року їжа і напої в середньому були в 2,3 рази дорожчі, ніж вони були між 1982 і 1984 рр.
У грудні 2012 - вибачте, у грудні 2011 - вони були дорожчі приблизно в 2,31 рази, ніж у період з 1982 по 1984.
Це лише додатковий вид даних, який, насправді, показує нам тут цю маленьку лінію.
"Добре, якщо ми беремо 1967 рік за основу, тоді всі товари, всі ось ці товари, якщо ми будемо використовувати за замовчуванням базові роки 1982-1894, у листопаді 1982, всі товари будуть у 2,26 разів дорожчі, ніж у період 1982-1984.
Але якщо 1967 наш базовий рік, зараз товари дорожчі приблизно в 6,77 разів!"
Пам'ятаємо, що базовий рік прирівнюється до 100, тож все подорожчало в 6,77 разів, порівняно з 1967.
І можемо проглянути всі категорії, всі вони відносяться до 1982-1984.
Таким чином, можна побачити скільки товарів подорожчало.
Отже, це цікаво.
Такі товари як меблі стали набагато дорожчими порівняно з ранніми 80-ми.
Наприклад, нові і старі автомобіли майже зовсім не змінилися, так як за основу береться вага.
І вносяться корективи, беручи до уваги якість машин.
Можете сказати: "Зачекайте, я витрачаю більше на машину, ніж у 1982".
Але вносяться корективи, які беруть до уваги те, наскільки ваш автомобіль став кращим і таке інше.
Таким чином, це не в точне порівняння.
Але ви можете побачити, що, базуючись на тих корективах, не схоже, що щось дуже змінилося.
Наприклад медичні послуги, стали набагато дорожчими з ранніх 80-их.
В чотири рази дорожчими - можете побачити це саме тут.
Відео і аудіо стали дешевшими.
Відпочинок, в загальному, став не набагато дорожчим.
Інформація і обробка інформації стала дешевшою.
Телефонні послуги не стали набагато дорожчими.
Зв'язок став дешевшим.
Я не знаю, чи ви пам'ятаєте ранні 80-ті, але, насправді, витрати на дзвінок на довгу відстань значно знизилися.
Навіть, дивіться, стаціонарні комп'ютери - теж стали дешевшими.
І знову ж таки, як і для машин, тут вносяться корективи. Саме тому що якість комп'ютерів, комп'ютери стали суттєво потужнішими.
Але вони, в середньому, стали дешевшими і стали набагато, набагато потужнішими.
Ви може побачити - дивіться сюди.
Тютюн і тютюнові вироби різко подорожчали.
Є все більше прийнятих юрисдикції, більше оподаткування і різні перешкоди, щоб їх було важче і важче купити.
Ви спостерігаєте тут такі речі.
Медичні - о, ми вже проглянули їх.
Це оглядові послуги.
Товари тривалого використання - знаєте, багато таких товарів змінюється в відношенні 1:2:3.
Але такі товари, як медичні послуги, тютюн- набагато дорожчі.
Товари, як комп'ютери, набагато дешевші.
А тоді, як ми перед цим зазначили, це вимірює відсоткове відхилення від попередніх років до грудня 2011.
Ось чому тут нам надається число з року в рік.
А це відхилення від попереднього місяця.
Сезонні відхилення регулюються і, якщо у нас буде час в іншому відео, я розкажу, як можна його розрахувати, коли у нас є приклади сезонних корегувань.
Майже одразу після того, як Адріан став імператором, він задумав побудувати імператорську віллу у сільській місцевості яка розташована близько 30 км на схід від Риму.
Розміри вілли - приголомшливі.
Територія, доступна сьогодні, займає десь 90 акрів, але володіння, ймовірно, були втричі більші.
Ми знаходимось в одному з найгарніших місць на віллі Адріана у Тіволі але слово "вілла" не достатньо точно відображає те, чим насправді є Тіволі, тому що Тіволі - адміністративний центр всієї імперії протягом літа. це величезний комплекс, розроблений для проживання тисяч людей.
Не лише для імператора та його придворних але й усіх посадових осіб, службовців, армії і, звичайно, для слуг і рабів, потрібних для утримання цього цілого міста.
І це дає нам розуміння того, як Адріан бачив себе, як імператора.
Він будує великий центр тут, у Римі... Насправді, він проводив дуже мало часу у Римі. Він подорожував до кордонів Імперії, на північ Англії, де керував будівництвом стіни.
Але на відміну від Траяна, який постійно розширював території, Адріан їх об'єднував. І один із способів об'єднання - створення цієї великої адміністративної столиці - вілли Адріана, тут, у Тіволі.
Він повертає елементи імперії, тут, у Тіволі.
Створюючи, не лише альтернативний центр управління, але також імперію в імперії.
Коли було досліджено цей басейн, було знайдено статуї Тіберія, Ніла, крокодила, а також статуї грецьких богів та богинь
Греція та Єгипет, все східне Середземномор'я - зібрані тут, у Тіволі, на цьому ландшафті.
Це одне з великих досягнень Адріана, як правителя, популяризатора імперії, а також творця місць, в яких дуже приємно перебувати.
Переклад на українську:
Гадаю, я мав говорити про мою нову книжку, яка називається "Сила миттєвих рішень". У нiй йдеться про поспішні висновки та першi враження.
Вона виходить в сiчнi, і я сподiваюсь, ви всі придбаєте її у трьох екземплярах.
(Сміх) Але я думав про це, і збагнув, що хоча моя нова книжка робить щасливим мене, так само як принесе чимало радостi моїй матерi, йдеться в нiй не зовсiм про щастя.
Тому, натомiсть, я вирiшив говорити про когось, хто, на мою думку, зробив стільки задля щастя американцiв, як нiхто iнший за останнi 20 рокiв - про чоловіка, якого я вважаю моїм особистим героєм, і ім'я йому - Говард Московiц, який прославився тим, що заново винайшов соус до пасти.
Говард десь отакий на зріст, він майже круглий, йому десь за 60, він носить величезнi окуляри, його волосся тонке й сиве, але йому притаманні неймовірна життєрадiсність та невичерпний ентузiазм. Ще у нього живе папуга, вiн обожнює оперу, і, до того ж, він ревний шанувальник середньовічної історії.
А за фахом він психофізик.
Чесно кажучи, я не маю жодного уявлення, чим займається психофізика, хоча колись близько двох років я зустрічався із дівчиною, яка працювала над докторським ступенем із психофізики.
І це має дещо сказати вам про якість тих стосунків. (Сміх)
Наскільки мені відомо, психофізика - це щось про вимірювання речей.
І Говард дуже зацікавлений у різних вимірюваннях.
Коли він закінчив Гарвард, захистивши докторський ступінь, то заснував невеличку консультаційну компанію у Вайт Плейнз, що в Нью-Йорку.
І одним із його найперших клієнтів стала "Пепсі". Це було багато років тому, ще на початку 70-х.
Тож представники "Пепсі" прийшли до Говарда і сказали:
"Знаєте, нещодавно винайшли нову річ - аспартам (штучний підсолоджувач), - і нам кортить випустити "Дієтичну Пепсі".
Ми б хотіли, щоб ви з'ясували, скільки аспартаму треба додавати у кожну бляшанку "Дієтичної Пепсі", щоб отримати ідеальний напій".
Здається, досить зрозумілий запит, і саме так подумав і Говард. Тому що люди з "Пепсі" пояснили йому:
"Ми працюємо із інтервалом між 8 та 12 відсотками.
Будь-що нижче за 8 відсотків солодкості - не достатньо солодке; будь-що вище за 12 відсотків солодкості - занадто солодке.
Нам потрібно зрозуміти, де саме та солодка відмітка між 8 та 12?"
Отже, якщо б я поставив перед вами таке завдання, ви всі стверджували б, що це дуже просто.
Треба тільки випустити велику партію експериментальної "Пепсі" зі всіма показниками солодкості - 8 відсотків, 8.1, 8.2, 8.3, і так аж до 12, і ми відтестуємо її з тисячами споживачів, потім розмістимо всі результати на кривій діаграми, і зосередимо виробництво на найпопулярнішій концентрації, так? Насправді просто.
Говард проводить експеримент і отримує дані, розміщує результати на кривій, і несподівано усвідомлює, що вона дуже несхожа на охайну криву нормального розподілу (гаусову криву).
Насправді, дані не мають жодного сенсу.
Вони схожі на мішанину. Результати розташовані усюди.
Але більшість людей у подібному бізнесі і світі тестування їжі не засмучуються, коли отримані дані схожі на хаос. Вони думають:
"Ну, знаєте, зрозуміти, що люди думають з приводу "Коли" не легко".
"Може, ми десь помилилися".
"Зробімо обґрунтоване припущення", і вони дійсно обирають 10 відсотків, просто посередині.
Говард не з тих, хто так просто заспокоюється.
Говард - чоловік із певними інтелектуальними стандартами.
І для нього все це видалося недостатньо добрим результатом, і роками його дивувало це питання.
Він обмірковував це і не розумів: "Що пішло не так?
Чому нам не вдалося розплутати таємницю з експериментом із "Дієтичною Пепсі?"
Отже, одного дня він сидів за обідом у Вайт Плейнз, вигадуючи якусь роботу для "Нескафе".
І раптом, ніби грім з ясного неба, до нього прийшла відповідь.
А саме: аналізуючи дані про "Дієтичну Пепсі", вони ставили хибне питання.
Вони шукали ідеальну "Пепсі", а мали б шукати ідеальнІ "Пепсі".
Повірте мені.
Це було неймовірне одкровення.
Це був один з найзначніших проривів у всій харчовій науці.
Говард одразу ж вирушив у подорож і на безлічі конференцій по всій країні вставав і промовляв:
"Ви шукали ідеальну "Пепсі". Ви були неправі.
Ви маєте шукати ідеальні "Пепсі".
І люди дивилися на нього поглядами, повними нерозуміння, й говорили:
"Що ти верзеш?
Маячня якась".
І потім казали: "Далі!
Наступний!"
Він чимдуж намагався знайти замовлення, але ніхто не наймав його, та попри це він гарячково говорив і говорив одне й те саме.
Говард обожнює прислів'я на ідиші:
"Для хробака у хріні, весь його світ - це хрін".
Це був його хрін.
(Сміх) Він марив ним!
І раптом в нього стався прорив.
До нього прийшла компанія "Власіч Піклз" (виробник солінь) і замовник сказав:
"Доктор Московіц, ми хочемо зробити ідеальний солений огірок".
І він відповів:
"Ідеального соленого огірка не існує; є тільки ідеальні солені огірки".
Він повернувся до них і промовив: "Вам треба не тільки покращити ваші звичайні солені огірки, вам треба зробити їх пікантними".
Саме так ми отримали пікантні солені огірки.
Наступним замовником стала компанія "Кемпбелз Суп" (виробник консервованих супів та соусів).
І це замовлення було ще важливіше.
Фактично, саме завдяки цьому замовнику Говард заслужив свою репутацію.
"Кемпбеллз" виробляла соус "Преґо", а "Преґо" на початку 80-х конкурував з "Раґу", що домінував на ринку соусів для спаґетті у 70-ті й 80-ті роки.
У тій галузі - я не впевнений, чи вам це цікаво, і наскільки детально я маю це пояснити.
Але технічно - це не офіційно -
"Преґо" - кращий томатний соус ніж "Раґу".
Якість томатної пасти набагато краща; суміш спецій - досконала; цей соус прекрасно чіпляється до макаронів.
Ще в 70-ті з "Раґу" й "Преґо" провели відомий тест із мисками.
Вам дають тарілку зі спаґетті й ви доливаєте в страву соус.
І от "Раґу" стікав до самого низу, а "Преґо" залишався зверху.
Ця якість називається "зчіплення".
І все одно, хой його зчіплення було краще, так само як і якість самої томатної пасти, соус "Преґо" переживав важкі часи.
Тож представники компаній прийшли до Говарда і попросили поліпшити цей соус.
Тоді Говард подивився на їхню лінійку продуктів і сказав: "Так тут у вас товариство мертвих томатів".
"Дивіться, - сказав він, - ось що я збираюся зробити".
Він рушив до їдальні "Кемпбеллз Суп" і разом із кухарями приготував 45 варіантів соусу для спаґетті.
Його варіації торкнулися всіх можливих якостей страви, тобто експериментували зі всім, із чим можна експериментувати у томатному соусі: із солодкістю, кількістю часнику,
"помідоровістю", гостротою, кислотою, із видимими твердими шматочками - це мій улюблений термін у галузі томатного соусу для спаґетті.
Тож він змінював соус для спаґетті всіма можливими способами.
А потім узяв всю цю купу з 45 різновидів соусу для спаґетті і пішов у світ.
Він приїздив до Нью-Йорка і Чикаго, побував у Джексонвіллі та Лос-Анджелесі.
Він привозив у великі зали цілі юрби різних людей.
Саджав їх на дві години і протягом тих двох годин пропонував їм 10 мисок.
Десять невеликих мисочок із пастою із різними соусами для спаґетті у кожній з них.
І після того, як вони з'їдали всі ті страви, вони мали оцінити від 0 до 100, наскільки, на їхню думку, хорошим був соус для спаґетті.
Наприкінці цього процесу, який він повторював місяці за місяцями, в нього накопичилася гора даних про те, що відчували люди Америки з приводу соусу для спаґетті.
Потім він проаналізував дані.
Чи шукав він найпопулярніший різновид соусу для спаґетті? Ні!
Говард не вірив, що така річ існує.
Навпаки, він подивився на дані і сказав: "Подивімось, чи можливо згрупувати всі ці дані у кластери.
Подивімось, чи вони скупчуються навколо якихось конкретних ідей".
І звичайно, якщо сісти і проаналізувати всі дані про соуси для спаґетті, стає очевидним, що американці поділяються на три групи.
Є люди, які люблять звичайний соус для спаґетті; є люди, які люблять соус зі спеціями; і є люди, які люблять соус із шматочками.
І останній факт із трьох перелічених був найважливішим, тому що в той час, на початку 1980х, якщо ви пішли б до супермаркету, ви б взагалі не знайшли соусу для спаґетті зі шматочками.
Тож представники "Преґо" звернулися до Говарда і спитали:
"То ви кажете мені, що третина американців вмирають за соусом для спаґетті зі шматочками, і на ринку немає нікого, хто задовольнив би їхні потреби?" І той відповів: "Так!"
(Сміх) Тож працівники "Преґо" повернулися додому і повністю переформатували виробництво соусів для спаґетті, щоб запропонувати лінійку соусів зі шматочками, що миттєво і повністю завоював ринок соусів для спаґетті по всій країні.
І протягом наступних 10 років вони заробили 600 мільйонів доларів тільки з цієї лінійки соусів зі шматочками.
Всі в цій індустрії побачили, що зробив Говард і сказали:
"Боже! Ми помилялися!"
І саме тоді на ринку з'явилися сім різних видів оцту, 14 різновидів гірчиці і 71 різновид оливкової олії. А згодом навіть "Раґу" найняли Говарда, і Говард зробив для них те ж саме, що й для "Преґо".
І загалом, коли ви потрапите зараз до дійсно хорошого супермаркету, знаєте, скільки різновидів "Раґу" ви там знайдете?
36!
У шістьох варіантах:
Сирний, Легкий,
Міцний, Насичений і гострий, Старий добрий традиційний та Зі шматочками по-селянськи. (Сміх)
Ось що зробив Говард.
Це подарунок Говарда американцям.
Але чому ж це так важливо? (Сміх)
Насправді, це надзвичайно важливо.
Я поясню, чому саме.
Те, що зробив Говард, докорінно змінило спосіб мислення у харчовій промисловості про те, що приносить задоволення покупцеві.
Припущення номер один у харчовій промисловості було таким, що для того, щоб зрозуміти, чого люди хочуть з'їсти, що ощасливить їх, треба було запитати їх.
І рік за роком "Преґо" і "Раґу" створювали фокус-групи, саджали покупця і запитували:
"Чого б ви хотіли у соусі для спаґетті?
Скажіть нам, що ви хочете у соусі для спаґетті".
І за всі ті роки - 20, 30 років - протягом всіх тих зустрічей фокус-груп, жодна людина не сказала, що там мають бути шматочки!
Незважаючи на те, що мінімум третина з них таємно жадала саме цього.
(Сміх)
Люди не знають, чого вони хочуть!
Як любить говорити Говард: "Розум не відає, чого хоче язик".
Це загадка! (Сміх)
І надзвичайно важливий крок у розумінні наших бажань і вподобань - це усвідомлення, що ми далеко не завжди в змозі пояснити, чого саме ми підсвідомо хочемо.
Якщо я запитаю зараз, наприклад, всіх людей у цій кімнаті, якого присмаку ви хочете у каві, чи всі знатимуть, що мені відповісти?
Кожен з вас скаже: "Я хочу темну, насичену, оксамитову прожарку".
Саме це кажуть усі, кого не запитай.
"Що вам подобається?" "Темна, насичена, оксамитова прожарка зерен".
Який відсоток з вас дійсно любить темну, насичену, оксамитову прожарку?
Знідно із Говардом, близько 25-27 відсотків.
Більшість з вас люблять слабку каву з молоком. (Сміх)
Але якщо вас запитають, що ви насправді хочете, ніхто з вас ніколи не скаже:
"Я хочу слабку каву з молоком". Тож це була перша річ, яку зробив Говард.
Друга річ, яку зробив Говард, - він відкрив нам очі - і це друга критично важлива річ - він відкрив нам очі на важливість того, що він любить називати "горизонтальна сегментація".
Чому це критично важливо?
Тому що таким чином харчова промисловість думала до Говарда.
Що не давало їм спокою на початку 80-х?
Вони були одержимі гірчицею.
А саме, вони були одержимі історією про "Ґрей Пупон".
З давніх давен були собі дві гірчиці:
"Французьська" та "Ґульденівська".
А які вони були?
Це були жовті гірчиці.
А з чого вони складалися? Із зерен жовтої гірчиці, куркуми та паприки.
Ось це називалося гірчицею.
Потім до них приєдналися гірчиці "Ґрей Пупон" та "Діжонська".
Правильно?
Набагато різноманітніші зерна коричневої гірчиці, трішки білого вина, сильні, але набагато вишуканіші аромати.
І що саме вони зробили?
Вони умістили її у маленьку скляну баночку із чудовою емальованою етикеткою, щоб вона було схожа на продукт із Франції, хоча насправді вироблялася вона в Окснарді, Каліфорнія. (Сміх)
І замість того, щоб брати за неї долар п'ятдесят за пляшечку вагою 8 унцій (227 грамів), як коштували "Французьська" та "Ґульденівська", за них вирішили брати чотири долари.
А яка в них була реклама!
Із молодиком у Роллс Ройсі, який смакував "Ґрей Пупон". А інший хлопець під'їжджав і питав: "Чи є в тебе "Ґрей Пупон"?"
І все, після цього "Ґрей Пупон" злетіла.
Вона захопила весь ринок гірчиці.
І наука, яку всі дістали з того, - щоб ощасливити покупців, їм треба запропонувати щось дорожче, щось, до чого можна прагнути.
Треба змусити їх відвернутися від того, до чого вони вже звикли, і прагнути чогось, що стоїть вище у ієрархії гірчиць. (Сміх)
Кращої гірчиці!
Дорожчої гірчиці!
Гірчиці із складнішою рецептурою і більшим культурним значенням.
А Говард подивився на це і сказав, що то не правильно!
В гірчиці немає ніякої ієрархії.
Гірчиця, так само, як і томатний соус, існує у горизонтальній площині.
Немає хорошої чи поганої гірчиці.
Немає довершеної чи недовершеної гірчиці.
Є тільки різні типи гірчиці, які вдовольняють різноманітні смаки несхожих людей.
Він фундаментально демократизував наше розуміння смаку.
І за це ми дійсно завдячуємо Говардові Московіцу.
Третє, що зробив Говард, і, можливо, найважливіше, - це те, що він поставив під сумнів поняття "платонічної страви". (Сміх)
Що саме я маю на увазі? (Сміх) Дуже довгий час у харчовій промисловості існувало бачення, що є тільки один ідеальний спосіб приготування страви.
Ви ідете до ресторану "Шез Панісс", де вам пропонують сашимі із сома зі смаженим гарбузовим насінням за таким-то і таким-то рецептом.
Вони не пропонують вам п'ять варіантів цього рецепту.
Вас не питають: "Ви будете варіант із шматочками, чи ...?"
Ні!
Ви просто отримуєте страву, приготовану за рецептом. Чому? Тому що шеф-повар у "Шез Панісс" має "платонічне" бачення, що саме так має подаватися сашимі із сома.
"Має бути саме так".
І подає страву саме у такому вигляді раз за разом, і якщо ви почнете з нею сперечатися, вона скаже:
"Знаєте що?
Ви не праві! Щоб смакувати найкраще, саме так ця страва має подаватися у цьому ресторані".
Саме таке розуміння лежало в основі комерційної харчової промисловості.
Там панувало "платонічне" поняття про те, яким має бути томатний соус.
А звідки воно взялося?
Воно прийшло з Італії.
Що таке італійський томатний соус?
Він однорідний і рідкий.
Сама культура томатного соусу базувалася на тому, що він був рідким.
Коли ми говорили про "аутентичний томатний соус" у 1970-ті, ми говорили про італійський томатний соус, ми говорили про ранні різновиди "Раґу", в якому не було ніяких видимих шматочків, правильно?
Про ті, що були рідкими, коли ви просто додавали їх до пасти, і які стікали донизу, на дно тарілки.
Ось що це було.
І чому ми так за це вчепилися? Тому що ми вважали, що для того, щоб ощасливити покупця, треба було запропонувати йому культурно найавтентичніший томатний соус, це - А, і Б - ми думали, що якщо ми запропонуємо покупцеві культурно аутентичний томатний соус, він неодмінно стане його споживати.
І саме у такому вигляді, це ощасливить максимальну кількість людей.
Іншими словами, люди у світі куховарства шукали універсальних рецептів.
Вони прагнули знайти єдиний спосіб задовольнити всіх.
І це доволі хороша причина, з якої вони не переставали шукати універсальності, адже вся наука протягом 19-го та 20-го столітть була одержима пошуком універсальності.
Психологи, медичні науковці, економісти були зацікавлені можливістю винайти правила, які керують нашою поведінкою.
Але це змінилося,. правильно?
Що саме стало великою революцією в науці останніх 10-15 років?
Це зміщення фокусу із пошуку універсальних ідей до розуміння варіативності.
Сьогодні в медицині нам не обов'язково треба знати, як саме працює рак, навпаки, ми хочемо знати, як ваш рак відрізняється від мого.
Бо я думаю, що мій рак таки відрізняється від вашого.
Генетика відкрила двері до вивчення варіативності в людині.
А Говрад Московіц говорив, що така сама революція має відбутися у світі томатних соусів.
І за це ми мусимо йому подякувати.
Я наведу вам останній приклад варіативності. І це - ох, вибачте мені.
Говард не тільки вірив у це, але він пішов на ще один крок далі: він зауважив, що коли ми дотримуємося принципу універсальності у їжі, ми не просто помиляємося, ми таким чином самостійно обділюємо самих себе.
І прикладом, що його він тут навів, була кава.
І з кавою він зробив дуже багато роботи у партнерстві з Нескафе.
Якщо я запропонував би кожному з вас скуштувати і обрати кавовий бренд - тип кави, суміш - який робить всіх вас щасливими, а потім попросив вас оцінити цю каву, середній результат для кави у цій залі склав би близько 60 балів на шкалі від 0 до 100.
Якщо б, навпаки, ви дозволили б мені поділити вас на кавові кластери, можливо на три або чотири кавових кластери, і зробити добру каву тільки для кожного кластеру окремо, ваші оцінки зросли б із 60 до 75 або 78 балів.
Різниця між кавою на 60 та 78 балів - це різниця між кавою, від якої ви здригаєтесь, та кавою, від якої ви плачете від щастя.
Це - останній та найчарівніший урок
Говарда Московіца: якщо ми зможемо осягнути різноманіття людей, нам скоріше вдасться знайти шлях до справжнього щастя.
Дякую.
Ми в Гліптотеці в Мюнхені, це дивовижний музей, присвячений давньогрецьким та римським пам'яткам.
Все це завдяки баварському принцу Людвігу, який на поч. 19-го століття мав намір створити колекцію античних надбань скульптури, тому що за його словами
Мюнхен також має славитись тим, що в Римі називають музеєм.
Чудово, як на мене, адже тоді слово "музей" майже не вживалось, фігурувала сама ідея створення публічної колекції в Британії, Франції, Німеччині. І Людвіг хотів втілити таку ідею в Мюнхені.
Він писав:
"Я перетворю Мюнхен у місто мистецтва, і ніхто не має права стверджувати, що знає Німеччину, не побувавши у Мюнхені." Отже, завдяки мистецтву місто заявило про себе; це говорить про його культурні переваги, а Людвіг сформував грандіозну колекцію.
Зараз дивимось на справжні скарби музею - скульптури з фронтону храму Афайі острова Егіни, недалеко від Греції. Цей острів видно з Афін, тому він близько до материкової частини Греції.
І варто говорити не фронтон, а фронтони.
А тепер помаленьку розберемось.
На грецькому храмі уявіть Парфенон. Це довга побудова з фронтонами з обох кінців над колонадою.
На храмі розміщений низький трикутник, ті місця традиційно заповнювались скульптурами.
На храмі Афійі фронтони містились зі східної та західної сторін, на двох короткозамкнених кінцях храму.
Скульптури, що прикрашали фронтони були знайдені на поч. 19-го ст. під час розкопок німецькими архітекторами руїн храму, зовсім скоро їх виставили на аукціон, і Людвіг з радістю придбав їх для нового музею.
Скульптури були виготовлені в різний час, що надає їм ще більшої цікавості і демонструє еволюцію грецької скульптури.
Західний фронтон побудований раніше. Припускаємо, скульптури створили одночасно з храмом - бл. 490 р. до н.е.
Східний з'явився пізніше, і що цікаво, давніші західні скульптури виконані за архаїчним зразком, а східні просто приймають на себе характеристики класичного стилю.
Можемо назвати це зародженням класицизму в скульптурах східного фронтону, моментом переходу, оскільки стиль саме виник.
І так, тематикою обох фронтонів стала Троянська війна, війна між троянцями та греками.
Насправді це міфічна війна, про яку відомо з величної епічної поеми Гомера "Ілліада", деякі з героїв Троянської війни були родом з острова Егіни, цим і можна пояснити їх появу на фронтоні.
Давайте перейдемо до огляду скульптур західного фронтону.
Фронтон є дещо незручним місцем, якщо розглядати його як простір для скульптур.
Дуже незручним, адже є ось ці вузькі проміжки в трикутнику, в котрі дуже важко засунути фігури, єдиний спосіб це зробити - нахиляти їх.
Так, схоже, що скульптури грають у лімбо, опускаються все нижче і нижче до країв.
Але в цьому випадку скульптор проявив винахідливість і знайшов дивовижне рішення.
У самому центрі фронтона, як зі східної, так і з західної сторони, бачимо шляхетну фігуру в повний ріст, вона дивиться вперед, богиня Афіна.
Афіна відома, як богиня війни і водночас богиня мудрості.
На західному фронтоні бачимо Афіну, що тримає сучасний вал, призначений для списа, що можливо там і був, може з дерева, або скоріше за все бронзи чи іншого металу.
Якщо глянути на Афіну, то впізнаємо типовий архаїчний стиль.
Вона по центру, досить непохитна, строго симетрична, одяг має лінійну будову.
Вона має типову архаїчну посмішку, що відносить її від емоцій, від буденного світу. Вона виглядає як надбогиня.
З обох боків
Афіни стоять два воїни, що рухаються в різні сторони.
Вони якраз наносять удари списами.
В одного щит повернутий до нас, в іншого повернутий в протилежний напрямок, проте вони змушують нас метатись поглядами в різні боки, вони енергійні, швидкі, і звичайно обоє дещо нахилені, бо зігнули ноги в колінах, цим самим добре вписуючись у висоту фронтона.
По обидва боки цих фігур стоять лучники на колінах і стріляють з луків.
Лівий лучник очевидно Паріс, бачимо головний убір, зав'язаний ззаду, він опирається на коліно та на стопу.
Лука немає, але за рухом його руки бачимо, що він втрачає свою стрілу. Позаду нього біжить фігура зі зброєю та атакує особу, що падає додолу.
Подивіться на багатогранність цієї трійки, як вони взаємодіють, відчувається справжній подих енергії, динамічності, що досить неординарно для архаїки.
Давайте зосередимось на статуї пораненого воїна з правого боку західного фронтону.
Він впав, сперся на ліве бедро та лівий лікоть, а права рука міцно зжата, можливо, він намагається вийняти спис, що влучив у його тіло.
Так, дозволь перервати на хвильку, оскільки, він аж ніяк не схожий на пораненого.
Він зігнув коліно та закинув його за ліву ногу, сперся на ліву руку, а лівий лікоть прийняв досить дивне положення.
Його поза не сходиться з тим, що він робить - витягує спис із тіла.
Саме так, вірно, це певно пекельний біль, що може призвести до смерті, але тільки гляньте на його обличчя, в нього та сама архаїчна посмішка.
Всім нам важливо пам'ятати, що це не натуралізм.
Це не спроба втілити почуття, це дуже стилізована, схематична фігура, говорячи про фігуру більше як символ, ніж реальну фігуру, символ падшого воїна в Троянській війні.
Один мистецтвознавець прирівняв цю фігуру до вазопису, де часто зображували торс назовні, тому було видно всю мускулатуру.
Це не натуралізм, це спосіб бачення тіла.
Цей самий мистецтвознавець прирівняв фігуру до Куроса, ось так він виглядає.
Ніби прямий Курос приліг.
Вона дуже відрізняється від побаченого на східному фронтоні, що датується лише 1-2 десятками пізніше, на початку класичного періоду.
Давайте глянемо.
Східний фронтон складається в основному з фрагментів зліва, але одна статуя павшого воїна в чудовому стані, і вона не схожа на фігури ранньої архаїки західного фронтону.
В той час, поки фігура все ще зберігає архаїчну посмішку, все інше, включаючи позу тіла, вказує на його поранення і те, що він доживає свої останні хвилини.
Помітно меч у правій руці, він все ж намагається підвестись, однак ці спроби марні.
Його ліва рука все ще в щиті, таким чином, він тримає баланс, ще мить і щит з грюкотом впаде.
Таке враження, що він намагається піднятись і водночас падає опускає тіло все нижче, оскільки смерть дихає в спину.
Він дивиться вниз, тіло його більш сформоване, ніж у будь-якої іншої фігури, а також має натуралістичний вигляд.
Бачимо появу класичної традиції.
В архаїчному періоді присутнє відділяння м'язів від інших частин тіла. Чіткі контури частин тіла, а в цьому зразку один м'яз плавно переходить в інший, це і створює вигляд шкіри навколо скелета.
Вірно, хвилину назад ти говорила про те, що архаїчна скульптура несе в собі символічність.
А тут митець дійсно досліджував людське тіло, і думав що характерно для падаючої фігури.
Замість того, щоб одна нога закладалась на іншу, що досить неприродньо, і замість піднятого ліктя, права рука цілком заходить за його торс.
Це не спроба надати тілу нахиленого до нас вигляду, що помічаємо в архаїчній фігурі. Подивіться на торс.
Подивіться на м'язи ніг, все тіло, включаючи позу, має набагато складнішу будову.
Так само як на західному фронтоні аналогічно до східного стоїть центральна статуя Афіни.
Справа від Афіни фігури практично не пошкоджені.
Бачимо фігуру в бою, таку ж як на західному фронтоні, вона пронизує воїна, що втратив свій шолом, щит злітає з руки, він хитається, втрачає баланс.
Він має вигляд, ніби він зараз звалиться.
Він втратив шолом через молодика ззаду, який, здається, намагається допомогти та біжить до нього.
В його руках уламок, що був його шоломом.
Тіло окреслює діагональ випаду, тому це хороший варіант для трикутної форми фронтона позаду нього інший лучник, точно такий як на західному фронтоні.
Археологи вважають його лучником, що поранив воїна з протилежного боку, якого ми вже обговорювали
Саме так. В результаті маємо чудове єднання дій усіх фігур східного фронтону.
Це складніша історія, не дивлячись на те, що вона ідентична до написаної.
Складніша мускулатура, більша увага до людського досвіду, і це змушує нас задуматись про те, що ж змінилось. Лише кілька років різниці між фронтонами, а наскільки вони різні.
Це завжди загадка для мистецтвознавців, якщо дивитись на пам'ятки розділені не довгим періодом часу, що ж сталось із цінностями стародавньої грецької культури, що змусило їх зображувати людину з такими відмінностями.
Якщо повернутись у історію Греції, на греків сильно впливали монументальні єгипетські скульптури.
Досі помітні сліди архаїчної традиції, але додається відчуття самосвідомості.
Це рухомі фігури, що відображають людські емоції, враження, досвід, це дуже відрізняється від ідеї репрезентувати символи, що спостерігалось у ранньому грецькому мистецтві.
У класичному періоді бачимо фігури, що є частиною розповіді, внаслідок якої ми починаємо їм співчувати, доброзичливо ставитись.
Це уривок історії стародавньої Греції, де греки саме перемогли персів у війні.
Це епічна перемога грецької культури, де багато грецьких міст єдналось, щоб побороти спільного ворога, персів.
Так, це ворог, що мав би виграти, перси мали б стати переможцями.
Вони мали значно більшу армію, греки знали про це.
Факт їхньої перемоги наштовхнув їх на те, що існує певний порядок у всесвіті.
Враження, що світ це не місце, що керується лише згідно з волею богів, а місце, яке може зрозуміти людський розум.
Отож, це усвідомлення стало ще більшим тягарем для греків.
Тепер вони відповідальні за своє суспільство, вони тепер не частина випадковостей, а частина порядку, яким можна керувати.
Тож мистецтвознавці бачать зародження класичного стилю в цьому моменті історії.
У нас є можливість, навіть у 21-му столітті, зануритись не дивлячись на складність цього завдання, у свідомість греків і правильно зрозуміти ці витвори мистецтва з їхньої точки зору, важливо пам'ятати, що ці скульптури спочатку малювались, як і всі інші грецькі скульптури, до речі, дуже яскравими кольорами.
Це повністю змінює наше бачення грецького мистецтва.
Коли думаємо про нього, то бачимо ці чисті, блискучі, білі мармурові поверхні, а виявляється вони яскраві!
Жовті!
Мистецтвознавці та археологи зробили науковий аналіз та знайшли сліди та залишки барвників, котрі були визначині досить точно, принаймні відомо про червоний та синій, які бачимо на геометричних зразках.
Мене дещо спантеличує уява цих кольорів. на фігурах, і не тільки фігури були розфарбовані, а й місця їх розташування.
Як там не було б, ми не можемо розглядати їх так, як їх бачили стародавні греки.
Колір очевидно надав би фігурам більшої примітності, намагаємось підібрати відтінок архітектури.
Знаєте, були й інші елементи, які можна "доуявити", фігури тримали не лише зниклі елементи, списи луки, стріли, а також і частинки металічних речей, які з того часу не збереглись.
У них було волосся у вигляді чубів на лобах, а також звисаючих локонів, що огортали обличчя.
У цьому випадку, вони були виготовлені з графіту, тут все ще присутні його залишки, і ми точно знаємо де вони знаходились, і це допомогло б, думаю, створити їх не кам'яними спорудами, якими ми їх бачимо, а складнішими фігурами, що взаємодіють з архітектурним оточенням.
Не забуваймо й про те, що це храми, місця релігійного культу, що слугували домом богам, тому по центру східного та західного фронтону богиня Афіна.
І звичайно, грецьке уявлення богів і богинь кардинально відрізняється від сучасного християнського.
Таким чином, все це важливі речі для роздумів під час огляду в музеях грецьких скульптур.
Мені дуже приємно бути сьогодні тут, на TED.
Знаєте, я думаю, що деякі із сьогоднішніх презентацій будуть занадто складними для мене, але ж найбільш вражаючі речі лежать у нас під ногами.
Дрібниці, про які ми іноді забуваємо, як-от запилення, яке ми приймаємо як належне.
Неможливо розповісти про запилювачів - бджіл, кажанів, колібрі, метеликів - не розповівши про виникнення квітів і спільну еволюцію квітів і запилювачів, яка тривала понад 50 мільйонів років.
Я займався уповільненою кінозйомкою квітів 24 години на добу, сім днів на тиждень більш ніж 35 років.
Вони рухаються немов у танці, який мені ніколи не набридне.
Він сповнює мене подивом і відкриває моє серце.
Я вважаю, що краса і спокуса це створені природою засоби виживання, тому що ми захищаємо те, що любимо.
Стосунки квітів і запилювачів - це історія кохання, яка годує Землю.
Вона нагадує нам, що ми є частиною природи, а не існуємо самі по собі.
Звістка про зникнення бджіл, про синдром раптового зруйнування колоній спонукала мене діяти.
Запилення потрібне для понад третини фруктів і овочів, які ми їмо.
І багато науковців вважають, що це найсерйозніша проблема, яка постала перед людством.
Це немовби канарка у вугільній шахті.
Якщо запилювачі зникнуть, то зникнемо і ми.
Це нагадування про те, що ми - частина природи, і мусимо турбуватись про неї.
Одна розмова спонукала мене зняти фільм про поведінку квітів і запилювачів: я запитав своїх наукових консультантів:
Яка мотивація запилювачів?
"Ну", - відповіли вони.
"Справа в ризику і винагороді".
Широко розплющивши очі, немов здивоване дитя, я запитав, "Як так?"
І вони відповіли, "Адже вони хочуть вижити".
"Чому?", не відступав я.
"Щоб розмножуватись".
"Для чого?"
Я думав, вони скажуть, "Уся справа в сексі".
Але Чіп Тейлор, наш фахівець з метеликів-монархів, відповів, "Ніщо не вічне.
Усе у всесвіті старіє."
Це приголомшило мене.
Тому що я усвідомив, що природа вигадала розмноження як механізм для того, щоб життя рухалось уперед, як життєву силу, яка пронизує нас, і робить нас ланкою в еволюції життя.
Майже недоступне для неозброєного ока, це роздоріжжя, на якому перетинаються світ тварин і світ рослин є насправді чудом.
Це містичний момент, коли життя відтворює саме себе, знову і знову.
Ось трохи нектару з мого фільму.
Сподіваюсь, ви вип'єте його, защебечете, і посадите кілька насінин, щоб запилити дружній сад.
Знайдіть кілька хвилин, щоб понюхати квіти, сповнитись їх красою, і знову пережити відчуття чуда.
Ось декілька кадрів із фільму.
(Музика)
(Оплески)
Дякую.
У цьому відео я хочу поговорити про гроші та відсоткові ставки на мікроекономічному рівні, щоб ви зрозуміли співвідношення між попитом і пропозицією грошей та їх ціною, яку, як ви побачите, і виражає відсоткова ставка.
Після цього нам буде легше говорити про гроші, відсоткові ставки, попит і пропозицію грошей, а також їх ціну на макроекономічному рівні.
Коли гроші розглядаються в мікроекономічному контексті, мабуть, найскладнішим для розуміння є поняття ціни грошей.
Можливо, ви вже здогадалися, що ціною грошей є відсоткова ставка.
Щоб зрозуміти це краще вам не обов'язково купувати гроші.
Відсоткова ставка — це орендна плата за гроші.
Якщо я запитаю, яка ціна квартир у моєму районі, мені скажуть, що ціна однокімнатної квартири...
Якщо розглядати ціни на квартири в Північній Каліфорнії, де я живу, то найпростіша однокімнатна квартира обійдеться вам приблизно у 1200 доларів на місяць або 14 400 доларів на рік.
Прийнято називати ціну за квартиру у розрахунку на один рік.
Це і є, по суті, ціна вашої квартири.
А тепер, якщо я піду в банк і скажу, що хочу взяти кредит на 10 000 доларів (можливо я хочу купити машину абощо), банк встановить мені відсоткову ставку.
Представники банку скажуть: "Добре, ми надамо вам позику, але під певний відсоток.".
Ну, не знаю, зараз відсотки досить низькі...
Нехай банк погоджується видати мені кредит під 5%.
Щоб показати, що це дійсно ціна позичених грошей, ми можемо розглянути ці 5% як 5 центів за долар на рік.
Коли ви орендуєте квартиру, її ціна визначається як 14 400 доларів на рік.
А відсоткову ставку у 5% можна записати як 5 центів за один долар на рік.
Це те саме.
Ось це — орендна плата за гроші, які ви позичаєте у банку.
Після того як ви усвідомили це, ми можемо намалювати криву попиту та пропозиції на мікроекономічному рівні.
Тепер ми вже знаємо, що таке ціна грошей. Намалюймо криві попиту та пропозиції. І зробимо ми це так, як зазвичай роблять економісти, малюючи діаграми, а саме — суперспростимо їх.
Забудемо про кредитний ризик, про те, які шанси того, що люди повернуть позичені кошти, і тому подібні речі.
Припустімо, що за всіма позиками кошти повертаються і що позики безризикові.
Усі позичальники виконують свої зобов'язання.
Давайте назвемо цей графік ринком позикових коштів строком на 1 рік.
Як ми побачимо, та й ви, напевно, знаєте, що залежно від часу, на який береться позика, встановлюються різні відсоткові ставки.
Коли ви берете позику терміном на 1 рік, банк стягне з вас вищі відсотки, ніж якби ви, скажімо, брали позику на 1 місяць. Тому що існує ймовірність того, що банк не зможе отримати ці гроші назад, адже за рік багато чого може статися.
Він мусить підстрахуватися.
Ринок позик терміном на 1 рік.
На більшості графіків попиту та пропозиції на вертикальній осі відкладають ціну. Ми вже з"ясували, що ціна грошей — це звичайна відсоткова ставка.
Я назву цю вісь ціною.
Позначимо її жовтим кольором.
І вимірюється ця ціна як відсоткова ставка, у відсотках.
Нехай тут у нас буде відсоткова ставка 30%. Це відсоткова ставка 15%, а це — 10 і 5. А ось тут 20 і 25%.
Вийшло непогано.
Ось тут ми відкладемо кількість грошей.
І вимірюватись вона буде, скажімо, у мільярдах доларів.
Тут можна вибирати будь-яке значення, залежно від того, що ми розглядаємо: окреме місто, країну чи цілий світ.
Звісно, це залежить від валюти та інших чинників.
Але уявімо собі, що ми знаходимося на острові, де діє лише одна валюта.
Нехай тут буде 1 мільярд.
2, 3, 4, 5 мільярди.
Спочатку подивимось на криву попиту.
Її можна розглядати як криву граничних вигод.
Перші кілька доларів, видані у позику, принесуть величезну граничну вигоду позичальникові.
Позичені гроші він або споживає, купуючи за них щось, що зробить його дуже-дуже щасливим (принаймні він так вважає), або інвестує їх. Можливо, він думає:
"Якби я зміг позичити трохи грошей, я б вклав їх в один безризиковий проект, який зробить мене мультимільйонером".
Отож, на ці перші долари є великий попит, вони приносять величезну граничну вигоду.
А тому, за ці перші долари люди готові платити дуже багато.
Люди готові платити більше 30%.
У міру того, як кількість доларів зростає, позичальник отримує все меншу і меншу граничну вигоду від них.
Тому крива попиту буде спадною і виглядатиме приблизно так.
Тут діє такий самий принцип, як і на ринку морозива чи оренди квартир.
Це наша крива попиту.
Розглядаючи криву пропозиції, застосовуємо ту саму схему, що й до пропозиції будь-якого іншого товару.
Що стосується цих перших доларів, то...
Очевидно, є люди, які готові позичати гроші за невелику плату.
У них немає інших варіантів застосування цих грошей.
А отже, гранична вартість виданої позики є дуже низькою.
Крива пропозиції починається десь тут.
У цій точці люди готові видавати позику під дуже низьку відсоткову ставку.
Приблизно 1%.
З кожним додатковим доларом альтернативна вартість цих грошей для кредитора зростатиме.
А отже, і відсоткова ставка на кожен додатковий долар також зростатиме.
Ми намалювали криві пропозиції та попиту для ринку позикових коштів терміном 1 рік.
Це пропозиція, яка вимірюється у мільярдах доларів на рік.
Вона показує, яка сума у певному році буде надана у позику терміном на 1 рік.
Як бачите, гроші можна розглядати, як і будь-який інший товар.
Ось тут буде рівноважна ціна, а тут — рівноважна кількість.
Ось ця лінія — це рівноважна ціна, а у випадку грошей — це відсоткова ставка.
Рівноважна ціна становить 10%, що можна розглядати як 10 центів на долар на рік.
Рівноважна кількість грошей, яку беруть і надають у позику протягом року, становить приблизно 2,7-2,8 млрд доларів.
Коли ми розглядаємо це таким чином, на думку може спасти один макроекономічний феномен.
Що станеться, якщо у кожного у світі або на нашому маленькому острові раптом стане трохи більше грошей у кишені?
Уряд надрукує гроші, завантажить їх у вертоліт і роздасть усім бажаючим.
Тоді, раптово, за будь-якої відсоткової ставки пропозиція збільшиться.
Крива пропозиції зміститься вправо.
І ми отримаємо нову криву пропозиції яка виглядатиме якось так.
Крім того, крива попиту переміститься вниз.
Тобто за кожної відсоткової ставки стане менше попиту, бо людям, які хотіли позичити гроші, тепер потрібна значно менша сума.
Крива зміститься вліво.
І нова крива попиту виглядатиме ось так.
Що трапилося?
Якою буде нова рівноважна ціна?
Це залежить від того, наскільки сильно змістилися криві.
На цьому малюнку рівноважна кількість особливо не змінилася.
Але вона може змінюватися залежно від ступеня зміни попиту та пропозиції.
А от що точно станеться, якщо всі ці надруковані гроші буде роздано людям, так це те, що рівноважна ціна знизиться.
Рівноважна відсоткова ставка тепер становить приблизно 6%.
Можна розглянути й інший сценарій, коли гроші раптом зникнуть з ринку або коли під впливом вдалого маркетингу чи змін у психології людей люди захочуть заощаджувати менше, а тому пропозиція грошей зменшиться.
Або, раптом, з'явиться безліч чудових можливостей для інвестування, і попит на гроші зросте.
Можна дивитись, як за всіх цих сценаріїв зміщуватимуться криві попиту та пропозиції і як це вплине на відсоткову ставку.
Як і для будь-якого іншого товару чи послуги на мікроекономічному рівні.
Визначимо деякі множини.
Скажімо, ми маємо множину А яка складається з чисел 1, 3, 5, 7 та 18.
Скажімо, множина В складається з чисел 1, 7 та 18.
А також маємо множину С яка складається з чисел 18, 7, 1 та 19.
Поміркуємо у цьому відео над означенням поняття підмножина.
Перше питання: Чи є множина В підмножиною множини А?
Що взагалі означає поняття підмножина?
Підмножина це множина кожна складова якої є складовою іншої множини.
Згідно даного означення ми в змозі записати, що множина В є підмножиною множини А.
Тобто множина В є підмножиною множини А. множина В це підмножина, запишемо це.
Множина В це підмножина множини А.
Кожна складова множини В є складовою множини А.
Ми в змозі сказати навіть більше - множина В це вузька підмножина множини А. Оскільки множина В є підмножиною множини А, але не дорівнює множині А, що означає що у множині А є об"єкти яких немає у множині В.
Іноді вузьку множину В також називають власною підмножиною множини А.
Це все позначається символом схожим на менше або рівно, але рівно закреслено при цьому.
Отож це означає вузька підмножина, що означає що усі складові множини В містяться й у множині А, але не навпаки.
Множина В це вузька або ж власна підмножина.
Наприклад, ми могли б написати що множина А є підмножиною множини А.
По суті, кожна множина є підмножиною себе.
Але ми не в змозі записати, що множина А є вузькою підмножиною А.
Оце ось тут це хиба.
Нумо дещо попрактикуймося.
Чи можна сказати, що множина В є підмножиною множини С?
Погляньмо.
Множина С містить 1,7,18 отож кожна складова множини В є також й складовою множини С.
Отже це правда.
Чи можна сказати, що множина С є підмножиною множини А?
Кожна складова множини С повинна бути складовою множини А.
Маємо 18,7,1, але не маємо 19. Отож це хиба.
Ми могли б записати, що множина В є вузькою підмножиною множини С.
Ми також в змозі розвернути цей знак навпаки і це означатиме тепер надмножину.
Ми також в змозі розвернути це означення і сказати, що множина А є надмножиною множини В.
Це просто інший шлях сказати,що множина В є підмножиною множини А.
Інший шлях міркування - множина А містить у собі кожну складову множини В.
Вона може містити й більше або містити кожну складову.
Можна поглянути на це як на знак більше або дорівнює.
Але це не зовсім однакові речі. Але ми вже знаємо, що в змозі записати,що множина А є вузькою надмножиною множини В.
Що означає, що множина А містить усе, що міститься у множині В і ще більше.
Множина А не рівнозначна множині В.
Отож, сподіваюся ви трохи познайомилися з поняттями підмножини та надмножини. Переклад на українську:
Ми багато говорили про монополії і про ідеальну конкуренцію.
І ми розглядали їх як полярні протилежності.
Тут у вас є лише один учасник, тут у вас багато учасників.
При монополії ви встановлюєте ціну відповідно до кількості, тут ви повинні прийняти загальну ціну.
При монополії існують величезні бар'єри для входу на ринок, при ідеальній конкуренції немає бар'єрів.
Про що я хочу поміркувати в цьому відео - чи є інші ситуації, чи особливо чи є умови для інших ситуації, що знаходиться посередині?
Щоб подумати про це, я намалюю спектр.
Я зроблю двовимірний спектр.
Я міг би вставити більше змінних, де є нюанси між цима поняттями , але ці дві занадто великі.
Таким чином, в одному напрямку я буду говорити про кількість конкурентів, які тут у нас є.
Це кількість конкурентів.
Конкуренти.
Кількість конкурентів.
Тепер, очевидно монополія - це один учасник; при ідеальній конкуренції ви отримуєте купу конкурентів.
Так що я поставлю одне прямо тут і купу конкурентів.
Якщо тут нуль, то навіть не буде ринку, про який говорити; немає учасників.
На цій осі, на вертикальній осі, хотілось би подумати про те, як диференціюються конкуренти на ринку.
Наскільки відрізняються їхні продукти чи їхні бренди?
Диференціація на ринку.
Це буде низька диференціація, а це висока диференціація.
Так що давайте поміркуємо про купу промисловостей і подуємо про те, де вони тут розміщуються, а тоді я представлю вам два нових терміни на відміну про монополію чи ідеальну конкуренцію.
Так що, лише скажемо, що ми живемо у світі, де 50 виробників гвинтів і всі ці гвинти повністю ідентичні.
І отже, якщо один виробник підніме ціну хоч на пенні, більше ніхто до них не піде, тому що вони можуть одержати ту ж річ від багатьох інших виробників.
Це буде прямо тут - низька диференціація, всі гвинти однакові і є купа конкурентів.
Так що це близько до ідеальної конкуренції, таку ідеальну конкуренцію можна отримати в реальному світі.
Отже, купа ідентичних виробників гвинтів.
Я не впевнений чи реальний ринок гвинтів має купу учасників, але давайте лише припустимо, якщо це було б прямо тут, доволі близько до світу ідеальної конкуренції.
В іншому спектрі ви можете уявити, що ви надаєте комунальні послуги, і в більшості місць в США і можливо в світі ж тільки одна комунальна компанія, одна установа, яка керує лінією електропередач.
В багатьох випадках насправді вона керується урядом, але в більшості по США вона регулюється приватною компанією.
І, отже, тут ви маєте одного учасника, і можна посперечатися чи тут низька диференціація чи така висока, що лише один учасник.
Але давайте просто віднесемо це сюди - низька диференціація.
Прямо тут буде рентабельно.
Це трохи близько до монополія, чи власне монополія - тут тільки один учасник.
Моно, моно походить від одного.
Полі походить від продавців.
Один продавець буде комунальником.
Зараз є речі, що будуть посередині.
Так що, наприклад, якщо говорити про вас, скажемо телефонний провайдер в вашому районі.
Є більш ніж декілька людей, які постачають телефонні послуги, особливо у еру інтернет-телефонії, зараз кабельні компанії почали надавати телефонні послуги, і телефонні компанії почали надавати інтернет і кабельні послуги.
Отже, поміркуємо про такий ринок.
Поставимо цей ринок прямо тут.
Отже, число конкурентів мала, отже це буде тут, і вони в чомусь різняться, вони можуть надавати різний кабельний пакет, чи можливо запропонуються вам трішки різні рівні пропускної здатності чи що завгодно ще.
Отже, вони якось різняться прямо тут.
Так що я зателефоную кабельному інтернет телефонному провайдеру, що прямо тут.
Потім можна подумати про ринок, де є купа учасників, але вони в чомусь різняться.
Можу поміркувати про добре харчування.
Отже, тут є купа ресторанів в будь-якому місці, що продають, знаєте, гарну їжу, і вони справді відрізняються якістю їжі, що вони готують.
Отже, вони високо диференційовані.
Кожен ресторан є унікальним, шеф-кухарі мають кухні і все інше.
Але їх купа.
Отже, прямо тут я розташую добре харчування.
Ви також можете уявити, знаєте, назву бренду одягу.
Вони різняться, певні дизайнери, певні матеріали і всі такі інші типи речей, але їх купа.
Назва бренду одягу. Це не зовсім досконала конкуренція; це дуже конкурентноздатні, є купа гравців, але вони не продають той же самий продукт.
Вони дуже, дуже різні.
В певній мірі, ви все ж відчуваєте, що конкуренція все ж є. у них монополія на власний продукт.
Ще один приклад, ви можете собі уявити щось типу висококласних ноутбуків чи висококласних комп'ютерів, чи гарних комп'ютерів.
Можливо, я скажу комп'ютери в загальному.
Деякі люди можуть захотіти Apple, те з чим вони пов'язані, а деякі можливо захочуть Sony.
Отже, мабуть, я розташую брендові комп'ютери тут.
Але, тоді ви також захочете подивитися на щось типу ринку небрендових ПК, це буде трішки ближче сюди, де у вас можливо будуть якісь виробництва, ви навіть не хвилюєтесь, якийсь виробник з-за кордону, ви навіть не хвилюєтесь, але говорять, що він використовує той же процесор, той же чіп пам'яті, він використовує ті ж комплектуючі.
Отже, він менш відрізняється.
Так, тут небрендові, і таке, як правило, стається з індустрією персональних комп'ютерів.
Це зазвичай як, ну, вони використовують той же чіп, ту ж пам'ять, вони працюють на Windows. чи щось ще.
Між ними немає великої різниці, отже вони власне приближуються до ідеальної конкуренції.
Так, причина, чому я представив ці ідеї вам - це те, що є назви кожній з них, тут не зовсім досконала конкуренція, тому що вони високо диференційовані, і є назви для цих типів, які не зовсім монополії, бо є декілька виробників.
Прямо тут, так що, ми можемо розташувати ці ідеї десь тут, я обведу загальну ідею.
"Олі" походить з ціє частини прямо тут, я не експерт у грецькій, але "олі" походить від "декілька"
І, очевидно, "полі", ще раз, як і з монополіями походить від продавців.
Отже, це означає декілька продавців.
В олігополіях, і ми вивчемо це набагато детальніше, вони не зовсім монополії, вони не можуть установлювати ціну і кількість, а вони можуть, опираючись на олігополію, опираючись на ринок, вони можуть почати діяти більше як моноплія.
Учасники можуть координувати один з одним, для їхньої взаємної вигоди, чи вони можуть люто конкурувати.
Навіть якщо ж лише декілька постачальників.
Отже, олігополії можуть свого роду, по їх персональним характеристикам, можуть або виглядати більш як монополії, чи як дуже конкурентоздатні виробництва.
І тут, там, де вони цілком конкурентоспроможні виробництва, вони високо диференційовані.
В певній мірі ви могли б сказати, що, наприклад, між брендових комп'ютерів у Apple монополія на продаж Apple комп'ютерів.
У них немає монополій на комп'ютери.
Очевидно, є багато багато людей, які можуть виробляти комп'ютери, але в них є бренд; якщо хтось хоче комп'ютер Apple, вам потрібно піти в Apple.
Це самоочевидне судження.
Але вони високо диференційовані, дуже фірмові, так що в них монополія на їхній продукт, але є багато багато інших конкурентів, які не дозволять встановлювати ціну тільки їм, тому що вони продають продукт, який служить тій же меті, але вони якось різняться.
Отже, ці учасники тут, ми можемо звати їх, чи їх ринки, монополістичною конкуренцією.
Але, коли ви вперше це почули це звучить більше, бо першим словом є монополістичний.
Але це поняття ширше, в решті-решт на мій погляд, ближче до ідеальної конкуренції, ніж до монополії.
Це врешті-решт так, як я це бачу на мою думку, монополія повністю, повністю неконкурентоспроможна.
В той же сам вона залишається дуже конкурентоздатною; але все ще не достатньо як в ідеальній конкуренції, але близько до того.
Або є інші альтернативи, я мав на увазі, на ринку, що будуть впливати на попит споживачів на ваш продукт.
І найкращий вибір між монополістом і ідеальною конкуренцією - це якась різниця в товарах тут, якийсь бренд тут, можливо різниця в кількості продуктів.
Привіт, це Сез Забелін.
І Макс Ньюболд.
Ми кореспонденти "Second Life" для "Smart History"
І ось ми знову відтворюємо Сикстинську Капелу у кампусі коледжу Вассара і ми збираємося розповідати не про стелю, а про фрески Мікеланджело на стіні Сикстинської капели поза вівтарем, приблизно 25 років по тому після стелі "Страшний Суд"
"Страшний Суд" з 1534 по 1541.
Тож, це зайняло близько 7 років.
Фактично, це було дорученням не Папи Юлія ІІ,
- Ні, він помер. Точно. А насправді від двох Пап.
Це був Климент VII, який наче домовився про розмалювання стіни позаду, стіни, яка є вирішальною, тому що вона прямо позаду і вище алтаря, головного алтаря, де стоїть сам Папа Римський -
Все вірно. І звертається до кардиналів. Я маю на увазі, що тут немає більш сакрального місця, дійсно.
Так.
Емм, це ж Павло ІІІ зробив кінцеве доручення, чи не так? - що прийшов одразу після Климента VII, вірно.
Добре. Це дуже давня тема.
Це одна з найстаріших тем.
Це "Страшний Суд", коли Христос повернеться на землю, час Другого Пришестя, коли судитимуть весь людський рід. І розділять їх наліво, грішних і хто піде до пекла; і на правих - блаженних і тих, хто піде до Раю.
Тому слід звертати увагу на тих, хто зліва і хто справа від Христа як про розділених на блаженних та проклятих.
Ймовірно, ця тема є однією з найбільш жахаючих, які можна очікувати побачити в Католицькій традиціїі і дійсно цікаво, що вона часто ставала темою малюнків та гравюр - прямо над виходом з церкви, тому коли ви залишали
- часом і входу, але частіше над виходом, тому коли ви залишали церкву, це було останнім, що ви бачили перед поверненням у світ, тому що ви знали, звісно, що кожен сповнений гарними намірами у церкві, однак повертаючись у реальний світ, комусь потрібна гарна порція страху, а це дійсно може забезпечити його.
"Грішний - горітимеш у пеклі".
По суті, це посил "Страшного Суду"
Але хвилину тому ти казала, що важливо розуміти цю картину в історичному контексті, у політичному контексті того дня.
Це було створено, повторимо, у 1534-1541, Європа тоді перебувала у безладі.
Так.
І католицька церква сама знаходилася під загрозою.
Так. Близько за 20 років до того, як це було намальовано,
Лютер приколов свої "95 Тезисів" до дверей церкви.
- В Північній Німеччині -
- В Північній Німеччині, досить далеко, проте -
- але Лютер був католицьким священником.
Так.
Але він просував своєрідну реформу.
В межах церкви, так.
Вказуючи на дуже специфічні практики в католицькій церкві, які, на його думку, були зіпсованими.
Цікаво, за іронією долі, практики, що фінансово посприяли Юлію ІІ і пізніше замовленню Мікеланжело -
- точно, і відбудові Собору Св. Петра.
Правда. Однак це вже інша історія.
Так.
Тож, Церква перебуває у безладі, цей період ми описуємо як Високе Відродження, період прийняття людського тіла, класичної античності; цей період насправді завершився.
Церква піддається нападкам.
Важливо дивитись на фреску в контекст і приведеної в бойову готовність Церкви.
Цей малюнок повний гніву, і страху, я гадаю ти права.
Гадаю, що погляд на такий контекст, що є абсолютно жахаючим, матиме сенс, тому що просякнутий оптимізмом і красою -
- ідеальною красою -
- яку Мікеланджело виконав на стелі, а, натомість, ви отримали щось типу абсолютної агресії.
Подивіться на Христа в центрі.
Тут ми бачимо Христа, що не приділяє уваги блаженним. Його увага сфокусована на грішниках.
І руки його піднесені, ви, фактично, можете побачити стигмати - ви можете побачити дірки, які залишились від хреста.
Він вже готовий кинути грішників до пекла.
Виглядає, немовби він лівою рукою вказує на власні рани, які отримав на хресті, немовби каже:
- страждатимуть також. Вірно.
А ось тут Марія, під його рукою, яка звертається до блаженних.
Але вона зіщулилася, наче більше не може нікому допомогти.
І вже нікого не захищає.
Вона вже не може заступатися за людство.
Ох, це дійсно важливо.
Мікеланджело все ще є Мікеланджело, він все ще зображує Христа з якоюсь масивністю, що є проявом божественного.
Тут цього багато, це, фактично, майже маньєризм.
І це майже як комікси Марвел, в певному сенсі.
Я маю на увазі, дивіться. На цьому тулубі одні м'язи.
Так, немовби він йде вперед.
Тепер, по інший бік Христа знаходяться святі та інші важливі персоналії з Старого Завіту.
Це відповідає традиціям.
В дійсності, коли ми кажемо ліво та право, Ми маємо на увазі внизу зліва та внизу справа.
Вірно. Насправді це не
Ось рай, коли ми на цьому рівні.
Тому ліво і право насправді не відповідають.
Таким чином, деякі фігури, які ми бачимо тут, окрім Марії, що сховалася під рукою Христа, ми бачимо Св.
Лавірентія, наприклад, що тримає палицю, на якій його спалили -
Ми бачимо Св.
Петра, який має дещо лютий вигляд. - ми бачимо Св.
Петра з ключами -
- Він має ключ -
Це все нижче справа від Христа.
Зліва від нього ми бачимо величезну фігуру Св.Варфоломея, один з найбільш гротескних об'єктів на цьому малюнку.
Так, Св.Варфоломей, як і багато перших святих, був замучений по-справжньому жахливим чином, з Варфоломея зняли шкіру живцем.
Фактично, він тримає власну шкіру. - в лівій руці. - а в правій - ніж, і дивиться вгору на Христа
Вірно.
Тож, він тримає, як і більшість святих, знаряддя власних тортур.
Але все це так живо представлено, тримає власну шкіру, яка тільки звисає, це так екстраординарно.
І звісно, є теорія - - щодо шкіри Св.Варфоломея -
- що лице, яке зображене на шкірі є насправді автопортретом митця. Я гадаю, що це не так - це лише теорія, однак, я вважаю, це те, про що ми можемо 100% знати, тому що воно дійсно схоже на Мікеланджело - Я маю на увазі, що ми знаємо, як виглядав Мікеланджело, знаємо, що Мікеланджело мав скривлене перенісся -
-хвилясте коричневе волосся- тут воно дійсно схоже на Мікеланджело. Незвичайною ідеєю було почати розмірковувати про те, що Мікеланджело мав на увазі представляючи себе у цій безжиттєвій шкірі
А також місцем, де він знаходиться.
Тож повернімося до цього.
Гаразд.
Давайте трохи поговоримо про фігури у "Страшному Суді", тому що ми казали про те, що ідеальна краса в минулому, і тут Мікеланджело дійсно, здається, відходить від ідеї про красу як поєднання з Божественним, і як про шлях до Божественного, а натомість зображує фігури часоть досить потворними.
Потворні і також їхні кінцівки вже не витончені, а скручені.
Здається, що ця картина сповнена активності, але часто виглядає так, наче тут щось подібне до насилля, або майже хаосу, тому що фігури поєднані таким чином і рухи кінцівок по відношенню до інших.
Знаєте, і їхні тіла часом немовби трохи деформовані. Голови дуже малі. У них відсутні привабливі та гармонійні пропорції як у фігур на стелі.
І майже якби, завжди мені здається, що
Мікеланджело каже: "Це вже не прославляння людського буття.
Це витвір мистецтва." - або людських відносин до -
- до Бога - до Бога, правильно. Це -
- Це картина, де посил є первинним; і він зробив те, що мав зробити з цими фігурами, з композицією, впевнитися, що цей посил:
"Грішний - горітимеш в пеклі.
Покидаючи Церкву, ти її зраджуєш, і ти горітимеш у пеклі вічно."
Дуже гротескно...
Це незвичайна сучасна ідея.
Це займе сотні років для митців, щоб пристосувати до ідеї про деформацію тіла для того, щоб виразити -
- посил. Так. - більш повне повідомлення. Це дійсно дуже сучасна ідея.
Гадаю, що ідеально її можна побачити у фігурі Св.Катерини, яка тримає нахилене вперед колесо.
Її голова дуже маленька, руки немовби гротескні; її поза незграбна; в ній немає нічого гарного та граційного, і те ж саме ми можемо сказати про багатьох фігур.
Наступне, про що хотіла б сказати про фігури святих, які оточують Христа, знаєте, Мікеланджело, коли писав ці фігури, сказав, що прагне показати, що ці святі сіють сім'я віри.
Я гадаю, що фігури, що показують тих, хто помер дійсно жахливою, повною болю смертю -
Св.Лаврентий, Св.Себастьян, що помер від стріли,
Св.Катерина, тіло якої розчавили колесом, ці чоловіки та жінки, які віддали своє життя і так страждали просто за віру в Христа, це та ідея, в яку хтось може повірити, може, ви знаєте, не зважаючи ні на що. Всі ці випробування задля віри в Христа - можна стійко пройти. Хтось здивується,
- можна витримати, навіть перед обличчям смерті та страждань.
Хтось здивується, чи це було питання, що Мікеланджело ставив собі у похилому віці, і почне запитувати себе.
Так, я думаю, що це питання до моменту в той час.
Враховуючи війну, страждання, насилля, що оточувало церкву в той час.
Правильно.
Погляньмо на деякі фігури трохи нижче, знизу, які дійсно промовляють до оповіді "Страшного Суду".
В певному сенсі, ми повинні дійсно почати з групи фігур прямо під Христом -
- ангели? - ангели, що сурмлять у свої золоті труби так голосно, як тільки можливо, виглядають так, немовби, знаєте їхні щоки роздуті так - що можуть підняти мертвого з могили.
Правда.
І якщо ми подивимось трохи нижче зліва від цих ангелів, ми фактично можемо побачити Мікеланджело-
-Христа!
- Так, Христа, на цих зелених схилах - ми фактично бачимо мертвих, що воскресли, ці духи, ці скелети, що вже протрухли, встають з могил.
Це міфічно, майже буквально представлено.
Потім як вони підніматимуться, ангели протягнуть до них руки - ці безкрилі, очевидно, чоловічого роду ангели - протягнуть руки і схватять тоді, коли вони здійняться до неба-
Погляньте на групу з вервицею! - і підіймуть їх до раю.
Правильно, немовби Мікеланджело каже. молитвою, через силу молитви, можна потрапити до раю.
Тут є напруга та зусилля.
Так.
І з іншого боку, зліва чи справа від Христа, є прокляті персонажі, приречені на пекло.
Замість ангелів, що підіймають їх, ангели зі стиснутим кулаком -
- відбивають їх вниз! - скидають донизу!
І ці персонажі, що намагаються вирвати свій шлях нагору, яких ангели відбивають назад.
В цей час демони знизу починають вилазити по них і скинути внизу у пекло.
Знаю. Неймовірно, чи не так?
Тож, бути зіштовхнутим і піднятим.
Мабуть, найбільш незабутнім персонажем цієї групи є цей проклятий чоловік.
Той, хто усвідомив шлях, яким він простує.
Усвідомлення людської муки, зі стражданням на обличчі, є надзвичайним.
Тут є не лише сум та страх, а визнання власних слабкостей.
Як на мене, такий символ людського стану, знаєте, не важливо наскільки хорошими ми намагаємося бути, не важливо наскільки хорошими є наші наміри, не важливо наскільки вірно ми все бачимо, ми часто робимо щось неправильно; але в цей момент розплати, в день Другого пришестя Христа нас судитимуть і виставлять вирок.
Цей вираз обличчя так гарно викристалізував цей момент прийняття, всієї правди.
Так.
Коли ви підете до пекла, звісно, ви не підете прямо до пекла.
Ви будете перенаправлені.
І Мікеланджело - це в класичному міфі. Правильно.
Який не один раз повторюється Данте в "Інферно"
Ми маємо Харона, переправника, який скидає душі з човна на берег пекла, звісно тому, що вони не хотіли сходити самі.
Їм допомагають демони, що вилами збирають душі і скидають їх вниз.
І тягнуть їх Мабуть, моє улюблене -
- далечінь справа знизу?
Мій улюблений елемент картини це історія внизу, де ми бачимо Міноса, якого оповив великий змій.
Вазарі розповідає чудову історію про цей короткий епізод.
Згідно з Вазарі, Мікеланджело дуже хотів щоб Папа не приводив відвідувачів, поки він малює
Але одного дня Папа привів Бьяджо де Чезена, дуже високоповажного чоловіка, якого Вазарі називає "церемонімейстером" щоб побачити майже закінчену картину Мікеланджело.
Папа запитав Бьяджо:
"Що ви думаєте?" Так, він відповів досить прямо і перед художником: "Це цілком неприйнятно у каплиці Папи.
Нас просять заштрихувати 20% цього квадрату.
Перед тим, як це робити, давайте просто подумаємо, що означають проценти.
Я просто перепишу це.
20% дорівнює... я просто записую це словами.
20 процентів, що буквально означає 20 per cent (із ста). ...Я розділю слово... це те ж саме, що й 20 із ста.
Якщо ви знайомі зі словом century (сторіччя), ви можете вже знати, що слово "cent" прийшло з латини, і означає слово "сто".
Буквально це означає, що ви можете сказати "cent", це буквально буде значити 100.
Отже, це те ж саме, що 20 із 100.
20% означає, що ви дійсно збираєтеся...
Це значить, що якщо ви збираєтеся заштрихувати 20%, і якщо ви розбили квадрат на 100 частин, ми хочемо заштрихувати 20 з них.
20 із 100.
Отже, скільки квадратів вони тут накреслили?
Йдемо по горизонталі... маємо 1, 2, 3 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 квадратів.
Якщо рухатимемося по вертикалі, матимемо 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10.
Отже, це квадрат 10 на 10.
Тому усього тут 100 квадратів.
Іншими словами, цей великий квадрат... я думаю, це той квадрат, про який йдеться в завданні.
Цей великий квадрат розділений на 100 маленьких квадратів, отже, він вже розділений на 100.
Ззовні здавалося, що Джон усе має в житті.
Він щойно підписав контракт про продаж своєї квартири у Нью-Йорку, отримавши прибуток зі шістьма нулями, хоча він придбав це житло лише п'ять років тому.
В університеті, де Джон здобув ступінь магістра, йому щойно запропонували посаду викладача, що означало не лише зарплатню, але й соціальні переваги, можливо вперше в житті.
Та все ж, незважаючи на успіхи, Джон намагався зі всіх сил побороти наркозалежність і важку депресію.
У ніч на 11 червня 2003 року він виліз на огорожу Мангеттенського мосту і кинувся вниз у стрімкий потік.
Дивовижно, ні, навіть, неймовірно, але він вижив.
У результаті падіння, він покалічив праву руку, потрощив кістки, пошкодив легені, то непритомнів, то приходив до тями; його несло течією вниз по Іст Рівер, під Бруклінський міст, аж поки він не опинився біля порому, що прямував до Стейтен Айленду. Там його помітили пасажири, які почули стогони, та повідомили капітана, який, в свою чергу, повідомив берегову охорону, яка витягла Джона з Іст Рівер і доправила до лікарні Бельвью.
Власне тут і починається наша історія.
Коли Джон заприсягнувся повернутися до нормального життя, спочатку у фізичному плані, а потім в емоційному, та, врешті, в духовному, він зрозумів, що насправді є зовсім мало способів допомогти таким людям як він.
Згідно з дослідженнями, дев'ятнадцятьом з двадцяти людей, які намагалися покінчити життя самогубством, це не вдалось.
Проте ті, кому не вдалося, мають у 37 разів більше шансів довести до кінця другу спробу.
Дійсно, ці люди становлять найбільшу групу ризику, і є дуже мало способів підтримати їх.
То що ж ми маємо: коли людина вирішує повернутися до нормального життя, через наші табу щодо суїциду, через те, що ми не знаходимо потрібних слів, ми часто просто мовчимо.
Це веде до ізоляції, у якій опиняються такі як Джон.
Я чудово знаю Джонову історію, тому що Джон - це я.
І саме сьогодні я вперше привселюдно розповідаю про все, що мені довелося пережити.
Але після того, як мій улюблений вчитель у 2006 році та добрий приятель минулого року заподіяли собі смерть, я зрозумів під час минулорічного TEDActive - далі мовчати не можна. Я переступив через табу, щоб обговорити ідею, яку варто поширювати: людям, які прийняли нелегке рішення та повернулися до життя, слід допомагати.
Як каже "Проект Тревора", все змінюється на краще, все стає значно кращим.
Тепер я вирішив не мовчати, а подивитися на все це по-іншому, щоб заохотити і спонукати вас. Якщо ви один із тих, хто намагався покінчити життя самогубством, або ж ви знаєте людей, які хотіли вкоротити собі віку - не мовчіть - говоріть про це та намагайтеся допомогти.
Ця тема варта обговорення. Це ідея, яку варто поширювати.
Дякую.
(Оплески)
(лунає музика)
Моніка та Брайан у музеї мистецтва Метрополітен у галереях Греції та Риму.
Дещо поговоримо про елліністичну скульптуру.
Отож, період елліністичної скульптури це після класичного періоду десь 2-ге ст. н.е.?
Вірно.
Ми стоїмо прямо перед бронзовою статуєю "Сплячий Ерот".
Є дві речі, які я одразу помітив:
Перша це те, що він бронзовий - не бачимо багато бронзи.
Ні. Ця бронзова скульптура дивом до нас дійшла.
Одна з небагатьох, що цілком збереглась з часів античності.
Пізніше бронзу в багатьох випадках переплавляли для інших цілей.
Саме тому багато оригінальних грецьких скульптур, виготовлених з бронзи, не збереглось.
Маємо багато мармурових копій, майстерний варіант відновлення подібних витворів.
Так, на щастя, римські скульптори дуже захоплювались грецькими бронзами і часто копіювали їх у мармуровому вигляді.
Пізніше, бронзові оригінали були втрачені.
Я радий, що ти це підмітила, тому що ця статуя одна з тих, якою любили прикрашати римські сади.
Тож, багаті римляни хотіли б мати копію "Сплячого Ерота".
Саме ця, думаю, датується римським періодом.
І не дивлячись на факт, що вона з грецького еллінізму, вона числиться у таблиці періоду Августа.
Дві речі, що мене вражають: перша - вона бронзова; друга - це дитина.
Так, не часто таке трапляється в скульптурі ранньої Греції.
Класичний період здається таким зосередженим на молодих юнаках, героях, воїнах чи атлетичних типах.
Саме так.
І бачимо перехід елліністичного періоду до зразків реалізму, показу реального, щоденного, буденного життя.
Ось в цьому випадку дитина, що спить.
Так, це Ерот.
Але він дитина, і має притаманні дитині риси, всі ці пухкі форми.
Можемо уявити Ерота в класичному періоді, що торжествує або надихає велич.
Так.
Тут він дрімає.
Так, як мило.
Правда. Але це не підходить під опис класичної грецької скульптури.
Ні. Якщо хтось скаже: "Я бачив одну грецьку скульптуру, вона мило виглядала", то подумають, що він з'їхав з глузду.
Вірно.
Отже, елліністичне мистецтво дає нам такий момент гармонії.
Мені подобається також те, як вона поширена за своїм складом.
Вона не стільки неприродня з точки зору балансу чи симетрії, чого можна було б очікувати.
Так. І знову ж позбавлена рис ідеальної досконалості, притаманній класичному періоду.
В елліністичному періоді, якщо рухатись в іншому напрямку, бачимо зосередження не тільки на молодості, а й на старості.
Саме так. Ця зацікавленість даного періоду в показі речей, якими вони являються в реальному житті.
Не завжди досконалі. Не завжди ідеальні.
Це передує римському віризму, що сфокусований більш на предках.
Але, насправді, вони не є портретами індивідуальностей.
Ні. Бачимо стару купчиху, що не являє собою конкретну купчиху, а тільки її тип, реалістичний тип.
Щодо прекрасності Ерота, то вона, мабуть, пережила свої щасливі роки, говорячи ввічливо.
Так.
Вона згорблена.
Рот відкритий, беззубий рот відкритий.
Вбрання недбало накинуте на її тіло.
Вона стомлено виглядає.
Вона стомлена, оскільки несе товари на продаж, щоб заробити собі на життя.
Не подібно сплячому Ероту, не дуже героїчно.
Вірно.
Так. говорячи "героїчно" я маю на увазі "ось жінка, що займається домогосподарством", "ось жінка, що облагороджує своє життя".
Але негероїчно в поняттях класицизму.
Так, і не в поняттях ідеальності.
Поширена тенденція елліністичного періоду розширювати поняття, що означає бути людиною.
Старі та молоді.
Вірно, Так.
Показуючи все це.
Навіть показуючи атлетів, похилених та поранених.
Старих жінок, малих дітей. Широкий спектр людства лежить в інтересах елліністичних скульпторів.
Інша тенденція елліністичного мистецтва, бачимо сплячого Ерота, фігуру, що відкидається назад зі звисаючою рукою та ногою. А тут вона на подіумі, але здається вона прямує на нас.
Так, тут багато руху.
В пізньому класичному та елліністичному періодах, фігури дійсно виходять за межі визначеного простору, що оточував їх до цього.
Бачимо протягнуті фігури, або їх ноги звисають, або вони рухаються в невидимому просторі цього ідеалізованого та скомпонованого класичного стилю.
Це нагадує мені питання часу, оскільки відсутність часу класичного мистецтва входить в один момент.
Тому ідея, що постава, яку вона має є продовженням її руху, вона не в стані спокою.
Вірно. Отож, вона повернута дещо по діагоналі, виходячи за межі.
Це не є позою, в якій можна довго простояти.
У той же час, класичні статуї виглядають дуже стримано, вони в стані спокою.
Точно.
Таким чином, у елліністичному періоді ти розширюєш поняття людського буття, старості та молодості.
Дві статуї, які можуть похитнути наші уявлення про греко-римське мистецтво. Вони справжні перлини греко-римських галерей. (лунає музика)
Ми знаходимось у віртуальному світі, який відтворює віллу Адріана такою, якою вона була у 2 ст., створеному професором Берні Фрішером.
І так, Берні, ви - тут з нами у віртуальному світі.
Так, я справді Адріан.
Ви мене зараз бачите, і це справді моя вілла.
Я збудував її між 117 і 138 роком, коли я помер і зараз я повернувся на Землю і до життя, щоб показати вам тут все.
Я помітив, ви носите бороду, здається, не багато імператорів носили її до вас?
Один давній біограф казав, що це тому, що у мене було акне і я намагався його приховати, але це неправда!
Справжня причина в тому, що я любив
Афіни і афінські філософські школи, а всі філософи носили бороди.
Отже, ми - на вашій віллі, яка розташована за межами Рима.
То, як довго ви над нею працювали?
Насправді з моменту початку мого правління у 117 я почав думати, чи не було б добре мати місце для відступу за межами Рима, але недалеко від нього? і однією з причин, думаю, було те, що, на жаль, в перші дні на троні у 117, я був змушений стратити трьох сенаторів, і це завжди відчував себе трохи дурником, перебуваючи в Римі.
Наскільки велика ця вілла?
Ну, десь близько 200, 250 акрів.
І тут є 30 великих комплексів. Я був архітектором-початківцем, і будував, і будував. Я ставав дещо схибленим, коли йшлось про будівництво.
Мій попередник і родич - головний архітектор, Аполлодор Дамаський сказав деякі нехороші речі про мій проект будівлі у Римі, тому я змусив його покінчити життя самогубством, але це лише доводить, як сильно я любив архітектуру.
Тут є бібліотеки, храми, житлові приміщення, ванні кімнати.
Тут є скульптурні сади, ставки і фонтани.
Тут є бенкетні зали в приміщенні - для бенкетів взимку і надворі - для бенкетів влітку, тож, ви можете справді гарно провести тут час в будь-яку пору року.
І це свого роду місто в мініатюрі - Рим в мініатюрі.
Коли Японія зіткнулася з власними банківськими операціями і борговою кризи в 1990-х роках Перше що вони зробили, почали знижувати свою цільову процентну ставку, або процентну ставку в банках запозичували з резервів один від одного.
І спосіб зробити це - друкувати гроші.
У випадку з Японією, центральний банк друкує йени, купуючи короткострокові державні цінні папери, але побічний продукт є те, що він збільшує кількість грошей або запасів в обігу, всі банки мають більше резервів тому попит на резерви буде йти вниз, або вартість запозичення піде вниз.
Тому це знижує процентну ставку.
Але Японія зробила це таким чином, що вони опустили ставку до нуль відсотків, але тоді не можна знизити процентну ставку більше це саме те, що Бернанке зіткнувся з кредитною кризою в США.
Наступне, що сказала Японія було:
"Добре, ми все ще хочемо більше грошей ввести в обіг, тому ми будемо продовжувати друкувати більше йєн "
Але так як це насправді не має сенсу купувати короткостроковий борг більше, тому що ми вже і так оцінили їх найвище
Ми знизили короткострокові процентні ставки наскільки це можливо, давайте використаємо ці речі, щоб купувати інші речі.
Давайте просто пустимо ці гроші в оборот всіма способами, якими зможемо.
Отже, давайте купимо японські довгострокові казначейські цінні папери та корпоративний борг."
Вони покупляли багато речей, але їхньою метою було буквально збільшити кількість грошей
Так японці зробили вид чистого кількісного пом'якшення
Вони пробували друкувати гроші будь-якою ціною і пускати ці гроші в обіг будь-яким способом і вони купували багато речей для того, щоб досягнути цього.
Те ,що Бернанке робить механічно не відрізняється від того, що зробили японці.
Він почав намагатися знизити короткострокову процентну ставку, так він купував короткострокові цінні папери, це призвело до збільшення кількості запасів в обороті, знизив ставку протягом ночі за позиковим відсотком та знизив ставку по федеральних фондах, але коли це пішло в нуль відсотків, так вони потрапили в мінімальний рівень цін нуль відсотків
Бернанке запитав: "Як як я можу вирішити цю проблему на кредитних ринках?"
Бернанке як і Японія, каже: "Ну, я збираюся почати друкувати більше грошей, і я збираюся використовувати це, щоб купити активи, які ФРС не традиційно купують ".
І Японія зробила це також. як Бернанке пояснює різницю,він не вважає це як чисте кількісне пом'якшення не тому, що це механічно відрізняється, тому що це дійсно механічно теж саме, але він називає його "Кредит Ослаблення".
Він думає, що різниця між кількісними та кредитним пом'якшенням, це ціль де ви спрямуєте додаткові гроші, які ви надруковали.
У випадку Японії, вони надрукували гроші заради друку грошей і купляли всякі речі, щоб пустити ці гроші в оборот.
У випадку Бернанка, він друкує гроші, він хоче, щоб гроші були в обігу, але це не кінцева мета, якої він він хоче досягнути.
Кінцева мета - це збільшити попит на деякі види цінних паперів, де може бути глухий кут.
Навіть якщо механічно вони однакові, Бернанке каже:
"Це кредитне пом'якшення, тому що я намагаюся вирішити проблему в комерційно-борговому ринку", або "Я намагаюся вирішити цю проблему в іпотечних гарантіях ринку цінних паперів"
В той час як Японія просто намагалась друкувати гроші заради того, щоб вони були надруковані.
Коли ми порівнюємо трикутник ABC з трикутником XYZ, цілком очевидно, що вони не рівні, тобто їх сторони зовсім різної довжини.
Але, є дещо цікаве щодо схожості цих двох трикутників.
По-перше, їх відповідні кути однакові.
Так, кут справа, BAC, дорівнює куту YXZ, кут BCA дорівнює YZX а кут ABC дорівнює XYZ.
Отож, усі відповідні кути рівні.
Також ми бачимо, що сторони - це просто змасштабовані версії одна одної.
Отже, щоби з XZ отримати AC, нам треба подовжити її в 3 рази, щоби з XY отримати AB, яка є відповідною стороною, ми також подовжуємо в 3 рази.
І нарешті, щоби з YZ отримати BC, ми також подовжили, також подовжили втричі.
Тобто, трикутник ABC це просто розтягнута версія трикутника XYZ.
Якби вони були одного розміру, то вони були б точнісінько однакові, але один є просто більшою версією іншого, або цей є меншою версією он того.
Якщо ви просто розтягнете усі сторони втричі, ви отримаєте цей трикутник.
Тобто, ми не можемо назвати їх рівними, але схоже, що між ними є певна спорідненість.
І таку спорідненість ми називаємо "подібністю".
Тобто, можна записати, що трикутник ABC подібний до трикутника (і ми хочемо упевнитись, що знайшли відповідні сторони вірно), отже ABC подібний до XYZ до XYZ.
Отож, підсумовуючи те, що ми бачили, є три спостереження, і всі вони є різними варіантами прояву тих самих подібностей.
Наприклад, можна вважати, що один є просто збільшеною версією іншого.
Збільшеною або зменшеною версією іншого.
Коли ми беремо рівність, то вони мають бути однаковими Їх можна обертати, зсувати, перевертати, але коли ви так робите, вони все одно лишаються однаковими.
Щодо подібності, ви можете обертати, зсувати, перевертати, а ще збільшувати та зменшувати, зберігаючи подібність.
Так, наприклад, якщо щось рівне, якщо, наприклад трикутник CDE, якщо ми знаємо, що трикутник CDE дорівнює трикутнику FGH, то вони також є подібними.
Вони "збільшені" в один раз.
Тобто, можна сказати, що CDE подібний до трикутника FGH. Але навпаки це не працює!
Якщо трикутник ABC подібний до XYZ, вони не обов"язково рівні.
В нашому прикладі вони точно не є рівними.
Це один погляд на подібність.
Інший спосіб розглядати подібність, це коли усі відповідні кути рівні.
Тобто, якщо щось подібне, то всі відповідні кути будуть рівними.
Відповідні кути рівні між собою.
Тобто, якщо ми кажемо, що трикутник ABC подібний до трикутника XYZ, це те саме, що сказати, що кут ABC дорівнює, його міра кута дорівнює мірі кута XYZ.
Отой кут, BAC, дорівнює куту YXZ.
І нарешті, кут ACB дорівнює куту XZY.
Отже, якщо у вас є два трикутники з однаковими кутами, ви можете сказати, що вони подібні.
Або якщо вам сказали що два трикутника подібні, то ви знаєте, що відповідні кути будуть рівні.
І останній спосіб розглядати подібність, це знати, що сторони просто збільшені версії одна одної.
Тобто сторони збільшені або зменшені в однакове число раз.
У нашому прикладі, вони були більше в 3 рази.
Але число може бути інше.
Головне, щоби воно було однакове для усіх сторін.
Якщо ми збільшили одну сторону в три рази, а іншу тільки вдвічі, це буде не подібний трикутник.
Але якщо ми збільшили усі сторони в 7 раз, то він буде подібним, доти доки всі сторони збільшені або зменшені в однакове число раз.
Тобто один спосіб розглядати це взагалі, а не в конкретному прикладі.
Тобто, якщо є A, B і С, а отут X, Y та Z.
Я намалював їх знову, щоби на них можна було посилатись.
Якщо сказати, що оті двоє подібні, це означає, що відповідні сторони збільшені версії одна одної.
Тобто довжина AB просто в певне число раз (і число може бути менше одиниці) в певне число раз більше довжини XY, яка є відповідною стороною.
Я знаю, що AB відповідає XY виходячи з порядку, яким записано твердження відповідності.
Тобто, в певне число раз більше XY.
І ми знаємо, що BC, довжина BC має бути в те саме число раз більша за довжину YZ.
Той самий коефіцієнт.
І, нарешті, ми знаємо, що довжина AC буде в те саме число раз більша за XZ.
Ось XZ і ось коефіцієнт збільшення.
І якщо ABC більший за XYZ, то коефіцієнт К буде більше одиниці, якщо вони одного розміру, якщо вони власне рівні, то К буде одиниця.
А якщо XYZ більший за ABC, то коефіцієнт буде менший за одиницю.
Тобто інший спосіб записати те саме, це сказати, що відповідні сторони просто збільшені версії одна одної.
Якщо в першому виразі отут ви розділите обидві сторони на XY, ви побачите, що відношення AB до XY дорівнює нашому коефіцієнту.
Те саме робимо з другим виразом отут.
Якщо ви розділите обидві сторони на YZ, то вийде що BC розділене на YZ, що дорівнює коефіцієнту К.
У нашому першому прикладі коефіцієнт був 3, але розглядаючи подібність взагалі, все працює доти, доки є єдиний коефіцієнт.
І нарешті, якщо ви розділите оцей вираз на довжину XZ, то вийде, що AC поділити на XZ також дорівнює К.
Або можна розглянути, відношення сторін: відношення AB до XY, відношення BC до YZ, відношення AC до XZ, це все відношення між відповідними сторонами і воно є однаковим, константа.
Або можна записати, що AB до XY дорівнює BC до YZ та дорівнює AC до XZ, і все це дорівнює коєфіцієнту позначеному K.
Тобто якщо є подібні трикутники (давайте намалюємо стрілку отут), це означає, що вони є збільшені версії, і ви можете перевертати та обертати, все як із рівністю, а ще збільшувати та зменшувати.
При цьому відповідні кути будуть рівними, а коефіцієнт збільшення відповідних сторін буде однаковим для усіх відповідних сторін, тобто буде константою.
Я, як більшість з вас - є однією з двох мільярдів людей на Землі, що живуть в містах.
Й бувають дні - не знаю стосовно решти з вас, хлопці - але бувають дні, коли я фізично відчуваю, як дуже я покладаюся на інших людей майже в усьому, в моєму житті.
Й днями це може бути навіть трошки лякаючим.
Але я тут, щоб поговорити з вами про те, як та сама взаємозалежність є, насправді, виключно потужною соціальною інфраструктурою, яку ми, направду, можемо впрягти задля лікування наших найглибших міських негараздів, якщо застосуємо опенсорс співпрацю.
Кілька років тому, я прочитала статтю автора Нью Йорк Таймз - Майкла Поллана, в якій він стверджував, що вирощування навіть дещиці нашої власної їжі є однією з найкращих речей, що ми можемо зробити для нашого довкілля.
Тож, коли я це читала, це була середина зими і я вже точно не мала вдосталь простору для шару грунту в моїй Нью-Йоркській квартирі.
Тож я, направду, просто хотіла застановитись на самому читанні наступного журналу Wired, і з'ясуванні - як експерти розберуться, з вирішенням всіх тих наших майбутніх проблем.
Проте це була саме та думка, що Майкл Поллан наголошував в цій статті - це було достеменно те, що ми перекладаємо відповідальність за всі ті речі на спеціалістів, що ми спричиняємо ті, свого роду, безчинства, що ми спостерігаємо з харчовою системою.
Тож, сталося що я трошки знаю, з моєї власної роботи про те, як НАСА використовувало гідропоніку, щоб дослідити вирощування їжі в космосі.
І ви можете, власне, одержати оптимальний харчовий врожай занурюючи у високоякісний рідкий грунт кореневу систему рослин.
Тепер щодо овочей, моя квартира мала бути десь такою невідповідною місциною, як і відкритий космос.
Та я могла запропонувати трохи природнього освітлення й цілорічний клімат-контроль.
Перескочимо на два роки опісля: тепер ми маємо мої віконні ферми, котрі є вертикальними гідропонічними платформами для домашнього харчозрощування.
Й працює це в такий спосіб, що є помпа згори, що періодично доправляє до верхівки трохи цього рідкого поживного середовища, яке потім стікає вниз крізь кореневища рослин, що підвішені в глиняному грануляті - відтак грунт не використовується.
Тепер - освітлення й температура відмінні для мікроклімату кожного вікна, тому віконна ферма потребує фермерки, а вона має вирішити, які культури вона висаджуватиме в своїй віконній фермі, й чи вона підживлюватиме свою їжу органічно.
Раніше віконна ферма була не більше, ніж технічно складною ідеєю, що потребувала б широкого випробовування.
І я справді хотіла, щоб це було відкритим проектом, оскільки гідропоніка - одна з найдинамічніших галузей патентування в Сполучених Штатах саме зараз, й легко може перетворитись на іншу сферу - як Монсанто, де ми маємо безліч корпоративної інтелектуальної власності в царині людського харчування.
Тому я вирішила, що, замість створення продукту, я збиралася розкрити це всій купі співрозробників.
Перші кілька систем, що ми створили, вони ніби й працювали.
Ми дісно були спроможні виростити десь салат на тиждень у вікні типової Нью-Йоркської квартири.
Й ми могли вирощувати черрі-помідори й огірки, і все таке.
Та перші кілька систем були тими недолугими, гучними енергопожирачами що достеменно ніколи б не схвалила Марта Стюарт.
(Сміх)
Тож, щоб залучити ще одного співрозробника, ми створили соціальний сайт, на котрому ми опублікували наші конструкції, ми пояснили як вони працювали, й ми навіть зайшли так далеко, як то - вказати на все, що було хибного в тих системах.
Й тоді ми запросили людей з усього світу побудувати їх та експериментувати з нами.
Тож направду зараз на цьому веб-сайті ми маємо 18 000 людей.
І ми маємо віконні ферми з усього світу.
Те, що ми робимо NASA чи велика корпорація назвали б це R&D, чи дослідження та розробка.
Та ми називаємо це R&D-I-Y, чи досліджуй та розроблюй самотужки.
Так, для прикладу, Джексон з'явився, й запропонував використовувати повітряні помпи замість водяних.
Це потребувало перебудови цілого кавалка нашиї систем, щоб здійснити це, але зробивши це, ми спромоглися вкоротити наш вуглецевий викид приблизно вдвічі.
Тоні в Чікаго ставив наші вирощувальні експерименти, як багато інших віконних фермерів, й він спромігся виплекати плодіння своїх полуниць 9 місяців на рік, в умовах низького освітлення - простою зміною їх органічного підживлення.
А віконні фермери в Фінляндії пристосовували їхні віконні ферми до сутінних днів Фінських зим, оздоблюючи їх світлодіодними зрощувальними освітлювачами що вони виробляють зараз опенсорс та в межах нашого проекту.
Відтак віконні ферми еволюціонували через процес швидкісних видозмін подібно до програмного забезпечення.
А в кожному опенсорс-проекті, справжньою перевагою є взаємодія між особистою зацікавленістю людей, що налаштовують їхні системи, задля своїх приватних інтересів, та глобальних потреб.
Тож моя стрижнева команда та я маємо змогу зосередитись на покращеннях, що справді стануть в нагоді всім.
Й ми взмозі приглядати за потребами новачків.
Тож для саморобників, ми надаємо безкоштовні, дуже добре тестовані інструкції, щоб кожен, будь-де в світі, міг збудувати одну з цих систем безкоштовно.
Й існує також запит на патент на ті системи, також, що має моя спільнота.
Й щоб фінансувати проект, ми співпрацюємо створюючи продукти що ми потім продаємо школам та приватним особам, котрі не мають часу будувати свої власні системи.
Зараз всередині нашої спільноти, виникла певна культура.
В нашій культурі, краще бути тестувальником, який підтримує чиюсь іншу ідею, ніж просто бути автором ідеї.
Що ми одержали з цього проекту - це підтримка нашої власної праці, так само, як і досвід практичного сприяння рухові за навколишнє середовище, у спосіб, відмінний від простого вгвинчування нової лампи.
Та я гадаю, що Айлін ліпше висловлює те, що справді ми одержали з цього, що є правдешньою радістю співпраці.
Тож тут вона виражає, до чого це подібне, побачити когось за пів світу від тебе, що підхопив твою ідею, надбудував понад нею, а опісля - висловив тобі подяку за сприяння.
Якщо ми справді прагнемо побачити свого роду широку зміну споживчої поведінки, про що ми всі говоримо як довкільники та рух за свіжу їжу, - може нам просто слід скинути в рівчак термін "споживач" й підтримати людей, що виробляють.
Опенсорс проекти мають тенденцію до самостійного розгортання.
Й ми бачимо, що R&D-I-Y просунувся далі за просто віконні ферми та світлодіоди - до сонячних панелей та аквапонічних систем.
Й ми проектуємо на інноваціях минулих поколінь.
Й ми думаємо про прийдешні покоління, що справді потребують, щоб ми переоснащували наші життя вже зараз.
Тому ми запрошуємо вас доєднатись в передослідженні цінності об'єднаних громадян й задекларувати що ми досі є першопрохідцями.
(Оплески)
(Оплески)
(Оплески)
Я витинаю з паперу.
(Сміх у залі)
Я вирізаю історії.
Отже, хід моєї роботи - дуже простий.
Я беру аркуш паперу, подумки уявляю свою історію, іноді я роблю ескізи, іноді ні.
І коли моє зображення вже знаходиться на папері, все, що мені залишається - це вирізати те, що не з тієї історії.
Що ж, я не приступила до витинання одразу.
Насправді все відбувалось поступово.
Я не народилась з лезом у руці.
І я не пам'ятаю, щоб я витинала у дитинстві.
Будучи підлітком, я робила ескізи, малювала, і я хотіла бути художницею.
Але я також була бунтаркою.
Я залишила все і так почалась низка моїх дивних професій.
Отже, серед них, я була пастушкою, водієм вантажівки, працівником на заводі, прибиральницею. Я працювала в сфері туризму один рік у Мексиці, один рік у Єгипті. Потім я поїхала на два роки на Тайвань.
Після цього я оселилась у Нью Йорку, де почала працювати екскурсоводом.
І працювала туристичним гідом подорожувала туди-сюди у Китай, Тибет і Середню Азію.
Що ж,звичайно, на це пішло багато часу, мені було майже сорок, і я вирішила, що прийшов час розпочати кар'єру художника.
(Оплески)
Я вирішила витинати тому, що папір - недорогий легкий, і його можна використовувати по-різному.
Я обрала мову силуетів, адже графічний вигляд - дуже ефективний.
Також вона проникає в саму сутність речей.
Отже, слово "силует" з'явилося завдяки міністру фінансів,
Етьєну де Силует. Він настільки сильно скоротив бюджет, що люди не могли собі дозволити картин взагалі і були змушені замовляти картини
"а ля силует".
(Сміх у залі)
Я створила серію зображень, витинанок, і зібрала їх у портфоліо.
Всі мені говорили - схоже на 36 зображень Емпайр Стейт Білдінг - вони говорили мені, "Ти створюєш книгу художника."
Отже, книга художника охоплює безліч значень.
Вони є різних форм.
Як на мене, це чудова можливість розповісти історію через зображення.
Іноді додавши слова або іноді просто без слів.
Я захоплююся зображеннями і словами.
Мені подобається обігравання образів і зв'язок з несвідомим.
Мені подобаються дивацтва мов.
Де б я не жила, я вчила мови, але ніколи не володіла ними досконало.
Тому я завжди шукаю споріднені мови або однакові слова з різних мов.
Як ви вже здогадалися, моя рідна мова - французька.
Англійською я розмовляю кожного дня.
Так, я створила цілу серію робіт, з однаковими словами з французької та англійської мов.
Одна з цих робіт називається "Грамотний Павук."
Таким чином, Грамотний Павук є ще й братом грамотної бджоли.
( Сміх у залі)
Але значно більше він пов'язаний з Павутиною.
( Сміх у залі)
Цей павук плете двомовний алфавіт.
Таким чином ви можете прочитати "architecture active" або "active architecture."
Цей павук перебирає весь алфавіт в пошуках однакових прикметників та іменників.
Тому, якщо ви не володієте однією з цих мов, то неодмінно вивчите.
Одна з найдавніших форм книги -сувій.
Сувої - дуже зручні тому,що ви можете створювати великі зображення, використовуючи при цьому маленький стіл.
Несподіваним є те, що видно лише одну частину вашого зображення, і це сприяє вільному архітектурному стилеві.
Я створюю різні види вікон. Це неначе глянути за межі поверхні.
Це можливість побачити різні світи.
Я часто являюсь спостерігачем. Тому мені хочеться дізнатись як все відбувається.
Кожне вікно - це зображення і в той же час це світ, до якого я часто повертаюся.
Я повертаюся до цього світу, думаючи про зображення або про кліше того, що ми хочемо зробити, які слова, вирази ми при цьому використовуємо.
Все ґрунтується на "якщо".
Що якщо б ми жили у повітряних кулях?
Світ був би піднесеним.
І ми залишили б досить незначний слід на планеті.
Він був би таким легким.
Іноді я дивлюся з середини, з позиції егоцентричності та з позиції внутрішніх кіл.
Іноді це всеосяжний вид, де ми бачимо наші спільні коріння і як за допомогою них ми можемо уловити смисл наших мрій.
Ще їх можна використовувати як сітку безпеки.
Мене надихає все еклектичне.
На мене впливає все, що я читаю, все, що бачу.
У мене є декілька гумористичних історій, наприклад " Мертвий Такт."
(Сміх у залі)
Інші - історичні.
Це "Солодке Місто."
Це зовсім не цукрова історія цукру.
Вона починається з работоргівлі і закінчується надмірним споживанням цукру з деякими приємними моментами між тим.
Іноді у мене виникають емоції у відповідь на новини, наприклад на землетрус у Гаїті в 2010 році.
Буває, що це зовсім не мої історії.
Люди розповідають мені про своє життя, свої спогади, бажання і я створюю краєвид їх думок.
Я спрямовую їхню історію так, щоб їм було куди повернутись, поглянути на своє життя та можливості.
Я називаю їх фрейдистськими містами.
Не буду зупинятися на кожному зображенні, а лише покажу декілька моїх світів і назву їх.
"Модісіті"
"Електрика"
"Шалений розвиток на площі Колумба"
"Місто рифів"
"Павутина Часу"
"Місто повного безладу."
"Щоденні битви."
"Блаженство."
"Острови, які плавають."
А одного разу мені довелося робити "Цілих Дев'ять Ярд."
Це витинанка довжиною дев'ять ярд.
(Сміх у залі)
Що ж, у житті та у витинанні все взаємопов'язано.
Одна історія веде до іншої історії.
Ще мене зацікавило фізичне перевтілення цього формату тому, що потрібно іти,щоб його побачити.
Паралеллю до мого витинання є біг.
Я почала з маленьких зображень і відповідно з декількох миль.
Перейшовши до більших зображень, я почала бігати марафони.
Потім я почала бігати 50 км, пізніше 60 км.
Після цього я пробігла ультра марафони з дистанцією 50 миль.
У мене до цих пір є відчуття, що я біжу, просто слід ще потренуватися, щоб витинанки були довшими.
(Сміх у залі)
Біг дає мені багато енергії.
Ось тритижневий марафон витинання у Музеї Мистецтв і Дизайну в Нью-Йорку.
Результатом є"Пекло і Рай".
Це дві панелі,13 футів у висоту кожна.
Вони були виставлені в музеї на двох поверхах, але, насправді, це суцільне зображення.
Я назвала його "Пекло і Рай" тому, що кожен день навколо нас і пекло, і небеса.
Між ними немає межі.
Деякі люди народжуються в пеклі і, незважаючи ні на що, досягають небес.
Інші люди проходять зворотний шлях.
Це і є грань.
У пеклі є цехи, які використовують рабську працю.
А у раю люди беруть собі крила внайми.
А крім того є окремі історії, де в результаті однієї і тієї ж дії можна потрапити або в пекло, або в рай.
Таким чином "Пекло і Рай" ґрунтується на абсолютній свободі людської волі і на детермінізмі.
У витинанні сама замальовка є структурою.
Тому її можна зняти зі стіни.
Ось книга художника, інсталяція, яка називається "Проект Індивідуальності".
Це не автобіографічні ототожнення. А швидше соціальні.
Можна просто встати за картину і приміряти її на себе.
Це просто різні шари, з яких ми складаємося і які ми показуємо світові, як свою індивідуальність.
Це ще один проект для книги художника.
На цій фотографії їх два.
Один на мені, інший - експонат у Центрі Мистецтва Книги в Нью-Йорку.
Чому я називаю його книгою?
Він називається "Наслідування Моди", і вміщає цитати про моду, ви їх можете прочитати ще й тому, що визначення книги художника є дуже різноманітні.
Книги художника можна не вішати на стіну. Можна взяти їх з собою на прогулянку. Можна виставляти їх як паблік-арт.
Ця знаходиться в Скоттсдейл, штат Арізона, і називається "Мінливі спогади".
Це спогади про це місце, вони просто рухаються від пориву вітру.
Мені подобається публічне мистецтво.
Я намагалася взяти участь у конкурсах дуже довго.
Після 8 років відмов я нарешті отримала своє перше замовлення від фонду підтримки мистецтва в Нью-Йорку.
Це було об'єднання працівників надзвичайних ситуацій і пожежників.
Я зробила книгу художника з нержавіючої сталі замість паперу.
Я назвала її "Працюючи в одному напрямку".
Але з обох сторін я помістила флюгери, щоб показати, що вони включають в себе всі напрямки.
Для публічного мистецтва я можу також вирізати зі скла.
Ось це шліфоване скло в Бронксі.
Кожного разу, коли я працюю над публічним мистецтвом, я хочу зробити щось дійсно значиме для місця, де воно виставляється.
На приклад для нью-йоркського метро я помітила відповідність між поїздкою в метро і читанням.
Ця подорож вчасна і під час чого-небудь.
Вся література Бронкса складається з письменників з Бронкса та їх історій.
Ще один проект зі скла знаходиться в громадській бібліотеці в Сан-Хосе, штат Каліфорнія.
За допомогою овочів я зобразила розвиток Сан-Хосе.
Я почала з центру з жолудя, як символу індіанської цивілізації Олона.
Далі фрукти з Європи символізують фермерів.
Далі фрукти сучасної Силіконової Долини.
І дерево продовжує рости.
Техніка полягає у різанні, піскострумній обробці, гравіруванні і декорації скла.
Назовні бібліотеки я хотіла створити місце, де можна розвивати свідомість.
Я вибрала ті книги в бібліотеці, в назві яких є якийсь фрукт, і створила фруктовий сад з цих плодів знань.
Ще я виростила книжкове дерево.
Це дерево, від стовбура якого розходяться коріння мов.
Це про міжнародні системи письма.
А на гілках ростуть матеріали з бібліотеки.
Ви також можете помітити свої функції і форму у публічному мистецтві.
Наприклад в Аврорі, штат Колорадо - це лавка.
І в цієї лавочки є ще й додаткова перевага.
Якщо довго сидіти на ній влітку в шортах, то потім ви підете з тимчасовим відбитком частини історії на стегнах.
(Сміх у залі)
Ще одна функціональна робота - на півдні Чикаго, на станції метро.
Вона називається "Насіння Майбутнього Вирощуються Сьогодні".
Це історія про перетворення і про взаємозв'язки.
Вона виконує роль перегородки, відділяє пасажирів від рейок, щоб нічого не падало на рейки.
Бути спроможним перетворювати паркани та віконні перегородки в квіти - це фантастика.
Останні три роки я працювала із забудовником Південного Бронкса, з метою донесення мистецтва у бідні квартали і доступні житлові будинки.
Кожна будівля по-своєму унікальна.
Іноді я беру сюжети зі спадщини місцевості, як наприклад, в Моррізаніі - це історія джазу.
В інших проектах, наприклад, у Парижі, сюжети виникають з назви вулиці.
Вона називається Рю де Прері - вулиця прерій.
Тому я зобразила хлопця, який біжить, стрекозу, і залишила їх там.
А в 2009 мене попросили зробити плакат, щоб помістити його у вагонах метро в Нью-Йорку на рік.
Ці люди були мимовільною аудиторією.
Я хотіла дати їм можливість втекти.
Я створила "Навколо Усього Міста".
Я вирізала зображення з паперу, потім додала колір на комп'ютері.
Тому назву це виконаним за допомогою технологій.
Я завжди створюю витинанки в поєднанні з іншими технічними прийомами.
Але в результаті обов'язково повинна вийти історія.
Що ж,історії містять в собі безліч можливостей.
У них є безліч сценаріїв.
Я не знаю цих історій. Я черпаю зображення із загальної уяви, із кліше, з того, про що ми думаємо, з історії.
І кожен є оповідачем, тому що кожному є що розповісти.
Але ще важливішим є те, що кожен повинен створити історію, знайти сенс світу.
Для всіх цих всесвітів, уява - це засіб пересування, а пункт призначення - це наша свідомість, і як ми співвідносимо його з суттю всього і з магією.
Саме в цьому полягає витинання.
(Оплески)
Smarthistory.org Ми знаходимось тут, біля Арки Костянтина.
Це - Бет Харріс, Стівен Цукер і Валентина Фолло.
Ми бачимо арку на фоні Колізею.
Мабуть, варто почати з того "Що такого важливого є в Арці Костянтина?"
В Римі є багато арок.
На сьогодні їх залишилось мало... ще менше є доступними для туристів і студентів, які гуляють вулицями Рима.
І вони були присвячені полководцям-переможцям в пам'ять про їхню перемогу над іншою країною.
Зазвичай вони розміщені на стратегічних територіях міста так як, звичайно, вони були своєрідним повідомленням і тому розміщувались у конкретних місцях.
Насправді, акра була присвячена Костянтину після перемоги на іншими римлянами.
В історії Риму був час, коли в Імперії було неспокійно, тому що різні люди боролись за те, щоб стати імператором.
І Костянтин переміг. Тому, насправді, це дуже дивно оскільки, ви бачите пам'ятку, яка вшановує перемогу римлян над іншими римлянами
- Майже, як громадянська війна...
Так...це була війна громадян. Насправді, зазвичай тріумфальні арки присвячувались перемогам над іншими країнами, щоб показати поширення римської могутності закордон.
- Цікаво...тобто арка справді є відображенням безладу в історії Риму і, певним чином, арка говорить про об'єднання Риму.
Так, це час, коли Костянтин нарешті повернув усю владу в свої руки.
І справді цікаво, що арка розміщена там, де пролягає Тріумфальний шлях.
Після перемоги, найважливіші полководці мали змогу пройти вулицями Рима показуючи, що вони завершили битву вони мали змогу показати захоплених тварин, полонених, награбоване.
- Тож, Арка нагадувала про ті перемоги і гордість.
Саме так. Зазвичай вставки на арці зображали епізоди цього тріумфу.
- Може підійдемо і подивимось?
Костянтин вирішив використати дещо із здобутків. не з війни, буквально, а з інших пам'яток, що були у Римі.
Він узяв частинки з уже існуючих монументів, як доказ.
Він хотів показати, що він - хороший імператор, тому він брав предмети інших імператорів, яких вважали хорошими.
Ставати імператором в результаті громадянської війни, завжди погано, тому його потрібно було показати себе.
Це був важкий час - час неспокою, багатьох воєн - не лише громадянських, а й з іншими народами.
А це нагадувало людям про золотий вік Риму.
Пропустити століття і повернутись назад...
- Щось типу якби президент Обама сказав " Я - такий, як Джон Кеннеді."
Саме так. Це майже те саме.
І він доводив це не лише словами, а й візуально - беручи елементи вже існуючих пам'яток.
У нього були портрети цих імператорів, і він помістив іх на свою арку.
Звичайно, на цих портретах були вирізьблені обличчя Костянтина.
Тому, насправді, арка - досить вагомих розмірів.
Зазвичай повідомлення можна прочитати, дивлячись знизу і догори... внизу ми бачимо епізоди перемог - своєрідних ангелів... може навіть, попередників ангелів.
- Це щось, на зразок, Ніки - Це - Ніка, це - перемога.
- Символ перемоги.
Саме так. Тож це крилата жінка.
А далі, зазвичай, зображали полонених, переможених ворогів у підніжжі цих перемог
Тобто вони - загальні вороги.
Звичайно, вони не зображали римлян, бо знаєте, ви не зображаєте свій народ переможеним на тій самій арці.
Тож, це традиційні елементи тріумфальної арки.
- Але вони тут трохи загальні.
Саме так, вони стоять навколішки, ви бачите цілі родини - матір, батька, дитину... з дуже сумними обличчями, щоб показати, що їх взято в полон.
Тому що, звичайно, полонені ставали рабами, а це - не щасливе закінчення.
На другому рівні ми бачимо ці кола Вони, насправді, узяті з пам'яток Адріана.
Адріан - дуже важливий імператор, його вважали імператором-філософом...
Розумієте, йому подобалось грецьке мистецтво, він подорожував, оглядав провінції.
Тож, він був своєрідним імператором-філософом, який дбав про добробут людей.
Первинно, вони зображали сцени полювання та принесення жертви богам, тобто тоді не було жодного зв'язку з військовими перемогами, не було самоусвідомлення
Але зображення на арці було істотною зміною, тому що ви бачите вправність імператора у всьому.
Тож, імператор хороший правитель, тому що він ще й вправний мисливець...
- Якщо ви пригадуєте, на вході в Американський музей природної історії у Нью-Йорку, Теодор Рузвельт зображений як мисливець, науковець і філантроп а це - так званий набір великого лідера.
Тому,ми бачимо Адріана на полюванні на кабана, ведмедя, лева... і знову полювання, яке є жертвоприношенням в подяку богам
Цікаво, що ці вставки були зроблені із червоного каменя.
Цей червоний камінь був характерним для доби Костянтина... і це був особливий камінь, що називається "порфір", привезений з Єгипту і його використовував лише імператор і, насправді, з нього досить важко щось вирізьбити.
Тому той факт, що він вставив щось 2-х столітньої давності у порфір, вирізняє його
- То це честь?
Саме так.
- Воно показує важливість.
Тож,насправді це Костянтин вирізьбив Адріана на порфірі, віддаючи йому справжню шану, показуючи свою повагу до нього, і тим самим, беручи частину Адріанової величі собі.
- Далі, якщо подивитись на верх арки, так званий верхній поверх, аттик, ми бачимо дві речі: статуї полонених і вони зображені в цих дивних штанах, короткій туніці, мантії, і в дуже дивному головному уборі - ніби в загостреному капелюсі.
Він називається "фрігійський ковпак", його носили нетутешні.
Пам'ятейте, штани носили тільки варвари, римляни ходили в тогах.
У даному випадку, зображені нації, народи, які завоював Траян.
І, ймовірно, вони були взяті з більшої площі... більшої площі, яку збудував Траян після війни в пам'ять про свою перемогу.
- Ще одне запозичення в іншого великого імператора - Траяна, в даному випадку.
Я гадаю чи варто поговорити про стилі і способи поєднання предметів на арці.
Найважливішою є річ, якщо стати попереду, то ми побачимо єдиний елемент, який, справді був вирізьблений для арки в добу Костянтина... це довгий фриз - зображення імператора на троні, який роздає монети - роздавання грошей народові, як жест щедрості.
Це було типовим елементом римської іконографії - імператор добрий, він роздасть людям... він був щедрим, він міг переросподілити багатства, здобуті на війні.
- І він втратив голову.
Саме так. Він єдиний, хто втратив голову.
Важливим в цій вставці є те, що якщо ви подивитесь на людей, вони меншого розміру віддають шану імператору, який знаходиться на вищому рівні, більша постать на переді.
Тому, це ідея того, що пізніше з'явиться у мистецтві - факт того, що найбільш важливі люди дивляться з пам'ятки прямо на тебе.
- Тож, це може нам нагадувати пізніші мотиви в середньовічному мистецтві
Саме так.
Насправді, тут зародився цей стиль.
Подивившись на інші вставки, ви побачите, що імператор не дивиться на вас.
Він розмовляє з іншими людьми на вставці.
Так вони хотіли показати вам, що імператор найважливіший.
І, тому, він більший і зображений на помітному місці.
Ми бачимо майже провідний спосіб відносно спілкування в середньовічному мистецтві Де все дуже безпосереднє, найбільш важлива постать - найбільша і в ієрархічній послідовності, замість того, що виглядає дуже природньо.
Ми відходимо від ідей класицизму 1-го і 2-го століть...
Це зовсім інший напрям розвитку.
Він говорить нам дещо інше про суспільство, в якому створювалось мистецтво (це те що робить мистецтво), те, що імператор почав відокремлювати себе від людей, за якими повинен був наглядати.
Бо я думаю багато людей, які подивляться на фриз, побачать ці форми не лише ієрархічними, а й певним чином, символічними, так.
Я маю на увазі, ви раніше згадували великий натуралізм медальйонів а тут, постаті здаються багатьом людям менш дослідженими.
- Здається, що вони були вирізьблені кимось, хто був не дуже умілим у цьому.
Частково вірно, що деякі вчені наводять однією з причин того, що Костянтин використовував елементи попередніх пам'яток те, що в той час, коли він вирішив збудувати арку, було мало митців, які могли творити так, як раніше.
Інші вчені кажуть, що це вплив, так званого, "популярного мистецтва" - мистецтва, яке звичайні люди створювали століттями.
Тому що, коли ви подивитесь, наприклад, на похоронні пам'ятники середнього стану, то вони не дуже відрізняються від цієї, навіть в 1 і 2 століттях.
Вченими було висунуто припущення, що це популярне мистецтво насправді було спрямоване на середні стани
І в такому разі, узурпуючи їхній стиль, як противагу більш розвинутому і, ймовірно, витонченішому стилю.
Тож, ми справді маємо політичні наміри.
Тож, ви бачите вплив нижчих станів суспільства на вищі.
- Якщо подумати про значно пізніші часи, наприклад 19 ст., то вони навмисно підкреслювали народне мистецтво... або мистецтво, виконане непідготовленими, або менш підготовленими людьми, ніж стиль спеціально навчених людей, який міг мати іншу мотивацію і ціль.
Важко не помітити зниження або занепад, як ви вже сказали.
Вони забули як створювати людську постать, або просто не мали змоги навчитись... або ж це могло бути зроблено навмисно.
Звичайно, стародавні римляни бачили в ній справді ідеальну арку і використовували її в архітектурних цілях
Ми дуже чітко бачимо наріжний камінь, архит, імпост.
В римській архітектурі арка використовувалась для розвитку....
А зараз вона просто щось гарне, що можна прикрасити. І як ви казали форма, що була прикрашена і вона ще не повністю втратила свою функцію.
Вона все ще була проходом. Але ви знаєте, що такий тип проходу не потрібний у місті.
Я маю а увазі, вона була кульмінацією тріумфального параду, і була важливою.
Знаєте, колись навіть ми могли пройти крізь неї. Тепер вона загороджена... і, таким чином, відокремлена від міста.
Вона повністю втратила сполучення з вулицями і людьми.
Тепер це лише пам'ятка і вона більше не виконує попередніх функцій.
Тобто, вона була сполучена з вулицею, а далі крізь вулицю зліва, вгору і до Форуму
Головної площі римлян, міським ядром міста.
Справді ворота, переломна точка, як ви казали.
Для початку, розгляньте вираз: знайдіть множину -4 на х і додайте 9.
Погляньмо, маємо знайти множину -4 на х. -4 на х буде просто -4х.
Далі сказано, нам потрібно знайти множину, ось вона, а далі сказано додати 9.
Давайте додамо 9, це 1 приклад.
Знайдіть множину -4 на х і додайте 9.
Ось цей вираз.
Тепер оберіть відповідь, що відповідає наступному: сума 4 та добуток -9 та того виразу.
Подумаємо про це.
Сума 4, отож нам потрібно взяти 4 і потрібно додати до добутку..ми додамо до...мені не вистачає кольорів.
Можливо, напишу це...погляньмо.
Я вже використовував синій і помаранчевий. Візьму зелений.
Ми візьмемо 4, суму 4 та множину -9 і того виразу.
Ми додамо 4 до множини..ми перемножимо -9 та вираз, що ось тут.
-9 на -4х, -4х+9.
Давайте подивимось, чи якесь з них відповідає тому, що я щойно написав.
Погляньмо, ось 4.
Беремо тут 4, множимо на -4х - 9, далі ми це віднімаємо, щось воно дуже відрізняється, тому я цей варіант викреслю.
Погляньмо.
Тут є 9 на -4х+9 +4, це дуже близько, але тут 9, а нам треба -9, тому викреслюю.
Тут 4 на 9х+4.
Ні, в нас -4х+9, воно відрізняється в множині, там множиться на 4 замість -9.
А ось цей, подивимось..в нас -9 множиться на -4х+9, далі додається 4.
Все, що потрібно зробити, щоб перейти від цього виразу до цього, то це замість додавання 4 ось тут, просто додати її ось тут, тоді ці 2 вирази ідентичні.
Отже, підходить цей варіант.
Я хочу уточнити, що я розповідаю вам про слабкі сторони системи часткового резервування депозитів зовсім не тому, що вважаю, що її потрібно замінити, чи що вона нежиттєздатна.
Ця система явно життєздатна: нею користуються більшість сучасних ринкових економік, принаймні всі ті, які я знаю.
Я просто хочу показати вам, що це не єдиний можливий варіант і що завжди потрібно критично оцінювати будь-яку систему, щоб усвідомити, що це не закон фізики і що ми не мусимо використовувати часткове резервування.
Щоб ця система функціонувала, потрібне ретельне планування, однак навіть це не усуває певні недоліки, певну нестабільність.
Щоб їх подолати, центральний банк повинен страхувати комерційні і має виступати в якості кредитора останньої інстанції.
Погані стимули... Це все багато де описано, я не сам це придумав.
Погані стимули.
Це коли ви хочете вкласти гроші в інвестиційну компанію іншого типу і яким посередникам ви б не доручили інвестувати від свого імені, вони запевнятимуть вас, які вони хороші спеціалісти.
Комерційні банки, як правило, про таке не говорять, бо знають, що завдяки страхуванню вкладів зовсім не це важливо для клієнтів.
Вони говорять про те, як легко ви зможете отримати гроші через банкомат, про послугу онлайн-банкінгу і про низькі комісії.
Вони навіть не заікаються про те, що от, мовляв, як відповідально вони розпоряджаються вашими грошима.
Крім того, багато де записано, що система часткового резервування передбачає вливання значних коштів у систему створення грошей, зокрема у формі чекових депозитів, які потрапляють у руки приватних банків на противагу центральному банку.
Знаючи це, ви запитаєте, чи можливі альтернативи.
Я не захищаю якийсь із варіантів, я просто показую вам, що банківська система не обов'язково мусить бути саме такою.
По суті, альтернативою є початковий варіант системи.
І це повне резервування депозитів. Повне резервування депозитів.
Назва говорить сама за себе.
Якщо хтось кладе резерви, готівку або банкноти Федерального резервного банку у банк на безстроковий депозит, банку потрібно просто зберігати їх.
Якщо тут є банк, і я вношу 3 долари, 3 банкноти Федерального резервного банку на безстроковий депозит.
Хочу, щоб я міг у будь-який момент прийти до банку і забрати свої гроші.
А тому банк мусить тримати всю суму у резерві.
Ви, напевно, спитаєте: "А як же тоді кредитування і все інше?"
Щоб банк мав змогу видавати кредити, він скаже:
"Нащо вам тримати на строковому депозиті всю суму?
Давайте ви, скажімо, оцей долар покладете на депозит, а решту я, банк, позичу у вас.
І це не якась там закордонна концепція.
По суті, так банк і робить, коли ви купуєте депозитний сертифікат.
Він позичає у вас гроші, які ви вкладаєте в цей сертифікат, і робить це явно.
Він не каже, що гроші будуть доступні на вимогу.
Він каже, що це строковий депозит, і що гроші, які ви йому даєте, ви зможете отримати через 6 місяців, через рік чи через 2 роки.
Зазвичай, чим довший цей період, чим на довше ви передаєте свої гроші у користування банку, тим вищі відсотки він вам заплатить.
Отже, оце на депозити на вимогу.
А це ви позичаєте банку, це строковий депозит.
І ці кошти, ці резерви банк може видавати в кредит.
Таке кредитування не збільшує пропозицію грошей.
Ці гроші можна надати комусь у позику, і, можливо, та людина покладе їх на депозит у банк.
Можливо, навіть на строковий.
Ви можете сказати, що це нічим не відрізняється від часткового резервування і тепер у вас 5 доларів у системі.
А відмінність полягає у тому, що ніхто не може використовувати гроші, що зберігаються отут.
На ці гроші не можна виписувати чеки.
Його можна виписати на ось ці.
Ви можете виписати чек на 1 долар, який буде підкріплено 1 доларом у резерві, тож ви не створюєте нових грошей.
У цій системі єдині резерви, які дійсно можуть виконувати роль грошей і на які можна виписувати чеки, це початкові 3 долари.
Початкові 3 долари.
Це є перевагою такої системи. Але вона має і недоліки.
Основний недолік полягає в тому, що банк не зможе заробити на безстрокових депозитах, а тому він, скоріше за все, стягуватиме зі своїх клієнтів комісію за зберігання грошей.
"Я охороняю ваші гроші, кладу їх у сейф, даю вам доступ до них через чеки й банкомати, а тому я стягну більшу плату за ці послуги.
Зараз банки, щоб залучити депозит (за системи часткового резервування), обіцяють усі ці послуги надавати набагато дешевше, а то й безкоштовно, тільки б ви поклали кошти на депозит.
Мовляв, ми зберігатимемо ваші гроші, вони будуть доступні через банкомати, ми видамо вам для цього спеціальну картку і таке інше.
Банк може собі це дозволити, тому що значну частину ваших грошей він видає у кредит і отримує на них проценти. Так банк заробляє.
Просто тут він робить це більш явно.
Він каже:
"Тут я роблю вам послугу: зберігаю ваші гроші, забезпечую відповідне обслуговування, і ви зможете забрати їх, коли забажаєте. А тут ви робите послугу для мене.
Ви позичаєте мені гроші, а я, скоріше за все, видам їх у кредит під вищий відсоток, щоб я міг заробити на цій операції".
Ясна річ, якби ми перейшли на таку систему, у процесі кредитування створювалося би значно менше грошей, а той узагалі б не створювалося.
Тож центральному банку або іншому керівному монетарному органу довелося б друкувати більше грошей, щоб в обігу було достатньо грошей для обслуговування потреб економіки.
Не думайте, що це якась нечувана ідея. До середини XIV століття банки дійсно працювали за такою схемою.
Уперше ідею часткового резервування подали венеціанські банкіри.
Однак деякі великі банки здійснювали повне резервування аж до 1800-х рр.
Коли Велика депресія затягнулася, у 1939 р. деякі видатні економісти запропонували повернутися до повного резервування депозитів.
Вони навіть досить чітко пояснили, як ця система працюватиме і що вона створюватиме набагато менше зрушень в економіці.
Усе-таки подібні експерименти небезпечні, адже ви повністю змінюєте певний елемент і ви не до кінця впевнені, які це матиме наслідки для економіки.
Ви можете почитати, що вони пропонували, це досить цікаво.
Це допоможе вам отримати краще уявлення про функціонування монетарної системи.
Цю пропозицію розробили представники мейнстріму.
Пошукайте її в Google, ввівши
"Програма монетарної реформи" (A Program for Monetary Reform).
Можете додати, що написана вона була 1939 р.
У Вікіпедії ви можете знайти повний текст програми.
Коли її опублікували, більшість економістів мейнстриму підтримало перехід на систему повного резервування.
Всі будівлі сьогодні мають щось спільне.
Вони всі збудовані за вікторіанськими технологіями.
Це включає в себе креслення, промислове виробництво і будівництво з допомогою бригад працівників.
І результатом усіх цих зусиль стає інертний об"єкт.
А це означає односторонню передачу енергії від навколишнього середовища до наших будинків і міст.
А цей процес не є екологічно стійким.
Я вважаю, що єдиний спосіб для нас побудувати справді екологічно сталі будинки і міста - це поєднати їх з природою, а не ізолювати від неї.
Для того щоб зробити це, нам потрібен правильний підхід.
Живі системи знаходяться в постійному діалозі зі світом природи, через низки хімічних реакцій, що називаються метаболізмом.
Це перетворення однієї групи речовин в іншу, за рахунок виробництва або поглинанням енергії.
І саме так живі матеріали виробляють більшу частину своїх місцевих ресурсів екологічно стійким шляхом.
Отже, я зацікавлена у використанні метаболічних матеріалів у архітектурній практиці.
Але їх не існує.
Тому я мушу їх створити.
Я працюю з архітектором Нілом Спіллером в архітектурній школі Бартлетт, і ми співпрацюємо із зарубіжними вченими з метою створення цих нових матеріалів за принципом "знизу доверху".
Це означає, що ми їх генеруємо з нуля.
Один з наших співробітників, хімік Мартін Ханзик, дійсно зацікавлений у переході від інертної до живої матерії.
Так от, це саме той процес, який мене цікавить, говорячи про екологічно стійкі матеріали.
Таким чином, Мартін працює з системою, яка називається "протоклітина".
Все що ми поки-що маємо - і це чарівництво - це маленький жирний мішечок. І в ньому є хімічна батарея.
І вона не має ДНК.
Цей мішечок може вести себе так, ніби він живий.
Він може рухатися у своєму середовищі.
Може йти слідом хімічних градієнтів.
Він може пройти складні реакції, деякі з яких, на щастя, мають відношення до архітектури.
Так ось, будь-ласка.
Це протоклітини, які моделюють своє навколишнє середовище.
Ми ще не знаємо, як вони це роблять.
Ось, це протоклітина, і вона енергійно скидає свою шкіру.
Це виглядає як хімічне народження.
Це інтенсивний процес.
Тут наша протоклітина виділяє вуглекислий газ з атмосфери і перетворює його в карбонат.
А це оболонка навколо жирового шару.
Вони досить крихкі, тому ви бачите лише частину одного з них.
Отже, що ми намагаємося зробити, це підштовхнути ці технології в напрямку створення за принципом "знизу доверху" архітектурного підходу, який відрізняється від сучасних вікторіанських методів "зверху донизу", які накладають структуру на матеріал.
З точки зору енергетики, це не раціонально.
Отже, матеріали за принципом "знизу доверху" насправді існують вже сьогодні.
Вони використовувались в архітектурі з давніх часів.
Якщо ви прогуляєтесь Оксфордом, де ми з вами знаходимося сьогодні, і подивитесь на цегляну кладку, якою я милуюсь останні декілька днів, ви помітите, що багато чого зроблено з вапняку.
А якщо подивитись ще ближче, ви побачите, що у вапняку є маленькі раковини і скелети, які налипають один на одного.
За мільйони років вони скам'яніли.
Отже, вапняк, сам по собі, не є особливо цікавим.
Він лише гарно виглядає.
Але уявіть собі, які б були властивості цих вапняних плит, якби їх поверхня вступала в діалог з навколишнім середовищем.
Можливо, вони б виділяли з атмосфери вуглекислий газ.
Чи надало б це вапняній плиті нових властивостей?
Що ж, швидше за все, так.
Вона могла б рости.
Могла б також сама себе ремонтувати, і навіть реагувати на різкі зміни в найближчому до неї середовищі.
Тож, архітектори ніколи не задовольняються лише одним елементом цікавого матеріалу.
Вони мислять ширше.
Тому, коли ми говоримо про поширення метаболічних матеріалів, ми можемо почати розглядати такі екологічні процеси, як, наприклад, відновлення атолів або відновлення частин міста, які зазнали шкоди від води.
Так, одним з прикладів, звичайно, буде історична частина міста Венеції.
Зараз, Венеція, як ви знаєте, у бурхливих відносинах з водою, адже вона побудована на дерев'яних палях.
Тому ми придумали спосіб, де за допомогою технології протоклітин, з якою ми працюємо, було б можливо відбудувати Венецію екологічно стійким шляхом.
Архітектор Крістіан Керріган розробив серію проектів, які демонструють нам, як можна виростити вапняковий риф під містом.
Отже, ось наша сучасна технологія.
Ця технологія протоклітин ефективно створює оболонку, як і її попередники у вапняку, і зберігає її в дуже складних умовах на противагу природним матеріалиам.
Ми розглядаємо кристалічну решітку, щоб побачити цей зв'язок.
А зараз дуже цікавий аспект.
Ми не хочемо просто забити вапняком усі канали.
Нам потрібно гарно обгорнути ним дерев'яні палі.
Таким чином, ви можете побачити на цих діаграмах, що протоклітини рухаються від світла, ближче до темної основи.
Ми спостерігали за цим в лабораторії.
Протоклітини дійсно можуть рухатись у напрямку від світла.
Вони можуть також рухатися і у напрямку світла.
Слід лише вибрати потрібний вид.
Так що вони не існують просто як єдине ціле, ми ніби хімічно проектуємо їх.
І ось протоклітини відкладаються у вапняку просто навколо фундаменту Венеції, ефективно перетворюючи його на камінь.
Але, звичайно, це не відбудеться вже завтра.
Це займе деякий час.
Пройдуть роки налаштування і перевірки цієї технології, перш ніж ми будемо готові випробовувати її на практиці відповідно до кожного конкретного випадку до найбільш пошкоджених і уразливих будівель у Венеції.
Але поступово, поки будівлі ремонтуватимуться, вапняковий риф під містом ростиме.
Це нарощення саме по собі є величезним скупченням вуглекислого газу.
Також він стане центром місцевої морської екології, для якої ця архітектура стане екологічною нішею.
Тож, це дійсно цікаво.
Тепер у нас є архітектура, яка з'єднує місто зі світом природи самим прямим і безпосереднім шляхом.
Але, мабуть, найбільш захоплюючим є те, що двигун цієї технології можна знайти всюди.
Це просто Земна хімія.
Вона є повсюди і це означає, що ця технологія може використовуватись так само для країн, що розвиваються, як і для розвинених країн.
Отже, на закінчення хочу сказати, що я генерую ці метаболічні матеріали на противагу вікторіанській технології і створюю архітектуру за принципом "знизу доверху".
По-друге, ці метаболічні матеріали мають деякі властивості живих систем, а це означає, що вони можуть поводитись подібним чином.
Ми можемо розраховувати, що вони виконуватимуть багато форм і функції в архітектурній практиці.
І, нарешті, турист в майбутньому, дивуючись красивій структурі середовища, можливо, не зможе чітко визначити, чи була ця структура створена природним процесом чи штучним.
Дякую.
(Оплески)
Повернімось до тієї ж серії подій, але замість касового методу, звернемось до методу нарахувань.
Головна ідея методу нарахувань полягає в тому, щоб ваші доходи і витрати відповіділи тому періоду коли було виконання послуг це охоплює ділову активність, а не тільки той момент, коли гроші переходять до іншого власника.
Тож, давайте вияснимо що це означає.
В місяці 1 ви обслуговуєте захід, який обійшовся вам в $100.
Клієнт платить вам $200 за ваші послуги.
Я буду робити облік методом нарахування ось тут.
Це - свого роду грошові доходи і збитки, зробімо бухгалтерську звітність з нарахуванням доходів.
Таким чином, за умовами послуг обслуговування, ви отримали $200, то ж я маю $200 як виручку.
Витрати, пов'язані з цією службою, в першому місяці становлять $100.
Тож, ваш прибуток становить $100.
За 1 місяці, за касовим методом та методом нарахувань, витрати є одні і ті ж самі.
І, знову ж таки, ви маєте $100 готівкою.
Перейдімо до місяця 2.
Ви обслужили захід, який обійшовся вам в $200.
Ви і клієнт згодні що він може заплатити вам $400 наступного місяця.
Це доволі цікаво, адже ви здійснили обслуговування цього місяця і це обслуговування вже обійшлось вам в $400.
Отже, в основі методу нарахування ви б сказали що заробили $400 цього місяця.
Навіть якщо клієнт не заплатив вам, він не дав вам готівки.
Ви пояснюєте це таким чином, що на вашому балансі ви маєте $400, це - дебіторська заборгованість це те, що люди зобов'язані вам, ви повинні це отримати від інших, але це - актив, і тому інші люди мають зобов'язання перед вами.
Таким чином, дебіторська заборгованість становить $400.
Коли вони платять $400 це іде від дебіторської забогованості, в грошові кошти.
Тоді вартість для вас становить $200.
Отже, вартість для вас становить $200.
І в один час, ви надали послуги для усіх. Доходи і витрати на послуги зібрано в цьому місяці.
Тепер ваш дохід становить $200, це набагато краще від того, що ви заробили цього місяця.
Тепер, реальність така, що ви не отримаєте гроші наперед і ви повинні витратити $200 з власної кишені, тож ви досі, так як і за касовим методом, матимете негативний прибуток в $100.
Глянемо на третій місяць.
Ви отримали $400 від клієнта в минулому місяці.
Тут, на касовій основі, ви б додали це до доходу, але ось тут, ми мали дебіторську заборгованість для нього, ми вже його врахували.
Але так як ви отримали $400 готівкою і це повинно зникнути з дебіторської заборгованості та перейти в готівку, тому що ви справді її отримали.
Ви отримали від клієнта $400 в попередньому місяці.
Також, ви отримуєте $200 від клієнта наперед, щоб обслужити його в наступному місяці.
Тож, ви не надавали послуги в третьому місяці і тому у вас дохід 0 в місяці 3 і витрати також 0 тож ви отримали $400 отже ваша дебіторська заборгованість тепер становить 0 тож щодо готівки, недостача становила $100 ви додаєте до неї $400, і тепер маєте $300 в позитину сторону
Отримані на цьому $200 заздалегідь від клієнта це доходи майбутніх періодів
Отримавши гроші ми пішли з мінусовими в $100 плюс $400 і маємо $300 і маємо ще $200 готівкою тож тепер маємо $500 знову готівкою але ми не мали ніякого доходу в $200 що було б готівкою тому ми віднесли це до доходів майбутніх періодів це дохід який ми відклали на майбутнє в майбутньому ми їх отримаємо, тепер це зобов'язання тому що ми зобов'язані отримати цей прибуток.
В місяці 4 ми насправді матимемо дохід
Отже в місяці 4 ми можемо дописати дохід в $100 потім ми мали $100 витрат тож тут ми маємо $100.
Тож в місяці 4 ми заробили $100 і ще раз $100 пішли від залишку ваших грошових коштів тож ви досі маєте $400
Отже зробивши облік касовим чи методом нарахувань ви маєте той самий дохід в кінці більш цікаво як прибуток відноситься в кожному з періодів я розкажу про це більш детально в наступному відео.
У попередньому відео ми розповідали, як серби стримували австро-угорців на початку Першої світової війни.
Проте врешті-решт їм довелося здатися.
Вони були ґрунтовно...
Вони не могли чинити опір спільним силам болгар, австро-угорців і німців.
Та вони змогли прорватися 1915-го року.
Після цього ми повинні чекати до 1918, коли Антанта знову надовго захопить Сербію.
Отже, важливим, хоч у Першій світовій війні є багато важливих речей і ми, очевидно, не можемо розглянути всі, є те, які величезні втрати Перша світова війна принесла сербам.
Трохи предісторії:
Сербія була дуже малою країною з населенням 4.5 мільйони людей на початоку Першої світової війни і з досить великою, відносно розмірів країни армією.
Але до її складу входили 400 000 тисяч солдат, а це доволі багато.
Тобто, всі громадяни, які могли би бути в армії, фактично, були в армії.
Ми бачимо, як під час Сербської кампанії і Македонського Фронту, сербську армію суттєво винищували.
60% солдат загинули.
Грубо кажучи, 60% сербської армії вбито.
І навіть з демографічної точки зору, населення Сербії зменшилося на 16%.
16% населення Сербії - цивільного і військового - загинули до закінчення Першої світової війни.
Отже, багато країн зазнали жахливих втрат під час Першої світової війни.
Є багато яскравих прикладів: Франція, Російська Імперія - список можна продовжувати вічно.
Проте важко сперечатися з тим, що жодна країна не постраждала більше, ніж Сербія.
Загинуло 60% військових і 16% від загального населення.
Небагато речей зближують нас - людей - так, як вибори.
Ми балотуємося, голосуємо на виборах, спостерігаємо за виборами.
Вибори - це основа демократії.
Ми всі розуміємо, навіщо нам вибори, тому виходимо з дому в один і той же день і йдемо голосувати.
Ми цінуємо можливість волевиявлення, адже це шанс вирішити майбутнє своєї країни.
Головна ідея виборів полягає у тому, що політики отримують право виступати від нашого імені, приймати за нас рішення, а це впливає на кожного з нас.
Без таких повноважень вони б не мали на це права.
На жаль, влада розбещує, тому ці люди роблять усе можливе, щоб здобути та утримати владу, зокрема, підтасовують результати виборів.
Справді, сама ідея виборів - прекрасна, але національна виборча кампанія - це великий проект, а всі великі проекти заплутані.
Де б не відбувалися вибори, порушень не минути: хтось намагається обманути, щось ні з того ні з сього іде не так - тут зникла урна для голосування, там якогось дива лежать бюлетені.
Щоб уникнути цих недоліків, ми вигадали всілякі виборчі процедури.
Скажімо, ви приходите на виборчу дільницю, і працівник дільниці просить показати ваш паспорт перед тим, як видати бюлетень. А далі запрошує вас пройти до кабінки для голосування і поставити галочку.
Потім ви виходите і кидаєте заповнений бюлетень в урну, де він змішується з купою інших бюлетенів, щоб ніхто не дізнався, за кого ви проголосували.
А тепер на хвильку задумаймося, що відбувається, щойно ви кинули бюлетень до урни.
Більшість виборців ідуть додому, впевнені, що їхній голос врахують, адже вони вірять, що виборча система працює.
Вони переконані, що працівники та спостерігачі бездоганно виконують свої обов'язки.
Урни для голосування їдуть до місця підрахунку голосів.
Там з них знімають печатку, а бюлетені висипають на стіл і ретельно перелічують.
Більшість із нас мусить вірити, що наш голос точно опрацюють, і всі ми змушені вірити, що з усіма виборчими бюлетенями відбувається те, що треба.
Отож, нам доводиться довіряти величезній кількості людей. Ми маємо довіряти цілій низці процедур.
А часом вірити навіть комп'ютерам.
Уявіть собі сотні мільйонів виборців, що віддали сотні мільйонів голосів, які тепер слід правильно підрахувати. Також уявіть собі безліч випадків, коли щось іде не так, а також скандальні заголовки на цю тему в газетах. Зрештою, ви зневіритеся у самому намірі поліпшити виборчий процес.
Тому під натиском скандальних заголовків науковці зробили крок назад і замислилися, як провести вибори по-іншому.
Вони подивилися на картину здалека. І дійшли висновку: підсумки виборів мусять надаватися до контролю.
Виборці повинні мати змогу перевірити, чи їхні голоси підраховані правильно і чи не була порушена така важлива таємниця голосування.
Це непросте завдання.
Як зробити виборчу систему доступною для перевірки, зберігши голоси у таємниці?
Ми придумали один спосіб, який використовує комп'ютери, але не залежить від них.
Таємниця - це бланк бюлетеня. Придивіться до цих бланків - у кожному бюлетені кандидати займають різне місце в списку.
Тобто якщо ви поставите галочку навпроти прізвища певного кандидата, а потім заберете список кандидатів, то з частини бланку, яка залишилася, я не зможу визначити, за кого ви проголосували.
До того ж, кожен бланк містить зашифровану інформацію у формі двовимірного штрих-коду праворуч.
Ця інформація старанно зашифрована, але немає нічого простішого, ніж проголосувати з таким бланком.
Складне шифрування ми залишимо комп'ютерам, а самі пізніше використаємо паперовий бланк для перевірки.
Ось як ви голосуєте.
Вибираєте будь-який бюлетень, йдете до кабінки для голосування, ставите галочку навпроти певного прізвища і відриваєте заповнений бланк по лінії відрізу. А список кандидатів - знищуєте.
Частина бланку з галочкою, яка залишилася у ваших руках, - це і є ваш зашифрований голос.
Ви даєте працівнику виборчої дільниці відсканувати ваш зашифрований голос.
Оскільки він зашифрований, то його можна відправити, зберегти і підрахувати в центральній виборчій комісії, а згодом розмістити на вебсайті, де його побачать усі, зокрема й ви самі.
Ви забираєте свій зашифрований голос додому як квитанцію.
І після завершення виборів зможете перевірити, чи ваш голос врахований, зіставивши свою квитанцію з інформацією на сайті.
Зверніть увагу, що коли ви покидаєте кабінку для голосування, ваш голос уже зашифрований. І навіть якщо працівник виборчої дільниці захоче дізнатися, за кого ви проголосували, він не зможе цього зробити.
Якщо уряд захоче дізнатися, як ви проголосували, йому теж нічого не вдасться.
Жоден хакер не зможе зламати код і дізнатися, за кого ви віддали свій голос.
Жоден хакер не зламає код і не змінить ваш вибір, бо тоді дані голосування суперечитимуть вашій квитанції.
Голоси не можна "загубити", адже згодом виборець не знайде свій голос.
Але це ще не всі виборчі чари.
Ми прагнемо зробити вибори настільки прозорими, щоб журналісти та міжнародні спостерігачі, а також усі охочі, могли завантажити виборчі дані та підрахувати голоси власноруч.
Вони зможуть перевірити, чи голоси правильно підраховані.
Вони зможуть упевнитися, чи оголошені підсумки виборів є правдивими.
Це будуть вибори, організовані людьми для людей.
Отож, наступний крок для наших демократичних країн - це прозорі вибори, результати яких можна легко перевірити.
Дякую.
(Оплески)
"Чи на даному графіку у є функцією від х?"
Тож, щоб у було функцією х, для кожного х, який ви вносите у функцію - для кожного х, яке визначає функцію -
Скажімо, у дорівнює f(x), [y=f(x)].
Тож, ми маємо нашу маленьку функціональну машину, вона повинна розділити одне значення у.
Якщо воно розділяє багато значень у, ми не знаємо чому буде дорівнювати f(x).
Це може дорівнювати цим можливим значенням у-ка.
Подивимось, чи на цьому графіку для даного х, воно розділяє точно один у.
Щож, функція виглядає визначеною -- область цієї функції це х= -2.
Є лише одне місце, де ми маємо визначену функцію - і якщо ми спробуємо вставити -2 в цю маленьку чорну коробочку, то що ж ми отримаємо?
Чи ми отримаємо один результат? Ні.
Якщо ми підставимо -2 сюди, ми зможемо отримати будь-що.
Точка -2, 9 у цьому взаємозв'язку. -2, 8 у цьому взаємозв'язку.
- 2,7 -2, 7.5 - 2,3.14159
Вони всі тут.
Тож, якщо ви вставите -2 у цей зв'язок, то ви отримаєте - Ви, буквально, отримаєте нескінченну множину значень.
Це може бути 9.
Це може бути 3.14.
Це може бути 8.
Це може бути -8.
Ви отримаєте нескінченну кількість результатів.
Оскільки, воно не позначає дійсно одне вихідне значення функції,
Мені дійсно подобається ця картинка, що я знайшов.
Вона точно відображає місцезнаходження серця в нашому тілі; тому ви бачите, що серце з обох сторін оточене ребрами, вірно?
Насправді (я цього ще не намалював), але я покажу, де мають бути легені.
Це - права легеня і, з цього боку, ліва.
Тут знаходиться серце - між двома легенями.
Я називаю їх лівою та правою з проекції особи, чиє серце ми розглядаємо
Тобто його ліворуч та праворуч будуть протилежними нашим.
Серце знаходиться між легенями тому що ребра виконують захисну функцію для цих важливих органів
Під ними, якщо ви чи я це намалюю, ви можете побачити дуже важливий м'яз.
Він зветься діафрагмою. Ваша діафрагма та ребра є закритим простором, вірно? Діафрагма є підлогою, а ребра - стелею та стінами цього простору.
Якщо ви подивитесь на вміст цього простору, ви побачите серце та легені.
Тоді цей простір буде називатися грудною кліткою. Що ж, врешті решт, робить серце?
Давайте трохи розширимо простір і збільшимо нашу версію серця
І все це розташоване всередені реберного каркасу, але зараз я не стану його малювати, тому що так буде складніше розглядати серце.
Для того щоб зрозуміти, яку роль виконує серце, уявіть себе у ролі клітини.
Будемо вважати, що ця клітина - це ви ви можете обрати для себе будь-яку частину тіла.
Ви клітина мізинця і ви працюєте над тим, щоб жити та бути щасливим, і ви маєте поблизу маленьку кровоносну судину.
Кожна клітина нашого тіла має поблизу невелику судину.
І ця клітинка мізинця працює для життя.
Вона потребує певних речей, вірно?
Я запишу білим, щоб було краще видно.
Вона потребує кисень та поживні речовини, вірно?
Таким чином, клітини потребують певних речей, щоб жити і радіти.
З іншого боку, вони також виробляють сміття. Так, як і усі ми.
Цим сміттям може бути все, що завгодно.
Першим, що спадає мені на думку є диоксид вуглецю.
Диоксид вуглецю є сміттям для клітини. Клітина виділяє сміття, і на секунду уявимо, що кровопостачання відсутнє.
Незважаючи на те, що поблизу є судина, кровотоку немає, тому я так і запишу "кровотоку нема".
Таким чином, клітина виробляє сміття.
Це сміття, намалюємо маленьке коло, починає накопичуватись, все більше і більше, через відсутність кровотоку.
Врешті решт, воно оточує нашу клітину. Вона стає заболоченою, буквально вкритою власними відходами.
Чи отримує вона кисень та поживні речовини?
Ні. Вона не отримує нічого.
Через деякий чай наша клітинка думає -
"Це не найщасливіший спосіб життя!", це, чесно кажучи, дуже сумно.
Якщо це буде тривати, клітинка може загинути.
Таким чином, що потребує клітинка мізинця, і що потребує кожна клітина, не тільки пальця чи шкіри, а й будь яка жива клітина - кровотік.
Вірно?
Вона потребує щоб кров текла спокійно і м'яко. І якщо у нашої загрузлої клітини з'явиться кровотік, тоді ви побачите зовсім іншу картину, вірно?
Якщо кровотік з'явиться, тоді всі відходи будуть віднесені.
Віднесення відходів трохи схоже на те, як хтось приходить і виносить сміття, тоді ваш будинок чистий
Тепер, коли ви маєте гарне кровопостачання, кисень та поживні речовини є доступними
Тому клітина буде дуже щасливою і матиме чудове життя.
Якщо ви хочете, щоб усі клітини вашого тіла так само чудово жили, як і ця клітинка, вам необхідне гарне кровопостачання всього тіла.
І це є пунктом номер один.
Те що вам дійсно треба - щоб кров безперервно рухалась по тілу.
Для того, щоб зробити це для мільйонів і мільйонів клітин, вам потрібен потужний насос, вірно?
Дещо, що зможе набрати кров у тіла і виштовхнути її назад. Ось чим є серце.
Це саме те, що робить серце.
Це неймовірний насос, що штовхає кров, тому ви маєте кровотік.
Тому я запишу це як робота номер один.
Це-функції серця.
Отже, робота під номером один буде потік крові.
Я думав, що, готуючись до мого TED побажання, я спробую розглянути в широкому контексті те, що намагаюся робити, і те, наскільки це співпадає з тим, що намагаються робити інші.
Ми живемо у світі, який, як усім відомо, є взаємозалежним, але не самодостатнім у трьох основних галузях.
Передусім у ньому панує глибока нерівність: половина людей у світі досі живуть на менш, ніж два долари в день; мільярд людей без доступу до питної води; два з половиною мільярди живуть в антисанітарних умовах; ще мільярд лягають спати голодними кожного вечора; одна з чотирьох смертей трапляється від СНІДу, туберкульозу, малярії та різних інфекцій, якими заражаються через забруднену воду - 80 відсотків з них - це діти, молодші 5 років.
Навіть у багатих країнах зростання нерівності стає звичним.
У Сполучених Штатах з 2001 року ми мали п'ять років економічного росту, п'ять років росту продуктивності на робочих місцях, але середня зарплата при цьому не змінюється і відсоток працюючих сімей, що знаходиться нижче рівня бідності, зріс на 4%.
Кількість працюючих сімей, які не отримують медичного догляду, зросла на чотири відсотки.
І цей взаємозалежний світ - який був прихильним до більшості із нас - саме тому ми всі є тут в Північній Каліфорнії і займаємося тим, чим займаємося, щоб заробити на життя, насолоджуючись цим вечором, - у цьому світі панує глибока нерівність.
А також нестабільність.
Нестабільний він через загрози терору, зброю масового знищення, поширення глобальних захворювань та відчуття, що ми є вразливішими зараз, ніж багато років тому.
І, можливо, найважливішим з усього є те, що світ руйнівний через кліматичні зміни, вичерпання ресурсів та знищення видів.
Коли я думаю про світ, який би я хотів залишити своїй доньці та внукам, які, сподіваюся, у мене будуть, то уявляю світ, який рухається далі від нерівності, нестабільності, нежиттєздатності до інтегрованих спільнот - на локальному, національному та глобальному рівнях - які поділяють характеристики усіх успішних спільнот: надають широкодоступний ряд можливостей, розділене почуття відповідальності за успіх спільної справи та вроджене почуття приналежності.
Легше говорити, ніж робити.
Коли декілька років тому у Великобританії сталися напади терористів, гадаю, навіть тоді вони не забрали стільки життів, скільки ми втратили у Сполучених Штатах 9 вересня. Гадаю, британців найбільше стурбувало те, що зловмисники не були чужинцями, а доморощеними громадянами, для яких релігія та політична ідентичність були важливішими, ніж люди, поряд з якими вони виростали, ходили до школи, працювали, разом проводили вихідні, обідали.
Іншими словами, вони вважали, що відмінності між ними важливіші за людську спільноту.
Це є головним психологічним захворюванням людства у 21-му столітті.
У всій цій суміші, такі люди як ми, котрі не працюють в державних закладах, мають більше сили, щоб робити добро, аніж в будь-який інший період історії, тому що більше половини людей у світі живе під керівництвом урядів, за які вони проголосували, і які вони можуть скинути.
І навіть недемократичні уряди більше прислухаються до громадської думки.
Тому що первинно до влади інтернету, соціапьно малозабезпечені люди можуть збиратися разом і збирати величезні суми грошей, котрі можуть міняти світ заради громадського добробуту, якщо всі вони дійдуть згоди.
Коли цунамі затопило Південну Азію, Сполучені Штати пожертвували 1,2 більйони доларів.
30% цієї суми пожертвували фізичні особи.
Половина з них надіслали гроші через Інтернет.
Середній внесок становив близько 57 доларів.
По-третє, через зростання кількості неурядових організацій.
Вони, бізнес-структури, інші громадські групи, мають величезну силу впливати на життя людей.
Коли я став президентом у 1993, в Росії не існувало жодної такої організації.
Зараз їх там кілька сотень тисяч.
Жодної в Індії.
Тепер там щонайменше півмільйона діючих організацій.
Жодної не було в Китаї.
Зараз є 250 000 зареєстрованих урядом, можливо, це число є вдвічі більшим за рахунок тих, котрі не реєструються з політичних мотивів.
Коли я заснував свою фундацію, і подумав про світ такий, яким він є, і світ, який я сподіваюся залишити наступному поколінню, я спробував бути реалістом з приводу того, що турбувало мене все життя, і на що я досі міг впливати.
Я хотів зосередитися на діяльності, яка б допомогла знизити рівень бідності, перемогти хвороби, контролювати кліматичні зміни, нівелювати релігійні, расові та інші розбіжності, які роздирають цей світ, але зробити це в такий спосіб, щоб можна було використати будь-які особливі вміння, котрі доступні в нашій групі, аби змінити спосіб, у який здійснювалися деякі громадські функції, таким чином, щоб вони поширилися по світу.
Ви можете побачити це на прикладі того, що ми здатні зробити для поширення медикаментів проти СНІДу.
Хочу зазначити, що голова нашого відділу по боротьбі зі СНІДом і людина, яка активно задіяна в реалізацію бажання, яке я сьогодні озвучу,
Айре Мегазінер, зараз знаходиться тут зі мною і я хочу подякувати йому за все, що він зробив,
Він ось там.
(Оплески)
Коли я покинув офісну роботу і мене попросили попрацювати спочатку на Карибах, допомагаючи подолати кризу СНІДу, основні медикаменти були доступні приблизно за 500 доларів на людину в рік.
Якщо купувати їх великими партіями, можна було отримати їх за 400 доларів.
Першою країною, куди ми поїхали працювати, були Багами, там платили по 3500 доларів за ці ліки.
Ринок був настільки дезорганізованим, що вони купували ці ліки через двох посередників, які дерли з них втридорога.
Тож за перший тиждень, коли ми приступили до роботи, ми добилися зниження ціни до 500 доларів.
І раптово вони могли зекономити в сім разів, так само як і врятувати більше життів за ту ж суму грошей.
Тоді ми почали працювати з виробниками ліків від СНІДу, один з них згадується у фільмі, і вели з ними переговори про зміни у бізнес-стратегії, тому що навіть за 500 доларів ці ліки продавалися з високою маржею, низькими об'ємами та негарантованою оплатою.
Тож ми працювали над покращенням продуктивності операцій та ланцюга постачання, і добилися низької маржі, високих об'ємів, та бізнесу з гарантованою оплатою.
Я жартував, що основним внеском, зробленим нами для боротьби проти СНІДу, було добитися від виробників змінити стратегію, працювати не як ювелірні магазини, а як бакалійні.
Але ціна знизилася до 140 доларів з 500.
І дуже швидко середня ціна стала 192 долари.
Тепер ми можемо отримувати ці ліки десь за 100 доларів.
Ліки для дітей коштували 600 доларів, тому що ніхто не міг дозволити собі купити їх.
Ми добилися зниження ціни до 190 доларів.
Тоді французи встановили свій блискуче розроблений податок на авіаперевезення, для підтримки проекту під назвою UNITAID, це дозволило допомогти ряду інших країн.
На даний момент ці ліки для дітей коштують 60 доларів на людину в рік.
Єдине, що стримує нас, фактично, від порятунку життя кожного, хто потребує ліків, щоб залишатися живим, це відсутність систем, необхідних для діагностики, лікування та догляду людей, та доставки цих ліків.
Ми запровадили ініціативу по боротьбі з дитячим ожирінням з Асоціацією Серця, в Америці.
Ми спробували робити те саме, ведучи переговори з промисловцями, які виробляють напої та снеки, для зниження калорійності та іншого небезпечного вмісту їжі, яка надходить в школи.
Ми просто реорганізували ринок.
І я усвідомив, що в цьому повністю неурядовому світі хтось мусить думати про організацію ринку громадського харчування.
І це те, що ми намагаємося зараз робити, працювати з групою великих міст для запобігання кліматичним змінам, та знизити величезні об'єми викидів, що дозволить містам, які виробляють 75 відсотків від всієї кількості парникового газу у світі, суттєво та швидко зменшити викиди парникового газу у спосіб, який ще й буде економічно вигідним.
І вся ця дискусія про те, наче це економічний тягар, залишається загадкою для мене.
Я міг би порівняти це з пташиним гніздом на землі.
Коли Аль Гор отримав свій заслужений Оскар за "Незручну правду", я надихнувся, і приспішував його випустити другий фільм.
Для тих з вас, хто бачив "Незручну правду", найважливішим слайдом в повчальній лекції Гора був останній, який показує, куди спрямуються парникові гази, якщо ми нічого не робитимемо, ось куди вони підуть.
Існує шість різних категорій речей, які ми можемо зробити для зміни траєкторії.
Нам потрібен фільм про ці шість категорій.
І кожен з вас мусить мати це закарбованим в голові та відповідно організувати своє життя.
Ось це ми і намагаємося це робити.
Таким чином, організація цих ринків - один з наших напрямків.
Зараз ми взяли на себе ще одну справу, і це стосується мого бажання.
Я знаю зі свого досвіду роботи в країнах, котрі розвиваються, що, хоч заголовки можуть бути песимістичними - вони можуть говорити, що неможливо виконати те чи інше через корупцію, насправді набагато гіршою від корупції є некомпетентність, яка і годує корупцію.
Зараз, завдяки низьким цінам, у нас є гроші, і ми можемо поширювати ліки від СНІДу по всьому світу, людям, до яких зараз ми дістатися не можемо.
Наші низькі ціни сьогодні діють в 25 країнах, де ми працюємо, в загальному в 62 країнах.
Приблизно 550 000 осіб отримають з цього користь.
І в нас є кошти, щоб розширювати це коло. А от систем, які забезпечують доступ до людей, немає.
Тому ми й намагаємося вирішити цю проблему, працюючи спочатку в Руанді, потім в Малаві та інших місцях - хоча, я хочу розповісти сьогодні тільки про Руанду- намагаємося розробити модель сільської охорони здоров'я в бідних областях - її можна буде використувати для роботи зі СНІДом, туберкульозом, малярією, іншими інфекціями, здоров'я матері і дитини та широким спектром інших порушень здоров'я, з якими стикаються бідні верстви населення в країнах, що розвиваються.
Модель, яку спочатку можна збільшити до масштабів населення Руанди, а тоді буквально застосовувати в будь-якій іншій бідній країні світу.
Контрольні точки: перша - чи вдасться це виконати? Чи вдасться побудувати систему високоякісної медичної допомоги?
І друга - чи вдасться це за таку низьку ціну, яка дозволить країні підтримувати систему охорони здоров'я без іноземних донорів через 5-10 років?
Адже, чим довше я працюю над цими питаннями, тим більше переконуюся, що ми повинні - в області економіки, здоров'я, освіти, чого завгодно - ми повинні будувати системи.
І відсутність дієвих систем ламає зв'язки, які зібрали нас всіх разом сьогодні в цьому залі.
Подумайте, яке б життя ви не прожили, скільки б перешкод ви не зустріли на своєму шляху, в критичні моменти ви завжди знали, що існує чіткий передбачуваний зв'язок між прикладеними зусиллями і результатом, якого ви досягли.
У світі без систем, в хаосі, все перетворюється в партизанську війну. в якій немає передбачуваного.
І стає майже неможливим рятувати життя, давати дітям освіту, розвивати економіку, що завгодно.
Людина, на мою думку, яка зробила найкращий внесок у сфері охорони здоров'я щодо побудови систем в дуже бідних регіонах - це Пол Фармер, якого багато хто з вас знає, - він пропрацював уже 20 років зі своєю організацією,
"Партнери по Здоров'ю", в основному на Гаїті, де починав.
Вони також працюють в Росії, Перу та багатьох інших регіонах планети.
Незважаючи на велику бідність на Гаїті, в області, яку обслуговує клініка доктора Фармера - а вони охоплюють територію значно більшу, ніж можливо, на думку їхніх медичних професіоналів, - з 1998 року туберкульоз не забрав жодного людського життя, жодного.
І вони добилися багатьох інших вражаючих результатів.
Так що, коли ми вирішили працювати в Руанді над суттєвим підвищенням доходів країни та боротися зі СНІДом, ми хотіли побудувати систему охорони здоров'я, оскільки вона була повністю зруйнована під час геноциду 1994 року, а прибуток на душу населення складав менше 1 долара в день.
Тож я подзвонив Полу Фармеру, запитав, чи може він нам допомогти.
Мені здавалося, що якщо ми зможемо довести, що на Гаїті працювала модель, і модель в Руанді, яку ми могли б в подальшому поширювати по всій країні, то, в першу чергу, це було б чудово для самої країни, яка постраждала за останні 15 років як жодна інша у світі, а, по-друге, у нас був би зразок, який ми могли б надалі адаптовувати в будь-якій іншій бідній країні світу.
І ми взялися за роботу.
Наша спільна робота почалася 18 місяців тому.
Ми працюємо в районі Південної Кайонзи, одному з найбідніших в Руанді, з населенням близько 400 000 чоловік.
По суті, ми застосовуємо методи Пола Фармера з Гаїті, де він набирає та навчає оплачуваних суспільних медпрацівників, які здатні визначити захворювання, забезпечити належну діагностику пацієнтам з ВІЛ та туберкульозом, прослідкувати, щоб вони регулярно приймали свої ліки, налагодити медичну освіту населення, доступність чистої води та каналізації, забезпечити необхідні харчові добавки та надання пацієнтам медичної допомоги вищого рівня при необхідності.
Належні процедури були пропрацьовані, як я вже сказав, Полем Фармером та його командою під час роботи в сільских областях Гаїті за останні 20 років.
Ми недавно провели оцінку перших півтори року наших зусиль в Руанді.
І результати такі хороші, що уряд Руанди вже погодився прийняти модель за зразок для всієї країни і добряче підтримав її, надавши всю можливу урядову допомогу.
Я розкажу вам трішки про нашу команду, тому що це дуже показово,
У нас близько 500 осіб по всьому світу, які працюють зі СНІДом, деякі з них не отримують зарплати - працюють просто за дах над головою, їжу, і ми покриваємо транспортні витрати.
Крім того, в нас є інші люди в інших програмах.
Наш бізнес-план в Руанді складений під керівництвом Діани Нобл, надзвичайно обдарованої жінки, що, тим не менше, часто трапляється серед людей, які бажають займатися такою роботою.
Вона була наймолодшим партнером Schroder Ventures в Лондоні, не маючи і 30 років.
Вона була виконавчим директором успішного інтернет-проекту, створила і побудувала компанію Reed Elsevier, а в 45 років вирішила, що хоче присвятити себе абсолютно іншим речам.
Так що тепер вона працює на роботі з повною занятістю за дуже маленьку зарплату.
Вона зі своєю командою колишніх бізнесменів створила бізнес-план, який дозволив нам збільшити нашу модель до масштабів цілої країни.
І це достойний результат для людини, яка раніше займалася приватними інвестиціями і отримувала за свою роботу великі гроші.
Коли ми з'явилися в цій місцевості, 45 відсотків дітей, молодших 5 років, були хворобливими через погане харчування, 23 відсотки дітей помирали у віці до 5 років.
Смертність новонароджених становила більше 2,5 відсотків.
Більше 15 відсотків смертей серед дітей і дорослих були викликані кишковими паразитами та діареєю через брудну воду та антисанітарію - всьому цьому можна запобігти та вилікувати.
Більше 13 відсотків смертей припадало на інфекції дихальних шляхів - знову ж таки, їм також можна запобігти та вилікувати.
Жодна людина в цьому районі не отримувала лікування від СНІДу чи туберкульозу.
Ось що відбулося за 18 місяців: число пацієнтів, які отримують лікування від СНІДу виросло від 0 до 2000 осіб.
Це 80 відсотків усіх хворих на СНІД в цьому районі.
Тільки послухайте: менше 0,4 відсотка людей, які проходять лікування, припинили приймати ліки або іншим способом саботували лікування.
Ця цифра нижча, ніж в США.
Менше 0,3 відсотка довелося перевести на дорожчі ліки другої лінії.
400 000 вагітних жінок отримали консультації і будуть народжувати в організованій медичній установі.
Це близько 43 відсотків усіх вагітностей.
Близько 40 відсотків усього населення - я сказав 400 000. Я мав на увазі 40 000. Близько 40 відсотків хворих на туберкульоз отримають лікування - всього за 18 місяців, коли ми починали з нуля.
43 відсотки дітей, які потребують дитячого харчування для запобігання порушенню харчування та дитячій смертності, отримують харчові добавки, необхідні для їх життя та росту.
Ми почали першу в країні програму лікування малярії.
Пацієнтів приймають в госпіталі, який був зруйнований під час геноциду і відбудований заново разом з іншими 4 клініками нашими силами, ми відремонтували їх повністю - з сонячними генераторами електроенергії, хорошим лабораторним устаткуванням.
Ми лікуємо 325 людей в місяць, окрім всіх хворих на СНІД - ті лікуються вдома.
І найголовніше - ми скористалися моделлю Пола Фармера з використанням суспільних медпрацівників, тому, за нашими оцінками, ця система може застосовуватися по всій Руанді.
Це буде коштувати державі 5-6% ВВП, а, отже, уряд зможе підтримувати цю систему без допомоги з-за кордону вже через 5-6 років.
Ті з вас, хто знайомий з економічною стороною охорони здоров'я, знають, що розвинуті країни витрачають приблизно 9-11% ВВП на медицину, окрім США: ми витрачаємо 16%, але це окрема історія.
(Сміх в залі).
Зараз Партнери по Здоров'ю і Міністерство охорони здоров'я Руанди спільно з працівниками нашого фонду працюють над масштабуванням цієї системи.
Ми також запускаємо цей проект в Малаві і Лесото.
У нас є схожі проекти в Танзанії, Мозамбіку,
Кенії та Ефіопії, де й інші партнери рухаються до тої ж цілі - врятувати якомога більше життів, до того ж врятувати завдяки системному підходу, який можна застосувати в масштабах країни, моделі, яку можна перенести в будь-яку країну світу.
Нам потрібні початкові вклади для підготовки лікарів, медсестер, адміністративних медичних працівників та державних медпрацівників по всій країні, для підключення інформаційних технологій, сонячної енергії, водопроводу та каналізації, транспортної інфраструктури
Але за 5-10 років ми знизимо необхідність в іноземній допомозі та поступово зведемо її до нуля.
Моє бажання - щоб TED підтримав нашу роботу та допоміг нам побудувати сільську систему охорони здоров'я в бідній країні, Руанді, яка може стати прикладом для Африки і, насправді, для будь-якої бідної країни в світі.
Я вірю, що це допоможе нам побудувати інтеґрованіший світ, де більше союзників і менше терористів, більше громадян, які плідно трудяться і менше ворогів, місце, в якому ми б хотіли, щоб зростали наші діти і внуки.
Для мене було великою честю працювати в Руанді, де ми також втілюємо в життя крупний проект з економічного розвитку разом з сером Томом Хантером, шотландським меценатом. В минулому році, користуючись тим же методом, що й з ліками від СНІДу, ми зменшили ціну добрив та понизили ставки по мікрокредитах на 30 відсотків, добившись 300-400% збільшення фермерських врожаїв.
Люди Руанди пережили багато, і ніхто з нас, особливо я, не допоміг їм, коли вони були на грані знищення один одного.
Ми виправляємо це зараз, і вони настільки раді та спрямовані поглядом у своє майбутнє.
Ми дотримуємось правил охорони навколишнього середовища,
Я стараюся переконувати їх не використовувати електромережі для 35 % населення, які не мають доступу до них. а використовувати чисту енергію, розробляти відповідні проекти по відновленню лісів.
Жителі Руанди, до речі, досить непогано, пане Уілсон, зберегли свої ґрунти.
Є декілька хлопців із сімей південних фермерів - перше, що я зробив, коли до них приїхав - став навколішки і почав копатися в землі, щоб зрозуміти, що вони з нею зробили.
Це реальний шанс довести, що країна, яка майже повністю себе знищила, може зайнятися відновленням, реорганізуватися, сконцентруватися на майбутньому та забезпечити комплексну медичну допомогу при мінімальній підтримці з-за кордону.
Я вдячний за цю премію, і ось як я хочу її використати.
Нам не буде зайвою допомога - подумайте, що б це означало, якби ми могли запровадити систему охорони здоров'я світового класу у Руанді - країні, де прибуток на одну людину в день становить менше одного долара, - систему, яка могла б врятувати сотні мільйонів життів за наступних десять років, якщо її запровадити в інших подібних країнах на цій планеті.
Це вартує зусиль і я вірю в успіх цієї справи.
Дякую і хай благословить вас Господь.
(Оплески)
У більшості випадків ви повинні спочатку добре розібратися в певній темі, перш ніж почнете стикатися з по-філософськи цікавими речами, але в хімії ми із самого початку маємо справу з тим, що, напевно, з філософської точки зору є найбільш цікавою частиною цілої теми, і це є атом.
Ідея атома, як і самі філософи, дуже давня, і ви можете подивитися на різноманітних філософів, які першими філософствували про це, вони говорили:
"Ти знаєш, якщо я почну з чогось... не знаю, якщо я почну з яблука, якщо я почну з яблука і продовжу різати яблуко...", давайте я намалюю красиве яблуко, щоб воно не нагадувало серце.
Ось так.
Ви маєте гарне яблуко і продовжуєте його розрізати, на менші й менші частини.
Отже, зрештою, ви отримаєте настільки маленький шматочок, що не зможете більше його розрізати.
І я переконаний, що деякі філософи взяли ніж, і спробували це зробити, і вони подумали, що якщо б вони зробили свій ніж гострішим, то вони могли б різати його знову й знову.
Отже, це цілком філософська конструкція, яка, до слова сказати, у багатьох випадках, не дуже відрізняється від того, як сьогодні розуміють атом.
Насправді це лише уявна абстракція, яка дозволяє нам описати багато спостережень, які ми бачимо у Всесвіті.
Але все одно, ці філософи сказали, що в якійсь точці, ми думаємо, залишиться якась мала частина яблука, яку вже не можна буде розділити.
І вони назвали це атомом.
Це не не обов'язково має бути яблуко, як вони говорили, це правильно для будь-якої речовини чи будь-якого елементу, який зустрічається у Всесвіті.
Тому слово "атом" насправді грецький відповідник слова - "неподільний".
Неподільний або той, який не можна розділити.
Нехай буде неподільний.
Тепер ми знаємо, що насправді він подільний, і хоч це і не просте завдання, це не найменша форма матерії, яку ми знаємо.
Ми тепер знаємо, що атом складається з інших, більш фундаментальних частинок.
Давайте я це запишу.
У нас є нейтрон.
І зараз я намалюю, як вони всі розміщуються всередині, і структуру атома.
У нас є нейтрон.
У нас є протон.
І в нас є електрони.
Електрони.
І вам може здатися це знайомим, якщо ви дивилися старі відео про атомні проекти, ви бачили що-небудь, що мало такий вигляд, як це.
Давайте подивимося, чи зможу я це намалювати.
Отже, ви маєте щось типу цього.
І у вас є ці штуки, що обертаються навколо, які мають приблизно такий самий вигляд.
У них є орбіти, які мають такий вигляд, одна...
І, може, ще одна, яка має такий вигляд.
І загальні правила побудови цих ядерних малюнків, я переконаний, вони висять де-небудь в урядових захисних лабораторіях чи десь у схожих місцях, що у вас є ядро в центрі атома.
У вас є ядро в центрі атома.
І ми знаємо, що в ядрі є нейтрони і протони.
Нейтрони і протони.
І ми поговоримо трохи більше про те, які елементи скільки нейтронів і протонів мають.
І потім, рухаючись орбітами.... Я буду використовувати слово "орбіта" зараз, хоча приблизно через дві хвилини ми вивчимо, що слово "орбіта" насправді неправильне і навіть уявно неправильний спосіб візуалізації того, що робить електрон.
Але стара ідея полягала в тому, що ці електрони, які рухаються орбітами навколо ядра, дуже схожі на орбіту Землі навколо Сонця чи Місяця навколо Землі.
І було показано, що насправді це неправильний шлях.
І коли ми вивчимо квантову механіку, то зрозуміємо, чому це не працює і чому не буде працювати, якщо ми спробуємо змоделювати електрон як планету, яка обертається навколо Сонця.
Але це була частина первинної ідеї, і якщо чесно, я думаю, що ця ідея зараз є найбільш поширеним способом уявлення атома.
Тепер, я сказав, що атом - по-філософськи цікавий.
Чому він цікавий з філософської точки зору?
Оскільки те, що ми зараз бачимо, це прийнятий спосіб розуміння атома, то дійсно починає розмиватися межа між нашою фізичною реальністю, і все у світі - це тільки інформація, і дійсно не існує нічого іншого, ніж справжня матерія чи справжні частини в тому сенсі, як ми визначаємо їх у нашому повсякденному житті.
Знаєте, для мене частинка має вигляд піщинки.
Її можна підняти, доторкнутися до неї.
А хвиля, наприклад, звукова, може бути лише зміною енергії в часі.
Але потім ми дізнаємося, особливо коли займаємося квантовою механікою, що все переміщується, коли ми починаємо наближуватися до масштабу чи розміру атома.
У будь-якому разі це був неправильний спосіб.
Який же спосіб правильний?
Отже, виявляється, ця картинка - не справжня картинка, а опис.
Отже, це цікаве запитання - те, про яке я щойно говорив.
Як можна отримати зображення атома? Бо ж виходить, що здебільшого довжина світлової хвилі, особливо видимої хвилі світла, набагато більша, ніж розмір атома.
Усе інше, що я тут зачитую: що спостерігаємо в житті, ми бачимо завдяки відбитому світлу.
Але раптом, коли маєш справу з атомом, відбите світло можна було прийняти за надто великий чи недостатній інструмент для спостереження атому.
Так чи інакше, тут представлено атом гелію
Атом гелію має два протони і два нейтрони.
Чи, принаймні, цей атом гелію має два протони і два нейтрони. і вони представлені тут у ядрі, власне, ось ці два (будемо вважати, що червоний колір - це протон, а фіолетовий - нейтрон).
Фіолетовий здається більш нейтральним кольором.
І вони розміщуються в центрі атома.
І весь цей туман навколо, це ті два електрони, які має гелій чи принаймні має цей атом гелію.
Він може отримати чи втратити електрон.
Але ми маємо ці два електрони. І ви кажете:
"Слухай, Сел, як два електрони можуть виглядати як затуманеність?" Таке своєрідне розмиття коло цього атому.
І, власне, це робить атом цікавим з філософської точки зору, адже не можна описати шлях електрону навколо ядра за допомогою традиційної моделі з орбітами, як у випадку з планетами чи коли уявляємо речі у більшому масштабі.
Виходить, що не можна точно знати момент імпульсу електрону чи його положення в будь-який момент часу.
Те, що ми можемо дізнатися, - це тільки ймовірнісний розподіл того, де він може бути.
Воно тут таке і представлено: де чорний означає вищу ймовірність, отже, ви маєте більші шанси знайти електрон тут, ніж тут.
А насправді електрон може бути де завгодно.
Він може бути навіть тут, хоча це повністю біле - з дуже-дуже-дуже-дуже-дуже малою імовірністю.
Отже, функція того, де знаходиться електрон, і називається орбіталлю.
Орбіталь.
Не плутайте з орбітою.
Орбіталь.
Пам'ятайте, що орбіта - це щось подібне до цього.
Це як планета Венера, що обертається навколо Сонця, отже, нам дуже легко собі це уявити
У той час, як орбіталь - це фактично функція математичної імовірності, яка говорить нам, де ми ймовірно можемо знайти електрон.
Ми стикатимося з цим частіше, коли будемо розглядати квантову механіку, але це не входить у цей комплекс вступних матеріалів з хімії.
Але це цікаво, чи правда?
У цьому масштабі електрон поводиться так дивно, що не можна... Я маю на увазі, назвати його частинкою буде неправильно.
Він називається частинкою, але це не частинка в сенсі, до якого ми звикли в нашому повсякденному житті.
Є щось таке, про що не можна навіть сказати, де воно є насправді.
Воно може бути в будь-якому місці в цьому тумані.
І далі ми будемо вивчати, що існують різні форми цих туманів, коли ми починаємо додавати більше і більше електронів для даного атому.
На мою думку, ми підійшли до філософських проблем. Чим є матерія, чи як пояснити явище, яке спостерігаємо? Наскільки вони справжні?
Чи наскільки вони справжні принаймні згідно з критеріями сучасних визначень.
Так чи інакше, не хочу зараз занурюватися у філософські роздуми.
Проте ціла концепція електронів, протонів, у різний спосіб базується на основі наявності електричного заряду.
Ми говорили про це раніше, коли вчили закон Кулона.
Пропоную знову подивитися відео про закон Кулона, яке можна знайти у списках відтворення.
Але основна ідея така, що електрон має від'ємний заряд. Протон, іноді записаний таким чином, має додатній заряд.
А нейтрон не має заряду.
Отже, це, власне, було тим, що змусило прийняти первинну модель електрону.
Якщо скажуть: добре, якщо це щось має додатній заряд, правда?
Скажімо, це два нейтрони і два протони.
Скажімо, що є атом гелію.
Тоді ми матимемо певні додатні заряди тут. А тут ми маємо певні від'ємні заряди.
Протилежні заряди притягуються.
І так, якщо ці речі мають якусь швидкість, достатню швидкість, то вони будуть обертатися по орбіті навкого цього, так як планета обертатиметься по орбіті навколо Сонця.
Але те, про що ми дізналися зараз, лише частково правда, що чим далі електрон знаходиться від ядра, тим більше має (це правда) потенціальної енергії.
У тому, що він хотів би рухатися в напрямку ядра, але через всю механіку на квантовому рівні він не буде робити щось просте, не буде рухатися шляхом, як комета навколо Сонця, а насправді буде поводитися приблизно як хвиля, яка має цю функцію ймовірності, яка її описує.
Але чим далі орбіталь, тим більше в неї потенціал.
Ми розглянемо все це більш детально в наступних відео.
Але в будь-якому разі, як ви визначите, що у вас за елемент?
Я багато говорив про філософію і таке інше, але як я дізнався, що це гелій?
За кількістю нейтронів?
Чи за числом протонів?
Чи за числом електронів?
Взагалі, відповідь - за числом протонів.
Отже, якщо ви знаєте число протонів в елементі, ви знаєте, що це за елемент.
А число протонів визначається за атомним номером.
Отже, давайте уявимо, що я сказав, що щось має чотири протони.
Як ми дізнаємося, що це?
Ну, якщо ми не запам'ятали цього, можемо подивитися в періодичну таблицю елементів, з якою ми будемо дуже багато працювати у даному курсі.
І ви говорите, що чотири протони - це берилій.
Ось він.
А атомний номер - це число, яке ви бачите ось тут.
Він чисельно дорівнює числу протонів.
І це те, що відрізняє один атом від іншого.
Якщо ви маєте 15 протонів, то маєте справу з фосфором.
А якщо ви маєте 7 протонів, ви маєте справу з азотом.
Якщо у вас їх 8, ви маєте справу з киснем.
Це те, що визначає елемент.
У майбутньому ми будемо говорити про те, що відбувається із зарядами, й інші подібні речі, що відбувається, коли ви отримуєте чи втрачаєте електрони.
Але це все-таки не змінює того елементу, з яким ви працюєте.
І схожим чином, якщо ви зміните число нейтронів, це також не змінить елемент, з яким ви працюєте.
Але це підводить нас до очевидного питання: скільки нейтронів і електронів ми маємо?
Тож, оскільки атом не має заряду, виходить, у нього таке ж число електронів.
Отже, припустімо, у мене є вуглець.
Його атомний номер - 6. Давайте скажемо, що його масове число 12.
Що це значить?
І заздалегідь скажемо, що це нейтральна частинка.
Це нейтральний атом.
Отже, якщо атомний номер для вуглецю - це 6.
То це точно вказує нам, скільки у ньому протонів.
Отже, якби я малював тут невелику модель... а це в жодному разі не точна модель. Я б намалював 6.....2, 3, 4, 5, 6 протонів у центрі.
І кожен протон важить одну атомну одиницю маси, ми поговоримо про те, як вона співвідноситься з кілограмом.
Це дуже маленька частина кілограма.
Приблизно, я думаю, це 1,6 на 10 в -27 ступені кілограма.
Отже, давайте скажемо, що кожна з цих штук важить одну атомну одиницю - це приблизно дорівнює, я думаю, 1,67 на 10 в -27 ступені кілограм.
Це дуже маленьке число.
Це майже неможливо зобразити.
Принаймні я не можу.
Це говорить мені про масу всього атома вуглецю, цього конкретного атома вуглецю.
Хоча вона, узагалі, може змінюватися від одного атома вуглецю до іншого атома вуглецю.
Це маса всіх протонів плюс усіх нейтронів.
І кожен протон має атомну масу, що дорівнює одному, в атомних одиницях, і кожен нейтрон має атомну масу, що дорівнює одній атомній одиниці маси.
Отже, це взагалі число протонів плюс число нейтронів.
У даному разі, ми маємо шість протонів, тож у нас має бути шість нейтронів.
Шість нейтронів плюс шість протонів.
Тепер, а скільки в нас електронів?
Ну, я сказав, що атом нейтральний, тому протони мають додатній заряд, що дорівнює від'ємному заряду електронів.
Це нейтральний атом, тож у нього є шість протонів і шість електронів.
Давайте я це намалюю.
Отже, ми сказали, що в нас є шість нейтронів.
1,2,3,4,5,6.
Це ядро, ось тут. І потім ми малюємо електрони. Ну, я можу намалювати їх як хмару, але якщо ми хочемо краще їх візуалізувати, можемо сказати: добре, тут буде шість електронів, що обертаються.
1,2,3,4,5,6.
І вони будуть рухатися навколо таким непередбачуваним чином, що нам знадобиться функція імовірності, щоб їх описати.
Що цікаво, так це те, що більша частина маси атома знаходиться тут.
Я маю на увазі, що ви можете помітити, що коли люди працюють з масою, коли вони розбирають масу атома, вони не враховують електрони.
Це тому, що маса протона, одного протона дорівнює масі 1836 електронів.
Тому в питанні атомної маси, для всіх базових цілей, ви можете ігнорувати масу електрона.
Насправді це маса ядра, але її вважають масою атома.
Тепер подивіться на цю періодичну таблицю, і ви скажете, добре, маємо атомний номер.
Атомний номер кисню дорівнює 8. Це значить, що в ньому 8 протонів.
Атомний номер кремнію 14.
У ньому 14 протонів.
А це що тут?
Давайте подивимося на вуглець.
У вуглецю ця цифра - 12,0107
Це атомна маса вуглецю.
Давайте я запишу її.
Атомна маса вуглецю.
Атомна маса вуглецю дорівнює 12,0107.
Що це значить?
Чи значить це, що у вуглецю є 6 протонів, і що решта 6,0107 - це нейтрони? Чи буває нецілий нейтрон?
Ні.
Це означає, що якщо ви складете всі різноманітні версії атомів вуглецю, які є на планеті, і візьмете середнє число нейтронів, на підставі кількості різноманітних типів атомів вуглецю, це те середнє, яке ви отримаєте.
Насправді вуглець має дві головні форми, більше за все вуглецю-12.
Він схожий на це.
У нього є шість протонів і шість нейтронів.
А є інший ізотоп вуглецю.
Ізотоп - це такий же елемент, але з іншою кількістю нейтронів.
Інший ізотоп вуглецю - це вуглець-14, який набагато менше поширений на планеті.
Ми не знаємо, скільки його у Всесвіті, але ми рахуємо його кількість на нашій планеті.
Тепер, якщо ви візьмете середнє (не просто середнє від 12 до 14 - інакше ви отримаєте масу вуглецю, що дорівнює 13), але якщо ви візьмете цей атом з великою вагою, бо він більш поширений на Землі.
Я маю на увазі, що це практично весь вуглець, який ви бачите. Але є трохи цього.
Тому, якщо ви зважите їх правильно, середнє значення буде таким.
Отже, більшість вуглецю, який ви знайдете.... якщо ви просто знайшли десь вуглець, його середня маса в атомних одиницях маси буде 12,0107.
Проте сама ідея ізотопів досить цікава.
Пам'ятайте, якщо ви зміните число нейтронів, ви не зміните справжній, основний елемент.
Ви просто отримуєте інший ізотоп, іншу версію елементу.
Отже, це дві версії вуглецю, обидві є ізотопами.
Тепер я хочу закінчити це відео тим, що, як я думаю, є найбільш цікавою ідеєю, яка стоїть за атомами.
Це найбільш філософські речі, які їх стосуються.
Це те, що відносний розмір... отже, ми маємо ці електрони, які займають дуже малу частину маси атома.
І навіть їх дуже складно описати як частинки, бо ви не можете точно сказати де і як швидко одна з цих частинок рухається.
Вони просто мають функцію імовірності.
Так що більшість атома знаходиться в ядрі.
І це цікава річ.
Якщо ви подивитеся на атом узагалі, якщо ви скажете, що "це мій атом".
Давайте скажемо, що в мене є два атоми, які пов'язані один з одним.
І нам цікаво, скільки з цього насправді є "чимось"?
Коли я говорю "чимось", це дуже абстрактна концепція, ми ж говоримо про ядро, правда?
Тому що ядро - це те, де вся маса знаходиться. Там знаходиться це "щось".
Виходить, що дуже-дуже маленька частина об'єму атома... хоча об'єм атома складно визначити, тому що електрон може бути де завгодно.
Але якщо ви будете розглядати об'єм як те, де частіше за все можна знайти електрон, чи з 90 % імовірністю можна знайти електрон, тоді ядро буде займати біля 1/10000 частини об'єму.
Отже, якщо ви подумаєте над цим, коли ви дивитеся на щось, якщо ви дивитеся на вашу руку, чи якщо ви дивитеся на стіну, чи якщо ви дивитеся на ваш комп'ютер, 99,99% його - це порожній простір.
Це ніщо.
Це вакуум.
Якби ви мали ультрамаленькі... я думаю, ми можемо назвати їх частинками чи чимось подібним, більшість з них пройшли б прямо через те, на що ви дивитеся.
Тому вже виникає інше питання - наше бачення реальності.
Що залишиться, якщо.... узагалі, це не теорія... якщо ви розберете все до будівельних цеглинок, до атомного рівня, більше за все місця буде займати простір вакуума.
Ви можете пройти крізь нього, якщо ви зможете зменшитися до таких розмірів.
Це картинка атома гелія - давайте скажемо, що це один фемтометр.
Так?
Один фемтометр.
Це масштаб ядра атома гелія.
Один фемтометр.
Це один ангстрем, так?
Він дорівнює 100 000 фемтометрам.
І просто, щоб відчути масштаб, один ангстрем це 10 в -10 ступені метрів.
Розмір атома має масштаб приблизно одного ангстрема.
У випадку гелія, ядро займає ще меншу частину.
Це 1/100 000.
Тож якби у вас був, приміром, рідкий гелій, а гелій треба дуже сильно охолодити для отримання рідини. Якби ви дивилися на нього, більшість було би порожнім простором.
Якби ви дивилися на залізну заготівлю, то величезна-превеличезна її частина - це порожній простір.
Але ми навіть не говорили, що, може, є якийсь порожній простір усередині ядра, про який ми можемо поговорити у майбутньому.
Я був дуже здивований, коли дізнався, що більшість речей, насправді не тверді.
Вони насправді просто порожнє місце, але виглядають як тверді через світло, що заломлюється на них, чи сил, які нас оточують.
Але насправді там особливо нема до чого доторкатися.
Більшість усього навколо нас - це порожній простір.
Я думаю, що після слів "порожній простір" я залишу всю іншу дивовижну інформацію на наступне відео.
В цьому відео я хочу розповісти про одне з найбільших непорозумінь коли люди думають про податки, і це податкове вирахування.
Одне з найбільш поширених вирахувань це те, яке ви отримуєте на відсотки іпотечного кредиту.
Отож, скажімо, цього року на мою іпотеку на частину моєї іпотеки, що є відсотками.
Скажімо це 10 000$ відсотків моєї іпотеки.
І ви або вже знаєте, або хтось вам можливо сказав, що це підпадає під податкове вирахування!
І непорозуміння, яке я бачив багато разів полягає в тому, що люди думають, що так як це податкове вирахування, то ці 10 000$ повинні бути вирахувані з їхніх податків.
В попередньому прикладі ми показували сценарій, де людина, яка заробляє 10 000$, мала б заплатити 21 720$ податків.
А через неправильне розуміння вони б сказали:
"Добре, тепер я отримаю 10 000$ вирахування і я маю заплатити 11 720$."
І це неправильно!
Вирахування не робиться з податків, які ви платите.
Вирахування робиться з вашого заявленого доходу.
Отож, якщо людина ось тут мала 10 000$ податкового вирахування, замість того, щоб казати, що вони заробили 10 000$ того року вони б сказали, що заробили 90 000$.
Отож, ще раз, вирахування не йде прямо від податків.
Це був би податковий кредит.
Вирахування відбувається від заявленого доходу.
Отож який буде дійсний вплив на податки?
Що ж, нам варто подивитись на ці 90 000$ що все ще показуються у вищій категорії.
Отож реальна різниця буде лише цих 10 000$ різниці до цього ми платили 28% на цих 10 000$.
Тепер нам не потрібно платити 28% на ті приростні 10 000$, на ці приростні 10 000$.
Інший спосіб розглянути це, замість того, щоб 17 750$ помножити на 28%, зараз це буде 7 750$, тому що заявлений дохід зараз лише 90 000$.
Отож, фактичне число, ми можемо дістати наш калькулятор і просто порахувати.
Є два способи як це зробити.
Ви можете сказати, якщо з мого доходу вирахувано 10 000$ і я збережу 28% на ті 10,000$.
Ви можете просто відняти 2 800$ від цього.
Але я просто покажу, як це працює, це все зволиться до того самого.
Давайте просто ще раз прорахуємо.
Ми маємо 7 750$ помножено на 0.28 плюс 48 300$ помножено на 0.25 плюс $25,600 помножено на 0.15 плюс 835$ і це 18 920$.
Отож зараз податки становитимуть 18,920$.
Як ви можете побачити різниця між попереднім і теперішнім прикладом всього 2800$ тому що це в основному сума, яка б оподатковувалась на 10 000$ якби ми стільки заробили.
У будь-якому випадку сподіваюсь ви не дуже заплутались. Переклад на українську:
Я хочу поговорити про співчуття.
Співчуття має багато облич. є серед них люті, є розгнівані, є й ніжні, і мудрі.
Одного разу Далай Лама сказав: "Любов і співчуття - необхідність. Вони не є розкішшю.
Без них людство не виживе.
І я б додала, що не тільки люди б не вижили, а й всі види на планеті, як ми сьогодні чули.
Як великі котячі, так і планктон.
Два тижні тому я була в Бенгалуру, в Індії, я мала велику честь навчати у притулку на околицях Бенгалуру.
Рано-вранці я увійшла в палату.
В тому притулку було 31 чоловік і жінка, що помирали.
Я підійшла до ліжка старої жінки, яка дихала дуже швидко, слабко, явно на останній стадії вмирання.
Я подивилася їй в очі
Я подивилася в очі її сина, який сидів поруч з нею, і його обличчя просто розривалося від болю і розгубленості. І я згадала рядок з Махабхарати, великого індійського епосу,
"Яка найдивовижніша річ у світі, Юдхіштхіро?"
І Юдхіштхіра відповів:
Найдивовижніше в світі те, що навколо нас люди можуть вмирати, але ми не усвідомлюємо, що це може трапитися з нами."
Я підняла очі.
Цю 31 вмираючу людину доглядали молоді жінки з сіл навколо Бенгалуру.
Я подивилася в обличчя однієї з цих жінок і побачила в ньому силу, яка з'являється, коли природна співчутливість справді присутня.
Я спостерігала за її руками, поки вона мила старшого чоловіка.
Я перевела погляд на іншу молоду жінку, вона витирала обличчя іншої вмираючої людини.
І це нагадало мені про те, на чому я зосереджувалась.
Приблизно раз в рік я маю честь бути місіонеркою в Гімалаях і на Тибеті.
Ми об'їжджаємо клініки в цих дуже віддалених районах, де й близько немає медичного забезпезпечення.
Першого дня у Сіміктоті у Хумлі, на крайньому заході Непалу, в найбіднішому регіоні Непалу, увійшов старий чоловік, тримаючи клунок лахміття.
Він увійшов, хтось щось йому сказав, і ми зрозуміли, що він глухий, ми подивилися в лахміття, а там була пара очей.
Ми розгорнули з дрантя маленьку дівчинку, чиє тіло було сильно попечене.
І знову очі і руки Авалокітешвари.
Молода жінка, санітарка, очистила рани дитинки і обробила їх.
Я знаю ці руки і очі, вони й мене торкалися.
Вони торкнулися мене тоді.
Вони торкаються до мене впродовж усіх моїх 68 років.
Вони торкалися до мене, коми мені було 4, і я втратила зір і було частково паралізована.
І моя сім'я привела жінку, матір якої була рабинею, щоб доглядати за мною.
І ця жінка не мала сентиментального співчуття.
У неї була феноменальна сила.
І я вірю, що саме її сила стала чимось на зразок раннього поштовху, який веде мене через ціле життя.
Отже, ми запитуємо: у чому полягає співчуття?
І тут є багато граней.
Є співчуття відносне і невідносне.
Але в першу чергу співчуття полягає в здатності чітко розуміти природу страждання.
Це те вміння залишатися сильним і розуміти, що я не відмежований від цих страждань.
Але цього не досить, тому що співчуття, яке активує наш мозок, означає, що ми прагнемо, справді прагнемо, змінити страждання.
І якщо нам так пощастило, ми займаємось тим, що претворює страждання.
Але є ще один компонент, і цей компонент дуже важливий.
Це те, що ми не можемо прив'язуватись до результату.
Я працювала з вмираючими людьми більш, ніж 40 років.
Я мала честь працювати в камері смертників під найвищою охороною протягом 6 років.
І я чітко усвідомила, обдумавши свій життєвий досвід праці з вмираючими і навчання доглядальників, що будь-яке прив'язування до результату сильно спотворює мою здатність концентруватися на самій катастрофі.
І коли я працювала у в'язниці мені стало зрозуміло, що багато з нас в цій кімнаті і майже всі люди, з якими я працювала в камері смертників, ніколи не поливали свої зерна співчуття.
Співчуття, насправді, є природженою властивістю людей.
Воно є в кожній людині.
Але умови, щоб співчуття активувалося, проснулося - це особливі умови.
Для мене, певною мірою, цією умовою була моя дитяча хвороба.
Для Ів Енслер, яку ви почуєте пізніше, цими умовами чудесним чином стали страждання, через які вона сама пройшла.
А що ще більш захопливо - співчуття має ворогів, і ці вороги - це жалість, обурення, страх.
А ви знаєте, що наше суспільство, наш світ паралізовані страхом.
І в цьому паралічі, і наша здатність до співчуття, звичайно, теж паралізована.
Саме слово "терор" є інтренаціональним.
Саме почуття страху є глобальним.
Тому, певною мірою, нашим завданням є працювати з цим уявленням, з цим, так би мовити, архетипом, що проник у психіку цілого світу.
Ми знаємо з неврології, що співчуття має деякі вражаючі властивості.
Наприклад, люди, які розвивають свою співчутливість, у присутності стаждання відчувають його значно сильніше, ніж більшість інших людей.
Однак, вони повертаються до норми значно швидше.
Це називається гнучкість.
Багато хто думає, що співчуття виснажує, але присягаюся, що це щось, що підживлює нас.
Ще одна річ про співчуття: воно справді покращує те, що називають нейронною інтеграцією.
Воно захоплює всі частини мозку.
Ще одне, відкрите багатьма дослідниками В Еморі, В Девісі і не тільки: співчуття укріплює імунну систему.
Агов, ми ж живемо в дуже шкідливому світі.
(сміх)
Більшість з нас корчиться перед лицем психо-соціальних і фізичних отрут, токсинів нашого часу. Але співчуття, розвиток співчутливості справді мобілізує наш імунітет.
Знаєте, якщо співчутливість така корисна для нас, то в мене є питання. Чому ми не привчаємо наших дітей бути співчутливими?
(оплески)
Якщо співчутливість така корисна для нас, чому ми не привчаємо працівників сфери охорони здоров'я до співчутливості, щоб вони могли робити те, що вони насправді мають робити, тобто, змінювати страждання?
І якщо співчуття така корисне для нас, чому ми не голосуємо за співчуття?
Чому ми не голосуємо за тих людей при владі, хто спирається на співчутливість?
Щоб у нас був турботливіший світ.
В Буддизмі кажуть:
Треба мати дуже надійний тил, щоб вистояти у важких умовах.
І цей тил - самовладання.
Але треба також мати м'який перед - здатність бути справді відкритим до світу, яким він є, мати незахищене серце.
І архетипом цього в Буддизмі є Авалокітешвара, Гуань Інь.
Це жіночий архетип:
Та, що чує плач страждущих світу.
Вона стоїть з 10 000 рук, і в кожній руці - інструмент звільнення, і на кожній долоні є очі, і ці очі - це очі мудрості.
Тисячі років жінки жили були прикладом, зблизька стикалися з з архетипом Авалокітешвари,
Гуань Інь, тої, що чує плач страждущих світу.
Тисячі років жінки проявляли силу, яку пробуджує співчуття, чистим, безпосереднім сприйняттям страждання таким, яке воно є.
Вони наповнювали світ добротою, і ми справді відчували це, коли жінка за жінкою стояли на цій сцені протягом минулих півтора дня.
І вони реалізували співчуття через прямі дії.
Джоді Вільямс сказала:
Медитувати - добре.
Вибач, Джоді, ти мусиш теж цим зайнятись, відступись, дай матері відпочити, гаразд?
Але іншою частиною рівняння є те, що треба вийти з печери.
Ти мусиш піти в світ, як це зробив Асанга, який шукав Майтрейя Будду і після 12 років сидіння в печері він сказав :
Він йде по стежці, бачить щось на стежці, дивиться: це собака, він падає на коліна, бачить, що собака має велику рану на нозі.
Рана повна личинок.
Він висуває язик, щоб видалити личинки, не пошкодивши їх.
І в цю мить собака перетворюється на Будду любові і доброти.
Я переконана, що сьогодні жінки і дівчата повинні вибудувати могутню співпрацю з чоловіками - батьками, синами, братами, сантехніками, будівельниками, доглядальниками, лікарями, адвокатами, з президентом, і зі всім живим.
Жінки в цій залі - лотоси в морі вогню.
Реалізуймо цю властивість жінок всюди.
Дякую.
(оплески)
Давайте розберемо ще декілька прикладів задач про функції, і, сподіваюся, після цього ви цілком будете розуміти, як все це працює.
Отже, розберемо наступну задачу.
Цього разу я буду використовувати зелений.
Давайте я все витру.
Отже, я покажу вам... Я показував вам, що можна визначити функцію просто як алгебраїчний вираз, або як набір умов - якщо число непарне, тоді робить це, якщо число парне - виконуйте це.
Давайте я накреслю графік, використаю інструмент "лінійка", щоб графік був дуже акуратним...
Скажімо... Це в нас вісь Х.
Дуже добре.
А тепер креслимо вісь f(x), або можна назвати її віссю Y, але... Добре.
Вона майже вертикальна, але не дуже.
Відмітимо кілька відрізків.
І парочку ось тут, таким чином. Вибачаюся, якщо вам
наскучило дивитися як я малюю цей графік.
Мені б треба було мати якийсь інструмент, щоб графіки просто з'являлися.
Давайте я намалюю графік... скажімо... цієї функції.
Тож, що це?
Це 1, 2, 3, 4, 5, це -5, це 5, тут в нас 5, а тут -5.
Це вісь Х, а це... ми назвемо цю вісь віссю f(x).
Зараз це може здаватися вам не таким очевидним, скажімо, коли х = -5, ця функція... я ж бо створюю визначення функції... нехай функція тут дорівнює 2, тут функція буде дорівнювати -1, тут теж, і далі таке значення, і тут таке, і далі... давайте подивимося.
Сподіваюсь, я вам не дуже наскучив.
Графік продовжує йти вгору.
Отже, подивимося... графік буде виглядати ось так.
Отже, якщо я... ви, напевно, думаєте, що я зараз роблю щось дуже дивне, але просто трохи потерпіть, поки я повністю це намалюю.
Сподіваюся, я не дуже тут все заплутав.
І тут нехай йде ось так, а тут ось так.
Ви можете сказати: "Сол, цей графік дуже дивний".
І так воно і є.
Але це в нас визначення функції.
Графік нам каже, що який би я не взяв Х, принаймні Х, який ми можемо побачити на графіку, графік скаже нам, чому дорівнює функція f(x) в цій точці.
Отже, якщо х = -5, f(x) буде дорівнювати 2
Ми можемо намалювати кілька прикладів. f(0), ми знаходимо 0 на вісі Х, і бачимо, що f(0) = 0. f(1) дорівнює... так, ми йдемо до точки, де х = 1, просто дивимося на графік і бачимо, що в цій точці функція дорівнює 1.
Зрозуміли ідею?
Це не дуже важко, але це є визначенням функції.
Отже, ми визначили цей графік як функцію від Х.
Тому якщо цей графік... це графік f(x), і, наприклад, ми визначаємо g(x), що дорівнює f(x)... скажімо, наприклад, дорівнює f(x) у квадраті мінус f(x).
І, наприклад, ще функція h(x), що дорівнює 3 - х.
Отже, якщо я спитаю вас, чому дорівнює h(g(-1))?
Просто саме так, як ми робили в попередній задачі, спершу ми кажемо - ага, давайте спробуємо з'ясувати, чому дорівнює g(-1) і тоді ми зможемо підставити його в функцію h(x). g(-1) дорівнює.... я роблю це таким чином.
Тут немає ніякого фокуса.
Всюди, де ви бачите Х, просто замінюєте його числом, яке зараз є значенням Х.
Так, добре, це дорівнює f(-1) у квадраті, мінус f(-1).
Все що я зробив, щоб обчислити g(-1) - це просто підставив -1 всюди, де побачив Х.
Отже, чому дорівнює f(-1)?
Коли х = -1, f(x) = 1. f(x) = 1.
Отже, f(-1)... давайте запишемо це... f(-1) = 1.
Тому g(-1) дорівнює... так, це просто 1 в квадраті, мінус 1, і дорівнює це 0.
Через те, що f(-1) = 1, ми отримали цей вираз 1^2 - 1. 1^2 - 1 = 1 - 1.
0.
Отже, g(-1) = 0, тож це те ж саме, що й h(0).
Через те, що g(-1), як ми щойно з'ясували, дорівнює 0. h(0)... ми просто беремо цей 0 і підставляємо його сюди, отже, маємо 3 - 0, і дорівнює це 3.
І ми розв'язали задачу.
Давайте розберемо наступний приклад, я не хочу стирати мій графік, на який я витратив 4 хвилини свого часу, тож я просто зітру те, що я робив ось тут.
Можливо, після перегляду відео ви можете захотіти... це дійсно не тільки для цього відео, але й для інших, але особливо для функцій.. після того як ви переглянете відео, ви можете захотіти запустити його ще раз, зупинити одразу після формулювання задачі, розв'язати її самотужки, і якщо ви застрягнете десь, ви зможете знов переглянути відео, аби просто впевнитися, що ми йдемо одним шляхом.
Подивимося.
Я збираюся створити інше визначення g(x) цього разу.
Скажімо, що g(x)... вау, я намагався писати чорним кольором... скажімо, що g(x) = f(x^2) + f(x+2). g(x) = f(x^2) + f(x+2).
Тепер, в цьому випадку, чому буде дорівнювати g від... давайте оберемо випадкове число... чому буде дорівнювати g від мінус... ні, давайте скажемо... чому буде дорівнювати g(-2)?
Після того, як ми обрали число, ми можемо знайти рішення.
Отже, g(-2), всюди, де ми бачимо Х, замінюємо його на -2.
Це буде дорівнювати f((-2)^2) + f(-2+2). f((-2)^2) + f(-2+2).
Все, що ми зробили - це замінили на -2 всі Х, які тут побачили.
Давайте спростимо.
Отже, f((-2)^2)... ми знаємо, чому дорівнює (-2)^2, тож, це теж саме, що f(4) плюс f(-2+2).
Тут маємо 0.
Плюс f(0).
І тепер ми просто з'ясуємо, чому дорівнюють f(4) і f(0).
Добре, f(4)... рухаємося туди, де х = 4, це тут, коли х = 4, f(4) = 2.
Отже, маємо тут 2 + f(0).
Просто як нагадування, це в нас визначення функції f.
Ми визначили її не алгебраїчним способом, а графічним, накреслили графік.
Отже, чому дорівнює f(0)? f(0) = 0.
Коли х = 0, f(x) = 0, отже, маємо 2 + 0, тому g(-2) = 2.
Ви можете захотіти придумати задачки на кшталт таких, експериментувати з різними типами функцій, і дуже цікавою ідеєю буде накреслити графік g(x), я вважаю, це буде цікаво.
Думаю, ми, можливо, зробимо це в наступних модулях, щоб ще трохи погратися з функціями, спробувати накреслити функції і з'ясувати що з цього вийде.
Я не знаю, чи в мене вистачить на це часу, взагалі-то, я збираюся зачекати до наступної лекції, щоб зробити і пару прикладів.
Я хочу розібрати разом з вами якомога більше прикладів функцій, тому що я вважаю, якщо ви будете дивитися на розв'язання задач на функції знов і знов, бачити різні варіації функцій, ви зможете краще зрозуміти загальну ідею, і, сподіваюся, ви зможете розібратися, як функції взагалі працюють.
Побачимося на наступній лекції.
Удачі.
В умові сказано, що через 40 років Імран буде в 11 разів старшим, ніж зараз.
Питання: "Скільки років Імрану?"
Попробуйте розв'язати цю задачу самостійно.
Давайте спробуємо зробити рівняння.
Подивимося, що можна взяти за невідоме.
За невідоме візьмемо теперішній вік хлопця.
Умовно позначимо це через х. Ми завжди так робимо.
Тому нехай х-теперішній вік Імрана.
Що нам відомо про його вік через 40 років?
Йому буде на 40 років більше, ніж зараз.
Так і запишемо.
Через 40 років Імрану буде х плюс 40 років.
Додаємо ось цих 40.
Але ми маємо ще інформацію.
Тому що того, що ми зараз знаємо, недостатньо.
В умові сказано: "Через 40 років Імран буде в 11 раз старший, ніж зараз".
Це вказує на те, що цих х плюс 40 років, що в нас тут є, дорівнюють 11 помножити на х.
Через 40 років йому буде в 11 разів більше років, ніж зараз.
Тому ми множимо на 11.
Беремо х, множимо на 11 і отримаємо його вік через 40 років.
Тож давайте запишемо це у рівняння.
Беремо х, множимо на 11.
Тому через 40 років йому буде 11х років.
І у нас утворилося маленьке лінійне рівняння, яке ми розв'яжемо для невідомого х.
Давайте перенесемо усі х у ліву частину рівняння.
Тут у нас більше х, тому від'ємних не буде.
Щоб позбутися х у правій частині, віднімемо його, але ми повинні робити це в обох частинах рівняння, щоб зберегти рівність.
11 відняти 1 буде 10.
У нас вийшло 10х дорівнює 40.
Це можна порахувати в голові, але давайте розпишемо.
Якщо ми хочемо мати лише х у цій частині, то повинні поділити обидві з них на 10.
Ми отримали х дорівнює 4. х дорівнює 4 роки.
Тому на питання: "Скільки Імрану років?" ми відповімо: "Чотири".
Давайте перевіримо.
Зараз йому 4.
Через 40 років буде 44, а 44 в 11 разів більше, ніж 4.
Тому все правильно.
Ми вже знаємо, що клітинне дихання можна розбити орієнтовно на три фази.
Розбити на три фази. Перша фаза - гліколіз, який є розпадом глюкози.
Він може відбуватися як у присутності кисню, так і без нього.
Якщо нема кисню, то відбувається перехід до бродіння.
Про це поговоримо іншим разом.
Тож, переходимо до бродіння, яке у людей спричиняє утворення молочної кислоти.
У інших типів організмів воно може спричиняти утворення спирту або етанолу.
Але за присутності кисню - а в більшості випадків він таки присутній - відбувається перехід до циклу Кребса. [Напис: Цикл Кребса]
Деколи його називають циклом лимонної кислоти, бо він має справу з лимонною кислотою.
Це кислота з помаранчевого соку і лимонів.
І, нарешті, після цього переходимо до електронтранспортного ланцюга.
З першого відео, де подавався огляд клітинного дихання, ми дізналися, що якраз на цьому етапі виробляються численні АТФ.
І в цій фазі використовуються продукти, отримані на попередніх етапах.
У цьому відео ми зосередимось на гліколізі.
Одразу попереджу, що завдання не з легких. Будуть моменти, де ви можете "збитись".
Ми зупинимося на цих моментах і на їх механізмі.
Спочатку може бути страшно, але я спробую пояснити якомога простіше, аби ви змогли вловити основну думку.
А коли прийде розуміння, ви зможете, дивлячись на підводні камені гліколізу, розуміти їх суть.
Отож, гліколіз. Із гліколізу розпочинається клітинне дихання. [Напис:
Ми знаємо формулу глюкози:
C6H12O6 Малювати структуру глюкози не будемо.
Зосередимось на вуглецевому каркасі.
Атоми вуглецю вибудовані колом.
Я ж намалюю їх в один ряд. Шість атомів вуглецю.
Є два типи важливих етапів гліколізу, про які варто дізнатися.
Перший я називаю етапом "інвестування".
На етапі "інвестування" використовуються дві АТФ. [Напис: Використовуються дві АТФ]
Ми знаємо, що основне призначення клітинного дихання - це утворення АТФ, але вже з самого початку мені доводиться використати дві АТФ.
Використавши ці дві АТФ, ми переходимо до розбиття глюкози на дві сполуки із трьома атомами вуглецю в кожній. Ці сполуки також містять фосфатні групи.
Фосфатні групи беруться із цих АТФ.
Вони також містять фосфатні групи, і їх часто називають ... - хоча назв є багато.
Часом зустрічаємо назву 3-ФГА.
Можете не запам'ятовувати.
А ще фосфогліцеральдегід.
Ледве вимовив.
Це теж не так і важливо.
Вам варто лише знати, що на цьому етапі використовуються дві АТФ.
Ось чому я це називаю фазою "інвестування".
Така собі бізнес аналогія.
Далі кожна з цих двох молекул 3-ФГА переходять до "виплатної" фази .
На цій фазі кожна з 3-ФГА перетворюється на піруват.
Він є також 3-вуглецевою сполукою, але дещо трансформованою.
Процес перетворення на піруват ... - напишу це слово блакитним. Запам'ятайте це слово.
Структуру розглянемо за мить.
Піруват ще часом називають піровиноградною кислотою.
[Напис: Піровиноградна кислота]
Це кінцевий продукт гліколізу.
Тож фаза "інвестування" починається із глюкози, а закінчується фосфогліцеральдегідом, який утворився при розпаді глюкози, і на кінцях якого ми розмістили фосфат.
А потім кожна з цих сполук самостійно проходить через "виплатну" фазу.
Тож в результаті отримуємо по дві молекули пірувату на кожну молекулу глюкози, які мали напочатку.
Виникає питання щодо "виплатної" фази. А що ж ми повертаємо?
Щодо "виплатної" фази дозвольте записати.
[Напис: "Виплатна" фаза]
Перепрошую за білий фон.
Просто механізм, який ми з вами розбираємо, я скопіював з Вікіпедії, а там був білий фон, то я вже його таким і залишив.
Хоча мені більше до вподоби чорний фон.
Але повернемося до "виплатної" фази.
При переході від фосфогліцеральдегіду до пірувату або піровиноградної кислоти утворюються дві сполуки.
Чи навіть три.
Утворюються по дві АТФ при переході кожної із цих 3-ФГА до пірувату.
Тож, дві АТФ тут, і дві - тут.
А потім кожна продукує НАДН.
[Напис: НАДН]
Візьму темніший колір.
НАДН.
І, звичайно, вони не продукують цілу молекулу у вакуумі.
Насправді відбувається так: починаємо із НАД плюс, який відновлюється після додавання водню.
Ми вже знаємо з попередніх відео, що відновлення можна розглядати як приєднання водню.
Отож, НАД відновлюється до НАДН.
І пізніше ці НАДН використовуються у електронтранспортному ланцюзі для утворення АТФ.
Таким чином, якщо записати реакцію гліколізу, то почнемо ми її з глюкози.
Нам ще потрібні НАД плюс. [Напис: НАД плюс]
Якщо бути точним, то для кожного моля глюкози, нам знадобиться дві НАД плюс.
Ще нам потрібні дві АТФ.
Зараз я просто записую всі складові, які нам знадобляться з самого початку.
І ще нам потрібні... - зазначу, що це поки АДФ, до тих пір, поки ми не перетворимо їх на АТФ.
Тож, плюс чотири АДФ.
І потім, коли відбувся гліколіз ... - запишу це тут.
Перепрошую, помилився.
Зараз перепишу правильно.
Чотири АДФ.
Потім нам ще будуть потрібні чотири фосфатні групи.
Плюс чотири ... - їх часом записують ось так, але я запишу по-іншому.
Чотири фосфатні групи.
Коли відбувся гліколіз, ми отримали два пірувати і дві НАДН.
НАД було відновлено.
Він отримав водень.
Пригадайте підказку:
ОБМИТИ ВОДОЮ.
Відновлення - це утримування електрону.
Але в біології йдеться про утримування водню.
Водень дуже НЕ електронегативний, тож легко отримати його електрон.
Ми отримали його електрон.
Тож, дві НАДН і ці дві АТФ ми використовуємо у фазі "інвестування".
Ось чому я записав їх окремо. Отож, маємо ці два доданки.
І потім ми залишаємося із двома АДФ.
Потім ці хлопці перетворюються на АТФ.
Отож, плюс чотири АТФ.
Чотирьох нам не потрібно.
Достатньо двох фосфатних груп.
Тому що дві ми отримали звідси.
Отже, потрібні ще тільки дві, аби врешті отримати чотири.
Загалом можна описати так. Ми почали із глюкози і отримали два пірувати.
Ми використали дві АТФ.
Отримали чотири АТФ, а з них корисні лише дві.
Запишу в загальному вигляді.
В результаті гліколізу ми отримуємо дві АТФ, дві НАДН, кожна з яких потім може бути використана у електронтранспортному ланцюзі для утворення трьох АТФ, ще маємо два пірувати, які перетворяться на Ацетил-КоА, які є сировиною для циклу Кребса.
Ось ці продукти ми отримуємо в результаті гліколізу.
Тепер, коли ми маємо загальну картину, давайте поглянемо на сам механізм, тому що поки що не все цілком ясно.
Зараз ми побачимо те саме, про що я щойно говорив. Почнемо з глюкози.
Ось вона.
Вона є замкненим ланцюжком із шести ланок.
Цими ланками є вуглець. Один, два, три, чотири, п'ять, шість.
Можна записати так. Але це вже аж надто спрощено.
Далі проходимо певні етапи.
Тут ми використовуємо дві АТФ.
Зображу в іншому кольорі.
Оранжевий буде для випадків, коли використовуються АТФ.
Одну АТФ я використовую тут.
Ще одну ось тут.
І, як я вже говорив, назви використовують різні, але ось тут у нас фосфогліцеральдегід.
Ще його називають гліцеральдегід 3-фосфат.
Це одна і та сама молекула.
Як видно, і я раніше це вже малював, маємо один, два, три атоми вуглецю.
Також тут присутня фосфатна група.
Насправді фосфатна група приєднана до кисню, але я зобразив її таким чином для спрощення.
Ось тут я вже це показував.
Це фосфогліцеральдегід.
А ось тут, вгорі, його справжня структура.
Але коли дивитись на структуру в такому вигляді, то важко вловити головне.
Таких молекул у нас дві.
Можна переходити від однієї до іншої. До іншого типу ізомеру цієї молекули.
Важливо, що ми маємо два випадки однакового складу. Сполуки із тьома атомами вуглецю.
Глюкоза розпалася, і ми готові увійти у "виплатну" фазу.
Не забувайте, що таких сполук у нас дві.
Ось чому на схемі бачимо позначення "х2". Адже глюкоза розпалася на дві ось такі молекули.
Кожна з цих молекул піде ось таким шляхом.
Кожна із гліцеральдегід 3-фосфатів, або 3-ФГА, або фосфогліцеральдегідів. Тепер звернімося до механізму. Тут бачимо перетворення АДФ на АТФ.
Отож, це плюс один АТФ.
Потім ми ще раз зустрічаємо те саме, ось тут, на шляху до пірувату.
Тож це знову плюс один АТФ.
Отже, для кожного 3-ФГА, або фосфогліцеральдегіду, які утворилися, ми отримуємо по два АТФ у "виплатній" фазі.
Оскільки у нас утворилося дві молекули, то з однієї молекули глюкози матимемо чотири АТФ у "виплатній" фазі.
"Виплатна" фаза - чотири АТФ.
У фазі "інвестування" ми використали один, два АТФ.
Так що загальна кількість корисних АТФ, безпосередньо утворених при гліколізі, становить два АТФ.
Чотири - утворено загалом.
Нам треба інвестувати дві у фазі "інвестування".
А тут бачимо НАД та НАДН.
Для кожного фосфогліцеральдегіду, або гліцеральдегід 3-фосфату, або 3-ФГА, чи як би ми його не назвали, на цій ось стадії відбувається відновлення НАД плюс до НАДН.
Таке відбувається по разу для кожної з цих сполук.
А таких сполук маємо дві.
Глюкоза розпалася на два цих компоненти.
Тому утворяться два НАДН.
І потім вони будуть використані у електронтранспортому ланцюзі для утворення кожним з них по три АТФ.
І, нарешті, коли все уже сказано і зроблено, у нас залишаються пірувати.
Тут їх такими великими зобразили.
Тож подивімося, як виглядає піруват.
Тут вже ми зможемо побачити зв'язки з киснем та все інше.
Отож, це 3-вуглецева структура. Вона має 3-вуглецевий каркас.
Вуглець з глюкози поділився навпіл.
Він окиснився.
Деякі атоми водню відділилися від нього.
Як бачите, атомів водню тут лише три. А починали ми із 12-ти атомів водню у глюкозі.
Тут вже вуглець міцніше зв'язаний із киснем.
Можна сказати, що кисень вкрав, або захопив, електрони вуглецю.
Виходить, що в цьому процесі вуглець окиснився.
На цьому окиснення не закінчилися.
В цьому процесі в нас утворюється дві корисні АТФ і дві НАДН, які потім можна використати для утворення АТФ.
Сподіваюся, надана інформація вам корисна.
Шантану: Ми кажемо вчителям, що вони не повинні бути мудрецем на сцені, але краще б були провідником на стороні.
Але вони не мають для цього інструментів, які необідні, щоб зробити це можливим на сьогоднішій день.
Одна з великих вімінностей у Khan Academy, - це те, що ми не намаємся скопіювати існуючі системи, використовуючи технології, для того, щоб додати щось до правил, які вже зроблені.
Ми принципово думаємо про винайдення нових правил. Cал:
Ми отримали листи від вчителів, які казали:
"Ей, Ви вже давали лекції про правило Лопіталя або одиничне коло." Замість давання мною основних лекцій по цьому і потім призначення домашньої роботи, ми змінюємо модель.
Я задаю їм подивитись лекцію вдома, а потім вони можуть подивитись, що я задав. Але якщо вони мають якісь питання, вони можуть усунути їх і подивитись те, що було пройдено в минулих темах. Або якщо вони нудьгують, вони можуть піти настільки далі, наскільки вони хочуть.
Потім вони приходять у аудиторії, і вони, взагалі-то роблять завдання, вони мають робити їхню домашню роботу у аудиторії.
Ми маємо цю дошку контролю прямо зараз, на якій відображено всіх студентів і усі показники. Одним поглядом вчитель може проглянути, хто що пройшов, хто що намається опанувати, де кожний студент у свому розвитку і що вчить.
Вони можуть побачити у поточному часі, на якому рівні всі студенти у сукупному. Наставник зможе подивитись, хто застряг. Вони можуть клікнути на будь-який показник і точно побачити, що кожен студент робив.
Чи подивились вони відео перед або після роботи над цією проблемою. Якщо вони побачили, що є проблема, вони можуть клікнути на ту частину і побачити, що саме є проблемою, отже вони можуть реально діагнозувати і робити точні втручання, для того, щоб впевнетись, що всі студенти прогресують.
У будь-якій іншій сфері, якщо ти хочеш виявити чому щось не працює, ти намагаєшся отримати стільки інформації, наскільки це можливо. Отже, Ви можете сказати:
"Добре, мені потрібно підтянути ось цю частину."
Що ми намагаємось зробити - це дати вчиталям такий рівень інформації.
Ми можемо спробувати вплинути на особу напряму, без зміни усієї системи освіти.
Сал:
Якщо розібратись, це все дуже просто, на веб-основі, безкоштовно, отже, якщо школа буквально має доступ до інтернету і комп'ютери, будь-які комп'ютери, вони готові почати додавати 1+1 і отримувати результат.
Коли я вивчав стародавній Рим, я ніяк не міг зрозуміти як усі ці давні руїни поєднуються одна з одною, але, на щастя, у нас є доктор Бернард Фрішер, який створив чудове відео моделювання, завдяки якому ми можемо прогулятись цим місцем.
Проте це створює подвійні труднощі.
По-перше, стародавні міста - це руїни, тож, єдина проблема, яка нам ускладнює процес - це як саме відтворити руїни такими, якими вони були в античності.
По-друге, збереглись лише залишки, руїни, ми не можемо бачити все цілісно.
Тому, навіть, якщо ви уявите собі як виглядав Пантеон чи Колізей, вони знаходяться далеко один від одного.
А як щодо всього іншого?
Більшість цього зникло.
Тому відео-моделювання намагається відтворити усе місто.
Тож, давайте поглянемо. Давайте.
Воно просто прекрасне.
Зараз ми, наче, пролітаємо над містом, над річкою Тибр.
І це - місце, з якого добре розпочинати, ви ж знаєте, що Тибр ділить Рим на дві частини.
Вдалині я бачу дуже великий храм.
Це - храм Юпітера.
Юпітер - найкращий і найвидатніший - головний храм римського державного культу.
Він знаходиться на вершині Капітолійського пагорба, який, завдяки цьому храму і деяким іншим храмам, вважався центром релігійних обрядів і державної релігій.
То який період римської історії ви обрали?
Теоретично це 320 р. н.е. - пік розквіту римського містобудування, того, що стосується громадських місць, оскільки імператором в той час був Костянтин Великий, і незадовго після 320 р. він переніс столицю з Рима до Константинополя.
Ми пролітаємо над річкою і, після Капітолійського пагорба, бачимо Палатин - ще один з семи пагорбів Рима.
Палатин бачать усі, хто приїжджає до Рима.
Якщо ви знаходитесь на Римському Форумі, то це - великий пагорб з багатьма місцями.
До речі, слово "місце" походить від слова "Палатин"
З плином часу римляни казали "де б не був імператор, там є місце" або ж палатин. Тому слово "місце" має відношення до цього пагорба буквально, означало "місце, де живе імператор".
Насправді, коли ми пролітаємо повз місце, яке називається Великий Цирк Я бачу імператорський палац.
Він - надзвичайно великий. Він займає, буквально, увесь схил пагорба.
Слід пам'ятати, що палац - це не лише місце, де жив імператор із своєю сім'єю, але це, також, центр управління.
Є якийсь вагомий зв'язок між величезним цирком і палацом?
Насправді, є. Імператор був великим організатором циркових ігор і міг легко пройти до Імператорського місця від палацу, або, якщо він хотів дивитись на циркові перегони з палацу.
То, ми говоримо не про цирк Барні і Бейлі, а про спортивні заходи.
В основному, ми говоримо про перегони на колісницях.
Думаю, Бен-Гур - дуже відомий фільм про перегони на колісницях.
А також про полювання на тварин, паради, релігійні процесії, і тріумфальні процесії.
Давайте зайдемо в стіни міста. Ми знаємо, що
Рим був містом торгівлі, у ньому були справжні ринки.
Чи багато ми знаємо про повсякденне життя мешканців?
Дуже багато.
Ми знаємо про сотні їхнії промислів і професій, різні суспільні класи.
Нам відомо про іхнє харчування і тривалість життя.
Вчені дуже детально відтворили їхнє повсякденне життя.
Однією з найбільш вражаючих споруд, які я бачив, акведук - водогін.
Римляни відомі своїми водогонами.
Вони б ніколи не збудували велике місто, з населенням 1 чи, навіть, 2 мільйони, якби не було акведуків, які транспортували їм воду з гірської місцевості за 20-30 миль.
Вони використовували гравітацію, переганяючи воду з джерел, що були високо в горах, у своє місто в низині, що посилювало течію води.
Вони, якось, могли розрахувати нахил в 1 фут на кожні 2000 футів, це - вражаюче.
Ми не знаємо, яким чином вони вимірювали настільки точно, що вода плавно стікала схилом вниз.
Допускається така думка, що людина має владу над природою.
Немає необхідності будувати місто там, де вода вже є, бо можна підкорити природу потребам людини.
Римляни були видатними інженерами.
Вони використовували воду для пиття також, очевидно, для приготування їжі та ще інших потреб.
Крім цього, багато акведуків ставали фонтанами, а, також, використовувались в громадських саунах.
Тому, ця територія була дещо відокремлена від щільної, міської частини міста, а це - Терми Траяна.
Так, вони були не першими громадськими купелями, але саме вони стали стандартом громадських лазень.
Будівля для купань - посередині території, яка нагадує сад, обмеженої стіною.
Ми вже згадували про те, яким чином імператор забезпечував процвітання міста і це - один з найяскравіших прикладів.
Тепер ми переходимо до однієї з найвідоміших пам'яток стародавнього Риму - до Колізея.
Він був збудований на пізнішому етапі римської історії.
А до нього, невже тут не було чогось іншого?
Справді, було.
Колізей збудував імператор Веспасіан, який прийшов до влади в 69 р н.е. після самогубства Нерона - дуже непопулярного імператора.
Однією з причин його непопулярності було те, що після великої пожежі 64 р. н.е. під час якої було зруйновано велику частину міста, він забрав більше, ніж 100 акрів землі у центрі міста і перетворив з громадської на приватну власність, збудувавши там палац -
Золотий будинок імператора Нерона. А на місці Колізею тоді було озеро.
Веспасіан, щоб показати свою доброту, засипав озеро і збудував на цьому місці Колізей.
Спочатку, Колізей не називався Колізеєм.
Ні.
Ця назва виникла в Середньовіччі.
Римляни називали його Амфітеатром Флавіана тому що родинне ім'я Веспасіана було Флавіус, звідси Флавіан.
Це - амфітеатр, або подвійний театр, овальної форми.
Без сумніву, римляни не називали його Колізеєм, але цю величезну статую вони, справді, називали Колос.
Це - статуя бога Сонця.
Вже згадувалось, що це - період правління Костянтина, коли він ще не переніс столицю на схід.
Цікаво поглянути на цю арку, арку Костянтина, знаючи, що вона ще досить нова, збудувана лише кілька років тому.
Костянтин залишив Рим після перемоги над Максенцієм у битві біля Мульвійського мосту.
Наскільки нам відомо, він ніколи не приїздив до Рима, щоб побачити її.
Зараз ми дивимось на край Колізею згори.
Він, певним чином, відзеркалює римське суспільство.
Найкращі місця - це ті, що розташовані далеко внизу, ближче до арени, вони були призначені для імператора, високопосадовців, жерців та ін.
За ними сиділи сенатори. За сенаторами - багаті купці, ремісники. А вже за ними - вільні, звичайні громадяни.
В самому верху сиділи жінки, раби, іноземці.
Що вони приходили дивитись?
Як ми можемо бачити, в основному, Колізей асоціюється з гладіаторськими боями.
Інша подія, яка тут проводилась і яку любили римляни це - полювання на диких тварин.
Третє - це страта злочинців.
Часто, у дуже цікавий спосіб, які нам здаються вкрай жорстоким.
Давайте повернемо вліво, до форуму.
Що це за величезний храм?
Це - найбільший храм місцевого вірування - храм Венери в Римі.
Він був збудований імператором Адріаном.
Він цікавий тим, що це - два храми, з'єднані однією стіною.
Одна частина присвячена поклонінню богині Венері.
Вона повернена до Колізею.
Інша - богині Ромі, яка повернена до форуму.
Мабуть, в цьому і причина.
Венера дивиться на Колізей, який асоціюється із розвагами та іграми.
Отіум, як сказали б римляни.
Дозвілля.
Тоді як Рома - серйозніша богиня.
Вона дивиться на територію форуму, яка називається неготіум, або справа і робота.
Тепер перейдемо до самого форуму.
Спершу, зупинимось біля Базиліки Максенція - першої величної громадської споруди, збудованої в Римі, до того як Костянтин переніс столицю.
Це - величезна споруда. Слово "базиліка" нам відоме.
Сьогодні ми, часто, називаємо церкви "базиліками".
Для римлян це була громадська будівля, яка, в основному, використовувалась для судів, християни перейняли площу біля будівлі, тому, що вони поклонялись всередині.
Тому, вони взяли вже існуючу будівлю на форумі і надали їй нового значення.
Тепер перейдемо до однієї з найскладніших частин Рима, особливо, коли подивитись на руїни і спробувати зрозуміти, яким чином вони пов'язані.
Я завжди кажу, що форум, наче стіна у Вашингтоні - велике відкрите громадське місце, яке використовується для таких публічних заходів, як паради чи промови.
Громадські будівлі на форумі - різні суддівські палати і храми.
Далі, на форумі є, як і у випадку стіни у Вашингтоні, монументи, які вшановують великих людей і важливі події.
Поруч із форумом землю інтенсивно купляли, щоб кожен імператор міг збудувати власний форум, це були, так звані, імперські форуми.
Ми пройшлись по колу і, знову, повернулись до Капітолії.
Ми пролітаємо над римським форумом, ми повертаємось.
Ми пролітаємо над Капітолійським пагорбом, бачимо храм Юпітера, і повертаємось до річки, де знаходиться велика полога поверхня Риму, яка називається Кампус Мартіус -
Марсове поле.
Так його назвали в римській республіці, коли там стояла армія громадян, яка там тренувалась.
Щойно ми пройшли чудовий квадратний ставок і дивимось на бічну стіну надзвичайно важливої будівлі - Пантеону.
Ротунду, круглу частину, в добу античності ми б не побачили.
Ми побачили б будівлю, яка має 8 колон на фронтальній стороні, яка виглядала як традиційний храм
Нам подобається казати, що ця будівля із сюрпризом всередині.
Тому що він, справді, виглядає як звичайний грецький чи римський храм, але лише коли зайти всередину, то ви помітете, що там є ротунда.
Я хочу ще зупинитись, щоб подивуватись масштабам цієї споруди.
Подивіться на ці колони, вони - величезні.
Сама можливість встановити такі великі камені вгорі - вже неймовірний подвиг.
Ще більш неймовірно те, що це - граніт і він увесь привезений з Єгипту.
Так, його привезли здалеку.
Це будівля, яка вшановує римських імператорів.
Ми знаємо, що там є статуї
Юлія Цезаря та Августа, тому, ми вважаємо, що ця будівля завжди була місцем поклоніння імператорам.
Це місце відкривається у неймовірний спосіб.
Саме так, справді неймовірна краса.
Там було багато відвідувачів і я питав їх чи вони відчували те ж саме, що і я.
Якщо ви стоїте на порозі і тримаєте голову прямо, я завжди запитую
"ви теж це бачите?" І всі завжди кивають.
Ви можете бачити отвір на даху купола, ми називаємо його оком.
Ви бачите підлогу і ліву та праву стіни.
Варто зазначити, що це - грандіозне місце.
Воно розташоване за межами людського зору і для мене це те, що визначає класичність - завжди походить від форми людини, її пропорцій та обмеження.
Спорудження будівлі, яка точно відповідає межам нашого зору і це нас облагороджує.
Завдяки цьому ми відчуваємо себе настільки великими і впливовими, наскільки це можливо для людини.
Якби будівля була в 10 раз більшою, ми б відчували себе такими маленькими, як наприклад, мурашки.
Будівля цілковито переповнена круглими формами також цілком очевидні і квадрати.
На підлозі ми, насправді, бачимо гру квадратів і кіл.
Також, тут повторюються кесони, які створюють чудове відчуття гармонії.
Саме так.
Зауважте, тут теж присутня гра квадратів і кіл, тому що тут купол заповнений квадратними кесонами, які утворюють напівкруглий купол.
Мені надзвичайно подобається те, що купол - пофарбований.
Але сьогодні, фарби зовсім не залишилось.
На куполі присутні небесні мотиви, тому його поверхня пофарбована блакитним.
Кесони виділені жовтим, так, наче вони відбивають сонячне світло, посередині, ймовірно, були розетки які вважались сонцями або зірками.
Це знали навіть в давнину, завдяки історику, який писав про це лише через 100 років після спорудження будівлі. Люди задумувались: як стародавні римляни збудували такий купол? Як їм це вдалося?
Вони захоплювались цим в добу античності.
Гра світла є дуже цікавою.
Якщо ви подивитесь на кесони, вам може здатись, що світло наче відбивається і спрямовує прямі сонячні промені на інші кесони, в різний час дня, в різні дні року.
Сучасні вчені припустили, що що він не був справжнім сонячним годинником але таки була гра світла, залежно від часу і простору, для того щоб визначати плин часу протягом року.
Це, наче, випадковість, яка, ймовірно була задумана: сонячне світло, яке потрапляє через отвір, тобто "око" в полудень 21 квітня, повністю освітлює головні двері Пантеону.
Пам'ятайте, що Адріан керував будівництвом Пантеону на цій стадії.
21 квітня - день заснування Риму,
Адніану дуже подобалось святкування цього дня, він змінив назву фестивалю Роми - на честь богині Роми.
Здається, що він спроектував будівлю в такий спосіб, щоб в полудень відбувалось це явище, і нам залишається лише уявляти, що якесь святкування цього дня відбувалось в Пантеоні.
Давайте спустимось до форуму.
Кілька головних доріг міста перетинались тут, на форумі, Це - місце куди звичайний римлянин легко міг прийти у звичайний день.
Камера віддаляється і ми можено бачити усе місто. Ви здогадуєтесь наскільки складним, наскільки досконалим був античний світ.
Як думаєте, скільки там було будівель?
У нас є 2 переписи здійснені в 4 ст. які говорять, що там було 8-10 тисяч будівель.
Ми вважаємо, що населення могло складати 1-2 мільйони.
Сумарна площа складала близько 25 км кв. Отже, Рим був найбільшим містом Західного світу, до 19 ст, коли це місце зайняв Лондон.
В цьому відео розглянемо яким чином може змінюватись альтернативна вартість, якщо ми переходимо від одного сценарію до іншого.
Це стосується наведеного прикладу, але таке явище ви будете зустрічати у багатьох економічних сценаріях.
Давайте спочатку розглянемо сценарій F.
Ми є вегетаріанцями і споживаємо лише ягоди.
Ми не витрачаємо час на полювання на кроликів.
Але раптом у нас з'явилась потреба у білку.
І ми цікавимось якою буде альтернативна вартість додаткового кролика.
Що відбудеться, якщо я піду на полювання на ще одного кролика.
Отже, залишаючись на нашій кривій виробничих можливостей, перейдемо до сценарію Е, отож, якщо я піду на полювання на додаткового кролика, то мені доведеться відмовитися від 20 ягід.
Перебуваючи в сценарії F, альтернативна вартість цього кролика становитиме 20 ягід.
Давайте продовжимо.
Що станеться, якщо я перебуватиму в сценарії Е?
На цьому етапі я споживаю одного кролика на день.
Але я бажаю споживати до двох кроликів на день.
Від чого мені потрібно відмовитись?
(Дозвольте мені зобразити це тим самим кольором)
Від чого я відмовлюся?
Тепер я збираюся відмовитися від 40 ягід!
40 ягід - це цікаво.
Тепер давайте припустимо, що ми перебуваємо в сценарії D і хочемо впіймати навіть більше кроликів.
Ми дійсно починаємо ставати м'ясоїдними.
Від чого я збираюся відмовитись?
Ну, я збираюся відмовитись від 60 ягід.
Якщо я зможу отримувати в середньому 3 кроликів кожного дня, тоді я буду спроможним зібрати лише 180 ягід замість 240.
Продовжуємо далі.
Якщо я матиму намір впіймати додаткового кролика щодня, тоді я буду змушений відмовлятись від 80 ягід.
Заради відчуття завершеності.
Якщо я стану повною мірою м'ясоїдним і якщо я захочу в середньому отримувати 5 кроликів на день, то мені доведеться відмовлятися від 100 ягід, а відповідно й більше не збирати жодних ягід.
Можна спостерігати наступне: чим більше білок, вибачте, не білок ... (Хоча я думаю, що вони є схожими)
Чим більше кроликів, на які я полюю..
Кожного разу, коли я намагаюся впіймати додаткового кролика, я повинен відмовитись від більшої кількості ягід.
Альтернативна вартість зростає.
Хоча це не завжди так, але в цьому прикладі має місце зростаюча альтернативна вартість.
Оскільки, ми збільшуємо кількість кроликів, на які полюємо ...
Можна було б зробити по-іншому ... якби ми збільшили кількість ягід, особливо, якщо зробити це на основі деяких одиниць.
Якби ви сказали кожна додаткова ягода, або кожні додаткові сто ягід, які ми збираємо, (Але цифри не є простими ось тут) то ви побачите іншу сторону.
Але цікаве питання полягає в наступному:
Добре, Сал, ви придумали ці числа два відео назад, але чому це має сенс?
Чому ідея зростаючої альтернативної вартості з'являється в багатьох різних економічних сценаріях, і ви могли б назвати це економічною моделлю.
Ми спростили нашу економічну дійсність, ми повинні зробити вибір із двох змінних: кількість кроликів, які ми впіймаємо, або кількість ягід.
Але чому це представлено в економічних моделях?
Щоб було більш зрозуміло, - навіть не у всіх.
Але, згадавши про наш приклад мисливця-збирача, ми почали зі сценарію F.
У сценарії F ми вирішили взагалі не полювати на кроликів - навіть повільних, не таких кмітливих кроликів, які могли б навіть знаходитись поруч з вами.
І любили б гратися із вашими списами, луком чи стрілами.
Ви навіть не збираєтесь полювати на цього кролика.
Замість цього ви хочете витрачати весь свій час на збирання ягід.
І ви не тільки в буквальному сенсі збираєте ягоди, що низько звисають - легкодоступні ягоди.
Ви також збираєте ягоди, які знаходяться високо на кущі, зриваєте колючки для того, щоб їх дістати, а також лазите по деревах, якщо потрібно.
Таким чином, вам навіть важко часом зібрати ягоди, і ви не збираєтеся легким способом впіймати навіть кроликів.
Тепер, раптом, якщо cкажемо: "ну, ви знаєте, той кролик, який був зі мною, він свого роду напрошувався на це.
Його було дуже легко впіймати". І не займе навіть багато часу пошук кроликів, які люблять гуляти біля вас.
Ви навіть не відмовляєтесь від великої кількості ягід.
Це не займе у вас багато часу, щоб отримати ці буквально повільні і, можливо, менш кмітливі кролики.
Разом із цим, ви відмовляєтесь від важкодоступних ягід.
Так, ви збираєтеся відмовитись від 20 штук.
Тепер, якщо ви хочете впіймати 2 кроликів на день, ви не тільки збираєтеся зловити найповільніших із кроликів, тих, що не бояться людей, тепер вам доведеться полювати за швидкими кроликами, які не хочуть загинути так легко, і, можливо, є трохи кмітливішими.
І тепер ви не відмовляєтесь від ягід, які знаходяться високо на деревах і захищені колючками, ви відмовляєтесь від ягід, які знаходяться внизу дерева, так що це займе вам трохи більше часу, ніж це ось тут.
Коли у вас трохи більше часу, ви також відмовляєтесь від ягід, які було легше зібрати.
Це явище буде відбуватися весь час протягом цього сценарію, де ви намагаєтеся отримати 5 кроликів на день.
Ви буквально хочете впіймати найбільш швидкого і найрозумнішого кролика.
Ви наполягаєте на полюванні саме на нього, і в гонитві за цими швидкими кроликами, ви навіть не звертаєте уваги на ягоди, ви буквально наступаєте на них, ви не вживаєте ягід, які знаходяться поруч з вами, тому що є дуже одержимі ідеєю впіймати кроликів.
Так, ми сподіваємося, що це допоможе вам зрозуміти чому тут має місце зростаюча альтернативна вартість...
На кривій виробничих можливостей вона представлена як вигнута крива, схожа на лук.
І ви можете побачити це, тому що, якщо ми перейдемо від цієї точки до цієї точки, ви бачите, як ми збільшуємо один нахил - негативний нахил збільшується.
Так, інший спосіб представлено в сценарії F, нахил є приблизно таким.
І я заохочую вас розглянути плейлист алгебри, якщо питання нахилу збиває вас з толку.
Але в F нахил є таким.
(Я намалюю нахил дотичної прямо ось тут)
При Е, він стає ще крутішим.
Ви ще більше відмовляєтесь від ягід на одиницю - кролика.
В сценарії D ви відмовляєтесь ще більше, а потім ще більше.
І тому, коли ви бачите вигнуту криву, подібну на лук, як ця, крива, яка буквально виглядає таким чином.
Це означає, що ви маєте зростаючу альтернативну вартість: чим більше одиниць ви отримуєте, тим від більшої кількості альтернатив вам доведеться відмовитись.
Ця таблиця описує взаємозв'язок між кількістю порцій спагетті Больньєзе - (не знаю чи я вимовляю це правильно) і кількістю томатів, які я потребую для приготування цього спагетті.
Випробуйте відношення на еквівалентність та визначте чи співвідношення є пропорційним.
Що ж, ми маємо пропорційну залежність між кількістю порцій та кількістю томатів, якщо відношення кількості порцій до кількості томатів завжди буде однаковим, або ж якщо відношення кількості томатів до кількості порцій буде однаковим.
Отож, давайте подумаємо про відношення кількості томатів до кількості порцій.
Отож, відношення є 10 до 6, що є тим самим що і 5 до 3.
Отож, співвідношення 5 до 3.
Чи це 15 до 9. Якщо поділити обидві сторони на 3, ми отримаємо 5 до 3. Те ж саме співвідношення.
15 до 25.
Якщо поділити обидві сторони на 5, то отримаємо ті ж самі 5 до 3.
Спираючись на ці дані, виходить що співвідношення між кількістю томатів та кількістю порцій є завжди постійним.
Отож, так. Це співвідношення є пропорційним.
Глава XVII оборони Фрімана
Був ніжний суєти на квакерів будинку, як у другій половині дня підійшов до кінця.
Рейчел Холлідей переїхав спокійно туди-сюди, збираючи з її магазинів побутової таких все необхідне, як може бути організовано в найдрібніших компас, для мандрівників які повинні були піти вперед в ту ніч.
Днем тіней розтягується на схід, і круглий червоне сонце стояло задумливо горизонті, і його промені сяяли жовті і спокійним у маленьку спальню, де Джордж і його дружина сиділи.
Він сидів зі своєю дитиною на колінах, і руку дружини в свою.
І задумався і серйозним і сліди сліз на щоках.
"Так, Еліза", сказав Джордж: "Я знаю все, що ви говорите, правда.
Ви хороша дитина, - набагато краще, ніж я, і я постараюся зробити як ви говорите.
Я постараюся виступити гідно вільної людини.
Я постараюся, щоб відчути себе християнином.
Всемогутній Бог знає, що я хотів зробити добре, - намагався робити добре, - коли все було проти мене, а тепер я забуду все минуле, і прибрати будь-який жорсткий і гіркий почуття, і читаю Біблію, і навчитися бути хорошою людиною ".
"І коли ми перейдемо до Канади", сказав Елізе: "Я можу допомогти вам.
Я можу зробити крою та шиття дуже добре, і я розумію прекрасно прання і прасування, і Між нами, ми можемо знайти щось жити далі. "
"Так, Еліза, поки ми є одне в одного і нашого хлопчика.
Еліза, якби ці люди тільки знали, що це благословення для людини, щоб відчути, що його дружина і дитина належить йому!
Я часто задавався питанням, щоб побачити людей, які могли б назвати їх дружин і дітей своїх їдка і турбуватися ні про що інше.
Чому, я відчуваю себе багатим і сильним, хоча у нас є тільки голими руками.
Мені здається, що я ледве міг просити у Бога більше.
Так, хоча я наполегливо працював щодня, поки мені двадцять п'ять років, і ні цента грошей, ні даху, щоб покрити мене, ні клаптик землі назвати мою власну, тим не менш, якщо вони будуть тільки дайте мені спокій тепер, я буду бути задоволені, - дякували, я буду працювати, і відправити назад гроші для вас, і мій хлопчик.
Що стосується мого старого господаря, він приділялася п'ять разів за все, що він коли-небудь проводив для мене.
Я не повинен йому що-небудь. "
"Але все-таки ми не зовсім поза небезпекою", сказала Еліза, "ми ще не в Канаді."
"Правда", сказав Джордж ", але мені здається, ніби я пахло атмосферного повітря, і це змушує мене сильними ".
У цей момент голос був почутий у зовнішньому квартиру, не на жарт розмову, і дуже скоро реп почувся у двері.
Еліза здригнувся і відкрив його.
Симеон Холлідей був там, і з ним брат квакерів, якого він представив як
Фінеас Флетчер.
Фінеас був високий і худий, рудий, з виразом великою гостротою і проникливості йому в обличчя.
Він не спокійний, тихий, не від світу цього повітря Симеона Холлідей, а, навпаки, Особливо пильнує і досвідченим зовнішній вигляд, як людина, яка пишається, а Сам по знаючи, що він ось-ось, і зберігання яскраві пошуку вперед; особливостей, які сортуються досить дивно з його широкими полями і формальні фразеології.
"Наш друг Фінеас має виявив дещо важливе значення для інтересів тебе і твій партії, Джордж, "до Симеона," це було добре для тебе чути ".
"Те, що я," сказав Фінеас ", і це показує використання людиною завжди спить з один вухо відкритим, у певних місцях, як я говорив завжди.
Минулої ночі я зупинився в маленькій таверні самотній, назад на дорогу.
Тебе пам'ятає місця, Симеон, де ми продавали яблука, в минулому році, до того жиру
Жінка, з великою сережки.
Ну, я втомився з твердим водіння, і після моєї вечері я пішов униз на себе купа мішків у кутку, і витяг буйвола на мене, чекати, поки моя ліжко було готові, і що я роблю, але отримати міцно спить ".
"В одне вухо відкритим, Фінеас?" Сказав Симеону, спокійно.
"Ні, я спав, вуха і все, за годину або два, тому що я був цілком пристойно втомилася, але коли
Я прийшов в себе трохи, я знайшов, що деякі чоловіки в кімнаті, сидячи круглий стіл, пити і говорити, і Я думки, перш ніж я зробив багато зібрати, я б просто подивитися, що вони були до, особливо як я чув, як вони щось сказати про квакерів.
"Так, каже один," вони в селищі квакерів, без сумніву, каже він.
Тоді я слухав з обох вухах, і я виявив, що вони говорили про це дуже сторони.
Так я лежав і чув, як вони звільнити всіх своїх планів.
Ця молода людина, за їхніми словами, повинен був бути відправлений назад в Кентуккі, до свого пана, який був збирається зробити приклад йому, щоб зберегти всі негри втекли, і його дружина двоє з них збиралися бігти вниз в Нью-
Орлеан, щоб продати, за свій рахунок, і вони розраховані, щоб отримати шістнадцять або вісімнадцять сотень доларів за нею, і дитина, за їхніми словами, збирався трейдер, який купив його, і потім був хлопчик,
Джим, і його мати, вони повинні були повернутися до своїх господарів в Кентуккі.
Вони сказали, що було два поліцейських, в місто маленький шматочок попереду, хто б увійти з ним, щоб отримати 'Em розглянутий, і молода жінка повинна була бути прийняті до судді; і один з хлопців, який малі та улесливий, мав заприсягтися, до неї за свою власність, і отримати її доставлений до нього взяти на південь.
У них є право поняття треку ми збираємося сьогодні ввечері, і вони будуть вниз після нас, шість або вісім сильних.
Так що тепер, що ж робити? "
Групи, які стояли в різних позах, після зв'язку з цим, були гідні художник.
Рейчел Холлідей, що взяв її руки з партії печива, почути новини, стояв з ними і борошняних піднятою, так і з обличчям самого глибокого занепокоєння.
Семен подивився глибоко вдумливим; Еліза кинув її руки навколо її чоловіка, і шукав до нього.
Джордж стояв зі стиснутими руками і палаючими очима, і, дивлячись, як будь-яка інша людина може виглядати, чия дружина повинна була бути продана на аукціоні, і сина відправлено до трейдером, все під покровом законів християнської нації.
"Що ми будемо робити, Джордж?" Сказала Еліза слабо.
"Я знаю, що мені робити", сказав Джордж, як він увійшов до невеликої кімнати, і почав вивчення пістолетів.
"Так, так," сказав Фінеас, киваючи головою, щоб Симеон, "ти бачиш, Симеон, як це буде . Роботи " Я бачу ", до Симеона, зітхаючи:" Я молюся він приходять не до цього. "
"Я не хочу залучати будь з або для мене", сказав Джордж.
"Якщо ви позичите мені вашого транспортного засобу і направляти мене, я буду їздити тільки на наступний стенда.
Джим гігант в силі, і сміливий, як смерть і розпач, і я теж "
"А, ну, друг", сказав Фінеас ", але thee'll потрібен драйвер для всього цього.
Тобі це дуже до речі, щоб зробити всі бойові дії, тебе знає, але я знаю дещо два о дорозі, що тебе немає. " Але я не хочу, щоб залучити вас ", сказав
Джордж.
"Залучення", сказав Фінеас, з цікавими і гострим виразом обличчя: "Коли тобі робить залучити мене, будь ласка, дайте мені знати "." Фінеас є мудрим і вмілим людиною ", сказав
Симеона.
"Тобі добре працює, Джордж, дотримуватися його думку, і", додав він, поклавши руку люб'язно на плече Джорджа, і вказуючи на пістолети, "бути не більше поспішні з них - молода кров жарко ".
"Я буду атакувати жодна людина", сказав Джордж.
"Все, що я прошу цю країну, щоб бути залишеним у спокої, і я вийду мирно, але," - він зупинився, і його брови потемніли і особа працювала, - "У мене була сестра продається в що ринкова Новому Орлеані.
Я знаю, що вони продали за, а я буду стояти осторонь і бачити їх взяти мою дружину і продавати її, коли Бог дав мені пару сильні руки, щоб захистити її?
Ні, Боже, допоможи мені!
Я буду битися до останнього подиху, перш ніж вони приймають мою дружину і сина.
Ви можете звинуватити мене? " Смертний людина не може звинуватити тебе, Джордж.
Плоть і кров не міг вчинити інакше ", сказав Симеон.
"Горе світові від спокус, але горе їх через якого спокуса прийде ".
"Не був би навіть ви, сер, зробити те ж саме на моєму місці?"
"Я молюся, щоб я не пробував", каже Симеон, "плоть слабка".
"Я думаю, що моя плоть буде досить стерпний сильні, у такому випадку", сказав Фінеас, простягаючи пара рук, як вітрила вітряк.
"Я впевнений, an't, друг Джордж, що я не повинен тримати хлопець для тебе, якщо тобі будь-які рахунки з ним ".
"Якщо людина ніколи не повинен протистояти злу", каже Симеон ", то Джордж повинен відчувати себе вільно робити це тепер: але лідери нашого народу вчили більш чудовий шлях, бо гнів людини не творить правди
Бога, але він йде дуже проти корумпованих волі людини, і ніхто не може отримати його зберегти але кому дано.
Помолімося Господу, щоб ми не спокуса ".
"І тому я," сказав Фінеас, "але якщо ми схильні надто багато - чому, хай вони виходять, от і все. " Це досить простий тебе не народився
Друг, "до Симеона, посміхаючись.
"Старої природи має свій шлях у тебе досить сильна, як ще".
По правді кажучи, Фінеас був серцевий, незграбний провінціал, енергійний мисливець, і мертві вистрілив в оленя, але, доглядав досить квакерка, був рухомі силою своїх чарів приєднатися суспільство у своєму районі, і хоча він був чесний, тверезий, і ефективні членів, і нічого особливого може бути, що ставиться йому, але більш духовний
Серед них не міг не розгледіти перевищує відсутність смакувати у своїх розробках.
"Друг Фінеас буде коли-небудь способи його ж," говорить Рейчел Холлідей, посміхаючись, "але ми всі думаємо, що його серце в потрібному місці, в кінці кінців. "
"Ну", сказав Джордж ", чи не так найкраще, що ми поспішаємо наш рейс?"
"Я встав о четвертій годині, і прийшов на з усією швидкістю, повна два-три години раніше їх, якщо вони починають у той час вони планували.
Це не безпечно, щоб розпочати до темряви, у всякому разі, для Є якийсь злий осіб у села попереду, які можуть бути утилізовані втручатися з нами, якби вони побачили наш універсал, і що призведе до затримки нас більше, ніж очікування, але через дві години я думаю, ми можемо підприємства.
Я піду до Майкла Хреста, і привернути його до себе за його швидке пиляти, і зберегти яскраві пошуку на дорозі, і попередити нас, якщо який-небудь компанії чоловіків пішли.
Майкл тримає коня, який незабаром може випередити більшість інших коней, і він міг вирватися вперед і дайте нам знати, якщо б не було ніякої небезпеки.
Я збираюся прямо зараз, щоб попередити Джим і стара бути в готовності, і подивитися, про коня.
У нас є досить справедливе початок, і є хороший шанс, щоб дістатися до стенду, перш ніж вони можете прийти з нами.
Таким чином, є хороші мужність, друг Джордж, це не перший потворні шкребти, що я в с твого народу ", сказав Фінеас, як він зачинив двері.
"Фінеас досить проникливий," сказав Симеон.
"Він буде робити все краще, що можна зробити для тебе, Джордж."
"Все, що я шкодую", сказав Джордж ", є ризиком для вас."
"Thee'll багато зобов'язують нас, друг Джордж, якщо не сказати більше про це нам.
Що ми робимо, ми совісті зобов'язані робити, ми можемо зробити, іншого шляху немає.
А тепер, мати, "сказав він, звертаючись до Рейчел", поспішає твій підготовки до цих друзі, тому що ми не повинні посилати їх подалі поста ".
І в той час Рейчел і її діти були зайняті виготовленням кукурудзяні коржі і приготування шинки і курка, і поспішає на ін ceteras від вечері, Джордж і його дружина сиділа у своїй маленькій кімнатці, зі зброєю складені один про одного, у такі розмови, як чоловік і дружина, коли вони знають, що Кілька годин може частина їх назавжди.
"Еліза", сказав Джордж, "людям, що є друзі, і вдома, і землі, і гроші, і всі ці речі не можуть любити, як ми, у яких немає нічого, крім один одного.
Поки я не знала, що ти, Еліза, ні одна істота не любив мене, але моя бідна, з розбитим серцем матері і сестра.
Я бачив бідних Емілі, що вранці трейдера відвіз.
Вона підійшла до кута, де я спав, і сказав:
"Бідний Джордж, ваш останній іншому йде.
Що стане з вами, бідний хлопчик?
І я встав і кинув обняв її, і плакала і ридала, і вона плакала теж; і це були останні слова роду я отримав за десять довгих років, і моє серце все суха вгору, і здавалося, суха, як попіл, поки я не зустрів тебе.
І ваша любов до мене, - чому, це було майже як у сім'ї росте з мертвих!
Я нова людина, з тих пір!
А тепер, Еліза, я дам мою останньої краплі крові, але вони не приймають вас від мене.
Той, хто отримує ви повинні йти через мій труп ".
"О, Господи, помилуй!" Сказала Еліза, ридаючи.
"Якщо він тільки дозволить нам вийти з цієї країни разом, тобто все, що ми просимо".
"Чи є Бог на їхньому боці?", Сказав Джордж, кажучи менш дружині, ніж виливаючи свої гіркі думки.
"Чи має він бачити все, що їм робити?
Чому він дозволив таке буває?
І вони кажуть нам, що Біблія на їхньому боці, безумовно, все харчування.
Вони багаті і здорові, і щасливі, вони є членами церкви, очікуючи, що для переходу до небу, і вони ладнають так просто в світі, і все це по-своєму, а бідні, чесні, вірні християни, -
Християни ж добре чи краще, ніж вони, - лежать в прах під їх футів.
Вони купують їх і продають їх, і зробити торгівлю кров'ю свого серця, і стогони і сльози, - і Бог дозволяє їм ".
"Друг Джордж," сказав Симеон, з кухні, "слухати цей псалом, він може зробити тобі добре ".
Джордж звернув своє місце поряд з дверима, і Еліза, витираючи сльози, вийшов уперед і слухати, в той час як Симеон наступним чином:
"Але що стосується мене, мої ноги були майже не залишилося; мої кроки були чи не послизнувся.
Бо я заздрив нерозумно, коли я побачив процвітання нечестивих.
Вони не в біді, як і інші чоловіки, ні вони страждають, як і інші чоловіки.
Таким чином, гордість compasseth їх як ланцюг; насильства покриває їх, як одяг.
Їх очі стенд з жирністю, у них більше, ніж серце хотілося б.
Вони корумповані, і говорять нечестиво, що стосуються гноблення, вони говорять піднесено.
Тому його люди повертаються, і води повні чашки віджатою до них, і вони говорять, як Бог нагороджує знаєте? і чи є знання у Всевишнього? "
"Хіба це не спосіб тебе відчуває, Джордж?"
"Це дійсно так", сказав Джордж, - "як добре, як я міг би написати його сам."
"Коли я думав, це знати, це було занадто болючим для мене поки я не пішов до святилища бога.
Потім зрозумів я їх кінець.
Звичайно, ти розташував їх у слизьку місця, ти castedst їх до руйнування.
Як сон, коли один awaketh, так, Господи, коли ти awakest, ти зневажаєш їх зображення.
Тим не менше я постійно з тобою; Ти Холден мене за праву руку.
Ти керуєш мене радою Твоїм і потім приймеш мене в славу.
Це добре для мене, щоб наблизитися до Бога.
Я надіюсь на Господа Бога. " (ПРИМІТКА: Пс 73, "Кінець Зла контрастує з Праведників народів світу" ..)
Слова святих довіру, яким дихають дружніх старого, вкрали, як духовна музика за переслідуванням і дратувало дусі Джорджа, і після того як він перестав, він сидів з ніжний і підкорив вираз на його тонкі риси.
"Якщо цей світ все, Джордж," сказав Симеон, "Тобі, дійсно, міг запитати, де знаходиться
Господи?
Але часто ті, хто найменше в цьому житті, яку він обирає для
Царство.
Надієшся в ньому і, незалежно від того, що осягає тебе тут, він зробить все в порядку далі ".
Якщо ці слова були сказані деякі легко, потурання власним слабкостям exhorter, від якого рот вони могли б прийти просто як благочестивий і риторичне процвітати, правильне, які будуть використовуватися до людей, що зазнали лиха, можливо, вони можуть не мали великого впливу, але приходить з одного, хто щодня і спокійно ризикує штрафом і позбавлення волі за справу Бога і людини, у них вага, що не могло не бути відчував, і обидва бідні, пустинні втікачів знайти спокій і сила дихання в них від нього.
А тепер Рейчел взяла руку Елізи люб'язно, і проклали шлях до вечері столу.
Коли вони сиділи, легкий сигнал пролунав у двері, і Рут увійшов.
"Я просто побіг в", сказала вона, "з цими маленькими панчохи для хлопчика, - три пари, приємний, теплий шерстяний них.
Це буде так холодно, тобі відомо, в Канаді.
Хіба тобі ногу мужній, Еліза? ", Додала вона, підніжки круглого убік Елізи з стіл, і похитуючи тепло за руку, і ковзання насіннєвого торт на Гаррі рукою.
"Я приніс пакетик з них для нього", сказала вона, смикаючи її кишені, щоб вийти з пакета.
"Діти, тебе знає, буде завжди їсть ".
"О, дякую вам, ви занадто ласкаві", сказала Еліза.
"Ну, Рут, сідайте вечеряти", сказала Рейчел.
"Я не міг, яким-небудь чином.
Я залишив Іоанна з дитиною, і печиво в духовці, і я не можу залишитися момент, інакше Джон спалить все печиво, і дати дитині все цукру в мисці.
Ось як він це робить, "сказав маленький квакерка, сміючись.
"Отже, до побачення, Еліза, до побачення, Джордж, Господь дасть тобі щасливої дороги," і, з Кілька відключення кроків, Рут вийшов з квартири.
Через деякий час після вечері, великий критий вагон склали до дверей;
Ніч була ясна зоряного світла, і Фінеас схопився швидко вниз зі свого місця, щоб організувати його пасажирів.
Джордж вийшов із дверей, зі своєю дитиною на одній руці і його дружини, з іншого.
Його крок був твердий, його обличчя оселилися і рішучим.
Рейчел і Симеон вийшов слідом за ними.
"Ви виходите, момент", сказав Фінеас тим всередині ", і нехай мені виправити задньої універсал, там, для жінок-людей і хлопчик ".
"Тут двох буйволів", сказала Рейчел.
"Зробити місць комфортним, як це може бути, це важко їзди всю ніч."
Джим вийшов перший, і ретельно допомогу зі своєї старої матері, яка вчепилася в його руку, і з тривогою подивився о, як ніби вона чекала переслідувача кожен момент.
"Джим, ваші пістолети все в порядку?", Сказав Джордж, в низький, твердим голосом.
"Так, дійсно," сказав Джим. "І Ви не сумніваєтеся, що тобі робити, якщо вони приходять? "
"Я скоріше думаю, що я не так," сказав Джим, відчинивши його широких грудях, і беручи глибокий вдих.
"Як ви думаєте, я дозволю їм отримати матері ще раз? "
В цей короткий розмова, Еліза була з нею попрощався з нею добрий друг,
Рахіль, і був переданий в карету Симеона і, повзаючи в задній частині з нею хлопчик, сів серед буйволів-скінів.
Баба була поруч подав і сіл та Джордж і Джим розміщені на грубу борту сидіння перед ними, і Фінеас встановлений в передній.
"Прощайте, мої друзі," до Симеона, ззовні.
"Так благословить вас Господь!" Відповів на все зсередини.
І вагон від'їхав, трясучи і тряски по льоду дороги.
Існував немає можливості для розмови, через нерівності шляху і шум коліс.
Транспортних засобів, таким чином, гуркотіли на, через довгі, темні ділянки лісу, - більше широкий тужливий рівнини, - до пагорбів, долин і вниз, - і далі, далі, далі вони підтюпцем, година за годиною.
Дитину незабаром заснув, а лежав у великій мірі в руках у матері.
Бідні, перелякані стара нарешті забула про свої страхи, і, навіть Еліза, як ніч зменшилося, знайшли всі її тривоги недостатньо, щоб тримати очі від закриття.
Phineas, здавалося, в цілому, briskest компанії, і обдурив його довгої їзди зі свистом деякі дуже unquaker-як пісні, так як він пішов далі.
Але близько трьох годин вуха Джорджа зловили поспішним і вирішили клацанням коні копита йдуть за ними на деякій відстані і штовхнув Фінеас за лікоть.
Фінеас задер коней, і слухав.
"Мабуть, Майкл", він сказав: "Я думаю, я знаю, звук його галопом," і він піднявся і витягнув голову тривогою тому на дорогу.
Людина їхав в гарячій поспіху тепер смутно descried на вершині далекого пагорба.
"Там він є, я вірю!", Сказав Фінеас.
Джордж і Джим як вистрибнув з вагона перш, ніж вони знали, що вони робили.
Всі стояли мовчки інтенсивно, з їх особи звернені до очікуваних посильного.
На він прийшов.
Тепер він спускався в долину, де вони не могли його бачити, але вони чули різке, поспішне бродяга, піднімаючись все ближче і ближче, нарешті, вони побачили його виходу на вершині височини, в межах граду.
"Так, це Майкл", сказав Фінеас, і, підвищивши голос, "вітатися, там,
Майкл! " Фінеас! є те, що тобі? "
"Так, які новини, - вони йде?"
"Прямо на позаду, вісім або десять з них, в гарячому вигляді з коньяком, лайка і спінення ось так багато вовків ".
І так само, як він говорив, вітерець приніс слабкий звук вершників, що скачуть до них.
"В з вами, -! Швидко, як у хлопчиків, в" сказав
Phineas.
"Якщо ви повинні боротися, почекайте, поки я вам шматок попереду."
І, словом, як стрибнув у, і Фінеас шмагали коней, щоб працювати, Вершник підтримують тісні поруч з ними.
Вагон гримів, стрибав, майже летів, над мерзлій землі, але простіше, і ще ясніше, доносився шум переслідує вершників позаду.
Жінки почули це, і, дивлячись з тривогою з, пила, далеко в тилу, на чолі далекому пагорбі, партія чоловіків насувається проти червоних з прожилками небо раннього світанку.
Інший пагорб, а їх переслідувачі, очевидно, побачив їх універсал, яких білої тканини вкритої верхом її було видно на деякій відстані, і голосно кричати жорстоких урочистості виступив на вітрі.
Еліза захворіли, і напружені своєї дитини ближче до грудей, стара молилася і стогнав, а Джордж і Джим стискали пістолети з розумінням відчаю.
Переслідувачі придбав на них швидко, перевезення зробив несподіваний поворот, і приніс їх біля виступу крутий нависає камінь, який піднявся в ізольованих хребта або грудку у великій партії, яка була, все навколо нього, абсолютно ясно і гладко.
Це ізолювало купи, або діапазон скель, піднявся чорний і важкий від яскравості небо, і здавалося, обіцяв житло і приховування.
Це було місце, добре відомі Фінеас, який був знайомий з плямою у його полювання днів, і він повинен був отримати цей момент він був гоночних коней.
"Зараз за це!", Сказав він, раптом перевірка його коней, і яка з свого місця, щоб землі.
"Он, в одну мить, кожен, і вгору в цих породах зі мною.
Майкл, тобі краватку твого коня універсал, і їхати вперед, щоб Амарія, і отримати його і його хлопці повернутися і поговорити з цими товаришами. "
У мить всі вони були з вагона.
"Там", сказав Фінеас, наздогнати Гаррі, "Ви, кожний з вас, стежити за жінками, а також перспективі, зараз, якщо ви коли-небудь робив бігти! "
Вони не потребували наставляння.
Швидше, ніж ми можемо говорити про це, всі партії були за парканом, що робить з усією швидкістю для порід, в той час Михайло, кинувшись з коня, і кріплення вуздечку універсал, став виганяти його швидко геть.
"Давай вперед", сказав Фінеас, як вони дісталися до скелі, і побачив у змішаній зірочок і на світанку, сліди грубої але явно зазначених пішохідної доріжки провідною серед них;
"Це один з наших старих мисливських притонів.
"Фінеас йшов попереду, схоплюючись порід як козел, з хлопчиком на руках.
Джим став другим, що носить його тремтіли стара мати через плече, і Джордж і
Еліза ішов позаду.
Партія вершників підійшов до паркану, і, зі змішаним крики і клятви, були демонтаж, підготувати слідувати за ними.
Кілька миттєвостей "скремблирования приніс їх у верхній частині виступу; шлях, то пройшло між вузьку ущелину, де тільки можна було ходити в той час, поки вони раптово прийшли до розколу або пропасти більш ніж дворі широта, і за межами якої лежала купа каміння, окремо від решти виступ, стояв повний тридцять футів висотою, зі свого боку круті і перпендикулярно, як у замку.
Фінеас легко стрибнув прірву, і сів хлопчика на гладку, рівну платформу хрусткий білий мох, які покривали вершину скелі. "!
Більше з тобою" він назвав ";!
Навесні, тепер, колись, за ваше життя", сказав він, як один за одним виникали в поперечнику.
Кілька фрагментів сипучих камінь утворюється свого роду грудне роботу, яка їх захищеному позиції з спостереження тих, хто нижче.
"Ну, ось і всі ми," сказав Фінеас, заглядаючи за кам'яною грудей робота дивитися Нападники, які йшли бурхливо під скелями.
"Let 'Em отримати з нами, якщо вони можуть.
Той, хто приходить сюди, повинен йти гуськом між цими двома скелями, справедливої діапазоні ваші пістолети, хлопчики, d'ви бачите? " Я бачу ", сказав Джордж!
"І тепер, коли це питання наш, візьмемо весь ризик, і робити все, бойові дії. "
"Тобі це дуже до речі, щоб зробити боротьбу, Джордж," сказав Фінеас, жувальна деяких checkerberry листя, як він казав, "але я, можливо, весело дивитися, я вважаю.
Але бачите, ці хлопці добрішими обговорюють там, і, дивлячись вгору, як кури, коли вони будуть злітати на сідало.
Якби не тобі краще дайте їм слово поради, перш ніж вони приходять, тільки щоб сказати
'Em красиво вони будуть знімок, навіть якщо вони роблять? "
Партія внизу, тепер більш очевидною у світлі зорі, складалася з наших старих знайомих, Том Локер і знаків, з двома констеблів, і загін, що складається з таких хуліганів в останню таверну, як можна було б залучених трохи бренді, щоб піти і допомогти задоволення від захоплення набір негрів.
"Ну, Том, ваша куни Фарлі treed", сказав один.
"Так, я бачити їх піднятися прямо тут", сказав Том, "і here'sa шляху.
Я за те, піде прямо вгору.
Вони не можуть зістрибнути в поспіху, і це не займе багато часу, щоб тхір 'Em Out ".
"Але, Том, вони могли стріляти в нас з-за каменів", сказав знаків.
"Це було б потворним, ви знаєте." "Тьху!" Сказав Том, з насмішкою.
"Завжди для збереження вашої шкіри, знаків!
Немає небезпеки! негри дуже неприємний боюся! " Я не знаю, чому я не повинен врятувати мою шкіри ", говорить Маркс.
"Це найкраще, що я отримав, і негри роблять Боротьба, як чорт, іноді ".
У цей момент Джордж з'явився на вершині скелі над ними, і, виступаючи в спокійний, ясний голос, сказав:
"Панове, хто ви, там, внизу, і
Що ви хочете? "
"Ми хочемо, щоб партія швидких негрів", сказав Том Локер.
"Один Джордж Харріс, і Еліза Харріс, і їх син, і Джим Селден, і старі жінка.
У нас є офіцери, тут, і ордер на взяття їм, і ми будемо мати їх, теж.
Чуєш?
An't ви Джордж Харріс, який належить пан Харріс, Шелбі Каунті, штат Кентуккі? "
"Я Джордж Харріс. Г-н Харріс, Кентуккі, не називайте мене його власності.
Але тепер я вільна людина, що стоїть на вільній землі Бога, і моя дружина і моя дитина Я стверджую, як і мій.
Джим і його мати тут.
У нас є зброя, щоб захистити самих себе, і ми маємо на увазі це зробити.
Ви можете придумати, якщо хочете, але перша з вас, що приходить в діапазоні наших куль мерця, і наступний, і наступний, і так далі до останнього ".
"О, прийди! прийшов! ", сказав коротко, пухкі людини, виступивши вперед, і сякався, як Він так і зробив.
"Молодий чоловік, це an't немає таких розмов у Всі за вас.
Бачте, ми судові пристави.
У нас є закон на нашій стороні, і влади, і так далі, так що вам краще відмовитися від мирно, бачте, бо ви, звичайно, доведеться відмовитися, нарешті. "
"Я дуже добре знаю, що у вас є закон на вашому боці, і влади", сказав Джордж, гірко.
"Ти хочеш взяти мою дружину, щоб продати в Новому Орлеані, і поклав мій хлопчик, як теля в трейдера перо, і відправити стару матір Джима до грубої, що збиті і безчестили її раніше, тому що він не міг зловживання своїм сином.
Ви хочете відправити Джима і мене повинні бути збиті і тортурам, а вниз під землю Слідом за ними, що ви називаєте майстрів, і ваші закони принесуть вам в цьому, - більше сорому за вас і їх!
Але у вас немає з нами.
Ми не володіємо ваші закони, нам не належить вашій країні, ми стоїмо тут як вільні, під Божим небо, як і ви, і, по великому Богу, що зробили з нами, ми будемо боротися за нашу свободу, поки ми вмираємо ".
Георгій виділявся справедливою погляд, на вершині скелі, як він зробив свою заяву про незалежність; світіння світанку дав урівень з його смаглявою щоці, і гіркий обурення і відчаю дав вогонь, щоб його темні очі, і, як би привабливо від людини до правосуддя Божу, він підняв руку, щоб неба, як він говорив.
Якби це було тільки угорської молоді, тепер сміливо захисту в деяких гірських стійкість Відступ втікачів втечі з Австрії до Америки, це було б піднесеного героїзму, але, як це було молоді
Африканського походження, захищаючи відступ втікачів через Америку в Канаді, в
Звичайно, ми дуже добре проінструктовані і патріотичні, щоб побачити який-небудь героїзм у ньому, і якщо будь-який з наших читачів це зроблять, вони повинні зробити це самі по собі особисту відповідальність.
Коли зневірених втікачів угорської внести свій шлях, незважаючи на всі пошуки-ордерів і влади їх законного уряду, в Америку, преси та політичного кабінету кільце з оплески та привітання.
Коли зневірених втікачів африканських зробити те ж саме, - це - що це таке?
Як би там не було, упевнений, що відносини, очі, голос, манера, в говорить на мить вдарив сторона нижче, щоб змусити замовкнути.
Існує щось в сміливості і рішучості, що якийсь час навіть замовчує грубий характер.
Знаків, було єдиним, хто залишився повністю недоторканим.
Він був навмисно взводу пістолет, і, у миттєвій тиші
Мова Джорджа, він вистрілив у нього.
"Бачите ви отримати jist, як багато для нього мертвим, як живий у Кентуккі", сказав він холоднокровно, як він витер пістолет на його рукав.
Джордж схопився тому, - Еліза скрикнула, - м'яч пройшов поряд з його волосся, трохи не зачепила щоку його дружини, і вдарив у дерево вище.
"Це нічого, Еліза", сказав Джордж, швидко.
"Thee'd краще тримати поза полем зору, з твоїх речей", сказав Фінеас, "вони означають негідників ".
"Тепер, Джим", сказав Джордж ", подивіться, що ваші пістолети все гаразд, і годинники, які проходять зі мною.
Перша людина, яка показує себе я вогонь; Ви берете другий, і так далі.
Він не буде робити, ви знаєте, витрачати два постріли на один. "
"Але що, якщо ви не потрапили?" "Я вдарив", сказав Джордж, холоднокровно.
"Добре!
Тепер, є речі в цього хлопця ", пробурмотів Фінеас, між зубами.
Партія нижче, після знаків стріляв, стояв на мить, а не змогли відповісти.
"Я думаю, ви повинні мати деякий удар по їх," сказав один з чоловіків.
"Я чув вереск!" "Я збираюся впритул наприклад," сказав Том.
"Я ніколи не боявся негрів, і я an't буде зараз.
Хто йде після?
"Сказав він, схоплюючись порід.
Джордж чув слова чітко.
Він склав свій пістолет, оглянув його, направив його до цієї точки у дефіле, де
Перша людина з'явиться.
Один з найбільш сміливих партії йдуть Том, і, таким чином не ставиться під зроблені, всієї партії почали просуватися вгору по скелі, - майбутність натисканням передніх швидше, ніж вони пішли б самі по собі.
На вони прийшли, і в момент огрядний формі Том з'явився в поле зору, майже на межі прірви.
Джордж вистрілив, - постріл увійшов в його бік, - але, незважаючи на поранення, він не відступить, але, з криком, як у скаженого бика, він стрибає прямо через прірву в сторони.
"Друг", сказав Фінеас, раптово підійшовши до передньої, і зустріч його з натисканням від його довгі руки ", тобі не потрібен тут".
Вниз він впав у прірву, потріскування внизу, серед дерев, чагарників, журнали, вільні камені, поки він лежав у синцях і стогони тридцять футів нижче.
Падіння могло б убити його, якщо б не було порушено, і модератор його одяг лову в гілках великого дерева, але він зійшов з деяким зусиллям, однак, -
-Більше, ніж було на всіх приємне або зручно.
"Господь допоможе нам, вони ідеально підходять дияволи!", Сказав Маркс, заголовок відступ униз порід з набагато більше буде, ніж він приєднався до сходження, а всі партії прийшли акробатика необачно слідом за ним, - жир констебль, зокрема, дуючи і пихкаючи в дуже енергійно.
"Я кажу, лісорубів", сказав Маркс, "ви jist об'їхати і забрати Тома, там, в той час як я біжу і отримати на мого коня, щоб повернутися за допомогою, - ось вам, "і, не звертаючи уваги hootings і насмішки його компанії,
Знаків, було так добре, як своє слово, і незабаром бачив скаче геть. "?
Був коли-небудь такий підлий пустун" сказав один з чоловіків, "прийти на його бізнес, і він очистити і залишити нам цей Йер дорозі! "
"Ну, ми повинні підібрати саме той лісоруб", сказав інший.
"Лаяти мене, якщо я стільки ж уваги, чи є він живим або мертвим".
Чоловіків, на чолі з Томом стогони, омлет і потріскував через пні, колоди і чагарників, туди, де цей герой лежав стогони і лайка з альтернативними запалом.
"Ви тримати його на ходу досить голосно, Том", сказав один.
"Ви дуже боляче?" "Не знаю.
Отримайте мене, не може не ви?
Вибух, що пекельні квакерів!
Якби не він, I'da станом деякі на 'Em Down тут, щоб подивитися, як вони любили його. "
З великими труднощами і стогнав, полеглого героя допомагав піднятися, і, з одного тримаючи його під кожного плеча, вони отримали його до коней.
"Якщо б ви могли отримати тільки мені милі назад в таверну, що аг.
Дайте мені носовичок або щось, речі в цьому місці, і зупинити цей пекельний кровотеча ".
Джордж подивився скель, і бачив, як вони намагаються підняти здоровенний формі Тома в сідло.
Після двох або трьох неефективні спроби, він захитався і важко впав на землю.
"О, я сподіваюся, що він не убитий!" Сказала Еліза, яка, з усією партією, стояв і дивився розгляду.
"Чому не" сказав Фінеас; "служить йому Право ".
"Тому що після смерті приходить рішення," каже Еліза.
"Так", сказала стара, який був стогін і молитви, за її методистської моди, протягом всього зіткнення, "це жахливе справа для душі бідних crittur це".
"Чесне слово, вони виїжджають з ним, я вірю", сказав Фінеас.
Правда, для деяких після появи нерішучість і консультації, все партія отримала на коней і поїхали геть.
Коли вони були зовсім не врахували, Фінеас почав здригнутися самим собою.
"Ну, ми повинні спуститися вниз і йти шматок", сказав він.
"Я сказав Майклу, щоб йти вперед і принести допомогу, і бути разом сюди з універсал, але ми повинні йти шматок по дорозі, я вважаю, для їх задоволення.
Господь нехай дасть він бути разом скоро!
Це на початку дня, там не буде багато подорожувати пішки ще деякий час, ми an't багато іншого ніж у двох милях від нашої зупинки на місці.
Якщо дорога не була такою грубою останнього вночі, ми могли б обігнати 'Em повністю. "
Як партія наблизилася до паркану, вони виявили на відстані, по дорозі, свій вагон повертається у супроводі деяких чоловіків на конях.
"Ну, тепер, є Майкл, і Стівен Амарія", вигукнув Фінеас, радісно.
"Зараз ми зробили - в безпеці, як якби ми туди потрапили".
"Ну, не зупинити, то," каже Еліза ", і щось зробити для цього бідного чоловіка, він стогнав жахливо ".
"Це було б не більше, ніж християнська", сказав Джордж, "давайте візьмемо його на руки і нести його о. " А доктор його серед квакерів! ", сказав
Phineas; "дуже добре, що!
Ну, мені все одно, якщо ми робимо.
Ось, давайте дивитися на нього; "і Фінеас, який в ході свого полювання і глибинці життя придбала деякі грубі досвід хірургії, схиливши коліна на Поранений, і почав ретельне вивчення його стану.
"Знаки", сказав Том, слабо ", є те, що ви, Маркс?"
"Ні, я вважаю" tan't друг ", сказав Фінеас.
"Багато знаків піклується про тебе, якщо його власна шкіра безпечно.
Він виключений, давним-давно. " Я вірю, що я зробив для, "сказав Том.
"Обговорюються потайки собаку, залишити мене, щоб померти в спокої!
Моя бідна стара мати завжди говорила мені, 'т буде так ".
"La користі! jist чути бідних crittur.
У нього є матуся, зараз ", сказав старий негритянка.
"Я не можу допомогти добрішими pityin" на нього ".
"М'яко, тихо, не тобі оснащення і гарчання, друг", сказав Фінеас, як Том здригнувся і відштовхнула його руку.
"Тобі не має жодних шансів, якщо я перестану кровотеча ".
І Фінеас зайнявся внесення деяких лівій руці хірургічних домовленістю з його власними носовою хусткою, і такі, як можуть бути зібрані в компанії.
"Ви підштовхнули мене туди", сказав Том, чуть-чуть.
"Ну якщо б я не тобі б підштовхнули нас вниз, бачить тебе", сказав Фінеас, як він нахилився, щоб застосувати свою пов'язку.
"Там, там, - дозвольте мені виправити цю пов'язку.
Ми маємо на увазі добре до тебе, ми не несуть ніякої злості.
Тобі повинно бути прийнято в будинок, де вони будуть медсестра тебе перший курс, а також твій власна мати могла ".
Том застогнав і заплющив очі.
У чоловіків у своєму класі, енергійність і дозвіл повністю фізичної матерії, і мул з протікання крові, і гігантський хлопець дійсно виглядала жалібний в його безпорадність.
Тепер інша сторона пішла вгору.
Місця були виведені з вагона.
Буйвол-скінів, в два рази рачки, були поширені на всьому протязі з одного боку, і четверо чоловіків, з великими труднощами, підняв важку форму Том в це.
Перш ніж він був отримав в, він втратив свідомість цілком.
Старі негритянки, в достатку її співчуття, сів на дно, а взяв свою голову їй на коліна.
Еліза, Джордж і Джим, наділив себе, так само як вони могли б, у решті простору і всієї партії в дорогу.
"Що ви думаєте про нього?", Сказав Джордж, хто сидів Фінеас попереду.
"Ну, це тільки досить глибоко легке поранення, але, потім, перекидаючись і подряпин вниз це місце йому не допомогло багато чого.
Це кровотеча досить вільно, - значною мірою злити його, мужність і таке інше, - але він отримає над ним, і може бути дізнаємося дещо їм ".
"Я радий чути, що ви так висловитися," сказав Джордж.
"Він завжди буде важкою подумалося мені, якщо я причиною його смерті, навіть у щойно справа ".
"Так," сказав Фінеас, "вбивство потворні операції, так, як їм буде це виправити, - чоловік чи звір.
Я бачив, що долар був збитий і вмирає, подивитися, що шлях на лісоруб з його очі, що він зробив reely найбільш валочно відчувати себе нечестивим за вбивство на нього, і людину істот більш серйозну увагу тим не менш, Бейн ", а дружина твоя каже, що рішення приходить їм, після смерті.
Так що я не знаю, як поняття нашого народу з цих питань є занадто суворим, і, considerin "Як я був вихований, я потрапив в їх досить значно".
"Що ж робити з цим бідолаха?", Сказав Джордж.
"О, носити його з собою в Амарія в.
Там старий Grandmam Стівенс там, - Доркас, вони називають її, - вона "найбільш
Amazin "медсестра.
Вона бере з сестринським реальних природних і an't ніколи краще підходить, ніж коли вона отримує хворе тіло доглядати.
Ми можемо розраховувати на перетворення його до себе протягом двох тижнів або близько того. "
Їхати близько години більше приніс учасником акуратний будинок, де втомлений мандрівники були отримані для рясного сніданку.
Том Локер незабаром був ретельно зберігається в набагато чистіше і м'якше ліжку, ніж він коли-небудь в звичку займає.
Його рана була ретельно одягнений і перев'язали, і він спав мляво відкриття та закриваючи очі на білій віконної фіранки і ніжно-ковзних постаті його хворим кімнаті, як втомлений дитина.
І ось, в даний час, ми візьмемо нашу залишити однієї зі сторін.
Для кожного числа в лівій колонці знайдіть протилежне йому в правій колонці.
Коли говорять про протилежне число, насправді мають на увазі число, від'ємне відносно заданого, таке саме число по іншу сторону на числовій вісі, яке знаходиться на такій самій відстані від нуля.
Тож, наприклад, дивимось на число 3 і шукаємо протилежне йому в цьому контексті Маємо нуль, три знаходиться праворуч від нуля, а три ліворуч від нуля - це від'ємне три. Тож, можемо сказати, що 3 та -3 - протилежні числа, відмітимо їх однаковим кольором.
Тепер подивимось на число 100 Маємо 100 та протилежне йому число -100
Помаранчовим відмітимо протилежні 12 та -12
Далі маємо -55 і протилежним числом до від'ємного -55 буде додатнє +55.
Далі, шукаємо число, протилежне до -3 -3 - від'ємне, протилежне до нього буде таке саме, але додатнє, або ж від'ємне -3, тобто двічі від'ємне 3 - можна сказати і так. Двічі від'ємне 3 - це додатнє 3.
Майже закінчили. Протилежне число до від'ємного -5 - це додатнє 5
Далі число 21, протилежним до нього є -21 Число -12 (Сал шукає інший колір) Так як -12 - від'ємне, то шукаємо таке саме додатнє число, 12
Готово!
Все в людському досвіді, і дійсно людської історії або досвід людських цивілізацій , є те все, що схоже, на щось падаюче на землю, якщо у вас є водані краплі, вони не просто пливуть вгору.
Якщо вони досить малі, то ведуться від вітру і все таке, але якщо вони досить великі, вони будуть падати.
Немає людей, які здатні тільки плавати навкруги, вони будуть падати.
Ви не маєте кабін таксі, що плавають навколо, вони впадуть.
Вода не лише впаде, вона потрапить в землю, вона стане калюжею на поверхні, і якщо там є жолоб, вона просочиться крізь жолоб.
Вона намагається стати все нижче і нижче і нижче.
Якщо я кину пучок голок, вони просто впадуть. Вони не ...
Якщо б я мав голку в спокої тут вона не тільки автоматично без причини стрибає і літає вгору і починає плавати.
І це така проста річ, яка має фундаментальне значення для всьго, що ми коли-небудь коли-небудь відчували.
І так, протягом більшої частини історії людства або людської цивілізації, ми просто приймаємо це як дане.
Ми думали, що "добре видно, просто очевидно, все повинно просто падати вниз, що саме це притаманне Всесвіту.
Думати інакше було б просто божевільним." І тому цей хлопець, хлопець, що прямо тут, є одним з найбільших геніїв всіх часів.
Він зробив набагато більше речей, ніж просто те, що я буду описувати в цьому відео і одна з тих речей, дала б йому своє місце в історії.
І це, як ви вже знаєте, Ісаак Ньютон.
Просто один з п'яти провідних інтелектів у всій історії людства.
Так, це дуже захоплюючий хлопець.
І одне з його великих проникнень про цю проблему "падаючі речі":
Чи вони повинні падати?
Це все, що ми повинні припускати про Всесвіт?
Речам просто потрібно падати, він сказав чи ми сказали, що він розповідав, що він був дещо натхненний спостереженням за яблуком, що падає з дерева.
Це, ймовірно, не правда, те, що ви побачите в деяких карикатурах по телебаченню, що яблуко вдарило його голову або впало на його голову під час того як він спав і дало йому ідею.
Більшість людей бачили...
Дозвольте мені намалювати дерево тут.
Ось гілочка прямо тамут, деякі листя.
Так що якщо більшість людей...
Ось ще яблуко сюди.
Так що якщо більшість людей... Якщо б я, щоб прив'язав цю гілочку сюди, то яблуко падатиме. Досить багато здорового глузду.
Яблуко буде падати. І якщо більшість людей, що побачили це думають, що це нормальна подія у Всесвіті.
Але для Ісаака Ньютона, принаймі в цей день, він запитав себе, "Чому?
Чому це яблуко впало?"
І це, до певної міри, є прекрасним прикладом "з коробки" мислення, тому що щось протягом тисяч років або десятків тисяч років, людство сриймало як належне, просто тому що це так, як це завжди було.
Він насправді задав питання, чому?
Чи це завжди має бути таким?
І це питання викликало весь ряд, міркуваннь, які створили основу для всієї класичної механіки, якою здебільшого ми користуємося дотепер.
Це був оптимально хороший внесок цього джентельмена за останні сто років. [Альберт Ейнштейн] Але для більшості цілей, коли ми розробляємо речі на поверхні планети, і ми не наближаэмось до швидкісті світла, ми також можемо використовувати математику, що Ісак Ньютон придумав з цього простого питання.
І він був у стані думати, що це щось... Існує щось, що може притягувати, так чи інакше, Діючи на цей яблуко, довівши його до землі.
Отже, як ви можете собі уявити, те, що Ісак Ньютон вважає, що яблуко, приходить до землі є тяжінням... є тяжінням
І він сформулював Закон тяжіння, або закон Всесвітнього тяжіння; в будь-якому випадку.
І в ньому, він теоретизує, що сили між об'єктами Тепер це вектори кількості, що завжди будуть притягувати обидва об'єкти один до одного.
Таким чином, вказуючи напрям один одного.
Сила тяжіння між двома об'єктами... буде позначатиметься великою G, тобто насправді просто число, це дуже невелика кількість. Я дам вам це число в секундах.
Вона рівна цій константі, константі гравітації.
Які є супер-пупер невеликим числом, в рази маса першого об'єкта є більшою за масу другого об'єкта, розділені на відстань між цими двома об'єктами. Відстань в квадраті.
Так що це відстань між двома об'єктами.
Так що якщо ви говорите про силу тяжіння на землі, це прямо тут... Ви вибираєте одну масу для Землі, так ця маса тут. Ви вибираєте одну для Землі.
Це об'єкт, на землі. Це можу бути я.
То це відстань між центрами мас між цими двома об'єктами.
Центру мене і центру Землі.
Насправді це приблизні відстані від поверхні землі, якщо я приблизно 175 см у висоттою, то близько половини це відстань до центру Землі це число прямо тут.
Так добре, коли ви бачите це, перш ніж ми говорими про мене і Землю, або голки і Землю, або кабіни таксі і Землі і що сила тяжіння, ви могли б помітити щось дивно піднімається у вашому мозку.
Ви могли б сказати: "тяжіння визначається за Ісаком Ньютоном, за формулою, яку ми даємо прямо тут, вона говорить: тяжіння між будь-якими двома об'єктами"і ви говорите,"Дивіться, я дивлюся на екрані комп'ютера прямо зараз, так, ви дивитеся на екран комп'ютера прямо зараз..." І дозвольте мені намалювати комп'ютер старого покоління, без плоскої панелі.
Як же вас не вабить до екрану комп'ютера?
Як же це він не летить до вашого обличчя?
І відповідь існує, це число, це число є дійсно невеликим.
І насправді існують деякі сили тяжіння між вами і комп'ютером.
Це просто, це більше, ніж компенсація тертя між комп'ютером і столом, тертя між вами і вашим кріслом, який відкрито були викликані силою між вами і Землею, сила тяжіння між комп'ютером і Землею.
Ви і комп'ютер маєте невеликі маси,ви дійсно можете не помітити це. Це дійсно незначимо.
Це будучи компенсованим іншими силами, які утримують комп'ютер навіть від переміщення до вашого обличчя або переміщення обличчя в комп'ютер.
Так просто отримати уявлення про це... Це G, цей великий G, Цей Коефіцієнт пропорційності, просто щоб отримати уявлення про те, наскільки малим він є...
Це є, і я збираюся заокруглити Це, приблизно 6.67 на 10 в мінус одинадцятому степені Ньютонів.
І ми будемо говорити про Ньютони, це вимірювальні одиниці сили.
Дозвольте мені дійсно переконатися, що я говорю про це правильно. Ньютон на метр за кілограм в квадраті. Ньютон на метр за кілограм, в квадраті.
Це дивний набір одиниць тут, але одиниці дійсно там. Якщо б я просто написав 10 в мінус одинадцятому степені, було 0.0 та потім ще одинадцять 0.
Але я хочу, щоб було зрозуміло, що це дуже маленьке число. 10 в мінус одинадцятому степені.
Так це число прямо тут так само, як 6.67 на це число тут. Так що це дуже маленьке число.
І тому якщо ви множите його, на велике число, якщо ви не використовуєте Землі, якщо ви використовуєте себе і комп'ютер, ви будете в кінцевому підсумку все ще з дуже маленькою силою. Щось настільки мале, що ви не будете помічати її.
Вона буде компенсована іншими силами, так що ці речі не літатимуть в один одного.
Але коли ви думаєте про дійсно масивні тіла, як Земля, сила тяжіння починає ставати помітною, дуже помітною.Я не збираюся говорити вам масу Землі в цьому відео, ви можете знайти її самостійно.
Але якщо ви помістите масу Землі прямо тут, якщо ви помістите її справа там, і якщо ви вставите приблизну відстань від поверхні Землі до центру Землі для R та помножте це на G. Всі ці величини тут...
Тому ця величина, якщо ви помножите ці величини і обчислете цю величуну в квадраті, вони спрощують те, що іноді називають маленькою g. маленька g.
Так, це прямо тут, ми можемо розглядати гравітаційне поле на поверхні Землі.
Це те саме прискорення тяжіння на поверхні Землі і я знову заокруглю його заради...
Потім ви залишаєтесь тільки з іншою масою.
Так, множимо на М1.
Для простоти, якщо щось є близько до поверхні Землі, відстань має значення. Можна сказати, що сила тяжіння може бути цією "маленькою g"помножену на масу, яка близько до Землі.
Наприклад, якщо ви брали мене, і я важив 70 кг...
Так, у випадку , Sal має ...Насправді я не повинен казати вага, Я масою 70 кг.
Я масою 70 кг. Вага є фактично силою, але ми будемо говорити про це, більше, ще згодом.
Моя маса становить 70 кг, то ми зможемо з'ясувати силу,з якою Земля тягне мене вниз яка є насправді моєю вагою.
Так що в цій ситуації, сила буде g, яка є 9,8 метрів на секунду в квадраті, на масу, яка рівна 70 кг. І дозвольте мені витягнути мій зручний калькулятор T85 щоб з'ясувати це.
Так я отримую 9,8 на 70.
Це дає мені...686.
Так це дорівнює 686 кілограм на метрів на секунду в квадраті.
АБО це точно таку ж річ, як ця річ прямо над тут.
Це визначення Ньютона.
Так що це Ньютон, який названий на честь одного хлопця, що є батьком всієї класичної фізики.
Так що моя вага на Землі є те ж саме, що сила, з якою Земля тягне мене вниз, або гравітаційне тяжіння між Землею і мною рівне 686 Ньютонів.
Тепер я запитую вас цікаве питання.
Так ось це Земля, і я навіть не плямочка на Землі, але для простоти скажімо це я, я впевнений, я бовтаюсь десь в Індійському океані .
Ось що я. А ми вже знаємо, що Земля тягне на мене з силою 686 Ньютонів.
Тепер моє запитання до вас, "Чи притягую Землю з деякою силою?
І тягну Землю з більшою чи меншою силою, яка тягне мене?"
І ваша інстинктивна або мимовільна реакція може бути:
Земля є настільки великий, Sal є настільки дрібним. Чітко Землі повинна потягувати з більшою силою, ніж Sal притягує Землю.
На жаль, це не так.
Що я. Земля діє на Sal з силою 686 Ньютонів і Sal також притягує Землю із силою 686 Ньютонів.
Так що Sal також притягує Землю.
Це змушує мене відчувати себе дуже потужним із силою 686 Ньютонів. Але можна сказати, "Чекай, це не має сенсу, Sal.
Якщов мене є будинок тут і якщо ви, скажімо, стрибали з нього, ви збираєтеся почати... Сила тяжіння, буде діяти на вас, і ви збираєтеся почати прискорюватись вниз.
Це так здається, що Земля прискорюється до вас.
Ми не могли помітити, що, кожен раз хтось стрибав з будинку, то Земля, починає в один з основних способів прискорення.
І те, як думати про самі ж сили .
І ми будемо говорити про це, ще в інших відео.
Сили дорівнює масі на прискорення.
Отже, коли мова йде про 686 Ньютона, з точки зору сили Землі, гравітаційного притягання між мною і Землею.
І це буде 68 кг, це забезпечує досить добре прискорення на мене.
Щодо цього випадку, якщо ви вирішити для А... Вирішити для A сюди. Ви збираєтеся отримати 9,8 метрів на секунду в квадраті.
Тепер якщо ви зробити те ж саме для Землі...
Я вже сказав вам, що ми притягуємось один до одного з однаковими силами, 686 Ньютонів. Тепер, якщо ви хочите з'ясувати скільки рівне прискорення Землі...
Ця сила Ви отримаєте це... Ви збираєтеся написати величезне число тут.
Величезне число на прискорення Землі по відношенню до мене.
А оскільки це таке величезне число, дуже дуже дуже велике число, це буде незрівнянно маленьке число, дуже маленьке число.
І, чесно кажучи це ймовірно середнє прискорення Землі, або сила тяжіння і всіх інших людей і речей на поверхні планети.
Так що все це середнє врешті-решт.
Але навіть якщо цього не сталося, цим можна знехтувати, ви б навіть не помітили прискорення Землі по відношенню до мене. Але ви б помітили моє прискорення відносно Землі через наші надто різні маси. Незважаючи на те, що ми маємо таку ж силу тяжіння.
Кріс Андерсон:
Вітаємо на TED.
Річард Бренсон:
Дуже дякую.
Мій перший TED є чудовим.
КА: Ви зустріли когось цікавого?
РБ:
Що добре у TED - те, що кожен цікавий.
Я був дуже радий бачити Голді Хоун. тому що повинен був вибачитись перед нею.
Я вечеряв з нею близько двох років тому і у неї була ця велика обручка і я одягнув її на свій палець та не міг зняти.
І у цей вечір я прийшов додому до моєї дружини і вона хотіла знати чому у мене була жіноча велика масивна, велика обручка на пальці.
І, щоб там не було, наступного ранку ми змушені були піти до ювеліра, щоб він її перерізав.
Тому, (Сміх) отож, мої вибачення Голді.
КА:
Це добре.
Отож, ми покажемо деякі слайди однієї з Ваших - кількох з Ваших компаній.
Ви заснували одну чи дві у свій час.
Отож, Ви знаєте, Virgin Atlantic, Virgin Records - Я гадаю це все почалось із журналу "Студент".
А потім, так, усі ці інші також.
Отже, як Вам це вдається? РБ:
Я читав усі ці інструкції TED не можна говорити про свій власний бізнес, а тепер Ви мене запитуєте.
Тому, думаю, що ви не зможете зігнати мене зі сцени оскільки Ви поставили запитання.
(Сміх)
КА: Це залежить проте від відповіді.
РБ:
Я думаю, що засвоїв досить рано одну річ, якщо Ви можете керувати однією компанією Ви можете керувати будь-якими компаніями.
Я маю на увазі, що основне у компаніях - знаходити правильних людей, надихати цих людей, відкривати найкраще у людях і я просто люблю вчитись, і я неймовірно допитливий і я люблю приймати статус-кво як виклик та намагатись перевернути його догори дном.
Тому, я розглядаю життя як один довгий навчальний процес.
І я розумію, якщо я користуюсь послугами чиєїсь авіакомпанії і бачу, що цей досвід не дуже приємний, власне так і було 21 рік тому, тоді я думаю, що мабуть я можу створити таку авіалінію, котрою я б хотів літати.
І тому, я дістав один вживаний Боїнг 747 та спробував.
Так, це була загадкова річ, тому що Ви прийняли рішення, котре за порадами багатьох людей було божевіллям.
І, фактично, певною мірою, воно практично зруйнувало Вашу імперію у свій час.
Я розмовляв із одним із інвестиційних банкірів у той самий час, коли Ви практично продали Virgin Records та інвестували багато коштів у Virgin Atlantic, і він вважав, що Ви проміняли четверту найбільшу у світі компанію звукозапису на 25 за розміром авіалінію і, що Ви збожеволіли.
Чому Ви це зробили?
РБ:
Ну, думаю існує дуже тонка лінія, котра розділяє успіх та невдачу.
І я думаю, що коли Ви починаєте бізнес без фінансової підтримки, ймовірно, що Ви опинитесь не на тому боці роздільної лінії.
Нас атакувала British Airways; вони намагались витіснити нашу авіалінію з бізнесу, і вони розпочали так звану кампанію брудних трюків.
І я усвідомив, що уся імперія могла зазнати краху, якщо я нічим не пожертвую.
І для того, щоб зберегти роботу людей, котрі працювали на авіалінію, та захистити роботу людей, котрі працювали у компанії звукозапису, я був змушений продати сімейну цінність для того, щоб захистити авіалінію.
У "пост-Непстер" епоху, Ви виглядаєте певною мірою генієм за це також.
РБ:
Так, це виявилось правильним поворотом.
Проте, сумним у свій час, але ми рухались далі.
Зараз Ви активно використовуєте бренд Virgin і здається, що отримуєте синергетику від одного до наступного.
Що стоїть за цим брендом у Вашій голові?
Ну, мені б хотілось думати, що за ним стоїть якість, що коли хтось зустрічає якусь із компаній Virgin, вони -
КА:
Вони якісні, але Річарде, усі кажуть якість - дух?
РБ:
Ні, але я планував перейти до цього.
Ми багато розважаємось і я думаю, що наші працівники насолоджуються цим.
Ми, як я уже згадував, ми входимо і розбурхуємо інші галузі і я думаю, ми робимо це по-іншому, і я думаю, що ці галузі не залишаються колишніми у наслідок атаки ринку з боку Virgin. КА:
Я маю на увазі, що було кілька Ваших проектів, у яких бренд, можливо, не досить добре спрацював.
Я маю на увазі Virgin Brides ("Незаймані Наречені") - що там сталось?
(Сміх)
РБ: Ми не змогли знайти жодних клієнтів.
(Сміх) (Оплески)
КА:
Мені було також цікаво чому - Я думаю Ви втратили шанс із випуском презервативів - Ви назвали їх Mates.
Я маю на увазі, чому Ви не могли використати бренд Virgin для цього також?
"Більше не незайманий", чи щось таке.
РБ:
І знову, у нас могли бути проблеми із пошуком клієнтів.
Я маю на увазі, часто коли Ви запускаєте компанію і отримуєте скарги від клієнтів, Ви можете їх владнати.
Проте, приблизно через три місяці після запуску компанії із презервативами я отримав листа, скаргу, і я сів та написав довгого листа у відповідь цій пані, у котрому я глибоко вибачався.
Проте, очевидно, я мало, що міг із цим зробити.
І потім, шість місяців по тому чи дев'ять місяців після виникнення проблеми, я отримав приємного листа із фотографією дитини, у котрому запитували чи я стану хрещеним батьком, що я й зробив.
Отже, все закінчилось добре.
КА:
Справді?
Вам слід було принести фото.
Це чудово.
РБ:
Так, мені слід було.
КА:
Допоможіть нам із деякими цифрами.
Маю на увазі, які тут цифри?
На скільки велика уся група?
Який загальний оборот?
РБ:
Приблизно 25 мільярдів доларів зараз всього.
КА:
І скільки працівників?
РБ:
Приблизно 55 000.
Отже, Вас фотографували по-різному у різні часи і Ви ніколи не хвилювались поставити свою гідність під загрозу чи щось таке.
Що це було?
Це насправді?
РБ:
Та.
Ми відкривали мегамагазин у Лос-Анджелісі, здається.
Ні, я думаю -
КА:
Але це Ваше волосся?
РБ:
Ні.
КА:
А що це було?
РБ:
Падіння у чай.
КА:
Гаразд.
(Сміх)
КА:
А, це було досить весело.
Це був прекрасний човен-авто у котрому -
РБ: О, це авто, ми власне - це була подія TEDster, здається.
Давайте зупинимось на цьому на хвилинку?
(Сміх)
РБ: Це важка робота, чи не так?
КА:
Так, це важка робота.
(Сміх)
Коли я вперше приїхав до Америки, я пробував це із працівниками також, але вони ... у них є ці інші правила тут, це дуже дивно. РБ:
Я знаю, мої адвокати кажуть, що я не повинен це робити, але -
КА:
Говорячи про це, розкажіть нам про - РБ:
Ми запустили Паммі, помилково думаючи, що зможемо протистояти Кока-Колі, і ми запустили пляшку коли під назвою "Паммі", що за формою була трохи схожа до Памели Андерсон.
Але біда була в тому, що вона постійно падала на одну сторону, але - (Сміх)
КА:
За проектом Філіп Старка можливо?
РБ:
Звичайно. КА:
Ми ще подивимось кілька фотографій.
Virgin Brides.
Дуже гарно.
І, гаразд, зупинимось тут.
Це було, коли Ви отримували якусь нагороду?
Так, за 25 років до того ми запустили пісню групи Sex Pistols' "Боже бережи Королеву", і я точно ніколи не очікував, що 25 років по тому вона прийме нас в члени ордену.
Проте, думаю, у неї не дуже добра пам'ять.
КА:
Ну, Бог оберігав її і Ви отримали справедливу винагороду.
Вам подобається коли Вас називають "Сер Річард", чи як?
РБ:
Ніхто мене ще не називав Сером Річардом.
Інколи в Америці я чую як люди кажуть Сер Річард. і у мене враження, що це якась шекспірівська п'єса.
Проте більше ніде.
КА: Гаразд. То Ви можете використати своє звання для чого-небудь чи це лише...
Гадаю якщо проблематично зарезервувати столик у ресторані чи ще щось, це мабуть варто використати.
КА:
Ви знаєте це не Річард Бренсон, це Сер Річард Бренсон.
РБ: Іду скажу секретарці, щоб так робила.
КА:
Гаразд.
Давайте поговоримо про космічні речі.
Я думаю, що у нас є відео, котре показує чим займаєтесь Ви та Virgin Galactic у повітрі.
Отже, це Берт Рутан спроектував космічний корабель?
РБ:
Так, він буде готовий через 12 місяців, а потім буде 12 місяців активного тестування і через 24 місяці від цього моменту люди зможуть здійснити мандрівку в космос.
КА:
Цей інтер'єр був спроектований Філіп Старк?
РБ:
Філіп виконав добру частину цього - логотипи, а також він зараз будує космічну станцію у Нью-Мексико, і, фактично, він взяв за основу око, і ця космічна станція буде одним велетенським оком, таким чином, коли Ви будете в космосі, ви зможете побачити це масивне око, котре дивитиметься вверх на вас.
А коли приземлятиметесь, зможете повернутись у це велетенське око.
Він абсолютний геній у сфері дизайну.
КА:
Але Ви не доручали йому проект двигуна?
РБ:
Філіп часто помиляється, тому, думаю, що він не був би найкращим розробником двигуна.
КА:
Він провів гарний виступ тут два дні тому.
РБ:
О?
Ні, він є ...
КА: Дехто вважав його чудовим, дехто вважав його дуже загадковим.
Проте, я особисто вважаю його чудовим.
РБ:
Він великий ентузіаст, тому він мені подобається.
Але -
КА: Отже, у Вас постійно сидить вірус відкриттів.
Ви коли-небудь про це шкодували?
РБ:
Багато разів.
Маю на увазі, що у результаті експедицій на повітряній кулі та човні, котрі ми здійснили у минулому - мене витягали з моря гелікоптером близько шести разів і кожен раз я вже не сподівався повернутись додому, щоб розповісти про пригоду.
Тому, у такі моменти Ви неодмінно запитуєте що ж Ви тут робите або ...
КА:
Що було найближче до того, коли Ви думали, що це уже кінець, я мабуть відійду з цього світу? РБ: Ну, думаю, що пригоди на повітряній кулі були ... кожна з них була фактично кожна, була близькою до кінця.
І, маю на увазі, перш за все ... ніхто фактично не перетинав Атлантику на повітряній кулі до цього, тому нам треба було збудувати кулю, котра змогла б пролетіти у реактивному потоці, і ми не були впевнені коли саме куля увійде у цей реактивний потік, чи вона протримається при вітрах 200, 220 миль на годину, котрі зустрічаються там.
І під час першого підйому з Сугарлоуф для перетину Атлантики, коли ми входили у швидкісний повітряний потік, ця величезна куля ... вершина цієї кулі врешті-решт рухалась зі швидкістю у кілька сотень миль на годину, а капсула внизу, в котрій ми знаходились, рухалась зі швидкістю, мабуть, дві милі на годину, і вона просто рвонула.
Це нагадувало утримування тисячі коней.
І ми схрестили всі пальці, та молились, щоб куля залишилась цілою, що, на щастя, і сталось.
Проте закінчення усіх цих мандрівок на кулі були ... кожного разу щось виходило з ладу, і одного разу більш досвідчений аеронавт, котрий був зі мною, вистрибнув та залишив мене боротись за життя. (Сміх)
Ні, він сказав мені стрибати, але як тільки його ваги не стало, куля підстрибнула на 12 000 футів і я ...
КА: І Ви, думаю, цим надихнули роман Яна МакЕвана.
Ні, я одягнув кисневу маску та стояв на вершині аеростату, із парашутом, дивлячись на вихор хмар внизу, намагаючись зібратись духом та стрибнути у Північне море, і це були дуже, дуже, дуже самотні миті.
Проте, у будь-якому разі, мені вдалось пережити це.
КА:
Ви стрибнули чи куля спустилась врешті-решт?
Ну, я знав, що у мене залишилось палива на пів години, і я також знав, що, ймовірно, якщо б я стрибнув, у мене б залишилось лише кілька хвилин життя.
Тому я заліз назад у капсулу та відчайдушно намагався впевнитись, що приймаю правильне рішення.
І написав кілька записок моїй сім'ї.
Потім знову виліз нагору, знову подивився вниз на ці хмари, заліз у капсулу назад.
І потім нарешті подумав, що є кращий шлях.
У мене була величезна куля над головою, це ж найбільший парашут, котрий міг би бути, чому б ним не скористатись?
І так я зміг пролетіти на кулі крізь хмари і за 50 футів до зіткненням з морем, я вискочив.
І аеростат зіштовхнувся з морем та відскочив на 10 000 футів назад угору без мене.
Але було чудово бути у цій воді ..
КА: Що Ви написали своїй сім'ї?
Лише те, що кожен написав би у такій ситуації, що я їх дуже люблю і ... я уже написав їм листа перед цією мандрівкою, на випадок якби щось сталось.
Але на щастя, вони ніколи ним не скористались.
КА: Ваші компанії отримують неймовірний PR завдяки Вашим подвигам.
Роками ... до того, як я перестав дивитись на опитування, до Вас ставились як до великого героя у Великобританії, і не тільки.
І циніки можуть сказати, що це просто кмітливий бізнесмен, котрий робить усе, щоб реалізувати свій особливий стиль маркетингу.
На скільки великою була доля PR у цьому?
РБ: Ну, звичайно, PR експерти казали, що я, як власник авіалінії, останнє, що повинен робити, так це вирушати у подорожі на кулях та човнах, та падати у моря.
(Сміх)
КА: Вони мали рацію, Річарде. РБ:
Власне, я думаю, наша авіалінія замовила цілу рекламну сторінку у той час та написала "та ну Річарде, існують кращі шляхи перетнути Атлантику."
(Сміх) КА: Щоб усе це зробити,
Ви повинні були бути генієм від початку, вірно?
РБ:
Ну, я не буду заперечувати цього. (Сміх) КА:
Так, це не зовсім хардбол.
Хіба Ви не були поганим учнем?
РБ:
У мене була дислексія, я взагалі не розумів шкільної роботи.
Я б точно завалив тести на IQ.
І це було однією з причин чому я залишив школу у 15 років.
І якщо я не зацікавлений чимось, я це не засвою.
Оскільки у мене дислексія, виникають певні досить химерні ситуації.
Наприклад, мені потрібно було ... я керую найбільшою групою приватних компаній у Європі, проте, не можу відрізнити чистий прибуток від валового.
Тому, зустрічі з акціонерами є захоплюючими.
Ну, я сподівають, що це власне чистий, (Сміх)
І, то це типу добра новина чи погана новина?
І, загалом, люди кажуть, о, це погана новина.
КА: Так щоб просто прояснити, 25 мільйонів - це валовий прибуток, так, валовий?
(Сміх)
Це я зрозумів.
КА: Ні, повірте мені, це валовий.
(Сміх)
Коли мені виповнилось 50, хтось вивів мене із зали засідань і сказав,
"Слухай, Річарде, давай я намалюю діаграму - ось тут сітка у морі, і рибу із моря виловлюють у цю сітку.
І це прибуток, котрий залишається у цій невеликій сітці, усе решта з'їдають."
І нарешті я все зрозумів.
(Сміх) (Оплески)
КА:
Проте, маю на увазі, у школі при досить жалюгідній академічній успішності,
Ви були також капітаном команд з крикету та футболу, тобто, Ви були ніби вродженим лідером, проте трохи бунтівним, чи як би Ви ...
Так, думаю я був незвичайним і я був ... так, я був, на щастя, успішним у спорті і таким чином, у мене було принаймні щось у чому я міг удосконалюватись в школі.
КА: І деякі дивні речі стались раніше у Вашому житті.
Маю на увазі, існує історія про Вашу маму, котра, кажуть, залишала Вас у полі, у віці 4 років, кажучи "Добре, йди додому."
Це справді відбувалось?
РБ:
Вона була, вона вірила, що потрібно стояти на своїх ногах з раннього віку.
Тому, вона робила нам те, за що б її зараз заарештували, висаджувала нас із авто і казала нам самотужки знайти дорогу до бабусі, приблизно за п'ять миль до того.
І змушувала нас їхати у чудові довгі велосипедні мандрівки.
І нам ніколи не дозволяли дивитись телебачення і тому подібне.
КА:
Але чи є тут ризик?
Маю на увазі, що у цій кімнаті багато багатих людей і у них є діти, і вони стоять перед дилемою як їх виховувати.
Чи Ви дивитесь на сучасне підростаюче покоління дітлахів та думаєте, що їх занадто бавлять, вони не знають, що мають, ми збираємось виховати покоління привілейованих ...
Ні, я думаю, якщо Ви виховуєте дітей, то просто хочете огорнути їх любов'ю, похвалою та ентузіазмом.
Тому, я не думаю, що Ви насправді можете занадто розпестити своїх дітей.
КА:
Ви виявились не таким поганим, мушу сказати.
Ваш директор школи сказав Вам - маю на увазі, він вважав Вас досить загадковим у школі ... він сказав, що Ви або станете мільйонером, або сядете у в'язницю, і він не знав що саме.
Що з цього сталось швидше?
(Сміх)
РБ:
Ну, я здійснив обидва варіанти.
Думаю, я сів у в'язницю швидше.
Проти мене, фактично, порушили справу за двома досить давніми законами у Великобританії.
Мене судили за Законом про венеричні захворювання 1889 року та Законом про непристойну рекламу 1916 року.
У перший раз за згадування прилюдно слова "венерична хвороба", у нас був центр, де ми допомагали молодим людям, у котрих були проблеми.
І одна із проблем, котра є у молодих людей - це венеричне захворювання.
Існує давній закон, котрий говорить, що не можна згадувати слово "венеричне захворювання" прилюдно, або друкувати його.
Тому, поліція постукала у двері і сказала, що вони арештують нас, якщо ми продовжимо згадувати слово "венеричне захворювання".
Ми змінили його на "соціальні хвороби" і люди приходили із прищами та висипкою, проте ніхто більше не приходив із венеричним захворюванням.
Тому, ми повернулись до "венеричні захворювання" і нас швидко арештували.
І пізніше за "Never Mind the Bollocks, Here's the Sex Pistols", слово "bollocks (яйця; нісенітниця)", поліція вирішила, що воно було грубим і нас арештували за використання слова "bollocks" на альбомі Секс Пістолз.
І Джон Мортімер, драматург, захищав нас.
І він запитав, чи я зміг би знайти експерта у сфері мовознавства, для того, щоб знайти інше визначення слова "bollocks".
І тому я подзвонив у Нотінгемський університет, і попросив поговорити із професором мовознавства.
І він сказав "Слухай, "bollocks" не має нічого спільного із геніталіями.
Це власне прізвисько, котрим називали священників у 18 столітті."
(Сміх)
І він продовжив, "Більше того, я сам священник."
"Так, це було б - будь ласка ..." (Сміх)
"Ви б не могли прийти в суд?"
І він сказав, що зробить це із задоволенням... і він сказав:
"Ви б хотіли, щоб я прийшов у рясі?"
І я сказав:
КА:
Чудово.
РБ:
Таким чином наш ключовий свідок заявляв, що це власне
"Не звертай увагу на священника, тут Секс Пістолз" (Сміх)
І суддя визнав нас, неохоче визнав нас, не винними, тому ... (Сміх)
КА:
Це шалено.
(Оплески)
Ну а серйозно, є темна сторона?
Багато людей сказали б, що не можливо, щоб хтось міг звести таку неймовірну кількість компаній не встромивши ножа у спину кільком людям, Ви знаєте, не зробивши чогось огидного.
Вас звинуватили у тому, що Ви безжалісні до інших.
Хтось написав огидну біографію про Вас.
Щось із цього правда?
Чи є частка правдивості у ній?
РБ: Я загалом не думаю, що цей стереотип бізнесмена, котрий йде про головах інших людей, щоб дістатись нагору, в принципі, працює.
Я думаю, якщо Ви добре ставитесь до людей, люди будуть повертатись і повертатись за більшим.
І я думаю, що усе, що людина має у житті - це її репутація і цей світ дуже тісний.
І я власне думаю, що найкращий спосіб стати успішним бізнес лідером - поводитись з людьми чесно і добре, і я хочу думати, що власне так ми керуємо Virgin.
КА:
А як щодо людей, котрі Вас люблять і котрі бачать як Ви проводите ... як Вас затягують усі ці нові проекти, і здається, що у Вас є залежність від відкриття чогось нового.
Вас захоплює якась ідея і вуаля!
Тобто, Ви думаєте про життєвий баланс?
Як почувається Ваша сім'я кожного разу коли Ви починаєте щось велике та нове?
Я також вірю, що батьківство є надзвичайно важливим, тому з раннього віку дітей, коли вони їдуть на відпочинок, я їду з ними.
Таким чином, ми проводимо якісні три місяці на відпочинку разом.
Так, я буду на зв'язку.
Нам пощастило, у нас є маленький острівок на Карибах і ми можемо ... тому я можу відвезти їх туди і ми можемо запросити друзів, і ми можемо розважатись разом, але я можу також бути в курсі того, що відбувається.
КА: Останнім часом Ви почали говорити про цей термін капіталістична філантропія.
Що це таке?
РБ: Капіталізм довів, що це система, котра працює.
Ви знаєте, альтернатива - комунізм не спрацювала.
Проте проблема з капіталізмом полягає у тому, що неймовірне багатство опиняється в руках кількох людей, і тому неймовірна відповідальність, думаю, супроводжує це багатство.
І думаю це важливо, щоб люди, котрі опинились у цій щасливій позиції, не зводили це до боротьби за більші та більші яхти та усе більші авто, але використовували гроші для того, щоб створити нові робочі місця, або вирішувати проблеми у всьому світі. І що це за проблеми, котрі найбільше Вас хвилюють, про котрі Ви найбільше дбаєте, на корті хочете спрямувати свої ресурси?
РБ: Ну, є багато проблемних питань.
Глобальне потепління однозначно є величезною загрозою для людства і ми вкладаємо багато часу та енергії, намагаючись створити альтернативне паливо і ми призначили нагороду, що власне і є нагородою, якщо ми не отримаємо відповідь стосовно альтернативного палива, якщо ж нам власне не вдасться зменшити викиди вуглецю швидко і якщо ми перейдемо критичну точку, нам потрібно заохочувати людей знайти спосіб вилучення вуглецю з атмосфери землі.
І фактично, насправді не було людей, котрі працювали над цим до того, тому ми хотіли, щоб люди спробували ... усі найкращі мізки світу почали думати про це, і також спробували вилучати і метан з атмосфери землі.
І власне, 15 000 людей заповнили наші анкети кажучи, що вони б хотіли спробувати.
Отож, нам потрібен лише хтось один, на що й сподіваємось. КА:
І Ви також працюєте над кількома проектами в Африці?
РБ:
Так, ми засновуємо так звану кімнату війни, можливо не зовсім правильне слово ... ми намагаємось ... можливо ми його змінимо ... але в будь-якому випадку, це кімната війни для координації усіх випадків атак, що відбуваються в Африці, усіх різноманітних соціальних проблем в Африці та спробувати використати кращі практики.
Ось, наприклад, є лікар в Африці, котрий виявив, що якщо давати матері антиретровірусні ліки 24 тижні вагітності, її дитина при народженні не матиме ВІЛ.
І поширення цієї інформації по решті Африки є важливим. КА:
Кімната війни - звучить потужно та драматично.
Але чи існує ризик, що такі західні бізнес-герої настільки захопляться ... маю на увазі, вони звикли мати ідею, втілювати її, і вони глибоко вірять у свою здатність змінити світ.
Чи існує ризик у тому, що коли ми їдемо у такі місця як Африка і скажімо маємо вирішити цю проблему і ми можемо це зробити, у мене є усі ці мільярди доларів, знаєте бла-бла-бла- ось ця велика ідея.
І наштовхуємось на більш складну ситуацію і власне врешті-решт створюємо безлад.
Чи турбує Вас це?
Ну, в першу чергу у цій конкретній ситуації, ми власне ... ми працюємо над цим із урядом.
Табо Мбекі мав проблеми із прийняттям того, що ВІЛ та СНІД є пов'язаними, проте це спосіб у який, я думаю, він вирішує цю проблему, і замість того, щоб світ критикував його, це спосіб співпрацювати з ним, з його урядом.
Дуже важливо, що коли люди таки їдуть до Африки і намагаються допомогти, вони не просто прибувають туди і потім їдуть геть через кілька років.
Цей процес повинен бути послідовним.
Проте я думаю, що бізнес лідери можуть внести своє підприємницьке ноу-хау і допомогти урядам підійти до речей трохи по-іншому.
До прикладу, ми засновуємо клініки у Африці, де ми збираємось надавати безкоштовні антиретровірусні ліки, безкоштовне лікування туберкульозу та безкоштовне лікування малярії.
Але ми також намагаємось зробити ці клініки самодостатніми, щоб люди оплачували деякі інші послуги.
Багато циніків говорять про таких як Ви чи Білл Гейтс чи ще про когось, що це насправді ... що цим практично керує знову ж таки якесь бажання створити правильний образ, уникнути провини, а не справжній філантропічний інстинкт. Що б Ви їм відповіли? РБ:
Ну, думаю кожен ... люди роблять щось через багато різноманітних причин і я думаю, що коли лежатиму на смертному ложе, я захочу відчувати, що змінив життя інших людей.
І можливо це егоїстично так думати, але мене так виховували.
Я думаю, якщо у мене є можливість радикально змінити життя інших людей найкраще, я повинен це зробити.
КА: Скільки Вам років? РБ:
Мені 56.
КА:
Психолог Ерік Еріксон каже що, на скільки я його розумію і я ще зовсім аматор, проте коли людям 30-40 років ними керує бажання рости, і це спосіб їхньої самореалізації, у 50-60, режим роботи зсувається більше до віднайдення мудрості та пошуку спадщини.
Здається, що Ви і досі трохи знаходитесь у фазі росту, Ви ще досі реалізуєте ці неймовірні нові плани.
Як багато Ви думаєте про свій спадок, і що б Ви хотіли бачити своїм спадком?
РБ:
Я не дуже багато думаю про спадок.
Знаєте, моя бабуся жила до 101, тому надіюсь, що у мене ще є 30 чи 40 років.
Ні, я просто хочу прожити життя на повну.
І якщо я можу щось змінити, я сподіваюсь, що я це зміню.
І я думаю, що одна із позитивних речей сьогодення є візьміть Сергія та Ларрі з Google, до прикладу, котрі є добрими друзями.
І, слава Богу, у нас є двоє людей, котрі щиро дбають про світ і мають таке багатство.
Якщо б у них було таке багатство і вони не дбали про світ, було б дуже тривожно.
І Ви знаєте вони зроблять неймовірні зміни у світі.
І думаю важливо, щоб люди на таких позиціях таки щось змінювали.
Ну, Річарде, коли я починав у бізнесі, я нічого про це не знав і я також був ... я думав, що ділові люди повинні бути просто безжалісними і що це був єдиний спосіб досягти успіху.
Я дивився на Вас і думав, ну, він це зробив, можливо існує інший шлях.
Тому, хочу подякувати Вам за це натхнення і за те, що прийшли сьогодні на TED.
Дуже дякую. (Оплески)
Я сиділа зі своїми дівчатками, і Джой сказала:
"Прокляття, якби ж він відчепився від мене.
Мій татко постійно мені телефонує".
"Щастя для тебе, що він взагалі телефонує, - сказала Жасмін, -
Я вже роками нічого не чую від мого тата".
У цю хвилину я усвідомила, що дівчаткам був потрібен спосіб віднаходження спільної мови зі своїми татами.
У таборі "Діва", моїй некомерційній організації, розмови такого типу присутні постійно, як спосіб допомогти дівчаткам африканського походження підготуватись до переходу у зріле життя.
Ці дівчата потребували лише способу, як запросити татів до свого життя на власних умовах.
Тому я запитала їх:
"Яким чином ми можемо допомогти іншим дівчатам розвивати здорові взаємовідносини з їхніми татами?"
"Організуймо танцювальну вечірку!" - вигукнула одна дівчинка, і усі решта дівчат одразу її підтримали.
Вони почали роздумувати над декораціями, запрошеннями, сукнями, які вони збиралися одягти, і над тим, що могли б одягти їхні тати, а що ні. (Сміх)
Не встигла я і оком змигнути, як усе почалося, але якби я навіть і могла сповільнити цих дівчат, я б цього не зробила, оскільки одна річ, яку я зрозуміла, працюючи з дівчатами понад десять років, - це те, що вони вже знають, що їм потрібно.
Мудрість знаходиться всередині них самих.
Допоки вони володіють благами, наставництвом та ресурсами, вони можуть вибудовувати те, чого вони потребують не лише для того, щоб вижити, а й щоб стати успішними.
Отож, у нас відбулася танцювальна вечірка, на яку прийшла сила-силенна дівчаток разом зі своїми татами.
Вони були святково вбрані.
Вони поводились мило.
(Сміх)
Поводились сміхотливо.
Вони справді насолоджувалися компанією одне одного.
Це був величезний успіх.
І дівчата вирішили перетворити танці у щорічну подію.
Пори року змінювалися, і настав час знову готуватися до танців. Одна дівчинка на ім'я Бріанна почала говорити і сказала:
"Мій тато не зможе прийти на танці і це мене засмучує".
"Чому не зможе?" - запитались дівчата.
"Тому що він у в'язниці", - сміливо зізналася вона.
"Ну хіба він не може вийти принаймні на один день?" - запиталась одна із дівчат.
(Сміх)
"І прийти у наручниках?
Це навіть гірше ящо б його взагалі не було!"
У цю хвилину я побачила можливість для дівчат успішно розв'язати дану проблему і стати героями.
Тому я запиталась:
"Як ви гадаєте, що нам варто зробити?
Ми ж хочемо аби кожна дівчинка прийшла на танці, чи не так?"
Отож, дівчата на мить задумались, і одна дівчинка запропонувала:
"А чому б нам просто не перенести танці до в'язниці?"
Більшість дівчат засумнівались щодо цієї ідеї і сказали: "Чи ти при своєму розумі?
Хто дозволить гурту малих дівчат, святково одягнених - " (Сміх)
"- прийти у в'язницю і танцювати зі своїми татусями в костюмах Губки Боба?"
Оскільки так вони їх там називають. Я сказала:
"Ну дівчата, ви ніколи не знатимете, допоки не запитаєтесь".
Тому було написано листа шерифу міста Ричмонд, що його підписала кожна дівчинка.
Я б сказала, що він дуже особливий шериф.
Він одразу зв'язався зі мною і сказав, що коли б лише виникала можливість запросити сім'ї до в'язниці, його двері завжди відчинені.
Тому що одну річ він знав напевне: коли батьки пов'язані із своїми дітьми, існує менша ймовірність того, що вони сюди повернуться.
Отож, було запрошено 16 ув'язнених і 18 дівчаток.
Дівчатка були вбрані у найсвятковіший одяг, а тати змінили свої жовті та сині комбінезони на сорочки і краватки. Вони обіймались.
Вони розділяли їжу, яка складалася з курчати і риби.
Вони разом сміялись.
Це було чудово.
Тати і дочки навіть мали можливість налагодити фізичний контакт, щось таке, чого багато хто з них не мав навіть на короткий час.
Батьки перебували у місці, де вони могли заохотити своїх дочок гратися і, відсунувши стілець, простягнути свою руку до танцю.
Навіть охоронці просльозились.
Проте після танців ми всі усвідомили, що тати все ще будуть у в'язниці.
Тому нам потрібно було придумати щось таке, що вони могли б узяти з собою.
Тому ми принесли відеокамери Flip - вони дивились у них і записували одне одного, свої повідомлення, думки.
Ми збирались це використати як посередника. Тобто, коли б вони почали сумувати одне за одним і відчули б, що зв"язок між ними втрачається, вони могли воз"єднатись через цей образ.
Я ніколи не забуду, як одна дівчинка подивилась у вічі своєму татові з цією камерою і сказала:
"Татусю, що ти бачиш коли дивишся на мене?"
Тому що наші татусі - це дзеркала, на які ми опираємось, коли вирішуємо, якого чоловіка ми заслуговуємо, і як вони бачать нас упродовж усього нашого життя.
Я знаю це дуже добре, оскільки я була однією із щасливих дівчат.
Я завжди мала батька у своєму житті.
Він тут навіть сьогодні.
(Оплески)
І саме тому для мене надзвичайно важливо упевнитися, що ці дівчата пов'язані зі своїми татами, a особливо ті, котрих розлучають колючі дроти та залізні двері.
Ми лише створили підґрунтя для дівчат, котрих мучать болючі питання, бути у праві задати ці питання своїм татам, і надали татам свободу на них відповісти.
Оскільки відомо, що тати навіть живуть з цією єдиною думкою:
"Яку ж саме жінку я збираюсь виховати?"
Якщо батько ув'язнений, то це аж ніяк не означає, що його треба усунути із життя його дочки.
(Оплески)
Це відео - про складові лінійної перспективи та про її історію.
Мені подобається лінійна перспектива.
Вона не може не подобатись.
Це ніби якась магічна формула.
Погляньте, чого досяг Паоло Учелло лише через декілька десятиліть після відкриття лінійної перспективи.
Отже, лінійна перспектива - це спосіб відтворити тривимірний світ на двовимірній поверхні з максимальною точністю.
Погляньте на роботу Паоло Учелло.
На цю модель чаші. Її було виконано не на комп'ютері, а чорнилом на папері. Ніякого фотошопу.
Давайте заглянемо в історію, а потім поговоримо про те, як вона створюється.
Почнемо з того, навіщо її винайшли.
Добре.
Перед нами картина початку XIV ст., яку створив Дуччо, художник із Сієни.
Як ви бачите, Дуччо намагався створити земний простір і помістити туди архангела Гавриїла та Діву Марію. але в нього це не дуже вдалося.
Тобто, мається на увазі, що зображено реальну кімнату, видно балки і стелю, планування приміщення, двері.
Тобто він дійсно намагався помістити фігури в реалістичне місце. Проблема в тому - не зрозумійте мене неправильно, я ціную Дуччо - але проблема в тому, що Дуччо сконструював приміщення не таким, яким ми його звикли бачити.
На мою думку, це не бентежило Дуччо, але це бентежило художників століттям пізніше, які прагнули іншого - максимально реалістичного зображення на пласкій поверхні.
Перш, ніж ми завершимо з Дуччо, давайте побудемо суворими і знайдемо помилки.
Отже, по-перше, балки на стелі, ось тут зверху, просторово не узгоджуються з місцем, де сидить Діва Марія, або ж з підставкою для Біблії, ось тут, або з лініями, утвореними капітелями пілястрів.
Тобто все це виглядає абсолютно нелогічно.
Цю епоху ми вже називаємо Ренесансом. Так, раннім Ренесансом.
І у Флоренції, у 1420 р., Брунеллескі - давайте піднімемо його портрет. Ось він,
І він відкриває, або ж точніше відновлює (дехто вважає, що цю техніку використовували давні риммляни і греки) лінійну перспективу.
Він був генієм.
Він прагнув створити максимально точні ескізи цього всього. І в процесі креслення він розробив техніку лінійної перспективи.
У 1420 р. у Флоренції він оприлюднив своє відкриття, і через 15 років ще один блискучий митець Ренесансу, Альберті, систематизував відкриття Брунеллескі. Він пояснив техніку лінійної перспективи художникам.
Він видав книгу "Про живопис" у 1435 р., я прямо перед нами пізніше видання цієї праці.
У ній він подає формулу лінійної перспективи: ось вона, на цій картинці.
Давайте детальніше розглянемо її.
Давайте трохи опустимося і накреслимо діаграму лінійної перспективи.
Я не можу зробити чашу Паоло Учелло, але я можу накреслити базову структуру лінійної перспективи.
Перш за все варто зрозуміти, що одноточкова лінійна перспектива, її ще називають науковою перспективою, складається з трьох базових елементів - зникаючої точки, лінії горизонту та ортогоналей.
Давайте почнемо з малюнку простої кімнати. Я намалюю тут лише прямокутник. Це буде наша пласка поверхня.
Саме так.
І я збираюся поставити зникаючу точку у самому центрі. я ставлю її прямо тут.
Так, поглянемо... Давайте позначимо її "VP", щоб пам'ятати, що це зникаюча точка.
Далі я накреслю декілька променів у напрямку до нижньої сторони прямокутника.
Можна уявити, що це дошки підлоги, так?
Так, вони моделювали простір інтуїтивно.
Якщо поглянути навколо, бачимо стіни кімнати, які, якщо їх продовжити, перетинаються.
Зробимо це дуже просто.
Проведемо декілька паралелей ось тут і просто перетнемо їх в центрі, у зникаючій точці.
Скористаємось гумкою і трохи зітремо ось тут. Позбудемось зайвих ліній, щоб було зрозуміліше.
І... вуаля. Перед нами - вікно.
Але є одна проблема.
Якщо ви хочете зобразити не дощату, а кахельну підлогу, перед вами постає проблема.
Оскільки ви знаєте, що горизонталі повинні зближатися по мірі відступання глибше у простір.
Проблема в тому, що важко точно визначити, які мають бути пропорції, коли вони прилягають все щільніше одна до одної, щоб не виглядало так, наче підлога з'являється нізвідки.
Як це часто бува на картинах періоду Треченто.
Суть в тому, що плити стають все меншими, як і будь-який предмет, який віддаляється у просторі.
Принаймні, створюють таку ілюзію.
Це річка.
Це струмок.
Це річка.
Це трапляється по всій країні.
Десятки тисяч миль потоків в США зневоднені.
На цій карті кольорові області позначають конфлікти за воду.
Схожі проблеми проявляються так само й на Сході.
Причини змінюються від штату до штату, але загалом - в деталях.
4 тисячі миль зневоднених струмків в одному тільки штаті Монтана.
Вони зазвичай живили б рибу та інших тварин.
Вони - вени екосистеми і часто - порожні вени.
Я хочу розповісти вам історію про один з таких струмків, тому що вона є прототипом довгої історії.
Це Пріклі Пір Крік.
Він протікає через густонаселену місцевість від Східної Єлени до озера Єлена.
Він підтримує рибу, включаючи лосося Кларка, коричневу і райдужну форель.
Майже кожного року впродовж більш ніж сотні років вона виглядала так влітку.
Як ми дійшли до цього?
Це почалось наприкінці 1880-тих, коли люди почали заселятися в міста, схожі на Монтану.
Коротко кажучи, там було багато води і не надто багато людей.
Та оскільки з'являлося більше людей, що потребували води місцеві жителі, які переселились туди першими, трохи занепокоїлись і в 1865 році в Монтані був пройнятий перший закон про воду.
В основному в ньому йшлось про те, що кожен, хто живе поруч річки може нею користуватися.
Дивно, що з'явилось багато людей, які теж хотіли використовувати воду з річки, і місцеві жителі, які першими поселились там, стурбувались достатньо, щоб залучити своїх адвокатів.
Прецендентні судові позови пройшли в 1870 і 1872, обидва стосовно Пріклі Пір Крік.
І в 1921 році
Верховний Суд штату Монтана виніс вирок стосовно Пріклі Пір на користь місцевих жителів, які заселились туди першими, і які мали пріоритетні права на користування водою.
Ці пріоритетні права - ключовий момент.
Проблема в тому, що всюди на Заході зараз це виглядає наступним чином.
Вимоги до деяких приток в 50-100 разів перевищують кількість води, яка насправді є в річці.
І ті, хто мають пріоритетні права, якщо не користуються своїми правами, ризикують їх втратити, а разом з тим і їхню економічну цінність.
Тому у них немає стимулу берегти воду.
Тому справа не тільки в кількості людей; сама система створює перешкоди для збереження, тому що ви можете втратити свої права, якщо ними не користуєтесь.
Тому після десятків судових процесів і минулих з того часу 140 років ми стоїмо на тому самому місці.
Це зламана система.
Нема стимулу берегти воду, бо якщо ви не користуєтесь своїм правом на воду, ви можете втратити право на неї.
І я переконаний, всім вам відомо, що це створювало значні конфлікти між сільськогосподарськими та екологічними громадами.
Ок. Тепер я збираюсь змінити тему.
Більшості з вас буде приємно дізнатися, що решта презентації безкоштовна, і декому з вас сподобається, що вона стосується пива.
(Сміх)
Ще дещо відбувається по всій країні, це те, що компанії починають непокоїтись кількістю використаної ними води.
Вони непокояться збереженням необхідної кількості води, вони намагаються дійсно ефективно використовувати водні ресурси, і вони стурбовані тим, як використання води впливає на імідж їхнього бренду.
Це національна проблема, але я збираюсь розповісти вам іншу історію про штат Монтана, і ця історія стосується пива.
Закладаюся, ви не знали, що на виготовлення півлітри пива потрібно близько 2.5 літра води.
Якщо порахувати всі втрати води, то вийде більше 50 літрів води для півлітри пива.
Тепер пивовари в Монтані вже зробили багато, щоб зменшити використання води, але вони досі використовують мільйони галонів води.
Я хочу сказати, що в пиві є вода.
Що ж вони можуть зробити з власним використанням води, яке може мати серйозні наслідки для екосистеми?
Ці екосистеми дуже важливі для пивоварів Монтани та їх клієнтів.
Кінець кінцем, існує сильна взвємодія між водою та риболовлею.
І для декого існує сильний зв'язок між риболовлею та пивом.
(Сміх)
Тож броварі Монтани та їх клієнти занепокоєні і вони шукають способів вирішення цієї проблеми.
Що ж вони можуть зробити з рівнем споживання води?
Пам'ятаєте про Пріклі Пір.
До сьогоднішнього дня, нагляд за використанням води полягав лише у вимірюванні та скороченні, ми ж пропонуємо перейти до наступного етапу - відновлення.
Пам'ятайте Пріклі Пір.
Це зламана система.
- Вам не вигідно зберігати, бо коли ви не користуєтесь правом на використання води, ви ризикуєте його втратити.
Ми вирішили з'єднати ці два світи: світ компаній з їх споживанням води, і світ фермерів з їхніми пріоритетними правами використання води в притоках.
В певних штатах пріоритетні власники таких прав можуть залишити свою воду в річці, законно захищаючи її від інших та зберігаючи свої права на неї.
Врешті-решт це їхнє право, і якщо вони хочуть скористатися своїм правом на воду, щоб допомогти рибі жити в річці, це їхнє право. Але в них немає стимулу, щоб так вчинити.
Працюючи з місцевою водною довірчою власністю, ми створили відповідне стимулювання.
Ми платимо їм за те, що вони залишають воду в річці.
От що відбувається.
Цей чоловік зробив свій вибір і закриває свій водовідвід, залишаючи воду в річці.
Віг не втрачає право на воду, він просто використовує це право, або якусь його частину, задля річки, а не для землі.
Оскільки він є пріоритетним власником права на воду, Він може захищати воду від інших користувачів цією річкою.
Зрозуміло.
Він отримує гроші за збереження води в річці.
Цей чоловік вимірює воду, яка залишилась в річці.
Потім ми беремо виміряну воду, ділимо її на частки по 3800 літрів.
Кожна частина одержує серійний номер і сертифікат, і потім пивовари та інші користувачі купляють ці сертифікати, повертаючи таким чином воду в ослаблені екосистеми.
Пивовари платять за відновлення води в річці.
В такий спосіб з'являється простий, дешевий та вимірюваний шлях повертати воду в ці ослаблені екосистеми, водночас, надаючи фермерам економічний вибір і надаючи бізнесу, занепокоєному власним використанням води, простий спосіб вирішення проблеми.
Після 140 років конфліктів і 100 років висохлих річок, факторів, з якими суди і регулятори не могли впоратися, ми, поєднавши ринкові принципи, покупців та продавців, створили рішення - рішення, яке не потребує судових засідань.
Таким чином, місцеві жителі, занепокоєні власним використанням води, отримали справжню можливість повернути воду туди, де вона є найбільш потрібною, в ці осліблені екосистеми, і в той же час, надали фермерам розумний економічний вибір відносно того, як вони використовують свою воду.
Ці транзакції створили союзників, не ворогів.
Вони об'єднали людей, а не розділили їх.
І вони надали справжню економічну підтримку сільськогосподарським об'єднанням.
І найголовніше, що це працює.
Ми повернули більше 15 мільйонів літрів води в ослаблені екосистеми.
Ми об'єднали власників пріоритетних прав з пивоварами Монтани, з готелями і чайними компаніями в Орегоні, і з високотехнологічними компаніями, які використовують багато води на Південному-Заході.
І якщо ми можемо створити такі зв'язки, ми можемо і ми перетворимо ось це - на це.
Дуже дякую.
(Оплески)
Ви пам'ятаєте історію про Одіссея і сирен, яку розповідали у старшій чи середній школі?
Був собі один герой - Одіссей, який повертався додому після Троянської війни.
Він стояв на палубі свого корабля і розмовляв зі своїм першим помічником. І сказав:
"Завтра ми будемо плисти повз ті скелі, а на скелях сидітимуть кілька гарних жінок на ім'я Сирени.
Ці жінки співатимуть чарівних пісень, таких звабливих, що всі моряки, які їх чують, розбиваються об скелі і гинуть".
Почувши ці слова, ви могли б подумати, що вони попливуть іншим шляхом, щоб минути сирен. Але Одіссей натомість сказав:
"Я хочу почути цю пісню.
І тому я зроблю ось що. Я залию віск у вуха тобі та всій команді. Ви залишитеся біля мене, але не почуєте пісні.
Отож, перед нами капітан, який поставив під загрозу життя усіх людей на кораблі заради того, щоб він почув пісню.
Уявімо, що вони повторили цю сцену кілька разів.
Одіссей сказав:
"Гаразд, проведімо репетицію.
Прив'яжіть мене до щогли, навіть якщо я проситиму і благатиму цього не робити.
Хоч би що я сказав, не відв'язуйте мене від щогли.
Домовились? Тепер прив'яжіть мене до щогли".
Перший помічник узяв мотузку і міцно прив'язав Одіссея до щогли.
Одіссей вдавав, ніби він пручається, і кричав:
"Розв'яжіть мене!
Розв'яжіть мене! Я хочу почути цю пісню. Розв'яжіть мене!"
Але перший помічник розважливо опирався і не розв'язував Одіcсея.
Тоді Одіссей сказав:
"Гаразд, я бачу, що ви все зрозуміли.
Тепер розв'яжіть мене і будемо вечеряти".
Перший помічник завагався.
Його охопили сумніви: "Це ще репетиція чи мені слід його справді розв'язати?"
І він подумав:
"Ну, напевно час завершувати репетицію".
Він розв'язав Одіссея.
Той розгнівався і закричав:" Ти ідіот!
Йолоп!
Якщо ти так зробиш завтра, то я загину! Ви всі загинете! Кожен із вас загине!
Не розв'язуй мене, хоч би що я казав!"
Він звалив першого помічника додолу.
Репетицію проводили цілу ніч - прив'язували Одіссея до щогли, а він усіляко намагався вибратися на волю, а потім нещадно бив бідолашного першого помічника.
Забава продовжується.
Прив'язати себе до щогли - це, мабуть, найдавніший зразок так званого добровільного примусу.
Добровільний примус - це рішення, яке ви приймаєте на тверезу голову, щоби примусити себе не робити на гарячу голову того, про що згодом пошкодуєте.
Бо якщо задуматись, то дійдемо висновку, що в одній особі є дві голови.
Учені вже давно помітили цю метафору двох "я", коли справа доходить до спокуси.
Перш за все, існує теперішнє "я".
Скажімо, коли Одіссей чує пісню.
Він, хоч би що, хоче дістатися до першого ряду.
Він думає тільки про задоволення тут і тепер.
Але ж є іще друге "я" - майбутнє "я".
Ось Одіссей у старості. Він прагне одного - відпочинку на сонячній віллі зі своєю дружиною Пенелопою далеко від Ітаки.
Для чого нам здався добровільний примус?
Опиратися спокусі дуже важко. Як сказав у 19 столітті англійський економіст
Нассо Вільям Старший:
"Утриматися від задоволення, яке лежить перед вами, або прагнути винагороди в майбутньому, а не в цю ж мить - це одне із найболісніших випробувань людської волі".
Якщо ви ставите перед собою цілі, і ніщо людське вам не чуже, то, напевно, розумієте, що ідеться не про те, що ви не можете досягти цілей, бо вони фізично неможливі, а про те, що вам бракує самодисципліни, щоби вперто іти до мети.
Схуднути - фізично можливо. Частіше робити гімнастику - фізично можливо.
Але опиратися спокусі - важко.
Існує ще одна причина, чому так важко втриматися від спокуси. Річ у тому, що це нерівна битва між "я" теперішнім і "я" майбутнім.
Погляньмо правді у вічі - "я" теперішнє - це наш час, сьогодення.
Це контроль. Влада вже сьогодні.
Теперішнє "я" має сильні руки, якими несе пампушку до вашого рота.
А майбутнім "я" навіть не пахне.
Воно десь там, у майбутньому.
Воно слабке.
Навіть не має свого адвоката.
Ніхто за нього не заступиться.
І тому теперішнє "я" може суворо покарати майбутнє "я" за всі його мрії.
Отож, між двома "я" точиться невпинна боротьба. Тому нам потрібен добровільний примус, який зрівняє правила гри.
Насправді я великий прихильник добровільного примусу.
Прив'язати себе до щогли - це найдавніший вид примусу, але існують також інші способи. Наприклад, замкнути кредитну картку в сейфі. Не приносити додому нездорову їжу, щоб не мати спокуси її з'їсти.
Я вигадував для себе добровільні примуси, ще не знаючи, що воно таке.
Голодний аспірант Колумбійського університету, я перебував на тому етапі кар'єри, коли постаєш перед вибором - надрукуватися чи вмерти з голоду.
Я мусив писати п'ять сторінок на день для своєї дисертації, інакше мусив позбутися п'ять доларів.
Коли ви намагаєтеся справитися із добровільним примусом, то переконуєтеся, що диявол таки ховається в деталях.
Бо позбутися п'яти доларів - зовсім нелегко.
Ви ж не можете їх спалити - це протизаконно.
Тоді я подумав, що міг би дати їх жебракам, чи своїй дружині, чи комусь, хто їх потребує.
А тоді спохопився, що сам собі суперечу.
Адже не писати - погано, але давати милостиню - добре.
Виходило, що мій добрий вчинок виправдовував мої лінощі.
Тоді я подивився на це з іншого боку і подумав, що можу віддавати ці гроші неонацистам.
Але тоді мені спало на думку, що від того буде більше шкоди, ніж від писання - користі, і тому цей варіант не спрацює.
Врешті-решт, я вирішив, що просто залишу ці гроші в конверті в метро.
Одного разу їх знайде добра людина, іншого разу - погана.
Вийде цілковито безцільний рух грошей, про який я згодом шкодуватиму.
(Сміх)
Ось так воно з добровільним примусом.
І хоча він мені до вподоби, мене завжди турбували дві речі, пов'язані з добровільним примусом, з якими ви теж можете стикнутися.
По-перше, коли ви маєте добровільний примус, як-от зобов'язання писати щодня або віддавати гроші, він постійно нагадує, що ви не вмієте себе контролювати.
"Без добровільного примусу я ніщо, у мене немає самодисципліни".
А колись ви потрапите у якесь становище, де не матимете напохваті добровільного примусу, на кшталт:
"Боже мій, ця людина пригощає мене пампушкою, а я не маю захисного механізму". І ви з'їсте цю пампушку.
Я не хочу, щоб добровільний примус забрав від вас силу волі.
На мою думку, самодисципліна нагадує м'яз.
Чим більше ви тренуєтеся, тим сильнішає м'яз.
По-друге, від добровільного примусу завжди легко ухилитися.
Ви скажете собі: "Звісно, що сьогодні я не можу писати, бо виступаю на TED і даю інтерв'ю п'ятьом засобам масової інформації. А потім іду на вечірку, на якій нап'юсь.
Мені ну ніяк не вийде попрацювати".
Зараз ви Одіссей і його перший помічник в одній особі.
Ви самі себе прив'язуєте, самі виплутуєтеся, а потім самі ж себе за це б'єте.
Тому вже десять років я намагаюся знайти інший спосіб змінити ставлення людей до свого майбутнього без допомоги добровільного примусу.
Зокрема, мене цікавить ставлення до свого майбутнього фінансового "я".
Це питання на часі.
Я маю на увазі заощадження.
Заощадження - це класична задача двох "я".
Теперішнє "я" зовсім не хоче економити.
Воно хоче споживати.
Тоді як майбутнє "я" хоче, щоб теперішнє "я" економило.
Слушне питання.
Рівень заощаджень знижується з 1950-х років.
Натомість зростає індекс пенсійного ризику - ймовірність того, що на пенсії ви не зможете задовольнити всі свої потреби.
Наразі ми знаходимося у становищі, коли за прогнозами дослідницької організації McKinsey Global Institute, з кожних трьох бебі-бумерів двоє не зможуть задовольнити свої колишні потреби, коли вийдуть на пенсію.
Як цьому зарадити?
Один філософ Дерек Парфіт висловив думку, яка підбадьорила мене і моїх колег.
"Ми нехтуємо своєї майбутнім "я" через брак віри чи уяви".
Він має увазі, що ми або з якоїсь причини не віримо, що колись постаріємо, або не можемо собі уявити, що одного дня станемо старими.
З одного боку, звучить смішно.
Звичайно, ми знаємо, що колись постаріємо.
Але хіба це єдине, у що ми віримо і, водночас, не віримо?
З цієї причини, ми з колегами скористалися комп'ютером - найпотужнішим знаряддям наших часів - щоб зарадити людській уяві, і допомогти людям уявити, як виглядатиме їхнє майбутнє.
Зараз я покажу вам, що з того вийшло.
Спершу ми створили так званий розподілювач імовірностей.
Він показує, як може виглядати ваше майбутнє. Програма видає сотню однаково ймовірних варіантів розвитку вашого майбутнього.
Кожному варіанту відповідає одна позначка у рядку, який відображає рівень достатку та пенсії.
Якщо ви на вершечку, то це значить, що ви тішитеся високим рівнем доходу на пенсії.
А якщо в самому низу, то ви з усіх сил намагається звести кінці з кінцями.
Заощаджуючи певну суму, ви насправді кажете собі: "Я визнаю, що будь-який варіант із цієї сотні може трапитися зі мною і визначити рівень мого достатку".
Тепер спробуйте побавитися з різними варіантами.
Покерувати своєю долею. Але це вимагає від вас зусиль.
Вам потрібно більше заощаджувати вже сьогодні.
Щойно ви оберете вид заощадження, який вам до вподоби, натисніть на кнопку "Готово" і позначки почнуть зникати. Повільно, одна за одною.
Вони створюють модель згідно з вашим вибором, і показують, чи виправдають себе ваші заощадження.
Врешті-решт, залишиться тільки одна позначка, яка і визначить ваш достаток на пенсії.
До прикладу, ця особа на пенсії отримуватиме 150 відсотків свого заробітку.
На пенсії вона зароблятиме більше, ніж на роботі.
Більшість людей відчує піднесення і радість, просто дізнавшись про можливість заробляти на пенсії на 50 відсотків більше грошей, ніж раніше.
А якщо ви опинитеся на самому дні, то відчуєте легкий острах і/або нудоту, уявивши, як вам прийдеться бідувати на пенсії.
Використовуючи цю програму знову і знову, моделюючи варіант за варіантом, люди зрозуміють, що інвестиції і заощадження, які вони здійснюють сьогодні, визначають їхній достаток у майбутньому.
Рушійною силою для більшості людей є емоції, але різні люди мають різні спонуки. Ця модель створює графік. Водночас, багатьох людей не цікавлять сухі цифри.
Тому я створив розподілювач імовірностей, який замість числових значень показує, що ви зможете дозволити собі у майбутньому. Наприклад, яке житло ви зможете оплатити, якщо отримуєте 3000, 2500, 2000 доларів пенсії на місяць, і так далі.
Чим ближче ви до початку шкали, тим гірші вас чекають умови проживання.
Деякі з них нагадують місця, де я жив, коли вчився на аспірантурі.
І на самому початку шкали ви стикаєтеся із гіркою істиною: якщо ви нічого не заощадите на пенсію, то взагалі не зможете заплатити за житло.
Це справжні світлини справжніх квартир, які я взяв з оголошень в Інтернеті про винайм житла.
Насамкінець я покажу вам поведінкову машину часу, яку я створив із Галом Гершфільдом, з яким мене познайомив колега з попереднього проекту
Білл Шарп.
Поведінкова машина часу - це дослідження віртуальної реальності.
Що ми зробили? Ми взяли знимки людей - у цьому випадку, студентів - і за допомогою програми зістарили їх. Далі ми показали цим людям, як вони виглядатимуть у 60, 70, 80 років.
Ми хочемо дізнатися, чи така підмога для уяви - можливість подивитися на обличчя свого майбутнього "я" - здатна змінити ваш підхід до заощаджень.
Це один із наших експериментів.
Ліворуч обличчя молодого чоловіка.
Вказівником він регулює рівень своїх заощаджень.
Якщо він рухає вказівник до лівого краю, це значить, що він нічого не заощаджуватиме.
Ви бачите його нинішній річний дохід - це відсоток його зарплати, який він приносить додому. Досить багато - 91 відсоток. Водночас, його пенсійний дохід доволі низький.
На пенсії він отримуватиме 44 відсотки від того, що він заробляв, коли працював.
Якщо він заощадить максимально дозволену суму, його пенсійний дохід зростає, але він нещасний, бо має менше грошей на сьогоденні потреби.
Також можна подивитися на своє майбутнє "я".
І з погляду майбутнього "я", усе навпаки.
Якщо ви заощаджуєте мізерну суму, то ваше майбутнє "я" нещасне, бо живе на 44 відсотки від доходу.
Якщо ж теперішнє "я" серйозно економить, то майбутнє "я" радіє, адже його доходи наближаються до 100 відсотків.
Я хотів, щоби про це дізнався широкий загал, тому разом із Гелом і страховою компанією Allianz створив так звану поведінкову машину часу, яка не тільки показує вас у майбутньому, але й передає очікувані емоційні реакції на різні рівні пенсійного достатку.
Ось хтось користується цією програмою.
Зверніть увагу, як змінюється вираз обличчя, коли ви рухаєте вказівник.
Ніяких заощаджень - і молоде обличчя стає дедалі щасливішим.
Старше обличчя - нещасне.
Повільно ми доводимо вказівник до помірного рівня заощаджень.
А це високий рівень заощаджень. Молоде обличчя - нещасне. Старша особа цілком задоволена таким рішенням.
Ми перевіримо, чи це якось впливає на рішення людей.
Особливо мені подобається, що ця програма ні до чого не змушує, адже це всього лиш обличчя - одне усміхнене, інше - похмуре.
Вам не вказують, куди посунути вказівник, вам тільки нагадують, що ви сполучені та юридично зв'язані зі своїм майбутнім "я".
Ваш достаток залежить від ваших сьогоднішніх рішень.
Про це легко забути.
Проте віртуальна реальність вміє не тільки показувати, як людина виглядатиме в старості.
Існують програми, які дають змогу побачити, як виглядатимуть курці, люди, які забагато засмагають, особи з надмірною вагою і так далі.
І чудово, що на відміну від експериментів, які ми з Галом проводили з Рассом Сміттом, вам не треба нічого програмувати, щоб побачити віртуальну реальність.
За кілька доларів можна купити програму для смартфона, яка робить те ж саме.
Це мій колега Гал.
Ви його вже бачили на попередніх кадрах.
Заради розваги ми завантажили його фото у програму, яка вміє додати лисину, вік і вагу. Нас цікавило, як він виглядатиме.
Гал сидить у цьому залі, тому ви можете переконатися, що в житті він зовсім не схожий на це останнє фото.
На цьому завершимо.
Гал і я бажаємо всього найкращого вашому теперішньому і майбутньому "я".
Дякую.
(Оплески)
Давайте дещо вивчимо про пружини.
Скажімо, в мене є пружина.
Давайте намалюємо землю, щоб ми могли бачити, що відбувається із пружиною.
Отже, це підлога.
Це підлога й у мене є пружина.
Вона лежить уздовж підлоги.
Я використаю тонший маркер, щоб показати, що це пружина.
Скажімо, пружина виглядає десь так. Упс, я все ще використовую лінію.
Отже, пружина виглядає десь так.
Це моя пружина, моя чудово намальована пружина.
Скажімо, цей кінець прикріплений до стіни.
Це стіна.
Отже, це пружина, коли я не маю впливу жодних сила на неї, це її природнє положення.
Ми можемо це назвати, місце, де вона закінчується, це кінець пружини.
І, припустимо, коли я приклав силу в 5 ньютонів щодо пружини, вона виглядає десь так.
Перемальовуємо все.
Отже, коли я прикладую силу в 5 ньютонів-- тепер я намалюю стіну фіолетовим.
Коли я прикладую силу в 5 ньютонів, пружина виглядає так.
Вона стискається, так?
Ми всі знайомі з цим.
Ми кожен день сидимо на ліжку, або на дивані.
Скажімо,я стискаю її до сюди.
Якщо б це був початковий стан-- це була б пружина, коли я не прикладав би сили, але коли я приклав 5 ньютонів в цьому напрямку, скажімо що ця відстань ось тут дорівнює 10 метрам.
І типове питання, яке ви побачите, і ми пояснимо як його вирішити, це пружина стискається, або подовжується, коли ми прикладаємо деяку силу на деяку відстань.
Як сильно вона стиснеться, коли ми прикладемо деяку силу?
Отже, моє питання: як сильно вона стиснеться, коли я прикладу 10-ньютонову силу.
Ви інтуїтивно можете сказати, що вона стиснеться більше, але важливо те, наскільки я стискаю її?
Мабуть, це квадрат того, наскільки я її стискаю?
Як це пов'язано?
Я сподіваюся, ви можете здогадатися.
Це, насправді, заслуговує на експеримент.
Або ж ви просто можете продовжити дивитися відео.
Скажімо, я прикладую 10 ньютонів сили.
Як буде виглядати пружина?
Вона буде більш стиснутою.
Намалюю мою силу.
І якщо це було початкове положення пружини, де вона зберігала початкове положення, якою є ця відстань?
Все виходить з того, що вона лінійна.
Що я маю на увазі під лінійною?
Це означає, що чим більша сила-- це, насправді пропорційно тому, наскільки пружина буде стиснутою.
І, насправді, працює іншим способом.
Якщо ви приклали 5 ньютонів в цьому напрямку, праворуч, вона пройде 10 метрів в цьому напрямку.
Тобто, це працює як і при подовженні пружини, так і при стисканні пружини на деяку розумну відстань.
Ми всі маємо цей досвід.
Якщо стиснути дещо дуже сильно, або ж розтягнути це дуже сильно, воно, насправді, не повернеться до положення, яке мало до цього.
Але це допустимо при розумній толерантності.
То що це означає?
Це означає, що сила пружності пружини це від'ємне деяке число, помножити на переміщення пружини.
Що це означає?
У цьому прикладі яким є переміщення пружини?
Якщо я візьму додатнє х праворуч, або від'ємне х ліворуч, яким буде переміщення пружини?
В цьому прикладі переміщення становить, х, дорівнює - 10, так?
Тому що я пішов на 10 ліворуч.
І тому сила пружності має бути мінус К помножити на скільки вона деформувалася, помножити на - 10.
Мінуси скорочуються, ми отримуємо 10К.
Яка сила пружності в цьому прикладі?
Ви можете сказати, що це 5 ньютонів, бо це єдина сила, яку я тут намалював, і ви будете в деякому ступіні праві.
І насправді, коли ми робимо додатнє і від'ємне, а ці 5 ньютонів ліворуч, тому у від'ємному х-напрямку, насправді, я маю називати мінус 5 ньютонами, а це я маю називати мінус 10 ньютонами, бо звичайно ж, це вектори, і вони спрямовані ліворуч.
Я прийняв звичай: все що ліворуч, означає від'ємне.
То яка ж сила пружності?
У цьому прикладі-- беремо до уваги, що К додатнє число для наших розрахунків.
В цьому прикладі, сила пружності це додатнє число.
То що ж таке сила пружності?
Це, насправді, сила, протидіюча сила, пружини.
Це те, що нам дає формула.
Якщо пружина залишається нерухомою, коли я прикладую цю 5-ньютонну силу, це означає, що має бути інша така ж, але обернена сила, тобто додатні 5 ньютонів, так?
Якщо б її не було, пружина продовжувала б стискатися.
А якщо сила була б більша за 5 ньютонів, пружина буде рухатися в зворотньому напрямку.
Тобто, якщо ми прикладуємо 5 ньютонів сили ліворуч, тобто від'ємні 5 ньютонів, а пружина більше не рухається, це означає, що має бути-- або ж більше не прискорюється, насправді, це означає, що має бути інша рівна й обернена праворуч сила, це і є сила пружності.
Інший спосіб думати про те, якщо б я-- ну я не буду про це зараз.
В цьому випадку, сила пружності дорівнює 5 ньютонів, тому ми можемо шукати К.
Ми можемо сказати, що 5 дорівнює 10К.
Поділити обидві сторони на 10.
Отримаємо, що К дорівнює 1/2.
Тепер ми можемо використати цю інформацію, щоб знайти переміщення, коли я прикладаю від'ємні 10 ньютонів сили.
Коли я натискаю на пружину із силою в 10 ньютонів в лівому напрямку.
Перш за все - яка тут сила пружності?
Якщо пружина більше не прискорюється в жодному з напрямків, або ж кінець пружини більше не прискорюється в жодному з напрямків, ми знаємо, що сила пружності має урівноважувати силу, з якою я стискаю, так?
Сила, з якою пружина хоче розгорнутися, це 10 ньютонів, додатні 10 ньютонів, так?
І ми знаємо постійну пружини, це К для цієї пружини, для цього матеріалу, для будь-чого, має бути 1/2.
Тобто, сила пружності дорівнює 1/2, помноженій на відстань, так?
А в формулі від'ємне К, так?
То яка ж сила пружності в цьому прикладі?
Я сказав 10 ньютонів, тобто ці 10 ньютонів дорівнюють - 1/2х
А який же х?
Помножимо обидві сторони на мінус 1/2, і отримаємо мінус 20.
Вибачте, помножимо обидві сторони на від'ємну 2, отримаємо мінус 20 дорівнює х.
Тобто, х рухається праворуч на 20 одиниць.
Отже, це все.
І цей закон називається законом Гука, і він названий на честь-- я прочитаю це-- Фізика 17-го сторіччя, британського фізика.
І він винайшов те, що кількість сили, потрібна для збереження пружини стиснутою, пропорційна до того, як сильно ви її стискаєте.
І це все, що каже ця формула.
А це від'ємне число, пам'ятайте, ця формула дає нам силу пружності.
Тобто, вона каже, що сила завжди з протилежного боку від того, наскільки ви її переміщуєте.
Тобто, наприклад, якщо б ви переміщували пружину в цьому напрямку, якщо б ви прикладали силу, й х був додатнім, і ви б рухалися в цьому напрямку-- ні заждіть, вибачте.
Ось тут стан спокою пружини.
Якщо б ви прикладали певну силу, й переміщували пружину сюди, це від'ємне число каже нам, що пружина буде, по суті, намагатися штовхати назад із силою пружності в зворотньому напрямку.
Давайте приведемо ще один приклад, і я вважаю це буде для вас зрозуміло.
Скажімо, в мене є пружина і всі ці проблеми йдуть бік-о-бік.
Тобто, коли я прикладаю силу в 2 ньютони, тобто це те, що я прикладаю, коли прикладаю силу в 2 ньютони.
Скажімо, в цьому напрямку.
Скажімо, коли я розтягую пружину.
Скажімо, це пружина, а коли я прикладаю силу в 2 ньютони праворуч, пружина розтягується на 1 метр.
Перш за все, знайдемо К.
Тобто, коли пружина розтягується на 1 метр, до сюди, її сила пружності буде 2 ньютони в зворотньому напрямку, так?
Її зворотня сила, ці 2 ньютони, будуть дорівнювати мінус К, помножити на скільки я її змістив.
Я змістив її на 1 метр, тому ми множимо обидві сторони на від'ємну 1, і отримуємо, К дорівнює мінус 2.
Тобто, ми можемо використовувати закон Гука, щоб занотувати рівняння для цього-- щоб знайти силу пружності для цієї певної пружини, і це буде мінус 2х.
І потім я сказав, скільки сили треба мені прикласти, щоб деформувати пружину на 2 метри?
Це буде 2 помножити на 2, буде 4.
4 ньютони, щоб змістити її на 2 метри, і, звичайно ж, сила пружності буде в зворотньому напрямку, і тому ми отримуємо від'ємний знак.
В будь-якому випадку, в мене закінчився час.
Побачимося в наступному відео.
-
Тепер ми знаємо, що є два способи збільшити капітал компанії.
Це можна зробити, позичивши гроші, тобто борг.
Чи продаючи акції самої компанії, тобто дозволити людям стати частковими власниками компанії, це звичайна акція.
І вони безпосередньо переходять в цінні папери, з якими ти можливо знайомий, але точно не знаєш що це таке конкретно.
Ти знаєш що таке пайові цінні папери і тоді ти знаєш що таке цінні папери?
Цінні папери це щось, що можна купити і продати, що має певні права на щось, чи якусь економічну цінність.
Цінні папери відносно пайового вкладу це - грошовий фонд.
Цінні папери відносно боргу це боргові зобов'язання.
Я поясню це.
Я намалюю баланс видуманої компанії.
Було наголошено, що socks.com насправді не придумана компанія.
Що хтось дійсно продає шкарпетки онлайн. -
Що, до речі, на мою думку є чудовою ідеєю.
Подивимось, ось тут я маю активи.
Це активи компанії.
Але це не те, про що ми маємо зараз хвилюватися.
Я намалюю акції компанії.
Можливо, це акції, які компанія продає.
Скажімо, що є 10 мільйонів акцій.
Тоді ми маємо борг, борг компанії, чи боргові зобов'язання.
Є інші зобов'язання, ніж борг, по суті, але це все про що ми повинні зараз хвилюватися.
Це є борг.
Я зображу це коричневим кольором.
Ми маємо борг. -
І, можливо, активи (я добре подумаю про кількість) активи становлять 10 мільйонів доларів.
І скажімо наш борг складає 6 мільйонів доларів.
І що ж тоді залишилося для акцій?
Про це потрібно думати в ткий спосіб: якщо я маю 10 мільйонів доларів і я винен людям 6 мільйонів доларів, що ж залишилося для власників компанії?
Ну, власникам компанії залишиться чотири мільйони доларів.
Це - поділ між власниками компанії.
Є 10 мільйонів індивідуальних акцій.
Тоді кожен, хто має один з цих сертифікатів на акції, буде володіти однією десятою долею з 4 мільйонів доларів, чи інакше кажучи, 0.40 долара за акцію чи щось таке.
Загалом, це ( я думаю, що це вже зрозуміло) це, по суті, акціонерний капітал.
Коли ми говоримо 10 мільйонів акцій, це 10 мільйонів акцій акціонерного капіталу.
Я можу намалювати 10 мільйонів сертифікатів на акції.
І я думаю, незалежно від того які є цінні папери.
І тут могло б бути 10 мільйонів цих паперів.
Зараз нас цікавить борг.
Є багато способів, якими ти б міг збільшити борг, і, насправді, є багато способів, якими ти б міг збільшити акції, це не пов'язано з продажем.
Ну, здебільшого ти продаєш акції.
Ти, також, можеш думати і про інші способи і ми будемо говорити про інші форми акцій, привілейовані акції та все інше.
Але на найпростішому рівні, ти, насправді, завжди продаєш акції.
Борг - це дещо інше.
Борг може бути в формі банківського кредиту.
Що ж, це може бути банківський кредит, коли ти буквально йдеш в банк і кажеш: "Мені потрібно 6 мільйонів доларів", і банк скаже: "Добре", і дасть тобі кредит на це.
І ти повинен повернути гроші, більше та щей до вказаного часу.
Це не дуже відрізняється, тому це може бути іпотека.
"Добре", ти сплачуватимеш відсотки протягом п'яти років, і по закінченню п'яти років ти повинен сплатити основну суму.
Отже, ти маєш сплатити усі 6 мільйонів доларів.
Чи ти можеш взяти новий кредит, чи щось таке.
Це буде банківський кредит.
Є інші речі, які впливають на ліміт кредиту, що є схожим до кредитної картки, яку не використовують.
Але, якщо це трапиться, цей вид боргу компанія візьме на себе.
Але тип розики, про який люди завжди говорять, я думаю, що це облігації.
Облігації це ... (насправді ти знову позичаєш з публічного ринку.
Ти позичаєш в групи людей).
Що ж ти будеш робити, залежно від того, що ти маєш, скажімо, 6 мільйонів доларів. І вони можуть бути поділені на 6000 сертифікатів на облігації.
Може бути 6000 сертифікатів на облігації, а шість мільйонів поділені на 6000, це ж тисяча, чи не так?
Що ж це 6000 раз по 1000 доларів на сертифікат і це є облігації. -
Давайте уявимо як буде виглядати сертифікат на облігацію.
Це може бути сертифікат на облігацію.
Це номінальна вартість, інколи вони називають це номінал облігації, чи фактична вартість.
Давайте назвемо цю облігацію від компанії XYZ.
І її номінальна вартість 1000 доларів.
Насправді, це боргове зобов'язання компанії XYZ.
Якщо я буду володіти однією з них, якщо я буду мати її на столі тут, це говорить, що компанія XYZ збирається заплатити мені 1000 доларів в майбутньому.
І ця майбутня дата це термін погашення.
1000 доларів буде сплачено в термін погашення.
І ти скажеш: "О, добре, Сал, все добре, але як щодо відсотків щодо цього?"
Є два способи, про які можна поговорити.
Можливо, вони збираються заплатити мені 1000 доларів в майбутньому, але я повинен віддати їм 500 доларів, чи не так?
Отже, якщо ти думаєш про це так, то автоматично бачиш відсотки, автоматично.
Якщо я дам їм 500 доларів і тоді п'ять років по тому вони заплатять мені 1000 доларів, то в цій сумі вони сплатять відсотки, так?
Вони платять мені більше, ніж я їм.
І в наступних відео ми будемо розраховувати як вираховується цей вид відсотків.
В цій ситуації, коли вони б не платили мені відсотки, як платять, це б розглядалося як облігація з нульовим купоном.
Я знаю, що використовую багато термінології , але це дасть змогу зрозуміти потім.
Отже, нульовий купон означає, що вони не платять відсотки доти, поки вони не виплатять увесь кредит.
І тоді, можливо, відсотки будуть приховані в усьому значенні суми.
Я трохи забіжу наперед.
Але купон - це регулярний платіж за облігацією, який робить компанія, в даному випадку це робить компанія XYZ, потрібно розглядати це як вид відсотків.
Але, якщо ти справді маєш вирахувати відсоток, який ти отримуєш за облігацією, ти насправді маєш обчислити-- ( я мабуть зроблю усі математичні розрахунки за облігацією) ти повинен був обчислити (Це базується на купоні, який ти даєш їм, а потім який вони виплачують тобі, і коли вони зроблять оплату.
Це трішки важче, ніж просто казати: "О, подивись на це, вони дають 6% купон, який означає, що вони будуть платити мені двічі на рік 3% від вартості моєї облігації.
В загальному, цими речами торгують.
Це - резерв, це торгівля на біржі.
Ти напевно знайомий з цим.
Якщо ти зайдеш на Yahoo!
Фінанси, ти введеш біржовий код і отримаєш сьогоднішню ціну.
Боргові зобов'язання також продаються.
На жаль, це не так просто отримати цінову пропозицію на облігацію.
Зазвичай, ти повинен мати певного типу термінал Блумберга.
Ти не можеш отримати його на Yahoo! Фінанси.
Я думаю, що це через внутрішні нюанси ринку, тому що торговцям не подобається відкритість.
Але це як резерв.
Це - цінні папери.
Вони продаються.
Є ціна.
Проте є принципова відмінність в тому, що власник облігації буде робити.
Якщо я маю облігацію вартістю 1000 доларів, це означає, що я позичив певну суму грошей компанії.
Це буде в цій частині.
І поки компанія не стане банкрутом, вони будуть платити мені певні відсотки та повертати гроші.
Коли я володію певними акціями в компанії, я володію частиною капіталу компанії, на відміну від випадку з облігаціями.
Коли я володію частиною капіталу, компанія не обіцяє мені щось назад сплатити.
Тобі говорять, ти - співвласник компанії, і якщо інші нічого не отримують, ти також нічого не отримаєш.
Якщо компанія збільшує свою вартість.
Якщо ми почнемо ділити речі відповідно до акціонерів, вони отримають це.
Якщо хтось продає компанію і платить х доларів на акцію, тоді ти отримаєш ці гроші.
І якщо компанія стане банкрутом, ти також станеш банкрутом.
Що ж, напрошується цікаве питання: якщо компанія збанкрутіє-- наведемо приклад тут.
Скажімо компанія стає банкрутом. Я зроблю більш детальний приклад цього.
Питання стоїть так, скажімо, компанія банкрутує. І люди вирішують, що компанія більше не діє, вона не може займатися бізнесом.
Тому що є два види банкрутства.
Перший спосіб, коли тобі говорять: "О, бізнес це добре, але неможливо покрити його борги".
Ми повинні якось реорганізувати цю сторону.
І інший вид банкрутства це ліквідація, коли тобі говорять: " Знаєш що?
Більше не має змісту займатися цим бізнесом.
Давайте продамо усі активи."
Питання яке я тобі залишу в цьому відео це: що трапиться в ситуації, коли ти стаєш банкрутом?
Люди хочуть ліквідувати активи. І, скажімо, коли ти ліквідуєш активи, буде тільки 8 мільйонів доларів від активів.
Отже, питання таке: хто, на твою думку, "з'їв" ці 2 мільйони доларів.
Чи це власники боргових зобов'язань, чи це власники акцій?
Хто в першу чергу втратив свої гроші, ти також можеш сказати, хто є більш важливішим при поверненні грошей назад?
І я залишу тебе з цим, можливо до наступного відео, чи до майбутніх відео, які будуть про банкрутство.
Побачимося в наступному відео. -
Ми у Музеї витончених мистецтв у Бостоні.
І дивимось на справді раннього Томаса Коула - це - "Вигнання з раю".
Зазвичай коли ми говоримо на цю тему, ми думаємо про картини італійського Ренесансу такі, як "Вигнання з раю" Мазаччо або ж "Вигнання" Мікеланджело на стелі Сикстинської капели.
Все це - картини про Адама і Єву, про двох людей, але Коул перетворив це у картину-пейзаж.
Ми заледве знаходимо Адама і Єву, це забирає в нас деякий час. Частково тому, що вони дуже маленькі.
Але крім того, він пропонує нам це надмірно драматичне трактування, ці різкі контрасти саду Едем, Божого раю, із Жахом дикої природи позаду.
Я читаю цю картину справа наліво, замість того, щоб зліва направо.
Я б розпочав із яскравішого Едему, де Коул зобразив фантастиний вид.
Ми бачимо ці прозорі, як кришталь гори, які сягають Раю, а потім схиляються до цих чарівних галявин, до тропічного раю.
І якщо наблизитись до переднього плану, можна побачити двох лебедів в озерці.
Ми навіть бачимо водоспади вздовж цих багрянистих гір, і весь цей простір Едему залитий сяйвом.
Все здається зеленим і квітучим.
Проте, це є контрастом до лівої частини картини, де бачимо Адама і Єву, вигнаних із саду Едему і відчуваємо струмінь світла, який виганяє їх із Едемського саду і очевидно представляє божественну силу.
Природа набато суворіша, дерева вражені блискавкою і зруйновані часом.
Кольори бурі, і спостерігається гострий контраст світла і темряви.
Можна фактично бачити шторм у небі, який створює вулкан.
Адам вхопився долонею за чоло,
Єва схопилася за його руку.
Вони знають, що у великій халепі.
І ніби, щоб зробити це ще більш зрозумілим зліва знизу ми бачимо дику тварину, яка вбила оленя і оберігає його від хижака, що наближається.
У нової культури американської нації не було того, що було у Європи.
У неї не було старовинних руїн.
Не було стародавніх культур.
Але на початку 19-ого століття філософи, письменники і художники почали визнавати, що дика природа, в певному сенсі, була їх великою спадщиною.
Саме так. Але американські художники знали, що пейзаж був низьким жанром мистецтва в ієрархії, встановленій Академіями Європи.
Вони знали, що на пейзаж дивилися зверхньо, і єдиний спосіб облагородити пейзаж і підняти його на вищий рівень, на рівень історичної картини полягав у тому, щоб зробити його тлом для героїчних людських зусиль, для біблійних історій.
І це саме те, що зробив Коул.
Американські художники завжди хотіли, щоб їх сприймали серйозно, але через положення художників в Америці вони часто змушені малювати те, що замовляли їх клієнти, і ,зазвичай, це були не найблагородніші теми, а прості пейзажі і портрети.
Отож, ці картини деяким чином могли бути викликом для американської публіки, яка звикла до більш прозаїчних зображень, а Коул, своїми намаганнями, прагне чогось більш амбіційного.
Коул прагне бути серйозним художником, і він не може ним стати, просто зображаючи Катскільські гори, що він зробить пізніше.
Він знову і знову повертається до більш серйозних тем, життєвих мандрів та шляху імперії.
Але всі ці історії можуть бути зображені на фоні пейзажу.
Я щойно повернулась з суспільства, яке має секрет людського виживання.
Це місце, де жінки командують парадом, кохаються, щоб привітатись, а гра править день, де розваги - серйозна справа.
І ні, це не невадський Burning Man, і не Сан-Франциско.
(сміх)
Пані та панове, познайомтесь зі своїми родичами.
Це світ карликових шимпанзе (бонобо) в джунглях Конго.
Карликові та звичайні шимпанзе - Ваші найближчі живі родичі.
Це означає, що у нас всіх спільний предок, наша еволюційна бабуся, яка жила приблизно 6 мільйонів років тому.
Отож, шимпанзе добре знані своєю агресивністю.
(сміх)
На жаль, ми зробили надто великий наголос на цьому аспекті в своїх розповідях про еволюцію людини.
Але карликові шимпанзе показують нам іншу сторону медалі.
В той час як серед шимпанзе домінують великі, страшні хлопці, суспільством бонобо керують самиці.
Ці хлопці таки справді щось зметикували, оскільки це дає їм високо толерантне суспільство, в якому насильство з летальними наслідками ще не спостерігалось.
Але, на жаль, карликові шимпанзе - найменш вивчені серед усіх людиноподібних мавп.
Вони живуть в глибинах Конголезьких джунглів, і їх дуже важко вивчати.
Конго - країна парадоксів: земля неймовірної краси і різноманіття видів, і в той же час - епіцентр жаху - місце дії кривавого конфлікту, який триває десятиліттями та забрав майже стільки ж життів, що й І Світова війна.
Не дивно, що такі руйнування ставлять під загрозу і виживання бонобо.
Торгівля м'ясом диких тварин і вирубка лісів призвели до того, що ми б не змогли наповнити маленький стадіон бонобо, які залишились в світі, а, якщо бути щирими, ми й цього не певні.
Однак в цьому краї хаосу і насильства можна почути потайний сміх, який гойдає дерева.
Хто ж ці родичі?
Ми їх знаємо як прихильників "make love, not war" - філософії, оскільки вони вступають в часті, нерозбірливі і бісексуальні статеві зносини, щоб впоратися з конфліктами і вирішувати суспільні проблеми.
Я, звичайно, не кажу, що це вирішення всіх проблем людства, бо в житті карликових шимпанзе є не тільки Камасутра.
Бонобо, як і люди, люблять гру протягом всього життя.
Гра - це не тільки дитячі забави.
Для нас і для них гра - основа для встановлення стосунків та виховання толерантності.
Через неї ми вчимося довіряти і дотримуватись правил.
Гра розвиває креативність і гнучкість, вона творить різноманіття: різноманіття стосунків, поведінки, розмаїття зв'язків.
Спостерігаючи за іграми бонобо, можна побачити корені еволюції людського сміху, танців і ритуалів.
Гра - той клей, що нас пов'язує.
Я не знаю, як граєте ви, але я хочу показати вам кілька унікальних роликів щойно з джунглів.
Перший - гра з яйцями, версія бонобо, і Великдень тут ні до чого.
Отже, тут у нас молоді самець і самиця бавляться в лови.
Тільки подивіться, що вона робить.
Це, мабуть, і є еволюційна основа фрази
"вона його за яйця тримає".
(сміх)
Мені тільки здається, що йому це радше подобається... ага... (сміх)
Отже, сексуальні ігри поширені і серед людей і серед карликових шимпанзе.
І це відео справді цікаве, тому що показує... Це відео цікаве тому, що показує винахідливість через внесення незвичайних елементів у гру - таких, як яєчка - і те, що гра одночасно й вимагає довіри і розвиває довіру, та ще й є чудесною розвагою.
Але гра - це перевертень.
(сміх)
Гра - це первертень, вона може мати багато форм, деякі з них є спокійніші, вигадливіші, цікавіші - можливість заново пережити щось чудове.
Подивіться, будь ласка, це - Фуку, молода самка, вона тихо грає з водою.
Я думаю, ми, як і вона, часом граємось на самоті, досліджуємо границі наших внутрішніх і зовнішніх світів.
І саме оця грайлива цікавість, яка підштовхує нас досліджувати, підштовхує нас взаємодіяти. А потім ці неочікувані зв'язки, які в нас з'вляються, стають справжінми розсадниками творчості.
Це тільки маленькі приклади того розуміння нашого минулого і теперішнього, яке нам дають карликові шимпанзе.
Але в них є секретний ключ і до нашого майбутнього - майбутнього, де нам треба пристосовуватися до нових і нових викликів світу за допомогою розвитку творчих здібностей і налагодженню взаємодії.
І цим ключем є гра: вона відкриває наші здібності.
Іншими словами, гра - наш козир в адаптаційній грі.
Щоб вдало пристосовуватись до мінливого світу, нам треба грати.
Але коли від гри буде найбільше користі?
Гра - це не дурниці, гра - це основа.
Для бонобо, та й для людей життя - не тільки жорстока боротьба.
Часами, коли гра здається найменш доречною, вона саме необхідна.
Тож, мої друзі-примати, давайте приймемо цей дар еволюції і пограємо разом! Так ми знову відкриємо для себе креативність, братерство і захват.
Дякую.
(оплески)
Ще дитиною, коли я ходив пішком під стіл, пам"ятаю ці турецькі килими, на яких були зображені батальні та любовні сцени.
Ця тварина намагається відбитись від солдатського списа.
Моя мама сфотографувала всі наші килими, минулого тижня власне, а я досі їх пам"ятаю.
Була ще одна річ, такий собі височенний сервант з різними істотами, химерами, наготою — досить страшними речами для малої дитини.
Що я сьогодні пам"ятаю, — що ці речі розповідають історії, тож це мало сильний вплив на мою роботу.
Згодом був і інший вплив.
Коли я був підлітком, років 15-16-ти, гадаю, як і решта підлітків, ми хотіли робити те, що любили і в що вірили.
Тож, я поєднав дві речі, які любив найбільше: катання на лижах та віндсерфінґ.
Це доволі приємні шляхи втечі від одноманітної погоди в Швейцарії.
Я створив наступне поєднання тих двох речей: взяв свої лижі та дошку і прилаштував туди мастфут, кріплення для ніг та металеві плавники, і ось він я, стрімко рухаюсь над замерзлими озерами.
Це було небезпечно. Звісно, було неймовірно, прекрасно працювало, однак вкрай небезпечно.
Тоді я й зрозумів, що мені слід йти в школу дизайну.
(Сміх)
Ні, ви тільки гляньте на цю графіку!
(Сміх)
А на початку 90-их, закінчивши навчання, я побачив, які незвичайні речі відбуваються в Силіконовій долині, тому мені захотілось бути там.
Я побачив, що комп"ютери почали з"являтись в наших будинках, що їм доведеться змінюватись, щоб бути з нами вдома.
Я отримав роботу і працював консультантом: ми приходили на зустрічі, а потім заходили менеджери і казали:
"Те що ми збираємось робити дуже важливо, знаєте"
Вони давали проектам кодові імена, переважно із Зоряних війн: С-3PO, Йода, Люк.
Я, будучи молодим дизайнером в дальньому кутку кімнати, піднімав руку і задавав питання.
Олядаючись в минуле, мабуть, безглузді питання, на зразок "Для чого ця кнопка "Кепс Лок" (Caps Lock)?" або "Для чого кнопка "Нам Лок" (Num Lock)?"
Чи люди справді ними користуються? Чи потрібні вони?
Чи хочуть люди бачити їх вдома?
(Сміх)
Я зрозумів тоді, що вони не надто хотіли міняти успадковані деталі, не хотіли міняти нутрощі.
Вони хотіли, щоб ми, дизайнери, створювали оболонку, щоб прикрашали коробку ззовні.
А я не хотів бути прикрашальником. Це було не те, чого я прагнув.
Я не хотів бути стилістом такого штибу.
Та потім мені трапилась ця фраза: "Реклама — це ціна, яку компанії платять за відсутність оригінальності". (Сміх)
Отже, треба було починати все самостійно.
Я переїхав до Сан-Франциско і заснував невеличку компанію, "Ф"юзпроджект" (Fuseproject).
Я хотів працювати над важливими речами, не лише над оболонками, а над цілою взаємодією з людьми.
Перші проекти були скромними, однак вони, ймовірно, перетворювали технології на речі, які люди використовували би по-новому, та, можливо, знаходили їм нове застовування.
Це годинник, який ми зробили для автокомпанії Міні Купер, одразу ж після його появи, і це був перший годинник з екраном, що перемикався з горизонтального положення у вертикальне.
Це дозволяє мені перевіряти таймер в будь-якому положенні, не згинаючи ліктя.
Та інші проекти були насправді про трансформацію, про відповідність людським потребам.
Ось невеличка річ від італійського виробника меблів, яка поставляється цілковито в пласкій коробці, а потім складається в столик для кави чи стілець, або етажерку.
І дещо більш експериментальне: це світловий прилад для "Сваровські", що здатен змінювати форму.
Так, з круга та подібних форм він перетворюється на квадрат, "вісімку", і, просто малюючи на маленькому планшеті, вся світлова установка набуває бажаної форми.
І нарешті лампа-листок для Германа Міллера.
Це був досить складний процес, який зайняв близько чотирьох з половиною років.
Але я дійсно шукав нагоди створити щось унікальне зі світлом, щось нове.
Тому нам треба було спроектувати і світильник, і саму лампочку.
Я б сказав, що це унікальний шанс в дизайні.
Нова можливість, яку я шукав, дозволяє людині міняти освітлення від теплого, жевріючого світла, далі до яскравого, робочого. Лампочка дійсно робить це.
Вона дозволяє людині перемикати та поєднувати ці два відтінки світла.
Це зроблено досить просто: варто лише торкнутись основи світильника і на одній стороні можна встановити яскравість, а на іншій — відтінок.
У всіх цих проектах є розуміння людської природи, і, я думаю, нам як дизайнерам дійсно завжди треба думати про те, як можна створити інший зв"язок між нашою роботою та світом, незалежно від того, чи це для бізнесу, чи, як я далі покажу, суспільні проекти.
Тому що, думаю, всі погодяться з тим, що як дизайнери ми приносимо цінність для бізнесу, також для користувачів, але я думаю, що саме цінності вкладені в ці проекти, зрештою створюють ще більшу цінність.
Цінності, які ми вносимо, можуть стосуватись природоохоронних питань, сталого розвитку, зниження енергоспоживання. Вони можуть стосуватись функцій та краси, або ж бізнес-стратегій.
Однак дизайнери насправді — це клей, який поєднує всі ці речі.
І "Джобон" — проект з яким ви знайомі, — містить гуманістичні технології.
Він відчуває вашу шкіру, лежить на вашій шкірі та знає, коли ви розмовляєте.
І знаючи це, він усуває інші відомі йому шуми, навколишні шуми.
Ще причина, чому "Джобон" гуманістичний в тому що ми вирішили позбутись всіх технічних та складних деталей і спробували зробити його красивим, наскільки могли.
Тобто, подумайте про це: турбота про вибір сонцезахисних окулярів чи коштовностей, або ж аксесуарів дійсно важлива, і якщо вони негарні, то їм не місце на вашому обличчі.
Це мета, яку ми ставили собі тут. Втім наш спосіб роботи над "Джобоном" дійсно унікальний.
Я хочу вказати на дещо ось тут, зліва.
Це плата, одна з речей, яка міститься всередині, щоб змусити працювати цю технологію.
А це творчий процес: хтось міняє плату, додає до неї трасувальники, міняє розміщення інтегральних схем, в той час, як дизайнери з іншого боку роблять свою роботу.
Це справжній дизайн, зсередини.
В іншій частині кімнати дизайнери вносять малі корективи, роблять зразки, малюють від руки, переносять це на комп"ютер, і це те, що я називаю "керуватись дизайном".
Тут є свої заморочки, але дизайн дійсно допомагає визначити весь процес зсередини.
І, звичайно, дизайн ніколи не остаточний.
Це інший новий спосіб унікальності того, як ми працюємо, так як він ніколи не остаточний, слід робити й інші речі.
Упаковку і сайт, треба продовжувати взаємодіяти з користувачами багатьма шляхами.
Але як втримати когось, якщо дизайн ніколи не остаточний?
І Хосейн Рахман, генеральний директор "Аліф Джобон", дійсно розуміє, що необхідна інша структура.
Інша структура полягає в тому що ми партнери, це партнерство.
Ми можемо продовжувати працювати і присвячувати себе проекту, а потім всі разом ділити винагороду.
А це інший проект з партнерським підходом.
Він називається "Вода Y".
Цей хлопець з Лос-Анджелеса, Томас Арндт, австрієць за походженням, прийшов до нас, і йому було потрібно, щоб ми створили здоровий, натуральний напій для його дітей, аби замінити газовану воду з високим вмістом цукру, від якої він хотів їх позбавити.
Тому ми створили цю пляшку, повністю симетричну в усіх вимірах.
Це дозволяє створити з пляшки гру.
Їх можна з"єднувати разом і створювати різноманітні фігури, форми.
(Сміх) (Оплески) Дякую.
(Оплески)
І поки ми робили це, обернена догори дриґом форма пляшки нагадала нам букву Y, і ми подумали, що ці слова: чому? чому ні? (гра слів, англ. Y = why — чому) мабуть найважливіші питання, які задають діти.
Ось чому ми назвали її "Вода Y".
І це ще одне місце, де все зійшлось докупи в одній кімнаті: тривимірний дизайн, ідеї, брендинг — все стало тісно пов"язаним.
Ще одна деталь цього проекту в тому, що ми створюємо інтелектуальну власність, ми створюємо маркетинговий підхід, ми створюємо всі ці речі, але я думаю, що врешті-решт ми створюємо цінності, і ці цінності стають душею компаній, з якими ми працюємо.
А ще дуже цінно, коли наша дизайнерська праця стає творчим носієм, який інші можуть використати для своєї творчості.
Ось інший проект, який, певен, наслідує це.
Це ноутбук для кожної дитини, "ноутбук за 100 доларів".
Це неймовірна світлина.
Люди в Нігерії носять найцінніші речі на голові. Ця дівчинка йде до школи з ноутбуком на голові.
Для мене це багато означає.
І коли Ніколас Неґропонте, — а він багато говорив про цей проект, як засновник проекту "OLPC", — прийшов до нас близько двох з половиною років тому, він мав кілька ясних ідей.
Він хотів покращити освіту та технології, — вони опори його життя, а також опори місії "ноутбук на дитину".
А третьою опорою, про яку він говорив, був дизайн.
В той час я не працював з комп"ютерами.
І не надто хотів, через попередній досвід.
Але він сказав визначну річ, що дизайн стане причиною чому діти полюблять цей виріб.
Як зробити його дешевим, міцним, до того ж він пообіцяв позбутись Кепс Лока.
(Сміх)
І Нам Лока теж. Так він переконав мене.
Ми проектували його, щоб він став знаковим, щоб відрізнявся, щоб виглядав дитячим, але не як іграшка.
А потім поєднали всі ці чудові технології, які вам відомі: антени бездротового зв"язку, що дозволило дітям користуватись інтернетом; екран, з якого можна читати на сонці; клавіатура, зроблена із гуми і захищена від пошкоджень.
Знаєте, всі ці чудові техології вдалось втілити через захоплення людей з "OLPC" та інженерів. Вони боролись з постачальниками, боролись з виробниками.
Вони справді боролись як звірі, щоб все було таким як слід.
І певним чином це те, що створює такі проекти, як цей, уможливлює процес без знищення початкової ідеї.
І я думаю, це дуже важливо.
Отже, тепер у вас є ці світлини, ви встаєте ранком і бачите дітей в Нігерії і в Уругваї з їх комп"ютерами, і в Монголії.
Ми відійшли від всюдисущого бежевого кольору, тож наші комп"ютери різнокольорові, так веселіше.
Крім того, як ви бачите, логотипи трохи відрізняються один від одного.
Це тому, що ми змогли в процесі виробництва використати 20 кольорів для букв Х та О, з яких складається назва комп"ютера. І, змішуючи їх на етапі виробництва, можна отримати 20 раз по 20, це 400 різних комбінацій.
Наглядний приклад дітей, що використовують комп"ютери в країнах що розвиваються, неймовірний.
А цей мій племінник Ентоні в Швейцарії, йому дали ноутбук на пів дня і я мусів був його забрати.
(Сміх) Це був прототип.
А через півтора місяця, коли я повернувся в Швейцарію, він грався зі своєю власною версією.
(Сміх) З двох аркушів паперу та картону.
Я збираюсь завершити одним проектом наостанок, який скоріш для дорослої гри. (Сміх)
Декотрі з вас могли чути про презервативи "Нью-Йорк".
Вони власне тільки випущені, на день святого Валентина, 14-го лютого, близько десяти днів назад.
Міністрество охорони здоров"я Нью-Йорка звернулось до нас, їм потрібен був спосіб розповсюдити 36 мільйонів безкоштовних презервативів серед мешканців Нью-Йорка.
Це доволі масштабний намір, тож ми працювали над автоматами для видачі.
Ось вони, приязної округлої форми.
Все це трохи схоже на проектування гідранта: ним має бути легко скористатись, і ви маєте знати де він знаходиться і як працює.
Ми також спроектували самі презервативи.
Я був в Нью-Йорку, щойно вони були випущені, і пішов оглянути місця, де вони встановлені: в магазині пуерториканської сім"ї, в барі на вулиці Крістофер, в залі для пула.
Вони встановлені у всіх медпунктах для безпритульних. Звичайно, в клубах та на дискотеках теж.
А це промоція цього проекту.
(♫) (Сміх)
Візьміть кілька для себе.
(Оплески)
Це саме той випадок, коли дизайн здатен започаткувати спілкування.
Я був на цих заходах; і люди дійсно хотіли взяти їх для себе.
Крига скресла, сором був подоланий і, я думаю, це теж заслуга дизайну.
Я збирався кинути кілька презервативів в аудиторії, але не певен чи це етично тут.
(Сміх)
Гаразд, гаразд.
У мене лише кілька.
(Сміх) (Оплески)
Але в мене є ще, ви завжди можете попросити в мене згодом.
(Сміх)
І якщо хтось запитає, чому у вас із собою презерватив, просто скажіть, що вам сподобався дизайн. (Сміх)
Я завершу однією думкою: якщо всі ми будемо працювати над створенням цінностей і якщо ми дійсно будемо пам"ятати про важливість нашої праці, я думаю, ми зможемо змінити те, що робимо.
Ми зможемо змінити цінності, компанії, з кими співпрацюємо, і нарешті, разом, можливо ми змінимо світ. Дякую вам.
(Оплески)
Вирішіть для а та перевірте своє рішення.
Так, ми маємо а плюс 5 дорівнює 54
Тепер, все це говорить, що у нас є певні числа та змінна а і якщо я додам 5 до неї, то я отримаю 54.
Ви могли б вирішити це у вашій голові, але ми це зробимо більш систематично, тому що це буде корисно, коли у вас будуть більш складні завдання.
Так, загалом, всякий раз, коли у вас буде рівняння як це, ми будемо шукати змінну ми хочемо знайти її значення на одній частині рівняння.
Ми хочемо ізолювати її. Вона вже у лівій частині, так що давайте спробуємо позбутися від всього іншого у лівій частині рівняння.
Отже, єдине, що у лівій частині знаходиться це + 5.
Тож, кращий спосіб позбутися від +5 або позитивного 5, це відняти 5
Отже, давайте віднімемо 5, але пам'ятайте що йде про "а плюс 5 дорівнює 54".
Якщо ми хочемо зберегти рівність, то все, що ми робимо у лівій частині цього рівняння ми повинні зробити у правій частині рівняння також.
Тому ми також повинні відняти 54 з правої частини.
Тепер ми маємо а плюс 5 мінус 5, ну це просто буде "плюс 0", тому що ви додали 5 та відняли 5 вони взаємно скорочуються.
Так що а + 0 це просто а.
І потім, 54 мінус 5, що складає 49, і ми закінчили.
Ми вирішили що а дорівнює 49.
І тепер ми можемо перевірити це. І ми можемо перевірити це просто підставивши 49 в наше вихідне рівняння.
Так що замість того, щоб писати а плюс 5 дорівнює 54, подивимося, чи 49 плюс 5 дорівнює 54.
Тобто ми просто підставили значення 49 плюс, дозвольте я напишу це тим же зеленим кольором, 49 + 5 дорівнює 54 ми робимо перевірку, 49 +5 дорівнює 54 що дійсно дорівнює 54 так що все сходиться.
. Ось чого я хочу, це почати з виразу 4x плюс 18 и подивитися, чи можемо ми переписати це як добуток двох виразів.
По суті, ми збираємося спробувати розкласти це на множники
Та ключовим тут є з'ясувати Чи існує спільний множник для обох 4х та 18?
Та чи можна виділити цей спільний множник.
Ми, в основному, збираємось обернути розподільчу властивість.
Так наприклад, яким є найбільше число на яке -- або я дійсно сказав би найбільший вираз -- на який діляться обидва 4х та 18
Добре, 4х ділиться на 2, тому що ми знаємо, що 4 ділиться на 2
Та 18 також ділиться на 2, тому ми можемо записати 4х як двічи 2х
Якщо ви перемножите цю сторону, це вочевидь дорівнюватиме 4х
Та тоді, ми можемо записати 18 як схожу річ, як двічи 9
Та тепер може бути зрозуміло, коли ви застосовуєте розподільчу властивість, ви зазвичай зупинитесь у кінцевому підсумку на шазі який виглядає приблизно як це
Тепер ми збираємось просто виділити двійку прямо сюди
Ми збираємось винести двійку за скобку.
Власно, дозвольте мені просто намати це.
Так, ми збираємось винести двійку за скобку, та ось це має бути двічи 2х плюс 9 . та якщо ви захочете перемножити це почленно це буде двічи 2х плюс двічи 9 це буде саме це, яке б ви спростили, як це ось тут вище.
Тобто ми отримали саме те.
Ми записали це як добуток двох виразів 2 рази по 2х плюс 9
Давайте зробимо це ще раз
Так, скажімо я маю 12 плюс -- дайте вигадати щось цікаве -- 32х
Власно, оскільки ми-- лише для маленького різноманіття, давайте поставимо тут ігрек, 12 плюс 32у
Добре, яке найбільше число, на яке діляться обидва 12 та 32? на 2 зрозуміло діляться, але також й на 4
Та давайте подивимось Не схоже щоб на щось більше за 4 ділилися 12 та 32
Найбільшим спільним множником 12 та 32 є 4 та у лише ділиться у складі другого виразу, його немає у цьому першому виразі, ось тут.
Тобто здається, що 4 є найбільшим спільним множником
Тобто ми могли б переписати кожне с цих як добуток 4 та ще чогось
Так на приклад 12 ми можемо переписати як 4 рази по 3
А 32 ми можемо переписати -- оскільки це буде плюс -- 4 рази. .
Добре, якщо ви поділите 32у на 4 це буде 8у
Та тепер ще раз ми можемо винести за скобку цю 4
Тобто це має бути 4 рази по 3 плюс 8у .
Та одного разу коли ви робитимете більше й більше прикладів цього, ви нарешті відчуєте, що можете просто робити ці дії всі одразу
Ви можете сказати агов, яке найбільше число на яке діляться обидва з цих
Добре, це 4, тож дайте я винесу 4 за скобку 12 поділене на 4 це 3 32у поділене на 4 це 8у .
Чому, коли ми пітніємо, ми охолоджуємося?
Гарне запитання, Леброн, і, щоб відповісти на нього, давайте збільшимо краплину поту.
Головним чином, піт це вода, і, коли ми збільшуємо цю краплину, а ми дійсно її збільшили, навіть більше, ніж я тут зобразив. Коли ми збільшуємо краплину поту, в основному, ми бачимо ці молекули води.
Молекули води, я уточню, я позначив кисень блакитним кольором, а атоми водню ,які поєднуються з киснем - білим кольором.
Ми всі знаємо. що воду іноді позначають Н2, з двума атомами водню - Н2О.
Отже, кожна з них є молекулою Н2О або молекулою води.
Те, що я зобразив тут внизу, є спрощеним варіантом молекул вашої шкіри, спрощений варіант молекул вашої шкіри, це частина клітин шкіри.
Вони навіть не являються клітинами шкіри, це молекули, з яких складаються клітини шкіри.
А над ними - молекули поту, це дійсно молекули поту.
Отже, питання: чому, коли ми потіємо, ми охолоджуємося, перефразуємо в чому вода, перебуваючи на поверхні нашої шкіри, нас охолоджує?
І щоб відповісти на це запитання, ми повинні задуматися, що це значить - мати температуру, або що означає температура?
Під температурою ми розуміємо рух молекул.
Якщо температура вища, то молекули рухаються більше.
Отже, висока температура - молекули рухаються більше, низька - менше.
Вони можуть рухатися різними шляхами, вони можуть мати поступальний рух, що означає, вони рухається по колу.
Вони можуть вібрувати. Вони можуть обертатися кругом своєї осі.
Загалом, цю енергію руху часто називають кінетичною енергією, як молекули рухаються в середньому, впливатиме на температуру.
Отже, чому вода охолоджує шкіру?
Але насамперед, чому шкіра нагрівається?
Тому що м'язи виконують свою роботу. І вони вивільняють тепло.
Тепло передається шкірі.
Але яким чином допомагає вода?
Шкіра має певну температуру, певну кінетичну енергію або енергію руху.
Але це не означає, що всі молекули рухаються однаково.
Температура це середнє значення руху молекул.
Деякі з них рухаються швидше.
Або швидше вібрують чи швидше обертаються навколо своєї осі.
Деякі рухаються повільніше.
Але так як вони рухаються навколо, вони вдаряються в ці молекули води і заставляють їх рухатися.
Спочатку, вони не дуже рухаються, але, потім, розігріваються, з'являється енергія, і вони зіткнуться з цими молекулами.
Скажімо, ця молекула зіткнеться з цією, потім, ця з цією, отже, ця енергія, енергія руху або кінетична енергія, частина енергії буде передана, можна навіть сказати, що частина температури, частина тепла буде передана цим молекулам води.
Цікава річ в тому, що вони вдаряються одна в одну, і обертаються божевільними способами.
Вони будуть рухатися з середньою кінетичною енергією, яку ми сприймаємо за температуру, але ця молекула може рухатися дуже, дуже швидко в цьому напрямку, в той час, як ця рухатиметься дуже, дуже повільно, ця може рухатися дуже, дуже швидко в цьому напрямку, ця може рухатися дуже повільно в цьому напрямку.
Потрібно зрозуміти, що всі ці частинки маєть всі різновиди енергії, котрі з них зможуть вирватися, або, насправді, випаруватися?
Перед тим, як говорити про випаровування, зрозумійте, що більша частина молекул води, або молекули води цієї краплини, притягуються одна до одної, це називається водневим зв'язком. вони притягуються одна до одної, ось чому, краплина не розтікається.
Але. якщо одна з цих краплин рухається досить швидко, і в правильному напрямку, існує велика ймовірність вирватися, вирватися з цієї краплини.
Процес, в ході якого, молекули вириваються, ми і називаємо випаровуванням.
Якщо краплина має достатньо енергії, вона вирветься і уникне притяжіння інших молекул, вона випарується в повітря.
Але, ми все ще не відповіли на наше запитання повністю.
Припустимо, ця молекула випарувалася, вона повністю вирвалася.
Яким чином це спонукає до охолодження цілої системи?
Чому це призводить до охолодження краплини і, по суті, зменшення енергії на поверхні шкіри?
Ми вияснили, що та молекула, яка має найбільше енергії, має більше шансів вирватися, та молекула, яка має найбільше кінетичної енергії.
Отже, у нас є низка молекул, деякі з них швидкі, деякі повільні, одні вібрують більше, другі менше, але, ті, які мають найбільше кінетичної енергії, швидше всього вирвуться, що ж при цьому відбувається?
Середнє значення кінетичної енергії зменшиться.
Іншими словами, температура зменшиться, що є середнім показником руху або кінетичної енергії цієї краплини.
Якщо молекули води з найбільшою кількістю енергії випаровуються, то ті, які залишаються, будуть мати нижчий середній показник кінетичної енергії або нижчу температуру.
Ось, що нас охолоджує на молекулярному рівні.
В цьому вiдео я покажу вам метод вiднiмання чисел,який вiдрiзняється вiд технiки перегрупування.
I це ближче до того,що я роблю у своїй головi.
Це не те,що ви можете побачити у школi,тому будьте обачнi,дивлячись на це.
Деякi люди не повнiстю схвалюють те,що я вам покажу.
Але iдея-причина,чому я вам це показую-зрозумiти,що iснує не тiльки перегрупування. Коли ви зрозумiєте принципи пiдкреслювання-що означають цi числа- i ви робите те,що має сенс,все буде добре.
Що є гарним в цiй технiцi-це те,що ми не маємо робити перегрупування.
Ми просто починаємо з сотень й продовжуємо рухатися вперед.
Так,на приклад,якщо я думаю про 301,менi спочатку треба вiдняти 100.Отже,300-100=200.
Тепер треба вiдняти 60.Я задаюся питанням:"Чим є 20?"
Два,нуль,вiдняти шiсть.По сутi кажучи,чим є 200-60?
20-6=14.
Я просто вiднiмаю,i в мене лишилося число 14.
Тепер проблема виникає в вiднiманнi вiд 141 дев'яти
Треба просто подумати,що вийде,коли зробити вiднiмання "141-9".
141-(Та це може бути бiльш розумове обчислення,анiж ви робили до цього.)Але 141-9 це буде 132.
Ми залишилися з числом 132.
Зробiмо тепер це.Та ж сама технiка.
Раджу вам поставити вiдео на паузу й спробувати зробити це самому,використовуючи ту ж саму технiку.
9-2 це,насправдi,900-200.В вас залишиться 700.
Потiм 71-8.
Подивимося.11-8 це 3.Отже,ви залишитеся з числом 63.
А тепер треба вiд 633 вiдняти 6 13-6=7.Це буде 627.
Й знову,поставте вiдео на паузу й спробуйте самi.
В мене немає сотень для вiднiмань,отже я одразу переходжу до 72-8, що насправдi 720-80.
Але давайте думати про 72-8.
12-8 це 4.Тодi 72-8 буде 64.
Тепер це те ж саме,що й 641-8.
41-8 буде 33.
Тут треба зробити трохи обчислень.
Та результат буде 633.
Д-р Харріс: "Ми знаходимося у Луврі і дивимося на картину Рафаеля, що називається "Прекрасна садівниця".
Це чарівна рафаелівська Мадонна з Немовлям і юним Іоанном Хрестителем, які утворюють пірамідальну композицію, що часто асоціюється з епохою Високого Відродження."
Д-р Цукер: "Цікаво, що Діва Марія перебуває не у релігійному середовищі, ми не бачимо жодних арок і вона немає пристолу. Якщо припустити, що вона має пристол, то це, скоріше, буде природній пристол.
Вона сидить на камені у полі, в чудовій атмосфері і пейзажі позаду неї створюють це прекрасне незаймане середовище."
"Якщо поглянути вниз, то на передньому плані бачимо рослини і, цілком можливо, берег ставу, і маленькі квіточки.
І найпрекрасніше, як на мене, те, як Христос, що ліворуч, стоїть на нозі своєї матері, що показує, свого роду, його залежність від неї, але, окрім того, і почуття незалежності, що вже "росте" в ньому - ніби він прагне взяти книгу з її рук і дивиться вверх на неї.
Ця книга, звісно, передвіщає про його власну загибель і розп"яття на хресті."
"А вираз обличчя Марії наштовхує на думку, що вона про це знає, вона дивиться на нього, ніби оцінюючи, чи готовий він про це дізнатися." Д-р Харріс: " Її права рука обвиває його, захищаючи, а ліва ніби вагається, дозволити йому взяти книгу, чи ні.
Те саме з Іоаном Хрестителем, який на колінах молиться Христу. В нього дуже витончена поза, він схилив праве коліно, витягнув шию і дивиться вверх на Христа. Це витонченість та ідеальна краса епохи Високого Відродження."
"На хвилину звернімо увагу на погляди на картині.
Думаю, правильно буде почати з Іоанна Хрестителя: його погляд спрямований на Христа, тіло та обличчя, якого, обернені до Марії.
Марія, в свою чергу, дивиться на нього і спрямовує наш погляд назад до Христа.
Д-р Харріс: "Отже, усі погляди сфокусовані на Христі."
"І ми наче перебуваємо у центрі цього трикутника, спостерігаючи, як вони дивляться одне на одного."
Д-р Харріс: "Марія ідеально гарна і контур її німбу ледь помітний. У епоху Високого Відродження німб зникає, тому що образи випромінюють певну божественність своєю ідеальною красою.
Німб більше не потрібен."
"У Рафаеля цю роль виконує природа - божественні реквізити більше непотрібні, як Ви сказали - їхню роль виконує пейзаж, Божий світ, створений Богом, що і стає вираженням божественності; його краса і виражає божественне тут.
Краса Марії, краса Христа і, навіть, краса Іоанна."
П'ятсот сімдесят один мільйон двісті тридцять тисяч фунтів паперових рушничків використовуються американцями кожного року.
Якщо б ми могли, - перепрошую, я помилився - 13 мільярдів використовуються кожного року.
Якщо б ми могли зменшити використання паперових рушничків, до одного паперового рушника на людину в день, ми б зберегли 571,230,000 фунтів паперу.
Ми можемо це зробити.
Роздаткові автомати паперових рушничків бувають різними - до кольору до вибору.
Є такі, де рушнички складені по три вкупі.
Люди зазвичай тягнуть по два або по три.
Є такі, що відрізають, є такі, де треба тягнути.
Люди тягнуть один, два, три, чотири, тягнуть і тягнуть.
Десь стільки, правда?
Є самовідривні рушнички.
Люди тягнуть один, два, три, чотири.
Або ще є такі ж рушнички, але із вторсировини, ви мусите витягнути п'ять штук, бо вони недостатньо добре вбирають вологу, еге ж?
Справа така, що ви можете обійтися одним рушничком.
Вивчимо два ключові слова: ця половина залу, ваше слово "стріпуємо".
Ану. Стріпуємо.
Голосніше.
Публіка:
Стріпуємо.
Джо Сміт:
Ваше слово "загортаємо".
Публіка:
Загортаємо.
Дж.С.:
Ще раз.
Публіка:
Загортаємо. Дж.С.:
А тепер дуже голосно.
Публіка:
Стріпуємо.
Загортаємо.
Дж.С.
Гаразд.
Руки мокрі.
Стріпуємо - раз, два, три, чотири, п'ять, шість, сім, вісім, дев'ять, 10, 11, 12.
Чому 12?
Дванадцять апостолів, дванадцять поколінь, дванадцять знаків зодіаку, дванадцять місяців.
Ну а найбільше мені подобається, що в англійській мові це найбільше односкладове число.
(Сміх)
Складаємо.
Загортаємо..
Сухі.
(Оплески)
Публіка:
Стріпуємо.
Загортаємо.
Дж.С:
Загорнути важливо, бо це сприяє кращому приляганню до шкіри.
Загортаємо.
Вам не треба запам'ятовувати цю частину процесу, просто довіртесь мені.
(Сміх)
Публіка:
Стріпуємо.
Загортаємо.
Дж.С.:
Самовідривний.
Знаєте, що кумедно, мої руки значно сухіші, ніж у людей, які витирають їх трьома або чотирма рушничками, тому що в них вони не щільно прилягають до рук.
Якщо вам здається, що це не так вже й ефективно..
Публіка:
Стріпуємо.
Загортаємо.
Дж.С.:
Так, а зараз перейдемо до справді химерної вигадки, маю на увазі автомат, перед яким ви махаєте рукою і він висуває рушник.
І він довжелезний, той рушник.
Розповім вам одну таємницю.
Якщо ви робитимете все швидко, дійсно швидко - і я можу це довести - ось піврушничка з диспенсера в цій будівлі.
Як саме?
Як тільки автомат запускається, ви просто відриваєте його.
Диспенсер достатньо розумний, щоб зупинитися.
І ви отримуєте піврушничка.
Публіка:
Стріпуємо.
Загортаємо.
Дж.С.:
А тепер, всі разом.
Стріпуємо.
Загортаємо.
Запам'ятайте ці слова на решту свого життя, щоразу, як ви діставатимете паперовий рушничок.
І пам'ятайте, один рушничок на людину за рік - це 571,230,000 фунтів паперу.
Чимало..
А наступного року розкажу вам про туалетний папір.
(Сміх)
Щодня нам потрібно багато інформації.
Правда ж, було б чудово, якби потрібна інформація завжди була під рукою?
Представляємо Google Асистент для iOS.
Потрібна інформація в потрібний час.
Щоранку дорогою на роботу Google Асистент показує, як швидше доїхати (доступно не в усіх країнах).
Прямуючи до аеропорту, ви отримуєте останні дані про свій рейс (доступно не в усіх країнах).
А коли приземлитесь - перегляньте фрази місцевою мовою та курси обміну.
Можете слідкувати за спортивними змаганнями в реальному часі або миттєво дізнатися про цікаві місця, кінотеатри і ресторани поблизу (доступно не в усіх країнах).
Google Асистент легко знайти.
Відкрийте Додаток для пошуку Google, увійдіть і прогорніть угору.
Google Асистент - потрібна інформація в потрібний час.
Я вже зробив декілька відео по дихальній системі.
І думаю, що навіть не бачивши їх, ви вже відчували потребу у кисні, і те, що ми видихаємо СО2.
Якщо ви дивилися відео про дихання, то знаєте, що нам потрібен кисень для того, щоб метаболізувати їжу, для того, щоб перетворити її у АТФ, що у свою чергу заставить наш організм функціонувати на клітинному рівні, тобто рухатися, дихати, думати - усе, що повинні робити.
У процесі дихання ми розчеплюємо цукор і виділяємо вуглекислий газ.
У цьому відео я хочу зробити великий крок назад і розповісти про те, як ми отримуємо кисень і повертаємо його назад у атмосферу.
Одним із способів це пояснити - використати систему вентиляції.
Тобто як до нас надходить кисень і виходить вуглекислий газ?
Я думаю, що будь-хто зміг би розпочати це відео.
Все починається з носу або роту.
У мене часто закладений ніс, тому я вдихаю через рот.
І сплю з відкритим ротом.
Але дихання часто починається з носу або роту.
Давайте я намалюю чоловічка з носом і ротом.
Скажімо це мій чоловічок.
Його рот відкритий, щоб він міг дихати.
Нам не важливо бачити його очі, але ми їх намалюємо.
Це мій зразок людини, який я зобразив.
Ось його вухо.
Домалюємо йому волосся.
Він допоможе нам зрозуміти, як ми вдихаємо і видихаємо повітря.
Давайте заглянемо всередину цього чоловічка.
Давайте я спершу намалюю все ззовні.
Ось наш зовнішній чоловічок.
Це трохи неправильно.
Скажімо, він виглядає ось так, а це його плечі.
Ось він.
Гаразд.
Тут у нього ротова порожнина, яка є простором, створеним нашим ротом.
У нас є ротова порожнина.
Я, мабуть, ще домалюю язик і все решта.
Напевне, домалюю язик.
Але тут у нас цей простір, наша ротова порожнина.
У вас є ще ніздрі, які переходять у носову порожнину.
Тобто у нас ще є один великий простір.
І ми знаємо, що вони поєднуються позаду носу і роту.
І це прохід ось тут називається гортань.
Коли повітря проходить крізь ніс, краще казати коли ви вдихаєте носом, тому що тоді повітря очищається і зігрівається, тому кажемо, що воно проходить через ніс.
Повітря може потрапляти через носову або ротову порожнини, тоді проходить через гортань, яка розділяється на дві трубки.
Одна частина пропускає повітря вниз, а інша залишається для їжі.
Отже, ваша гортань розділяється.
Позаду у вас стравохід, про нього ми поговоримо у наступному відео.
Позаду у вас стравохід, а попереду... давайте я намалюю розділювальну лінію ось тут.
Давайте я це з'єднаю.
Я намалював це жовтим.
Я і надалі використовуватиму жовтий, а зеленим кольором намалюю повітря.
Таким чином поділена гортань.
Тож позаду у нас стравохід.
Справа у нас гортань.
Через стравохід проходить їжа.
Ми знаємо, що їжа потрапляє через рот.
Тому нам потрібно, щоб вона проходила вниз через стравохід.
Але темою цього відео є дихання.
Що ми робимо з повітрям?
Я зосереджусь на тому, як повітря проходить вниз по гортані.
Гортань є ще нашим горлом.
Ви чуєте, що я зараз вам говорю. Це відбувається завдяки коливанням з правильними частотами, що відбуваються у горлі і дозволяють мені озвучувати це відео.
Тобто це наше горло, але на ньому ми не акцентуємо уваги.
Тому коли повітря проходить через гортань, воно потрапляє до трахеї, яка є лише трубкою для повітря.
А стравохід - це трубка для їжі.
Давайте я це запишу.
Навколо неї у нас хрящ, і це цілком логічно.
Адже, якщо вона була б м'якою, то не могла б пропускати через себе багато повітря.
Тому нам треба, щоб вона була тверда.
Ось чому вона жорстка і має навколо себе хрящ.
Вона розділяється на тві трубки. Я думаю ви знаєте, куди вони ведуть.
Я не дуже детально це малюватиму.
Я хочу лише щоб ви вловили їхню суть.
Ці дві трубки - це бронхи.
У них також є хрящ, тому вони досить тверді, але вони і далі розділяються.
Вони діляться на все менші і менші трубки, ось так, і у якийсь момент у них вже немає хряща.
Вони перестають бути твердими, але продовжують ділитись.
Тому я намалюю їх цими маленькими лініями.
У якийсь момент вони стають такими тонкими.
Вони просто продовжують ділитись.
Отже, повітря теж ділиться і поширюється різними шляхами.
І коли у бронх більше немає хряща, вони вже не тверді. Усі трубки, починаючи з цього місця, називаються бронхіолами.
Це бронхіоли.
Наприклад, це ми можемо назвати бронхіолою.
І тут нічого смішного немає.
Це лише трубка, що стає все тоншою.
Ми назвали різні частини трубок різними іменами, але суть полягає у тому, що вдихаючи через ніс або через рот, ми починаємо ділити повітря на два, доки воно не попаде у легені.
Давайте я їх тут намалюю.
Бронхи розділяються до легень, а бронхіоли знаходяться у легенях, аж доки не закінчаться. І ось де стає справді цікаво.
Вони продовжують ділитися на все менші і менші, тонші і тонші, аж до цих маленьких повітряних мішечків.
У кінці кожної маленької бронхіоли знаходяться ці маленькі повітряні мішечки, про які ми поговоримо через хвилину.
Їх звати альвеоли.
Я вжив багато дивних слів, але загальна ідея досить проста.
Повітря проходить крізь трубку.
Трубка стає тоншою і перетворюється на ці маленькі повітряні мішечки.
І виникає запитання, яким чином вони постачають кисень в наш організм.
Секрет у тому, що у цих маленьких мішечків дуже тоненькі стінки, тобто оболонка.
Давайте збільшимо.
Якщо я збільшу, то ви побачите, наскільки вони мініатюрні.
Я намалював їх досить великими, але кожна альвеола... давайте я намалюю її трішки більшою.
Намалюю вам ці повітряні мішечки.
Так, приблизно, вони виглядають.
У нас є бронхіоли, що закінчуються у цих повітряних мішечках.
Можливо, бронхіола переходить у іншу альвеолу, наприклад, цю.
Кожна з них має від 200 до 300 мікрометрів у діаметрі.
Тому ця відстань, давайте я поміняю колір, ця відстань становить від 200 до 300 мікрометрів.
Якщо ви не знаєте, що таке мікрометр, то я вам допоможу. Мікрометр - це мільйонна частка від метра або тисячна від міліметра.
Тобто це становить двісті тисячних міліметра.
Або ви можете ще перевести це, як п'яту частину від міліметра.
Якщо ви збільшите екран, то міліметр виглядатиме приблизно ось так.
Можливо, трохи більше, ніж це. Або таке саме.
Тому уявіть собі п'яту частину від цього, і це буде тим діаметром, про який ми говорили.
І якщо порівнювати з усіма іншими клітинами тіла, то середня клітина в тілі людини становить близько 10 мікрометрів.
Тобто альвеола за розміром як 20 чи 30 середніх клітин в тілі людини.
Тому у альвеол така тонка оболонка.
Якщо ми розглянемо їх як шарики, шарик досить тонкий.
Так само і клітина, приєднана до потоку крові і кровоносної системи, що протікає повз кожну із альвеол.
Тож у нас є кровоносні судини, що йдуть від серця і потребують збагачення киснем.
В загальному, судини крові, що не мають кисню, становлять деоксигеновану кров, чиї судини трохи темніші.
Про них я розповім вам на іншому відео.
Така кров виглядає фіолетовішою.
А я намалюю її блакитною.
Тобто це судини, що йдуть від серця.
Тому ця кров, ось тут, не має кисню або вона деоксигенована, чи має дуже мало оксигену.
Судини, що йдуть від серця, називаються артерії. Давайте я це запишу.
Ми повернемося до цього пізніше.
Отже, артерії - це кровоносні судини, що йдуть від серця.
А судини, що йдуть до серця, називаються венами.
Дуже важливо знати ці назви, тому що пізніше ви побачите, що артерії не завжди несуть кисень і не завжди деоксигеновані, а вени не завжди рухаються певним шляхом.
Згодом ми вдаватимемось у більші деталі, коли вивчатимемо кровоносну систему, а поки що пам'ятайте це.
Вени рухаються до серця.
Тут артерії рухаються від серця до легень, до альвеол, тому що вони потребують крові, яка до них надходить і несе в собі кисень.
Що ж відбувається? Повітря проходить крізь бронхіоли і кружляє довкола альвеол, наповнюючи їх. І як тільки вони їх наповнять, маленькі клітини кисню отримують дозвіл проникнути крізь оболонку альвеол і бути поглинутими кров'ю.
Ми говоритимемо про це детальніше, коли вивчатимемо гемоглобін і червоні кров'яні тільця, але ви повинні розуміти, що тут є багато капілярів.
Капіляри - це дуже маленькі кровоносні судини, що дозволяють повітрю, а саме молекулам кисню і вуглекислого газу, проходити між ними.
Тут є багато капілярів, що сприяє обміну газами.
Тому кисень може потрапляти у цю кров. Ось це судина, що йде від серця, а зараз стає просто трубкою.
Коли вона отримала кисень, вона відразу ж повертається до серця.
Тому ось де ця судина, ця трубка, частина нашої кровоносної системи, дівається від артерії, яка йде від серця, до вени, яка йде назад до серця.
І є спеціальне слово для цих артерій і вен.
Їх називають легеневими артеріями і венами.
Тобто від серця до легень, до альвеол рухаються легеневі артерії.
А назад, до серця, рухаються легеневі вени.
Ви запитаєте, чому легеневі?
Та тому, що вони несуть кров до і від легень.
Тому щоразу, коли люди говорять про щось легеневе, вони мають на увазі, що це стосується дихання.
Це варто знати.
Тож ми маємо кисень, що надходить через рот або через ніс, через гортань, він може потрапити у ваш живіт.
Ми можемо надувати наш живіт, як шарик, але це не допоможе кисню потрапити у наш кровообіг.
Але він пройде крізь гортань, у трахею, крізь бронхи, тоді у бронхіоли, в кінці у альвеоли і абсорбується у те, що було артеріями. Але тоді ми повернемось назад і наповнимо кров киснем.
Червоні кров'яні тільця стають червоними тоді, коли гемоглобін стає багряним, тобто тоді, коли насичується киснем і потім ми повертаємось назад.
Але в той же час ми говоримо не лише про попадання кисню в наші артерії чи гемоглобін.
Ми говоримо ще й про виділення вуглекислого газу.
Отже, ці сині артерії, що йдуть від легень, також виділятимуть вуглекислий газ у альвеоли.
Ми його видихатимемо.
Кисень попадає всередину.
Ще деякі речовини ми теж вдихаємо, але в альвеоли всмоктується саме О2.
І коли ми видихаємо, то випускаємо вуглекислиий газ.
Я вам розкажу, як саме це стається.
Як відбувається його витиснення. Коли повітря виходить, воно активує мій голосовий апарат і я можу говорити, але не вдаватимусь до деталей.
Останнє, що ми повинні обговорити про роботу легень, це те, як вони заставляють повітря вийти назовні.
Ви можете уявити собі величезний шар м'язів, що стискаються, як помпа.
Давайте я виберу якийсь колір.
Коли вона розслаблена, то має куполоподібну форму, саме тоді легені виглядають стиснутими.
Вони не мають великого об'єму.
Але коли я вдихаю, діафрагма скорочується, а коли вона скорочується, вона стає меншою, але що найважливіше, вона відкриває місце для легень.
Тому легені можуть це місце зайняти.
Ось що вона робить. Легені надуваються, як повітряна кулька і стають більшими в об'ємі.
Коли ви збільшуєте якийсь об'єм, у нашому випадку - легень, то легені стануть більшими, так як моя діафрагма скорочена і дає більше місця легеням.
Цей певний об'єм зростає, тиск всередині зменшується.
Якщо ви пам'ятаєте з фізики, тиск помножити на об'єм дорівнює константа.
Тож коли ми вдихаємо, наш мозок наказує діафрагмі скоротитися.
Наші легені збільшуються, щоб заповнити це місце.
У нас менший тиск тут, ніж назовні, що називається від'ємний тиск.
Тому повітря завжди хоче переходити від високого до низького тиску і потрапляє у наші легені.
Там буде кисень, який потраплятиме у наші альвеоли, аж до артерій, а тоді повернеться у вени, після того, як наповнить гемоглобін.
Поговоримо про це докладніше.
У той момент, коли діафрагма перестає скорочуватись, вона повертається у попередню форму.
Немов гумка.
Вона скорочується назад і виштовхує повітря з легень. Це повітря зараз сповнене вуглекислим газом.
Зараз подивимося на легені. Вони досить великі.
Секрет у тому, що завдяки цьому розгалуженню і альвеолам, внутрішня поверхня легень набагато більша, ніж ви уявляєте.
Я дізнався, що внутрішня поверхня у наших альвеолах, та поверхня, де кисень всмоктується, а вуглекислий газ виділяється з крові, становить 75 м2.
Саме метрів.
Це чимось нагадує брезент або поле.
Це майже 9*9 метрів.
Це вражає.
Це розмір площі ззаду будинку.
Це те, яку площу повітря ви можете помістити у легенях.
Вона просто вся складена.
Ось як вона складається і легені виглядають відносно малими.
Але це саме та площа, що дає нам достатньо повітря, достатньо кисню, щоб проникнути крізь оболонку альвеол у кровоносну систему і достатньо вуглекислого газу для виділення.
І щоб мати уявлення, скільки альвеол у нас, я вам казав, що вони дуже малі і їх у нас 300 мільйонів у кожній легені.
Тобто у кожній легені у нас 300 мільйонів альвеол.
У будь-якому випадку я сподіваюся, що це дає вам чітке уявлення про те, як ми отримуємо кисень у нашій кров'яній системі і як виділяємо вуглекислий газ.
У наступному відео я більше говоритиму про нашу кровоносну систему і те, як ми постачаємо кисень від легень до решти частин тіла, а також, як у легені надходить вуглекислий газ.
Хенк: А ну заціни. Ха!
Круто?
Б'юся об заклад, ти б теж так хотів.
Мати клона, щоб прибирав замість тебе, ходив вчитися, чи сидів за столом з твоєю мамою на її День Народження.
Ну, ти не можеш так зробити, і зрештою, є дійсно хороші аргументи, чому ти цього не зробиш.
Ми поговоримо про них у наступному відео.
А ти знаєш, що може клонувати себе?
Твої клітини.
Майже кожна з них, і насправді, вони прямо зараз це роблять.
Для будь-якої істоти, більшої за одноклітинний організм, все життя походить від здатності клітин відтворювати себе, тому що це дозволяє організмові розвиватися, рости, загоюватися, та відтягувати смерть якомога довше.
Саме таке ділення клітин називається мітозом, і воно відповідає за всі ключові функції твого тіла.
Якщо ти порізався, твоєму тілу потрібно відтворити нові клітини - мітоз.
Випив забагато алкоголю, пошкодив печінку, - тобі потрібно замінити ті клітини - мітоз.
Пухлина росте у хребті?
На жаль, знову - мітоз.
Як ти виріс із 3-кілограмового немовляти до 30-кілограмової дитини?
Не твої клітини збільшують твою масу.
В тебе просто стає їх більше й більше, ще більше й більше.
І це мітоз.
Це настільки важливий процес в твоєму житті, що він відбуватиметься у твоєму тілі протягом всього життя близько 10 септильйонів разів.
Це 10 тисяч мільйонів разів.
Як і всі розподіли, - це нелегко.
Можлива метушня, багато драми, і це може забрати на диво багато часу, але повір мені, після того, як ми з цим впораємось, нам буде значно краще.
(музика)
Отже, ти складаєшся з трильйонів клітин, так само як жирафа або ж червоне дерево, пам'ятай, що всередині кожної клітини є ядро, що містить твоє ДНК, яке в свою чергу зберігає всі інструкції, як тебе побудувати.
ДНК організована у хромосомах, і як ми вже розповідали, у клітинах твого тіла - соматичних клітинах.
У тебе 46 хромосом, які становлять 23 пари.
Одна з пари - від матері, а друга - від батька.
Клітини з усіма 46 хромосомами називаються диплоїдними, тому що в них знаходяться обидві пари, і саме про це ми сьогодні поговоримо.
В тебе також є гаплоїдні клітини, що містять лише половину хромосом, 23, і це твої статеві клітини.
Вони виробляються у такому ж фантастичному процесі, що зветься мейоз, мова про який піде у наступному відео.
Але наразі нам треба запам'ятати, що мітоз - це процес, в якому одна клітина з 46 хромосомами ділиться на дві генетично ідентичні клітини, кожна з яких має 46 хромосом, і все це для того, щоб життя тривало.
Ядро у клітині контролює все, що в ній відбувається.
В ньому знаходяться всі необхідні інструкції для того, щоб підтримати виживання клітини, отже не потрібно відтворювати всю клітину.
Все, що треба зробити,- це відтворити ДНК, запакувати, а потім, якщо є дві окремі кишеньки з ДНК, то можна отримати дві нові клітини.
Мітоз відбувається у процесі низки окремих стадій, що звуться профаза, метафаза, анафаза і телофаза.
Ти можеш просто ще і ще раз повторити їх, щоб вони вляглись в голові.
А що дійсно неймовірне у цьому процесі, так це те, що навіть знаючи про всі стадії, ми все одно не знаємо механізмів, які запускають цей процес, і все це є частиною науки.
Наука - це не лише те, що ми знаємо.
Це також те, як ми намагаємося дізнатися.
Подумай, це дає гарантію, що ти матимеш роботу, якщо тобі спаде на думку стати біологом.
Є багато речей, якими займаються біологи, і над якими ще треба подумати, і це одна з них.
Добре, давайте вже зробимо клона.
Більшість життя клітини проводять у стадії очікування - інтерфазі, це означає, що вони знаходяться між стадіями мітозу, коли вони переважно ростуть, працюють і роблять все, щоб бути корисними для нас.
В інтерфазі довгі ланцюжки ДНК досить вільно і невпорядковано закручені, як оте скуйовджене хутро на собаці або пір'я під ліжком.
Невпорядковане ДНК називається хроматином, а коли мітоз розпочинається, у клітині запускаються процеси, що ведуть до великого розподілу.
Один з найважливіших етапів - це коли невеликий набір білків поруч із ядром, що зветься центросомою, подвоюється.
Нам доведеться перемістити багато речей у ядрі, й процес регулюватимеся цими центросомами.
Відбувається ще дещо: вся ДНК також починає копіювати себе, надаючи клітині 2 копії кожного ланцюжка ДНК.
Щоб пригадати, як відтворюється ДНК, передивіться це відео, а потім повертайтеся.
Зараз клітина входить у першу фазу - профазу, під час якої весь гамуз хроматину ущільнюється, та згортається, щоб сформувати товсті ланцюжки ДНК, що розташовуються навколо білків.
Це, любі друзі, ваші хромосоми.
Тепер ДНК вже не виглядає як скуйовджене хутро, воно більше схоже на дреди, і зроблені дуплікати не просто вільно плавають.
Вони знаходяться поруч з оригіналом, разом вони виглядають наче маленькі Х.
Звуться вони хроматидами, одна копія - ліві "рука й нога" в Х, а інша - її праві "рука й нога".
Місце їхнього перетину зветься центромерою.
Ти вже знаєш, що ці Х називаються хромосомами, іноді подвійною хромосомою, або хромосомою з подвійним ланцюжком, і коли хроматиди роз'єднуються, вони також вважаються окремими хромосомами.
Поки формуються хромосоми, ядерна мембрана відходить, повністю розпадаючись, і центросома потім від'єднується від ядра, прямуючи до іншого кінця клітини.
Коли вони відходять, то залишають за собою широкий слід білкових ниток, що називаються мікротрубочками, що тягнуться від однієї центросоми до іншої.
Згадайте з відео про анатомію тваринної клітини: мікротрубочки допомагають надати клітині певної структури, і саме цим вони займаються й тут.
А тепер ми підійшли до метафази, що буквально означає після-фаза, і вона є найдовшою фазою у процесі мітозу.
Вона триває до 20 хвилин.
Під час метафази, хромосоми приєднуються до довгих мікротрубочок як раз посередині їхньої центромери.
Центросома потім починає рухатись, і здається, їй у цьому допомагають молекули, що звуться моторними білками.
Ми точно не знаємо, як вони працюють, але знаємо, наприклад, що їх по 2 з кожного боку центросоми.
Вони називаються центросома асоційований білок Е.
Отже, ці моторні білки, приєднані до ниток мікротрубочок, фактично намотують трубочки у місцях провисання.
Водночас, інший білок - дінеін, тягне вільну частину з іншого боку нитки біля мембрани клітини.
Після відтягування у цьому напрямку хромосоми стають у рядок до центра клітини і це підводить нас до кінцевого встановлення біолого-графіки.
(музика)
Як же хромосоми вишиковуються таким чином?
Ми знаємо, що в цьому беруть участь моторні білки, але ж як?
Що вони роблять?
Згадайте, що я казав раніше: є багато процесів у мітозі, які ми не до кінця розуміємо.
Дивно, що ми цього не знаємо, тому що ми можемо буквально спостерігати весь процес мітозу під мікроскопом, але вишикування хромосом - це гарний приклад того, що вдалося лише нещодавно дослідити.
І це було відкриттям аж за 130 років.
Мітоз вперше спостерігав німецький біолог
Волтер Флеммінг, що вивчав тканини зябр і плавників саламандри у 1878 році, коли він вперше помітив розщеплення ядра клітин на 2, і як вони відійшли одне від одного, щоб утворити дві нові клітини.
Цей процес він назвав мітозом, від грецького слова "нитка" через сплутані клубки хроматину, також термін, запроваджений завдяки процесу, побаченому в ядрах.
Але Флеммінг не помітив, яке значення це дослідження має для генетики, що тоді була досить новою наукою, і протягом наступного століття покоління науковців разом розбирали таємницю мітозу, досліджуючи роль мікротрубочок та виокремлюючи моторні білки.
А нещодавній внесок до цього дослідження був доданий докторантом
Томомі Кійомітсу з Массачусетського технологічного інституту.
Він спостерігав той самий процес що й Флеммінг, і з"ясував як, принаймні один з моторних білків допомагає утримуватися хромосомам у рядочку.
Він вивчав моторний білок дінеін, що знаходиться на внутрішній поверхні мембрани.
Уявіть, що мікротрубочки - це канати, що перетягують, а хромосоми - це прапорець посередині.
Кійомітсу виявив, що дінеін грає в перетягування каната сам із собою.
Він хапає один кінець мікротрубочки і тягне трубочки та хромосоми в один бік клітини.
Коли кінці мікротрубочки підходять дуже близько до клітинної мембрани, вони виділяють хімічну речовину, що змушує дінеін рухатися до іншого кінця клітини.
Там він хапає мікротрубочку за інший бік і починає тягнути аж поки, так! Поки він знову не піде в інший бік клітини.
І все це гарантує, що хромосоми вишикуються посередині таким чином, що поділяться рівно.
Це відкриття було оприлюднено у лютому 2012, за пару тижнів до того, як я сів на цей стілець, та 134 роки після того, як мітоз був вперше досліджений.
Якщо бажаєте приєднатися до когорти науковців, що шукають розгадки таємниць мітозу, а також інших питань про наше життя, то, можливо, колись я розповідатиму і про вас.
А поки що ми пройшли крізь інтерфазу, коли центросоми і ДНК відтворюються і готуються до розділення; профазу, коли хромосоми і центросоми починають розходитись; і метафазу, коли хромосоми вишикуються у центрі клітини.
Тепер настав час відділити хромосоми від їхніх копій.
Моторні білки починають настільки сильно штовхати ниточки, що Х-хромосоми розділяються на одинарні.
Щойно вони від"єднаються, їх тягнуть у різні боки клітини.
Оскільки, префікс "ана-" означає "назад", це може допомогти вам пригадати назву цієї фази - анафаза.
Після цього, справа лише у використанні генетичного матеріалу, щоб відтворитися таким чином, щоб дубліканий генетичний матеріал мав все те, що й первинний.
І остання фаза - телофаза, де кожна нова структура клітини відтворюється першою.
Ядерна мембрана реформується, і ядерце формується у ній, а хромосоми відходять назад у хроматин, і між двома новими клітинами з"являється складка, яка сигналізує про фінальну стадію розподілу.
Розподіл між двома клітинами називається розщепленням і все, що їм залишається, це просто розділитися.
Це відбувається завдяки цитокинезу, - буквально, клітинному руху, коли два нові ядра розходяться і клітини діляться.
Тепер в нас є дві нові клітини, і в кожній - повний набір з 46 хромосом.
Ці клони називаються дочірніми клітинами первинної клітини, і як однояйцеві близнята, вони є генетичними копіями одна одної.
А також свого батька.
Але все це точно не стосується вас.
Навіть якщо ви однояйцевий близнюк, дякуйте, однояйцеві близнюки, зустрінемось у коментарях.
Ви типу клон свого брата/сестри, але не клон свого батька/матері.
Натомість, половина ДНК в кожній вашій клітині - від матері, а половина - від батька.
Щоб зрозуміти це, нам потрібно розібратися як формуються яйцеклітина і сперма, а це вже мейоз, і про нього ми поговоримо вже наступного тижня у нашому відео-курсі.
Томмі Мізон:
Сьогодні ми вам заграємо дві пісні.
Ми троє братів з Нью-Джерсі, але найсмішніше те, повірите чи ні, що ми зациклені на стилі музики блуграсс і ми раді, що заграємо для вас сьогодні ввечері.
(Музика) (Оплески)
ТМ:
Дякуємо вам, дякуємо вам.
(Оплески)
Роббі Мізон:
Дякуємо вам.
Я Роббі Міззон.
Мені 13 років, і я граю на скрипці.
Це мій брат, Джонні.
Йому 10, і він грає на банджо.
А мій 14-річний брат Томмі грає на гітарі.
(Оплески)
Ми називаємо себе the Sleepy Man Banjo Boys.
(Музика) (Оплески)
ТМ:
Дякуємо.
Джоні M:
Дякуємо всім.
ТМ:
Дуже дякуємо.
Chapter 5 Коко
Одного разу...
Жила собі маленька дівчинка, яка приховувала своє скромне походження все життя і вигадала свою власну легенду.
Одного разу...
Габріель Шанель народилася під знаком Лева в сім'ї рознощика і прачки, яка померла у 32 роки від тяжкого життя.
Одного разу...
Батько залишив своїх п'ятьох дітей, трьох дочок відправив до дитячого притулку.
Габріель на той час було 12 років, і вона ніколи його більше не бачила.
Після цього вона завжди прикидалася, що він поїхав до Америки.
Одного разу...
Цей притулок знаходився у стінах монастиря - абатство Обазін, де Габріель провела майже сім років.
Романська чистота цього аскетичного світу надихатиме її відчуття строгості та простоти і прихильність до чорно-білої гами, а розкіш церковного одягу і церемоніальних предметів викличе її захоплення в майбутньому стилем бароко, золотом і різнокольоровим коштовним камінням.
Одного разу...
Жила собі гарна молода дівчина, яка цілими днями шила а ночами співала в кабаре, перед військами кавалеристів.
Її всі називали "Коко", тому що вона часто співала "Хто бачив Коко в Трокадеро?"
Вона завжди вважала за краще робити вигляд, що Коко - це прізвисько, яке дав їй батько.
ОДНОГО РАЗУ...
Молода жінка з хлоп'ячою чарівністю відмовилася їздити в дамському сідлі на коні знатного кавалера,
Етьєна Бальсана.
Її одяг, на відміну від одягу інших жінок, нагадував чоловічий, вона винайшла новий стиль капелюшків, позбавивши їх звичних птахів і пір'я і зробивши їх простіше, легше і елегантніше.
Її першими клієнтками були працюючі дівчини, але суспільство швидко уподобало цей стиль.
ОДНОГО РАЗУ...
У її житті було справжнє кохання на ім'я Бій Кейпел.
Англієць, заможний і освічений, він був чоловіком її мрії.
Він познайомив її з літературою, східною та езотеричною.
Бій допоміг Коко перетворитися на Шанель.
Вона вирішила відкрити свої перші магазини у Парижі, Довілі і Біарріці.
Вона хотіла працювати, щоб завоювати свою свободу.
ОДНОГО РАЗУ...
Здійснилася революція, коли геніальна Коко Шанель винайшла новий жіночий силует.
Вона вкоротила сукні, показавши щиколотки, звільнила талію, відсторонивши корсети, відродила джерсі, зробила коротку стрижку і дозволила шкірі вкритися засмагою.
Шанель закрила одну епоху і відкрила нове століття моди.
ОДНОГО РАЗУ...
У будинку № 31 на вулиці Камбон мадемуазель Шанель відкрила свій перший будинок моди в Парижі у 1918 році.
Маленька сільська дівчинка з Оверні, сирота з Обазіну, вона стала королевою Парижа.
Перш ніж звільнити жінок, вона звільнила себе.
ОДНОГО РАЗУ...
Її історія кохання закінчилася трагічно.
Бой Кейпел загинув в автокатастрофі.
У перший і останній раз Коко Шанель дозволила собі заплакати.
Вона сказала: "Або я теж помру, або я закінчу те, що ми почали разом"
Вона вирішила продовжувати...
Далі буде...
Чоловік: Отже, біблійна історія про Давида, Старий заповіт.
Жінка: Це той самий Давид, який стане королем Давидом.
Чоловік: І тут насправді зображена історія про Давида та Голіафа.
Жінка: Так.
Хоча тут ми, звичайно, бачимо лише Давида. [Сміх]
Чоловік: Хоча він бачить Голіафа.
Жінка:
Це дійсно так. Він чітко бачить Голіафа.
І Давид направляє рогатку, камінь прямо на нього.
Історія полягає в тому що ізраїльтянам загрожували філистимляни, у яких був чоловік-велетень, який...
Чоловік: Який вселяє жах у кожного.
Жінка: Який залякує кожного і ізраїльтяни були впевнені, що вони зазнають поразки.
Саме через Голіафа, цього велетня.
Чоловік: Окрім цього хлопця, який тут зображений молодим чоловіком.
Жінка: Він сказав:" Давайте я піду.
Я зустрінуся віч-на-віч з велетнем.
Та... що ж...[сказали вони] ти не можеш цього зробити!
І дали йому надягнути на себе кольчугу, задля його безпеки, коли він зустрінеться з Голіафом.
Та він зняв її. І сказав: "Мені не потрібна ця кольчуга."
І він зустрівся віч-на-віч з Голіафом і він знищив його одним ударом.
І,звісно, насправді це був взагалі не удар.
Це була сила Бога позаду Давида.
Мені п'ять років, і я дуже горда.
Мій батько щойно побудував найкращу вбиральню у дворі у нашому маленькому селі в Україні.
Всередині, це смердюча діра у землі, але поза нею - це перлинно-білий жаростійкий пластик, який буквально виблискує на сонці.
Це змушує мене відчувати себе такою гордою, що важливо, що я призначаю себе лідером маленької групи друзів і вигадую для нас місії.
Таким чином ми бродимо від будинку до будинку, шукаючи мух, які потрапили в павутини, і звільняємо їх.
Чотири роки раніше, коли мені був один рік, після аварії на Чорнобильській АЕС, йшов чорний дощ, і волосся моєї сестри перетворилося на згустки, а я провела дев'ять місяців у лікарні.
Туди не впускали жодного відвідувача, так що моя мати підкупила працівника лікарні.
Вона придбала форму медсестри і щоночі пробиралася, щоб сидіти поруч.
П'ять років опісля нам несподівано пощастило.
Завдяки Чорнобилю, ми отримуємо притулок у США.
Мені шість років, і я не плачу, коли ми залишаємо домівку і їдемо до Америки, тому що я очікую, що це місце наповнене рідкісними та дивовижними речами, такими як банани і шоколад і жувальна гумка Базука, жувальна гумку Базука з маленькими обгортками з мультфільму всередині,
Базука, яку ми отримували один раз на рік в Україні і повинні були жувати одну із них протягом усього тижня.
Таким чином, першого дня ми дістаємось до Нью-Йорка, моя бабуся і я знаходимо копійку на підлозі притулку для бездомних, де зупинилася моя сім'я.
Лишень ми не знаємо, що це притулок для бездомних.
Ми вважаємо, що це готель, готель з великою кількістю щурів.
Отож ми знаходимо цю копійку, приліплену до підлоги, і вважаємо, що її мабуть залишив якийсь багатій, адже звичайні люди не гублять грошей.
Я тримаю цю копійку на долоні. Вона липка та іржава, але таке відчуття, що я тримаю удачу.
Я вирішила, що я збираюся отримати мій власний шматочок жувальної гумки Базука.
І в ту мить я відчула себе мільйонеркою.
Приблизно через рік, я знову почувалася так само, коли ми знайшли повну торбу іграшок у смітті. Раптом я отримала найбільше іграшок у своєму житті.
У мене знову склалося таке враження, коли я почула стукіт у двері нашої квартири у Брукліні. Тоді ми з сестрою відчинили і побачили кур'єра з коробкою піци, якої ми не замовляли.
Так ми отримали піцу, нашу найпершу піцу, яку поглинули шматок за шматком, тоді як постачальник стояв і дивився на нас з порога.
Він попрохав нас заплатити, але ми не говорили англійською.
Вийшла моя мама, і він попросив її заплатити, але вона не мала достатньо грошей.
Вона щодня проходила пішки 50 житлових кварталів у дорозі на роботу та додому, тільки щоб не витрачати гроші на проїзд в автобусі.
Тоді наша сусідка раптово висунула голову, і почервоніла від люті, коли зрозуміла, що ті іммігранти знизу якось роздобули її піцу.
Всі засмучені.
Але піца смачна.
Аж через кілька років я усвідомила, якими ми були бідними.
Наш 10-річний ювілей перебування у США ми вирішили відсвяткувати, зарезервувавши номер у готелі, в якому ми спершу зупинилися, коли дісталися до США.
Чоловік на рецепції засміявся і сказав:
"Ви не можете забронювати тут номер.
Це притулок для бездомних".
Ми були в шоці.
Мій чоловік Брайан був також бездомним у дитинстві.
Його сім'я втратила все, і в 11 років він змушений був жити в мотелях зі своїм батьком. Ці мотелі забирали всі їхні харчі і тримали їх як заставу, поки вони не були в змозі оплатити рахунок.
А одного разу, коли він нарешті отримав свій ящик заморожених пластівців назад, на них повзали таргани.
Але у нього було одне.
У нього була взуттєва коробка, яку він скрізь носив за собою. Вона містила дев'ять коміксів, два з яких, намальовані Г.І.
Джосом, виглядали як Людина-павук, а п'ять - розповідали про Ґоботсів.
Це була його власна збірка героїв, яка оберігала його від наркотиків і банд, і від знехтування своїми мріями.
Я збираюся розповісти вам про ще одного колишнього бездомного члена нашої сім'ї.
Це Скарлетт.
Колись давно Скарлет використали як приманку в собачих боях.
Її зв'язали і кинули в коло, щоб інші собаки нападали на неї. Так вони набиралися злості перед боєм.
Тепер вона їсть органічні продукти харчування і спить на ортопедичному ліжку, на якому викарбуване її ім'я, але коли ми наливаємо воду для неї в миску, вона як і раніше піднімає погляд угору і махає хвостом на знак подяки.
Іноді Брайан і я йдемо через парк зі Скарлетт, вона бавиться у траві, а ми просто дивимося на неї, а потім один на одного і відчуваємо вдячність.
Ми забуваємо про наші нові середньо-класові відчаї та розчарування, і відчуваємо себе мільйонерами.
Дякую.
(Оплески)
(фортепіанна музика)
Четвертий поверх Музею сучасного мистецтва і приміщення, присвячене поп-арту, і ми дивимося на справді чудову картину.
Вона справді дуже велика.
Це не повністю картина.
Воно називається "Золота Мерилін", як і Мерилін Монро, Це 1962 року.
І це не тільки величезне, а й коштовне, оскільки більшість полотна покрито цим злегка металічно-бронзово-золотою фарбою.
Голова Мерилін наче пливе... у прямокутнику в центрі.
Надто мало... Я маю на увазі, це справді трохи дивно ізольовано в золотій площині.
Подивись на голову Мерилін.
Перш за все, вона цікава, оскільки вона, як я пам"ятаю, з останньої фотосесії, що вона розглянула і мовби прийняла, і, придивившись, воно жахливо надруковано, а не намальовано.
Ні, це друк.
Так, з газети.
Фотографія з газети, що була збільшена, надрукована в чорному і тоді заяскраво передрукована з поганим записом з цими жахливими кольорами, що перейшли прямо з коміксів Дік Трейсі.
Цей жовтий зверху, чорний для волосся і червоний для помади і зелені тіні.
О Боже, цей бірюзовий просто жахливий, так?
І тоді найгламурніший крикливий червоний на губах понад чорного.
Це було одразу після її самогубства.
Що ж це дуже вагома річ.
Це майже пам"ятна картина.
Я думаю, що вона пов"язана з релігією, як ікона.
Я думаю, що золотий колір виконує роль золота на візантійських полотнах і вона посідає місце Діви Марії.
Вона у нашій споживацькій культурі, у культурі гламуру, слави, що було надзвичайно важливо було Уорхола, вона зараз є...
Це наша культура, те, що ми є.
Так. І це неперевершеність Уорхола.
Він не думає про історію мистецтва так сильно як про щось, що є достовірним і до нині.
Насправді, повернімося до проблем друку.
Уорхол, думаю, робить цікавий внесок, який полягає в тому, що малювання більше не повністю аутентичний процес у 1962.
Коли ми живемо у світі, що є світом мануфактури, масового виробництва, тоді він розвертається, припиняє малювати, він починає робити багатократні друки, починає набирати людей, щоб робити друки для себе, він робить це в студії, яку він називає "Фабрикою".
Це мало б засмучувати людей, що шукали сили малювання.
І гірше те, що головною проблемою попу було перетворення натюрморту, пейзажів, традиційної історії малювання, що залишалось, все це певною мірою застарілі традиції, на його початку та слідкувати за популярною культурою.
Малюнок більше не Діви Марії, а поп-ікони є надзвичайно могутнім, агресивним твердженням проти Західної культури.
Це Ліхтенштейн, якого запросили... Я думаю це було у 1961 чи 62... що було поп-артом, і він сказав:
"Знаєте, після абстрактного експресіонізму, ми могли взяти вимочений в олії килим, повісити на стіну, і хтось назвав би це твором мистецтва".
Ми шукали щось, що було до сих пір нікчемним.
І він сказав, що справді нікчемною була популярна візуальна культура, речі нашого комерційного світу. Низький рівень культури...
Для мене це відкриває повну кризу особи і способу набування індивідуальності.
Це не Мерилін.
Насправді, ми не маємо ні- якого доступу, хто вона дійсно є.
Все, що ми маємо, - її маску.
Переклад на українську:
Торік у січні на мою компанію, Fark.com, подала до суду - як і на Yahoo, MSN, Reddit
AOL, TechCrunch та інших - компанія під назвою Gooseberry Natural Resources.
Gooseberry була власником патенту на створення та поширення релізів новин через мейл.
(Сміх)
Ви мабуть здивовані, що таке можна запатентувати, але таке трапляється постійно.
Візьміть що-небудь, що вже було зроблено, і запатентуйте як новітню технологію - наприклад, дзвінки через інтернет або підбірки відео для телешоу, або радіо, але не для мобільних, і так далі.
Проблема з цими патентами в тому, що механізм є дуже нечітким, а патентна система недієздатна. В результаті більшість таких судових процесів завершуються колективними договорами.
А через те, що такі договори не підлягають розголошенню, ніхто не знає, якими були умови.
В результаті патентний троль може оголосити, що він виграв справу.
У випадку з Gooseberry Natural Resources цей патент на розсилання прес-релізів мав фатальний недолік, і це заторкнуло мене самого, справа в тому, що в мейнстрімі медіа світу існує одне-єдине визначення релізу новин, і це - прес-реліз - скорочено П.Р.
Моя компанія, Fark, начебто працює з новинами, і в результаті, ми не порушували цього патенту.
Справу закрито, так?
А от і ні.
Однією з найбільших проблем патентного закону є те, що коли на вас подає в суд патентний троль, доведення, що ви не порушили патенту, лягає на плечі обвинуваченого, це означає, що ви повинні доводити, що ви не порушували патент, як ідеться у позові.
І це займає певний час.
Вам слід знати, що в середньому захист від патентного троля коштує два мільйони доларів і триває 18 місяців, поки не ви не виграєте.
Це найкращий розв'язок ситуації, якщо на вас подав позов патентний троль.
Я сподівався об'єднати зусилля з деякими великими компаніями, щоб захиститись від цього позову, та одна за одною вони вмили руки від цього випадку, і навіть - що важливо - жодна з цих компаній не порушувала цього патенту - жоднісінька.
І вони припиняли справу без судового розгляду.
Причиною припинення справи без розгляду стало те, що дешевше закрити справу, ніж відповідати на позов - іноді дешевше на два мільйони доларів, і набагато гірше може бути, якщо ви програєте.
Це також створить масовий стрес для керівництва компанії, особливо такого, як мій, маленького магазину з вісьмома працівниками.
Минуло шість місяців розгляду справи, і ми нарешті дійшли до етапу дослідження.
І на цьому етапі ми попросили патентного троля надати скріншоти компанії Fark, де, власне, відбувалося порушення їхніх патентних прав.
Імовірно, через те, що таких скріншотів не існувало, Gooseberry раптово захотіла завершити справу без розгляду.
Їхній адвокат: "А, так.
У моїй компанії реорганізація".
Не кажучи про той факт, що за адресою їхньої фірми знаходився торговий центр десь у Північному Лос Анджелесі, в якому не було працівників. "Ми б хотіли закрити цю справу.
Тож чи не були б ви такі добрі зробити вашу найкращу і останню пропозицію?"
Моя відповідь: "Як щодо ніскільки?"
(Оплески)
Ми не мали великих надій на таке розв'язання.
(Сміх)
Але вони припинили судовий розгляд.
Без зустрічної пропозиції.
Як було згадано раніше, однією з причин, чому я можу вам про це говорити, є те, що в цій справі не було пункту про нерозголошення.
Як так сталося?
Під час судового процесу, коли ми отримали нашу копію, я видалив цей пункт.
Мій адвокат сказав:
"Ні, так не пройде".
Але вони підписали угоду.
Чому?
Подзвоніть запитайте їх.
Їхні дані теж не підпадають під нерозголошення.
Чого я навчився з цього випадку?
Трьох речей.
Перш за все, якщо можете, не боріться проти патенту, боріть з порушеннями.
Патенти дуже важко обійти.
Порушення спростувати набагато легше.
По-друге, дайте одразу зрозуміти, що ви або не маєте грошей, або що ви радше витратие їх на адвоката, який судитиметься з тролем, аніж віддасте їх їм.
Чому це працює? Бо патентні тролі отримують відсоток із суми, яку їм виплачують після процесу. Якщо їм стане ясно, що вони не отримають ніяких грошей, вони стануть менш зацікавлені у розгляді справи.
І нарешті, не забудьте сказати їм, що зробите цей процес настільки прикрим, болісним і складним для них, наскільки це буде можливо.
Це тактика, яку патентні тролі застосовують до людей, щоб добитися свого.
Виявляється, їм платять за умови успіху, це працює насправді зворотним чином.
Не забувайте про це.
То що ж це все означає?
Щоб підсумувати, можна сказати одне:
Не ведіть переговорів з терористами. (Оплески)
Патентні тролі завдали більше збитків економіці Сполучених Штатів, ніж будь-яка внутрішня або іноземна терористична організація в історії кожного року.
І що ж вони роблять з цими грошима?
Вони вкладають їх у провадження нових тролевих судових процесів.
Це була суть мого виступу, в якому я маю надати певне рішення для патентної системи.
Проблема в тому, що існує дві дуже великі індустріальні групи, які пропонують різні рішення для патентної системи.
Індустрія охорони здоров'я воліла б мати сильніший захист для винахідників.
Індустрія хай-тек хотіла б кращий захист для виробників.
Їхні цілі не є діаметрально протилежними і не знаходяться по різні боки.
В результаті, патентні тролі можуть існувати у просторі між ними двома.
На жаль, я не досить розумний, щоб розв'язати проблему патентних тролів.
Тим не менше, у мене була така ідея, і це було навіть добре.
І я подумав: "Я повинен це запатентувати".
(Сміх)
Ось, порушення патенту через мобільний девайс - який розглядається як не стаціонарний комп'ютер.
Моє розв'язання проблеми: подаруйте мені такий патент і я їх знищу з лиця землі.
Дякую.
(Оплески)
Сьогодні я хочу показати вам майбутнє способу, в який ми створюємо речі.
Я вірю, що скоро наші будівлі й машини зможуть самоконструюватися, відтворювати і ремонувати самі себе.
Тож я збираюся показати вам що на мій погляд являє собою теперішній стан виробництва, і тоді порівняю це з деякими природними системами.
Отже, у виробництві теперішнього рівня, ми маємо хмарочоси -- - два з половиною роки, від п'ятисот тисяч до мільйона частин, дійсно складні, нові, захоплюючі технології обробки сталі, бетону, скла.
Ми маємо вражаючі машини, які можуть доправити нас у космос - п'ять років, два з половиною мільйони частин.
Але з іншого боку, якщо ви подивитесь на природні системи, ми маємо білки, яких є два мільйони типів, що можуть згорнутися за десять тисяч наносекунд, або ДНК з трьома мільйонами базових пар, що ми можемо відтворити майже за годину.
Хоча існує уся ця складність в наших природних системах, вони є дуже продуктивними, набагато більш продуктивними, аніж будь-що, що ми можемо збудувати, значно складнішими, за будь - що, що ми можемо збудувати.
Вони набагато економніші в плані енерговитрат.
Вони майже ніколи не припускаються помилок.
І вони можуть самовідновлюватись протягом життя.
Отож, в природних системах є щось супер цікаве.
І якщо ми перенесемо це на наше будівельне середовище, тоді є певний захоплюючий потенціал для того, в який спосіб ми створюємо речі.
І я гадаю ключ до нього - самоконструювання.
Якщо ми хочемо використовувати самоконструювання в нашому фізичному оточенні, я думаю, що є чотири ключових фактори.
Перший полягає в тому, що нам необхідно розшифрувати усю складність того, що ми хочемо побудувати -- - наші будівлі та машини.
І ми маємо розшифрувати все до простих послідовностей. фактично - ДНК наших технологій.
Потім нам потрібні частини, які можна запрограмувати, що можуть взяти послідовність і використати її, щоб скластися, або реконструюватися.
Нам потрібна енергія, яка дозволить цьому всьому активуватися, дозволить нашим частинам скластися за програмою.
І також нам потрібен компонент корекції помилок, щоб забезпечити успішну побудову того, що ми хотіли.
Я покажу вам декілька проектів над яким працюю я та мої колеги з МТІ (Масачусетський Технологічний Інститут), щоб досягти цього самоскладаного майбутнього.
Перші два - це МакроБот і ДециБот.
Ці проекти - величезні роботи, здатні до реконфігурації -- протеїни довжиною вісім та дванадцять футів.
В них вбудовані механічні електронні прилади, сенсори.
Ви програмуєте за власним бажанням, на що вони мають скластися, у послідовність кутів - мінус 120, мінус 120,0,0, 120, мінус 120 -- щось подібне до того; отже послідовність кутів або поворотів, і ви посилаєте її через умовність.
Кожен підрозділ одержує свій сигнал - наприклад мінус 120 - він повертається, перевіряє чи він надійшов туди і тоді передає його наступному.
Геніальні вчені, інженери, дизайнери працювали над цим проектом.
І я думаю вони дійсно пролили світло на цю проблему: чи можливо це розрахувати?
Я маю на увазі ті тисячі доларів, робочі години, витрачені, щоб зробити цього восьмифутового робота.
Чи можемо ми це поліпшити?
Чи можемо вбудувати механізми у кожну частину?
Наступний робот ставить це під сумнів і звертається до пасивної сутності, або пасивно намагається мати реконфігураційну запрограмованість.
Але він іде ще далі, і намагається отримати фактичні розрахунки.
Він фактично закладає найфундаментальнішу основу розрахунків, цифровий логічний вентиль, просто у вашу схему.
Тож це схема NAND вентиля.
Ви маєте один тетраедр, як вентиль, що виконуватиме всі ваші розрахунки, і ви маєте два вхідні тетраедри.
Один з них вхідний від користувача, коли ви будуєте ваші блоки.
Інший - від попередньо розміщеного блоку.
І тоді він відбудовує наступний в трьох вимірах.
Це означае, що користувач може почати ставити завдання того, що мають робити блоки.
Робот прораховує те, що робив раніше, і те, що ви наказали йому зробити.
І тепер він починає рухатися у тривимірному просторі вгору та вниз.
Тож з лівого боку, [1,1] на вході рівний [0,0] на виході, що опускається.
З правого боку, [0,0] вхідний є [1,1] вихідним, який підіймається.
І він справді означає, що наші структури тепер містять проекти, того, що ми хочемо побудувати.
Бо в них вбудовано усю інформацію про те, що було збудовано.
Це означає, що ми маємо певну форму самовідтворення.
В цьому випадку я називаю це самокероване відтворення, тому, що ваша структура містить чіткий проект.
Якщо ви зробили помилку, ви можете замінити частину.
Всю локальну інформацію вбудовано в такий спосіб, щоб підказувати вам, як це виправити.
Відтак ви матимете щось, що повзає і зчитує її, й може дати точний результат.
Воно вбудоване в структуру, тому немає ніяких зовнішних скеруваннь.
Останній проект, який я хочу показати називається Зміщені Ланцюги, і це, напевно, найбільш вражаючий приклад, який ми маємо на сьогодні, пасивних систем, які можуть самовідтворюватись.
Він бере здатність до реконфігурації, та програмування і це робить його повністю пасивною системою.
Фактично ви маєте ланцюг елементів.
Кожен елемент є ідентичним, і вони зміщувані.
Отож, кожен елемент хоче повернутися вправо або вліво.
Тож коли ви складаєте ланцюг ви програмуєте його.
Ви наказуєте кожній частині повернутися вправо, чи вліво.
Якщо ви потрусите ланцюг, він згортається в будь-яку конфігурацію, що ви запрограмуєте. В цьому випадку спіраль, або в цьому випадку, два куби один поруч з одним.
Відтак ви можете запрограмувати будь-яку тривимірну форму -- або одно-, двовимріну в цей ланцюг абсолютно пасивно.
То що це говорить нам про майбутне?
Я думаю, це говорить нам що є нові можливості самоформування, відтворення та налагодження в наших фізичний структурах, будівлях, машинах.
Є нова здатність до програмування в цих частинах.
І з неї витікають нові можливості обчислення.
Ми отримаємо просторове обчислювання.
Уявіть собі якщо б наші будинки, мости, машини, усі наші частини зможуть справді прораховувати.
Це захоплююча паралельна та розповсюджена обчислювальна сила, нові можливості дизайну.
В цьому є вражаючий потенціал.
Я думаю, що ці проекти які я вам показав є лише малим кроком до цього майбутнього, якщо ми застосовуватимемо ці технології задля нового, самовідтворюваного світу.
Дякую.
Оплески.
Мене звати Том і я прийшов сюди сьогодні, щоб пояснити, як я заробляю на життя.
Здебільшого я використовую свій рот дивним чином за готівку.
(Сміх)
Зазвичай я роблю це у брудних барах у центрі або на перехрестях. Можливо, це не дуже вдале місце, але я хотів би трохи показати вам, що я роблю.
(Бітбоксинґ)
А зараз я повернуся до класики.
(Оплески)
Ми повернемось назад, далеко назад, назад у часі.
(Бітбоксинґ:
"Біллі Джин")
♫ Біллі Джин - не моя кохана ♫ ♫ Вона просто дівчина, яка стверджує, що я єдиний ♫ ♫ Але дитина - не мій син ♫ (Оплески) Гаразд.
Як справи?
Дуже дякую, TEDx.
Якщо ви ще не зрозуміли, то моє ім'я Том Там, і я бітбоксер, а це означає, що звуки, які ви щойно чули, були створені тільки моїм голосом. Мій голос - і більше нічого.
Я можу запевнити вас, у цьому мікрофоні взагалі немає жодних ефектів.
І я дуже, дуже захоплений - (Оплески)
Ви аплодуєте всьому.
Це чудово.
Глянь на це, мамо!
Я це зробив!
Мені дуже приємно бути тут сьогодні, представляючи мою рідню і всіх тих, кому не вдалось зробити кар'єру з вродженої здатності видавати нелюдські звуки.
Бо це окрема ніша на ринку, і в цій галузі є не дуже багато роботи, особливо там, звідки я родом.
Ви знаєте, я з Брісбену, чудового міста для життя.
Так!
Добре!
Більшість брісбенців тут.
Це добре.
(Сміх)
Ви знаєте, я з Бріззі, чудового міста для життя, але будьмо відвертими - воно не є культурним центром Південної півкулі.
Отже я багато працюю за межами Брісбену і за межами Австралії, тож гонитва за моєю божевільною пристрастю дала мені змогу побачити багато дивовижних місць світу.
Тож я хотів би поділитись з вами, якби міг, своїм досвідом.
Отже, пані та панове, я хочу запросити вас у подорож через континенти і через сам звук.
Почнемо подорож у центральних пустелях.
(Діджеріду) (Літак)
Індія.
(Бітбоксинґ) (Сітара)
Китай.
(Ґуженґ) (Бітбоксинґ)
Німеччина.
(Бітбоксинґ)
Вечірка, вечірка, так.
(Сміх)
Перш ніж ми досягнемо останньої точки, пані та панове, я хотів би поділитись з вами технологією, яку я привіз із далекого заможного метрополісу Брісбен.
Ці речі переді мною називаються Kaoss Pads, і вони дають мені змогу робити багато речей з моїм голосом.
Наприклад, оцей зліва додає невеликого ехо до мого голосу, що дає мені ось такий - (Труба) - відтінок.
(Сміх)
А інші штуки я можу використовувати в унісон, щоб пародіювати ефект драм-машини або чогось подібного.
Я можу підбирати власні звуки і програвати їх, просто натискаючи на важелі ось тут.
(Шуми)
TEDx.
(Музика)
(Оплески)
Я витратив надто багато часу.
І наостанок, оцей справа дозволяє мені луп луп луп луп луп луп луп луп мій голос.
Тож із усім цим на думці, пані та панове, я хотів би запросити вас у подорож до повністю відділеної частини Землі, поки я перетворюю Сіднейський оперний театр у прокурений джазовий бар у центрі.
Добре, хлопці, почали.
(Музика)
Пані та панове, я хотів би вам представити мого дуже особливого друга, одного з найкращих подвійних басистів, яких я знаю.
Містер Смокі Джефферсон, прогуляємось.
Давай, друже.
(Музика)
Добре, пані та панове. Я хотів би представити вам зірку шоу, одного з найкращих джаз-легенд нашого часу.
Любителі музики, а також любителі джазу, будь ласка, тепло стрічайте оплесками єдиного та неповторного містера Цікавого Тома.
Поїхали.
(Музика) (Оплески)
Дякую.
Дуже дякую.
(Оплески)
МЕНҐ:
Я люблю інтернет.
Це правда.
Подумайте про все те, що дав нам інтернет.
Подумайте про всі послуги, якими ми користуємось, про всі види зв'язку, всі розваги, бізнес та комерцію.
І все це відбувається в наш час.
Я глибоко переконаний, що колись, через сотні років, людство писатиме книги з історії.
І тоді наше покоління будуть згадувати як покоління, що винайшло інтернет, покоління, яке створило щось справді глобальне.
Та справді, з іншого боку, інтернет стикається з проблемами, серйозними проблемами: проблемами безпеки та проблемами приватності.
Я присвятив свою кар'єру боротьбі з цими проблемами.
Тож, дозвольте дещо вам показати.
Тут знаходиться Brain.
Це - дискета, п'ятидюймова дискета, заражена вірусом Brain A.
Це перший вірус, який ми виявили для персональних комп'ютерів.
І ми навіть знаємо звідки Brain походить.
Знаємо, бо про це говорить сам код.
Давайте глянемо.
Так.
Це завантажувальний сектор зараженої дискети.
І якщо ми придивимось уважніше, ми побачимо, що тут навіть написано: "Ласкаво просимо в темницю".
Напис продовжується словами: "1986, Базіт та Амджад".
Базіт та Амджад - це імена, пакистанські імена.
Тут навіть є номер телефону та адреса в Пакистані.
(Сміх)
Отже, вказано 1986 рік. Зараз - 2011.
Пройшло 25 років.
Проблемі комп'ютерних вірусів вже 25 років.
Отож, півроку тому я вирішив особисто поїхати до Пакістану.
Давайте подивимось, ось кілька світлин, які я там зробив.
Це місто Лахор, що знаходиться на 300 км південніше від Абботтабаду, де схопили Бен Ладена.
Це вигляд типової вулиці.
А ось вулиця чи дорога, що веде до цієї будівлі - 730 Нізам блок у Аллама Ікбал Таун.
Я постукав у двері.
(Сміх)
Спробуйте вгадати, хто мені відчинив?
Базіт та Амджад, - вони ще й досі там.
(Сміх) (Оплески)
Чоловік, який стоїть - Базіт. Той, що сидить - його брат Амджад.
Це хлопці, які написали перший комп'ютерний вірус.
Звичайно ж, у нас зав'язалась жвава бесіда.
Я запитав їх - Чому?
Я запитав, як вони почуваються після того, що розпочали.
І я відчув певне задоволення, коли дізнався, що комп'ютери Базіта і Амджада були заражені десятки разів зовсім іншими вірусами за весь цей час.
Отже, таки існує якась справедливість у цьому світі.
Тепер, віруси з якими ми зазвичай стикались у 1980-их та 1990-их роках, звичайно вже не становлять проблеми.
Дозвольте, я покажу вам кілька прикладів, як вони виглядали.
Зараз я увімкну систему, що дозволяє запустити старі програми на сучасному комп'ютері.
Я тільки встановлю деякі диски. Давайте перейдемо сюди.
Тут ви бачите перелік старих вірусів.
Я запущу деякі віруси на свій комп'ютер.
Наприклад, запустимо першим вірус Centipede.
І ви бачите в верхній частині екрану стоногу, що пробігає по комп'ютеру, коли ваша система заражена цим вірусом.
Ви розумієте, що комп'ютер заражений, бо можете це побачити.
Ось ще один вірус під назвою Crash, створений в Росії 1992 року.
Я покажу вам інший вірус, який навіть видає певні звуки.
(Звук сирени)
І останній приклад, здогадайтесь, що робить вірус Walker.
Так, з'являється чоловічок, який ходить по вашому екрану, коли система заражена.
Отже, було досить легко зрозуміти, що комп'ютер заражений вірусом, коли ці віруси створювались аматорами та підлітками.
Та сьогодні, віруси більше не пишуться аматорами та підлітками.
Сьогодні віруси є проблемою світового масштабу.
Те, що ви бачите на екрані - зразок систем, які ми використовуємо у своїх лабораторіях для дослідження вірусних інфекцій по всьому світу.
Можна навіть побачити в реальному часі, що ми щойно заблокували віруси у Швеції та Тайвані, в Росії та в інших країнах.
По суті, якщо я підключусь до системи наших лабораторій через інтернет, ми навіть побачимо в реальному часі скільки вірусів, скільки нових небезпечних програм ми виявляємо щодня.
Ось останній вірус, який ми знайшли у файлі під назвою Server.exe.
І ми знайшли його лише 3 секунди тому, а попередній - 6 секунд тому.
І якщо ми прокрутимо цей список, то побачимо, що він величезний.
Ми знаходимо десятки тисяч, навіть сотні тисяч вірусів.
І це лише останні 20 хвилин вірусних програм за один-єдиний день.
Тож, звідки вони всі беруться?
Сьогодні цим займаються організовані злочинні угруповання, пишучи ці віруси, бо на цьому вони "роблять" гроші.
Це групи типу - давайте відкриємо GangstaBucks.com
Це московський сайт, де ті хлопці купують заражені комп'ютери.
Тож, якщо ви самі створюєте віруси і здатні заразити комп'ютери з Windows, але не знаєте, що з ними робити - ви можете продавати ці заражені комп'ютери, чиїсь комп'ютери, цим хлопцям.
І вони дійсно заплатять вам за них гроші.
Тож, як ці хлопці заробляють на заражених комп'ютерах?
Існує безліч різних способів, наприклад, банківські трояни, які крастимуть гроші з вашого банківського рахунку, коли ви проводите банківські операції через інтернет, або клавіатурні шпигуни.
Ці клавіатурні шпигуни, зовсім непомітні, мовчки чатують на вашому комп'ютері та записують все, що ви друкуєте.
Уявіть, ви просто сидите за своїм комп'ютером і проводите пошуки в Google.
І кожен запит, який ви вводите, зберігається та надсилається злочинцям.
Кожен імейл, який ви пишете, зберігається та надсилається злочинцям.
Те ж саме відбувається з кожним паролем, і так далі.
Але те, на що вони розраховують найбільше - це коли ви заходите в мережу і здійснюєте покупки в будь-якому інтернет-магазині.
Адже, коли ви здійснюєте покупки через інтернет, ви вводите ваше ім'я, адресу доставки, номер кредитної картки та її захисні коди.
А ось зразок файлу, який ми знайшли на сервері кілька тижнів тому.
Це номер кредитної картки, її термін дії, захисний код, а ось - ім'я власника картки.
Як тільки ви отримуєте доступ до інформації чиєїсь кредитки, ви без проблем можете купити в інтернеті що забажаєте, володіючи цими даними.
І це, без сумніву, становить проблему.
Зараз існує цілий підпільний ринок та бізнес-екосистема, створена навколо інтернет-злочинності.
Ось приклад того, як цим хлопцям вдається заробляти на їхніх операціях.
Ми зайдемо на сторінки Інтерполу і пошукаємо людей, які перебувають у розшуку.
Ми знаходимо людей типу Бьорна Сундіна зі Швеції та його співучасника по злочинності, який також внесений у цей список Інтерполу, містера Шалішкумара Джейна, громадянина США.
Ці двоє здійснили операцію, названу I.M.U., злочинну операцію в мережі, завдяки якій вони заробили мільйони.
Вони обидва зараз переховуються.
Ніхто не знає де вони.
Службовці США всього кілька тижнів тому заморозили рахунок у швейцарському банку, що належав містеру Джейну, на якому було 14,9 мільйонів доларів США.
Тож, суми, зібрані завдяки інтернет-злочинності, є значними.
І це означає, що інтернет-злочинці дійсно можуть дозволити собі інвестувати у свої атаки.
Нам відомо, що інтернет-злочинці наймають програмістів, тестувальників, вони тестують свій код, вони мають сервери з базами даних SQL.
Вони можуть дозволити собі дивитись, як ми працюємо, як, наприклад, працюють спеціалісти з безпеки, і спробувати створити свій вихід із будь-яких заходів безпеки, які ми можемо створити.
Вони також використовують глобальну природу інтернету на свою користь.
Я маю на увазі те, що інтернет - міжнародна система.
Саме тому ми й називаємо його Інтернетом.
Давайте подивимось, що відбувається у світі інтернету.
Ось відео з Clarified Networks, яке показує, як одна сім'я вірусних програм здатна мандрувати по світу.
Ця операція, батьківщиною якої вважають Естонію, переходить з однієї країни в іншу, як тільки сайт намагаються закрити.
Тож, цих хлопців не так легко зупинити.
Вони будуть переходити з однієї країни в іншу, від однієї сфери до іншої, мандруючи цілим світом, користуючись тим, що в нас немає можливостей глобально контролювати такі операції.
Отже, інтернет влаштований так, наче хтось дав безплатні квитки на літак всім інтернет-злочинцям світу.
Тепер злочинці, які не могли дістатись до нас раніше, здатні на це.
Тож, яким чином можна знайти інтернет-злочинців?
Як можна їх вистежити?
Дозвольте я наведу вам приклад.
Тут ми маємо один експлойт.
Ми бачимо шістнадцятковий код файлу з зображенням, який містить експлойт.
І це означає, що якщо ви спробуєте подивитись цей файл на комп'ютері з Windows, то відразу запуститься експлойт, який заволодіє комп'ютером.
Якщо ви подивитесь цей файл із зображенням, ви побачите його заголовок, й відразу після цього активується атакуючий код.
Цей код був зашифрований, тому давайте розшифруємо його.
Його зашифрували за допомогою XOR-функції 97.
Просто повірте мені на слово, це правда, правда.
І ми можемо приступити до самого розшифрування.
Ця частина коду жовтого кольору вже розшифрована.
Я знаю, вона мало чим відрізняється від оригіналу. Але просто продовжуйте дивитись на неї.
Тепер внизу ви можете побачити веб-адресу: unionseek.com/d/ioo.exe
І в той час, коли ви дивитесь на це зображення на комп'ютері, насправді вже завантажується і запускається ця програма.
І це наче чорний хід, через який проникають у ваш комп'ютер.
Та ще цікавішим є наступне: якщо ми продовжимо розшифрування, ми наштовхнемося на цей загадковий рядок з написом O600KO78RUS.
Цей код внизу, після шифрування, схожий на якийсь підпис.
Він ніде не використовується.
Я дивився на нього, намагаючись збагнути його значення.
Звичайно я пошукав у Google, та не знайшов нічого, жодної інформації.
Тоді я поговорив з колегами із лабораторії.
З нами працюють кілька росіян, і один з них сказав, що закінчення rus - наче скорочення від Russia.
А 78 - це код міста, Санкт-Петербургу.
Ви можете знайти його, наприклад, в деяких телефонних номерах, в автомобільних номерних знаках тощо.
Тож я почав шукати контакти із Санкт-Петербургом.
І після довгих пошуків ми зрештою знайшли ось цей вебсайт.
Це російський парубок, який вже кілька років працює в інтернеті, в якого є власний вебсайт, і який веде блог популярного Live Journal.
У цьому блозі він розповідає про своє життя, про своє життя у Санкт-Петербурзі - йому трохи більше за двадцять - про свою кішку, про свою дівчину.
І він водить чудове авто.
Чесно кажучи, у цього хлопця
Mercedes-Benz S600
V12 з шестилітровим двигуном та з більш ніж 400 кінськими силами.
Так, це гарний автомобіль як на двадцятирічного парубка із Санкт-Петербургу.
Звідки мені відомо про це авто?
Він сам про нього розповідає.
Взагалі-то, він потрапив в автомобільну аварію.
У центрі Санкт-Петербургу, він врізався в інший автомобіль.
І він виставив фотографії цієї аварії - це його Мерседес - а ось Лада Самара, в яку він врізався.
Ви можете побачити, що номерний знак Самари закінчується на 78RUS.
І якщо ви уважно подивитесь на фото, ви побачите, що номерний знак Мереседеса - O600KO78RUS.
Я, звичайно, не адвокат, та якби я ним був, зараз я б сказав: "Я виклав свою версію".
(Сміх)
То що ж стається, коли інтернет-злочинці спіймані?
У більшості випадків справа не заходить так далеко.
У більшості випадків інтернет-злочинів ми не знаємо навіть з якого континенту чинять атаки.
Та навіть якщо нам вдається знайти злочинців у мережі, часто це не дає жодних результатів.
Місцева поліція не вживає жодних заходів, а коли вживає - немає достатньо доказів, чи з певних причин ми не можемо притиснути їх .
Хотілося б, щоб все було простіше, та на жаль - це не так.
Але все змінюється швидкими темпами.
Всі ви чули про такі речі, як Stuxnet.
Stuxnet займався тим, що заражав ось це.
Це Siemens S7-400 ПЛК, програмований логічний контролер.
Саме він керує нашою інфраструктурою.
Це те, що керує всім навколо нас.
ПЛК, ці маленькі коробочки, які не мають дисплея, не мають клавіатури, які запрограмовані, встановлюються і виконують свою роботу.
Наприклад, ліфти у цій будівлі скоріш за все контролюються одним із них.
І коли Stuxnet заражує один з них, відбувається масштабна революція в плані ризику, яка змушує хвилюватись.
Адже все навколо нас керується цими контролерами.
Я маю на увазі, що ці інфраструктури дуже вимогливі.
Погляньте на будь-яку фабрику, будь-яку електростанцію, будь-який хімічний завод чи завод харчової промисловості, озирніться навколо - всім керують комп'ютери.
Все підпорядковується комп'ютерам.
Все залежить від роботи комп'ютерів.
Ми стали надто залежними від інтернету, від основних речей, таких як електрика, і очевидно, від роботи комп'ютерів.
І це саме те, що створює зовсім нові проблеми для нас.
Ми повинні навчитися продовжувати роботу, навіть якщо комп'ютери зламаються.
(Сміх) (Оплески)
Отже, готовність означає здатність продовжувати роботу, навіть коли речі, які ми сприймаємо як належне, зникають.
Це дійсно дуже важливо - думати про безперебійність, про резерви, думати про речі, які справді мають значення.
Я казав вам - (Сміх)
Я люблю інтернет.
Люблю.
Задумайтесь над усіма послугами, які дає нам інтернет.
Подумайте, що станеться, якщо їх відберуть у вас, якщо одного дня їх просто не стане, з тієї причини, чи з іншої.
Я бачу красу в майбутньому інтернету, але я боюся, що ми можемо й не побачити її.
Я боюсь, що ми зіткнемось з проблемами, пов'язаними з інтернет-злочинністю.
Інтернет-злочинність - саме та річ, яка може все це у нас відібрати.
(Сміх)
Я присвятив своє життя захисту інтернету.
Я боюся, що якщо ми не переможемо інтернет-злочинність, ми ризикуємо втратити все це.
Ми повинні зробити це разом, у світовому масштабі, і зробити це просто зараз.
І що нам потрібно - це більш глобальна, міжнародна діяльність правоохоронних органів для пошуку злочинних угруповань - тих самих угруповань, які заробляють мільйони на своїх атаках.
Це набагато важливіше, ніж використання антивірусів чи заходів забезпечення конфіденційності.
Що справді має значення - це знайти людей, які стоять за цими атаками.
І що ще важливіше - ми повинні знайти тих людей, які мають намір стати частиною цього світу інтернет-злочинності, але які ще не встигли зробити цього.
Ми повинні знайти людей з уміннями, але без можливостей і дати їм можливість використати свої уміння для добра.
Дуже вам дякую.
(Оплески)
"Ми вважаємо цю істину цілком очевидною: всі чоловіки народжені рівними. Вони наділені своїм Творцем певними невід'ємними правами: правом на життя, свободу і прагнення до щастя".
Це просто неймовірні слова з Декларації про Незалежність, написаної Джеферсоном, Адамсом і Франкліном.
І ми дивимось на це твердження.
Давайте розглянемо фразу "...їхній Творець наділив їх...".
Цікаво те, що автори не вживають слів "Ісус Христос" чи навіть "Бог".
Вони говорять про закони природи і природу Бога - Творця.
Це люди-деїсти, які вірять в те, що є якийсь головний Творець світу.
Але вони не входять в специфіку жодних релігійних догм.
Наступна річ - вони балансують.
Звідки походять наші права?
В стародавньому рукописі - (Ми поговоримо про те, як вони редагують рукописи в наступному відео.)
Але в стародавньому рукописі, вони лише зазначають, що наділені певними невід'ємними правами.
І ви бачите, що Джон Адамс, напевно, єдиний, хто хоче вжити фразу "їхній Творець".
І це було через те, що вони почали речення з "Тримаючи правду святою...".
Але вони, очевидно, змінили це.
Вони намагаються пояснити наскільки раціонально нам даються права. Наскільки ці права дані нам Богом?
І я думаю вони нарешті зійшлися на тому, що ми всі мали Творця.
І цей Творець створив нас всіх.
І в деякій мірі, ми створені рівними.
Так як ми усі створені одним Творцем, ми всі у дечому схожі.
І створюючи нас, Бог дав нам невід'ємні права.
Невід'ємний - той, який не можна відібрати.
Це щось, що не може бути відділене від тебе.
Не може бути забране. Навіть король не може відібрати ці права.
Іншими словами, ми їх не втратимо.
І особливо, вони говорять про цю теорію уряду, про теорію Джона Лока, одного з англійських філософів того періоду, який сказав: "Ящко Ви створете уряд, Ви втратите певні права".
Наприклад, якщо ми усі погодимося з думкою, що ми частина уряду, ми можемо втратити наші права, тобто відберемо чиюсь власність або щось тому подібне.
Тому це є права, які ми можемо втратити.
Британські письмові документи зазначають, що ми не можемо ні втратити прав, ні вони не можуть бути відібрані королем.
Ще раз ви можете проглянути працю Томаса Джеферсона, який працював над цим питанням.
Він зазначає, що до цих невід'ємних прав відноситься право на свободу і прагнення щастя.
Тому тут виникає природний конфлікт між правами, такими як право на свободу, яке ви можете забрати в людини.
І ще Джефферсон писав цю фразу на основі свого дослідження.
Право на життя, свободу і щастя - це те, над чим працював Джон Лок.
І це філософи доби Просвітництва, які писали в Англії.
З однієї сторони, Джон Лок використовував поняття "життя, свобода і право власності", тому що вірив, що володіння майном одне з важливих прав, а уряд може просто забрати у вас цю власність.
Проте, ви можете побачити, що вони змінили це поняття. І що ми хочемо робити заради нашого щастя.
Я не думаю, що вони визначають щастя як легковажність.
Я думаю, вони шукають сенс життя - те, що робить наше життя значущим.
І це і є невід'ємні права.
Далі філософи визначають причини появи уряду.
Причина появи уряду єдина, незважаючи на те чи її висуває Джон Лок, чи будь-який інший філософ, - те, що ми маємо ці права. Але ми вирішили структурувати це.
Ми встановили уряд.
І причина чому цей уряд має владу, полягає в дозволі тих, ким управляють.
Це ніби ти зібрав 20 людей в одну групу, члени якої втрачають певні права, тому що група сама по собі має певні права.
Але ми маємо на це їхню згоду. І це не через те, що так захотів король.
Це схвалення зі сторони народу.
Схвалити це. Народ каже:
"Ми заснуємо уряд серед нас".
І це не означає, що наші права зникнуть.
Це для того, щоб захистити наші права.
Ось так. Але право на життя, свободу і щастя залишаються незмінними.
Вони під захистом.
І будучи знайомим з цією теорією, ми повинні визначити, які права ми можемо втратити?
Судді мають право встановлювати закони руху транспорту або ж забезпечення порядку. Просити допомоги. Право на власність.
Але є певні речі, які не впливають, якщо ти встановлюєш уряд серед людей, ти не позбавиш їх прав.
Ти не зможеш позбавити права на свободу.
І ти не зможеш сказати, що відмовляєшся від права на власне життя і можливість бути щасливим.
Ти скажеш, ми хочемо зберегти ці права, ми не хочемо віддавати їх уряду.
Дякую, що повісили тут портрети моїх колег. (Сміх).
Ми про них поговоримо.
Зараз я збираюсь спробувати один експеримент.
Я не роблю експериментів, зазвичай. Я --- теоретик.
Але я збираюсь подивитись, що станеться як я натисну оцю кнопку.
Те що треба.
Гаразд. Колись я працював в цій галузі, галузі елементарних частинок.
Що трапляється з матерією, коли її добряче рубанути?
Із чого вона складається?
І закони цих частинок вірні повсюди у Всесвіті, і вони дуже сильно пов'язані із історією Всесвіту.
Ми знаємо багацько про чотири сили.
Їх має бути значно більше, але ці діють на дуже, дуже маленьких відстанях, і поки що ми ще не дуже багато взаємодіяли з ними.
Основне, про що я хочу поговорити це ось що: у нас є той видатний досвід в цій галузі фундаментальної фізики, що краса --- це дуже успішний критерій для вибору правильної теорії.
І чому б в біса це так?
Ну, ось приклад із мого власного досвіду.
Досить драматично, взагалі-то, що таке сталося.
Троє чи четверо нас, у 1957, висунули напівзавершену теорію однієї із цих сил, цієї слабкої сили.
І вона не погоджувалась із сімома --- сімома, порахуйте, сімома експериментами.
Всі експерименти були невірними.
І ми опублікувались не знаючи цього, бо ми зрозуміли, що вона настільки красива, що має бути правильною!
Експерименти мали бути неправильними, і вони виявились такими.
Ось оцей наш друг отамо, Альберт Енштейн, свого часу не зертав багато уваги на те, коли люди говорили,
"Знаєш, один чоловік зробив експеримент, який, схоже, не погоджується із спеціальною теорією відносності.
Д. К. Міллер.
Як із цим?" І він говорив тоді, "А, та це пройде." (Сміх).
Отже, чому ж такі штуки спрацьовують?
Ось питання.
Отже... Так, що ж ми маємо на увазі під "красивим"? Це по-перше.
Я намагатимусь прояснити це --- чи напівпрояснити.
Чому це повинно спрацьовувати, і чи має це відношення до людських істот?
Я розкрию вам свою відповідь на останнє запитання: так от, це не має ніякого відношення до людських істот.
Десь на іншій планеті, що крутиться навколо страшенно далекої зірки, може й в іншій галактиці, цілком можуть існувати сутності, принаймні такі ж розумні як і ми, і такі що цікавляться наукою.
Це не неможливо; я думаю таких чималенько існує.
Дуже схоже, що жодні не знаходяться достатньо близько щоб взаємодіяти із нами.
Але вони можуть бути десь там, запросто.
І припустимо, вони мають, знаєте, зовсім інакший сенсорний апарат, і все таке.
Вони мають сім щупалець, і у них 14 маленьких кумедних фасеткових очей, і мозок у формі кренделя.
Чи дійсно у них будуть інші закони?
Багато людей вірять що так, а я думаю, що це казки баби Параски.
Я думаю, що існують закони, і ми зараз, звичайно ж, не розуміємо їх як слід --- але намагаємось зрозуміти.
І намагаємось підібратись все ближче і ближче.
І коли-небудь ми може і знайдемо фундаментальну об'єднану теорію частинок і сил, яку я називаю "фундаментальним законом".
Може ми й не так далеко від цього.
Але навіть якщо ми не наткнемося на нього протягом наших життів, ми все ж можемо думати що він такий існує і ми просто намагаємось підібратись до нього все ближче і ближче.
Думаю, це основне, що треба сказати.
Ці речі ми виражаємо математикою.
І коли математика дуже проста --- коли у вигляді якихось математичних записів ви можете записати теорію дуже коротко, без великої кількості ускладнень, --- саме це я і маю на увазі, коли говорю про красу чи елегантність.
Ось що я говорив про закони.
Вони справді існують.
Звісно ж Ньютон у це вірив.
І він казав, ось, "Це справа натуральної філософії --- знайти ці закони".
Щодо найпростішого закону, тут зробимо одне припущення.
Припущення, що найпростіший закон дійсно має вигляд об'єднаної теорії всіх частинок.
Зараз дехто називає це теорією всього.
Це неправильно, тому що теорія є квантово механічною.
І я не влізатиму у численні речі, пов'язані із квантовою механікою, і на що вона схожа, і інше.
Все одно ви вже чули про це чимало неправильного.
(Сміх).
Є навіть фільми про це, з купою всього невірного.
Але основне тут те, що вона передбачає вірогідності.
Так, інколи ці вірогідності є майже достовірностями.
І у багатьох знайомих випадках це, звісно ж, так.
Але іншим разом --- ні, і тоді ви маєте лише імовірності різних завершеннь [процесів].
Тож що це значить, це те що історія Всесвіту не визначається самим фундаментальним законом.
Це є сума фундаментального закону і неймовірно довгої послідовністі подій, які є випадковостями.
І фундаментальна теорія не включає ці випадкові завершення; вони є додатком.
Тож вона не є теорією всього. І, фактично, величезна кількість інформації у Всесвіті навколо нас утворилась із цих випадковостей, а не просто із фундаментальних законів.
Отже, часто говорять, що коли ми підбираємось ближче і ближче до фундаментальних законів, досліджуючи явища на низьких енергіяїх, і потім на вищих енергіях, і потім на ще вищих енергіях, чи малих відстанях, і потім на ще менших відстанях, і потім на ще менших відстанях, і так далі, то це схоже на те, як чистять шкірку цибулі.
І ми продовжуємо це робити, і будувати все потужніші машини, прискорювачі частинок,
Ми заглядаємо глибше і глибше до структури частинок, і таким чином ми, мабуть, підбираємось все ближче і ближче до цього фундаментального закону.
Отже, що відбувається: коли ми це робимо, коли ми знімаємо шкірочки із цибулини, і наближаємось все ближче і ближче до фундаментального закону, ми бачимо, що кожна шкірочка дещо схожа із попередньою, і з наступою.
Ми записуємо іх за допомогою математики, і бачимо, що у записах використовується дуже схожа математика.
Вони вимагають дуже схожої математики.
Це зовсім незвичнайно, і це родзинка того, що я хочу розказати сьогодні.
Ньютон називав це --- оце Ньютон, доречі --- ось цей.
Це Альберт Енштейн.
Привіт, Ал!
В усякому разі, він говорив, "природа, що самоузгоджена" --- обособлюючи природу як жінку.
Тож відбвуається те, що нові явища, нові шкірочки, ті внутрішні шкірочки, трохи менші шкірочки цибулини до яких ми дістаємось, нагадують трохи більші шкірки.
І наша математика для минулої шкірки майже така ж сама, яка потрібна нам для наступної шкурки.
І саме тому рівняння мають такий простий вигляд.
Тому що вони використовують математику, яка вже в нас є.
Найпростіший приклад:
Ньютон відкрив закон тяжіння, яке змінюється як обернений квадрат відстані між тілами, що притягаються.
Кулон, у Франції, відкрив такий же закон для електричних зарядів.
От вам і приклад цієї схожості.
Коли ви розглядаєте гравітацію, то маєте певний закон.
Тоді дивитесь на електрику і, ну звісно, те ж правило.
Це дуже простий приклад.
Існує багато більш хитрих прикладів.
Симетрії відіграють значну роль у нашому обговоренні.
Ви знаєте що це означає.
Наприклад, коло симетричне відносно обертань навколо свого центру.
Ви обертаєте [площину] кругом центру кола, коло лишається незмінним.
Візміть сферу, у трьохвимірному просторі, обертайте навколо центру сфери, і всі обертання її не зачіпають.
Це симетрії сфери.
Отже, взагалі, ми говоримо про симетрію відносно деяких операцій якщо ці операції лишають явище, чи його опис, незмінним.
Рівняння Максвелла, звісно, симетричні віносно обертань усього простору вцілому.
Неважливо, чи повернемо ми увесь простір на деякий кут, це все одно не залишає... не змінює електричних чи магнітних явищ.
У XIX столітті з'явилась нова форма запису, що виражала це, і якщо використати його, то рівняння стануть значно простіше.
Тоді Ейнштейн, із своєю спеціальною теорією відносності, звернув увагу на цілий набір симетрій рівняннь Максвелла, які називаються симетріями спеціальної відносності.
І тому ці симетрії, в свою чергу, скорочують рівняння і роблять їх ще красивішими.
Поглянемо на це.
Вам не потрібно знати, що значать всі ці речі, це не має значення.
Але ви можете просто дивитись на них.
(Сміх).
Ви бачите їх форму.
Ви бачите вище, нагорі, довгий список рівняннь із трьома компонентами для трьох напрямів у просторі: x, y, і z.
Тоді, використовуючи векторний аналіз, ви враховуєте симетрію обертань, і отримуєте ось цей, наступний набір.
Тоді ви використовуєте симетрії спеціальної відносності і маєте навіть простіший набір ось тут нижче, що демонструє симетрію все краще і краще.
Чим більше у вас симетрій, тим краще ви показуєте простоту і елегантність теорії.
Останні два: перше рівняння говорить, що електричні заряди і струми породжують електричні і магнітні поля.
Наступне --- друге --- рівняння твердить, що іншого магнетизму не буває.
Єдино можливий магнетизм викликається електричними зарядами і струмами.
Колись ми, можливо, знайдемо шпаринку у цьому твердженні.
Але насьогодні, все саме так.
Далі --- захоплююча розробка, про яку чуло небагато людей.
Вони мали б про неї чути, та її важкувато пояснити у деталях, тож я цього не робитиму.
Я просто скажу про неї. (Сміх).
Але Чен Нінг Янг, якого ми називаємо "Френком" Янгом --- (Сміх)
--- і Боб Мілз 50 років тому запропонували ось це узагальнення теорії Максвелла, із новою симетрією.
Цілою новою симетрією.
Дуже схожа математика, але тут була ціла нова симетрія.
Вони сподівались, що ця розробка знадобиться десь у фізиці елементарних частинок
--- але ні. Сама по собі вона не знадобилась у фізиці елементарних частинок.
Але тоді дехто з нас узагальнив її далі.
От тоді вона і пригодилась!
І дала дуже красиве пояснення сильної взаємодії і слабкої взаємодії.
Тож повторимо вже сказане: кожна шкірка цибулини виявляє схожість із сусідніми шкірками.
Тож математика прилеглих шкірок дуже схожа на те що нам потрібно для нової шкірки.
Тому математика і має красивий вигляд.
Адже ми вже знаємо як записати її у гарненькому, короткому вигляді.
Отже, основні мотиви.
Ми віримо, що існує об'єднана теорія, яка є основою усіх закономірностей.
Кроки у напрямку об'єднання показують простоту.
Симетрії показують простоту.
І, потім, існує "самосхожість", що проходить крізь маштаби --- іншими словами, від шкурочки до шкурочки нашої цибулини.
Наближена самосхожість.
Ось що пояснює це явище.
Це пояснює, чому краса є успішним критерієм для вибору правильної теорії.
Сам Ньютон говорив наступне:
"Природа дуже співзвучна і самоузгоджена сама із собою"
Дещо з того, про що він думав, більшість із нас насьогодні вважає самоочевидним, але в його час це не вважалось самоочевидним.
Є одна відома історія, не можна бути повнісю впевненим що вона правдива, але багато хто її розповідає.
Вона дається у чотирьох джерелах.
Що коли була чума у Кебріджі, і він виїхав на ферму своєї матері --- бо університет було закрито --- він побачив як яблуко падає із дерева, йому на голову, чи щось таке.
І несподівано він зрозумів, що сила яка притягує яблуко до землі може бути тією ж силою, що керує рухом планет і місяця.
Це було великим об'єднанням для тих часів, хоча сьогодні ми вважаємо це очевидним.
Тут одна і та ж теорія гравітації.
Тож він сказав, що цей принцип природи, самоузгодженність:
"Цей принцип природи є дуже далеким від концепцій філософів, я відмовляюсь описувати його у цій книзі, вважатимусь щонайменше екстравагантним придурком..."
Тут нам всім потрібно пильнувати.
(Сміх).
Особливо на цій зустрічі. "... тож мої читачі матимуть упередження щодо всіх тих речей, що лежать в головному задумі книги."
Хто сьогодні вважатиме це просто зарозумілістю людського розуму?
Що та сила, яка змушує яблоко падати додолу, --- це та ж сила, що змушує обертатись планети і місяць, і так далі?
Всі це знають.
Це властивість гравітації.
Це не щось у людському розумі.
Звичайно, розум може цінувати і насолоджіватись цим, використовувати це, але це не... воно має витоки не в людському розумі.
Воно має витоки в особливостях гравітації.
І це правда для всього, про що ми говоримо.
Це властивості фундаментального закону.
Фундаментальний закон в тому, що різні шкірки цибулини нагадують одна одну, і тому математика однієї шкурочки дозволяє вам виразити красиво і просто явище із наступної шкірки.
Тут я говорю, що Ньютон зробив багацько того року: гравітація, закони руху, математичний аналіз, те що біле світло складається із усіх кольорів веселки.
І він міг би написати оповідання на тему "Як я провів літо".
(Сміх).
Тож непотрібно припускати ці принципи як окремі метафізичні постулати.
Вони випливають із фундаментальної теорії.
Це те що ми називаємо емерджентними властивостями. [Тобто, властивостями, що виникли із простіших властивостей.]
Не потрібно --- не потрібно чогось більшого, щоб отримати щось більше.
Ось що означає емерджентність.
Життя можна з'явитись із фізики і хімії, плюс купа випадковостей.
Людський розум може виникнути із нейробіології і купи випадковостей, характер хімічних зв'язків виникає із фізики і певних випадковостей.
Знання що вони випливають із більш фундаментальних речей і випадковостей не зменшує важливості цих наук.
Ось загальне правило, і це конче важливо розуміти.
Не потрібно чогось більшого, щоб більше отримати.
Люди, що прочитали мою книжку, "Кварк і ягуар" продовжують задавати питання.
Вони говорять, "А чи нема чогось більшого, чогось поза цим всім?"
Можна припустити, що вони мають на увазі щось надприродне.
Тим не менш, немає.
(Сміх).
Непотрібно чогось більшого, щоб більше пояснити.
Дякую вам дуже. (Оплески).
У цьому відео я хочу коротко розповісти, як створюються гроші у більшості ринкових економіках, і навіть трохи поговорити про те, що ж таке гроші.
А у наступних відео ми розглянемо ці питання детальніше.
Сьогодні важливим гравцем у більшості ринкових економік є центральний банк.
Він має багато обов'язків, часто навіть виступає регулятивним органом, але його основне завдання — друкувати гроші та вводити їх в обіг.
У цих відео я опиратимусь на модель банківської системи США.
У деяких країнах формально центральний банк є частиною уряду, а в інших — псевдонезалежним.
У США він скоріше псевдонезалежний.
Хоча, звичайно, Федеральний резервний банк тісно пов'язаний з урядом: багато його керівників призначаються урядом, свій надлишковий прибуток він передає уряду, тож, очевидно, пов'язані вони тісно.
Але коли центральний банк вирішує друкувати гроші, він може буквально створити матеріальні (фізичні) гроші або ж створити електронні — ефект буде такий самий.
Уявімо, що центральний банк надрукував 3 доларові банкноти (давайте поки що зосередимося на фізичних грошах, оскільки це легше змоделювати). Тож центральний банк надрукував 3 доларові банкноти.
Тепер він має придумати, як пустити їх в обіг, щоб вони потрапили в економіку.
Не завантажує ж він їх у вертоліт і не висипає людям на голови!
Іноді, за певних обставин, він може надати їх банкам напряму у вигляді позики, принаймні певним типам банків — членам Федеральної резервної системи.
Але, як правило, щоб ввести гроші в обіг, центральний банк використовує нові гроші, ці нові резерви, можна сказати, щоб вийти на відкритий ринок і придбати цінні папери, а купує він, зазвичай, безпечні цінні папери, як-от державний борг.
Тож він пускає гроші в обіг, а натомість - купує цінні папери на відритому ринку.
Отже, ці цінні папери переходять до центрального банку.
Ось ці цінні папери або, мабуть, краще називати їх облігаціями.
А колишній власник цінних паперів тепер має доларові банкноти і може або витратити їх напряму, або покласти в банк на депозит.
Навіть якщо він витратить долари, новий власник рано чи пізно захоче покласти їх у банк на депозит.
Отже, так чи інакше після того, як центральний банк купив цінні папери, власник доларових банкнот покладе їх на депозит до комерційного банку.
Давайте намалюємо це на схемі.
Ось є комерційний банк, і тепер він має доларові банкноти, ці резерви. Але це ще не кінець історії.
Тепер він може видавати ці гроші у кредит. Це важливо, оскільки це притаманне більшості ринкових економік, де є часткове резервування депозитів.
Часткове резервування депозитів. А це досить дивно, бо банки запевняють людей, які розмістили в них депозит, що вони можуть прийти в будь-який момент і забрати свої гроші.
Мовляв, у нас є гроші для вас, ви можете нам довіряти, не варто хвилюватися, з вашими грошима нічого не станеться.
Але на практиці банк може залишити лише частину цих коштів у якості резерву, а решту може видати в кредит.
А щоб система не була аж дуже нестійкою, центральний банк підстраховує комерційні банки. Але про це ми поговоримо пізніше.
А зараз я просто хочу показати вам, як у системі часткового резервування створюються гроші.
Банк думає так: треба тримати частину резервів на випадок, якщо вкладник прийде.
Але ймовірність того, що всі мої вкладники прийдуть одночасно і почнуть вимагати свої гроші, дуже низька.
Треба мати трохи грошей для тих, хто прийде, а решту можна видати в кредит.
Незважаючи на те, що я всім пообіцяв, що їхні гроші будуть завжди доступними. І банк видає кредити тим, кому потрібні гроші, Йде, так би мовити, на виправданий ризик.
Ці люди також можуть не витрачати гроші одразу, а вкласти їх у банк.
Або можуть витратити одразу, купивши завод або машину, чи ще щось.
І тепер цими грошима володітиме та людина, у якої вони цю річ купили, і вона покладе гроші у банк.
Тож ці позичені гроші опиняться у банку. Може, в іншому або навіть у тому самому.
Також опиняться у банку.
Із цих коштів банк знову може залишити частковий резерв, а решту видати в кредит.
Для простоти у більшості банківських систем банки мають зберігати в резервах лише 10%, а решту можуть видавати в кредит.
Але тут я залишаю більше резервів, просто щоб було легше малювати діаграму.
Отже, банк може вирішити, що оці гроші будуть у резерві, а ці видати у кредит.
І знову ж, коли він видає долари в кредит, позичальник може деякий час тримати їх у банку або одразу щось купити, а тоді в кінцевому результаті вони все одно опиняться у банку, бо людина, в якої позичальник щось купив, покладе їх на депозит.
Це дуже цікаво, і в наступних відео ми порахуємо, скільки грошей створюється.
Це цікава математична задача — сума нескінченного ряду.
Якщо хочете, можете пошукати інформацію про це в Інтернеті.
Але основна ідея полягає в тому, що, незважаючи на те, що центральний банк надрукував лише 3 долари, в системі опинилося набагато більше грошей.
Людина, яка відкрила депозит, думає, що має 3 долари; ця думає, що має 2; а ця — 1.
Тож у цьому прикладі у нас є 1, 2, 3, 4, 5, 6 — 6 доларів.
У систему потрапило 6 доларів. 6 доларів. Ви можете спитати:
"А чи це реальні гроші?"
Вони ж на депозиті.
Цей чоловік думає, що має гроші, але не використовує їх.
Якщо він захоче їх використати, йому потрібно буде їх зняти.
Саме тут важливу роль відіграють чекові вклади.
Будемо вважати, що це чекові вклади на вимогу.
Цей чоловік не забирає гроші, бо все одно може використовувати їх, виписуючи чеки.
Припустимо, що це всі його гроші і йому треба купити яблуко, яке коштує 1 долар.
Яблуко коштує 1 долар. Йому не потрібно забирати цей долар з банку, він може виписати чек.
Зараз він має право на всі 3 долари і може виписати чек продавцю яблук.
Він виписує чек на 1 долар, дає його продавцеві й отримує яблуко.
Тобто цей чек заміняє гроші.
І тепер продавець яблук матиме право на один із цих доларів. Тепер продавець яблук може виписати чек.
Тобто цей долар узагалі не мусить покидати банківську систему.
Усі ці трансакції можуть відбуватися завдяки чекам.
Цей долар все ще виступає у ролі грошей, адже права на нього можуть змінюватися, хоч він і зберігається отут і його видали в кредит.
Можна сказати, він дає змогу виписувати чеки, які виступають у ролі певної форми грошей.
Я це все розповідаю для того, щоб показати вам, що центральний банк аж ніяк не контролює обсяг грошей в обігу, принаймні не повністю.
Звичайно, він може надрукувати гроші, купити цінні папери, пустити гроші в обіг.
Або якщо центральний банк хоче вилучити гроші з обігу, він може продати ці цінні папери.
Тоді, можливо, їх купить цей чоловік, ці долари повернуться до центрального банку і вийдуть з обігу.
Це цілий ефект.
Якщо банки почуваються впевнено і більше кредитують, стається більше оцього.
Мультиплікативний ефект від цієї позики зростає.
А якщо банки кредитують менше, то цей ефект зменшується. Переклад на українську:
Ми в церкві Сант-Апполінаре-ін-Классе, неподалік від Равенни.
На початку 1-го століття тут був порт Римської імперії.
Так, колись між двома містами був великий лиман, якого вже давно немає.
На цьому місці знаходилось стародавнє римське кладовище, і цілком можливо, що перший єпископ Равенни, св.
Аполлінарій був похований тут, на цьому місці.
І ми бачимо св. Аполлінарія у самому центрі апсиди.
Але перш ніж ми до нього перейдемо, давайте трохи поговоримо про церкву.
Ми знаходимося у базиліці, і, як і багато церков у Равенні, вона пройшла не один етап.
І так як і в Сант-Аполлінаре-Нуово, тут були мозаїки вздовж нефу, але їх вже давно немає.
Але незвичайна мозаїка апсиди все ж збереглася.
Вона величезна.
Давайте розпочнемо з арки, яка оточує апсиду.
ЇЇ ще називають тріумфальною аркою.
А зверху посередині ми бачимо зображення Бога з бородою, який тримає книгу, а з обох боків від нього - символи чотирьох євангелістів.
Так, Іоан - це орел, Матвій - людина, Марко - лев, а Лука - віл.
І вони на небесах, серед блакитних та червоних хмар.
Під ними зліва ми бачимо Єрусалим, а а справа - Вифлиєм, і ми бачимо ягнят у цих дуже символічно зображених містах.
Ці ягнята піднімаються на гору, до хмар, до небес.
Тому, очевидно, що це суто символічне зображення, яке знаходить продовження у мозаїці апсиди.
В самому центрі зображений величезний золотий хрест.
У центрі хреста можна побачити малий бюст Ісуса Христа.
Навколо хреста - блакитне поле, на якому зображено 99 зірок.
З кожної сторони хреста ми бачимо грецькі літери Альфа та Омега, які символізують ідею, що Христос - це початок і кінець, що Христос - все.
Отож, тут символічно зображена історія Преображення, момент, коли Христос явив Свою божественну природу трьом апостолам - Петру, Якову та Іоану, які тут зображені, як ягнята у полі, а хрест - символічне зображення Христа.
По обидві сторони ми бачимо людські фігури Мойсея та Іллі, зображені по пояс.
В історії Преображення, коли Христос явив Свою божественну природу і наповнився білим світлом, Мойсей та Ілля з'явилися біля Нього, і Бог-Отець промовив:
"Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайтеся."
Отож, це момент божественного откровення, поява Христа-Чоловіка в образі Бога.
Легко уявити, як тут у 6 столітті сиділи люди і прославляли Бога, розуміючи, що це унікальна можливість бачити ці священні істини перед собою, сидячи тут.
Фігури Мойсея та Іллі в золотому небі, у вічному царстві, а нижче - св.
Аполлінарій у більш земному оточенні, але зображеному дуже схематично та орнаментально.
І, звичайно, ці чудові ягняти, особливо ті, шо зображені внизу.
Їх 12, і це очевидне посилання на апостолів.
І сам св. Аполлінарій зображений у фронтальній позі, а його ім'я написане з обох боків від нього, на випадок, якщо ми забудемо або переплутаємо.
Так, ми не можемо цього допустити. Він підняв руки в молитві. Поза, яку можна часто зустріти серед зображень раннього християнства.
Отож, у церквах Равенни, ми бачимо тут апсиду, в іншій церкві її може і не бути, але є мозаїки на стінах нефу, і ми можемо скласти загальне уявлення, як ці церкви виглядали, коли вони були новими, у 5 та 6 століттях.
Тепер, після того як ви розібралися трохи із множенням додатніх та від'ємних чисел, давайте розглянемо те, як їх ділити.
Ви побачите, що насправді, принципи дуже схожі.
Якщо обидва числа додатні, то і результат додатній.
Якщо одне або інше від'ємне, але не обидва одночасно, то результат від'ємний.
Якщо ж обидва вони від'ємні, це взаємоспрощується і результат є додатнім.
Давайте спробуємо застосувати це, і я закликаю вас зупинити відео і спробувати розв'язати ці задачі самостійно, а потім поглянути чи отримали ви такі ж відповіді як я зараз.
Отже, 8 поділити на -2.
Якщо ділити просто 8 на 2, то відповідь - плюс 4, але так як рівно одне з цих двох чисел від'ємне, саме це, результат має бути від'ємним.
Отже, 8 поділити на -2 дорівнює -4.
Тепер -16 поділити на 4, тут обережно.
Якби я сказав плюс 16 поділити на плюс 4, то відповіддю було б 4.
Але так як одне з двох чисел від'ємне, і рівно одне з двох чисел від'ємне, то результат також від'ємний.
Наступне - мінус 30 поділити на мінус 5.
Якби це було 30 поділити на 5, ми б отримали плюс 6.
І так як ми маємо від'ємне поділити на від'ємне, мінуси взаємоспрощуються, а отже результат залишається плюс 6.
Я можу навіть поставити знак плюс тут, це не обов'язково, але це плюс 6.
Від'ємне число поділене на від'ємне, так само як від'ємне число помножене на від'ємне, дають додатній результат.
18 поділити на 2!
Це складне питання.
Це те, що ви знали перед тим як ми навіть завели розмову про від'ємні числа:
Додатнє число поділене на додатнє.
Що у результаті також дає додатнє.
А отже відповідь - плюс 9.
Тепер почнемо розбиратися з більш цікавими задачами, ось тут складена задача.
У нас тут і множення, і ділення.
І спочатку, так само як написано, ми знайдемо чисельник за допомогою множення, і якщо вам не знайомий цей символ, це лише ще один спосіб позначити множення.
Я міг би написати маленький х тут, але як ви побачите в алгебрі крапка набагато більше розповсюджена.
Тому що х використовується для інших цілей,
Ніхто не хоче переплутати його з літерою Х, яка дуже часто використовуєтсья у алгербі.
Тому частіше використовується крапка.
Тут лише -7 помножити на 3 у чисельнику, і ми порахуємо цей добуток і поділимо його на -1.
Тож чисельник, -7 помножити на 3, а плюс 7 помножити на 3 буде 21, але так як рівно одне з цих чисел від'ємне, то ми отримаємо -21, а це буде -21 поділити на -1.
І -21 поділити на -1, від'ємне поділене на від'ємне дасть додатнє.
А, отже, ми отримаємо плюс 21.
Давайте я це все запишу.
Отже, якщо ми ділимо додатнє число на від'ємне, то отримуємо від'ємне.
Якщо ми ділимо від'ємне число на додатнє, то також отримуємо від'ємне.
Якщо ми ділимо від'ємне число на від'ємне, то отримуємо додатнє, і, очевидно, якщо ми ділимо додатнє число на додатнє, то також отримуємо додатнє.
Давайте вже зробимо останнє.
Насправді тут лише множення, але цікаво те, що ми множимо три числа, чого ми ще не робили.
І ми можемо зробити це просто зліва направо, спочатку порахуємо -2 помножити на -7.
-2 помножити на -7.
Вони обидвоє від'ємні, і мінуси скорочуються, і це дає нам цю частину, плюс 14.
Тепер нам потрібно помножити 14 на -1.
Тут ми множимо додатнє число на від'ємне.
Рівно одне з них від'ємне, а тому результат також буде від'ємним, це буде мінус 14.
Тепер давайте я дам вам ще декілька прикладів, які можна назвати каверзними.
Що станеться, якщо ми будемо ділити 0 на -5?
0 поділити на -5.
0 поділений на будь-що крім 0 буде рівне 0.
Але що, якщо навпаки?
Що станеться, якщо ділити -5 на 0?
Що ж, ми не знаємо, що буде, якщо щось ділити на 0.
Ми не визначили це.
Існує багато аргументів, яку тут можна побудувати концепцію, але традиційно ми кажемо, що результат невизначений.
Ми не визначили, що станеться якщо щось поділити на 0.
І так само, навіть якщо 0 поділити на 0, результат все ще невизначений.
З вами Артуро Петорі, але можете звати мене Арт.
Перед вами дослідження історії мистецтва.
У головних ролях - я!
І... рука.
А як же решта мене, агов?
Увесь світ дивиться, а я тут чекаю на якусь п'ятипалу примадонну!
Це вже краще.
Ух, цей середземноморський вітерець досить прохолодний!
Ми поговоримо про мистецтво Стародавньої Греції та Риму.
Саме греки найвдаліше перетворили геометрію на мистецтво.
Х-VІІІ ст. до н. е позначають "геометричний" період у грецькому мистецтві, названий так через тогочасний стиль оздоблення глиняного посуду.
Простий геометричний дизайн поєднувався з повторюваним візерунком, який по колу прикрашав глек.
Згодом з'явилися абстрактні фігури тварин і людей.
У цих глечиках зберігали вино і масло, їх вручали як призи атлетам на змаганнях та навіть використовували як урни для поховання.
Почнеш із чарочки - закінчиш на дні глека! Агов, це був жарт.
Випустіть! Хлопці?
В архаїчній Греції мистецтво просувалося до реалістичнішого зображення тіла.
У єгиптян греки навчилися додавати довге заплетене волосся, щоб краще окреслити шию, та ширше ставити ноги, щоб статуя була стійкішою.
Забагато стійкості!
Статуї чоловіків мали назву "курос", а жінок - "кора".
Стиль грецької кераміки теж змінився.
Вони створили відомий чорнофігурний стиль: чорні фігури на червоному тлі. А потім вони поміняли все місцями і отримали ще один популярний стиль - червонофігурний. Червоні фігури на чорному тлі.
Червоний чи чорний? В якому кольорі я стрункіший?
Проте в ті часи Греція не була єдиною щасливою країною.
Натомість існувало кілька грецьких міст-держав.
Наймогутнішими з них були Афіни і Спарта, які часто вступали у боротьбу за владу, доки на них не напали перси у 480 до н. е.
Але на той момент Персія вже завдала серйозної шкоди Афінам, і мешканцям міста довелося його відбудовувати.
Здобувши впевненість після тріумфу над Перською імперією, Греція перейшла до свого золотого віку, або класичного періоду.
Правитель Афін Перікл ініціював відбудову Акрополя, а славетний скульптор Фідій оздобив Парфенон (храм, присвячений Афіні, богині-засновниці Афін).
Класичні скульптури стали більш реалістичними та ідеалізованими водночас.
Такі скульптори, як Поліклет, прагнули до математично ідеальних пропорцій людської краси.
Пози стали природнішими завдяки принципу контрапосту - положенню, що надавало тілу вишуканого балансу, вигнувши лінію плеч протилежно стегнам.
Використовуючи співвідношення розмірів голови й тіла, грецькі митці виявили, що пропорційна висота середньостатистичної людини дорівнює 6,5-7 головам.
Збільшуючи розмір тіла пропорційно до розміру голови, вони виявили більш привабливе співідношення - 8 голів.
Навіть зараз у коміксах для зображення супергероїв вживаються ці ідеалізовані пропорції.
Мистецтво рулить!
336 року до н. е. Александр Македонський захопив владу і простягнув Грецьку імперію від Єгипту до кордонів Індії. З його смертю класичний період завершився.
В період еллінізму греки все ще створювали дивовижно реалістичні скульптури, але вже додавши емоцій, дії (наприклад, бідний Лаокоон та його сини, задушені зміями, яких боги послали у якості покарання).
Скульптор Праксітель порушив тривалу традицію зображення оголених чоловіків та одягнених жінок, створивши Афродиту Кнідську, що стала першою статуєю оголеної жінки і скульптурою, яку найчастіше копіювали римляни.
Римлян теж приваблювала ідея імперії, і у 214 до н. е. вони захопили Грецію.
Римляни обожнювали грецьку культуру. Вони копіювали грецькі статуї, картини й архітектуру і навіть перейняли грецьких богів, хоча й переіменували їх усіх:
Зевс став Юпітером, Посейдон - Нептуном, Афродита - Венерою.
Проте значно більше римлян цікавили портети реальних людей.
Замість пошуків ідеалу вони прагнули відобразити правдиву подобу предмета чи людини. Схоже, спрацювало.
Також римляни використовували мистецтво для пропаганди політичних ідей та уславлення імператорів і їхніх діянь.
Імператора Августа зобразили молодим сильним воєначальником, одягненим у нагрудник, хоча на той час він був... значно старшим.
Нагадує фото деяких людей у Facebook. Колона Траяна схожа на кіносценарій, втілений у камені.
Вирізьблені сцени зображують битви римлян та їхні перемоги.
Римські архітектори майстерно будували арки і куполи.
Арка була іновацією у спорудженні мостів та акведуків.
Купол став атрибутом великих офіційних будівель, наприклад, пантеону, який став однією з найвпливовіших споруд у Західній архітектурі.
Розширення Римської імперії розповсюдило грецькі й римські ідеї по всій Європі, що стало основою Західної культури.
Навіть сьогодні на нас досі впливають уявлення, що розвинулися у Греції й Римі. Переклад на українську:
Коли маленькі діти говорять, що хотять вирости, щоб бути науковцями, насправді, вони мають на увазі дещо інше.
Вони хочуть, щоб їх вкусила радіоактивна мавпа, і вони перетворяться на жахливу бойову людину-мавпу, або ж хочуть вивести муху з очима на дупі, або ж півня з іклами.
Більшість часу науковці не займаються такими речами.
Ви можете щось підірвати, але це відбудеться в дійсно контрольованих умовах, або ж випадково, і в останньому випадку - це погано.
Як в лабораторії, де я працював спочатку, у моїй першій лабораторії були плями від крові на стелі.
Але якщо ви науковець, який спеціалізується на неймовірно новій дисципліні - Еволюційна біологія розвитку, то ви дійсно можете вивести муху з очима на дупі, або ж навіть курку з зубами, але не бойових мавп.
(музика)
Отже, Еволюційна біологія розвитку, або ж ево-дево, для всіх нас, крутих хлопців, є новою наукою, покликаною дослідити наші гени, і дати відповідь, як саме вони дають інструкції, щоб з'являлися різні частини нашого тіла, і як зрозуміло з назви, вона відкриває деякі таємниці сутності і механізмів еволюції.
Вона розкриває нам дещо важливе, а саме: тварини, всі тварини набагато більше схожі, ніж ми собі уявляли.
Це так само, як нам завжди кажуть, що люди та шимпанзе генетично схожі на 98.6 %.
Це має сенс, чи не так?
Тому що люди і шимпанзе, і це видно, в принципі, схожі.
Типу, заходиш ти у кав'ярню, а там сидить шимпанзе, одягнений у капелюха чи щось на кшталт, і ти навіть можеш сплутати його з людиною.
Та ти можеш навіть і не помітити, що він там сидить.
Таке може трапитись, а як щодо миші?
Ти точно не сплутаєш мишу з людиною.
Наскільки ж ми генетично схожі з мишами?
Як щодо 85%?
Голос:
Нісенітниці!
Науковець:
Аж ніяк ні.
Люди і миші на 85% генетично ідентичні.
Але ж чого тоді вони такі маленькі і різнобарвні і метушливі, вкриті білим хутром і мають маленькі очі-намистинки, а я можу цілком спокійно пересуватися прямо, без метушні, і в мене можуть бути гарні, глибокі, таємничі очі?
За хвилину я дам тобі довгу відповідь, але зараз - коротку: це все через надзвичайно дивні та неймовірно могутні гени, що звуться "регуляторні гени розвитку".
Зазвичай, коли ми думаємо про гени, нам на думку спадають штуки, що кодують якісь корисні ензими чи протеїни, що визначають, як виглядатимуть наші литки, проте ці "литкові гени" починають і припиняють з'являтися зовсім невипадково.
Їх потрібно увімкнути і вимкнути.
І саме цим займаються ці гени-регулятори розвитку.
Вони активують гени, відповідальні за те, щоб частини тіла були разом.
Вони не вказують їм, як це зробити, не забувайте про це.
Вони лише говорять коли, і чи настав час взятися до роботи.
Й, оскільки саме вони вирішують все це, гени-регулятори починають працювати дуже рано ще під час розвитку ембріона.
Наприклад, ген-регулятор, що називається gap-ген, відповідає за передачу інформації бластулі - маленькій кульці з порожниною у клітині, яка формується під час раннього періоду розвитку, що рот треба зробити тут, а анус треба зробити там - з іншого боку.
Напевно, найбільше вражаючими регуляторними генами є гомеобокс гени або гомеозисні гени, що беруться до роботи, коли ембріон більше розвинений.
Гомеозисні гени буквально контролюють ідентичність частин тіла, встановлюючи, як буде влаштоване тіло тварини.
Типу, ось тут буде нога, а ось там - хвіст.
І як я сказав, гомеозисні гени не дають інструкцій, як створити ноги й хвіст.
Є купа інших генів, які відповідають за тонку роботу створення частин тіла.
Можна уявити гомеозисні гени головними архітекторами, якщо б це було зведення споруди.
У них є головний план, однак самі вони не беруть участі у забудові.
Це все роблять їх підлеглі.
Тому що під цією головною низкою генів-регуляторів є багато інших генів, що виконують роль суб-підрядників.
Це нібито гомеозисні гени говорять своїм безпосереднім підлеглим:
"Око робіть тут."
Підлеглі розвертаються, активують інші гени-регулятори, щоб дати більш конкретні завдання, типу:
"А тут треба розмістити колаген для зовнішньої оболонки очного яблука.
І також тут зробіть нервову тканину для сітківки."
Знову ж таки, ці гени другої ланки, і третьої ланки, і четвертої, і всіх подальших, самі ніякої роботи не роблять.
Вони просто спускають інструкції вниз, додаючи певну специфічну інформацію до подальших інструкцій.
В них дійсно сувора ієрархія.
Ні один ген у вашому тілі, крім того першого, нічого не робить, поки йому не скажуть, коли і скільки зробити.
Оскільки я знаю, що ти такий розумний та допитливий учень, то здогадуюсь, про що ти зараз думаєш.
Що приводить у дію той перший ген-регулятор і як, в ім'я Білла МакГіннесса, вони сказали один одному це все зробити?
Ну, оскільки ево-дево - це відносно нова наука, ми не знаємо всього, що хотіли б знати.
Це вже ти з'ясуєш, коли станеш біологом.
І зараз науковці почали досліджувати людський геном, який до недавнього часу називали "сміттєвою ДНК", тому що вона, вочевидь, нічого не кодує. Однак, це можуть бути гени-регулятори.
Наприклад, лише за кілька останніх років ми дізналися, що в людини є близько 230 окремих гомеозисних генів у геномі.
І вони знаходяться у кожній нашій хромосомі, навіть у статевих хромосомах. Як успадковуються гени-регулятори - це також вивчається. Наразі вченим вдалося з'ясувати, що більшість регуляторних генів успадковуються у спосіб, дуже подібний до того, як успадковуються і решта генів.
Ми на п'ятому поверсі Музею сучасного мистецтва в Нью Йорку. Перед нами картина Поля Сезанна
Трирічний проміжок часу говорить про те, що він працював над натюрмортом час від часу протягом кількох років.
І все одно він не завершений. Зовсім ні. В деяких місцях, насправді, полотно доволі незаповнене, а решта досить ескізна.
Справді, нагадує ескіз. Слушно помічено, скатертина на передньому плані схожа не на чисте полотно, а на відшліхтоване. Завіса вгорі зліва така ж сама.
Крізь глечик, що зображений справа, помітно просвічується білий колір.
Навіть місця, які розфарбовані здаються лише першим шаром.
Можна сказати, що зображення погано прописане. Справді.
Глечик перекидається вліво, еліпс, що формує край чаші очевидно деформований, і краї склянки, на яку ми, здається дивимось вниз, навіть якщо насправді ми дивимось впоперек, виглядають завеликими.
А фрукт на столі виглядає так, ніби він опав з дерева. Сила тяжіння не відчувається.
Сезанн міг намалювати красиво, відповідно до традицій 19-го століття. Отже, він навмисно так зобразив. Яким був його намір?
Він намагався відкрити нові можливості, яким би міг бути живопис наприкінці 19-го століття.
На мою думку, ідея про те, що традиція європейського живопису полягає в копіюванні натури, створенні зображень, які якомога точніше відображають те, що бачить автор - ця традиція, схоже, цілковито вичерпала себе на час пізніх 1880-90-их.
Це так цікаво, тому що натюрморт сам по собі, як предмет зображення, є перш за все приземленим, у нього не вкладали якогось важливого смислу з 17-го століття, і він відроджує натюрморт як форму, але коли ми думаємо про натюрморт, то однією з ознак натюрморту 17-го століття був яскраво виражений натуралізм.
Це правда. Все мало виглядати так, як у дійсності.
Якщо розглянути голландські традиції, то Сезанн рухається цілком у іншому напрямку.
Лінійна перспектива і ті традиції якомога точнішого реалізму, які були відшліфовані впродовж століть, були панівними і в 19-му сторіччі.
Тут Сезанн не завершує полотно, легковажно експериментує в процесі малювання, створює обстановку, яка неабияк спантеличує.
Це виглядало дуже бентежним для глядачів 19-го століття.
Але навіть у нас виникає враження якогось експерименту, коли дивимось на цю картину.
Думаю, він шукає свій стиль. Певно, він знав, що традиції вичерпали себе, і намагався знайти інший спосіб малювання. Інший спосіб бачення.
Справді, інший спосіб бачити, а також інший спосіб відчувати.
В 19-му столітті, відповідно до традицій, які існували так довго, художник мав стояти в певній точці простору, і впевнитись, що все відповідало перспективі, яка відкривалася з цієї точки.
Правильно. Здається, Сезанн намагається дати нам можливість рухатись крізь полотно і відчути його якомога повніше, поки наш погляд рухається по ньому.
Можливо Сезанн насправді нам тут показує ряд шляхів і альтернатив, складнішу низку поглядів?
Думаю, що найсуттєвіше питання тут - як стає важливим або чому стає важливим на початку 20-го століття, в кінці 19-го; щось, що стосується особистого досвіду, щось, що стосується суб'єктивного сприйняття простору, часу, бачення.
Я думаю, зростання ролі цих аспектів і вичерпання традицій копіювання, якнайточнішого відтворення натури, вся ця проблематика стає дуже вагомою наприкінці 19-го століття.
Я вважаю, ви маєте слушність.
Думаю, суб'єктивізм є вкрай важливим для розуміння Сезанна.
І водночас, я вважаю, в основі цього лежить ряд візуальних реалій, які проявились у сучасному світі.
Фотографія. Так, фотографія.
Миттєвість проблиску міста, швидкості переміщення, у певному сенсі, створює складне бачення.
Точно, Сезанн використовує це бачення, цю ідею складності бачення, і працює над цим, обмірковує це, усуваючи своєрідні елементи духовного, які залучає Гоген, і психологічний матеріал, який додає Ван Гог,
І звичайно, це справило величезний вплив на наступне століття, коли Матісс і Пікассо та інші звернулися до цієї роботи. Тут закладається підґрунтя для кубізму, а також абстракції та формалізму. Так, цілком слушно, певних формальних пошуків майбутнього бачення.
Так.
Мене звати Марк Еко.
Я від природи митець.
Я піднімався у часи, коли були дуже унікальні можливості в популярній культурі.
Почав з"являтися хіп-хоп.
Він був підприємницьким вірусом, на відмінну від рок-н-ролу.
Було трішки більше ненависті серед рок-співаків, з точик зору комерціалізації їхньої роботи.
На відмінну від хіп-хопу, де підтримувалось будувати індустрію навколо ідей.
Це стало частиною екосистеми, оскільки він виникає з нічого, вірно?
І це, начебто, означало елемент соціальної справедливості у бізнесі, народження хіп-хопу і вуличної культури.
Так що те, що ми робимо, начебто, закладено в ДНК.
Мені подобається той факт, що люди роблять щось з нічого, серед моїх одноліток.
Ми засновуємо цінності, в основному, в просторі між собою.
Чотири репери зберуться разом писати ритм і всі раптово
"О, давайте створимо МІХ стрічку". Наче з нічого.
Я хотів вписатися в екосистему.
Я не міг читати реп, не міг танцювати брейк-данс, вірно?
Але я підключився до мистецтва, що ж, я почав вивчати мистецтво графіті.
І почав малювати футболки.
Я люблю емоційний зворотній зв"язок.
Два фінансових зворотніх зв"язки, що хтось буде платити мені, як 15-ти річній дитині, щоб для нього зробили цю футболку.
І потім вони будуть носити їх з такою гордістю і, наче, битимуть себе в груди.
Це був, свого роду, вид емоційної угоди, яка була дійсно потужною і це створило петлю зворотнього зв"язку, щоб я хотів "копати глибше". і тягнути цю тематику, розкривати її, що, в кінцевому результаті, стало моїм шляхом до підприємництва.
І це не виглядало так, наче я на борту, бо хтось сказав "Будь підприємцем!"
Вірно?
Я опинився на борту, бо хотів реалізувати свою мрію.
Я був емоційною, творчою дитиною і графіті було видом екстримального спорту мистецтва.
Це був момент удачі для мене, так що, коли люди кажуть " О, графіті це шлях до криміналу"
Чи не так? Для мене це був шлях до підприємництва.
Я дійсно був наче куратор поп-культури для, скажімо, 16-40 чоловіків.
І це був мій прохід, щоб піднятися у 80-ті навколо хіп-хоп і скейтборд культури - це, свого роду, поява технології.
Я просто торгував своїм хобі.
Речі, які я споживав як дитина, зараз є бізнесом.
Молоді люди знають, інстинктивно те, що вони мають робити.
Просто потрібно піти туди і зробити це.
Відійдіть від того, що вважається ефективним на думку споживача, щоб повірити в себе і бути генератором.
Перейдіть від "Я споживаю Х" до "Я виробляю Y".
Це прагнення, яке є серед нас усіх, але дехто з нас просто не знає, як це зробити.
Ми, ніби-то, сумніваємось у собі.
Чому ви йдете в кімнату дитячого садочку Ви запитуєте їх "Хто в цій кімнаті є митцем?
Усі піднімають свої руки.
Ви запитуєте цю ж саму когорту через 20 років і ніхто не підгнімає соїх рук.
Можливо, хтось один.
Вони дивляться на нього, як на дивака.
Тут щось не так.
Ви повинні втановити зв"язок із своїм митцем, підключитися до свого ініціатора.
Ви знаєте, є права півкуля мозку, а є ліва, є шоколад, а є арахісове масло. Ви повинні знайти це.
Коли ми думаємо про картини-пейзажі 19-ого століття, ми часто уявляємо художника, який малює на свіжому повітрі, тобто надворі, перед самим пейзажем, але так було далеко не завжди.
Щодо праці Каспара Давида Фрідріха, його картини були виконані в майстерні.
Вони були здебільшого вигадкою, і це точно стосується "Самотнього дерева". Бет:
Саме так. Він дослідив пейзаж надворі, олівцем, а потім створив картину у своїй майстерні.
Стівен: Те, що це студійні роботи, має сенс, тому що Фрідріх застосовував пейзаж для зображення глибших ідей та значень. Бет:
Цей символічний пейзаж включає самотнє дерево.
Стівен: І яке ж це дерево: зігнуте, людиноподібне. Бет:
З ростом вгору здається, що воно бореться, немов його верхівка була відірвана від основи блискавкою або жахливим штормом, і воно бореться, щоб додати хоч трохи листочків до вершини.
Стівен: Це дерево стоїть, як самотній вартовий. Воно древнє.
Фрідріх створює контраст між недовговічним станом того вівчаря, між життям цієї людини, 70-80 років, в протиставленні із тисячолітнім деревом, яке вистояло війни і шторми.
Однозначно нам потрібно дивитись на верхівку дерева, крайню сяючу частину, де Фрідріх розділив гори і зобразив широке синє небо.
Сюди Фрідріх спрямовує наш погляд. Стівен:
Мені здається, чи я бачу хрестоподібну форму? Органічна картина, та незважаючи на це, є посилання на хрест. Бет:
Гадаю це сюди дуже пасує.
І ми бачимо церкву, яка височіє над маленьким містечком.
Але ця церква малесенька в порівнянні із собором, яким є це дерево.
Храм - це природа. Стівен:
Фрідріх звертає нашу увагу на дещо більш давню духовність.
Що цікаво, це те, що якщо ми згадуємо традиційні пейзажі, або класичні, скажімо епохи бароко, нам спадає на думку робота Клода Лорена, який так старанно склав деяку систему чи формулу, як представляти пейзаж, згідно якої дерева діють у ролі завіси, відгорнутої вбік, щоб зобразити нам глибший пейзаж, тобто дерева обрамлюють картину, вони обрамлюють глибокий пейзаж.
Він зробив дерево основним протагоністом. Відкритий простір виконує роль рамки для дерева.
Це відхід вбік від класицизму, хоча потрібно зазначити, що ідея вівчаря і овечок є цілком класичним елементом, який знаходимо у Клода.
Але водночас це християнський елемент, вівчар і його отара.
Стівен: Які знаходять прихисток під цим древнім деревом.
Навіть більше, через хрестоподібну форму є відчуття, що, можливо, це дерево навіть давніше, що воно вміщує первісну духовність. Можливо, воно стало свідком традицій друїдів.
Це дерево уособлює зв'язок з минулим, який вселяє благоговіння і трепет своєю здатністю протистояти силам природи, людській стихії, плину часу. (жвава музика)
У цьому відео я спробую дослідити звязок між цінами на нафту та пальне, і ви побачите наскільки сильна взаємозалежність між їхніми тенденціями.
Тут показано ціни на нафту, залежно від конкретного місця планети. Це залежить від того, де ви знаходитеся і, як можете бачити, у доларах США за барель.
На початку 2008 становила близько 100 доларів зросла до 140 доларів і потім знову знизилася з того часу спостерігалося стале зростання, на сьогодні це близько 100 доларів за барель тут ми бачимо ціни на нафту, показані за вартістю бареля
А потім, в залежності від того, газ це чи бензин, різниця в залежності від регіону буде ще більшою, оскільки це залежить не лише від вартості транспортування, але і від особливостей оподаткування для нафти в кожному окремому регіоні та, інколи, регулювання в цій сфері, проте саме податки впливають найбільше але ви бачите тенденцію до зростання, коли ціни на нафту зростають, а потім відбувається зниження ціни за галон, і ця ціна на теперішній час в Нью Йорку.
Але вони не повністю взаємозалежні, можете бачити, що ціна нафти за барель коливається сильніше, ніж ціна бензину за цей самий час, але це є загальною тенденцією, тож коли ціна нафти зростає це призводить до зростання ціни бензину, але не завжди в тих самих співвідношеннях, проте залежність відчувається.
Тепер, перед тим, як зясувати коли ви платите, наприклад, 4 долари, скільки коштує сама нафта, скільки очистка, а скільки транспортування. Давайте змоделюємо і подумаємо якщо нафта закінчиться у вашому авто тоді зможемо припустити ціну нафти.
Або, краще сказати, ціну бензину. ось тут, можливо, ви вже знайомі з цим це нафтові вишки, 2 різні типи
Це плавуча платформа, це - наземна але обидві виконують одинакові основні функції: вони бурять землю, доки не досягнуть покладів нафти а потім викачують нафту і доставляють її на ринок спочатку проводячи очистку.
Плавучі платформи дуже швидкі і те, як вони функціонують, є дивом інженерної думки
Вона може бути розташована в океані і, буквально, добирається до дна океану, бурить звідси і до нафтових покладів тож це дійсно диво необхідно бути надзвичайно обережним, бо це може бути дуже небезпечним працювати на нафтовій вишці, і якщо трапиться аварія це стане катастрофою для середовища, так як було з ВР але, без сумніву, це інженерне диво.
Тепер, коли у нас є нафта, її потрібно довести до очистки, де нафту розділять на корисні складові, і спосіб, яким зазвичай нафту доставляють до місця очистки - комбінація трубопроводу та нафтового танкера, тут маємо трубопровід Аляски, який транспортує нафту з самої півночі Аляски до південної частини, де вона може бути поміщена в танкери, якими транспортується вже будь-куди в світі для переробки.
Вона може подаватися прямо до танкера справді, деякі морські платформи використовують танкери або коли вони досить близько до берега - трубопроводи які транспортують нафту на переробку або до танкерів, які можуть перевозити нафту ще далі.
Звідти вона потрапляє на переробку тож можемо почати думати, як формується ціна нафти навіть до того, як зрозуміємо, що робиться з нафтою під час переробки
Скажімо, поточна ціна нафти я припускаю цифри, але це досить добре працює Але, скажімо, поточна ціна - 90 доларів за барель
Тож барель (це лише одиниця вимірювань) рівний 42 галонам.
Якщо я кажу, що маю барель води я маю на увазі, що в мене є 42 галони води.
І тепер 42 галони сирої нафти не перетворяться у 42 галони бензину, бо з 42 галонів сирої нафти можна отримати 19 чи 20 галонів бензину, щоб спростити розрахунки, я візьму цифру 20.
Вітаю вас на другій презентації функцій.
Почнемо з того місця, де ми зупинилися минулого разу.
Я знов вибачаюся за той приклад про Сала і його іжу.
Але він може бути корисним, тож я залишив його тут.
Давайте розберемо ще декілька прикладів.
Я вважаю, що буде корисним продовжувати разом розбирати приклади, і сподіваюся, що в результаті ви побачите, що функції - дуже цікава річ.
Отже, розберемо приклади.
Почнемо з вправи, яка не дуже відрізняється від попередніх.
Нам потрібно поділити 0.25 на 1.03075.
Перша річ, яку ми хочемо зробити, коли дільник, число, на котре ви ділете інше число, це десятковий дріб, так це помножити на 10 стільки разів, щоб він став цілим числом, так щоб ми змогли перенести десятковий дріб праворуч.
Кожен раз, коли ми множимо щось на 10, ми переносимо десятковий дріб праворуч.
В цьому випадку, нам потрібно перенести його праворуч один раз і другий.
Отже, 0.25 помножити на 10 двічі, це те ж саме, що й 0.25 помножити на 100, І 0.25 в нас стане числом 25.
І якщо ви робите це з дільником, ви маєте зробити це й з діленим, з числом, на яке ви ділете.
Нам також треба помножити це на 10 двічі, або ж іншими словами, перенести дріб праворуч двічі.
Отже, ми переносимо один раз, та другий.
Він буде розміщений ось тут.
Й щоб побачити, чому це має сенс, вам треба зрозуміти, що цей вираз тут, ця задача з діленням, це те ж саме, що й 1.03075 поділити на 0.25.
Таким чином, ми множимо 0.25 на 10 двічі.
Ми, насправді, множимо це на 100.
Дозвольте зробити це іншим кольором.
Ми множимо це на 100 у знаменнику.
Це дільник.
Ми множимо це на 100, так що ми повинні зробити те ж саме й у чисельнику, якщо ми не хочемо змінити значення цього виразу, якщо ми не хочемо змінити саме число.
І коли ми зробимо це, воно стане числом 25, а це стане числом 103.075.
Тепер дозвольте мені це переписати.
Іноді, коли ви робите це в зошиті, або десь у іншому місці, ви не повинні це переписувати, доки ви пам'ятаєте де знаходиться дріб.
Але я це перепишу, просто щоб зробити це трохи акуратніше.
Отже, ми помножили і дільник, і ділене на 100.
Це стає числом 25, поділеним на 103.075.
І частка тут вийде такою ж самою.
Це ті ж самі дроби, якщо ви хочете дивитися тим способом.
Ми просто помножили і чисельник, і знаменник на 100, щоб пересунути дріб праворуч двічі.
І коли ми зробили це, ми готові до ділення.
Отже, спочатку, в нас є 25 тут, і завжди присутня деяка майстерність при діленні чогось на число із декількох цифр, отже ми зараз подивимося, як це робиться.
Отже, 25 не входить в 1.
25 не входить в 10.
25 входить в 103.
Ми знаємо, що 4 рази по 25 це 100, так що 25 входить в 100 чотири рази.
4 помножити на 5 це 20.
4 помножити на 2 це 8, додати 2 це 100.
Ми знали це.
Чотири чверті це $1.00.
Це 100 центів.
А тепер ми віднімаємо.
103 відняти 100 це 3, тепер ми можемо опустити вниз цей 0.
Отже, ми опускаємо вниз цей 0.
25 входить в 30 один раз.
І, якщо ми хочемо, можемо одразу поставити десятковий дріб ось тут.
Нам не потрібно чекати кінця розв'язання.
Крапочка ставиться точно на місце, так що ми завжди можемо мати все на правильних місцях в нашому виразу, або в нашій відповіді.
Отже, 25 входить в 30 один раз.
1 помножити на 25 це 25, тепер можемо віднімати.
30 відняти 25, це просто 5.
Ми можемо робити запозичення, або перегрупування.
Це може стати 10.
Це стає 2.
10 відняти 5 це 5.
2 відняти 2 це нічого.
Але ж, 30 відняти 25 це 5.
Тепер ми можемо опустити цю 7.
25 входить в 57 два рази, чи не так?
25 помножити на 2 це 50.
25 входить в 57 два рази.
2 рази по 25 це 50.
Тепер ще раз віднімаємо.
57 відняти 50 це 7.
І ми майже закінчили.
Ми опускаємо цю 5 ось тут.
25 входить в 75 три рази.
3 рази по 25 це 75.
3 рази по 5 це 15.
Перегруповуємо 1.
Ми можемо це проігнорувати.
Це була стара форма.
3 помножити на 2 це 6, додати 1 це 7.
Ми все бачимо.
І тепер ми віднімаємо, тепер в нас немає залишка.
Отже, 25 входить в 103.075 рівно 4.123 рази, що має сенс, бо 25 входить в 100 чотири рази.
Це трохи більше за 100, тому воно буде входити трохи більше 4 разів.
І це буде така ж сама відповідь, як і число разів, скільки 0.25 входить в 1.03075.
Це також буде 4.123.
Отже, цей дріб, або ж цей вираз, це те ж саме, що й 4.123.
І в нас вийшло!
В останніх двох відео ми повільно вибудували нашу модель сукупного попиту - сукупної пропозиції і весь сенс того, що ми робили - ми можемо дати пояснення чому в нас є такі короткострокові економічні періоди і ми не просто маємо такий поступовий розвиток економічного зростання згідно зі збільшенням населення та покращенням продуктивності.
Важливо усвідомлювати, і це, напевне, важливо усвідомлювати, що все, що ми вивчаємо у мікро та макроекономіці - лише модель.
Для того, щоб використовувати ці моделі, нам потрібно робити великі, великі спрощення та Ви повинні сприймати ці моделі критично.
Є лише один шлях виявити це.
Ви можете не погодитись з цим.
Ви можете вважати, що це перебільшене спрощення.
Ви можете бажати змінити це певним чином.
Дуже важливо, щоб Ви сприймали це лише як модель, а причина чому ми так робимо така: ми можемо почати описувати дуже, дуже, дуже складні речі через достатньо прості графіки та математичні дані, що може заплутати нас щодо такої складної речі як економіка.
Дещо, що мають сотні мільйонів діячів, кожен з них з десятками мільярдів нейронів у їхніх мізках та те, що робить всі навіжені речі.
Ми в змозі звести це до простих ліній, кривих та рівнянь.
В останньому відео ми трохи розглядали сукупну пропозицію у довгостроковому періоді.
Сукупна пропозиція у довгостроковому періоді.
У моделі СПСП ми припускали, що у довгостроковому періоді реальна продуктивність економіки насправді не залежить від ціни, ціна лише числова річ, та у довгостроковому періоді люди зможуть лише регулювати виробництво, або економіка буде регулювати виробництво, яке здатне бути комфортним.
А зараз річ, на якій я хотів би закцентувати увагу.
Це не максимальна продуктивність економіки.
Ви можете розглядати це як природне; я поставлю це сюди.
Ви можете розглядати це як, прямо тут, Ви можете розглядати це як природній випуск.
Природній реальний економічний випуск.
Коли я кажу природній, це означає, що завжди буде певна неефективність в економіці; люди будуть змінювати роботу.
Вони повинні будуть перевчатися.
Завжди будуть зміни в речах.
Деякі люди будуть припиняти працювати, а потім вони мають наймати інших людей.
Є певний нормальний або природній рівень безробіття.
У багатьох економіках люди не працюють вдень і вночі.
Вони хочуть мати трохи часу.
Вони хочуть відпочивати.
Зважаючи на інше втручання, немає ідеальної ефективності в економіці загалом.
Це лише природній здоровий рівень випуску.
Існує певний теоретичний рівень випуску.
Я намалюю його тут.
Це, мабуть, певний теоретичний рівень випуску, який ви можете сприймати за максимальний випуск.
Певно, я намалюю це тут.
Прямо тут буде максимальний випуск.
Максимальний, даний населенням та технологіям, які є у населення, це тип теоретичного поняття, і буде дуже складно визначити його кількісно.
Люди просто постійно працювали.
Не брали відпусток.
Не спали належним чином.
Кожна особа працювала в місці, де вони могли бути найбільш продуктивними, потім, мабуть,
Ви матимете певний випуск більший, ніж можна досягнути.
Є дещо під цим, вид здорового рівня випуску для економіки.
Отже, що ми збираємось розглядати у цьому відео - сукупна пропозиція у короткостроковому періоді та що ми побачимо, що для того, щоб ця модель працювала, модель сукупного попиту - сукупної пропозиції, ми повинні прийняти зростаючу криву сукупного попиту в короткостроковому періоді.
Це має виглядати таким чином.
Це має виглядати таким чином, і, безумовно, так і буде; зробімо це таким шляхом.
Уявимо, що це - наш наявний рівень цін розташовується тут.
Це наша довгострокова сукупна пропозиція.
Це не залежить від цін; це лише природній рівень випуску, але в короткостроковому періоді це має виглядати так.
Я позначу це рожевим.
У короткостроковому періоді це має виглядати таким чином.
Я протягнув її так, тому що очевидно, що ми можемо ніколи не досягнути того оптимуму, отже, що відбувається тут, що відбувається на цій кривій - я намалював пунктирну лінію, тому що для мене легше позначати щось пунктиром, коли я зображую пряму криву.
Мої руки завжди забагато трясуться - отже, це сукупна пропозиція у короткостроковому періоді.
Як бачимо, нам потрібно, щоб був висхідний рух цієї моделі для встановлення бази пояснення економічних циклів, є кілька пояснень або кілька, Ви можете знати їх як теорії, чому ми можемо підтверджувати висхідний рух кривої сукупного попиту.
Можна думати одним чином про це, поки я не підтвердив висхідний рух, що зростання кривої - це, як кажуть, це, коли люди...
Вони виробляють згідно з їх природнім рівнем.
Може виникнути певне безробіття в економіці прямо на цьому рівні.
З будь - якої причини, ця висхідна крива підтверджує: якщо ціни зростуть, якщо ціни зростуть, тоді економіка в цілому буде виробляти за межею природнього рівня.
Мабуть, це принесе людям з інших частин, або, я думаю, Ви можете зауважити, що невдахи у робочому резерві, які можуть не бути в робочому резерві, працюють трохи старанніше.
Мабуть, вони відчувають, що можуть робити краще.
Це може переконати фабрики працювати трохи довше.
Це може переконати людей брати менше відпусток.
Обернено може бути при зменшенні цін.
Зростаюча крива показує, що при зростанні цін, сукупних цін - зараз це не лише ціни певних товарів чи послуг- якщо сукупна ціна зменшиться, це показує, що в економіці в цілому люди можуть бути стимульовані працювати трохи менше.
Люди можуть випасти з робочого резерву.
У короткостроковому періоді, пам'ятайте, що це все у короткостроковому періоді, вони можуть випасти з робочого резерву.
Вони не зможуть забезпечувати роботу фабрик.
Вони зможуть брати більше відпусток, будь-що інше.
Тепер давайте подумаємо про можливі підстави для зростання кривої сукупної пропозиції.
Першу часто називають теорією помилкового сприйняття; я запишу це білим.
Ця теорія помилкового сприйняття має сенс для мене, якщо сукупність; давайте розглянемо ситуацію, де сукупні ціни підвищуються.
Якщо я індивідуальний діяч тут, мабуть, я запущу фірму певного виду, я можу не помітити негайно, що сукупні ціни підвищились.
Я можу лише вирішити, що ціни на мої товари чи послуги зросли.
Я можу вирішити, що це звичайний мікроекономічний феномен має місце.
Я помиляюся щодо цього мікро феномену.
Щось відбувається на моєму ринку.
Якщо я думаю і це повертає до мікроекономіки, якщо я думаю, що ціни на мої товари і послуги зростають щодо інших і пам'ятате, що це омана, всі ціни зростуть, але якщо я думаю,що це відбувається у короткостроковому періоді, то вривається правило пропозиції.
Потім вривається правило пропозиції, в якому присутня мікроеокномічна концепція, і я відчуваю,що реальні ціни - а це не реальні ціни.
Це номінальні ціни - але я думаю, що мої відносні ціни зростають, я мотивований виробляти більше.
Я думаю, я стану більш прибутковим.
Це займе мало часу зрозуміти мені, що всі мої витрати зросли, що я можу придбати з моїми доходами все, що зростає.
У реальних строках, моє положення не покращиться і потім я, мабуть, повернусь до мого звичного рівня продуктивності.
Коли, я думаю, люди потребують більше Салових зубчатих коліс або інше, що я бачу, я починаю працювати понаднормово.
Я хочу наймати більше людей, щоб фабрики працювали білизько того рівня, де я зможу затримувати витрати, отже, фабрики зможуть працювати довше і все інше, але з часом я усвідомлю, що це були лише оманливі речі.
Все подорожчає.
Я не зроблю в реальних строках нестандартний дохід прямо зараз.
Потім мій рівень продуктивності може повернутися назад.
Коли я говорю про себе, це не я власною персоною рухаю цілу економіку.
Пам'ятайте, я говорю лише про одного діяча, але це може бути справедливо для багатьох, багатьох, багатьох діячів в сукупності та в цілому, вони зможуть забажати збільшити продуктивність, і потім, коли вони усвідомлять, що в реальні строки вони не зароблять більше грошей, і це не стабільно, вони повернуться до їх природніх рівнів випуску.
Інша теорія, про яку ви можете прочитати в підручниках з економіки, інша теорія пояснення чи підтвердження чому ми можемо мати висхідний рух кривої сукупної пропозиції у короткостроковому періоді, - її іноді називають теорією липкої заробітної плати.
Липка заробітна плата.
Мені подобається розширювати її до теорії липких витрат.
Іноді вони можуть формулювати щось окреме, що називають липкими цінами, але на маю думку, це все дуже схоже,отже, липкі заробітні плати, липкі витрати і липкі ціни.
Липкі, липкі ціни.
Існує загальна ідея, що при зростанні сукупних цін, у всій економіці зростуть ціни, у всіх частинах економіки вони не зростуть на однаковому рівні.
Є частини економіки, де ціни можуть бути липкішими, ніж в інших місцях, і це примножує причини чому ціни можуть бути липкими.
У вас може бути зарплатний контракт або люди можуть повільно усвідомлювати зростання цін і потім поновлення їх контрактів.
У Вас можуть бути довгострокові домовленності з постачальниками, за якими Ви будете сплачувати фіксовану ціну певний період часу.
Ви вже погодились на наступний рік сплачувати так, навіть якщо сукупні ціни зростуть, це займе час у різних частинах економіки, для контрактів або транзакцій у цих частинах економіки, для правдивого відображення цих речей.
Іншою причиною, чому у частинах економіки у Вас може не все рухатися в тандемі чи так швидко, як ви очікували, є те, що називають інфляційними витратами. Інфляційні витрати.
Інфляційні витрати - це лише ідея, що при зміні цін, якщо наступної години ціни зростуть на 5%, це не завжди підвищить твої ціни на 5%.
Наприклад, якщо у Вас був ресторан,
Вам необхідно передрукувати нові меню, це звідки походить ця назва, але це стосується не лише ресторанів, це стосується всього.
Це буде правдиво, якщо Ви є будь-яким постачальником.
Вам потрібно буде змінити свої брошури.
Вам може знадобитися змінити комп'ютерні системи.
Вам необхідно буде зробити безліч речей, які Ви зазвичай робите; Ви маєте повідомити продавцям, що ціноутворення може бути різним.
Існує багато речей, які Вам необхідно зробити для зміни витрат.
Ці інфляційні витрати, зазвичай, можуть знизити можливість всіх цін рухатись в тандемі.
Деякі з них можуть бути більш липкими, ніж інші, а причина цьому полягає в раціоналізації висхідної кривої сукупної пропозиції у короткостроковому періоді, якщо я в одній з цих індустрій, назвемо мої продажі я в змозі підвищити ціни, але назвемо заробітні плати і мої витрати липкими.
Я вже залучений у довгостроковий контракт, а всі мої постачальники не можуть підняти свої ціни так швидко, отже,у короткостроковому періоді я скажу добре, я зароблю отримаю багато прибутку зараз.
Навіть при реальних умовах мої витрати будуть відносно липкими, в той час як гроші, що надійшли, я зможу підняти ціни, отже, зможу виготовляти більше.
Мої фабрики будуть працювати довше.
Мабуть, я відкладу ремонт і зможу виготовляти більше.
Мабуть,я намагатимусь наймати більше людей за цими домовленностями.
Мабуть,я намагатимусь купувати більше товарів та послуг під ці довгострокові витрати.
Причина, чому я сказав, що, насправді, це однакова сторона однієї медалі - та, що Ви можете уявити, що тут у Вас є компанія А, яка може підвищити свої ціни, а її дохід почне зростати, а тут буде постачальник - компанія Б.
Це компанія Б, а тут липке місце. Це липке місце.
Мабуть, А купує лимони у Б, щоб потім продавати лимонад.
Вони можуть підвищити ціни на лимонад, але якщо ціна зафіксована у контракті про лимони у короткостроковому періоді.
Врешті-решт, це закінчиться, а в довгостроковому періоді Б зможе перепідписати їх знову.
Кошти А липкі, але у Б ціни липкі.
Це дійсно одна й та сама річ, що чиїсь витрати становлять чиїсь ціни.
J.T. підписан на на смс-план з 3-ма членами своєї сім'ї.
Щомісяця вони не можуть надіслати більше ніж 500 смс в цілому.
Тобто, не більше 500 смс загалом.
В кінці цього місяця J.T. надіслав на 25 смс більше, ніж його старша сестра.
Підкреслимо це.
Позначимо іншим кольором.
Так, в кінці місяця J.T. надіслав на 25 смс більше, ніж його старша сестра, і на 50 смс меньше, ніж молодша сестра, і на 125 смс більше, ніж його мама.
Скільки смс зміг відправити J.T., якщо вони не перевищили ліміт в 500 смс?
Отже, потрібно визначити деякі змінні.
Нехай, o.s. (старша сестра). Ні, залишимо тільки O.
Отже, це кількість смс старшої сестри.
Нехай, Y дорівнює кількості смс молодшої сестри.
Тоді М буде дорівнювати кількості смс від мами.
J буде позначати кількість смс від J.T.
Так, загальна кількість смс, що всі надіслали не може перевищувати 500.
Якщо взяти суму смс J.T. + смс старшої сестри + смс молодшої сестри + смс мами, то вона має бути меньшою або дорівнювати 500 смс.
Адже не може бути більше 500, і так сума має бути меньшою або дорівнювати 500.
Як показати кожну з них стосовно кількості смс, що надіслав J.T.?
Тут дається деяка інформація.
Перше речення: J.T. надіслав на 24 смс більше, ніж його старша сестра. J = 25 + O (кількість смс, що надіслала старша сестра).
Це не 0, а літера О.
Також говориться, що J.T. надіслав на 50 смс меньше, ніж його молодша сестра.
Так, J = Y - 50.
На 50 смс меньше, ніж його молодша сестра.
І говориться, що на 125 смс більше, ніж його мама. Так, J = М + 125.
Це рівняння розглядаємо від J, тому що потрібно дізнатись скільки смс надіслав J.T.
Потрібно всі значення виразити через J. Вирішимо O через J, Y через J,
М через J, а потім можна замінити тут.
Якщо J=25+О, тоді віднімаємо 25 з обох боків, і отримаємо J - 25 = О.
Тут те ж саме.
Якщо взяти і відняти 25 з обох боків, отримаємо це ось тут.
Тут, якщо додамо 50 з обох боків рівняння Якщо додати 50 з обох боків, тоді J + 50 дорівнює кількості смс молодшої сестри.
Додали 50 до обох боків.
Тут, якщо відняти 125 з обох боків - потрібно дещо прокрутити- якщо відняти, тоді J - 125 дорівнює кількості смс від мами.
Можна переходити сюди.
В першому реченні: J.T. надіслав на 25 смс більше, ніж його старша сестра.
Візьмемо кількість смс, яку надіслав J.T., віднімемо 25, і отримаємо кількість смс старшої сестри.
Це О, а не 0. О - старша сестра.
Він надіслав на 50смс меньше, ніж молодша сестра.Якщо розглянути кількість його смс і додати 50, отримаємо кількість смс молодшої сестри.
І він надіслав на 125 більше, ніж мама Якщо відняти 125, тоді отримаємо кількість смс від мами.
Коли маємо це, можна замінити кожну з цих змінних на початкове рівняння.
Так маємо J + J - 25 Відомо, що О це те ж саме, що і смс J.T. мінус 25.
Отже, J - 25.
Потім плюс смс молодшої сестри, J + J - 25 + J + 50
Потім смс мами: J + J - 25 + J + 50 + J - 125
І все це має бути меньшим або дорівнювати 500
Додамо всі J.
Маємо 1,2,3,4 J - в цілому 4 J.
Додамо константи. Маємо -25 + 50 = 25.
А потім маємо 25 - 125 = -100.
4 J - 100 (додали всі константи) має бути меньше або дорівнювати 500.
Отримали просту нерівність.
Додамо 100 до боків і отримаємо 4J - ці скорочуються - Він мав надіслати 150 або меньше смс в той місяць, щоб всі умови співпадали, і щоб вся сім'я змогла надіслати меньше ніж 500 смс. отримали 4J меньше або дорівнює 600.
Розділимо дві сторони на 4. Так як 4 - додатне число, отримаємо J меньше або дорівнює 150.
Так, J.T. мав надіслати меньше, або рівно.
У цьому відео я хочу розповісти, чому плити рухаються.
Все, про що я розповідатиму, не має точних доказів, це лише припущення, основна гіпотеза, що пояснює рух плит.
Проте вчені ще не мають точних доказів існує лише ряд припущень.
До того, як ми почнемо говорити про рух плит, давайте поговоримо про явище конвекції.
Ви, мабуть, вже з ним знайомі, а якщо ні, то давайте згадаємо, що це таке.
Уявімо, що ось тут у мене горщик, у якому є трохи води.
Горщик з водою.
Уявімо, що я нагрію одну частину горщика.
З цього боку горщика полум'я.
Що ж станеться?
Вода, що знаходиться над вогнем буде теплішою, ніж решта води.
Ось ця вода тепліша.
Із зростанням температури, її густина зменшується.
Під час нагрівання рідини молекули починають рухатись, їхня кінетична енергія зростає, відстань між молекулами зростає, густина речовини зменшується.
А якщо у вас речовина із меншою густиною, яка оточена речовиною із більшою густиною, і ці речовини рідини, тепліша речовина із меншою густиною почне рухатись вгору.
Коли вона почне рухатись вгору, щось повинно замінити її тому холодніша речовина із цього боку почне рухатись і замінить теплішу в цьому місці.
Що відбувається потім?
Вода починає вистигати. так як відстань між нею і полум'ям збільшується, речовини змішуються, тепліша вода віддає частину кінетичної енергії холоднішій воді, тому її температура зменшується.
Що ж відбувається з водою під час зменшення температури?
Не забуваємо, чим ближче до вогню, тим тепліша вода, тому ця частина води стає теплішою, а ця частина холоднішої води завжди буде далі від вогню.
Тому холодніша вод завжди буде тут, пам'ятаємо, що холодніша вода має більшу густину.
Отже, ця частина води має більшу густину.
Тому вона опускатиметься, оскільки її оточує вода, що має меншу густину, Ця вода також заміщатиме цю частину води і нагріватиметься знову.
Так виникає циклічність. Тепла вода піднімається, а потім опускається, оскільки стає холоднішою та щільнішою, а потім знов нагівається.
Це, власне, процес теплообміну.
Який полягає у передачі тепла по рідині.
Ми також називаємо це явище конвекцією.
А тепер про пояснення руху плит. Вчені припускають, що рух відбувається так само, як і конвеція в атмосфері, оскільки мантія перебуває, переважно, в рідкому стані.
Не забуваємо, мантія має м'яку, пористу структуру.
Це не рідина, і не тверда речовина, щось платичне, кашоподібне, вона може текти, як густа речовина, в'язка рідина, і не тверда, і не рідка.
Певні частини мантії мають вищу температуру, ніж деякі інші частини, це особливо стосується астеносфери, і в цих частинах, відбувається рух мантії, оскільки речовина із вищою температурою буде мати мешу густину і рухатиметься.
Можливо, саме це стало причиною формування різноманітних рифів.
Під час руху вгору речовини мантії охолоджуються, а потім опускаються.
Потім нагріваються знову.
Це циклічний рух, який ми спостерігали в киплячій воді.
Та не забуваємо, що мантія це не цілковита рідина, вона містить тверді частини. Тому вона може захоплювати ними інші частини.
Наприклад, частини кори, а також частини літосфери, чи тверді скелі. Що змусить їх рухатись у певному напрямку.
Враховуючи це, можна уявити певний ефект всмоктування, під час якого рідина опускатиметься, вона тягнутиме літосферу в цих місцях, та штовхатиме літосферу в цих місцях,
Таким чином ми спостерігаємо конвецію, яка змушує плити рухатись...
Це не дуже швидкий рух, як в рідинах, як у воді, це повільний рух потоків, та все ж це рух.
Він достатній для того, щоб сричинити рух літосфери.
Саме це пояснює основну гіпотезу руху плит.
Та існують інші припущення. Можливо, ці літосферні плити більш товстіші і тому рухаються далі від цієї зони, де сформований гірський хребет на дні океану ось тут.
Тому з часом їх густина збільшилась.
Оскільки їх температура знизилась, це трохи нижче, і тут була сформована значна частина суші.
Це певний ефект гравітації, та, припускають, що основна причина - це конвекція у верхніх шарах мантії.
Декілька років тому я розпочала одну програму. Я запропонувала зіркам в сфері дизайну та програмування взяти відпустку на один рік та попрацювати в середовищі, в якому є практично все, що ми повинні ненавидіти - вони працювали в уряді.
Програма називається "Програмуй для Америки", це приблизно те саме, що Корпус миру, тільки для комп'ютерних фанатів.
Ми обираємо декілька людей щороку і вони працюють з урядами міст.
Замість того, щоб посилати їх до країн третього світу, ми посилаємо їх в джунглі міської ради.
І там вони розробляють прекрасні додатки, працюючи з працівниками міста.
Але насправді вони просто показують, на що здатні сучасні технології.
Знайомтеся, це - Ол.
Ол - це пожежний кран в Бостоні.
Тут він виглядає, наче на побачення зібрався, але насправді він шукає когось, хто б його відкопав від снігу при снігопаді. Оскільки він знає, що не так-то легко гасити полум'я, коли він покритий метром снігу.
Як же так трапилось, що він шукає допомоги в такий унікальний спосіб?
Торік наша команда побувала в Бостоні за програмою "Програмуй для Америки".
Вони були там в лютому, а минулого року в лютому випало багато снігу.
І вони помітили, що міська влада ніяк не займеться відкопуванням цих пожежнихх гідрантів.
Але один хлопець, на ім'я Ерік Майклз-Обер, зауважив дещо. Громадяни чистять тротуари прямо перед цими штуками.
І він зробив те, що зробив би будь-який хороший програміст - він написав додаток.
Цей невеликий симпатичний додаток дозволяє всиновити гідрант.
Так ви погоджуєтесь відкопати його, коли ітиме сніг.
Якщо ви робите це, ви можете дати йому ім'я.
Перший гідрант отримав ім'я Ол.
Якщо ви його не відкопаєте, то хто-небудь може його забрати.
У ньому вбудована ігрова динаміка.
Це скромний маленький додаток.
Це, напевно, найменший з 21-го додатку, який хлопці написали за минулий рік.
Але вони роблять те, що не робить жодна інша урядова технологія.
Воно поширюються вірусно.
В комп'ютерному департаменті Гонолулу є хлопець, який побачив цей додаток та зрозумів, що вони можуть його використати, але не для снігу, а для усиновлення сирен оповіщення про цунамі.
Дуже важливо, аби сирени оповіщення про цунамі працювали, але люди крадуть з них батарейки.
Тому він дозволяє громадянам перевіряти їх.
Потім і Сіетл вирішив використати цей додаток, аби громадяни чистили дощові труби, що забились.
І Чикаго тільки нещодавно випустив такий додаток для заохочення людей до відкидання снігу з тротуарів.
Тепер ми знаємо про 9 міст, які планують його використовувати.
І це поширення йде дуже гладко, органічно, природньо.
Якщо ви хоч щось знаєте про урядові технології, ви знаєте, що це зазвичай не так.
Зазвичай створення програми займає декілька років.
Минулого року в Бостоні над одним проектом у нас працювала команда з трьох людей протягом 2,5 місяців.
Вони полегшували батькам вибір правильної державної школи для їхніх дітей.
Нам пізніше сказали, що традиційним способом це зайняло б як мінімум два роки. І коштувало б це приблизно 2 мільйони доларів.
І це ще дрібниці.
Один проект в судовій системі Каліфорнії вже обійшовся платникам податків в 2 мільярди доларів, і він не працює.
І такі проекти є на кожному урядовому рівні.
Тому додаток, що написаний за декілька днів і поширюється як вірус - це свого роду попереджувальний постріл урядовим інституціям.
Він підказує, як уряди можуть працювати краще, не як приватна компанія, як думає багато людей.
І навіть не як ІТ-компанія, а швидше, як сам Інтернет.
Це означає - не питатись дозволу, володіти відкритістю та високою продуктивністю.
І це важливо.
Але ще важливіше в цій програмі те, що вона представляє нове покоління вирішує проблему управління - не як проблему закостенілої установи, а як проблему, що потребує спільних дій.
А це чудова новина, оскільки, як виявляється, за допомогою цифрових технологій нам добре вдаються спільні дії.
Є велика спільнота людей, які створюють потрібні для нас інструменти для ефективного спільного вирішення цих проблем.
І це не тільки хлопці з "Програмуй для Америки". Це також сотні інших людей зі всієї країни, що створюють програми громадського призначення щодня для своїх власних спільнот.
Вони не поставили хрест на уряді.
Вони ним жахливо незадоволені, але вони не скаржаться на це, вони його виправляють.
Ці хлопці знають щось, що ми не змогли помітити.
І якщо залишити осторонь роздратування політикою та чергою в установах, та багато інших речей, які нас нервують, то суть уряду можна охарактеризувати словами Тіма Орейлі:
"Те, що ми можемо зробити разом, ми не можемо зробити поодинці".
Багато людей поставило хрест на уряді.
І якщо ви - один із них, я прошу вас подумати, тому що багато всього змінюється.
Політика не змінюється; уряд змінюється.
І оскільки уряд, врешті-решт, базується на нас - пам'ятаєте: "Ми люди...?" [початок Конституції США] те, як ми про це думаємо, вплине на те, які зміни будуть відбуватись.
Я знала небагато про уряд, коли почала цю програму.
Як і більшість людей, я думала, що уряд - це просте призначення чиновників на пости.
Після двох років я дійшла до висновку, що, особливо місцевий уряд, це як опосуми.
Це кол-центр для послуг та інформаційна лінія.
Зазвичай, саме сюди потрапляють, якщо набрати номер 311 у вашому місті.
Якщо вам потрібен коли-небудь шанс забезпечити персоналом кол-центр у вашому місті, як це зробив наш хлопець Скотт Сільверманн в рамках програми - насправді, вони усі роблять це - виявляється, що люди дзвонять в уряд з дуже широким колом питань, включно з таким - що робити, якщо у вашому домі застряг опосум.
Скотт отримав такий дзвінок.
Він набирає "Опосум" в офіційній інтелектуальній базі.
Він дійсно нічого іншого не придумав.
Він почав з контролю тварин.
"Слухай, а можеш просто відкрити усі двері в будинку, та увімкнути музику дуже гучно, подивимось, чи звір утече?".
Це cпрацювало.
Тож це був зоряний час для Скота.
Але опосуми від цього не зникли.
У Бостоні не лише є кол-центр.
У Бостоні є комп'ютерна програма, веб та мобільний додаток, який називається "Об'єднання громадян".
Не ми написали цю програму.
Це робота дуже розумних людей з бостонського офісу Нової Урбаністичної Механіки.
Одного дня - це реальні дані - поступив такий запит:
"Опосум в моєму відрі для сміття.
Не знаю, чи він мертвий.
Як мені дістати його?"
Але Об'єднання громадян діє по-іншому.
Скотт розмовляв віч-на-віч.
Але на Об'єднанні Громадян усе є публічним, і кожен може все бачити.
У даному випадку, це побачив cусід.
Та наступне повідомлення, отримане нами, було таке:
"Я обійшов цю ділянку, знайшов відро за будинком.
Опосум?
Перевірте.
Живий?
Так.
Поставив відро на місце.
Пішов додому.
Добраніч, мій солоденький опосуме".
(Сміх)
Досить просто.
І це чудово.
Цифровий світ поєднується з фізичним.
Це також прекрасний приклад того, як уряд рухається вперед до загальнодоступності.
А також це чудовий приклад уряду в якості платформи.
Я не маю на увазі обов'язково технологічне визначення цієї платформи.
Я кажу лише про платформу для людей, щоб вони могли допомогти собі та іншим.
Так, один мешканець допоміг іншому мешканцю, але уряд відіграв важливу роль.
Він зв'язав тих двох людей.
І міг з'єднати їх з урядовими службами у разі потреби. Але сусід - це краща та дешевша альтернатива, ніж державні служби.
Коли один сусід допомагає іншому, ми зміцнюємо нашу спільноту.
Коли ми телефонуємо у службу контролю тварин, це потребує великих витрат.
Важливо те, що ми не повинні співставляти уряд із самою політикою.
І багато людей це розуміють, і вважають, що вони доповнюють один одного.
А нашим вкладом в урядову систему є голосування.
Як часто ми обирали політичного лідера - іноді ми витрачали багато енергії на обрання політичного лідера - а тоді сідали і очікували, що уряд відображатиме наші цінності та забезпечить наші потреби. Та мало що змінювалось.
Тому що уряд подібний до просторого океану, а політика вкриває його поверхню шаром в 15 см.
А те, що під цим шаром, ми називаємо бюрократією.
І вживаємо це слово з великою зневагою.
Та саме ця зневага сприяє тому, що речі, які нам належать, і за які ми платимо, працюють проти нас, і позбавляють нас діє-спроможності.
Люди вважають, що політика приваблива.
Якщо ми хочемо, щоб ця інституція працювала для нас, ми повинні надати привабливості бюрократії.
Бо саме в ній відбувається реальна робота уряду.
Ми повинні залучити урядовий механізм.
Як це зробила група "Заняття для Комісії з безпеки та обміну".
Ви бачили цих людей?
Це група свідомих громадян, які написали дуже детальний звіт на 325 сторінок у відповідь на заклик Комісії з безпеки та обміну прокоментувати фінансову реформу.
Це не була політична активність, це була бюрократична активність.
Для тих з нас, хто зневірився в уряді, саме час запитати себе, який світ ми б хотіли залишити нашим дітям.
Нам слід побачити величезні проблеми, з якими вони стикнуться.
Чи справді ми вважаємо, що дійдемо туди, куди нам треба дійти без налагодження однієї інституції, яка може діяти від імені нас усіх?
Ми не можемо діяти без уряду, ми потребуємо його, щоб бути більш ефективними.
Добре те, що дана технологія уможливлює фундаментальну видозміну урядових функцій таким чином, що зможе зміцнити громадянське суспільство.
Є покоління, яке виросло на Інтернеті, і вони знають, що не так і складно скласти щось в одне ціле, просто слід розробляти системи у правильний спосіб.
Середній вік наших співробітників - 28 років. То ж я, на жаль, належу до покоління старшого, ніж більшість із них.
Це покоління, яке виросло з переконанням, що їх думка беззаперечно приймається до уваги.
Вони не змагаються, як ми, за те, хто має висловитись; вони всі висловлюються.
Вони можуть виразити свою думку через будь-який канал і будь-коли, і вони це роблять.
Тож, коли вони стикаються з проблемою уряду, для них не надто важить використати свою голову.
Вони використовують свої руки.
Використовують руки для написання програм, які роблять уряд кращим.
І ці програми допомагають нашим рукам робити нашу спільноту кращою.
Це можуть бути розчищання гідрантів, насадження трави, перевірка сміттєвого бака з опосумом.
І справді, ми б могли розчищати від снігу ці гідранти самі, багато людей так і роблять.
Та ці програмки як невеликі цифрові нагадування, що ми не тільки споживачі, в тому числі, не тільки споживачі уряду, які вкладають в нього свої податки і отримують взамін послуги.
Ми дещо більше, ми - громадяни.
І ми не можемо "поремонтувати" уряд без "ремонту" громадянства.
Маю питання до усіх присутніх: коли йдеться про великі важливі речі, які нам треба зробити спільно, усім разом, чи ми будемо тільки натовпом голосів, чи будемо також натовпом рук?
Дякую.
(Оплески)
Колона Траяна - частина Форуму Траяна, який є одним із Імперських форумів.
Ми дивимось на частину Форуму Траяна.
На жаль, ви не можете добре побачити усю площу, тому що вона була відділена Середньовічними стінами.
Ці стіни було збережено через розкопки, які тут проводились у 90-х роках новими сучасними археологічними методами, завдяки яким ви маєте зрозуміти розвиток території.
Тому, важливо зберегти навіть її середньовічний аспект.
Коли я дивлюсь на частину Форуму Траяна, що залишилась, я бачу великі фрагменти мармуру, що очевидно були частинами колони.
А якщо пройдете трохи далі, ви побачите шматочки початкового настилу підлоги.
Їх було залишено тут, замість того, щоб забрати в музей, щоб показати вам, настільки пишно били прикрашені ці місця.
Просто подивіться на настил підлоги, де є дорогі плитки зеленого і червоного мармуру, а разом із ними - зелені, червоні та жовті колони, тому навіть не всі колони були білі.
Вони були різнокольоровими. Це не було способом показу багатства
Здатність привозити мармур до Риму з усіх куточків імперії, означала, що ти римлян, який має право привозити собі імперію.
Давайте подивимось на Колону Траяна.
Тож колона.
Вона складається з 22 різних ярусів. Це не плитки, тому що вони йдуть по колу.
Тому вона - щось на зразок спіралі.
Вона розказує про дві основні війни - можна сказати - дві головні кампанії, які очолював Траян, проти Даків, в хронологічному порядку.
Тож, історія йде з початку війни і до самого верху - - який ледь можна побачити - але на самому верху - сцена жертвоприношення.
Якщо ви подивитесь на деякі епізоди, то побачите як вони розкладають табори, будують мости.
Так, будують захисні споруди.
І, як ми вже казали, коли ти ведеш кудись свою армію, потрібно збудувати інфраструктуру, необхідну для утримання цього місця.
Ми знаємо, що армія насправді здобувала міць протягом цих воєн, тому що були табори, які залишаться і згодом перетворяться на міста, дороги і т.д.
Зображення цього чоловіка, що стоїть до нас спиною, і цей чоловік з бородою - це зображення Дунаю, де розпочалась кампанія.
В Німеччині?
Так. Це сучасні Австрія, Німеччина - Центральна Європа.
То це справді уособлення Дунаю? - Так.
Всі річки представлені, як бородаті напівоголені чоловіки.
Як правило, вони мають символи, за якими їх розрізняють.
Наприклад, обеліск означає Ніл.
Вовчиця і близнюки - річка Тибр.
У цьому випадку, ви бачите ряд човнів і солдатів згори.
Ми знаємо, що Аполлодор Дамаський збудував цілий міст із човнів, щоб перетнути Дунай.
І це правдива розповідь того, що сталося.
Можна вас дещо запитати про основу?
Основа зображає типову Дакійську зброю і лати.
Тому, це не зображення переможеного народу - тут немає людей - а переможеної зброї, так би мовити.
Звичайно ж, до ворога тут ставляться як до доблесного супротивника. Тому що, якщо супротивник слабкий, ваша міць...не така вражаюча.
Саме так. Основа колони - це лавровий вінок.. Насправді це дуб.
Це переможна корона. Все ще намагаюсь зрозуміти яким чином вона зроблена.
Це різьблені мармурові блоки.
Всередині вони пусті.
Ви можете пройти. Тут є сходи.
Так, всередині є сходи. Ви можете бачити маленькі вікна.
Ви можете піднятися на самий верх.
На шиї чоловіка, який уособлює Дунай, можна побачити, що саме там були з'єднані два блоки
Для того, щоб отримати враження про масштаби.
Тут є 22 яруси. І висота одного ярусу близько 1 ярд. Основа також величезна.
Вони вирізьблювали окремі події, а потім їх з'єднували?
Точно. Вони вирізьблювали шматки.
Пофарбовані?
Колона була пофарбована в різні кольори. Кольори допомагали читати історію.
Але все-таки, частина була загублена.
Але, принаймні, якби ви вийшли на дах бібліотек, що знаходяться по обидва боки, ви би були на деякому підвищенні.
Абсолютно вірно. Знову ж таки, це вшанування армії, величності імперії, римлян, які здатні цивілізувати інших.
Це їхня винахідливість. Їхня довершеність в конструюванні.
Їхня дисципліна. Їхня здатність будувати.
А це, звичайно, атрибути, які стоять за перемогою.
І це логічно, вшанувати їх тут, бо це атрибути, які враховують усю велич міста і культури.
Вірно.
Це вшанування не лише перемоги, а й усього правління Траяна, так би мовити. Тому що він був здатен збудувати щось, щось вічне.
Якщо ви подумаєте про Форум, Він і сьогодні існує.
Ідея була в тому, щоб вшанувати людину в цілому, а не лише окремі аспекти його життя.
Привіт, Я Джон Грін і це останній епізод "Інтенсивного курсу всесвітньої історії" не тому, що ми досягнули кінця історії, а тому, що ми дійшли до середини часу, в який мені випало жити.
Сьогодні ми визначатимемо чи глобалізація - це добре, а в ході цього ми спробуємо зробити дещо, що ви, мабуть, не звикли робити на уроках історії: уявляти майбутнє.
- Містере Грін, містере Грін!
У майбутньому я дійду до другої бази з Моллі Браун.
- Ні, не дійдеш, Я з Минулого.
Але факт того, що на прохання уявити майбутнє, ви уявляєте СВОЄ майбутнє, говорить багато про сучасний світ.
І послухай, Я з Минулого, поки нема сумнівів, що твій соліпсистичний індивідуалізм приносить шкоду і тобі, і нашому виду, ширші наслідки індивідуалізму в загальному є набагато складніші.
Ох, я сумуватиму за тобою, Інтро.
Тож минулого тижня (та-да) ми обговорювали як глобальна економічна взаємозалежність привела, загалом, до довшого, здоровішого, більш процвітаючого життя для людей - не кажучи про вражаючі зміни у населенні людей вцілому.
На Заході глобалізація також привела до росту економіки обслуговування.
У США та Європі, більшість людей зараз працює не у сільському господарстві чи виробництві, а у якійсь області сфери послуг: охорона здоров'я, роздрібна торгівля, освіта, розваги, інформаційні технології, інтернет-відео про світову історію тощо.
І ця зміна справді вплинула на нашу психологію, особливо психологію вищих класів, що живуть у індустріалізованому світі.
Я хочу сказати, цитуючи Фредеріка Джеймсона,
"ми настільки далекі від реалій виробництва і роботи, що ми населяємо світ мрії штучних стимулів і досвіду, отриманого з телебачення."
Думайте про це так: Якщо вам доведеться вбивати курча щоразу, як ви відвідуєте ресторан фастфуду KFC (Kentucky Fried Chicken), ви б, мабуть, їли менше курятини.
Інша зміна в психології: багато істориків сьогодення зауважують, що глобалізація також привела до прославляння індивідуалізму - зокрема, в результаті невдач марксистських колективістських утопій.
Покоління, що пережило Депресію і Другу світову війну бачило масштабні колективістські реакції на обидві ці кризи.
І були реакції, що обмежували свободу.
Як військовий призов, наприклад, який обмежував вашу свободу, не бути солдатом.
Чи колективізація медичного страхування у більшості післявоєнних країнах, яка обмежувала вашу свободу збанкрутувати від витрат на охорону здоров'я.
Чи, також, урядові програми, як соціальне забезпечення, яке обмежувало вашу свободу не платити за пенсію людей похилого віку.
Але з 1960-х років, переважаюча ідея індивідуальної свободи, мінімально обмеженої урядом, стала дуже сильною.
Навіть Католицька церква була частиною цього нового пошуку індивідуальної свободи, оскільки Другий Ватиканський Собор послабив правила церкви шляхами, які ослабили центральну владу, пішов на поступки індивідуальним видам поклоніння, навіть сказав, що люди різних релігій можуть потрапити до раю,
Що хорошого в раю, повному протестантів?
Він же ж буде, як Міннесота.
Отже, у останньому епізоді "Пришвидшеного курсу світової історії", за останні 30 секунд, я образив 5/6-их населення світу в обличчі не католиків і усіх республіканців, і, ймовірно, деяких політично поміркованих, збентежених тим, що закон про охорону здоров'я Обами зробить і не зробить.
Стен, може слід зробити цей епізод розширеною декламацією, у якій я розкриваю всі свої політичні вподобання. А також особисті вподобання.
Послухайте, ви ніколи не зустрінете історика без вподобань.
Але хороші історики намагаються визнавати свої вподобання.
І мені подобається Канада і її чудова система охорони здоров'я.
Не брехатиму, я дуже заздрю вам, хлопці.
Але, мабуть, найбільший вплив перемоги індивідуалізму був на секс і сім'ю.
Ми не розмовляли багато про секс, бо мій брат викладає біологію, яка по суті про секс, але секс досить важливий історично, бо так ми продовжуємо життя.
Але у 20-му столітті, велике різноманіття і доступність контрацепції дало людям змогу експериментувати з різними сексуальними партнерами і допомогло відділити секс від вагітності, що було чудово.
Але індивідуалізм також мав дестабілізуючий вплив на сім'ї.
Як сказав великий Лев Толстой: " Усі щасливі сім'ї схожі, але кожна нещаслива сім'я - нещаслива по-своєму".
Але коли ваша індивідуальна завершеність перевершує все, вам не потрібно жити у вашій нещасливій сім'ї: ви можете просто залишити її.
Отже, кількість розлучень зросла за останні кілька десятиліть, і не лише у США.
До настання 21-го століття, показник розлучень у Китаї сягав близько 25%, у 70% з яких ініціаторами були жінки.
Технології також призвели до розпаду сімей, оскільки батьки і діти проводять все більше часу на самоті за своїми персональними екранами, і все менше діляться переживаннями.
Це теж індивідуалізм, але не в тому вигляді, який ми зазвичай прославляємо.
Але, мабуть, найбільшим наслідком глобалізації і подальшого росту населення був вплив людей на навколишнє середовище.
Поки популяція зростала, частково дякуючи кращій прибутковості від існуючих ферм, набагато більше земель також почали обробляти під сільське господарство за останні півстоліття.
Найчастіше це означає зрізання дерев у тропічних лісах - найбільш відомий приклад цього те, що відбувається в тропічних лісах Амазонки, але це відбувається по всьому світу.
І ми втрачаємо землі не лише для їжі, але і для росту глобальної економіки.
О, вже час для відкритого листа?
Відкритий лист до квітів.
Але спочатку, погляньмо, що у секретній комірці сьогодні.
О, це штучні квіти.
Дякую, Стен.
По одному за вухо.
Любі Квіти, ви охоплюєте найкраще і найгірше у глобалізованій економіці.
Ви такі гарненькі.
Навіть ті, що штучні гарненькі.
Але справжні невпинно гинуть.
Їх збирають і транспортують, і обрізають дуже уміло.
І це глобальне явище- у магазині біля мого дому є квіти з Африки.
Ці - з Китаю, але оскільки вони пластикові, їх треба лише транспортувати у контейнері для транспортування.
Більше людей може собі дозволити вибачатись, даруючи коханій людині професійно зрізані і аранжовані троянди, ніж будь-коли в історії. але у цьому ми щось втрачаємо - що ідеєю квітів є те, що ви виходите в поле і просто зрізуєте їх і складаєте їх у букет самі, щоб вибачитись.
Це не повинно бути типу:
"Вибач, я забув про твій день народження.
Ось робота, виконана в Кенії вартістю в 8 доларів".
Це має бути так: "Вибач, що забув про твій день народження, я сходив у ліс і зібрав тобі квітів."
Хай там як, Квіти, всього найкращого вам, Джон Грін.
Охх.. народ, ви приготували мені квіти на останній епізод "Світової історії".
Гаразд, перейдімо до Бульбашки з Думками.
З ростом світового виробництва і споживання ми використовуємо більше ресурсів, особливо воду і викопне паливо.
Глобалізація зробила середньостатистичну людину багатшою, а багаті люди схильні використовувати більше.. всього.. але особливо енергії.
Це вже дало свій результат на зміні клімату, яка, схоже, зростатиме.
Глобальна економіка - це не гра з нульовим результатом.
Тобто, мені не треба ставати біднішим, щоб хтось інший став багатшим.
Але розвиток, принаймні поки, залежав від нестійкого використанні ресурсів планети.
Планета не може витримувати 7 мільярдів автомобілів, на приклад, чи 7 мільярдів частих авіапасажирів, хоча, більшість з нас, хто може дозволити собі їздити чи літати відчувають, що мають на це право.
Ви пригадуєте, що коли ми говорили про індустріальну революцію, ми обговорювали діючий цикл більш ефективного здешевлення речей, який врешті робить їх доступнішими, який збільшує попит, який збільшує продуктивність.
Але з точки зору планети, кожен поворот в цьому циклі щось забирає: більше земель під обробку, більше викидів вуглецю, більший видобуток ресурсів.
Це не може продовжуватись вічно, але тривожно, наші поточні моделі економічного росту не дозволяють інших способів.
Дякую, Бульбашко з Думок.
І потім, наше приголомшливо міцне здоров'я.
Хоча велика частина світу була знищена ВІЛ/СНІДом за останні три десятиліття, була значна відсутність глобальних пандемій з часів грипу 1918 року.
І це особливо дивно, враховуючи зростання щільності населення і збільшення подорожей між населеними центрами.
У Китаї 150 мільйонів людей переїхало з сіл у міста за останні 20 років.
Це Шанхай у 1990 році; а це Шанхай у 2010 році.
Населення Лагосу було 41, 000 у 1900 році; сьогодні, це майже 8 мільйонів.
Звісно ж, люди переїжджали з сіл у міста протягом довгого часу; пригадуєте Гілгамеша?
Але темп цієї зміни різко прискорився.
Так само, немає нічого нового у міжнародній торгівлі, але її темп теж різко прискорився: у 1960 році, торгівля складала 24% від світового ВВП; сьогодні - зросла більше, ніж вдвічі.
Майже немає живої людської істоти, яка б жила з речами, виготовленими лише у її країні, але тисячу років тому, лише найбагатші з багатших могли скористатись перевагою Шовкового шляху.
Все ж, торгівля - не новинка.
І коли спокусливо сказати, що типи товарів, якими торгують - фармацевтика, комп'ютери, програмне забезпечення, фінансові послуги - представляють щось цілком нове, ви можете це побачити так само легко, як частину еволюції торгівлі.
У якийсь момент шовк був помічений, як новий продукт торгівлі.
По мірі того, як змінюються смаки і споживача стають багатшими, змінюються і речі, які вони хочуть купити.
То чи щось справді інакше, чи просто це все прискорюється?
Деякі історики стверджують, що економічно взаємозалежний світ менш схильний до війни.
І це може бути правдою, але ріст глобальної, культурної і економічної інтеграції не поклав кінець насильству.
Тобто, ми бачили масштабні етнічні і націоналістичні акти насильства від Руанди до колишньої Югославії, Демократичної Республіки Конго, Афганістану.
Глобалізація не позбавила світ від насильства.
Але є ідеологічна зміна у вік глобалізації, що здається цілком новою, і це звернення до демократії.
Тепер це не обмежена демократія древніх греків, чи звивистої республіканської системи започаткованої в США; є приблизно стільки ж видів демократії, скільки є нації, що переживають демократію.
Хай там як, фактом залишається те, що демократія і політична свобода, особливо свобода бути учасником і впливати на уряд, росла по всьому світу з 1980-х років і особливо у 1990 році.
Наприклад, якщо поглянути на уряди більшості країн Латинської Америки впродовж більшої частини 20-го століття, ви помітите, що ними в основному керували військові диктатори.
Зараз, за декількома винятками (Фідель, Уго)...
Стен, вони зараз позаду мене?
Бо, якщо так, тоді я за колективізацію доходів від продажу нафти і поділу їх між бідними.
Але якщо їх нема позаду мене, тоді це жахлива ідея.
Так, але, у будь-якому разі, демократія зараз процвітає у більшій частині Латинської Америки.
Мабуть, найбільш відома демократично успішна історія у Південної Африки, яка відкинула десятиліття апартеїду у 1990-х роках і обрала колишнього дисидента Нельсона Манделу своїм першим чорним президентом у 1994 році
Вона також прийняла одну з найбільш прогресивних конституцій у світі.
Але варто пам'ятати, що демократія і економічний успіх не завжди йдуть пліч-о-пліч, настільки, наскільки деякі американці хотіли б, щоб так було.
Багато нових африканських демократів продовжують боротись, те саме відбувається у деяких країнах Латинської Америки, а Китай показав, що вам не потрібна демократія, щоб пережити економічний ріст.
Але для кількох країн, а саме Бразилії і Індії, комбінація демократії і економічного лібералізму дало волю вражаючому росту, який підняв мільйони людей з бідності.
То чи можемо ми сказати тепер, що це добре?
Чи можемо ми прославляти глобалізацію, не зважаючи на її дестабілізуючий вплив на сім'ї і навколишнє середовище?
І ось тут ми маємо уявити майбутнє, бо, якщо якась супер-комаха з'явиться завтра і переміщатиметься всіма цими торговими шляхами і вб'є усіх людей, тоді глобалізація стане чимось дуже поганим для історії людства: в основному, завершивши її.
Якщо зміна клімату надалі прискорюватиметься і витіснятиме мільярди людей і поширюватиме світовий голод і повені, тоді ми запам'ятаємо цей період історії людства, як період недалекоглядності, потурання своїм слабкостям і надзвичайно руйнівний період.
З іншого боку, якщо ми виявимо астероїд, що падає на Землю і мобілізуємо глобальну індустрію і технології таким чином, що втратимо Брюса Вілліса, але врятуємо світ, тоді глобалізацію будуть прославляти тисячоліттями.
Ну це, якщо припустити, що у нас є тисячоліття і ми можемо переконати Брюса Вілліса піти.
Словом, щоб зрозуміти теперішнє, нам потрібно уявити майбутнє.
Щодо історії, от в чому тут річ: все залежить від того, де ти стоїш.
Звідти, де стою я, глобалізація здається цілком позитивною, але знову ж таки, це був досить непоганий перебіг для гетеросексуальних чоловіків європейського походження.
Критики глобалізації вказують на те, що мільярди не мали особливої переваги, якщо мали її взагалі, з усього цього економічного розквіту, і що поляризація багатства зростає, як всередині, так і між країнами.
І ці зауваження є справедливими, і вони викликають тривогу, але вони не є нові.
Відмінності між тими, хто має більше і тими, хто має менше існували з часів, відколи сільське господарство дало змогу нам накопичувати надлишки.
В один час ця нерівність викликала велике занепокоєння, як це було з Ісусом і Мухаммадом, у інший час - не таке велике.
Нерівності такі ж старі, як і історія людства, і майже такі ж старі, як і дискусії на цю тему.
Єдине, що нове, у будь-якому разі, це наша здатність вивчати їх, обговорювати їх і, сподіваюсь, знайти їх вирішення разом, як глобальна спільнота, що є краще інтегрованою і більше пов'язаною, ніж будь-коли раніше.
Бо ось ще дещо, що стосується історії: ви її творите.
Ця стара ідея, що історія - це вчинки великих людей?
Вона помилкова.
Знамениті люди справді формують історію, але це ж робить і решта з нас.
І поки правдою залишається, що багато історичних сил - малярія, метеори з космосу - не є людьми, також є правдою і те, що кожна людина є історичною силою.
Ви змінюєте світ щодня.
І ми сподіваємось, що дивлячись на історію, що творилася до нас, ми зможемо побачити наші власні важливі рішення в ширшому контексті.
І я вважаю, що контекст допоможе нам зробити кращий вибір - і кращі зміни.
Але нема приводу впадати у відчай, фани "Інтенсивного курсу всесвітньої історії", зустрінемось з вами наступного тижня, щоб почати наші міні-серії про літературу.
Продюсер і режисер "Інтенсивного курсу з всесвітньої історії" - Стен Мюллер.
Відповідальна за сценарій - Мередіт Данко.
Помічник продюсера - Даніка Джонсон.
Автори шоу: мій вчитель історії в старших класах, Рауль Мейєр, і я.
І наша команда ілюстраторів: Бульбашка з Думками.
Фразою тижня минулого тижня була: "Коржик".
Цього тижня фразою тижня є:
"Брюс Вілліс", я кажу це, бо ми покидаємо ідею фрази тижня.
Дуже дякую, що дивились "Інтенсивний курс всесвітньої історії".
Було дуже весело намагатись розповісти історію світу у 42-ох дванадцятихвилинних відео.
Сподіваюсь, вам сподобалось і сподіваюсь, ви складете компанію для курсу літератури.
Дякую, що дивились, і, як ми говоримо в моєму містечку:
"Не забувайте бути дивовижними"
Знайти кут нахилу лінійної функції заданої таблицею.
Таблиця показана на екрані.
Вони задають довжину робочої зміни, і потім вказують скільком годинам відповідає половина робочого дня, цілий день, два дні, неділя та місяць.
І потім вказують скільки грошей ви заробите в ці періоди часу.
Якщо ми працюємо 4 години, ми заробимо $54, якщо ми працюємо 8 годин, ми заробимо $108, і т. д.
Питання: що означає кут нахилу в цьому випадку.
Ми повинні знайти кут нахилу і пояснити що він означає.
Згадаємо що кут нахилу дорівнює зміні залежної перемінної поділенної на зміну незалежної перемінної.
На скільки зміниться залежна перемінна в залежності від зміни незалежної перемінної
В цьому випадку, залежна перемінна це кількість грошей які ти заробиш. Тому що зарплатня залежить від того скільки годин ти працював.
Тому позначимо незалежну перемінну X, а незалежну Y.
Кут нахилу буде дорівнювати зміні в Y поділеної на зміну в Х.
Тобто скільки грошей я зароблю в залежності від кількості годин, коли кілкість робочих годин зміниться на деяку величину.
Давайте візьмемо кілька чисел з таблиці.
Ми можемо взяти які завгодно числа, я візьму для прикладу числа поменьше.
Якщо я піду від 4 годин до 8 годин якою буде зміна Х?
Якщо я йду від 4 до 8, то змінна в Х буде дорівнювати 8 мінус 4, правильно?
Це буде моя зміна в Х.
Я взяв ці числа для прикладу, я також міг узяти 4 і 40, але все виглядало б складніше.
На скільки зміниться кількість грошей які я зароблю, якщо я піду від 4 годин до 8 годин.
Я йду від $54 до $108, тобто різниця в кількості грошей які я зароблю буде дорівнювати $108 мінус $54.
На скільки змінилася моя залежна перемінна?
Вона змінилася на $108 мінус $54 дорівнює $54.
Згадаємо як змінилась кількість годин які я працював?
Зміна в робочіх годинах була 4.
Тобто, якщо я буду працювати на 4 години більше я зароблю на $54 більше. Я поставлю тут маленькій знак рівності.
Скільки буде 54 поділити на 4?
4 поділита на 54, здається тут буде десятковий дріб 1 множим на 4 буде 4
Віднімаємо, отримуємо 5 мінус 4 це 1, зносимо 4 отримуємо 14.
Множимо 4 на три, отримуєму 12.
14 мінус 12 буде 2, зносимо вниз 0 ось сюди Множимо 4 на 5 отримуємо 20.
І звичайно у наст тут стоїть крапка.
5 множимо на 4 буде 20.
Віднімаємо, і отримуємо остачу 0.
Тобто це дорівнює 13.5, але так як ми говоримо про долари, то скажемо $13.50, тому що це наш чисельник.
А це гроші які ми заробили, доларів на годину, тому що це наш знаменник, доларів за годину.
Це і є відповідь на наше запитання.
Що у цьому випадку задає кут нахилу?
Це задає щогодинну заробітну плату на роботі що ця таблиця презентує.
Чесно кажучи, нам непотрібно два Х.
Ми могли сказати що якщо ти працюєш 4 години і заробляєш $54 54 поділити на 4 це 13.50.
Або ми могли сказати, якщо ти працюєш 8 годин ти отримаєш $108, 108 поділити на 8 буде 13.5.
Тобто нам навіть не потрібно брати 2 точки, просто можна взяти який завгодно Y і поділити на відповідний Х.
Але я надіюсь шо ми також навчилися розуміти що таке кут нахилу.
Давайте розберемося, яка частка цієї таблиці зафарбована рожевим.
Спочатку нам треба з'ясувати, скільки ми маємо тут однакових частин.
Ця таблиця розміром 1, 2, 3, 4, 5 на 1, 2, 3 клітин, тож маємо 15 клітин загалом.
Звісно, можна було просто порахувати клітини 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15.
Тут є 15 рівних частин
Тепер подивимось, скільки клітин зафарбовано рожевим?
Маємо 1, 2, 3, 4, 5, 6.
Отже, зафарбовано шість п'ятнадцятих, 6/15.
Я маю намір трохи спростити це.
Мені здається, що існує інший дріб, що дорівнює 6/15.
Давайте я намалюю це дещо інакше, я зафарбую ті ж 6 клітин, але вони будуть розташовуватися поряд.
Роблю іншу сітку.
І якнайшвидше спробую зафарбувати клітини.
Це перша.
Друга
Третя.
Зробили половину.
Четверта клітина.
П'ята.
Тепер зафарбовано всі шість.
Отже, ми маємо зафарбованими 6 з 15 клітин.
Це все ті самі 6/15.
Це теж саме число.
Але як я можу спростити його?
Якщо ви подивитесь на ці числа, то побачите, що і 6, і 15 діляться на 3.
Дійсно, їх найбільший спільний дільник - це 3.
Що станеться, якщо ми поділимо і чисельник, і знаменник на 3?
Якщо ми зробимо одне й те саме і з чисельником, і зі знаменником, дріб не зміниться.
Давайте розділимо і чисельник, і знаменник на 3.
Що ми отримуємо.
Отримали 2/5.
І як це співвідноситься з нашим малюнком?
Дивиться, ми почнемо з того, що якщо 6 зафарбованих клітин розділити на 3, отримаємо 2 зафарбованих.
Взагалі ж, ми зробимо наступне - згрупуємо їх по 3.
Скажемо... Тут в нас буде одна секція по 3. А це інша секція з трьох клітин.
Тож ми маємо дві секції по 3 клітини (я намалюю чіткіше).
Тож, дві секції по три, і якщо ми об'єднаємо їх, то отримаємо таке.
Зверніть увагу, це займає таке ж саме місце, яке займали 6 менших клітин.
А скільки секцій такого самого розміру містяться у всій таблиці?
Ага, ми маємо 5 однакових секцій.
Оце одна секція з 3 клітин, це наступна, це ще одна.
Тож ми закрили тут ж саму площину початкової таблиці.
Закрито 2 з 5 однакових секцій. Отже, 2/5 і 6/15 - однакові дроби.
І якщо треба назвати найпростіший дріб, який відображає наш малюнок, то це буде 2/5.
Спростіть: 3а помножити на а в п'ятому степені і помножити на а в квадраті.
Отже, властивість степенів, яку ми можемо застосувати тут, якщо дано однакову основу, в даному випадку а, якщо вона піднесена до степеня х і ми множимо на а в степені у, це буде дорівнювати а в степені х плюс у і ми поміркуємо, чому це працює, за хвилину.
Давайте застосуємо це тут, розпочнемо з а в п'ятому степені помножити на а в квадраті.
Якщо ми застосуємо цю властивість тут, це буде а в степені 5 плюс 2. ось так це скорочується, чи спрощується і, звичайно, залишається 3а на початку.
Тепер, що я хочу зробити - залишимо в стороні - це усвідомити, чому це працює.
Давайте подумаємо про а в 5 помножене на а в 2 степені. а в п'ятому фактично означає а помножити на а, помножити на а, помножити на а, помножити на а.
Тепер, а в квадраті фактично означає а помножити на а.
І ми множимо двічі а. Ми множимо ці п'ять а на ось ці два а. то що ми щойно зробили?
Ми множимо а на а п'ять разів, тоді знову ще двічі, я зроблю це зрозумілішим- ось це а в п'ятому степені, а ось це - а в квадраті, коли ви множите - ви перемножуєте а на а сім разів!
П'ять плюс два!
Отже, це а в сьомому степені. (а в степені 5+2)
Отже, це спрощується до 3а помножити на а в сьомому степені. Тепер ви ймовірно запитаєте, яким чином я застосував властивість ось тут?
Якою є експонента а?
І пам'ятайте, якщо дано просто а ось тут, це дорівнює а в першому степені.
Я можу переписати 3а як три рази а в першому степені.
І тепер це стає зрозумілішим. а в першому степені, і асоціативна властивість множення - я можу перемножити спочатку а, тоді перейматись трійками!
Я множу ось це спочатку. а в першому степені помножити на а в сьомому степені,
Мені просто потрібно додати значення степені, бо основа однакова, і я беру добуток, це буде дорівнювати а в восьмому степені.
І залишається трійка на початку.
Отже, 3а помножити на а в п'ятому степені помножити на а в квадраті спрощується до 3а у восьмому степені.
У житті мені пощастило працювати з силою силенною прекрасних проектів.
Але найкрутіший з тих, над якими я працював, стосувався цього хлопця.
Його ім'я - ТЕМПТ.
ТЕМПТ був одним з найвідоміших митців граффіті у 80-х роках.
Одного дня він прийшов додому після пробіжки і сказав: "Тату, у мене тремтять ноги".
Це був напад аміотрофічного латерального склерозу.
ТЕМПТа повністю паралізувало.
Тільки очі йому не відмовили.
І тоді я зустрівся з ним.
Я володію компанією, яка робить дизайн та анімацію, тож, очевидно, граффіті є значною частиною того, чим ми захоплюємося та поважаємо у світі мистецтва.
І ми вирішили, що станемо спонсорами
Тоні, ТЕМПТа та його справи.
Я зустрівся з його братом та батьком і сказав: "Ми збираємося дати вам ці гроші.
Що ви з ними зробите?"
Його брат відповів: "Я хочу лише, щоб Тоні знову зміг говорити.
Хочу мати змогу спілкуватися з ним, і щоб він міг говорити зі мною".
"Зачекай-но, - я бачив Стівена Гокінґа - хіба всі паралізовані люди не мають можливості комунікувати через цей пристрій?"
Він відповів: "Ні, якщо ти не з вищого кола і не маєш справді крутої страхівки, насправді ти не можеш це мати.
Ці пристрої не доступні людям".
Я спитав: "А як ви зазвичай спілкуєтесь?"
Чи всі присутні бачили фільм "Скафандр і метелик"?
Так вони і спілкуються - бігаючи пальцями по абетці.
Я сказав: "Це застарілий метод.
Як так може бути?"
І мені захотілось просто виписати чек, натомість, я виписав чек і не мав жодної гадки, як перевести його в готівку.
Я пообіцяв його братові та батькові прямо тоді - типу "Гараз, пропоную угоду:
Тоні говоритиме, ми дістанемо для нього пристрій, і подумаємо над тим, як йому повернутись знову до його мистецтва.
Бо це просто якась пародія, що хтось із таким талантом, як у нього, не може його виразити".
Кілька місяців потому я виступав на конференції.
Познайомився з людьми з групи GRL,
Лабораторія дослідження граффіті. У них була технологія, яка давала змогу проектувати світло на будь-яку поверхню, а тоді кінчиком лазера малювати по ній, і вона просто записувала негатив.
Вони займаються цим для створенням мистецьких інсталяцій.
Усе, що там відбувається, вони називають життєвим циклом.
Спершу починається із статевих органів, тоді йдуть лайливі слова, тоді трава, а потім люди переходять до мистецтва.
Але в їхніх презентаціях завжди був присутній життєвий цикл.
Я пішов додому, де вечеряв з дружиною і розповідав їй про це, і ми подумали: Якщо нам відомо, що існує ця технологія, в якій можна управляти всім очима, чому б не придумати спосіб, як ТЕМПТ міг би керувати лазером і знову створювати свої граффіті?
Це було б фантастично".
Так усе почалось.
Через два роки, через рік, після відвідин купи організацій, зробивши велику кількість кроків, ми досягли кількох речей.
По-перше, ми оббивали двері страхових компаній і таки дістали для ТЕМПТа пристрій, який дає йому змогу комунікувати - пристрій Стівена Гокінґа.
(Оплески)
Це було неймовірно.
Він справді є одним з найкумедніших - я називаю його Йода, бо ви говорите з цим хлопцем, отримуєте від нього мейл, і думаєте:
"Я нічого не вартий. Цей хлопець такий кльовий".
Ми зробили ще дещо: запросили сім програмістів зі всього світу - буквально з кожного кутка світу - у наш дім.
Разом з дружиною і дітьми ми перебралися в наш задній гараж, а ці хакери та програмісти, теоретики конспірації й анархісти зайняли наш будинок.
Багато наших друзів вважали, що ми вчинили геть по-дурному, і що коли ми повернемося, усі картини зі стін будуть зняти, а замість них там будуть граффіті.
Понад два тижні ми програмували, гуляли по набережній Венеції, залучили моїх дітей, залучили мого пса, і ми створили це.
Це називається Окозаписувач, тут видно опис.
Це дешеві сонячні окуляри, які ми привезли з набережної Венеції, трохи мідного дроту і кілька штучок з магазинів Home Depot та Radio Shack.
Ми взяли камеру PS3, налаштували зв'язок, помістили її на лампу LED, а ще там є пристрій, безкоштовний - ви конструюєте його власноруч, ми опублікували код безплатно, безкоштовно завантажуєте програму.
Ми створили пристрій, який не має жодних обмежень.
Немає страхової компанії, яка може сказати "ні".
Немає лікарні, яка може сказати "ні".
Тепер будь-хто паралізований має можливість малювати чи комунікувати, використовуючи тільки свої очі.
(Оплески)
Дякую.
Дуже вам дякую, люди.
Це було неймовірно.
Тож, по завершенню двох тижнів, ми повернулись в кімнату ТЕМПТа.
Мені подобається це фото, бо це кімната когось іншого, і це була його кімната.
Тоді відбувалась велика метушня перед першою презентацією.
Після майже року планувань, двох тижнів програмування, поїдання купи солодощів і недоспаних ночей,
Тоні знову малював, вперше за сім років.
Це неймовірний знімок, бо це його система з підтримання життя, і він дивиться поза неї.
Ми пересунули його ліжко, щоб він міг бачити.
Встановили проектор на стіні паркінгу на подвір'ї його лікарні.
І він знову малював вперше, перед своєю сім'єю та друзями - можете тільки уявити, які почуття вирували там на паркінгу.
Кумедно, що ми мусили також перебувати на паркінгу, тож ми цілком почувались законними частинами сцени граффіті.
(Сміх)
Після цього всього він прислав нам емейл. Ось що було в цьому мейлі:
"Це вперше я намалював щось за сім років.
Я почуваюсь так, наче мене довго тримали під водою, і нарешті хтось дістався до мене, витяг мою голову на поверхню і я зміг дихати".
Хіба це не прекрасно?
(Оплески)
Це щось на зразок бойового кличу.
Це те, що змушує нас рухатись уперед та розвиватись.
І в нас попереду такий довгий шлях.
Це неймовірний пристрій, та це еквівалент механічної іграшки для малювання.
І той, хто має мистецький потенціал, заслуговує на набагато більше.
Тож ми у процесі роздумів, як зробити це кращим, швидшим, потужнішим.
З того часу ми отримали усеможливе визнання.
Виграли низку нагород.
Нагадую, це безкоштовно; ніхто з нас не отримає з цього грошей.
Вони виходять з наших кишень.
Нагороди були типу: "О, це фантастично".
Армстронґ написав про нас у Твіттері, а після того в грудні журнал Time назвав нас серед 50 топ винахідників 2010 року, це було дійсно круто.
(Оплески)
Найкльовіше зі всього - і це те, що доповнило весь цей цикл - що у квітні цього року, у музеї сучасного мистецтва, MOCA, в центрі Лос-Анджелеса, відбуватиметься виставка під назвою "Вуличне мистецтво".
"Вуличне мистецтво" покаже дуже багато крутих перців, що займаються вуличним мистецтвом.
Банксі, Шепард Фейрей, КАВС - усі вони там виставлятимуться.
ТЕМПТ теж візьме участь в цьому шоу, і це чудово.
(Оплески)
По суті, я хочу наголосити на ось чому:
Якщо ви бачите щось неможливе, зробіть це можливим.
Усе в цьому залі було неможливим - ця сцена, цей комп'ютер, цей мікрофон, очний реєстратор - було неможливим у якийсь момент.
Зробіть це можливим, кожен у цій кімнаті.
Я не програміст, ніколи не мав справи з технологією розпізнавання ока, але я просто визнав цю технологію і сконтактувався з чудовими людьми, і разом ми зробили це можливим.
Я хочу, щоб кожен запитував себе про це кожнісінького дня, коли ви думаєте про щось, що має бути зроблено:
Якщо не зараз, то коли?
Якщо не я, то хто?
Дякую вам, люди.
(Оплески)
Ми, люди, протягом тисячоліть, просто спостерігаючи за навколишнім середовищем, знали, що є різні речовини.
Це різні речовини... і вони можуть мати різні властивості.
І вони відрізняються не лише властивостями; одні можуть певним чином відбивати світло чи не відбивати його взагалі, мати певний колір чи певну температуру; бути рідиною, газом чи твердою речовиною.
Але ми також почали спостерігати, як вони взаємодіють один з одним за певних обставин.
Ось зображення деяких цих речовин.
Ось тут вуглець у формі графіту
Ось тут свинець, а це золото.
Усі зображення, які я показав тут, узяті з цього сайту.
Усе це - їх тверда форма, але ми також знаємо, що ми...
Це схоже на наявність певних типів повітря в ньому, певні типи частинок повітря, і залежно від того, на який тип частинок повітря ви дивитеся - хай то вуглець, кисень чи нітроген, вони мають різні властивості.
Також існують речовини, які можуть бути рідиною, чи при нагріванні до достатньої температури перетворюються на рідину.
Якщо ви нагрієте золото чи свинець до певної температури, ви отримаєте рідину.
Чи, наприклад, якщо ви спалите цей вуглець, ви отримаєте його в газоподібному стані, ви можете випустити його в атмосферу, ви зруйнуєте його структуру.
Тобто це речі, які ми деякою мірою... які людство спостерігало протягом тисячоліть.
Але це призводить до логічного питання, яке по суті є філософським, але зараз ми можемо відповісти на нього більш докладно, а питання таке: якщо ви продовжите розбивати вуглець на менші і менші частини.
Чи буде ця маленька частинка, найменша частинка цієї речовини, чи все ще матиме вона властивості вуглецю?
І якщо ви якимось чином розбиватимете вуглець далі, чи втрачатимуть ці маленькі частинки свої властивості?
І відповідь: так.
І зараз перейдемо до нашої термінології.
Ці різні речовини, ці чисті речовини, які мають певні властивості за певної температури і реагують певним чином, ми називаємо елементами.
Вуглець - це елемент. Свинець - це елемент. Золото - це елемент.
Ви, мабуть, скажете, що вода - це теж елемент.
І раніше людство відносило воду до елементів. Але тепер ми знаємо, що вода складається зі ще простіших елементів.
Вона складається з кисню і водню.
І всі наші елементи зібрані тут у періодичній таблиці елементів.
С значить вуглець.
Я розповім про найбільш важливі для людства елементи, але надалі ви, напевно, ознайомитеся з усіма цими елементами.
Це кисень. Це нітроген. Це кремній.
Au - це золото.
Це свинець.
І найменша частина цих елементів - атом.
Отже, якщо ви продовжите подрібнювати цю речовину на менші і менші частинки Можливо, ви отримаєте атом вуглецю.
Якщо зробите те саме тут, можливо, ви отримаєте атом золота.
Якщо ви зробили те саме зі свинцем, можливо, ви отримаєте малу не маю кращого слова, - частинку, яку можна назвати атомом свинцю.
І якщо ви вже не зможете розщепити його далі, це все ще буде свинець, і він усе ще матиме властивості свинцю.
І це дасть вам розуміння того, це те, що важко уявити, що атоми неймовірно малі.
Дійсно, важко уявити, наскільки вони малі.
Отже, наприклад, вуглець.
Моє волосся теж складається з вуглецю.
Фактично, більша частина мене складається з вуглецю.
Більшість живих організмів складається з вуглецю.
Тобто, якщо ви подивитеся на моє волосся. Воно - це вуглець.
Моє волосся здебільшого складається з вуглецю.
Отже, якщо ви візьмете моє волосся моє волосся не жовте, але воно дуже контрастує з чорним.
Моє волосся - чорне. Але тоді б ви не змогли побачити його на екрані.
Але якщо ви візьмете моє волосся, я можу запитати, у скільки атомів вуглецю воно завширшки?
Якщо ви візьмете переріз моєї волосини, не довжину, а ширину моєї волосини, і скажете: у скільки атомів вуглецю вона завширшки?
І ви можете відповісти:
"О, Сал вже сказав мені, атом дуже маленький, тож мабуть, там тисяча атомів вуглецю, чи десять тисяч, чи сотня тисяч". і я скажу: "Ні!"
Тут один мільйон атомів вуглецю.
Ви можете розтягнути один мільйон атомів вуглецю у струну, яка дорівнюватиме ширині людської волосини.
І це, очевидно, наближення, адже їх не рівно один мільйон, тож ви можете уявити, наскільки малим є атом.
Знаєте, якщо ви видернете волосину зі своєї голови, і просто уявите, що можна поставити мільйон речей один до одного в ширину однієї волосини. не в довжину, а в ширину волосини.
Нам навіть важко побачити ширину волосини, а там будуть мільйон атомів вуглецю.
Просто погодьтеся. По суті, це дійсно захоплива справа. Ми знаємо, що є основний будівельний блок вуглецю, це основна "цеглинка", з безлічі яких складається будь-який елемент.
А що ще навіть цікавіше, що ці основні будівельні блоки, пов'язані між собою.
Атом вуглецю складається навіть з ще менших частинок.
Атом золота теж складається з навіть більш фундементальних частинок.
Фактично, вони розрізняються за розміщенням цих фундаментальних частинок.
І якщо ви зміните кількість фундаментальних частинок, які маєте, ви зможете змінити властивості елементу, те, як вони будуть реагувати, або ви зможете змінити навіть сам елемент.
І щоб просто краще це зрозуміти, давайте поговоримо про ці фундаментальні частинки.
Отже, у вас є протони.
Їх кількість фактично визначає кількість протонів у ядрах атома, я буду говорити про ядра за мить це те, що визначає елемент.
Отже, це те, що визначає елемент.
Якщо ви подивитеся в періодичну таблицю ось тут, вони написані за порядком зростання атомного номера і атомний номер - це буквально це кількість протонів в елементі.
Тобто, за визначенням, водень має один протон.
Гелій має два протони. Вуглець має шість протонів.
Не може бути вуглецю із сімома протонами.
Якщо це так, то буде вже нітроген, а не вуглець.
Кисень має вісім протонів.
Якщо ви яким-небудь чином додасте ще один протон, це вже не буде кисень. Це буде фтор.
Тобто кількість протонів у ядрі визначає елемент.
Це визначає елемент.
І атомний номер, тобто кількість протонів, кількість протонів - пам'ятайте, це номер, що пишеться ось тут для кожного з елементів у періодичній таблиці.
Кількість протонів дорівнює атомному номеру.
Вона дорівнює атомному номеру.
Цей номер ставиться тут, тому що він - це визначальна характеристика елементу.
Інші два компоненти атома - я думаю, ми можемо їх так називати, - це електон і нейтрон.
І модель, яку ви можете починати будувати у своїй голові, Якщо ми заглибимося в хімію, ми побачимо, що вона стане більш абстрактною, і її буде дійсно важко усвідомити.
Але можна уявити це так: ви маєте протони і нейтрони, які є центром атома.
Це ядро атома.
Так, наприклад, вуглець має шість протонів.
Тобто один, два, три, чотири, п'ять, шість.
Вуглець-12, що є різновидом вуглецю, також матиме шість нейтронів.
Ви можете мати різновиди вуглецю, що мають різну кількість нейтронів.
Тобто кількість нейтронів може змінюватися, і кількість електронів - теж, але у вас усе рівно залишатиметься той самий елемент.
Кількість протонів змінитися не може.
Якщо ви їх зміните, то отримаєте інший елемент.
Я тут намалюю ядро вуглецю-12.
Отже, один, два, три, чотири, п'ять, шість.
Отже, ось тут ядро вуглецю-12.
Й іноді це записується таким способом.
Іноді просто записують кількість протонів.
І причина, через яку ми записуємо його вуглецем-12. як ви помітили, я нарахував шість нейтронів, це загалом ви можете це побачити у загальному номері один зі способів це побачити, далі ми роздивимося це детальніше - це загальне число протонів і нейтронів усередині ядра.
І цей вуглець, за визначенням, має атомний номер 6, але ми можемо переписати це тут так, щоб потім ми могли згадати.
Отже, у центрі атома вуглецю знаходиться таке ядро.
Вуглець-12 буде мати 6 протонів і 6 нейтронів.
Інший різновид вуглецю - вуглець-14, також матиме 6 протонів, але буде мати 8 нейтронів.
Тобто кількість нейтронів може змінюватися, але ось тут вуглець-12.
І якщо вуглець-12 - нейтральний, я поясню це слово за мить, якщо він нейтральний, він теж матиме тільки 6 електронів.
Я намалюю ці 6 електронів.
Один, два, три, чотири, п'ять, шість.
І один із способів - і це, мабуть, найбільш простий спосіб усвідомлення взаємодії між електронами і ядрами - уявити, що електрони рухаються навколо ядра, носяться навколо нього.
Модель, яку ви також можете уявити, це те, що вони обертаються навколо ядра, але це не зовсім правильно.
Вони не обертаються так, як планети, планети навколо Сонця.
Але це добра відправна точка.
Інший спосіб - уявити, що вони стрибають навколо ядра чи рояться навколо нього.
І це тому що реальність на цьому рівні стає трохи дивною, і ми, фактично, маємо звернутися до квантової фізики, щоб зрозуміти, що саме робить електрон.
Але першою уявною моделлю у вашій голові має бути те, що в центрі цього атома, атома вуглецю-12, є це ядро.
Ось це ядро.
І ці електрони рухаються навколо цього ядра.
І причина, чому ці електрони не відлітають від цього ядра, чому їх рух обмежується цим ядром, і вони є частиною цього атома, полягає в тому, що протони мають додатній заряд, а електрони мають від'ємний заряд.
І це одна з властивостей цих фундаментальних частинок.
Якщо ви починаєте думати про те, чим саме є заряд, це виявляється достатньо глибоким питанням.
Але те, що ми знаємо, коли ми говоримо про електромагнітну силу, те, що протилежні заряди притягуються.
Це найкращий спосіб зрозуміти: протони і електрони, маючи різні заряди, притягують одне одного.
Нейтрони - нейтральні, тому вони просто знаходяться всередині ядра і на певному рівні впливають на властивості атомів певних елементів.
Але причина, чому електрони не розлітаються в різні сторони, полягає в тому, що вони притягуються.
Вони притягуються до ядра.
І вони мають надзвичайну швидкість. Це дуже складно - ми знову маємо справу з дивним розділом фізики.
Ми починаємо говорити про те, що, фактично, робить електрон, але він має достатньо, Я думаю, що можу сказати що він так стрибає навколо ядра, що не може просто упасти в нього,
Я думаю, це один з варіантів розуміння цієї теми.
Отже, я згадав тут вуглець-12, визначений кількістю протонів.
Кисень можна визначити за 8 протонами.
Але знову-таки, електрони можуть взаємодіяти з іншими електронами.
Їх можуть забирати інші атоми.
І це, власне, формує більшу частину нашого уявлення про хімію.
Це базується на тому, скільки саме електронів має атом, чи певний елемент.
І як ці електрони розташовані, і як розташовані інші елементи, чи, може, інші атоми одного й того ж елементу.
Ми можемо передбачити, як атом одного елементу може взаємодіяти з іншим атомом цього самого елементу, чи атомом іншого елементу - як вони можуть реагувати чи як він може з'єднуватися чи не з'єднуватися, притягатися чи відштовхуватися атомом іншого елементу.
Так, наприклад, і ми будемо вчити про це далі, атом іншого елементу може забрати електрон вуглецю, з будь-якої причини -- пізніше ми поговоримо про певні нейтральні атоми певних елементів, які можуть більше притягувати електрони інших елементів.
Отже, можливо, один з них забере електрон у вуглецю, і потім цей вуглець буде мати менше електронів, ніж протонів, і потім ми матимемо 5 електронів і 6 протонів.
Такий вуглець мав би додатній заряд.
Тобто в цьому різновиді вуглецю-12, приклад якого я навів спочатку, маємо 6 протонів і 6 електронів, і вони нейтралізували заряди одне одного.
Якщо втратити електрон, їх залишиться тільки 5, і ми матимемо додатній заряд.
І ми будемо далі говорити про це в рамках нашого курсу, але, сподіваюся, ви маєте розуміння того, що це починає ставати дійсно "крутим".
Ми можемо заглибитися в поняття цих фундаментальних "цеглинок", що називаються атомами.
І що ще цікавіше - ця фундаментальна "цеглинка" - частина це більш фундаментальної "цеглинки".
І ці речі можуть також змінюватися і змінювати властивості атома, чи навіть переходити від атома одного елементу до атома іншого елементу.
Привіт.
Я Джон Грін. Це інтенсивний курс Всесвітньої історії і сьогодні ми поговоримо про стосунки.
Ні, не про тебе, дівчино з коледжу.
Ні, не про такі стосунки.
Ні, Стене, це урок історії!
Ми поговоримо про стосунки між містом Венеція та імперією Османів.
І з цим ми повернемося до старої теми, тут, на інтенсивному курсі Всесвітньої історії - як вивчення історії покращить твої стосунки з хлопцем чи дівчиною.
Можливо, але я тут не для того, щоб засуджувати.
Містере Грін, містере Грін! Не ображайтесь, але ви не виглядаєте як людина, яка знає як сподобатись дівчатам.
Дещо дивує мене, Я з минулого.
Знаєш, ця дівчина, Сара, з 10 класу, така дуже-дуже розумна?
Так, вона неймовірно приваблива.
Вона десь на три рівні привабливіша, ніж я. Так, і я одружився з нею, тому замовкни і слухай.
(жвава музика)
За ці 10 хвилин, я надіюсь ви зрозумієте як взаємно вигідні стосунки між венеціанцями і Османською імперією привели до двох насправді важливих угод.
Європейський Ренесанс і Кристофор Колумб.
Не його народження. Він не був дитиною наполовину - османом, наполовину - венеціанцем.
Його подорожі.
Венеція - місто з сотнями островів аж до північного краю Адріатичного моря і прогулюючись тут ти відчуваєш, що місто, по суті, - скупчення плавучих будівель, з'єднаних каналами.
Якщо уявити місто, де географія була б визначальною, то це була б Венеція.
Венеція була збудована для торгівлі між континентами.
Як ви можете собі уявити, Венеція не мала численних природніх ресурсів, крім риби і вус. Якщо вона хотіла розвиватися, то мусила залежати від торгівлі.
Підемо до Хмаринки думок.
Найперше, венеціанці стали експертами в суднобудівництві.
Коли учасникам Хрестових походів були потрібні кораблі для скаженого Четвертого хрестового походу, вони відправилися до Венеції, яка славилася кораблями, у тому числі торгівельними суднами - галерами і невеликими рибальськими човнами.
Вони могли не лише будувати кораблі, але й плавали на них до красивих місцин таких як Константинополь чи Левант.
Венеціанці сформували торгівельні угоди, які деколи називають концесіями, з візантійцями і потім, коли Константинополь підкорили Османи і він став Стамбулом, венеціанці швидко підписали торгівельні договори з їхніми новими сусідами, говорячи, що відколи Константинополь став Стамбулом, проблема падіння Константинополя стосується лише турків.
Але ще перед Османами, Венеція проводила торгівлю з мусульманським світом.
Спочатку мусульмани вважались найбільшою силою Європи в Середземномор'ї, завдяки торгівлі з єгипетським султаном в запальному та гострому, наче перець, прибутковому бізнесі.
Не варто звинувачувати європейців.
Він неймовірно приємний. Ти маєш на увазі справжній перець?
Так, він теж добрий.
Особливо, якщо він приховує смак зіпсованого м'яса, якщо воно постояло кілька днів перед заморожуванням.
Після декількох незграбних хрестових походів, єгипетських тогровців вже не зустрічали настільки палко в Європі, але у них був увесь перець, оскільки єгиптяни імпортували його з Індії і контролювали як і сухопутний, так і морський шлях до Середземномор'я.
Коли з'явилися етичні чи релігійні перешкоди для торгівлі, венеціанці зазвичай знаходили шлях, тому і все їх чортове місто збудоване з мармуру.
Дякую, Хмаринко думок.
Щоб уникнути цієї неприємної ситуації тісного спілкування із таємничими єгиптянами, венеціанці придумали цікаву історію.
Це - Площа Святого Марка, найголовніше місце у світі для всіх, хто любить голубів і їх екскременти.
Також це притулок для церкви, де знаходяться бронзові коні. Як ви можете пам'ятати, корені цього ми можемо відшукати у Константинополі.
Також у ньому поховане тіло Святого євангеліста Марка, колишнього єпископа Александрії в Єгипті.
Він помер і був похований в Александрії, але венеціанці вважали його "своїм", тому що одного разу він відвідав Венецію.
Двоє торговців приготували дуже хитрий план.
Поїхавши в Александрію по справах бізнесу, вони вкрали тіло святого Марка і сховали у вантаж зі свининою, яку мусульмани не перевіряли надто ретельно, тому що вона викликала у них огиду.
Розповідь про це збереглась на мозаїках у Базиліці святого Марка.
В результаті мусульмани могли лише кричати по-арабськи щось на кшталт:
"О, як грубо!"
І тоді венеціанці вирішили:
"Слухай, ми повинні вести торгівлю з цими чуваками.
Ми використали це як секретний шлях переправи святих тіл з Єгипту.
Ми не хочемо бути фантастично багатими. Це лише необхідний продукт для порятунку наших святих." Що імпортувала Венеція?
Багато чого, але найважливішим було зерно, тому, якщо ти коли-небудь був в Венеції, то міг помітити, що все навколо зроблено з мармуру, а це робить доволі проблематичним розвиток фермерства.
В той час османи мали рясні урожаї зелені, ще до підкорення Єгипту і о-якої-родючої ріки Ніл у 1517.
І поки торгівля була основою венеціанського успіху, їхня економіка була різнобічою.
Вони також виробляли речі на кшталт текстилю і скла, в принципі, Венеція досі славиться своїм склом, але вони не могли виготовити скла без спеціального порошку, який вони використовували, щоб зробити кольорове скло.
І ти ніколи не вгадаєш звідки вони брали порошок.
У Османів.
Чи ти вже став краще розумітися на стосунках?
Ти маєш використати це у своєму житті з партнером.
Ти маєш пофарбувати їхнє скло.
Звучить як евфемізм, однак це не так. Повернемося до історії.
Остання річ, що робить Венецію такою особливою - час.
Венеція була республікою, не монархією або Богом забороненою імперією.
Тобто щонайменше за чоловіче населення, яке мало приватну власність.
Правитель був дожем, він повинен був жити у симпатичному будиночку і носити смішну шапочку. Султан Османської імперії теж жив у симпатичному будиночку і носив смішну шапочку, однак на цьому подібності закінчуються.
Для початку, Османська імперія тривала близько з 1300 н.е. до 1919, що зробило її однією з найбільш довготривалих і багатих імперій у всесвітній історії.
Османам вдалось змішати їхні пасторальні кочові корені з аж ніяк не кочовими імперськими будівлями, вражаюча архітектура, як ось ця, вражаюча архітектура, як ось ця, ось ця, ось ця, робить їх дуже-дуже несхожими на ... почекй - монголів.
Імперія, чи династія була заснована Османом Беєм і осман походить від латинського слова "османлі", що фактично означає "дім османів".
Ні.
Стен, дім- Так.
О, Боже. Османи були наймогутнішими у 15-му і 16-му столітті за часів правління двох відомих султанів.
Перший Мехмед Завойовник правив з 1451 до 1481 і розширив володіння османів до Балкан, що пояснює перебування там сьогодні боснійських мусульман.
Найбільшого розширення імперія досягла з Сулейманом Пишним, яким правив з 1520 до 1566.
Він захопив значні території Месопотамії і Єгипту, цим закріпивши контроль над азіатською торгівлею у західних частинах, як на суші, так і на морі.
Також він переміг короля Угорщини, обложив Відень у 1526 і закріпив сильну військово-морську силу османів.
Османи контролювали близько половини того чого контролювали римляни, але це було цінніше через цю Індійську океанську торгівлю, пам'ятаєш з минулого тижня?
Вся ця земля приносила багатство та однак, потребувала влади.
Османи могли дотримуватись моделі римлян, де ти посилав генералів та знать керувати завойованими територіями або вони могли вимагати відданості васалів короля, як перси або як китайці ввести державну службову систему, натомість вони створили зовсім інший правлячий клас.
Щось, що деякі історики називають "рабська аристократія".
Якщо ти король, однією з твоїх найбільших проблем є спадкоємці-аристократи, оскільки вони завжди хочуть замінити тебе, не хочуть давати тобі твої ж гроші і хочуть одружити своїх страшненьких синків на твоїх прекрасних доньках і т.д.
Один із шляхів боротьби з цією проблемою - зробити їх членами уряду, щоб вони відчули себе задіяними і замовкнули.
Це ж вони зазвичай роблять в Росії.
Я шепочу, щоб Путін не зміг мене почути. (крики) Путін!
Османи якось обійшли стороною питання cпадкоємства аристократії, з самого початку створивши армію і бюрократію, з людей, вірних лише султану.
Девшірме, де вони викрадали християнських хлопців, перетворювали їх на мусульман і виховували їх або як частину воєнної еліти, названої яничарами, або ж як чиновників уряду.
Які з цих веселощів вам до вподоби, я думаю, це багато свідчить про вас.
На будь-якому шляху ти не міг мати дітей, це поклало край проблем знаті, а також спричинило, що в османському уряді буде багато євнухів.
(колеса крутяться)
Відкритий лист до османа євнуха, але спершу давай подивимось, що сьогодні в секретному відділенні.
О, це надувний глобус.
(звук надування)
Дивись, як кидання куріння перенесе мене в минуле.
Привіт, османський євнух. І як, висить?
Жартую, це було підло.
Слухай, було безліч євнухів на нашій планеті, але ти особливий.
Я не буду вдаватись в жахливі подробиці, я лише додам статтю до інформації під відео.
Починав ти як євнух в охороні гарему, що доволі очевидне заняття для тебе, але потім ти виріс.
Оскільки це сталось в Китаї, ти став незамінним і часто був центром інтриг в палаці.
Взагалі, лише кілька людей в Османській імперії були такі багаті і такі важливі, як ти.
Як перетворити лимони в лимонад. Вибач, мені не треба було вирощувати лимони.
Всього найкращого, Джон Грін. Врешті-решт ця система зламалась, з озброєними яничарами, мітингуючими за право створювати сім'ї.
Але до цього, османська система, використовуюча поєднання управляючих рабів і євнухів, працювала неймовірно добре.
Вертаючись до стосунків між османами та венеціанцями, після того як Османи захопили Єгипет, вони доволі сильно контролювали потік торгівлі Середнемномор'я.
Венеціанці впродовж столітть були моряками, а також мали багато човнів. Говорячи про човни, я перевозив цих чуваків.
Османам подобалось, що венеціанці займались актуальною торгівлею, перевозом речей і заробляли гроші лише з податків.
Це спрацювало, тому що венеціанці і османи цінували один одного. Здорові стосунки.
Я з минулого, слухай уважано, вони не мають нічого спільного з витягуванням грошей. Вони мають бути взаємно вигідними для роботи, І чувак, повір, це були взаємно вигідні стосунки.
І це стало передумовою для європейського Ренесансу, тому що освіта і мистецтво вимагали грошей, тому Венеція була провідним містом на початку європейського Ренесансу, перед тим як його фінансово підтримали Флоренція, Рим, і не знаю, скажімо, Ротердам.
Також ці стосунки створили міцний зв'язок між Європою і мусульманським світом, що дозволило потоку ідей ринути знову, особливо старим грецьким ідеям, які були збережені і засвоєні мусульманами.
Тобто я думаю ці зв'язки існували довгий час, однак Хрестові походи - не найкращий шлях для обміну ідей.
Мабуть, ключовим результатом венеціанського і османського контролю торгівлі є те, що заставило інші європейські сили шукати інших шляхів до багатств Сходу.
Це підтримувало величезні інвестиції і дослідження.
Португальці плавали на південь, досягаючи навіть східних узбережь Африки, іспанці пішли на захід, вірячи, що Індія і Китай мають бути значно ближче, ніж виявилось.
Привіт! Мене звуть Джон Грін.
Це інтенсивний курс зі світової історії. Сьогодні ми поговоримо про французську революцію.
Загальновизнано, що це не було французським прапором до 1794 року. Ми подумали, що він гарно виглядатиме на смужках.
Як ось цей чувак, чи не так?
Отже, в той час як американська революція вважається досить гарною річчю, французська часто вважається кровавою та анархічною.
Пане Грін! Пане Грін!
Тут як завжди все більше складно ніж здається, так?
Взагалі-то ні, це було досить жахливо.
Як і більшість революцій, в кінці це означало зміну авторитарного режиму на авторитарний режим.
Навіть коли революція була безладом, її ідеї змінювали людську історію навіть більше, я б сказав, ніж американську.
(енергічна музика)
Франція у 18-му сторіччі була багатою та густонаселеною країною, але мала систематичну проблему з податками, тому що так складалося її суспільство.
Вони мали систему королівської влади та вельмож, який називали "дореволюційним режимом".
Дякую, три роки французської в школі.
Для більшості французських людей, вона була поганою, тому що люди з грошима: дворянство та духовенство ніколи не платили податків.
До 1789 Франція була у боргах завдячуючи своїм початком американській революції.
Дякую. Франціє.
Ми повернемося до Першої та Другої світової війни.
Король Луї XVI розтратив половину бюджету на обслуговування федерального боргу.
Луї намагався реформувати систему через велику кількість фінансових міністрів.
Він навіть закликав до демократії на місцевому рівні, але усі спроби все владнати провалилися і скоро Франція, фактично, оголосила себе банкрутом.
Це дуже співпало з ливнями, які знищили урожай за рік, таким чином, це призвело до підвищення цін та поширення голоду, який дуже розлютив французів тому що вони любили попоїсти.
Тим часом, король точно не страждав, що відзначалося його відкормленою тілобудовою та вишуканим взуттям
Він та його дружина- Марія Антуанетта жили у дуже гарному палаці- Версалі, дякуючи волі Божій, але мислителі Просвітлення як Кант піддавали сумніву усю ідею релігії, пишучи наступне:
"Основна думка Просвітлення полягає у звільненні людини від власно-створеної незрілості, що, в особливості, полягає у релігії."
Отже, власне, коли селяни голодували, інтелектуали починали дивуватися чи дійсно Господь міг чи повинен був рятувати короля. Дворянство в той час не знало що їм їсти: фуа-гра чи пташечок, що співають, фінансова реформа була провалена.
У відповідь на кризу Луї XVI закликав провести Генеральні Збори- найближчий еквівалент до парламенту, які не скликалися з 1614 року.
Загальні збори були як супер-парламент, складалися з представників першого стану- дворянства, другого стану-духівництва та третього стану- усіх інших.
Третій стан налічував близько 600 представників, перший та другий обоє мали десь 300, після декількох голосувань усе заблокувалося, а третій стан каже:
"А знаєте що?
Та ну вас, хлопці.
Ми створимо наші власні національні збори.
Король Луї XVI був не в захваті.
Коли Національна асамблея вийшла з кімнати на перерву він зачинив кімнату і сказав: "Вибачайте, чувачки, вам туди не можна.
А якщо ви не можете зібратися, як ви можете бути Національними зборами?
Це шокує, але третій стан зумів знайти іншу кімнату у Франції, це був тунісний корт у приміщенні, де вони висловили знамениту Клятву тенісного корту і погодилися не здаватися доти, поки не буде встановлено французську конституцію.
Коли Луї XVI відповів на це, надіславши війська до Парижу в першу чергу для того щоб придушити повстання стосовно недостатку їжі. Революціонери вбачали у цьому провокацію.
Вони відповіли взяттям тюрми- Бастилії 14 липня, який випадково є також Днем Бастилії.
Бастилію взяли ніби-то для звільнення арештантів, хоча їх було усього 7 на той час, в більшій мірі її взяли для отримання зброї.
Насправді, радикальний рух у Національних зборах почався з 4 серпня, коли скасували "Старий режим".
Феодальні права, десятину, привілегії для дворянства, нерівне оподаткування, усі були відмінено в ім'я написання нової конституції.
Тоді, 26 серпня Національні збори оголосили Декларацію прав людини і громадянина, яка окреслювала систему прав, якими наділялася кожна людина та зробила ці права невід'ємними до нової конституції.
Це дещо відрізняється від американської Білли про права, який прийняли на завершальній стадії і він стосувався усіх - тільки не рабів.
Декларація з прав людини і громадянина оголошувала, що кожен мав право на свободу,приватну власність та безпеку.
Правам, яким французська революція послужила погану службу у захисті, але як зазначалося минулого тижня, те ж чаме можна сказати і по відношенню до інших революцій, більше успішних.
Добре, давайте підемо до Хмарикни Думок.
Тим часом, повертаючись до Версалю, Луї XVI все ще був королем Франції.
Виглядало все так, наче Франція могла бути конституційною монархією, що могло означати, що королівська сім'я могла і далі сидіти у своєму затишному будиночку, але у жовтні 1789, пішли плітки, що Марія Антуанетта мала таємний запас зерна десь у палаці.
Це потім дістало назву "Жіночого маршу"- гурт озброєних селянок, які штурмували палац та вимагали, щоб Луї та Марія Антуанетта переїхали з Версалю в Париж.
Що вони і зробили, тому що усі бояться озброєних селянок.
І це є гарним нагадуванням, що для багатьох людей того часу, Французська революція стосувалася не вишуканих ідей просвітлення, а відбулася по вині нестачі їжі та політичної системи, яка зробила економічні обмеження важчими для бідних.
Тепер, гарним аргументом може бути те, що під час першої фази революції, то була не така вже й революція.
Національні збори хотіли створити конституційну монархію.
Вони вважали, що король був потрібен для функціонування держави, а ще їхні думки були зосереджені на виборцях та чиновниках, які повинні бути багачами.
Тільки найбільш радикальне крило - якобінці закликали до створення республіки.
Проте, хід подій був більш революційним, ніж здавалося, і погіршувався у Франції.
По-перше, якобінці мали великий стимул, і стали трошки некерованими, що призвело до того, що військами керував не король, а національні збори. І ці війська розстріляли натовп з 50 людей
А це означало, що Національні збори, які були революційним голосом людей, убили людей у спробі пориву до влади.
Таке повсякчас трапляється в історії революцій.
Те, що виглядало як радикальна надія та зміна, раптом стає "Людиною", коли прийняті радикальні ідеї, що зростають.
Дякую, Хмаринко Думок.
Тим часом, французські монархічні сусіди дещо нервували стосовно усіх цих республіканських справ, особливо Леопольд II, який у додаток до того, що був не святим, не римським і не імператорським імператором Священної Римської Імперії, але був братом Марії Антуанетти.
До речі, я повинен зазначити, що Священною Римською Імперією була тільки, власне, Австрія.
Також, як і інші монархи, Леопольду II подобалася ідея монархії і він хотів зберегти свою роботу, як особа, навколо якої треба стояти, щоб одягти одяг, маючи окрилених лев'ячих мавпочок із золота.
Хто його може звинуватити?
Він та прусський король Вільям Фредерік II разом оголосили Пильницьку Декларацію, яка обіцяла відновити французську монархію.
На цьому етапі, Луї та Національні збори виробили план: вторгнутися до Австрії.
Ідея була опустошити австрійське багатство, та може вкрасти трохи австрійського зерна для того, щоб укріпити свої запаси продовольства.
А ще, знаєте, для того щоб розповсюдити революційний запал.
Власне, потім Пруссія приєдналася до Австрії у боротьбі з французами.
Луї підтримав прусаків, які перетворили його на ворога революції, яким він, звісно, й був.
Як результат- Збори проголосували за те, щоб припинити монархію, провести нові вибори, де б кожен міг проголосувати, будучи чоловіком, та створити нову республіканську конституцію.
Скоро, на таких зборах вирішено провести суд над Луї XVI, якого визнали винним і єдиним голосуванням винесли міру покарання-смерть на гільйотині.
Це ускладнило Австрії та Пруссії відновити його на троні.
А чи не час на відкритого листа?
(крісло крутиться)
Відкритий лист до гільйотини.
Спочатку, давайте зазирнемо, що у нас у секретному відділенні.
Там нічого.
Ой, Боже, Стене!
Це не смішно.
Шановна Гільйотино, я не можу придумати кращого прикладу за просвітлення, коли воно в ярості.
Шановний Джозефе Гальйотине, винахіднику гільйотини, який вбачав у ній як рівноправний шлях до смерті.
Було сказано, що гільйотина- є гуманною, а також нею страчували і багатих, і бідних, як шляхетних, так і селян.
Вона вбивала усіх одинаково.
Ти відзначилася тим, що відокремила тортури від страти.
Я нагадаю тобі, що ти не забрала смерть від страти.
На жаль для тебе, у Франції нікого не страчували з 1977 року.
Але ти буде щасливою дізнатися, що остання страта у Франції була як раз через гільйотину.
До того ж, у тебе завжди є майбутнє у фільмах жахів.
Найкращі побажання, Джон Грін.
Смерть Луї XVI розпочинає час Терору. Це найбільш сенсаційна фаза революції.
Тобто, якщо ви можете убити короля, ви можете вбити кого завгодно, хто був в уряді під керівництвом Комітету Загальної Безпеки.
Девізом під приводом Максиміліана Робесп'єра було "Ми- лузери у захисті громадянської безпеки".
Терор призвів до страти 16.000 ворогів революції включно з Марією "я ніколи не казала:"якщо в них немає хліба, то нехай їдять солодощі" Антуанеттою, та, власне, самого Максиміліана Робесп'єра, якого стратили на гільйотині у місяці термідорі, 2 року революційного календарю.
Тоді як Франція була розбита і вела 9 воєн,
Комітет громадської безпеки змінив вимірювання часу тому що традиційне вимірювання було дуже іраціональним та релігійним.
Вони перейменували усі місяці та вирішили, що кожен день матиме 10 годин, а кожна година по 100 хвилин.
Після терору революція трошки затихла і було прийнято нову конституцію. Цього разу надаючи набагато більше влади заможним людям.
На цьому етапі Франція була все ще у війні з Австрією та Британією. Війни, які Франція закінчила виграшем завдяки невеликому капралу Наполеону Бонапарту.
Війна була декораціями для багатьох переворотів та контр-переворотів, у що я зараз не буду заглиблюватися тому, що це дуже складно, але останній переворот, про який ми поговоримо, стався у 1799 році. Наполеон Бонапарт призначався Першим консулом Франції.
Це надало йому майже невичерпну виконавчу владу поки що під іншою конституцією.
Коли його обрали на цю спосаду, Наполеон проголосив: "Громадяни, революція встановлена на принципах з якими вона почалася.
Тепер все скінчилося".
Це означало, що уряд Франції пройшов шлях від цього до цього і цього..
Як і у випадку Американської революції, легко підсумувати, що французська революція не була такою революційно.
У тому сенсі, що Наполеон був, фактично, імператором, у деякому сенсі він був абсолютним монархом, таким же як і Луї XVI.
Врешті-решт, вельможі повернулися до Франції, хоча вони майже втратили свої соціальні привілегії.
Також повернулася католицька церква, хоча дуже послаблена тому що вона зазнала поразки та втратила здатність збирати десятину.
Коли Наполеон сам зрозумів, що Франція відновила монархію, і окрім 4-річного періоду між 1815 та 1870, Франція мала королів- король був або Бурбоном, або Бонапартом.
Цього разу, це вже не була абсолютна монархія, яка говорила, що права правити їй надані Богом.
Це вже були конституційні монархи, у тому вигляді в якому їх спочатку хотіли бачити революціонери 1789 року.
Факт залишається, що Франція знову стикалася з убивствами, а ще було дворянство та встановлена релігія, це точно не демократія та не республіка.
Можливо тому французська революція є такою контроверсійною і відкритою до інтерпретації.
Деякі вважають, що революція мала успіх у поширенні ідеалів просвітництва, навіть якщо це не принесло демократію у Францію.
Деякі вважають, що справжньою спадщиною Революції було не зростання свободи, а встановлення сили.
Не дивлячись на це, я б посперечався стосовно того, чи була Французська революція більш революційною, ніж Американська.
У деякій мірі Америка ніколи не мала аристократії, а з іншої сторони вона продовжувала її мати.
Французськи мислитель просвітлення - Дідро вважав, що американці повинні боятися мати у себе нерівний поділ багатства, що призводить до маленької кількості заможних громадян та великої кількості громадян, що живуть у злиднях.
Американська революція не змінила такої поляризації багатства.
А ось що зробило французську революцію такою радикальною, то це була наполегливість універсальності її ідеалів.
Дивлячись на статтю 6 Декларації про права громадянина "Закон - це втілення загальної волі.
Кожен громадянин має паво особисто або через представника брати участь у його формуванні.
Це є одинаковим для усіх, не зважаючи на те захищає він, чи карає.
Ці радикальні ідеї наголошують, що закони йдуть від громадян, а не від королів чи богів, а такі закони треба застосовувати для кожного в рівній мірі.
Це довгий шлях від Хаммурапі, і, якщо чесно, довгий шлях від рабів, що їх мав Томас Джеферсон.
У 1970-их у китайського президента Чжоу Еньлая запитали про те, що він думає про наслідки Французської революції, а він відповів: "Ще рано сказати".
В деякій мірі воно так і є.
Французська революція поставила нові запитання стосовно природи людських прав. Відмінності між ними.
Ми все ще продовжуємо відповідати на ці запитання, встановлючи як наші відповіді можуть формувати суспільство сьогодні.
Чи повинен уряд складатися з людей для людей?
Яку природу мають наші права- Божу чи яку іншу?
Які це права?
Як сказав уільям Фолкнер: "Минуле ніколи не помирає.
Воно навіть не минуле.
Дякую за перегляд.
Побачимося настпуного тижня.
Усе почалося в Кенії у грудні 2007 року під час суперечливих президентських виборів.
Ці вибори негайно призвели до розпалу міжетнічних заворушень.
У Найробі юрист Орі Околло, котру деякі з вас можуть знати за її виступами на TED, почала вести блог на цю тему на своєму сайті
"Kenyan Pundit" - "Кенійський мудрець".
А одразу ж після виборів та спалахів насилля держава раптом наклала на ЗМІ значні обмеження.
В результаті у медіа-просторі веб-блоги з рамок відгуків та коментарів перетворились у значну частину інформаційного поля, оскільки люди намагалися слідкувати за розвитком конфлікту.
Орі Околло прохала своїх коментаторів надавати більше інформації про події поряд.
І коментарі потекли рікою.
А пані Околло впорядковувала, звіряла та публікувала їх.
Але скоро вона сказала:"Це вже занадто, навіть якщо я буду займатися цим 24 години на добу, я не впораюся.
Інформації про поточні події в Кенії набагато більше, ніж здатна опрацювати одна людина.
Якби тільки можна було цей процес автоматизувати".
І два програмісти, що читали її блог, відізвалися та сказали:
"Ми могли б це зробити."
А вже через 72 години вони започаткували "Ушахіді".
"Ушахіді" з мови суахілі перекладається як "свідок" чи "свідчення" - це дуже простий метод отримувати повідомлення з місця подій, можна з Інтернету, або, що є більш критично, з мобільних дзвінків чи СМС, збирати їх та викладати на карті.
Оце і все, але це все, що потрібно.
Все, що дозволяє програма, це брати відповідну інформацію, доступну для всього населення - адже усі знають про місця розгортання конфлікту, проте немає людини, яка би володіла всією інформацією, яку знає кожен, таким чином програма бере потенційну інформацію та збирає її до купи, виносить на карту, що надалі робить ці дані загальнодоступними.
І саме ця процедура, що називається "картографією кризи", була налагоджена в Кенії у січні 2008.
Досить багато людей користувалися нею та залишили настільки позитивні відгуки, що програмісти, які створили "Ушахіді", вирішили відкрити код програми та перетворити її у платформу.
Далі програму почали застосовувати в Мексиці, щоб відслідковувати шахрайство під час виборів.
Її застосовує міська влада Вашингтона для слідкування за роботами з очистки міста від снігу.
Але найбільшої популярності програма набула після використання під час землетрусу на Гаїті.
Подивіться на карту, яка зараз опублікована на головній сторінці "Ушахіді", і ви побачите, що "Ушахіді" використовується по всьому світі.
Починаючи з єдиної ідеї, яка мала служити одній меті на Сході Африки на початку 2008 року, програма набула глобального розповсюдження менше, ніж за 3 роки.
Роботу, яку виконувала пані Околло, неможливо було б зробити без цифрових технологій.
Ця робота не могла бути виконана без людської великодушності та шляхетності.
А найбільш цікавим є те, як багато місць та регіонів, в яких соціальний устрій знаходиться під загрозою, намагаються налагодити свою ситуацію, покладаючись на ці два фактори.
Це і є ресурс, про який іде мова.
Я називаю його когнітивним надлишком.
Він являє собою здатність населення всього світу проявляти активність та небайдужість, а також співпрацювати щодо здійснення великих, інколи глобального масштабу, проектів.
Поняття когнітивного надлишку включає 2 складові.
Очевидно, першою є наявність вільного часу і талантів. Населення світу має більше трильйону годин вільного часу на рік, які могли б бути витрачені на колективні проекти.
Скільки вільного часу було в нас у 20 столітті, але ми не мали "Ушахіді" тоді.
Це і є другою складовою когнітивного надлишку.
Медіапростір у 20 столітті був спрямований на допомогу людям у споживанні.
І в результаті ми добре навчилися споживати.
А зараз у нашому розпорядженні є такі засоби комунікації, як Інтернет, мобільні телефони, які дозволяють нам більше, ніж просто споживати. І тепер бачимо, що люди жили, не відходячи від дивану, не тому, що їм це подобалося.
Ми жили кожний сам по собі, тому, що в нас не було інших варіантів.
Звичайно, ми досі полюбляємо споживати.
Але також виявляється, що нам подобається створювати та ділитися цим з іншими.
І ці дві речі, разом узяті, - первинна людська мотивація та сучасні засоби для її задоволення, створюють основу для великомасштабних починань - це і є ресурс нового типу.
Використовуючи когнітивний надлишок, ми спостерігаємо за насправді дивовижними експериментами в наукових, літературних, художніх та політичних пошуках.
Ми створюємо.
Звичайно, нам надсилають багато "LOLcats".
"LOLcats" - це сайт із симпатичними фотографіями кішок, ще більшої чарівності яким надають милі підписи.
Вони також є частиною багатого інформаційного поля, яке ми наразі маємо.
Це також модель, одна із моделей участі в інформаційному полі, де поряд з "Ушахіді" отримуємо "LOLcats".
Зараз я хотів би особливо зазначити, як кажуть юристи, що "LOLcats" - це одна з найбезглуздіших речей, створених людиною.
Звичайно, є і інші претенденти на перше місце, проте "LOLcats" - це досить яскравий загальний приклад.
Але ось у чому справа.
Навіть найдурніша з можливих створених речей є все таки актом творіння.
Той, хто створив хоч щось, навіть якщо воно посереднє та нікому не потрібне, намагався щось зробити, винести це на публіку.
А хто зробив це один раз, може здійснити це і вдруге.
І він може працювати над покращенням своїх результатів.
Між посередньою та доброю роботою існує дистанція.
Будь-який художник чи інший представник творчих професій знає, що ви постійно та з величезним зусиллям намагаєтеся подолати цю відстань.
Ця відстань полягає у різниці між тим, щоб щось робити або не робити нічого.
А той, хто створив "LOLcats", вже на шляху до подолання цієї відстані.
Звичайно, добре було би мати побільше таких проектів як "Ушахіді", а щоб таких як "LOLcats" не було взагалі, так, щоб серйозне та потрібне було, а подібного роду непотребу не було.
Але безмежний медіапростір таким чином не працює.
Свобода експериментувати означає свободу експериментувати з будь-чим.
Навіть маючи святу друковану пресу, у нас були еротичні романи ще за 150 років до того, як з'явилися наукові журнали.
Тому, перед тим, як говорити про те, що я вважаю суттєвою різницею між "LOLcats" та "Ушахіді", я хочу сказати про їхнє спільне джерело.
Це джерело - це потреба щедро ділитися з іншими.
Один із курйозів нашої ери - це те, що в той час, як когнітивний надлишок стає ресурсом, за допомогою якого можна щось створювати, суспільні науки починають пояснювати нам, якою важливою для нас є наша внутрішня мотивація, в якій мірі ми робимо це або те тому, що нам це подобається, а не тому, що так наказав бос, або через те, що нам за це платять.
Це графік, який узагальнює дослідження Урі Гнізі та Альдо Растічіні, які на початку цього десятиріччя вирішили перевірити теорію, яку назвали "теорією стримування".
"Теорія стримування" - це дуже проста теорія людської поведінки.
Якщо ви хочете, щоб людина робила щось менше, ніж раніше, назначте їй покарання, і вона робитиме менше.
Просто, прямо, практично, і мало ким перевірено. Вчені провели дослідження 10 дитячих садків у Хайфі, Ізраїль.
Вони вивчали поведінку в дитячих садках в найбільш напружені години, коли батьки забирають дітей.
В такі години-пік вихователі, що провели увесь день із дітьми, хотіли б, щоб ви забрали своїх дітей вчасно о зазначеній годині.
В той же час батькам, які затримуються на роботі, мають забігти ще кудись або просто запізнюються, хотілося б забрати дитину трохи пізніше.
Так, Гнізі та Растічіні намагалися визначити, наскільки часто батьки запізнюються забрати своїх дітей у цих 10 дитячих садках.
Виявилося - це ми і бачимо на графіку, це кількість тижнів, а це - кількість запізнень - що середня кількість запізнень в даних 10 садочках складає від 6 до 10 випадків.
Вони поділили досліджувані дитсадки на 2 групи.
Білим тут показана контрольна група; для неї нічого не змінювали.
Щодо групи дитсадків, позначеної чорною лінією, вони сказали:"Ми змінюємо ситуацію від сьогодні.
Якщо ви запізнитеся до дитсадку більше, ніж на 10 хвилин, ми будемо додавати до вашого рахунку по 10 шекелів.
І ніяких "а якщо", "але" тощо.
І в той же час, як вони це оголосили, поведінка батьків, діти яких відвідують ці дитсадки, змінилася.
Кількість запізнень зростала щотижня протягом наступних 4 тижнів, поки не зросла втричі, порівняно з ситуацією до введення штрафів, а в подальший період їх частота варіювалася між числом в 2-3 рази більшим, ніж до введення штрафів.
Звичайно, ви розумієте, що трапилося.
Введення штрафу порушило культуру стосунків у дитячих садках.
Вводячи штраф, вони ніби сказали батькам, що їхній постійний обов'язок перед вихователями втрачає силу при сплаті 10 шекелів, а батьки можуть позбутися почуття провини чи незручності.
Так, батьки сказали собі і були праві:
"10 шекелів за запізнення забрати дитину з дитсадка?
Що тут такого?"
(Сміх)
Пояснення людської поведінки, яке ми успадкували у 20 сторіччі, таке, що ми всі діємо раціонально з максимальною вигодою для себе.
І за цією логікою - оскільки батьки та дитсадки не укладали угод - можна було діяти без будь-яких для себе обмежень.
Але, насправді, це не так.
У своїй практиці вихователі використовували не договірні, а соціальні обмеження.
А найголовніше, що соціальні обмеження створили культуру більш щирих відносин, ніж договірні правила.
Експеримент Грізі та Растічіні тривав близько 3 місяців - саме на такий період був введений штраф - після чого вони сказали:
"Все, можна закінчувати. Ситуація зрозуміла."
Аж тут трапилося дещо цікаве.
Нічого не змінилося.
Культура поведінки, порушена введенням штрафу, такою і залишилася, навіть після відміни його.
Економічна мотивація та внутрішня мотивація не тільки несумісні, ця несумісність може зберігатися протягом тривалого часу.
Таким чином, коли ви створюєте подібні ситуації, фокус у тому, де ви спираєтеся на економічну складову справи, - як батьки, які доплачували педагогам, - а коли спираєтеся на соціальну частину справи, тобто, коли ви дійсно розраховуєте на щирість та щедрість.
Повернемося знову до "LOLcats" та "Ушахіді".
Вони представляють широкий спектр, який слід приймати до уваги.
Обидва сайти створені завдяки когнітивному надлишку.
Обидва існують завдяки тому, що людям подобається щось створювати та ділитися цим з іншими.
А принципова різниця між ними полягає у наступному.
Цінність "LOLcats" - у його суспільному значенні.
Дана цінність створюється його учасниками один для одного.
Мережі суспільного значення ви знайдете де завгодно.
Кожен раз, як бачите великий агрегат або вільно доступну інформацію, - чи це є фотографії на сайті "Flickr", чи відео на "Youtube" тощо.
Мені подобаються "LOLcats", як і всім, можливо, навіть, трохи більше.
Але це також у більшій мірі вирішена проблема.
Мені важко уявити собі майбутнє, в якому хтось каже:
"Де, скажіть, де мені знайти фотографію симпатичного котика?"
Цінність "Ушахіді", натомість, це його громадянське значення.
Його цінність створюється учасниками сайту, але є корисним для всього суспільства.
Метою, поставленою "Ушахіді", є не тільки покращити життя для своїх учасників, а зробити кращим життя кожного члена суспільства, в якому працює система "Ушахіді".
І такого роду суспільне значення є не просто побічним ефектом слідування за внутрішньою людською мотивацією.
Насправді, вона стане побічним результатом того, на що ми всі разом покладемо зусилля.
Ми на рік маємо трильйон годин для створення цінностей шляхом співпраці, увесь цей час - у нашому розпорядженні.
І ми могли б використовувати його з користю рік у рік.
Кількість людей, які зможуть брати участь у такого роду проектах, зростатиме.
Ми бачимо, що організації, які керуються культурою щирості і сердечності, можуть досягти неймовірних результатів без величезних витрат за контрактами.
Ця модель дуже відрізняється від нашої моделі поведінки, породженої 20-им століттям, поведінки великих груп людей, яка виявилася неповноцінною.
Різницею між ними є те, про що говорив Дін Кеймен, винахідник та підприємець.
Кеймен сказав:
"Вільні культури отримують те, що вони прославляють."
У нас є вибір.
Ми маємо цей трильйон годин на рік.
Ми можемо витрачати його на те, щоб прославляти один одного, і це ми робитимемо.
Нам це нічого не буде коштувати.
Але ми також можемо прославляти, підтримувати та винагороджувати людей, які намагаються використовувати когнітивний надлишок, щоб створити громадянське суспільство.
І в залежності від того, наскільки добре нам вдасться це зробити, ми зможемо змінити суспільство.
Дуже дякую.
Скільки разів на день ви робите вибір?
А скільки разів на тиждень ви робите вибір?
Нещодавно я провела опитування 2,000 американців і дізналася, що пересічний американець робить вибір близько 70 разів щодня.
Директори компаній взяли участь у ще одному дослідженні. За ними слідкували цілий тиждень.
Вчені записували всі завдання, з якими директори компаній мали справу, і рахували час, який вони витратили на здійснення вибору, пов'язаного із певним завданням.
Отже, пересічний директор компанії виконує близько 139 завдань на тиждень.
Щоразу він приймає багато різних рішень.
Так от, 50 відсотків рішень були прийняті за дев'ять хвилин або менше.
І лише 12 відсотків рішень забрали годину часу чи більше.
Подумайте про свої рішення.
Ви знаєте, скільки рішень ви приймаєте за дев'ять хвилин, а скільки - за годину?
Чи успішно ви справляєтеся з усіма рішеннями?
Сьогодні ми поговоримо про серйозну проблему сьогодення - проблему надмірного вибору.
Поговоримо, в чому ця проблема полягає, і як її вирішити.
Час від часу я матиму до вас запитання, і мене цікавитимуть ваші відповіді.
Але я незряча, тому коли почуєте запитання, піднімайте руку тільки, якщо хочете спалити кілька калорій.
(Сміх)
Якщо ж ні, тоді коли я вас щось запитаю, і ваша відповідь буде "Так", заплескайте, будь ласка, в долоні.
Отож, моє перше питання на сьогодні:
Ви готові послухати про проблему надмірного вибору?
(Оплески)
Дякую.
Коли я вчилася на останньому курсі в Стенфордському університеті, я ходила до одного фешенебельного супермаркету. Принаймні у той час він вважався престижним.
Той супермаркет називався Дреґерз.
Похід за покупками перетворювався на розвагу.
Там продавалося 250 видів гірчиці і оцту, і понад 500 видів фруктів і овочів. Двадцять видів пляшкової води. І то в той час, коли ми пили воду з крана.
Я любила ходити в той супермаркет, але якось мені спало на думку - чому я ніколи нічого не купую?
Ось ряд оливкової олії.
У них було 75 видів оливкової олії, навіть олія з плодів тисячолітніх оливкових дерев, запакована в спеціальні коробки.
Я вирішила зустрітися з директором супермаркету, і запитала його:
"Чи такий широкий вибір справді вартує того?"
Він показав пальцем на повні автобуси туристів, які приїжджають щодня з фотоапаратами на шиї.
Тоді ми вирішили провести невеличкий експеримент, і вибрали для цього варення.
Ось ряд із варенням.
348 різних видів варення.
Відразу біля входу в супермаркет ми розмістили дегустаційний столик.
А на столику поставили спочатку шість різних смаків варення, а потім 24 смаки. Нас цікавило дві речі:
Перше - у якому випадку люди зупиняться скуштувати варення?
60 відсотків людей зупинялися, коли на столику було 24 смаки варення, і 40 відсотків зупинялися, коли стояло шість смаків.
І друге: у якому випадку люди куплять слоїк варення.
Тут вийшло навпаки.
Із тих, хто підійшов, коли на столику було 24 смаки, лише три відсотки купили слоїк варення.
А коли на столику стояли шість смаків, 30 відсотків людей таки купили слоїк варення.
Тобто існує в шість разів більше шансів, що люди куплять слоїк варення, коли скуштують шість смаків, ніж тоді, коли вибиратимуть серед 24.
Якщо ми не купимо варення, це піде нам на користь, принаймні, нашій талії, але ж проблема надмірного вибору зачіпає навіть дуже важливі рішення.
Ми відмовляємося вибирати, навіть всупереч власним інтересам.
А тепер наша сьогоднішня тема: грошові заощадження.
Я розповім про дослідження, яке я провела спільно з Ґуром Губерманом, Еміром Каменікою, і Вей Джангом.
Ми проаналізували вибір мільйона американців у галузі пенсійних заощаджень. Вибрали 650 пенсійних програм з цілої країни.
Нас цікавило, чи кількість варіантів, які пропонує програма пенсійних заощаджень - план 401(k) - впливає на рішення людей заощаджувати більше.
Виявилося, що таки впливає.
Ми вибрали 657 пенсійних програм, які давали на вибір від двох до 59 різних варіантів заощадження.
Врешті, ми визначили, що чим більше варіантів пропонує програма, тим менше в неї учасників.
Розгляньмо варіанти з найвужчим і найширшим вибором. Програми, які дають два варіанти на вибір, мають 70 з чимось відсотків учасників. Трохи менше, ніж хотілось би.
Але кількість учасників у програмах, які пропонують 60 варіантів, впала до 60 відсотків.
Виявилося, що навіть програма з найбільшою кількістю варіантів має свої недоліки.
Люди, які вибрали програму з цілою низкою варіантів, здебільшого відмовляються від акцій або інвестиційних фондів.
Чим ширший у них вибір, тим частіше вони кладуть усі гроші на прості депозитні рахунки грошового ринку.
Але ми не радимо впадати у крайнощі, коли йдеться про ваше майбутнє фінансове благополуччя.
За останні десять років ми побачили три негативні наслідки занадто широкого вибору.
Він уповільнює прийняття рішення - люди зволікають з вибором, навіть всупереч власним інтересам.
Люди схильні робити гірший вибір - зокрема в галузі фінансів або медицини.
Люди частіше вибирають речі, які дають їм менше задоволення, навіть якщо їх справи пішли на краще.
Причина в тому, що нам подобається милуватися вежами майонезу, гірчиці, оцту і варення, але ми не спроможні їх порівняти і вибрати щось одне із велетенського асортименту.
Тому я пропоную чотири прості прийоми, прийоми випробувані нами певними шляхами під час різноманітних дослідів. Ви зможете легко скористатися цими прийомами в своїй компанії.
Перше: відкиньте зайве.
Ви вже про це чули, але ця порада актуальна як ніколи. Менше - це більше.
Коли я кажу: "Відкиньте зайве", люди засмучуються.
Вони бояться втратити полиці в магазині.
Але насправді, ми це спостерігаємо все частіше і частіше, якщо ви відкинете зайве, тобто позбудетеся лишніх варіантів, продажі зростуть, витрати впадуть, а процес вибору полегшає.
Коли компанія "Proctor & Gamble" залишила 15 видів шампуню "Head & Shoulders" з 26, продажі зросли на 10 відсотків.
Коли корпорація "Golden Cat" позбулася 10 найменш популярних наповнювачів для котячого туалету, їх прибутки зросли на 87 відсотків. Тобто, продажі зросли, а витрати впали.
У наш час звичайна продуктова крамниця пропонує 45,000 найменувань продуктів.
Типовий Волмарт продає 100,000 товарів.
Водночас, дев'яте місце у світі займає магазин під назвою Aldi. Він пропонує всього 1,400 продуктів. Один вид консервованого томатного соусу.
У галузі грошових заощаджень з питанням вибору найкраще справилася програма, якою користуються в Гарварді. Її розробив Девід Лейбсон.
Кожен працівник Гарварда автоматично зарахований у фонд життєвого циклу.
Якщо хтось хоче вибирати, то має 20 фондів на вибір, а не 300 чи більше.
Часто лунають скарги:
"Я не знаю, що тут відкинути.
Кожен варіант важливий".
У такому випадку я відразу питаю:
"Поясніть мені різницю між цими варіантами.
Якщо ваші працівники їх не розрізняють, то ваші клієнти і поготів".
Сьогодні вранці я розмовляла з Ґарі.
Ґарі запропонував глядачам безкоштовну оплачену подорож до найкрасивішої дороги в світі.
Ось як ця дорога виглядає.
Прочитайте, будь ласка, її опис.
Прочитайте текст, а тоді, будь ласка, заплескайте в долоні, якщо вам сподобалася пропозиція Ґарі.
(Слабкі оплески)
Гаразд.
Хто хоче поїхати?
Це всі?
Добре, я покажу вам ще дещо.
(Сміх)
Ви знали, що це каверзне запитання, чи не так?
(Гудок)
Хто тепер поїде в подорож?
(Оплески) (Сміх)
Мені здається, я чула більше оплесків.
Ну гаразд.
По суті, першого разу ви мали більше інформації, ніж другого, але мені здається, що другого разу все виглядало більш реалістично.
Адже ви бачили фотографії.
Звідси другий спосіб подолати проблему надмірного вибору - конкретизувати.
Щоб зрозуміти різницю між варіантами вибору, люди мусять знати про наслідки кожного рішення. Наслідки повинні мати образну і дуже конкретну форму.
Чому люди тратять в середньому на 15-30 відсотків більше грошей, коли розраховуються кредитною карткою, ніж тоді, коли платять готівкою?
Бо їм здається, що це не справжні гроші.
Виявляється, що якби гроші виглядали реальніше, люди більше економили б.
Разом із Шломо Бенартці і Алессандро Превітеро я провела дослідження за участі працівників фінансової компанії ING. Вони були на зборах, де підписувалися на пенсійний план 401(k).
Збори проводилися як зазвичай, за винятком одного: ми попросили людей подумати про приємні події, які відбудуться в їхньому житті, якщо вони заощаджуватимуть більше.
Це, здавалося, дрібничка, але на план підписалося на 20 відсотків більше людей. Крім того, кількість охочих заощаджувати або кількість грошей, яку вони готові покласти на свій накопичувальний рахунок, зросли на чотири відсотки.
Третій прийом: поділіть на категорії.
Нам простіше дати раду з великою кількістю категорій, ніж із широким вибором.
Ми провели експеримент на стенді з журналами.
Від Бостона до Вашинґтона у супермаркеті Веґманс продається від 331 до 664 видів журналів.
І знаєте що?
Якщо я покажу вам 600 журналів, поділених на 10 категорій, а потім 400 журналів, поділених на 20 категорій, ви скажете, що я дала вам ширший вибір, коли запропонувала 400 журналів, а не 600.
Справа в тому, що категорії допомагають зрозуміти різницю.
Ось два види прикрас.
Одна прикраса називається "Джаз", а інша - "Гойдалка".
Якщо ви гадаєте, що прикраса зліва має назву "Гойдалка", а прикраса справа - "Джаз", плескайте в долоні.
(Слабкі оплески)
Трохи є.
Якщо ви думаєте, що прикраса зліва - "Джаз", а прикраса справа - "Гойдалка", плескайте в долоні.
Тепер трохи більше.
І ви маєте рацію.
Прикраса зліва називається "Джаз", а прикраса справа - "Гойдалка". Але знаєте що?
Такий поділ на категорії зовсім безглуздий.
(Сміх)
Категорії мають щось говорити тому, хто робить вибір, а не тому, хто цей вибір створює.
Ви стикаєтеся з цією проблемою, коли переглядаєте довжелезний список усіх цих фондів.
На кого вони розраховані?
Четвертий прийом: готуйте до складного.
Насправді ми справляємося з більшим обсягом інформації, ніж собі думаємо, потрібен лише простий підхід.
Ускладнюйте поступово.
Я наведу вам один приклад.
Візьмемо дуже-дуже складне рішення: купівля машини.
Один німецький виробник машин дає вам змогу підібрати машину під себе.
Вам треба прийняти 60 різних рішень. Повністю скласти собі машину.
Різні рішення дають різну кількість варіантів на вибір.
Колір машини, колір кузова машини - 56 варіантів.
Мотор, коробка передач - чотири варіанти вибору.
Тепер я зміню порядок запитань.
Половина покупців рухатиметься від складного вибору серед 56 кольорів авто, до простого вибору серед чотирьох коробок передач.
Інша половина покупців ітиме від простого вибору - чотири коробки передач - до складного - 56 кольорів машини.
Я хочу дізнатися, наскільки вони зацікавлені.
Якщо ви натискаєте кнопку "за замовчанням", це означає, що ви втомилися, і я вас втрачаю.
Що з цього вийшло? Люди, які рухаються від складного вибору до простого, знову і знову тиснуть на відповідь "за замовчанням".
Ми їх втрачаємо.
А ті, що рухаються від простого вибору до складного, не втрачають інтересу.
Інформація та сама.
Кількість запитань та сама.
Я всього лиш змінила порядок подання інформації.
Якщо я починаю з простого, я вчуся вибирати.
Навіть якщо вибір коробки передач нічого мені не дасть, коли я вибиратиму колір салону, він готує мене до прийняття рішення.
Я тішуся, що складаю докупи цілу машину, тому я охоче відповідатиму і далі.
Підіб'ємо підсумки.
Я розповіла про чотири прийоми, які долають проблему надмірного вибору: відкиньте зайве - позбудьтеся лишніх альтернатив; конкретизуйте - зробіть вибір реальним; поділіть на категорії - нам легше мати справу з категоріями, бо вибір звужується; готуйте до складного.
Ці прийоми допоможуть вам прийняти рішення. Краще для вас, бо ви можете самі ними скористатися. Краще для людей, з якими ви працюєте.
Бо я переконана, що ми приймемо найкраще рішення, якщо вибиратимемо прискіпливо.
А чим прискіпливіше ми обиратимемо, тим краще опануємо мистецтво вибору.
Дуже дякую.
(Оплески)
Обчисліть вираз:
4n у першому степені - 2n у нульовому степені при n=1 та n=5.
Спочатку n=1.
Скрізь, де бачимо n, підставимо 1.
Матимемо 4 на 1 в першому степені - 2 на 1 в нульовому степені.
Скрізь, де бачимо n, маємо n тут.
Маємо n в першому, в першому степені.
Запам'ятайте, нам потрібно зробити наш порядок дій.
Маємо PEMDAS, напишу ось тут просто, щоб пояснити, що ми робимо вирази в дужках (P), потім в степенях (E), далі множення і ділення на тому ж рівні. (M/D) У них однаковий пріоритет. Додавання та віднімання теж мають однаковий пріоритет.
Нам слід обчислити значення в степенях, перш ніж робити щось інше. Виразів у дужках тут немає.
Ми піднесемо 1 до 1-го степеня, будь-яке значення в 1-му степені є просто тим значенням.
Якщо є просто якесь число в 1-му степені, відповідь буде цим же числом.
Отже, 1 в 1-му степені буде просто 1.
Буде 4 на 1. Запишу:
4 на 1 - 2 на 1 в нульовому степені.
Будь-яке число, крім 0, в нульовому степені дорівнюватиме 1.
Якщо я запитаю чому дорівнює х в 0-му степені і скажу, що х не =0, чому ж дорівнює х в 0-му степені?
Ви відразу маєте знати, що буде 1.
Я виключив 0, бо 0 в 0-му степені зазвичай невизначений або ви можете умовно приймати його за невизначений, можливо, в майбутньому, я зроблю відео, де поясню чому це так, тому що ви можете або...
Є кілька хороших аргументів, чому має бути 0, оскільки 0 до будь-якого іншого степеня буде 0.
Але є й дійсно хороший аргумент, чому має бути 1, бо будь-яке інше число в 0-му степені дає 1.
Саме тому, в більшості випадків ми розглядаємо його, як невизначений.
Отже, 1 в 0-му степені буде просто 1. Будь-яке значення, крім 0 в 0-му степені дає 1.
Маємо 4 на 1 = 4, -2 на 1=2.
4-2=2.
Зробимо це саме для n=5.
Отримуємо 4 на 5 в 1-му степені - у на 5 в 0-му степені.
Те саме, 5 в 1-му степені буде просто 5.
Зроблю це...хочу позначити іншим кольором.
5 у 1-му степені дає 5. 5 в 0-му степені дасть просто 1.
Вираз матиме такий вигляд: 4 на 5 - 2 на 1 або 4 на 5 = 20, - 2 на 1=2.
Отримуємо 18. Ось і все!
В попередньому відео ми говорили про те, що кожен атом прагне мати вісім - давайте, я це запишу - вісім електронів у своїй зовнішній оболонці.
Це, так би мовити, найбільш стабільна будова, яку може мати електрон.
Беручи до уваги цей факт, який було отримано спостереженням світу, ми можемо почати з'ясовувати, що може відбуватися у різних групах періодичної таблиці.
Група періодичної таблиці - це просто стовпець з періодичної таблиці.
Наприклад, як оця група.
Я якраз і почну з цієї групи, тому що вона має особливу назву.
Ця група, ось тут, має назву благородні гази.
А що ж спільного можна помітити, коли проходити групою таблиці згори вниз?
Які спільні ознаки об'єднують елементи у стовпці?
У попередньому відео ми бачили, що кожен елемент у стовпці має одинакову кількість валентних електронів.
Або однакову кількість електронів у зовнішній оболонці.
І ми з'ясували, чому це так.
Ось цей стовпець, отут, про який ми дізналися, - це лужні метали. Вони мають по одному електрону у зовнішній оболонці.
Але я пояснював, що водень не вважається лужним металом.
У звичайних умовах водень не переходить у метелевий стан.
І він не віддає електрони у такій мірі, як інші метали.
Коли говорять про метелоподібні характеристики елементу, рідко мають на увазі схильність елементу віддавати електрони.
Ми говоритимемо про ті характеристики металу, які є для нас більш звичними: блискучість металу, його електропровідність, і подивимося, як це відображається у таблиці.
Але повернімося до того, про що вже говорилося.
Оцей стовпець, тут розміщені лужноземельні метали.
Отже, це група лужноземельних металів.
Усі вони мають два атоми у зовнішній оболонці. Не забуваємо, що кожен прагне досягти восьми.
Якби ці елементи хотіли мати 8 електронів, їм довелося б пройти довгий шлях, добираючи їх.
У такому разі нам довелося б додати сім електронів. А тут додати шість електронів.
А звідки ж узяти ці додаткові електрони?
Адже ці елементи не хочуть давати свої електрони.
Вони так близько до 8.
Набагато легше віддають електрони елементи з лівої частини періодичної таблиці.
Насправді, якщо елемент має можливість віддати один електрон - особливо, якщо цей елемент не водень - він таки хоче його віддати.
У зв'язку з цим ці елементи, ось тут, дуже рідко зустрічаються у своєму елементному складі.
Говорячи, про елементний склад, я маю на увазі, що у сполуці є тільки літій, або тільки натрій, чи калій.
Найвірогідніше, що, коли вони вам зустрінуться , вони вже прореагують з чимось.
Можливо, з елементом із цієї частини, тому що тут дуже хочуть щось віддати, а тут - прийняти.
Отже, реакція, найімовірніше, таки відбудеться
Ця група теж схильна реагувати.
Лужноземельні метали теж реагують, але не в такій мірі, як лужні метали.
Причина цього в тому, що ці елементи ближчі до досягнення тієї стійкої магічної вісімки.
А ці елементи вже трошки далі від неї.
Таким чином, ви могли б сказати, що їм важче віддати два електрони.
Ці елементи мають віддати один.
Ми дізналися, що ці елементи мають два електрони у зовнішній оболонці.
Всі ці елементи, які називаються перехідними металами, в міру зростання кількості електронів, просто заповнюють цими електронами d-підоболонку попередньої підоболонки.
Таким чином, їхня зовнішня оболонка все одно має два електрони.
Все одно їх має.
Оскільки, це четвертий період, зовнішні оболонки усіх цих елементів мають 4s2.
А ці елементи просто заповнюють свою 3d суборбіталь.
Або свою 3d субоболонку.
Тут двійки.
Отже, усі ці елементи мають два зовнішні електрони.
Всі ці, як і лужноземельні метали, мають втратити два електрони, щоб, так би мовити, бути задоволеними.
Я собі це уявляю так - і це підтверджується фізичною реальністю - що ці елементи мають ніби як глибокий шар електронів.
Якщо вони здатні втрачати деякі із цих валентних електронів - ось я тут напишу, що залізо має два валентних електрони - навіть якщо вони віддають ці електрони, вони ніби як мають запас електронів у d-підоболонці для попередньої оболонки.
Якщо він втрачає свої 4s2 електрони, то ще має усі 3d електрони з високим енергетичним станом, які можуть замінити втрачені.
Тут я використаю лапки, ["заміна"], адже пояснюючи, я прагну до візуалізації.
Причина, чому я так роблю, в тому, що метали дуже схильні віддавати свої електрони.
А ці елементи реагують. Вони кажуть:
"Хей, беріть мої електрони".
А ці кажуть: "Візьми ці два електрони"
А ці починають говорити, особливо при заповненні d-підоболонки: "Я маю ці два електрони. І не лише їх.
В мене багато електронів, якими (майже всіма) зі мною поділилися.
Деякі є у моєму резерві у d".
І що ж відбувається у цих перехідних металах і в більшій мірі у металах? Ось де в нас метали. Вони не обмежуються групою.
Алюміній ні з чим, наприклад, киснем, не прореагував.
Є лише скупчення алюмінію.
Коли в нас є скупчення алюмінію, відбувається наступне.
Існують металеві зв'язки, в яких усі атоми алюмінію кажуть: "У мене є надлишкові електрони. У мене абсолютно точно (якщо це алюміній) є три електрони у зовнішній оболонці.
І ще я маю всі ті нагромаджені електрони у d-суборбіталі.
Я збираюся поділитися ними з іншими атомами алюмінію".
Таким чином, отримується море атомів алюмінію, які притягуються один до одного.
Також тут можна говорити про море електронів алюмінію.
Тобто маємо купу електронів, які сидять між атомами, і, оскільки атоми ніби як пожертвували ці електрони, вони до них притягуються.
Так?
Отже, дійсні атоми - це буде алюміній плюс, і можливо, ми б віддали три електрони.
Це все приблизно.
Я просто хочу, щоб ви збагнули, як це працює.
Ось чому метали є хорошими провідниками, адже електрика - це якраз і є група рухомих електронів. А для того, щоб електрони рухалися, нам треба мати надлишкові електрони, які були б доступними.
Так що елементи з цієї області є дуже хорошими провідниками.
Найкращим провідником є срібло.
Срібло - воно ось тут - найкращий провідник на планеті.
Причиною, чому для виготовлення проводів використовується мідь, а не срібло є те, що добути мідь набагато легше.
Але найкращим провідником все ж є срібло.
Як я про це думаю - одразу, коли ви заповнили орбіталь, ця орбіталь стає до певної міри стійкою.
Всі оці елементи заповнили свої d орбіталі.
Тим часом, як у цих елементів d орбіталі не заповнені.
Вони просто мають багато надлишкових електронів, які сприяють провідності.
Та на разі це лише інтуїтивні здогадки. Я не проводив експерименту, аби довести це. Але я дам вам розуміння того, чому існує провідність і все таке.
Отже, це є перехідні метали.
А це елементи, які вважаються металами.
Ці елементи вважаються перехідними металами через те, що вони заповнюють d-блок.
Може здаватися, що перехідні метали не є такими ж хорошими, як метали.
Але, коли я думаю про метали, то згадую залізо в першу чергу.
Я, безумовно, думаю про срібло, мідь і золото як про метали.
Тому називати їх перехідними металами є трохи не чесно.
Я, насправді, не вважаю алюміній в більшій мірі металом, ніж, наприклад, залізо.
Але у світі хімічної класифікації алюміній у більшій мірі метал.
Елементи ось тут.
Я знаю, що відійшов від поняття групи.
Дозвольте, я напишу валентність електронів.
Отже, всі оці мають три валентних електрони.
Чотири, п'ять, шість, сім.
Всі оці мають три електрони у зовнішній оболонці.
Здається, що їм легше віддавати електрони, ніж забирати їх, але, можливо, зараз, у певних випадках, може бути, особливо у випадку, скажімо, бору, може виникнути ситуація, коли він, можливо, міг би отримати п'ять електронів, хоч і здається, що це важко.
Набагато легше віддати три, і саме тому багато із так званих офіційних металів з'являються у цій категорії.
І, як ви бачите, спускаючись вниз періодичною таблицею, ми натрапляємо на метали, у яких все більше і більше валентних електронів.
Це стосується, скажімо, свинцю.
Він є металом, хоча й має чотири валентних електрони.
І через те, що атом, як і його радіус, такі великі, а зовнішня оболонка так далеко від ядра, такі електрони легше відібрати.
А ось, наприклад, вуглець. Його електрони знаходяться дуже близько до ядра.
Тому їх тяжко відібрати.
Отже, вуглець буде, найімовірніше, отримувати електрони від когось іншого, аби дістатися восьми.
У той час, як валентні електрони цих елементів так далеко від ядра, що вони, найімовірніше, захочуть їх позбутися, аби досягти восьми і повернутися до конфігурації електронів, наприклад, ксенону.
Отже, йдемо далі. Ці елементи є неметалами.
Так?
Для них більш характерно отримувати електрони у більшості реакцій.
А оця жовта категорія, про яку я казав, що вона добре реагує, особливо добре із лужними металами, ось тут, називається галогенами.
Вам, думаю, знайоме це слово.
Галогенні лампи.
Назва справедлива.
Це не просто випадковий вибір слова.
Можливо, колись зроблю відео про галогенні лампи.
І ось, нарешті, ми дійшли до благородних газів.
Чим цікаві благородні гази?
Ну, вони мають вісім електронів у зовнішній оболонці, так?
За винятком гелію.
У гелію їх тільки два.
Конфігурація електронів гелію 1s2.
Але всі інші елементи... у цього елементу конфігурація електронів 1s2.
Це неон.
1s2, 2s2, 2p6.
Отже, він має вісім електронів у зовнішній оболонці.
І він задоволений.
Те саме з аргоном.
Зовнішня оболонка має вигляд 3s2, 3p6.
Зовнішня оболонка 3s2, 3p6.
Він також матиме 3d електрони навколо, коли заповниться.
Але усі ці елементи мають вісім електронів у зовнішній оболонці, тому вони задоволені.
У них немає мотиву реагувати.
"Агов, інші елементи, знаєте, хлопці, можете брати участь у тих божевільних реакціях.
І ми не хочемо віддавати чи забирати електрони".
Ось чому ці елементи дуже-дуже хімічно неактивні.
Дуже нереактивні.
Знаєте, в ті далекі часи, коли ще були великі дирижаблі, - "Хінденбург" є одним із відомих прикладів - вони використовували водень.
Очевидно, що водень є дуже хорошим реагентом.
Він дуже горючий і тому вибухає дуже швидко.
Саме тому сьогодні клоуни і виробники дитячих повітряних кульок надають перевагу гелію.
Адже гелій - це благородний газ, і він не схильний реагувати.
Тому навряд чи можливий вибух на дитячій вечірці.
На цьому, думаю, я закінчу своє відео.
А у наступному відео ми трохи більше поговоримо про закономірності у періодичній таблиці.
( безтурботна музика)
Чоловічий голос за кадром:
Огюст Роден був, напевно, першою людиною, що свідомо спотворила, зруйнувала людське тіло, яке до цього, протягом тисячі років було чимось, що загалом зображувалося повністю і шанобливо; але, роблячи це у скульптурі, означало посилатися на давньогрецьку скульптуру та її фрагменти.
Егон Шиле, у 1910 році, робить це з допомогою фарб.
Жіночий голос за кадром: Це надзвичайно радикальне зображення.
Ми дивимося на "Сидячого оголеного чоловіка", автопортрет Егона Шиле,1910 року, у Музеї Леопольда.
Шиле було тільки 20 років, коли він намалював цю картину.
Це дійсно величезне квадратне полотно, де він представив цю фігуру, себе, своє тіло зі своїми відрізаними ступнями та сильно порізаними руками, що тягнеться по діагоналі на цьому пустому білому тлі.
Руки є дуже пораненими, як ви сказали, так, що ви не можете насправді їх побачити; таким чином він - це просто його голова, його тулуб, його руки і ноги, без частин тіла, якими ми тримаємося за світ.
Він буквально ширяє у просторі. (Ж.):
Виразність тіла нагадує мені про Мікеланджело, спосіб, в який Мікеланджело використовував тіло для вираження емоцій.
(Ч.):Замість мускулатури, героїзму, спосіб,яким Мікеланджело наповнював тіло божеством у рамках своїх повноважень, тут ми маємо тіло,що практично виснажене, ослаблене настільки,що майже розтягнеться і порветься.
Тут є витонченість та чуттєвість.
Подивіться, наприклад, на волосся на ногах, те, що вони можуть,майже як вусики підводної істоти, відчувати найменший вітерець, відчувати найменшу пульсацію.
Існує посилене сприйняття.
Це, зокрема, тому, що очі червоні, соски червоні, геніталії червоні, пупок червоний.
Все це говорить про вид внутрішньої напруги, що таким чином є сексуальним, є жорстоким, і він також здається нічим, окрім фізичної оболонки, що якось не співвідноситься з напругою і силою емоційної істоти в ній.
Це дивовижно для мене - манера, в якій Шиле сприймає себе так серйозно,як предмет мистецтва.
Якщо згадати про історію мистецтва, то його тематикою, його об'єктами були релігія,аристократія, принци,королі; і тоді , на той момент - наприкінці 19 століття на початку 20 століття, це було зображення суб'єктивності, сфокусоване на собі, вираження себе за допомогою радикальних, формальних засобів.
Задача, певно, яку Шиле поставив для себе,це:
"Як я зможу передати візуально зовнішнє тіло, як засіб для розуміння внутрішньої сутності?"
(безтурботна музика)
Мої три хвилини ще ж не почались?
Кріс Андерсон: Ні.
Ви не могли вже ввімкнути таймер.
Скиньте трихвилинний лічильник, а то якось не чесно виходить.
Елісон Хант:
Господи, як у вас тут суворо.
Тобто, я так нервую зараз.
Але вже не так сильно, як п'ять тижнів тому
П'ять тижнів тому мені зробили пересадку тазостегнового суглобу. Чи знаєте ви що це за операція?
Електрична пилка, міцна дрель, абсолютно огидно.
Звісно якщо ви не Девід Болінскі - тоді це все прекрасно.
Звісно ж, Девід, якщо це не ваше стегно, то тоді точно прекрасно.
Так чи інакше, у мене є великий досвід в цьому питанні, тому Кріс і запросив мене розказати вам про це.
Але спочатку ви повинні дізнатись про мене дві речі.
Всього дві речі.
Я - канадка, і я наймолодша з семи братів і сестер.
Зараз в Канаді прекрасна система охорони здоров'я.
Це означає, що пересадка стегна робиться абсолютно безкоштовно.
Оскільки я наймолодша в сім'ї, то я ніколи не була першою ні в чому. Зрозуміло? Ну так ось.
Моє стегно боліло декілька років.
Нарешті я пішла до лікаря, безкоштовного лікаря, і він послав мене до ортопедичного хірурга, також безкоштовного.
Нарешті я потрапила до нього на прийом, після 10 місяців очікування, я чекала майже рік.
Саме це ви отримуєте за безкоштовно.
На прийомі у хірурга мені зробили безкоштовний рентген, я добре подивилась на ці знімки. Знаєте, навіть я могла сказати, що у мене проблеми зі стегном.
Хоч я загалом маркетолог.
Хірург сказав:
"Елісон, ми збираємось зробити вам операцію.
Ми зробимо вам пересадку стегна, але вам потрібно почекати приблизно 18 місяців.
Це ж ще 18 місяців.
Я уже чекала 10 місяців, і я повинна чекати ще 18 місяців.
Знаєте, саме через таке довге очікування я почала думати про це з точки зору TED.
У мне не було б нового стегна до цієї зустрічі TED. У мене не було б нового стегна до зустрічі TEDGlobal в Африці. У мене не було б нового стегна до TED2008.
У мене б до сих пір було б моє хворе стегно.
Невтішна перспектива.
Тому, я залишила хірурга, і прогулювалась по лікарні, і тут мене осяяло.
Молодша із семи, просто повинна добитись першого місця в черзі.
Так!
Розказати вам наскільки не по-канадськи так думати?
Ні, ми так не думаємо.
Ми навіть не говоримо про це, це навіть не обговорюється.
Коли ми за кордоном, ось як ми визначаємо побратимів канадців.
"Після вас"."Та ні, тільки після вас".
Ой, так ви з Канади?
Я також!
Привіт!
"Супер!
Чудово!"
Так ні, я не була така хвора, щоби посунути якого-небудь дідуся в списку.
Якого-небудь 70-літнього, якому потрібне нове стегно, щоби знову грати в гольф чи займатись садівництвом.
Ні, ні.
В початок списку.
Зараз я йшла по фойє, і звісно ж моє стегно боліло і мені була потрібна ідея.
І я її знайшла.
У вікні маленького лікарняного магазинчику я побачила оголошення - на якому був напис: "Потрібні добровольці".
Хмм...
Вони найняли мене зразу ж.
Ніяких перевірок, ніякої звичайно тяганини, нічого.
Їм дуже були потрібні добровольці. Тому що середній вік добровольців в магазині був 75 років.
Так, їм був потрібен хто-небудь молодший.
А потім, ви напевно і самі знаєте. Мені видали блакитний жилет добровольця, бейджик з фотографією, і мене повністю проінструктував мій 89-річний бос.
Я працювала одна.
Кожен ранок п'ятниці я була в сувенірному магазині.
Пробиваючи на касі Тік-так для співробітників лікарні, я мимохідь запитувала "Чим ви займаєтесь?"
Потім я розповідала: "У мене буде пересадка стегна. Через 18 місяців.
Буде так класно, коли біль нарешті припиниться". Уууу...
Весь персонал лікарні вже знав про сміливого молодого добровольця.
Мій наступний прийом у хірурга, абсолютно випадково, був зразу після того як я влаштувалась в магазин сувенірів.
Звичайно ж, я була в жилеті і з бейджиком.
Я їх недбало скинула на крісло лікаря Знаєте, коли він зайшов, він точно їх побачив.
Через декілька хвилин, мені назначили операцію через декілька тижнів і рецепт на велику кількість Перкоцету.
За слухами, саме рішення стати волонтером допомогло мені пробитись на початок черги.
Знаєте, мені навіть не соромно за це.
З двох причин.
По-перше, я збираюсь піклуватись про своє нове стегно.
А по-друге, я збираюсь і далі бути добровольцем, що наводить мене на думку про головну істину:
Навіть коли канадці обманюють систему, вони роблять це так, щоби було вигідно суспільству.
Що ми тут маємо...
Тут сказано: 2 помножити на 4/3 дорівнює 8 помножити на... що?
Я пропоную вам зараз зупинити відео і спробувати поміркувати, що треба написати на цьому пустому місці
Отже, я вважаю, ви спробували вирішити. Тепер давайте зробимо це разом.
Отже, 2 * 4/3, ми можемо розглядати це як те ж саме, що й
- якщо ми перепишемо всі 4/3 - така ж сама річ, як і... 2 рази - замість писати це як 4/3 ось так. Я запишу це як чотири третіх.
Я розумію, що це звучить немов я знов кажу те ж саме, але я збираюсь написати 1/3 чотири рази.
1/3 плюс 1/3 плюс 1/3 плюс 1/3.
Кожна з цих дробів є однією третиною, і ми маємо 4 таких.
Це чотири треті.
Тож, 2 * 4/3 - це значить, що ми беремо чотири третіх два рази.
Що в нас виходить?
Добре, це буде дорівнювати...
- я скопіюю і вставлю це - тож ми маємо тут цю суму два рази. це одна група третіх, цих чотирьох одних третіх, одна група, і тепер ми маємо ще одну і збираємось додати їх.
Це і є два помножити на 4/3.
Давайте складемо все це разом.
Що ми будемо мати?
У нас тут ціла купа третіх, і нам треба їх порахувати.
Ми маємо 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 третіх.
Поясню детальніше, що я зробив - ми можемо ігнорувати дужки і просто додавати всі ці дроби.
Напевно, тепер стало зрозуміліше, тож я зроблю так.
Я взяв 8 "одних третіх" і додав їх один до одного.
Що є тим самим, що й 8/3.
Я зітру це і це.
Це буквально, цілком зрозуміло, сподіваюсь, зрозуміло, дорівнює 8 * 1/3.
В мене тут 8 "одних третіх".
Отже, повертаємось до питання: чому це дорівнює? 2 * 4/3 - це те ж саме, що й 8 * 1/3.
І ми вже бачили, що 8 * 1/3 це буквально 8 третіх.
Тож, ми можемо це записати таким чином: вісім третіх.
Я використаю іншій колір.
Вісім третіх.
Це історія про серйозне ставлення до уяви.
14 років тому я вперше зіштовхнулася з таким звичним матеріалом, як рибальська сітка, яку використовують одним і тим же способом упродовж століть.
Сьогодні я використовую її для створення стійких та пишних форм розміром із велику будівлю у великих містах навколо світу.
Ніколи б не подумала, що буду займатись таким.
Я ніколи не вивчала скульптуру, інженерну майстерність чи архітектуру.
Більше того, після коледжу я подала заяву на вступ до 7 художніх училищ, але мені відмовили скрізь.
Я почала самостійно вивчати художнє мистецтво. Через 10 років мені запропонували стипендію Фулбрайта в Індії.
Пообіцявши створити експозицію картин, я відіслала картини і сама приїхала в Махабаліпурам.
Настав кінцевий термін експозиції, а мої картини до Індії так і не прибули.
Потрібно було щось робити.
Це рибацьке село славилося своєю скульптурою. Тому я почала займатися бронзовим литтям.
Але робити великі фігури було досить складно і коштовно.
Прогулюючись пляжем, я спостерігала за рибалками, які зв"язували на піску свої сітки.
Я бачила це щодня, але цього разу я побачила це з іншого боку - як новий підхід до скульптури, можливість створення нової форми без використання твердих матеріалів.
Мою першу більш-менш прийнятну скульптуру було створено разом із цими рибалками.
Це був автопортрет "Округлі сідниці".
(Сміх)
Ми підняли її високо вгору на палях, щоб сфотографувати.
Я побачила, що кожен подув вітру залишав свій слід на її м"якій поверхні, щосекунди змінюючи форму.
Це зачаровувало.
Я продовжила вивчати традиції цієї справи та працювати разом з майстрами, а згодом у Литві з виробниками мережива.
Мені сподобались ті тонкі деталі, які мереживо вносило в мої роботи. Але я хотіла більшого - перетворити їх з об"єктів, які просто споглядаєш, на дещо більше, на те, у чому можна загубитися.
Я повернулася до Індії та продовжила працю з тими рибалками. Ми сплели сітку з півтора мільйона власноруч зроблених вузлів, яку нещодавно було виставлено на огляд у Мадриді.
Декілька тисяч людей побачили її. Серед них був і будівельник
Мануель Сола-Моралез, який займався реконструкцією берегової лінії в Порто, Португалія.
Він поцікавився, чи зможу я створити щось подібне в якості постійної міської споруди.
Я не знала, чи зможу я це зробити, чи зможу зробити конструкцію надійною.
Довгочасне, сконструйоване та постійне - це зовсім протилежне до унікального, вишуканого та скороминущого.
Упродовж двох років я шукала нитки, які могли б витримати дію ультрафіолетових променів, солоного повітря, забруднення, але в той же час були достатньо м"якими, щоб плавно рухатися під дією вітру.
Потрібно було, щоб сітка підтримувалася в повітрі прямісінько над кільцевою розв"язкою.
Тож ми підняли над землею 20-тонне сталеве коло.
Нам потрібно було спроектувати його так, щоб воно граційно рухалося при помірному вітрі та могло витримувати урагани.
Але в нас не було ніякого програмного забезпечення, щоб змоделювати щось пористе та рухливе.
Я знайшла відомого авіаційного інженера, який конструює вітрила для гоночних яхт кубку Америки - Пітера Хеппела.
Він допоміг мені вирішити подвійну проблему чіткої форми та легкого руху.
Я не могла зробити це відомим мені шляхом, оскільки зв"язані мною вузлики не витримали б ураганного вітру.
Я встановила контакти з промисловою фабрикою з виготовлення рибацьких сіток, ознайомилася там з різноманітними машинами та знайшла метод, як створити мереживо з їх допомогою.
Методу, який дозволив би адаптувати цю старовинну та унікальну ручну роботу для промислового виробництва, не існувало.
Тому потрібно було його винайти.
Пройшло 3 роки, я встигла народити двох дітей, і ми створили мереживну сітку площею 4600 кв.м.
Важко було повірити, що заплановане мною тепер збудовано на довгі роки та зберегло свій оригінальний задум.
(Оплески)
Ця розв"язка була сіра та звичайна.
Тепер це самобутнє місце.
Я вперше пройшлася під спорудою.
Спостерігаючи за хореографією вітру, я відчула себе захищеною і водночас частинкою нескінченного неба.
Моє життя тепер зміниться.
Я хочу створювати оазиси культури на відкритих просторах міст усього світу.
Я хочу поділитися з вами двома новими напрямками моєї праці.
Історична будівля адміністрації Філадельфії: для цієї площі мені потрібен був матеріал для скульптури, легший, ніж звичайні сітки.
І ми почали експериментувати з крихітними розпорошеними частинками води для створення сухого туману, що приймає форму під дією вітру.
У процесі експериментів ми побачили, що він змінює форму й при взаємодії з людьми - вони можуть взаємодіяти та проходити крізь нього, не намокнувши.
Я використовую цей скульптурний матеріал, щоб відстежувати шляхи потягів метро на поверхні землі в реальному часі. Це наче рентгенівський знімок міської кровоносної системи.
Наступним випробуванням стала
Біеналле Амерік в Денвері, на якій мене попросили відобразити 35 націй західної півкулі та їх взаємодію в скульптурі.
(Сміх)
Я не знала з чого розпочати, але погодилася.
Я прочитала про нещодавній землетрус у Чилі і цунамі, що прокотилося по усьому Тихому океану.
Через нього зсунулися тектонічні плити Землі, прискорилося обертання планети та скоротилося тривалість доби.
Я зв"язалася з Національною Організацією з Океану та Атмосфери США та попросила їх поділитися інформацією про цунамі. І ось так переосмислила її:
це "1.26", що відповідає кількості мікросекунд, на які скоротилася земна доба.
Я не могла використовувати сталеве коло, як раніше.
Цього разу форма була надзвичайно складна.
Тому я замінила металевий каркас на м"яку, тонку сітку, у якій нитки в 15 разів міцніші за сталь.
Ця скульптура тепер могла бути повністю м"якою, а тому настільки легкою, що вона навіть зачіпалася за будівлі " у прямому розумінні стаючи частиною матерії міста.
Для побудови таких складних незрозумілих форм з урахуванням впливу сил земного тяжіння не існувало спеціального програмного забезпечення.
І ми створили його.
Потім мені зателефонували з Нью-Йорка і запитали, чи зможу я втілити ці ідеї на Тайм-Сквер або на Хай-Лайн.
Новий метод м"якої структури дозволяє моделювати і конструювати ці споруди розміром з хмарочос.
Їх ще ніхто не фінансував, але я мрію про створення подібних скульптур у містах усього світу, де вони більш за все потрібні.
14 років тому я шукала красу в традиційних предметах, у формах ручної праці.
Сьогодні я поєдную їх з високотехнологічними матеріалами та проектуванням, щоб створювати розкішні та тендітні форми розміром з будівлю.
Мій художній кругозір продовжує розширюватися.
Наостанок я розповім вам одну історію.
Мені зателефонувала подруга з Фенікса.
Адвокат, яка ніколи не цікавилася мистецтвом, не відвідувала жодну місцеву експозицію, витягла всіх, кого вдалося, з офісу та примусила їх лягти під цією скульптурою.
Так вони й лежали у своїх ділових костюмах, на траві, спостерігаючи за мінливими поривами вітру поряд з людьми, яких вони навіть не знали, наново відкриваючи для себе відчуття дива.
Дякую.
(Оплески)
Дякую.
Дякую.
Дякую вам.
Дякую.
Дякую.
Оплески
Пряма має нахил 7 і проходить через точку (-4, -11).
Яким рівнянням у формі нахил-перетин можна описати цю пряму?
Рівняння будь-якої прямої у формі нахил-перетин має такий вигляд: y = mx + b, де m - це нахил, а b - це Y-перетин.
У цій задачі нам дано нахил.
Сказано, що пряма має нахил 7.
Отже, від самого початку ми знаємо, що m = 7.
І рівняння цієї прямої у формі нахил-перетин буде таке: y дорівнює... ми знаємо, що m - це 7, 7x... давайте я трохи акуратніше напишу x, 7x + b.
І тепер нам треба знайти b.
Ще нам дають таку інформацію: сказано, що пряма проходить через точку (-4, -11).
Це говорить нам, що коли x = -4, то y = -11.
Ми можемо використати цю інформацію з тим, що ми вже маємо, з тим рівнянням, яке ми вже змогли частково вивести.
Ми знаємо, що коли x = -4, то y буде дорівнювати -11.
Яким має бути b, щоб це сталося?
Спробуймо. Отже, y = -11, коли x = -4.
Таким чином, -11 = 7 * x... у цьому випадку x = -4, плюс b.
І тепер ми можемо просто розв'язати це рівняння для b. b, яке потрібне для цього рівняння, тобто задовольняє ось цю умову: якщо x = -4, то y = -11.
У нас є -11, яке дорівнює 7 помножити на -4, -28, плюс b.
Тепер ми можемо додати 28 до обох частин цього рівняння. Додамо 28. Я просто хочу, щоб у правій частині залишилося тільки b.
І відтак у лівій частині -11 + 28 = 17. Цих двох товаришів викреслюємо, так було задумано. І в мене залишається тільки b праворуч.
Отже, b = 17. Я напишу це зеленим кольором.
Це не зелений.
Ми отримуємо b = 17.
Отже, ми знаємо, що m = 7, це нам сказали ще на початку. І тепер ми ще знаємо, що b = 17.
І рівняння нашої прямої буде таке: y = 7x, це наш нахил, 7 помножити на x, плюс b, і b тут = 17.
Якщо ми хочемо накреслити це, воно виглядатиме приблизно так.
Я зроблю дуже схематичний графік. Отже, якщо ми хочемо накреслити... Ось моя вісь X, а це вісь Y.
Y-перетин - це 17, тому я можу сказати, що точка (0, 17) лежить на цій прямій.
Ось ця точка має бути (0, 17).
А нахил дорівнює 7.
Це означає, що якщо ми рухаємося праворуч на один крок, то ми рухаємося вгору на сім. Якщо ми зміщаємося вправо на 1, то ми йдемо вгору на 7.
Або ж, якщо ми йдемо назад, то йдемо вниз на 7.
І пряма виглядатиме приблизно так.
Звісно, я не зробив це достатньо точно, але наша пряма виглядатиме так.
Вона матиме дуже крутий підйом, у неї дуже високий нахил, він дорівнює 7, і якщо ви рухаєтеся на 1 в напрямі X, то ви йдете вгору на 7.
А її Y-перетин буде в точці, де y = 17.
Використайте розподільну властивість, щоб розкласти цей вираз
Заберу це у свій блокнот
Тут таке ж питання
Тож ми маємо помножити 6 на все решта
Я перепишу 6 помножити на -4W плюс 1/2
Тож нам потрібно розділити 6 тож це має бути 6 помножити на -4W плюс 6 помножити на 1/2
Тож це буде (напишу це ось так) 6 помножити (-4W) плюс плюс 6 помножити на 1/2
І це дорівнюватиме 6 помножити на -4W що дорівнює -24W І 6 помножити на 1/2 це 3
Тож ми отримати -24W плюс 3 Тож запишу це
-24W плюс 3
Звіримо з відповідями
Зараз ми будемо міркувати над тим, що ж таке різниця множин.
Перше, що ми визначимо це те, що ми розпочнемо з множини А.
Ми вже маємо визначену множину А тут.
У обох випадках ми маємо визначену множину чисел.
Замість чисел можна було б використати у даній множині й тварин або президентів, але з числами зручніше працювати.
Отож розпочнемо з множини А і від множини А я збираюся відняти множину В.
Це один зі шляхів міркування про різницю множин А і В.
Коли я це записав, то по суті я сказав таке:
"Дайте мені множину усіх об"єктів, що є у множині А і яких немає у множині В."
Отож поміркуймо над тим, що це означає.
Отож які речі містяться у множині А яких немає у множині В?
Це означає, візьмемо множину А та віднімемо від неї 17, 19 та 6.
Отож лишиться 5, 3, 17 не лишиться тому що ми віднімемо його у множині В, віднімаємо усе з множини В.
Отримаємо 5, 3, 12 (12 немає у множині В тому ми лишаємо його тут), а 19 також є у множині В, отже ми так само віднімаємо й 19.
Отож ось це тут ви могли б назвати, що це множина В віднята від множини А.
Один зі шляхів міркування про це, як ми щойно сказали це усі дані складові які є у множині А і яких немає у множині В.
Інший же шлях міркування про це полягає у тому, що це усі складові яких немає у множині В, але які є у множині А.
Пояснимо це розлогіше.
Ви в змозі поглянути на це як на множину В відняту від множини А або ж ви можете поглянути на це як на "доповнення множини В до множини А".
Ми будемо багато разів стикатися з доповненням у майбутньому, але дане доповнення це ті об"єкти яких немає у множині В.
Сказано:
"Якими є усі об"єкти яких немає у множині В, але які є у множині А?"
Коли ви кажете про об"єкти які не містяться у множині В, то ви кажете про усі числа які лише можуть бути і які не дорівнюють 17, 19 чи 6.
І насправді ми в змозі міркувати розлогіше й не лише про числа.
Помаранчевий колір не міститься у множині В, отож це могло бути абсолютне доповнення до множини В.
Але ми ж сказали, якими є усі об"єкти яких немає у множині В, але які є у множині А?
Це будуть числа 5, 3 та 12.
Якщо ми наочно уявимо собі як множину В віднімають від множини, то отримаємо таке
"Ми уявляємо собі як 17 і 19 відкидають геть, але як щодо 6?Чи його слід відкинути?"
При звичайному відніманні ми могли отримати від"ємне число.
Але якщо ви віднімаєте множини, то якщо від множини віднімають складову якої у неї немає, тоді ми просто відкидаємо цю складову геть.
Якщо ми візьмемо множину А та видалимо усі 6-ки геть з неї, то це нічого не змінить, оскільки у ній не було 6-ок.
Інший шлях визначення доповнення множини В до множини А або віднімання множини В від множини А полягає у позначенні яке я зараз напишу.
Ми могли б це записати так:
А (і ось це дещо схоже на знак ділення, але це також означає "різниця множин А і В").
Коли ми вже записали це таким чином, то кажемо про те, що є у множині А і немає у множині В або про об"єкти з множини В які віднімають від множини А, або про доповнення множини В до множини А.
Поміркуймо про ці речі трохи інакше.
Чому буде дорівнювати В риска А або В мінус А?
Це також можна записати як В - А.
Чому це буде дорівнювати?
Ми могли поглянути на це як на множину В від якої віднімають усі об"єкти з А або як на доповненя множини А до множини В.
Міркуймо про це як про множину В від якої віднімають усі об"єкти з множини А.
Якщо почати з множини В, то ми маємо 17.
Але 17 є й у множині А, отож ми маємо відкинути 17 геть.
Тепер ми маємо 19, але 19 є й у множині А отож ми маємо відкинути 19 геть.
Тепер ми маємо 6, але ми не маємо його відкидати геть, бо його немає у множині А.
Отож у нас лишилося лише 6.
Отож це буде множина з єдиною складовою у ній, тобто 6.
Розгляньмо інше питання.
Яким буде доповнення множини А до множини А?
Це все одно, що сказати множина А мінус множина А.
Увізьмемо множину А і віднімемо від неї усі об"єкти які містяться у множині А.
Почнемо з 5, але вона є й у множині А, отже відкидаємо 5 геть.
Тепер 3, але вона є й множині А, отже відкидаємо 3 геть.
Ми робимо так з усіма складовими, отже лишиться лише порожня множина.
Порожню множину часто називають нульовою множиною або нуль множиною.
Іноді зображення для цього буде мати такий вигляд.
Нуль множина, порожня множина.
Це множина яка нічогісінько у собі не містить.
Ось я шість годин поспіль будую макет.
Я вколюю на власному проекті.
Так виглядає "зроби сам" підхід.
Аналогічно важку ручну працю використовують в сучасному будівництві і промисловості.
І саме через це я вивчаю, як додати до фізичних властивостей матеріалів програму самоконструювання.
Поруч існує інший світ.
Беспрецедентна революція відбувається на мікро- і нанорівнях.
Вона полягає у програмуванні фізичних і біологічних матеріалів на зміну форми, властивостей, ба більше: робити обчислення поза кремнієвим середовищем.
Програма cadnano створена для проектування тривимірних форм, наприклад, нанороботів або систем введення ліків, де використано молекули ДНК для функціонального самокомпонування таких структур.
Але на рівні людського життя достатньо проблем, які чекають на вирішення завдяки застосуванню цих нанотехнологій.
В будівництві і виробництві за низької ефективності існують величезні енергозатрати та надважка фізична праця.
Ті ж проблеми з оснащенням.
Наприклад - трубопроводи.
Водні труби мають фіксовану пропускну здатність з обмеженою швидкістю потоку, а крім того труби і клапани коштують дорого.
Вони закладаються під землю.
У випадку зміни навколишнього середовища - зсув ґрунту, або зміна попиту - потрібно їх замінити і все повторити знову.
Я пропоную застосувати надбання програмованих на нанорівні адаптивних матеріалів у будівництві.
Я не маю на увазі ані автоматизовані пристрої, ані розумні прилади, які замінять людей.
Я маю на увазі матеріали, які вміють змінюватися.
Це і називається самозбирання: процес локальної взаємодії розрізнених частин з метою формування єдиної структури.
Як відтворити цей досвід на рівні людини?
Нам потрібно лише кілька речей.
По-перше, це будуть матеріали і геометрія і відповідне джерело постачання енергії.
Це може бути пасивна енергія, наприклад, тепло, вібрація, пневматика, гравітація, магнетизм.
Потім потрібно розумно спроектувати процеси.
Такі процеси допускатимуть коригування неточностей, а також перехід структур в різні стани.
Тепер я продемонтрую вам декілька наших проектів одно-, двох-, трьох- і, навіть, чотиривимірних систем.
Приклад одновимірної системи - самоскладання моделі протеїну.
Ідея полягає в тому, що ви берете тільки остов тривимірної структури протеїну і розбиваєте його на компоненти. В даному випадку - це протеїн крембін.
Потім ми іх компонуємо за допомогою еластичного кріплення.
Якщо підкинути його вгору і знову впіймати, всі його хитросплетіння тривимірної структури самі складуться.
Ми маємо фізичну модель тривимірного протеїну з його чудернацькими геометричними зламами.
Це приклад інтуїтивно зрозумілої і матеріальної моделі.
Ті ж приници ми застосовуємо в двовимірних системах. Пласка структура може скластися в тривимірну структуру.
Минулого року на TEDGlobal ми, разом з Autodesk і Артуром Олсоном, зробили тривимірний проект, в якому автономні частини самостійно складалися разом.
Ми створили 500 скляних колб.
Молекулярна структура і кольори їх вмісту відрізнялись, вміст можна було розбивати на частини і знову поєднувати.
Ми їх роздали всім учасникам TED.
На прикладі цих моделей можна інтуїтивно зрозуміти молекулярне самозбирання в масштабах людини.
Це вірус поліоміеліту.
Від струшування він розпадається на частини.
Від подальшого довільного струшування він самостійно відновлює свою структуру.
Це демонтрація того, як довільне прикладання енергії дозволяє формувати заплановані форми.
Ми також продемонстрували відновлення в макромасштабі.
Минулого року на TED Long Beach ми склали інсталяцію, яка формує інші інсталяції.
Ми гадали, чи можливо створити самоскладані об'єкти розміру меблів?
Ми збудували камеру, яку люди обертали швидко і повільно, таким чином додаючи енергії в систему. Це дає можливість інтуїтивно зрозуміти, як застосувати ці техніки на рівні конструювання або виробництва товарів.
Я обіцяв навести 4-вимірний приклад.
Сьогодні вперше ми піднімемо завісу нашого спільного зі Stratasys проекту 4D друкування.
Суть 4D друкування полягає в тому, що окрім багатокомпонентного 3D друкування, де поєднано композитні матеріали, додається нова функція - трансформація. Деталі відразу після надрукування трансформують свої форми.
Це те саме, що роботизація, тільки без проводів і моторів.
Ви надрукували деталь, яка потім може трансформувати свою форму.
Спільно з Autodesk ми працювали над ПО, що називається Project Cyborg.
Завдяки ньому ми можемо симулювати поведінку самоскладання і оптимізувати послідовність складання деталей.
Важливо, що ми можемо використати це ПО як на нанорівні, так і на людському рівні систем самоскладання.
Це процес друкування деталей з композитних матеріалів.
Демонструється вперше.
Суцільна частина кабеля занурююється у воду, де вона самостійно складається в напис з літер MIT.
Трохи реклами не завадить.
Це інша суцільна частина кабеля, занурена в більший контейнер з водою. Вона самоскладається в тривимірну структуру куба.
Як бачите: ніякого людського втручання.
Гадаю, це вперше програма і трансформування закладені безпосередньо в матеріалі.
Ми можемо використовувати цю техніку в майбутньому для виробництва ще більш адаптивних інфраструктур.
Ви, напевно, думаєте: всі ці речі цікаві, але як все це застосувати у будівництві?
Я започаткував Self-Assembly Lab лабораторію в MIT.
Ми намагаємось розробити програмовані матеріали для будівництва.
Ми очікуємо, що деякі ключові розробки вже скоро будуть застосовані.
Одна з них - для екстремального середовища.
В такому середовищі важко будувати, через те, що там небезпечно, або через дороговизну, або через завеликий розмір і багатокомпонентність техніки.
Чудовим прикладом є космос.
Ми працюємо над новими моделями для космосу, які структурно будуть змінювати конфігурацію і самоскладатися у широкофункціональні і взаємозамінні системи.
Повернемося до інфраструктури.
Ми працюємо разом із бостонською компанією Geosyntec в напрямку оснащення.
Ми розробляємо новий еталон трубопроводів.
Тільки уявіть труби, які можуть розширюватись і звужуватись, щоб забезпечити іншу пропускну спроможність чи об'єм. Або, навіть, скорочуватись на кшталт перистальтики, щоб самостійно проштовхувати воду.
І це не дорогі труби і клапани.
Це автономна труба, яку можна запрограмувати на адаптацію.
Тож я привертаю вашу увагу до жорстких умов конструювання, які ми зараз маємо в світі.
Це складні конструкції, що будуються зі складних деталей і так само складно поєднуються між собою.
Я запрошую представників різних галузей долучитись до нас у відтворенні шляхів поєднання речей з нанорівня на людський рівень. задля зміни існуючого порядку в світі на такий.
Дякую.
(Оплески)
Я буду говорити з вами про оптимізм -- а, якщо точніше, про оптимістичні відхилення.
Це пізнавальна ілюзія яку ми вивчали кілька минулих років в моїй лабораторії, і яку 80 відсотків з нас мають.
Це наша тенденція переоцінювати ймовірність переживання хороших подій в нашому житті і недооцінювати ймовірність переживання поганих подій
Отже, ми недооцінюємо нашу імовірність страждання від раку, автокатастрофи.
Ми переоцінюємо наше довголіття, перспективи кар'єрного росту.
Коротше кажучи, ми більш оптимістичні, ніж реалістичні, але не звертаємо увагу на факт.
Як приклад візьмемо шлюб.
На Заході шкала розлучень сягяє біля 40 відсотків.
Це означає, що з п'яти одружених пар дві закінчать поділом майна.
Але коли запитати щойно одружених про імовірність їхнього розлучення, вони оцінять це в нуль відсотків.
І навіть адвокати з питань розлучення, які б справді мали знати краще, дуже недооцінюють власну імовірність розлучення.
Так, виявляється, оптимісти не є менш схильними до розлучення, але для них є більш імовірним одружитись вдруге.
Як казав Семюель Джонсон,
"Шлюб - це перемога надії над досвідом."
(сміх)
Отже, якщо ми одружені, скоріш за все в нас будуть діти.
І всі ми думаємо, що наші діти будуть особливо обдаровані.
Між іншим, це мій дворічний племінник Гай.
І я хочу чітко зазначити, що він справді є поганим прикладом відхилення в оптимізмі, тому, що насправді він унікально талановитий.
(сміх)
І я не одна, хто так вважає.
Троє з чотирьох британців сказали, що вони були оптимістично настроєні щодо майбутнього своїх сімей.
Це 75 відсотків.
І лише 30 відсотків сказали, що думають, що на загал сім'ї живуть краще, ніж декілька поколінь тому.
І це справді важливо, тому, що ми оптимістичні по відношенню до себе, оптимістичні по відношенню до наших дітей, оптимістичні щодо сімей, але ми не відчуваємо оптимізму до людини, яка сидить біля нас, і ми дещо песемістичні щодо долі наших співвітчизників, і долі нашої країни.
Але власний оптимізм щодо нашого особистого майбутнього залишається непохитним.
І це не означає, що ми думаємо, ніби все магічним чином виявиться добре, скоріше ми маємо унікальну можливість це таким робити.
Тепер я науковець, я проводжу експерименти.
Щоб показати вам, що я маю на увазі, я проведу експеримент з вами.
Я дам вам декілька можливостей і характеристик, і хочу, щоб ви подумали про кожну з цих можливостей, яка робить вас наближеними до решти населення.
Перше, це перебувати в хороших стосунках з іншими.
Хто з присутніх тут переконаний, що його рівень становить менше 25 відсотків?
Гаразд, біля 10 людей з 1,500.
Хто вірить, що його рівень становить більше 25 відсотків?
Більшість з нас тут присутніх.
Добре, тепер те саме стосовно вашої можливості водіння машини.
Наскільки цікавими ви є?
Наскільки гарними?
Наскільки ви є чесні?
І нарешті, наскільки ви є скромними?
Отже, більшість з нас ставить себе вище середнього в більшості цих можливостей.
Але статистично це неможливо.
Ми не можемо бути кращими, ніж всі інші.
(сміх)
Але, якщо ми віримо, що ми кращі за іншу людину, то це означає, що ми маємо більшу можливість залишитися одруженими, тому, що ми більш соціально настроєні, цікавіші.
І це глобальний феномен.
Оптимістичні відхилення спостерігались в багатьох різних країнах - в західних культурах, і в незахідних культурах, в жінок та чоловіків, в дітей, у літньому віці.
Це досить широко поширено.
Але питання в тому, чи це є добрим для нас?
Деякі люди кажуть, що ні.
Дехто каже, що секрет щастя полягяє в малоочікуваності.
Як на мене, логіка працює так: якщо ми не чекаємо чогось надзвичайного, якщо ми не чекаємо знайти кохання, бути щасливими і успішними, то ми не розчаруємося, якщо це не станеться.
Якщо ми не розчаровані, коли не стаються хороші речі, і якщо ми приємно здивовані, коли вони стаються, ми будемо щасливі.
То ж це дуже хороша теорія, але вона виявляється неправильною з трьох причин.
Номер 1:
Що б не сталося, чи ти доб'єшся успіху, чи провалишся, люди, які очікують більшого, завжди почуваються краще.
Тому що, як ми почуваємось, коли нас звільнять, чи коли ми станемо працівником місяця, залежить від того, як ми сприймемо цю подію.
Психологи Маргарет Маршал і Джон Браун вивчали студентів з високим та низьким рівнем очікувань.
І вони виявили, що, коли люди з високим рівнем очікувань досягяють успіху, вони пояснюють цей успіх своєю власною особливістю. " Я - геній, тому я отримав 5, по тій же причині в майбутньому я буду отримувати 5 знову і знову."
Якщо ж вони провалюються, то це не тому, що вони тупі, а тому, що екзамен було оцінено не справедливо.
Наступного разу вони справляться.
У людей з низьким рівнем очікувань все навпаки.
Якщо вони провалились - це тому, що вони тупі, а, якщо досягли успіху, то по причині, що екзамен виявився справді легким.
Наступного разу реальність покаже своє.
Тому вони почувались гірше.
Номер 2:
Незалежно від результату сам лише акт очікування робить нас щасливими.
Біхевіорист Джордж Ловенстейн просив стутудентів в своєму університеті уявити, що вони отримують пристрасний поцілунок від знаменитості, будь якої знаменитості.
Тоді він запитував: " Скільки ви б хотіли заплатити, щоб отримати поцілунок від знаменитості, якщо б поцілунок було доставлено відразу, через 3 години, добу, через 3 дні, рік, і через 10 років?
Він дізнався, що найбільше студенти хотіли заплатити не щоб отримати поцілунок відразу, а щоб отримати його через 3 дні.
Вони хотіли доплатити, щоб зачекати.
Та вони не хотіли чекати рік, чи 10; ніхто не хоче старіючої знаменитості.
Три дні здавались оптимальним віріантом.
Але чому так?
Якщо ти отримаєш поцілунок відразу, він закінчиться, і з ним буде покінчено.
Але якщо ти отримаєш його через 3 дні, то це три дні безперервного очікування, трепет очікування.
Студенти хотіли цей час, щоб уявити, де це станеться, і як це станеться.
Очікування робило їх щасливими.
Ось чому, між іншим, люди віддають перевагу п'ятниці, а ніж неділі.
Це справді цікавий факт, бо п'ятниця є робочим днем, а неділя - днем відпочинку, отже, ви б припустили, що люди вибрали б неділю, але вони так не зробили.
Це не тому, що вони ну дуже дуже люблять перебувати в офісі, і не можуть знести прогулянок в парку, чи насолодитись непоспішним сніданком.
Ми це знаємо, бо коли ви запитуєте людей про їхній зазвичай улюблений день тижня, як не дивно, субота йде на першому місці, тоді п'ятниця, і тоді вже неділя.
Люди віддають перевагу п'ятниці, тому, що п'ятниця несе за собою очікування вихідних, які попереду, і планів, які ви маєте.
В неділю єдине, на що ви можете чекати, так це робочий тиждень.
Отже, оптимісти - це ті люди, які очікують більше поцілунків у майбутньому, більше прогулянок в парку.
І це очікування збільшує іхній добробут.
Фактично, без оптимістичних відхилень ми всі були б в легкій депресії.
Люди з легкою депресією не мають відхилень дивлячись в майбутнє.
Насправді вони більш реалістичні, ніж здорові індивіди.
Але індивіти з глибокою депресією мають песимістичну схильність.
Вони схильні чекати від майбутнього гіршого, а ніж воно буде.
Отже, оптимізм замінює суб'єктивну реальність.
Те, яким ми очікуємо, щоб був світ, змінюється тим, як ми його бачимо.
Але це також змінює об'єктивну реальність.
Це діє як пророцтво, що самореалізується.
Це і є третьою причиною, чому зниження очікувань не зробить вас щасливішими.
Прослідковані експерименти показали, що оптимізм не лише пов'язаний з успіхом, він веде до успіху.
Оптимізм призводить до успіху в науці, спорті, і в політиці.
І, напевно, найбільш неочікуваною вигодою оптимізму є здоров'я.
Якщо ми чекаємо, що майбутнє має бути світлим, то стрес та хвилювання зменшуються.
В основному, ми можемо отримати багато вигод з оптимізму.
Але питання, яке мене справді спантеличує, це, як зберегти оптимізм в реальності?
Як для нейробіолога, це особливо збивало з толку, бо, згідно з всіма теоріями, коли ваші очікування не виправдовуються, вам слід їх замінювати.
Та це не те, що ми з'ясували.
Ми просили людей приходити в нашу лабораторію, щоб спробувати вияснити, що відбувається.
Ми просили їх оцінити ймовірність різних жахливих подій в їхніх життях.
Наприклад, яка ймовірність того, що у вас буде рак?
І тоді ми наводили їм середню ймовірність, що хтось, такий як вони, страждатиме від цього нещастя.
Отже, наприклад, можливість захворіти раком становить 30 відсотків.
Тоді ми запитували їх знову: " На скільки можливим є те, що ви захворієте на рак?"
Все, що ми хотіли знати, це, чи люди приймуть інформацію, яку ми їм дали, і змінять свої переконання.
І, справді, вони її приймали, але, в більшості випадків, дану інформацію, якщо вона була кращою, ніж вони чекали.
Наприклад, якщо хтось казав: " Ймовірність того, що я захворію на рак становить 50 відсотків", а ми відповідали: " Є хороші новини.
Середня імовірність - лише 30 відсотків", після того вони казали: " Ну, можливо моя імовірність сягає 35 відсотків".
Вони поглинали інформацію швидко і розумно.
Але, якщо хтось починав казати: " Ймовірність того, що я захворію на рак є 10 відсотків", а ми у відповідь:
"Погані новини.
В середньому можливість захворіти є 30 відсотків", згодом вони відповідали: " Так.
Досі думаю, що десь біля 11 відсотків".
(Сміх)
Справа не в тому, що вони не сприймали інформацію - вони її сприймали - але набагато, набагато слабше, ніж коли ми давали позитивну інформацію щодо майбутнього.
Це не тому, що вони не пам'ятали чисел, які ми їм подавали; всі пам'ятають, що середня імовірність захворіти на рак є приблизно 30 відсотків, а середня імовірність розлучитися - біля 40 відсотків.
Та вони не думали, що ці числа мали відношення до них.
А це означає, що попереджувальні знаки, такі, як ці, можуть мати лише обмежений ефект.
Так, паління вбиває, та зазвичай воно вбиває когось іншого.
Все, що я хотіла знати, це що відбувається всередині людського мозку, що застерігає нас від сприйняття цих попереджувальних знаків особисто.
Та, в той самий час, коли ми чуємо, що ринок житла є перспективним, ми думаємо:
"Мій будинок зросте в ціні вдвічі."
Щоб спробувати це вияснити, я просила учасників експерименту лягти на сканер, який відображав зображення мозку.
Це виглядає так.
Використовуючи метод, так званий, як функціональне МРТ, ми могли ідентифікувати області в мозку, які відповідали на позитивну інформацію.
Одна з цих областей називається нижньою звивиною лівої лобової долі.
Тому, якщо хтось казав:
"Моя імовірність захворіти на рак становить 50 відсотків",
І ми казали: "Хороші новини.
Середня можливість - 30 відсотків", нижня звивина лівої лобової долі відповідала жваво.
І не важливо, чи ти завзятий оптиміст, легкий оптиміст, чи трішки песиміст, нижня звивина лівої лобової долі кожного функціонувала ідеально добре, не залежно, чи ти Барак Обама, чи Вуді Ален.
З іншого боку мозку нижня звивина правої лобової долі відповідала на погані новини.
І ось в чому справа: вона не функціонувала дуже добре.
Чим більшим оптимістом ви були, тим менша імовірність того, що ця область відповість на неочікувану негативну інформацію.
Якщо вашому мозку не вдається поєднувати погані новини щодо майбутнього, на вас постійно будуть рожеві окуляри.
Тому, ми хотіли знати, чи можемо ми це змінити?
Чи могли б ми змінити відхилення в оптимізмі впливаючи на розумову активність в цих областях?
Ми маємо можливість це зробити.
Це мій колега Ріота Канаі.
Він пропускає незначний магнітний імпульс через череп учасника нашого досліду в його нижню лобову звивину.
Роблячи це, він впливає на активність цієї області мозку майже півгодини.
Запевняю вас, після цього все повертається до норми.
(сміх)
Давайте глянемо, що відбувається.
Перш за все я вам покажу середню кількість зсувів, які ми бачимо.
Так, якщо б я мала перевірити всіх вас зараз, то це кількість, яку б ви дізналися більше з хороших новин, пов'язаних з поганими новинами.
Зараз ми впливаємо на область, яка, як ми виявили, інтегрує негативну інформацію в цьому завданні, і схильність до оптимізму навіть збільшується.
Ми зробили людей більш упередженими в тому, як вони обробляють інформацію.
Тоді ми впливали на облась мозку, яка, як ми виявили, інтегрує хороші новини в цьому завданні, і схильність до оптимізму зникла.
Ми були дуже здивовані цими результатами, тому, що ми могли виключити глибоко вкорінені упередження в людей.
На цьому моменті ми зупинились і запитали себе, чи хотіли б ми зруйнувати ілюзію оптимізму на дрібні шматочки?
Якщо б ми могли це зробити, чи хотіли б ми позбавити людей відхилень в оптимізмі?
Що ж, я вже вам сказала про всю вигоду оптимізму, що можливо заставляє вас хотіти утримати її протягом усього життя.
Але, звичайно, є й підводні камені, які проігнорувати буде справжньою дурницею.
Візьмемо, наприклад, повідомлення, яке я отримала від пожежника тут у Каліфорнії.
Він каже:
"Фатальність розслідувань для пожежників часто включає таке:
"Ми не думали, що вогонь це зробить, навіть коли була вся доступна інформація, щоб прийняти безпечне рішення."
Цей капітан збирається використати всі наші знахідки щодо оптимізму, щоб спробувати пояснити пожежникам, чому вони думають, так як думають, щоб зробити їх справні свідомими щодо цих дуже оптимістичних зсувів у людей.
Отже, нереальний оптимізм може призвести до ризикованої поведінки, до фінансового краху, до неправильного планування.
Наприклад, Британський уряд визнав, що оптимістичні відхилення можуть зробити індивідів більш схильними до недооцінювання витрат і тривалості проектів.
Так, вони встановили бюджет проведення Олімпійських ігор 2012 року за оптимістичними упередженнями.
Мій друг, який одружується через декілька тижнів, зробив те саме із своїм весільним бюджетом.
І, між іншим, коли я запитала його про можливість розлучення, він сказав, що впевнений, це станеться з імовірністю в нуль відсотків.
То, що б ми справді хотіли зробити, то це вберегти себе від небезпек оптимізму, але в той же час надіятись, отримувати вигоду від оптимізму.
І я вірю, що ми зможемо це зробити.
Ключем тут справді є знання.
Ми не народжені з природним розумінням наших відхиленю.
Це має бути виявлено науковими дослідженнями.
Та, хорошою новиною є те, що, стаючи свідомим оптимістичних відхилень, ми не розбиваємо ілюзію.
Це щось на зразок візуальних ілюзій, де розуміння їх не дає їм піти.
І це добре, бо означає, що ми повинні підбити баланс, придумати плани і правила, захистити себе від нереального оптимізму, але в той самий час не полишати надію.
Я вважаю, що цей мультфільм гарно це відображає.
Тому що, якщо ти є одним з тих песимістичних пінгвінів там, які прсто не вірять, що можуть літати, ти очевидно ніколи і не будеш.
Бо, щоб зробити будь який прогрес, ми повинні уявити іншу реальність, і тоді повірити, що ця реальність можлива.
А якщо ви дуже оптимістичний пінгвін, який просто сліпо стрибає, надіючись на краще, ви можете бути спантеличеним, коли вдаритесь об землю.
Та, якщо ви оптимістичний пінгвін, який вірить, що може літати, і приєднує парашут до своєї спини на випадок, якщо не все вийде так, як було заплановано, ви злетите як орел, навіть, якщо ви просто пінгвін.
Дякую.
(Аплодисиенти)
Sıcak bir yaz günü daha on altı yaşımdayken...
...herkesin her şeyi boş verip, derelerde yüzdüğü günlerde... ...tek istediğiniz ilk arabanızı almak iken... ...çok uzağa gitmeyi hiç düşünmeseniz bile... ...ben para kazanmak için kahve satıyordum.
Ve kendimi şanslı hissettiğim bir günde... ...yaşlı bir adam dükkana gelerek büyük boy kahve istedi.
Kibarca bekledi, gülümsedi ve parasını ödedi.
Bahşiş bile bıraktı.
Neden dikkatimi çekti bilmiyorum... ...ama kapıya yaklaşınca cebine bir kaç şeker paketi attı. Sonra bir kaç tane daha aldı.
Çok fazla önemsemedim ama ertesi gün olduğunda... ...sipariş verdi, bekledi, bahşiş bıraktı ve tekrar aynı şeyi yaptı. Üçüncü gün, kapıdan içeri girdi.
Laf olsun diye sordum.
"Kahvenize biraz şeker alır mıydınız efendim?"
"Sade olsun." Dedi.
Gülümsedi, bahşiş bıraktı ve göz kırptı. Sonra arkasından bakarken... ...üç şeker paketini kolunun içine soktu.
Şeker paketlerini niye aldığını anlayamıyordum.
Belki de onları ceplerinde taşımaktan hoşlanıyordu.
Yoksa kek mi yapmak istiyordu?
Ya da bir parça crème brûlée.
Yoksa diş çürümesi deneyi için onları... ...farelere mi veriyordu?
Uzun süre bu adamı düşündüm... ...ta ki yorulana kadar.
Sonunda bu şeker hırsızıyla yüzleşmeye karar verdim.
Sonra ki gün, adam içeri girdiğinde... ...gözleri biraz kızarıktı.
Konuşmasını beklemeden hemen öne çıktım ve...
" Sade kahve değil mi?
Sütsüz ve kremasız. " Dedim.
Başını salladı. Gözleri hala şişti.
Peki şekerleri neden çaldığınızı sorabilir miyim?
" Elli yıllık eşim çok hasta ve yemek yiyemiyor... ...her gün benden tatlı bir şeyler getirmemi istiyor. "
Suçluluk duygusuyla gözlerim doldu.
Utancımdan zorla yutkundum. Titreyen sesimle güç bela yaşlı adama ismini sordum. " Grimes. " Dedi.
Sonra yorgun gözünü kırptı ve bahşiş bıraktı.
Avucunda birkaç şeker paketiyle mağazadan ayrıldı.
Ertesi gün sade kahvesini içmeye gelmeyince... ...İyi olduğunu düşündüm ama o huzur veren göz kırpışını özlemiştim.
Ertesi gün... ...ve bir sonraki gün ortalarda gözükmeyince... ...içimde bir boşluk hissetmeye başladım.
İki hafta sonra onu Times gazetesinde gördüm ... ...ölüm ilanları sayfasında.
Robert Grimes yazıyordu.
50 yıllık marangoz, üç çocuğun sevgili babası... ...sevgili eşi Marie' den sadece iki hafta sonra ölmüştü.
Bugün bu hikayeyi anlatmamın tuhaf geldiğini biliyorum ama... ...sanırım bu olanları daha iyi anlatmamı sağlıyor.
Коли сьогодні економісти говорять про інфляцію, вони мають на увазі загальне зростання рівня цін на товари та послуги.
Отже, насправді, мова йде про цінову інфляцію.
Причина, чому я на цьому наголосив в тому, що іноді, особливо, коли термін "інфляція", вперше вживається, її насправді відносять до грошової інфляції, чи до збільшення грошової пропозиції.
Це два шляхи, які тісно пов'язані
Але важливо розуміти, що інфляцію вимірюють.
Коли говориться про сьогоднішню інфляцію, говориться про цінову інфляцію.
Бо, хоча ці два види і пов'язані, але вони не завжди ідентичні.
Загально відомо, якщо грошова пропозиція - це більше, ніж лише кількість надрукованих доларів. Вона залежить від кількості кредитів, вона залежить від кількості транзакції, які відбуваються в економіці.
І якщо грошова пропозиція під впливом всіх цих явищ росте швидше, ніж загальна дійсна продуктивність економіки, тоді підвищується загальний рівень цін.
Але, особливо у короткостроковий термін, можуть бути інші причини для інфляції.
Можуть бути такі явища як "шок пропозиції".
І шок пропозиції - це раптова поставка всього, що стане дефіцитним.
І найбільш типовий приклад "шоку пропозиції" - це нафтовий кризис у 1970-х.
Якщо за будь-якої причини нафта стає дефіцитом в країні, як в США, тоді ціна на нафту і бензин зростатиме.
Але тоді це впливало на цілий ряд речей.
Навіть на банани, які ви купуєте в продуктовому магазині.
Якщо ціна на нафту чи бензин, чи на обоє з них, чесно кажучи, буде зростати, то навіть ціна на банани буде зростати.
Адже, щоб доставити банани до магазину, потрібно використати бензин.
Насправді, значна частина ціни бананів у магазині, ймовірно, міститиме витрати на бензин (корабель перевозить банани звідти, де вони росли до продуктового магазину, а тоді - залізниця чи вантажівка, що завгодно).
Таким чином, це впливатиме на загальні ціни, не тільки на ціни на нафту чи бензин.
Отже, ці два явища - пов'язані, але важливо зрозуміти, що люди мають на увазі під ціновою інфляцією.
І загальна думка така, що тут є трішки позитивного.
Трішки оптимістичного.
І я хочу наголосити - ТРІШКИ.
І ми говоримо про 1, 2, можливо 3% в рік.
Але це спричиняє малий дефіцит, бо це, ніби, сніжка в самого себе.
Але про це ми поговоримо в наступних відео, коли обговорюватимемо гіперінфляцію.
Економісти також бояться інфляції, якщо її рівень негативний.
Вона називається "дефляція", і ми обговоримо це у наступному відео, чому саме, у багатьох випадках, вона розглядається як страшне явище.
Зараз, у США, інфляція вимірюється індексом споживчих цін. CPI.
Ви завжди чуєте про нього в новинах, особливо, коли дивитесь бізнес-програми.
І наспраді існує кілька індексів споживчих цін.
І той, про який говорять
"CPI збільшився на 2%", насправді мають на увазі CPI-U.
І U тут означає міських жителів.
І причина, чому це CPI, чи чому люди так його називають, в тому, що більшість населення країни в США - міські споживачі.
Таким чином, CPI впливає на величезну кількість людських гаманців.
І спосіб, у який він обчислюється, як коефіцієнт ціни, ціновий індекс, і як коєфіцієнт, він вимірює загальне збільшення чи загальне відхилення рівня цін.
Але, насправді, вони обчислюються по-різному.
Хоча, вони близькі один до одного, як показники для вимірювання загального рівня цін.
Отже, як працює CPI - береться споживчий кошик для типового споживача за базовий рік.
Отже, обирається базовий рік.
І давайте візьмемо дуже простий приклад.
Давайте скажемо, що в нашій маленькій країні, міський споживач - отже ми зосередимось на CPI-U - споживає лише два товари.
В наступному відео ми побачимо, що насправді ми споживаємо набагато більше, ніж два товари, але два товари, і 60% грошей витрачається на яблука, а 40% грошей на банани.
І в тому базовому році ми встановлюємо базову ціну яблук 100 і бананів 100.
Ми не кажемо, що яблука і банани однаково коштують.
Ми кажемо, що ми витрачаємо 60% грошей на яблука, 40% на банани в базовому році. А це лише рівень цін базового року.
Що матиме значення, наскільки він зросте, як зміниться цей індекс, якщо ми візьмемо будь-який інший рік і захочемо розрахувати інфляцію для нього, по відношенню до цього базового року.
Отже, давайте скажемо в нашому поточному році, це буде наступний рік, і ми збираємось взяти ті ж показники: ми витрачаємо 60% на яблука і 40% на банани, у нашому поточному році індекс на яблука зріс на 50% до 150, отже, плюс 50%.
І, давайте скажемо, що індекс на банани зріс до 180, отже, банани стали навіть більш дорожчими.
Плюс 80%.
Отже, як же ми обчислюємо, на скільки ми скажемо зріс CPI-U?
Добре, ми візьмемо середнє значення цих індексів, або, можна сказати, середню величину зростання, можна роботи і таким способом.
Отже, давайте обчислимо цим іншим способом, який дасть нам той же результат.
Отже, у цьому році наш базовий індекс - 0,6 помножено на 100, плюс 0,4 помножити на 100. І помноживши на 100, 60 плюс 40, це буде дорівнювати 100, як і повинно.
Це наша база для нашого індексу.
Тепер ось тут, у поточному році те, до чого ми переходимо, є декілька видів обчислення, ви можете казати:
"Дивіться, ми витрачаємо 60% на те, що зараз стало 150".
Таким чином, 0,6 помножити на 150, а потім, скажемо, 0,4 помножити на 180, і це дає нам ( дозвольте взяти калькулятор) отже, отримуємо 0,6 множимо на 150 плюс 0,4 множимо на 180. Все разом: 162.
Таким чином, якщо ми подивимося на цей кошик, і це надто упрощений кошик, ми збільшили його з 100 до 162.
Або можна сказати, що це +62%.
І ви б отримали такий самий результат, якщо б взяли середнє арифметичне у відсотках.
Якщо ви берете 0,6 помножити на 50% плюс 0,4 помножити на 80%, (можна виконати ці дії в голові) 0,6 помножити на 50% буде 30%, а тоді 0,4 помножити на 80% буде 32%.
30 плюс 32 дає нам 62% приросту.
По відношенню до уявного споживчого кошика міського жителя, з базового року по поточний рік.
В наступному відео ми поглянемо, як виглядає справжній споживчий кошик в США для справжнього міського споживача.
Я вже давно відчуваю розчарування, адже як історик релігії, я пересвідчилася, що співчуття займає провідне місце майже у всіх світових релігіях.
Кожна з них створила власну версію так званого Золотого правила.
Воно буває позитивним -
"Завжди ставтеся до інших так, як би ви хотіли, щоб вони ставилися до вас".
Але не менш важливою є негативна версія -
"Не робіть іншим того, чого не побажали б собі".
Зазирніть у власне серце, дізнайтеся, що завдає вам болю, а потім - що б не трапилося, за жодних обставин - не завдавайте того ж болю іншим.
Люди підкреслюють важливість милосердя не лише тому, що це гарно звучить, а тому, що воно працює.
Люди зауважили: якщо керуватися Золотим правилом, як казав Конфуцій "повсякчас і кожного дня", а не лише виконати денну норму добрих справ і повернутися до повсякденної жадібності та егоїзму, а чинити так повсякчас, з дня на день, ви скинете себе з престолу в центрі свого світу та посадите туди іншого - і вийдете за власні межі.
Таким чином, ви відчуєте присутність того, кого називають Богом, Нірваною, Рамою чи Дао.
Відчує щось, що виходить за рамки нашого існування, зосередженого довкола власного "Я".
Проте ви напевно ніколи не замислювалися, наскільки це поняття важливе у релігійному житті.
Якщо не брати до уваги кількох чудових винятків, коли віряни чи релігійні наставники збираються разом, вони обговорюють заплутані доктрини, чи висловлюють сповнені ненависті думки, або ганьблять гомосексуальність чи ще щось.
Часто люди не хочуть бути співчутливими.
Коли я виступаю перед релігійними громадами, я часом помічаю, як віряни на хвилю міняться на лиці від обурення, адже ці люди хочуть мати рацію.
А це зводить мету мого виступу нанівець.
За що я така вдячна TED?
За те, що мене лагідно відірвали від моїх книжкових досліджень і привели у 21 століття, де я отримала змогу звернутися до значно ширшої публіки, ніж могла собі колись уявити.
Я відчуваю, що ця тема вкрай важлива.
Якщо нам не вдасться втілити
Золоте правило по всьому світу - ставитися до всіх народів, де б вони не жили і ким би вони не були, як до самих себе - ми навряд чи зможемо передати наступним поколінням життєздатний світ.
Завдання сьогодення, одне з найбільших завдань нашого часу - побудувати таке глобальне суспільство, де - як я вже казала - люди житимуть мирно.
Проте релігії, які мали би приносити найбільшу користь у цій справі, натомість вважаються частиною проблеми.
Звичайно, не тільки релігійні люди вірять у Золоте правило.
Це джерело всякої моралі, саме цей уявний акт співпереживання, коли ми ставимо себе на місце іншого.
Мені здається, що ми маємо вибір.
Ми можемо або надалі підкреслювати догматизм і брак терпимості в нашій релігії, або ж звернутися до рабинів.
Рабин Гілель, старший сучасник Ісуса, якого язичники попросили узагальнити все юдейське вчення, стоячи на одній нозі, сказав:
"Не роби своєму ближньому того, що сам ненавидиш.
Ось такою є Тора, а все решта - лише тлумачення".
Рабини та ранні батьки церкви проповідували, що будь-яке трактування святих книг, яке заохочує ненависть і презирство, є неприпустимим.
Нам потрібно відродити цей дух.
Проте для цього замало самого духу любові.
Ми мусимо і можемо втілити цю ідею в життя за допомогою сучасних засобів комунікації, які впровадив TED.
Мене надзвичайно підбадьорюють відгуки наших партнерів.
Ми маємо групу в Сингапурі, яка застосовуватиме Хартію, щоб подолати розкол, який нещодавно з'явився у сингапурському суспільстві. Навіть більше - деякі члени парламенту хочуть запровадити її на політичному рівні.
У Малайзії відбудеться виставка, під час якої відомі митці показуватимуть людям, молоді, що милосердя лежить в основі усякого мистецтва.
По всій Європі мусульманські спільноти проводять різні заходи, на яких обговорюють ключову роль милосердя в ісламі та інших релігіях.
Але це не все.
Ми не можемо зупинитися, щойно розпочавши.
Релігійне вчення. Ось де ми схибили, зосередившись виключно на вірі в малозрозумілі доктрини.
Релігійні вчення неодмінно мусять підштовхувати до дії.
Я збираюся працювати над цим до останнього подиху.
Також, у співпраці з нашими партнерами, я хочу продовжити дві справи - виховувати та підтримувати співчутливе мислення.
Виховувати - адже ми геть забули про співчуття.
Люди здебільшого вважають, що це означає лише жалість до когось.
Але, звісно ж, ви не зрозумієте, що таке співчуття, якщо лише подумаєте про нього.
Потрібно діяти.
Потрібно залучати засоби інформації, оскільки лише їм під силу розвінчати стереотипи про інших людей. Стереотипи роз'єднують нас.
Те саме стосується й учителів.
Молодь має відчути динамізм, енергію і вимогливість співчутливого способу життя.
Воно вимагає проникливого розуму, а не сентиментів.
Я закликаю науковців досліджувати тему співчуття у традиціях свого народу та чужоземних націй.
Але найважливіше - заохочувати людей реагувати на розмови, позбавлені співчуття. Якщо люди дотримуватимуться Хартії, незалежно від вірувань чи їх відсутності, вони відчуватимуть силу боротися із безсердечними висловлюваннями та зневажливими зауваженнями своїх релігійних або політичних лідерів, і промислових магнатів.
Адже ми здатні змінити світ, у нас є така змога.
Я б ніколи не здогадалася розмістити Хартію в Інтернеті.
Я застрягла в архаїчному світі, де цілий гурт учених мужів збирається у залі і проголошує чергову нікому не зрозумілу заяву.
TED розкрив мені цілком новий спосіб мислення та поширення ідей.
Ось що мені найбільше подобається у TED.
Якщо усі фахівці в цьому залі поєднають свої зусилля, ми змінимо світ.
Звісно, деякі труднощі часом здаються нездоланними.
Але на завершення я процитую британського, точніше, оксфордського автора, якого я не надто часто цитую -
К.
С.
Льюїса.
У нього я натрапила на слова, які досі пам'ятаю, хоча прочитала їх, коли була ще школяркою.
У книжці "Чотири любові" він вирізняє чуттєву любов, коли двоє, як зачаровані, не можуть відвести погляду один від одного, і дружбу, коли двоє стоять завжди поруч, пліч-о-пліч, об'єднані спільною метою.
Нам не обов'язково закохуватися один в одного, проте ми можемо товаришувати.
Така моя думка.
Вкотре я переконалася у цьому під час наших зустрічей у Вевеї, коли люди різних переконань збираються разом, працюють пліч-о-пліч заради спільної мети - відмінності зникають.
Зароджується мир і дружба.
Ми вчимося жити разом і пізнаємо один одного.
Щиро дякую.
(Оплески)
Що я хочу зробити в цьому відео, то це подумати над тим, як зміниться довжина кола і як зміниться площа круга, якщо ми змінимо радіус.
Зокрема, ми зупинимося на тому, що трапиться, якщо ми подвоїмо радіус.
Давайте подумаємо про ось це коло.
Отже, це коло.
Скажімо, його радіус дорівнює х чогось, неважливо чого.
Отже, ось ця відстань - це х.
Тепер давайте подумаємо про інше коло, яке має подвійний радіус.
Отже, його радіус 2х.
Спочатку я накреслю його радіус, він виглядає майже точно.
Отже, 2х - це радіус кола.
Тобто це коло має виглядати приблизно так.
Мені вдалося накреслити коло самісінькою рукою.
Давайте подумаємо, якими будуть довжини цих кіл і якою буде площа круга.
Отже, довжиною кола буде 2π помножити на радіус.
У цьому разі, довжина кола - я позначу її літерою C - дорівнює 2πr, де радіус дорівнює х.
Отже, якою буде довжина кола?
Отже, знову, довжина кола дорівнює 2π помножити на радіус. У цьому разі радіус дорівнює 2x.
Тобто довжина кола дорівнює 2π помножити на 2х, що дорівнює 2 помножити на 2π і помножити на х.
Можемо записати, що це дорівнює 4πх.
Отже, ми бачимо, що ця довжина кола вдвічі більша за цю.
Щоб з 2πх отримати 4πх, треба помножити на 2.
Отже, ви подвоюєте радіус. Він подвоює довжину кола.
Тепер щодо площі.
Я виділю площу іншим кольором.
Ми вже знаємо, що площа дорівнює π помножити на радіус у квадраті.
У цього круга радіус - це довжина х.
Отже, це πr в квадраті.
У цього круга площа буде дорівнювати πr у квадраті А тепер радіус - це 2х - 2х у квадраті.
Чому це дорівнюватиме?
Отже, наша площа дорівнюватиме π2х2 (х у квадраті) - це 2х помножити на 2х, що дорівнює 4х у квадраті.
Чи ми ще можемо записати, що площа дорівнює 4πх2 (х у квадраті).
Зверніть увагу, що площа зросла не в два рази. Площа збільшилася в чотири рази, коли ми подвоїли радіус.
Чому це відбулося?
Я раджу вам зупинити відео і подумати над цим.
Отже, це виходить з формул довжини кола і площі.
Пам'ятайте, довжина кола дорівнює 2πr - я напишу це іншим кольором - у той час як площа дорівнює -π помножити на r у квадраті.
Тепер ви бачите, що площа - пропорційна квадрату радіуса.
Отже, якщо ви це подвоїте, ваша площа зросте в чотири рази.
Якщо ви потроїте, потроїте радіус, площа збільшиться у 9 разів.
Якщо ви зробите радіус у чотири рази більшим, площа зросте у 16 разів (4 в квадраті).
Щодо довжини кола - у скільки би разів ви б не збільшували радіус, довжина кола збільшиться у стільки ж разів.
Якщо ви мені не виріте - ми, по суті, показали це ось тут за допомогою алгебри - але ви можете підставити сюди стільки чисел, скільки спаде на думку.
Ми знаходимося в церкві Санта Марія дель Карміне у каплиці, яка називається каплиця Бранкаччі.
Вона повністю заповнена фресками, а також розписами темперою, зліва у верхній її частині знаходиться фреска Мазаччо.
Взагалі-то, це дві фрески.
Перша - "Вигнання з раю", а справа від неї набагато більша - "Чудо з динарієм".
В каплиці багато людей, які прийшли сюди подивитися на величний шедевр Мазаччо.
Мазаччо зобразив декілька сцен життя апостола Петра, але решта каплиці розмалював його сучасник Мазоліно.
Але ми прийшли подивитися на Мазаччо.
Отже, давайте спершу поговоримо про "Чудо з динарієм".
Це доволі складна сцена.
Це історія із Нового Заповіту, в якій розповідається про зустріч Христа із римським збирачем податків.
Проблема в тому, що Христос відмовився від усіх земних благ; він не має грошей, щоб заплатити.
Так, Христос і апостоли не мають грошей, щоб заплатити збирачу податків, який, як видно, знаходиться в центрі в помаранчевому одязі, спиною до нас.
В короткому одязі, на відміну від інших фігур в довгому одязі.
Христос та його апостоли мають німби, ми можемо відрізнити збирача податків, над ним немає німба.
Він жестами вимагає гроші.
Збирач податків стоїть у позі контрапосто.
Деякі історики мистецтва припускають, що вони були списані з римської скульптур.
А контрапосто міг перейняти від Донателло.
Точно.
Щоб заплатити, Христос наказує Петру дістати гроші з рота риби у Галілейському морі.
Отже, Христос створив чудо, апостоли можуть заплатити податок, тому що в роті риби справді є гроші.
Зліва ми бачимо, як Петро ловить рибу, а справа - як він платить податок.
Отже, маємо три різні моменти одночасно.
У Новому Заповіті Христос каже:
"Віддайте цезарю цезареве, а Богові - Боже".
Це означає, що цезар створює гроші, тому можна віддати їх назад - це не важливо.
Головне - душа.
Тут присутній специфічний флорентійський контекст.
Якраз тоді уряд Флоренції ввів новий податок, так званий "катасто" - подоходний податок.
Я вважаю, що флорентійці в цьому вбачали одобрення Христом такого типу суспільної відповідальності.
Справді цікаво, що таку складну історію Мазаччо зміг виразити так зрозуміло.
Спочатку ми дивимося не вліво, звідки мали б почати, тому що читаємо зліва направо.
Натомість спочатку дивимося на Христа в центрі.
Увага апостолів та збирача податків теж прикута до Христа. Тож наш погляд також там.
Христос вказує на Петра, а той, в свою чергу вказує на Галілейське море:
Ти хочеш ,щоб там я взяв гроші?
Звичайно ж, ми переводимо погляд вліво. де ми знову бачимо Петра.
Ми точно можемо розпізнати Петра, попри те, що його обличчя вкорочене.
Він зняв свій червоний одяг, мабуть, щоб не вимазати чи не намочити.
Він якраз відкриває рибі рот.
Мені це подобається.
Це так буквально.
Дуже мило.
Мазаччо відділяє сцену зліва, ми можемо розглядати її як окрему, тому що він переносить Петра на задній план.
Тут справді є задній план.
Митець досягає цього різними способами.
Ось наприклад прекрасна атмосферна перспектива, яка дозволяє нам милуватися горами, оскільки небо світлішає.
Мазаччо створив глибоке відчуття простору.
Фігури знаходяться у правдоподібному пейзажі. митець використовує не тільки повітряну перспективу, але і лінійну перспективу, що помітно справа.
Справа, приміщенні класичного типу можна побачити перпендикуляри.
До речі, я підозрюю, що єдиною причиною існування цієї будівлі взагалі є те, що Мазаччо дуже цікавився лінійною перспективою.
Це один із перших збережених зразків живопису, в якому використана лінійна перспектива.
Також є "Свята Трійця", написана на рік раніше.
Голова Христа стає основною точкою у використанні лінійної перспективи, отже, не лише увага апостолів прикута до Христа, а вся композиція спонукає нас дивитися саме на нього.
Помітно, що він дуже спокійний.
Слідуємо за його жестом у бік Петра, помітно, що Петро незадоволений та стривожений.
Він сердитий, правда?
І недовірливий.
Потім ми помічаємо інших апостолів, які стоять навкруги Христа, фіксуємо їхню реакцію.
Дехто з них думає:
"Що зараз буде?"
Збентежені.
Дехто здається спокійнішим.
Але при цьому, Христос залишається в центрі, він спокійний, творячи чудо.
Це така собі розмова.
Вони розповідають історію лише жестами.
Оживляючи її.
Точно.
Мені також подобається контраст між деякими апостолами.
Ви маєте рацію, наприклад,
Петро здається сердитим.
Він не впевнений, чи варто йому захищати Ісуса від збирача податків.
В цей час у Івана, світловолосого апостола, який стоїть біля Петра, обличчя спокійне.
Настільки спокійне, що не можна не подумати , що Мазаччо зобразивїх разом, щоб досягти найбільшого контрасту.
Беззаперечно, адже Мазаччо використовує кожну можливість, щоб зобразити образ реальним.
Я думаю, що в 15 ст. ця картина була надзвичайно реалістичною.
Використавши світло і тіні, автор перейняв досвід Джотто з попереднього століття, розвиваючи та удосконалюючи його.
Як на мене, то саме густі тіні на землі додають реалістичності картині.
Вони неймовірні.
Здається, що ті фігури справді там стоять.
Світло падає на них справа, Що, до речі, збігається зі справжнім світлом у каплиці.
Зверху справа є вікно.
Саме над алтарем.
Якщо прослідкувати за цими тінями на землі, то завдяки послідовності світла і тіні, можна відрізнити передній план від заднього.
Мушу сказати, я вражений тим, як автор зобразив ноги.
Ми говорили про відчуття ваги та обєму у фігурах.
Всі вони впевнено стоять на землі.
Мені подобаються їхні ноги.
Вони дуже реалістичні.
Подивіться на ліву гомілку збирача податків, ліва її сторона у тіні, а права - повністю залита сонячним світлом.
Отже, Мазаччо багато уваги приділяє світлу і тіні.
Подивіться на ці вкорочені німби, вони не схожі на плоскі жовті кола, які...
Вони зображені у такому ж ракурсі як і Петрове обличчя зліва.
Так, хоча ,німб - це не реальний предмет.
Здається , що автор зображає цей символ духовності, як ніби він справді існує у світі.
Якраз в цей момент в 15 ст. символічне зображення, успадковане з Середньовіччя, стикається з інтересами митців до натуралізму.
Виникає таке кумедне поєднання.
Отже, Мазаччо створив шедевр ілюзіонізму, показав ілюзію простору, обєму.
По- моєму його фігури такі ж природні , як і фігури Донателло чи Сан- Мікел.
В них є психологічна глибина.
Чому ж саме у флорентійській культурі починають створюватися такі гуманістичні витвори.
Це один із головних центрів гуманізму, що базується на класицизмі, тому зрозуміло, що це безпосередньо виявляється у мистецтві.
Більше того, я думаю, що саме благородність людського досвіду є основою цього витвору Мазаччо.
Моє ім'я - Ден Коен і я академік.
І це означає, що я cперечальник.
Це значна частина мого життя і я люблю це.
Але я не лише академік, я ще й філософ, і хочеться вірити, сперечаюсь я непогано.
Мені подобається розмірковувати про суперечки.
Під час роздумів я натрапив на деякі загадки. Одна з них у тому, що розмірковуючи про полеміку роками, і навіть десятиріччями, я став добре сперечатися, але чим більше і краще я сперечаюся, тим частіше я програю.
Це перша загадка.
Друга ж у тому, що я не проти програвати.
Так чому ж я не проти? І чому, чим краще сперечаєшся, тим частіше поступаєшся?
Також існують інші питання:
Чому ми сперечаємось?
Хто від цього виграє?
Коли я кажу "суперечки", то маю на увазі так звані академічні або пізнавальні дискусії. Коли на карту ставиться знання.
Чи це судження вірне?
Чи ця ідея працює?
Чи це тлумачення даних або тексту вірне?
Суперечки на тему, хто миє посуд, чи хто винесе сміття, мене не цікавлять.
З ними я теж стикаюсь,
І зазвичай перемагаю, просто я знаю декілька фокусів.
Але це несуттєво.
Мене цікавить академічна полеміка.
Мене цікавить, яка користь у перемозі досвідченого сперечальника для нього самого.
Яка користь мені, якщо я переконаю вас, що утилітаризм - неправильна основа для роздумів про етичні теорії?
Яка користь у перемозі?
І яка для мене різниця, чи вірите ви в теорію Канта, чи вважаєте вчення Мілля правильним.
Що мені з того, що ви повірили, що функціоналізм - це практична теорія свідомості.
То чому ми розпочинаємо дискусію?
Чому намагаємось переконати інших в речах, в які вони не хочуть вірити?
Чи це правильно ?
Чи правильно змушувати інших думати те, що їм не подобається?
Щоб дати відповідь, треба пояснити вам, що сперечання бувають трьох видів: перша модель - діалектична, це добре нам знайома сварка.
Люди гримають один на одного. Є переможець і переможений. Це не дуже корисна модель, але дуже поширена.
Друга модель - аргументаційна. Коли хтось щось доводить.
Наприклад, математик, що доводить теорему.
Це мій аргумент.
Чи це праює?
Чи корисно це?
Чм посилання надійні? Чи висновки обгрунтовані?
Чи висновки випливають з посилань.
Ніякого змагання чи протистояння. Сперечатися, не завжди означає протистояти.
Існуе третя модель, дуже корисна, як на мене. Сперечання перед аудиторією. Сперечання як публічний виступ.
Наприклад, політик, що обґрунтовує програму, намагаючись переконати аудиторію.
У даній моделі існує важливий підвид, а саме, у суперечці перед публікою іноді сама публіка приймає участь. На кшталт журі, яке оцінює і виносить вирок.
Назвемо це риторичною моделлю. Це коли треба підганяти аргументи під аудиторію.
Презентувати обґрунтовану точку зору. Тому що ви не можете нічого довести французам англійською мовою. Розумієте, про що я?
Тож три моделі супуречки: сварка, аргументація, суперечка як виступ.
Звичайно сварка переважає поміж трьох.
Вона домінує у нашому уявленні про суперечку, впливає на нашу думку, і, в результаті, формує наш стиль сперечання, нашу поведінку у суперечці.
Коли ми говоримо про суперечку, то уявляємо щось войовниче.
Ми хочемо вагомих аргументів, аргументів, які збивають з ніг, аргументів, що не підлягають сумніву.
Ми хочимо вбивчих аргументів.
Саме так.
І так думає більшість людей.
І коли я говорю про суперечку, можливо, ви також думаєте про сутичку.
Але таке сприйняття, така модель мислення, впливає на те, як ми сперечаємось.
По-перше, тактика переважае зміст.
Візьміть урок з аргументації чи логіки.
Ви пізнаєте всі фокуси заради перемоги у суперечці, а також хибні кроки.
Це збільшує аспект протистояння.
Вносить розкол, створює змагання.
І єдині передбачувані результати: славетний тріумф чи ганебна поразка.
Таке бачення деформоване і перешкоджає таким речам, як переговори, дискусія та компроміс, чи співпраця.
Подумайте, чи ви колись розпочинали сперечатися з думкою "Давайте спробуємо розібратися, а не боротися.
Чого ми можемо досягнути разом?"
Гадаю, модель суперечки-сутички уповільнює всі види вирішення сперечання.
Це найгірша модель, тому що вона заводить нас в нікуди.
Це глухий кут, це затор, це тромб.
Це не вирішення, а перешкода.
Є ще одна річ, яка турбує мене як педагога.
Модель суперечки-сутички приховує співвідношення досвіду до поразки.
Дозвольте пояснити.
Припустимо, у нас з вами суперечка.
Ви вірите в судження, назвемо його П, а я ні.
Я запитую:
"Чому ти віриш у П?"
І ви називаєте причини.
Але я заперечую:
"Як щодо цього...?"
І ви відповідаєте на моє заперечення.
Я запитую:
"Що ви маєте на увазі?
Як це застосувати у даному випадку?" І ви відповідаєте на моє запитання
І врешті-решт, вкінці дня, після заперечень і запитань, всупереч всім моїм зауваженням, ви влучно спростовуєте всі мої аргументи.
Зрештою, я кажу: " Згоден, маєш рацію:
П."
Тепер у мене нове переконання.
І не просто переконання, а добре сформульоване, досліджене і перевірене на практиці.
Я здобув корисне знання.
То хто переміг у суперечці?
Згідно з моделлю суперечки-сутички - ви, незважаючи на те, що лише я здобув знання.
А що здобули ви, переконавши мене?
Зрозуміло, якесь задоволення, можливо, потішили своє его, чи хтось поплескав вас по плечу, кажучи:
"Хлопче, ти добре сперечаєшся"
Але з пізнавальної точки зору, хто переміг?
Така модель змушує нас думати, що ви перемогли, а я програв, незважаючи на те, що я здобув.
Таке сприйняття помилкове. [Навчання = Програш]
І якщо це можливо, я хочу, щоб ми його змінили.
Як нам змусити суперечки приносити користь?
Що нам потрібно, так це нові стратегії вирішення суперечок.
Але ми не здобудемо їх, доки ми не змінимо наше ставлення щодо суперечки.
Потрібно думати про нові види сперечання.
І щоб це зробити треба... і я не знаю, що треба.
Це погана новина.
Модель суперечки-сутички - це монстр.
Монстр, який оселився у нашому розумі.
Проти якого немає ліків, і чари тут теж безсилі.
Я не маю відповіді.
Але маю пропозиції. Ось вони:
Якщо ми хочемо нових видів суперечок, треба думати про інші види сперечальників.
Спробуйте це: подумайте про всі ролі, які люди грають у суперечках.
Діалектична модель , модель сварки, має прихильника і противника.
У риторичній моделі є аудиторія.
Є теоретик у аргументаційній моделі.
Все це різні ролі.
Спробуйте уявити суперечку, в якій ви, сперечальник і аудиторія водночас, і ви дивитесь, як ви сперечаєтесь.
Уявіть себе спостерігаючого за тим, як ви сперечаєтесь, поступаєтесь у суперечці і все одно наприкінці кажете:
"Оце так суперечка".
Можете це зробити?
Я думаю, можете.
І якщо ви можете уявити таку суперечку, де переможений каже переможцю, а також аудиторія і жюрі можуть сказати:
"Це була чудова суперечка", - то ви уявили хорошу суперечку.
Більше того, ви уявили хорошого сперечальника, яким вартує спробувати стати.
Я поступився у багатьох суперечках.
Хорошим сперечальником я став завдяки багатій практиці, у сенсі здобуття користі з поразки. На щастя, в мене є багато колег, готових надавати мені таку практику.
Дякую.
(Оплески)
Значення у завжди більше на 3, ніж двічі х.
Ми можемо сказати, що у дорівнює більше на 3, ніж двічі х.
Отож, це 3+2х - інший спосіб сказати перше речення.
Тож, чи у це функція х?
Отож, коли б Ви не запитували чи будь-що є функцією чогось ще, Ви просто кажете: погляньте, для кожного вхідного х, чи це відповідає точно одному у?
Тож, якщо ми скажемо, що у це функція від х, тому щоб це стало функцією для будь-якого х, яке ви підкладете в функцію, ви маєте отримати саме один у.
Тож, якщо Ви підкладете х, то маєте отримати саме одне значення у.
Якщо Ви отримаєте 2 значення, то це більше не функція.
Для кожного входу, Ви отримуєте саме 1 у.
Ви можете мати 2 входи, що приведуть до того самого у, але Ви не можете мати одного входу, який зрезультує в 2 різні виходи.
Ви не знаєте яка функція оцінюється на тому вході.
Тепер це виглядає досить чітко, що для кожного вхідного значення,
Ви отримаєте точно одне вихідне. Будь-який вихід унікально визначає якийсь у.
Це не те, що Ви підставляєте х сюди, Ви не впевнені чим буде у.
Ви знаєте, чим буде у.
Якщо х=0, то у=3.
Якщо х=1, то у=5.
Тому, це дійсно функція від х. у це дійсно функція від х.
В мининулому відео ми трохи обговорили, що таке інфляція за індексом споживчих цін, і, думаю, що насправді покажу вам дані, і можливо, вкажу прямо тут на деякі цікаві явища, отже, саме тут щомісячний прес-реліз, це таблиця з щомісячного прес-релізу, опублікованого Бюро Трудової Статистики, а це таблиця А, в якій насправді підсумовуються всі важливі явища.
Це зміна індексу споживчих цін для всіх місцевих жителів, CPI-U, і він обчислюється для місцевих і немісцевих споживачів і для всіх інших, але CPI вибраний єдиний для місцевих жителів, середньостатистичних міст США.
Я вважаю, що деталі набагато цікавіші, ніж те, що ви чуєте лише в новинах, тож коли кажуть що, "CPI змінився на 0,5%". І єдина річ, на яку я хочу вам вказати, це справедливо до CPI, це правдиво для всієї державної статистики, також, це правильно для будь-якого звіту, яка б компанія його не надала, тож дуже важливо мати на увазі, чи надається послідовна зміна, чи зміна з року в рік.
Отже, наприклад, може бути такий прес-реліз і його текст, чи можливо, номер заголовка, коли ви переглядаєте місцеву газету, чи в новинах скажуть: "дивіться, в червні 2011 року інфляція на всі товару споживчого кошика знизилася на 0,2%", а ви, можливо, скажете: "о, вау, гляньте, немає інфляції, справді ціни знижуються", це буде незначна дефляція, але важливо розуміти, що це лише сезонно виправлені ціни з травня по червень.
І, коли я кажу про сезонні коливання, це традиційно, можливо, люди використовують різну кількість енергії, бензину з травня по червень, і уряд намагається врахувати це, коли порівнює ціни споживчого кошика з травня по червень, отже це те, що говорять про "сезонне регулювання",
Але якщо ви подивитеся сюди, ціни знизилися з травня по червень, регулюючи споживчий кошик протягом сезону, але з року в рік зміна все ще зростає, якщо порівняти червень 2011 і червень 2010, інфляція продовжує зростати на 3,6% і в загальному, щомісячні явища будуть доволі швидкоплинними.
Очевидно, враховуючи сезонні регулювання, у вас будуть інші короткострокові фактори, які можуть змінити її, але з року в рік інформація про те, що насправді діється з інфляцією, стає зрозумілішою.
Напевне, хтось захоче звернути увагу на місячні дані, бо вони, очевидно, надають актуальну інформацію про те, що зараз відбувається.
Я завжди беру до уваги, що надається показник інфляції для всього, а тоді від суми віднімається їжа і енергія. Отже, тут всі товари, окрім їжі і енергії. і вони складають добру частину споживчого кошика, вони дуже, дуже мінливі, ви можете побачити це тут у цьому звіті.
З року в рік показник енергії збільшився до двохзначних чисел. 20% для енергії в загальному. Якщо ми подивимося на мазут - 35,6%.
І, власне, це - найбільш вагомий фактор для цих 3,6%.
Якщо ми заберемо зі звіту їжу і паливо, якщо ми сформуємо споживчий кошик без них, інфляція покаже лише 1,6%.
Це цікаво, навіть так, ви можете глянути, яка галузь економіки, чи які товари і послуги дорожчають, а які дешевшають.
Насправді дуже цікаво, що користування машинами і вантажівками + 5,1% тож, в цілому, ціни на звичні речі доволі сильно зростають.
( грає фортепіано ) (Ж): Тож думаю ми поговоримо про визначну картину Пікассо, що називається "Герніка", і яку, фактично, пам'ятаю, я бачила багато разів, бо вона знаходилась у Музеї сучасного мистецтва, до того, як була відправлена до Іспанії.
(Ч): Так,була.
Є своєрідне відчуття, що я виріс з цією картиною (Ж): Так, у мене теж.
(Ч): Вона завжди мала сильний вплив у Музеї.
(Ж): Так.
І вона була у дуже маленькій кімнаті.
Тож вона була дуже вражаючою.
Була. Цікавим було те, що фактично у заповіті Пікассо передає її до Музею сучасного мистецтва до того часу, як Іспанія знову стане демократичною.
І пам'ятаєте, Франко жив протягом дуже довгого часу. (Ж): Дуже довгий час, так.
(Ч): І ця картина була зроблена, як відповідь Франко.
(Ж): Так. (Ч):
Громадянської війни. (Ч): Страшна, жахлива подія.
І це дуже насичена та потужна картина, і мала такий вплив, як під час того,як була зроблена, так і незабаром після цього. (Ж): Так, і про це теж можна сказати.
(Ч):
Тому, можливо, нам слід сказати про історичні обставини, в яких вона була зроблена. (Ж): Звісно.
Так. Це велетенська картина, і була зроблена Пікассо у Парижі на прохання одного з двох іспанських урядів, що існували на той момент.
Пам'ятаєте, тоді тривала цивільна війна в Іспанії, і на одному боці були фашисти, очолювані Франко, який переможе в Іспанській Громадянській Війні.
Це немає нічого спільного з Американськими республіканцями, в порівнянні з демократами.
Але це були люди, які хотіли ... (Ж): Демократії. (Ч): ... демократії.
І вони мали тенденцію бути більш лівими,в той час, як Франко мав тенденцію бути більш правим у цьому політичному спектрі ... у більш крайньому сенсі, ніж ми маємо сьогодні.
І сталося те, що Франко намагався залякати народ.
І треба пам'ятати, що ми говоримо зараз про 1937 рік.
Це було до Другої Світової Війни.
Там були жахи Першої Світової Війни, і там зростав фашизм, в Іспанії,в Італії, в Росії ... (Ж):
Та Німеччині. (Ч): І, безумовно, в Німеччині.
І сталося те, що цей Франко вирішив розв'язати насильство безпосередньо щодо громадянського населення, щоб підпорядкувати повністю (нечутно) населення та встановити свою владу.
І щоб зміцнити цю владу. (Ч):
Абсолютно.
І те,що він робив - це,фактично, підтримував зв'язок з Гітлером у Німеччині. І він дозволив Гітлеру випробувати його бомбардувальники у місті Герніка. (Ж):
Важко повірити, чи не так? (Ч):
Це дійсно неймовірно. І Пікассо був нажаханий цим. Світ був наляканий цим, бомбардувальниками, і кількістю жертв серед цивільного населення, що була цим спричинена.
Герніка не була військовою ціллю. (Ж): Правильно.
Герніка - це маленьке містечко.
(Ч): Це маленьке містечко. (Ж):
І це картина, що була своєрідною внутрішньою відповіддю Пікассо тому, що була зроблена спеціально для міжнародної виставки у Парижі, для всесвітньої виставки-ярмарки.
Тож, можливо, нам слід поговорити про те, що ми бачимо. (Ж) :
Так. Це дуже сильний образ проти жахів війни, мені здається у традиціях "Третього травня" Гойя.
(Ч): Або "Клятви Гораціїв" Давида. (Ж):
Або "Клятви Гораціїв",так. (Ч): Але знаєте,то справді старі картини.
Саме так. І коли ми думаємо про 20 століття, коли він творив, історичний живопис, на який ми саме посилалися, насправді більше не існує.
Правильно. (Ч): І тому багато людей вірять, що Пікассо майже наодинці відновлював важливість грандіозного історичного живопису.
І я вважаю,що ця подія вимагала від нього своєрідної серйозності, свого роду значимості. Всієї традиції історичного живопису (Ч):
Так.
Так. І тут так багато речей, які нагадують мені Гойя - фігура на передньому плані, наприклад, розпростерта і з ножем у руці, як іспанські селяни у Гойя, подібні на Хреста у своїй мучинецькій смерті.
(Ч): Так.
Інша річ, яка справді нагадує мені Гойя, це вибір Пікассо зробити цю картину у чорних, білих та сірих кольорах. (Ж):
Чорних,білих та сірих. Так.
І, знаєте,картина є кольоровою, але все це так різко освітлено, що там можливо можуть бути... (Ж):
Так. Бути сили темряви. (Ч):
І контраст між світлом та темрявою в обох картинах, також і в Гойя, і думаю дуже усвідомлено в Пікассо, іншого іспанця, що нагадує про цей визначний приклад історичного живопису. Так.
(Ж): І ці зображення матері та дитини зліва. (Ч):
О, це так справляє враження. Я маю на увазі, що коли дивлюся на цю картину, я можу майже почути бомби і сирени, та крики.
Це дуже відчутно. (Ч): Так.
З правого краю ми бачимо жінку, яка рятується з палаючої будівлі, її палаючого дому. (Ж):
І,звісно, ця картина повна символізму.
Тут є кінь, звичайно,крик, тут є зламаний меч, як ви згадували.
І,я вважаю, дійсно потужним і справді дивовижним та цікавим є джерело світла, ця лампа.
(Ч): Знаєте, люди сказали, що це виглядає як людське око, можливо як око Бога.
Але тут лише електрична лампа.
І вона також виконує функцію спалаху.
Можливо це спалахи від бомб. (Ж):
Я думаю, що зажди сприймала це саме таким чином.
Дивишся на це і схоже, що світло вмикається і гасне , і спалахи, і світло певним чином змушують світло мерехтіти.
(Ч): Так. (Ж):
Справді є. Це дійсно.
Це також, певним чином, засуджує сучасність, в тому сенсі, що є літаки,які можуть скидати бомби.
Проте, з рештою,це електрична лампочка. пауза Знаєте,як не дивно, що ще цікавого я справді можу тут знайти?
Це поперечне штрихування.
Ти бачиш це,особливо на тілі коня? (Ж): Так.
Так. (Ч): Деякі художники говорили, що це про посилання на газетний папір, який Пікассо використовував, щоб розмістити у своєму "пап'є колле", його паперовому колажі.
Але тут, насправді,це намальовано схожим на невелике штрихування, що мало би бути надрукованим.
Але це не так.
Тому це своєрідна згадка про самого себе, але також нагадування,що це нинішня подія.
Подібно до "Плоту медузи" Жеріко, наприклад, тут також недавно відбулася трагедія. (Ж): Так.
Це дуже своєрідна картина, чи не так?
(Ж): І ми знаємо, що коли Колін Пауелл відправився в ООН, щоб зробити заяву про війну в Іраку, щоб оголосити ... (Ч): Про вторгнення в Ірак, так.
Вони не захотіли знімати на фоні цього зображення. (Ч): Що ж, традиційно, виступи перед пресою відбуваються на фоні гобелену, що був подарований ООН.
Це копія, мені слід сказати, цього зображення. (Ч): Так.
Це копія цього зображення. І ви праві. Він не хотів,щоб його бачили перед ним.
(Ж): Так, бо він зробив заяву про війну.
І тут маємо дуже ... знаєте ... (Ч): сильне нагадування... (Ж): Так. (Ч): ... про ціну війни.
(Ж): Так. І, я думаю, це справді важливо, сказати,що це представлено тут ніби як абстрактний кубізм, його своєрідне представлення, яке, на мою думку, робить це більш потужним.
Я вважаю, що якби це виглядало фотографічно, то не думаю, що це мало би такий вплив.
На мою думку, форми тут певним чином перебільшені, руки рухаються вверх і по діагоналі, і всі способи, які бачимо тут як своєрідне перебільшення, служать тут для емоційної цілі зображення - жахів війни.
І Пікассо був блискучим, я думаю... (Ж): ... роблячи це. (Ч): ... роблячи саме це.
(Ж): У формальній мові, у формальному вираженні цих емоцій. (Ч):
Але ця форма використовується ніби складена таким чином потужна політична і відчасти гуманістичне повідомлення. (Ж):
І це також дуже цікаво, так як багато чого з історії 20 століття та історії мистецтва справді виглядає, ніби мистецтво певним чином є дуже відокремленим від політичної арени. (Ч):
Чистий формалізм. (Ж): Правильно.
(Ч): Насправді, багато інших робіт Пікассо мають справу із способом бачення, який може бути зображений дуже і дуже формальним чином.
І тому це дуже цікаво - бачити таке потужне твердження.
Я маю на увазі, що були й інші приклади робіт Пікассо, але тут ніби прекрасний приклад двадцятого століття, глибокої політичної картини від художника, який витратив значну частину своєї кар'єри, ви абсолютно праві, справді на зосередження на тому,як ми бачимо і як ми представляємо те, що бачимо. (Ж):
І наші історики написали історію мистецтва таким чином, більшу частину 20-го століття. (Ч): Так.
Тож тут є справді вдале поєднання, яке не відокремлюється. (Ж):
Мистецтво,що захоплює,так?
Як у Давида. (Ч): Так, у світі, і безпосереднім чином.
(грає джазова музика)
Якби не довгі сукні і циліндри, ми могли б подумати, що це сучасний Нью-Йорк о другій ночі, або Париж, або будь-яке інше велике місто.
Виникає справжнє відчуття, що тут пізня ніч, можливо, це останні клієнти.
Ми в Чикагському Інституті мистецтв, і споглядаємо картину Тулуз-Лотрека "В Мулен Руж".
Тулуз-Лотрек прикметний тим, що особливо вдало зображав нічний Париж, а саме клуби, розташовані на Монмантрі, пагорби на півночі Парижа, де художники жили поряд з представниками нижчого класу, оскільки плата за житло була низька, а звичаї поблажливіші.
"Мулен Руж" був дуже популярним нічним закладом із танцями, випивкою та музикою.
Тулуз-Лотрек був його частим гостем, і бував там регулярно.
Насправді його можна тут побачити на задньому плані.
Він зображений як низька постать, що йде поруч з дуже високим чоловіком в циліндрі.
Попри те, що це було сумнівне місце, попри те, що воно було непристойним, хоча, можливо, саме через те, що воно було непристойним, середній клас, чи, принаймні, любителі пригод із його середовища, навідувалися вночі до таких закладів.
Якщо розглядати композицію і трактування простору,
Тулуз-Лотрек наслідує підхід Дега.
Гляньте, наприклад, на балюстраду, що розпочинається знизу полотна, а потім різко спрямована вліво.
Хоча балюстрада відділяє нас від залу, але з іншого боку, спонукає зазирнути всередину.
І я хочу ввійти.
І навіть хочеться підслухати розмову за столиком.
Я хочу знайти стілець і підсісти.
Мені здається, що Тулуз-Лотрек насправді навмисно викликає в нас це відчуття.
Балюстрада відділяє нас від тих людей, і створюється враження, що ці люди ведуть цікаву розмову.
Вони всі трохи схилені, і, очевидно, трохи п'яні, але вони, схоже, дуже жваво ведуть розмову, яку ми не можемо розчути через голосну музику.
Однак, перед тим як доберемося до столу, варто звернутися до жінки, що сидить з правого боку.
Ця жінка - відома танцівниця, так само, як і рудоволоса жінка, яка сидить за столом.
Зверніть увагу, як Тулуз Лотрек зображає її обличчя.
Дега теж часто зображав балерин, на яких знизу падає сценічне світло, спотворюючи і викривляючи їх лиця.
Але я не впевнений, що бачив коли-небудь щось настільки гротескне.
Електричні вогники були нововведенням в Мулен Руж.
Зверність увагу, як художник створив враження штучності, неприродності, яке викликане цим світлом.
Воно різке.
Залякуюче.
Тут явно присутня карикатурність, і в той же час, присутня якась чуттєвість та людяність.
Постаті досить специфічні, але є певна доброта, наприклад, в образі чоловіка в циліндрі, який сидить найближче до нас.
Тут є щирий дух товариства, а також відчуття спільноти, яке художнику вдалось зобразити навіть в цьому холодному нічному світі.
(грає джазова музика)
В 122 році імператор Адріан відвідав Британію.
З Лондона він, ймовірно, поїхав на далеку північ Англії, в один з найвіддаленіших куточків Римської імперії.
Тут він збудував те, що зараз належить до світової спадщини ЮНЕСКО.
Він збудував цей вал. Вал Адріана.
Своїм валом він залишив нам одну з найвеличніших пам'яток римської історії.
А причина його створення - це ключ до розуміння правління Адріана.
Адріан успадкував імперію, у якій були серйозні проблеми на усій території.
І одне з його перших великих завдань було визначити межі імперії, які би Рим зміг контролювати.
Він визначив їх в Німеччині, Сирії, Північній Африці і тут, в Нортумберленді, на кордоні між Англією і Шотландією, цим найбільшим з усіх кордонів Адріана, що збереглись - вал Адріана.
Цей великий кам'яний форт, який ви бачите, тут, на краю імперії, на північному краю світу. Імперії яка простягалася звідси до Єгипту.
Вал Адріана не був простим захисним бар'єром
Це була надзвичайно ефективна захисна споруда, яка дозволяла здійснювати дуже ефективний політичний та економічний контроль на цій території.
Ймовірно через безперервну підземну війну вони повинні були бути значно успішнішими в ній і вони збудували цю величезну структуру, для будівництва якої було потрібно 3 легіони багато років і багато робочої сили.
Це велике інженерне досягнення.
Довжина валу - 80 миль, і він простягається від Боунесс-он-Солвеу і до річки Тайн.
Спочатку тільки до Нью-Каслу, а потім збільшений до кінця гирла річки Тайн.
Ми знаходимось на Хот Бенк Крегс, між кількома фортецями - невеликими гарнізонами, можливо по 20-30 людей, які повинні були наглядати за валом Адріана.
Пройшовши туди і назад вздовж цього валу, ви починаєте розуміти чому протистояли римляни, ставлячи гарнізони біля чогось такого.
Яке було ймовірне призначення цього валу? Контролювати пересування - ось яке призначення мали фортеці.
Якщо поглянути на багато валів, збудовані в наш час, то можна зрозуміти первинне призначення валу Адріана.
Це був символ агресії і разом з тим дуже ефективний і практичний інструмент римського панування.
І це лише один з кордонів імперії.
Він повністю збудований з каменю, і сьогодні це здається вражаючим, але були лімеси в Німеччині, а також схожі кордони в Північній Африці.
Вони були по всій імперії і це справді вражає.
Ви падіння поліцейського захищені авторськими правами програми і гордість, і відредагувати в програмі Чи не загрунтувати стогнати і все не та пішли і і і і їх і і і і і важив сто моєї мами там, на материку
LOL його корпорації там і і всі Паг це і або на потім п Ви виграти чутно на нижній частині повинна бути ефективним і одним стрибком вперед закону вимикачів необхідно, щоб вони були оснащені і Міккі був все все
NaAl справжню історію всіх денщик тут золотою або політ Ви досить молоді, щоб бути в місці, як це не кажучи вже про Гораціо Алжирі крок, а потім ми не допускаємо Ставлення, як ваш в цій установі Ви будете підкорятися правилам народ і школи та вести себе в такій таким чином, зробить ваше перебування в якості короткого можливо кожен рік робити
Я не в не яких е-е ... слава богу займаючи господар Іраку зупинки торгового ми повинні щось робити Комплект польоту тепер я думаю, що я не
Практично все, що ви ставите гроші економічної застосовувати працювати на національному зненацька, коли Діти снідають мається на увазі, що було Рецепт картину яка стає все увагу він докторський насправді я б рекомендував шлунка тепер тепер що договір та принципів і що в коментарі, і ми від нього позбавитися, щоб ми очікуємо початок рядка частинками федеральній в'язниці в Leavenworth Канзас два роки опісля
Вільям Едвард у двадцять один служив один рік дрібні крадіжки уособлення лікер кривдника і що Запрошуємо Вас, що думають індексації привид ми зробимо це Ви були особисто федерального офіцера знову, так що так що ми будемо з нами на три роки Ваша історія добре виглядати
Ви можете зробити, щоб бігти Уго вони не ладив з нами або Ви можете слідкувати за той же суд ви будете безумовно був у звичку робити в цьому випадку у нас є старий метод вирішенні багатьох метод, добре, якщо ви зацікавленого це досить легко з'ясувати, , Може бути, тільки б не задіяти Ваш політ порядку капітана вулиця як третій тиждень в одиночці шахрайство капітана дуже добре добре виражена особисто я Не думаю, що це буде те, що ми називаємо хорошим скільки більше часу, щоб піти шість місяців мій колега із землею
Антена закінчився недійсним в суді вірус Олімпу, і тепер вони мають виставка тепер давайте
'Em тут опіоїдів, отримати його атеїстом, що я сказали вийти зі свого Техасу в молоді люди бажаючи цій в'язниці не терпить десятки населення ніколи, але ви покладете його в цій гуртки місце, але вони залишаються в лінію навколо нашої будинку, що спробувати отримати з лінії і Ви скоро дізнаєтеся, що це приєднання підтип, що ще належить побачити, постукав, якщо ви не тільки у випадку, якщо ви вирішите почати щось нагадування про дисципліну на спеціальність
Ми не зацікавлені в тому, що ви зробили перш, ніж ви прийшли сюди чому ви тут вам я дам вам шанс Ми досить зацікавлений швидше за все ваша думка про методи було б правила або страждати Наслідки в Москві Завдяки весло зовнішній позбутися вас сьогодні Фрейда і отримати вид, необхідно просто сказав
Я вважаю, я повинен запитати, що ви збираєтеся зробити зараз, я думаю, ви повинні зробити , Який я б тихим занадто багато бізнес але ваш шлях пам'ятати, хоча в наступний раз ми будемо прий попередній перегляд
Ви не будете повертатися сюди
Ви вийшли з угоди взяти його сподівався залишитися поза мій погляд Завдяки не буде безпосередньо не намагався слово доходи великий розрив і на цей раз ви архітектор, що це що він говорить пончик Serial ATA Багдаді і не починайте звичайні рядки про правила і норми держава цікавить мене, як ви ставитеся до укладені разом я повинен залишитися тут і які або
Святий відбулося Право навколо нього все відбувається транзистор решти, і ми збираємося мати це живий, але не турбуйтеся за мене Не буде робити саме сайт гендерної побудований стимул, який теж у відповідності з вашим освітою вони не мають що повернувся так пізніше травня точка ОВС в вас знаю, що ви знаєте, що це те, що я боюся джин з тоніком, хоча Флойд буде реагувати і NaAl порядку і не отримують жорстка про це просто зробити і рецесії також зберегти
Ви знаєте, ті, на шість тижнів, щоб піти, а презентація
Слова, які я грав, і я претендую був офіцером армії Прямо зараз є багато, як труби вниз це робить його тут проведення збирається в ну і що Юнос Х'юстона в Сан - Дієго ще вибрати себе
Комюніке стало щоб ви знали, мама розглянути сезон тиждень з понеділка який, щоб зробити його ми не можемо зробити це Ми отримали цю назву в одній з них бачити, що ви не можете бачити Ви не втратите нічого не добре
Сапір і просто піти в старий рекорд Clinton St і сильних жінок номер поверху це не вийшло так Тупак , З якої ви укладаєте я дізнався, урок і тоді, можливо, є право і привітати себе начальником усього Не зацікавлені в цьому спільному вже розбиває моє серце заспокоїтися не буде Може бути, назад в попустить Господь Елла скажіть мені, як би ви не
Ласкаво просимо Флориді ви коли-небудь повернутися до Алькатрас зображення, коли вони могли б бути чоловіком провести залишок свого життя, себе ніколи не повернуся сюди, це буде одиночний З тих пір подвійний або капіталу, який вони Не повернусь я хотів би бути впевнений , Які приймають мої слова Я не повернуся в безпосередній близькості від міста Уолла-Уолла автомобіліста дати молодій людині ліфта його апаратної і вміє ходити ще гострий тато слова світі на великих ідеального Я вам скажу, що я намагався правильно вирішили ми хотіли б піти пиво послуг радіозв'язку на всі до н.е. на те, що ми можемо отримати його і
Тим часом про видимої, але, але, але, але Поліція змінює громадян я хочу бути на вершині цього, але я повернуся до цього номер ліцензії і тримати вірний сказати , Що Джеймс на даний момент все, що пакувальний лист з поліції Лос-Анджелеса адміністраторів про побиття автомобіліста, що описується як шість футів два дюйми точка, що вони були
Чому я не отримав, якими керувалися раз відображають його его гарячої якщо у вас є, щоб отримати передачу
Ллойд відмовитися від готичних інший, рясніють на стоянці itt_ етапах він вирушив на південь проведення знання серед інших інші часи попит фінал в авто зловив мене, як легко Дівчина Ллойд і його пошуки Тут хотілося да фоліо син прислав мені, де ви бачите тому Там же буде протягом наступних десяти років
Alcatraz вийти на вулицю і я хотів би почути, хто Ковзани лінії послаблює його міць породив чутки про його увазі, ви отримаєте невелике про трилері але зазвичай досить далеко від Walla Walla і право
Де ти моя сприяло його від вести з Техасу
На жаль, його номерні знаки були мало помітні сідничного змінилася е-е ... жарко, і ви могли б назвати це те що план цей статус у відношенні Громадянин правої грошей і і чорні письмовій формі і я зроблю гарячий повітря відношенні, але е ... в Росії, але вони можуть побігла в місто подивитися, що ми можемо грати що дивитися Кетлін збирається сюди це сталося ще Сумка вказати один Інтернет-радіо щонайменше дев'ять розширити таку чорну, що відбувається
Постільні приналежності посилюється десь там Завжди, що політичний заручник орбіту ntbntsb_ зараз і транслювався у відношенні ще автомобільного і що 1937 пляшці ліцензії в ніч колонки лінія дев'яти йшов у віці шести років дев'ять переможців води пізніше шести ця ліцензія не зареєстрована на цьому Килим вкрадені з іншого автомобіля копіюються, а потім описати як середні американці швидкість ходьби, а два який шириною сто сімдесят дві Коллінз інші документи karne так дико їздити на кандидата прав боргів Запізніле щаслива була на моїй обідній час вдаючись до суду Gangtok в будь-якому місці місце отримав підірвали ось і ми чорні зробили стати монограмою принаймні
Може бути, Xbox бог я думаю, що у мене було, ми доцільності дивитися або неточні з усім час, щоб отримати медицина переслідувати Гаррі Поттера характерні контакт амбіцій якщо ви архітектор столиці
Гори активіст я не можу хумус хот-доги пароля дії королів є риса добре не може показав, і і і і і і
Майк і я не знаю, скільки дев'ять сто фоном, на мій погляд що я повинен був там розвиток дот-блот вийти але не пішов е-е ...
Джефф, не правосуддя, і я не добирався, щоб подвійний удар після того, як вони б і я намагався зробити це, поки я можу ходити по Джордж добре хлопець, і я сидів мій біологічний гроші, які зробили таїнства занадто спекотно ми повинні отримати ще один і
Апарт-готель і хороший клуб Мотоцикл біля магазину викрадені Група з проблем, я думаю, що це до що світло колонці я тротуарі опора Не звернути увагу на цей виклик пасажира , Що є небезпечним або протягом двадцяти хвилин кожен дорозі, що веде з графства був розташований
DYG античної розшук перетинають кордон мексиканських офф зважений 11:00 для пальця хвилину витрачати 2:00 на Чоловік і жінка розграбовані еліти і імміграційних офісах Лондона в тому числі уздовж доріг заборона
Gaya впливають на наше серце але, що біт може десятиріччя заперечення точка гроші і і і точка ком аргумент доріг і і і е-е ... вниз це те, що упаковка мій Конрад Право на і Ви мить до операції верхи на шосе в районі кордону
Сомалі знову мої я зробив я не отримую це час, і я право галузь може захопити їх по дорозі додому очікувати, що живіт пригоди починають отримувати зроблений і і але бойовик італійської
TaylorMade постійно вимкнений світанок офф, який заборонив би на чергуванні З мого боку і вдома з великої необхідності інше інші офіцери і взяв із це неухильно пішли на полювання Аннет зростаючої тигра відносно площини вбивця то протягом ночі
Ллойд встановив контакт з одним jainsingles етнічні день в будинку недалеко по замовив ще подивіться ви не заперечуєте, якщо я трохи відпочити Anek пролив на задньому дворі в будинку
Я сказав, що інтернет стані поліції і ось саме все у ваших місцевого панелі в межах одного я думаю, що ми не вузлів що білий їх там Ви знаєте, що зовсім не погано для вас Вікі Que emial або пиво спасибі, я постараюся, що
Ар'є Так, я шукав протягом одного місяця тенісний канал що він зробив ilmo Ліза поштовий архаїчних Макгрегор був неправильне гру ми не знаємо, що ми ще
Я думаю, так, може бути, на деяких з місця Ви спробуйте, і саме тому я думав, що іншим кутом, може бути, працювати, що е-е ...
Може бути і так наряд, який був втрачений Сахи це що я думаю, що в основному наш контракт програма зроблений Уїтні Аліса даних по одному, і вони хочуть бути ЕКГ і що ваша Do U це те, що Ви думаєте, я буду стирчати тут до тих пір, як я хочу те, що ви почекайте
Він, якщо ви можете отримати просто від правильної У пані та панове! це один з найбільш захоплюючих віщати ми змогли принести вам від станції
Cape Cod тут, що той, який означав обмежившись імітувати постріл інженер захищений можливість запиту значущою одиницею, але велика коробка груп, що ви збираєтеся зробити це да він збирається зробити це все цілком на те, що може бути зоомагазин що це дзеркало офіцер використання я би зберегти упаковку зміни в Японію тютюнові ми постараємося зловити інструкція Будь ласка, NetBackup луною штрафу це Пік-пік правій кишені, крім кава і після того як я став на вершині підійшов на цю рукавичку початку, якщо ви не може отримати очікував, що я думаю переповнений кожну хвилину повинні бути по крайней мере, до операції тисячу чоловік тут еміграцію популярного гіпертонії, як робити те, що вступ у бій, що я роблю знати, якщо ви взяли що всі опозиційні інших країн принести на медичне робити Він бичків і Сан - Дієго точка їх, що був красномовним і працездатної частини з бюджету, які зізнався е-е ...
Кейп-Код готується бути отримання маршруту Ми думали, що ми робимо багато, але вони будуть виглядали як частина білого дому Доданий рогатої худоби дуже, що вони не діють медичний якщо я отримую в банку як здається, все подивилися на час
Ідея проекту технічно вони не можуть отримавши удар рейс цими люди мають досить в той час, став п'ятьдесят Фукада а зміст інтервенційного ерозії білий супутником жінки але він буде відповідати єдиним то ми можемо забрати його провернути ще раз елементарний день великий, якщо я міг би отримати там Поруч порядку площині і з спасибі з неповною шляху точка Серрано
Тепер можна право або після цього без , Що може вибухнути даючи да не трапиться цілому про те, скільки може розділити і протилежні сказав, що я не отримую, що в диму документ, зачекайте хвилину
Клавіатура буде битися що інтелект і і і і все хороше W г шахтарське місто моє рідне місто
Я збираюся пройти через точку, якщо Ви якщо ви згодні ви, ми б бути зацікавлені, я маю на увазі якщо ви можете, а потім які будуть розглядатися Kit Kat, в який час це робиться ходьби до пояса те, що не приїде кожен відвідує коли ви можете бачити Desperado
Що ж ви його отримали або що ви повинні прийняти але тоді ви могли б подумати зустрівся з Кубинські посилання , Що не роблять цього це не допомогло він, крім вибору знову Конні найближчі пікап тут через хвилину до нього як до нації наша історія PL приятель і реальні і і на
Перо на MHM
Інги золото MHM MHM зелені дл немає ніяких сумнівів, що це був газ бомб була розгромлена з молодих людей
Прикладом застосування наукових Метод у затриманні злочинців В результаті капітуляції кримінальної без жертвою людського життя
Ну, це було об'єднано в мексиканському двоюрідний брат три затриманий сша влади і в даний час відбуває вирок, ніж федеральну в'язницю я не кажу
Meinhold зв'язку Мадлен і зв'язку та було зроблено, і це не відомих людині і і Клер і і покликання низкоуглеводная авторськими правами програми, створеної реальні банди мускулатурою офіційно дозволено національним сторожова собака робить в мільйони Джейн
МакМанус не дав довше, голлівуд закони і протягом декількох днів агонії і був гірським де небезпека психічного гризунів Я знаю, ви всі згодні з тим, що він зупиниться
Warman, який не дає їм правильний вид, щоб працювати з не Право скаржитися, що вони виявляються чотирнадцять в ідеальному робочому також ви це основна частина вашого автомобіля, і якщо ви постачено поступається або кожен Каталіна у Вас є ніхто не винен Двигун орнаменту, крім себе, але
Поллітт з нами працюватиме той факт, що я значить і у вас є повне право очікувати і ви отримаєте звичайної пастою втеча стійкіше ховати звільнення більше пробіг великий запас ходу і Максимальна швидкість, яку водій Поліція проблеми Іншими словами, ви можете отримати, завжди вигадують реального бандита тріщини компанії тому що вони вимагають всі потенційні якості посадові особи з тридцяти зустрічей містах і округів визначити реальний, ніж той факт, що бензин використовується виключно для Батько надзвичайного громадського обслуговування викликів буде гарна угода додасть вашій машині кращий керівний що його робота з зайти в червоний мураха укусів прийнято З огляду на те, що може бути бандитом або Завтра вранці і дати вам виклик засоби доставки поліції порівнянна мигдаль, взявши одну кордон виду Старий бавовни рівні високо
Рекомендується оглушливого на заході це тут Сьогодні ввечері ми знову із задоволенням уявлення зубів
Джеймс E Давида в Лос-Анджелесі Департамент поліції тримати дати хороші друзі ввечері там, здається, взагалі немає Тільки вивчення цього так званого суспільства шахраї частиною більш високий титул кримінальної це не так це, звичайно, вирішено наперед, що будь-яка особа збирається не в будь-якій грі поза законом він може отримати, протягом декількох місяців або навіть років але в кінцевому підсумку буде заводитися за гратами, що є певним але вони не так багато злочинців, які будуть визнати, що це Тільки п'ятдесят відсотків від суспільства кухарів споживання джерелом для транспортування та готельні рахунки Він був тримати на ходу безперервно і е ... звичайні раунди ніч клубах і на вечірках політичної тест являє собою шишка
Покажіть мені людину, яка все життя поза законом що я покажу вам людини, яка померла жебрак
Я не моралізаторство в створенні цього Заява це факт Історія, що ви будете сьогодні ввечері вашої виразно показує, що злочинність не платити У готелі в центрі міста багаторежимний
Я був навколо вони не те, що виходить живуть в центрі міста не тільки як багато людей не так багато їх гм ... ремонт У багатьох В даний час те, що вам потрібно
Я маю на увазі не повернуся уподібнюючи додати окреслити тут, на роботі завтра де максимумів тут жахливо зібралися разом і я не знаю, і роботу завтра що пан
Я хотів би мати проблеми при отриманні ключа і дайте мені спробувати його вони тепер трохи дощовик напій завжди є повний клас зі мною Іраку належного Сьогодні він відчував себе маленькою дитиною Ось картина руку на своїх будинку ще там в той день
Hombre повинен отримати нації, як ведмідь дійсно може кожен і я не всім це моє добро подякувати їм , Що я роблю спілкування ім'я почекайте хвилину працівник імплантату і дотримувалися лейтенант заспокойтеся в порівнянні дошка
І хоча ваше ім'я необхідно Інтернет втомилися платити агов ви Ви хочете подзвонити мені не буде далеко сказав план медичного страхування
Джулі Кавнер Ейзенхауера це буде наше право я виявив, що все буде без зв'язку лід, і я знаю моніторингу , Коли з і ось ви тут використовується для його погляд на нас himansu вниз це крихітне не може прийняти його ми побачимо, це хороший кільце кільце зачеплення Та життя анімація
Міссісіпі людина, яка досить Алі копійки стандартних у вас багато мене і знову добре використовується для Вас HW чоловіки вже десь е-е ... спальний вниз розумний купон на будівлю тут було тюремного корпусу На цій все добре ITE це
Прошу вибачення я не бачив тебе стояти , Які померли Я сказав би дивитися або Каплана хто його слова ретельно Я не вірю, я розумію, raxle і експорт
Ви не заперечуєте, якщо я приєднаюся в світі gm чужий тут, в і ви знаєте, як це зробити, я гандболу
Однак я не прогулянка Я продовжував йти, щоб мати копію файлу в моїй кімнаті і так було i_ очима армії показав мені
Багіо спасибі
Я думаю, що ротор водосховища ТАПІ ще кажуть актори зареєстрований номер на поверсі як приховують свої погляди на восьми д Щоб краще познайомитися все ж ми ми будемо скрізь обсерваторія на пляжі старомодні фінансування Гуру мінімальної відвідати тут міркування ха-ха іспит, а радує хан площа а потім хтось по цій лінії тут Ваша честь подякувати вам, сер також не може
Можливо, я зможу зробити щось із церебральний в таборі Ви знаєте, я втрачав надто багато спати життя, що те, що ви відчували, що ми будемо живуть рада це ще не рік Колишній колах Рейгана в моєму і т.д.
Ніч провідних мають записи по Вашій марки на борту молодих жіночності руху посольство лизати початок я роблю, я думаю, моя погода, може бути, ці очевидні я помітив, єдність видаляє з ким я не думаю, що це приїхав в місто в нашому продукті Ви не в даному випадку Дуже ймовірно, якщо ви дозволите DCM
Я вважаю Кеті
Я думаю, що про контакт тепер на добраніч і бачити вас благополучно ховаються в знають про це види дверей на тому Прапорщик Вірменії Бапак лікар говорив про те, як нічого не робити, але і для всіх ваших
Чищення буде, однак, у вас є академічним цукерки тільки те, що викликало поміркованому вага us компаній хімічний годин потому в синцях і побоях Ви відновленні органів вирівнювання з стерео виданих способом телефон деякі з менеджера готелю, а не кваліфікованих офіційних подзвонив в поліцію і
Дата набрання чинності ви моделями грабежів одного робочого одна відповідь на виклик е-е ... там буде намагатися скоротити самі розповісти, що трапилося і подивилася на мене, і я не даю їм супроводжується Клінтон лобіювання Ви не впоратися з нею
Я не думаю, що щось вгору, але на час, імовірно, доставлено всюди у випили в сліпих якщо вони роблять це на підлозі мірних або до семи
IDO впливу ТОВ а ми прийшли в ліфті збір взяв документ про з будь-яким іншим пропозицією сто Можливість негативного ставлення в оборонних Фідель пам'ятка або коли я роблю ви відкриваєте двері буде ще в кімнаті крім того, що я роблю це вдарило мене будь-який спортсмен негативізм meirink ніхто Проблема Я тільки що був подивився на годинник все
Крем рівноваги лід для надання допомоги один одного ви
Торію відбитків пальців, ніж це дано, щоб дістатися до лікаря, що їх виправити
Аллен не було в описі цією людиною контакт
Клінтон не намагається послати, коли він вдарив мене в перший раз, я думав, фільтр один раз я заперечував, що ці пальто кишеню нагрудній кишені у нього був континенту коли я сказав кишені до трималися карти Він схопив багато його подалі від мене, але але тут інші люди, які їх бачать є мабуть, остання частина новин і вона була з ім'ям цієї людини не буде мають стандартний для може бути що завгодно, від них твердо потрапляє через край до них fdr_ я хочу, щоб моє кільце назад я не дбаю ні про що інше я не хочу кільце назад е-е ... постукати в кордонах повинні почати нескінченні верхній намагаються знайти чоловіка хто був вашим ім'ям і розробників fdr_
Однак ми портативної записи Барбара ринок завжди сподіваючись на сподіваюся, але він знайде імені обробці там
Бар балканський босів відволікання
Уолсолл
LinkedIn
Серед сон на рекорд Ніл
Сандерсон він не очолював shitter тут необхідний дивитися проміжній області що ми вірні в той час, коли зміщується Чарльз B FIVE вісім одинадцять вагою сто сімнадцять світле волосся блакитні очі підозра пограбування 1926 1920 сім, що це лимон пам'ятаю операцій В описі програм цифрового є оцінили буде розглянутий навіть на запис частину минулого, але добре для Швидкість детектив знак
Яір аптеці сімдесят пан Тейлор знак кілька зразків Роберт голови
Назва проекту шейкері Живе, а не ходити в Історія залишилися Х'юстон видалено принаймні, або не видалити два але не моя справа під ковдрою Номер ставку качки і прийняття на цій Тут я думаю, що ці дерева витираючи нехай трохи по числу шахті гри материнство для очищення і де Я хочу вийти з гри відкриваються в зафарбували так що е-е ... проживають в змові з метою підірвати але ізраїльські ДО віддалено коли він і я думаю, що храм Важливі номери написані на стіні зробили Америку, але насправді не обмежений Ви знаєте, ретельно збирається бути впевнені, що ви знаєте, що вони можуть вам принести Ваша печінка ви знаєте що-небудь про
Будьте готові ніхто не побіг навколо них Ви отримуєте людей в десятках ще незалежно Ronningen ви знаєте, нічого про свою подругу Neff войовничий союз був
Ви знаєте що-небудь про будь-який телефонний дзвінок один з одним, і він зробив системи, частина того, що ви розмістили Не знаю, що інше я не Ви знаєте, що я тільки що повернувся сюди, чому Не ви і я не можу знайти Hempstead майже доставки їх турбувати близько гул схвалення я не зробив знаю, що проблема Ви не заперечували б, що, коли перукар десь в цій кімнаті з буде працював на вигляд але до повернення на балконі вербування часу, але
Потім в один прекрасний день майже тиждень кожен день народження прийняв остаточне які е-е ... знову я хотів би, що Були сформульовані з і винайшов божевільний, хоча з цим і є група жінок посадки правильний номер Дивись, я думаю, що ви звинуватили, якщо Ви хочу ви знаєте, що мені подобається в тобі втратити свій дух співпраці ще видовжені, щоб допомогти їм благими намірами дозволяючи призведе до нього то не погано, але в є замість Мартіна з репортером відчуття, як є багато доходу випадково
Мондейл жінка написано це було б але багато бобра них теж
Рекордне число
RAN або шахта Але проблема
У мене пан поділилася своїми писати те, що я хотів але вони були відсортовані по детективної помітити
Співробітники не приватний план кришкою в кінці кінців став називати номер шість дев'ять, чотири, п'ять в кожної можливої ​​альтернативи е-е ... Потім пан Шаффер пам'ятаю мама в розробка, яка повинна читати е-е ... що нижче
Я хочу Чарлі бритви дія е-е ... дійсно знаходяться в робочому стані про битву при їм все більше вони , Але не нормально їх у відчай ринку кількість а також альбом федеральні слідчі
Я пробував все, що робить Не хочу бути міжміські дзвінки протягом однієї години, що число ви не зробили нічого про їх Монтана, ніж потім ще мільйон до одного їх на поїздку, називається проблеми, але ви хочете знати, за шість місяців удачі з посиленням оточувати Парламент вийти з доповідь , Де ми збираємося з з Проблема з те, що вони не хочуть або йти досить далеко визнав, що чистий робочий працювати до тих пір, поки ви чудово на кинути, що те, що не з поглядом на що
Уелман їх вимогу шість дев'ять чотири п'ять Медфорд штату Орегон до семи або шаблон працюють за межами Думаю, я зможу права через зміст форми Чарлі е-е ... люди вважають ліберальні ці два два сім орг і будь ласка де люди Чарльз б стріляти означало одне з, а не багато, і включений повідомити більше кролика сорок п'ять хвилин пізніше пізно, може бути, , Що на різних е-е ... обмежити, що дається вам, що , Що позиція
Павло згадав накопичення з найбільш збройні с, але це не те, що Боббі каперсів в мережі, але дивляться в свинцю і Одного разу на вокзалі в тому, що книга
Право щорічний ринок зібрані Назва документа е-е ... що він повернеться існування птахів Резервне для суду, але що робити, якщо щось
Буває, що ви будете в змозі захистити сам буде робити все, щоб зберегти цей отримати жорстку Nanum Rajitha так, але у Вас є вже провів два дні у лікарні не були достатньо добре, щоб не Plaza без день зору з волосся або k_ покриття зрозуміло це було по вашому неповною, але не , Що означає, що в моєму житті в той час як м'які лінії, як на велику рогату худобу е-е ... що ми знаємо і назад в дупу паніки кнопку на верхній частині політичних переконань при хвилюванні адвокат союзні ринок ой геть, але не означало, що ви розумієте, що це може бути наступною або кожен з правої зараз що наручники і не зовсім законними репліка губи часто зустрічаються безпорадного інших великих видалити Махал bookclub bookclub повідомник щасливо місць в публіці кредитних зверху статті компанії можуть бути помилуваний поле , Які можуть отримати приземлився їдять сцену в битва відображає пікап паперу приз помалу не включати, що відстоювання в'язниці про його руку, ми обережно гіпотетичної про його щиколотки важко вид застави до кінця Kingsport і включення і виключення то ніяких великих пальців багато світанку штовхнув завіса на лицаря білою що вони відкриють клас з'являються острова на Картера, він передбачити з президентом відкрили передні двері tv мертвих, і що може допомогти наші політичні після короткого речі починають Elmwood знищили втікача приймає угод навколо з відвантажуються сіль офіс роду роздруківка шосе патрульний Вільям равлики звіт для виконання обов'язків е-е ... в Англії, і я міг би
Потім вони отримують від знаменитих коханців ростуть, але вони повинні були бути великими і уникнути людина, якщо і коли я ще в місто філія що вони не знають, завтра і на , Що скорочення опис npf_ прямо тут Дозвольте мені нехай дозволити клієнтові, що які уподібнюючи Та отримувати ці мертві не з ними і ми почнемо будь ласка, є невелика знову е-е ... тому що у мене є кредитна карта з одинадцятої години розсилки регулярних епідемія проживають встановлено, що інша річ що ж вести нормальний спосіб життя був в Інтернеті і рухається в середині рівня У вітальні роботу , А не по дорозі, і це збираюся цього робити там, що Слово, яке ми збираємося на той час онлайн вимагають підняв якийсь час назад доктором Point Com відвідати мою тітку подій світу, але вони не знайдуть милі мало ін Ви можете отримати добре це прокладки навколо працівник привести прямо зараз і знову я думав, що я знаю, що, коли ми отримати більше, що у мене було
Так що я можу стало опис цього, але ніколи не стало трохи більше п'ять одинадцять
Ну, я думаю, у нас Ви чекаєте, щоб прийняти мене назад або перед сном отримати компілятор нехай це вас Повернутися в Атланті Труднощі її але
Ви знаєте, мідь е-е ... хоча
Ну, я думаю, рівня за описом визначити, що ми отримали його людина і що коронер ще
Практика виду одного до ніколи не дозволяє Вас вниз як би не намагалися рости після інші вимоги непередбачених надзвичайних ситуацій незалежно від погодних умов Ріо Grande iquest дає вам більше, ніж
Максимальна продуктивність зі своїм народом драйвери вашого надзвичайного суспільного виступає причиною виявили, що за підтримки тестування всіх марок моторного палива
Потім вони закатані п'ятьдесят п'ять мільйонів км з найшвидших видів русі по шосе Каліфорнії використання реальний демократ виключно якщо ви хочете такого друга даєте більше, ніж більш ефективним експлуатації і заощадить вам гроші в угода залишилося з червоного і білого Ріо Grande рішення протягом двох днів верхова їзда завтра вранці наповнюються реальним цілодобово бензин і що, що продуктивність поліцейську машину Вашої вартість сусідів , Що поліція зловила ефективності в самостійно з реальним vanderkloet улюбленої бензин з тих, хто помер нижче і ті, хто вважає, що найбільш їх належного
Тепер знову ми чуємо він зіткнувся з Розпач Манчестер і його рішучість вирватися покарання за свій злочин змусив його заплатити штраф вищу за це немає клейма, щоб бути детективом Морріс, який втратив втікача Лекція оренду
Хто буде головою насправді ніколи щоб знайти свободу
У більшості випадків смуток напад кається допомогти нам захистити себе в Всі події злочину бритв що це не вдалося Дякую вам тримати Девіса бод мало юрисконсульт сказав в кінці радіо заперечувати вдасться
Вернер вікна і але темі листа Ліндлі читанні ніч
Коріолан покликання Всі частини захищених авторським правом програм створена реальна брендингу мереж повертається на дно релігія карти отримає стверджувати, що ми збираємося спати кнопку необхідності в Атланті зі світом ніякої рани від третини до закону проводити багато з розслідуванням але це не рекорд швидкості для чого він бере з своїх повертає їх, але не більше бути безпечною економіки кожен з важких знає, але але на цей раз це був справжній бандит назад отримав Вважається, що там буде на стіни три карти і в вогонь двигун та іншої державної служби, де б називати Він розповів, чим будь-який інший бренд Та більшість з товариства з обмеженою є Кінохроніка Бембі практичного плану але вони не є єдиним всі проблеми Motrin хоча і не з державними дійсно чудовий
Правляча Стокпорт які забезпечують відновлення і більше миль з великим
Потужність arether і говорити унікальний заздрості ваших сусідів якщо ви хочете поліція відповідний формат для Ваш дзвінок, хоча, що може призвести до
Найближча червона і біла Ріо-Гранде Дейтон Завтра вранці і отримання взяти на себе фарбу будуть відкриті для злому і ви зрозумієте, приватні незначні режимі, якщо ви будете з найбільш
Рекомендується керівного на заході або тягнути мірою більш повного автомобільного пізніше точка Ріо-Гранде розшифрувати Kapiti і але зробити це Ми із задоволенням представляємо метод телефон Bamberger легальну копію виділяти Спасибі лікарю в Перу вечір дами і принижений
Під кращий з гірших в кримінальний елемент злочину сьогодні, звичайно, річ що вони були років тому де досі існує але вже не про те, що частка корисно Глава повії другої людини через практиці це все , Що науковий метод має на увазі принести кримінально до страти краще там і пацієнтів інтелектуальні вирахування в поєднанні з експертним аналізом внесок у рішення по справі ми збираємося, щоб отримати Азія продукт, який вона в той дике coupla отримати право на вершині всіх поп-записів за сучасними
Деякий час тому, що погано підсвічуванням на задній м'ясник точка як лінії протягом дванадцяти сподіватися намагалися чика всього кілька годин тому
Heartbreak, що більша але тихий впав вже близько ні, я не на пару місяців Norvasc гуртожитку даних це право, але те, що про дата Він Арава права або що з про злочин бухгалтерського обліку майже після п'яти р м найняти штат Нью-Йорк , Що оновлення під командуванням пропонуються на історичний алкоголю верхній скасував жінка була боб говорили в Сан - Фернандо фіолетовий долина з'являється мальовничі мальовничі звуковий сигнал кинув виклик звивисті Мохаве і вийшов на курну дорогу, яка веде до Ленгфорд дванадцять Меган прямо над напевно, чи зачекайте хвилину йти голосувати
Схоже, що людина була убита тут, на дороги і їздити по їхніх клієнтів на родовищі зробили ці марки у велику партію крові Схоже, що вбивця, як в той час тут
Беннетт досить маленька людина, як ви знаєте, Ну, я подивився на тіло сьогодні вранці У наступний яскравий вони можуть продати Ну все одно ми знаємо, що дві людини збираються нести тіло
Після, ніж просто одна людина, і я б е-е ... ось що я думаю, що це стара варто про це зараз що це від нього залишилося без стоматологічної роботи на перське вплив Бригада яких ем ... сертифіковані не буде робити їх просто про не може піти про притягнення скрізь Дозвольте мені завжди було письмове Про більш історичні дізнатися про сотні ярдів і в сенаті, що частина у вас є поїздка на список цих одяг та речі подальшою я йду вперед є костюм в'язаний светр Ananth
Я повинен, як це
Очоа блокнот концепція і два будь-які ярлики на цитати
Аллах е-е ... або є Звичка людина була убита мій коментар тягли сюди кров чи насправді гра планує маріонетка нічого їх виходу на пенсію і остання частина цивільне, яка виглядає як це Британія з іншого боку виглядає як там вона геть блокнот да ну ... от тільки, що це таке Oracle, якщо вони не знають, якби це було відображають і замітки і деякі цифри по цій е-е ... Я не можу змусити їх хоч з
Я, як ви знаєте ми побачимо, їх так, щоб вони могли назад те небагато, збільшувальне скло трохи так, це кращий Тепер давайте зайняті і це їх хлопець Багато зроблено в березні після них втрати будь-якої іншої ідентифікації, може бути тут всі розуміючи, що місяць, що шлях в темряві, але люди приходять більш одного тисячі створити незалежний рада незалежно від приналежності жертви а на частину плану для ремонту е-е ... папір добре, що не так багато цифр я не можу вважають, що, здається, повний набір Праворуч на задньому сайту вісімдесят сім сімнадцять це може означати все, що вірно їх в банк пам'ятку я думаю, вони означало, що більша ровами грошовій і натуральній
Доброго ранку вони допомагають рідко
Я шукаю президента цієї , Який грав тут зараз ми збирається на обід , Ймовірно, буде задній план також
Може бути, я міг би допомогти мені буде, може бути, тварин переоцінити поставки і потім були враховані на пару торнадо Чіп Я Джорджа точка касир банку
Ну, може бути, ви можете допомогти мені, що
Ви бачите у нас є трохи вбивство вниз наших краях якийсь час назад дізнався про це тільки після Різдва а ми отримали в приховати, ні волосся інших поняття про те, хто скоїв убивство все, що ми виявили, що цей маленький шматочок паперу е-е ... з цим, але гранований ніколи не побачить папірець, що, як тут і е ... так, звичайно, в одному з наших замітки ми тримаємо їх прямо тут, на лічильнику для клієнта, щоб використовувати насправді зберігаються такий же, що так що означає, що я людина споконвічно був десятків збиток в кращому випадку ми отримали менше чіпа в цих ліжках, але у Вас є ніколи не перший раз, коли ми робимо це, певний час як набір цифрами на спині тут вісімдесят сім і сім му акті жоден аналітик в стандартних життя але є ймовірність того, що ці цифри означають, що ви місто в вести
Я не знаю про інших письмовому вигляді, але Містер Стівенс банку президента світ стає все більше вниз до одного з клієнти і я повинен знати, які клієнт цифри виглядають знайомими дайте мені подумати
LOL це було б однієї
З
Право судити я роблю щось згадати про те, що
Мені здається, я пам'ятаю угоди за участю цієї суми е-е ... Право навколо свята
Лем думаю, як він був різдвяний з тим, що я був подяки і назад близькі День перемир'я Право навколо ранніх частини веб- Ви пам'ятаєте замовник був добре він не було точно клієнтом ви бачите це Людина прийшла і пан Stevens Creek область
Я пам'ятаю на рахунок у банку Беккі десь і погода переклади засобів тут Образ, що проходить через тут сказав, що він стала пасмо є телеграфний переклад, якщо я пам'ятається ви випадково не пам'ятаю назву ноутбук і але я міг би перевірити на ній але він був побудований нагадаємо, телеграф і попросив їх пройти через їх звалили вгору пару місяців тому, і, може бути, ми можемо отримати подвійну перевірку до це
Курдська державний банк сьогодні говорити віл і при цьому тільки ви, будь ласка є те, що ім'я все в порядку х качан х і нехай вони знають Все в порядку спасибо большое і ім'я людини Руперт ненавиджу резюме повинні були отримати за гроші у цей процес прямо тут
Анни Андерсон його це буде сьогодні отримав безпеки банку стані до нового вісімдесят сім доларів і сімдесят дев'ять центів в телеграфному перерахування коштів На прохання народів державний банк Детройті Мічиган випадково не пам'ятаєте, що цей хлопець виглядав трохи да е-е ... Ви бачите це справу з великою кількістю звичайних і я помітив людину, а тісно був червонувато-коричневе волосся, як я пам'ятаю але шлях навколо 1130 Сто сорок, а невеликі на великих пальцях стрічку здавалося досить рафінований і я заметіль я повинен вірити говорити що його бізнес був
Так, я е-е ... Я вважаю, що він сказав, що Принтер на захід шукає роботу, яка Схоже, людина, яку ми знайшли наше життя
Ви член був один чи я Не думаю, що так здається було інший хлопець в мене не було ніяких Розмова, що ви були хоч так Президент Вони, зокрема напруженість
Здається, він був гладко поголений, здається вид тихий і стриманий Я помітив, що потрібно бути дуже близько увагу з основними деякі британські війни прибутковості облігацій ви випадково не знаєте де вони жили добре, що він тут вони дійсно дав нам адресу великого готель
Обсяг Я говорив з Японією він міг би позицію також подякувати Вам
Я воді випрямляється і закінчився в Каліфорнія і перевірка на кілька барів ще раз, щоб почути про перших і останніх місяць домену adm_ інший вибух ходить легковажність на на на на даний момент Дейтоні і що вони були в тому що кілька тижнів вказувати е-е ... EPIP подразнюючу будь Бреннан Бій тридцять, але, але, але, але один з собою зброю драматичної я була розбита очолюваний з троянд Verizon Уайтхед
Листопад дев'яти держав для е-е ... un і частиною MCA, якщо вона це гроші, щоб купити їжу на роботу і Дитина добре не мають жодних записів Жінка в цьому випадку один двадцять ї за роботою що він зробив це робить з Вайомінга Нехай він biven почали або якій машині було більше, ніж шляхом і йдуть що б це не було Німеччина стає трохи занадто, тому що Згадаймо, як ця людина йде дивитися з е-е ... там було п'ять років дев'ять відвідувань пісні відмінний спосіб близько ста нанесення бомбити мінімальні, так як мусульманська правова навів ще качка точка цього кронштейна спортивної статури невеликий вирвався з цього, і я думаю, Я почну шукати, що молодий чоловік терапії повернення до вирішення Думбартон Ви знаєте, будь-який з компактного адаптації ефективного Едварда Бака поета питаєте тут, що порушення Клінтон
Рух день в законі Все з тринадцяти точки великого часу Мені один телефон в нижній інформацію, а потім робити бізнес з ними залякати зазначивши, приблизно в своїх дітей велика справа ми їх отримаємо, якщо у вас є, щоб і відчував себе досить велику кількість стіні облігація
Ви знаєте, тут близько двадцяти доларів що часто отримував гроші від barnesandnoble ощадного рахунку За нашими даними Ви говорили близько ста доларів інший лічильник виїхав до Каліфорнії нічого більше про Америка, та насправді я думаю, що кілька програм про його бухгалтер нарешті, перевести залишок вісімдесяти сім сімдесят дев'ять занадто часто з записи показують, що він жив добре це було постачальників, щоб дати нам повагу шістьдесят-вісім поромів §, річ, яка йде Там, як вони були господарки може знати е-е ...
Хеба я не був, що він думає, що як я хотів навіть говорив про фільтр який громадськості Юн тихий хлопчик точка англійськи дев'ять з'їв Інформація робити в ордері спасибі Як довго це рухомих ввечері про те, що ви жити в
У мене склалося враження, що сюжет Барнуелл
Я не бачив його це вже не вісімдесят вісім насипу і е ... хотів зробити це сумніви з приводу відсутності жовтня Проспект квартири вміло е і V приймають все ще день сподіватися в світі а Америка, яка з громадськістю що вони відповідно
У мене є уявлення про цей випадок будь-який розробник, який правого берега він зробив би це з цитати банк кордону і, але і для телеграфних заможний готові рясніє точка з телеграмою Randu ми думаю, можна було відправлено звідси на
Листопад двадцять дев'ятий в минулому році Ви бачите, якщо у вас є дані про нього повне право для них Ми збираємося приїхати з якщо не рухатися на них для народів стані Банк Детройт штату Мічиган прислав чоловік
Це дуже допомагає що ім'я у них не було, сказав обраний проданий в грудні п'ятий з наших клієнтів у пана fadely відкрито рахунок для переказу деяких коштів з банку в Детройті, що це один, скільки грошей, що стандартизовані Суддя написав він був відкинутий одним з студентів із Лондона однієї мінімальної заробітної плати, якщо б бути в останньому е-е ... дев'ятнадцять не я не знаю дев'ятсот доларів виведення сім'ї, яка в останній раз політичні приємно е-е ... і все виявлена ​​на дванадцятому за датою грудня Ніч схваленої манікюр інші тут не добре, що буде означати, що вони будуть одинадцять грудня дев'ятий Емма
Системи я не вірю в це, тим не менше О, навіть там, принаймні, кількість що ми виявили, що будуть обговорювати зруйнувати добре для вас мінімальна біла на W годинник прислав нам штату Сан - що, що це те, що під час польоту п'ять футів дев'ять з десяти цифр тун спосіб обійти сто шістьдесят два шістдесят п'ять фунтів лейтенант відображає навколо ласка інші спортивні споруди і я думаю, Я піду до цього розголошення державної адресу
Пузир роботу назад на кінці в кращих Тепер купол інформацію про те, що Людина за ім'я, що може бути краще, але вона залишила колись в грудні Пузир життєздатною точкою прекрасний лама буття про режисуру, що пошта смертельної ми , Ймовірно, не сподобається за участю
Габаритна довжина іншої держави реєстрація але я отримав листа від характеру президента просити, щоб дізнатися мої думки на Підтримка інших про те, що перевірка квитків на і свою обіцянку до слави і зв'язку виконанні близько коханого, що дати повний опис того, що з вуст усіх місцях до іншого тренер Пет рамках спеціального поставляється Сан - Франциско, там просто поставити і я думаю, що тримають зайняті на деякий час блокнот це сотні співробітництва в насос в заставу
Детектив сержант Річард Carmarthen на рахунок винесення за об'їжджали за допомогу Елейн крем для засмаги в один прекрасний день вони підтверджують, чи існує вид робить великий Макдональдс в кожному вікна, коли для якщо він вже ви стенограми він однією лівою га врегулювати правові індички добре те, що ідея, що я б не кажучи вже про те, що окремі в робить велику помилку, пан ніколи ніколи був в Сан - Бернардіно, а може бути, не відмовитися від очікування, що відбудеться в Сан - Бернардіно Але ми пішли
Головне для них
Квітень десяти чоловік говорять суді
Окружний прокурор Джордж Джонсон кабінет доступно парад свідків кілометрів хлопці ескорт претендентом експерт приділяє Почерк м насправді зібрана і готова захищати і підійшов до жертви за сьогодні
Я хотів би, щоб ви розглянули е-е ... і який дупі працює одинадцять чоловік на такий же, як але, що на колоді готель регістр на телеграму послав їх на немає ніякого способу, деякі з кращих годинник це почерк ви йшли в цю частина перевірки помітний експонат буття зберігатися в короні Каліфорнії грудня дев'ята Підпис об'єктів Я в Сан - Франциско читання військово-морського флоту Доданий самодержця є те, що вивісок або хто б вони не я не було як збігається з почерком на Джейк годинник на всіх це всі шляхи посередник
Ви, які працюють у західних союз Нехай Уряд да і я живу в семи Мухаммед ви будете визнати підсудного, що ще
Ось людина, що послав телеграму Детройті Група Беккет на всіх але уряд
Можна очікувати вашого графіка в мікроскопічних Тести і взяли сцену, де тіло
Руперт він був знайдений а ви зробили подібний аналіз з центром в одязі Обвинувачений ходив я не закінчилася аналогічний вони були ідентичні спасибі що вони будуть вам розповісти суду і журі робить те, що відбулося в відношенні до відповідача зараз перебуває під слідством Увечері листопаді двадцять чотири Вибухи
Ну, я був на шляху найбільших закону дивитися на гроші власність у мене є молитва машина зламалася на дорозі, але коли об'єднатися з найбільшим
Очі дот-блот Silver Lake Мій друг, що працює в гаражі дбала про своєму гаражі протягом тієї ночі Ви бачили залежало від цієї ночі issit додав, що він ішов у гараж в лісі одного Джесса Лі продається на дорогах Багато на шляху вниз по дорозі з Відень супутником в уряді да так, людина в машині, яка повинна була бути Опис офіцери дали цьому мандат, який буде говорити про ця людина дуже підходить
Я їду з мертвої якщо причина це зауваження до відома для Джорджа впевнений у підсудний був у копія людини, який пішов на сьогоднішній день Опис У ніч на листопад двадцять четвертому я думав, що це було символічний жест спасибі ще одна втрата нападів це вид Jayesh що насправді в Ви він мій брат
Якщо ви в будь-який час представити свою Брат будь-якої посадової особи банку
Італія в Лос-Анджелесі але деякі з моїх брата приїхав в Лос- -Анджелесі сказав, що він їхав п'яний на або Капсула, що деякі з них секундах справив деякі з банку гарантований підпис те, що потрібно, щоб використовувати його відкрив його використовувати Google досить якої причини він дати на використання цього імені
Інцидент на деякі, ймовірно, використовувалися багато пари на використання вибух але те, що що ваша адреса в цей час деякі каліка і що є причиною для Вас по там
Я був визнаний винним в Лос-Анджелесі Grand Lux зв'язку з моїм братом видовище звичайних магазинах, що також аташе євро сварки відсотків демократичних AB якщо ви бачите, тіло людини визначені як ми досить, я б від того, що ви будете вилікувати ідентифікації цього біта в порівнянні почерком на аркуші Меморандуму люди з тіла жертви з особливими потребами нормально, що інші види м'яса
Порівняння опису жертви представлені свідками вашого з померлої людини, то ви можете говорять проекті що людина, чиє тіло було частиною пустелі поблизу Ленгфорд добре
WildBlue дуже подобається, що взагалі сторона справи людей дійсно породженої відповідача випічка частини винними у скоєнні вбивства в Росії протягом е-е ...
Завжди забезпечити стандарти книга людям все, що ви хотіли б сказати в побудований на тріщину не є особливим привілеєм бензину задане вибору посадових осіб з тридцяти провідних міст і повітів по всій Каліфорнії, і він використовував виключно для харчування інших надзвичайних дзвонити там, здається, хочуть скоротити уряд але те, що ми журналісти в Каліфорнії то ж остаточної копії буде Sped поліції автомобілів та інших громадських відділу обслуговування за п'ятдесят п'ять мільйонів миль California Highway через всі тяготи і погода зміни за один рік як Бангалор опіуму патронаж тисячі людей
Я впевнений, що реальний дідусь буде виграти схвалення, коли ви отримуєте суд кажучи, ми відкриваємо площині підготовки Ви бачите зразки поліцейських та пожежників завідувач кафедри червоного укусів мурашок Ріо-Гранде станції в Сусідство з тією ж ми підемо в тріщини до означати, що ви волею до влади надзвичайних громадського обслуговування викликів це нормально ви двоє почнуть отримувати стиснув компліменти вашого дзвінка коли ви приносите їх завтра вранці, і Я родиною ми збираємося бути там для брошурі ми будемо запускати лайно
Уряд підготовлених посадових осіб за Екстрений виклик керівних підготовлений великої армії працівників всі аварійні п'ятнадцятого жовтня через два роки після свого злочину батареї палива в стан найвищої суди горища піднявся сходами на скачати Сан - Квентін послані туди багато обдурених Меморандум людей без видимої на початок вантажівка
Звіряче вбивство ми будемо готувати з подія сьогодні цьому випадку називається видатної охоплюють найбільш непрямих докази і менеджерів по довгій гірлянди відстані на жорсткому знову не потрапити в лимонного доброякісних і гроші і і і і недбалості було в Індонезії і Лінн старі фільми з це ліфт Тканина додає мені ховається вам на добраніч переозброєння керівництво
Для тих із вас, хто лише починає вивчати історію Китаю у першій половині 20-го століття, вона може бути трохи заплутаною.
Тож насправді мета цього відео - дати вам загальне уявлення - дати вам підґрунтя історії Китаю першої половини 20-го століття.
Отже, повертаючись у ранні 1900-ті роки, маємо кінець імперського династичного правління у Китаї.
Це - велика справа.
Китаєм правили різноманітні династії впродовж багатьох тисяч років.
Але якщо поглянути на 1900-ті роки, династичне правління - зокрема, Династія Цін - ставало все слабшим і слабшим.
Воно страждало від рук японців впродовж першої Японсько-цінської війни, наприкінці 1800-х. Зростало невдоволення серед опозиції через те, що династія, імператори, недостатньо модернізують Китай.
Пам'ятайте, це були ранні 1900-ті роки.
Решта світу ставала дуже, дуже сучасною.
Китай, у 1800-х роках, страждав від рук західних держав, які по суті справляли свій власний імперський вплив на Китай.
Багато людей відчувало: це тому, що Китай не був настільки модернізованим - економічно, політично і технологічно - наскільки потребував бути.
І так, перейдімо до 1911-го року.
Тоді розпочалося Учанське повстання, яке призвело до повалення правлячої Династії Цін.
До 1912-го року, у Нанкіні була створена Китайська республіка.
Тож це було у Нанкіні, що знаходиться ось тут. династичної влади в Китаї
Скажімо, маємо аміак.
NH3, це газ, тому я написав г в дужках.
Змішаємо його з оксигеном, молекулярним оксигеном, він теж у газоподібному стані.
В результаті реакції отримаємо монооксид азоту.
NO, монооксид, містить тільки один атом оксигену.
Це теж газ, він називається оксид азоту (ІІ), не плутайте з оксидом азоту (І).
Запишу оксид азоту (І), N2O, це звеселяючий газ.
Я не буду вдаватися в подробиці, зоосередимося на завданні.
Це є оксид азоту (ІІ) або монооксид азоту.
Він забруднює атмосферу та міститься у сигаретному димі.
Також він є у тілі.
Ми можемо дізнатися більше про нього в інтернеті.
Це ваш оксид. Аміак -важливе добриво. Ви знаєте все про оксиген.
Також утвориться трохи води.
Тож, плюс трохи H2O.
Відомо, що нам дано 34 грами амонію. Та 32 грами оксигену. -
Це буде молекула оксигену O2.
Тож виникає запитання, скільки грам монооксиду азоту або оксиду азоту (ІІ) утвориться.
Скільки грамів NO утвориться в результаті реакції?
Це стехіометрична задача.
Важливо спочатку переконатися, що наше рівняння урівняне.
Ми бачимо, що це не так.
Чому?
Ми маємо один нітроген тут, та один нітроген тут.
Виглядає, наче рівняння урівняно.
Пам'ятаєте шаблон починається з найскладнішого елементу, залишимо просту молекулу наостанок.
Ми зможемо зайнятися нею в кінці, нічого не втративши.
Гідроген, ми маємо три гідрогени ліворуч.
Паворуч тільки два. -
Як же нам зробити три гідрогени і праворуч теж?
Якщо ми перемножимо все на 1.5, то будемо мати три гідрогени з цієї сторони.
1.5 на 2, ми матимемо три гідрогени праворуч.
Все виглядає добре. -
Ми маємо два оксигени ліворуч.
Скільки оксигенів стане праворуч?
Ми маємо один оксиген тут, та у цій молекулі, проте тут є 1.5 цілої молекули.
Тож 1.5 оксигена тоді на один оксиген більше.
Ми маємо 2.5 оксигенів праворуч, в цій молекулі є тільки 2.
Що ж нам робити?
Як ми можемо отримати 2.5 оксигенів тут?
Якщо ми перемножимо на 5/4 або 1.25.
5/4 на 2 є 5/2, що є 2.5.
Тепер ми маємо 2.5 оксигенів.
5/4 на 2 буде 2.5.
1 плюс 1.5 буде 2.5.
Ми ще не урівняли.
Ми не можемо так залишити це рівняння є жахливими десятковими коефіцієнтами.
Перепишемо це. -
Якщо ми хочемо позбавитися цього, нам слід перемножити рівняння на 2.
Ні, не на 2.
На 4, щоб позбавитися 4 в знаменнику.
Якщо ми перемножимо рівняння на 4, ми матимемо 4 молекули аміаку.
Скільки моль їх буде? Зараз я маю на увазі окремі молекули.
Проте ми можемо сказати, що ми маємо 4 моль аміаку.
4 на 6 на 10 в 23 степені молекул аміаку.
В будь-якому випадку це скоротиться. Тепер ми бачимо значення молей.
Плюс 5 молекул, я розглядаю це в контексті окремих молекул плюс 5 молекул оксигену. -
Перемножимо все на 4, що ми і робимо.
Утворилось 4 моль моноксиду азоту.
Тож 4NO, ми перемножили обидві сторони на 4, тож плюс 6 молекул води.
6 H2O.
Ми трохи попрактикувалися в урівнюванні рівнянь.
Тож повернемося до нашого завдання.
Нам дано 34 грами аміаку. -
Нам потрібно порахувати скільки моль аміаку нам потрібно?
Яка атомна маса аміаку?
Не атомна маса, а молекулярна маса аміаку? -
Ми маємо справу з нітрогеном 14, тож він має масове число 14.
Гідроген має масове число 1.
Кожен нітроген має масу 14.
Кожен гідроген має масове число 1.
Гідроген трохи дивний.
Він не містить нейтронів як це буває у традиційній формі.
Він має масове число 1.
Це протон і електрон.
Це буде 3 на1.
Ми маємо три атоми гідрогену.
Тож маса, атомна маса однієї молекули аміаку є 14 плюс 3 разом 17 а.о.м.
Якщо одна молекула аміаку має 17 а.о.м. скільки буде мати 1 моль аміаку?
Це буде 17 грам.
Скільки ж моль аміаку дано?
Нам дано 34 грами аміаку, 1 моль це 17 грам.
Нам дано 2 молі.
34 це 2 на 17.
Це буде 2 молі.
Нам дано 2 моль амонію.
Подивимось скільки оксигену нам дано.
Або скільки молекулярного оксигену було дано в цьому випадку.
Маса оксигену є 16.
Це маса атомного оксигену, вам слід бути дуже обережними, бо де-коли можна почути ми маємо 32 грами оксигену, коли говоримо про молекулярний оксиген.
Я здогадуюсь, що це вже не так і важливо.
Де-коли коли ми говоримо про оксиген вам слід переконатися чи це молекулярний оксиген, чи атомний.
Проте атомна число оксигену 16.
Я можу довести це завдяки періодичній системі тут. -
Тож яка молекулярна маса двоатомної молекули O2?
Він має 2 оксигена, це буде 2 на 16 дорівнює 32 а.о.м.
Одна молекула O2 є 32 а.о.м.
Або скільки грам O2 міститься в 1 молі?
Якщо одна молекула це 32 а.о.м, тоді 6 на 10 в 23 степіні буде дуже багато грам.
32 грами. Скільки моль оксигену нам було дано?
32 грами оксигену, що є 1 моль.
Нам дано 34 грами амінію, що є 2 молі.
Запишемо це виразним кольором. -
Нам дано 1 моль молекули оксигену.
Тепер, коли ми подивимось на реакцію, для кожних 4 моль аміаку, нам потрібно 5 моль оксигену.
Або для кожних 5 моль оксигену нам потрібно 4 моль аміаку.
Тут дещо не так.
Фактично, нам потрібно більше моль оксигену ніж ми маємо аміаку.
В цьому прикладі, нам було дано менше моль оксигену, ніж амонію.
Нам дано менше оксигену, ніж нам потрібно для аміаку.
В ідеальному світі, якщо ми маємо 2 молі аміаку, нам необхідно 2.5 моль оксигену.
Співвідношення аміаку до оксигену, я запишу іншим кольором.
Співвідношення аміаку, NH3 до оксигену в нашому збалансованому рівнянні, я відзначу це, щоб показати що це найважливіше з того, що я написав.
Співвідношення в цій реакції є 4:5. -
Якщо мені дано 2 моль аміаку, чому це дорівнюватиме?
Мені дано 2 молі аміаку, скільки моль оксигену мені потрібно?
Мені треба 2.5 моль оксигену.
Чи це так?
Так, 4/5. 1.25.
Якщо ви подвоїте обидва з цих чисел, ви отримаєте 4/5.
Мені треба 2.5 моль.
Проте мені не треба 2.5 моль оксигену.
Я тільки маю 1 моль оксигену.
Тож оксиген буде обмеженим реагентом в цій реакції.
Я не маю достатньо оксигена.
Я маю надлишок аміаку, проте я не маю достатньо оксигену для реакції. Тож це буде обмежений реагент. -
Як я сказав раніше, слово реагент та реактант використовуються по черзі.
Проте у випадку, коли один з реагентів обмежений, він називатиметься реагент.
Тож окисиген є обмежувальний реагент. Тож ми маємо надлишок аміаку.
Маючи це, ми маємо 1 моль оксигену, скільки моль аміаку може прореагувати? -
Ця реакція може виглядати так.
Я маю 1 моль оксигену.
Замість 5О2Ю, мені слід записати 1О2.
Переконаємося, що це не 10.
Я напишу іншим кольором.
Я маю 1O2 замість 5О2.
Скільки моль аміаку прореагує?
Співідношення є 4:5.
Я буду мати 0.8 аміаку.
4 відноситься до 5, як 0.8 до 1.
Якщо я візьму рівняння і поділю його повністю на 5, що трапиться?
Це поділене на 5, є 0.8, монооксиду азоту.
Плюс 6/5 моль H2O.
Вихідне завдання було, скільки грам оксиду азоту (II) або монооксиду азоту ми отримаємо?
Тож ми маємо 1 моль оксигену, 0.8 моль аміаку та отримаємо 0.8 моль монооксиду азоту.
Тож 0.8 моль оксиду азоту (II) або монооксиду азоту.
Тож яка атомна маса, молекулярна маса монооксиду азоту?
Нітроген має 14 а.о.м.
Оксиген 16.
Ми робили це раніше. Ви можете переконатися, що оксиген 16, а нітроген 14.
Тож одна молекула монооксиду азоту має 30 а.о.м.
1 моль або 6.02 на 10 в 23 степіні молекул моноксиду нітрогену, буде рівне 30 грам.
Так як окскиген обмежений реагент, ми маємо тільки 1 моль оксигену.
Тому ми можемо отримати тільки 0.8 моль монооксиду нітрогену.
Тож 0.8 моль монооксиду нітрогену, 1 моль є 30 грам.
Тож 0.8 моль NO буде рівне 0.8 на 30, що дорівнює 24 грами.
Ми будемо здатні отримати 24 грами монооксиду нітрогену.
Ви можете запитати, ми ж тільки використаємо 0.8 моль аміаку.
Нам було дано 2 моль аміаку, що ж трапилось з рештою аміаку?
Припустимо ми змішали все це дуже добре і в результаті ми залишилися з 1.2 моль аміаку, що не прореагував.
Ми будемо мати 24 грами оксиду азоту (II).
Використавши 0.8 моль аміаку.
Тож в нас буде 1.2 моль невикористаного аміаку.
Ми можемо підрахувати скільки це грам аміаку це.
Ви можете порахувати скільки грам 1 моль аміаку це є, це 17 грам.
А тоді просто перемножити це на 1.2.
Я гадаю це вам буде цікаво.
Якщо ви вам щось не зрозуміло, ви можете поставити відео на паузу і розв'язати це самостійно.
Я гадаю це можна відчути інтуїтивно.
Найважча частина це перетворення молей та грам.
Далі необхідно переконатися чи зрозуміло співвідношення.
В нашому випадку це 4:5, тобто аміаку менше, ніж оксигену.
Якщо ми маємо тільки 1 моль оксигену, я матиму менше ніж 1 моль аміаку, навіть якщо було дано 2.
Тож оксиген, в цьому випадку був обмежуючим фактором.
Скажімо я мав 10 моль оксигену та 2 моль аміаку.
В цьому випадку, аміак буде виступати обмежуючим фактором у співвідношені.
Тоді б я мав більше,ніж необхідно оксигену.
Для 2 моль аміаку, мені потрібно 2.5 моль оксигену.
Тож 10 моль було б забагато.
В будь-якому випадку, побачимось у наступному відео.
Погляньте на це фото.
Воно зображає дуже цікавий парадокс.
Ці африканські студенти виконують домашнє завдання під вуличними ліхтарями в аеропорту столиці, тому що вони не мають удома електрики.
Я не спілкувався саме з цими студентами, але зустрічав студентів у такому ж становищі.
Виберімо одного з них, скажімо, вдягненого в зелену футболку.
Назвімо його Нельсон.
Б'юся об заклад, що Нельсон має мобільний телефон.
Ось вам і парадокс.
Як же так - Нельсон має доступ до найсучаснішої технології - мобільного телефону - але не має доступу до 100-літньої технології електричного освітлення домівки?
Одним словом, винні у цьому "правила".
Погані правила стають на заваді безпрограшним рішенням, які з'являються, коли люди створюють нові технології та роблять їх доступними для таких як Нельсон.
Які саме правила?
Електропостачальник у цій країні працює за правилом, яке вимагає продавати електроенергію за дуже низкою, субсидованою ціною.
По суті, ціна настільки низька, що виробник втрачає заробіток на кожній одиниці, яку продає.
Тому він не має ані ресурсів, ані заохочення підключати інших споживачів.
Президент хотів змінити це правило.
Він прагнув створити нові норми, за яких бізнес отримує невеликий прибуток і тому охоче підключає нових споживачів.
Це правила, яких дотримується мобільний оператор, послугами якого користується Нельсон.
Президент переконався, що це добрі приписи.
Тому він намагався змінити засади ціноутворення на електроенергію, але зіткнувся зі шквалом протестів від компаній і споживачів, які вимагали залишити поточні субсидовані тарифи.
Отож він був змушений змиритися із правилами, які не дають йому прийняти безпрограшне рішення і допомогти своїй країні.
А Нельсон змушений змиритися із навчанням під вуличним ліхтарем.
Найскладніше завдання полягає у тому, щоб розібратися, яким чином можна змінити правила.
Чи можна створити якісь правила зміни правил?
Я хочу наголосити, що існує загальне абстрактне розуміння, яке можна втілити в життя. Йдеться про те, щоб дати ширший вибір людям і ширший вибір лідерам, які в багатьох країнах також є людьми.
(Сміх)
Водночас, корисно показати між ними різницю.
Адже вибір, яким ви наділите проводиря - скажімо, дасте президенту змогу підняти ціни на електроенергію - заперечує економічний вибір людей.
Вони хочуть і надалі споживати субсидовану електроенергію.
Тому якщо ви надасте перевагу одній стороні, то викличете напруження і незгоду іншої сторони.
Але якщо ми знайдемо спосіб розширити вибір обох сторін, то отримаємо набір правил для зміни правил, який виведе нас із пастки.
Окрім того, Нельсон має доступ до Інтернету.
І він каже, що руйнівний вплив правил і способи, якими правила утримують людей у темряві, найкраще видно на нічних світлинах Землі від NASA.
Придивіться до Азії.
Якщо наблизити зображення у цьому місці, то побачимо Північну Корею - вона обведена лінією - яка виглядає як чорна діра порівняно з її сусідами.
Ви не здивуєтеся, що саме правила в Північній Кореї утримують тамтешніх жителів у темряві.
Але важливо нагадати, що Північна Корея і Південна Корея розпочинали з однакових законів і законодавчих приписів, а також мали спільні норми, культуру, цінності та вірування.
Після розз'єднання вони зробили вибір і ступили на два різні шляхи вироблення власних правил.
Тож ми здатні змінюватися - ми, як люди, можемо змінювати правила взаємодії з іншими. Змінювати їх на гірше чи на краще.
Тепер подивімося на інший регіон - Карибські острови.
Наблизимо зображення Гаїті, обведене контуром.
Гаїті також у темряві порівняно з його сусідом, Домініканською Республікою, яка налічує приблизно стільки ж мешканців.
Але обидві ці країни темні порівняно з Пуерто-Рико, яке має удвічі менше населення, ніж Гаїті чи Домініканська Республіка.
Гаїті попереджає нас, що правила бувають поганими через слабкий уряд.
Правила бувають поганими не тільки тому, що уряд занадто сильний і жорстокий, як у Південній Кореї.
Отож, якщо ми хочемо створити середовище з добрими правилами, то не можемо взяти і все зруйнувати.
Ми мусимо знайти спосіб і збудувати.
У свою чергу, Китай чудово показує, які можливості та складнощі роботи з правилами.
Цей графік засвідчує, що колись Китай був світовим лідером високих технологій.
Китайці винайшли сталь, друкарство, порох.
Але вони так і не створили, принаймні у той час, дієвих правил для розповсюдження ідей чи мотивації прибутком, яка б заохочувала до поширення ідей.
Згодом вони прийняли правила, які сповільнили нововведення та відрізали Китай від решти світу.
Тоді як інші країни змінювалися - розробляли новітні технології та впроваджували нові правила,
Китай залишався осторонь від поступу.
Дохід залишався незмінним, тоді як у решти країн він стрімко зростав.
Наступна таблиця наводить свіжі дані.
Вона показує середній дохід у Китаї як відсоток від середнього доходу в Сполучених Штатах.
У 50-х та 60-х роках він коливався десь на рівні трьох відсотків.
Але потім, у кінці 70-х, щось змінилося.
Китай почав невпинно зростати.
Китайці стрімко наздоганяли Сполучені Штати.
Якщо ви ще раз поглянете на нічну мапу, то здогадаєтеся про причину значних змін у правилах Китаю.
Найяскравішою точкою Китаю, яка знаходиться ось тут, на краю контуру, є Гонконг.
Гонконг був частинкою Китаю, яка впродовж цілого 20-го століття працювала за правилами, що значно відрізнялися від правил у континентальній частині країни. Гонконг дотримувався правил, запозичених в успішних тогочасних ринкових економік та впроваджених британцями.
У 1950-х роках Гонконг був місцем, куди мільйони людей могли перебратися з континенту і займатися шиттям футболок чи виготовленням іграшок.
Але зростання доходів і поліпшення навичок пожвавили економічний ріст.
Гонконг став зразком для лідерів на кшталт Дена Сяопіна, який вирішив ввести модель ринкової економіки на усіх континентальних землях.
Але Ден Сяопін нутром відчув, що людям потрібно дати вибір.
Тому замість того, щоб примушувати кожного китайця негайно перейти на ринкову модель, він створив особливі зони, які нагадували задум британців: давали охочим можливість працювати за ринковими правилами.
Навколо Гонконгу створили чотири спеціальні економічні зони: зони, де могли жити і працювати китайці, і де міста росли як гриби після дощу; а також зони, куди іноземні компанії могли прийти та виробляти речі.
Одна зона поблизу Гонконгу називається Шенжен.
У тому місті існує тайванська компанія, що зробила iPhone, який багато-хто з вас має. Вони зробили цей пристрій, скориставшись працею китайців, які переїхали до Шенжену.
Окрім чотирьох спеціальних зон існувало 14 прибережних міст, які також були економічно відкритими і, врешті-решт, досягли здобутки у галузях, які приваблювали людей своїми перевагами.
Вони сягнули таких успіхів, що переконали впровадити ринкову модель для всієї економіки.
Китай дає нам кілька важливих уроків.
Перший: залиште людям вибір.
Другий: оберіть правильний рівень.
Якщо ви намагаєтеся змінити правила в селі - будь ласка, але село занадто мале, щоб дати ті переваги, які дадуть кілька мільйонів людей, що працюють за дієвими правилами.
Водночас, ціла країна - завелика.
Якщо ви спробуєте змінити правила в країні, то не зможете дати окремим людям змогу зачекати, подивитися, як підуть справи, і дати іншим піти вперед і випробувати нові правила.
Але міста дають змогу створити нові місця з новими правилами, до яких люди зможуть приєднатися.
Міста достатньо великі, щоб дати всі переваги, які ми б отримали, якби мільйони людей працювало спільно, дотримуючись дієвих правил.
Тому я пропоную заснувати хартійні міста.
Почнемо з хартії, яка визначає усі необхідні приписи, щоб привабити людей, котрі збудують це місто.
Потрібно зацікавити інвесторів, які побудують інфраструктуру - систему енергопостачання, дороги, порт, аеропорт і будинки.
Слід залучити компанії, які створять місце праці для перших поселенців.
А також потрібно привабити сім'ї, жителів, які поселяться у цьому місті, забезпечити виховання та освіту їхніх дітей і дати їм їхню першу роботу.
Така хартія переконає людей перебратися до цього міста.
Місто можна збудувати.
А масштаб проекту - збільшити.
Можна почати все з нуля.
Для успіху потрібні дієві правила.
Ми вже про це говорили.
Такі правила, як ті, що закріплені в хартії.
Нам також потрібно створити вибір для людей.
Модель вже передбачає цей вибір, якщо міста можна буде будувати на незаселених землях.
Розпочнемо з вільних ділянок.
Люди мають право приїхати та жити за новою хартією, але вони не мусять підкорятися її приписам.
Врешті-решт, потрібно дати вибір керівникам.
А щоб дати їм належний вибір, слід уможливити партнерство між країнами: міждержавну співпрацю, практичну та реальну.
Так співпрацювали Китай і Британія, коли спершу створили перший крихітний анклав ринкової моделі, а тоді поширили його на весь Китай.
Без перебільшення, своїми діями в Гонконзі Британія мимоволі зробила більше для подолання бідності у світі, ніж усі програми допомоги за минуле століття.
Тому якщо ми уможливимо такий вид співробітництва заради тих же цілей, то досягнемо вагомих здобутків по всьому світу.
У деяких випадках відповідальність чи контроль потрібно буде делегувати від однієї країни іншій, щоб надати їй певні адміністративні обов'язки.
Мої слова напевно викликали у вас запитання:
"Хіба це не повернення колоніалізму?"
Ні.
Але слід визнати, що емоції, які охоплюють нас, коли ми задумуємося про такі речі, можуть заступити нам стежку, змусити нас відступити, перекреслити наші можливості та інтерес до нових ідей.
Чим цей задум відрізняється від колоніалізму?
Колоніалізм мав одну хибу, і деякі програми допомоги досі її не позбулися - вони містять ознаки примусу та зверхності.
А в основі нашої моделі лежить вибір для обох сторін: і для керівників, і для мешканців нових територій.
А вибір - це протиотрута для примусу та зверхності.
А тепер поговоримо про те, як втілити наш задум на практиці.
Візьмімо конкретного проводиря - кубинського лідера Рауля Кастро.
Кастро напевно спало на думку, що він має змогу зробити для Куби те ж, що зробив Ден Сяопін для Китаю, але ж на Кубі немає Гонконгу.
Однак на півдні є острівець світла з дуже особливим статусом.
Це зона довкола Гуантанамо, де угода надає Сполученим Штатам адміністративні права на кавалок землі, удвічі більший за Мангеттен.
[Рауль] Кастро іде до прем'єр-міністра Канади та каже:
"Дивіться, у янкі нікудишні стосунки з громадськістю.
Вони хочуть забратися геть.
Чому б вам, Канаді, не зайняти їхнє місце?
Створіть спеціальну адміністративну зону та керуйте нею.
Збудуйте там нове місто.
Запросіть до нього багато людей.
Створімо свій Гонконг.
Дехто з моїх громадян також переїде до цього міста.
Інші залишаться осторонь. Але ми створимо ворота, які з'єднають сучасну економіку та сучасний світ з моєю країною".
Де ще можна випробувати цю модель?
Ну, наприклад, в Африці.
Я говорив із лідерами африканських країн.
Багато з них чудово розуміють ідею спеціальної зони, до якої люди можуть долучатися як до правила.
Це правило для зміни правил.
Це спосіб створити нові правила та дати людям змогу долучитися без примусу та спричиненого ним протистояння.
Вони також прекрасно розуміють, що тоді вони зможуть дати переконливіші обіцянки довготерміновим інвесторам - інвесторам, які збудують порт і дороги в новому місті.
Їхні обіцянки звучатимуть переконливіше, якщо вони дадуть їх спільно із державою-партнером.
Можливо, у формі угоди, яка дещо нагадуватиме умовно депозитний рахунок, коли ви даєте землю у заставу, а держава-партнер бере відповідальність за неї.
В Африці є чимало земель, на яких можна збудувати нові міста.
Цю світлину я зробив, коли пролітав уздовж узбережжя.
Нескінченні простори, де б могли жити сотні мільйонів людей.
Тепер підсумуймо все і подумаймо не про кілька хартійних міст, а про десятки.
Про міста, які стануть домівкою для багатьох сотень мільйонів чи навіть мільярдів людей, які переїдуть до міст у наступному столітті.
Чи вистачить для них землі?
Нічна мапа вводить нас в оману - на перший погляд, здається, що більшість світу вже забудована.
Але я доведу вам, що це не так.
Ось уся земля на світі.
Квадратики позначають усі хліборобні землі на планеті.
А ці крапочки - землі, які вже зайняті містами, де наразі проживає три мільярди людей.
Якщо ми пересунемо ці крапки донизу, до основи прямокутника, то побачимо, що міста, які вже є домівкою для трьох мільярдів людей, займають лише три відсотки хліборобних земель у світі.
Тому якби ми захотіли збудувати міста для ще одного мільярда людей, вони стали б такими ж крапочками.
Ми би перейшли від трьох відсотків хліборобних земель до чотирьох відсотків.
І значно знизили б вплив людини на довкілля, збудувавши більше міст, до яких можна переїхати.
А якщо ці міста житимуть за добрими правилами, то мешканці цих міст будуть захищеними від злочинів, хвороб і поганих санітарних умов, а також матимуть змогу знайти роботу.
Вони отримають необхідні зручності, як-от електрику.
Їхні діти здобудуть освіту.
Отож, що потрібно зробити, щоб розпочати будівництво перших хартійних міст і закласти умови для появи ще багатьох?
Було б добре мати якийсь посібник. (Сміх)
Університетські професори могли би долучитися до написання цього посібника.
Ви не захочете дати нам будувати ці міста чи керувати ними.
Ви не дасте науковцям розгулятися на волі.
(Сміх)
Але ви могли б дати нам якусь роботу - скажімо, міркувати над таким питанням: уявіть, що в угоду з Раулем Кастро вступить не Канада.
Можливо, учасником стане Бразилія та Іспанія.
А, може, Куба хоче стати одним із партнерів у спільному чотирьохсторонньому проекті.
Як тоді виглядатиме текст угоди?
Це трохи рідкісний випадок, але й на нього знайдеться рішення.
Як профінансувати такий проект?
Виявляється, що міста Сингапур та Гонконг отримали значні доходи від вартості землі, якою вони володіли від самого початку.
Прибуток від вартості землі покриє витрати поліції, суду і навіть системи освіти та охорони здоров'я, тому такі міста стають ще привабливішими для життя і дають людям змогу заробляти більше, що, в свою чергу, веде до зростання вартості землі.
Тому люди, які долучаться до створення і будівництва цієї зони та встановлять основні правила, отримають дуже добрі заохочення.
Існує ще купа інших деталей.
Як збудувати дешеве житло, доступне для людей, які працюють на своїй першій роботі, складаючи щось на кшталт iPhone?
До того ж, такі будинки мають споживати мало енергії, бути безпечними та не впасти під час землетрусу чи урагану.
Слід продумати чимало технічних деталей, але хто вже взявся за цей проект, той знає, що для нього не існує жодних перешкод чи перепон - тільки слабка уява, яка може завадити нам прийняти справді глобальне та виграшне для всіх рішення.
Насамкінець, покажу вам одне зображення.
Хоча на Землі живе стільки багато людей, ми досягнули такого достатку завдяки силі ідей.
Ми ділимося ідеями з іншими людьми, а коли у них з'явиться якась ідея, вони поділяться нею з нами.
Ідеї - це не рідкісні речі, у випадку з якими поділитися означає обом отримати менше.
Коли ми ділимося ідеями, то ми всі отримуємо більше.
Якщо розглядати ідеї у такому значенні, то зазвичай на думку спадають технології.
Але існує ще один вид ідей: правила взаємодії один з одним.
Правила на кшталт податкової системи, яка підтримує дослідницький університет, що безкоштовно дає певні знання.
Створімо систему, в якій право власності на землю зареєстровано в державній установі, і його можна закладати як заставу.
Якщо ми постійно оновлюватимемо систему приписів, зокрема, пропонуватимемо нові правила для зміни правил, то ми не будемо змушені дотримуватися поганих правил, будемо рухатися вперед і таки зробимо світ кращим місцем, де Нельсон і його друзі не муситимуть більше вчитися під вуличним ліхтарем.
Тепер, ми з'ясували, що загальний дохід дається в будь-якій кількості і ми також можемо виразити його алгебраїчно. Я хочу подумати, що означає граничний дохід в будь-якій з цих точок.
Міркуючи про граничний дохід, граничний дохід - це лише, як змінюється загальний дохід, змінюючи нашу кількість.
Потім пізніше, ми скористуємось цим. Отже, ми можемо оптимізувати прибуток для нашої монополії прямо тут.
Я буду намагатися зробити це без розрахунків
Це справді було б дуже просто розрахувати це, бо ми, по суті, просто намагатимемось знайти нахил в будь-якій точкі на цій кривій, але постараюсь зробити це алгебраїчно і, можливо, це розвине інтуїцію, чим ми закінчимо в кінцевому рахунку.
Перше, що я хочу зробити, по суті, знайти нахил, нахил прямо тут.
Найкращий спосіб знайти нахил прямо тут, сказати, як змінився загальний дохід, якщо у нас на трішки змінилася кількість?
Якщо в мене дуже мало змінилася кількість, як змінився мій загальний дохід?
Дайте подумати наступний чином.
Інші я зможу приближати трохи простіше.
Поміркуємо про це так.
Якщо моя кількість - нуль, мій загальний дохід - нуль.
Це просто.
Якщо я збільшу кількість на дуже, дуже, дуже, дуже мало, давайте на 0.001, яким буде мій загальний дохід?
Ми можемо розглянути його в рамках кривої, прямо тут, або ми можемо лише використати вираз, що отримати від ціни помноженої на кількість, а ми отримаємо, я дістану калькулятор.
Якщо наша кількість - 0.001, наш загальний дохід буде від'ємним...
Дозвольте звернутися до калькулятора це раз.
Загальний дохід буде (-0.001) в квадраті, таким чином, ця частина, плюс 6 помножити на 0.001.
6 помножити на 0.001.
Це буде наш загальний прибуток.
Він буде становити 0.005999.
Це 0.005999.
Тепер можемо з'ясувати або отримати доволі гарне наближення для цього граничного доходу прямо в цій точці.
Наша зміна кількості - 0.001, отже наша зміна Q тут - 0.001.
Це наша зміна кількості, і наша зміна доходу - 0.005999, отже, нам потрібно лише поділити.
Ми повинні лише поділити 0.005999, чисельник, нашу зміну загального доходу, знайдену зміною кількості, поділити на 0.001.
Ми отримуємо 5.99999.
Якщо це зробити з меншими числами, якщо попробувати з 0.00000001, ви дістанетесь до точки 5, і ви навіть до 9, продовжуючи.
Чим ближче ви дістанетесь, тим меншою буде зміна, і це те, що ви насправді досягаєте обчисленням.
Ви намагаєтесь знайти супер малу зміну прямо тут.
Вона, по суті, буде 6.
Наш граничний дохід в цій точки, по суті, буде дорівнювати шести.
Що я збираюся, це позначити граничний дохід тут на кривій попиту, а також на цій осі ми вже дослідили нашу криву попиту.
Коли кількість - нуль, наш граничний дохід, якщо лише трохи збільшимо кількість, додатковий загальний дохід, що ми одержимо, буде дорівнювати шести.
Я лише позначу це.
Я лише позначу це прямо тут.
Це набуває сенсу.
Гранична вигода на ринку - 6, прямо в цій точці.
Якщо б ми лише продавали каплю апельсинового соку, чи, здогадуюсь, ми продаємо апельсини в такому разі, не сік, але якщо ми продаємо мільйони фунтів апельсинів, ми б отримали еквівалент приблизно $6 за фунт, за той мільйон фунтів, бо це гранична вигода для додаткової кількості апельсинів на цьому ринку.
Так що, це набуває повного сенсу.
Тепер подумаємо про нахил до інших точок.
Цих, я збираюсь наблизитись
Можна зробити це так, але я тільки наближусь до цього.
Я лише наближусь, використовуючи інші точки.
Якщо я хочу знайти нахил прямо тут, коли наша кількість буде дорівнювати 1, нахил буде виглядати, нахил буде виглядати приблизно так.
Я наближусь до нього, знаходженням нахилу між цима двома точками.
Я збираюсь наблизитись, і, власне, це буде дуже добре наближення.
Пізніше я його прорахую, щоб показати, що це дуже добре наближення.
Але я збираюсь наблизитися, знаходячи нахил між цима двома точками.
Між цима двома точками, наша зміна кількості становить 2, а зміна загального доходу - 8.
Наша зміна загального доходу - 8.
Коли ми випускаємо 2, чи 2 тисячі фунтів, наш загальний дохід становить $8000.
Отже, у нас зміна загального доходу - 8, чи 8000, певно, ми могли казати, поділена на зміну кількості в 2000, отже наш граничний дохід в цій точці - це 8 поділити на 2, чи 8000 поділити на 2, що дорівнює $4 за фунт.
Коли наша кількість - 1, наш граничний дохід - 4 долари за фунт.
Він становить 4 долари за фунт, щось на зразок цього.
Зараз, поміркуємо про граничний дохід, коли наша кількість буде 2.
Щоб зробити це, я знайду нахил між цима двома точками.
Ми справді хочемо знайти нахил цієї лінії, але схоже, що нахил між цима двома точками доволі точно наближений.
Це, насправді, майже ціле число, бо це лише парабола, отже, ми звісно це зробимо.
Але будь-що, це досить просто.
Ще раз, наша зміна кількості - 2, а наша зміна загального доходу, наша зміна загального доходу - це, ми зробили з 5 до 9, буде 4.
9 було прямо тут в останньому відео.
Або ми можемо сказати, це $4000 поділено на 2000 фунтів, що дає вам $2 за фунт.
Наш граничний дохід ось тут, якщо в нас кількість - 2, це 2$ за фунт.
Прямо в цій точці, для додаткових мільйонів одиниць, того, що ми будемо продавати, апельсинів, ми отримуємо еквівалент в $2 за фунт, цим збільшуючи загальний дохід.
Давай дослідимо тут ще одну точку, і, думаю, ви побачите чому
Я лише візьму ще одну точку.
Якщо ми попробуємо тут, ми попробуємо з'ясувати, який граничний дохід, або, по суті кажучи, який нахил, на скільки ми збільшимо дохід, якщо трішки збільшимо кількість, і на це, справді, простіше дивитися.
Прямо тут максимальна точка, в рамках обчислень.
Нахил тут становить нуль. Ми можемо побачити це наближенням нахилу між похилою, між цими двома точками.
У нас зміна кількості, але немає зміни загального доходу, прямо в цій точці.
Прямо тут, нахил ледь додатній.
Прямо в цій точці, нахил - нуль, а тоді направо, він стає ледь від'ємним.
Але прямо в цій точці, наш граничний дохід - нуль.
Коли наша кількість - 3 тисячі фунтів, наш граничний дохід - нуль.
Після цього наш граничний дохід стає від'ємним.
За цим, наш граничний дохід стає більш і більш від'ємним.
Але відбувається дещо дуже цікаве.
Коли ми будуємо криву граничного доходу, чи лінію, в цьому випадку, у нас лінія, у нас лінія, у нас лінія, яка в два рази перевищує, в два рази перевищує нашу криву попиту.
Це насправді узагальнення.
Якщо у нас лінійна крива попиту, як ця, вона може бути визначена як лінія, коли ваша крива граничиного доходу для монополіста також буде лінійною спадаючою кривою або спадаючою лінією, і в неї буде подвійний схил.
Нахил тут буде від'ємною одиницею.
Нахил тут буде від'ємною двійкою.
Для кожного збільшення кількості ціна знижується на два. збільшується кількість, то ціна зменшується на 2; збільшується кількість, то ціна зменшується на 2;
Це граничний дохід.
Давайте згадаємо самостійно, ми робити всі розрахунки і всю математику тут, про що нам каже граничний дохід?
Це була крива попиту.
Це говорить нам, що будь-яка ціна, при необхідній кількості чи при будь-якій кількості, це додаткова гранична вигода чи, здогадуюсь, ціна, по якій ми можемо продати ту кількість.
З цього, ми можемо зобразити наш загальний дохід як функцію кількості від того загального доходу.
Ми могли сказати, ну, дивіться, якщо будь-яка з цих величин, якщо ми трішки збільшили, якщо ми збільшили кількість зовсім трішки, на скільки збільшується дохід?
Очевидно, ми хочемо ще збільшувати кількість, в той час як наш дохід... в той час як граничний дохід стає більшим, ніж наші граничні витрати.
Я продовжу в наступному відео.
Привіт!
Я Джон Грін.
Це інтенсивний курс всесвітньої історії І сьогодні ми поговоримо про Холодну війну, що тривала фактично за мого життя тож я можу набридати вам історіями з мого минулого, як це робить ваш дідусь
У дитинстві нас вчили ховатися під партами у випадку ядерної атаки, тому що, знаєте, шкільні парти суперово відбивають радіацію.
Минулий Джон:
Містер Грін, Містер Грін!
Пам'ятаю, в початковій школі був спеціальний гість, що втік з Радянського Союзу, і в нього був цей божевільний російський акцент, він все розповідав, як Рейган повинен плюнути в лице Горбачову, замість того, щоб підписувати з ним угоди.
Минулий Джон:
А я такий: чуваче, заспокойся
Ти в кімнаті, повній третьокласників
І протягом наступних місяців на дитячому майданчику ми гралися у Рейгана-Горбачова й плювали одне в одного. Ось які були часи.
Іноді я забуваю, що це я, Я з Минулого.
Минулий Джон: Так, радий побалакати з тобою і відчуваю, що ти слу...
Ти нудний. Давай вступ.
(грає вступ) Тобто Холодна війна була змаганням між СРСР та США, що завершували гру глобально.
Ми намагалися уникати розпалювання конфліктів, ідеологічних або цивілізаційних тут, на інтенсивному курсі, Але в цьому випадку модель "зіткнення цивілізацій" дійсно використовується.
Соціалізм, принаймі, яким його створював Маркс, хотів заволодіти світом, і багато радянських людей бачили себе у конфлікті з буржуазним капіталізмом.
І радянські люди бачили намагання Америки реабілітуватися в Європі та Японії так як США намагалися розширити свої ринки, що, до речі, ми дійсно і робили.
Так що США боялися, що СРСР хотів знищити демократичні й капіталістичні інституції.
А радянські люди боялися, що США хотіли використати свої гроші й силу, щоб панувати в Європі й цілковито знищити радянську систему
І обидві сторони мали причини хвилюватися.
Це не параноя, якщо вони дійсно намагаються завоювати тебе.
Зараз, звичайно, ми вже бачили безліч геополітичних битв між головними силами тут, в інтенсивному курсі, але тоді був особливий бонус: війна могла призвести до знищення людського виду.
Це було новим для світової історії, і це варто пам'ятати. Це все ще нове.
Ось часовий проміжок, який ми обговорювали в інтенсивному курсі.
І ось як довго ми мали технологічну можливість знищити самих себе.
Це непокоїть.
Одразу після Другої світової війни Радянська влада створила сферу впливу у Східній Європі, пануючи у країнах, де Червона Армія витіснила нацистів.
За відомим висловом Вінстона Черчилля, сказаним у 1946 році, "залізна завіса" опустилася над Європою.
Нам, зазвичай, подають дати Холодної війни між 1945 й 1990 роками, але багато хто з істориків скаже, що насправді вона розпочалася під час Другої світової війни.
Зневіра Сталіна у США та Британіїї зростала, оскільки вони відмовлялися вторгатися до Європи й відкривати другий фронт проти нацистів.
А дехто навіть скаже, що рішення скинути перші атомні бомби на Японію частково зумовлювалося бажанням залякати СРСР.
Нібито спрацювало, але лише тою мірою, що заохотило Радянський Союз розвивати власні атомні бомби.
Вони успішно випробували свою першу бомбу у 1949 році.
Із самого початку, США мали перевагу, адже у них було більше грошей і впливу, і вони могли забезпечувати Європі захист з їх армією та ядерним арсеналом, пока Європа відбудовувалася
СРСР сам повинен був відбудовуватися, вони також мали суттєвий недолік, адже їх контролював відомий осел Йосип Сталін.
Нагадаю вам, не таке вже й це прокляття бути ослом.
О, гадаю, саме час для відкритого листа.
(грає арфа) Відкритий лист до Йосипа Сталіна.
Але спочатку давайте зазирнемо до секретного відділення.
О, це ж жуйка для рук ("дурна замазка")! Річ, що виграла Холодну війну.
Це дійсно різновид непотрібного споживчого товару, який ніколи не виробляли у Радянському Союзі.
І тому, що ми мали набагато більше споживчих витрат на такі речі, як "дурна замазка", ми виграли Холодну війну.
Вперед!
Любий Йосипе Сталіне, ти дійсно програв.
У твому житті був чудовий момент, на похоронах твоєї першої дружини, коли ти сказав:
"Не думаю, що колись знову любитиму".
А потім ти вбив усю родину тієї дружини.
Не беручи до уваги той факт, що ти відповідальний за десятки мільойнів смертей, мені ти не подобаєшся через ставлення до твого сина, Якова
Маю на увазі, ти був таким недоброзичливим, що потім він застрелився, але не вмер, а ти сказав:
"Він навіть стріляти влучно не вміє".
А потім, коли його взяли в полон під час Другої світової війни, ти мав шанс обміняти полонених на нього, але ти відмовився.
А потім він помер у таборі для військовополонених.
Ти був жахливим лідером, жахливою людиною і жахливим батьком.
З найкращими побажаннями, Джон Грін.
Добре, ходімо до Хмаринки Думок.
Європа була першим полем боюв Холодній війні, особливо Німеччина, що була розділена на дві частини, з колишньою столицею, Берліном, також розділеним на дві частини.
І так, я знаю, що західна частина була розділена на менші окупаційні зони, але я спрощую.
У 1948, Радиадянський Союз намагався відрізати Західний Берлін, закривши головну дорогу, що вела до міста. Але берлінський повітряний міст зупинив їх. А потім у 1961 році,
Ради спробували знову і цього разу більш успішно.
Вони збудували стіну навколо Західного Берліну, хоча варто зазначити, що вона простояла менше 30 років.
Я маю на увазі, кар'єра Міта Лоуфа тривала довше за Берлінську стіну.
Відповіддю США Радянському Союзу була так звана політика стримування; в основному, вона включала припинення поширення комунізму, виступаючи проти Рад, де би вони не хотіли розширитися.
У Європі це означало витрати чималих коштів.
Спочатку План Маршалла витратив $13 млрд на відбудову Західної Європи з грантами й кредитами, які європейці мали витрачати на американські споживчі товари й на будівництво.
Сподівалися, що дешева їжа й достаток речей у капіталізмі зупинить поширення комунізму.
США також намагалися сповільнити поширення комунізму заснуванням НАТО й втручанням ЦРУ у вибори, де комуністи мали шанс, як це було в Італії.
Але незважаючи на всі великі шпигунські романи та мартіні, що струшували, а не збовтували, Холодна війна ніколи не розпалювалася в Європі.
Напевно, найважливіша частина Холодної війни, якої люди сьогодні просто не пам'ятають, це гонка ядерних озброєнь.
Обидві сторони розвивали ядерні арсенали, Союз на ранній стадії за допомогою шпигунів, що крали американські секрети
Врешті-решт ядерні арсенали були такими великими, що США та СРСР погодилися на стратегію названу ВГЗ, яка означала "взаємно-гарантоване знищення".
Дякуємо, Хмаринко Думок.
Так, ядерна зброя мала і має можливість декілька разів знищити людство.
Але ми були близькі до ядерної війни лише раз або двічі: під час Карибської кризи 1962 року а потім знову у 1983 році, коли ми забули попередити росіян, що ми проводимо воєнні навчання, що виглядало, ніби ми хочемо зробити перший удар.
НАША ПРОВИНА!
Але хоча взаємно гарантоване знищення запобігло прямому конфлікту, у Холодній війні була доволі гаряча війна.
Корейська війна бачила безліч боїв між комуністами й капіталістами, так само як і В'єтнамська війна.
Тобто з цих днів ми пам'ятаємо "ефект доміно" як дурну параною, але після того, як Корея, а особливо Китай стали комуністичними, рух В'єтнаму у напрямку комунізму сильно скидався на загрозу Японії, якій США допомогли перетворитися на енергійного капіталістичного союзника.
Так що США загрузли в одній з найдовших воєн, у той час, як Союз допомагав армії Північного В'єтнаму у В'єтконзі.
Але потім ми відплатили їм, підтримавши антикомуністичних моджахедів після того, як Союз вторгнувся до Афганістану у 1979 році.
Звичайно, як ми зараз знаємо, ніхто не може підкорити Афганістан, якщо ви, звичайно, не монголи.
Тому після 10 катастрофічних років Ради нарешті покинули Афганістан.
Деякі з тих моджахедів потім стали членами
Талібану, хоча важко сказати, що хтось виграв ту війну.
Але справа не лише в Азії: в Нікарагуа
США підтримували повстанців, щоб скинути лівий уряд; у Сальвадорі США підбурювали авторитарні режими, яким загрожували партизани лівого спрямування.
США припинили підтримку багатьох жахливих урядів, таких, як у Гватемалі, який утримував владу за допомогою ескадронів смерті.
Скажу щиро, усі наші спроби стабілізувати уряди у Латинській Америці призвели до дуже нестабільних латиноамериканських урядів та до чималого насилля.
А потім були в'ялі конфлікти, як Суецька криза, де британських й французьких парашутистів-десантників надіслали до Єгипту, щоб не дати йому націоналізувати Суецький канал.
Або всі американські секретні операції, що мали вберегти різні країни від "впадання" в комунізм.
Сюди входив знаменитий організований ЦРУ переворот, щоб скинути демократично обраного іранського прем'єра
Мохаммеда Мосаддика після намагань його уряду націоналізувати нафтову індустрію Ірану.
І ЦРУ допомогло чилійському генералу Августо Піночету скинути демократично обраного президента-марксиста Сальвадора Альєнде у 1973 році.
І щоб ми не думали, що американці були в цьому єдиними поганими хлопцями,
Союз використовув силу, щоб придушувати повстання в Угорщині у 1956 році та в Чехословаччині у 1968 році.
Може ви помітили, що наше обговорення Холодної війни розрослося з Європи, щоб увібрати Азію, Близький Схід та Латинську Америку.
Фактично, майже кожна частина земної кулі була певним чином втягнена до планети, розділеної на три "світи".
Першим світом були США, Західна Європа та інші місця, що обрали капіталізм та більш-менш демократичну форму правління.
Другим світом був Радянський Союз і його сателіти, здебільшого країни Варшавського договору, Китай та Куба.
Третім світом були усі інші й ми більше не використовуємо цей термін, тому, що він змішує докупи надто різноманітні країни.
Ми поговоримо про більш специфічні економічні виклики, та виклики ровитку, з якими зіштовхнулися так звані "країни третього світу", проте, найважливішим у Холодній Війні було те, що ні США, ні СРСР не хотіли щоб ці країни і надалі були нейтральними
Кожна нація повинна була вибрати собі сторону- капіталістичну або ж комуністичну, і те, що наразі є легким вибором, у 50-60-ті таким не було.
Я маю на увазі, що на короткий момент здалося, наче Радянський Союз може вийти вперед, принаймі у Третьому Світі.
На деякий час капіталізм, а особливо Сполучені Штати, втратили трошки свій запал.
Штати підтримували диктратуру, не так дбайливо ставилися до цивільних прав і свобод, ми програли у змаганнях по жіночій гімнастиці.
До того ж комуністи були першими хто випустив супутник, людину та собаку в космос.
А ще марксисти просто виглядали крутішими, ось чому ви ніколи не побачите футболки Мілтона Фрідмана, хоча вони і досі продаються через DFTBA.com.
Це все мені подобається, Стене, але я більше центрист.
А можна мені футболу Кайні?
Так, зараз це круто.
Проте радянський соціалізм не міг бути життєздатною альтернативою індустріалному капіталізму.
З часом, державний сектор економіки просто не мають такого успіху як приватні підприємства, та й люди люблять жити у світі, де в них побільше різних речей.
Найважливіше, радянська політика була просто поганою: колективізація у сільському господарстві виробництво у глухому куті, що і призвело до голоду; придавлення інакомислення та традиційних культурних особливостей, що зробило людей озлобленими; ніхто більше не хотів знущань та принижень будучи за кермом Юго.
Те, чому Холодна Війна завершилася, тоді коли вона завершилася є одним з найцікавіших питань в історії 20-го століття.
Наврядчи то був Рональд Рейган хто перетворив СРСР на банкрота, хоча дехто з політиків у це вірить.
У СРСР було більше держав-сателітів, ніж їм було потрібно для підтримки, на відміну від США, які мали інвестувати у своїх союзників.
А радянська система не могла йти в ногу з економічним зростанням на Заході.
Проте, найбільшу відповідальність за закінчення Холодної війни несе Міхаіл Баришніков.
Що, ні. не він?
Міхаіл Горбачов?
Це - нудно.
Я завжди думав, що Союз мав свій шлях просування до свободи.
Ні?
То були таки "Гласность" та "Перестройка"?
Ну що ж.
Проте Горбачовська "Перестройка" та "Гласность" відкрили у радянській політичній та економічній системах шлях до місцевих виборів, меншого обмеження громадянського суспільства, меншої цензури, більшої автономії радянським республікам, недержавного ведення бізнесу та більшої автономії для державного сільського господарства.
Гласність або відкритість привели збільшення потоку інформації з Заходу та менше цензури, що призвело до збільшення хвилі критицизму як тільки люди зрозуміли наскільки біднішим був другий світ у порівнянні з першим.
Один за одним, часто досить несподівано, колишні комуністичні держави розпадалися.
У Німеччині, у 1989 році в Берліні впала стіна
Східна за Західна Німеччини возз'єдналися у 1990.
У Польщі, Гданський союз робітників портів "Солідарність" Перетворився на масовий політичний рух та зайняв із 100 місць, за які можна було змагатися на виборах 1989 року.
Угорщина провела у себе багатопартійні вибори у 1990 році.
Того ж року масові демонстрації призвели до виборів у Чехословаччині.
У 1993 році країна розділилася на Словаччину та Чеську Республіку, що було найщасливішим та обопільно вигідним "розлученням" з часу як співачка Шер розійшлася з Сонні.
Звичайно, інколи перехід від комунізму був сповнений насильства.
У Румунії, наприклад, комуністичний диктатор Чаушеску тримав владу доти, поки не представ перед трибуналом з рострілу у кінці 1989 році.
І лише у 1996 році не комуністичний уряд зміг отримати там владу.
В Югославії теж не все було добре.
А також у Росії, трошки забагато путинізму.
АА!!
Путін!
Хоча двадцять років потому важко повірити, що світ, у якому раніше домінували дві супер сили стримували одна одну у обопільно взаємо-гарантованому знищенні.
Що для мене є насправді вражаючим, то це те, що в кінці 80-их, здавалося, Холодна війна буде тривати вічно.
Іноді може здатися, що час ніби призупиняється як він нас досягає, та живучи у ядерніц еру після Холодної війни, ми повинні пам'ятати, що минуле здається таким далеким навіть якщо воно поряд, а майбутнє здається дуже впевненим, навіть якщо це не так.
Дякую за перегляд. Побачимось наступного тижня. Переклад на українську:
Можливо, ви знаєте, що HTTPS - це безпечніша версія протоколу HTT, через який ви отримуєте доступ до Інтернету з веб-переглядача.
Та чи відомо вам, що S означає "Безпечний", а захист гарантує протокол шифрування SSL?
Протокол SSL дозволяє програмам на комп"ютері, наприклад веб-переглядачу, безпечно з"єднатись із сервером.
Без протоколу SSL з"єднання відбувалося б приблизно так: веб-переглядач гукає через усю кімнату: "Агов, сервере, я тут!".
За допомогою SSL веб-переглядач також кричить, але вже мовою, яку розуміють лише вони із сервером.
Тому якщо стороння особа встановлює програму стеження на ISP-сервері чи в будь-якій точці між комп"ютером і поштовими серверами, перехопити електронні листи можна лише за умови, що вони не зашифровані протоколом SSL.
Після SSL-шифрування сторонні особи не зможуть зрозуміти дані у вашому трафіку, навіть якщо перехоплять їх.
Завжди перевіряйте наявність S у протоколі HTTPS.
За умовчанням Gmail завжди використовує HTTPS.
Іноді протокол SSL називають TLS. Це призводить до плутанини.
Насправді це просто різні версії одного протоколу.
HTTPS - це найважливіше, але також звертайте увагу на докладні відомості щодо принципів роботи SSL.
Для встановлення з"єднання клієнт, наприклад веб-переглядач, і сервер розпочинають знайомство, за якого клієнт підключається до сервера, а останній надсилає ідентифікаційні дані у формі цифрового сертифіката.
У сертифікаті вказано ім"я сервера, центр сертифікації, який підписує його, і загальнодоступний ключ шифрування сервера.
Ви раніше отримували попередження сертифіката SSL?
Інколи попередження SSL відображається у веб-переглядачі під час підключення до сервера, коли виникають проблеми з цифровим сертифікатом. Сервер надає його клієнту під час знайомства.
Причин для цього може бути кілька.
Помилка невідповідності імені сертифіката може виникнути в готелі, аеропорті чи в будь-якому місці з адаптивним порталом.
Іноді ви отримуєте попередження про закінчення строку дії сертифіката.
Перевірте термін дії на сертифікаті.
Якщо термін дії закінчився вчора, тоді все правильно.
Нарешті, може з"явитися попередження про сертифікат, підписаний самостійно або отриманий із невідомого центру.
Така ситуація прийнятна для невеликого сайту, власник якого не бажає сплачувати 50 дол. США щороку.
Але великий комерційний сайт не може собі цього дозволити.
Якщо на відомому сайті попереджають про недійсний сертифікат, то тут справді щось не так.
Будьте уважні, якщо побачите таке попередження.
Безпечного пошуку!
Я художниця, а також одна з засновників Коаліції пластикового забруднення.
Я працюю з пластиковими пакетами, якими я користуюсь як основним художнім матеріалом, розрізаючи і зшиваючи їх заново, вже двадцять років.
Я роблю з них дво- та тривимірні композиції, скульптури та інсталяції.
Будучи зроблені з пластику, деякі з моїх робіт десь через вісім років стали тріскатись і розпадатись на частини.
І я подумала:
"Чудово. Вони недовговічні, як і ми самі."
Дізнавшись трохи більше про пластик, я зрозуміла, що насправді нічого тут гарного.
Це погано, що пластик розпадається на частини, тому що він все одно залишається пластиком.
І як виявилось, його дуже багато в морському середовищі.
Згодом, останніми роками, я дізналась про тихоокеанську сміттєву пляму і вир.
І моя перша реакція -- і я думаю, що у багатьох людей така реакція, коли вони про це дізнаються -- була "О боже мій!
Ми мусимо відправитись туди і почистити там все."
Отже, я розробила пропозицію дістатись туди вантажним кораблем і двома списаними риболовецькими траулерами, з краном, подрібнювачем та формувальним апаратом.
Я збиралась відправитись до плями, поширювати інформацію про цю проблему, та розпочати збір пластику, подрібнювати його на дрібні частинки та виготовляти з них бруски, які можуть використувоватись в якості будівельних матеріалів в малорозвинених громадах.
Я почала спілкуватись з людьми, які бували біля плями і вивчали проблему пластику в морському середовищі, і в результаті зрозуміла, що очистка плями була б краплиною в морі порівняно з тим, скільки сміття виробляється щодня в усьому світі, і що насправді мені варто було зупинитись та побачити загальну картину.
А загальна картина така: ми мусимо знайти спосіб зупинити цей потік.
Нам треба перекрити джерело одноразових пластикових виробів, які щодня потрапляють до морського середовища в усьому світі.
І побачивши все це, я також зрозуміла, що я не на жарт розсердилась.
Я не просто переймалась пластиком, який ви намагаєтесь уявити собі посеред Тихого океану -- якого, як я тепер вже знаю, 11 плям, ймовірно, пластикових, в п'яти океанах світу.
Я переймаюсь не тільки цим виром пластику, але й виром пластику в супермаркетах.
Я йду до супермаркету, і всю мою їжу запаковують в пластик.
Всі мої напої запаковані в пластик, навіть в крамницях здорового харчування.
Я також переймаюсь пластиком в холодильниках, і пластиком та токсинами, які потрапляють з пластику в наші організми.
Тому ми зібрались з групою інших людей, які також займаються цією проблемою, і створили Коаліцію пластикового забруднення.
Ми працюємо над багатьма ініціативами, хоча деякі з них дуже прості.
Одна з них така: якщо від 80 до 90 відсотків з того, що ми знаходимо в океані -- морського сміття, яке ми знаходимо в океані -- це пластик, чому б не називати речі своїми іменами.
Це пластикове забруднення.
Всі, хто пише книжки про екологію та економію ресурсів, завершують їх ідеєю вторинної переробки.
Ви викидаєте щось до смітника і назавжди про це забуваєте.
Що відбувається насправді?
В США менше семи відсотків пластику перероблюється.
І якщо ви як слід поцікавитесь на цю тему, особливо стосовно пластикових пляшок, більшість з них перероблюються на простіші матеріали, або спалюються, або відправляються до Китаю.
Вони перероблюються на менш корисні речі, тим часом як скляна пляшка може бути знов перероблена на скляну пляшку, або використана ще раз, пластикова пляшка ніколи не стане знов пластиковою пляшкою.
Таким чином, для нас це серйозна тема.
Ще одна річ, про яку ми думаємо і про яку просимо думати інших людей, це четверта R, яку ми додали до трьох R -- Reduce, Reuse, Recycle -- зменшувати, повторно використовувати, перероблювати -- і це Refuse -- відмовлятись.
Завжди, коли можливо, відмовляйтесь від одноразових пластикових виробів.
Альтернативи існують.
Деякі з них дуже старомодні.
Особисто я колекціоную ці прикольні контейнери Пайрекс і користуюсь ними замість контейнерів Глед та Таппервеар для зберігання іжі.
І я знаю, що я роблю послугу собі та своїй сім'ї.
Дуже просто взяти сталеву пляшку, або скляну пляшку, якщо ви в дорозі і забули взяти свою сталеву пляшку з собою, наповнити її водою, або очищеною водою, замість того, щоб купувати воду в пластиковій пляшці.
Я думаю, головне, що я хочу вам всім сказати -- і я знаю, що всі ви багато знаєте на цю тему -- це те, що це величезна проблема для океанів, але це проблема, яку створили ми, як споживачі, і яку ми можемо вирішити.
Ми можемо вирішити її поширюючи інформацію на цю тему та привчаючи людей користуватись альтернативами.
Завжди, коли це можливо, користуватись альтернативами одноразовому пластику.
Ми можемо зупинити цю течію, що впадає в наші океани, і таким чином врятувати океани, врятувати планету, врятувати самих себе.
Дякую.
Візуалізація є центральною частиною моєї праці.
Я розповідаю людям про стан здоров"я у світі.
Я знаю, що просто мати данні недостатньо.
Я повинен показати їх таким чином, щоб люди змогли отримати насолоду від презентації і зрозуміти, про що в ній йде мова.
Зараз я спробую зробити те, що раніше ніколи не робив: оживити статичні данні у просторі, при невеликій технічній подтримці моєї команди.
Отож, почнемо: спочатку вертикальна вісь, характеризуюча стан здоров"я.
Очікувана тривалість життя - від 25 до 75 років.
І тут знизу вісь, показуюча добробут.
Дохід на людину:
400, 4 000 та 40 000 доларів.
Тут унизу - бідні та хворі,
Зараз я покажу вам, яким був світ 200 років тому, у 1810 році.
Тут показані всі країни світу:
Європа - коричнева, Азія - червона, Близький Схід, Африка південніше Сахари - сині, та країни Америки - жовті.
Розмір кола, показуючого країну, характеризує чисельність її населення.
Отож, у 1810 році було доволі багато народу тут унизу, чи не так?
Усі країни були хворими і бідними, у всії країнах тривалість життя була нижче 40 років і тільки у Англії та Нідерландах положення було трохи краще, але не набагато.
А зараз я покажу історичний пррогрес.
Промислова революція вивела європейські країни у лідери посеред інших, але колоніальні країни Азії та Африки, застрягли тут унизу.
Врешті-решт, західні країни почали ставати здоровіше і здоровіше.
І зараз ми почнемо повільно рухатись, щоб показати вплив
Першої Світової війни і епідемії "Іспанки".
Це катастрофа!
Зараз я швидко покажу зміни 1920-х і 1930-х років.
І не дивлячись на Велику Депресію, західні країни просунулися набагато вперед у поліпшенні добробуту і здоров"я.
Японія і деякі інші країни намагались йти їхнім шляхом але більшість країн залишились тут унизу.
Зараз, після трагедій Другої Світової війни, ми трохи зупинемось, щоб глянути на те, яким був світ у 1948 році.
1948 рік був роком звершень: закцінчилась війна,
Швеція зайняла перше місце в медальному заліку Зимніх Олімпійських ігор, народився ваш покірний слуга.
Але різниця між країнами світу була ширше ніж коли-небудь.
Те, що ми зараз робимо, зараз, в цю саму мить, нас вбиває.
Вбиває сильніше, ніж машини чи інтернет, чи навіть той мобільний пристрій, про який ми постійно розмовляємо, технологія, котрою ми користуємось майже щодня це наші попи.
В наші дні люди сидять 9.3 годин на добу, що навіть більше, ніж ми спимо, в средньому 7.7 годин.
Сидіння настільки розповсюджене, що ми навіть не замислюємось над тим, наскільки багато ми це робимо, і оскільки всі інші також це роблять, нам навіть не спадає на думку, що це зовсім не Окей.
Таким чином, сидіння стало "бичем сучасного суспільства" і має такі ж негативні наслідки, як і куріння.
Зрозуміло, що наслідки для здоров'я просто жахливі, не кажучи вже про нашу талію.
Фактично 10 % таких хвороб, як рак молочної залози чи рак товстого кишечника, безпосередньо пов'язані з недостатньою фізичною активністю.
Також серцеві захворюваня - 6%, діабет 2-ого типу - 7%, від чого також помер мій батько.
Здавалось би, що будь-які із цих даних мали переконати нас підійматися частіше з нашої попи, але, якщо ви хоч трішки схожі на мене, то це не спрацює.
Що дійсно мене змусило пересуватися частіше - була соціальна активність.
Хтось запросив мене на зустріч, але не зміг знайти час для зустрічі у звичних офісних умовах, тому запропонував:
"Завтра я планую вигуляти своїх собак.
Ви змогли б приєднатись до мене?"
Насправді пропозиція мені видалась дивною, але під час тієї зустрічі, я пам'ятаю, постійно казала собі,
"Я повинна задати наступне запитання," тому що я знала, що буду тяжко дихати під час розмови. і все ж, я взяла ту ідею та зробила її своєю.
Таким чином, замість зустрічей за кавою чи у люмінесцентно-освітлених конференц-залах, я стала запрошувати людей на "прогулянкові" зустрічі, в результаті проходячи 20-30 миль на тиждень.
Це змінило моє життя.
Але перед цим, насправді відбулася мого зміна світогляду. Раніше я вважала, що можна турбуватись лише про щось одне - чи про своє здоров'я, чи про свої обов'язки, і завжди одне реалізується за рахунок іншого.
А зараз, провівши кілька сотень таких зустрічей, я прийшла до наступних висновків.
По-перше, відбувається дивна річ, коли ти дійсно вибираєшся із своєї коробки, що приводить до нестандартного мислення.
Чи це пов'язане з природою чи з фізичними навантаженнями, але це дійсно спрацьовує.
По-друге, і можливо більш важливе, ви не уявляєте, наскільки кожний з нас може поглянути на проблеми з різних точок зору і зрозуміти, що вони не такі як ми собі думали.
Якщо ви збираєтесь вирішувати проблеми і поглянути на світ по-іншому з нової позиції, не має значення в якій галузі - чи то в бізнесі чи в урядовій структурі, чи намагаєтесь вирішити проблеми довкілля, або створити нові робочі місця, можливо ми зможемо подумати про те, як переформулювати ті проблеми, щоб обидві сторони були задоволені.
Тому що коли це трапилося зі мною, виявилось - під час прогулянки-розмови речі стають життєздатними, здійсненними і вирішуються.
Так, я розпочала цю розмову з нашої проблеми, а завершу також очевидним фактом, - ходiть і розмовляйте.
Проходьте свої розмови.
Ви будете приємно вражені наскільки свіже повітря впливає на наше свіже мислення, і на методи нашої діяльності, ви принесете в ваше життя повністю нові ідеї.
Дякую.
(Аплодисменти)
Мета перших трьох блоків цього курсу - створити пошукового робота, який буде збирати з мережі дані для нашої пошукової системи, та дізнатись в процесі про чудові ідеї зі сфери комп'ютерних наук.
Ми почнемо перший розділ з першого посилання на веб-сторінці.
Пошуковий робот шукає веб-сторінки для нашої пошукової системи, починаючи зі стартової сторінки, щоб знайти інші сторінки.
Кожне з цих посилань веде до нової веб-сторінки, на якій, в свою чергу, можуть бути посилання, які ведуть до інших сторінок.
Проходячи за цима посиланнями, ми будемо дізнаватись про веб-сторінки все більше і більше, накопичуючи колекцію даних, яка пізніше знадобиться для нашої пошукової системи.
Веб-сторінка - це всьго лише частина тексту, який потрапляє з Інтернету до вашого браузера.
Детальніше про те, як це відбувається, ми поговоримо у розділі 4.
Проте зараз для нас головне зрозуміти, що посилання - це лише особливий різновид тексту на веб-сторінці.
Коли ви клікаєте за посиланням в окні свого браузера, воно направляє вас на нову сторінку.
Ви можете і далі переміщуватись за цима посиланнями навіть будучи людиною, а не роботом.
В цьому блоці ми напишемо програму для пошуку найпершого посилання на веб-сторінці.
У наступних блоках ми з'ясуємо, як можна знайти всі посилання на сторінці та зібрати їх у колекцію для нашої пошукової системи.
Ми знаходимося на 27 задачі.
Яке рівняння найкраще описує цей графік зверху?
Перед тим, як зробити вибір, треба з'ясувати, що ми можемо дізнатися з цього графіку.
Де він перетинає вісь у?
Якби ми сказали, що це рівняння прямої, то у дорівнює mx плюс b, де m є нахилом прямої, а у це -- і b є точкой перетину осі у.
Вже пізно, і я починаю заплутуватися.
Тож, де є точка перетину з віссю у?
Коли х дорівнює 0, у дорівнює 0.
Це дорівнюватиме 0,
Точка перетину у це 0.
Коли х дорівнює 0, у дорівнює 0.
Тож, ось у перетинається у точці 0.
Тому ми знаємо, що це має форму у, що дорівнює mx, де m є нахилом.
Давайте знайдемо цей нахил.
Нахил дорівнює зміні в у на заданій зміні в х чи зміні в у поділеній на зміну в х.
Коли ми збільшуємо х на 1, на скільки ми збільшуємо -- чи зменшуємо у? у збільшується на 2.
Можна сказати, що це дорівнює зміні у на 2, плюс 2 коли х змінюється на плюс 1.
Тож, нахил дорівнює 2, рівняння цієї прямої дорівнює 2х.
Що є варіантом В. Варіант В.
Наступне завдання.
Яка точка лежить на прямій, яка задана рівнянням 3х плюс 6у, що дорівнює 2?
Краще за все, напевно, просто замінити ці числа на х та у, і побачити що з цього вийде.
Тут х дорівнює 0, а у дорівнює 2.
Давайте подивимось.
3 помножене на 0 плюс 6 помножене на 2 дорівнює 0 плюс 12.
Не дорівнює 2, а дорівнює 12.
Тож, це не підходить.
Я просто беру 3 помножене на х плюс 6 помножене на у і дивлюсь, що отримую.
У цьому випадку в нас є 3 помножене на 0 плюс 6 помножене на у.
Плюс 6 помножене на 6.
Це є 0 плюс 36.
Це не дорівнює 2.
Не може бути цим варіантом.
Це, в нас є 3, це є 3 помножене на 1.
Плюс 6 помножене на цей у.
6 помножене на мінус 1/6.
Давайте подивимось.
Це 3.
Це дорівнює 3.
А потім 6 помножене на 1/6 це 1, та в нас ще є мінус ось тут.
Тож це є мінус 1.
Це дорівнює 2.
Тож, це працює.
3 помножене на 1 плюс 6 помножене на мінус 1/6 дорівнює 2.
Наша відповідь С.
Задача 29.
Давайте подивимось, чи потрібно це вирізати й вставити.
Так.
Так, я думаю, що це гарна ідея.
Давайте подивимось.
Копіюємо й вставляємо.
Дозвольте мені скопіювати це й вставити декілька наступних завдань.
Можна було б просто перемістити це. Гаразд, все підходить.
Доволі добре.
Яким є рівняння прямої, яка має нахил 4 і проходить через точку 3, мінус 10? Якщо нахил дорівнює 4, ми знаємо, що пряма -- давайте просто перепишемо це у формі перетину нахилу віссю у mx плюс b.
Вони говорять нам, що нахил дорівнює 4.
Ми знаємо, що рівняння прямої дорівнює у, і дорівнює 4х плюс точка перетину у.
Ми можемо з'ясувати точку перетину у, якщо підставимо цю точку в рівняння.
Це проходить через точку 3, мінус 10.
Тож у дорівнює мінус 10, а х дорівнює 3.
4 помножене на х. х дорівнює 3.
Плюс b.
Що це?
Це мінус 10 дорівнює 12 плюс b.
Можна відняти 12 від обох частин цього рівняння, і ми отримуємо мінус 22.
Мінус 10 мінус 12 дорівнює мінус 22.
Це 12 безумовно відходить на задній план.
Дорівнює b.
Рівняння нашої прямої, що є у і дорівнює 4х плюс b, що ми тільки з'ясували дорівнює мінус 22.
4х мінус 22.
Це є відповідь А. Завдання 30.
Дані в таблиці показують ціну оренди велосипеду за годину, включаючи заставу.
Якщо години, h, знаходилися би на горизонтальній осі -- цікаво, чи намалюю це я.
Це знаходиться на горизонтальній осі, де в нас години, h.
Тож, це є h.
А ціна, зображена на вертикальній осі, то давайте я намалюю вертикальну ось.
Ціна знаходиться на вертикальній осі.
В яке рівняння прямої ці дані б підійшли?
Добре, вони хочуть знати ціну як функцію від годин.
Давайте подивимось.
Це лінійна залежність.
Можна робити з нею все те саме, що і зі звичайною прямою.
Мені навіть не потрібно було цього робити. y дорівнює mx плюс b.
Тож m, або нахил дорівнює зміні в у поділеній на -- або дозвольте записати мені це по-іншому.
Через те що ми хочемо отримати це -- можна записати с дорівнює нахилу помноженому на години плюс b.
Замість х, в нас є години, замість у, в нас є ціна.
Тож, чому дорівнює нахил?
Нахил дорівнює зміні у залежній змінній, зміні в ціні, поділеній на зміну в залежній змінній, що ділиться на зміну в годинах.
Тож, давайте розберемось.
Якщо наші години збільшити на 3, на скільки б змінилось с?
Коли йдемо з 2 до 5, якщо сказати 5 мінус 2, це на скільки в нас змінюються години.
Це дельта h.
Це 30 мінус 15.
Це дорівнює 15 поділене на 3, що дорівнює 5.
Тож, ми знайшли нахил.
Нахил дорівнює 5.
Тепер нам потрібно знайти точку перетину у.
Наше рівняння, можна було б переписати як ціну, що дорівнює нахилу, що дорівнює 5, помножене на години плюс що завгодно з точки перетину у.
А потім, нам просто потрібно підставити одну з точок, щоб знайти b, так як ми це зробили у минулому відео.
Тож, давайте підставимо точку, коли h дорівнює 2, с дорівнює 15.
Точка 2, 15.
Коли h дорівнює 2, с дорівнює 15. С дорівнює 15, коли h дорівнює 2.
А тепер ми можемо просто знайти b.
Отримуємо 15, що дорівнює 10 плюс b.
Віднімаємо 10 від обох частин, отримуємо, що b дорівнює чому?
5.
Рівняння прямої це вартість, що дорівнює 5 помноженим на h плюс наша точка перетину осі у, чи плюс наша точка перетину с.
Плюс 5.
5h плюс 5, це відповідь С.
Якщо спробувати це з цими точками, воно має спрацювати.
Гаразд, наступне завдання.
Давайте подивимось.
Здається, це вирізання та вставляння є гарною ідеєю.
Я вважаю, що часу нам вистачить ще на дві задачі.
Стерти це ось тут.
І вставити тут.
І так, воно каже, що деякі задані пари лінійної функції х є у таблиці знизу.
Це типу остання.
Яке з наступних рівняннь використовувалося для створення таблиці зверху?
Ну, можна зробити те, що ми зробили минулого разу.
Можна сказати ОК, це буде мати якийсь зв'язок.
Знаємо, що у дорівнює mx плюс b.
Це буде пряма у формі перетину нахилу у
Вони нам кажуть, що це лінійна функція.
Ось тому ми і можемо одразу сказати, що це буде пряма.
Тут немає жодного х у квадраті чи чогось такого.
Тож, було б непогано почати з нахилу.
Нахил дорівнює зміні в у поділеній на зміну в х.
Тож, давайте подивимось.
Коли х змінюється від 1 до 3, як змінюється у?
Він змінюється від 1 до 7.
Отож, зміна в х дорівнює 3 мінус 1, чи просто 2.
А яка зміна в у?
7 мінус 1.
А це дорівнює 6 поділеному на -- о, ні. Вибачте.
Зміна в х була 3 мінус 1.
Вибачте за це.
3 мінус 1.
Тобто, це 6 поділене на 2.
Коли х змінюється на 2 -- це ось це 2, зміна в х -- у змінюється на 6.
Це є зміна в у.
Нахил дорівнює 3.
Тож, рівняння нашої прямої дорівнюватиме у, що дорівнює 3х плюс деяка точка перетину у.
А тепер можна підставити щось.
Давайте підставимо це.
Це 1, 1 на вигляд дуже просте.. Тобто у дорівнює 1, коли х дорівнює 1. Добре.
Тож, у нас 1 дорівнює 3 плюс b. Віднімаємо 3 від двох боків цього рівняння і що ми отримуємо?
1 мінус 3 це мінус 2, що дорівнює -- вочевидь це зникає, 3 мінус 3. b дорівнює мінус 2.
Наше рівняння прямої, в нас є нахил з 3 і точка перетину у мінус 2.
Рівняння буде у, що дорівнює 3х плюс b. b це мінус 2.
Мінус 2.
Це є відповідь С. Відповідь С. 32.
Рівняння прямої І є 6х плюс 5у, що дорівнює 3.
А рівняння прямої q є 5х мінус 6у, що дорівнює 0.
Які ж твердження щодо двох рівнянь є вірними?
Добре, давайте розберемося.
У них одна й та сама точка перетину.
Вони паралельні. У них та сама точка перетину х.
Прямі l та q є перпендикулярними.
Я розповім вам про те як дізнатися, що прямі є перпендикулярні.
У них зворотне мінусове значення нахилу.
Але я ще не знаю, чи знадобиться нам це.
Мені завжди здається простішим дивитися на ці прямі у формі типу рівняння прямої, що перетинає нахил.
Зробімо це.
Пряма І може дорівнювати 6х плюс 5у, що дорівнює 3.
Якщо нам потрібно було б відняти 6х від обох боків ми б отримали 5у дорівнює мінус 6х плюс 3.
А потім треба було б поділити обидві частини на 5 і отримали б мінус 6/5х плюс 3/5.
Це пряма І ось тут.
Виділю пряму q іншим кольором. q це 5х мінус 6у дорівнює 0.
Давайте віднімемо 5х від обох частин.
І отримаємо 6у дорівює мінус 5х.
Якщо поділити обидві частини на мінус 6, то можна отримати, що у дорівнює
-- мінус 5 поділеному на мінус 6.
Це є 5/6 х.
Здається, що саме D схоже на правильну відповідь.
Бо нахил ось цього дорівнює 6/5.
Це є нахил прямої І.
Нахил прямої q дорівнює зворотньому від'ємному значенню цього
На цьому етапі було б добре це запам'ятати.
Я ще не довів цього Вам.
Якщо Ви хочете пряму, яка має перпендикулярний нахил до цієї, чи пряму, яка перпендикулярна до цього, то Ви отримаєте від'ємне зворотнє значення нахилу.
Зворотне значення цього це мінус 5/6, а мінус зворотнього є плюс 5/6.
Тобто це є від'ємним зворотнім значенням цього.
Тобто ці прямі й справді перпендикулярні.
Тож це є D.
Побачимось у наступному відео. Переклад на українську:
Пляма виходить тоді, коли ви берете фарбу та розводите її розчинником.
У випадку з живописом олійними фарбами - великою кількістю скипидару, так, що фарба стає дуже дуже блідою, розбавленою.
Колір світлішає, а через те, що фарба стає такою водянистою, пляма може проникнути і в саме полотно.
У роботі Рафко можна побачити, що він накладає пляму поверх плями, так, що ми ледь можемо помітити ці дуже дуже тонкі шари фарби.
Доброго дня, Доха. Привіт!
Салам алейкум!
Мир вам!
Я обожнюю приїжджати в Доху.
Тут така інтернаціональна атмосфера.
Почуваєш себе ніби в ООН.
Приземлився в аеропорті, і тебе вітає дівчина з Індії, яка проводить тебе до офісу Аль Маха, де тебе зустрічає дівчина з Філіппін, яка передає тебе дівчині з Південної Африки, яка веде тебе до корейця, який відправляє тебе до пакистанця з багажем, який садить тебе в таксі, де сидить хлопець зі Шрі-Ланки.
Ти їдеш у готель і реєструєшся.
У ліванця.
Невже? І тоді нарешті швед показує вашу кімнату.
Я запитав:
Відповіли:
"Ви що, зараз надто гаряче.
Вони виходять пізніше.
Вони розумні". "Вони знають". (Сміх)
Звичайно, через швидке зростання країни не уникнути проблем зростання.
Наприклад, коли ви зустрічаєтесь з людьми і думаєте, що вони добре знають місто, але насправді це не так.
Мій індієць-таксист приїхав за мною у готель W, і я попросив його відвезти мене в Шератон, і він відповів "Без проблем, сер".
Дві хвилини ми сиділи в машині мовчки.
Я запитав: "Щось не так?"
Він відповів:
"Є одна проблема, сер".
(Сміх)
Я питаю, "Яка?", а він відповідає:
"Де це?" (Сміх)
Я йому кажу:
"Ти ж водій, ти маєш знати".
А він відповідає "Ні, я сам тільки приїхав, сер".
Я питаю, "Ти тільки приїхав в W?"
"Ні, я тільки приїхав в Доху, сер". (Сміх)
"Я їхав з аеропорту додому і тільки отримав роботу.
(Сміх) Він запропонував:
"А може ви сядете за кермо, сер?" (Сміх)
"Так я не знаю куди їхати".
"Я теж не знаю.
Нас із вами чекають пригоди, сер". (Сміх)
Останні кілька років Близький Схід - суцільні пригоди.
Вони сходять з розуму після цієї Арабської весни.
В залі сьогодні багато лівійців?
Лівійці, оплески!
(Оплески)
Ось і лівійці!
Близький Схід сходить з розуму.
Ви знаєте, що Близький Схід зійшов з розуму, якщо Ліван виявляється найспокійнішим місцем у регіоні.
(Сміх) (Оплески)
Хто б міг подумати? (Сміх)
Боже мій.
Ні, насправді існує багато проблем у регіоні.
Деякі люди не хочуть про них говорити.
Я сьогодні прийшов, щоб говорити про них.
Леді та джентльмени з Близького Сходу, ось одне серйозне питання. Коли ми зустрічаємось і вітаємось, скільки раз потрібно поцілуватись? (Сміх)
В кожній країні свої звичаї, чи не так?
В Лівані цілуються тричі.
В Єгипті цілуються двічі.
Я був в Лівані і звик до трьох.
Я поїхав в Єгипет і хотів привітатись з єгиптянином.
Один раз поцілувались, два, третій - а він не захотів.
(Сміх)
Я сказав йому "Ні, ні, я тільки прибув з Лівану".
А він відповідає, "Мені все одно, де ти там був, просто стій там, де стоїш".
(Сміх) (Оплески)
Я поїхав в Саудівську Аравію, там вони цілуються один раз, другий, а потім на тій самій стороні три, чотири, п'ять, шість, сім, вісім, дев'ять 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18... (Сміх)
Коли наступного разу побачите саудійця, придивіться - в них голова трохи похилена на бік.
(Сміх)
"Абдуле, з тобою все в порядку?"
"Я просто вітався півгодини. Зі мною все буде добре". (Сміх)
Катарійці взагалі вітаються ніс до носа.
Чому ви так робите?
Ви надто втомлені, щоб вертіти головою зі сторони в сторону? (Сміх)
"Хабібі, любий, щось дуже спекотно.
Підійди на секунду, привітаємось.
Привіт, любий.
Головне не рухайся.
Стій на місці, будь ласка.
Мені потрібно відпочити". (Сміх)
Іранці, іноді ми робимо два поцілунки, іноді три.
Друг мені пояснив, що до революції 1979 року цілувались двічі.
(Сміх) Після революції - тричі.
З Іранцями ви завжди точно знаєте, на чиїй стороні людина, зважаючи на кількість поцілунків.
Так, коли ви цілуєтесь один, два, три - "Я не можу повірити, що ти підтримуєш режим!" (Сміх) "Зі своїми трьома поцілунками".
(Сміх) Якщо чесно, я дуже радий бути тут сьогодні, як я вже казав, ви, друзі, робите величезний внесок у культуру, і це просто надзвичайно, і це дуже допомагає змінити образ Близького Сходу на Заході.
Насправді багато американців не знають багато про нас, про Близький Схід.
Я сам іранець і американець.
Я живу там.
Але й сюди я теж приїжджаю, тому я знаю.
Ми ж дуже багато сміємось, правда?
Люди не знають, що ми теж багато сміємось.
Після виходу мого шоу "Вісь зла", на телеканалі Comedy Central, я вирішив почитати коментарі, що говорять люди, і зайшов на один консервативний веб-сайт.
Один хлопець пише іншому:
"Я навіть не знав, що ці люди вміють сміятись".
Задумайтесь.
В американських фільмах та по телевізору ми ніколи не сміємось, так?
Хіба що таким демонічним сміхом . (Сміх)
"Я вб'ю тебе в ім'я Аллаха, вухахахахаха".
(Сміх) Але ніколи не "ха ха ха ха ла." (Сміх)
Ми любимо сміятись.
Ми любимо радіти життю.
Добре було б, якби більше американців приїжджали сюди.
Я завжди підбадьорюю своїх друзів:
"Подорожуйте Близьким Сходом, там так багато цікавого можна побачити, так багато хороших людей".
І навпаки. Це допомагає уникати проблем непорозуміння і виникнення стереотипів.
Наприклад, я не знаю, чи ви чули коли-небудь про це, але нещодавно був випадок у США, мусульманська сім'я сідала в літак, вони йшли по проходу і розмовляли про те, де буде найбезпечніше сидіти.
Інші пасажири почули їх і неправильно зрозуміли почуте, думали, що це розмова терористів, і їх зняли з рейсу.
Це була звичайна сім'я: мама, тато і дитина йшли по салону і обговорювали, де краще сидіти.
Як чоловік близькосхідної зовнішності, я знаю, що є речі, які в США в літаку краще не говорити, чи не так?
Коли я йду по проходу, мені краще не говорити такі речі як: "Привіт, Джеку" або "Хай, Джеку".
Це не круто, зовсім не круто. [Вітання звучить як "Викрадення"].
(Сміх)
Навіть якщо зі мною друг, якого звати Джек, краще я скажу:
"Вітаю тебе, Джек" чи "Здоров, Джек".
Але ніколи не "Привіт, або Хай Джек".
(Сміх)
Але тепер ми не можемо навіть поговорити про те, де найбезпечніші місця в літаку.
Тому ось порада всім моїм друзям з Близького Сходу і друзям мусульманам, і всім, хто виглядає як людина з Близького Сходу чи мусульманин. Ну, знаєте, там, індійці, латиноамериканці, та хто завгодно коричневого кольору. (Сміх)
Наступного разу, коли опинитесь у літаку в США, просто говоріть своєю рідною мовою.
Таким чином ніхто не знає про що ви говорите. Життя продовжується.
(Сміх)
Звичайно, деякі мови можуть звучати погрозливо для середньостатистичного американця.
Якщо ви йдете по проходу і говорите арабською, ви налякаєте оточуючих.
(Імітує арабську)
Вони будуть здивовано питати: "Про що вони говорять?"
Я вам відкрию секрет, мої арабські браття та сестри, ідучи по літаку, вставляйте в свою мову різні приємні слова, щоб оточуючим було комфортно.
Просто коли йдете по літаку --- (Імітує арабську) Полуниця!
(Сміх) (Імітує арабську)
Веселка! (Сміх) (Імітує арабську)
Туті Фруті!
Морозиво!
(Сміх) "Мені здається, що він викраде літак за допомогою морозива".
Дуже дякую.
Приємного вам усім вечора.
Дякую, TED.
(Музика) ["Цар Едіп"]
["Король Лев"]
["Тіт"]
["Фріда"]
["Чарівна флейта"]
["Крізь Всесвіт"]
(Оплески)
Джулі Теймор:
Дякую.
Щиро дякую.
Це декілька прикладів з театру, опери та кіно, що я створила за останні 20 років.
Та зараз я хотіла б розпочати з моменту, через який я пройшла в Індонезії, що став поворотним моментом у моєму житті. Та, як будь-яка легенда, це - історія, яку треба розповідати, ще і ще, інакше ми забудемо її.
І в бурхливі часи свого житття, як зараз, крізь суворі випробування та вогонь трансформації - усі ми, насправді, проходимо це.
Кожен митець знає, що настає момент, коли цілком незрозуміло, що з'явиться - фенікс чи обуглені рештки (Сміх)
І я саме на межі іншої історії, яку зараз розповім.
Ми повернемося назад, у Індонезію, де я була дуже давно, 21, 22 роки тому на стажуванні.
І через два роки виступів та навчання там, на острові Балі, я опинилася на краю вулкану Ґунунґ Батур.
Я була у селищі, де проходив ритуал посвячення для молодих чоловіків, обряд посвячення.
І я не здогадувалася, що він був також для мене.
Я сиділа там, на храмовій площі під величезним деревом баньяну, у темряві - там не було освітлення, тільки повний місяць над порожньою площею - коли почула найчарівніші звуки, як у концерті Чарльза Айвза, я слухала музику ґамелану, у якому грали мешканці сел, які прийшли на цю церемонію, що відбувалася раз в 5 років.
І мені здавалося, що я була одна у темряві під тим деревом.
Та ось раптово, із темряви, на іншому краю площі, я побачила блиск дзеркал, освітлених місяцем.
Двадцять старих чоловіків, яких я бачила й до цього, раптом з'явилися там у повному бойовому вбранні, у головних уборах та зі списами, і більше нікого не було на площі, тільки я стояла, сховавшись у затінку.
Там не було нікого, та вони вийшли і почали рухатися у неймовірному танці.
"Гугугугугугугугугугугагагагагага".
Вони рухали своїми тілами, виходячи уперед, і вогні відбивалися від їх вбрання.
Я у театрі з 11 років - граю, створюю - і я не могла зрозуміти, для кого вони виконують цю виставу у цьому ретельно створеному вбранні, з цими неймовірними головними уборами.
А тоді я збагнула, що вони виконують її для Господа, щоб це не значило.
Якимось чином, ніяка реклама не була потрібна.
Це було не заради грошей.
Ніхто не збирався робити записи, або висвітлювати її у новинах.
Та це були неймовірні актори, і я почувалася, ніби вони грають цілу вічність.
Наступного моменту, коли вони закінчили та зникли у темряві, з'явився юнак з ліхтарем, якого він повісив на дерево, опустивши завісу цієї вистави.
Площа селища була заповнена сотнями людей.
Вони співали цілу ніч.
Людям було потрібне світло для того, щоб бачити.
Річ, яку я зрозуміла у цей неймовірний переломний момент в моєму житті молодого митця - що як митець ти мусиш увесь час бути чесним в тому, у що віриш. А також ти маєш усвідомлювати, що глядачі також тут у цей час, і їм потрібне світло.
І цей неймовірний баланс, який ми шукаємо, створюючи щось новаторське, означає спробу зробити щось, чого ніхто не бачив до цього, створити цей уявний світ, у якому не знаєш, де опинишся у кінці. Це тонка смуга на краю кратера, якою я йду все своє життя.
Зараз я розповім вам трохи про те, як я працюю. Візьмемо "Короля Лева".
Ви побачили багато прикладів моєї роботи, та саме ця дуже відома.
Я починаю з поняття ідеограми.
Ідеограма - це як японське мистецтво живопису.
Три змахи пензлем, і з'являється бамбуковий ліс.
Повернемося до задуму "Короля Лева" і спитаємо себе, у чому ж його сутність?
Яка абстрактна ідея?
Якщо б вам треба було вкласти усю історію в одне зображення, що б це було?
Коло.
Коло.
Це так очевидно.
Коло життя.
Коло маски Муфаси.
Коло в тому, що коли ми приходимо до другого акту, де настає посуха, як її зобразити?
Це - коло шовку на підлозі, яке зникає зі сцени у діру.
Коло життя з'являється у колесах газелей, що стрибають.
І ви бачите механіку.
Як людина театру, я знаю і люблю у театрі те, що коли глядачі приходять на виставу, вони відкладають свою невіру. Тому, коли ви бачите чоловіка чи жінку, що йде з таріллю трави на голові, ви розумієте, що це савана.
Ви не ставите це під сумнів. я люблю очевидну істину театру.
Я люблю те, що люди хочуть заповнювати пустоту.
Публіка добровільно каже -
"Ми знаємо, що це не справжнє сонце.
Це - палички, і шовк знизу, які підвісили разом.
Вони лежать на підлозі, а коли їх підіймають угору, ми бачимо, що це сонце.
Та краса у тому, що це - лише шовк та палички.
Певним чином, саме в цьому духовність.
Саме це зворушує.
Це не справжня зоря.
Це мистецтво зорі.
Тобто у театрі, важлива не тільки історія, книга та мова, та і як цю історію розповідають, механіка, методи, які ви використовуєте, вони дорівнюють самій історії.
І я люблю високі технології так само як і прості рішення.
Тобто я можу розпочати з -
Наприклад, я покажу вам пізніше в уривку з "Людини-павука" ці неймовірні механізми, які переміщують людей.
Та правда в тому, що без танцівника, який знає, як рухати тіло і розгойдувати дроти, вони ніщо.
Тож зараз я покажу вам кілька уривків з мого найбільшого проекту цього року - "Бурі".
Я робила театральні постанови "Бурі" тричі з 1984, 86, і я люблю цю п'єсу.
Просперо в мене завжди був чоловіком, та раптом я подумала, хто ж буде грати Просперо?
Чому б не Гелен Міррен?
Вона чудова акторка.
Чому б ні?
І цей матеріал дійсно спрацював також і для жінки.
Тож тепер перегляньмо кілька кадрів з "Бурі".
(Музика)
(Відео) Проспера:
Хіба ти, дух, створив таку бурю, яку я наказала тобі?
Аріель: Я був на королівському кораблі.
У кожній каюті я розпалив подив.
Проспера:
З першого погляду, вони змінили погляди.
Міранда:
Чи ти кохаєш мене?
Фердінанд:
Понад усе.
Х.М.:
Вони у полоні один в одного.
Трінкуло:
Страждання чекає на людину, що спить у ліжку з незнайомцем.
(Музика)
Щось шукаєте, правителе?
Калібан:
Чи ти впав із неба?
Стефано:
З самісінького місяця, запевняю вас.
Проспера:
Калібан!
Калібан:
Цей острів мій.
Проспера:
Через це, будь певен, сьогодні ти матимеш судоми.
Антоніо:
Тут лежить твій брат, що не кращий за землю, у якій він лежить.
Себастіан:
Витягни свого меча.
І я, король, буду любити тебе.
Проспера:
Я наведу прокляття на них усіх.
Аріель:
Через мене ви збожеволіли.
Ми зіткані з тканини наших снів, і снами лиш оточене життя.
(Музика)
Дж.Т.:
Добре (Оплески)
Тож я прийшла з театру, де багато років тому ставила "Бурю" на сцені з маленьким бюджетом, і я люблю цю п'єсу.
Та я також вважаю, що це остання п'єса Шекспіра і вона має бути поставлена у кіно.
Зараз ви побачите приклад того, як поставити сцену у театрі, а потім взяти цю ідею або історію та перенести її у кіно.
Я розповідала про ідеограми, що ж це для "Бурі"?
В яку ідею можна все спресувати, усунувши зайве?
Це був замок із піску, ідея творіння проти природи.
Ми будуємо ці цивілізації - вона говорить про це наприкінці, Проспера, яку зіграла Гелен Міллер -- ми будуємо їх, та силою природи, під натиском бурі, ці вежі, що торкаються небес, ці величні палаци зникнуть не залишивши й каменя після себе.
Тому в театрі я починала виставу з чорного піску на сцені, білої завіси, і там була маленька дівчинка Міранда, на горизонті, що будувала хиткий замок, замок з піску.
І коли вона була там, на краю сцени два статисти, усі в чорному, бігли з лійками вздовж і поливали водою замок з піску, та замок починав сповзати та тонути, і перед тим, як він зникав, публіка бачила двох статистів в чорному.
Засіб був очевидним.
Він був банальним.
Ми бачили його.
Та коли вони починали лити воду, світло змінювало фокус зі статистів, одягнених у чорне, за допомогою нашої грубої театральної магії, воно фокусувало увагу на самій воді.
І раптом це змінювало перспективу глядачів.
Перетворювалося на щось магічно велике.
Ставало зливою.
А замасковані актори, ляльководи, зникали, і глядачі занурювалися у цей світ, у вигаданий світ, де саме відбувалася "Буря".
Різниця в тому, що коли я почала робити це в кіно, я розпочала фільм з крупного плану замку з піску, з чорного піску.
І це те, що можна зробити у кіно, за допомогою камери, перспективи, дальніх та крупних планів - усе починалося з крупного плану замку з піску, а коли камера від'їжджала все далі, усі бачили, що це - мініатюрна модель у долонях дівчинки.
Таким чином я можу грати з середовищем, і для того, щоб зробити це, я мала перейти від одного засобу до іншого.
Тепер я запрошую вас до "Людини-павука" (Музика)
(Відео) Пітер Паркер: ♪ Я стою на краю безодні, та можу піднестися над нею. ♪
Ми намагалися зробити у живій виставі усе, що неможливо зробити у двох вимірах кіно та телебачення.
П.П.: ♪ Зроби зусилля та візьми відповідальність на себе. ♪
Джордж Ципін:
Ми бачимо Нью-Йорк очима Людини-павука.
Він не зв'язаний гравітацією.
Мангеттен у виставі також не зв'язаний гравітацією.
П.П.: ♪ Бути собою і піднятися над усим цим. ♪
Хор: ♪ З усього маху!
Бах! ♪ ♪ Грюк!
Скрип! ♪
Денні Езралоу:
Я хочу, щоб у вас навіть думки не виникало про присутність хореографа.
Це реально, це відбувається.
Краще, коли люди рухаються, і ми кажемо "Ох, що це було?"
(Музика)
Якщо надати достатньо руху скульптурі, і актор поверне голову, ви відчуєте, що усе це живе.
Це дійсно жива книга коміксів.
Це комікси, які оживають.
(Музика)
Боно:
Це міфологія.
Герої коміксів - це сучасні міфи.
П.П.: ♪ Вони вірять. ♪ (Крики) (Музика)
(Оплески)
Дж.Т.:
Ох...
Що це було?
Цирк, рок-н-ролл, драма.
Що в біса ми робимо на цій сцені?
Добре, остання історія, дуже швидко.
Після того, як я була у цьому селищі, я перетнула озеро і стала свідком виверження вулкана на іншому боці, Ґунунґ Батур, там був згаслий вулкан поруч із діючим вулканом.
Я не думала про те, що вулкан міг мене просто проковтнути і зараз я тут.
Та це так просто лізти наверх, чи ні?
Ти тримаєшся за корені рослин, ставиш ноги на маленькі камінці, і дерешся нагору, залазиш на вершину.
Зі мною був близький друг, актор, ми сказали один одному:
"Дістаньмося нагору, щоб побачити, чи можна підійти близько до краю цього діючого вулкану".
Ми полізли нагору, дісталися вершини, і ми на краю, біля цієї прірви, коли Роланд зникає в цій сірій димці вулкана, на іншому краю, а я залишаюся сама біля цієї невимовної прірви.
Ви бачите тут лірику?
Я на самому краю прірви дивлюся вниз у згаслий вулкан зліва.
Справа від мене чистий сланець.
Він сповзає вниз.
На мені в'єтнамки та саронґ.
Це було багато років тому.
Ніяких черевик.
А він зник, цей божевільний французький циганський актор, розчинився в тумані, і я розумію, що не зможу повернутися тим шляхом, яким прийшла. Я не зможу.
Я викинула камеру. І в'єтнамки. Дивилася тільки вперед, плазувала як кішка, повзла на колінах на інший бік уздовж лінії, уперед тридцять метрів, а може лише десять, я не знаю.
Вітер був шалений, і єдиним шляхом на інший бік для мене було дивитися на шлях, лінію переді мною.
Я знаю, кожен з вас був у такому місці.
Це моє суворе випробування.
Це випробування вогнем.
Це проба вогнем моєї компанії.
Ми виживемо, бо наша пісня - "Здіймайся".
Хлопець, що впав з неба, здіймайся.
Все це у наших долонях, у долонях всієї моєї компанії.
У мене чудові співробітники, і ми як митці, вийдемо з цього тільки разом.
Я знаю, ви розумієте це.
Ми маємо тільки йти вперед, і ми побачимо такі незвичайні речі прямо перед нами.
Дякую.
(Оплески)
Таким чином, я прошу вибачення, що я маю намір представити ці ідеї так рано вранці. після такої пізньої ночі вчора ввечері.
Але я хотів, щоб ви думаєте про алкоголік.
І я не маю на увазі вид приголомшливо п'яний алкоголік. або хто-небудь ще відновлюється після А.А.
Я думаю тільки про регулярні алкогольних хто наполегливо трудиться, щоб контроль adiction він.
Але цей алкоголік, я хочу, щоб ви собі не на додаток до adiction до алкоголю Він має другий наркоманії, а також. не виснажливу наркоманії, яка тримає його вниз старих день.
І не відновлені наркомана.
Але тим не менш, залежність , Що продовжує тягнути його по-іншому, від того, що він хоче робити.
Людина з 2 видами залежності, потягнувши різними способами що робить його вразливим, що робить його небезпечним, як він схильний до спокусам кожного з них.
І це трюк для душу для управління і регулювати ці залежності, щоб тримати їх під контролем.
Тепер я даю вам цю картину, тому що
Я думаю, що це гарна картина сучасного демократичного уряду.
Сучасна демократична уряд теж тягне ці два окремих видів залежностей.
Постійно тягне божевілля.
Божевілля в один бік для народу, або, принаймні неправильно, як люди підштовхнути уряд робити те, що не в інтересах суспільства.
Подумайте про перонізму, або роду популізм, що поїхав банківського і житлового міхура в Сполучених Штатах.
Або, з іншого боку, залежність від особливих інтересів, назвемо їх "Співробітники", постійно заманливо уряду зробити що-то з розуму з державної політики в ім'я користь можновладців.
І тут, у Сполучених Штатах по крайней мере, ви можете думати про майже всі великі питання політики, де ця залежність була його роль.
Кожен з цих потягнувши постійно постійно заманливо, завжди уряд вразливим.
Завжди, як лібертаріанци наполягають, що це небезпечно тому що він завжди може бути використана одним з цих двох джерел принаймні, спокуси владоможців.
Добре, тепер, Інтернет є платформою, це архітектура, це архітектура з наслідками.
Це архітектура, яка дозволяє інновацій, або принаймні дозволяє певного роду інновацій.
Подумайте про історію інновацій в інтернеті.
Netscape, створені догляд зі студентів університету.
Hotmail, від індійських іммігрантів, проданий
Microsoft на 400 мільйонів доларів.
ICQ, від ізраїльського дитини, а потім його батько, який був тут продаючи його AOL за 400 мільйонів доларів.
Google розпочав двома звільненими Стенфорді.
Napster, від відсіву і тим, хто ще не були в змозі бути відсіву, сидячи на цій панелі, тут, сьогодні.
Youtube, від двох студентів Стенфорда.
Kazaa і Skype, від дітей з Данії та Швеції.
І тоді, звичайно, Facebook, Twitter і, створені дітьми.
Що об'єднує всі ці нововведення?
Всі вони були зробити діти, звільненими, і не американці.
Аутсайдери.
Тому що це те, що пропонується, що архітектура.
Він запропонував аутсайдером інновацій.
Тепер, аутсайдером інновацій загрожує "Співробітники".
Skype загрожує телефонних компаній.
Youtube загрожує телевізійних компаній.
Netflix загрожує кабельних компаній.
Twitter загрожує Sanity, не те, що розсудливість ніколи Президента.
Але тоді погрожували реагувати на цю загрозу. , Звернувшись до наркомана: сучасний демократичний уряд, і використовуючи препарат вибору, з в Сполучених Штатах принаймні це нескінченна кількість кампанії грошових коштів; використання цього препарату для забезпечення захисту від цих загроз, що нинішній особи.
Тепер це був момент, який я думаю, що президент Саркозі пропустив вчора, і питання, що Джеф Джарвіс виникає, коли він запропонував , Що принцип, який повинен бути віднесений до G8 є те, що уряд "не нашкодь".
Президент Саркозі сказав, немає, але у нас є важливі питання політики, для вирішення.
Але от у чому справа.
Ми отримуємо, що "Є жорсткі політики" питання тут.
З авторського права, на недоторканність приватного життя в безпеці, щоб проблема монополії.
Ми отримаємо його.
Справа в тому, що ми не довіряємо відповіді
Уряд дає.
І з цілком зрозумілих причин ми не довіряємо ці відповіді, тому що на питання після питання, відповісти на це
Сучасна демократична уряд дав тут, є відповідь, що відбувається в інтересах Співробітники.
І ігнорує відповідь, що може насправді заохочувати більш інновацій.
Так думаю, наприклад, про авторського права.
Звичайно, ми повинні система авторського права , Що гарантує, що творці одержать компенсацію і забезпечує їх незалежність створити.
Ніхто не заперечує, що серйозне ми повинні мати , Що система захисту.
Питання не в тому, авторського права повинні бути захищені
Питання в тому, як захистити авторські права в цифрову епоху.
Будь архітектури авторського права, побудований для століття XIX, продовжує мати сенс в XXI.
А що таке архітектура, що мало б сенс у XXI?
Тепер, це питання уряду просять?
Я думаю, відповідь на це питання немає.
Замість цього уряд пропонує, по всьому світу, особливо тут, і я приношу вибачення своїм колегам з Франції, але це технічний юридичний термін.
Пропозиція запропонував тут "смерть мозку" 3-ударів пропозицію, що відбувається в інтересах можновладців.
Не звертаючи уваги на потенціал інновацій, які можуть виникнути з
Нова архітектура для забезпечення авторських прав.
І ви не повинні приймати мій погляд для цього.
В останній доповіді від консервативного уряду у Великобританії,
Доповідь Харгрівз, говорить авторських прав:
"Може бути, правда, що закони, розроблені на більш ніж трьох століть тому з конкретною метою створення економічних стимулів для інновацій, шляхом захисту прав творців сьогодні перешкоджає інновацій та економічному зростанню? "
Коротка відповідь: так.
"У разі порушення авторських політики, немає ніяких сумнівів , Що переконливі повноваження знаменитостей і важливо Великобританії творчих компаній спотворили результати політики ".
І не просто, я пропоную, у Великобританії.
Подумайте про те, питання про широкосмугового політики.
Європі, на справді були дуже успішними, в просуванні конкурсу в широкосмугового зв'язку, і, отже, натиснувши широкосмугового зростання.
США була похмурою невдачі в цьому відношенні.
Як ми бачимо, США переході від № 1 у проникнення широкосмугового доступу, Тепер, залежно від масштабу, № 18, 19 або 28.
І, що зміни через політику, ефективно блокувати конкуренцію. для провайдерів послуг широкосмугового доступу.
Їхня відповідь, цих провайдерів послуг широкосмугового доступу доведені до наш уряд, і є наш уряд, щоб нав'язати насправді їх користь і знищили стимули для них, щоб конкурувати в дорогу, що б диск проникнення широкополосного зв'язку.
Я думаю, що в світлі цих прикладів, це абсолютно справедливо скептично з Anwer сучасного демократичного уряду дати.
Ми повинні сказати сучасного демократичного уряду, Ви повинні остерігатися Співробітники підшипник політику виправлень.
Тому що їх робота, робота традиційних операторів зв'язку, не те ж саме, як ваша робота, робота громадського творець політики.
Їх робота є отримання прибутку для них.
Ваша робота є суспільним благом.
І це цілком справедливо, для нас, щоб сказати, що до цієї пристрасті не буде вирішена, ми повинні наполягати на мінімалізм в тому, що уряд робить.
Вид мінімалізм Джефф Джарвіс говорив з коли він говорив про "не нашкодь".
Інтернет, який охоплює принципи відкритого і вільного доступу, нейтральною мережі, щоб гарантувати цього відкритого доступу, щоб захистити аутсайдером.
Але ось один думаю, що ми знаємо про цю зустріч, і його ставлення до майбутнього інтернету.
Майбутнє інтернет не Twitter, це не того, це не Google, це навіть не Руперт Мердок.
Майбутнє Інтернету тут немає.
Він не був запрошений, він навіть не знає, як бути запропоновано, тому що він ще не зосередити увагу на політиці і форумах, як цей.
Принаймні, ми можемо зробити, це зберегти архітектури цієї мережі, яка захищає це майбутнє не тут
Спасибі, дуже багато.
Я почав свою подорож 30 років тому.
І я працював в шахтах. І я зрозумів, що цей світ небагато хто бачить.
І мені хотілося, за допомогою кольорових і широкоформатних фотоапаратів і дуже великих фотографій, зробити низку робіт, що в якийсь спосіб стане символом нашого використання ландшафтів, того, як ми використовуємо землі.
І для мене це було головним компонентом який, опосередковано, за допомогою фотографії, дозволив нам поглянути на ці краєвиди, і я подумав що фотографія є дуже доречним способом це зробити.
І після 17 років фотографування великих індустріальних ландшафтів, мені спало на думку, що нафта є базою для масштабу і швидкості, оскільки саме швидкість змінилася, швидкість, з якою ми видобуваємо всі наші ресурси.
І тоді я почав знімати цілу серію фотографій на тему нафтових ландшафтів.
Я хочу накреслити щось на зразок траєкторії, що починається з видобування, процесу діставання нафти з землі, обробки.
Це частина перша.
Частина друга, яку я б хотів розглянути це те як ми використовуємо нафту: наші міста, наші авто, наші мотокультури, коли люди збираються навколо засобу пересування і святкують.
І нарешті, частина третя, де йдеться про закінчення нафти, цей ентропійний кінець, колі всі наші частини авто, наші шини, наші масляні фільтри, гвинтокрили, літаки — ландшафти, де всі ці речі закінчують своє життя.
Для мене, знову ж таки, фотографія була інструментом дослідження світу, і відкриття таких місць.
В мене була також інша ідея, яку мені підказав еколог — він просто зробив розрахунок, в якому він узяв один літр газу і сказав, отже, скільки треба вуглецю, і скільки органіки?
Треба було 23 тонни на літр.
Кожного разу, коли я заправляюся, я думаю про цей літр, про те скільки треба вуглецю.
І я знаю, що нафта походить з океану і фітопланктону.
Але він розрахував для всієї нашої планети також: що вона повинна була б зробити, щоб виробити таку кількість енергії.
В плані фотосинтетичного зростання, треба буде 500 років щоб виробити те, що ми використовуємо, тобто, 30 мільярдів барелів на рік.
Завдяки цьому я зрозумів всю масштабність цієї загрози для нашого суспільства.
Якщо взяти 30 мільярдів на рік, і врахувати два найбільші постачальники,
Саудівська Аравія, і, тепер, Канада, із її брудною нафтою.
Це разом додасться лише в 15 років постачання.
Весь світ, із його резервами, що оцінено в 1.2 трильйона, дасть нам лише 45 років.
Отже, це вже не питання "якщо", це питання "коли", а саме, коли настане пік нафтового постачання.
Отже, для мене, використовуючи фотографію — і я вважаю що всі ми повинні тепер по справжньому взятися за задачу використання наших талантів, шляхів нашого міркування, і почати шукати відповідь на питання, яке, на мою думку, є найскладнішим питанням нашого часу: що робити з енергетичною кризою.
І я хочу сказати що, з іншого боку, 30, 40 років по тому, мої діти, я можу поглянути на них і сказати, "Ми зробили все що в змозі зробити людина, щоб почати пом'якшувати початок цієї кризи", — я вважаю це є одним з найважливішії та критичних аспектів нашого часу.
Дякую.
(Оплески)
Для мене особливістю образу Будди часто є його усмішка, ця гарна, довершена усмішка, і за нею прихована історія про те, як Будда став усміхатися.
Він шукав, як подолати людські страждання, і вся частина його шляху: від виховання у житті, повного розкоші, і вихід зі стін палацу, і зустріч з чотирма речами, що змінили сенс його життя назавжди: мрець, хворий, монах і старець.
І через це він зрозумів, що життя сповнене страждань.
Він зрозумів, що гарне тіло принца було справді вмістилищем гною, і сечі, і екскрементів... тіло було хворим, воно б стало старим - і ці речі були тимчасові.
Де було визволення, де було щастя, де було спасіння?
І що ми бачимо в цій статуї - це момент усвідомлення.
Страждання ідуть від бажань, бажання може бути перевершеним правильними вчинками і правильними думками...
Ми бачимо усмішку свободи на його вустах, бачимо руку, опущену до землі, що зве землю стати свідком його просвітлення.
Корисно запам"ятати, що вірянин подивився б угору -
Будда святий, статуя розмішена високо стосовно нас, і усміхається нам вниз, і дає нам відчути, що ми теж можемо перебороти біль і страждання світу і відійти до трансцендентного світу.
Ми можемо побачити, що він жив у розкоші, видовжені вуха, які вказують, що він носив дуже важкі сережки.
Ми бачимо різні лакшани, що означають просвітлення Будди.
"Урна" між його очей відображає момент духовного пізнання і "ушніша" на його голові - момент просвітлення.
І також ми часто бачимо, як Будда сидить на лотосі, символу подолання болі і перешкод для здобуття великодушності, бо квітка лотоса живе в болоті, і в кінці кінців очищує себе, щоб стати прекрасною.
Він часто змальований у вбранні монаха.
Хтось, хто покинув світ, пішов жити, за історією Будди, до лісу.
Усюди в Азії монахи часто живуть в гірських монастирях, вони віддалилися від стресу і напруження щоденного соціального життя і нашої болі.
Це - тайська статуя. Подивіться, це гнучке тіло південно-східного Принца, ви бачите грацію його рук, що можуть нагадати вам те, як танцюють танцюристи.
Хоча це класичний Будда, він точно сучасний і не з Індії.
Буддизм - це подорожна релігія. Він пішов на північ і рушив на південь:
Північний буддизм, відомий як Махаяна буддизм, - буддизм великої колісниці,
Тхеравада буддизм, ну тхеравадці вимагають оригінальної форми для них, просвітлення як індивідуальний проект.
Буддизм також пішов на північ, і просвітлення там більше як суспільна мета.
Буддизм - здебільшого колективний проект, один із моїх старих професорів говорив: "Тхеравада буддизм, наче досягнення нірвани на власному авто. Махаяна - на автобусі."
(сміється) Думаю, я надаю перевагу автобусу! Ми побачимо, як різні статуї визначають смаки і характери людей, які живуть у різних місцях, куди доподорожував буддизм.
Інакший Будда, зовсім інший, також визначається як Будда, але погляньте на це вбрання і волосся, і на структуру обличчя...
Так, добра причина, чому статуя виглядає так і гарний приклад подорожі буддизму.
Це статуя з Гандхари, Гандхара в Пакистані, на межі кордону Аф-Паку, місце, що занепадає зараз.
І, подивившись на статую, помітите структуру обличчя, особливості, відбиток людей, що живуть у цій стороні світу, але погляньте на це вбрання, яке має нагадувати грецьку статую.
Причина цього, гадають, в тому, що це була найсхідніша точка імперії Александра, це була частина Азії, що мала близький стосунок до греко-римського світу, і місце, де стилі скульптури, може, були під впливом цих традицій.
Будда не звертається до землі як до свідка його просвітлення. Це повністю інакше - "мудра", цілком інакша позиція.
І він все ще у позі лотоса, з довгими вухами, з медитативним виразом обличчя.
Так зараз, рухаючись до Японії, це цілком інакше зображення Будди.
Для мене це трохи... суворо? Майже лячно, чорне вбрання і предмети в його руці, хоча можна розпізнати, бо квітка лотоса, на якій він стоїть.
- І довгі вуха!
Це японський витвір, дуже елегантний, суворий, як і казали, але це Дзізо Бодхісаттва, і він насправді дуже поєднана фігура
Знову ця ідея просвітлення через шум: Бодхісаттва, допоможи нам, ми унизу світу болі, і тут створіння, які покинули трансцендентність,щоб бути з нами.
Найбільш популярна фігура - Гуанїн, жіноча Бодхісаттва, яка у багатьох аспектах відтворює матір.
Зараз Дзізо іноді пов"язується з Гуанїн, він знову повернувся до чоловічої ролі, але Дзізо, він у світі мертвих, щоб допомогти людям подолати перешкоди.
Він не потойбічний суддя, не кат,
Дзізо говорить: підійди під мій плащ і я допоможу тобі.
Але він асоціюється зі смертю і потойбіччям
У доброму значенні. Бо ми всі туди спустимося, нам потрібен хтось "наш".
В Японії він часто асоціюється з дітьми, заступник дітей, бачимо храми Дзізо у сусідствах.
І вони зазвичай народні фігури, вони трошки більше доступні, ніж ця сувора статуя.
І він заступник мертвих дітей, є крипти Дзізо у японських храмах, і є багато маленьких Дзізо фігур, що означають дітей, і люди залишають цукерки та іграшки для них.
Це дуже-дуже болісні місця. О Боже, що за різка зміна до щасливого сміху Будди, що усюди в Нью-Йорку!
По всьому світу, у магазинах, у таксі.
І це гарна причина для цього, бо це - Будда, що асоціюється з доброю вдачею, родючістю і добробутом.
Це Будда, що допомагає тобі, коли маєш справу з дивним ринком, може, змінює ситуацію в твою сторону...
Це - Будда долі, є багато маленьких Будда, багато просвітлених створінь,
Принца Сіддхартху, Будду вважаємо як Будду, що був єдиним, цей особливий Будда, Майтрея, Будда майбутнього, є апокаліптичною фігурою, він означає зміну часів і, як результат, він здається дуже чарівним.
Його також надихнула легенда про монаха, який жив тисячоліття тому.
Готей, який подорожував, несучи мішок, як Будда міг би нести мішок досить часто, доставляючи їжу людям, цукерки дітям як збирачі легенд, рис для дорослих для їхніх полів, майже Санта Клаус.
І в історичному бутті монаха Готея, люди, мабуть, думали: "Аа, Будда майбутнього серед нас."
І так легенда про монаха ототожнюється з ідеєю Будди майбутнього.
Ви знаходите людей, які гладять живіт Будди для процвітання, щастя.
І це чудовий приклад, як релігія стає чуйною до людських потреб, як люди вбирають ідеї від різних місць і трансформують їх, і створюють свої, бо вони говорять до самих себе, до своїх потреб, до свого часу.
Я хочу внести невелику поправку до попереднього відео.
Вона не дуже впливає на знання, отримані з нього, але я хочу впевнитись, що ви розумієте, що я тоді дещо помилився в розрахунках.
Я сказав, що цей стан існував 300 000 років потому, тож ми говоримо, що Великий Вибух відбувся 13,7 млрд років тому.
А потім я говорю про те, що ми за 30 млн світлових років від межі видимого Всесвіту. Сучасного видимого Всесвіту.
Я сказав, що це було десь через 300 000 років після Великого Вибуху.
Ось, що я сказав у тому відео.
Це була точка відліку - коли фотон почав покидати цю точку, а Всесвіт, вочевидь, продовжив розширюватися.
Фотон долав дедалі більшу відстань, яка тільки збільшувалася через розширення Всесвіту. Але це сталося через 300 000 років після Великого Вибуху.
А через те, що я недостатньо ретельно це обдумав, я сказав:
"Хей, це було 13,4 млрд років тому".
Ось де я помилився в попередньому відео.
Бо, якби це було 13,4 млрд років тому, то це було б 300 млн років після Вибуху.
Ми ж говорили лише про 300 000 років. Тож це не відняло б стільки десятків від мільярду.
Правильна відповідь: це було б трохи менше, ніж 13,7 млрд років
Це було б якесь незначне число.
Тож, це все ще приблизно 13,7 млрд років тому.
Я просто хотів виправити цю похибку.
Я не мав рахувати це як 0,3 млрд років.
Це всього 0,3 млн років.
Це анітрохи не змінює точність ось цього числа.
Тож, я хотів це прояснити, сподіваюся, це не надто вплине на ваше розуміння.
(музика)
(санскрит)
Це ода матері-богині, яку більшість індусів вчать у малолітньому віці.
Я вивчила її, коли мені було чотири роки, сидячи в матері на колінах.
Цього ж року вона познайомила мене з танцем, і так почався мій зв'язок із класичним танцем.
Відтоді - пройшло вже 40 років -- я займалася з найкращими фахівцями у цій галузі, виступала по всьому світу, навчала молодих та старших, творила, співпрацювала, займалася хореографією, і зіткала пишний килим з мистецтва, досягнень та нагород.
Вершиною слави було отримання у 2007 році четвертої найвищої цивільної нагороди цієї країни, Падма Шрі, за мій внесок у мистецтво.
(Оплески)
Але нічого, абсолютно нічого не підготувало мене до того, що мені довелося почути першого липня 2008 року.
Я почула слово "карцинома".
Так, рак грудей.
В той момент, коли я, приголомшена, присіла у кабінеті свого лікаря, я почула інші слова: "рак", "стадія", "ступінь".
До тієї хвилини Рак був знаком зодіаку мого друга, стадія - була періодом розвитку танцю, а ступінь - рівнем майстерності в ньому.
Того дня я усвідомила, що в мене з'явився небажаний, непроханий новий партнер по життю.
Як танцівниця я знаю дев'ять основних емоцій навараса: злість, відважність, роздратування, жартівливість, та страх.
Я думала, що знала, що таке страх.
Того дня я дізналася, що таке страх.
Під впливом усвідомлення жахливості становища та відчуття повної втрати контролю, я залилася сльозами і запитала у свого любого чоловіка, Джаянта,
"Це все?
Це кінець шляху?
Це кінець мого танцю?"
А він, будучи позитивно мислячою людиною, сказав, "Ні, це тільки перерва, перерва на час лікування, і ти повернешся до того, що ти вмієш робити найкраще."
Тоді я усвідомила, що я, котра думала, що маю повний контроль над своїм життям, мала контроль тільки над трьома речима: моїми думками, моїм розумом -- образами, які ці думки створювали -- та над дією, яка слідувала їм.
Тому, у той момент я борсалася у вихорі емоцій, мене охопила депресія та інші почуття, які з'являються у таких страшних ситуаціях, я хотіла поїхати у місце зцілення, де панують здоров'я та щастя.
Я хотіла поїхати з того місця, де я була, туди, де я хотіла бути, для цього мені щось було потрібно.
Щось, що витягнуло б мене з цього всього.
Тож я витерла сльози, і зробила заяву всьому світові... Я сказала, "Рак є тільки однією сторінкою мого життя, і я не дозволю цій сторінці вплинути на решту мого життя".
Я також заявила всьому світові, що я подолаю рак, і не дозволю йому подолати мене.
Але для того, щоб дійти звідти, де я була, туди, де я хотіла бути, я потребувала чогось.
Потребувала зачіпки, образу, стержня, на якому б кріпився цей процес переходу, щоб я могла почати свій шлях.
І я знайшла його в моїх танцях, моїх танцях, моїй силі, моїй енергії, моїй пристрасті, кожному моєму подихові.
Але це було нелегко.
Повірте, це було дійсно нелегко.
Як можна триматися бадьоро, коли ви з красуні стаєте лисою за три дні?
Як не впасти у відчай, коли для тіла, яке піддають хіміотерапії, піднятись на декілька сходинок ставало справжньою мукою, і це відбувалося зі мною, яка могла танцювати по три години?
Як не піддатися відчаю та стражданням через це?
Все, чого мені хотілося, це згорнутися в клубок і ридати.
Проте я продовжувала говорити собі, що не маю таких опцій, як страх і сльози.
Отож я тягнула себе в танцювальну студію -- тіло, розум і дух -- кожного дня в танцювальну студію, і вчилася там всьому, що вивчила, коли мені було чотири роки, все від самого початку, ще раз опрацьовувала, вивчала наново, перегруповувала.
Це завдавало пекельного болю, але я це зробила.
Важко.
Я зосередилася на своїх мудрах, на символічності мого танцю, на поетиці та метафоричності, філософії самого танцю.
І повільно я просувалася вперед, далі від нещасного стану душі.
Але потрібно було ще щось.
Щось, що б допомогло пройти цю додаткову милю, і я знайшла це у метафорі, яку вивчила від своєї матері в чотирирічному віці.
Метафорі Махішасура Мардіні, одній з ролей Дурґи.
Дурґа, мати-богиня, безстрашна, створена пантеоном індійських богів.
Дурґа, осяйна, в прикрасах, вродлива, її 18 рук готові до бою, коли вона їде верхи на своєму леві на поле битви, щоб знищити Махішасур.
Дурґа, найкращий взірець креативної жіночої енергії, або шакті.
Дурґа є безстрашною.
Я створила цей образ Дурґи і кожен її атрибут, кожен її нюанс, є моїм власним.
Керуючись символічністю міфу та пристрастю до моїх тренувань, я внесла у свій танець фокус, гострий, як лезо, настільки гострий, що я могла танцювати через кілька тижнів після хірургічного втручання.
Я танцювала крізь хімічні та радіаційні цикли, танцювала багато, на превеликий розпач мого онколога.
Я танцювала між хімічними циклами та опроміненням, я добилася від них, щоб вони пристосувалися до мого танцювального графіку.
Ось що я зробила - я відключилася від раку і підключилася до танцю.
Так, рак був тільки однією сторінкою мого життя.
Моя історія -- це історія про подолання втрат, перешкод та викликів, які вам кидає життя.
Моя історія - це сила думки.
Моя історія - це сила вибору.
Сила фокусування.
Сила, яка дає наснагу зосередити увагу на тому, що так нас захоплює, керує нами, настільки, що навіть таке явище як рак, стає незначущим.
Моя історія - це сила метафори.
Сила образу.
Моїм образом був образ Дурґи,
Дурґи безстрашної.
Її також називали Сімханандіні, та, яка їде верхи на леві.
Коли я їду верхи, осідлавши свою власну внутрішню силу, своє внутрішнє примирення, озброєна тим, що можуть дати медикаменти, продовжую лікування, коли я їду верхи на поле битви з раком, і прошу свої вередливі клітини поводитися, як слід,
Я хочу, щоб мене знали не як ту, котра вижила з раком, а як ту, яка його перемогла.
Представляю вам фрагмент цієї роботи.
"Сімханандіні".
(Оплески) (Музика)
(Оплески)
(джазова музика)
Ми знаходимось у Британському музеї.
Перед нами ікона "Торжество Православ'я", створена близько 1450 року в Істамбулі, не в Константинополі, хоча тоді це був Константинополь.
В той час - так.
Тому що ця ікона була створена за часів Візантійської імперії.
Думаю, в іконах мене перш за все вражає контраст між фарбами та золотим фоном.
Так.
Це робить фарби такими яскравими, а також привертає вашу увагу до самого золотого фону.
Золото, звичайно, символізує духовність.
Небеса.
Те, що не можна зображати.
Переглядаючи мистецтво Візантії, важливо пам'ятати, що в її історії був період іконоборства, коли люди воювали через ікони.
Створювати ікони стало абсолютно незаконно.
Люди почали знищувати ікони, зображення, церковні образи.
На добрих 150 років мистецтво було заборонене.
Через це люди воювали та знищували мистецтво, тому що вони вважали, що
Христа не можна зображати, бо в Бібліїї написано: "Не сотвори собі кумира".
Це не сильно відрізняється від заборони зображення людей в ісламі.
Та ж ідея, з тієї ж книги, ті ж самі слова.
Те, що ми бачимо на цій іконі - дуже цікаво.
Перед нами не просто традиційна ікона, на яку ви дивитесь і прославляєте через неї, роздумуєте над нею, звертаєтесь через неї до того, хто на ній зображений.
Ця ікона також розповідає нам про історію самих ікон.
Назва цієї ікони -
"Торжество Православ'я".
Вона розділена на дві частини.
Цілком очевидно, що у верхній частині ікона зображена у середині іншої ікони в центрі. ЇЇ тримають два ангели, одягнені у червоний одяг. Якщо люди знищували ікони протягом тривалого часу, то тут ми бачимо не просто ікону, але зображення ікони всередині іншої ікони.
Пригоди Шерлока Холмса сер Артур Конан Дойл
ADVENTURE І. Скандал в Богемії
I.
Для Шерлока Холмса вона завжди жінка.
Я рідко чув, як він згадувати її під будь-яким іншим ім'ям.
У його очах вона затемнень і переважає всі її статі.
Не те щоб він відчував себе будь-який емоції на кшталт любові до Ірен Адлер.
Всі емоції, і що один зокрема, були неприємно його холодний, точний, але чудово збалансовані розум.
Він був, як я розумію, самого досконалого міркування і спостереження машина, яка Світ бачив, але, як коханець він би поставив себе у фальшиве становище.
Він ніколи не говорив про м'яку пристрасті, зберегти з насмішка і насмішка.
Вони були чудові речі для спостерігача - відмінно для малювання завіса від чоловічої мотиви та дії.
Але для навчених мислитель визнати, подібні спроби вторгнення в свої делікатні і дрібно скориговані темпераменту було уявити відволікає фактором, який міг кинути під сумнів усі його психічні результати.
Грит в чутливий інструмент, або тріщина в одній зі своїх потужних лінз, буде Не більше тривожна, ніж сильні емоції в природі таких, як його.
І ще не було, але одна жінка до нього, і ця жінка пізно Ірен Адлер, з сумнівну і сумнівні пам'яті.
Я бачив мало Холмс останнім часом.
Мій шлюб віднесло нас далеко один від одного.
Мій власний повного щастя, і будинки в центрі інтересів, які виникають навколо Людина, який першим виявляє себе господарем своєї створенні, було достатньо, щоб поглинають все мою увагу, а Холмс, ненавидів усі форми товариства з його всією душею чеського, залишилися в нашій квартиру на Бейкер-стріт, похований серед своїх старих книжок, і змінний від тижня до тиждень між кокаїном і амбіцій, сонливість препарату, і запеклі енергії власного гострого характеру.
Він все ще був, як завжди, глибоко привертає вивчення злочинності, і зайняв його величезні здібності і надзвичайними повноваженнями спостереження в наступних ті докази, і з'ясування тих таємниць яка була залишена як безнадійна офіційної поліції.
Час від часу я чув якісь невиразні через його діяння: його заклик до
Одеса в справі про вбивство Трепов, його з'ясування особливої ​​трагедії з братів Аткінсон в Трінкомалі, і, нарешті, місія, яку він зробив так делікатно й успішно для царствующей сім'ї Голландії.
Крім цих ознак його діяльності, однак, що я просто поділилась з усіма читачів щоденної преси, я мало знав мого колишнього друга і компаньйона.
Одного разу вночі - це було на двадцятого березня 1888 року - я повертався з подорожі для пацієнта (так як я тепер повернувся до громадянської практики), коли мій шлях привів мене через
Бейкер-стріт.
Коли я проходила повз добре пам'ятають двері, яка завжди повинна бути пов'язана в моїй свідомості з мої залицяння, так і з темною випадки Етюд у багряних тонах, я був охоплений гостре бажання побачити Холмс знову, і до знаю, як він був його застосування надзвичайних повноважень.
Його кімнати були яскраво освітлені, і, навіть, як я підняв очі, я побачив його високий, худорлявий фігура проходять двічі на темний силует проти сліпого.
Він ходив по кімнаті швидко, жадібно, з опустивши голову на груди і його склавши руки за спиною.
Для мене, який знав кожен його настрої і звички, його ставлення і манеру сказав своїм історія.
Він був на роботі знову.
Він воскрес з його наркотиками створений мрії і було жарко на запах якогось нового проблеми.
Я подзвонив і був показаний до камері, яка раніше була частиною моєї самостійно.
Його манера була не експансивний.
Він рідко був, але він був радий, я думаю, мене бачити.
З навряд чи слово, сказане, але з добрим оком, він помахав мені крісло, кинув у його справі сигар, і вказав випадку дух і gasogene в кут.
Потім він встав перед каміном і оглянув мене в своїй особливій інтроспективної моди.
"Брака підходить вам", зазначив він.
"Я думаю, Вотсоне, що ви поставили на сім з половиною фунтів, так як я бачив, як ти ".
"Сім!" Відповів я.
"Дійсно, я повинен був думати трохи більше.
Просто трохи більше, мені здається, Уотсон.
Ти не говорив мені, що ти збирався їхати в упряжі. " Тоді, як ви знаєте? "
"Я бачу це, я роблю висновок його.
Як я знаю, що ви були отримати собі дуже вологий останнім часом, і що у вас є найбільш незграбні і недбало служниця? " Мій дорогий Холмс, "сказав я," це занадто багато.
Ви, безумовно, були спалені, якщо б ви жили кілька століть тому.
Це правда, що в мене була країна прогулянку в четвер і прийшов додому в жахливому безладді, але, як я змінив мій одяг, я не можу собі уявити, як ви вивести його.
Що стосується Мері Джейн, вона є невиправним, і моя дружина дала їй увагу, але там, знову, я не розумію, як ви працюєте його.
"Він посміхнувся про себе і потер довгий, нервові руки разом.
"Це сама простота", сказав він, "очі говорять мені, що на внутрішній частині Вашого лівий черевик, там, де багаття б'є по ній, шкіра забив шість майже паралельні розрізи.
Очевидно, вони були викликані тим, хто має дуже недбало Подряпини круглих Краї єдиним, щоб видалити бруд кіркою від нього.
Таким чином, ви бачите, мій подвійний висновок, що ви були в мерзенної погоди, і що у вас було особливо злоякісних завантаження різання зразка Лондоні прислуга за все.
Що стосується вашої практики, якщо джентльмен входить в мої кімнати пахне йодоформу, з чорна мітка нітрату срібла на його вказівним пальцем правої руки, і опуклість на право бік його циліндр, щоб показати, де він виділяється його стетоскоп, я повинен бути нудним, справді, якщо я не оголосить його активний член медичної професії ".
Я не міг втриматися від сміху на легкість, з якою він пояснив свій процес дедукції.
"Коли я чую, ви даєте причин", зауважив я, "річ завжди здається мені настільки смішного просто, що я міг би легко зробити це сам, хоча в кожному послідовних примірник ваших міркувань я збитий з пантелику, поки ви поясните ваш процес.
І все ж я вважаю, що мої очі так само добре, як ваша. "
"Абсолютно вірно", відповів він, закурюючи сигарету, і кинувся вниз, в крісло.
"Ви бачите, але ви не спостерігаємо.
Різниця ясно.
Наприклад, у вас часто можна побачити кроки, які ведуть із залу до цієї кімнати. " Часто ".
"Як часто?"
"Ну, деякі в сотні разів." "Тоді як багато хто з них там?"
"Скільки?
Я не знаю ".
"Абсолютно вірно!
Ви не спостерігається.
І все ж ви бачили.
Це тільки мою точку зору.
Тепер, я знаю, що Є сімнадцять кроків, бо я і бачив і спостерігав.
По-напрямках, тому що ви зацікавлені в цих маленьких проблем, і так як ви досить добре, щоб вести хроніку одного або двох з мого досвіду дріб'язковий, ви можете бути зацікавлені в цьому ".
Він кинув на лист щільного, рожевого відтінку зазначити документ, який лежав на відкритому таблиці.
"Він прийшов до останнього повідомлення," сказав він.
"Прочитайте це вголос".
Записка була без дати і без підпису небудь або адресу.
"Там буде закликаю вас сьогодні ввечері, без чверті вісім годин," він сказав: " джентльмена, який бажає порадитися з вами з питання дуже глибоких момент.
Ваші останні послуг в один з королівських будинків Європи, показали, що ви Той, хто може з упевненістю довірити питань, що становлять важливість, яку навряд чи можна перебільшувати.
Ця обліковий запис з вас ми звідусіль одержали.
Будьте у вашій камері, то в цей час, і не приймайте це неправильно, якщо ваш відвідувач знос Маска ".
"Це дійсно таємниця", зауважив я.
"Що ви собі уявити, що це значить?"
Це столиця помилкою теоретизувати до у кого дані.
Непомітно він починає крутити факти відповідно до теорій, а не теорії, щоб задовольнити факти.
Але увагу собі.
Що ви вивести з нього? "
Я уважно вивчив лист і папір, на якому вона була написана.
"Людина, який написав її ймовірно добре робити", зауважив я, намагаючись наслідувати мій супутник-процесів.
"Такі папери не можуть бути куплені за півкрони пакета.
Це особливо сильним і жорстким "." Своєрідне - тобто саме слово ", сказав
Холмс.
"Це не англійська папери взагалі.
Тримайте його на світло ".
Я так і зробив, і побачив велике "Е" з невеликим "г", "Р" і велике "G" з маленьким
"Т" вплетено в текстуру паперу.
"Що ви думаєте про це?" Запитав Холмс.
"Ім'я виробника, без сумніву, або його вензель, а "." Зовсім ні.
"G" з маленьким 'т' означає 'Gesellschaft ", який є німецька
"Компанія". Це звичайне скорочення, як наші
'Ко'
"P", звичайно, означає "Papier. Тепер для" Наприклад ".
Погляньмо на наших довідника Континентальний ".
Він зняв важкий коричневий об'ємом від своїх полицях.
"Eglow, Eglonitz - ми тут, Egria.
Саме в німецько-що говорить країні - в
Богемії, недалеко від Карлових Вар.
"Чудові як сцена смерті Валленштейна, а також своїми численними скляними заводів і паперових фабрик.
"Ха-ха, мій хлопчик, що ви про це думаєте?"
Його очі блищали, і він послав вгору великий блакитний торжествуючий хмара від його сигарети.
"Документ був представлений в Богемії", сказав я.
"Саме так.
І людина, яка написала зазначити, німецькою мовами.
У Вас відзначити своєрідний будівництво вирок - 'This рахунок вас ми з усіх кінців отримав. француз або росіянин не міг написано, що.
Це німець, який так uncourteous його дієслова.
Залишається, таким чином, щоб виявити те, що хотів цим німцем, який пише на папері чеські і вважає за краще носити маску, показуючи його обличчя.
І ось він прийде, якщо я не помиляюся, щоб вирішити всі наші сумніви. "
Поки він говорив, був різкий звук кінських копит і коліс гратами проти бордюр, потім різкий смикати дзвін.
Холмс присвиснув.
"Пара, по звуку", сказав він.
"Так", продовжив він, дивлячись з вікна.
"Миленький карета і пара красунь.
Там гроші в цьому випадку, Уотсон, якщо немає нічого іншого. " Я думаю, що мені краще піти, Холмс ".
"Нічого подібного, доктор.
Залишайтеся там, де ви знаходитесь.
Я втрачений без мого Босуелл.
І це обіцяє бути цікавим.
Було б шкода втратити. "
"Але ваш клієнт -"
"Ніколи не звертайте на нього уваги.
Я можу хочете, щоб ваша допомога, і так може він.
Ось він іде.
Сядьте в крісло, що, доктор, і дати нам свої найкращі уваги ".
Повільний і важкий крок, який було чути на сходах і в коридорі, зробив паузу відразу за дверима.
Потім був гучний і авторитетний крана.
"Заходьте!" Сказав Холмс.
Людина увійшов які навряд чи могли бути менше, ніж шість футів і шість дюймів у висоту, з грудної клітки і кінцівок Геркулеса.
Одягнений він був багатий багатством, яке, в Англії, розглядатися як родинний поганий смак.
Важкі смугами каракулю були скорочені через рукави і фронти його двобортні пальто, в той час як синій плащ, який був кинутий на плечі був збудований з вогненно-червоний шовк і закріплені на шию з брошкою, який складався з одного палаючий берилу.
Чоботи який продовжив до половини ікри, і які були оброблені в топи з густим хутром коричневого, завершена враження варварської багатство якого була запропонована всім своїм виглядом.
Він носив крислатого капелюха в руці, у той час він носив через верхню частину його Особа, розширюючи вниз повз вилиці, чорні маски маска, яку він, мабуть регулювати цей самий момент, за його рука все ще підняті до неї, як він увійшов.
З нижньої частини обличчя, він виявився людиною з сильним характером, з товстий, висить губа, і довгі, прямі підборіддя наводить резолюції штовхнув до
Довжина впертість.
"У вас було моєю записки?" Запитав він з глибоким різким голосом і яскраво вираженим німецьким акцентом.
"Я сказав вам, що я назвав би".
Він переводив погляд з одного на іншого з нас, начебто невизначеною яких адресу.
"Моліться зайняти місце", сказав Холмс.
"Це мій друг і колега, доктор Уотсон, який час від часу досить добре, щоб допомогти мені в моєму випадку.
З ким маю честь звернутися? "
"Ви можете звернутися до мене, як граф фон Kramm, дворянин Чехії.
Я розумію, що цей джентльмен, ваш друг, людина честі і обачності, кому я можу довірити справа самої надзвичайної важливості.
Якщо ні, то я віддаю перевагу спілкуватися з вами в поодинці. "
Я встала, щоб піти, але Холмс зловив мене за руку і штовхнув мене назад в крісло.
"Це одночасно, чи ні," сказав він.
"Ви можете сказати, перед цим паном все, що ви можете сказати мені."
Граф знизав широкими плечима.
"Тоді я повинен почати", сказав він, "пов'язуючи вас і абсолютної секретності протягом двох років;
Наприкінці того часу це питання буде мати ніякого значення.
В даний час це не буде перебільшенням сказати, що така вага вона може мати вплив на європейську історію. " Я обіцяю ", сказав Холмс.
"І я"
"Ви вибачте ця маска", продовжили наш дивний відвідувач.
"Людина, яка наймає серпня мене хоче, щоб його агент невідомої для вас, і я можу
Зізнаюся одразу, що титул, який я щойно назвав себе не зовсім моя власні ".
"Я знав про це," сказав Холмс сухо.
"Обставини мають велике ласощі, і всі запобіжні заходи повинні бути прийняті для , Що може втамувати рости, щоб бути величезним скандалом і серйозно підірвати одну з панує сімей Європи.
Якщо говорити відверто, то це питання має на увазі великий будинок Ormstein, спадкові царі
Богемія ".
"Я був також відомо про те, що," пробурмотів Холмс, влаштовуючись вниз в його крісло і закрив очі.
Наш гість подивився з деяким очевидним подив млявим, розвалившись фігура людини, яка була, безсумнівно, зображували його як найбільш гострий мислитель і найбільш енергійний агент в Європі.
Холмс повільно розплющив очі і подивився на його нетерпляче гігантських клієнта.
"Якщо Ваша Величність буде зглянутися до стану Вашої справи", зауважив він, "я повинен бути краще в змозі повідомити вам ".
Людина схопився зі стільця і ​​ходив взад і вперед по кімнаті в неконтрольованих агітації.
Потім, з жестом відчаю, він зірвав маску з обличчя і жбурнув його на землю.
"Ви праві", вигукнув він: "Я король.
Чому я повинен намагатися приховати це? "
"Чому, власне?" Пробурмотів Холмс.
"Ваша Величність не говорив раніше, ніж я знав, що я звертався Вільгельм
Gottsreich Сигізмунд фон Ormstein, великий князь Кассель-Felstein та спадкових
Король Богемії ".
"Але ви розумієте," сказав наш дивний відвідувач, сідаючи ще раз, і проходження рукою по його високий білий лоб ", ви можете зрозуміти, що я не звик робити такий бізнес в моїй власній персоні.
Але справа була настільки тонким, що я не міг довірити його агента, не піддаючи себе в його владу.
Я приїхав з Праги інкогніто для Метою консультаційних вас. "
"Тоді, моліться консультації", сказав Холмс, закриваючи очі ще раз.
"Факти коротко такі: близько п'яти років тому, під час тривалого відвідування
Варшаві, я познайомився з відомим авантюристки Ірен Адлер.
Ім'я, безсумнівно, знайоме вам. "
"Будь ласка, подивіться її в мій індекс, доктор," пробурмотів Холмс, не відкриваючи очей.
Протягом багатьох років він прийняв система docketing всі пункти, що стосуються чоловіків і речей, так що важко було назвати предмет або особа, на якому він не міг відразу надавати інформацію.
У цьому випадку я знайшов її біографію затиснутою в положення між івриті рабин і у співробітників-командира, який написав монографію на глибоководних риб.
"Дозвольте мені бачити!" Сказав Холмс.
"Хум!
Народився в Нью-Джерсі в 1858 році.
Контральто - кхм!
Ла Скала, шум!
Примадонна імператорської опери у Варшаві - так!
Пенсіонер з оперній сцені - ха!
Життя в Лондоні - зовсім так!
Ваша Величносте, як я розумію, заплутався з цією молодою людиною, писав їй деякі шкоди букви, і тепер бажає отримувати ці листи назад. "
"Саме так.
Але як - " Чи було таємний шлюб "?
"Ні." "Немає правових документів або сертифікатів?"
"Ні."
"Тоді я не в змозі йти Вашій Величності.
Якщо це молода людина повинна виробляти її літери для шантажу або інших цілей, як вона, щоб довести їх достовірність? "
"Існує письмовій формі."
"Пух, пух!
Підробка ".
"Моя особиста поштового паперу". "Викрадені".
"Моя власна печатка."
"Наслідували." "Мої фото".
"Придбали." "Ми обидва були у фотографії".
Ваша Величносте, дійсно скоєні .
"Ви пішли на компроміс собі серйозно."
"Я був тільки наслідний принц тоді.
Я був молодий.
Я всього лише тридцять зараз "." Він повинен бути відновлений. "
"Ми намагалися і зазнали невдачі."
"Ваша Величність повинні платити.
Вона повинна бути куплена ".
"Вона не буде продавати". "Вкрадена, то."
"П'ять спроби були зроблені.
Двічі грабіжники в моїй платити розграбували її будинок.
Як тільки ми відволікаються її багажі, коли вона подорожувала.
Два рази вона була підстеріг.
Там не було результату. " Ніяких ознак цього? "
"Абсолютно ні". Холмс розсміявся.
"Цілком достатньо невелика проблема", сказав він.
"Але дуже серйозна для мене", повернувся Король докірливо.
"Дуже, дійсно.
І що ж вона пропонує зробити з фотографією? "
"Щоб знищити мене". "Але як?"
"Я збираюся вийти заміж".
"Так я чув." "Для Клотільда ​​Lothman фон Саксен-Meningen, друга дочка короля Скандинавії.
Ви можете знати строгі принципи її сім'ї.
Вона сама дуже душа делікатесу.
Тіні сумніву в моїй поведінці буде довести це питання до кінця. " І Ірен Адлер? "
"Погрожує відправити їх фотографії.
І вона зробить це.
Я знаю, що вона буде робити це.
Ти не знаєш її, але вона є душа стали.
У неї обличчя з найкрасивіших жінок, і розум найрішучіші з чоловіків.
Замість того, я повинен одружитися з іншою жінкою, Є немає, на що вона не піти -. немає " Ви впевнені, що вона не відправила його все ж? "
"Я впевнений". "А чому?"
"Тому що вона сказала, що вона пошле його на день, коли заручини було публічно оголошено.
Це буде в наступний понеділок. " О, тоді у нас ще три дні ", сказав
Холмс, позіхаючи.
"Це дуже пощастило, тому що в мене є один або два питання, що представляють важливість для вивчення тільки в даний час.
Ваша величність, звичайно, перебування в
Лондон на даний момент? "
"Звичайно.
Ви знайдете мене в Langham під ім'я графа фон Kramm. " Тоді я буду зняти вас лінії, щоб ви знаєте, як ми просуваємося вперед ".
"Прошу вас так.
Я буду все занепокоєння. "
"Тоді, як до грошей?" "У вас є карт-бланш".
"Абсолютно"?
"Я кажу вам, що я дав би однієї з провінцій мого царства мати, що Світлина "." І для нинішнього витрати? "
Король взяв важку сумку замші з-під плаща і поклала її на таблиці.
"Є три сотні фунтів на золото і сімсот в нотах ", сказав він.
Холмс надряпав отримання на аркуші свою записну книжку і передав йому.
"І адреса мадемуазель?" Запитав він.
"Чи є Бріоні Lodge, Serpentine проспекті, м. Санкт-
Джон Вуд. "
Холмс прийняв його до відома.
"Ще одне питання", сказав він.
"Був фотографію кабінету?" "Це було".
"Тоді, на добраніч, ваша величність, і я сподіваюся, що скоро ми будемо є хороші новина для вас.
І на добраніч, Уотсон, "додав він, як колеса королівської карета покотилася вулиці.
"Якщо ви будете досить гарні, щоб дзвонити, завтра вдень в три години я повинен хочете поспілкуватися цій маленькій матерії над з вами. "
II.
О третій годині раз я був на Бейкер-
-Стріт, але Холмс ще не повернувся.
Господиня повідомила мені, що він залишив будинок незабаром після восьми годин ранку.
Я сів поруч з вогнем, однак, з наміром його чекає, як би довго він міг би бути.
Я вже був глибоко зацікавлений в його запит, тому що, хоча він був оточений жоден з похмурих і дивних особливостей, які були пов'язані з двох злочинів, які я вже записали, проте, характер справи і піднесене положення свого клієнта дав йому характер своїх власних.
Дійсно, крім характер розслідування, яке мій друг був на руках, було щось у своїй віртуозної розуміння ситуації, і його гострий, гострий міркування, що дало мені задоволення вивчити його систему роботи, а також слідувати швидка, тонкі методи, якими він розплутати самі нерозривний таємниць.
Так само я звик до його незмінним успіхом, що сама можливість його відсутності перестала входити в мою голову.
Це було близько від чотирьох до Двері відкрилися, і п'яний вид нареченого, погано kempt і бічні бакенбардами, з запаленим лицем і сумнівною репутацією одяг, увійшов в кімнати.
Звиклий, як я повинен був дивовижний повноваження мого друга у використанні маскує, я повинен був шукати в три рази, перш ніж я був впевнений, що це був дійсно він.
Кивнувши, він зник у спальні, звідки він вийшов через п'ять хвилин твід- підходить і респектабельний, по-старому.
Засунувши руки в кишені, він витягнув ноги перед вогнем і від душі розсміявся на кілька хвилин.
"Ну, насправді!" Закричав він, і тоді він поперхнувся і знову засміялася, поки він не був змушений лягти на спину, млявим і безпорадним, в кріслі.
"Що це таке?"
"Це досить смішно.
Я впевнений, ви ніколи не міг здогадатися, як я зайнятих мій вранці, або що я опинився на власному досвіді. "
"Я не можу собі уявити.
Я припускаю, що ви спостерігали за звичками і, можливо, будинок, міс
Але продовження було, а незвично.
Я скажу вам, однако.
Я вийшов з будинку трохи після восьми годині ранку в характері нареченого без роботи.
Існує чудовий співчуття і масонство серед чоловіків кінський.
Стань одним з них, і ви будете знати все, що є, щоб знати.
Незабаром я виявив Бріоні Lodge.
Цю прикрасу вілли з садом на спині, але побудували попереду аж до дороги, два поверхи.
Chubb блокування дверей.
Велика вітальня з правого боку, добре оснащений, з довгими вікнами майже до поверсі, і ті, безглуздо англійськи кріплення вікно, яке дитина могла відкрити.
Позаду не було нічого чудового, крім того, що прохід вікна може бути досягнуто З вершини каретний сарай.
Я обійшов його і уважно оглянув його з усіх точок зору, але без зазначивши, що-небудь ще, що представляють інтерес.
"Після цього я валявся по вулиці і знайшли, як я очікував, що не було стайні в провулок, який спускається по одній зі стін саду.
Я позичив конюхів рука тертя вниз коней своїх, і отримав в обмін два пенси, стакан половина на половину, дві заповнює з махорки, і стільки ж інформації, як я міг би про міс
Адлер, не кажучи вже про півдесятка інших людей в цьому районі, в якому я був не в останню чергу цікавить, але чиї біографії я був змушений слухати ".
"А що Ірен Адлер?"
Запитав я.
"О, вона перетворила всіх людей по головах вниз в цій частині.
Вона daintiest річ під капотом на цій планеті.
Так кажуть Serpentine-нявкає, до людини.
Вона живе тихо, співає на концертах, виїжджає в п'яти кожен день, і повертає рівно о сьомій на вечерю.
Рідко виходить в інший час, крім випадків, коли вона співає.
Має тільки один самець відвідувача, але багато про нього.
Він темний, красивий, і лихий, ніколи не називає рідше одного разу на день, а часто в два рази.
Він є пан Годфрі Нортон, Внутрішньої
Храм.
Дивіться переваги візник, як довірена особа.
Вони довели його додому десятки разів через Serpentine нявкає, і знав все про нього.
Коли я слухав все, що повинен був сказати, я став ходити взад і вперед поруч
Бріоні Lodge ще раз, і подумати над моїм планом кампанії.
"Цей Годфрі Нортон був очевидно важливим фактором у цьому питанні.
Він був адвокатом.
Це звучало зловісно.
Яка була зв'язок між ними, і те, що об'єктом його неодноразові візити?
Чи була вона його клієнта, його друг, або його коханкою?
Якщо перше, то вона, ймовірно, передається фотографією його зберігання.
В останньому випадку, це було менш вірогідним.
З питання цього питання залежить, чи варто мені продовжувати мою роботу на Бріоні
Лодж, або звернути свою увагу на камери джентльмена в Храмі.
Це був тонкий момент, і він розширив поле моїх досліджень.
Я боюся, що я втомлювати вас ці деталі, але у мене є щоб користувач міг бачити мій маленький труднощі, якщо ви хочете розібратися в ситуації ".
"Я стежу за вами тісно", відповів я.
"Я все ще балансування справа в моїй голові, коли двоколісний екіпаж під'їхав до Бріоні
Лодж, і джентльмен вискочив.
Він був дивно красивою людиною, темні, орлиний, а вусатий - мабуть, людина , Про який я чув.
Він виявився у великому поспіху, крикнув візникові чекати, і пройшов повз Покоївка, який відкрив двері з виглядом людини, який був повністю в домашніх умовах.
"Він був у будинку близько півгодини, і я міг зловити проблиски його в вікна вітальні, ходити взад і вперед, говорив схвильовано, і розмахуючи зброї.
З неї я нічого не бачив. Незабаром він з'явився, вона виглядала ще більш схвильований, ніж раніше.
Коли він підійшов до кабіни, він витягнув золоті годинники з кишені і подивився на нього щиро, "диск як диявол", він закричав: "Першим у валовому і Хенкі в
Ріджент-стріт, а потім до церкви Св. Моніки у Дорожній Edgeware.
Половина морських якщо ви робите це за двадцять хвилин!
"В гостях вони пішли, і я був просто цікаво, чи можу я не повинен робити так, щоб слідувати за ними коли до смуги прийшов акуратний ландо, кучер з пальто тільки наполовину застебнутий і краватка під самим вухом, в той час всі теги його використовувати стирчали пряжками.
Він не зупинився, перш ніж вона вискочила із залу двері і в неї.
Я тільки побачив її в той момент, але вона була прекрасною жінкою, з особа, що людина може померти. "'Церква Св. Моніки, Джон, вигукнула вона," і половини суверенного якщо ви досягнете він через двадцять хвилин ". Це було абсолютно занадто гарна, щоб програти, Уотсон.
Я був просто балансування, чи повинен я бігти, або чи повинен я за окунем її ландо, коли кабіна прийшла через вулицю.
Водій подивився два рази на таких пошарпаний тарифу, але я стрибнув у перш ніж він зміг об'єкт.
Моніки, 'сказав я," і половина суверенного якщо ви досягнете її в двадцять хвилин.
Це було двадцять п'ять хвилин до дванадцятої, і, звичайно, було досить ясно, що було в вітру.
"Мій візник їхав швидко.
Я не думаю, що я коли-небудь їхав швидше, але інші були там раніше за нас.
Кабіна і ландо з їх пару коней перед дверима, коли я прибутку.
Я заплатив чоловік і поспішив до церкви.
Існував не душі, крім двох яким я дотримувався і surpliced ​​священиком, який, здавалося, expostulating з ними.
Вони всі троє стояли у вузол перед вівтарем.
Я розвалився на сторону проходу, як і будь-який інший нероба який впав у церкві.
Раптом, на мій подив, три у вівтарі перед круглою до мене, і Годфрі Нортон
Прибіг так складно, як він міг би до мене. "Слава Богу, вигукнув він.
"Ви будете робити.
Приходьте!
Приїжджайте! " Що ж тоді?
Запитав я.
"Ну, людина, ну, всього три хвилини, інакше вона не буде правовим.
"Я був наполовину витягли до вівтаря, і перш ніж я знав, де я був я опинився бурмотів відповіді, які були прошепотів мені на вухо, і ручатися за те, про що я нічого не знав, та й взагалі допомогу в безпечний зв'язування Ірен Адлер, стара діва, до Годфрі Нортоном, холостяком.
Все це було зроблено в одну мить, і не було джентльмен подякував мені з одного боку, і пані, з іншого, в той час як священик сяяв на мене попереду.
Це було найбільш безглузде становище, в якому я коли-небудь був у моєму житті, і була думка, що змусило мене сміятися тільки зараз.
Здається, що мало місце деяке неформальність про їх ліцензії, що священик навідріз відмовився одружитися на них без свідком якийсь, і що мої щасливий вигляд збережений нареченого з того, щоб вилазки на вулицю у пошуках кращого людини.
Наречена дала мені государ, я маю на увазі, щоб носити його на ланцюжок від годинника на згадку про випадку ".
"Це дуже несподіваним поворотом справи", сказав я, "і що тоді?"
"Ну, я знайшов мої плани дуже серйозно загрожує небезпека.
Здавалося, що пара може посісти негайному від'їзді, і тому необхідність Дуже швидкі й енергійні заходи з мого боку.
На дверях церкви, однак, вони розлучилися, він повертався в храм, і вона в дім свій.
"Я буду їздити в парк на п'ять, як звичайно, сказала вона, як вона пішла від нього.
Я чув, не більше того.
Вони поїхали в різні боки, і я пішов, щоб мої власні заходи ".
"Які?"
"Деякі холодної яловичини і склянку пива", він відповів, дзвін.
"Я був дуже зайнятий, щоб думати про їжу, і я, ймовірно, буде зайнятий досі це ввечері.
До речі, доктор, я хочу Вас до співпраці ".
"Я буду в захваті." "Ви не заперечуєте, порушуючи закон?"
"Не в останню чергу".
"І не працює шанс арешту?" "Не робити добрі справи".
"О, причиною відмінно!" "Тоді я твій чоловік".
"Я був впевнений, що я можу розраховувати на вас".
"Але що ж це ви хочете?" "Коли місіс Тернер вніс тацю я стане ясно до вас.
Тепер, "сказав він, коли він звернувся з жадібністю на простий тариф, що наша господиня за умови,
"Я повинен обговорити це в той час як я їм, тому що у мене не так багато часу.
Це майже в п'ять зараз.
Через дві години ми повинні бути на місці події.
Міс Ірен, чи мадам, швидше, повертається з неї диск в сім.
Ми повинні бути на Lodge Бріоні з нею зустрітися. "
"І що тоді?" "Ви повинні залишити це для мене.
Я вже домовився, що має статися. Існує тільки один пункт, за яким я повинен наполягаю.
Ви не повинні втручатися в що б те не стало.
Ви розумієте? "
"Я повинен бути нейтральним?" "Нічого не робити що завгодно.
Там, ймовірно, будуть невеликі неприємності.
Вона закінчиться в моєму істоті передав в будинку.
Чотири чи п'ять хвилин вітальні вікно буде відкрито.
Ви повинні самі станції близька до відчиненого вікна. "
"Так".
"Ви повинні дивитися на мене, бо я буде видно для вас."
"Так".
"І коли я піднімаю руку - так - ви будете кидати в кімнаті, що я даю вам кидка, і, в той же час, підняти крик вогню.
Ви досить слідувати за мною? "
"Повністю". "Це не що інше дуже грізним", сказав він, займає багато сигароподібний рулон з кишені.
"Це звичайна водопровідника диму ракета, забезпечена кришкою з обох кінців, щоб зробити його самостійного освітлення.
Ваша задача зводиться до цього.
Коли ви піднімаєте крик вогню, він буде розглянутий цілий ряд людей.
Потім ви можете дійти до кінця вулиці, і я буду вам повернутися через десять хвилин.
Я сподіваюся, що я зробив собі ясно? "
"Я повинен залишатися нейтральним, щоб отримати біля вікна, дивитися, як ти, а на сигнал кинути в цей об'єкт, а потім підняти крик вогонь, і чекати вас на розі вулиця ".
"Саме". "Тоді ви можете повністю розраховувати на мене".
"Це відмінний. Я думаю, може бути, вже наближається час, що я підготуватися до нової ролі я повинен грати ".
Він зник у своїй спальні і повернувся через кілька хвилин у характері з люб'язний і простодушних нонконформістського священика.
Його широка чорний капелюх, його мішкуваті штани, його біла краватка, його симпатична усмішка, і загальний вигляд пірінга і доброзичливим цікавістю були такі, як пан Джон Харе тільки могли б рівних.
Це було не тільки те, що Холмс змінив свій костюм.
Вираз обличчя, його манери, його душа, здавалося, змінюються з кожною новою частини, яка він взяв на себе.
Етапі втратила прекрасний актор, навіть, як наука втратила гострої міркувань, коли він став фахівцем у злочині.
Було 6:15, коли ми покинули Бейкер-стріт, і вона все ще хотіла десять хвилин до години, коли ми опинилися в Serpentine авеню.
Було вже сутінки, і лампи просто були освітлені, як ми ходив взад і вперед Перед Lodge Бріоні, в очікуванні пришестя свого водія і пасажирів.
Будинок був саме таким, як я намалював його з коротким Шерлока Холмса опис, але місцевість виявилася менш приватні, ніж я очікував.
Навпаки, на маленькій вулиці в тихому районі, це було чудово анімовані.
Існував група бідно одягнених чоловіків куріння і сміялися в кутку, ножиці-шліфувальний верстат зі своїм колесом, два гвардійців які заграють з медсестрами дівчата, а також кілька добре одягнених молодих людей які розвалившись вгору і вниз з сигарами в роті.
"Бачте," зауважив Холмс, як ми ходили взад і вперед перед будинком ", це шлюб, а спрощує справу.
Світлина стає двосічним зброя зараз.
Є ймовірність, що вона буде настільки ж геть її попастися на очі пан Годфрі Нортон, як наш клієнт її вступу в очах його принцеса.
Тепер питання в тому, де ми знаходимося, щоб знайти фотографію? "
"Де, справді?" "Малоймовірно, що вона несе його про з нею.
Це шафа розміром.
Занадто великий для легкого приховування про жінки сукню.
Вона знає, що король здатна наявність її підкараулив і обшукали.
Дві спроби роду вже були зроблені.
Ми можемо прийняти його, то, що вона не виконує це про неї. "
"Де ж тоді?"
"Її банкіром або адвокатом.
Існує можливість, що подвійні.
Але я схильний думати, теж.
Жінки природно таємно, і вони як зробити свої секретирующие.
Чому вона повинна передати його кому-небудь ще?
Вона могла довіряти своїм опіки, але вона не могла сказати, що непрямі чи політичного впливу можуть бути притягнуті до впливають на діловий чоловік.
Крім того, пам'ятайте, що вона вирішила використовувати його протягом декількох днів.
Він повинен бути там, де вона може покласти руки на неї.
Він повинен бути у власному домі ".
"Але це був двічі пограбований." "Тьху!
Вони не знали, як шукати "." Але як же ви дивитесь? "
"Я не буду дивитися".
"Що ж тоді?" "Я отримаю її, щоб показати мені".
"Але вона не відмовиться". "Вона не зможуть.
Але я чую стукіт коліс.
Це її перевезення.
Тепер виконувати мої накази до листа ".
Поки він говорив, блиск побічних вогні перевезення отямився криву проспект.
Це був розумний маленький ландо який гримів до дверей ложі Бріоні.
Як під'їхали, один з неробства чоловіків на розі кинувся вперед, щоб відкрити двері в надії на отримання міді, але був ліктем їзди на інший нероба, який кинувся з тим же наміром.
Запекла спалахнула сварка, яка була збільшена на два гвардійців, які брали бік однієї з шезлонгів, а ножиці-шліфувальний верстат, який був у рівній мірі від гарячого з іншого боку.
Удар був нанесений, і в одну мить леді, яка вийшла зі своєї кареті, був центром трохи вузол почервонів і борються люди, які жорстоко вдарили по один одного кулаками і палицями.
Холмс кинувся в натовп, щоб захистити даму, але так само, як він дістався до неї, він дав крик і впав на землю, з кров'ю рухаються вільно по його обличчю.
На його падіння гвардійці кинулися бігти в одному напрямку і шезлонгами в з іншого боку, у той час як число краще одягнених людей, які спостерігали бійку без У ньому беруть участь, в переповненому, щоб допомогти дамі і приділяти увагу пораненого.
Ірен Адлер, а я все одно буду називати її, поспішив нагору по сходах, а вона стояла біля вершину з її чудовою фігури вимальовувалися вогнями залі, озираючись на вулиці.
"Є багато бідного джентльмена боляче?" Запитала вона.
"Він мертвий", плакала кілька голосів.
"Ні, ні, є життя в ньому!" Кричали інший.
"Але він ще був до вас може отримати його в лікарню".
"He'sa хоробрий", сказала жінка.
"Вони повинні були б гаманець пані та дивитися, якщо він не був для нього.
Вони були бандою, і грубим, занадто.
Ах, він дихає зараз ".
"Він не може лежати на вулиці.
Чи можемо ми привести його в будинок, marm? "
"Звичайно.
Приведіть його до вітальні.
Існує зручний диван.
Сюди, будь ласка! "
Повільно і урочисто, він народився в Lodge Бріоні і викладених в основній кімнату, а я як і раніше спостерігається розгляду з посади у вікна.
Лампи були освітлені, але жалюзі не були намальовані, так що я міг бачити Холмса , Коли він лежав на дивані.
Я не знаю, чи був він захопив з розчуленням в той момент на роль, яку він грав, але знаю, що я ніколи не відчував себе більш щиро соромно за себе в моєму житті ніж тоді, коли я побачив красиве істота , Проти якого я була змова, або благодать і привітність, з яким вона чекала від пораненого.
І все ж це було б найчорнішим зрадою Холмсу відступати тепер від частини , Який він довірив мені.
Я загартована моє серце, і взяв від тютюнового диму ракети з-під Ольстера.
Зрештою, подумав я, ми не поранивши її.
Ми всього лише не дають їй поранивши іншого.
Холмс сів на диван, і я побачив його руху, як людина, яка потребує повітря.
Служниця кинулась в поперечнику і відчинив вікна.
В ту ж мить я побачив його підняти руку і по сигналу я кинув мою ракету в кімнату з криком "Пожежа!"
Слово було не раніше, з мого рота, ніж ціла юрба глядачів, добре одягнений і погано - панове, конюхів, і слуга-покоївки - приєднався до загальних криком
"Пожежа!"
Густі хмари диму, згорнувшись в кімнаті і зовні у відкрите вікно.
Я мигцем побачив кидаючись цифрами, і через мить голос Холмса з в запевняючи їх, що це була помилкова тривога.
Ковзання через крики натовпу я попрямував до рогу вулиці, і в десять хвилин зрадів знайти рука мого друга в моїй, і, щоб уникнути сценою шум.
Він ішов швидко і мовчки кілька хвилин, поки ми не відмовили однією з тихі вулички, що ведуть до дороги Edgeware.
"Ви зробили це дуже красиво, доктор", зазначив він.
"Ніщо не могло б бути краще.
Це все в порядку. "
"У вас є фотографії?"
"Я знаю, де він знаходиться." "А як ви дізналися?"
"Вона показала мені, як я вже говорив вам, що вона буде". "Я все ще в темряві".
"Я не хочу, щоб таємниця", сказав він, сміючись.
"Справа була зовсім простим.
Ви, звичайно, бачив, що все в
Вулиця була спільником.
Всі вони були зайняті на вечір. " Я здогадався, як багато ".
"Потім, коли ряд спалахнула, у мене було трохи вологою червоної фарби на долоні моєї рукою.
Я кинувся вперед, впав, вдарив рукою до мого обличчя, і став жалібним видовище.
Це старий трюк ".
"Це теж я можу зрозуміти."
"Тоді вони несли мене дюйма Вона повинна була мати мене дюйма
Що ще вона могла зробити?
І в її вітальні, яка була самій кімнаті, яку я підозрював.
Вона лежала між ним і свою спальню, і я вирішив подивитися, які.
Вони поклали мене на кушетку, я жестом повітря, вони були змушені відкрити вікна, і у вас був шанс. "
"Як це вам допомогти?" "Це було все важливі.
Коли жінка думає, що її будинок горить, її інстинкт відразу кинутися річ, яку вона цінує найбільше.
Це абсолютно непереборний імпульс, і я вже не раз скористалися його.
У разі заміни скандал Дарлінгтона було корисним для мене, а також у бізнес Arnsworth замок.
Заміжня жінка хапається за дитиною; незаміжніх один тягне до неї джевел-упаковці.
Тепер це для мене було ясно, що наші дами в день не має нічого будинок дорожче до неї, ніж те, що ми перебуваємо в пошуку.
Вона поспішала, щоб забезпечити це.
Сигналізації пожежі було чудово зроблено.
Дим і кричати було достатньо, щоб похитнути сталеві нерви.
Вона відповіла красиво.
Фотографія в ніші за висувної панелі трохи вище правої дзвіниця тягнути.
Вона була там в одну мить, і я зловив уявлення про нього, як вона половину витягнув.
Коли я закричала, що це була помилкова тривога, вона замінила її, глянув на ракету, вибігла з кімнати, і я не бачив її з тих пір.
Я встав, і, зробивши мої вибачення, втік з дому.
Я вагався, чи потрібно намагатися забезпечити фотографію відразу, але кучер було увійти, і коли він спостерігав за мною вузько здавалося безпечніше почекати.
Трохи більш-стрімкість може зруйнувати все ".
"А тепер?" Запитав я.
"Наші пошуки практично завершена.
Я буду називати з королем завтра, і з тобою, якщо хочеш іти з нами.
Ми буде показано у вітальню чекати даму, але цілком імовірно, що коли вона приходить, вона може знайти ні нам, ні фотографії.
Це може бути задоволення його величності, щоб відновити її своїми власними руками. "
"І коли ви будете телефонувати?" "О восьмій ранку.
Вона не буде до, так що ми будемо мати чисте поле.
Крім того, ми повинні бути швидкими, для цього шлюбу може означати повну зміну її життя і звички.
Я повинен провід до короля без зволікання.
"Ми дійшли до Бейкер-стріт і зупинився у двері.
Він шукав його кишені для ключових коли хтось проходить сказав:
"На добраніч, містере Шерлок Холмс". Існували кілька людей на тротуарі в той час, але вітання з'явилися приїхати з тонкого молоді в Ольстері який поспішали мимо.
"Я чув, що голос раніше", сказав Холмс, дивлячись вниз, тьмяно освітленої вулиці.
"Тепер, я знати, хто, чорт візьми, що могло б бути."
III.
Я спав на Бейкер-стріт в ту ніч, і ми були зайняті на наших тостів і каву вранці, коли король Богемії кинулися в кімнату.
"Ви дійсно отримали це!" Кричав він, хапаючись Шерлока Холмса або плеча і, дивлячись з нетерпінням йому в обличчя.
"Поки немає".
"Але у вас є надії?"
"У мене є надії." "Тоді приходь.
Я весь нетерпіння піти. " Ми повинні мати кабіну. "
"Ні, моя карета чекає."
"Потім, що дозволить спростити питання". Ми спустилися і почали ще раз для
Бріоні Lodge.
"Ірен Адлер перебуває у шлюбі", зауважив Холмс.
"Одружений!
Коли? "," Вчора ".
"Але для кого?" "Щоб англійський юрист імені Нортон."
"Але вона не могла любити його."
"Я в надії, що вона робить." "І чому, в надії?"
"Тому що він зробить все ваша величність всякий страх майбутніх роздратування.
Якщо леді любить свого чоловіка, вона не любить ваша величність.
Якщо вона не любить ваша величність, немає ніякої причини, чому вона повинна заважати ваша величність план ".
"Це правда.
І ще - Ну!
Краще б вона була моєю власною станції!
Як королева вона зробила б! "
Він впав у мовчанку примхливим, який не був зломлений, поки ми вишикувалися в Serpentine
Авеню. Двері Бріоні Lodge була відкрита, і Літня жінка стояла на сходинках.
Вона спостерігала за нами з сардонічною очей, як ми вийшли з карета.
"Г-н Шерлок Холмс, я вірю?
"Сказала вона.
"Я містер Холмс," відповів мій супутник, дивлячись на неї з допиту і а переляканий погляд.
"Справді!
Моя господиня сказала мені, що ви, ймовірно, виклик.
Вона пішла сьогодні вранці з чоловіком 5:15 поїзд від Чарінг-Крос для
Континент ".
"Що?" Шерлок Холмс відсахнувся, білий з засмучення і здивування.
"Ви маєте на увазі, що вона покинула Англію?"
"Ніколи не повертатися".
"А документи?" Запитав король хрипло.
"Все пропало".
"Ми побачимо".
Він штовхнув минулому слуги і кинувся до вітальні, а потім король і себе.
Меблі були розкидані в різні боки, з демонтовані полиці та відкриті висувні ящики, як якщо б дама поспішно розграбували їх, перш ніж її польоту.
Холмс кинувся на дзвоновий тягнути, зірвав спину невеликий ковзний затвор, і, зануривши в його боку, витяг фотографію і листа.
Фотографія була Ірен Адлер себе у вечірній сукні, лист було superscribed до "Шерлоку Холмсу, есквайр.
Щоб залишити до запитання ".
Мій друг розірвав його і ми всі троє читали разом.
Він датований опівночі минулу ніч і побіг наступним чином:
"Шановний р-н.
Шерлок Холмс, - Ви справді це дуже добре.
Ти взяв мене повністю.
До після сигналізації пожежі, я не підозрою.
Але потім, коли я дізнався, як я зрадив себе, я став думати.
Я був попереджений проти вас кілька місяців тому.
Мені сказали, що якщо король зайнятих Агент вона б, звичайно, вам.
Проте, при всьому цьому, ви зробили мені показати те, що що ви хотіли знати.
Навіть після того як я стала підозрілою, мені було важко думати зло такий милий, добрий старий священика.
Але, ви знаєте, у мене були навчені, як Актриса сама.
Я часто користуються свободою, яка він дає.
Я послав Іоанна, кучера, щоб дивитися, як ти, побіг вгору сходами, сів у ходьбі білизна, як я їх називаю, і спустилася так само, як ви пішли.
"Ну, я за вами до ваших дверей, і так впевнений, що я дійсно був об'єктом інтерес до прославленої містера Шерлока Холмса.
Тоді я, а необережно, побажав вам на добраніч, і попрямував до Храму см. мій чоловік.
"Ми обидва вважали кращим ресурсом був політ, коли проведена таким грізним антагоніст, так ви знайдете гніздо порожнім, коли ви телефонуєте завтра.
Що стосується фотографії, то ваш клієнт може відпочивати в світі.
Я люблю і я кохана кращою людиною, ніж він.
Король може робити те, що він буде без перешкод з боку того, кого він жорстоко несправедливо.
Я все це тільки для захисту себе, і зберегти зброю, яка завжди буде безпечним мене від будь-яких кроків, які він може зайняти в майбутньому.
Я залишаю фотографію, яку він міг би дбати, щоб володіти, а я залишаюся, дорогий містер Шерлок
Холмс, "Щиро ваш", IRENE Нортон, уроджена
АДЛЕР ".
"Що жінка - Ах, какая женщина" вигукнув король Богемії, коли ми були всі три читати це послання.
Хіба не шкода, що вона була не на моїй рівні? "
"З того, що я бачив даму вона, здається, справді, щоб бути на дуже різні рівні, щоб ваша величність ", сказав Холмс холодно.
"Мені шкода, що я не був в змозі принести бізнес вашої величності до більш Успішне завершення "." Навпаки, мій дорогий сер, "плакали
Король, "ніщо не може бути більш успішним.
Світлина тепер так само безпечні, як якщо б це було у вогні "." Я радий почути Вашу Величність так сказати. "
"Я безмірно вдячний Вам.
Моліться, скажіть мені, яким чином я можу винагородити вас.
Це кільце - "Він послизнувся змія смарагд кільце з пальця і ​​простягла на долоні.
"Ваша Величність те, що я повинна значення ще більш високою", сказав Холмс.
"У вас є, але назвати його". "Цей знімок!"
Король дивився на нього в здивуванні.
"Фотографію Ірен!" Вигукнув він.
"Звичайно, якщо ви хочете цього."
"Я дякую ваша величність.
Тоді немає більше належить зробити в справу.
Маю честь привітати Вас з дуже добрим ранком ".
Він вклонився, і, відвернувшись, не дотримуючись руку, яку король простягнув до нього, він відправився в моєї компанії за його палат.
І це було як великий скандал погрожували вплинути царства Богемії, і як Кращі плани пана Шерлока Холмса були побиті дотепність жінки.
Він використовується, щоб зробити сміємося над розумом жінок, але я не чув, як він це робить з пізно.
І коли він говорить про Ірен Адлер, або коли він посилається на її фотографію, вона завжди під почесне звання жінки. >
Пригоди Шерлока Холмса сер Артур Конан Дойл
ADVENTURE II.
РУДИЙ ЛІГА
Я закликав мого друга, містера Шерлока Холмса, один день восени минулого року і знайшов його в глибокому розмові з дуже повна, витіюваті особою, літній джентльмен з вогненно-рудим волоссям.
З вибаченнями за моє вторгнення, я хотів було піти, коли Холмс витягнув мене раптово в кімнату і закрив за собою двері.
"Ви не могли прийти в найкращий час, мій дорогий Ватсон", сказав він привітно.
"Я боявся, що ви займалися".
"Так що я.
Дуже так. " Тоді я можу почекати в сусідній кімнаті. "
"Зовсім ні.
Цей джентльмен, пан Вілсон, був моїм партнером і помічником у багатьох з моїх самих успішних прикладів, і я не сумніваюся, що він буде мати максимальне використання для мене у вашій Також ".
Товстий half джентльмен підвівся і дав Бобу привітання, за швидкий погляд трохи допиту від своєї маленької жиру оточених очі.
"Спробуйте дивані", сказав Холмс, рецидивуючий в крісло і засунувши пальці разом, за своїм звичаєм, коли в судовому настрою.
"Я знаю, мій дорогий Ватсон, що ви поділяєте мою любов до всього, що є дивним і за її межами конвенцій і буденної рутини повсякденного життя.
Ви показали ваш смак до його ентузіазму що спонукало вас літописи, і, якщо ви вибачте, кілька прикрасити так багато мої власні маленькі пригоди ".
"Ваш випадках дійсно були становлять найбільший інтерес для мене", зауважив я.
"Ви пам'ятаєте, що я помітив на днях, коли ми лягали в дуже прості проблеми, представленої міс Мері Сазерленд, що за дивні ефекти і надзвичайні комбінацій ми повинні йти до саме життя, яка завжди набагато більш сміливий, ніж будь-які зусилля уяви. "
"Пропозиція, яку я взяв на себе сміливість сумніватися".
"Ви зробили, доктор, але тим не менше ви повинні прийти в себе на мій погляд, бо в іншому випадку я будемо продовжувати накопичення факт на факт, на вас, поки ваш розум ламається під ними і визнає, щоб я був правий.
Тепер пан Вілсон Jabez тут був досить хороший, щоб звати мене цього ранку, і почати розповідь, яка обіцяє стати одним із найбільш видатний в якому я слухав протягом деякого часу.
Ви чули, мені зауважити, що найбільш дивних і унікальні речі дуже часто пов'язано не з більшим, але з меншим злочину, а іноді, дійсно, , Де є місця для сумнівів є які-небудь позитивні було скоєно злочин.
Наскільки я чув, це для мене неможливо сказати, чи є даний справу
Наприклад злочину чи ні, але хід подій, безумовно, одним з найбільш особливих що я коли-небудь слухав.
Можливо, пан Вілсон, ви б великої доброти відновити ваші розповідь.
Я прошу вас, не тільки тому, що мій друг доктор Ватсон не чув про відкриття частини, але й тому, що специфічна природа історія викликає у мене занепокоєння, щоб кожен можливі деталі з ваших вуст.
Як правило, коли я чув, деякі незначні вказівки на хід подій, я в змозі вести себе, і тисячі інших аналогічних випадках, які відбуваються з моєї пам'яті.
В даному випадку я змушений визнати, що факти, в міру своїх віри, унікальний ".
Огрядний клієнта випнув груди з появою якої-небудь гордість і витягнув брудний і зморшкуватою газету з внутрішньої кишені шинелі. Коли він глянув вниз реклами колонки, з головою тяги вперед і папери розплющений на колінах, я взяв хороший погляд на людину і старалися, як це роблять мої компаньйон, читати свідчення, які можуть бути представлені по одягу або зовнішній вигляд.
Я не отримував дуже багато, проте, на мою інспекції.
Наш гість отвір кожен знак буття середньому звичайним британський торговець, ожирінням, помпезні, і повільно.
Він носив досить мішкуваті сірі перевірити пастушої брюки, не надто чисті чорне плаття- пальто, розстебнутому спереду, і сіркою жилетці з важкого ланцюга мідним Альберт, і квадратні пронизав трохи металу звисаючий вниз, як прикраса.
Потертий циліндр і вицвілих коричневих пальто зі зморщеним оксамитовим коміром лежав на стілець поруч з ним.
Всього, подивіться, як я б, не було нічого чудового чоловіка врятувати його палаючий червоний голови, і виразом крайнього засмучення і невдоволення на його особливості.
Швидкі очі Шерлок Холмс узяв в моїй професії, і він похитав головою посмішку, коли він помітив мій допит погляди.
"Крім очевидних фактів, які він колись займалися фізичною працею, що він бере нюхальний тютюн, що він масон, що він був у Китаї, і що він зробив значна кількість операцій запису в останній час, я можу вивести нічого більше. "
Г-н Уілсон почав Jabez в кріслі, з вказівним пальцем на папері, але його очі на мого супутника.
"Як, в ім'я добра, щастя, чи знаєте ви, що все, містер Холмс?" Запитав він.
"Як ви знаєте, наприклад, що я зробив ручної праці.
Це ж вірно, як Євангеліє, тому що я почав як тесляр судна. "
"Ваші руки, мій дорогий сер.
Ваша права рука цілком розмір більше, ніж ліворуч від вас.
Ви працювали з ним, а м'язи більш розвинені ".
"Ну, тютюн, тоді, і масонство?"
"Я не буду ображати ваш інтелект, кажу вам, як я читав, що, тим більше, скоріше проти суворих правил вашого замовлення, ви використовуєте дуги і компас breastpin ".
"Ах, звичайно, я забув, що.
Але писати? "
"Що ще може бути зазначено, що право манжету так дуже блискучі на п'ять дюймів, а ліва з гладкою патч біля ліктя, де ви відпочиваєте його на столі? "
"Ну, а Китай?"
"Риб, які у вас є татуйовані прямо над правому зап'ясті може тільки були зроблені в Китаї.
Я зробив невелике дослідження татуювання знаки і навіть сприяли літератури предмета.
Це трюк фарбування ваги риб з ніжно-рожевих цілком властиво
Китай.
Якщо, крім того, я бачу, китайські монети звисаючих з вашого ланцюжком від годинника, то це питання стає ще простішим. "пан Вілсон Jabez сміялися важко.
"Ну, я ніколи!", Сказав він.
"Я думав спочатку, що ви зробили щось розумне, але я бачу, що немає нічого в ньому, в кінці кінців. " Я починаю думати, Уотсон, "сказав Холмс,
"Що я роблю помилки в поясненні.
"Omne ignotum про Magnifico", ви знаєте, і моя бідна репутації, такою, яка вона є, страждатиме корабельної аварії, якщо я так відвертий.
Вілсон? "
"Так, у мене є зараз", він відповів зі своїм товстим червоним пальцем посадили на півдорозі вниз колонці.
"Ось він.
Це те, що почав все це.
Ви тільки що прочитали його для себе, сер.
"Я взяв папір з нього і читати як наступним чином:
"До РУДИЙ ЛІГА:
Через спадщину покійного Ezekiah Хопкінс, з
Ліван, штат Пенсільванія, США, в даний час інший вакансії відкриті, який дає право Член Ліги зарплата 4 фунти на тиждень за суто номінальною послуг.
Всі рудого чоловіки, які звуку в тіло і розум, і у віці старше двадцяти одного року років, мають право.
Особисто подати заяву в понеділок, об одинадцятій годині, щоб Дункан Росс, в офісах
Ліга, суд 7 Папи, Фліт-стріт "." Що ж це означає? "
Я вимовив після того як я два рази перечитав надзвичайних оголошення.
Холмс посміхнувся і звивався в кріслі, за своїм звичаєм, коли в піднесеному настрої.
"Це трохи в стороні від второваних доріг, чи не так?", Сказав він.
"І тепер, пан Вілсон, іди на порожньому місці і розповісти все про себе, своїх домашнє господарство, і ефект, який ця реклама була на вашій долі.
Спочатку зверніть увагу, доктор, з паперу і датою ".
"Це Morning Chronicle від 27 квітня 1890 року.
Всього два місяці тому ".
"Дуже добре.
Тепер, містере Вілсон? "
"Ну, це так само, як я говорив вам, містер Шерлок Холмс," сказав Jabez
Вілсон, витираючи чоло, "У мене є невеликий бізнес-лихваря в Кобург
Площі, недалеко від міста.
Це не дуже велика справа, і за останні роки він не зробив більше, ніж просто дати мені життя.
Я мав звичай бути в змозі тримати двох помічників, але тепер я тільки тримати один, і я б робота заплатити йому, але що він готовий приїхати за половину зарплати, щоб дізнатися бізнесу ".
"Як звати цього зобов'язує молоді?" Запитав Шерлок Холмс.
"Його звуть Вінсент Сполдінг, і він не такий молоді, або.
Важко сказати, що його вік.
Я не повинен бажати розумніші помічник, містере Холмсе, і я дуже добре знаю, що він міг краще себе і заробити вдвічі більше, ніж я можу йому дати.
Але, врешті-решт, якщо він задоволений, чому я повинен покласти ідеї в голові? "
"Чому, власне?
Ви, здається, найбільш пощастило в тому, службовець, який приходить за повною ринковою ціною.
Це не загальний досвід серед роботодавців у цьому віці.
Я не знаю, що ваш помічник не настільки чудовою, як ваша реклама ".
"О, він має свої недоліки, теж", сказав пан Вілсон.
"Ніколи не було таких товаришів для фотографії.
Прив'язка покінчити з камерою, коли він повинен бути поліпшення його розумі, а потім дайвінгу у підвал, як кролик в нору, щоб розвивати його картин.
Це його основна помилка, але в цілому he'sa хороший працівник.
Там немає пороку в його "." Він все ще з вами, я гадаю? "
"Так, сер.
Він і дівчинка чотирнадцяти років, який робить трохи простий приготування їжі і зберігає місце чисті - ось і все у мене в хаті, бо я вдівець і ніколи не було сім'ї.
Ми живемо дуже тихо, сер, нас троє, і ми продовжуємо дах над головою і оплатити провини наші, якщо ми нічого більше.
"Перше, що поставить нас було те, що реклами.
Сполдінг, прийшов в офіс саме в цей день вісім тижнів, з цим дуже паперу в руці, і він каже:
"Я бажаю, щоб Господь, пан Вілсон, що я був рудий чоловік.
"Чому це?" Я запитує. " Чому, каже: "ось ще вакансії в Лізі Рудий чоловіків.
Варто зовсім трохи стан, щоб будь-яка людина, яка розуміє це, і я розумію, що
Є більше вакансій, ніж Є чоловіки, так що піклувальники в їх умів 'кінець, що робити з грошима.
Якщо моє волосся тільки міняти колір, here'sa милу ліжечко все готово для мене крок в. '"' Ну, що ж тоді?
Запитав я.
Бачите, містере Холмсе, я дуже перебування на дому людині, і як мій бізнес прийшов до мене замість мого того, щоб йти до нього, я часто тижнів підряд, не піддаючи мою ногу над дверима-мат.
У цьому сенсі я не знав багато чого з того, що відбувалося зовні, і я завжди радий Трохи новин.
"Ви ніколи не чули про Лігу Рудий чоловіків?" Запитав він з очима відкритим. " Ніколи ". " Чому, цікаво, на що, ви маєте право себе за одного з вакансій. '"' І що вони коштують?
Запитав я.
"О, тільки пара сотень на рік, але роботи мало, і це не повинно втручатися дуже з інших своїх занять.
"Ну, ви легко можете думати, що, що змусило мене навострить вуха, для бізнесу не були надмірно хороше протягом кількох років, а також додаткові пару сотень було б дуже зручно. " Скажи мені про це, сказав І. "Ну,-сказав він, показуючи мені рекламу", ви самі бачите, що Ліга вакансії, і є адреса, по якому ви повинні подати заяву на частковостей.
Наскільки я розумію, ліга була заснована американським мільйонером, Ezekiah
Хопкінс, який був дуже своєрідний в шляхах своїх.
Він сам був рудий, і у нього було велике співчуття всім рудого чоловіка, так коли він помер, виявилося, що він залишив своє величезне багатство в руках піклувальників, з зазначенням застосовувати інтерес для забезпечення легкого причалів для чоловіків, у яких волосся того кольору.
З усього я чую це чудовий оплати праці і дуже мало спільного.
"Але, кажу:" не було б мільйонів рудого чоловіки, які будуть застосовуватися.
"Не так багато, як ви думаєте, відповів він.
"Ви бачите, що це насправді обмежується лондонців, і дорослі чоловіки.
Цей американський почав з Лондона, коли він був молодий, і він хотів зробити старі Місто хороший хід.
Потім, знову ж таки, я чув, це не використовувати застосуванні, якщо ваше волосся світло-червоний або темно- червоний, або що-небудь, але реальний яскравий, палаючий, вогненний червоний.
Тепер, якщо ви дбали застосовувати, пан Вілсон, ви б просто ходити, але, можливо, було б Навряд чи варто ваш час, щоб поставити себе в сторону заради кількох сто фунтів.
"Тепер, це факт, панове, як ви самі бачите, що моє волосся з Дуже повний і багатий відтінок, так що мені здавалося, що якби мав бути якийсь конкуренція в цьому питанні я стояв як хороші шанси як будь-яка людина, якого я коли-небудь зустрічав.
Вінсент Сполдінг, здавалося, знали так багато про нього, що я думав, що він може виявитися корисними, так що я просто наказав йому поставити жалюзі протягом дня і прийти відразу зі мною.
Він був дуже хочуть мати свято, тому ми закриваємо бізнес і почався для адреса, який був даний нам в рекламі.
"Я ніколи не сподіваюся побачити таке видовище, як раз, містер Холмс.
З півночі, півдня, сходу і заходу кожна людина, який був відтінок червоного в його волосся потопав у місто, щоб відповісти на оголошення.
Фліт-стріт була забитою рудий народ, і суд Папи схожий
Костера помаранчевий кургану.
Я б не думав, що було так багато в країні в цілому, як були введені один з одним, що однією рекламою.
Кожен відтінок кольору вони були - солом'яний, лимонний, жовтогарячий, цегельний, ірландський сетер-, печінки, глини, але, як сказав Сполдінг, було не так багато, хто мав реальний яскравий вогненно- кольоровий відтінок.
Коли я бачив, як багато хто чекав, я б відмовилася від неї у відчай, але Сполдінг і чути не хотів про це нам.
Як він це зробив, я не міг собі уявити, але він відштовхнув і витягнув і буцнув, поки він не отримав мене через натовп, і аж до кроки, які привели до офісу.
Існував подвійний потік на сходах, причому деякі з них в надії, а деякі повертаються пригнічений, але ми вклинюється так само як ми могли, і незабаром опинилися в офіс ".
"Ваш досвід був найцікавішим один", зауважив Холмс, як і його
Клієнт зробив паузу і оновлюється його пам'яті з величезним цапову душу.
"Моліться продовжити дуже цікаву заяву."
"Існував нічого в офісі, але пару дерев'яних стільців у раз стіл, , За яким сидів маленький чоловік з головою, що було ще червоніше, ніж мій.
Він сказав кілька слів, щоб кожен кандидат, як він підійшов, і тоді йому завжди вдавалося знайти деякі помилки в них, які б дискваліфікувати їх.
Отримання вакансії, здавалося, не бути такий дуже просте питання, врешті-решт.
Проте, коли прийшов наш черга маленької людини була набагато сприятливішою для мене, ніж будь-який від інших, і він закрив двері, коли ми увійшли, так що він, можливо, приватних Слово з нами. "Це містер Jabez Вілсон," сказав мій помічник, і він готовий для заповнення вакансії в Лізі. '"' І він прекрасно підходить для цього, ' інша відповідь.
Я не можу пригадати, коли я бачив що-небудь так гаразд ".
Він зробив крок назад, схилив голову набік, і дивився на моє волосся, поки я не відчув досить сором'язлива.
І раптом він кинувся вперед, заламали мені руку і привітав мене тепло на моєму успіху. "Було б несправедливо по відношенню до вагаючись, сказав він.
"Ви, однак, я впевнений, вибачте мене за те, очевидні запобіжні заходи".
З цими словами він схопив мене за волосся обома руками і смикнув, поки я не закричав з біль.
"Існує води в очі, сказав він, як він випустив мене.
"Я бачу, що все так і має бути.
Але ми повинні бути обережні, тому що ми вже двічі були обмануті перуки і один раз фарбою.
Я міг би розповісти вам казки воску шевця які б відразу ви з людською природою.
Він підійшов до вікна і гукнув через неї на весь голос, що вакансія була заповнена.
Стогін розчарування підійшов знизу, і народні всі відправилися геть в різних напрямках, поки не був рудий було видно, окрім мого власного, і що менеджера. "Моє ім'я", сказав він, "є пан Дункан Росс, і я сам один з пенсіонерів за
Фонд залишені наш благородний благодійник.
Ви одружені, містере Вілсон?
У вас є родина?
"Я відповів, що у мене немає.
"Його особа впав відразу.
"Боже мій!" Серйозно сказав він, "це дуже серйозна, дійсно!
Мені шкода чути це.
Фонд був, звичайно, для розмноження та розповсюдження Руді, як а також за їх зміст.
Надзвичайно шкода, що ви повинні бути холостяком.
"Моє обличчя подовженим на цьому, містер Холмс, тому що я думав, що я не мати вакансії в кінці кінців, але, подумавши кілька хвилин, він сказав, що все буде в порядку.
"У випадку з іншою," сказав він, "заперечення може бути фатальним, але ми повинні розтягнути доводом на користь людей з такою шевелюрою, як ваша.
Коли ж ви зможете приступити до нових обов'язків?
"Ну, це трохи незручно, бо я вже справа", сказав я " Ах, не кажучи вже про те, що пан Вілсон!
"Сказав Вінсент Сполдінг.
"Я повинен бути в змозі піклуватися про те, що для тебе. "Що б годин?
Запитав я.
"Від десяти до двох."
"Зараз бізнес-лихваря в основному робиться на вечір, містере Холмсе, особливо
Четвер і п'ятниця вечір, який незадовго до получки, так що підійде мені дуже добре, щоб заробити трохи вранці.
Крім того, я знав, що мій помічник був хорошою людиною, і що він не побачить ні до чого , Що трапиться. "', Яка влаштовувала б мене дуже добре", сказав я
"А платити?" "Є 4 фунта на тиждень. '"' І працювати?
"Це суто номінальною. '"' Що ви називаєте суто номінальною? "Ну, ви повинні бути в офісі, або, принаймні, в будівлі, весь цей час.
Якщо ви залишите, ви втрачаєте всю свою позицію назавжди.
Буде дуже ясно на цій точці.
Ви не відповідають умовам, якщо ви зрушити з місця з офісу протягом цього часу.
"Це всього лише чотири години на день, і я не повинен думати про вихід", сказав я
"Немає виправдання не допоможуть", сказав пан Дункан Росс, "ні хвороби, ні бізнес, ні що-небудь ще.
Там ви повинні залишитися, або ви втратите заготовки.
"І роботу? '"' Є скопіювати з "Енциклопедії
"Існує першому томі його в тому, що преса.
Ви повинні знайти свої власні чорнило, ручки і промокальним папери, але ми надаємо цю таблицю і стілець.
Чи будете ви готові на завтра?
"Звичайно, відповів я. " Тоді, до побачення, пан Вілсон Jabez, і дозвольте мені привітати вас ще раз на важливі позиції, яку ви пощастило отримати.
Він вклонився мені, вийшов з кімнати, і я пішов додому з моїм помічником, навряд чи знаючи, що сказати або зробити, я був такий радий своїй удачі.
"Ну, я думав над питанням весь день, і до вечора я був у пригніченому настрої знову; для мене було цілком переконав себе, що вся ця історія повинна бути якась велика містифікація чи шахрайство, хоча те, що його об'єкт може бути я не міг собі уявити.
Здавалося, зовсім повз переконання, що хтось міг зробити таке буде, або що вони буде платити таку суму за це нічого так просто, як копіювання з "Енциклопедії
Британська ".
Вінсент Сполдінг робив, що міг, щоб підбадьорити мене, але перед сном я мотивоване себе з усього цього.
Тим не менш, вранці я вирішив подивитися на це інакше, так що я купив пенні пляшечку з чорнилом, і з пером, перо і сім аркушів паперу ковпак блазня, я розпочався суд для Папи.
"Ну, на мій подив і задоволення, все було так як це можливо.
Таблиця була викладена готові для мене, і пан Дункан Росс був там, щоб бачити, що я отримав достатньо, щоб працювати.
Він почав мене на листі, а потім він пішов від мене, але він впаде в від Час від часу бачити, що все в порядку зі мною.
О другій годині він попросив мене хороший день, мені комплімент від обсягу, що в мене написано, і замкнув двері кабінету після мене.
"Так тривало день у день, містере Холмсе, а в суботу менеджер прийшов і дощаті вниз чотири золоті государів для роботи мого тижня.
Те ж саме було на наступному тижні, і то же тиждень після.
Щоранку я був там в десять, і кожен день я поїхав на два.
Поступово пан Дункан Росс взяв на вступників тільки один раз вранці, а потім, після Водночас, він не прийшов зовсім.
Проте, звичайно, я ніколи не насмілювався вийти з кімнати на хвилину, тому що я не був упевнений, , Коли він може прийти, і заготівля була така хороша, і підходить мені так добре, що я не ризикнула б втрати від нього.
"Вісім тижнів помер, як це, і я писав про Abbots і стрільба з лука і
Броня та архітектури і Аттики, і висловив надію, з запалом, що я міг би отримати на
B перед дуже довго.
Це коштувало мені щось в ковпак блазня, і мені довелося досить майже заповнені полиці з моїми писань.
І раптом весь бізнес прийшов до кінця. "
"До кінця?" "Так, сер.
І не пізніше, ніж сьогодні вранці.
Я пішов до моєї роботи, як завжди, о десятій годині ранку, але двері були зачинені і замкнені, з невеликій площі картону забив на середині панелі зі шляху.
Ось він, і ви можете прочитати самі. "
Він підняв шматок білого картону розміром з аркуш поштового паперу.
У ньому говорилося таким чином:
РУДИЙ ЛІГА
IS
Розпущена.
9 жовтня 1890.
Шерлок Холмс і я опитані це оголошення коротко і сумно особа за нею, поки смішний бік справи настільки overtopped будь-який інший увагу, що ми обидва вибухнув реготом.
"Я не можу бачити, що є щось дуже смішно", вигукнув наш клієнт, припливи до коріння його полум'яний голову.
"Якщо ви можете зробити нічого кращого, ніж сміятися наді мною, я можу піти в іншому місці."
"Ні, немає," вигукнув Холмс, штовхаючи його назад у крісло, з якого він наполовину підвищилися.
"Я дійсно не упустіть свій випадок для всього світу.
Це найбільш освежающе незвичайним.
Але є, якщо ви вибачте так, щось трохи смішно про це нам.
Моліться, які заходи ви приймали, коли ви знайшли карту на двері? "
"Я був вражений, сер.
Я не знав, що робити.
Потім я подзвонив на круглому офісів, але ніхто з них не знав нічого про його.
Нарешті, я пішов до господаря, який є бухгалтером, що живуть на першому поверсі, і
Я запитав його, чи може він сказати мені, що сталося з Рудий ліги.
Він сказав, що він ніколи не чув про такий орган.
Тоді я запитав його, хто такий містер Дункан Росс.
Він відповів, що ім'я було новим для нього. "Ну, кажу," джентльмен в будинку № 4.
"Що, рудий людина?" "Так". "О," сказав він, "що його звуть Вільям Морріс.
Він був адвокатом і використовував мою кімнату, як тимчасові зручності, поки його новий приміщення були готові.
Він переїхав з учора.
"Де я можу знайти його? "О, в його нових офісів. Він сказав мені адресу.
Так, 17 королем Едуардом стріт, недалеко від Святого Павла.
"Я почав, містере Холмсе, але коли я отримав на цю адресу був мануфактури штучні наколінники, і ніхто не в ньому ніколи не чув ні пана Вільяма Морріса або
Г-н Дункан Росс. "
"А що ви робили тоді?" Запитав Холмс.
"Я пішов додому, щоб Саксен-Кобург-сквер і я взяв порадою мого помічника.
Але він не міг допомогти мені в будь-якому випадку.
Він міг тільки сказати, що якби я чекав, я повинен почути поштою.
Але це було не досить хороший, містер Холмс.
Я не хотів втрачати таке місце без боротьби, так, як я чув, що ви були досить гарні, щоб давати поради бідних людей, які були в її потребує, я прийшов право геть з вами. "
"І ти дуже мудро", сказав Холмс.
"Ваша справа надзвичайно чудового один, і я буду щасливий зазирнути в неї.
З того, що ви сказали мені, що я думаю, що цілком можливо, що більш серйозні питання висять від неї ніж може здатися на перший погляд "." Grave досить! ", сказав пан Jabez Уїлсон.
"Чому я втратив чотири фунти на тиждень."
"Наскільки ви особисто зацікавлених", зауважив Холмс, "я не бачу, що ви є будь-які скарги проти цього незвичайного ліги.
Навпаки, ви, як я розумію, багатшим приблизно на 30 фунтів, не кажучи вже про хвилину знання, які ви отримали на кожен предмет, який потрапляє під букви А.
Ви нічого не втратили їх. " Ні, сер.
Але я хочу, щоб дізнатися про них, і хто вони такі, і що їх метою було в грати в цю витівку - якщо вона була витівка - на мене.
Це був досить дорогим жарт для них, бо варто було їм тридцять два фунти. "
"Ми будемо прагнути, щоб прояснити ці моменти для вас.
І, по-перше, один або два питання, пан Вілсон.
Це ваш помічник який першим назвав вашу увагу на рекламу - як давно він був з вами? "
"Близько місяця тоді." "Як же він прийде?"
"У відповідь на рекламу". "Чи був він тільки заявника?"
"Ні, у мене була дюжина".
"Чому ви вибрали саме його?" "Тому що він був зручним і прийде дешево. " У половині заробітної плати, насправді. "
"Так".
"Який він, цей Вінсент Сполдінг?" "Маленький, товстий статури, дуже швидко в своєму способами, без волосся на обличчі, хоча він не відчуває нестачі в тридцять.
Має білий сплеск кислоти на лобі ".
Холмс сидів у кріслі в значному хвилюванні.
"Я так і думав", сказав він.
"Ви коли-небудь помітив, що його вуха прокололи для сережок?"
Він сказав мені, що циганські зробив це за нього , Коли він був хлопець ".
"Шум!" Сказав Холмс, відкидаючись на глибокі роздуми.
"Він все ще з вами?" "О, так, сер, я тільки що залишила його".
"І є ваш бізнес брали участь у вашої відсутності?"
"Ніщо не скаржитися, сер.
Там ніколи не дуже багато належить зробити в ранку. "
Я буду з задоволенням нададуть Вам думка на цю тему протягом дня або двох.
Сьогодні субота, і я сподіваюся, що до понеділка, ми можемо прийти до висновку. "
"Ну, Вотсоне," сказав Холмс, коли наш відвідувач не залишив нам ", те, що Ви робите з все це? "
"Я нічого не розумію", я відповів відверто.
"Це найзагадковіше справу."
"Як правило," сказав Холмс, "більш вигадливі речі, тим менше таємничого це, виявляється, бути.
Це ваша звичайною справою, безликих злочинів, які дійсно загадкове, як і звичайне особа є найбільш важко ідентифікувати.
Але я повинен бути швидким з цього питання. "
"Що ти збираєшся робити?" Запитав я.
"Курити", відповів він.
"Цілком три труби проблеми, і я прошу, щоб ви не будете говорити мені за п'ятдесят хвилин. "
Він згорнувся у себе в кріслі, з його тонкою коліна, складених з метою його яструбиний ніс, і там сидів з закритими очима, і його чорні глиняну трубку викидаючи як
Білль про якусь дивного птаха.
Я прийшов до висновку, що він заснув, та й кивав себе, коли він раптом схопився зі стільця з жестом людини, яка зважився і поклав трубку вниз на камінній полиці.
"Сарасате грає в залі Сент-Джеймс у другій половині дня", зазначив він.
"Як ви думаєте, Вотсоне?
Чи може ваша пацієнтів позбавити вас за кілька годин? "
"Мені нема чого робити сьогодні.
Моя практика ніколи не буває дуже захоплююче. "
"Потім надіньте капелюх і вперед.
Я йду через місто першим, і ми можемо мати деякий обід по дорозі.
Я помічаю, що є багато німецької музики на програмі, яка скоріше на мій смак, ніж італійську чи французьку мову.
Це інтроспективний, і я хочу для спостереження.
Ходімо! "
Ми їздили на метро, ​​наскільки Aldersgate, і в декількох хвилинах ходьби взяв нас до
Саксен-Кобург-сквер, сцени особливої ​​історія, яку ми слухали в ранку.
Це був убогий, маленький, зі слідами колишнього благополуччя місце, де чотири лінії брудно двох- поверхові цегляні будинки виглянув у невелике виступав в корпус, де газон бур'ян і кілька скупчень вицвілих лаврових кущів зробили жорсткій боротьбі проти задимленій і неконгеніальний атмосферу.
Три золочені кулі та коричневою дошки з "Jabez WILSON" білими літерами, на
Кутовий будинок, оголосив місце, де наші рудий клієнта здійснюється на його бізнес.
Шерлок Холмс зупинився перед ним з його голову набік і подивився всі більше, з його очей яскраво світило між зморщений кришками.
Потім він повільно йшов по вулиці, а потім знову вниз до кута, як і раніше дивлячись на гостро будинків.
Зрештою він повернувся в лихваря, і, енергійно стукнув по тротуару палицею два або три рази, він підійшов до дверей і постукав.
Було миттєво відкрито яскравий красивий, чисто виголений молода людина, яка попросив його крок дюйма
"Спасибі," сказав Холмс: "Я тільки хотів запитати вас, як ви будете рухатися далі, щоб
Strand "." Третій право, четвертий ліворуч, "відповів Помічник швидко, закриваючи двері.
"Розумний хлопець, що" спостерігається Холмс, як ми пішли.
"Він, на мій погляд, четвертий розумна людина в Лондоні, а за сміливість я не впевнений, що він не претендує на третину.
Я знаю дещо про нього раніше. " Очевидно, "сказав я," г-н Вільсона Помічник розраховує на багато що в цій таємниці Рудий ліги.
Я впевнений, що ви поцікавився ваш шлях тільки для того, що ви могли бачити його. "
"Не йому." "Що ж тоді?"
"Колен штани".
"А що ти бачив?" "Те, що я очікував побачити".
"Чому ви б'єте тротуарі?" "Мій любий доктор, це час для спостереження, а не для розмов.
Ми шпигунів у країні противника.
Ми знаємо, щось Саксен-Кобург-сквер.
Давайте тепер досліджувати частини, які лежать в основі його. "
Дороги, в якій ми опинилися, як ми звернулися за рогом від пенсії
Саксен-Кобург площі представлений як великий відміну від нього, як перед зображенням робить для назад.
Це була одна з головних артерій який передав трафік Сіті півночі і заходу.
Мостова була заблокована з величезним потоком торговки в подвійній прилив всередину і назовні, в той час як пішохідні доріжки були чорні від поспішаючи рій пішоходів.
Важко було зрозуміти, як ми подивилися на лінію тонкої магазини і величний бізнес приміщення, які вони насправді впирається в іншу сторону на вицвілі і застійних квадрат, який ми тільки що покинули.
"Покажіть мені", сказав Холмс, стоячи в кутку і, глянувши на лінії ", я хотілося б тільки пам'ятати порядок будинки тут.
Це моє хобі, щоб мати точне знання Лондоні.
Існує Мортімера, тютюнові вироби, невеликий магазин газети, філія в Кобург Міські та приміські банку, Вегетаріанська Ресторан і Макфарлейн в вагон- Будівля депо.
А тепер, доктор, ми зробили нашу роботу, так що час у нас були деякі ігри.
Бутерброд і чашка кави, а потім геть до скрипки-земля, де все солодкість і делікатності і гармонії, і Є немає рудий клієнтів досадити нас зі своїми головоломок ".
Мій друг був захоплений музикант, будучи сам не тільки дуже здібний виконавець, але композитор не звичайний заслуга.
Всі другій половині дня він сидів у партері, загорнутий у найдосконаліших щастя, м'яко розмахуючи довгими, тонкими пальцями в такт музиці, а його ніжно посміхаючись особи та її млосні, замріяні очі, як на відміну від Холмса сищика-собака, Холмс невтомній, кмітливий, готові передано кримінальну агентом, як це можна було собі уявити.
За його особливий характер двоїстого характеру по черзі заявила про себе, і його крайня точність і хитрість представлені, як я часто думав, реакція на поетичне і споглядальне настрій, який час від часу переважало в ньому.
Розмах його природа взяла його від екстремальних ловлення в пожирають енергію, і, як я добре знав, він ніколи не був так по-справжньому грізним, як, коли, протягом декількох днів підряд, він були розвалившись у кріслі посеред його імпровізації і його стародруки.
Тоді це було те, що хіть погоні раптом нападе на нього і що його блискучий розумної сили підніметься до рівня інтуїції, поки ті, хто був знайомий з його методами буде виглядати скоса на нього як на людину, чиї знання не в інших смертних.
Коли я побачив його в той день так оповиті в музику в залі Сент-Джеймс я відчував, , Що тяжке час можуть приїхати на тих, кого він поставив перед собою, щоб вистежити.
"Ви хочете, щоб йти додому, без сумніву, доктор", він помітив, як ми з'явилися.
"Так, це було б так само". "І в мене є бізнес, щоб зробити, який буде зайняти кілька годин.
Цей бізнес в Кобург площі серйозно "." Чому це серйозно? "
"Значні злочини у спогляданні.
У мене є всі підстави вважати, що ми має бути вчасно, щоб зупинити його.
Але сьогодні час суботи, а ускладнює справу.
Я буду мати потребу в вашої допомоги сьогодні ввечері. " В який час? "
"Десять буде досить рано."
"Я буду на Бейкер-стріт у десять." "Дуже добре.
І, я кажу, доктор, може бути який-небудь небезпеку, так люб'язно надав свою армію револьвер в кишені ".
Він махнув рукою, повернувся на підборах і зник в одну мить в натовпі.
Я вірю, що я не більш щільною, ніж мої сусіди, але я завжди був з пригнобленими сенс моєї власної дурості в моїх відносинах з Шерлоком Холмсом.
Тут я чув, що він почув, що я бачив, що він бачив, і все ж від його слів було видно, що він ясно бачив не тільки те, що сталося, але те, що було ось-ось відбудеться, тоді для мене все це справу було досі плутають і гротеску.
Як я поїхав додому в мій будинок в Кенсінгтоні Я думав над усім цим, від надзвичайних
Історія рудий копір "Енциклопедії" аж до відвідування Саксен-
Кобург площі, і зловісні слова, з якими він розділив зі мною.
Що ж це за нічний експедиції, і чому я повинен йти озброєні?
Де були ми йдемо, і що нам було робити?
Я натяк від Холмса, що це помічник голений лихваря було грізним людиною - людиною, яка могла б грати глибокі гри.
Я намагався розгадати його, але відмовився від нього у відчаї, і встановіть в сторону, поки питання вночі повинні принести пояснення.
Було чверть на десяту, коли я почав з дому і попрямував через парк, і так через Оксфорд-стріт на Бейкер-стріт.
Два hansoms стояли біля дверей, і коли я увійшов уривок я чув звук голосів зверху.
При вході в його кімнаті я знайшов Холмс у жваву розмову з двома чоловіками, один з яких я дізнався, як Пітер Джонс, офіційним агентом поліції, а інший був довгі, тонкі, сумним обличчям людини, з дуже блискучою капелюсі і гнітюче респектабельний сюртук.
"Ха!
Наша партія є повним ", сказав Холмс, застібаючи бушлаті і, взявши його багатий урожай полювання від стійки.
"Уотсон, я думаю, ви знаєте, містере Джонс, з
Скотланд-Ярд?
Дозвольте мені представити вам пан Merryweather, яка повинна бути нашим супутником в цю ніч в пригода ".
"Ми полювання в пари знову, доктор, бачте," сказав Джонс у своєму непрямі чином.
"Наш друг тут чудова людина для починаючи погоні.
Все, що він хоче, старий пес, щоб допомогти йому зробити бігла ".
"Я сподіваюся, дикий гусак не може виявитися наприкінці нашої погоні", зауважив містер
Merryweather похмуро.
"Ви можете розмістити значну впевненість у містер Холмс, сер", сказав поліцейський агент піднесено.
"У нього є свій маленький методи, які, якщо він не буде заперечувати, якщо я говорю так, про всяк надто теоретичним і фантастичним, але у нього є задатки детектив в ньому.
Це не надто багато, щоб сказати, що один або два рази, а в тому, що бізнес Шолто вбивство і Агра скарб, він був більш правильним, ніж майже офіційною сили ".
"О, якщо ви так говорите, містере Джонс, все в порядку", сказав незнайомець з повагою.
"Проте, зізнаюся, я сумую за своєю гуми.
Це перший суботній вечір протягом семи-і-двадцять років, що в мене не було моєю гуму ".
"Я думаю, ви знайдете", сказав Шерлок Холмс, "що ви будете грати за вищі частку до ночі, ніж ви коли-небудь робив ще, і що гра буде більш захоплюючим.
Для Вас, г-н Merryweather, ставка буде близько 30000 фунтів, і для вас, Джонс, це буде людина, на яку ви хочете скласти руки ".
"Джон Клей, убивця, злодій, щось карколомні, і фальсифікатор.
He'sa молодої людини, г-н Merryweather, але він на чолі своєї професії, і я волів би мої браслети на нього, ніж на будь-яких кримінальних в Лондоні.
He'sa чудова людина, молодий Джон Клей.
Його дід був королівський герцога, а сам він був в Ітоні і Оксфорді.
Його мозок так же хитрим, як його пальці, і хоча ми зустрічаємося з ознаками його на кожному кроці, ми ніколи не знаємо, де знайти самої людини.
Він буде здійснювати крадіжку зі зломом у Шотландії один тиждень, і буде збирати гроші для створення дитячого будинку в графстві Корнуолл далі.
Я був на його слід протягом багатьох років і мають в очі не бачив його ще ".
"Я сподіваюся, що я, можливо, задоволення представити вам сьогодні ввечері.
У мене був один або два невеликих виявляється також з паном Джоном Клеєм, і я згоден з вами, що він стоїть на чолі своєї професії.
Це останні десять, однак, і досить багато часу, що ми почали.
Якщо у вас два посяде перше двоколісний екіпаж, Уотсон, і я буду слідувати в секунду ".
Шерлок Холмс був не дуже комунікативної під час довгої дороги і ліг в
Кабіна наспівувати мелодії, які він чув у другій половині дня.
Ми гуркотом через нескінченний лабіринт газу освітлених вулицях, поки ми вийшли на
Фаррингтон-стріт.
"Ми близькі зараз там", мій друг помітив.
Я подумав, що, як добре мати Джонс з нами також.
Він не поганий хлопець, хоча абсолютний ідіот у своїй професії.
У нього є одна позитивна чеснота.
Він так само хоробрий, як бульдог, і як чіпко, як рак, якщо він отримує свої кігті на кого-небудь.
Ось і ми, і вони чекають нас. "
Ми прийшли до того ж переповненій вулиці, в якому ми знайшли себе вранці.
Наші кабіни були зняті, і, виконуючи вказівки пан Merryweather, ми пройшли вниз вузький прохід і через бічні двері, яку він відкрив для нас.
У рамках був невеликий коридор, який завершився в дуже масивні залізні ворота.
Це також був відкритий, і вели вниз політ обмотки кам'яних ступенів, що обривається на іншого грізного воріт.
Г-н Merryweather зупинився на світло ліхтаря, а потім проводили нас по темній,
Земля пахнуть прохід, і ось, після відкриття третьої дверима, у величезному сховищі або льох, який був завалений навколо ящиками і масивні коробки.
"Ви не дуже уразливі зверху", Холмс помітив, як він підняв ліхтар і дивився про нього.
"Нор знизу", сказав пан Merryweather, вдаривши палицею по прапори, які викладені підлогу.
"Ну, боже мій, це звучить досить полого!" Він зауважив, дивлячись в подиві.
"Я дійсно повинен просити вас, щоб бути трохи більш спокійним!" Сказав Холмс суворо.
"Ви вже під загрозу весь успіх нашої експедиції.
Можу я просити, що ви б добро, щоб сісти на один з тих, коробки, і не втручатися? "
Г-н урочисте Merryweather присів на ящик, з дуже поранених вираз на його обличчі, а Холмс впав на коліна на підлогу і, з ліхтар і лупу, почав вивчити детально щілини між каменями.
Кілька секунд було достатньо, щоб задовольнити його, бо він схопився на ноги і засунув скло в кишеню.
"У нас є принаймні за годину до нас", зауважив він, "тому що вони навряд чи приймати будь-які кроки, поки хороші ломбарду надійно в ліжку.
Тоді вони не будуть втрачати ні хвилини, бо раніше вони роблять свою роботу більше часу, вони матимуть для їх втечі.
Ми в даний час, доктор - як, поза сумнівом, ви вгадали - у підвалі Сіті Філія одного з основних банків Лондона.
Г-н Merryweather є головою директорів, і він пояснить вам, що Є причини, чому сміливіші злочинців Лондона повинні Значний інтерес в цьому підвалі в даний час. "
"Це наше французьке золото", прошепотів директор.
"У нас було кілька попереджень, що спроба може бути зроблена на нього."
"Ваше французьке золото"?
"Так.
Як стало відомо, що у нас ніколи не було приводом для розпакування гроші, і що вона до цих пір лежить в нашому підвалі.
Ящик, на якому я сиджу містить 2000 Наполеон упаковані між шарами свинцю фольги.
Наш резерв злитки набагато більше, ніж в даний час, як правило, зберігається в одному філії, і режисери були побоювання з цього питання. "
"Які були дуже добре обгрунтовано," спостерігається Холмс.
"А тепер настав час, щоб ми організували наші маленькі плани.
Я очікую, що протягом години запитань прийде до голови.
У той же час пан Merryweather, ми повинні покласти на екрані, що темний ліхтар ".
"І сидіти в темряві?"
"Я боюся цього.
Я приніс колоду карт у кишені, і я подумав, що, як ми були Partie Carrée, ви, можливо, ваш гуми після всіх.
Але я бачу, що приготування ворога зайшли так далеко, що ми не можемо ризикувати І, в першу чергу, ми повинні вибрати наш позиції.
Ці сміливі люди, і хоча ми повинні приймати їх у невигідне становище, вони можуть завдати нам який-небудь шкоду, якщо ми не обережні.
Я буду стояти за цей ящик, і ви сховати себе за них.
Потім, коли я спалах світла на них, близькі по стрімко.
Якщо вони вогнем, Уотсон, немає докорів сумління про стрілянину їх. "
Я поклав револьвер, взводі, на вершині дерев'яний ящик, за яким я присів.
Холмс постріл ковзати перед його ліхтар і залишив нас в непроглядній темряві - такий абсолютній темряві, як я ніколи не відчував.
Запах гарячого металу залишилися запевнити нас, що світло було все ще там, готовий до спалах з будь-якої миті.
Для мене з моїми нервами працював до кроку тривалість, було щось важко і підпорядкування в раптовий морок, так і в холодному сирому повітрі склепінням.
"У них, крім одного відступу", прошепотів Холмс.
"Тобто назад через будинок в Саксен-Кобург-сквер.
Сподіваюся, що Ви зробили те, що я просив вас, Джонс? "
"У мене є інспектора і двох офіцерів чекає на вхідних дверях."
"Тоді ми зупинилися всі діри.
І тепер ми повинні мовчати і чекати.
"Якась час здавалося!
З порівняння зазначає, згодом це був всього лише годину з чвертю, але це, здавалося, мені, що вночі має бути майже не залишилося, і світанок, порушують над нами.
Мої кінцівки були виснажені і жорсткою, бо я боявся міняти свою позицію, проте мої нерви працював до вищого ступеня напруги, і мій слух був настільки гострим, що я міг би не тільки почути ніжний подих моєї товариші, але я міг розрізнити глибший, більш важкий вдих з громіздких
Джонс з тонкого, зітхаючи відома директором банку.
З моєї позиції я міг дивитися по справі в напрямку підлоги.
Раптом очі зловив відблиск світла.
Спочатку це було, але зловісні іскри на кам'яний тротуар.
Тоді це подовжений, поки вона стала жовтою лінії, а потім, без попередження і звуком, рана, здавалося, відкриті і рука з'явилася, біла, майже жіночні боку, який думає про в центрі маленькою площею світла.
За хвилину або більше сторони, з його корчачись пальці, стирчали з підлогу.
Тоді він був знятий само раптово, як з'явився, і все було темно раз врятувати одного зловісні іскри, яка зазначена щілину між камінням.
Його зникнення, однак, був, але короткочасний.
З надривні, що рвуть звук, один із широких, білих каменів, перекинувся на його сторони і лівий квадрат, зяюча діра, через яку потоковому світлі ліхтар.
За межею там визирали чисте, хлоп'яче обличчя, які виглядали жваво про це, а потім, з рукою по обидві сторони діафрагми, звернув собі плече високого і заввишки до пояса, поки одне коліно спочиває на краю.
В інший момент, коли він стояв осторонь отвір і перевезення за ним компаньйон, гнучке й малі, як він сам, з блідим обличчям і шоку дуже червоне волосся.
"Все ясно", прошепотів він.
"Ви долото і сумки?
Великий Скотт!
Jump, Арчі, стрибати, і я буду качати за це! "
Шерлок Холмс вискочив і схопив порушника за комір.
Інші пірнув в дірку, і я почув звук надривні тканиною, оскільки Джонс схопився за спідниці.
Світло спалахнув на стовбурі револьвера, але полювання урожай Холмс прийшов вниз на зап'ясті людини, і пістолет цокнулись на кам'яну підлогу.
"Це марно, Джон Клей," ввічливо сказав Холмс.
"У вас немає шансів." "Так що не бачу", інші відповіли всі прохолоду.
"Мені здається, що мій приятель все гаразд, хоча я бачу, у вас є його фалди".
"Є три людини, чекали його біля дверей", сказав Холмс.
"Ах, ось як!
Ви, здається, зробили річ дуже повністю.
Я повинен хвалити вас. " І я вас, "відповів Холмс.
"Ваш рудий ідея була абсолютно новою і ефективною".
"Ви побачите, ваш приятель знову в даний час", сказав Джонс.
"Він швидко спускатися в отвори, ніж я.
Просто протриматися в той час як я можу виправити дербі ".
"Я прошу, щоб ви не чіпайте мене свої брудні руки", зауважив наш укладеного наручники стукали на його зап'ястях.
"Ви не можете знати, що у мене є королівський кров в моїх жилах.
Будьте ласкаві, також, коли ви звертаєтеся мене завжди говорити "сер" і "будь ласка".
"Добре", сказав Джонс з поглядом і хіхікає.
"Ну, прошу вас, сер, марш наверх, де ми можемо отримати кабіни для виконання
Ваше Високість в поліцейській ділянці? " Так буде краще ", сказав Джон Клей спокійно.
Він зробив широкий уклін втрьох і пішов спокійно поза під вартою детектив.
"Дійсно, містер Холмс", сказав пан Merryweather як ми пішли за ними з підвалу ", я не знаю, як банк може подякувати вас або відплатити тобі.
Існує ніяких сумнівів, що ви виявили і переміг в самій повним чином одним з найбільш рішучих спроби пограбування банку, коли-небудь прийде в моєму досвід ".
"У мене був один або два невеликих оцінки моїх власних розрахуватися з паном Джоном Клеєм," сказав
Холмс.
"Я був в якийсь невеликий витрата з цього питання, який я чекаю банку повернути, але крім цього я переконливо погашений маючи досвід, який багато в чому унікальна, і на слух дуже чудовий розповідь про Рудий ліги ".
"Бачте, Уотсон," пояснив він в перші години ранку, коли ми сиділи за стакан віскі з содовою на Бейкер-стріт ", було абсолютно очевидно з перших , Що єдиним можливим об'єктом цієї а фантастичний бізнес оголошення Ліги, і копіювання "Енциклопедії", повинно бути, щоб отримати цю не надто яскравою з ломбарду спосіб кількість годин кожен день.
Це був дивний спосіб управління, але, дійсно, було б важко припустити, краще.
Метод був, безсумнівно, запропонував геніальний розум Клея за кольором його спільник волосся.
4 фунта на тиждень було заманити, які повинні привернути його, і що це було для них, які були грав за тисячі?
Вони вміщують у рекламі, один шахрай має тимчасовий офіс, інших ізгоїв спонукає людину звернутися за нею, і разом їм вдається домогтися його відсутність
Щоранку на тиждень.
З тих пір як я почув про помічником зайшовши за половину заробітної плати, було очевидно, мені, що у нього є сильний мотив для забезпечення ситуації ".
"Але як ви могли здогадатися, що мотив був?"
"Якби не було жінок в будинок, я повинен був підозрюваних просто вульгарний інтриги.
Що, втім, було й мови.
Ділова людина був маленький, і нічого не було в його домі, який може пояснити такий ретельної підготовки, і такі витрати, як вони були в.
Він повинен, то, бути чимось з дому.
Що б це могло бути?
Я думав про ніжність помічника до фотографії, і його трюк зникаючої в підвал.
Підвал!
Був кінець цій заплутаній ключ.
Тоді я зробив запити щодо цього таємничого помічника і виявив, що мені доводилося мати справу з один з найкрутіших і найсміливіших злочинців у Лондоні.
Він робить щось у підвалі - те, що минуло багато годин на день місяців поспіль.
Що це може бути, ще раз?
Я міг думати ні про що, крім того, що він втік тунель для деяких інших будівель.
"До цих пір я отримав, коли ми пішли, щоб відвідати місце дії.
Я здивований, що ви, перемігши на тротуарі з моєю палицею.
Я був з'ясування чи підвал простягнув спереду або ззаду.
Це не було попереду.
Тоді я подзвонив у дзвіночок, і, як я сподівався, помічник відповів на нього.
У нас були деякі сутички, але ми ніколи в очі один на одного раніше.
Я майже не дивилася на його обличчя.
Його коліна були тим, що я хотів би бачити.
Ви повинні самі помітили, як носити, зморшками, і фарбують їх.
Вони говорили про ті годин риття.
Єдиний Справа в тому, що вони для риття.
Я пішов за ріг, побачили міських і приміських банк впирається на наших друзів приміщення, і відчував, що в мене вирішити мою проблему.
Коли ви їхали додому після концерту я закликав Скотланд-Ярду і на голова директорів банку, в результаті, що ви бачили ".
"А як би Ви могли сказати, що вони будуть робити свої спроби сьогодні ввечері?"
Запитав я.
"Ну, коли вони закрили свої офіси Ліги, який був знаком того, що вони дбають не більше про присутність пан Jabez Вілсона, - іншими словами, що вони завершили їх тунель.
Але важливо, що вони повинні використовувати її найближчим часом, як це може бути виявлений, або злитки можуть бути видалені.
Субота б їм підходить краще, ніж будь-який інший день, як це було б дати їм два дні за свій порятунок.
З усіх цих причин я очікував, що вони прийти сьогодні ввечері. "
"Ви мотивоване його красиво", я вигукнув непідробним захопленням.
"Це так довго ланцюга, і тим не менш кожна ланка звучить правдоподібно."
"Він врятував мене від нудьги", він відповів, позіхаючи.
"На жаль!
Я вже відчуваю, що наближається до мене.
Моє життя провів в одній довгій зусиллями вирватися із загальних місць існування.
Ці невеликі проблеми допоможе мені зробити це. " А ви благодійник гонки ", сказав І.
"Ну, може бути, врешті-решт, він має деякі мало користі ", зазначив він. "'L'Homme c'est Нічого - l'oeuvre c'est рекламують" як Гюстав Флобер писав Жорж Санд ". >
Ви добираєте кульки з водою.
При цьому є 3 різні кольори і 2 різні розміри.
Якщо ж ви навмання оберете розмір і колір, то яку з цих таблиць слід ужити аби визначити ймовірність вашого вибору?
Кожному з рядків відповідає один вибір.
Отож розглянемо Таблицю А.Тут я в змозі обрати один з даних трьох кольорів: зелений, помаранчевий чи жовтий.
Якщо я обрав зелений, то далі я можу обрати або великий зелений або маленький зелений.
Отож тут є 2 можливі розміри для цього кольору.Наступний колір помаранчеви має 2 можливі розміри: великий та маленький.
І для третього кольору - жовтого, я маю на вибір 2 можливі розміри: великий і маленький.
Отож дана таблиця може бути корисною для показу ймовірності мого вибору.
Тут присутні усі ймовірності для будь-якого вибору якщо я обираю навмання колір і розмір. Хтось може запитати:"Агов!
Яка ж ймовірність того,що при виборі навмання кольору та розміру ви оберете саме велику помаранчеву кульку з водою?" Ну, велика помаранчева це 1 до 6.
Отож вона здається дуже корисною.Отже я кажу,що таблиця А цілком прийнятна
Погляньмо на Таблицю В.Отже я бажаю обрати велику зелену кульку.
Я також бачу, що тут є ще одна можливість вибору для зеленого кольору,адже має бути 2 розміри.
Отож бачимо і зелений великий.
При цьому ж має бути два різних розміри: великий і малий. Гаразд.
Отже зелений має обидві можливості вибору розміру.
Для помаранчевого і жовтого кольорів у цій таблиці також є 2 розміри на вибір.
Отож і справді, ця таблиця також має усі потрібні результати, що й Таблиця А просто записані у іншому порядку.Це все підтверджує те, що ймовірність вибору вами,наприклад, великої помаранчевої кульки з водою дорівнює 1 до 6.
Отож, усе правильно.
Слайд-шоу, з яким я виступав тут два роки тому, я показував приблизно 2 000 разів.
Цього ранку я представляю скорочений варіант, який показую вперше, - я не хочу і не вважаю за потрібне піднімати планку, взагалі-то, я намагаюся її знизити - тому що мені довелося стиснути матеріал, щоб укластися у відведений мені час.
Чудова презентація Карен Армстронг нагадала мені про те, що релігія в правильному розумінні цього слова - це не переконання, а поведінка.
Можливо, те ж саме треба сказати і про оптимізм.
Чи можемо ми назвати себе оптимістами?
Оптимізм іноді характеризують як переконання, настрій думок.
Як казав Махатма Ганді:
"Хочеш змінити світ - змінись сам".
Результат, якого ми оптимістично чекаємо, не буде досягнуто завдяки одним лише переконанням, якщо тільки ці переконання не призводять до нової поведінки.
Але слово "поведінка" теж іноді розуміється неправильно в цьому контексті.
Я виступаю за перехід до використання енергозберігаючих лампочок і гібридних двигунів. Ми з Тіппер встановили 33 сонячних панелі на даху нашого будинку, а також зробили геотермальні колодязі і багато чого іншого.
Але змінити закони не менш важливо, ніж поміняти електричні лампочки.
Коли ми змінюємо свою поведінку в повсякденному житті, ми іноді забуваємо про громадянські і демократичні аспекти.
Щоб бути оптимістами, ми повинні стати надзвичайно активними громадянами демократичної країни.
Щоб подолати кліматичну кризу, ми повинні подолати кризу демократії.
(Оплески) А вона у нас є.
Вже багато років я намагаюся донести цю думку до людей.
Нещодавно мені нагадала про це одна дама, яка проходила повз стіл, за яким я сидів, і дивилась на мене.
Їй було років 70, у неї було добре обличчя.
Я не звернув на це уваги, поки не помітив краєм ока, що вона йде назад і знову дивиться на мене.
Я привітався, а вона сказала: "Знаєте, якщо б ви пофарбували волосся в чорний колір, ви були б вилитим Елом Гором". (Сміх)
Багато років тому, коли я був молодим конгресменом, я багато часу приділяв питанню контролю над ядерною зброєю, гонки ядерних озброєнь.
І, коли я вивчав цю проблему, військові історики пояснили мені, що військові конфлікти зазвичай поділяються на три категорії: локальні війни, регіональні, або війни на театрі військових дій, і рідкісні, але вкрай важливі глобальні, світові війни. Стратегічні конфлікти.
І для конфліктів усіх рівнів потрібно виділення різних ресурсів, різний підхід, різна організаційна модель.
Проблеми екології поділяються на ті ж три категорії, і більшість з них - це місцеві екологічні проблеми: забруднення повітря, забруднення води, звалища небезпечних відходів.
Але також існують регіональні екологічні проблеми, такі як кислотний дощ, від Середнього Заходу до Північно-Сходу, від Західної Європи до Арктики, від Міссісіпі до мертвої зони Мексиканської затоки.
І багато інших проблем.
Але кліматична криза - це рідкісний, але дуже важливий глобальний, або стратегічний, конфлікт.
Все під його впливом.
І ми повинні відреагувати відповідним чином.
Нам потрібна всесвітня, глобальна мобілізація для пошуку поновлюваних джерел енергії, охорони навколишнього середовища, ефективності та глобального переходу до нізкоуглеродной економіці.
У нас багато роботи.
І ми можемо мобілізувати ресурси і політичну волю.
Політична воля повинна бути мобілізована для мобілізації ресурсів.
Я покажу вам слайди.
Думаю, краще почати з заставки.
Тут, звичайно, не вистачає крижаної шапки Північного полюса.
Залишилася тільки Гренландія.
Так виглядав крижаний покрив 28 років тому - крижаний покрив Північного полюса - так він виглядав в кінці літа, в осіннє рівнодення.
Цієї осені я відвідав Центр збору даних про сніг та лід в Боулдере, штат Колорадо, і розмовляв з дослідниками тут, в Монтерей, в лабораторії Вищої школи ВМС США.
Ось що відбулося за останні 28 років.
Так це виглядає в діахронічній площині. Останні дані - за 2005 рік.
Ось що сталося минулої осені і не на жарт стривожило вчених.
Крижаний покрив Північного полюса має такий же розмір.
По виду так не скажеш, але він має такий саме розмір, як США, мінус площа, приблизно рівна штату Арізона.
Кількість льоду, що зникла в 2005 році, равно всій території на схід від Міссісіпі.
Кількість льоду, що зникла минулої осені, рівна такій кількості.
Він відновлюється взимку, але не як постійний покрив, а як тонкий лід.
Вразливий.
Полишену кількість може повністю розтанути влітку всього за п'ять років.
Це велика небезпека для Гренландії.
Вже навколо Північного полярного кола... Це відоме село на Алясці. Це місто на Ньюфаундленд.
Антарктика.
Останні дослідження NASA.
Танення снігу від середнього до високого ступеня на площі розміром з Каліфорнію.
"Це були найкращі часи, це були найгірші часи" - найвідоміший зачин в англійській літературі.
Я хочу коротко розповісти "Повість про дві планети". Земля і Венера мають однаковий розмір.
Діаметр Землі на 400 кілометрів більше, але, по суті, вони однакового розміру.
Вони мають однакову кількість вуглецю.
Але різниця в тому, що на Землі більша частина вуглецю згодом йде з атмосфери, і осідає в грунті у вигляді вугілля, нафти, природного газу і т.д.
На Венері більша його частина знаходиться в атмосфері.
Різниця в тому, що наша температура в середньому становить 15 градусів за Цельсієм.
На Венері - 457.
Це суттєво для нашої поточної стратегії, пов'язаної з отриманням як можна більшої кількості вуглецю з землі, і переміщенням його в атмосферу.
Це не тому, що Венера трохи ближче до Сонця.
Там в три рази спекотніше, ніж на Меркурії, який знаходиться поруч із Сонцем.
Коротше кажучи, знімок, який ви бачили, - це один зі старих знімків, але я покажу його вам, тому що я хочу звернути вашу увагу на клімат.
Світове наукове співтовариство стверджує, що глобальне теплове забруднення атмосфери в результаті діяльності людини, підвищення концентрації цих речовин затримує більше відображуваного інфрачервоного випромінювання.
На останньому засіданні Міжурядової групи експертів по зміні клімату ставилося питання:
"Наскільки ви в цьому впевнені?" Вчені хотіли відповісти, що на 99 відсотків.
Китайці заперечили, і був досягнутий компроміс -
"Більш ніж на 90 відсотків".
Зараз скептики кажуть:
"Зачекайте-но, адже кількість енергії, що одержується від Сонця, змінюється". Якщо б це було так, стратосфера нагрівалася б так само, як і більш низький шар атмосфери, якби надходило більше енергії.
Якщо б вона затримувалася, то тут було б тепліше, а тут холодніше.
Це нижній шар атмосфери.
Це стратосфера: тут прохолодніше.
За данними "CSI: Climate" (Розслідування Кліматичного Статусу: Клімат)
А зараз гарні новини.
68% американців вважають, що глобальне потепління є результатом людської діяльності. 69% вважають, що Земля нагрівається в значній мірі.
Є прогрес. А ось головне: у списку проблем, які ми повинні вирішувати, глобальне потепління все ще знаходиться майже в самому низу.
Відсутнє відчуття крайньої необхідності.
Якщо ви згодні з аналізом фактів, але у вас немає відчуття крайньої необхідності, що залишається?
Асоціація по захисту клімату, яку я очолюю, разом з CurrentTV на громадських засадах провела міжнародний конкурс зі створення роликів, що розповідають про це.
Це переможець.
NBC - я покажу вам всі мережі - провідні журналісти NBC поставили 956 питань у 2007 році у кандидатів у президенти: два з них були про кліматичну кризу.
ABC: 844 питання, два - про кліматичному кризі.
Fox: два.
CNN: два.
CBS: нуль.
Від веселого до прикрого.
Це один зі старих рекламних роликів про тютюн.
Ось що ми робимо.
Це споживання бензину у всіх цих країнах.
А це Америка.
Але це не тільки розвинені країни.
Країни, що розвиваються, йдуть за нами і прискорюють крок.
Фактично, їх сукупні викиди в цьому році еквівалентні нашим викидам в 1965 році.
І вони наздоганяють нас дуже швидко.
Загальна концентрація: до 2025 року вони досягнуть приблизно того рівня, який був у нас в 1985 році.
Якщо б багаті країни повністю відсутні на цій картині, у нас все одно була б ця криза.
Ми передаємо країнам, що розвиваються, технології та спосіб мислення, які породжують кризу.
Це в Болівії.
Більше тридцяти років тому.
Це вилов риби протягом декількох секунд. 60ті.
70ті. 80ті. 90ті.
Ми повинні зупинити це.
Гарні новини в тому, що ми можемо зробити це.
У нас є технології.
У нас повинна бути єдина думка про те, як зробити це: боротьба з бідністю в світі і проблема скорочення викидів багатьох країн, - все має одне, дуже просте рішення.
Люди запитують: "Яке рішення?" Ось воно.
Встановити ціну на вуглець.
Нам потрібен податок на CO2, незалежно від доходу, щоб замінити податок на зайнятість, що вводив Бісмарк, - і дещо змінилось з 19-го століття.
У бідних країнах ми повинні об'єднати заходи проти бідності з рішеннями кліматичної кризи.
Плани по боротьбі з бідністю в Уганді виявляться під питанням, якщо ми не подолаємо кліматичну кризу.
Ці заходи багато чого можуть змінити в бідних країнах.
Ця пропозиція, про яку багато говорять в Європі.
З журналу "Nature".
Концентрація заводів по виробленню відновлювальної сонячної енергії в так званій суперенергетіческой системі для постачання Європи електричною енергією, в основному з країн, що розвиваються. Високовольтний постійний струм.
Це не "журавель в небі", це можна зробити.
Нам необхідно зробити це для власної ж економіки.
Останні цифри показують, що стара модель не працює.
Існує багато видів інвестицій, які ви можете зробити.
Якщо ви інвестуєте в бітумінозний піщаник або горючий сланець, тоді у вас буде портфоліо, наповнене субстандартними вуглецевими активами.
І це базується на старій моделі.
Наркомани знаходять вени в пальцях ніг, якщо вже не можуть знайти цілі вени на руках і ногах.
Те ж саме з розробкою бітумних піщаників і вуглистого сланцю.
Ось тільки кілька інвестиційних проектів, які, особисто я вважаю, мають сенс.
Я їх підтримую, а старі варіанти мене не приваблюють.
Геотермальні, концентрируючі сонячну енергію, поліпшені фотоелементи - ефективно і екологічно.
Ви вже бачили цей слайд, але є зміна.
Лише дві країни не ратифікували - зараз залишилася тільки одна.
В Австралії були вибори.
І в Австралії проходила кампанія за участю телебачення, Інтернету і радіо з метою посилити почуття невідкладності у людей.
Ми навчили 250 чоловік, які показували слайд-шоу в кожному місті та селищі Австралії.
Багато інших факторів сприяли цьому, але новий прем'єр-міністр оголосив, що його головним пріоритетом буде зміна позиції Австралії по Кіотському протоколу.
Він дотримав своє слово. Тепер австралійці частково усвідомили актуальність проблеми в зв'язку з жахливою посухою.
Це озеро Ланіер.
Моя знайома, Хайді Куллінз, каже, що якщо б ми давали імена засухам так само, як ураганам, ми б назвали посуху на південному сході "Катріна" і сказали б, що вона рухається до Атланти.
Ми не можемо чекати такої посухи, як в Австралії, щоб змінити нашу політичну культуру.
Ще трохи гарних новин.
Число міст, що підтримують Кіотський протокол, в США наближається до 780 - і я бачив, як в одному з них керуються протоколом.
Що, безумовно, є гарною новиною.
І на завершення: кілька днів тому ми чули про цінності індивідуального героїзму, який повинен стати настільки загальноприйнятим, що буде виглядати банально або буденно.
Ще одне покоління героїв - ось що нам потрібно.
Ті з нас, хто живе у Сполучених Штатах Америки особливо сьогодні, але також і інший світ, повинні зрозуміти, що історія дає нам вибір - так само, як Джил Тейлор вирішувала, як врятувати своє життя, відволікається тими дивними обставинами, в яких вона опинилась.
Зараз у нас культура відволікання.
Але у нас надзвичайна ситуація планетарного масштабу.
І ми повинні знайти спосіб створити у покоління, що живе сьогодні, відчуття місії покоління.
Я хотів би знайти слова, щоб передати це.
Це було покоління героїв, яке подарувало демократію планеті.
Ще одне покоління скасувало рабство.
І також дало жінкам право голосувати.
Ми можемо зробити це.
І не кажіть мені, що у нас немає можливостей.
Якщо б у нас було стільки коштів, скільки ми витратили за тиждень на війну в Іраку, ми б вже багато зробили на шляху до вирішення цієї проблеми.
У нас є можливості зробити це. (Оплески)
Одна заключна думка.
Я налаштований оптимістично, тому що я вважаю, що ми здатні, у момент великого випробування, відкинути відволікаючі причини і прийняти виклик, кинутий нам історією.
Іноді я чую, як люди реагують на тривожні факти, що стосуються кліматичної кризи, говорячи: "Це так жахливо.
Який вантаж на нас лежить". Я хотів би, щоб ви ставилися до цього інакше.
У кількох поколінь у всій історії людства була можливість прийняти виклик, який вартий всіх наших зусиль?
Виклик, який може змусити нас зробити більше, ніж ми думали, ми в силах зробити?
Я думаю, ми повинні підходити до цього випробування з почуттям найглибшої радості та подяки за те, що ми - покоління, про яке тисячі років потому будуть співати філармонічні оркестри, поети та співаки. По якому будуть говорити: вони знайшли в собі сили перемогти цю кризу і закласти основу яскравого і оптимістичного майбутнього людства.
Давайте зробимо це.
Щиро вдячний.
Кріс Андерсон:
Для багатьох людей в TED це болюче питання, яке по суті є питанням оформлення, питанням оформлення виборчого бланка - погане оформлення означало б, що ваш голос не буде почутим протягом восьми років там, де б ви могли зробити все це реальністю.
Прикро.
Альберт Гор:
Ви собі не уявляєте. (Сміх)
Коли ви бачите, що роблять провідні кандидати вашої партії, вас радують їхні плани щодо глобального потепління?
Мені важко відповісти на це питання, тому що, з одного боку, я думаю, що ми повинні радіти з того факту, що кандидат від республіканців - конкретний кандидат -
Джон МакКейн, і обидва кандидати-фіналісти від Демократичної партії - всі вони мають дуже різні і далекоглядні позиції щодо кліматичного кризи.
Всі три пропонують контроль, підхід всіх трьох дуже відрізняється від підходу нинішньої адміністрації.
І я думаю, що всі вони також взяли на себе відповідальність за просування планів і пропозицій.
Але діалог в ході кампанії, який - як проілюструвало питання - який відбувся завдяки Лізі виборців за охорону природи... До речі, аналіз усіх питань - і, до речі, всі дебати спонсуються компанією, яка має логотип в дусі Оруелла:
"Чисте вугілля".
Хтось помітив?
Всі дебати спонсуються компанією "Чисте вугілля".
"Зараз навіть менше викидів!"
Багатство і повнота діалогу в нашій демократії не заклали основу для сміливої ініціативи, яка дійсно необхідна.
Отже, вони говорять правильні слова, і вони можуть - ті з них, хто будуть обрані, - можуть зробити правильні дії, але дозвольте вам сказати: коли я повернувся з Кіото в 1997 році, я був щасливий, що ми зробили прорив, але потім я зіткнувся з сенатом США, тільки один з 100 сенаторів хотів голосувати за ратифікацію цього протоколу.
Що б не говорили кандидати, це не повинно суперечити тому, що говорить народ.
Ця проблема охопила всю нашу цивілізацію.
CO2 - це видих нашої цивілізації в буквальному сенсі.
А зараз ми механізувати цей процес.
Зміна цієї моделі вимагає масштабу, обсягу, темпу, які перевищують характеристики минулих проектів.
Ось чому я почав з того, що сказав: будьте оптимістами у вчинках, будьте активними громадянами.
Вимагайте... Треба міняти і лампочки, і закони, змінювати міжнародні угоди.
Ми повинні говорити про це.
Ми повинні змінити цю демократію... цю...
Наша демократія страждає склерозом. І ми повинні змінити це.
Використовуйте Інтернет. Спілкуйтеся через Інтернет.
Об'єднуйтеся з людьми.
Займайте активну громадянську позицію.
Введіть мораторій - ми не повинні будувати нові заводи, що працюють на вугіллі, які не здатні перехоплювати і зберігати CO2.
Це означає, що ми повинні швидко знайти ці поновлювані джерела.
Зараз ніхто не думає в такому масштабі.
Але я вірю, що з сьогоднішнього моменту і до листопаду це можливо.
Асоціація по захисту клімату збирається почати загальнонаціональну кампанію - мобілізація широких мас, телевізійна реклама, інтернет-реклама, радіо, газети - у співпраці з усіма, від дівчаток-скаутів до мисливців і рибалок.
Нам потрібна допомога.
Нам потрібна допомога.
К.А:
Що стосується вашої особистої ролі у просуванні вперед, Ел, чи є щось ще, що ви хотіли б зробити?
A.Г.:
Я молюся, що зможу знайти відповідь на це питання.
Що я можу зробити?
Бакмінстер Фуллер писав:
"Якби майбутнє всієї людської цивілізації залежало від мене, що б я зробив?
Як би я діяв?" Це не залежить від усіх нас, але, повторюся, це стосується не тільки лампочок.
Більшість з нас, присутніх тут, - американці.
У нас демократія.
Ми можемо щось змінити, але ми повинні робити зміни активно.
Ось що дійсно необхідно, - більш високий рівень свідомості.
І її важко - її важко сформувати - але вона не за горами.
Є стара африканська приказка, яку дехто з вас знають:
"Якщо ви хочете йти швидко, йдіть самі, якщо ви хочете йти далеко, ідіть разом". Ми повинні йти далеко і швидко.
Тому ми повинні змінити нашу свідомість.
Змінити зобов'язання.
Додати новий сенс крайньої необхідності.
По-новому оцінити привілей подолання цього іспиту.
К.А.:
Ел Гор, спасибі, що ви прийшли на конференцію TED.
A.Г.:
Дякую.
Щиро дякую.
Ми дізналися, що апсидальна прецесія це не зміна кута нахилу земної кулі. Це зміна напрямку.
Протягом тривалого періоду, приблизно за 26 000 років, вона описує коло.
І найбільшим впливом від цього є те, що через тривалий час вісь обертання, або можна сказати північний полюс опиниться у протилежному напрямку.
Якщо вісь обертання повернута в протилежному напрямку досить довгий час, тоді абсолютна точка на орбіті, відносно сонця, в якій вісь земної кулі максимально відхилена від сонця, та північна півкуля максимально відхилена від сонця, буде знаходитись на орбіті раніше.
Зверніть увагу, що це неозначає, що цей момент наставатиме раніше у календарі. Тому, що календар, по суті, це враховує, як і враховує літнє та зимове сонцестояння.
Тому, якщо як у нашому прикладі через 1800 років зимове сонцестояння в Північній півкулі наставатиме у більш ранній точці орбіти, то за нашим календарем це всеодно буде 22 грудня.
Якби календар базувався на точних показниках положення орбіти... ...а це не так.. Тож якби календар базувався на точних показниках положення орбіти..., то кожен рік тривав би на 20-25 хв довше. Кожного року..
Через 1800 років зима починалася б 22 листопада.
Та насправді календар влаштований не так.
В його основі лежить момент сонцестояння.
Тому 21-22 грудня залишається датою, коли вісь земної кулі максимально відхилена від сонця.
Це не обов'язково дата в одній точці відносно сонця.
Тому дата реального перигелія змінюється.
Тому, що якби це завжди було 22 грудня, ми б завжди вважали, що перигелій завжди відбувається в одній точці відносно сонця, а це не так.
Та в такому випадку він все більше віддалявся б від 22 грудня, від моменту максимального нахилу земної осі в сторону від сонця.
Саме тому перигелій переноситься назад.
Хочу зазначити, що і сам момент перигелію також змінюється.
Зобразимо сонце та орбіту землі зі збільшеним ексцентриситетом.
Щоб було добре видно перигелій та афелій. Отже, ось перигелій.
Ось, відповідно, афелій, зображені різними кольорами.
Перигелій та афелій.
Перигелій має циклічний зсув, який інколи має назву прецесія перигилію чи апсидальна прецесія.
Не дуже прості терміни.
Через декілька тисяч років орбіта може мати такий вигляд.
Точка перигелію змістилась, і орбіта матиме такий вигляд: еліпс зміститься, з часом це може статися.
Як ви розумієте, я маю наувазі тисячі і тисячі років.
З року в рік ця різниця непомітна.
І що відбувається, так це .... оскільки ми говоримо про осьову прецесію, зміну напрямку осі обертання земної кулі, вона здійснює цикл за 26 000 років.
Запишемо це. Отже, через 26 000 років наша полярна вісь... ...якщо не розглядати кут нахилу обертання осі , який також зміниться, та через 26000 років буде приблизно в тому ж напрямку... осьова прецесія здійснить повний цикл.
Та при цьому перигелій за 26 000 років не опише повний цикл.
Він випадає на січень, точну дату я не знаю, можете пошукати її самі.
Але в будь-якому випадку це відбудеться у січні і за 26 000 років не повернеться у січень знову.
Цей цикл тривав би 26 000 років, якби сам перигелій не змінювався і мав постійне положення, якби не було цієї апсидальної прецесії.
Та оскільки він також зміщується, можна сказати, що він уже понад 1000 років рухається у цьому напрямку, як і січнева дата. Так, що в певний момент вони співпадатимуть, і прецесія відповідатиме своїй даті в січні. Це відбудеться трохи раніше ніж за 26 000 років.
Більш точно можна сказати, що це відбудеться через 21000 років.
Крім того, якщо вам цього не достатньо, змінюється не тільки напрям обертання осі земної кулі та її кут, не тільки зміщуються точки перигелія та афелія, а й сам ексцентриситет орбіти.
Так що за тривалий період часу орбіта Землі стає більш чи менш ексцентричною.
Ми розглянули, що зараз вона близька до кола, далі її ексцентриситет буде зростати. Еліпс буде все більше витягуватись.
Ці цикли ексцентриситету тривають близько 100 000 років.
Знову повернемось до циклів Міланковича. Ще раз нагадаю, що це теорія.
Ми не впевнені, що льодовикові періоди та інші кліматичні зміни викликані саме ними, але суть теорії циклів Міланковича полягає у тому, що за тривалий період часу достатньо великі зміни ексцентриситету з урахуванням положення перигелію та пори року, можуть бути достатніми для початку чи припинення обледеніння.
Більш того, сама площина орбіти Землі також періодично змінюється, в основному, через гравітаційну дію зовнішніх планет.
Та на цьому завершимо.
Як бачите, це доволі складна тема, та сподіваюся, що тепер ви можете оцінити всі можливі зміни орбіти, і подумати, як вони можуть впливати на погоду.
Хоча ми не впевненні в ступені та наявності такого впливу на початок та припинення обледеніння.
На стіні Собору Святого Марка у Венеції є скульптурна група, взагалі-то це 2 камені, поставлені один біля одного які зображають 4 тетрархів.
Вони справді вбудовані на куті церкви, очевидно, що вони не є її частиною.
По-перше, вони іншого кольору,
Саме так, а ще складається враження, що тут є багато таких предметів на базиліці, які були просто додані.
Цілком вірно. Ми бачимо усі види, неймовірно забарвленого мармуру, а також колон, які, як нам відомо, були взяті під час 4-го Хрестового походу, коли венеціанці, які намагались дістатись Святої землі, але не змогли і, натомість, пограбували інших християн у Константинополі.
Вони привезли величезну кількість награбованого, де, ймовірно, були і Тетрархи.
Важливо пам'ятати, що Тетрархи - не візантійські.
Вони, навіть, не є християнськими.
Ця скульптура належить до останнього періоду римської язичницької культури.
В 3 ст. Римська Імперія переживала жахливі громадянські війни.
Наприкінці цього століття, імператор Діоклетіан вирішив, що ситуація в імперії могла б бути більш стабільною, якби він розділив владу.
Що він і зробив, встановивши державний лад, що називається "Тетрархія" і буквально означає "чотиривладдя".
Були два августи, тобто два старші імператори і два цезарі - молодші імператори.
Наші історики вважають, що ці 4 постаті, які ми бачимо тут, являють собою чотирьох правителів і співправителів:
Діоклетіана, Максиміана, Галерія і Костянтина.
Зараз неможливо визначити серед них хто є хто, і, я вважаю, важливо згадати це в контексті історії портретів імператорів.
Це - портрети імператорів, починаючи з першого імператора - Августа.
Вони були надзвичайно індивідуалізовані. Ось справжні портрети. Так, можливо вони ідеалізовані, але в них завжди є достатньо конкретики, щоб можна було впізнати.
Насправді, їхня справжня мета полягала в тому, щоб громадяни імперії знали, як виглядає їхній їмператор.
Прогтягом періоду тетрархії, ми бачимо, що це більше не актуально.
Зовсім не актуально.
По-перше, постаті стоять у дуже схожих позах, у них одинакові розміри тіла. Окрім того факту, що в кожній парі один має бороду,а інший - ні, іхні обличчя абсолютно однакові, і вони дуже абстрактні.
Їхній одяг також ідентичний.
Я хочу повернутися на мить до теми бороди.
Вчені припускають, що бороду носили августи - вони старші, а поголені - цезарі.
Подивіться на їхні обличчя, їхні очі мають ромбовидну форму. я використовую слово "абстрактні" стосовно рис обличчя, оскільки вони не мають такої тонкості, яка є у справжніх обличь.
І не лише обличчя, а й будова тіла.
Чому воно не має контрапосту?
Чому не має розуміння мускулатури, будови кісток?
Це мистецтво, яке успадкувало досвід стародавньої Греції і Риму, але тут яскраво відчувається відторгнення натуралізму, який був колись.
Це - частково тому, що вони вирізьблені з порфіру.
Багряного порфіру.
Це камінь, який був збережений для імператора, це був дуже рідкісним, привезений з Єгипту.
Він досить важкий, і, на відміну від мармуру, на ньому важко отримати риси, які ми асоціюємо з більш класичними скульптурами.
Тим не менше, є гарно вирізьблений порфір, тому це був вибір майстра.
І хоч постатям бракує натуралістичності і традицій стародавньої Греції і Риму, вони відображають доблесть, співпрацю і гармонію, вони обіймають один одного, їхні обличчя повернуті один до одного, їхні тіла повернуті один до одного, вони висловлюють солідарність, яка, як мені здається, давала певність під час метушні третього століття.
Я вважаю, що це цілком вірно.
Я маю на увазі, вони зображені, як військові постаті і вони справді солідарні між собою.
Подивіться як вони тримають свої мечі а це чудові мечі.
Якщо подивитись ближче, то можна побачити, що їхні рукоятки є у формі орлів
Подивіться на те, як відтворені їхні накидки, наприклад, на передпліччях, У цьому і є різниця.
Якщо подивитись на накидки класичних постатей, наприклад, накидки на східному фронтоні Парфенону, ніби розвіваються на вітрі, показуючи частини тіла, приховані під ними.
Тут, натомість, є просто викроєні лінійні форми.
Лише лінії, які додані для декорації, але вони, аж ніяк, не показують частин тіла під ними.
Пропорції їхніх тіл, також, неприродні.
Їхні голови - завеликі для їхніх тіл, їхні плечі - вузькі.
Ми знаходимось наприкінці панування Римської Імперії і на початку християнського періоду.
Наступним імператором, що став тетрархом, був Костянтин, хоча він переміг свого співправителя і знову став самостійним правителем Рима.
Потім він декриміналізував християнство, тому дуже скоро, християнство стало офіційною релігією Римської Імперії
Цікаво,що у ранньохристиянському мистецтві і мистецтві раннього Середньовіччя, людська постать буде абстрактною.
І ми розуміємо, що у нової релігії, ми намагаємось не вшановувати наше мирське життя, а надіятись на життя на небесах.
Проблема в тому, що коли ми дивимось на щось, на зразок, цього, ми бачимо схожу абстракцію людського тіла, але без цього релігійного перебільшення.
Тому ми намагаємось зрозуміти, чому тут є відмова від раннього класицизму без релігійного впливу, принаймні, у найвищих станів суспільства.
Нам залишається лише здогадуватись. Переклад на українську:
На сьогоднішній день терміни "фашизм" та "фашист" вважаються образливими й зазвичай вживаються для позначення групи людей, режиму чи особи, які поводять себе вкрай агресивно, владно й тоталітарно.
Але виникнення цих термінів пов'язане з Беніто Муссоліні, який знаходився при владі в Італії протягом 1920-х та 1930-х років, а також під час Другої світової війни.
Вони з гордістю іменували себе фашистами, а свою ідеологію - фашизмом.
Ці терміни походять від італійського слова "fascio", яке буквально перекладається як "пучок".
В основі лежить ідея про те, що разом ми сильніші, ніж поодинці.
Це стало символом фашизму.
Цей символ (пучок прутиків), виник ще задовго до Муссоліні, тисячі років тому.
Він бере свій початок в Римській республіці, а за деякими даними, він існував ще навіть до створення Римської республіки й символізував єдність та офіційну владу.
Ще до появи Муссоліні термін використовувався дуже багатьма групами, які позиціонували себе як лігу революціонерів, групу людей, які боролись за зміни.
Муссоліні від них, по суті, не відрізнявся, коли наприкінці 1914- на початку 1915 заснував "Fasci d'Azione Revoluzionaria".
Знову ж хочу вибачитись за спотворення італійського слова.
Перекладається це як "Група революційної дії", яку Беніто Муссоліні заснував у 1915 році.
Насправді він просто відколовся від соціалістичної партії, що досить іронічно, адже Муссоліні й безпосередньо фашизм асоціюються з серйозною антисоціалістичною ідеологією.
На початку Першої світової війни у 1914 р. більшість Італійської соціалістичної партії не хотіла, щоб Італія вступала у війну.
Натомість вони прагнули підтримувати нейтралітет.
Але були й групи політиків з націоналістичними настроями, які відкололись від партії і вважали, що це шанс Італії заявити про свої права.
Вони вважали, що Італія має вступити у війну на боці Антанти.
Муссоліні притримувався саме такої думки.
Така позиція стала причиною його звільнення з поста головного редактора соціалістичної газети, який він займав у 1914 р.
У 1915 р. він засновує партію "Fasci d'Azione Revoluzionaria", яку після Першої світової війни у 1919 р. переіменовують на "Fasci Italiani di Combattimento".
"Fasci" позначає групу чи лігу, а повністю назву можна перекласти як "Революційна ліга італійських бійців" або "Бойова італійська революційна група" чи "Група італійських бійців".
На початок заснування у них не було чіткої ідеології.
Вони просто притримувались ультранаціоналістичних поглядів. Протягом 1920-1930-хх рр. партія досягнула значного розвитку.
Як я вже зазначав багато разів, основною ідеєю був радикальний націоналізм.
Коли ми говоримо про радикальний націоналізм чи націоналізм взагалі, то маємо на увазі інтереси однієї нації, однієї групи над всіма іншими, найвищу цінність держави.
Дуже часто фашистів відносять до так званих "правих", але насправді їх не можна вважати ні лівими, ні правими.
До політичного спектру лівих входить комунізм або соціалізм.
Я напишу комунізм - радикальну форму соціалізму.
Ультраправі виступали за абсолютно необмежений вільний ринок, дуже-дуже маленький уряд і тому подібне.
Фашисти та радикальні націоналісти не відносили себе до цього кінця спектра.
Вони вважали, що йдуть окремим шляхом, адже, на їхню думку, все, включно з економікою, мало підпорядковуватися державі.
Саме тому вони більш схильні підтримувати правих.
Хоча вони й не були запеклими капіталістами, але вперто виступали проти комунізму й соціалізму, через що охочіше співпрацювали з правими.
Фашисти, на відміну від ультраправих, не вважали, що уряд має підпорядковуватись економіці, що уряд має бути настільки маленьким, наскільки це можливо.
На їхню думку, економіка існувала, щоб задовільняти інтереси нації.
Іншим фрагментом ідеології фашистів стала думка про те, що сила - це легітимна частина політики.
Ми побачимо застосування сили в політиці на прикладі Беніто Муссоліні, котрий використовував сквадрів, свою бойову групу, для захоплення й посилення політичного контролю.
Вони також захопили політичну владу за допомогою воєнізованих груп, а саме - СА (штурмових загонів).
Мабуть, ви розумієте, що ані Муссоліні, ані нацисти не були прихильниками демократії.
На їхню думку, все мало підпорядковуватись державі, крім того, держава мала тримати абсолютний контроль.
Демократією тут і не пахне.
Тут головне мати сильного лідера, єдину сильну партію нагорі.
У випадку Муссоліні це була фашистська партія, а у випадку Гітлера - нацистська.
Отже, абсолютно тоталітарні.
Це поєднується з ідеєю агресивної зовнішньої політики, яка базується на вірі у зверхність культури.
Нацисти, які плекали ідею расової та культурної зверхності, трохи відрізнялись від Муссоліні.
Останній завжди був прикладом для Гітлера і надихнув його на Пивний путч, коли Муссоліні прийшов до влади у 1922 р.
Але у 1920-х і навіть на початку 1930-х рр. італієць ставився до Гітлера досить зневажливо і вважав його ідею расової чистоти ілюзією, адже, на його думку, справді чистої раси просто не існувало.
Крім того, Муссоліні не подобалось, що Гітлер називав італійців нечистокровною расою.
Але сам Муссоліні вважав свій народ культурно панівним, що пояснювало їхню агресивну зовнішню політику, а саме - захоплення територій у Європі та Африці. З точки зору ідеології у нацистів та фашистів було багато спільного.
Хоча фашистам був притаманний екстремізм, у нацистів він був радикальнішим.
Хоча ще у 1920-1930-х рр. Муссоліні хотів мати таких союзників, як Великобританія та Франція, у другій половині 1930-х він починає розуміти, що вони з Гітлером споріднені душі.
Обидва хочуть вести агресивну зовнішню політику, закріпити за собою нові території, живуть ідеєю про необхідність простору для свого панівного народу (культурно й расово), де б він примножувався та процвітав.
Отже, у II половині 1930-х рр. i протягом Другої світової війни фашисти на чолі з Муссоліні й нацисти на чолі з Гітлером стають близькими союзниками.
Останні десять років я зазнавав болю і страждань. А все заради доброї справи - самовдосконалення.
Я поділив цю справу на три частини.
І почав з розуму.
Я вирішив розширити свій запас знань, прочитавши всю Британську Енциклопедію від А до Я - точніше від "А-аk" до "Zywiec".
Ось як вона виглядає.
То був чудовий рік.
Справді дивовижна подорож у світ знань.
Бувало важко, особливо моїм близьким.
Моя дружина штрафувала мене на один долар за кожен лишній факт, який я вставляв у розмову.
Так що і тут були свої мінуси.
Опісля я вирішив попрацювати над своїм духом.
Як я вже казав торік, я ріс без жодного релігійного виховання.
Я єврей, але я такий же єврей як Олів Ґарден - італійський ресторан.
(Сміх)
Ну не зовсім.
Але я вирішив дізнатися про Біблію і свою релігію якомога більше і зважився жити так, як вчить Біблія.
Тому я вирішив дотримуватися усіх правил Біблії.
Від десяти заповідей і аж до відрощування бороди - адже книга Левит забороняє голитись.
Ось так я виглядав через рік.
Дякую за цю реакцію.
(Оплески)
Я схожий трохи на Мойсея, а трохи на Теда Качинського.
Або на них обох.
Ось так виглядала моя стрижка.
А ось вівця.
В останній частині трилогії я прагнув зосередитися на тілі і стати якомога здоровішим, найздоровішим у світі.
Ось чим я займався останні кілька років.
І закінчив кілька місяців тому.
І, чесно кажучи, слава Богу.
Тому що здоровий спосіб життя мало не вбив мене.
(Сміх)
Правила, яких потрібно було дотримуватися, поглинули мене з головою. В голові не вкладається.
Я вислухав купу експертів і розмовляв з медичними консультантами.
Саме вони радили мені, що робити.
Я мав правильно харчуватися, виконувати фізичні вправи, медитувати, завести собаку, адже це понижує кров'яний тиск.
Я написав книгу на біговій доріжці. Я потратив близько тисячі миль, щоб її написати.
Мені довелось мазатися сонцезахисним кремом.
А це не малий подвиг. Послухайте дерматологів. Вони кажуть, що треба нанести цілий ковпачок крему.
І кожні дві - чотири години наносити його знову.
Половина мого авансу за книжку пішла на сонцезахисний крем.
Майже весь рік я був схожий на глазуровану пампушку.
Також я мусив часто мити руки.
І то ретельно.
Мій імунолог сказав, що я повинен протирати всі пульти і айфони у будинку, адже це розсадники мікробів.
Це теж займало багато часу.
Я також намагався поводитися якомога обережніше, бо це запорука здорового способу життя.
Мене надихнула
Датська Рада Безпеки.
Вона розпочала публічну кампанію під девізом:
"Одягни шолом і йди здоровий".
Вони радять одягати щолом не тільки під час катання на велосипеді, але й для піших прогулянок.
Жителі Данії навіть за покупками ходять у шоломах.
(Сміх)
Що ж, я і це спробував.
Я розумію, що це трохи занадто.
Але задумайтесь - автори "Фрікономіки" писали про це - у розрахунку на милю більше людей гине від прогулянок на п'яну голову, ніж від водіння у нетверезому стані.
Так що є над чим задуматись, якщо ви вже випили сьогодні п'ятдесят грам.
Мій експеримент завершено. Він був досить успішним. Усі показники мого здоров'я покращилися.
Рівень холестерину впав, я схуд, моя дружина перестала казати, що я схожий на вагітного.
Чудово.
Загалом я задоволений.
Але я також зрозумів, що я занадто здоровий, і це вже нездорово.
Я настільки зосередився на всіх цих правилах, що занедбав своїх друзів і сім'ю.
А за словами Дена Бютнера, міцні соціальні зв'язки є вирішальними для нашого здоров'я.
Експеримент завершився.
А вже через тиждень я відірвався на повну.
Я перейшов на сторону зла. Ні в чому собі не відмовляв.
Я жив як Калігула.
(Сміх)
Ні в чому окрім сексу.
Я вже маю трьох малих дітей, тому тут обійшлося без подвигів.
Зате я не раз і не два переївся і напився.
В кінці-кінців, я заспокоївся.
Тепер я повернув у своє життя багато правил, але не всі. Я більше не ношу шолом, але є з десяток правил здорового життя, яких я далі дотримуюся.
Цей проект дійсно змінив моє життя.
Мені не вистачить часу, щоб розповісти про всі правила, але про два з них я все ж таки розкажу.
Перше: дивно, я зовсім такого не сподівався, але тепер я живу набагато спокійніше.
Ми живемо у дуже галасливому світі.
Довкола поїзди, літаки, машини і Біл O'Рейлі, який створює дуже багато шуму.
(Сміх)
Шум - це справжня і недооцінена загроза здоров'ю: він не тільки погіршує слух, але й викликає реакцію "бий або втікай".
Гучний звук спричиняє реакцію "бий або втікай".
А через пару років спричинить захворюваня серцево-судинної системи.
Всесвітня організація здоров'я провела масштабне дослідження і опублікувала його результати у цьому році.
Воно проводилося в Європі.
Було підраховано, що 1,6 мільйонів років здорового життя щороку втрачаються у Європі через шумове забруднення.
Тому це справді смертельна загроза.
До речі, шум дуже шкідливий для мозку.
ВІн погіршує пізнавальні здібності.
Наші батьки-засновники знали про це.
Коли вони писали Конституцію, то навмисне заляпали болотом бруківку довкола будівлі, щоб шум екіпажів не заважав їм зосередитися.
Тому нашої країни не було б без технологій пониження шуму.
Тому як патріот я відчув, що ця звичка важлива.
Тепер я користуюся заглушками для вух і навушниками. І моє життя справді поліпшало завдяки такому незвичному способу.
І другий - останній - висновок, який вже обговорювався на TEDMED. Радість настільки важлива для вашого здоров'я, що варто дотримуватися лише тих звичок, які приносять радість і задоволення.
Ось один приклад - їжа.
Індустрія швидкого нездорового харчування чудово зачіпає за ті струни, які відповідають за насолоду. І знаходить те, що нам найприємніше.
Але я гадаю, що цей прийом підходить і для здорового харчування.
Дивіться, ми любимо щось хрумати.
Я спробував зробити свої страви хрумкими. Наприклад, додав у рецепт соняшникове насіння.
Так ви обманюєте самі себе і думаєте, що їсте чіпси.
(Сміх)
Ця звичка зробила мене здоровішим.
Ось і все.
У квітні з'явиться моя книжка під назвою "Помри здоровим".
Я сподіваюся не захворіти під час рекламного туру.
Це моя найбільша надія.
Щиро дякую.
(Оплески)
Я б сказав, що покер - частково доступний для огляду, тому що ми не бачимо, які карти знаходяться в руках противника.
Покер є стохастичним, тому що ми маємо справу з картами, що вибираються випадково.
Він не є неперервним; діло просто в пошуку багатьох карт і багатьох дій, що можна зробити, навіть якщо ви скажете, що існує величезна кількість різних ставок. Все ж це число скінченне; а також середовище явно вороже.
Якщо ви грали в покер, ви точно знаєте, яким брутальним він може бути.
У цьому відео ми говоритимемо про французів, а саме про Французьку революцію.
Вона є особливо значущою, оскільки це не просто незалежність від монархічної імперії, як Американська революція, це тотальне поваленння монархії, найсильнішої у світі монархії.
Тож, це частково залежить він Вашого сприйняття...
Американська революція була першою, метою її було добитися самоврядування, і взагалі, нащо нам потрібні були різні королі і тому подібне.
Але Французька революція вперше заклала принципи, які сколихнули Європу і повалили монархію.
Щоб хоч в основному зрозуміти той період, в якому вона виникла, поглянемо на Францію 1789 року, тоді, коли більшість людей припускають початок Революції.
По-перше, Франція була бідною, страшенно бідною
Хоч зараз Ви в це не повірите, подивившись на зображення Луї XVI,тодішнього короля Франції.
Якщо придивитись до Луї XVI і його одягу, до Марії-Антуанетти, його дружини,
Ви не скажете, що вони бідно виглядають. Подружжя живе у Версальському палаці, неймовірному палаці!!! Це потужний, масивний палац.
Він був не гірший, ніж найбільші палаци світу. Вони жили розкішно!
Також Вам варто було б знати, що зараз Версаль - це майже передмістя Парижу. Але колись - селище на відстані 20-30 кілометрів від Парижу.
Тож вони взагалі не були бідняками. Але тодішній уряд Франції є досить бідний.
Бідний, тобто в боргах. Вони щойно брали участь у двох головних військових операціях.
В Американській революції, де відігравали провідну роль, підтримуючи повстанців.
Французи хотіли вколоти свого ворога - Велику Британію.
Франція хотіла хоч трішки звузити територію Британської імперії, тому і надала визначальну військову допомогу і ресурси. Ви можете собі уявити, що це задоволення не з дешевих - усе переправляти через Атлантичний океан.
Ще навіть до початку Американської революції була Семирічна війна, що закінчилась у 1763.
Вона сильно виснажила Французьку державу.
Якщо ж Ви дуже цікавитесь Американською історією, то Семирічна війна - щось на зразок
Франко-індійської війни, яка була Північно-американською постановкою Семирічної війни. Але Семирічна війна - більш загальний термін. Тому, це був також конфлікт, що одночасно розвивався і в Європі.
Франко-індійська війна - лише частина цього конфлікту. Семирічна війна фактично проковтнула більшу частину європейських потужностей.
Франція, яка брала в ній участь, вийшла з неї аж в 1763, в часи Американської революції.
Обидві ці події спустошили грошову урядову скарбницю.
Водночас, французи голодували. Отже, люди, що голодують...
Це був всенародний голод. Не вирощували достатньої кількості зерна, люди не мали можливості споживати хліб.
Тож, Ви собі можете уявити, що коли люди голодують, вони дуже нещасливі.
І остання крапля - ми бачимо королівську сім'ю, яка живе, в нічому собі не відмовляючи. Але ще гіршим за королівську родину, яку ти не бачиш щодня, є дворяни. Вони складають трішки більше, ніж 1,5 % усього населення.
Але ти бачиш дворян, які справді насолоджуються життям. Як ми знаємо, дворяни - люди з фантастичними титулами, які передають землі і майно із покоління в покоління. Одягом вони не надто відрізняються від короля.
А якщо ти - селянин, то працюєш на їхніх полях, виконуєш усю роботу, даєш їм частину свого урожаю, а вони не платять податків.
Тому, очевидно, нескладно зрозуміти, що дворянство - це паразитичний клас, який цілковито ігнорує голод населення і те, що прості люди сплачують усі податки.
Зрозуміло, що люди не були в захваті від цього.
І на завершення, усі ці філософи, що тиняються навколо, говорять про Відродження.
Це всенародний рух, коли і прості люди, і письменники, і філософи починають усвідомлювати, що може їм і справді не потрібні королі.
Можливо, їм не потрібні священники, щоб говорити, що добре, а що погано. Можливо, люди й були досить поспішними у своїх судженнях.
Але, очевидно, що найбільшим доказом Відродження була Американська революція.
Це було першим прикладом того, як люди еволюціонували і сказали :
"Нам більше не потрібні ці королі, ми хочемо керувати самостійно, ми хочемо управляти самі, ми хочемо народовладдя".
Це також мало відтінок філософського руху, що поширювався.
Якщо Ви мене запитаєте, якою є моя думка щодо найважливішого у цій ситуації, то звісно це - голодуючий народ.
Ніколи не можна недооцінювати наміри і дії голодних людей.
З інтелектуальної точки зору, це щось більше. Казали, що це рух за просвітлення.
Отже, таким було становище Франції.
Вона була у фінансовій кризі.
Тому зустріч назвали негайним зібранням панівних груп Франції що пробували вирішити хоч частину усіх цих проблем.
Фінансова криза, голодуючий народ, що робити далі?
Отже, вони скликали Всенародні збори Генеральних штатів. Дай я запишу, Всенародні збори - зустріч представників трьох французьких класів.
Якими ж були три класи Франції?
Ми можемо собі їх уявити як три головні соціальні прошарки Франції.
Першим станом було духовенство, другим - дворянство, а третім - усі решта.
Всі решта, зовсім інакші, усі інші....
Це дає розуміння того, як формується силова структура. Адже, люди - це групова сила: три групи, що можуть голосувати один проти одного.
Але вони становили 0,5% населення у першому випадку, 1,5% в другому, і 98% - всі решта.
Але ці люди люди мали рівноцінне право голосу з двома іншими станами. Але й ці люди повинні були сплачувати всі податки.
Люди, які працюють найбільше, докладають найбільше зусиль для добробуту Франції, гинучи у війнах.
Але ті люди, незважаючи на свою малочисельність, мали більшу вагу, ніж хто-небудь інший.
Тому й були Всенародні збори, де у Версальському палаці зустрічались представники цих трьох станів щоб подумати, що ж робити з фінансовою кризою.
Очевидно, що представники третього стану були дуже незадоволені.
Виглядало, що лише вони несли на собі тягар
Франції усіх минулих років. "Ми стомилися, друзі, від вашого постійного ухиляння від сплати податків і висмоктування всіх соків з нас".
Вони боялися, що навіть більше, ніж лише податки, буде покладено на їхні плечі. І дворяни, чи сам Король, чи духовенство зовсім не хотіли чимось жертвувати.
Тож вони прийшли досить злі, але все ж хотіли зустрітись в одній залі. оскільки мали близько 600 представників, яких в останній момент погодив Король. Колись лише планувалось урівноважити права.
Одні мали 300 представників і інші також.
Але вони сказали:"Нас аж 98% населення, тому, може, варто надати нам 600 мандатів".
Але навіть після цього вони жадали зустрічі і хотіли впевнитися, що 1 людина. рівна 1 голосу.
Але, очевидно, інші класи, тобто дворяни і духовенство, були проти, хотіли голосувати 1стан=1голос.
Наприкінці дня ці люди зникають. Вони хотіли організуватись незалежно, як третій стан, Це всіх роздратувало.
Вони зустрілись в залі і заявили:
"Якщо нас надалі ігноруватимуть, ми покинем цей зал і почнем самоорганізовуватись.
І вони й справді отримали певну підтримку від декого із духовенства і дворян.
Зараз очевидно, що Людовік ХVI не був в захваті від такого розвитку подій.
Він - абсолютний монарх, що мав достатньо повноважень, аби робити все, що заманеться.
І раптом він стикається з цими бунтівниками, вони мають перевагу від цієї непередбачуваної ситуації, де Король не міг продовжувати купувати стільки ж шовку, як колись.
"Вони мають вигоду від цієї ситуації, проголошуючи Національну Асамблею Франції. Кажучи, що я більше не монарх, що мою владу заберуть".
Тому він не був щасливий, а коли була перерва, Король зачинив залу засідань.
Він сказав, що треба провести ремонтні роботи в цій кімнаті "Можливо, ви зберетесь пізніше.
(іншими словами це означало "НІ"!)
Якщо ви проголошуєте Націоанальну асамблею Франції, я вам не дозволю навіть збиратися.
Я не дам вам навіть зайти у кімнату".
Тому людей нічого не втішило, зовсім нічого.
Народ голодний. А ці живуть в багатствах. Але їм все ще не дозволено голосувати в одній залі разом.
Тому вони йдуть у тенісний зал Версалю
Ось картина: це тенісний зал.
І це дає нам уявлення, наскільки розкішним був Версаль, що у ньому був тенісний зал ще у 1700х.
Вони проголосили клятву в залі для гри у м'яч, Клятву гри у м'яч. Вони проголосили: " Ми - не лише Національна асамблея Франції, а й більше цього, обіцяємо не зупинятися, допоки не створимо Конституцію Франції, французької Конституцію".
Тож вони перетворилися з Національної асамблеї у конституційну групу,
"Ми створимо Конституцію, французьку Конституцію".
Вони отримали підтримку від декого з дворян і духовенства.
Людовік ХVI. .. Йому це не сподобалось, ви розумієте...
Народ був роздратований!
І щоразу, коли він хотів його заспокоїти, народ ставав все злішим і злішим. Люди приймали все жорсткіші міри.
Тому, аби лише зробити вид, що він справляється, Король каже:
"Окей, це класна ідея, робіть все, що хочете. Нам всім це необхідно, я не проти. Можливо, я був неправий,
Тож він дозволив їм засідати знов.
Але ось що почало відбуватися: військові групи почали прибувати до Парижу. Війська почали зосереджуватися в Парижі.
Не просто військові загони, навіть сьогодні багато військ є не просто французькими, а керуються безпосередньо збройними силами Франції. Зараз це іноземні загони.
Тож, якщо поміркувати над цим, то такі групи були б найкращими заколотниками чи повстанцями. Або навіть краще, ввійти і дестабілізувати Національну Асамблею.
В людей потрохи почала вселятись параноя, можете собі уявити.
Тоді на чолі всього цього був фінансовий радник Людовіка - Жак Некер.
Він добре ставився до Третього стану, до його становища. Він сказав:
"Пане Король, думаю, це було б для Вас розсудливим рішенням - планувати трішки краще витрати .
Можливо, менше розкошувати, враховуючи стан бюджету країни. І більшість людей Франції голодує, чому б Вам хоч трошки до мене не прислухатись?"
Але натомість Людовік ХVI його звільнив.
Звільнив свого фінансового радника. Звільнив радника.
Тож зібравшись разом, озброєні групи напрявлялись до Парижу,щоб взяти участь у клятві в залі для гри в м'яч.
Людовік ХVI звільнив свого радника, а народ все ж обурювався.
"Якщо Король знову захоче нас утискати, це до добра не приведе.
Особливо, якщо він це робитиме зброєю, тоді ми оборонятимемо себе самі".
Вони взялись за штурм Бастилії.
Справа зображено Бастилію. Ось Бастилія.
Вона стала відома саме з цього моменту, коли ви вперше про неї дізнаєтесь чи вперше бачите.
Там утримували злочинців, а повстанці звільнили політичних в'язнів.
Тому насправді залишилось лише 7 ув'язнених в Бастилії.
Тобто, не тисячі тисяч політичних в'язнів було звільнено.
Найважливіше - те, що революціонери отримали звідти зброю.
Найбільша кількість зброї знаходилась у Бастилії.
Беручи штурмом Бастилію і всю зброю, люди перестали боятися загрози з боку озброєних груп.
Це був також початок хаосу Французької революції.
Впродовж наступних років цей хаос лише погіршувався. Фактично це було набагато гірше, ніж
Американська революція.
Отже, насправді у французьких містах було справжнісіньке варварство серед народу.
І вперше можна було побачити, як керівник Бастилії, тобто її наглядач, повинен був триматися на відстані від озброєних груп.
Він закликав скласти зброю, адже це все було таким кривавим.
Та коли революціонери до нього дісталися, його зарізали.
Потім вони повернулися до мера Парижу та вбили і його.
Дійсно, все виходило з-під контролю.
Але більшість людей розуміли взяття Бастилії як найвизначнішу подію Французької революції.
Навіть сьогодні святкують День взяття Бастилії, що відбулося 14 липня 1789 року
Збори Генеральних штатів були в травні;
Клятва в залі для гри в м'яч - у червні; А у липні - взяття Бастилії.
В серпні необхідно було завершити ідею революціонерів, тому в серпні Національна асамблея почала діяти для Третього стану. Вони проголосили аналог Декларації незалежності.
Проголосили Декларацію прав людини і громадянина. Цей документ був їхньою версією Декларації Незалежності.
Він закріпив питання життя, свободи, врешті решт щастя.
Я кажу слова Американської революції.
Але це була Декларація незалежності, не Конституція, а лише ствердження речей, якими вони хотіли займатися, керувати країною чи її іституціями, чи принципи, на яких базується кожна держава.
Тож, я зупиняюсь тут.
Ми розпочали тему Французької революції.
І згодом ви побачите, як в наступні роки, вона ставатиме все більш кровопролитною і складнішою.
І коли все сказано і зроблено, насправді Революція не завершилась ідеально в плані надання народу Волі.
Доброго дня.
Ласкаво просимо на курс "Історія, технологія і безпека інтернету".
Мене звуть Чарльз
Северенс.
І я буду вашим інструктором на цьому курсі.
Отже, давайте почнемо прямо зараз
Отже, кому, на мою думку, потрібен цей курс?
І, звичайно, відповідь буде - саме Вам! Ви повинні пройти цей курс. Тому що кожен повинен пройти цей курс.
Мережа, з якою ми постійно часто перетинаємося і достатьно багато користуємося.
Очевидно, ви дивитеся цю лекцію.
Ви дивитеся її завдяки інтернету.
Як це все працює? Хто це винайшов?
Ви знаєте?
Це не виросло собі просто так на деревах.
Людина винайшла це, чи не так?
І ми будемо говорити про високоспеціалізовані речі.
Можливо, про найбільш складне інженерське завдання, яке тільки людство могло на себе взяти.
Але ми не будемо говорити з математичної перспективи, так само як і з перспективи програмування.
Маю на увазі, що справді ми не збиралися заглиблювати вас у все це.
Ми говоритимемо про справді круті технічні речі, ми познайомимося з деякими справді крутими людьми, але це не є технічний курс.
Це курс про те, як слухати, і розуміти, і думати критично про людей, які зобили інтернет таким, який він є.
Отже, ми збираємося пояснити вам деякі речі і попросити вас замислитися трішки над ними.
Це все включатиме в себе шматок усної історії.
І мій співорганізатор телевізійного шоу Річард Віггінс зібрав.
І продовжую розпитувати людей, які здійснили надзвичайні речі в інтернеті.
Наприклад, що було потрібно?
Як це працювало?
Що ви думали?
Що було інноваційним?
Що пройшло невдало?
Справжня історія - це трішки безладу.
Справжня історія не настільки проста, як 30-хвилинна служба PBS іноді виглядає.
Це насправді вид розважального телебачення.
А ми насправді збираємося почути від людей, послухати їх трішки довше.
Ми не будемо намагатися розрушити усе за 2 хвилини. Ми послухаємо цих людей.
Пізніше ми поставимо декілька критичних запитань, що ми думаємо про те, як ці люди говорять про інновації.
А після цього у другій половині занять ми справді проникнемо у те, як працює Інтернет.
На далі уникаючи будь-яких програмувань чи технологій, чи будь-чого складного.
Ми розберемося з простим набором метафор, щоб просто зрозуміти будову інтернету і все буде гаразд.
Отже, мені завжди подобається розпочинати першу лекцію з розповіді про себе, щоб познайомитися.
Я професор Школи Інформації при Університеті Мічігану.
Школа Інформації вивчає багато наук.
Вона вивчає соціальні науки, такі речі, як дані, інформація і технологія, отже нам подобається говорити, що Школа Інформації вивчає інформацію та технології, які поєднують людей цікавими шляхами. І я як член факультету написав декілька книг.
Мене можна знайти в інтернеті, ви можете слідкувати за новинами на Твіттерів, я багато подорожую.
Хто зна, можливо, можливо підчас цих занять я опинюся у вашій країна чи у вашому місті, і хто зна, ми зможемо дещо зробити.
Отже, якщо ви бажаєте, слідкуйте за мною на Твіттері.
Я завжди є на
Твіттері. Отже, значною рисою цих занять є відео, особливо перша половина, де ми говоритимемо про історію. І мені справді дуже пощастило у 1995.
Справді більшість людей сказали б, що інтернет і всесвітня павутина з'явилися в, всередині академічного сектору близько 1994. А в 1995 році я брав участь у телевізійному шоу.
Воно спонсорувалося TCI CableVision, кабельною компанією, яка уже більше не існує, тому що була поглинута, я думаю, AT&T в решті-решт.
Але впродовж 1995, з 1995 і впродовж 1999 я і мій колега Річард Вігганс. Ми бігали навколо з камерами, відвідували конференції і ще багато чого робили.
Наставляли камери на обличчя людей, відомих людей, які уже зробили певні справи.
Якщо повернутися назад у середину 90-х, інтернет не був настільки крутий і настільки потрібний, так як сьогодні, отже було дуже легко знайти цих людей і вони завжди були щасливі порозмовляти.
Отже, в їх словах ми знайшли інновації.
Отже, люди на цьому слайді...
На одному слайді ось тут, ми бачимо Тіма Бернерса-Лі.
Тім
Бернерс-Лі є винахідником світової павутини, і ми познайомимося з ним пізніше підчас лекцій з історії.
Прямо зараз ми глянемо на людину, яку звати Джеймс Велс.
Він був одним із винахідників реального запису звуку.
І просто, щоб дати вам зрозуміти речі, які ведуть мене.
Це справді надихає мене, коли деякі люди справді вражаюче думають у цьому інтернеті, спочатку щоб розпочати, отже, це є Джеймс Велс справжнього звукозапису.
Напишіть 14,897 у розширеній формі.
Я перепишу це число різними кольорами, щоб ми могли відслідкувати позицію наших цифр.
Отже, маємо 14,000.
Я пропишу це число великими буквами.
14 тисяч 800 і 97, я вже використав синій, мабуть, візьму жовтий, ось, у розширеній формі.
Давайте подумаємо, які місця займає кожна з цих цифр.
Ось ця, 7, знаходиться в розряді одиниць.
9 - в розряді десятків.
Буквально, це 9 десятків.
Буквально, це 7 одиниць.
8 -знаходитьсяу розряді сотень.
4 - у розряді тисяч.
Буквально, це й означає 4,000.
І 1- в розряді 10 тисяч.
Як ви бачите, кожного разу, коли ви рухаєтеся вліво, вліво на одне число, ви множите на 10.
Розряд одиниць, десятків, сотень, тисяч, десяти тисяч.
Давайте подумаємо, що це все означає.
Якщо ця 1 в розряді 10 тисяч, це означає, що ( я хочу зробити це так, щоб не заплутатися).
Давайте почнемо з іншого боку.
Почну з того, що позначає 7.
7 буквально позначає 7 одиниць.
Інакше кажучи, це означає 7 разів по 1.
Це одне й те саме. Це 7 одиниць.
Давайте подумаємо про 9.
Ось чому я роблю це справа наліво: так стрілочки не перетинатимуться.
То що ж позначає 9?
Це 9 десятків.
Ви можете це уявити, як 9 звичайних десятків.
Тобто, 10 + 10 + 10...
І так 9 разів.
Тож буквально це 9 десятків.
Або ж 9 разів по 10, або ж 90, як варіант.
Я напишу різні варіанти, розуміння цього.
Тут прописано усе вище згадане:
9 десятків, і 9 разів по 10, і 90.
Далі в нас є 8.
8 позначає, ця цифра знаходиться на місці сотень, позначає 8 сотень.
8 сотень.
Або ж це можна показати так:
8 разів по 100 сотень, а не тисяч-- 8 разів по 100, або ж 800.
8 буквально позначає 8 сотень, 800.
Далі маємо 4.
Думаю, ви зрозуміли, як саме це робиться.
Цифра стоїть на місці тисяч.
Вона позначає 4 тисячі, або ж 4 рази по 1,000, що дорівнює 4,000.
4,000 - це все одно, що 4 тисячі.
Складемо це все разом.
Тож, врешті, маємо 1, яка стоїть в розряді 10 тисяч, тож вона позначає просто 10 тисяч.
Це, ніби, фішки для покеру, сині фішки для покеру, кожна з яких позначає 10,000.
Не знаю,чи вам це допоможе.
І 1 десять тисяч - це все одно, що 1 раз по 10,000, що дорівнює 10,000.
Тож, якщо ваше завдання - написати це в розширеній формі, ви маєте записати 14,897 як суму цих чисел, цих компонентів, записати як суму цих чисел.
Давайте я запишу це.
Ось цей вираз 7 разів по 1 - це просто 7.
Отже, 14,897 - це все одно, що 10,000 +4,000 + 800 + + 90 + 7.
Ви можете використовувати цю розширену форму, або ж ви можете казати 1 раз по 10,000 -- залежно від того, що мається на увазі під розширеною формою-- плюс 4 рази по 1,000 плюс 8 разів по 100 плюс 9 разів по 10 плюс 7 разів по 1.
Я прокручу трошки вправо, + 7 разів по 1.
Обидва варіанти є цілком правильними.
Коли я заступив на свою теперішню посаду, мені дали добру пораду: щодня брати інтерв'ю у трьох політиків.
I від усіх цих контактів з політиками я дійшов висновку, що всі вони є певною мірою емоційними виродками.
У них, як я це називаю - слабоумство зі словесним поносом, тобто вони говорять так багато, що це їх зводить з розуму.
(Сміх)
При цьому у них надзвичайні соціальні навички.
Kоли ви їх зустрічаєте, вони зациклюються на вас, дивляться вам у вічі, вони вторгаються у ваш особистий простір, масажують вашу потилицю.
Кілька місяців тому я був на вечері із сенатором-республіканцем, який тримав свою руку на моєму стегні і стискав його протягом усієї зустрічі.
Одного разу - багато років тому - я бачив зустріч Теда Кенеді і Дена Квейла в Сенаті.
Вони були друзями.
Вони обіймались, сміялися, їх лиця були ось так близько. і вони рухались і терлися, і обмацували один одного руками зверху і донизу.
А я думав:
"Зніміть собі кімнату в мотелі, я не хочу цього бачити."
Але це їх соціальні навички.
Або інший випадок
В останній раунд виборів я слідував за Мітом Ромні по Новому Гемпширу.
Він займався передвиборчою агітацією зі своїми п'ятьма досконалими синами:
Біпом, Чіпом, Ріпом, Ліпом, Зіпом і Діпом.
(Сміх)
Заходить він до їдальні. Ось він заходить до їдальні і представляє себе родині і питає:
"З якого села ви у Нью Гемпширі"?
А тоді описує дім, яким він колись володів у їх селі.
І так він походжає по залу, і коли прощається, звертається на і'мя до кожного, з ким щойно познайомився.
Визнаю: "Так, це навички спілкування".
Але ж парадокс полягає в тому, що коли багато-хто з цих людей приступає до прийняття політичних рішень, ця суспільна свідомість зникає, і вони починають говорити як бухгалтери.
Таким чином, впродовж моєї кар'єри я бачив багато поразок.
Коли Радянський Союз розпався, ми послали туди економістів із планом приватизації, але насправді їм бракувало саме суспільної довіри.
Ми ввели наші війська в Ірак, не звертаючи уваги на культурні та психологічні реалії.
У нас був фінансовий регуляторний режим, який опирався на припущення, що біржові маклери - раціональні істоти, які не можуть діяти нерозумно.
Тридцять років я висвітлював у ЗМІ шкільну реформу,
І ми фактично реорганізували бюрократичну систему - пільги, приватні школи, поруки, - але результати були невтішними рік від року.
А справа в тому, що люди вчаться у тих, кого люблять.
I якщо ми не говоримо про індивідуальні стосунки між учителем та учнем, то ми не говоримо про таку реальність, і ця реальність відірвана від процесу прийняття політичних рішень.
І отже у мене логічно виникло запитання: чому найбільш соціально пристосовані люди на землі стають абсолютно нелюдяними, коли думають про політику?
І я дійшов висновку, що це симптом набагато більшої проблеми.
Що впродовж століть ми успадковували уявлення про природу людини, яке ґрунтується на ідеї, що ми окремі істоти, що розум відокремлений від емоцій і що суспільство розвивається лише поки розум здатний придушувати пристрасті.
І це призвело до бачення людської природи, в якому ми - раціональні істоти, які безпосередньо реагують на стимули.
І це призвело до бачення світу, коли люди намагаються використовувати припущення з фізики, щоб виміряти, якою є людська поведінка.
І це спричинило значно однобоке, поверхневе розуміння людської природи.
Ми дуже добре вміємо говорити про матеріальні речі, але ми зовсім не вміємо говорити про емоції.
Ми гарно говоримо про навички, про безпеку і здоров'я, але не вміємо говорити про характер.
Аласдар МакIнтаєр, відомий філософ, сказав, що "ми зберегли древні поняття про мораль, про чесноти, честь, великодушність, але у нас більше немає системи, яка б їх поєднувала."
Таким чином, це призвело до поверхневого ведення політики і вплинуло на весь спектр людської діяльності.
Ви це можете бачити з того, як ми виховуємо наших дітей.
Підіть до початкової школи о третій дня і подивіться, як виходять діти зі своїми 40-кілограмовими наплічниками.
Якщо вітер їх здує, вони ляжуть, як жуки, прибиті до землі.
Ви побачите ці авто, що під'їжджають. Зазвичай це Сааб, Ауді або Вольво, бо в певних околицях дозволяється мати розкішні машини, якщо лише вони походять з країн ворожих до міжнародної політики Штатів - тоді все добре.
Їх забирають ці істоти, яких я називаю над-матусями. Це жінки успішні в кар'єрі, які взяли відгул, щоб упевнитись, що всі їх дітки поступлять у Гарвард.
І відрізнити над-матусь легко по тому, що вони важать зазвичай менше, ніж їх діти.
(Сміх)
Отже, на момент зачаття, вони роблять невеличкі вправи сідницями.
Діти вихлюпуються, і їм одразу показують навчальні картки з мандаринським діалектом.
Їх везуть додому і хочуть, щоб вони були просвітлені, тож вони ведуть їх на морозиво до Бен-енд-Джері, що має власну міжнародну політику.
У одній з моїх книжок я жартую, що Бен-енд-Джері слід виготовити пацифістську зубну пасту, яка б не вбивала бактерії, а просто просила їх піти.
Вона мала б великий попит.
(Сміх)
І вони ідуть у Хоул Фудз за молочною сумішшю для немовлят.
А Хоул Фудс - це один з цих прогресивних продуктових магазинів, де всі касири виглядають так, наче їх позичили з Міжнародної Амністії.
(Сміх)
Вони купують там закуски з морської капусти, що називаються Овочева Попка з капустою, які для дітей, котрі, повертаючись додому, кажуть:
"Мамо, мамо, я хочу закуску, яка запобігає раку прямої кишки."
(Сміх)
І діти виховуються певним чином, стрибаючи через обручі досягнень, які ми можемо виміряти, - вступні тести, гобой, футбольні тренування.
Вони поступають у конкурентноспроможні коледжі, отримують добрі роботи, а інколи вони досягають успіху в поверхневому розумінні і заробляють купу грошей.
Інколи ви їх можете побачити у таких місцях відпочинку, як Джексон Хол чи Аспен, і вони вже стали елегантними і худенькими, у них практично немає стегон, у них просто одна елегантна пара гомілок понад іншою.
(Сміх)
Вони вже мають власних дітей, вони досягли генетичного чуда, одружившись з красивими людьми, тож їх бабусі виглядають як Гертруда Штайн, їх дочки виглядають, як Хеллі Бері - я не знаю, яким чином вони цього досягли.
І ось вони раптом усвідомлюють, що зараз модно мати собаку ростом з третину висоти кімнати.
Тож вони заводять мохнатих 70-кілограмових собак, які виглядають, як велоцираптори, і їх усіх звуть як героїв книг Джейн Остін.
І тоді, коли вони старіють, вони не набули жодної філософії життя, і вони вирішують:
"Я мав успіх у всьому, я просто не збираюсь помирати."
Тож вони наймають особистих тренерів, ковтають Ціаліс, як ментолові цукерки.
Ви бачите їх там у горах.
Вони біжать на лижах вгору по схилу з цим похмурим виразом на обличчях, від якого Дік Чейні став би схожим на Джері Люіса.
(Сміх) і коли вони мчать повз вас із свистом, це наче повз вас пройшла маленька родзинка в шоколаді, що підіймається по схилу.
(Сміх)
І це частина того, що є життям, але це не все, чим є життя.
І за останні роки я гадаю, нам було відкрито глибше бачення людської природи, глибше бачення того, хто ми є.
І воно ґрунтується не на теології чи філософії, а на вивченні розуму, у всіх сферах досліджень, від неврології до когнітивних дослідників, поведінкових економістів, психологів, соціологів, ми розвиваємо революцію у свідомості.
І коли збираєш це все докупи, виходить нове бачення природи людини.
Воно далеко від холодного матеріалістичного погляду на природу, це новий гуманізм, нові чари.
Я думаю, щоб синтезувати ці дослідження, треба почати з розуміння трьох основних речей. Першa - поки свідомий розум пише автобіографію нашого виду, підсвідомість виконує більшу частину роботи.
Наприклад, це можна сформулювати так: людський розум може увібрати мільйони часток інформації на хвилину, з яких ми усвідомлюємо лише близько 40.
І це призводить до дивних речей.
Одна з моїх улюблених, наприклад, - люди на ім'я Деніс непропорційно частіше стають дантистами, люди на ім'я Лоренс - юристами, бо несвідомо ми притягуємося до речей, які знайомі на звук.
Ось чому я назвав свою доньку Президент Сполучених Штатів Брукс.
(Сміх)
Ще одне відкриття: несвідоме, насправді, далеко не тупе і сексуально орієнтоване, а досить розумне.
Тому, наприклад, купівля меблів вимагає надзвичайно багато розумової енергії.
Дійсно важко уявити, як саме виглядатиме диван у вас удома.
І це треба робити наступним чином: треба вивчити меблі, відволіктися, поки вони маринуються у вас в мозку, і за кілька днів зробити, як підказує внутрішній голос, тому що підсвідомо ви вже все розрахували.
Друга річ - це те, що емоції є центральними у нашому мисленні.
Люди з інсультами та ушкодженнями в зонах мозку, що відповідають за емоції, не є особливо розумними, вони зазвичай досить безпомічні.
Нині в залі присутній гігант у цій сфері, і завтра зранку він вестиме лекцію - це Антоніо Дамасіо.
І одна з речей, яку насправді він нам показав, це те, що емоції не окремі від розуму, але є основою розуму, бо вони диктують нам, що цінувати.
І отже читання і виховання емоцій є одним із головних занять мудрості.
Я чоловік середнього віку, і мені не зовсім легко мати справу з емоціями.
Одна з моїх улюблених історій про мозок описує чоловіків середнього віку
Їх поклали у машини для сканування мозку - це сумнівно в якійсь мірі, але мені байдуже, - і показували фільм жахів, а потім попросили їх описати почуття до своїх дружин.
І результати сканування були ідентичними в обох випадках.
Це був просто чистий жах.
Тож мої розмови про емоції перекликаються з Ганді, який говорив про ненажерливість, але емоції є головним процесом, що організує наше мислення.
Вони визначають, що саме має залишати відбиток.
Мозок записує почуття нашого життя.
І третє, що ми маємо зрозуміти, це те, що ми не є перш за все самодостатніми особистостями.
Ми - соціальні тварини, а не раціональні тварини.
Нас формують стосунки, і ми глибоко взаємопроникненні одне з одним.
Тож коли ми бачимо іншу людину, ми відтворюємо в умі те, що бачимо у її умі.
Коли ми бачимо погоню машин у фільмі, це майже так, наче ми беремо участь у ній.
Коли ми дивимось порнографію, це трошки схоже на заняття сексом, хоча, імовірно, не настільки приємно.
І ми бачимо це, коли закохані ідуть по вулиці, коли натовп у Єгипті чи Тунісі захоплений вірусом емоцій, - глибоке взаємне проникнення.
І ця революція нашої сутності, на мою думку, відкриває нам інший спосіб бачення політики, і перш за все, інше бачення людського капіталу.
Ми - сучасні діти Французького Просвітництва.
Ми віримо, що розум - найвища здібність.
Але як на мене, це дослідження показує, що Британське Просвітництво, чи Шотландське Просвітництво, з Девідом Гюмом та Адамом Смітом, насправді краще розкрили нашу сутність; що розум часто слабкий, а відчуття сильні, і що часто своїм почуттям варто довіритись.
Ця праця виправляє похибку у нашій культурі, цю хибну дегуманізацію.
Вона дає нам глибше розуміння того, що насправді потрібно нам, щоб процвітати у цьому житті.
Коли ми думаємо про людський капітал, ми думаємо про речі, які ми можемо легко виміряти - речі, як оцінки, вступні тести, дипломи, кількість років у навчанні.
Насправді, щоб мати успіх, вести змістовне життя, необхідні глибші речі, речі, на які ми навіть не маємо слів.
Тож дозвольте мені перелічити хоча б пару речей, які це дослідження спонукає нас зрозуміти.
Перший дар, чи талант - це розумове бачення, здатність проникнути у розум інших людей і побачити, що вони можуть запропонувати.
Діти народжуються з цією здатністю.
Мелтзофф з Вашингтонського Університету схилився над новонародженим, якому було 43 хвилини.
Він показав язика немовляті.
Немовля показало язика йому у відповідь.
Дитина з народження проникає в розум матері і завантажує все, що там знаходить, - її моделі розуміння реальності.
У Сполучених Штатах 55% немовлят ведуть глибоку взаємну розмову зі своїми матерями, вони вивчають моделі формування зв'язку з іншими людьми.
І ті люди, які мають моделі формування стосунків, стрімко злітають в житті.
Вчені в Університеті Міннесоти провели дослідження, в якому вони передбачили з точністю 77 відсотків, хто з 18-місячних дітей закінчить у майбутньому вищу освіту, виходячи з того, хто мав близький зв'язок з мамою.
20% дітей не мають таких стосунків.
Вони, як ми це називаємо, уникаюче прив'язані.
Їм тяжко даються стосунки з іншими людьми.
Вони йдуть по життю як вітрильники, гнані вітром, - вони бажають наблизитись до людей, але не мають зразків, як це можна зробити.
Отже, то була перша навичка, - як усмоктувати знання один від одного.
Друга навичка - це врівноваженість, здатність підтримувати спокій, усвідомлюючи похибки і невдачі в умі.
Наприклад, ми надмірно налаштовані на самовпевненість.
95 відсотків наших професорів кажуть, що їх рівень вчителювання вищий середнього.
96 відсотків студентів коледжів кажуть, що їх соціальні навички вищі середнього рівня.
Журнал Тайм спитав американців:
"Чи ви входите в 1% найбільш оплачуваних працівників?"
19% американців входять у 1% найбільш оплачуваних.
(Cміх)
До речі, ця риса пов'язана зі статтю.
Чоловіки топляться вдвічі частіше ніж жінки, тому що чоловіки впевнені, що вони можуть переплиcти озеро.
Але деякі люди мають здатність усвідомлювати свої власні упередження і власну самовпевненість.
У них епістемологічна скромність.
Вони зустрічають неясність з відкритим розумом.
Вони здатні узгоджувати силу висновків із силою доказів.
Вони цікаві.
І ці риси часто не пов'язані і не співвідносяться з ІQ.
Третя риса - це медес, це грецьке слово, а ми їх називаємо вуличні розумники.
Це чутливість до фізичного оточення, здатність виявити моделі у просторі, здатність вивести суть.
Мій колега з "Таймс" працював над чудовою історією про солдатів у Іраку, які могли подивитись на вулицю і визначити якимось чином, чи є там підривний пристрій чи піхотна міна.
Вони не могли пояснити, як вони це робили, але вони відчували холод, прохолоду, і в переважній більшості випадків вони мали рацію.
Третє - це те, що можна назвати співчуттям, здатністю працювати у групах.
І це дуже стає у пригоді, тому що групи розумніші за індивідів, і групи, що спілкуються в реальності, розумніші, ніж ті, що контактують через електронні засоби, тому що 90% нашого спілкування невербальне.
І ефективність групи не визначається коефіцієнтом ІQ групи, а визначається тим, наскільки добре вони спілкуються, як часто вони змінюють один одного у розмові.
Тоді ви зможете говорити про таку рису, як змішування.
Кожна дитина може сказати: "я тигр", прикинутися тигром.
Це здається таким елементарним.
Але насправді, це феноменально складно - взяти поняття "я" і поняття "тигр" і змішати їх докупи.
Але саме це є джерелом інновацій.
Наприклад, саме так і зробив Пікассо, коли взяв концепцію західного мистецтва і концепцію африканських масок і змішав їх докупи - не лише геометрію, але і моральні системи, закладені в них.
Все це - навички, які, знову ж таки, ми не можемо порахувати і виміряти.
І, нарешті, остання річ, яку я згадаю, - це те, що можна назвати закоханістю.
І це не здатність, це драйв і мотивація.
Свідомість жадає успіху і престижу.
Несвідомий розум жадає цих моментів трансцендентності, коли ми вже не відчуваємо границі власного черепа і зливаємося з завданням чи випробуванням - так майстер зливається зі своїм творінням, природознавець почувається наче він одне з природою, віруючий почувається єдиним з Божою любов'ю.
Саме цього прагне несвідомий розум.
І багато хто з нас відчуває це в коханні, коли закохані почуваються злитими.
І один з найкрасивіших описів, що трапився мені у цьому дослідженні про здатність людських думок взаємно проникати, був написаний великим теоретиком і вченим на імя Дуглас Гофстадер з Університету Індіани.
Він був одружений з жінкою на ім'я Керол, і у них були чудові стосунки.
Коли їх дітям було 5 і 2, з Керол стався інсульт, в неї виявили пухлину в мозку, і вона померла.
І Гофстадер написав книгу під назвою "Я - дивна петля"
У книзі він описує момент - лише місяці після того, як Керол померла, - він наткнувся на її фото на каміні чи на столику у спальні.
"Я дивився на її лице, і я дивився так глибоко, що я відчув, ніби я в її голові.
І раптом я відчув, що я промовляю крізь густі сльози, -
"Це я.
Це я"
І ці прості слова нагадали мені багато думок, які я мав раніше, про злиття наших душ у одну сутність вищого порядку, про той факт, що стержнем обох наших душ були наші ідентичні мрії і надії про наших дітей, про ідею, що всі ці надії не були окремими, різними надіями, а були просто однією надією, однією ясною річчю, що описувала нас обох, що сплавила нас у єдине, - єдине ціле, яке я дуже неясно уявляв до того, як одружився і завів сім'ю.
Я усвідомив, що хоча Керол померла, ця основна частина її зовсім не померла, а досить вперто продовжувала жити в мене в умі."
Як кажуть греки, страждання - шлях до мудрості.
Через своє страждання Гофстадтер зрозумів, наскільки глибоко ми взаємопроникаємось.
Через невдалі політичні рішення останніх 30 років, я вважаю, ми дійшли до усвідомлення, наскільки поверхневим було наше бачення людської природи.
І тепер у нашому протистоянні дріб'язковості і невдачам, що походять з нашої нездатності осягнути глибину того, ким ми є, починається революція у свідомості - люди у багатьох сферах досліджують глибину нашої природи і виходять з цим чарівним, з цим новим гуманізмом.
А коли Фройд відкрив своє значення несвідомого, це мало надзвичайний вплив на умонастрій того часу.
Сьогодні ми відкриваємо більш точне бачення несвідомого - того, ким ми є глибоко всередині.
І це матиме чудовий, глибокий і гуманізуючий вплив на нашу культуру.
Дякую.
Оплески.
У мене є 3 клаптики з зірочками.
Ви їх можете бачити ось тут.
Тому я можу сказати: "Якби у мене була 1 купка з 3 клаптиків із зірочками, скільки клаптиків у мене було б?"
Грубо кажучи, в мене одна купка з 3 клаптиків.
Це означає, що в мене 3 клаптики з зірочками.
1, 2, 3.
Це одна група з трьох елементів.
Давайте зробимо це цікавішим.
Нехай у мене 2 купки.
Скажімо, в мене 2 купки по 3.
Тож це одна купка.
А це інша купка.
2 купки по 3.
Скільки ж тепер у мене клаптиків з зірочками?
У мене 2 купки по 3.
2 купки по 3.
Можна мислити так, що це 3 + 3
Це дорівнює 3+3, виходить 6.
Бачимо, що 1×3. Одна купка по 3 - це 3.
2 купки по 3 (грубо кажучи, це 2 трійки) дорівнює 6.
Давайте зробимо завдання ще цікавішим.
Хай у нас буде 3 купки по 3.
Чому це буде дорівнювати?
Це 3 купки по 3.
Я запишу це як 3 групки.
3 × 3.
Скільки тепер у мене клаптиків із зірочками?
Це буде 3 + 3 + 3.
Це буде 3 + 3 + 3.
Зауважте, у мене 3 трійки.
У мене є 2 трійки.
Одна трійка.
Отже, 3 + 3 + 3 дорівнює 9.
І ви можете це порахувати.
1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9.
Або ж просто рахувати трійки. 3, 6, 9.
Я думаю, що ви розібралися, як це відбувається.
Давайте ще ускладнимо завдання.
Немай ми маємо 4 купки по 3 клаптики в кожній.
Давайте поміркуємо, що вийде з 4 × 3.
1, 2, 3 і 4.
Ось тут 4 купки по 3.
Ми можемо записати це як 4 × 3, що дорівнюватиме сумі: 3 + 3 + 3 + 3.
Зауважте, у мене 4 трійки.
1 трійка, 2 трійки, 3 трійки, 4 трійки.
1, 2, 3 та 4.
Тож ми маємо 3, 6, 9, 12.
12.
Я попрошу вас, оскільки відео майже дійшло до кінця, продовжувати далі.
Порахуйте, скільки буде 5 × 3.
5 × 3.
І 6 × 3.
І 7 × 3.
І 8 × 3.
І 9 × 3.
І 10 × 3.
І я дам вам маленьку підказку.
Вам не потрібно завжди малювати клаптики із зірочками.
Але корисно зображати це.
Ми бачимо, що 4 × 3 це 4 трійки.
5 × 3 - це буде 5 трійок.
Тож 2, 3, 4, 5.
5.
Що дорівнює 3, 6, 9, 12, 15.
15.
І я хотів би, щоб ви поміркували над цим, після того, як скінчиться відео.
За фахом я педіатр та анастазіолог, тому я заробляю на життя тим, що укладаю дітей спати.
(Сміх)
Я також науковець, тому я змушую публіку засинати безплатно.
(Сміх)
Але більшість свого часу я займаюся практикою лікування болю у дитячій клініці Пакард в Стенфорді у Пало Альто.
Опираючись на більше ніж 20-25 років досвіду я хочу розповісти Вам сьогодні, що біль це хвороба.
Ви звикли думати про біль як про симптом якогось захворювання, і в переважній більшості випадків це справді так.
Це симптом розвитку пухлини чи інфекції запалення чи перенесеної операції.
Проте в 10% випадків, після того як пацієнт видужав, біль не зникає.
Він не зникає місяцями, а часто навіть роками.
В такому випадку це вже окреме захворювання.
Перед тим як я розповім Вам з чим це пов'язано і як ми можемо цьому зарадити, я хочу щоб Ви побачили що відчувають мої пацієнти.
Спробуйте уявити, що я проводжу цією пір'їнкою по Вашій руці, як я показую зараз на собі.
А тепер уявіть що я проводжу по руці оцим.
Спокійно, залишайтеся на своїх місцях.
(Сміх)
Це вже зовсім інше відчуття.
А тепер Ви запитаєте, яке це має відношення до хронічного болю?
Спробуйте уявити ці два відчуття одночасно.
Уявіть яким було б Ваше життя якби я погладив Вашу руку пір'їнкою, а Ваш мозок відреагував би на це так як би Ви відчували в цьому випадку -- саме це відчувають мої пацієнти при хронічному болі.
Насправді уявіть дещо навіть гірше.
Уявіть, що я погладжую цією пір'їнкою по руці Вашої дитини, але їхній мозок гворить їм, що вони відчувають пекучий дотик вогню.
Саме це відчувала моя пацієнтка Чандлер, яку Ви зараз бачите на цій фотографії.
Як бачите вона вродлива, молода жінка.
Я зустрів її минулого року коли їй було 16 років, вона хотіла стати професійною танцівницею.
На одній з репетицій вона впала на протягнуту руку і розтягнула зап'ястя.
Вона як і всі ми вважала розтягнення звязок найбанальнішим, що може трапитися з людиною.
Все що потрібно зробити - це накласти еластичну пов'язку, прийняти курс ібупрофену протягом одного-двох тижнів, і проблема вирішена.
Але у випадку з Чандлер це був лише початок.
Саме так виглядала її рука, коли вона прийшла до мене в лікарню через три місяці після розтягнення.
Як бачите рука має неприродній фіолетовий колір.
На дотик вона була холодною як лід.
М'язи були затверділі, нерухомі - ми називаємо такий стан дистонією.
Біль поширився від зап'ястя по всій руці, аж до пальців, від зап'ястя вверх до ліктя, майже до передпліччя.
Але найгіршим були не раптові приступи болю 24 години на добу.
Найгіршим було те, що в неї розвинулася аллодинія, це медичний термін на позначення того явища, яке я Вам продемонстрував на прикладі пір'їнки і пальника.
Найлегший дотик до її руки -- дотик рукава, чи одягу, який вона одягала -- викликав нестерпний, гострий біль.
Чому нервова система все так неправильно сприймає?
Як нервова система може викривити простий дотик руки та перетворити його у злісне відчуття пекучого вогню?
Ви напевно уявляєте собі, що нервова система людини має певні розгалуження як електромережа у Вашому будинку.
У будинку проводи проходять у стіні, від вмикача до розвилки у стелі і від розвилки до лампочки.
Коли Ви вмикаєте вмикач світло з'являється.
А коли вимикаєте воно зникає.
Саме так люди уявляють собі нервову систему.
Якщо Ви вдарите молотком по пальцях, ці проводи у Вашій руці -- які ми звичайно називаємо нервами -- передають інформацію до розвилки у спинному мозку де вже інші проводи - нерви доносять інформацію до головного мозку після чого Ви усвідомлюєте що Вас болить палець.
Але ситуація в організмі людини набагато складніша.
Справа в тому, що у спинному мозку нерви з'єднуються одні з одними виділяючи маленькі коричневі згустки хімічної інформації, яку називають нейромедіаторами, у лінійний двосторонній спосіб
Насправді, що відбувається далі, нейромеліатори розділяються в трьох напрямках -- по сторонах, вертикально, вниз та вверх по спинному мозку -- і починають взаємодіяти з сусідніми клітинами.
Ці клітини, які називають гліальними, колись вважали неважливими структурними елементами спинного мозку, які лише з'єднують нерви.
Але як виявляється гліальні клітини відіграють ключову роль у процесах модуляції та поширення та, у випадку болю, у викривленні відчуттів.
Ці гліальні клітини активуються.
Їх ДНК починає синтезувати нові білки, які поширюються і взаємодіють з сусідніми нервами, ті в свою чергу виділяють нейромедіатори, які поширюються і активують інші гліальні клітини, і т.д. допоки не утвориться кільце зворотнього зв'язку.
Це ніби хтось зайшов у Ваш дім і поміняв електропроводку і коли наступного разу Ви ввімкнете світло у квартирі трьома поверхами нижче спуститься вода в туалетному бачку, або ввімкнеться посудомийна машина, чи вимкнеться монітор комп'ютера.
Це неймовірно, але саме це відбувається в організмі при хронічному болі.
Через це біль стає окремою хворобою.
Нервова система дуже гнучка.
Вона змінюється та трансформується у відповідь на подразнення.
Чим ми можемо тут зарадити?
Що ми можемо зробити у випадку Чандлер?
На сьогоднішній день ми використовуємо недосконалі методи лікування таких пацієнтів.
Ми лікуємо їх обезболюючим, яке лише приховує симптоми, і правду кажучи є не досить ефективним для такого виду болю.
Ми шукаємо неспокійні та занадто активні нерви і притупляємо їхню реакцію за допомогою місцевого обезболення.
І найважливіше ми застосовуємо ретельний, деколи не зовсім зручний процес фізичної та трудової терапії для того щоб знову повернути нервовій системі здатність нормально реагувати на різні види рухів та дотиків які є частиною щоденного життя.
Разом з цим ми проводимо інтенсивний курс психотерапії для попередження пригнічення, відчаю та депресії які майже завжди супроводжують гострий, хронічний біль.
Це приносить позитивні результати, як Ви бачите на відео з Чандлер, яка за 2 місяці після нашої зістрічі може тепер виконати сальто назад.
Вчора ми з нею обідали так як вона навчається танцювати тут у коледжі Лонг Біч, В неї все чудово.
Але майбутнє буде ще світлішим.
Залишається надія, що в в майбутньому з'являться нові ліки, які не просто приховуватимуть проблему, яку ми маємо на сьогодні, натомість це будуть ліки, які проникатимуть всередину проблеми атакуватимуть гліальні клітини чи їхні шкідливі білки, які вони виділяють, і які призводять до збою в центральній нервовій системі, яка у зв'язку з цим викривляє або перебільшує дотикові відчуття, які ми називаємо болем.
Тому я сподіваюся що в майбутньому збудуться пророчі слова Джорджа Карліна, який говорив "Моя філософія: це ніякого болю, ніякого болю".
Дуже дякую за увагу.
(Оплески)
(грає музика)
Ми хочемо поговорити про неймовірну картину Андреа Мантненья, Святий Себастіан.
Це зразок Ренесансу. Цікаво, що Мантенья родом з центральної Італії, але він одружується з дочкою Якопо Белліні - сестрою Джованні Белліні і він прив'язався до... Венеції
Традицій Венеції.. Проводить час в Падуї.
Ми бачимо притаманні Венеційській традиції кольори та зображення природи.
Історія каже, що Себастіан - замучений Еросом за християнську віру, але, якщо подивитися на тіло, то це перебільшений контрапост,
"S"-подібний вигин. Це важлива риса раннього Ренесансу, вона готує нас до елегантності і складності тіла. Перед нами доба розквіту Ренесансу.
Стріли використані як певна діаграма.
Самого тіла і його руху.
Це наче лінійне зображення - діаграма руху самого контрапосту.
Якщо подивитися на стріли на поясі то видно зміни у бедрах та колінах - перекошені кути.
Тут Монтенья, я гадаю, відходить від традицій Массаціо та Донателло - це елегантне зображення складного контрапосту.
Тіло на першому плані, в центрі, але тут воно сакральне як античі руїни, що оточують тіло.
Перед нами перше захоплення традиціями класицизму і їх відродження.
Перед нами неймовірні древньоримські руїни навколо...
Але, певною мірою Себастіан і сам є древньоримською руїною тут, ви знаєте про прихильність античності до тіла людини, його краси, будови - це все передано тут. Тому фон ідеальний: руїни класичної архітектури.
Знаєте, тут присутня цікава анахронія.
Щось, що не вписується в плані часу. Сам Святий Себастіан мученик римлян, замучений у цьому місці, тоді чому римські будівлі в руїнах?
Цікаво, правда?
Цікаво.
Кажуть, що це символічно...
Саме так. ...оскільки християнство побудовано на руїнах язичницької Римської Імперії новий лад, новий християнський лад на противагу старому..
Саме так.
Руїни старого ладу древньогрецької та римської культур.
Погоджуюсь, це римська культура, яка панувала над відомим світом протягом п'ятиста років.
Еге ж.
А тепер на перший план виходить християнство.
Правильно. Перевершує навіть стародавній Рим.
І не має значення, що роблять зі святими та мучениками. Проколюють чи спалюють, чи здирають шкіру.
Байдуже.
Віру не знищити.
Вона сильніша.
(грає музика)
В цьому відео я хочу розповісти, що таке олігополія
Ми будемо розмовляти про... про олігополії...
Ми розглянемо їх більш детально в наступних відео.
Так як ми вже говоримо про це, то слово "олігополії" складається: "оліго", я знаю я неправильно вимовив, походить з грецького слова "декілька", а частка "полі" походить від "продавці"
Я не хочу когось заплутати, але префікс "полі", як в термінах поліноміальний чи полімат, префікс "полі"має значення "багато", а в цьому контексті воно походить з грецького і я знову вибачте за вимову, "polian" або "polie", яке значить "декілька продавців"
Цікаво про олігополії те, що вони можуть поводидись як монополії якщо вони координують свої дії або коли є декілька продавців і вони сильно конкурують, то більше нагадують досконалу конкуренцію
Ось, наприклад, якщо декілька конкурентів координують свої дії
Вони кажуть: ей дивись (оскільки, їх небагато і можна координувати дії) чому б нам не обмежити випуск і збільшити ціни і максимізувати наш колективний економічний прибуток?
Отже, вони згодні координувати дії, хоча в багатьох країнах це незаконно.
Але коли це продовжується (такий спосіб узгодження між учасниками олігополії), то це змова і вони укладають угоду щодо змови, а її учасники - це картель.
Вони роблять свою поведінку схожою на поведінку монополії.
Потім, вони намагаються діяти разом як монополія, найвідоміший картель - ОПЕК хоч я не експерт в цій сфері, але гадаю, що з цього витікають певні форми узгодження, форми встановлення ціни і обмеження виробництва
Найбільш відома і впливова це - ОПЕК.
ОПЕК - це союз країн-експортерів бензину і складається з 12 країн, які разом контролюють 79% резервів світової нафти.
Отже, резерви нафти це, як ми знаємо, та нафта, що знаходиться в землі
Є й інша нафта, але невідомо її місце знаходження. але з 79% відомих нам резервів нафти, вони контролюють 44% виробництва нафти.
За місяць з країн ОПЕК надходить 44% всієї світової нафти
Переважно, це країни Середньої Азії, але зараз сюди також входять й інші країни.
І вони мають офіційну угоду, де намагаються обмежити виробництво і, таким чином, утримувати ціни на бажаному рівні.
Отже, вони намагаються поводитись як монополія.
Вони не контролюють всі джерела нафти, все нафтове виробництво, але шляхом координації вони можуть діяти як більший гравець, ніж вони є окремо.
В наступних відео ми побачимо, що хоча це вигідно для них діяти спільно, але незаконно, тому що всі країни будуть координувати свої дії.
Отже, ніхто не може сказати, що те, що вони роблять є незаконним.
Тому що, по суті, вони діють поза законами будь-якої країни.
Але в майбутньому ми побачимо, що це дасть сильний стимул будь-якій з цих країн таємно порушувати договір.
Вони кажуть:"Добре,як і ви я обмежу виробництво, але таємно продовжують виробляти більше і підвищувати ціни.
Насправді, це дуже складно, навіть якщо є офіційні угоди, підтримувати порядок всередині картеля.
Це був приклад спроби координації, змови, стати схожим на монополію
Наскільки я знаю, існує багато випадків, коли олігополії сильно конкурують
Напевно, найбільш відомими серед них є Кока-кола і Пепсі.
І вони обидва є учасниками ринку солодкої води.
Вони беруть воду, кладуть туди багато цукру і витрачають мільйони або, можливо, мільярди на маркетинг, щоб переконати вас, що цей напій зробить вас класними.
Проте, вони являються сильними конкурентами.
Вони можуть діяти узгодженно і сказати:"А давай піднімемо ціну за 12 унцій за солодку воду до долара або 5 доларів
Але вони так не роблять, вони сильно конкурують на основі ціни і маркетингу.
Це, насправді, особливий випадок олігополії, де є тільки два великих гравця, це те, що ми називаємо дуополією.
Іншим прикладом дуополії є Боінг і Аеробус.
Якщо ви летите комерційним літаком, особливо новим, великим, це може бути або Боінг, або Аеробус.
Боінг - це американський виробник, Аеробус - європейський.
Хоча, Боінг завжди скаржиться, що Аеробус отримує підтримку від ЄС, а Аеробус скаржиться, що Боінг отримує допомогу від Штатів вони сильно конкурують на основі цін, купівлі нових літаків тощо.
Інші приклади олігополій є більш конкурентоспроможними, особливо в порівнянні з ОПЕК,
Я показав авіалінії як промисловість, що поводить себе як за умов досконалої конкуренції.
В більшості авіаліній сидіння економкласу є малофункціональними; є багато хорошої інформації про ціни, краще ніж в інших індустріях.
І тому що є не так багато конкурентів, вони всі знають один одного, вони знають ціни конкурентів і так визначають свої ціни
Це не схоже на те, коли на ринку мільйон конкурентів і вони не можуть слідкувати один за одним.
Отже, авіалінії це не дуополія (і я це підкреслюю), але вони безперечно є прикладом олігополії, що наближається до досконалої конкуренції
Є й інші приклади, такі як кредитна картка, мережі.
У вас є Visa, Master Card і American Express.
Перші два є домінюючими, знову ж небагато гравців і вони не координують свої дії і тому конкурують.
Але є випадки компаній, особливо олігополій, коли хтось дізнається про таємні домовленості.
А чому б нам не узгодити свої дії і не збільшити виробництво, разом підняти ціни?
І це те, на що уряд повинен постійно звертати увагу і впевнитися, що між учасниками немає змови.
Тому що з точки зору уряду, вони хочуть тиснути на учасників, щоб наблизити їх до досконалої конкуренції
Ми побачили, що чим ближче ви стаєте до чистої конкуренції, чим далі від монополії, тим більш ефективним є виробництво.
Зараз я розповім вам дещо про наш раціон,
Але спершу мене цікавить думка глядачів. Чи хтось із вас їв комах?
Ого, і то чимало!
(Сміх)
Але все одно ви не репрезентуєте все населення земної кулі.
(Сміх)
Бо 80% населення справді їсть комах.
Але це ж добре.
Чому б їх не їсти?
По-перше, що таке комахи?
Комахи - це тварини, які ходять на шести ногах.
Тут ви бачите лише кількох, але на Землі існує шість мільйонів видів комах.
Кілька сотень видів ссавців, і шість мільйонів видів комах.
Якщо ми порахуємо окремі організми, отримаємо значно більші числа.
По суті, з усіх тварин на Землі, зі всіх біологічних видів тварин, 80% пересуваються на шести ногах.
Але якщо порахувати окремі особини і взяти їх середню вагу, то на кожного з нас припаде від 200 до 2000 кілограмів комах.
Це означає, що в плані біомаси комах значно більше, ніж нас. Отож, ми живемо не на планеті людей, а на планеті комах.
Комахи не просто живуть у природі, вони задіяні в нашій економіці, хоча ми про це не здогадуємося.
За деякими підрахунками - консервативними підрахунками кількарічної давнини - економіка США отримує прибуток розміром 57 мільярдів доларів на рік.
Ця цифра - дуже непогана - це безкоштовний внесок комах в економіку США.
Я перевірив, скільки заплатила економіка США в тому ж році за війну в Іраку.
Виявилося - 80 мільярдів доларів.
Ну, ми знаємо, що ця війна не з дешевих.
Отже, комахи роблять безкоштовний внесок в економіку США приблизно такого ж розміру. Безкоштовно, і ніхто про це не знає.
І не тільки в США, а в будь-якій країні, в будь-яку економіку.
Що ж вони роблять?
Вони прибирають гній, запилюють наші посіви.
Третина плодів, які ми їмо, з'явилися завдяки тому, що комахи подбали про відтворення рослин.
Вони контролюють шкідників і є кормом для тварин.
Вони знаходяться на початку харчових ланцюжків.
Дрібні тварини їдять комах.
Навіть великі тварини їдять комах.
Але дрібних тварин, що їдять комах, у свою чергу їдять великі тварини, а їх - ще більші тварини.
А в кінці харчового ланцюжка ми також їх їмо.
Безліч людей їдять комах.
На цьому фото я в провінційному китайському містечку Ліджан - там всього два мільйони жителів.
Ви йдете вечеряти в заклад, який нагадує рибний ресторан, де можна вибрати рибину, яку ви хочете з'їсти.
А тут ви обираєте комах, і кухар їх смачно приготує.
Тут ви бачите, як я смакую такими делікатесами, як гусінь, сарана, лялечки бджіл.
Можна щодня їсти щось нове.
По всьому світу споживають понад тисячу видів комах.
Це набагато більше, ніж кілька ссавців, яких ми їмо, наприклад, корів, свиней чи овець.
Понад 1000 біологічних видів - страшенно багато.
Ви подумаєте: "Гаразд, це в провінційному китайському містечку, але не в нас".
Ну, ми вже переконалися, що багато-хто з вас їв комах - хоча б раз. Але я точно знаю, що всі ви їсте комах, всі без винятку.
Ви з'їдаєте щонайменше 500 грамів на рік.
Що ж ви їсте?
Томатний суп, арахісове масло, шоколад, макарони - будь-яка оброблена їжа, яку ви їсте, містить комах, тому що вони оточують нас, і якщо вони є в природі, вони є і у врожаї.
Якщо якісь плоди пошкоджені комахами, наприклад, помідори, то їх пускають на томатний суп.
Якщо вони не пошкоджені, то потрапляють в продуктову крамницю.
Це ваш погляд на помідори.
Але є й помідори, які йдуть на суп, і якщо вони відповідають стандартам комісії з продуктів харчування, то в них може бути що завгодно, без проблем.
До речі, навіщо ми кладемо в суп фрикадельки? Адже там вже є м'ясо.
(Сміх)
Всі оброблені продукти містять більше білків, ніж ми собі гадаємо.
Отже, все є добрим джерелом білків.
Тепер ви зауважите:
"Гаразд, ми з'їдаємо 500 грамів просто випадково".
Але ми робимо це й навмисно, коли споживаємо цілу низку продуктів.
На слайді тільки два приклади: рожеве печиво, крабові палички і Кампарі теж, якщо хочете. Безліч продуктів червоного кольору пофарбовані натуральним барвником.
Крабові палички - те, що продають, як крабове м'ясо - це біла риба, пофарбована карміном.
Кармін - це продукт з комах, які живуть на кактусах.
Його виробляють у величезних кількостях, 150-180 тонн на рік, на Канарських островах і в Перу. Це великий бізнес.
Один грам карміну коштує близько 30 євро.
Один грам золота - це 30 євро.
Отже, ми фарбуємо їжу коштовною штукою.
Ситуація у світі скоро зміниться - для мене, для вас, для всіх на Землі.
Населення планети дуже швидко зростає, причому в геометричній прогресії.
Сьогодні у світі проживає шість з чимось чи близько семи мільярдів людей. А в 2050 році нас стане дев'ять мільярдів.
З'явиться набагато більше ротів, які хочуть їсти, тому цим стурбовані дедалі більше людей.
У жовтні відбулася конференція Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН, повністю присвячена питанню:
"Як прогодувати цей світ?"
Погляньте на ті цифри, там сказано, що нас стане на третину більше, і тому сільськогосподарське виробництво треба збільшити на 70%.
Адже населення планети зростає, і росте не тільки його кількість. ми стаємо заможнішими, а той, хто став багатшим, починає їсти більше, і також їсть більше м'яса.
А м'ясо дорого коштує нашому сільськогосподарському комплексу.
Наш раціон частково складається з тваринних білків, і наразі більшість із нас отримує їх за рахунок домашньої худоби, риби і дичини.
Ми їмо досить багато м'яса.
У розвинених країнах це в середньому 80 кілограмів на людину на рік, а в США ця цифра сягає 120-ти кілограмів. В інших країнах менше, але в середньому це 80 кілограмів на людину на рік.
У країнах, які розвиваються - значно менше.
25 кілограмів на людину на рік, але цифра швидко зростає.
У Китаї за останні 20 років цей показник зріс з 20 до 50 кілограмів і зростає далі.
Отже, якщо третина населення планети захоче збільшити споживання м'яса в середньому з 25 до 80 кілограмів - а третина населення Землі живе в Китаї та Індії - попит на м'ясо буде величезний.
І звичайно ж, ми не збираємося говорити, що м'ясо тільки для нас, але не для них.
У них така ж частка, як і в нас.
Тому спочатку слід визнати, що Захід їсть забагато м'яса.
Ми могли б їсти набагато, набагато менше - я давно вже вегетаріанець, тому знаю, що кажу. Ви легко можете обійтися без чого завгодно.
Ви все одно отримаєте білки з будь-якої їжі.
Далі, під час виробництва м'яса виникає безліч проблем, і ми стикаємося з ними дедалі частіше.
Перша проблема - це здоров'я людей.
Свині дуже схожі на нас.
Їх навіть використовують у медицині як моделі людського організму. Навіть органи свині пересаджують людині.
Значить, у нас також є спільні зі свинями хвороби.
І свиняча хвороба, свинячий вірус і людський, обидва розмножуються. Їх спосіб відтворення дозволяє їм поєднатися і створити новий вірус.
Так сталося в Нідерландах в 1990-х роках під час класичного спалаху свинячої лихоманки.
З'являється нова, іноді смертельна хвороба.
Комахи не схожі на нас, тому такого не трапиться.
Отже, один-нуль на користь комах.
(Сміх)
Далі, коефіцієнт перерахунку.
10 кілограмів корму для худоби дають 1 кілограм яловичини або 9 кілограмів м'яса сарани.
Якщо б ви були підприємцем, що б ви обрали?
З 10 кілограмів на вході ви отримуєте або 1 кілограм на виході, або 9.
Наразі ми вибираємо один кілограм, ну максимум п'ять.
Ми поки що не чіпаємо бонус, тобто ще не отримуємо 9 кілограмів на виході.
Два-нуль на користь комах.
(Сміх)
Далі, питання екології.
Якщо ми беремо 10 кілограмів корму, (Сміх) в результаті отримуємо 1 кілограм яловичини, а решта 9 кілограмів - це відходи, здебільшого - гній.
У комах на кілограм виробленого м'яса гною буде менше.
Тобто менше відходів.
Далі, на кілограм гною виходить набагато менше аміаку і газів, що створюють парниковий ефект, в гною комах, ніж у коров'ячому гної.
Отже, у нас менше відходів, плюс ці відходи не такі шкідливі для довкілля, як коров'ячі екскременти.
Три-нуль на користь комах.
(Сміх)
Є, звичайно, велике питання, а саме, якщо комахи дають м'ясо, то якої воно якості?
Проводилися всілякі аналізи. Виявилося, що в плані білків, жирів і вітамінів, м'ясо комах високої якості.
Взагалі, м'ясо комах не поступається нічому, що ми зараз їмо як м'ясо.
І навіть з точки зору калорій воно відмінне.
Один кілограм коників містить стільки ж калорій як 10 хот-догів або 6 біг-маків.
Чотири-нуль на користь комах.
(Сміх)
Я міг би продовжувати, і комахи заробили б ще більше очок, але мені не вистачить часу.
Отже, до питання "Чому б не їсти комах?" я навів щонайменше чотири аргументи "за".
І нам доведеться - навіть якщо вам це не подобається - вам доведеться до цього звикнути, тому що наразі 70% сільськогосподарських угідь використовуються під домашню худобу.
Це не тільки землі, де худоба пасеться й харчується, але й інші площі, де виробляється й транспортується корм.
Ми можемо трошки збільшити їх за рахунок тропічних лісів, але дуже швидко упремося в межу.
Як ви пам'ятаєте, нам треба буде збільшити сільськогосподарське виробництво на 70%, і таким шляхом у нас це не вийде.
Набагато легше змінити м'ясо з яловичини на комах.
Крім того, 80% населення світу вже їсть комах, так що ми просто меншість, яка проживає у країнах на кшталт Великої Британії,
США, Нідерландів, і так далі.
Ліворуч ви бачите ринок у Лаосі, де продаються комахи на будь-який смак, які ви можете вибрати собі на вечерю.
Праворуч ви бачите коника.
Тамтешні люди їдять їх не з голоду, а тому що вважають делікатесом.
Це чудова їжа.
Ви маєте величезний вибір і багато переваг.
По суті ми вже маємо делікатеси, дуже схожі на коників: креветки - делікатес, і дуже дорогий.
Хто ж відмовиться від креветок?
Є люди, які не люблять креветок, але креветки, краби, раки, лангусти - це близькі родичі.
І це делікатеси.
По суті сарана - це сухопутна креветка, і вона добре пасувала б до нашого столу.
То чому ми до сьогодні не їмо комах?
Причина в нашому способі мислення.
Ми не звикли до цього, і бачимо в комахах організми, які дуже відрізняються від нас.
Ось чому ми хочемо змінити ставлення до комах.
Ми з моїм колегою Арнольдом ван Хаісом намагаємося пояснити людям, що таке комахи, які вони чудові створіння, яку чудову роботу вони виконують у природі.
Справді, без комах ми б не сиділи в цьому залі, бо якщо комахи вимруть, дуже скоро вимремо і ми.
Але якщо вимремо ми, то комахи цього навіть не помітять.
(Сміх)
Отже, нам треба звикнути до ідеї харчування комахами.
Ви думаєте, що їх немає у продажу?
Ще й як є.
У Нідерландах є підприємці, які їх виробляють, і одна з них тут, у цьому залі.
Це Маріан Пеетерс.
Припускаю, до кінця цього року вони надійдуть до супермаркетів - не явно, а у вигляді тваринного білка в продуктах.
Можливо, до 2020 року ви купуватимете їх, знаючи, що це комахи, і що ви збираєтеся їх їсти.
І їх прекрасно готують.
Ось вам голландський шоколадних справ майстер.
(Музика)
(Оплески)
Стільки прикрас.
(Сміх)
Ну, у нас в Нідерландах міністр сільського господарства - новатор, вона включає комах у меню ресторану в своєму міністерстві.
Коли вона нещодавно приймала в Гаазі всіх міністрів сільського господарства Євросоюзу, вона повела їх у висококласний ресторан, і вони їли комах всі разом.
Це не просто моє особисте хобі.
Це дійсно почалося по-справжньому.
То чому б не їсти комах?
Спробуйте самі.
Кілька років тому на площі в місті Вагенінген ми зібрали 1750 осіб, і вони одночасно їли комах, Тоді це було новиною на першу смугу.
Думаю, скоро це буде вже не нове, і ми будемо їсти комах, тому що так робити - нормально.
Спробуйте вже сьогодні і відчуйте насолоду.
А я пригощу Бруно першими спробами, щоб він їх скуштував.
(Оплески)
Бруно Ґіссані:
Погляньте на це!
Марсель Дайк:
Це все білки.
Б.Г.:
Власне, те саме, що ви бачили на відео.
Виглядає смачно.
Їх роблять з горішками чи щось на зразок того.
М.Д.:
Дякую!
(Оплески)
(Музика)
Іноді, подорожуючи літаком, я розглядаю гори та пустелі внизу і намагаюся осягнути, якою безмежною є наша Земля.
Потім я згадую, що дещо, що ми бачимо кожного дня, може помістити в собі цілий мільйон планет Земля.
Сонце здається неймовірно великим, але в загальній системі речей це лише крапля в морі, одна з близько 400 мільярдів зірок в галактиці Чумацький Шлях, яку видно ясної ночі - блідий, білий туман, що перетинає небо.
Та це ще дрібниці.
Існує, напевно, 100 мільярдів галактик, видимих нашим телескопам, тому, якби кожна зірка була розміром з піщину, в одній тільки нашій галактиці було б достатньо зірок, щоб заповнити піском пляж розмірами 9 Х 9 м на глибину 90см.
Однак на всій Землі не знайдеться достатньо пляжів, щоб показати кількість зірок у Всесвіті.
Такий пляж простягався б на сотні тисяч кілометрів.
Святий Стівене Гокінґ, це ж сила-силенна зірок!
Однак зараз він та інші фізики вірять в існування навіть більшої реальності.
Ну, по-перше, 100 мільярдів галактик, які видно з наших телескопів, є, ймовірно, лише крихітною часткою від усієї кількості.
Простір сам по собі розширюється з дедалі більшою швидкістю.
Переважна більшість галактик віддаляються від нас так швидко, що промені світла від них можуть ніколи до нас не дістатися.
Однак фізична реальність нашого буття тут, на Землі, тісно пов'язана з тими далекими, невидимими галактиками.
Ми можемо вважати їх частиною нашого всесвіту.
Разом вони становлять єдину гігантську систему, яка підкоряється однаковим законам фізики і в якій усе складається з тих же атомів, електронів, протонів, кварків, нейтрино, що й ми з вами.
Водночас, сучасні теорії в фізиці, зокрема так звана теорія струн, стверджують, що може існувати незліченна кількість інших всесвітів, в основі яких - інші елементи з іншими властивостями, які підкоряються іншим законам.
Життя ніколи не існуватиме в більшості з цих усесвітів, а деякі, можливо, лише спалахнуть і кануть в небуття.
Однак всі разом вони складають безмежний мультивсесвіт можливих усесвітів. Аж в 11 вимірах, імітуючи дива поза нашою найнестримнішою уявою.
За основною версією теорії струн, мультивсесвіт можуть складати від 10 до 500 усесвітів.
Один із 500-ма нулями. число настільки велике, що якби кожен атом видимого всесвіту мав свій власний всесвіт, і всі атоми в цих всесвітах кожен мали свій всесвіт, і ще так декілька разів, навіть тоді це була б лише незначна частина від цілого - а саме одна трильйонна частка трильйона трильйона трильйона трильйона трильйона.
Та навіть це число є лише крихтою в порівнянні з іншим - нескінченністю.
На думку деяких фізиків, континуум простору і часу в прямому значенні слова нескінченний і включає нескінченну кількість всесвітів, так званих кишенькових, з різноманітними властивостями.
Ну як, ви ще з нами?
Та квантова теорія додає нову інформацію.
Маю на увазі, що теорія була доведена і є поза сумнівами, але її інтерпретація заплутана.
Деякі фізики вважають, що розібратися в цій плутанині можна, припустивши існування величезної кількості паралельних всесвітів, що зароджуються кожної миті, багато з яких подібні на наш світ і в них існують численні копії нас самих.
В одному з таких всесвітів ви отримаєте диплом з відзнакою й одружитеся з людиною своїх мрій.
В іншому - ні.
Та все ж є деякі вчені, які скажуть - нісенітниця.
Є одна змістовна відповідь на це питання - існує тільки один всесвіт.
Деякі філософи та містики можуть сперечатися про те, що наш всесвіт є ілюзією.
Тож, як бачите, на даний час у цьому питанні не дійшли згоди, навіть приблизно.
Все, що нам відомо: відповідь десь між нулем та нескінченністю.
Та, гадаю, нам відомо ще дещо: зараз прекрасний час для вивчення фізики.
Ймовірно, ми йдемо до найбільшої зміни парадигм у знаннях, якої людство ще не бачило.
Функція f(x) визначена як f(x) = 49 - (x ^2).
Знайдемо значення f(5)
Не важливо, що ви робите з функцією, ви берете ваше вхідне значення у цьому випадку наше вхідне значення буде нашим 5
Ми поміщаємо його у нашу маленьку коробочку-функцію та нам потрібно отримати наше вихідне значення
Наша коробочка-функція зроблена так щоб ти не поклав у її середину Береш це у квадрат І віднімаєш це від 49
Так... f(5)
Кожного разу я бачу x тут Оскільки f(x) дорівнює цьому, кожного разу як я бачу x Я замінятиму його на вхідне значення. f(5) дорівнюватиме 49 мінус замість того, щоб писати x^2, я писатиму 5^2.
Так що це дорівнює 49-25
І 49-25 дорівнює 24
І ми закінчили.
Дванадцять років тому я був на вулиці і писав своє ім'я, щоб сказати "Я існую".
Потім я почав робити фотографії людей, вивішував їх на вулиці, щоб сказати "Вони існують".
Від околиць Парижу до стін в Ізраїлі та Палестині, від дахів у Кенії до нетрів Ріо, папір та клей - тільки й всього.
Минулого року я задався питанням: чи може мистецтво змінити світ?
Дозвольте зауважити, що цього року в плані світових змін було зроблено багато намагань, тому що Арабська Весна досі поширюється,
Єврозона розвалилась..що ще? розвинувся рух Окупації, а я й досі повинен постійно розмовляти англійською.
Отож відбулося чимало змін.
Коли я загадував своє TED бажання минулого року, я подумав, що зміню свою концепцію.
Ви робитимете знімки, надсилатимете їх мені.
Я друкуватиму їх і відсилатиму вам назад.
Тоді ви будете розміщувати їх там, де забажаєте, щоб зробити вашу власну заяву.
Ніби вивернути себе назовні.
Цього року було надруковано сто тисяч плакатів.
Зараз продемонструю, яких саме плакатів.
І ми продовжуємо розсилати їх кожного дня.
Ось такого розміру.
Просто звичайний лист паперу, і трохи фарби на ньому.
Ось цей з Гаїті.
Коли я загадав бажання минулого року, сотні людей встали і сказали, що хочуть нам допомогти.
Але я також сказав, що це повинно відбуватися за таких самих умов, за яких я завжди працював: без винагороди, без логотипів, без спонсорування.
Тиждень потому, пригоршня бажаючих була готова до незвичних дій та підтримувати тих людей на місцях, які хотіли змінювати світ.
І про них я хочу вам сьогодні розповісти.
Два тижні після моєї промови в Тунісі було зроблено сотні портретів.
І над кожним портретом диктатора вони розмістили свої власні фото.
Бум!
Ось що сталося.
Слім та його друзі проїхалися по всій країні і розвісили сотні фотографій повсюди, щоб показати етнічне й культурне розмаїття країни.
Виворіт Назовні дійсно став їхнім власним проектом.
Як не дивно, це фото було вивішене у поліцейському відділенні, а те, що ви бачите на підлозі, це посвідчення особи усіх людей на фотографіях, яких відслідковує поліція.
Росія.
Чад хотів боротися проти гомофобії в Росії.
Разом з друзями вони ходили під кожне російське посольство у Європі і стояли там з фотографіями, щоб сказати "Ми маємо права".
Вони використали Виворіт Назовні як платформу для протесту.
Карачі, Пакистан.
Шермін також тут є.
Вона організувала там акцію TEDx і розмістила усі непомітні досі обличчя мешканців, на стінах свого містечка.
І сьогодні хочу подякувати їй за це.
Північна Дакота. Резервація Нація Незрушна Скеля, на Черепашому острові, [незрозуміла назва] з племені Дакота Лакота, хотіли продемонструвати, що корінні американці все ще там є.
Сьоме покоління досі бореться за свої права.
Він розмістив портрети навколо своєї резервації.
Сьогодні він також тут присутній.
Кожного разу, як мені дістається якась стіна в Нью-Йорку, я використовую його фотографії, щоб продовжити поширення проекту.
Хуарез: ви чули, що цей кордон - один із найнебезпечніших кордонів у світі.
Моніка відзняла тисячі портретів з групою фотографів і вкрила ними всенький кордон.
Знаєте, що для цього потрібно?
Люди, енергія, клей, організувати команду.
Це було неймовірно.
У той самий час в Ірані
Абололо - це, звичайно, псевдо - розмістив одне-єдине обличчя жінки, щоб заявити про свій опір урядові.
Я не стану пояснювати вам, чим йому загрожувало проведення такої акції.
Існує безліч шкільних проектів.
Двадцять відсотків плакатів ми отримуємо зі шкіл.
Освіта настільки важлива.
Діти просто роблять фотографії на уроках, вчитель збирає їх, вони розвішують на стінах школи.
Тут їм навіть допомагають пожежники.
Потрібно, щоб більше шкіл долучалися до такого проекту.
Звичайно ж ми хотіли повернутися до Ізраїлю та Палестини.
Тож ми поїхали туди вантажівкою.
Це була вантажівка з фотобудкою.
Ви підходите з тильної сторони вантажівки, там вас фотографують, через 30 секунд збоку забираєте вашу світлину, і ви готові до незвичайних дій.
Тисячі людей використовують ці фотографії і кожен з них підписується під резолюцією про мир між двома державами і тоді виходять на вулицю.
Це був марш, в якому взяли участь 450 тисяч осіб - на початку вересня.
Вони всі тримали свої фотографії як заяву.
По інший бік люди обклеювали вулиці, споруди.
Це повсюди.
Прошу, не кажіть мені, що ці люди не готові до миру.
В межах цих проектів було проведено тисячі акцій за один рік, у них взяли участь сотні тисяч людей, створюючи мільйони переглядів.
Це найбільший спільний глобальний мистецький проект з тих, що відбуваються.
Повертаючись до питання:
"Чи може мистецтво змінити світ?"
Можливо, не за один рік.
Це початок.
Та, можливо, нам варто переформулювати питання.
Чи може мистецтво змінити життя людей?
З того, що я побачив за цей рік, так.
І знаєте що?
Це тільки початок.
Давайте вивернемо світ назовні разом.
Дякую.
(Оплески)
Килим має довжину 7 футів, а діагональний вимір налічує квадратний корінь з 74 футів.
Знайдіть ширину килима.
Отже, намалюємо килим.
Отже, намалюємо килим.
Він має довжину 7 футів, отож скажімо, це 7 футів.
Це буде певний прямокутник.
Припустимо, що ми дивимось на такий ось килим.
Це наш килим.
І він має діагональний вимір квадратний корінь з 74 футів.
Це означає, що ось ця відстань - позначу її трішки краще, ось ця відстань - діагональ килимка, складає квадратний корінь з 74 футів.
А потрібно знайти ширину килима.
Знайдіть ширину килима.
Скажімо, що це ширина килима.
Це w.
Напевно ви вже усвідомили, що ми отримали прямокутний трикутник.
Переконаймося, що ви це зрозуміли.
Тут кут 90 градусів.
І оскільки це трикутник, який має кут 90 градусів, то це прямокутний трикутник.
Сторона напроти прямого кута - кута 90 градусів, є гіпотенузою або найдовшою стороною.
Це квадратний корінь з 74.
А коротшими сторонами є w та 7.
Теорема Піфагора каже, що сума квадратів коротших сторін дорівнює квадрату гіпотенузи, тобто квадрату довшої сторони.
Маємо w в квадраті, цю сторону в квадраті. плюс 7 в квадраті, інша сторона в квадраті, маємо гіпотенузу в квадраті, квадратний корінь з 74 в квадраті.
Отримуємо w^2 + 49 = = (корінь з 74) ^ 2.
Буде просто 74.
Дорівнює 74.
Можемо відняти 49 з обох сторін рівняння.
З лівого боку маємо w^2.
Віднімаємо 49 з обох сторін.
Ліва сторона...ось це скорочується, залишається просто w^2, матимемо... 74 - 49.
74 - 49, можемо зробити певні перегрупування або запозичення, якщо не хочемо виконувати це в голові.
Можемо перетворити це в 14.
Це стає 6.
14 - 9 = 5.
6 - 4 = 2.
Ми маємо w^2 = 25. w дорівнює квадратному кореню з 25, додатному квадратному кореню.
Добудемо корінь з обох сторін, додатний корінь, отримаємо w = 5.
Тому що очевидно, що нам не потрібно - 5.
Тоді це не буде реальною відстанню.
Отже, ширина килима 5.
Ось і все.
Нам потрібно розв'язати 49х в квадраті мінус 49у в квадраті.
Це приклад, з яким ви уже знайомі.
Але, щоб переконатись у цьому, давайте подумаємо, що відбудеться, якщо ми помножимо а плюс b, де наявні лише 2 члени в двочлені, помножит на а мінус b
Якщо ви їх помножите, то отримаєте: а помножити на а, тобто, а в квадраті,плюс а помножити на мінус b, тобто додати мінус аb це а помножити на мінус b плюс b помножити на а, що дорівнює аb. а потім ви множите b на мінус b, що дорівнює мінус b в квадраті.
Отже, в результаті цієї дії ви можете викреслити мінус аb і аb. У вас залишається а в квадраті мінус b в квадраті.
І ми маємо саме такий приклад.
49 в квадраті - це квадрат простого числа.
49у в квадраті - це квадрат простого числа.
Ми можемо переписати приклад таким чином.
А саме як 7х в квадраті мінус, напишу цей приклад синім кольором, мінус 7у в квадраті.
Отже, ви бачите приклад. а в квадраті мінус b в квадраті.
Якщо вам треба помножити їх, ящо ви викорстаєте цей приклад, який ми щойно вивели, ви скажете, що це те ж саме, що і 7х плюс b плюс 7у помножити на 7х мінус b, мінус 7у.
Ось і все.
Існує альтернативний спосіб розв'язати цей приклад і цілком правильний.
Ви починаєте з початку і, скажімо, знаєте що?
49 - це множник, отже я зараз винесу його за дужки.
Тобто цей приклад можна записати як 49 помножити на х в квадраті мінус у в квадраті.
І цей приклад аналогічний із прикладом а в квадраті мінус b в квадраті.
Отже, ми отримали х плюс у помножити на х мінус у.
Весь приклад запишемо як 49 помножити на х плюс у помножити на х мінус у.
І щоб переконатись, що ці приклади аналогічні, ви можете винести за дужки число 7 з обох множників.
Ви виносите за дужк 7 з першого множника і з другого множника.
І коли ви помножите їх, ви отримаєте 49.
Отже, це два варіанти вирішення цього приклада.
На зворотньому боці американського долара зображено орла.
Можна бачити, як птах в одній лапі тримає стріли- символ війни, а в іншій - оливкову гілку, що символізує мир.
У кожній презентації має бути такий слайд.
(Сміх)
Гарно, правда?
Бачите?
Усі точки, всі лінії.
Неймовірно.
Це мережа.
І в моєму випадку мережа була важлива, бо завдяки їй я об'єднував людей.
Вражаюче, правда?
За допомогою цього я встановлював зв'язок з людьми.
І робив це багатьма способами.
Наприклад, я спонукав людей прикрашати свої пилосмоки.
(Сміх)
Я втілював такі проекти, як Планетарний бутерброд, в якому просив людей одночасно поставити два шматочки хліба точно на протилежних кінцях світу.
Люди почали розкладати хліб, і врешті одній команді вдалося це зробити між Новою Зеландію та Іспанією.
Досить неймовірно.
Відео можна переглянути в мережі.
Я пробував встановити зв'язок між людьми у таких проектах, як ЯколисьЯтепер.
У проекті ЯколисьЯтепер люди мали знайти свої дитячі фотографії і зробити такі самі, але вже будучи дорослими.
(Сміх)
Це одна людина - на верхньому фото Джеймс, на нижньому Дженніфер.
Пікантно.
Ця була подарунком на День матері.
(Сміх)
Якось страшнувато.
(Оплески) (Сміх)
Моїм улюбленим фото, яке я не зміг знайти, була світлина десь 30-ти річної жінки з маленьким дитям на руках, наступним було фото 100-кілограмового дядька з малесенькою старенькою жіночкою, яка виглядала з-за нього.
Але цей проект змінив моє уявлення про створення зв'язку між людьми.
Це проект називається Рей.
Ось що я було: мені надіслали цей уривок аудіо, я і гадки не мав, хто його записав.
Хтось сказав:
"Ти маєш послухати це".
Ось що мені прийшло в голову.
Запис:
Привіт, мене звати Рей, вчора моя дочка подзвонила мені, вона була знервована тим, що відбувалося на роботі, і вона вважала, що це нечесно.
Вона була дуже схвильована і подзвонила мені, що я її заспокоїв, але я навіть не знав що їй сказати, адже труднощі чатують на нас повсюди, і нам треба з ними справлятись.
Тому мені сяйнула думка написати пісню лише для неї, щоб трохи підбадьорити її в боротьбі зі стресом і тиском на роботі.
Я подумав викласти її в Інтернеті для всіх працівників, які переживають стрес, щоб допомогти їм справлятися з труднощами на роботі.
Ось як звучить пісня. ♫ Я зараз комусь дам підсрачника ♫ ♫ O, я зараз комусь дам підсрачника ♫ ♫ Якщо ти не залишиш мене в спокої, ♫ ♫ то прийдеться відправити мене додому ♫ ♫ бо я зараз комусь дам підсрачника ♫
Напевно, ви не можете її співати вголос, але, знаючи слова, можете наспівувати про себе.
Нехай це дасть вам сили пережити наступні кілька важких моментів в роботі.
Отож, будьте сильними.
Мир.
Зе Франк:
- Так.
Ні, ні, тссс.
В нас нема багато часу.
Мене це дуже зворушило.
Це було неймовірно.
І воно об'єднувало, правда.
На відстані розуміти, що хтось має певні відчуття і бажає вплинути на інших якимось способом, використовуючи медіа, виставляючи це онлайн, і усвідомлюючи, що це має великий вплив.
Це було дивовижно.
Саме цього я прагнув.
Перш за все, подумав я, ми повинні йому подякувати.
І я попросив своїх слухачів:
"Послухайте цей уривок запису.
Треба зробити з нього ремікс.
У нього гарний голос в тональності сі-бемоль.
Треба щось з цього зробити".
У відповідь я отримав сотні реміксів, масу різних версій.
Одна особливо вирізнялася.
Її зробив хлопець на ім'я Ґуз.
Ремікс: ♫ Я зараз комусь дам підсрачника ♫ ♫ O, я зараз комусь дам підсрачника ♫ ♫ Якщо ти не залишиш мені в спокої, ♫ ♫ то прийдеться відправити мене додому ♫ ♫ бо я зараз комусь дам підсрачника ♫
♫ Я зараз комусь дам ♫
ЗФ:
Чудово.
Це було неймовірно.
Ця пісня (оплески) Дякую.
Хтось розказав мені, що ця пісня грала під час бейсбольної гри в Канзасі.
Врешті вона стала одним з найпопулярніших завантажень на численних музичних сайтах.
І одного разу я сказав:
"Давайте зберемо все в альбом".
Зібралася аудиторія, і розробила обкладинку альбому. Я пообіцяв:
"Я вручу йому цей альбом, якщо ви з'ясуєте хто він такий".
Все, що ми мали, це було його ім'я, Рей, цей маленький уривок запису і те, що його дочка була засмучена.
Через два тижні він знайшовся.
Я отримав електронний лист з такими словами:
"Привіт, я Рей.
Чув ти мене шукаєш".
(Сміх)
І я такий:
"Ну так, Рей. Цікаві були два тижні".
Тож я полетів до Сент-Луїсу і зустрівся з Реєм, він священик.
(Сміх)
Між іншим.
Як би там не було, ця річ нагадує мені цей знак, який можна побачити в Амстердамі на кожному перехресті.
Для мене це як метафора, що уособлює віртуальний світ.
Дивлячись на цю фотографію, мені здається, що його цікавить саме кнопка, а не перехід вулиці.
(Сміх)
Це змушує мене задуматися про таке.
На усіх перехрестях люди заглиблені в свої мобільні телефони, і це легко трактувати як негативну тенденцію у людській культурі.
Але насправді ТАМ йде життя.
Коли люди усміхаються - ви ж бачили, як люди зупиняються, і раптом там проходить життя, десь там у незрозумілій переповненій мережі.
І це воно, правда? Відчувати інших людей і розуміти, що вони відчувають тебе.
Ця та основа, до якої ми всі прагнемо.
І ми можемо створити різні середовища, щоб трохи полегшити це. Але зрештою ми намагаємося справді створити зв'язок з іншою людиною.
І це не завжди відбувається у фізичному вимірі.
Тепер це також відбувається у віртуальному вимірі, і нам треба навчитись краще розуміти це.
Якщо подумати про людей, які створюють всі ці засоби спілкування в мережі, багато з них, на моє переконання, не дуже вміють знаходити спільну мову з іншими.
Я займався подібним у третьому класі.
(Сміх)
Тому представляю серію проектів за останні кілька років, в яких я натхненно намагався зрозуміти, як допомогти людям створювати такі взаємозв'язки.
Деколи це були дуже дуже прості речі.
Прогулянка дитинства, у цьому проекті люди мали згадати маршрут, яким вони постійно гуляли в дитинстві, не важливо який, наприклад, маршрут до автобусної зупинки чи сусідського будинку, і пройти його в Перегляді вулиць від Google.
І я обіцяю вам, що гуляючи цим маршрутом в Перегляді вулиць від Google, настане такий момент, коли щось повернеться з минулого, і вас охоплять спогади.
Я збирав усі ці моменти - фотографії в Перегляді вулиць від Google, і особливо самі спогади.
"Наша розмова почалася з того, що я сказав:
"Мені нудно", а вона відповіла: "Коли я нудьгую, я їм кренделики".
Я пам'ятаю це дуже чітко, бо ми часто про це говорили".
"Після того, як він сказав мені та моєму братові, що вони з мамою збираються розлучитись, я пам'ятаю, як пішов до магазину і купив вишневу колу".
"Вони використовували якійсь дивакуваті кадри: черевик Чада крупним планом посередині шосе.
Думаю, черевик злетів, коли його збило.
Раз він ночував в мене і залишив свою подушку.
Я написав фломастером на ній "Чед".
Він залишив цю подушку задовго до своєї смерті, але нам так і не вийшло її повернути".
Деколи проекти більш абстрактні.
Це Упаковка болі.
Відразу після подій 11 вересня я почав думати про біль і про те, як ми її відганяємо, витісняємо з себе.
Тож я відкрив гарячу лінію, де люди могли залишати голосові повідомлення з переживаннями, не обов'язково пов'язаними з тією подією.
Люди дзвонили і залишалися повідомлення, такі як це.
Запис:
Добре, знаєте що.
Я не сама і мене люблять.
Мені дуже пощастило.
Але деколи я відчуваю себе дуже самотньою.
І коли я так почуваюся, навіть найменший вияв доброти може викликати в мене сльози.
Навіть люди в магазинах, які бажають гарного дня, коли випадково зустрічаються зі мною поглядом.
Тож я взяв ці голосові повідомлення, і з їхнього дозволу конвертував їх в MP3 записи і розіслав звукорежисерам, які нарізали короткі звуки, використовуючи лише ці голосові повідомлення.
І потім я розіслав їх ді-джеям, які записали сотні пісень за допомогою цього вихідного матеріалу.
(Музика)
Ми не маємо часу все це слухати.
Ви можете знайти це в мережі.
"Від 52 до 48 з любов'ю" був проектом, що розгорнувся в час минулих виборів, коли і Маккейн, і Обама у своїх промовах після виборів говорили про примирення, і я подумав:
"Як же в біса це виглядає?"
І потім вирішив:
"А чому б не спробувати?
Нехай люди сфотографуються з плакатами про примирення".
І вийшло багато дійсно гарних робіт.
"Я голосував за демократів.
Я голосував за республіканців.
Разом за наше майбутнє".
Дуже мило, правда.
Деякі послання були від переможної сторони.
"Любі 48, я обіцяю завжди прислухатися до вас, боротися за вас, поважати вас".
А деякі від переможених.
"Від 48 для 52, хай керівники вашої партії будуть такі класні, як ви, але я сумніваюся в цьому".
Але насправді, коли ініціатива набула популярності, кілька правих блогів і деякі форумів напевно подумали, що вона має трохи зверхній характер, що я також помітив.
І я почав отримувати величезну кількість гнівних електронних листів, навіть погроз розправи.
Зокрема один хлопець, крім того, що писав мені ці жахливі повідомлення, ще й був одягнутий в костюм Бетмена.
І він написав: "Я одягнутий в костюм Бетмена, щоб приховати свою особу".
Це щоб я часом не подумав, що справжній Бетмен переслідує мене.
І це справді мене трохи заспокоїло.
Я подумав: "Хух, це не він".
І що я зробив - на жаль, увесь цей жах і біль я почав накопичувати всередині себе, і це почало розхитувати мою психіку.
Я усвідомлював, що захищав проект від цього всього.
Я не хотів, щоб цю особливу маленьку групку фотографів якимось чином очорнили.
Тож я взяв всі ці електронні листи і зробив з них таку штуку, що називається Злорігамі, заготовку для орігамі, зроблену з цих речей, повних злості.
Я попросив людей надсилати мені гарні речі, зроблені із Злорігамі.
(Сміх)
А це був дуже зворушливий момент.
Помер дядько одного з моїх читачів і він вирішив пом'янути його шматочком ненависті.
Це дивовижно.
Останнє, про що я вам розповім, це серія проектів під назвою "Пісні, які ви вже знаєте". Ідея полягала в тому, що я намагався зрозуміти, як впливати на певні емоції за допомогою групових проектів.
Один з них був досить простеньким.
Один чоловік розповів, що його дочці вночі робиться дуже страшно і попросив написати пісню для неї.
І я відповів: "Добре, я напишу заклинання, яке вона зможе співати, щоб заснути".
Так з'явилася пісня "Scared" ("Наляканий").
(Відео) ♫ Цю пісню я співаю, коли чогось боюся ♫ ♫ Не знаю як, але вона допомагає мені справитися ♫ ♫ Слова цієї пісні несуть мене вперед ♫ ♫ І я якось справляюся ♫ ♫ Зате в мене хороше життя ♫ ♫ Я не здаюся незважаючи ні на що ♫ ♫ Зате в мене хороше життя ♫ ♫ Я не здаюся незважаючи ні на що ♫ ♫ Цю пісню я співаю, коли чогось боюся ♫
Отож, я написав цю пісню.
Дякую.
Я був дуже радий, коли дізнався, що, проходячи повз кімнату своєї дочки, він почув, як вона справді наспівувала цю пісню.
І я сказав:
"Чудово.
Дуже класно".
І потім я отримав цей електронний лист. Тут є невелика передісторія. А в мене не багато часу.
Суть в тому, що якось я робив проект, що називається "Facebook Я=ТИ", в якому хотів дізнатися, як це жити життям іншої людини.
Тому я попросив, щоб люди мені надіслали свої імена користувачів і паролі.
Мені прийшло багато їх, близько 30 за пів години.
Тоді я закрив цю частину проекту.
І вибрав двох людей, якими хотів стати, попросив їх надіслати мені описи, як поводитися так як вони у Facebook.
Одна людина надіслала дуже детальний опис.
А інша - ні.
Потім виявилося, що людина, яка не надіслала опису, якраз переїхала в нове місто і отримала нову роботу.
Тому, знаєте, люди писали мені і запитували:
"Як твоя нова робота"?
А я відповідав:
"Я не знаю. Взагалі не знав, що вона в мене є".
В усякому разі, ця сама дівчина, Лаура, надсилала мені кілька листів після закінчення проекту.
І мені було дуже прикро, що належно не виконав свою місію.
"Я дуже переживаю, я тільки-но переїхала в нове місто, почала ходити на нову роботу і останнім часом мене переповнює тривога".
Вона чула пісню "Scared" і попросила, чи можу я їй чимось зарадити.
Тож я запитав її, що саме вона відчувала.
І вона по пунктах описала, як це відчувати цю тривогу.
І я вирішив зробити ось що.
Я сказав: "Добре, я подумаю над цим".
І таємно від неї я почав розсилати людям це.
(Аудіо) ♫ Гей ♫ ♫ Все ок ♫ ♫ В тебе все чудово ♫
Тож я запитав людей, чи є в них мінімальний музичний слух, для того, щоб проспівати цю пісню в навушниках, щоб я міг зібрати їх голоси.
Ось, що я отримав.
Запис: ♫ Гей ♫ ♫ Все ок ♫ ♫ Все буле добре ♫
ЗФ:
Це один з найкращих записів, серйозно.
Але що дивовижно, я почав отримувати все більше і більше записів, і ось я вже мав 30-40 голосів з усього світу.
І коли я зліпив їх докупи, сталося щось чарівне, щось повністю неймовірне, і раптом я почув хор з усього світу.
І що було дійсно особливе, коли я таємно складав це все докупи, пройшло більше місяця і Лаура надіслала мені листа.
Вона написала: "Я знаю, ти вже забув про мене.
Просто хочу подякувати хоча б за приділену увагу".
І кілька днів по тому я надіслав їй це.
(Запис) ♫ Зараз може здатися, що я забув включити світло ♫ ♫ І те, що виглядало таким хорошим вчора ♫ ♫ зараз просто є тінню ♫ ♫ Здається, світ біжить навколо ♫ ♫ а я стою на місці ♫ ♫ Чи може це я рухаюся, не знаю ♫ ♫ А потім ти кажеш ♫ ♫ Гей ♫ ♫ Все ок ♫ ♫ Все буде добре ♫ ♫ Просто живи ♫ ♫ А тепер всі співають ♫ ♫ Гей ♫ ♫ Все ок ♫ ♫ Все буде добре ♫ ♫ Просто живи ♫ ♫ А тепер всі співають ♫ ♫ Гей ♫ ♫ Все ок ♫ ♫ Все буде добре ♫ ♫ Просто живи ♫ ♫ Гей ♫ ♫ Все ок ♫ ♫ Все буде добре ♫ ♫ Просто живи ♫ ♫ Гей ♫ ♫ Все ок ♫ ♫ Все буде добре ♫ ♫ Просто живи ♫
Дякую.
(Оплески)
Чи є щось унікальне в людському бутті?
Так, є.
Ми — єдині створіння, у яких повністю сформована система моральних норм.
Як соціальні істоти, ми зациклені на моральних нормах та принципах.
Нам необхідно знати чому люди здійснюють ті чи інші вчинки.
Особисто я часто думаю про норми моралі.
І все завдяки одній жінці, сестрі Мері Марастела, також відомій як моя мама.
У дитинстві я прислуговував біля вівтаря, де вдихав запах ладану та заучував фрази латинською, а також мав час роздумувати над тим, чи являються ієрархічно організовані моральні норми моєї матері універсальними.
Я бачив, що як релігійні, так і зовсім нерелігійні люди однаково зациклені на нормах моралі.
Я подумав, можливо існує якась земна основа для моральних вчинків.
Однак, мені захотілось дізнатись більше, ніж просто зробити висновок, що моральними нас робить інтелект.
Мене цікавило, чи існує хімія моральності.
Я прагнув дізнатися, чи існує "молекула моральності".
І ось, після десяти років експерементів я знайшов її.
Хочите поглянути?
Я приніс трохи з собою.
В цьому маленькому шприці знаходиться молекула моральності.
(Сміх в залі)
Вона називається окситоцин.
Оксицотин — проста та доволі давня молекула, яка виявлена лише у ссавців.
У гризунів він відповідає за піклування матерів про своє потомство. У деяких інших живих істот він відповідає за терпимість до паразитів.
А от у людей він відповідає за полегшення пологів та годування груддю у жінок, а також він виділяється в організмі обох статей під час сексу.
Отже, у мене була ідея, що саме оксицонин може бути молекулою моральності.
І я зробив так, як чинять більшість з нас — запитав у своїх колег.
Один з них сказав мені:
"Пол, це найбезглуздіша ідея в світі.
"Це ж "жіноча" молекула", — сказав він.
Вона не може бути настільки важливою".
Однак, я заперечив йому:
"Але ж чоловічий мозок також її виробляє.
Цьому має бути якесь пояснення".
Він виявився правий, це була безглузда ідея.
Хоча й безглузда, але доступна для перевірки.
Іншими словами, я думав, що зможу здійснити експеремент, щоб переконатись чи справді оксицотин робить людей моральними.
Як виявилося, це було не так просто.
Перш за все, оксицотин дуже "полохлива" молекула.
Його вихідний рівень наближається до нуля, за відсутності стимулу, що викликає його виробництво.
А коли молекула виробляється, період напіврозпаду становить три хвилини. Він швидко розпадається при кімнатній температурі.
Отже, для експеременту потрібно викликати викид оксицотину, дуже швидко зібрати його та утримувати в холоді.
Думаю, це цілком можливо.
На щастя, оксицотин виробляється як і в мозку, так і в крові, а отже, я можу здійснити цей експеремент без вивчення основ нейрохірургії.
Після цього потрібно було виміряти моральність.
Взятися за вимірювання Моральності з великої букви, було не легкою справою.
Я розпочав з найлегшого.
Взявся за вивчення одного простого показника — надійності.
Затитаєте чому? Ще на початку 2000-х років я довів, що країни з високою часткою надійних людей є більш процвітаючими.
В таких країнах здійснюється більше економічних операцій, створюється більше матеріальних цінностей та зменшується бідність.
Таким чином, бідні країни — це зазвичай країни з низьким рівнем довіри.
І якщо б я зміг зрозуміти складові надійності, я б зумів допомогти у боротьбі з бідністю.
Однак, я в певній мірі скептик.
Я не хочу просто запитувати людей:
"Вам можна довіряти?"
Натомість, я використовую підхід Джеррі Магуаєра з однойменного фільму.
Якщо ви такі доброчесні, докажіть це.
Отже, в моїй лабораторії за допомогою грошей ми схиляємо людей діяти доброчесно або аморально.
Дозвольте показати вам, як нам це вдається.
Для експеременту ми відібрали декілька людей.
Усі вони отримують по 10 доларів за участь в експеременті.
Ми даємо їм багато настанов і при цьому ніколи не вводимо їх в оману.
Потім з допомогою комп'ютера ми зіставляємо їх в пари.
Одна особа з пари отримує повідомлення наступного змісту:
"Чи хотіли б ви віддати певну суму з 10 доларів отриманих за участь та передати їх комусь іншому в цій лабораторії?"
Суть полягає в тому, що ви не бачите інших людей і не в змозі розмовляти з ними.
І робите це тільки раз.
Той, кому ви віддаєте частину своїх грошей, отримує втричі більшу суму.
Отже, ви робите їх значно багатшими.
В цей же час, особа отримує повідомлення на комп'ютері в якому йдеться про те, що хтось надіслав певну суму грошей на її рахунок.
Чи бажаєте залишити всю суму собі, а чи частину повернете?
Задумайтесь на хвилинку про суть цього експеременту.
Люди сидять на незручних стільцях понад годину.
Якийсь божевільний науковець вводить їм голку в руку та бере кров чотири рази.
І після усього цього вони мають віддавати гроші зовсім чужим людям?
Це було б зародженням економіки вампірів.
Приймайте рішення та знову здавайте кров.
Насправді ж, економісти-експерементатори проводили подібний експеремент по всьому світі, але з набагато вищими ставками та дійшли згоди, що та кількість, яку віддає перша особа іншій — є показником рівня довіри, а те що друга людина повертає тій, від якої отримала є мірою надійсності цієї людини.
Але насправді, економісти буди дещо збентежені: чому ця друга людина повертає гроші?
Вони міркували, гроші це ж добре. Чому б не залишити їх собі?
Але це не зовсім те, що ми виявили.
Ми виявили, що у 90 відсотків випадків, перша особа віддає частину грошей, а 95 відсодків тих, які їх отримують повертають певну частину.
Але чому?
Вимірюючи оксицотин, ми виявили, що чим більше грошей отримує друга особа, тим більше оксицотину виробляється в її мозку, і відповідно чим більше оксицотину, тим більше грошей вони повертатимуть.
Отже, ми з'ясували біологію надійності.
Однак заждіть.
Що ж не так в цьому експеременті?
Дві речі.
Перша полягає в тому, що нічого в нашому організмі не відбувається просто так.
Тому, ми виміряли інші дев'ять молекул, які взаємодіють з оксицотином, однак вони не мали жодного впливу.
Друга річ — експеремент все ж таки показував непрямий зв'язок між оксицотином та надійністю.
Я не був впевнений, що саме оксицотин робить людей надійними.
Тому необхідно було провести експеремент, в якому я б зміг заглибитися в мозок людини та працювати безпосередньо з оксицотином.
Я спробував майже все, хіба що не сверлів дірку у власній голові, щоб доставити оксицотин в мозок.
І я знайшов спосіб як це зробити — за допомогою інгалятора для носа.
Разом з моїми колегами в Цюріху ми вводили 200 чоловікам оксицотин або плацебо та провели такий же експеремент з грошима. Як виявилося, ті, кому вводили оксицотин, не тільки проявили вищий рівень довіри, ми змогли збільшити вдвічі кількість людей, які віддавали всі свої гроші незнайомим особам, і це відбувалося без змін настрою або розуміння.
Отже, оксицотин — молекула довіри, але чи є він молекулою моральності?
Використовуючи інгалятор з оксицотином, ми провели ще кілька досліджень.
Нам вдалось довести, що введення оксицотину підвищує щедрість в односторонніх грошових переказах на 80 відсотків.
Ми показали, що завдяки оксицотину пожертвування на благочинність зростають на 50 відсотків.
Ми також дослідили не фармакологічні способи підвищення оксицотину в організмі.
Вони включають масаж, танці та молитву.
Так, моя мама була б цілком згодна щодо останнього.
І коли рівень оксицотину підвищується, люди охоче відкривають свої гаманці та діляться грошима з незнайомими особами.
Але чому вони так чинять?
Що саме відчуває людина, коли її мозок переповнений оксицотином?
Щоб зясувати це, ми провели експеремент, в якому люди переглядали відео на якому були батько та його чотирирічний син. У сина був рак мозку кінцевої стадії.
Після перегляду відео, ми просили людей оцінити власні відчуття та брали зразки їх крові до та після перегляду, щоб виміряти рівень оксицотину.
Зміни в рівні оксицотину дозволяли передбачити їхнє співчуття.
Отже, співчуття спонукає нас прив'язуватися до інших людей.
Співчуття спонукає нас допомагати іншим людям.
Співчуття робить нас моральними.
Зараз це не є відкриттям.
Тоді ще невідомий філософ Адам Сміт у 1759 році написав книгу, яка отримала назву "Теорія моральних почуттів".
У цій книзі Сміт стверджував, що ми є моральними істотами не тому, що нам так дано, а завдяки тому, що ми отримуємо внутрішній поштовх.
Він писав, оскільки ми соціальні істоти, ми ділимось емоціями з іншими.
Тобто, якщо я зроблю вам боляче, я теж відчуватиму біль.
Тому я стараюсь уникати цього.
Якщо я роблю щось, що робить вас щасливими, я можу розділити цю радість з вами.
Тому я намагаюся чинити так частіше.
Це був той сами Адам Сміт, який через 17 років напише невелику книгу під назвою "Багатство народів", яка стане основоположною працею з економіки.
Однак насправді, він був філософом моралістом та був цілком правий в тому, що ми моральні істоти.
І на підтвердження цього, я знайшов молекулу.
І знати про існування таких молекул важливо, оскільки тоді ми розуміємо, що спричиняє таку поведінку та що необхідно, щоб припинити її.
Зокрема, це показує нам чому ми відрізняємо аморальну поведінку.
Для того щоб дослідити аморальність, давйте повернемось в 1980 рік.
Тоді я працював на автозаправці на околиці Санта-Барбари, штат Каліфорнія.
Коли проводиш весь день на автозаправці, можна побачити багато моральних та неморальних вчинків, повірте мені.
І ось, однієї неділі заходить в мою касирську кабінку чоловік з чудовою шкатулкою для ювелірних прикрас.
Відкриває її, а там всередені намисто з перлів.
І говорить мені:
"Я був у чоловічому туалеті і знайшов це там.
Як думаєш, що нам слід зробити з цим?"
"Я не знаю, віддайте в бюро знахідок".
"Але ж це дуже коштовна річ,
Ми повинні знайти того, хто це залишив". Я відповів:
"Ну, так".
В той час коли ми намагались придумати, що робити з цим, задзвонив телефон.
Чоловічий голос був дуже схвильований:
"Недавно я був у вас на автозаправці, перед цим я купив прикрасу для своєї дружини, а тепер не можу знайти її".
Я запитав: "Намисто з перлів?", "Саме так".
Я: "Тут один хлопець знайшов його".
Він: "Ви мені життя врятували.
Ось номер мого телефону, попросіть цього хлопця зачекати пів години.
Я приїду та заплачу йому 200 доларів винагороди".
Чудово, я сказав хлопцю:
"Слухай, не хвилюйся.
Ти отримаєш чудову винагороду.
Життя справді прекрасне".
А він відповідає:
"Я не можу.
Через 15 хвилин у мене співбесіда з роботодавцем у м. Гелена мені дуже потрібна ця робота, тому я мушу їхати".
І він знову мене запитує:
"Що ж нам робити?"
А я ще школяр.
Звідки ж мені знати.
Я й кажу йому:
"Я візьму винагороду для вас".
Він каже:
"Знаєш, ти такий хороший, давай розділимо винагороду".
Я залишу тобі намисто, а ти даси мені сто доларів, а коли прийде чоловік..."
Ну, ви зрозуміли.
Мене обманули.
Це був приклад класичного шахрайства, який називається "кинути голуба", і цим голубом (жертвою шахрайства) став я.
У більшості випадків шахрайства шахрай не намагається втертись в довіру жертви, а навпаки, показує що це він довіряє їй.
Тепер ми знаємо як це відбувається.
У мозку жертви виробляється оксицотин і вона радо відкриває гаманець чи сумочку та віддає гроші.
То хто ж тоді ці люди, які маніпулюють рівнем оксицотину в нашому мозку?
Здійснивши дослідження тисяч людей, ми виявили, що п'ять відсотків населення при наявності стимулів не виробляють оксицотин.
Отже, якщо ви їм довіряєте, в їхньому мозку не буде вироблятися оксицотин.
І якщо їм пропонувати гроші, вони все залишать собі.
У моїй лабораторії для таких людей ми використовуємо спеціальний термін.
Ми називаємо їх покидьками.
(Сміх в залі)
Це не ті люди, з якими вам захочеться приятелювати.
Їм притаманні риси психопатів.
Зараз існують й інші способи пригнічення системи створення оксицотину.
Одних з таких способів — неналежне піклування в дитинстві.
Ми здійснювали дослідження за участю жінок, які піддавалися сексуальному насильству, приблизно в половини з них, оксицотин не виробляється при наявності стимулу.
Нам потрібно достатнє піклування, щоб дана система розвивалася належним чином.
Також стресові ситуації пригнічують оксицотин.
Ми добре знаємо, що зазнавши стресу, наша поведінка не є найкращою.
Ще одним досить цікавим способом пригнічення оксицотину є вплив тестостерону.
В ході здійснення експерементів ми вводили чоловікам тестостерон.
Й натомість ділитися грішми, вони ставали більш жадібними.
Однак цікавим є факт, що чоловіки з високим рівнем тестостерону більш схильні використовувати власні гроші з метою покарання інших за жадібність.
(Сміх в залі)
Давайте поміркуємо над цим. Це означає, що в нашому огранізмі закладені "інь" та "янь" моральності.
В нашому організмі є оксицотин, який дає змогу співвідносити себе з іншими, дозволяє нам співпереживати з іншими.
А також є тестостерон.
В організмі чоловіків тестостерону в 10 разів більше, ніж у жінок, тому й чоловіки роблять це частіше за жінок — у нас є тестостерон, який змушує нас прагнути карати тих, хто порушує норми моральності.
Для цього нам не потрібна релігія чи уряд.
Це все всередині нас самих.
Ви подумаєте: все це тільки гарно озвученні лабораторні дослідження, та чи мають вони відношення до реального життя?
Так, я також турбувався про це.
Тому я вийшов за рамки лабораторії, щоб пересвідчитися чи це має місце в повсякденному житті.
Минулого літа я був гостем на весіллі в Північній Англії.
200 осіб зібралося в розкішному особняку вікторіанського стилю.
З ніким з них я не був знайомий.
Я дістався туди на взятому на прокат авто у Воксхоллі.
Дістав центрафугу, сухий лід, голки та пробірки.
Та взяв проби крові у нареченої, нареченого в усіх гостей на весіллі, у родичів та друзів напередодні та одразу після церемонії.
(Сміх в залі)
Знаєте яким виявився результат?
Весілля спричиняють викиди оксицотину, але це здійснюється в дуже специфічний спосіб.
Хто є центральною постанню на весіллі?
Наречена.
У неї спостерігалося найбільш значне збільшення оксицотину в організмі.
Хто любить весілля майже так само, як наречена?
Правильно, мати нареченої.
Мати нареченої була на другому місці.
За ними йдуть батько нареченого, сам наречений, потім родичі, друзі — всі оточують наречену, як планети навколо Сонця.
Я думаю, це доводить нам, що ми придумали даний ритуал, щоб встановити зв'язок з новою парою, емоційний зв'язок.
Тому що, нам потрібне їхнє потомство задля збереження нашого виду.
Я турбувався, що здійснені мною експеременти з незначними сумами грошей не відображають достовірно те, як часто ми довіряємо своє життя іншим людям.
Тоді, незважаючи на власну боязнь висоти, я прив'язав себе до іншої людини та стрибнув з літака на висоті 12 000 футів над землею.
Я взяв проби власної крові до та після цього і у мене був колосальний стрибок оксицотину.
Існують також й чимало інших способів прив'язати себе до іншої людини.
Наприклад, через соціальні медіа.
Багато людей просто зараз спілкуються у Твітеррі.
Ми також досліджували роль соціальних медіа та виявили, що їх використання викликає збільшення рівня оксицотину в організмі на дві позиції.
Нещодавно я проводив дослідження для Корейської системи мовлення.
У них брали участь репортери та продюсери.
В одного з учасників, віком не більше 22 років, був стрибок оксицотину на 150 відсотків.
Це просто неймовірно, я такого більше не спостерігав.
Отже, він використовував соціальні медіа приватно.
Коли я писав звіт корейцям, я сказав:
"Слухайте, я не знаю чим він там займався, але припускаю, спілкувався з матір'ю або своєю дівчиною".
Вони перевірили це.
Як виявилося, він спілкувався з своєю дівчиною на Фейсбуці.
Ось так.
Це і є зв'язок між людьми.
Отже, існує безліч способів встановити зв'язок з іншими людьми і, схоже, вони універсальні для всіх.
Два тижні тому, щойно я повернувся з Папуа-Нова Гвінея, де піднімався в гори — там проживають розрізнені племена бідних фермерів, які жили так впродовж віків.
В тій гірскій місцевості близько 800 мовних діалектів.
Це найбільш примітивні народи світу.
І в їхньому організмі також виробляється оксицотин.
Й справді, оксицотин дозволяє встановити зв'язок з іншими людьми.
Оксицотин допомомагає нам відчувати те, що відчувають інші.
І насправді дуже легко примусити людський мозок виробляти оксицотин.
Я знаю, як це можна зробити. І по суті, мій улюблений спосіб є найпростішим.
Зараз я вам покажу це.
Ідіть сюди.
Давайте я Вас обійму.
(Сміх в залі)
Ну ось він.
(Оплески)
Через мою пристрасть обіймати інших людей мене прозвали Доктор Лав (Любов).
І я радо поділюся своєю любов'ю з усім світом, бо це чудово, і ось вам рецепт від Доктора Лав: вісім обіймів на день.
Ми довели, люди, в організмі яких виробляється більше оксицотину, щасливіші.
Вони щасливіші тому, що їхні стосунки з будь-якими людьми є кращими.
Доктор Лав стверджує, вісім обіймів на день.
Вісім обіймів на день — і ви будете щасливіші й світ стане кращим.
Звичайно, якщо вам не подобається торкатися інших людей, я завжди зможу засунути вам в ніс цю штуку.
(Сміх в залі)
Дякую вам.
(Оплески)
З вами Чарльз Пробург.
А мене звуть Морган Тейс.
І сьогодні ми поговоримо про діагностування туберкульозу. А причиною, через яку ми говоримо про його діагностування, є те, що це серйозна інфекція, як ми вже відмічали.
Підрахували, що майже 9 мільйонів нових випадків туберкульозу реєструються - реєструються (!) щороку по всьому світу.
Також було визначено, що ще десь 3 мільйона випадків - майже третина, не діагностуються.
Отже, наша мета - збільшити діагностованість туберкульозу.
Фото, цей рентгенівський знімок на екрані, надане Центром з контролю захворювань. Він належить пацієнтові з туберкульозом легень.
Ви бачите стрілочки в області легень, які вказують на округле пошкодження - схоже на кісту, але насправді це каверна.
Тож це кавернозний туберкульоз.
Отже, як у вас може виникнути підозра, що хтось має легеневу інфекцію через туберкульозну паличку?
Що ж, по перше така особа, скоріш за все, прийде до терапевта з респіраторними симптомами, наприклад з кашлем, задишкою, нездатністю виконувати звичне фізичне навантаження.
Така особа може відкашлювати мокроту незвичного кольору - зеленого чи жовтого: часто мокрота може містити кров - це називається гемоптизіс.
Уявімо, ви оглянули такого пацієнта і подумали - у нього легенєвий процес.
Ви робите рентген грудної клітини, бачите те саме, що на знімку вище і, як кмітливий лікар, говорите: "Це, напевно, туберкульоз".
Перша річ, яку ви робитемете потім - туберкулінова проба, її зображено на другому малюнку, також наданому Центром з контролю захворювань і стрілочки, що вказують на лінійку, позначають, що припухла область, ця ущільнена ділянка, на якій проведено пробу має довжину приблизно 10 мм і це позначає позитивну реакцію.
Її також оточує почервоніння, але воно не враховується при вимірюванні розміру реакції.
Тож, у нас є особа з позитивним рентгеном грудної клітини, який вказує на туберкульоз та позитивною шкірною пробою на туберкульозну паличку, і це змушує нас думати: "Овва, це мабуть дійсно він!"
Однак ми все ще не поставили діагноз.
Тепер виникає потреба виокремити, знайти бактерії в легенях пацієнта.
Перший крок до цього - отримати зразок мокроти пацієнта.
В цієї особи треба викликати відкашлювання мокроти і передати цю мокроту до лабораторії.
Перша річ, яку робитимуть в лабораторії, коли дізнаються, що ви підозрюєте наявність туберкульозу - використають на зразку специфічний для туберкульозної бактерії барвник, щоб знайти кислотостійкі мікроорганізми.
Існують кілька специфічних методів виявлення палички.
Серед них - фарбування за Ціль-Нельсеном або скорочено - ZN фарбування. Це - гарна техніка фарбування, але вона не надто чутлива - навіть якщо туберкульозна бактерія наявна, фарбування дає позитивний результат лише в половині випадків, це недостатньо точно
Наступне, що робитимуть в лабораторії - візьмуть цей зразок мокроти, незважаючи на те, чи була при фарбуванні реакція позитивною чи негативною, і помістять до поживного середовища, яке пришвидшить ріст туберкульозної палички. Існують спеціальні поживні середовища, які лабораторії використовують з цією метою.
Єдина проблема з вирощуванням культури - цей метод потребує часу.
Потрібно 4-8 тижнів, щоб культура стала позитивною, якщо туберкульозна паличка в ній присутня, однак це потрібно робити, оскільки цей метод є більш чутливим і надійним для виявлення туберкульозної бактерії, аніж метод фарбування.
Замість 50% вірогідності він дає майже 80% Отже, слід вирощувати культуру ТБ, щоб підтвердити її наявність та перевірити, чи вбивають туберкульозну бактерію різні антибіотики, спрямовані проти туберкульозної палички. Саме це є перевіркою на чутливість до антибіотиків, вона передбачає визначення, чи окрема культура туберкульозної палички чутлива - чи вбивають її різні види антибіотиків.
Окей, це часто збиває з пантелику, бо ми вживаємо слово "чутливий" в двох значеннях.
Тож коли ми кажемо про перевірку на чутливість, то маємо на увазі, наскільки чутлива бацила туберкульозу в тілі мого пацієнта до тих антибіотиків, що в нас є, так?
Саме так.
Добре, а слово "чутливий" вище,
"чутливість тесту" означає, наскільки часто для всіх пацієнтів, які хворіють на туберкульоз, тест покаже нам позитивний результат?
Точно так, і ця різниця важлива, бо це одне і те саме слово з різними значеннями.
Авжеж.
Дякую за це уточнення.
Інший тест, який можна провести з мокротою чи то - з її зразком від пацієнта, це - молекулярне тестування і той його вид, який може буди використаний, має назву ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція). Цей тест проводиться в лабораторії і має знайти певну кількість ДНК, потім піддати її процесу, який доповнює ту кількість ДНК, яка наявна в лабораторії - ось такий тест.
Тож якщо присутня навіть дуже маленька кількість ДНК, тест ПЛР може бути позитивним. Його перевага - швидкість, результати можна отримати через години а не тижні - в сенсі, дізнатися, чи наявна бактерія туберкульозу. Його головні недоліки - висока вартість, насамперед, і те, що він не дозволяє визначити чутливість до антимікробних засобів притаманну цьому організмові, а також при проведенні тесту існує шанс ложних позитивних реакцій.
Ми знаходимося у данвічській картинній галереї у Лондоні і дивимося на картину Рембрандта "Дівчина біля вікна", яка була написана у 1645 році і це тільки одна картина, що чіпляє тебе.
Згадайте, що коли ви у кафе і просто дивитеся на навколишній світ.
Це те, про що йде мова у цій картині.
І ці рожеві щічки.
Вона дивиться кудись далеко.
Так, це правда. І, будучи глядачем цієї картини, воно ніби переносить вас у видуману сцену, куди дівчина й дивиться.
Якщо ви поглянете взад і вперед, це дійсно один з портретів, який наче спостерігає за тобою.
Так як ми на неї дивимось, так і вона на нас.
І це смішно, бо тільки невеликий задній план бачимо ми.
Це я до того, що ми точно не знаємо, де вона знаходиться.
І назва це "Дівчина у вікна" не показує нам самого вікна поруч.
Ні, вона всього лиш на виступі. І що це позаду?
Але вона й так чарівна й без заднього плану.
Рожеві щічки. Що ви думаєте з приводу температури? Що вона робила, щоб мати такі щічки.
Чи вона завжди така?
І її вік. Коли я вперше подивилася, я подумала, що вона молода дівчина.
І чим більше я на неї дивлюся, тим більше мудрості бачу.
Вона має два ланцюжки навколо її шиї. Вона тримає їх, тому у вас виникає запитання про її статус, бо її речі дуже двозначні.
Це нічна сорочка?
Вона служниця?
Це з повагою до Рембранта, але вона дійсно робить вас психологічно зацікавленим у ній без того, щоб поставити будинок на задньому плані і не дав їй речей, які могли би розказати нам про те, скільки їй.
І він зацікавив вас у ній тим, як просто він написав цю картину.
Напіввідкритий рот.
Це посмішка?
Це таке ж питання, як і з Мона Лізою.
Вона посміхається чи ні?
Вона дивиться на нас чи поза нас?
І мені подобається колір, який використовувався, і якість картини суха фарба, яку він наклав на її щоки і висвітлення в її волоссі, які приводять її в життя.
Вид відмінності у різних формах картин, такі як темний і непоказний до фону.
І навіть виступ, на якому вона, зроблений швидкоруч.
І далі деталь в драпіруванні її сорочки, і знову ці червоні щічки.
Її шкіра виглядає наче м'яка.
Дійсно вона така, наче ти хочеш зануритися в неї.
Це цікаво, бо воно показує, що я хочу зробити. Я хочу дивитися на людей, які по-різному дивляться на неї, на те, що вона робить на картині.
Вони кажуть, що коли Рембрандт вішав цю картину на стіну з двору, то люди, що проходили, думали, що це справжня дівчина. Це було дуже реалістично.
Так, реальна дівчина у вікні.
Може це саме звідки і пішла назва картини. Переклад на українську:
На мою думку, дані можуть зробити нас людянішими.
Ми збираємо і створюємо різноманітні дані про те, як проживаємо життя, і це дає нам змогу розповідати дивовижні історії.
Недавно один мудрий теоретик медіа написав у своєму мікроблозі в Twitter:
"Культуру 19-го століття визначив роман, культуру 20-го століття визначило кіно, а культуру 21-го століття визначить інтерфейс".
Я думаю, так і буде.
Дані керують нашим життям, а представлення цих даних дає нам можливість творити дивовижні інтерфейси, які розповідають чудові історії.
Тож я покажу вам кілька проектів, над якими я працював останні декілька років, які розмірковують над нашим життям і нашими системами.
Цей проект називається "Схеми польотів".
Ви бачите як літаки рух літаків над Північною Америкою за 24 години.
Як бачите, усе поступово згасає до чорного кольору, люди лягають спати.
Далі ви бачите, як через Західне узбережжя рухаються літаки, нічні рейси до Східного узбережжя.
А на Східному узбережжі всі прокидаються, і з верхнього правого кута рухаються європейські рейси.
Всі перелітають зі Східного узбережжя на Західне.
Видно, як Сан-Франциско і Лос-Анджелес мандрують вниз до Гаваїв у нижньому лівому куті.
Одна справа - сказати, що одночасно 140,000 літаків перебувають під спостереженням федерального уряду, і зовсім інша справа - побачити цю систему і те, як швидко вона змінюється.
Це сповільнений кадр тих самих даних, проте я розмалював їх умовними кольорами залежно від типу, щоб показати вам різноманіття літаків у небі над нами.
Я почав робити ці кадри і звів їх із Картами Google, де можна змінити масштаб зображення і побачити окремі аеропорти і їх схеми польотів.
Отож, білий колір позначає малі висоти, а блакитний - більші висоти.
Зображення можна наблизити.
Подивімось на Атланту.
Це великий транспортний аеропорт, де відбуваються різноманітні види діяльності.
Ви також можете перемикати між висотою і моделлю та виробником.
Знову бачимо розмаїття.
Можна прокрутити зображення і подивитись на інші аеропорти та їх схеми польотів.
Прокрутимо вгору до Східного узбережжя.
Тут видно хаос, який відбувається в Нью-Йорку серед авіадиспетчерів, які працюють з усіма цими великими аеропортами, що знаходяться один біля одного.
Швидко зменшуємо масштаб, знову бачимо США, і маємо Флориду у правому нижньому куті.
Рухаємось до Західного узбережжя, бачимо Сан-Франциско і Лос-Анджелес - великі зони зі слабким рухом через Неваду і Арізону.
А ось ми в Лос-Анджелесі, і Лонґ-Біч внизу.
Я також почав переглядати різні параметри, адже ви можете вибрати потрібну частину даних.
Це літаки, які злітають, і літаки, які приземляються.
Можна подивитись, як аеропорти змінюються з часом.
Це моделі затримок, які видно внизу екрану.
Врешті, аеропорт змінює напрямки польотів на протилежні.
Це ще один проект, над яким я працював спільно з лабораторією Sensible Cities Lab у Масачусетському інституті технологій.
Це візуалізація міжнародних комунікацій.
Ось так Нью-Йорк контактує з іншими містами світу.
Цей "живий" глобус ми представили у Музеї сучасного мистецтва у Нью-Йорку під час виставки "Створи гнучкий розум".
Він показував дані в режимі реального часу із затримкою на 24 години, тому можна було спостерігати за зміною контактів і дізнатися деякі демографічні дані, надані компанією AT&T.
Ще один спільний проект з лабораторією Sensible Cities Lab і сайтом CurrentCity.org.
Це візуалізація SMS-повідомлень, надісланих в Амстердамі.
Ви бачите як збільшується і зменшується щоденний потік SMS-повідомлень з різних районів міста, аж до Нового Року, коли кожен каже, "З Новим Роком!"
(Сміх)
Це інтерактивний інструмент, ким можна рухати, щоб подивитись на різні райони міста.
Ось інша подія. День королеви.
Знову збільшується і зменшується щоденний потік SMS-повідомлень з різних районів міста.
А тепер люди починають збиратися в центрі міста на святкування вночі напередодні свята, це відбувається ось тут.
А ось люди, які святкують наступного дня.
Можна натиснути паузу, і прокрутити назад і вперед, щоб побачити різні етапи.
А тепер перейдемо до зовсім іншого.
Можливо, дехто з вас це впізнає.
Це механічна машина барона Вольфґанґа фон Кемпелена, яка грає в шахи.
Дивовижний робот, який надзвичайно добре грає в шахи, але є одне "але" - це зовсім не робот.
Насправді, у тій коробці сидить безногий чоловік і управляє цим гравцем у шахи.
Це надихнуло Amazon на розробку веб-служби під назвою "Механічний турок" - на честь того чоловіка.
Вона заснована на принципі, що деякі речі легкі для людей, але доволі складні для комп'ютерів.
Отож вони розробили цю веб-службу і сказали,
"Будь-який програміст може написати частину програми і під'єднатися до думок тисяч людей".
Як комп'ютерний маніяк, я подумав, "Ого, неймовірно!
Я можу під'єднатися до думок тисяч людей".
Але інша частина комп'ютерного маніяка подумала,
"Це жахливо.
Це просто немислимо.
Що це дасть людству в майбутньому, коли ми всі будемо під'єднані до цього кіборґа?"
Можливо, я трохи перебільшив.
Але що це дасть, якщо ми не бачимо, над чим саме працюємо, а просто виконуємо свої маленькі завдання?
Тому я створив графічний редактор.
Я попросив людей намалювати вівцю, яка дивиться ліворуч.
І сказав, "Я заплачу вам два центи за вашу роботу".
Так я почав збирати овець.
Я зібрав дуже-дуже багато різних овець.
Цілу отару.
Я взяв перших 10,000 зібраних овець і виклав їх на сайті TheSheepMarket.com, де можна придбати набори з 20 овець.
Ви не можете вибрати окрему вівцю, але можете придбати блок марок.
А за цією табличкою, за всіма цими окремим вівцями, за цим масштабним механічним процесом, стоять окремі люди.
На мій погляд, досить цікаво спостерігати, як люди долають ці творчі муки - те, що переживаємо всі ми, цей творчий процес створення чогось із нічого.
Було справді цікаво протиставити цих людей і цю величезну поділену табличку.
Неймовірно, що зробили деякі люди.
Я наведу трохи статистики.
Приблизна швидкість збирання - 11 овець за годину, що дає 69 центів заробітної плати за годину.
662 вівці ми відкинули, бо вони не були схожими на овець, і тому їх вигнали з отари.
(Сміх)
На малювання витрачали від 4 секунд до 46 хвилин.
Отож, можемо уявити собі різні типи мотивацій і відданості роботі.
До проекту долучилися 7,599 людей, або ж унікальних IP-адрес, тобто стільки людей взяли участь.
Але лише один із 7,599 запитав, "Для чого? Для чого ти це робиш?"
(Сміх)
Я був здивований
Я очікував, що люди задумаються, для чого вони намалювали вівцю.
На мою думку, це слушне запитання.
Я вибрав вівцю з багатьох причин.
Вівця стала першою твариною, яку вигодували механічно обробленими субпродуктами, першою твариною, яку вивели шляхом селекції заради продуктивних ознак, і першою твариною, яку клонували.
Очевидно, ми переконані, що вівці завжди йдуть слідом за поводирем.
Згадаймо "Маленького принца", коли оповідач просить принца намалювати вівцю.
Він малює вівцю за вівцею.
Але оповідач заспокоївся тільки тоді, коли принц намалював коробку.
Він сказав, "Справа не в науковому зображенні вівці.
Справа у твоєму власному тлумаченні і створенні чогось іншого".
Мені це подобається.
Ось уривок із фільму Чарлі Чапліна "Нові часи".
Тут Чарлі Чаплін має справу із великими змінами під час промислової революції.
Професія чоботаря зникла, натомість люди приліпляли підошву до взуття.
Тобто кардинально змінилося ставлення до праці.
Мені здалося, що це досить цікавий уривок, тому я поділив його на 16 кадрів і за допомогою графічного редактора увів їх у програму "Механічний турок".
Це дало мені ось що - ліворуч ви бачите початковий кадр, а праворуч - тлумачення цього кадру 16-ма людьми, які не мали жодного уявлення, що вони роблять.
Це надихнуло мене на проект, над яким я працював зі своїм другом Такаші Кавашіма.
Ми вирішили скористатись "Механічним турком" за його призначенням - тобто заробити гроші.
Отож, ми взяли стодоларову банкноту і поділили її на 10,000 крихітних шматочків, і ввели їх у "Механічного турка".
Ми попросили людей намалювати те, що вони побачили.
Але ми вже не ставили критеріїв щодо подібності, як у проекті з вівцями.
Якщо люди малювали чоловічка або смайлик, ми долучали їх до банкноти.
Отож, перед вами наочний приклад, як добре люди справились із тим, що їх попросили зробити.
Ми взяли ці стодоларові банкноти і виклали їх на сайті TenThousandsCents.com, на якому ви можете проглянути окремі творіння.
Також ви можете обміняти справжні стодоларові банкноти на фальшиві купюри, і ваші кошти підуть на благодійний проект "Ноутбук за сто доларів", який зараз має назву "Кожній дитині - по ноутбуку".
Знову бачимо окремі витвори різних людей.
Дехто зробив красиві пунктирні зображення, наприклад, оце зверху, витративши багато часу, щоб створити реалістичну версію.
А інші люди малювали чоловічків або смайликів.
Праворуч посередині хтось написав, "0.01 долара!!!
Це все, що я за це отримаю?"
(Сміх)
Останній проект у стилі "Механічного турка", про який я вам розповім, називається "Велосипед для двох тисяч".
Це спільний проект із моїм другом Деніелом Мессі.
Ви напевно впізнали цих двох чоловіків.
Це Макс Метьюс і Джон Келлі з лабораторії Bell Labs у 60-х роках, де вони створили пісню "Daisy Bell", першу у світі пісню, яку "заспівав" комп'ютер.
Напевно ви пригадуєте її з фільму "2001:
Космічна одіссея".
Коли в кінці фільму бортовий комп'ютер ГЕЛ помирає, він співає цю пісню як натяк на те, що комп'ютери стали людьми.
Ми переробили цю пісню.
Ось як вона звучала.
Ми розбили її на окремі ноти і фонеми у співі.
Daisy Bell: ♫ Дейзі, Дейзі...♫
Аарон Коблін: Ми взяли всі ці окремі частинки, і ввели їх у ще один запит "Механічного турка".
Ось як виглядав наш сайт.
Ви вводите свій код, але спершу перевіряєте мікрофон.
Далі ви отримуєте простий уривок аудіо.
(Гудок)
І намагаєтесь якнайкраще відтворити його власним голосом.
Попередньо прослухавши і підтвердивши свій запис, ви можете внести його в програму "Механічний турок" без будь-якого контексту.
Ось які записи ми отримали з самого початку.
Запис: ♫ Дейзі, Дейзі ♫ ♫ дай мені відповідь, дай ♫ ♫ я вже майже збожеволів ♫ ♫ і все через кохання до тебе ♫ ♫ У нас не буде стильного весілля ♫ ♫ Я не маю грошей на карету ♫ ♫ Але ти мило виглядатимеш на сидінні ♫ ♫ велосипеда для двох ♫
АК: Джеймс Суровікі розробив поняття мудрості натовпу, згідно з яким велика група людей розумніша, ніж одна особа.
Ми хотіли подивитись, як ця ідея працює у спільному створенні музики багатьма людьми, коли ніхто не має жодного уявлення, над чим працює.
На сайті BicycleBuiltforTwoThousand.com можна послухати усі ці звуки разом.
Я перепрошую за це.
(Шум)
Приспів: ♫ Дейзі, Дейзі ♫ ♫ дай мені відповідь, дай ♫ ♫ я вже майже збожеволів ♫ ♫ і все через кохання до тебе ♫ ♫ У нас не буде стильного весілля ♫ ♫ У нас не буде стильного весілля ♫ ♫ Але ти мило виглядатимеш на сидінні ♫ ♫ велосипеда для двох ♫
АК: Повернімось на хвильку в минуле: навчаючись у магістратурі університету Каліфорнії в Лос-Анджелесі, я паралельно працював у Центрі вбудованих сенсорних мережевих технологій. Я писав програмне забезпечення для оптичних лазерних сканерів.
По суті, це рух через 3D простір.
Мою програму побачив режисер Джеймс Фрост, який сказав "Зачекай.
Ти хочеш сказати, що ми можемо зняти музичний кліп без відеокамери?"
І ми це зробили.
Ми зняли кліп для однієї з моїх улюблених груп, Radiohead.
Найбільше в цьому проекті мені сподобалась не сама зйомка відео за допомогою лазерів, а розміщення відкритого вихідного коду на проекті Google Code, звідки можна було завантажити дані і частину вихідного коду, щоб створити свою версію кліпу.
Люди створювали неймовірні речі.
Ось дві мої улюблені: дошка для оголошень Том Йорк і конструктор LEGO Том Йорк.
Цілий канал на YouTube, куди люди завантажували справді цікаві речі.
Недавно хтось навіть надрукував 3D модель голови Тома Йорка, яка виглядає трохи моторошно, але досить класно.
Коли я побачив, що люди створюють такі дивовижні речі, справді розуміючи, над чим вони працюють, у мене виникла ідея створити спільний проект, де люди разом щось створювали б.
Я зустрів режисера музичних кліпів Кріса Мілка.
І ми почали жваво обговорювати ідею проекту спільно створеного музичного кліпу.
Але нам потрібна була належна людина, заради якої варто об'єднатися і щось створити.
Тому ми відклали цю ідею на кілька місяців.
Врешті, Кріс поговорив з Ріком Рубіном, який закінчував останній альбом Джонні Кеша під назвою "Нема могили".
У чільній пісні альбому є такі слова: "Нема могили, яка здатна втримати моє тіло".
Тому нам спало на думку, що це чудовий проект, щоб створити спільний пам'ятник Джонні Кешу і віртуально його воскресити.
Отож, я залучив до проекту свого хорошого друга Рікардо Кабелло, знаного як Mr. doob, який програмує набагато краще, ніж я, і він створив чудовий інструмент для малювання у Flash.
Як відомо, анімація - це серія зображень.
Тому ми нарізали купу кадрів із архівних матеріалів про Джонні Кеша, і, зі швидкістю вісім кадрів у секунду, люди могли намалювати один кадр, який ми вставляли у музичний кліп, який швидко змінювався.
Я не маю часу показати вам ціле відео, але я хочу продемонструвати два короткі уривки.
Першим буде початок кліпу.
А опісля - короткий уривок про людей, які вже долучилися до проекту і скажуть про це кілька слів.
(Музика) (Відео) Джонні Кеш: ♫ Нема могили ♫ ♫ яка здатна втримати моє тіло ♫ ♫ Нема могили ♫ ♫ яка здатна втримати моє тіло ♫ ♫ Коли я почую звук труби ♫ ♫ я вискочу із-під землі ♫ ♫ Нема могили ♫ ♫ яка здатна втримати моє тіло ... ♫ (Оплески)
Нема кращого способу віддати належне цьому чоловіку, ніж зробити щось для однієї з його пісень.
Співавтор:
Я дуже сумував, коли він помер.
І тому подумав, що було б чудово, було би дійсно чудово якось вшанувати його пам'ять.
Це справді зробило його останній запис живим пам'ятником.
Співавтор 3: Усі кадри, намальовані фанами, кожен окремий кадр, сповнений неймовірного відчуття.
Співавтор 4:
Я бачив усіх - від Японії і Венесуели, до Сполучених Штатів і Ноксвілля в штаті Теннессі.
Співавтор 5: Кадри настільки ж різні, наскільки особливі.
Переглядаючи відео у своїй кімнаті, я спочатку нічого не розумів.
Тому я далі працював і працював над проблемами, аж поки мої маленькі битви всередині фільму не вирішились самі собою.
Я нарешті дійшов до моменту, коли усвідомив, що роблю, і у моїй праці з'являється багато світла і темряви.
Дивно, але саме це я люблю в музиці Джонні Кеша.
Це підсумок його життя, усі речі, які трапилися - погані і добрі речі.
Ви слухаєте життя людини.
Якщо ви завітаєте на сайт JohnnyCashProject.com, то зверху побачите відео.
А внизу - окремі кадри, які люди створили для проекту.
Це далеко не кінець, проект триває, і люди ще можуть долучитись до нього.
Якщо ви перевернете будь-який окремий малюнок, то побачите автора малюнку, і дізнаєтесь, звідки він.
А якщо якийсь малюнок вас зацікавить, ви можете клацнути на ньому і відкрити інформаційну панель, де можна оцінити кадр і підвищити його рейтинг.
Також можна подивитись, як цей кадр був намальований.
Знову ж таки, ви можете відтворити кадри і дізнатися про їх творців.
Окрім того, вказане ім'я автора, з якої він країни, і скільки часу створював малюнок.
Також можна вибрати стиль.
Скажімо, цей називається "Абстрактний".
Але тут є багато різних стилей.
Крім того, можна по-різному сортувати відео.
Наприклад, ви захочете переглянути версії в стилі пуантилізму або в стилі скетчу, чи реалістичні версії.
А це знову абстрактна версія, кінець якої виглядає дещо божевільно.
І останній проект, про який я вам розповім, це ще одна спільна робота з Крісом Мілком.
Вона називається "Пустеля в центрі міста".
Це онлайн кліп для групи Arcade Fire.
Кріс і я були вражені можливостями сучасних веб-браузерів, які підтримують аудіо та відео теги HTML5, а також задіюють JavaScript для неймовірно швидкого виконання сторінки.
Ми хотіли вийти за рамки музичного кліпу, розрахованого на перегляд в інтернеті у вікні розміром 4:3 або 16:9, і зробити так, щоб відео можна було відтворювати і переміщати по всьому екрану.
Але найважливіше, на мою думку, те що ми дуже хотіли отримати новий результат, несхожий на проект про Джонні Кеша, коли декілька людей витратили багато часу, щоб долучитись до спільної справи.
А що, якби зусиль потрібно було зовсім мало, але кожен отримав щось унікальне за свою участь?
Отож, проект починається з того, що вас просять ввести адресу будинку, в якому ви виросли.
Ви вводите адресу - і програма створює музичний кліп саме для вас, об'єднуючи Карти Google і зображення Streetview в особливий проект.
Це відео краще дивитися вдома, увівши власну адресу, але зараз я допоможу вам уявити, чого слід очікувати.
(Відео) Він Батлер: ♫ Наші життя швидко змінюються ♫ ♫ Наші життя швидко змінюються ♫ ♫ Надіюсь, щось справжнє залишиться ♫ ♫ Надіюсь, щось справжнє залишиться ♫ ♫ О, ми чекали ♫ ♫ О, ми чекали ♫ ♫ О, ми чекали ♫ ♫ Деколи, його так і не було ♫ ♫ Деколи, його так і не було ♫ ♫ Все ж, долаючи біль ♫ ♫ Ми чекали на нього ♫ ♫ Ми чекали на нього ♫ ♫ Ми чекали на нього ♫
АК: На мій погляд, головна ідея моєї доповіді в тому, що інтерфейс може бути потужним розповідним засобом.
Збираючи дедалі більше особистих і соціально важливих даних, ми маємо змогу, а то й навіть обов'язок, підтримувати людяність і розповідати дивовижні історії, пізнаючи та працюючи разом.
Дуже дякую.
(Оплески)
Поміркуємо про різні способи уявляти мішане число.
Наприклад, наше число 2 і 1/8.
Насправді, давайте зробимо це більш цікавим.
Візьмемо для прикладу 2 і 1/4.
Спочатку розберемося з цілою частиною, 2.
2 - це в нас буквально 2 цілих.
Ви можете буквально побачити це.
Тут ми намалювали кожну цілу. І розрізали на восьмі частини, тож це є 8/8.
Тож, давайте я зроблю як тут. Отже, 2 - це ось ця ціла ділянка, це 1.
Отже, ось тут у нас 1. І тоді ось тут у нас 2, дві цілих.
Зафарбую їх.
Отже, це 2 цілих.
І ще в мене є 1/4.
Ось цей останній шматок, остання ціла розділена на 8 частин.
Давайте я спочатку розділю її на четверті долі.
Це одна "одна четверта", 2/4 і 3/4.
Отже, нам треба зафарбувати одну з цих чотирьох частин помаранчевим кольором.
Отже, одна з них зафарбована, ось так.
Зверніть увагу, що я зафарбував дві восьмих, і це тому, що 1/4 і 2/8 - одне й те саме.
Отже, тут я представив мішане число 2 і 1/4.
Подивимося, як можна розкласти це.
Повернемо нашу сітку.
Як по-іншому можна це зробити?
Я зараз збираюся закинути сюди купу дробів і подивитися, що я отримаю.
Перший дріб в мене буде 1/2.
Як я можу зобразити тут 1/2?
Добре, якщо я візьму одну з цих цілих і розділю її на 2 частини, тоді 1/2 буде ось тут.
Я зафарбую її.
Отже, ми маємо 1/2.
Я виділяю 1/2, що є тим самим, що й 4/8.
Ви бачите, що я зафарбував чотири з восьми частин, що є половиною нашої першої цілої.
У нас прогрес.
Відобразимо 3/8.
На що схожі 3/8?
Кожен з цих квадратів є 1/8. І я можу їх зафарбувати, і виділяю тут 1, 2 і 3.
А тепер додамо ще 8/8.
Що таке 8/8?
8/8 - це ціла, і я зроблю таким чином...
В мене ще досі не зафарбований цей квадрат, але зафарбовувати я буду ось тут.
Зробимо це.
Отже, 8/8 - це 1/8, 2/8, 3/8, 4/8, 5/8, 6/8, 7/8, і 8/8, і це - ціла.
В мене тут ціла, 8/8.
Я хочу доповнити тут до цілої, бо хочу отримати 2, тож, я тут додам 1/8.
Отже, плюс 1/8, добре, це буде цей квадрат ось тут, це моя 1/8.
А тепер давайте додамо ще один дріб - 2/8.
Добре, тут в нас восьмі, тож 2/8 - це два з цих квадратів.
Зверніть увагу, ви бачите, що 2/8 - це те ж саме, що й 1/4.
Якщо ви візьмете цю 1/4 і розділите її на 2, У вас буде в два рази більше частин, дріб перетвориться на 2/8.
1 помножити на 2 буде 2, 4 помножити на 2 буде 8.
Тож, 1/4 - те ж саме, що й 2/8. Ви бачили, що 8/8 - те ж саме, що й ціла.
А тут ви бачили, що ця ціла - це 1/2 плюс 3/8 плюс 1/8, і всі вони у сумі дають одну цілу.
Для того щоб зрозуміти, чому це працює, розглянемо з іншого боку:
1/2 - те ж саме, що й 4/8, ви ж бачили це, ми зафарбовували 4/8, потім у нас є 3/8, і потім ще 1/8.
Якщо ви додасте всі їх, 4/8 + 3/8 +1/8, то, рахуючи восьми долі, ви отримаєте 4/8 + 3/8 + 1/8 = 8/8.
4 + 3 + 1 буде 8, тож, ви отримуєте 8/8, що те ж саме, що й одна ціла.
Сподіваюся, це відео візуально допомогло вам краще зрозуміти, що ми робимо, коли ми додаємо і розкладаємо ці дроби.
Кожен з нас водночас і учень, i вчитель.
Ось я у захватi від навчань першої вчительки, моєї мами, а ось я веду курс основи штучного інтелекту для 200 студентів
І студентам, і мені лекція прийшлась до вподоби, та раптом я збагнув: незважаючи на те, що тема лекції - сучасна та передова, технологія її викладання застаріла.
Насправді, тей самий підхід використовивася і в цьому класі 14-го століття.
Дивіться: підручник, мудрець на сцені, і хлопчина спить позаду. (Сміх)
Зовсім як у наші часи.
Отож, ми удвох з колегою,
Себастьяном Труном вирішили знайти кращий спосіб викладання.
Ми взяли за ціль створити віртуальну лекцію, яка була б такою же, або якіснішою за наш Стенфордський курс, але знаходилася б у вільному доступі для будь-кого.
Лекцію назначили на 29 липня, і вже за 2 тижні 50 000 людей підписалися на участь.
Невдовзі кількість зросла до 160 000 студентів із 209 стран.
Ми були зворушені від такого широкого охвату, а також трохи хвилювалися, адже курс ще не був готовий.
Отож ми прийнялися за справу.
Ми вивчали досвід попередників: що можно було запозичити, а від чтого відмовитись.
Бенжамін Блум довів, що ліпші результати дає навчання сам-на-сам. як в дитинстві з мамою, Ми наслідували цій пораді, хоча й розуміли, що у нас буде сам-на-тисячу.
Ось відеокамера над моєю головою записує, як я розповідаю, та одночасно малюю на папері.
Один студент сказав про лекцію:
"Я наче сиджу у кав'ярні з дуже розумним другом, котрий пояснює щось, що ти ось-ось збагнеш".
І це - саме те, до чого ми йшли.
Академія Хана нам довела, що 10-хвилинний відеосюжет оказує eфект кращий, ніж годинна лекція показана в запису на малому екрані.
Наш виступ - навіть ще коротший та більш інтерактивний.
В середньому відео триває 2 хвилини, буває й коротшим, буває довшим - до 6 хвилин, потім ми зупиняємось, даєм запитання, що відтворює сам-на-сам бесіду.
Ось я пояснюю, як комп'ютер використовує граматику для аналізу речень, а ось відео зупиняється, щоб учень обміркував почуте і розібрався що до чого відмічаючи вірні видповіді потім продовжив перегляд.
Студенти краще схоплюють під час практики.
Ми хотіли залучити їх до боротьби з невизначенностью, до самостійного синтезу ключових ідей.
Ми намагалися уникнути таких завдань, як: "ось формула, порахуй значення Y, коли X дорівнює 2".
Ми надали перевагу відкритим запитанням.
Один студен написав:
"Тепер я бачу байєсівські мережі та приклади теорії ігр усюди.
Мені подобаються такі коментарії.
Саме за цим ми й шли.
Не треба змушувати студентів завчати формули; ми хотіли змінити кут їх зору на світ.
І нам це вдалось.
Чи мушу сказати, студентам вдалось.
Ось що цікаво. Ми зайнялися переробкою традиційного викладання, а в результаті вийшов найбільш традиційний матеріал більш схожий на шкільний урок ніж на віртуальну лекцію.
Більшість онлайн роликів можно зазвичай дивитися коли схочеш.
Якщо людина щось може зробити будьколи, значить може і завтра. а якщо може завтра, то може ніколи й не робить.
(сміх)
Отож ми втілили ідею домашньго завдання.
Відео можно дивитися впродовж тижня в будь-який час, але до кінця тижня всі мусять виконати домашнє завдання.
Таким чином ми спонукали продовжувати процес, забезпечивши однаковий темп засвоєння матеріалу. Тому, на дискусійному форумі, на запит колеги могли дати відповідь в ту саму хвилину.
Зараз я покажу вам один з таких форумів, більшість з них студенти організували самостійно.
Від Дафни Келлер та Эндрю Нг ми навчилися концепції відтворення ефекту класної кімнати.
Студенти дивилися відео самостійно а після цього збиралися, щоб обміркувати разом новий матеріал.
Від Еріка Мазура я дізнався про навчання однолітків, люди одного рівня можуть навчити краще лектора, адже ще добре пам'ятають як то воно, коли не розумієш.
Ми з Себастьяном вже призабули як це.
Звичайно, не можливо організувати групову дискусію з 10 000 студентів, отож ми заохочували та підтримували такі форуми.
Нарешті від НКО Teach For America я перейняв віру в те, що навчаня
- це не тільки обмін інформацією, але й натхнення та рішучість.
Нам було важно впевнитися, що учні розуміють наші старання, і що вони підтримують один одного.
Наші лекції ідуть уже 10 тижнів, із підписавшихся 160 000 студентів, половина продивилася хоча б 1 відео, і більш ніж 20 000 віповнили домашнє завдання, затратив від 50 до 100 годин.
Вони оцінили свій успіх.
Отож, чому ми навчились?
Ми спробували деякі старі, деякі нові ідеї, об'єднав їх разом, але ще стільки планів для втілення.
Себастьян зараз викладає новий курс. На мене чекає новий клас в осени.
Від Стенфордскої Coursera, Юдасіті, MITx та інших чекаємо нові програми.
Дивовижний час.
Але найбільш захоплює матеріал, який отримуємо.
У нас виходять тисячи взаємодій на кожного учня в класі, вкупі - мільярди взаємодій.
Ми збираємо, аналізуємо, і так вчимося новому, експерементуємо, так і настає справжня революція.
Ми своїми очима спостерігаємо за результатами покоління чудових учнів.
(оплески)
(звучить джаз)
Зараз ми у музеї Американського мистецтва Уітні у Нью-Йорку і милуємося однією з останніх робіт Еви Гессе.
Твір датується 1970 роком. Як і багатьом своїм роботам, митець не дав цьому твору назви.
Це мотузка, що звисає у кутку кімнати.
Зі стелі звисають мотузки різного розміру та текстури, вони майже утворюють гамак.
Гессе створила цю експозицію напередодні своєї смерті. Тоді, у 1970, їй було всього 34 роки.
Ця експозиція висіла у її студії.
Частина роботи звисає одним із можливих способів, адже її можна звісити по-різному.
Гессе залишила її розплутаною.
Перед нами різноманітні мотузки, які звисають різноманітними способами.
Мотузки розплутано.
У деяких місцях вони були заплутані, а потім їх розплутали.
З мотузками явно щось робили.
Їх обробили. Це не сирі мотузки.
Їх занурили в латекс, цей матеріал досить часто використовується.
Латекс надає їм невимушеності. експозиція виглядає свіжою, вона трохи переливається і виглядає, немов гумова.
Мотузки, звісно, повністю гнучкі й пластичні, але через латексне покриття вони стали трохи твердуватими.
Мотузки втратили свої первісні вигини, арабески й арки, але з іншого боку, їх можна прослідкувати.
Мені здається, перед нами більша частина повідомлення експозиції, вона існує і фізично і, певною мірою, концептуально.
Експозиція має свій первісний лад, її форму можна частково змінити, але не повністю.
Це дуже радикальне рішення, на мій погляд. найчастіше мистецька ідея полягає в реалізації повідомлення митця в мистецькому творі.
Це відчуття самовираження, доки не прийде хтось інший і не повісить мотузки трохи по-іншому або якось не змінить роботу, я вважаю досить кардинальним проривом у концептуалізації митецьких творів.
Лише подумайте про тодішнє мистецтво, у відповідь на що його створювали, про людей, які проводили час із нею, наприклад про Дональда Джадда та ін.
Тут ми бачимо повідомлення, що залишається абсолютним у будь-якій своїй формі, навіть промисловими матеріалами її не змінити.
Те, що зараз перед нами, важко не пов"язати з тим, що автор - жінка, і вона створила дещо більш гнучкий твір.
Якщо розглядати течію, що слідувала за абстрактним імпресіонізмом, можливо, цей твір відноситься до антигероїчної течії у порівнянні з героїчною тематикою робіт Джексона Поллока.
На якого без сумніву посилається митець у цій роботі.
Безумовно.
Дуже цікаво і обґрунтовано те, що в мистецькій критиці робіт Гессе їм надається це додумане повідомлення.
Вона відкриває питання того, що означає бути жінкою- митцем, адже у мистецькому світі переважно фігурували чоловіки тоді, у Нью-Йорку в 1960-1970 рр.
Потім цей факт дуже вплинув на митців наступного покоління.
Я маю на увазі Кікі Сміт та інших, цей митець дійсно блискуче передає значення фізичного, тілесного, не скурпульозно, а за допомогою метафори та інстинктивного відчуття.
Мотузки нагадують кишки, які вийняли з людського тіла, обробили та використали в експозиції.
Експозиція нагадує внутрішні органи, а така риса була характерною рисою феміністської течії у мистецтві 1970-х років.
Ці всі драпірування і це перекликання зі схожими роботами Поллока разом створюють досить складну роботу.
Ця візуальна сітка дійсно вражає.
(звучить джаз)
(Музика)
Те, що Ви щойно прослухали це поєднання барометричного тиску, показників вітру та температури, котрі ми зафіксували під час урагану Ноел у 2007 році.
Музиканти зіграли тривимірну діаграму погоди таким чином.
Кожна кулька, кожна кольорова смужка, презентує елемент погоди, котрий також може читатись як музична нота.
Я дуже захоплююсь погодою.
Погода є сумішшю систем, котрі впринципі є невидимі для більшості з нас.
Тому, я використовую скульптуру та музику, щоб зробити її не лише видимою, але також відчутною на дотик та слух.
Уся моя робота починається дуже просто.
Я витягую інформацію з конкретного середовища, використовуючи прості засоби збору інформації, практично все я знаходжу у господарському магазині.
Потім я порівнюю отриману інформацію з даними, котрі є в Інтернеті зображеннями супутників, погодними даними із метереологічних станцій, а також морських буїв.
Це як історичні, так і реальні дані.
Потім я упорядковую усі ці цифри на спеціальних планшетах, котрі Ви тут бачите.
Ці планшети наповнені цифрами.
І з усіх цих цифр я обираю лише дві або три змінних.
Ось так розпочинається мій перекладацький процес.
Засобом для перекладу слугує дуже проста корзина.
Корзина виготовлена із горизонтальних та вертикальних елементів.
Коли я присвоюю значення вертикальним та горизонтальним елементам, я можу використовувати зміни цих показників впродовж періоду для того, щоб створити форму.
Я використовую природний очерет, оскільки природний очерет має високу пружність, котру я не можу повністю контролювати.
Таким чином, цифри контролюють форму, а не я.
І ось що у мене вийшло.
Ці форми повністю зроблені із погодних або наукових даних.
Кожна кольорова кулька, кожна мотузка, презентує погодній елемент.
І разом, ці елементи не лише створюють форму, але й виявляють поведінкові відносини, котрі не можна побачити у двовимірній діаграмі.
Якщо підійдете ближче, Ви побачите, що це дійсно повністю зроблено із цифр.
Вертикальні елементи відповідають конткретній годині дня.
Отож, навколо є 24-годинна часова лінія.
Проте, вона також вокористовується для встановлення температурного діапазону.
На цій сітці, я можу згодом сплітати показники припливів, температури води, температури повітря та фаз місяця.
Я також перекладаю погодні показники на музичну партитуру.
І система музичних позначень відкриває більш детальний спосіб перекладу інформації без компромісів.
Отож, усі ці партитури зроблені із погодніх даних.
Кожен колір, крапка, кожнісінька лінія - це погодній елемент.
І разом, ці змінні утворюють партитуру.
Я використовую цю партитуру для співпраці із музикантами.
Це Тріо 1913, котре виконує одну із моїх робіт у Музеї Мистецтва в Мілуокі.
Також, я використовую ці партитури як креслення, котрі перекладаю на скульптурні форми, котрі продовжують функціонувати як тривимірні погодні візуалізації, але зараз вони трансформовані у візуальну матрицю музичної партитури, так, що це власне можна читати як музичну партитуру.
Що мені подобається у цій роботі так це виклики нашим припущенням щодо того яка частина візуальної термінології належить до світу мистецтва, а яка до світу науки.
Цю композицію можна інтерпретувати дуже по-різному, залежно від значення, котре ви закладаєте.
Якщо помістити це у галерею, воно перетворюється на скульптуру.
Якщо помістити у науковий музей, воно стає тривимірною візуалізацією даних.
Якщо помістити це у музичний хол, воно раптом стає музичною партитурою.
І мені це дуже подобається, тому що це справді дилема для глядача - чи є візуальна мова частиною науки, а можливо мистецтва або музики.
Інша причина чому мені це так подобається - через альтернативний шлях входження у складні науки.
Не кожен є кандидатом наук.
Для мене, це стало шляхом туди.
Дякую.
(Оплески)
Нам потрібно заокруглити числа 152, 137, 245 і 354 до найближчої 100,іншими словами заокруглити кожне з цих чисел до найближчого числа кратного 100.
Отже, давайте подумаємо про кожен з них по черзі.
Намалюймо координатну пряму.
Тут я рахую по сотнях.
Що я написав тут 100,200,300,400 всі Вони кратні 100
Я можу продовжувати далі я можу писати 500,600, і так далі.
Зараз,давайте почнемо з 152
Отже,де знаходиться число 152 десь посередині буде 150 152 буде трішки правіше
Отже 152 знаходиться саме тут
Які наші два варіанти?
Ми можемо заокруглити
Число кратне 100 вище 152 буде 200
Число кратне 100 нижче 152 буде 100
В якому напрямку ми будемо йти?
Заокруглимо до 200 чи до 100?
Отже, якщо ми заокруглюємо до найближчих 100. Ми будемо дивитись на..
Нам потрібно подивитися на десятки, щоб вирішити яке число кратне 100 знаходиться ближче і правило дуже подібне до того, коли ми заокруглюємо до найближчого десятка чи одиниці
Якщо ми дивимось на число справа.
В даному випадку ми будемо дивитись на десятки
І ми говоримо, якщо 5 і вище то заокруглюємо до більшого.
І це є 5 або більше, отже ми заокрулимо вверх до 200
Отже, так ми будемо заокруглювати 152 ми будемо заокруглювати до 200.
Це дійсно логічно, адже 152 трішки ближче до 200 це 48 умовних одиниць від 200 це 52 умовні одиниці від 100
Отже, логічно йти вверх до найближчого числа кратного 100.
Зараз давайте подумаємо про 137.
І зараз я закликаю вас зупинити відео і спробуйте заокруглити кожне з цих трьох чисел до найближчої сотні
Отже, 137 буде знаходитися десь тут 137 буде саме там
Є два варіанти- ми можемо заокруглити до 100
Це кратне 100 знаходиться нижче 137
Або ми можемо заокруглити до 200
Отже,137,тільки подивіться на це, воно точно ближче до 100
Або ми можемо використати наше правило
Якщо ми заокруглюємо до найближчої сотні Ми маємо подивитися на одиниці
Ми маємо подивитися на місце десятка
Якщо десяток 5 або більше- ми заокруглюємо до вверх
Якщо воно менше за 5 то заокруглюємо вниз
В цьому випадку ми заокруглюємо вниз до 100
Давайте зробимо теж саме з 245
Якщо ви не зупинили і не спробували самі я хочу наголосити
Дуже важливо для Вас спробувати це самостійно
Тож давайте вияснимо, де знаходиться число 245 245 десь тут це 250 значіть 245 має бути десь тут зараз давайте застосуємо це правило
Якщо ми пробуємо заокруглити до найближчої сотні Ми дивимось на число праворуч
Ми дивимося на місце десятка
Ми можемо проігнорувати одиниці ми дивимося на місце десятка тут
Якщо десяток більший або рівний 5, то ми заокруглюємо до більшого числа
Якшо він менший за 5 ми заокруглюємо до меншого числа
Тут ми точно заокруглюємо до меншого
І коли ми заокруглюємо до меншого числа ми маємо заокруглити до числа кратного 100 яке знаходиться нижче 245
Отже, ми заокруглимо до 200
У нас є два варіанти
Якщо ми заокруглюємо до більшого то ми прийдемо до 300
Якщо ми заокруглюємо до меншого, то ми прийдемо до 200
Ми точно ближче до 200
І ми можемо перевірити це за допомогою правила
Десяток, сорок знаходиться тут
Десятком є число 4
Ми заокруглимо до меншого числа
Зараз давайте подумаємо про число 354
Якщо нам потрібно його позначити, ось 350 354 має буде тут
Якщо ми заокруглимо до меншого, то прийдемо до 300
Якщо ми заокруглимо до більшого, то прийдемо до 400
Зараз давайте використаємо наше правило, також давайте подумаємо про це на координатній прямій
Це про те, щоб знайти число кратне 100 до його воно найближче.
Якщо ви пробуєте заокруглити до найближчої сотні потрібно подивитися на місце десятка справа від того, яке ви заокруглюєте
Якщо десятоком є число 5 або більше, Вам потрібно заокруглити до більшого числа
Це число 5 або більше, отже ми заокруглимо до 400
І це також логічно
Це правило дійсно підтверджується, якщо Ви саме на числі 350, прямо по середині, тоді Вам потрібно правило,щоб сказати давайте подивимося на 5 і заокруглимо вверх
Але 354 теж ближче до 400, ніж до 300 це 54 одиниці від числа 300 це 46 умовних одиниць від 400
Отже, логічно те, що ми заокруглимо вверх до 400 Переклад на українську:
Ми багато говорили про попит і споживчий надлишок, тепер подивимось з іншої сторони.
Давайте подумаємо про криву пропозиції.
Ви можете собі уявити, що може бути надлишок виробника.
Давайте, це буде вісь цін, а це вісь кількості.
І, наприклад, якщо ми керуємо ягідною фермою і це наша крива пропозиції
і це наша крива попиту тож це попит.
Отже, є крива пропозиції і крива попиту. Давайте подумаємо, яка кількість ягід буде постачатись. Давайте думати про кількість і ціну, яка повинна давати змогу виробникам виготовляти цю кількість.
Давайте позначимо кількість в тисячах фунтів ягід.
Тисячі фунтів, так що це 1000 фунтів, 2000 фунтів, 3000, 4000 фунтів і 5000 фунтів.
І, скажімо, ціна є 1 долар за фунт, $ 2, $ 3, $ 4, може бути, я міг би зробити ще навіть більше так що це $ 3, це $ 4, це $ 5 за фунт, запишемо все це в фунтах.
Наприклад, що ми хочемо, щоб постачальники робили 1000 фунтів ягід.
Те, що ми хочемо це 1 тис фунтів ягід.
Якою ж повинна бути ціна для 1 тис фунтів ягід?
Подумаємо про це з точки зору постачальника - фермера
Щоб виробляти 1 тис фунтів ягід, щоб переконати їх виробляти ягоди. Вони повинні отримати як мінімум стільки ж, скільки вони отримали б використовуючи ті ж ресурси, щоб створити щось іще.
Так що, якщо вони можуть отримати долар за фунт або еквівалент в доларах -- долар за фунт для тої першої тисячі фунтів, тисяча доларів.
Якщо вони змогли отримати, підготовлюючи землю для яблук або використовувати їх для винограду або здати в оренду землю, щоб хтось іще платив їм -- це є мінімум, який ви б мали заплатити йому.
Тому, якщо ви запропонуєте менше, вони робитимуть щось інакше. Вони здаватимуть в оренду свої землі або вони дадуть свої землі для випасу худоби.
Так що ви повинні були б оплатити їх витрати на виготовлення тисячі фунтів.
Тож витрати для них на вироблення тисячі фунтів буде тут.
І це в середньому перша тисяча фунтів.
Ви могли б також думати, що за перший фунт і наступний фунт буде тут після цього.
П'ятсот фунтів буде там, тисячний фунт буде тут або ви могли б сказати перша тисяча фунтів в середньому буде тут.
Тепер давайте скажемо, що ми хотіли, щоб вони виготовили ще тисячу фунтів.
Тож ми хочемо, щоб ця ферма чи всі ферми виготовляли разом дві тисячі фунтів. Що для цього треба зробити?
Давайте припустимо, що ринок вже виробляє цю першу тисячу фунтів.
Припустимо, що вони не хочуть виробляти ще 1,000. Тож для тієї першої тисячі вони використовували землю і витрати, які найбільш підходять, так що це найбільш підходящі ресурси.
Тому ми говоримо про людей, які дійсно знають, як виростити ягоди земля, де ягоди є краще всього вирощені і, можливо, їх недалеко треба транспортувати. Тож це дешевше, виготовляти і постачати звідти.
Але зараз, якщо ми хочемо ще дві тисячі фунтів ягід в цей період часу і, можливо, в цей рік.
Якщо ми хочемо ще тисячу фунтів, вони зараз використають менш відповідні ресурси.
Може бути, що земля трохи далі від транспортних засобів, вони зараз збираються працювати злегка менш ефективніше, вони збираються узяти землю, яка можливо, була би трохи більше відповідною для інших речей.
Тож витрати для цих виробників на наступну тисячу фунтів будуть трохи вищі.
Так що їх витрати будуть, як, в середньому протягом наступних тисяч фунтів.
Ви могли б, це витрати для тисячі фунтів прямо там для двох тисяч фунтів було б прямо там.
Але в середньому на дві тисячі фунтів.
Тепер, те ж саме, в найближчі тисячу фунтів після цього, якщо ми хочемо вже 3,000 фунтів, вони повинні виробляти, вони повинні були б отримати, їх можливість через цю додаткових тисячу фунтів, що альтернативна вартість, що поетапні тисяча фунтів так розглядайте це таким чином: крива постачання більше не є тією самою, якщо ми хочемо виготовляти при ціні 3 долари.
О, вони виробляють 3000 фунтів, тепер ми дивимося на це інакше, ми говоримо, якщо ми хочемо щоб постачальники виробляли 3 тисячі фунтів, якою має бути ціна?
Тепер подумаємо про криву пропозиції - дійсно крива альтернативної вартості для постачальників.
І скажемо, що це попит і пропозиція, а це буде фактична ціна, яка дорівнює попиту тут, так давайте просто казати, що це ринкова ціна.
Отже, що відбувається тут, всі постачальники, це ціна. Давайте припустимо, що ціна тут 4 долари, а величина попиту і кількість постачання тут -- 4 тисячі фунтів.
Що станеться, коли перші 4000 фунтів виготовлені постачальниками, вартість витрат на їх виробництво буде 4$.
Ми отримаємо 4$ за них таким чином, вони на межі.
Але протягом перших 3,999 фунтів, витрати його виробництва були нижчі, ніж ціна.
Тому, в цій ситуації виробники отримують більше, протягом перших 3,999 фунтів.
Вони отримують більше за свої ягоди, ніж могли отримати.
Говорячи про споживчий надлишок, це надлишок виробника.
Так, наприклад, для першої тисячі фунтів тут виробники, їх вартість можливість була трохи більше долара, але вони отримують 4 долари за фунт на ньому.
Протягом наступних тисячі фунтів, витрати наближаються до 2 долари за фунт.
Подібно 1.75, тільки візуально контролюючи це ще раз, вони отримують 4 долари за фунт.
Так вони отримують цей надлишок, якщо ви думаєте про весь ринок, то виробники в цілому, вони отримують цю цілу площу, вся ця площа є перевищення вартості, що вони отримують понад їх можливою вартістю.
І ми називаємо це
"профіцит виробника" - надлишок виробника.
І ми припускаємо або ми будемо вважати, криву пропозиції тут.
Це просто трикутник, площа трикутника.
Довжина цієї сторони 4-1 це просто 3.
3 долари за фунт, а потім довжина тут 4000 фунтів.
Так, щоб знайти надлишок виробника, ми просто знайдемо площу цієї ділянки.
Отже, це надлишок виробника.
Я буду використовувати той же колір, я хочу позначити рожевим.
3 рази по 4 тис., і що дасть нам площу цієї ділянки.
Так що 1/2 помножити на 3 помножити на 4, 000= = 6,000.
Отже, ми отримали 6 тисяч або 3 долари за фунт в тиждень.
Ми в Музеї д'Орсе та дивимось на композицію Карпо "Танець", яка була виконана в 1865 за проектом Гарньє для екстер'єру нової опери, збудованої за правління Наполеона Третього.
Це час, коли Париж відроджується як сучасне місто, яким ми знаємо його тепер.
Неможливо не відчувати захоплення, дивлячись на цю скульптуру.
Вона виражає таку радість та задоволення.
Достаток.
Так, відображаючи танець, але не в значенні дисципліни та суворості, що притаманні класичному балету, який виконується в оперному театрі.
Він майже непідконтрольний.
Маємо дану фігуру, що відображає танок, нестримно піднявши вгору руки з бубном в його правій руці, дух, алегорична фігура, що відображає танець та ці п'ять німф, що танцюють та кружляють навколо нього, вириваючись із площини скульптури в спосіб, який, я думаю, притаманний бароко своїм заповненням та використанням простору.
Мабуть, тому що це бароко і вона не була неокласичною, ця скульптура навіть отримала чимало негативної критики.
Це була частина натуралізму і чесність тіла та його насолода, а також те, як воно зламало рамки простору, що повинно бути визначальним.
Можете бачити, вона не виглядала ідеалізованою неокласичною скульптурою.
Фігури усміхаються.
Це просто така емоційність тут, яку ви не побачите в неокласичній скульптурі.
Це справді прорив.
Дивлячись на них, як вони веселяться і на їх волосся, що розвивається, відчуваєш справжню присутність вітру, повітря та руху, навіть те, які дух танцю має крила і як полотно тріпотить, це чудова складна композиція, якій він надає досить простий вигляд, на мою думку.
Ви згадували про німф, що ці жінки кружляють навколо духа і ми справді бачимо це як коло, проте вони нахилені вперед, отже це не зовсім коло, і що Карпо зробив - домігся двох речей одночасно.
Він зумів створити кільце навколо духа і ми це зрозуміли, але, водночас, присутня чудесна інтимність між фігурами і це задоволення їх тіл разом, і це руйнує дане коло.
Маємо фігуру, що простягається вертикально, і з основи скульптури, дві фігури, що розгорнулись діагонально.
Вона неймовірно нестабільна, вона схиляється на таку собі перевернуту піраміду.
На правду, тонкий баланс.
Відцентрова сила фігури загрожує розкидати їх на нас, але їх руки стиснені, мабуть достатньо - аби тримати їх.
Вірно, отже ми бачимо буйне вираження задоволення та енергії, творчості, танцю, але коли скульптуру вперше помістили на будівлю, люди були засмучені.
Власне, настільки засмучені, що дехто навіть кинув в неї пляшку чорнила.
Скульптуру після цього довго відчищали і її занесли всередину в 1964 р. З метою захистити її від атмосферних умов.
Вірно, тому що забруднене повітря та кислоти в повітрі починали змивати скульптуру і почали справді робити лінії тьмяними.
Ви можете побачити, особливо з лівої сторони, деякі справжні пошкодження скульптури, але вона досі залишається повна енергії, її краси, та її пустотливості.
Це мрія людства -- літати, як птахи.
Птахи дуже жваві.
Вони літають без компонентів, які обертаються, вони літають тільки завдяки змахуванням своїх крил.
Тож ми дивились на птахів та спробували створити модель, яка була б надзвичайно легкою та повинна була б мати чудові аеродинамічні здібності, які б надали їй можливості літати самостійно і тільки завдяки змахуванню крил.
Тож що може бути кращим ніж подивитись на чайку, її свободу, кружляння та кидання над морем, і використати її в якості моделі?
Тож ми зібрали команду.
В ній є загальні фахівці, а також спеціалісти в галузі аеродинаміки, в галузі будівництва планерів.
Задача полягала в побудові надлегкої моделі, яка б літала у приміщенні, і могла б літати над вашими головами.
Тож пізніше будьте обережні.
І була одна проблема: створити її такою легкою, щоб нікому не зашкодити, якщо вона впаде.
Тож нащо ми це все робимо?
Ми - компанія у галузі автоматизації і ми хотіли б створювати надлегкі конструкції, тому що це ефективно з точки зору енергії.
І ми хотіли б вивчити більше про явища пневматики та потоки повітря.
Тож зараз я хочу попросити вас пристебнути паски та вдягнути капелюхи.
Мабуть ми спробуємо разок запустити SmartBird.
Дякую.
(Аплодисменти)
(Аплодисменти)
(Аплодисменти)
А зараз ми можемо подивитись на SmartBird.
Отже тут знаходиться такий саме птах, але без покриття.
Ми маємо розмах крил близько двох метрів.
Довжина - один метр і шість, і вага - лише 450 грам.
І вона повністю зроблена з вуглецевого волокна.
Посередині ми маємо двигун, і тут ми також маємо передачі.
І ми використовуємо передачі щоб надати оберти двигуну.
Тож всередині двигуна ми маємо три датчики Хола, і таким чином ми точно знаємо де знаходиться крило.
І якщо ми зараз прокрутимо вгору та вниз ...
ми отримаємо можливість літати як птах.
Якщо ви рухаєтесь донизу, то ви будете мати велику площину підйомної сили.
І якщо ви рухаєтесь вгору, то крила не настільки великі і тому підніматись буде легше.
Тож наступна річ, яку ми зробили, або задачі, які ми розв'язали, було скоординувати ці рухи.
Ми повинні були повернути їх, підняти вгору та опустити.
Ми маємо роздільне крило.
З роздільним крилом ми маємо підйом у верхній частині крила і тяглову частину - у нижній.
Також ми бачимо, як вимірюється аеродинамічна ефективність.
Ми знаємо як визначати електромеханічну ефективність, тож потім ви можемо вирохувати аеродинамічну ефективність.
Через це воно підіймається з пасивного кручення до активного, з 30 відсотків до 80 відсотків.
Наступна річ, яку ми повинні зробити, це відконтролювати та відрегулювати всю структуру.
Тільки якщо ви відрегулюєте її, ви отримаєте аеродинамічну ефективність.
Тож загальні витрати енергії: близько 25 ват на відрив та 16-18 ват для польоту.
Даякую.
(Аплодисменти)
Бруно Джіусані:
Маркус, гадаю ми можемо запустити її ще раз.
Маркус Фішер:
Так, звичайно.
(Сміх)
(Здивування)
(Посмішки) (Аплодисменти)
Розглянемо ще одне завдання на залежну ймовірність.
Ви маєте 4 монети у торбі,
Три з них є несиметричними і вони мають 45% шанс випадання зворотнього боку при жбурлянні, решта монет симетричні.
Отож решта монет має шанс 50% на випадання лицьового чи зворотнього боку.
Ви навмання витягуєте одну з монет з цієї торби та жбурляєте її 4 рази поспіль.
Яка ймовірність випадання 4 лицьових боків при цьому?
Отож,поміркуймо про це.
Коли ми занурюємо свою руку до торби і витягаємо одну з монет, то існує певна ймовірність витягти несиметричну монету.
При цьому 3 з 4 монет є несиметричними. Отже, ймовірність витягти несиметричну монету складає 3/4.
І маємо лише одну симетричну монету. Отже, ймовірність її витягти дорівнює 1/4. Це ймовірність витягання симетричної монети.
Уявімо, що я витяг несиметричну монету. Пригадаймо,що несиметрична монета має 45% шанс випадання зворотнього боку, ось тут слід бути уважними, оскільки наше питання стосується лицьового боку, якщо я маю 45% шанс для зворотнього боку, то це означає що я маю 55% шанс для випадання лицьового боку,
Я маю 100% шанс для випадання будь-якого боку, якщо для зворотнього боку 45%, тоді для лицьового боку 100-45=55%.
А для симетричної монети маємо шанс 50% і для лицьового, і для зворотнього боку. Цілком симетрично.
Тепер мені потрібно дізнатися для кожного з цих сценаріїв якою буде ймовірність випадання 4 лицьових боків поспіль.
Отже, для несиметричної монети ймовірність випадання лицьового боку становить 55% для кожного жбурляння.
Отож, ймовірність отримання 4 лицьових боків поспіль для такої монет становитиме 0,55 помножити на 0,55 помножити на 0,55 помножити на 0,55.
А ймовірність витягання несиметричної монети і випадання при цьому 4 лиць поспіль дорівнюватиме 3/4 помножити на усе це.
Отож це 3/4 помножити на 0,55 яке чотири рази помножено саме на себе.
Отже, я можу записати це як 0,55 у четвертому ступені.
І ми дістанемо калькулятор та підрахуємо скільки ж це буде.
Тепер зробимо те саме і для симетричної монети.
Якщо я витягну симетричну монету, то ймовірність випадання 4 лицьових боків поспіль становитиме 0,5 помножити на 0,5 помножити на 0,5 помножити на 0,5.
А ймовірність витягти симетричну монету і при цьому отримати 4 лиця поспіль становить 1/4 помножити на усе це. Отже запишу це як 0,5 у четвертому ступені.
Отож,дістаньмо калькулятор і порахуємо усе це.
Отже 3/4 помножити на... Це не знаменник ось тут...
Отож 3/4 множимо на...я виділю це дужками а тут не робитиму дужки оскільки є порядок виконання дії.
Отож 0,55 у четвертому ступені дорівнює... запишу це ось тут.
Приберу це з екрану, що я міг записати усе правильно.
Насправді зроблю обидва ці обрахунки.
Отже ця ймовірність - вона ось тут. А тоді ось тут це 1/4 помножити на 0,5 у четвертому ступені.
Отож це дорівнює ось цьому тут.
І зрозуміло, що ймовірність витягання несиметричної монети і при цьому випадання 4 лиць поспіль це оце верхнє число і воно приблизно становить 6,9% шанс, що ви витягнете несиметричну монету і отримаєте при цьому випадання 4 лиць поспіль.
А ймовірність витягання симетричної монети і випадання 4 лиць при цьому це нижнє число і це лише 1,6% шанс.
Тепер же ймовірність випадання 4 лиць поспіль при будь-якому з цих варіантів дорівнюватиме сумі ось цих вищевказаних значень.
І це буде дорівнювати...зараз порахуємо. Отож це дорівнюватиме... Дайте-но я надрукую це як слід.
Отже, 0,015625 + 0,0686296875 і округлимо усе це... отож отримаємо таку суму... зараз я її запишу...
Отже маємо 0,068629...округлив це до шести знаків після коми. і маємо 0,015625.
Тепер додамо ці 2 числа. Нас бо хвилює лише знаходження шансу випадання 4 лиць поспіль.
Це ймовірність при несиметричній монеті, це ймовірність при симетричній монеті.
Нам бо потрібна ймовірність при обох варіантах, тому додамо ці 2 числа. Зробимо це на нашому калькуляторі. Отримаємо 0,08425.
Отже це 8,425% або 8,43% шанс випадання 4 лицьових боків поспіль.
І зауважимо, що це трохи більша ймовірність ніж якщо б у нас були лише симетричні монети. Тому що 3/4 шанс того що я дістану монету кращий за рівні шанси для випадання лицьового боку.
Отож ось чому ця ймовірність трохи вища ніж ймовірність того якщо б я мав симетричну монету і випадання 4 лиць поспіль при цьому.
Я отримав відгук що образ Чака Норіса в минулому відео був трохи пригнічуючим
Тому в це відео я включив щось більш потішливе
Спробуймо спростити ще кілька виразів і побачим просто застосування ідеї про яку ми вже знаємо
Скажімо, я хочу спростити вираз 2(3x + 5) це буквально означає двічі "3х + 5"
Тож це те ж саме, що.. Тож це перший "3х + 5" а потім до цього додаємо ще один "3х + 5"
Це буквально те, що 2(3х + 5) означає
Це те ж саме, якщо... ми просто подивимось на це ми маємо два "3х" тож можемо написати це як 2(3х), плюс ми маємо два "5" плюс 2(5)
Ви можете сказати:
"Ей, Сале, чи це не просто розподільна властивість яку я знаю з арифметики? я по суті розподілив 2:
"2(3х)" плюс "2(5)" і я скажу вам:
"Так, справді!"
І причина, чому я роблю це це просто показати що це є те, що ви всі вже точно знаєте
Але з цим нам не по дорозі продовжимо спрощувати це
Коли перемножите 2(3х) отримаєте 6х
Якщо перемножите 2(5) отримаєте 10
Тож ми спростили до 6х + 10
Зараз спробуємо щось більш розвиваюче
Знову, лише те, що ви вже знаєте
Скажімо, маємо 7(3y - 5) - 2(10 +4y)
Побачимо, чи можемо ми це спростити
Що ж, попрацюємо з лівою частиною виразу 7(3y - 5)
Я розподілю 7 то це буде 7 помножити на 3у що дасть нам 21у або, якщо я мав три "у" по сім разів, то це буде 21у (інший спосіб розв'язати) потім я маю 7 помножити...
Будьмо обережні зі знаками це 7 помножити на -5 7 помножити на -5 буде -35
Ми спростили цю частину
Спростимо і праву
Тож, ви матимете спокусу сказати: "о, 2 помножити на 10 і 2 помножити на 4у" і відняти їх і якщо ви це правильно виконаєте і розподілите віднімання це спрацює
Але я люблю думати про це як про "-2"
І ми маємо розподілити -2 помножити на 10 і тоді ми розподілимо -2 помножити на 4у
Тож, -2 помножити на 10 буде 20 (мінус 20, ось тут)
І потім -2 помножити на 4у
-2 помножити на 4 це -8 тож це буде -8у
Напишу -8у тут
І от ми спростили
Але ні, ми можемо ще щось зробити
Ми не можемо додати 21у і -35 чи -20 бо це є додавання зовсім різних речей або віднімання зовсім різних речей
Але ми маємо 2 речі, що множаться на у ми маємо..
Намалюю це все зеленим
Ви маєте 21у ось тут
І від цього ми віднімаємо 8у тож 21 одиниця чогось... якщо ми маємо 21 чогось і забираємо 8 від цього залишається 13 одиниць чогось тож це спрощується до 13у ще я маю -35 мінус 20 і це просто спротимо до -55 тож, все спрощено використовуючи розподільну властивість і поєднуючи спільні частини ми дійшли до "13у - 55"
Давайте подумаємо про те, хто несе тягар атак в різних ситуаціях.
У цьому відео ми зосередимось на інсуліні. Інсулін цікавий.
Це те, що потрібно діабетикам для підтримки рівня цукру в крові, отож для них, уявіть собі, він необхідний, щоб вижити.
Він має нескінченну граничну вигоду для них.
Таким чином, яка б не була ціна, вони готові купляти інсулін, якого вони так потребують.
Так, наприклад, навіть якщо ціна інсуліну була б долар, якщо лікарі в цьому місті говорять що усім діабетикам потрібні 3,000 пляшок на рік, вони братимуть 3,000 пляшок на рік.
Якщо ціна становить $ 80 за флакон, вони теж братимуть 3,000 флаконів.
Так, в розумних межах цінового діапазону, у вас немає зміни в необхідній кількості.
Таким чином, принаймні, при розумному діапазоні цін, крива попиту на інсулін є вертикальною.
Очевидно, якщо ціна підніметься до $ 9 млн за флакон, тоді деякі з діабетиків просто не зможуть собі це дозволити, і крива не зможе бути вертикальною.
Але в розумному розрізі цін у нас є вертикальна крива.
Тож ось наша крива попиту.
Це наша крива попиту.
Ви, пам'ятаєте, коли ми говорили про еластичніть
- це абсолютно нееластичний попит.
Це абсолютно нееластичний ... нееластичний.
Ви можете порівняти його з цеглою - яка абсолютно нееластична.
Скільки б ви не штовхали цеглу принаймні, з певним рівнем міцності, ви не зможете її деформувати.
Це протилежність гумовій смужці, яка дуже еластична; або можна дати визначення еластичності як те, яке ми використовуємо, коли еластичність дорівнює відсотку, і зміна відсотка призводить до зміни ціни.
Тож, байдуже скільки б ми не міняли ціну, щонайменше в цьому ряду ціни уздовж цієї кривої, люди все одно будуть вимагати 3,000 флаконів в рік.
Давайте просто намалюємо криву пропозиції тут, зробимо криву пропозиції, ось так.
Тож це постачання.
Якщо у вас немає податків, немає регулювання цього ринку, відносно того, як я намалював криву рівноважна ціна буде приблизно $75.
Я провів дослідження перед цим і з'ясував, що це ринкова ціна на флакон інсуліну.
Рівноважна кількість, тобто кількість яку потребують люди це 3,000 флаконів.
Це досить цікава ситуація, коли у вас є абсолютно нееластичний попит, чи є тут надлишок виробника і надлишок споживача?
Надлишок виробників - те, наскільки більше грошей вони отримають тобто їх можливий додатковий дохід або їх додаткова гранична вартість, і тут є надлишок виробника ось тут.
Ця область між цінами дорівнює чистій ціні і нашій кривій пропозиції.
Отже, ось наш профіцит виробника.
Надлишок виробника.
Наш споживчий надлишок, є трохи цікавіший.
Споживчий надлишок - те, наскільки більше граничної користі люди отримають, заплативши за продукт.
Ми традиційно кажемо, що це площа між кривою попиту та ціною.
Але тепер, раптово, ця область нескінченна.
Ця область є нескінченною. Отже, ми можео поглянути на це так, що ці діабетики отримають, майже нескінченну граничну вигоду від інсуліну.
Це дозволяє їм жити повноцінно.
Це дозволить їм залишитися в живих.
Для них, це є, по суті, безцінно.
Це цікава ідея, коли ви маєте нескінченний споживчий надлишок.
Не потрібно казати як багато для діабетиків, значить інсулін.
Їм потрібно вижити.
Якщо ця лінія буде трохи більше еластичною, то, можливо, ми отримаємо трохи іншу ситуацію.
У реальному світі, якщо щось є трохи дорожче, буде кілька діабетиків, які схочуть знизити їх дози або щось подібне.
Крива, в реальному світі, насправді, була б трохи еластичною.
Це досі дуже крутий нахил але фактично з легкою еластичністю.
Якщо я продовжу підіймати вгору, і вгору, то в якийсь момент, він насправді буде пов'язаний площею ось, можливо тут.
Можливо, якщо буде $2 млн. тут, то попит різко знизиться. але це буде обмежено.
Але це дуже, дуже, дуже великий споживчий надлишок.
А тепер давайте подумаємо, що трапиться якщо політики обкладуть податком інсулін.
Очевидно, це погана ідея, і я це не схвалюю, але давайте подумаємо про те, хто буде нести тягар?
Думаю, ви здогадалися, хто нестиме тягар, якщо вас обкласти податком, що тоді трапиться з постачанням і абсолютно нееластичною кривою попиту?
Наприклад, податок буде у розмірі 10 відсотків/флакон.
Замість відсотка я позначу у вигляді фіксованої суми, ми отримуємо фіксоване переміщення з точки зору ціни постачання.
Для виробників це важливо.
Якщо хочете, щоб вони робили 3,000 флаконів, вони повинні отримати $ 75.
Якщо ви візьмете першу пляшку, вони повинні отримати $ 60.
Те, що виробникам треба отримати, плюс податок, ми намалюємо нову криву.
Ми робили це кілька разів.
Для першого флакону, виробникові потрібно $ 60, але тоді ви додаєте податок, тобто, це буде $ 70.
Для 1,000 флаконів, це буде приблизно 60 чогось там.
Ви додаєте податок, і крива рухається вгору.
Для 3,000 флаконів, виробникам потрібно близько $75, $76, ви додаєте $10 до цього і отримуєте потрібних $85, $86.
Ви отримуєте нову криву, ви можете взяти ціну з точки зору споживача.
Або розглянути як постачання плюс податкова крива.
Я назву це постачання плюс податкова крива, позначимо податкову криву тут.
Це постачання плюс податкова крива.
Де вона перетинає нашу абсолютно нееластичну криву попиту?
Ви можете собі уявити, що навіть якщо ціни вищі, людям все ще потрібно отримати точно 3,000 флаконів на рік.
Вони перетинаються прямо на цій кількості, але тепер у нас є нова рівноважна ціна.
Наша нова рівноважна ціна - точно на $10 вище.
Якщо було $ 75 або $ 76, то тепер - $ 85 або $ 86.
Ця відстань становить $ 10.
Подумаємо про кілька речей.
Про загальний дохід, який уряд збирається отримати в цій ситуації.
Загальний дохід буде 10 доларів*3,000 флаконів на рік.
Це дорівнює $30, 000 на рік.
Звідки це з'явилось?
Податкові доходи, ось тут це податкові доходи.
Це податкові надходження.
Виробники збираються мати точно такий самий надлишок виробника, отож увесь цей податковий дохід прийшов безпосередньо від споживчого надлишку.
Інша цікава річ, щоб відмітити, що тут є абсолютно нееластичний попит, навіть, коли ви піднімаєте ціну це не знизить необхідну кількість, щоб ми не мали чистого збитку тут, тому що це абсолютно нееластично.
Ми маємо певну вироблену кількість, тож ви маєте передачу надлишку від діабетиків до уряду в цій ситуації, але ви не маєте ніякого надлишку втрати тут, тому що немає ніякої області втрати.
Я думаю, ви могли б сказати, між тим, де крива пропозиції і крива попиту перетинаються.
Іншими словами, величина попиту не знизилася, тому що ціна зросла.
Привіт. Я тут для того, щоб розповісти вам про те, як важливо хвалити, захоплюватися і дякувати, і робити це особливо та щиро.
Ось як ця тема зацікавила мене: я помітила в собі - від часу коли почала дорослішати, і до моменту кілька років тому - що хотіла б сказати комусь "дякую", хотіла би похвалити когось, хотіла б, щоб хтось похвалив мене, але я стримувала це бажання.
Я запитала себе, чому?
Мені стало соромно, незручно.
І наступним моїм питанням було, чи я єдина, хто так робить?
Тож я вирішила провести дослідження.
Мені пощастило, що я працюю у центрі реабілітації, тому маю змогу бачити людей, які звикли бачити життя і смерть.
Проте іноді трапляється, що найбільшого болю їм завдало те, що їх батько помер, так ніколи і не сказавши їм, що гордиться ними.
А після його смерті вони чують від усіх родичів та друзів, що батько говорив іншим людям, як він гордиться сином, але ніколи не казав цього синові.
Тому що він не знав, що син потребує це чути.
Отож моє питання таке: чому ми не просимо про те, чого потребуємо?
Я знаю одного пана, який 25 років перебуває у шлюбі, і прагне почути від своєї дружини
"Дякую за те, що ти нас годуєш і я можу бути вдома з дітьми", але він нізащо не попросить про це.
Я знаю жінку, якій добре це вдається.
Раз на тиждень вона має розмову зі своїм чоловіком, і каже йому,
"Я би дуже хотіла, щоб ти подякував мені за все, що я зробила для догляду за домом та дітьми".
І він каже, " О, це чудово, це чудово".
Похвала справді мусить бути щирою, але за неї відповідає вона.
Моя подруга Ейпріл, яку я знаю ще з дитсадка, дякує своїм дітям за те, що вони прибирають удома.
Вона сказала, "Чому б я не мала дякувати за це, навіть якщо це їхній обов'язок?"
Отже, чому я стримувала своє бажання?
Чому інші люди його стримували?
Чому я можу сказати, "Я хочу стейк з кров'ю, мені потрібні черевики шостого розміру", але я не скажу,
"Ви похвалите мене?"
Причина в тому, що я даю вам дуже важливу інформацію про себе.
Я вказую вам на своє слабке місце.
Я кажу вам про те, що потребую вашої допомоги.
І трактую вас, близьких мені людей, як ворогів.
Бо що ви можете зробити з такою інформацією?
Ви можете відкинути мене.
Ви можете зловжити цим.
Або ж, власне кажучи, ви можете задовольнити мою потребу.
Я привезла свій велосипед, який дуже люблю, у веломагазин, і в ньому "вирівняли" колеса.
Майстер сказав, "Знаєте, коли колеса вирівняні, велосипед стає значно кращим".
Мені віддали той самий велосипед, але на колесах виправили всі нерівності. Цьому велосипеду два з половиною роки, а він як новий.
Тому я закликаю усіх вас.
Я хочу, щоб ви вирівняли свої колеса: не обманюйте себе, що не потребуєте чути похвалу.
Що ви хочете почути?
Підіть додому до дружини, запитайте в неї, що їй потрібно?
Запитайте у вашого чоловіка - чого він потребує?
Підіть додому, поставте ці запитання, і допоможіть людям довкола вас.
Це так просто.
Чому це нас хвилює?
Ми говоримо про мир у світі.
Як ми можемо його досягти з різними культурами, різними мовами?
Я думаю, все починається з дому, з вашої власної оселі.
Робімо все як слід у наших власних домівках.
Насамкінець, я хочу подякувати усім присутнім за те, що ви чудові чоловіки, прекрасні матері, друзі, доньки, сини.
І, можливо, ніхто вам раніше цього не казав, але ви справляєтесь дуже, дуже добре.
Дякую вам за те, що ви тут, просто приходите і змінюєте світ своїми ідеями.
Дякую.
(Оплески)
Скажімо, Арману 18 років. А Дії - 2 роки.
Що я хочу з'ясувати у цьому відео, давайте я це запишу Через скільки років Арман буде втричі старший, ніж Діа?
Це буде нашим питанням.
І я б хотів, щоб ви спробували самі розв'язати цю задачу.
Тож давайте трохи подумаємо.
Нам цікаво скільки років пройде, це те, що ми не знаємо, але що хочемо знайти.
Через скільки років Арман буде втричі старший, ніж Діа?
Давайте введемо якесь невідоме, нехай це буде кількість років.
Припустимо, у це кількість років.
Зважаючи на це, ми можемо утворити рівняння, враховуючи цю інформацію, щоб з'ясувати, через скільки років Арман буде втричі старшим, ніж Діа.
Давайте спершу дізнаємось, скільки буде Арману через у років.
Тож скільки років буде Арману?
Арману буде...зараз йому 18, а через у років він буде на у років старший.
Тому Арману буде 18 плюс у років.
А як щодо Дії?
Скільки років буде їй?
Скільки їй виповниться через у років?
Зараз їй 2, а через у років їй буде 2 плюс у.
Знаючи це, зараз нам цікаво, скільки років пройде, щоб дорівнювати цим числам.
Нам справді це цікаво. Ми розв'яжемо цю задачу для у, тобто 18 плюс у повинно дорівнювати 3 помножити на 2 плюс у.
Зауважте, це вік Армана через у років, а це - Дії.
І ми вже вияснили, що Арману через у років буде втричі більше років, ніж Дії.
Тож ми утворили рівняння.
Тепер ми можемо просто його розв'язати.
Тож у лівій частині...давайте я виберу інший колір, щоб не міняти постійно.
Тож у лівій частині рівняння, у мене все ще 18 плюс у У правій частині я розкрию дужки і отримаю 3 помножити на 2 буде 6, 3 помножити на у буде 3у 6 плюс 3у.
Зручніше буде перенести всі невідомі в одну сторону рівняння, а всі інші числа - в іншу.
Тут у нас 3у. Ми бачимо, що у правій частині рівняння невідомих більше, тому давайте позбудемося у в лівій частині.
Можна зробити і навпаки, але тоді в нас будуть від'ємні числа
Віднімемо у в кожній частині рівняння
І у нас залишиться У лівій частині 18 А у правій у нас 6 плюс 3у віднімаємо один такий у і у нас залишиться 2у.
Тепер ми можемо позбутися вільночлена
Для цього віднімаємо 6 від обох частин 18 мінус 6 буде 12
Ми робимо це для того, щоб у нас вийшло 6 мінус 6 дорівнює 0, тому 12 рівне 2у 2 помножити на кількість років дорівнює 12.
Але якщо ми хочемо мати тут лише один коефіцієнт, ми повинні поділити обидві сторони на 2
Тому у нас залишається у=6 у дорівнює 6
Тому, повертаючись до завдання.
Через скільки років Арман буде втричі старшим, ніж Діа?
Ми можемо сказати, що через 6.
Я хочу, щоб ми це перевірили.
Подумаймо, чи справді це так?
Скільки буде Арману через 6 років?
Йому буде 18 додати 6 дорівнює 24 роки.
А скільки буде Дії?
Діа матиме 2 плюс 6 дорівнює 8. Їй буде 8 років.
І - о чудо!
- 24 і справді втричі більше, ніж 8!
Через 6 років Арману буде 24 роки, а Дії 8 і Арман буде втричі старшим.
От і все!
(музика)
Ок!
Браян і Моніка.
Ми стоїмо біля Нью-Йоркського Куроса
І що це означає, Моніка?
"Курос" - це молодий чоловік у Греції Ок!
Це загальний термін на позначення поняття "молодої людини"
Ок.
Скульптури молодої людини
Таким чином, ми наближаємося до нього не розрізняючи цю особу
Ні, це звісно тип, ідеалізована форма чоловіка
Але ж чоловік не є богом?
Абсолютно!
Відповідно до вірувань, вони є надгробками.
І звичайно ж, ти однієї речі ти не можеш уникнути коли ти підходиш до статуї, вона оголена.
Абсолютно!
Таким чином вони уникають одягу, звертаючи увагу на ідеалі, молодій чоловічій формі
Таким чином, якщо б це було зображенням, то це б було дуже дивно мати оголеного чоловіка, вірно?
І інтерпретація Кеннета Кларка різниця між голим і оголеним, більше, ніж хтось без одягу, голий є ідеальною формою
Добре, фокусування на ідеальності людського тіла.
І молодий чоловік, вираження в нього у дуже вузькому діапазоні Людини близько 20 років.
Так.
Ок, а зараз перша річ, яку ми помічаємо вона надзвичайно фронтальна
Це має сенс тільки навпроти
Це не означає, що її потрібно розглядати навколо. Правильно.
Тільки навпроти чи позаду.
О так, це правильно!
І єгипетська постава, що є незаперечною, так?
Руки, наче притиснуті з боків, Крок вперед з випрямленими в колінах ногами, і навіть зачіска схожа на єгипетську.
І хоча він ступає вперед, його вага ідеально врівноважена на обох ногах просто виглядає так, ніби він хоче кудись піти.
Тож ми не зробимо помилку це єгипетська статуя через свою наготу і як ви вже здогадалися через природність постави. Правильно!
Але ніхто не заперечує, що це прийшло через вплив Єгипту.
Так, тому що ми бачимо багато єгипетських скульптур з цією позою.
Отже, перехідний момент для грецької скульптури як відомо, Геометричний період або Орієнталізуючий стиль, в деяких словниках, в архаїці
Тож це початок нового періоду І цікаво те, що за термінологією архаїчного періоду. В історичному сенсі, це період, що випереджає епоху Класики.
Так, цей вид ідеалізує класичний період.
Вони мають для цього докази.
Доречніше було б датувати цю пам'ятку 6 століттям, час перед класичним періодом до н.е. І ми звичайно бачимо тут початок чогось з розміром життя, трохи менше, ніж розмір життя, чоловіча гола скульптура.
Що відрізняє це від фігур в наступній галереї, класичного періоду?
І в той час ми самі робимо висновок, всі групові скульптури знаходяться в секції класичного періоду. Тому що в секції класичного періоду, людські форми справді відповідають дійсності.
Пропорції коректні, вони менш жорсткі, вони більше існують у колах, вони проглядаються з усіх сторін.
Цей ще мало скопійований та жорсткий.
Дійсно присутній інтерес скульптора. в основних формах людського тіла.
Кістки, мускулатура, вони стандартизовані і оформлені в геометричних формах.
У той час, як в класичний період, вони виглядають більш реалістично до того як людське тіло насправді виглядає.
Тому обличчя виглядає трохи як маска. навіть трохи з вимушеною посмішкою... они називають це "архаїчною посмішкою"
Стилізовані очі, брови, які продовжують лінію носа і як ти зазначила перед цим волосся дуже добре стилізовано, значить постійно прикрашені бісером.
Таке можна очікувати і в класичний період щоб побачити досі ідеалізовані форми чоловіка, але ми хотіли б побачити їх менш намальованими і абстрактними.
Правильно, більш природними! ...
(звучить фортепіано)
Ми в Малібу, на Гетті Вілла, з Франческою Трончін та Бет Харріс.
А це - Стівен Зукер І ми розглянемо невелику прекрасну римську статую, чи на кшталт римської.
Так, на кшталт римської.
В принципі, я б назвала її римською репродукцією грецької скульптури.
Слово "репродукція" тут дуже сумнівне, але про це ми поговоримо пізніше.
Загалом, римлянам надзвичайно подобалося грецьке мистецтво.
Як і мені, дійсно.
Як і нам всім. Вони зробили велику кількість репродукцій грецьких скульптур, а також картин, зазвичай, додаючи своїх мазків, так би мовити.
І в деяких випадках відмінності були ледь помітні, отже, ми не можемо вважати їх повною копією, або бездоганною репродукцією
Вочевидь, це багато говорить про греків у певний момент розвитку.
Але чи це дає нам якусь інформацію й про римлян?
О, звичайно ж.
Багато що можна сказати про смаки римлян, дивлячись на репродукції греків.
Здається, є певні критерії, за якими вони копіювали та робили репродукції предметів мистецтва, - розглянемо скульптуру.
І одним з них, одним з мотивів зробити копію грецькоїх скульптури було те, що оригінал був відомим предметом, і в нього була певна слава.
Або ж скульптор чи оригінал були видатними в певному сенсі.
У випадку з цією скульптурою маємо й те, й те. Два в одному.
Два в одному.
Однозначно.
Перш за все, скульптором був Праксітель, що творив у 4 ст. до н.е.
А ця репродукція, яку ми споглядаємо, копія, датується приблизно кінцем 2 ст. н.е.
Отже, близько 600 років. І це відразу ж наштовхує на думку, що оригінал був дійсно особливим. Адже в іншому випадку його б не стали копіювати через 400, 500, 600 років.
Це так само, як піти у Лувр, або купити килимок для мишки, чи чашку для кави із зображенням Мони Лізи, створеної 500 років тому.
Оригінал був у натуральну величину?
Так, в натуральну.
Правильно. Десь 3 фути?
У висоту вона приблизно 3 фута, і судячи з її розмірів та об'єкта зображення, - це Венера - римська інтерпретація грецької богині Афродіти, богині кохання.
Враховуючи об'єкт зображення, масштаб, матеріал, тощо, я вважаю, можна сміливо стверджувати, що ця скульптура - лише частина.
Тобто, вона не виставлялась у храмі, вона дійсно була чиєюсь власністю?
На кшталт камерної скульптури?
Звичайно ж.
Отже, це прикраса? Чи вона була релігійним об'єктом, беручи до уваги, що це ж богиня.
Ну якщо це зображення, якщо це статуя, що була в домі, то я думаю, вона дійсно виконувала декоративну функцію.
Але в неї була ще й певна функція, - як для нас зараз фотокартки з подорожей, що ми показуємо друзям.
На них прекрасні об'єкти мистецтва, що ми бачили у Парижі, деінде.
Пам'ятка на згадку. Я вважаю, вона була прикрасою, однак дуже корисною. Вона свідчила про ерудицію римлянина - хазяїна будинка, його знання грецької скульптури, його претензію на колекціонування та демонстрацію мистецтва.
Мистецтво й досі виконує цю функцію.
Так, звичайно.
І я вважаю, що історики мистецтва, судячи з книжок у їхніх бібліотеках, також виставляють їх радше на показ.
Абсолютно правильно.
А ця скульптура змінилася з часом.
Ми дивимося на цей стародавній, білий мармур.
І він прекрасний, нібито м'який, аж прозорий.
Він сяє, неначе справжня шкіра.
Однак, чи так ця скульптура виглядала й тоді?
Ні. Подивіться уважніше, наприклад, на тканину, очі, волосся й пов'язку на голові. Там ще й досі є залишки фарби.
Стосовно класичних античних скульптур дуже важливо пам'ятати одну річ.
Ми дуже захоплюємося винятковим білим кольором цих статуй, але спочатку вони всі були розфарбовані.
Не впевнена щодо оголеного тіла цієї Афродити, однак тканина і волосся безсумнівно були розфарбовані в техніці енкавстики - пігментом, змішаним з розплавленим бджолиним воском.
Отже, фарба ще й виблискувала.
Є ще кілька деталей, що зараз відсутні на статуї, однак колись були на ній.
Це не лише фарба, а й очі, що, ймовірно, були інкрустовані з іншого матеріалу.
Можливо, скла, каменя чи кістки - є багато варінтів інкрустації.
Можливо, були ще й ювелірні прикраси?
Однозначно. Про це я також хотіла згадати.
Тут видно, що в неї проколоті вуха.
І цілком можливо уявити маленькі золоті сережки, що звисали з кожного вуха.
Так би вона виглядала ніби живою, не такою як зараз.
Точно.
І якщо ви прогорнете стародавні джерела та описи скульптур, загалом, то знайдете багато свідчень, що римляни та греки вважали статуї настільки схожими на людей, що вірили, ті можуть оживати.
Також говорять, що статуї приковували до постаментів, щоб вони не пішли з храму.
А чого Венера на зображеннях завжди виходить з води та нібито випромінює скромність?
Напевно, щоб зрозуміти це, нам спочатку варто торкнутися питання, чому статуя була настільки важлива в давнину.
Але, звичайно, поза, в якій вона зображена: одна рука тримає драпірування, що спадає на глечик для води біля її лівої ноги, а права рука - біля нижньої частини тіла, нібито прикриває інтимні місця, однак цим привертає ще більше уваги. Отже, це абсолютно вдавана скромність.
Але ж вона Афродіта, її мета - бути сексуальною.
Вона не проти, що ми її там розглядаємо.
Богиню Артеміду, з іншого боку, скував би жах.
Навіть не можу уявити античну Артеміду оголеною.
І якщо я правильно пригадую, вона покарала кілька людей лише за те, що вони глянули на неї.
Але ж не Венера.
І ще варто розповісти про оригінал статуї Афродіти, датовану 4 ст., майстера Праксітеля.
У 4 ст. жителі острова Кос, що біля західного узбережжя Туреччини, дали Праксітелю замовлення.
Вони сказали: "Нам потрібна статуя Афродіти для нашого храму."
Він відповів:
"Жодних проблем."
А, насправді, він створив дві статуї богині.
Одна була повністю одягнена. А друга виглядала зовсім по-іншому.
Нині, особливо щодо античного мистецтва, радше навіть періоду Ренесансу, ми дійсно звикли до оголеності.
Але у 4 ст. до н.е. це було щось нове. Побачити статую оголеної богині у повний зріст - це неймовірно шокувало.
Отже, жителі острова були шоковані, коли Праксітель показав їм 2 статуї - оголену Афродіту та вдягнену.
Почуття пристойності перемогло.
І вони відповіли: "Ми хочемо вдягнену Афродіту."
Оголена богиня була чимость надто радикальним.
Оголена Афродіта дісталася місту Кнід, що на західному узбережжі сучасної Туреччини, лише море розділяє це місто і острів Кос.
Цікаво дізнатися, що є багато свідчень про людей, які подорожували до Кніда, щоб подивитися на оголену Афродиту Праксітеля.
Репродукції цієї статуї - чисельні, зокрема, й ця, на яку ми дивимося.
Ми не знаємо, як виглядав одяг Афродіти.
Дивно, да.
Я вважаю, це багато говорить як про грецьке мистецтво, так і про греків, римлян, подорожі, й про нас.
Цілком вірно.
Так, мало що змінилося.
Неймовірно. Ви дійсно оживили цю скульптуру для нас. Дякуємо.
(звучить фортепіано)
Співвідношення хлопців до дівчат у мовному класі 5 до 8.
На кожні 5 дівчат припадає 8 хлопців.
Якщо загалом у класі 65 учнів, скільки є дівчат?
Тому це цікаво.
Нам дано співвідношення дівчат до хлопців.
Якщо відомо, що в загальному є 65 учнів, вкажіть скільки у класі є дівчат.
Отже, справді про що нам потрібно подумати не лише про співвідношення дівчат до хлопців - нам потрібно знайти співвідношення дівчат до загальної кількості учнів.
Як ми можемо визначити яким може бути співвідношення?
Що ж, співвідношення хлопців до дівчат дає нам хорошу підказку.
Якщо на 8 хлопців припадає 5 дівчат, яка загальна кількість учнів буде припадати на кожні 5 дівчат?
Що ж, на кожних 5 дівчат будемо мати 5 дівчат та 8 хлопців.
Загалом ми отримаємо 13 учнів.
Отож, я щойно додав 5 та 8 ось тут.
Загальне співвідношення дівчат до загальної кількості учнів складає 5 до 13.
Одним із способів міркування про це якби ви порівну поділили учнів на групи з 13 чоловік, кожна група з 13 чоловік буде нараховувати 5 дівчат.
Отож, я вважаю, що ми можемо вияснити скільки загалом є дівчат.
Тому що нам дано 65 учнів.
Тож, ми маємо не лише одну групу з 13 чоловік, ми маємо 65 учнів.
Скільки разів число 65 містить у собі групи по 13 чоловік?
Щоб перейти від 13 до 65, нам треба помножити на 5.
5 × 10 це 50 і 5 × 3 це 15.
Гаразд.
Тож, 13× 5 це 65.
Отже, загалом ми можемо розглянути це як 5 груп по 13.
Отож, якщо ми маємо 5 груп по 13 чоловік, кожна з них буде мати 5 дівчат.
Помноживши на 5, ми будемо мати 25 дівчат.
Тому, на кожні 65 учнів, припадатиме 25 дівчат, відповідно до умови задачі.
Що я хочу зробити в цьому відео так це як пропозиція чи попит можуть змінитись на основі змін чи певних факторів ринку і тоді подумати як це може вплинути рівноважну ціну чи рівноважний обсяг
Отже давайте скажемо в певний період, крива пропозиції виглядає так а це те як виглядає попит і тоді раптово трапиться певна річ
Нове стійке до хвороби яблуко винайдено що станеться в наступний період
Отже, нове стійке до хвороби яблуко винайдено це те що легко впливає на виробників і постачальників
І всі раптом отримають менше вразливих до хвороб яблук і тод вони будуть готові виготовити більше яблук на будь-якій точці ціни це перемістить обсяг яблук що постачаютсья або ти зможеш сказати що крива пропозиції переміщена направо або ж поставки зросли очевидно, якщо зараз ми маємо стійкі до хвороб яблука наша мінімальна ціна виготовлення яблук нижча
Зараз, коли ми маємо переміщену криву пропозиції направо що трапиться з рівноважною ціною?
Отже наша рівноважна ціна знаходиться тут наша нова рівноважна ціна...отже це стара і ось це наша нова рівноважна ціна ми підсумовуємо що попит вцілому не змінився отже це наша нова рівноважна ціна отже наша нова рівноважна ціна є нижчою, значить ціна знизилась
І ти не матимеш причин через які потрібно брати клас Е
Але тобі потрібно подумати про цей шлях подумати як крива зміниться
А зараз давайте обдумаємо сценарії
Перед цим, всі ці приклади, це те що траплялось раніше події завершились, отже перед цим дослідження показали як звільнити яблуко від загрози.
Ніхто не хоче захворіти раком і більше людей хочуть мати яблука це змінить споживчі переваги вони будуть віддавати перевагу яблукам більше якщо вони у супермаркетах
Це легко впливає на споживчі переваги покупців і при такій ціні споживачі захочуть отримати люди будуть потребувати більший обсяг яблук обсяг попиту на яблука зросте
Отже крива попиту переміститься вправо, або можна сказати що попит зріс отже це нова крива попиту, тут попит зростає дозвольте написати тут що в цій ситуації поставки зростають тут попит зростає, і що трапиться з ціною тут наша стара рівноважна ціна і це наша нова рівноважна ціна
Ціна легко зростає
Правду кажучи тут, також варто подумати про обсяг в першій ситуації
Це наша стара рівноважна ціна, це нова рівноважна ціна
Обсяг зростає і це означає якщо мало спорчених яблук ціна падає, більше людей хочуть їх купити
Тут ціна зростає і що трапляється з обсягом
Обсяг.
Це наш старий рівноважний обсяг, а це новий рівноважний обсяг
Обсяг також зростає.
Більше людей хочуть придбати яблука, вони не хочуть захворіти
Тепер давайте розглянемо ось цей сценарій
Сік груші промисловість запускає рекламну компанію
Для цього узагальнимо що ті ж самі що вирощують яблука, можуть вирощувати груші
Це стає цікавим.
Отже ти маєш дві цікаві речі
Запускаючи таку рекламну компанію - будемо вважати що вона хороша це легко створить більший попит на сік груші ніж на сік яблука
Більшість людей які думають про сік вони думають про яблучний сік
А зараз раптово, сік груші виходить.
І це робить попит на сік яблука меншим
Тобто, попит на яблучний сік зменшуєтсья
Якщо попит на яблучний сік зменшиться виробники яблучного соку потребуватимуть менше яблук
Це означає що попит на яблука зменшиться на будь-якій точці ціни, попит на яблука зменшитсья отже крива попиту на яблука переміститься вліво
Варто сказати що на будь-якій точці ціни, обсяг попиту зменшиться вся крива і взаємозв'язки перемістяться вліво
А зараз це ще не все що може трапитись проте, якщо ти думаєш про це як постачальник
Я не знаю чи це дійсно так, але давайте припустимо що фермери які вирощують яблука також можуть вирощувати груші
Отже, вони можуть сказати, що зараз вигідніше вирощувати груші і вони роблять цю рекламну компанію і вірогідно ціна на груші зросте
Вони можуть сказати, я виділю більше своєї землі для вирощення груш і менше землі для яблук
Тоді поставки яблук зменшаться
І це перемістить криву вліво.
Вони обоє перемістяться вліво
І що трапиться в цьому випадку
Попит зменшиться і поставки зменшаться, вони обоє перемістяться вліво отже цей шлях тут, я намалював його
Це була наша стара рівноважна ціна, а це наша нова рівноважна ціна
Це виглядає так як я намалював ось тут, це не змінити
Рівноважний обсяг вже зрозуміло
Це наш старий рівноважний обсяг, а це новий рівноважний обсяг просто кажучи обсяг зменшився.
Це був поганий день для яблук проте ціна не змінилась оскільки в прикладі ми узагальнили що фермери вирощуватимуть менше яблук
Виявляється я можу намалювати це різними шляхами.
Дозвольте це намалювати
Отже кількість, безумовно
Отже давайте подумаємо інший сценарій.
Дозвольте зробити це по іншому
Скажемо що поставки різко зменшаться
Скажемо що поставки змістять весь шлях поставки підуть далеко назад.
І що трапиться в цьому випадку
Отже тепер наша рівноважна ціна бо скорочення поставок більші екстремальні аніж скорочення попиту
Зараз - і це дійсно залежить від того яка форма кривої
Найважливіша річ це причина через яку ми побачимо правдиві результати але в цій ситуації, все раптово, ціна зростає але обсяг які раніше зменшуєтсья
В цьому випадку, єдини в чому ти можеш бути впевненим це те що обсяг спаде але ціна зросте через такий ефект
Поставки зменшаться більше аніж зменшився попит. Отже ціна спаде. А зараз я розроблю інший сценарій де можливо поставки ледь рухатимуться а попит зросте різко
Дозвольте намалювати де поставки ледь рухаються отже можливо поставки, зсуваються помало вліво
Можливо крива пропозиції виглядає ось так
А зараз раптово, обсяг зростає
Отже у всіх сценаріях, обсяг зменшується
Проте я розробив третій сценарій де ціна буде нейтральною ціна зростає або ціна спадає.
Ти правду кажучи незнаєш цього що трапиться з ціною відповідно до цього ти просто дивишся на криву і бачиш яка є нова рівноважна ціна
Погляньмо так.
Яблука збирають профспілки і попит заробітньої плати зростає
Так що це питання для постачальників
Ось тут ви бачите портрет Карла Ліннея, мабуть, я неправильно його вимовляю.
Він - такий собі пан зі Швеції, жив приблизно у 1700-тих, відомий як батько сучасної систематики.
Саме слово "систематика", коли ви розберете його на корені, означає науку класифікування речей.
Проте, маючи на увазі систематику, особливо, у випадку Карла Ліннея, ми говоримо про класифікацію живих організмів, отже, це класифікація живих організмів.
Це стало справжньою новинкою - ще перед його заявою, люди знали, що тварини поділялися за видами, леви володіли певними ознаками, що, власне, робило їх левами й дозволяло схрещуватися і т.д, що мавпи й шимпанзе могли схрещуватись між собою, і це б створило інший вид, що полярні ведмеді належали до іншого виду, а люди до ще іншого.
Саме він перший вказав на те, що тварин можна групувати не лише на види.
Можна їх згрупувати й в інші категорії. Так з'явився рід.
Можна згрупувати подібні види в роди.
Тоді він зайшов ще далі, адже ще ця ідея про роди брала свій початок у давніх греків.
Тоді він подумав: а чому б не згрупувати схожі роди в ряди, ряди в класи, класи в царства.
Саме він постановив, що з такою класифікацією можливо створити дерево.
Створити дерево життя.
Створити структуру, яка дає змогу побачити наскільки два організми між собою різняться, ось чому його вважають батьком сучасної систематики.
В нього не було багато інструментів.
Все, що він міг зробити,це спостерігати і висловлювати твердження, мовляв, ці тварини мають шерсть і розмножуються таким способом.
Чи вони відкладають яйця, чи ні. Чи є в них хребет, чи нема.
Це все, що він міг використовувати при складанні систематики.
З того часу, очевидно, з'явились тисячі новинок щодо нашого сприйняття тварин, чи природи навколо, так само як і знаряддя, аби їх вивчати.
Єдине, чого він не знав, - це еволюція - ідея єдиного походження.
Поміж тим як ми розуміємо еволюцію та здатністю передбачати минуле за викопними рештками, це допомагає нам точніше визначити, які тварини пов'язані з іншими.
Побачити, чи їхній єдиний предок не такий ще далекий чи вже давній.
Тому нам і не треба покладатись на викопні рештки Можна глянути на ДНК двох видів, що сьогодні існують, і подивитись наскільки ці ДНК схожі.
Це нам підкаже, наскільки давно ці види розійшлися, якщо це було можливо при розгляді викопних решток, чи наскільки давно ці види стали двома абсолютно різними видами.
Враховуючи все це, я хочу пояснити деталі.
А це те, що завжди було для мене трохи --- трохи неясне ще тоді, як я лише взявся вивчати ідею систематики --- що систематика - це таке ж мистецтво як і наука.
І навіть сьогодні, люди дискутують на тему кращого способу класифікації речей та того, на що варто звернути увагу.
ДНК служить найкращим інструментом для подачі більш систематичного та аналітичного способу визначення близькості двох тварин.
Вони обираються й базуються на вченнях ранніх систематиків зокрема, Карла Ліннея, й заявах, на кшталт:це можна віднести сюди. Але їх так само можна групувати й на ширшому рівні чи глибшому. Тому ось ці речі є дещо довільні.
Більш аналітичним способом є спостереження, наскільки ці ДНК схожі, і тоді використання цього як вимірювання, наскільки далекі ці тварини.
Чи правильніше було б сказати, ці види, адже дана систематика застосовується не лише до тварин.
Вона застосовується до рослин, бактерій та архей, і тому подібне, тому охоплює ширший спектр, аніж просто тварин.
Тепер, я подумав, що було б весело - це так, аби вже цілком вловити суть сучасної систематики, - дізнатись, де ж та область, яку, власне, започаткував сам Лінней, де вона тепер, і як --- використати ті дані й знайти місце людини на цьому рисунку.
Вочевидь, я малюю лише частинку цілого всесвіту організмів, про які нам відомо на даний час.
Це принаймні показує картинку в рамках нашого розуміння, зокрема, розуміння нас самих. Особливо, людей.
Тепер, наш вид, як ми його називаємо - люди. Хоч насправді це Homo sapiens.
І частина "сапієнс" означає вид, а "гомо" - рід.
Тут я намагаюсь показати, якщо гомо - це рід, то які ще види належать до нього?
Насправді -- ну чи, принаймні, наскільки нам відомо -- не вснує жодного іншого виду в роді Гомо.
Ймовірно, ми їх усіх вбили.
Або ж якось схрестилися з ними, і тому можна посперечатися з тим, що це були інші види. Швидше за все, вони змагались в одній екосистемі і згодом стали видом під загрозою вимирання, коли змагались із нашим предком.
Проте, найближчі до нас види в межах виду, про які нам відомо, - неандертальці, офіційна назва їхнього виду - Неандертальський.
Піднімаючись по дереву життя все вище, вище по систематиці - іноді ви побачите згадку про плем'я. Іноді воно не згадується
І ми схильні вдаватись до деталей, чим ближче підходимо до людей
Чим далі ми відходимо від дерева життя, тим менше нас цікавлять деталі.
Проте, такий принцип не завжди діє.
Трохи вище ви дістанетесь до Гомінінів. Я впевнений, що теж неправильно вимовляю це слово.
Але інші види, що підпадають під Гомініні і яких нема в Гомо, -- і я точно їх усіх не перелічу, тому показую всі інші гілки ось тут -- це спільний предок шимпанзе.
Назва їхнього виду -- їхній рід називається Шимпанзе, їхній вид - Троглодит.
Тому їх назва - Шимпанзе Троглодит.
І це, власне, ще одна норма, яку ввів Карл Лінней, що ви розглядаєте конкретний вид спершу за їхнім родом, а тоді лиш за видом. Рід пишете великими літерами, вид - маленькими.
Отже, ми - Гомо сапієнс. Це - Гомо неандертальський. Це - Шимпанзе троглодит, якого зазвичай називають просто шимпанзе.
Тепер, коли ви підніметесь на щабель вище по цьому дереву життя, то вже дістанетесь до родини. Ми належимо до родини Гомінідів, і я знову,мабуть,неправильно вимовляю це слово.
Аби лиш навести приклад, все, що я вже згадував, все, про що я вже говорив, перебуває в межах родини.
Аби переконатись,що тварини не належать до цієї родини, варто поглянути на горил.
ЇХ можна називати Горіліні горила, або Г горила.
Така назва їхнього виду. Дана родина іноді носить назву
Гомініди.
Піднявшись ще на щабель вище -- чому я це роблю -- і я не хочу бути жодним чином вичерпним стосовно інших видів, що належать до цієї родини, але не належать до нашого плем'я.
Я лише намагаюсь подати загальну картину-- чим далі ми просуваємось, чим далі відходимо від ланки нашого плем'я, родини, порядку, ми приходимо до тих ланок, де спільний предок людини перебуває все далі в часі. Генетична подібність все більше відрізняється.
Та навіть щодо фізичних відмінностей.
Розглядаючи це на поверховому рівні, вони виглядають все більш різними.
Так, дістаємось до ще ширшої категорії.
Діставшись до Приматів, а про з цим ви, швидше за все, добре знайомі.
Термін Примати загалом позначає тих тварин, що живуть на деревах, або в тропічних лісах, чи походять від тих,що живуть на деревах У них є ці штуки, через які їм вдається хапати щось.
Вони добре лазять по деревах. Хоч ні, не всі.
Люди - мабуть, найгірші примати, коли діло доходить до лазіння, ну чи одні з гірших
Це загальна класифікація.
Саме вона спадає на думку, коли йдеться про приматів.
Коли йдеться про приматів, що не належать до Гомінідів, варто лиш згадати бабуїна.
Ось - бабуїн.
Це примат, але не належить до Гомінідів.
Ймовірно, він нащадок -- деякі бабуїни, власне,не живуть на деревах.
Можливо, всі вони - нащадки тих, хто спершу мешкав на деревах, і тому їх руки й ноги виглядають так.
Тепер ми дістались до ще ширшого рівня класифікації.
До ссавців.
І знову ж таки, можливо, це ви вже чули.
Ссавці - тварини, що дихають з допомогою легенів, схильні мати шерсть чи волосся.
Можуть годувати молоком своє потомство.
Мають виражені молочні залози.
Існує ще одне, що робить тварину ссавцем.
Не буду подавати чіткого визначення.
Аби показати приклад ссавця, що не є приматом, можете глянути на полярного ведмедя.
Це ссавець, але не примат.
Або ще інше. Гляньте на тигра, чи жирафа, чи коня.
Я намагаюсь дати вичерпну відповідь не задля розвитку уяви.
Продовжимо просуватись далі.
Тепер перейдемо до ланки Класу -- ми, власне, вже розглядаємо клас Ссавців.
Тепер перейдемо до типу.
В ланці Тип, ми -- люди та всі ссавці, належимо до типу Хордових.
Говорячи про Хордових, ми згадуємо підцарство, я я тут не написав, хребетні, що означає наявність хребта
У нас є хребет, а в ньому спинний мозок.
Хордові - дещо загальна назва.
Хордові - це тип, де -- заздалегідь встановлено приблизне розташування рота, органів травної системи, анального отвора, хребта, мозку, очей, рота.
Вони завжди на тому ж місці.
Розглядаючи це, ви помітите, що все перераховане мною має однакову загальну будову.
У вас є хребет.
Є мозок.
Є рот.
Тоді з рота починається травний тракт.
Закінчується він анальним отвором.
Очі розташовані перед мозком.
Це все загально -- не намагаюсь бути надто скурпульозним щодо опису хордових.
Аби переконатись в хордових, що не належать до ссавців, гляньте лиш на риб чи акул.
Ось зображений хордовий, але не ссавець.
Це велика біла акула.
А тепер зайдемо ще далі.
Як ви згодом побачите, тепер йдеться про речі, що ну дуже вже відрізняються від людей.
Отже, ступаємо на щабель вище.
Тепер ми в ланці Тварини, Царстві тварин.
Це найширша категорія, яку згадував Карл Лінней.
Ну, він, власне, теж йшов вгору по дереву.
Розглядаючи царство тварин, ви бачите й тих тварин, що не є хордовими, звертаєте увагу, наприклад, на комах.
Чи на таких істот як медузи.
Заглянувши ще далі, ми переходимо до надцарства.
До Еукаріотів.
Отже, це всі тварини, що мають клітини.
Середина клітин складно побудована.
Еукаріоти мають клітини зі складною будовою.
Прокаріоти не мають складної будови всередині клітин.
До інших Еукаріотів, що не вважаються тваринами, - входять рослини.
Вочевидь, я не виправдовую цю гілку дерева життя.
Вона могла би бути такою ж, а то й багатшою за все, що тут згадано.
Це лише невелика частинка цілого дерева життя, але зайдімо ще далі.
Коли ви підніметесь ще на щабель, побачите форму, що не належить до
Еукаріотів, що не має цієї складної будови клітин, мітохондрії в клітинах, клітиних ядер?
Тоді спадає на думку бактерія.
А піднявшись ще вище, ви побачите віруси, про які можна ще й посперечатися чи справді вони - форма життя, адже вони залежать від інших форм життя, аби продовжувати розмножуватись.
Але в них таки присутній генетичний матеріал.
І як на мене, від цієї ідеї рве дах.
Вони відрізняються від рослин-- гляньте на домашню рослину чи дерево,повз яке проходите додому, чи бактерію, чи медузу.
Єдність цих речей полягає в наявності ДНК.
Ця ДНК, більша її частина, ділиться в дуже-дуже подібний спосіб.
Тому шокує, власне, те, що ми пов'язані і маємо спільного предка з деякими з них.
Тоді постає питання: а як щодо вірусів?
Але я не відповідатиму.
Просто хочу сказати -- і, будь ласка, усвідомте, що це --- це справді варте вивчення, бо так ми розуміємо своє місце у всесвіті живих організмів.
Також хотів сказати, що це своєрідне мистецтво в плані того, де проводити межі класифікації, або де концентрувати увагу, чи зважати саме на ці особливості, чи на те, як вони розмножуються, або як вони годують потомство, як вони рухаються, чим дихають, і так далі. Тим не менш, на цьому я вас покину.
Поведінка - це дії у відповідь на стимул.
Моя кішка Камео зараз реагує і на зовнішній стимул - звук пакунка з їжею, і на внутрішній - свій голод, чи принаймні нестримне бажання поласувати.
(музика)
Іноді поведінка тварин здається нелогічною.
Однак, якщо замислитись, то можна побачити, як поведінка допомагає тварині у досягненні мети - знайти партнера, поїсти, уникнути хижаків, виростити малечу.
Й оскільки поведінка має такі переваги, природній добір впливає на них так само, як і на фізичні риси, гарантуючи успіх тваринам, що поводяться розумно, і відсіюючи тих, що поводяться погано, небезпечно, або ж роблять інші непотрібні речі.
Розумна поведінка - це та, що змушує тварину робити краще лише дві в світі речі, що мають значення. Харчування і розмноження.
Проте, це не значить, що вся поведінка зводиться до пошуку друга/подруги.
Виявляється, що деяка поведінка може бути, насправді, досить самовідданою.
Детальніше - за хвилину.
Але перша поведінка - це дійсно результат лише двох факторів.
Морфології або ж фізичної структури тварини, та фізіології, іншими словами - функції цієї морфології.
Поведінка тварини, вочевидь, обмежена тим, що може зробити тіло.
Наприклад, Камео не має великих пальців, отже, як би вона не хотіла сама дістати їжу з пакунку, вона не може.
Таке обмеження лише спадкове.
Жодна кішка не може відкрити пакунок зі смаколиками великими пальцями, тому що їх в неї немає.
Хоча деякі коти їх мають.
Так само й пінгвіни не можуть літати, щоб втекти від хижака, або ж газель не може дістати те листя, що дістає жирафа.
Поведінка обмежена фізіологією тварини.
Камео створена для переслідування маленьких тварин, споживання м'яса, а не салатів.
Це все через її фізіологію, все - від її зубів до травної системи - функціонує таким чином, щоб перетравлювати м'ясо, і якщо вона кидатиметься на кожну травичку, що їй зустрінеться, то скажу так: я б не хотів чистити її маленький лоток.
Риси, що складають морфологію та фізіологію тварини зазвичай спадкові, отже ми можемо говорити про добір саме цих рис.
Природний добір покращує ці риси.
Він дійсно відбирає пов'язані з поведінкою риси.
Тобто, використання крил та пір'я, щоб втекти від хижака, або ж довга шия для того, щоб дістати листя, що надає перевагу в еволюції.
Але це не означає, що вся поведінка закладена у генах тварини.
Деякі форми поведінки тварини вивчають, і навіть для тих, що навчаються, як щось робити, природний добір попіклувався про мозкові структури, що відповідають за навчання.
Отже, у той чи інший спосіб більшість форм поведінки підкріплені генетично, і ми називаємо їх адаптивними формами поведінки.
Проблема в тому, що не завжди зрозуміло, який є еволюційний зиск з деяких пустощів або кумедних речей, що їх роблять тварини.
Наприклад, чому, кусаючи, черепаха висовує язика?
Як малесенький сибірський хом'як знаходить собі пару на величезних теренах безкрайньої тундри?
Чому альтанкові пташки збирають купи сміття?
Щоб дати відповідь на ці питання, нам потрібно зрозуміти, по-перше, що є причиною такої поведінки, по-друге, яким функціям корисна така поведінка?
Щоб це зробити, мені знадобиться допомога науковця, що вивчає первинну поведінку, тобто етолога, - Ніко Тінбергена.
Він розробив 4 критерії, що допомагають зрозуміти поведінку тварин.
Питання полягає в тому, як виникає поведінка, і чому природний добір сприяє саме такій поведінці.
Треба відповісти на два запитання, щоб зрозуміти причини поведінки.
Перше: який стимул є її причиною?
Друге: що робить тіло тварини у відповідь на цей стимул?
Є причини, найближчі до специфічної поведінки, яку ми розглядаємо. Вони звуться безпосередніми причинами.
У випадку сибірського хом'яка чоловічої статі стимулом є феромони із приємним запахом, які виділяє самиця-хом'як, коли вона готова паруватися.
У свою чергу хом'як, звичайно ж, на диво швиденько пробігає кілька кілометрів, якщо треба, щоб знайти її й спаруватися.
Отже, безпосередньою причиною такої поведінки стало те, що самиця дала знак про готовність паруватися, а самець прилетів, неначе навіжений, щоб це зробити.
Щоб відповісти на більш складне запитання - чому природний добір сприяв такій поведінці, треба поставити ще два запитання.
Перше: як така поведінка допомагає тварині вижити та/або розмножитися?
І друге: яка історія еволюції такої поведінки?
Це більш широкі питання, і вони ведуть до головної причини такої поведінки.
Відповідь на перше запитання, звичайно ж, полягає в тому, що здатність самця вловити та відповідно діяти на запах феромонів самиці в період овуляції напряму пов'язана з його репродуктивними досягненнями.
Щодо другого питання, то ви також бачите, що самці, які краще відчувають феромони, будуть здатні швидше знайти самицю, ніж інші самці-хом'яки, і таким чином, відтворити більше нащадків.
Отже, природний добір покращив саме цю фізичну рису та поведінку протягом поколінь хом'яків.
І кому б спало на думку, поставити спочатку ці питання?
І де мій стілець?
(музика)
Ніколас Тінберген був одним з трійці етологів-революціонерів ХХ сторіччя.
Разом із австрійцями Карлом Фрішем та Конрадом Лоренцом, він заклав підвалини для вивчення поведінки тварин, і використав ці ідеї для вивчення специфічної поведінки, і в 1973 вони за це отримали Нобелівську премію.
Можливо ви зустрічали відомі фотокартки із малими сірими гусенятами, які слухняно йдуть у рядочок за чоловіком.
Це був Лоренц і його експеримент, вперше проведений у 1930-х, що відкрив світу імпринтинг - формування соціальних зв'язків у малюків тварин та поведінки, яка складається як з набутих, так і з вроджених компонентів.
Коли він спостерігав за щойно народженими каченятами та гусенятами, то виявив, що водоплавні птахи не мали вродженої здатності впізнавати матір.
У випадку з гусенятами, він знайшов імпринтинг стимул - будь-який об'єкт, що рухається від них.
Отже, коли після інкубатору гусенята провели перші години з Лоренцом, вони не тільки пішли за ним, а й не впізнали свою справжню матір, а також жодну тварину зі свого виду.
На жаль, Лоренц був членом нацистської партії з 1938 по 1943 рік, і в одному зі своїх досліджень дегенеративних рис, що з'явились у гібридних гусей,
Лоренц застережував, що лише краплина поганої крові може вплинути на всю чистокровну націю.
І це не дивно, що нацистська партія дуже швидко перекрутила до нісенітниці Лоренцові дослідження поведінки, і це стало початком так званої "гігієни раси".
Лоренц ніколи не заперечував свою приналежність до нацистів, однак протягом років він намагався відійти від партії, вибачаючись за те, що потрапив у тенета того зла.
А як саме природний добір впливає на поведінку у реальному світі?
І тут ми розглянемо лише два види поведінки, що мають значення - їсти і спаровуватись.
Поведінка, пов'язана зі здобуванням і поглинанням їжі, називається збиральництвом, про яке ви точно чули.
Природний добір може впливати на поведінку, що дозволяє тваринам використовувати запаси їжі з мінімальним використанням енергії.
Золота середина, знана як "оптимальна модель збиральництва".
Алігатор, що ловить черепаху, як раз її використовує. Він не бігає й полює на свою здобич, він просто сидить у воді й їжа приходить до нього сама.
А черепаха має довгого рожевого язика, розділеного надвоє, що виглядає для риби як смачний черв'як.
У відповідь на стимул, яким є риба, що пропливає поруч, вона витягує язика і рухає ним.
Природний добір протягом багатьох поколінь впливав не лише на черепах з більш рожевим та рухливим язиком, щоб піймати більше риби, він також впливав на тих, що знали, коли і як ворушити тим язиком, аби дістати більше їжі.
Отже, він відбирає і фізичну рису, і поведінку, яка найкраще її використовує.
І що може бути сексуальнішим за рухливий танок язика черепахи?
А як щодо спарювання?
Як ми вже пересвідчились на прикладі сибірського хом'яка, деякі види поведінки і фізичні риси, пов'язані з ними, пристосовуються для того, щоб тварина могла відтворити потомство, лише завдяки тому, що в неї краще виходить знаходити пару.
Тварини одного виду живуть поблизу або у групах, і визначення, хто і в яких групах паруватиметься, викликає досить цікаву поведінку і риси.
А це вже - статевий добір.
Зазвичай, самці усіх видів знаходять і захищають бажану територію, де можна було виростити малечу, а самиці обирають самців за територією, якою він володіє.
А як щодо видів, - і їх досить багато, - в яких самиці роблять свій вибір за іншим критерієм: як самець вміє танцювати, чи ще дивніше, скільки сміття він зібрав?
Згадайте альтанкових пташок.
Самець будує вишукану хатинку з соломи або трави, а потім витрачає купу часу, щоб нанести бозна-чого.
Іноді це купи ягід, а іноді - купи милого, блакитного, платикового сміття.
Етологи вважають, що він збирає сміття, щоб привернути увагу самиці і щоб вона оцінила його вишуканий будиночок.
Щойно він привернув її увагу і вона підійшла ближче, самець починає співати та танцювати навколо, часто імітуючи інших тварин, усередині своєї маленької хатинки.
Самиці оглянуть кілька таких хаток перед тим, як оберуть, з ким паруватись.
І якщо краще танцювати та притягти більше блакитних штук у свою хатинку, то це збільшить популярність серед самиць.
Й етологи виявили, що краще вирішення проблем або ж вищий інтелект у самців пов'язаний з обома цими активностями.
Й таки правда, на побудування такої хатинки і збирання сміття потрібні кращі м'язи.
Але самиці також обирають чахликів, що навчились танцювати, отже, мозок альтанкових еволюціонує згідно із статевим добором самиць.
Розумність ймовірно також виражається в інших корисних поведінках, наприклад, уникненні хижаків.
Отже, завдяки еволюції поведінки, ми досягли успіху в задоволенні харчових і сексуальних потреб.
Проте дещо збиває вчених з пантелику, а саме - чому тварини часто піклуються про потреби інших.
Наприклад, кажани-вампіри у Південній Африці буквально відригують кров для інших членів клану, які не знайшли їжі.
Як пояснити таку альтруїстичну поведінку?
Насправді, ми зняли окреме відео на цю тему.
А дякувати треба Уільяму Гамільтому, британському вченому, якому належить рівняння, що пояснює, як природний добір може одночасно впливати на пристосовуваність тварин, і сприяти розвитку альтруїзму.
Гамільтон з'ясував, що еволюцію альтруїзму можна краще всього дослідити на рівні великих груп, особливо великих сімейств тварин.
Фактично, альтруїзм може еволюціонувати, якщо вигода від поведінки вища, ніж її цінність для одного індивіда, тому що вона настільки допомогає родичам індивіда, що стає того вартою.
Гамільтон назвав це сукупною пристосованністю, розширюючи поняття Дарвіна про пристосованість, яке загалом пояснювало, скільки хто наробив дітей, щоб урахувати нащадків ще й родичів.
І зараз, я так розумію, залишилось лише одне питання: якщо я забуду нагодувати вас обидвох, то хто кому відригне трохи крові?
Ось це, здається, і є причина, чому так роблять лише кажани.
Я хотів би почати з гри. Добре?
І щоб виграти в цій грі, ви повинні побачити те, що буде розгортатись перед вами, таким, як воно є насправді, зрозуміло?
Отже, ми маємо дві панелі з кольоровими кружечками.
І один з цих кружечків є однаковим на обох панелях.
А ви маєте сказати мені, який саме.
Я обмежу завдання сірим кружечком, зеленим і, скажімо, оранжевим.
Отже, піднімаючи руки, почнемо з найлегшого. Прошу підняти руки тих, хто вважає, що це сірий кружечок.
Дійсно?
Добре.
Скільки людей вважають, що це зелений кружечок? І нарешті, хто думає, що це оранжевий?
Розділились майже порівну.
Давайте подивимось, якою ж є реальність.
Ось оранжевий кружечок. (Сміх)
Ось - зелений.
А ось - сірий.
(Сміх)
Отже, кожен, хто це побачив, є справжнім реалістом. Зрозуміло?
(Сміх)
Це просто вражає, чи не так?
Тому що кожна жива система розвинула здатність сприймати світло тим чи іншим чином.
Також і для нас, бачити колір - це найпростіша функція мозку.
І ще, навіть на цьому базовому рівні контекст - це все.
І я збираюсь говорити не про те, що контекст це все, а про те, чому контекст - це все.
Тому що саме відповідь на це питання пояснить нам не лише те, чому ми бачимо те, що бачимо, а й те, хто ми є, як індивідууми, і хто ми є, як суспільство.
Але спершу, ми повинні поставити інше запитання:
"Для чого потрібен колір?"
І замість розповіді, я просто покажу вам дещо.
Ви бачите - це сценка з джунглів, і всі поверхні ми сприймаємо за рахунок кількості світла, яке ця поверхня відбиває.
А тепер - чи бачите ви хижака, який готовий на вас кинутись?
Якщо ви його все ще не бачите, ви, вважай, уже мертві, правда?
(Сміх)
Чи може хоч хтось побачити його?
Хто-небудь?
Ні? Тепер розгляньмо поверхні в залежності від якості світла, яке вони відбивають.
І тепер ви вже бачите хижака.
Таким чином, колір допомагає нам бачити схожість і відмінність між поверхнями залежно від повного спектру світла, яке вони відбивають.
Але те, що ми так просто зробили в математичному плані, є неможливим.
Чому? Тому що, як вчить нас Берклі, ми не маємо прямого доступу до фізичного світу інакше, як через наші відчуття.
І світло, яке доходить до нашого ока, несе впливи багатьох факторів зовнішнього світу, тобто, не лише кольору самого об'єкта, а й кольору його освітлення, і кольору простору між нами і цим об'єктом.
Якщо ми змінимо якийсь із цих параметрів, то ми змінимо також колір світла, що потрапляє до нашого ока.
Це є великою проблемою, бо означає, що одне й те ж зображення може мати безмежну кількість джерел в реальному світі.
Поясню, що я маю на увазі.
Уявіть, що це - задня частина ока.
І ось дві проекції на неї із зовнішнього світу.
Вони є ідентичними за будь-якими параметрами.
Ідентичні за формою, розміром, спектральним наповненням.
Вони є однаковісінькі, наскільки це може розрізнити око.
Проте вони прийшли із зовсім різних джерел.
Та, що праворуч, прийшла з жовтої поверхні, неосвітленої, орієнтованої вліво, яку ми бачимо через рожеве середовище.
Та ж, що ліворуч, прийшла від оранжевої поверхні, під прямим освітленням, орієнтованої направо, яку ми бачимо через блакитне середовище.
Повністю різні сутності, але сітківці вони дають точно таку ж інформацію.
А ця інформація на сітківці - це все, що ми маємо про зовнішній світ.
Як же ми примудряємось взагалі щось розгледіти?
Тобто, якщо ви запам'ятаєте щось протягом наступних 18 хвилин, запам'ятайте ось що: світло, яке попадає у ваше око, чуттєва інформація, є беззмістовною, бо вона може не означати, без перебільшення, нічого.
І те, що істинно для сенсорної інформації, є істинним для інформації взагалі.
В інформації не існує чогось "вродженого".
Має значення лише те, що ми з нею робимо.
Отож, як же ми бачимо?
Скажімо, ми бачимо, навчившись бачити.
Мозок розвинув механізм відшукання шаблонів, виділення взаємозв'язків в інформації, і поєднання цих зв'язків зі своєю поведінкою, виділення значимостей при взаємодії з довкіллям.
Ми осмислюємо все це у формі таких пізнавальних атрибутів, як мова.
Зараз я покажу вам декілька стрічок літер і попрошу прочитати їх, якщо зможете.
Аудиторія: "Can you read this?"
"You are not reading this."
"What are you reading?"
Бю Лотто:
Що ж ви читаєте? Половина літер відсутня, правда?
Немає якихось вказівок, що "H" має вставлятись між "W" and "A".
Але ви її там поставили. Чому?
Тому що за статистикою вашого минулого досвіду було прийнято так робити.
Отож ви знову зробили так.
А ще ви не поставили літери після першого "T".
Чому?
Бо цього не робилося в минулому.
То й зараз ви цього не зробили.
Я покажу вам, як швидко наш мозок може виробити нову норму, навіть в найпростішій для нього дії - визначення кольору.
Прошу зменшити освітлення.
Спершу ви маєте помітити, що ці два фото пустелі фізично ідентичні.
Просто друге є дзеркальним відбитком першого.
Далі, я пропоную вам подивитись на точку між зеленим і червоним.
Я хочу, щоб ви вдивлялись у цю точку.
Не переводьте погляду.
Ми маємо дивитись на неї близько 30 секунд, що, певно, трохи багато для 18-хвилинної доповіді.
(Сміх) Я дійсно хочу, щоб ви зрозуміли.
Тому кажу вам - не дивіться нікуди вбік. А я розповім вам, що робиться у вашій голові.
Ваш мозок запам'ятовує, і запам'ятовує, що права сторона його поля зору є під червоним освітленням; а ліва сторона - під зеленим освітленням.
Це те, що він запам'ятовує. Зрозуміло?
Тепер, коли я скажу, переведіть погляд на точку між двома фото пустелі.
Чому б не зробити це прямо зараз?
(Сміх)
Можна включити світло.
З вашої реакції можна зрозуміти, що зображення не виглядають однаково (Оплески)
Чому?
Бо ваш мозок запам'ятав задану інформацію, ніби права сторона все ще під червоним освітленням, а ліва - під зеленим.
Це є ваша нова норма.
Отже, що це означає для контексту?
Це означає - я можу взяти два ідентичні квадрати, помістити їх на світлий і темний фон, і квадрат на темному фоні виглядатиме світлішим, ніж той, що на світлому.
Що важливо - значення має не просто темний і світлий фон.
Важливо те, як цей темний і світлий фон впливав на вашу поведінку в минулому.
Подивимось, що це означає.
Знову використаємо ту саму ілюзію.
Маємо дві ідентичні плитки зліва, одна на темному фоні, друга - на світлому.
І така ж ситуація праворуч.
Зараз я розкрию ці дві сцени, але не буду змінювати нічого на малюнках, крім їхнього значення.
Дивіться, що стається з вашим сприйняттям.
Відмітимо, що ліворуч дві плитки виглядають дуже контрастно: одна дуже біла і одна дуже темна, правда?
Тоді як праворуч плитки виглядають майже однаковими.
А вони все ще - одна на темному фоні, а друга - на світлому.
Чому так виходить?
Тому що, якби плитка яка в тіні, дійсно була в тіні, а відбивала до вашого ока таку ж кількість світла, як і та, що не є в тіні, то вона повинна була б мати більше відбивання - просто закони фізики.
Отож, ви її саме так і бачите.
Тоді як праворуч інформація узгоджується з тим, що дві плитки знаходяться при однаковому освітленні.
Якщо вони при тому ж освітленні відбивають до вашого ока рівну кількість світла, то вони мусять мати однакове відбивання.
Ви їх так і бачите.
Все це означає, що зібравши дану інформацію разом, ми можемо створити дуже потужні ілюзії.
Ось одна, яку я розробив декілька років тому.
Відмітимо - ми бачимо темно- коричневу плитку зверху, і яскраву оранжеву плитку збоку.
Це - наша чуттєва реальність.
А фізична реальність є такою, що ці дві плитки - однакові.
Тут ви бачите чотири сірих плитки зліва, сім сірих плиток справа.
Я не буду змінювати цих плиток, а просто відкрию решту зображення.
Подивимось, що сталось із вашим сприйняттям.
Чотири синіх плитки зліва є сірими.
Сім жовтих плиток справа є також сірими.
Вони однакові.
Зрозуміло? Не вірите мені?
Давайте подивимось знову.
Що справджується для кольору, також справджується для комплексного сприйняття руху.
Ось тут ми маємо -- пообертаймо його -- діамант.
Це я й робитиму - триматиму його тут і обертатиму.
І, мабуть, всі ви побачите, що він обертається в цьому напрямку.
Тепер продовжуємо дивитись на нього.
Порухайте очима, покліпайте, можливо, заплющіть одне око.
І раптом він - хлоп, і почне обертатись у протилежному напрямку.
Вийшло?
Підніміть руки, в кого вийшло.
Продовжуйте кліпати.
Щоразу, коли ви кліпаєте, він змінюватиме напрям.
Тепер я спитаю вас - в якому напрямку він обертається?
Звідки ви знаєте?
Ваш мозок не знає, бо обидва напрями еквівалентні.
Отже, в залежності від напряму зору, він перестрибує між двома можливостями.
Чи ми єдині, хто бачить ілюзії?
Відповідь на це питання - ні.
Навіть цей симпатичний джміль, з його мільйоном клітин мозку, що в 250 раз менше того, що ви маєте в одній ретині, бачить ілюзії, тобто робить такі складні речі, які не під силу нашим просунутим комп'ютерам.
Отож, у моїй лабораторії ми працювали з джмелями, бо ми можемо повністю контролювати їхній досвід, і бачити, як він змінює архітектуру їхнього мозку.
Ми робимо це в конструкції, що зветься Бджолина Матриця.
Ось ви бачите вулик.
Посередині - бджолина матка, велика бджола.
Решта - це її дочки, яєчка. Вони ходять туди-сюди між вуликом і ареною по цій трубці. Ви бачите, як один із джмелів виходить.
Помітили маленький номер на ньому?
Ось виходить ще один, він також має номер.
А вони такими не народжуються, правда?
Ми виймаємо їх, розміщуємо в холодильнику, і вони засинають.
Далі можна приклеїти на них маленькі цифри.
(Сміх) В даному експерименті вони отримували нагороду, коли сідали на сині квіти.
Вони сідають на квітку, і за допомогою свого язика-хоботка випивають цукрову воду.
Він вип'є склянку води - якщо перевести на наш з вами масштаб - повторить зо три рази і полетить.
А іноді їх вчать йти не на синє, а туди, куди йдуть інші джмелі.
Тобто, вони копіюють один одного.
Вони можуть рахувати до п'яти.
Вони розрізняють обличчя.
Ось він іде по трапу, заходить до вулика, знаходить порожню комірку, щось вивергає - це є мед.
(Сміх)
Тепер згадаємо - ми очікуємо, що вони сідатимуть на сині квіти, то що тоді ці джмелі роблять у верхньому правому кутку?
Схоже, що вони йдуть до зелених квітів.
То що - вони помиляються?
Відповідь на це питання - ні.
Це дійсно сині квіти.
Але це сині квіти при зеленому світлі.
Тобто вони використовують зв'язок між кольорами, щоб розгадати загадку, точно так, як це робимо і ми.
Отже, ілюзії часто використовуються, особливо в мистецтві, щоб, як сказав один сучасний митець,
"продемонструвати крихкість наших відчуттів".
Але це повна нісенітниця.
Відчуття не є крихкими.
Бо коли б вони були такими, нас би просто не було.
Навпаки, колір каже нам щось зовсім інше, що мозок не розвинувся до того, щоб бачити світ таким, як він є.
Ми цього не можемо.
Зате, мозок розвинувся так, щоб бачити світ таким, як це було корисно в минулому.
І спосіб нашого бачення полягає в постійній зміні того, що зветься нормою.
Отож, як би можна було використати цю дивовижну пластичність мозку і дати людям можливість відчути світ по-іншому?
Один із шляхів - це те, що ми робимо в моїй лабораторії і студії, ми перетворюємо світло в звук, і даємо змогу людям чути їхній візуальний світ.
Вони можуть рухатись у цьому світі, використовуючи свої вуха.
Праворуч - Девід, він тримає камеру.
Ліворуч видно, що бачить його камера.
Ще можемо бачити бліду лінію, що йде через це зображення.
Вона ділиться на 32 квадрати.
У кожному квадраті ми розраховуємо середній колір.
А далі просто перетворюємо його в звук.
Зараз Девід обернеться, заплющить очі і знайде тарілку на підлозі із закритими очима.
Бю Лотто: Він знаходить її.
Вражає, так?
Отож, ми можемо не просто створити протез для слабозорих, а можемо дослідити, як люди, без перебільшення, вибудовують сенс світу.
Але ми можемо зробити щось ще.
Ми можемо створити музику з кольору.
Отож, працюємо з дітьми, вони створюють малюнки, обдумуючи - як можуть звучати малюнки, які ми бачимо, коли б їх можна було чути.
Далі ми перетворювали ці малюнки.
Перед вами - одне з таких зображень.
І це 6-річна дитина створила фрагмент музики для 32-інструментного оркестру.
Ось як воно звучить.
Отже, 6-річна дитина.
Гарно?
Тепер, що все це означає?
А означає воно те, що ніхто не є спостерігачем природи ззовні, розумієте?
Ми не визначаємось нашими внутрішніми властивостями, тими частинками. з яких складаємось.
Нас визначає довкілля і наша взаємодія з цим довкіллям, наша екологія.
І ця екологія обов'язково є відносною, історичною і емпіричною.
А завершити я б хотів ось чим.
Тому що те, що я насправді намагався зробити - це відзначити невизначеність.
Бо, на мою думку, саме невизначеність дає потенціал для розуміння.
Отже, якщо хтось із вас має все ще забагато впевненості, то я б радив подивитись на оце.
Зараз ми вимкнемо світло.
І ось що ми тут маємо -- чи всі бачать 25 бузкових віконець ліворуч, і 25 жовтуватих - праворуч?
Далі я хочу зробити ось що - я збираюсь середні 9 віконець освітити жовтим світлом, просто помістивши фільтр перед ними.
Як бачите, це змінило світло, яке проходить через ці віконця, правда?
Тому що світло проходить через жовтуватий фільтр, а далі через бузковий.
А зліва я збираюсь зробити протилежну дію.
Я збираюсь освітити середні 9 віконець бузковим світлом.
Далі, дехто з вас може помітити, що наслідком є те, що світло, яке проходить через середні 9 віконець справа, чи то пак, для вас зліва, є точно таким же, як і те що проходить через 9 віконець справа.
Згодні?
Це так, бо фізично вони однаковісінькі.
Давайте знімемо покриття.
Тепер згадаємо - середні 9 є повністю однаковими.
Чи виглядають вони однаковими? Ні.
Звідси питання - "Чи є це ілюзією?"
І з цим я вас залишаю.
Дуже вам дякую.
(Сміх) (Оплески)
В своїй інавгураційній промові Барак Обама закликав кожного з нас докласти максимум зусиль аби країна подолала поточну фінансову кризу.
Але до чого він апелював?
Він не став безтурботно йти шляхом свого попередника і закликати нас просто купувати більше.
Він також не сказав нам: "Вірте в нас.
Вірте в свою країну.
Купуйте, купуйте, купуйте акції".
Замість цього, він закликав нас покинути дитячі ігри.
Та звернувся до наших чеснот.
Чеснота це старомодне слово.
Воно здається трохи недоречним в сучасному оточенні на цій конференції.
І до того ж, деякі з вас, можливо, подумають, а що воно взагалі означає?
Дозвольте мені почати з прикладу.
Ось це перелік обов'язків прибиральника лікарні тут, на екрані.
І всі вони виглядають нецікаво звичайними.
Тут немає нічого несподіваного: мити підлогу, підмітати її, викидати сміття, поповнювати запаси в шафах.
Може здатися дивним, що обов'язків так багато, але самі вони не дивують.
Але я хочу, щоб ви помітили одну річ: незважаючи не те, що це дуже довгий перелік, тут ніде не згадується про інших людей.
Ніде.
Здається, що робота прибиральника в лікарні така сама, як і прибиральника в морзі.
Менше з тим, коли психологи зробили опит прибиральників лікарень з метою зрозуміти, як робітники самі бачать свою роботу, вони зустріли Майка, який розповів їм, як він припинив мити підлогу в коридорі, тому що м-р Джонс в той час був не в ліжку, а на маленькій прогулянці: щоб трохи набратися сил він повільно ходив з одного кінця коридору в інший.
А Шарлін розповіла, як вона проігнорувала зауваження адміністратора і не стала пилососити кімнату для відвідувачів, тому що там зараз були рідні пацієнтів, які були там цілий день, кожен день, які, в той момент, заснули.
Ще був Люк, який двічі вимив підлогу в палаті молодої людини, що знаходилася у комі, тому що батько тієї людини, який чергував біля ліжка протягом шести місяців, не бачив, як Люк прибирав в перший раз, і був сердитий.
Така поведінка з боку прибиральників, техніків, медсестер, і якщо повезе, докторів, не лише допомагає людям почуватися трохи краще, а насправді підвищує якість догляду за пацієнтами та покращує роботу лікарень.
Звичайно не всі прибиральники такі.
Але ті, хто так робить, вважають стосунки між людьми в яких присутні доброта, турбота та співчуття суттєвою складовою своєї роботи.
При цьому, перелік їхніх обов'язків і словом не згадує інших людей.
Ці прибиральники мають моральну волю ставитися до інших по-людськи.
Навіть більше того, вони мають знання і вміння з етики достатні для того, щоб визначити, що означає "вчинити правильно".
"Практична мудрість, — казав нам Аристотель — це поєднання чеснот моральної волі та моральної майстерності".
Мудра людина знає, коли та як робити винятки з правил, так як прибиральники знали, коли нехтувати своїми обов'язками заради інших цілей.
Мудра людина вміє імпровізувати, як Люк, який вирішив вдруге вимити підлогу.
Проблеми реального світу часто є неоднозначними і недоозначеними, і їхній контекст постійно змінюється.
Мудра людина схожа на джазового музиканта, що читає ноти з аркуша, але танцює навколо них, вигадуючи комбінації, що краще пасують ситуації або ж слухачам.
Мудра людина знає, коли керуватися чеснотами задля досягнення правильного результату.
Задля служіння іншим людям, а не для маніпуляції ними.
І нарешті, можливо найголовніше, мудрою людиною становляться, а не народжуються.
Мудрості потрібен досвід, але не будь-який досвід.
Потрібний час, аби краще розібратися в людях, яким служиш.
Треба заслужити право імпровізувати, пробувати нові речі, іноді помилятися та вчитися на своїх помилках.
І вам потрібні мудрі наставники.
Якщо запитати прибиральників, тих, про яких я розповідав, наскільки важко навчитися робити їх роботу, вони скажуть, що потрібен значний досвід.
І вони не мають на увазі миття підлоги або прибирання сміття.
Потрібен великий досвід, аби навчитися як піклуватися про людей.
На TED пишнота розуму просто нестямна.
Це лякає.
Добра новина в тому, що не треба бути розумним, щоб бути мудрим.
Погана новина в тому, що відсутність мудрості не компенсується інтелектом.
Інтелект має таку ж можливість створити проблемну ситуацію вам та іншим, як будь що інше.
(Оплески)
Зараз я сподіваюсь, ми всі це знаємо.
В певному сенсі це очевидно, але, все ж таки, дозвольте розповісти маленьку історію.
Це історія про лимонад.
Тато та його семирічний син дивляться гру Detroit Tigers на бейсбольному стадіоні.
Син попросив в тата лимонад, і тато пішов до кіосків на пошуки.
Єдине, що знайшлося, це міцний лимонад (Mike's Hard Lemonade) в якому було 5 відсотків алкоголю.
Оскільки тато — науковець, він не має гадки, що лимонад містить алкоголь.
Він приносить напій сину.
Дитина п'є його, це помічає охоронець, він викликає поліцію, яка викликають швидку, яка мерщій забирає дитину в лікарню.
У приймальному відділенні встановили, що у дитини немає алкоголю в крові.
І були готові відпустити дитину.
Та ба.
Агентство у справах добробуту дітей округа Уэйн заборонило це.
І дитину відправили в притулок на три дні.
А після того чи може дитина повернутися додому?
Авжеж, суддя дозволяє, але тільки за умови, що батько переїде в мотель.
На щастя, після двох тижнів родина зібралася докупи.
Але співробітники соціальної служби, лікарі із швидкої, і суддя всі казали одне й те саме:
"Ми ненавидимо це робити, але маємо керуватися усталеною процедурою".
Чому такі речі трапляються?
Скотт Саймон, що розповів цю історію на радіохвилі NPR, сказав:
"Правила та процедури можливо тупі, але вони позбавляють нас необхідності думати".
Заради справедливості треба зазначити, що правила часто вводяться, коли попередні працівники соціальних служб були недбалими і відправляли дитину в дім, де з неї знущалися.
Справедливо.
Коли щось не гаразд, а таке трапляється часто, ми шукаємо засобів як виправити ситуацію.
Один спосіб — це створення правил.
Кращі правила, більше правил.
Інший спосіб — це створення заохочень, або стимулів.
Кращі, та побільше.
Зрештою, що ще лишаєтеся робити?
Ми і зараз такі процеси спостерігаємо, візьміть, наприклад, боротьбу з поточною фінансовою кризою.
Регулювати, регулювати, регулювати.
Знайти кращі стимули, знайти кращі стимули, знайти кращі стимули ...
Справа в тому, що ні правил ані заохочень буде недостатньо для вирішення проблеми.
Як навіть почати написати правило, яке змусить прибиральників поводитись так, як вони це робили?
І чи будете їм давати премію за людяність?
Це безглуздо.
І так трапляється, що коли ми все більше спираємося на правила, на правила та стимули, короткостроково справа покращується, але одночасно створюється негативна тенденція, яка погіршує ситуацію в довгострокових масштабах.
Чесноти розуму знесилюються нашим надмірним поляганням на правила, яке позбавляє нас можливості імпровізувати та вчитися з наших імпровізацій.
А моральна воля підривається безупинними апеляціями до стимулів, які руйнують наше внутрішнє бажання чинити правильно.
Отже, не маючи наміру, використовуючи правила та стимули ми йдемо війною на мудрість.
Дозвольте лише навести декілька прикладів, спочатку про правила та війну з чеснотою розуму.
Історія з лимонадом — це перший.
Другий без сумніву знайомий вам, це природа сучасної американської освіти: предписана, суворо регульована програма оcвіти.
Ось приклад з чиказького дитячого садочка.
Читання та отримання задоволення від літератури та слова, що починаються на літеру "В".
Ванна: зберіть дітей на килимі і попередьте про небезпеку гарячої води.
Згадайте 75 пунктів в цьому сценарії для викладання книги з малюнками в 25 сторінок.
Скрізь в Чикаго, в кожному садочку в місті, кожен вчитель каже одні й ті самі слова в той самий день.
І ми знаємо, звідки беруться ці сценарії.
Ми недостатньо довіряємо розсудливості вчителів, аби дозволити їм діяти самочинно.
Ці сценарії — це страхування від лиха.
Вони запобігають катастрофам.
Але вони зумовлюють посередність.
(Оплески)
Зрозумійте мене правильно!
Нам потрібні правила!
Джазовим музикантам потрібні деякі ноти — більшості з них потрібні деякі ноти на сторінці.
І ми точно знаємо, що нам треба більше правил для банкірів, Бог знає.
Але забагато правил заважають талановитим джазовим музикантам імпровізувати.
І як результат, вони втрачають свій дар, або ще гірше, перестають грати взагалі.
А як на рахунок стимулів?
Вони наче дотепніші.
Якщо у вас є одна причина робити щось і я даю тобі другу причину, щоб зробити те ж саме, виглядає повністю логічно, що дві причини краще ніж одна і більше шансів, що ви це зробите.
Чи не правда?
Виявляється, що не завжди.
Іноді дві причини починають змагатися одна з одною, замість того, щоб доповнювати одне одну, і як результат ймовірність, що це буде зроблено зменшується.
Надам один приклад, бо часу вже замало.
15 років тому в Швейцарії йшло обговорення питання, де поховати ядерні відходи.
Повинен був відбутися національний референдум.
Деякі психологи зробили опит добре обізнаних в цьому питанні громадян.
Вони запитали, "Чи хочете ви, щоб смітник для ядерних відходів було розміщено на вашій території?"
Неймовірно, але 50 відсотків громадян сказали "так".
Вони знали, що це небезпечно.
Вони знали, що це призведе до зниження ціни на їхню нерухомість.
Але відходи мали бути десь поховані, і в них були певні громадські відповідальності.
В іншому випадку психологи запитали трохи інше питання.
"Якщо вам щороку платили вашу зарплатню за шість місяців на доданок, чи погодилися ви розмістити ядерні відходи на своїй території?"
Дві причини.
Відповідальність і гроші зверху.
Але замість 50 відсотків за, лише 25 відсотків погодилися на цей раз.
Ось що відбулося: як тільки ми збагнули, що стимул є присутнім, ми одразу, замість "У чому є моя відповідальність?", запитуємо лише "Як краще для мене?"
Коли стимули не працюють, коли генеральні директори ігнорують довгострокове здоров'я своїх компаній, переслідуючи короткострокові вигоди, які обіцяють великі премії, відповідь завжди одна й та сама.
Оберіть більш розумні стимули.
Правда є в тому, що немає таких стимулів які були б достатньо розумні.
Кожну систему стимулів можна підірвати, якщо є бажання.
Нам треба стимули.
Людям треба за щось жити.
Але зловживання стимулами деморалізує і морально калічить професіональну діяльність.
Це призводить до падіння морального духу людей, що займаються цією діяльністю, а також призводить до того, що сама діяльність втрачає етичність.
Барак Обама до інавгурації сказав:
"Ми повинні питатися не тільки "Чи прибуткова це справа?", але й "Чи добра це справа?".
Коли професії деморалізуються, кожен хто ними займається стає залежним від стимулів і вони перестають запитувати питання "Чи це є правильно?".
Ми бачимо це в медицині.
("Хоча тут нема про що турбуватися, давайте перевіримо діагноз знову, щоб це не вилилося в позов проти нас".)
І звичайно ж це має місце в бізнесі.
("Щоб залишитися конкурентноспроможними на ринку сьогодення, нажаль маємо замінити вас на бовдура".) ("Я продав душу за десяту частину того, що міг би виручити за неї зараз".)
Це очевидно, що люди не хочуть працювати в такий спосіб.
Що ми можемо зробити?
Декілька джерел надії:
Ми повинні спробувати і ре-моралізувати роботу.
Як НЕ треба це робити: збільшити кількість годин викладання етики.
(Оплески)
Немає кращого шляху продемонструвати свою несерйозність ніж зкрутити все, що ми маємо сказати про етику в пакунок, загорнути його в подарунковий папір, і запхнути в тісні щілини між іншими предметами в школі.
Що ж тоді робити?
Перше: славити зразкові моральні приклади.
Визнавати, коли йдеш вчитися на правника, що хтось тихесенько тобі шепотить у вушко про Аттикуса Фінча.
Жодна десятирічна дитина не мріє вступити до правничого факультету, щоб вивчити, як робити рейдерські захоплення.
Люди зразкової моральної поведінки мають неабиякий вплив.
Але ми завчили, що із витонченістю персони приходить розуміння, що не можна зазначати, що ти на когось рівняєшся.
Годі, давайте зазначати, на кого ми рівняємося!
Давайте будемо горді, що в нас є на кого!
Давайте шанувати наші зразки.
Давайте вимагати зазначення і шанування зразків поведінки від наших вчителів також.
Це одна з речей, яку ми можемо зробити.
Я не знаю як багато з вас пам'ятають оце: інший моральний герой, п'ятнадцять років тому, Аарон Феурстен, він був директором Малден Мілз в штаті Масачусетс — це вони придумали Polartech.
Фабрика повністю згоріла.
Три тисячі робітників. Тому що це була б катастрофа для них і для суспільства.
Чому?
"Можливо на біржових паперах наша компанія коштує менше, але я вам кажу вона коштує більше.
В нас все гаразд".
На цій конференції ми чули виступи декількох моральних героїв.
Двоє справили на мене неабияке враження.
Один був Рей Андерсон, хто перетворив — (Оплески) — перетворив, в дійсності, частину злої імперії в бізнес із нульовим, або майже нульовим викидом [небезпечних речовин].
Чому?
Тому що так було правильно зробити.
І як бонус він відкриває зараз для себе той факт що в наслідок цих дій він заробить ще більше грошей.
Позитивний дух цих вчинків захоплює і передається його працівникам.
Чому?
Тому що вони хочуть робити добру справу як слід.
Вчора ми почули виступ Уллі Смітса про відновлення лісів в Індонезії.
(Оплески)
Це влучний приклад через декілька причин.
Тому що треба була неабияка сила волі, щоб зробити добру справу.
Богу відомо скільки зусиль було треба, технічних знань.
Важко збагнути скільки він і його однодумці мали знати, щоб розробити стратегію.
Але найголовніше, щоб запрацювало, — і він на це наголосив у виступі, — треба було знайти спільну мову з місцевим населенням.
Якщо вас не підтримують люди, які працюють з вами, на вас чекає невдача.
І немає формули, як отримати підтримку людей, тому що різні люди в різних спільнотах організують своє життя по-різному.
Отже тут, на TED, та в інших місцях, є багато речей, які можна прославляти.
Але вам не треба бути супергероєм.
Існують повсякденні герої.
Повсякденні герої, як прибиральники, яких варто прославляти.
І кожен з нас на своєму робочому місці має бути, якщо не надзвичайним, так бодай повсякденним супергероєм.
Як голови організацій ми маємо створювати середовища, що заохочують та виховують чесноти розуму та волі.
Навіть наймудріші та найдобріші люди розчаруються, якщо будуть весь час зустрічати опір в організаціях, де вони працюють.
Якщо ви керуєте організацією, ви маєте бути певним, що жодна з робіт — жодна — не має такого описання, як та робота прибиральників.
Тому що будь яка робота, якщо вона стосується роботи з людьми, є моральною роботою.
І кожна моральна робота залежить від практичної мудрості.
І можливо найголовніше, як вчителі ми маємо прагнути бути повсякденними героями, моральними прикладами для людей, яких ми вчимо.
Також ми, як вчителі, маємо пам'ятати декілька речей.
Одна з них, — що ми завжди навчаємо.
В залі завжди хтось є.
Кінокамера ніколи не вимикається.
Білл Гейтс тут давав промову про важливість освіти, а саме про модель запропоновану програмою KIPP.
"Знання — це сила".
І він згадав багато інших чудових речей, які робить KIPP для того, щоб діти з малозабезпечених родин отримали вищу освіту.
Я хотів би зупинитися на одній ініціативі KIPP, про яку Білл не згадав.
Це те, що вони зрозуміли, що найголовніше з того що вони мають виховати в дітях є характер.
Вони мають навчитися поважати себе.
Вони мають навчитися поважати своїх шкільних товаришів.
Вони мають навчитися поважати своїх вчителів.
І найголовніше, вони мають навчитися поважати навчання.
Це є головною метою.
Якщо ви досягнете цього решта буде легкою прогулянкою.
Вчителі: ви справді навчаєте дітей цьому, це коли весь викладацький персонал поважає і втілює ці принципи кожну хвилину кожного дня.
Обама звернувся до наших чеснот.
І я гадаю він був правий.
І чеснота, яка нам потрібна найбільше, це практична мудрість, тому, що вона дозволяє іншим чеснотам — чесності, доброті, хоробрості — проявлятися в потрібний манер і в правильний час.
Він також звернувся до надії.
Він тут так само правий.
Я гадаю є підстави сподіватися.
Я гадаю люди бажають, щоб інші вірили в їхні чесноти.
В багатьох сенсах, це справжня природа TED.
Бажання робити правильні речі в правильний спосіб з правильних причин.
Такого роду мудрість доступна кожному з нас, тільки треба змусити себе над цим замислюватись.
Замислюватися над тим, що ми робимо, як ми це робимо, і можливо найважливіше, замислитися над структурою організацій, в яких ми працюємо, аби вони сприяли людям ставати мудрішими, а не навпаки.
Дуже дякую за увагу.
Дякую.
(Оплески)
Кріс Андерсен:
Постійте з нами ще трошки.
Баррі Шварц:
Дуже дякую.
(Оплески)
Ми перестаємо слухати.
Близько 60% часу нашого спілкування ми слухаємо,
Але ми не дуже це вміємо.
Ми пам'ятаємо лише 25% того, що чуємо.
Ну, не ви, і не в цій розмові, але взагалі це правда.
Визначимо слухання як перетворення звуку в сенс.
Це психічний процес, і це процес вилучення.
Для цього ми використовуємо деякі досить цікаві методи.
Одним з них є розпізнавання образів. (Шум натовпу) Отже, на вечірці на зразок цієї, якщо я скажу: "Девід, Сара, зверніть увагу," дехто з вас щойно прислухався.
Щоб відрізнити сигнал від шуму, ми розпізнаємо певні зразки, і особливо наше ім'я.
Ще один метод - знаходження відмінностей.
Якщо я залишу цей рожевий шум більше ніж на пару хвилин, ви буквально перестанете чути його.
Ми прислухаємося до відмінностей і не зважаємо на звуки, що залишаються незмінними.
А ще є ціла низка фільтрів.
Ці фільтри зводять нас від усього звуку до того, на що ми звертаємо увагу.
Для більшості людей ці фільтри абсолютно несвідомі.
Але в деякому сенсі вони формують нашу реальність, бо вони кажуть нам, на що ми звертаємо увагу прямо зараз.
Наведу вам ще один приклад: у звуці, у слуханні, дуже важливим є намір.
Коли я одружився, я обіцяв дружині, що буду слухати її щодня, наче в перший раз.
Цю обіцянку я щоденно не виконую.
(Сміх у залі)
Але у стосунках добре мати такий намір.
Але це ще не все.
Звук розміщує нас у просторі і часі.
Якщо прямо зараз у цьому залі ви заплющите очі, ви відчуватимете розміри залу завдяки реверберації і відбиттю звуку від поверхонь.
І ви відчуватимете, як багато людей навколо вас, через мікро-шуми, що ви чуєте.
Звук також розміщує нас у часі, бо час завжди вбудований у сам звук.
Припускаю, що слухання для нас - головний спосіб відчувати перебіг часу з минулого в майбутнє.
Таким чином, "звучність є час і сенс" - прекрасна цитата. [Жан-Люк Нансі, французький філософ]
На початку я сказав, що ми втрачаємо слухання.
Чому я говорю так?
Ну, для цього є багато причин.
Перш за все, ми винайшли способи запису, - спочатку письмо, потім аудіозапис, а тепер і відеозапис.
Переваги старанного і ретельного слухання просто зникли.
По-друге, світ зараз настільки шумний, (Шум) відбувається така какофонія, візуальна і звукова, що слухати просто важко, навіть стомливо.
Багато людей знаходять притулок в навушниках, але вони перетворюють ось такі великі громадські місця, колективні звукові середовища, на мільйони крихітних персональних бульбашок звуку.
У цьому випадку ніхто не слухає нікого.
Ми стаємо нетерплячими.
Ми не хочемо ораторського мистецтва, ми хочемо стислих тезисів.
І мистецтво бесіди - я вважаю цей факт небезпечним - підмінюється особистим мовленням.
Не знаю, чи є скільки-небудь слухання в таких "бесідах", які, на жаль, дуже поширені, особливо у Великій Британії.
Ми стаємо нечулими.
Отакими заголовками наші ЗМІ мають кричати на нас, щоб заволодіти нашою увагою. [СЕНСАЦІЯ, ШОК, СКАНДАЛ, ШАЛЕНСТВО, тощо]
Це означає, що нам стає важче приділяти увагу тихому, тонкому, стриманому.
Факт, що ми втрачаємо слухання, - це серйозна проблема.
Це не дрібниця, бо слухання дає нам доступ до розуміння.
Свідоме слухання завжди створює розуміння.
І тільки без свідомого слухання можуть траплятися отакі речі, а світ, де ми не слухаємо один одного, це дійсно дуже страшне місце.
Тому я хотів би поділитися з вами п'ятьма простими вправами, інструментами, що завжди з вами, щоб поліпшити ваше свідоме слухання.
Хочете?
(Публіка: Так.) Добре.
Перше - це повна тиша.
Всього три хвилини тиші на день - це прекрасна вправа, щоб виставити на нуль і відкалібрувати свої вуха, отже ви знову зможете почути тихі речі.
Якщо ви не можете отримати абсолютну тишу, нехай просто буде тихо, цього достатньо.
Друге я називаю "мікшер".
(Шум) Навіть якщо ви знаходитеся в таких галасливих умовах, а всі ми проводимо багато часу в таких місцях, послухайте в кафе, скільки каналів звуку ви зможете почути?
Скільки окремих каналів в цій суміші я чую?
Можна робити це в прекрасному місці, наприклад, біля озера.
Скільки птахів я чую?
Де вони?
Де ці бризки води?
Це чудесна вправа, що поліпшує якість вашого слухання.
Третю вправу я називаю "смакування", і це просто чудова вправа.
Мова йде про насолоду від мирських звуків.
Це, наприклад, моя сушарка для одягу.
(Сушарка) Це вальс.
Раз, два, три.
Раз, два, три.
Раз, два, три.
Прекрасно!
Або спробуйте це переживання.
(Кавомолка)
Ого!
Мирські звуки можуть бути цікавими, якщо ви звернете увагу.
Я називаю це прихованим хором.
Він завжди навколо нас.
Наступна вправа. Якщо вибирати якусь одну з них, мабуть, ця найважливіша з усіх.
Це позиції слухання. Ідея в тому, що ви міняєте свою позицію слухання залежно від того, що ви слухаєте, тобто ви граєте з тими самими фільтрами.
Пам'ятаєте, на початку я говорив про фільтри?
Ви натискаєте на них як на важелі, щоб вони стали свідомими і змогли переміщатися.
На екрані показані лише деякі з можливих позицій слухання [активне/пасивне, редукційне/експансивне, критичне/емпатичне]
Їх дуже багато.
Пограйтеся з ними, це дуже цікаво.
І, нарешті, акронім.
Його можна використовувати у слуханні, у спілкуванні.
Якщо ви в одній з цих ролей [лідери, учителя, подружжя, батьки, друзі] я думаю, це вірно для всіх, хто слухає цю розмову, - акронім RASA, що в перекладі з санскриту означає "сік" або "сутність".
RASA розшифровується як "приймай", тобто приділяй увагу особистості;
"цінуй", видаючи маленькі шуми на кшталт "хм", "ну", "гаразд";
"підсумовуй" - слово "отже" дуже важливе у спілкуванні; і "запитуй" - став питання пізніше.
Отже, звук - це моя пристрасть, моє життя.
Я написав цілу книжку про це.
Отже, я живу, щоб слухати.
Це занадто - просити такого від більшості людей, але я вважаю, що кожна людина має слухати свідомо, щоб жити повним життям, пов'язаним в просторі і часі з фізичним світом навколо нас, пов'язаним з розумінням одне одного, не кажучи вже про духовний зв'язок, бо кожен духовний шлях, що я знаю, в основі своїй має споглядання і слухання.
Ось чому ми повинні у школі навчати слуханню як навичці.
Чому цьому не вчать?
Це ж безглуздо!
Якщо ми зможемо навчити слухати у школі, ми зможемо забрати наше слухання з того слизького шляху, з того небезпечного, страшного світу, про який я щойно говорив, і помістити його в місце, де всі постійно і свідомо слухають, або принаймні здатні робити це.
Зараз я не знаю, як досягти цього, але це TED, і я думаю, товариство TED здатне на будь-що.
Тому я запрошую вас поєднатися зі мною, поєднатися один з одним, розпочати цю місію, і давайте добудемося, щоб слухання викладали у школі, і за одне покоління перетворимо світ у такий, де слухають свідомо, у світ зв'язку, у світ розуміння і миру в усьому світі.
Дякую за увагу до мене сьогодні.
(Оплески)
Цифровий підпис, по суті, є математичним механізмом для необхідного поєднання відкритої послідовності чисел із заданим цифровим повідомленням.
Насправді, цифровий підпис можна уявити по-різному, як електронний аналог фізичного підпису.
Отже, у фізичному підписі зазвичай поєднано послідовність символів, що засвідчують ваше ім'я/особу на документі.
І цей процес ефективно виявляє вашу особу на цьому документі.
І навіть більше, формулюючи символи вашого імені, можливо певним унікальним/своєрідним, властивим тільки вам, способом, з надією, що ніхто не буде в змозі підробити ваше ім'я на цьому документі
Тепер, у схемі електронного підпису, виявляється, що ті самі властивості можна отримати математично.
Тепер, деякі з найбільш відомих схем електронних підписів включають такі речі, як електронну схему підпису РШЕ, що означає схему Райвста, Шаміра, Ейдлмана.
Також є схема, відома як ЦСП, Цифровий стандарт підпису.
І якби ви насправді використовували такі схеми, як РШЕ чи ЦСП, на мою думку, набагато тяжче підробити ці цифрові підписи, аніж підробити письмові.
Отже, у цьому відео, я спробую описати загальну механіку вищого рівня, якщо можна так висловитись, схем цифрових підписів, але я не пояснюватиму/описуватиму математичних деталей, що лежать в основі, скажімо, таких специфічних схем, як РША/ЦСП, принаймні не у цьому відео.
Як працює схема цифрового підпису: скажімо, у вас є користувач, назвемо його Алісою, скажімо, Аліса хоче підписати документ у цифровому вигляді.
У схемі, Аліса спершу створить 2 ключі, і ці 2 ключі відомі, як ключі підпису, які є приватними.
Я підкреслю це червоним.
Скоротимо "ключ підпису" до КП, і тоді, Аліса також створить окремий ключ, відомий під назвою "ключ підтвердження".
Тепер, сам процес підходу з цим ключем підпису і ключем підтвердження може проходити одночасно.
Аліса створить ці 2 ключі в той сам час, і між ними існуватиме математичний зв'язок.
Але найцікавіше в тому, що ви хочете, щоби ключ підтвердження був відкритим, а ключ підпису - приватним, і навіть більше, у схемі цифрового підпису, буде важко вигадати ключ підтвердження чи то пак, повинно бути тяжко вигадати ключ підпису, якщо ви бачите тільки ключ підтвердження.
Тепер, уявімо, до чого спричинить цифровий підпис на повідомленні.
По суті, якщо ви маєте повідомлення і, назвімо це повідомлення П, і ви бажаєте підписати це повідомлення у цифровому вигляді, що ви робитимете, це використовуватимете математичну інформацію.
Аліса використає математичну інформацію на повідомленні П і свій ключ підпису К.
І результатом цього перетворення, кінцевим продуктом перетворення буде особлива послідовність чисел, яку ми називаємо підписом.
Підпис на повідомленні П.
Тепер, цікавим тут є те, що підпис, по суті є виведеним з поєднання повідомлення П і ключа підпису, особистого ключа підпису Аліси, і він ефективно створить коротку/відносно коротку послідовність чисел на виході, і особливо, схеми цифрових підписів повинні бути/зазвичай є створеними для того, щоби лише особа, яка володіє ключем підпису, особистим ключем підпису може створити цей вид підпису,
ПП на повідомленні П.
Тепер, підтвердження є певним аналогом процесу підпису, але вимагає відкритого ключа підтвердження.
У процесі підтвердження, у вас насправді є 3 різні початкові складові. перщою буде повідомлення, яке ви хочете підтвердити підписом.
Також потрібно додаткове повідомлення, і отримати, як початкову складову, підпис на повідомленні.
Як виглядає ПП, і нарешті, остання початкова складова для схеми підтвердження - відкритий ключ, відкритий ключ підтвердження. що належить Алісі, і ці 3 початкові складові складають разом, до них застосовують математичні перетворення, по суті, ці математичні перетворення намагаються підтвердити/перевірити, що той підпис, який ви бачите, відповідає повідомленню П, є тим, який був би створений приватним ключем підпису Аліси, і цей особистий ключ підпису, в той сам час, відповідає Алісиному відкритому ключеві підтвердження.
Тепер, що на мою думку справді вражаюче - ви можете виконати ці процеси з допомогою лише ключа підтвердження.
Вам не потрібен сам ключ підпису, щоби завірити електронний підпис.
Він вам не потрібен навіть випадково/побічно.
Ви можете робити будь-що, підтвердити будь-що, знаючи лише відкрите підтвердження.
І процедура відкритого підтвердження, по суті, починається з
Вона вказує, чи мені прийняти підпис, чи відхилити?
Це - базова процедура підтвердження.
І, як ви бачите, процес ефективного підписання прив'яже цей відкритий ключ підтвердження, прив'яже відкритий ключ підтвердження до Аліси.
Пригадаймо, що Аліса була тією, хто опублікувала цей ключ підтвердження, і оголосила усьому світові:
"Гей, це мій ключ підтвердження, і лише система та я зможемо підписувати повідомлення, що вважатимуться дійсними з повагою до цього ключа підтвердження".
І через те, що повідомлення тепер істотно прив'язане до цього відкритого ключа, і якщо уявити відкритий ключ як певного виду ідентифікатор, можливо ідентифікатор для Аліси, то можна уявити цифрове підписування як процес, що, по суті, прив'язує особистість до основного повідомлення.
І це насправді дає нам, математичному розуміння, дає нам аналог традиційного ручного підпису.
Тепер, я хочу зробити 2 уточнення, на мою думку, вони особливо доречні.
По-перше, ви помітите, що перетворення, яке створює сам електронний підпис, це перетворення, яке створює ПП, це перетворення, по суті, бере повідомлення, бере повідомлення, як одну зі своїх початкових складових, і це означає, що підпис залежить від повідомлення.
Якщо ви зміните повідомлення, ви отримаєте інший підпис.
У цьому розумінні, цифровий підпис відрізняється від традиційного письмового. Ваш письмовий підпис, мабуть, не змінюється, більше чи менше залишається таким самим, не залежно від того, що ви підписуєте.
Але ваш цифровий підпис є дуже чутливим до того, що ви підписуєте.
Він відрізнятиметься, залежно від того, що ви підписуєте.
Якщо ви підписуєте інше повідомлення, ви отримаєте інший підпис на виході.
Друге уточнення, яке я хочу зробити: цифрові підписи часто асоціюють з криптографічною геш-функцією.
Я казав вам у своєму відео про криптографічну геш-функцію, і, фактично, я згадував у тому відео, і повторю тут, що перші криптографічні геш-функції були, по суті, створені спеціально з вбудованими електронними підписами. як соїми вбивчими застосунками, якщо можна так сказати.
Зокрема, що зазвичай відбувається до того, як ви насправді підпишете довільне повідомлення, скажімо, величезне повідомлення, яке ви хочете підписати.
До того, як ви його підпишете, ви, по суті, застосуєте криптографічну функцію до цього повідомлення, і отримаєте результат від цієї функції (криптографічну геш-функцію).
Ви отримаєте коротший результат, стислий виклад криптографічної геш-функції і у підписувальному алгоритмі ви, замість того, аби підписати початкове повідомлення, ви його спочатку стиснете, а тоді підпишете стиснене.
Ви підпишете наслідковий стислий виклад, замість початкового повідомлення.
І ця парадигма, що складається з 2 кроків, стиснення і підписування, спрощує процес електронного підписування, оскільки ви ефективно більше не маєте справи з вхідними даними довільної довжини, але, натомість, ви працюєте з чисельністю встановленої довжини і ця парадигма стиснення і підписання є насправді безпечною до тих пір, поки важко знайти 2 повідомлення, що позначають такий самий кінцевий результат під застосуванням геш-функції.
Іншими словами, неможливо вигадати 2 повідомлення, що є різними, але чиї кінцеві результати, коли до них застосована геш-фенкція, є ідентичними.
Але якщо ви зможете знайти, скажімо, 2 вхідні повідомлення, що є відмінними, але ведуть до того самого результату під застосуванням геш-функції, це приведе, фактично, до тих самих дивних проблем, тому що підпис на першому повідомленні тоді буде ідентичним до підпису на другому повідомленні.
Оскільки, в обох випадках, ви не підписуєте саме повідомлення, а лише його стиснену версію.
Отже, стиснення є ідентичними, і ви отримаєте в результаті ідентичний підпис на 2 різних повідомленнях і це може створити такі проблеми, як: певне конкретне повідомлення буде легко підробити з цим підходом до цифрових підписів.
А цього ви, очевидно, не хочете.
Ви не хотіли би, щоби хтось зміг вигадати підпис на іншому повідомленні на противагу, можливо, тому, яке ви спочатку хотіли підписати.
Отже, це можливо і я хочу, щоб це було зрозуміло, можливо описати цифрові підписи з більшим математичним формалізмом, але я сподівався цим відео, насправді, дати вам уявлення, не занурюючись у всі математичні нюанси.
Давайте припустимо, що я йду в фруктовий магазин і що там сьогодні знижка на гуаву.
Все на 30% дешевше. Це на гуаву. І лише сьогодні.
Лише сьогодні.
Тож дозвольте мені купити зв'язку гуави.
Тож я йду і купую шість гуав. Рівно 6 гуав.
І по закінченню, коли я йду на касу і, припускаємо, жодних додаткових податків немає, це продуктовий магазин а я живу в регіоні де продукти не оподатковуються.
Тож на 6 гуав, що мені продали, я отримую знижку 30%.
Я повинен заплатити $12.60. $12.60.
Тож це ціна без 30% знижки за шість гуав.
Я йду додому, і потім моя дружина каже мені, знаєш, Сел, чи не міг би ти піти і купити завтра іще дві гуави.
Я кажу: "Так, звісно."
Тож наступного дня я йду і хочу купити ще дві гуави. Дві гуави.
Але розпродаж закінчився.
Немає більше знижки 30%. Вона була лише першого дня, коли я купив шість.
Тож скільки ці дві гуави коштуватимуть мені?
Яка повна ціна цих двох гуав? Повна ціна?
Хороший варіант, з якого можна почати розв'язок задачі це встановити скільки коштували б 6 гуав якби їх ціна була повною.
Це ціна зі знижкою, тут?
Це ціна зі знижкою.
А скільки б це коштувало мені за повної ціни?
Давайте складемо рівняння.
Виберемо красивий колір для нього.
Можливо цей сірий?
Тож, давайте скажемо, що х - це вартість 6 гуав. 6 гуав, без знижки.
Тепер, звісно, якщо ми заберемо звідси 30%, ми повинні отримати $12.60.
Давайте це зробимо.
Тож, якщо ми маємо повну ціну шістьох гуав, нам потрібно відняти від неї 30%.
Це те ж саме що і 0.30.
Чи можна просто записати 0.3.
Нулі в кінці можна ігнорувати. Тож давайте я запишу це так.
Моя дружина завжди змушує мене писати 0 перед десятковими числами.
Тож це повна ціна 6 гуав відняти 0.3, помножене на повну ціну гуав.
Я просто забираю тридцять відсотків повної ціни від повної ціни.
Таким чином ми виділяємо ціну зі знижкою. Яка буде становити ті самі $12.60.
Тобто це дорівнює $12.60.
Ми просто забрали 30% з повної ціни.
І тепер просто складаємо рівняння.
Ми можемо представити, що перед х стоїть одиничка, ви ж знаєте що х це те ж що і 1*х.
Тож 1х мінус 0.3х дорівнює 0.7х.
Тож ми отримуємо 0.7х, чи, що те ж саме 0.7. Як Вам більше подобається, це одне і те ж число.
0.7х дорівнює 12.60.
Наступного разу, коли перед Вами стане подібна проблема, Ви можете одразу перейти до цього кроку.
Ви скажете, 70% повної вартості - це ж і є моя ціна продажу, чи на так?
Ми забрали 30%.
Залишилось 70% повної вартості.
Ви просто пропускатимете цей крок, коли трішки звикнете до подібних задач.
І тепер нам достатньо знайти х.
Поділимо обидві сторони рівняння на 0.7, тож х = 12.60 / 0.7.
Звісно, можна використати калькулятор, але не буде зайвим трішки попрактикуватись в діленні десяткових дробів.
Тож давайте це зробимо.
Тож ми ділимо 12.60 на 0.7.
Давайте помножимо обидва числа на 10, щоб працювати з цілими числами.
0.7 перетвориться в 7. Роздільна крапка нам тепер не потрібна.
12.60 перетвориться в 126. Ставимо роздільну крапку тут. І роздільну крапку тут.
І ми готові розпочати ділення.
Тепер у нас сім, а не сім десятих.
Сім входить в 12 1 раз.
Сім, помножити на 1 = 7.
12 - 7 = 5.
Опускаємо донизу шістку.
Сім входить в п'ятдесят шість 8 раз.
8 * 7 = 56.
Відповідно остачі не буде.
Тож ми отримали 18, і за роздільною крапкою 0.
Тож отримали 18, а точніше, $18.
Тож х - це 18 доларів.
Тепер пригадуємо, що через х ми позначили повну ціну 6 гуав. х - це повна ціна шести. х - це повна ціна шести гуав.
А перед нами стоїть питання, скільки коштують дві гуави за повну ціну.
Це - повна ціна шести.
Тож ми можемо легко визначити яка повна ціна однієї гуави.
Потрібно просто розділити отримане 18 на 6. $18 / 6 = $3.
Тож кожна гуава коштує $3 - це її повна ціна.
Але ж ми хочемо купити дві гуави. Тож їх ціна буде дорівнювати двічі по $3, а це $6. Шість доларів.
Помітимо, що шість гуав коштують 18 доларів.
2 гуави це 1/3 від 6.
Тож і ціна буде 1/3 від $18, а саме $6.
Давайте швидко проглянемо, що ми робили.
Ми сказали, що ціна зі знижкою за 6 гуав - це $12.60.
Це без 30% знижки, які вирахувані з повної ціни. Чи, іншими словами, просто 70% повної ціни.
Сімдесят відсотків повної ціни.
І, як Ви можете зауважити, якщо х - це повна ціна 6 гуав, то якщо від повної ціни відняти 30% повної ціни - це і є наші $12.60, чи, що те ж саме, 70% повної ціни це $12.60.
Ділимо, і після цього просто складаємо рівняння і розв'язуємо його.
Ділимо обидві сторони на 0.7, отримуємо х - повну ціну 6 гуав, це $18, чи $3 за одну гуаву, чи $6 за дві.
В будь-якому випадку, сподіваємось, це було корисно.
Я щойно зробила щось, чого ніколи досі не робила.
- Я провела тиждень в морі на науково-дослідному судні.
Ні, я не вчений, але я супроводжувала визначну наукову команду з університету Південної Флориди , що відстежували рух нафти концерну Бі Пі в Мексиканській Затоці.
Це човен на якому ми були, між іншим.
Вчені, з якими я була не вивчали вплив нафти та дисперсуючих агентів на великих істот - птахів, черепах, на дельфінів - гламурну царину.
Вони розглядають насправді дрібноту що з"їдається трохи менш малою штукою, що насамкінець з"їдається великими істотами.
І що вони виявляють - що навіть залишкові дози нафти та дисперсуючого агента можуть бути високотоксичними для фітопланктону, що є дуже поганою новиною, тому що так багато життів залежить від нього.
Отже - попри те, що ми почули кілька місяців тому про те, як 75 відсотків тієї нафти свого роду чарівним чином зникли і ми не повинні турбуватися про це, - ця катастрофа і досі розгортається.
Вона продовжує працювати в свій спосіб за харчовим ланцюгом.
Тепер це не має стати для нас несподіванкою.
Рейчел Карсон - (Rachel Carson) Хрещена мати сучасного руху за навколишнє середовище - попереджала нас саме про це ще в 1962 році.
Вона зазначила, що контролери як вона їх називала - що бомбардували міста і поля, вкривши їх килимом токсичних інсектицидів, як ДДТ , намагалися вбити тільки дрібноту, комах, - не птахів.
Але вони забули про це: про той факт, що птахи частуються лічинками, що малинівки їдять багато хробаків тепер просякнутих ДДТ .
Відтак яйця дрозда не змогли вилупитись, масово загинули співочі птахи, міста потонули в тиші.
Внаслідок - назва "Безмовна весна". ("Silent Spring.")
Я намагаюся точно визначити що продовжує повертати мене до Мексиканської Затоки, бо я Канадійка, і я не можу намалювати жодних племінних зв'язків.
І я думаю в чому сенс - в тім, що я не певна, що ми повністю усвідомили значення цього лиха, що значило б стати свідками діри продертої в нашому світі, що значило-б спостерігати, як нутрощі Землі фонтанують в прямому ефірі 24 години на добу місяцями.
Після довгих розповідей собі про те, що наші інструменти та технології можуть контролювати природу, раптово ми опинилися віч-на-віч з нашою слабкістю, з нашим браком контролю, щойно нафта випорскнула наззовні - усіх наших спроб зібрати її системи стримування розливів та неконторльованих викидів нафти і, що особливо пам'ятне - Постріл Сміттям - блискуча ідея
Але навіть більш вражаючим за несамовиту силу, що струменіє з тієї свердловини була нерозсудливість з якою цю силу було розв"язано недбалість, брак планування, що характеризують цю операцію від буріння до зачистки.
Якщо є одна річ, яку прояснив цей "водоочисний захід" BP plc. це те, що, як культура, ми стали надто схильними до авантюр з речами, які є дорогоцінними і незамінними - авантюр без запасних планів, без стратегій відходу.
І ВР навряд був нашим першим подібним досвідом за останні роки.
Наші лідери поринають у війни, колисаючи себе щасливими історіями про переможні танці і вітальні паради, - а тоді це обертається роками усунення наслідків смертельних ушкоджень,
Франкенштейнами облог та атак й придушувачами опорів, і знову - жодної відхідної стратегії.
Наші фінансові чарівники, зазвичай стають жертвами аналогічної самовпевненості, переконуючи себе, що новомодна бульбашка це новий вид ринку - того типу, що ніколи не занепаде.
І коли він неминуче занепадає, найкращі й найбільш тямущі дістають фінансового еквіваленту Пострілу Сміттям в цьому випадку - швигорляння вагомих кількостей над-потрібних державних коштів в дуже відмінний тип діри.
Як і з ВР, діра закупорюється, принаймні тимчасово, але не завчасно, не уникаючи жахливих витрат.
Ми повинні з'ясувати, чому ми продовжуємо дозволити цьому статися, тому що ми в самій гущині того, що може бути грою з найвищими ставками з усіх: вирішуючи, що робити або не робити, стосовно кліматичних змін.
Тепер, як ви знаєте, безліч часу марнується, в цій країні і в усьому світі, в кліматичних дискусіях.
Довколо питання, "Що коли науковці Міжурядової Групи Експертів зі Зімн Клімату всі помиляються? "
Зараз набагато більш влучним є питання - як фізик Массачусетського Технологічного Інституту Евелін Фокс Келлер ставить його - - "Що, якщо ці вчені мають рацію?"
Враховуючи ставки - кліматична криза явно закликає нас до дій заснована на принципах застережності - теорія, свідчить, що коли здоров'я людини і навколишнє середовище знаходяться під істотною загрозою і коли потенційна шкода є незворотньою, - ми не можемо дозволити собі чекати на довершену науковоу достовірність.
Ліпше помилитися у бік перестороги.
Ще доступніше: тягар доведення , що практика є безпечною не має лягати на громадськість, що ризикує постраждати , а швидше на промисловість, що одержує зиски.
Та кліматична політика в заможному світі - тою мірою, якою така річ взагалі існує - не грунтується на запобіжних заходах, , радше на аналізі видатків і прибутків - знаходячи курс діяльності, який на думку економістів, буде мати найменший вплив на наш ВВП.
Тому замість запитувати, як обережність би цього вимагала, - що ми можемо зробити якнайшвидше щоб уникнути можливої катастрофи, ми ставимо неоковирні питання на кшталт цього:
"До якого найостаннішого можливого моменту ми можемо зачекати перш ніж ми почнемо серйозне зниження викидів в атмосферу?
Чи можемо ми відкласти це до 2020 року, 2030, 2050? "
Або ми запитуємо:
"Наскільки гарячішою ми можемо дозволити стати планеті і заразом - вижити?
Чи можемо ми дозволити собі два градуси? Три градуси? Або... - де ми там в даний момент - чотири градуси за Цельсієм? "
І, до речі, припущення, що ми можемо безпечно контролювати невимовно заплутану кліматичну систему Землі так, наче вона має термостат, що робить планету не надто спекотною, не надто холодною, а саме як треба - на кшталт Економіки Золотоволоски - це чиста фантазія, і вона не походить від вчених-кліматологів; це лізе з економістів що хизуються своїм механічним мисленням перед наукою.
Справа в тому, що ми просто не знаємо, коли потепління що ми створюємо буде начисто перекрите зворотньою реакцією.
Тому ще раз, - чому ж ми божевільно ризикуємо дорогоцінним?
Шеренга пояснень вже вишикувалася у ваших думках, - як от пожадливість.
Це популярне пояснення, і є в ньому багато правди.
Тому що великі ризики, ям ми всі знаємо - приносять багато грошей.
Інше пояснення для нерозсудливості, що ви часто чуєте це зарозумілість.
І жадібність, і зарозумілість тісно переплетені коли справа доходить до безголовості.
Наприклад, якщо ви ненароком - 35-річний банкір берете будинок в 100 разів більший за нейрохірурга, - то вам потрібні оповідки, вам потрібна історія що робить цю нерівність прийнятною.
І ви насправді не маєте багато варіантів.
Ви або неймовірно гарний шахрай, і ви накивуєте п'ятами з цим - ви обіграли систему - або ви якийсь хлопчик геній, подібних яким світ ще не бачив.
Зараз обидва ці варіанти - хлопчики-генії і шахраї - збираються зробити вас вельми легковажними і, відтак - більш схильними до більших ризиків в майбутньому.
До речі, Тоні Хейворд, колишній генеральний директор BP, мав табличку на своєму столі підписану цим надихаючим гаслом:
"Що б ви намагатиметесь зробити знаючи, що не можете провалитись?"
Тепер це дійсно популярна табличка, і є цілий натовп тих, що перевершують сподівання , тож я тримаю парі, що деякі з вас мають таку дощечку.
Не соромтесь.
Вигнати страх невдачі зі свого розуму може бути дуже доброю справою, якщо ви тренуєтеся як тріатлоніст або готуються дати TEDПромову, але особисто я думаю, що люди з владою підірвати нашу економіку і знищити нашу екологію ліпше б мали зображення Ікара на стіні тому що - можливо не саме це зображення - але я хочу щоб вони думали про можливість провалу весь час.
Таким чином, ми маємо жадібність, у нас є легковажність / зарозумілість, але коли ми вже тут, на TEDWomen, - давайте врахуємо ще один фактор , що в певний малий спосіб може сприяти суспільній нерозсудливості.
Зараз я не збираюся обсмоктувати цю тему, але дослідження свідчать, що, як інвестори, жінки набагато менше схильні до нерозважливих ризиків, ніж чоловіки, саме тому, що, як ми вже чули, жінки не схильні страждати від завищеної самооцінки тою мірою, що страждають чоловіки.
Ось і виходить, , що бути менш оплачуваними і менше премійованими має свої переваги - суспільні, принаймні.
Зворотним боком цього є те, що ті, кому постійно тлумачать що вони обдаровані, обрані і народжениі, щоб правити - мають виразні соціальні мінуси.
І ця проблема - назвемо її небезпекою привілей - наближає нас, я думаю, до кореня нашої колективної легковажності.
Оскільки жоден з нас - принаймні в країнах Півночі - чоловіки, ані жінки, - жоден повністю не осторонь цього послання.
Ось про що я говорю.
Чи будемо ми активно вірити їм або свідомо відкинути їх, наша культура залишається в лещатах певних архетипових байок про наше верховенство над іншими і над природою.
Оповідки про нововиявлені кордони і завойовників-першопроходців, розповіді про Божий промисел, повісті апокаліпсису і збавлення.
І щойно ви думаєте, що ці оповіді вже стали історією, і що ми вже подолали їх - вони вигулькують у найнесподіваніших місцях.
Наприклад, я натрапила на цю рекламу ззовні жіночої вбиральні в аеропорті Канзас-Сіті.
Це для нових костурбатих телефон Motorola, і так, там дійсно написано,
"Дай ляпаса матері-природі".
І я не показую це, лише щоб шпильнути Motorola - це тільки бонус.
Я показую це тому, що - вони ж не спонсори, чи не так? - тому що, у певний спосіб це грубий варіант історії наших витоків.
Ми відляскали мати-природу і перемогли.
І ми завжди перемагаємо, тому що домінувати над природою - наше призначення.
Але це не єдина казка, яку ми говоримо собі, про природу.
Є ще одна, рівно-важлива, про те, що та сама мати-природа така всетерпляча годувальниця, що ми ніколи не зможемо зашкодити її рясному достатку.
Давайте послухаємо Тоні Хейворда знову.
"Мексиканська затока - дуже великий океан.
Кількість нафти і диспергуючих агентів, що ми виливаємо в нього дуже мала, порівняно з загальним обсягом води. "
Іншими словами, - океан великий; вона це схаває.
Ось це першопричинне припущення про безлімітність , що робить можливим так нерозсудливо ризикувати, як це робимо ми.
Бо це наша справжня ключова оповідка: як би ми ни облажалися завжди буде більше - більше води, більше землі, більше невикористаних ресурсів.
Нова бульбашка замінить стару.
Нова технологія вихопиться, щоб виправити халепу, що ми накоїли попередньою.
У певному сенсі - така є історія про заселення Америки, - вірогідно безмежних обріїв, до яких тікали європейці.
І це також історія сучасного капіталізму.
Тому що це багатство цієї землі дало життя нашоій економічній системі, тій, що не може вижити без невпинного зростання і нескінченного постачання нових кордонів.
А проблема в тім, що оповідь завжи була брехнею.
Земля завжди мала межі, вони просто були за межами поля нашого зору.
І тепер ми бумбардуємо ці межі на кількох фронтах.
Я вважаю, що ми знаємо це, тим не менше ми знаходимо себе в пастці свого роду оповідної петлі.
Ми не тільки продовжуємо розповідати і переповідати ті самі зашарпані історії, але ми робимо це зараз шалено і звар'йовано що, чесно кажучи, межує з військовою пропагандою.
Як ще пояснити культурний простір окупований Сарами Пейлін?
Тепер, з одного боку, нас закликають "свердли, лялю, свердли", бо Бог заклав ці ресурси в землю для того, щоб ми розробляли їх а з іншого - незаймана велич неторканої краси Аляски в її хітовому шоу на телебаченні.
Цей подвійний меседж такий самий втішний, як і божевільний.
Ігноруйте ці пластуваті острахи що ми таки вперлися в стіну.
Меж досі не існує.
Завжди будуть нові обрії.
Тож припиніть хвилюватися і продовжуйте закупи.
Якби ж це було лише про Сару Пейлін і її реаліті-шоу.
В екологічних колах, ми часто чуємо, що, замість переходу на відновлювані джерела енергії, Ми правимо бізнес як звикли.
Ця судження, на жаль, є занадто оптимістичним.
Правда така, що ми вже вичерпали так багато легкодоступних видів викопного палива, що ми вже вступили в набагато ризикованішу бізнес-еру, - еру екстремальної енергії.
Це значить буріння для видобутку нафти в найглибших водах, в тому числі - в крижаних арктичних морях де очищення може бути просто неможливим.
Це означає, великомаштабні гідравлічні розколювання кори для видобутку горючого газу і масивні відкриті розробки родовищ вугілля подібних яким ми ще не бачили.
І найбільш неоднозначне - це означає бітумні піски.
Я досі дивуюся тим, як мало люди за межами Канади знатють про бітумні піски Альберти, які цього року за проектом мають стати джерелом номер один нафти імпортованої до Сполучених Штатів.
Це варте кількох митей, щоб зрозуміти цю практику, тому що, я вважаю - це говорить про легковажність і про шлях, яким ми прямуємо як трошки про інше.
Отже тут живуть бітумні піски, під одним з останніх величних лісів тайги.
Нафта не рідка. Ви не можете просто просвердлити діру і викачувати її.
Нафти смолистих (бітумних) пісків - густа змішана з грунтом. тому щоб дістатись її, вам спершу треба позбутись дерев. тоді ви відгрібаєте верхній шар грунту і одержуєте цей нафтяний пісок.
Процес вимагає величезної кількості води, , що потім надходить у масивні токсичні сховища-відстійники.
Це дуже погана новина для тубільних корінних народів, які живуть нижче за течією і які повідомляють про тривожно високий рівень захворюваності на рак.
Зараз, дивлячись на ці зображення, важко осягнути маштаби цієї операції, які вже можна побачити з космосу і які можуть охопити територію розміром з Англію.
Я вважаю, це помічне, направду - дивитись на самоскиди, що вивозять землю, - найбільші з будь-коли збудованих.
Це людина там, біля колеса.
Я вважаю, що це не буріння нафтових свердловин, це навіть не видобутку корисних копалин.
Це скальпування Землі.
Неосяжні, яскраві ландшафти випатрано, лишився безбарвний сірий.
Тепер я маю зізнатись, що на моє переконання - це було б мерзенно, навіть якби це не вивільняло навіть і часточки вуглецю .
Але правда в тому, що в середньому перетворення того перегною на нафту-сирець спричиняє приблизно втричі більше забруднення парниковими газами, , ніж за виробництва звичайної нафти в Канаді.
А як ще пояснити це, як не формою масового божевілля?
Просто, коли ми знаємо, що ми повинні вчитись жити на поверхні нашої планети, від сил сонця, вітру і хвиль, - ми відчайдушно риємо щоб дістатися найбрудніших, високовипромінюючих речей, що лиш можна собі уявити.
Ось куди наша історія нескінченного зростання привела нас, до цих чорних дір у центрі моєї країни - місць такого планетарного болю що, як і фонтан ВР, спокійно спостерігати так довго може не кожен.
Як Джаред Даймонд та інші продемонстрували нам - так цивілізації завершують самогубством, , втопивши своєю ногою педаль газу в той момент, , коли слід було-б витиснути гальма.
Проблема в тому, що наша найголовніша казка містить відповідь і на це.
В найостаннішу мить ми збираємось бути врятованими просто як в кожному голлівудському фільмі, як і в Вознесінні.
Але звісно наша мирська релігія - технології.
Тепер ви, певно, помітили більше і більше заголовків, подібних цим.
Ідея цієї форми геоінжинірінгу, як її називають, така, що як планета нагріється, ми зможемо вистрілити сульфатами і частками алюмінію в стратосферу щоб відбити трохи сонячних променів назад в космос, тим чином охолоджуючи планету.
Найбезглуздіший план - і я не вигадую - був - стромити те, що по суті є садовим шлангом на 18,5 миль високо в небо підвішене до повітряних куль, щоб розпурскувати там сірчаний двоокис .
Таким чином, вирішення проблеми забруднення - було ще більше забруднення навколишнього середовища.
Думайте про це як про Остаточний Постріл Сміттям.
Серйозні вчені, що беруть участь в цьому дослідженні всі підкреслюють, що ці методи абсолютно не тестувалася.
Вони не знають, чи це спрацює і вони уявлення не мають які страшні побічні ефекти, вони можуть спричинити
Тим не менш, навіть згадка про геоінженірінг зустрічається в певних колах - особливо медійних колах - з полегшенням, відтіненим ейфорією.
Аварійний люк було віднайдено.
Новий кордон було відкрито.
Найголовніше, - ми не повинні змінювати наш спосіб життя кінець-кінцем.
Бачите, для певних людей, рятівник - це хлопець в мантії.
Для інших людей, це хлопець з садовим шлангом.
Ми гостро потребуємо нових історій.
Нам потрібні історії, з іншими різновидами героїв готових ризикувати інакше ризикувати в протистоянні віч-на-віч з нерозсудливістю, , що втілять на практиці принципи застереження навіть якщо це передбачає рішучі дії - як сотні молодих людей, заарештованих за блокування брудних електростанцій або борючись з розробкою родовищ вугілля за рахунок знесення гірських верхівок.
Нам потрібні історії що замінять ті лінійні байки про нескінченне зростання - циклічними розповідями ,що нагадують нам - те, що відбувається і стається довкола
- це наш єдиний дім; не існує аварійного люка.
Називайте це кармою, називайте це фізикою, причиною та наслідком, називайте це запобіжним кроком: принцип, що нагадує нам - життя надто коштовне, щоб ризикувати ним задля будь-яких прибутків.
Дякую! (Оплески)
Ви думаєте купити дім, але ви хочете точно знати яку площу займає цей будинок.
Яка площа будинку у квадратних футах?
Або яка площа фундаменту будинку?
Ось тут ми маємо план цього будинку. І ваше завдання знайти його площу.
І вам дані розміри більшості стін будинку.
Ось ця стіна має 18 футів.
Ця 8 футів.
Ця 20 футів, 20 футів, 5 футів, 26 футів, 15 футів, та 25 футів.
Але ви трохи спантеличені
Ви знаєте, як знайти площу прямокутника але як знайти площу кімнат такої дивної форми?
Тому я рекомендую вам призупинити відео і спробувати знайти площу цїєї дивної схеми будинку, плану підлоги, використовуючи вже відомі вам методи.
А наразі ви вже знаєте, як знайти площу прямокутника.
Отже, якщо ми зможемо розбити цей план на декілька прямокутників та знайти площу кожного з них, тоді ми зможемо знайти площу цілого будинку.
Розділимо його на кілька простіших прямокутників.
Отож, я можу виділити один прямокутник тут.
Його шрина дорівнює 20 футів, і довжина 20 футів.
Це буде прямокутник ось тут.
Нам треба мати можливість знайти його площу.
Я можу виокремити ще один прямокутник, ширина якого 26 футів, а довжина...
Ось це його довжина.
Ми зараз зрозуміємо, чому ж вона дорівнює.
Погляньмо.
Як ми можемо знайти його довжину?
Отже, ця довжина плюс 5 футів дорівнюватиме ось цій довжині.
Буде такою ж, як і протилежна стіна цього прямокутника.
Отож, ця довжина плюс 5 футів дорівнює 20 футів.
Очевидно, що відповідь - 15 футів.
Значить, цей блакитний прямокутник має 15 футів у довжину, і 26 футів у ширину.
Виокремимо інший прямокутник
Ось цей, довжиною у 18 футів, що проходить крізь весь будинок.
Проходить крізь весь будинок ось так.
І ви подумаєте: як же знайти його ширину?
Як нам знайти ширину цього прямокутника?
Ми знаємо, що цей відрізок дорівнює 8 футів.
Ось цей - 20 футів, а цей, як відомо, - 26 футів.
Вся ширина дорівнюватиме 26 футів плюс 20 футів... 26 плюс 20 дорівнює 46.
І плюс 8 дорівнює 54 фути.
Отже, тут буде 54 фути.
Я вірно порахував? Подивимося.
8 плюс 26 буде 34, і плюс 20 дорівнює 54 фути.
І, нарешті, залишився останній прямокутник, ось цей, який має 15 футів у довжину і 25 футів у ширину.
Тепер ми можемо вирахувати площу всіх прямокутників.
Отже, загальна площа дорівнюватиме: 20 футів на 20 футів,
Перемножимо їх, це буде 20 помножити на 20.
Це буде ось ця площа. Плюс 15 помножити на 26. Це площа ось цього прямокутника.
Плюс 18 помножити на 54, ось ця площа, і, нарешті, плюс 15 помножити на 25, це ось ця площа.
Тепер нам треба просто це все порахувати.
Скільки буде 20 помножити на 20?
Це буде 400.
15 помножити на 26?
Помножимо це.
26 на 15 6 помножити на 5 буде 30.
2 помножити на 5 це 10 і плюс 3 це 13.
Тепер помножимо 10 на 26, отримаємо 260.
Додамо. Маємо 390.
Це вже 400 плюс 390.
Зараз треба помножити 18 на 54, або 54 на 18.
Зробимо це.
54 помножити на 18.
8 помножити на 4 це 32.
8 помножити на 5 це 40 і плюс 3 це 43.
Тепер множимо 10 на 54. Це дорівнює 540.
І додаємо.
2 плюс 0 це 2.
30 плюс 40 буде 70. Інакше кажучи, 3 десятки плюс 4 десятки. І 400 плюс 500 дорівнює 900.
Отже, ми отримуємо 972.
І ще одне множення.
25 на 15.
Це можна порахувати усно.
Ось тут було 26 помножити на 15, значить 25 на 15 дорівнюватиме це число мінус 15.
Це буде 390, ми віднімаємо 10, отримуємо 380, і віднімаємо ще 5, 375.
Напишу тим самим кольором.
Отже, плюс 375.
Тепер додамо всі ці числа.
375 плюс 972, плюс 390, плюс 400. Фінішна пряма. Барабанний дріб.
5 плюс 2 це 7.
7 плюс 7 це 14, і плюс 9 це 23.
2 плюс 3 це 5, плюс 9 це 14, плюс 3 це 17 і плюс 4 це 21.
Так яка ж площа будинку?
2137 квадратних футів.
Ми в місті Шартр розглядаємо Нотр-дам в Шартрі, що є одним з великих середньовічних кафедральних соборів, однак має складну історію.
Це місце було священним. Згідно з легендою, тут знаходився храм друїдів.
Ми не знаємо чи це правда, але нам відомо, що тут точно був римський храм.
У кінцевому рахунку, його перетворили в християнський можливо в 3-му ст.
Щодо цього вже наявні певні історичні дані.
Знаємо, що до бл. 1000 р. храм став значним.
Цей храм був завжди пов'язаний з Дівою Марією, а в 9-му ст. отримав особливий дар від Константинополя, реліквію - туніку Діви Марії.
Реліквія - це предмет, який наділяють особливою духовною силою.
Нею може бути частина святого, клапоть одягу, або річ, яка напряму пов'язана з духовною особою.
Наприклад, терновий вінець Ісуса Христа або, як в нашому випадку, туніка, яку, як вважається, носила Марія при народженні Христа.
Реліквії були надзвичайно важливими, оскільки, їм приписувались певні духовні сили, що мали здатність допомагати тим, хто їм поклонявся.
Це означало, що люди долали величезні відстані, щоб прийти і поклонитись тим реліквіям, часто вони приносили дари та пожертування.
Іноді дорогоцінності, іноді гроші, пожертвування.
Отож, місця важливих реліквій наповнювались значними багатствами.
Були дороги для паломників, Європа вперше мала достатню політичну стабільність, тому подорожі справді були відносно безпечними.
Ми не знаємо, чи дійсно цю туніку носила Марія.
Важливо те, що люди в це вірили.
І в її сили врятувати та захистити.
Але сталось дещо жахливе.
Чудова романська церква, де знаходилась туніка, і куди з усіх усюд приходили паломники згоріла вщент у 1194.
Туніка була втрачена.
Принаймні, всі так вважали.
Це жахливий момент, адже без реліквії місто втратило свій захист.
Люди думали, що Марія їх покинула.
Аж ось через 3 дні туніку знайшли неушкодженою.
У склепі під церквою.
Це вважалось чудом.
Діва Марія не покинула місто, це не прояв її гніву, тепер було ясно, що Богородиця просто хотіла позбутися старого храму, щоб у 1194 Шартр мав змогу побудувати храм, вартий її слави у величності .
Шартрський архітектор, чиє ім'я нам невідомо, збудував храм на основі того, що залишилось від романської церкви.
Але до цього часу, архітектура Заходу зазнала змін.
Ми перейшли від романського стилю до готичного.
Цей храм - один з найвидатніших зразків, напевно, він є найдоцільнішим прикладом готики у Франції.
Вся увага зосереджується на відкритих частинах храму і геометрії.
Бог створив світ по розміру.
Церква може відобразити цю розмірність, відповідності, згідно з якими Бог створив Всесвіт.
Будучи в цьому оточенні, створеному по мірі, ми відчуваємо зближення з Богом.
Ми можемо наблизитись до божественного світу.
Те, що іноді називають Шартром І - вестверк, частина, що збереглась під час пожежі 1194, була побудована раніше, ця частина набагато масивніша.
Архітектор ще не позбувся страхів, що пішли з романським стилем, якому притаманні товсті та масивні стіни.
Так, кам'яні дахи багато важать.
Звичайно. Можете бачити, що в побудові наявні лише маленькі віконця.
Фасад розбитий на три частини по обидва напрямки.
Посилання на Трійцю, але важливіше те, що він побудований по золотому перетину.
За принципом створення ідеальних пропорцій.
Підійдемо трохи ближче.
Поглянемо на фігури Королівського порталу.
Чутно як працюють будівельники, ремонтуючи щось у храмі.
Фігури розміщені по обидва боки воріт.
Вони стовпчаті, кожна розташована на колоні.
Очевидно, це царі та цариці Старого Завіту.
Справжня готика.
Вони не такі як ми.
Це явне втілення духовних істот.
Це помітно по їх надзвичайній довготелесості.
По суті, це архітектурні колони, однак вони нічого не підтримують.
Ніщо не вказує на те, що вони тримають вагу.
Поглянувши на їх ноги, помітно їхнє зависання в повітрі.
Тіл у них фактично немає .
На них накидки зі складками, що показані врізаними в камінь лініями, де-не-де показані коліном чи бедром.
Але нема відчуття присутності тривимірного тіла під накидкою.
Мені здається, що чиста естетика цих фігур свідчить про те, що ці фігури - вартові, ті, що можуть прискорити наш перехід у духовний світ.
Саме так.
Коли входимо, фігури височіють над нами.
Вони виглядають по-батьківськи, люб'язно, дивляться зверху на нас, але й дещо повз нас.
Вони ніби і в небесному світі, і в матеріальному світі водночас та створюють прохід у духовний світ всередині храму.
З вами Стівен Цукер і Бет Харріс.
Ми в Музеї мистецтв Портленда і дивимося на картину Роберта Колскотта 1979 року "Краса в очах того, хто дивиться".
Ми бачимо художника, що виглядає дуже артистично в штанах, вкритих фарбою, та капцях у майстерні. Він сидить напроти копії картини, яку він намалював, і, схоже, що це картина Матіса "Танець".
Але він не дивиться на картину. Ні.
Позаду художника стоїть модель, яка роздягається чи одягається.
Давайте не поспішатимемо, тому що тут так багато відсилань на багатьох рівнях.
Це дуже складно, тому що ми думаємо, що вона модель через те, що вона роздягається або одягається, і вона знаходится у майстерні.
Тому багато хто подумав про картину Курбе "Майстерня".
Але з іншого боку вона зображена досить непристойно.
Ну, в той час моделі художників мали таку репутацію.
Ви не могли так просто підійти і попросити свою мати чи її подруг роздягнутися перед вами. Тому художникам доводилося шукати жінок із нижчого класу, які потребували грошей.
Але це контраст зі справжніми оголеними дівчатами, зображеними, точніше не зі справжніми, а з оголеними дівчатами, зображеними Матісом.
І тому це прийнятно по відношенню до чогось не зовсім комфортного, і навіть менш комфортного через расовий конфлікт, зображений тут, у американській традиції.
Біла жінка й чорний чоловік.
(Так) І я думаю...(Я згадала, що це взято в Сера, точніше як він зобразив моделей на картині, на якій він відобразив картину
(грає музика)
Ми на п'ятому поверсі Музею сучасного мистецтва, перед нами картина Матісса 1911 року, що називається "Червона студія", дивна порожня картина, але, як не дивно, беручи до уваги назву, дуже червона.
І червоний, як правило, колір, який може означати страх або жорстокість, але тут цього не відчувається, взагалі.
Ні, коли ви бачите цю картину тут, то червоний є справді дуже глибоким, чи не так?
Майже темно-червоним.
Картини, зображені на ній, є світлими, і це - картини Матісса.
Це правда, тому немає жодного відчуття насильства чи страху взагалі.
Справді, це передає відчуття зосередженості та спокою,
Ну що ж, це - його студія, так?
Він побудував її в Іссі, передмісті Парижа, поруч зі своїм будинком. Це - його приватний простір, тобто світ, в якому він мешкав.
Я думаю, що це - його власний внутрішній світ.
І він вирішив зробити це місце тихим, схожим на особисте зосередження, де одні речі виділяються, а інші - втрачають значення. Можливо, він розказує нам про те, що є важливим для нього в особистому художньому просторі, в його власної свідомості.
Я думаю, що це є правильно.
Тут немає жодного центрального об'єкта, що справді б домінував на картині.
Тут є багато речей, з яких, в певному сенсі,ми можемо обирати собі фаворита.
Правильно, наче перед нами набір речей.
Без централізованої композиції.
Можливо, це було схожим на те, що було в думках у Матіса, ці маленькі ізольовані предмети, що зібралися разом в одному просторі, але без наявного основного акценту, коли наше око рухається з нижнього лівого кута і по колу, до правого нижнього.
Фактично, за рухом годинника, так?
Це правда, але у годинника немає стрілок.
Це правда, ви маєте рацію, я, ніби, дивлюся на картину за годинниковою стрілкою.
Я починаю з нижнього лівого краю, оглядаючи всі ці картини та інші речі, що вирізняються кольором на полотні.
Бачимо зрізану настурцію у вазі на столі на передньому плані.
Так, і щось схоже на кольорові олівці, чи не так? Чи коробка з пастеллю, щось на кшталт цього, у нижньому правому кутку столу.
І тарілка,
Яку він розмалював, схоже на це,так?
Схоже, що більшість речей - це, фактично, частинки мистецької роботи.
Або речі,які він використовував, щоб зробити художнє оформлення.
Так як олівці, як ви відзначили, також я думаю, що це, можливо, ваза зі щітками на задньому фоні,на комоді.
Стілець, також, своєрідно виділяється.
Так, стілець завжди був кумедним об'єктом для Матісса, колиcь він прокоментував це, хоча згодом дуже пошкодував про своє висловлювання.
Про крісло, яке як і мистецтво, є інколи чимось зручним.
І я думаю, що тут є щось дуже своєрідне, це правда. Коли ви думаєте про картини Матісса, зазвичай задумуєтесь про оголене тіло, ви можете уявляти оголену чи напівоголену одаліску на стільці.
І ви це можете бачити: одаліска, зображена над стільчиком, така коричнева фігура, так витончено вигнута, нахилена, і яка, фактично, є скульптурою, що Матісс зробив лише декількома роками раніше, яка називається "Серпантин".
Також бачимо три оголених тіла зверху справа.
Тут, схоже, портрет та натюрморт над комодом.
Насправді, це - "Моряк".
І тут є інше зображення оголених тіл, яке притулено до комоду ззаду.
І є інше зображення голого тіла на стільчику.
Велике рожеве зображення.
Також, цікаво, що Матісс згодом, після "Червоної студії", зрунував намальовану картину.
Тому, певним чином, це, фактично, найкраща репродукція, що ми маємо, в оригінальних кольорах, якщо Матісс не змінив її.
Бо він часто це робив, він часто включав до своїх картин інші зображення в такий спосіб створював похідні цих зображень у нових картинах.
Ілюстрація виділяється, також меблі виглядають наче привиди у просторі.
Це як природа, оголене тіло, мистецтво та інші речі,що з'являються.
Це все однакове для Матісса. Я не думаю, що він відокремлював мистецтво і природу, та жіноче оголене тіло, зокрема.
Я думаю, в певному сенсі, це одні і ті ж речі, синоніми.
Мова про чуттєвість, візуальну чуттєвість, це правда.
Тож ця картина зображує чуттєвість, і отримує ці сучасні тлумачення, схожі з дуже аналітичними та дуже суворими. Які тлумачення ви маєте на увазі?
Що ж, хвилину тому ви говорили про те, що всі меблі виглядають майже примарними.
І якщо подивитися уважніше (давайте підійдемо ближче), це все тому, що лінії, насправді, не є білими.
Вони жовті та світло-блакитні, і темно- блакитні, також зелені, насправді, вони не намальовані поверх червоного.
Червоний - намальований поверх цих ліній.
І ці лінії, фактично, фарба, що знаходиться нижче поверхні червоного, який є зверху.
Це, інколи, називається резервною лінією, яку з художньої точки зору не дуже складно зробити, але є певні особливості.
Також, це був дуже специфічний вибір.
Це говорить, що він продумав цей процес ретельно, до того як зробив її.
Картина сама має приховане переживання, яке суттєво відчувається.
Я думаю, це була справжня характерна риса для Матісса.
Вважаю, що він працював дуже важко, щоб зробити речі на вигляд дуже легкими.
Тоді виникає питання: навіщо скільки зусиль, щоб лінії виглядали поверхнево, але вони, насправді, під фарбою. Чому він зробив таку річ?
Що ж, у мене є свої думки з приводу цього.
Фактично, замість того, щоб дивитися на ці резервні лінії, спершу, я хотів би відзначити, що у правому верхньому куті картини пропущена вертикальна лінія, яка позначала би кут кімнати.
Вибачте, лівий верхній кут.
Так, тому перспективний простір насправді втрачає тут сенс, у лівому верхньому кутку.
Ні, він ніби зруйнований.
Насправді, я думаю ця вся картина, здебільшого, про процеси руйнування традиційних лінійних перспектив.
Я маю на увазі, подивіться на стілець у правому нижньому кутку, стілець з високою спинкою.
Він зовсім нелогічно розташований. Він віддаляється від нас, проте сидіння, насправді стає більш широким.
Це - протилежна традиційній перспектива. І цей стіл, він є незграбним.
Виглядає, ніби ми дивимося вниз на стіл і крізь кімнату одночасно.
Тож, щоб повернутися до питання резервної лінії, одне з питань, що виникає по відношенню до цієї картини, це те, що резервна лінія наче прискорює руйнування наших очікувань щодо лінійних перспектив, або нашого бажання побудувати уявний простір на цьому полотні.
І він робить це, робить досить хитро, бере те, що внизу і розміщує це вгорі
Червоний, якщо ви звернете увагу, він наче підлога, принаймні так виглядає. І мав би бути під столом, або цими стільчиками.
Але як стіл, так і стільці, фактично, намальовані фарбою, яка розміщена під цим червоним.
Тож фон, фактично, формує фігури, а фігури, в свою чергу, створюють фон.
Ці фігури - це стілець та стіл, об'єкти на картині.
Точно. Предмети мають бути на фоні підлоги. Але, вони намальовані фарбою, що знаходиться під підлогою.
І тому це є кумедна непослідовність способів, які традиційно використовують у малюнках.
Дивовижно для мене й те, що багато зусиль зайняло це руйнування традиції,
Хоча, коли думати про це, то традиції живопису створювались 700, 600 років до Матісса.
Тож не за один чи два роки і не декілька художників можуть зруйнувати 600-річну традицію Осягнення мистецтва, як вікна у реальний світ і лінійна перспектива допомогає створювати реальний світ.
Знадобиться Сезанн, знадобиться Гоген, знадобиться Ван Гог, знадобиться Матісс, знадобиться Пікассо.
Але це досі не працює і нехай, коли я дивлюся на це, навіть якщо я не бачу жодної лінії у верхньому лівому кутку, навіть якщо все полотно фактично намальовано червоним, навіть якщо ми маємо неправильні відносини фігура-фон. та, якщо лінійна перспектива сидіння стільця також змінена, навіть якщо всі ці речі зіпсовані, то я все одно бачу простір.
Чому він зробив це?
Він грається з нами?
Показує тут певний простір, але його тут немає.
Я думаю він хоче, щоб ми дізнались про механіку того, що робив художник і весь цей процес.
Я думаю, що, в певному сенсі, це дуже модерністично.
А як же наші сподівання?
Зрештою, це тут не так вже й важливо.
І він таки грається з нами.
(Оплески)
(Музика)
(Оплески)
Анджела Ен:
Дякую.
(Оплески)
Дуже дякую.
Нам випала велика честь бути тут на TEDWomen, ділитися з вами нашою музикою.
Це настільки захоплююча та надихаюча подія.
Щойно ви слухали твір "Небесне життя" Девіда Балакрішнена.
Ми хочемо зіграти для вас ще одну композицію.
Астора П'яццолли, аргентинського композитора.
Іде мова про різні ідеї - він вважав, що вдумлива музика повинна іти від серця.
Це було всередині 20-го століття, коли музика від серця, гарна музика, не була найпопулярнішою у класичному світі музики.
Вона була більш атональною та 12-тонною.
Та він наполягав на красивій музиці.
Тож до вашої уваги "Забуття" Астора П'яццолли.
Дякую.
(Музика)
(Оплески)
Привіт.
Це мій мобільний телефон.
Він може змінити ваше життя, а ще він дає особисту свободу.
За допомогою мобільного телефону ви можете зробити злочинний напад проти народу Сирії.
З його допомогою ви можете відіслати повідомлення і розпочати протест в Єгипті.
Ще з мобільним телефоном ви можете записати пісню, завантажити її на сайт SoundCloud і стати знаменитістю.
Все це можна зробити, маючи лише один мобільний телефон.
Я народився у 1984 році і живу в Берліні.
Давайте повернемось в минуле цього міста.
Тут ви бачите, як сотні тисяч людей повстали і протестували заради змін.
Це осінь 1989, а уявіть собі, що всі ті протестуючі люди мали б мобільний телефон у кишені.
Хто з присутніх має з собою мобільний телефон?
Підніміть його.
Підніміть їх, підніміть ваші телефони!
Підніміть...
Андроїд, Блекбері, вау.
Бачите, як їх багато.
Майже кожний має мобільний телефон сьогодні.
Але зараз я говоритиму про себеі свій телефон, і те, як він змінив моє життя.
І ще я говоритиму про те, що існує 35,830 рядків інформації.
Вихідні дані.
І чому, ви гадаєте, ця інформація тут?
А тому, що влітку 2006 року
Комісія Євросоюзу внесла директиву.
Вона називається Директива про Зберігання Інформації.
Це розпорядження повідомляє, що кожна мобільна компанія у Європі, кожна компанія інтернет обслуговування по всій Європі, повинна зберігати велику кількість інформації про своїх користувачів.
Хто кому дзвонить?
Хто кому пише на електронну пошту?
Хто кому пише текстове повідомлення?
І чи користуєтесь ви мобільним, там де ви зараз є,
Уся ця інформація зберігається від шести місяців і до двох років вашою телефонною компанією або провайдером вашого інтернет обслуговування.
По всій Європі люди піднялись і сказали,
"Ми цього не хочемо."
Вони сказали, ми не хочемо цього збереження інформації.
Ми хочемо самостійності у цю епоху новітніх технологій, ми не хочемо, щоб телефонні та інтернет компанії зберігали всю цю інформацію про нас.
Серед них були юристи, журналісти, священики, і всі вони твердили:
"Ми не хочемо цього."
Тут ви бачите приблизно 10 тисяч людей, вони на стоять на вулицях Берліна зі словами:
"Свобода, а не страх."
Декотрі навіть передбачали, що це буде Штазі 2.0.
Штазі - це колишня таємна поліція Східної Німеччини.
І я себе питаю, чи це все насправді так?
Чи дійсно вони зберігають всю цю інформацію про нас?
І це щоразу, як я користуюсь своїм мобільним телефоном?
То ж, я попросив свою телефонну компанію Deutsche Telekom, яка на той час була найбільшою телефонною компанією у Німеччині:
"Будь ласка, вишліть мені всю інформацію, яка у вас збережена щодо мене."
Я просив їх раз, потім ще раз, і не отримав конкретної відповіді.
Це були всього лише відмазки. Але зрештою, я сказав, що хочу мати цю інформацію, бо це моє життя.
Таким чином, я вирішив почати судовий процес проти них, тому що хотів мати ці відомості.
Але Deutsche Telekom сказав мені:
"Ні, ми не надамо вам цієї інформації".
Врешті-решт, я уклав з ними угоду, за якою я припиняю судовий процес, а вони відсилають мені всі дані, про які я прошу.
Протягом того часу,
Німецький Конституційний Суд постановив, що реалізація цієї директиви у Німецькому законі була неконституційною.
Зрештою, я отримав страшний коричневий конверт із компакт-диском усередині.
І на ньому було це.
35, 830 рядків інформації.
Спершу, коли я побачив це, то сказав: "Що ж, це об'ємний файл.
Добре."
Але через хвильку я зрозумів, що це все - це моє життя.
Це - шість місяців мого життя, і все в одному файлі.
Спочатку я дуже скептично поставися до цього і не знав, що маю робити з ним.
Вони могли бачити, де я є, де я ночую, що роблю.
Але, все ж, я вирішив, що хочу показати цю інформацію.
Хочу зробити її публічною.
Я хочу показати людям, що означає - збереження даних.
І за допомогою Zeit Online та Open Data City я це зробив.
Це - картина шести місяців мого життя.
Ви можете її збільшувати чи зменшувати, можете гортати назад і вперед.
Можете побачити кожнен мій крок.
Тут можна навіть побачити, як я подорожую поїздом до Франкфурта, до Кьольну, і як часто телефоную впродовж подорожі.
З цими даними можливо побачити все.
Це трохи страшно.
Але, це не стосується лише мене.
Це стосується всіх нас.
Спершу, це виглядає так, що я дзвоню дружині, а вона мені, і ми розмовляємо кілька разів.
Потім мені дзвонять друзі, далі вони дзвонять одне одному.
А вже потім видно, як ви дзвоните туди, а ви туди, і утворюється мережа спілкування.
Так можна побачити, як ваш народ спілкується одне з одним, о котрій люди телефонують одне одному, коли лягають спати.
Це все видно, як на долоні.
Можна побачити своєрідні центри, тобто лідерів в певних групах.
Якщо ви маєте доступ до цієї інформації, ви бачитимете, що робить ваш народ.
Якщо ви маєте доступ до цієї інформації, ви можете контролювати суспільство.
Тут окреслені Китай та Іран.
Це план, за яким можна простежити за вашим суспільством, за рахунок того, що ви знаєте, хто з ким говорить, хто кому пише електронного листа, все це є можливим, якщо ви маєте доступ до цих даних.
Ця вся інформація зберігається від шести місяців до двох років у Європі.
Я вже казав на початку свого виступу, уявіть, що ці демонстранти на вулицях Берліна восени 1989 року, мали мобільний телефон у кишені.
Тоді б Штазі знала, хто брав участь у протесті, і, якби вони знали, хто стояв за цим всім, то цього могло б ніколи не статися.
Не було б падіння Берлінської стіни.
І, як наслідок, не було б падіння Залізної Завіси.
Тому й хочуть сьогодні державні агентства та компанії зберегти про нас якомога більше інформації, як у мережі, так і за її межами.
Вони хочуть мати можливість стежити за нашим життям, і зберегти дані про нього назавжди.
Але самостійне життя і життя у вік цифрових технологій не повинні протирічити одне одному.
Ви вже сьогодні повинні боротись за своє вільне волевиявлення.
Ви повинні боротись за нього щодня.
Тож, коли ви прийдете додому, скажіть своїм друзям, що приватне життя - це цінність 21-го століття, і вона ще не застаріла.
Як прийдете додому, скажіть, що компанії і державні агентства не повинні зберігати дані тільки через те, що мають таку можливість.
І, якщо ви мені не вірите, спитайте вашу телефонну компанію, яку інформацію вона про вас зберігає.
І на майбутнє, щоразу, як ви користуватиметесь вашим мобільним телефоном, нехай він вам нагадує про те, що ви повинні боротись за самостійність у епоху цифрових технологій.
Дякую.
(Оплески)
Я вже почав з прикладу про колір очей, то ж я не бачу перешкод, щоб продовжити.
Скажімо, ми живемо на планеті або ми - вид, в якого тільки два можливих кольори очей: або блакитні (генотип або аллель з блакитними кольором я позначу маленькою літерою b) або карі очі.
Я пишу таким оранжево-рожевим кольором, бо я вже втомився від коричневого.
Позначу великою літерою B.
Я зроблю декілька спрощуючих припущень.
Перш за все, давайте припустимо, що експресія цього гена дуже проста, карий колір домінує над блакитним.
Якщо один з двох кольорів карий, то переможе карий.
Єдиний спосіб отримати блакитний колір очей, це якщо обоє з ваших батьків будуть блакитноокими.
І друге припущення,яке я зроблю : популяція, в цілому, зберігає стабільний генофонд відносно кольору очей.
Що я маю на увазі?
Жоден природній відбір не відбувається на основі цієї ознаки.
Наприклад, від цього ніяк не залежить ваша здатность до відтворення потомства,так само, як кількість дітей у вас не залежить від кольору ваших очей в даній популяції..
Я також припускаю відсутність мутацій.
Не може хромосома з блакитною алеллю, з якоїсь причини, раптом перетворитися на кару чи навпаки,чи перетворитись на третій колір.
Я, також, зроблю припущення, що це велика популяція.
Я роблю всі ці припущення через те, що хочу мати стабільний генофонд, принаймні, у відношенні до цього гену.
Відносно гену кольору очей я хочу бути стабільним.
Я хочу мати стабільну частоту алелів.
Що я розумію під частотою алелів?
Я казав про велику популяцію, але давайте візьмемо малу популяцію.
Скажімо, в популяції двоє людей, і ось хлопець,в нього генотип велика 'B' і мала b, і скажімо, в нього блакитні очі, тому, він - гомозиготниий за рецесивним геном.
Скажімо,це вся популяція.
Звісно, я просто хочу пояснити про частоту алелів.
Частота алелів блакитних очей, що це таке?
Добре,в цій популяції в мене рівно 4 алелі.
Є тільки два гена, але у кожного з них по 2 алелі.
Отже, виходить 75%.
75% алелів в даній популяції блакитні, вірно?
Одна, дві, три, чотири алелі, і три з них блакитні.
Частота карих алель 25%.
Якщо я вас запитую про частоту карих очей відносно блакитних очей - це і є частота алелів.
Дозвольте це записати.
Це частота алеля, ось тут.
Якщо вас запитую про частоту фенотипу, про те, яка частота появи в моїй популяції блакитних очей?
Що ж,тільки в одного з двох людей в популяції, отже, ви б сказали, що 50%, і 50%, тоді виходить, що частота карих очей 50%. про частоту алель.
Частота алель якщо ви в змозі глянути на справжній генотип, на справжні хромосоми кожної людини в популяції, і врахувати з них блакитна алель порівняно з карою алелю, у вас вийде таке число.
Це все відрізняється від справжньої фенотипної частоти.
Зараз, це все просто як основа, бо якщо всі припущення вірні і дана популяція ніяк не розвивається, то частота алелі буде приблизно незмінною.
Я припускаю велику популяцію, бо в малій популяції частота алелі може почати змінюватися.
Але скажімо, частота моєї алелі постійна, іншими словами це закон Гарді-Вайнберга.
Це все можливо, якщо частота алель не змінюється.
Припущення робляться з тієї причини що, якщо ми можемо це припустити,то можемо почати робити деякі висновки про речі, які ми спостерігаємо, про те, якими мають бути генотипи в популяції чи частоти різних фенотипів і таке інше.
То ж,наприклад, що 'р' - частота блакитних очей, тобто 'р' дорівнює частоті блакитних очей, а 'q' дорівнює частоті карих, тоді чому ?дорівнює сума q та p?
Що вийде, якщо q+p?
Що ж, у всіх будуть або блакитні очі або карі
Якщо це 20%, то в будь-якому випадку це алель.
Це алель сама по собі.
Це частота алель. Якщо б ви порахували хромосоми і побачили який відсоток алелі, блкитного кольору і який відсоток має алель карого кольору.
Що ж,кожна хромосома повинна мати обидві алелі, і вони в сумі дають 100%,або дорівнюють 1.
Наприклад, якщо 30% алелей блакитних очей , то 70% алелей будуть караго, бо як я вже казав напочатку цього відео, ми живемо в світі, де у вас алель або блакитних очей, або карих.
Якщо не зважати на алелі, то зараз нас турбує частота генотипів.
Ми можемо зробити декілька речей.
Ми можемо буквально звести обидві частини в квадрат, подумаємо,що це нам дає.
Якщо ми зведемо в квадрат обидві частини цього рівняння, то що вийде? p+q в квадраті, це p в квадраті+2рq+q в квадраті, тоді зводимо в квадрат іншу частину рівняння, і вона так само дорівнює 1.
Про що це нам говорить?
Що таке 'р' в квадраті?
Це ймовірність того, що я отримав дві алелі блакитних очей,вірно?
Яка ймовірність того,що я отримаю дві алелі,що в кінцевому підсумку виявиться, що мій генотип bb?
Я маю отримати одну b від першого з батьків з ймовірністю отримати р, та іншу b від другого з батьків з ймовірністю отримати р.
Тобто,р помножити на р,тобто р в квадраті.
Що таке q в квадраті?
Це ймовірність, з якою я отримаю алель карого кольору В,від кожного з батьків,оскільки ймовірність алелі від одного з батьків - це q, то і ймовірність такої алелі від другого з батьків також q.
Отже,це q в квадраті.
Далі, що таке 2pq?
Ну, по суті, це вираження частоти,з якою я можу бути гібридом.
У мене гетерозиготний генотип.
Чому так?
Тому що є два способи, як можу бути гетерозиготним.
Я міг би бути таким. Я хочу робити
Я міг би отримати блакитні очі від одного з батьків і карі очі від іншого або я міг би дістати карі очі від першого з батьків і блакитні очі від другого.
Я нічого не знаю про цих батьків, то ж якщо не робити припущень, ймовірність того, що я отримаю алель від одного з них дорівнює частоті алелі в популяції.
Є два способи їх успадкувати.
Ймовірність кожного з цих способів, ймовірність такої комбінації - p*q.
Або q*р, що одне й теж, тоді ви все додаєте і виходить 2pq.
Це по суті є частотою гібридності в даній популяції.
Поки що я пояснюю все досить абстрактно.
Тож давайте глянемо, як це все можна застосувати в реальному житті і, очевидно, я робитиму деякі припущення,які полегшать мені роботу.
Скажімо, перед нами популяція.
Скажімо, популяція досить велика в мільйон людей і ми спостерігаємо,що з них 9% мають блакитні очі.
Це їхній фенотин.
Це частота генотипу bb, вірно?
Я почав з фенотипу з блакитними очима,проте я знаю, що оскільки блакитний - рецесивна ознака, то має бути дві копії рецесивної алелі.
Отже, це частота.
Частота генотипу bb складає 9%.
Якщо ви глянете сюди, я вам також показував, що ця частота дорівнює з в квадраті. р в квадраті дорівнює 9%.
Що ви думаєте про це?Отже, р - це ймовірність успадкувати алель блакитних очей.
Це частота алелі блакитних очей в популяції.
Для того, щоб отримати дві з них, потрібно р*р двічі.
То ж яка частота алелі блакитного кольору в даній популяції? квадратний корінь з р
То ж якщо дійсно порахувати всі алелі даної популяції, то вийде, що 30% з них будуть блакитного кольору.
Значно менше людей, тільки 9%,показали блакитні очі.
У вас 30% ймовірність успадкувати їх від мами і 30% ймовірність успадкувати ві тата.
Яка частота алелі карого кольору?
Ви знаєте, що частота блакитних очей плюс карих очей дорівнює 100%. Отже, частота карих очей 70%.
Якщо 30% усіх хромосом або всіх алелів в популяції блакитного кольору, то 70% будуть карого кольору.
Скільки відсотків людей в даній популяції матимуть карі очі, якщо глянути тільки на фенотип карих очей?
Я навіть не буду використовувати жодних формул для цого.
Як вже було сказано,9% людей мають блакитні очі, тоді решта повинна мати каріочі.
Тобто у 91% людей карі очі.
Отже, як я сказав в нас є 9%, в яких блакитні очі і 91% з карими очима.
Скільки відсотків людей в популяції гомозиготні за карими очима.
Я називаю себе архітектором тіла.
Я вивчала класичний балет та маю базові знання з архітектури та моди.
Як архітектор тіла я захоплююся людським тілом та досліджую, як я можу його трансформувати.
Я працювала з компанією Philips Electronics в лабораторії дизайну далекого майбутнього, дивлячись на 20 років уперед.
Я досліджувала людську шкіру і те, як технології можуть змінювати тіло.
Я працювала над такими концептами як електронне татуювання, яке збільшується від дотику, або вбрання, яке може зашарітися та мерехтіти.
Я почала свої власні досліди.
Це були низькотехнологічні підходи до високотехнологічних розмов.
Це ватні палички, приліплені до мого сусіда клеєм для перук.
(Сміх)
Я почала співпрацювати зі своїм другом Бартом Хессом.
Зазвичай, він так не виглядає: це ми використовували один одного як моделей.
Ми перетворили наші помешкання в лабораторії, та працювали дуже спонтанно та швидко.
Ми створювали візуальні образи, що провокують людську еволюцію.
Коли я працювала у Philips, ми обговорювали цю ідею альтернативних технологій, чогось, що не вмикалось би і не вимикалось, а було десь посередині.
Можливо, воно могло б набути форми газу чи рідини.
І я стала одержимою ідеєю зробити периметр тіла розмитим, щоб ми не могли бачити, де закінчується шкіра та починається суміжне середовище.
Моя студія знаходилась в кварталі червоних ліхтарів. Я, мов одержима, обмотувала себе водопровідними трубами і знайшла спосіб по-новому поглянути на шкіру та створити цю динамічну тканину.
Я познайомилася з Робін, шведською поп-зіркою, яка також досліджувала, співіснування технологій та неконтрольованих людських емоцій.
Вона говорила про технології, їх нові обриси та нові образи з панк-деталями, про те, як ми співвідносимо себе зі світом. І ми створили цей кліп.
Мене захоплює те, що може вийти при поєднанні біології та технології.
Пригадую, я читала про можливість перепрограмувати біологію в майбутньому, відійти від захворювань та старіння.
І мені в голову прийшла одна ідея.
Якби ми могли перепрограмувати запах нашого тіла, змінити та покращити його біологічно, як би це повпливало на способи спілкування між людьми?
Або на способи приваблення сексуальних партнерів?
Чи стали б ми більш схожими на тварин з їх первинними способами спілкування?
Я працювала із синтетичним біологом і створила парфуми, що ковтаються. Ви приймаєте цю косметичну таблетку внутрішньо, і аромат виходить із пор вашої шкіри, коли ви пітнієте.
Це цілком руйнує звичне уявлення про парфуми і подає їх у новому форматі.
Це парфуми, що виходять назовні зсередини.
Переглядається роль шкіри, і наші тіла стають пульверизаторами.
Я усвідомила, що меж не існує. Коли я дивлюся на еволюцію своєї роботи, я бачу зв'язки та з'єднання, які мають смисл.
Але якщо я думаю про майбутнє, мої проекти цілком невідомі та відкриті.
Я відчуваю, що всередині мене знаходиться велика кількість ідей, і саме такі бесіди та досвід поєднують ці ідеї, і вони інстинктивно виходять назовні.
Будучи архітектором тіла, я створила цю нескінченну та безмежну платформу. Там я знаходжу все, що хочу.
І мені здається, що я тільки-тільки почала.
Хай живе ще один робочий день в офісі!
(Сміх) (Оплески)
Дякую!
Дякую!
Я розповідаю про співчуття з ісламської точки зору і, можливо, мою віру не дуже добре уявляють як одну з тих, що ґрунтується на співчутті
Правда інакша.
Наша свята книга, Коран, складається з 114 частин і кожна частина розпочинається з того, що ми називаємо басмала, яка розповідається від імені Бога, сповненого співчуттям, милосердям або, як Річард Бaртон, не той Річард Бартон, який був одружений з Елізабет Тейлор але той Річард Бартон, який жив століття до того і який був навколосвітнім мандрівником, і перекладачем численних творів літератури перекладає її як "в ім'я Бога, милостивого, милосердного"
І говорячи про Коран, який для мусульман є зверненням Бога до людства,
Бог говорить до його пророка Мухаммеда, якого ми вважаємо останнім із серії пророків, починаючи від Адама, включаючи Ноя, в тому числі Мойсея, включаючи Авраама, в тому числі Ісуса Христа, і закінчуючи Мухаммедом і сказав, що "Ми послали тебе, о Мухаммед, тільки як милість для світу, як джерело співчуття до людства"
І для нас як людських істот, і, безумовно, для нас як мусульман, чия місія і чия мета слідувати шляхом пророка, робити себе якомога більше схожим на пророка, і пророк, в одній з промов, сказав,
" Прикрашайте себе атрибутами Бога"
І тому, що сам Бог сказав, що основним його атрибутом є співчуття, насправді, в Корані сказано, що " Постановив Господь Ваш самому собі співчуття" чи, "царював сам через співчуття"
Таким чином, нашим завданням і нашою місією повинні бути стати джерелом співчуття активаторами співчуття, учасниками співчуття, ораторами співчуття, і діячами співчуття.
Це добре і прекрасно, але де ми припустились помилки, і що є джерелом недостатності співчуття в світі?
Для відповіді на це запитання, ми звернемось до нашого духовного шляху
У кожній релігійній традиції, є те, що ви називаєте зовнішній шлях і внутрішній шлях чи екзотеричний шлях та езотеричний шлях.
Езотеричний шлях Ісламу більш відомий як Суфізм, або тасаввуф арабською.
І ці доктори чи ці майстри, ці духовні майстри Суфійської традиції звертаються до повчань і прикладів нашого пророка, які вчать нас в чому полягає джерело наших проблем
В одному з боїв, які вів пророк, він сказав своїм послідовникам, " Ми повертаємось з меншої війни до більшої війни, до великої битви."
І вони сказали, "Посланець Бога, ми виснажені битвою.
Як ми можемо піти на великий бій? "
Він сказав, " Це битва з собою, битва з своїм его."
Джерела людських проблем пов'язані з егоїзмом, я.
Відомий суфій майстер Румі, який добре відомий більшості із вас, має історію, в якій він розмовляв з чоловіком, який прийшов до будинку друга і стукає в двері, і голос відповідає , "Хто там? "
"Це я", чи більш граматично коректно, " Це є я" як ми можемо сказати англійською.
Голос сказав, " Іди геть."
Після багатьох років тренувань, дотримання дисципліни, пошуку і страждань, він повернувся, і з набагато більшим смиренням, він знову стукає у двері.
Голос запитав , "Хто там?"
Він сказав, " Це ти, хто розбив моє серце"
Двері відчиняються і голос каже,
"Заходь, бо тут, в цьому будинку, немає кімнати для двох Я, двох Я з великої літери, не для двох его.
І історія Румі є метафорою для духовного шляху.
В присутності Бога, немає кімнати для більше, ніж одного Я, і це я його божественності.
У вченні, яке називається хадис кудсі в нашій традиції, Бог каже, що "Мій слуга," чи "моє творіння, моє людське творіння, не може наблизитись до мене з будь-чим більш дорогим для мене аніж тим, що я просив його зробити"
І ті з вас, хто є роботодавцями знають точно, що я маю на увазі.
Ви хочете, щоб наймані робітники робили те, що ви просите їх робити, і якщо вони зробили це, тоді вони можуть робити щось додаткове, але не ігнорувати те, що ви попросили їх зробити.
І Бог каже, " Мій слуга продовжує наближатись до мене, через виконання більшого, аніж я просив його робити," ми могли б назвати це додатковим кредитом,
"Поки я люблю його чи люблю її.
І коли я люблю мого слугу, каже Бог, я починаю бути очима, якими він чи вона дивиться, вухами, крізь які він чи вона чують, і руками, якими він чи вона захоплює, і ступнями, якими він чи вона ступають, і серцем, яким він чи вона розуміють."
Саме це злиття нашого я з божеством є уроком і метою нашого духовного шляху і всіх наших віросповідань
Мусульмани вважають Ісуса майстром суфізму, великим пророком і посланцем, який прийшов, щоб підкреслити духовний шлях.
Коли він сказав, " Я є дух і я є шлях," коли пророк Мухаммед сказав, " Хто бачив мене бачив Бога," це тому, що вони настільки стали знаряддям Бога, вони стали частиною Божої енергії, що Божа воля проявлялась через них, а вони діяли не через них самих, не через їх власне его.
Було дане на землю співчуття і воно в нас.
Все, що ми маємо робити - відкинути наше его зі шляху, відкинути егоїзм з нашого шляху.
Я впевнений, майже кожен з вас тут, чи переважна більшість з вас, мають те, що ви можете назвати духовним досвідом, момент в вашому житті, коли, на декілька секунд, можливо на хвилину, межі вашого его розчинялись.
І у цю хвилину, ви відчували себе єдиним зі всесвітом одним з тим глечиком води, одним, з кожним людським буттям, одним з творцем, і ви відчули в присутності силу, благоговіння, найглибшу любов, найбільше значення співчуття і милосердя яке ви коли-небудь відчували у своєму житті.
Це той момент, який є подарунком Бога для нас, подарунок, коли, на мить, він підіймає цю межу, яка змушує нас наполягати на я, я, я, мені, мені, мені а замість цього, як людина в історії Румі, ми кажемо, "О, це все ти."
Це весь ти.
І це усі ми.
І ми, і я, і нас є усі частиною Тебе.
Весь творець, вся мета, джерело нашого буття, і кінець нашої подорожі.
Ти також той, хто розбиває наші серця
Ти один з тих, до кого ми всі повинні прагнути, заради кого ми живемо, і заради кого ми можемо померти, і заради кого ми воскреснемо, щоб звітувати перед Богом, в якій мірі ми були милосердними до людей.
Наше сьогоднішнє гасло, і наша сьогоднішня мета, і ті з вас, які знаходяться сьогодні тут, і метою цієї хартії співчуття є нагадування.
Коран завжди закликає нас пам'ятати, нагадувати один одному, тому що знання істини є всередині кожної людини.
Ми усі її знаємо.
Ми маємо доступ до всього цього.
Юнг міг назвати це підсвідомістю.
Крізь нашу підсвідомість, в наших мріях, які Коран називає, наш стан сну, менша смерть, тимчасова смерть.
В стані сну ми мріємо, ми маємо бачення, ми навіть подорожуємо за межі нашого тіла, багато з нас, і ми бачимо дивовижні речі.
Ми мандруємо за межами простору, як ми його знаємо, і, за межами часу, як ми його знаємо,
Але усе це існує для нас, щоб прославляти ім'я Творця чиє головне ім'я - милостивий, милосердний.
God, Бог, будь-яке ім'я, яким би ви хотіли його назвати, Аллах, Рам, Ом незалежно від імен, якими ви його називаєте, чи приходите до присутності божественності це місце абсолютного буття, абсолютної любові і милосердя і співчуття, і абсолютного знання і мудрості, те, що індуси називають Сатчітанандою.
Мови різні, але мета однакова
Румі мав іншу історію про трьох - турка, араба, і я забув третю людину, але для заспокоєння моєї совісті, нехай це буде малазієць.
Один просить "ангор", скажімо англієць, інший просить "енеб", і наступний просить виноград
І вони бились і сперечались, тому що я хочу винограду, я хочу енеб, я хочу ангор не знаючи, що слово, яке вони використовують відноситься до тієї ж реальності на різних мовах.
За визначенням, існує лише одна абсолютна реальність, одне абсолютне буття за визначенням, тому, що абсолют, за визначенням, єдиний, і абсолют і однина.
Є абсолютна концентрація буття, абсолютна концентрація свідомості, обізнаності, абсолютне зосередження співчуття і любові це визначає головні атрибути божественності
І це може також бути головним атрибутом того, що означає бути людиною.
Те, що визначає людство, можливо, біологічно - це наша фізіологія, але Бог визначає людство через нашу духовність, через нашу природу
І в Корані сказано, він говорив з ангелами і сказав
"Коли я завершу формування Адама з глини, і вдихну в нього мій дух, то упадіть в поклоні перед ним."
Ангели поклонились, не перед людським тілом, але перед душею людини.
Тому, що душа, людська душа, втілює частину божого дихання, частину божественної душі.
Це також виражено мовою біблії у вченні, в якому сказано, що ми створені на образ і подобу Божу
Що таке образ Божий?
Образ Бога - це абсолютне буття, абсолютна обізнаність і знання і мудрість і абсолютне співчуття і любов.
І, отже, для нас бути людиною, в найкращому сенсі цього слова, в найрадіснішому усвідомленні того, що значить бути людиною, означає ми всі маємо бути належними розпорядниками божественного подиху всередині нас, і намагатись удосконалити всередині нас самих атрибути буття, нашого існування, нашого буття атрибути мудрості, свідомості, обізнаності, атрибути милосердного існування і існування в любові.
Це те, що я розумію, за допомогою мого віросповідання, і це те, що я розумію з вивчення інших віросповідань, і це загальна платформа, на якій всі ми повинні стояти, і коли ми станемо на цій платформі як такій
І я вважаю особисто, що ми знаходимося на межі і що в присутності та за сприяння таких людей, як ви тут, ми зможемо забезпечити пророцтво Ісаї
Бо він передбачив період коли люди перекують мечі на орала, списи - на серпи: не підійме меча народ проти народу, і більше не будуть навчатись війни!"
Ми досягли такої стадії людської історії, коли у нас немає іншого вибору.
Ми маємо, ми зобов'язані зменшити наше его, контролювати наше его, чи це індивідуальне его, чи персональне, сімейне его, національне его, і дозволити всьому бути для прославлення Бога.
Дякую, і нехай благословить вас Господь.
(Оплески)
Множник: х в квадраті мінус сорок дев'ять у в квадраті у цьому прикладі цікаве те, що в той час як х в квадраті є квадратом простого числа тобто квадрат х сорок дев'ять у в квадраті є також квадратом простого числа це квадрат семи у
Отже схоже, що у нас є особливий приклад просто уявіть, що ми матимо, якщо візьмемо а плюс b помножити на а мінус b
Це загальний випадок, отже ми бачимо таку закономірність це буде а помножити на а а отже, а в квадраті, плюс а помножити на мінус b що дорівнюватиме мінус аb плюс b помножити на а або знову а помножити на b, що дорівнюватиме аb а потім вам потрібно b помножити на мінус b, що дорівнюватиме мінус b в квадраті тепер скоротимо ці два приклади: мінус аb, плюс аb у вас залишається а в квадраті мінус b в квадраті і це, власне, той приклад, який ми маємо зараз: а в квадраті мінус b в квадраті отже, в цьому випадку, а дорівнює х, а b дорівнює семи у.
Отже, ми маємо х в квадраті мінус сім у, все в квадраті
Отже, ми розкриємо цей приклад як різницю квадратів власне, цей приклад і є різницею квадратів
Отже, ми можемо розкрити цей приклад таким чином, і він буде дорівнювати: х плюс сім у помножити на х мінус сім у і знову ми лише порівнюємо приклади грунтуючись на усвідомленні, що якщо я візьму а плюс b помножити на а мінус b, я отримаю різницю квадратів це різниця квадратів отже, коли її множу, у мене виходить, щось подібне на такий приклад: а плюс b помножити на а мінус b, або х плюс сім у помножити на х мінус сім у
Я та мої колеги Арт Арон і Люсі Браун а також інші, провели томографію мозку 37 шалено закоханих людей.
У 17 - щасливе кохання, а 15 тільки но покинули їхні партнери, ми вже майже розпочали наш третій експеримент: вивчаємо мозок людей, які кажуть, що досі закохані після 10-25 років шлюбу.
Це стислий опис цього дослідження.
У джунглях Гватемали, у Тікалі, є храм.
Його збудував великий Король Сонця наймогутнішого міста-держави найвеличнішої цивілізації Америки - Майя.
Його звали Хасав-Чан-Кавіль.
Він він був високим, понад шість футів.
Він дожив далеко за 80, і його поховали в основі цього пам'ятника у 720 н. е.
Написи на мові майя проголошують його глибоку любов до дружини.
Отже, він побудував храм на її честь, навпроти свого.
Кожної весни та осені, саме у рівнодення, сонце сходить за його храмом, та обіймає увесь храм дружини своєю тінню.
А коли після полудня сонце сідає поза її храмом, воно повністю обволікає храм короля тінню його коханої.
Навіть після 1300 років, ці двоє закоханих дарують одне одному дотики та поцілунки з небуття.
Люди у всьому світі підкорюються коханню.
Вони співають заради кохання, танцюють заради нього, складають вірші та твори присвяченні коханню.
Розповідають міфи та легенди про кохання.
Жадають кохання та живуть заради нього, вбивають та помирають заради кохання.
Як одного разу сказав Волт Вітмен: "О, заради тебе я ладен на все."
Антропологи віднайшли свідчення романтичного кохання у 170 суспільствах.
Вони не знайшли жодного суспільства, де це відчуття було невідомо.
Але кохання не завжди приносить щастя.
При проведенні одного дослідження серед студентів коледжу, було багато запитань про кохання, але мені більш за все запам'яталися два:
"Чи відмовляла Вам у взаємності людина, яку Ви насправді кохали?"
Друге питання було таким:
"Чи кидали Ви людину, яка по-справжньому Вас кохала?"
Майже 95% чоловіків і жінок дали стверджувальну відповідь на обидва запитання.
Майже жодному з нас не вдається уникнути любовних страждань.
Отже, перш ніж я почну розповідати Вам про мозок, я хочу прочитати Вам вірш про кохання, який вразив мене понад усе.
Звичайно існує багато інших віршів, які так само дивовижні, але я вважаю, цей вірш просто неперевершений.
У 1896 році його розповів місіонеру невідомий індіанець з плем'я Квакіутл на півдні Аляски. Ось він.
Мені не випадало нагоди читати його раніше.
"Мене охоплює жагуче полум'я кохання до тебе, я страждаю від вогню кохання до тебе.
Ладен вибухнути від болю мого кохання до тебе, Пронизаний вогнем мого кохання до тебе.
Я пам'ятаю твої слова.
В моїх думках живе твоє кохання до мене, Твоє кохання крає мені серце.
Біль та страждання, куди ти забираєш моє кохання?
Я чув, що ти залишаєш ці місця.
Кажуть, що ти залишиш мене тут.
Я ціпенію від суму та жалю.
Пам'ятай мої слова, кохана
Прощавай, моя любове, прощавай."
В одному зі своїх творів Емілі Дікінсон писала:
"Розлука - це справжнє пекло наяву."
Скільки людей страждало за усю багатомільйонну історію людства?
А скільки людей у світі саме у цю мить танцюють з радощів?
Романтичне кохання - одне з найсильніших почуттів у світі.
Отже, декілька років тому, я вирішила зазирнути у мозок і дослідити це божевілля.
Вийшло багато публікацій присвячених нашому першому дослідженню про щасливих закоханих. Тому я лише трохи зупинюсь на ньому.
Ми виявили активність у крихітній зоні поряд з основою мозку, у так званій вентральній області покришки.
Також активність проявляли деякі клітини A10.
Вони виробляють дофамін, природний стимулятор, та розповсюджують його по чисельним зонам мозку.
Дійсно, вентральна тегментальна ділянка є складовою системи заохочення мозку.
Вона не торкається когнітивно-розумових процесів.
Вона відповідає за примітивніші реакції, ніж емоції.
Вона складає частину так званого примітивного центру мозку, яка відповідає за бажання, мотивацію, зосередження уваги та потяг.
Цікаво, що у цій ділянці мозку також спостерігається активність, коли людина знаходиться у стані кокаїнового сп'яніння.
Але романтичне кохання набагато більше, ніж кайф від кокаїну - принаймні, від кокаїнової залежності можна вилікуватися.
Романтична любов - одержимість.
Вона повністю оволодіває вами.
Втрачається відчуття власного "я".
Ви не в змозі змусити себе не думати про іншу людину.
Вона оселилася у ваших думках.
Як писав один японський поет VIII століття:
"Моя пристрасть ніколи не згасне."
Кохання - нестримна сила.
Невзаємне кохання може тільки посилити одержимість.
Отже, зараз, я - невролог цього проекту, разом з Люсі Браун вивчаємо показники людей, які проходили обстеження відразу ж після того, як їх покинули.
Чесно кажучи, було дуже важко проводити томографію цих людей, вони були у жахливому стані.
(Сміх)
У будь-якому разі, ми виявили активність у трьох зонах мозку.
Активність спостерігалася у той самій ділянці мозку, пов'язаній з романтичним коханням.
Оце так халепа.
Знаєте, коли вас кинули, єдине, що вам треба зробити - просто стерти цю людину з пам'яті, і жити своїм власним життям. Але ж ні, навпаки - кохання тільки зростає.
В одному зі своїх віршів римський поет Теренцій писав: "Чим менша моя надія, тим палкіше моє кохання."
Так воно і є. Сьогодні ми знаємо чому саме.
Через 2000 років пояснення знайдено у мозку людини.
Система мозку, система заохочення, яка відповідає за бажання, мотивацію, потяг, зосередження уваги, стає активнішою, коли не одержуємо те, що бажаємо.
У нашому випадку - жаданий подарунок долі - - наша друга половина.
Також ми виявили активність в інших ділянках мозку - у ділянці, яка відповідає за підрахунок "плюсів" і "мінусів".
Уявіть собі, ви знаходитесь у цьому апараті, дивитеся собі на фото, і ви аналізуєте, чому все сталося саме так?
І ви думаєте собі, що саме ви втратили?
У нас з Люсі навіть є жарт на цю тему.
Він походить з п'єси Девіда Мемета, йдеться про двох шахраїв, Одна з них - жінка, намагається обдурити чоловіка, але він, подивившись на неї, каже:
"Ти - ще та темна конячка, на тебе я точно не ставитиму."
І насправді, саме ця ділянка мозку, так званий центр задоволення, також активізується, коли ви обмірковуєте усі "за" та "проти".
Ця ділянка також стає активною, коли ви наважуєтесь на величезний ризик, з одного боку, обіцяючий великі надбання, з іншого - пов'язаний з колосальними втратами.
Насамкінець, що не менш важливо, активність спостерігається у зоні мозку, що асоціюється з глибокою прихільністю до іншої людини.
Недивно, що люди у всьому світі страждають від кохання, і стільки злочинів скоюється з жагучої пристрасті.
Коли вам відмовили у коханні, вас не тільки охоплює почуття романтичної любові, але ви також відчуваєте глибоку прихильність до цієї людини.
Крім того, активно працює ділянка мозку, відповідальна за заохочення, ви відчуваєте значний приплив енергії, підвищене зосередження на об'єкті кохання, сильну мотивацію і бажання ризикнути усім, щоб отримати омріяний подарунок долі.
Отже, що я дізналася з цього експерименту, і чим я хочу поділитися з усім світом?
Перш за все, я дійшла висновку,що саме романтичне кохання є рушійною силою статевого розмноження.
Не сексуальний потяг, який змушує вас постійно шукати нових партнерів.
Романтичне кохання допомагає нам сконцентрувати статеву енергію, зберегти її для єдиного статевого партнера.
З усієї поезії, що я прочитала про романтичне кохання, найкращим висновком цих досліджень є слова Платона, сказані понад 2000 років тому.
"Бог кохання завжди перебуває у стані гострої потреби."
Це - нагальна потреба, потяг.
Гомеостатичний дисбаланс.
Наче голод та спрага, кохання майже неможливо позбутися."
Також зараз я схильна вважати, що романтичне кохання це - залежність, чудова залежність, якщо у вас щасливе кохання, та цілком жахлива залежність, якщо воно - невзаємне.
Насправді, коханню притаманні усі ознаки залежності.
Ви зосереджуєте всю увагу на одній людині, постійно думаєте про неї, ви шалено жадаєте об'єкт свого кохання, відчуття реальності спотворюється, ви ладні піти на величезні ризики, щоб бути з цією людиною.
Коханню властиві усі три основні характеристики залежності. вироблення толерантності ("звикання"), вам потрібно все частіше бачити його (її),
В мене є подруга, яка зараз як раз переживає розрив після бурхливого роману, що тривав вісім місяців, і зараз їй вже краще.
Якось вона їхала собі в машині і раптом почула пісню на радіо, що нагадала їй про того чоловіка.
До неї не тільки повернулося те божевільне бажання, їй довелося від'їхати на край дороги, зупинитися і поплакати.
Однією з моїх цілей є - донести до лікарів, юристів і навіть до викладачів коледжів, думку про те, що насправді, романтичне кохання - одна з найсильніших залежностей на землі.
Також я хочу сказати світу, що тварини також здатні кохати.
Немає жодної тварини на планеті, яка б спарювалася з усім, що трапляється їй на шляху.
Вони не будуть цього робити, якщо партнер не підходить за віком, недоглянутий або дурнуватий.
За винятком випадків, коли їх закрили у лабораторній клітці - якщо б нам довелося провести все життя у маленькій клітинці, ми б не були такими перебірливими, обираючи сексуального партнера. Я спостерігала за сотнею видів тварин, і скрізь в природі у тварин є свої улюбленці.
Етологам це відомо.
Вони визначили вісім ознак, які характеризують таке поняття, як "тваринний фаворитизм". вибіркове сексуальне провокування, вибір для продовження роду, вибір самиці, сексуальний вибір.
Існує три наукові статті, де розглядається явище "любовного тяжіння", яке може тривати лише секунду, але його цілковито можна віднести до любовного тяжіння, в якому задіяні або ті самі ділянки мозку, система заохочення, або хімічні речовини цієї системи.
Загалом, я думаю, що тяжіння у тварин носить миттєвий характер - ми можемо спостерігати, як слон за лічені секунди обирає свою "супутницю".
Мені здається, що саме звідси походить "кохання з першого погляду".
Мене часто питають, чи не розчарувалася я в коханні, після цих всіх досліджень.
Я відповідаю просто: "Навряд чи".
Можна знати кожний інгредієнт шоколадного пирогу, і коли ти їсси його, все одно відчуваєш глибоке задоволення.
Звичайно я роблю ті ж самі помилки, що й усі з нас, але ці знання збагатили мене більш глибоким розумінням і співпереживанням до людського життя взагалі.
Чесно кажучи, у Нью-Йорку, я часто ловлю себе на тому, що заглядаю у дитячий візок і мене охоплює співчуття до малечі. Іноді, мені стає жаль курча на моїй тарілці, коли я пригадаю наскільки потужна ця система мозку.
Наш останній експеримент, ідея якого належить моєму колезі Арту Арону, має на меті зробити томографію мозку людей, які стверджують, що досі закохані, перебуваючи у тривалих стосунках.
Поки що ми обстежили п'ять людей, і насправді, експеримент підтвердив їхні слова.
Вони кажуть правду.
Ділянки мозку, що пов'язані з бурхливим романтичним коханням, ще активні, навіть через 25 років.
Існує ще багато питань про романтичне кохання, на які треба відповісти й які треба поставити.
Питання, над яким я працюю саме зараз, я тільки трохи розповім про нього і буду закінчувати свій виступ - чому саме ми закохуємось в цю конкретну людину, а не в якусь іншу? таке питання ніколи б не спало мені на думку, але представники сайту інтернет знайомств - Match.com, прийшли до мене три роки тому і запитали це.
Я відповіла, що не знаю
Я знаю, які процеси відбуваються у мозку, коли людина закохана, але я не знаю, чому ми закохуємось саме в цю людину, а не в іншу.
Останні три роки я шукаю відповідь на це питання.
Психологи можуть пояснити вам, що існує багато причин, чому ми обираємо саме цю людину, а не будь-яку іншу.
Нам властиво закохуватися у людину з таким самим соціальним статусом, як у нас, з таким самим рівнем інтелекту, які так само привабливі як і ми, які поділяють наші релігійні цінності.
Звичайно, дитинство відіграє важливу роль у цьому, але ніхто не знає, яку саме.
Це все, що відомо психологам.
Вони ще не винайшли формулу успіху щасливих стосунків.
Отже, мені почало здаватися, що можливо наша біологія вирішує наш вибір партнерів.
Я склала анкету, щоб зрозуміти яку кількість дофаміну, серотонину, естрогену та тестостерону ми вробляємо.
Я думаю, що існує чотири основних види особистості, в залежності від концентрації цих хімічних речовин у мозку.
І на сайті знайомств, який я створила, Chemistry.com - я ставлю вам декілька запитань, щоб зрозуміти співвідношення цих речовин у вашому організмі, потім я спостерігаю, хто кого обирає.
В Америці у цьому опитуванні прийняли участь 3,7 млн. людей, приблизно 600 000 людей відповіли на мої питання в інших 33 країнах.
Зараз я обробляю результати, я впевнена, що в якійсь мірі, кохання завжди залишиться дивом, але я стану краще розуміти, чому коли ти заходиш у кімнату, там усі твого соціального статусу, з такими ж як у тебе розумовими здібностями, однаково привабливі, але ти не відчуваєш однакового потягу до усіх з них.
На мій погляд, це - суто біологія.
Мені здається, що через декілька років ми будемо розуміти, як діють усі механізми мозку, що привертають нас саме до цієї людини, а не іншої.
Тому я буду закінчувати.
О це - пара за нашого третього експерименту.
Фолкнер писав: "Минуле ніколи не вмирає, воно навіть не є минулим."
Саме так, у нашому мозку зберігається увесь багаж минулого.
Я враховую це при вивченні людської природи, це нагадує мені про наступний приклад з життя.
Ось - дві жінки.
У жінок інше уявлення про міжособистісні стосунки, ніж у чоловіків.
Вони розмовляють, дивлячись в обличчя співрозмовнику.
Ми нахиляємось одна до одної при розмові, ми дивимося одна одній в очі і балакаємо.
Це - природно для нас.
Гадаю, що така поведінка склалася мільйони років тому: жінка тримала свою дитину перед собою, колихаючи її, повчаючи її та пояснюючи щось.
Для чоловіків стосунки - це праця плече до плеча. (сміх)
Як тільки один з них підведе погляд, інший - відвернеться.
(Сміх)
Вважаю, що така поведінка формувалася на протязі мільйонів років. Первісні чоловіки мали ховатися десь у кущах, вичікувати свою здобич, і потім неодмінно вдарити її камінням і вбити.
(Сміх)
Я думаю,що усі ці роки, коли чоловікам доводилося зустрічатися лицем в лице з ворогами, з друзями вони вважали за краще сидіти плече о пліч.
Моє заключне твердження: любов живе в кожному з нас.
Вона складає невід'ємну частину нашого мозку.
Наша з вами задача - зрозуміти один одного.
Дякую.
(Оплески)
Наше завдання показати нерівність у>5 на числовій прямій та на координатній площині.
Давайте спочатку зробимо числову пряму.
Накреслимо числову пряму.
Ось моя числова пряма, всі можливі значення у.
Давайте позначимо 0 на числовій прямій.
Звичайно, ми можемо поставити від'ємні числа, але повинно бути більше 5, тому я сфокусуюсь на додатній стороні.
Скажімо, 1, 2, 3, 4, 5, потім 6, 7 і так далі.
Ця числова пряма представляє у, і у має бути більше за 5, не більше- рівно.
Тому 5 не буде включатись до чисел, що можуть бути у.
Отже, ми не включаємо 5, ми збираємось зробити відкритий круг навколо 5, і всі інші значення, що більші за 5 будуть включатись.
Якби стояв знак "більше-рівно", ми б включили 5, але оскільки маємо просто знак "більше", то 5 ми не включаємо.
Ми це показали на числовій прямій.
Зробимо те ж саме на координатній площині.
Зараз я накреслю координатну площину. Я використовую стандартний вигляд.
Ось вісь у.
Ось горизонтальна вісь - вісь х. Позначимо кілька значень у, додатних значень у.
1, 2, 3, 4, 5.
Тут 5, ви можете позначити і 6, 7 та додавати все більші і більші числа.
Нам потрібно, щоб у було більше за 5, а не більше-рівно.
Ми не збираємось включати 5.
Тому на 5, де у=5, ми намалюємо пунктирну лінію.
Це показує, що ми не включаємо у=5, але ми включаємо всі інші значення, більші за 5.
Ми це заштрихуємо
Тут ми заштрихували всі значення, більші за 5.
Якби було більше-рівно 5, то ми б провели жирну лінію.
Неважливо який х, не має значення, яке значення х ми візьмемо, у має бути більшим за 5.
Дуже дякую усім з TED, особливо Крісові та Емі.
Не віриться, що я тут.
Я вже кілька тижнів не сплю.
Ми з Нілом сиділи і порівнювали, як мало ми спали в очікування цієї події.
Я ще ніколи так не хвилювався, а коли я хвилююся, то роблю ось це. Щойно зауважив.
Отже, я трохи розповім про те, що ми робили у організації під назвою "Валенсія 826", а потім розкажу як ми всі можемо об'єднатися і робити щось подібне.
У 2000 році я жив у Брукліні, дописуючи свою першу книгу. Вдень я ходив, мов причмелений, бо писав від півночі до 5 ранку.
Тож протягом дня я ходив чудний.
Вдень не було й мови про гостроту думки, зате в мене був вільний графік.
У районі Брукліна, де я жив, Парк Слоуп, живе багато письменників - там дуже високе співвідношення письменників до звичайних людей.
Крім того я виріс у середовищі вчителів.
Моя мама була вчителькою, сестра стала вчителькою, і після коледжу багато моїх друзів пішли вчителювати.
Тож я часто чув, як вони розповідали про своє життя. І якими натхненими вони були! Вони були, певне, найпрацьовитішими і найнатхненнішими людьми, яких я знав.
Але я знав про труднощі, які їм доводилося долати, про численні перепони, з якими вони мали справу.
Однією складністю було те, що моїм друзям, які викладали в міських школах, було важко втримати своїх учнів на належному рівні, особливо коли йшлося про читання і письмо.
Багато з цих школярів були вихідцями із сімей, в яких вдома не спілкуються англійською. Багато з них діти з особливими потребами, з труднощами навчання.
І звичайно, вони працюють у школах, які часто недоотримують фінансування.
Отже, вони розповідали мені про це і казали:
"Знаєш, нам просто потрібно більше людей, більше душ, більше індивідуальної уваги, більше годин, більше досвіду від людей, що навчать англійської і можуть індивідуально працювати з цими учнями".
Тоді я їх питав:
"А чому ви самі не проводите з ними індивідуальної роботи?"
А вони на те:
"Ну, у нас п'ять уроків на день, на кожному по 30-40 учнів.
У підсумку це значить 150, 180, 200 учнів на день.
Як же ми можемо знайти для кожного учня бодай одну годину на тиждень для індивідуальної роботи?"
Для цього треба збільшити робочий тиждень і клонувати вчителів.
Тож ми почали про це говорити.
І водночас я думав про величезну кількість знайомих: письменників, журналістів, аспірантів, асистентів і так далі.
У всіх цих людей більш-менш вільний графік і всіх їх цікавить англійська мова. Хотілось би вірити, що я цікавлюсь англійською, та зараз у мене не дуже виходить нею говорити.
Я стараюся.
Цей годинник мене дістав.
Всіх моїх знайомих об'єднував інтерес до писаного слова як першооснови в плеканні демократії, плеканні просвітленого життя.
Отож, у них був, знаєте, час та зацікавлення, проте бракувало якогось посередника у нашому суспільстві, який би сполучив ці дві спільноти.
Тому коли я переїхав до Сан-Франциско, ми винайняли цей будинок.
Нашим задумом було взяти "Максвіні" - "Квартальник Максвіні", який ми публікували двічі чи тричі на рік, та ще кілька журналів - і вперше перенести їх у офіс.
Раніше ми працювали в мене на кухні у Брукліні.
Ми вирішили переїхати в офісне приміщення і влаштувати в цьому ж приміщенні центр репетиторства.
Ми міркували:
"Сюди однаково щодня приходитимуть письменники, редактори, люди з письменницького середовища, то чому б нам не відкрити передню частину будинку для тих, хто після школи потребує трохи допомоги з письмовими завданнями, стираючи таким чином межу між цими двома спільнотами?"
Отож ми вирішили, що працюватимемо над тим, над чим працюємо, а о 14:30 забігатимуть учні, ми відкладатимемо свою роботу, або ж знаходитимемо час для того й іншого.
Ті кілька післяобідніх годин віддаватимемо школярам з околиці.
Тож ми знайшли місце, винайняли його, орендар був всіма руками "за".
Розмалювали фасад. Це робота Кріса Уера, в якій описано всю історію друкованого слова у формі фрески - треба довго стояти посеред дороги, щоб збагнути увесь малюнок.
Отож ми винайняли приміщення.
Все було чудово, от лише орендар сказав:
"Будинок належить до зони роздрібної торгівлі, вам слід щось вигадати.
Вам необхідно щось продавати.
Тут не досить мати центр репетиторства".
Тож ми подумали:
"Ха-ха!
Це ж треба!"
І не могли придумати, що б такого продавати, але ми провели необхідні дослідження.
Перед тим там був тренажерний зал з гумовими підлогами, звуконепроникними стінами, флюоресцентним світлом.
Ми все це познімали і знайшли красиві дерев'яні підлоги, побілені балки, і все це було схоже на... Коли ми ремонтували приміщення, хтось сказав:
"Знаєте, а воно мені схоже на корпус корабля".
Ми розглянулися довкола, тоді хтось додав:
"Ну то вам слід продавати реманент для морських розбійників".
Так ми і зробили.
Всі сміялися з цього, але ми казали:
"В цьому щось є.
Давайте продавати піратський реманент". Це піратський магазин.
Бачите, я зробив ескіз на серветці, а чудовий тесля збудував усе це - ми оздобили його як магазин для піратів.
Тут от дошки продаються по метру, ще в нас є провіант для боротьби з цингою, ось дерев'яні протези, ручної роботи і усіх розмірів, нагорі ви бачите виставку пов'язок на око: чорні - на кожен день, буденні пов"язки, а пастельні чи інших кольорів - у якості вечірнього одягу, для особливих подій, Бар-Міцви тощо.
Отож ми відкрили це місце.
А це бочка, яку ми наповнюємо скарбами для учнів: це запасні очі на випадок, якщо ви втратите одне; це всілякі вивіски, порозвішувані повсюди:
"Практичні жарти над піратами".
Поки хтось читає цю вивіску, ми тягнемо за мотузку і вісім мачулок звалюються йому на голову.
Це я придумав: я сказав, що треба, щоб щось падало на голови відвідувачів.
Так з'явилися мачулки.
А це рибний театр - просто акваріум з морською водою і трьома сидіннями. Відразу за ним ми облаштували приміщення, яке стало навчальним центром.
Отже, тут знаходиться навчальний центр, а позаду - офісні кімнати "Максвіні", де всі ми працювали над журналом, редагуванням книжок і так далі.
Діти приходили, вірніше, ми чекали, що вони прийдуть.
Треба повернутися.
Ми облаштували центр, відкрили його. Багато місяців пішло на ремонт цього приміщення.
У нас були столи, стільці, комп'ютери - все.
Я поїхав на інтернет-аукціон у готелі "Голідей Ін" у Пало-Альто і купив 11 комп'ютерів G4 одним махом картки.
Ми їх завезли, встановили і почали чекати.
Я почав цю справу з 12-ма друзями, місцевими письменниками, яких я знав багато років.
Ось так ми сиділи.
О 14:30 ми виставляли рекламний щит на тротуар, на якому було написано: "Безкоштовне репетиторство з англійської та письма. Заходьте, це нічого не коштує!"
Ми собі думали: "Вони почнуть ломитися в двері, їм тут сподобається". Але вони не приходили.
А ми все чекали, сиділи за столами і чекали.
Тоді всі почали занепадати духом, бо в очікуванні проходили тижні, а ніхто до нас не заходив.
Аж тоді хтось зауважив, що, можливо, існує брак довіри, бо ми прикриваємося магазином піратського реманенту.
Ми самі до цього не додумалися, знаєте?
Приблизно в той же час я переконав жінку на ім'я Ніневія Каліґарі, багаторічну сан-францизьку вчительку - на той момент вона вчителювала в Мехіко - у неї був необхідний досвід, вона знала все про освіту, мала зв'язки з усіма вчителями та представниками місцевої спільноти.
Я переконав її переїхати з Мехіко, де вона вчителювала, і стати виконавчим директором.
Негайно ж вона напосілася на вчителів, батьків, учнів і всіх інших, аж раптом щодня у нас було повно людей.
І ми старалися щодня приділити увагу кожному окремо.
Нашим завданням було, щоб на кожного учня був наставник.
Знаєте, вже доведено, що 35-40 годин індивідуальної уваги на рік приносять учневі зростання оцінки на один бал.
Для більшості учнів англійська не є мовою домашнього вжитку.
Вони приходять сюди, часто з батьками - тут не видно, але там є церковна лава, яку я купив на аукціоні в Берклі. Звідти батьки часом спостерігають за навчанням своїх дітей.
Отож це була основа задуму - індивідуальна увага.
Врешті до нас щодня приходила купа дітей.
Якщо проходитимете кварталами вулиці Валенсії близько другої по обіді, о 14:30, вас затопчуть діти з великими шкільними наплічниками, що біжать до цього місця. Це дуже дивно, бо, в певному сенсі, це також школа.
Але тут відбувається щось психологічне, щось трішечки інше.
Крім того, це місце не мало стигми.
Діти не приходили в "Центр для дітей, які потребують допомоги" чи щось у цьому дусі.
Це був центр "Валенсія 826".
Перш за все, це був піратський магазин - дивовижно!
По-друге, в задній кімнаті розмістилося видавництво.
Отже, наші практиканти працювали часто за тими ж столами, за сусіднім комп'ютером, пліч-о-пліч із учнями.
Так з'явився центр репетиторства - видавничий центр, як ми його називали, і письменницький центр.
Вони приходять і, можливо, працюють зі старшими школярами, які пишуть роман - бо трапляються дуже талановиті діти.
Тому жодних стигм.
Вони працюють пліч-о-пліч.
Це все перші творчі спроби.
Вони бачать дорослих і наслідують їхню поведінку.
Ці дорослі працюють у тій же сфері.
Вони можуть повернутися та спитати когось із дорослих, і таким чином відбувається взаємообмін.
Відбувається взаємозбагачення.
Лише одна біда, особливо для дорослих працівників "Максвіні", які зголосилися до проекту, не до кінця підозрюючи, що в приміщенні була лише одна вбиральня.
З 60-ма дітьми щодня - це проблема.
Знаєте, щось в цьому є, коли діти вчасно виконують домашні завдання, отримують увагу.
Коли вони приходять додому, то не марнують часу, не виконують завдання перед телевізором.
Вони можуть йти додому о 17:30, спілкуватися з родиною, займатися улюбленими заняттями, гратися.
Це запорука сімейного щастя.
А кілька щасливих сімей в околиці - це щаслива громада.
Кілька щасливих громад - це щасливе місто і щасливий світ.
І запорука усього цього - виконане домашнє завдання!
Ось вам і розв'язок - індивідуальна увага.
На початку у нас було 12 волонтерів, потім стало близько 50. А згодом дві сотні.
Сьогодні у нашому реєстрі 1400 волонтерів.
І в нас дуже легко стати волонтером.
Головне, навіть якщо у вас лише дві вільні години на місяць, ті дві години проводити пліч-о-пліч, поруч з учнем: пильна увага, промінь світла, спрямований на їх роботу, на їх думки та самовираження кардинально змінять їх життя, адже багато з цих учнів ніколи раніше цього не мали.
Тож ми сказали:
"Навіть якщо у вас є дві недільні години раз на півроку - не страшно. Цього вистачить".
Ось чому група репетиторів так швидко зросла.
Тоді ми сказали:
"А що ж нам робити з приміщенням у першій половині дня, бо треба його чимось зайняти до 14:30?"
Тому ми почали приводити класи зі школи.
Щодня тут проходить практичне заняття, де вони разом створюють книгу. Ось ви бачите, як тут зверху набирається текст.
А ось один із класів, який надто захопився писаниною.
Лишень зверніть фотоапарат на клас і завжди отримаєте таку картинку.
Ось одна із книжок, яку вони зробили.
Зверніть увагу на назву:
"Книжка, яку ніколи не брали до рук:
Титанік".
І перше речення цієї книжки:
"Жила-була книжка на ім'я Сінді, в якій йшлося про Титанік".
Водночас, один із дорослих позаду це все набирає, сприймаючи це абсолютно серйозно, що підкорює їх уяву.
Але у нас залишалися репетитори в резерві.
Ось знімок лише деяких репетиторів під час одного заходу.
Вчителі, які з нами співпрацюють - з вчителями все зовсім інакше - вони кажуть нам, що робити.
Ми прийшли до них, думаючи:
"Ми повністю, цілковито відкриті до змін.
Ви нам підкажете.
Батьки нам підкажуть.
Вчителі нам підкажуть, як бути корисними".
Тож вони спитали:
"Чого б вам не приходити до школи?
Адже є учні, які не прийдуть до вас, батьки яких недостатньо турботливі і не приводять їх, або ж живуть задалеко?" Тоді ми почали казати:
"Отже, в нашому реєстрі 1400 репетиторів.
Спробуймо зробити запит". Вчитель скаже:
"Мені потрібно 12 репетиторів на наступні п'ять неділь. Ми пишемо вступні твори для коледжу. Пришліть когось".
І ми розсилаємо це 1400 волонтерам.
Хто має вільний час, записується.
Вони приходять за півгодини до заняття.
Учитель каже їм що і як робити, в чому полягає їх допомога та на якому етапі знаходиться проект.
Вони працюють під проводом вчителя, і все це в одній великій кімнаті.
І головна сила нашої роботи в цьому: люди приходять прямо з роботи чи з дому прямісінько в клас і працюють безпосередньо з учнями.
Таким чином ми можемо працювати з тисячами й тисячами нових учнів.
Тоді інша школа запропонувала:
"А якщо ми дамо вам класну кімнату на весь день?"
Ось це "Письменницька кімната" Еверетської середньої школи, яку ми облаштували у піратському стилі.
Вона поруч з бібліотекою.
Тут ми займаємось з усіма 529 дітьми цієї школи.
Це їхня газета "Новини з перших рук", яка має постійну колонку від мера Ґевіна Н'юсома на двох мовах - англійській та іспанській.
Тож одного дня Ізабель Альєнде написала до нас:
"А чому б вам не написати зі старшокласниками книжку?
Я б хотіла, щоб вони написали, як досягнути миру у жорстокому світі".
І ми пішли в середню школу Турґуда Маршалла, з якою ми вже працювали над чимось іншим, і дали учням таке завдання.
"Наприкінці Ізабель Альєнде прочитає всі ваші есе та опублікує їх у книжці.
Вона профінансує видання у м'якій обкладинці.
Книгу можна буде купити в усіх книгарнях у районі затоки Сан-Франциско і у всьому світі через Amazon".
Тож діти працювали наполегливіше, ніж коли-небудь у своєму житті, бо по той бік чекала читацька аудиторія, по той бік була Ізабель Альєнде.
Гадаю, з ними над книжкою працювало близько 170 репетиторів, тож все склалося якнайкраще.
Під кінець ми влаштували святкування.
Ось книга, яку ви можете купите будь-де.
Вона започаткувала серію.
Ось наступна книга, яку профінансувала Емі Тан,
"Хтось із мене виросте".
Утворився постійний проект.
Все більше і більше книг.
Тепер ми трохи схиблені на написанні книжок.
Діти працюють більше, ніж коли-небудь працювали в житті, якщо знають, що книжка залишиться, знають, що вона стоятиме на полиці, що ніхто не зможе применшити їхніх думок та слів, що ми вшанували їхні слова, вшанували думки, сотнями годин, 5-ма чи 6-ма чорновими варіантами - всю цю увагу до їх думок.
І коли вони досягли цього рівня і хоч раз писали на такому рівні, дороги назад нема.
Це змінює людину цілковито.
Потім ми продаємо книжки у магазині.
Ось вони поруч з дошками.
Ми продаємо усі книги школярів.
Куди ж їх ще дівати, правильно?
Тож ми їх продаємо. І раптом з магазином сталося щось дивовижне.
Магазин, у дійсності, - хоч ми й створили його жартома - магазин почав давати прибуток.
Він платив за оренду.
І можливо це особливість Сан-Франциско - я не знаю, не хочу судити.
Але люди почали заходити - і це було ще до появи фільмів про піратів!
Ми заробляли багато грошей.
Ні, не багато, але достатньо для оплати оренди та одного постійного робітника.
Зліва ви бачите мапи океанів.
І центр став містком до громади.
Люди заходили і казали:
"Що за ... ?
Що це таке?" Я не хочу лаятися в Інтернеті.
У вас тут є таке правило?
Не знаю.
Вони казали:
"Що це таке?"
Тож люди заходили і дізнавалися більше.
І тоді трішки поодаль - зазвичай там невеличкий ланцюг - дещо поодаль вони бачили заняття з дітьми.
А ось екскурсія цілим класом.
Тож вони щось купували, могли купити трохи смальцю чи проса для свого папуги, або ж, знаєте, гак, чи нічний протектор для гака - все те, що у нас продається.
Тож магазин працював дуже добре.
І він приваблював багато людей: вчителів, донорів, волонтерів, усіх. Він знаходився прямо на вулиці та був відкритий для людей.
Це не був офіс організації, запханий на 30-й поверх якогось хмарочоса в центрі міста.
Він був в околиці, мешканцям якої служив, і був постійно відкритим для відвідувачів.
І стався дещо дивний, проте щасливий збіг обставин.
Усі, кого я знав у Брукліні, почали говорити:
"Чому б нам не створити подібний центр?"
І багато з них були колишніми освітянами або майбутніми освітянами. Вони об"єдналися з місцевими дизайнерами та письменниками і по-своєму інтерпретували ідею, створивши щось цілком власне.
Вони не хотіли продавати піратський реманент, бо гадали, що там би це не спрацювало.
Знаючи дух боротьби зі злочинністю у Нью-Йорку, вони відкрили компанію "Бруклінський постачальник супергероїв".
Цей чудовий дизайн належить Семові Поттсу.
Метою було надати йому вигляд такої собі майстерні, в якій надають усілякі найрізноманітніші послуги.
Тож вони відкрили цей центр.
Всередині він нагадує "Costco" для супергероїв - все приладдя у простій формі.
Це все ручна робота.
Все це різноманітні предмети зі зміненим призначенням.
Усі упаковки створені Семом Поттсом.
Тут маємо клітку для утримання негідників, куди діти саджають батьків.
Ось невеличка камера - ви кладете туди свій товар, камера піднімається в електроліфті, а потім хлопець на касі каже вам, що ви маєте проголосити героїчну присягу, що ви і робите, якщо хочете щось купити.
Але це обмежує їхні продажі.
Особисто я вважаю це проблемою, бо присягу треба казати з рукою на серці і так далі.
Ось деякі із товарів. Все це ручна робота.
Ось це набір для таємної особи.
Якщо бажаєте прикинутися Шерон Бун, американським спеціалістом з маркетингу із Гобокену, Нью-Джерсі.
Ось повне досьє зі всім, що треба знати про Шерон Бун.
А ось відділ плащів, де ви підбираєте собі плаща, а тоді йдете нагору сталевими сходами, завертаєте до трьох гідравлічних вентиляторів із кожного боку, а далі споглядаєте плащ у дії.
Нема нічого гіршого ніж, знаєте, піднятися туди, а плащ весь сплющений чи щось таке.
А далі секретні двері - це одна із поличок, яку ви не бачите, бо коли ви заходите, вона повільно відчиняється.
Ви бачите її там посередині поруч із зачіпними гаками.
Вона відкривається, а за нею навчальний центр.
Тож ви бачите повний ефект!
І все це - хочу наголосити - місцево профінансоване та збудоване.
Усі дизайнери та усі будівельники - усі місцеві, усе робилося на громадських засадах.
Я лише приїжджав і казав: "Так, друзі, у вас все добре виходить" - чи щось подібне. І все.
Ось тут бачите час у всіх п"яти районах Нью-Йорка.
А так центр виглядає під час занять.
Повно людей. Ті ж принципи: індивідуальна увага, цілковита відданість роботі учнів, безмежний оптимізм та простір для творчості та ідей.
Щось перемикається у їхніх головах, коли вони проходять 5 метрів цього чудернацького магазину.
Тож це школа, але не школа.
Це вочевидь не школа, хоч вони й працюють пліч-о-пліч за столами, з олівцями та папірцями.
Це один із учнів, Халед Хамдан.
Прочитайте-но цю цитату.
Був залежний від відеоігор та ТБ.
Вдома не міг зосередитись.
Прийшов.
Отримав цю зосереджену увагу.
І вже не міг звідти вирватись.
Досить скоро він почав писати.
Вчасно виконував домашнє завдання - виконувати домашнє завдання стало звичкою.
До цього швидко звикаєш: зробити роботу, а тоді перевірити її у центрі і знати, що досягнеш чогось більшого і будеш готовий до школи на наступний день.
Тож він сильно захопився, а тоді почав робити інші речі.
На сьогодні він вже опублікувався у 5 книгах.
Він став співавтором мокументарі про супергероїв-невдах під назвою "Колишні герої".
Він написав серію про "Пінгвіна Бальбоа", пінгвіна-бійця, пінгвіна-боксера.
А кілька тижнів тому він читав перед 500 глядачами у Симфоні Спейсі, на користь "Нью-Йорку 826".
Отже він там щодня.
Він фанат.
Тепер він приводить своїх кузенів.
Ось четверо членів родини, які приходять туди щодня.
Тож я перелічу дуже швидко.
Це Лос Анджелес, "Крамниця мандрів у часі" Ехо Парку:
"Коли б ви не були, ми вже тоді".
Це щось на зразок магазину "7-11" для мандрівників у часі.
Тож ви бачите - все точнісінько, як у "7-11".
П"явки.
Кістки мамонта.
У них навіть є власний автомат газованої води:
"Не працює.
Приходьте вчора".
Гаразд, проскакуємо далі.
Це центри, які приєдналися до нас і роблять те ж саме:
"Вул. Слова" у Піттсфілді, Массачусетс.
"Чорнильна пляма" у Цинцинаті. "Говорить молодь", Сан-Франциско, центр, який нас надихнув.
"Студія Сент-Луїс" із Сент-Луїса.
"Остінська печера кажанів" у Остіні.
"Браві слова" у Дубліні, Ірландія, започаткований Родді Дойлем; вони відкриються в квітні.
Тепер перейду до мого TEDового побажання - можна?
Добре, ще маю хвилину.
Отже, TEDове бажання: я бажаю щоб ви - ви особисто та кожна творча людина і організація, яку ви знаєте, знайшли спосіб залучитися до діяльності державної школи у вашому районі, а потім розповіли про те, що ви зробили, щоб через рік у нас була тисяча прикладів - тисяча! - світозмінного партнерства.
Видатні стрибки уперед!
І це можуть бути речі, які ви, можливо, вже робите.
Я знаю, що так багато людей у цій залі вже роблять дійсно цікаві речі.
Я знаю це напевно.
Тож розкажіть нам ці історії та надихніть інших на сайті.
Ми створили веб-сайт.
Я казатиму "ми" (а не "я") сподіваємось: ми сподіваємось, що учасники цієї конференції розпочнуть нову епоху співпраці з нашими середніми школами.
Ми сподіваємось на вашу ініціативу в об"єднанні вашого інноваційного духу та компетенції з зусиллями прогресивних освітян у вашій громаді.
Завжди дозволяйте вчителям керувати.
Вони скажуть вам, чим ви можете бути корисні.
Сподіваюсь, ви допоможете.
Існує мільйон шляхів.
Ви можете зайти у сусідню школу та порадитися з вчителями.
Вони завжди скажуть як допомогти.
Отже, це робота "Hot Studio" з Сан-Франциско, вони зробили цю феноменальну роботу.
На цьому сайті вже багато історій, багато ідей.
Його назва: "Жила-була школа" - чудова назва, як на мене.
Сайт документуватиме кожен проект, який вийде з цієї конференції та довкола світу.
Тож ви заходите на сайт і бачите купу ідей. Вони можуть надихнути вас. Потім додаєте власний проект, коли розпочнете.
"Hot Studio" здійснила чудову роботу за короткий час, тож заходьте на сайт.
Якщо виникнуть запитання, питайте цього хлопця, він наш куратор національних програм.
Він буде на телефоні.
Напишіть йому, він відповість на всі ваші запитання.
Він надихне та підтримає вас, і підкаже вам у процесі, щоб ваші зусилля сприяли змінам.
І це буде весело!
В цьому суть цього виступу. Така робота не мусить бути стерильною і забюрократизованою.
Ви можете діяти, використовуючи власні уміння.
Ви потрібні школам.
Ви потрібні вчителям.
Ви потрібні учням та батькам.
Їм потрібні саме ви: ваша фізична індивідуальність і ваш відкритий розум, і відкриті вуха, і безмежне співчуття, щоб ви сиділи поруч з ними, слухали та кивали, і годинами задавали питання.
Дехто з цих дітей всього-навсього не знає, наскільки вони чудові: наскільки розумні та як багато вони мають сказати.
Ви їм поясните.
Ви проллєте на них світло персональною увагою.
Тож надіємось, ви долучитесь до нас.
Дуже дякую.
Акварель - це дивовижна техніка живопису, адже колір та робота з ним виглядають цілковито спонтанними, проте насправді це вимагає неймовірних зусиль.
Великий американський художник Джон Сінгер Сарджент так говорить про акварель: "Створення шедевру з катастрофи, що наближається".
Рідкий пігмент не можна контролювати у повній мірі.
Небажаний колір або пляму не можна видалити.
Нові шари фарби змінюють ті, що вже існують. Також слід враховувати чистоту білого паперу.
Один рух, і вже занадто.
Один рух, і ти все зіпсував. Рішення зупинитися має вирішальне значення.
Акварелі не можуть приховати процес того, як їх створювали.
Давайте простежимо унікальний процес створення картини Сезанном.
Традиційно художник наносив фарби на ескіз, зроблений олівцем.
Але в акварелях Сезанна лінії олівцем іноді накладаються зверху на фарбу.
Олівець є активною частиною загальної композиції.
Білизна паперу також грає важливу роль.
Зверніть увагу, як скатертина, серветка і чайник майже повністю визначаються білим папером.
Білий центр об'єднує насичену композицію і притягує світло до поверхні.
Поверхня, де найменше фарби, створює найбільш потужну візуальну присутність.
Акварелісти зазвичай наносять фарби швидкими рухами, дозволяючи їм розтікатися і змішуватися.
Але Сезанн дозволяв кожному шару просохнути, а потім додавав нові кольори.
Гра кольорів є результатом цієї трудомісткої техніки.
Кольори нависають один над одним як частинки калейдоскопу.
Підхід Сезанна мав вплив і на самого художника.
У 1904 році Сезанн писав:
"Я просуваюся дуже повільно, оскільки Природа відкривається мені дуже складними шляхами".
Сьогодні я прокинувся о 6:10 ранку, а ліг спати о 00:45.
Вночі я пробудився один раз.
Ритм мого серця становить 61 удар за хвилину - мій кров'яний тиск - 127 на 74.
Я виконав нуль хвилин вправ учора, тому мого максимального пульсу не було підраховано.
Я випив близько 600 міліграмів кофеїну, нуль алкоголю.
А моя оцінка нарцистичності особистості, або індекс нарцистичності-16, підбадьорливо видає 0,31.
Ми знаємо, що числа корисні для нас, коли ми рекламуємо щось, керуємо, шукаємо.
Я розкажу вам, як вони можуть стати в пригоді, коли ми думаємо, вчимося, запам'ятовуємо і хочемо вдосконалюватись.
Кілька років тому разом з моїм партнером Кевіном Келлі, ми помітили, що люди піддають себе кількісним вимірюванням та контролю, що вийшло далеко за рамки звичних, традиційних звичок, таких, як щодня ставати на вагу.
Люди слідкують за тим, що їдять, через Твіттер, за підгузниками своїх дітей через iPhone.
Вони стали вести детальні щоденники свого дозвілля, настрою, симптомів, лікування.
Нам відомі деякі технологічні факти, які є рушіями цих змін в нашому стилі життя - використання та поширення мобільних пристроїв, експоненційне покращення у зберіганні даних та їх обробці, та значне покращення людських біометричних сенсорів.
Ця чорна точка ось тут - це 3D-прискорювач.
Він відслідковує ваше переміщення у просторі.
Як бачите, він дуже маленький, а ще - дуже дешевий.
Зараз вони коштують менше долара за штуку і підходять до всіх видів пристроїв.
Цікаво, що можна отримати надзвичайно детальну інформацію з уодного-однісінького такого сенсора.
Сенсори такого типу є в популярних пристроях, на даний час серед перших адептів - програма для фітнесу Fitbit.
Вона відстежує вашу діяльність, а також сон.
Усередині вона має тільки цей сенсор.
Можливо, вам знайома система Nike+.
Я показую її, бо ось ця чорна точка - це сенсор.
Насправді, це просто сенсор тиску, подібний до того, що в дверному замку.
Nike знає, як обчислити вашу швидкість та пройдену відстань через цей простий сенсор.
Це ремінець, який використовують для передачі даних серцевого ритму до системи Nike+.
Це красивий, новий пристрій, який надає детальну інформацію про ваш сон, не тільки про те, коли спите, чи пробуджуєтеся, але й про фази сну - глибокого сну, легкого сну, швидкого сну.
Сенсор - це лиш маленька металева пластина у цій пов'язці.
Решта - це прилад в узголів'ї ліжка; наприклад - ось система контролю сну кількарічної давності - тобто та, яку використовували дотепер.
А це система контролю сну сьогодення.
Вона тільки-но була представлена на конференції з охорони здоров'я у Вашингтоні.
Більшість того, що ви бачите тут, це інгалятори для астматиків, але на першому місці дуже маленький GPS-приймач, який повідомляє вам час та місце, де стався приступ астми, змушуючи вас подивитись по-новому на вашу вразливість з огляду на часові та довколишні фактори.
Ми знаємо, що нові інструменти змінюють наше сприйняття себе у світі - ці дрібненькі сенсори, які отримують дані з природи, всюдисущі комп'ютерні штучки, що дають змогу зрозуміти та використовувати дані, і, звичайно, соціальні мережі, які дозволяють людям співпрацювати та взаємодіяти.
Та ми вважаємо ці інструменти вказівниками на зовнішнє, як вікна, пропоную вам просто подумати про них, як і про вказівники на внутрішнє, щоб ми самі стали дзеркалами.
Тож, коли ми думаємо про їх використання заради систематичного покращення, ми також думаємо, як вони можуть сприяти самовдосконаленню, відкриттю себе, самосвідомості, самопізнанню.
Ось біометричний прилад: пара навушників від Apple.
Торік Apple здобув кілька патентів на насичення крові киснем, вимірювання серцебиття та температури тіла через навушники.
Для чого?
Для чого це призначене?
Деякі люди можуть сказати, що це для біометричної безпеки.
Дехто скаже, що це для досліджень в галузі здорового суспільства.
Дехто - що це для авангардних маркетингових досліджень.
Хотів би сказати вам, що це також для самопізнання.
А сутність - це не щось одне; і це навіть не кілька складових.
Сутність є нашим операційним центром, нашою свідомістю, нашим моральним компасом.
Якщо ми хочемо діяти у світі ефективніше, нам треба краще пізнати себе самих.
Дякую.
Ласкаво прошу на презентацію функцій.
Функції - це та штука, побачивши яку вперше, я був трохи збентежений, і в той же самий час це була відправна точка для вивчення цього поняття.
Отже, на щастя, наприкінці цієї лекції ми отримаємо принаймні дуже загальне розуміння того, чим є функції, і чому вони такі корисні.
Давайте розпочнемо з загальної концепції.
Функція - це дещо, на вхід чого можна подати вхідні дані, або аргументи.
Ми почнемо з одного аргументу, але їх може бути кілька.
Ми даємо функції аргумент, будемо називати його Х, добре?
Ви можете розглядати функцію з різних точок зору, їх багато, я не знаю, чи вам відоме поняття чорної скриньки.
Чорна скринька - це така скринька, про яку ви не знаєте, що знаходиться всередині, але якщо подасте на вхід ... щось, наприклад Х... Давайте назвемо цю скриньку f, і тоді її вихід буде називатись f(x).
Авжеж, я знаю, що ця термінологія може спочатку виглядати незрозумілою, але давайте зробимо дещо, що, я сподіваюся, визначить те, що знаходиться всередині скриньки, причому різними способами.
Скажімо, функція f від Х дорівнює Х в квадраті плюс 1. f(x) = х^2 + 1.
Тепер давайте з'ясуємо, чому дорівнює f(2). Так?
Це значить, що ми беремо 2 і відправляємо її в скриньку. Чи не так?
І я хочу знати, що вийде зі скриньки, коли я поміщу туди 2.
Ми знаємо, що всередині скриньки ми обробляємо наші вхідні дані.
Ми беремо Х, підносимо його до квадрату і додаємо 1. Тож, f(2) дорівнює 2 в квадраті, буде 4, і ще плюс 1. Що дорівнюватиме 5.
Я знаю, про що ви думаєте.
Здається, щось таке - Сал, це схоже на дуже заплутаний шлях підстановки Х в рівняння і знаходження результату.
І зараз я з вами погоджуся.
Але далі ви побачите, що функція є більш загальним поняттям, ніж рівняння.
Наприклад... давайте я не буду витирати це.
Давайте я визначу функцію ось так: f(x) = х^2 + 1, якщо х - парне, і f(x) = х^2 - 1, якщо х - непарне.
Зауважу, що це щось таке, чого ми ще ніколи не бачили.
Це не просто те, що я називаю аналітичним виразом. Це не просто Х в квадраті плюс ще щось.
Ми зазначаємо таким чином, що в залежності від типу Х ми будемо виконувати над ним різні дії.
Дозвольте задати вам запитання.
Чому в цьому прикладі дорівнює f(2)?
Так, якщо ми підставимо сюди 2, якщо Х парне, обчислювати треба буде ось це. Якщо Х - непарне, тоді оце.
2 в нас парне, тож ми обчислюємо це.
2 у квадраті плюс 1 дорівнює 5.
А чому дорівнює f(3)?
Якщо ми підставимо сюди 3, ми будемо обчислювати другий вираз, тому що 3 - непарне.
3 у квадраті -1, f(3) = 8.
Зауважу, цей приклад виглядає більш абстрактним та незвичним, у порівнянні з цим.
І продовжу наводити приклади функцій. Я збираюся показати вам, наскільки загальною є ця ідея.
І якщо ви збентежені, я покажу вам, що реальні функції в задачах, з якими ви зустрінетесь, не будуть дуже складними.
Я хочу впевнитися, що ви принаймні зрозуміли головну ідею поняття "функція".
Ви можете розглядати у якості функції майже будь що у світі.
Наприклад, уявімо, що існує функція, яка називається Сал. Якщо ви не знаєте, це - моє ім'я.
Добре, і я є функцією.
І уявімо, що ви даєте мені... даєте мені... хвилиночку, я подумаю...
Якщо ви дасте мені їжу, то що я зроблю? Так.
Тож, чим буде Сал від їжі?
Якщо ви дасте Салу їжу, що видасть Сал?
Я не буду згадувати деякі речі, які я можу видати, але крім всього іншого, я зроблю відео.
Я зроблю відео з математики, якщо ви дасте мені їжу.
Відео з математики. Чи не так?
Я - просто функція.
Ви даєте мені їжу, і... взагалі може бути кілька вхідних даних.
Можливо, ви даєте мені їжу і комп'ютер. І я можу робити для вас математичне відео, так?
І, можливо, ви - теж функція.
Я не знаю вашого імені.
Хотів би знати, але я не знаю вашого імені.
І, припустимо, я подаю відео з математики вам у вигляді вхідних даних, і ви виробляєте... давайте подивимося, що ви виробляєте?
Якщо я даю вам відео з математики, ви можете виробити відмінну оцінку на іспиті.
іспиті по математиці, сподіваюсь, ви не будете здавати екзамен за когось іншого.
Це цікаво.
Якщо ви даєте... давайте заберемо звідси комп'ютер.
Давайте вважати, що все, що потрібно Салу - це їжа, що взагалі-то вірно.
Тож, якщо ви дасте Салу їжу, Сал від їжі, буде створювати відео з математики.
І тоді, якщо я подам ці відео вам, ви отримаєте оцінку "відмінно" на іспиті, чи не так?
Давайте поміркуємо над цікавою задачею.
Що ви отримаєте від їжі Сала?
[ ] Я знаю, це звучить дуже кумедно, але я... взагалі-то ми... ми можемо до чогось прийти. Отже (сміх) ми можемо з цією ідеєю десь опинитися.
По-перше, давайте спробуємо з'ясувати, що таке Сал, чи це їжа?
Добре, ми вже з'ясували, що якщо ви даєте
Салу їжу, він створює натомість відео з математики.
Тож, це те ж саме, що подається у вигляді вхідних даних вам. О, вибачте, це Y-O-U (ви), це я заплутую вас.
Ви отримаєте відео з математики, так?
Я впевнений, ми вже казали, що якщо ви подасте відео на вхід функції, що називається "ви" (you), або, ну, знаєте, просто вашим ім'ям, тоді ця функція спродукує оцінку "відмінно" на вашому іспиті.
Отже, "ви" від відео з математики дорівнює оцінці "відмінно".
І відмітьте, тут ми з'ясували, що станеться, коли ви дасте Салу їжу.
Ви знаєте, будуть дуже різні наслідки, якщо ви, наприклад, заміните їжу на... скажімо, отруту.
Отже, через те, що ви подали на вхід функції Сала отруту,
Так, якщо ви дасте Салу отруту... Сал від отрути, це не те, що я б рекомендував робити. Сал від отрути дорівнюватиме... дорівнюватиме смерті.
Ні, ні, я не повинен таке казати, ні, ні.
Думаю, ви зрозуміли ідею.
Тут в ні в якому разі не буде відео з математики.
Давайте рухатися далі.
Я не зовсім впевнений, що цей приклад з їжею і відео з математики був корисним.
Давайте вирішимо декілька справжніх задач з використанням функцій.
Скажімо, я маю функцію, назвемо її f(x) = x + 2. І я маю ще одну функцію, скажімо g(x), яка дорівнює, скажімо... х^2 - 1.
Якщо я запитаю вас, чому дорівнюватиме g(f(3)), то спочатку нам треба буде обчислити, чому буде дорівнювати f(3), чи не так?
Отже, якщо ми замінимо Х на 3... f(3) дорівнюватиме 3+2, чому дорівнює 5, так?
Тому g(f(3) - це те ж саме, що й g(5). Через те, що f(3) = 5.
Вибачте за деякий безлад.
Тепер, чому дорівнює g(5)?
Ми беремо цю 5 і підставляємо її замість Х, так? Отже, g(5) = 5^2, або 25, мінус 1, отримуємо 24.
Отже, g(f(3)) = 24.
Сподіваюсь, ви отримали трішки уявлення про функції, і я насправді вибачаюся, якщо я вас трохи заплутав або нажахав цим прикладом про Сала, їжу, отруту і відео з математики.
В наступних відео я збираюся виконати трохи більше прикладів, і, сподіваюся, що ви принаймні зрозумієте, як розв'язувати завдання, з якими ви можете зустрітися на іспитах. Зможете розібратися, з поняттям функції.
Побачимося в наступному відео.
До зустрічі.
Мене звати Джесі і це моя валіза.
Але перед тим як я покажу, що там всередині я публічно зізнаюся, у тому, що я страшна модниця.
Я люблю шукати, носити, і віднедавна, фотографувати і вести власну сторінку присвячену кольоровим, шаленим нарядам на різні випадки життя.
Але нічого нового я не купую.
Весь свій одяг я купую у секонд-хендах, на блошиних ринках чи у дисконтних магазинах. Ооо, дякую.
Купівля ношеного одягу дозволяє мені зменшити вплив мого гардеробу на навколишнє середовище і на мій гаманець.
Я знайомлюсь з різними прекрасними людьми; мої гроші йдуть на хорошу справу; Я виглядаю досить унікально; і це перетворює похід за покупками на пошук скарбів.
Типу, що ж мені сьогодні підвернеться?
Чи мого розміру?
Чи сподобається мені колір?
Чи коштуватиме менше двадцятки?
Якщо всі відповіді так, Я почуваю себе переможницею.
Хочу повернутися до моєї валізки і розказати Вам, що ж я туди запакувала для цього захоплюючого тижня в ТЕД.
Що з цих нарядів взяв би хтось інший?
Тому я зараз Вам покажу, що з собою привезла я.
Я взяла 7 пар нижньої білизни і це все.
Саме так, запас білизни на цілий тиждень - це все, що я запакувала у свою валізу.
Я заклалася, що зможу знайти все, що тільки захочу вдягнути, як тільки приїду в Палм Спрінг.
І оскільки ви не знаєте мене як жінку, що розгулює по ТЕДу лише у нижній білизні - (Сміх) це означає, що я знайшла достатньо речей
І я хочу продемонструвати Вам зараз набір моїх вбрань на тиждень.
Як ви на це дивитесь? (оплески)
Під час демонстрації я також розкажу про декілька уроків із життя котрим, вірте чи ні, я навчилась протягом мої пригод із ношеним одягом.
Отже, почнемо з Неділі.
Я називаю це блискучим тигром.
Вам не обов'язково витрачати багато грошей, щоб виглядати гарно.
Ви практично завжди можете виглядати феноменально не потративши більше 50 доларів.
Усе це вбрання, включаючи піджак коштувало мені 55 доларів, і це була найдорожча річ яку я носила протягом всього тижня.
Понеділок:
Колір - це сила.
Психологічно практично неможливо бути в поганому настрої, коли Ви носите яскраві червоні штани.
(сміх)
Якщо Ви щасливі, Ви будете притягувати до себе інших щасливих людей.
Вівторок:
Роль стандартів є надто перебільшеною.
Більшість свого життя я намагалась бути собою і водночас підлаштовуватися.
Залишайтеся тим ким Ви є.
Якщо Ви оточуєте себе хорошими людьми, вони не лише зрозуміють це, вони оцінять це.
Середа:
Обійміть своє внутрішнє дитя.
Інколи люди кажуть мені що я виглядаю так, наче граюсь в маскарад, чи, що я нагадую їм їхніх семирічних дітей.
Я посміхаюсь і кажу, "Дякую"
Четвер:
Впевненість - ключ до успіху.
Якщо Ви думаєте, що гарно виглядаєте в чомусь - це неодмінно так.
І якщо Ви не думаєте, що гарно виглядаєте в чомусь - Ви також праві.
Я виросла з мамою, яка з дня в день вчила мене цьому.
Але тільки коли мені виповнилось 30 я дійсно зрозуміла, що це означало.
І я збираюсь розкрити Вам секрет за секунду.
Якщо Ви вірите, що ви прекрасна людина всередині і ззовні, від вас неможливо буде відвести погляд.
Тому відмовок не існує ні для кого.
Ми маємо робити те, що хочемо робити.
Дякую.
(Оплески)
П'ятниця: універсальна істина - 5 слів для Вас:
Золоті блискітки пасують до всього.
І нарешті, субота:
Розробка Вашого унікального стилю є чудовим способом сказати світу щось про себе не кажучи ні слова.
Я переконалась у цьому не раз, коли люди підходили до мене на цьому тижні просто через те, що я ношу.
І у нас були чудові розмови.
І очевидно, це все не поміститься в мою маленьку валізку
Тому, перед тим як я поїду додому в Бруклін, я збираюся пожертвувати це все.
Оскільки на цьому тижні я намагаюсь засвоїти урок, що потрібно вміти відпускати.
Не обов'язково емоційно прив'язуватися до цих речей, тому що за рогом, завжди буде інше приголомшливе, яскраве, блискуче вбрання яке просто чекає на мене, якщо я буду уважною і підійду до цього з любов'ю в серці.
Щиро дякую.
(оплески)
Дякую.
Ми маємо пропорцію "(х - 9)/12 = 2/3".
І ми хочемо знайти х, який задовольняє цю пропорцію.
Отож, є кілька способів зробити це.
Багато людей, щойно бачать подібну пропорцію, хочуть множити навхрест.
Вони думають: "3 помножити на (х - 9) буде дорівнювати 2 * 12".
Дозвольте мені це записати... 3 помножити на (х - 9) дорівнює 2 * 12.
Ви отримаєте... Тож це дорівнює 2 помножити на 12.
Далі ви можете перемножити на 3.
Ви отримаєте "3х - 27 = 24".
Далі ви можете додати 27 до обох частин і ви отримаєте... Дозвольте мені це зробити... Тож я додаю 27 до обох частин.
І в нас залишається 3х дорівнює... Поглянемо... 51.
І тоді х дорівнюватиме 17.
Ви можете перевірити, що це працює. "17 - 9 = 8". "8/12" - це те саме, що й "2/3".
Тому це вірно.
Інший спосіб зробити це без перехресного множення - позбутися цієї 12 в знаменнику.
Давайте помножимо обидві частини на 12.
Тож, якщо ви помножите обидві частини на 12, ліворуч у вас залишиться тільки "х - 9".
А з правого боку - "2/3 * 12".
Що ж, 2/3 із 12 - це всього 8.
Або ви могли просто помножити "2/3 * 12/1". 12 і 3, отже, 12 поділити на 3 буде 4. 3 поділити на 3 буде 1.
Залишається "2 * 4/1", тобто 8.
І тоді ви додаєте 9 з обох сторін.
Тож цікавість алгебри в тому, що допоки ваші дії є логічно послідовними, ви отримаєте правильну відповідь.
Немає єдино правильного способу розв'язати це.
Тут ви знову отримуєте "х = 17". Ви також могли... Ви могли помножити обидві частини на 12 та на 3, і це б функціонально відповідало перехресному множенню.
Розв'яжемо іще одну.
Ось інша пропорція, і цього разу х знаходиться у знаменнику.
Проте, як і раніше, якщо ми хочемо, ми можемо перемножити це навхрест.
І просто щоб побачити, звідки береться перехресне множення, що це не якась магія, і що ви все ще робите логічні алгебраїчні дії, що ви робите те саме для обох частин рівняння, просто потрібно зрозуміти, що ми всього лиш множимо обидві частини на обидва знаменники.
Тож ми маємо цю 8 тут, у лівій частині.
Якщо ми хочемо позбутися цієї 8 ліворуч у знаменнику, ми множимо ліву частину на 8.
Проте, щоб рівність збереглася, я не можу виконати дію лише для однієї частини. Я маю зробити це для обох сторін.
Аналогічно, якщо я хочу прибрати цей "х + 1" зі знаменника, я множу це на "х + 1".
Але я маю зробити це з обох сторін, якщо я хочу зберегти рівність.
І зауважте, що те, що ми зробили щойно - це те саме, що й перехресне множення.
Тому що ці 8 скорочуються, і цей "х + 1" скорочується з цим "х + 1" тут.
І у вас залишається "(х + 1) * 7"... І я можу записати це як "7(х + 1)"... дорівнює "5 * 8".
Зауважте, це точнісінько те саме, що ви б отримали через перехресне множення.
Перехресне множення - це просто скорочене множення обох частин на обидва знаменники.
Ми маємо "7(х + 1) = 5 * 8".
Тепер ми можемо почати розв'язувати алгебру.
Перемноживши на 7, ми отримуємо "7х + 7 = 40".
А потім, віднявши 7 з обох сторін... давайте віднімемо 7 з обох сторін... ми отримуємо "7х = 33".
Поділивши обидві частини на 7, ми отримуємо "х = 33/7".
І якщо ми хочемо записати це мішаним дробом, це те саме, що й... Поглянемо, це те саме, що й 4 і 5/7.
Готово!
Зараз ми переживаємо найбільшу демографічну подію.
Можливо, подолання 50% порогу урбанізації - це переломний момент для економіки.
Сьогодні карта світу - це карта взаємозв"язків.
Париж, Лондон та Нью-Йорк були колись найбільшими містами.
Зараз ми маємо кінець підйому Заходу.
Епоха пройшла.
Сукупні цифри вражають.
Що ж відбувається насправді?
У всьому світі села спустошуються.
Питання: чому?
Правда без романтики: "міське повітря робить вільним" - вираз в Німеччині часів ренесансу.
Хтось переселяється, приміром, в Шанхай, але більшість заселяють райони із стихійною забудовою. Там править естетика.
І це взагалі-то не народ, розчавлений бідністю.
Це люди, що вириваються із бідності якомога швидше.
Вони - головні забудовники і, переважно, дизайнери житла.
Тут - примітивна інфраструктура і бурхливе міське життя.
Шоста частина ВВП Індії виробляється в Мумбаї.
Умови тут постійно вдосконалюються. Іноді допомагає уряд.
Освіта є основною подією, що може відбуватись в містах.
Що ж відбувається на вулицях Мумбаю?
Ел Гор знає: взагалі-то, буквально усе.
В стихійно збудованих містах немає безробіття.
Працюють всі.
Тут - шоста частина людства.
Скоро буде більше.
Ось вам перший висновок.
Місто знешкодило бомбу перенаселення.
А ось - інший висновок.
Ось яка ситуація з містом.
А ось яка ситуація взагалі.
Мільярди років зірки світили на земне життя.
Тепер ми сяємо у відповідь.
Дякую.
Торік я показував ці два слайди які демонструють, як арктична крига, що протягом більшої частини останніх трьох мільйонів років була розміром приблизно як 48 найменших штатів США, зменшилась на 40 відсотків.
Але це не повністю відображає серйозність даної проблеми, адже не показує товщину льоду.
Арктична крига, в певному розумінні, є серцем глобальної кліматичної системи.
Вона росте взимку і зменшується влітку.
Наступний слайд у прискореному темпі покаже, які зміни відбулися протягом останніх 25 років.
Вічна мерзлота зображена червоним.
Як бачимо, вона розширюється до темно-синього, щорічного зимового льоду, і зменшуються до літа.
Так званий вічномерзлий лід, який не танув п'ять років або більше, дуже подібний на кров, що виливається з тіла.
За 25 років стан змінився від такого до такого.
І це проблема, тому що потепління нагріває мерзлу землю навколо арктичного океану, де є поклади величезної кількості замороженого вуглецю, який при таненні перетворюється на метан, за допомогою мікробів.
У порівнянні з загальною кількістю забруднення в атмосфері через глобальне потепління ця кількість може подвоїтися, якщо ми перетнемо цю межу.
Вже зараз на деяких маленьких озерах Аляски метан активно виділяється, створюючи бульбашки під водою.
Професор Кейт Уолтер з Університету Аляски побувала з групою на маленькому озері минулої зими.
Відео:
Ого!
(сміються)
Ал Гор:
У неї все добре.
Питання в іншому: чи добре у нас?
Одна з причин турбуватися — це величезне підвищення температури, яке нагріває Гренландію з півночі.
Це щорічний розлив ріки.
Але кількість води набагато більша, ніж коли-небудь.
Це річка Кангерлуссуак на південному заході Гренландії.
Якщо ви хочете знати, як підвищується рівень світового океану від танення льодовиків, просто подивіться, як річка впадає в море.
Ці потоки води дуже швидко збільшуються.
А на іншому кінці Землі — Антарктика, найбільше скупчення льоду.
Минулого місяця вчені повідомили, що по всьому континенті зменшилася кількість льоду.
А на заході Антарктики відкрилися деякі підводні острови, у місцях активного танення льоду.
Це дорівнює 20 футам (приблизно 6.096 метрів) до рівня моря, так само як і в Гренландії.
У Гімалаях, третій за величиною льодовик, нагорі ви можете бачити новоутворені озера, які ще кілька років тому були замерзлі.
40 відсотків людей у світі отримують половину питної води з талих льодовиків.
Цей льодовик в Андах є джерелом питної води для цього міста.
Потоки талої води збільшилися.
Але коли потоки зменшуються, з ними зменшується і кількість питної води.
У Каліфорнії на 40 відсотків знизився рівень снігового покриву в окрузі Сіерра.
Це згубно позначається на водосховищах.
І прогнози, які ви могли читати, серйозні.
Глобальна посуха в усьому світі призвела до значного збільшення кількості пожеж.
І катастрофи по всьому світу збільшуються з безпрецедентною швидкістю.
За останні 30 років відбулося лих, в чотири рази більше, ніж за попередні 75.
Такого ще ніколи не було.
Якщо поглянути в минуле, то ви побачите, що стало причиною.
За останні п'ять років ми додавали по 70 мільйонів тонн вуглекислого газу кожні 24 години — 25 мільйонів тонн на день в океан.
Подивіться уважно на область східного Тихого океану, зі сторони Америки, на захід і з обох сторін Індії, де спостерігається виснаження кисню в океані.
Основною причиною глобального потепління, поряд з вирубкою лісу, що становить 20 відсотків, є спалювання викопного палива.
Спалювання нафти, і ще більшою мірою - вугілля, є найбільшою проблемою.
США — одні з двох найбільших випромінювачів тепла, поряд з Китаєм.
Було запропоновано побудувати ще більше вугільних заводів.
Але ми побачили, що океан почав змінюватися.
Ось ті станції, будівництво яких було скасовано (відзначені червоним хрестиком). Були запропоновані екологічно чисті альтернативи.
(Оплески)
Однак, у нашій країні є політичне протистояння.
Вугільна і нафтовидобувна промисловості витратили минулого року чверть мільярда доларів просуваючи використання "чистого вугілля", що є нічим іншим, як оксюмороном.
Ця картинка мені дещо нагадала... (Сміх)
На Різдвяні свята у моєму рідному штаті Теннессі було пролито мільярд галонів (3 785 411.78 м3) вугільних відходів.
Напевно ви вже чули про це в новинах.
Це другий за величиною викид відходів в Америці.
І це сталося під час різдвяних свят.
Однією з різдвяних реклам вугільної індустрії була ця:
Кліп: Морозний вугільний чоловічок — веселий і щасливий.
Таких багато в Америці і він допомагає рости нашій економіці.
Морозний вугільний чоловічок стає чистішим кожного дня. Він недорогий і чарівний, робітники отримують зарплату.
Ал Гор:
Це джерело великої частини вугілля в Західній Вірджинії.
Голова найбільшої гірничодобувної шахти Massey Coal.
Дон Бланкеншіп:
"Давайте все з"ясуємо.
Ал Гор,
Ненсі Пелосі, Гаррі Рід - вони не знають, про що говорять."
Таким чином Альянс Захисту клімату почав дві кампанії.
В компанії COALergy ми розглядаємо зміну клімату як дуже серйозну загрозу нашому бізнесу.
Актор:
Ось чому нашим пріоритетним завданням стала витрата великої суми грошей на рекламу, яка б ускладнила розуміння правди про вугілля.
Справа в тому, що вугілля не забруднює довкілля.
Ми вважаємо, що воно чисте, і добре пахне.
Так що не турбуйтеся про зміну клімату.
Залиште це нам.
(Сміх)
Актор:
Чисте вугілля, ви багато чули про нього.
Ну то здійснімо тур у цю суперсучасну фабрику чистого вугілля.
Дивно!
Машини працюють дуже голосно.
Але це звук виробництва чистого вугілля.
І, в той час, як спалюємо вугілля — одна з основних причин глобального потепління, чудова технологія чистого вугілля, як ви можете бачити, змінила все.
Подивіться уважніше — це технологія чистого вугілля сучасності.
І нарешті, ця позитивна альтернатива зводить воєдино і наші економічні виклики, і проблеми нашої безпеки.
Америка знаходиться в кризі: економіка, національна безпека, кліматична криза.
Нитка, яка зв'язує все — наша залежність від вуглецевого палива, як брудне вугілля й іноземна нафта.
Але тепер ми маємо нове, сміливе рішення, яке вирішить наші проблеми.
Перевести Америку на 100 відсотків на екологічно чисту електроенергію за 10 років.
План, який створить в Америці робочі місця, зробить нас більш захищеними, і зупинить глобальне потепління.
І нарешті, це рішення здатне вирішити наші проблеми.
Перезаряди Америку.
Дізнайтеся більше.
Ал Гор:
Ну і ще одне.
Голос за кадром:
Про нову енергетику Америки:
Це один з найшвидших способів зменшити нашу залежність від старих брудних видів палива, що вбивають нашу планету.
Чоловік:
Майбутнє вже тут.
Вітер, сонце і нові енергетичні мережі.
Інший чоловік:
Нові інвестиції для створення високооплачуваної роботи.
Голос за кадром:
Перезаряди Америку.
Тепер це реально.
Ал Гор:
Є старе африканське прислів'я:
"Якщо ти хочеш йти швидко — йди один.
Якщо ти хочеш піти далеко — йди з гуртом."
Ми повинні піти далеко й швидко.
Щиро дякую.
(Оплески)
Я маю три прямокутники, і я також знаю їх розміри.
Я знаю їх довжину і ширину.
Насправді, ось цей маю однакову довжину і ширину, тому, по суті, це квадрат.
Подумаємо, скільки місця кожен з них займає на моєму екрані.
І, оскільки, ми все робимо в метрах, всі розміри в метрах, я вимірюватиму їх площу в квадратних метрах.
Отож, поглянемо, скільки кв. метрів я зможу розмістити в жовтому прямокутнику, не виходячи за границі, та без перекриття.
Я можу розмістити один кв. метр.
Запам'ятайте, що квадратний метр це просто квадрат, довжина якого дорівнює 1 метр, та ширина теж 1 метр.
Отже, ось 1 квадратний метр, ось 2, 3, 4, 5 і 6 квадратних метрів.
Таким чином, ми бачимо, що площа цього прямокутника - 6 метрів квадратних.
Площа дорівнює 6 квадратних метрів.
Але дещо може кинутися вам у вічі.
Невже треба обов'язково сидіти, і рахувати: 1, 2, 3, 4, 5, 6?
Ви бачите, що я можу розглянути площу як 2 групи з 3 квадратів.
Я поясню детальніше.
Наприклад, я розгляну це як одну групу з трьох, а потім - другу групу з троьх.
Як я отримав групи з трьох?
Це тому, що ширина дорівнює 3 метри.
Тому я можу розмістити 3 квадратних метри один біля одного.
А звідки взялися групи з двох?
Довжина дорівнює 2 метри.
Тобто я, по суті, міг порахувати ці шість й інакше: довжина дорівнює 2 метри.
Значить, я маю 2 групи по 3.
Тому я множу 2 на 3, 2 групи на 3, і отримую 6. А ви скажете: чекайте!
Невже це просто співпадіння, що якщо я візьму довжину, і помножу її на ширину, я отримаю те саме число, якому дорівнює площа?
Ні, це не співпадіння, оскільки, коли ви берете довжину, ви говорите, скільки ми маємо рядів.
А коли ви множите її на ширину, ви говорите, скільки квадратних метрів вміщається в ряд.
Тому це дуже простий спосіб обчислення кількості квадратних метрів.
Ви просто множите 2 метри на 3 метри, і це дорівнює 6 метрів. А тепер ви подумаєте: а чи завжди це працює?
Подивимося, чи це працює для інших прямокутників.
Опираючись на те, що ми щойно бачили, ми беремо довжину, 4 метри, і множимо її на ширину, множимо на 2 метри.
4 помножити на 2 дорівнює 8.
Тут ми отримуємо 8 квадратних метрів.
Перевіримо, чи це дійсно так.
Отже, 1, 2, 3, 4, 5 - ви бачите, що ми на вірному шляху - 6, 7, та 8.
Площа цього прямокутника насправді 8 квадратних метрів.
І ви бачите, що це 4 групи по 2.
Ви буквально можете це розглядати як 4 групи по 2.
Ось звідки береться 4 помножене на 2.
Отож, ви можете це розгулянути як 4 групи по 2, або, також, як 2 групи по 4.
Ось тут перша група з 4.
Ви бачите, що тут двічі по 4, і ось 2 група з 4.
Я намалюю акуратніше.
Тепер, я думаю, ви можете знайти площу і цього прямокутника.
По суті, це квадрат, оскільки його довжина дорівнює його ширині.
Ми множимо довжину, 3 метри, на ширину, тобто, на 3 метри, і 3 помножити на 3 це 9 - 9 квадратних метрів.
І давайте знову перевіримо, лише щоб переконатися, що ми вірно перемножили розміри прямокутника.
Отже ми маємо 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 і 9.
Все співпадає.
Ми визначили, скільки квадратних метрів треба, щоб заповнити прямокутник без перекриття та не виходячи за границі.
Ми отримуємо те саме, як і коли ми множимо 3 на 3, множимо довжину на ширину.
Клуб з 9 людей бажає обрати собі правління з 3 посадовців, а саме Президента, віце-Президента і Секретара.
Припускається, що ці посадовці обираються навмання, яка ймовірність, що Марсію буде обрано Президентом,
Сабіту - віце-Президентом, а Роберта Секретарем?
Отже поміркуємо про ймовірність Марсії... запишу це...
Президент дорівнює Марсія, віце-Президент дорівнює Сабіта, а Секретар дорівнює Роберт.
Оце є один можливий результат, один певний результат.
Отож це один результат з-поміж загальної кількості результатів, тобто поділений на цю загальну кількість можливостей.
А якою є ця загальна кількість можливостей?
Аби зрозуміти це, нумо поміркуймо про дані 3 положення.
Ми маємо Президента, віце-Президента і Секретаря.
А тепер припустимо, що ми збираємося спочатку заповнити комірку для Президента.
Ми не маємо першим обирати саме Президента, але ми просто оберемо це.
Отож, якщо ми першим обираємо Президента, а досі ми не обрали жодного посадовця, то ми маємо 9 людей з яких можна обрати.
Отож це 9 можливостей тут.
Тепер коли ми обираємо нашого віце-Президента, то ми вже призначили одну людину на посаду Президента.
Отож на вибір лишилося лише 8 людей.
І коли ми обираємо нашого Секретара, то ми вже обрали Президента і віце-Президента, тому на вибір лишилося лише 7 людей.
Отже, загальна кількість перестановок або загальна кількість можливостей або загальна кількість способів обрання
Президента, віце-Президента та Секретара з-поміж 9 людей дорівнює 9 х 8 х 7.
Погляньмо, 9 х 8 це 72.
72 х 7, 2 на 7 це 14, 7 на 7 це 49 плюс 1 це 50.
Отже маємо 504 можливості.
Отож відповіддю на наше питання про ймовірність того, що Марсія буде Президентом, Сабіта - віце-Президентом, а Роберт - Секретарем це дорівнює 1 поділити на загальну кількість можливостей, що дорівнює 1 поділити на 504.
Це є даною ймовірністю.
Ми знаходимось в музеї д'Орсе і дивимось на полотно
Гюстава Курбе - "Похорон в Орнані".
Воно було створене в 1849-1850 рр. і виставлене наступного року. На картині зображено похорони дядька Курбе.
Художник народився в досить заможній сім'ї в невеликому містечку в Франції, але близько до швейцарського кордону.
В той час в місті проживало біля трьох тисяч осіб, отже, це справді невелике містечко.
На картині зображено групу людей, в якій всі здавна знають одне одного.
Ми бачимо скелі, типові для цієї частини Франції.
Він розташував персонажів дуже близько до нас, Це нагадує класичний фриз, в якому постаті зображаються на передньому плані. Таке розташування людей оптично підкреслюється за допомогою скель.
Це значить, що ці постаті, що трохи більших розмірів, аніж мали б бути насправді, знаходяться прямо перед нами, і це зображення не ідеалізованого похорону, а справжнього похорону, із його дійсним відчаєм.
Мені здається, всі ми знаємо, що це за відчуття.
Тож це дуже особлива процесія.
Якби картина відображала тодішні смаки, смерть мала б героїчний ореол, і небо б відкрилося, і було б присутнє відчуття загробного життя, надія на прощення гріхів, спасіння.
Тоді як тут немає обіцяного спасіння, точніше, це спасіння, що полягає не в Христі, а в чомусь іншому.
Отже, спасіння виявляється вірою в людей, вірою в реальний світ.
Через цю розбіжність Курбе відкидає класицизм і каже, що мистецтво, яке є автентичним, мистецтво, яке виражає наш справжній досвід - це істинне мистецтво, і це ключова ідея як реалізму, так і робіт Курбе.
Цікаво, що Христос зображений у вигляді скульптури, яку несе один із священнослужителів поміж людей, що займаються справами, типовими для похорону: несуть труну, читають Біблію, чи просто беруть участь в похоронній процесії.
Явно присутнє відчуття, що труна, яку несуть зображені зліва, неуникно наближається до могили, від якої її відокремлюють лише постаті, що проголошують надгробне слово, і малі діти.
Але не меншою мірою присутнє і відчуття спільноти, в якій багато дітей, старих людей, людей середнього віку і навіть собака. Одначе реалізм Курбе не фотографічний.
Він створює штучний реалізм.
Собака, мабуть, виступає символом руйнації, хаосу, і значущості моменту.
Мені здається, тут передана гіркота цієї спільноти, яка разом прийшла на похорони людини, що тривалий час належала до неї, і це слугує сучасною згадкою латинського "memento mori", нагадування, що всі ми помремо.
Смерть наступить для всіх, і кожен матиме свій момент, свій час, свою спільноту.
Курбе підкреслює це численними засобами.
Насамперед, є дійсно щось прекрасне в зображених постатях, а ще біля краю могили видно череп, який, мабуть, був ненароком викопаний, коли рили свіжу могилу.
І цей череп, у більш традиційних картинах нагадував би про Голгофу, про Христа, про розп'яття, але в даному разі він вказує, що раніше тут поховали ще когось, кого вже забули.
З крайнього правого боку зображене обличчя дитини, і на чорному тлі здається, що обличчя пливе в просторі.
Це змушує замислитись над природою окремої людини і над гіркотою нашої власної смерті.
Композиція картини відходить від, типового зразка, який зосереджується на головній героїчній фігурі, натомість тут присутня якась демократія, де всі охоплені увагою, кожен має свій портрет.
Кожна людина в цю мить занурена в себе, замислившись про смерть, але разом з тим, може, думаючи й про поминальну вечерю.
Я певен, що картина має подвійний підтекст.
Я думаю, це справді так.
Зображена тут індивідуальність дуже важлива для Курбе.
З іншого боку тут все ж присутні досить типові образи.
Тут є священнослужителі.
Тут є службовці.
Тут є жінки, що, відповідно до традиції, голосять та ридають.
Тут є діти, які можливо, збентежені, але також втілюють красу, юність, та невинність.
Тож хоча тут є традиційні типи, але вони виходять за межі типовості завдяки своїй індивідуальності.
Картина була вперше виставлена в Орнані, а згодом в Паризькому салоні, де люди були просто вражені.
Що ж їм показав Курбе?
Я маю на увазі, що він порушив усі правила.
І це не збігалось із їхніми очікуваннями щодо мистецтва.
Композиція видавалась дивною, вона не містила ідеї спокути і спасіння, тут не було ідеалу.
Тут не було правильного сюжету.
І, звичайно, ключова ідея Курбе полягала в тому, щоб зображати лише справжнє і конкретне, облишити романтизм, із його емоційністю і малювати речі, якими вони є.
Це відображено у його фразі: "Покажіть мені ангела, і тоді я його намалюю"
Переклад на українську мову:
Нам потрібно розкрити дужки та спростити (7х+10)^2
Перше, що я Вам покажу, це якраз те, чого Ви НЕ повинні робити, хоча є велика спокуса.
Багато людей подивляться на це і скажуть: "О, це ж (7х)^+10^2".
Це НЕПРАВИЛЬНО!
І я запишу це великими літерами.
Це НЕПРАВИЛЬНО!
Що робить Ваш мозок? Він думає: "Якщо б в мене було 7х, помножене на 10, і я б зводив цей вираз у квадрат, це було б (7х)^2, помножене на 10^2".
Але тут ми не помножуємо, а додаємо 7х та 10.
Тому не можна просто звести у квадрат кожен з цих виразів.
Я хочу лише підкреслити, що це абсолютно неправильно, і щб побачити, чому це неправильно,
Ви маєте нагадати собі, що (7x + 10)^2 це все рівно, що (7x + 10), помножене на (7x + 10).
Це означає, що для зведення числа у квадрат
Ви маєте помножити це число на саме це число.
Якщо візьмете число лише один раз, це буде у першому ступеню.
Що ми тут робимо, це просто помножуємо двочлен, або два двочлени, які просто є однаковими, і можемо застосувати FOIL або вжити закон розподільного множення, але тут дійсно особливий випадок.
Коли Ви зводите у квадрат двочлен, спочатку подумайте, що це окремий випадок, а тоді ми зможемо застосувати те, що знаємо про речі такого роду.
Ми можемо роздивитись саме цей вираз, але я хочу вивести загальну формулу, яку ви зможете застосовувати у таких випадках.
Якщо в мене є (а+b) в квадраті, (а ми вже визначились, що це НЕ те ж саме, що а в квадраті плюс b в квадраті), то це буде сума а і b, помножена на суму а і b.
Тепер ми можемо вжити розподільне множення.
Ми можемо помножити цю суму на це а.
Так в нас буде а, помножене на (a+b). І ми можемо помножити це (a+b) на це b. Плюс b, помножене на (a+b).
Можемо розкрити дужки: а в квадраті плюс ab, плюс b, помножене на а, це ще одне ab, якщо множники поміняти місцями, плюс b, помножене на b, це b в квадраті.
Ці значення є однаковими, тобто вирази подібні.
Ми можемо скласти їх.
Одна штука чогось плюс ще одна - буде дві штуки цього "чогось". 2ab.
В нас є а в квадраті плюс 2ab плюс b в квадраті.
Отож, ми маємо формулу, де в квадрат зводиться сума a та b. Це те ж саме, що а в квадраті плюс 2, помножене на добуток цих двох чисел, плюс b в квадраті.
А тут ми маємо 7х плюс 10 в квадраті.
Тож це буде 7х в квадраті 7х^2 плюс 2, помножене на добуток 7х та 10.
2, помножене на 7х, помножене на 10, плюс 10 в квадраті.
Таким чином, різниця між правильною і неправильною відповіддю в тому, що є це серединне значення, яке випадає, якщо зробити цим шляхом.
І воно випадає завжди, які б значення Ви не премножували.
Якщо це спростити, тобто спростити (7х)^2, це буде 7 в квадраті, помножене на х в квадраті.
7 в квадраті це 49, помножене на х в квадраті.
Помножуючи цю частину, Ви помножуєте 2 на 7 та на 10, це 14 помножити на 10, що буде 140, і дописуєте х. Іншого виразу з х в першому ступеню тут немає.
І плюс 10 в квадраті, тобто плюс 100.
От і все.
Знайдіть розв'язок для х плюс 8, що менше чи рівне 6 і зобразіть графічно.
Отже, ми маємо х плюс 8, менше чи рівне 6.
Давайте знайдемо розв'язок нерівності для х, і найпростіший спосіб - виокремити х з лівої сторони, оскільки він уже там, треба просто позбутись 8, і найпростіший спосіб позбутись цієї додатньої 8 - відняти 8 з обох сторін.
Давайте віднімемо 8 з обох сторін, це не змінює знак нерівності, і ліва сторона х плюс 8, відняти 8, залишається тільки з х, права сторона, 6 відняти 8, дає від'ємне 2, і у нас досі залишається менше чи рівне.
Отже, ми розв'язали нерівність, у нас є х, менший чи рівний до від'ємного 2, тому намалюймо це на числовій осі.
Це - моя числова вісь, позначимо 0 отут, можливо, це буде 1, тоді позначимо від'ємне 1, від'ємне 2, від'ємне 3 і можемо продовжувати далі зліва, і хочемо позначити всі х, менші чи рівні до від'ємного 2, оскільки воно може дорівнювати від'ємному 2, ми позначимо замальовану лінію прямо на від'ємному 2, і всі значення, менші за це.
Якби було просто менше, не було б знаку рівності, у нас би була порожня цятка.
Але, оскільки, є менше ЧИ рівне, ми його замалюємо.
Тепер нам потрібні всі значення, менші за це.
І можна підібрати кілька значень і самим переконатись, що вони підходять,
На основі цього, від'ємне 3 повинне підійти, і якщо візьмете від'ємне 3, від'ємне 3 додати 8 буде 5, що беззаперечно є меншим від 6, тобто це підходить, і від'ємне 1 не повинне підійти, воно не входить у цю множину тут, тому спробуймо.
Від'ємне 1 плюс 8 буде 7, що однозначно не є менше 6, тому підбираючи декілька точок, виглядає, що ми знайшли правильний розв'язок. Переклад на українську: Анастасія Нищота, рев'ювер:
Для початку введемо базову термінологію, що використовується в штучному інтелекті для розрізнення різних типів задач.
Найперші терміни - це повістю та частково доступний для огляду.
Середовище називається повністю доступним для огляду, якщо інформації, яку агент може сприйняти в будь-який момент часу, достатньо для прийняття оптимального рішення.
Таким чином, наприклад, в багатьох іграх в карти, коли всі карти лежать настолі, моментального огляду всіх карт справді достатньо для того, щоб зробити оптимальний вибір.
Напроти, існують середовища, де агентові потрібна пам'ять, щоб прийняти найкраще можливе рішення.
Наприклад, при ігрі в покер, карти не лежать відкрито на столі, а запам'ятовування попердніх ходів допоможе зробити краще рішення.
Щоб повністю зрозуміти різницю, давайте перенесемо взаємодію агента з середовищем на його сенсори і приводи, така взаємодія відбувається протягом багатьох циклів, і її часто називають циклом сприйняття і дії.
В багатьох оточеннях, зручно вважати, що оточення має щось на зразок внутрішнього стану.
Наприклад, у грі в карти, в якій карти не лежать відкрито на столі, цей стан може зводитись до тих карт, які знаходяться в вашій руці.
Середовище повністю доступне для огляду, якщо сенсори завжди бачать повний стан середовища.
Середовище частково доступне для огляду, якщо сенсори можуть бачити тільки частину стану, і в цей же час запам'ятовування минулих замірів частки стану, дає нам додаткову інформацію про те, що в даний момент недоступне для огляду.
Таким чином, будь-яка гра, в якій минулі ходи дають інформацію про те, які карти можуть знаходитись в руці у гравця, має частково доступне для огляду середовище, а воно вимагає окремих конкретних процедур для вирішення завдання.
Дуже часто агенти, які взаємодіють з частково доступними для огляду середовищами, повинні мати внутрішню пам'ять, щоб розуміти, в якому стані знаходиться середовище, а ми поговоримо про це більш детально, коли будемо вивчати приховані моделі Маркова і те, як в такій структурі організована внутрішня пам'ять.
Наступна частина термінології дає нам поняття того, чи є середовище детерміноване чи стохастичне.
Детерміноване середовище - це середовище, в якому дії агента дать однозначний результат.
Таким чином, наприклад, в шахах, насправді, немає жодних випадковостей при виконанні ходу.
Результат руху фігури є повністю визначеним незалежно від того, куди я збираюсь перемістити одну і ту ж фігуру.
Це ми називаємо детермінованим.
Ігри в кості, наприклад, нарди, є стохастичними.
І хоча ви рухаєте фігури детерміновано, результат дії також включає кидання костей, а результат цієї дії передбачити неможливо.
В результаті кидання костей є певна доля випадковості, саме тому ми називаємо таке середовище стохастичним.
Тепер поговоримо про дискретні та неперервні середовища.
В дискретному середовищі існує кінцева кількість варіантів вибору, і кінцева кількість речей, які може сприймати сенсор.
Таким чином, наприклад, в шахах, існує кінцева кількість станів дошки, і кінцева кількість речей, які можна зробити.
Інша ситуація в неперервних середовищах, де простір можливих дій чи речей, які можуть сприймати сенсори може бути безкінечним.
Так, наприклад, якщо ви кидаєте дротики, існує безкінечна кількість кутів і прискорень, які ви можете їм надати.
І останнє, ми розрізняємо сприятливе та вороже середовища.
В сприятливих середовищах, оточення може бути випадковим.
Воно може бути стохастичним, але саме по собі не переслідує ніякої цілі, що буде перешкоджати нашим цілям.
Так, наприклад, погода - сприятливе середовище.
Вона може бути випадковою.
Вона може впливати на результат ваших дій.
Але вона не старається протистояти вам.
І навпаки, є ворожі середовища, наприклад, в шахах, де ваш опонент переслідує ціль вашого програшу.
Виявляється, що в ворожих середовищах набагато важче прийняти правильне рішення, оскільки опонент активно оглядає вас і протидіє досягненню ваших цілей, на відміну від сприятливих середовищ, які хоча і можуть бути стохастичними, проте не зацікавлені в тому, щоб погіршити ваше життя.
Отже, давайте визначимо, наскільки добре ви сприйняли матеріал вирішуючи наступне завдання.
Отже, є 4 концепції: частково та повністю доступне для огляду середовише, стохастичне та детерміноване, неперервне і дискретне, вороже та сприятливе.
А зараз питання буде стосуватись гри в шашки.
Відмітьте один чи всі атрибути, які можна застосувати.
Отже, якщо ви вважаєте, що шашки частково доступні для огляду, відмітьте тут.
В іншому випадку, не відмічайте.
Якщо ви думаєте, що вони стохастичні - відмітьте тут, неперервні - тут, ворожі - тут.
Якщо ви не знаєте, що таке шашки, пошукайте інформацію про них в Вебі.
Сигнальне вогнище без сумніву є однією із найдавніших технологій для передачі інформації - можливо, відноситься до першого контрольованого використання вогню.
Це дозволяє одній людині вливати на переконання іншої - на відстані.
Через здатність помічати присутність або відсутність чогось, ми можемо перемкнутись між двома переконаннями.
Одна різниця.
Два стани.
І якщо ми повернемося назад в історії, то зрозуміємо, що це було дуже важливо для військових сил, які покладаються на ефективний зв'язок.
І прекрасним місцем початку є грецький міф Кадмуса - фінікійського принца, який представив Греції "фонетичні" літери.
Грецький алфавіт - запозичений з фінікійських літер - разом зі світлом та папірусом, спровокував перехід влади від жерців до воєнних.
І грецька воєнна історія надає переконливий доказ перших досягнень у комунікації, що випливає з використання сигнальних факелів.
Полібій був грецьким істориком, народженим у 200 р. до .н.е.
Він написав "Історії", які є скарбницею деталей відносно того, які були тогочасні засоби зв'язку.
Він пише: " Сила дії в правильний час робить великий вклад в успіх воєнних кампаній.
І вогняні сигнали є найбільш ефективними засобами, які допомагають нам у їх веденні."
Однак, обмеженість дії сигнального вогню була зрозумілою для нього.
Він пише:
"Це стало можливим для тих, хто погодив сигнали для передачі інформації, що, скажімо, флот прибув.
Але коли виявлялося, що деякі містяни були винні у зраді чи у місті мала статися різанина - речі, які траплялися часто, але не могли бути передбаченими - всі ці проблеми кинули виклик комунікації за допомогою сигнального вогню.
Сигнальний вогонь - це чудова штука, коли проміжок можливих повідомлень малий - такий як: ворог прибуває або не прибуває.
Однак, коли інтервал повідомлень - який є загальним числом можливих сповіщень - зростає, була потреба спілкуватись по-іншому.
В "Історіях" Полібій описав технологію, розроблену Енеєм Тактиком - одним із найдавніших грецьких письменників про мистецтво ведення війни - з 4-го століття до н.е.
І його технологія була описана наступним чином:
"Тим, хто мав передати нагальні новини один одному за допомогою сигнального вогню, мали заготувати дві посудини однакової довжини та глибини.
А через середину повинен пройти стрижень, розділений на рівні частини - кожна чітко відмежована від іншої, позначена грецькою літерою.
Кожна літера буде відповідати одному повідомленню із довідкової таблиці, що містить найбільш поширені події, що виникають під час війни.
Щоби передати повідомлення, вони робили наступним чином:
Спочатку, відправник підіймає свій смолоскип, щоб дати сигнал, що у нього є повідомлення.
Той хто приймає повідомлення також підіймає свій смолоскип, сигналізуючи, що він готовий прийняти його.
Потім відправник опускає свій смолоскип, і вони обоє починають осушувати свої посудини з просвердленого отвору такого ж розміру в нижній частині.
Тепер, коли цілі досягнуто, відправник підіймає свій смолоскип, сигналізуючи, що вони разом мають припинити потік води.
Це дає в результаті рівний рівень води, позначаючи єдине отримане послання.
Цей хитромудрий метод використовував різницю в часі, щоб передати повідомлення.
Однак, можливості для вираження були обмеженими, в основному через його швидкість.
Полібій потім пише про новіший метод - вперше винайдений Демократом - про який він говорив "удосконалений мною, цілком однозначний і здатний до оповіщення - з точністю - для будь-якого нагального повідомлення.
Його метод - тепер знаний як "квадрат Полібія" - працює наступним чином:
Двоє людей, розділені відстанню, кожен має 10 смолоскипів - розділених на 2 групи по 5.
Щоб почати, відправник підіймає смолоскип і очікує на відповідь отримувача.
Потім, відправник запалює деяку кількість з кожної групи смолоскипів - і підіймає їх.
Отримувач рахує кількість смолоскипів, піднятих у першій групі
Це число визначає положення ряду в алфавітній системі, що вони її поділяють.
А друга група смолоскипів символізує позицію стовпця у системі.
Перетин рядка та стовпця визначає літеру, яку було надіслано.
Усвідомте, цей метод можна розглядати як обмін двома символами.
Кожна група з п'яти смолоскипів є символом, який був обмежений п'ятьма ймовірностями - від одного до п'яти смолоскипів.
Разом, ці два символи перемножуються, щоб дати 5 x 5 = 25 ймовірностей - не 5+5.
Множення демонструє важливе комбінаторне розуміння цієї історії.
Воно було виразно пояснене в 6-му столітті до н.е. Індійський медичний текст, що відноситься до Сушрути - древнього індійського мудреця - розказує про наступне:
"Дано 6 різних спецій, скільки можливих різних смаків ви можете скомпонувати?"
Що ж, процес змішування може бути розбитий на 6 питань:
Ви додаєте А?
Так чи ні?
Ви додаєте В?
C?
D?
E? and F?
Зрозумійте, це розгалужується на дерево можливих послідовностей відповіді - 2 x 2 x 2 x 2 x 2 x 2 = 64 ... 64 різних послідовностей відповідей є, таким чином, можливими.
Уявіть собі, що при даних n так-чи-ні запитаннях є 2 в степені n можливих послідовностей.
У 1605 році Френсіс Бекон доступно пояснив як ця ідея могла дозволити комусь надсилати всі літери алфавіту, використовуючи лише одну ймовірність.
[Що стосується] його "двостороннього шифру" Бекон писав як відомо:
"Перестановка двох букв за п'ять розміщень бути задовольняти 32 ймовірності.
Для цього мистецтва відкривається шлях, в якому людина може виразити і означити наміри свого розуму - на будь-якій відстані - з об'єктами, які здатні лише на 2 ймовірності."
Проста ідея щодо використання однієї різниці щоб спілкуватись [всі літери] алфавіту дійсно отримала злет у 17-му сторіччі, через винайдення телескопу Ліпперші у 1608 році, та Галілео у 1609.
Потужність людського зору швидко збільшилась і стрибнула вгору з 3 чи 8, аж до 33 разів - і далі.
Отож, спостереження єдиної різниці могло здійснюватись на ще більші відстані.
Роберт Гук, англійський ерудит цікавився покращенням зорової здатності людини, використовуючи лінзи, що спровокував прогрес, коли він сказав Королівському товариству в 1684 році, що раптом ", з невеликою практикою, однаковий знак може бути побачений у Парижі, за хвилину після висвітлення в Лондоні.
Це супроводжувалося потоком винаходів, щоб більш ефективно передати розбіжності на великі відстані.
Одна технологія, з 1795 року прекрасно демонструє використання єдиної різниці, щоб зв'язати всі речі. 'shutter telegraph лорда Джоржа Мюррея був Британською реакцією на Бонапартизьку загрозу Англії.
Він складався з шести обертальних затворів, які могли направлятись на "відкрито" або "закрито".
Тут, кожен затвор асоціювався з однією різницею.
З шести затворами ми мали шість питань: відчинено чи зачинено - що надавали нам 2^6 або 64 різниці - достатньо для літер, чисел, і більше.
Тепер зрозумійте, що спостереження затворчатого телеграфу так само можна подумати як спостереження одного з 64-х різних шляхів через дерево прийняття рішень.
А з телескопом тепер було можливо надсилати літери на неймовірні відстані між маяками.
Однак, спостереження в 1820 році привело до революційної технології, яка назавжди змінила як далеко ці різниці можуть подорожувати поміж сигнальними маяками.
Це поклало початок новим ідеям, які перенесли нас в "Інформаційне Століття".
Я подумала: "Буду говорити про смерть".
Це ніби якась сучасна пристрасть.
Але все ж передумала.
Смерть неминуча, жахлива, але я хочу розповісти про чудову спадщину, яку люди залишають після смерті.
Ось про що я хочу поговорити.
Арт Бухвальд залишив свій гумор у спадок на відео, яке з'явилося невдовзі після його смерті, де він каже,
"Привіт!
Я Арт Бухвальд і я тільки що помер".
А під час поїздки на Галапагос, яку я виграла на TED, я зустріла Майка, який залишає записки в кіберпросторі, у яких він веде хроніку своєї подорожі через рак.
А мій батько залишив мені у спадок свій почерк у своїх листах та записній книжці.
Останні два роки свого життя він хворів, і за цей час списав цілий записник думками про мене.
Він писав про мої сильні риси, про мої слабкості, лагідно радив, як їх подолати, згадував різні випадки, і показав моє життя немов у дзеркалі.
Коли його не стало, я усвідомила, що більше ніхто мені не пише.
Писати від руки - це мистецтво, яке зникає.
Я "за" емейли. Я погоджуюся, що треба думати, коли набираєш листа, але навіщо відмовлятися від старих звичок заради нових?
Чому б не писати листи і обмінюватися мейлами одночасно?
У мене ніколи не було часу сісти і поговорити з татом, але я би з радістю обміняла всі ці роки на одні-єдині обійми з ним.
Але вже пізно.
Тоді я виймаю і перечитую його листи. Папір, до якого торкалася рука мого тата, в моїй руці. Я відчуваю зв'язок з ним.
Можливо нам слід залишати у спадок своїм дітям цінності, а не гроші.
Цінні особисті речі - альбом для автографів, лист, сповнений душевних пошуків.
Якщо частина глядачів TED купить красивий папір -
Джоне, то буде перероблений папір - і напише красивий лист до тих, кого вони люблять, ми почнемо революцію, а наші діти підуть на уроки каліграфії.
Що ж я збираюся залишити своєму синові?
Я збираю альбоми з автографами, тому звертаюся до авторів у цьому залі - я полюватиму за вами, і за CD також, Трейсі.
Я планую надрукувати свій записник.
Поки я дивилася, як полум'я поглинає тіло мого батька, я сиділа біля його похоронного багаття і писала.
Поняття не маю, як це зробити, але я вирішила зібрати його думки разом зі своїми у книгу і залишити цю опубліковану книгу своєму синові.
Наостанок я зачитаю кілька рядків, які написала під час кремації батька.
Мовознавці, будь ласка, пробачте за мою граматику, бо я не заглядала до неї останні 10 років.
Уперше я вийняла підручник перед тим, як приїхати сюди.
"Картина в рамці, порох у пляшці, безмежна енергія, ув'язнена у пляшці, змушують мене боротися з реальністю, змушують мене боротися з дорослішанням.
Я чую тебе і знаю - ти хочеш, щоб я була сильна, але зараз мене засмоктує вниз, я оточена бурхливими водами емоцій, я задихаюся в них, я прагну очистити душу, прагну сягнути твердої опори ще раз, продовжити боротьбу і розквітнути, так, як ти вчив мене.
Твій схвальний шепіт у вирі мого відчаю підтримує мене і викидає на берег розуму, аби знову жити і знову любити".
Дякую.
Гени передались вам від ваших батьків, звісно.
І від їхніх батьків.
І від батьків їхніх батьків.
Ну...ви розумієте.
У вас 23 пари хромосом. По одній парі від кожного з батьків.
Майже на кожну хромосому, успадковану від матері є хромосома,успадкована від батька, який так само успадкував копії тих самих генів.
Разом вони утворюють пару гомологічних хромосом.
Однак, хромосоми Х і Y особливі.
Зазвичай,у жінок дві Х-хромосоми, в той час як у чоловіків - хромосоми Х та Y.
Ви успадковуєте одну Х-хромосому від матері, а від того,яку хромосому ви успадкуєте від батька, Х чи Y, залежить ваша стать.
Більшість клітин дорослої людини містять два набори хромосом, але в сперматозоїдах і яйцеклітинах - по одному наборі з 23 хромосом.
Коли у тілі формуються сперматозоїди чи яйцеклітина, відбувається поділ клітини і пари хромосом розділяються.
Половина кожної пари хромосом випадковим чином переходить в нову дочірню клітину.
Саме тому, коли вас зачали, ви отримали половину генів матері і половину генів батька. Але ваші брати і сестри не обов'язково дістали таку ж копію генів як у вас,
хіба що ви один з близнюків.
Для того,щоб сформувалися сперматозоїди чи яйцеклітина хромосоми подвоюються наступним чином.
Коли гомологічні пари відділяються одна від одної, вони іноді схрещуються і у випадкових точках обмінюються ділянками ДНК.
Це називається генетичною рекомбінацією.
В процесі рекомбінації гени перемішуються, тому гени,які ви передаєте своїм дітям, не точною копією генів, успадкованих вами від ваших батьків.
Більшість хромосом не придатні для того, щоб дуже далеко простежити ваш родовід .
Тим не менше, більшість Y-хромосом передається від батька до сина в незмінному вигляді.
Так само, як у людей, ДНК у мітохондрії передається тільки від матері до дитини.
З цієї причини, родовід по батьківській або по материній лінії легше простежити, якщо використовувати Y-хромосому або мітохондріальну ДНК.
Коли при заплідненні сперматозоїди і яйцеклітина з'єднуються, вони утворюють нову клітину з двома повними наборами з 23-х хромосом, один набір від матері, інший - від батька.
Клітина ділиться, утворює нові клітини, знову і знову, аж поки не сформується дитина.
Погляньмо правді в очі: керувати автомобілем небезпечно.
Це одна з тих речей, про які ми не любимо думати, але те, що ікони та амулети "на щастя" люди в усіх куточках світу вішають на панель керування, свідчить про те, що ми усвідомлюємо, що це правда.
Дорожньо-траспортні пригоди - основна причина смерті серед молоді віком від 16 до 19 років в Америці -- основна причина смерті.
То в чому ж тоді справа?
Ніхто не може з впевненістю сказати, але я пам'ятаю свою першу аварію.
Я була молодим водієм та їхала по шосе, попереду мене рухалось авто, я побачила, що його водій почав гальмувати.
"Добре, все гаразд, цей чолов'яга знижує швидкість, я теж знижу".
І натиснула на гальма.
Але ні, цей чоловік не знижує швидкість.
Цей чоловік зупиняється, раптово зупиняє авто, повна зупинка авто на шосе.
Тобто з 65 км/год швидкість впала до нуля?
Я різко натиснула на гальма.
Я відчула поштовх антиблокувальної гальмівної системи, але машина продовжувала рухатись. Вона не зупиниться, я знала, що вона не зупиниться, спрацювали подушки безпеки, машина не підлягає ремонту, але, на щастя, ніхто не постраждав.
Але я навіть не думала про те, що машина зупинялася. Гадаю це становище можна виправити.
Я думаю, що ми можемо змінити процес керування машиною, надавши нашим автівкам можливість розмовляти одна з одною.
Я лише хочу, щоб зараз Ви трохи замислились над тим, що таке керування авто.
Сідаєте у машину.
Зачиняєте двері.
Ви знаходитесь у скляній кульці.
Ви не можете напряму відчувати світ навколо Вас.
Ваша машина - наче продовження Вашого тіла.
Ваше завдання - керувати авто з обмеженою видимістю на дорогах, знаходячись всередині та посеред інших металевих велетнів, рухаючись з надлюдською швидкістю.
Уявили?
І єдине, що у Вас є для орієнтації - це лише Ваші два ока.
Добре, отже, це все, що у Вас є, очі, які взагалі-то призначені для іншого, але потім люди просять Вас зробити таку річ, як наприклад,
Ви хочете змінити смугу, по якій рухаєтесь, що перш за все вони Вас попросять зробити?
Відвести Ваш погляд від дороги.
Все вірно.
Припиніть дивитися, куди Ви рухаєтесь, поверніться, перевірте "сліпі плями" та продовжуйте рухатись уперед по дорозі, не дивлячись, куди Ви їдете.
Ви та всі інші.
І ось це називається безпечним способом керування.
Чому ми це робимо?
Тому що ми повинні так робити, нам треба зробити вибір, на що саме дивитися - чи я дивлюсь сюди, чи туди?
Що важливіше?
І зазвичай в нас виходить фантастично визначатись та обирати на що саме треба звернути увагу на дорозі.
Але іноді ми дещо не помічаємо.
Час від часу ми реагуємо на ситуацію або невірно або запізно.
В незчисленній кількості дорожньо-траспортних пригод водії говорили,
"Я її не помітив".
І я вірю в це, я в це вірю.
Ми в змозі бачити лише певну частину.
Але сьогодні існують технології, які можуть полегшити наше завдання.
В майбутньому, з можливістю обміну інформацією між машинами, ми зможемо бачити не лише три машини попереду і три машини позаду, праворуч та ліворуч, і всі одночасно - з висоти пташиного польоту, ми зможемо навіть заглянути в ці машини.
Ми матимемо змогу бачити швидкість машини, яка рухається попереду нас, як швидко ось той водій рухається або зупиняється.
Якщо водій знижуватиме швидкість до нуля, я про це знатиму.
І за допомогою розрахунків та алгоритмів, а також моделей передбачення, ми будемо мати змогу побачити майбутнє.
Ви мабуть думаєте, що це неможливо.
Як можна передбачити майбутнє?
Це ж складно.
Насправді, ні.
Що стосується машин, це можливо.
Машини є тривимірними об'єктами, в яких є фіксоване місцезнаходження та швидкість.
Вони пересуваються дорогою.
Частенько вони рухаються незнайомими автошляхами.
Зовсім нескладно зробити розумні передбачення щодо того, де машина буде у найближчому майбутньому.
Навіть якщо ви знаходитесь у машині і якийсь мотоцикліст проноситься повз Вас - шуууууух!--- 85 миль/год по шосе, дорожня смуга розходиться -- я знаю, з Вами таке траплялось -- цей чувак не просто з'явився "хтозна-звідки".
Цей чувак вже їхав десь півгодини.
(Сміх)
Правда ж?
Я маю на увазі, хтось його таки бачив.
10, 20, 30 миль назад, хтось його таки вже бачив, і щойно одна машина побачить цього водія, вона заносить його на карту, він на карті - його місце розташування, швидкість, надійна оцінка того, що він продовжуватиме їхати зі швидкістю 85 миль за годину.
Ви будете знати, тому що Ваше авто буде знати, адже та інша машина прошепче дещо на вухо Вашій машині, щось на кшталт, "До речі, 5 хвилин, мотоцикліст, пильнуй".
Ви можете зробити ймовірні передбачення щодо того, яким чином машини поводяться.
Я маю на увазі, що вони підлягають законам Ньютона.
І це дуже добре.
Отже, як ми це можемо зробити?
Можна почати з чогось простенького, такого як взаємообмін інформацією щодо місця розташування наших авто, просто поділитися пошуковим навігатором GPS .
Якщо моя машина обладнана пошуковим навігатором та камерою, я маю досить чітке уявлення про те, де я знаходжусь та з якою швидкістю я рухаюсь.
За допомогою зображення з комп'ютера, я можу оцінити, де знаходяться машини навколо мене, і прикинути куди вони рухаються.
І так само для інших машин.
Вони можуть мати точне уявлення про те, де вони, і прикинути, де приблизно знаходяться інші авто.
А що коли дві машини поділяться такою інформацією, якщо вони зможуть заговорити одна до одної?
Я можу точно вам сказати, що станеться.
Обидві моделі будуть покращені.
Кожен виграє.
Професор Боб Ванґ та його команда провели комп'ютерне тестування того, що станеться якщо скласти приблизні розрахунки, навіть за умови, що рух на дорозі не інтенсивний, в разі, якщо машини поділяться інформацією зі своїх GPS, і ми перемістили це дослідження з комп'ютерного тестування на стенд автоматичного тестування з автоматичними механізмами, які обладнані такими самим сенсорами, як і автомобілі: стерео камери, пошуковий пристрій GPS, та двомірний лазерний дальномір, які зазвичай використовуються для резервних систем.
Ми також прикріпляємо непомітну радіостанцію короткодистанційного зв'язку, і ці автоматичні механізми, які беруть участь у тестуванні, спілкуються між собою.
Коли ці механізми-роботи наближаються один до одного, вони пильно слідкують за місцем розташування один одного, і можуть уникнути зіткнення.
Наразі ми додаємо все більше таких механізмів-роботів до цього експерименту, та стикаємося з деякими проблемами.
Одна з таких проблем полягає в тому, що коли накопичується велика кількість таких "розмов", важко обробити всі ці пакетні дані, отже, Ви маєте розставляти пріорітети, і саме на цьому етапі на допомогу приходить модель передбачення.
Якщо всі Ваші механізми-роботи ведуть облік ймовірних траекторій, Ви не звертаєте на такі дані багато уваги.
Ви вирізняєте одного водія, який виглядає так, наче він трохи збився з курсу.
Цей водій може стати проблемою.
І Ви можете передбачити нову траекторію.
Таким чином, Ви не лише знаєте, що він збився з курсу, але й знаєте, яким саме чином він буде рухатись.
І знаєте, яких водіїв Ви маєте попередити, щоб вони встигли вчасно зреагувати.
І ми хотіли так само визначитись, яким чином можна найкраще попередити?
Як ці авто можуть прошепотіти:
"Вшивайся звідси".
Отже, це залежить від двох чинників: перший - можливості машини, та другий - можливості водія.
Якщо навіть у водія прекрасна машина, але він чи то на телефоні, чи то зайнятий чимось, вони, швидше за все, не у найкращій ситуації, щоб вчасно відреагувати на надзвичайну ситуацію.
Тому ми почали проводити окреме дослідження, намагаючись розробити модель стану водія.
І наразі, використовуючи комплект із трьох камер, ми можемо визначити, чи дивиться водій вперед, кудись убік, вниз, на телефон, чи він попиває каву.
Ми можемо передбачити дорожньо-транспортну пригоду і так само можемо визначити, хто і які машини знаходяться у найкращій позиції для того, щоб звільнити дорожню смугу, розрахувати найбезпечніший шлях для кожного.
Загалом, ці технології існують сьогодні.
Я вважаю, що найбільша проблема, з якою ми стикаємося - це наше власне бажання обмінюватись інформацією.
Я думаю, що це дуже спантеличує. Оця думка про те, що наші машини будуть нас пильнувати, говорити про нас іншим машинам, що ми будемо рухатися по дорозі, купаючись в морі пліток.
Але я вірю, що це можна зробити таким чином, щоб захистити наше право на приватність, так само як зараз, коли я дивлюся на Вашу машину ззовні, я про Вас нічого не знаю.
Якщо я погляну на Ваш номерний знак, мені це про Вас нічого не говорить.
Я вірю, що наші машини можуть розмовляти про нас за нашими спинами.
(Сміх)
І я думаю, що це буде чудовим винаходом.
Я хочу, щоб Ви на хвилинку замислились, чи справді Ви хочете, щоб спантеличений підліток за Вашою спиною не знав про те, що Ви гальмуєте, що Ви збираєтесь повністю зупинитися.
Шляхом добровільного взаємообміну інформацією, ми можемо координувати свої дії якнайкраще для кожного.
Тож дозвольте Вашому автомобілю пліткувати про Вас.
Це допоможе зробити автошляхи набагато безпечнішими.
Дякую.
(Оплески)
Останні 13 років Уявіть, 13 років Я був частиною особливої команди при InSightec в Ізраїлі яка має партнерів у всьому світі щоб впровадити цю ідею, цей метод неінвазивну хірургію від дослідницької лабораторії до рутинного клінічного використання.
І саме про це йтиме мова 13 років - деякі з вас, тут присутніх, зрозуміють, що означає це число.
В мене сьогодні, в цей день, таке відчуття, ніби я ще раз пройшов обряд бар - міцви
Сміх
І ця мрія стала дійсністю завдяки поєднанню двох відомих технологій
Одна з них - це сила ультразвуку а інша можливість діагностування шляхом магнітно - резонансної томографії.
Тож давайте спочатку поговоримо про фокусований ультразвук
Я тримаю в руці муляж, який імітує людську тканину
Він зроблений із силікону
Він прозорий
Отже, подивіться, він непошкоджений, повністю прозорий.
На екрані ви бачите акустичну лабораторію.
Ви бачите цей муляж всередині замкнутої системи.
Це установка, яка знаходиться в фізичній лабораторії.
З правого боку ви бачите ультразвуковий випромінювач.
Отож ультразвуковий випромінювач випускає ультразвуковий промінь, який фокусується всередині цього муляжу.
Отже, коли ви чуєте клацання, це означає, що енергія почала виділятися. і ви бачите невеличку уражену ділянку всередині муляжу.
Тож все навколо цієї ділянки залишається цілісним і непошкодженим.
Лише всередині утворилась невелика уражена ділянка.
Тепер уявіть, що ця пухлина у людському мозку і ми маємо дістатися до неї всередині мозку.
Ми здатні це зробити, не пошкоджуючи жодну з тканин.
Тож це, на мою думку, перший справжній хірургічний метод, що повністю відповідає принципам Гіпократа.
Сміх.
Добре, давайте поговоримо трішечки про ультразвук, про силу ультразвуку.
Ви знаєте все про сканування, ультразвукове сканування.
І ви знаєте також про літотрипсію - дроблення ниркового каміння.
Але ультразвук можна модифікувати так, щоб він виконував будь-яке завдання. тому що це механічна сила.
Власне кажучи, це сила, яка здійснює вплив на тканину, через яку вона проходить.
Тож ви можете змінити її інтенсивність, частоту, тривалість, форму імпульсу ультразвуку так, щоб створити будь-що - від пульверизатора до молотка, так би мовити.
І я збираюсь показати вам різноманітні способи, як можна застосувати ультразвук в медицині, лише фокусуючи його,- фокусуючи фізично.
Однак, ця ідея пристосувати фокусований ультразвук у цілях лікування пухлин мозку зовсім не нова.
Коли я народився, ця ідея вже була сформульована такими зачинателями як брати Фрай та Ларс Лекселл, який, власне, відомий як винахідник гамма-ножа.
Але, можливо, вам не відомо, що у 50-х роках він намагався зробити лоботомію мозку неінвазивно шляхом застосування фокусованого ультразвуку.
Проте йому це не вдалося, отож він потім винайшов гамма-ніж.
Це змушує нас задуматися, у чому причина їхньої поразки.
Їм бракувало дечого вельми суттєвого.
Їм не вистачало бачення.
Поки магнітний резонанс не був винайдений, а саме, не був об'єднаний з методом фокусованого ультразвуку, ми не могли отримати зворотнього зв'язку - ні анатомічного, ні фізіологічного - щоб отримати повністю неінвазивний хірургічний метод зі зворотнім зв'язком.
Тож ось як вона виглядає, операційна кімната майбутнього.
Це - блок магнітного резонатора з системою фокусованого ультразвуку.
І я наведу вам декілька прикладів.
Перший з них стосується мозку.
Одним з порушень мозкової діяльності, які можна лікувати з допомогою фокусованого ультразвуку є порушення руху, такі як хвороба Паркінсона або есенціальний тремор.
Що є типовим для цих станів, зокрема, для есенціального тремору, - це нездатність пити або їсти щось рідке - кашу чи суп, не проливаючи все на себе, або писати розбірливо і неможливість бути дійсно незалежним від сторонньої допомоги.
Я хочу познайомити вас з Джоном.
Джон - професор історії на пенсії з Вірджинії.
Він страждав від есенціального тремору багато років.
І медикаменти вже йому не допомагали.
Багато таких пацієнтів відмовляються від хірургічного втручання і не хочуть, щоб їм оперували мозок.
Але близько чотирьох чи п'яти місяців тому, на ньому був застосований експериментальний метод.
Цей метод - використання фокусованого ультразвуку з метою видалення ділянки його таламусу був санкціонований Федеральним управлінням США з контролю якості продуктів харчування, напоїв і лікарських препаратів для використання Вірджинським університетом в Шарлотсвіллі.
Ось його почерк.
20 червня 2011 року якщо ви можете це прочитати .Це його почерк у ранок перед тим, як він мав пройти процедуру МР.
Зараз я покажу вам, як виглядає стандартна процедура такого типу, що таке неінвазивна хірургія.
Отже, ми кладемо пацієнта на стіл МР, ми підєднуємо випромінювач - у цьому випадку, до мозку, але у випадку, якщо б лікувався інший орган, ми б застосували інший тип випромінювача.
І тоді фізіолог проводить звичайно магнітно-резонансне сканування.
І мета цього... в мене немає указки але ви бачите тут зелену ділянку, схожу на чотирикутник чи трапецію
Це, так би мовити, загальна площа для лікування.
Це безпечна межа навколо цілі.
Ця ціль знаходиться в таламусі.
Як тільки фізіолог отримує зображення і встановлює всі необхідні границі безпеки і так далі, він виділяє точку ви бачите круглу точку посередині, там де курсор і натискає блакитну кнопку під назвою "зруйнувати".
Ми називаємо цю процедуру введення енергії "руйнація ультразвуком".
Єдиною ручною роботою, яку виконує при цьому фізіолог - це рухання мишкою.
Це - єдиний пристрій, який необхідний йому для цієї процедури.
Отже, він натискає "зруйнувати", і ось що стається
Ви бачите випромінювач - світло-блакитного кольору.
Між черепом і випромінювачем є вода.
З випромінювача випускається заряд енергії.
Він підвищує температуру.
Спочатку нам потрібно переконатися що ми на націлились на правильну точку.
Тож перша обробка ультразвуком має нижчий заряд енергії.
Вона не завдає ніякого пошкодження, але підвищує температуру на декілька градусів.
Одна з унікальних можливостей, які дає нам використання МР, - це можливість неінвазивного вимірювання температури.
Це дійсно унікальна здатність МР.
Вона не використовується в звичайному діагностуванні.
Але тут ми можемо отримати водночас і анатомічне зображення, і температурні показники в реальному часі.
Ви можете бачити ці точки на графіку.
Температура була тимчасово підвищена до 43 градусів Цельсія.
Це не завдає ніякої шкоди.
Але суть в тому, що ми переконалися, що націлені на правильну точку.
Отже, як тільки фізіолог впевнюється в тому, що потрібна ділянка виділена, він переходить до руйнування на повній потужності. як ви бачите на зображенні.
І ви бачите, що температура підвищується до 55 - 60 градусів Цельсія.
Якщо ви продовжите цю процедуру більш ніж на секунду, цього буде достатньо, щоб зруйнувати клітинний білок.
А ось результат з боку пацієнта - на той самий день після лікування.
Це - негайне полегшення.
Аплодисменти.
Дякую.
Джон є одним з дюжини тих сміливих, відважних людей, які добровільно погодилися на експеримент.
Ви маєте розуміти, що відбувається в голові у людини, коли вона іде на ризик.
Ось цитата з вуст Джона після того, як він побачив результат.
Він сказав - "Це дивовижно".
Його ж дружина сказала, що це найщасливіший момент у її житті.
Ви запитаєте - чому.
Одне з послань, які я хочу донести - це відстоювання нормального рівня життя.
Такі люди втрачають свою незалежність.
Вони залежні від інших.
А Джон сьогодні є повністю незалежним.
Він повернувся до нормального ритму життя.
Він грає у гольф, як і будь-який пенсіонер у Вірджинії.
Ось тут, в цій ділянці, ви можете побачити помутніння.
Воно займає близько 3-ьох міліметрів прямо у центральній частині мозку.
Ділянка навколо не пошкоджена.
У нього немає неврологічної недостатності.
Йому не потрібна реабілітація або щось подібне.
Він повернувся до нормального життя.
Давайте розглянемо більш болісне питання.
Біль може зробити ваше життя нестерпним.
І люди страждають від різних видів болю таких як невропатичний біль, біль у попереку та біль при захворюванні на рак від кісткових метастазів, коли метастази дістаються вашого мозку, тоді інколи це дуже боляче.
Фокусований ультразвук показав свою ефективність в успішному лікуванні всіх вищезгаданих недугів, позбавляючи болю дуже швидко.
Я хочу розповісти вам про Пі Джея.
Він 78-річний фермер який страждав від болю як би це виразити - у сідниці.
У нього були метастази у правій сідниці, і він не міг знаходитись у сидячому положенні навіть після застосування медикаментів.
Він був змушений утримуватися від будь-якої фермерської роботи.
Його лікували стандартною променевою терапією, але це не допомогло.
Багато таких пацієнтів надають перевагу променевій терапії.
І, знову ж таки, він згодився на радикальний експеримент, який ми проводили у всьому світі, в тому числі і в США.
Насправді, його привела дружина.
Вони їхали близько 3-ьох годин від їхньої ферми до лікарні.
Він був змушений сидіти на подушці, не рухаючись, оскільки це було дуже боляче.
Він пройшов лікування, і вже на зворотньому шляху він міг самостійно керувати вантажівкою.
Знову ж таки, -негайне полегшення.
Ви маєте розуміти, що відчувають ці люди, і що переживають їхні сім'ї, коли трапляється щось подібне.
Він знову повернувся до свого звичного життя на фермі.
Він їздить на своєму тракторі. Він регулярно їздить на коні до їхнього гірського будиночку.
І він дуже щасливий.
Але, ви запитаєте мене, як щодо боротьби, боротьби з раком?
Давайте розглянемо ситуацію з первинним раком.
Як можна цьому зарадити?
У мене є хороша і погана новина.
Хороша новина - зробити можна багато.
Це було показано за межами Сполучених Штатів.
Зробити це в США дуже скрутно.
Я не бачу... для цієї нації це щось накшталт колективної волі чи якоїсь національної мети, якої вкрай необхідно досягнути, але цього не станеться.
І не лише в силу державного регулювання, а й через кількість коштів, необхідних при теперішній конструктивній медицині та кількості досліджень і так далі, необхідних для реалізації цієї мети.
Отже, перші дві сфери застосування - це рак грудей та рак простати.
Ці два види раку були першими, до яких застосували метод фокусованого ультразвуку.
І результати при лікуванні раку грудей цим методом виявилися кращими, ніж при хірургічному втручанні.
Але у мене є послання і для чоловіків.
Вчора ми слухали промову пані Кваєн про одне небажане явище при раку простати.
Зараз з фокусованим ультразвуком, керованим МР, зявилася унікальна можливість - тому що ми можемо фактично говорити про лапмектромію простати, коли лікування застосовується лише до осередку пухлини без видалення цілої залози, і, таким чином, уникаючи всіх проблем, повязаних з потенцією і нетриманням.
Бувають і інші ракові пухлини в черевній порожнині - вони зустрічаються досить рідко - підшлункової залози, печінки, нирок.
Проблема у лікуванні такого пацієнта, у тому, що під час усіх наших процедур він знаходиться при свідомості, і розмовляє з фізіологом - і ми повинні навчити МР деяких хитрощів щодо того, як робити це у реальному часі.
І на це піде багато часу.
Можливо, два роки.
А тепер в мене є послання для жінок.
І воно полягає в наступному: у 2004 році Федеральне управління США з контролю якості продуктів харчування, напоїв і лікарських препаратів затвердило метод фокусованого ультразвуку, керованого МР для лікування симптоматичних маткових фіброїдів.
Жінки страждають від цього недугу.
Всі ці пухлини характеризуються сильними кровотечами підчас місячних, черевним тиском та біллю у спині, частим сечовипусканням.
Іноді, вони навіть не в змозі завагітніти через фіброїди.
Це - Френсіс.
У неї діагностували фіброїд розміром з грейпфрут.
Це - великий фіброїд.
Їй запропонували зробити видалення матки, але це неприйнятна пропозиція для жінки, яка планує в майбутньому завагітніти.
Тож вона вирішила випробувати метод фокусованого ультразвуку в 2008 році
А в 2010-ому вона стала матір'ю здорового немовляти.
Запалилося нове життя.
Аплодисменти.
Наостанок я хотів би залишити для вас чотири послання.
Перше - подумайте тільки про кількість страждань, яких змогли уникнути пацієнти, пройшовши процедуру неінвазивної хірургії, а також економічний та емоційний тягар, якого змогли уникнути їхні сім'ї та оточення як і суспільство загалом - і, я думаю, як і їхні лікарі, до речі.
Ще одне, на чому я хотів би наголосити, - це новий тип відносин між лікарем-фізіологом і його пацієнтами, коли пацієнт на операційному столі знаходиться при свідомості і може навіть слідкувати за ходом операції.
При всіх наших процедурах пацієнт тримає палець на клавіші, яка дозволяє припинити процес руйнування.
Він може зупинити операцію у будь-яку мить.
І на цьому я хотів би подякувати вам за увагу.
Аплодисменти.
Як відомо, нацисти прийшли до влади у 1933 р, та до середини 1933 р. вони стали єдиною дозволеною політичною партією Німеччини.
Гітлер, по суті, стає диктатором Німеччини.
Проте їм недостатньо захопленої влади, вони хочуть запевнитись, що вони її втримають.
І починаючи з 1934 р. вони продовжують укріплювати свою владу та починають усувати своїх опонентів більш відкрито.
Коли я кажу усувати, то маю на увазі вбивство цих осіб.
У нацистів існує цілий апарат влади, але окрім Гітлера найпомітнішими є три фігури.
Це Йозеф Геббельс, який очолює нацистську пропаганду.
Це і Герман Герінг, який стоїть на чолі таємної поліції нацистів, гестапо. Згодом гестапо потрапляє під контроль СС, а саме - Генріха Гіммлера.
Він є ключовою фігурою у переозброєнні Німеччини для бойової готовності.
Зрештою, він очолює Люфтваффе - німецькі військово-повітряні сили часів Другої світової війни.
Отже, Генріх Гіммлер керує Шутцштаффель, яка є більш відомою як СС і являє собою воєнізовану групу нацистської партії. Її метою є залякування й ліквідація (як ми побачимо) опонентів партії, також вона фактично несе відповідальність за планування й проведення голокосту.
Вже у 1934 р. Гітлер ще більше прагне ліквідувати своїх опонентів - мова йде не лише про конкурентів за межами партії, ми також говоримо про осіб всередині нацистської партії.
Найпомітнішим з них був Ернст Рем, який, як видно на цій фотографії, безсумнівно був нацистом.
Він стояв на чолі штурмових загонів або СА - воєнізованої групи, від якої відкололась СС, крім того
СА була значно самостійнішою, ніж того бажав Гітлер і не користувалась популярністю серед населення Німеччини через свої насильницькі методи.
Гітлер та його заступники вбачали у Ремі потенційного ворога влади Гітлера у партії.
Тому у 1934 р., а саме 30 червня, - точніше з 30-го червня по 2-ге липня - сталось те, що називають Ніччю довгих ножів, хоча вірніше було б сказати Ночі довгих ножів. У Ніч довгих ножів, під приводом уявного перевороту чи путчу, сплановаго Ернстом Ремом,
СС і гестапо починають оточувати Рема, його союзників та усіх можливих ворогів Гітлера.
Вони оточують їх і починають знищувати, розстрілювати.
Ернста Рема заарештовують, коли ж він відмовляється скоїти самогубство у тюремній камері, його розстрілюють в упор.
Ліквідовано Грегора Штрассера, який був членом партії і вважався ворогом Гітлера.
Курт фон Шлейхер, колишній канцлер Німеччини, був, на думку Гітлера, його конкурентом, тому його разом із дружиною також розстрілюють .
Густав Ріттер фон Кар, якого аж ніяк не можна назвати ворогом Гітлера, зіграв одну з ключових ролей у придушенні Пивного путчу - Пивного путчу 1923-го року, який зазнав поразки. Густав фон Кар був приречений на смерть.
Крім цих чотирьох фігур було знищено багатьох впливових осіб.
Протягом декількох ночей було ліквідовано більш ніж 85 високопоставлених чиновників Німеччини.
Як ми далі побачимо, це лише початок зміцнення влади нацистів, яке вже відбувалось за рахунок нелегальних методів.
Уявіть великий вибух, коли ми набрали висоту 1 км.
Уявіть літак, повний диму.
Уявіть, що двигун стукає: клац, клац, клац, клац, клац, клац, клац.
Страшний звук.
У мене було унікальне місце в той день — 1D.
Я був єдиним, хто міг поговорити з бортпровідниками.
І я відразу ж подивився на них, а вони сказали: "Все в порядку.
Напевно, зіткнулися з птахами."
Пілот тим часом вже розвернув літак, а відлетіли ми недалеко.
Було видно Манхеттен.
Через дві хвилини відбулися одразу три події.
Пілот вирівняв літак вздовж річки Гудзон.
Зазвичай маршрут не такий.
(Сміх)
Він вимкнув двигуни.
Тепер уявіть, що ви в літаку в повній тиші.
А потім він сказав три слова — найбезпристрасніші три слова в моєму житті.
Він сказав:
"Приготуйтеся до зіткнення".
До стюардеси у мене запитань більше не було.
(Сміх)
Я бачив в її очах, в них був жах.
Життя скінчилося.
Тепер я хочу розповісти вам три речі, я дізнався того дня про себе.
Я дізнався, що все змінюється за мить.
У нас є список того, що ми хочемо зробити в житті, і я думав про тих, з ким хотів зустрітися, але так і не зустрівся, про всіх тих, з ким не встиг помиритися, про те, що хотів спробувати, і так і не встиг.
Коли я думав про це пізніше, мені спала на думку аналогія, а саме, "Я колекціоную погане вино."
Бо якщо вино готове, і є, з ким його випити, я його відкрию.
Я не хочу більше відкладати нічого в житті.
І ця невідкладність, це прагнення насправді змінили моє життя.
Друга річ, якої я дізнався тоді, — в той момент, коли ми пролетіли повз міст Дж. Вашингтона, дивом не зачепивши його, — я подумав: ти диви, я насправді шкодую тільки про одне.
Я прожив хороше життя.
Людині властиво помилятися — я помилявся, намагався стати краще у всьому.
Але як людині я часто дозволяв своєму "я" заважати мені.
І я пошкодував про час, витрачений дарма на неважливі речі з дорогими для мене людьми.
І я подумав про мої стосунки з дружиною, з друзями, зі знайомими.
Пізніше, розмірковуючи про це, я вирішив позбутися негативної енергії у своєму житті.
Моє життя не ідеальне, але стало набагато краще.
Я вже два роки не сварився з дружиною.
Це класне відчуття.
Я більше не прагну бути правим; Я обираю бути щасливим.
Третє, про що я дізнався, коли в голові ментальний годинник починає відраховувати "15, 14, 13."
Я бачу, що вода все ближче.
Я кажу собі:
"Будь ласка, вибухни."
Я не хочу, щоб ця штука розпалася на 20 шматків, як у тих документальних фільмах.
І поки ми продовжували зниження, я раптом відчув: ти диви, виявляється, помирати не страшно.
Неначе ми готуємося до цього все наше життя.
Але було дуже сумно.
Я не хотів іти; я люблю своє життя.
І цей смуток втілився в одну думку — про те, що я хочу лише одного.
Я хотів побачити, як виростуть мої діти.
Місяць по тому я прийшов на виступ своєї дочки. Вона — першокласниця; безталання ... ... поки що.
(Сміх)
І я скрутився і плакав, як мале дитя.
І це наповнило змістом моє життя.
І я зрозумів тоді, з'єднавши ці дві події, що єдине, що важливо в моєму житті, — це бути хорошим батьком.
Найважливіша, найголовніша, єдина моя ціль у житті — бути хорошим батьком.
Мені було дано чудесний дар пережити той день.
Мені було дароване й інше — можливість заглянути в майбутнє і повернутися назад і змінити своє життя.
Я запитую всіх вас, хто літає літаками, уявіть, що те ж трапиться з вашим — ні, не насправді — просто уявіть, як це вплинуло б на вас?
Що б ви зробили з того, що постійно відкладаєте, тому що думаєте, що ви будете завжди?
Що б ви змінили у відносинах з близькими і з негативною енергією в них?
І найголовніше, чи робите ви все, щоб бути найкращим батьком?
Дякую.
(Оплески)
Згідно з так званим Датським дослідженням близнюків лише 10% від середньої тривалості життя пересічної людини в певних біологічних межах, є генетично обумовленими.
Інші 90% залежать від способу життя.
Отже, передумова Блакитних зон передбачає наступне: якщо ми знайдемо оптимальний для довголіття спосіб життя, нам вдасться вивести справді дієву формулу довголіття.
Але, якщо ви запитаєте середньостатистичного американця, в чому полягає оптимальна формула довголіття, він, мабуть, не зможе відповісти вам.
Мабуть, він щось чув про модні дієти, такі як дієта Південного узбережжя чи дієта Аткінса.
Ще є піраміда харчування, запропонована Міністерством сільського господарства США.
Існують також поради Опри.
Є ще поради Доктора Оз.
Насправді, існує багато плутанини навколо того, що саме допомагає нам жити довше.
Чи варто нам брати участь у марафонах чи займатись йогою?
Чи треба їсти органічне м'ясо або, може, тофу?
І, коли мова заходить про біодобавки, чи варто їх приймати?
А як щодо гормонів і ресвератролу?
Чи відіграє особиста мета у цьому всьому якусь роль?
А духовність?
А спілкування?
Що ж, наш підхід до пошуку шляху до довголіття передбачав, залучившись підтримкою National Geographic і Національного інституту старіння, знайти чотири території з відповідною демографічною ситуацією, які б були географічно окресленими.
Потім команда експертів прибула туди, щоб методично дослідити спосіб життя тамтешніх жителів для виокремлення міжкультурних особливостей.
Наприкінці я розповім вам про остаточний результат.
Але, спершу, я б хотів розвіяти декілька загальновідомих міфів щодо довголіття.
Міф перший: якщо дуже старатися, можна дожити до 100 років.
Брехня.
Проблема в тому, що лише одна людина з 5,000 в Америці доживає до 100 років.
Шанси є дуже малими.
Незважаючи на те, що це найшвидший демографічний приріст в Америці, дожити до 100 років дуже важко.
Проблема в тому, що ми не запрограмовані на довголіття. ми запрограмовані на так звану успішність продовження роду.
Мені подобається така назва.
Вона нагадує мені про мої студентські роки.
Під терміном "успішність продовження роду" біологи мають на увазі вік, коли ви маєте дітей, а також наступне покоління, тобто вік, коли ваші діти мають дітей.
Після цього вплив еволюції зводиться до нуля.
Якщо ви ссавець, чи пацюк, чи слон, чи людина, загалом зберігається та сама картина.
Отже, щоб дожити до 100 років, треба не лише вести хороший спосіб життя, але також виграти в "генетичній лотереї".
Міф другий: існують певні методи, що допомагають сповільнити, запустити у зворотньому напрямку, чи навіть зупинити поцес старіння.
Брехня.
Задумавшись, можна знайти 99 речей, які роблять нас старішими.
Позбавте мозок кисню лише на декілька хвилин, і клітини мозку вмиратимуть, вони не відновлюються.
Занадто завзято зіграйте у тенніс, і ви пошкодите хрящ в коліні, який ніколи не відновиться.
Наші артерії можуть закупоритися.
Мозок може забитися тромбами, а ще можна захворіти на хворобу Альцгеймера.
Стільки всього поганого може статись.
Наше тіло має 35 трильйонів клітин, повторюю, трильйонів.
(Сміх)
Клітини оновлюються кожні 8 років.
Кожен такий цикл оновлення супроводжується втратами. Ці втрати нагромаджуються.
Цей процес експотенціальний.
ВІн нагадує дні, коли ми всі мали альбоми Бітлз чи Іґлз і, коли ми перезаписували їх на касети, а потім давали друзям, щоб і ті зробили собі копії, і, зрештою, досить швидко платівка через поганий звук перетворювалась на сміття.
Подібний процес відбувається з нашими клітинами. саме тому 65-літня людина старіє в 125 разів швидше, ніж людина в 12 років.
Отже, якщо нічого неможливо зробити, щоб сповільнити або зупинити старіння, постає питання: що я роблю тут?
Справа в тому, що наука стверджує, що можливості людського тіла, мого, вашого, сягають 90 років, жінки живуть трошки більше.
Але тривалість життя в цій країні становить лише 78 років.
Отже, десь на шляху ми втрачаємо близько 12 років нашого життя.
Але ці роки ми могли б повернути.
І, згідно з результатами досліджень, ці роки пройшли б, в цілому, без хронічних захворювань, захворювань серця, раку і діабету.
Ми вважаємо, що найкращий спосіб зрозуміти, де ці недостаючі роки, це подивитися на представників різних культур по всьому світу, які, власне, проживають їх, на території, де люди доживають до 100 років у 10 разів частіше, ніж ми, території, де тривалість життя на добрячу дюжину років більша, середній рівень смертності нижчий, ніж у нашій країні.
Ми знайшли нашу першу блакитну зону приблизно за 125 миль від узбережжя Італії, на острові Сардинія.
Але не весь острів, з населенням 1.4 мільйонів людей, а лише гірська його частина, провінція під назвою Нуоро.
Ось там і знаходиться місцина, де чоловіки живуть найдовше, приблизно в 10 разів довше, ніж в Америці.
І це не тільки місце, де люди досягають 100-річчя, при цьому вони зберігають дивовижну енергійність.
Там 102-річні люди їдуть велосипедами на роботу, рубають дрова, і можуть дати фору тим, хто на 60 років молодший.
(Сміх)
Їхня історія сягає часів Ісуса Христа.
Це, фактично, цивілізація Бронзового віку, ізольована від світу.
Через те, що земля тут неродюча, вони переважно займаються вівчарством, що передбачає регулярне, неінтенсивне фізичне навантаження.
У їхній дієті переважає рослинна їжа, яку вони вирощуть на власних полях.
Вони печуть прісний хліб з цільнозернової пшениці твердих сортів, який називається "карта музіка" (*нотний папір), а також сир з молока травоїдних тварин, що робить цей сир багатим на жирні кислоти типу Омега-3, які відрізняються від жирних кислот типу Омега-6, характерних для тварин, котрі харчуються кукурудзою. А ще вони роблять вино, в якому втричі більше поліфенолів, ніж у будь-якому іншому вині у світі.
Воно називається Каннонау.
Але справжній секрет полягає в організації їхнього суспільства.
І одною з відмінних ознак сардинського суспільства є їхнє ставлення до людей старшого віку.
Чи помічали ви тут, в Америці, що соціальна вартісність йде на спад після 24 років?
Лише гляньте на рекламу.
Там, у Сардинії, чим старшим ти стаєш, тим більше тебе цінують, тим більше тебе поважають за мудрість.
Зайшовши до бару в Сардинії, замість календаря з купальниками з журналу Sports Illustrated, ви побачите календар з зображенням довгожителів.
І це виявляється корисним не лише для старіючих батьків, щоб триматися ближче до родини, що додає їм десь 4-6 років життя, а й, згідно досліджень, для дітей в цих родинах, тому що знижує рівень смертності і захворювань.
Це так званий "ефект бабусі".
Ми знайшли нашу другу Блакитну зону на іншому кінці планети, приблизно 800 миль південніше від Токіо, на архіпелазі Окінава.
Окінава складається з 161 маленького острова.
А на півночі основного острова знаходиться своєрідна точка відліку світового довголіття.
Це місце, де жіноче населення живе найдовше у світі.
Це місце, де люди найчастіше, будучи в доброму здоров'ї, доживають до довголіття.
У них є те, що нам потрібно.
Вони живуть довго, а помирають часто уві сні, дуже швидко, і часто, скажу я вам, це стається після сексу.
Вони живуть на добрих сім років довше, ніж сердньостатистичний американець.
Там вп'ятеро більше 100-річних, ніж в Америці.
В п'ять разів меншим є рівень захворювання кишечника і молочної залози, які є поширеними в Америці.
Ще у них в шість разів менше серцево-судинних захворювань.
Те, що їхній спосіб життя призводить до таких показників, заставляє нас повчитися у них.
Що ж вони роблять?
Знову ж таки, харчування, основою якого є рослинна їжа, багато кольорових овочів.
Вони їдять у вісім разів більше тофу, ніж американці.
Але важливішим за те, що вони їдять, є те, як вони їдять.
Вони вдаються до різних маленьких хитрощів, щоб уникнути переїдання, що становить, як відомо, проблему тут, в Америці.
Ось декілька таких стратегій: вони їдять з маленьких тарілок, що забезпечує споживання меншої кількості калорій за один прийом їжі.
Вони не схильні до сімейного застілля, коли можна з'їсти дуже багато за постійними розмовами, натомість, вони сервірують їжу за стійкою, а вже потім несуть її до столу.
В них також є прислів'я, якому 3,000 років, воно, на мою думку, є основою здорового харчування.
Прислів'я було запропоноване Конфуцієм.
Ця дієта відома як Хара-Хатчі-Бу.
Це просто слова, які люди промовляють перед прийомом їжі, щоб нагадати собі, що варто припинити їсти, коли шлунок заповнений на 80%.
Необхідно півгодини, щоб відчуття ситості надійшло від шлунку до мозку.
Пам'ятаючи, що слід зупинитись, коли шлунок заповнений на 80%, людина уникає переїдання.
Але, як і Сардинія, Окінава має певні соціальні норми, які можуть бути пов'язаними з довголіттям.
Відомо, що ізоляція вбиває.
П'ятнадцять років тому середньостатистичний американець мав трьох близьких друзів.
Сьогодні ця цифра знизилась до півтори.
Якби вам пощастило народитися в Окінаві, ви б були частиною системи, де кожен автоматично має півдюжини друзів, з якими і проживає своє життя.
Вони називають це Моаі.
Якщо ви в Моаі, очікується, що ви розділите свій достаток, якщо отримаєте його, а якщо все погано, дитина захворіла, хтось з батьків помер, то завжди є хтось, на кого можна покластись.
Це група Моаі, ці 5 жінок разом вже протягом 97 років.
Їх середній вік - 102 роки.
В Америці зазвичай доросле життя поділяють на 2 періоди.
Це наше працездатне життя, коли ми продуктивні.
А потім, в один день - бац, і ми вже на пенсії.
І, як правило, це означає, що після виходу на пенсію ми осідаємо в зручному кріслі, або ж переїжджаємо в Арізону грати в гольф.
В мові Окінави навіть не існує слова "пенсія".
Замість цього існує одне слово, що охоплює все життя загалом, і це слово "ікігай".
При перекладі воно означає
"причина, заради якої ми прокидаємося вранці".
Для цього 102-літнього майстра з карате ікігай - це передати далі його мистецтво боротьби.
Для цього 100-річного рибалки ікігай полягає в хорошому улові для його сім'ї тричі на тиждень.
Національний інститут старіння дав нам анкету для опитування серед довгожителів.
Одним з питань - вони були укладені з урахуванням культурних особливостей людей, на яких вони були розраховані - отже, одним з питань було :
"Який ваш ікігай?"
Вони зразу могли сказати, заради чого прокидаються щоранку.
Для цієї 102-річної жінки, ікігай це просто її прапраправнучка.
Дві подружки з різницею у віці 101 з половиною роки.
І я запитав її, як це - тримати на руках свою прапраправнучку.
Вона схилила голову і відповіла,
"Це як попасти прямісінько в рай".
Ця думка здалась мені неймовірною.
Мій редактор з National Geographic хотів, щоб я знайшов Блакитну зону в Америці.
Спершу ми шукали її в преріях Міннесоти, де велика кількість довгожителів.
Але, як виявилось, це тому, що вся молодь виїхала.
(Сміх)
Тому нам довелося знову повернутись до початкових даних.
І ми знайшли людей з найдовшою тривалістю життя в Америці серед адвентистів сьомого дня, які компактно проживають в районі м.Лома Лінда, в Каліфорнії.
Адвентисти є консервативними Методистами.
Вони святкують сабат (святий день) від заходу сонця в п'ятницю до сходу сонця в суботу.
Вони називають ці 24 години "святим часом".
Вони дотримуються п'яти звичок, які і дарують їм довгожительство, образно кажучи.
В Америці тривалість життя в середньому становить 80 років для жінок.
Але для жінок-адвентистів тривалість життя становить 89 років.
І ця різниця є ще більш разючою серед чоловіків, які здебільшого живуть на 11 років довше, ніж американці.
Це дослідження, яке проводилося серед групи людей, що налічує 70, 000 осіб протягом 30 років.
Першокласне дослідження.
І я вважаю, що воно якнайкраще ілюструє проект пошуку Блакитних зон.
Це різнорідна громада.
Вона складається з людей білої раси, афроамериканців, латиноамериканців та американців азіатського походження.
Єдине, що об'єднує їх - це ряд простих життєвих звичок, яких вони ритуально дотримуються впродовж усього життя.
Правила їхнього харчування продиктовані Біблією.
Книга Буття:
Глава I, Вірш 29, в якій Господь говорить про бобові і зерна, і ще строфа про овочі, і, очевидно, що нічого не згадується про м'ясо.
Вони дуже серйозно ставляться до цього "святого часу".
24 години щотижня, незважаючи на зайнятість і завантаженість на роботі, чи необхідність відвезти кудись дітей, вони відкладають це все, щоб зосередитись на Богові, на соціальних зв'язках, а потім, як невід'ємна частина їх релігії, відбуваються прогулянки на природі.
Всі ці заходи мають вплив не тому, що відбуваються час від часу, а тому, що їх дотримуються кожного тижня впродовж усього життя.
В цьому немає нічого важкого чи дорогого.
Адвентисти проводять дозвілля з іншими адвентистами.
І, якщо ви підете на вечірку до адвентистів, ви не побачите там людей, що попивають віскі чи курять траву.
Натомість вони ведуть бесіди про свої наступні прогулянки на природі, обмінюються рецептами, і, звичайно, моляться.
Таким чином вони сильно впливають один на одного.
Це культура, в якій виріс Еллсуорт Верам.
Йому 97 років.
Він - мультимільйонер. Тим не менше, коли підрядник захотів 6,000 доларів за зведення паркану, він відповів:
"За такі гроші я і сам це зроблю".
Наступні три дні він пересипав цемент лопатою, і забивав стовпи.
І, як і очікувалось, на четвертий день він потрапив до операційної.
Але не як хворий, а як хірург, що робив операцію на відкритому серці.
В свої 97 він досі проводить 20 операцій на відкритому серці кожного місяця.
Еду Роулінгзу зараз 102 роки. Він справжній ковбой, кожен ранок він починає з плавання.
А на вихідних він полюбляє ставати на серфборд і зрізати вершечки хвиль.
А це Мардж Детон.
Їй 104.
ЇЇ внук живе тут, в Твін Сіті.
День вона починає з піднімання гирь.
Потім вона катається на велосипеді.
А потім сідає за кермо свого янтарного Кадиллака Севіль 1994-го року, і мчить по автостраді Сан Бернардино, де вона досі є волонтером у семи різних організаціях.
Я побував у 19 суворих експедиціях. Навряд ви знайдете ще одну людину окрім мене, хто б на своєму велосипеді об'їхав Сахару без сонцезахисного крему.
Але скажу вам, що немає жахливішої пригоди, ніж як побувати в машині, якою керує Мардж Детон.
"Незнайомець - це друг, з яким я ще не знайома", - сказала вона мені.
Отже, які спільні риси об'єднують ці три культури?
До яких хитрощів вони вдаються?
Ми зуміли звести ці риси до дев'яти.
Взагалі ми провели ще дві експедиції в Блакитні зони з тих пір, і ці спільні риси є характерними і там.
Першою рисою є, і тут я скажу дещо неочікуване, відсутність спортивного навантаження, принаймні в тому вигляді, в якому ми його собі уявляємо.
Замість того, вони організовують своє життя таким чином, щоб завжди бути активними.
Ці 100-річні жінки з Окінави сідають і встають з підлоги, через те, що вони сидять на підлозі, від 30 до 40 разів на день.
Сардинці живуть у вертикальних будиночках, весь час спускаючись і піднімаючись сходами.
Кожен похід в магазин чи до церкви, чи в гості до друга є прогулянкою.
В них немає особливих вигод.
Немає автоматичних приладів для роботи на подвір'ї чи вдома.
Якщо їм потрібно замісити пиріг, вони роблять це руками.
Це і є фізична активність.
Це спалює калорії так само, як бігова доріжка.
Коли ж вони вдаються до фізичного навантаження, вони роблять речі, які їм подобаються.
Вони багато гуляють, це єдиний перевірений спосіб запобігання спаду розумових здібностей. А ще вони займаються городництвом.
Вони знають, як правильно організувати своє життя, отже, в них правильний світогляд.
В кожної з цих культур є час, відведений на зниження темпу.
Сардинці моляться.
Адвентисти сьомого дня теж моляться.
Жителі Окінави шанують предків.
Коли ви перебуваєте у стресі чи постійній метушні, це призводить до так званої реакції збудження. яка може стати причиною виникнення хвороби Альцгеймера і серцево-судинних захворювань.
Якщо ви кожного дня відпочиватимете хоч би 15 хвилин, ви зміните реакцію збудження на протилежний стан.
У них є термін для позначення життєвої цілі, ікігай, як у жителів Окінави.
Вам відомо, що двома найнебезпечнішими роками життя є рік народження, через високий рівень дитячої смертності, і рік виходу на пенсію.
Ці люди знають ціль свого життя, вони активні, що додає їм близько семи років до середньої тривалості життя.
Не існує дієти довголіття.
Натомість ці люди трошки випивають кожного дня, що не було б важким завданням для американців.
(Сміх)
Вони їдять переважно їжу рослинного походження.
Це не означає, що вони не їдять м'ясо, але вони ще їдять багато бобових і горіхів.
В них є хитрощі, які допомагають їм уникнути ожиріння.
Це невеличкі правила, які підказують їм встати з-за столу в правильний момент.
В основі цього всього лежить система взаємозв'язку.
На першому місці в них сім'я, виховання дітей і догляд за старіючими батьками.
Всі вони переважно належать до віруючих громад. що додає від 4 до 14 років життя, якщо практикувати це 4 рази на місяць.
І найголовнішим є те, що вони оточені правильними людьми.
Вони або були народжені серед них, або навмисне оточили себе правильними людьми.
Згідно з Фрамінгемським дослідженням, якщо три ваших близьких друга страждають на ожиріння, то ваша можливість захворіти на цю недугу збільшується на 50%.
Отже, якщо ви проводите час з нездоровими людьми, це має відчутний вплив на вас.
Натомість, якщо ваші друзі люблять активний відпочинок, боулінг, хокей, катання на велосипеді чи городництво, якщо ваші друзі випивають помірно, але не забагато, якщо вони правильно харчуються, якщо це сімейні люди, які довіряють вам і ви можете довіряти їм, то це матиме найбільший вплив над часом.
Дієти не є результативними.
За всю історію ні одна дієта не спрацювала більше, ніж на двох відсотках населення.
Системне тренування зазвичай починається в січні, а закінчується в жовтні.
Коли ж мова заходить про довголіття, не існує короткотривалих завдань у вигляді таблетки чи ще чогось.
Якщо задуматися, то ваші друзі є вашим довготривалим інтересом, і тому, мабуть, це те найважливіше, що допоможе вам додати років і радості вашому життю.
(Оплески)
У 1470 рр. у Флоренції, коли Леонардо зарекомендував себе, як митець, у місті вже було багато важливих та успішних митців.
Знали не тільки про Верроккйо, а також про Боттічеллі, Філіпо Ліпі та братів Поллайоло.
Отже, Леонардо вирішив досягнути успіху поза межами Флоренції, він пише листа Дюку Мілана, в цьому листі він перераховує всі свої вміння.
Він намагається знайти роботу, особливо хоче працювати у Дюка Мілана.
Цей лист- а він зберігся - цікавий тим, що в ньому широкий перелік умінь Леонардо, але вони не мають нічого спільного з живописом чи скульптурою.
Леонардо пише, що він вміє будувати фортеці, створювати нову зброю та ін.
Лише в кінці листа він каже:
"Я вмію створювати скульптури з мармуру, бронзи, глини, а також малювати".
Ми вважаємо Леонардо визначним художником, таким він був насправді, але читаючи листа, розуміємо, що малювання не було його пріоритетом, про нього він згадав аж в кінці листа.
Наприклад, він міг винайти нову зброю.
Ось його метальний механізм, по його колесах лазили чоловіки, таким чином механізм міг метати стріли.
Він сказав, що вміє конструювати зброю для війни, бо думав, що саме це потрібно Дюку.
Коли митець працював при дворі, коли він працював на Дюка, він відповідав за багато речей.
Не просто малював та створював скульптури.
Вони повинні були вигадувати зброю.
Ось інший зразок, схожий на танк, він перерізав людину навпіл.
Леонардо говорить Дюку, що вміє зробити систему зрошування.
Цей механізм може піднімати вгору воду.
Він говорить, що вміє малювати карти для військових та для сільськогосподарських цілей.
Ця карта створена пізніше, але відображає ту ж ідею.
Це долина в Тоскані.
В пошуках роботи в кінці 15 ст. в Італії, митець повинен був продавати себе.
У листі Леонардо також говорить про ідею створення кінної скульптури славетного Дюкового батька Франческо Сфорца.
Цей проект спершу доручили одному із братів Поллайоло.
Ми бачимо проект скульптури Сфорца на коні.
Ми не знаємо достовірно, але можливо вона мала бути виконана із бронзи.
Полауло цей проект не завершив, тому в листі Леонардо наголошує: "Я можу допрацювати цей проект", він знає, що для Дюка це дуже важливо.
Це говорить про те, що витвір мистецтва не був пов"язаний з митцем, який його задумав, він існував, як ідея, як проект для покровителя, тому різні митці могли виявити бажання створити або завершити його.
Ось ми бачимо креслення Поллайоло та раннє креслення Леонардо на той самий проект.
Помітно, що в основному вони однакові, але Леонардо притаманний енергійніший стиль.
Порвівняємо Альдостерон та АДГ (Антидіуретичний гормон) крок за кроком.
Я гадаю, нам буде корисно зробити маленьке резюме як ці двоє працюють, бо воно підкаже нам, що саме вони роблять. Маємо маленький нефрон, маленькі канальця, та клітини, що вкривають їх і в кінці сеча виводиться цим шляхом назовні. Поряд з ними знаходяться маленькі кровоносні судини, і щоб не малювати двічі я просто обріжу та вставлю цей малюнок збоку ось тут.
Я креативний технолог і спеціалізуюся на публічних інсталяціях.
Моя пристрасть - це ідея дослідження природи з тим, аби знайти в ній приховані дані.
Мені здається, що цей прихований потенціал оточує нас усюди.
Все навколо виробляє якісь дані, чи то звук, чи запах, чи вібрація.
І в моїй роботі я намагаюся знайти шлях використання і розкриття його.
В загальному це привело мене до предмету, який називається кіматика.
Кіматика - це процес візуалізації звуку шляхом вібрації середовища, такого як пісок чи вода, ви можете побачити це тут.
Давайте швидко пройдемося по історії кіматики, починаючи зі спостережень резонансу
Да Вінчі, Галілеєм та англійським вченим Робертом Хуком, а потім Ернестом Хладні.
Він створив експеримент, взяв металічну пластину і покрив її піском, став водити по ній смичком і створив візерунки Хладні, які ви бачите справа.
Рухаємося далі, наступним дослідником в цій області був джентльмен на ймення Ханс Дженні в 1970-х роках.
По суті він і придумав термін кіматика.
І потім, в теперішній час нас переніс мій колега та експерт по кіматиці, Джон Стюарт Рід.
Він люб'язно відтворив для нас експеримент Хладні.
Як ми бачимо, це металічна пластина, на цей раз з'єднана з динаміком, що підключений до генератора частоти.
Зі збільшенням частоти візерунки на пластині стають більш складними.
Як ви можете це бачити на власні очі.
(Оплески)
Так що ж мене так захоплює в кіматиці?
Для мене кіматика - це як магічний інструмент.
Як дзеркало для прихованого світу.
І оскільки існує багато способів застосування кіматики, ми можемо починати відкривати суть речей, які сховані від очей.
Такі прилади як кімаскоп, який ви бачите, використовується вченими, щоби спостерігати кіматичні візерунки.
І кількість наукового використання росте з кожним днем.
Наприклад, в океанографії, створюється словник мови дельфінів шляхом візуалізації акустичних коливань, які виробляють дельфіни.
І є надія, що в майбутньому ми зможемо глибше зрозуміти, як вони спілкуються.
Також ми можемо використовувати кіматику в лікуванні та освіті.
Це інсталяції, створені школярами.
Тут відслідковується положення їх рук. І це дозволяє контролювати і переміщати кіматичні візерунки та відображення, які вони створюють.
Також, кіматика може бути красивою природною формою мистецтва
Це зображення було створене із уривків дев'ятої симфонії Бетховена, що прозвучала через кіматичний прилад.
І це злегка перевертає все з ніг на голову.
А це "Машина" групи Пінк Флойд грає в реальному часі через кімаскоп.
Також ми можемо використовувати кіматику як дзеркало природи.
І відтворювати архетипічні форми природи.
Ось, наприклад, зліва ми бачимо сніжинку так, як вона виглядає в природі.
А справа ми бачимо сніжинку, створену кіматично.
А це - морська зірка і кіматична морська зірка
Їх є тисячі.
І що це все означає?
Тут ще потрібно багато досліджувати.
І все тільки починається.
Не так багато людей працюють в цій області.
Але уявіть собі на секунду, що звук має форму.
І ми бачили, що він може впливати на матерію і створювати форми з матерії.
Тепер давайте зробимо стрибок і подумаємо про формування Всесвіту.
Подумаємо про цей безмежний звук, що формує Всесвіт.
І якщо ми це зважимо, то, можливо, дійдемо висновку, що кіматика справила вплив на формування Всесвіту.
А ось декілька красивих зображень для вас від кількох вчених-самоучок та художників зі всього світу.
І кіматика доступна всім.
Я хочу закликати всіх присутніх направляти вашу пристрасть, ваші знання і вміння в такі області як кіматика.
І я думаю, що разом ми можемо побудувати глобальне суспільство.
Ми можемо надихати один одного.
І ми можемо розвивати це дослідження суті невидимих речей. Дякую.
(Оплески)
Клуб з 9 чоловік бажає обрати собі керівників з 3 посадовців: Президента, віце-Президента та Секретара.
Скільки можливостей є для обрання керівників з 9 даних чоловіків?
При цьому ми припускаємо, що одна людина не може займати більш ніж одну посаду.
Якщо когось обрано на посаду Президента, то ця людина вже не в змозі бути обраною на посаду віце-Президента або Секретара.
Отож, поміркуймо про ці три різні положення.
Отож, ми маємо Президента, віце-Президента скорочено ВП, і ми маємо Секретара. Скажімо першим ми обираємо Президента.
Це насправді не має значення.
Скажімо першою ми обираємо посаду Президента і ми ще не обрали жодних інших посад.
Скільки ж можливостей є для обрання Президента?
Даний клуб складається з 9 чоловік, отже маємо 9 можливостей для Президента.
Буде 9 можливостей для обрання Президента.
Ми збираємося обрати одного з цих дев"яти.
Також ми збираємося викреслити цього обраного при обиранні двох інших посад.
Правильно?
Оскільки хтось має бути Президентом, то один з цих дев"яти й буде Президентом.
Є 9 можливостей, але 1 з цих 9 буде Президентом.
Отож відкидаємо цю людину геть.
Він або вона тепер Президент.
Скільки ж людей лишилося для посади віце-Президента?
Тепер є лише 8 можливих кандидатів на посаду віце-Президента.
Вісім можливостей.
Тепер його чи її прибираємо геть.
Скільки ж тепер людей лишилося на посаду Секретара?
Тепер лише 7 можливостей для посади Секретара.
Отож якщо вам треба поміркувати про усі дані різні способи обрання правління з 9 чоловік, то маємо 9 для Президента помножити на 8 для віце-Президента помножити на 7 для Секретара.
Але ви могли зробити це й іншим шляхом.
Ви могли спочатку обрати Секретаря.
Для цього було б 9 можливостей.
Згодом ви могли б обрати віце-Президента, для цього б було 8 можливостей.
А на останок могли б обрати Президента, для цього б було лише 7 можливостей.
Будь-яким чином ви б отримали 9 помножити на 8 помножити на 7.
Погляньмо, 9 х 8 це 72, помножити на... 2 помножити на 7 це 14, 7 на 7 це 49 плюс 1 це 50.
Отож 504 можливих шляхи для обрання 3 посадовців правління клубу лише з 9 чоловік.
Сьогодні я б хотіла, щоб ви подивилися на дітей, які стають терористами-смертниками, крізь цілком іншу призму.
У 2009 році у Пакистані вибухнуло 500 бомб.
Я провела рік, працюючи з дітьми, яких тренували ставати підривниками-самовбивцями, і з талібанськими рекрутерами, намагаючись зрозуміти, як Талібан перетворював цих дітей у живу зброю, і чому ці діти активно зголошувались на таку долю.
Хочу, щоб ви подивилися коротеньке відео з мого останнього документального фільму "Діти з Талібану".
(Спів)
Сьогодні Талібан має власні школи.
Вони призначені для бідних сімей і переконують батьків відсилати туди дітей.
Натомість вони надають безкоштовне харчування та житло та іноді платять сім'ям місячну стипендію.
Ми отримали відеопропаганду, зроблену Талібаном.
Молодих хлопців вчать виправдовувати самовбивчі атаки та страчувати шпигунів.
Я налагодила контакт з дитиною з долини Сват, яка навчалася у медресе, такій як ця.
Газрат Алі походить з бідної землеробської родини у Сваті.
Він приєднався до Талібану рік тому, коли йому було 13.
Як у вашій місцевості Талібан залучає людей приєднуватись до них?
Газрат Алі:
Спершу вони кличуть нас у мечеть і проповідують нам.
Тоді вони забирають нас у медресе та навчають речей з Корану.
Шармін Обаід Шіной:
Він каже мені, що діти місяцями проходять військовий вишкіл.
ГА:
Вони навчають нас використовувати автомати Калашнікова, ракетні установки, гранати, бомби.
Вони просять нас використовувати це тільки проти невірних.
Вони вчать нас, як здійснити напад-самогубство.
ШОШ:
Чи хотіли б ви здійснити напад-самогубство?
ГА:
Якщо Бог дасть мені сил.
ШОШ:
У моєму дослідженні я бачила, що Талібан удосконалив спосіб, в який вони вербують та тренують дітей, на мою думку, цей процес складається з п'яти кроків.
Перший крок: Талібан полює на родини великі, на родини бідні, які живуть у сільській місцевості.
Вони розділяють батьків і дітей, обіцяючи забезпечувати їжу, одяг, житло цим дітям.
Тоді вони відсилають їх геть, за сотні миль, у школи жорстокого режиму, які працюють за постулатами Талібану.
Другий крок:
Вони вчать дітей Корану, який є найсвятішою книгою ісламу, арабською мовою, яку діти не розуміють і якою не вміють розмовляти.
Вони дуже сильно покладаються на вчителів, які, я особисто бачила, викривляють зміст послання для цих дітей, так, як їм це вигідно.
Цим дітям напряму заборонено читати газети, слухати радіо, читати будь-які книги, які не рекомендовані вчителями.
Якщо хтось із дітей порушує ці правила, його суворо карають.
По суті, Талібан створив цілковиту прогалину в будь-яких джерелах інформації для цих дітей.
Третій крок:
Талібан хоче, щоб ці діти ненавиділи світ, у якому вони зараз живуть.
Тож вони б'ють цих дітей - я бачила це; їх годують двічі на день черствим хлібом та водою; їм рідко дозволяють грати в ігри; їм кажуть, що вісім разів на день їм треба читати Коран.
Діти є віртуальними в'язнями; вони не можуть піти геть, піти додому.
Їхні батьки настільки бідні, що у них немає ресурсів для повернення додому.
Четвертий крок: старші члени Талібану, бойовики, починають розмовляти з молодшими хлопцями про славу мучеників.
Вони говорять їм про те, як після їхньої смерті їх вознесуть на небо, де будуть молочні та медові озера, і 72 незайманки чекатимуть на них у раю, де буде необмежена кількість їжі, і ця слава зробить з них героїв для їхньої спільноти.
По суті, це початок промивання мозку.
Крок п'ятий: я вірю, що Талібан має один з найефективніших засобів пропаганди.
Відео, які вони використовують, перериваються фотографіями чоловіків, жінок та дітей, які помирають в Іраку та Афганістані, у Пакистані.
І основним посланням є те, що західні сили не переймаються смертями цивільних, тож ті люди, що живуть у цій місцевості і підтримують уряди, які працюють із західними державами, "отримують по заслугах".
Тому громадяни Пакистану, близько 6 000 яких були вбиті за останні тільки два роки, стали об'єктами нападів цілком справедливо.
Цих дітей винагороджують за те, що вони стають підривниками-самогубцями.
Вони готові йти і битися, бо їм сказали, що це, фактично, їхній єдиний шлях прославлення ісламу.
Хочу, щоб ви подивилися ще один уривок з фільму.
Цього хлопця звати Зенола.
Він підірвав себе, убивши ще шістьох.
Цього хлопця звати Садік.
Він убив 22 особи.
Цього хлопця звати Мессуд.
Він убив 28.
Талібан курує школи для підривників-самовбивць, готуючи покоління хлопчиків для жорстоких дій супроти громадян.
Ти б хотів здійснити атаку терориста-смертника?
Хлопчик:
Хотів би.
Але тільки, якщо отримаю дозвіл від мого батька.
Коли я дивлюся на терористів-смертників, молодших за мене чи мого віку, то дуже надихаюся їхніми прекрасними атаками.
ШОШ:
Що благословенного ти отримаєш, здійснивши терористичний напад смертника?
Хлопчик:
У день суду Бог запитає мене:
"Чому ти це зробив?".
Я відповім:
"Мій Господи, тільки, щоб зробити тебе щасливим!
Я поклав своє життя у боротьбі проти невірних".
Тоді Бог подивиться на мої наміри.
Якщо в моїх намірах було викорінювати зло заради ісламу, я отримаю в нагороду рай.
Співак: ♫ У день суду♫ ♫ Мій Бог покличе мене ♫ ♫ Моє тіло знову стане неушкодженим ♫ ♫ І Бог запитає мене, чому я це зробив ♫
ШОШ:
Залишаю вас усіх з такою думкою:
Якщо б ви виросли в таких обставинах, стикнулися з таким вибором, ви б обрали жити в цьому світі чи у славі на тому світі?
Як сказав мені один з рекрутерів Талібану:
"У цій війні завжди будуть жертовні ягнята".
Дякую.
(Оплески)
У цьому відео я хотів би порівняти інвестиції та споживання.
Ми розглянемо їх у двох контекстах.
Перший я б назвав звичайним повсякденним контекстом, а інший - це те, що вони означають в економічному контексті, тому що ці слова означають щось конкретне для економіста.
І це важливо, що вони означають щось конкретне, бо ми використовуватимемо ці слова, або ці терміни, або цю класифікацію для того, щоб зрозуміти звідки береться ВВП.
Отож, повсякденне (я намалюю тут лінію) Це буде повсякденне, або розмовне тлумачення термінів, а тут знизу буде економічне тлумачення цих термінів, особливо, коли ми розглядаємо їх у контексті розрахунку ВВП.
Вони не будуть абсолютно різними, але відрізнятимуться істотно.
Отож, інвестиції в обох випадках, можна розглядати як щось, що ви робите, щоб отримати прибуток у майбутньому.
Наприклад, якщо я збудую сьогодні будинок,
Це будинок, який я сьогодні збудував, а це буде часовий відрізок.
Будинок стоятиме, і це буде інвестиція, бо він приноситиме мені прибуток у майбутньому.
Через рік я все ще житиму у цьому будинку, тому я зекономлю на оренді. Це і є майбутній прибуток.
Через два роки цей будинок все ще приноситиме якусь вигоду - це також майбутній прибуток.
У вас може бути фінансовий інструмент, або якийсь борговий інструмент. Ви позичаєте комусь гроші.
Отож, можливо, ви купуєте облігацію, що, по суті, означає, що ви позичаєте комусь гроші.
Це інвестиція, тому що у повсякденному контексті, коли у вас є цей актив, коли ви купили цей актив, він окупиться вам у майбутньому, він принесе вам певний відсоток, певний прибуток.
В побутовому сенсі це могло б бути щось на зразок... ...навчання у коледжі буде інвестицією. Отож, освіта.
Якщо ви інвестуєте гроші та час в освіту, це приноситеме свої плоди.
Роблячи це, ви маєте більше шансів отримати кращу роботу та вищу заробітню плату у майбутньому.
Це приноситиме прибуток.
Отож, це повсякденне тлумачення інвестиції.
Повсякденне тлумачення споживання, як я його розумію, це коли ви купуєте або робите щось, чим ви незабаром збираєтесь скористатися, і просто використовуючи його, яким би не був цей предмет, якщо ви його використовуєте, він принесе вам якусь користь, але це більш короткочасна річ.
Я вважаю це споживанням у повсякденному контексті. Якщо ви купите батончик і з'їсте його, це означає, що ви спожили батончик. Ви не зробили інвестиції.
Якщо ви йдете у кіно - це споживання.
І я не роблю жодних оціночних суджень щодо того, яке з цих понять краще.
Зрештою, інвестиції ви вкладаєте для того, щоб отримати вигоду у майбутньому, що може призвести до споживання, тому що споживання, врешті-решт, споживання - це річ, яка може покращити ваше життя.
Тому, я не кажу, що одне поняття краще, ніж інше.
Але перегляд фільму - це також споживання.
Покупка книги.
Хоча можна сперечатися чи це не відноситься до освіти, але, припустимо, ви купуєте не навчальну книгу. Це споживання. Це робить вас щасливішими.
Можливо, покращує якимось чином ваше життя. Економічні визначення близькі до цих повсякденних визначень, але вони трохи точніші.
Їх легше застосовувати, якщо мова йде про країну. Вони легше відстежуються.
Отож, економісти дали б таке визначення економічної інвестиції - це витрати на капітальне обладнання.
Капітальне обладнання - це, наприклад... якщо у вас є фабрика, ви купуєте обладнання для роботи заводу, ви купуєте роботів, конвеєр, ви купуєте візки та все інше.
Речі, на яких возитимуть різні предмети. Це капітальне обладнання. Це також різний інвентар, наприклад.
І вони не дуже відрізняються, обидва використовуються для того, щоб виготовляти речі на майбутнє, для отримання економічної вигоди у майбутньому.
Ви купуєте інвентар, іноді сировину, Ви додасте до них вартість, і вони будуть використані для того, щоб виробити щось у майбутньому.
Це включає навіть споруди та будівлі.
І для цього всього, в економічному сенсі... саме тому це поняття легше застосовувати...
Це здебільшого роблять фірми, і воно включає в себе одну річ, яку роблять домогосподарства, а саме - спорудження нових будинків.
Нові будинки.
Це роблять домогосподарства.
Але покупка будинку не відноситиметься ні до споживання, ні до інвестиції, тому що нічого нового не було виготовлено.
Просто змінився власник.
Отож, коли ми говоримо про котрусь з цих речей, особливо, коли ми говоримо про конкретні економічні терміни, то мається на увазі виготовлення нового капітального обладнання, нового інвентаря, нових споруд, нових будинків.
Якщо я просто куплю завод у когось іншого, це не буде внеском у ВВП, це не вважатиметься інвестицією чи споживанням, бо я просто змінюю власника активу.
Внеском у ВВП буде тільки те, що було вперше створене.
А споживання, з економічної точки зору - давайте я тут намалюю лінію - це будь-які витрати домогосподарств... ...домогосподарств... на кінцеві товари, окрім нових будинків... ...окрім нових будинків.
Давайте я поясню детальніше. Запам'ятайте, якщо ми просто змінюємо власника товару, це не враховується.
Давайте я запишу на нові, нещодавно виготовлені кінцеві товари.
Тому, здається нелогічним той факт, що відповідно до того, як ми розраховуєм ВВП, гроші, які ви витрачаєте на вищу освіту - це нові витрати на кінцеві товари... я напишу тут кінцеві товари або послуги... послуга, яку ви отримуєте - це ваша освіта.
Це вважатиметься споживанням. Отож, освіта знаходиться тут, якщо ми розглядаємо ці поняття з економічної точки зору. А в повсякденному контексті освіта буде знаходитись тут.
Припустимо, ви купуєте машину, але не для дозвілля, а тому що вона вам потрібна, щоб їздити на роботу.
З повсякденної точки зору це може бути інвестиція.
Купивши цю машину, і користуючись нею, ви маєте щось, на чому можна їздити на роботу кожного дня.
Таким чином, ви отримуєте вигоду у майбутньому. Тому, з повсякденної точки зору це може бути інвестиція.
Але з економічної - ця машина буде знаходитись тут.
Ви купили нову машину, але це буде відноситись до споживання.
Ви не купили новий будинок.
І причиною... принаймні, я так її розумію... причиною цього є те, що так простіше ці терміни застосовувати для обліку.
Ви дивитесь на витрати фірм, їх легко вирахувати.
Ви, по суті, називаєте їх інвестиціями, бо, врешті-решт, всі витрати фірм йдуть на те, щоб виготовити якийсь товар або послугу.
Тому, ці інвестиції включають будь-які витрати фірм, і окрім того, коли домогосподарства купують новий будинок, ми також називаємо це інвестицією.
Так обліковим центрам уряду легше їх відстежити.
А всю іншу діяльність домогосподарств ми називаємо споживанням.
У наступних відео ми побачимо, що є ще й інші категорії речей, які роблять уряди, а потім поговоримо про імпорт та експорт.
Ви коли-небудь цікавилися, що всередині вашого зубного нальоту?
Мабуть, ні, але такі люди, як я, цікавились.
Я працюю археогенетиком в Центрі еволюційної медицини при Університеті Цюріха і вивчаю походження та еволюцію людського здоров'я та захворювань, проводячи генетичні дослідження на скелетах та муміфікованих залишках древніх людей.
Завдяки цій роботі я сподіваюсь краще зрозуміти еволюційну вразливість нашого тіла, щоб можна було покращити та краще контролювати наше здоров'я у майбутньому.
Є різні способи підходу в еволюційній медицині, одним з них є витяг людського ДНК з древніх кісток.
І з цих екстрактів ми можемо реконструювати людський геном у різні часові проміжки та подивитися на зміни, які могли бути пов'язані з адаптацією, факторами ризику та успадкованими хворобами.
Та це лише половина історії.
Найбільші проблеми у сфері охорони здоров'я сьогодні викликані не простими мутаціями у нашому геномі, а скоріше складною та динамічною взаємодією між генетичними варіаціями, дієтою, мікробами й паразитами, і відповіддю нашою імунної системи.
Усі ці хвороби мають сильний еволюційний компонент, який напряму пов'язаний з фактом, що ми живемо нині у дуже відмінному середовищі від того, в якому еволюціонувало наше тіло.
Щоб зрозуміти ці хвороби, нам потрібно переступити через колишні дослідження людського геному і застосувати глобальніший підхід до людського здоров'я у минулому. Та на шляху є багато перепон.
По-перше, що саме ми досліджуємо?
Скелети є скрізь, їх знаходять повсюдно.
Та, звісно, усі м'які тканини розклалися, а сам скелет містить обмежену інформацію про здоров'я.
Мумії є чудовим джерелом інформації, за винятком того, що вони, насправді, обмежені географічно та в часі.
Копроліти - це скам'янілі рештки людських екскрементів, і вони надзвичайно цікаві.
Можна багато дізнатись про давні дієти та шлункові хвороби, але вони рідко трапляються.
(Сміх)
Щоб розібратися з цією проблемою, я зібрала команду міжнародних дослідників у Швейцарії, Данії та Великобританії для вивчення дуже малодослідженого, маловідомого матеріалу, знайденого про людей у всіх куточках.
Це тип скам'янілого зубного нальоту, який офіційно називається зубним каменем.
Багато з вас, мабуть, знають його як бактеріальний наліт.
Це те, що стоматолог зчищає з ваших зубів щоразу, коли ви приходите.
Під час звичного візиту до дантиста вам зчищають близько 15-30 міліграмів.
Та в давні часи, до того, як стали чистити зуби щіткою, на зубах наростало до 600 міліграмів протягом життя.
Справді важливим є те, що зубний наліт кам'яніє, як і решта скелета, і він є у величезній кількості аж до наших днів скрізь на планеті.
Ми знаходимо його повсюди, усіх часів і народів, навіть давністю в десятки тисяч років.
Навіть з епохи неандертальців та у тварин.
Колишні дослідження фокусувались тільки на мікроскопічному рівні.
Вони розглядали зубний наліт під мікроскопом і виявили пилок та рослинний крохмал, а ще клітини м'язевих тканин з м'яса тварин та бактерії.
Моя ж команда дослідників хотіла дізнатися, чи можна застосувати генетику та технологію протеоміки, щоб дослідити ДНК та протеїни, і в результаті отримати краще таксономічне заключення, щоб збагнути, що відбувається.
Ми виявили, що можна знайти багато симбіотичних та патогенних бактерій, котрі жили в носовій та ротовій порожнині.
Ми також виявили імунні протеїни, що відносилися до інфекції та запалення, а ще протеїни і ДНК, пов'язані з дієтою.
Що нас здивувало, і досить таки вразило, що ми знайшли бактерію, яка зазвичай живе у верхній дихальній системі.
Тож це дає нам віртуальний доступ до легень, де залягають багато важливих хвороб.
Ми також виявили бактерії, які зазвичай живуть у травному тракті.
Тож тепер ми можемо віртуально отримати доступ до цієї ще глибшої системи органів, яка, з одним тільки скелетом давно розклалася.
Застосовуючи розшифрування ДНК та технологію масової спектрометрії протеїнів у древньому зубному нальоті, ми можемо згенерувати величезну кількість даних, які можна використати для реконструкції детальної картинки динамічної взаємодії між дієтою, інфекцією та імунітетом тисячі років тому.
Тож те, що почалося просто з ідеї, на даний момент було застосовано, щоб встановити мільйони послідовностей, які можна використати для дослідження довгих проміжків еволюційної історії здоров'я та людських хвороб, аж до генетичного коду окремих патогенів.
З цієї інформації ми можемо дізнатися, як розвивалися патогени, а також, чому вони й далі викликають у нас хворобу.
Сподіваюся, що переконала вас у цінності зубного каменя.
На завершення від імені майбутніх археологів, я хотіла б попросити вас двічі подумати перед тим, як почистити вдома зуби.
(Оплески) Дякую.
(Оплески)
На відео, де я даю загальний огляд історії Америки через призму Громадянської Війни, я зауважив, що це дуже невдало, що Авраам Лінкольн був вбитий незадовго до закінчення Громадянської Війни.
І, хоча формально це правильно, що я хочу зробити - це уточнити своє зауваження у цьому відео.
Бо в дійсності, до того як його вбили, Лінкольн знав, що Союз дуже, дуже, дуже ймовірно виграє війну - адже більша частина армії Конфедератів вже здалась Союзу.
Хоча формально це ще не було зроблено, певні сутички ще траплялись в деяких районах Півдня.
Отже, якщо ми повернемось до 9 квітня 1865, ми побачимо битву в Аппоматокс Кортхаус і після цієї битви істотно розгромлену армію Конфедератів. Вона мусить здатись.
А це, ось прямо тут, Роберт Едвард Лі.
І 9-го квітня, 1865 року, після тієї битви, він програє Уліссу Гранту.
І однією з причин непорозуміння, з яким зіштовхуються деякі люди і з яким зіштовхнувся я, коли вперше це вивчав це те, що "Аппоматокс Кортхаус" - це назва міста; насправді поразка відбулась не в судовому залі того міста.
(І мені навіть не слід називати його "містом"; це було невелике містечко зі жменькою будівель).
Це сталось у будинку цього джентльмена:
Уілмера Макліна.
І я показую це зображення, тому що його обставини, чи те, що його пов'язувало з Громадянською Війною щиро кажучи, приголомшує, оскільки в 1861, перша битва в Громадянській Війні сталась на території його власності в Манассас, Вірджинія.
Це у Північній Вірджинії.
Він був прихильником армії Конфедератів.
Йому не подобалось, що Північна Вірджинія була так близько до Північно-Південного кордону.
Отож, він забирає свої речі та свою сім'ю, і перевозить їх до маленького містечка
Аппотомакс Кортхаус , яке знаходиться в центральній Вірджинії.
Отже, найперша велика битва на суші Громадянської Війни буквально сталась на території власності цього чоловіка і остання велика (чи, справді, найбільша) поразка в Громадянській Війні сталась в середині будинку цього чоловіка після того, як він переїжджає - і все це співпадіння.
Так сталось, що він мав найкрасивіший будинок поблизу поля бою, де кожен відчував, що це було правильно покласти величний кінець величної війни.
Хоча, не зважаючи на те, що трапилось 9-го квітня 1865 року, більша частина армії конфедератів здається армії Союзу. Причиною, чому це не є формальним закінченням війни, є те, що якби ти ще мав 175 000 військ Конфедератів, що продовжували бої на Півдні.
Тобі слід пам'ятати, що в нас ще не було телефону в той час, тож ми не могли миттєво спілкуватись.
Отже, люди, що воювали, багато з них навіть не знали про поразку армії Конфедератів перед Союзом.
Але певною мірою, ця велика поразка - це те, що призвело до вбивства Лінкольна. тому що це було, для більшості людей, це говорить тобі:
"Ей, 99.9% шансів, що Союз переміг". Або ці люди повинні дізнатись про те, що більшість армії здалась, або Союз мусить піти та повністю змусити решту армії здатись.
Лінкольн вже знає, що армія Роберта Лі отримала поразку; він знає, що перемога вже близько.
Але ось тут ми маємо цього джентльмена, ось тут:
Джон Вілкс Бут, який є прихильником справи конфедератів і, на його думку, не все ще втрачено.
Він бачить це, як великий удар для справи конфедератів і він вважає, що їм потрібно зробити щось відчайдушне, якщо вони хочуть мати бодай якісь шанси повернутись, або мати можливість зберегти свою незалежність від Союзу.
Отож, він погоджує це з іншими товаришами, і каже:
"Ей, наш єдиний шанс - це, якщо ми вб'ємо не лише Авраама Лінкольна, а й Ендрю Джонсона - віце-президента, та Улісса Гранта.
І ми вбиваємо Сьюарда, який є секретарем Штату.
І ідея тут, якщо ти вб'єш кожного, хто є на шляху стати президентом, це просто призведе все керівництво Союзу в безлад, і, можливо, це дасть цим особам, ось тут, успішну можливість втримати свою незалежність, чи, можливо, повернутися проти армії Союзу.
На жаль, для Джона Вілкс Бут (чи, гаразд, ви могли сприйняти це по-іншому), інші три людини не змогли повністю здійснити свій план.
Сьюард був поранений; він насправді отримав поранення в обличчя і все, але він не був вбитий.
А Джон Вілкс Бут був єдиною особою, хто зумів довести своє вбивство до кінця.
Отож, 14 квітня 1865, незадовго після 10.00 вечора, Авраам Лінкольн дивиться виставу в Театрі Форда і його кабінка - чоловік, що мав охороняти кабінку випивав на дворі зі своїми друзями.
Тож, я здогадуюсь, Секретна Служба насправді - безпека не була тоді такою, якою вона є тепер (сподіваюсь, якою вона є тепер).
І Джон Вілкс Бут, який насправді колись грав в цьому театрі, вибрав час в виставі, де кожен мав би сміятись та плескати, і сказав, "Ей, я тоді вистрелю; люди подумають б, що це частина гри чи ще щось, чи не звернуть б на те сильно уваги, і тоді я матиму змогу втекти".
Але, найважливіше тут - це зрозуміти, що Лінкольн знав, що армія Роберта Лі зазнала поразки в той час, коли його було вбито.
Отож, він хоча б почувався досить добре через хід війни. Переклад на українську: Оля Гапич, рев"ювер Оксана Кузьменко, благодійний фонд "Magneticone.org"
Привіт всім.
Я художник і, вже вдруге, - батько.
Дякую.
І я хочу поділитися з вами своїм останнім художнім проектом.
Це дитяча книжка для iPad.
Вона трохи своєрідна і безглузда.
Я назвав це "Струсни-Це"
І вона про усі оті штуки, що малеча робить зі своїми батьками.
(Музика)
Це, наприклад, про приучення до горщика -- з чим більшість з вас, я сподіваюсь, знайома.
Ви можете посмикати килимок.
Ви можете зробити дитячий "пук".
Ви можете потішатися як завгодно.
Лопати бульбашки.
Малювати, що взагалі кожен має робити.
Але знаєте, є одна проблема з дитячими книжками:
Я вважаю, що вони сповнені пропаганди.
Принаймні індусу важко знайти щось пристойне серед американських книжок у престижному районі.
Мене виховували інакше.
Тому я сказав: "Я протистоятиму цьому своєю власною пропагандою."
Якщо ви помітили, цю дитину виховує гомосексуальна пара.
Не подобається?
Струсніть, і отримаєте лесбійську пару.
(Сміх)
Струсніть ще, і отримаєте гетеросексуальну пару.
Ви знаєте, я навіть не вірю в концепцію ідеальної родини.
Я хочу розповісти про моє дитинство.
Я відвідував справжню Христіанську школу і навчався у чорниць, святих отців, братів і сестер.
Я мав стати добрим Самаритянином, і я став ним.
І в кінці кожного дня я повертався в традиційний індуський дім, фактично єдиний індуський дім в переважно ісламістському оточенні.
В принципі, я святкував усі релігійні обряди.
Фактично, коли по сусідству було весілля, ми всі прикрашали свої домівки до цього весілля.
І я згадую, як ми ридали, коли козенята, з якими ми грались протягом літа, перетворювались у біріані.
(Сміх)
Ми разом постилися під час Рамадану.
Це був прекрасний час.
Але я мушу сказати, я ніколи не забуду того, що сталося, коли мені було 13.
Бабрі Машид - одна з найкрасивіших мечетей в Індії, побудована королем Бабуром приблизно у 16 столітті, була зруйнована індуськими активістами.
Це викликало масові заворушення в моєму місті.
І я в перший раз опинився задіяним у суспільних заворушеннях.
До мене прибіг п'ятирічний сусідський хлопець і каже, "Раґс, Раґс.
Будь обережним, індуси вбивають нас, мусульман."
Я й кажу, "Йолоп, я індус."
(Сміх)
Він - "Он воно як!"
Ви знаєте, моє праця натхненна подібними випадками.
Навіть на моїх виставках, я намагаюсь переглядати історичні події, як Бабрі Машид, відокремлюючи лише емоційний осад і зображуючи моє власне життя.
Уявіть, що історію могли викладати по-іншому.
Згадайте цю дитячу книжку, коли її трусиш і змінюється стать батьків?
В мене є інша ідея.
Дитяча книжка про незалежність Індії - дууже патріотична.
Але струсни - і отримаєш Пакістанський кут зору.
Струсни ще - і ті самі події з точки зору Британії.
(Аплодисменти)
Потрібно відокремлювати факти від упередженості.
Навіть мої книжки для дітей наповнені чарівними пухнастими тваринами.
Але вони мають геополітичний контекст.
Вони відображають Ізраїль і Палестину,
Індію і Пакістан.
Я готую дуже важливий аргумент.
І мій аргумент - що єдиний шлях навчити творчості - це навчати дітей перспективам з раннього віку.
Врешті решт, дитячи книжки - це керівництва з батьківства, тому вам краще дати їм ці книжки, ніж навчати різномаїттю кутів зору.
І навпаки, лише тоді, коли ви вивчаєте кути зору дитина буде здатна уявити себе в чужій шкурі, уявити себе кимось дуже іншим.
Я намагаюсь довести, що творчість і мистецтво є дуже важливими інструментами емпатії.
Знаєте, я не можу обіцяти моїй дитині життя без упередженостей - ми усі упереджені - але я обіцяю упереджувати свою дитину різноманітними кутами зору.
Дякую за увагу.
(Аплодисменти)
У цьому відео я хочу навести кілька прикладів на тему властивостей степенів.
Але, перед тим, як зробити це, давайте трішки повторимо що собою являє експонента.
Скажімо, я маю 2 у третьому степені.
Ви можете спокуситись відповісти, що це дорівнює 6. І я скажу - ні, це не 6.
Це означає тричі перемножене 2.
Отже, це буде дорівнювати 2 помножити на 2 і помножити на 2, що буде дорівнювати 2х2=4, 4 х 2 дорівнює 8.
Якщо я б запитав у вас скільки буде 3 у другому степені, чи 3 в квадраті, це дорівнює 3 х 3 (двічі 3). Це дорівнює 3 помножити на 3, що дорівнює 9.
Давайте зробимо ще один.
Я думаю, ви вловлюєте загальну логіку, якщо ви ніколи цього досі не бачили.
Скажімо, маємо 5 у сьомому степені.
Це дорівнює 5 пожмножити на 5 сім разів.
5 х 5 х 5 х 5 х 5 х 5 х 5.
Тут сім, вірно?
Один, два, три, чотири, п'ять, шість, сім.
Це буде справді дуже-дуже велике число і я не буду рахувати прямо зараз.
Якщо хочете зробити це вручну, то так і робіть.
Або ж скористайтесь калькулятором, але справді дуже велике число.
Отже, одну річ ви мали б зрозуміти дуже швидко - степені збільшують дуже швидко.
5 у 17 степені - це буде ще значно більше число.
В будь-якому разі, це ми повторили про експоненти.
Тепер давайте зануримось в алгебру, використовуючи експоненти.
То скільки буде 3х --- я використаю інший колір -- скільки буде 3х помножити на 3х і поножити на 3х?
Що слід пам'ятати про множення, так це те, що немає значення в якому порядку ви множите.
Це буде те саме, що 3 помножити на 3, помножити на 3 помножити на х помножити на х і помножити на х.
І враховуючи те, що повторяли, ось ця частина 3 помножити на 3, тричі, це 3 у третьому степені.
А ця частина - х помножити на х тричі - це буде х у третьому степені.
Отже, це все можна написати як 3 у кубі помножити на х у кубі. Або ж, якщо ви знаєте, скільки буде 3 у кубі, це 9 помножити на 3, що дорівнює 27.
Це буде 27 х у кубі.
Тепер ви можете сказати: "ей, хіба ж 3х помножити на 3х помножити на 3х не дорівнює 3х у кубі?"
Вірно? Ви множите 3х на 3х тричі.
І я б сказав, що так, вірно.
Ось це ви можете інтерпретувати так, що це буде 3х піднесене до третьої степені.
І таким чином ми наткнулись на одну із наших властивостей степенів.
Зауважте.
Коли ми маємо що-небудь помножене на що-небудь, і все це піднесене до третього степеня, це дорівнює кожне з цих значень піднесене до третього степеня і перемножені між собою.
Отже 3х у кубі - це те ж саме, що 3 у третьому степені помножити на х в третьому степені, що буде 27х у кубі.
Давайте зробимо ще кілька прикладів.
Що якщо я запитаю у вас, скільки буде 6 у кубі помножене на 6 у шостому степені?
А це буде справді величезне число, але я хочу записати як степінь 6.
Я запишу 6 у шостому степені іншим кольором.
6 у кубі помножити на 6 у шостому степені, скільки це буде дорівнювати?
Отже, 6 в кубі, ми знаємо, що це 6 помножити на 6 тричі.
Це 6 помножити на 6 і помножити на 6.
І це буде ---- ось тут це зеленим кольором я теж використаю зелений.
Можливо, я зроблю обидва помаранчевим.
Це буде 6 у шостому степені.
А скільки це - 6 у шостому степені?
Це 6 помножене на 6 шість разів.
Отже, 6 х 6 х 6 х 6 х 6 і ще раз помножити на 6.
То чому це буде дорівнювати?
Це все - множимо 6 х 6 шість разів - скільки разів?
Один, два, три, чотири, п'ять, шість, сім, вісім, дев'ять разів. Вірно?
Тричі ось тут і шість разів ось тут.
Отже, множимо 6 на 6 дев'ять разів.
3 плюс 6.
Це дорівню 6 у кубі плюс 6 у шостому степені, або 6 у дев'ятому степені.
І ось так ми наткнулись на ще одну властивість степенів.
Коли беремо степені, в даному випадку 6 у кубі, 6 - це основа.
Беремо основу піднесену до степеня 3.
Коли ми маємо однакову основу, коли ми множимо дві експоненти з тією ж основою, ми можемо додати значення степенів.
Я зроблю ще кілька прикладів цього.
Пурпуровим кольором.
Скажімо, маємо 2 у квадраті помножене на 2 в четвертому степені помножене на 2 у шостому степені.
Отже, я маю однакову основу, а отже я можу додати степені.
Це буде дорівнювати 2 плюс 2 плюс 4 плюс 6, що дорівнює 2 в 12 степені.
І сподіваюсь, що це має сенс, оскільки це буде 2 помножене на 2 двічі, 2 помножене на 2 чотири рази, 2 помножене на 2 шість разів.
Коли все перемножити, це буде 2 помножене на 2 12 разів, або ж 2 у 12 степені.
Давайте у більш абстрактний спосіб, за допомогою змінних, але з тією ж логікою.
Скільки буде х у квадраті чи х у квадраті помножений на х у четвертому степені?
Ми можемо використати властивість, яку щойно вивчили.
Маємо однакову основу - х.
Отже, це буде х у степені 2 плюс 4.
Це буде дорівнювати х у шостому степені.
А якщо ви мені не вірите, то що таке х у квадраті? х у квадраті - це х помножити на х.
І якщо ви хотіли помножити це на х у четвертому степені, ви множите х на х чотири рази. х помножити на х, помножити на х, помножити на х,
То скільки разів ви множите х на х?
Один, два, три, чотири, п'ять, шість разів. х у шостому степені.
Давайте ще один приклад.
Чим більше прикладів ви побачите, тим краще, я вважаю.
Давайте іншу властивість, змішаємо і поєднаємо.
Допустимо, я маю а у кубі, піднесене до четвертого степеня.
Я скажу властивість ось тут і покажу, чому вона має сенс.
Коли ви додаєте що-небудь до експоненти, а потім підносите до степеня, ви можете перемножити степені.
Отже, це буде а в степені 3 х 4, або ж а в 12 степені.
І чому це має сенс?
Ось тут а у кубі помножене на себе ж чотири рази.
А це рівняється а в кубі помножити на а в кубі помножити на а в кубі і помножити на а в кубі.
Отже, маєму однакову основу, тому можемо додати степені.
Це буде а в степені 3 х 4, вірно?
Це дорівню а в степені 3 плюс 3 плюс 3 плюс 3, а це те саме, що 3 помножити на 4, або ж 12.
Аби повторити властивості, які ми вивчили в цьому відео, окрім огляду, що являє собою степінь, якщо дано х в степені а помножене на х в степені b, це буде дорівнювати х в степені а плюс b.
Ми бачили це ось тут. х в квадраті помножити на х в четвертому степені дорівнює х в шостому степені, 2+4.
Ми також бачили, що якщо дано х помножений на у в степені а, це те ж саме, що х в степені а помножений на у в степені а.
Ми бачили це раніше в цьому відео. Ми бачили це ось тут.
3х в кубі - це те саме, що 3 в кубі помножене на х в кубі.
3х в кубі - це те саме, що 3 в кубі помножене на х в кубі.
А тепер остання властивість, на якому ми щойно наткнулись, якщо дано х в степені а, потім ви підносите все до степені b, це рівняється х в степені а х b.
І ми це бачили ось тут. а в кубі, піднесене до четвертого степеня - це те саме, що а в степені 3х4, або ж в 12 степені.
Давайте використаємо ці властивості для розв'язування більш складних задач.
Скажімо, дано 2ху в квадраті помножене на
-х у квадраті помножене на у в квадраті, пожножене на три х в квадраті у в квадраті.
І ми хочемо це спростити.
Найкраще розпочати з ..... найлегше спростити ось це. На це можна дивитись як на -1 помножити на х в квадраті і помножити на у в квадраті.
Якщо ми візьмемо це все і піднесемо до квадрату, це все одно, що піднесення кожного з них до квадрату.
Отже, ось ця частина може бути спрощена до -1 в квадраті помножити на х в квадраті, піднесений до другого степеня, помножити на у в квадраті. І тоді, якщо ми це спростимо, мінус 1 в квадраті це просто 1, х в квадраті, піднесений до другого степеня - пам'ятаєте, можна просто перемножити значення степенів, це буде х в четвертому степені.
Це так спрощується середня частина.
Давайте глянемо, якщо ми можемо об'єднати це з іншими частинами.
Інші частини, давайте пригадаємо, це 2 ху піднесені до квадрату, і тоді 3х в квадраті у в квадраті.
Ось тепер ми просто ідемо вперед і спрощуємо все.
Ми засвоїли, що при множенні не має значення, в якому порядку множити.
Я можу переставити.
Ми зараз просто множимо 2 на х і на у в квадраті, множимо на х в четвертому степені і на у в квадраті, помножити на 3 і на х в квадраті у в квадраті.
Отже, я можу переставити все, а я переставлю таким чином, щоб було легше спростити.
Я можу помножити 2 на 3, а тоді перейматись іксами.
Я візьму такий колір.
Тоді помножити на х помножити на х в четвертому степені і помножити на х в квадраті.
І тоді я буду перейматись ігриками, помножити на у в квадраті, помножити ще раз на у в квадраті, і ще раз на у в квадраті.
І скільки це все буде дорівнювати? Отже, 2 помножити на 3.
Ви знаєте, як це зробити. Це дорівнює 6.
А скільки буде х помножити на х в четвертому степені і на х в квадраті.
Слід запам'ятати, що х - це те саме, що х в першому степені.
Будь-що в першому степені - це просто те число. Отже, ви знаєте, що 2 в першому степені - це просто 2.
3 в першому степені - це просто 3.
То чому це буде дорівнювати?
Це буде дорівнювати - маємо однакову основу х. Можемо додати степені, х в степені 1+4+2, і додаємо наступним кроком.
Тоді беремось за ігрики, помножити на у в степені 2+2+2.
Що це нам дає?
Це нам дає 6 х в сьомому степені, у в шостому степені.
І я залишу вас з однією річчю, яку ви, мабуть, вже знаєте, але це дуже цікаво.
А це питання, що відбудеться, якщо взяти щось в степені 0?
Якщо я кажу 7 в нульовому степені, то чому це дорівнює?
Я вам відразу відповім - і це може видаватись дуже нелогічним - це дорівнює 1, або 1 в нульовому степені, що також дорівнює 1.
Будь-що в нульовому степені, будь-яке число, що не дорівнює 0 в нульовому степені буде дорівнювати 1.
І щоб дати змогу вам інтуїтивно відчути, чому це так.
Подумайте про це ось в такий спосіб.
3 в першому степені - дозвольте я напишу степені - 3 в першому, другому, третьому.
Ми це зробимо із числом 3.
Я думаю, це має сенс.
3 в другому степені - це 9.
3 в третьому степені - це 27.
І, звичайно, ми спробуємо з'ясувати, скільки буде 3 у нульовому степені?
Подумайте.
Кожного разу ви зменшуєте значення степені. Кожного разу, коли значення степені зменшується на 1, ви ділите на 3.
Йдемо від 27 до 9, ви ділите на 3.
Йдемо від 9 до 3, ви ділите на 3.
Отже, якщо йти від цього степеня до цього степеня, ймовірно нам слід знову поділити на 3.
Ось чому будь-що в нульовому степені, в даному випадку 3 в нульовому степені, дорівнює 1.
Побачимось в наступних відео.
Сьогодні поговоримо про дві проблеми.
Перша:
Навчати хірургів і працювати хірургом дуже важко.
І друга: найбільше з усього на світі нас розділяє мова.
У моєму куточку світу ці дві проблеми взаємопов'язані. І сьогодні ярозповім вам, що саме маю на увазі.
Ніхто не хоче, щоб його оперували.
Хто з вас пережив операцію?
Ви хотіли цього?
Підніміть руки ті, хто хотів операцію.
Ніхто.
Ніхто не хоче, щоб його оперували такими інструментами, які роблять великі надрізи, що спричиняють чимало болю, змушують вас довго сидіти вдома на лікарняному і залишають великий рубець.
Але якщо іншого виходу немає, то було б чудово, якби вас прооперували з мінімальним втручанням.
Ось про це ми сьогодні і поговоримо - як ми практикували такий тип хірургії і навчали його інших, і взялися за пошуки кращого універсального перекладача.
Проводити такі хірургічні операції важко. Спочатку треба знечулити людину, ввести у її черевну порожнину двоокис вуглецю, надути її як кульку і вколоти у живіт ось таку гостру штуку.
Досить небезпечну. Далі треба взяти інструменти і дивитися на екран телевізора.
Подивімось, як це виглядає.
Це операція на жовчному міхурі.
У самих лише Сполучених Штатах ми проводимо мільйон таких операцій на рік.
Це справжнє фото.
Крові немає.
Бачите, наскільки хірурги зосереджені, яким уважним треба бути.
Просто погляньте на їхні обличчя.
Такої хірургії важко навчити, та й опанувати її нелегко.
У Сполучених Штатах проводять п'ять мільйонів таких операцій, і ще 20 мільйонів в інших країнах.
Ви всі чули такі слова:
"Він вроджений хірург".
Але хірургами не народжуються.
І їх ніде не роблять.
Ми не маємо таких собі інкубаторів, де вирощують хірургів.
Хірургами стають завдяки тривалій практиці.
Усе починається з основ, базових знань.
Потім - якщо все йде добре - ми запрошуємо практикантів до операційної, де вони вчаться бути асистентами.
Згодом ми вчимо їх бути хірургами-стажерами.
І коли вони пройдуть ці всі етапи за п'ять років, то отримають жаданий професійний сертифікат.
Якщо вам треба лягти під ніж, то краще хай це буде ніж сертифікованого хірурга.
Хірург отримує сертифікат і може приступати до праці.
Якщо вам пощастить, врешті-решт, ви станете майстром своєї справи.
Ця підготовка настільки важлива, що кілька учасників найбільшої спілки загальних хірургів США - SAGES - розпочали наприкінці 1990-х років навчальну програму, яка гарантує, що кожен хірург, який практикує мінімально інвазивну хірургію, матиме міцну базу знань і вмінь, які дають йому право проводити операції.
Наша програма стала такою авторитетною, що Американська рада з питань хірургії зробила її обов'язковою для кожного молодого хірурга, який хоче отримати професійний сертифікат.
Це не тільки лекції і курси. Це ще й дуже вимогливе оцінювання.
Пройти навчання дуже важко.
Торік один із наших партнерів - Американський коледж хірургії - долучився до нашої справи і оголосив, що усі хірурги мусять мати сертифікат FLS (Основи лапароскопічної хірургії), щоб займатися мінімально інвазивною хірургією.
Чи я маю на увазі тільки лікарів зі США і Канади?
Ні, я сказав - усі хірурги.
Проводити теоретичне і практичне навчання по всьому світу - це грандіозний задум.
Але коли я їжджу у рамках цього проекту світом, то тішуся дедалі більше.
SAGES оперує і навчає хірургів по всьому світу.
Однак ми зіткнулися із однією проблемою - відстань.
Ми не можемо відвідати усі місця.
Треба зменшити цей світ.
І я гадаю, що ми б могли щось тут придумати.
Особисто я люблю використовувати відео.
Мене надихнув один мій приятель - Аллан Окраїнек з Торонто.
Він довів, що хірургів можна навчати за допомогою відеоконференцзв'язку.
Ось Аллан навчає англомовного хірурга з Африки основних навичок мінімально інвазивної хірургії
Його приклад страшенно надихає.
Однак виникає ще одна проблема - з фінальним, дуже важким екзаменом.
Навіть серед людей, які нібито володіють англійською, іспит складають тільки 14 відсотків.
Для них це не тест із хірургії, а тест з англійської мови.
Розповім вам один приклад із життя.
Я працюю у Кембридзькому шпиталі.
Це основний заклад Гарвардського медичного університету.
У нас працює понад 100 перекладачів із 63 мов, і ми витрачаємо мільйони доларів на їхні послуги тільки у нашому маленькому шпиталі.
Ми потребуємо силу-силенну людей.
Що вже говорити про світові масштаби.
Вам треба розмовляти зі своїми пацієнтами - не просто навчати хірургів, а розмовляти з хворими - на світі не вистачить перекладачів.
Ми мусимо залучити до своєї справи технологію.
У нашому шпиталі можна побачити усіх - від професорів Гарварду до людей, які приїхали сюди минулого тижня.
Ви собі не уявляєте, наскільки важко спілкуватися чи доглядати за кимось, із ким ви не можете порозумітися.
А перекладач не завжди є поруч із вами.
Отож, потрібно щось придумати.
Нам потрібен універсальний перекладач.
Я хочу, щоб після цієї промови ви збагнули, що виступ на цій сцені - це не проповідь для світу. Це спроба налагодити діалог.
Нам треба ще стільки всього вивчити.
Тут, у Сполучених Штатах, ми витрачаємо більше коштів на душу населення заради результатів, які нічим не кращі за здобутки інших країн.
Можливо нам теж варто чогось повчитися.
Я захоплююся викладанням навичок малоінвазивної хірургії по всьому світу.
Торік я побував у Латинській Америці, у Китаї, де розповідав про основи лапароскопічної хірургії.
І усюди, де б я не поїхав, я зіткнувся із перешкодою:
"Нам це потрібно, але рідною мовою".
Ось що ми вирішили спробувати: уявіть собі, що ви читаєте лекцію і водночас маєте змогу звертатися до людей їхньою рідною мовою.
Я хочу спілкуватися з жителями Азії, Латинської Америки, Африки, Європи легко і точно, і без зайвих витрати використовуючи технологію.
До того ж, вона мусить працювати у двох напрямах.
Вони теж мусять мати змогу чогось нас навчити.
Нелегке завдання.
Отож, ми почали пошуки універсального перекладача.
Я думав, що він вже існує.
Сайти і мобільні телефони мають програму-перекладач, але вона не годиться для викладачів хірургії.
Нам потрібен лексикон.
Що це таке?
Лексикон - це сукупність слів, які описують певну галузь.
Мені потрібен лексикон у галузі охорони здоров'я.
А ще - хірургічний лексикон.
Це страшенно важке завдання, над яким ми мусимо працювати.
Я покажу вам, чим ми займаємося.
Ця технологія ще на етапі розробки - її не можна купити.
Ми співпрацюємо з компанією IBM Research із хлопцями з Центру доступності, щоб поєднати докупи технології, за допомогою яких ми створимо універсального перекладача.
Усе починається зі стандартизованої системи. Хірург читає лекцію, використовуючи стандартну технологію субтитрування. Далі ми додаємо ще одну технологію, щоб налагодити відеоконференцзв'язок.
Досі ми не мали слів, тому додаємо третю технологію.
Тепер ми маємо слова і можемо додати до них особливий складник: переклад.
Слова з'являються у віконці - і ми додаємо трохи чарів.
Працюємо із четвертою технологією.
Наразі ми маємо доступ до одинадцяти мовних пар.
Незабаром їх стане більше, адже ми прагнемо зменшити цей світ.
Я покажу вам прототип програми, яка поєднує ці всі технології, що не завжди працюють разом, у щось корисне.
Лектор:
Основи лапароскопічної хірургії.
П'ятий модуль: практичні вміння.
Студенти можуть вибрати субтитри своєю рідною мовою.
Якщо ви мешкаєте у Латинській Америці, то натисніть кнопку "Я хочу іспанські субтитри", і вони з'являться у режимі реального часу.
А якщо ви перебуваєте у Пекіні, то теж можете скористатися цієї опцією і обрати субтитри китайською або російською мовами, чи ще якимись іншими, не вдаючись до послуг перекладача.
Досі йшла мова про лекції.
Якщо ви пригадуєте - на початку я казав, що основи лапароскопічної хірургії - це теоретичні знання і практичні вміння.
Результат операції - закінчиться вона успішно чи ні - може залежати від ось такого поруху руки.
Отож, рухаємося уперед.
На екрані знову мій приятель Аллан.
Аллан Окраїнек:
Сьогодні ми будемо вчитися накладати шви.
Голку потрібно тримати ось так.
Візьміть голку за кінчик.
Усі рухи мають бути точні.
Спрямуйте голку на чорні цятки.
Петля має дивитися у цей бік.
Усе, обрізайте.
Дужу добре, Оскаре.
Побачимося наступного тижня.
СШ: Ось так ми працюємо над розробкою універсального перекладача.
Ми хочемо, щоб він працював у два боки.
Ми мусимо не тільки вчити когось, а й вчитися самим.
Існує мільйон способів, як можна використати цю програму.
Ми міркуємо над тим, щоб схрестити технології - кожен має мобільний телефон із камерою. Програму можна використати будь-де: в медицині, догляді за хворими, в інженерній справі та юстиції, під час конференцій і для перекладу відео.
Це універсальний інструмент.
Щоб подолати бар'єри, ми мусимо навчитися розмовляти з людьми, мусимо вимагати, щоб вони працювали над перекладом.
Це потрібно для нашого щоденного життя, щоб зменшити наш світ.
Щиро дякую.
(Оплески)
В моїй галузі ми віримо, що зображення можуть змінити світ.
Добре, ми наївні, нетерплячі та енергійні.
Правда в тому, що ми знаємо, що зображення самі по собі не змінюють світ, але ми також в курсі, що з початку фотографування зображення викликали реакцію в людях, і такі реакції спричинили те, що зміна відбувалась.
Так, почнемо з групою фотографій.
Я б дуже здивувався, якщо б ви не впізнали багато чи більшість з них.
Їх найкраще описують, як знакові настільки знакові, що, можливо, вони стали кліше.
Насправді, вони настільки відомі, що ви можете навіть впізнати їх в трохи іншій формі чи вигляді.
(сміх)
Але я думаю, ми шукаємо чогось більшого.
Ми шукаємо чогось більшого.
Ми шукаємо зображення, що сяють безкомпромісним світлом на найважливіші питання, зображення, що переходять кордони, пронизують релігії, зображення, що спонукають нас зробити крок вперед та робити щось, іншими словами, діяти.
Добре, ще зображення, що ви всі бачили.
Вони змінило наше бачення фізичного світу.
Ми ніколи раніше не бачили нашу планету з такої перспективи.
Багато людей визначають головною причиною зародження екологічного руху те, що ми побачити планету таким чином вперше яка вона мала, яка вона крихка.
40 років потому ця група, більше ніж інші знала про руйнівну силу що наш рід може завдати нашому навколишньому середовищу.
І нарешті, ми стали робити щось із цим.
Ця руйнівна сила має багато форм.
Для прикладу, ці фотографії зроблені Брентом Стіртоном в Конго, ці горили були вбиті, дехто навіть може сказати розіпнуті, і не дивно, що вони викликали міжнародне невдоволення.
Нещодавно ми трагічно згадали про руйнівну силу природи, коли відбувся землетрус в Гаїті.
І я думаю, що набагато гіршою є людська руйнівна сила над людиною.
Семюель Пізар, що вижив після Аусшвіца казав, і я повторю його,
"Холокост вчить нас, що природа, навіть в найжорстокіші миті, милостива в порівнянні з людиною, коли вона втрачає моральний орієнтир і розум".
Це інший спосіб розп'яття.
Шокуючі фотографії з Абу Грайб як і фотографії з Гуантанамо мали глибокий вплив.
Публікація цих зображень, на відміну від самих фотографій, спонукала уряд до зміни його політики.
Дехто навіть стверджує, що саме ці фотографії зробили більше для заохочення повстання в Іраку, ніж будь-яка інша дія.
Крім того, ці зображення назавжди зруйнували так звані високі моральні якості окупаційних сил.
Давайте повернемось трішки назад.
В 1960х та 1970х війна в В'єтнамі власне була показана в американських вітальнях кожен день.
Нові фотографії ставлять людей обличчям до обличчя з жертвами війни; маленька дівчинка, спалена напалом, студент, вбитий Національною Гвардією в Державному університеті Кент в Огайо під час протесту.
Насправді, ці фотографії стали самі голосами протесту.
Зараз, фотографії мають силу проливати світло розуміння на підозру, невігластво, і особиливо - я багато про це говорив але я просто покажу ще одну фотографію- це стосується ВІЛ/СНІДу.
В 1980х клеймування людей з цим захворюванням було жахливою перешкодою навіть для обговорення чи звертання уваги на це.
Простий вчинок, в 1987 році, найбільш відомої жінки в світі,
Принцеси Уельської, коли вона доторкнулася зараженого ВІЛ/СНІДом малюка, мала величезний вплив, особливо в Європі, щоб зупинити це.
Вона, більше ніж інші, знала силу фотографії.
Так, коли ми зустрічаємо сильне зображення, всі ми маємо вибір.
Ми можемо відвернутися, чи ми можемо звернутися до зображення.
На щастя, коли з'явилися ці фотографії в в газеті "Guardian" в 1998 році, вони залучили багато уваги, і в кінцевому рахунку, і багато грошей для допомоги голодуючим в Судані.
Чи змінили фотографії світ?
Ні, але вони мали найбільший вплив.
Фотографії часто спонукають нас переглянути наші основні переконання і нашу відповідальність за один одного.
Всі ми бачили фотографії після Катріни, і я думаю, що на мільйони людей вони мали дуже великий вплив, і я думаю, дуже не схоже що вони були далекі від свідомості американців, коли вони голосували в листопаді 2008 року.
Нажаль, деякі дуже важливі фотографії вважаються занадто наочними або важкими, щоб дивитися на них.
Я вам зараз покажу одну фотографію, це фотографія ветерана Іракської війни Юджина Річардса з надзвичайного твору, який ніколи не був опублікований, називається "Війна-це особисте".
Але фотографії не завжди мають бути наочними, щоб нагадувати про трагедію війни.
Джон Мур зробив цю фотографію на кладовищі Арлінгтон.
Після всіх напружених моментів в усіх світових зонах конфліктів, ця одна фотографія із значно тихішого місця досі бентежить мене, значно більше, ніж всі інші.
Анзель Адамс казав, і я не погоджуюсь з ним,
"Ви не знімаєте фотографію, ви створюєте її".
На мою думку, це не фотограф створює фотографію, це - ви.
Ми надаємо кожному зображенню наші власні цінності, нашу власну систему переконань, і як результат цього, зображення знаходить відлуння в нас.
Моя компанія має 70 мілліонів фотографій.
Одна фотографія є в мене в офісі.
Ось вона.
Я впевнений, коли наступного разу ви побачите зображення, що знаходить відлуння у вас, ви краще зрозумієте, чому, і я знаю, що говорячи цій аудиторії, ви дійсно будете робити щось з цим.
І я вдячний всім фотографам.
(Оплески)
Скажіть, хтось із вас шукав коли-небудь це слово?
Маю на увазі в словнику?
(Сміх) Я так і подумала.
Може, ви шукали ось це слово?
Ось, зараз покажу вам його.
Лексикографія: вміння укладати словники.
Зверніть увагу, все дуже конкретно.
Це слово "укладати".
Словники не висікають з уламка граніту чи кам'яної брили.
Їх укладають з численних маленьких частинок.
Це маленькі дискретні, пишеться Д-И-С-К-Р-Е-Т-Н-І, частинки.
Ідеться про слова.
Одним з привілеїв лексикографа, окрім можливості потрапити на TED, є нагода вживати справді веселі слова, як, наприклад, лексикографія.
Слово "лексикографія" має чудовий розмір: який називається подвійний дактиль.
Я всього лише сказала "подвійний дактиль", і вже видаюся дуже премудрою.(Сміх)
Але слово "лек'сикогра'фія" такого ж розміру, як слово "ши'воріт-нави'воріт".
Це слово кумедно вимовляти, і мені доводиться це робити дуже часто.
Одним з недоліків професії лексикографа є те, що люди не завжди уявляють словник теплим, м'яким та пухнастим.
Чи не так?
Ніхто ж не обнімає свій словник.
І, насправді, люди часто думають про словник приблизно так: просто, щоб ви знали, скажу, у мене немає лексикографічного свистка, але люди вважають, що моєю роботою є допомогти хорошим словам здійснити складний "поворот наліво" у словник і затримати погані слова.
Але справа в тому, що я не хочу бути регулювальником. По-перше, я не люблю уніформу.
А по-друге, вирішувати, які слова є добрими, а які поганими, насправді не така вже й легка справа.
І не дуже весела. А коли частина вашої роботи не є легкою чи цікавою, ви шукаєте відмовку, щоб не виконувати її.
Якщо б мені довелося подумати, яке заняття могло б стати метафорою для моєї роботи, я б обрала рибалку.
Я б закидала свій невід в глибокий блакитний океан англійської мови щоб побачити, яких прекрасних істот я можу витягти з дна.
Але чому люди хочуть, щоб я керувала трафіком, тоді як мені більш до вподоби рибалити?
Що ж, у цьому я звинувачую королеву.
Чому?
Бо, перш за все, це весело.
По-друге, тому, що словники насправді не змінилися.
Наше уявлення про словник не змінилося з часів її правління.
І єдине, від чого королева Вікторія не була б у захваті - це включення в сучасні словники нецензурних слів, що відбулося в американських словниках від 1965-го року.
Ось цей чоловік з Вікторіанської епохи.
Це Джеймс Маррей, перший видавець Оксфордського словника англійської мови.
У мене немає такого капелюха.
Я хотів би мати такий.
Він насправді є відповідальним за багато з того, що ми вважаємо сучасним у нинішніх словниках.
Коли чоловік, який так виглядає, в такому капелюсі, є обличчям сучасності, що ж, тоді в нас проблема.
Джеймс Маррей міг би отримати роботу над будь-яким сучасним словником. Ми нічому не навчилися з тих пір.
Звичайно, деякі з нас скажуть: а комп'ютери?
Комп'ютери!
А як же комп'ютери?
Особисто я люблю комп'ютери.
Я велика комп'ютерна фанатка, я люблю комп'ютери.
Я б оголосила голодування, якщо б від мене хотіли забрати гугл-пошук по книгах.
Але комп'ютери тільки пришвидшують процес укладання словників.
Вони не міняють кінцевого результату.
Тому що словник - це вікторіанський дизайн з невеличкими сучасними нововведеннями.
Це псевдоантикваріат.
Те, що ми маємо - це електричний велосипед.
Розумієте, вікторіанський дизайн з двигуном в ньому.
Ось і все!
Дизайн не змінився.
Ви спитаєте, а як же онлайн-словники, так?
Онлайн-словники повинні бути іншими.
Це Оксфордський словник, один з найкращих онлайн-словників.
До речі, це моє улюблене слово.
Голкошкірий: який належить до роду їжачих; їжакоподібний.
Дуже корисне слово.
Подивіться на це.
Онлайн-словники сьогодення є папером, перенесеним на екран.
Він плоский.
Гляньте, скільки ссилок на цій сторінці: дві!
Так?
Я розгорнула всі ці маленькі кнопки, окрім календаря.
Як видно, тут не дуже багато відбувається.
Мало клікабельності.
Фактично в онлайн-словнику повторюються майже всі проблеми друкованих словників, окрім пошуковості.
І, коли вам вдається покращити пошуковість, ви втрачаєте одну з переваг друкованого словника - несподіване виявлення цінних відкриттів.
Маю на увазі випадки, коли ви знаходите те, чого не шукали, бо знайти те, що вам потрібно, до біса складно.
Тож - (Сміх) - тепер, якщо подумати про це все, воно нагадує проблему обрізування шинки.
Хтось знає, що це за така проблема?
Жінка готує м'ясо для великої родинної вечері.
Вона збирається відрізати задню частинку шинки і викинути її, дивиться на той шматочок і думає,
"Це ж дуже хороший шматок м'яса.
Чого я викидаю його?"
Потім думає, "Ну, моя мама завжди так робила".
Тоді вона дзвонить мамі і питає,
"Мам, чого ти завжди відрізаєш задню частинку м'яса, коли готуєш шинку?"
А та каже, "Не знаю, моя мама так завжди робила"
Тоді вони дзвонять бабусі, а бабуся відповідає,
"Бо в мене була замаленька сковорідка!" (Сміх)
Тож, справа не в тому, чи ми маємо хороші чи погані слова. У нас замаленькі сковороди!
Повірте, задня частина шинки дуже смачна!
Немає жодної причини викидати її.
Погані слова, бачте, коли люди думають про якесь місце, і не можуть знайти це місце на карті, то думають "Ця карта нікудишня"
Коли вони знаходять точку чи бар, яких немає в путівнику, то думають "О, це певно класна місцина!
ЇЇ немає в путівнику"
Коли вони знаходять слово, якого немає в словнику, думають,
"Це, певно, погане слово." Але чому?
Це радше поганий словник.
Чому ви звинувачуєте шинку в тому, що вона завелика для сковороди?
Ви не можете дістати менший шматок шинки.
Англійська мова є такою як вона є.
Так що, коли у вас проблема "обрізування шинки", і ви думаєте про цю проблему, висновок безжалісний та алогічний: папір є ворогом слів.
Як таке може бути?
Зрозумійте мене правильно, я люблю книжки, справді люблю книжки.
Деякі книги є моїми найкращими друзями.
Але формат книги - не найкраща оболонка для словника.
Зараз ви подумаєте:
"О, ні.
В мене заберуть мої красиві паперові словники?"
Ні.
Паперові словники й надалі існуватимуть.
Коли з'явилися автомобілі і стали основним виду транспорту, ми не зв'язали всіх коней докупи і не постріляли їх.
Не переймайтесь, паперові словники і далі існуватимуть, проте вони не будуть основними словниками.
Словник у вигляді книги не буде єдиною формою словників майбутнього. І він не буде зразком форми для словників майбутнього.
Подивіться на це так: якщо ви маєте штучне обмеження, штучне обмеження веде до дискримінації та викривленого світогляду.
Що, якби біологи могли тільки вивчати тварин, на яких люди реагують "Яке ж воно миле!" Що скажете?
Що, якби ми формували судження про тварин за їх зовнішністю, і вивчали тільки тих, які б видавалися нам симпатичними?
Ми б знали все можливе про харизматичних великих звірів, але мало що про всіх інших.
Я вважаю це проблемою.
Гадаю, нам слід вивчати всі слова, тому що, коли ви думаєте над словами, то можете утворювати красиві вирази, з дуже простих складових.
Лексикографія насправді більше стосується науки про матеріали.
Ми вивчаємо витривалість матеріалів, які використовуються для побудови структури у виразі, у мовленні та на письмі.
Часто люди кажуть мені,
"Що ж, гаразд, звідки мені знати, що це слово справжнє?"
Вони думають, "Добре, якщо ми вважаємо слова інструментами, за допомогою яких ми виражаємо наші думки, тоді як можна казати, що викрутка краща, ніж молоток?
Як можна казати, що кувалда краща, ніж ковальський молот?"
Це всього лише відповідні інструменти для роботи.
Люди питають у мене "Звідки мені знати, що слово існує?"
Бачте, всі, хто читав дитячі книжки, знають, що любов робить речі реальними.
Якщо ви любите слово, використовуйте його.
Це робить його справжнім.
Наявність слова у словнику є штучною ознакою.
Так чи інакше, слово не стає від цього реальнішим.
Якщо ви любите слово, тоді воно стає реальним.
Тож, якщо ми не займатимемося регулюванням дорожнього руху, якщо ми подолаємо папір, будемо менше перейматися контролем, а більше описом, тоді можемо уявити англійську мову як красивий мобіль.
І кожного разу, як одна з маленьких частинок мобілю змінюється, коли до неї доторкаються, кожного разу ви ніби торкаєтеся слова, вживаєте його в новому контексті, даєте йому нового забарвлення, ви урухомлюєте його, примушуєте мобіль рухатися.
Ви не зламали його. Це всього лише нове положення. І це нове положення може бути таким же красивим.
Тепер, якщо ви більше не регулювальник, а проблема регулювальника полягає в тому, що може бути тільки один регулювальник на перехресті, інакше машини заплутаються.
Правда?
Але, якщо вашою метою більше не є керувати рухом, а, можливо, рахувати машини, які повз вас проїжджають, тоді, чим більше пар очей, тим краще.
Ви можете попросити допомоги!
Якщо ви просите допомоги, ви нарахуєте більше машин.
І ми справді потребуємо допомоги.
Бібліотека Конгресу:
17 мільйоів книг, половина яких англійською.
Якщо в кожній 10-ій з цих книг міститься слово, якого нема в словнику, слів набереться більше, ніж на два повних словники.
А я знаходжу несловникові слова, наприклад "несловниковий", майже в кожній книзі, яку читаю.
А якщо згадати про газети?
Газетний архів датується 1759 роком, 58,1 мільйонів газетних сторінок.
Якщо хоча б одна зі 100 сторінок містить несловникове слово, то вийшов би ще один Оксфордський словник.
А це понад 500 000 слів.
Багацько.
Я вже навіть не говорю про журнали. Про блоги, а я знаходжу більше нових слів на BoingBoing за тиждень, ніж в Newsweek або Time.
Там багато всякого.
Я вже навіть не кажу про полісемію, це звичка деяких захланних слів присвоювати собі більше, ніж одне значення.
Якщо подивитися на слово "set" - це може бути і борсуча нора, може бути одна зі складок на єлизаветинському гофрованому комірі, а в Оксфордському словнику, 33 пронумерованих визначення слова "set".
Коротеньке, крихітне слово - а 33 визначення.
Одне з них таке: "різні значення в техніці".
Знаєте, про що це мені говорить?
Це говорить мені. що був вечір п'ятниці і хтось хотів піти в бар.
Тут лексикограф схалтурив. написав: "різні значення в техніці".
У нас є всі ці слова, і нам дійсно потрібна допомога!
Справа в тому, що ми можемо просити допомоги, просити допомоги не так і складно.
Тобто, лексикографія це ж не ракетобудування.
Бачите, я просто показала вам багато слів і багато цифр, і це схоже на візуальне пояснення.
Якщо ми уявимо словник, як карту англійської мови, ці яскраві точки - те, про що ми знаємо, а темні - там невизначеність.
Якщо це карта американської англійської - нам відомо не так і багато.
Ми навіть не знаємо стану мови.
Якщо б це був словник - карта американської англійської, погляньте, у нас є приблизне уявлення про Флориду, але там немає Каліфорнії!
Ми загубили Каліфорнію американського варіанту англійської мови.
Ми просто недостатньо знаємо і навіть не знаємо, що бракує Каліфорнії. Ми навіть не бачимо, що у нас прогалина на карті.
Отже, ще раз, лексикографія - не ракетобудування.
Але навіть, якби це було так, ракетобудуванням зараз займаються ревні фанати. Розумієте?
Знайти декілька слів не може бути настільки ж складно.
Так, досить багато вчених в інших галузях дійсно просять у людей допомоги, і ті роблять добру справу.
Наприклад, є такий сайт eBird, на якому любителі птахів можуть завантажувати інформацію про спостережуваних птахів.
А потім орнітологи можуть взяти і відслідкувати популяції, міграції і так далі.
Є також один чоловік Майк Оутс.
Майк Оутс живе в Англії.
Він директор гальванічного підприємства.
Виявив більше 140 комет.
Він виявив стільки комет, що одна була названа на його честь.
Це десь за Марсом - довга прогулянка.
Не думаю, що він зможе там сфотографуватися найближчим часом.
Але він виявив 140 комет без телескопа.
Він скачав дані супутника НАСА СОХО, і таким чином виявив їх.
Якщо ми можемо виявляти комети без телескопа, чи не повинні ми також вміти знаходити слова?
Тепер ви розумієте, до чого я веду?
Тому, що я заходжу в інтернет, куди всі ходять, інтернет є чудовим засобом для збору слів, бо він кишіє збирачами.
І це маловідомий технологічний факт про інтернет, але інтернет фактично складається зі слів та ентузіазму.
А слова плюс ентузіазм - це справжній рецепт лексикографії. Чудово, чи не так?
Зараз там є багато справді хороших сайтів, які збирають слова, але проблема деяких із них у тому, що вони недостатньо наукові.
Вони показують слово, але не показують ніякого контексту:
Звідки воно з'явилося?
Хто його вимовив?
Яка це була газета?
Яка книга?
Бо слово як археологічний артефакт.
Якщо ви не знаєте місця походження чи джерела об'єкту, це не наука - а мила річ для розглядання.
Тобто слово без джерела, немов зрізана квітка.
Ну, на неї приємно дивитися деякий час, але потім вона помирає.
Вона помирає надто швидко.
Весь цей час я говорила:
"Словник, Словник, Словник, Словник".
Не "один зі словників" і не "словники".
І це тому, що люди використовують слово "словник" для позначення мови в цілому.
Вони використовують його синекдохічно - і одна з проблем знання слів на зразок "синекдохічно" в тому, що вам насправді потрібна причина сказати "синекдохічно".
Весь мій виступ був просто причиною, щоб дійти до моменту, коли я зможу сказати слово "синекдохічно" вам.
Але, коли ви використовуєте частину чогось, як, наприклад, слово "словник" для позначення мови в цілому, або прапор США для символічного позначення всієї країни, тоді ви використовуєте це синекдохічно.
Але справа в тому, що ми могли б помістити в словник мову повністю.
Якщо ми дістанемо більшу сковорідку, зможемо вмістити всі слова.
Ми зможемо вмістити всі смислові значення.
Хто не хоче мати більше смислу в своєму житті?
І ми можемо зробити словник не просто символом мови, ми зможемо зробити його мовою повністю.
Знаєте, насправді, я сподіваюся, що мій син - йому виповниться 7 цього місяця - я хочу, щоб йому важко було згадати, що ця форма словників колись була основною.
Ось на що були схожі словники.
Я хочу, щоб він думав про такі словники як про магнітну стрічку.
Це формат, який помер тому, що був недостатньо корисним.
Він не був тим, чого потребували люди насправді.
Справа в тому, що, якщо ми зможемо зібрати всі слова, більше не буде цього штучного розділення на добрі і погані, ми дійсно зможемо описувати мову як вчені.
Ми зможемо залишити судження про красу для письменників та ораторів.
Якщо ми зможемо це зробити, тоді я зможу проводити весь свій час на рибалці і більше не буду регулювальником.
Щиро вдячна за вашу увагу.
Задача 75
Два літаки відлетіли з аеропорту в протилежних напрямках.
Якщо один літак летить з швидкістю 400 миль/год.
Нехай це аеропорт.
Перший літак летить в цьому напрямку з швидкістю 400 миль/год.
Це милі, це не метри.
Інший літак летить з швидкістю 250 миль/год.
Він летить в іншому напрямку.
Я позначу це вектором, так що довжина вектора показує швидкість.
А напрям вектора вказує на напрям польту літака.
250 миль/год в цю сторону, 400 миль/год в цю сторону.
За скільки годин відстань між двома літаками буде 1625 миль?
Якщо ви будете сидіти в цьому літаку прямо тут, то цей літак зліва.
І ви можете думати що є нерухомими.
Як швидко цей літак буде летіти вправо або я припускаю, що летітиме вліво?
З такої точки зору, можна подумати, що літак летітиме вліво з швидкістю 650 миль/год.
Якщо припустити, що ви є нерухомі, тоді літак летить від вас з швидкістю 650 миль/год.
Теж саме буде, коли ви сидите в цьому літаку справа і припускаючи, що є нерухомим і по відношенню до себе - ви сказали б: " О, чому цей хлопець летить на схід з швидкістю 650 миль/год відносно до мене."
Ми починаємо в цій точці.
ВІдстань дорівнює добутку швидкості літака помноженої на час польоту.
Якщо ми маємо охопити 1625 миль, тому що вони хочуть знати це, то коли це відбудеться?
Де перебувають літаки, які далеко один від одного?
Відносні швидкості літаків будуть відрізнятися на 650 миль/год один від одного.
Нам потрібно порахувати скільки часу це триватиме?
Поділимо 1625 на 650.
Як можна спростити обчислення.
Ми можемо поділити ці числа на 25.
Якщо ми поділимо перше число.. дозвольте взяти калькулятор.
Отож, якщо 1625 поділити на 650, то отримаємо 2.5 Обидва числа були в милях чи мил/год.
Час, який ми торимали - 2.5 години.
Це спосіб А.
Задача 76
Скокіюйте і вставте всі слова попередньої задачі.
Проаналізуємо їх разом.
"Зелена" задача 76
Ліза буде робити пунш, який буде складатись на 25% з фруктів з додаванням фруктового соку( на 2 л суміші є 10% фруктового соку)
Скільки літрів соку їй потрібно додати?
Фруктовий сік.
Нехай П - кількість літрів соку.
І це значення нам треба з'ясувати.
Ми повинні знайти П.
Добре.
Також нехай М - це кількість літрів суміші.
Це - 10% фруктового соку.
Якщо все вірно, то на 2 літри суміші йде 10% фруктового соку.
Ми позначили це М.
Два літри суміші вміщають 10% фруктового соку.
Скільки літрів фруктового соку їй потрібно додати?
Подумаємо трохи над розв'язком. Пунш є фруктовим соком.
Подумаємо, скільки фруктового соку є зараз в системі.
Вона додала 1 літр фруктового соку + 1 літр суміші?
Це 2 літри суміші і 10 % - фруктовий сік.
Скільки вже є фруктового соку там?
0.2 літри.
Я не повинен навіть визначити M, бо ми знаємо, що M = 2.
Нехтуємо цим.
Ви можете сказати, шо я роблю проблеми
Я борюся з ними так само, як ви б боролися таким чином, скільки фруктового соку буде в суміші?
Це кількість літрів чистого фруктового соку, який вона додає
Це чистий фруктовий сік, це Р.
І ви хочете отримати 2 літри суміші що містить 10% соку.
Тож скільки соку ми отримаємо?
10% із 2х літрів - 0,2 літра.
А скільки літрів буде в суміші?
Скільки всього літрів буде там?
Так, там є літри чистого соку плюс 2 літри, які ми додали.
Ок, наступне відео.
Розставте цифри 2, 6, 0 та 1 таким чином, щоб скласти найбільше чотиризначне число.
Якщо потрібно скласти найбільше число, я міркую наступним чином: треба поставити найбільші значення чисел у найвищі розряди числа.
Якщо треба записати чотиризначне число -- один, два, три, чотиризначне число-- що б я тут не поставив, тут будуть тисячі.
Це - сотні.
Це - десятки.
Це - одиниці.
Нам потрібно в розряд тисяч записати число з найбільшим значенням.
В нашому випадку - це 6.
Ми можемо отримати або 6,000, або 600, або 60, або ж просто 6.
Оскільки, нам потрібно скласти найбільше число з можливих, ми отримуємо 6,000.
Якщо записати будь-яку іншу цифру в розряд тисяч-- якщо записати 0 - матимемо 0 тисяч, якщо записати 2 - матимемо лише 2,000, якщо записати 1 - матимемо вього 1,000.
6,000 - явно найбільше число, яке можна отримати, використовуючи наші цифри для розряду тисяч.
Аналогічно нам потрібно найбільше число поставити в розряд сотень.
Наступне за величиною число - 2.
Запишемо 2 ось тут.
Краще в розряді сотень отримати двісті, ніж 0 або 100. Двійка дасть більше значення.
Знову ж таки запишемо найбільше число в розряд десятків.
Краще мати 1 десяток, аніж 0 десятків.
І у нас лишився 0.
Запишемо його в розряд одиниць.
Ми склали число 6,210.
Якби нам потрібно було скласти найменше чотиризначне число, ми б записали цифри у зворотньому порядку: найменше число - до тисяч, найбільше - до одиниць.
Отже, найменше число, яке ми можемо скласти 0, 1, 2, 6.
Тож найменшим числом, що можна скласти з цих цифр - 126.
Але нас просять скласти найбільше число.
Тому відповідь - 6,210.
Давайте подивимось як ми можемо використати наш приклад, щоб зрозуміти 3 типи звітів про доходи і сподіваюся, розуміння цих декларацій про доходи також допоможе зрозуміти нам цей приклад.
Тож я збираюся почати, ми збираємся сфокусуватися на місяці 2 і що я зробив, це те що я записав деякі з цих нарахувань про прибутки сюди тож це справді виглядає як звіт тож це прямо тут є декларація про доходи за 2 місяці на основі методу нарахування.
І того місяця, як ми сказали, ми мали $ 400 винагороди, $ 200 витрат, 400$-200$ дає нам 200$ доходу.
І звіт про доходи показує нам,що трапилось протягом певного періоду часу, яка була діяльність?
Скільки винагород, скільки витрат та інших речей це просто супер спрощення, без податків без відсотків, без інших видів витрат.
Я також записав бухгалтерський баланс в кінці першого місяця і бухгалтерський баланс в кінці місяця 2.
Ви також можете побачити бухгалтерський баланс тут як бухгалтерський баланс на початку другого місяця.
І головна річ яку треба усвідомити, те що бухгалтерський баланс показує вам що сталося протягом періоду часу поки бухгалтерські таблиці є знімками чи картинками в даний момент. Знімки.
Тож це показує нам, по суті, що ми мали?
Активи є тими речами, що дають мені майбутні вигоди.
Тож що я маю і зобов'язання є речами, які мені потрібно віддати майбутнім вигодам, чи речами, які я заборгував тож це те, що я маю, те що я заборгував і тоді капітал є справді тим, що я маю на моє ім'я якщо я вилучу зобов'язання з активів.
Тож початок другого місяця, який є кінцем місяця 1 я мав 100$ готівки, немає дебіторської заборгованості, я нічого нікому не заборгував я не заборгував їм грошей, я не заборгував їм послуги.
Тож 100$ мінус 0$, означає що я маю 100$ це щось на зразок того, що власники компаній можуть сказати, яку вони мають цінність на початку місяця
Перемотаємо вперед, зараз в кінці місяця 2 я заборгував банку 100$.
Тож я просто ставлю це я від'ємних 100$ тут воно зазвичай не записується в такий спосіб в активний бухгалтерський баланс компаній, але щоб просто спростити це.
Але у мене є дебіторська заборгованість у розмірі $ 400, тож мої поточні активи зараз становлять 300$ активів запамятайте, дебіторська заборгованість не є активами, бо хтось мені винен щось, хтось винен мені готівку в майбутньому.
Я все ще немаю зобов'язань.
Тож ви берете всі свої активи мінус всі ваші зобов'язання, тож зараз ви маєте 300$ в капіталі.
Тож ви можете бачити знімки на початку місяця - $100 в капіталі знімок в кінці місяця - $300 в капіталі.
Тож перейдемо з однієї точки до іншої, перейдемо з $100 до $300,
Я повинен був одержати $200 на суму вартості звідкись і це те, що показує декларація про доходи.
Вона описує прямо тут зміни в капіталі часом зміни в складі нерозподіленого прибутку, чи просто зміни в капіталі це буде $ 200 чистого прибутку, які компанія отримає протягом періоду часу
Зараз є одна річ, якою ви спантеличені гарарзд, ви знаєте, як ми узгоджуємо все з готівкою ми знаємо, що протягом цього періоду часу ми отримали $200 доходу за методом нарахування.
Але коли ми подивимося на готівку, ми рухаємося з $100 додатньої готівки до від'ємних $100 в готівці.
Виглядає, що ми втратили $200.
Тож як ми узгодимо це з тим, що ми отримали $200 доходу?
Як ми узгодимо це з тим фактом, що ми втратили $200 в готівці?
І узгодження буде зроблено у звіті про рух грошових, я зроблю це в наступному відео.
Джеф працює офіціантом в дорогому ресторані.
Він отримує ставку приблизно $70 кожного дня і приблизно $10 чайових за кожного клієнта, якого він обслуговує.
Припускаючи, що х дорівнює числу клієнтів, яких Джеф обслуговує кожного дня і у - це його щоденна зарплатня, накресліть графік, що представляє собою щоденну зарплатню Джефа як функцію числа клієнтів, яких він обслуговує.
Отож, він отримає $70 не зважаючи ні на що.
Навіть якщо х -- навіть якщо він не обслужить жодного клієнта, він отримає $70.
Тож, коли х=0, його оплата за день все одно буде $70.
Потім він отримає $10 -- вони нам про це вже сказали, він отримає $10 чайових за кожного клієнта, якого він обслужить.
Тобто, якщо він обслужить від нуля до 1-го клієнта, він отримає $10 чайових.
Якщо він буде обслуговувати від 1-го до 2-х клієнтів, він отримає ще $10 чайових.
Якщо він обслужить від 2-х до 3-х клієнтів, то він отримає ще $10 чайових.
І ви бачите, що ця лінія представляє всі різні можливості для нього.
Якщо він піде і обслужить 6 клієнтів, то він отримає $60 чайових плюс $70.
Тож, $70 він заробить будь-яким чином плюс $60 чайових дадуть йому $130.
Прямо тут буде лінія.
Ми можемо провірити нашу відповідь.
Ми зробили все правильно.
Сьогодні я хочу поговорити про дві речі: перша - розквіт культури досяжності, друга - прохання до всіх вас.
Отже, сьогодні ми спостерігаємо розквіт загальної доступності, якому сприяє повсюдне поширення мобільних пристроїв, по всьому світу, у всіх соціальних прошарках.
Ми спостерігаємо, на ряду з цим розповсюдженням мобільних пристроїв, - очікування досяжності.
Відтак виникає третій пункт, що є обов'язком - зобов'язання завжди бути на зв'язку.
І проблема в тому, що ми продовжуємо працювати над тим, з соціальної точки зору, як дозволити людям бути на зв'язку.
Насправді існують великі розбіжності в тому, що ми вважаємо припустимим - наперед вибачаюсь перед Гансом Рослінгом, він казав, що все, де не використовують реальні цифри - це брехня - але велика різниця в тім, що вважається допустимою поведінкою з суспільної точки зору.
І різні люди використовують певні стратегії та хитрощі для прикриття.
Перший з таких прийомів називається "пісне лице" І якщо ви коли-небудь буди на нараді, де вам відводилась роль статиста, такої "квочки", ви сидите там, спостерігаючи людину, що чекає, поки всі відвернуться, і потім швидко перевіряє, чи нема нових повідомлень.
Хоча тут ви можете побачити, як чоловік праворуч підловив одного такого.
"Потягування".
Отож чоловік зліва каже: "Та начхати на вас, перевірю, що мені там пишуть".
А ось хлопець праворуч він "потягується".
Це те вииииииииитягнення, фізичне вивернення, щоб дістатись телефону просто під столом.
І ось моє улюблене: "Люблю тебе.
Чесно".
(Сміх)
Ніщо не промовляє "Я люблю тебе" так щиро, як "Знайду но я когось ще, на кого мені плювати"
Чи оце, що прийшло до нас з Індії.
Ви можете знайти цей ролик на YouTube, чоловік, що розваливсь на мотоциклі пишучи повідомлення.
Чи те, що можна назвати - "Ради Бога, зупиніть мене, поки я не вбив ще когось".
Он, власне, пристрій.
Заради любові Всевишнього, поклади свій гребаний стільник та слідкуй за дорогою) пряме зіткнення - ми бачимо лобове зіткнення між можливістю бути постійно на зв'язку, тими зручностями, коли вам можна завжди подзвонити, і фундаментальною потребою людини - про яку ми так багато чули - потребою творити колективний досвід.
Ми досягли непоганих успіхів у своїх індивідуальних оповідках, але саме колективні історії є основою культури.
І коли ви стоїте поряд з кимось, втупившись в свій мобільний телефон, насправді ви ніби говорите оточуючим:
"Ви не настільки важливі для мене, як всі ті речі, що можуть прийти до мене на мобільний."
Озирніться навколо.
Просто зараз поряд з вами може бути хто-небудь, в розпалі багатовимірної взаємодії.
(Сміх)
Наша реальність тут і зараз менш цікава, ніж та історія, яку ми потім про це розповімо.
Ось цей кадр мені дуже подобається.
Бідний малий, слугує підпорою - не зрозумійте мене неправильно - все за взаємної згоди. Але поцілунок, який вона хоче закарбувати, виглядає поганенько.
Це звук оплесків однією рукою. [Адже треба обов'язково сфотографувати]
Тож, гублячи зміст нашої приватності неймовірно важливим постає те, що все, чим ми ділимось - перетворюється на колективний досвід, стає тим середовищем, в якому ми живемо.
Історії, якими ми ділимось, - які "виставляємо на всеогляд" - стають нашою сутністю.
Ми не просто проектуємо свою особистість, ці історія формують її.
І у мене є прохання до всіх, хто сидить в залі.
Ми створюємо технології, які творитимуть новий колективний досвід і цей досвід створить новий світ.
Тож я прошу вас, будь ласка, створюймо технології що роблять людей людянішими - не менш людяними.
Дякую.
Що ви думаєте про літаючі автомобілі?
Добру сотню років ми хотіли створити такий автомобіль.
Такі спроби мали місце і користали певним технічним успіхом.
Але ми ще не сягнули того моменту, щоб дорогою сюди цього ранку побачити щось таке, що бездоганно поєднує цей двовимірний затишний світ і тривимірне небо над нами, у якому, не знаю як ви, а я люблю проводити час.
Ми дивимося на минулі спроби і усвідомлюємо, що нас оточує безліч сучасних нововведень, які були недоступні раніше: сучасні композитні матеріали, авіаційні двигуни, які добряче економлять пальне і дають оптимальне співвідношення потужності і швидкості, сучасне авіаційне електронне обладнання, яке подає необхідні для польоту дані просто в кабіну пілота. Але навіть не вивчаючи проблему всебічно, ми розуміли, що не отримаємо інших результатів, ніж ті, які були здобуті за останнє століття. Це не входило в наші плани.
Отож, замість того, щоб створити літаючу машину, ми вирішили створити літак, яким можна їздити.
Результат - Terrafugia Transition.
Це двомісний однодвигунний літак, який працює так само, як інші маленькі літаки.
Ви здіймаєтеся і приземляєтеся в місцевому аеропорту.
Приземлившись, ви згортаєте крила, їдете додому і паркуєте його в гаражі.
І це працює.
Після двох років інноваційного проектування та конструювання концепт публічно дебютував у 2008 році.
І як стається з усім, що відрізняється від усталеного порядку, випробування літака не проходили плавно.
Але це насправді на краще, бо коли ви приходите додому з чимось несправним, то насправді навчаєтесь більше, ніж коли успішно виконуєте тестові завдання за перший раз.
Ми страшенно хотіли побачити літак, який ми всі будували, у повітрі, у польоті, таким, яким він мав бути.
І під час третього високошвидкісного випробування одного холодного ранку на півночі штату Нью-Йорк ми зробили це вперше.
Це фото зробив другий пілот у літаку супроводження через кілька секунд після того, як літак уперше здійнявся в повітря.
Нам було дуже приємно бачити це фото, яке символізує досягнення того, що раніше вважалося неможливим у всьому світі.
Випробування літака було максимально спрощеним з найменшим ризиком, але показало результати, необхідні для того, щоб розпочати наступний етап проекту і завоювати довіру на потенційному ринку, серед спільноти цивільної авіації, і серед чиновників, відповідальних за використання проектів літаків, зокрема у США.
Приблизно рік тому Федеральне управління цивільної авіації США дозволило Transition мати додаткові 110 фунтів ваги в межах категорії легких спортивних літаків.
На перший погляд, це дрібничка, але вона дуже важлива, адже позиціювання Transition як легкого спортивного літака спрощує його ліцензування. Крім того, вам буде легше навчитися літати на ньому.
Пілот спортивного літака отримує ліцензію, налітавши менше, ніж 20 годин.
А вага 110 фунтів значно допомагає вирішити другу частину рівняння - водіння.
Виявилося, що водіння літака, яке вимагає особливого проектування і подолання бюрократичних перешкод, це навіть складніша проблема, ніж літання.
Ті, хто проводить більшість життя на землі, можуть цього не зрозуміти, але водіння передбачає ями на дорозі, бруківку, пішоходів, інших водіїв, і ще довгенький список федеральних правил безпеки щодо автомобілів.
На щастя, необхідність - це матір винаходу. Сила-силенна проектних робіт, якими ми найбільше гордимося, стали наслідком вирішення унікальних проблем, пов'язаних із використанням літака на землі. Від безступеневої трансмісії і водяної системи охолодження, яка дозволяє використовувати двигун літака в корках на дорозі, і до спеціально розробленої коробки передач, яка керує пропелером під час польоту і колесами під час руху на землі.
Літак має захисний корпус з вуглецевого волокна, який захищає пасажирів, і при цьому його вага становить заледве 10 відсотків ваги традиційної сталевої рами в автомобілі.
Та цього все ж було недостатньо.
Правила дорожнього руху не розраховані на літак.
Тому нам слід було заручитися підтримкою Національного управління безпеки дорожнього руху.
Можливо, ви нещодавно чули, що наприкінці місяця вони підтримали нас, закріпивши кілька особливих винятків, завдяки яким Transition зможе продаватися у категорії позашляховиків і легких вантажівок.
Як багатофункціональний пасажирський транспортний засіб він тепер офіційно "дозволений для нерегулярного позашляхового використання".
(Сміх)
Тепер погляньмо, як він працює.
Як бачите, крила складені уздовж літака.
Працює не пропелер, працюють колеса.
Літак менш ніж сім футів заввишки і тому поміститься у звичайний гараж.
Крила згортає автоматичний механізм.
Це режим реального часу.
Ви лише натискаєте кілька кнопок у кабіні, і крила з'явились.
Коли вони повністю розкриються, механічний замок стає на своє місце знову ж таки, всередині кабіни.
Тепер вони спокійно можуть справитися з будь-яким навантаженням під час польоту - це так просто, як опустити відкидний дах у автомобілі.
Ви всі думаєте, що подумають ваші сусіди, коли це побачать.
(Відео) Пілот-випробувальник:
Перед тим як літак літатиме, 75 відсотків ризику - це отой перший політ.
Радіо:
Він справді полетів.
Так.
Радіо 2:
Це було фантастично.
Радіо:
Що ви про це думаєте?
Було чудово дивитися згори.
Відділ техобслуговування літаків:
Ми неймовірно втішилися, коли це малятко злетіло.
Наш пілот-випробувальник надав найкращий відгук, який можна отримати після першого польоту - він сказав, що політ був "надзвичайно звичайним".
Далі він сказав, що Transition легше посадити, ніж будь-який літак, на якому він літав за свою 30-літню кар'єру пілота-випробувальника.
Хоча ми створювали щось, на перший погляд, революційне, ми намагалися впроваджувати якнайменше нового.
Ми чимало запозичуємо від сучасної цивільної авіації і автомобільних перегонів.
Якщо ми змушені зробити якесь нововведення, то задіюємо додатковий цикл проектування, конструювання, випробування і модернізації, що дає нам змогу маленькими кроками скоротити ризик.
Відколи ми почали роботу над Terrafugia 6 років тому, ми зробили чимало таких маленьких кроків.
Спочатку нас було троє, і ми працювали у підвалі Массачусетського технологічного інституту, навчаючись на аспірантурі. Зараз нас уже двадцятеро, і ми працюємо на виробництві у передмісті Бостона.
Ми мусили подолати багато перешкод. Скажімо, знизити вагу до норми легкого літака, про що я вже згадувала, або придумати ввічливу відповідь для чиновника, який зауважує:
"Але ж він не пролізе через митний пост з розкладеними крилами". (Сміх) А також проблеми з міцністю та інші інженерні питання, про які ми вже говорили.
Якщо ми отримаємо успішні результати випробування і конструювання двох промислових зразків, над якими зараз працюємо, то перші поставки першій сотні замовників розпочнуться вкінці наступного року.
Transition коштуватиме як інші малі літаки.
Безперечно, я не маю на меті замінити ваш "шевроле", але я гадаю, що Transition має стати вашим наступним літаком.
І я поясню чому.
Майже всі комерційні повітряні перевезення у світі проходять через кілька великих вузлових аеропортів, тому в цій сфері маємо значні незадіяні ресурси.
Тисячі місцевих злітних смуг приймають на день набагато менше літаків, ніж могли б.
У середньому, на 20-30 миль є одна злітна смуга, по всій території Сполучених Штатів.
Transition пропонує вам безпечніший, зручніший та цікавіший спосіб скористатися цим ресурсом.
Для тих, хто ще не став пілотом, я назву чотири основні причини, чому ті, хто вже став пілотом, не літають стільки, скільки хотіли б: в першу чергу - погода, вартість, значна трата часу на дорогу додому, і маневреність на місці призначення.
Натомість, якщо погода зіпсувалася, ви просто приземляєтеся, складаєте крила і їдете додому.
Не біда, якщо падає дощ - на вітровому склі є "двірники".
Щоб не платити за стоянку літака в ангарі, поставте його в своєму гаражі.
Ми також використовуємо неетилований бензин, який дешевший і безпечніший для довкілля, ніж звичайний авіаційний бензин.
Ви швидко доберетеся додому, бо час, потрачений на те, щоб тягнути сумки, шукати місце на стоянці, знімати черевики чи витягати літак з ангару, піде на те, щоб добратися у потрібне місце.
Проблема маневреності також вирішена.
Просто складіть крила і їдьте.
Transition розширює наш кругозір і водночас робить світ меншим і доступнішим місцем.
Це також казкова пригода.
Я сподіваюся, що кожен із вас на хвильку задумається, як можна використати щось схоже на наш проект і зробити світ доступнішим, а вашу подорож - зручнішою та цікавішою.
Дякую за нагоду поділитися цим із вами.
(Оплески)
Тепер коли ми знаємо базиси порядку дій при розрахунку давайте спробуємо вирішити більш страшне рівняння.
Тут ми маємо всі види дужок та всюди числа.
Але в будь-якій проблемі порядку дій потрібно лише зробити глибокий вдих і пам'ятати, що спочатку виконуємо дії в дужках.
Дужки. Д як дужки. Далі показник степеня.
Не бійтесь якщо не знаєте, що таке експоненти, тому, що тут їх немає.
Далі ви робите ділення та множення.
Вони на одному рівні.
Далі додавання та віднімання.
Деякі люди запам"ятовують як ... (англ.
PEMDAS) якщо запам"ятаєте PEMDAS то пам"ятайте, що множення та ділення на одному рівні
Додавання та віднімання також.
З'ясуймо, що порядок дій нам дає для розв'язання рівняння.
Перше, що ми зробимо це розкриємо дужки.
А в нас тут багато дужок.
В нас є вираз в дужках ось тут, і навіть ось тут в нас є дужки.
То ж наш порядок дій каже: розкривай дужки спочатку але для того, щоб розкрити ці зовнішні дужки ці помаранчеві, потрібно порахувати те що жовте... ось тут.
Якщо ми подивимось всередині дужок перше, що захочемо зробити це розкрити дужки всередині дужок.
Бачите, тут 5 мінус 2?
Зробимо це спочатку не дивлячись ні на що
І це буде... я зроблю все крок за кроком. коли навчитесь швидко обраховувати, зможете робити багато кроків одночасно.
То це буде 7 плюс 3 помножити на 5 мінус 2, що буде 3.
І всі вони мають дужки
І звісно ви маєте це все з одного боку ...ділимо на 4...ні упс... це не те що хотів.
Я хотів скопіювати і вставити.
Я хочу скопіювати і вставити це ось тут.
Тож копіюємо...ні, все одно дає хибний результат
Буде швидше, якщо я просто перепишу це найлегший спосіб.
В мене технічні несправності ділимо на 4 помножити на 2
А на цій стороні у нас 7 помножене на 2 плюс те, що в помаранчевих дужках. тепер на будь-якому етапі просто переглядайте.
Ми завжди робимо дужки першими ще хочете відкривати дужки, але ніяких дужок не залишилось?
То ж нам потрібно відкрити помаранчеві дужки.
Ми обраховуємо це спочатку. але для того щоб обрахувати треба подивитись всередину.
Всередині маємо 7+3 помножене на 3
Якщо ви мали би просто, 7+3 помножити на 3 як би ви це обрахували?
Подивіться знову на ваш порядок дій
Ми всередині дужок.. то ж тут вже немає ніяких нових дужок.
Наступне, що ми повинні зробити... тут немає степенів.
Виконуємо множення. робимо це перед додаванням/відніманням
Ми хочемо 3 помножити на 3, перед тим як додати 7
То же це буде 7 + ...і 3 помножити на 3 ми зробимо першим.
Ми перемножуємо спочатку.
7 плюс 9
Це буде в помаранчевих дужках
Далі в нас 7 помножити на 2 плюс, це ліворуч. і праворуч в нас ділення на 4 помножити на 2.
А зараз те, що в дужках, тому що ми все одно розкриваємо дужки першими досить легко порахувати
Скільки буде 7 плюс 9?
7 плюс 9 дорівнює 16
І все що в нас є спрощується до 7 помножити на 2 плюс 16 поділити на 4 помножити на 2
В нас не залишилось ніяких дужок і нам не потрібно хвилюватись за дужки в PEMDAS
В нас немає степенів тут то ж одразу ж йдемо до множення та ділення.
В нас є множення...в нас є навіть декілька дій множення
Є також ось тут ділення і множення ось тут.
Тож це зробимо першим перед додаванням ось тут
Виконуємо це множення
Ми можемо перемножити 7 помножити на 2 буде 14 почекаємо перш ніж додати
Тут в нас 16 поділити на 4, і помножити на 2
Це пріорітетніше за додавання то рахуємо спочатку це, перш ніж додати
Але як це обрахувати?
Спочатку ділити чи додавати?
І пам"ятаєте що я казав на минулому відео коли в вас багато кроків однакового рівня в нашому випадку ділення та множення вони на одному рівні
То ж робимо 16 поділити на 4 дорівнює 4. це праворуч, спрощуємо до 16 поділити на 4 і помножити на 2
Спрощується до 4 поділити на 2 Це те, що виділене зеленим
Далі ми будемо робити множення
Спрощуємо...тому що множення пріорітетніше за додавання...дорівнює 8.
І ми отримаємо 14...14 ось тут...плюс 8
Скільки буде 14 плюс 8?
Буде 22
Дорівнює 22.
І ми закінчили!
Зараз ми почнемо мандрівку у світ Статистики, який дозволяє по-справжньому зрозуміти дані.
Отож Статистика це усе про дані.
І оскільки ми почали нашу мандрівку до цього світу Статистики, то ми робитимо багато з того, що називається "Описовою Статистикою".
Якщо ми маємо низку даних і бажаємо сказати щось про усі ці дані, без видачі усіх даних.. То чи в змозі ми якимось чином описати це за допомоги меншого набору чисел?
Отож ось на чому ми збираємося зосередитися.
Коли вже ми збудували наші знаряддя обрахунку на основі Описової Статистики, тоді ми в змозі почати робити підсумки, висновки і судження про ці дані...
Отож поміркуймо про те як нам описати дані. Скажімо ми маємо множину чисел, ми в змозі вважати, що це "дані".
Можливо це результати вимірювання висоти рослин у нашому садочку.
Скажімо ми маємо 6 росли з наступною висотою:
4 дюйми, 3 дюйми, 1 дюйм, 6 дюймів, 1 дюйм та 7 дюймів.
Скажімо хтось з іншої кімнати, не дивлячись на ваші рослини, запитає:
"Наскільки високі ваші рослини?" І треба сказати лише одне число яке буде якимось чином представляти усі дані різні висоти ваших рослин.
Як же це зробити?
Можливо потрібне якесь типове число? Можливо треба число, що являє середину?
Чи треба найбільш часте число?
Чи треба число, що є центром для усіх цих чисел?
Якщо ви подумали про одну з цих речей, то ви могли б насправді зробити те саме, що й люди які користуються описовою статистикою.
"Як нам це зробити?"
Ми почнемо з міркування про Середньо арифметичне.
У Статистиці середньо арифметичне означає дещо більш загальне:
Знайдіть х і перевірити ваше рішення.
У нас є х поділити на 3 дорівнює 14.
Таким чином, щоб знайти х, тобто щоб з'ясувати чому дорівнює змінна х, ми просто маємо выдокремити її у лівій частині цього рівняння
І вона вже там знахидиться І ми маємо х поділити на 3 дорівнює 14
Ми також можемо написати це як 1/3 х = 14.
Очевидно, що X * 1/3 буде х / 3.
Це одне й те саме значення
Отже, як ми можемо в кінцевому підсумку знайти х у лівій частині будь-яких з цих рівнянь?
Це дійсно одне і те ж саме.
Або ще один спосіб, як ми можемо написати 1 перед х 1x, це насправді просто говорити х тут
Отже, я ділю х на 3 прямо зараз Так, якщо б я помножив обидві частини цього рівняння на 3 щоб відокремити х
І причина навіщо це робиться якщо я помножу це на 3
Я помножу на 3 і поділю на 3 що просто має одне й те саме значення помноживши або поділивши на 1 цих "хлопців" ми скасовуємо
Але пам'ятайте, якщо ви робите це у лівій частині Ви також повинні зробити це й у правій частині
А насправді, я зроблю це в обох цих рівнянях в той же час Тому що вони дійсно однакові рівняння
Отже, що ми збираємося отримати тут у лівій частині?
3 поділити на 3 буде одниця ми просто отримуємо х ліворуч у лівій частині
А у правій частині маємо 14*3 3 помножити на 10 це 30, 3 помножити на 4 це 12, отже це буде 42
Ми знайшли що х = 42
І те ж саме буде відбуватися й тут 3 * 1/3 дорівнює 1
Таким чином, ви отримуєте що 1x дорівнює 14 * 3 що дорівнює 42
Тепер давайте просто перевіримо нашу відповідь давайте підставимо 42 в наше вихідне рівняння
Отже, ми маємо 42 на місці для х замість х поділити на 3 дорівнює 14
Так скільки буде 42 поділити на 3
І ми можемо це зробити просто Я гадаю що ми могли б це назвати діленням середньої складності
Це не складне ділення 3 на 4, 3 переходить в 4 один раз 1*3 дорівнює 3
Ви віднімаєте: 4 - 3 = 1 Спускаєте у низ 2 3 йде на 12-чотири рази
Так 3 йде на 42 14 разів це спрощується до 14
Мабуть, це і є результат глобалізації, коли можна знайти бляшанку від Кока-Коли на піку Евересту чи буддійського монаха у Монтереї.
(Сміх)
Ось і я приїхав два дні тому з Гімалаїв за вашим добрим запрошенням. І на хвильку я хотів би запросити вас також до самих Гімалаїв. Щоб показати місце, де такі ж споглядальники, як я, який починав з пізнання мікробіології в Інституті Пастера, згодом знайшли свою путь у гори.
Ось декілька фоторафій, які мені пощастило зробити там.
Ось гора Кайлаш у Східному Тибеті - чудове місце.
Це - з провінції Марльборо.
(Сміх)
Це - бірюзове озеро.
Споглядальник.
Це - найжаркіший день року десь у Східному Тибеті, перше серпня.
У ніч напередодні ми розбили табір, і мої тибетські друзі сказали: "Спатимемо надворі". І я спитав:
"Чому?
В нас достатньо місця у наметі".
Вони відповіли:
"Так, але зараз же літо".
(Сміх)
А зараз ми поговоримо про щастя.
Як француз, я можу сказати, що є дуже багато французьких інтелектуалів, які вважають, що щастя як таке зовсім не цікаве.
(Сміх)
Я тільки-но закінчив нарис на тему щастя, і з його приводу виникла суперечка. І хтось написав коментар, в якім казав:
"Не треба нав'язувати нам це гидке щастя".
(Сміх)
"Нам плювати на щастя.
Ми воліємо жити з пристрастю.
Нам до вподоби злети та падіння життя.
Нам подобається страждання, тому що, коли воно вщухає, на хвилину нам стає дуже добре".
(Сміх)
Ось що я бачу з балкону мого скиту в Гімалаях.
Він десь два на три метри і я запрошую вас туди будь-коли.
(Сміх)
Отже, поговоримо про саме щастя чи то добробут.
І перш за все, незважаючи на те, що кажуть французькі інтелектуали, здається, що жодна людна не прокидається вранці з думкою: " А чи не простраждати мені весь день сьогодні"?
(Сміх)
Це означає, що якось, свідомо, чи ні, безпосередньо чи опосередковано, одразу чи у перспективі, все, що б ми не робили, на що б не сподівалися, про що б не мріяли, якимось чином пов'язане з глибоким повним бажанням бути здоровим та щасливим.
Як сказав Паскаль, навіть шибеник шукає припинення страждань. Просто це - його єдиний спосіб.
Але якщо подивитися на літературу, східну та західну, ви знайдете неймовірну безліч визначень щастя.
Деякі люди кажуть, я вірив тільки у спогади з минулого, уявлення майбутнього, ніколи у теперішнє.
Деякі люди кажуть, що щастя - це саме тепер; це якість свіжості теперішнього моменту.
І потім Генрі Бергсон, французький філософ, сказав:
"Всі великі мислителі людства залишали щастя у тіні, щоб кожний з них міг дати йому визначення у своїх власних термінах".
Все це було б чудово, якби це було лише вторинною турботою в чиємусь житті. Але зауважте, якщо це щось, що має визначати якість кожного моменту нашого життя, тоді нам треба краще розуміти, що це, було б добре мати чіткість з цього приводу.
І можливо, саме через те, що ми нічого в цьому не розуміємо, часто, незважаючи на те, що ми шукаємо щастя, воно, здається, відвертається від нас.
Незважаючи на те, що ми намагаємось уникнути страждання, здається, що ми рухаємося прямо до нього.
І такі враження можуть виникати через непорозуміння і плутанину.
Одна з найпоширеніших помилок - це те, що ми плутаємо щастя із задоволенням.
Але якщо поглянути на характеристики цих двох понять, то задоволення завжди залежить від часу, середовища, місця.
Це щось, що змінює свою природу.
Чудове шоколадне тістечко: перше - надзвичайно смачне, друге - не таке, з кожним наступним нас переповнює відраза.
(Сміх)
Це - природа речей. Ми втомлюємося.
Я був великим фаном Баха.
Я часто грав його на гітарі.
Я можу слухати його два, три, п'ять разів.
Але якщо б мені довелося слухати його 24 години на день, це напевно б втомило мене.
Якщо вам дуже холодно, і ви підійдете до вогню, відчуття неймовірно приємні. Але після деякого часу, ви віддаляєтесь від нього, через те, що полум'я починає пекти.
Ці відчуття ніби поступово зношуються, коли ми їх переживаємо.
І знову ж таки, воно може - також це щось, що ви - це не щось, що випромінюється назовні.
Наприклад, ви можете відчувати сильне задоволення, але інші люди поруч з вами можуть сильно страждати.
А що ж, тоді, щастя?
І щастя, звичайно, таке невизначене слово, тож зосередимося, наприклад, на добробуті.
Так ось я вважаю, що найкраще визначення згідно з поглядами буддизму, що добробут - це не просто приємне відчуття.
Це - глибокий спокій та реалізація, стан, що наповнює та просочує всі емоційні стани, всі радощі та незгоди, які нам випадають.
Це може виявитися дивним для вас.
Чи дійсно ми можемо бути у стані цього добробуту і водночас сумувати?
Тому що ми говоримо про інший рівень.
Подивіться на хвилі, що напливають на берег.
Якщо ви знизу хвилі, ви досягаєте дна.
Ви вдаряєтесь об тверде каміння.
Якщо ви злітаєте на поверхню хвилі, ви у піднесенні.
І ви проходите шлях від піднесення до пригнічення - в цьому немає глибини.
Тепер уявіть відкрите море, яке може бути як прекрасний спокійний океан, як дзеркало. Також на поверхні може бушувати шторм, але глибина океану залишається незмінно спокійною.
Тож як таке можливо?
Таким може бути лише суцільний стан, не просто швидкоплинна емоція чи відчуття.
Навіть радість - вона може бути початком щастя. Але буває ще глузлива радість, коли ви радієте через чиїсь страждання.
Тож як ми відправляємось на пошуки нашого щастя?
Дуже часто ми шукаємо ззовні.
Нам здається, що якби нам вдалося зібрати це і те, всі умови, щось, про що ми говоримо:
"Все для щастя -- мати все, що треба для щастя".
Саме це речення свідчить про те, що щастя приречене до руйнації.
Мати все.
Якщо хоч чогось не вистачає, воно розпадається.
Також, коли все йде не так, ми намагаємось полагодити все ззовні, але наш контроль зовнішнього світу дуже обмежений, тимчасовий, і часто ілюзорний.
Тож погляньте на внутрішні умови.
Невже вони не сильніші?
Чи не наш розум трансформує зовнішні умови у щастя чи страждання?
І чи це не сильніше?
Ми знаємо з власного досвіду, що ми можемо бути у місці, яке ми звемо "маленьким раємо", але все-таки бути в ньому зовсім нещасними.
Одного разу Далай Лама був у Португалії, і навколо велося дуже багато будівництв. І одного вечора він сказав:
"Подивіться, ви будуєте всі ці речі, а чи не варто, також, будувати щось всередині"?
І додав: "Допоки ви не зробите це, навіть якщо в вас буде високотехнологічна оселя на 100-му поверсі суперсучасної і комфортабельної будівлі, якщо ви глибоко всередині нещасні, все, що ви будете шукати - це вікно, з якого можна вистрибнути".
І навпаки, ми знаємо багато людей, які в надзвичайно складних обставинах спроможні зберігати спокій, внутрішню силу, внутрішню свободу, впевненість.
Тож якщо внутрішні умови сильніші, звичайно, зовнішні умови теж мають певний вплив, і дуже привабливо жити довше, здоровіше, мати доступ до інформації, освіти, мати змогу подорожувати, мати свободу. Все це дуже бажано. Однак, цього замало.
Все це - лише допоміжні умови.
Досвід, що трансформує все, знаходиться в розумі.
Тож коли ми запитуємо когось, як виплекати стан щастя, внутрішні умови, і які умови руйнують щастя.
І для цього нам потрібно просто мати трохи досвіду.
Ми повинні усвідомити, що є деякі стани розуму, які призводять до цього процвітання, до цього добробуту, до того, що греки називали eudaimonia, процвітання.
Так само є стани, ворожі до добробуту. І так само, коли ми дивимося з боку свого власного досвіду, переживання, гніву, ненависті, заздрості, гордості, несамовитого бажанн, або сильного прагнення, вони не залишають нас у хорошому стані.
Вони також шкідливі для щастя інших.
Тож ми можемо вважати, що чим більше вони захоплюють наш розум, тоді, подібно до ланцюгової реакції, тим більше ми почуваємось нещасними та змученими.
З іншого боку, кожен десь глибоко в собі знає, що зробивши щось безкорисливе, з відстані, так, щоб ніхто про це не знав, ми можемо зберегти дитині життя, або зробити когось щасливим. Нам не потрібне визнання. Нам не треба ніякої вдячності.
Тож чи можливо змінити наше буття, трансформувати наш розум?
Хіба ті негативні емоції, деструктивні відчуття, не є притаманними природі нашого розуму?
Чи можлива зміна в наших емоціях, рисах характеру, настроях?
Для цього ми маємо запитати, а що саме таке природа розуму?
Якщо ми поглянемо на це з емпіричної точки зору, у свідомості є головна властивість - просто пізнавати, бути обізнаним.
Свідомість схожа на дзеркало, що відбиває абсолютно будь-які образи.
У дзеркалі можно бачити потворні, і водночас прекрасні обличчя.
Дзеркало все це відображає, але не заплямовується. Воно не змінюється цими образами.
Подібно до цього, за кожною думкою існує гола свідомість, чисте розуміння. Дуже часто ми шукаємо ззовні.
Це - сама природа. Вона по суті не може бути заплямована ненавистю або заздрістю, тому що, якби це завжди існувало - подібно до фарбника, який просякує всю тканину - це, тим чи іншим чином, проявлялося б назовні.
Ми не завжди сердиті, заздрісні, або великодушні.
Тож через те, що основна суть свідомості - це її чиста властивість пізнання, що відрізняє її від каменю, існує можливість змін, тому що всі емоції швидкоплинні.
Існує підстава для тренування розуму.
Тренування розуму базується на ідеї, що два притилежних ментальнхих фактори не можуть відбуватися одночасно.
Ваші почуття можуть змінитися від любові до ненависті. Але ви не можете, в один і той самий час, по відношенню до того самого об'єкта, людини, відчувати бажання завдати болю та зробити приємне.
Ви не можете одним і тим самим рухом привітати і вдарити.
Тож є природні антидоти до деструктивних емоцій, які шкодять нашому добробуту.
І саме так ми маємо продовжувати.
Радіти замість заздрити. Відчувати внутрішню свободу замість одержимого бажання володіти.
Доброзичливість, любов замість ненависті.
Але, звичайно, в такому разі кожна емоція повинна мати антидот.
Інший спосіб - це знайти загальний антидот для всіх емоцій, придивившись до самої природи.
Зазвичай, коли ми роздратовані, відчуваємо ненависть, або розчаруваня кимось, чи одержимі чимось, розум весь час повертається до цього об'єкта.
І кожного разу, коли він до нього повертається, це підсилює одержимість або роздратування.
І таким чином цей процес сам підживлює себе.
І саме тепер, замість уваги назовні, ми повинні подивитися всередину.
Зазирнути у суть роздратування.
Воно виглядає загрозливо, як хмара мусона, що готова пролитися грозовим дощем.
І нам здається, що хмара така тверда, що на ній можна сидіти, але якщо ми до неї дістанемось - це просто туман.
Так само, якщо ви поглянете на думку про роздратування, вона зникне, як іній під ранковим сонцем.
Якщо ви будете робити це знову і знову, вірогідність, що гнів буде виникати знову, буде зменшуватися, аж поки одного разу не розчиниться.
І вкінці, навіть якщо він виникне, думка про нього пролетить крізь розум, ніби птах пролітає крізь небо, не залишивши жодного сліду.
Такий принцип тренування розуму.
Але на це потрібен час, тому що ми багато часу витратили на те, щоб відбудувати всі ці похибки та погані тенденції нашого розуму, тому для того, щоб все це виправити, потрібен ще час.
Але це - єдиний спосіб.
Трансформація розуму - це сама сутність медитації.
Це означає ознайомлення з новим способом існування, новим способом сприйняття речей, що більш наближений до реальності, із взаємозалежністю, з потоком і постійною трансформацією, що притаманні нашому буттю та свідомості.
Тож, область взаємодії з когнітивною наукою, нам треба рухатись до неї, і саме це й було темою -- ми маємо у дуже короткий час усвідомити поняття пластичності мозку.
Вважалося, що мозок більш-менш фіксований.
Всі номінальні зв'язки у цифрах і кількостях вважалися - аж до 1990-х - вважалися більш-менш сталими із досягненням певного віку.
Тепер, від нещодавна, відрикли те, що він може сильно змінюватися.
Скрипаль, як ми чули, котрий завершив 10,000 годин практики гри на скрипці, певна область, що контролює рухи пальцями, в мозку сильно змінюється, підвищуючи підсилення синаптичних зв'язків.
Тож що ми можемо зробити з людськими рисами?
З люблячою добротою, з терпимістю, з відкритістю?
Саме цим весь час і займались великі споглядальники.
Дехто з них, хто приїжджав до лабораторій у Медісон, Вісконсін або Берклі, проводили від 20 до 40,000 годин у медитації.
Вони йдуть, наприклад, у трирічний ретрит, де медитують 12 годин на день. А після цього, до кінця свого життя, вони будуть робити це три-чотири години на день.
Вони дійсні олімпійські чемпіони з тренування мозку.
(Сміх)
Ось це - місце, де споглядальники - і ви бачите, що це дійсно надихає.
Так, тут ми маємо 256 електродів.
(Сміх)
Тож що вони зрозуміли?
Звичайно, ту саму річ.
Наукове ембарго - якщо колись воно підкориться "Природі", я надіюся, буде схвалене. Воно працює зі станом співчуття, безумовного співчуття.
Ми просили споглядальників, які займалися цим багато-багато років, занурити їхній розум у стан люблячої доброти, повної доступності до живої істоти.
Звичайно, під час тренувань, ми робимо це з об'єктами. Ми думаємо про людей, що страждаюсть, ми думаємо про людей, яких ми любимо, але в якусь мить, ви віднайдете стан, який заповнить усе.
Ось це - попередній результат, який я можу показувати, тому що він вже був опублікований.
Гаусова крива показує 150 контрольних показників, і увага звертається на різницю між правою та лівою фронтальними півкулями.
Якщо дуже коротко, люди з підвищеною активністю з правої сторони передлобної ділянки кори головного мозку більш пригнічені, відсторонені. Вони не виявляють позитиву.
І навпаки з лівої сторони: більша вірогідність альтруїзму, щастя, самовиявлення, цікавості тощо.
Тобто є базисні відмінності в людях.
Але це можна змінити.
Якщо ви дивитесь комедію, активізується ліва півкуля.
Якщо ви щасливі через щось, ви перекидаєтесь на ліву сторону.
Якщо у вас напад депресії, ви переходите на праву сторону.
Ось, -0.5 - це стандартне відхилення у споглядальника, який медитував на співчуття.
Він абсолютно за межами гаусової кривої.
На жаль, в мене немає часу занурюватись у різні наукові результати.
Сподіваюся, вони будуть.
Але було відкрито ось що -- це після трьох з половиною годин в МРТ, це схоже на вихід з космічного корабля.
До того ж, у інших лабораторіях продемонстрували - наприклад, у лабораторії Пола Екмана в Берклі - що деякі споглядальники можуть також контролювати свою емоційну відповідь у більшій мірі, ніж здавалося.
Наприклад, експеримент з переляку.
Якщо ви всадите чоловіка на стілець, під'єднаєте всі необхідні прилади для вимірювання фізіології, і поруч пролунає вибух на кшталт бомби, то відповідь настільки інстинктивна, що за 20 років випробувань не було жодного разу, щоб хтось не підстрибнув.
Деякі споглядальники, не намагаючись це зупинити, але з повною відкритістю, сприймають цей вибух, як настільки ж незначну подію, як падіня зірки, вони можуть залишатися без жодного руху.
Та весь сенс не в тому, наприклад, щоб показати, як підстрибують неординарні істоти.
Мета, здебільшого, сказати, що тренування розуму має значення. Це - не просто розкіш. Це - не додатковий вітамін для душі.
Ми готові витратити 15 років на отримання освіти. Ми любимо бігати, займатися фітнесом. Ми робимо багато речей, щоб залишатися красивими.
Ще щось: наше співчуття повинно бути активним.
Ось чого ми намагаємось досягти у різних місцях.
Тільки один цей приклад був вартий багатьох зусиль.
Жінка з кістковим туберкульозом, залишена у наметі з однією донькою, що мала вмерти.
Ось вона через рік.
В Тибеті є багато шкіл та клінік для такого.
І теперь я залишу вас із красою цих картин, які розкажуть про щастя набагато більше, ніж я колись зможу розповісти словами.
І зі стрибаючими тибетськими монахами.
(Сміх)
Літаючими монахами.
Щиро дякую.
Думаю, найбільш незрозуміла концепція у сфері науки, що, як нам відомо, тепер стає одним з найбільш спірних концепцій - можливо не лише в науці, а й в поп-культурі - еволюція. Еволюція.
Коли б ми не почули це слово - тобто, навіть якщо воно не лунає в контексті біології - ми уявляємо щось,що змінюється, розвивається, тому використовуючи термін еволюція у буденному контексті, на думку спадає поняття зміни, знаєте, - це буде випробування моїх навичок малювання, - наступне:
Ось мавпа, сутула, зображення якої можна побачити в музеї природничої історії і вона згорблена , її голова схилена донизу, - я стараюсь з усіх сил - ось мавпа, можливо на ній капелюх, далі у нас є зображення того, де вона мало-помалу стає у вертикальне положення, зрештою перетворюється в такого-от чувака, що прямує на роботу, такого ж щасливого.
Тепер він у цілком вертикальному положенні і, знаєте, існує певна суть, що таке положення значно краще за інше, - а, і в нього відсутній хвіст.
Дозвольте це забрати.
В цього таки є хвіст
Треба врегулювати ширину.
Вам доведеться вибачити мої навички з малювання.
Але ви це вже бачили, якщо хоч раз були в музеї природничої історії.
Ці мавпи набирають все більш вертикального положення, і зрештою стають людиною.
Ось ця ідея, за якою мавпи змінюються на людину.
Я зустрічав її у багатьох контекстах, навіть на уроках біології, в науковій спільноті стверджують: мавпа стала людиною чи доісторичною людиною: чувак, що майже стоїть вертикально, ось так, чувак, що трохи сутулиться, що був трохи таки схожи на мавпу і трохи на людину, і так далі.
Хотів би чітко все пояснити:
Хоч цей процес таки трапився, що за весь той час створіння засвоїли ці зміни, і, можливо, їхні предки виглядали якось так, і зрештою, якось так. Але не існувало жодного активного процесу під назвою еволюція.
Це не виглядало так, що мавпа сказала:
Тому, якимось чином, я зроблю так, аби моя ДНК змінилась настільки,щоб так виглядати. Молекулі ДНК це не було відомо.
Вона не сказала:
Ей, може й справді краще ходити на двох, аніж сутулитись, як мавпа, тому, знаєте, я краще якось змінюсь, щоб виглядати як цей чувак.
Еволюція виглядає не так.
Не так - знаєте - дехто уявляє собі наступне: можливо, було собі дерево.
Існує дерево, й на ньому росте в'язка спілий плодів на самому вершечку дерева.
На вершечку дерева росте в'язка спілих фруктів.
Можливо, це яблука.
І тоді ви бачите, можливо, щось схоже на корову, чи щось схоже на коня. Вона чи він каже:
"Я б хотів дістатись до тих плодів."
І це все лиш через те, знаєте, що вони туди хочуть дістатись, може, наступне покоління... вони намагатимуться підняти шию, і тоді покоління за поколінням їхні шиї ставатимуть все довшими і, зрештою, вони перетворяться в жираф.
Це не еволюція і не це має на увазі еволюція, хоч іноді за звичним поняттям цього слова ми думаємо саме так.
Еволюція полягає - і я надаю перевагу саме цьому слову - в природньому відборі.
Природній відбір, я запишу це слово.
Природній відбір.
Буквально це означає, що в будь-якій популяції живих організмів існують варіації
І це виступає тут ключовим словом.Варіація означає:
Гляньте, ось деяка зміна. Подивившись на дітей в школі, ви помітите варіації.
Хтось вищий, хтось нижчий, у когось світле волосся, у когось темне.
І так далі.
Завжди існують варіації.
Що стосується природнього відбору, то це той процес, в якому чинники зовнішнього середовища відбирають певні варіації.
Деякі варіації взагалі не мають значення, а деякі грають важливу роль.
Типовий приклад, що подають в кожній книжці з біології, проте справді цікавий, це комаха під назвою п'ядун березовий, що був поширений в період перед індустріальної революції в Англії.
Ці комахи, деякі з цих комах були - подивимось, чи я можу її намалювати, аби ви мали загальне уявлення, зараз намалюю навіть декілька таких, декілька таких п'ядунів.
Ось девілька зразків п'ядуна березового. Ось ще один.
Отже, більшість даних комах мали цю варіацію, деякі з них, думаю, мали більше плям на своєму тілі за інших.
Ні, намалюю тут іншим кольором. Білим.
Отже, в нього такі-от цятки, деякі могли виглядати якось так.
І, звісно ж, вони мусили мати якісь чорні цятки.
А дехто з них, бачте, міг би й зовсім не мати тих цяток.
Тут існує природня варіація, яку можна побачити в популяції будь-яких тварин. Існує варіація кольорів.
Всі вони щасливо жили десь протягом тисячі років завдяки природній варіації.
Ця риса була неважливою для даних комах, але коли раптом під час індустріальної революції в Англії фабрики почали випускати сажу через роботу парових двигунів, що працювали за рахунок вугілля і тому все те, що колись було білим чи сірим, як, наприклад, деякі стовбури дерев - ось стовбури дерев - можливо, деякі з них виглядали ось так, нехай ось так, можливо, деякі дерева були ось такими, і п'ядунів березових цілком влаштовувало таке середовище, можливо, стовбури дерев були темніші, але раптом з розвитком індустріальної революції все вкривається сажею від спаленого вугілля і тоді раптом всі дерева перетворюються у такі:
Вони повністю вкриваються смолою чи стають значно темнішими, ніж раніше.
Тепер ви бачите раптову зміну в середовищі цих комах і думаєте:
Що ж стане причиною відбору цих комах?
Їх можуть зловити птахи, що почнуть краще їх бачити.
Тому, якщо середовище раптом стає темнішим, що може трапитися далі:
Птахи будуть краще бачити цього малого, аніж цього малого, адже цього малого на темному тлі буде важче побачити.
Справа не в тому, що птахи його не зловлять. Вони повиловлюють їх всіх,але полюватимуть на цього малого значно частіше.
Тому уявіть собі, що трапиться, коли птахи почнуть їх ловити перед тим, як ті встигли продовжити рід чи під час того, що трапиться:
Цей малий, темніший, буде мати можливість розмножуватись частіше, і раптом кількість ось таких комах збільшиться.
Цих малих стане набагато більше.
То що трапилось тут?
Чи був для цього певний задум чи тут існував якась активна зміна?
Виглядає досить розумно - ставати темнішим. Все оточення стає темним і за декілька поколінь ці комахи стають чорними і тоді виникає думка: Вау, та ці комахи геніальні.
Якимось чином вони вирішили стати чорними, аби їм було легше ховатись від птахів.
Але трапилось не це.
Була купка комах.
В популяції п'ядунів існували варіації і сталось те, що при тому, що все навколо ставало темнішим й темнішим і ці-от малі та їх подруги були не такими успішними в плані розмноження.
Ці комахи розмножувались все більше, а ці ставали здобиччю ще до того,як отримували змогу продовжити рід або ж під час процесу розмноження, тому їх нащадків ставало все менше,і тоді ця риса перетворювалась у домінантну.
Далі п'ядун березовий став -- дещо почорнів.
Тепер ви скажете: Чудово Сал, але це лиш один приклад. Треба ще.
Це природній відбір, він застосовується до всього.
Він має на меті пояснити чому ми розвинулись з бактерії чи із самореплікативної РНК, про яку я пояснюватиму пізніше.
Знаєш, мені потрібно більше доказів, потрібно побачити це насправді.
Найкращим прикладом цього служить грип, саме грип.
Пізніше я створю ще кілька роликів про те, що таке вірус і як вони реплікуються, а віруси - справді дивовижне явище, адже не зовсім ясно чи вони живі, вони, буквально, вважаються маленькими контейнерами з ДНК та іноді РНК, які, як ми потім дізнаємось, є генетичною інформацією і зберігаються у вірусних...
Цих маленьких контейнерах білка, ось цих акуратних геометричних формах та й, власне, усе, в них справді нема - знаєте - вони не схожі на живі організми, що активно рухаються і в яких присутній активний метаболізм і таке інше.
Відбувається те, що вони беруть ДНК, вводять її в інші речі, що можуть її переробити, і використовують ту молекулу ДНК, аби створити ще вірусів.
Тим не менш,можна створити цілу серію відео про віруси проте грип - це вірус, і кожного року приходить новий вид того вірусу, певний вид вірусу, що має свої варіації, і я поясню ці варіації за тим, скільки у них цяток. скільки у них цяток, і фактично, - скажімо, людський грип вражає лише людей - і наша імунна система, про яку теж можна створити низку відео, повільно розпізнає цей вірус і готова його атакувати перед тим, як він заподіє шкоду.
Тепер можете уявити, що трапиться, якщо, скажімо, цей вид грипу, зараз намалюю їх всіх, у них є дві невеликі цятки, і пізніше ми поговоримо про значення тих цяток і про те, як їх можна розпізнати, але припустімо так їх розпізнає наша імунна система.
Вона усвідомлює:
Хм, щоразу, коли сюди потрапляють ці малі з 2 цятками, через них тут багато клопоту. Я на них якось нападу і знищу до того, як вони інфікують мою імунну систему, ДНК та ін.
Тут дія природнього відбору дуже сильна, імунна система запам'ятовує вірус, і ми згодом поговоримо про це "запам'ятовування". отже, вона атакуватиме цих малих, правильно?
Але вірус грипу, можете вважати це його хитрістю, хоч це насправді не так, це неістоти.
Що він робить: він постійно змінюється.
Тому в будь-якій популяції вірусів, завжди існує місце для невеликої зміни, можливо, більшість з них мають дві цятки, проте цілком ймовірно, що тепер кожен з них має по одній цятці, ще якийсь має три цятки, й можливо, це просто довільна мутація, це все трапилось довільно, можливо раз в - ну, скажімо, - раз на кожен мільйон цих вірусів трапляється випадок одної цятки замість 2,
Але що станеться тоді, коли імунна система людини звикне атакувати вірус з 2 червоними цятками?
Тоді цьому малому не доведеться змагатися з іншою капсулою віруса, аби заразити людину, вся молекула ДНК в його розпорядженні.
Він чи вона, називайте як вам завгодно, тоді буде більш успішним, тому до наступного нашестя віруса грипу, коли в людей починається нежить і вони поширюють бактерії на дверні лямки, абощо,
Дивлячись за щорічним процесом творення нового віруса грипу, на ваших очах відбувається еволюція та природній відбір!
Це не те саме, що має відбуватись протягом тисячоліть.
Хоч більшість суттєвих речей, що стаються в нашому житті чи навіть в нас самих базуються саме на цих речах, що розвинулись за цілі тисячоліття, щороку будуючи свій шлях.
Іншими прикладами служать антибіотики та бактерії.
Бактерії - маленькі клітини, що рухаються навколо, ми поговоримо про це детальніше, вони однозначно живі, в них присутній метаболізм і так далі.
Зверніть увагу: Згадуючи інфекції, люди мають на увазі або вірусні інфекції, що вражають молекулу ДНК, а тоді використовують клітинні механізми для розмноження,чи інфекції внаслідок бактерій які, буквально, схожі на невеликі рухомі клітини, виробляють токсини, що створюють хворобливий стан, і їх можуть вбити лише антибіотики.
Анти-біотики.
Та ні, тут не має бути дефісу.
Антибіотики.
Вони атакують бактерії, вбивають їх.
Тепер ви, якщо серед ваших знайомих є лікарі, скажете:
Ей, я захворів, думаю на бактеріальну інфекцію, дайте мені антибіотики, тоді доброчесний лікар відповість:
Ні, хочеш-не хочеш, а я не можу так зобити, бо чим більше ви споживаєте антибіотиків, тим ймовірніше, що ви створите нові версії я буду дуже обережним зі словом "створите" адже ви це не активний процес створення, а
-зараз,треба закінчити попереднє речення- тим ймовірніше, що ви сприятимете відбору тої бактерії, що зможе протистояти лікам.
Як це працює?
Скажімо, це зеленого кольору Скажімо, це всі бактерії, у вас їх мільйони, правильно?
Час від часу трапляється якась із незначною відмінністю.
Тепер у довільній популяції бактерії всі вони матимуть однакову хворобливу дію, а це - лише довільна відмінність в бактерії, можливо, в її ДНК стались якісь незначні зміни, але, тим не менш,
Все це ті види бактерій, які не варто мати в організмі людини.
Імунна система їх атакує і відлякує. Якщо їх стає більше, то організм вмирає чи хворіє.
Якби всі одразу почали пити антибіотики, не будучи хворими чи без нагальної потреби в ситуації життя чи смерті, може,трапиться той, що вбиватиме саме цю зелену бактерію.
Але що станеться, коли ви раптом вб'єте усі зелені бактерії?
Тепер існуватиме ціла екосистема блакитних бактерій, які раніше змагалися із зеленими за ваші - за все хороше всередині вашого тіла, але тепер вони залишились одні і можуть волею-неволею реплікуватись і, вочевидь, знову ж таки,для цього не існувало жодного задуму, жодного розумного процесу, за яким ця бактерія повинна - ось, нібито я- якась бактерія -сказала:
Я буду трохи розумнішою і буду опиратись цій загрозі антибіотика.
Ні, існували лиш ці довільні зміни і мутації у вірусах та бактеріях.
Ставалися довільні зміни, а ця одна могла бути одна на мільярд, чи не так?
Але раптом, коли ви почали вбивати весь той народ, що тут змагався, то тепер цей малий отримав змогу швидше реплікуватись і стати домінантним, тоді той антибіотик, призначений для знищення зелених малих, не має сенсу.
Ось у нас є такий супержук.
Можливо, вам відомо слово "супержук".
Ось такий. Він сам себе не задумував.
Просто він перемагав у суперництві з іншими, тому тепер став головним і ми не здатні його знищити,адже ліки вбивали його суперників.
А ці бактерії дедалі більше мутували і при частішому використанні антибіотиків, ми сприятимемо відбору тих речей, на які антибіотики не можуть повпливати.
Тим не менш, думаю, я забагато говорю, та ця тема справді захоплива, і мені дуже хотілось, аби саме це була моя перша відеолекція з біології, адже, якщо так розібратись, то біологія - наука про життя, ми говоримо про те, що таке життя, чи віруси - живі, та якщо вам справді цікаво вивчати системи живих організмів, то нема місця для жодної гіпотези, крім як природній відбір.
Можна полетіти на іншу планету, в жителів якої нема ДНК чи в клітинах яких, можливо, існує інша спадкова інформація, чи які реплікуються по-іншому, чи які базовані не на вуглеці, а на кремнії, і якби ми полетіли на ту планету, аби вивчати там біологію, все, що нам відомо про біологію та віруси та ДНК, не мало б сенсу.
Проте якщо ми розуміємо той один концепт, концепт природнього відбору, що це навколишнє середовище відбирає, і що тут нема місця жодному активному процесові все це лише довільні речі, що так само довільно відбираються довільними змінами і за незліченну кількість років, справді неймовірно велику кількість часу, ті зміни істотно накопичуються задля справді значущих речей.
Поговоримо про це в іншому відеоролику.
До зустрічі!
Коли Ви купуєте тюбик фарби, в першу чергу в ній наявний барвник і сполучна речовина.
Барвник - це основа кольору.
Це те, що наповнює фарбу кольором.
Це можуть бути добре подріблені мінерали. або природні речовини.
Сполучна речовина - це, по суті, клей, в'яжуча речовина, все те, що тримає всі ці маленькі частинки разом.
Сполучна речовина масляної фарби - це лляне масло, буквально, масло лляного насіння.
Тому, по суті, ми маємо барвник, основу кольору, яка зі сполучною речовиною тримає це все разом, Здебільшого, це і є фарба.
Використовуючи скло Мюллера, я переконуюсь, що фарба рівномірно розтеклась по маслу, що фарба має рівномірну консистенцію.
Сьогодні, коли Ви купуєте тюбик, вся ця робота вже виконана в ході виробничих процесів, а не цим старомодним способом ручної роботи, який я демонструю.
Так, чим більше масла Ви додаєте, тим більш прозорою буде фарба.
Оскільки ця фарба ледь забаврлена, у ній наявний відтінок жовтого.
Якщо ми додаємо цього більше тим більше ці маленькі складові кольору, частинки пігменту розділяються.
Разом вони утворюють глазур, з великою кількістю олії, яку ми можемо бачити, фарба стає прозорою.
Сьогодні я хочу поговорити про впевненість у власній креативності.
Почну я аж з третього класу школи в Окдейлі, що у Барбертоні, штат Огайо.
Пам'ятаю, якoсь мій найкращий друг Браян працював над завданням.
Він ліпив коника з глини, яка лежала у нашого вчителя під раковиною.
І раптом одна дівчинка, яка сиділа з ним за партою, побачила, що він робить, нахилилася і сказала:
"Це жахливо.
Взагалі не схоже на коника".
Браян засмутився.
Він зім'яв коника і викинув у смітник.
Більше я не бачив, щоб Браян робив щось подібне.
І я замислююсь, як часто таке відбувається.
Здається, що коли я розповідаю цю історію своїм учням, багато з них хочуть підійти до мене згодом і розповісти схожу історію про себе: про те, як вчитель їх недооцінив, чи однокласник покепкував.
Після такого, багато хто вирішує, що він не креативний.
Я спостерігаю, як це переконання зароджується у дитинстві, живе всередині нас, поступово укорінюючись аж до зрілості.
Ми спостерігаємо це всюди.
Коли працюємо в команді, або поруч із клієнтами, зрештою, ми стикаємось зі спірним або неординарним питанням.
І тут "великі боси" хапають свої Блекбері, кажуть, що їм необхідно зробити кілька важливих дзвінків, і прямують до виходу.
Так їм незручно у такі моменти.
Коли ж ми їх наздоганяємо і запитуємо, в чому річ, вони відповідають щось на кшталт "Знаєте, я не зовсім креативна людина".
Але ж ми знаємо, що це неправда.
Якщо вони вникають у процес, пірнають у нього з головою, у них виходять неймовірні речі, і вони самі дивуються, якими можуть бути новаторами.
Я звернув увагу на страх бути осудженим, який є у кожного з нас.
Інколи ми не робимо чогось, тому що боїмося чужого осуду.
Боїмося, що не знайдемо досконалого креативного вирішення.
І я досяг нового бачення після зустрічі з психологом Альбертом Бендурою.
Не певний, чи ви його знаєте.
Але якщо зайти у Вікіпедію, там написано, що він четвертий з найвагоміших психологів в історії -- Фройд, Скіннер, хтось ще і Бендура.
Йому 86, а він досі працює у Стенфорді.
І він просто чудовий хлопець.
Я зустрівся з Бендурою, тому що він досить довго вивчав фобії, а я ними дуже цікавлюся.
Він розробив методику, за допомогою якої людину можна вилікувати дуже швидко.
Він може вилікувати від фобій багатьох людей за чотири години.
Ми говорили про змій. Я не знаю, чому саме про них.
Але розмова зайшла про змій і страх змій як фобію.
Мені справді подобалось, я був дуже зацікавлений.
Він розповів, як запрошував пацієнта і казав йому: "У тій кімнаті є змія, і зараз ми зайдемо туди".
На що більшість їх відповіли:
"О ні, я не зайду туди, особливо якщо змія таки є всередині".
Проте Бендура проводив поетапне лікування, яке було неймовірно успішним.
Він підводив людей до двостороннього дзеркала, щоб зазирнути в кімнату зі змією, і дозволяв їм звикнути до неї.
І потім через певну кількість кроків вони вже стояли перед відкритими дверима і зазирали всередину.
Він дбав про те, щоб їм було комфортно.
І пізніше, роблячи багато кроків, дитячих кроків, вони вже були в кімнаті, вони вже одягали шкіряну рукавицю, як у зварювальника, і врешті-решт доторкались до змії.
І коли вони її торкались, все було чудово. Вони вилікувались.
Власне, все було краще, ніж чудово.
Ті, котрі боялись змій протягом всього життя, казали:
"Дивись, яка гарна ця змія".
І тримали їх на колінах.
Бендура називає цей процес "керована майстерність".
Мені подобається це визначення.
Проте сталось щось ще -- ці люди, які пройшли лікування та доторкнулись до змії, врешті позбулись інших своїх страхів.
Вони завзято працювали, безперервно докладаючи зусиль, і були більш гнучкими перед загрозою невдачі.
Вони просто стали впевненішими.
І Бендура називає це самоефективністю -- відчуття, ніби ти можеш змінити світ і досягти того, чого хочеш.
Зустріч із Бендурою справді принесла мені полегшення, бо я зрозумів, що цей відомий вчений задокументував та науково підтвердив те, що ми спостерігали протягом останніх 30 років.
Ми можемо допомогти людям, які бояться, що вони не креативні: провести їх через певні етапи, ніби маленькі перемоги, і вони змінять свій страх на майстерність і самі себе цим здивують.
Це приголомшлива трансформація.
Ми постійно бачимо її в d.school.
Тут є люди з різних сфер, які вважають себе лише аналітиками.
І коли вони приходять та виконують нашу програму, вони стають впевненішими і вже зовсім по-іншому бачать себе.
Вони дійсно в захваті від того, що тепер можуть вважати себе креативними людьми.
Тож я подумав, що сьогодні варто взяти вас із собою і показати, як ця подорож виглядає.
Мені вона нагадує про Даґа Дітца.
Даґ Дітц -- технік.
Він проектує діагностичне обладнання, власне, велике обладнання.
Він працює у GE і зробив чудову кар'єру.
Але в певний момент Даґ пережив кризу.
Він спостерігав за однією зі своїх МРТ-машин, коли побачив молоду сім'ю.
Маленька донечка, яку вони привели, була дуже наляканою і плакала.
Даг дуже засмутився, дізнавшись, що близько 80 відсоткам дітей-пацієнтів у цій лікарні вводять заспокійливе перед обстеженням у його МРТ-машині.
Цей факт глибоко розчарував Даґа, адже до цього часу він пишався своєю роботою.
Він рятував життя з допомогою цієї машини.
Проте йому було справді боляче бачити страх, який його машина викликає в дітей.
Саме тоді він проходив курс у d.school у Стенфорді.
Він дізнавався про наш процес, проектне мислення, співпереживання, повторювані схеми.
І зі своїми новими знаннями він досягнув би чогось надзвичайного.
Він би цілком перепроектував процедуру сканування.
І ось до чого він дійшов.
Він перетворив сканування на пригоду для дітей.
Він розмалював стіни та саму машину і підготував операторів, запросивши людей, які працюють з дітьми, наприклад, працівників дитячих музеїв.
І тепер -- це пригода для кожної дитини, яка приходить.
Оператори розповідають малечі про шум і рух корабля.
Вони говорять дітям:
"Отже, зараз ти залізеш в піратський корабель, але лежи дуже тихенько, щоб пірати тебе не знайшли".
Результати були неймовірними.
Кількість дітей, які потребували заспокійливого, зменшилась з 80 до 10 відсотків.
Лікарня та компанія GE теж були задоволені.
Оскільки вже не було потреби щоразу кликати анестезіолога, більше дітей могли пройти процедуру протягом одного дня.
Отже, кількісний результат був чудовим. Проте Даґ старався заради якісного результату.
Він був поряд із матір'ю, яка чекала, поки її дитина повернеться зі сканування.
І коли дівчинка вийшла із скан-машини, вона підбігла до мами і спитала:
"Мамо, можна ми завтра ще раз прийдемо?"
(Сміх)
Згодом Даґ безліч разів розповідав цю історію про особисту зміну та інноваційний проект, який із цього виник, проте ніколи не бачив, щоб ця згадка про маленьку дівчинку не викликала в нього сліз.
Історія Даґа трапилась у лікарні.
Я теж дещо знаю про лікарні.
Декілька років тому в мене з'явився набряк на шиї, тепер була моя черга проходити МРТ.
Це був рак.
Злоякісна пухлина.
Говорили, що мій шанс вижити -- 40 відсотків.
Тож, поки ви сидите у приймальній в піжамі разом з іншими пацієнтами, бліді та змарнілі, і чекаєте своєї черги на дозу гамма-променів, ви обмірковуєте багато речей.
Переважно ви запитуєте себе:
"Чи буду я жити?" І ще я багато думав над запитанням: "Яким буде життя моєї доньки без мене?"
Та ви замислюєтесь і над іншими речами.
Я довго роздумував: "Для чого я прийшов у світ?
Яке моє покликання?
Що я повинен робити?"
Мені пощастило, бо я мав про що думати.
Ми працювали у сфері здоров'я, освіти та у країнах, що розвиваються.
Тож було чимало проектів, над якими я міг працювати.
Та я прийняв рішення і присвятив себе справі, якою найбільше хотів займатись, -- допомогти якнайбільшій кількості людей віднайти впевненість у своїй креативності.
Ту, яку вони втратили. Це було саме те, чим я хотів займатись, якщо виживу.
Я вижив, як ви бачите.
(Сміх) (Оплески)
Я справді вірю, що коли люди здобувають цю впевненість, -- і ми постійно це спостерігаємо у d.school та в IDEO -- вони починають працювати над речами, що є дійсно важливими у їхньому житті.
Ми бачимо, як люди кидають те, що вони робили досі, та йдуть в іншому напрямку.
Бачимо, як в них виникають цікавіші ідеї, та й взагалі цих ідей більше, тож вони можуть вибирати з кращих.
Так вони приймають кращі рішення.
Я знаю, що для виступу TED потрібно мати ідею, яка змінить світ.
Кожен має таку ідею.
І, якщо я теж її маю, -- то ось вона. Допомогти іншим відшукати свою ідею.
Тож я сподіваюсь, що ви підтримаєте мій намір -- саме ви як лідери.
Було б справді чудово, якби ви зупинили поділ людей на "креативних" та "некреативних" -- ніби Бог дає цей дар лише деяким -- і допомогли їм зрозуміти, що усі ми креативні від природи.
І що як обдаровані люди, вони повинні дати волю своїм ідеям.
Вони повинні досягти того, що Бендура називає "самоефективністю": ви можете зробити те, що хочете, стати впевненими у своїй креативності і доторкнутись до змії.
Дякую.
(Оплески)
Відіграли перший концерт.
Так, де б поїсти...
Бургери
Дякую за підказку.
Red Mill це круто!
Бургери
Сьогодні останній концерт.
Святкуємо як завжди...
Місця, які ви любите, від людей, яким ви довіряєте.
Це плюс.
Пряма проходить через точки (-1, 6) та (5, -4).
Яким буде рівняння прямої?
Спробуймо це візуалізувати.
Це моя вісь X...
Ви не мусите це креслити, щоб виконати завдання, але візуалізація завжди допомагає.
Це моя вісь Y.
І перша точка - це (-1, 6).
Отже, -1, один, два, три, чотири, п'ять, шість.
Це ось ця точка. Це (-1, 6).
А інша точка - це (5, -4).
Отже, один, два, три, чотири, п'ять, і тепер ми йдемо вниз на 4: один, два, три, чотири.
Це ось тут.
І пряма, що їх поєднує, виглядатиме якось так.
Я накреслю приблизно...
Я вмію й рівніше.
Намалюю пунктиром, мабуть. Простіше намалювати пунктирну лінію.
Отже, пряма матиме приблизно такий вигляд.
Знайдемо її рівняння.
Найкраще почати з того, щоб знайти нахил.
Пам'ятаймо: нам треба знайти рівняння y = mx + b.
Це форма нахил-перетин, де m - це нахил, а b - це Y-перетин.
Спершу ми можемо розв'язати це рівняння для m, тобто знайти нахил цієї лінії.
Отже, m, або нахил, - це відношення зміни y до зміни x.
Або, можна на це подивитися так: це y-координата кінцевої точки мінус y-координата початкової точки розділити на x-координату кінцевої точки мінус x-координата початкової точки.
Дозвольте проясню.
Це зміна y до зміни x, і це те саме, що підйом до відстані, і це те саме, що y-координата кінцевої точки мінус y-координата початкової точки. Це точнісінько те саме, що зміна y, І це все розділити на x-координату кінцевої точки мінус x-координата початкової точки.
Це те саме, що зміна x. Вам потрібно лише вибрати серед цих двох початкову і кінцеву точки.
Зробімо ось цю точку початковою, а цю - кінцевою точкою.
Якою буде зміна y?
Зміна y.
Ми починаємо з y = 6 і йдемо вниз до точки, де y = -4.
Це ось тут. Це наша зміна y.
Ви можете подивитися на графік і сказати: о, якщо я почну з точки 6 і дійду до -4, то я спущуся на 10.
Або ж, якщо ви хочете використати цю формулу, ви отримаєте те саме значення.
Ми закінчили на -4 і від цього хочемо відняти 6.
Ось це - y2, наша кінцева y, а це - наша початкова y, це y1.
Отже, y2, -4, мінус y1, -6, або -4 мінус 6, і це дорівнює -10.
Все, про що тут ідеться, - це про зміну в y.
Ви йдете від цієї точки до цієї, і ми маємо пройти вниз, наш нахил - від'ємний, ми маємо пройти 10 кроків вниз.
Звідси походить -10. Тепер нам залишилося знайти зміну в x.
Можемо подивитися на цей графік.
Ми почали в точці x = -1 і дійшли до x = 5.
Отже, за 1 крок ми дійшли до нуля, і потім іще 5.
Тож зміна в x дорівнює 6.
Ви можете це візуально побачити тут. Або ж можна використати цю формулу, ідея та сама. Наше кінцеве значення x = 5, а наше початкове значення x = -1.
5 мінус -1 - це те саме, що 5 + 1, отже, це 6.
Таким чином, нахил у нас -10/6, і це те саме, що -5/3.
Просто розділіть числівник і знаменник на 2.
І тепер наше рівняння виглядає так: y дорівнює -5/3, це наш нахил, x плюс b.
І нам потрібно розв'язати його для Y-перетину, щоб отримати наше рівняння.
Для цього можемо використати інформацію, яка в нас є.
Насправді є кілька моментів, які нам відомі.
Але ми можемо використати той факт, що пряма проходить через точку (-1, 6). Можна використати й інші відомі нам дані.
Але ми знаємо, що коли x = -1, то y = 6.
Отже, y = 6, коли x = -1,
-5/3 * x.
Коли x = -1, то y = 6.
Ми просто підставляємо сюди значення x та y, і тепер ми можемо розв'язати це для b.
Подивімося.
Ось тут -1 * - 5/3, отримуємо 6 = 5/3 + b.
Тепер ми можемо відняти 5/3 від обох частин цього рівняння.
Відняли у лівій частині, відняли у правій частині, і тепер отримуємо...
Це буде...
Давайте я це напишу тут.
Треба зробити спільний знаменник.
6 - це те саме, що... Напишу ось тут.
6 - 5/3 - це те саме, що... 6 - це 18/3, мінус 5/3.
Тому що 6 - це 18/3, і це буде просто 13/3.
Певна річ, ці дві викреслюються, і тоді b = 13/3.
І це все! Ми знаємо нахил і знаємо Y-перетин.
Рівняння нашої прямої буде таким: y дорівнює -5/3 x плюс Y-перетин, який дорівнює 13/3.
Ми можемо написати це у вигляді змішаного дробу.
Так простіше уявити.
13/3 - це 4 і 1/3.
Отже, ось цей Y-перетин - це точка (0, 13/3), або (0, 4 і 1/3).
Навіть на моєму дуже приблизно накресленому графіку воно виглядає саме так.
А нахил -5/3 - це те саме, що -1 та 2/3.
І ви можете бачити тут, що нахил від'ємний, і він трохи крутіший, ніж нахил в 1.
Це не зовсім -2, це -1 та 2/3, якщо написати це у вигляді змішаного дробу.
Сподіваюся, вам це було цікаво.
Привіт, моє ім'я є Jeff законом, і я з автоматизації Хаас
Сьогодні я тут говорити про додаткові інструмент управління
Більшість верстати визначення, виклик і керування резервного інструменти Це складна і забирає
Крім того, більшість верстати також додатково коштувати параметр
Кожен Хаас млин стандартно поставляється з наших функції розширений інструмент управління
Це є дуже дуже проста у використанні
Для початку, мені потрібно, щоб визначити інструмент групи
Я йду до поточної команди екранів, сторінки Банкомат, і я повинен дати
Група число, яке більше 1000 і 2999
У цьому випадку мого інструменту це ½ "endmill, інструмент 23
Щоб зробити його легко запам'ятати, я буду називати це група 1-0-2-3
"1-0-2-3" клавіші зі стрілками для додавання виділення "Додати" і натисніть кнопку "Створити"
Тепер я додав група 1-0-2-3
Тепер настав час для другий крок у процесі
Я натисніть клавішу F4"," перейти до наступного вікна
І саме тут, що я визначити межі
Які критерії я збираюся використовувати для визначення, що минув мій основний інструмент і це час для дзвінка засобом резервного копіювання?
Якщо я кажу про буріння або відведення, це напевно кількість отворів
Якщо я кажу про slitting побачив, що я знаю, що я можу зробити 40 частин з
Тоді я буду покласти в 40 використання стовпця
Але в даному випадку, я зацікавлений в корм раз
Я знаю, що ця endmill буде працювати за 60 хвилин
Так "60", "ЗАПИСУВАННЯ"
І я вже визначені обмеження для цього інструменту
І тепер третій і остаточний крок у процесі Це налаштування інструментів себе
"F4", щоб перейти до наступного вікна
І мій основний інструмент інструмент 23
"2-3, В"ВВЕДІТЬ"
Тепер я можу стрілка вниз і визначити ИБП back
Інструмент 31 є мій перший резервного інструмент
"3-1" "ВВЕДІТЬ"
І 32 є другий резервні інструмент
"3-2," "ВВЕДІТЬ"
Тепер, що я вже визначив Моя група Це час, щоб включити цю групу в мою програму з ЧПУ
У стандартній програмі з ЧПУ
Я буду називати інструмент 23 з командою T23 M6
Якщо я хочу використовувати резервну інструменту я просто замініть на T23 з Т-1-0-2-3
З контролю Хаас, функції Розширений редактор Це не може бути простіше
Я йду до режиму редагування, натисніть "F1"
Це викликає ряд меню, де можна виділяти знайти і замінити текст
Це працює так само, як було б у текстовому редакторі настільних ПК
Я збираюся ввести "T23", "Створити"
Замінити "Т-1-0-2-3," "НАПИСАТИ"
"F", щоб замінити вперед
Та ще "A", щоб замінити всі
Я просто замінив мій T23s з Т-1-0-2-3
Тепер я можу пройти через і виконайте ті самі дії для тривалості дзвінків
G43 H23 отримує замінено G43 H-1-0-2-3
І якщо я використовую різак comp Я буду робити те ж саме для дзвінків діаметр, G41 D-1-0-2-3
А тепер, як я запустити програму знову і знову керування з ЧПУ буде читати Т-1-0-2-3 команди і буде виглядати поруч з передових інструмент управління сторінки
Якщо основний інструмент має залишилися його називають цей інструмент, щоб на шпинделя спочатку
Якщо ні, його сканування за списком і знайти перший резервного інструмент які мають залишилися і назвати цей інструмент, щоб на шпинделя
Незалежно від того, який інструмент закінчується в на шпинделя керування з ЧПУ завжди буде завантажувати на відповідні довжини, діаметр і P-COOL зміщення
І все
Кілька простих кроків я включив надлишкових інструменту в мою програму
Я виріс в Нью-Йорку. поміж Гарлемом і Бронксом.
Поки я ріс, нас, хлопчиків, вчили, що чоловіки повинні бути стійкими, повинні бути сильними, сміливими, першими у всьому - ні болю, ні емоцій, за винятком гніву, і, звичайно ж, ніякого страху, адже чоловіки завжди виступають "за головних", що означає, що жінки такими бути не можуть ; що роль чоловіка - вести за собою, а ви, жінки, лише повинні йти слідом та робити те, що ми кажемо; що чоловіки завжди знаходяться на ступінь вище, а жінки поступаються їм у всьому; що чоловіки сильні, а жінки слабкі; що жінки менш цінні та виступають лише власністю чоловіків, а також об'єктами, особливо сексуальними об'єктами.
Пізніше я дізнався, що все це обумовлюється спільним уявленням чоловіків, більш відомим під назвою "чоловік-мачо".
Це уявлення включає в себе всі складові риси, володіння якими, як ми вважаємо, і обумовлює статус "справжнього чоловіка".
Зараз я хочу сказати, що, безсумнівно існують чудові, чудові, абсолютно чудові сторони в тому, що ти чоловік.
Але з іншого боку, є речі, які, прямо скажемо, підлягають осуду. І нам справді час починати боротися з цим, розглядати такі питання і дйсно розпочати процес розвінчування та переосмислення того, що ми звикли вважати мужністю.
Це двоє моїх дітей ,вдома, Кендал і Джей. Їм 11 та 12 років.
Кендал на 15 місяців старший за Джей.
В нашому житті був такий період, коли моя дружина Теммі і я були серйозно зайняті справою, а тут -
Кендал і Джей.
(Сміх)
А коли їм було близько п'яти і шести, чи чотирьох і п'яти років,
Джей могла підійти до мене, вся в сльозах.
Було не важливим те, через що вона плакала, вона могла залізти до мене на коліна, вткнувшись сопливим носиком в мій рукав, і просто плакати, виплакувати своє горе.
Татко з тобою.
Це все, що має значення.
А ось що стосується Кендала - як я казав, він лише на 15 місяців старший за сестру - коли він підходив до мене, плачучи, як тільки я чув його плач, я ніби включав секундомір.
Я давав хлопчикові близько 30 секунд, це означає, що поки він підходив до мене, я вже говорив щось на зразок "Чому ти плачеш?
Вище носа.
Подивись на мене.
Поясни мені, що сталося.
Скажи мені, що не так.
Я не розумію тебе.
Чому ти плачеш?"
І від власного розчарування, що на мені лежить головна роль і відповідальність у формуванні з нього чоловіка, таким чином, щоб він вписався в рамки та структури, які є характерними для "чоловіка-мачо", я говорив щось на зразок
" Зараз іди до своєї кімнати.
Давай, давай, іди до своєї кімнати.
Сядь, візьми себе в руки а потім повернешся і поговоримо, коли ти ти зможеш розмовляти зі мною як - Хто?
(Аудиторія:
Чоловік.)
"як чоловік".
А йому було лише п'ять років.
І в міру мого власного дорослішання, я говорив сам собі:
"Боже милостивий, що ж це зі мною?
Що я роблю?
Навіщо я це роблю?"
І я починаю згадувати.
І, повертаючись в минуле, я згадую свого батька.
В моєму житті був час, коли наша сім'я переживала дуже непростий період.
Мій брат, Генрі, трагічно загинув, коли ми були підлітками.
Як я вже казав, ми жили в Нью-Йорку.
На той час ми жили в Бронксі. А ховали його в Лонг Айленді, на відстані близько двох годин від міста.
Коли ми збиралися повертатися з поховання, автомобілі зупинилися біля вбиральні, щоб люди мали можливість привести себе до ладу перед довгою поїздкою назад до міста.
Всі вийшли з лімузину.
Моя мама, сестра, тітонька, всі вийшли, але я з батьком залишилися в лімузині. І як тільки жінки вийшли, він розплакався.
Він не хотів плакати у мене на очах. Але він розумів, що не зможе зробити цього по дорозі до міста, і тому було краще, щоб це сталося при мені, ніж дозволити собі виразити ці почуття і емоції перед жінками.
І це чоловік, який 10 хвилин тому, поховав свого сина-підлітка в землю - це було щось таке, що я навіть не можу собі уявити.
Мене найбільше зачепило його вибачення переді мною за те, що я став свідком його сліз. І в той самий час він також підтримував мене, підбадьорюючи, щоб і я не розплакався.
Я дивлюсь на це як на страх, який ми переживаємо, будучи чоловіками, цей страх, який просто паралізував нас, тримаючи в заручниках цього стереотипу "чоловіка-мачо".
Пам'ятаю, як, розмовляючи з 12-річним хлопчиком, футболістом, я його запитав:
"Як би ти почувався, якби в присутності всіх гравців твій тренер сказав тобі, що ти граєш як дівчинка?"
Тоді я чекав, що він скаже мені щось на зразок "Я б засмутився, оскаженів, розлютився", чи щось подібне.
Ні, хлопчик так не відповів, хлопчик сказав мені:
"Це знищило б мене".
І я сказав сам собі:
"Господи, якщо його знищило б порівняння з дівчинкою, то що ж такого він від нас, дорослих, дізнався про дівчаток?"
(Оплески)
Це мене повернуло в час, коли мені самому було 12 років.
Я ріс в одному з багатоквартирних будинків в старій частині міста.
В той час ми жили в Бронксі. А по сусідству зі мною жив хлопець на ім'я Джонні.
Йому було близько 16 років, а нам всім було приблизно 12 - ми були молодшими.
І він гуляв з нами, молодшими хлопчаками.
І цей хлопець займався багатьма не дуже хорошими справами.
Він був дитиною, батькам якої слід було б поцікавитися:
"Що цей 16-річний хлопець робить в компанії 12-річних хлопчиків?"
А він справді витрачав багато часу на недобрі справи.
Він був проблемною дитиною.
Його мати померла від передозування героїном.
Його виховувала бабуся.
Батька він не знав.
Його бабуся працювала на двох роботах.
Він проводив багато часу вдома сам.
Але я вам хочу сказати, що ми, молодші хлопчаки, поважали цього хлопця.
Він був крутим.
Він був тим, що треба.
Так говорили сестри: "Він - те, що треба".
Він вже займався сексом.
Ми всі хотіли бути таким, як він.
І ось, одного дня я був зайнятий чимось у дворі - просто грався чи щось робив - я точно не пам'ятаю.
Він виглянув з вікна, попросив, щоб я піднявся до нього, сказавши "Агов, Ентоні".
Коли я був дитиною мене називали Ентоні.
"Агов, Ентоні, піднімайся сюди".
Коли Джонні кличе, потрібно іти.
І я помчав нагору.
Відкриваючи двері, він запитав мене: "Хочеш?"
Я тоді одразу зрозумів, що він мав на увазі.
Тому що для мене, хлопчика, який ріс в той час, і у якого тільки формувалося поняття про "чоловіка-мачо", питання "Хочеш?" могло означати дві речі: секс або наркотики - а наркотиків ми не приймали.
Отож, уявлення про мене як про справжнього чоловіка, було миттєво поставлено під загрозу.
На це було дві причини: по-перше, я ніколи не займався сексом.
Ми, чоловіки, не розмовляємо про це.
Ти можеш розказати лише найдорожчому і найближчому другу, взявши клятву вічного мовчання, про свій перший у житті секс.
У розмовах з іншими ми розмовляємо про це так, ніби займаємося сексом з двох років.
Першого разу не існує.
(Сміх)
По-друге, я не міг сказати йому, що мені зовсім не хотілося.
Це було ще гірше.
Вважається, що ми завжди повинні бути готові до цього.
Жінки - це об'єкти, і, в першу чергу, сексуальні об'єкти.
В будь-якому разі, я не міг йому нічого такого сказати.
Тому, як сказала б моя мама, коротше кажучи, я просто сказав Джонні "Так".
Він сказав мені іти до його кімнати.
Я пішов до його кімнати.
На ліжку лежала Шейла, дівчина з нашого району.
Їй було близько 16 років.
Вона була роздягнена.
Як я зараз розумію, вона була розумово відсталою, часом міркувала краще, часом гірше.
Ми мали багатий вибір прізвиськ для неї.
Так чи інакше, у Джонні щойно був секс з нею.
Ну, фактично, він її згвалтував, але сам сказав би, що займався з нею сексом.
Тому що, хоча Шейла ніколи не відмовляла, вона й ніколи не говорила "так".
Таким чином, він пропонував мені зробити те ж саме.
Отже, зайшовши до кімнати, я зачинив двері.
Друзі, я просто заціпенів.
Я стояв спиною до дверей, щоб Джонні не ввірвався до кімнати та не побачив, що я нічого не роблю. І я простояв там достатньо часу для того, щоб склалося враження, що я щось робив.
Отже, я більше не намагався вигадати що мені робити далі, я міркував над тим,як мені вибратися з цієї кімнати.
Отже, з розсудливістю 12-річного хлопчика, я стягнув штани і вийшов з кімнати. І тут я побачив, що в той час, як я був в кімнаті з Шейлою,
Джонні був знову біля вікна та кликав інших хлопців.
Отже, вся вітальня була сповнена натовпу.
Вона нагадувала приймальню біля кабінету лікаря.
І вони запитали мене як все пройшло. Я відповів: "Добре".
Зараз я це все говорю, відчуваючи докори сумління, і в той час я жахливо жалкував про все те, але мене переповнювали суперечливі почуття, тому що, коли я розкаювався, я був збуджений від того, що мене не впіймали, але з іншого боку, я почувався зле від всього того, що трапилося.
Страх того, що я не вписуюсь в рамки "чоловіка-мачо" повністю мене поглинув.
Для мене було набагато важливішим відповідати очікуванням справжнього чоловіка, ніж Шейла і все, що з нею відбувалося.
Розумієте, нас, чоловіків, навчають дивитися на жінок, як на щось менш цінне, розглядати їх як власність та об'єкти в руках чоловіків.
Це як рівняння, складові якого дорівнюють насильству проти жінок.
Ми, чоловіки, хороші чоловіки, більша половина чоловіків, чинимо на основі цього колективного уявлення.
Ми ніби і вважаємо себе незалежними самостійними особистостями, але в більшій мірі ми знаходимся під владою цього стереотипу.
Розумієте, нам слід усвідомити, що ідея меншовартості, власності і матеріалізації є основними складовими, які призводять до насильства.
Тому в наших руках знаходиться вирішення цієї проблеми.
Центр контролю за поширенням хвороб повідомляє, що насильство чоловіків над жінками досягло позначки епідемії та становить загрозу для жінок в нашій країні та за кордоном.
Насамкінець, я швиденько скажу: ось любов всього мого життя, моя дочка Джей.
Яким я уявляю світ, в якому вона житиме, як би я хотів, щоб чоловіки поводилися по відношенню до неї?
Мені потрібна ваша допомога. Мені потрібно, щоб ви були зі мною.
Мені потрібні ви, а вам потрібен я, щоб спільними зусиллями працювати над питаннями, як ми повинні виховувати наших синів та вчити їх як бути чоловіками - що це нормально, коли чоловік не домінує, що нормально мати почуття та емоції, що нормально пропагувати рівність, що нормально мати друзів серед жінок, просто друзів і не більше, що нормально бути незайманим, що свобода чоловіка пов'язана зі свободою жінки.
Пам'ятаю як я запитував одного 9-річного хлопчика.
Я запитав 9-річного хлопчика:
"Яким би було твоє життя, якби тобі не потрібно було дотримуватися принципів поведінки "чоловіка-мачо"?
Він мені сказав:
"Я був би вільним".
Дякую, друзі.
(Аплодисменти)
Давайте подумаємо, скільки буде 3 помножити на 60.
Можна мислити кількома способами.
Ви можете уявити це як тричі по 60, тож це 60 плюс 60 плюс 60.
І ви зможете порахувати це подумки.
60 плюс 60 - це 120, плюс ще 60 - 180.
Ось і все!
Можна мислити інакше: тричі по 60 - це все одно, що 3 помножити на... і замість 60 ми можемо вважати, що це 6 разів по 10.
3 помножити на 6 і на 10.
І коли множите 3 таких числа, не важливо, в якому порядку ви це робите.
Ми можемо помножити спочатку 3 на 6, отримати 18, а потім - множити на 10.
А 18 по 10 це 180, це все одно що 18 з нулем.
Тож це 180.
Коли достатньо попрактикуєтеся, ви зрозумієте, що я можу стверджувати:
"3 по 6 це 18, але я маю подумати щодо ось цього нуля, тож я поставлю 0 в кінець, і це буде 180."
Та сама відповідь.
Давайте виконаємо інше завдання.
Скажімо, нам потрібно 50 помножити на 7.
Я прошу вас поставити відео на паузу та подумати самостійно, а потім звіритися.
Тож 50...
Знову ж таки, можна мислити різними способами.
Перший: ви можете просто додати 50 сім разів.
Додавання 50 сім разів займає багато часу, тож це буде:
50 плюс 50 плюс 50 плюс 50 (це 4 рази) плюс 50 плюс 50 (так, це 6 разів, ще потрібно один раз) плюс 50.
Це і буде 50 сім разів.
50 плюс 50 це 100,150, 200, 250, 300, 350.
Ви можете робити саме так, але існує простіший спосіб.
Вам потрібно лише уявити, що 50 це те саме, що 10 разів по 5.
Тож ми можемо записати це як 10 разів по 5 і помножити це на 7.
Знову ж, послідовність множення чисел значення не має, ми можемо спочатку помножити 5 на 7, ми знаємо, що це 35 і множимо на 10.
10 разів по 35 (все, що нам треба, це дописати 0 в кінці) дорівнює 350.
(я хочу записати 0 тим самим кольором).
Це 350. Тож ви маєте зрозуміти:
"Я лише подивився на ось цю 5, помножив 5 на 7, отримав 35 і, не забуваючи про те, що це не просто 5, а 50, тому я множу на 10, просто доставивши нуль в кінець".
Ось тут зображена мама із плодом.
У випадку, коли плід все ще з'єднаний пуповиною, все що потрапляє до плоду переходить з організму матері.
Вона контролює всі поживні речовини та кисень, які потрібні малятку.
Кисень може потрапити декількома цікавими способами до малятка, до цього маленького плоду, і таким чином, щоб отримати якомога більше кисню.
Не забувайте, що плід росте і щоб цей процес був повноцінний, потрібно, щоб всі тканини отримували достатньо кисню.
Є декілька хитрощів. Давайте я першу намалюю. Погляньте на пробірки з кров'ю.
Ми порівняємо кров мами та плоду.
Спробую намалювати дві пробірки однакової висоти та ширини.
Ось дві пробірки. Уявімо, що ми взяли трішки маминої крові і злили її у малу пробірку, а потім беремо трішки крові малятка і теж зливаємо її у малу пробірку.
Ця кров поділиться на різні частинки.
Утвориться три різних шари.
Перший шар буде виглядати ось так. Він називається плазма.
Наступний нижній шар (пам'ятайте, що є шар, який складається з лейкоцитів та тромбоцитів)
Під ним знаходиться шар із еретроцитів.
Пам'ятайте, що у еретроцитах є гемоглобін.
Саме вони постачають кисень.
У крові матері відсоток шару еретроцитів буде 35%, коли вся кров це 100%, тоді шар еретроцитів 1/3, або 35% і він є тим найнижчим шаром.
Це називається гематокрит.
Це гемотокрит матері. Такий відсоток є нормою для вагітної жінки.
Його кількість також залежить від статі та віку. Для вагітної жінки 35% - це норма.
Тепер зосередимось на пробірці малятка.
Давайте намалюємо, як виглядає кров дитини.
У малятка плазмовий шар буде менший.
Наступний шар, який складається з лейкоцитів є дуже маленьким.
Останній третій шар - це шар еретроцитів.
Він займає 55%.
Сподівають, що правильно все поділив, приблизно 55%.
Тут гематокрит більший, що б це означало?
Якщо гемотокрит малятка більший, 55%, це означає, що у дитини більше еретроцитів, відповідно ці еретроцити можуть взяти більше кисню, тому що саме шар з еретроцитів відповідає за постачу кисню.
Отже, це перша хитрість для постачання кисню.
Принцип простий: більше еретроцитів, більше кисню. Певна кількість еретроцитів переходить до плоду.
Ось такий фокус.
Який же ж другий фокус або стратегія, завдяки якому плід може отримати більше кисню?
Поговоримо не лише про кількість, але й про вид.
Я хочу сказати, що є декілька видів гемоглобіну.
Є чотири види гемоглобіну дорослого організму.
Я намалюю зліва гемоглобін дорослого організму.
Напишу "гемоглобін дорослого організму."
"Hb" - це вміст гемоглобіну, "Д" - дорослий.
Напишу тут "дорослий", щоб не заплутатись.
Є декілька видів гемоглобіну. Є головний вид, який я намалюю.
Є ще й маленькі види...
Головний вид ось цей, він має декілька альфа-одиниць.
Це лише пептиди протеїну, називаємо їх альфа через структуру.
Існують ще бета-одиниці.
Вони трішки відрізняються на вигляд.
Пропорція 2:2, тому гемоглобін має чотири одиниці.
По дві одиниці кожного виду.
Ситуація малюка трішки відрізняється.
Напишемо: Hb - вміст гемоглобіну, М - малюк (HbF)
Малюк має трішки інший вид гемоглобіну, але все одно має альфа-одиниці.
Та замість бета-одиниць виступають гамма-одиниці.
Це грецький знак.
Тепер кисень приєднається до обох гемоглобінів, до дорослого та дитячого, приєднає 4 види кисню.
Давайте я їх намалюю.
Всередині еретроцитів є молекула, яку я зараз намалюю.
Ця молекула має три карбон. Перший, другий, третій.
Один з них це кисень, а від кисню утворюється фосфат.
Фосфат має 5 сполук.
Покажу, як виглядає ця маленька молекула.
Це ж саме відбувається з трьома карбонами.
Ось ця мала молекула, яка знаходиться у еретроциті має декілька фосфатів.
Перша молекула ось так виглядає.
Отже, це мала молекула. Можливо, Ви здогадаєтесь, як вона називається.
Називається 2,3 (відноситься до цього другого і третього) Di - тому що має два фосфати Di - фосфогліцерат
Отже, фосфо, а гліцерат відноситься до цієї частини, коли ми говоримо про гліцерат.
Di фосфогліцерат.
2,3 - діфосфогліцерат.
Інколи назву скорочують ось так 2,3 ДФГ.
Люди не люблять вимовляти всю назву.
Отже, 2,3 ДФГ, ось така молекула.
2,3 ДФГ знаходиться у еретроцитах.
Вона допомагає їм позбутися кисню.
Це відбувається завдяки малій молекулі, яку я намалюю.
Тепер Ви знаєте, як виглядає вся структура, намалюю жовту точку.
Це те саме.
Ця маленька молекула з'єднається тут посередині.
Вона полюбляє приєднуватись до бета-підодиниць, через те,що до них дуже легко приєднатись.
Тут дуже вигідне місце між чотирма одиницями, альфа і бета, і це власне формує структуру, або молекулярну зміну, тому ці молекули кисню хочуть від'єднатись.
Вони допомагають кисню легко вийти з гемоглобіну.
Коли ця молекула потрапляє до сторони малятка,вона хоче приєднатись, здогадайтесь що відбувається?
Гамма-одиниці наче говорять "Йди геть!"
Вони не хочуть приєднуватись до 2,3 ДФГ.
У них немає правильної форми.
Хочуть, щоб ця маленька молекула зникла.
Цій молекулі не так легко приєднатись до гемоглобіну дитини, дитячі молекули гемоглобіну не відпускають кисень так легко, як це робить дорослий гемоглобін.
То для чого нам 2,3 ДФГ?
Яке його призначення?
Цікаво, що рівень 2,3 ДФГ збільшується, коли потрібно більше кисню.
Уявіть, що Ви хронічно без кисню.
Яка складеться ситуація?
Уявімо, що Ви живите на вершині Гімалаїв.
Висота надзвичайно велика, і в повітрі немає багато кисню.
У такому випадку, Вашим тканинам хронічно не вистачає кисню.
Інша ситуація: в людини є хвороба легенів.
Якесь хронічне легеневе захворювання.
Завжди є ускладнення, особливо, коли кисню потрібно потрапити у кров.
Знову ж таки, до тканин не потрапляє кисень, тому тут еретроцити вироблятимуть багато 2,3 ДФГ.
І остання ситуація: анемія.
В організмі недостатня кількість еретроцитів, тоді тканини теж не отримують кисню скільки потрібно.
У цій ситуації Ви можете мати більше 2,3 ДФГ.
Завдання 2,3 ДФГ переконатися, що кисень вийшов із гемоглобіну, тому, якщо є тканини, яким потрібний кисень тепер простіше доставити цей кисень до тих тканин.
Гемоглобін плоду відрізняється від гемоглобіну дорослого організму.
Я намалюю вигин і Ви побачите як це працює.
Зараз замалюю це.
Намалюю невеликий графік.
Це буде парціальний тиск кисню на цій вісі, а тут буде O2 або насичення кисню.
Дивимось скільки точок гемоглобіну йдуть вверх.
Ось стрілка вверх.
Розпочнемо з гемоглобіну матері, або дорослого гемоглобіну.
У нього S-подібна форма завдяки кооперативності.
Це дорослий гемоглобін.
Якщо у мене високий рівень 2,3 ДФГ.... намалюю, як би це виглядало.
Отже, високий рівень 2,3 ДФГ.
Він може бути у тих трьох випадках, знаходячись високо в горах, при легеневих захворюваннях та анемії.
Якщо є такий випадок і рівень 2,3 ДФГ справді високий, або ж вищий, ніж зазвичай що трапиться з вигином?
Вигин,який відповідає за постачання кисню буде зсуватися в праву сторону.
Це правий зсув, тому що лінія похилилась вправо.
Я беру будь-яку точку ось тут, і вибираю цю точку тут.
Це той самий парціальний тиск кисню.
Знаходиться трішки нижче.
Задля парціального тиску мій вигин опустився.
Це означає, що коли є молекули,то кисень погано з'єднується з гемоглобіном.
Це нормально, тому що молекули допомагають виштовхнути кисень.
Уявімо протилежну ситуацію. Я намалюю інший вигин.
Це ситуація, коли рівень 2,3 ДФГ низький.
Це суттєво,коли рівень 2,3 ДФГ низький, тому що тепер раптом молекули не присутні, нічого не роблять, щоб виштовхнути кисень, тому тут кисень буде у гемоглобіні, та при тому ж парціальному тиску кисень з'єднає більше гемоглобіну.
Повернемося до гемоглобіну плоду.
Гемоглобін плоду має цю гамма одиницю, вона не любить 2,3 ДФГ, вона не любить з'єднуватись з ним, тому наче говорить "Йди геть!"
Те, що я намалював 2,3 ДФГ з низьким рівнем, я можу просто стерти.
Сказати, що така ситуація в плоді.
Гемоглобін плоду - це ось цей вигин.
Вигин гемоглобіну плоду. Якщо глянути на вигин, то помітно, що він зіставлений вліво.
Та справжня суть в тому, що молекули гемоглобіну не хочуть з'єднуватись з 2,3 ДФГ, через це рух буде в сторону блакитного вигину.
Тепер дивимось на червоний та білий вигини.
Білий відноситься до матері, а червоний до дитини.
Білий вигин.
Якщо Ви хочете знати, де знаходиться та точка, на якій з'єднується півмолекули гемоглобіну до кисню, то вона десь ось тут.
Це пів пройденого шляху.
Це 50% пройденого шляху.
Отже, 50% молекул гемоглобіну з'єднуються з киснем, коли парціальний тиск кисню складає 27%.
Для малюка, щоб з'єдналися півмолекул гемоглобіну до кисню потрібно, щоб парціальний тиск складав 20%.
Ось такий цікавий низький парціальний тиск кисню. Цікаво, що малюк може швидше завершити цей процес, коли дорослому потрібно більший вміст кисню в крові.
Ці значення називаються p50, тому коли побачите такий термін гемоглобін плоду p50 нижчий від гемоглобіну дорослого p50.
Отже, існують два фокуси. Перший, вміст гемоглобіну та еретроцитів у плоді.
Другий, що гемоглобін плоду краще з'єднується краще з киснем і має нижчий з50.
Коли все починалось, Інтернет був простою, відкритою, безпечною, наповненю силою добра системою.
При всіх розмовах про дефіцит в який ми входимо і стимулюючий законопроект, і всі гроші, які витрачаються на порятунок банків, і потенційно, автопорятунок Питання, яке кожен задає: Чи призведе це до інфляції?
І це те, до чого я сподіаюся звернутися в цьому відео
І я думаю, хорошою відправною точкою є, гаразд, що ж таке інфляція?
Це загальне збільшення ціни на товари і послуги.
Таким чином, вони насправді виміряти це... вони беруть кошик товарів і послуг і дивляться,які ті ціни в порівнянні з базисним роком.
І якщо ті ціни йдуть вгору на 3%, вони могли б використати індекс споживчих цін.
Вони кажуть інфляція збільшилася на 3%.
Так ось це є інфляція
І напротивагу інфляції, якщо товари насправді стають дешевші, це дефляція.
Якщо одного року 10МБ оперативної пам'яті коштують х$,а в наступному - трохи менше, це насправді дефляційний процес, принаймні, на цьому ринку.
Так що без цих визначень осторонь,давайте трохи поговоримо про те, що викликає його.
Пару днів тому,я зробив ці відео про економіку заводу кексів, де я говорив що відбувається,коли ці заводи мають високе або низьке завантаження.
Що може статися з цінами?
І причина, чому я зробив це в тому,що я дійсно хочу зробити це дуже зрозумілим, це дійсно є використання заводів або людей, що керують цінами
Скажімо, це всі виробничі потужності, які у мене є.
Коли я говорю про виробничі потужності в цьому відео,я кажу в дуже загальних рисах
Це всі товари і послуги, які ми могли б виробляти.
Ми могли б просто поговорити про трудомісткість , а потім рівень безробіття є мірою що, по суті, не використовуються.
Але це тільки наша потужність, наша виробнича потужність.
В відео про економіку пекарні,я показав, якщо попит давить на потужність Дозвольте зробити попит іншим кольором.
Якщо попит дійсно близький до потужності і я знаю, все, що я малював як баланс але воно не призначене бути балансовою таблицею
Це призначено, щоб показати вам, що попит давить на потужність.
Таким чином, в цій ситуації, давайте скажемо, це виробнича потужність.
Якщо попит є на 90% потужності, то люди з продуктивнісю можуть сказати, ей, замість просто намагатися продати ту додаткову одиницю..це попит.замість просто намагатися продати додаткову одиницю, мені треба турбуватися про всю сировини і треба працювати над додатковою одиницею. чому мені просто не підняти ціни, вірно?
Таке високе завантаження потужностей призводить до збільшення цін.
І це не якийсь вигаданий макроекономічний принцип; це спрацює, навіть якщо ви заснували прилавок з лимонадом
Якщо раптом, ви починаєте продавати 95% свого лимонаду, Ви, напевно, скажете, агов, може варто підняти ціну
З іншого боку,низьке завантаження дозвольте взяти інший колір.. призведе до спаду цін..І ви повертаєтесь до вашої лимонадної лавки, і кажете, вав, якщо я продаю лише 20% лимонаду,який я виробляю, можливо, моя проблема в тому, що мій лимонад занадто дорогий.
Чесно кажучи,якби тут була купа лавок з лимонадом, кожен намагається продати все своє завантаження..Щоб конкурувати один з одним, вони всі знижуватимуть ціни
Насправді, я покажу іншу річ тут, що є трохи не пов'язана з інфляцією, але високе завантаження спричиняє зростання цін і це також спричиняє те, що люди хочуть додати більшу потужність, вірно?
Тож інвестиції зростають.
Обидві ті речі, додають більше потужності, але не турбуватимемось про це прямо зараз.
Так що, якщо ви приймаєте це.. і я думаю, що це розумний аргумент, бо це насправді засновано на здоровому глузді речей..тоді я думаю,ви приймете аргумент, що,якщо у вас дуже низьке завантаження, це важко отримати інфляцію.
І, так само, якщо у вас дуже високе завантаження, важко уникнути інфляції.
І начебто потрапив в точку насправді, я взяв термінал нашої компанії Bloomberg і скопіював і вставив ці графіки тут.
І оранжевий..я знаю,що ви не можете побачити це добре як на YouTube,тож я постараюся зробити зрозумілим в моїх малюнках.
Цей оранжевий я зроблю це тим самим кольором.. він показує завантаження потужностей.
І датою започаткування тут,я думаю,був 1967 Це 1969,насправді,31 грудня, 1969,тож це 1970,початок 1970. Це початок 1980, початок 1990, це 2000.
Ця помаранчева лінія являє собою завантаження потужностей.
Тож тут це 90% завантаження і потім нижче це є 70% завантаження.
Тож,якщо ми подивимося тут, в кінці 60-х,у нас є дуже високе заваньаження.
Можливо через В'єтнамську війну,ми мали заводи,які працювали на повну потужність, щоб робити бомби і Агент Оранж і Бог знає що ще. І тоді завантаження знизилось.
Ми могли б багато говорити про історію,але в цілому, цікава річ..гаразд, насправді, перш ніж розказати,що сталося, давайте подумаєм що це за біла лінія.
Тож оранжева лінія завантаження.
Тут ми мали 90% завантаження
Зовсім недавно,це було в 2007,ми мали 80%, а зовсім недавно, завантаження зменились що по суті просто означає,що ми не використовуємо наші заводи на повну силу
Ця біла лінія є зростанням інфляції рік за роком, дозвольти зробити це білим. це зростанняя інфляції рік за роком
Насправді,дозвольте намалювати нульовий рівень,щоб ви могли розділити інфляцію від дефляції.
Дозвольте подивитися,нульова інфляція є прямо тут.
Це нульова інфляція
І ви бачите, в рядках часу,що я зробив, ми ніколи не мали нульову інфляцію, хоча у нас були періоди дуже високої інфляції
Але цікава річ,подавшись тільки в економіку фабрики кексів і це все поняття завантаження вир. потужностей, є тим чому інфляційні періоди завжди передують,принаймні,всі дані у мене є,через збільшенням завантаження вироб. потужностей.Тож, можна розглядати це як початок досить значного сплеску цін,так?
І зауважте, цьому передував сплеск завантаження виробничих потужностей.
Так що,якщо ви бачили тут,вав,завантаження потужностей починає зростати..і насправді Ще одна цікава річ - подивитися, що межа завантажння починає провокувати інфляцію.
Тож тут, ви кажете, гаразд, коли інфляція дійсно почала обертатись в нас було завантаження потужностей приблизно 83%, 84% прямо там.
І потім, якщо ви подивитеся на наступний період,коли інфляція дійсно почала вдаряти ви можете вибрати цю точку чи ту точку.. де було завантаження потужностей?
Воно було приблизно на тому ж рівні що і було.
Це було вище 80.
Це було близько 82%.І ми могли вибрати кожен період перед цим.
Гарадз, з тих пір, інфляція дійсно є великою проблемою.
Є наші два основні напади інфляції, на початку 70-х і на початку 80-х, вони були,коли ми мали надзвичайно високу завантаженість виробничих потужностей точку,що я хочу тут зробити є завантаження потужності дійсно є джерелом інфляції.
Ви насправді могли б знайти його іншим способом навпаки.
Тож ця біла лінія тут, ви не бачите її,бо оранжева лінія насправді, я розумію, що я показую вам на екрані
Дозвольте мені насправді зменшити моє вікно, так що я можу вам показати.
Так що це більш новий, де ми бачимо, що завантаження потужностей починає спадати
Я думаю, що це влітку 2007.
І ви не бачите це там бо це переписується, але лінія інфляції також значно знизилася.
Вона знижується тут.Але ще раз відзначте, хоча тут вона досить близько, але завантаження спало на пару чвертей, перш ніж інфляція знизилась.
І ось чому я завжди дивуюся чому Рада керуючих Федеральної резервної системи вони завжди говорять про різні показники інфляції і що робити з процентною ставкою коли у вас є досить хороший показник, і це завантаження виробничих потужностей.
Наступне питання, яке кожен має, окей, добре, Сал.
Завантаження потужностей призводить інфляції.
Ми всі можемо прийняти це
Але ясно, що відбувається прямо зараз - це просто оптовий друк грошей. і не буде оптовий друк грошей стимулювати зростання попиту
І тоді ми будем мати дуже високе завантаження потужностей, І тоді ми будем мати інфляціїю або навіть гіперінфляцію?
І мій аргумент таким, що це є звичною справою.
Як правило, якщо ви збульшуєте грошову масу, якщо пропозиція грошей зростає,то повинен збільшитися попит.
Але є тонка, і це майже філософська точка, але це важливо усвідомити: гроші просто дозволяють вам виразити попит.
Скажімо, я дійсно, дійсно хочу купити Rolls Royce, але я просто не маю грошей.
Якщо хтось дав мені $200000 в мою кишеню, тоді я міг би виразити той попит купити Rolls Royce.
З іншого боку,скажімо, у мене є все, що потрібно
Я задоволений своєю Honda і двокімнатною квартирою, і хтось дав мені $ 200,000.
Тож вони збільшили, принаймні, мою грошову масу.
Чи буде це збільшувати попит для Rolls-Royce?
Ні.
Я маю гроші,щоб виразити попит,але не буду цього робити,бо не думаю, що це необхідно
Таким чином, ви можете зробити таку ж аналогія в економіці в цілому, де ви можете собі уявити острів, на якому, скажімо, є нас п'ятеро або троє, тому що я не хочу малювати п'ять чоловік.
І між нами, ми використовуємо ракушки в якості валюти.
І ми дуже довірливі.
І, можливо, я будівельник, і цей хлопець рибалка, і вона фермер
Скажімо, протягом одного року я використовую ракушки, щоб отримати рибу.
А потім він використовує цю ракушку, щоб купити деякі зернові культури.
Потім вона використовує цю ракушку, щоб купити будинок. я використовую цю ракушку знову,щоб купити більше риби.
Ви можете бачити, що одна ракушка,хоча моя грошова маса на цьому острові є одна ракушка,вона може бути задіяна багато разів у цьому році.
Тож швидкость в цьому прикладі дуже висока
Таким чином, ви помітите, що моє вираження попиту відбувається в цих реальних угодах.
Я зроблю класичне рівняння грошової маси найближчим часом.
Але ви можете собі уявити іншу реальність, де,з деяких причин, я перестав довіряти цьому хлопцеві.Я став дуже обережним, і я кажу, ну, ви знаєте, що?
Я не хочу дати йому мою ракушку, тому що я не впевнений, чи я отримаю цю ракушку знову, щоб зробити щось інше.
Тож, ви можете собі уявити реальність, де центральний банк нашого острова, раптово, вони знайшли сотні ракушок.
І вони поклали ракушки в кишені всім, так що в нас всіх повно ракушок
Але ми всі втратили так багато довіри до економіки або так невпевнені чи інші люди будуть використовувати мої товари та послуги, тож я не хочу використовувати їхні товарів і послуг.Тож ми всі просто почали накопичувати мушлі.
Тож це ситуація, коли грошова маса може фактично збільшитися досить істотно. Як ніхто не хоче виражати це через попит,то не збирається зростати завантаження.
І то в ситуації в якій ми прямо зараз, якщо вам цікаво чи ви побачите інфляцію або дефляцію, мій аргумент - подивіться на завантаження потужностей.Люди можуть вказувати на грош. масу.
Грош. маса,часом,швидкість грошей..що є як часто фактично долари переходять в руки, дорівнює ціні до середньої ціни товарів часом до загальної кількості товарів і послуг,які ми маємо.Тож більшість людей кажуть,вав,якщо збільшується грошова маса, то ціни не збільшуватимуться?Ну, це буде правда,якщо ви припустите, що швидкість і і кількість постійні.Але ми говоримо,що всякий раз, коли в вас великий шок і люди втрачають довіру, ця швидкість може значно уповільнитись, особливо коли фінансові посередники починають накопичувати гроші і люди починають класти гроші під матраци.
Насправді,найчастіше,люди не розглядають речі, які не використтовуються як гроші
Наприклад, ті, пам'ятні монети, які вони продають по телевізору.
Вони не вважаються частиною грошової маси бо люди не використовують їх як гроші.
У всякому разі, я використа свій час.
Продову цю дискусію в наступному відео.
Ейлер продовжив досліджувати властивості чисел, особливо - розподіл простих чисел.
Одна важлива функція, яку він визначив, називається "функція Фі".
Вона вимірює перервність числа
Отже, маємо число, скажімо 'n', воно дорівнює кількості цілих чисел, які є меншими за n ,або дорівнюють n і не мають з ним ніяких спільних дільників (СД).
Наприклад, якщо ми хочемо знайти Фі від 8-ми, ми переглядаємо усі величини від 1 до 8 і рахуємо, зі скількома цілими числами 8 не має більше 1-го спільного дільника.
Зверніть увагу, що 6 не рахується, тому що 6 і 8 мають спільний дільник 2, а 1, 3, 5 і 7 - рахуються, тому що їхній СД з числом 8 - лише число 1.
Отже, Фі(8) = 4).
Цікаво, що розрахунок функції Фі - складний, крім одного випадку.
Погляньте на графік. Це - ділянка значень Фі за цілими числами від 1 до 1000.
Тепер, помічаєте якийсь передбачуваний шаблон?
Пряма лінія точок згори відображає усі прості числа.
Так як прості числа не мають дільників, більших за 1, фі будь-якого простого числа 'p' - це просто p - 1.
Щоб розрахувати фі простого числа 7, ми рахуємо усі цілі числа крім числа 7, оскільки жодне з них не має спільного дільника з 7.
Фі числа 7 = 6.
Отже, якщо вам треба знайти фі простого числа 21,337, вам треба лише відняти 1, і ви матимете відповідь - 21,376.
Фі будь-якого простого числа легко порахувати.
Це приводить до цікавих результатів, заснованих на тому, що функція фі також є "мультиплікативною".
Тобто, фі(A x B)=фі(A) x фі(B).
Якщо ми знаємо, що деяке число N є добутком двох простих чисел, P1 і P2, то фі(N) це просто добуток значень фі для кожного простого числа, або (P1 - 1) x (P2 - 1).
Автоспорт - це чудернацький старий бізнес.
Щороку ми випускаємо новий автомобіль, а потім витрачаємо купу часу, намагаючись з'ясувати, що ж ми таке створили, щоб удосконалити його, зробити ще швидшим.
А наступного року починаємо все спочатку.
Автомобіль перед вами - досить складної конструкції.
Ходова складається майже з 11 тисяч деталей, двигун - з шести, електроніка - близько восьми з половиною.
Отже, існує майже 25 тисяч імовірностей, що щось піде не так.
Тому автоспорт - це передусім увага до деталей.
Ще одне - щодо Формули 1 зокрема - ми постійно змінюємо автомобіль, докладаємо всіх зусиль, щоб він став ще швидшим.
Тому кожні два тижні виготовляються близько 5 тисяч нових елементів.
Від 5 до 10 процентів деталей гоночного авто змінюються щодва тижні.
Як ми це робимо?
Що ж, розгляньмо ближче авто для перегонів.
На автомобілі є безліч сенсорів для різних вимірів.
На гоночному авто перед вами встановлюється майже 120 сенсорів перед гонкою.
Вони беруть виміри всього, що відбувається навколо.
Ці дані записуються.
Ми реєструємо близько 500 різних параметрів у різних системах даних, близько 13 тисяч показників здоров'я та фактів, щоб визначити те, що працює не так, як потрібно. Ці дані надсилаються в майстерню зі швидкістю від двох до чотирьох мегабіт в секунду.
Отже, кожне авто протягом двогодинної гонки надсилає 750 мільйонів чисел.
Це вдвічі більше за кількість слів, які кожен з нас вимовляє протягом життя.
Це колосальний обсяг даних.
Але вимірювання та знання цих даних - недостатньо.
Потрібно ж уміти їх використати.
Тому ми витратили багато часу та зусиль, щоб перетворити дані в історії, які змогли б розповісти, що з двигуном, наскільки стерлися шини, скільки витрачено палива.
Я про те, щоб взяти дані і перетворити їх у знання, готові до використання.
Що ж, перейдемо до цифр.
Візьмімо дані трьохмісячного пацієнта.
Це дитина. Інформація перед вами - реальна. З правого боку ми бачимо, що все набирає трагічних обертів, тобто пацієнту загрожує зупинка серця.
Вважалося, що це неможливо передбачити.
Це був раптовий серцевий напад.
Але інформація на екрані свідчить про те, що ситуація погіршувалася вже за п'ять хвилин перед зупинкою серця.
Можна побачити незначні зміни, наприклад у частоті серцевих скорочень.
Проте вони навіть не досягли необхідної величини, щоб назвати їх "дані".
Отже, питання в тому, чому їх не помітили?
Чи можна було все-таки передбачити це?
Чи можемо ми придивитися до показників у діаграмах, щоб змінити все на краще?
Ось це дитина приблизно такого ж віку, як і гоночний автомобіль на сцені - трьохмісячна.
У неї проблеми з серцем.
І як поглянути на показники на екрані: частота серцевих скорочень, пульсу, дихання, запаси кисню, вони нехарактерні для звичайної дитини, але цілком нормальні для ось цієї.
І тут постає складне завдання медицини: як же сприймати пацієнтку переді мною, знайти те, що підійте саме їй, і змогти вловити, коли ситуація почне змінюватися, коли наступить погіршення?
Тому що, як з гоночними авто, так і з пацієнтами, коли погіршення наступає, у вас зовсім мало часу, щоб змінити ситуацію.
Отже, ми взяли програмне забезпечення, яке запускаємо кожні два тижні року для Формули 1, і встановили його на комп'ютерах у дитячій лікарні в Бірмінгемі.
Ми отримували дані від обладнання у корпусі інтенсивної терапії в педіатрії, так ми могли спостерігати за даними наживо і, що найважливіше, зберігати їх, щоб мати можливість їх вивчити.
Потім ми вивели інформацію на екран, завдяки чому могли отримувати дані одразу в діаграмах і, таким чином, могли бачити, що відбувалося, могли визначити, коли ситуація змінилася.
Ми - учасники автоспорту - трохи амбіційні, відчайдушні, іноді занадто самовпевнені, і тому ми вирішили спостерігати також і за тими дітьми, які ще не потрапили до реанімації.
Чому чекати, коли їх привезуть до лікарні, щоб провести обстеження?
Отже, ми встановили живий зв'язок між швидкою та лікарнею, використовуючи для передачі даних звичайне 3G з'єднання, і, таким чином, місця в реанімації збільшились за рахунок швидкої.
Нарешті ми почали вивчати дані.
Отож, хвилясті різнокольорові лінії зверху - це ті показники, які зазвичай ми бачимо на моніторі: частота серцевих скорочень, пульс, вміст кисню у крові та дихання.
Лінії нижче, блакитна та червона, - ось що нас цікавить.
Червона лінія - це автоматизований варіант критичних точок, які були розроблені у цій дитячій лікарні раніше.
Вони функціонують тут з 2008, завдяки чому в лікарні знизилися випадки зупинок серця та серцевих нападів.
Блакитна лінія показує зміни в діаграмах. Одразу, ще перед медичним поясненням, дані говорять до нас.
І вони кажуть: щось не так.
Графік з червоних та зелених точок визначає положення різних показників відносно один одного.
Зелений - це те, що характерно для конкретної дитини.
Так звана хмара норми.
А коли ситуація змінюється, коли настає погіршення, лінія стає червоною.
Це не китайська грамота, все просто.
Програма детальніше відображає дані, які існують в іншому вигляді, і, таким чином, відкриває лікарям та медсестрам очі на те, що відбувається з пацієнтом.
Так само як і хороший гонщик чекає підказки, щоб вирішити, коли пригальмувати, коли повернути, так і лікарям та медсестрам потрібна допомога, щоб вчасно помітити, коли щось піде не так.
Отже, програма наша - дуже перспективна.
Вважаймо, що перегони за зміни на краще розпочато.
Ми мислимо глобально.
І це правильно.
Якщо наш підхід виявиться успішним, чому ж обмежуватись лікарнею?
Він може вийти за межі стін.
У наші дні безпровідний зв'язок не залишає жодної причини, чому пацієнти, лікарі та медсестри завжди повинні бути в тому ж місці у той же час.
А тим часом ми візьмемо наше трьохмісячне дитинча, поставимо на колію, удосконалимо його, зробимо ще швидшим.
Дякую за увагу.
(Оплески)
Філіп: Я Філіп Розадель.
Я думаю, що підприємці просто люблять увагу, в багатьох випадках; набагато більше, ніж реальні гроші.
Це вид грошей, що вимірює розміри цієї уваги в багатьох спільнотах.
Я думаю всі дійсно великі любителі ризику і підприємці є мотивовані певним видом спостереження щодо можливостей у світі навколо них чи щось, що вони можуть побудувати і що вони просто не можуть викинути зі своєї голови.
Зазвичай це не обов"язково гроші, що мотивують їх; це вид значно потужнішої рушійної сили; просто фантазія чи ідея, про яку ти просто не можеш перестати думати.
Деякі люди називають себе серійними підприємцями.
Я завжди думаю, що це майже вибір кар"єри.
Це не було справді моїм.
Я називаю себе більше винахідником.
Я захоплений коли уявляю проектую щось, потім намагаюсь побудувати це і спостерігаю, якщо це працює.
Це змусило мене працювати над кількома різними проектами, що є підприємницькими.
Я вважаю, є багато дивовижних людей в суспільстві, які тут, для того, щоб бути підприємцями, знову і знову, успішно; не залежно від того, що за ідеї працюють.
Я, скоріше, божевільний винахідник, який насправді є пристрасним, особливо по відношенню до того, над чим він працює.
Для мене, як винахідника, і, я гадаю, більше футуриста, ідея завжди приходить першою.
Можливість, що щось у світі може відрізнятися від того, що є зараз або ця відмінність буде з маленькою допомогою, це те, що завжди штовхає мене.
Тоді я починаю думати, "Чи ця технологія тут ще для чогось?
Чи можу я насправді це зробити?"
Коли ви думаєте про підприємницькі проекти , ви думаєте про підприємства поза ними і чи можете Ви насправді заробити грошей чи зробити щось, Це, справді, вид двох різних підходів.
Я схильний думати одне, але не інше.
Перший підхід є прибутковим і диференційованим, де Ви, мабуть, намагаєтесь взяти існуючий ринок, і захопити його частину для себе, роблячи на цьому ринку щось краще чи просто по-іншому.
Хоча існує й інша ідея, де Ви вірите, що створюючи певний вид принципового нового досвіду чи можливості для людей - це новий ринок, який буде створений не маючи справді багато конкурентів.
Цей ринок може бути достатньо цінним для людей, щоб вони були готові платити за це.
Я творець цінностей.
Я завжди думаю з тієї позиції, що я справді не хочу конкурувати з вже існуючим ринком,
Я хочу створити абсолютно новий ринок.
І важливе питання, яке потрібно поставити, це чи достатньо цінностей в досвіді, який ми передаємо людям з цією новою технологією чи продуктом, щоб вони були готові платити щось за це?
Саме так я завжди думаю про нові продукти.
Ця концепція мережі впливає і зосереджується на продуктах де всі є в певному виді спільного простору чи громаді, в який вони всі покращують загальну вартість продукту для всіх інших, це продукти, які, я вважаю, є цікавими для мене.
Я вважаю, вони є цікавими для багатьох підприємців.
Ймовірно річ, яку просто зробити, якщо Ви є студентом чи молодим підприємцем - подумати про ваш перший проект, зосередитись на тих, які потенційно мають цей мережевий вплив.
Це означає уявляти майбутнє і потім дізнаватися чи є ще шанс, щоб стрибнути вперед і побудувати майбутнє.
В цьому відео я хочу, щоб ми розглянули криві попиту для двох цілком різних продуктів.
Отже, це якийсь лептоп, що є на ринку.
А це, наприклад, найдешевша машина, яка є на ринку.
Власне, це фото машини 1985 року і ми вважаємо, що це найдешевша машина на ринку.
Давайте розглянемо їх гіпотетичні криві попиту на даний момент.
Отже, на вертикальній вісі ми збираємося нанести ціни, а на горизонтальній вісі ми нанесемо кількість попиту, а потім тут (давайте я повторю свої дії для другого продукту).
Отже, це ціна, а це - кількість попиту.
І ці обидві криві відповідають закону попиту.
Якщо ціна стає справді дуже високою, то кількість попиту буде справді дуже низька для лептопу і це може бути прямо тут.
І якщо ціна буде низькою, то кількість попиту зросте.
Отже, крива попиту буде виглядяти приблизно так.
Це не обов'зяково має бути крива. І це не обов'язково повинна бути пряма, це може бути крива або будь-яка інша лінія.
Отже, це поточний попит на лептоп.
За умови сталості всіх інших змінних, отже, ми не змінюємо інші показники, про які ми говорили в декількох минулих відео.
Тепер ми можемо зобразити подібну криву для цього дешевого автомобіля.
Якщо ціна висока, то дуже мало людей захоче його купити.
Я не буду визначати точну ціну, оскільки це лише загальна ідея. Якщо ціна вище, то менше людей хоче придбати товар.
Якщо ціна нижче, то більше людей хоче придбати товар.
Отже, ця крива попиту буде мати таку ж форму від верхнього лівого кута до правого нижнього.
Вона відповідає закону попиту.
Отже, це є поточний попит.
Тепер давайте розглянемо ситуацію, за якої попит на кожний з цих продуктів може змінитися залежно від зміни в доходах.
Отже, ми зконцентруємо увагу на факторі доходу, впливу доходу на споживчі рішення, щоб побачити як попит на ці два продукти може змінитися.
Ми будемо вважати, що в цілому дохід населення зростає.
Для товарів як лептоп, ситуація буде наступна.
Якщо більше людей отримають більше грошей, це особливо в реального вимірі, то Вони отримають більше грошей, щоб витрачати для будь-якої ціни на кривій.
Отже, для будь-якої точки ціни зросте кількість товару, яка необхідна.
В будь-якій точці ціни зросте кількість попиту,
Отже, якщо дохід зростає для цього лептопу, то попит збільшиться також.
І ми відображаємо цю зміну попиту шляхом переміщення всієї кривої вправо,
Отже, попит збільшився, коли збільшилися доходи населення.
І цілком очевидно, що при зменшенні доходу, попит також зменшиться, тому що у людей буде менше грошей, щоб купити такі товари як лептоп.
І це ситуація, характерна для більшості товарів.
Ми назвемо такі товари, попит на які зростає, коли зростає дохід і вся крива переміщується вправо, а при зменшенні доходу, попит падає і вся крива переміщується вліво - такі товари називаються нормальними.
Отже, тут ми бачимо нормальний продукт.
Тепер давайте розглянемо ситуацію з найдешевшою машиною на ринку.
І ми будемо вважати, що ми в розвинутій країні, де практично кожний має машину.
Що буде вібуватися, коли доходи зростуть?
У людей буде більше грошей, але чи будуть вони їх витрачати на найдешевшу машину на ринку?
В основному, коли зростають доходи, люди мають трохи більше грошей і купують трохи кращі машини.
Отже, можливо саме цей сегмент населення, який збирався придбати цю машину в будь-якій точці ціни.
Отже, в цій точці ціни, категорія населення, яка збиралася прибати цю машину, скаже:
"Тепер я можу собі дозволити кращу машину.
Вона не дуже безпечна, менш безпечна, ніж інші машини.
І я хочу вразити своїх друзів зі школи!" і т. д.
Отже, цікава ситуація трапилася з цією машиною: попит на цю машину буде зменшуватися і вся крива переміститься вліво.
Отже, вплив доходу на цей товар є досить дивним: при зростанні доходу, люди можуть відмовитися від цього товару і прибати кращий товар в меншій кількості пізніше, ніж просто купувати цей дешевий товар прямо зараз.
Попит зменшився на товари цієї групи, ми називаємо їх "неякісні товари".
Загальна ідея стосовно неякісних товарів полягає в тому, що люди не будуть їх купувати, якщо їх дохід зростає.
Вони схильні купувати менш неякісні товари.
Або ж можна їх розглянути з іншої точки зору: якщо дохід падає і бюджети більшості споживачів скорочується, вони не можуть собі дозволити
Мерседес-Бенц або БМВ, або навіть середній седан.
Отже, якщо дохід падає, і екомічна ситуація погіршується, то більше людей захоче цю машину, більше людей будуть змушені її прибати, тому що вони не мають багато грошей, їм доводиться затягувати паски і ви знову отримаєте цю дивну ситуацію, коли при зменшенні доходу, попит на цю машину зросте
Отже, дохід зменшується, попит зростає.
Пам'ятайте, ми говоримо про попит, ми говоримо про переміщення всієї кривої.
В будь-якій точці ціни, кількість попиту зросте.
Оскільки, ми вважаємо, що це найдешевша машина на ринку.
І, навпаки, якщо дохід буде зменшуватися для нормального товару, відбудеться те, що ви очікували, тобто попит зменшиться.
Тобто, попит на неякісний товар веде себе протилежно до нормального товару, коли ми розглядаємо вплив доходу, неякісний товар веде себе протилежно до нормального товару.
Це пов'язано з тим, що при зростанні доходу люди не хочуть купувати неякісний товар, або ж хочуть купити щось краще.
І коли їх дохід зменшується, вони будуть вимушені придбати неякісний товар.
Давайте припустимо, що мені 40 років, я одружений, я є одружений, я маю двох дітей, дві дитини, і я основний годувальник для моєї сім'ї, отож, я заробляю більшу частину доходу своєї сім'ї, ми, також, сплачуємо іпотеку, тож, є оплата іпотеки. і я сподіваюсь, що мої діти підуть в коледж, і ми зможемо заплатити за коледж, ще + коледж, і я також хочу впевнитися, що моя дружина, якщо щось коли-небудь трапиться, зможе піти у відставку, зможе піти у відставку, бо, можливо, моя дружина не має звідки отримувати дохід, чи навіть, можливо, якщо вона й зможе, то все ж, вона повинна значною мірою, піклуватися про дітей, якщо зі мною щось трапиться.
Через ці всі речі, в яких я хочу впевнитися, що вони окупляться чи будуть профінансовані в випадку моєї смерті, я думаю про отримання страховки на життя.
Я думаю про отримання страховки на життя.
Я думаю, більшість з нас мають загальне уявлення про страхування життя.
Ви регулярно платите певну суму і, в випадку вашої смерті, ваші родичі, всі ті кого ви визначили в якості отримувачів вашого поліса страхування життя або вашого майна, ці люди отримають гроші.
Але в страхуванні життя все не так просто.
Один з варіантів страхування життя є простий, інший - не такий простий.
Існує два види страховки на життя.
Перший - це строкова страхування життя, строкове страхування життя та страхування всього життя, страхування на весь період життя.
Я розкажу про строкове страхування бо, відверто кажучи, строкова страхівка життя є простішою.
Отож, я йду до страхового агента, і страховий агент каже:
"Дивіться, якщо ви сплачуєте внесок, "якщо ви сплачуєте внесок щороку в розмірі $500 $500, слово "внесок" буквально означає суму яку ви будете сплачувати щороку.
"Якщо ви сплачуєте внесок в $500 щороку
"впродовж 10 років" отож період тут становить 10 років, період становить 10 років, то, якби ви померли в будь-який момент впродовж цих 10 років, ми дамо вам ми дамо вам $500,000."
Я припускаю більш точніше буде, "Ми дамо вашій сім'ї, чи ми дамо отримувачам вашого страхового полісу "$500,000."
Отримувачами є люди, які одержать прибуток з вашого полісу, хто одержить виплату в випадку вашої смерті.
На протязі наступних 10 років, ви будете сплачувати $5,000 і, якщо ви помрете, то ваша сім'я отримає $500,000.
Чому це спрацьовує для страхової компанії? Суть в тому, що страхова агенція рахує в такий спосіб:
Гаразд, якщо ви не курите, маєте хороше здоров'я, то малоймовірно, що ви помрете протягом наступних 10 років, і якщо вони усереднять це по відношенню до багатьох, багатьох тисяч людей, то вони зароблять гроші.
Деякі люди можуть раптом померти в такому випадку вони отримають внески від всіх інших, і ці внески - значно більші, ніж компенсація виплати яку їм потрібно сплатити людям, котрі раптово потрапили в аварію чи тим, хто помер з різних причин.
Цей вид страхування називають строковим тому, що, якщо ви не помрете після тих 10 років, то тоді вам потрібно одержати новий страховий поліс.
Якщо ви не оформили новий поліс, і через тих 10 років ви не померли, то нічого не відбувається,
Ви просто продовжуєте жити.
Але всі гроші, що ви вклали, зникають.
Вони переходять страховій компанії. ви дали їх компанії через страхування від можливої смерті протягом тих 10 років.
Ви не померли.
Все гаразд.
Проте шкода, що і це було мабуть досить добре для вас бо 10 років минуло від коли вам було 40 і зараз - 50 років, можливо в цей час ваші діти почали ходити в коледж.
Це дало досить часу щоб заощадити більше грошей, щоб вийти на пенсію
Це дало вам час щоб погасити більшість кредиту і, можливо, заощадити більше грошей на коледж і ви кажете:
10 років це добрий період часу для мене.
Коли вам 40, ви думаєте:
"Ей, я хочу більше часу.
"Я хочу більше часу, щоб сплатити іпотеку,
"заощадити гроші на колежд, заощадити гроші для виходу на пенсію" тоді ви можете зробити поліс на 20 років, якщо ви робите поліс на 20 років тоді ваш внесок становитиме трохи більше.
Ви будете вносити його щороку, але внесок збільшується, тому що ймовірність є трохи вища, є більше шансів смерті в періоді від 50 до 60, ніж це було від 40 до 50 років, тож страхова фірма буде зважати на ці ймовірності та вимагатиме від вас трохи більшу суму.
Та незалежно з якої сторони дивитися на це в строковому полісі, ви платите сталу суму на визначений період.
Якщо ви помрете протягом цього періоду, ваша сім'я отримає виплату.
Якщо ви не помрете, тоді страховка просто закінчується, і вам треба обирати іншу строкову страховку.
В якийсь момент, можливо до того часу як вам буде 70, якщо ви не помрете, на щастя, цього не станеться, то буде дуже важко отримати строковий поліс коли вам 70, бо страхова компанія скаже
"У вас висока ймовірність померти в віці від 70 до 80. "ми не хочемо ризикувати."
Строкова страховка є дійсно хорошою, якщо ви відчуваєте, що є встановлений підсумок в вашому житті, де просто хочете впевнитись "Я протягом наступних 10 чи 20 років турбуватимусь про багато зобов'язань.
Якщо що-небудь трапиться, тоді моя сім'я зможе використати виплату зі страхового полісу, щоб піклуватись про ці зобов'язання самостійно.
Це дійсно те, що я маю.
Я маю строковий страховий поліс, бо зараз мені 34 роки і я маю кредит, я маю малу дитину і хочу впевнитись, що, якщо зі мною щось трапиться протягом наступних 20 років я вважаю, термін моєї страховки становить 20 років, якщо щось станеться протягом наступних 20 років, то моя сім'я одержить достатньо коштів щоб вони могли сплатити кредит, мали гроші на коледж, і тоді, можливо, ще частину грошей щоб забезпечити мою дружину на пенсії.
Інший тип полісу є страхування на все життя.
Страхівку на все життя, мотивація до страхування всього життя походить від ідеї про те, що люди не люблять думку про те, що ви платите гроші в строковому полісі рік за роком, рік за роком, але якщо ви не помираєте,що є суттєво добрим, але якщо ви не вмираєте, тоді всі гроші витрачені даремно.
Ви їх не повернете.
Ви не зберегли їх в будь-якому випадку.
Інша проблема полягає в тому, що строковий поліс є визначений тільки на певний період, 10 років 20 років, щоб там не трапилось.
Декому подобається така думка:
"Ей, я хочу продовжувати сплачувати внесок страхування всього життя і коли я помру, адже всі ми знаємо, всі ми колись помремо, коли я помру, то буде виплата.
Якщо мені 40, і я міг би сплачувати внесок наступні 40 років, але коли мені буде 80 і якщо я піду з життя в 80, моя сім'я все ще буде отримувати щось зі всіх цих страховок, що я сплачував раніше.
Страховка на все життя бере до уваги всі ці нюанси, тож ви зберігаєте частину свого внеску, адже ваша сім'я, безумовно, отримає виплату, проте страхові компанії не є дурними.
Вони ретельно вивчатимуть свої ймовірності, і хочуть впевнитись, що це прибуткова річ для них.
Дісно, прорахунки в полісі на все життя полягають в тому, що вони стягують з вас більше, тож ви отримуєте багато з того, що є в строковому полісі, багато страхових аспектів з нього, і ви також отримуєте зберігаючу частину, але, за це вони стягують багато грошей, так що це виходить дуже вигідною справою для них.
В страхуванні всього життя для такого ж 40 - річного, (я придумую ці цифри.
Вам слід зв'язатиcя з агентом, якщо ви хочете взнати точні цифри), то ваш страховий внесок, скажімо, він також буде на суму виплати в $500,000
Ваш внесок в цьому випадку міг би бути набагато більшим, ніж в строковому полісі, тож він міг би бути можливо, $5,000.
Це $5,000 за рік.
Термін тут становить весь ваш період життя тож строку нема. я не пишу строк, бо його нема.
Це ваша страховка на все життя я не повинен цього писати.
Це назва страхового полісу.
Якщо б ви померли в будь-який момент, а до того ви продовжували оплачувати страховку, допоки не померли, тоді ваша сім'я отримає виплату.
Тобто, після смерті, ваші отримувачі люди, котрі матимуть вигоду з вашого полісу, отримають $500,000.
Ви можете сказати:"Чекайте ,це ж грабіж.
"Я сплачую в 10 раз більше, але ж сума посмертної виплати однакова.
Є певні речі, про які слід подумати, чому це не зовсім крадіжка хоча, так виглядає з першого разу, це, як правило, трохи менше фінансово обґрунтовано, ніж строкове страхування Тож, як це відбувається? Допоки ви будете сплачувати внесок, вона є гарантованою, адже колись ви таки помрете.
В випадку строкового страхування, колись вам буде 60 чи 70, страхова компанія стягне з вас значно вищий внесок на ваше страхування на цю суму, бо вони вважають що є більша ймовірність, що їм потрібно буде виплатити ці кошти.
В пожиттєвій страховці, ви платите те саме, я б назвам це дуже високим внеском вашого цілого життя, тож раніше в вашому житті, коли вам було 30 чи 40 або 50, цей внесок, безумовно, стає вищим ніж внесок у строковому полісі.
Проте, можливо,коли вам буде 70 якщо б вам було 70 і ви б попросили один строковий поліс, ви не змогли б навіть одержати його, а якщо б ви його таки отримали, то вони стягнули б великий внесок.
Можливо, це буде $6,000 за рік
Або ж це буде $10,000 в рік.
Тож, на той час вашого життя, цей внесок буде трохи дешевшим.
Інший плюс пожиттєвого страхування, це те, що страхова компанія беззастережно відкладає частину тих грошей, щоб доброчесно застрахувати ваше життя, але вони також відкладають частину цих коштів вони відкладають їх як готівкові гроші ця готівка підтримується протягом довгого часу
Не весь ваш внесок входить в цю готівку, але частина внеску таки входить.
Раніше, в перший рік внеску, зазвичай, він переходить страховій компанії і тоді кожного року, частина вашо внеску переходить на ощадний рахунок страхової компанії, і ви отримуєте, назвемо це "грошовими заощадженнями", а агенція може отримувати відсотки.
Вона може отримувати відсотки допоки кошти належать страховику.
Вони отримують відсотки на основі відкладених податків
Дехто, продаючи пожиттєвий поліс казатиме: "Подивись, це вигідна річ
Ти платиш внесок, тобі гарантують сплату життєвого полісу, зрештою ваша родина отримає виплату по втраті годувальника доти поки ви будете сплачувати внесок і ми щей розвиватимемо ці грошові заощадження для вас.
Якщо в якийсь момент ви вирішите:
"Гляньте, всі ці ризики не для моєї сім'ї, тож я більш не хочу сплачувати внесок, можливо вам 65 років і ви вже сплатили свою іпотеку, ви заощадили купу грошей.
Ви кажете: " я збираюсь припинити сплачувати цю страхівку коли мені 65, тож це вже є поза продуманим планом, але тоді ви можете отримати грошову виплату, тож всі ці додаткові гроші і відсотки ви зможете одержати для себе.
Цього не хочуть казати.
Тож ви почуваєтесь добре, це і страховка, і заощадження водночас.
Що вони можуть не роз'яснити, так це те, що вони беруть величезні збори за ці грошові збереження, тож ви, можливо, матимете... вам, безумовно, було б краще, якби це була ваша ідея якби ви хотіли зберегти щось і все ж мали стаховку на визначений період часу допоки ви змогли б справитися зі своїми зобов'язаннями, вам, мабуть, було б краще купляти строковий страховий поліс і сплачувати нижчий внесок і тоді забирати різницю, якщо вона там насправді є.
Я просто вибрав ці цифри для простоти.
Але забираючи різницю можливо різниця становить $4,500 на рік і ставлячи її на ощадний рахунок чи інвестуючи їх у фонд взаємних інвестицій щоб ви не робили. З часом, протягом терміну вашого страхового полісу, ви заощадите гроші, матимете більші відсотки, чинячи так, тому що ви не будете беззастережно сплачувати всі ці збори страховій компанії.
Я щойно зрозумів, що не відповів на питання яке могло б виникнути у вас бо в пожиттєвій страховці ми говоримо про сценарій коли ви можете сплачувати цей внесок за страховку до того для, допоки не помрете, а коли ви помрете, то ваша сім'я, безумовно, отримає виплату.
Вони точно отримають 500,000 через вашу смерть.
Ми також говорили про сценарій, згідно якого ви вирішили будь-коли:
"Я більше не потребую страховки", то ви можете перестати оплачувати внесок, але ваша сім'я не отримає виплати у випадку вашої смерті, проте ви отримаєте готівкову виплату, чи те, що залишиться після того як страхова агенція вирахує всі збори і відкладе частину для страхового компонента, який вони вам продають.
Але може виникнути таке запитання: "якщо ви помрете, що станеться з грошовим рахунком"?
Бо за життя ви можете їх зняти.
А якщо ви вмрете, ви, безумовно отримаєте виплату Але що станеться з грошовим рахунком?
Відповідь полягає в тому, що ви не отримаєте грошей.
Ви не отримаєте їх.
Це, ніби,часткова підтримка вашої посмертної вигоди. шкода тільки те, що, якщо цей грошовий рахунок є більшим, ніж посмертна виплата.
Можливо, ви житимете незвично довгий період часу.
Ви живете 50 років і сплачуєте чи ви живете до 90 років і починаючи з дня страхування ще 50 років, тож ви сплачуєте $250,000, але вам слід згадати складні відсотки.
Ви отримуєте віддачу від цього рік за роком.
Можливо, ця грошова виплата становитиме $600,000 коли ви наростите всі ці відсотки і таке інше.
Якщо не брати до уваги те, що (хоча, це було б нерозумно) незважаючи на той факт, що, якщо ви помрете, то ваша сім'я отримає всього $500,000, І це дійсно змушує вас задуматись, якщо ви знаєте, що ваша грошова виплата вже є більша, ніж сума, яка має бути виплачена страховкою після смерті, то найкращим буде просто припинити сплачувати внесок і отримати грошову виплату і дати її своїй сім'ї, а не чекати на смерть. Це гірше просто тому, що:
1 - ви помрете, 2 - ви отримаєте менше грошей.
Щоб відповісти на ваше питання: в випадку вашої смерті, ваша сім'я не отримає всіх цих грошей.
Вони не отримають цю частину заощаджень
Вони просто отримають встановлену виплату.
Нас просять накреслити графік функції f(x) = 5x - 4.
Ми будемо робити це, просто підставляючи деякі значення з області визначення, і обчислюючи, які значення буде приймати функція.
Потім ми накреслимо ці точки. Потім з'єднаємо ці точки кривою і подивимося.
Є інші способи робити це, але цей - найпростіший, самий основний спосіб.
Якщо ви подивитеся на цю функцію, то побачите, що вона визначена для будь-якого дійсного числа. Коли ми кажемо про вибір аргументу з області визначення, це означає, що ми можемо взяти будь-яке дійсне число.
Я насправді збираюся взяти невеликі дійсні числа, які можна легко відобразити, щоб нам не довелося відкладати 8 мільйонів на числовій осі.
Давайте накреслимо координатну площину. Нехай це буде ось Х, це - ось Y, або, взагалі-то, я повинен називати це y=f(x). отже, я можу підставити у вираз функції будь-який Х, і отримати значення функції, цей вираз скаже мені, чому дорівнює f(x).
Ми кажемо, що Y дорівнює ось цьому.
Намалюємо невеличку таблицю для декількох значень.
Отже, нехай тут будуть значення Х, а тут значення функції f(x). І я навіть можу сказати, що це мої значення Y, які дорівнюють f(x).
Давайте спробуємо взяти, наприклад,
-2, -1, 0, 1 і 2.
Спочатку візьмемо -2.
Якщо Х = -2, чому дорівнює f(x)?
Так, f(x) = 5 * (-2) - 4. отже, 5 * (-2) - 4. Дорівнюватиме... -10 - 4 = -14.
Давайте, я відмічу цю точку ось тут.
Доведеться трохи стиснути шкалу по осі Y, а взагалі-то, давайте я займу трохи більше місця, і зможу продовжувати униз.
Давайте я зітру тут, це дасть мені трохи більше місця, тому що, здається, в мене буде багато від'ємних значень після того, як я опустився аж до -14. Отже, давайте я тут продовжу далі і відмічу ще декілька відрізків.
Отже, нехай це буде -5, це -10, тут -15, Це буде +5, ось це +10.
Отже, коли Х = -2, f(x) = -14.
Це в нас прямо тут, ось наше -14. Отже, ось тут маємо точку (-2, -14), яку ми отримали прямо з цього.
Отже, давайте спробуємо з іншою точкою. Візьмемо -1.
Коли Х=-1, f(x) дорівнюватиме 5 * (-1) - 4. 5 * (-1) дорівнює -5, мінус 4 буде -9.
Отже, коли Х = -1. f(x) = -9.
-9 в нас тут.
Коли Х = 0, f(x) буде дорівнювати 5 * 0 - 4.
Вона на графіку f(x).
Тепер візьмемо 0.
Добре, маємо просто 0 - 4 = -4.
Тож, коли Х=0, f(x) = -4.
Це в нас -4 ось тут.
І, взагалі-то, наша точка буде ось тут, (0, -4), Ми зліва від точки.
Давайте продовжимо!
Подивимося, що станеться, якщо х = 1.
Коли х = 1, f(x) буде дорівнювати 5 помножити на 1 мінус 4.
5 * 1 = 5, відняти 4 - буде 1.
Отже, ми отримали точку (1, 1), яка у нас ось тут. Отже, це точка (1, 1).
І тепер спробуємо знайти ще одну точку.
Що буде, якщо х = 2.
Тоді f(x) = 5 * 2 - 4, отримуємо 10 - 4, що дорівнює 6.
Отже, коли в нас Х = 2, f(x) = 6.
І точка в нас тут.
Тут у нас 6, тому це точка (2, 6).
І знову, всі ці точки є просто елементами області визначення, а не вся область визначення, але таким чином ми отримали достатню кількість точок, щоб уявити собі структуру графіку.
Якщо ми з'єднаємо точки, ми побачимо лінію.
Якщо ми з'єднаємо точки, отримаємо щось таке, я тремтячою рукою провів трохи нерівну лінію, але вона повинна бути абсолютно рівною.
Якби я будував цей графік на дійсно якісній міліметрівці, і мав би лінійку, ви б побачили, що це пряма лінія, і вона продовжується далі і далі.
Зверніть увагу, ми взяли декілька точок з області визначення, але можна взяти будь-яку точку з області визначення, якою є множина всіх дійсних чисел. Отже, якщо ми візьмемо, скажемо, 1,5... ви можете бачити, і якщо ми побудуємо 1,5, f(1,5) повинна бути на цій лінії ось тут.
Якщо ви будете відмічати f(-0.5), ось тут -0,5, ви будуєте f(-0.5), вона буде на лінії ось тут.
Але ми закінчили!
Ми побудували графік функції f(x) = 5x - 4.
Ми в музеї д'Орсе, перед відомою картиною Мане
"Сніданок на траві", яка була виставлена в Салоні відкинутих в 1863-му році.
Вона була там виставлена після того, як її відхилили в традиційному салоні, куди Мане намагався подати її на виставку.
Того року було відхилено картини стількох художників, що Наполеон ІІІ ініціював альтернативну виставку, названу "Салоном відкинутих", тобто салоном картин, що були відхилені, не допущені на офіційну виставку.
З усіх робіт в Салоні відкинутих саме ця привернула найбільшу увагу критиків.
В цій картині явно відчувається насмішка.
Тут спроба зламати всі можливі правила.
Картина порушує формальні правила, композиційні правила, а також правила сюжету.
Композиція була запозичена з гравюри за роботою Рафаеля. оригінальна робота Рафаеля була втрачена.
Отже, композиція була запозичена із традиційного джерела.
А зображені персонажі: оголена жінка та одягнені чоловіки в ідилічному пейзажі запозичені з картини Джорджоне "Сільський концерт", що знаходиться в Луврі.
Проблема в тому, що тут зображена не Венера, контекст зображення не класичний.
Це сучасна Франція, можливо, парк, можливо, Булонський ліс.
Тут зображена не богиня, а конкретна людина - натурщиця Мане, Вікторин Меран, і вона виглядає як людина, яку можна було б побачити на вулицях Парижа повністю одягненою.
І що ще незвичніше - вона дивиться на нас.
Інакше кажучи, вона не просто дає нам нагоду глянути на неї з певною сором'язливістю.
Вона відверто дивиться нам в обличчя.
Чоловіки поруч з нею повністю одягнені, вони зовсім не дивляться ні на неї, ні на нас.
Отже, тут присутня певна сексуальність, але не в класичній манері, і в той самий час, зображення насправді сприймається як цілковито позбавлене сексуальності.
З іншого боку, тут багато натяків на сексуальність і чуттєвість.
Внизу з лівого боку ми бачимо дуже чуттєво зображені предмети: фрукти, хліб і фляжка з алкогольним напоєм.
І все це лежить поверх одягу, який вона зняла.
Спершу картина називалась "Купання".
Отже, тут не німфа, що живе в міфологічному лісі, завжди оголена. Тут зображено сучасну жінку, що зняла з себе сукню.
Вона не гола, а роздягнена.
Ця картина порушує багато правил, які стосуються сюжету.
Але тут також порушено багато правил які стосуються створення картини.
Якщо глянути на світле тіло жінки, вона така світла і чітко окреслена.
Чи, мабуть, краще сказати інакше - Вона оточена темними тонами.
Тому вона здається, дещо матового відтінку, хіба ні?
І внутрішня модуляція тону, характерна для живопису 19-го століття, тут відсутня.
Отже, дивлячись на неї можна подумати, що це двовимірна вирізка.
Крім цього, Мане порушує й інші правила, які були властиві для натуралістичного живопису.
Наприклад, гляньте як темна стрічка в її волоссі, яке також темне, зливається із темним кущем позаду і порушує відчуття простору.
Ми не відчуваємо відстані до постаті на задньому плані, яка з'являється з води.
Інша жіноча постать. Вона може здатись надто великою.
Особливо через те, що її руки такі крихітні завдяки відстані, здається, вони торкаються великого пальця чоловіка.
Тут жахлива неузгодженість.
Навіть провал у зображенні простору. і масштабу.
Крім цього, Мане, здається, намагається зруйнувати правила ілюзіонізму.
Схоже, він цілком свідомо і задля розваги підриває основні правила академізму.
І в той же час картина викликає естетичну насолоду розкутістю мазків, а також своєю чуттєвістю, що особливо помітна в зображенні блакитного одягу жінки, і натюрморту, чи сірих та білих штанів, в які одягнені чоловіки.
Мане цікавився майстрами, схожими на Веласкеса, для яких пензель надзвичайно важливий.
А також він намагається, щоб ми бачили не лише зображене, але й те, яким чином воно зображене.
Споглядання барв та мазків не створює враження ідеальної ілюзії, яка була основою західного живопису з часів Ренесансу.
Інший аспект, що здається дуже дивним - це використання вільних мазків у стилі Веласкеса, але якщо переміститись на задній план, там видно барви, що наче розведені, позбавлені яскравості, і більше схожі на плями, особливо там, де зображено дерева та поле позаду жінки.
А з іншого боку, на деревах є згустки фарби.
Отже, в картині застосовується багато різних живописних технік.
Це, в певному сенсі, руйнування тогочасних очікувань від мистецтва .
І це нагадує мені Бодлера, який говорить про живопис сучасного життя і зображення сучасної оголеності.
Забудьмо про Венеру.
Ми живемо не в Давній Греції.
Давайте зображати сучасне життя.
Де сьогодні можна знайти оголену жінку?
Отже, Мане підняв тему оголеності сучасної жінки.
Але це підкреслює абсурдність класичних традицій, в яких оголене тіло прикривається заради добропорядності.
Мане запитує, чи має це сенс?
Нелогічність цієї картини, а також її виклик соціальним нормам підкреслює, що те мистецтво, яке радо сприймалось в той період не має сенсу.
Справді.
У відео я хочу показати ринок праці , без нових концепцій.
Ми повторимо ті самі поняття, з якими нам доводилося стикатися, можливо дещо іншими словами і прикладами.
Причина нашого розгляду - це праця як один із видів факторів виробництва.
Праця - це одна із витрат, які несе фірма для вироблення продукції.
Якщо ми говоримо про комп'ютерні ринки, то вони відрізняються від інших. ринків(покажу тут).
На комп'ютерному ринку, попит здійснюється окремими особами.
Він виходить з окремих споживачів тоді як пропозиція виходить із фірм. ....виходить із фірм....
На ринку праці все навпаки.
Попит на ринку праці виходить із фірм, (це люди, яким потрібна праця) ..фірм, як наймають на роботу, тож попит виходить із фірм, а пропозиція - виходить від окремих споживачів.
Найцікавішим є те, що в минулому, коли пропозиція виходила з фірм, ми бачили їхню структуру цін і тому могли показати графік пропозиції.
Тепер, коли попит виходить із фірм, ми можемо подивитися лише на структуру доходу і скільки понаднормового доходу ця фірма отримує на 1 додаткового робітника, і цим ми можемо показати криву попиту і криву граничного (додаткового) прибутку.
Це те, що ми розглянемо у цьому відео.
Тут немає істотно нових ідей, ми лише застосуємо їх дещо іншим способом, використовуючи інші слова.
Тепер, припустимо, заради цього відео, що у мене є своя авто мийка.
Вона є конкурентоспроможною.
А я лише економічний суб'єкт, який не має впливу на ринкову ціну.
Я не маю монополію / олігополію.
Не веду монополістичну конкуренцію.
У цьому місті є багато авто мийок.
Всі одноманітні і надають однакові послуги.
Отже, я не маю впливу на ціну.
Давайте уявимо, що рівноважна ціна на даному конкурентному ринку складає 5$ за помив однієї машини.
Отже, запам'ятаймо, в мене є конкурентно спроможна фімра, яка не є монополією, і мій граничний дохід завжди дорівнює 5$ за одну машину, тоді за 2 машини - 10$ за 3 машини - 15$.
При монополії граничний дохід зміниться.
Тоді як зміниться мій дохід, якщо я найму додаткового робітника.
Спочатку намалюємо графік, де L (labour) означає "Праця".
Отже, тут ми маємо величину праці.
Зліва у колонці - кількість людей, які я найму - 1, 2, 3, 4 чи 5.
Отже, представимо скільки я вироблятиму, тоді, коли я найму цих людей.
Я це називаю валовим продуктом, або валовим продуктом праці.
Він показує скільки машин я зможу помити за одну годину.
Отже, скільки машин я зможу помити з різною кількістю робітників?
Якщо в мене 0 робітників, то я помию 0 машин.
Уявімо, що я найняв 1 робітника Він може помити 5 машин за 1 годину.
2 людей помиють 9 машин разом.
3 людей помиють уже 12 авто.
4 людей - 14 машин і 5 людей 15 машин разом за годину.
Побудуємо криву.
Отже, намалюймо графік, для того щоб побачити, що відбувається.
Графік допоможе уявити, що буде нашим сукупним продуктом.
Тут ми бачимо валовий продукт, а тут - величина праці.
Тут позначимо 1,2, 3, 4 ,5 осіб. тут позначимо 0 осіб і мій сукупний продукт доходить до 15.
Тут позначимо 15, тут 10 тут хай буде 5 5, 10 і 15.
Всі ці дані ми перемалювали на графік.
Отже, що тоді сукупний продукт?
Тут позначимо 0.
0 - ні одної машини за годину.
Сукупний продукт = авто помиті за годину.
Якщо я маю 1 особу, я можу помити 5 авто.
Якщо 2 робітника - 9 машин за годину. ... 3 людей можуть помити 12 машин за годину.
4 людей можуть помити 14 машин за годину. Позначимо їх ось так. і насамкінець ми їх об'єднаємо хмм....(я майже використав всі кольори)
Таааак, розовий.
5 людей - 15 машин за годину, ( 5 осіб = 15 машин)
Отже, сукупний продукт буде виглядати на графіку як ось така крива.
Я з'єдную крапочки, роблю її більш вигнутою. Ось так вона виглядає.....
З одного боку, ми маємо подумати про це так, як в економіці, коли ви хочете знати скільки вам виробляти продукції чи ск.осіб взяти на роботу і який прибуток ви отримаєте за додаткову одиницю в ціні.
Скільки коштує ця додаткова одиниця?
Коли ти думаєш про свою вигоду чи свій попит, ти думаєш скільки ти отримаєш за додаткову одиницю.
Давайте розглянемо граничний...
Позначимо граничний продукт MP.
В деяких підручниках з економіки його позначають як MPL - граничний продукт праці.
Тож я запишу L тут. ..
Це є граничний продукт праці.
Тож, коли ми йдемо від 0 до 1 особи, між цими двома крапками на графіку ми спостерігаємо зміну або дельту
Дельта - буква грецького алфавіту = зміна
Наша зміна дорівнює 5.
Тут ми бачимо середній граничний продукт якщо ви подивитеся на цей граничний продукт між цими значеннями чи на середній граничний продукт між цими двома точками тут.
Тому я записав їх у ряд
Він знаходиться між цими поділками.
Ми проходимо з 0 до 1.
Хоча, давайте я їх намалюю поки обчислюю їхні значення.
Тож, цю я намалював меншою для місця. тому і прокрутив екран.
На цій осі буде граничний продукт праці А на цій осі я замалюю величину праці і позначу цифри.
Тут є 1, 2, 3, 4, 5 осіб.
Отже, ця точка ось тут називається граничним продуктом праці на півдорозі між 0 і 1 чи на графіку ми бачимо середній нахил який проходить від 0 до 1.
Ось тут я не позначив вісь.
Позначимо 5,4,3,2,1.
Тож, на півдорозі між 0 і 1. мій граничний продукт праці складає 5 ...ось тут.
Потім, на половині між 1 і 2, мій граничний продукт праці буде (від 5 машин помитих за год до 9 машин) складати 4.
Тож, між 1 і 2 мій граничний прибуток 4 а між 2 і 3 він становить (від 9 мийок машин до 12 за годину)
Тож, виходить 3 додаткові помиті машини при найнятті 1 робітника тож середнє значення буде дорівнювати (на кривій ось тут) числу 3.
Отже, середнє значення на кривій 3.
(з цього боку ще нема показників) ...а потім....( тут поділки надто близько) ... продовжимо...
Між числами 3 і 4 граничний продукт від праці (тобто між 12 машинами до 14 машин)
Отримую 2 додаткові авто на 4-го робітника тож між 2 і 4 я отримую додатково 2 машини на 1 особу і на кінець, між 4 і 5, я маю лише 1 авто. ...лише 1 авто...
На графіку це ніби крива але, якщо графік рівний, то насправді це пряма лінія.
Отже має бути лінія.
Може намалюю рівніше.... на цих точках рівна лінія.... така як я накреслив.
Кожного разу як ми рухалися по осі MPL на одну точку вверх, то по осі L, на 1 показник вниз.
MPL 5, 4, 3, 2, 1.
На графіку так само.
Тут має бути пряма лінія
На нижньому графіку позначено нахил кривої з попереднього графіку.
Тож, які висновки ми зробимо, ця вісь показує граничну вигоду від помитих машин але не показує граничний дохід виражений у доларах.
Для того, щоб ми побачили суму, нам потрібно граничний дохід чи граничний прибуток від праці.
Давайте я запишу його тут.
Назвемо його MPR - граничний дохід від продажу додаткової одиниці товару чи граничного продукту праці.
По суті, я кажу, що якщо помити 5 машин на 1 людину, то ми заробляємо 25$
Постійний граничний заробіток 5$
А я економічний суб'єкт.
Отже, на 5 додаткових машинах заробляю 25$ Якщо ще 4 машини, то заробіток буде 4*5 Тобто, ще 20$.
Якщо помию ще 3 машини, то це буде 15$.
2 додаткові машини, це ще 10$ (Все множимо на 5$)
Кожного разу всі числа множимо на 5 1 додаткова машина -це 5$ додаткового доходу.
Тож, по суті, ми можемо взяти будь-яку точку на кривій і помножити на 5, щоб знайти граничний прибуток від продажу додаткової одиниці товару.
Накреслю все це
Більш точно і лаконічно. тут зрозуміло, що це лінія.
Це мій граничний дохід товару.
Ми також бачимо, що він вирахуваний у доларах.
Погляньте на граничний дохід виражений у авто.
Граничний дохід виражений у доларах.
Тут позначимо величину праці.
Тож, 1, 2, 3...
Хочу, щоб вони виглядали прямою лінією.
Ще раз: 1, 2 3, 4 тут 5.
Тож 1, 2, 3, 4, 5
Підемо нижче. позначимо величину праці. і граничний прибуток по ресурсу йде до 25
Припустимо тут 5,10,15,20 і 25.
Беремо половину між 0 і 1 особою. тут позначимо 25.
Мій дохід дорівнює 25$, тобто додатковий дохід 25$
Тут ми бачимо цю точку помножимо її на 5.
Йдемо далі до цієї точки. У нас буде 20$.
Саме так.
Потім дивимося на цю помаранчеву точку, якщо помножити її на 5, то буде 15$.
Тож тут, 5,10,15
Половина між 1 і 2.
Це половина між 2 і 3.
Наш граничний дохід буде 15 $ точніше
Намалюю 15 ось тут.
Половина між 3 і 4, тобто 10$ так воно виглядає. і половина між 4 і 5 буде 5$
Позначимо їх тут.
Тож тут ми вибираємо точки.
Вибираємо точку між точками на нахилі. Точка між 0 і 1.
Якщо ви продовжите, то вона ця лінія буде змінюватися по порядку. Потім намалюємо ліні. Тут також ще одну лінію - основну.
Вона виглядає приблизно так.
Зробимо її прямою.
Це і буде наша крива граничного прибутку від продажу додаткової одиниці товару при найнятті на роботу працівників.
По суті, це і є крива попиту для даної фірми.
Якщо ви хочете знайти дану криву для всього ринку, то ви просто можете взяти всі криві конкурентних фірм і додати їх на даному ринку.
Висота трикутника на 4 дюйми менше за довжину основи.
Площа трикутника складає 30 кв. дюймів.
Знайти довжини висоти та основи.
Щоб знайти площу трикутника, використайте формулу А = 1/2bh
Трохи поміркуймо.
Тут я намалюю трикутник.
Ось наш трикутник, ця нижня сторона - основа, назвемо її b.
Тоді це - висота h.
Площа дорівнює добутку половини основи і висоти.
На початку умови сказано, що висота трикутника на 4 дюйми менша за основу.
Отже, висота дорівнює: h = b - 4.
Площа трикутника 30 кв. дюймів.
Отже, 30 = ½ b (b-4).
На місце висоти ми підставляємо b - 4 ось сюди.
Поглянемо, що ми отримали.
Я напишу це жовтим.
Ми отримали 30 = b/2 (b - 4).
Тепер розкриємо дужки. b/2 × b = b²/2 і b/2 × -4 = -2b.
Отже, 30 = b²/2 - 2b.
Тепер позбавимось цього дробу. Помножимо обидві частини рівняння на 2.
Множимо. Зліва отримаємо 60, справа:
2 × b²/2 = b², (-2b) × 2 = -4b 60 = b² - 4b
Ми отримали квадратне рівняння. Найкраще буде перенести всі доданки на одну сторону і прирівняти його до нуля.
Віднімемо 60 від обох частин рівняння.
Ми отримали 0 = b² - 4b - 60. Тепер потрібно розкласти його на множники.
Відомо, що коли добуток декількох чисел дорівнює 0, це означає, що одне або обидва числа дорівнюють 0, отже нам треба розкласти b² - 4b - 60.
Знайдемо 2 числа, сума яких -4, а добуток -60.
Цей добуток від"ємний.
У них різні знаки.
Це означає, що різниця їхніх абсолютних значень складає 4.
Розглянемо множники числа 60: між 1 і 60 надто велика різниця.
Якщо один з них від"ємний, то при додаванні отримаємо +59 або -59.
Між 2 і 30 теж велика різниця
Між 3 і 20 велика різниця.
Якщо один з них від"ємний, при додаванні вийде -17 або +17
Далі, між 4 і 15 теж велика різниця.
Якщо один з них від"ємний, при додаванні вийде -11 або +11.
Розглянемо 5 і 12 - між ними теж велика різниця, отримаємо
-7 або +7. Розглянемо 6 і 10.
Різниця між ними складає 4, і більший з них має бути від"ємним, тому що їхня сума від"ємна.
Якщо підставити тут 6 і -10, їхня сума буде -4, а добуток складе -60.
Отже, це дорівнює (b + 6)(b - 10). Я поясню.
Ось це b відрізняється від b, яке стоїть у рівнянні.
Я використав це b для пошуку 2 чисел, які в сумі дають цей другий доданок.
Я міг використати x і y.
Я покажу таким чином: x + y = -4 та xy = -60. в нас є (b + x)(b + y). x = 6, y = -10.
Також можна розв"язати це групуванням.
Відомо, що b + 6 = 0 або b - 10 = 0. якщо відняти 6 від обох частин рівняння, отримаємо b = -6, а якщо додамо 10 до обох частин рівняння, отримаємо b = 10.
Можна розв"язати іншим шляхом, розкладаючи -4b на складники:
0 = b² + 6b - 10b - 60, а потім розкласти на множники групуванням.
Згрупуємо перші два доданки, згрупуємо наступні доданки.
Просто додамо їх. Виносимо за дужки b, далі виносимо -10:
0 = b (b + 6) - 10 (b + 6)
Тепер виносимо b + 6.
Далі отримуємо 0 = (b -10)(b + 6)
Щойно ми винесли ось це за дужки.
Розв"язками є b = -6 або b = 10
Їх треба розглядати в рамках задачі, яку розв"язуємо.
Кажучи про розміри трикутника, не можна використовувати від"ємну довжину.
Отже, викреслюємо -6, і в нас залишається 1 розв"язок.
Основа дорівнюватиме 10.
Довжина основи 10, а висота менша на 4 дюйми, отже висота складає 6.
Зробимо перевірку.
Площа дорівнює 6 × 10 × ½ = 30.
Торік я розповів вам три речі.
Я розповів вам, що світова статистика досі не набула належної доступності.
Через це ми досі маємо застаріле уявлення про розділення країн на "індустріальні" та "ті, що розвиваються", яке є хибним.
А ті анімовані графічні дані можуть допомогти.
Все змінюється.
І сьогодні на сайті статистичного підрозділу ООН вказано станом на 1 травня, що до баз даних надано повний доступ.
(Оплески)
І якщо б я міг поділитися з вами зображенням... на екрані.
Таким чином, відбулися три речі.
ООН відкрила свої статистичні бази даних, і ми маємо нову версію програми, яка працює в Інтернеті, тож зникає потреба завантажувати її.
І дозвольте мені повторити, що ви бачили торік.
Кульки - це країни.
Тут маємо народжуваність - кількість дітей на одну жінку - а там маємо тривалість життя у роках.
Ось 1950 рік - це були індустріалізовані країни, а то були країни, що розвиваються.
У той час існував поділ на "наших" і "їхніх".
Була величезна різниця у світі.
Але потім це змінилося, і змінилося на краще.
І ось що відбулося.
Ви можете бачити Китай - велика, червона кулька; синя там - це Індія.
Але цього року я старатимусь бути трішки серйознішим, показуючи наскільки речі дійсно змінилися.
А ось тут внизу Африка, проблемний регіон, правда?
Досі існують великі сім"ї, а епідемія ВІЛу потягла вниз подібні країни.
Це більш-менш те, що ми бачили торік, а це те, як все відбуватиметься у майбутньому.
І я говоритиму про те, чи це можливо?
Тому як бачите зараз, я показав статистику, яка не існує.
Бо ось де ми зараз.
Чи можливо, що це здійсниться?
Я відображаю тут час мого життя, знаєте?
Я планую прожити 100 років.
Ось де ми знаходимося сьогодні.
Тепер, чи могли б ми натомість поглянути на економічну ситуацію у світі?
І я хотів би показати це проти виживаності дітей.
Ми поміняємо місцями вісі: тут маємо дитячу смертність - себто, виживання - чотири дитини вмирають тут, 200 вмирають тут.
А на цій осі маємо ВВП на особу.
То був 2007 рік.
І якщо повернутися назад у часі, я додав трішки історичної статистики - ось так, ось так, ось так - не так багато статистики 100 років тому.
Але деякі країни все ж мали статистику.
Заглиблюємось все далі в архів, і ось ми вже у 1820-му, тоді лише Австрія й Швеція вміли обраховувати статистику.
(Сміх)
Але вони були аж тут унизу, вони мали 1000 доларів на особу на рік.
І вони втрачали п"яту частину своїх дітей до однорічного віку.
І ось що відбувається у світі, якщо ми відтворимо весь світ, як країни повільно ставали все багатшими, вони почали додавати статистику.
Правда гарно, коли вони отримують статистику?
Бачите чому це важливо?
І тут, діти не живуть довше.
Минуле століття, 1870 рік, було неблагополучним для дітей в Європі, адже більшість цієї статистики складає Європа.
І не раніше ніж під кінець століття понад 90% дітей почали виживати під час свого першого року життя.
Ось тут з"являється Індія з першими індійськими даними, а ось тут Сполучені Штати рухаються вгору, заробляючи більше грошей.
І скоро ми побачимо Китай, що з"являється у дуже віддаленому кутку ось тут.
І він піднімається, стаючи здоровішим із Мао Цзедуном, не особливо багатіючи.
Тут він помер, потім Ден Сяопін приносить гроші, він рухається ось сюди.
І кульки продовжують рухатись вверх, і ось як світ виглядає сьогодні.
(Оплески)
Давайте поглянемо на Сполучені Штати.
Тут є функція - я можу сказати світові: "Залишайся на місці".
Я беру Сполучені Штати - ми досі хочемо бачити задній план - Я розташовую їх зверху ось так, і ми тепер ідемо назад.
І ми можемо бачити, що Сполучені Штати рухаються праворуч від типового шляху.
У них постійно переважають гроші.
І в далекому 1915 році, Сполучені Штати були сусідами Індії - теперішньої, сучасної Індії.
І це значить, що Сполучені Штати були багатшими, але втрачали більше дітей ніж Індія тепер, пропорційно.
Погляньте сюди - порівняйте із сучасними Філіппінами.
Розміри економіки сучасних Філіппін майже такі ж, як в Сполучених Штатах під час Першої світової війни.
Але ми маємо перенести Сполучені Штати на досить тривалий час вперед, щоб знайти відповідний рівень здоров"я США, який маємо на Філіппінах.
Ось, близько 1957 року рівень здоров"я Сполучених Штатів такий як на Філіппінах.
І це є драмою сучасного світу, який багато хто називає глобалізованим, те що в Азії, арабських країнах, Латинській Америці рівень здоров"я, освіти, людських ресурсів набагато вищий ніж економічний рівень.
Існує невідповідність у тому, що відбувається сьогодні в перехідних економіках.
Сьогодні там соціальні блага, соціальний прогрес крокують попереду прогресу економічного.
У 1957-му році в Чилі була така ж економіка, як в Сполучених Штатах сьогодні.
І на скільки ж ми маємо перенести Сполучені Штати вперед, щоб отримати такий же рівень здоров"я, який Чилі має сьогодні?
Я думаю, ми маємо перейти ось сюди - 2001-ий чи 2002-ий -
Сполучені Штати мають такий же рівень здоров"я як Чилі.
Чилі наздоганяє!
Через декілька років Чилі, можливо, матиме кращу вижи́ваність дітей, ніж Сполучені Штати.
І це дійсно зміна, що ми маємо цю затримку в приблизно 30-40 років різниці у рівні здоров"я.
А за рівнем здоров"я, і у рівні освіти.
І там багато інфраструктури, і загалом людські ресурси там.
Тепер можемо це прибрати - і я хотів би показати вам швидкість, швидкість змін, з якою вони відбувалися.
Ми повертаємось у 1920-ий рік, і я хочу подивитись на Японію.
Я хочу поглянути на Швецію та Сполучені Штати.
І я організую тут перегони між ось цим таким собі жовтуватим Фордом червоною Тойотою внизу і коричнуватим Вольво.
(Сміх)
І пішли-поїхали.
Тойота дуже погано стартувала ось тут, як бачите, а американський Форд з"їжджає з дороги он там.
А Вольво рухається доволі добре.
Це війна.
Тойота зійшла з треку, але ось Тойота наздоганяє із здоровішої сторони Швеції - бачите?
І вони переганяють Швецію, і ось вони здоровіші за Швецію.
Саме в цій частині я продав Вольво і купив Тойоту.
(Сміх)
І тепер ми бачимо, що швидкість змін у Японії була неймовірною.
Вони дійсно наздогнали.
Але це поступово змінюється.
Ми маємо дивитись крізь покоління, щоб це зрозуміти.
Дозвольте мені показати вам щось на кшталт мого родинного дерева - ми зробили ось такі діаграми.
І все те саме: гроші внизу, і здоров"я - ви знаєте.
Ось моя сім"я.
Це Швеція 1830-го року, коли народилася моя прапрабабуся.
Швеція була як Сьєрра-Леоне сьогодні.
А ось коли народилася моя прабабуся, у 1863 році.
І Швеція була як Мозамбік.
А тут народилася моя бабуся, в 1891 році.
Вона доглядала за мною у дитинстві, тож зараз я не балакаю про статистику - йдеться про історію моєї родини.
Ось коли я починаю вірити статистиці - коли ця статистика підтверджена бабусею.
(Сміх)
Я гадаю, це найкращий шлях перевірки історичної статистики.
Швеція була як Ґана.
Цікаво спостерігати надзвичайну різноманітність усередині Тропічної Африки - я казав вам торік, і кажу вам знову.
Моя мама народилася у Єгипті, а я - хто я?
Я мексиканець у сім"ї.
І моя дочка народилася в Чилі, а онучка народилася в Сінгапурі, натепер - найздоровішій країні на Землі.
Він перегнав Швецію два-три роки тому із кращим виживанням дітей.
Але вони дуже маленькі, знаєте.
Вони настільки близько живуть до лікарень, що нам ніколи не побити їх на цьому поприщі.
(Сміх)
Але віддамо належне Сінгапуру.
Сінгапур - найкращі сьогодні.
Тепер усе це виглядає як дуже хороша оповідь.
Але не все так просто, немов усе це хороша оповідь.
Адже я маю показати вам ще одну функцію.
Ми можемо зробити колір тут відображенням змінної - і що я обираю тут?
Викиди двоокису вуглецю, тонна на особу.
Це 1962-ий, і Сполучені Штати викидали 16 тонн на особу.
Китай викидав 0,6, а Індія - 0,32 тонни на особу.
І що трапиться, якщо просунутись далі?
Що ж, ми бачимо чудову історію багатшання і покращення здоров"я - але всі країни досягали цього за рахунок викидів двоокису вуглецю.
Ніхто цього досі не робив.
Ми більше не маємо усіх оновлених даних, адже це найсвіжіші дані на сьогодні.
І ось ми у 2001-му.
І, знаєте, у обговореннях зі світовими лідерами, які я відвідував, багато кажуть зараз, що проблема у країнах, що розвиваються, мовляв, вони викидають забагато двоокису вуглецю.
Міністр охорони довкілля Індії сказав:
"Але ж ви стали причиною проблеми.
Країни ОЕСР - країни з високим прибутком - саме вони спричинили зміни клімату.
Але ми прощаємо вам, адже ви не знали.
Та надалі ми рахуємо "на особу".
Надалі ми рахуємо "на особу".
І кожен несе відповідальність за викиди на особу".
Це дійсно показує, що ми не спостерігали значного прогресу у рівні економіки та здоров"я ніде у світі без руйнування клімату.
Насправді саме це потрібно змінити.
Мене критикували за відображення надто позитивної картини світу, але я не думаю, що це так.
Світ - доволі безладне місце.
Ось це можемо назвати "вулицею Долара".
Кожен живе на цій вулиці.
Скільки хто заробляє - в такому номері будинку живе - це їх заробіток за день.
Ця сім"я заробляє близько одного долара на день.
Ми їдемо далі по вулиці та бачимо тут сім"ю, яка заробляє два-три долари на день.
І їдемо ще далі - бачимо перший садочок на вулиці, і вони заробляють 10-50 доларів на день.
А як ці люди живуть?
Якщо ми тут подивимось на ліжко, ми можемо бачити, що вони сплять на килимі на підлозі.
Ось що значить межа бідності - 80% сімейного прибутку покриває лише енергетичні потреби, щоденну скибу хліба.
Тут два-п"ять доларів - маємо ліжко.
А тут набагато краща спальня, як бачите.
Я читав лекцію по цьому для Ikea, і вони хотіли бачити тут диван негайно.
(Сміх)
І це той диван, який виникне звідти.
Цікава річ в тому, що коли тут оглянути фотопанораму по колу, то побачимо, що сім"я досі сидить на підлозі, хоча там і є диван.
Якщо ж поглянемо на кухню, можемо бачити, що значних змін для жінок немає між 1 та 10 доларами.
Картина змінюється на таку, коли сім"я дійсно має хороші умови праці.
І якщо ви дійсно хочете побачити різницю, то подивіться на туалет ось тут.
Це може змінитися, це може змінитися.
Це все фотографії та зображення із Африки, і все це можна значно покращити.
Ми можемо вибратися з бідності.
Я не проводив власні дослідження в ІТ чи в чомусь такому.
Я провів 20 років опитуючи африканських селян, які були на межі голоду.
І це результат досліджень потреб селян.
Добре те, що ви не можете сказати хто з них дослідники на цій фотографії.
Саме тоді працюють дослідження громад - ви маєте дійсно жити з людьми.
Коли ви знаходитеся за межею бідності, єдиною метою є виживання.
Єдиною метою стає їжа.
І ці дві молоді селянки, вони ще дівчата - тому що їх батьки померли від ВІЛ та СНІДу - вони радяться із кваліфікованим агрономом.
Це один з найкращих агрономів Малаві, Джунатамбе Кумбіра, і він обговорює, який сорт маніоки вони вирощуватимуть - найкращий відомий людині перетворювач сонячного світла в їжу.
І вони дуже, дуже охоче цікавляться порадами, і це, щоб вижити у бідності.
Це один аспект.
Вихід з бідності.
Жінки сказали нам одну річ:
"Дайте нам технології.
Ми ненавидимо цю ступу, стояти годинами.
Дайте нам млин, щоб ми могли молоти власну муку, тоді ми зможемо платити за все інше самі".
Технології виведуть вас з бідності, та для виходу з бідності мусить існувати ринок.
І ця жінка тепер дуже щаслива, що приносить свої продукти на ринок.
Вона дуже вдячна за державні інвестиції в освіту, щоб вона вміла рахувати і щоб її не обманули, коли прийде на ринок.
Вона хоче, щоб її дитя було здоровим, аби вона могла виходити на ринок і не мала би залишатись вдома. Також їй потрібна інфраструктура - добре мати мощену дорогу.
Ще один позитив - це кредитування.
Ви знаєте, мікрокредитування дало їй велосипед.
А з довідкових даних вона довідається з яким продуктом коли виходити на ринок.
Це мо́жна зробити!
Мій досвід за 20 років у Африці полягає в тому, що нібито неможливе - можливе.
Африка непогано розвивалася.
За 50 років вони просунулись від передсередньовічної ситуації до доволі прийнятної Європи сторічної давності з функціонуючою нацією та державою.
Я би сказав, що Африка південніше Сахари розвивалася найкраще в світі протягом останніх 50 років.
Бо ми не розглядаємо з чого вони почали.
Усе через це дурне поняття "країн, що розвиваються", яке поєднує нас, Аргентину та Мозамбік 50 років тому, і стверджує, що Мозамбік розвинувся гірше.
Нам треба знати трішки більше про світ.
У мене є сусід, який знає 200 типів вин.
Він знає все.
Він знає назву винограду, температуру і все інше.
Я знаю лише два типи вина - червоне і біле.
(Сміх)
Але мій сусід знає лише два типи країн - "індустріалізовані" та "ті, що розвиваються".
А я знаю 200, мені відомі деталі.
І ви це можете.
(Оплески)
Та треба стати серйознішим.
А як стати серйознішим?
Треба зробити презентацію в PowerPoint, знаєте?
(Сміх)
Віддамо належне пакету Office, так?
Що це, що це, що я розповідаю?
Я розповідаю вам, що є багато вимірів розвиненості.
Кожен хоче своє улюблене.
Якщо ви в корпоративному секторі, ви любите мікрокредитування.
Якщо ви боретеся у недержавних організаціях, ви любите гендерну рівність.
Якщо ви вчитель, ви любитимете ЮНЕСКО і т. д.
На загальному рівні ми маємо турбуватися набагато ширше, ніж кругом власних обмежених речей.
Нам потрібно все.
Всі ці речі важливі для розвитку, особливо коли ви тільки виходите з бідності і мусите просуватися до добробуту.
Тепер, про що ми маємо подумати це, що є метою розвитку, а що є засобами розвитку?
Дозвольте спочатку оцінити найважливіші засоби.
Економічний розвиток для мене, професора охорони здоров"я, найважливіший фактор розвитку, адже він дає основу 80% виживання.
Органи влади.
Мати функціонуючу владу - ось що вивело Каліфорнію із злиднів 1850-го року.
Саме органи влади остаточно затвердили дію закону.
Освіта, людські ресурси важливі.
Здоров"я також важливе, але не дуже у якості засобу.
Навколишнє середовище важливе.
Права людини важливі, але отримують лише один плюсик.
Тепер, як щодо цілей?
Куди ми прямуємо?
Ми не зацікавлені у грошах.
Гроші не є ціллю.
Це найкращий засіб, але як ціль я оцінюю їх нулем.
Влада - що ж, цікаво трішки поголосувати, але це не мета.
І ходити в школу - це не мета, це засіб.
Я даю два бали здоров"ю.
Мається на увазі, що добре бути здоровим
- у моєму віці особливо - можеш стояти тут, ти здоровий.
І це добре, це отримує два плюсика.
Середовище дуже, дуже критичне.
Онукам нічого не дістанеться, якщо його не зберегти.
Але де ж важливі цілі?
Звичайно ж, це права людини.
Права людини це ціль, але вони не настільки сильні у якості засобу досягнення розвитку.
І культура.
Культура - найважливіша річ, я б сказав, тому що це те, що породжує радість життя.
Це цінність життя.
Отже начебто неможливе - можливе.
Навіть африканські країни можуть досягти цього.
І я показував вам знімок, на якому нібито неможливе - можливе.
І запам"ятайте, будь ласка, запам"ятайте моє головне послання, яке звучить так: нібито неможливе - можливе.
Ми можемо мати хороший світ.
Я показав вам світлини, я довів це у PowerPoint'і і, гадаю, я переконаю вас також культурою.
(Сміх) (Оплески)
Принесіть мені мій меч!
Ковтання меча походить з древньої Індії.
Це культурний вияв, який протягом тисяч років надихав людей мислити за межами очевидного.
(Сміх)
І я зараз доведу вам, що нібито неможливе - можливе, взявши цей шматок сталі - суцільної сталі - це армійський багнет швецької армії 1850-го року, останнього року, в який ми мали війну.
І він повністю сталевий - ви можете це чути.
Я візьму це сталеве лезо і засуну його собі в тіло з крові та плоті, та доведу вам, що нібито неможливе - можливе.
Чи можу я попросити момент абсолютної тиші?
(Оплески)
Спробуємо записати 0.36 у вигляді звичайного дробу.
Є декілька способів зробити це.
Мені подобається робити так... це розряд сотих...
Це місце десятих, або ви можете дивитися на це, як на 30 сотих.
Ви можете сказати, що це 3 десятих або 30 сотих.
Отже, ми можемо сказати, що це те ж саме, що 36 сотих, або це дорівнює 36/100.
Ми вже записали звичайний дріб, а зараз спробуємо спростити його, бо 36 і 100 мають спільний дільник.
Обидва ці числа діляться на 4, тож ми можемо розділити чисельник і знаменник на 4, (ми ділимо і чисельник, і знаменник одночасно, тож значення усього дробу не зміниться).
36 поділити на 4 буде 9, 100 ділити на 4 буде 25.
Тепер, здається, ці два числа не мають спільних дільників, тож це спрощений дріб. Ми зробили це!
Отже...тепер, коли ми розглянули всіх головних гравців специфічної імунної системи, я вважаю за необхідне підсумувати все в цьому відео так, щоб пов'язати все між собою.
Отже, першою особою чи героєм, якого ми розглядали була В-клітина, яку я завжди малюю блакитним. В-клітина, ось така...
І що цікаво, кожна В-клітина має свою власну специфіку - мембранно-зв'язані антитіла, для кожної В-клітини, мембранно- зв'язані антитіла на кожній
В-клітині мають власну змінну частину.
Отже, ця В-клітина буде відрізнятись ось так.
І якби я малював іншу В-клітину тут, я б зобразив відмінну частину трохи інакше.
Ось чому різні В-клітини відповідають за різні антигени чи різні патогени, які проникли в нашу систему.
І B-клітини активуються, я запишу це. Коли ми говоримо про активацію В-клітини, поговорімо про те, що трапляється, коли вони активувались, чи що для цього потрібно. Отже, активація....
Для цього потрібно зв'язати патоген на одному з мембранно-зв'язаних антитіл. Отже, зв'язування патогену...
Але це ще не все.
Майте на увазі, іноді це все, що потрібно, але зазвичай потрібна стимуляція Т-клітиною. (пише : клітина Т-хелпер стимулює)
І можете сказати, де ж клітини Т-хелпери стимулюють їх?
В-клітини є також антиген- презентуючими, отже вона затягує патоген всередину, розбиває його і презентує на МНС ІІ комплексі. Дозвольте мені зобразити МНС ІІ комплекс...
Скажімо, це МНС ІІ комплекс.
Цей патоген пошматований, частина його презентується тут, і тоді активована клітина Т-хелпер, відмінна частина
Т-клітинних рецепторів якої відповідає цій, може підійти та активувати нашого персонажа.
Я не надто гарно малюю цей рецептор, але ось це - клітина Т-хелпер, а це - В-клітина.
Тепер, коли вона активована, вона починає розділятись - починає клонувати себе, і може стати ефекторними клітинами - і це відноситься до В-клітин і до Т-клітин.
Як тільки вони активуються, вони продовжують клонуватись і перетворюються або в клітини-ефектори, або в клітини пам'яті.
Клітини пам'яті зберігаються надовше, і в майбутньому в вас буде значно більше версій таких В-клітин.
А значить, якщо в майбутньому, ви стикнетесь з тим самим патогеном чи антигеном, ймовірність, що він зіткнеться з цим типом В-клітини, буде вищою, а значить реакція відбудеться швидше.
Ефекторні В-клітини виробляють - вони фактично перетворюються на машини для виробництва антитіл.
"Це антитіло привязується до цього антигену, який зараз є в організмі.
Дозвольте мені виробити багато їх.
Отже, вона починає вибудовувати клітинний механізм, який виробляє антитіла як божевільний.
Я хочу наголосити на одному - на це вказала моя дружина - вона випадково почула, як я знімав минуле відео, а вона є прихильником гематології, а велика частина гематології є імунологією.
Отже, я маю взяти її думку до уваги.
Вона в цьому експерт.
В останньому відео я сказав, що В-клітини, коли їх активовано, якщо вони є ефекторними В-клітинами, виробляють антитіла.
Я хочу, щоб ви все чітко зрозуміли.
Лише ефекторні В-клітини виробляють антитіла і загальним терміном для них - на випадок, якщо хтось підійде до вас і запитає, які клітини в організмі виробляють антитіла?
Ви не помилитесь, якщо скажете В-клітини-ефектори, але загальний термін, який люди очікують почути є "клітини плазми". Пише: клітини плазми...
Клітини плазми та В-клітини-ефектори - це одне й теж , але зазвичай, коли кажуть, що ж трапляється з В-клітиною, коли вона починає виробляти антитіла?
Тоді її називають клітиною плазми.
Її більше не називають В-клітиною, і я хочу, щоб це було зрозуміло, бо моя дружина, добре, я зацікавлений в тому, що якщо мене запитають:
"Яка клітина в організмі виробляє антитіла?" І на відповідь "В-клітини" мені заперечать.
Це клітини плазми - тобто, коли ви скажете, В клітина-ефектор, вони не будуть задоволені такою відповіддю.
Вони хочуть почути - клітина плазми.
Це загально-прийнятий термін, який використовується в імунології та в ревматологічних колах.
Я щойно сказав, що моя дружина - гематолог?
Ні,ні.
Вона вивчає ревматологію.
Я заплутався з усіма тими "-тологіями"
Так чи інакше це те, над чим трудяться В-клітини.
Ці антитіла можуть потім приєднувати та руйнувати віруси та антигени - тобто віруси чи зразки антигенів чи бактерій - та готувати їх для захоплення макрофагами чи іншими типами фагоцитів.
Це були В-клітини.
Крім того, ще є Т-клітини.
І тут, я говоритиму про Т-клітини трохи інакше, ніж в попередніх відео.
Адже є ще декілька нюансів - існує два типи Т-клітин.
І ви скажете: "Це клітини Т-хелпери та цитотоксичні Т-клітини."
І ви не помилитесь, але я розповім вам про трохи інший поділ щоб ви ознайомились з цими термінами.
Отже, існує два види Т-клітин.
Всі Т-клітини мають Т-клітинні рецептори. Тут я намалюю рецептори Т-клітини.
Але на їхній поверхні також є інші білки, і деякі з них мають (я намалюю їх так) білки CD4, а інші - (і я намалюю їх іншим кольором) білки CD8.
Отже, ми можемо назвати її
СD8 позитивною Т-клітиною. вона має на собі білок CD8.
А ось цю назвемо CD4 позитивною Т-клітиною.
Я ніколи не використовував цих слів раніше.
І ви запитаєте: "Звідки таке береться?"
Отже, CD4 рецептор хоче зв'язувати - допомагає дійти до МНСІІ комплексів.
Тому більшість CD4 клітин - клітини Т-хелпери.
Часто - і я хочу прояснити це - імунологія - це сфера, в якій постійно стаються відкриття.
І люди розуміють це, і бувають різні випадки, але, зазвичай, говорячи про CD4 позитивну Т-клітину, говорять про клітину Т-хелпер.
Отже, це звичайно буде Т-клітина-хелпер або можете називати її Т-хелпер.
Аналогічно, CD8 білки притягуються до МНС І комплексу. Притягуються до МНС І комплексу...
І це приводить їх до ракових клітин, що мають виражений антиген на їхньому МНС І комплексі.
Отже, зазвичай, CD8 позитивні
Т-клітини є цитотоксичними. Отже, цитотоксична Т-клітина...
І в більшості випадків, поки клітина не активована, її називають CD4 Т-клітиною або CD8 клітиною, а після активації виникає бажання знищувати, тоді, мабуть, можна назвати їх цитотоксичними.
Але все це гра слів.
Я думаю, ви вловлюєте загальну ідею.
Просто, щоб запам'ятати, що ж вони роблять - ця клітина - а ми щойно сказали, що вона хоче приєднатись до МНС комплексу, отже ми маємо МНС комплекс, що презентує якийсь антиген.
Тут - МНС І комплекс.
Ми вивчили в останньму відео, що кожна ядерна клітина в організмі виражає МНС І комплекс.
Ось тут трапляється щось дивне всередині клітини.
Можливо вона заражена вірусом. можливо це канцероген.
І вона має бути знищена, в іншому випадку, вона буде продовжувати виробляти білки, виробляти віруси (якщо заражена вірусом) або продовжувати ділитись (якщо це рак) та заражати решту організму.
Отже, CD8 знищує заражені клітини, вбиватиме те, що я називатиму "поганими клітинами" - бо рак - це не інфекція.
Вбиває погані клітини, які, якщо їх не вбити, випускатимуть віруси чи ділитимуться та поширюватимуть рак, тоді як за допомогою Т-клітин, вони притягуватимуться до професійних антиген- презентуючих клітин.
Я завжди малюю дендричну клітину, бо вони найкращі антиген-презентуючі клітини.
І вони мають МНС ІІ комплекс, який перетравив певний антиген і презентує його ось тут і це активує клітини Т-хелпери.
І тоді, коли Т-клітина-хелпер (всі вони), коли вони активовані, всі вони перетворюються на ефекторні - всі вони починають розділятись на ефекторні та клітини пам'яті.
Ефекторна клітина Т-хелпер виконує декілька функцій.
Говорячи про клітину Т-хелпер, вона може активувати В-клітини та випускати цитокіни.
Скажімо, ця клітина активована.
Вона також починає виробляти такі хімічні речовини, які є тими дзвінками тривоги для інших, щоб тримались напоготові - мабуть, В-клітини та цитотоксичні Т-клітини починають множитись ще сильніше.
Фактично, активації цитотоксичної Т-клітини можна допомогти або підштовхнути тими цитокінами - тими сигналами тривоги.
Отже, ця клітина - дзвінок тривоги через CD8 клітини чи цитотоксичні Т-клітини своїм ефекторним способом вбивають клітини.
І звичайно в клітинах пам'яті є багато копій цих оригіналів, які готові більше, ніж були готові спочатку, а значить, якщо в майбутньому щось таке чи ось таке станеться, вони будуть активовані швидше, бо зіштовхнуться з ними швидше.
Надіюсь, це трохи прояснює все, адже тут трохи більше важкої термінології, але я дійсно хочу наголосити на точці зору моєї дружини, яка сказала:
"Ти ж не хочеш, щоб люди говорили, що В-клітини виробляють антитіла, навіть, якщо це В клітини- ефектори - активовані В-клітини, які диференціювались на ефекторні В-клітини.
Це клітини, що виробляє антитіла- тому що, коли вони підуть до медичної школи, люди захочуть почути натомість термін "клітини плазми".
Ми трішки знаємо про інфляцію, дефляцію.
Тепер я хочу вам представити гіпер, гіперінфляцію, і як саме слово говорить, неймовірна інфляція.
В загальному, що таке гіперінфляція, чи, зрештою, її випадки, що ми можемо бачити в сучасному світі, як вони стаються. Якщо ваш уряд - божевільний з друкарським верстатом, то ви лише друкуєте тонну грошей.
Отже, в загальному, вони друкують гроші.
Я намалюю, отже вони друкують, вони друкують як божевільні, вони зазвичай так збільшують друк, тому що у них немає іншого способу отримати дохід, вони друкують як божевільні, що спричиняє зростання і зростання цін, а потім через те, що ціни зростають, їм потрібно надрукувати бульше, щоб бути спроможними придбати трохи їжі, заплатити за послуги і урядовцям, чи заплатити солдатам, якщо вони хочуть платити солдатам.
В результаті цього всього, це само собою спричиняє інфляцію.
Але на піку цього, можете уявити, коли говорили про високу інфляцію у 5-10%, але уявіть собі, що станеться, коли інфляція буде 5-10% за годину?
Тоді немає ніякого аргументу тримати валюту.
Кожну секунду валюта коштує менше, менше і менше.
І отже, що станеться в такій ситуації, коли люди вирішать збирати гроші.
Отже, якщо ціна на хліб піднімається з кожною хвилиною, чи годиною або ціна на взуття піднімається з кожною хвилиною чи годиною, підвищення цін змусить людей скуповувати речі.
Накопичення речей перевищує норму, ви можете уявити наднормове накопичення? Якщо продавець взуття не хоче продавати більше взуття чи він хоче притримати їх на трохи довший термін, коли пропозиція на взуття знизиться, і ціни будуть навіть вищі, отже скуповування призводить до нового росту цін.
Якщо, люди йдуть в магазин і там лише 5 буханок хліба, вони беруть всі, а потім наступна людина не може купити жодної, тому що вони знають, що ціна на хліб перевалила всі межі.
Все тільки стає гірше і гірше, а все почалося з уряду, який збожеволів на друкарському верстаті.
Три найбільш відомих приклади, коли це відбулося: можливо, найбільш відомий - це те, що сталося у Веймарі, Німеччина.
Після Першої світової війни, їм потрібно було виплатити величезне відшкодування, це те, що, як стверждував уряд Веймару, було головною причиною.
Але вони друкували гроші як божевільні.
Деякі казали, що вони намагалися зруйнувати економіку, бо тоді не треба було б платити відшкодування за те, що вони зробили в Першій світовій війні.
Але це тільки показує нам, наскільки це було божевільно.
Ось кінець Першої світової війни, і вони лише друкують гроші, як божевільні, і інфляція, це було доволі... у них не було рівня інфляції,
Тоді співвідношення до золотої марки, отже одна золота марка, ось тут.
Таким чином, після двох з половиною років, інфляція зросла в 10 разів.
І це логарифмічна шкала.
З кожним роком зростала в 10 разів.
Отже, до кінця 1923, подивіться що трапилось. Це були не сто тисяч, не мільйон, не мільярд, це був трильйон.
Тобто, валюта піднялась до трильйону протягом першого, другого, третього, четвертого, п'ятого і шостого років.
Інші відомі приклади цього - це Зімбабве з 1980 по 2009.
Ще раз, друкували гроші як божевільні. І весь їх виробничий потенціал зник.
Ось це сотня трильйонів зімбабвійських доларів, і це показує, який зімбабвійський долар по відношенню до долара США.
І знову ж таки, це логарифмічна шкала, тут 10 у 30 степені.
Потім, найбільш яскрава гіперінфляція була в Угорщині після Другої світової війни, ось тут 10 мільйонів пенго, щоб ви зрозуміли, що саме було у людей у кишенях.
У останньому відео ми говорили про пенсії і про те, як встановлюється пенсійний план, і як отримати достатнє фінансування, про те, як заохотити людей фінансувати їх.
У цьому відео я хочу дещо конкретизувати усе, розглянувши фактичну кількість, особливо на державному рівні.
От мапа, звісно ж, Сполучених Штатів і показує вона, як фінансуються пенсійні зобов"язання у різних штатах.
Отже, наприклад, власне, у Техасі наприклад, фінансується 83% пенсійних зобов"язань.
Вони відкладають 83%, що є достатнім для пенсійних зобов"язань.
Не 100 % фнансується, але цього достатньо.
У Каліфорнії досить високий показник - 78%. Але один штат дуже впадає в очі, можливо тому, що його виділено червоним, і це штат Іллінойс.
От Іллінойс у біді, тому що тут пенсію профінансовано лише на 45%. Іллінойс впадає в очі, бо він червоний, але навколо багато штатів, де ситуації подібні до тієї, що склалася в Іллінойсі:
Луізіана - 56%, Оклахома - 56%, Кентуккі - 54%, Західна Вірджинія - 58% і це проблема, тому що відкладено дуже мало грошей для пенсійних виплат, що вже зараз стає відчутним, особливо, якщо є хтось з післявоєнного покоління на пенсії, щоб отримати ці виплати, ці гарантовані виплати, вони повинні тепер запозичити гроші з інших сфер, на які їх було витрачено раніше, тому що, коли їх пенсії фінансували, вони могли вкладати гроші в щось інше, окрім пенсій, а тепер вони отримують свого роду копня, але тривати так далі не може, тепер усе навпаки: доводиться брати гроші з інших сфер, щоб забезпечити пенсії.
Щоб прояснити усе, сфокусуємось на штаті Іллінойс.
Отже, от тут, відбувається кілька речей.
Цей колір, ніби жовтої охри, я його і обведу таким кольором, тут ідеться про загальну заборгованість, і, щоб цей графік був зрозумілим: не лише про загальну заборгованість - висота кожного стовбчика - це загальна загальна заборгованість і ми бачимо, як вона постійно постійно зростає.
Багато речей складають цю загальну заборгованість, зокрема, ті речі, про які ми говорили у попередньому відео, як от, дохід від інвестицій.
Дохід від інвестицій, якщо у вас низька відсоткова ставка, як от у нас зараз: наприклад, за моїм ощадним рахунком гадаю, ставка становить 0,4%.
Це стає нецікавим.
Якщо у вас низька відсоткова ставка, якщо ви не отримуєте хорошого доходу, більша частина пенсійних заощаджень спрямовується у безпечні активи, але це приносить дуже низький дохід, доводиться відкладати більше грошей.
І, таким чином, бачимо, як стрімко зростає цей борг, на вершині якого - ціна засобів для існування.
Це спроба зрозуміти, з урахуванням інфляції, у скільки ці речі обходиться регіону, за попередньою домовленістю. особливо, стосовно Іллінойсу, вони виросли швидше, ніж рівень інфляції.
Отже, є грошові зобов"язання і ми бачимо, що вони фінансуються все гірше і гірше.
Якщо подивимося от сюди, на цю зелену лінію, яка показує рівень забезпеченості, а наскільки добре іде фінансування показує червона частина стовбчика, а власне, що не сплачено, а зелена - співвідношення того, що профінансовано, особливо оця верхня частина, співвідношення цієї частини до стовбчика в цілому.
Ви бачите, що в Іллінойсі ситуація погана.
Загальна заборгованість - 138 млрд., тут у мільйонах, тому це 138 тисяч мільйонів, або 138 млрд.
Це 1 штат, а 85 чи 86 млрд. з них не профінансовані, до чого вони мають докопатися, щоб взяти десь гроші, тому що достатньо кількість грошей не було заощаджено.
А щоб зробити це, вони тепер повинні забрати гроші з інших сфер, як тут показано, це відрахування у пенсйний фонд, я обведу, жовтим кольром позначено відрахування у пенсійний фонд і тепер штат, для того, щоб мати достатнє фінансування, повинен покрити нестачу, що виникла в минулому, а також і інші фактори, що лише збільшують цю заборгованість.
Їм тепер потрібно скоротити інші статті розходів, і ми бачимо жовтий колір - це пенсійні виплати, це відрахування, які потрібно робити на пенсії і ми бачимо, що вони збільшуються.
У 2018 р, вони досягнуть 6 млрд/рік,
Але, що найбільше вражає у цьому графіку, що тут позбавлене уваги фінансування освіти у штаті, отже фінансування пенсійних виплат для людей, які уже відслужили штату і тепер не служать, буде скорочуватися, і це станеться дуже скоро, будуть скорочуватися фактичні витрати на освіту на рівні усього штату, а на рівні держави освіта - основна стаття витрат, отже скоротиться обсяг основноївитрати, дуже важливого для майбутнього штату, який живе за рахунок колишніх зобов"язань.
Щоб зрозуміти, до чого це призведе і зрозуміти ситуацію в Ілліносі - там живе там живе 750 тисяч ілліной...
Я не знаю як це всказати? іллінойців? іллінойсців?, які є членами 5-ти пенсійних систем Штату: оце пенсійна системи вчителів, оце пенсійна система університетів штату, оце - працівників штату, оце - суддів, ви бачите, що суддів набагато менше, ніж учителів, ніж університетських працівників, і оце - Генеральна Асамблея, дуже мало людей, які мають стосунок до Асамблеї штату Іллінойс.
Бачимо також порівняння виплат.
Це пенсійні виплати, а не просто зарплати, це те, скільки в середньому отримують ці люди, виходячи на пенсію або щорічно, і, як бачимо, вони досить пристойні, особливо в суддів, хоча їх і небагато, але, чесно кажучи, це було людям гарантовано, вони планували, можливо, навіть, отримували меншу зарплату, коли ще працювали з надією, що матимуть ці виплати, коли вийдуть на пенсію, вони, можливо, працювали довше.
Це засіб утримати працівника, тому що він знає, що матиме ці виплати.
Можна сказати, що це чудові пільги, але, водночас, ці люди, можливо, жертвували чимось іншим, щоб мати їх зараз.
Це дуже складне питання, якщо порозмислити.
Можна сказати: вони відслужили своє, вони мали якісь сподівання, але, водночас, це серйозне скорочення і це лише одна річ, яку я показую.
Це серйозне скорочення дуже важливих частин капіталу для цілого штату.
Таким чином, єдина можливість покрити ці усі пенсійні виплати - вкладати в них і люди, імовірно, зрозуміють суть проблеми, тому що це єдиний шлях справедливого вирішення цього складного питання.
Рішення щодо скорочення необхідних частин бюджету, або його реструктуризації, або ще хтозна-чого - я не заздрю людям, які мають приймати ці рішення.
Мета цього і наступного відео - дати вам уявлення про розмір Землі і Сонячної системи.
Як ви могли побачити у випадку галактики і Всесвіту розміри надзвичайно складно уявити, але ми принаймні спробуємо.
Я думаю, що всі, хто дивиться це відео, знають, що це Земля.
Ось це - Земля.
І щоб дати вам уявлення про її розмір, нехай найбільша відстань дорівнює приблизно 160 км.
Ви можете сісти в машину і десь за годину чи півтори проїхати ці 160 км.
Ця відстань за Землі виглядає ось так.
Ніби цятка на поверхні Землі.
Ось це - десь 160 км.
Щоб було легше уявити розмір, давайте візьмемо швидкість, яку ми можемо осягнути. Можливо, це буде швидкість, уявімо швидкість... швидкість кулі.
Можливо, її важкувато осмислити, але це найшвидший об'єкт, який ми, в принципі, можемо уявити.
Вона рухається приблизно (існують різні види куль залежно від виду зброї) приблизно 280 метрів на секунду, тобто приблизно 1000 кілометрів на годину.
А це приблизно швидкість реактивного літака. Реактивного літака.
Щоб дати вам уявлення про розмір окружності Землі, якби вам довелося пройти по колу, то окружність Землі становить приблизно 40 000 км. 40 000 км.
Якби ви рухалися зі швидкістю кулі, або реактивного літака, тобто 1000 км/год, вам би знадобилося 40 годин, щоб облетіти навколо Землі.
40 годин, щоб облетіти Землю.
І цим нікого не здивуєш. Можна сісти на літак і через 12-15 годин, хоч і не облетіти Землю, але переміститися на досить велику відстань: із Сан-Франциско до Австралії, абощо.
Тож зараз йдеться про розміри не настільки вражаючі, хоча для мене навіть Земля здається неймовірно великим об'єктом.
Тепер давайте поговоримо про Сонце.
Бо Сонце - це набагато більший об'єкт.
Ось це у нас Сонце.
Я думаю, що більшість людей знає, що Сонце більше, набагато більше, ніж Земля, і знаходиться доволі далеко від Землі. Але я думаю, що більшість людей, включаючи мене, не до кінця розуміють, наскільки Сонце велике або наскільки воно далеко від Землі.
Окружність Сонця дорівнює 109 окружностям Землі!
Отже, для подорожі навколо Землі із швидкістю кулі або зі швидкістю реактивного літака, потрібно 40 годин, то скільки часу потрібно, щоб облетіти навколо Сонця?
Якщо ми на реактивному літаку або якимось чином за допомогою кулі намагаємось облетіти Сонце, тобто зробити повний оберт навколо Сонця, нам знадобиться у 109 разів більше часу, ніж знадобилось би для подолання відстані навколо Землі.
Нехай це буде 100 разів (округлимо для зручності), це 100 окружностей Землі, 100 помножити на 40 дорівнює 4000.
4000 годин!
А щоб ви уявили, скільки це 4000 годин, хоча, якщо у мене тут є калькулятор, давайте зробимо точний розрахунок.
Це 109 окружностей Землі, 109 помножити на 40 годин, тобто на час, необхідний для подорожі навколо Землі.
Виходить, що нам потрібно 4360 годин, щоб облетіти навколо Сонця зі швидкістю кулі або реактивного літака.
Тобто, поділити на 24 години, стільки триває доба, виходить 181 день!
Нам знадобилося б приблизно півроку, півроку, щоб облетіти Сонце зі швидкістю реактивного літака.
Давайте я це запишу. Півроку!
Півроку.
Сонце величезне! Сонце величезне!
Це саме по собі може бути дивним або ні.
Давайте я покажу вам все у масштабі. У мене є тут інше зображення Сонця. Інше зображення Сонця.
Ми поговоримо детальніше про Сонячну систему в наступному відео.
Але тут, на цьому зображенні, діаметер Сонця, принаймні на моєму екрані, якщо б воно було тут повністю, становить 50 см.
А Земля - це ось ця маленька кулька!
Навіть менша за краплю. Ось ця маленька кулька.
Якби я намалював Землю на цьому малюнку, де Сонце ще менше,
Земля була б ось такою завбільшки. Земля була б ось такого розміру.
Хоч ми всі робили наукові проекти в 3 і 4 класі, ми бачили ці малюнки Сонячної системи, які виглядали десь так, всі ці планети знаходяться набагато далі, навіть ось ці, зображені у масштабі, вони набагато далі від Сонця, ніж тут зображено.
Отже, Земля знаходиться на відстані 150 мільйонів кілометрів від Сонця.
Отже, ось це відстань, Сонце ось такого розміру, якби це Сонце було ось тут, ви б не змогли побачити Землю на цьому малюнку!
Вона була б меншою за піксель.
Але відстань від Землі до Сонця була б 150 мільйонів 150 мільйонів км від Землі.
Ця відстань називається астрономічною одиницею.
Ми будемо використовувати цей термін у наступних відео, тому що так простіше уявляти відстань.
Іноді використовують абревіатуру АО - астрономічна одиниця. Астрономічна... Астрономічна одиниця.
А щоб показати цю відстань за допомогою світла, що розповсюджується надзвичайно швидко, переміщується миттєво, то йому знадобиться 8 хвилин, щоб дійти із Сонця до Землі!
Якби Сонце зникло, ми б на Землі дізналися про це тільки через 8 хвилин.
Інакше кажучи, якщо знову брати швидкість реактивного літака, давайте знову візьмемо калькулятор.
Отже, у нас сотня, ми говоримо про 150 мільйонів.
150 мільйонів кілометрів.
Отже, якщо ми рухаємось із швидкістю 1000 км/год, тобто зі швидкістю кулі або реактивного літака, щоб дістатися до Сонця, враховуючи, що доба триває 24 години, нам потрібно приблизно 6250 днів, або якщо поділити на 365, приблизно 17 років!
Якби ми вистрелили кулю у напрямку Сонця, їй знадобилося б 17 років, щоб долетіти туди!
Якби швидкість залишалася однаковою.
Тож кулі або реактивному літаку треба 17 років, щоб долетіти до Сонця! 17... 17 років.
Можна показати це по-іншому.
Сонце на цьому малюнку має діаметер десь 12-15 см.
Якби я дотримувався масштабу, то ця маленька крапка, що зображує Землю, ця маленька цятка, ця цятка....
Якби я зобразив цю відстань у масштабі, мені треба було б намалювати її десь за 15,5 м від Сонця.
15-18 м від Сонця.
Якби ми дивилися на Сонячну систему, а там ще багато об'єктів, про які ми поговоримо у наступному відео.
Ви б навіть не помітили цю цятку! Ніби якась пилинка літає навколо Сонця.
Якби ми рухались все далі і далі поза Сонячною системою, ми б побачили, що навіть ця відстань сміховинно мала!
Або ж інкаше кажучи, якби Сонце було ось таким завбільшки, якби Сонце було таким, то ця цятка, Земля, у цьому масштабі, була б за 60 метрів від нього!
Для прикладу візьмемо футбольне поле, футбольне поле.
Давайте я намалюю футбольне поле.
Ось це кінцеві зони.
Одна кінцева зона і друга.
Якби ви поклали щось розміром з медичний м'яч, той, що трохи більший за баскетбольний, у одну з кінцевих зон, то ця маленька цятка була б приблизно за 60 метрів.
Ви б її навіть не помітили на футбольному полі.
Щось такого розміру.
І я зупиню своє пояснення тут. Сподіваюсь, що я ще не зовсім вас заплутав, розповідаючи про розміри Сонця та Землі, відстань від Землі до Сонця.
А потім ми побачимо, що ці відстані і ці розміри дуже малі, якщо говорити про решту планет Сонячної системи, а особливо якщо говорити про об'єкти поза Сонячною системою.
Я зняв фільм, який було неможливо зняти, але я не знав, що це було неможливо, і ось як мені це вдалося.
"Марс і Квітень" - це науково-фантастичний фільм.
Дія відбувається у Монреалі через 50 років у майбутньому.
Ніхто не робив такого фільму у Квебеку до того, бо це дорого, це про майбутнє, там є купа спецефектів, і він знятий на зеленому екрані.
Отже це такий фільм, який я хотів зняти з того часу, як був дитиною - чесно! Колись я читав комікси і мріяв про те, яким буде майбутнє.
Коли американські продюсери бачать мій фільм, вони думають, що я мав великий бюджет, щоб зняти його, наприклад, 23 мільйони.
Але насправді я мав 10 відсотків цього бюджету.
Я зняв "Марс і Квітень" за якихось 2,3 мільйони.
Вас мабуть цікавить, у чому ж тут справа?
Як я це зробив?
Що ж, є дві речі.
Перша - це час.
Коли ти не маєш грошей, ти мусиш мати час. У мене пішло 7 років, щоб зняти "Марс і Квітень".
Другий аспект - любов.
Я купався у щедрості кожної залученої до проекту людини.
Здається, ніби жоден відділ нічого не мав, тож мусив покладатися на свою винахідливість і перетворювати кожну проблему у можливість.
І це приводить мене власне до предмету моєї розмови: як обмеження, великі творчі обмеження сприяють винахідливості.
Але дозвольте мені на хвильку повернутись у минуле.
У свої 20 я створив кілька графічних романів, але це не були звичайні графічні романи.
Це були книжки, що розповідали науково-фантастичні історії через зображення і текст.
Більшість акторів, які зараз знімаються у кіноверсії, вже долучилися до тих книжок як носії характерів у експериментальний, театральний, спрощений спосіб.
Одним із цих акторів є великий режисер і актор Роберт Лепаж.
Я страшенно люблю цього хлопця.
Я любив цього хлопця з того часу, як був дитиною.
Його здобутки я дуже шаную.
І я хотів, щоб цей хлопець взяв участь у моєму божевільному проекті. І він люб'язно позичив свій образ персонажу Євгену Спааку, що є космологом і художником і шукає зв'язок між часом, простором, любов'ю, музикою і жінками.
Він чудово вписувався у цю роль, і саме Роберт дав мені перший шанс.
Він повірив у мене і заохочував мене зняти за мотивами книжок фільм - ще й написати, зрежисувати, і зняти фільм самотужки.
Роберт є першим прикладом того, як обмеження сприяють творчості.
Бо цей хлопець є найзайнятішою людиною на планеті.
Його графік забитий до 2042 року, і його дуже важко дістати.
А я хотів, щоб він був у фільмі, щоб втілити там свою роль.
Однак справа в тому, що якби я чекав на нього до 2042 року, мій фільм уже не був би футуристичним, тому я не міг цього робити. Правда?
Але це досить велика проблема.
Як домогтися, щоб якась страшенно зайнята людина знялась у кінострічці?
Що ж, я пожартував на виробничій нараді - і це правдива історія, до речі - Я сказав:
"Чому б не перетворити цього хлопця у голограму?
Бо, ви знаєте, він є всюди і водночас ніде на цій планеті. Це така собі просвітлена істота, десь між реальністю та віртуальністю, тому цілком природно було б перетворити цього хлопця у голограму".
Всі навколо столу засміялись, але жарт був добрим рішенням, тому що саме так ми і вчинили.
Ось як ми це зробили.
Ми зняли Роберта шістьма камерами.
Він був вбраний у зелене і немов перебував у зеленому акваріумі.
Кожна камера покривала 60 градусів його голови, тож у пізнішій обробці ми могли використати майже будь-який кут, що його ми потребували. Ми зняли лише його голову.
Шість місяців потому з'явився хлопець, мім, що був портретом тіла, транспортом для голови.
Він носив зелений каптур, тому ми могли стерти зелений каптур у пізнішій обробці і замінити його головою Роберта Лепажа.
Тож він став ніби людиною Відродження, і ось як це виглядає у фільмі.
(Музика) (Відео) Роберт Лепаж: (Як завжди, креслення Артура не враховують технічних випробувань.
Я запаяв засув, але клапан все ще з діркою.
Я спробував підняти піддони, щоб знизити тиск на звуковий ящик, але міг зачепити серцевину.
Воно досі звучить занадто низько)
Жак Ланґуіранд: (Це нормально.
Інструмент завжди схожий на свою модель) (Музика)
Мартін Вільнев:
Музичні інструменти, які ви бачите у цьому уривку - це мій другий приклад, як обмеження сприяють творчості, бо я відчайдушно потребував цих речей у моєму фільмі.
Вони - об'єкти бажання.
Вони є уявними музичними інструментами.
І несуть із собою гарну історію.
Власне, я уявляв, як ці речі виглядатимуть вже багато-багато років.
Але моя проблема була в тому, що я не мав грошей заплатити за них. Я не міг їх собі дозволити.
Тож це була також неабияка проблема.
Як ви отримуєте щось, чого не можете дозволити?
Одного ранку я прокинувся з чудовою ідеєю.
І сказав собі:
"Що якщо за них заплатить хтось інший?"
(Сміх)
Але хто в біса буде зацікавлений сімома ще не збудованими музичними інструментами, натхнення для яких було у жіночих тілах?
І я подумав про Cirque du Soleil у Монреалі, бо хто краще зрозуміє таку божевільну поезію, яку я хотів помістити на екран?
Тож я знайшов спосіб зв'язатись із Гаєм Лалібертом, директором Cirque du Soleil, і представив йому свою божевільну ідею з ескізами на кшталт цього і з візуальними орієнтирами, і сталося щось направду неймовірне.
Гай зацікавився цією ідеєю не тому, що я просив грошей, а тому, що я запропонував йому гарну ідею, яка ощасливить кожного.
Це був такий собі ідеальний трикутник, у якому покупець мистецтва був щасливий, бо отримав інструменти за дріб'язок, адже вони ще не були навіть зроблені.
Він повірив.
І художник, Домінік Енжель, чудовий хлопець, він був щасливий теж, бо він мав проект мрії, щоб працювати протягом року.
Та й і я був щасливим, бо отримав інструменти для фільму безкоштовно - а саме цього я прагнув.
Тож ось вони.
Мій останній приклад того, як обмеження сприяють винахідливості, походить із зеленого, бо це дивний, божевільний колір. Врешті-решт, вам доведеться замінити зелені екрани, рано чи пізно ви це розумієте.
І я мав, знову ж таки, чимало ідей у голові, як міг би виглядати світ, але потім знову повернувся до своєї дитячої уяви і подався до майстерні бельгійського майстра коміксів
Франсуа Шуїтена.
Цього хлопця я теж дуже шаную і хотів залучити його до фільму як художника-постановника.
Але люди сказали мені - ви знаєте, Мартіне, це неможливо, хлопець дуже зайнятий і він відмовиться.
Що ж, я сказав, замість того, щоб пародіювати його стиль, я міг би запросити його самого.
Я відправив йому свої книги, і він відповів, що зацікавився у роботі над фільмом зі мною, бо він міг бути великою рибою у маленькому акваріумі.
Іншими словами, у нього був простір для мрій зі мною.
Ось так я опинився поруч із одним із героїв мого дитинства, малюючи кожнісіньку рамочку, яка у фільмі мала перетворитись у Монреаль майбутнього.
Співпрацювати з художником, якого я шаную, було неймовірно чудово.
Врешті-решт, потрібно перетворити ці всі креслення у реальність.
Тож, знову, я вирішив домогтися найкращого можливого художника, про якого я міг подумати.
Цей хлопець живе у Монреалі, це ще один мешканець Квебеку на ім'я Карлос Монзон - чудовий VFX художник.
Цей хлопець був головним складачем у таких фільмах як "Аватар", "Стар Трек" і "Трансформери", а також у кількох невідомих проектах, як мій.
Я знав, що він ідеально підходить для цієї роботи, і мусив переконати його, щоб замість роботи над наступним фільмом Спілберґа, він погодився працювати над моїм.
Чому?
Бо я запропонував йому простір для мрій.
Тож якщо ти не маєш грошей, щоб запропонувати людям, ти мусиш вразити їхню уяву чимось настільки чудовим, наскільки це можна собі уявити.
Саме так трапилося у цьому фільмі, так ми його зняли.
Тоді ми пішли у чудову компанію у Монреалі, яка займається монтуванням матеріалу. Вона зветься Vision Globale. Вони позичили 60 своїх художників, що працювали повний робочий день упродовж шести місяців, щоб довести цю божевільну стрічку до кінця.
Тож я прийшов сказати вам, що якщо ви маєте якісь божевільні ідеї у своєму мозку, і що люди кажуть вам, що їх неможливо втілити, що ж - це ще одна причина це зробити, бо люди схильні бачити більше проблем, ніж кінцевого результату. Однак як тільки ти починаєш розв'язувати проблеми, вони стають твоїми союзниками, а не супротивниками, і життя кличе у вас у танок, якого ви й уявити собі не могли.
Я це пережив.
Ви зможете зробити божевільні проекти, і хтозна - може вам навіть вдасться полетіти на Марс.
Дякую.
(Оплески)
Ми вже трохи говорили про утворення гір та вулканів, коли плити наштовхуються одна на одну або ж одна плита підсувається під іншу, проте це не єдине місце, це основне місце, чи місце де більша ймовірність знайти гори чи вулкани на поверхні
Проте, це не єдине місце де можуть утворитися гори чи вулкани, і мабуть найбільшим прикладом вулканічної активності, чи найбільш відомим, можливо із трохи Американської чи Амероцентричної точки зору, проте найчастіше згадуваний приклад вулканічної активності, що знаходиться не на межах плит - це Гаваї.
Ось тут - Гаваї, ось Гавайські острови, а це великий острів Гаваї, а ось це - діючий, активний вулкан.
Лава або магма тече з під землі, коли вона на поверхні ми називаємо її лавою, лава активно формує острів, робить його більшим.
Отож, звідки береться ця вулканічна активність і як ця вулканічна активність чи це тепло яке піднімається із низу на поверхню землі пояснює ті геологічні риси, які ми бачимо скрізь на Гаваях.
Тож знову таки, ми гадаємо, хоча це все теорія, що Гаваї знаходять на вершині гарячої точки, зокрема, великий острів Гаваї зараз знаходиться зверху на гарячій точці і ця гаряча точка, ця гаряча точка, існують різні шляхи та різні теорії її виникнення, проте ми гадаємо, що в мантії, на межі мантії та ядра...Я не знаю, чи у цій схемі біла ділянка позначає ядро, проте скажімо що ось тут - зовнішнє ядро.
Скажімо, що це - зовнішнє ядро, заради того, щоб усе пояснити.
Ми гадаємо, що можливо цей шлейф дуже гарячого матеріалу міг немов... засновуючись свого роду на динаміці потоку того, що відбувається на межі мантії та зовнішнього ядра, ці шлейфи справді дуже гаряча речовина, яка може підійматися нагору, давайте я намалюю це темним кольором, може піднятися із зовнішнього ядра. Вона піднімається із зовнішнього ядра та створює гарячу точку під літосферними плитами, які рухаються, під плитами.
Це не важливо, ми не знаємо напевно, де утворюються ці гарячі точки, ці шлейфи мантії матеріалів утворюються чи нагріваються на межі зовнішнього ядра та мантії, проте ми досить впевнені у тому, що ця гаряча точка не залежить від будь-яких конвекційних моделей, які ми бачили.
Мені не слід казати, що вона не залежить, очевидно що усе це пов'язано тому, що увесь цей безлад рідини переходить в мантію, і в якійсь мірі відокремлений від моделей конвекції, про яку ми говорили, яка може спричинити рух плит,
[музика]
Марк Ґортон: Метробус це чудова технологія. Вона забирає простір в автомобілів й використовує його набагато ефективніше й краще для довкілля.
Енріке Пен'ялоса: аби зменшити використання авто потрібно щоб транспорт був всюди, і найкраще - якщо це буде Метробус.
Вероніка Вантерпул: Метробус допомагає зменшити затори, пропонуючи швидкий й ефективний сервіс, заохочуючи людей користуватись автобусом.
Метробус це по суті якість й швидкість метро, на базі автобусів й спеціальних зупинок.
Уолтер Гук: Метробус вимагає три обов'язкові складові.
Виділені смуги для руху вулицями.
Лінія фізично відокремлена від решти транспорту, тож уникає заторів й тягучок.
Другою складовою є система зупинок.
Зупинка це платформа на одному рівні з підлогою автобусу.
Оллата здійснюється при вході на зупинку, заходити можна у будь які двері.
Наступною кладовою є пріоритетний проїзд автобусів через перехрестя.
Зазвичай це означає обмеження поворотів на шляху автобусу, а також автоматизоване керування світлофорами.
Вероніка Вантерпул: будувати нову інфраструктуру — дуже дорого, нам довелось шукати дешеві шляхи для покращення міських перевезень.
Метробус - це саме такий шлях.
Уолтер Гук: Метробус довзволяє пересадити 10-20% людей з приватних авто й таксі - в автобуси.
Вероніка Вантерпул:
Ми зараз знаходимось біля 34-ої вулиці.
Тут є виділена смуга, але вона не відокремлена фізично. Тож машини часто паркуються в ній.
Ефективним способом боротьби з цим є якийсь фізичний бар'єр.
Уолтер Гук: найкращими системами Метробусу в світі досі залишаються системи Латинської Америки.
У Курітібі збудували першу справжню лінії Метробусу у 1970-их.
Вона досі одна з найкращих у світі.
Боґота й Колумбія довели систему до еталону, у них найвища швидкість й найбільше пасажирів.
ТрансМіленіо за один рейс в час пік перевозить 40,000 пасажирів на швидкості 35 км/год, що неймовірно швидко.
Середня швидкість таких перевезень у Нью Йорку лише 10 км/год.
ТрансМіленіо настільки ефективний, що 20% пасажирів є автовласниками.
У багатьох країнах громадським транспортом користуються лише ті, в кого немає власного авто. [музика]
Марк Ґортон: замінивши автомобілі автобусами - ми збільшуємо загальну пропускну здатність системи.
Ми зменшуємо середній час поїздки.
Зменшуємо забруднення. Це ж все плюс, плюс, плюс!
[музика]
І так, це темні часи.
І це часи між тим моментом, коли ви відклали своє Леґо, коли були дитиною, і тим моментом, коли ви вирішили, що це нормально гратися дитячими іграшками, будучи дорослим.
Все почалося з мого малого, якому тоді було 4 роки.
"О! Потрібно купити дитині Леґо.
Це ж така цікава річ."
Пішов в магазин Лего.
І купив йому ось це.
Звичайно ж, дуже підходить для чотирирічної дитини.
(Сміх)
Думаю, тут написано - ось тут - "від 8 до 12".
Я спитав дружину: "Для кого ми це купляємо?"
І вона, ніби, "Ну, нам" - і я - "Ок, ага, круто".
Скоро все вийшло з-під контролю.
Їдальня виглядала ось так.
Навіть заходити туди було боляче.
Ми відвели для цього кімнату внизу в підвалі, яка використовувалась як прибудова до камери тортур.
(Сміх)
Тортури, ага, дуже смішно.
Та ви чудові люди!
І ми зробили там кахельну підлогу.
А потім на сайті eBay я купив 70 кілограмів кубиків Лего - (Сміх) повна маячня.
В той день, коли нам їх доставили, я вкладав доньку і сказав їй:
"Золотце, ти мій скарб".
А вона відповіла: "Ні, скарб - це Леґо".
(Сміх)
І додала: "Тату, ми Леґо-багачі".
"Точно, так і є".
Та ось, як тільки ви це робите, тут же з'являється думка:
І ви йдете в магазин контейнерів і тратите там багато грошей.
А далі починається цей божевільний процес сортування, який ніколи ... - очманіти.
Але гаразд.
Далі ви дізнаєтесь, що бувають ще зустрічі фанатів Леґо.
І ви приїжджаєте на одну з них і бачите, що якийсь хлопець зібрав "Титанік".
І ви думаєте: "Ого!
Він, напевне, приїхав на вантажівці або як мінімум в нього причеп, а то як би ця штука помістилась".
А потім ще один хлопець зібрав Сміт Тауер в Сіетлі.
Дуже красиво.
А є ще людина, яка продає всю цю іграшкову зброю для Леґо, адже Леґо родом з Данії, а вони не люблять зброї.
А американці?
Та не питання, зробимо стволи для Леґо.
І в якийсь момент ти дивишся круг себе і думаєш: "Всі ці люди навколо трохи божевільні".
Я, звісно, кажу, що вони трохи божевільні, але насправді ці люди не які-небудь зануди.
(Сміх)
Всі ці ботаніки займаються сексом - окрім дами з презервативами в кишені. І в якийсь момент ти себе запитуєш:
"І що, я з ними? Я що, правда настільки захопився?"
Я відповів собі:
"Так. Думаю, так.
Визнаю.
Я дуже захопився всіма цими штуками і більше не хочу цього соромитись".
І тебе дійсно вставляє.
І ти ніби: " Ну, ці Легґ пацани з Данії зробили весь цей софт, який дозволяє дійсно побудувати свою модель віртуально".
Як програма комп'ютерного проектування, де ви будуєте.
І все, що б ти не придумав, знаходиться на відстані натиснення кнопки і з'являється на порозі вже через тиждень.
А потім деякі вигадані людьми штуки починають продаватись в магазинах.
І хлопці з Леґо не платять тобі ніяких авторських відрахувань.
Але всеодно хтось це робить, а потім це продається.
І це загалом досить прикольно.
Потім вам стає тісно в рамках програми, яку надає Леґо для будування, але тут ви знаходите програми з відкритим доступом, незалежні автоматизовані Леґо програми, які дозволяють вам робити трьохвимірні моделі і візуалізувати їх, і робити, по суті, Леґо-фільми. Трьохвимірні фільми, яких можна знайти тисячі на YouTube.
І деякі з них - пародії на відомі фільми. інші мають сюжети повністю вигадані їх творцями.
Дуже красиві.
І люди відтворюють всі можливі речі.
Я повинен сказати, обожнюю хлопців, які ніби втікають зі своїми гайками і гачками.
Гаразд.
Забудьте.
(Сміх)
Є ціла мова програмування і утиліта для розробки робототехніки.
Так що, якщо ви хочете навчити когось програмувати: дитину, дорослого, - кого завгодно.
Хлопець, який зробив це, зробив з Леґо ігровий автомат.
Я не кажу, що він зібрав ігровий автомат із кубиків Леґо.
Я про те, що він зробив Леґо ігровим автоматом.
Леґо і є тим, що до нього приваблює.
Є люди, які п'яніють від збирання Леґо.
І їм потрібно зібрати щось до того, як вони виблюють.
Є цілий "чорний ринок" Леґо, тисячі домашніх бізнесів.
Деякі люди повністю оплачують своє захоплення Леґо, продаючи свої витвори.
Але тоді в них самих нічого не залишається.
Ось тільки декілька прикладів.
Ці штуки просто витвори мистецтва.
Немає межі фантазії.
І не обманюйте себе, деякі архітектурні елементи, немислимі природні форми і, знову ж, сама природа, відтворена за допомогою маленьких кубиків.
Це мій дім.
І це мій дім.
Я боявся, що машина його роздавить поки я фотографував його для вас, друзі.
Як би то не було, у мене закінчився час.
Зараз тільки хутко - переглянемо, чи вийде в мене це зробити швидко.
Тут щось надто мало логотипів TED.
(Сміх)
Погляньмо...
Ок.
Та-дам!
(Оплески)
Кожна клітина тіла людини потребує енергії для життя і функціонування, а коли йдеться про клітини нашого мозку які потребують енергії для стимуляції інших клітин мозку і відправляти сигнали і повідомлення. якщо це м'язові клітини, то вони потребують енергії для скорочення, для виконання основних функцій клітин і місце, де вони можуть отримати енергію або від основного джерела цієї енергії глюкоза, і глюкоза є простим цукром.
Ви можете спробувати глюкозу, вона є солодкою.
І глюкоза доходить до клітин потоком крові.
Так це є тут, я намалюю потік крові, який проходить повз клітину, можливо кров рухається в цьому напрямку і всередині кров дозвольте мені зобразити деякі маленькі молекули глюкози які проходять повз неї.
В ідеальній ситуації коли клітина потребує енергії глюкоза входить в клітину, але на жаль це не так просто для більшості клітин людського організму.
Глюкоза не може увійти в середину, вона потребує гормону чи молекулу асистента - інсулін.
Отже. дозвольте позначити це все, це є глюкоза і вона потребує інсуліну отже, тут є інсулін у вигляді пурпурової молекули.
Це є інсулін. і на поверхні цих клітин є рецептори інсуліну і я зобразив спрощену копію - місць де ці пурпурові кільця можуть прикріплюватись
У мене кар'єрні кризи зазвичай бувають недільними вечорами, коли заходить сонце і прірва між моїми сподіваннями і реальністю мого життя розширюється так болюче, що я починаю ридати в подушку.
Я все це говорю, бо мені здається, що це не лише моя особиста проблема.
Можливо, ви скажете, що це не так.
Але я думаю, що в нашому з вами житті регулярно відбуваються кар'єрні кризи, і наші уявлення про життя, про кар'єру, зіштовхуються з жорстокою правдою життя.
Зараз легше, ніж будь-коли, добре заробляти.
Але важче, ніж будь-коли, бути вільним від кар'єрних переживань.
Я хотів би розглянути деякі причини, через які ми переживаємо за свою кар'єру, стаємо жертвами кар'єрних криз і тихо ридаємо в подушку.
Одна з причин наших страждань - це те, що нас оточують сноби.
Тут у мене погані новини, зокрема для тих, хто приїхав до Оксфорду з-за кордону.
Зі снобізмом реальна проблема.
Іноді люди за межами Британії вважають, що снобізм - суто британське явище довкола садиб і титулів.
Погана новина - це неправда.
Снобізм - явище глобальне.
Ми - глобальна організація.
Це глобальне явище.
Хто такий сноб?
Сноб - це людина, яка бере маленьку частинку вас і використовує її, щоб скласти повний образ того, ким ви є.
Це - снобізм.
Найпоширеніший вид снобізму нашого часу - кар'єрний снобізм.
З ним можна мати справу на вечірці, коли вам задають знамените питання початку 21-го сторіччя - "Чим ти займаєшся?"
Залежно від відповіді людям або дуже приємно познайомитися, або вони поглядають на годинник і відпрошуються.
(сміх)
Протилежність сноба - це ваша мама.
(сміх)
Не конче конкретно ваша мама, чи моя.
Але, так би мовити, ідеальна мама.
Людина, яка не зважає на ваші досягнення.
На жаль, більшість людей нам не мама.
Більшість людей вбачає чіткий зв'язок між тим, скільки часу, і любові, не кохання, хоча це було б щось, а посто любові, поваги, вони готові приділити нам, і це чітко визначено нашою позицією у соціальній ієрархії.
Це - одна з причин, чому ми так переживаємо за кар'єру і чому для нас стають важливими матеріальні речі.
Часто говорять, що ми живемо у матеріалістичні часи, що ми всі жадібні.
Не думаю, що ми матеріалістичні.
Ми просто живемо в суспільстві, яке встановлює певні емоційні винагороди за придбання матеріальних речей.
Ми хочемо не матеріальних речей, а винагороди.
Це - новий погляд на предмети розкоші.
Тепер, коли ви побачите когось за кермом Ferarri, то не думайте: "От жаднюга!", а краще:
"Чувак вразливий, його недолюбили".
Інакше кажучи... (сміх) Поспівчувайте йому замість ненавидіти його.
Є інші причини, (сміх) є інші причини, чому зараз важче зберігати душевний спокій.
Одна з них, і це парадокс, бо вона пов'язана з чимось приємним, це наші з вами кар'єрні сподівання.
Ніколи сподівання не були такими високими щодо того, чого людина може досягти за своє життя.
Всі говорять, що кожен здатен досягти всього.
Ми відмовилися від кастової системи.
Тепер маємо систему, де кожен може піднятися на будь-яку посаду.
Це прекрасно.
Це - певний дух рівності.
Ми всі рівні.
Немає чітко визначених ієрархій.
Є лише одна проблема.
А саме - заздрість.
Говорити про заздрість - справжнє табу. Але якщо в сучасному суспільстві є домінуюче почуття, то це заздрість.
І це пов'язано з духом рівності.
Зараз поясню.
Скоріш за все, ніхто з присутніх чи глядачів не заздрить королеві Англії.
Хоча вона набагато заможніша за вас.
У неї дуже великий дім.
А не заздримо ми їй, бо вона надто дивна.
Вона надто своєрідна.
Ми не відчуваємо зв'язку з нею.
Вона дивно розмовляє.
Вона живе в інших умовах.
Ми не пов'язуємо себе з нею.
Коли не пов'язуєш себе з кимось, то й не заздриш.
Чим ближчі люди за віком, за походженням, за процесом самоідентифікації, тим більша небезпека заздрості.
Тому не варто ходити на зустрічі однокласників.
Немає потужнішого орієнтиру, ніж люди, з якими разом вчився.
Проблема сучасного суспільства в тому, що воно перетворює весь світ на школу.
Всі ходять в джинсах, всі однакові.
Але й не однакові.
Отже, маємо дух рівності, поєднаний з суттєвими нерівностями.
Це може призвести до дуже напруженої ситуації.
Сьогодні так само неймовірно стати багатим і знаменитим, як Білл Гейтс, як у 17-му столітті стати французьским аристократом.
Але воно не відчувається.
Журнали та ЗМІ дають відчуття, що, якщо ти енергійний, трохи розбираєшся в техніці і маєш гараж, то з тебе також будуть люди.
(сміх)
Наслідки цієї проблеми відчуваються у книгарнях.
Коли заходиш у велику книгарню, у відділ про особистісний ріст, як я інколи роблю, коли аналізуєш ці підручники, що друкуються у світі сьогодні, то фактично маємо дві категорії.
Перша категорія каже тобі:
"Ти вмієш!
Ти можеш! Усе можливо!"
А друга розповідає, як впоратись з тим, що називається заниженою самооцінкою, або "почуватися нікчемою".
Насправді є реальний зв'язок між суспільством, яке каже людям, що вони спроможні зробити будь-що, та наявністю низької самооцінки.
Це - черговий випадок, коли щось позитивне може вилізти боком.
Є ще одна причина, чому ми тепер більш напружені щодо своєї кар'єри, свого статусу у світі, ніж будь-коли раніше.
І це, знову ж таки, пов'язано з чимось приємним.
Ця приємна річ називається "меритократія".
Зараз кожен, всі політики, ліві і праві, погоджуються, що меритократія - це добре, що ми всі маємо робити суспільство меритократичним.
Що таке меритократичне суспільство?
Меритократичне суспільство - це коли у вас є талант, енергія та вміння, ви підніметесь нагору.
Ніщо не повинно вас спинити.
Це прекрасна думка.
Проблема в тому, що якщо ви вірите в суспільство, де достойний дістається вершини, то ви автоматично, і це набагато неприємніше, вірите у суспільство, де той, хто заслуговує опуститись на дно, опускається і там залишається.
В результаті положення в житті стає не випадковим, а закономірним і заслуженим.
І тут невдача вже видається набагато більш нищівною.
У середньовічній Англії, коли бачили дуже бідну людину, то казали про неї, що це "невдаха".
Буквально - людина, яку не благословила доля, якій не щастить.
Сьогодні, зокрема в США, коли бачать когось із низів суспільства, то часто кажуть, що це "лузер".
Є велика різниця між невдахою і лузером.
І це показує 400 років еволюції у суспільстві і нашому розумінні щодо відповідальності за життя.
Це вже не боги, а ми самі.
Ми сидимо за кермом.
Це може буде неймовірно захопливо, коли все вдається, і дуже ніщівно, коли ні.
У найгіршому випадку це призводить, згідно аналізу соціологів, таких як Еміль Дуркгейм, до більшої кількості самогубств.
У розвинутих, індивідуалістських країнах самогубств більше, ніж деінде у світі.
Це частково пояснюється тим, що люди все беруть дуже близько до серця.
Вони ототожнюють себе зі своїми успіхами та провалами.
Чи можна звільнитися від тиску, який я описав?
Вважаю, що так.
Хотів би вказати деякі можливості.
Візьмемо меритократію.
Концепція, згідно якій кожен заслуговує мати те, що має.
На мою думку, це просто божевільно.
Я підтримаю будь-якого політика, як лівого, так і правого, з прийнятними уявленнями про меритократію.
У цьому розумінні я меритократ.
Але я думаю, що божевільно вірити, що ми зможемо зробимо суспільство по-справжньому меритократичним.
Це нежиттєздатна мрія.
Думка, що буде суспільство, де всі оцінюються за достоїнством, хороші - зверху, погані - знизу, точно так, як треба - нереалістична.
Тут надто багато випадкових факторів.
Випадковості, випадковості народження, випадковості предметів, падаючих на голову, хвороб тощо.
Ми ніколи не оцінимо їх.
Ніколи не відранжируємо людей.
Мені сподобалась цитата Св. Августина з "Міста Бога": "Судити людину за посадою - гріх".
Сьогодні ми б сказали, що гріх робити висновки, з ким варто розмовляти, а з ким ні, залежно від його візитної картки.
Не посада повинна мати значення.
І, згідно зі Св.
Августином, тільки Господь може розставити всіх по місцях.
І він зробить це у Судний день з янголами, трубами, і небом, що розверзається.
Це божевільна думка, якщо ви атеїст, як я.
Втім, є в цьому щось дуже цінне.
Отож, не поспішайте судити людей.
Важко сказати, яку цінність має конкретна людина.
Ця її складова - невідома.
І не треба поводитись так, наче вона відома.
Існує ще одне джерело заспокоєння.
Коли ми думаємо про провали, поразки, то одна з причин, чому ми їх боїмося - це не просто втрата доходу, втрата статусу.
Ми боїмося осуду та кпинів з боку оточуючих.
Орган глузування №1 на сьогодні - це газета.
Якщо в будь-який день відкрити газету, то в ній буде повно людей, які занапастили своє життя.
Не з тим переспали, не те курили, не той закон ухвалили.
Що б там не було.
І тепер вони - об'єкт для висміювання.
Вони зазнали поразки.
Про них кажуть "лузери".
Чи є альтернатива?
Західна традиція надає прекрасну альтернативу.
А саме - трагедію.
Трагічне мистецтво театрів стародавньої Греції, 5-го століття до н.е. було по суті видом мистецтва, присвяченим розбору людських невдач.
А також надання їм співчуття, яке вони б не відчули у звичайному житті.
Пам'ятаю, пару років тому я думав про це.
І я пішов на зустріч із "The Sunday Sport", таблоїдом, який я не раджу читати, якщо ви з ним не знайомі.
Я пішов поговорити з ними про деякі великі трагедії західного мистецтва.
Я хотів подивитись, як би вони охарактеризували суть деяких історій, якби вони надійшли у відділ новин суботнім вечором.
Отже, я розказав їм про Отелло.
Вони про це не знали, але були в захваті.
(Сміх)
Я попросив їх написати заголовок до історії Отелло.
"Закоханий емігрант вбив доньку сенатора" на всю першу полосу.
"Шопоголічка-зрадниця отруїлась миш'яком після кредитних махінацій" (Сміх)
Книжки, яка стала для них черговим відкриттям.
Вони написали: А тепер мій улюблений приклад.
У хлопців є своєрідний геній.
Мій улюблений, це - "Цар Едіп" Софокла.
"Секс із мамою був засліплючим" (сміх) (оплески)
Можна сказати, що на одному кінці спектру співчуття знаходиться газета-таблоїд.
З іншого боку спектру у нас трагедія і трагічне мистецтво.
Я веду до того, що ми маємо дечому повчитись у трагічному мистецтві.
Було б безглуздо назвати Гамлета лузером.
Він не лузер, хоч і зазнав поразки.
Напевно, саме це нам хоче сказати трагедія, і тому це настільки важливо.
Ще одна річ про сучасне суспільство, і чому воно викликає такі переживання, це те, що нема нічого в його центрі не-людського.
Ми - найперше суспільство, яке живе у світі, в якому ми не поклоняємося нікому, крім нас самих.
Ми дуже високої думки про себе.
І це добре.
Ми відправили людину на місяць.
У нас є неабиякі досягнення.
Тому ми схильні поклонятися собі.
Наші герої - це люди.
Це зовсім нова ситуація.
У центрі інших суспільств стояло поклоніння чомусь трансцендентному.
Богу, духові, природній стихії, всесвіту.
Тобто поклонялися чомусь іншому.
Ми трохи розівчилися це робити.
Тому нас і тягне так до природи.
Не заради нашого здоров'я, хоча це часто так подається.
А тому, що це втеча з людського мурашника.
Це втеча від власного суперництва і власних драм.
Тому ми любимо дивитися на льодовики та океани, споглядати Землю ззовні, і таке інше.
Нам подобається контакт з не-людським.
Це для нас надзвичайно важливо.
Насправді, я говорю про успіх і невдачу.
Один із цікавих аспектів успіху це те, що ми вважаємо, що знаємо, що він означає.
Якщо я вам скажу, що за екраном людина, яка дуже успішна, то у вас відразу виникнуть асоціації.
Ви подумаєте, що у неї, мабуть, багато грошей, що вона визнана в якійсь сфері.
Моя власна теорія успіху, а я належу до тих, кому успіх цікавий.
Я хочу бути успішним.
Я завжди думаю: "Як мені стати більш успішним?"
Але з віком я починаю відрізняти різні відтінки поняття "успішність".
Ось яке відкриття я зробив для себе про успіх.
Не можна бути успішним у всьому.
Ми багато чуємо про баланс роботи та особистого життя.
Дурниці.
Нереально можна мати все.
Нереально.
Будь-яка концепція успіху має передбачати недоліки, елемент втрати.
Вважаю, що кожне мудре життя розуміє, що завжди присутня яка сфера, в якій ми не успішні.
І ще про успішне життя: досить часто наше уявлення про те, що означає бути успішним, - не наші власне.
Воно перейняте в інших.
Якщо ви чоловік, то передусім від батька.
Якщо ви жінка, то від матері.
Психоаналіз нам це втовкмачує вже 80 років.
Ніхто не приділяє цьому достатньо уваги.
Але я дуже в це вірю.
Ми переймаємо посилання звідусіль - з телевізора, реклами, маркетингу...
Це дуже потужні сили, які визначають наші бажання, наше бачення самих себе.
Коли нам кажуть, що банкір - це дуже престижна професія, то багато з нас хоче стати банкіром.
Коли бути банкіром стає вже не так престижно, нам стає нецікаво.
На нас легко можна вплинути.
Я не кажу, що ми мусимо відмовитися від свого уявлення про успіх.
Але маємо переконатись, що воно - наше власне.
Треба зосередитися на власному баченні.
І переконатись, що ми ототожнюємо себе з ним, і що ми дійсно є авторами своїх амбіцій.
Бо й так досить погано не отримувати, чого хочеш.
Але ще гірше - мати уявлення про те, чого хочеш, і дізнатись у кінці шляху, що це, насправді, не те, до чого прагнув.
На цьому завершу.
Я тільки хочу підкреслити, що успіх - не зло.
Але давайте приймемо дивність деяких наших уявлень.
Давайте випробуємо наші уявлення про успіх.
Переконаймося, що наше уявлення про успішність - дійсно наше.
Дякую.
(оплески)
Кріс Андерсон:
Але як ти поєднуєш концепцію, що... що погано вважати людину лузером, з концепцією, яка багатьом подобається, про контроль над власним життям?
І що суспільство, яке це заохочує, мусить мати переможців і переможених.
Мабуть, тут ідеться просто про випадковість перемог і поразок.
Акцент у наш час постійно на справедливості.
Політики весь час говорять про справедливість.
Я теж за справедивість.
Я просто вважаю її неможливою.
Тому ми маємо робити все можливе, щоб її досягти.
Але треба завжди пам'ятати, що, хто б не стояв перед нами, щоб не сталося у їхньому житті, у цьому є суттєвий фактор випадковості.
І для цього я б хотів залишити місце.
Бо інакше може виникнути відчуття клаустрофобії.
Як ти вважаєш, чи можна поєднати твою добрішу, м'якшу філософію роботи з успішною економікою?
Чи думаєш, що неможливо?
Чи це не має такого значення, що ми так акцентуємо на цьому увагу?
Ален де Боттон:
Найжахливіша думка - це те, що залякування людей - найкращий спосіб змусити їх працювати.
І, що чим жорстокіше оточення, тим більше людей прийме цей виклик.
Уявіть собі, яким би мав бути ваш ідеальний тато.
Ідеальний тато одночасно і строгий, і м'який.
І це дуже складна грань.
Нам потрібні, так би мовити, зразкові тати в суспільстві, без крайнощів.
Тобто, з одного боку, авторитарний, прибічник дисципліни. А з іншого боку, безвільний, без правил.
Кріс Андерсон:
Ален де Боттон.
Алан де Боттон:
Дякую.
(оплески)
Тисячі років
Гомо сапієнс жили на території Африки, але лиш декого з них можна вважати нашим предком.
Десь до 60 тисяч років тому наші предки постійно переселялись, їхня влада на захоплених територіях почала укріплюватись.
Нам невідомо, з якою швидкістю та на яку відстань вони пересувались.
Сьогодні мисливці й збирачі переселяються в середньому десь 1 км на рік, десь так півмилі.
Проте цей рух непостійний -- нам лише відомо, що їхні послідовники переселялись в нові осередки, а вони самі дедалі більше ізолювались один від одного, закладаючи підвалини вищого рівня генетичної різноманітності, яку ми сьогодні спостерігаємо в Африці.
50 тисяч років тому люди почали виготовляти складніші знаряддя праці та більше займатись мистецтвом.
Чи справді нові мовні уміння дали поштовх для нововведень?
Можливо, генетична зміна в популяції дала змогу декому виражати складніші концепції через мовлення, і таким чином, витіснити усіх, хто був на це не здатен, нікому це насправді не відомо.
Близько 50 тисяч років тому невеликі групи мандрівників прийшли в Азію, приблизно кілька сотень людей.
Всі, хто сьогодні має в роду неафриканського предка, можливо, є потомками тих мандрівників.
Протягом кількох тисяч років кліматичні умови ставали дедалі посушливішими, пустеля Сахара розширила свої межі, роблячи повернення практично неможливим. Відважні мандрівники та їхні нащадки слідували береговому маршруту на схід від Азії, за якісь тисячоліття сягнувши Малайзії.
Чи зустріли вони на шляху Гомо еректуса?
45 тисяч років тому люди жили-поживали в деяких районах Австралії. Аби туди дістатися, їм довелось перетнути близько 90 км - а це 50 миль - шляху на воді, що відділяє Австралію від ближніх берегів теперішньої Індонезії.
Тільки ніхто не знає, як це було.
Дивовижно усвідомлювати, як ці люди дісталися Австралії та Європи приблизно в однаковий час.
Подорожуючи на схід та південь вздовж берега Азії, люди не відчували значних змін у навколишньому середовищі; проте, чим далі на північ, вглиб Європи, вони стикалися із суворим, холодним кліматом та складними рельєфами.
Чим далі люди просувалися в Європу, на їхньому шляху траплялися неандертальці, що вже жили там сотні тисяч років.
Неандертальці були кремезні та фізично краще пристосовані до холодного клімату, але новенькі показали свою вправність у перетворенні природніх матеріалів на корисні та привабливі об'єкти.
Хоч неандертальці й перейняли деякі складніші техніки у своїх сусідів, дуже скоро вони вже за ними не встигали.
Успіх людей означав поразку неандертальців.
Дві популяції співіснували, навіть схрещувались між собою якісь тисячоліття, але 35 тисяч років тому неандертальці були ув'язнені на південному заході Європи, і дуже скоро зникли.
Ще одна нерозгадана таємниця, так-так, наша історія багата на них.
Гомо сапієнс пережили своїх братів, поширили свій вплив по всій Африці, Євразії, Австралії.
Проте скоро настали складні часи для всіх.
Як наші предки справлялися з надзвичайними температурами в льодовиковий період?
В останньому відео я натякнув, що ми наближаємось до неймовірних величин.
Ми почнемо там, де ми зупинились у попередньому відео.
Давайте подивимося на відстань до найближчої зірки.
Хочу нагадати, що ось цей кружок на цьому малюнку - це не Сонце, не розмір Сонця, не розмір орбіт Землі чи Плутона чи Поясу Койпера, це Хмари Оорта.
Розмір орбіти Землі, власне, діаметр орбіти Землі, менший у 50 тисяч разів, тож ви її тут навіть не зможете побачити. Вона менша за піксель на цьому екрані, а розмір Сонця був би ще менший.
Пам'ятайте, що насправді діаметр земної орбіти - це величезна відстань.
8 хв. потрібно світлу, щоб дістатися від Сонця до Землі.
Дуже велика відстань.
Якщо вистрілити кулю із Землі до Сонця, вона летітиме туди 17 років.
Отже, на цьому зображенні таку величезну відстань навіть і не видно.
У попередньому відео ми побачили, що якщо летіти із надзвичайно високою швидкістю, 60 000 км/год, а це швидкість, з якою летить Вояджер 1, найшвидший об'єкт, який людина запустила у космос, і він покидає Сонячну систему у цей момент.
Але якщо б ми розігналися до такої швидкості, нам би знадобилося 80 000 років, 75-80 000 років, щоб подолати відстань 4,2 світлових роки до скупчення зірок Альфи Центавра.
До найближчої зірки треба летіти 80 000 років.
Мені надзвичайно складно уявити такий відрізок часу.
Сучасна цивілізація виникла десь 10 000 років тому, але події, засвідчені документально, нараховують тільки 4-5 000 років.
А нам треба 80 000 років, щоб долетіти до найближчої зірки.
Це величезна відстань.
Інакше кажучи, якби Сонце було б розміром з баскетбольний м'яч, і ми помістимо цей м'яч десь у Лондоні, ми зменшуємо відстані, враховуючи масштаб, то найближча зірка, Проксима Центавра, менший баскетбольний м'яч, була б у Києві, в Україні, якщо дотримуватись масштабу.
Уявіть два баскетбольні м'ячі у містах, відстань між якими 1200 миль (≈1900 км).
А цей м'яч позначає величезну зірку, яку ми бачили у першому відео, це Сонце.
Якщо таким чином позначити і Землю, вона була б маленькою піщинкою. Якщо так уявляти інші малі планети, то ми маємо піщинки у Києві, в Україні, і піщинки в Лондоні.
Це просто надзвичайно великі відстані, які вже неймовірно уявити, принаймні мені.
Ще більш неймовірним видається те, що навіть ці відстані - дуже, просто сміховинно малі у порівнянні з розміром галактики.
Всі ці зірки, які відносно недалеко від нас, знаходяться приблизно на відстані 30 світлових років.
Цілком зрозуміло, що ми можемо зробити знімки нашої галактики із нашої точки зору, але ми не можемо сфотографувати всю нашу галактику зверху.
Це художнє зображення. Оце 30 світлових років.
Ось цю область можна назвати околицею нашої галактики.
Ось ця відстань становить приблизно, я напишу це темнішим кольором, 1000 світлових років.
1000 світлових років буде вважатися околицями нашого Сонця. Складно вживати це слово, якщо потрібно 80 000 років, щоб долетіти до найближчого сусіда.
Це зіркова система, а шлях до будь-якої планети всередині неї, займе цілу вічність, і це буде 1/30 цієї відстані.
Ще більше вас має вразити те, що все ця величезна відстань, яка в реальності простягається на 1000 світлових років, на цьому зображенні займає простір трохи більший за 1 піксель. Давайте ще трохи зменшимо масштаб.
Отже, ця 1000 світлових років тепер займає ось цю частину малюнка. Це найближчі околиці Сонця.
Слово "околиці" в цій ситуації використовується умовно.
Ось це відстань 1000 світлових років.
Якщо ви знаходитесь тут, на Землі, і дивитесь на об'єкт (візьму темніший колір), який знаходиться ось тут, за 500 світлових років від нас, то ми бачимо його таким, яким він був 500 світлових років тому, адже світло, яке ми бачимо зараз через телескопи, випромінювалось цим об'єктом 500 світлових років тому.
Власне, там вже нічого немає. Цей об'єкт вже кудись перемістився.
Навіть у цьому масштабі ми вже говоримо про величезні відстані, які надзвичайно складно уявити.
Але якщо ми ще зменшимо масштаб ось цієї частини галактики, яка називається Рукав Оріона.
Вчені досі намагаються визначити точну форму галактики Чумацький шлях, в якій знаходимося ми з вами.
Вже зрозуміло, що є спіралі і рукава, але доволі складно визначити точну форму, адже ми не бачимо більшу частину нашої галактики, яка знаходиться по той бік центру.
Мене вражає той факт, задумайтеся на мить, що всі ці величезні відстані можуть вміститися у цятку на цьому зображенні.
А тепер, коли ми ще зменшимо масштаб, ми вже навіть і не побачимо цю цятку. Вона стане менша за піксель на цьому зображенні.
А потім все ось це зображення стане маленьким квадратиком ось тут.
Сподіваюсь, що ви зрозуміли, наскільки маленька наша місцева група у порівнянні зі всією галактикою.
Вся галактика нараховує десь від 200 до 400 мільярдів зірок. Або краще сказати, планетних систем.
Адже коли ми бачимо планетну систему, це не лише зірка, але і всі об'єкти, що обертаються навколо: планети, астероїди і сонячний вітер.
А в галактиці 200-400 мільярдів таких зірок, більшість із яких це планетні системи, Це неймовірно складний і великий простір.
Навіть, якщо ми збільшуємо масштаб до цієї картинки, ось ці маленькі кружки - це не одна-дві зірки, це тисячі зірок.
На цьому малюнку кожна біла плямка - це не зірка і не тисяча зірок. Тут ми вже говоримо про мільйони зірок, які позначають тільки деякі із цих плям.
Тобто, це може бути і одна зірка ближче до нас, і мільйон зірок, які лише відносно близькі одна до одної.
Нам доводиться оперувати доволі вільними термінами.
А якщо ми говоримо про інші галактики, то для них це не дуже багато.
Вчені вважають, галактика Андромеда налічує трильйон зірок. Трильйон джерел світла. Ми говоримо про колосальні відстані.
Нагадаю, що приблизно ось тут знаходиться Сонце.
А ось ця цятка, яку я щойно намалював, включає мільйони зірок, мільйони планетних систем.
Навіть ці відстані надзвичайно складно уявити, але якщо співвіднести ці розміри із цілою галактикою (а ви пам'ятаєте, що це лише художнє зображення, адже ми ніколи не зможемо сфотографувати галактику з такої позиції), подорож до цієї точки зайняла б цілу вічність.
Отже, зараз у ви бачите галактику зверху, але це лише наше припущення, як виглядають всі ці об'єкти з такої позиції. Власне, ми навіть не можемо побачити всю цю область, бо вона знаходиться по той бік від центру галактики, надзвичайно щільного і яскравого.
Вважається, що в центрі галактики знаходиться надмасивна чорна дірка. Ми вважаємо, що такі дірки знаходяться в центрі більшості галактик.
Метою цього відео, навіть цілої серії цих відео, є показати вам величність Всесвіту, його неймовірний розмір. У мене просто не вистачає слів, щоб описати його розміри.
Ми знаходимось десь за 25 000 світлових років від центру галактики. Коли ми дивимось на ці зірки, ми бачимо, якими вони були 25 000 років тому.
Світлу знадобилось 25 000 років, щоб дійти до нас.
Я навіть не уявляю, яким було людство, коли це світло тільки покидало центр нашої галактики.
Отже, це просто колосальні відстані і для цілої галактики, і для Сонячної системи, тому складно визначити її точні межі.
Адже завжди є віддалені зірки та інші об'єкти, що обертаються навколо галактики.
Основна щільність, основний диск - приблизно 100 000 світлових років. Це приблизний діаметр основної частини галактики.
А її товщина - 1000 світлових років.
Отже, товщина основного диску становить 1000 світлових років!
Вам потрібно подолати у 250 разів більшу відстань, ніж ця, щоб дістатися із нижньої частини до верхньої частини галактики.
Ця частина видається доволі пласкою, але все одно вона дуже щільна.
Уявімо це трохи інакше. Діаметр цієї частини, що включає Хмару Оорта, становить приблизно 1 світловий рік. І якщо зменшити її до розмірів піщинки діаметром 1 мм, весь Всесвіт буде мати розміри футбольного поля.
Це те, що ми можемо уявити.
Я можу уявити піщинку, шириною 1 мм на футбольному полі.
Але ви знаєте, що ця піщинка в 50-60 тисяч разів більша за діаметр земної орбіти.
Кулі або реактивному літаку знадобилося б 17 років, щоб подолати лише половину цієї відстані, і 30 років, щоб подолати всю відстань. 30 років, щоб пролетіти по діаметру земної орбіти.
Це в 60 000 разів менше за нашу піщинку на футбольному полі.
Я хочу, щоб ви зрозуміли, наскільки це неймовірно.
Ось це зображення нашої галактики, Чумацького шляху. Так виглядає наша галактика із Землі.
Ми знаходимося всередині галактики. Так вона виглядає, якщо дивитися на центр.
Навіть ця картинка дає вам уявлення, як виглядають 100 мільярдів зірок. Але я хочу наголосити на тому, що ці крапки світла на картинці, схожі на зірки, але це не зірки!
Це тисячі зірок або мільйони зірок. Можливо, якісь із них ближче до нас, але ближче до центру галактики це тисячі і мільйони зірок або планетних систем, на які ми дивимось.
Мені навіть складно уявити, що там може відбуватися.
Ті з вас, хто мене знають, знають, як я намагаюся розширити космічні рубежі.
Отож, коли в мене з'явилась можливість допомогти світовому експерту з гравітації відчути нульову гравітацію, це було неймовірно.
І мені б хотілось розповісти вам цю історію.
Я вперше зустрівся з ним на премії Archon Фонду X-Prize за геномікс.
Це змагання, яке ми проводимо за другу премію Фонду X-Prize, для першої команди, що встигла секвенувати 100 людських геномів за 10 днів.
У нас є група, яка називається Геном 100, вона охоплює 100 людей, яких ми секвенуємо в рамках цього змагання.
Крейг Вентер - голова цієї події.
Я зустрівся з професором Хокінгом, і він сказав, що його мрія - подорож у космос.
А я відповів "Я не можу вас туди відвезти, але я можу звозити вас туди, де можна побувати у невагомості при нульовій гравітації (g).
І він зразу ж сказав, "Однозначно, я згоден".
Єдиний спосіб пережити нульову гравітацію на Землі це здійснити політ по пароболічній траєкторії, політ невагомості.
Сідаєте в літак, перелітаєте верхню точку траєкторії, ви в невагомості 25 секунд, летите вниз, і ваша вага стає вдвічі більшою.
І повторюєте все знову і знову.
Можна зробити вісім, 10 хвилин невагомості -
НАСА так тренує своїх космонавтів вже протягом багатьох років.
І ми вирішили зробити це.
Нам було необхідно 11 років, щоб могти здійснити перші спроби.
Ми оголосили, що візьмемо в політ Стівена Хокінга.
Нам сказали в одній із державних агенцій та в одній компанії-операторі повітроплавання, ви божевільні, не робіть цього, погубите людину.
(Сміх)
А йому хотілося злітати.
Ми вперто працювали, аби отримати всі необхідні дозволи.
І через шість місяців опинилися в Космічному Центрі Кеннеді.
У нас була прес-конференція, ми оголосили про наміри зробити одну параболу при нульовому g - дати йому 25 секунд нульового g.
І, якщо все пройде добре, зробити загалом три параболи.
Його спитали, чому він хоче зробити це.
І те, що він сказав, мене дуже зворушило.
"Життю на Землі загрожує все наростаючий ризик знищення стихійним лихом ...
Вважаю, що у людської раси немає майбутнього, якщо люди не полетять у космос.
Тому хочу заохотити зацікавлення суспільства до космосу".
Ми його привезли в Космічний Центр Кеннеді, повантажили на механізмі НАСА в задню частину літака для нульового g.
У нас було близько 20 людей, які зробити дарунки - ми зібрали 150,000 внесків на благодійність для дітей - від тих, хто літав з нами.
Було декілька TEDстерів.
Ми облаштували цілу кімнату швидкої допомоги.
На борту літака у нас було чотири доктори та дві медсестри для цієї кімнати.
Ми спостерігали за парціальним тиском кисню в його крові, за пульсом та тиском.
У нас все було готове на випадок необхідності -
Бог знає, ніхто ж не хотів завдати шкоди знаменитому експерту.
Ми вилетіли із космодрому, де приземляються шатли, звідки шатл вилітає і куди сідає.
І мій партнер - Байрон Ліхтенберг - і я обережно підвісили його в нульовому g.
І коли він завис у повітрі, відпустили його і дали можливість пережити справжню невагомість.
І після цієї першої параболи, знаєте, лікар сказав, що все добре, він посміхався, тож ми сказали, продовжуємо.
І зробили другу параболу.
(Сміх) (Оплески)
І третю.
(Оплески)
Тут ми навіть запустили яблуко в пам'ять про Ісаака Ньютона, оскільки професор Хокінг очолює ту ж кафедру в Кембриджі, що й Ісаак Ньютон.
І ми зробили четверту, п'яту та шосту.
(Сміх)
І сьому та восьму.
І ця людина не виглядала як 65-літний чоловік, що був прикований до інвалідного візка.
(Сміх)
Він був щасливий.
Наша планета, це скарб, що не має ціни, і вже за нашого покоління, ми зробили крок за її межі.
Приєднуйтесь до нас в цій епічній подорожі.
Дуже дякую.
(Оплески)
В попередньому відео ми дізнались коли ви платите певну базову суму грошей за галон як це детально пояснити, хто отримує ці кошти?
Скільки з цих коштів піде на виручку бензоколонок, порівняно з транспортними мережами, порівняно з нафтопереробними заводами, порівняно з фактичними виробниками нафти?
Єдине що я хочу підкреслити це те, що я просто використовуватиму це в якості показника чисел.
Вони можуть змінюватися в залежності від стану ринку та того де саме ми знаходимось в світі.
Вони показові. Інша річ я хочу показати що вони не завжди пропорційні.
Це не означає що якби ціна на нафту зросли вдвічі наприклад були 15 центів то роздрібний продавець отримав би 30 центів
Загалом, незалежно від ціни на нафту, принаймні в США, роздрібний продавець отримує від 5 центів за галон до 20 центів за галон.
Це нормально мати в діапазоні від 10 до 15 центів.
Деякі з них можуть отримати чистого прибутку 5 центів, чи це піде на обслуговування кредитних карток.
Податки можуть бути відносно фіксованими. Зазвичай, на основі за галон.
Те, що отримує нафтопереробний завод, теж не пропорційно до ціни на нафту.
Був час, коли ціни на нафту були високі тому що був надлишок нафтопереробних заводів.
Не мали права нараховувати великі премії або, можливо, не могли отримати багато інших речей.
НПЗ не могли зробити багато якщо ціна на кожен бариль поступово уточнювалася.
Інколи це було навпаки Низька ціна на нафту якщо потужності заводів були тугі
НПЗ могла підняти ціни на реальні нафтопродукти.
Вони можуть піднімати все більше і більше грошей.
Учасники усього цього ланцюга поставок, які працюють, чиї доходи залежать від ціни на нафту є виробниками нафти.
Щоб бути точним іноді всі вони належать одній компанії.
Це якраз є те, що вони називають вертикально інтегрованими виробниками нафти.
Інколи вони є різними учасниками, в такому випадку, один з них, який має найбільше, коли ціни є високими і є цим виробником.
Ці виробники вкладають великі суми грошей в налагодження роботи свердловин.
Вони роблять припущення.
Вони кажуть:"Ей, ця бурова установка, я збираюсь витратити $100 млн чи $200 млн на неї, це буде безбитковим якщо ціна на нафту становитиме $30 за барель"
В кінцевому результаті, якщо ціни на нафту становитимуть $100 за барель, то вони зароблять цілий статок.
Вони збираються отримати $70 за барель як прибуток.
Це означає що вироблятимуться мільйони і мільйони барелів.
З іншого боку якщо ціни на нафту знизяться до $15 за барель вони збанкротують.
Вони зазнають великих втрат на тому що зробили такі великі інестиції.
Інше питання яке я хочу принаймні щоб спробувати звернутися і це не просте питання
Багато людей присв'ячують своє життя цьому.
Що насправді впливає на ціну на нафту.
Ми бачимо що тут нема традиційних поставок і попиту, принаймні в короткостроковій перспективі.
Якщо подивитись на 2008 рік.
В середині 2008 ціна на нафту становила $150, а через кілька місяців, вона знизилась до $32 за барель.
Ціни впали до 5 раз.
Було щось, що тоді трапилось.
Удар фінансової кризи очевидно люди очікували зростання, але все пішло вниз.
Економіка вже не буде рости.
Люди використовували менше енергії, менше викопного палива тощо.
Але цього недостатньо щоб виправдати зниження в 5 раз ціни на нафту.
Отже, було ще щось.
Можете уявити собі, що це була просто психологія натовпу ось тут або психологія ринку.
Люди бачили зростання ціни на нафту і вони були шоковані, вони почали знижувати ціну на нафту.
Думали про це в більш домовлених термінах.
Маю на увазі думати про ціну або думати про ринок нафти в довгостроковій і короткостроковій перспективі.
В довгостроковій перспективі я напишу це ось тут.
В довгостроковій перспективі ми можемо подумати про ринок нафти як ви можете подумати про будь який інший традиційний ринок мікроекономіки.
Нафта є уповноваженим продуктом, тому що це мікроекономіка.
Це один товар чи послуга яка має величезні реалізації в макроекономіці в зростанні нації на те як це діє тощо.
Ми можемо думати про це як про класичну мікроекономічну умову.
Це ціна на нафту.
Це кількість нафти, тощо.
Можете уявити, що перші мільйони барелів є досить дешевими у виробництві а потім, продовжують вироблятись ще мільйони барелів.
Якщо думаєте про це то це - кількісно мільйони барелів в день.
Вони повинні досліджувати все складніші і важкодоступні місця, використовуючи все більше і більше технологій щоб її знайти, тому граничні витрати виробництва додаткових барелів ідуть вгору.
Дехто думає інакше, вони тихо кажуть про ціну виробника нафти:"Ей я збираюсь залишити цю нафту в землі.
Так тут може не бути великої кількості продукту"
На більш високу ціну вони реагують так, ми збираємось накачати стільки скільки можемо.
Ми знайдемо нафту де б вона не була. Ми накачаємо її і виведемо на ринок.
Два способи показати довгострокову криву пропозиції
Довгострокова пропозиція.
Попит також можемо відобразити в натуральній формі класично.
Перші кілька мільйонів галонів - це величезна перевага для споживачів.
Є люди, для яких нафта є єдиним що вони можуть використовувати.
Вони мають великі переваги, але гранична вигода падає для кожного додаткового бареля нафти.
Інша думка полягає в тому, що при високих цінах, нема великої кількості людей, які зацікавлені в використанні.
"Дякую, але я краще буду використовувати щось інше.
Сонячну енергію, я піду на іншу роботу або щось ще."
З низької ціни вони кажуть:
"Ей, я хочу використовувати всю нафту що зможу.
Я буду їздити на бензиновому дизелі 100 миль до роботи.
Я залишу цей хід тому що не люблю вмикати двигун і все інше"
Цей вид дає вам класичну модеь внизу-криву попиту знизу-криву пропозиції.
Тоді у кінцевому підсумку з рівноважною ціною в довгостроковій перспективі і рівноважною кількістю.
Прямо тут це все не описано дуже добре.
Між цим і цим ви не матимете проблемних змін в тому як люди кількість нафти поставляють на ринок.
Ви не матимете проблемних змін серез людей в плані того як вони споживали або там де вони споживали багато чи мало її.
Один спосіб щоб думати про це є довгострокова перспектива.
Подумайте про зміни в майбутньому якщо є нові технології щоб знайти нафту на поставку крива може зміститися вправо як тут.
Якщо з певних причин люди починають керувати електричними авто то крива попиту зміститься вліво як ось тут.
Якщо з якихось причини стало модно їздити для людей на позашляховиках то крива попиту зміститься вправо.
Якщо економіччне зростання країни прискорилось якщо люди в Індії і Китаї стали багатші і готові купувати більше двигунів згоряння то крива зрушитися вправо
В довгостроковій перспективі можна подумати ще ось так
Якщо є більше буріння, якщо послаблення резулювання буріння то крива пропозиції зміститься вправо.
Якщо збільшити екологічні норми, крива пропозиції зміститься вліво.
Ви могли б з'ясувати наслідки.
Це не те що насправді в короткостроковій перспективі.
Коли я думаю в короткострокову перспективу я не маю на увазі наступну секунду короткострокова перспектива це зазвичай період протягом місяця або кілька років.
Це тому що люди не змінюють власну думку на протязі місяця часу.
Вони вже купили свої авто.
Вони вже купити свої неекономічні позашляховики.
Крім того, це не легко змінити здатність постачання в короткі терміни.
В короткостроковій перспективі, наша модель може виглядати ось так.
Очевидно це грубе спрощення, але дає нам просте уявлення про такий стан речей.
Це - ціна, в короткостроковій перспективі обсяг пропозиції не дуже чутливий до ціни.
Це може виглядати приблизно ось так.
Це можна зобразити як вертикальну лінію, щоб дійсно вказати як в короткий термін більше місяця люди збираються відкачувати нафту. І не збираються закривати свердловини.
Не хочуть зупинятись, використовувати танкери або щось інше для транспортування нафти.
Вони вироблятимуть і це буде транспортуватися на ринок.
Це короткострокова крива пропозиції незалежно від ціни.
В довгостроковій якщо ціни ідуть вниз можливо вимкнули потужність.
Якщо ціна зростає вони могли зробити більші терміни, відкрити свердловини але це займа час.
Часто роки щоб зробити це особливо коли розпочинаєте зі стадії дій.
Ця попозиція не дуже чутлива до ціни.
Попит може виглядатии ось так.
Знову є ще одна думка про це.
Дуже проста модель.
Попит може виглядати..
Може виглядати ось так.
Де йде... вигладає ось так.
Якщо ваші ціна зараз є ось тут якщо це було до ось цього в короткостроковий час то люди не змінювали різко свю думку на рахунок цього.
Їхній дім і їхня робота на тій же відстані.
Це займе час щоб подумати про переїзд трохи ближче, змінити роботу, може отримати перепестку для громадського транспорту або продати їх неекономічну машину і взяти іншу або щось інше.
Якщо ціни ідуть вниз то все відбувається навпаки.
Вони досі моджуть мати свої Prius
Вони не торгуватимуть своїм неекономічним авто тощо.
Це означає що в короткостроковій перспективі ціни не диктуються класичними макроекономічними моделями або факторами попиту та пропозиції.
Що насправді впливає на це в короткостроковій перспективі так це ринкова психологія ось тому я покажу картину Чиказької товарної біржі.
Де вони торгують ф'ючерсними контрактами.
Ф'ючерсними контракти і я зроблю відео де я детально розповім що таке ф'ючерсні контракти.
Це є один із способів торгівлі товарами
Замість того щоб ходити навколо барелів з нафтою обмінники кажуть їм
"Ось контракт на купівлю нафти на місяць або на певну дату або за два місяці на певну дату".
У найближчий час що впливатиме на ціну на нафту?
Що насправді викликає ці коливання прямо тут?
Не можливо описати всі ці речі як психологія людини і людська інформація. Вони дивляться на речі як на Близькому Сході.
Вони кажуть:
"Коли Ізраїль,
БІньямін Нетаньягу, прем'єр-міністр Ізраїлю вивішив бомбити Іран у спробі позбутися ядерної програми.
Чи буде Іран робити щось з розумом?
Чи буде він мститися?
Чи намагатимуться вони перешкодити нашому руху?
Навіть якщо ніхто не вірить що це трапиться дехто все рівно скаже, може хтось повірить в це.
"Вони можуть купити ф'ючерні контракти і потім спробувати їх продати, інші люди врешті-решт що нафта буде доставлена вони можуть даставити, але не вивести її на ринок.
Вони можуть збирати її деякими способами, тому що вірять що щось трапиться і нафти стане зовсім мало в майбутньому.
Якщо відняти всі ці речі, видобуток нафти, інші ресурси енергії, поведінку людей, то це не матиме значення в довгостроковій перспективі на ціну на нафту.
В короткостроковій перспективі приблизно 6 місяців на рік.
Це дійсно психологія ринку.
Деякі політичні події можуть також мати еликий вплив на ринкову психологію, що викличе дикі коливання в ціні на нафту.
Привіт! Мене звати Ханк.¶
Я припускаю, що ви тут, тому що ви цікавитесь біологією.
Якщо це так, це справді має сенс, тому що подібно до будь-якої хорошої пісні 50 Cent, біологія - про секс і життя, і кожен, хто дивиться це, має цікавитись сексом і життям, кажучи про вас я маю на увазі людську істоту.
Я викладатиму цей курс біології трохи по-іншому, ніж більшість курсів, які ви коли-небудь вивчали.
Наприклад, я не збираюсь провести перше заняття, розповідаючи про те, як я викладатиму матеріал.
Я просто розпочну з викладання матеріалу. Одразу після ще декількох вступних слів.
По-перше, я лише хотів сказати, якщо я зашвидко говорю, прекрасним фактом, що стосується мене на відео, а не як людини, є те, що ви завжди можете повернутись назад і послухати ще раз те, що я сказав
Обіцяю, я не заперечуватиму. Я заохочую вас робити це часто.
Одного разу видатний професор сказав мені, що для того, щоб зрозуміти будь-яку тему, вам лише потрібно трохи зрозуміти рівень складності цієї теми.
Рівень складності біології полягає у хімії або якщо ви біохімік, ви напевно посперечаєтесь, що у біохімії, тож ми повинні дізнатись трохи більше про хімію і ось з чого ми розпочнемо.
( жвавий музичний вступ)
Я - набір органічних сполук, що називається Ханк Грін. органічна сполука - це більш-менш будь-яка хімічна речовина, що містить в собі карбон і карбон - фантастичний.
Чому?
Є багато причин.
Я збираюсь надати вам три причини.
По-перше, карбон - крихітний.
Він не має багато протонів і нейтронів.
Майже завжди - 12, рідко він має додаткові нейтрони, утворюючи С-13 чи С-14.
Через це карбон не займає багато місця і може складатися у витончених формах.
Він може утворювати кільця. Він може формувати подвійні або потрійні зв'язки. Він може утворювати спіралі. і всі види справді вражаючих речей, які більші молекули ніколи не зможуть зробити.
По суті, карбон подібний до олімпійського гімнаста
Він може робити дивовижні і красиві речі, тому що він крихітний.
По-друге, карбон - люб'язний.
Він не схожий на інші елементи, що вкрай хочуть отримати, втратити чи поділитися електронами, щоб отримати бажану точну кількість.
Ні, карбону відомо, як це бути самотнім, тому недостатньо " Я не можу жити без твоїх електронів".
Потребуючий, як і хлор та натрій.
Ось чому хлор розриває ваше нутро, якщо ви вдихаєте його в газоподібному стані, і ось чому металевий натрій, якщо його проковтнути, вибухне.
В той час, як карбон, ем.
Він хоче біле електронів, та заради них не вбиватиме.
З ним легко мати справу.
Він утворює і розриває зв'язки, наче тринадцятирічний підліток, але він справді ніколи не тримає образи.
По-третє, карбон полюбляє утворювати зв'язки тому що йому потрібно додаткових 4 електрони, тому він зв'язуватиметься з будь-ким поруч
Зазвичай він з'єднується з 2, 3 чи 4 з них одночасно.
Карбон може з'єднуватися з багатьма різними елементами.
Гідроген, оксиген, фосфор, нітроген та інші атоми карбону.
Він може робити це в нескінченних варіантах, дозвляючи собі бути основним елементом складних структур, що утворюють живі організми, як і нас з вами.
Оскільки карбон - маленький, хороший і любить утворювати зв'язки, життя значною мірою будується навколо нього.
Карбон - основа біології.
Тож навіть теоретично вченим важко уявити життя не на основі вуглецю.
Кремній, який багато в чому подібний до вуглецю, часто згадується як потенційний елемент для основи інопланетного життя, але він громіздкий, тому він не утворює таких витончених форм, як карбон.
Він також не знайдений в складі будь-яких газів, що означає те, що життя може утворитись через вживання твердого кремнію, в той час, як життя на тут на Землі можливе лише тому, що карбон постіно існує в повітрі у вигляді вуглекислого газу.
Карбон, сам по собі - атом, що має 6 протонів, 6 електронів і 6 нейтронів.
Атоми мають електронні оболонки і їм необхідно мати ці оболонки наповненими, щоб бути щасливими, задоволеними атомами.
Перша електронна оболонка називається S - орбіталь, якій необхідно 2 електрони, щоб бути заповненою. Після неї є ще друга S - орбіталь, якій також потрібно 2 електрони, в карбону вона також заповнена.
Тоді з'являється P - орбіталь, якій потрібно6 електронів для заповнення.
Карбон має лише 2 зайвих, тому йому потрібно ще 4.
Карбон утворює багато зв'язків, які називаються ковалентними.
Це такі зв'язки, в яких атоми діляться електронами, тому найпростіший карбон, з коли-небудь складених, метан, ділиться 4 електронами з 4 атомами водню.
Гідроген має тільки 1 електрон, тому йому необхідно заповнити першу S - орбіталь.
Карбон ділиться своїми 4 електронами з 4 гідрогенами і кожен з цих 4 гідрогенів ділиться 1 електроном з карбоном, тому кожен є щасливим.
Це може бути представлено тим, що ми називаємо точковою структурою Льюїса.
Гілберт Льюїс, також знаний за теорією кислот і основ, був номінований на Нобелівську премію 35 разів і не виграв жодної.
Це більше номінацій, ніж в будь-кого іншого в історії і приблизно така ж кількіть перемог, як і в всіх інших.
Льюїс не любив цього дуже сильно.
Можливо, він був найвпливовішим хіміком свого часу.
Він ввів темін "фотон". Як ми думаємо, він кардинально змінив ідею про кислоти і основи. Він вперше винайшов молекулу важкої води і він був першим, хто схематизував ковалентний зв'язок, про який ми говоримо прямо зараз.
Проте з ним було важко працювати.
Він був змушений піти у відставку з багатьох важливих посад, а також відмовитися від Манхеттенського проекту, тож, коли всі його колеги працювали над збереженням країни,
Льюїс писав жахливий роман.
Льюїс помер наодинці в своїй лабораторії, працюючи над ціаністими кислотами після обіду з молодшим, більш харизматичним колегою, який виграв Нобелівську премію і працював над Манхеттенським проектом.
Багато хто підозрює, що він наклав на себе руки за допомогою ціаністої кислоти, над якою він працював, але медичний експерт сказав, що це був серцевий напад, навіть не оглядаючи його.
Я розказав вам усе це тому, що маленька структура Льюїса, яку я вам покажу, була створена дуже неспокійним генієм.
Це не якась абстрактна наукова річ, що завжди існувала.
Хтось десь придумав це і це було настільки дивовижним і корисним методом, що ми й досі його використовуємо.
В біології, більшість складних речовин можуть бути представлені у вигляді структури Льюїса.
Одним з емпіричних правил при створенні цих схем є те, що деякі елементи, як правило взаємодіють один з одним таким чином, що опісля кожен атом має по 8 електронів в своїй зовнішній оболонці.
Це називається правилом октету, тому що ці атоми хочуть заповнити свої октети електронами, щоб бути щасливими і задоволеними.
Оксиген має 6 електронів в зовнішній оболонці, і йому потрібно ще 2, тому ми отримуємо H2O.
Він також може з'єднуватися з карбоном, якому потрібно 4, тому 2 подвійні зв'язки з 2 різними атомами оксигену утворюють СО2, цей противний парниковий газ, а також матеріал, з якого всі рослини і тому всі живі організми створені.
Нітроген має 5 електронів в своїй зовнішній оболонці.
Ось як ми рахуємо їх.
Є чотири поля для заповнення.
Кожному потрібно 2 атоми і подібно до того, як люди, потрапляючи в автобус, вони визнають за краще не сідати один біля одного.
Я не жартую щодо цього. Вони дійсно не подвоюються, доки вони не будуть змушені зробити це.
Ми підрахуємо.
1, 2, 3, 4, 5.
Тож, для максимального щастя, нітроген з'єднується з 3 гідрогенами, формуюючи аміак, або з 2 гідрогенами, утворюючи іншу групу атомів, яку ми називаємо аміногрупами.
І якщо ця аміногрупа з'єднана з карбоном, що в свою чергу з'єднаий з карбоксильною групою, отримуємо амінокислоту.
Деколи електрони поділяються порівну через ковалентний зв'язок, наприклад з О2.
Це називається неполярним ковалентним зв'язком, але часто один з учасників процесу є більш жадібним.
У воді, наприклад, молекула оксигену поглинає в себе електрони і вони проводять більше часу разом навколо оксигену, ніж навколо гідрогенів. Це створює невеликий позитивний заряд навколо гідрогенів і невеликий негативний заряд навколо оксигену.
Коли щось має заряд, ми називаємо його полярним.
Воно має позитивне і негативне поле.
Це полярний ковалентний зв'язок.
Іонічні зв'язки трапляються коли замість обміну електронами, атоми просто дарують або приймають електрон від інших атомів повністю і тоді живуть щасливо, як заряджений атом або іон.
Атоми, в загальному, вважають за краще бути нейтральним, але в порівнянні з наявністю повних електронних оболонок, це не є великою справою.
Найбільш поширене іонічне з'єднання в нашому повсякденному житті - це сіль, NaCl, хлорид натрію, але не обманюйте себе її смаком.
Хлорид натрію, як я згадував раніше, складається з двох дуже неприємних елементів.
Щиро дякую.
Я переїхав до Америки 12 років тому зі своєю дружиною Террі та двома дітьми.
Власне, чесно кажучи, ми переїхали до Лос-Анджелесу (Сміх), думаючи, що переїжджаємо до Америки, але з Лос-Анджелесу недовго летіти до Америки.
Я прибув сюди 12 років тому і коли приїхав, то чув багато різних речей типу "Американці не розуміють іронії".
Як Вам ця думка?
Це неправда.
Я проїхав цю країну вздовж і впоперек. Я не знайшов жодного доказу того, що американці не розуміють іронії.
Це один із культурних міфів, на зразок: "Британці стримані".
Не знаю, чому люди так думають.
Ми ж вторгаємось у кожну країну на нашому шляху.
(Сміх)
Та це неправда, що американці не розуміють іронії, я просто хочу, щоб Ви знали, що люди кажуть про Вас за Вашою спиною.
Знаєте, коли Ви залишаєте вітальні у Європі, люди кажуть, із вдячністю, що ніхто не іронізував у Вашій присутності.
Але я знав, що американці розуміють іронію, коли натрапив на закон "Жодної дитини поза увагою".
Бо хто б не вигадав цю назву, розуміє іронію, чи не так, (Сміх) (Оплески) бо вона залишає мільйони дітей поза увагою.
Я вже уявляю, що це не надто приваблива назва для закону:
Мільйони дітей поза увагою.
Я вже це уявляю.
Що це за закон? Ну, ми пропонуємо залишити мільйони дітей поза увагою, і ось як він працюватиме.
І він чудово працює.
У деяких регіонах країни 60 відсотків дітей кидають старшу школу.
У спільнотах корінних американців - 80 відсотків дітей.
Якщо ми поділимо це число навпіл, це становитиме чисте зростання економіки США впродовж понад 10 років на майже трильйон доларів.
З погляду економіки це хороша математика, чи не так, тому ми повинні це робити?
Власне, потрібні шалені кошти, щоб покінчити зі шкодою, завданою кризою кидання школи.
Проте, криза кидання школи - це лише вершина айсбергу.
Поза увагою залишається те, що всі діти вчаться в школі, але вони не відчувають з нею зв'язку, вона їм не подобається, вони не отримують жодної реальної користі від неї.
А причиною є не брак грошей.
Америка витрачає більше грошей на освіту, ніж більшість інших країн.
Кількість учнів у класі менша, ніж у багатьох країнах.
Щороку виникають сотні ініціатив, які перевіряють та покращують освіту.
Проблема в тому, що все це рухається у неправильному напрямку.
Існує три принципи, що на їх основі процвітає життя, і що їх заперечує культура освіти, відповідно до котрої мусять працювати більшість вчителів, а більшість студентів мусять їх терпіти.
Перший принцип полягає в тому, що людські істоти за своєю природою є різними.
Хочу запитати, у кого з Вас є діти?
Добре.
Або онуки.
А як щодо двох дітей і більше?
Гаразд.
А решта бачили таких дітей.
(Сміх)
Малі люди, котрі тиняються без діла.
Я готовий побитись об заклад і впевнений, що переможу в цьому парі.
Якщо Ви маєте двох дітей чи більше, гарантую, що вони абсолютно різні.
Чи не так?
Чи не так?
(Оплески)
Ви б їх ніколи не сплутали, еге ж?
Типу "Ти хто?
Нагадай мені.
Ми з мамою збираємося запровадити якусь кодову систему з кольорів, щоб не помилитись".
Освіта, згідно з законом "Жодна дитина поза увагою", базується не на відмінностях, а на дотриманні норм.
Школи мають виявляти вміння дітей у дуже вузькому спектрі досягнення.
Одним із наслідків цього закону стало звуження фокусу до так званих дисциплін STEM (наука, технологія, інженерія, математика).
Навпаки, вони необхідні, проте їх замало.
Справжня освіта мусить надавати одинакового значення мистецтвам, гуманітарним наукам, фізичній освіті.
Багацько дітей, дякую (Оплески)
Згідно з одним із досліджень, у близько 10 відсотків американських дітей діагностують різноманітні розлади, які мають загальну назву "синдром дефіциту уваги".
СДУГ.
Я не кажу, що такого не існує.
Я просто не вірю, що це вже аж така епідемія.
Якщо посадити дітей і годину за годиною дати їм виконувати низькокваліфіковану канцелярську роботу, не дивуйтеся, якщо вони почнуть вертітися, Ви розумієте?
(Сміх) (Оплески)
Діти здебільшого не страждають на психологічні розлади.
Вони страждають на дитинство.
(Сміх)
Мені це відомо, бо я провів початок свого життя у ролі дитини.
Я все це пройшов.
Діти найкраще реалізують себе, коли є широка навчальна програма, яка розвиває їхні різноманітні таланти, а не лише деякі з них.
До речі, гуманітарні науки важливі не лише тому, що вони покращують результати з математики.
Вони важливі тому, що промовляють до частинок дитячого єства, які в іншому випадку залишаються поза увагою.
По-друге, дякую (Оплески)
Другий принцип, який збагачує життя людини - це допитливість.
Якщо Ви зможете запалити іскру допитливості в дитині, вона навчатиметься без будь-якої подальшої допомоги.
Діти - природжені учні.
Справжнє досягнення - це запалити цю особливу можливість або ж загасити її.
Допитливість - це двигун досягнень.
Я це кажу тому, що одним із результатів теперішньої культури, якщо я можу так висловитись, стала депрофесіоналізація вчителів.
Не існує такої системи у світі і жодної школи у цій країні, яка була б кращою, аніж її вчителі.
Вчителі - це джерело успіху шкіл.
Викладання - це творчий процес.
Правильне викладання не є службою доставки.
Це не лише передавання та отримання інформації.
Добрі вчителі роблять і це, але, крім цього, добрі вчителі ще й наставляють, стимулюють, провокують, спонукають.
Бачте, врешті-решт, освіта зводиться до навчання.
Якщо немає навчання, немає й освіти.
Можна проводити страшенно багато часу, обговорюючи освіту, навіть словом при цьому не зачепивши навчання.
Уся суть освіти в тому, щоб люди навчались.
Мій друг, мій старий друг, власне дуже старий, він помер.
(Сміх)
Боюсь, старшим він уже не стане.
Але він був чудовою людиною, прекрасним філософом.
Він казав про різницю між дієсловами, які позначають завдання та досягнення.
Тобто, Ви можете чимось займатись, але насправді не досягати цього, наприклад бути на дієті.
Це гарний приклад.
Ось він.
Він на дієті.
Він уже схуд?
Та не зовсім.
Викладання - це таке ж слово.
Можна сказати:
"Ось Дебра, вона в 34 аудиторії, вона викладає".
Але якщо ніхто нічого не вивчає, вона може займатись викладанням, але не зовсім його виконувати.
Роль вчителя - допомагати навчанню.
І все.
Частина проблеми, на мою думку, в тому, що панівна культура освіти зосередилась не на викладанні чи навчанні, а на тестуванні.
Тестування важливе.
Стандартизовані тести мають бути.
Проте, вони не повинні бути панівною культурою освіти.
Вони повинні діагностувати.
Вони мають допомагати.
(Оплески)
Якщо я йду на медичний огляд, я хочу, щоб були стандартизовані тести.
Хочу знати, який мій рівень холестерину порівняно з іншими за стандартною шкалою.
Не хочу, щоб мені казали за якоюсь шкалою, яку мій лікар вигадав в автомобілі.
"Згідно з моєю теорією, Ваш холестерин на Оранжевому рівні".
"Справді?
Це добре?" "Ми не знаємо".
Але все це має підтримувати навчання.
Не перешкоджати цьому процесу, що часто відбувається.
Таким чином, замість допитливості у нас культура безхребетності.
Наших дітей та вчителів заохочують дотримуватися звичних алгоритмів, а не пробуджувати силу уяви та допитливості.
А третій принцип передбачає, що людське життя є творчим за своєю природою.
Тому в нас усіх і різні резюме.
Ми творимо власні життя і можемо відтворювати, коли проживаємо їх.
Це єдина валюта буття людської істоти.
Саме тому людська культура така цікава, різноманітна і динамічна.
Не виключаю, що в інших тварин також може бути уява і творчість, але немає такої кількості доказів про це, як у нас, чи не так?
Уявіть, що у Вас є собака.
Собака впав у депресію.
Але він не слухає Radiohead, чи не так?
(Сміх)
Він сидить і дивиться у вікно з пляшкою Jack Daniels.
(Сміх)
І Ви питаєте:
"Підемо на прогулянку?"
Він відповідає:
"Ні, не хочу.
Ти йди.
Я зачекаю.
Але зроби фотки".
Ми усі творимо власне життя через невтомний процес вигадування альтернатив та можливостей, і однією з ролей освіти є пробудження та розвиток сил творчості.
Натомість, маємо культуру стандартизації.
Але так не мусить бути.
Справді не мусить.
Фінляндія регулярно лідирує у математиці, науці та читанні.
Нам відомо, що вони успішні в цих напрямках, тому що це все, що наразі тестують.
Це одна з проблем тесту.
Не звертають уваги на інші предмети, які не менш важливі.
Особливістю роботи у Фінляндії є те, що вони не одержимі цими дисциплінами.
У них дуже широкий підхід до освіти, який охоплює гуманітарні науки, фізичне виховання, мистецтва.
По-друге, у Фінляндії немає стандартизованого тестування.
Тобто, є трохи, але люди не тому прокидаються вранці.
Це не те, що змушує їх сидіти за партами.
А по-третє, нещодавно я був на зібранні з людьми із Фінляндії, власне фінами, і хтось з американської системи запитував людей у Фінляндії:
"Як у Фінляндії Ви боретесь із тим, що діти кидають школу?"
Всі вони були трохи спантеличені та відповіли:
"У нас немає такої проблеми.
Чому б хтось мав кидати школу?
Якщо у людини виникає проблема, ми швидко зв'язуємося з нею, допомагаємо та підтримуємо її".
На це можна завжди почути:
"Знаєте, не можна порівнювати Фінляндію з Америкою".
Ні. Гадаю, що населення Фінляндії складає близько п'яти мільйонів.
Проте, можна порівняти її з американським штатом.
У багатьох штатах Америки живе менше людей, ніж у Фінляндії.
Звичайно, я бував у деяких штатах Америки, де був єдиною людиною.
(Сміх)
Чесно. Чесно.
Мене попросили його зачинити, коли я йшов.
(Сміх)
Але те, як високоефективні системи працюють у світі, наразі не є очевидним, на жаль у системах Америки в цілому.
Один аспект - вони індивідуалізують викладання та навчання.
Вони розуміють, що навчаються саме студенти, а система мусить залучати їх, їхню допитливість, індивідуальність і творчість.
Саме так можна змусити їх вчитись.
По-друге, вони наділяють викладацьку професію надзвичайно високим статусом.
Вони розуміють, що неможливо покращити освіту, якщо не залучати геніальних людей до викладання та не надавати їм постійної підтримки і професійного розвитку.
Інвестиції у професійний розвиток - це не витрати.
Це інвестиції, тому кожна успішна країна це знає, байдуже, яка - Австралія, Канада, Південна Корея, Сингапур,
Гонконг чи Шанхай.
Вони знають, що це так.
А по-третє, вони делегують відповідальність за виконання роботи на рівень школи.
Бачте, існує велика різниця між командуванням та контролем в освіті.
Так стається у деяких системах.
Центральна або державна влада вирішує, що вона знає краще, і каже іншим, що варто робити.
Проблема в тому, що освіта не відбувається у комітетах законодавчих будівель.
Вона відбувається у класах та школах, вчителі та учні творять її, а якщо забрати це право - система перестає функціонувати.
Потрібно віддати це право людям.
(Оплески)
Чудова робота відбувається у цій країні.
Проте, маю сказати, що вона відбувається попри домінантну культуру освіти, а не завдяки їй.
Це ніби постійно плисти проти течії.
А причина, на мою думку, полягає у тому, що багато сучасних планів базуються на механістичних уявленнях про освіту.
Ніби освіта - це промисловий процес, який можна покращити лише за допомогою кращих даних, і, я гадаю, що на думку деяких законотворців, якщо просто добре налаштувати, якщо зробити це правильно, усе ідеально працюватиме у майбутньому.
Так не буде і ніколи не було.
Суть в тому, що освіта - не механічна система.
Це людська система.
У центрі люди, люди, які або хочуть вчитись, або ні.
У кожного учня, котрий кидає школу, є своя причина, схована у його біографії.
Комусь нудно.
Комусь це недоречно.
Хтось думає, що це відрізняється від життя за межами школи.
Є тенденції, але історії завжди індивідуальні.
Нещодавно я був на зібранні у Лос-Анджелесі під назвою альтернативні освітні програми.
Ці програми націлені на повернення дітей до освіти.
У них є певні схожі риси.
Вони дуже персоналізовані.
Їх активно підтримують учителі, у них тісні зв'язки зі спільнотою, широка та диверсифікована навчальна програма, а також ці програми часто залучають учнів за межами та в межах школи.
І вони працюють.
Що мене здивувало - це те, що їх називають "альтернативною освітою".
Чуєте?
А усі свідчення по всьому світу доводять, що якби ми усі так робили, то не було б потреби в альтернативі.
(Оплески)
Тому, я вважаю, ми повинні прийняти іншу метафору.
Ми мусимо визнати, що це людська система; є умови, за яких людина процвітає, і та - за яких ні.
Врешті-решт, ми всі є істотами органічними, і культура школи украй важлива.
Культура - це органічний термін, чи не так?
Недалеко від місця, де я живу, є місцина під назвою Долина Смерті.
Долина Смерті - це найспекотніше та найсухіше місце Америки, де немає рослинності.
Ніщо не росте, бо там немає дощу.
Відповідно - Долина Смерті.
Взимку 2004 у Долині Смерті випав дощ.
18 сантиметрів дощу випало впродовж короткого відрізку часу.
І на весні 2005 відбулося незвичне явище.
Уся долівка Долини Смерті вкрилася квітами ненадовго.
Це довело, що Долина Смерті не є мертвою.
Вона спить.
Безпосередньо під поверхнею лежить насіння можливостей, яке чекає, коли настануть правильні умови, а якщо в органічних ситемах правильні умови, життя неминуче.
Воно завжди стається.
Якщо у місцевості, школі, районі змінити умови, дати людям інше розуміння можливостей, інші очікування, ширший вибір нагод, плекати та цінувати стосунки між учителями та учнями, пропонувати право бути творчим та вносити інновації у їхню роботу, то школи, які колись занепали, відродяться до життя.
Великі лідери це знають.
Справжня роль лідерства в освіті - - на мою думку, так є на національному, державному, шкільному рівні - полягає не у керуванні та контролюванні.
Справжня роль лідерства - проводити клімат-контроль, створюючи клімат можливостей.
Якщо усе це зробити, люди потягнуться до цього та досягатимуть абсолютно непередбачуваних, неочікуваних речей.
Є чудова цитата Бенджаміна Франкліна:
"У світі є три види людей: нерухомі, ті, хто не розуміють, не хочуть зрозуміти і роблять усе для цього.
Є рухомі люди, ті, хто бачать потребу у змінах та готові дослухатись до цього.
І є люди, які рухаються, ті, які творять речі".
Ми можемо заохотити більше людей, це вже буде рух.
А якщо рух досить сильний - то це, у найкращому розумінні цього слова, революція.
Це те, що нам потрібно.
Щиро дякую.
(Оплески)
Щиро дякую.
(Оплески)
Марі хоче, щоб частка рожевих блоків у моделі В дорівнювала частці рожевих блоків у моделі А.
Скільки блоків в моделі В треба зробити рожевими, щоб досягнути цієї мети?
Подивимося на модель А.
Скільки тут однакових частин?
1, 2, 3, 4, 5 блоків.
Тут 5 однакових блоків.
Яка частка з них є рожевою?
Одна з них є рожевою.
Один з блоків рожевий.
Отже, 1/5 від усіх блоків в моделі А є рожевою.
Тепер нам треба з'ясувати, як зробити рожевими 1/5 блоків ось тут.
Подумаємо...
По-перше, скільки тут всього блоків?
1, 2, 3... я використаю іншій колір. 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20.
Усього тут 20 блоків.
І ви бачите, що довжина моделей однакова.
Модель В має саму таку довжину, як і модель А.
Тож, для кожного блока, який є у моделі А, для кожного блока тут, вам потрібно знайти чотири блока у моделі В.
Тому що ми перейшли від 5 частин до 20.
Насправді ми помножили на 4.
Ви бачите це навіть тут.
Якщо ми накреслимо лінію ось тут, ви побачите, що для кожного блоку в моделі А, ви маєте 1, 2, 3, 4 блоки в моделі В.
Отже, один рожевий блок в моделі А є тим же самим, що й 4 блоки в моделі В.
Ми буквально просто помножили це на 4.
Тож, 4 з 20 треба зробити рожевими.
1, 2, 3, 4.
І, як ви бачите, вони повністю співпадають
Це саме та ж сама частка від усієї моделі.
І відповіддю на питання "Скільки блоків треба зробити рожевими?" буде - "4 блоки".
І де ж ці роботи?
Нам 40 років кажуть, що вони незабаром з'являться.
Дуже швидко вони почнуть робити усе замість нас. Вони будуть куховарити, прибирати, робити покупки, будувати. Але їх нема.
Тим часом, цю роботу виконують нелегальні імігранти зі всього світу, а роботів ми так і не маємо.
Що ж ми можемо тут зробити?
Що можемо сказати?
Хочу показати дещо іншу перспективу того, як ми могли б дивитись на речі по-іншому.
Це рентген-знімок справжнього жука і швейцарського годинника 88-го року.
Ми досі можемо виготовляти такі предмети. Можемо робити потрібні предмети. Можемо зробити схему з потрібною потужністю, але ми, власне, не можемо поєднати їх, щоб зробити щось, що працюватиме та буде адаптовуватись, як ці системи.
Спробуємо глянути з іншої перспективи.
Звернемося до найкращого дизайнера, матері усіх дизайнерів. Подивимося, що може для нас зробити еволюція.
Включаємось - ми створили "первинний бульйон" з великою кількістю деталей роботів - з планками, двигунами, нейронами.
Зібрали це все докупи і провели щось на зразок природного добору, піддали мутаціям і винагородили їх за те, як швидко вони можуть рухатись уперед.
Дуже просте завдання, і цікаво побачити, що з цього вийшло.
Якщо ви подивитеся, можна побачити багато різних машин, отриманих таким чином.
Вони всі рухаються довкола. Вони всі розповзаються врізнобіч, можна побачити праворуч, що ми зробили декілька таких штук, і вони справді працюють.
Це не фантастичні роботи, але вони еволюціонували так, щоб робити саме те, за що ми їх заохочуємо: рух уперед.
Це все було зроблено у симуляції, але ми можемо це зробити і зі справжньою машиною.
Це фізичний робот, ми маємо цілу популяцію їх з інтелектом, вони змагаються, еволюціонують.
Це як родео. Вони всі катаються на машині і отримують заохочення за те, як швидко вони рухались, і як далеко змогли просунути машину вперед.
Бачте, ці роботи ще не готові панувати над світом, але вони поступово вчаться рухатись уперед, і роблять це автономно.
У цих двох прикладах ми маємо машини, що навчилися, як ходити у симуляції, а також машини, які навчились ходити в реальності.
Та хочу показати вам інший підхід, цей робот ось там має чотири ноги. У нього вісім двигунів, чотири на колінах, чотири на бедрах.
Він також має два кутових сенсори, які вказують машині, у який бік вона нахиляється.
Але ця машина не знає, як вона виглядає.
Ви дивитесь на неї і бачите, що в неї чотири ноги, машина не знає, чи вона є змією, чи деревом, вона не має жодного уявлення про свій вигляд, але вона буде намагатись це дізнатися.
Спочатку вона робить якісь випадкові рухи, а тоді пробує прикинути, як може виглядати. Ви бачите, що у її мозку відбувається багато речей, безліч змодельованих нею речей, щоб пояснити відношення між приведенням в дію та визначенням напряму. Далі вона пробує зробити другу дію, яка створює найбільше суперечок у прогнозах щодо цих альтернативних моделей, як у науковців з лабораторії.
Далі вона робить це і намагається це пояснити, і спрощує свої моделі.
Це останній цикл, як бачите, тут доволі передбачено, як це виглядатиме.
Як тільки воно змоделювало свій вигляд, воно може використати його, щоб виробити схему переміщення.
Те, що ви бачите - це декілька машин - схема переміщення.
Ми сподіваємося, що вона матиме таку собі бридку, павучу ходу, натомість, вона створила цю досить поганеньку ходу.
Та, коли ви дивитесь на це, слід пам'ятати, що ця машина не була запрограмована рухатись уперед, ані містила даних про свій вигляд.
Вона сама зрозуміла, як виглядає, і як їй рухатись уперед, а тоді спробувала це робити.
(Оплески)
Рухаємось далі до іншої ідеї.
Ось що сталося, коли в нас було декілька - те, що сталося, коли було декілька - Ок, Ок, Ок - (Сміх)
- вони не симпатизують один одному. Це інший робот.
Ось, що сталося, коли роботи отримують винагороду за те, що зробили.
А що буде, якщо не нагороджувати їх ні за що, просто викидати їх?
У нас є куби, як на цій діаграмі.
Куб може обертатись або перевертатись на бік, ми просто кидаємо 1000 таких кубів у "бульйон"- це симуляція - і не даємо їм винагороди.
Просто даємо їм перевертатись. Постачаємо енергію, дивимось, що станеться після кількох мутацій.
На початку нічого не відбувається, вони просто перевертаються довкола.
Та через короткий проміжок часу можна побачити ці сині штуки праворуч, які починають переважати.
Вони починають самовідтворюватись.
Без будь-якої винагороди, внутрішнім мотиватором є самовідтворення.
Ми вже збудували декілька таких. А це частина більшого робота, зробленого з цих кубів.
Це пришвидшений перегляд, де видно робота у процесі самовідтворення.
Ви постачаєте йому більше матеріалу - у цьому випадку - куби - і більше енергії, і він може зробити іншого робота.
Звісно, це дуже сира машина, але ми працюємо над її мікроверсією і надіємось отримати куби у вигляді порошку, що засипатиметься всередину.
Гаразд, чого ж ми можемо навчитися?
Ці роботи, звичайно, самі по собі не дуже корисні, але можуть нас чомусь навчити про те, як можна сконструювати кращих роботів, і, можливо, про те, як люди, тварини створюють моделі себе та вчаться.
Одна з важливих, на мою думку, речей, це те, що нам треба відходити від ідеї розробки машин вручну, а дати їм можливість розвиватися та вчитися, як дітям, і, можливо, так ми цього досягнемо.
(Оплески)
Греція і криза в Європейському Союзі були головною темю новин до недавнього часу тому я зробив відео про це щоб ви могли переглядати його в далекому майбутньому.
Це відео було зроблене в травні 2012 року.
Ми справді не знаємо як це все закінчиться, але я сподіваюсь в наступних відеороликах представити вам потенціальний сценарій і які можливі ризики і недоліки, ох, недоліки кожного сценарія.
Одже, це Греція.
І давайте розглянемо це на високому рівні, в якій з ситуацій вони є.
Якщо ви подивитесь на цю діаграму, найочевиднішою річчю,яку видно вже в заголовку таблиці, що їх державний борг зростає до драматичного рівня і їх борг ВВП....це насправді найбільш актуальна річ тому,що ви можете мати величезну кількість боргів, але якщо ваш ВВП, якщо продуктивність країни є високою, це може і не бути великою проблемою.
Важливо те, скільки ви повинні відносно того, скільки ви виробляєте.
І ми бачимо тут, що відношення боргу до ВВП визначається відсотоком, таким чином борг розраховується як відсоток від ВВП, і тут становить більше ніж 100%.
Він є набагато більшим ніж 100% для Греції.
І ви можете побачити велику частину цього тому,що державні доходи, податки, що грецький уряд отримує є як правило, нижчими, ніж їх державні витрати.
Отже, дозвольте мені записати це.
Отже, у вас є податки.
Податки є нижчими, ніж витрати, що призводить до дефіциту... дефіцит показує скільки ви собі не можете позволити, або на скільки ваші витрати вище або нижче, ніж ваш дохід в даному році.
Таким чином, щороку у них є дефіцит, що призводить до збільшення їх заборгованості.
Борг це загальна сума грошей, які вони винні, це верхня лінія ось тут.
Отже це призводить до збільшення боргу, тут ви можете його побачити.
Але це не єдина проблема.
Тому, що так як їх борг продовжує зростати, люди все більше починають сумніватись у тому, чи їх уряд є справді хорошим щодо їх боргових розписок, чи уряд справді віддасть цей борг.
Так як державний борг стає все більш ризикованим, люди починають вимагати все більшу і більшу відсоткову ставку.
І коли борг зростає, люди думають, що вони не є хорошими позичальниками.
Тому вони очікують більшої відсоткової ставки, відсоткова ставка зростає.
Але тепер це навіть погіршує ситуацію, тому що ми вже маємо дефіцит, ми витратили більше, ніж ми отримали від податків, тепер нам потрібно більше витрачати на виплату відсотків по нашій заборгованості.
Так що якщо ви витрачали 10% відсоткової ставки протягом одного року, якщо ви мали 100 мільярдів доларів, а витратили тільки 10 мільярдів доларів, Тепер, якщо процентна ставка підвищується до 15%, вам доведеться витратити 15 мільярдів доларів США на це.
Так це змусить зрости ваші витрати на відсоткову ставку, і це ще більше розширить борг.
Так Греція знаходиться саме в такій ситуації.
Ви можете одразу сказати сказати: "Ну, ви знаєте, тут ми знаходимо дуже просте рішення .
Чому б їм просто не підвищити податки?"
Отже,чому вони не збільшують податків? "Або, що ще більш важливо, чому вони не скорочують витрати?"
Чому вони не зменшують витрати?
Першим обмеженням є політична ситуація.
Тому,що витрати тут становлять більшість, як правило, обіцянки, дані народу. це можуть бути державні обов'язки, пенсії, можуть бути залежні від цього пенсіонери, також можуть бути інші типи державних програм.
Тому якщо ви зменшите витрати, люди,які втрачають ці права, не будуть дуже задоволені.
З політичної точки зору, це, ймовірно, не найкраще, що ви можете зробити.
Але може з'явитись хоробрий грецький лідер,який скаже: "Що ж, ми змушені це зробити, щоб врятувати країну, ми маємо намір скоротити витрати."
Але навіть якщо хтось і захоче це зробити, все ще невідомо, чи це хороша ідея.
Ви, можливо, помітили цю іншу лінію ось тут.
Ця лінія-"Реальний ріст ВВП".
Греція тут знаходиться в дійсно глибокій рецесії.
У Греції високий рівень безробіття, фабрики не виробляють стільки, скільки вони здатні виробляти.
Отже, коли ви збільшете податки, збільшуючи надходження до державного бюджету і зменшуючи витрати, це насправді буде "смоктати повітря" з економіки.
Отже,цю комбінацію речей, ви, ймовірно, чули вже багато разів, ця комбінація речей прагне зосередити увагу на зменшенні витрат значним чином, це називається "жорстка економія".
Слово "Строгий" означає того, хто не має багато надмірностей, вони просто мають справу з наймінімальнішими потребами які вони зменшують до мінімуму. "Ей Греція, вам потрібні заходи жорсткої економії", то вже відбулось кілька таких заходів. "вам потрібно кардинально зменшити кількість ваших витрат".
Але проблема в тому, що Строгість смокче гроші з економіки, і так Строгість призводить до уповільнення економіки уповільнення, і якщо економіка сповільнюється далі, що насправді відбувається, щоб пошкодити ваші податки.
Таким чином, економіка уповільненюючись змушує ваші податки, ваш фактичний дохід, який ви отримуєте, йти вниз, і це робить ваш дефіцит ще гіршим!
Через те, що люди зараз говорять : "О Боже, їх економіка погана, вони ще менш здатні платити".
Процентні ставки ростуть,але податкові надходження йдуть вниз, багато витрат не прив'язані до економіки, багато витрат йдуть,насправді, вгору з економікою.
Це може бути страхування по безробіттю, людина на пенсії, пенсії, і це все ще більше погіршує. І це насправді те, що відбувається в останні роки. Тому ми і поговоримо про це докладніше.
Грекам була дана допомога від Євросоюзу.
Натомість інша частина Європейського Союзу заявила:
"Ну, якщо ми збираємося, щоб допомогти вам, ви повинні прийняти певний біль.
І біль, що ви повинні були взяти це були міри Строгості, які ви повинні прийняти прямо зараз ".
Але ця Строгість погіршила ситуацію ще більше, яка зробила борг у відсотках ще більшим, тому що тепер сам ВВП збільшується бульше і більше.
Тому якщо ви думаєте, що все лише через ці аспекти, то тут немає однозначної відповіді.
Нумо ще раз переглянемо усе, що ми вивчили дотепер та сподіваюся це загалом трохи покращить розуміння усього цього.
Тепер ми виконаємо низку розрахунків з дійсними числами і я гадаю, що це насправді те що треба.
Отож, насамперед якщо ми маємо справу з... нумо запишу це, зроблю певні стовпчики.
Отож якщо ми маємо справу з... погляньмо ми могли б назвати це задумом, а тоді ми матимемо справу з загальною сукупністю чи вибіркою.
Отож даним першим статистичним задумом з яким ми стикнулися було поняття середнього значення або ж загальної схильності і ми вивчили що це один з способів виміру середньо статистичного значення або загальної схильності множини даних.
Іншими способами були медіана і мода.
Але середнє значення тяжіє до вияву набагато більшого, особливо коли ми починаємо вести мову про розбіжності і, як ми зробимо це у даному відео, про стандартне відхилення.
Але середнє значення загальної сукупності як ми вивчили, для нього використовуємо грецьку літерю мю, дорівнює сумі кожного зі значень з даної загальної сукупності.
Це і. Переконаймося, що це виглядає як і.
Отож вам треба знайти суму кожного з цих значень.
Ви почнете з цього першого значення, а тоді дійдете до цього n-го значення.
Ми припускаємо, що є n значень у нашій загальній сукупності.
А тоді ви ділите це на загальну кількість значень які маєте.
І це те саме середньо статистичне яке ви зазвичай знаходили перш ніж вивчили будь-які інші статистичні показники.
Ви додаєте усі ці значення та ділите це на їх кількість.
З вибіркою відбувається така ж сама річ.
Ми просто використовуємо трохи іншу термінологію.
Середнє значення вибірки, і я зроблю це іншим кольором, записується як х з рискою нагорі.
І це дорівнює сумі усіх даних значень з цієї вибірки.
Отже, сумі кожного хі-того з цієї вибірки.
Але ми розуміємо, що вибірка це дещо менше за загальну сукупність.
Отож ми почнемо з цього першого значення.
А тоді продовжуватимемо аж до цього маленького n, ми припускаємо що маленьке n менше за дане велике N.
Якщо б це були однакові речі тоді ми б насправді узяли б це середньо статистичне або ж середнє значення цілої загальної сукупності.
А тоді ви ділите це на кількість значень які ви додавали. Ви ділите на n.
Тоді ми казали:"Гаразд, наскільки ж далеко це від даної загальної схильності."
Це один з вимірів загальної схильності.
Але що якщо ми забажали б дізнатися наскільки гарний показник це для загальної сукупності або вибірки?
Або ж, усереднено, як далеко знаходяться ці значення від даного середнього значення?
І ось де ми дійшли до задуму розбіжності.
І я знову перемкну кольори.
Розбіжність.
Для загальної сукупності цю змінну або ж розбіжність позначають літерою сиґма у квадраті.
Це означає розбіжність.
І це дорівнює... ви берете кожне з цих значень.
Знаходите різницю між ними та даним середнім значенням, яке ви обчислили тут.
Тоді підносите це до квадрату і отримуєте квадрат даної різниці.
А тоді ви по суті знаходите середньо арифметичне усього цього.
Ви знаходите середньо арифметичне з усіх цих квадратних відстаней.
Отож...отож ви знаходите суму від і=1 до n, а тоді ділите це на n.
Це розбіжність.
А тоді розбіжність вибірки означає, і це було трохи більш цікаво і ми трохи поговорили про це у останньому відео.
Вам насправді треба... вам треба оцінити розбіжність загальної сукупності використовуючи при цьому розбіжність вибірки.
І аби отримати неупереджену оцінку ви повинні зробити дещо дуже схоже з цим, але наприкінці ви повинні поділити на n мінус 1.
Отож, запишу це тут.
Отже, розбіжність загальної сукупності, вибачте, розбіжність вибірки або вибіркова розбіжність, або неупереджена розбіжність вибірки - це якщо ми поділимо на n мінус 1. Це позначається як S у квадраті.
Що ви робите так це знаходите різницю між кожним з цих значень вибірки і середнім значенням вибірки. Ми припускаємо, що ми не знаємо середнього значення загальної сукупності.
А можливо й знаємо.
Якби ми знали середнє значення загальної сукупності, то нам насправді непотрібно б було знаходити цю неупереджену річ і вности зміни до знаменнику.
Але коли ви маєте лише вибірку, то єдиний шлях з"ясувати середнє значення сукупності це оцінити його через середнє значення вибірки.
Отож ми припускаємо, що маємо лише середнє значення вибірки.
І нам треба піднести це до квадрату, а тоді знайти суму цього починаючи з і=1 і аж до n, оскільки ви маєте n значень.
А якщо вам треба з"ясувати неупереджену оцінку, то ви ділите на n мінус 1.
І ми вже мали розмову з приводу того чому потрібно ділити на n мінус 1, а не на n.
І насправді у двох відео я доведу вам це.
Спершу я доведу це дослідницьким чином використовуючи Excel, а тоді я... це не буде власне доказом, це лише надасть вам трохи розуміння... а тоді я насправді доведу це трохи більш формальним чином пізніше.
Але вам не слід хвилюватися про це зараз.
Наступною річчю яку ми вивчимо буде щось про що ви ймовірно багато разів чули, особливо у класі коли вчителі вели мову про стандартне відхилення тесту або ж... це насправді ймовірно одні з найбільш вживаних слів у статистиці.
Я гадаю багато людей можливо вживають ці слова або можливо вживають їх без цілковитого усвідомлення усього того, що вони у себе включають.
Але сподіваюся ми поступово сягнемо нашої мети і усвідомимо усе те, що вони включають у себе.
Але стандартне відхилення коли ви вже знаєте розбіжність, то воно прямісінько з нього й знаходиться.
Це ж корінь квадратний з розбіжності.
Отож стандартне відхилення загальної сукупності записується як сиґма і дорівнює кореню квадратному з розбіжності.
І тепер я гадаю ви розумієте чому розбіжність записується як сиґма у квадраті.
І це дорівнює просто кореню квадратному з усього цього.
Це дорівнює кореню квадратному, ймовірно у мене місця вже нестане, з усього цього.
Отож дана сума, я не бажаю записувати це нагорі, бо це буде неохайно, якщо хі-те мінус мю у квадраті, і усе це аж до n.
А тоді якщо вам потрібне стандартне відхилення вибірки, і воно насправді трох цікавіше оскільки стандартне відхилення вибірки, яке дорівнює кореню квадратному з розбіжності вибірки, воно насправді виявляється не неупередженою оцінкою для цього, і я не збираюся вдавати зараз до подробиць, це насправді дуже гарна оцінка цього.
Очікуваним значенням цього буде це.
І у майбутньому я більш ретельніше спинюся на очікуваному значенні.
Але виявляється, що це не таке ж саме очікуване значення як і це.
Але вам зараз не слід хвилюватися про це.
Отож нащо навіть розмовляти про стандартне відхилення?
Воно дає нам кращі одиниці виміру.
Якщо скажімо усі наші значення вимірюються у метрах, чи не так? Якщо ми ведемо мову про низку вимірів довжини, тоді одиницями виміру розбіжності будуть метри квадратні. Правда ж?
Оскільки мовиться про метри мінус метри. Це будуть метри. Тоді ми підносимо їх до квадрату.
І це доволі дивно звучатиме якщо ви скажете, що вам відоме середнє розсіювання від центру, яке виміряно метрами квадратними.
Спочатку вам треба знайти корінь квадратний з цього і ви отримаєте це, ви отримаєте щось що знову буде вимірюватися метрами.
Отож ви скажете, що це стандартне відхилення дорівнює х або у метрів.
І коли ми трохи краще це вивчимо і якщо ви будете в змозі насправді змоделювати ваші дані у вигляді кривої нормального розподілу або якщо ви припустите що ваші дані мають розподіл по кривій нормального розподілу тоді це скаже вам певні цікаві речі про те де знаходиться уся ймовірність віднайдення чогось з одним чи двома стандартними відхиленнями від даного середнього значення.
Але у будь-якому разі, я не буду вдаватися до подробиць зараз.
Нумо підрахуємо це.
Нумо підрахуємо. Погляньмо, якщо я маю числа 1,2,3,8 та 7.
І скажімо це є загальною сукупністю.
Отож яким буде її середнє значення?
Отже, я маю 1 плюс 2 плюс 3. 3 плюс 3 це 6. 6 плюс 8 це 14.
Цілком вірно.
Тепер нам треба з"ясувати дану розбіжність.
І ми припускаємо що це уся дана загальна сукупність.
Отож розбіжність для цієї загальної сукупності буде дорівнювати сумі квадратів різниць кожного з цих чисел і середнього значення 4,2.
Я збираюся знову дістати свій калькулятор. Отож це буде 1 мінус 4,2 у квадраті, плюс 2 мінус 4,2 у квадраті, плюс 3 мінус 4,2 у квадраті, плюс 8 мінус 4,2 у квадраті, плюс 7 мінус 4,2 у квадраті.
І тоді усе це, я знаю це виглядає трохи кумедно, це все треба поділити на кількість значень які ми маємо, тобто поділити на 5.
Отож, нумо дістану калькулятор.
Гаразд.
Ось так.
Насправді можливо мені слід використати графічний калькулятор. Погляньмо чи зможу я дістати цю річ, якби я міг дістати це. Ось так.
Гаразд, я вважаю, що графічний калькулятор буде краще оскільки можна бачити усе, що я записую.
Гаразд, очищу це.
Отож нам треба знайти 1 мінус 4,2 у квадраті, плюс 2 мінус 4,2 у квадраті, плюс 3 мінус 4,2 у квадраті, плюс 8 мінус 4,2 у квадраті, це я просто знаходжу суму квадратних відстаней від даного середнього значення, ще один, плюс 7 мінус 4,2 у квадраті.
Отож це наша сума. Сума дорівнює 38,8.
Отож цей чисельник дорівнює 38,8 і тепер ділимо на 5.
Отже, це сума квадратних відстаней, чи не так?
Кожне з цих, просто щоб ви могли пов"язати це з формулою, кожне з цих це хі-те мінус середнє значення у квадраті.
І якщо ми знайдемо суму усіх їх, цей чисельник це сума кожного з хі-тих мінус середнє значення у квадраті, то це від і=1 до n.
І ця сума врешті дорівнюватиме 38,8. І я це обчислив.
Я просто узяв кожне з цих значень і відняв від них середнє значення та звів до квадрату це, додав їх усі, і отримав 38,8.
І тоді я ділю це на n, що дорівнює 5.
Отож це n тут це насправді 5.
Правильно ж?
Отож, 38,8 поділити на 5 це 7,76.
Отож дана розбіжність, трохи горну донизу, дана розбіжність дорівнює 7,76.
А якщо б це була вибірка з великим розподілом, якщо б це була вибірка, якщо б 1,2,3,8 та 7 це було б загальною сукупністю, якщо б це була вибірка з більшої загальної сукупності, то замість ділити на 5, ми б ділили на 4.
І ми б мали розбіжність яка дорівнює 38,8 поділити на n мінус 1, що дорівнює 4.
Отож тоді б ми мали розбіжність, тоді б ми мали розбіжність вибірки 9,7, якби ми поділили на n мінус 1, замість n.
Але хай там як, не переймайтеся про це зараз.
Це зараз просто n.
Але коли ви вже маєте розбіжність, тоді дуже легко з"ясувати і стандартне відхилення.
Вам просто слід знайти квадратний корінь з цього.
Квадратний корінь з 7,76 це 2,78..
Скажімо 2,79 це стандартне відхилення. Отож це дає нам певний вимір, усереднено, того наскільки далеко ці числа є від середнього значення яке дорівнює 4,2.
І ми отримюємо дане значення у одиницях початкового виміру.
Хай там як, мій час збіг.
Побачимося у наступному відео.
Або насправді, нумо з"ясуємо, ми сказали якщо б це була вибірка, якщо б ці числа були вибіркою,а не загальною сукупністю, то ми з"ясували, що розбіжність вибірки при цьому дорівнює 9,7.
Отже тоді стандартне відхилення вибірки буде просто дорівнювати кореню квадратному з цього.
Корінь квадратний з 9,7 буде дорівнювати 3,1.
3,11.
Хай там як, сподіваюся це додало трохи розуміння.
Ми й надалі будемо мати справу з цими позначеними сиґмою змінними.
Отож коли ви насправді робите це з числами, то сподіваюся це виглядає не таким вже й складним.
Хай там як, побачимося у наступному відео.
Як маг, я завжди цікавився виступами, в яких присутні елементи ілюзії.
Одним з найвидатніших був театр танаґра, популярний повсюди в 20-му столітті.
Він використовував дзеркала для створення ілюзії манюсіньких людей, що виступали на мініатюрній сцені.
Ні, я не буду використовувати дзеркала, але це мій цифровий вклад у театр танаґра.
Історія починається.
У темну та штормову ніч - справді! - це було 10 липня 1856 року.
Блискавка розсікла небо, і народилось немовля.
Його ім'я було Нікола,
Нікола Тесла.
Дитя виросло в дуже розумного хлопця.
Я вам покажу.
Тесла, скільки буде 236 помножити на 501?
Нікола Тесла:
Результат 118 236.
Марко Темпест:
Мозок Тесли працював у надзвичайний спосіб.
Коли називали слово, його зображення одразу виникало в його голові.
Дерево.
Стілець. Дівчина.
Це були галюцинації, які зникали, щойно він до них торкався.
Можливо, це була форма синестезії.
Та це було щось, що пізніше він перетворив у свою перевагу.
Коли інші науковці бавилися в лабораторіях,
Тесла створював свої винаходи в голові.
НТ:
На радість собі я виявив, що можу візуалізувати свої винаходи з неймовірною легкістю.
МТ: І коли вони працювали, як наживо, у світі його уяви, тоді він створював їх у майстерні.
НТ:
Мені не потрібні були моделі, ескізи чи експерименти.
Я міг окреслити їх, як реальні у своїй голові. Після того я запускав їх, тестував та покращував.
Тільки тоді я конструював їх.
Його чудовою ідеєю був змінний струм.
Та як він міг переконати громадськість, що мільйони вольт, потрібних для цього, були безпечними?
Щоб продати свою ідею, він став шоу-меном.
НТ:
Ми на світанку нової ери, ери електрики.
Мені вдалося за допомогою ретельного винаходу передати з допомогою найменшого клацання електрику з однієї точки в іншу.
Це магія науки.
(Оплески)
Тесла мав близько 700 патентів на своє ім'я: радіо, безпровідний телеграф, дистанційний контроль, роботи.
Він навіть фотографував кістки людського тіла.
Та найвизначнішою подією було здійснення дитячої мрії: використати дику потужність Ніагарського водоспаду для освітлення міста.
Але успіх Тесли не тривав довго.
НТ:
В мене були грандіозніші ідеї.
Освітлення міста було тільки початком.
Світовий центр телеграфу - уявіть новини, повідомлення, звуки, зображення доставляються у будь-яку точку світу негайно та без дротів.
МТ:
Це чудова ідея; це був грандіозний проект.
А ще дорогий.
НТ:
Мені не дали грошей.
МТ:
Можливо, вам не треба було казати їм, що це може послужити для контакту з іншими планетами.
НТ:
Так, це була велика помилка.
МТ:
Кар'єра Тесли як винахідника так і не піднялась знову на висоту.
Він став самітником.
Тікаючи від смерті, він провів багато часу у своєму номері в готелі Вальдорф-Асторія.
НТ:
Усе, що я робив, я зробив для людства, для світу, де не було б приниження бідних жорстокістю багатих, де продукти інтелекту, науки та мистецтва служитимуть для покращення та благоустрою життя.
МТ:
Нікола Тесла помер 7 січня 1943 року.
Його останнім прихистком стала золота куля, в якій міститься його прах в музеї Ніколи Тесли в Бєлграді.
Його спадок досі з нами.
Тесла став чоловіком, який осяяв світ, та це був тільки початок.
Проникливість Тесли була дуже глибокою.
Скажи мені, що робитиме людина, коли зникнуть ліси, а поклади вугілля вичерпаються?
МТ:
Тесла думав, що знає відповідь.
Ми досі ставимо це питання.
Дякую.
(Оплески)
Ведучий:
Доктороу:
Дякую вам.
Отже, коли я говорю в місцях де перша мова - не англійська я приношу вибачення, тому що я від природи швидко говорю.
Коли я був в ООН на засіданні Організації із захисту Інтелектуальних Прав (WIPO), я був відомий як
"scourge" серед синхронних перекладачів; Я міг почати говорити, а коли повертався то бачив що у всіх вікнах кабінок перекладачів усі вони показують жестами "зупинись"
[Доктороу показує жест долонями до глядачів ]. Отже, я даю вам наперед дозвіл Коли я почну говорити занадто швидко, тоді робіть так [Доктороу махає руками] і я буду призупинятися.
Отже, моя промова не про копірайт.
Якщо ви бажаєте почути щоб письменники-фрілансери, такі як я, розповіли вам про те, як вони заробляють на життя - ідіть і знайдіть один з багатьох моїх виступів на YouTube, де я піднімав цю тему.
Але сьогодні я хочу порозмовляти про дещо значно важливіше - я хочу поговорити про комп"ютери універсального призначення.
Тому що комп"ютери універсального призначення, фактично, є приголомшливим явищем, - таким приголомшливим, що наше суспільство все ще намагається до нього пристосуватися: визначити, навіщо їх можна використовувати, як їх можна пристосувати і як можна дати з ними раду.
Бо загальна форма "копірайтних воєн" та уроків, які вони можуть нам дати щодо майбутніх битв за долю комп"ютерів універсального призначення - це дуже важливо.
На початку в нас було програмне забезпечення, яке продавалося в коробках, супровідна цьому промисловість, служба доставки.
У нас були дискетки в сумочках на "блискавці", чи в картонних коробках, вони висіли на кілочках у магазинах, і продавалися, як шоколадні батончики чи журнали.
І вони були ідеально придатні для копіювання, і копіювалися швидко і масово, і це викликало велике невдоволення тих, хто виробляв і продавав програмне забезпечення (ПЗ).
Знайомтесь з DRM 0.96 (DRM - керування цифровими правами - ред.) Вони почали створювати на дисках дефекти, або інші фізичні ознаки, які могло б перевіряти програмне забезпечення - електронні ключі, приховані сектори на дисках, протоколи запиту/відповіді, які вимагали від вас тримати при собі великі, незграбних посібників (у друкованих інструкціях до ПЗ треба було знайти певне слово на певній сторінці і увести, після цього програма починала працювати - прим.), які важко скопіювати.
Легальні покупці не схвалювали те, що їх резервні копії не хотіли працювати, вони ненавиділи те, що електронні ключі займали дефіцитні порти в комп"ютері. їм не подобалася необхідність тягати із собою важкі посібники, якщо їм треба було запустити програму.
А по-друге, це не зупинило піратів, які тривіально "патчили" програми та обходили аутентифікацію.
У типовій ситуації це відбувалося так: певний експерт, який мав у розпорядженні технологію та кваліфікацію, не меншу ніж у виробника програми, шляхом зворотньої інженерії змінював програму і випускв "зламану" версію, яка дуже швидко розповсюджувалася.І хоч здавалося, що ця кваліфікація мала бути чимось особливим, насправді це було не так: розуміння того, що роблять програми, і як можна обійти захисні дефекти, належало до базових знань типового програміста.
Коли велась війна у В'єтнамі, я був проти цієї війни, тоді мені було 15 років.
Я вирішив відкрити журнал, в якому агітував проти війни, журнал називався "Student" і він став у своєму роді націоналістичним журналом для молодих людей.
Журнал не приносив багато грошей, але був у великому обігу, близько 100.000 молодих людей купило цей журнал, і одного дня я виклав оголошення в журналі, що
Virgin Records дає знижки від 10 до 60 відсотків на будь-який альбом або лейбл, і написав список записів, які ми любили.
Швидше таких виконавців як Френк Заппа, а не Енді Вільямс і це стало такою собі рок-н-рольною посильною компанією, і потім ми почали записувати наші власні групи.
Ми випускали групи, які не змогли випуститися в інших компаніях, тому ми випускали самі себе.
Групи, які хочуть, щоб їх знайли є повсюди, шукаємо саме те, що треба, і я знайшов 15-річного хлопця, його звали Майк Олдфілд, він прийшов із записом "Дзвони", який зробив він сам.
Я буквально пішов в іншу компанію звукозапису і позичив контракт артиста Санді Денні, ми надруковали наш контракт, ми записали музику до "Екзорциста", який став хітом номер один в Америці і мав феномінальний успіх.
Ми записували такі групи як Sex Pistols і Rolling Stones, і багато інших знакових, чудових груп.
В ті дні було досить багато грошей в звукозаписуючому бізнесі.
Популярний альбом мав тираж від 10 до 15 мільйонів альбомів.
Ми прийшли в авіаційний бізнес тому, що я мав звукозаписуючі компанії по всьому світі і я багато подорожував іншими авіалініями, і коли одного разу я летів з Пуерто-Ріко до Віргінських островів, мене затримала авіакомпанія American Airlines тому я замовив чартерний літак, і вийшов з дошкою, де для розваги було написано:
"Авіалінії Virgin за 29 доларів" до Віргінських островів, кружляючи навколо людей, які збирались летіти, я заповнив мій літак. Коли я приземлився, хтось сказав мені:
"Вдоскональ трохи свій сервіс і ти зможеш розпочати авіаційний бізнес".
Я відкрив 3 або 4 авіалінії,
Virgin Атлантик, Virgin Америка, Virgin Австралія, які працювали дійсно добре, і причиною того є те, що вони найкращі авіалінії в своїй сфері; і якщо ви - це найкращий готель, крамниця, клуб, або найкращі авіалінії - ви виживете.
Люди, які намагаються бути другими, зазвичай спотикаються.
Ключ до нашого успіху - пропонувати людям більше, ніж вони очікують.
Ми пропонуємо набагато більше, ніж продукція першого класу для наших пасажирів вищого класу, але ми беремо плату за квитки бізнес-класу.
Ми пропонуємо класом вище те, що люди б очікували.
Ми робимо багато приємних дрібниць, які дивують людей.
Ти знаєш, просто маленька річ як подати людям морозиво або попкорн, коли вони дивляться кіно, запропонувати лімузин до і з літака для наших пасажирів бізнес-класу.
Ми поставили спинки-відео на наших літаках за 6 років до того, як це зробили інші.
Ми менші і більш гнучкі.
Ми з бізнесу розваг, і ми знаємо, що люди люблять, коли їх розважають.
Virgin завжди розвивається.
Я починаю справи не тому, що хочу заробити гроші на бізнесі, я не особливо зацікавлений в цьому.
Я починаю бізнес, тому що я думаю, що я можу зробити щось дійсно відмінне.
Головне, що ти маєш пам'ятати, коли ти починаєш свою справу - багато людей зазнають невдачу, але більшість людей також піднімають себе і пробують знову і знову до тих пір, поки вони не стануть успішними.
Тпере ми вивчемо трохи про гравітацію.
І так як ви знаєте, гравітація є щось,чимось особливим в ступній частині фізики або навіть в передовій фізиці, ми можемо вмвчати як обчислювати це, ми можемо вивчати як реалізувати те, що є важливимми змінними в ній, але це є щось, що дійсно не дуже добре розуміється.
Навіть коли ви вивчете основіні відношення, якщо ви зробите це
Я повинен сказати, ви можете сказати деяким чином, о, добре,її скручення космічного часу і все це, але це важко отримати інтуїтивні знання, чому об'єкти, просто тому що вони мають річ під назвою маса, вони притягуються один до одного.
Це дійсно, принаймі для мене, трохи містично.
Але з словами, давайте вчитися, щоб мати справу з силою тяжіння.
І ми почнемо вчити Закон всесвітнього тяжіння Ньютона, і це працює для більшості цілей.
Що ж, Закон всесвітнього тяжіння Ньютона каже, що сила між двома тілами, і це є сила тяжіння, є рівною гравітаційні сталійй G помноєеній на масу першого тіла та на масу другого тіла розділених на відстань між цими тілами в квадраті.
Так, що це досить просто.
Що ж, давате пограємо навколо цього і подивимось, якщо ми можемо отримати деякі результати, які виглядають достатньо знайомими нам.
Давайте використаємо цю формулу для того, щою уявити яке прискорення, присорення сили тяжіння є на поверхні Землі. дозвольте намалювати Землю, ми знаємо, що ми говоримо про неї.
Це є моя Земля
І давайте уявімо ми хочемо прискорення сили тяжіння на Sal.
Це я
І як ми застосуємо це рівняння, щоб з'ясувати наскільки сильно, я притягуюсь вниз до центру Землі або до Земного центру мас?
Сила ріна -- Що такке велика G?
G - це універсальна гравітаційна стала.
Хоча, наскільки я знаю, і я не експерт з цього питання.
Я насправді думаю її значення може змінюватись.
Це не є істина стала, або я думаю, в різних масштабах, вона може трохи змінюватись.
Для наших цілей, вона є константою, і постійною в більшості розділів фізики , рівна 6.67 помноженим на 10 в мінус 11 метрів в кубічному за кілограм на секунди в квадраті.
Я знаю ці одиниці вимірювання є надзвичайними, але все що ви повинні розуміти це те, що одиниці вимірювання потрібні, коли меожите її на масу і щераз на масу, поділите на відстань в квадраті, ви отримаєте Ньютони, кілограми на метр за секунду в квадраті.
Таким чином ми не переживаємо про одиниці прямо тут,
Просто розумію, що ви збираєтесь працювати з метрами на кілограм за секунду.
Дозвольте просто написати число внизу.
Я змінюватиму кольори, що зберігати до цього зацікавлення.
6.67 на 10 в мінус 11 степені, і ми хочемо знати прискорення що діє на Sal, тож m1 це є маса Sal.
І не відчуваю виявлення моєї маси в цьому відео, я просто залишу її в якості змінної.
І тоді яка маса 2?
Це маса Землі.
І я написав її тут.
Я глянув її у Вікіпедії.
Це маса Землі.
І я множу це на масу Землі, на 5,97 на 10 в 24 степені кілограмів-- важить трохи, не важка, це є трохи більше ніж маса Sal-- ділимно на відстань в квадраті.
Зараз, ви можете сказати, добре це є відстань між кимось, хто стоїть на Землі і Землею? добре, це є нуль томущо вони торкаються Землі.
Але це важливо для розуміння, що є відстанню між тілами, особливо, коли ми говоримо про Закон всесвітнього тяжіння, це є відстань між їхніми центрами мас.
Для всіх цілей, мій центр мас, можливо є 3 фути над землею, томущо Я не те, що високий.
Це ймовірно трохи нижче ніж насправді.
В будь-якому випадку, мій центр мас може бути три фути над землею, а де центр мас Землі?
Добре, він є в центрі Землі, ми знаємо, радіус Землі, правда?
Таким чином радіус Землі є-- Я також подивився у Вікіпедії -- 6.371 кілометрів.
Як багато це в метрах?
Це 6 мільйонів метрів, вірно?
І тоді, ви знаєте, ще додатковий метер, щоб дістатись до мого центру маси, ми можемо проігнорувати це, тому що це буде 0.001, тож ми прогноруємо це в даному випадку.
І це є 6-- і скоро.
Я напишу це в наукових позначення, так як все інше є в науквоих позначеннях-- 6.371 помножити на 10 в шостому степені метрів, правильно?
6.000 кілометрів є 6 мільйонів метрів.
Давайте запишемо це внизу.
Відстань буде 6.37 на 10 в шостому тепені метрів.
Ми маємо квадрат тут.
Пам'ятаєте, ця відстань в квадраті.
Давайе подивимось, що ми можемо спростити, а це не багато.
Давайте просто перемноимо ці основні числа першими.
Сила є рівною
-- давайте зведемо змінні.
Маса Sal помножена на-- давайте зробимо цю основну частину.
Що ж, ми маємо 6.67 на 5.97 і це рівне 39,82.
І я просто перемножу це на це, а зараз я маю помножити на 10
То 10 в мінус 11 степені помножити на 10 в мінус 24 степені.
Ми можемо просто додати степені.
Вони мають ту ж основу.
Що буде 24 відняти 11?
Це буде 10 в 13 степені, чи не так?
І тоді як буде виглядати знаменник?
Він буде ріний 6,37 в квадраті помножити на 10 в 6 стпені в квадраті
І це буде -- це буде приблизно 37 або щось -- помнодити на -- 10 в шостому степені в квадраті?
Це 10 в 12 степені, вірно? 10 в 12 степені
Тож, давайте визначимо чому буде рівне 6.37 в квадраті.
Цей маденький калькулятор, що я маю не підносить до квадрату, але я маю -- це є 40.58
І це скорочується з цим, сила буде рівна масі
Sal помноженій -- давайте поділимо, 39.82 поділимно на 40.58 це рівне 9.81
Це тільки це поділине на ось це.
І тоді 10 в 13 степені поділено на 10 в 12 степені.
Насправді ні, це не 9.81
Вибачте, це є 0.981 0.981, і тоді 10 в 13 степені поділено на 10 в 12 степені і це просто 10, вірно?
10 в першому, помножити на 10, так, Що вийде 0.981 помножити на 10?
Добре, сила є рівною 9.81 помножити на масу Sal.
І де це змушує нас?
Як можна обчислити прискорення просто зараз?
Добре, сила рівна просто масі помножити на прискорення, вірно?
Так, що це інше число просто буде рівним прискорення сили тяжіння -- як передбачається буде маленьке g тут -- помножити на масу Sal, вірно?
Ми знаємо, що прискорення сили тяжіння дорівнює 9.81 на масу Sal, і ми також знаэмо, що це те ж саме прискорення сили тяжыння помножити на масу Sal.
Ми можемо поділити обидві частини на масу Sal, і тоді ми матимемо прискорення сили тяжіння.
І яккщо б ми використовували одиниці вимірування на всьому шляху, ви б мали побачити, що це є кілограм на метр за секунду в квадраті.
І ми щойно показали це, на основі чисел, що вони дають у Вікіпедії, прискорення сили тяжіння на поверхн Землі є майже те ж саме, що ми використовуємо в усіх випадках руху снаряда.
Це є 9.8 метрів за секунду в квадраті.
Це цікаво.
Давайте вирішиму іншу маленьку проблему гравітації, тому що Я ще маю дві хвилини.
Давайте припустемо, що там є інша планета під назвою
Маленька Земля.
І давайте припусти, що радіус Малої Землі є рівний 1/2 радіусу Землі і маса Малої Землі є рівною 1/2 маси Землі.
То яке буде притягування сили тяжіння на тіло, скажімо деяке тіло, як це?
Наскільки меншим воно буде на цій планеті?
Добре, насправді дозвольте зберегти це мені до наступного відео, томущо я не хочу поспішати.
Що ж, ще побачимось.
Отже, ласкаво просимо назад.
Всі ці речі, які ви мали в вашому офісі і весь той стук та писк!
Весь цей шум, де ми сиділи відправляв данні через телефон використовуючи звук.
Усе підпорядковувалося факту що компьютеризованість була рідкісною та надзвичайно цінною.
І для науковців які намагалися вирішити дослідницькі проблеми доступ до компьютерів був суттєвий.
А ви не могли всі сісти навколо компьютера.
І тому ми повинні мати телефони в наших офісах.
Міста - горнила цивілізації.
За останні 200 років міста і урбанізація розширювались експоненціально, так що в другій половині цього століття планета буде повністю підкорена містами.
Міста є причиною глобального потепління, вони впливають на навколишнє середовище, здоров'я, забруднення, хвороби, фінанси, економіку, енергію - з цими проблемами доводиться зіштовхуватись при наявності міст.
Звідти починаються всі проблеми.
Щодо питань здатності навколишнього середовища до відновлення, цунамі проблем, які стоять перед нами, насправді зображають експоненційний ріст урбанізації на планеті.
Ось деякі цифри.
200 років тому, США було урбанізоване всього на декілька процентів.
Тепер - більше, ніж на 82%.
Планета перетнула відмітку в 50% декілька років тому.
В найближчі 20 років Китай збудує 300 нових міст.
Вслухайтесь в це:
Щотижня в найближчому майбутньому до 2050-го року, щотижня більше мільйону людей будуть переїжджати в міста.
Це вплине на все.
Кожного в цій кімнаті, якщо він доживе, торкнеться те, що відбувається в містах в рамках цього незвичного явища.
Однак, міста, незважаючи на наявність цього негативного моменту, також є розв'язком.
Міста - пилососи та магніти, які притягнули творчих людей, створюючи ідеї, інновації, багатство і так далі.
Отже, перед нами дволикість.
А також гостра необхідність наукової теорії міст.
Ось мої брати по зброї.
Ця робота була виконана видатною групою людей, вони зробили всю роботу, а я всього лиш балакун, який намагається все це якось пов'язати.
(Сміх)
Отож проблема:
Це те, що ми всі хочемо
До 2050-го року 10 мільярдів людей на планеті захоче жити ось в таких місцях, мати ось такі речі, займатись ось такими справами, з економікою, що росте ось так, не розуміючи, що ентропія продукує ось такі, такі, такі і ось такі речі.
Ось в чому питання:
Ось як будуть виглядати Единбург, Лондон і Нью-Йорк в 2050-тому, чи ось так?
В цьому і є питання.
Я повинен сказати, що багато хто вказує на те, що вони будуть виглядати ось так, але давайте поговоримо про це.
Моє провокаційне твердження в тому, що ми потребуємо серйозної наукової теорії міст.
Наукова теорія передбачає вимірність, базована на загальних принципах, які можуть сформувати базу для побудови прогнозів.
Ось в цьому і полягає завдання.
Чи можливо це?
Чи є універсальні закони?
Два питання, які хвилюють мене, коли я думаю про цю проблему.
Перше:
Чи є міста біосистемами?
Чи можна порівнювати Лондон з великим китом?
Единбург - з конем?
Microsoft - з великим мурашником?
Чому це може нас навчити?
Ми говоримо метафорично -
ДНК компанії, метаболізм міста, і так далі - це дурниці, метафоричні нісенітниці, чи в цьому є щось серйозне?
А якщо це так, то чому так важко умертвити місто?
Можна скинути на місто атомну бомбу, і через 30 років воно оживе.
Дуже небагато міст помирає.
Всі компанії розвалюються, абсолютно всі.
І якщо ваша теорія серйозна, то ви повинні вміти передбачити, коли Google припинить своє існування.
Чи може це просто ще одно версія ось цього?
Ми це добре розуміємо.
Задайте будь-яке загальне питання на цю тему - як багато дерев заданого розміру, як багато гілок заданого розміру на дереві, як багато листків, яка енергія, що проходить через кожну гілку, який розмір крони, яка швидкість росту, яка смертність?
В нас є математична база, що базується на загальних універсальних принципах, яка може відповісти на ці питання.
А чи можемо ми її застосувати тут?
Шлях до розуміння однієї з найбільш незвичних істин про життя лежить через розуміння того, що воно масштабується, що воно працює в величезному діапазоні.
Це всього лиш мала частина, всього лиш ми, ссавці, ми одні з них.
Ті ж принципи, та ж динаміка, та ж організація присутня у всіх них, включаючи нас, і масштабується в розмірах в межах 100 мільйонів.
Це одна із причин, чому життя таке міцне і сильне - масштабованість.
Зараз ми обговоримо це детальніше.
На місцевому рівні, ви масштабуєтесь, будь-хто в цій кімнаті масштабований.
Це називається ростом.
Ось, як ви ростете,
Щур, цей щур - це могли б бути ви.
Ми всі майже однакові.
Вам це дуже знайомо.
Ви дуже швидко ростете і потім припиняєте.
Ось ця лінія передбачена тією ж теорією, базована на тих же принципах, які описують ліс.
Це описує ріст щура.
Точки на графіку відповідають даним.
Вага і відповідний їй вік.
Можна зауважити, ріст припиняється.
Дуже, дуже хороша річ для біосистем і одна із причин їх високої міцності.
Але дуже, дуже погана річ для економіки, компаній та міст, в нашому теперішньому розумінні.
Ось в що ми віримо.
Це те, що вся наша економіка нав'язує нам, проілюстровано в лівому кутку: хокейні ключки.
Це група інформаційних компаній - і їх виручка в залежності від їх віку - все зростає, всі заробляють мільйони і мільярди доларів.
І так, як нам з цим розібратись?
Давайте спочатку обговоримо біосистеми.
Тут явно показано, як працює масштаб.
Це дивовижний графік.
Тут показана швидкість обміну речовин - скільки енергії необхідно аби прожити день - в залежності від маси - для цілої групи організмів.
Це представлено на шкалі, де розмір поділки збільшується 10-ти кратно, інакше усі б дані не помістились на графік.
Таке хитре відображення дозволяє побачити, що все лежить на одній прямій.
Незважаючи на той факт, що це найбільш складна та різноманітна система у Всесвіті, ми бачимо надзвичайну простоту.
Найбільш дивовижно те, що кожний з цих організмів, кожна підсистема, кожна клітина, кожний ген еволюціонував в свої власній природній ніші, зі своєю власною історією.
І все ж, незважаючи на всю цю Дарвінівську еволюцію і природній відбір, вони вимушені розміщатись на прямій.
В цьому щось є.
Перед тим, як розповісти вам про це, погляньте ось сюди, вниз, де я написав нахил цієї лінії, нахил цієї прямої.
Приблизно три четверті, менше одиниці - ми називаємо такий нахил сублінійним.
І ось в чому суть: якщо би він був лінійним, крутіша лінія, то подвоєння розміру потребувало б подвоєння кількості енергії.
Однак він сублінійний, і, як наслідок, для подвоєння розміру організму потрібно всього лиш на 75 процентів більше енергії.
Прекрасною особливістю біосистем є їх неймовірний позитивний ефект масштабування.
Чим більше ви за розміром, систематично, згідно дуже чітко визначених правил, тим менше енергії "на одиницю".
Будь-яка фізіологічна змінна, про яку можна подумати, будь-яка подія із життєвого циклу, зображене подібним чином, виглядає так же.
Це неймовірна закономірність.
Якщо ви мені скажете розмір ссавця, я можу з впевненістю в 90% розказати все про нього, його фізіологію, життєвий цикл і так далі.
Причиною цього є мережі.
Все життя контролюється мережами - починаючи з міжклітинної, далі мультиклітинної, і до рівня екосистеми.
Вам добре знайомі ці мережі.
Цей невеликий організм живе всередині слона.
Тут резюме того, про що я розказую.
В цих мережах, в самій ідеї мереж, із застосування універсальних принципів, математичних, універсальних принципів, слідують всі ці масштабування та обмеження, включаючи опис лісу, опис системи кровообігу, опис систем всередині клітини.
Одним із фактів, який я не підкреслив у вступі, є те, що системно, ритм життя сповільнюється із збільшенням розміру.
Серцевий ритм повільніший, тривалість життя більша, поширення кисню та поживних речовин через мембрани повільніше, і так далі.
Питання в тому, чи справджується це для міст та компаній?
Чи є Лондон збільшеним Бірмінгемом, який є збільшеним Брайтоном, і так далі?
Чи є Нью-Йорк збільшеним Сан-Франциско, яке є збільшеним Санте-Фе?
Невідомо. Ми це обговоримо. Але вони є мережами.
Найбільш важливою мережею міста є ви.
Міста всього лиш фізичне втілення ваших взаємодій, наших взаємодій, а також кластеризації і групування індивідуумів.
Ось тут це зображено символічно.
А ось тут масштабування міст.
В цьому дуже простому прикладі - дуже, до речі, приземленому - кількості заправок в залежності від розміру зображений таким же чином, як і приклад з біології - видно точно такий же факт.
Масштабування.
Кількість заправок в місті можна визначити за його розміром.
Нахил цієї лінії менший, а ніж лінійний.
Це і є позитивним ефектом масштабу.
Не дивно, що чим більший розмір, тим менше заправок "на одиницю".
А ось що дивовижно. Він всюди масштабується однаково.
Це європейські країни, але якщо взяти Японію, чи Китай, чи Колумбію, все те ж саме, з тим же позитивним ефектом масштабування і в такий самий ступінь.
Погляньте на будь-яку інфраструктуру - довжина доріг, довжина ліній електропередач - на що не поглянути, всюди той же позитивний ефект масштабу, що працює таким же чином.
Це інтегрована система, яка еволюціонувала, незважаючи на всі планування.
Ще більш дивовижно, що якщо поглянути на соціо-економічні величини, величини, що не мають аналогів в біології, ті, які еволюціонували, коли ми почали формувати спільноти від 8 до 10 тисяч років тому.
Зверху - залежність зарплат працівників від розміру, представлена таким ще чином.
Внизу, відповідно, ви - супертворчі - ваша зайнятість, також відображена на графіку.
Можна зауважити явище масштабування.
Однак найбільш важливим є те, що експонента, аналог тих трьох четвертих для швидкості обміну речовин, тут більше одиниці - приблизно 1,15-1,2.
Ось тут говориться, що чим ви більші, тим більше маєте "на одиницю", на відміну від біології - вищі зарплати, більше творчих людей на душу населення більше патентів, вища злочинність.
Ми розглянули все: СНІД, грип і так далі.
Ось вони зображені разом.
Ось що ми намалювали, ось дохід, ВВП -
ВВП міста - злочинність і патенти, все на одному графіку.
Можна зауважити, всі вони лежать на одній прямій.
Факт:
При збільшенні розміру міста від ста до двохсот тисяч, з мільйона до двох, з 10 до 20 мільйонів, не важливо, систематично отримується 15-ти процентне збільшення зарплат, багатства, кількості випадків СНІДу, розмір міліції, - всього, про що можна подумати.
Збільшується на 15 відсотків.
І 15 відсотків економиться на інфраструктурі.
Поза сумнівами, це і є причиною, через яку мільйон людей на тиждень переїжджають в міста.
Їх приваблюють всі ці прекрасні речі, творчі люди, багатство, дохід, ось що їх приваблює, і вони забувають про погане та жахливе.
В чому причина?
У мене немає часу розказувати всю математику, але в основі лежать соціальні мережі, тому що вони - універсальне явище.
Це правило 15-ти відсотків працює незалежно від того, де саме ви знаходитесь на планеті - Японія, Чилі,
Португалія, Шотландія - не важливо.
Завжди, всі дані показують, що вони однакові, незважаючи на те, що ці міста розвивались незалежно.
Тут є щось універсальне.
Універсальність, повторюю, це ми - ми і є місто.
Це наша взаємодія і кластеризація цих взаємодій.
Отже я повторив це знову.
Якщо ці мережі та їх математична структура, на відміну від біосистем, де ми бачили сублінійне масштабування і позитивний ефект масштабування, де було сповільнення швидкості життя при збільшенні розмірів.
Якщо це соціальні мережі з суперлінійним масштабуванням - більше "на одиницю" - тоді теорія стверджує, що швидкість життя збільшується.
Чим більше, тим швидше життя.
Зліва показана частота биття серця, з біології.
Справа - швидкість ходьби в деяких європейських містах, що демонструє це збільшення.
В останню чергу, я хочу поговорити про ріст.
Те, що було в біології, просто повторю.
Позитивний ефект масштабу дає початок такій сігмоїдній поведінці.
Швидкий ріст і потім зупинка - частина стійкості.
Подібне було б погано для економік та міст.
Насправді, один із дивовижних фактів теорії в тому, що при суперлінійному масштабуванні, починаючи зі створення багатства та інновацій, з тієї ж теорії слідує прекрасна висхідна експоненціальна крива - красиво.
Насправді, якщо порівняти її з даними, вона дуже добре сходиться з розвитком міст та економік.
Але в ній є жахлива пастка.
Пастка в тому, що ця система приречена на провал.
Вона приречена на провал з багатьох причин - мальтузіанського типу - тому що ресурсів перестане вистачати.
Як цього уникнути?
Ми вже це робили.
Ми робимо ось як, коли ми виростаємо і наближаємось до провалу - відбувається революційне відкриття і ми починаємо заново.
І ми починаємо заново при наближенні до наступного і так далі.
Існує цей безперервний цикл інновацій, який необхідний для підтримки росту та уникнення занепаду.
Однак і тут є пастка - потрібно запроваджувати нововведення все швидше, і швидше, і швидше.
Отже аналогія така, що ми не тільки знаходимось на біговому тренажері, який пришвидшується, але нам потрібно міняти тренажер все частіше і частіше.
Нам потрібно пришвидшуватись на постійній основі.
Чи можемо чи, як соціоекономічне творіння, уникнути серцевого нападу?
В останні декілька хвилин я хочу завершити запитаннями про компанії.
Погляньте на компанії, вони масштабуються.
Насправді, справа нагорі - це Walmart.
Це той же графік.
Це прибуток та активи, відносно розміру компанії, представленому кількістю працівників.
Можна було взяти продажі, все що завгодно.
І так, ось воно: після невеликих коливань на початку, коли компанії винаходять, вони прекрасно масштабуються.
Я повинен сказати, ми переглянули 23 тисячі компаній в США.
І я демонструю вам лиш невелику частину.
Вражаючим фактом про компанії є те, що їх сублінійне масштабування, як в біології, показує, що вони керуються не суперлінійними винаходами та ідеями, вони керуються позитивним ефектом масштабування.
В даному трактуванні, це бюрократія та адміністрація, і я повинен сказати, що вони прекрасно з цим справляються.
Отож якщо ви мені скажете розмір компанії, якоїсь невеликої компанії, я зміг би передбачити розмір Walmart.
Якщо він підлягає сублінійному масштабуванню, теорія стверджує, що повинен бути сігмоїдний ріст.
Ось Walmart.
Не схоже на сігмоїдний.
Це те, що нам подобається, хокейні ключки.
Але якщо ви зауважили, я змахлював, тому що дійшов тільки до 94-го.
Давайте продовжимо до 2008-го.
Червона лінія - теоретична.
Якщо би я зробив це в 1994-тому, я міг би перебачити, чим Walmart був би зараз.
Це повторюється на всьому спектрі компаній.
Ось вони.
23 тисячі компаній.
Вони всі починають, виглядають як хокейні ключки, вони всі згинаються, і вони всі помирають, як ви і я.
Дякую.
(Оплески)
Ми у Національній галереї, Лондон Перед нами відносно рання робота відомого венеційського митця, Тиціана.
У перекладі з латині іі назва означає
"Не доторкайся до мене".
Ці слова сказав Ісус Марії Магдалині коли вона побачила, що його гріб пустий.
Давайте почнемо з основи з християнської історії. З теми Воскресіння Христа.
Отже, Христа розіп'яли і похоронили.
Через 3 дні його гріб виявився порожнім.
Він воскрес.
Марія бачить порожній гріб, звертається до першого зустрічного, їй здається, що до садівника, і запитує:
Ви не бачили, що вони зробили з тілом?
Він називає її на ім'я, і вона впізнає у чоловіку Христа.
Вона потягнулася до нього, хотіла доторкнутися до нього, вона ж бачила розп'яття, для неї це було дивом, тож вона хоче доторкнутися, він відступає і каже:
Не доторкайся до мене. настав час мене відпустити.
Не потрібно затримувати моє земне втілення Я воскрес. Я більше не тут. я не такий, яким ти знала мене раніше.
Подивіться, як Тиціан передав це через композицію.
Марія Магдалина на замлі.
Фігура розміщена по діагоналі, але горизонтально по відношенню до землі.
А Христос розміщений вертикально, прямо але тіло злегка вигнуте дуже витончений вигин він майже торкається її. ухиляється, але, водночас, нахиляється над нею, наче захищає.
Частково, цю позу повторює дерево, яке переводить наш погляд вгору, нагадуючи що незабаром Христос возєднається з Богом на небесах
В цьому є щось неземне.
У цій неймовірно елегантній позі, яку Тиціан надав тілу Христа.
Ми майже відчуваємо, як Марія нахиляється, але її рука проходить крізь його тіло.
Безплотність, певним чином втілена у позі його тіла.
Погляньте на саван, який виглядає, наче плащ, навколо шиї, впав на ліву руку, і створює тінь.
Об'ємний пустий простір. Це і створює відчуття безплотності.
Так, відчуття присутності привида.
А в позі Марії Магдалини, яка лежить на землі, намагається дотягнутися, відчувається бажання побачити його знову, доторкнутися, обняти відчути його фізичну присутність.
Його обличчя виражає певну турботу за неї.
Він дивиться вниз і його погляд сповнений співчуття,
Ця сцена відбувається на фоні розкішного пейзажу. Це нагадує нам, Що на той час у Венеції було модно зображати релігійні сюжети серед красивих пейзажів.
Щоб людина могла розмірковувати над зображеними біблійними сюжетами, а око могло насолоджуватися цими красивими пейзажами.
Що це за пейзаж.
Повітряна перспектива надає простору картини холодну, яскраву глибину, мені подобається, як зображений захід сонця, ми бачимо світло, яке вибивається із хмар.
Очевидно, раніше кольори були яскравішими, особливо зелень, яка стала коричневою. Справа у фарбах, які використав Тиціан.
До складу входив оксид міді, який вицвів з часом.
Тим не менше, картина розкрита, чудова, сповнена руху, та складної взаємодії.
Це надає життя старому біблійному сюжету робить його ближчим, зрозумілішим для нас, навіть сьогодні.
Ми знаходимося в галереї Тейт Британія та роздивляємося картину Люсьєна Фрейда "Жінка, яка стоїть на фоні ганчір"я" 1988-1989 років.
Це досить велика картина, написана маслом, і як багато інших його робіт, із відвертою оголеною фігурою.
Це картина у повний зріст, вона дивно розміщена так, ніби здається, що вона лежить, і художник дивиться на неї майже згори. Більшість оголених фігур розташовані горизонтально.
Тож дивно, що вона вертикальна. Але тут ми помічаємо, що вона стоїть і нахиляється.
Це дуже незвично.
Так.
Тож вона твердо стоїть на ногах.
Але, водночас, вона відхиляється назад, чи не так?
Згідно з інтерв"ю моделі, вона нахиляється до обігрівача, який обігріває ганчір'я.
Імовірно, картину писали вночі, і це було виснажливо для неї.
Щодо Фрейда, я думаю, що все це його зовсім не хвилювало.
Я не думаю, що він навмисно намагається зруйнувати перспективу чи щось подібне.
Я думаю, що він бажав відкрити тіло саме по собі, його безпосереднє відчуття, так як усі ми маємо досвід перебування в тілі.
Він дозволяє нам напряму відчути вагу, повноту, кістки, температуру, текстуру, усі ці речі разом, дозволяє відчути це як щось безпосереднє та сильне.
Знаєш, мені найбільше впадає в око фарба.
Я бачу тіло та водночас товстий шар фарби, що майже наліплено навколо її обличчя, шиї та особливо грудей, трохи на стегнах, литках і колінах.
Та насправді обличчя майже зруйновано фарбою.
Я думаю про вражаючу традицію зображення оголеної натури в історії мистецтва, про цю ідеалізацію та красу.
І така манера роботи з фарбою дозволяє не лише виразити тіло, а й змушує нас переосмислювати всі відчуття у досить грубий і агресивний спосіб.
Це щира правда.
Знаєш, ось що ми відчуваємо:
"Я не хочу дивитися на це!".
Так.
Наша реакція миттєва та ніби інстинктивна.
Безсумнівно.
З одного боку тіло зображено дійсним і реальним. А з іншого - сильно спотвореним.
Її ступні завеликі, її права рука задовга, а передпліччя та зап"ястя занадто укорочені.
Присутнє сильне спотворення.
Коли я бачу таке спотворення в роботах Люсьєна Фрейда, я, певною мірою, бачу спробу розмістити тіло якомога пряміше, щоб воно сприймалося легше в порівнянні з фігурами з класичними пропорціями.
Тож він намагається створити реальність до тієї міри, коли одна частина може відділятися від іншої.
Тож глядач не зовсім розуміє, що тут відбувається.
Я гадаю, це правда.
Відбувається саме це.
Безсумнівно.
Вона так близько до нас. Вона відображає нас, навіть коли ми одягнуті. Ми такі, якими ми є.
Ми можемо зануритися у споглядання картини та розуміти, що вона є невід"ємною частиною музею.
І все-таки вона ніби відкриває реальність наших власних тіл.
Будучи хлопчиком я любив машини.
Коли мені виповнилось 18 мій кращий друг загинув у автокатастрофі.
Як ця.
І тоді я вирішив присвятити себе збереженню життів мільйона людей на рік.
Я ще не досяг успіху, тож це тільки доповідь про поточний стан речей, але я тут для того, щоб розповісти вам дещо про самокеровані автомобілі.
Вперше я побачив цей концепт на великих перегонах від DARPA, на яких уряд США пропонував приз за створення самокерованого авто, яке зможе їздити місцевістю навпростець.
І хоч там була сотня команд, жодна з машин не досягла мети.
Тож ми в Стенфорді вирішили побудувати інше самокероване авто.
Ми створили апаратне та програмне забезпечення.
Ми дали йому змогу вчитись від нас і запустили у вільну подорож пересічною місцевістю.
І сталось неочікуване: це стало першим автомобілем, який взагалі зміг завершити великі перегони DARPA та виграти 2 мільйони доларів для Стенфорда.
Але я й досі не врятував жодного життя.
Після цього наша робота була спрямована на побудову автомобілів, які зможуть самі їздити де завгодно -- будь-якими вулицями Каліфорнії.
Ми проїхали 140 тис. міль.
Наші машини мають сенсори, завдяки яким вони можуть бачити все навколо та приймати рішення про будь-які аспекти руху.
Це ідеальний механізм керування рухом.
Ми їздили такими містами, як це -- Сан-Франциско.
Ми проїхали з Сан-Франциско до Лос-Анджелиса по першій магістралі.
Ми зустрічались з випадковими перехожими, завантаженими магістралями, кабінами касирів цих магістралей. І це при жодній участі людини. Автомобіль їхав сам.
Насправді, поки ми їхали ці 140 тис. миль, люди навіть не звертали уваги.
Гірські траси, вдень та вночі, навіть викривлена Ломбардна вулиця у Сан-Франциско.
(Сміх)
Інколи наші машини ставали такими шаленими, що витворювали деякі маленькі трюки.
(Відео) Чоловік:
О, Господи!
Що?
Інший чоловік: вона їде сама по собі.
Себастіан Трун:
Зараз я не можу повернути життя мого друга Гарольда, втім я можу дещо зробити для всіх тих людей, які загинули.
Чи вам відомо, що автокатастрофи є першими за кількістю смертей молодих людей?
І чи уявляєте, що майже всі вони відбулись через людську помилку, а не через помилку машини, а отже могли бути попереджені машинами?
Чи ви уявляєте, що ми можемо змінити пропускну спроможність магістралей вдвічі чи втричі, якщо не будемо покладатись на людську точність під час перебування в ряду -- покращити положення авто та, таким чином, їздити трохи ближче один до одного по більш прямим траєкторіям; і забути про всі ці затори на шляхах?
Чи ви, гості TED, уявляєте, що проводите в середньому 52 хвилини на день в дорозі, витрачаючи свій час на щоденні переїзди до роботи в місто?
Ви можете повернути собі цей час.
Ці 4 мільйони годин, які витрачаються в цій країні просто так.
І це також витрати 2,4 мільйони галонів бензину.
Тож я гадаю, що існує новий погляд, нова технологія. І я дійсно дивлюсь у майбутнє, коли наступні покоління будуть згадувати нас і казати, наскільки безглуздо було, коли людина керувала автомобілем.
Дякую.
(Аплодисменти)
Я заківчив останнє відео, говорячи про план стимулювання і чи збирається він бути достатньо великим, і який його намір.
Але я трохи поспішив з думками про заощадження і ВВП і я думав, що це буде насправді добре отримати трохи більше зокрема.
Це не тільки мною придумані речі.
Так хорошим місце для старту є всього лише просто думати про наявний дохід.
І люди говорять про це не даючи вам гарне визначення.
Важливо зрозуміти, що таке наявний дохід.
Таким чином, це вікно прямо тут, це ВВП, це всі товари і послуги, по суті, весь дохід, що ми виробляємо.
Наявний дохід є по суті, сума, кінцевих товарів і послуг в руках людей.
Тож ВВП США, я не знаю, яке точне число. це в порядку, я думаю, $ 15 трильйонів
І частина з цих грошей йде на податки. Я не знаю.
Давайте скажемо, $ 3 трлн йде на податки.
І це круглі числа, але це дає вам відчуття придуманості.
Тоді, можливо, ще близько $ 1 трлн зберігається в бізнесі.
Отже,скажімо, що я Microsoft і я випускаю акції на 1 млрд доларів.
Microsoft випускає набагато більше, ніж це, але я пирускаю млрд доларів.
І я просто тримати його на банківському рахунку, що належить Microsoft.
Я не даю його моїм співробітникам.
Я не роздаю його як дивіденди акціонерам.
Я просто зберігаю його.
Тож корпоративні заощадження, скажімо, це ще 1 трлн доларів
Це обхідні числа.
А потім все, що залишилося є, по суті, наявним доходом.
Я роблю деякі спрощення тут але все,що залишилося є наявним доходом.
А суть в тому, що є в руках домогосподарств після сплати податків: наявний дохід.
Це перевіряє, що ви отримаєте після того як сплатите податки і все інше що береться з вашої зарплати,ті гроші, тобто наявний ваш дохід.
Так найцікавіше те, де цей наявний дохід був протягом останніх багато, багато років. ось тут,ця діаграма є графіком процентного вмісту чистого доходу,збереженого з 1960р
Я отримав це знову від терміналу Bloomberg
І так як ви отримали хороший орієнтиром, дозвольте мені намалювати лінію на 10%.
Тому що беру це в якості точки відліку.
Це 10% особистих заощаджень.
Насправді, ви могли б повернутися ще даліше, ніж це і ви можете бачити з 1960-х років все до 80-х років ', гоу-гоу' 80-х, люди заощаджували близько 10% їх доходу.
З чого вони отримували на це зарплату після сплати податків, вони зберігали близько 10% цього, поставлячи в банк.
І, звичайно, це пізніше моголо б бути використане для інвестицій і тому подібне
Але починаючи з початку'80-х, давайте подивимось в 1984,
Ви бачите, що люди почали економити менше і менше грошей. аж до крайніх обставин, до 2007 де, в середньому, люди не економили гроші.
Де, може, я заощадив $ 5, але хтось інший позичив $ 5.
Так, в середньому, ми не заощадили гроші.
Насправді, ми повільно знизились на мінус
І все це, це виглядає як претензія... і це може бути підтверджено якщо ви подивитеся на іншу діаграму з точки зору суми кредиту,який ми взяли..
- бо ми взяли кредит...Я думаю, є дві речі про які могли б поговорити
Ми взяли в кредит, і ми почали мати те, що я називаю "сприймаючі" заощадження,вірно?
Якщо я купую акції IBM багато люди кажуть, що я заощадив свої гроші, Я інвестував їх на фондовому ринку.
Але коли я купив акції IBM, допоки той долар, що я заплатив за акцію дойде до IBM щоб побудувати нові заводи
І це дуже рідко.
Більшість часу,той долар, який я дав, щоб купити акцію IBM просто переходить до хлопця, який продав акцію IBM.
Тож нема чистих інвестицій.
Це тільки інвестиції. це тільки заощадження,коли долар насправді йде на інвестування в деякий спосіб, побудувати новий завод або виробити новий продукт або щось.
Я думаю,більше і більше люди думали,що це були заощадження,коли насправді це не так
Може,думали,що це були збереження,оскільки позика в їх домах зростала, або їхній портфель на фондовому ринку зріс
Але це не булои фактичні сукупні заощадження
Справді,якщо що-небудь,що вони позичали всупереч тим речам,особливо беручи іпотеку
І, в середньому рівень заощаджень я спускався з року в рік тож зараз ми в 2007.Чи ви могли б сказати 2008.
Де це є виробничі потужності.
Ми, ймовірно, слід говорити про світові виробничі потужності бо так багато, що ми споживаємо насправді приходить з-за кордону, але це потужність,що подається США.Скажімо це відбувається в 2007році, це був попит
Пропозиція і попит,скажемо, були досить нерівні.
Якщо ви перейдете сюди верх ,ви побачите, що в нас було 80% завантаження,що не дивно
Тож,якщо що-небудь, ви могли б сказати, що попит був приблизно таким.
Але це хороший рівень.
Тож ви хочете бути в межах 80% завантаження
Це рівень,на якому немає гіперінфляції,але ви завантажуєте потужності досить добре
Тепер раптово, вдарила кредитна криза вдарила і все це кредит зникли.
І я зробив аргумент, що єдине, що недозволили нам зберегти ці гроші, це все більший і більший доступу до дешевих кредитів.
Кожен раз, коли ми проходили через спад, починаючи з середини 80-х років ', і далі, Рішенням уряду було зробити фінансування легшим
ФРС буде знижувати процентні ставки.
Ми б накачати більше і більше грошей в Fannie і Freddie Mac.
Ми б знизили стандарти до того рівня, щоб отримати іпотечний кредит.
Ми створили б стимули для сек'юритизації.
Ми б подивились на іншу сторону, коли Bear Stearns створюють забезпечені боргові зобов'язання або AIG пише кредитні дефолтні домовленості
І все, що зумовило фінансування.
Допоки ми не дістатися до цієї точки, де все починається підриватися
Таким чином, ви по суті маєте вимушені заощадження.
Коли люди не можуть більше пощичати, рівень заощаджень повинен йти до 10% тому що більшість з цього через те, що люди більше кредитів.
Були також група людей які, ймовірно, завжди заощаджували 10% від їхнього наявного доходу.
Але є й інша група людей, які більш, ніж компенсували це беручи кредит.
Тепер,коли вдарила кредитна криза, ви побачите рівень заощаджень ви вже побачили його з цим сплесом ось тут Норма заощаджень збирається повернутися до 10% від наявного доходу.
Тепер, якщо норма заощаджень йде назад до 10% від наявного доходу та кількість грошей, тих 10% наявного доходу, цей розрив становить 10% наявного доходу, що не може бути використаний на споживання
І давайте подумаємо наскільки це велика сума
Зараз чистий дохід США, якби я намалював наявний дохід.. це число було б ось тут, Я тільки що подивився..це близько $ 10,7трлн, скажімо приблизно $ 11 трлн.
Таким чином, це 10% від наявного доходу про який ми говорили цей розрив між звичайним середовищем,
10% від $ 11 трлн становить $ 1.1 трлн на рік попиту, який буде.
Це на рік.
Таким чином, раптово, ви збираєтеся мати розрив, де попит був перед цим і тепер попит збирається впасти сюди.
І всесь цей $1,1трлн попиту збирається зникнути, тому що креди тепер не доступні.
І тоді ви отримаєте ситуацію,де ви могли б мати низьке завантаження потужності.
На жаль, цифри завантаження потужності не повертаються до Великої депресії, і ми ймовірно,отримали б відчуття того,в який момент дефляційна спіраль точно спрацьовує
Але через $ 1,1 трнл в попиті зникає. Ви побачите цю помаранчеву лінію,яка спадає все нижче і нижче з погляду завантаженняя потужності
І це збирається знизити ціни
Те, що Обама і ФРС і всі інші намагаються зробити,це спробувати зробити цей розрив.
Тепер, всі інші не можуть позичати гроші.
Компанії не можуть позичати гроші.
Домовласники не можуть позичити гроші.
Але уряд може позичити гроші, тому що люди готові фінансувати його.
І мінімально, ФРС готова фінансувати уряд.
І так уряд хоче прийти і взяти під контроль цю слабину з цим попит і витрачати гроші самостійно зі стимулом
Тепер ми просто говорили про те, яка величина цього шоку попиту?
Це 1,1 трлн доларів на рік.
У той час як план стимулювання складає приблизно трильйон доларів.
І цей трильйон доларів не є на рік, хоча в мене є неясне відчуття, що ми побачимо більше з них спускається трубопроводу.
Цей план стимул, який просто пройшов, як очікується, будуть витрачені протягом найближчих кількох років.
Моя розповідь починається у Зімбабве разом з хоробрим наглядачем парку на ім'я Орфей та пораненою буйволицею.
Орфей подивився на буйволицю на землі, потім на мене, в мить, коли наші очі зустрілись, невимовний смуток виник серед усіх нас.
Вона була чарівно диким та невинним створінням, і Орфей підняв дуло гвинтівки до її вуха (Постріл)
І ось, саме в цей момент, вона почала народжувати.
Коли життя передчасно покинуло теля, ми оглянули поранення.
Її задня ніжка попала у восмирядну дротяну пастку.
Вона боролась за свободу так сильно і так довго, настільки, що розірвала свій таз навпіл.
Врешті-решт, вона стала вільною.
Леді та джентльмени, сьогодні я відчуваю велику відповідальність, розповідаючи вам від імені тих, котрі ніколи не могли.
Їхні страждання - мій власний біль та моя рушійна сила.
Сьогодні слова Мартіна Лютера Кінга краще підведуть підсумки.
"Грядуть часи, коли один повинен буде прийняти позицію, яка не є ані безпечною, ані політичною, ані популярною.
Але він повинен буде прийняти цю позицію, через те, що його совість каже, що це правильно".
Тому що його совість каже, що це правильно.
Наприкінці цієї розповіді я збираюся поставити вам питання.
Це питання - єдина причина, що змусила мене подолати шлях із африканської саванни та бути сьогодні тут.
Це питання очистило мою душу.
Ваша відповідь назавжди залишиться з вами.
Я пам'ятаю, коли малою дитиною дивився фільм про Чарівника з країни Оз, я ніколи не боявся відьом чи літаючих мавп.
Мій найбільший страх полягав у тому, що я виросту Левом без сміливості.
І я ріс, завжди запитуючи себе, чи дійсно я хоробрий.
Отже, роки потому, як Дороті повернулась до Канзасу, та Лев знайшов свою відвагу, я зайшов до салону татуювання та закарбував слова - "Знайти та Знищити" , у вигляді татуювання на грудях.
І я вважав, що це зробить мене великим та хоробрим.
Дорости до цих слів зайняло в мене майже десятиріччя.
У 20 я вже був водолазом-зачисником у воєнно-морських силах.
У 25 - снайпером для особливих операцій, я точно знав, скільки кліків вертикального наведення рамки моєї гвинтівки було достатньо, щоб зробити постріл у голову мішені, що рухається на відстані 700 миль.
Я точно знав, скільки грамів вибухової речовини потрібно, щоб пробити сталеві двері на відстані всього декількох метрів, не підірвавши себе або мою команду в мене за спиною.
І я знав, що Багдад був поганим місцем, і коли речі призводять до вибуху, що ж, гинуть люди.
На той час я й гадки не мав, чим займаються борці за охорону природи, ну окрім того, що обіймають дерева та дратують великі корпорації.
(Сміх)
Я знав, що вони носять дреди.
Я знав, що вони курять травичку.
(Сміх)
Мені дійсно було начхати на довкілля, та й чого я б мав перейматися?
Я був тим ідіотом, що ще сильніше тисне на гальма в машині, намагаючись збити пташок на дорозі.
Моє життя було тотально протилежним до збереження.
Я просто провів дев'ять років, займаючись такими речами в реальному житті, які більшість, граючись на Плейстешн, навіть не може уявити.
І ось, після 12 подорожей до Іраку так званим "найманцем", я отримав навички, що підходили тільки для одного: я був запрограмований знищувати.
Озираючись сьогодні на своє минуле, на все, що я скоїв та місця, де я бував, в моєму серці я тільки раз зробив істинний подвиг.
І це було просте рішення, сказати "Так" чи "Ні".
Але саме це рішення визначає мене повністю та гарантує - поділу між тим, хто я є, і що я роблю, більше ніколи не буде.
Коли я нарешті покинув Ірак, я загубився.
Так, я відчував - еее - я не мав гадки, куди я збирався йти далі в житті чи де я повинен був бути, так на початку 2009 я опинився в Африці.
На той час мені вже було 29 років.
Якось я завжди знав, що знайду ціль серед хаосу, і це сталося.
Хоча я поняття не мав, що знайду її у віддаленій частині Зімбабве.
Ми патрулювали разом, і стерв'ятники кружляли в повітрі. і коли ми підійшли ближче, то відчули запах смерті в повітрі, що висів там, як товста темна вуаль, та висмоктував кисень з наших легень.
Коли ми підійшли ще ближче, побачили великого слона, що лежав на боці зі зрізаним лицем.
І світ навколо мене зупинився.
Мене поглинув глибокий безмежний сум.
Вид вбитого таким жахливим чином невинного створіння зачепив мене як ніщо інше до того.
Я займався браконьєрством, коли був підлітком, і ці спогади я заберу з собою в могилу.
Все ж таки час змінив мене; щось всередині мене вже не повернеться.
Ніколи.
Я запитав себе:
"Чи потрібно слону лице більш за бивень на столі якогось хлопця в Азії?"
Ну авжеж, прокляття, потрібно, це виходило за рамки.
Все, що мало зміст, там і тоді було: чи буду я достатньо хоробрим покинути все в своєму житті, намагаючись зупинити страждання тварин?
Це був визначальний момент у моєму житті:
Так чи ні?
Наступного дня я зв'язався зі своєю родиною та почав продавати всі свої будинки.
Розсудливий найманець швидко набуває такі активи за рахунок надходжень від війни.
Мої збереження з тих пір я почав витрачати на заснування та розвиток Міжнародного фонду боротьби з браконьєрством.
МФББ - це чітко спрямована, правозахисна організація.
Починаючи з технологій безпілотного керування літаками до міжнародної кваліфікації для рейнджерів, ми боремось кожного дня, щоб донести військові рішення до зеленої лінії збереження природи.
Моя історія може здатися трохи унікальною, але я не збираюсь використовувати це, щоб розповідати вам про організацію, якою я керую-- з чого ймовірно можна було б зібрати непогану суму грошей.
(Сміх та оплески)
Нагадую, цей день присвячується питанню, яке я поставлю наприкінці.
Тому що для мене дурість - дістатися сюди та говорити тільки про збереження дикої природи, коли я знаю, що проблема захисту тварин набагато ширша в масштабах усього суспільства.
Через декілька років після того, як я побачив слона, я прокинувся рано вранці.
Та вже знав відповідь на питання, яке поставлю собі. Уперше я сформулював його словами:
Чи життя корови цінніше за мою насолоду від барбекю?
Бачите, я був винен весь цей час у "байдужості до страждань тварин".
Ця байдужість дуже нагадує расизм чи сексизм.
Вона включає в себе формування різних наборів цінностей, прав чи особливих поглядів людей, заснованих виключно на тому, ким або чим вони є.
Реалізація гнучкої моралі, яку я використовував заради задоволення своїх побутових зручностей, викликає в мене нудоту.
Бачите, я любив звинувачувати азіатські регіони за їхній ненаситний попит на слонову кістку та ріг носорога, шлях бурхливого економічного зростання в регіоні, який різко збільшив незаконну торгівлю дикими тваринами.
Все ж таки я усвідомив того ранку, що навіть життя, присвячене збереженню тварин, не зробило мене ліпшим за браконьєра чи за азіатського хлопця з бивнем на столі.
Як "надмірний споживач - м'ясоїд", я вважався для деяких тварин "чудовиськом".
Коли ж я насправді був чудовиськом: коли був руйнівно слухняним, рабом своїх звичок, байдужим до слів своєї совісті.
В своєму житті ми всі контактували з домашніми улюбленцями або з іншими тваринами.
Ми не можемо заперечувати наявність відчуттів у кожної тварини.
Здатність відчувати біль чи самотність.
Та боятись.
Як і ми, кожна тварина вміє висловлювати задоволення, будувати сімейні структури та задовольняти основні інстинкти та бажання.
Хоча для багатьох із нас, це обмежено глибиною нашої уяви перед істиною незручностей наших звичок.
Розрив, що існує між споживанням продукту та часом, необхідним для його доставки на ринок, є феноменом.
До тварин ставляться як до сировини та називають власністю.
Ми називаємо "вбивством" позбавлення життя людини, до того ж створення легальних і нелегальних галузей розглядалося б як катування при залученні людей.
Ми платимо людям за дії стосовно тварин, на які б ніхто з нас не наважився особисто.
Просто тому, що ми не бачимо цього, не означає, що ми не несемо відповідальності.
Пітер Сінгер - людина, що популяризувала термін 'Байдужість до страждань тварин', писав:
"Хоча відмінності між тваринами і людьми можливі, ми розділяємо вміння страждати.
Тому ми повинні розглядати ці страждання у повній мірі.
Будь-яку позицію, що дозволяє відноситись до подібних справ по-різному неможливо віднести до прийнятної теорії моралі".
У всьому світі цього року на фермерських господарствах буде вбито 65 мільярдів тварин.
Скільки життів тварин вартує життя однієї людини?
Кожен м'ясоїд у цій залі в середньому за життя з'їсть 8000 тварин.
Забруднення океану, глобальне потепління і вирубування лісів ведуть нас до наступного великого масового вимирання, і м'ясна промисловість є найбільш негативним чинником в усіх цих явищах.
Нелегальна торгівля в дикій природі є тепер однією з найбільш кримінальних галузей у світі - - поряд з торгівлею наркотиками, зброєю та людьми.
Можливість зупинити це стихійне лихо полягає в бажанні міжнародної спільноти втрутитись і зберегти вмираючий глобальний скарб.
Експерименти над тваринами -
Якщо ж тварини настільки схожі на нас, що ми можемо замінити людей, використовуючи їх, то, напевно, вони мають ті самі атрибути, через що заслуговують на захист від шкоди?
Не має значення, чи ми говоримо про фермерське виробництво, живий експорт, браконьєрство, торгівлю хутром, за логікою, для мене - це одне ігрове поле.
Страждання - це страждання, І вбивство - це вбивство.
І що безпорадніша жертва, то жахливіший злочин.
Наступного разу, коли подумаєте, що любителі тварин занадто емоційні, занадто пристрасні, або навіть трохи божевільні, запам'ятайте, будь ласка, ми дивимось на речі крізь різні лінзи.
Через декілька днів має народитися мій син.
І я замислююсь:
"В який світ він ступає?"
Чи збираємось ми бути поколінням, що визнає наші невдачі як виду?
Я вірю, що наше покоління буде засуджене за нашу моральну мужність захищати правильне.
Та кожна корисна дія потребує певного рівня пожертви.
Отже, зараз я пропоную себе без залишку тваринам.
І коли я зірву всі свої матеріальні набутки, я побачу, що я теж тварина.
Ми - сім'я.
Разом на одній планеті.
Та з п'яти мільйонів видів на цій планеті лише один має змогу визначати рівень страждання, який повинні терпіти всі інші розумні істоти.
Не має значення, їсти менше м'яса, боротись з браконьєрством чи заступатись за тих, що не розмовляють. У всіх нас є вибір.
І невеликі зміни в нашому житті означають великі зміни в інших життях.
А тепер повернемося до початку.
Причина мого перебування тут - моє питання до вас:
Наступного разу, коли ви матимете можливість змінити щось для тварин, чи будете ви достатньо хоробрими?
Так чи ні?
Щиро дякую.
Я хочу розповісти вам про те, що, на даний момент, сильно мене турбує.
Підозрюю, що багато з вас теж від цього страждають.
Коли я прогулююсь по картинній галереї, проходжу зал за залом, після 15-20 хвилин, я усвідомлюю, що вже не думаю про картини.
Я не зосереджена на них.
Натомість, я думаю про чашечку кави, яка так мені необхідна, щоб прокинутися.
Це ознаки музейної втоми.
Хто з вас теж страждає від неї?
Так!
(Сміх)
Цілком можливо, що вас вистачить на більше часу, ніж 20 хвилин, а можливо, і на менше, але я думаю, ми всі від цього страждаємо.
А ви відчуваєте при цьому якусь провину?
Щодо мене, коли я дивлюся на полотно на стіні, і я думаю, що хтось таки вирішив повісити його сюди, вважаючи, що воно гідне бути на цій стіні, а я не завжди бачу його.
Виходить, я часто його просто не помічаю.
І я покидаю галерею з сумом.
Я незадоволена собою, почуваюся винною. Починаю думати, що проблема не в картині, а в мені.
Це не добре покидати картинну галерею з таким відчуттям.
(Сміх)
Вважаю, нам потрібно розслабитись, щоб заспокоїтися.
Коли ви йдете у ресторан і проглядаєте меню, хіба вам потрібно замовляти усі страви, що у цьому меню?
Ні!
Звісно, ви вибираєте.
Чи коли ви йдете в магазин, щоб купити сорочку, невже ви будете приміряти кожну з них, чи купите усі?
Звичайно, що ні! Ви будете обирати.
І це нормально.
Так чому ж ми не можемо робити вибір, ідучи до картинної галереї?
Хіба ми повинні милуватися кожною картиною?
Я дещо змінила до цього підхід.
Є дві речі, яких я дотримуюсь, заходячи до галереї.
Спочатку, я швиденько прогулююсь по галереї, Я оглядаю усі картини, а потім виділяю для себе лише ті полотна, які, з якоїсь причини, чіпляють мене, які вразили мене.
Я поки не розумію, чому зупинилася саме біля них, але відчуваю, що щось притягує мене, як магніт вмить я забуваю про усі інші картини, і повертаюся лише до "своїх".
Тож перше, що я роблю, це вибір.
Я обираю картину.
Нехай це буде 1 з 50.
Потім я стаю перед цим полотном і розповідаю собі про нього історію.
А для чого? Думаю, у нас це вроджене, наше ДНК вимагає від нас історій.
Ми постійно розповідаємо історії, про все, тому що наш світ божевільний і хаотичний, і саме завдяки історіям ми намагаємося надати йому сенсу, трохи впорядкувати його.
Так чому б не застосувати все це і до картини?
Я приготувала такий, можна сказати, ресторанний меню-візит до картинної галереї.
Я покажу вам 3 полотна, які колись змусили мене зупинитися, і викликали бажання створити історію про них.
Перша картина не потребує представлення - це "Дівчина з перловою сережкою" Яна Вермеєра, голандського художника 17-го століття.
Це неймовірна картина.
Вперше я побачила її, коли мені було 19, і я вмить купила собі її плакат, і от уже 30 років він ще досі висить у мене вдома.
Він супроводжує мене, куди б я не поїхала, і я не втомлююся ним насолоджуватися.
Найперше, що мене вразило в цьому полотні - це використані художником прекрасні відтінки та світло, що падає на її обличчя.
Але те, що змушувало мене рік за роком повертатися до цього портрету - це суперечливий вираз її обличчя.
Я не можу сказати, щаслива вона чи сумна, і я постійно змінюю думку.
І саме це змушує мене повертатися до цієї картини.
Вже 16 років цей плакат висить у мене на стіні, і одного разу, лежачи на ліжку, я дивилась на її обличчя, і раптом задумалась, що ж цей художник зробив, щоб добитися від неї такого погляду.
І тоді я вперше усвідомила, що цей вираз обличчя дівчини насправді відображає її ставлення до нього.
Раніше це полотно було для мене просто звичайним портретом юної дівчини.
А тепер, це портрет стосунків.
І мене цікавило, які саме це були стосунки?
Я вирішила дізнатися, провела дослідження і виявила, що ми зовсім не знаємо цю дівчину.
Ми не знаємо жодну з моделей, котрі коли-небудь позували для Вермеєра, та й про нього самого ми мало знаємо.
І я зраділа.
Я можу робити все, що завгодно, можу уявити будь-яку історію.
І ось що вийшло.
Спочатку я подумала, що вона має бути в його будинку.
Звідки Вермеєр знає про неї?
Були припущення, що ця дванадцятирічна дівчинка насправді його дочка, оскільки на період написання картини, його дочці уже виповнилось 12.
Я не погодилася, адже це дуже глибокий погляд, і навряд чи дочка подивиться так на батька.
До того ж, в голандському живописі того часу відкритий рот жінки означав сексуальну доступність.
Не думаю, що Вермеєр дозволив би собі писати портрет своєї дочки в такому ракурсі.
Тому, це не його дочка, а хтось, хто фізично йому близький.
Тож, хто ще міг бути в домі?
Служниця, приваблива служниця.
Вона теж в будинку.
Яким чином вона може потрапити в майстерню?
Нам мало відомо про Вермеєра, лише те, що він одружився з католичкою, і вони жили з її матір'ю у будинку, де він мав свою власну кімнату - студію.
Також у них було 11 дітей.
Напевно, у цьому будинку панував неабиякий хаос та галас.
Якщо ви раніше бачили інші полотна Вермеєра, то, мабуть, зауважили, що усі вони тихі та спокійні.
Як йому вдалося творити спокійні картини, коли навколо шумлять 11 дітей? Він навчився усамітнюватися.
Він закривався в майстерні, перед тим кажучи:
"Нікому сюди ні ногою!
Ані дружині, ані дітям.
Тільки служниця може увійти до кімнати".
І так вона потрапляє в майстерню.
Він домігся свого. Вони разом.
І він вирішує написати її портрет.
Він просить її залишитися у своєму простому одязі.
Хоча всі або майже всі жінки на полотнах Вермеєра були одягнені або в оксамит, або в шовк, або в хутро - тобто дуже розкішні матеріали.
Вона ж була одягнена занадто просто; лише її перлова сережка впадає в очі.
Будучи служницею, вона точно не могла собі дозволити пару сережок з перлами.
Отже, якщо це не її сережки, тоді чиї?
У нас є список речей Катаріни, дружини Вермеєра.
Серед них було жовте пальто з білим хутром, жовтий і чорний корсет, і ці речі можна побачити на різних жінках, героїнях картин Вермеєра.
З цього робимо висновок, що її речі позичалися іншим жінкам.
Тому нескладно здогадатися, що і ці сережки належали його дружині.
Ось перша частина нашої історії.
Вона досить довгий час знаходиться з ним у майстерні.
Робота над картиною потребувала багато часу.
І весь цей час весь вони були наодинці.
На ній сережки його дружини.
Вона прекрасна.
Вона закохана в нього, вона заплуталась.
А чи знає про це його дружина?
Можливо, ні.
І якщо вона не знає, що ж - ось вона, наша історія.
(Сміх)
Наступне полотно, про яке я розповім - це "Хлопчик, який будує будиночок з карт" Жана-Батіста Шардена.
Цей французький художник 18-ого століття відомий своїми натюрмортами, але іноді він писав і портрети.
Він написав 4 версії цього полотна, і на кожному різні хлопчики зосереджено будують свої будиночки з карт.
Ця версія моя улюблена, тому що на інших хлопчики або занадто великі, або занадто маленькі, а на цій, як сказала б героїня казки "Три ведмеді", якраз такий, як треба.
Він ще не чоловік, але вже і не дитина.
Його невинність і досвід збалансовані, і саме це змусило мене зупинитися перед цією картиною.
Його обличчя нагадало мені портрети руки Вермеєра.
Світло падає зліва, його обличчя перебуває в центрі картини, воно осяяне світлом. і коли я розглядала це полотно, я не переставала повторювати:
"Подивися на мене, будь ласка, подивися ж".
Він продовжував дивитися на карти, і це так заворожує в цьому полотні.
Він зайнятий своєю справою і не дивиться на нас.
Для мене це і є ознака шедевру - наявність у картині якоїсь нерозгаданості.
Він ніколи на мене не подивиться.
Тож я почала замислюватись над історією, і питаю себе, якби я була на його місці, хто б міг на нього дивитися?
Точно не художник, цей варіант мені не подобається.
Це може бути хтось старший за нього, якийсь чоловік, старший слуга, і він дивиться на молодого слугу і каже:
"Подивися на мене.
Дозволь застерегти тебе від помилок у майбутньому.
Ну, поглянь на мене".
Але він так і не подивиться.
Знову ж таки, як і в "Дівчині з перловою сережкою", де немає розгадки, бо ми досі не знаємо, щаслива вона чи ні.
Я написала про неї цілий роман, так і не пізнавши, яка ж вона насправді.
У пошуках відповіді ми знову і знову повертаємося до полотна, ми у пошуках підходящої історії.
Ми знаходимо її, і ми задоволені нею, але лише деякий час. Але потім цікавість відроджується, і ми знову йдемо до полотна.
Остання картина, про яку я розповім, називається "Невідомий" невідомого художника.
(Сміх)
Це портрет когось із династії Тюдорів, куплений Національною портретною галереєю.
Вони думали, що це портрет сера Томаса Овербері, але потім виявилось, що це не так. І досі невідомо, хто це.
Якщо в Національній портретній галереї немає точної інформації про картину, то вона не така вже й цінна для них.
Вона не може висіти там, бо нікому не відомо, хто на ній зображений.
Тому, на жаль, цей сирота проводить більшість свого часу в сховищі, поряд з іншими сиротами. Багато з них - прекрасні полотна.
Я наведу три причини, чому я звернула увагу на цю картину.
Перша - розбіжність між його усмішкою і задумливими очима.
Він виглядає нещасливим, але чому?
По-друге, мене вразили його яскраво-рожеві щоки.
Він червоніє, бо пишуть його портрет!
Він, мабуть, постійно червоніє.
Що змушує його так червоніти?
І третя причина, мене привабив його камзол.
Сірий шовк, ці прекрасні гудзики.
І знаєте, що він мені нагадує?
Він нагадує мені щось м'яке і затишне, щось на кшталт ковдри на ліжку.
Дивлячись на нього, я все думала про ліжко, його червоні щоки і, звичайно, про секс. І я подумала: може, він саме про це думає?
І, якщо я складаю цю історію, то яким буде її кінець?
Про що міг хвилюватися молодий Тюдор?
Я подумала: наприклад, візьмемо Генріха VIII.
Він міг думати про спадщину, і про свого спадкоємця.
Хто ж успадкує його ім'я і стан?
Ви складаєте усе це разом, і ось вам історія, яка все пояснює. Але вона змушує вас повертатися знову і знову.
Ось вам історія.
І вона дуже коротка.
"Червонощокий".
Я досі ношу білий камзол з парчі, що Кароліна подарувала мені.
У нього простий високий комір, зйомні рукави і гудзики з крученої шовкової нитки. Він дуже добре зшитий і дає відчуття затишку.
Він змушує мене думати про ковдру на величезному ліжку.
Можливо, для цього він і створений.
Вперше я одягнув його на вишуканий обід, який її батьки влаштували на нашу честь.
Я почав червоніти ще до того, як встав виголошувати промову, я знав це.
Я завжди багато червонію: від фізичних навантажень, від вина, від емоцій.
У дитинстві мене дражнили і сестри, і школярі, всі, крім Джорджа.
Тільки Джордж міг називати мене Червонощоким.
Я більше нікому не дозволяв.
Йому вдавалось вимовляти це якось м'якше.
Коли я виголосив промову, Джордж не почервонів, а зблід, як мій камзол.
Він не повинен був дивуватися.
Це була звична річ, що я таки коли-небудь одружуся на його кузині.
Проте було важко чути слова вимовленими уголос.
Але важче було мені їх промовляти.
Потім, я зустрів Джорджа на терасі з видом на сад.
Він пив весь вечір, але все ще був блідий.
Ми стояли і дивилися, як служниці зрізають салат.
"Як тобі мій камзол?", - запитав я.
Він глянув на мене.
"Здається, що комір душить тебе".
"Ми продовжуватимемо бачитися, - наполіг я.
"Ми будемо разом полювати, грати в карти, ходити до суду.
Нічого ж не зміниться."
Але Джордж мовчав.
"Мені уже 23 роки, мені вже час одружуватися і народити спадкоємця.
Усі очікують цього від мене."
Джордж випив ще один келих червоного вина і повернувся до мене.
"Вітаю тебе з майбутнім весіллям, Джеймс.
Я впевнений, що ви будете щасливі разом."
Він більше ніколи не називав мене Червонощоким.
Дякую.
(Оплески)
Дуже дякую.
(Оплески)
Ви дивитися Інтенсивний курс всесвітньої історії і сьогодні ми поговоримо про Ірак.
Ні, це ніби-то розумний глобус, ми поговоримо про Месопотамію!
Мені подобається Месопотамія, тому що вона допомогла створити мої дві найулюбленіші речі: письмо та податки.
Чому мені подобаються податки?
Тому що до податків, єдиною турботою була лише смерть.
Містере Грін!
Містере Грін!
Ви знаєте, що ви згадали Марка Твена?
Я не згадував Марка Твена, Я з минулого.
Я згадав Бенджаміна Франкліна, який, можливо, згадувався, на жаль, під ім'ям драматурга Крістофера Баллока.
Послухай, ти може і розумне дитя, але я розумніший.
До речі, сьогоднішня ілюстрація вказує на те, що "око за око" робить наш світ однооким.
Отже, близько 5000 років тому, на землі "Месос" чи між річками Тигр та Єфрат "Потамос" почали з'являтися нові міста, як і в нашого давнього друга - Долині індійських річок.
Ці міста Месопотамії були залучені у форму соціалізму, де фермери вносили агрокультури до громадських складів, із яких працівники, такі як металурги, будівельники, "чоловіки-моделі" чи будь-хто отримували єдину заробітню плату за видом своєї діяльності.
Отже в основному...
Містер Грін! Містер Грін!
Там справді були чоловіки-моделі?
Можете показати Блу Стіл?
Оу, молодша версія мене, як же я тебе ненавиджу.
(сміється)
Оу, це приниження, я постраждав за вас, люди.
Це була моя найкраща Блу Стіл, це було все на що я здатен.
Отже, в будь-якому разі, якщо ви жили у місті, ви могли бути кимось іншим аніж пастухом та дякувати за це прото-соціалізму, та бути впевненими в тому, що ви їсте...
Стен, ми якось можемо змінити глобус?
Мені здається, що цей діапазон не зовсім підходить.
Так набагато краще.
Як ви знаєте, хорошого історика можливо впізнати за кількістю його глобусів.
Але навіть через це ви не повинні притримуватися стада, багато людей не хочуть цього та одна річ, яку породила Месопотамія - це вічний конфлікт між селом та містом.
Як ви бачите, це чітко пояснюють деякі відомі твори мистецтва, такі як "Селюки в Беверлі-Хіллз" та "Позбавленні" а також відверте визнання між Енкіду та Гільгамеш в поемі "Гільгамеш".
"Гільгамеш" - це найстаріший відомий літературний твір і я не буду псувати його для вас; у відео є посилання на цю поему, але вистачить і того, що це розкриття карт між селом та містом, місто перемогло.
Отже, як же виглядає місто-держава?
Давайте поглянемо на одне місто-державу, рідне місто Гільгамеша - Урук, в хмаринці думок.
Урук було містом-фортецею із великою системою каналів та кількома монументальними храмами, які називалися зіккурати.
Спочатку жерці храмів мали всю владу, тому що вони могли спілкуватися безпосередньо з богами.
А це був досить корисний талант, тому що боги Месопотамії були смутними та досить відвертими... згідно з "Гільгамеш", колись вони розлютилися на нас, тому що ми надто сильно шуміли, коли вони намагалися заснути, тому вони вирішили знищити все людство за допомогою повені.
Тигр та Єфрат почали виходити із своїх берегів, але Месопотамія - не індійська долина, із її регулярними повенями та легким зрошенням;
Багато рабської праці знадобилось, щоб зробити Тигр та Єфрат придатними для легкого зрошення. Важко було з судноплавством, а повені були непередбачувані та жорстокі.
Непередбачувані та жорстокі.
О, Тигр та Єфрат, як ви нагадуєте мені мою дівчину із коледжу.
Отже, я маю на увазі, що регіон був схожий на "йо-йо": між руйнівною повенню та жахливою посухою, це призвело до того, що люди вірили в те, що боги - створіння спонтанні та примхливі, і що будь-які жерці, які зможуть здійснити ритуали, котрі заспокоять богів, будуть дуже корисними людьми.
Але десь через 1000 років після будівництва першого храму, ми знаходимо у такому місті як Урук, конкурентну будівлю - палац.
Відповідальність за благополуччя та успіх суспільного укладу перейшло від богів до людей, зміна влади гойдалася туди-сюди протягом усієї історії людства до, мабудь, сьогодення.
Але результатом цих подій є королі, які, можливо, колись були воєначальниками чи багатими землевласниками чи виконавцями псевдо-релігійних ролей. Найчастіше за допомогою одруження, "священного шлюбу", як спадок через шлюб із верховною жрицею храму якогось міста.
Отже, жреців змінили королі, які згодом проголосили себе священними.
Дякую, Хмаринко думок.
Отже, як ми дізналися, що королі отримували трон від шлюбу із панянками-жрицями?
Тому що вони зробили "відвертий запис відео" та відправили його в інтернет.
Ні! Тому що є письмова згадка.
Месопотамія дала нам письмо, особливо, таку форму письма, як клинопис, який був створений навмисне, він не має прихильників чи будь-чого, але допомагав вести облік, такий як наприклад, скільки бушелів пшениці обміняли на скількох кіз.
Я не жартую, існує багато клинописів про пшеницю і кіз.
Я не думаю, що ви можете переоцінити важливість письма, але давайте виділимо три пункти.
По-перше, писати та читати - це речі, які не кожен може робити.
Отже, вони створили клас відмінностей, які існують і сьогодні.
Замовлення на кормові рослини були переважно однаковими, але месопотамці мали рабів та вони вони грали у щось схоже на поло, тільки замість верхової їзди на конях, вони їздили на людях.
Та мова письма зіграла важливу роль у збільшенні відмінностей між класами суспільства.
По-друге, як тільки письмо зображувалося завдяки малюнкам, ми маємо актуальну історію замість вгадування та археології.
Та третє, без письма, я б не мав роботи, отже, я персонально вдячний Месопотамії за роботу, напівлежачи на моєму La-Z-Boy.
Але чому письмо виникло саме в Месопотамії?
Добре, родючий півмісяць, поки не став родючим, він мав у всьому недостаток.
Для того, щоб отримати метал для інструментів чи камінь для скульптур чи дерево для спалювання,
Месопотамія повинна була займатися торгівлею.
Торгівля, в першу чергу, зробила Месопотамію першим у світі територіальним царством, яке стане дуже важливим та яке завершили Габсбурги.
Таким чином, період міста-держави в Месопотамії проіснували до 2000 до н. е., можливо тому, що посуха та зміна течій річок дали можливість пастухам-кочівникам прийти та зайняти екологічно ослаблене місто, та згодом кочівники оселилися в місті як у своєму власному, як вони зажди і робили, якщо б не...зачекайте...ви монголи.
(музика) Це нове місто-держава Месопотамія було дуже схоже на попереднє, воно також мало храми та письмо та їх власні возвеличувальні історії, але вони відрізнялися найголовнішим.
По-перше, це перші прояви прото-соціалізму, які були замінені на щось, що схоже на приватне підприємство, де люди можуть виробляти скільки продукції, скільки вони хотіли, до тих пір, поки не з'явилися податки для уряду.
Ми кажемо багато поганих речей про податки, але вони насправді дуже важливі для створення соціального устрою.
Вони також відрізнялися своєю політикою, тому що хлопці які були вождями племені стали повноправними королями, які намагалися розширити свої володіння за межами міста та також намагалися передати свою владу своїм синам.
Найвідоміші із перших монархів - це Хаммурапі, чи як я пам'ятаю його із уроків історії у середній школі: "Молот Абі".
Хаммурапі керував новим царством Вавилон з 1792 до н. е. до 1750 до н. е.
Основним недоліком правління Хаммурапі був його відомий Кодекс законів, який закріпляв все, від заробітньої плати водіїв волів до покарання за виколотне око, має бути виколоте око.
Кодекс законів Хаммурапі міг бути наскільки суворим, що, якби будівельник побудував погану будівлю, а згодом син власника помер би від обвалу, покаранням за це була б страта сина будівельника.
А діти такі:
"Це ж не чесно!
Я ж лише дитина.
Що я міг зробити? Ви повинні вбити мого батька!"
Все, що ми можемо сказати про Кодекс законів Хаммурапі, так це те, що він доніс до нас нове значення фрази "посилити покарання", але це лише припущення невинуватості.
Та в Кодексі законів, Хаммурапі намагався зобразити себе із двох сторін, що може здатися знайомим: пастух та батько.
"Я - пастух, який приніс мир.
Моїм доброзичливість затьмарила все місто, я тримаю людей Шумера і Акадда у своєму безпечному колі".
Отже, знову ми зустрічаємо правління, яке виступає на захист громадського порядку. Із зсувом до людей, а не богів, що є важливим, але не переживате, це все в минулому.
Навіть якщо територіальні царства, такі як Вавилон, мали б більше влади, ніж інші міста, які утворилися згодом, та навіть якщо б Вавилон був містом із найбільшим населенням світі напротязі правління Хаммурапі, він би не був насправді могутнім та згідно з шаблоном, незабаром його захопили б кочівники кассити.
Єдине, щодо територіального царства, то це те, що плату податків вони покладали на бідних людей та забезпечили працю та обслуговували армію, все це змусило вас не сильно любити царя, отже якщо ви бачили будь-якого кочового завойовника, ви мали бути, як: "Ей, кочовий завойовник!
Йди сюди!
Ти, здається, кращий, ніж попередній".
Гаразд, так відбувалося до тих пір, поки не прийшли асирійці.
Асирійці заслужили репутацію, як жорстокі хулігани в Месопотамії.
Асирійці дали нам перший приклад, мабуть, найголовнішої та найнадійнішої форми політичного устрою в історії світу, а також в історії Зіркових воєн - імперію.
Найбільшлю проблемою імперії було те, що за визначенням імперії були неоднорідними та багатоетнічними, тому їх було важко об'єднати.
Отже, починаючи десь з 911 році до н. е., нео-Асирійська імперія розрослася від рідних міст Ашур і Ніневія до всієї Месопотамії, східного узбережжя Середземного моря та навіть в 680 р. до н. е. до Єгипту!
Їм це вдалося завдяки жорстокій, страхітливій та ефективній армії, яка тільки могла існувати.
Більше прикметників, що описують мою дівчину із коледжу.
З іншої сторони, армія мала власну систему відбору.
Генералів не обирали, опираючись на те, ким був його батько. Їх обирали, базуючись на тому, наскільки вмілими вони були в "генеральстві".
Стен, хіба "генеральство" - це слово?
Дін-дін-дін!
Також, вони були дуже підлими, так як вони вислали сотні та тисячі людей, відокремивши їх від їх власної землі та сімей, а також відправляли вмілих працівників туди, де вони були більш потрібними.
Нео-Асирійцям подобалося знаходити повстанців та відсікати їм різні частини тіла.
Особливо, носи через деякі причини.
Пограбування, мародерство чи тортури, все це робилося в ім'я Ашшур, великого бога нео-Асирійців, який був їх священним королем.
Ашшур, через короля, змушує світ існувати та доки будуть продовжуватися завоювання, доти буде існувати світ.
Але якщо навіть завоювання закінчаться, прийде кінець світу та будуть ріки крові, сльози та скрегіт зубів.
Ви ж знаєте як відбувається апокаліпсис. Асирійці поширювали цю думку по світу з пропогандою про щось подібне на монументальну архітектуру та читання про те, як шанобливий король був на громадянських святах, все це було створено, щоб надихнути підданих імперії.
Це нагадало мені, що вже час для відкритого листа. (звук коліс)
Відкритий лист до слова "шанобливий":
Але спочатку давайте подивимося, що в нас сьогоді у секретній скринці,
Стене, це жовтий брусок урану?
Ви ніколи не знайдете цього в Месопотамії.
Серед більшості сучасних англомовних людей, я мабуть, люблю тебе найбільше.
Щодо тебе, любе "шанобливий", це є шанобливим так шанобливо шанобливим, як бути шанобливим.
Отже, ми дійсно втратили те, що означає "шанобливий".
Ти вже не круте слово, ти жахливе і чудове.
Ти колінний вигин, грудні підтяжки, страшні зустрічі із чимось дійсно іншим, чимось що може і розчавити, і благословити нас.
Це страх, та я вибачаюся за те, що я образив тебе.
Але серйозно, ти шанобливе.
З найкращими побажаннями, Джон Грін.
Отже, що ж сталося із асирійцями?
Гаразд, спершу вони розширили свою імперію за межі своїх володінь, що зробило керування неможливим.
Але більш можливим є те, що коли все ваше бачення базується на думці, що скоро буде аполікапсис, якщо ви програєте хоч одну битву та коли потім ви програєте одну битву, бачення всього світу просто вибухне.
Це, в дійсності і відбулося та в 612 році до н. е., місто Ніневія було врешті-решт завойоване та нео-Асирійська імперія завершила своє існування.
Але ідея імперії тільки починалася.
Наступного тижня, ми поговоримо про мумій... оу, я мав сказати щось інше?
От лихо, я лише хотів поговорити про мумій.
В будь-якому разі, ми будемо говорити про...
Судан. Ні! Чорт побери!
Насправді ми поговоримо про...Єгипет.
Дякую, розумний глобусе.
Ця картина дуже мені подобається і коли ви дивитесь на щось таке,як американський прапор, то здається розумієте суть, тобто, це настільки потужна робота яка говорить про багато речей.
Якщо ви американець/-ка, то цей прапор, перед вами досить часто, якщо ні,то вам все одно доводиться його бачити відносно часто та ймовірно,полотно щось таки хоче донести до вас
Проте,картина зображена у такому старовинному стилі,що я не в змозі повністю чітко прояснити її, не скажу,що робота суперечить моїй філософії в якомусь глибокому сенсі, але здається,я розумію зміст картини на базовому рівні і те,що тут відбувається і ось чому, на мою думку полотно є таким популярним, воно прикрашало обкладинки моїх книг з історії,коли я вчився у вищій школі, а також футболки.
Гадаю,ти цілком правий.
На мою думку Джонс зрадів,якби почув, що ти щойно сказав.
Я думаю,він хотів щоб ця картина пробуджувала різноманітні роздуми у глядача.
Тобто те,що митець нам показав, не зовсім прапор, а швидше дзеркало,правда ж?
Оскільки, це настільки могутній символ. І ми всі підходимо до цього із цілим багажем особистих переживань, тож для кожного картина має різне значення.
Тут митець зобразив дуже нейтральне поле, тож давайте поглянемо на роботу ближче.
Ми не дивимось на копію американського прапора, чи на власне прапор із тканини, а взагалі, деякі критики тоді цікавились:
"Що це? справді картина,чи прапор?" іншими словами-чи це зображення прапора, чи сам прапор?
Звичайно, щось таке символічне,як прапор може підняти такі запитання, що на мою думку є однією з причин, того у чому був зацікавлений Джонс але давайте поглянемо на хвильку на картину.
Це об'єкт,що знаходиться на кілька дюймів віддалений від стіни, також можна бачити полотно зверху на фанері, тож сама картина виглядає, як мілка коробка.
Пізніше,коли глянути на поверхню полотна, над яким важко працювали, можна побачити,що фарба не олійна, чи навіть більше,не акрилова, а картина намальована у техніці енкавстика, котра датується ще з часів древнього Єгипту і яку Джонс відродив.
Люди колись застосовували цю техніку, але вона є давньою,напівпрозорою і поверхня картини стає вкрита грудками, але разом з тим ви можете бачити картину наскрізь,тож коли ви дивитесь на цю шорсткувату поверхню із воску,то можете вгледіти шматочки газет.
Вони розірвані,тому ви не зможете прочитати що там написано. Там немає якоїсь тривалої історії, але є цей пігмент,цей віск на поверхні сміття нашого з вами політичного буття.
-Так,і гадаю ось чому,ви,народе просто блискуче справляєтесь пояснюючи це мені.
Я маю на увазі,ця картина справді мені подобається, особливо через свою текстуру і що це не копія, а, ручна робота і тут ці шари, картина справляє потужне враження.
Коли ви дивитесь просто на копію прапора, це спрощує ваше уявлення про країну, про її історію, чи які погляди вона представляє.
А коли ви поглянете на цю картину,так там зображений прапор Америки, але ви починаєте розуміти,що приховується в контексті Америки, історія Америки,сила Америки,будова Америки,
Тож на мою думку,картина виконує своє призначення бездоганно і багато глядачів, навіть скептики сучасного мистецтва, можуть бути враженими твором.
Я гадаю,що люди відчувають багато чого, коли дивляться на полотно, вони відчувають всю силу,зв'язок із американською нацією,на картині зображено дедалі більше ніж просто задум у червоному,білому та синьому кольорах.
І я думаю,ти маєш рацію.
Я вважаю,що Джонс скористався можливістю переосмислити поняття мистецтва. І мистецтво може по-справжньому відтворювати дійсно складні речі.
І не обов'язково, через старанне виконання чи зображення предметів на столі чи людського обличчя, але через таку символічну мову, насправді,натяк,котрий відображає складну історію Америки.
Абсолютно вірно.
Ми говоримо багато про безліч справді відомих художників проте,я все-одно думаю,що це одна з картин, в якій мені не потрібно багато контексту, щоб справді її оцінити, а перейти на наступний рівень розуміння...
І чи був Джаспер Джонс одним з перших,хто намалював таку потужну картину,як американський прапор,і потім переправляв свої роботи таким чином?
Саме так. І, до речі, картину виконано ще до появи течії поп-арту. І так само ідея митця перетворити полотно і пензель на глядацьку форму,котра закріпилась- це неймовірно.
Тільки подумати,від чого художник відмовляється Речі,які ми найбільше цінуємо у живописі, стосуються переважно вибору художником бажаного кольору,композиції і всього,що стосуються цього.
І все що вище перераховано є основою, на яку митець навіть не звертає уваги. Але водночас,це і не є повністю прапором, так само як і не є його відтворенням.
І в цьому автор просто ходив по лезу ножа.
-Мені дивно,оскільки, ми говорили про традиційне мистецтво, Якби розмова йшла про 500-800 років тому, де всі види мистецтва були образотворчими, у добу Ренесансу, на відміну від сучасного мистецтва,яке завжди стосувалось якихось ідей та змушувало нас подумати.Тому, картина підпадає під пізнішу категорію.
Справді...Не знаю,можливо це мені одному здається,але робота пробуджує щось в мені, щось естетичне,щось таке ж потужне,як будь-яка із робіт. Очевидно,картина як американський прапор може викликати дуже потужні емоції, але тільки в тому напрямку,в якому, робота була задана,що також викликає відчуття і силу,яких я ще не переживав, переглядаючи інші сучасні роботи
Джонса "Прапор",1954-55 Переклад на українську: Сеньковська Зоряна.
Додати: 5х у квадраті плюс 8х мінус 3 Плюс 2х у квадраті мінус 7х плюс 13х
Тобто насправді ми повинні додати два многочлени.
Другий многочлен можна відразу спростити.
В ньому є два подібних члени.
2х у квадраті не один з них, в цьому многочлені немає інших членів з х у квадраті. Але в нас є -7х і ще +13х.
Ми можемо додати ці два члени.
Скільки буде -7 чогось плюс 13 того самого?
Або, інакше, чому дорівнює 13х мінус 7х?
13 чогось мінус 7 того самого?
Це буде 6х.
Та ще оці 2х у квадраті.
Цей многочлен спростився до 2х в квадраті плюс 6х.
Тепер ми додамо перший многочлен.
Ми можемо переписати цей многочлен під цим многочленом.
Я запишу подібні члени один під іншим. Члени з однаковою змінною піднесеною до однакового степеня.
Тут у нас х у квадраті, х у квадраті. Давайте запишемо 5х в квадраті ось тут.
Тут у нас х у 1-му степені та х у 1-му степені. Запишемо 8х ось тут.
В першому, записаному жовтим, многочлені немає сталого члена.
Тобто немає членів при х в нульовому степені.
Або константи, але вона є тут. Просто запишемо мінус 3.
Ми можемо додати ці многочлени.
Маємо 2 х у квадраті плюс 5 х у квадраті.
2 чогось плюс 5 чогось разом буде 7 того ж.
Отримали 7х у квадраті.
Тепер додаємо до 6 чогось 8 того самого. Разом буде 14 того ж.
Якщо в нас є 6х і нам дали ще 8х, у нас буде 14х.
Тут в нас більше нічого немає. Якщо ми додамо нічого до -3, отримаємо просто -3.
Наш вираз спростився до 7х в квадраті плюс 14х мінус 3.
Коли мені було двадцять з чимось, я познайомилась зі своїм найпершим клієнтом із психотерапії.
Я була аспіранткою клінічної психології у Берклі.
Цій жінці було 26 і звали її Алекс.
Отож, Алекс прийшла на перший сеанс у джинсах та великій широкій майці, всілась на диван у моєму офісі, скинула взуття, і сказала, що прийшла поговорити про проблеми з хлопцями.
Мені полегшало, коли я це почула.
Першим клієнтом моєї одногрупниці був підпалювач.
(Сміх)
А мені попалась двадцятирічна, яка хотіла побалакати про хлопців.
Я думала, що це мені під силу.
Але я не впоралась.
Слухаючи кумедні історії, котрі Алекс розповідала під час сеансів, мені було просто лишень кивати головою та сподіватись, що проблема вирішиться сама собою.
"Тридцять - це нові 20", повторювала Алекс, і я вважала, що вона має рацію.
Працюють пізніше, одружуються пізніше, дітей заводять пізніше, навіть помирають пізніше.
Двадцятирічні мали купу часу.
Та незабаром мій керівник змусив мене відчитати Алекс за її особисте життя.
"Так, вона могла б зустрічатись з кимось кращим, вона спить з якимось бовдуром, але ж вона не збирається за нього заміж".
Тоді мій керівник відповів:
"Ще ні, але за наступного може й вийти.
Крім того, найкращий час працювати на шлюбом Алекс - до її одруження".
Це те, що психологи називають моментом "Ага!"
Саме в ту мить я зрозуміла, що 30 - це не нові 20.
Так, люди влаштовують своє життя пізніше, ніж колись, але це не означало, що 20-ті роки Алекс - це час розслабитись у плані розвитку.
Це перетворило 20-ті роки життя Алекс на ударну точку в плані розвитку, а ми сиділи та відкидали її.
Саме тоді я зрозуміла, що таке безневинне нехтування було справжньою проблемою та мало серйозні наслідки не лише для Алекс та її особистого життя, але й для кар'єри, сім'ї та майбутнього усіх двадцятирічних.
50 мільйонів двадцятирічних проживає зараз в Америці.
Ми говоримо про 15 відсотків населення, або про 100, якщо взяти до уваги, що ніхто не стає дорослим, не пройшовши спочатку через двадцяті.
Підніміть руки ті, хто проживає свій третій десяток.
Я справді хочу бачити, скільки тут двадцятилітніх.
Ого! Чудово.
Якщо працювати з двадцятилітніми, Вам подобаються двадцятилітні, Ви втрачаєте сон через двадцятилітніх, хочу бачити - Гаразд.
Чудово, третій десяток має велике значення.
Тому, я спеціалізуюсь на двадцятилітніх, бо вірю, що абсолютно кожен із цих 50 мільйонів двадцятирічних заслуговує знати те, що психологам, соціологам, неврологам та спеціалістам із плідності уже відомо: третій десяток у житті людини - це один із найпростіших, проте найбільш трансформаційних періодів, коли ми можемо щось зробити у плані роботи, кохання, свого щастя і може навіть світу.
Це не моя думка.
Це факти.
Нам відомо, що 80 відсотків найбільш визначальних моментів життя відбуваються до 35 років.
Це означає, що вісім із 10 рішень, переживань та моментів "Ага!" , котрі визначають Ваше життя, відбудуться до 35 років.
Не панікуйте ті, кому за 40.
З цими людьми, гадаю, все буде гаразд..
Ми знаємо, що перші 10 років кар'єри мають визначальний вплив на те, скільки грошей людина зароблятиме.
Ми знаємо, що понад половина американців одружені або проживають чи зустрічаються з майбутніми партнерами до 30 років.
Ми знаємо, що у мозку відбувається його другий та останній стрибок у рості у 20 з чимось, бо він оновлює себе для дорослого життя, це означає, що що б ти не хотів змінити в собі - зараз саме час це змінити.
Ми знаємо, що особистість змінюється більше, коли тобі за 20, ніж у будь-який інший час у житті, і ми знаємо, що кульмінація жіночої здатності народжувати - у 28 і все стає важчим за 35.
Тому коли тобі 20 - це час вивчати своє тіло та його функції.
Коли ми думаємо про розвиток дитини, ми всі знаємо, що перші п'ять років - критичний період для мови та утвердження в мозку.
Це час, коли Ваше звичайне щоденне життя має незвичайний вплив на те, ким Ви станете.
Але ми нечасто чуємо про розвиток дорослого і про те, що наші 20 років є критичним періодом розвитку дорослого.
Люди не чують цього у 20 років.
Газети багато говорять про те, що розклад дорослого життя змінюється.
Вчені називають 20 років продовженою юністю.
Журналісти вигадують дурні прізвиська для двадцятирічних на кшталт "твікстери" і "діторослі".
Це правда.
Як культура, ми звели до банальності визначальне десятиріччя дорослого життя.
Леонард Бернстайн сказав, що для того, щоб досягнути багато потрібен план і не зовсім достатньо часу.
Чи це не правда?
То що Ви думаєте трапляється коли Ви гладите двадцятирічного по голівці і кажете:
"Ти маєш 10 додаткових років, щоб почати своє життя?"
Нічого не трапляється.
Ви вкрали у цієї людини її поспіх та амбіції, і зовсім нічогісінько не трапляється.
І тоді кожного дня розумні, цікаві двадцятирічні - такі як ви або як Ваші сини чи дочки - приходять у мій офіс і кажуть щось таке:
"Я знаю, що мій хлопець недостатньо хороший для мене, але ці стосунки не мають значення.
Я просто вбиваю час".
Або вони кажуть:
"Всі говорять, що як тільки я почну працювати до тридцяти років, все в мене буде добре". Але тоді це починає звучати так:
"Мої 20 років майже скінчились, а я не маю чим похвалитися.
Я мав краще резюме у той день, коли закінчив коледж".
А тоді це починає звучати так:
"Побачення у мої 20 були як "музичні стільці".
Всі бігали навколо і веселились. А пізніше, десь біля 30, музику неначе вимкнули, і всі почали сідати.
Я не хотіла бути єдиною, хто залишився стояти, тому деколи я думаю, що вийшла за свого чоловіка, бо він був на найближчому до мене стільці у 30 років".
Де є тут двадцятирічні?
Не робіть такого.
Гаразд, це звучить трохи зухвало, але не робіть помилки, ставки дуже високі.
Коли багато Ваших ровесників перетнули за 30,
Ви потрапляєте під величезний тиск тридцятирічних, щоб ривком почати кар'єру, вибрати місто, супутника життя і мати двох або трьох дітей у набагато коротший період часу.
Багато з цих речей є несумісні, і як дослідження якраз починають показувати, їх важче і більш стресово робити всі одразу у 30 років.
Криза середнього віку епохи 2000-х - це не покупка червоної спортивної машини.
Це усвідомлення, що ти не маєш роботи, якої хотів би.
Це усвідомлення, що ти не маєш дитини, якої хотів би. Або не можеш подарувати своїй дитині братика чи сестричку.
Занадто багато тридцятирічних та сорокарічних дивляться на себе та на мене, сидячи у кімнаті, і говорять про свої 20 років:
"Що я робив?
Про що я думав?"
Я хочу змінити те,що двадцятирічні роблять і думають.
Ось історія про те, як це можливо.
Це історія про жінку на ім'я Емма.
У 25 Емма прийшла у мій офіс, бо у неї, з її слів, була криза особистості.
Вона казала, що думала про роботу у сфері мистецтва або розваг, але ще не вирішила, тому вона провела останні кілька років офіціанткою.
Тому що це було дешевше, вона жила із хлопцем, який показував свій характер більше ніж амбіції.
І так як її 20 років були важкими, її попереднє життя було навіть важчим.
Вона часто плакала на наших сеансах, але потім брала себе в руки і казала:
"Ти не можеш вибрати сім'ю, але можеш вибрати друзів".
Одного дня Емма зайшла, обхопивши голову руками, і ридала майже годину.
Вона щойно купила нову адресну книжку і провела ранок, заповнюючи контакти, а тоді натрапила на порожній аркуш після слів
"Дзвонити у разі надзвичайної ситуації".
У неї була майже істерика, коли вона поглянула на мене і сказала:
"Хто допоможе мені, якщо я потраплю в автокатастрофу?
Хто подбає про мене, якщо я матиму рак?"
У цей момент я ледве стрималася, щоб не сказати "Я".
Але Еммі не потрібен був терапевт, хай який турботливий.
Емма потребувала кращого життя, і я знала, що це був її шанс.
Я навчилася надто багато з того часу, як уперше працювала з Алекс, щоб сидіти склавши руки, поки визначальний період Емми просто минав.
Тому протягом наступних тижнів та місяців я говорила Еммі три речі, які кожен двадцятирічний, чоловічої чи жіночої статі, заслуговує почути.
По-перше, я сказала Еммі забути про кризу особистості і набути трохи капіталу особистості.
Під капіталом особистості я розумію щось, що додає тобі цінності.
Зробити щось, що є внеском у того, ким ти можеш бути далі.
Я не знала, як розвиватиметься кар'єра Емми у майбутньому, однак цього ніхто не знає, натомість я впевнена: капітал особистості породжує капітал особистості.
Тому зараз час для тієї роботи за кордоном, того стажування, того початку, який ти хочеш спробувати.
Я не відкидаю при цьому пошуки себе, однак недооцінюю пошуки, які не мають ваги, які, до речі, не є пошуками.
Це зволікання.
Я сказала Еммі спробувати іншу роботу і зробити її вартісною.
По-друге, я сказала Еммі, що міське плем'я переоцінюють.
Найкращі друзі зможуть підвезти Вас до аеропорту, але двадцятирічні, які тримаються разом з однолітками та однодумцями, обмежують своє коло спілкування, те, що вони знають, як думають, як говорять і де працюють.
Нова частина капіталу, новий хлопець чи дівчина майже завжди приходять з-за меж внутрішнього кола.
Нові речі походять з так званих слабких зв'язків - наших друзів або друзів друзів.
Тому половина двадцятирічних є не- або недо- працевлаштовані.
Утім інша половина працює - і саме завдяки слабким зв'язкам можна опинитися у цій групі.
Половину нових робіт люди знаходять не в газетах, тому звернення до боса Вашого сусіда - це спосіб отримати таку роботу.
Це не обман.
Це принцип поширення інформації.
Нарешті, Емма вірила, що не можна вибирати сім'ю, але можна вибрати друзів.
Це було правдою, коли вона росла. Але двадцятирічна Емма незабаром сама вибиратиме сім'ю, коли знайде пару і створить власну сім'ю.
Я сказала Еммі, що час вибору сім'ї настав.
Може Ви думаєте, що у 30 краще осісти, ніж у 20 чи навіть 25, і я погоджуюсь із Вами.
Але вхопити першого-ліпшого, з ким Ви живете або спите, коли всі на Facebook починають йти до вівтаря - це не прогрес.
Найкращий час працювати над своїм шлюбом - перед шлюбом, і це означає мати такий же намір любити, як працювати.
Вибрати сім'ю - це свідомо обрати кого і що ти хочеш, а не просто намагатися дати раду тому, що є, або вбивати час з ким-небудь, кому трапилось вибрати тебе.
Тож що сталось із Еммою?
Ну, ми проглянули ту адресну книжку, і вона знайшла двоюрідного брата колишньої сусідки по кімнаті, який працював у музеї мистецтв в іншому штаті.
Цей слабкий зв'язок допоміг отримати там роботу.
Ця пропозиція роботи дала їй причину покинути хлопця, з яким вона жила.
Зараз, 5 років потому, вона є менеджером із планування особливих подій музею.
Вона одружена з чоловіком, якого розсудливо обрала.
Вона любить нову роботу і нову сім'ю і відправила мені листівку зі словами:
"Зараз списки екстрених контактів не здаються такими великими".
Історія Емми змушує це звучати просто, але саме це я люблю у роботі з двадцятирічними.
Їм так легко допомогти.
Двадцятирічні - немов літаки, що покидають Лос-Анджелес і летять кудись на захід.
За мить після зльоту Ви можете трішки змінити курс - і приземлитися на Алясці чи на Фіджі.
Так само, в 21 чи 25 чи навіть 29 одна гарна розмова, одна гарна перерва, одна гарна промова ТЕД може мати величезний вплив через роки і навіть прийдешні покоління.
Тому ось є ідея, варта поширення до кожного двадцятирічного, якого Ви знаєте.
Це так само просто як те, що я сказала Алекс. Ці слова я маю честь казати двадцятирічним на кшталт Емми кожного дня.
Тридцять - це не нові 20, тому заявляйте про власну дорослість, накопичуйте капітал своєї особистості, використовуйте слабкі зв'язки, обирайте собі сім'ю.
Нехай Вас не визначає те, чого Ви не знали або що не зробили.
Ви приймаєте рішення щодо власного життя саме зараз.
Дякую.
(Оплески)
Наприкінці 1923-го р. Гітлер бачить шанс захопити владу в Німеччині.
Він стає популярнішим, у нацистів з'являються послідовники, тому що Веймарська республіка розвалюється.
В країні гіперінфляція,населення обурене французькою окупацією Рурського регіону.
Нацистів починає підтримувати не лише простий народ, але й впливові особи.
Праворуч ми бачимо генерала Людендорфа, про якого ми вже згадували раніше, він один із прибічників теорії "удара ножем у спину", згідно з якою Німеччина б виграла Першу світову війну, якби не отримала удар ножем у спину від злочинців Листопадової революції, які взяли під контроль уряд під час революції в жовтні та листопаді.
Людендорф також стає прихильником Гітлера.
У 1922 р. до влади приходить Муссоліні, це надихає Гітлера.
З наближенням листопада Гітлер вважає, що час настав і планує захопити владу шляхом викрадення керівників Баварського регіону, яких на той момент налічувалось троє.
А потім звідти намагатись взяти під контроль всю країну.
Отже, у листопаді 1923-го р. відбуваються збори трьох джентльменів, які, по суті, керують Баварією, збори проходять також за участі декількох тисяч баварських чиновників у місцевій пивній залі Мюнхена (пише - у пивній залі).
Гітлер вбачає у цьому можливість захоплення влади.
Саме тоді він розпочинає свій Пивний путч, я знаю, що вимовляю це слово неправильно, але Путч буквально означає coup d'état, спроба здійснити державний переворот.
Отже, Гітлер разом з членами нацистської партії йде до пивної зали, де відбувається зустріч державних чиновників. Вони оточують залу воєнізованою групою, своїми штормовими загонами,
Гітлер входить до залу, підіймається на сцену, двічі стріляє в повітря і каже: і каже:
"Погляньте, це революція, вона починається".
Він змушує 3-х керівників Баварії під дулом пістолета присягнути на вірність нацистській партії, цьому путчу і зокрема Гітлеру.
Потім ситуація потрошку починає виходити з-під контролю.
В той час як Гітлер намагається залагодити ситуацію надворі, особам, яких планувалось викрасти, дозволяють піти, серед нацистів та уряду наступає хаос, який триває з вечора до самого ранку. В цей момент Гітлер та його послідовники, включаючи Людендорфа, вирішують здійснити марш до центру Мюнхена (пише - вирішують здійснити марш).
Все це відбувається у Мюнхені, в Баварії (пише - у Мюнхені).
Вони вирішують влаштувати марш, під час якого вони стикаються з офіційними державними військами.
Невідомо, хто зробив перший постріл, але це призводить до перестрілки, і під час цієї перестрілки, за даними, які я зустрічав, було вбито приблизно 14-16 нацистів, декількох поліцейських, а також декількох солдатів.
Кілька днів потому Гітлера заарештовують (пише - Гітлера заарештовують).
Його судять на початку 1924-го р., а потім засуджують до тюремного ув'язнення, отже, всі його амбіції закінчились нічим.
У тюрмі він все ж продовжив розвивати свою філософію.
По суті, він продовжив завойовувати прихильників.
У 1924 р. приблизно 9 місяців він просидів у тюрмі.
(пише - 1924 він головним чином провів у тюрмі), але під час ув'язнення він надиктував свою автобіографію, свою, так би мовити, систему вірувань, що лягли в основу книги Майн Кампф, яка буквально означає "Моя боротьба".
В багатьох країнах вона є забороненою, але не в Сполучених Штатах.
Книга є досить цікавою, тому що дає змогу зрозуміти, з одного боку, яким незвичайним і ексцентричним був розум Гітлера, а з іншого боку, ми маємо можливість оцінити його високу ораторську майстерність.
Ще раніше люди говорили про його пронизливий погляд про неймовірну увагу, з якою всі слухали його промови.
Це можна побачити навіть у його книзі, ви можете пошукати її в інтернеті і знайти повний текст Майн Кампф.
Вона викликає змішані емоції, але ось маленький уривок з книги, в якому Гітлер пояснює, чому, з його точки зору, Німеччина терпіла поразки, і яким, як йому підказував його запалений мозок, було вірне рішення.
"Якщо обміркувати всі причини німецької катастрофи, головною і найвирішальнішою залишається нерозуміння вагомості расової проблеми, а особливо загрози, яка йде від євреїв".
Причину своїх труднощів Гітлер вбачає у расовій проблемі, головним чином, він засуджує євреїв.
"Наші поразки на фронтах в серпні 1918р. могли б бути для нас дятичою забавкою.
Хіба можна було їх порівняти з перемогами нашого народу.
Не вони стали причиною нашого краху, ні, за тим крахом стояла сила, яка підготувала ці поразки тим, що протягом багатьох десятиліть систематично руйнувала політичні і моральні інстинкти нашого народу, які є запорукою здорової та сильної держави".
Якщо читати далі, то Гітлер говорить про десятиліття, по суті, розбавлення їхнього суспільства, розбавлення суспільства іншими людьми.
Якби суспільство не було розбавлене, то поразки були б для них дитячою забавкою.
"Недбало ігноруючи питання збереження расових основ нашої нації, старий Рейх знехтував винятковим правом, яке дає життя у цьому світі".
На його думку, відсутність расової чистоти стало причиною труднощів у Німеччини.
Як ми побачимо у наступних відео, це призвело до одного з найпотворніших та найкривавіших періодів в історії людства.
Ми знаходимсь в Національній галереї Вашингтона, перед нами чарівна Мадонна з дитям 1440 року, вона мені перш за все чарівна через милі м'ягкі кучері з-під її головного убору, що спадають на обличчя, і цей вигин.
Мадонна часто зображена так прекрасно, але що турбує тут, то це відчуття страху і суму, але тут так ніжно її руки тримають його, наче захищаючи, це той жахливий момент, вона дивиться на нас так, ніби каже, ми всі знаємо що станеться, знаємо, що це означає - подивіться, яку ціну я заплатила як матір.
Марія стає людиною, якою вона є. Христос стає більше схожим на дитину. Колись так і було.
Сотні років тому виглядає повненьким, а не як чоловічок, але, очевидно, нам не звично думати, що тут ми маємо Бога в цій божественній фігурі в тілі дитини, яка дивиться вниз, маючи на це право.
Це передбачає візуальне розміщення цієї картини а замість цього темного фону, який ми бачили сто років тому, Ліппі створив нішу для Марії отже виглядає дуже класично і тінь, яка падає від її тіла праворуч створює відчуття, наче від неї йде природнє сяйво тінь падає і ліворуч, переконуючи нас у її справжності, це не плоске зображення людини. Це неймовірно цікаво вона наділена фізичними рисами, вираженими в класичній архітектурі, у вас виникає відчуття страху через тінь, яка обрамлює образ та падає на архітектуру.
Я довго сумнівався, чи зможу говорити на цю тему з вами, з такою життєрадісною і повною сил публікою.
І тоді мені пригадалася цитата Ґлорії Стайнем, яка звучить так:
"Правда подарує вам волю, але спочатку вона добре полоскоче ваші нерви".
Отже - (Сміх)
Маючи це на увазі, я спробую поговорити та вияснити про помирання в 21 столітті.
Перший факт, який неодмінно роздратує вас, це те, що всі ми, по суті, помремо в 21 столітті.
Тут не буде винятків.
Але, згідно з дослідженнями, приблизно один з 8 явно думає, що не помре ніколи, але... (Сміх)
Під час мого 10-хвилинного виступу 100 млн. клітин мого тіла помруть, а за цілий день 2 тис. клітин мого мозку відімруть і вже ніколи не поновляться, тому можна стверджувати, що процес помирання розпочинається досить таки рано.
І все ж, друге, що хочу сказати про смерть в 21 столітті, окрім того, що це станеться з кожним, для більшості з нас це ще й нагадуватиме аварію потяга, якщо ми не зробимо хоч найменших зусиль, щоб змінити траєкторію цього поїзда, що так невблаганно мчить.
Доходимо до суті.
Такою є правда.
Знаю, це роздратує вас, але подивімось, чи зможемо позбавити вас цих почуттів. Наперед нічого не обіцяю.
Ну, як ви вже чули, я працюю в відділі інтенсивної терапії. Думаю, що пережив якраз сам розквіт інтенсивної терапії.
Яка ж це була гонка!
Не передати словами.
Маємо спеціальне обладнання.
Його чимало, як бачите на екрані.
Маємо чарівну технологію, яка як гадаю, дійсно добре працює. В той час поки я працював у відділенні інтенсивної терапії, рівень смертності чоловічого населення Австралії зменшився вдвічі, і це також почасти завдяки інтенсивній терапії.
Безперечно, багато технологій, які ми застосовуємо, вклали свою лепту до рішення цієї проблеми.
Наш успіх був просто приголомшливим, емоції покрили нас з головою, і ми почали називати себе тими, що рятують життя.
Я щиро вибачаюсь за це перед кожним із вас, адже ми, очевидно, нікого не рятуємо.
Ми просто продовжуємо людські життя, затримуємо смерть, перенаправляємо її, але ми не в змозі, грубо кажучи, постійно рятувати життя.
Ось що дійсно трапилося за той період, коли я працював у відділі інтенсивної терапії: люди, чиї життя ми почали рятувати ще в 70-х, 80-х і 90-х, тепер приходять, щоб померти у 21-му столітті від хвороб, яких ми вже не лікуємо тими методами, якими робили це ще тоді.
Що ж відбувається зараз? Люди помирають зовсім по-іншому. Більшість хвороб, які вкорочують їм життя, не піддаються лікуванню так, як це було раніше, в 80-х і 90-х, тоді, коли я лікував.
Ми були дещо засліплені нашим успіхом і не були щирі з вами, говорячи, що дійсно відбувається зараз. Прийшов час зробити це.
Я немовби прокинувся у кінці 90-х, коли зустрів одного чоловіка.
Його звали Джим, Джим Сміт, і виглядав він так.
Мене покликали в його палату, щоб оглянути його.
Це його маленька рука.
Мене покликав до нього лікар-пульмонолог.
Він сказав: "Подивись на цього пацієнта. Його уразила пневмонія, і все скидається на те, що його потрібно перевести до реанімації.
Його дочка тут і хоче, щоб ми зробили все можливе".
Для нас ця фраза дуже знайома.
Я спустився до палати і побачив Джима, його шкіра була напівпрозора,як ось тут.
Крізь шкіру виднілися кістки.
Він був дуже, дуже худий, і, звичайно, виснажений пневмонією, і настільки слабкий, що не був в змозі говорити зі мною, тому я запитав його доньку Кетлін:
"Ви коли-небудь говорили з ним про те, щоб ви хотіли зробити, якщо він опиниться у такій ситуації?"
Вона подивилася на мене і сказала:"Ні, звичайно, що ні!"
Я подумав:
"Гаразд, спокійно, не все одразу".
Ми розговорились, і за якусь хвилю вона сказала мені:
"Знаєте, ми все думали, що ще буде час".
Джиму було 94 роки.
(Сміх)
І я зрозумів, що тут чогось бракувало.
Не було того діалогу, що я його собі уявляв.
Ми почали проводити дослідження.
Ми опитали чотири з половиною тисячі людей похилого віку з будинків для пристарілих у Ньюкаслі і його округах, і виявили, що лише один зі 100 має поняття того, що він робитиме, коли його серце перестане битися.
1 зі 100.
І лише 1 з 500 думав, що робитиме, якщо важко захворіє.
Я зрозумів, що, безумовно, цей діалог не виникає в суспільстві загалом.
Я працюю лікарем швидкої допомоги.
Це лікарня Джона Гантера.
І я дійсно думав, що у нас все не так вже й погано.
Разом з колегою Лізою Шоу, ми прогортали сотні записів медичної документації у пошуках того, чи була хоч десь помітка про те, що могло трапитися з ними, якщо лікування, яке вони отримували до того було неефективним, і їх очікував летальний кінець.
Ми не знайшли жодного запису якихось вказівок, цілей, методів лікування чи наслідків, жодного запису з волі лікаря чи пацієнта.
Ми збагнули, що перед нами постала проблема, і проблема від цього була ще серйознішою.
Для нас очевидно, що всі ми помремо, але те, як ми помремо, дійсно дуже важливо, і не тільки для нас, а й для тих всіх, хто житиме після цього.
Те, як ми помрем, живе в свідомості кожного, хто живе поруч з нами, а сім"їя переживає через це величезний стрес.
Насправді, рівень стресу в палаті інтенсивної терапії в десятки разів вищий, ніж деінде. Отож, помирання в реанімації - не найкращий варіант, якби у вас був вибір.
Хоч як песимістично це не звучить, але мушу перейти до того, що багато з вас, приблизно 1 з 10, в якийсь момент помре в реанімації.
У США, за статистикою, це 1 з 5.
У Маямі три особи з п'яти помирають в реанімації.
Так що це своєрідна рушійна сила, яку ми тепер маємо.
Я хочу розповісти вам про причину, через яку маємо те, що маємо.
Є 4 варіанти.
Один із них обов"язково станеться з кожним із нас.
Варіант, про який більшість із нас знає, і який становить щораз більший історичний інтерес: раптова смерть.
Цілком ймовірно, що з жодним присутнім у цьому залі цього не трапиться.
Раптова смерть нині рідкість.
Такі випадки, як смерть маленьких Нелла і Корделії, більше не трапляються.
Процес смерті людей з невиліковними хворобами, яких ми щойно бачили, трапляється з молодими людьми.
Малоймовірно, що це станеться з вами, поки ви досягнете 80-ти річчя.
Лише 1 особа з 10, якій понад 80 років помре від раку.
Список основних причин виглядає так: ви помрете від недостатності органів дихальної, серцевої, ниркової чи будь-якої іншої системи, яка почне барахлити.
Кожна з них буде перепусткою до палати реанімації, де наприкінці або просто якоїсь миті хтось скаже: "Все, достатньо", і ми припинимо.
Тут все відбувається дуже швидко, принаймі 6 з 10 осіб, що знаходяться зараз у цій кімнаті, помруть в такий спосіб, тобто втратять працездатність і ослабнуть.
Слабкість - невідворотний елемент старіння. Слабкість, що з роками проявляється щораз більше - ось основна причина людських смертей, і в останні кілька років чи в останній рік свого життя ми, на жаль, вже зовсім знесилені.
(Сміється) (Сміх)
Вибачте, почуваюся тут у ролі Кассандри.
(Сміх)
Чи можу сказати щось позитивне?
Це відбудеться у глибокій старості.
Всі ми, більшість з нас, живемо, щоб досягнути цього моменту.
Ще ніколи в історії ми не досягали цього віку.
Ось що стається, якщо ви доживаєте до старості, на жаль, більша тривалість життя означає збільшення кількості літніх людей, а не молоді.
Хоч як прикро це звучить.(Сміх)
І все ж ми робили щось добре, ми не просто приймали це як даність, ні в шпиталі Джона Гантера, ні будь-де-інде.
Ми почали цілу серію проектів, щоб спробувати і подивитись, чи зможемо ми більш зацікавити людей тим, що з ними відбувається.
Але ми зрозуміли, що маємо справу з культурною проблемою.
Мені дуже подобається ця картина Клімта, адже що довше ви на неї дивитесь, то глибше переймаєтесь тим, що на ній зображено. Чітко видно, що це відокремлення життя від смерті і страху. І якщо ви придивитесь, то побачите жінку, у якої розплющені очі.
Вона одна з тих, на кого він дивиться, і вона одна з тих, за ким він прийшов.
Бачите?
У її очах жах.
Це неймовірна картина.
І все ж перед нами культурний аспект.
Люди не хотіли розмовляти про смерть, чи так нам здавалося.
Зі щедрим фінансуванням з боку федерального уряду і місцевої служби охорони здоров"я ми презентували в шпиталі Джона Гантера програму під назвою "Шанування вибору пацієнта".
Ми проводили тренінги для сотень людей, які потім йшли в палати і говорили людям, що вони помруть, і питали, чому б вони віддали перевагу при таких обставинах.
Їм сподобалося.
Пацієнти та їхні сім"ї полюбили цю програму.
98 відсотків людей дійсно вважали, що це повинно бути нормою, звичайною процедурою і саме так на практиці все повинно відбуватися.
І коли вони висловили побажання, вони всі збулися.
Зробити це для них було в наших силах.
Але коли фінансування припинилося, ми повернулися через 6 місяців і побачили, що все знову зупинилося, і ніхто вже не вів розмов із пацієнтами.
Наше серце облилося кров"ю, тому що ми думали, що це вже стало звичаєм.
Культурний фактор вкотре заявив про себе.
Ось така позиція: важливо, що ми не просто опинилися на цій автостраді інтенсивної терапії, не подумавши добре, чи то, власне, те місце, де ми хочемо закінчити наше життя, особливо, коли ми старіємо і щораз слабшаємо, і інтенсивна терапія може запропонувати все менше і менше.
Повинна бути інша дорога для людей, які не хочуть йти цим шляхом.
Маю одну маленьку та одну велику ідею про те, що може статися.
Почнімо з меншої.
Ось ця ідея: давайте всі разом станемо більш ініціативними, так як це показав Джейкоб.
Чому ми не можемо поговорити про це зі старшими людьми з нашого найближчого оточення, а також із тими, які наближаються до такого віку?
Існує кілька речей, які ви можете зробити.
Одна з них - ви можете просто поставити це просте запитання. Це безпрограшний варіант.
"Якщо хвороба так знесилить тебе, що не зможеш говорити, то хто зможе робити це замість тебе?"
Це дійсно важливе запитання, оскільки надання людині контролю дає неймовірний результат.
Друге, про що можете запитати:
"Чи ви розмовляли з цією людиною про те, що для вас дійсно важливе, так, щоб ми могли краще розуміти, що саме ми можемо зробити?"
Це була моя маленька ідея.
Велика ідея, я думаю, має політичний бік.
Думаю, нам варто сприймати це серйозно.
Я пропоную нам захопити смерть.
(Сміх) (Сміх)
Моя дружина сказала:
"Ага, це будуть страйки у морзі.
Так, так.
Звичайно".
(Сміх)
Це не спрацювало, і я був дуже здивований.
Я старіючий хіпі.
Я не думаю, що виглядаю ще як такий, але я ним був, і двоє моїх дітей народились вдома в 80-тих роках, коли пологи вдома були дуже популярними, і ми, бейбі-бумери, брали на себе відповідальність за цей процес. Можемо замінити слово "народження" на іншу версію: "мир, любов, природна смерть".
Я дійсно вважаю, що ми мусимо зважати на це і в політичному ракурсі переробити цей процеc з тієї медичної моделі, в якій він зараз існує.
Можливо, це звучить як заклик і підтримка евтаназії.
Хочу, щоб все було всім ясно: я ненавиджу евтаназію.
Я думаю, це інтермедія.
Не думаю, що евтаназія щось значить.
Я вважаю, що в таких місцях, як Орегон, де дозволене самовбивство за участі лікаря, коли ви приймаєте смертельну дозу, лише половину відсотків людей погоджуються на це.
Мені цікавіше, що відбувається з 99.5 відсотків людей, які не зважуються на цей крок.
Думаю, більшість людей не хочуть помирати, але я вважаю, що більшість людей хочуть мати хоч якийсь контроль над процесом своєї смерті.
І так, я противник евтаназії, але я таки думаю, що ми повинні давати людям хоч трохи контролю.
Це позбавить евтаназію кисню.
Я думаю, що ми мусимо звернути увагу на зупинення прагнень здійснити евтаназію, не зробити її нелегальною чи легальною, чи взагалі не турбуватися нею.
Ось цитата Сіслі Сандерс, яку я зустрів, ще коли був студентом медицини.
Вона заснувала рух хоспісів.
"Ви є цінним з самого початку свого існування і маєте значення до останнього моменту життя".
І я свято вірю, що саме з такою ідеєю ми повинні іти вперед.
Дякую.
(Оплески)
Дитина народжується і доволі довгий час є залежною.
Вона не може бути утримувачем.
Вона є безпомічна.
І навіть не знає, як виживати, хоча й наділена інстинктом самозбереження.
Їй необхідна допомога матері чи опікуна, для того щоб вижити.
Вона не може дозволити собі сумніватись в людині, яка про неї піклується.
Їй необхідно повністю підкоритись, як підкоряються анестезіологу.
Їй необхідно повністю підкоритись.
А це передбачає повну довіру.
Це передбачає, що людина, котрій довіряють не підведе.
Дитина виростає і починає розуміти, що людина, котрій вона довіряє, може і підвести її.
Хоча, вона навіть не знає слова "підводити".
А отже, дитина винить себе.
Безмовне звинувачення, від якого дуже важко позбавитись, безмовне самозвинувачення.
Дитина виростає і стає дорослою, досі, вона була залежною, але зрілість людини полягає у вмінні вносити свій вклад, бути самостійною.
Людина не може вносити свій вклад допоки не почуватиме себе впевнено, не почуватиме себе дорослою не почуватиме себе самодостатньою.
Бути милосердним - це не жарти.
Це не так просто.
Необхідно усвідомити свою власну значимість.
Значимість, зосереджену на самому собі, не в плані грошей, не в плані влади, і не в плані соціального статусу, а в значимості самого себе.
Усвідомлення самого себе.
Зосередженість на своїй значимості, цілісності, в іншому випадку, милосердя - це пусте слово, мильна бульбашка.
Ви іноді можете проявляти милосердя, керуючись емпатією, а не милосердям.
Дякувати Богу, ми всі наділені емпатією.
Коли хтось відчуває біль, ми співпереживаємо.
Вімблдонський турнір, фінал, двоє змагаються за перемогу.
У кожного по два гейма. Перемогу може отримати кожен.
Їх боротьба до цього моменту вже не має значення.
Перемагає один.
Згідно тенісному етикету, обидва гравці повинні підійти до сітки і потиснути один одному руку.
Переможець махає руками і цілує землю, кидає свою футболку, наче вона комусь потрібна.
(Сміх)
І йому потрібно підійти до сітки.
Коли він підходить до сітки, ми бачимо, як його обличчя повністю змінюється.
І виглядає так, наче він не хотів цієї перемоги
Чому?
Емпатія.
Людське серце.
Жодне людське серце не позбавлене цієї емпатії.
Жодній релігії не знищити її своєю доктриною.
Жодна культура, нація чи націоналізм не може зачепити її, тому що це емпатія.
І це вміння співпереживати є вікном через яке ми можемо допомогти іншим людям, ми можемо зробити щось, що змінить їх життя.
Навіть слова, навіть час.
Милосердя не обмежується однією формою.
Немає індійського милосердя, як немає і американського милосердя.
Воно знаходиться поза межами нації, статі, віку.
Чому?
Тому що воно є у кожному.
І кожен проявляє його час від часу.
Але ми зараз не говоримо про такі випадкові прояви милосердя.
Воно не повинно бути випадковим.
Ви не можете наказати людині бути милосердною.
Ви не можете сказати:
"Будь ласка, люби мене."
Любов - це дещо, що ви знаходите.
Це не дія, хоча, в англійській мові це також і дія.
Ми повернемось до цього пізніше.
Отже, необхідно усвідомити власну цілісність
Я хочу нагадати про можливість бути цілісним, яка є закладена у нас, у кожному з нас.
Незважаючи на життєві перипетії, ми переживаємо ці рідкісні моменти щастя.
І той, хто є щасливим, попри усі насмішки, приймає себе таким, яким він є і здатен знайти своє місце у цьому світі.
Це включає увесь всесвіт, відомі і невідомі речі.
Усе повністю приймається, тому що ви знаходите свою цілісність у самому собі.
Суб'єкт - я, і об'єкт - порядок речей, зливаються в одне ціле, у стан, коли ніхто не може сказати:
"Мене відкидають", стан, спільний для усіх і кожного.
Цей досвід підтверджує, що попри усі наші обмеження, усі примхи, нездійснені бажання, кредити і звільнення, і, навіть, облисіння ви можете бути щасливими.
Проте продовженням цієї думки є те, що вам не потрібно здійснювати свої бажання, щоб бути щасливими.
Ви самі являєтесь щастям і цілісністю, яку прагнете знайти.
Це єдиний вибір.
Це лише підтверджує той факт, що цілісність є невід'ємною частиною вас, і не існує без вас.
Вона мусить бути вами.
Ви не можете бути частиною цілісності і залишатись цілісними.
В той момент, коли ви щасливі - відкривається ця реальність, це усвідомлення, це визнання.
Можливо, я є цілісним.
Можливо, вчитель правий.
Можливо, вчитель правий.
Ви розпочинаєте нове життя.
І все набуває змісту.
У мене більше немає причин звинувачувати себе.
Якщо хтось хоче звинувачувати себе - він знайде тисячу й одну причину на це, але якщо я скажу, попри обмеженість мого тіла, якщо воно є чорним, воно не є білим; якщо воно є білим, то воно не є чорним, тіло є обмеженим, з якого б ракурсу ми його не розглядали.
Ваші знання є обмеженими, здоров'я є обмеженим, і сила, відповідно, обмежена і життєрадісність теж буде обмежена.
Милосердя буде обмежене.
Усе буде обмежене.
Ви не зможете керувати милосердям якщо не станете вільним, і ніхто не зробить вас вільним, або ви є таким, або ні.
Крапка.
І ви не зможете жити по-справжньому не будучи вільним.
Ваш досвід свідчить про те, що попри усі обмеженості, ви є цілісними.
І цілісність є реальністю вашого існування у цьому світі.
В основі усього є любов.
Коли ви розглядаєте себе як частину світу - динамічним проявом цілісності є те, що ми називаємо любов'ю.
І котра перетворюється у милосердя, якщо хтось викликає у вас це переживання.
І потім вона перетворюється у жертовність, бажання поділитись з ближнім.
Ви виражаєте себе тому, що ви наділені милосердям.
Для того, щоб знайти милосердя - ви повинні бути милосердними.
Щоб відкрити у собі вміння давати і ділитись, вам необхідно давати і ділитись.
Короткого шляху не існує.
Це як плавання.
Ви вчитесь плавати, плаваючи.
Ви не можете навчитись плавати на матраці і потім піти у воду.
(Сміх)
Ви вчитесь плавати, плаваючи.
Ви вчитесь їздити на велосипеді коли їздите на ньому.
Ви вчитесь готувати, готуючи і маючи співчутливих товаришів навколо, котрі їстимуть те, що ви наготували.
(Сміх)
І, отже, до чого я веду, ви повинні вчитись, імпровізуючи.
(Сміх)
Так треба.
Мої попередники мали на увазі саме це.
Ви повинні діяти.
Ви повинні поступати милосердно.
Немає дієслова для слова "милосердя", зате є прислівник.
Хіба ж не цікаво?
Ви дієте милосердно.
Проте, як діяти милосердно, якщо у вас немає милосердя?
Саме тут потрібно вдавати.
Вдавайте і робіть.
Це мантра Сполучених Штатів Америки.
(Сміх)
Вдавайте і робіть.
Дійте милосердно, начебто ви і є милосердними, зціпивши зуби, і користуючись усією можливою підтримкою, і якщо ви вмієте молитись - моліться!
Просіть милосердя.
"Дозволь мені бути милосердним!"
Дійте так!
Ви відкриєте для себе милосердя і, поступово, все, що з ним пов'язано, і згодом, якщо у вас буде хороший учитель, ви відкриєте для себе, що милосердя є динамічним проявом вашого буття, це ваша цілісність і єдність, і це є те, чим ви являєтесь.
І на цьому я закінчу, дуже вам дякую.
(Аплодисменти)
Отож, почнемо: оповідь про гру.
Мабуть, усе серйозно, якщо часопис New York Times робить гру темою свого номера за неділю, 17 лютого.
Наприкінці статті пише: "Це сильніше, ніж стать.
Це серйозна та водночас небезпечна забава.
"Пісочниця" нових теорій щодо еволюції".
Непогано. Але погляньте на обкладинку - чого там бракує?
Ви бачите там хоч одного дорослого?
Гаразд, повернімось до 15 століття.
Це внутрішній двір у Європі, де люди бавляться у 124 забави.
Люди різного віку бавляться наодинці й групами, штурхаються і дражняться.
Ось так.
Мені здається, це типова картина того, що в ті часи відбувалося на подвір'ях.
І ще мені здається, що ми щось втратили у своїй культурі.
Отож, я покажу вам одну дуже цікаву підбірку фотографій.
На північ від міста Черчілл, що в провінції Манітоба, у жовтні й листопаді Гудзонова затока ще не вкрита кригою.
І ось цей білий ведмідь, самець вагою 545 кілограмів, дикий і досить голодний.
У тому місці перебуває Норберт Розінґ, німецький фотограф. Він знімає серію знімків он тих лайок, які сидять на прив'язі.
Аж ось зліва на сцену виходить цей дикий, білий ведмідь з хижим поглядом.
Тим, хто бував в Африці, або за ким гнався на вулиці пес, знайомий той невідривний хижий погляд, який немовби каже - ви потрапили в халепу.
Але по інший бік того хижого погляду ми бачимо лайку - самку, що грайливо вигнула спину і вертить хвостом.
І стається щось дуже несподіване.
Усталена поведінка - жорстока й звична, яка закінчується трапезою - змінюється.
Білий ведмідь зупиняється навпроти лайки, не показуючи ані кігтів, ані ікла, і просто дивиться на неї.
Розпочинається дивовижний танець.
Грайливий танок.
Природа так уміє: вона бере гору над хижацькою натурою і відвертає, здавалось, неминучу сутичку, що закінчилась би смертю.
А якщо ви придивитесь ближче до лайки, яка підставила своє горло ведмедю, якщо придивитесь уважніше, то побачите, що вони перебувають в іншому стані.
У стані гри.
І саме цей стан дає змогу цим двом створінням досліджувати межі можливого.
Вони починають робити те, чого б нізащо не робили без сигналів про те, що це гра.
Це прекрасний приклад того, як природний процес, що є від народження у всіх нас, здатний долати різницю у силі.
Як же я зацікавився цією темою?
Джон згадував, що я деякий час працював із убивцями. Це справді так.
Я досліджував справу техаського снайпера, який скоїв масове убивство. І вона відкрила мені очі на те, яке велике значення має гра. Детально вивчивши справу, ми виявили, що в дитинстві майбутній убивця був позбавлений можливості гратись.
Його звали Чарльз Вітмен.
І наша комісія, до якої входило багато науковців у галузі природничих наук, наприкінці дослідження дійшла висновку, що через брак гри й придушення нормальних розвиткових ігор він став більш схильним до такого вчинку, який він скоїв.
Цей висновок пройшов випробування часом - на жаль, він ще раз підтвердився під час недавньої стрілянини в Політехнічному інституті штату Вірджинія.
Наші дослідження людей, що входять до групи ризику, підштовхнули мене до думки про важливість гри, але я ніяк не міг збагнути, в чому саме вона полягає.
Минуло багато років, впродовж яких я вивчав вплив ігор на долю людей, поки я зрозумів, що до ладу його так і не розумію.
І не думаю, що хтось із нас це до кінця розуміє.
Але я можу ознайомити вас із цією темою, надати певну класифікацію, спосіб розгляду проблеми.
На цьому фото для нас, людей - початковий момент гри. Коли мати дивиться в очі немовляті, а немовля вже вміє свідомо усміхатися, то матір мимоволі охоплює радість.
Вона починає щось лепетати до дитини, усміхатися, і немовля лепече у відповідь.
Якби ми записали їхню електроенцефалограму, то побачили б, що в обох активна права частина мозку, тобто ми простежили б зв'язок між радістю, що виникла на самому початку гри, й фізіологією явища, що його ми взялися досліджувати.
Хочу наголосити, що кожнісінький елемент складної гри у нас, людей, будується на такій основі.
Тепер я розповім вам про один зі способів, як можна розглядати гру, але він далеко не єдиний.
Подивимось на тілесну гру - мимовільне бажання звільнитися від дії сили тяжіння.
Це гірський козел.
Якщо у вас поганий день, спробуйте зробити ось так: підстрибніть, покрутіться з боку в бік - і ваш настрій відразу поліпшиться.
Ви почуватиметесь, як цей хлопчик, який теж вирішив пострибати, просто так.
Гра немає якоїсь певної мети, і це чудово.
Якщо мета важливіша за саму дію, то це, мабуть, не гра.
Існує цілком інший тип гри - гра з предметами.
Ця японська макака зліпила сніжку, яку збирається скотити з гірки.
І хоч вони не кидаються сніжками, це найголовніша частина гри.
Коли людина тримає в руці предмет, її рука шукає мозок, мозок шукає руку, а гра є посередником, що їх найкраще поєднує.
Лабораторія реактивного руху (JPL), про яку ми чули сьогодні вранці, це неймовірне місце.
Вони знайшли двох консультантів,
Френка Вілсона і Нейта Джонсона.
Френк Вілсон - невролог, а Нейт Джонсон - механік.
Він викладав механіку в школі у Лонґ-Біч і виявив, що його учні перестали справлятися з навчальною програмою.
Він намагався зрозуміти, чому.
І самотужки зробив висновок, що учні, які відставали в навчанні, наприклад, не вміли поремонтувати авто, ніколи нічого не робили руками.
Френк Вілсон написав книжку "Рука".
А тоді їх обох найняла Лабораторія реактивного руху.
І тепер JLP, NASA і Boeing пам'ятають, перед тим, як взяти на роботу фахівця з досліджень і розвитку - навіть, якщо вони закінчили з відзнакою Гарвард чи Каліфорнійський технологічний інститут, але ніколи не ремонтували машини, ніколи нічого не робили своїми руками, не бавилися руками, то вони не справляться з дослідницькими завданнями.
Отож, гра має велике практичне значення.
Вона має ще одну властивість - гра народжується з цікавості й дослідження.
(Сміх)
Але це має бути безпечне дослідження.
Тут усе гаразд - маленький хлопчик цікавиться анатомією, а це - його мама.
Було б гірше, якби було по-іншому.
Але цікавість і дослідження - невід'ємні складові гри.
Якщо ви хочете бути "своїм", ви мусите грати в соціальні ігри.
Про соціальну гру ми також сьогодні поговоримо, це побічний продукт гри.
Гра-бійка.
Здалеку здається, що ці левиці б'ються.
Але якщо придивитись ближче, то вони ніби той білий ведмідь і лайка: кігті втягнуті, шерсть не настовбурчена, погляд лагідний, вони не показують ікла, рухаються граційно і плавно - все, як у грі.
Гра-бійка - чудове навчальне середовище для всіх нас.
Наприклад, у дитсадку дітям мають дозволяти стрибати, штовхатися, свистіти, верещати, бігати стрімголов туди-сюди, і таким чином вчитися керувати своїми емоціями і переживати когнітивний, емоційний та фізичний розвиток, що його дає гра-бійка.
Глядацька гра, ритуальна гра - ми теж беремо в ній участь.
Ті, хто з Бостона, знають, що то був рідкісний момент - коли бейсбольна команда Red Sox виграла Світову серію.
Але подивіться на обличчя й жести глядачів на цьому розмитому знімку, й ви побачите, що вони всі задіяні в грі.
Гра уяви.
Я люблю це фото, бо на ньому моя донька, якій тепер майже 40. Цей знімок нагадує мені, як вона любила вигадувати історії, нагадує про її уяву, яку вона мала в цьому віці, коли ще не ходила до школи.
Для гравця дуже важливо грати в ігри уяви наодинці.
Я обожнюю це фото, бо воно передає нашу істинну суть.
Ми всі маємо внутрішню оповідь, свою сокровенну внутрішню історію.
Наш мозок сприймає світ через історії.
Сьогодні я розповідаю вам історію про гру.
А цей бушмен, мабуть, розповідає про от таку величезну рибу, яку він спіймав. І його оповідь - невід'ємна частина гри.
Яке значення має гра для мозку?
Величезне.
Ми ще не знаємо достеменно, як саме вона впливає на людський мозок, бо дослідження гри не поспішають фінансувати.
Якось я звернувся за ґрантом до Фонду Карнеґі.
Коли я викладав в університеті, вони виділили мені щедрий ґрант на дослідження водіїв, які скоїли ДТП в стані алкогольного сп'яніння. Тож вони вже знали мене. Але коли я з добрих півгодини розповідав їм про гру, я побачив, що вони не сприймають гру серйозно.
Але то було кілька років тому, і я думаю, що то вже минуло, що тепер гра - знову в центрі уваги, бо з'явилося кілька авторитетних досліджень.
Гра найкраще за все активує мозок.
Тривимірні ігри активують мозочок, посилають чимало імпульсів у лобну долю, участь у грі допомагає розвивати контекстуальну пам'ять, і так далі, і так далі.
Тому для мене то була надзвичайно плідна наукова пригода - досліджувати нейробіологію з погляду гри й об'єднати в одній команді людей, які, працюючи кожен у своїй галузі, раніше й гадки не мали про такі дослідження.
Ось чим, серед іншого, займається Національний інститут гри.
І один із методів дослідження гри - запис 256-електродної електроенцефалограми.
Учасник дослідження тут страх який серйозний, але насправді ця штука дає змогу рухатися, що раніше було неможливо й не давало досліджувати гру.
Ми вибрали сценарій гри між матір'ю та немовлям, який, на цей час, я сподіваюсь, вже закінчують досліджувати.
Я використав цей знімок ще й для того, щоб упорядкувати власні думки про реальний вплив гри на життя.
Тваринний світ уже підтвердив цей вплив.
Якщо, наприклад, взяти щурів, які мають вроджену потребу гри в певні періоди раннього віку, і стримати їхню гру, під час якої вони пищать, вовтузаться, кусають одне одного - це все елементи гри.
Так от, якщо стримати таку поведінку в одній піддослідній групі і дозволити її в іншій, а тоді покласти біля цих щурів нашийник з запахом кота - а природою в них закладена реакція втікати й ховатися, що дуже розумно, бо ж кіт може їх убити - то що тоді станеться?
Обидві групи сховаються.
Щурі, які не бавилися, так і не вийдуть зі сховка і загинуть.
Натомість гравці почнуть помалу обстежувати середовище, усе випробовувати.
Я зробив із цього такий висновок, принаймні щодо щурів - а вони мають такі ж нейромедіатори як люди і подібну будову кори - що гра дуже важлива для їхнього виживання.
Є ще чимало експериментів із тваринами, про які я б міг розповісти.
А ось це - наслідки недостатньої гри.
(Сміх)
На це пішло багато часу - треба було спіймати Гомера, зробити йому функціональну МРТ і гама-томографію, не одну електроенцефалограму, щоб виявити, що в нього - любителя полежати на дивані - зсохся мозок.
І ми знаємо, що в домашніх тварин, а також в інших тварин, яким бракує гри, зокрема в щурів, мозок не розвивається нормально.
Наша програма каже, що протилежністю гри є не робота, а депресія.
Уявіть собі життя без гри - без сміху, флірту, фільмів, без ігор, фантазій, і так далі.
Уявіть собі культуру чи життя дорослої людини, де відсутня гра.
Наш біологічний вид має унікальну рису - в ньому від природи закладена потреба гратися впродовж усього життя.
Ми всі вміємо подавати й розпізнавати ігрові сигнали.
Ніхто не сумнівається щодо цього пса, якого я сфотографував кілька тижнів тому на пляжі Кармель.
З його поведінки ясно, що він збирається гратись.
І ви можете йому довіряти.
Ігрові сигнали встановлюють довіру між людьми.
Проте, коли ми дорослішаємо, то втрачаємо ці сигнали, і не тільки через культуру.
Дуже прикро.
Я гадаю, що нам треба ще багато чого навчитися.
На цьому знімку Джейн Ґуделл кумедно кривляється, граючись із улюбленим шимпанзе.
Отож, частина системи ігрових сигналів пов'язана з голосом, обличчям, тілом, жестами.
Коли ми беремо участь у колективній грі, дуже важливо, щоб група почувала себе в безпеці, обмінюючись власними ігровими сигналами.
Можливо, ви не знаєте цього слова, але воно має бути вашим біологічним ім'ям і прізвищем.
Тому що "неотенія" означає збереження юнацьких рис у дорослому житті.
А фізичні антропологи стверджують, що згідно з десятками досліджень, ми є найбільш неотенічними, наймолодшими, найгнучкішим й найпластичнішими з усіх живих істот.
І тому найбільш охочими до гри. І це допомагає нам краще адаптуватися.
Існує ще один спосіб вивчення ігор, на якому я б хотів зупинитися. Це - історія гри.
Ваша власна історія гри - унікальна, проте ми нечасто про неї думаємо.
Цю книжку написав віртуозний гравець на ім'я Кевін Керролл.
Кевін Керролл мав дуже тяжке дитинство: мати-пиячка, батька немає, ґетто у Філадельфії, темношкірий, мусив дбати про молодшого брата.
Якось він збагнув, що коли дивиться на дитячий майданчик з вікна своєї кімнати, де він нидів у чотирьох стінах, то почувається зовсім інакше.
І він пішов слідом за цим почуттям.
Його життя кардинально змінилося. Замість скрути і - в майбутньому - в'язниці чи смерті, чим усе могло закінчитись, він став мовознавцем, баскетбольним тренером, а тепер він - лектор-мотиватор.
Кевін каже, що його життя змінила гра.
Розповім іще одну історію гри, яка триває досі.
Ті, хто пам'ятає Ела Ґора, коли він був обраний на перший термін, а потім успішно балотувався на президента, хоч і не переміг, можливо, пригадують, що він поводився дещо сковано й неприродньо, принаймні на людях.
Якщо подивитися на його біографію, доступну в пресі, подивитись очима психіатра, то мені здається, що більша частина його життя була запрограмована наперед.
Влітку він важко працював, спекотного літа в Теннессі.
Він мусив виправдати надії свого батька-сенатора й Вашингтона.
І хоча я вважаю, що він точно мав схильність до гри - бо в цій темі я трохи розбираюсь - він, на мою думку, не мав такої внутрішньої сили, як тепер, щоб приділяти увагу власним захопленням і внутрішнім потягам, що лежать в основі історії гри кожного з нас.
Заохочую вас зробити ось що: зверніться в думках до свого минулого і пригадайте найясніший, найрадісніший, найграйливіший образ, наприклад, ви тримаєте в руках іграшку, або ви на дні народження чи на канікулах.
А тоді спробуйте встановити зв'язок між тими емоціями й вашим теперішнім життям.
Можливо, ви навіть зміните роботу, як це зробили багато людей, яким я запропонував так вчинити, щоб краще прислухатися до свого внутрішнього голосу через гру.
Або ви збагатите своє життя, змінивши пріоритети й приділяючи їм увагу.
Більшість з нас працює в групах, і я показую вам цей слайд, бо школа "Д", школа дизайну в Стенфордському університеті, що була заснована завдяки Девіду Келлі та іншим людям, які про неї мріяли, дала нашій групі змогу зібратися й запустити курс під назвою "Від гри до інновацій".
Мета цього курсу - дослідити стан гри в людини, який нагадує стан гри між білим ведмедем і лайкою, та його вплив на творче мислення: "дослідити ігрову поведінку, її розвиток та біологічні передумови; застосувати ці принципи через конструктивне мислення, сприяти інноваціям у світі бізнесу; студенти працюватимуть з партнерами з реального світу над розробкою дизайнерських проектів з широким спектром використання".
Ми вирушили в своє перше плавання.
Курс триває вже два з половиною, майже три місяці, і досі все було дуже весело.
Це - наш зірковий учень, лабрадор, який навчив багатьох із нас, що таке стан гри, а он там - старигань-професор, який усім завідує.
А ще на тому знімку Брендан Бойл, Річ Крендалл, а скраю праворуч, по-моєму, чоловік, який разом із Джорджом Смутом отримає нобелівську премію з нейробіології - Стюарт Томпсон.
Отож, серед нас був Брендан з дизайнерської компанії IDEO, і всі ми сиділи та спостерігали, як ці студенти втілювали принципи гри на практиці у класі.
Одним із їхніх проектів було проаналізувати, чому наради бувають такі нудні, і як можна цьому зарадити.
Далі я покажу вам фільм, знятий студентами на цю тему.
Голос за кадром:
Потік - це психічний стан піднесення, коли людина повністю занурена в те, що вона робить.
Характерні риси - відчуття енергійного зосередження, цілковите заглиблення в діяльність та її успішність.
Ми дійшли одного важливого висновку про робочі наради - люди проводять їх одна за одною, і це псує їхній день.
Учасники нарад не знають, коли вони повернуться до завдань, над якими працювали за своїм столом.
Але ж так не мусить бути.
(Музика)
Декілька кмітливих диваків у цьому місці під назвою школа "Д" вигадали нараду, яку можна буквально скинути з себе, коли вона закінчилась.
Зніміть з себе нараду й перестаньте думати про те, коли на неї знову треба йти.
Бо щойно вона вам знову знадобиться, як ви зможете просто відчинити шафу - вона висітиме там.
Нарада, яку можна носити на собі.
Як тільки ви вдягаєте її, ви одразу ж маєте все, що треба для веселої, продуктивної та корисної наради.
А щойно ви її знімаєте - як приступаєте до справжньої роботи.
(Музика) (Сміх) (Оплески)
Стюарт Браун: Тому закликаю усіх вас не робити різниці між роботою та грою, коли ви виділяєте певний час на гру - а сповнювати своє життя щохвилини, щогодини тілесними іграми, іграми з предметами, соціальними, уявними і трансформаційними іграми.
Тоді ваше життя стане кращим і могутнішим.
Дякую.
(Оплески)
Джон Гокенберрі:
Наскільки я зрозумів, почувши про вашу роботу, люди можуть відчути спокусу піти і ... гадаю, ви чули про це... наскільки я, далека від психології людина, розумію, тварини й люди розглядають гру як своєрідну репетицію дорослої діяльності.
Проте ваші дослідження стверджують протилежне.
СБ:
Я справді думаю, що це не так. І це доводять тварини.
Якщо не дати котові бавитися - а це дуже просто, і ми всі знаємо, як коти бавляться - то вони всеодно будуть такими ж вправними мисливцями, якими були б, якби не гралися.
А якщо уявити собі дитину, яка вдає з себе Кінґ-Конґа, чи гонщика чи пожежника, вона ж не обов'язково стане, коли виросте, гонщиком чи пожежником.
Як бачите, немає прямого зв'язку між підготовкою до майбутнього, чим більшість людей вважає гру, і уявленням про неї як про окреме біологічне явище.
Тварини, яких я ганяю ось уже чотири чи п'ять років, кардинально змінили мої погляди, яких я раніше дотримувався як клінічний лікар. Тепер я вважаю, що гра є біологічним процесом, як сон і сновидіння.
Якщо поглянути на сон і сновидіння з погляду біології, то тварини сплять і бачать сни, вони повторюють і роблять інші речі, що допомагають пам'яті і є дуже важливою складовою снів і сновидінь.
Наступним кроком у еволюції ссавців і створінь з високорозвиненою нервовою системою буде гра.
І те, що білий ведмідь і лайка, чи сорока й ведмідь, чи ви, я і наші з вами пси можуть перетнутися й пережити такий досвід виокремлює гру як особливе явище.
Гра страшенно важлива для навчання й розвитку мозку.
Отож, це не лише спосіб проведення вільного часу.
Як вам вдається - я знаю, що ви є членом наукової спільноти і мусите, як і всі решта, шукати ґранти й фінансування на свої дослідження - як вам вдається уникати - а деякі дані, які ви отримали, не так легко зрозуміти й опрацювати.
Як вам вдається уникати того, щоб медіа чи наукова спільнота не тлумачила результати ваших досліджень як таку собі метафору Моцарта, мовляв "О, МРТ вказує на те, що гра підвищує інтелект.
Тому давайте посадимо всіх діток у коло, поділимо їх на команди, і хай собі місяцями бавляться. Вони всі будуть геніями і поступлять в Гарвард".
Як ми запобігаєте того, щоб люди так тлумачили дані, які ви отримуєте?
СБ:
На мою думку, є один спосіб - зібрати моїх помічників - а всі вони - практики - і щоб вони відтворили стан гри через імпровізаційну гру, клоунаду чи щось інше в тому ж дусі.
Тоді люди побачать, що мається на увазі.
А тоді треба залучити фахівця з функціональної МРТ, і Френка Вілсона, і спеціалістів із природничих наук, зокрема, нейроендокринологів.
І зібрати їх у групу, що буде досліджувати гру. Тоді її доведеться сприйняти всерйоз.
На жаль, цього не робиться достатньо, щоб Національний науковий фонд, Національний інститут психічного здоров'я чи інші установи сприймали гру серйозно.
Я маю на увазі, що сьогодні ви не почуєте, що рак чи серцеві захворювання можуть бути пов'язані з грою.
Натомість я певний, що гра необхідна для виживання, що це засіб, який допоможе нам зрозуміти загальні принципи охорони здоров'я.
ДжГ:
Дуже дякую Вам, Стюарте Браун.
(Оплески)
Я дизайнер і педагог.
Я багатозадачна особа і мотивую моїх студентів пройти через творчий, багатозадачний процес дизайну.
Та чи справді продуктивна багатозадачність?
Розгляньмо можливості монозадачності.
Ось декілька прикладів.
Погляньте на це.
Це наслідок моєї багатозадачної діяльності.
Намагаючись готувати, відповідаю на дзвінки, пишу смс і, скажімо, завантажую фотографії цього неймовірного барбекю.
Нам розповідають історії про супер багатозадачних людей, як ці два відсотки людей здатні тримати під контролем багатозадачне оточення.
Але що до нас і наших реалій?
Коли ви востаннє дійсно насолоджувались просто голосом свого друга?
А ось проект, над яким я працюю, і це ряд лицьових обкладинок, щоб спростити наші супер-гіпер... (сміх) (оплески) щоб спростити наші супер-гіпер мобільні телефони до сутності їхньої функціональності.
Інший приклад.
Чи були ви колись у Венеції?
Як чудово просто загубитися на одній з невеличких вулиць на острові.
Але ж наша багатозадачна реальність сильно відрізняеться, і сповнена тоннами інформації.
Як щодо того, щоб відновити нашу пристрасть до пригод?
Я знаю, що можу звучати досить дивно, говорячи про моно- коли наші можливості настільки широкі. Але я підштовхую вас спробувати сфокусуватися на одній задачі, або навіть повністю вимкнути своє цифрове сприйняття.
Сьогодні кожен може випустити свій монопродукт.
Чому ні?
Просто знайдіть вашу монозадачну нішу у нашому багатозадачному світі.
Дякую вам.
(оплески)
Ми знаходимося в Палаццо Барберіні розглядаємо картину Караваджо яка називається "Нарцис поблизу джерела". Це назва.
Ця історія належить Овідію, про хлопчика який закохується у своє відображення у воді настільки,що падає у воду і потопає.
Звичайно, існує квітка названа на його честь і слово "нарцисизм" У християнському контексті ця історія служить застереженням про те,що важливо,а що ні.
Але це надзвичайно цікава тема для художника.
Це справді так,тому що перед вами постає реальність постаті та відображення.
Звичайно, самі картини є своєрідними дзеркалами або відображення.
Вони, звичайно є й ідею про відповідальність художника в плані опису в плані створення достовірності і небезпеки, які властиві цьому.Цікавим є те, що подивившись на цю картину, у відображенні, в самому рисунку тьмяний образ менш чіткий,і є справді, єдиним світловим відблиском,що виступає на передній план.
Картина є надзвичайно абстрактною.Поверхня води, край води майже розділяють полотно рівно навпіл, не зовсім, але близько до цього,створюючи нерозривність між руками, що торкаються, а також форма кола ,що вписана в прямокутник полотна.
Мені здається, що це могло бути,свого роду,метафора зображена щодо медитації та її цілі й небезпека, так як художник мав думати про те, як він малював ,так звану реальність, справжню постать навпроти відображення дійсної постаті та й картина являється відображенням.Інша справа - це ракурс самої постаті, що постає перед нами з тугою.Всі ці елементи бароко,що переміщаються у простір глядача і повсюди мряка,темний фон дійсно змушує нас зосередитися на постаті, що надає форму полотні.Що справді є чітко зображеним,так це коліно та рукав сорочки.Часто річ,яка привертає нашу увагу є не такою,як ви могли б подумати, в реалізмі.
У той час як насправді річ, яку ви можете розглядати або предмет на який падає світло не обов'язково являється найголовнішим предметом у кімнаті.Я хочу подивитися на його ліву руку з правого боку полотна.
Давайте пильно подивимося.
Здається ,що його права рука з лівої сторони,здається, міцно притиснутою до землі.Він виглядає розгубленим,побачивши власне відображення, і здається, що він збирається знайти опору, знаходячись на краю води.
Здається ,що це момент,коли він ледве не падає
Йому майже вдається обійняти себе.Він закохується в себе, в буквальному сенсі.
Але він зможе обійняти лише власне відображення,яке є невловиме.
Привіт!
Це моя подруга Шошана
Вона зяблик, чудовий зяблик
Вона допоможе вивчати порівняльну анатомію, яка вивчає подібність і відмінність у будові тварин.
Порівняльна анатомія допоможе більше дізнатися про еволюцію і зв'язок із предками.
Усі організми мають еволюційну історію якщо знаєш, що шукати.
Наприклад, до яких із цих двох організмів На вашу думку я ближчий?
Зяблика Шошани чи рослини Гордона?
Це не є запитанням, проте це все-таки запитання
Це найлегше запитання, яке вам буде задано в житті (інструментальна музика) Порівняльна анатомія.
4 царства
Гордон зелений і живиться за рахунок сонячного світла, води і диоксиду карбону, а Шошана не може створювати їжу самостійно.
Вона повинна шукати їжу ховатися від хижаків, знаходити партнера і гидити на лавки ну зовсім як я, тільки я не загиджую лавки.
Тобто, я рухаюся навколо.
Так!
Я ближчий до пташки, ніж до рослини
Ви отримуєте золоту зірку.
Це очевидно, але що тісніші зв'язки між організмами, набагато цікавішим стає питання.
Що таке тварина?
Звісно, що ви знаєте, що таке тварина але дивлячися на Шошану і мене, які ознаки визначають факт того, що ми належимо до царства Тварини?
Дві речі: для початку ми обоє рухамося.
Рух є дійсно доброю ознакою того, що організм є твариною Рух. Якщо тільки ви не губка.
Проте найпростіші, бактерії та археї рухаються за рахунок джгутиків і війок, але вони мають лише одну клітину.
Специфічні для тварин багатоклітинні органи руху.
Тварини рухаються, тому що друга ознака ми є гетеротрофами ми отримуємо енергію, поїдаючи інші живі форми.
Рух також допомогає уникати хижаків і шукати партнерів для розмноження.
Рослини поширюють пилок за вітром або їх запліднюють комахи.
Наземні тварини роблять це хаотично і шумно.
Деякі водні тварини випускають статеві клітини у навколишнє середовище і запліднюють один одного просто сподіваючись, що хтось завагітніє.
Позаяк тварини повинні їсти і рухатися, у них розвинулися анатомічні форми, які відповідають за ці дії.
Ці форми не ідентичні в усіх тварин.
Наприклад, для руху Шошана і я обоє повинні прикласти зусилля до ґрунту чи повітря, щоб зрушити з місця.
Ось я відштовхуюся ступнями від землі І ось Шошана долає повітря крилами, які забезпечують політ.
Якщо у класі була б акула, хоча її немає, тому акулою прикинуся я мої плавці прикладуть зусилля до води, яке штовхне мене вперед я повинен бути обережним, якщо подібнсть таких структур тіла як плавці чи ноги може означати, що тварини мають близького спільного предка і також еволюціонують подібним чином, тому що це найкраща структура для роботи.
Таке явище називається конвергентна еволюція.
Наприклад, тунець, пінгвін і морський котик тварини, що проводять усе своє життя чи більшу його частину у воді.
Риба, пташка і ссавець мають набір подібних рис найбільш помітною є гладенька веретеноподібна форма тіла, яка якнайкраще може пронизувати воду і плавці для руху цих тіл.
Еволюційне походження цих тварин різне.
Кожна із цих морських тварин незалежно зазнала конвергенції у бік подібної форми тіла. Тому що вони живуть в одинаковому середовищі існування, вони потребують одних і тих самих ознак.
Випадки конвергентної еволюції можуть зв'язати фізичні структури тварин у їх еволюційну історію, хоча це трохи важко.
Тому довго ніхто не вкладав багато акцій у порівняльну анатомію як доказ еволюції.
Допоки прийшов Томас Генрі Хакслі (звук Чапліна) "Біолографія"
Томас Генрі Хакслі був батьком порівняльної анатомії і батьком сучасної палеонтології, ще він винайшов слово "агностик" для опису духовних поглядів, і він був першим, хто дійшов висновку, що птахи походять від невеликих хижих динозаврів.
Я радий бути моделлю для цього. А ще ми дуже поважаємо його за "рослинність" на його обличчі.
Хакслі народився у Англії в 1825 і хоча починав кар'єру як лікар, після служби на кораблі хірургом.
Подорожуючи в Австралію у свої 20 років, він почав вивчати морських безхребетних.
Протягом подорожі він надсилав усі свої статті в Англію і коли він повернувся, виявилося, що він став відомим експертом із морських безхребетних І його прийняли у Королівське товариство.
Хакслі потоваришував із провідними натуралістами, у тому числі, з Чарльзом Дарвіном і кілька років, коли Дарвін створив теорію еволюції і походження видів,
Хакслі, як кажуть очевидці, вигукнув
"Якою великою дурницею було не подумати про це!"
Насправді він став таким палким прихильником Дарвіна що усі почали його називати бульдогом Дарвіна, бо він погрожував зарізати того, хто паскудив еволюцію. Це гарний приклад.
Хакслі сказав, що коли він говорить про походження видів "Старі діви обох статей вважають цю книгу надзвичайно небезпечною"
Хакс дасть ляпаса.
Із новим інструментом теорії еволюції, що частково допомагає розвиватися теорії еволюції. Хакслі поєднав разом палеонтологію та біологію, пошуком подібностей у будові скам'янілих решток, де він знайшов безліч цікавого.
[Нерозумну] видиму подібність між доісторичними залишками коней і конями наших днів, так само як і між динозаврами та птахами, хоча ніхто насправді не здогадався про подібність птахів і динозаврів ще наступні 100 років.
Якщо ви вагаєтеся, чи спадкується інтелект,
Томас Генрі Хакслі є дідусем "Хороброго Нового Світу", письменниці Олді Хакслі і сера Ендрю Хакслі, лауреата Нобелівської премії з фізіології чи медицини у 1963.
Оскільки, усі тварини мають спільне еволюційне походження, вони отримали анатомічні структури, що вивчав Хакслі. Ми також побудовані за одним рудиментарним шаблоном.
Ми багато працювали незважаючи на те, якою є твариною.
У той час як тварини мають різні стратегії руху і добування їжі. Коли їжа отримана, тварини руйнують її, перетворюють на корисну енергію, розподіляють поживні речовини і виділяють відходи подібним шляхом, якщо ви не губка.
Кожну із цих функцій виконує набір клітин, які зібрані разом у тілі і формують тканини.
У тілі людини є 4 первинні типи тканин: епітеліальна тканина, сполучна тканина, м'язова тканина і нервова тканина.
Епітеліальна тканина утворена щільно сполученими клітинами.
Шар епітелію вкриває кожен орган і вистелює травний тракт, перешкоджаючи кислотам фекаліям та їжі виходити туди, куди не слід
Епітелій виробляє слизьку речовину, яка дозволяє органам ковзати один уздовж одного, як і мембрана, що вистелює ребра зсередини, тому коли ви вдихаємо, легені розширюются і не труться.
Більшість сполучної тканини утворена із волокон колагену і білка, шо разом підтримують частини тіла і утримують їх разом.
Сполучна тканина входить до складу внутрішного шару шкіри, сухожиль і зв'язок хрящів і кісток.
Міцна сполучна тканина названа так не через здатність сполучати, а присутність у позаклітинному середовищі.
Означає, що частина тканини виходить за межі клітини.
Якось незручно, що кров і жир також належать до сполучної тканини.
М'язова тканина утворена переважно двома білками, актином і міозином, які можуть ковзати один уздовж іншого і спричиняти рух та декілька інших білків, у тому числі найдовший за назвою [1-титан].
Нарешті, нервова тканина, яка генерує і проводить електричні сигнали у тілі.
Ці електричні сигнали керуються нервовою тканиною у мозку і передаються через спинний мозок до решти тіла.
Нервова тканина це два типи клітин: нейрони які проводять електричний струм і клітин глії які огортають і підтримують нейрони.
Тканини організовані в органи, які виконують різні функції тіла, ці органи працюють разом як система органів.
Наприклад, більшість тварин мають травну систему, що організована як рот, стравохід, шлунок кишку і анальний отвір.
Багато тварин мають опорну систему, утворену із кісток, зв'язок і сухожиль.
Ми будемо говорити про кожну із цих систем більш детально за декілька тижнів.
Системи органів, як і багато анатомічних структур є подібними у багатьох різних видів організмів, якщо тільки ви не губка.
Тому що приблизно 1,6 млрд років розвинувася організм, що мав травну і м'язову систему і раптом цей організм переміг.
Цей організм був спільним предком для усіх тварин сьогодні, тому Шошана і я збираємося потеревенити з нагоди об'єднання царства тварин.
- Весь процес природного відбору певною мірою залежить від генетичної мінливості, що проходить всередині кожної популяції, і як результат ми отримуємо нові генетичні різновиди.
Припустімо, що існує група особин якогось виду, цього позначимо іншим кольором, зараз я домалюю більше, можливо ці будуть такого кольору, це той самий колір, ще один, і ще один, і ще один.
За невідомих причин, іноді немає фактору впливу зовнішнього середовища, що допоміг би одній з цих особин вижити і розмножуватися, але інколи фактор зовнішнього середовища, впливає на її здатність розмножуватися.
За невідомих причин, ця особина здатна давати потомство частіше, а ці - не так часто.
Деякі з них можуть бути вбиті або з'їджені птахами, інші причини також можуть впливати на їхню нездатність розмножуватися, можливо ці особини десь посередині.
З часом концентрація характерних рис цїєї популяції зміниться.
І якщо ці особини будуть досить сильними, вони стануть домінантними і не будуть сприймати інших, по причині їхньої несхожості або чогось іншого.
Ми бачимо багато різних причин.
В кінці кінців, це може призвести до утворення нового виду.
Напрошується очевидне питання, що призводить до генетичної мінливості?
Що призводить до цього в кожній популяції? Навіть в нашій популяції щось призводить до того, що одна людина має світле волосся, інша людина каштанове, а ще інша - чорне, наш діапазон комбінацій кольору шкіри та зросту є нескінченний.
Що спричиняє це?
Є одна річ, на якій я хочу наголосити, ми вже трішки про це поговорили у відео про ДНК, це поняття мутації.
Як ми вже знаємо, ДНК - це послідовність азотистих основ.
Отже, аденін, гуанін. Припустимо, в мене є деяка кількість тиміну.
В мене є трохи аденіну, трохи цитозину.
Якщо їх достатньо в ряді, то вони містять інформацію, можливо у вас є їх декілька сотень або тисяч, вони містять інформацію про білки або інші речі, які контролюють інші білки, але можливо, у вас є зміни в одному з цих нуклеотидів.
Можливо, за деяких обставин, цей цитозин випадково стане гуаніном або ці будуть видалені, що в подальшому змінить ДНК.
Уявіть, якщо я візьму чийсь комп'ютерний код і почну безсистемно змінювати літери або безсистемно їх вставляти, зовсім не розуміючи, що я роблю, в кінці кінців, я зламаю комп'ютерну програму.
В основному, це ні до чого не приведе. -
Також, ні до чого не приведе, якщо я візьму чиюсь комп'ютерну програму і внесу деякі зміни, що ніяк не вплинуть на неї. Але, якщо я повидаляю крапки з комами і почну змінювати цифри абощо, це напевно призведе до збою програми.
Отже, в основному, або нічого не відбувається, або організми вмирають.
Іноді мутації можуть зробити клітину просто божевільною, ми відзнімемо цілу серію відео про рак, і це, безсумнівно, нашкодить організму в цілому, хоча, якщо це станеться після того як організм відтворився, швидше всього організм виживе і мутації не передадуться.
Не хочу вдаватися до подробиць.
Справа в тому, що мутації не є задовільним джерелом для утворення нових видів.
Вони могли б бути цим джерелом, але повинно існувати щось складніше, ніж мутації, що створює різновиди, можливо краще було б сказати, різноманіття навіть всередині популяції.
Відповідь на це питання знаходиться прямо перед нашими очима.
Вона перекликається з однією з найбільш фундаментальних речей в біології, і це настільки фундаментально, що багато людей навіть не цікавиться, чому відбувається саме так.
Це статеве розмноження. -
Ви розумієте, що я маю на увазі під статевим розмноженням, це відбувається зі всіма організмами, які мають ядра, і ми їх називаємо еукаріотами.
Можливо, я відзніму ціле відео на тему "еукаріоти проти прокаріотів", але ідея в тому, що, якщо ви поглянете навкруги, все, починаючи з рослин, не зовсім універсально, подивитесь на клітини, що мають ядра, майже всі вони мають цей феномен - чоловічу і жіночу статі.
Деякі організми можуть мати як чоловічу так і жіночу складову, але загальна ідея в тому, що всі організми створюють версії свого генетичного матеріалу, і змішують їх з версіями генетичного матеріалу інших організмів.
Якби мутації були єдиним джерелом утворення видів, тоді я міг би створити інших Салів за допомогою щеплення.
Можливо інші Сали могли б просто відщепитися від мене, і тоді, випадково, один Сал міг би трохи відрізнятися від інших.
Як ми вже говорили, якби це сталося, практично ніяких змін не відбувалося б, і всі різновиди, які могли б утворитися як результат будь-яких перешкод процесу щеплення, при якому відтворені організми є ідентичними, були б нейтралізовані.
Головним чином, це вб'є організм.
Що ж відбувається під час статевого розмноження?
Кожна можлива комбінація ДНК змішується і шукає іншу сумісну комбінацію ДНК в місці скупчень ДНК.
Давайте розглянемо це детальніше.
Я тільки зітру цей жахливий малюнок.
Отже, у нас всіх є, візьмемо людський вид за приклад, тому що, це те, ким ми є. -
У нас є 23 пари хромосом, в кожній парі одна хромосома від нашої матері і одна хромосома від нашого батька.
Зараз я це зображу.
Позначимо батькові хромосоми блакитним кольором.
Отже, в мене є 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15--
Не вистачає місця.
Домалюю тут - 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, тут буде остання, вона виглядатиме трохи іншою.
Вона виглядатиме як Y, пізніше ми більше поговоримо про X i Y хромосоми.
Також, в мене є 23 материнських хромосоми.
Не хочу бути стереотипним, але я їх зображу рожевим кольором.
Отже, в мене є 23 материнські хромосоми.
1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23.
Отже, що тут відбувається?
В мене є 23 материнські хромосоми.
В мене є 23 батьківські хромосоми.
Я розташував ці хромосоми одну біля одної. Давайте виділимо одну пару хромосом.
Скажімо, у нас є пара хромосом під номером три.
Давайте збільшимо цю пару хромосом.
Отже, одна від моєї матері.
Мабуть, я піду іншим шляхом.
Пам'ятайте, хромосома це лише велика..., якщо ми розглянемо ДНК, то побачимо, що ДНК постійно крутиться навколо і фактично обгортає всі ці білки, набуваючи такої форми, але це просто велика, коли ви її розглядаєте, думаєте, що вона така, ні, ДНК може мати мільйони пар основ, і вона виглядатиме ось так.
Це щільно загорнена версія, це довга стрічка ДНК, яка, зазвичай, зображається ось таким чином, хоча її форма не завжди така, про це ми поговоримо більше, її зображають, як щільно загорнену.
Отже, ця від моєї матері, а ця від мого батька.
Будемо називати її хромосомою 3.
Вони обидві є хромосомою 3.
Справа в тому, що я успадкував характерні ознаки мого батька і моєї матері.
Я збираюся все спростити, але тільки заради того, щоб ви мали уявлення, що відбувається.
Ця хромосома 3, можливо містить характерну рису, а саме колір волосся.
Можливо, в мого батька було, будемо говорити, як воно є насправді.
В мого батька було дуже пряме волосся.
Десь, в цій хромосомі є ген, що містить інформацію про пряме волосся.
Припустимо, що ця крапка є цим геном.
Пам'ятайте, що ген може мати тисячі пар основ, але цей несе інформацію про пряме волосся.
Отже, батьківська версія цього гена є алельним геном, що несе інформацію про пряме волосся.
Пам'ятайте, що алель це версія гена, отже я називатиму його алель - пряме волосся. -
Інша хромосома, материнська, є вийнятки, але в основному, вона несе інформацію про ті самі гени, і тому, я помістив їх одну біля одної.
Вона також містить ген, що відповідає за волосся - пряме або хвилясте, але так сталося, що в моєї мами хвилясте волосся.
Отже, цей ген міститься ось тут.
Версія цього гену - алель хвилясте волосся.
І тут ген каже: "подивись, це ген, від якого залежить, буде волосся хвилястим чи ні".
Кожна версія гена називається алельним геном.
Алель хвилясте волосся.
Моє тіло, мої клітини, отримали їх обидві, ці хромосоми знаходяться в кожній клітині мого тіла, за вийнятком статевих клітин, за хвилину ми будемо розмовляти про них, кожна клітина мого тіла, крім статевих, які виконують функцію розмноження, має повний набір хромосом, і це, на мою думку, вражаюче.
Але тільки певні хромосоми, наприклад, ці гени зовсім недоцільні для нігтів пальців рук, тому що вони несуть інформацію про волосся.
Намагаюсь пояснити якомога простіше.
Вони містять інформацію про інші риси.
Ще простішою мовою - вони не мають значення в певних ситуаціях.
Отже, певні гени символізують певні частини тіла, але клітини нашого тіла, які ми називаємо соматичними клітинами, ми відділимо від статевих клітин, про які поговоримо пізніше.
Отже, це клітини мого тіла.
Вони складають більшу частину наших клітин, на відміну від статевих.
Статеві клітини, я запишу це ось тут, чоловічої статі це сперматозоїди, а жіночої - яйцеклітини. -
Більшість моїх клітин має повну колекцію цих хромосом, і я хочу, щоб ви зрозуміли те, що кожна певна риса має дві версії: одна від матері, а друга від батька.
І вони називаються гомологічними хромосомами. -
Що означає префікс слова гомологічний, який ми зустрічаємо так часто, наприклад, коли говоримо про Homo sapiens або вживаємо такі слова як гомосексуальний чи гомогенний?
Ми постійно його бачимо.
Гомологічний означає майже однаковий.
В основному, вони містять однаковий набір генів, але вони не ідентичні.
Насправді, вони містять інформацію про злегка різні версії того самого гена.
Отже, в залежності від того, яку версію я отримаю, такий і сформується в мене генотип, інше слово для вивчення. Здається, що я закидую вас термінами.
Отже, мій генотип формують алелі - версії генів.
Я отримав п'яту версію алельного гена, що відповідає за хвилясте волосся.
Це могла бути багатоскладова версія алелів хвилястого волосся у місці скупчення генів.
Можливо, я ще й отримав версію алеля прямого волося.
Це мій генотип.
Мій фенотип такий, яким виглядає моє волосся.
Наприклад, двоє людей можуть мати різні генотипи з генами, що містять інформацію про волосся, що виглядає дуже схожим, отже вони можуть мати дуже схожий фенотип.
Отже, один фенотип може бути представлений численними генотипами.
Це одна річ для роздумів, в майбутньому ми будемо багато розмовляти про це, зараз, я просто хочу, щоб ви це мали на увазі.
Щоб поговорити про генетичну мінливість, я провів цілу дискусію.
Отже, як це відбувається?
Все, що буде відбуватися, я зображу наступним чином.
Що відбувається, коли в мене народжується потомство?
В мене є син.
Мій внесок в геном мого сина - це випадковий набір цих генів.
Для кожної гомологічної пари, я внесу ген, який я отримав від своєї матері або інший, що отримав від батька.
Коли мій сперматозоїд запліднив яйцеклітину моєї дружини, припустимо. що він містив цей хромосом, і цей, я можу вибрати по одній хромосомі зі всіх 23 пар.
Постає питання, скільки комбінацій може утворитися?
Для кожного набору, я можу взяти одну з двох гомологічних хромосом, і я можу це зробити 23 рази. по 2 один раз, по 2 другий раз, отже по 2 двадцять три рази.
Отже, 2 в ступені 23 різних версій може отримати мін син або донька.
Ми розглянемо те, як це відбувається, коли будемо говорити про мейоз або мітоз, коли я генерую сперматозоїди, вони не містять 23 пари хромосом, а лише 23 хромосоми.
Наприклад, я візьму по одній хромосомі з кожної пари, і завдяки мейозу, про який ми поговоримо пізніше, я сформую низку сперматозоїдів.
І кожен сперматозоїд матиме одну з цих пар хромосом, одну версію з кожної пари.
Можливо, цю хромосому я отримав від свого батька, а наступна - від моєї матері.
Додам ще декілька, я повинен був зобразити їх одну біля одної.
Додам ще декілька материнських.
Потім, хромосома під номером 5 - батьківська, і так далі.
Але, є 2 в ступені 23 комбінацій, тому що, саме з 23 пар я вибираю.
Та сама ситуація з яйцеклітиною моєї дружини.
Це 2 в ступені 23 різних комбінації ДНК, які вона може передати, що вибираються з гомологічних пар, які вона має.
Отже, можливі комбінації, які тільки одна пара може утворити, як приклад, я взяв своє життя, але він поширюється на все.
Він поширюється на кожний вид, що розмножується статевим шляхом.
Отже, якщо я можу дати 2 в ступені 23 комбінацій ДНК, і моя дружина може дати 2 в ступені 23 комбінацій ДНК, тоді, ми обоє можемо утворити 2 в ступені 46 комбінацій.
Щоб ви могли уявити, наскільки велика ця цифра, це приблизно, прирівнюється до кількості всіх людей ,що живуть зараз на планеті.
Отже, це неймовірно велика кількість варіацій, які навіть одна пара може утворити.
Якщо вам цього недостатньо, виявляється, що серед цих гомологічних пар, ми поговоримо, як це відбувається при мейозисі, можуть утворюватися рекомбінації ДНК.
Це означає, що коли ці гомологічні пари під час мейозису шикуються в ряд, виникає така річ, як кросовер, або гібрид, це коли всі ці ДНК перехрещуються і стикаються ось тут, і всі ці ДНК перехрещуються і стикаються ось тут.
Отже, ці всі переміщаються сюди, а ці всі сюди.
Отже, що ми маємо в результаті кросоверу ДНК, яку я отримав від своєї матері, я думав, що отримав її від своєї матері, але вона має частинку ДНК, яку я отримав від батька, а частина ДНК, яку я отримав від батька, доповнюється частиною материнської ДНК.
Не той колір.
Це частина материнської ДНК.
І завдяки цьому, кількість можливих варіацій збільшується.
Ви можете навіть зараз, замість того, щоб говорити про різні хромосоми, які ви передаєте, і які є в кожній з цих колекцій ДНК, це те, про що ми зараз говоримо, ви можете уявити різні комбінації на генетичному рівні, і що ці комбінації можуть утворити нескінченну кількість форм варіацій.
Ви можете уявити всі ці варіації, що можуть виникнути при змішуванні і поєднуванні різних версій одного гена в популяції.
Але, не розглядайте тільки один ген.
Я маю на увазі, що гени самі по собі дуже рідко несуть інформацію про щось конкретне, зрідка, ви можете подивитись на ген і сказати, що він відповідає за коричневе волосся, а цей за інтелект, або наскільки симпатичним є хтось.
Зазвичай, це цілий набір генів, що взаємодіють надзвичайно складним шляхом.
Ви знаєте, тип волосся може бути закодоване цілим набором генів, які містяться в складних хромосомах, і це може бути закодоване цілим набором генів, які містяться в складних хромосомах.
Тому, ви можете почати уявляти різні комбінації. Але, раптом, з'являється якась комбінація, яка раніше ніколи не існувала, і виявляється дуже вдалою.
Але, я залишу вас з цією думкою, можливо ця комбінація була передана, можливо, і не була, а утворена цією рекомбінацією.
Більше про це, ми поговоримо в майбутньому.
Але, я хотів донести до вас це поняття статевого розмноження, тому що, саме воно є головним джерелом генетичної мінливості всередині популяції.
Для мене, це є чимось філософським, тому що ми не сприймаємо чоловічу і жіночу статті, як щось особливе, тому що це є загальноприйнята ідея.
Я трохи читав на цю тему, виявляється, що статі, як такі, з'явилися приблизно 1,4 мільярдів років тому, і процес статевого розмноження є повністю виправданим, з його початком, почався процес природного відбору, ви можете сказати, що ця форма генетичної мінливості набагато потужніша, ніж просто чисті мутації, можливо, в минулому й існували примітивні форми кросоверу, але зараз, існує статеве розмноження, існує генетична мінливість, яка дозволяє процесу природного відбору проходити більш ефективно.
Отже, ті види, які були здатні відтворити і рекомбінувати свої ДНК, а також змішати і поєднати їх певним чином, були здатні утворити більше різновидів, і як результат, краще пристосувалися в своєму середовищі, вони стали істотно переважати чисельністю тих, хто не зміг це зробити, і в своєму роді, це стало універсальною особливістю.
Але ви можете уявити собі світ, який часто описують науково-фантастичні книги, де існує три статі, де існує стать один, два, три.
Ми б могли мати 10 статей.
Якби це сталося на Землі, принцип двух статей виявився б найефективнішим і найстабільнішим шляхом утворення різновидів всередині популяції.
Сподіваюсь, вам було цікаво.
Історично склалася велика різниця між тим, що люди вважали неживими істотами, з одного боку, і живими системами, з іншого.
Таким чином, ми переходимо від, скажімо, цього гарного та складного неживого кристалу до цього гарного і складного живого кота.
Протягом останніх 150 років чи близько того, наука у якійсь мірі розмила цю відмінність між живими та неживими системами, і зараз ми вважаємо, що, можливо, є деякий континуум, який існує між ними.
Візьмемо один приклад: вірус є природною системою, чи не так?
Але вона дуже проста. Дуже спрощена.
Вона дійсно не відповідає усім вимогам, не має усіх характеристик живих систем, і насправді є паразитом для інших живих систем, щоб, скажімо, розмножуватися і розвиватися.
Але те, про що ми будемо розмовляти сьогодні, це експерименти, проведені на цьому неживому краю спектра - отже, по правді, говоритимемо про проведення хімічних експериментів у лабораторії, з поєднанням неживих складових для створення нових структур, які б могли мати деякі характеристики живих систем.
Те, про що я зараз говорю, це спроба створити свого роду штучне життя.
Про які ж саме характеристики йдеться?
Ось вони. Ми вважаємо, що по-перше, життя має тіло. Це необхідно, щоб відокремити себе від навколишнього середовища.
Також життя має обмін речовин. Це процес, при якому життя може конвертувати ресурси з навколишнього середовища у будівельні матеріали для підтримання і будування себе.
Життя також може успадковувати інформацію.
Ми, як людські істоти, зберігаємо нашу інформацію у формі ДНК в наших генах і передаємо цю інформацію іншим поколінням.
Якщо ми поєднаємо тіло та метаболізм - ми отримаємо систему, яка можливо, могла б рухатися і відтворювати себе, і, якщо ми пов'яжемо їх з успадкованою інформацією, ми могли б отримати систему, котра була б більш життєздатною і, можливо, розвивалася б.
Це і є те, що ми намагаємося робити у лабораторії, проводимо деякі експерименти, за наявності однієї або більше характеристик життя.
Як ми все це робимо?
Ми використовуємо модель системи, яку називаємо "протоклітиною".
Можете вважати це чимось на зразок примітивної клітини.
Це проста хімічна модель живої клітини, і, якщо взяти до уваги, наприклад, що клітина у вашому тілі може мати близько мільйона різних типів молекул, які повинні зібратися разом, взаємодіяти в складній мережі, для створення того, що ми називаємо життям.
У лабораторії ми хочемо створити майже те саме, але лише у рамках кількох десятків різних типів молекул - тож, це різке зниження складності, проте все ж таки це спроба створити щось схоже на життя.
Отже, ми починаємо з простого і рухаємося у напрямку живих систем.
Задумайтеся на мить над цією цитатою
Ледюка, який ще сто років тому сказав про синтетичну біологію:
"Синтез життя, якщо він коли-небудь станеться, не буде сенсаційним відкриттям, з яким ми зазвичай асоціюємо цю ідею." Це його перше твердження.
Тож, якщо ми насправді створимо життя у лабораторії, це, швидше за все, ніяк не вплине на наше життя.
"Якщо ми приймаємо теорію еволюції, то перше відкриття синтезу життя має полягати у впровадженні проміжних форм між органічним та неорганічним світами або між живою та неживою природою, формами, які володіють тільки деякими рудиментарними ознаками життя" йдеться про ті питання, які ми щойно заторкнули,
"до яких постійно будуть додаватись інші атрибути у ході розвитку еволюційних дій навколишнього середовища".
Отже, ми почнемо з простого, зробимо кілька структур, які можуть мати деякі з цих характеристик життя, і згодом, спробуємо розвивати це з метою зробити його більш схожим на життя.
Саме так ми можемо почати створювати протоклітину.
Ми використовуємо ідею так званої самозбірки.
Це означає, що я можу змішати декілька хімікатів у пробірці в своїй лабораторії, а ці хімікати почнуть самостійно поєднуватись для створення все більших структур.
Скажімо, близько десятків тисяч, сотень тисяч молекул будуть поєднуватись, створюючи все більшу структуру, яка раніше не існувала.
У цьому конкретному прикладі, я взяв декілька мембранних молекул, змішав їх разом у відповідному навколишньому середовищі, і через секунди вони створюють ось ці складні та красиві структури.
Ці мембрани також досить подібні, морфологічно і функціонально, до мембран у вашому тілі, і ми можемо їх використовувати, як кажуть, для створення тіла нашої протоклітини.
Крім того, ми можемо працювати з водними та жировими системами.
Як ви знаєте, вода та жир при поєднанні не перемішуються, але шляхом самозбирання ми можемо отримати красиві краплини жиру і можемо реально використовувати їх як тіла для нашого штучного організму або нашої протоклітини, як ви побачите далі.
Отже, ми формуємо якісь тіла, так? Деякі конструкції.
Що можна сказати про інші аспекти живих систем?
Ми створили цю модель протоклітини, яку я показую. Ми почали з глини природного походження, яка називається монтморилоніт.
Ця глина видобувається природним способом. Вона утворює поверхню, яку можна назвати хімічно активною. На ній може відбуватися метаболізм.
Деякі типи молекул полюбляють змішуватись з глиною. Наприклад, у цьому випадку, РНК, що показана червоним,
- це рідня ДНК, молекула з інформацією - вона з'являється і починає взаємодіяти з поверхнею цієї глини.
Ця структура, таким чином, може організовувати формування мембранного кордону навколо себе, щоб стати тілом з рідких молекул навколо себе, і це показано зеленим кольором на цьому знімку.
Тобто, просто завдяки комбінуванню, перемішуванню речей у лабораторії, ми можемо отримати, скажімо, метаболічну поверхню з деякими інформаційними молекулами всередині цього мембранного тіла, чи не так?
Отже, ми знаходимося на шляху до живих систем.
Але, якщо б ви побачили таку протоклітину, ви б не переплутали її з чимось дійсно живим.
Насправді у ній досить таки мало життя.
Коли вона формується, вона реально нічого не робить.
Так що чогось не вистачає. Якихось речей не вистачає.
Декілька слів про те, чого бракує: наприклад, якби у нас був потік енергії, що проходить через систему, ми б хотіли аби протоклітина могла забирати собі частину цієї енергії для підтримання себе, як це роблять живі системи.
Тому ми вигадали нову модель протоклітини і вона, насправді, простіша за попередню.
Ця модель протоклітини не просто краплина жиру, а хімічний метаболізм усередині, який дозволяє цій протоклітині використовувати енергію для чогось і ставати динамічною, як ми бачимо тут.
Ви додаєте краплю до системи.
Це водне середовище, і протоклітина починає рухатись навколо себе у цій системі. Це зрозуміло?
Жирова краплина формується шляхом самозбирання, має хімічний метаболізм усередині, що уможливлює використання енергії для руху у своєму навколишньому середовищі.
Як ми чули раніше, рух дуже важливий у живих системах такого типу.
Вона рухається, вивчає навколишнє середовище і ремоделює це середовище, як ви бачите, за допомогою ось цих хімічних хвиль, сформованих протоклітиною.
Тобто вона діє, по суті, як жива система, яка намагається себе зберегти.
Ми беремо цю саму протоклітину, і розміщуємо її в іншому середовищі, змушуємо її рухатися.
А потім додаємо трохи їжі у систему, і ви бачите це у синьому кольорі, так?
Далі додаємо джерело їжі у систему.
Протоклітина рухається. Вона натрапляє на їжу.
Перебудовує себе і тоді має змогу дістатися до місця найбільшої концентрації їжі у цій системі і зупиниться там. Отже, ми маємо не просто систему, у якої є тіло та метаболізм, вона може використовувати енергію, рухатись.
Вона може відчути своє навколишнє середовище і дійсно знайти ресурси у цьому середовищі для підтримання себе.
Проте вона не має мозку, в неї немає нервової системи.
Це просто набір хімікатів, який може мати таку цікаву і складну поведінку.
Якщо ми перелічимо кількість хімікатів у цій системі, то реально, включно з водою, яка знаходиться у чаші, ми маємо п'ять елементів, котрі можуть це зробити.
Тоді ми поєднуємо ці протоклітини в одному експерименті, щоб побачити, як вони діятимуть і, в залежності від умов, ми маємо декілька протоклітин зліва, що рухаються навколо і заторкають інші структури у середовищі.
З іншого боку, у нас дві протоклітини, що рухаються, яким подобається крутитися одна навколо одної, і вони творять щось на зразок танцю, складного парного танцю.
Отже не тільки окремі протоклітини мають таку поведінку, яку ми описали в цій системі, але також ми маємо, по суті поведінку рівня популяції, подібну на поведінку організмів.
Отже, тепер, коли ви стали експертами по протоклітинах, ми пограємо у гру з цими протоклітинами. Ми зробимо два різних типи.
У протоклітини А є певна хімічна система всередині, що активізується, отже протоклітина почне вібрувати довкола, просто танцювати.
Пам'ятайте, що це примітивні речі, тому танцюючі протоклітини є дуже цікавими для нас.
(Сміх)
У другої протоклітини усередині буде інший хімічний склад, і коли вона активована, протоклітини збираються і зливаються в одну велику.
Розумієте? І ми просто поміщаємо ці два типи в одну систему.
Ось є популяція А, це популяція Б, і тепер ми активуємо систему, протоклітини Б, вони блакитного кольору, збираються разом.
Вони зливаються в одну велику краплю, а інша протоклітина просто танцює навколо.
І це просто відбувається доти, доки енергія у системі не витратиться і тоді кінець гри.
Я повторив експеримент декілька разів і одного разу відбулося дещо цікаве.
Я помістив ці протоклітини разом у систему, а потім протоклітина А і протоклітина Б злилися в одну, щоб сформувати гібридну протоклітину АБ. Цього раніше не траплялося. І ось так вийшло.
Тепер у цій системі є протоклітина АБ.
Протоклітині АБ подобається танцювати довкола якийсь час, доки протоклітина Б здійснює злиття, розумієте?
Але потім трапляється дещо цікавіше.
Слідкуйте, коли ці дві великі гібридні протоклітини поєднаються.
Тепер ми маємо танцюючу протоклітину і повторюючий себе випадок. Ось так. (Сміх)
І знову таки, тільки з краплями хімічних елементів.
Це працює наступним чином: ви маєте просту систему з п'яти елементів, ось тут, проста система.
Коли вони гібридизуються, у вас виходить дещо відмінне від попереднього, складніше за попереднє, і ви отримуєте новий вид імітуючої життя поведінки, у даному випадку - розмноження.
Отже, ми можемо робити різні цікаві протоклітини, які нам подобаються, з цікавими кольорами і цікавою поведінкою, їх легко отримувати і вони мають деякі властивості, подібні до життєвих.
Можливо, ці протоклітини можуть сказати нам щось про виникнення життя на Землі.
Можливо, вони становлять той легкодоступний крок, один з перших кроків, з якого почалося життя на ранній планеті Земля.
Звісно, молекули, були присутні на ранніх етапах існування Землі, але вони навряд чи були подібні до цих чистих структур, з якими ми працюємо у лабораторії і які я показував у цих експериментах.
Радше, вони були дійсно складною сумішшю усього на світі тому, що неконтрольовані хімічні реакції виробляють різноманітні суміші органічних сполук.
Вважайте це первинним болотом, добре?
І ця водойма, яку складно повністю охарактеризувати, навіть сучасними методами, і продукт виглядає коричневим, як ось ця смола зліва.
Чиста сполука, для контрасту, показана справа.
Отже, це схоже на те, що трапляється, коли ви берете чисті кристали цукру у себе на кухні, кладете їх у каструлю і застосовуєте енергію.
Ви включаєте нагрів, і починають створюватися або розбиватися хімічні сполуки у цукрі, і утворюється коричнева карамель, чи не так?
Якщо б ви залишили це без нагляду, то хімічні зв'язки продовжили б створюватись та розриватись, створюючи ще більш різноманітну суміш молекул, яка потім сформувала б чорне смолисте казна-що у вашій каструлі, яку потім важко відмити.
Ось як виглядало б виникнення життя. Вам потрібно було отримати життя з цього барахла, яке існувало на ранній планеті Земля 4,5 мілліарди років тому.
Таким чином, проблема в тому, що треба викинути всі ваші чисті хімічні речовини в лабораторних умовах, і спробувати зробити деякі протоклітини з реалістичними властивостями із такого ось примітивного мулу.
І тоді ми знову побачимо самовідтворення цих жирових крапель, які ми бачили раніше, а чорні точки усередині є певного роду чорною смолою - різноманітною дуже складною, органічною смолою.
І ми застосоуємо їх у цих експериментах, які ви бачили раніше і тоді ми спостерігаємо той живий рух, що утворився.
Вони виглядають дуже гарно, дуже красивий рух, і, здається, їх поведінка дещо схожа на ситуацію, коли вони кружляють одна навколо одної і слідують одна за одною, схожа на те, що ми бачили раніше - але, знову таки, це при роботі тільки з первинними умовами, без чистих хімікатів.
Це також смоляні протоклітини, які можуть визначити місцезнаходження ресурсів у навколишньому середовищі.
Я збираюся додати зліва трохи ресурсів, ось, це розчиняється у системі, і ви можете побачити, що їм це дуже подобається.
Вони стають дуже енергійними, і знаходять ресурси у навколишньому середовищі, подібно до того, що ми бачили раніше.
Але знову, це відбувається у цих первісних умовах, дійсно хаотичних умовах, зовсім не як у стерильній лабораторії.
Це дуже брудні маленькі протоклітини, між іншим. (Сміх)
Але у них є властивості, подібні до життєвих, в цьому й річ.
Тобто, проводячи штучні експерименти, ми допомагаємо виявити потенційний зв'язок між живими та неживими системами.
І не тільки це, це допомагає нам також розширити наш погляд на те, що таке життя і яке саме життя є можливим десь там у просторі - життя може відрізнятися від того, яке ми знаходимо тут, на планеті Земля.
І це приводить мене до наступного терміну, який звучить як "дивне життя".
Це визначення дав Стівен Беннер.
Воно було вжите стосовно звіту 2007 року, зробленого Національною дослідницькою радою
Сполучених Штатів, в якому вони намагалися зрозуміти, як можна шукати життя в інших всесвітах, особливо, якщо це життя дуже відрізняється від життя на Землі.
Якби ми полетіли на іншу планету і припускали, що там можливе життя, яким чином ми могли хоча б визначити, життя це чи ні?
Ну, вони вирішили застосувати три дуже загальних критерії.
Перший - ось вони тут наведені.
Перший - система не має перебувати в рівновазі.
Фактично це означає, що вона не може бути мертвою. Тобто, якщо є введення енергії в систему, яку життя може використовувати, щоб підтримувати себе.
Подібно тому, як на Землю світить Сонце, керуючи фотосинтезом, постачаючи енергію екосистемі.
Без Сонця, швидше за все, не було б життя на цій планеті.
По-друге, життя має бути у рідкому вигляді, тобто, це означає, що навіть, якби в нас були цікаві структури, цікаві молекули разом, але вони були б заморожені в твердому стані, тоді, це не дуже добре місце для життя.
І по-третє, нам потрібна можливість створювати і руйнувати хімічні зв'язки.
І знову ж таки, це важливо, бо життя перетворює ресурси з навколишнього середовища у будівельний матеріал, щоби підтримувати себе.
Сьогодні я розповів вам про дуже дивні і незвичайні протоклітини - деякі містять глину, деякі містять у собі первинне болото, якісь базуються на краплинах жиру замість води.
БІльшість з них не має ДНК, але вони мають властивості, подібні до життєвих.
Проте усі ці протоклітини відповідають загальним вимогам живих систем.
Отже, проводячи ці експерименти по створенню хімічного, штучного життя, ми сподіваємося не тільки зрозуміти щось фундаментальне про виникнення життя та існування життя на цій планеті, а й зрозуміти, яке життя можливе у цьому всесвіті.
Дякую.
(Оплески)
Відкриті урядові дані - це будь-яка інформація, зібрана урядом здебільшого для власних потреб, якою згодом дозволяють користуватись громадськості.
Це — урядова інформація, яка є Відкритою, відкритість даних означає вільне використання, поширення та обробку цих даних будь-ким.
Рух за відкритість даних (The Open Data Movement) - це спосіб змінити характер взаємин між громадянами та владою таким чином, щоб кожен знав, що відбувається; а коли всі знають, що відбувається, обом сторонам цього процесу легше поводитись чесно в ході суспільного життя.
Кріс Таггарт:
Наші життя все більше керуються інформацією, власне, - наше життя здебільшого і є інформацією.
В такому разі, перешкоди в доступі до інформації про нас самих, про те, де ми живемо, про те, хто представляє наші інтереси, про компанії, які співпрацюють з урядом та інше, починають шкодити демократії.
Роб МакКіннон:
Все це значно ширше за поняття "влада".
Уряд це, власне, - лише один з "гравців" у нашому суспільстві.
Те, що зараз відбувається на наших очах, - це лише початок змін суспільства, глобальних соціальних змін.
Разом ми можемо впливати на устрій суспільства.
В глобальному сенсі, засобами таких сайтів як Вікіпедія або добірки даних, ми збираємо глобальну картину того, як живе суспільство і як ми організовуємо себе.
Отож, ми лише на порозі значних змін механізмів нашої взаємодії. Руфус Поллак:
Є три способи, якими Проект Відкритих Урядових Даних може покращити світ.
Перше: проект дає змогу компаніям, фізичним особам, неприбутковим організаціям створювати цікаві, корисні, цінні додатки та сервіси.
Друге: на мою думку, мова йде про демократію, про участь людей в управлінні, мова йде про прозорість, яка дозволяє нам розуміти, чим займається наш уряд.
І, мабуть, третій аргумент: а чому б і ні?
По суті, відкрити урядові дані нічого не коштуватиме, тоді чому не зробити загальнодоступним те, що вже зібрано.
Відкрита інформація є важливою з декількох причин, і жодна з них не є важливішою за інші.
У нас є можливість досягти прибутковості, а це, у ці непрості часи, на думку багатьох, стоїть на першому місці.
Створення нових робочих місць і нових компаній, і більшого числа прибуткових компаній призведе до податкових надходжень до бюджету. Це вочевидь свідчить про велику потенційну силу Відкритої Інформації.
І також існує класичне розуміння відкритого і загального доступу до даних: це дає нам змогу бачити потенційні факти корупції і нецільового використання державних коштів та дій, які є нечесними і незаконними, і нічого спільного не мають із грошовими потоками, але просто приховуються. Ви можете очікувати, що люди почнуть нові види бізнесу шляхом збільшення цінності даних, створюючи програми на базі цих прийнятих даних.
Мова йде про прозорість, але також важливо, що люди матимуть більше можливостей приймати рішення щодо власного життя отримавши інформацію, якої не було раніше.
І також ми говоримо про нові організації, які робитимуть ці дані більш ефективними та дієвими. Руфус Поллак:
Наприклад, ми робимо проект НА-ЩО-ЙДУТЬ-МОЇ-ГРОШІ.КОМ, аби допомогти вам зрозуміти на що витрачають ваші податки, я думаю, це дуже важливо.
Гадаю, було б цікаво отримати відповідь на питання "Я зробив свій найбільший можливий внесок для держави. Куди йдуть ці гроші?"
Без відкритих даних влади це питання залишається відкритим.
Девід Івз:
Ми використовуємо Федеральні дані про забруднення і суміщаємо ці дані на мапі із даними про виборців, аби показати вам які промислові об"єкти знаходяться поруч з регіоном вашого поштового індексу, або поруч іншим регіоном, який вас цікавить, які забруднення вони спричиняють, і хто керує цими підприємствами.
Таким чином, ви починаєте розуміти яким є рівень забрудення навколо вас.
Том Стейнберг:
MySociety створює різні різні громадські та соціальні веб-сайти і розвиває їх.
І під цими сайтами та веб-проектами я маю на увазі сервіси, які дають відповіді на питання:
"Хто представляє мої інтереси в політиці?" "Як мені з ними зв"язатись?" "Про що вони говорять в парламенті?", "Як вони голосують?", "Що вони роблять з коштами, які отримують?" - це на користь демократії.
З точки зору громадського життя, ми робимо сервіси для відповідей на питання: "Як вирішити проблеми на моїй вулиці?"
"Як отримати потрібну інформацію від владних структур?"
І невдовзі "Як можна вирішити мої транспортні проблеми?"
Девід Івз:
У Ванкувері графік вивозу сміття є дуже динамічним...
Він постійно змінюється, і люди завжди забувають, коли вони мають винести сміття.
А тепер вони можуть просто зайти на сайт, зареєструватися, і ми надішлемо їм електронного листа із нагадуванням: "Завтра потрібно винести сміття до контейнерів".
Це приклад програми, яка швидко стає зрозумілою для пересічних громадян, вона приносить користь негайно.
І тому, коли люди бачать VanTrash, вони кажуть: "То це і є те, чим займається проект OpenData?"
І ми кажемо : "Так". Тоді вони кажуть:
"Я хочу, щоб такого в моєму житті було побільше".
На рівні Європейського Союзу було б дуже цікаво, якщо б ми могли зібрати всі ці дані в одному місці, щоб можна було здійснювати пошук в базах різних країн і насправді почати порівнювати ситуації в цих державах.
Те, що ми намагаємося зробити з Farmsubsidy.org, - це підключити всі різні типи розкритої інформації від уряду в одному центрі обробки даних.
Аби громадяни могли вийти онлайн і дізнатися, що відбувається не тільки в їхній країні, а й в інших, і вони могли порівняти, кількість господарств в одній частині ЄС відносно іншої, скільки громадян є учасниками аграрних проектів, скільки це коштує, в одній країні, і скільки в іншій.
Це готує ґрунт для загальноєвропейського обговорення, яке ще буде попереду, оскільки політика в цьому напрямку є загальною для всієї Європи.
Ерік Суонсон:
Один з моїх улюблених прикладів того, яким чином був використаний Всесвітній Банк Даних. Це відбулося невдовзі після того, як ми відкрили свою базу для загалу.
Ми отримали повідомлення від групи, яка просто взяла усі наші дані та проаналізувала на предмет прогалин в даних, а потім нанесла дані на мапу: по кожній країні, показник за показником, із року в рік, із зазначенням цих прогалин.
В цьому не було чогось такого, чого б ми самі не знали, проте ми подивились на ситуацію з іншого, до того невідомого, боку. І, звісно, це було оприлюднено, аби всі інші могли це побачити.
Карін Крістіансен: Ми знаходимося в точці, коли потрібно випустити інформацію назовні, Тому що, в Уганді, в Афганістані,
Тому що те, що необхідно в Уганді, в Афганістані, недостатньо просто знати, що Міністерство міжнародного розвитку робить з грошима від Великобританії, і на що йдуть американські кошти, але мати єдине представлення цього всього.
Ми працюємо над ініціативою під назвою Міжнародна Ініціатива Прозорості Допомоги, яка розробляє засоби звітності міжнародних донорів щодо допомоги, яку вони надають.
Для того аби вони були підзвітними як громадянам власної країни, платникам податків, так і зацікавленим сторонам з країни, що отримує їхню допомогу: починаючи з урядів цих країн, до громадських організацій та параламентарів, які прагнуть бути краще інформованими про гроші, що надходять в їхню країну.
Відкритість і доступність цієї інформації має потенціал, щоб радикально змінити засоби використання цих грошей та ефективність їх використання.
Важливість полягає у відкритості цих даних, аби їх могли також використовувати різні групи різними шляхами задля доступності цієї інформації у формі, яка б задовольняла їхні специфічні потреби.
Ерік Суонсон:
Ось деякі з діаграм Ганса Розлінга, программа Gapminder, за допомогою якої він ілюструє розвиток країн у часі, використовуючи анімовані рухомі діаграми...
Ще до того, наші дані стали загальнодоступними, Ганс використовував їх у своїх діаграмах Gapminder і це було надзвичайно корисно для дослідження вад розвитку країн.
Як ви можете переконати уряди, котрі, можливо, не надто зацікавлені у проекті формування відкритих даних, що він вартий витрачати часу, грошей та зусилль?
Я гадаю мають допомогти реальні приклади.
Демонстрація послуг, які є хорошими, які є корисними... і, зокрема послуг, суть яких легко пояснити, що пропонують дуже очевидну цінність і загальне благо, на відміну від дуже нішевих вигод...
Девід Івз: У нас є три мети.
Перша: давайте допоможемо побудувати співтовариство навколо відкритих даних у стількох містах, скільки захочуть цього, по всьому світу.
По-друге, давайте створимо місце, де місцеві політики та урядовці зможуть зустрічатися з небайдужими до цього людьми, з людьми, які залучені в цей проект, і на власні очі побачити дивовижні речі, які відбуваються у світі, побачити, що це дійсно відбувається, що інші так роблять, отже можуть і вони.
І третя мета: давайте щось зробимо. Давайте спробуємо і дамо кожній спільноті щось створити, тому що ніщо так не змушує людей осягнути, важливість відкритих даних, ніж ґрунтовна очевидність, яка дозволяє зрозуміти їхнє суспільство абсолютно новим шляхом. Джек Терстон:
Наша робота полягає в тому, щоб нагадати людям, як важливо те, що вони мають доступ до даних про те, що робить їхній уряд, у будь-який спосіб: чи то заохочувати журналістів писати матеріали, чи допомагати НГО будувати свої кампанії навколо даних, чи просто створювати веб-додатки для звичайних громадян, надаючи їм можливість виходити в Інтернет і дізнаватися про те, що відбувається.
Ми повинні вміти продемонструвати, що світ, у якому урядові дані відкриті, є кращим, за той, в якому ця інформація приховується.
Звичайно, найкраще в новій технології те, що ти можеш отримати результати, яких не очікував на початку.
Уявіть собі електрику в 1820-х роках, коли Фарадей продемонстрував електроенергію Гладстону в Королівському товаристві фізиків.
Гладстон каже Фарадею: "Так, це дуже прикольно, що ви змусили жабку смикати лапками, але яка користь від цієї електрики?"
Фарадей відповідає Гладстону:
"А яка користь від дитини?...
Вона з часом виросте в щось чи в когось..."
І я думаю, щодо відкритих даних фокус в тому, що ми живемо у вік інформації, у інформаційному суспільстві - дані та інформація є ключовими інфраструктурами цього світу. Тон Ційльстра:
Якщо ви подивитесь на шляхи, якими люди вирішують проблеми, ви побачите, що всі намагаються знайти легкі рішення навіть якщо йдеться про жорсткі та складні проблеми.
Тому я думаю, що ми повинні використовувати дані про наше життя та наш світ, якими ми володіємо, аби знаходити нехай менш прості але реальні відповіді на питання, з якими ми стикаємось.
Коли Ви вперше почули про "Sal Khan" або "Khan Academy" ?
Google шукав підходи роботи, які були нові у освітній сфері
Багато людей думають, що вони роблять щось нове, але вони не змінюють підходів роботи Салман казав:
"Те, що ми зробимо, - це не тільки десятихвилинні цікаві відео, але й вияснення, які відеоуроки працюють, а які з них - ні."
Тобто ми знайшли того, хто впевнений, якщо він зробить помилку, то він зміниться і виправить її.
У Google є багато різних проектів.
Чому саме цей?
Google дуже успішний через Америку Через американську R&D систему, через якість наших випускників і т.д.
Америка не зробить крок назад і не буде індустріальною країною з низькими з/п, а будемо країною з складним виробництвом, всілякими послугами, країною світових брендів
Але це потребує належних навичок, а їх, може, краще навчать на підході Khan Academy.
Ви особиство використовували відео? Так!
Я використовував їх для того, щоб пригадати щось у математиці.
Десять років тому я був в Афганістані.
Я висвітлював війну в Афганістані, і, будучи репортером Аль-Джазіри, я був свідком великого горя і руйнації, що їх спричиняє війна.
Згодом, два роки по тому, я висвітлював іншу війну - війну в Іраку.
Я знаходився в центрі подій, оскільки висвітлював війну із півночі країни.
Врешті війна закінчилася, і змінився режим, так само як і в Афганістані.
І цей режим, який ми повалили, був диктаторським, авторитарним режимом, що десятиліттями паралізовував не тільки окремих людей, а й цілу націю.
Однак, зміна, що відбулась завдяки чужоземному втручанню, створила навіть гірші умови для людей та загострила відчуття власної слабкості та меншовартості в цій країні світу.
Десятиліттями ми жили при авторитарних режимах в арабському світі і на Близькому Сході.
Ці режими вплинули на становлення нас як особистостей.
Мені зараз 43 роки.
Останні 40 років я бачу майже ті самі обличчя королів і президентів, що керують нами -- старі, авторитарні, зіпсовані ситуації -- режими, які ми бачили навколо себе.
І мені стало цікаво чи настане той момент, коли ми побачимо справжні зміни. Зміни, що прийдуть не з-за кордону, не через військові втручання, що мають на меті загарбати наші землі, і поглибити відчуття нашої меншовартості?
Іракці врешті спекались Саддама Хусейна, але коли вони побачили, що їхня земля окупована чужоземцями, вони впали духом, усвідомивши, що їхню гідність принижено.
Тому вони і повстали і не прийняли того, що сталось.
А інші режими казали своїм громадянам:
"Чи хочете ви побачити таке саме як в Іраку?
Чи хочете ви бачити громадянську війну, сектантські вбивства?
А знати як виглядає руйнація?
Чи хочете побачити іноземні війська на власній землі?
І люди задумались про себе.
Можливо і не варто нічого міняти, натомість змиритись з існуючим режимом аніж миритись з іншим сценарієм.
І це одне з найгірших жахіть, що нам довелось побачити.
Протягом десяти років ми, на жаль, спостерігали жахливі картини спустошення, вбивства, релігійних конфліктів, насилля, що відбувалися на чудовій землі, яка не одну тисячу років була центром цивілізацій, мистецтва та культури.
Я прийшов сьогодні, щоб сказати - майбутнє про яке ми мріяли власне вже настало.
Сьогодні молоде покоління, яке є добре освіченим, технологічно грамотним, натхненним загальними цінностями і глобальним розумінням, створило нову реальність для нас.
Ми знайшли новий спосіб висловлювати не тільки наші почуття а й наші мрії.
Ці молоді люди відродили на нашій землі і в нашій ментальності віру у себе. Вони дали нам нове розуміння свободи і уповноважили нас вийти на вулиці.
Нічого не трапилось.
Ніякого насилля.
Просто вийти з дому і сказати голосно:
"Ми хочемо бачити кінець цього режиму."
Це те, що відбулось в Тунісі.
Протягом кількох днів режим Тунісу, який витратив мільярди доларів на власну безпеку, мільярди доларів на утримання в'язниць, своїх в'язниць, цей режим пав та зник завдяки голосу громадськості.
Людей, що вийшли на вулиці і заявили про свій голос, намагалися вбити.
Спецслужби запланували арешти.
Вони відкрили для себе щось на ймення Фейсбук.
Щось, що називається Твіттер.
Вони були здивовані всіма цими речами.
І вони казали що, цих дітей збивають з пуття.
Тому влада апелювала до їхніх батьків вийти на вулиці і забрати своїх дітей додому.
От що вони розповідали.
Така їхня пропаганда.
"Заберіть цих дітей додому, бо їх збивають на манівці."
Однак, ці молоді люди, натхненні загальновідомими істинами, проявили себе як ідеалісти, що сподіваються кращого майбутнього, усвідомлюючи водночас, реальний стан речей і ті процеси що призвели до такого результату, уникаючи насилля і хаосу.
Ці молоді тунісці не пішли додому.
А їхні батьки таки вийшли на вулиці, але щоб підтримали своїх дітей.
Так народилася революція в Тунісі.
Ми, в Аль-Джазіра, не мали роками доступу до Тунісу, а влада не дозволяла там працювати нашим репортерам.
Але ми знайшли цих людей на вулицях, тепер вони репортери, що забезпечують наш відділ новин фотографіями, відео і новинами.
Несподівано відділ новин в місті Доха став центром, що отримував різну інформацію від простих людей - людей, яких об'єднувала спільна ідея, які звільнили себе від відчуття неповноцінності.
Тому ми прийняли рішення, що ми все це покажемо.
Ми станемо рупором цих безголосих людей.
Ми передамо це послання світу.
Так, дехто з цих молодих людей має доступ до Інтернету, але цей доступ в арабському світі є надзвичайно незначним. Це пов'язано з нашими численними проблемами.
Але Аль-Джазіра стала голосом цих людей, підтримавши їх боротьбу.
Цих людей побачили в кожній арабській домівці і у всьому світі через наш англомовний канал.
І люди відчули, що відбувається щось нове.
І тоді Зін аль-Абідін бен Алі вирішив відступити.
За тим повстав Єгипет, і Хосні Мубарак пішов у відставку.
А тепер Лівія, як бачимо.
І Ємен.
І ще багато інших країн, що намагаються відродити свою ідею і спробувати збудувати щасливе, мирне і толерантне майбутнє.
Я хочу вам сказати, що Інтернет і зв'язок породили новий спосіб мислення.
І цей спосіб мислення залишається вірним тій землі, яка його породила.
І це основна відмінність від тих ініціатив, що мали місце раніше, для досягнення змін. Ми завше вважали, бо так нас вчила влада, і часом це було правдою, що нам нав'язують зміни, які ми не можемо прийняти, бо вони є чужими для нашої культури. Ми завжди чекали, що зміни прийдуть зсередини, що вони будуть відповідати нашій культурі, ментальності, вірі, традиції та історії.
Ось це і є те, що зараз відбувається в арабському світі.
Це і є власне той момент, коли злилися воєдино ключові ідеї, що ознаменували початок нової, чудової ери на нашій землі.
А якою ж була реакція еліти, так званої політичної еліти?
На противагу Фейсбук вони привели верблюдів на площу Тахрір.
На противагу Аль-Джазірі вони вдаються до трібалізму.
А коли зрозуміли, що програли, вони заговорили про конспірацї Тель-Авіву та Вашингтону, що наче б то мають на меті розколоти арабський світ.
Вони почали розказувати Заходу, що існує загроза з боку Аль-Каїди, що Аль-Каїда захопила наші території.
Що це ісламісти і вони намагаються спричинити безлад.
Стережіться цих людей, вони прийшли аби зруйнувати вашу велику цивілізацію.
На щастя, людей тепер не легко обманути.
Така корумпована еліта, в цьому регіоні, втратила вже навіть вміння брехати.
Вони навіть не уявляють як їм справитись з такими реаліями.
Вони програли, їх було викреслено їхнім же власним народом, і тому вони відходять, один за одним.
Аль-Джазіра - це не знаряддя революції.
Ми не робимо революцій.
Проте, коли щось подібне відбувається, ми завжди в центрі подій.
Ми були заборонені в Єгипті, і навіть деяких наших кореспондентів було заарештовано.
Але більшість наших операторів та журналістів пішли у добровільне підпілля в Єгипті, для того аби показати, що коїлось на площі Тахрір.
Протягом вісімнадцяти днів наші оператори транслювали наживо голоси людей з майдану Тахрір.
Якось, раз увечері, я отримав дзвінок на мобільний, від простого незнайомця з Єгипту.
Який сказав: " Ми закликаємо вас не вимикати камер.
Якщо ви вимкнете їх сьогодні, буде геноцид.
Допоки ви знімаєте, що коїться на майдані Тахрір, доти ми в безпеці. "
І я відчув себе відповідальним і зателефонував туди нашим кореспондентам і нашому відділу новин і сказав їм: " Зробіть все, що від вас залежить, щоб камери працювали і цієї ночі, тому, що люди відчувають велику підтримку, коли хтось висвітлює їхні історії, і це дає їм відчуття захищеності."
Отже, це наш шанс збудувати краще майбутнє в цій частині світу.
Ми маємо шанс піти і подумати над майбутнім арабського світу як такого, що відкритий для світової спільноти.
Не повторяймо ж сьогодні помилки Ірану і Афганістану.
Давайте звільнимось, особливо це стосується Заходу, від стереотипу про наш край як джерело нафти, що дає нам ілюзорне відчуття стабільності і захищеності.
Стабільність і безпека авторитарних режимів насправді не передбачає нічого окрім тероризму, насилля і розрухи.
То ж приймімо вибір людей.
Не обираймо тих хто хоче керувати їхнім майбутнім.
Люди повинні самі вирішувати власне майбутнє, навіть якщо їхні голоси можуть нас сьогодні налякати.
Ідеали демократії та свободи вибору, все більше і більше поширюються Близьким Сходом, і є ідеальною нагодою для світової громадськості, для Заходу і Сходу, побачити стабільність і безпеку, дружелюбність і толерантність ніж тероризм і насилля з боку арабського світу.
Давайте ж підтримаємо цих людей.
Давайте заступимось за них, відкинувши власний егоїзм, щоб побачити зміни і відзначити перемогу щасливого майбутнього надії і толерантності в цій частині світу.
Майбутнє настало, воно починається тут і зараз.
Я щиро вам дякую.
(Аплодисменти)
Дуже дякую.
(Аплодисменти)
Кріс Андерсон: " Я маю до вас кілька питань.
Дякую за вашу присутність сьогодні.
Як би ви охарактеризували історичні зміни що відбулися?
Чи є це подією року, десятиліття чи щось більш значуще?"
Вадах Ханфар: " Власне, це можливо найважливіша подія, яку ми коли-небудь висвітлювали.
Ми показали багато війн.
А також багато трагедій і проблем, конфліктних територій, гарячих точок в цьому регіоні, бо були в центрі подій.
Але ця подія - це вагома і гарна історія.
Яку ми висвітлили не тільки, як гарячу новину.
Ми стали свідками зміни ходу історії.
Ви є свідками народження нової ери.
Ось чому ця подія має таке велике значення. "
Кріс Андерсон: " На Заході все ще є багато скептиків, що вважають, що ці події перехідним моментом перед великим хаосом.
Чи ви справді вважаєте, що якщо зараз в Єгипті пройдуть демократичні вибори, з'явиться нова влада, і вона підтримає демократичні ініціативи, про які ви так натхненно розповіли? "
Вадах Ханфар: " Так. І люди також вірять. Після падіння режиму Хосні Мумбарака, молодь, яка організувалась в загони і органи самоврядування, очолила цю трансформацію і вони намагаються діяти в рамках демократичних цінностей, будучи при цьому розважливими, раціональними і не порушуючи порядку.
На мою думку, ці люди набагато розумніші за політичну, і навіть інтелектуальну еліту, розумніші за лідерів опозиційних партій.
Зараз молодь в арабських країнах є набагато мудрішою і більше здатною творити зміни аніж їхні попередники, це стосується політики, культури та ідеології старого режиму. " (Аплодисменти)
Кріс Андерсон: " Але ми не маємо наміру втручатись таким чином в політику.
Що ж людям на TED, і тут на Заході робити, якщо їм не байдуже і вони вірять в те що у вас відбувається? "
Вадах Ханфар: " Я думаю, ми відкрили одну дуже важливу істину про арабський світ
- людям не байдуже і вони переживають цю велику трансформацію.
Мохамед Нанабхай, що зараз знаходиться тут, голова Aljazeera.net, повідомив, що відсоток користувачів нашого сайту зріс до 2,500 відсотків, і це люди з усоьго світу.
50 відсотків складає Америка.
Ми відкрили для себе, що людям не байдуже, що вони хочуть знати, тому і отримують інформацію через наш сайт.
На жаль, ми не транслюємо для США, але у Вашингтоні працює англомовний Аль-Джазіра.
Все, що я можу сьогодні сказати, настав час відсвяткувати, нашу можливість тримати зв'язок з цими людьми на вулиці і можливість підбадьорити їх, висловлюючи загальні почуття підтримки слабких і пригноблених, щоб збудувати краще майбутнє для всіх нас. "
Кріс Андерсон: " Зараз дехто з представників спільноти TED, а саме TEDX Каїр, проводять зустріч.
Там присутні кілька промовців. Думаю, вони слухали вашу презентацію.
Дякую що ви надихаєте їх, а разом з тим і всіх нас. "
Щиро дякую.
(Аплодисменти)
Ось фото д-ра Короткова.
Д-р Коротков - дуже відомий російський доктор, що жив понад 100 років тому.
Він винайшов дещо дуже цікаве, чим ми і досі користуємося.
Жив він у ранні 1900-ті, а близько 1905 року почав свою активність. Він думав про кровоносні судини і намагався з'ясувати (намалюймо шкіру над кровоносною судиною)
"Як користуватися стетоскопом для проcлу- ховування та визначення кров'яного тиску?"
Отже, думав він:
"Яким чином можна досягти цього?"
Насамперед він вирішив надути манжету (всі ми знаємо манжету для вимірювання тиску), якою слід стиснути зовнішню поверхню шкіри в зоні обраної кровоносної судини.
"Добре, для прикладу застосуємо силу у 200 мм рт.ст. і припустімо, що прилад працює зі мною, з моєю кровоносною судиною, а мій систолічний кров'яний тиск становить 115, а діастолічний - 75.
Отже, якщо прикласти тиск силою 200 мм рт.ст. ззовні, що трапиться?
По-перше, отвір у судині однозначно закриється, правильно?
Вона стиснеться, позначмо це.
Отримавши такий тиск, кров буде відтікати від місця стиснення, тому що не зможе пробратися цим шляхом.
І якщо прослухати через стетоскоп це місце, ми почуємо тишу, тобто не почуємо зовсім нічого, лише абсолютну тишу.
Отже, позначмо цей випадок як "Тиша", оскільки кровотоку не чути у цій точці, адже судина затиснута.
"Добре",- обмірковував д-р Коротков результат, - "А якщо внесу невеличкі зміни?"
Трохи привідкриймо судину, адже далі д-р замість тиску силою 200 мм рт.ст., застосованого у першому експерименті, застосує рівно 115, силу, рівну систолічному тискові.
І він продовжує слухати через стетоскоп, тому ось стетоскоп.
Аналогічно, як він робив це раніше.
І тепер тиск з внутрішнтого боку кровоносної судини на мить практично досягнув 115 мм рт.ст. На мить кров потрапляє от сюди, а незначна кількість крові витікає сюди.
Скажімо, незначний викид крові.
І тут відбувається дещо цікаве: коли кров проходить крізь судину, яка ледве відкрита, кров повинна протискатися між стінками, що створює велику турбулентність, тобто кров не протікає плавно, а практично б'ється об стінки, викликаючи багато коливань, що спричиняє появу цього звуків, адже всі молекули здригаються, що ми й можемо чути.
Отже, коли ми чуємо пульс?
Практично тоді, коли відбувається викид, ви можете чути якісь звуки, спочатку це просто шум.
Напишімо "Шум" ось тут.
І причиною того шуму є турбулентний потік. Це дуже важливо.
Цікаво, що він це відмітив.
Тому коли ми переходимо від тиші
Т до шуму Ш, д-р Коротков зрозумів, що це саме той момент, коли ви помічаєте систолічний кров'яний тиск.
Дуже хороший спосіб для його визначення, правда?
Систолічного кров'яного тиску.
"А що як я піду далі і послаблю цей зовнішній тиск ще більше, і замість 115 прикладу силу, наприклад, рівну 75... 75 мм рт.ст."
Звичайно, в нього під рукою був стетоскоп, щоб слухати.
Д-р прослухав і зрозумів, що тепер кров тече дуже повільно, адже було чути дуже повільний потік по судині.
Ми назвемо його ламінарний потік.
Запишімо "Ламінарний потік"... Ламінарний потік. Протилежний до турбулентного потоку, який ми розглядали раніше.
У ламінарному потоці ми не чуємо такого зіткнення зі стінками, все дуже тихо.
Ми знову повернулись до тиші.
Але якщо в першому випадку причиною тиші була відсутність кровотоку, коли тиск становив 200 мм рт.ст., то зараз, при 75 мм рт.ст. потік є, але ми все одно чуємо тишу.
Річ у тім, що кров тече дуже повільно, що ми називаємо ламінарним потоком, тому ви дійсно нічого не чуєте.
І він зрозумів, що тепер, коли ми повернулися від шуму до тиші, можемо виміряти діастолічний кров'яний тиск.
І тому кожного разу, коли ми йдемо до лікарні, і старший медперсонал вимірює нам кров'яний тиск, ми завдячуємо д-ру Короткову і його відкриттю, зробленому понад 100 років тому.
Порівняйте вирази з обох боків знаку питання.
Зліва від знаку питання маємо 7,907.
Отже, це 7,000 плюс 900 плюс 7, що дорівнює 7,907.
Тепер давайте порівняємо це з тим, що стоїть праворуч від знаку питання.
Справа маємо 7,000 плюс 970, що дорівнює 7,970.
Якщо треба це розписати, вийде так:
7,000 плюс 900 плюс 70, і тоді отримуємо 0 одиниць.
Тому, якщо порівнювати розряд за розрядом, 7,000 виходить в обох випадках.
Сотні - також.
У нас 9 сотень.
Але тут немає десятків, зате є 7.
А тут - немає одиниць, але є 70.
Очевидно, що 70 більше за 7.
Тому число справа є більшим за те, що зліва, або ж число зліва менше за число справа.
Я пам"ятаю символ "менше" як такий, що вказує на менше число, та й обидва знаки вказують на менше число.
Отже, ось цей знак - це "більше".
Для позначення більшого числа зліва.
А це - "менше".
Для позначення меншого числа зліва.
Таким чином, маємо тут "менше".
Відповідь - "менше".
Що ми знаємо про майбутнє?
Складне запитання, проста відповідь - нічого.
Ми не можемо передбачити майбутнього.
Ми можемо лише створювати наше бачення майбутнього, таке, яким воно може бути, бачення, яке відкриває нові ідеї, що надихають нас. І це найважливіша причина, яка руйнує сталі способи мислення.
Багато людей створювали власне бачення майбутнього. Ось, наприклад, це уявлення з 20-го століття.
Тут написано, що так виглядатиме літак дальніх перельотів у майбутньому.
Він здатен перетнути Атлантичний океан за півтора дні.
Сьогодні ми знаємо, що це уявлення не здійснилося.
Ось наш найбільший літак на сьогоднішній день -
Аеробус А380, і він досить великий, вміщує чимало людей і технічно істотно відрізняється від літака, якого я вам показував.
Я працюю разом із командою Аеробуса. Ми створили власне бачення майбутнього сталого розвитку авіації.
Отже, сталий розвиток є важливим для нас, він мусить охоплювати соціальні, а також екологічні та економічні цінності.
Ми створили дуже незвичну структуру, яка імітує кістки або скелет, що трапляються у природі.
Ось чому це виглядає дещо химерно, особливо для людей, які працюють зі структурами загалом.
Але ж це творча спроба дослідити наші ідеї щодо іншого майбутнього.
Хто буде нашим основним споживачем у майбутньому?
Люди похилого віку чи молоді люди, або ж впливові жінки. Спостерігається тенденція, що стосується нас усіх.
Це антропометрика майбутнього.
Наші діти зростають більшими, але водночас ми зростаємо в інших напрямках.
Отже, нам потрібен простір у літаку, усередині дуже обмеженого простору.
У цих людей різні потреби.
Ми бачимо нагальну потребу у пропаганді здорового способу життя, особливо серед людей похилого віку.
Ми хочемо, щоб до нас ставились як до особистостей.
Хочемо бути продуктивними протягом усієї подорожі, і в майбутньому використати найсучасніші інтерфейси. Тому ми вирішили поєднати все це і представити в одному продукті.
Ми об"єднали людські потреби з технологіями.
Наприклад, ми запитуємо себе: як можна покращити освітленість?
Як використати більше природного світла у літаку?
Наприклад, цей літак не має вікон.
А що ж стосовно програмного забезпечення, яке знадобиться нам у майбутньому?
Я вважаю, що літак майбутнього матиме власний інтелект.
Він буде схожим радше на живий організм, ніж на конструкцію з надзвичайно складною технологією.
У майбутньому він буде цілком іншим.
Літак взаємодіятиме з пасажирами під час польоту.
Ми також обговорюємо матеріали, зокрема, синтетичну біологію.
Я думаю, що у нас буде щораз більше нових матеріалів, які ми зможемо використати для побудови каркаса, тому що каркас є основою у дизайні літаків.
Порівняймо старий і новий світ.
Я просто хочу вам показати, над чим ми працюємо сьогодні.
Ось консоль відсіку відпочинку екіпажу в А380.
Вона багато важить і побудована за класичними правилами.
Ось аналогічна консоль для тієї ж мети.
Вона наслідує будову кістки.
Цілком інший процес проектування.
Перша з них важить 1.2 кілограми, друга - 0.6 кілограма.
Отже, технологія 3D друку і нові правила проектування справді допомагають зменшити вагу, що є ключовим питанням у проектуванні літаків, оскільки від цього залежить кількість викидів парникових газів.
Розвинемо цю ідею трохи далі.
Як природа будує свої складові частини і структури?
Природа дуже мудра.
Вона вміщує всю інформацію у маленькі блоки, які ми називаємо ДНК.
І природа будує з них великі скелети.
Ми бачимо тут метод "від простого до складного", тому що вся інформація, як я вже згадував, знаходиться всередині ДНК.
І це поєднується з методом "від складного до простого", адже в нашому повсякденному житті ми тренуємо м"язи і скелет і стаємо сильнішими.
Такий самий підхід можна застосовувати у технології.
Наприклад, наші будівельні блоки - вуглецеві нанотрубки - дають змогу створювати великі безшовні каркаси.
Як це виглядає, можна частково побачити тут.
Уявіть, що у вас є вуглецеві нанотрубки, які ростуть всередині 3D принтера. Вони вбудовані у середину пластикової матриці і підкоряються силам, що виникають у вашій деталі.
У вас є трильйони трубок, які можна порівняти з цілим лісом, і ви берете цей ліс, оптимізуєте форму, створюєте структури і підструктури, які також дають змогу передавати електричний струм або дані.
І тепер ми беремо цей матеріал, поєднуємо з методом "від складного до простого" і будуємо дедалі більші компоненти.
Отже, як виглядатиме літак майбутнього?
У нас є різні сидіння, які адаптуються до параметрів пасажирів, до їхньої індивідуальної антропометрики.
У нас є інтерактивні зони в середині літака, які можуть перетворитися на майданчик для гольфу.
Зрештою, ця біонічна структура, вкрита прозорою біополімерною мембраною, повністю змінить наше бачення літаків майбутнього.
Як казав Джейсон Сілва, якщо ми можемо щось уявити, чому б не втілити це у життя?
Побачимося в майбутньому.
Дякую!
(Оплески)
Ви заповняєте лотки, щоб зробити льодові кубики.
Ви звернули увагу, що кожен лоток вміщує однакову кількість води, але при цьому має різну кількість кубиків.
В синьому лотку 8 однакових кубиків, в пурпуровому - 16 однакових кубиків.
Я намалюю синій лоток тут.
В ньому робиться... намалюю ось так...
З синього лотку отримаємо 8 кубиків.
Це синій лоток.
Я розділю це на 8 частин, щоб показати 8 однакових льодових кубиків.
Спробую, розділю навпіл, кожну з половинок ще навпіл, і ще раз.
Ось так.
Майже те що треба, 8 однакових кубиків льоду.
Окрім цього. Зроблю ще чіткіше.
Отже, це синій лоток з 8 кубиками.
Пурпуровий лоток містить таку ж саму кількість води, тож його довжина така сама
Але з нього ми отримаємо 16 кубиків льоду, тож я зроблю таки ж частини як тут, але потім поділю їх навпіл ще раз.
Отже, їх 8 і щоб отримати 16, я поділю це навпіл.
Зробили.
Тепер, ви кладете 3 кубика льоду з синього лотка до вашого напою.
Скільки кубиків льоду з пурпурового лотка треба взяти, щоб отримати таку ж саму кількість льоду?
МИ можемо уявляти собі це візуально, а можемо оперувати числами.
Спочатку давайте використаємо числа.
Яку частку кубиків я витягнув з цього лотка?
Тут у нас 8 однакових кубиків, і я взяв три з них. Це буде 3/8.
Тож питання в тому, якщо я взяв 3 з 8 таких кубиків, скільки мені треба взяти кубиків з 16 кубиків з пурпурового лотка, щоб отримати таку саму кількість льоду.
Подивимось на малюнок.
Якщо ми бажаємо отримати таку ж саму кількість льоду, нам треба взяти 1, 2, 3, 4, 5, 6 шістнадцятих.
Як це виходить?
Дивіться уважно.
Щоб перейти від 3/8 до 6/16, ми множимо на 2 і числівник, і знаменник.
Що це насправді означає?
Це значить, що на кожний кубик з синього лотка ви маєте два кубика з пурпурового.
В синьому лотку ви маєте 8 однакових кубиків, і на кожен з них приходиться 2 з пурпурового лотка. Отже, ви множите на 2, щоб отримати 16 кубиків, і коли ви берете 3 з синього лотка, для кожного з яких вам треба взяти 2 з пурпурового, тож ми тут просто помножили на 2.
Отже, відповідь на питання: скільки треба взяти кубиків льоду з пурпурового лотка, щоб отримати таку ж саму кількість льоду?
Є такою: треба взяти 6 кубиків.
Ми тонемо в новинах.
Одні тільки Reuters видають у світ 3.5 млн. новин на рік.
А це лише одне джерело.
Моє питання наступне: Які з цих новин залишаться дійсно важливими в майбутньому?
Ось ідея "Тривалих Новин".
Це проект організації The Long Now, що була заснована TED-стерами включаючи
Кевіна Келлі та Стюарта Бренда.
Ми в пошуках історій, що залишатимуться дійсно важливими протягом 50 чи 100 або 10000 років відтепер.
Погляньте на ці новини скрізь своєрідний фільтр, багато з них крізь нього не проходять.
Якщо взяти найпопулярніші новини від Ей.Пі. за минулий рік:
Чи матимуть вони якусь цінність через десяток років?? (напис: Чудо На Гудзоні)
Чи ці? (напис: Люті сутички на Форті Худ)
Або ці? (напис: Майл Джексон помирає)
Справді? (напис: Свинячий Грип)
Чи буде це важливо через 50 або 100 років? Інавгурація Обами) (Сміх)
Ну, гаразд, ця була наче цікава. (напис:
Проте, найпопулярніші новини минулого стосувались економіки.
І я готовий закластись, що рано чи пізно, цей спад економіки вже буде неактуальним.
Отже, які типи новин можуть мати певне значення для майбутнього?
Візьмемо для прикладу медицину.
Коли-небудь, крихітні роботи потечуть по наших кровоносних судинах, відновлюючи наш організм.
Це коли-небудь вже тут, якщо ви миша.
Деякі нещодавні новини:
Нанобджоли знищують пухлини отрутою справжньої бджоли.
Вони відправляють гени в мозок.
Робот, якого вони збудували, може повзти по людському тілу.
А як щодо джерел?
Як ми збираємось прогодувати 9 мільярдів людей?
У нас з цим проблеми при 6 мільярдах сьогодні.
Як ми чули вчора, понад 1 мільярд людей голодають.
Британія почне голодувати без генетично модифікованих зернових.
Білл Гейтс, нащастя, вклав 1 мільярд доларів в аграрні дослідження.
А як щодо глобальної політики?
Світ стане зовсім іншим, коли, та якщо Китай почне ставити питання на порядок денний, а вони можуть.
Вони наздогнали США, як найбільшого виробника на ринку автомобілів.
Вони наздогнали Німеччину, як найбільшого експортера.
І вони почали проводити тести ДНК на дітях, щоб визначати їхню майбутню професію.
Ми знаходимо будь-які методи та способи для розширення меж наших знань.
Деякі недавні відкриття:
Існує колонія мурах в Аргентині, яка зараз розповсюдилась на усіх континетах, окрім Антарктики.
Існують самокеровані роботи-науковці, які здійснюють відкриття.
Незабаром ми станемо непотрібні науці.
Для життя ми також станемо непотрібні.
Мікроби прокидаються після 120 тисяч років.
Схоже на те, що з нами чи без нас життя буде продовжуватись.
Але мій вибір найгучнішої новини минулого року для "Тривалих Новин":
На місяці було знайдено воду.
Це полегшує створення колоній там.
І якщо НАСА не зробить цього, Китай може, або хтось в цьому приміщенні може виписати чек на значну суму.
Моя точка зору наступна:
В перспективі, деякі новини важливіші за інші.
(Аплодисменти)
Тепер, коли ми освіжили в пам'яті відомості про окиснення та відновлення, давайте поглянемо, що змінилося, якщо змінилося, у нашому розумінні клітинного дихання.
Отож, клітинне дихання. Для кожного моля глюкози,
C6H12O6, ми поєднаємо її - нехай вона матиме водну основу.
Розчинена у воді.
Ми поєднаємо її із шістьма молями молекулярного кисню.
І тоді у наших клітинах відбувається клітинне дихання у кілька кроків.
Про це згодом буде ще відео.
[Напис: Клітинне дихання]
Трошки скоротив.
На виході отримуємо шість моль діоксиду вуглецю.
Нам потрібно вдихнути цей кисень, аби відбулося клітинне дихання, а потім видихнути діоксид вуглецю як продукт обміну клітинного дихання.
Шість моль діоксиду вуглецю, шість моль води.
І уся суть клітинного дихання - плюс деяка енергія, згенерована даною реакцією.
Наші тіла накопичують цю енергію.
Частина її перетворюється на тепло.
Але суть клітинного дихання в тому, аби накопичувати її у вигляді 38-ми АТФ, які, як ми вже знаємо, є носіями енергії у біологічних системах.
Потім наші тіла, або біологічні системи загалом, можуть використати ці АТФ для скорочення м'язів або генерування нервових імпульсів, або росту чи поділу клітин або будь-чого іншого, що повинна робити біологічна система.
У минулому відеоуроці ми дещо дізналися про окиснення та відновлення, тож давайте застосуємо ці ідеї тут.
Минулого разу ми дізналися, що хімік сказав би - давайте, я це запишу - хімік сказав би, що окиснення - це втрата електронів, або неспроможність їх утримувати.
[Напис: "Втрата" електронів]
А про відновлення він сказав би, що це отримування електронів.
[Напис: "Отримування" електронів]
Якщо важко запам'ятати, користуйтеся трюком-підказкою: окиснення - втрата - ОБМИВАННЯ.
Окиснення - втрата електронів, відновлення - їх отримання.
Або ВОДА.
ОБМИВАННЯ ВОДОЮ.
Ось, що ви дізналися з курсу хімії.
А що ж біологи чи біохіміки?
Вони б означили все це дещо по-іншому.
Біолог сказав би, що окиснення - це "втрачання" атомів водню, а відновлення - це "отримування" атомів водню.
У минулому відео ми побачили, що таке визначення насправді складне, якщо застосовувати його до водню, бо ж не може атом водню сам себе втратити чи набути.
Але чому ж тоді ми погодилися, що ці дві ідеї сумісні? Тому що, якщо говорити про вуглець, то вуглець "втрачає" водень.
Припустимо, я маю ось таку суміш.
Можливо, десь там ще й інші компоненти сюди приєднані.
Пізніше вуглець - нехай я маю атом вуглецю і маю атом кисню, який, можливо, з'єднаний із ще одним атомом кисню.
Зараз я вам пояснюю просто-таки на пальцях.
Можливо, цей кисень має ще якийсь інший зв'язок.
Це те, з чого я почав.
З іншого боку нашої рівності маємо щось таке.
Тут вуглець з'єднаний із киснем.
І, можливо, цей інший атом кисню приєднаний до цього атому водню.
Біолог сказав би, що тут вуглець окиснився, бо втратив свій водень.
Водень перейшов звідси - зображу різними кольорами - перейшов від цього вуглецю до от цього кисню.
Також біолог би відзначив, що кисень був відновлений.
Був відновлений, адже отримав атоми водню.
Але насправді, або з точки зору хімії, яка мені трошки більше подобається, відбувається наступне. Вуглець більш електронегативний. Ось видно, що вуглець значно більш електронегативний, ніж водень.
А кисень ще навіть більш електронегативний, ніж вуглець.
Коли будь-який із цих елементів з'єднається із воднем, цей елемент буде перетягувати на себе електрон.
Отож, тут вуглець буде утримувати електрон.
Тут наш вуглець утримує електрони.
В той же час, як ось тут вуглець уступає свої електрони кисню.
Отож, тут вже кисень утримує.
[Напис: Кисень утримує]
Втрачаючи водень, вуглець також втрачає нагоду утримувати електрони.
І раз наш вуглець опинився у зв'язку із киснем, він тепер не лише не може утримувати електрони водню, а й уступає свої електрони ще більш електронегативному атому.
Ось чому ці два визначення сумісні.
Те саме стосується кисню.
Тут він з'єднаний із іншим атомом кисню і нічого не перетягує.
Але, коли він у сполуці з воднем, то зможе утримувати електрони водню, тому що він значно більш електронегативний.
Або, інакше кажучи, він утримує біля себе електрони.
Тож бачимо, що, до певної міри, обидва визначення сумісні.
Та якщо ми маємо справу не з воднем, визначення розходяться.
Визначення, які надає хімія, справедливі у будь-якому випадку.
Але не зашкодить знати і біологічне визначення.
Та і в підручниках воно вам точно зустрінеться.
Але повернімося до клітинного дихання і з'ясуємо, ЩО окиснюється, а ЩО відновлюється.
Погляньте ось сюди. Тут у нас глюкоза.
Я скопіював і вставив молекулу глюкози із Вікіпедії.
Але тут є одна помилка.
Мабуть, варто виправити її у Вікіпедії.
До цього вуглецю має бути приєднаний ще один водень.
Як бачимо, водень зв'язаний або з киснем, або з вуглецем.
Тож зліва у нас водень приєднаний до кисню або вуглецю.
Якщо б нам довелося писати його ступінь окиснення, то у кожному випадку він зв'язаний із більш електронегативними елементами.
Тож він віддаватиме свої електрони.
Його ступінь окиснення буде плюс один.
Кисень же у кожному випадку приєднується або до вуглецю, або до водню.
Якщо кисень приєднаний до вуглецю чи водню, він буде утримувати електрон одного із цих елементів.
Тож у будь-якому випадку у глюкозі кисень матиме ступінь окиснення два мінус або мінус два.
І раз оця річ у нас нейтральна, то можна подумати, що вуглець має нейтральний ступінь окиснення.
І, якщо звернутися до цієї структури, то видно, що більшість атомів вуглецю таки мають нейтральний ступінь окиснення.
Кілька з них обведу.
Наприклад, цей атом вуглецю утримує електрон ось цього водню, але вже його електрон утримується киснем.
Відповідно, із вуглецем нічого не відбувається, і він залишається нейтральним.
Цей теж нейтральний з тієї ж причини.
Так само цей.
І от цей.
Він сполучений із двома атомами вуглецю.
Його електрон утримується киснем, але він також утримує електрон - електрон водню.
Отож, він нейтральний.
Так що чотири наші атоми вуглецю нейтральні.
Вуглець, ось тут, уступає два електрони кисню, але також утримує один електрон водню.
Тому його ступінь окиснення плюс один.
Тут навпаки.
Вуглець перетягує по одному електрону від атомів водню, а один свій електрон уступає кисню.
Тому ступінь окиснення мінус один.
Тож ось ці два зрівноважуються, і виходить, що вуглець у глюкозі має нейтральний ступінь окиснення.
Тут я оперую хімічним визначенням.
Але зараз я покажу, що вони, загалом, рівноцінні.
Тут усі атоми кисню не мають ступеню окиснення, бо вони просто між собою з'єднані.
(Зараз зображу кращим кольором)
Не мають ступеню окиснення, або ступінь окиснення нейтральний, бо з'єднані подвійним зв'язком з тим же киснем.
Ніхто ні в кого не відбирає електрони. Вони однаково електронегативні.
Поглянемо на продукти обміну.
Діоксид вуглецю має такий вигляд. Тож у кожному із цих випадків кисень утримує два електрони вуглецю.
Тож його ступінь окиснення мінус два.
Цей кисень також утримує два електрони вуглецю, і його ступінь окиснення також мінус два.
Отож, всі чотири валентні електрони цього вуглецю утримуються киснем.
Ступінь його окиснення, таким чином, становить плюс чотири, адже він втратив чотири електрони через те, що їх перетягнули інші елементи.
Тож для цього вуглецю можемо вказати плюс чотири, а для кожного атому кисню два мінус.
Пізніше підрахуємо, яким є результуючий ступінь окиснення.
Тепер переходимо до води. Кисень утримує два електрони: по одному від кожного водню.
Отож, два мінус.
Відповідно, кожен із атомів водню має ступінь окиснення плюс один.
Тож якщо виконати напівреакцію для клітинного дихання, опираючись на хімічне визначення, в якому фігурують електрони, можна одразу сказати, що починати будемо із 12 атомів водню з цього боку.
Запишу таким чином.
Н12 ось тут.
Усі вони мають ступінь окиснення плюс один.
Відбувається клітинне дихання.
Тепер я все ще маю 12 атомів водню, але запишу по-іншому.
Плюс один так і залишається.
Кожен з них все ще мають ступінь окиснення плюс один.
Отож, з точки зору окиснення та відновлення із воднем нічого не відбулося.
Тепер візьмімо вуглець.
З лівого боку рівності у нас шість атомів вуглецю.
Ступінь окиснення у них нейтральний.
Але що відбувається на виході реакції?
Маємо шість атомів вуглецю.
Записані вони дещо по-іншому, але все ж їх шість.
Кожен з них має ступінь окиснення плюс чотири, що свідчить про втрату чотирьох електронів.
Або ж їхній гіпотетичний заряд при втраті чотирьох електронів зріс на чотири, адже вони втратили чотири негативно заряджених електрони.
Отже, шість атомів вуглецю в результаті клітинного дихання перетворилися на шість окиснених атомів вуглецю із ступенями окиснення плюс чотири.
Плюс... Тож кожен із цих атомів втратив по чотири електрони.
У нас таких атомів шість.
Чотири рази по шість, і маємо 24 електрони.
Це ті електрони, які втратив вуглець.
Тож бачимо, що при клітинному диханні вуглець окиснюється.
[Напис: Вуглець окиснився]
Окиснення - це втрата електронів.
Під час клітинного дихання, як видно з нашої напівреакції, шість атомів вуглецю разом втрачають 24 електрони.
І нарешті, розбираємося із киснем.
(Загубив нашу рівність десь вгорі)
Тут кисень зустрічається двічі.
Тож зображу їх окремо.
Маємо шість атомів кисню із ступенем окиснення мінус два.
Записуємо це зліва ось таким чином.
Ступінь окиснення мінус два.
І ще маємо цих 12 атомів кисню, які є цілком нейтральними, тому тут навіть не буду вказувати ступінь окиснення.
Що ж відбудеться в результаті клітинного дихання?
У діоксиді вуглецю маємо 12 атомів кисню із ступенем окиснення мінус два.
Шість разів О2.
Випишу це із діоксиду вуглецю.
Тож є шість О2, кожен із ступенем окиснення мінус два.
А далі у мене знов шість атомів кисню із ступенем окиснення мінус два.
Отож, плюс шість атомів кисню із ступенем окиснення мінус два.
Підіб'ємо сумарний ступінь окиснення.
Ці нейтральні.
Тут 6 разів мінус 2, отже, мінус 12.
Це сумарний заряд для цих шістьох атомів.
6 разів мінус 2.
Тут знову 6 разів мінус 2, а отже, мінус 12.
А тепер 6 разів по 2 атоми кисню на молекулу.
Тож, це 12 разів мінус 2.
Це мінус 24.
Щоб перейти від мінус 12 до ступеню окиснення, або гіпотетичного заряду, мінус 36, мені потрібні 24 електрони.
І ці 24 електрони, які захопили атоми кисню, це ті самі 24 електрони, які втратили атоми вуглецю.
Отож, з точки зору хімії все дуже чітко і ясно.
Вуглець окиснився.
Кисень захопив електрони, а захоплення електронів - це відновлення.
Тож кисень відновився.
Це просто повторення, але добре зустріти це знову при вивченні клітинного дихання.
Це ніби як відповідь на питання про те, звідки береться ця енергія.
У будь-якій із цих хімічних реакцій, якщо ви бачите, що виділилась енергія, то пам'ятайте, що це відбулося через перехід електронів із вищого енергетичного стану до нижчого.
Наприклад, маємо електрон, у якого високий енергетичний стан, і який може перейти у більш комфортний стан, нижчу орбіталь або нижчу енергетичну орбіталь, тобто більш стабільний енергетичний стан.
Водночас генерується енергія у вигляді тепла, або може виконатися певна робота, наприклад, допомога в утворенні молекул АТФ.
Звернемося до нашої напівреакції. Тут 24 електрони, які втратив вуглець. Вуглець окиснився.
Електрони перейшли до кисню.
Це відбувається у кілька кроків, а не якось раптово.
Проходить ціла величезна серія етапів.
І під час цього процесу відбувається перехід до все нижчого і нижчого енергетичного стану.
І, коли ці електрони переходять до нижчих енергетичних станів, а це відбувається через відділення від вуглецю і наближення до кисню, от тут і починає виділятися енергія.
Енергія на утворення 38 АТФ.
Досі ми говорили про те, як хіміки розглядають окиснення.
Лише напочатку відео я обмовився про думку біологів.
Потім ми з'ясували, що клітинне дихання з точки зору хіміків ясно показує, що вуглець окиснюється.
Він втрачає електрони.
А кисень відновлюється.
Він захоплює електрони.
Він відновлюється.
Електрони переходять від цього вуглецю до цих атомів кисню.
Як же можна тут застосувати біологічне означення?
Дуже просто.
Як бачимо, весь водень з нашої рівності зосереджений у глюкозі.
Подивимось на структуру глюкози.
Атоми водню з'єднані або з вуглецем, або з киснем.
Тож ці атоми з'єднані з вуглецем і киснем.
У правій же частині рівності усі атоми водню з'єднані лише з киснем.
Отож, цілком очевидно, що вуглець втрачає водень, а кисень забирає водень.
Запишу це.
Під час дихання вуглець втрачає водень.
[Напис: Вуглець втрачає водень]
А кисень забирає водень.
[Напис: Кисень забирає водень]
Визначення знову співпали, адже, втрачаючи водень, речовина окиснюється з точки зору біологів.
А отримуючи водень, кисень відновлюється.
Я намалював вам увесь цей механізм, аби ви отримали наочне пояснення.
Сподіваюся, вийшло доступно. Процесу перенесення цих атомів водню сприяють молекули НАД плюс і ФАД.
Але, якщо ми хочемо узгодити дві ідеї щодо перенесення водню від одного електронегативного атому до іншого електронегативного атому, де насправді відбувається перенесення нагоди утримати електрони.
Якщо вуглець має водень, то він утримує електрони.
Але коли цей водень відділяється від вуглецю, причому відділяється увесь атом, а не лише ядро, і переходить до кисню, то тепер кисень отримав нагоду перетягнути до себе електрон.
Ну, а вуглець втратив цей електрон.
Вуглець окиснився, а кисень відновився.
Про це були згадки у минулих відео.
Збиває з пантелику один момент стосовно окиснення.
Завжди спадає на думку, що процес мав би бути пов'язаним з киснем.
І так воно і є.
Слово походить від того, ЩО міг би зробити кисень відносно іншого елементу.
Коли кисень у сполуці з іншими елементами, він відбирає їхні електрони.
Або під час реакції він часто забиратиме водень.
Забиратиме водень у вуглецю, як у нашій ситуації.
Тож звідси і пішов термін окиснення.
Але не обов'язково, щоб в реакції був присутній кисень, аби відбулося окиснення чи відновлення.
Сподіваюся, вам це було корисно дізнатися.
Для мене справжнім головним болем було вивчення усіх цих моментів. Найбільш зручним я бачив хімічне означення окиснення-відновлення.
Заплутувало те, що потім зустрів у підручниках з біології. Там йшлося про втрату і захоплення атомів водню, а не електронів.
Лише з часом я узгодив для себе ці дві ідеї.
Ваші видимі відмінні ознаки, відомі як фенотипи, це результат вззаємодії ваших генів з навколишнім середовищем.
Ця взаємодія починається ще в утробі і триває протягом всього життя.
Відмінність в деяких фенотипах, таких як зріст, переважно визначаються генами.
Якщо ваші батьки, дідусі і бабусі низького зросту то і ви, швидше за все, будете невисоким.
Хоча, фактори навколишнього середовища, наприклад, харчування, можуть вплинути на ваш зріст.
Від генів також залежить,чи буде у вас здорова вага тіла.
Але дієта і вправи також серйозно можуть вплинути на вагу.
Менш зрозуміло, як гени впливають на вашу особистість.
Ви тепер знаєте про більш, ніж мільйон SNPів в вашому геномі.
І кожного дня,вчені дізнаються все більше і більше про те, як деякі з цих SNIPів впливають на ваш фенотип.
Вивчення власного геному допоможе вам краще зрозуміти, чому ви є такий, який ви є, і чим ви схожі і чим відрізняєтесь від інших членів родини, друзів і сусідів.
Японія не була головним персонажем у Першій світовій війні, але зіграла велику роль.
Коли у серпні 1914 почалася війна, японці були зацікавлені у захопленні німецьких володінь. І, оскільки, вони були спільниками Британії і вели переговори з британцями, то уклали угоду про те, що якщо Японія вирішить напасти на німецькі володіння у Тихому Океані і в Китаї, то вона може ними заволодіти.
Отже, Японія приступила до виконання плану. Зокрема, вона взяла в облогу Сінґ Тао, яке, як ми вже казали, належало Німеччині.
Ось японські війська висаджуються з кораблів на берег.
І з погляду технологічного значення це був перший повітряно-морський напад. У ньому не використовувалися авіаносці у сучасному розумінні, хоча японці використовували повітряні судна, але вони розміщували їх у воді, і літаки злітали з води, коли вони намагалися взяти місто Сінґ Тао. І їм вдалося це зробити до кінця 1914 року.
Окрім того, вони змогли захопити багато інших німецьких володінь у Тихому Океані, зокрема Океанію.
Японія також послала частину своїх військово-морських сил, щоб допомогти захистити союзний флот у Середземному морі. Японія зіграла велику роль тут.
Іншим цікавим історичним результатом втручання Японії у Першу світову війну стали наслідки переговорів.
Перш за все, втручання у війну поставило Японію в один ряд із провідними країнами світу, і це буде помітно під час Другої світової війни.
В результаті, Японія стає одним із головних учасників Другої світової війни, і це суттєво змінює ситуацію на той час.
Проте через допомогу Антанті Японія стала членом Паризької мирної конференції.
Японія прагне мати рівну опору з усіма іншими Європейськими силами. Тому вона намагається внести це у Хартію Ліги Націй: рівність націй як основний принцип
Ліги Націй.
Договірні сторони погоджуються за найкоротший час надати для всіх іноземних громадян країн-членів Ліги Націй рівне і відповідне до закону ставлення у всьому. Підкреслюю: рівне і відповідне до закону ставлення у всьому, не роблячи винятків у правах чи правопорушеннях через расу або національність.
Фактично, японці казали:
"Агов, європейці! Ви повинні сприймати нас і, базуючись на тексті, інших людей як рівних.
Просто щоб Ви зрозуміли, яким тоді був світ - це не було затверджене.
Хоча навіть Ліга Націй була плодом таких ідеалістичних намірів Вудро Вільсона, вони не вижили.
Свого часу британці поневолили багатьох людей у своїх імперіях.
Вудро Вільсон боявся, що якщо це включать до Ліги Націй, то воно зазнає проблем у впровадженні у роздробленому Півдні.
Зараз ми знаємо, що Ліга Націй у будь-якому разі не була затверджена. Отже, цього не сталося.
І хоч навіть самі японці прагнули рівності для себе, проте під час Другої світової війни вони відчували себе расово вищими за інших, і вони поневолили багатьох людей в Азії: особливо китайців і корейців.
Цікава цитата для китайської делегації:
"Ми не занадто горді, щоб боротися, але занадто горді, щоб признати і примиритися з нижчим становищем у стосунках з однією або кількома з об'єднаних націй. Все, чого ми хочемо - справедливості.
Це показує, наскільки світ відрізнявся від того, в якому ми живемо, навіть менше, ніж сто років тому.
Справжнє значення Першої світової війни для Японії полягало в тому, що вона стала однією з провідних країн світу.
Грає музика Circus calliope
Дівчина одягнута в хутряну куртку і нееластичну пачку (балерини), митець повільно вимальовує ії шлях до арени цирку.
Її кінь знає маршрут напам'ять і тягнеться вздовж перед нею.
Кількома вправними штрихами, художник Анрі де Тулуз-Лотрек відобразив обидві сторони цирку: блиск якравих вогнів і очікуючу аудиторію, втомленність конферансьє поза лаштунками,
Живопис зараз знаходиться в мистецькій колекції Музею Гетті.
Лотрек намалював її в 1899 році в лікарняній палаті, де він лікувався від алкоголізму та слабоумства.
Під час свого перебування там, він намалював більше 50 циркових картин цілком по пам'яті.
Сюжети - акробати, вершники, тварини були дуже близько знайомі йому.
Він створив серію картин, щоб доказати своїм лікарям, що він почувається добре і знову готовий працювати.
Коли його виписали з клініки через 3 місяці, він сказав своєму товаришу, що він купив свободу своїми картинами.
Лотрек на зріст був 1,37 метри і ходив з ціпком все своє життя.
Для нього більше, ніж для інших глядачів, циркові артисти були представниками бездоганності м'язів, нервів і техніки.
Для Лотрека, цирк був ідеальним видовищем, великим святом веселощів, гламуру і убогості.
Лотрек упивався на ньому.
Він часто бував в цирку і робив багато нарисів.
В кінці 1800-х років, цирки, кабаре і танцювальні зали стають все більш і більш популярними поміж аудиторії середнього класу.
Ці заходи запропонували новий спосіб участі в суспільному житті.
Люди могли бачити і бути побаченими, як ніколи раніше.
Вперше, художники почали малювати сцени звичайних людей, котрі отримують від життя задоволення.
Огюст Ренуар малював пару, яка прогулюється в парку.
Эдгар Дега малював людей в кав'ярнях та борделях.
Ці та інші митці використовували прачок, проституток, танцівниць кабаре та артисток цирку в якості моделей.
Вони зображали своїх моделей в певний момент, в розпалі певного жесту або розмови.
Щоденний відпочинок і розваги були тепер в центрі картини.
Лотрек малював ці сцени з неперевершеною чесністю, відображаючи сучасність життя.
Ми знаходимось у Центрі досліджень документів. Це ескіз костюма для балету "Жар-птиця" Леона Бакста.
Лев Розенберг народився у Білорусії, прославився Леон Бакст розробкою ескізів для Російського балету, який був заснований імпресаріо Сергієм Дягілевим у 1909 році.
У 1910-20-х роках Російський балет Дягілева був інструментальним.
Серед його творів 1913 року
"Весна священна", музичний супровід якого (автор Ігор Стравинський) та сучасна хореографія Вацлава Нижинського вразили паризьку публіку.
Це ескіз костюма жар-птиці, автором якого є Леон Бакст, та прем'єра якого відбулась у Парижі у 1910 році.
Автор був настільки захоплений магічними характерами російських казок, що зробив декіька ескізів, серед яких цей, який датується 1913 роком.
Ящо докладно роздивитися ескіз та пильно дослідити його, очевидо, що це довершена робота, в якій Бакст увіковічнив цей образ, що мало для нього велике значення.
Бакст асоціюється із символізмом, для якого характерні звивисті лінії та багата екзотичність.
Стилізована поза фігури, срібні відблиски фарби, жовті та оранжеві орнаменти спідниці повторюються у головному уборі та пір'їнах, що прикрашають костюм.
В той же час, прослідковується подібність гравюрі та пласкість картини, так, ніби фігура відтворена у двох вимірах.
Такий ефект досягнуто через пласку спідницю жар-птиці, цей прийом запозичено із російського народного мистецтва, що зрозуміло, беручи до уваги походження ідеї для балету та досвід Бакста.
Ми також можемо розглядати пласку геометричну деталь, як ту, що стала наслідком впливу авангарду, а особливо кубізму.
Бакст відвідував Париж з початку 20 століття, та тимчасово переїхав туди у 1912 році після вигнання із Санкт-Петербургу.
Критики того часу відзначили те, як Бактс використовує кольори, вони назвали його палітру "лютою, пронизливою оргією кольору". Цей малюнок свідчить про тісній зв'язок між примарними декораціями та реальною радикальністю, який присутній у традиційний рисах модернізму.
Я збираюся розповісти вам дещо про мою промову на TEDxHouston.
Я прокинулася вранці після тієї промови з найжорстокішим похміллям вразливості у моєму житті.
І я навіть не виходила з дому цілих три дні.
Перший раз я наважилася вийти, щоб пообідати з подругою.
Коли я зайшла, вона вже чекала на мене за столом.
Я сіла, а вона каже:
"Лихо! Ти виглядаєш просто жахливо".
І я кажу:
"Дякую.
А вона питає:
"Що сталося?"
"Я тільки що сказала 500 людям, що я стала дослідником, щоб уникнути вразливості.
І коли, на основі отриманих даних, мені стало зрозуміло, що вразливість - це абсолютно невід'ємна частина щирого життя, я сказала тим 500 людям, що в мене стався нервовий зрив.
В мене навіть був слайд, на якому говорилося "Нервовий зрив".
І коли це мені здалося, що написати таке було гарною ідеєю?"
(Сміх)
Вона сказала:
"Я бачила твою Промову наживо.
Це було не дуже схоже на тебе.
Зазвичай ти поводишся дещо інакше.
Але це було чудово".
А я у відповідь:
"Але цього не можна допустити.
YouTube, вони викладуть це на YouTube.
І ми матимемо справу вже з 600, 700 людьми".
(Сміх)
А вона:
"Ну... Вже трошки запізно".
Тоді я сказала:
"Можна в тебе дещо запитати?"
І вона відповіла:
"Так".
Я кажу: " Ти пам'ятаєш, коли ми були у коледжі і були шаленими, до безглуздості?"
І вона каже:
"Пам'ятаєш, як ми залишали дійсно гидке повідомлення на автовідповідачеві наших колишніх?
А я у відповідь:
А потім вдиралися в їхню кімнату в гуртожитку і стирали повідомлення з плівки?"
(Сміх)
Подруга похитала головою:
"Аа... ні".
(Сміх)
Тож звичайно, єдине, що я спромоглася сказати тієї миті було:
"Ага, я теж.
Таке... Ніколи".
І я думаю сама до себе:
"Брене, що ти робиш?
Що саме ти робиш?
Чого ти взагалі про це почала?
Невже ти з'їхала з глузду?
Це б краще підійшло твоїм сестрам".
Тож я знову подивилася на приятельку, і вона сказала:
"Ти серйозно збираєшся спробувати пробратися туди і викрасти відео до того, як вони розмістять його на YouTube?"
І я відповіла:
"Я просто міркую над цим".
(Сміх)
Вона говорить:
"Ти напевно найгірший приклад уразливості, який можна уявити".
(Сміх)
І от я подивилася на неї і сказала те, що в той час здавалося драматичним, а насправді виявилося білше пророцьким, ніж драматичним.
Я сказала:
"Якщо 500 перетворяться на 1000 або 2000, моєму життю - кінець".
(Сміх)
В мене не було ніякого надзвичайного плану на випадок 4 мільйонів.
(Сміх)
І моє життя таки скінчилося, коли сталося саме це.
Мабуть найтяжчим у закінченні мого життя стало те, що я дізналася про себе дещо неприємне, а саме, що хоч як я переживала через ризик, що мені не вдасться поділитися своєю роботою зі світом, існувала ще одна частина мене, яка дуже тяжко працювала над тим, щоб залишатися маленькою, залишатися поза світлом прожекторів.
Але я хочу таки поговорити про те, чого я навчилася.
Існує дві речі, яким я навчилася торік.
Перша - це те, що вразливість не означає слабкість.
І цей міф глибоко небезпечний.
Дозвольте мене запитати вас чесно - мушу зуважити, що я практикуючий терапевт, тож у будь якому разі матиму перевагу - тож якщо б ви просто підняли вашу руку, це було б чудово - скільки з вас чесно, коли ви думаєте проявити свою уразливість, чи сказати щось уразливе, думає: "Господи, уразливість - це слабкість. Це слабкість?"
Скільки з вас думає, що вразливість і слабкість - це синоніми?
Більшість.
Тепер дозвольте мені запитати вас про таке:
Весь цей тиждень на TED, скільки з вас, коли ви бачили тут уразливість, думали, що це - чиста сміливість?
Уразливість - не слабкість.
Я визначаю вразливість як емоційний ризик, викриття, невпевненість.
Вона живить нашу повсякденність.
Я почала вірити - зараз йде 12 рік мого дослідження - що вразливість - це найточніша міра сміливості - бути вразливим, дозволити іншим дивитися на себе, бути чесним.
Одна з найдивніших речей, що сталася після вибуху популярності через той виступ на TED, я почала отримувати численні пропозицій виступати по всій країні - для всіх, від батьків на шкільних зборах, до компаній зі списку Fortune 500.
І дуже багато з тих дзвінків йшли ось про що:
"Гей, докторе Браун.
Ми в захваті від вашої промови на TED.
Ми б дуже хотіли, щоб ви приїхали з промовою до нас.
Ми були б дуже вдячні, якщо б у промові ви не згадували про вразливість чи сором".
(Сміх)
А про що б ви хотіли, щоб я говорила?
І чула три головні відповіді.
Найчастіше, щоб залишатися з вами чесною, від бізнесу: інновації, творчість, і зміни.
Тож дозвольте зі всією відповідалністю заявити, вразливість - це місце, де народжуются інновації, творчість та зміни.
(Аплодисменти)
Творити - це робити щось, що не існувало ніколи раніше.
У світі немає нічого вразливішого за це.
Пристосування до змін наповнене вразливістю.
Друга річ: остаточно збагнувши взаємозв'язок між уразливістю і сміливістю, друга річ, яку я осягла, така:
Ми повинні говорити про сором.
І я буду з вами дуже чесною.
Коли я стала "дослідником вразливості", так мене почали називати після тієї промови на TED - і я не жартую.
Я наведу для вас приклад.
Десь три місяці тому я була в магазині спортивних товарів, купувала окуляри, захисні прилади для гомілок та всі інші речі, які батьки купують у магазинах спорттоварів.
І десь за 30 метрів від себе я чую:
"Уразливість TED!
Уразливість TED!"
(Сміх)
Я техасець у п'ятому поколінні.
Гасло нашої сім'ї: "Заряджай і зводь курок".
Я не природній дослідник вразливості.
Тож я просто продовжую іти, а та жінка - прямо за мною.
(Сміх)
І потім я чую:
"Уразливість TED!"
Я повертаюся до неї і кажу :
"Привіт".
Вона завмерла на місці зі словами:
"Ви - та сама дослідниця сорому, в якої був нервовий зрив".
(Сміх)
В цю хвилину батьки починають пригортати дітей до себе.
"Не дивись туди".
І я настільки виснажена у той момент, що я дивлюся на ту жінку і ледь не кажу:
"Це було довбане духовне пробудження".
(Сміх) (Аплодисменти)
А вона дивиться на мене і робить так:
"Я знаю".
І каже:
"Ми дивилися вашу TED промову у книжковому клубі.
А потім ми читали вашу книгу і змінили нашу назву на
"Діти зриву".
І потім додає:
"Наша ключова фраза:
"Ми розпадаємося на шматки, і відчуття кайфові". (Сміх)
Ви можете тільки уявити, як я почуваю себе на зборах педагогічної ради.
Тож відколи я стала Уразливістю TED, немов героєм блокбастера - ну є Барбі Ніндзя, а я Уразливість TED - мені здавалось, що я зможу відкинути весь той сором, тому що я вивчала сором цілих шість років до того, як реально почала писати і говорити про вразливість.
І я думала, дякувати Богу, тому що сором - це жахлива тема, на яку ніхто не хоче говорити.
До речі, це найкращий спосіб заткнути когось у літаку.
"Чим ви займаєтесь?" "Я досліджую сором". "Ох".
(Сміх)
І я бачу вас... (Сміх)
Але виживаючи весь цей останній рік, мені згадалося кардинальне правило - не правило досліджень, а моральний обов'язок ще з мого виховання - ти маєш танцювати з тим, хто привів тебе на танці.
Я дізналася про вразливість і сміливість, творчість та інновації не з досліджень уразливості.
Я дізналася про всі ці речі, вивчаючи сором.
Тому я хочу провести вас до сорому.
Послідовники Юнга називають сором болотом душі.
І ми увійдемо до нього.
Метою буде не увійти і збудувати там дім, щоб жити в ньому.
Нам радше треба буде надіти галоші і пройти крізь нього, щоб знайти нашу путь.
І ось чому.
Ми чули найпотужніший поклик по всій цій країні і взагалі глобально розпочати відкрито говорити про расу, правильно?
Так?
Ми чули це.
Так?
Не можна говорити на цю тему без сорому, тому що ніхто не може говорити про расу, не торкаючись привілеїв.
А коли люди починають говорити про привілеї, сором паралізує їх.
Ми чули про блискуче рішення, як не вбивати людей під час хірургічних операцій, а саме: мати контрольний список.
Ви не можете розв'язати таку проблему без сорому, тому що, коли лікарів навчають, як накладати шви, їх одночасно навчають, як прошити шлях від їхнього достоїнства до всемогутності.
А хіба всемогутнім лікарям потрібні контрольні списки?
Я мала записати ім'я одного промовця TED, щоб не потрапити тут у халепу.
Мишкін Інґавале, маю надію, що я не помилилася.
(Аплодисменти)
Я бачила промовників TED у свій перший день тут.
Тож він піднявся сюди і розповів, як він створив технологію діагностування анемії, щоб люди не гинули намарно.
Він сказав :
"Я знав, що цей тест потрібен.
Тож знаєте, що я зробив?
Я створив його".
І всі просто вибухнули оплесками, немов кажучи:
"Так!"
А він продовжив:
"І він не спрацював.
І потім, я робив це ще 32 рази, перш ніж тест спрацював".
А ви знаєте найбільшу таємницю про TED?
Я просто не можу дочекатися, коли я розповім людям про неї.
І мені здається, я роблю це саме зараз.
(Сміх)
Це неначе конференція з поразок.
Ні, так і є.
(Аплодисменти)
Ви знаєте, чому це місце таке надзвичайне?
Тому що тут є дуже небагато людей, які бояться поразок.
І жоден із тих, хто піднімається тут на сцену, з тих виступів, що я бачила, не оминав поразок.
Я зазнавала важких поразок багато разів.
Я не думаю, що світ розуміє це через сором.
Є видатна цитата Теодора Рузвельта, що рятувала мене протягом минулого року.
Багато людей називають її цитата про "Людину на Арені".
У ній ідеться про таке:
"Ні, не критик, що все розраховує заздалегідь, не людина, що вказує, де сильний схибив, або як тому, хто щось робить, можна було б робити це краще.
Поваги варта людина на арені, чиє лице спітніле, забруднене кров'ю і потом..
Але саме коли він на арені, коли він перемагає у свої кращі часи, і коли програє у гірші, але коли він терпить поразку, коли він програє, принаймні це трапляється після великих поривань".
Для мене вся ця конференція саме про це.
Життя саме про це, про великі поривання, про перебування на арені.
Коли ви наближаєтесь до арени і зупиняєтесь з рукою на дверній ручці, думаючи: "Зараз я зайду і спробую зробити це", сором - це гремлін, що каже: "Ну-ну.
В тебе не вистачить наснаги.
Ти так і не отримав ту MBA.
Твоя жінка покинула тебе.
Я знаю, що твій батько був не у Люксембурзі, а у тюрмі Сінґ Сінґ. Я знаю про всі ті речі, що траплялися з тобою, поки ти ріс.
Я знаю, що насправді ти не думаєш, що такий красивий, розумний, чи талановитий або впливовий.
Я знаю, що твоєму батьку було начхати навіть тоді, коли ти став фінансовим директором".
Ось це і є сором.
І якщо нам вдасться заспокоїти його і увійти, і сказати:
"Мені це вдасться", ми зведемо очі і побачимо, що той критик, який вказує на наші помилки і сміється, у 99 відстотках випадків це хто?
Ми самі.
Сором крутить всього дві пластинки -
"не достатньо хороший" і, якщо ви зможете позбавитися від цієї,
"і хто ти взагалі такий?"
Важливо зрозуміти, що сором - це не провина.
Сором зосереджений на людині, провина - на поведінці.
Сором - це "Я поганий".
Провина - це "Я зробив щось погане".
Скільки з вас, якщо б ви зробили щось, що зашкодило б мені, хотіли б сказати: "Вибач.
Я помилився"?
Скільки з вас хотіли б це сказати?
Провина:
Вибач. Я помилився.
Сором:
Вибач.
Я - помилка.
Між соромом і провиною незбагненна різниця.
І ось що ще вам потрібно знати.
Сором дуже сильно пов'язаний з залежністю, депресією, жортокістю, агресією, цькуванням, самовбивством, розладами харчової поведінки.
І ось ще щось, що вам потрібно розуміти ще дужче.
Провина пов'язана з тими ж таки речами зворотньо.
Вміння співвіднести те, що ми змогли, або не змогли досягнути з тим, ким ми хочемо бути, дуже легко набути.
Це неприємно, але до цього швидко звикаєш.
Інша річ, яку ви маєте знати про сором, це те, що він чітко поділений за статтю.
Якщо сором огортає мене або Кріса, відчуття буде однакове.
Всі, хто сидить тут, знають теплий приплив сорому.
Ми впевнені, що сором не відчувають тільки люди, не здатні до стосунків або співчуття.
Що означає, так, мені трохи соромно; ні, я соціопат.
Тож я б обрала, так, вам трохи соромно.
І чоловіки, і жінки відчувають сором однаково, але він все ж організований за статтю.
Для жінок найкращий приклад, який я можу навести це Enjoli телереклама:
"Я можу розвісити білизну, спакувати обіди, всіх поцілувати, і бути на роботі за п'ять на дев'яту.
Я можу купити продукти, приготувати вечерю і зроблю все, щоб ти відчував себе человіком".
Для жінок сором означає робити все це, робити бездоганно, і ніколи не дозволити нікому дізнатися, що ти спітніла.
Я не знаю, скільки парфумів продала ця реклама, але я вам гарантую, через неї злетіли продажі антидеперсантів та заспокійливого.
(Сміх)
Сором для жінок - це павутиння недосяжних, конфліктуючих очікувань щодо того, якими ми повинні бути.
І це - гамІвна сорочка.
Для чоловіків сором зовсім не купа конфліктуючих, суперечливих очікувань.
Сором - це єдиний страх не виглядати яким?
Слабким.
Я не опитувала чоловіків перші чотири роки свого дослідження.
І так було допоки один чоловік після того, як я підписала йому свою книгу, не подивився на мене і не запитав:
"Мені дуже подобається те, що ви пишете про сором, та мені цікаво, чому ви ніколи не згадуєте чоловіків".
І я відповіла:
"Через те, що я не вивчаю чоловіків".
Тоді він сказав:
"Це зручно".
(Сміх)
І я спитала: "Чому це?" "Тому що ви радите відкриватися, розповідати нашу історію, бути вразливими.
Але ви бачите ось ці книжки, які ви щойно підписали для моєї дружини і трьох дочок?"
Я сказала:
"Так".
"Для них було б краще, щоб я помер верхи на моєму білому коні, ніж впав із нього.
Коли ми відкриваємося і стаємо вразливими, з нас вибивають усе лайно.
І не кажіть мені, що це роблять хлопці, тренери або татусі, тому що жінки в моєму житті набагато жорсткіші до мене, ніж будь-хто інший".
Тож я почала опитувати чоловіків. Я ставила серйозні запитання.
І дізналася ось що.
Покажіть мені жінку, яка може сидіти поруч із чоловіком, коли вона почувається вразливою і наляканою, і я покажу вам жінку, яка зробила величезну роботу.
Покажіть мені чоловіка, який може сидіти з жінкою, яка вже на межі, яка вже не може більше рухатися, і який не поспішає повідомити:
"Я тільки що дістав білизну з пральної машини", а щиро слухає - тому що це - єдине що нам дійсно потрібно - і я покажу вам чоловіка, який зробив величезну роботу.
Сором - це епідемія у нашій культурі.
І щоб виборсатися з нього, щоб віднайти наш шлях один до одного, ми повинні розуміти, як він впливає на нас, як сором впливає не те, якими ми стаємо батьками, як ми працюємо, як ми дивимося один на одного.
Кілька слів про одне дослідження Магаліка з Бостонського коледжу.
Він запитував, що потрібно жінкам, щоб відповідати нормам жіноцтва?
Найчастіші відповіді в цій країні були: бути хорошою, худою, скромною і застосовувати всі доступні ресурси для зовнішності.
Коли він запитував про чоловіків, що чоловіки у цій країні повинні робити, щоб відповідати нормам мужності, відповіді були такі: завжди демонструвати емоційний контроль, робота понад усе, домагатися статусу і бути жорстоким.
Якщо ми збираємося відновити нашу дорогу один до одного, ми повинні розуміти і знати співчуття, тому що співчуття - це протиотрута від сорому.
Якщо ви покладете сором у чашку Петрі, то для експоненціального росту йому знадобиться три речі: таємність, мовчання і осуд.
Якщо ви покладете ту ж саму кількість сорому в чашу Петрі і припорошите його співчуттям, він не виживе.
Два найвпливовіші слова, коли ми боремося - це я теж.
Тож я залишу вас із цією думкою.
Якщо ми захочемо знайти шлях один до одного, вразливість буде стежкою.
І я знаю, що дуже спокусливо стояти за ареною, тому що мені здається, що я робила це все моє життя, і думати собі, що я зайду туди і покажу клас, коли буду куленепробивною і бездоганною.
Це - насправді спокусливо.
Але правда в тому, що так не буде ніколи.
І навіть якщо ви станете неймовірно бездоганними і настільки куленепробивними, наскільки це можливо, коли ви зайдете туди, це буде не та людина, яку я захочу бачити.
Ми хочемо, щоб ви просто зайшли.
Ми хочемо бути з вами і навпроти вас.
І ми просто хочемо, щоб ми, наші близькі і рідні, люди, з якими ми працюємо, прагнули досягнень.
Щиро дякую.
Я справді дуже високо вас ціную.
(Аплодисменти)
Давайте припустимо, що ми діяли за сценарієм Е протягом декількох днів.
В середньому ми ловили одного кролика та збирали 280 ягід.
Ми були, я думаю, в "ягідному настрої", так що сценарій E знаходиться тут.
Але раптом ми відчули необхідність у більшій кількості білка.
Отже, дозвольте мені записати: ми знаходимося в сценарії E і у нас є більша потреба у білку.
Отже, давайте подумаємо про те, які існують компроміси, якщо ми спробуємо зловити більше кроликів.
Я хочу зробити, я хочу сказати, якщо я бажаю зловити ще одного кролика, то від чого мені доведеться відмовитись?
Отже, якщо я зловлю ще одного кролика, то я перейду з одного до двох кроликів в середньому на день, і таким чином, я перейду із сценарію E до сценарію D, від чого я збираюся відмовитись?
Отже, це плюс один тут.
Так, я збираюся відмовитись від сорока ягід, візуально ви можете побачити це ось тут.
Якщо я намагаюся зловити ще одного кролика, я не зможу перейти до недосяжної частини ось тут.
Я повинен залишитися на кривій виробничих можливостей, іноді скорочено як КВМ. або акронімом для неї є КВМ.
Але якщо я захочу ще одного кролика, то крива виробничих можливостей почне спадати і мені доведеться відмовитися від сорока ягід.
Ще один кролик становить для мене певну вартість.
Отже, я повинен відмовитись в середньому від сорока ягід. Технічним терміном того, що я тільки-що описав, є альтернативна вартість кожного додаткового кролика, коли нам доводиться відмовитись від сорока ягід.
Отже, дозвольте мені записати це.
Альтернативна вартість додаткового кролика буде змінюватися в залежності від того, в якому сценарії ми перебуваємо,
Так, альтернативною вартістю кожного додаткового кролика є сорок ягід. Припустимо, що ми діємо за сценарієм E.
Заради одного кролика я повинен відмовитися від сорока ягід.
Іншими словами, коли ми говоримо про альтернативну вартість впійманого кролика або, краще сказати, виробленої одиниці продукції, то таку альтернативну вартість виробленої одиниці продукції іноді називають граничною вартістю.
Отже, ось тут, ви можете також розглянути як граничну вартість.
У цьому контексті відео наша вартість розглядається з точки зору одиниці або альтерантиви, від якої я відмовляюся.
В інших сценаріях, ми іноді побачимо граничну вартість, виражену у фактичних грошових одиницях, таких як долари чи щось інше, які виражають вартість виробництва додаткової одиниці продукції.
Давайте переконаємося, що ми розуміємо сутність альтернативної вартості.
Так от, коли ми перебуваємо в сценарії Е, то альтернативна вартість ще одного кролика, але, що таке альтернативна вартість, припустимо, що ми втомилися від вживання м'яса, ми діємо за сценарієм Е і всі ми хочемо стати вегетаріанцями.
Тому ми перейдемо до сценарію F - по суті не вживати ніяких кроликів, а споживати якомога більше фруктів.
Отже, інше питання, що виникає при дії сценарію E, це альтерантивна вартість, і для кращого сприйняття чисел, я хочу сказати, що альтерантивна вартість додаткових двадцяти ягід буде відмовою від одного кролика.
Іншими словами, ми говоримо: для того, щоб збільшити свої ягоди до двадцяти, я повинен відмовитись від одного кролика.
Отже, якщо ми перебуваємо у сценарії E, то альтерантивною вартістю додаткових двадцяти ягід буде один кролик.
Тепер це, ось тут, не є граничною вартістю, тому що я говорю про вартість додаткових двадцяти одиниць, не тільки однієї, якщо я хочу, написати це як граничну вартість ще однієї ягоди, то я міг би просто сказати: якщо двадцять ягід замінить один кролик, то потрібно обидві частини просто поділити на двадцять.
Додаткова ягода, з технічної точки зору вона зображена ось тут, додаткова ягода, якщо ми розділимо обидві частини на двадцять, становитиме 1/20 кролика.
Отже, якщо я візьму ще одну додаткову ягоду, перебуваючи у сценарії E, то в середньому я збираюся отримати менше 1/20 кролика, тоді, вона буде виражена як гранична вартість.
Тепер, як це виглядає технічно.
Маємо криву ось тут, вона не обов'язково може бути саме такою, ми не хочемо бути занадто технічними, для зручності, безпечніше думати про це таким чином: альтернативною вартістю двадцяти додаткових ягід є один кролик, але якщо ми припускаємо, що ця лінія знаходиться тут, то вона не є стільки вигнутою і знаходиться між цими двома точками.
Тоді альтернативна вартість однієї ягоди становитиме 1/20 кролика або гранична вартість додаткової ягоди відповідатиме 1/20 кролика.
І ми могли б це зробити в різних точках цієї кривої і я насправді заохочую вас зробити це, грунтуючись на даних, які ми маємо в цій таблиці, яку побудовано у попередньому відео, і, можливо, на цій кривій, подумайте про те, якою є альтернативна вартість за дії різних сценаріїв.
Якщо ви перебуваєте в сценарії B, і якщо ви бажаєте отримати додаткового кролика, то визначіть яку вартість він буде мати з точки зору ягід?
Або якщо ви хочете більше ягід, то якою буде їхня вартість з точки зору кроликів?
Якби за життя на Землі було змагання, людство, я гадаю, легко б виграло.
Як популяція організмів, ми виживаємо немов Майкл Фелпс. Але в нас в 250 000 раз більше золотих медалей.
Минулого тижня ми говорили про експонентний ріст, коли популяція зростає пропорційно до розміру популяції, навіть коли цей розмір популяції зростає.
Приблизно з 1650 року людська популяція зазнає, можливо, найдовший період експонентного росту ніж будь-яка велика тварина за всю історію.
У 1650 році на планеті було десь 500 000 людей.
До 1850 популяція подвоїлася до мільярду і через 80 років знову подвоїлась і знову через 40 років.
Нас уже більше 7 мільярдів і це число продовжує зростати.
Лише подумайте про це:
Сьогодні люди, яким 80 років, побачили як наша чисельність на Землі потроїлась.
Тож чому це відбувається? І яким чином? І як довго це може продовжуватися?
Тому що це трохи незручно. (вступ)
Припустимо ти робиш покупки для обіду і, чекайте, через секунду я прив'яжу це до екології,
У продуктовому магазині широкий вибір.
Ти можеш придбати або 5 пачок Мівіни за долар, або якісні равіолі зроблені італійською черницею з органічних макаронів 20 доларів за фунт.
Обидва ці продукти - локшина.
Обоє їстівні.
Але Мівіни ти можеш купити більше, тоді як равіолі набагато смачніші та якісніші.
Що ж ти вибереш?
Це вічна проблема природи і людей. як задовольнити 2 конкуруючі імпульси: вибрати більше чи краще?
Кількість чи якість?
Важкий вибір.
Хоча ми про це й не знаємо, але всі організми постають перед таким же вибором, під час розмноження.
В екології ми оцінюємо, хто вибирає якість над кількістю і позначаємо це r/K теорія відбору.
Згідно з теорією r/K відбору, деякі організми прагнуть до максимально можливої швидкості росту чисельності,
В той час як інші не прагнуть до більшого потомства, ніж їхнє середовище може утримувати.
Це ємкість середовища і вона стоїть на одному рівні.
Види, що розмножуються дуже швидко, відносяться до r-стратегії, тому що r -- це максимальний темп росту популяції, коли дивитися на це з математичної точки зору, про що ми вивчали минулого тижня.
Ці відібрані тварини народжують багато діточок протягом життя і вважають, що зробили все, що могли.
Якщо когось з діточок з'їдять чи ще щось, не біда.
Там ще їх багато.
З іншої сторони, K-стратеги народжують лише декілька дітей і сильно піклуються про них.
У мові математики, K -- це ємкість середовища, оскільки щільність популяції K-стратегів, зазвичай, відповідає їхній ємкості середовища, порівняно з r-стратегами.
Звичайно, у природі не все так чітко, оскільки більшість тварин не можна точно віднести чи до K-стратегів, чи до r-стратегів.
Все це більш схоже схоже на спектр.
Деякі організми, зазвичай маленькі, розмножуються як r-стратеги, а інші, зазвичай ті, що більші, як K-стратеги.
Більшість видів мають середні характеристики.
Все це я розповів вам для того, щоб ви зрозуміли, з якого це дива, ми маємо таку популяцію людей, адже наше розмноження більш схоже на спектр K-стратегів.
Ми досить великі ссавці, зазвичай, маємо лише декілька дітей протягом життя, яких дуже важко виростити, але ми викладаємося на повну.
Тож хоча люди й розмножуються K-стратегічно, протягом пари минулих столітть крива росту нашої популяції виглядала як у r-стратегів.
Експоненціальний ріст, навіть у r-статегів, зазвичай, не триває 350 років. Тож як це все трапилось?
Що ж, якщо коротко, то люди зрозуміли, як збільшити ємкість середовища до безкінечності.
І ми зробили це шляхом усунення перепон, які б зменшили ємкість нашого середовище ще давним давно. Ці перепони, як ви пам'ятаєте, називаються стримувальними факторами.
І ми змогли розтрощити їх різними методами.
Перш за все, ми збільшили можливості прогодувати себе.
Наш шалений, швидкий ріст популяції почався в Європі приблизно в 17 столітті, коли почалася механізація сільського господарства та виникли нові діяльності у фермерстві.
Наприклад, одомашнювання тварин та с/г культур збільшило кількість продуктів харчування.
З Європи, ця діяльність та супроводжуючий її вибух населення поширилися до Нового Світу та решти нашої планети до середини 19 століття.
Інші зміни правил гри в популяції населення прийшли з розвитком медицини.
Антоні ван Левенгук, батько мікробіології, досить розумний хлопчина, був першим сучасним науковцем, який запропонував теорію хвороби мікробів у 1700 році.
Хоча й прошло десь півтора століття перш ніж люди віднеслися до цього серйозно, це зробило революція в здоров'ї людства, що призвело до вакцинації.
Раптом люди перестали помирати від дурних речей, що можна було уникнути, але які існували тисячі років до цього.
Це й стало початком довшого життя, збільшилося виживання дітей.
Які, у свою чергу, народили власних дітей, що дожили до глибокої старості.
І ми також збільшили ємкість нашого середовища не таким огидним шляхом.
Ми зрозуміли, що не можемо просто сидіти у власному багні і жити, щоб розповідати казки. І тут допомогли стічні води.
В Європі, наприклад, це почалося приблизно в 1500, але не використовувалися широко до 1800 і це все принесло нам користь. і нарешті, ми краще призвачиїлись до комфортного життя у суворих місцевостях.
Люди жили в пустелях і тундрі тисячі років, але в 20 столітті ми розширили середовище перебування майже по всій планеті.
Це все завдяки опаленню, кондиціюванню повітря та теплому одягу, літакам та вантажівкам, які транспортували їжу будь-куди від Шпіцбергена, Норвегія до Нового Південного Уельсу.
Тож через ці і деякі інші причини люди змогли уникнути цю старовинну занудну ємкість середовища, і це ж чудово, бо я трохи не люблю, коли люди помирають.
Це ж просто капець.
Багато розумних науковців, математиків та економістів сперечалися, що кожна людина, яка була народження 350 років тому, мала не лише інший рот, щоб їсти але й інші руки, щоб працювати для збільшення ємкості середовища, необхідної їм та трішки більше.
Тож тоді, як зростала наша популяція, росла і ємкість середовища. Немов крутий екскалатор йде вгору, а стеля прямо над головою, і якщо він тут зупиниться, з нас зроблять повидло, але він продовжує рухатися.
Проте, звичайно, так не може продовжуватися вічно.
Людська популяція має ємкість середовища.
Але ніхто не знає яку.
У 1679 Левенгук перший наважився публічно оголосити здогадку про ємкість середовища для людства на Землі, яка приблизно дорівнює 13,4 мільярдам людей.
Але з тих пір це число збільшилося від 1 мільярда до 1 трильйона, що дорівнює 1 000 мільярдів, що здається трохи екстремальним.
Але в середньому це дорівнює десь 10-15 мільярдів людей.
Ми багато зробили для виживання, їжі, чистої води, невідновлювальних ресурсів, таких як метали та корисні копалини, але все, що ми споживаємо потребує місця, як для вирощування, так і я для видобування, або для виробництва та відходів.
Багато екологів для виміру скільки людей може витримати ця планета беруть за основу екологічний слід , розрахунок скільки землі та ресурсів потрібно кожній людині, щоб вижити.
Екологічний слід відрізняється залежно від місця проживання та середовища.
Люди в Індії використовують набагато менше ресурсів отже, і місця, ніж Американці, наприклад. М'ясоїди потребують більше акрів землі, ніж вегетаріанці.
До речі, якби кожен на планеті їв стільки ж м'яса, як найбагатші люди на планеті, нинішні урожаї змогли б прогодувати менше, ніж половину сучасного населення світу.
Тож, незважаючи на те, що Земля досить велика, місце є стримувальним фактором для нас.
І оскільки наша кількість росте, напевно, буде виникати більше конфліктів щодо використання місця.
Наприклад, якби на планеті дійсно жило трильйон людей, кожен зміг би жити, вирощувати їжу та ходити в туалет на клаптику землі 12 на 12 м, це десь половина тенісного корту.
Тож, можливо, це і реально помістити 1 000 мільярдів людей на Землі, але я гарантую, що цим людям буде важко жити разом.
Але давайте забудем про нас хоча б на хвилинку.
Оскільки нам потрібно більше місця, ми залишаємо менше місця для інших видів.
І коли ми використовуємо такі ресурси як дерева, ґрунт, чиста вода, ми зменшуємо цю кількість для інших живих організмів.
Ось чому біологи стверджують, що наразі ми живемо в час найбільшого вимирання протягом нової геологічної історії.
Ми витіснюємо інші види задля простого проживання.
І врешті-решт, як це вже відбувається у справах з нафтою та водою, ми починаємо змагатися один з одним.
От так все серйозно, але й тут є промінь надії.
На відміну від інших тварин, багато наших дій базується на культурі.
А людська культура зробили великі зміни протягом останніх 50 років.
Реальність така, хоча й популяція людства продовжує зростати, темп росту населення був на вершині десь в 1962 році і продовжує спадати до наших днів.
На вершині зросту популяція збільшувалася десь на 2.2% за рік.
У наш час вона зменшилася до приблизно 1.1% і продовжує спадати.
Сім'ї у найбільш індустріалізованих країнах стають меншими. Але чому? У деякій мірі справа в жінках.
Оскільки жінки в розвинених націях стають більш освідченні, вони народжують дітей пізно. А коли тварина не розмножується до повного потенціалу, що означає, що вона не має дітей поки спроможна на це фізично, то ця тварина буде мати менше потомків. Також, коли жінкам дають більше шансів вибору та освіту, вони стають більш схильними вибирати другу - кар'єру в астрофізиці, ніж ставати мамою.
До цього часу ми вже дещо дізналися про визначення конфігурації електронів.
Поглянемо, чи можна використати цю інформацію, аби погрупувати елементи періодичної таблиці, а потім подумаємо, яким би чином могли відбуватися реакції між цими елементами.
Давайте розберемося із конфігураціями електронів кількох елементів для того, щоб трішки повправлятися в цьому.
Отже, літій.
Що ми можемо сказати про конфігурацію його електронів?
Маємо перший шар. Це в нас 1s2.
У цьому шарі два електрони.
Потім маємо 2s1.
Часом, для уникнення громіздкості запису можна представити конфігурацію електронів літію як конфігурацію електронів гелію - ось така в нього конфігурація - плюс 2s1.
Можна записати і по-іншому - запишу блакитним - гелій 2s1.
Це, по суті, означає, що конфігурація електронів літію така ж, як і у гелію, але вкінці ще слід дописати 2s1.
Так можна робити з різними елементами.
Наприклад, нам потрібно визначити конфігурацію електронів заліза.
Замість того, щоб записувати довгу стрічку 1s2, а потім 2s2, а потім ще 2p6, ми визначаємо, що конфігурація електронів заліза така ж, як конфігурація електронів аргону.
Отже, беру аргон в дужки і дописую 4s2.
А потім ... один, два, три, чотири, п'ять, шість дописуємо d6.
Ми знаємо, що коли ми у підоболонці d, або у блоці d періодичної таблиці, ми насправді заповнюємо попередній шар.
Отже, якщо ми у четвертому періоді, у блоці d, ми заповнюємо третій шар.
Таким чином, маємо 3d6.
Хтось в мене запитував - і це цікаве запитання - чому відбувається саме так.
Чому нема продовження?
Чому заповнюється не четверта d-оболонка?
Я думаю - але це на рівні інтуїції, хоча на рівні атомів все перестає бути інтуїтивним - тож, я думаю, що в міру того, як атом стає все більшим і більшим, збільшується відстань між попередніми орбіталями.
Наприклад, це я лише так візуалізую, якщо перша оболонка виглядає так, нехай буде, що s виглядає так, а так виглядатимуть наші р.
Це, можливо, другий шар. Р виглядають так.
Ну, і ще одне місце, де б міг хотіти розміститися електрон, нехай це буде третій шар.
Тож третій шар буде таким. І потім ми заповнюємо третій р-шар.
Це просто моя інтуїція.
Це не справжня картина того, як виглядає електрон.
Можливо, третій р-шар виглядає якось ось так.
Чи так.
Чи ще от так.
І тепер ми вже на четвертому шарі.
Тож працюємо з четвертим шаром. S-підоболонка може бути, наприклад, такою. І тут замість того, щоб негайно починати наступну р-оболонку, ми опиняємося у блоці d.
Отже, це - дозвольте, я запишу деякі позначення - 4s.
Це 3s. Це 3p. Це 2p.
І потім 1s всередині 2s.
Не варто надто через це перейматися.
На мою думку, заповнення d-орбіталі відбувається тому, що із збільшенням атому, маємо певний простір між попередніми орбіталями.
Тож тепер, заповнивши 4s підоболонку або 4s орбіталь - от це в нас 4s - ми повертаємося і заповнюємо 3d орбіталь.
Тобто ми повертаємось і заповнюємо от цей простір. Ось тут.
Тут у нас енергетичний рівень нижчий, ніж тут.
Потрібно більше енергій, аби втиснути електрон назад у 3d оболонку. От сюди.
Зате потім, коли з цим закінчено, можна переходити до оболонки 4р, яка може мати такий вигляд.
Тобто електрон швидше перейде до іншої оболонки, а саме до четвертої оболонки, аніж заповнюватиме 3d оболонки.
Але одразу після заповнення четвертої оболонки, відбувається заповнення от цих проміжків.
І у міру збільшення електрону, збільшуються і проміжки.
І, нарешті, коли електрон досягає відповідного розміру, маємо проміжки між d-оболонками, і ось де проходитимуть d та f орбіталі.
Ось яка моя думка щодо цього.
І, очевидно, що раз ми розглядаємо усе в масштабі атомів, я переконаний, що таке пояснення цілком прийнятне. Тож зрозуміло.
Не про це мала бути наша розмова, але виникло доречне питання щодо того, чому ми заповнюємо третій шар, якщо знаходимось у четвертому періоді.
Добре.
Тут у нас простий спосіб представлення конфігурації електронів заліза.
Все це я роблю зараз для того, щоб з'ясувати, скільки у нас електронів у зовнішній оболонці.
У випадку літію маємо один електрон у зовнішній оболонці.
Ось наша зовнішня оболонка.
Маємо тут один електрон.
Те саме бачимо і тут.
А для заліза? Скільки електронів у зовнішній оболонці?
Не забувайте, що зовнішня оболонка - це період, в якому ми знаходимось.
Ось це зовнішня оболонка.
Тож, хоча це у нас електрони з більшою енергією, - потрібно більше енергії, щоб заповнити оболонку з нижчою енергією - вони знаходяться на зовнішній енергетичній оболонці, четвертій оболонці.
А скільки їх є?
Їх два.
І це важливо.
Отже, тут їх два.
Два на зовнішній оболонці.
Взагалі-то їх буде два для кожного елементу із рожевої групи.
Для кожного у блоці d. То що ж відбувається?
Заповнюємо період, в якому знаходимось.
Скажімо, ми в п'ятому періоді.
Добре?
Ми матимемо 5s1.
5s2.
А потім ми повернемося і заповнимо 4d-оболонку.
Згідні?
З точки зору кількості електронів у зовнішній оболонці (у нашому випадку це п'ятий шар), то у нас їх два.
Тож всі от ці елементи матимуть два електрони у зовнішній оболонці.
Для цих елементів зовнішні електрони будуть 4s2, чи не так?
Адже потім ми повертаємось і заповнюємо 3d, але зовнішні все ж 4s2.
А цей елемент також має два електрони у зовнішній оболонці.
А скільки їх має ця група?
Я щойно вжив слово, про яке не пам'ятаю, чи говорив з вами. Групи - це стовпчики періодичної таблиці.
І, як видно, усі вони схожі.
Всі елементи цієї групи мають по одному електрону у зовнішній оболонці.
Не вірите мені - погляньте на водень.
Конфігурація електронів водню 1s1.
Його зовнішня оболонка 1s.
У нього там один електрон.
Згідні?
Це справедливо для всіх цих елементів.
Ці ж елементи мають по два електрони у зовнішній оболонці.
Тут також мають ті самі два електрони.
Можемо спостерігати це на зовнішній оболонці, але потім вони заповнюють d-оболонку.
Але з точки зору їх зовнішньої оболонки, лише два електрони.
Потім, щойно ви заповнили d-блок, і якщо це четвертий період, ви заповнюєте третю d-суборбіталь.
Тоді ви знову повертаєтеся до заповнення четвертого шару.
Ну, а тепер блок р, адже так?
Тож тут матимуть три електрони на зовнішній орбіталі.
Чи, можна також сказати, три валентних електрони.
Тут вже чотири, п'ять, шість, сім і вісім.
Покажу ще один приклад, щоб ви переконалися.
Розглянемо конфігурацію електронів селену.
Ось тут селен (олово).
Хоча я не впевнений щодо назви.
Просто Sn.
Тож яка конфігурація електронів?
Така ж, як у криптону.
От цей елемент у нас криптон.
Є такий елемент.
Тож конфігурація електронів, як у криптону.
Можна з'ясувати конфігурацію електронів криптону, пройшовшись усією таблицею, але є швидший спосіб.
Напочатку все, як у криптону, а потім дописуємо 5s2.
Потім повертаємось і заповнюємо блок d.
Маємо їх десять.
Отже, 4d10.
А потім знову починається заповнення блоку р у п'ятому шарі.
Отож, 5p2.
То скільки ж тут валентних електронів?
Валентних електронів, або електронів у зовнішній оболонці?
А що таке зовнішня оболонка?
Це п'ятий шар.
Отже, ці і от ці електрони.
Ці електрони мають вищий енергетичний рівень, ніж ці.
Потрібно трохи більше енергії, щоб втиснути їх назад у ту попередню оболонку, ніж щоб розмістити от ці на s-орбіталі.
Але якщо говорити про електрони, які схильні реагувати, на цьому я хочу наголосити, ці електрони будуть реагувати з іншими атомами.
Або, часом, із іншими електронами.
Отже, тут маємо чотири зовнішні електрони.
Ось ви можете бачити.
Чотири зовнішні електрони.
І, оскільки, зовнішні електрони, у більшості випадків, найцікавіші, то доцільно у записі зображати лише зовнішні електрони.
Тож, припустимо, для водню можна написати так.
Зображуємо лише зовнішні валентні електрони.
Валентні електрони - це просто зовнішні електрони.
Можна записати ось так. Ось так також можна записати.
Запис говорить про те, що водень має один зовнішній електрон.
А як записати те ж саме для заліза?
Ось залізо.
Як же це зробити?
Зовнішніх електрони два, тож для заліза запис такий.
Взагалі електрони прагнуть попарно об'єднуватися.
Якщо я візьму для прикладу селен або, давайте, краще вуглець.
Вуглець має чотири електрони у зовнішній оболонці.
Для вуглецю запис буде такий.
Можна розміщувати і не попарно. Ось так, наприклад.
От якраз вони готові реагувати з іншими.
Про що ж це мені говорить? Цей має один електрон у зовнішній оболонці.
От ці блакитні, благородні гази, - про них поговоримо за мить- мають вісім електронів у зовнішній оболонці.
Яким чином це допоможе з'ясувати, як відбуваються реакції?
Виявляється, що усі атоми прагнуть мати вісім електронів у своїй зовнішній оболонці.
Ця цифра важлива.
Вісім.
Вони хочуть мати вісім електронів у своїй зовнішній оболонці.
Це найбільш стійка конфігурація для атомів.
Або, можна також сказати, певною мірою кращий енергетичний стан для атому.
Але чому саме вісім?
Це матеріал для роздумів.
Ще одне фундаментальне число, яке просто існує в природі.
Я трошки роздумував про це.
Що стосується атомів і їх зовнішніх оболонок, то якщо маємо вісім електронів, вони добре взаємодіють між собою.
І якимось чином вони не заважають один одному, і не штовхають один одного.
Відповіді я не знаю.
Насправді, якщо хтось зможе знайти відповідь на запитання, чому саме вісім, він добряче прославиться в галузі фізики або хімії.
Але те, що було експерементально визначено, це бажання атомів мати вісім електронів у зовнішній оболонці.
І знову ж таки питання. Наприклад, маємо справу з натрієм.
Добре?
Натрій має один електрон у зовнішній оболонці.
І ще маємо хлор, у якого сім електронів у зовнішній оболонці.
Як ви думаєте, що станеться, якщо розмістити поряд натрій та хлор?
Що буде?
Яким способом хлор може легко дістати вісім електронів?
У зовнішній оболонці у нього їх сім.
Як же це можна легко зробити?
Хлор дужу-дуже сильно хотітиме отримати електрон.
А який найлегший спосіб для натрію отримати вісім електронів у зовнішній оболонці?
Якщо він втратить отой один електрон, у нього залишиться якраз вісім електронів у зовнішній оболонці.
Зовнішньою оболонкою вже не буде четвертий шар.
Нею буде третій шар.
Матимемо вісім електронів у третьому шарі.
Натрій матиме конфігурацію, як у аргону, при умові, що він втратить той один електрон.
Отже, отримаємо більш стійкий стан.
Тож що станеться, якщо з'єднаємо натрій та хлор?
Цей електрон дуже хоче відділитися від натрію, аби натрій міг мати 8 електронів у зовнішній оболонці, або мати конфігурацію, як у аргону.
І цей електрон приєднається до хлору, і хлор матиме 8 електронів у зовнішній оболонці і також матиме конфігурацію, як у аргону.
Те саме стосується усієї цієї групи, назва якої лужні метали.
Ми поговоримо, мабуть, у наступному відео, чому їх називають металами.
Отож, це група лужних металів.
Група не включає водень. Про це також поговоримо.
Ці елементи дуже прагнуть віддавати електрони.
І саме тому вони дуже-дуже активні, особливо в присутності от цих елементів з жовтої групи, які називаються галогенами.
Вони дуже-дуже прагнуть відбирати електрони у інших елементів, адже їм потрібен ще один для досягнення восьми.
Тут більше хочуть віддавати електрони, адже, віддавши всього один, вони досягнуть восьми.
Причина того, що водень поза групою, в тому, що він не так сильно готовий віддавати електрони, як ці хлопці.
Правило про вісім електронів у зовнішній оболонці справедливе для всіх елементів, окрім водню та гелію.
Водень і гелій мають лише одну оболонку. Тому вони задоволені двома електронами.
Водень, звичайно, може втратити електрон, але так само легко може його і відібрати, і бути задоволеним своїм заповненим першим шаром.
А щодо інших, лужних металів, вони дуже прагнуть віддавати електрони.
Коли хіміки говорять про природу металів, вони насправді мають на увазі схильність елементів віддавати електрони.
Наш час вичерпується.
У наступному відео продовжимо обговорення груп періодичної таблиці, а також розглянемо закономірності, які їм властиві.
(музика фортепіано) Ми знаходимось у Музеї витончених мистецтв у Бостоні перед картиною Тернера, відомою нам як "Корабель - перевізник рабів", хоча повна назва цієї роботи -
"Корабель - перевізник рабів (Раби, викинуті за борт, мертві та вмираючі, тайфун, що наближається)".
Бет Гарріс: Коли ми вперше натрапляємо на цю картину, вона здається дуже красивою.
На ній є помаранчеві та червоні кольори, і ми бачимо типовий захід сонця Тернера.
Ми губимось в рясній чуттєвості цієї картини.
Лорі:
Але потім, мій погляд падає на нижній правий кут, і з жахом я помічаю ступню, ногу і шматки м'яса в кайданах, і ось раптом це вже не морський пейзаж, і справа не у заході сонця, і не в сяянні води, або принаймні тепер суть не лише у цьому. Прямо перед нами - справжня кривава бійня, фактично, в найближчій до нас частині картини.
Ми дивимось на зображення корабля - перевізника рабів, що бачимо вдалині.
Це корабель перевозить рабів, як раптом налітає тайфун.
Ця картина заснована на поемі, але нам відомо, що таке траплялося насправді і не один раз, а безліч.
Оскільки наближається шторм, капітан корабля вирішив викинути рабів за борт.
Очевидно, це був єдиний спосіб отримати страхування.
Якби раби померли від хвороби або чогось іншого під час плавання, капітан корабля не зміг би претендувати на страхування.
Отож, він викидає рабів за борт, і ми бачимо, як це відбувається.
Лорі: Це справді жахливо. Ми бачимо лише чатини їхніх тіл, а також вихор хвиль та кольорів.
Знову, тут є суміш природньої краси, сили природи, і жахливого людського діяння, у контексті набагато ширшого від шокуючого факта людського рабства.
Тут присутнє відчуття божественної кари, це шторм, який захоплює корабель із рабами, на якому торгували життям людей, і покарання, призначене природою, здійснюється на цьому кораблі, але також є відчуття повної байдужості природи, адже той самий шторм, який подолає корабель-перевізник рабів, також потопить самих рабів.
Лорі: Природа повністю байдужа до людських зусиль, до добрих, злих, чи з будь-яких інших намірів.
Бет: Першим власником цієї картини був великий вікторіанський мистецтвознавець - Джон Раскін.
Пізніше картина перейшла у Бостон до рук аболіціоніста, який вірив і боровся за скасування рабства.
Британці оголосили рабство в колоніях поза законом у 1833 році; французи вчинили так само у своїх колоніях 15 років потому, але, звісно, в Америці рабство не було скасоване до громадянської війни.
Потрібно пам'ятати, що рабство досі залишається активним політичним мотивом на сьогодні.
Тобто, думка, що людські створіння можуть вчинити так один з одним не тільки у вигляді самого рабства, купівлі і продажу люських істот, але й використовуючи один одного просто заради грошей.
Звичайно, це серцевина тієї огидної справи, якою займається капітан на картині.
Лорі: Якщо ми подивимось на лівий край картини, ми бачимо зовсім інші кольори, на відміну від тих, які переважають в решті картини: білі, сині, фіолетові і сірі. Бет:
Раскін писав,
"Фіолетовий і синій, похмурі тіні порожніх порушників" пролили світло над серпанком ночі, який нагромаджує холод і циклони, вони насуваються як мілина смерті над винним кораблем, поки він розхитується посеред блискавки у морі, тонкими щоглами, малюючи на небі лінії із крові."
(музика фортепіано)
Чи можна розповісти за десять хвилин про зв'язок між жінками трьох поколінь, про те, як дивовижна сила цього зв'язку заполонила душу чотирирічної дівчинки, яка пригорнулася до своєї молодшої сестри, матері та бабусі і п'ять днів і ночей пливла у човнику Південно-Китайським морем понад тридцять років тому? Як розповісти про зв'язок, який полонив серце цієї маленької дівчинки і ніколи вже не відпустив? Тої маленької дівчинки, яка зараз мешкає у Сан-Франциско і звертається до вас із цієї сцени.
Ця історія ще не добігла кінця.
Це ще не повністю зібрана складанка.
Але я розповім про кілька її кавалків.
Уявіть собі перший кавалок: чоловік спалює роботу всього свого життя.
Він поет, драматург, чоловік, який зосередив усеньке життя довкола єдиної надії на єдність і свободу своєї країни.
Уявіть його стан, коли комуністи ввійшли до Сайгону, і він усвідомив, що прожив життя намарно.
Слова, які довший час були його друзями, тепер глузували з нього.
Він замкнувся у тиші.
І помер, зламаний історією.
Цей чоловік - мій дідусь.
Я ніколи його не бачила.
Але наше життя набагато більше за нашу пам'ять.
Моя бабуся не дала мені забути його життя.
Я зобов'язалася довести, що життя мого дідуся не минуло даремно. І отримала добру науку: справді, історія намагалася зламати нас, але ми вистояли.
Наступний кавалок складанки - це човник, який на світанку тихо випливає у море.
Моїй матері Маї було 18, коли помер її батько. Вона вже перебувала у договірному шлюбі, мала двох маленьких дівчаток.
Сенсом її життя стала втеча її сім'ї та нове життя в Австралії.
Вона навіть не припускала думки, що їй може не вдатись задумане.
Отож, після чотирирічної саги, яка перевершить будь-який роман, човник зісковзнув у море, замаскований як рибальське судно.
Усі дорослі знали, на що йдуть.
Найбільше вони боялися піратів, насилля і смерті.
Як більшість дорослих у човні, моя мати мала при собі пляшечку з отрутою.
Якби човен захопили, тоді спершу моя сестра і я, а потім вона і моя бабуся випили б цю отруту.
Мої перші спогади пов'язані з цим човном - розмірений гул двигуна, ніс човна, який занурюється у хвилі, безмежний і порожній небосхил.
Я не пригадую піратів, які нападали на нас кілька разів, і відступали, злякавшись удаваної хоробрості чоловіків у нашому човні. Не пам'ятаю, як заглух двигун і шість годин не міг завестися.
Проте мені запало у пам'ять світло з нафтової вишки поблизу узбережжя Малайзії, знесилений юнак, який помер і так не діждався кінця подорожі, і смак яблука, яким мене пригостили працівники нафтової вишки.
Більше ніколи в житті я не куштувала такого смачного яблука.
Провівши три місяці у таборі для біженців, ми причалили до Мельбурна.
Наступний кавалок складанки - це чотири жінки трьох поколінь, які разом будували нове життя.
Ми оселилися у Футскреї, робітничому передмісті, де проживали іммігранти.
На відміну від осілих жителів передмість середнього класу, існування котрих я не помічала, мешканці цього району не плекали жодних очікувань.
Запахи із дверей крамниць походили з усіх куточків світу.
А ламаною англійською спілкувалися люди, яких об'єднувала спільна мета - почати життя заново.
Моя мама працювала на фермах, а потім на складальному автомобільному конвеєрі, шість днів на тиждень, у дві зміни.
Якимось чином вона знайшла час на вивчення англійської і закінчила комп'ютерні курси.
Ми бідували.
Увесь заробіток був розподілений наперед. Ми заощаджували на репетитора з англійської та математики, навіть якщо були змушені відмовляти собі у всьому іншому, в першу чергу, у новому одязі - ми завжди носили вживану одежу.
Дві пари панчіх для школи - одна пара приховує дірки в другій парі.
Шкільна форма довжиною до кісточок, розрахована на шість років.
Час від часу я чула ущипливі вигуки:
"Гей, вузькоока!", а часом читала написи на стінах:
"Азіати, забирайтеся додому".
До якого дому забиратися?
Моє серце немов затверділо.
Я збиралася із силами і тихо обіцяла сама собі: "Я це переживу".
Я спала в одному ліжку з мамою і сестрою.
Щовечора моя мама приходила додому виснажена, але ми розповідали одна одній про свій день, і дослухалися до кроків бабусі по дому.
Моїй мамі снилися жахіття про човен.
Я постановила собі не засинати, поки їй не насняться жахіття, щоб розбудити її.
Моя мама відкрила комп'ютерну крамницю, а потім вивчилася на косметолога і розпочала ще одну справу.
До нас приходили жінки і розповідали про своїх злих і упертих чоловіків, які не могли пристосуватися до нового життя, і про своїх клопітних дітей у пастці між двома світами.
Шукали ґрантів і спонсорів.
Засновували осередки.
Я жила у паралельних світах.
У першому світі я була типовою азійською студенткою, яка ставили перед собою жорсткі вимоги.
У другому світі я перебувала в тенетах небезпечного життя, покритого рубцями насилля, наркоманії та відчуження.
Але ми змогли допомогти багатьом.
І коли я вчилася на останньому курсі юридичного факультету, за цю роботу мене обрали молодою австралійкою року.
Мене кинуло з одного кавалка складанки на інший, але вони не пасували один до одного.
Тан Ле - нікому не відома мешканка робітничого передмістя, стала Тан Ле - біженкою і соціальною активісткою, яку запрошували виступати у місцях, про які я ніколи не чула, і в домівках, про існування яких я навіть не здогадувалася.
Я не знала правил етикету.
Не вміла користуватися виделкою і ножем.
Не розбиралася у винах.
Не вміла висловлюватися на різні теми.
Я хотіла повернутися до усталеного, любого мені життя у неоспіваному передмісті -- де бабуся, мати і дві доньки двадцять років поспіль щовечора розповідають одна одній про свій день і засинають усі троє в одному ліжку.
Я сказала мамі, що більше не можу.
А вона нагадала мені, що в ту пору мені було стільки ж років, як їй, коли вона сіла у той човен.
Про відповідь "більше не можу" не могло бути й мови.
"Візьми і зроби це", сказала мама.
"І головне - будь собою".
Отож, я висловлювалася про освіту і безробіття серед молоді, про зневагу до маргіналів і безправних.
Чим відвертіше я говорила, тим частіше мене запрошували виступати.
Я зустрічала людей різного фаху. Чимало з них займалися улюбленою справою і користали з кожної можливості.
Хоча я отримала диплом юриста, я зрозуміла, що не зможу працювати у цій галузі.
Мусив існувати інший кавалок складанки.
І, водночас, я усвідомила, що нема нічого поганого в тому, щоб бути стороннім, новоприбулим, новеньким. І тут не тільки немає нічого поганого - це справжній подарунок від того човна, за який потрібно бути вдячним.
Адже бути "своїм" так часто значить - звузити свій кругозір, так часто значить - прийняти упередження свого регіону.
Я далеченько вийшла за межі своєї зони комфорту, і тепер знаю - світ справді розвалюється, але це не так страшно, як ми собі уявляємо.
Задуми, про які раніше не могли й подумати, отримали шалену підтримку.
Довкола витала енергія, нестримний оптимізм, і дивна суміш скромності та зухвалості.
Отож, я прислухалася до свого внутрішнього голосу.
І зібрала невеличку команду людей, яких слова "Це неможливо зробити" тільки підштовхували до дії.
Цілий рік ми не мали ні копійки.
Щовечора я варила великий баняк супу для нас усіх.
Ми працювали до ночі.
Здебільшого, наші ідеї були божевільними, але було серед них і кілька блискучих, які допомогли нам пробитися.
Я вирішила переїхати до Сполучених Штатів, побувавши там тільки раз.
Знову послухала внутрішній голос.
Через три місяці я перебралася, і мої пригоди продовжилися.
Але наостанок я хочу розповісти про свою бабусю.
Вона росла за часів, коли конфуціанство було суспільною нормою, а місцевий чиновник-мандарин був найбільшим авторитетом.
Життя століттями не змінювалося.
Її батько помер невдовзі після її народження.
А мати виховала її сама.
У 17 років моя бабуся стала другою дружиною мандарина і терпіла побої від свекрухи.
Не отримавши жодної підтримки від чоловіка, вона викликала сенсацію, подавши на нього в суд. Вона сама захищала себе в суді і викликала ще більшу сенсацію, коли виграла справу.
(Сміх) (Оплески)
Своїм вчинком бабуся перекреслила слова "Це неможливо зробити".
Я приймала душ у готельному номері в Сіднеї у ту мить, коли вона померла за шістсот миль звідти, у Мельбурні.
Я побачила, що вона стоїть по той бік душової ширми.
І зрозуміла, що бабуся прийшла попрощатися.
За кілька хвилин подзвонила моя мама.
А за кілька днів ми сиділи біля бабусиної труни у буддійському храмі у передмісті Футскрей.
Ми розповідали їй історії і запевняли, що залишаємося поруч із нею.
У північ прийшов ченець і сказав, що мусить закрити труну.
Моя мама попросила нас доторкнутися до бабусиної руки.
Вона спитала ченця:
"Чому її рука така тепла, а решта тіла - така холодна?"
"Бо ви тримаєте її руку від самого ранку", відповів він.
"Ви не відпускали її руку".
Жінки - це опора нашої сім'ї.
Озираючись на те, ким ми були, і якими нас зробило життя, ми бачимо, що якби у нашому житті з'явилися чоловіки, вони могли звести нанівець наші плани.
Ми б зазнали поразки.
Тепер я хочу мати своїх дітей, і тому часто думаю про човен.
Чи хтось добровільно зголосився б у нього сісти?
Водночас, я боюся привілеїв, легкості, невиправданих очікувань.
Чи зможу я передати своїм дітям ніс суденця, який хоробро занурюється у хвилі, постійний, невгаваний гул двигуна, і безмежний обрій, який нічого не обіцяє?
Не знаю.
Але якби я могла це передати і підтримати їх на нелегкому шляху, я б це зробила.
(Оплески)
Мама Тан сьогодні з нами у цьому залі, у четвертому чи п'ятому ряду.
(Оплески)
Звичайний домашній павук має 8 очей.
Якщо павук дивиться на вас 2 передніми очима і 3 іншими, яка частка всіх його очей дивиться на вас?
Аби ви не думали, що ми це все вигадуємо, то тут ми маємо реальні зображення павуків, тож можете впевнитися, що в кожного є 8 очей
Ось один, перелічимо його очі:
1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8.
Я ніколи не задумувався, що це може бути досить огидно.
Та давайте зосередимося на запитанні.
Отже, він дивиться на вас двома передніми очима.
Двома з восьми.
Отже, 2 очей - це яка частка від всіх восьми?
Ви могли б подивитися сюди.
Маємо 8 очей, і два передніх.
Це 1 і 2. 2 з 8.
А ще нам кажуть, що він дивиться на нас ще й трьома іншими очима.
Трьома з восьми.
Уявіть, що дивляться це око, це і ще це.
Насправді ж, це завдання на додавання дробів.
Треба додати 2/8 до 3/8.
Яка частина очей дивиться на нас?
Це вся частини від 8.
2 + 3 восьмих.
Що дорівнює 5/8 від всієї кількості очей.
5 з 8 очей дивляться на нас і ми можемо впевнитися в цьому:
1, 2, 3, 4, 5.
5 з усіх 8 очей дивляться на нас дуже моторошним чином...
Щонайменше 38 епізодів Експрес-курсу біології, ми говорили про те, як створити організм.
Ви знаєте, що я вивчив протягом цих 38 тижнів?
Складання живих організмів разом важка справа.
Є молекули, що створюють органели, які утворюють клітини, що разом формують тканини, які складаються у органи, а ті - у системи.
Знання цього матеріалу дуже важливе, тому що воно показує нам базові правила для того, щоб бути живим організмом на цій планеті будь-яким чином.
Але усе ще це стосується більше біології, ніж іншого.
Я маю на увазі, що розуміння того, як організм здійснює внутрішні фукції це чудово, але це не говорить нам багато про його місце у світі.
Для цього нам потрібна екологія, вивчення правил розміщення для усіх нас - мешканців Землі.
Екологія шукає пояснення: чому світ виглядає і діє так, як він це робить Чому Південий Полюс відрізняється від Конго; і чому москіти всюдисущі, у той час як чорні носороги практично вимерли.
Коротка відповідь на питання -- тому що світ наповнений речами, як живими, так і неживими, і які взаємодіяли між собою увесь час щодня відтоді, як почалося життя на планеті.
Навіть коротшою відповіддю є, що життя і усі ці речі взаємодіють між собою і залежать лише від двох речей.
Спробуйте вгадати, що це.
Будьте готові, тому що експрес-курс біології вирушає у фінальну подорож назовні тіла у весь світ.
(життєрадісна музика)
В деякому сенсі, подумайте про усі живі організми: велику білу акулу, ставкову ряску картоплю в якості молекул, які взаємодіють одна із одною.
Кожен з нас, організмів, надзвичайно дріб'язковий у схемі речей, наче окрема молекула кисню, яка нам потрібна для АТФ, щоб опалювати наші тіла.
Неможливо багато зробити самостійно.
Якщо ви отримаєте мільйон молекул кисню разом із іншими типами молекул, раптом вони вивільняють джільйон мегават енергії АТФ, щоб привести в рух мішок м'яса, яким ви є.
Цей самий принцип застосовують до організмів.
Якщо ви збираєте окремі організми, вони можуть взаємодіяти один із одним у довкіллі, щоб створити дещо більше, ніж сума їх частин.
Тільки якщо організм має ієрархію у біологічних системах від молекул до органел, клітин, тканин, органів, так само Земля має щаблі екологічних порядків.
Коли група особин виду знаходиться разом у певному місці, вони дуже часто взаємодіють, у вас є популяція.
Популяційні екологи вивчають, чому популяції ростуть чи з часом стискаються, залежно від того, де вони є.
Коли дві чи більше популяцій різних видів живуть разом, це угруповання.
Можна розглядати екологічне угруповання як оточення містера Роджера але з людьми у оточенні, що іноді їдять один одного.
Це те, що роблять види, коли вони живуть разом: взаємодіють.
Іноді це означає хижацтво; іноді кооперацію, а іноді конкуренцію за ресурси як їжа чи вода і життєвий простір.
Еколог угруповань вивчає, як взаємодії між членами угруповання і їх довкілля впливає на ту кількість видів, яка є в угрупованні.
Інший рівень, вище від угруповань, є екосистеми, утворені групами організмів у специфічному ареалі і неживими частинами їх довкілля як ґрунт, вода і повітря.
Якщо ви візьмете групу живих організмів і ляпнете їх в одне місце, що має специфічну суміш клімату, хімії ґрунту і топографію, це створить екосистему.
Але ви поміщаєте їх у повністю інше місце і вони продовжують працювати зовсім по-іншому створюючи повністю іншу екосистему.
Екосистемний еколог досліджує, як енергія і речовина проходять через екосистему, і як фізичне середовище діє на живі організми.
Багато людей плутають екосистеми із вищим щаблем, який є біомом.
Біом, проте, це місце, де організми виробили подібні техніки для адаптації до подібного набору умов.
Наприклад, лука є видом біому.
Існують відмітки різних лучних екосистем на земній кулі.
Організми у кожній виробили подібні еволюційні пристосування до усіх умов лук, як ваші жаркі літа, і холодні зими і не надто багато опадів, але більше опадів, у пустельному біомі.
Інші біоми включають вологий тропічний ліс, тундру, пустелі та океани.
Лише один рівень над біомом це біосфера, яка включає атмосферу, і усю Землю, і усе, що використовується усім живим.
Чому ці всі численні рівні екологічної діяльності виглядають такими, як вони є?
Чому деякі організми люблять жити в одному місці, але не в іншому?
Що робить різні популяції, угруповання, екосистеми і біоми відмінними один від одного?
Фактори, які визначають на що схоже місце подій розподіляються на дві різні категорії: біотичні - живе і абіотичне - неживе.
Біотичні фактори включають такі речі як хижаки, а також тварини і рослини що забезпечують або конкуренцію, або деякі переваги: їжу чи захист.
Абіотичні фактори, однак, включають температуру, зволоження, сонячне світло, висоту, елементи, яким нічого робити із організмами в екосистемі, але які впливають на них так само сильно, як і інші живі організми.
Із цих двох категорій найбільш впливовими факторами є ті, про які живі організми особливо піклуються і потребують найбільше, але тільки на окремому рівні
Ці преференції всі зводяться до хімії.
Наприклад, майже усі хімічні реакції, що відбуваються усередині живих організмів управляються ферментами.
Вони каталізують дуже багато процесів усередині вас
Ці ферменти найбільш ефективні у межах діапазону температур.
Хімічні реакції усередині тіла сповільнюються, коли воно дійсно холодне.
Дуже високі температури змінюють форму ферментів, роблячи їх менш ефективними.
Температура -- один із головних факторів, який визначає, чому тварини живуть у певних місцях.
Якщо ви подивитеся на місця на Землі із найбільшим біорізноманіттям або різними видами, ви знайдете їх у місці, де температури у межах ідеального інтервалу для функціонування ферментів.
Що ще?
Кожен знаходить їжу, щонайменше, якщо ви тварина чи гриб, або інший гетеротроф.
Ви подумаєте, що їжа також має бути в списку.
Насправді, це рослини та інші автотрофи, як ціанобактерії і найпростіші є основою майже кожного трофічного ланцюга.
Вони повинні живитися теж.
Знову ми повертаємося до хімії.
Ключові інгредієнти, потрібні рослинам для фотосинтезу це - вода, яка також потрібна нам спалювати АТФ, підтримувати гомеостаз наших тіл, і увесь цей джаз.
Питання про їжу врешті-решт зводиться до потреб у воді.
Так, сюрприз, вода і температура це дві речі, про які організми дбають чи не найбільше.
Ось на чому екологи зосереджуються, коли визначають, чому організми збираються в одному чи іншому місці.
Разом, ці два фактори визначають усі біоми на планеті.
Наприклад, кактус Сагуаро пристосувався для життя у пустелі Сонора Північної Америки, яка дуже спекотна і отримує мало опадів.
Пустеля Сонора наповнена тваринами і рослинами, що можуть як і сагуаро, витримати спеку, і також екстремальну висушуючу до кірки сухість.
Але помістивши цих тварин у Амазонський вологий ліс, навіть якщо там досить жарко для них, там також і надто вогко.
Те, що житиме у біомі врешті-решт визначається тим, наскільки багато там є води і температури.
І навпаки, ці мешканці визначають, як виглядає біом, називаючи це фізіогномією.
Ми збираємося поглянути на різні типи біомів тут.
Є місця на планеті, що отримують багато-багато дощу, близько 300 см на рік; і є дуже теплі біля 25-30 град. С в середньому, де погода для купальників Speedo наскільки я уявляю.
Цими біомами є вологі тропічні ліси, які охоплюють екватор, і мають неймовірно високе біорізноманіття, тому що кожен очікує отримати шматочок солодкого тропічного дійства.
Потім, на повністю протилежному боці шкали, ми маємо тундру більшість із них за Арктичним полярним колом чи в Антарктиці або на верхівках деяких гір.
Тундра отримує небагато опадів і температура там значно нижче нуля.
Хто живе там?
Небагато: парочка мохів і печіночників, можливо декілька видів трав, деякі птахи і декілька ссавців.
Те саме відбувається у пустельному біомі, де дуже мало опадів, і дуже високі температури.
Подібно до тундри, без великої кількості вологи, не може існувати багато рослин.
Там, де є небагато рослин, небагато і інших організмів навіть, якщо температури близькі до того, щоб зробити живе найщасливішим.
Між цими трьома екстремумами, ми маємо біоми, що вимагають більше чи менше вологи у сполученні із вищими чи нижчими температурами.
Це ваші помірні біоми.
Вони включають помірні луки, які можна знайти у Північноамериканській прерії, або помірні широколистяні ліси, яких багато у Європі чи Північній Америці, і тайга чи хвойні ліси, виявлені у Канаді, багато у північній Росії, і Скандинавії.
Якщо усі ці біоми в середньому мають помірну температуру більшість часу, доступність води стає тим, що відрізняє їх один від іншого.
У деяких із цих біомів багато дерев.
Як нам відомо, деревам потрібно багато вологи.
Якщо ви опинитеся у помірному лісі, це дуже безпечно, але закладаюся, що ці окремі екосистеми отримують достатньо опадів.
Якщо кам'яновугільні ліси навчили нас чомусь, це те, що скупчення лісів залежить від змін ландшафту, клімату, і навіть геології біому.
Якщо у біомі немає великої кількості дерев це означає, що немає достатньо дощів для їх потреб.
Без дерев більше сонця досягає землі і потрапляє на трави та інші дрібні рослини, утворюючи із них помірні трав'янисті екосистеми.
Якщо у вас є трава, у вас будуть бізони, вилорогі та інші копитні, травні системи яких є великими ферментативними чанами, які перетравлюють увесь день целюлозу.
Якщо є копитні, є і хижаки.
Усі ці тварини відрізняютья від тих, що ви можете знайти у помірному лісі.
Біоми різні,тому що рослини різні і тому що опади і температура різні.
Звичайно, є також біоми повністю під водою.
Ми не забуваємо, що три четверті планети під водою.
Оскільки, доступність води не проблема в океані, морські біоми відрізняються параметрами температури, тиску, вмісту кисню, скільки світла доступно і подібними речами.
Завдяки науці екології ми знаємо, що процеси, які відбуваються у світі, можуть бути пояснені переважно температурою і водою, але це лише початок, мої друзі.
Так, мабуть, кінець біології 101.
Час, який ми втрачаємо на навчання і кохання завжди з нами, чи не так?
Так багато треба з'ясовувати разом.
Як живі організми впливають на клімат і хімічний склад атмосфери, навіть геологію нашої планети.
Як вони впливають один на одного?
Можливо, більш важливо, як люди впливають на усі ці речі?
Що ми можемо зробити відмінного, щоб пересвідчитися, що ми продовжуємо існувати?
Приєднуйтеся до мене, щоб пізнавати нашу планету на новому рівні, що починається наступного тижня.
(грає піаніно)
Ми знаходимось в Музеї д'Орсе, і перед нами одна з найвідоміших, одна з найбільш складних, і одна з найменш зрозумілих картин,
Гюстава Курбе, яка називається "Майстерня художника". Іноді згадується і друга назва, "Реальна алегорія, що характеризує семирічний період мого творчого життя"
Правильно.
"Підсумок семирічного періоду мого творчого життя" - здається, таку назву Курбе дав їй, коли вперше виставив цю картину на власній виставці, що відбувалась неподалік від офіційної Всесвітньої виставки 1855-го року, на якій йому не дозволили виставити свою роботу, через його дуже незалежний стиль.
Курбе вважав себе противником державних органів, правил та вказівок, і завжди хотів дотримуватись власних правил, що він і продемонстрував, коли вирішив створити власну виставку яка називалась "Павільйон Реалізму".
Перед тим, як аналізувати картину далі, думаю, слід навести коротку цитату Курбе.
Він пише: "Назву "реаліст" мені дали, як і назву "романтик" давали людям, що жили в 1830-х роках.
Працюючи поза будь-якою системою, без попередніх упереджень, я засвоїв мистецтво давніх майстрів так само, як і сучасних майстрів.
Я хотів малювати, виходячи з цілковитого знання традицій і обґрунтованого та незалежного бачення своєї індивідуальності.
Моєю ідеєю було спромогтись передати звичаї, ідеї, і світогляд свого часу так, як я його бачив, будучи не лише художником, але й людиною.
Коротше кажучи, моя мета - створювати живе мистецтво."
Я думаю, ця цитата пояснює його живопис, принаймні, для мене.
Як саме?
Курбе каже:
"Я засвоїв мистецтво минулого. Я знаю, яке воно.
Я робив копії в Луврі.
Але я хочу бути чесним із собою як особистість, що живе в 1850-х"
Це поняття про силу особистості Було справді радикальною ідеєю.
Думаю, для нас, на початку 21-го сторіччя, Воно самоочевидне.
Курбе уникає загальноприйнятої іконографії.
Він не запозичує з античних Греції та Риму. Він не запозичує рис християнського канону.
Він запроваджує власну іконографію.
Він каже: " Я хочу бути не лише художником, але й людиною". Гаразд. Правильно?
Так, я з цим погоджуюсь.
Це його іконографія. Він вивчав давніх митців, і вони таки присутні.
Просто в дуже зміненому вигляді.
Дуже. Давайте розглянемо картину і поговоримо про те, що на ній зображено.
В центрі, ми бачимо самого Курбе, який малює, тримаючи палітру а маленький хлопчик дивиться на нього.
Зачекайте. Перед тим, як ми підемо далі, давайте подивимось детальніше, як він себе зображає.
Він сидить. Він в центрі, як вже було сказано. Його оточує полотно, а також цей хлопчик і оголена жінка.
Але він нахилився назад. Борода стирчить. Тут відчувається зарозумілість. звісно, його впевненість очевидна.
Згадаймо, що в назві картини є фраза "Реальна алегорія", отже, можна здогадатись, що це не просто постаті, які потрапили до його майстерні.
В них є символічне значення. Всі вони мають символічне значення.
Вони були зображені тут з певною метою.
Курбе розповідає про свою діяльність як художника.
Розповідь починається з того факту, що він малює пейзаж, і це дуже важливо, бо в середині 19-го століття, з краєвидами були пов'язані дуже особливі асоціації.
В 1850-х швидко розбудовувались міста, і природа була чимось особливим.
Це говорить про справжність, і про правдивість. Свого роду притулок від штучного міського побуту.
Отже, тут правдивість природи, в певному розумінні, божественна істина.
З обох боків зображено багато постатей.
Це величезне полотно.
З лівого боку, ми бачимо образи з повсякденного життя: політичні постаті, люди, чиє життя було позначене бідністю.
Ми також бачимо імператора.
Наполеона Третього. який зображений у вигляді мисливця.
З правого боку всі зображені постаті взяті з мистецького життя.
На задньому плані - Альфред Брюйя, покровитель Курбе. Справа - Бодлер.
Знизу в центрі зображено білого кота, який виглядає дуже грайливим.
Він може символізувати незалежність та свободу і, можливо, ідею республіки.
Однак в картині багато такого, що не піддається чіткому тлумаченню, чи хоча б метафоричному.
Тут ціла низка дуже важливих глибоких символів та значень, які поки що ніхто не може розгадати.
Але ми й не повинні це робити.
Важливо не стільки розгадати значення всіх цих образів, скільки зрозуміти, що найважливішою є сама ідея суб'єктивності художника. що мистецтво - це самовираження.
І тому можна до певної міри, за власним бажанням приймати або відкидати певні значення.
До речі, Курбе навіть сказав:
"Хай вони зроблять з цим, те що зможуть" (грає піаніно)
Серце качає кров по усьому організмі з такою силою, що воно просто витісняє трохи рідини з капілярів.
Ця рідина стає лімфою.
Саме лімфатична система збирає усю цю рідину та повертає назад у кровообіг.
Та ця думка може вас спантеличити.
Ви можете подумати, що ці лімфатичні судини не мають власного центру.
Я його і не намалював через те, що його немає.
Тож чому вони відкачують цю рідину лише в одному напрямку?
Більше того, яким чином вони здатні відкачувати її назад у цю систему з високим тиском, враховуючи, що у них немає насосу?
Це напевне надзвичайно важко.
Насправді, є дві відповіді на це питання.
Перша з них є дуже простою.
Розпочнемо ось тут.
Уся справа у розташуванні входу, куди рідина повертається назад.
Отже, причиною чому лімфа може повертатися назад у систему з високим тиском є те, що лімфа знає куди саме проникати у систему з високим тиском.
Ось тут я намалюю зірку, на місці, де лімфа повертається назад.
Я не намалював її раніше чисто випадково.
Лімфа входить наприкінці системи венозного кровообігу, де тиск є набагато нижчим ніж тиск в артеріях чи навіть капілярах.
Числа насправді є просто вражаючими.
Тиск у цих артеріях може досягати 120 міліметрів ртутного стовпа.
Це приблизно ваш середній кров'яний тиск.
Але ось тут, якраз перед тим місцем, куди вона входить у серце тиск досягає лише 5 міліметрів ртутного стовпа.
Той факт, що лімфатична рідина входить у кровообіг у самому кінці, забезпечує їй легше проникнення.
Спротив є набагато меншим.
Якщо лімфатичні судини не зможуть вливатися сюди, скажімо, в аорту або у велику артерію, то жодна з цих артерій не буде працювати.
Цей факт все спрощує, але не пояснює, як лімфа рухається в одному напрямку по кровоносних судинах.
Що, власне, керує лімфою?
Що спонукає її рухатися у цьому напрямку?
Чому б їй не повернутися назад, якщо вона може рухатися вперед?
Уся справа у клапанах.
Клапани - це отвори у лімфатичних судинах, які запобігають поверненню рідини.
Намалюємо ось тут лімфатичну судину.
Клапан матиме приблизно такий вигляд.
Функція клапану полягає в тому, що якщо рідина рухається у цьому напрямку, стулки клапану відкриваються і таким чином пропускають рідину.
Та уявімо, що рідина спробує повернутися назад.
Коли це станеться, стулки клапана зімкнуться та утворять перешкоду.
Ця система є дійсно розумною і використовується не лише у лімфатичних судинах.
Ви напевне знаєте, що така ж схема діє і в серці.
У серці є чотири великі клапани, що працюють за таким самим принципом.
Ця система також використовується у венах, тому що тиск, який штовхає рідину по венах є інколи недостатнім.
Наявність механізму, що здатен запобігти зворотньому потоку є дуже важливою.
Та все ж ви не отримали бажаної відповіді.
Ви можете запитати: навіщо лімфа взагалі рухається?
Чому б їй не залишатися на місці?
Рух власне відбувається за допомогою двох способів.
По-перше, у нас є трохи гладких м'язів, приєднаних до наших лімфатичних судин, і вони здатні скорочуватися.
Ці скорочення і спричинюють рух лімфи уперед.
Це перший механізм, завдяки якому починається рух.
Другим є скелетний м'яз.
Скелетний м'яз - це сукупність усіх великих м'язів у нашому організмі, що підпорядковуються довільному керуванню.
Це ваші м'язи у ногах, рухах тощо.
Важливість цього фактору в тому, що протягом кожного дня ви використовуєте свої м'язи, ви рухаєтеся, у вашому організмі відбуваються певного роду поштовхи.
Тож той факт, що ви в якийсь момент напружуєте певні частини вашого тіла, є неминучим.
І коли ви напружуєте певну частину вашого організму, у якій є така лімфатична судина, вона починає рухатися.
Вона напружується так само як гладкий м'яз. Внаслідок цього рідина рухається в тому напрямку, в якому їй дозволяють клапани.
На додаток до клапанів, які ми намалюємо на нашій схемі, на додаток до них, існує цікава штуковина, куди лімфа з самого початку входить у лімфатичні судини.
Я намалював її тут, у вигляді відкритої трубки, та насправді вона є замкнутою.
Принаймні, вона виглядає замкнутою, та вона, звичайно, є пористою. Саме це дозволяє рідині проникати всередину.
Намалюю її трішки більшою.
По суті, тут починається лімфатична судина.
Стінки лімфатичної судини самі по собі є схожими на клапани, що дозволяють рідині проникати всередину. Та коли тиск усередині піднімається, вони не дозволяють рідині виходити назовні.
Тож лімфа не може повернутися назад.
Нарешті, давайте поглянемо на людський організм, щоб отримати уявлення про те, як виглядає все, що ми з вами описували.
Ось іще один смішний чоловічок.
Швидко домалюємо йому ще руки і голову.
Тепер покажемо де саме лімфа входить назад у кровообіг.
Уявімо, що це серце.
Вам напевне відомо, що одна із найбільших вен, що веде у серце, називається верхньою порожнистою веною.
І зразу біля верхньої порожнистої вени у нас є так звані підключичні вени.
Одна розташована справа і одна - зліва.
Їх називають підключичними венами через те, що вони проходять відразу під ключицею, і якраз у цьому місці входить лімфа.
Я позначу це зеленим кольором, щоб воно відповідало ось цьому .
У цьому місці тиск є дуже низьким, і саме тут повертається уся лімфа, яка включає лімфу із ваших ніг, рук, шиї тощо.
Це так мило, якщо ви думаєте, що уся лімфа вашого організму проходить увесь цей шлях, а потім потрапляє назад у кровообіг ось у цьому місці без активного насосу.
Усе це відбувається за допомогою скорочення гладких м'язів та здебільшого завдяки винахідливості односторонніх клапанів, які зловживають тим фактом, що ви завжди рухаєтеся і таким чином сортуєте кількість лімфи, що зберігається по усьому вашому тілі, а особливо у шиї.
Коли мені було 11, пам'ятаю, як прокинулась від радісного гомону в будинку.
По маленькому сірому радіо мій батько слухав новини ВВС (Бі-Бі-Сі).
На його обличчі сяяла посмішка, що здивувало мене, оскільки зазвичай новини його пригнічували.
"Влада Талібану закінчилась!" -- вигукнув батько.
Я не знала, що це значило, проте я бачила, що батько був надзвичайно щасливий.
Він сказав: "Тепер ти можеш ходити до справжньої школи".
Я ніколи не забуду цього ранку.
Справжня школа.
Розумієте, мені було 6, коли Таліби захопили Афганістан і заборонили дівчатам відвідувати школу.
Тому протягом наступних п'яти років я переодягалася в чоловічий одяг і супроводжувала свою старшу сестру до таємної школи. Їй не можна було виходити на вулицю самій.
Лише таким чином ми обоє могли навчатися.
Кожного дня ми йшли іншою дорогою, щоб ніхто не запідозрив, куди ми прямували.
Ми ховали книги в пакети для продуктів, щоб усі думали, що ми просто йдемо за покупками.
Школа знаходилася у будинку, де понад сто учнів тиснулися у маленькій вітальні.
Взимку нам було затишно, а от влітку -- дуже спекотно.
Ми всі: вчитель, учні та батьки -- усвідомлювали, що ризикуємо життям.
Час від часу школу раптово на тиждень відміняли через те, що Талібан щось запідозрив.
Ми завжди переймалися тим, чи вони знали щось про нас.
Чи стежать за нами?
Чи знають, де ми живемо?
Попри те, що нам було страшно, ми все ж хотіли ходити до школи.
Мені дуже пощастило виховуватися в сім'ї, де цінували освіту і оберігали доньок.
Мій дідусь був надзвичайною людиною свого часу.
Невиправний вільнодумець із віддаленої провінції Афганістану, він наполягав, щоб його донька, моя мати, відвідувала школу, і через це його батько відмовився від нього.
Моя освічена мама стала вчителькою.
Ось вона.
Два роки тому вона вийшла на пенсію і перетворила наш будинок на школу для місцевих дівчат та жінок.
А мій батько -- це він -- перший зі своєї сім'ї здобув освіту.
Він був впевнений, що його діти, у тому числі й доньки, отримають освіту, незважаючи на Талібан, незважаючи на ризик.
Відсутність освіти у дітей видавалася йому небезпечнішою проблемою.
Пам'ятаю, як у період влади Талібану, були часи, коли мені не хотілося жити у постійному страху без надії на майбутнє.
Хотілося просто все кинути, та мій батько казав:
"Послухай сюди, доню, ти можеш втратити все у своєму житті.
Твої гроші можуть вкрасти.
Тебе можуть змусити покинути дім в часи війни.
Проте лише одне буде з тобою завжди -- те, що тут. І навіть якщо ми змушені будемо продати свою кров, щоб заплатити за навчання, ми зробимо це без вагань.
То ти все ж не хочеш вчитись далі?"
Зараз мені 22.
Я виросла у країні, яку зруйнували десятки років війни.
Менш ніж 6 відсотків жінок мого віку спромоглися отримати вищу освіту, і якби моя сім'я не надавала такого значення моїй освіті, я була б однією з них.
Натомість, я стою перед вами, випускниця університету Мідлбері.
(Оплески)
Коли я повернулася до Афганістану, мій дідусь, той, якого вигнали з дому за бажання дати освіту своїм донькам, одним із перших привітав мене.
Він хизується не тільки тим, що в мене є вища освіта, а й тим, що я була першою жінкою, і, що я наразі перша жінка, яка сидить за кермом авто і возить його вулицями Кабула.
(Оплески)
Моя сім'я вірить у мене.
У мене великі сподівання на майбутнє, а у моєї сім'ї на мене - ще більші.
Саме тому я -- представник глобальної кампанії 10х10, яка має на меті надати освіту жінкам.
Саме тому я -- співзасновниця SOLA -- першої, і, певно, єдиної школи-інтернату для дівчат в Афганістані, країні, де дівчатам все ще небезпечно відвідувати школу.
Мене тішить, що я бачу учениць у мене в школі, які здатні самореалізуватися.
І я бачу їхніх батьків, які, як і мій власний, захищають їх попри всі перешкоди.
Ахмед один із них.
Це його несправжнє ім'я, і я не можу показати вам його обличчя, але він батько однієї з учениць.
Менш ніж місяць тому, він зі своєю донькою поверталися зі школи до свого села і ще б мить - і вони б загинули від вибуху придорожньої міни.
Зайшовши до будинку, Ахмед почув телефонний дзвінок. Голос у слухавці попередив, що якщо він дозволить доньці повернутися до школи, то вибух повториться.
"Ти можеш вбити мене зараз, якщо хочеш, -- сказав Ахмед, -- але я не руйнуватиму майбутнє моєї доньки через твої відсталі погляди".
Я помітила, що в Афганістані, що не є характерним для Заходу, за кожною з нас, хто досяг успіху, стоїть батько, який вірить у свою доньку, і який розуміє, що її успіх -- це і його успіх.
Я не кажу, що наші матері не сприяють нашому успіхові.
Насправді, саме вони часто першими підштовхують своїх доньок до успішного майбутнього, проте, якщо розглядати таке суспільство, як у Афганістані, то нам просто необхідна підтримка чоловіків.
За влади Талібану дівчат, які ходили до школи, налічувалося сотні. Не забувайте, це було заборонено.
Проте зараз у школах Афганістану їх понад три мільйони.
(Оплески)
Афганістан виглядає зовсім по-іншому з Америки.
Мені здається, що американці вбачають нетривалість у змінах.
Боюсь, що ці зміни не триватимуть після виведення військ США.
Але коли я повертаюсь до Афганістану, коли бачу своїх учениць та їхніх батьків, які захищають їх, які підтримують їх, я бачу світле майбутнє і тривалі зміни.
Для мене Афганістан -- країна надії та необмежених можливостей, і кожного дня дівчата з SOLA нагадують мені про це.
Як і в мене, у них великі сподівання на майбутнє.
Дякую.
(Оплески)
Існує дуже відомий і, на мій погляд, дуже хороший кінофільм за мотивами п'єси, поставленої на основі роману Віктора Гюго Les Miserables.
Гадаю, моя вимова вимова залишає бажати кращого. Перекладається як "Знедолені".
Хочу трошки ознайомити вас з його змістом, оскільки у цій книзі/п'єсі/кіно описується спроба перевороту, яку люди іноді асоціюють з Французькою революцією.
Фільм відкриває Французьку революцію з іншого боку, прихованого від сучасного підручника з історії.
Отже, думаю, спершу подам вам основи французької історії від пізніх 1700-х років до середини 1800-х. Хочу трошки ввести вас у суть справи.
Почнімо з 1789.
В цьому році відбулася Французька революція.
Можна сказати, Перша Французька революція.
Або та Французька революція, події якої прийнято вважати ,основою Французької революції.
Зокрема, повалення Людовика XVI та його дружини Марії-Антуанетти.
Ось зображення її тіла, гадаю, одразу після обезголовлення.
А ось її голова...Це була дуже кривава революція.
Ось зображено штурм Бастилії.
І початок зародження Першої французької республіки.
Перша республіка. люди сповнені мрій та прагнень щодо перетворення Франції в країну "для народу", подібно до США.
Проте революції ніколи не проходять надто легко, безперешкодно та швидко, тому Францію чекали довгі роки тривог, доки вона дійсно здобула статус справжньої республіки.
Гаразд, рушаймо далі...Залишмо історію. Оберімо інший колір.
Позначмо хронологію подій білим кольором.
І перейдімо до 1799 року.
Отже, 1799.
У цьому році Наполеон Бонапарт приходить до влади.
Говорячи про Наполеона, люди мають на увазі Наполеона Бонапарта.
Згодом ми побачимо, що були й інші Наполеони. Проте люди завжди апелюють до вчинків Наполеона Бонапарта. Отже, Наполеон здобуває владу.
Наполеон... У 1804 році він оголошує себе імператором, внаслідок чого припинила своє існування Перша республіка.
Рухаймося вперед.
Чимало уроків "Хан-академії" присвячено наполеонівським війнам та Французькій революції, тому зараз перейдімо одразу до 1815 року.
Позначмо його теж білим кольором...
Отже, ми у 1815 році.
Отже, раніше ми говорили про 10 років, тепер мова йде про 16 років. Ось вони.
У 1815 році Наполеон зазнає краху під Ватерлоо.
Ватерлоо. Як кажуть в народі, "на кожного чекає своє Ватерлоо".
І це був його крах...Спершу його заслали на Ельбу, але невдовзі він спромігся повернутися.
Після 111 днів при владі, відомих як "100 днів", Наполеона таки здолали. Зрештою його заслали на острів Св.
У 1815 році відбувається Реставрація Бурбонів.
Молодший брат Людовика XVI приходить до влади, він отримує ім'я Людовик XVIII.
Ось Людовик XVIII.
Звісно ж постає питання, що трапилося з Людовиком XVII?
Людовик XVII був сином Людовика XVI, він помер у в'язниці у віці 10 років, в 1795 році, під час революції. Отже, продовжуймо...
Чи точніше, в революційні роки.
Отже, зобразімо все тим же кольором, щой події часів Наполеона.
У 1814 правління Наполеона скінчилося, проте далі він на трошки спромігся повернутися...
Зображу цей проміжок часу пунктиром. Дрібним пунктиром.
Отже, у 1814 році відбулася формальна Реставрація монархії Бурбонів.
Далі на трошки повертається Наполеон. А після Ватерлоо монархія міцно становиться.
Отже, Реставрація монархії Бурбонів.
Ось Людовик XVIII. У 1824 році він помирає. Помирає бездітним.
Отже, пройшло близько 9 років. Позначно це ось тут.
1824.
Король помирає бездітним, тому до влади приходить його молодший брат Карл X.
Отже, далі править Карл X.
Позначу всіх Бурбонів фіолетовим. Карл X.
Ось його зображення.
Перейдімо до подальшої історії. Перемотаймо плівку аж до 1830 року. Перестрибнімо у 1830.
Натрапляємо на масове незадоволення народу.
Починається Друга французька революція.
Напевно, ви подумаєте, що "Знедолені" описують її події. Але знову ні.
Поки що ні.
"Знедолені" не торкаються подій Другої французької революції, яку іноді ще називають Липневою революцією.
Липнева революція.
Ця революція була успішною, однак вона не встановила республіку як таку.
Точніше, вона встановила...Часи її існування характеризувалися значною лібералізацією.
Монархія, навіть за часів свого функціонування, поступово втрачала свої повноваження.
Проте після Липневої революції народ поставив королем кузена Карла X.
Кузен Карла X, тогочасний герцог Орлеану.
Герцог Орлеану, ось його зображення.
Луї-Філіпп I. Запишімо, отже, ось Луї-Філіпп I.
Гадаю, ви скажете: "Пане, Ви почали дане відео зі згадки про "Знедолених" і з тих пір нічого про них не сказали!
Ознайомте нас нарешті зі змістом твору." Ось тепер можу задовольнити це прохання.
Першою на екрані з'являється постать Жана Вальжана, котрий перебуває у місці, де ремонтують кораблі.
Події відбуваються після 1815 року, після Ватерлоо.
Отже, за режиму Людовіка XVIII.
У цьому проміжку. Відшукаймо точку відліку, з якої починається кіно...Ось вона.
Кульмінацією фільму є ось це повстання, яке супроводжувалося будівництвом барикад у Парижі, бунтом молодих ідеалістів-простолюдинів, котрі намагаються повалити чинний уряд. Їм це вдається тільки у 1832 році.
Ось 1832. Позначу ось тут. 1832.
Спричинило ж цей бунт кілька основних факторів, стрижневим з яких за більшості революцій є економічне невдоволення.
Якщо люди заможні і щасливі, працевлаштовані і здорові, переважна їх більшість не бачить мотивів повставати.
Як ми можемо собі уявити, у 1832 році економічна ситуація була незадовільною.
Зокрема тоді відбувся жахливий спалах холери.
А особливо загострила події, про це навіть було згадано в фільмі, смерть ось цього священника.
Жана Максиміліана Ламарка. Можливо, моя вимова лишає бажати кращого...
Жан Максиміліан Ламарк.
Він помирає у червні 1832 року.
Йому симпатизувала біднота, звичайний люд.
Його вважали таким же простолюдином, називали "своїм в уряді", тому він був там впливовою персоною.
Після його смерті люди втратили представника, який міг захистити їхні інтереси перед владою.
Тому його смерть сприйняли як поштовх до повстання. Усе це показано в фільмі "Знедолені'.
Отже, кульмінацією твору є бунт, що відбувся у червні 1832 року.
Не треба навіть бути знавцем кіноматографу, щоб зрозуміти, що повстання не мало успіху. Воно зазнало поразки.
Програло.
Якби ж повстанці перемогли, можливо, ці події ввійшли б в історію під назвою
Третя французька революція.
Проте цього не відбулося, переворот зазнав краху, точніше повстання зазнало краху.
Оскільки Віктор Гюго усе бачив на власні очі, він зумів так детально все описати.
Процес зведення барикад, юних повстанців, вуличну стрілянину тощо.
Отже, трошки підсумуймо.
Згадуючи Французьку революцію, люди переважно мають на увазі події 1789 року, котрі встановлюють Першу республіку.
Адже ця революція була успішною.
Друга французька революція,
Липнева революція, що відбулася у 1830 році і привела до влади Луї-Філіппа І, короля, проти якого організовано бунт, покладений в основу "Знедолених".
Але Друга революція не встановлює республіки аж до... Спробую, чи вдасться мені прокрутити зображення... Отже, продовжмо мій часовий ряд.
Отже, Третя французька революція, наслідком якої стало масові вибори племінника Наполеона Бонапарта.
Луї Наполеона Бонапарта.
Ось його зображення.
Проте Франція ще не затихла. Вона ніяк не може утвердитися як усталена республіка.
У 1851 році згадана постать оголошує себе імператором.
Також визнає себе імператором.
І аж до 1870 року Франція ніяк не може позбавитися від королів та імператорів.
Позначмо й відрізок часу до 1870 року, в якому Франція зазнає серйозних втрат у франко-прусській війні, внаслідок чого оцю постать позбавляють влади і нарешті утверджують
Третю Французьку Республіку.
Число 36 у 3 рази більше за 12.
Запишіть рівняння, як приклад на множення.
Число 36 ( я друкую "36") дорівнює 3 помножити на 12.
Множення я позначаю зірочкою (астериск "*")... давайте подивимось, що буде, якщо я позначу множення "х", чи воно також підходить?
Ні, комп'ютер читає це як 3х.
Отже, щоб зобразити дію множення на комп'ютері використовуйте зірочку (астериск).
Вам потрібно натиснути "shift" та цифру "8".
Ви також можете продемонструвати множення за допомогою цифрової клавіатури.
Таким способом ми можемо показати множення на комп'ютері.
Ми можемо сказати, що 36 рівне 3 помножити на 12, чи 36 у 3 рази більше за 12.
Давайте перевіримо відповідь.
Все правильно!
Давайте розв'яжемо більше прикладів...
Ми можемо порівняти числа 4 і 20 за допомогою додавання, кажучи, що 20 на 16 більше від 4.
Добре, все правильно.
Ми також можемо порівняти 4 і 20 за допомогою множення.
Вставте у пропуск підходяще число, порівнюючи 4 і 20 за допомогою множення.
В умові сказано:
"20 у (пропуск) разів більше за 4".
Ми знаємо, що 4 помножити на 5 дорівнює 20, чи 5 помножити на 4 буде 20.
Отже, 20 у 5 разів більше за 4.
Якщо я 5 разів додам 4, я матиму 20.
(давайте перевіримо відповідь)
Давайте вирішимо ще один приклад...
Число 6 у 3 рази більше ніж 2.
Запишіть це рівняння як приклад на множення.
Ми можемо записати 6 дорівнює 2 (тоді натиснути "shift" і цифру "8", так ми отримаємо знак множення... маленьку сніжинку астерикса...) 2 помножити на 3.
Можна записати так, або "2 помножити на 3 рівне 6".
Можна сказати двома способами і це буде правильно.
Я кажу 6 ... мені більше подобається казати так: "у 3 рази більше ніж 2".
Я думаю, так веселіше.
Отже, ми маємо: "6 дорівнює 3 помножити на 2".
Уявімо собі певного роду дивне казино з дуже дивними іграми у ньому.
Ви підходите до грального столу, а на ньому лежить порожня торба. А круп"є вам і каже : "Послухайте, я тут маю трохи крем"яхів - 3 зелені і 2 помаранчеві крем"яхи, і я запхну їх до цієї торби."
І він дійсно кладе їх до даної торби і при цьому показує вам, що й справді це 3 зелені та 2 помаранчеві крем"яхи.
Згодом він пояснює вам суть даної гри:
"Гра у яку ми будемо грати,якщо забажаєте, полягає у тому, що ви відвернетеся і занурите свою руку до цієї торби, дана торба непрозора, намацаєте у ній крем"ях, а усі крем"яхи на дотик однакові, і якщо при цьому ви витягнете два зелені крем"яхи поспіль, тобто дістанете спочатку один зелений крем"ях з торби, покладете його на стіл, згодом занурите знову руку до цієї торби і витягнете інший крем"ях,що також буде зеленим, тоді за ці два зелені крем"яхи поспіль ви виграєте приз.
Ви виграєете один долар якщо витягнете два зелені крем"яхи поспіль."
Ви кажете: "Звучить непогано.
Скільки коштує зіграти у цю гру?"
І круп"є каже вам, що ставка становить 35 центів.
Отож вочевидь це казино з низькими ставками.
Отже моє питання таке - Чи забажаєте ви грати у дану гру?
Ви не повинні дивитися на це як на веселощі.
Міркуймо суто економічно - Чи дійсно є сенс грати у цю гру?
Ну, поміркуймо трохи над даними ймовірностями.
Отож перш за все, яка ймовірність того, що першим крем"яхом буде саме зелений?
Яка ймовірність того що ви першим витягнете саме зелений крем"ях?
Запишемо це перший зелений.
Ймовірність першого зеленого.
Загальна ж кількість можливих результатів це 5 крем"яхів, що мають рівні можливості.
Отож 5 можливих результатів 3 з яких відповідають нашій умові, а саме перший зелений крем"ях.
Отже ймовірність витягання першим зеленого крем"яху дорівнює 3/5.
Отож ви маєте шанс у 3/5.
Краще сказати, ймовірність 3/5. Але опісля першого витягання ви все ще лишаєтеся у грі.
Нам же треба вирахувати ймовірність виграти у грі загалом.
А для цього потрібно щоб і перший, і другий крем"яхи були зеленими.
Яка ж ймовірність того, що витягнуть і перший зелений, g - це зелений, і другий зелений.
Тепер можливо у вас з"явиться спокуса сказати: "Другий зелений має таку ж ймовірність у 3/5.
І мені треба лише помножити 3/5 на 3/5. І я отримаю 9/25.
Здається, що це цілком зрозуміла річ."
Але це не так. Усвідомте,що саме ви робите із першим зеленим крем"яхом.
Ви ж не просто витягаєте його, дивитесь на нього й кладете його назад. Ні.
Отож коли ви витягаєте вдруге, то кількість зелених крем"яхів у торбі залежить від того, що ви витягли першим.
Пам"ятайте,що ми витягаємо крем"ях геть.
І будь-який крем"ях опісля витягання ми лишаємо його на столі.
Ми не повертаємо його назад, отож немає жодного повернення тут.
Отже це не незалежні події.
Зрозумійте - не незалежні.
Іншими словами, друге витягання залежить від першого.
Залежить від першого витягання.
Якщо перший витягли зелений, тоді у торбі вже не 3 зелених до 5 крем"яхів.
Якщо ж першим крем"яхом був зелений, то тепер ви маєте 2 зелених з 4 крем"яхів.
Отже, ми ведемо мову про ймовірність того, що відбудуться обидві ці події.
Так, ось це дійсно ймовірність витягання першим зеленого крем"яху, тепер же постає нова ідея про ймовірність витягання другого зеленого крем"яху, ось ця маленька лінія тут, вертикальна лінія означає, означає витягання, витягання першим зеленого крем"яху.
А яка ж ймовірність витягнути другим зелений крем"ях коли й перший був зеленим?
Намалюймо даний сценарій ось тут.
Якщо перший крем"ях зелений, то існує 4 можливих результати. вже не 5, а 4.
І два з цих результатів задовільняють умовам.
Отож два з них задовільняють вашим умовам.
Отже, ймовірність того що і перший, і другий крем"яхи будуть зеленими.
Ймовірність того,що перший крем"ях буде зеленим становить 3/5. Отож знайдемо ймовірність витягання другого зеленого опісля першого.
Тепер ми маємо на один крем"ях менше у даній торбі і припускаємо що це зелений.
Отже лишилося лише 2 зелених крем"яхи.
І як це вплине на нашу загальну ймовірність?
3/5 помножимо на 2/4, 2/4 це те саме що й 1/2.
Отже, множимо 3/5 на 1/2 і це дорівнює 3/10.
Або можна це записати як 0,3.
Або можна сказати, що це шанс у 30% на витягання двох зелених крем"яхів поспіль без повернення назад.
Отож, я запитаю вас ще раз -
Чи забажаєте ви грати у цю гру?
Ну, якщо ви гратимете у цю гру дуже багато разів, то усереднено матимете шанс у 30% виграти один долар.
А це не покриває наших витрат.
Отож, очікуваний вами прибуток буде становити 30% від одного долару, а це становить 30 центів.
30% шанс виграти один долар, усереднено очікуваний.
Якщо ви будете грати багато разів, то виграватимете по 30 центів.
То чи бажаєте ви віддавати комусь 35 центів, аби усереднено отримати назад 30 центів?
Ні!
Ви б не забажали грати у таку гру.
А тепер поміркуйте ось над чим -
Чи забажали б ви грати у цю гру якщо б ви могли повертати назад зелений крем"ях опісля першого витягання?
Опісля першого витягання ви кладете крем"ях назд.
Чи забажали б ви грати у цю гру при такому сценарії?
Я відчував збентеження, переглянувши нещодавнє відео про товари низької якості.
Тож, я вирішив, що зроблю ще одне.
Тоді почнемо
Припустімо, що на ринку є три машини.
Й що я хочу зробити, так це -
Мені здається, деякі люди вважають, що намагаюсь довести те, що машина - це, в цілому, товар низької якості.
Але це не те, що я хотів сказати.
Насправді я хотів сказати, що, якби ми жили у світі, де всі б мали машини, де б Ваша машина була життєвою необхідністю - й це дійсно так є в багатьох розвинених країнах світу.
Я хотів сказати, що найдешевша машина на ринку тоді б могла вважатися товаром низької якості.
Щоб над цим задуматися, давайте розглянемо усе населення.
Скажімо, ця лінія зображає повну картинку населення в місці, про яке ми говоримо - в нашій розвиненій країні, де в усіх є машини.
Тоді нехай ця машина буде позначена синім кольором.
Припустімо, третина населення зараз має цю машину.
А добра половина людей мають цей седан середнього розміру.
Напевно, це саме та машина, яку б хотіла мати більшість людей.
Вона - трохи надійніша й трохи більша.
Вона має значно потужніший двигун.
Тож, це машина, яку обирає більшість.
В нас також є інша розкішна машина - напевне, Rolls-Royce. Вона відноситься до дуже малого сегменту ринку.
Тож кінець цієї лінії - це бідні.
Бідні люди нашого населення.
А це - багаті люди.
Це все при певному заданому рівні доходу.
І можна сказати, що це так при певному рівні цін.
Але про що ми збираємось поговорити, так це загальний вплив на попит на всю криву за будь-якого рівня цін, завжди допускаючи, що цей рівень найвищий, цей - посередині, а цей - найнижчий.
Тепер, що відбувається, коли дохід росте вгору?
Напис: "дохід росте вгору".
Отже, найбідніші не будуть одразу купувати седан середнього розміру (навіть за вигідною ціною)
Однак, вони скоріше витратять свій дохід на інші речі, або ж вони зможуть придбати трохи кращу версію свого автомобіля.
Але в більшості випадків вони все одно водитимуть цю машину.
Але всі межі тут, якщо дохід зросте будуть люди які дозволять собі автомобіль середнього розміру і це буде те що вони хочуть
Отже, ці люди почнуть купляти автомобілі середнього розміру
І що ж трапиться в цьому випадку?
Отже, можливо є кілька людей в цих межах і вони можуть придбати дорогі автомобілі
І це відповідає їхнім смакам
Це також означає що невелика частка зростає
Що трапиться в цьому випадку
Коли дохід збільшиться, обсяг попиту при певній точці ціни на малі машини зменшиться, але попит на машини середнього розміру зросте
Знадобиться більший шматок синього ніж попередньо взятий шматок оранжевого
І звичайно, попит на дорогі машини зросте
І це буде відповідно до певної точки ціни
За умови що дорожче є середнім і це є (в міру) дорогим це буде справедливо при будь-якій точці ціни
Це явище буде якщо дохід зросте обсяг попиту на певні точки ціни цієї машини
Давайте розглянемо криву пропозиції
Для даної машини зараз точка ціни є тут тут відображений попит
Стара крива попиту виглядає приблизно так ми говоримо що можливо коли думаємо про це спочатку ми думаємо про ми думаємо про точку ціни зараз ми помічаємо коли дохід збільшуєтсья на певній точці ціни обсяг попиту зменшується і це справедливо для цієї точки ціни припускаючи що це найдешевший автомобіль
Отже на будь-якій точці ціни попит буде зменшуватись
А зараз памятай
Коли ми говоримо про зменшення попиту ми говоримо про зміщення кривої ми не говоримо про певний обсяг попиту
Зараз є інше цікаве запитання що було запропоновано це дуже хороша річ, щоб над цим задуматись.
Я продовжую малювати зміни кривої попиту якщо я розумію питання правильно питання в тому чи крива, коли переміщається робить це ідеально
Чи щось змінює її?
Чи переміщується крива залежно від тої чи іншої точки ціни?
Найпростіша відповідь це можливо
Насправді в багатьох обставинах це можуть бути ідеальні зрушення залежно від точки ціни на якій ви знаходитесь вона може переміщуватись з невеликою відмінністю
Отже, фактична форма кривої може змінюватись коли вона переміщується
Але в будь-якому випадку повертається до цього
Отже ми бачимо що цей дешевий автомобіль, ось тут має властивість, коли дохід збільшується крива попиту зміщується вліво
Ось чому ми називаємо це гіршим продуктом
Ці два інші автомобілі, коли в листі: отже така ціна.
Ці два автомобілі коли дохід збільшуєтсья отже це крива попиту початкова
Коли дохід збільшується попит збільшується
Загальна крива переміщується вправо
Отже вони є нормальними
Фактично я заробляю на життя, тягаючи сани, тож це не дуже сильно напружує мене в розумовому плані, але я зачитаю запитання з цьогорічного інтерв'ю
"Чи може постійний потік інформації, з філософської точки зору, нівелювати нашу здатність уявляти речі або замістити наші мрії про досягнення чогось?
Зрештою, якщо хтось інший робить щось деінде, і ми можемо брати в цьому участь віртуально, то навіщо напружуватись і виходити з дому?"
Зазвичай мене представляють полярним дослідником.
Я не впевнений, що це одна з передових професій 21-го століття, але я витратив більш, ніж два відсотки всього свого життя на проживання в наметі на Полярному колі, тож я все-таки трохи виходжу з дому.
Я вважаю, що, за своєю суттю, я більше людина, яка створює щось, аніж спостерігач або споглядач чогось, і саме цю дихотомію, цю прірву між ідеєю та дією я збираюся коротко дослідити.
Найбільш лаконічна відповідь на запитання "чому?", яке не давало мені спокою останні 12 років, звичайно приписується цьому відважному на вигляд джентльмену, який стоїть ззаду, другий зліва,
Джорджу Лі Меллорі.
Багато з вас впізнають його ім'я.
В 1924 його востаннє бачили, коли він зник поміж хмарами біля вершини гори Еверест.
Він може й не бути першою людиною, яка зійшла на Еверест, більш, ніж 30 років до Едмунда Хілларі.
Ніхто не знає, чи дістався він вершини.
Це досі загадка.
Але йому приписується створення фрази "Тому що він є."
Тепер я не впевнений, що він дійсно сказав це.
Є дуже мало підстав припускати наступне, але те, що він сказав насправді, в дійсності набагато краще і, знов таки, я роздрукував це.
Зараз зачитаю.
Найперше питання, яке ви поставите, і на яке я змушений буду дати відповідь:
В чому смисл підкорення Евересту?
Моя моментальна відповідь - ні в чому.
Взагалі немає найменшої вірогідності якоїсь вигоди.
О, ми можемо дізнатися трохи про поведінку людського тіла на великих висотах, і, можливо, лікарі зможуть застосувати наші спостереження певним чином для завдань авіації, в інших відношеннях ми нічого від цього не отримаємо.
Ми не принесемо звідти ні одного шматочка золота, чи дорогоцінного каменю, ані вугілля або метал.
Ми не знайдемо жодного футу землі, який можна засадити врожаєм і вирощувати їжу.
Отже, смислу немає.
Якщо ви не можете зрозуміти, що в людині є щось, що відгукується на виклик цієї гори і приймає цей виклик, що боротьба є боротьбою самого життя до вершини і тільки до вершини, ви не зрозумієте, чому ми йдемо.
Все, що ми отримаємо від цієї пригоди - справжня радість, а радість, зрештою, є кінцем життя.
Ми живемо не для того, щоб їсти і заробляти гроші.
Ми їмо і заробляємо гроші, щоб мати змогу насолоджуватись життям.
Ось що означає життя, і ось для чого воно існує."
Твердження Меллорі про те, що вийти з дому та податися в ці грандіозні пригоди - це радісно та весело, тим не менш, не зовсім відповідає моєму власному досвіду.
Найдалі я відійшов від дверей свого дому навесні 2004.
Я досі не знаю точно, що на мене найшло, але я запланував самостійно здійснити перехід через Північний Льодовитий океан без ніякої допомоги.
По суті я запланував пройти від північного узбережжя Росії до Північного полюсу, а потім йти далі до північного узбережжя Канади.
Ніхто не робив цього до того часу.
Мені було 26.
Багато експертів казали, що це неможливо, а особливо від цієї ідеї не була в захваті моя мама.
(Сміх)
Дорога від невеликої метеостанції на північному узбережжі
Сибіру до мого відправного пункту, границі багатолітньої криги, узбережжя Північного Льодовитого океану, зайняла приблизно п'ять годин, і якби хтось з вас побачив як безстрашний
Фелікс Баумгартнер підіймався б вверх замість простого спуску вниз, ви би зрозуміли моє погане передчуття, в той час як я сидів в гелікоптері, який прямував на північ, і відчуття неминучого фатуму.
Я сидів там і думав, у що ж я вляпався.
Було трохи весело, трохи радісно.
Мені було 26.
Я пам'ятаю, як сидів там, дивлячись на свої сани.
Мої лижі були напоготові, в мене був супутниковий телефон, помпова рушниця на випадок нападу полярного ведмедя.
Я пам'ятаю, як виглянув з вікна і побачив другий гелікоптер.
Ми обидва гуркотіли по цьому неймовірному сибірському світанку, і частина мене відчувала себе кимось посередині між Джейсоном Борном і Вілфредом Тезігером.
Частина мене відчувала гордість за мене, але в основному я був вкрай наляканим.
Та подорож тривала 10 тижнів, 72 дні.
Я нікого не бачив.
Ми зняли це фото біля гелікоптеру.
Більше того, я не бачив нікого 10 тижнів.
Північний полюс, на мою голову, знаходиться посеред моря, тому я подорожував покритим кригою Північним Льодовитим океаном.
НАСА описувало тогорічні умови як найгірші з того часу, як почали робити перші записи.
Я тягнув 180 кілограмів їжі, пального та спорядження, приблизно 400 фунтів.
Середня температура протягом 10 тижнів становила мінус 35.
Мінімальна - мінус 50.
Отже, повторюсь, багато радості чи веселощів не передбачалось.
Однак, однією з чарівних сторін цієї подорожі, через те, що я йду через море, через цей плавучий, дрейфуючий, рухливий пласт криги, який плаває на поверхні Північного Льодовитого океану, є те, що це середовище знаходиться в стані постійного руху.
Крига постійно переміщується, ламається, дрейфує, повторно замерзає, тож краєвид, який я спостерігав протягом майже 3 місяців, був дивовижним для мене.
Можливо, більше ніхто не міг і не зможе побачити ці панорами, ці краєвиди, які я спостерігав 10 тижнів.
І це, на мою думку, імовірно, найкращий аргумент на користь виходу з дому.
Я можу розповісти вам, як це було, але ви ніколи не знатимете, як це було, і чим більше я намагатимусь пояснити, що я почувався самотньо, що я був єдиним людським створінням на 5,4 мільйонів квадратних миль, що було холодно, майже мінус 75 з холодним вітром в найгірші дні, тим більше слів не вистачатиме і я буду не в змозі описати все належним чином.
І тому мені здається, що діяти, знаєте, спробувати пережити, брати участь, докладати зусиль, замість того, щоб спостерігати і сумніватися, ось де справжня суть життя, життєва сила, енергія, яку ми можемо отримувати з наших годин та днів.
Однак зараз я додам слова попередження.
Згідно мого досвіду є щось, що викликає звичку в насолоді життям на грані людських можливостей.
Зараз я говорю не лише про безрозсудний, мужній Едвардський стиль відчайдушної хоробрості, але й про рак підшлункової залози, в цьому є щось, що викликає звичку, і в моєму випадку, я думаю, що полярні експедиції скоро стануть чудовою звичкою.
Я не можу пояснити вам, наскільки це чудово, доки ви не спробуєте це, але ці експедиції можуть з'їсти всі гроші, які в мене є, зруйнувати будь-які стосунки, які я мав, тому будьте обережні з тим, чого ви бажаєте.
Меллорі допускав, що в людині є щось, що відповідає на виклик гір, і мені цікаво, чи це правда, що є щось в самому виклику, в зусиллі, а особливо у великих, незавершених, масштабних викликах, з якими стикається людство, що викликає нас на дуель, і, згідно мого досвіду, це дійсно правда.
Є одна незавершена справа, яка кидає мені виклик більшу частину мого дорослого життя.
Багато з вас згадають цю історію.
Це фото Капітана Скотта та його команди.
Скотт вирушив в дорогу понад сто років тому для того, щоб спробувати стати першою людиною, яка підкорить Південний полюс.
Ми знали більше про поверхню місяця, ніж про серце Антарктики.
Як багато хто з вас знає, Скотта підбив на це
Руаль Амундсен і його норвезька команда, які використовували собак та сани, запряжені собаками.
Команда Скотта йшла пішки, їх було п'ятеро і всі вони несли спорядження та тягнули сани, вони прибули на полюс і виявилось, що норвезький прапор вже був там,
Можу собі уявити їх біль та розчарування.
Всі п'ятеро розвернулись і почали повертатися на узбережжя, і всі п'ятеро померли по дорозі назад.
В наші дні існує помилкове уявлення, що все це робилось задля дослідження і пригод.
Коли я говорю про Антарктику, люди часто кажуть:
"Знаєш, цікаво, ведучий програми "Блу Пітер" справді нещодавно зробив це на велосипеді?"
Або, "Як мило.
Знаєш, моя бабуся їде в круїз по Антарктиці наступного року.
Якщо ти не знав. Чи є надія, що ти побачиш її там?"
(Сміх)
Все ж подорож Скотта лишається незавершеною.
Ніхто ніколи не пройшов від самого узбережжя Антарктики до Південного полюсу та назад.
Це мабуть найвідважніший подвиг Едвардського золотого віку досліджень, і мені здається, що зараз саме час, беручи до уваги все те, про що ми дізнались століття потому від цинги до сонячних батарей, що зараз саме час, щоб хтось завершив цю справу.
І саме цим я збираюсь зайнятися.
О цій порі наступного року в жовтні я очолю команду з трьох чоловік.
Нам знадобиться приблизно чотири місяці, щоб здійснити цю подорож туди і назад.
Ось масштаб.
Червона лінія очевидно представляє собою половину шляху до полюсу.
Ми маємо розвернутися і прийти назад знову.
Я добре усвідомлюю іронію своїх слів, коли кажу вам, що ми будемо вести блоги і записи в Twitter.
Ви зможете опосередковано, віртуально пройти цей шлях, як ніхто інший до цього часу.
А для мене це також буде чотиримісячним шансом знайти зрештою точну відповідь на питання "Чому?".
Наше життя сьогодні більш безпечне та зручне, ніж будь-коли раніше. В наш час вже точно немає такого виклику для дослідників.
Мій консультант з професійної орієнтації в школі ніколи не згадував цю професію як варіант вибору.
Якби я захотів дізнатись, наприклад, скільки зірок має Чумацький шлях, скільки років тим величезним головам на острові Пасхи, то більшість з вас змогли б знайти цю інформацію прямо зараз, навіть не встаючи зі своїх місць.
Проте, якщо я й вивчив щось за майже 12 років тягання важких речей по холодних місцевостях, так це те, що справжнє натхнення та розвиток виникає лише завдяки несприятливим умовам та виклику, відмови від того, що є зручним та знайомим та зустрічі з невідомим.
В житті всі ми маємо потрясіння, які необхідно пройти, та полюси, яких потрібно дістатись, і я вважаю, говорячи образно, що принаймні всі ми могли б отримати користь виходячи з дому трохи частіше, якби тільки змогли набратися сміливості.
Я безумовно попросив би вас трохи відчинити двері і подивитися на те, що відбувається поза вашим домом.
Дуже вам вдячний.
(Оплески)
Грає музика.Ми дивимося на картину Боттічеллі " Народження Венери ".
Це , звичайно, один із найбільш знакових образів у історії західного мистецтва.
Венера казково прекрасна.
Хіба могже бути по іншому?
Отже на цьому полотні доби Ренесансу вона зображена повністю оголеною,всупереч християнським традиціям.
До цього оголеною бачили тільки Єву.
Але це не Єва.
Ні, на портреті Боттічеллі зображена антична богиня кохання Венера.
За основу автор брав роботу римлян, що була копією античної грецької скульптури, відомої як "скромна Венера ".
Вона була частиною колекції Медичі.
Ми вважаємо, що ця картина могла належати комусь із родини Медичі, можливо навіть кузену Лоренцо. Отже , в центрі - Венера.
Вона - дитя моря , а зліва зображений бог вітрів Зефір, який дме на неї вітер.
Вона стоїть чи майже стоїть у мушлі.
В цій картині так багато неможливого.
Коли вона досягне берега, її зустріне грація, щоб загорнути її оголене тіло.
Але ми тішимося, що вона ще не досягла узбережжя. ЇЇ тіло прекрасне .
Воно таке чуттєве.
Така незвична поза , вона не природна. Це не контрапосто.
Ось цей надзвичайний вигин тіла, що свідчить про неймовірну гнучкість.
І навіть вітри ,які підштовхують її до берега, неймовірно переплелися а кожна фігура ніби пливе.
Коли ми дивимося на картини доби Ренесансу , то очікуємо побачити справжній натуралізм.
Ми очікуємо побачити фігури ,що мають вагу, справжні тіла , що існують у реальному просторі.
Так ми думаємо про Ренесанс.
Але це не те , що зображає Боттічеллі.
Деякі історики мистецтва вважають, що він опирався на давньогрецький живопис і єдиною доступною йому картиною з грецької класики був розпис вази, де фігури були ізольовані.
Вони ніби застигли.
Всі постаті, і це характерна риса Боттічеллі, направлені вперед і ніби перебувають в одній площині, вони ніби ізольовані.
Вони схожі на лінійні розписи на вазах.
До речі , це справді лінійне мистецтво.
Якість ліній та стиль дають відчуття простору.
Так, я маю на увазі ,що можна зазирнути глибше.
Але це не Массачо. Це спроба нівелювати відчуття простору та створити відчуття ритму та краси.
Але це мистецтво, ми не знаємо напевно , а можемо лише здогадуватися. Але це мистецтво про красу, з точки зору неоплатонізму красу фізичну, чуттєву,еротичну,що веде до божественної.
Отже,існує два види краси, через відчуття фізичної ми досягаємо божественної.
Боттічелі створює красу в результаті своєї роботи,вона виникає як наслідок вишуканої фігури.
Також завдяки стилю створюється відчуття чистої декоративності.
Особливо це помітно в золотих лініях волосся Венери та дерев справа.
Ця чуттєвість беззаперечна, чи не так?
Рожеві квіти між Венерою та вітрами,прекрасні лінії, що створюють хвилі, лінії волосся, тканина ,що тріпотить.
Це прекрасний світ, в який хочеться потрапити.
Зараз ми в Прадо, Мадрид, перед нами "Благовіщення" Фра Анжеліко.
Одноіменна робота Фра Анжеліко, фреска, знаходиться в Сан Марко, Флоренція
Ця картина створена для церкви поблизу Флоренції в Ф'єзолі.
Неймовірно, що рама є оригінальною, тож ми бачимо не лише полотно, а й сходинку під ним з усіма оригінальними елементами оформлення.
Раніше я такого не бачив.
Зазвичай, такі речі розділяють і продають частинами.
Ми бачимо сцену зі Старого Заповіту, ангел виганяє Адама і Єву з Раю.
Це зображення пов'язане із благовіщенням, бо зверху, ліворуч... ...ми бачимо руки Господа, що випромінюють божественне сяйво і голуба, якого ми бачимо ліворуч від колони, це Святий Дух.
Тож ми бачимо Падіння і причину появи Христа.
Адам і Єва як попередники Марії та Христа.
Чоловік і жінка, символ божої немилості, і Марія та Христос, символ спасіння.
Ми бачимо Господа, який дивиться вниз, класичний рельєф в центрі над колоною.
Пределла знизу - насичена сцена життя Діви Марії, від її народження, до одруження з Йосипом, Благовіщення, до самої смерті.
І це все передісторія цього подальшого сюжету.
Стилістично, для мене найважливіше відчуття тиші і серйозності, яке передає Фра Анжеліко.
Ми бачимо ангела, який вклоняється Марії.
Руки схрещені, як символ поваги, молитви.
Марія робить те ж саме.
Мене захоплює насиченість Райського саду: фрукти, квіти.
Поле квітів під ногами, яке заперечує перспективу.
Строга аскетична архітектура, вони наче занадто великі для неї..?
Так!
Здається, якщо Марія підніметься, її голова торкнеться стелі.
Та це не важливо, бо це вияв поваги, нове зображення краси божественного.
Це полотно з того ж року, що і картина Мазаччо в капеллі Бранкаччі.
Отже, ми бачимо два різні стилі у Флоренції в один і той самий час.
Тобто, Ренесанс це не лише натуралізм.
Це лише один зі стилів.
Мазаччо тяжіє до математичної точності.
А тут ми бачимо художника, який підкреслює декоративність, там немає тіней, такої точності, як у Мазаччо.
Обличчя зображено не чітко, зате чітко зображений декор.
Подивіться на крила ангела, позолоту німба Листя в саду також розкішне.
Так.
Чи може хтось із вас пригадати, ким вам хотілося бути, у свої 17?
Знаєте, ким я хотіла бути?
Я хотіла бути байкершею.
(Сміх)
Я хотіла ганяти на машинах, і бути дівчиною-ковбоєм, і Мауглі з "Книги джунглів".
Тому що всі вони - здатні бути вільними, з вітром у волоссі - просто вільні.
І на моє 17-ти річчя батьки, знаючи, наскільки я люблю швидкість, подарували мені одне заняття з водіння на мій 17тий день народження.
Не те щоб вони могли дозволити мені надалі керувати, але просто щоб втілити мою мрію у життя.
І на своє 17 річчя я супроводжувала свою сестричку, сама наївність, як я робила все своє життя, мою сестричку з порушеннями зору, до окуліста.
Адже старші сестри завжди мають підтримувати молодших.
І моя сестричка хотіла бути пілотом - Бог їй у поміч.
Я теж завжди перевіряла зір, просто за компанію.
І на свій 17й день народження, після несправжнього огляду, окуліст згадав, що у мене день народження.
І він спитав:
"Ну, і як ти святкуватимеш?"
І я ж взяла той урок водіння, і сказала: "Я вчитимусь керувати".
І запанувала тиша - така жахлива тиша, коли знаєш: щось не так.
Він обернувся до моєї мами і спитав:
"Ви їй досі не сказали?"
На своє 17-ти річчя, як це б влучно сказала Дженіс Йєн, я дізналася правду в 17 років: я з народження практично сліпа.
І знаєте, як це воно так сталося, що я прожила 17 років і не знала цього?
Якщо хтось вважає, що музика кантрі не потужна, я вам скажу: так вийшло завдяки любові мого батька до Джонні Кеша та його пісні "Хлопець на ім'я Сью".
Я найстарша з трьох дітей.
Я народилася у 1971ому.
Невдовзі після мого народження, батьки дізналися, що у мене очний альбінізм.
Вам це про щось говорить?
Я вам скажу, найпрекрасніше з цього те, що я не бачу цього годинника і не бачу, скільки на ньому хвилин, і Слава Богові, ура!
Може я вторгую ще трохи часу.
Але найголовніше, давайте я вам розповім, Я підійду дуже близько.
Не панікуй, Пет.
Привіт. Бачите цю руку?
За нею світ з вазеліну.
Кожен чоловік у цій кімнаті, навіть ти, Стів, - Джордж Клуні для мене.
(Сміх)
І жінки, ви всі такі гарні.
Коли я хочу виглядати гарною, я відходжу десь на метр від дзеркала, і вже не бачу зморшок на обличчі, від постійного мруження очей, вдивляючись у темні вогні.
Справді надзвичайним є те, що коли мені було три з половиною, якраз перед школою, мої батьки прийняли дивне, незвичне та неймовірно сміливе рішення.
Ніяких спеціалізованих шкіл.
Ніяких вказівників.
Ніяких обмежень.
Лишень мої можливості та потенціал.
Вони вирішили сказаьти мені, що я можу бачити.
І от, так само як Сью з пісні Джонні Кеша, хлопчик з іменем дівчинки, я підростала та вчилася на власному досвіді, як бути сильною, як виживати, коли їх не буде поруч, аби захистити мене, або все припиниться.
Але найголовніше, вони дали мені можливість вірити, відчайдушно вірити, що мені це вдасться.
Тому коли я почула від окуліста всі ті речі, таке велике жирне "ні", ви можете уявити: я була приголомшена.
І не зрозумійте мене неправильно, бо вперше, коли я це почула, - окрім того, що я подумала, що це божевілля, - я відчула удар в груди - просто "що?"
Та дуже швидко я прийшла до тями.
Це було так.
Перше, про що я подумала, була моя мама, яка плакала, стоячи за мною.
І, Богом клянуся, я вийшла з кабінету, повторюючи:
"Я буду керувати машиною.
Я керуватиму.
Ви з ґлузду з'їхали.
Я керуватиму.
Я знаю, я можу їздити".
І з тією ж упертістю, яку мені ще в дитинстві прищепив тато - він навчив мене ходити під парусом, знаючи, що я не могла бачити, куди я пливу, де берег, що ні вітрил, ні пункту призначення я не бачитиму.
Але він начив мене вірити та відчувати вітер на обличчі.
І той вітер на обличчі змушував мене повірити, що лікар був божевільний і я зможу керувати машиною.
І на наступні 11 років я заприсяглась, що ніхто й ніколи не дізнається, що я сліпа, тому що я не хотіла бути невдахою, не хотіла бути слабкою.
І я вірила, що можу це зробити.
Я брала життя на таран як справжня Кейсі.
Я була археологом, і тоді я розбивала речі.
Потім я управляла рестораном, і я підковзувалась на чомусь.
А потім я була масажисткою.
А потім я була ландшафтним садівником.
А потім я пішла до школи бізнесу.
Неповносправні - надзвичайно освічені люди.
А потім я отримала роботу в світовій консалтинговій компанії Accenture.
І вони навіть ні про що не здогадувалися.
Неймовірним є те, як далеко віра може вас завести.
У 1999му, коли я вже два з половиною роки там пропрацювала, дещо трапилось. Неймовірно, але мої очі вирішили, що досить.
І тимчасово, дуже неочікувано, мій зір впав ще більше.
І я в індустрії чи з не найбільшою конкуренцією у світі, де ти тяжко працюєш, граєш наповну, маєш бути кращим з кращих.
За два роки, Я дійсно бачила дуже погано.
І я опинилася перед менеджером з персоналу 1999тому і сказала те, чого собі й не уявляла.
Мені було 28 років.
Я побудувала імідж навколо того, що я можу й не можу робити.
І я просто сказала:
"Вибачте. Я не бачу, і мені потрібна допомога."
Просити допомоги буває дуже важко.
Ви знаєте, про що я; не треба бути інвалідом, щоб знати це.
Нам всім відомо, наскільки важко буває визнати слабкість та поразку.
І це лякає, чи не так?
Але вся та віра рухала мене так довго.
Можу вас запевнити: бути активним в зрячому світі коли ви не здатні бачити, - це трохи складно, це реально складно.
Можу вам сказати, аеропорти - це катастрофа.
Заради Бога, будь ласка, присутні тут дизайнери.
Дизайнери, підніміть свої руки, хоча я вас і не бачу.
Я завжди опиняюся в чоловічих туалетах.
І у мене все нормально з відчуттям запаху.
Але я просто можу вам сказати, що маленький значок на дверях чоловічого чи жіночого туалету визначається трикутничком.
Ви коли-небудь намагалися його побачити, якщо у вас вазелін перед очима?
Така маленька річ, правда?
І ви знаєте, як виснажливо намагатися бути ідеальним, коли ти не такий, або бути кимось, ким ти не є?
Отже коли я зізналася відділу кадрів, що не можу бачити, вони відправили мене до окуліста.
Я й гадки не мала, що той чоловік змінить моє життя.
Проте перед знайомством з ним я була розгублена. Я більше не знала, хто я.
І той окуліст не витрачав час на перевірку моїх очей.
О ні, це була психотерапія.
Він поставив мені кілька запитань, і одним з них було: "Чому?
Чому ти так вперто намагаєшся не бути собою?
І чи подобається тобі те, що ти робиш, Керолайн?
І знаєте, коли працюєш у величезній консалтинговій фірмі, вони вставляють тобі до голови чіп:
"Я люблю Accenture. Я люблю Accenture.
Я люблю свою роботу.
Я люблю Accenture.
Я люблю Accenture.
Я люблю свою роботу.
Я люблю Accenture."
Піти означало програти.
І він спитав:
"Тобі це подобається?"
Я не могла говорити - настільки мені перехопило подих.
Я просто думала - то як мені йому відповісти?
І тоді він спитався: "Ким ти хотіла бути, коли була маленькою?"
Таке, я не збиралася сказати йому: "Ну, я хотіла ганяти на машинах та мотоциклах."
Навряд чи це було доречно на той момент.
Він і так, певне, думав, що я несповна розуму.
І як я вже виходила з його кабінету, він покликав мене і сказав: "Я думаю, вже час.
Тобі варто припинити боротися і зайнятися чимось іншим".
Двері зачинилися.
І ця тиша одразу, як виходиш з кабінету лікаря, багато хто знає, як воно.
В мене заболіло в грудях.
Я й гадки не мала, куди я йду.
Жодного натяку.
Та я знала, що гру скінчено.
Я пішла додому, і біль у грудях так дошкуляв мені, що я подумала: "Піду побігаю".
Не надто розумне рішення.
Але я вийшла на пробіжку, по добре відомій мені дорозі.
Я її знаю, мов свої п'ять пальців. Я завжди дуже добре там бігала.
Я рахую сходи, ліхтарі і таке інше, з чим незрячі люди мають часті зустрічі.
І там був камінь, який я завжди оминала.
Я ніколи через нього не падала, ніколи.
І от я біжу, плачу, і бац, вдаряюся перечипаюся через свій камінь.
Геть знесилена, я впала на нього в середині березня 2000го - типова ірландська погода в середу - сіра, шмарклі, сльози повсюди, так аж шкода себе.
Я була на землі, я була розбита, і я була зла.
І я не знала, що робити.
Я досить довго там просиділа, думаючи
"Як я піднімуся з цього каменя й піду додому?
Ким я буду?
Чим я буду?"
І я подумала про тата, і подумала: "Боже правий, я так не схожа на Сью".
І я знову й знову прокручувала в голові, що ж сталося?
Де все пішло не так?
Чому я не зрозуміла?
А найдивніше те, що в мене просто не було відповідей; Я втратила віру.
Дивіться, куди мене привела ця віра.
А тепер я її втратила.
І вже дійсно не могла бачити.
Я була зламана. я згадувала того окуліста, який питався:
"Ким ти хочеш бути? Ким ти хочеш бути?
Ким ти хотіла бути, коли була маленькою?
Тобі подобається те, чим ти займаєшся?
Роби щось інше.
Ким ти хочеш бути?
Роби щось інше.
Ким ти хочеш бути?"
І дуже повільно, повільно, і ще раз повільно, але це сталося.
Так і тсалося.
Тієї миті, коли я до цього дійшла, в мої голові все вибухноло й гайнуло до серця, щось дивне.
"Отже, як щодо Мауглі з "Книги Джунглів"?
Куди ще більш дивне".
І тієї миті, саме тієї миті, коли мене це так вразило, присягаюся, це було наче: "Урра!" Щось, в що можна вірити.
І ніхто не зможе сказати мені "ні".
Так, кажіть, що я не можу стати археологом.
Та ви не можете сказати мені, ні, що я не можу бути Мауглі, знаєте чому?
Бо ніхто цього раніше не робив, і тому це зроблю я.
І неважливо, хлопчик я чи дівчинка, я просто втечу.
Так я встала з того каменя, і, Боже мій, як ж я помчала додому.
Я летіла додому, і не впала, і не врізалася.
Я забігла сходами нагору, і знайшла одну зі своїх найулюбленіших книжок,
"Подорожі на моєму слоні" Марка Шанда - не знаю, чи ви про неї чули.
Ось я схопила цю книгу, сиджу на дивані і думаю: "Я знаю, що робитиму.
Я знаю, як стати Мауглі.
Я проїду всю Індію на спині слона.
Я буду приборкувачем слонів".
Я не мала жодної гадки, як я підкорюватиму слонів.
Від консультанта з управління до підкорювача слонів.
Жодного уявлення як.
Я не знала, як орендувати слона, де його дістати.
Я не говорила на гінді.
Я ніколи не була в Індії, взагалі.
Та я знала, що буду.
Тому що коли приймаєш рішення в правльний час в правильному місці, весь всесвіт працює на його втілення.
За дев'ять місяців після того слизького каменя, у мене було єдине сліпе побачення з двометровим слоном на ім'я Канчі.
І разом з ним ми пройшли тисячу кілометрів по Індії.
(Аплодисменти)
Варто збагнути, не те, що б я до цього нічого не досягала - о Бог мій, досягала.
Але знаєте, я вірила в неправильну річ.
Я не вірила в себе - справжню себе, в кожну частину себе - всі часточки всіх нас.
Ви знаєте, як багато з нас прикидається тими, ким ми не є?
І знаєте що, коли ти дійсно віриш у себе і все з собою пов'язане, те, що відбувається, - неймовірне.
А та подорож на тисячу кілометрів допомогла зібрати достатньо коштів на 6.000 операцій від каткракти.
6.000 людей змогли бачити завдяки цьому.
Коли я злізла з того слона, знаєте, що було найпрекраснішим?
Я кинула свою роботу в Accenture.
Я пішла, і стала соціальним підприємцем, і заснувала організацію разом з Марком Шандом під назвою Слонова Сім'я, яка опікується збереженням слонів у Африці.
І я організувала "Канчі", бо моя організація мала називатися іменем мого слона, бо інвалідність - це як слон у кімнаті.
Я ж хотіла, щоб ви бачили її в позитивному ключі - ніякої благодійності, ніякого жалю.
Але я хотіла працювати лише й тільки з бізнес та медіа верхівкою, щоб повністю змінити імідж інвалідності зробивши його доступнішим і цікавим.
Це було дивовижно.
Це те, чим мені хотілося займатись.
Я більше не думала про всілякі "ні", чи про те, що я не бачу, чи про інші нісенітниці.
Просто здавалося, що це можливо.
Цікаво, що на шляху сюди, на TED, чесно кажучи, я була перелякана.
І я говорю, але ж це прекрасна аудиторія, і що я тут роблю?
Але коли я сюди їхала, ви будете раді це знати, я таки користувалася своєю білою паличкою, тому що з нею дуже зручно оминати черги в аеропорту.
І я дісталася сюди, по-щасливому горда, що не можу бачити.
І один мій близький друг написав мені повідомлення, знаючи, що я боюся.
Незважачи на те, що я тримаюся впевнено, я боялася.
Він написав: "Будь собою."
І от вона я. Ось я, вся.
(Аплодисменти)
І я усвідомила, що машини, мотоцикли та слони, - це не свобода.
Бути повністю вірною собі - це свобода.
І мені ніколи не потрібні були очі, щоб це побачити, ніколи.
Мені просто треба було власне бачення та віра.
І якщо ви дійсно вірите - я маю на увазі, з усіх глибин вашого серця, - ви можете змінити світ.
І ми маємо його змінити, тому що кожен з нас - жінка, чоловік, гомо, гетеро, неповносправний, справний, нормальний, хто завгодно, - кожен з нас має бути найкращим самим собою.
Я більше не хочу, щоб хто-небудь був невидимий.
Ми всі повинні брати участь.
І покінчити з цими ярликами і обмеженнями - треба позбавитися ярликів.
Тому що ми не банки з джемом; Ми дивовижні, різні, чудові люди.
Дякую.
(Аплодисменти)
(музика) ("In The Sky With Diamonds" від Scalding Lucy)
Стівен:
Ми у Вашингтоні на площі біля Меморіалу ветеранів В"єтнаму".
Бет:
"Що розташований між Монументом Вашингтона та Меморіалом Лінкольна.
Майа Лін, архітектор меморіалу прагнула об"єднати меморіал з національним минулим, зводячи минуле і теперішнє".
Стівен:"Це дуже довга серія кам'яних плит, цей чорний граніт, який сильно відблискує, що насправді говорить про обидва ці монументи".
Бет:" Хоча архітектор не любила відноситися до цих стін, наче вони просто стіни, але вони дуже тонкі, опускаються до землі і розписані іменами військовослужбовців, які загинули у В"єтнамській війні."
Стівен:
"Зараз тут більше 58 тис. імен і, насправді, все більше імен додається.
Вражає щільність імен.
Коли пройдеш донизу цим шляхом, ти проникнеш у землю.
І земля розійдеться та покаже ці імена.
Бо поверхня каменю така блискуча, вона стає наче дзеркало і, справді, все це здається має субстанцію твердішу ніж імена самі по собі".
"Ідея Майї Лін була тим, що імена були реальністю, суттю монументу, і тим, що відзеркалення граніту відкривало інший світ, у який ми не могли ввійти, але який тут для того, щоб ми побачили"
Стівен:"Вона описує, коли вона вперше відвідала місце, на якому вона хотіла показати цей край".
Бет:"Насправді, вона сказала:
"Я мала простий поштовх порізати землю.
Я уявила, як беру ніж і ріжу землю, відкриваючи і первісне насилля, і біль, що вилікує час".
Вона пише, "що досвід монументу допоможе людям дійти згоди зі смертю своїх коханих".
Стівен:"Тут задіяна справжня подорож.
Ви йдете, знаходите ім"я своїх коханих, вплетених у хронологічній послідовності смерті всіх цих солдатів, і тоді ви виходите".
Бет:"Точно.
В центрі хронологія починається, йде вниз направо, коли ми бачимо стіну, і знову піднімається на нижньому краї на лівій стороні, і тоді до центру знову.
Коли ми йдемо вниз до центру, шлях розширяється, і граніт піднімається вище, ніж 10 футів над нами."
Стівен:"Імена стають символом цієї особистості, повтореній більше, ніж 58 тис. разів, але навіть хоча ви зрозуміли цю абстракцію, ви також у цій конкретній реальності.
Це місце для того, щоб приходила родина, збирати, думати щодо цього імені".
Бет:"Майа Лін говорить про ім"я як абстракцію, що, насправді, значить більше для сім"ї та коханих більше, ніж малюнок.
Картина відображає когось у певний час і у певному місці як один момент у їхніх життях, оскільки ім"я може нагадувати все в цій особі".
Стівен:"Це потужне нагромадження всіх цих імен.
Як ви зазначили, коли йдеш до найщільнішої середини монументу, він стає абсолютно вражаючим".
Бет:"Це зовсім інший досвід, ніж попередні воєнні меморіали.
Коли думаємо про історію воєнних меморіалів, ми часто думаємо про меморіали військовим героям, як монумент Лорду Нельсону на Трафальгарській площі чи ми можемо згадати Шау Меморіал Августа Сент-Гауденса в Національній галереї, де герой очолює невідому армію з алегорією, що показує мир і смерть, ця комбінація алегорії та героїзму, що зазвичай присутня в меморіалах, тут абсолютно відсутня".
Стівен:"Як може один створити значущий монумент наприкінці 20-го ст.?
Що означає позбутися всіх репрезентаційних форм?
Що означає створити щось настільки напівсвідомо абстрактне і також настільки потужне і значуще?"
Бет:"Явно комісія, що оцінювала це, вирішила, що ця абстракція буде найкращою.
Цікаво думати про те, як комісія не знала, хто така Майа Лін.
Було 1 400 записів повністю анонімних.
Майа Лін тоді була студенткою в Єлі, вона вчила архітектуру, вона американка азіатського походження.
Цікаво подумати про те, що б могло трапитися, якби вони знали, чия це була заява".
Стівен:"Коли її особистість була виявлена, було зворотна реакція і расистські закиди.
Була зворотна реакція і на абстракцію.
Зрештою це було вирішено через більш натуралістичну скульптуру суміжну до головного меморіалу".
Бет:"Він показує солдат у натуралістичний спосіб, трьохвимірний, що також потужний, але таким чином це відчувається більше для публіки й менше особистим".
Стівен:"Майа Лін була видатною в створенні публічного простору з приголомшливою інтимністю.
Ми відчуваємо тих, чиї імена викарбувані.
Активне читання - підійти ближче, поглинути ці імена.
Меморіал ветеранам В"єтнаму Майї Лін - один із найбільш вдалих меморіалів у народі".
Бет:"І, очевидно, один із найбільш відвідуваних монументів у окрузі Вашингтон.
У статті, що була пізніше опублікована, написано про її ідеї щодо монументу.
Майа Лін казала:"Це було б взаємозв"язком між нашим світом та спокійнішим, темнішим, більш мирним світом.
Я вибрала чорний граніт, щоб зробити поверхню блискучою та заспокійливою.
Я ніколи не дивилася на меморіал, як на стіну, об"єкт, а на край землі, відкрите місце.
Задзеркалена частина була б як подвійний парк, що створює два світи; частиною одного ми є та іншого, в який ми не можемо ввійти".
Стівен:"Навіть цей чорний граніт створив суперечку.
Вона говорила про те, як вона не могла дочекатися граніт з Канади чи Швеції, дві країни мали справді якісний чорний граніт, бо було забагато політичного сміття, оскільки призовники, що ухилилися від служби, втекли до обидвох цих країн".
Бет:"Один противник її дизайну сказав:
"Нікому не потрібна мистецька освіта, щоб побачити, що цей меморіал, створений задля того чим він є, чорний шрам і схована діра, наче поза соромом".
Ні, думаю, це сильно відрізняється від того, що Майа Лін задумала в цій стіні.
Вона специфічно взяла аполітичний напрямок і хотіла, щоб дизайн був про цих ветеранів, які пожертвували своїми життями, а не про політичні сварки; не про, чи це було щось ганебним чи щось шанованим".
Стівен:"Країна не тільки воювала, а й боролася проти себе через значення війни.
Майа Лін була дуже мудрою, що уникнула цього і додала догори просто імена, числову силу всіх полеглих в бою".
Бет:"І вона писала:
"Стіна дематеріалізує форму і дозволяє іменам стати об"єктом.
Чиста та блискуча поверхня, що відкриває відвідувачам шанс побачити самих себе з іменами".
(музика) ("In The Sky With Diamonds" від Scalding Lucy)
У 2008 році М'янму спустошив ураган Нарґіс.
Мільйонам людей терміново була потрібна допомога.
ООН хотіла надіслати рядувальників та продукти харчування.
Але не було карт, як-от дорожніх карт, карт з позначенням лікарень, і не було як дістатися до постраждалих.
Коли ми дивимося на карту Лос-Анджелеса чи Лондона, то важко повірити, що в 2005 році лише 15 відсотків світу були закартографовані з рівнем деталізації, придатним для геокодування.
ООН зіштовхнулася з проблемою, перед якою стоїть більшість населення світу. Це - відсутність деталізованих карт.
Але допомога була вже на підході.
40 гуглівських волонтерів за допомогою нового програмного забезпечення закартографували 120 000 кілометрів доріг, 3 000 лікарень, логістику та пункти отримання гуманітарної допомоги.
Це в них зайняло чотири дні.
Що це за нова програма?
Йдеться про Google Map Maker.
Google Map Maker - технологія, яка дає кожному з нас можливість закартографувати знайому нам місцевість.
Цю програму використовують, щоб наносити на карту все - дороги, річки, школи, місцеві підприємства, пункти відеопрокату та кіоски.
Карти важливі.
Нобелівський номінант Ернандо Де Сото визначив, що ключовим фактором економічного підйому для більшості країн, що розвиваються, є використання величезного фонду некапіталізованої землі.
Наприклад, трильйон доларів нерухомості залишається некапіталізованим лише в Індії.
Лише в минулому році тисячі користувачів у 170 країнах закартографували мільйони одиниць інформації, створивши карту з рівнем деталізації, який раніше видавався неможливим.
Все це було зроблено силами відданих користувачів з усього світу.
Погляньмо на приклади карт, якими користувачі займаються у цей момент.
Прямо у цей момент, люди роблять карти у 170 країнах.
Тут он Бріджет з Африки щойно закартографувала дорогу в Сенегалі.
А тут Чалуа - дорогу в Бангалорі.
Це - результат обчислювальної геометрії, розпізнавання жестів і машинне осмислення.
Це - перемога тисяч користувачів у сотнях міст. Один за одним, вони вносять свої правки.
Це - запрошення для 70 відсотків нашої незакартографованої планети.
Вітаємо в новому світі!
(оплески)
Використовуючи знаки менше, більше, або знак рівності, порівняйте два дроби 21/28 і 6/9.
21/28 і 6/9. Це можна зробити декількома способами.
Найпростіший спосіб - це якщо вони б мали однаковий знаменник, вам би треба було лише порівняти чисельники.
Нам не пощастило, і знаменники у дробів не є однаковими.
Тож, що ми маємо зробити - знайти спільний знаменник для обох дробів, звести їх до цього спільного знаменника і порівняти чисельники.
Або ще простіше, ми можемо спочатку спростити ці дроби, і потім вже порівнювати.
Почну якраз з цього, тому що мені здається, що це буде більш швидкий спосіб. Отже, 21/28 - ви можете побачити, що обидва числа діляться на 7.
Отже, розділимо і чисельник, і знаменник на 7.
Ми можемо розділити 21 на 7. І ми можемо розділити... я зроблю чисельник... і можемо розділити знаменник на 7.
Ми виконаємо ту ж саму дію над чисельником і знаменником, тож значення дробу не зміниться. 21 розділити на 7 буде 3, 28 ділити на 7 буде 4.
Отже, 21/28 - це те ж саме що й 3/4. 3/4 - це спрощена версія нашого дробу.
Зробимо те ж саме з 6/9. 6 і 9 діляться на 3.
Тож, розділимо їх на 3 і таким чином спростимо цей дріб. Розділимо на 3. 6 розділити на 3 буде 2, 9 розділити на 3 буде 3.
Так, 21/28 - це 3/4.
Це два записи одного ж того дробу, просто записані інакше Це більш проста форма. і 6/9 - такий же самий дріб, що й 2/3.
Тож ми можемо порівняти 3/4 і 2/3. Насправді, це порівняння 3/4 і 2/3.
І дійсна користь від скорочення це те, що тепер простіше знайти спільний знаменник, ніж для 28 і 9. Тоді б ми були б змушені перемножувати великі числа.
Тепер і нас досить маленькі числа.
Спільний знаменник для 3/4 і 2/3 - це найменше спільне кратне для 4 і 3.
4 і 3 не мають спільних простих дільників, тож щоб знайти для них найменше спільне кратне, їх просто треба перемножити.
Тож, ми можемо записати 3/4 як дріб зі знаменником 12, і дріб 2/3 як дріб зі знаменником 12.
Я отримав 12, помножив 3 на 4. У них немає спільних дільників.
Про 4 можна міркувати іншим способом, якщо його розкласти на прості множники, отримаємо 2 і 2.
А 3 - це вже просте число, тож його не треба розкладати на прості множники.
Тож, щоб знайти спільне кратне, треба знайти число, яке містить всі прості множники чисел 3 і 4. Потрібні 2, ще 2 і 3.
Добре, 2 помножити на 2 і помножити на 3 буде 12.
Ще один спосіб шукати найменше спільне кратне або спільний знаменник для 4 і 3.
Щоб з 4 отримати 12, вам треба помножити на 3.
Тож, ми множимо знаменник на 3, щоб отримати 12. ми також повинні помножити на 3 і чисельник.
3 * 3 = 9.
Ось тут, щоб отримати з трійки 12, нам треба помножити знаменник на 4.
А також помножити на 4 і чисельник.
Отримуємо 8.
Тепер, коли ми порівнюємо дроби, все стає зовсім простим.
21/28 - це теж саме, що й 9/12, а 6/9 - те ж саме, що й 8/12.
Тож, який з них є більшим?
Добре, наші дроби вже мають однакові знаменники Зрозуміло, що 9/12 вочевидь більше, ніж 8/12.
9/12 більше, ніж 8/12.
Повернемося назад і констатуємо, що, оскільки 9/12 - це те ж саме, що 21/28, то можна стверджувати, що 21/28 напевно більше, ніж .... 8/12 - те ж саме, що й 6/9... напевно більше, ніж 6/9.
І все.
Другий спосіб робити це - нам не обов'язково спрощувати це. І давайте я просто покажу вам це.
Отже, якщо ми би робили це так... якщо б ми не догадалися спочатку спростити наші дроби.
Спробую знайти колір, який я ще не використовував 21/28 і 6/9. Треба знайти найменше спільне кратне традиційним шляхом, без попереднього спрощення.
Як розкласти 28 на прості множники? 28 = 2 * 14. А 14 = 2 * 7
Це розклад на прості множники. 9 розкладається на 3 * 3.
Тож, найменше спільне кратне 28 і 9 повинно складатися з 2, ще 2, 7, 3 і ще 3.
Або, по суті, це й буде 28 помножити на 9. Отже, давайте тут помножимо 28 на 9. Є пара способів, як це зробити.
Ви можете перемножити в умі 28 і 10, отримати 280 і потім відняти 28 від 280. Що ми отримаємо?
252. Або ви можете перемножити числа звичайним способом, якщо заплутались з цим.
9 * 8 = 72 9 * 2 = 18 18 + 7 = 25
Отже, ми отримали 252.
Тож, спільник знаменник тут повинен дорівнювати 252.
Найменшому спільному кратному для 28 і 9.
Отже, щоб отримати 252 з 28, нам треба помножити на 9.
Нас треба помножити 28 на 9. Тож, множимо 28 на 9.
Також ми повинні помножити на 9 і чисельник.
Скільки буде, якщо 21 помножити на 9?
Простіше помножити в умі.
20 на 9 буде 180. І ще 1 помножити на 9 буде 9.
Отримаємо 189.
Щоб з 9 отримати 252, нам треба 9 помножити на 28.
І також треба буде помножити на 28 чисельник, бо значення дробу не повинно змінитися.
6 помножити на 28 буде... 6 * 20 = 120. 6 * 8 = 48. Отримуємо 168.
Я це запишу, просто щоб впевнитися, що не помилився. отже, 28 помножити на 6.
8 * 6 = 48 2 * 6 = 12, плюс 4 буде 16.
Тож, правильно, 168.
Тепер ми маємо спільні знаменники. Тепер нам треба лише порівняти чисельники.
189 вочевидь більше, ніж 168.
Тож, 189/252 більше, ніж 168/252.
Пам'ятаємо, що це те ж саме, що й 21/28, тому що це те й саме, що й отут. Те, що ліворуч, - це 21/28, і це більше, ніж те, що праворуч, що насправді є 6/9.
[вступна музика]
Ми в Луврі і ми оглядаємо стелу перемоги Нарамсіна
Це дійсно старовинна стела і справді стародавня рельєфна скульптура.
Її вік 4200 р.
Думаємо, вона була зроблена близько 2200 р. до н.е.
І так, Нарамсін був пра-пра-правнуком першого царя Аккадії - Саргона
І ця стела ознаменовує його дійсно важливу перемогу.
Вона ознаменовує перемогу над луллубеями, які були гірським народом, що мешкав у східній частині Месопотамії.
Так, зазвичай сцени перемоги, як ось ця зі Стародавньої Месопотамії показані на регістрах.
Іншими словами, сцена розділена на горизонтальні лінії.
А тут митець створив новий вид композиції, де бачимо Нарамсіна на вершині.
І по діагоналі зліва під Нарамсіном бачимо воїнів, що сходять на гору.
А на правому боці - їм завдали поразки, Вони падають, переможені та поранені.
Як на мене, цікавим є те, що армія Нарамсіна дуже дисциплінована
Вони не сперечаються Вони крокують в ногу
Вони прапороносці, за якими йдуть зі зброєю в той час, як справа панують всі види хаосу
І Нарамсін постає дуже прямим та благородним, і одразу асоціюється з богами у порівнянні з смертними, що його оточують.
Одна з речей, яку я одразу помітила, це як кожен погляд або майже кожен погляд спрямований на самого Нарамсіна.
Тобто його воїни дивляться на нього, а переможені обернуті до нього.
Він явно предмет уваги цієї композиції.
Один з аспектів, що я вподобав найбільше це переможені, варто сказати.
Є один з подоланих горців, який був буквально скинутий з гори.
Його видно знизу, як він падає, ніби він падає у воду.
Бачимо ще когось буквально під ногою Нарамсіна, когось зі списом у шиї.
А далі, думаю, найцікавіше з правого краю, навпроти гори людина втікає.
Тому що, бачите, його ступня спрямована у протилежний бік від Нарамсіна, однак він також обернутий, обернутий назад і виглядає благально, коли біжить
Очевидно, те, що ми бачимо це використання мови символів
Це певно не натуралістичне зображення, як військо сходить на гору, а символічний образ, що розповідає історію символами цієї події.
Таким чином, Нарамсін набагато більший, ніж будь-хто інший, з його плечима на передньому плані, головою у профіль і близькістю до вищих божеств, які постають як ... так, у вигляді сонця.
Вірно, сонця чи зірки зверху - це сили, що допомогли привести його до перемоги.
Але також, і це важливо, він носить шолом з рогами, який для аккадців є символом божественності.
Отже, завдяки його перемозі, він справді переймає на себе важливість та статус богів.
Саме так.
І дійсно, все сходження на вершину гори очевидно підтверджує те, що він піднімається до царства небесного. [музика на завершення] Переклад на українську:
Ми вже багато говорили про межі плит, де створюються нові утворення земної кори, та де плити розходяться.
Ми вже називали межі плит та наводили приклад, серединно-атлантичний хребет, де сформувались новоутворення земної кори.
З іншого боку, плити врізаються одна в одну.
Ми це спостерігаємо ось тут, де плита Наска наштовхується на Південно-американську плиту.
А також тут, де Тихоокеанічна плита наштовхується на Філіпінську плиту.
Що ж відбувається тут? Зараз ми розглянемо кілька можливих сценаріїв.
Основна думка полягає в тому, що одна плита заходить під іншу (субдукція).
Вони врізаються одна в одну, і тому одна плита заходить під іншу.
На діаграмі це показано ось тут.
Це океанічна плита, що зайшла під іншу океанічну плиту, вони подібні між собою і не відрізняються так, як наприклад, Тихоокеанічна та Філіпінська плити, які зіштовхуються ось тут. На цій діаграмі ми бачимо, як океанічна плита заходить під континентальну ось у цьому місці.
Саме так плита Наска заходить під Південно-американську плиту.
В такому випадку трапляється наступне: океанічна плита заходить під континентальну, а континентальна, в свою чергу, піднімається і створює гірські утворення, наприклад, Анди.
Саме цей процес став причиною формування цього гірського хребта.
Плита Наска спричинила підняття Південно-американської плити по лінії узбережжя.
Також ми можемо побачити, або уявити, як плити проходять одна повз одну. Це досить помітний процес, під час якого утворюються розлами із значним вивільненням енергії, яка має вигляд землетрусів.
Нам відомо, що в Чилі відбувається багато землетрусів.
На вершині зламу відбувається вивільнення тепла, під час тертя частин плит, що проходять одна повз одну, із магми формуються частини гірських утворень, оскільки стає гарячіше, в цих зонах часто утворюються вулкани.
Оскільки, частина однієї плити заходить під континентальну.
Давайте поговоримо, що ж відбувається в Тихому океані, де Тихоокеанічна плита заходить під Філіпінську плиту.
Подивимось сюди.
Тут відбуваєтсья кілька цікавих речей.
Де б не відбувалась субдукція, утворююється жолоб.
Та найцікавіше те, найглибші жолоби утворені там, де океанічна плита зайшла під океанічну плиту.
В цьому випадку відбувається кілька речей.
Утворюється глибокий жолоб, на цій діаграмі ми також можемо побачити жолоб у першому прикладі, але жолоб утворюється в тому випадку, де океанічна плита заходить під іншу океанічну плинту, тоді також виникає тертя, яке спричинює утворення вулканів, ці вулкани - це підводні вулкани, оскільки обидві плити океанічні, вони знаходяться під водою, тут сформовані підводні вулкани, але коли лава піднімається та стає твердою, вона утворює сушу чи острів.
Саме це відбулось у місці, де Тихоокеанічна плита наштовхнулась на Філіпінську плиту, спочатку виник жолоб, зараз я все намалюю.
Отже, це межі, грубо кажучи, це межі двох плит,
Тихоокеанічної та Філіпінської.
Під час субдукції виник Маріанський жолоб, який є найглибшим на планеті.
Його глибина 11 кілометрів! 11 тисяч метрів.
Ця відстань більша за висоту гори Еверест, яка становить близько 9 кілометрів.
Жолоб сформували конвергентні межі плит, різні плити наштовхнулись одна на одну.
Це стало причиною не тільки утворення Маріанського жолоба, а й утворення Маріанських островів, які були створенні підводними вулканами, що вивільняли енергію.
Це опис субдукції, під час якою відбулось утворення Маріанського жолобу.
В цей час також відбулось утворення Маріанських островів, під час вивільнення магми та лави, власне, магми до того, як вона почала виходити на поверхню, а лава розпочала формуваня островів.
А зараз про останній тип конвергентних меж: це випадок, коли 2 континентальні частини земної кори наштовхуються одна на одну.
Саме таку ситуацію ми спостерігаємо, коли Індійська плита наштовхується на Євроазійську,
Гадаю, ви вже здогадались, що станеться.
Коли дві контитентальні частини земної кори наштовхуються одна на одну, одна із них менш щільна, ніж інша.
Земна кора починає тріскатись, і одна плита врізається в іншу. Межі зіткнення починають підніматись вгору.
Це Індійська плита, а це Євроазійська плита, перед зіткненням.
Вони починають врізатись одна в одну, Індійська плита трохи опускається, та це не повна субдукція, яка є причиною піднімання земної кори.
Весь цей процес завершиться чимось на зразок Гімалаїв.
Ось зображення гори Еверест, висота якої майже 9 км, 9000 метрів над рівнем моря.
Отже, це майже стільки ж, як глибина Маріанського жолоба.
Насправді це величезний вплив який я бачу завдяки Академії Хана.
Найбільший вплив, як я бачу, Академія має на тих дітей, котрим дійсно потрібен виклик. Я також бачу іскру в очах тих дітей, котрі зі всіх сил старалися, котрі з усієї групи на уроках математики можуть здаватися розгубленими та сором'язливими, а потім вони намагаються заховатися.
Зараз вони можуть заховатися за екраном свого комп'ютера і продовжити працювати у власному темпі.
Багато учнів є дуже обізнаними, щодо того де вони знаходяться по відношенню до своїх однолітків.
Дехто із них не хоче здаватися розумнішим, деякі не захочуть здаватися повільнішими за інших.
Такі учні будуть соромитися задавати питання.
Вони лише хочуть бути саме там посередині.
Навчання тільки до середини приносить лише половину добра і, здається, що ти залишаєш дві третіх класу таким чином і тому, повинен бути кращий спосіб робити це.
Академія Хана пропонує оцінний світ, який є неймовірним.
Це так... просто там і негайно.
Це швидка картина того, на чому зараз знаходяться учні, де у них виникають проблеми, над чим вони борються.
Таким чином, я знаю до кого мені потрібно підійти і з чим я можу їм допомогти, де я можу бути поруч, допомогти і підтримати.
Їм подобаються ці моменти "ага!", в котрих вони можуть бути вчителями і можуть розповісти мені про щось, що, на їхню думку, я не знаю як робити.
Мої учні самі визначають собі щотижневі цілі, спираючись на власні дані. Зараз вони самі дивляться на свої власні показники.
У графічний спосіб вони здатні візуалізувати, у дуже конкретній формі, свій прогрес.
Ви знаєте, зазвичай, ви проходите уроки математики, ось так: "Гаразд, ми закінчили цей розділ. Ми закінчили ту книгу"
Але, насправді, діти не бачать усього чого вони досягнули.
І це дозволяє їм побачити і це робить усе реальним для них.
У той момент я був схвильований за моїх дітей, тому що я побачив, що це є хорошим інструментом для них, котрий в кінці їм допоможе стати відповідальними за їхнє навчання і рішення:
"Ей, ось тут я мушу попрацювати".
Дітям це подобається, тому що це викликає в них захоплення.
Мені це подобається, тому що подобається моїм дітям і моїм учням.
Діти йдуть додому схвильовані математикою і саме це бачать батьки.
Вони бачать, що діти розповідають про математику, вони обговорюють з ними те, що вони робили на уроці, вони показують на комп'ютері те, що вони щойно навчилися робити.
Батьки знають своїх дітей краще, ніж будь хто інший, тому вони можуть зіткнутися з проблемою Академії Хана. Якщо вони займаються разом зі своєю дитиною, вони можуть сказати :
"Ей, пам'ятаєш коли ми були на пляжі, і ми робили це і саме це було залучено."
Так вони можуть допомогти мені прив'язати ці нові концепції до попереднього навчання, якщо вони долучаться разом зі своїми дітьми до навчання в Академії Хана вдома.
Математика...після 21 року викладання я завжди розумів подобається вона дітям чи ні.
Зараз, я вважаю, що маю 27 дітей у моєму класі, котрі можуть у певний момент дня сказати :"Хей, я люблю математику".
У Лео є 4522.08 доларів на банківському рахунку.
Він вносить ще 875.50 доларів, а потім знімає 300 доларів готівкою.
Скільки грошей залишилося в нього на рахунку?
Він починає з 4522.08 доларів.
Давайте це запишемо.
4522.08 доларів
А потім він вносить, або він додає, ще 875.50 доларів.
Отже, він збирається додати 875.50 доларів.
Коли ви робите внесок на рахунок,ви кладете щось на цей рахунок, або додаєте до рахунку.
Після додавання 875.50 доларів, що він отримає?
Ми повертаємося до пенні, або ж ми можемо розглядати їх як сотні.
Пенні це одна сота долара.
Дозвольте мені змінити кольори.
В нас є 8 додати 0 це 8.
0 додати 5 це 5.
Тут в нас є крапочка.
2 додати 5 це 7.
2 додати 7 це 9.
5 додати 8 це 13.
Ставимо 3 ось тут, а одиницю перегруповуємо, або ж переносимо.
1 додати 4 це 5.
Отже, після додання 875.50 доларів, в нього виходить 5397.58 доларів.
Потім він знімає 300 доларів готівкою, або ж забирає 300 доларів, тоді нам треба це відняти.
Потім він знімає 300 доларів, і я просто додав позаду нулі після крапочки.
300 доларів, це те ж саме, що й 300.00 доларів й нуль центів.
Потім ми віднімаємо.
8 відняти 0 це 8.
5 відняти 0 це 5.
Тут в нас стоїть крапочка.
7 відняти 0 це 7.
9 відняти 0 це 9.
3 відняти 3 це 0, а 5 відняти "ніщо" ось тут ,буде 5.
В нас вийшло, що в нього на рахунку залишилося 5097.58 доларів.
Поміркуймо трохи про те, що пропонує нам теорія Великого вибуху.
А на основі цієї теорії - про те, що ми спостерігатимемо сьогодні.
Тож Великий вибух починається з усієї маси і простору у Всесвіті, це безмежно, безмежно щільна сингулярність.
До сингулярності навіть неможливо застосувати математичні методи, ми навіть не знаємо, як це осягнути.
Але одразу після Великого вибуху - а це сталося 13,7 млрд років тому. 13,7 млрд років тому. Одразу після цього ця крихітна, безмежно мала сингулярність починає розширюватися, тож протягом перших 100 тисяч років вона все ще досить щільна (давайте, я зараз покажу це).
Вона починає розширюватися і, можливо, досягає такого рівня. Я не знаю, чи весь цей Всесвіт обмежений чи безмежний, чи це 4-вимірна сфера, чи він простягається безмежно у кожному напрямку, чи він просто місцями трохи вигнутий, а місцями рівний і все таке, але тоді Всесвіт починає розширюватися від сингулярності і він все ще надзвичайно щільний.
Настільки, що атоми навіть не можуть сформуватися.
Тож у нас є базові фундаментальні блоки атомів, які просто літають навколо: електрони, протони літають навколо, і вони неймовірно гарячі, навіть розпечені.
Може, це навіть розпечена плазма.
Отже, я називатиму це розпеченою плазмою.
Якщо ми трохи пришвидшимося, то ось точка, яку ми, як нам здається, добре розуміємо, але це число - власне, я заглянув у старі книги з фізики, і це число змінювалося протягом останніх 15-20 років, тож, можливо, воно зміниться ще колись.
Але через 380 тисяч років після Великого вибуху, через 380 тисяч років після Великого вибуху (я називатиму його ВВ), очевидно, плюс-мінус кілька років,
Всесвіт достатньо розширюється; тепер він достатньо великий (звісно, я не намалюю це у натуральну величину),
Всесвіт зараз достатньо великий і просторий, щоб трохи охолонути.
Не так часто трапляються зіткнення.
Тут все ще гаряче, але тепер Всесвіт достатньо охолов, щоб електрони могли притягнути протони, а отже, починають формуватися перші атоми водню. Вони охолоджуються, і, за приблизними підрахунками, їхня температура сягає близько 3000 К.
Тож Всесвіт охолодився, але 3000 К - це все ще температура, при якій не надто розслабишся.
Все ще дуже, надзвичайно гаряче.
Чому, власне, цей момент важливий?
Формування перших атомів.
Поміркуймо про те, що відбувається.
Всі ці зіткнення і взаємодія, і через те, що вивільняється якась енергія, або через зіткнення чи високу температуру, якщо вивільняється фотон, його негайно поглине щось інше.
Якщо вивільняється якась енергія - її негайно поглине щось інше. Причини цьому - щільність Всесвіту та наявність заряджених часток.
І раптом Всесвіт виявляється не настільки щільним.
Те, що вивільнялось тут, не могло долати великі відстані.
Воно негайно зіткнулося б із чимось іншим.
Ось тут Всесвіт починає виглядати, як знайомий нам Всесвіт.
Якщо раптом один з цих дуже гарячих (далеко не таких гарячих, як ось цей
Всесвіт), якщо один з цих гарячих атомів вивільнить фотон - а вони це зроблять, адже їхня температура - 3000 К; у такому випадку для фотона буде простір, щоб рухатися.
Тож вперше в історії Всесвіту, через 380 тисяч років після Великого вибуху, з'явилися фотони.
Тепер існує електромагнітне випромінювання.
Тепер інформація може долати величезні відстані.
Якщо припустити, що це сталося, це все ще 13,7 млрд років тому. 380 тисяч років - це не так вже й багато, коли мова йде про 13,7 млрд років.
Це навіть не змінить десяткове значення, бо ми говоримо про сотні тисяч, а 0,7 - це 700 мільйонів.
Тож це насправді дуже мало.
Це все ще приблизно 13,7 млрд.
Це 13,7 млрд мінус 380 тисяч років; але якщо припустити, що тоді інформація вперше змогла долати відстань, що фотони могли подорожувати космосом, без необхідності стикатися з чимось, особливо з чимось зарядженим, цікаво ще й те, що ці сформовані атоми є нейтральними.
Що б ми могли побачити сьогодні?
Подумаймо про це.
Ці фотони зліва були вивільнені 13,7 млрд років тому.
Вони були вивільнені з кожної точки Всесвіту.
Тож це кожна точка Всесвіту.
Всесвіт на той час був доволі однаковим.
Незначні відхилення від норми були, але, як можна бачити, через те, що ця розпечена речовина тільки почала охолоджуватися, ще не встигло сформуватися багато структур, які ми зараз асоціюємо зі Всесвітом.
На той час це було досить одноманітне середовище помірно гарячих атомів водню.
Тож це кожна точка у Всесвіті.
Поміркуймо, що ж тут відбувається.
Я намалюю іншу діаграму.
Скажімо, ми говоримо про цю точку Всесвіту - навіть через 380 тисяч років після Великого вибуху він досі був набагато-набагато-набагато меншим, ніж сучасний Всесвіт; але скажімо, що ось ця точка у Всесвіті - це те, де ми знаходимося зараз.
У цей момент не було Землі, не було Сонячної системи, не було Чумацького Шляху, а була лише купка гарячих атомів водню.
Якби ми були у цій точці, то у Всесвіті мали б бути інші точки у той же час, які б випромінювали ці хвилі.
І, власне, будь-яка точка у Всесвіті випромінювала ці хвилі.
Точка, у якій ми зараз знаходимося, випромінює ці хвилі.
Ближчі до нас точки випромінювали ці хвилі.
Але це випромінювання досягло нас значно швидше.
Воно досягло нас мільярди років тому. Але деякі точки були настільки віддалені, що це випромінювання досягає нас тільки зараз.
Інакше це можна представити так: випромінювання досягло нас через 13,7 мільярдів років.
Давайте я намалюю це.
Якби треба було намалювати сучасний видимий Всесвіт - а ви вже знаєте про його розміри з відео - це не буде в натуральну величину.
Всесвіт був би значно більшим, ніж коло, яке я накреслив.
Але скажімо, це і є видимий Всесвіт. Скажімо, це сучасний видимий Всесвіт.
Ми маємо отримувати - а ми в його центрі, бо ми можемо бачити приблизно однакову відстань у кожному напрямку.
Ми не в центрі Всесвіту - зрозумійте мене правильно:
Ми в центрі видимого Всесвіту, бо ми лише можемо бачити на однакову відстань в усіх напрямках.
Ми отримуємо світло з відстані 100 тисяч світлових років від нас.
А потім ми поглянемо на 100 тисяч років у минуле.
Ми маємо отримувати світло, яке було вперше випромінено за мільйон світлових років до цього.
Це ніби повернутися на мільйон років у минуле. Бо світло, яке ми бачимо, було випромінене мільйон років тому. Думаю, це вже зайве повторювати.
Ми могли б бачити світло, яке тільки-но досягло нас, подорожуючи протягом мільярду років.
Отже, ми дивимося на об'єкти, які існували мільярд років тому, бо саме тоді вони випромінили світло.
Так само ми можемо дивитися на об'єкти, які випромінили світло 13,7 млрд років тому, на самому початку.
На ось цій стадії, одразу за 300 тисяч років після Великого вибуху.
Оскільки, це світло тільки досягає нас, ми побачимо його таким, яким воно було 13,7 млрд років тому.
Ми маємо побачити такий тип випромінювання.
Варто пам'ятати, що Всесвіт розширювався.
На момент випромінення Всесвіт розширювався.
Розширювався з дуже - власне, поняття швидкості і все таке є дуже відносним.
І з відео про червоний зсув ми дізналися, що коли джерело світла віддаляється від тебе або коли джерело електромагнітного випромінювання віддаляється від тебе, саме випромінювання проходить через червоний зсув.
Хоча це відбувається на відносно високій частоті, можете уявити це як розпечений до червоного кольору газ, при температурі 3000 К - через те, що джерело віддалялося від нас, ці речі - а у відео про розміри видимого Всесвіту ми дізналися, що хоча ці електромагнітні хвилі йдуть до нас 13,7 млрд років, на той час та точка Всесвіту, яка випромінила ті хвилі, уже за 46 млрд світлових років від нас.
Це наші найточніші розрахунки.
Це все й досі розтягується.
В теорії, якщо ви вірите у все це, що ці промені мали температуру 3000 К і зсунулися до червоної частини спектру, в теорії ми мали б бачити не щось аналогічне електромагнітним хвилям, які б виділялися з атома при температурі 3000 К.
Ми б побачили щось, зміщене у червону частину спектру, у спектр радіочастот.
Тож ми б спостерігали радіохвилі. І ми бачили б радіохвилі, а не хвилі вищої частоти через червоний зсув.
Через нього хвилі перейшли на нижчу частоту.
Пам'ятайте, ми бачили б їх з будь-якої точки Всесвіту, де фотони подорожували 13,7 млрд років.
Ми бачили б його всюди навколо.
Нам майже необхідно вірити в сучасну теорію Великого вибуху.
І виявляється, ми це таки спостерігали.
Це може суперечити вашій інтуїції. Адже, якщо взяти будь-яку іншу точку у Всесвіті, вона буде неоднорідною.
У кожній точці Всесвіту є зірки й галактики.
Це вже не атоми.
Це зірки, галактики і багато чого ще.
Отже, у Всесвіті є деякі точки, де є багато випромінювання.
А в інших точках Всесвіту немає нічого.
Він просто чорний.
Та якщо це все вірно, якщо це все справді сталося, ми мали б спостерігати однорідні радіохвилі з усіх напрямків навколо нас.
Ви рухаєтесь на триста - чи навіть більше ніж 360 градусів. Ми рухаємось у тривимірному просторі.
В якому б напрямку ви не показали - антена чи радіоантена - ви мали б одержувати радіохвилі, які мали значно вищу частоту, коли були випромінені.
Потім вони пройшли червоний зсув. Але вони були випромінені 13,7 млрд років тому.
Виявляється, в кінці 1960-х років вони таки спостерігали ці радіохвилі у будь-якому напрямку.
Це називається реліктовим - давайте я запишу - це реліктове, або космічне мікрохвильове випромінювання.
І це у поєднанні - ці дані, які ми отримуємо, ці спостереження у поєднанні з тим фактом, що чим далі ми вишукуємо галактики і кластери галактик, тим більше вони віддаляються від нас.
Вони всі пройшли червоний зсув. І вони все більше зміщуються у червону частину спектру.
Тож це випромінювання і вплив червоного зсуву на те, що об'єкти віддаляються від нас, є найкращими доказами того, що Великий вибух відбувся.
Сподіваюся, це було вам цікаво.
У цьому завданні нам кажуть, що у відкритому космосі відстань, яку проходить тіло, безпосередньо залежить від часу, за який воно проходить цю відстань.
За умови, звичайно, що воно не прискорюється, І немає рівнодіючої сили, яка на нього впливає. Тож мені здається, що тут йдеться про певне тіло у певних умовах.
Тож якщо ми дивимось на це беручи до уваги постійну пропорційність та безпосередню залежність, ми можемо затверджувати, що ми знайдемо відстань, якщо помножимо певну константу на час, за який тіло проходить цю відстань.
Відстань безпосередньо залежить від часу, за який певний тіло проходить певну відстань.
Якщо астероїд проходить 5000 кілометрів за 6 годин, чому буде дорівнюватиме константа цього рівняння?
Тож відстань дорівнює 5000 км, d=5000 Наша відстань дорівнює 5000 км
І це буде константою нашого рівняння. Константу рівняння помножимо на час, помножимо на 6 годин.
І якщо ми хочемо розв'язати це завдання, ми можемо просто поділити
(звучить фортепіано)
Історично картини часто створювалися для особливих подій у світі.
Дуже особливих.
В цьому випадку перед нами картина
Гольбейна "Крістіна Данська, Герцогиня Міланська" 1538 року.
Вона була замовлена королем Генріхом VIII.
Стівен: Подумайте на мить про світ Генріха.
Світ задовго до фотографії. Коли зображення все ще були досить рідкісними.
Він хотів знати, як ця юна жінка виглядає.
Вона жила у Брюсселі, а він жив у Лондоні.
Він не хотів їхати до Брюсселя. Бет:
Але хотів знати, як вона виглядає, бо розмірковував над одруженням на ній.
Його третя дружина, Джейн Сеймур, щойно померла. Тож він видивлявся нову дружину серед європейської знаті.
Стівен: Вона була б дуже гарною партією.
Вона була племінницею імператора Священної Римської імперії
Це б допомогло йому створити альянс.
Бет: Так, звичайно, усі шлюби для людей такого соціального рівня мали політичні цілі. Стівен:
Тим не менш, Генріх все одно хотів знати, як вона виглядає.
Він відправив свого придворного художника Гольбейна до Брюсселю намалювати її.
Очевидно, вона позувала йому три години.
Бет: За цей час він створив ескізи.
Стівен: Картина була створена після повернення до Лондона
Бет: За переказом, коли він повернувся з ескізами і показав їх королю, вона здалась йому такою вродливою, що він поцілував малюнки.
Стівен: Важливо, що він зберіг картину, хоча шлюб так ніколи і не відбувся.
Бет: Він не відбувся через політичні причини.
Їй було всього 16 років, але цікаво, що вона носить одяг жінки у траурі.
Насправді, вона вже була заміжня.
Її видали заміж у 11 років, хоч вона ніколи і не жила зі своїм чоловіком.
Він був герцогом Мілану.
Бет: Це пояснює її чорний одяг та стриманість зображення.
Вона стоїть на бірюзово-зеленому фоні і поруч неї видно її тінь.
Стівен: Вона дійсно створює дуже вишуканий силует.
Бет: Вона видовжена, але разом з тим зовсім трохи зміщена вліво від центру зображення.
Ми можемо краще роздивитися її вільну чорну жалобну сукню і накидку одразу справа від неї на підлозі. Але зміщення від центру не відчувається завдяки лінії тіні справа.
Також, можливо, тому, що вона стоїть.
Можливо, Генріх хотів знати, наскільки вона висока.
Її зріст підкреслено лініями, особливо хутряною підкладкою її накидки.
Бет: Акцент і контур, і лінія навколо її обличчя.
Лінія навколо брів і вниз до носу.
Контур її вуст.
Стівен: Насправді, я дійсно захоплений її руками, такими гарними та елегантними.
Простота вишуканості цих рук, можливо, досягається завдяки рукавичкам і рукавам з такими гарними оборками.
Коли рухатися вниз, ми бачимо її стиснуті вуста.
Рухаючись далі униз ми бачимо зав'язаний бант. Далі йдуть стиснуті руки.
Стиснуті губи. Зав'язаний бант, руки і рукавички, які стиснуті у центрі картини.
Це дійсно гарно і вишукано, і наповнено обіцянкою.
Це виглядає просто ідельним зображенням можливої майбутньої нареченої. (звучить фортепіано)
Мене звати Еміліано Салінас і я хочу поговорити з вами про те, яку роль граємо ми, як члени суспільства, в існуючій атмосфері насильства, що поглинула всю країну.
Я народився у 1976. я виріс у звичайній мексиканській сім"ї.
Будучи дитиною, я жив цілком звичайним життям: ходив у школу, грав зі своїми друзями і братами.
Але потім мій батько став президентом Мексики, і моє життя змінилося.
Те, що я хочу вам сказати, принаймні, частина того, що я хочу сказати, призведе до суперечок і розбіжностей.
По-перше, тому що про це скажу саме я
А по-друге, тому що все сказане мною - правда, а вона розбудить у багатьох людях занепокоєння, бо далеко не всі хотіли б її почути.
Але ми повинні почути цю правду, бо вона беззаперечна і остаточна.
Разом з тим, занепокоєння прокинеться і в представниках кримінальних структур з тих же самих причин.
Я збираюся розповісти вам про ту роль, яку ми, як члени суспільства, граємо в існуванні цього феномена, а також про чотири рівні відповідної реакції, яку в нас, як в громадянах, викликає насильство.
Я розумію, що для багатьох буде складно відокремити факт, що я син Карлоса Салінас де Гортарі від того простого факту, що я громадянин, якого турбує сьогоднішня ситуація в країні.
Не турбуйтеся.
Це не так вже й необхідно для розуміння важливості того, що я збираюся вам розповісти.
Мені здається, що у нас в Мексиці є проблема
Дуже серйозна проблема.
Думаю, на цей рахунок розбіжностей немає.
Ніхто не сперечається, оскільки ми всі визнаємо її серйозність.
З чим ми не згодні - так це з тим, у чому вона полягає.
Чи винна Лос-Зетас?Наркоторговці?
Уряд?
Корупція?
Бідність?
Або проблема в чомусь ще?
Не думаю, що проблема полягає в чому-небудь з перерахованого.
Ніхто не стверджує, що все це не заслуговує уваги.
Але ми не зможемо впоратися ні з одним з цих явищ, поки не вирішимо справжню проблему, що вразила Мексику першою серед інших країн.
А істина полягає в тому, що більшість з нас, мексиканців, свято вірять, що ми жертви обставин, що склалися.
Ми ціла країна жертв.
Споконвіку ми вели себе як жертви чого-небудь або кого-небудь.
Спочатку ми були жертвами іспанців.
Потім стали жертвами французів. Пізніше - жертвами Дона Порфіріо. Після цього - інституційно-революційної партії.
І навіть Салінаса.
І Ель Пехе
А тепер Лос-Зетас, наркоторговці, кримінал, викрадачі дітей ..
Стоп!
Хвилиночку!
Що якщо нічого з перерахованого насправді не є проблемою?
Адже проблема полягає не в явищах, жертвами яких ми себе відчуваємо.
Вона полягає в тому, що ми граємо роль жертв.
Нам треба відкрити очі і ясно побачити, що ми не жертви.
Адже як тільки ми перестанемо відчувати себе такими, як тільки ми перестанемо вести себе як жертви, наша країна неймовірно зміниться!
Я розповім вам про те, як перейти від суспільства, що грає роль жертви обставин, до суспільства, де люди відповідальні і активні, які в змозі контролювати майбутнє своєї країни.
Я розповім про чотири різні рівні громадської відповіді хвилі насильств, від найслабшого до найсильнішого.
Перший, найслабший рівень громадської відповіді насильству полягає в запереченні і апатії.
Сьогодні більшість мексиканців не приймає ситуацію, в якій ми опинилися.
Ми просто хочемо продовжувати жити звичайним життям, навіть коли умови життя не можна назвати нормальними.
Звичайне життя в нашій країні - це, м'яко кажучи, життя в надзвичайних, виняткових обставин.
Це схоже на те, як серйозно хвора людина робить вигляд, що хворий він всього лише грипом, який як-небудь сам пройде.
Ми хочемо прикинутися, що у Мексики всього лише грип.
Однак це зовсім не так.
Мексика хвора на рак.
І якщо ми не будемо діяти, то рак вб'є її.
Мексиканцям необхідно перейти від заперечення і апатії до наступного рівня громадянської відповіді, що, по суті, представлене усвідомленням.
І це усвідомлення посіє страх - страх від розуміння всієї серйозності ситуації.
Але страх все ж кращий за апатію, бо страх спонукає нас до дії.
Багато жителів Мексики сьогодні налякані.
Ми всі дуже налякані.
І цей страх змушує нас діяти.
Дозвольте мені розповісти про проблему, яка виникла під дією страху, розповісти про другий рівень громадської відповіді- страх.
Уявімо собі вулиці Мексики: вони небезпечні через насильство, тому люди воліють залишатися вдома.
Чи робить це вулиці безпечніше?
Аж ніяк ні!
Так, вулиці стають все безлюдніші і небезпечніші, а ми все частіше залишаємося вдома - що робить вулиці ще безлюднішими і небезпечнішими і ми залишаємося вдома ще частіше.
Порочне коло охоплює все населення, що засіло у своїх будинках і налякане до смерті - налякане сидінням вдома навіть більше, ніж перебуванням на вулицях
Треба протистояти цьому страхові.
Треба провести мексиканців, які до цих пір знаходяться на цьому рівні, до наступного рівня, який називається дією.
Треба сміливо подивитися в очі нашим страхам і повернути наші вулиці, наші міста, наші квартали.
Для багатьох дія невіддільна від люті.
І так, ми переходимо від страху до люті.
Люди кажуть:
"Я так більше не можу.
Давайте хоч що-небудь робити".
В останні роки - і це дуже показово - було зареєстровано 35 випадків публічного лінчування до 2010 року включно в Мексиці.
Зазвичай це відбувалося один-два рази за рік.
В даний час - один раз на тиждень.
Це говорить про те, що суспільство доведено до відчаю, і в даний момент воно самостійно вершить правосуддя.
На жаль, ми маємо справу з насильницькими діями, - і незважаючи на той факт, що будь-які дії краще відсутності таких - учатсь в них тільки виправдовує насильство.
Якщо я жорстокий з вами і ви відповідаєте мені тим же, ви стаєте частиною цього процесу і таким чином виправдовуєте мою жорстокість.
Тому мирні цивільні дії просто життєво необхідно, але так само необхідно перевести людей, що знаходяться сьогодні на рівні люті і насильства, на наступний рівень, який включає в себе ненасильницькі дії.
Я кажу про мирні і скоординовані дії громадськості, які, однак, не були б пасивними.
Я маю на увазі дії рішучї та ефективні, але не насильницькі.
І в Мексиці є приклади подібних дій.
Два роки тому, в Галена Сіті, Чіхуахуа, з громади була викрадена дитина,
Ерік Ле Барон.
Його брати, Бенджамін і Хуліан, спільно з іншими членами громади обмірковували, як їм найкраще вчинити: заплатити викуп, взяти в руки зброю і піти за викрадачами або попросити допомоги в уряду.
Зрештою Бенджамін і Хуліан вирішили: краще, що вони можуть зробити, - це зібрати всю громаду і діяти спільно.
Так що ж вони зробили?
Вони задіяли цілу громаду Ле Барон, щоб відправитися в Чихуахуа для організації сидячого страйку в центральному парку міста.
А викрадачам вони повідомили наступне:
"Хочете викуп - приходьте і заберіть його.
Ми будемо вас чекати прямо тут."
І вони залишилися там.
Сім днів по тому Еріка звільнили і він зміг повернутися додому.
Це приклад того, на що здатне організоване суспільство, суспільство дій.
Безумовно, злочинці можуть завдати у відповідь удар.
І в даному випадку саме це вони і зробили.
Сьомого липня 2009 Бенджамін Ле Барон був убитий.
Але Хуліан Ле Барон продовжує працювати і продовжує підтримувати активність громад в Чихуахуа вже більше року.
І вже більше року він знає, що за його голову призначена нагорода.
Але продовжує боротися.
Продовжує займатися організацією громад. Продовжує підтримувати їх активність.
І подібні героїчні дії ми спостерігаємо сьогодні по всій країні.
З тисячею таких Хуліанів, об'єднаних разом, Мексика стала б зовсім іншою країною.
І вони є в нашій країні!
Просто вони повинні заявити про себе.
Я народився в Мексиці, виріс в ній, і живучи тут, я навчився любити Мексику.
Я думаю, що будь-яка людина, яка хоч раз ступила на цю землю, - не кажу вже про мексиканця - погодиться, що зовсім не складно полюбити Мексику.
Я багато подорожував, але ніде більше не знаходив я тієї пристрасті, яка є у мексиканців.
Тієї відданості, яку ми відчуваємо до нашої національної футбольної команди.
Тієї відданості, яку ми демонструємо, допомагаючи жертвам стихійних лих, таких як землетрус в 1985 році або повінь цього року.
Тієї пристрасті, з якою ми з дитинства співаємо національний гімн. Коли ми думали, що Масіосаре - це завойовник, ми з дитячою безпосередністю співали про
"солдата в кожному синові".
Я думаю, що найбільшу образу, яку можна завдати мексиканцю, - це образа його матері.
Мати - найсвятіше, що є в нашому житті.
Мексика - наша мати, і сьогодні вона благає про поміч своїх дітей.
Ми переживаємо найтемніший момент нашої новітньої історії.
Нашу матір, Мексику, зневажають на наших очах.
І що ж ми збираємося робити?
Масіосаре, завойовник, вже тут.
Де ж ті солдати у кожному синові?
Махатма Ганді, один з найбільших борців за громадянські права всіх часів, говорив:
"Якщо бажаєш, щоб світ змінився, - змінися сам."
Сьогодні для Мексики ми просимо таких Ганді.
Ми їх потребуємо.
Нам потрібні чоловіки і жінки, які люблять Мексику, і які готові до дій.
Це заклик всім істинним мексиканцям, готовим приєднатися до цієї ініціативи.
Це заклик до того, щоб все те, що ми любимо в Мексиці - фестивалі, ринки, ресторани, їдальні, текіла, маріачі, серенади, готелі, Ель Гріті, День мертвих,
Сан Мігель, радість, пристрасть до життя, боротьба і все те, що значить бути справжнім мексиканцем - не зникло з цього світу.
Ми протистоїмо дуже сильному противнику.
Але нас набагато більше.
Можна забрати людське життя.
Будь-хто може вбити мене, чи вас, або ось вас.
Але ніхто не зможе вбити дух справжніх мексиканців.
Перемога в цій битві за нами, але битва все ще попереду.
2000 років тому римський поет Ювенал сказав слова, які ще й до сьогодні звучать в серцях справжніх мексиканців.
Він сказав:
"Великий гріх на всі часи - надати перевагу життю перед честю, і життя, втративши сенс, тягнути до самої смерті.
Дякую!
(Оплески)
Одного дня у 1819 році, за 3 000 миль від узбережжя Чилі, в одному з найвіддаленіших куточків Тихого океану, 20 американських моряків побачили, як їхнє судно заповнює вода.
Їхній човен протаранив кашалот, і в корпусі корабля утворилася величезна діра.
Коли корабель почав тонути, моряки набились гуртом у три маленькі веслові шлюпки.
Вони були за 10 000 миль від домівки, і більш ніж за 1 000 миль від найближчого клаптика землі.
До човнів вони взяли лише найпростіше навігаційне обладнання та мізерні запаси їжі та води.
Це були моряки з китобійного судна "Ессекс", чия історія пізніше лягла в основу деяких частин "Мобі Діка".
Навіть за сучасних обставин, їхня ситуація була б вкрай зловісною, проте лишень подумайте, в яких умовах вони опинились в той час.
Жодна душа на материку навіть і гадки не мала про лихо, що з ними трапилось.
Жоден пошуковий загін не був направлений на їх порятунок.
Більшість із нас ніколи не опинялася у такій жахливій ситуації, з якою стикнулись ці моряки, але всі ми знаємо як це -- боятися.
Усі ми відчували страх, але не думаю, що ми достатньо замислювалися над тим, що означає наш страх.
Коли ми підростаємо, нам часто дають настанови, що страх -- це слабкість, ще одна дитяча річ, якої варто позбутись, наче молочних зубів чи то роликів.
Я гадаю, ми не випадково думаємо саме таким чином.
Неврологи довели, що люди запрограмовані бути оптимістами.
Можливо тому ми іноді дивимось на страх, як на щось небезпечне.
"Не хвилюйся", -- любимо казати один одному.
"Не панікуй".
Англійською, страх -- це те, що ми перемагаємо.
Це те, із чим ми боремося.
Те, що ми долаємо.
А що, як подивитися на страх по-новому?
Якщо розглядати страх як дивовижну дію уяви, щось таке ж змістовне й повчальне, як здатність розповідати історії?
Найлегше прослідкувати зв'язок між страхом та уявою у ранньому дитинстві, коли наші страхи видаються вкрай реалістичними.
Змалку я жила у Каліфорнії, чудове місце для життя, як ви знаєте, але мені Каліфорнія видавалась трохи моторошною.
Я пам'ятаю, як було лячно, коли люстра, що висіла над нашим обіднім столом, починала хитатися туди-сюди під час кожного найменшого землетрусу.
Ночами мене переслідував страх, що почнеться страшенний землетрус, тоді як ми спимо.
Про дітей із страхами на кшталт цього, ми кажемо, що в них бурхлива уява.
Але зазвичай більшість із нас прагнуть залишити все це в минулому і подорослішати.
Ми розуміємо, що під ліжком не ховаються монстри, і що не кожен землетрус здатен зруйнувати будівлі.
Хоча, можливо не випадково найбільш творчі особистості часто ніяк не можуть позбутися таких страхів, навіть у дорослому віці.
Саме творча уява створила "Походження видів",
"Джейн Ейр" та "У пошуках втраченого часу", породивши сильні страхи, які почали переслідували вже дорослих
Чарльза Дарвіна, Шарлотту Бронте та Марселя Пруста.
Питання в тому, чого нас можуть навчити страхи обдарованих людей та дітей?
Повернімося на хвильку до подій 1819 року, до ситуації, з якою зіткнувся екіпаж китобійного судна "Ессекс".
Проаналізуймо страхи, породжені їхньою уявою, посеред Тихого океану.
Двадцять чотири години минуло з тої миті, як їхнє судно втрапило у цю халепу.
Для людей настав час виробити план, маючи обмаль варіантів.
У своїй захопливій роботі, присвяченій цій трагедії,
Натаніель Філбрік написав, що ці чоловіки були ледь не настільки далеко від землі, наскільки це взагалі можливо.
Вони знали, що найближчі острови, до яких можна було дістатися, були Маркізькі острови, і вони за 1 200 миль від них.
До того ж, вони чули страшні чутки, що ці острови, а також кілька інших поблизу, населені канібалами.
Тому вони уявляли собі, що як тільки зійдуть на берег, їх одразу ж вб'ють та з'їдять на вечерю.
Іншим можливим напрямом були Гаваї, але з огляду на пору року, капітан побоювався, що вони не доберуться туди через сильні шторми.
Останній шлях був найдовшим і найскладнішим: пройти 1 500 миль просто на південь, в надії досягти певного потоку вітрів, які врешті-решт могли б допомогти їм дістатися узбережжя Південної Америки.
Але вони знали, що для такої тривалої подорожі їм може не вистачити запасів їжі та води.
Бути з'їденими канібалами, загинути через шторм чи померти голодною смертю.
Ці страхи затанцювали свій танок в уяві цих бідолашних, і, як виявилось, вибір страху у їхній ситуації був вирішальним, вибором між життям і смертю.
Отже ми можемо дати різні імена цим страхам.
Що якщо замість того щоб називати їх страхами, ми назвемо їх історіями?
Насправді, якщо замислитись, страх -- це і є історія.
Підсвідомий талант розповідати історії, наш вроджений дар.
Страх та вміння оповідати мають спільні складові та однакову структуру.
Як і більшість оповідань, страхи мають своїх героїв.
У наших власних страхах, головні герої -- це ми.
Страхи також мають сюжет: зав'язку, кульмінацію та розв'язку.
Ви сідаєте на літак, він злітає, і в нього загоряється двигун.
Наші страхи зазвичай послуговуються точнісінько такими ж фігурами мовлення, що їх ви знайдете, гортаючи сторінки роману.
Образи канібала, зуби, що в'їдаються в людську плоть, шматки людського м'яса, що підсмажується на багатті.
Страхи також вміють зберігати інтригу.
Я була сьогодні хорошим оповідачем, вам, мабуть, цікаво, що ж трапилось з моряками китобійного судна "Ессекс".
Наші страхи викликають подібну форму цікавості.
Достоту як і усі хороші історії, наші страхи привертають увагу до питання, важливого як у житті, так і в літературі: що ж трапиться далі?
Інакше кажучи, наші страхи спонукають нас до роздумів про майбутнє.
До речі, люди -- єдині істоти, що здатні розмірковувати над майбутнім у такий спосіб, проектуючи себе в майбутньому часі; таким чином ця подорож розуму у часі -- це ще одна спільна риса страху і вміння оповідати історії.
Скажу вам як письменник: значна частина написання художньої прози -- це процес передбачення, як одна подія вплине на решту подій.
Страх працює за таким самим принципом.
Коли ми відчуваємо страх, так само як і в літературі, одна річ спричиняє іншу.
Коли я писала свій перший роман -- "Доба дивовиж" -- я місяцями намагалась зрозуміти, що ж трапиться, якщо Земля раптом почне обертатись повільніше.
Що трапиться з нашими днями?
Що буде з нашим врожаєм?
Що буде з нашими думками?
З часом я зрозуміла, що всі ці запитання дуже нагадують ті, якими я переймалась в дитинстві, коли ночами мені було лячно.
Якщо сьогодні станеться землетрус, що буде з нашими домівками?
Що буде з моєю родиною?
Відповідь на ці запитання завжди приймала форму оповіді.
Якщо ж ми розглядаємо наші страхи наче оповідки, нам варто почати розглядати себе як авторів цих оповідок.
Не менш важливо також розглядати самих себе як читачів наших страхів, адже те, як ми обираємо собі певний страх, може мати важливий вплив на наше життя.
Дехто "читає" власні страхи уважніше за інших.
Я читала нещодавнє дослідження про успішних підприємців, де автор дійшов до висновку, що у всіх успішних людей є одна спільна звичка, яку він охрестив "продуктивна параноя", що по суті означало, що всі ці люди не намагались позбутись власних страхів, а уважно вивчали їх та дослуховувались до них, щоб використати їх для підготовки та дії.
Таким чином, навіть якщо їхнє найгірше жахіття здійсниться, вони будуть готові до цього.
Звичайно, іноді наші найгірші страхи таки справджуються.
Це одна з надзвичайних особливостей нашого страху.
Вряди-годи наші страхи можуть передбачити майбутнє.
Але ж ми можемо бути озброєні проти всіх страхів, що є витвором нашої уяви.
Яким чином ми можемо розмежувати страхи, до яких варто дослуховуватись?
Гадаю, кінцівка історії з китобійним судном "Ессекс" буде досить показовою, хоча й трагічною.
Після непростих роздумів, вони, врешті, визначились.
Побоюючись канібалів, вони відкинули варіант висадки на ближніх островах, натомість наважились на довший та складніший шлях до Південної Америки.
Понад два місяці у морі, вони спустошили всі запаси їжі, так як вони і передбачали, та все ж вони були занадто далеко від землі.
На момент порятунку останніх вцілілих, яких підібрали мимохідні кораблі, менш як половина моряків залишилась в живих, так як дехто з них вдався до власної форми канібалізму.
Герман Мелвілл, який використав цей випадок під час роботи над "Мобі Діком", згодом написав, і вже з суходолу, цитую:
"Дуже ймовірно, що ці бідолахи з "Ессексу" могли б уникнути своїх жахливих поневірянь, якби ж тільки одразу після катастрофи вони попрямували прямісінько до Таїті.
"На жаль", -- як зазначив Мелвілл -- "вони боялись канібалів".
Питання в тому, чому ж ці люди боялись канібалів значно більше, ніж померти від голоду?
Чого ж вони так вірили в одну історію, відкидаючи іншу?
З такого ракурсу важливим було, як вони зможуть прочитати історію.
Владімір Набоков колись сказав, що найкращий читач поєднує у собі дві різні якості: художника та науковця.
У хорошого читача є запал художника, жага поринути в розповідь, проте не менш важливо, щоб в читача був холодний розум науковця, який стане гартувати та ускладнювати інтуїтивну реакцію читача на розповідь.
Як ми побачили, у моряків з "Ессексу" не було жодних проблем з роллю художника.
Вони нафантазували вдосталь жахітть.
Проблема ж в тому, що вони дослухались не до потрібної історії.
З усіх оповідок, написаних їхніми страхами, вони надали перевагу найбільш моторошній, найбільш колоритній, що найлегше піддавалась обробці їхньою уявою: канібали.
Проте ймовірно, якби вони прочитали власні страхи тверезо, наче науковці, вони б дослухались, натомість, до менш жорстокої, проте вірогіднішої історії з голодуванням, та рушили б до Таїті, точнісінько як і зауважив Мелвілл.
Можливо, якби усі ми спробували читати власні страхи, то рідше би піддавались впливу найбільш яскравих із них.
Можливо, ми б рідше переймались серійними вбивцями та аваріями літаків, звертаючи увагу на менш помітні та повільніші біди: мовчазний розвиток бляшанок у наших артеріях чи кліматичні зміни.
Так само як найвитонченіші історії в літературі є часто найцікавішими, так і наші непомітні страхи можуть виявитись найбільш правдивими.
Читайте правильно, страхи -- це вражаючий дар нашої уяви, такий собі вид ясновидіння, здатність зазирнути в майбутнє, коли все ще є час вплинути на розвиток подій у ньому.
Читайте уважно, і страхи дадуть нам не менше ніж наші улюблені літературні твори: трішки мудрості, краплину прозріння та своєрідну версію найбільш недосяжної речі -- істини.
Дякую.
(Оплески)
Запишемо 7/4 у вигляді мішаного числа.
Зараз це неправильний дріб. 7 більше ніж 4.
Запишемо у вигляді мішаного числа.
Спочатку я збираюся показати вам самий прямолінійний спосіб це робити, а потім розберемося, що воно насправді значить.
Тож, щоб розібратися, як 7/4 виглядає у виді мішаного числа, я запишу його різними кольорами.
Отже, ще буде дорівнювати... Найпростіший спосіб це зробити - це розділити 7 на 4.
Ділимо 7 на 4.
Якщо ми маємо справу з четвертими, 4 вміщується в 7 всього один раз.
4 вміщується в 7 всього один раз. Позначу іншим кольором. Всього один раз.
1 помножити на 4 буде 4.
І що в остачі?
7 мінус 4 буде 3.
Запишемо це в строку.
Я зараз просто зроблю, а згодом поясню.
Отже, ви бачите, що 4 входить в 7 один раз, тож ви маєте тут одну цілу, одну цілу, і скільки у вас ще залишається?
У остачі ви маєте 3, це приходить ось звідси. Це остача після ділення 7 на 4.
Залишається 3, але ж це 3 ваших четвертих, тож виходить, що в нас тут залишається 3/4
Отже, це спосіб, яким ми перетворюємо неправильний дріб у мішане число.
Це мабуть трохи схоже на магію те, що я зробив.
Я поділив 7 на 4, отримав 1, і в остачі залишилося 3, тому вийшло 1 ціла і 3/4.
Але чому так виходить?
Чому це має смисл?
Давайте намалюємо четверті долі.
Намалюємо 7 четвертих долей і, можливо, процес стане більш зрозумілішим.
Намалюємо невеличкий квадрат і скажемо, що це - 1/4.
Скажемо, я маю такий собі квадрат, і це - 1/4.
Тепер давайте з'ясуємо, що таке 7 таких четвертих, тому я скопіюю і вставлю сюди.
Копіюю і вставляю.
Тут в мене дві 1/4, тож ви бачите, що в мене 2/4.
Тепер в мене 3/4. А тепер 4/4.
Тепер це ціла, так?
В мене чотири четвертих. Це одна ціла.
Почну наступну цілу.
Тепер в мене 5 четвертих.
Тепер 6, а тепер і 7 четвертих.
І на що це тепер схоже?
Все, що я зробив, це переписав 7/4 як сім четвертих часток.
Просто намалював їх для вас.
Тож, що це відображає?
Добре, тут у мене 4 четвертих, 4/4.
А тут 3/4.
Зауважте, 7/4 - це 4/4 і ще 3/4 в остачі.
Тож, малюю це так.
7/4 це 4/4 з остачею 3/4.
А тепер: що таке 4/4?
Що таке 4/4?
4/4 це одна ціла. тож, ми маємо одну цілу і 3/4 в остачі, отже в нас виходить 1 і 3/4.
Отже, це частина що відображує 3/4, а це наша одна ціла.
Маю надію, що це все має сенс і що ви все зрозуміли.
Отже, ви питаєте - скільки цілих ми тут маємо?
Запитайте себе, скільки раз 4 вміщується в 7, - отримаєте один, і це й буде відповідь на питання "скільки цілих?" Скільки? Скільки?
Кількість цілих, уявіть собі, це кількість цілих тортів.
А скільки кусків ще залишилось?
Добре, ми маємо 3 куски, кожен з яких - це 1/4, тож залишилось ще 3/4.
Тож ми маємо цілий торт і три куски, кожен з яких є четвертою часткою.
Чол. 1: В останніх декількох відео ми шукали останню версію
Декларації Незалежності, яку було схвалено.
Тут здається що ми маємо не останню версію Декларації
Що справді неймовірно - те, що вони створили, принаймі, п'ять ескізів Декларації.
Неймовірне відчуття коли ти бачиш як кожен ескіз змінювався.
Ти маєш цю команду чудових людей.
І Джеферсон, і Адамс, і Франклін, всі вони є частиною цієї команди.
Джеферсон використовує підставку, одну з речей, яку він винайшок, тож він міг стати або сісти та писати в маленькій кімнатці на Маркет Стріт.
Потім він показує її Адамсу і Франкліну, шанобливо промовляючи:
"У Вас широкий погляд на світ, док. Франклін, можливо Ви зробите деякі пропозиції"
Чол. 1: Франклін, і Адамс йому в в батьки годиться.
Чол. 2:
Так, так. Джеферсону всього 33.
Справді дуже молодий.
Є Франклін і Адамс; Франкліну тоді стукнуло 70, є відчуття великого впливу батька.
Але ви бачете справжніх людей працюючих разом в цій кімнаті на Маркет Стріт в Філадельфії, які намагаються створити цей документ.
Чол. 1: Так, дійсно, це можна побачити тут.
Виглядає ніби хтось редагує документ.
Що показує важливість процесу редагування, в певному сенсі.
Письменники або редактори обожнюють той факт, що необхідно вміти обіграти кожне слово. Ці слова мають значення.
Наприклад, можна побачити, що вони включили тут фразу "Розподіл та рівноправ'я".
Іншими словами, Америка збирається стати окремою нацією та мати рівні права.
Це словосполучення "окремі і рівні" насправді походить з Американської історії з деяким резонансом тому, що довго використовувалися для захисту сегрегації.
Навіть коли вони прийшли до майже ідеального словосполучення, вони мали резонанс про те, що вони мають буди обережними.
Чол. 1: Думаєш вони усвідомлювали,під підчас написання, яким важливим цей документ буде?
Одна з цікавих речей є те що це не вважалось одним з найважливіших об'єднань на червень и липень 1776.
Насправді, Джон Адамс вважає, що він вже написав чудовий документ Американської Революції, який було написано в травні з питанням до різних колоній про позбавлення їх від Британської влади, тому що ми збиралися відірватися.
Тож Адамс цілком готовий довірити Джеферсону написання цього ескізу тому, що на його думку це не найважливіший з усіх документів.
Чол. 1: Та на пеному рівні, невеликий аргумент для захисту Адамса, воно не виглядало як щось важливе.
Все відбувалося в травні 1776 він писав одразу про позбавлення від Британської влади, від якої вони насправді себе відокремили. Чол.
2: І вони вже голосували за незалежність.
Тож це просто документ в стилі
"подамо факти всьому світові",
"думки людей... їм потрібно викласти причини".
Це насправді їх документ - реклама.
Але, причиною чому він став таким важливим є його прекрасне написання, він стає американським кредо.
Коли вони зібралися в цій кімнаті для його редагування, несподівано вони сказали
"Всі люди створені рівними".
Це сталло не просто документом - пропагандою, а місією, положенням для нас, як для людей.
Чол. 1: Деякий градус сили поетичності.
Вони могли сказати теж саме дуже лаконічно і...
Чол. 2: Ось чому він був таким чудовим
Він пише альманах бідного Річарда,
"Збережена пенні - це зароблене пенні".
Він один з перших американців, хто писав не барвисто.
Листи Джона Адамса прекрасні, але вони трохи помпезні і гучні, і пихаті.
У вас є прекрасний поет Джеферсон, але коли ми бачимо документ на екрані, навіть він бачить користь від гарного редагування.
Чол. 1: Це насправді почерк
Чол. 2: Це почерк Джеферсона на першому ескізі.
Він знаходиться в Бібліотеці Конгресу, якщо у Вас є бажання його побачити.
Останній документ знаходиться в Національних архівах, приблизно в восьми кварталах.
Захоплююче відчуття дивитися на всі ці документи, особливо, я маю на увазі, що Ви бачите тут де вони додали другий великий абзац?
Чол. 1: "ми вважаємо що ці істини є очевидними".
Ви згадували раніше про написану фразу, що "священно і... Чол. 2:
Вони використовують слово "священно" як синонім правдивості, коли Джеферсон пише перший ескіз.
Як на мене, якщо Ви подивитесь на косу риску, на темну лінію тут, це є косі риски Бенджаміна Франкліна, і я впевнений в цьому тому, що він використовував чорнильну ручку і він був видавцем, тож використовував той сорт косих рисок для викреслення.
Він пише слово "самовпевненний".
Одна з речей, яку ми історики не знатимемо достовірно.
Карл Беккер, який був істориком Декларації, був одним з тих, хто сказав що це, можливо, була редакція Франкліна.
Як на мене, а я провів багато часу з паперами Бена Франкліна, які були в бібліотеці Єльського університету.
Тож ми можемо підсумувати, що саме Бен Франклін вивів "священно" тому, що він не хотів щоб "ця правда" базувалася на релігії.
Він хотів щоб "ця правда" була основою для раціональності та міркування.
Чол. 1: Тож, ще раз це не просто стиль закреслення, ця лінія виражає особистість та погляди Франкліна.
Чол. 2: Франклін був тим, хто читав великих мислитилів Британського та Шотландського просвітництва.
А отже Джона Локка, Дєвіда Юма.
Девід Юм був людиною створившою концепцію "простої правди".
Проста правда полягає в тому, що всі холостяки не одружені, як противага частковій правді, типу Філадельфія менша ніж Лондон.
Чол. 1: Приклад аксіоми в математиці.
Точно, аксіома.
Факт, що два плюс 3 рівне п'яти, це не та річ, що має бути потім доведена.
Ось за що Юм і Франклін любили її.
Франклін обожнював Ісаака Ньютона також, бо Франклін був вченим.
Він вірив в те, що три закони природи, закони Бога, і в ту просту правду. тож він не хотів тієї "святості" в документі тому що він починав виглядати як божественне право
Бог є тим хто створив цю правду.
Він каже "ні".
Обсудивши цей абзац ми можемо сказати, що він про раціональність та міркування, про отримання тієї правди.
Правильно, але вони також кажуть про, як ми казали раніше, баланс тут, бо вони кажуть про "створену рівність".
Скажіть, що Ви бачите тут?
Цей ескіз про їх визначені властиві і невід'ємні права. Бачите
Джон Адамс, і ми впевнені що це почерк Джона Адамса не через сам почерк, а через концепцію.
Він був більш релігійним за інших в компанії. Він каже
"Вони були обдаровані їх Творцем".
Він вставляє фразу "їх Творцем" в поєднанні з невід'ємними правами.
Це баланс.
Баланс між раціональністю та причинами, які є очевидними, божественим проведінням, поняттям, що всі ми є дітьми того самого Творця і як результат всі ми наділені певними невід'ємними правами.
Чол. 1: Так. це справді неймовірно.
Щоб усвідомити факт що всі ми люди викувані таким чином.
Так, були справді люди, які, можливо, сперечались так само як і Ви.
Джеферсона замучує таке; не Франклін і Адамс, а інші люди, що редагували його.
Франклін розповідав їм ту чудову історію про його молоді роки торгівлі у Філадельфії і про чийсь знак про торгівлю шляпами і що коже намагався виправити його знак.
Франклін сказава "Ось чому я ніколи не бував у команді, яка мала би багато редагувань того, що я писав".
Але, ті з нас, хто є редакторами, думають про редагування як про спосіб покращення документу.
Чол. 1: Так, здається це вилилось в гарний результат.
Чол. 2: Знаете, Ви не отримаєте більше ніж
"Ми вважаємо, що ці істини очевидні".
(грає музика)
Ми в Музеї історії мистецтв, Відень перед нами "Три філософи" Джорджоне.
Ця назва умовна, оскільки ми не знаємо, про що насправді ця картина.
Ці фігури однозначно мають якесь значення.
У них абсолютно різні жести і вбрання те, як вони брані, і що тримають, має щось означати.
Але ми не знаємо, що саме.
Давайте поглянемо, що на пропонує Джорджоне і спробуємо зрозуміти хоча б щось.
Їхні обличчя красиво відтіняє захід сонця, яке опускається за обрій.
Але фігура, що сидить, наймолодший серед них, одягнений у зелене і сліпучо біле.
Він тримає компас, повернений праворуч.
Позаду нього стоїть фігура у червоному з синім вбранні із тюрбаном на голові. Схоже, він робить жест в сторону старця праворуч, який одягнений у вбрання багатого золотого кольору.
Він тримає компас у лівій руці, а в правій - рисунок.
Схоже, на сьому зображено сонце, можливо, місяць, якісь геометричні діаграми, тож, мабуть, він древній філософ чи математик.
Отож, це езотеричні знання. Можливо, це втрачені знання.
Він найстарший серед зображених, і, схоже, що він дивиться в себе самого.
Чоловік навпроти, навпаки, дивиться вниз.
Це чоловік середніх років.
А наймолодший з них дивиться вгору.
Але погляньте, куди він дивиться.
В темряву, всередину печери.
Здається, він хоче виміряти не лише фізичний світ навколо нього, на відміну від старця праворуч, який, наче хоче виміряти космос, певною мірою.
Він наче хоче зрозуміти і зобразити певні факти, якусь інформацію з простору, яку він сам не бачить, чи яку ми не бачимо.
Це дуже складно, але останнє припущення збігається з баченням нас самих, коли ми дивимося на нього,
Фігура ліворуч символізує епоху, в якій жив Джорджоне з її гуманістичним інтересом до навколишнього середовища.
Центральна фігура, схожа на іноземця, може символізувати Ісламський світ, і те, як він зберіг древні грецькі та романські знання, а фігура праворуч може символізувати філософію древніх Греції та Риму.
Згідно іншої теорії, ці фігури - втілення трьох монотеїстичних релігій:християнства, ісламу та іудаїзму.
Ще одна теорія стверджує, що це три конкретні філософи, яких ми не знаємо.
Ми знаємо, що Джорджоне працював для аристократичних патронів Венеціїї Схоже, вони надавали перевагу новим темам і часто важно зрозуміти, якими ж вони були.
Це не стандартні християнські зображення.
Так, тут не розігрується історія. Не розповідається біблійна історія, вони не є героями міфів.
Певною мірою, вони втілюють комплекс ідей, значення яких нам не зрозуміле.
Отже, хоч ми і не можемо визначити точне значення, ми можемо отримувати задоволення від картини.
Картина дуже цікава, всі фігури зміщені праворуч, вони не займають і половини полотна. Але вони чудово збалансовані тінню, темрявою ліворуч.
А між ними зображено неймовірний пейзаж. Мені він схожий на Венецію.
Гляньте на цю повітряну атмосферу на задньому плані.
Пагорби стають нечіткими, і на них виграє золоте проміння сонця, яке опускається за обрій.
Золоте сяйво присутнє у всіх фігурах.
Це чудова риса, яка притаманна Джорджоне, та мистецтву Венеції Присутнє відчуття реальної атмосфери, часу дня, м'якого світла, яке огортає пейзаж та фігури.
Це створює настрій всього зображення
Воно спокійне, споглядальне, та наче натякає на те, що відбувається щось важливе.
(грає музика)
Сьогодні поговорю про свідомість.
Чому про неї?
Ця тема напрочуд занедбана як у науці, так і у філософії.
А чим вона цікава?
Це найважливіший аспект нашого життя з дуже простої і логічної причини, - що б ми не робили у житті, нам необхідно бути при свідомості.
Ніякої тобі науки, філософії, музики, мистецтва тощо, якщо ти зомбі чи у комі, еге ж?
Тож свідомість понад усе.
Друга причина - коли люди починають цікавитися нею, як належить, то часто стверджують якісь дурниці.
А якщо справді намагаються грунтовно її дослідити, то результатів годі дочекатися, настільки все повільно.
Коли я вперше цим зацікавився, подумав, ну що ж, це недосліджений феномен у біології.
Нехай любителі копирсатися у мізках з'ясують, як це працює в нашій голові.
Я подався до Каліфорнійського університету до крутих нейробіологів. Ті слухали мене трохи роздратовано, як часто буває, коли задаєш їм незручні питання.
Мене здивувала фраза одного дуже відомого нейробіолога, що гнівно сказав:
"Слухай, у моїй діяльності природньо цікавитися свідомістю, та краще при цьому мати штатну роботу".
Над цією темою я працюю вже давно.
Гадаю, вже цілком можна отримати штатну роботу як спеціаліст зі свідомості.
Якщо так, то це справжній крок уперед.
Звідки ж це небажання вивчати свідомість та дивна ворожість до цієї теми?
Гадаю, причина у двох рисах нашої духовної культури, що їх помилково вважають протилежними, хоча, по суті, вони базуються на спільних припущеннях.
Перша - традиція релігійного дуалізму, за якою свідомість - частина не матеріального, а духовного світу.
Вона належить душі, а душа - не матеріальний світ.
Це традиція Бога, душі та безсмертя.
Є й інша традиція, яку вважають протилежною першій, і у неї просто жахлива теорія.
Згідно з нею, ми - закоренілі матеріалісти.
А свідомість не частина матеріального світу.
Її або не існує взагалі, або ж це щось геть інше, комп'ютерна програма, чи ще якась дурня, у всякому разі вона - не частина науки.
Я мав звичку сперечатися щодо цього до кольок у животі.
Ось що мені закидали.
Наука - об'єктивна, свідомість - суб'єктивна, тому не може бути науки про свідомість.
Ці традиції-близнята обмежують нас.
Важко мислити поза ними.
Та моя сьогоднішня промова має лише один лейтмотив: свідомість - біологічний феномен, як фотосинтез, травлення чи мітоз - ви в курсі про ці явища. І щойно ви це визнаєте, більшість проблемних питань щодо свідомості, хоч і не усі, просто зникнуть.
Торкнуся кількох із них.
Обіцяв вам розповісти кілька неймовірних речей про свідомість.
Перша:
Її не існує.
Це - ілюзія, як захід сонця.
Наукою доведено, що заходи сонця та веселки - це ілюзії.
Тож свідомість - також ілюзія.
Друге:
Якщо вона й існує, то це щось геть інше.
Комп'ютерна програма у нашому мозку.
Третє:
Ні, єдине, що справді існує - це поведінка.
Аж смішно, наскільки впливовим був колись біхевіоризм, але я до нього ще повернусь.
І четверте:
Можливо, свідомість й існує, проте ніяк не впливає на світ.
Як нематеріальне може вплинути на матеріальне?
Коли хтось мені це каже, я такий: хочеш глянути, як це можливо?
Дивись: я свідомо вирішив підняти руку, і ця штукенція гоп - і йде вгору.
Скажу більше, зауважте, ми ж не говоримо:
"Рука мінлива, як погода в Женеві.
Сьогодні піднімається, завтра - ні".
Ні.
Вона піднімається, коли мені заманеться.
Гаразд, зараз скажу вам, як це можливо.
Проте я не дав визначення свідомості.
Не можна йти далі без визначення.
Люди вічно кажуть, що свідомість важко описати.
А я вважаю, що дуже навіть легко, якщо не по-науковому.
Ми до такого не готові, ось вам визначення "на хлопський розум".
Свідомість - це сукупність усіх станів, за яких ми відчуваємо, усвідомлюємо світ.
Вона починається зранку, після сну без сновидінь і триває весь день, поки не заснете чи помрете, чи ще якимось чином впадете у несвідомий стан.
А сни, згідно з цим визначенням - це форма свідомості.
Ось всім зрозуміле визначення, до чого ми й прагнули.
Якщо у вас інше - ви говорите не про свідомість.
Та люди думають:
"Ой, це ж така страшна проблема.
Як щось подібне може існувати у реальному світі?"
Хто вивчав філософію, знає, що це - знаменита проблема зв'язку тіла і душі.
Та вона теж просто вирішується.
Ось як: усі наші стани свідомості, без винятку, спричиняються нейробіологічними процесами нижчого рівня у мозку і реалізовуються у мозку вже як процеси вищого рівня, частинки системи.
Нічого загадкового - це як рідкий стан води.
Рідкий стан - це не якийсь сік, що його виробляють молекули H2O.
Це - стан, у якому знаходиться система.
І так само, як вода в склянці може перейти з рідкого стану у твердий залежно від поведінки молекул, так само ваш мозок може перейти зі стану свідомості у несвідомий стан, також залежно від поведінки молекул.
Знаменита проблема "душа-тіло" - проста, як стілець.
З цим розібралися.
Тепер до складніших питань.
Виведемо ознаки свідомості, щоб мати щось на противагу чотирьом твердженням, які я озвучив раніше.
Перша риса - вона існує і вона невід'ємна.
Її не позбудешся.
Розумієте, різниця між реальністю та ілюзією у тому, що нам диктує свідомість, і якими речі є насправді.
Свідомість каже нам, що у небі - французькою гарно: "arc-en-ciel" - у небі з'явилася арка, або ж нам здається, що сонце сідає за гори.
Це нам каже свідомість, та насправді цього не відбувається.
Та ми не здатні усвідомити різницю між тим, що бачимо, і як є насправді через саме існування свідомості. Бо сама її суть у наступному: якщо нам свідомо видається, що ми при свідомості - значить, ми таки при свідомості.
Ну тобто, якщо купка експертів закидатиме мені:
"Ми круті нейробіологи і провели дослідження, і виявили, що у тебе, Серле, немає свідомості, ти - вправно змонтований робот". То у мене не виникне думка:
"Мабуть, вони мають рацію".
Ні секунди так не думатиму.
Декарт може й наробив купу помилок, та в одному він точно був правий.
Ти не можеш сумніватися в існуванні власної свідомості.
Це була перша риса свідомості.
Вона існує, і від неї нікуди не втечеш.
Неможливо її позбутися, як інших ілюзій, просто довівши, що це ілюзія.
Гаразд, тепер друга риса, і вона викликає багато питань: усі наші свідомі стани мають якісні ознаки.
Скажімо, коли п'ємо пиво - одні відчуття, сплачуємо податки чи слухаємо музику - інші. І цей якісний компонент автоматично створює третю рису, а саме - стани свідомості апріорі суб'єктивні. Адже існують лише у тому вигляді, в якому суб'єкт - людина чи тварина - їх проживає.
Можливо, нам колись вдасться створити механізм зі свідомістю.
Але поки ми не знаємо, як це робить наш мозок, то не готові будувати свідомих роботів.
Далі. Наступна риса свідомості - вона існує у вигляді єдиного поля свідомості.
Я не просто бачу людей перед собою, чую звук свого голосу, чи відчуваю, як черевики тиснуть на підлогу - усе це виникає в моїй голові як частина великого єдиного поля свідомості, що простягається скрізь.
Це - ключ до розуміння величезної сили свідомості.
Наразі ми не можемо наділити цим робота.
Найбільше розчарування робототехніки - неспроможність створити робота зі свідомістю.
Ще не винайшли механізм, здатний на таке.
Наступна риса свідомості, після пречудового єдиного поля - вона має причинно-наслідковий характер.
Я науково це продемонстрував, піднявши руку. Але як це можливо?
Яким чином думка у моїй голові може рухати матеріальні об'єкти?
А я вам скажу.
Детально ми не можемо цього пояснити, але маємо базову відповідь. Електричні імпульси спричиняють секрецію ацетилхоліну на кінцевих пластинках аксона мотонейронів.
Вибачте за мудровані терміни, та коли виділяється ацетилхолін, в іонних каналах відбуваються дива, і рука здіймається вгору.
Поміркуйте над тим, що я сказав.
Суто фізичне явище - моє свідоме рішення підняти руку - також має усі ці сентиментальні духовні елементи.
Це і думка у моїй голові, і активна секреція ацетилхоліну, і безліч інших процесів, що починаються у моторній зоні кори мозку і закінчуються в нервових волокнах руки.
Тепер бачимо, що звичні терміни для позначення цих явищ зовсім застаріли.
Одне й те ж явище можна описати і як нейробіологічне явище, і ментальне, саме так працює природа.
Тому свідомість і має причинно-наслідковий характер.
Тепер, пам'ятаючи усі ці ознаки свідомості, повернімося до попередніх тверджень.
Перше твердження - свідомості не існує, це ілюзія.
З цим ми розібралися, за це не турбуємося.
Проте друге твердження досі робить погоду:
"Якщо вона й існує, це щось геть інше.
Це комп'ютер у мозку, і для функціонування свідомості потрібна лише відповідна програма.
З технічної сторони підійде будь-яке "залізо", якщо воно досить складне і стабільне, щоб реалізувати програму".
Тепер ми знаємо, що це не так.
Кожен, хто мав справу з комп'ютерами, погодиться з цим, бо комп'ютерне обчислення - це операціями із символами, зазвичай нулями, але можуть бути будь-які.
Маєш алгоритм, за яким пишеш бінарний код, і це - основна риса комп'ютерної програми.
Та ми знаємо, що вона є чисто синтаксичною.
Символічною.
А людська свідомість - складніша структура.
І має доповнення до синтаксису - семантику.
Це твердження я вивів, страшно подумати, понад 30 років тому, але у ньому є навіть глибший зміст, зараз коротко його поясню: свідомість створює незалежну від спостерігача реальність.
Реальність грошей, власності, уряду, шлюбу, конференцій CERN, коктейльних вечірок і літньої відпустки, і усе це - творіння свідомості.
Проте сприйняття цих речей залежить від спостерігача.
Лише наша свідомість може визначити, що цей шматок паперу - гроші, або ці кілька споруд - університет.
А тепер подумайте про комп'ютерні обчислення.
Чи є вони безумовними, як сила, маса і гравітація?
Чи залежні від того, хто їх виконує?
Звісно, деякі обчислення є безумовними.
До двох я додам два і отримаю чотири.
І це аксіома незалежно від того, хто як вважає.
Та коли я дістаю свій кишеньковий калькулятор і обчислюю на ньому, то єдиним незалежним явищем буде його елекстросхема та її робота.
Це єдине безумовне явище.
Все решта інтерпретується нами.
Обчислення існує лише у зв'язку із свідомістю.
Чи то носій свідомості здійснює обчислення, чи у нього є механізм, що аналізує їх.
Проте це не означає, що обчислення є довільними. Я витратив чимало на цю техніку.
Та ми часто плутаємося у поняттях об'єктивності і суб'єктивності як ознак реальності, та як характеристик наших тверджень.
Підсумовуючи, скажу: може існувати цілком об'єктивна наука, де можна робити об'єктивно правдиві висновки про явища, які є суб'єктивними, які існують у людському мозку і формуються з суб'єктивних станів чуттів чи усвідомлення світу.
Тож твердження про те, що не може бути об'єктивної науки про свідомість, бо свідомість суб'єктивна, а наука об'єктивна, - це каламбур.
Невдалий каламбур про об'єктивність і суб'єктивність.
Можна робити і об'єктивні твердження про суб'єктивні речі. Цим і займаються неврологи.
Ось є пацієнти, яким болить, а ти намагаєшся вивести з цього об'єктивну науку.
Отже, я обіцяв довести, що ті хлопці неправі, та у мене не вагон часу на це. Але таки спростую ще дещо.
Я вже казав, що біхевіоризм - чи не найбільший сором духовної культури, бо неозброєним оком видно його нелогічність.
Хіба ваші емоційні стани ідентичні поведінці?
Сам біль і ваша больова поведінка - різні речі.
Не демонструватиму цю поведінку, та повірте, мені зараз нічого не болить.
Отже, це очевидна помилка.
Чому її припустилися?
Можете почитати літературу на цю тему, там вона всюди - бо вважається, раз ти визнав невід'ємність свідомості - ти махнув рукою на науку.
Відправив у смітник 300 років прогресу людства, всю надію і так далі.
Основна моя теза сьогодні - свідомість потрібно визнати як справжнє біологічне явище, що піддається науковому аналізу, як і будь-яке інше явище у біології чи науці у цілому.
Щиро дякую.
(Оплески)
Ми стоїмо на дерев'яному містку над водою. Тут досить глибоко. Зрештою, це колодязь Перед нами прекрасна робота Клауса Слютера "Колодязь Мойсея", цю маємо цю назву досить недавно.
але, звісно, Клаус більше не тут.
Я хочу, щоб ви уявили на секунду дуже простий факт, що на сьогоднішній день усе, що ми знаємо про всесвіт, надходить до нас із світлом.
Ми можемо стояти на Землі та дивитися вгору в нічне небо на зірки неозброєним оком.
Сонце засліплює наш периферійний зір: ми бачимо світло відбите від Місяця; і з тих часів, коли Галілей направив елементарний телескоп на небесні тіла, відомості про всесвіт надходили до нас через світло, долаючи незлічимі віки космічної історії.
І з усіма нашими сучасними телескопами нам вдалося створити цей приголомшливий беззвучний фільм про всесвіт - цю серію знімків, що долає весь шлях назад до Великого Вибуху.
І все ж, всесвіт не німе кіно, тому що всесвіт не беззвучний.
Я хочу запевнити вас, що у всесвіту є звукова доріжка, яка відтворюється ним самим.
Тому що простір може дрижати як барабан.
Він може створювати деякі коливання через весь всесвіт - коливання найдраматичніших подій, що розгортаються.
Зараз ми хотіли б додати до цієї дивовижної візуальної композиції, яку ми отримали з всесвіту, звуковий ряд.
І хоча ми ніколи не чули звуки космосу, нам дійсно варто протягом наступних декількох років почати прислухатися до того, що там відбувається.
Тож з метою упіймати пісні із всесвіту, ми звернули нашу увагу на чорні діри та їх можливості, тому що вони можуть вибухати в континуумі, як удари молотків по барабану, і у них дуже характерне звучання.
Я хочу дати вам послухати наше бачення того, на що буде схожим це звучання.
На сьогоднішній день чорні діри чорні на тлі темного неба.
Ми не можемо бачити їх безпосередньо.
Вони не надходять до нас із світлом, принаймні не напряму.
Ми можемо бачити їх опосередковано, оскільки чорні діри створюють навколо себе хаос.
Вони знищують зірки біля себе.
Навкруги них обертаються уламки.
Але вони не надходять до нас із світлом напряму.
Можливо, одного дня ми побачимо тінь, яку покладе чорна діра на дуже яскравий фон, але нам ще це не вдалося.
І все ж чорні діри можна почути, навіть коли їх не видно, і це через те, що вони звучать в континуумі як удари по барабану.
Зараз у нас є ідея, що простір може звучати як барабан для Альберта Ейнштейна, якому ми багато чим завдячуємо.
Ейнштейн усвідомив, що якщо б простір був порожній, якщо б всесвіт був порожній, це виглядало б як це зображення, можливо, за виключенням допоміжної сітки на ньому.
Але якби ми вільно падали через простір, навіть без допоміжної сітки, ми могли б намалювати її власноруч, тому що ми могли б побачити, що ми переміщуємось вздовж прямих ліній, неухильних прямих шляхів через весь всесвіт.
Ейнштейн також усвідомив, і в цьому насправді полягає суть питання, що якщо ви розмістите енергію чи масу у всесвіті, то вона викривить простір.
І вільно падаючий об'єкт буде проходи біля, скажімо Сонця, і він буде відхилений вздовж природних кривих у просторі.
Це була велика теорія відносності Ейнштейна.
Зараз навіть світло буде викривлене цими траєкторіями.
І ваша траєкторія могла б викривитися настільки, що ви були б піймані на орбіту Сонця, як Земля чи як Місяць навколо Землі.
Це природні викривлення у космосі.
Ейнштейн не усвідомив таке: якщо взяти наше Сонце і зменшити його до шести кілометрів, тобто взяти масу в мільйон разів більшу за масу Землі і стиснути до шести кілометрів у діаметрі, утвориться чорна діра, об'єкт такої щільності, що якщо світло занадто наблизиться, то воно ніколи не омине її - темна тінь поглине весь всесвіт.
Це помітив не Ейнштейн, а Карл Шварцшильд - німецький єврей під час Першої світової війни, який приєднався до німецької армії як вже сформований вчений, що працював на російському фронті.
Мені подобається уявляти Шварцшильда на війні в окопах: він вираховує балістичні траєкторії для артеріального вогню і потім, у перервах, розраховує рівняння Ейнштейна, як ви добре розумієте, в окопах.
І він читав недавно опубліковану загальну теорії відносності Ейнштейна і був у захваті від неї.
Він швидко вивів точний математичний розв'язок, який описував дещо надзвичайне: криві, настільки сильні, що простір проллється наче дощ на них, простір сам би викривився як водоспад, що втікає в горлянку діри.
І навіть світло не може уникнути цього потоку.
Світло буде поглинуте дірою, як і все інше, і все що залишиться - це тінь.
Далі він написав Ейнштейну і сказав:
"Як бачите, війна була милостива до мене, не дивлячись на важкий обстріл, мені вдалося вибратися звідти і блукати землями ваших ідей".
Ейнштейн був дуже вражений точним розв'язком і, сподіваюся, також відданістю вченого.
Це працьовитий вчений у важких умовах.
І він визнав ідею Шварцшильда в Пруській академії наук наступного тижня.
Але Ейнштейн завжди думав, що чорні діри були математичними вигадками.
Він не вірив, що вони існують у природі.
Він вважав, що природа захистить нас від їх утворення.
Пройшли десятки років перед тим, як придумали термін чорна діра і людство усвідомило, що чорні діри реальні астрофізичні об'єкти, власне вони є мертвими залишками дуже масивних зірок, що катастрофічно зруйнувалися наприкінці їхнього життя.
Зараз наше Сонце не перетвориться на чорну діру.
Воно насправді не достатньо масивне.
Але, якщо б ми провели невеликий уявний експеримент, як це любив Ейнштейн, ми могли б уявити Сонце, стиснене до шести кілометрів у діаметрі, і маленьку Землю на його орбіті, мабуть кілометрів з 30 ззовні сонця-чорної діри.
І вона буде самоосвітлюватись, оскільки Сонця вже немає, і немає іншого джерела світла, отже давайте зробимо маленьку Землю самоосвітлюваною.
І ви побачите, що ви можете розмістити Землю на орбіті навіть 30 кілометрів за межами цієї стисненої чорної діри.
Цю стиснену чорну діру власне можна більш-менш порівняти з Манхеттеном.
Вона могла б трохи розлитися на Гудзона до того, як зруйнувати Землю.
Але в основному, це те, про що ми говоримо.
Ми говоримо про об'єкт, який ви могли б зруйнувати до половини площі Манхеттена.
Отже ми переміщуємо цю Землю дуже близько, 30 кілометрів ззовні, і бачимо, що вона нормально обертається на орбіті навколо чорної діри.
Існує свого роду міф про те, що чорні діри руйнують все у всесвіті, але вам насправді треба дуже сильно наблизитись, щоб впасти.
Але, що дійсно вражає, це те, що, з нашої точки зору, ми можемо завжди бачити Землю.
Вона не може сховатися за чорною дірою.
Частина світла від Землі падає в чорну діру, але інша частина відбивається і надходить до нас.
Отже, ви не можете нічого сховати за чорною дірою.
Якщо б це був зірковий крейсер "Галактика" і ви билися з сайлонами, не ховайтесь за чорною дірою.
Вони можуть бачити вас.
Отже, наше Сонце не перетвориться на чорну діру; воно не достатньо масивне, але в нашій галактиці є десятки тисяч чорних дір.
І якщо б одна затемнила Чумацький шлях, це виглядало б так.
Ми б побачили тінь чорної діри на тлі міліардів зірок Чумацького шляху і його люмінесцентного пилу.
І якщо б ми падали в цю чорну діру, то ми б бачили все те світло, що відбивається від неї і ми могли б навіть почати перетинати цю тінь і насправді не помітили б, що сталося дещо трагічне.
Це була б погана ідея запустити наші ракети, щоб вибратися звідти оскільки це неможливо, навіть світло не може.
Але хоча чорна діра темна ззовні, вона не є такою зсередини, оскільки все світло з галактики може потрапити у неї.
І навіть якщо, завдяки релятивістському ефекту, відомому як сповільнення часу, вважається, що наші годинники уповільняться відносно галактичного часу, це буде виглядати ніби еволюція галактики прискорилась і застрелила нас точно в момент смертельного зіткнення з чорною дірою.
Це було наче як переживання близької смерті, коли ти бачиш світло в кінці тунелю, але це досвід загальної смерті.
(Сміх)
І не прийдеться нікому говорити про світло в кінці тунелю.
На даний час ми не бачили тіні від чорної діри такої як ця, але чорні діри можна почути, навіть коли їх не видно.
Уявіть астрофізично реальну ситуацію, уявіть дві чорні діри, що знаходились поруч довгий час.
Можливо, вони колись були зірками але перетворились на дві чорні діри, кожна з яких вдесятеро важча від Сонця.
Отже тепер ми хочемо стиснути їх до 60 кілометрів у діаметрі.
Вони можуть обертатися сотні разів в секунду.
Наприкінці їх життя вони можуть обертатися одна навколо одної з швидкістю близькою до швидкості світла.
Отже вони проходять тисячі кілометрів за частку секунди.
І поки вони продовжують це робити, вони не тільки викривляють простір, а і залишають на своєму шляху дзвін простору, фактичні хвилі в континуумі.
Простір стискається і розтягується як тільки він виходить з цих чорних дір створюючи шум у просторі.
І вони переміщуються в космосі зі швидкістю світла.
Це комп'ютерна модель створена за допомогою релятивістської групи Goddard в NASA.
Вирішення цієї проблеми зайняло 30 років для будь-кого в світі.
Це була одна з груп.
Вона показує дві чорні діри на орбіті одна одної, знову, за допомогою цих допоміжних кривих.
І як ви можете бачити, це досить прозоро, але якщо ви можете бачити червоні хвилі, що випромінюються, це гравітаційні хвилі.
Вони буквально і є звуками космічного звучання, і вони будуть переміщуватись від цих чорних дір зі швидкістю світла в той час як вони звучать і з'єднуються в одну тиху чорну діру, що обертається, кінець кінцем.
Якщо ви будете стояти достатньо близько, ваше вухо буде резонувати зі стисненням і розтягуванням простору.
Ви буквально почуєте звук.
Звісно, ваша голова буде безпорадно стискатися і розтягуватись, внаслідок чого вам може бути важко зрозуміти, що відбувається.
Але я хотіла б, що би почули звук, який ми пророкуємо.
Це від нашої групи - трохи менш гламурна комп'ютерна модель.
Уявіть меншу чорну діру, яка падає в дуже важку чорну діру.
Звук, який ви чуєте, це менша чорна діра, яка стукає в просторі, наближаючись.
Коли вона віддаляється, то стає трохи тихіше.
Але звук стає подібним на молот і буквально розриває простір, розгойдуючи його наче барабан.
І ми можемо передбачити, яким буде цей звук.
Нам відомо, що коли вона падає, то стає швидшою і звук стає голосніше.
І врешті-решт, ми почуємо як менша діра падає у більшу.
(Гуркіт)
І вона зникає.
Я ніколи не слухала це голосно, це справді звучить більш драматично.
Вдома це звучить трохи розчаровуюче.
Це десь як дзень, дзень, дзень.
Ось ще один звук від моєї групи.
Ні, я не показую вам жодних картинок, тому що чорні діри ніколи не залишають чорних слідів і простір не розмальований кривими.
Але якщо б ви полетіли на космічні свята і почули це, вам слід було б тікати.
(Сміх)
Ви б хотіли б позбутися цього звуку.
Але обидві чорні діри рухаються.
Обидві діри наближаються одна до одної.
У цьому випадку вони обидві створюють дуже багато вібрацій.
І потім вони збираються злитися.
(Гуркіт)
Ні, він зник.
Отже, цей тріск дуже характерний для злиття чорних дір, такий як звучав наприкінці.
Отже, це наш прогноз того, що ми бачимо.
На щастя, ми були на безпечній відстані в Лонг Біч, Каліфорнія.
І безсумнівно, десь у всесвіті дві чорні діри злилися.
І безсумнівно, простір навколо нас дзвенить можливо, після подорожі в мільйон чи мільйони світлових років зі швидкістю світла, щоб дістатись до нас.
Але звук надто тихий, щоб його почути.
На Землі проводяться дуже успішні експерименти, так звані LIGO, що виявлять відхилення у стисненні та розтягненні простору на менш ніж частку ядра атома більше ніж чотири кілометри.
Це дуже амбітний експеримент і планується, що він матиме покращену чутливість протягом наступних кількох років, щоб вловити це.
Є ще одне завдання запропоноване для вивчення простору, яке маємо надію запустити протягом наступних десяти років, так звана LISA.
І LISA зможе помітити надважкі чорні діри, чорні діри, що в мільйони чи мільярди разів важчі від Сонця.
На цьому зображенні з телескопа Хаббл ми бачимо дві галактики.
Вони виглядають, як ніби застигли в обіймах.
І кожна з них ймовірно містить надважку чорну діру в якості ядра.
Але вони не застигли, вони насправді зливаються.
Ці дві чорні діри зіштовхуються і вони зіллються через мільярд років по часовій шкалі.
Це за межами нашого сприйняття вловити пісню такої тривалості.
Але LISA може побачити фінальні стадії двох надважких чорних дір, що вже було в історії всесвіту, останні 15 хвилин до того, як вони зіткнулись.
І це не просто чорні діри, це також будь-яке велике порушення порядку у всесвіті, і найбільше з них - це Великий Вибух.
Коли цей вираз придумали, це була насмішка як:
"О, хто повірить у Великий Вибух?"
Але зараз це насправді можливо технічно більш точно, тому що це ймовірно вибух; це ймовірно видало звук.
Ця анімація, створена моїм другом в Proton Studios, показує вигляд Великого Вибуху ззовні.
Ми насправді не хотіли б робити цього; ми хочемо бути всередині всесвіту, тому що немає такого поняття, як знаходитись поза всесвітом.
Отже уявіть собі, що ви всередині Великого Вибуху.
Це всюди, це навкруги вас, і простір хаотично вібрує.
Проходить 14 мільярдів років і ця пісня продовжує звучати навколо нас.
Формуються галактики і формуються покоління зірок в цих галактиках.
І навколо одної зірки, хоча б одної зірки, обертається населена планета.
І тут ми відчайдушно проводимо ці експерименти, робимо ці обчислення, пишемо ці комп'ютерні коди.
Уявіть, мільярд років тому дві чорні діри зіштовхуються.
Та пісня дзвенить крізь простір весь цей час.
Ми навіть не були тут.
Вона все наближалась і наближалась; 40 000 років тому, ми все ще робимо наскельні малюнки.
Це як: поспішайте, створюйте свої інструменти.
Вона стає все ближче і ближче, і в 20... якомусь році тоді, коли нарешті чутливість наших сенсорів покращиться, коли ми їх побудуємо, ми включимо апарати і, бах, ми впіймаємо її - першу пісню з космосу.
Якщо це був Великий Вибух, ми вловимо його, це звучатиме так.
(Шум) Це жахливий звук.
Це буквально визначення шуму.
Це білий шум, це такий хаотичний дзвін.
Але він,мабуть, повсюди навкруг нас, якщо він не був знищений якимись іншими процесами у всесвіті.
І якщо ми вловимо його - це буде музика для наших вух, тому що це буде тихе ехо моменту нашого створення, створення нашого осяжного всесвіту.
Отже протягом наступних декількох років ми зможемо трохи підсилити звукову доріжку, записати всесвіт на аудіо.
Але якщо ми визначимо ці ранні моменти це наблизить нас до розуміння Великого Вибуху, що наблизить нас до постановки найбільш складних, невиразних питань.
І якщо ми відтворимо фільм нашого всесвіту назад, ми знатимемо, що був Великий Вибух в нашому минулому, і, можливо, ми навіть почуємо його немилозвучність, але чи наш Великий Вибух єдиний Великий Вибух?
Я маю на увазі нам необхідно запитати: чи відбувалося таке раніше? чи відбудеться знову?
Я маю на увазі, в дусі TED, який кидає виклик, щоб знову розпалити інтерес, ми можемо ставити питання, хоча б ті за останню хвилину, які можуть оминути нас назавжди.
Але ми повинні запитати: чи можливо, що наш всесвіт - це лише шлейф від чогось більшого?
Або, чи можливо що ми всього на всього гілка мультисвіту - кожна гілка із своїм Великим Вибухом, можливо деякі з них з чорними дірками, що грають як барабани, можливо деякі без них, можливо деякі з розумним життям і деякі, мабуть, без, ні в нашому минулому, ні в нашому майбутньому, але якось фундаментально зв'язані з нами?
Отже, нам слід цікавитись, чи є мультисвіти, в якісь іншій ділянці того мультисвіту, чи є там істоти?
Це мої істоти з мультисвіту.
Чи є інші істоти в мультисвіті, які цікавляться нами і цікавляться їх власним походженням?
І якщо так, я можу уявити їх такими як ми: воно роблять підрахунки, пишуть комп'ютерний код, створюють інструменти, намагаються засікти той чудовий звук їх предків і цікавляться хто ще там є.
Дякую.
Дякую.
(Оплески)
Ми побачили багато реакцій кислот і лугів
Тож давайте ще раз їх оглянемо і подивимось чи зможемо ми створити загальну модель.
І можливо це для вас не новина
Ось ми маємо гідроген флуорид У водному розчині це фторидна кислота Ми знаємо, що це слабка кислота -- вона не диссоціює повністю
Тож є рівновага
Якийсь тип рівноваги
Це не означає, що концентрації рівні
Цей Гідроген диссоціює
Насправді, ми знаємо, що він прикріплюється до іншої молекули води і ствоює гідроксоній
І потім -- так, пам'ятаймо, що розчин водний
Усе відбувається у воді.
І потім у нас залишився аніон Флуориду негативний іон
І це також у водному розчині
Ми можемо записати це інакше. Я запишу іншу реакцію, щоб ви побачили цю модель
Запишу іншу кислотну реакцію
Наприклад, амоній
Це аміак NH4 плюс -- це амоній і ще один Гідроген В --дозвольте записати-- в водному розчині
Він диссоціює і атом Гідрогену відокремлюється у водному розчині.
І потім ми маємо амоній, NH3.
Це також у водному розчині.
Як ми вже багато разів говорили, І світова війна спалахнула 1914 року. Спочатку Австро- Угорщина оголосила війну Сербії, використавши вбивство ерцгерцога Франца Фердинанда як привід до цього.
Отож 28 липня 1914 року вони оголошують війну Сербії.
Якби Ви в той час були воєнним аналітиком, Ви б погодилися, що це була досить швидка дія.
Чесно кажучи, саме тому Австро-Угорщина й хотіла оголосити війну Сербії.
Вони вважали, що так буде простіше знешкодити сербів.
Австро-Угорщина - це велика імперія із розвиненою економікою, військовою промисловістю, величезною армією.
Сербія - значно менша країна, значно бідніша. До того ж, вона пережила кілька воєн нещодавно, тож була дуже погано озброєна.
Будь-який воєнний аналітик прогнозував би коротку війну.
Проте, 1914 рік виявився не таким, як його уявляла Австро-Угорщина. Його можна розглядати як велику перемогу і великий сюрприз для сербів, адже вони зуміли відтіснити австро-угорців назад.
(Серби стримують напад)
Зайве казати, що бій був дуже кривавий.
Було здійснено кілька нападів на Сербію вздовж кордону.
Австро-угорці швидко захопили Бєлград, серби відвоювали його назад, за цей час десятки і сотні людей померло.
Та до кінця 1914, на велике здивування воєнних аналітиків, серби змогли стримати наступ попри бідне обмундирування і меншу територію.
Проте, удача не завжди була на їхньому боці. Ми це побачимо 1915 року.
До 1915 союзні сторони Австро-Угорщини вирішують вступити у війну проти сербів.
Зокрема ми бачимо болгар, які до 1915 намагалися визначити більш успішну сторону і визначити, на чиєму боці виступати на війні.
Проте, вони до цього мали кілька боїв із сербами ще 1913 року і хотіли відвоювати назад свої території.
Тож 1915 Болгарія вступає у війну на боці Союзу центральних держав.
У кінці 1915 відбувається спільний напад болгар, австро-угорців і німців проти маленької країни Сербії.
Німеччина, окрім допомоги союзній Австро-Угорщині, була також зацікавлена у перехопленні контролю над залізницею між Берліном і Константинополем, а ця залізниця проходила через Сербію.
Тож, якби вони змогли захопити її і викинути Сербію з війни, то було б набагато легше посилати допомогу їхньому іншому союзнику, Османській імперії.
У жовтні 1915 відбувся спільний напад, який ілюструє карта зліва.
Третя австрійська армія, одинадцята німецька армія, перша і друга болгарська армія.
Їхній спільний напад був великим успіхом для Союзу центральних держав. Фактично, вони змогли прорватися всередину Сербії.
Для Сербії неймовірно, що нападникам знадобилося стільки сил, щоби прорвати оборону. Та вони змогти прорватися і окупувати цілу її територію.
Вони змусили сербську армію відступати. Єдине, що врятувало сербів - це те, що частина з них змогла втекти через Чорногорію та Албанію, зокрема і цивільні. Згодом, Антанта переправила їх на Македонський фронт.
Отже, 1915 року Союз центральних держав прорвався в Сербію.
Від цього моменту Сербію фактично втрачено.
Коли тільки це трапилося, Антанта зрозуміла, що Сербія знаходилася у дуже скрутному становищі.
До кінця 1915 французькі та британські війська почали висадку в Салоніках, щоб допомогти сербам.
Вони не встигли прибути вчасно, щоб запобігти тому, що трапилося у жовтні 1915.
Французькі сили відвернули увагу другої болгарської армію, що допомогло сербам втекти. Фактично, вони почали формували власні сили у Салоніках.
Це цікаво, оскільки ми говоримо про територію Македонії та Греції. До цього моменту Греція зберігала нейтралітет.
Король Костянтин І схилявся до
Центральних держав, а прем'єр-міністр Венізелос - зі свого боку, підтримував Антанту.
Між ними двома почалася незгода. Прем'єр-міністр іде у відставку, але він має активну підтримку в Македонії і частково в Греції, і, звичайно, його підтримує Антанта.
1916 року відбувається переворот за Венізелоса у Македонії та Греції, зокрема в Салоніках, які утримувала Антанта, навіть попри те, що Греція офіційно зберігала нейтралітет.
1916 - переворот за Венізелоса. Який приводить до дуже цікавої ситуації.
Після цього перевороту македонська частина Греції переходить під контроль прихильників Венізелоса й Антанти. Решта Греції все ще залишається вірна королю, який спирається на Центральні держави.
Проте, не зовсім зрозуміло, що він планує з цим робити.
1917 року Антанта починає більш рішучі дії. 1917 вони починають блокаду
Південної Греції, яка зумовлює багато економічних та людських труднощів у громадян.
Проте це змушує у червні 1917 Костянтина І емігрувати.
І з цього моменту вся Греція починає підтримувати Антанту і переходить на її сторону.
На цій карті, яка ілюструє сили Цетральних держав і Антанти, Греція зображена як частина Антанти, хоча до 1917 вона офіційно зберігала нейтралітет.
Лише після перевороту і після втечі Костянтина І Греція формально стає членом Антанти.
Це приводить до подій 1918 року.
Сербські сили перегруповані, тепер це можна назвати Македонський фронт. Сербія втрачена для Центральних держав.
Грецька армія тепер на боці Антанти.
І ми маємо ще британську і французьку армію.
Тож у вересні 1918 вони готові продовжити наступ.
Ви пам'ятаєте, що в цей час відбувається у решті Європи.
У серпні 1918 починається стоденний наступ, який позначив перемогу Антанти на західному фронті.
Новини про це поширилися. В Антанті панував піднесений настрій, і не такий піднесений у Центральних держав.
У вересні 1918 Антанта здійснила напад з македонської частини Греції.
Це був великий успіх, вони змогли відвоювати Сербію,
У свою чергу, британські війська перейшли на схід і захопили Константинополь.
Цей Македонський фронт був частиною західного фронту, який спричинився до руйнування амбіцій Центральних держав у І світовій війні.
Все закінчується перемир'ям на цьому фронті і в листопаді 1918 відбувається повне припинення вогню з усіх сторін і Антанта фактично виграє.
Доброго ранку!
Магія чудово допомагає нам втікати від реальності і вже сьогодні робити можливим те, до чого наука прийде лише завтра.
Як кібер-маг, я поєдную елементи ілюзії з елементами науки, аби дати нам нагоду відчути, якими можуть бути технології майбутнього.
Ви вже, напевно, чули про проект Project Glass від Google.
Це нова технологія. Дивлячись крізь ці окуляри, ви бачите світ, доповнений інформацією: назви місць, пам'ятників, будівель, можливо, колись навіть імена незнайомців, що проходитимуть повз.
Отже, це мої ілюзійні окуляри.
Вони дещо більші.
Це лише прототип.
І, коли ви дивитися крізь них, ви маєте можливість побачити світ очима кібер-ілюзіоніста.
Давайте я покажу вам, про що ідеться.
Нам потрібна лише карта.
Я її позначу, аби розпізнати пізніше, коли ми знову її побачимо.
Ось ця, наприклад.
Ось так.
Дуже помітна позначка.
Покладемо її назад, у середину колоди і розпочнемо.
(Музика)
Голос:
Система готова.
Обробка зображення.
Марко Темпест: для тих, хто не грає в карти, колода складається із чотирьох мастей: черви, хрести, бубни та піки.
Дехто каже, що чотири масті означають чотири пори року.
Є весна, літо, осінь та
Голос:
Моя улюблена пора року - зима.
МТ: Ну, так, моя теж.
Зима - наче магія.
Це час змін, коли тепло перетворюється у холод, вода у сніг, а потім це все зникає.
Є 13 карт кожної масті.
Голос:
Кожна карта означає фазу із 13 місячних циклів.
Ось тут ми бачимо відплив, а тут приплив, а посередині місяць.
Голос:
Місяць - один із наймогутніших символів магіїї.
МТ:
В колоді карт є два кольори.
Є червоний колір і чорний. Вони відображають постійну зміну дня і ночі.
І чи це співпадіння, що у колоді є 52 карти, точно, як тижнів у році?
Марко, я і не знала, що ти таке вмієш.
(Сміх)
МТ:
Якщо додати усі позначення масті на колоді карт, ми отримуємо 365.
Голос:
О, 365 - це ж кількість днів у році, кількість днів між кожним днем народження.
Загадайте бажання.
(Звук задування свіч)
Голос:
Насправді, це був мій шостий день народження, коли я отримав свою першу колоду карт, і з того дня я подорожую світом із моєю магією для хлопців і дівчат, чоловіків та жінок, подружніх пар, і навіть королів і королев.
МТ:
(Оплески)
Голос:
А хто ж це такі? МТ:
А, це ошуканці.
Дивися.
Прокидайся.
Джокер:
Вуааа МТ:
Ти готовий повеселитися?
Джокер:
Готовий!
МТ:
Покажи мені, що у тебе є.
Джокер:
Представляю вам свого пого-стрибунця.
МТ:
Ах, обережно.
Джокер:
Вуааа, Вуааа, Вуааа, ой!
(Музика)
МТ:
Але сьогодні у мене дещо інша публіка.
Сьогодні я виступаю для вас.
Голос:
Деколи люди запитують у мене, як я став магом?
Чи це нормований робочий день з 9 до 17?
Звичайно ж ні!
Потрібно практикуватись 24/7.
Насправді, я не маю на увазі, 24 години, 7 днів на тиждень.
24/7 це дещо перебільшення, але практика справді потрібна.
Деякі люди говорять, що магія - це творіння якоїсь злої надприродньої сили.
(Сміх) (Оплески) (Музика)
Уааа.
Що ж, на це я відповім, ні, ні.
Взагалі-то, німецькою це буде "найн, найн".
(Сміх)
Магія не настільки сильна.
Проте, я мушу вас попередити, якщо ви коли-небудь гратимете з людиною, яка вправляється з картами отак, не грайте на гроші.
(Музика)
Голос:
Чому ж ні?
Це велика перевага.
Можливість програшу є 4,165 до 1.
МТ:
Ага, але я думаю, мої переваги все ж вищі.
Ми перемогли статистику.
Голос:
Я думаю, твож бажання, яке ти загадав на день народження, збулося.
І не схожа ні на що з того, що ми зараз побачили, віртуального чи ні. Голос:
Позначену карту знайдено.
Цифровий МТ:
Без сумніву, ця справжня.
МТ:
Папа.
(Музика)
Дякую.
(Оплески) (Оплески)
Дуже дякую.
(Оплески) (Оплески)
Люди вже довгий час зачаровані людським мозком.
Ми засхемували його, описали, ми зобразили його і нанесли на карту.
Тепер, подібно до того, як на фізичні мапи світу неабиякий вплив здійснили технології - згадайте Google Maps, згадайте GPS - те саме відбувається і з мапуванням мозку, через трансформацію.
Тож погляньмо на мозок.
Більшість людей, що вперше дивляться на свіжий людський мозок, кажуть:
"Він не схожий на те, на що ви зазвичай дивитесь, коли хтось показує вам мозок."
Зазвичай ви дивитесь на затверділий мозок. Він сірий.
І цей верхній шар - це судинна сітка, розташована довкола людського мозку.
Це - кровоносні судини.
20% кисню, що надходить з ваших легенів, 20% крові, що відкачується з серця, обслуговують один цей орган.
Фактично, якщо стиснути разом два кулаки, він трохи більший за ці два кулаки.
Десь наприкінці 20-го сторіччя науковці з'ясували, що можуть відслідкувати шлях потоку крові, щоб без хірургічного втручання відобразити, де у людському мозку відбувається активність.
Так, наприклад, вони можуть зазирнути у задню частину мозку, яка щойно була повернута до нас.
Це мозочок; він відповідає за утримання вас у вертикальному положенні.
Він дозволяє мені стояти. Він залучений у координування рухів.
А з цього боку - скронева кора.
Це область, де відбувається первинна обробка звуку - таким чином ви чуєте мої слова і відсилаєте їх далі, до високорівневих центрів обробки мови.
Близько до фронтальної частини мозку знаходиться зона, відповідальна за комплексне мислення, прийняття рішень - вона формується останньою, вже в зрілому віці.
Ось тут відбувається процес прийняття усіх ваших рішень.
Це місце, де саме зараз ви вирішуєте, що стейк сьогодні на вечерю ви, мабуть, не замовите.
Якщо роздивлятися мозок більш детально, то одна з речей, яку можна побачити, дивлячись на нього у поперечному перерізі, це те, що тут відсутня певна чітка структура.
Але насправді, структура там досить чітка.
Всі клітини і канали мозку пов'язані.
Тож близько ста років тому вчені винайшли барвник, здатний надати клітинам колір.
І тут він показаний дуже світлим блакитним кольором. Ви можете бачити зони, де тіла нейронних клітин забарвлені. Як помітно, забарвлення дуже неоднорідне.
Далі, зовнішня частина людського мозку - це його кора.
Це, так би мовити, єдиний сектор обробки даних.
Але видно і речі, розташовані глибше під ним.
Усі ці порожні ділянки - це зони, через які проходять сполучні волокна. Вони мають меншу густину клітин.
У мозку людини близько 86 мільярдів нейронів.
І, як видно, розподілені вони досить неоднорідно.
Але саме такий розподіл сприяє їх основній функції.
І звичайно, як я вже зазначав, оскільки ми вже можемо починати складати мапу для функцій мозку, ми можемо почати прив'язувати їх навіть до окремих клітин.
Давайте поглянемо більш детально.
Розглянемо нейрони.
Як я вже казав, нейронів близько 86 мільярдів. Додатково існують ще менші клітини, як видно тут. Це клітини підтримки - астрогліальні клітини.
А самі нерви безпосередньо отримують вхідні дані.
Вони зберігають та обробляють їх.
Кожний нейрон пов'язаний за допомогою синапсів з понад 10 000 інших нейронів у вашому мозку.
Та кожен нейрон майже абсолютно унікальний.
Унікальність окремих нейронів та нейронів, сполучених при формуванні мозку, пояснюється фундаментальними властивостями їх базових біохімічних структур.
А саме, протеїнів.
Це білки, що контролюють такі процеси, як пересування по іонних каналах. Вони контролюють, як контактують клітини нервової системи.
Фактично, вони керують усім, що має робити нервова система.
А якщо ми роздивимося більш детально, то виявиться, що всі протеїни закодовані нашими геномами.
В кожного з нас 23 пари хромосомів.
Ми беремо одну від матері, іншу від батька.
І на цих хромосомах близько 25 000 генів.
Вони закодовані в ДНК.
Та сутність кожної даної клітини, що визначає її базову біохімію, продиктована тим, які саме з цих 25 000 генів активно залучені у роботу, та на якому рівні вони активовані.
Таким чином, наш проект націлений на визначення та розуміння, які саме гени з цих 25 000 активовані.
Для того, щоб братися до роботи над таким проектом, нам, звичайно, знадобиться мозок.
Тож ми відправили нашого лаборанта на пошуки.
Ми шукали нормальний людський мозок.
Нашу роботу ми звичайно почали з офісу паталогоанатома. Це місце, куди привозять мерців.
Ми шукаємо нормальний людський мозок.
Для відбору мозку в нас є багато критеріїв.
Ми хочемо впевнитись, що в нас нормальні люди, віком від 20 до 60 років, які померли від причин, близьких до природніх, не завдавши шкоди мозку, в яких не було психічних захворювань; які не приймали наркотичних речовин - для цього ми робимо токсикологічні аналізи.
І ми дуже обережні з тими зразками, які обираємо наприкінці.
Ми також маємо відібрати саме ті мізки, з яких ми можемо забрати тканину, тобто можемо отримати дозвіл взяти таку тканину не пізніше 24 годин з часу смерті.
Тому що інформація, яку ми намагаємося виміряти, а саме РНК - її також можна назвати сумою показників, знятих з наших генів - є дуже нестійкою, тож ми мусимо працювати дуже швидко.
Одна ремарка щодо обрання мозку: через спосіб, яким ми користуємося під час відбору, а також через те, що нам потрібна згода, в нас є набагато більше чоловічих мозків, ніж жіночих.
Чоловіки набагато схильніші до випадкової смерті у розквіті життя. І набагато частіше їх друга половинка, дружина, дає згоду на донацію, ніж навпаки.
(Сміх)
Перше, що ми робимо на місці відбору, зберігаємо так званий МР. Це магніторезонансна томографія - МРТ.
Це стандартний шаблон, до якого ми будемо додавати наступні дані.
Тож ми зберігаємо Магнітний Резонанс. Його ще можна назвати супутниковим видом нашої мапи.
Наступним кроком ми робимо візуалізацію мозку дифузно-тензорним методом.
Це зображає схему нервових зв'язків.
Знову ж таки, можна уявити це майже як нанесення на мапу головних швидкісних автомагістралей.
Потім мозок виймається з черепа і нарізається шарами завширшки один сантиметр.
Ці шари фіксуються за допомогою заморожування і відправляються до Сіетлу.
А в Сіетлі ми беремо ось це - таку цілу півкулю людського мозку - і кладемо її у ніщо інше, як у славетну машину для нарізки м'яса.
Її лезо відрізає секцію тканини і переносить її на слайд для мікроскопа.
Потім ми застосуємо до нього один з тих барвників і зможемо його відсканувати.
Таким чином ми отримаємо нашу першу мапу. А потім з'являться експерти, щоб зробити базове анатомічне обстеження.
Про це можна думати як про нанесення регіональних меж, таке собі охайне межування.
Після цього ми можемо розділяти мозок на сегменти, які потім помістяться у менший кріостат.
Саме тут ви можете бачити якраз це - заморожену тканину і те, як вона розрізається. Цей сегмент завтовшки 20 мікронів, тобто як дитяча волосинка.
І важливо пам'ятати, що він заморожений.
А ось тут можна побачити, як застосовано стародавню технологію звичайного пензля.
Береться мікроскопічний слайд. Потім ми обережно розтоплюємо це на поверхні слайду.
Потім це відправляється роботові, який нанесе на нього один з барвників.
Потім наші анатомісти візьмуться за його поглиблене вивчення. Тож знову, ось це вони зможуть побачити у мікроскоп.
Тут видно скупчення конфігурацій великих і малих клітин у кластерах в різних місцях.
І звідси починається рутина. Вони розуміють, як робити позначки. Таким чином вони можуть створити референтний атлас.
Потім наші вчені використовують це, щоб повернутися до іншого сегменту тієї тканини і зробити так звану лазерну мікродісекцію.
Таким чином технік виконує інструкції. Ось у цьому місці вони наносять розмітку. І лазер робить розріз.
Ви бачите, як ця синя крапка ріже, і тканина відділяється. Те саме видно на слайді під мікроскопом, коли все відбувається у реальному часі.
Внизу є контейнер, у який збирається відрізана тканина.
Ми беремо цю тканину, з неї ми виділяємо РНК за допомогою звичайної технології, і ставимо на неї флюоресцентну мітку.
Потім беремо цей мічений матеріал і поміщаємо його на так звану мікропанель.
Це може здатися вам просто сукупністю крапочок, але кожна з цих індивідуальних крапок - це, насправді, унікальний фрагмент людського геному, який ми розмістили на склі.
Ось тут близько 60 000 елементів, щоб ми могли постійно вимірювати різноманітні гени з 25 000 генів геному.
І коли ми беремо зразок і гібридуємо його, то отримуємо пептидну карту, унікальну як відбиток пальця, яка кількісно вказує на гени, активовані у цьому зразку.
Отже, ми знову і знову повторюємо ці дії, весь цей процес для кожного нового мозку.
Ми беремо більше тисячі різних зразків з кожного мозку.
Відділ мозку, який показаний тут, називається гіппокампом.
Він залучений у навчання і пам'ять.
І його частини є десь у 70 зразках з тієї тисячі зразків.
Кожен зразок дає нам близько 50 000 одиниць даних з повторюваними вимірюваннями - кожен з тисячі зразків.
Таким чином ми маємо 50 мільйонів одиниць даних з єдиного людського мозку.
Зараз в нас є повний набір даних з двох людських мозків.
Ми об'єднали всі ці дані у єдиний масив, і я продемонструю вам, як відбувається цей синтез.
Фактично, це великий об'єм інформації, доступний будь-якому вченому у світі.
Їм навіть не треба реєструватися, щоб користуватися цим інструментом, щоб видобувати дані, винаходити з його допомогою цікаві речі.
Тож ось модальності, які ми скомпілювали.
Вам стане зрозуміло, що це створено з даних, зібраних раніше. Ось це МР.
Він надає структуру.
Справа є панель оператора, яка дозволяє розвертати зображення, дозволяє наближати його, вона дозволяє висунути на перший план індивідуальні структури.
Але найважливіше, зараз ми додаємо до цього анатомічного каркасу мапу активованих генів.
Червоні рівні - це ті, де гени активовані на більший відсоток.
Зелені - це такі собі прохолодні секції з неактивованими генами.
І кожен ген має пептидну карту.
І не забувайте, що ми провели аналіз всіх 25 000 генів у геномі, і в нас збережені всі дані.
Тож що саме вчені можуть дізнатися ?
Ми самі тільки-но починаємо дивитися на ці дані.
Але є деякі загальні речі, які нам слід зрозуміти.
Два прекрасних приклади - це ліки, Prozac і Wellbutrin.
Це доволі часто виписувані антидепресанти.
Тепер згадаємо, ми аналізуємо гени. Гени відправляють команду створювати протеїни.
Протеїни і є ключовими для ліків.
Тобто ліки зв'язують ці протеїни, і або виключають їх, і так далі.
Якщо ви намагаєтесь зрозуміти, як вони діють, ви також хочете зрозуміти, як вони діють у потрібний вам спосіб, а також у спосіб, що вам не потрібен.
Для формування списку побічних дій, тощо, вам потрібно бачити, в яких випадках гени активовані. І, власне, вперше ми можемо це зробити.
Ми можемо це визначити у багатьох індивідів, яких вивчаємо.
Тобто тепер ми можемо проглянути весь мозок.
Ми можемо дослідити цю унікальну пептидну карту. І в нас також є підтвердження.
Ми отримуємо підтвердження, що ген активний - для чогось типу Prozac, у серотонергічних сполуках, які, як відомо, піддаються впливу.
Але, на додаток, ми можемо все це бачити. Ми також можемо побачити ті ділянки, яких ніхто раніше не бачив, а ми можемо побачити там активовані гени. Це - найцікавіша побічна дія, яку можна собі уявити.
Інша річ, яку можна зробити з цим явищем - через те, що це вправа на підбір зразків, через те, що йдеться про унікальну пептидну карту, ми можемо фактично просканувати весь геном і знайти інші протеїни із подібною пептидною картою.
Тож, якщо ви стоїте на порозі винаходу ліків, наприклад, ви можете переглянути весь склад геному, щоб відшукати краще уражені ділянки для дії ліків та оптимізувати їх.
Більшість з вас, можливо, знайомі з програмами, що досліджують цілісність геному, із новин, які звучать якось так:
"Вчені щойно винайшли ген, що впливає на Х".
Таки чином подібні дослідження регулярно висвітлюються вченими, і це прекрасно. Вони вивчають широкий спектр.
Вони вивчають весь геном і намагаються знайти осередки активності, що спричинені генами.
Але все, що ви отримаєте з такої вправи - це просто список генів. Він розкаже "що", але не пояснить "де".
Таким чином, для таких дослідників дуже важливо, що ми створили цей ресурс. Тепер вони можуть звернутися до нього і почати розуміти, звідки береться активність.
Вони можуть вивчати загальні провідні шляхи - інші речі, які просто неможливо було побачити раніше.
Я думаю, що саме ця аудиторія здатна зрозуміти важливість індивідуальності.
І мені здається, що кожна людина, всі ми маємо різні генетичні корені, ми всі проживаємо різні окремі життя.
Але факт залишається фактом, що наші геноми на 99% подбні.
Ми схожі на генетичному рівні.
Ми також з'ясовуємо, що фактично ми дуже схожі навіть на рівні біохімії мозку.
Тобто ось це демонструє не 99%, а близько 90-відсоткове співпадіння, коли йдеться про достатню ізоляцію, усе у хмарі корелює у той чи інший спосіб.
А потім ми побачили, що є також сторонні зразки, дещо, що лежить за межами хмари.
І ось ці гени дуже цікаві. але їх дуже складно визначити.
Тож мені здається, що сьогоднішнє важливе послання для всіх нас, що, незважаючи на те, що ми пишаємось нашими відмінностями, ми насправді дуже подібні навіть на рівні мозку.
Тож, про які саме відмінності насправді йдеться?
Ось приклад дослідження, яке ми проводили, щоб вивчити і побачити сутність відмінностей - і вони дуже непомітні.
Ось, що ми бачимо, коли гени активовані у клітинах однакового типу.
Нам здалося, що ці два гени - хороший приклад.
Один називається RELN - він залучений у розвиток ранніх сигналів.
DISC1 - це ген, відсутній у людей з шизофренією.
Вони не всі діагностовані, але всі вони належать до групи з тією самою варіативністю генів.
Тож тут ви бачите у випадку донора 1 і донора 4, на відміну від двох інших, що гени активовані у дуже специфічних групах клітин.
Ось цей темно -фіолетовий осад у клітині говорить про те, що там ген активований.
Ми наразі не знаємо, чи залежить це від генетики індивідів, чи від їхнього досвіду.
Такі дослідження потребують набагато більшої кількості зразків.
Наостанок, до теми про складність мозку, і про те, як багато нам ще належить вивчати.
Мені здається, що такі ресурси - надзвичайно цінні.
Вони надають вченим напрямок їхніх досліджень.
Але наразі ми подивилися лише на декількох людей.
Звичайно, ми збираємося дослідити набагато більше.
І я закінчу свій виступ словами, що тепер є інструменти, але перед нами зовсім новий, не відкритий континент.
Ми на абсолютно новій межі, якщо можна так висловитися.
І таким чином, на безстрашних, але поважаючих складність мозку вчених очікує велике майбутнє.
Дякую.
(Оплески)
Дозвольте розповісти вам одну історію.
Я перший рік працюю вчителем фізики у школі, і дуже стараюсь.
Я в захваті і вкладаю всю душу в підготовку до занять. Але потрохи починаю усвідомлювати жахливий факт, що мої студенти можуть просто нічого не вчити.
Це трапилось одного дня: я задав учням прочитати розділ з підручника з моєї улюбленої теми в усій біології: віруси і методи їх атак.
Мені дуже хотілось обговорити цю тему з учнями, і ось я заходжу і кажу:
"Чи може хтось пояснити, в чому полягає головна ідея і чому це так важливо?"
Настала тиша.
Нарешті, моя краща учениця, дивлячись мені прямо в очі, заявляє:
"Матеріал відстійний".
А далі пояснює:
"Ну знаєте, це не значить, що він поганий.
Це означає, що я нічого з нього не розумію".
Він нудний, навіть якщо старатись, тобто це відстій".
І тут співчутливі посмішки почали заповнювати аудиторію, і я усвідомив, що решта учнів знаходяться на тому ж рівні, що, можливо, вони навіть законспектували підручник, але жоден не розуміє головної ідеї.
Жоден з них не може сказати, чому цей матеріал цікавий, чому це настільки важливо.
Я повністю розгублений.
У мене немає жодних думок, що робити далі.
І от, єдина річ до якої мені вдалось додуматись - це сказати:
"Послухайте.
Я розповім вам одну історію.
Головними персонажами цієї історії є бактерії і віруси.
З кожним вашим подихом ви вдихаєте їх декілька мільйонів.
Справжні бактерії та віруси настільки дрібні, що ми не можемо побачити їх без мікроскопа, а знаємо ми ці бактерії і віруси через те, що вони є причиною наших хвороб.
Але більшість людей не здогадується про те, що віруси можуть також викликати хвороби у бактерій".
Отже, історія, яку я почав розповідати своїм учням, починалась як страшна казка.
Жила-була собі маленька щаслива бактерія.
Сильно до неї не прив'язуйтесь.
Можливо вона проживає у вашому шлунку або в зіпсованих продуктах деінде, але раптом вона стала почуватися трохи зле.
Можливо вона з'їла щось погане на сніданок, але події далі розгорталися жахливо - її шкіра репнула і вона побачила вірус, який виходить з її нутрощів.
А далі взагалі як у кошмарному сні - він вибухнув як новорічна хлопавка, і армія вірусів полилася з нього.
Якщо -- вдумаймось!! -- якщо ви бачите таке, а ви є бактерією, то це видовище для вас гірше будь-якого кошмару.
Але якщо ви вірус і бачите щось подібне, ви гордо складаєте руки на грудях і думаєте -
"Ми виграли".
Адже потрібна була неабияка майстерність, щоб інфікувати цю бактерію.
Ось що мало статись.
Вірус пробрався всередину бактерії і підсунув їй свою ДНК.
Наступним кроком ДНК вірус утворив структуру, яка замінила ДНК бактерії.
А коли ми витіснили ДНК бактерію,
ДНК вірус отримує контроль над клітиною і дає їй команду виробляти більше вірусів.
Як ви, мабуть, знаєте, ДНК - це схема, яка вказує живому організму, що він має робити.
Тобто, це виглядає ніби ми прокрались на автомобільний завод і замінили схеми автомобілів на схеми роботів-кілерів.
Робітники приходять наступного дня, виконують свою роботу, але дотримуються зовсім інших інструкцій.
Точно так і заміна ДНК бактерії на ДНК вірус перетворює бактерію на фабрику з виробництва вірусів - тобто, допоки вона настільки заповниться вірусами, що просто вибухне.
Але це не єдиний спосіб, яким віруси вражають бактерії.
Існують більш витончені методи.
Коли віруси-шпигуни інфікують бактерію, вони поводяться як секретні агенти.
А саме, вірус-шпигун вживлює свою ДНК у клітину бактерії, але далі - фокус: він не робить нічого шкідливого, принаймні спочатку.
Навпаки, він проникає до ДНК бактерії і просто залишається там як замаскований терористичний осередок, очікуючи на інструкції.
А найцікавіше у цьому всьому - коли бактерія має діток, то вони вже несуть у собі ДНК вірусу.
Таким чином, ми отримали велике сімейство бактерій заповнене поки що неактивними клітинами вірусу.
Вони просто щасливо живуть разом, допоки не прийде сигнал, і тут - БАХ - уся ДНК спрацьовує.
Вона бере контроль над цими клітинами, перетворюючи їх на вірусо-продукуючі фабрики, і вони всі вибухають, уся ця величезна сім'я бактерій, всі вони гинуть, розсипаючи віруси зі свого черева, віруси беруть верх над бактеріями.
Таким чином, зараз ви розумієте, як віруси можуть атакувати клітини.
Існує два шляхи: зліва той, що зветься літичним, коли віруси прямо проникають в клітину і беруть контроль над нею.
Справа - лізогенний шлях, коли діють віруси-шпигуни.
Отже, цей матеріал не настільки складний, правда ж?
І зараз всі ви зрозуміли його.
Але якщо ви закінчували школу, я можу з великою впевненістю сказати, що ви вже стикались з цією інформацією.
І тримаю парі, що вона була подана так, що в голові нічого не лишилось.
Так чому ж, коли мої учні вперше вчили це, чому вони незлюбили цей матеріал?
Цьому є декілька причин.
По-перше, я можу гарантувати, що їхні підручники не містили вірусів-шпигунів, так само як і страшних історій.
Розумієте, наукові тексти тяжіють до серйозності.
Це вбиває мене.
Я не жартую.
Якось я працював для освітнього видавництва, і як автора мене попередили, щоб я ніколи не використовував історії, жарти, чи цікаве мовлення, тому що тоді мої твори не можуть розглядатись як "серйозні" і "наукові".
Виглядає ніби Бог заборонив комусь отримувати задоволення, коли вони займаються наукою.
Але ж ми маємо область науки про слиз і зміни кольорів.
Ось дивіться.
І, звичайно, тут є, як і має бути у гарного вченого цілий вибух.
Проте, якщо підручник занадто веселий - він якийсь наче й ненауковий.
Іншою проблемою є те, що мова сучасних підручників є дійсно малозрозумілою.
Наприклад, щоб підсумувати ту історію, що була розказана раніше, ми маємо сказати щось таке:
"Таким чином, віруси поширюють себе, замінюючи ДНК бактерії своєю ДНК ".
А в підручнику це буде виглядати приблизно так:
"Реплікація бактеріофага починається із введення нуклеїнової кислоти віруса всередину бактерії".
Це ідеальний виклад для 13-річних учнів.
Але річ ось у чому - є багато людей в природничій освіті, які подивляться на це і скажуть, що ми не можемо подавати матеріал учням в такій формі, тому що мова викладу не є повністю науковою.
Наприклад, я сказав, що віруси мають ДНК.
Так, але певна кількість їх не має.
Замість неї вони мають так звану РНК.
Так що професійний науковий автор розгляне цю річ і скаже:
"Треба щось робити.
Ми маємо замінити це на щось більш спеціалізоване".
А потім команда професійних наукових редакторів пройдеться по цьому простому поясненню, вони знайдуть хиби в кожному слові, що було вжито, вони мають змінити все, що не є достатньо серйозним, і вони мають змінити будь-що, якщо воно не є досконалим на 100 %.
Тоді воно буде повністю точним, але зрозуміти його буде неможливо.
Це жахливо.
Розумієте, я пропагую ідею розповідання історій, бо схоже на те, що науковий стиль зріднився з ідеєю, яку я називаю тиранією точності, коли ви не можете просто розповісти історію.
Схоже, наука стала тим жахливим співрозмовником, яких ми всі зустрічали, котрий вивалює на вас купу деталей, і йому при цьому байдуже, як ви це сприймаєте:
"Ох, я зустріла подругу якось в обід, на ній були ті потворні джинси.
Хоча, можливо, це не були джинси, скоріш вони скидались, скажімо, на леґґінси, але, якщо розібратись, насправді вони виглядали як джеґґінси, хоча я думаю - " і ви лише зітхаєте:
"О, Боже мій, про що взагалі мова?"
Або навіть гірше, природнича освіта нагадує чоловіка, який завжди каже:
"Насправді".
Пізнаєте? Ви хочете спілкування типу:
"Уявляєш, хлопче, ми повинні були зірватись опівночі і проїхали сотню миль в суцільній темряві".
А цей тип собі:
"Насправді, це було 87.3 милі".
А ви й собі:
"Насправді замовкни!
Я просто намагаюсь розповісти історію".
Тому що майстерна розповідь забезпечує емоційний контакт.
Ми повинні переконати своїх слухачів, що ми говоримо серйозні речі.
Настільки ж важливо знати, які деталі ми опускаємо, щоб важливі моменти вийшли наперед.
Я згадав слова архітектора Міса ван дер Роха,
Я перефразую, він сказав, що іноді ви маєте збрехати, щоб сказати правду.
Я думаю, ця фраза особливо доречна в природничій освіті.
Тепер, насамкінець, я часто бентежуся, коли люди думають, що я проштовхую профанацію науки.
Це зовсім неправда.
Зараз я аспірант у Масачусетському технологічному інституті, і цілком розумію важливість деталізованої, спеціально-наукової комунікації між вченими, але не тоді, коли ми вчимо 13-літніх дітей.
Якщо молодший учень думає, що всі віруси мають ДНК, то я не думаю, що це знищить його шанси на успіхи в науці.
Але якщо цей молодший учень не може нічогісінько зрозуміти в науці і звикає ненавидіти її, бо вона вся звучить подібно на це, то шанси на успіх точно будуть зруйновані.
Це потрібно зупинити і я хотів би, щоб зміни прийшли від інституцій зверху, які до цього часу якраз оберігали ці проблеми, і я прошу їх, благаю їх зупинити це.
Але думаю, що це малоймовірно.
Тому ми щасливі, що маємо ресурси такі як інтернет, де можемо обійти ці інституції знизу до верху.
Є багато он-лайн ресурсів - і їх кількість постійно зростає - що пояснюють наукові проблеми простою і зрозумілою мовою.
Я мрію про веб-сайт, схожий на вікіпедію, який би пояснював будь-яку наукову концепцію, що зустрічається в навчальних курсах, так просто, щоб її зрозумів кожен середній школяр.
І сам я проводжу багато свого власного часу створюючи ці природничі відео, які викладаю на YouTube.
Я пояснюю хімічну рівновагу, використовуючи аналогії з незграбними шкільними танцями, я говорю про комірки живлення за допомогою історій про хлопців і дівчат в літніх таборах.
Зворотній зв'язок, який я отримую, іноді містить граматичні помилки і дуже часто смайлики і скорочення, але, тим не менше, він містить подяки й високі оцінки, і я розумію, що це правильний шлях, яким нам варто здійснювати наукову комунікацію.
Однак попереду ще дуже багато роботи, і якщо ви маєте хоч якийсь стосунок до науки, я закликаю вас приєднатися до мене.
Візьміть до рук камеру, почніть вести блог чи ще щось, але покиньте серйозність, відмовтесь від жаргону.
Посміхаймося.
Зацікавлюймо.
Залишмо ці надокучливі деталі, які лише відволікають і зосередьмось на справді важливих речах.
То як же почати?
Чому би просто не сказати:
"Послухайте, я розкажу вам історію"?
Дякую.
(Оплески)
Як дослідники, ми часто використовуємо величезні ресурси для досягнення деяких можливостей чи певних цілей.
І це важливо для прогресу науки чи дослідження можливостей.
Але це створює неприємну ситуацію, коли крихітна, тільки крихітна частинка світу може брати участь в цьому вивченні чи використовувати цю технологію.
В моєму дослідженні мене надихнуло і захопило те, що я бачу прості шляхи, які дозволяють радикально змінити цей розподіл, і зробити технології більш доступними набагато більшому відсотку населення.
І я збираюсь показати вам два відео, які недавно звернули на себе багато уваги, і як мені здається, втілюють цю філософію.
В них використовується безпровідний контролер для приставки "Нінтендо Ві".
Для тих, хто не знайомий із цим пристроєм, це контролер для відеоігор ціною в 40 доларів.
І розрекламований в основному за можливості сенсору руху, так, ви можете розмахувати тенісною ракеткою, чи бити бейсбольною бітою.
Але що мене цікавить в набагато більшій мірі, це той факт, що у кожного контролера є відносно високопродуктивна інфрачервона камера.
І я збираюсь вам продемонструвати двома способами, як це можна використати.
Тут у мене налаштований комп'ютер з проектором, і контролер Ві, що лежить на ньому.
І наприклад, ви в школі, у якої немає багато грошей, а таких шкіл, ймовірно, багато, або ви в офісному середовищі, і вам хочеться мати інтерактивну білу дошку, зазвичай вона коштує від 2 до 3 тисяч доларів.
Тож я збираюсь вам показати, як створити таку дошку за допомогою контролера Ві.
Для цього буде потрібний ще один пристрій - інфрачервона ручка.
Ви можете зробити її самі, і це обійдеться вам доларів в 5, якщо з'їздити в магазин "Радіо Шак".
Вона складається з батарейки, кнопки та інфрачервоного світлодіоду, і вмикається вона - ви не можете бачити цього - але вона вмикається, коли я натискаю кнопку.
А тепер, якщо я запущу невелику програму, камера зафіксує інфрачервону точку і я можу визначити положення пікселів камери для пікселів проектора.Тепер це схоже на поверхню білої дошки.
(Оплески)
Так що за допомогою приладу за 50 доларів, ви можете отримати свою власну білу дошку.
Це "Adobe Photoshop".
(Оплески)
Дякую.
(Сміх)
Програмне забезпечення викладено на моїй сторінці в інтернеті і його можна скачати безкоштовно.
І за три місяці, з тих пір як цей проект був опублікований, його уже скачали більше півмільйона разів.
Тож вчителі та студенти по всьому світу вже користуються цією технологією.
(Оплески)
Я хотів би додати, що вона ще дозволяє зробити за свої 50 доларів, є деякі обмеження такого підходу.
Але ви отримаєте 80 відсотків функціональності, за 1 відсоток вартості.
Ще одна цікава річ в тому, що камера може бачити декілька точок, тож по суті, це інтерактивна біла дошка з технологією множинного дотику.
(Оплески)
Для другої демонстрації, у мене є цей контролер Ві, який розміщений навпроти телевізора.
Так що він, швидше, показує від екрану, ніж на нього.
Це цікаво, тому що, коли ви одягнете, наприклад, захисні окуляри, в яких є дві інфрачервоні точки, то наявність цих двох точок дозволяє визначити комп'ютеру приблизне місцезнаходження вашої голови.
І це цікаво, бо у мене тут видно запущену програму на екрані монітору, в якій знаходиться троьхвимірна кімната з цілями, що літають по ній, і вам видно, що вона виглядає як трьохвимірна кімната, схожа на відеогру, вона виглядає як трьохвимірне зображення, але загалом зображення виглядає доволі плоским, і прив'язане до поверхні екрану.
Але якщо ми включимо відслідковування положення голови, то комп'ютер може змінювати зображення на екрані і реагувати на рух голови.
Так, давайте повернемось назад.
(Сміх) (Оплески)
Це дійсно приголомшливо для спільноти розробників ігор.
(Сміх)
Оскільки це біля 10 доларів на додаткове обладнання, якщо у вас вже є "Нінтендо Ві".
Тому я надіюсь побачити деякі ігри, і зокрема "Louis Castle", це він, ось там внизу, минулого тижня оголосив, що "Електронік Артс", одна із найбільших фірм, що створює ігри, в травні випускає гру, в якій буде використовуватись Пасхальне яйце - функція, для підтримки такого виду відслідковування голови.
Отож, менше 5 місяців від прототипу в моїй лабораторії до великого комерційного продукту.
(Оплески)
Дякую вам.
Але насправді, що для мене самого було більш цікавим, аніж обидва ці продукти, так це те, як люди дізнались про них.
Ютуб справді змінив спосіб та швидкість, з якою кожна людина може поширювати ідею по всьому світу.
Знаєте, я проводжу декілька досліджень в моїй лабораторії записуючи на відеокамеру, і на протязі першого тижня, мільйон людей побачило цю роботу, і буквально за декілька днів інженери, вчителі та студенти зі всього світу уже розміщували свої власні YouTube відео того, як вони використовують мою систему або схожі на неї.
Отож я надіюсь побачити ще більше в майбутньому, і надіюсь, що поширення відео онлайн буде використовуватись дослідницькими спільнотами.
Дуже вам дякую.
(Оплески)
Чому ми не можемо вирішити ці проблеми?
Ми свідомі що вони існують.
Щось завжди, видається, спиняє нас.
Чому?
Я пам'ятаю 15 березня 2000 року
Айсберг В15 відколовся від шельфового льодовика Росса.
В газеті написали:
- "Це була частина природнього процесу".
Трохи далі в цій статті писали "втрата, що звичайно вимагатиме від льодовика 50-100 років щоб відновитися"
Те саме слово "звичайно" має два відмінних, майже протилежних значення.
Якщо розглянути айсберг В15 живучи тут, зараз - ми наштовхнемося на щось 100 футів в височінь, 76 миль в довжину, 17 миль завширшки й він важитиме зо дві гігатонни.
Перепрошую, в цьому немає нічого нормального.
Й попри це, я гадаю, ця наша перспектива, як людства - дивитися на світ крізь об'єктив нормального - є однією з сил, що зупиняють розвиток справніх рішень.
Вже за 90 днів по тому вірогідно - найвизначніше відкриття минулого сторіччя відбулося.
Воно вперше виявило послідовність людського геному.
Це код, що містить кожна з 50 трильйонів наших клітин, що робить нас тими, ким ми є і чим ми є.
Й якщо ми візьмемо розміром лише з одну клітину з цього коду, й розплетемо його - він матиме метр завдовжки, товщиною два нанометри.
Два нанометри - це товщина 20-ти атомів
Й мені стало цікаво, що, коли відповідь на деякі з наших найбільших проблем можна знайти в найменших місцях, де різниця між тим, що є вартісними й що є нікчемним визначається додаванням чи виключенням лише кількох атомів?
Й що, коли ми можемо одержати цілковитий контроль над сутністю енергії, електроном?
Тож я почав подорожувати світом, відшукуючи найкращих та найвидатніших вчених що міг, в університетах, чиї колективні відкриття мають шанс доправити нас туди, й ми сформували компанію, побудовану на їх вийняткових ідеях.
За шість з половиною років, 180 досліджень потому, вони мають певні вражаючі результати в лабораторії, і я продемонструю вам сьогодні три з них, такі, що ми можемо припинити підпалювати нашу планету, натомість ми можемо генерувати всю енергію, якої ми потребуємо просто там де ми є, чисто, безпечно та дешево.
Подумайте про приміщення, в яких ми проводимо більшість часу.
Величезна кількість енергії надходить до нас від сонця.
Нам подобається світло, що проникає в кімнату, проте в розпал літа, вся ця спека проникає в кімнату що ми намагаємося залишити прохолодною.
Взимку відбувається достеменно протилежне.
Ми намагаємося прогріти простір, в якому ми знаходимось, й все це намагається вислизнути крізь вікно.
Чи не було б це справді чудово, якби вікно могло відбивати спеку в кімнату, якщо ми цього потребуємо, чи віддзеркалювати її ще до того, як вона потрапляє всередину?
Один з матеріалів, що може це робити - дивовижний матеріал, вуглець, що змінює свою форму, в цій неймовірно красивій реакції, де графіт піддається дії пари, й коли оброблений парою вуглець конденсується - конденсуючись він набуває іншої форми: згорнутим на сітку.
Але цей сітчатий вуглець що називається вуглецевою нанотрубкою є в сотню тисяч разів меншим за ширину вашої волосини.
Він в тисячу разів сильніший провідник, за мідь.
Як це можливо?
Одна з особливостей роботи на нано-рівні це те, що речі виглядають та поводяться дуже відмінно.
Ви уявляєте вуглець чорним.
Карбон в нано-розмірах, направду - прозорий. та гнучкий.
І коли він в цій формі, поєднуючи його з полімером та приєднуючи до вашого вікна - коли він в своєму забарвленому стані - він відбиватиме спеку та світло, а коли він в безбарвному стані
Щоб змінити його стан, між іншим потрібен двовольтовий пульс тривалістю в мілісекунду.
Й відколи ви змінили його стан - він лишається таким, доки ви не зміните його стан знову.
Коли ми працювали над цим неймовірним відкриттям в Університеті Флориди - нас попросили спуститися коридором, щоб навідати іншого вченого, що працював над доволі дивовижною річчю.
Уявіть, якби ми не мали покладатись на штучне освітлення, щоб поратись вночі.
Нам треба бачити вночі, вірно?
Це дозволяє вам бачити вночі.
Це наноматеріал, два наноматеріали, детектор та тепловізор.
Сукупна їх ширина в 600 разів менша за десяткове число.
Й він сприймає все інфрачервоне випромінювання, доступне вночі, конвертуючи його на електрон на відрізок двох малих фільмів, що дозволяє вам програти зображення що ви можете побачити крізь матеріал.
Я продемонструю ТЕДівцям, вперше цей винахід в дії.
Спершу я покажу вам прозорість.
Прозорість є ключем.
Це фільм, крізь який ви можете дивитись.
А потім я вимкну світло.
Й ви зможете побачити неймовірну чіткість маленького фільму.
Коли ми працювали над цим - нас осінило: воно бере інфрачервоне випромінення, довжини хвиль, та конвертує їх на електрони.
Що, коли ми поєднаємо це з цим?
Раптово ви перетворили енергію на електрон на пластичній поверхні що ви можете приліпити на своє вікно.
Але, через те, що воно гнучке - воно може бути на будь-якій поверхні.
Електростанція прийдешнього - це жодної електростанції.
Ми говорили про видобуток та використання.
Ми хочемо поговорити про накопичення енергії, й нажаль найліпше, що ми мали - було щось винайдене у Франції, 150 років тому, свинцево-кислотна батарея.
З точки зору доларів на накопичене, це просто найкраще.
Знаючи, що ми не вмикатимемо по півсотні таких в наших підвалах, щоб накопичити енергію - ми поїхали до групи Техаського Університету в Далласі й дали їм цю діаграму.
Й це був, власне, обід. ззовні Даласького/Форт Ворського аеропорту.
Ми сказали: - "Чи могли б ви збудувати це?"
Й ті вчені, замість посміятися з нас, сказали: - "Так."
Й вони збудували іБокс ІБокс тестуе нові наноматеріали що мають розміщувати електрон ззовні, утримуючи його, доки він вам потрібен, й потім - мати змогу вивільнити його, й передати далі.
Змога це робити значить, що я можу генерувати енергію, чисто, ефективно та дешево просто там, де я знаходжуся.
Це моя енергія.
Й коли я не потребую її, я можу конвертувати її, назад до вікна, перетворивши на енергію, світло, й випромінити її по прямій - до вашої будівлі.
Й для цього мені не потрібна електрична мережа між нами.
Мережа майбутнього - це жодної мережі, й енергія - енергія чистої ефективності, одного дня буде безкоштовною.
Якщо ви зробите це - у вас лишається останній шматок пазлу, що є водою.
Кожен з нас, щодня, потребує лише вісім склянок цього, тому що ми - люди.
Коли в нас не лишиться води, як є зараз в певних частинх світу, й скоро буде в решті світу, - ми будемо змушені брати воду з морів, й це вимагатиме побудови опріснюючих установ.
19 трильйонів доларів - сума, яку ми муситимемо витратити на це.
Це також вимагатиме жахливих об'ємів енергії.
Фактично, це вимагатиме подвоєного обсягу світових запасів нафти, щоб задіяти помпи й виробляти воду.
Ми просто не подужаємо цього.
Але в світі, де енергію вивільнено, й вона є передаваною - легко й дешево ми зможемо взяти будь-яку воду де б ми не були - й перетворити її на воду, що нам потрібна.
Я щасливий працювати з неймовірно видатними та людяними вченими, не добрішими, за багатьох людей в світі але з магічним баченням світу.
Я втішений спостерігати ці відкриття, що виходять з лабораторії просто в наш світ.
Для мене минуло багато часу.
18 років тому, я побачив фотографію в газеті.
Вона відзнята Кевіном Картером, що поїхав до Судану документуючи їхній голод.
Я ношу цю фотографію з собою щодня відтоді.
Це фото маленької дівчинки, що помирає від спраги.
За будь-якими стандартами це не вірно.
Це просто не вірно.
Ми можемо краще за це.
Ми мусимо краще за це.
Й щораз, коли я натрапляю на когось, хто каже
"Знаєш що, ти працюєш над чимсь надто складним.
Це ніколи не справдиться.
Ти навіть не маєш вдосталь грошей.
Не маєш достатньо часу.
Є щось значно цікавіше там, за рогом".
Я відказую: "Спробуй сказати це їй".
Це те, що я кажу подумки.
І просто кажу
"дякую", і йду до наступного.
Ось чому ми маємо вирішити наші проблеми, і я знаю відповідь, як то як спромогтися одержати повний контроль над будівельною цеглиною природи, матеріалом життя: простим електроном.
Дякую.
Оплески.
В попередньому відео ми дізналися про класс зірок, які називаються змінні цефеїди.
Це зірки-надгіганти. Цефеїда в 30 разів яскравіша за Сонце, її маса в 20 разів більша за масу Сонця.
Такі зірки дуже цікаві, бо, по-перше, вони настільки великі і яскраві, що ми їх можемо бачити, не зважаючи на те, що вони дуже далеко.
А ще цікавішим є те, що вони змінні, вони пульсують.
Їх пульсація пов'язана із яскравістю їхного світла. Якщо ви бачите змінну цефеїду у віддаленій галактиці, то можна дізнатися її реальну освітленість.
Адже ми бачимо періоди її пульсації.
Отже, якщо ви знаєте її реальну світність, очевидну освітленість, ви знаєте, наскільки вона затемнюється.
І чим більне вона затемнюється, тим далі від нас вона знаходиться.
Ось чим вони цікаві.
У цьому відео я хочу спробувати пояснити, чому ці зірки змінні і чому вони пульсують.
Щоб це зробити, нам треба згадати про властивості первинно іонізованого та двічі іонізованого гелію.
Отже, гелій.
Нейтральний гелій.
Давайте я його намалюю.
Нейтральний гелій має два протони.
Він має два протони, два нейтрони і два електрони.
Звісно, я не дотримуюсь масштабу.
Отже, ось це нейтральний гелій.
При первинній іонізації гелію один із електронів вибивається.
Такий тип іонізації зустрічається в зірках.
Велика кількість теплоти спрощує цей процес.
Первинно іонізований гелій виглядає ось так.
Він має те ж саме ядро, два протони, два нейтрони, один з електронів вибили, а отже тут залишився ще один.
І тут маємо сумарний позитивний заряд.
Ось цей (давайте я візьму інший колір) гелій має сумарний заряд.
Ми можемо записати "1+", але якщо ми запишемо "+", то це буде означати позитивний заряд одного.
Так само утворюється двічі іонізований гелій, якщо температура середовища досить висока.
При вторинній іонізації гелію обидва електрони вибиваються.
Залишається лише ядро гелію.
Ось так. Оце двічі іонізований гелій.
Як я вже говорив, для того, щоб це сталося, потрібне гарячіше середовище.
Щоб вибити обидва електрони, потрібне гарячіше середовище.
Ці електрони дуже складно вибити.
Дуже складно вибити електрон із вже позитивного елемента.
Потрібен дуже високий тиск і температура.
Ось тут холодніше.
Звісно, все відносно, коли ми говоримо про процеси всередині зірок.
Коли ми говоримо про більш гарячу і більш холодну частини зірки, холодна частина все одно дуже гаряча у порівнянні з нашими звичними стандартами.
Двічі іонізований гелій менш прозорий.
Тобто, він пропускає менше світла. Власне, він поглинає світло.
Він менш прозорий, він поглинає світло.
Інакше кажучи, він поглинає ту енергію світла, яка зробить його іще гарячішим.
Тут є про що подумати.
Первинно іонізований гелій більш прозорий.
Світло може проходити крізь нього, тому він не настільки нагрівається фотонами, які проходять біля нього або крізь нього.
Він пропускає їх.
Отже, фотони розігрівають іон.
Тепер розглянемо, як це стосується пульсації змінних цефеїд.
Припускаючи, що змінні цефеїди мають достаньо велику кількість іонів, ми можемо уявити, що коли змінна цефеїда затемнюється... (давайте я намалюю затемнену змінну цефеїду, я візьму темніший колір).
Оце затемнена цефеїда.
Тут вона затемненна. І тут ми маємо велику кількість двічі іонізованого гелію. Маємо велику кількість двічі іонізованого гелію в зірці або, принаймні, на зовнішній поверхні зірки.
Двічі іонізований гелій.
Він погано пропускає світло.
Ось це затемнений період пульсації змінної цефеїди.
Через те, що цей двічі іонізований гелій непрозорий, він поглинає світло і нагрівається. Він нагрівається.
Його нагрівання змушує зірку розширюватися.
Через нагрівання гелію, вона отримає більше енергії і буде розширюватися.
Зірка буде розширюватися.
Отже, що ж станеться в результаті нагрівання двічі іонізованого гелію?
Чим далі від ядра зірки, тим холоднішим стає гелій.
А зірка розширюється тому, що гелій нагрівається.
Через те що вона розширюється, зовнішні шари зірки стають холоднішими.
Якщо вони стають холоднішими, вторинна іонізація гелію стає неможливою.
Кожен атом гелію тепер може отримати електрон з плазми, тобто стати первинно іонізованим гелієм.
Отже, тепер маємо первинно іонізований гелій.
Маємо первинно іонізований гелій.
І тепер зірка стане прозорішою. Більше світла зможе пройти крізь неї.
Отже, тепер це яскравий період пульсації.
Зірка стає яскравішою, тому що пропускає більше світла.
Але що ж трапляється далі?
Через те, що світло більше не поглинається гелієм, на відміну від двічі іоназованого гелія, гелій пропускає більше світла, він більше не нагрівається до такої високої температури і відповідно не має кінетичної енергії, щоб рухатися назовні.
Таким чином, він повертається назад у зірку. Гелій охолоджується і повертається назад.
Що ж відбувається, коли він повертається?
Коли він повертається назад, коли атоми гелію наближаються до центру зірки, до ядра зірки, вони знову розігріваються, адже тепер вони знаходяться ближче до ядра.
І коли вони розігріваються, вони стають двічі іонізованими.
Ми знову маємо двічі іонізований гелій.
Цикл повторюється: тепер гелій непрозорий, він поглинає більше енергії, це дає йому більше кінетичної енергії для розширення.
Коли він розширюється, то знову охолоджується, стає прозорим і яскравим.
Це найкраща сучасна теорія, чому змінні цефеїди пульсують.
Відбувається взаємодія двічі іонізованого та первинно іонізованого гелію в зовнішніх шарах зірки.
Привіт! Я-Джон Грін!
Це інтенсивний курс зі світової історії. Сьогодні ми будемо вести розмову, яка нас дещо спантеличить. Це тому, що ми поговоримо про революцію та незалежність Латинської Америки.
А спантеличує це тому, що, по-перше, Латинська Америка є великою за розміром, по-друге, дуже різноманітною, по-третє, Наполеон усе ускладнює, по-четверте, як ми уже бачили в минулому, інколи революції перетворюються на дещо не революційне.
Наприклад, Нью Інгрланд Революшен, які замість того щоб формувати кращий уряд завжди пасують м'яча один одному як усі гравці сокеру.
(бадьора рок музика)
До незалежності латино-американське суспільство характеризувалося трьома інституціями, які здійснювали контроль над населенням.
В першу чергу, то була іспанська корона, або якби ви були бразильцем, то це була б португальська корона.
Іспанці вважали, що заняттям колоній було виробництво прибутку у формі 20% податку на все.
Це називалося "королівською п'ятіркою".
Урядова адміністрація поширювала свої повноваження на все і була відносно ефективною тому що вона повинна була збирати "королівську п'ятірку".
Потім була католицька церква.
Церква мала навіть більший вплив за королівських уповноважених над щоденним життям людей.
Церква навіть контролювала час.
Церковні дзвони пробивали години та ввели семиденний робочий день, так щоб люди йшли до церкви у неділю.
Нарешті, патріархат.
У Латинській Америці, як і в інших частинах світу, чоловіки мали повний контроль над жінками, будь-який непослух та шлюбна невірність суворо каралися.
Тобто, коли це стосувалося жінок.
Чоловіки могли робити що завгодно.
Особливо стосовно прав на власність. Незаконнонароджені діти також мали право на спадок батька, це було придумано для того, щоб зберегти правильність та чистоту.
Для того, щоб зрозуміти як патріархат сформував життя Латинської Америки можна поглянути на Хуану Інес де ла Крус, чиє ім'я я навіть скоротив.
Чудо-дитя. що розмовляло 5 мовами вже до 16 років. Де ла Круз хотіла замаскуватися під хлопчика, та щоб мати можливість відвідувати університет, але їй це заборонили.
Все ж, вона писала вистави та вірші, вивчала математику та природничі науки, і була однією з найосвіченіших людей 17-го сторіччя. Її часто критикували і врешті примусили покинути свою роботу і продати 4 тисячі її книжок.
Це-ганьба, тому що вона мала великий розум, одного разу вона написала, що Арістостель не написав би більше, якби вмів куховарити.
Та ще пару речей.
По-перше, Латинська Америка внесла у світ транскультурність та культурне змішування.
Виникла нова та відмінна від інших латино-американська культура, в першу чергу через поєднання білих з Іспанії, яких називали півострівними, а в другу, білих, народжених у Америці, яких називали креольцями, в третю, корінне населення, в четверту- рабів.
Таке поєднання культур є найбільш очевидним, якщо поглянути на вплив корінного та африканського населення на християнство.
Гваделупська Діва Марія, наприклад, все ще називалася Тонаціною- місцевою богинею землі у індіанців, а змішування крові з мексиканській іконографії нагадує ритуали крові у ацтеків.
Транскультурність поширювалася по життю Латинської Америки від їжі до мирської музики та моди.
В деякій мірі пов'язані, Латинська-Америка мала поєднання радикального різноманіття та жорсткої соціальної ієрархії.
Було 4 радикальні категорії: білі, чорні, метиси- поєднання білих та американських індіанців, також мулати - поєднання білих та чорних.
Ми намагаємося більше не використовувати те слово, тому що воно є образливим, але саме таке слово вони використовували.
Починаючи з 16-го сторіччя, Латинська Америка мала велике різноманіття міжрасової поєднаності людей, де були постійні спроби класифікувати їх та поділити на касти.
Ви можете бачити на деяких кастових малюнках, де у дивний спосіб зображалися можливі расові комбінації, але приналежність до раси не була настільки важливою, оскільки, траплялися факти, що успішні люди нижчих расових каст могли стати "законно білими" через надання їм "грасіас аль сакар"
До 1800 року на початку латино- американських рухів за незалежність, грубо кажучи, чверть людей була змішаної раси.
Ну все, час на революцію.
Як нам її організувати, Стене?
Давайте почнемо з найбільшої успішної країни Латинської Америки, яка визначається якістю футбольної команди.
Отже, Бразилія, на нас би образилися тисячі аргентинців, очевидно відрізняється від інших, тому, що нею керували не іспанці, а португальці.
Як багато революцій у Латинській Америці, вона була досить консервативною.
Креольці хотіли отримати привілегії, одночасно отримати незалежність від пенінсулярів, також як і більшість американських революцій, що супроводжувались Наполеоном.
Жахливий Наполеоне - ти повсюди.
Він що позаду мене, чи не так?
(крик)
Коли Наполеон заволодів Португалією у 1807 році, уся королівська сім'я Португалії та придворні втікли до Бразилії.
Виявилося, що Бразилію вони любили.
Кінг Ждоджо любив Бразилію дуже сильно.
Це не на нашу тему, але невже ви думаєте, що JWoww назвала себе в честь короля Жуана?
Чи має вона ту саму історичну цінність?
Я думаю має.
Життя король Жуана у Ріо було чудовим навіть після того як Наполеон отримав поразку під Ватерлоу, що він залишився у Бразилії.
Після того, у 1820 португальці у Португалії сказали:
"Ей, а може вам повернутися, і, знаєте, покерувати нами чи що, королю Португалії?".
У 1821 році він неохоче повернувся до Лісабону, залишивши свого сина Принца Педро замість себе.
Тим часом, бразильські креольці вирішили, і самоорганізувались навколо ідеї того, що вони культурно відрізняються від португальців, що врешті-решт переросло у бразильську партію.
Стене, ну, не такої ж партії, перестань.
Так, ось такої.
Партія Бразилії лобіювала ідею незалежності.
Після того, у 1822 році вони умовили принца Педро старої та нудної Португалії, що він має стати принцем Педро сексуальної, великої Бразилії.
І Педро оголосив її незалежною, конституційною монархією з собою - королем на чолі.
В результаті, Бразилія отримала незалежність без кровопролиття та зберегла соціальну ієрархію з плантаторами на чолі, що пояснює чому Бразилія була останньою у світі країною, яка відмінила рабство не повною мірою його забороняючи аж до 1888 року.
Навіть коли Наполеон не страшив португальську монархію, він таки вносив лепту безладу у Латинську Америку.
Давайте підемо до Хмаринки Думок.
Латино-американський рух за незалежність розпочався не з Бразилії, але з Мексики, коли Наполеон посадив свого брата на іспанський трон у 1808 році.
Наполеон хотів встановити ліберальні принципи французської революції, що розлютило правлячу еліту пенінсулярів, там, де це називалося Новою Іспанією.
Вони були аристократами і просто хотіли повернутися до старого доброго божого права на монарший трон з сильною церквою.
Мексиканські креольці, шукаючи як розширити свою власну владу за кошти пенінсулярів, побачили тут для себе можливість.
Вони підтвердили свою лояльність до нового короля, який був французом, навіть якщо він був королем Іспанії.
Я ж казав, що тут все складно.
Тоді почався масовий бунт селян, на чолі якого був ренегатський священник Падре Хідальго, якого підтримували креольці тому що він був проти пенінсулярів, навіть якщо вони, власне, не підтримували Іспанію.
Далі все ускладнилося тим, що селяни-метиси, яких вів за собою Хідальго, креольці та пенінсуляри діяли та виглядали приблизно однаково.
Вони були білими та владними, тому селяни часто атакували креольців, які технічно були на їхньому боці у намаганні скинути правлячих пенінсулярів.
Незважаючи на те, що це підтримували десятки тисяч людей, перший селянський бунт був провальним, а от з другим - селяни вибухнули, і на чолі стояв уже інший священник- Морелос, який був більш революціоним.
У 1813 він оголосив про незалежність, а бунт тривав до його смерті у 1815.
Так як він був метисом, він не отримав багато підтримки від креольців. Тому революційний запал у Мексики почав спадати. Спадав він до 1820, коли Іспанія, яка була тепер під правлінням іспанців, радше ніж французського короля мала справжню ліберальну революцію, з новою конституцією, яка обмежувала права церкви.
Дякую, Хмаринко Думок.
Внаслідок іспанського ліберального руху, мексиканські еліти, які попередньо підтримували Іспанію, змінили бік і тепер мали спільні ідеї з креольцями. Вони хотіли хоч якось утримати свої привілеї.
У пошуках незалежності разом справи йшли на краще.
Креольський генерал Ітурбіде та повстанець- метис коммандор Гуереро об'єднали зусилля та виграли незалежність.
Більшість пенінсулярів повернулася до Іспанії.
Ітурбіде, той що біліший з двох генералів, став королем Мексики у 1822 році.
Пам'ятайте, це була важлива революція проти репрезентаційних урядів, але не все було гладенько, і на протязі року його скинули воєнні і було оголошено республіку.
Популярний суверенітет був дещо переможний, але без багатьох переваг для селян, які, власне, і зробили цю незалежність можливою.
Такий альянс між консервативною землевласницькою елітою та армією, особливо із закликами до реформи землі та економічного правосуддя трапилось знову і знову по Латинській Америці на протязі півтора століття, але перед тим як ми перейдемо до висновків, давайте обговоримо останню революцію.
Венесуела мала кадровий склад з гарно тренованих креольських революціонерів, які до 1811 року сформували революційну хунту, яка захопила владу у Каракасі та створила республіку.
Проте Венесуела стала домом для расово-змішаних ковбоїв, яких називали лян'єрос, які підтримували короля.
Вони тримали революціонерів Каракасу від поширення їхньої влади всередину країни, і ось тут на сцену зійшов Сімон Болівар- ель лібертадор.
Болівар усвідомлював, що єдиним шляхом побороти різний поділ на класи, як наприклад, між каракськими креольцями та лян'єрос був заклик до спільності як південно-амерканців.
Врешті-решт, одиною річчю, яку південно-американці мали спільну- це те що вони були народжені у Південній Америці, а не Іспанії.
Після того, частково демонструючи тягощі, що включали в себе перехід затоплених рівнин та ще й без сну,
Болівар переконав лян'єрос перестати боротися за Іспанію, натомість боротися проти неї.
Він швидко захопив віце- королівську столицію Боготу, а до 1822 року його сили захопили Каракас та Кіто.
Чекайте, чекайте, я буду атакований аргентинцями, які дійсно засмучені через те, що я сказав про дійсно хорошу футбольну команду, то я б хотів тут дещо прояснити.
Аргентинський генерал Хосе де Сан Мартін відіграв життєво важливу роль у боротьбі з іспанцями.
Він проводив експедиції проти іспанців у Чилі, а також дуже важливу у Лімі.
У грудні 1824 року в битві при Аякучо захопили нарешті останнього іспанського віце-короля і вся Латинська Америка була вільна від Іспанії.
Ой, а чи не час для відкритого листа?
Це крісло, Стене, але не те саме крісло.
(грає арфа)
Відкритий лист до Сімона Болівара, але спершу давайте подивимося, що сьогодні у секретному відділенні.
Ой, Лян'єро.
Цікаво, чи рухатиметься він коли я його заведу?
Контекст- це все.
Рухається. (шум)
Агов, ковбою.
Шановний Сімоне Болівар, по-перше, у тебе фантастичні бакенбарди.
Ти як наче красунчик Мартін Ван Бюрен.
Ти- людина багатьох здобутків, але такі здобутки гарно винагороджувалися. твоїм ім'ям названо країну.
Не зазначаючи про різні валюти, але з моєю метою, найголовнішим твоїм здобутком, була твоя смерть.
Ти може цього не знаєш, Сімоне Боліваре, але коли я не вчитель світової історії, що сидить біля штучного каміну, я письменник і твої останні слова:
"Та грець йому, як же мені вибратися з цього лабіринту" що супроводжують мій перший роман "Шукаючи Аляску" за вийнятком того, що це не є твоїми останніми словами.
Твої останні слова, мабуть, були: "Хосе, принеси багаж", але я вирішив використати твою романтичність та неточність твоєї останньої фрази.
Це називається артистичним вільнодумством.
Поклади це у свій багаж.
У любому випадку, фантастичне життя.
Я б хотів, щоб ти востаннє сказав щось краще.
Найкращі побажання, Джон Грін.
До 1825 року майже уся західна півкуля, за деякими виключеннями на Карибах була вільна від європейськго володіння.
Ну, добре, а також Канади.
Я просто жартую, канадійці.
З вас так легко кепкувати тому що ви такі приємні, а ще тому що я з вас знущаюся, а ви:
"Ой, дякую вам за те, що помітив наше існування".
Та немає за що.
В любому випадку, досить визначним є те, що більшість території була під іспанським або португальським правлінням на протязі приблизно 300 років.
Найбільш революційною річчю є те, що ці рухи за незалежність виплекали ідею так званого популярного суверенітету у Новому світі.
Ніколи більше Латинська Америка не буде під постійним контролем європейської влади та відносно швидкий поділ Латинської Америки на окремі держави, незважаючи на пан-південно- американську мрію Болівара, продемонстрував як швидко люди у цих регіонах виробили відчуття власної нації, відмінної від Європи та один одного.
Цей поділ на держави-нації служить образом того, що могло статися з Європою у середині 19-го сторіччя, і в цьому сенсі
Латинська Америка є лідером у історії світу 19 століття, а латино-американська історія розпочинає іншу ключову тему у сучасному світі- багатокультурність.
Усе це робить Латинську Америку дуже сучасною. Хоча, в деякому розумінні її незалежність не була страшенно революційною.
По-перше, в той час коли пенінсуляри пішли, залишилась жорстка соціальна ієрархія з заможними креольцями на чолі.
По-друге, тоді як революції у обох Франції та Америці послабила владу церкви, у Латинській Америці католицка церква залишалася дуже могутньою у щоденному життя людей.
Також залишилась патріархальність.
Хоча, було багато жінок, які взяли зброю в руки у боротьбі за незалежність, включно з Жуаною Ажурдуй, яка повела за собою кавалерію проти іспанських сил у Болівії, патріархат залишався сильним у Латинській Америці.
Феміністичні ідеї на кшталт ідей Мері Волстонкрафт не поширювалися.
Жінкам заборонялося мати право голосу на національних виборах у Мексиці аж до 1953 року, а Перу не розширювало права жінок аж до 1955.
А ще, революційні війни у Латинській Америці були тривалими та кривавими.
У війні за незалежність Мексики померло 425.000 людей і вони не завжди приводили до стабільності.
У Венесуелі, наприклад, війна тривала на протязі 19 сторіччя, що призвело до мільйонів смертей.
Важливо зазначити, що боротьба за свободу не завжди мала результатом свободу.
Останні два століття у Латинська Америка побачила багато воєнних диктаторів, які захищали приватну власність на кошти егалітарного управління.
Свобода, незалежність та автономія є складними термінами, які означали різні речі для різних людей у різний час. так само як і слово "революційний".
Те що я хочу зробити в цьому відео це подумати про походження алгебри походження алгебри.
І слова, особливо асоціація з ідеями, яке алгебра зараз представляє.
Походить з цієї книги або насправді це сторінка книги прямо там.
"The Compendious book on Calculation by Completion and Balancing."
І вона була написана перським математиком котрий жив в,в Бангкозі...
Я думаю це було в XIII або IX столітті насправді я думаю, що це було 820 р. від Р.Х. коли він писав цю книгу, нашої ери.
І алгебра є арабським словом яке фактично є назвою який він дав до книги який є арабською назвою.
"Алгебра означає відновлення або завершення" відновлення...відновлення або завершення...завершення
І із цим він зробим в своїй книзі асоціацію в дуже конкретній операції, дійсно беручи щось з однієї сторони рівняння до іншої сторони рівняння.
Але ми дійсно можемо побачити це безпосиредньо тут. Я не знаю арабської мови але я насправді знаю декілька мов, які, здається, запозичиними трохи з арабської або можливо походять з інших навколо світу.
Але це говорить аль-кітаб(людина - писання) і я достататньо урду або хінді для того щоб розуміти хороші індійські фільми.
Але аль-кітаб "Кітаб" означає "книга" Тому ця частина є "книгою".
Я думаю що аль-мухтасар означає "стислий" тому що я не знаю точного слова для стислий і це здається так.
Фі Хісаб, "Хісаб "означає" розрахунок "на хінді або урду, тому це є розрахунок.
Аль-Габр це корінь. від якого свй початок взяла алгебра.
Конкретно тут в такому контексті воно зявилось вперше.
Ви можете переглянути, що, як завершення ... завершення а потім Ва ...
Аль-Мукабали по суті це означає "балансування" завершення і балансування.
Тому ,якщо ми хочимо це перекласти і я знаю, що це не відео з перекладу арабської мови. але книга...книга
Я думаю, це означає 'стиснений за розрахунком на завершення і балансування' є грубий переклад.
Але що є джерелом слова "алгебра".
І це є дуже дуже дуже важлива книга.
Не тільки тому що в ній вперше використали слово "алгебра". Але багато людей які перегляди цю книгу вперше вважали що "алгебра" бере багато її сучасних ідей , ідей балансування рівняння, саме абстрактну проблему, не намагається зробити проблеми разовими тут і там.
Але Аль-Хорезмі не був першим.
І тільки, щоб отримати уявлення про те, де все це відбувається, він проживав в Багдаді. і ця частина світу відігравала важливу роль в історії алгебри.
Жив б Багдаді в XII або IX столітті н. е.
Тому я намалює графік тут, тому ми можем уявити собі це наочно.
Це є наш графік. Незалежно від того чи те є віроючою особою чи ні більшість наших сучасних дат спираються на даті народження Христа.
Саме в цей момент, тут.
Намалюємо хрест в цьому місці щоб відзначити цей момент в нашій історії. Якщо ми не є релігійними говорими "наша ера" "до нашої ери" : Якщо ми є віруючими, кажемо н.е. що означає "від народження Христового"
"Anno Domini". "від народження Христового" а в релігійному контексті замість "до нашої ери", ми говорими "до народження Христа" до н.е. так чи інакше це є 1 000 років нашої ери. Це є 2 000 років нашої ери. І очевидно,ми знаходимся принаймі, коли я роблю це відео.
Перші сліди того,що було колись і дійсно те що ми знайшли. Я впевнений як би ми займались розкопками більше, ми б могли знайти інші докази інших цивілізацій та різних людей, які також зустрічали на своєму шляху різні ідеї повязаня з алгеброю. Але перші свідчення про людей які дійсно займалися ідеями ,що лежать в основі сучасної алгебри, бере початок в стародавній Вавілонії, приблизно 2 000 років до н.е. перед Христом.
Приблизно в тій точці де розрахунки, записані на кам'яних таблицях що свідчить про те,що автори цих таблиць займалися якимись ідеями повязаними з сучасною алгеброю.
Вони не вживали тих самих символів Вони не використовували тих самих способів предсавлення чисел. Але тим ,що вони займалися і була алгебра і це все відбувалося в тій ж частині світу.
Вавилон знаходиться тут...тут. Вавилон зберіг фрагменти традиції і знання шумерів. Цілий регіон мав назву Месопотамія. -з грецької "між двома річками"-
А тепер швидко рухаємяс вперед у часі і я впевнений що історики не знають всіх обставин при яких люди використовують алгебру.
Але великий вклад в розвиток алгебри зявився тут,в Вавилоні, 2 000 років до н.е. І зараз якщо ми швидко пересунимся приблизно до 200-300 нашої ери, то ми будем тута, де зустрінемо одного грека, який жив в Александрії
Грек знаходиться тут, але жив він в Александрії яка в той час була частиною Римської Імперії.
Александрія знаходиться тут. Цей грек мав імя
Діофанатабо Діафоанат точно не знаю.
Діо...Діофанатус.
Ми можемо сперечатися чи ним був Діофант чи Аль-Хуваріжмі, який перший впроваджує методи розвязання рівняннь на основі балансування двох сторін рівнянь і говорить про математику на початковому рівні в той час як Діофант сфокусувався на практичних проблемах. Обидва з них порівняли те,що розуміли вавилонці, Хоча коже з них зробив свій власний вклад.
Вони зробили свій власний,унікальний вклад того,що ми сьогодні називаєм "алгебра". Але багато,особливо,західних істориків вважають Діофанта батьком алгебри. Хоча інші вважають,що
Тепер пересунимось приблизно до 600 н.е. Тепер пересунимось приблизно до 600 н.е. Іньшим відомим математиком в історій алгебри був Брахмагупта з Індії.
Брахмагупта...з Індії.
Так .... на жаль, я не знаю, в якій частині Індії він жив.Повинен пошукати.
Я сподіваюся, що це було більш-менш ... більш-менш в тій частині світу. І він також зробив істтотний вклад.
Наступним є Аль-Хуваріжмі який жив в той час,тут. Аль-Хуваріжмі є чоловіком який асоціюється у нас із назвою "алгебра" яке походить з арабського слова "відновлення".
Дехто вважає,що йому не належить титул батька алгебри але дехто його ним вважає. Він є одним із батьків алгебри оскільки був першим хто почав думати про Алгебру в абстрактному розумінні, позбавлений ​​деяких конкретних проблем, і способів, він думав, як сучасні математики аналізуючі подібні проблеми.
Отже, у мене є трьохвимірне геометричне тіло. Я би хотів уявити, яка фігура вийде, якщо зробити вертикальний переріз.
Просто, щоб ми згадали, чи щоб зрозуміли, чим є вертикальний переріз, уявіть, що це зроблено з желе чи з чогось м'якого.
Проте це все ще трьохвимірне геометричне тіло.
І я ніби роблю переріз - нехай він буде ось тут.
Припустімо, у мене є великий гострий металевий інструмент - нехай він виглядає так.
Отже, ми маємо цей великий гострий металевий інструмент.
Я намалюю його трохи чіткіше.
Отже, ми маємо цей великий гострий металевий інструмент, яким я збираюся розрізати ось тут.
Це той інструмент, яким я збираюся робити переріз.
Я збираюся опустити його вниз. Це і є вертикальний переріз, про який ми говоримо.
Це та річ, якою я збираюся робити переріз.
Давайте я зроблю її достатньо великою, щоб вона вміщувала фігуру, яка в нас вийде.
Отже, ця річ ось тут, прямо попереду.
Я збираюся розрізрати - буду опускати прямо вниз і різати крізь желе, чи як ви його хочете назвати, цю прямокутну піраміду з желе.
І якої форми буде перетин між желе і цією річчю, якою я ріжу?
Зараз я раджу вам зупинити це відео і подумати, якою буде ця фігура.
Ця фігура буде двохмірною (знаходитеметься на площині) Оскільки ця фіолетова поверхня - двохвимірна - ви можете бачити її як частину площини.
Там, де є цей перетин, коли ви розрізаєте цю прямокутну піраміду, і буде фігурою, яка нам потрібна.
Я б радив вам зупинити відео і подумати над цим чи самостійно це осягнути.
Отже, давайте подумаємо. Давайте я намалюю прямокутну піраміду знову. Це така ж сама.
Давайте подивимося, як вона виглядатиме, коли я зроблю цей переріз, коли я опущу донизу цю річ.
Ось це - де я роблю переріз. Я розрізаю ось тут. І ось воно виходить до низу.
Воно розріже цю сторону десь так розріже десь так.
І воно опуститься внизу десь так.
Давайте я накреслю цю річ повністю. Коли я розріжу це до низу, воно матиме такий вигляд.
Це вертикальний переріз. Я опущу цю штуку.
Тепер перетин між річчю, якою я перерізав і цією пірамідою, матиме ось таку форму.
Угорі вона розрізала ось тут. Униз вона опускається ось тут.
І вздовж цієї сторони воно розріже ось тут. і вздовж цієї сторони, воно розріже ось тут.
Отже, яка вийде фігура у двох вимірах (на площині) у результаті перетину між розрізувачем і желе?
Отже, вийде ось це. Це схоже на трапецію.
Я виділю це іншим кольором. (Я зловживаю кольорами.)
Воно має вигляд трапеції. Отже, вийшла така фігура.
Переклад на українську:
Скажімо, я ось тут.
Я розвину два сценарії.
Спостерігач знаходиться тут, це я.
Можливо, буде навіть краще, якщо я намалюю око.
Бо ми спостерігатимемо за світлом.
Тож я намалюю око.
Це я у першому сценарії, а це - моє око.
А це - моє око у другому сценарії.
Тож (я намалюю) в обох сценаріях ми маємо об'єкт.
У нас буде якесь джерело світла.
Проте у першому сценарії джерело світла (відносно мене) не буде рухатися, а в другому сценарії джерело світла (просто задля дискусії, просто так) буде рухатися з половиною швидкості світла.
З неймовірною швидкістю, але припустімо, що це так.
Тож воно має швидкість половини швидкості світла.
Віддаляється від мене з такою швидкістю.
Від мене, тобто спостерігача.
Уявімо, що станеться далі.
І вони почнуть випромінюювати його одночасно.
А коли вони почнуть це, вони обоє будуть на однаковій відстані від мого ока.
Різниця лиш в тому, що це джерело нерухоме відносно мене, а це віддаляється від мене з половиною швидкості світла.
Скажімо, через деякий час світлова хвиля від цього джерела досягне мого ока.
Вона виглядатиме якось так, я зроблю все можливе, щоб зобразити її.
Я проведу кілька хвиль тут - півхвилі тут - повну хвилю тут - тут ще половину - повну - половину - повну - половину - а потім повну хвилю.
А тепер спробую намалювати її.
Тож це виглядатиме так: хвиля-хвиля-хвиля (це не так легко), і в результаті у вас щось на кшталт цього, справжня форма хвилі.
Ця хвиля лише досягає мого ока, потім, у той час як коливання хвилі проходять через моє око, воно сприймає певну частоту хвилі і сприймає її як певний колір, припустивши, що ми у видимій частині електромагнітного спектру.
Поміркуймо, що трапиться з цим джерелом.
По-перше, передня частина цієї хвилі досягне мого ока у той самий момент.
Одним з чудес руху світла (особливо у вакуумі) є те, що насправді не має значення, що джерело віддаляється від мене з половиною швидкості світла.
Саме світло все ще рухатиметься до мене зі швидкістю світла.
Це абсолют, і неважливо, що джерело віддаляється від мене зі швидкістю 0,9 швидкості світла.
Світло все ще рухатиметься до мене зі швидкістю світла.
Тут не варто покладатися на інтуїцію, адже ми звикли до того, що якщо я віддаляюся від тебе зі швидкістю половини швидкості кулі і стріляю, то куля рухатиметься назустріч тобі з половиною своєї нормальної швидкості відносно свого сталого стану.
Зі світлом все по-іншому. Як виглядатиме при цьому світлова хвиля?
На той час, коли світло дійде сюди - власне, я перемалюю це... перемалюю це око...
Тож на той час, коли світло досягне мого ока, джерело подолає половину цієї відстані.
Як світло подолало цю відстань за певний проміжок часу, то джерело за цей же час подолає половину цієї відстані.
Тож на момент, коли світло досягне мого ока, джерело пройде половину цієї відстані.
Тобто пройде приблизно до цієї точки.
Але вони почали випромінювати світло одночасно.
Тож той найперший фотон (якщо розглядати світло як частку) досягне мого ока у той же момент, що і перший фотон, випромінений з цього джерела.
Тож світлова хвиля розтягнеться.
У нас буде - одна, дві, три, чотири повні довжини, але тепер вони розтягнуться.
Погляньмо, чи зможу я провести чотири довжини хвилі.
Поділю кожну з них навпіл, тобто кожна з них буде повною довжиною, а посередині будуть напівдовжини.
Отже, ціла крива виглядатиме ось так...
Я докладу всіх зусиль... це найважча частина - малювати розтягнуту криву хвилі.
Готово, вона виглядатиме ось так.
Тож коли вона досягне мого ока, воно сприйме її як довшу хвилю.
Хоча з точки зору кожного з цих об'єктів, якщо рухатися з кожним з них, частота і довжина хвилі випроміненого світла будуть однаковими.
Різниця лише в тому, що це джерело віддаляється від мене, а я не рухаюся, або я віддаляюся від нього, а воно не рухається (залежно від точки зору).
У першому випадку спостерігач та джерело є нерухомими.
Що при цьому скаже моє око?
Що ж, воно отримуватиме всі послідовні імпульси, або всі послідовні дуги хвиль, і скаже:
"Тут я сприймаю довшу довжину
і нижчу частоту". Як це змінить сприйняття світла?
Скажімо, це зелене світло.
Якщо ми нерухомі, як і спостерігач, це буде зелене світло.
Погляньмо на електромагнітний спектр (я взяв це з Вікіпедії).
Якби ми зі спостерігачем були нерухомими, ми б знаходилися у зеленій частині спектру, де довжина хвилі - 500 нм.
Але якби раптом через те, що об'єкт віддаляється від мене з величезною швидкістю, сприймана довжина хвилі збільшилася б, то я б сприймав цю хвилю як довшу.
Можна бачити, що відбувається, вона стане червонішою.
Вона переміститься до червоної частини спектру. Цей феномен називається "червоним зсувом".
Цей феномен називається "червоним зсувом".
Я зробив кілька відео про ефект Допплера у секції фізики, у яких мова йде про звукові хвилі та сприйману частоту звука, коли щось рухається в напрямку до і від вас.
Тут той же принцип.
Це ефект Допплера для світла.
Ефект Допплера діє для світла, що поширюється космосом, і для звуку, що поширюється повітрям, тому що звукова хвиля у повітрі - незалежно від того, рухається джерело до чи від вас - звукова хвиля рухатиметься зі швидкістю звука у повітрі за певного тиску і т. д.
Те саме зі світлом.
Але у вакуумі - незалежно від того, що робить джерело, сама світлова хвиля завжди рухатиметься з тією ж самою швидкістю.
Різниця тільки в тому, що зміниться сприйняття її довжини і частоти.
А говорю я про це тому, що цю властивіть світла, червоний зсув, можна використати, щоб перевірити, чи об'єкт рухається до вас чи від вас!
Про червоний зсув часто говорять, бо, відверто кажучи, більшість речей віддаляються від нас, і це одна з причин вірити у Великий Вибух.
Навпаки, якщо щось рухається до мене з величезною швидкістю, це буде феномен
"фіолетового зсуву".
Частота збільшуватиметься, а хвиля виглядатиме синюватою чи пурпуровою.
Хотів би підкреслити, що червоний зсув стосується не лише видимого світла, а й навіть того, що ми не можемо бачити.
Тож щось червонішатиме (не те щоб ви могли це бачити), можливо, це навіть речі, які червоніші, ніж сам червоний колір!
Може, це мікрохвильове випромінювання, але через те, що джерело так швидко віддаляється від нас, його можна сприймати як радіохвилі.
Мені варто було сказати про це у відео про реліктове випромінювання: ми сприймаємо його як мікрохвильове, але джерела віддаляються від нас.
Це червоний зсув.
Отже, насправді це не було мікрохвильове випромінювання.
Просто те, що ми спостерігаємо (це можна передбачити на основі Великого Вибуху), є мікрохвильовим випромінюванням.
У будь-якому разі, сподіваюся, це допоможе вам зрозуміти, що таке червоний зсув і як його можна використати, щоб пояснити, чому, на нашу думку, багато об'єктів віддаляються від нас.
А зараз я хочу переконатися, що ви це зрозуміли.
Якщо є два об'єкти, скажімо, два сонця (або дві галактики, без різниці), і через певні властивості (я не говоритиму про них зараз) вони випромінюють світло однакового кольору (бо ми знаємо властивості тієї зірки чи галактики).
Якщо ми сприймаємо це світло червонішим, ніж це, то ми знаємо, що воно рухається від нас.
Чим червонішим воно виглядає, чим розтягнутішою є хвиля відносно іншої зірки, тим швидше, як нам відомо, джерело світла віддаляється від нас.
3а в п'ятому степені, поділене на 9а в квадраті, помножити на а в четвертому степені, поділене на а в кубі.
Перш, ніж перейматись про а, ми можемо спростити три і дев'ять, обидва числа діляться на 3.
Давайте чисельник і знаменник поділимо на 3, якщо чисельник поділити на 3, залишиться один, якщо знаменник ділити на 3, 9 стане трійкою. отже, це зменшується до, чи спрощується до 1а в п'ятому степені помножити на а в четвертому чи краще сказади а в п'ятому, поділене на а в квадраті помножити на а в четвертому степені, поділене на а в кубі. теперце, якщо спрощувати лише 2 вирази, це буде дорівнювати 1а в п'ятому помножити на а в четвертому в чисельнику, і нам не слід перейматись про одиницю, вона не змінює величини, отже це а в п'ятому помножити на а в четвертому в чисельнику, тепер маємо 3 а в квадраті помножити на а в кубі в знаменнику.
І є кілька способів спрощення цього.
Перший, інколи його називають правилом часткової похідної, і її суть в тому, щоб а в степені х, поділене на а в степені у, буде дорівнювати а в степені х-у.
Щоб зрозуміти, як це працює, давайте поміркуємо над а в п'ятому, поділене на в квадраті отже а в п'ятому степені, це фактично а помножити на 5 разів. ось це дорівнює а в п'ятому степені.
І це ділиться на а в квадраті, і я думаю про а в квадраті ось тут ми маємо це поділене на а в квадраті, що фактично являється а помножити на а це а в квадарті тепер можемо чітко, і чисельник, і знаменник, обоє діляться на а помножити на а, ми можмо поділити обидва на а х а
Якщо ми поділимо чисельник на а х а, давайте позбудемось а х а, і якщо ми поділимо знаменник на а х а, ми отримуємо одне а, отже що у нас залишилось, у нас залишилось а х а х а, що ділиться на 1, а це просто а х а х а
Це а в третьому степені, або ж а в степені 5-2.
У нас було 5, ми могли скреслити 2, це дало нам 3.
Отже, ми можемо зробити те саме тут, можемо застосувати правило частки
Я зроблю це двома способами, отже давайте застосуємо правило частки до а в п'ятому та а в квадраті, а також дозвольте зробити таким чином, давайте застосуємо
Підрядник купує кам'яну плитку для нової веранди.
Кожна плитка коштує $3, і він хоче витратити менше $1000.
Менше $1000, не менше чи рівно $1000.
Розмір кожної плитки - 1 квадратний фут.
Запишіть нерівність, яка покаже кількість плиток, які він може придбати з обмеженням в $1000.
А потім визначте, наскільки великою може бути кам'яна веранда.
Нехай х буде дорівнювати кількості куплених плиток.
І ціна купівлі х плиток, за ціною $3 кожна, буде 3х.
Отже, 3х буде загальною ціною купівлі плиток.
І він хоче витратити менше $1000.
Він витратить 3х, коли купить х плиток.
Все разом має бути менше $1000, вкажемо це отут.
Якби було менше чи рівне, ми би мали маленький знак рівності отут.
Отже, якщо ми хочемо розв'язок для х, скільки плиток він може купити?
Ми можемо поділити обидві частини нерівності на 3.
І, оскільки, ми ділимо чи множимо, можете уявити, що ми множимо на 1/3 чи ділимо на 3, оскільки це додатнє число, нам не потрібно змінювати знак нерівності.
Тому у нас залишається х, менший за 1000, поділену на 3, що є 333 і 1/3.
Отже, йому необхідно придбати менше 333 і 1/3 плиток, рівно стільки, і кожна плитка має один квадратний фут.
Отже, якщо він може придбати менше 333 і 1/3 плиток, тоді веранда має бути меншою за 333 і 1/3 квадратних футів.
Футів в квадраті, можемо сказати "квадратних футів".
У нас все.
Такі ось зображення з нацистського концтабору Аушвіц обпікали нашу свідомість впродовж 20-го століття і дали нам нове розуміння того, ким ми є, яка наша історія, та в які часи ми живемо.
Впродовж 20-го століття ми були свідками жорстокості Сталіна, Гітлера, Мао, Пола Пота, геноциду в Руанді та інших країнах, і незважаючи на те, що 21-му століттю лише сім років, ми вже стали свідками тривалого геноциду в Дарфурі та щоденних жахіть в Іраку.
Це призвело до того, що всі ми зрозуміли, в якій ситуації опинилися. Зрозуміли, що сучасність принесла нам страшне насилля, і що корінні народи жили в гармонії, якою ми знехтували.
Ось приклад із статті на День подяки в часописі Бостон Ґлоуб, написаній кілька років тому: "Життя індіанців було важким, але не було проблем із працевлаштуванням, в общині була гармонія, не було наркотиків, майже не існувало злочинності, а конфлікти між племенами були переважно ритуальними і рідко вели до нерозбірливого чи масштабного кровопролиття". І всім нам знайомі такі висловлювання.
Ми розказуємо їх нашим дітям. Ми чуємо їх по телебаченню та читаємо їх у казках.
Але першочерговою назвою цього виступу було "Все, що ви знаєте - хибно", і я наведу докази того, що ця окрема частина нашого загального уявлення неправильна, що, власне, наші предки були значно жорстокішими, ніж ми, що рівень насилля вже довгий час спадає, і що, можливо, зараз ми живемо у найспокійніший для людини час.
Розумію, під час подій у Дарфурі та Іраку таке твердження можна сприйняти як галюцинацію чи непристойність.
Але спробую переконати вас, що це, все ж таки, правда.
Зменшення проявів насилля є фрактальним явищем.
Його можна побачити впродовж тисячоліть, впродовж століть, десятиліть та років, однак здається, що переломний момент стався на початку епохи Просвітництва в 16-му столітті.
Це можна побачити по всьому світу, хоча і неоднорідно.
Зокрема це було помітно на Заході, в Англії та Голландії у часи Просвітництва.
Вирушимо у подорож "сильних 10-ти" - від масштабу тисячоліття до років.
Понад 10 тисяч років тому усі люди були мисливцями-збиральниками, без постійних поселень та уряду.
І цей час зазвичай вважається часом первісної гармонії.
Однак археолог
Лоуренс Кілі, вивчаючи показники смертності серед тогочасних мисливців-збиральників, що є найкращим джерелом доказів щодо такого стилю життя, дійшов дещо іншого висновку.
Ось зображення діаграми, яку він склав, що показує відсоток смертності серед чоловіків через ворожнечі у кочових або ж мисливсько-збиральних суспільствах.
Червоні стовпчики відповідають імовірності смерті чоловіка від рук іншого чоловіка на відміну від кількості природних смертей у різних кочових суспільствах гірської місцевості Нової Гвінеї та тропічних лісів Амазонки.
І показники різняться від майже 60 % імовірності смерті чоловіка від рук іншого чоловіка до, як у випадку з Ґебусі, лише 15 % імовірності.
Крихітний блакитний стовпчик в нижньому лівому кутку зображає відповідну статистику США та Європи в 20 столітті, і включає в себе усі смерті обох світових війн.
Якби рівень смертності часів міжплемінних війн існував під час 20 століття, загинуло б 2 мільярди людей, а не 100 мільйонів.
У розрізі тисячоліття ми також можемо поглянути на спосіб життя ранніх цивілізацій, наприклад тих, що описані у Біблії.
І в цьому уявному джерелі наших моральних цінностей можна прочитати опис тієї поведінки, яку очікували під час війни, як-от наступне із Книги Чисел, глава 31:
"І рушили війною на мідіян, як наказав Господь Мойсеєві, і вбили всіх чоловічої статі.
"Чому ви залишили живими всіх жінок?
Тож повбивайте всіх дітей чоловічої статі, і всіх жінок, які спізнали чоловіка на чоловічому ложі убийте, а всіх дітей жіночої статі, котрі не спізнали чоловічого ложа, залишіть живими для себе". Іншими словами, вбийте чоловіків, вбийте дітей, а якщо побачите незайманих дівчат, то можете залишити їх собі та зґвалтувати.
У Біблії можна зустріти 4 чи 5 уривків такого типу.
Також зустрічаємо в Біблії, що смертна кара була схваленим покаранням за такі злочини, як гомосексуалізм, перелюбство, богохульство, ідолопоклонство, суперечки з батьками - (Сміх) - збирання хмизу під час Шабату.
А тепер наблизимо фокус і подивимось на це в розрізі століття.
Хоча немає статистичної динаміки щодо війн від середніх віків до сучасності, лише з історії людської цивілізації ми знаємо, що весь цей час перед нашим носом були докази зменшення кількості соціально санкціонованих форм насилля.
Наприклад, будь-яка соціальна історія покаже, що каліцтво і тортури були звичними формами кримінального покарання.
Ті порушення, за які сьогодні ви б сплатили штраф, у ті часи призвели б до відрізання язика, відрізання вух, осліплення, відрубування руки і тому подібне.
Існували численні винахідливі форми садистської смертної кари: спалювання, виймання нутрощів, колесування, розтягнення тіла кіньми і тому подібне.
Смертна кара була встановлена для великого списку ненасильницьких злочинів: критикування короля, крадіжки хліба.
Рабовласництво, звісно, було привілейованим інструментом економії на праці, а жорстокість була популярною формою розваги.
Мабуть, найяскравішим прикладом було спалювання котів, при якому кота витягували на сцену й опускали у вогонь, а глядачі пронизливо реготали, поки кіт, стогнучи від болю, повністю згорав.
А як щодо індивідуальних вбивств? Що ж, про це є хороші дані, оскільки багато муніципалітетів фіксували причину смерті.
Кримінолог Мануель Ейснер ретельно вивчив усі історичні записи Європи щодо вбивств у кожному селі, містечку, місті, графстві, які він зміг знайти, і доповнив їх державними даними, відколи країни почали вести статистику.
Він склав логарифмічну шкалу, почавши зі 100 смертей на 100 тисяч людей за рік, що було приблизною кількістю смертей у Середньовіччя.
І цифра стрімко падає до менш ніж 1 вбивства на 100 тисяч людей за рік у семи або восьми європейських країнах.
Потім йде невеличке збільшення у 1960-их.
Люди, які пророкували, що рок-н-рол призведе до занепаду моральних цінностей, власне, мали рацію.
Але відбулось зменшення вбивств у розрізі століть від часів середніх віків до сьогодні, а різкий вигин відбувся на початку 16-го століття.
А тепер перейдемо до масштабу десятиліть.
Згідно з даними неурядових організацій, які ведуть таку статистику, з 1945 року в Європі та Америці відбувається стрімке зменшення міждержавних війн, смертоносних етнічних конфліктів чи погромів, та військових переворотів, навіть в Південній Америці.
По всьому світі стрімко зменшується кількість смертей при міждержавних війнах.
Жовті стовпчики показують тут кількість смертей за одну війну за один рік від 1950 року до сьогодні.
І як бачите, показник смертності знижується з 65 тисяч смертей за конфлікт на рік у 1950-ті до менш ніж 2 тисяч смертей за конфлікт на рік у цьому десятилітті, як би жахливо це не було.
Навіть у розрізі років можна спостерігати зменшення насилля.
З часів закінчення Холодної війни було менше громадянських війн, менше геноцидів - дійсно, менше на 90% після Другої світової війни, навіть поменшало після їхнього росту в 1960-х вбивств і насильницьких злочинів.
Ось статистика зі звітів ФБР про стан злочинності. Ви бачите, що доволі низький рівень насилля був у 50-х та 60-х, потім він різко піднявся на кілька десятиліть і почав стрімко знижуватись, починаючи з 1990-х, таким чином повернувшись до рівня, якому в останнє раділи у 1960 році.
Президенте Клінтон, якщо Ви тут, дякуємо.
(Сміх)
Тому постає питання, чому так багато людей так помиляються з приводу чогось настільки важливого?
Я думаю, на те є кілька причин.
Перша з них - у нас краще інформування.
Ассошіейтед Прес є кращим літописцем війн на нашому світі, ніж були монахи 16-го століття.
Присутня когнітивна ілюзія. Ми, когнітивні психологи, знаємо: що легше пригадати конкретні випадки чогось, то вища імовірність зосередження саме на них.
Новини, які ми читаємо в газеті, з кривавими фото закарбовуються в пам'яті сильніше, ніж повідомлення про ще більше людей, які вмирають в своїх ліжках від старості.
Присутня динаміка на ринку поглядів та пропаганди: ніхто не приверне увагу оглядачів, адвокатів та меценатів словами, що все стає краще і краще.
(Сміх)
Є у сучасному інтелектуальному житті відчуття провини перед корінними народами і небажання визнавати, що в західній культурі може бути щось добре.
І, звісно, зміна наших стандартів може випереджати зміну поведінки.
Одна з причин, чому зменшилось насилля - людям остогидли різанина та жорстокість в їхній час.
І цей процес, здається, продовжується, але якщо при цьому поведінку випередять стандарти сьогодення; події завжди здаються більш варварськими, ніж вони виглядали б за історичними стандартами.
І сьогодні ми тривожимось - і не безпідставно - коли кілька вбивць будуть страчені смертельною ін'єкцією в Техасі після 15-річного апеляційного процесу. Ми забуваємо, що кілька століть тому їх могли прив'язати до стовпа і спалити за критику короля після суду, який тривав би 10 хвилин, і що, власне, таке повторювалось знову і знову.
Сьогодні ж ми розглядаємо смертну кару як доказ того, наскільки низько може пасти наша поведінка, а не як високо піднялись наші стандарти.
То чому ж випадки насилля зменшились?
Ніхто точно не знає, але я прочитав чотири пояснення, в яких, на мою думку, скрізь присутній певний здоровий глузд.
Перше з них, мабуть, правильно зрозумів Томас Гоббс.
Це він сказав, що життя в умовах природи було "усамітненим, бідним, огидним, жорстоким і коротким". І не тому, на його думку, що люди мають якусь первинну жагу до крові чи агресивний інстинкт, чи рефлекс захисту своєї території, а через своє анархічне мислення.
У стані анархії панує постійна спокуса напасти на своїх сусідів першим, до того, як вони нападуть на вас. Нещодавно Томас Шеллінґ навів таку аналогію.
Домовласник чує шурхіт у підвалі. Як справжній американець, він має пістолет у шухляді.
Дістає зброю та спускається вниз.
І бачить грабіжника зі зброєю в руці.
І тепер обоє думають:
"Я, насправді, не хочу вбивати його, але ж він уб'є мене.
Може краще я застрілю його, перш ніж він застрелить мене, тим паче, якщо він і не хоче вбивати мене, то, скоріш за все, переживає зараз, що можу вбити його я перш ніж він вб'є мене".
Мисливці-збиральники явно піддавались такому ходу думок і часто вдиралися до своїх сусідів, боячись вторгнення до себе.
Один із способів подолання цієї проблеми - це стримування.
Ви не наносите удар першими, але публічно повідомляєте про те, що будете люто мстити, якщо нападуть на вас.
Однак таку політику можуть сприйняти як блеф, і тому вона може спрацювати лише у разі відповідності дійсності.
Щоб це було так, ви повинні мстити за всі образи та платити по всіх рахунках, що ведуть до нових циклів кривавої вендетти.
Життя стає схожим на серіал "Клан Сопрано".
Рішення Гоббса,
"Левіафан", полягало в тому, щоб надати право легітимного використання насилля окремому демократичному агентству - левіафану - і тоді зменшиться спокуса атакувати, оскільки будь-яка агресія буде покарана, що зведе її користь до нуля.
Це усунуло б спокусу нападати першими зі страху, що першими нападуть на вас.
І це позбавляє необхідності гаряче мстити аби довести реальність ваших погроз.
І, таким чином, був би мир.
Ейснер, який склав графік зміни чисельності вбивств (який вам не вдалось щойно побачити), стверджував, що спад чисельності вбивств в Європі співпав із підвищенням ролі централізованих держав.
І це дещо підтверджує теорію "левіафана".
Про це також говорить той факт, що нині вибухи насильства спостерігаються в зонах анархії: недієздатних державах, повалених імперіях, периферійних регіонах, серед мафії, вуличних банд та інших.
Друге пояснення полягає у тому, що у різні часи та багато де була розповсюджена думка про те, що життя вартує дешево.
Раніше, коли страждання та рання смерть були звичайними явищами у житті людини, то люди й менше каялись, завдаючи біль та смерть іншим.
А коли технології та економічна ефективність роблять життя довшим та приємнішим, життя в цілому цінується більше.
Таким є аргумент політолога Джеймса Пейна.
Третє пояснення містить концепцію "гри із нульовою сумою" і було розроблено у книзі "Ненульова сума" журналістом
Робертом Райтом.
Райт зауважує, що при деяких обставинах співпраця та ненасильство можуть принести користь обом взаємодіючим сторонам, наприклад, прибуток від торгівлі, коли дві сторони обмінюються надлишками і обоє мають зиск, або коли дві сторони складають зброю і економлять на військових витратах, і тоді зникає потреба постійно боротися.
Райт стверджує, що технології збільшили кількість ігор із позитивною сумою, у які люди схильні залучатись, зробивши можливим обмін товарами, послугами та ідеями на великих відстанях та серед більших груп людей.
І в результаті, інші люди цінуються живими більше, ніж мертвими, і насильство знижується через егоїзм.
Як сказав Райт:
"Серед багатьох причин, чому нам, вважаю, не треба бомбити японців, є та, що вони створили мій мінівен".
(Сміх)
Четверте пояснення відображене у назві книжки
"Коло розширюється" філософа Пітера Сінґера, який стверджує, що еволюція наділила людей почуттям емпатії: здатністю ставитись до інтересів інших людей так само, як і до своїх.
На жаль, по замовчуванню, ми застосовуємо його лише до дуже вузького кола друзів та родичів.
До людей же за межами цього кола ставляться як до "недолюдей", яких можна безкарно експлуатувати.
Проте в ході історії це коло розширюється.
В історичних довідках можна побачити, що воно розширюється від селища до клану, племені, нації, інших рас, обох статей та, згідно тверджень Сінґера, це коло варто розширити до інших істот із почуттями.
Виникає питання: якщо це сталося, то що викликало це розширення?
Є багато варіантів, такі як розширення кіл взаємодії, про які говорить Роберт Райт.
Логіка "золотого правила": чим більше ви думаєте про інших людей та взаємодієте з ними, тим більше ви усвідомлюєте, що неможливо ставити свої інтереси вище за їхні, тим паче, якщо ви хочете, щоб до вас прислухались.
Не скажеш, що "мої інтереси особливіші за твої", так само не скажеш, що "оце місце, на якому я стою, - унікальне у всесвіті, бо на ньому стою я у цю саму мить".
Це також могло бути викликано космополітизмом, історією, журналістикою, мемуарами, реальними історіями, подорожами, грамотністю, які дозволяють нам представити себе на місці інших людей, яких раніше ми могли сприймати як "недолюдей", а також усвідомити непередбачуваність та випадковість власного життя, що "ми припускаємо, а Бог розпоряджається".
Якими б не були передумови, зниження насильства, на мою думку, має глибокий зміст.
Воно повинно змусити нас не лише питати, чому немає війни, але й чому є мир?
Не лише, що ми робимо неправильно? А й що ми робимо правильно?
Бо дещо правильне ми зробили, і добре було б розуміти, що саме.
Дуже вам дякую.
(Оплески)
Кріс Андерсон: Це був чудовий виступ.
Я думаю, багато хто з присутніх сказав би, що розширення, про яке Ви говорили, про яке говорить Пітер Сінґер, викликане і розвитком технологій, ширшою видимістю для інших, і відчуттям, що світ стає меншим.
Чи є в цьому також раціональне зерно?
Стівен Пінкер:
Це вписується в теорію Райта, про те, що ми можемо насолоджуватись вигодами від співпраці у все більших і більших колах.
І я також думаю, що це нам допомагає уявити, як це - бути на чиємусь місці.
Коли читаєш про ті страшні тортури, які часто проводились у середні віки, то думаєш, як вони могли таке робити, як вони могли не співчувати людині, якій виймали нутрощі?
Але очевидно, що для них то була просто інша істота, яка не мала почуттів схожих до їхніх.
Будь-що, на мою думку, що полегшує можливість уявити себе на місці іншої людини, підвищує зустрічне моральне вдоволення щодо іншої людини.
К.А.:
Стіве, я хотів би, щоб усі власники ЗМІ почули цей виступ.
Я думаю, це дуже важливо.
Дуже Вам дякую.
С.П.:
Дякую Вам.
Отже, нам треба додати 3/15 і 7/15, а потім спростити відповідь.
Тут ми подивимося, як це робити, якщо ми додаємо дроби, які вже, по-перше, не є мішаними числами, і по-друге, вони мають однакові знаменники.
В цьому випадку знаменники вже однакові.
Знаменник дорівнює 15.
Тож, якщо ви додасте ці два дроби, ваша сума теж буде мати такий саме знаменник, а її чисельник буде дорівнювати сумі чисельників, тож це буде 3 + 7, що в свою чергу, буде дорівнювати 10/15.
Тепер якщо ми хочемо спростити це, нам треба знайти найбільший спільний множник для 10 і 15, а це є 5, найбільше з чисел, на яке діляться і 10, і 15.
Розділимо 10 на 5, і 15 на 5, і отримаємо... 10 ділити на 5 дорівнює 2, 15 ділити на 5 буде 3.
Отримали 2/3.
Тепер щоб зрозуміти, чому так виходить, давайте намалюємо це.
Розділимо щось на 15 частин.
Тож, я розділю це на 15 частин.
Як це зробити найкращим чином...
Добре, насправді, хоч найкращий спосіб,
- це намалювати кола, цього разу я намалюю 15 секцій.
Отже, малюємо...
Це одна секція прямо тут.
І тепер я скопіюю і вставлю її, це буде друга секція, і третя, і четверта секції, і ще п'ята.
Тепер я скопіюю і вставлю все це загалом.
Тут ми маємо 5 секцій.
Копіюємо і вставляємо...
Тепер маємо 10 секцій, і я зроблю це ще один раз.
І тепер у нас 15 секцій.
Ви можете уявити собі, що це довга цукерка, або щось інше, і ми поділили її на 15 частин.
Що буде представляти собою 3/15?
Це буде 3 з 15 частин.
Тож, це буде одна, дві, три:
3/15.
А тепер ми додаємо 7 п'ятнадцятих частин, або 7 наших секцій.
Тож, додаємо 7 з них до цього.
Отже, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7.
Тепер ви бачите, що якщо порахувати і оранжеві, і сині, ви отримаєте 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 частин, або 10 з 15 секцій.
І тепер, щоб упевнитися, що це теж саме, що й 2/3, ви можете просто розділити цю цукерку на три частини, і кожна така одна третя буде мати у собі 5 таких секцій
Зробимо це.
1, 2, 3, 4, 5 - це одна третя.
1, 2, 3, 4, 5 - це інша одна третя.
Зверніть увагу, що ми маємо зафарбованими саме дві третини (один, два).
А це вже третя третина, але не зафарбована.
Тож 10/15 - теж саме, що й 2/3.
Отож, сьогодні я б хотів поміркувати над проблемами хлопців.
У них проблеми з навчанням; невдачі з дівчатами соціального характеру і сексуального - з жінками.
Крім цього інших проблем не виявлено.
Що ж, якою інформацією ми володіємо?
Інформація щодо спаду їхньої успішності приголомшлива.
Імовірність покинути школу у хлопців на 30 відсотків вища, ніж у дівчат.
В Канаді більшість тих, хто покинув школу - хлопці (статистика показує, що на 5 хлопців припадає всього 3 дівчини).
Сьогодні дівчата перевершують хлопців на всіх рівнях, починаючи від початкової школи і, закінчуючи аспірантурою.
Хлопці поступаються дівчатам на 10 відсотків за кількістю присвоєних освітньо-кваліфікаційних рівнів "Бакалавр" та інших рівнів.
Дві третіх студентів виправно-виховних закладів - хлопці.
І як ви вже знаєте, хлопцям в п'ять разів частіше приписують синдром дефіциту уваги, ніж дівчатам - саме тому ми напихаємо їх Ріталіном.
Що ж свідчить про невдачі?
По-перше, новий страх інтимних відносин.
Інтимні стосунки - це фізичний, емоційний зв'язок з якоюсь особою - особливо протилежної статі, яка подає неоднозначні, суперечливі, явні сигнали.
(Сміх)
Кожного року проводяться дослідження рівня сором'язливості серед студентів коледжів.
І ми спостерігаємо стійке зростання сором'язливості серед чоловіків.
Вона буває двох видів.
Це соціальна невпевненість.
Колись сором'язливість була страхом неприйняття у колектив.
Тепер це соціальна незручність так, наче ти з іншої планети.
Вони не знають що казати, що робити, особливо, залишившись наодинці з протилежною статтю.
Їм невідомі мова міміки та жестів, вербальні та невербальні правила поведінки, які допоможуть спокійно спілкуватись з кимось, слухати когось.
Те, що я зараз досліджую називається синдромом соціальної напруженості, за допомогою якого намагаються пояснити, чому хлопці надають перевагу чоловічій дружбі, ніж дружбі з жінками.
Виявляється, ще змалечку хлопці, а згодом чоловіки віддають перевагу хлопчачій компанії - так званій "фізичній" компанії.
Як не дивно в корі головного мозку виникає збудження, так як хлопці перебувають з хлопцями в командах, клубах, бандах, братерствах, а особливо в армії та барах.
Вершиною всього цього стає недільний Суперкубок, коли хлопці радше сидітимуть в барі з незнайомцями і дивитимуться на занадто одягненого Аарона Роджерса з Грін Бей Пекерз, аніж на повністю голу Дженіфер Лопес у спальні.
Проблема також полягає і в тому, що зараз вони також віддають перевагу асинхронному світу Інтернету, ніж невимушеному спілкуванню у стосунках.
У чому ж причина?
На мою думку, це ненавмисний результат надмірного використання Інтернету загалом, відеоігор, необмежений доступ до порнографії.
Це залежність від збудження.
Від наркотичної залежності ви просто хочете більше.
Від цієї ж залежності ви хочете чогось нового.
"Ліки" від цієї залежності - зовсім інші.
Отож, вам потрібна новизна, щоб збудження не згасло.
Ще одна проблема полягає в індустрії, яка сприяє розвитку цієї залежності.
Минулого року Джейн МакГонігал навела таку статистику: до двадцятиоднорічного віку хлопець проводить за відеоіграми 10 тисяч годин, більшість з яких - на самоті.
Пригадуєте, Сінді Геллоп колись сказала, що для чоловіків не існує різниці між заняттям коханням і виготовленням порно.
На сьогодні пересічний хлопець переглядає 50 порно-кліпів за тиждень.
Очевидно є й такі, які дивляться сотню.
(Сміх)
Порноіндустрія - одна з найбільш розвинених у Америці - 15 мільярдів щорічно.
На кожні 400 фільмів, знятих у Голівуді припадає 11 тисяч порнофільмів.
Внаслідок цього виникає новий тип збудження.
Мозок хлопців по-новому, а саме, "по-цифровому" перелаштовується на зміну, новизну, хвилювання і постійне збудження.
Як наслідок, вони нічого не тямлять у традиційних, аналогових, статичних, не інтерактивних уроках.
Також вони нічого не тямлять у романтичних стосунках, які розвиваються поступово, майже непомітно.
Яке ж розв'язання цієї проблеми?
А це вже не моя турбота.
Моя справа - повідомити.
Ваша - знайти вихід.
(Сміх) (Оплески)
Однак кому варто цим перейматись?
Єдині, кому варто цим перейматись - батьки хлопців і дівчат, педагоги, виробники фільмів та ігор, а також жінки, які хотіли б справжнього мужчину, з яким можна поговорити, потанцювати, зайнятись коханням, і зробити вагомий внесок у теорі. еволоюції, щоб втримати наш вид над рівнем бананових слизняків.
Власників бананових слизняків прошу не ображатися.
Дякую за увагу.
(Оплески)
Запишемо 0,8 в вигляді десяткового дробу.
Проаналізуємо: цифра 8 тут показує кількість десятих. Читаємо число "вісім десятих", і ми можемо записати дріб в такий спосіб: вісім десятих або 8 поділити на 10.
Ми вже записали число у вигляді звичайного дробу. Можемо його скоротити.
8 і 10 мають спільний множник, обидва числа діляться на 2.
Поділемо чисельник і знаменник на 2.
Значення дробу не зміниться, так як ми ділимо обидві частини і чисельник, і знаменник.
8 поділити на 2 дорівнює 4. 10 поділити на 2 дорівнює 5.
Виконано!
0,8 - це те саме, що і вісім десятих, і те саме, що й чотири п'ятих. Переклад на українську:
На екрані висвітлене чудове твердження про те, що "Світло створює оточуючу атмосферу, світло надає відчуття простору та виражає структуру."
Це, звісно, не мої слова.
Це слова відомого архітектора, Ле Корбузьє.
І ось тут на прикладі однієї з його чудових будівель, каплиці Нотр Дам дю О Роншам, де він створює таке світло, яке може існувати лише за присутності тіні, проілюстровано те, що він мав на увазі
І я думаю, що це і є суттю цієї 18-ти хвилинної промови - те, що не існує такого світла, яке було б корисним для нашого здоров'я без належної темряви.
Отож, отак ми зазвичай освітлюємо наші офіси.
У нас є правила і стандарти щодо того, що світло має мати стільки-то люксів (одиниць освітлення) і бути достатньо одноманітним.
Ось так ми створюємо одноманітне світло від однієї стіни до іншої в регулярній послідовності ламп.
І це повністю відрізняється від того, що я щойно вам показав, від Ле Корбузьє.
Якби ми застосували ці правила і стандарти на римському Пантеоні, він би в жодному разі не мав такого вигляду, тому що цей прекрасний елемент освітлення яке розтікаєтья там, саме по собі може проявлятись тільки через присутність темряви у тому ж приміщенні.
І приблизно те саме мав на увазі Сантьяго Калатрава, коли сказав:" Таке світло, яким я роблю його у своїх будівлях, створюється для комфорту. "
І він мав на увазі не комфорт вечері з п"яти страв, протиставлений одній страві, а справжній комфорт, який стосується якості будівлі для людей.
Він мав на увазі те, що Ви можете бачити небо і, що Ви можете відчувати сонце.
І він створив ці розкішні будівлі в яких можна бачити небо і, де можна відчувати сонце, яке забезпечує нам кращі умови життя в штучному середовищі тільки завдяки відповідності яскравості світла та його тіней.
І це все, звісно, зводиться до сонця.
І ось це зображення сонця може наводити на думку, що сонце - це щось зле та агресивне.
Але нам не слід забувати про те, що фактично вся енергія цієї планети походить від сонця.
І світло є лише проявом тієї енергії.
Сонце існує для динаміки, для зміни кольорів, сонце є прикрасою нашого довкілля, як ось у цій будівлі - в Художньому Музеї в Атланті, створеному італійцем Ренцо Піано на пару з Аруп Лайтінг, блискучою командою світлових дизайнерів, які, завдяки усім цим чудовим отворам в даху, створили дуже витончену модуляцію світла крізь простір, відповідно до того, як поводить себе сонце ззовні.
Таким чином, можна непрямо бачити сонце.
І їхньою заслугою є те, що вони створили цілісний елемент будівлі щоб покращити якість простору що оточує відвідувачів музею.
Вони створили заслін який можна побачити ось тут, що насправді закриває сонце, але відкриває шлях для достатнього освітлення від неба.
І ось тут можна побачити як з допомогою матеріальних макетів, з допомогою кількісних та якісних методів вони майстерно склали процес створення прекрасного дизайну, щоб прийти до кінцевого вирішення яке, насправді, є досконалим і абсолютно всеохоплюючим в архітектурі.
Вони дозволили собі зробити кілька помилок в процесі.
Як бачите, прямий промінь падає на підлогу, але вони могли з легкістю визначити звідки він падає.
Цим вони дають змогу людям по-справжньому насолодитися сонцем у тій будівлі, доброю частиною сонця.
І насолоджуватись сонцем можна, звісно, по-різному.
Можна отак, можна так - досить своєрідно, але це 1963 рік - спостереження за затемненням сонця у Сполучених Штатах.
Просто світло згори було занадто яскравим і ці люди знайшли досить дивне вирішення проблеми.
Ось це зображення, на мою думку, максимально ілюструє те, що я намагаюсь донести - привнесення у будівлю чарівної динаміки сонця ормує якість нашого збудованого оточення і по-справжньому покращує наше життя.
І тут, звісно ж, йдеться про темряву так само, як і про світло, оскільки, у протилежному випадку Ви б не побачили цієї динаміки.
На противагу першому офісу, який я Вам продемонстрував на початку моєї лекції, це відомий офіс компанії Уайт Груп.
Вони займаються консультуванням у сфері " зеленої " енергії чи щось на подобі того.
І вони насправді слідують своїм принципам, так як, у цьому офісі немає жодних приборів електричного освітлення.
Там лише з однієї сторони є величезне вікно яке дозволяє сонячному світлу проникати в глибину цього простору і створює прекрасну якість та велику динамічну площу освітлення.
Отже, коли ви працюєте, там може бути дуже темно або дуже світло.
Але виявляється, що людський зір може надзвичайно легко пристосовуватись до різних умов освітлення, які разом створюють оточення, що ніколи не є нудним або похмурим і таким чином допомагає нам покращувати наше життя.
Я зобов'язаний коротко представити вам цього чоловіка.
Це Річард Келлі який народився 100 років тому, що і є причиною того, що я згадую його зараз, тому що цей рік - щось на кшталт річниці.
У 1930-х, Річард Келлі був першим, хто по-справжньому описав методологію сучасного світлового дизайну.
І він створив три терміни: "акцентне освітлення,"
"всеохоплююче сяйво" та "гра світла" і хоча ці поняття про світло в архітектурі досить помітно різняться всі вони разом взяті створюють чудове відчуття.
Тож почнемо з акцентного освітлення.
Він мав на увазі, щось на зразок цього - світло вказує напрям простору і допомагає вам орієнтуватись.
Або щось на зразок його світлового дизайну для Дженерал Моторс, для виставкової зали автомобілів.
Коли Ви заходите у той простір, ваші відчуття можна описати як:
"О! Це вражаюче," лише завдяки цій центральній точці, цьому гігантському джерелу світла посередині.
Як на мене, це запозичено з театру і я повернусь до цього трішки згодом.
Це прожектор, направлений на актора, який допомагає Вам зосередитись.
Це також можуть бути сонячні промені, що пробиваються крізь хмари і освітлюють клаптик землі, виділяючи його на фоні похмурого довкілля.
Або, як в роздрібній торгівлі, в магазині - висвітлення товарів і створення акцентів, що допомагають Вам орієнтуватись.
Всеохоплююче сяйво це щось абсолютно інше.
Річард Келлі бачив його, як щось безмежне, щось без жодного фокусу, щось, у чому всі деталі фактично розчиняються в безмежності.
І я сприймаю це, як дуже затишне світло, яке допомагає розслабитись і споглядати.
Воно також може бути таким:
Лондонський Національний Музей Науки, де ця синява огортає усі виставки і галереї одним широким жестом.
Ну і на завершення, позиція Келлі щодо гри світла.
Оце справжня гра обрисів на фоні неба в Гонг - Конгу, або, можливо, канделябра в оперному театрі, чи тут в театрі, де вона є прикрасою, родзинкою, чимсь грайливим, просто доповненням до архітектурного оточення, я б сказав.
Ці три різні елементи разом створюють освітлене оточення, що допомагає нам почуватись краще.
І витворити це можна лише з темряви.
Я поясню це далі.
Я думаю, що це те, що Річард Келлі, той, що ліворуч, пояснював Людовику Міс Ван дер Рое.
Позаду них Ви бачите хмарочос Сігрем, який згодом перетворився на ікону сучасного світлового дизайну.
Вже тоді були ранні спроби використання світлової терапії.
Тут Ви можете побачити фотографію з американської Бібліотеки Медицини, де людей виносили на сонце, щоб вони виздоровіли.
Це трохи інша історія, це аспект світла, що стосується здоров'я, не зовсім те, про що я сьогодні розповідаю.
В сьогоднішній сучасній медицині існує розуміння світла у, майже, біохімічному значенні.
І існує ідея про те, що, коли ми дивимось на речі, жовтий колір допомагає нам найбільше, до нього ми найчутливіші.
Але наші циркадні ритми, тобто, ритми які допомагають нам прокидатися і засинати, бути уважним, розслабленим і тому подібне, швидше реагують на синій колір.
Регулюючи кількість синього кольору навколо нас, ми можемо допомогти людям розслабитись чи навпаки, насторожитись, заснути або ж залишатись бадьорим.
І таким чином, можливо, в найближчому майбутньому, світло зможе допомогти лікарням покращувати стан людей швидше, допомогти їм швидше видужати.
Можливо, в літаку ми зможемо перебороти нездужання, пов'язане зі зміною часових поясів.
Можливо, ми зможемо допомогти дітям краще вчитись в школі, так як, вони будуть більше зосереджуватись на своїй роботі.
Ви можете уявити собі набагато більше застосувань.
Але я б хотів поговорити ще про комбінацію світла й темряви, як якості в нашому житті.
Світло, звісно, також слугує для соціальної взаємодії - для створення відносин з усіма елементами навколо нас.
Це -- місце, навколо якого ми збираємось коли нам є що сказати один одному.
Це все стосується цієї планети.
Але, коли Ви дивитесь на цю планету вночі, вона виглядає отак.
І я думаю, що це зображення є найбільш вражаючим у моїй сьогоднішній промові.
Тому що все це світло спрямоване в небо.
Воно ніколи не сягає землі, свого пункту призначення.
Воно ніколи не приносить користь людям.
Воно тільки псує темряву.
На глобальному рівні це виглядає так.
І я маю на увазі, що надзвичайним є те, що ми тут бачимо - те, скільки світла йде в небо і ніколи не сягає землі.
Якщо ми подивимось на таку Землю, якою вона має бути, то побачимо щось на зразок цього надихаючого зображення, де темрява існує для нашої уяви і для споглядання, і для того, щоб допомогти нам встановити контакт з усім.
Але світ змінюється і урбанізація -- це велика рушійна сила для усього.
Я зробив цю фотографію два тижні тому у Гуанчжоу і усвідомив, що 10 років тому, там не було, навіть схожих будівель.
То було набагато менше місто і темп урбанізації є неймовірним і величезним.
І ми повинні зрозуміти ці основні питання:
Як люди переміщаються через ці нові міські простори?
Як вони діляться їхньою культурою?
Як ми справляємось з такими речами, як мобільність?
І чим світло може тут допомогти?
Тому що нові технології, здається, знаходяться в дуже цікавому положенні, щоб внести вклад у вирішення урбанізації і забезпечити нас кращим навколишнім середовищем.
Не так давно наше освітлення виникало з допомогою ось таких ламп.
Ну і, звісно, в нас були металогалогенні і флюоресцентні лампи і так далі.
Зараз у нас є світлодіодні лампи, тут Ви побачите найновішу з них і Ви бачите, наскільки вона крихітна.
І це саме те, що дає нам унікальну можливість, тому що цей неймовірно крихітний розмір дозволяє нам проводити світло туди, де воно нам, насправді, необхідно.
І ми, звісно, можемо не використовувати його там, де воно зовсім не потрібне і можемо зберегти темряву.
Я вважаю, що це дуже цікава пропозиція і новий шлях освітлення архітектурного середовища, враховуючи наше хороше самопочуття.
Проте, проблема полягає у тому, що я хочу пояснити Вам, як це насправді працює - я можу розмістити 4 таких лампи на своєму пальці, так, що Ви не зможете їх добре бачити.
Тому я попросив нашу лабораторію допомогти з цим, і вони погодились.
Вони створили для мене найбільшу у світі світлодіодну лампу зокрема, для TED в Амстердамі.
Ось вона.
Це те саме, що Ви бачите тут, тільки у 200 разів більше.
І я швдко покажу вам, як вона працює.
Просто для розуміння.
Тепер, кожна світлодіодна лампа, яку виробляють в наш час дає блакитне світло.
Це не зовсім приємно чи комфортно.
І тому ми накриваємо її фосфорним плафоном.
Фосфор стимулюється блакитним світлом і створює біле, тепле і приємне світло.
І коли Ви додаєте до цього лінзу, Ви можете зібрати світло в пучок і направити туди, куди треба без необхідності упускати світло в небо чи куди-небудь ще.
Таким чином, Ви можете зберегти тінь і створити світло.
Я лише хотів Вам це продемонструвати, щоб Ви зрозуміли, як це працює.
Дякую.
Можемо йти далі.
Нам слід вигадати новий спосіб, щоб освітлювати наші міста.
Треба подумати ще раз про світло, як про вирішення дефолту.
Чому всі ці автомагістралі постійно освітлені?
Це справді необхідно?
Можливо,нам слід ретельніше обирати і створювати краще оточення, яке має користь з темряви?
Чи можемо ми бути більш акуратними із світлом?
Як ось тут - це наспрвді дуже низький рівень освітлення.
Чи можемо ми втягнути більше людей в створення світлових проектів, щоб вони насправді захотіли бути частиною цього, як тут?
Можливо, ми можемо просто створювати такі скульптури, перебування навколо і в середині яких, надихає?
І чи можемо ми зберегти темряву?
Тому що сьогодні надзвичайно складно знайти таке місце на Землі.
А відшукати таке зоряне небо ще важче.
Навіть серед океану ми створюємо багато світла, яке теж можна було б заборонити, щоб тварини почувалися комфортніше.
Відомо, що, наприклад, мігруючі птахи дуже дезорієнтуються через такі платформи в морі.
І ми виявили, що якщо зробити це світло зеленим, птахи летітимуть правильним шляхом.
Їх це більше не турбуватиме.
І знову ж таки виходить, що спектральна чутливість є надзвичайно важливою тут.
Я думаю, що на всіх цих прикладах, нам слід починати створювати світло з темряви і використовувати темряву, як полотно - як роблять такі художники, як Едвард Хоппер на цій картині.
На мій погляд, в цій картині багато непевності.
Мені здається, що коли я її бачу, я починаю думати про те, хто ці люди?
Звідки вони?
Куди йдуть?
Що трапилось щойно?
Що відбуватиметься в наступних 5 хвилин?
І вона втілює в себе всі ці історії і всю цю напругу тільки через світло й тінь.
Едвард Хоппер був майстром створення розповіді, працюючи із світлом й тінню.
Ми можемо навчитись від цього і створювати цікавіші і більш надихаючі архітектурні оточення.
Ми можемо робити це в ось таких рекламних місцях.
І Ви, все ж, можете вийти і насолодитись найвеличнішим шоу у всесвіті, а конкретно - самим всесвітом.
Я даю вам це чудове, інформативне зображення неба, яке простягається з самого серця міста, де, крім кількох зірок, нічого не видно, аж до сільської місцевості, де можна насолодитись цією розкішною і прекрасною виставою зірок і сузір'їв.
В архітектурі працює така ж схема.
Цінуючи темряву при створенні світлового дизайну, створюється значно цікавіше довкілля, що справді покращує наше життя.
Це - найбільш відомий приклад,
Церква світла Тадао Андо.
Але я також думаю про термальні ванни Петера Цумтора у Вальсі, де світло й тінь замінюють один одного в дуже делікатних комбінаціях, щоб окреслити простір.
Чи про Південну станцію метро Річарда МакКормака в Лондоні, де справді можна побачити небо, навіть перебуваючи під землею.
І насамкінець, я хотів би зазначити, що багато що тут надихається театром.
І я вважаю чудовим те, що сьогодні ми вперше проводимо ТЕD в театрі, оскільки я вважаю, що ми повинні подякувати театру.
Ця сценографія не була б такою надихаючою без театру.
І на мій погляд, театр - те місце, де ми по-справжньому покращуємо життя світлом.
Дуже дякую.
(Оплески)
В пізніх 1950-х,
Вільям Філіпс зазначив, що є зв'язок між безробіттям і інфляцією.
І ось тут у мене є зображення цього джентльмена,
Інгріда Фішера, тому що наспраді він відкрив цей зв'язок за декілька десятиліть до цього, але зв'язок назвали в честь Філіпса насправді тому, що його роботи зацікавили.
І зв'язок тут є дещо дивний.
Здається, що це не має здорового глузду, але ми поговоримо про приклади, які, здавалося, йдуть всупереч цьому зв'язку.
Якщо я зображу відсоток безробіття ось тут, на горизонтальній прямій, і покажу інфляції на вертикальній прямій, отже, тут зображую інфляцію.
Потім зазначу (це все лише випадкові дані), що одного року, коли була високою інфляція і було низьке безробіття, а потім іншого року, коли було високе безробіття, був низький рівень інфляції.
І не зрозуміло, що саме це спричинило чи, можливо, вони взаємно впливають один на одного.
І тоді, іншим роком, можливо, буде середній рівень інфляції і відносно низький рівень безробіття.
Таким чином, він подивився на декілька років і відобразив їх на прямих, на зразок цього (дозвольте зробити їх однаковим кольором).
Отже, беремо дані за декілька років і вносимо їх сюди.
Отже, тепер у вас є вища інфляція і трішки вищий рівень безробіття, ніж того року, і тут я можу продовжувати вносити деякі точки.
У вас може вийти дефляція, він побачив, що тут є взаємозв'язок, що тут є якийсь зворотний зв'язок.
Якщо ви попробуєте намалювати криву по цим точкам, насправді тут могло б тут бути більше точок, я лише проставлю їх випадково, ви могли б отримати криву, яка б виглядала якось так.
В загальному, коли у вас висока інфляція, отже, коли ви знаходитесь тут, у вас висока інфляція і низьке безробіття.
Низьке безробіття - це гарне явище. А зараз у вас низька інфляція і високе безробіття.
І якщо крива піде нижче горизонтальної вісі, тоді буде дефляція, і в цьому є здоровий глузд.
Ми, начебто, попередньо говорили про це в загальних логічних поняттях, але, насправді, незрозуміло що це спричиняє.
Можна уявити світ, просто розмірковуючи про нього.
Якщо у вас буде низьке безробіття, або якщо ви розглядаєте високе безробіття, то єдиний шлях зрозуміти низьке безробіття - взяти до уваги високий коефіцієнт використання ринку праці.
У цій ситуації, у працівників більше впливу, а якщо у працівників більше впливу, то роботодавці муситимуть підняти зарплатню, щоб залучити і утримати працівників.
У них більше важелів впливу і у них більше функцій.
Є багато людей, які хочуть їх найняти.
Роботодавці піднімають зарплати, щоб залучити і утримати співробітників, але звичайно, коли ви збільшуєте зарплати, ви збільшуєте купівельну спроможність, більшою мірою для працівників.
Отже, зростання купівельної спроможності працівників, що збільшить їх попит на товари та послуги.
І якщо вони збільшують попит на товари та послуги, то вони збільшать використання всіх факторів виробництва: землі, капіталу, підприємництва, робочої сили, таким чином це навіть більше знизить безробіття.
І можете уявити, якщо у вас вже низьке безробіття, а це лише один фактор виробництва, але якщо думати про всі фактори виробництва, всі вони ймовірно інтенсивно використовуються.
Заводи працюють на межі своїх можливостей. Ринок праці теж працює на повну потужність.
Якщо ви збільшуєте купівельну спроможність, якщо у цій ситуації ви збільшуєте попит, то попит підвищується. Знижується безробіття, використання праці меншає, менше потужності, більше попиту.
Це спричинить ріст цін.
Таким чином, це призведе до загального підвищення цін.
У такому випадку, якщо ціни ростуть, то працівники мають важелі впливу на функції працевлаштування, але в них також вищі витрати, вищі витрати на проживання.
І це дуже важкий сплутаний графік, але це лише показує стан загальної динаміки.
Таким чином, у працівників більше функцій і важелів, у них також вищі затрати на проживання. Вся економіка схоже працює на повну силу.
І отже, вони збираються вимагати ще підвищення зарплати, а потім це все продовжує повторюватися і повторюватися.
Тепер, це, здається, набуває трохи сенсу, але є і винятки.
У 1970-х США пережила стагфляцію, я це - найгірше: це означає високу інфляцію і високе безробіття, таким чином, це відбувається ось тут.
І явища, що можуть її спричинити, , зокрема, ті, що були відмічені в 1970-х, завжди важливо розуміти, що в економіці не можна точно знати що було першопричиною і причин є декілька.
Але одне явище, яке завжди було, це - шок пропозиції.
І шок пропозиції був на нафту.
Це збільшило витрати на виробництво всього і це просто підвищило ціни, але насправді це не спричинило більшу продуктивність.
Єдиний спосіб, про який можна було подумати, це збільшити ціни, спричиняючи підвищення витрат на проживання, але ця частина циклу, що асоціюється у нас з низьким безробіттям і високою інфляцією, не стала реальною.
І тому що завищені ціни істотно зменшувалися за межами країни, можна точно уявити, що з людей просто видавлювали можливість заплатити за інше. Отже, високі ціни на проживання чи високі ціни на нафту можна намалювати лінію від будь-якої з них (я знаю, що тут забагато написано)
Ви можете собі уявити, що стримувало попит на вітчизняного виробника, отже, я намалюю "негативний вплив" прямо тут.
Таким чином, потрібно було, щоб люди хотіли купувати речі, щоб було чим платити за нафту.
А ось інше пояснення цього.
Коли спостерігається низьке безробіття, уряд хоче надрукувати ще більше грошей, щоб покращити стан речей, але тут не створюється віртуальний цикл.
Є декілька аргументів, що були структурними причинами, чому економіка не змогла як слід адаптуватися.
Отже, співробітники і ресурси не могли бути розподілені рівномірно, але вся система освіти в 1970-х показує, що це не є закономірністю, не зрозуміло, що саме це спричинило.
У 1970-х була ситуація, коли у нас була стагфляція і, навпаки, те, що ми спостерігали насправді у пізніх 90-х, де у нас був відносно низький рівень інфляції і відносно низьке безробіття.
Таким чином, ситуація в пізніх 90-х була дуже гарною. І поясненням, що зробили багато людей, чому ми змогли це робити, чому цей цикл не повторювався знову і знову, чому ціни не піднялися?
Тому, що це вже був інший напрямок величезного технологічного удосконалення.
Ви отрималі комп'ютери, телекомунікації, Інтернет, цей вид суперпродуктивної кривої.
Отже, хоча у вас був цикл, ви збільшили купівельну спроможність, попит підвищився. Продуктивність країни набагато зросла, що це не призвело до інфляції.
Отже, це перекидає нас в пізні 90-ті.
Таким чином це все нелегко озвучити, врешті, в якійсь мірі, це просто здоровий глузд, але як у всіх економічний явищах, завжди трохи більше нюансів і складових, ніж просто маленький зв'язок, який можна спостерігати.
Він буде в загальному правильний, але завжди будуть виключення.
Після того, як ми розглянули серію відео про інтервенції США під час холодної війни (в Кореї, В'єтнамі та на Кубі), я подумав, що було б непогано зосередити нашу увагу на загальних тенденціях цих інтервенцій.
Дивлячись ці відео про історію, ви маєте критично сприймати кожне слово і навіть факти, тому що про факти пишуть люди, які вижили та знали, що відбувалось за кулісами і ніколи не було зафіксовано істориками.
Отже, необхідно все сприймати через призму критичності. Навіть в цьому відео, коли я буду говорити про тенденції, не варто сприймати мої слова як правду. Порозмірковуйте над цим самі.
Якщо ви зробите висновки, які мають сенс, то добре, а якщо ні, то подумайте ще і спробуйте сформувати власні ідеї та тенденції, які б вам допомогли.
Загальною тенденцією є те, що Сполучені Штати та режим з комуністичним нахилом втручались у ситуацію тоді, коли справа стосувалась поневоленого народу.
У Кореї, яка була японською колонією, населення було поневолене японцями.
Кубинці страждали від уряду Батисти.
Це була диктатура, корумпована диктатура, яка знаходилась під сильним впливом США.
Кубу можна навіть розглядати як колонію США на той час, тому що вона мала надзвичайний вплив на Батисту.
Що стосується В'єтнаму, він був французькою колонією.
Можете собі уявити, що у кожному з цих випадків, існуючі на той час лідери були не дуже популярними.
Люди шукали керівників, які змогли б припинити свавілля в країні.
Крім того, знову виникає дискусія між капіталізмом та комунізмом, адже знаходячись у колоніальній залежності або корумпованому режимі, є люди, які збагачуються на цьому.
Деякі люди роблять це незаконним шляхом.
Ці круги позначають достаток різних людей.
У Кореї, що була в залежності від Японії, можливо, було декілька підприємців, які досягнули успіху законним шляхом.
Але набагато більше було людей, чий успіх був зумовлений підлещуванням до колоніальної влади, а у випадку з корумпованим режимом - застосуванням корумпованих методів, використанням режиму задля досягнення впливу на певному ринку.
Завжди існує певна комбінація.
У кожній з цих країн, мабуть, були підприємці та інші люди, які заробляли чесними шляхами, та люди, які в умовах режиму наживали майно сумнівними шляхами.
Можливо, ці люди підлещувались в умовах корумпованого режиму, а може відкрито займались кримінальною діяльністю, що є характерним для режиму Батисти, де були затяті злочинці, які дуже добре заробляли собі на життя.
Те саме відбувалось у В'єтнамі. Можливо, в'єтнамці, котрі співпрацювали з французами, отримували додаткові переваги, так що вони нажили майно не завдяки нововведенням та своїй впевненості.
Вони просто пристосувались до політичного порядку.
Може деякі люди нажили своє майно законним шляхом.
Коли в умовах поневолення виникає така ситуація, виникають також і рухи за незалежність.
Ця ідея надзвичайно популярна, адже людям кажуть:
"Ви бачите, скільки людей нажило майно сумнівним шляхом, а деякі з них співпрацювали з нашими поневолювачами і таким чином зрадили свій народ".
Отже, ми бачимо, що люди, які приходять до влади під час здобуття або втрати державою незалежності, схильні пропонувати перерозподілити матеріальні блага; забрати майно у тої людини, яка здобула його сумнівним шляхом, і перерозподілити його між іншими членами суспільства; відібрати майно ще у когось та поділити його між іншими членами суспільства; зробити це ще з кимось і знову ж поділити майно.
Якщо ви шукаєте політичну ідеологію, яка б підтримала ідею зміни стану речей, що існував під час поневолення та колоніального режиму і тоді здавався неправильним, то комунізм у даному випадку підходить, адже для нього характерним є перерозподіл майна, державне володіння майном або щось посередині з ознаками соціалізму - активний перерозподіл майна при наявності певних рис капіталізму.
Ви можете уявити, що для населення, в якому багато бідних, а матеріальні блага сконцентровані в руках декількох людей, які ще й підтримують старі режими, комунізм здається досить привабливим.
Є люди, які грають цими комуністичними та націоналістичними почуттями: у Кубі - це Фідель Кастро, у В'єтнамі - це Хо Ши Мін.
У Кореї ситуація трохи інша. Хоча націоналістичні й комуністичні рухи за незалежність існували,
Радянський Союз не хотів, щоб люди, які були до цього причетні, займали керівні посади, тому вони були ізольовані. Країну очолив Кім Ір Сен, який не мав відношення до цих рухів, але був комуністом і співпрацював з Радянським Союзом.
Ці люди прийшли до влади з дуже егалітарними обіцянками - рівність для всіх і покарання за злочини, скоєні проти народу.
Насправді ж розпочинається перерозподіл майна не тільки тих людей, які, можливо, здобули його нелегальним шляхом, але й взагалі загальний перерозподіл благ, може, тому що це було популярним явищем, а, може, тому що ті люди не надавали новій владі належної підтримки.
Замість реформ на благо народу, розпочинається розправа над політичними ворогами. Людям, які здобули своє майно чесним шляхом, такий стан речей не подобався.
Нові лідери очолюють комуністичний егалітарний рух, щоб захопити владу.
Замість чистого марксизму, вони надають перевагу марксизм-ленінізму, в якому є комуністична партія з її постійною революцією, що виправдала б відсутність справжніх виборів і допомогла б завжди залишатись при владі.
Це жодним чином не можна назвати раціональним обґрунтовуванням легітимності цих людей.
Але у кожній з цих ситуацій Сполучені Штати, що знаходились у розпалі Холодної війни, побоювались розповсюдження комунізму, який зазвичай співвідносили з антидемократією.
Так не має бути, але кожного разу, коли встановлювався комуністичний режим, його супроводжували авторитаризм й антидемократія.
Крім того, в США було багато капіталістів, які з особистих егоїстичних причин побоювались, що комунізм досягне Солучених Штатів, і їхнє майно теж буде перерозподілене.
Причини могли бути різними: благородне бажання свободи слова й права на власність для людей, егоїстичне бажання утримати власне майно, баланс сил між США й Радянським Союзом (США втрачали свій вплив кожного разу, як десь встановлювався комунізм).
Незважаючи на логічне пояснення, США завжди міркували наступним чином:
"Якщо вони комуністи, то ми приймемо іншу сторону".
Отже, США вирішують підтримати
Лі Синмана у Пд.Кореї, який був не ідеальною людиною.
У В'єтнамі Сполучені Штати врешті-решт підтримують Нго Дінь З'єма, який також був не найприємнішою людиною на світі.
У випадку з Кубою, США надавали підтримку Батисті, коли той знаходився при владі.
Але з попереденього відео ми пам'ятаємо, що Кеннеді визнав Батисту доволі негативним персонажем і зазначив, що підтримавши його, Сполучені Штати зробили величезну помилку.
Пізніше США займає іншу сторону і підтримує біженців, що були настроєні проти Фіделя Кастро.
Кубинські біженці не належать до категорії Лі Синмана чи Нго Дінь З'єма.
Більшість з них, мабуть, хороші люди, які прихильно ставляться до демократії.
Справа в тому, що вони "нагодували" Кеннеді історією про те, що Фідель Кастро не користувався популярністю серед народу, що, насправді, було не так.
Після революції він став ще популярнішим завдяки своїм егалітарним поглядам. Після Батисти люди раділи будь-кому, хто хоч трохи від нього відрізнявся.
Фідель Кастро був харизматичним лідером, який працював на благо бідних, принаймні, складалось таке враження.
Уряд Кеннеді спочатку повівся на занадто оптимістичну картину, що і втягнуло США в Операцію у затоці Свиней.
Це лише загальна тенденція, що постійно повторювалась.
Кожен раз завершувався або поразкою США, або глухим кутом.
Робіть висновки самі, просто це цікава тенденція, що декілька разів повторювалась протягом Холодної війни.
Я приїхала з Лівану і переконана - біг може змінити світ.
Я знаю, що сказала щось не зовсім зрозуміле.
Усі ви знаєте Ліван як країну, що була зруйнована тривалою кривавою громадянською війною.
Чесно кажучи, не розумію, чому цю війну називають громадянською, адже ні про яку громаду не йшла мова.
Маючи Сирію на півночі, Ізраіль і Палестину на півдні і парламент, до цього часу роз'єднаний і нестабільний.
Роками країну ділили між собою політики і віряни.
Та все ж, один день на рік ми справді об'єднуємось, у день проведення марафону.
Я була марафонцем.
Біг на довгі дистанції не лише покращував моє самопочуття, а й допомагав мені медитувати й мріяти про грандіозне.
І що довшу відстань я долала, то більшою ставала моя мрія, допоки одного доленосного ранку я не потрапила під колеса автобуса під час тренування.
Я ледь не померла, була у комі і протягом двох років пролежала у лікарні, витримала 36 операцій, щоб мати можливість знову ходити.
Як тільки я вийшла з коми, то одразу усвідомила, що не буду вже бігати як раніше, тож я вирішила, якщо я сама не зможу бігати, я хочу бути впевнена, що інші матимуть таку можливість.
Тож лежачи на лікарняному ліжку, я попросила мого чоловіка робити нотатки, і декількома місяцями пізніше був проведений марафон.
Організація марафону як наслідок потрапляння в аварію - може звучати досить дивно, але на той момент, відчуваючи себе надуразливою, мені необхідно було мріяти про велике.
Мені потрібно було те, що змогло б відволікти мене від болю, мета, що дала б сили іти вперед.
Я не хочу жаліти себе і не чекаю цього від інших, я вважаю, що організовуючи такий марафон, маю змогу віддячити своєму суспільству, збудувати мости із зовнішнім світом і запросити бігунів до Лівану пробігтися під парасолькою миру.
Організувати марафон у Лівані зовсім не те саме, що зробити те ж у Нью-Йорку.
Як презентувати ідею марафону у країні, яка практично знаходиться на порозі війни.
Як запропонувати тим, хто ще зовсім недавно вбивав один одного пробігтися пліч-о-пліч.
До того ж, як переконати людей, які ніколи не чули слова "марафон", пробігти дистанцію у 26.2 милі.
Тож ми мали почати з самого початку.
Протягом майже двох років ми обійшли всю країну, відвідуючі найвіддаленіші села.
Я особисто зустрічалася із найрізноманітнішими людьми - керівниками і громадськими діячами, школярами і політиками військовими, вірянами мечетей і церков, президентом країни і навіть домогосподарками.
Найголовніше, що я зрозуміла: йди до людей, говори з ними, і вони повірять тобі.
Багатьох зачепила моя особиста історія, натомість вони ділилися своїми.
Щирість і відвертість об'єднали нас.
Від людини до людини ми спілкувалися однією мовою.
Щойно було встановлено довіру, кожен захотів стати частиною марафону, щоб показати світові справжні кольори Лівану і ліванців, їхнє бажання жити у мирі і гармонії.
У жовтні 2003 року понад 6000 учасників 49 різних національностей прийшли на лінію старту, і коли пролунав постріл, то цього разу цей сигнал спонукав до бігу у гармонії і назустріч змінам.
Марафон було розпочато.
Розпочалися проблеми і у політичній сфері.
Але хоч які непорозуміння ми не мали, марафон знаходив можливість об'єднати людей.
У 2005 році нашого прем'єр-міністра було вбито, усе в країні практично зупинилося, тож ми організували 5-ти кілометрову кампанію "Біжимо разом".
Більше 60000 людей прийшло на лінію старту, усі одягнені у білі футболки без будь-яких політичних закликів.
Це стало поворотним моментом для марафону, який люди почали сприймати як засіб досягнення миру і єдності.
2006-2009 роки були періодом нестабільності у Лівані, вторгення і вбивства впритул наблизили нас до громадянської війни.
Країну знову було поділено настільки, що наш парламент пішов у відставку, протягом року ми не мали ані президента, ані прем'єр-міністра.
Але у нас був марафон.
(Оплески)
І ми зрозуміли, що з його допомогою політичну кризу можна подолати.
Коли опозиція вирішила перекрити частину центру міста, ми домовились про альтернативний маршрут.
Урядові протестувальники стали вболівальниками.
Вони навіть облаштували зупинки із соком.
Знаєте, цей марафон справді став доволі унікальним.
Він отримав підтримку як від ліванців, так і від міжнародного співтовариства.
У листопаді 2012 року понад 33000 учасників 85 різних національностей прийшли на лінію старту, але цього разу їм перешкоджала дуже вітряна і дощова погода.
Вулиці були заповнені водою, але люди не захотіли втрачати можливості стати частиною такого визначного для нашої нації дня.
Асоціація марафону Бейруту розширювалась.
Ми приймали усіх: молодих і літніх, неповносправних, людей з розумовими вадами, незрячих, представників еліти, просто любителів бігу і навіть матусь із дітьми.
Тематика включала пробіг за охорону довкілля, за боротьбу із раком грудей, за любов до Лівану, мир і просто біг заради бігу.
Перший щорічний жіночий пробіг за розширення прав і можливостей, єдиний, до речі, такий захід у нашому регіоні, був проведений всього декілька тижнів тому; участь взяли 4512 жінок, зокрема перша леді. І це тільки початок.
Дякую (Оплески)
АМБ підтримує благодійників і волонтерів, які допомагають перетворювати Ліван, збирають кошти на проекти і заохочують інших до підтримки.
Культура пожертвування і хороших справ набула масового характеру.
Стереотипи зламано.
З'явилися реформатори і майбутні лідери.
Я переконана, що це основа побудови миру у майбутньому.
АМБ стала настільки поважною у регіоні, що урядники з Іраку, Єгипту, Сирії звернулися до організації із проханням допомогти у створенні такого спортивного заходу.
Наразі наш пробіг є одним із наймасштабніших на Близькому Сході, але найголовніше, що він є основою сподівання і взаємодії у завжди нестабільній частині світу.
Ми єдині від Бостону до Лівану.
(Оплески)
Після 10 років у Лівані, починаючи від національного марафону або всенародних заходів до менших регіональних пробігів, ми побачили - люди хочуть бігти заради кращого майбутнього.
І взагалі, творення миру - це не спринт.
Це скоріше марафон.
Дякую (Оплески)
Коли ми говорили про соцзабезпечення, то зауважували, що люди, які працюють, сплачують податок ФСС. По суті, ці доходи спрямовуються безпосередньо на забезпечення соціального захисту пенсіонерів та інших громадян пільгових категорій. А будь-які надлишки спрямовуються в Фонд Соціального Страхування.
Отже, маємо представників післявоєнного покоління з лівого боку цієї... цієї системи, тобто, післявоєнне покоління це сплеск народжуваності, що відбувся після ІІ Світової війни
Ви знаєте, жителі країни були щасливі, військові повернулися з війни, в сім'ях почало народжуватися багато дітей і, як наслідок, відбувся цей сплеск народжуваності, що ми і бачимо ліворуч у цій системі.
Вони змогли принести великий дохід, щоб спрямувати його на пільгові виплати для покоління своїх батьків і, таким чином, утворити оцей залишок.
Проблема в тому, що вони цього не зробили.
Населення збільшувалося не так інтенсивно, як під час наступного покоління - це можна розцінювати як негативну так, і як позитивну рису, але в контексті соцзахисту - це проблема, тому що, протягом останніх 2 десятиліть це післявоєнне покоління починає пересуватися на праву частину цього рівняння і ми бачимо, що через них досить скоро зменшиться навіть той залишок, який є.
Через ці демографічні зміни залишок на соціальне страхування повністю вичерпається у 2030-2040 рр.
Схожа ситуація і з медичним страхуванням.
Певна частина податку ФСС відраховується на медичне страхування і спрямовується на виплати за станом здоров"я пенсіонерам.
Усі залишки перераховуються у фонд медичного страхування, який зветься: Фонд соціального страхування на випадок тимчасової втрати працездатності .
З медичним страхуванням ситуація ще гірша.
Фонд медичного страхування або...гадаю, ви й самі бачите..., що система медичного страхування вже стає дефіцитною. Мається на увазі, що більше грошей витрачається на праву частину нашої схеми, а надходять вони з лівої частини.
Отже, вже почалося скорочення, фонд уже почав скорочуватися.
Фонд соціального страхування збільшуватиметься до 2023 року.
Це за найкращими підрахунками, тоді він почне скорочуватися і вичерпається десь між 2030 і 2040 рр.
З медичним страхуванням ситуація набагато гірша.
Тут уже відбувається скорочення. Вже витрачається більше, ніж надходить; ніж ми отримуємо від податку ФСС.
Весь фонд, що тримається на... наших поточних зобов"язаннях, імовірно, вичерпається у найближчі 10 років; вичерпається у найближчі 10 років.
Що ще насторожує щодо медичного страхування, окрім, певною мірою, гіршого фінансового становища, це те, що тут витрати зростають усе швидше.
І я хочу прояснити: багато людей думають, що найбільша проблема для соціального страхування - демографічні зміни.
Велика кількість населення пенсійного віку, післявоєнне покоління, що роблять фонди нестійкими.
Медичного страхування це також стосується. Але що спричиняє навіть більшу проблему, ніж для соціального страхування, більше, ніж демографічні зміни, ніж масовий вихід на пенсію представників післявоєнного покоління, це те, що замість того, аби сплачувати у фонд медичного страхування, вони лише отримують звідти виплати, і велика проблема, що вартість медичного страхування зростає, перевищуючи ріст інфляції.
Щодо соціального страхування, виплати таким людям можуть зростати через інфляцію.
Щодо медичного страхування - виплати ростуть зі збільшенням вартості медичного обслуговування.
А воно суттєво перевищує інфляцію. Отримуємо ситуацію, коли на основі поточних виплат та зобов"язань щодо економії надходжень від податку ФСС, опиняємось у реальності, де, якщо ви маєте здійснювати поточні виплати та очікуєте, що вартість медичного обслуговування і надалі зростатиме у тому темпі, у якому зростає і не має жодних прямих ознак того, що цей ріст припиниться, то насправді так і буде; зараз воно "поглинає" більше 23% бюджету, 23-24% або 4% нашого ВВП.
Така ситуація у 2011 році. Близько 4% ВВП витрачається на медичне страхування та пільгову медичну допомогу.
Пільгова медична допомога - це, по суті, пільги на лікування для малозабезпечених.
Розподіляється вона на місці у штатах, але фінансується урядом.
Через зростання вартості медичного обслуговування, якщо ми лишимо це питання без уваги ще 50-60 років, то ця сума зросте до 15-16-17% ВВП.
Щоб дещо прояснити, це відсоток від федерального ВВП.
Отже, якщо наш бюджет не зростатиме, то ця стаття витрат витіснить деякі інші.
Щоб ви трохи зрозуміли цей графік: на ньому показано вартість медичного обслуговування і процес його зростання, що залежить від багатьох моментів: від ефекту старіння населення, зростання вартості його доступності і взаємозв"язку цих двох факторів.
Щоб зрозуміти, чому це має значення, варто трохи порозмислити про те, що загальна вартість - це завжди результат кількості. Кількість одержувачів, помножена на їх витрати.
Це, сподіваюся, допоможе зрозуміти, про що я говорю.
Оце витрати.
Витрати одержувачів.
Якщо помножити кількість одержувачів на їхні витрати, отримаємо загальний обсяг витрат.
Вважатимемо, що оце загальний обсяг витрат на сьогодні.
Це буде оця квадратна ділянка. Просто помножимо основу на висоту, на поточні витрати.
Поточні щорічні витрати, поточні витрати.
Через демографічні зміни відбуватиметься певне зростання кількості одержувачів.
Отже, от тут відбуватиметься зростання. Але через збільшення вартості медичного обслуговування суттєво збільшаться і витрати одержувачів.
Отже, оця величина набагато збільшиться.
Якщо забігти трохи наперед - я, таким чином, намагаюся пояснити, чому у нас є три категорії.
Загальний обсяг витрат - це: загальні витрати кожного одержувача, що суттєво зросли, помножені на загальну кількість одержувачів.
Тепер поговоримо про цю ділянку.
Оця ділянка - це загальний обсяг витрат.
Якщо подумати, який обсяг загальних витрат безпосередньо стосується зростання вартості, то це буде оця частина, оця частина.
Це та сума, яка показує витрати, зростання у цій ділянці безпосередньо стосується збільшення вартості.
Отже, це буде оця частина графіка.
Яка ж частина безпосередньо залежить від зростання кількості одержувачів?
Це буде оця частина графіка.
Вона безпосередньо залежить від зростання кількості одержувачів, від ефекту старіння
На графіку також є частина, що утворюється обома цими факторами: зростанням і кількості одержувачів, і кількості витрат.
Вона от тут.
Або от тут на графіку.
Коли говорять про непідйомність... у нас непідйомний борг. Друга річ - зобов"язання, які навіть не враховані у державному дефіциті.
Ці речі справді лякають. Адже, звідкись мають бути поповнення.
Серед усього цього, фактором, що лякає найбільше, є, зокрема, медичне страхування.
Не лише медичне страхування, тобто, не лише демографічні зміни, але зростання вартості медичного обслуговування.
Якщо цю проблему і можна якось вирішити, то лише, якщо медичне страхування зростатиме одночасно з рівнем інфляції, чи навіть трохи швидше, але не так, як зараз.
Тоді, з великою імовірністю, можуть бути зменшені побоювання щодо того, що відбувається з нашими зобов"язаннями.
Тепер давайте подумаємо про піднесення до степення нулів та одиниць.
Давайте візьмемо 1 та піднесемо її до восьмого степеня.
Ми вже бачили, що є два шляхи представлення цього.
Ви можете буквально взяти вісім одиниць та перемножити їх.
Давайте зробимо це.
Маємо одну, дві, три, чотири, п'ять, шість, сім, вісім одиниць, і перемножаємо їх між собою.
І коли ми зробимо це, ми отримаємо, так, 1 помножити на 1 це 1, помножити ще на 1, а взагалі не важливо скільки разів ми множимо 1 на 1.
Все одно отримаємо 1.
Можемо собі уявити. Я щойно зробив це вісім раз.
Я перемножив вісім одиниць.
Але навіть якби їх було 80, чи 800, чи навіть 8 мільйонів, якщо множити лише одиниці, якби у мене було 8 мільйонів одиниць і я перемножив їх між собою, результат все одно був би 1.
Тобто 1 у бідь-якій степені дорівнює 1.
Ви могли б сказати, гей, а що якщо 1 піднести в 0 степінь?
Ну що ж, ми вже говорили про те, що будь-яке число у 0 степені, крім 0, а ми вже близькі до нього, - тут ще є простір для суперечок.
Але все інше в степені 0 дорівнює 1.
І для кращого розуміння, ви могли би буквально скористатися іншим визначенням піднесення до степеня, у якому ми починаємо з 1, і показник степення говорить про те скільки разів ми множимо основу на 1.
Отже 1 на 1 нуль разів лишається 1.
Було трохи зрозуміліше, коли ми обраховували наприклад 2 в четвертій степені за цим другим визначенням піднесення до степення, ми починаємо з 1, і потім множимо її на 2 чотири рази, тобто на 2, на 2, на 2, ще раз на 2, що дорівнює, давайте порахуємо, що дорівнює 16.
А тут, якщо ми почнемо з 1 і далі множимо її на 1 нуль разів, ми отримаємо тих же 1 у кінці.
Ось чому все що не 0 у першій (нульовій - прим. перекладача) степені дорівнює 1.
Тепер давайте спробуємо щось цікавіше.
Давайте спробуємо від'ємні числа.
Наприклад -1. Піднесемо -1 до 0 степеня.
І ще раз, це лише, відповідно до нашого визначення, починаємо з 1 і множимо на основу степеня 0 разів.
Ну а це просто значить, що ми не будемо множити 1 на це число.
І лишаємося з 1 у якості результату.
Давайте спробуємо -1. Давайте спробуємо -1 у першому степені.
Будь-яке число у першому степені, я хотів би тут використати це означення на противагу цьому ось тут.
Якщо ми хочемо зробити їх узгодженими, якщо ви збираєтесь зробити це визначення узгодженим із цим, ви скажете, так, давайте почнем з 1, і помножимо її на 1 вісім раз.
І ви все одно отримаєте 1.
Але давайте зробимо це з -1.
Починаємо з 1, і множимо її на -1 один раз, множимо на -1.
І це звичайно, дорівнює -1.
Тепер давайте візьмемо -1 і піднесемо до другого степеня.
Ми часто називаємо це піднесенням до квадрату, коли ми підносимо щось до другого степеня.
Отже -1 у другому степені, що ж знову починаємо з 1.
Ми починаємо з 1 і множимо її на -1 двічі.
І чому ж це буде дорівнювати?
І ще раз, за старим означенням, ми так само можемо сказати, давайте не зважати на одиницю, тому що вона не впливає на результат, просто беремо дві -1 і перемножаємо.
А -1 помножити на -1 дорівнює 1.
Я думаю, ви вже бачите закономірність, що тут формується.
Давайте піднесемо -1 до третього степеня.
Чому це буде дорівнювати?
За означенням, починаємо з 1, і множимо її на -1 тричі, тобто -1 на -1 на -1.
Або ви можете уявляти це собі як перемноження трьох -1, так як 1 не впливає на результат.
І це дорівнює, -1 на -1 це 1, помножити ще на -1 дорівнює -1.
І ви бачите закономірність. -1 в нульовій степені дорівнює 1. -1 в першій степені дорівнює -1.
Множимо на -1 і отримуємо 1.
Множимо ще на -1 і отримуємо -1.
І закономірність, яку ви могли роздивитися, полягає у тому, що -1 в непарному степені дорівнює -1
А в парному степені, ви отримаєте 1, тому що від'ємне число на від'ємне дає додатнє.
І ви множите парну кількість від'ємних чисел, що завжди дає від'ємне на від'ємне.
Ось це тут - парна степінь. Парна степінь дає 1.
І ви можете перевірити, що якщо ми підносимо -1 до четвертого степеня. -1 до четвертого степеня?
Ви можете почати з 1 і множити її на -1 чотири рази, тобто -1 на -1, на -1, на -1, що дорівнює 1.
Тепер якщо хтось попросить вас, ми вже знаємо, що якщо хтось попросить вас піднести 1 до, навіть не знаю, мільйоного степеня, це буде дорівнювати 1.
Якщо ж хтось скаже вам взяти -1 і піднести до мільйоного степеня, а мільйон - це парне число, то це також дорівнюватиме 1.
Але якщо ви піднесете -1 до 999999-го степеня, а це непарне число, то результатом буде -1.
Глюкоза реагує з оксигеном з утворенням діоксиду карбону та води.
Яка маса оксигену в грамах необхідна для повної реакції 25 грам глюкози?
А також, яка маса діоксиду карбону та води утвориться?
Спочатку напишемо реакцію.
Глюкоза реагує з оксигеном і дає нам діоксид карбону та воду.
Тож глюкоза, C6H12O6 реагує з оксигеном в молекулярній формі-- тут є два атоми. -
Продукти реакції це діоксид карбону та вода. -
Ви впізнаєте?
Це стехіометрична задача.
Яка каже, що ми маємо 25 грам глюкози.
Скільки оксигену необхідно для повної реакції з глюкозою?
І тоді скільки діоксиду карбону, скільки грам води буде утворено?
Це все задача стехіометрії.
Якщо ви пам'ятаєте з останнього відео, першим ділом необхідно запевнитися, що рівняння урівняно.
Переконаємося в цьому.
Ліворуч-- завжди краще розпочинати з найбільш складних молекул, а простіші молекули залишати на останок,бо їх найлегше урівняти.
Ліворуч я маю 6 карбонів.
В лівій стороні рівняння.
Праворуч я маю тільки 1 карбон.
Тож перемножимо це на 6.
Тепер я маю 6 карбонів з обох сторін рівняння.
Перейдемо до гідрогенів.
Я маю 12 гідрогенів в лівій стороні рівняння.
12 атомів є в молекулі глюкози.
Скільки я маю в правій стороні рівняння?
Тільки 12 гідрогенів.
Тож перемножимо це на 6.
Я не заплутався з карбонами, тож я не буду нічого змінювати-- тепер я маю 12 гідрогенів з обох сторін рівняння.
12 тут, 12 тут.
І тепер я можу урівняти оксиген.
Я залишив його наостанок, бо маю тільки молекулу оксигену тут.
Це найлегше урівняти.
Скільки оксигенів я маю праворуч?
Я маю 6 на 2.
Я маю 12 оксигенів.
А також я маю 6 оксигенів тут.
Тож плюс 6 оксигенів.
Я маю 18 оксигенів в правій стороні рівняння.
Тож мені потрібно мати 18 оксигенів в лівій стороні рівняння.
Скільки я маю зараз?
Я маю 6 оксигенів.
Мені необхідно 12.
Так?
Це останній елемент.
Я не хочу писати коефіцієнт тут.
Він змінить все.
Я поставлю коефіцієнт тут.
Це збалансує наше рівняння.
Я маю 18 праворуч.
Я вже маю 6 тут.
Я хочу мати 12 тут.
Тож помножу це на 6.
І тепер все повинно працювати.
Я маю 6 карбонів з обох сторін.
Я маю 12 гідрогенів з обох сторін.
Я маю 18 оксигенів.
6 тут, 12 тут.
12 тут, 6 тут.
Я маю 18 оксигенів з обох сторін рівняння.
Тепер, я порахую скільки моль реагентів ми маємо. У нас є 25.0 грам глюкози.
Порахуємо скільки моль на грам, або скільки грам на моль є в молекулі глюкози.
Ми маємо справу з карбонами та оксигенами, та гідрогенами, тож подивимося на атомну масу всіх цих елементів.
Тож карбони, гідрогени, оксигени є дуже поширені.
В той же час ви можете пригадати їх атомну вагу.
Я хочу подякувати особі, чию періодичну таблицю я використовую.
Ле Ван Хан Цедрік.
Я взяв її з Вікімедії.
Вона є ліцензійною.
Тож я хочу відзначити особу, що зробила цю періодичну таблицю.
Ми маємо оксиген.
Він має атомну вагу 15.9999.
Переважно дано як 16.
Проте я запишу її так.
Тож оксиген є 15.999.
Порахуємо карбон, та гідроген. -
Повернемося до періодичної системи.
Ми маємо карбон, його атомна маса 12.011.
Та гідроген 1.0079.
Візьмемо карбон 12.011.
Тож карбон 12.011.
І тоді гідроген-- пам'ятаєте атомна вага всіх виміряних ізотопів на землі-- є 1.0079.
1.00- що це було?
Один нуль чи два нулі?
Це було два нулі.
1.0079.
Яка ж атомна вага глюкози, враховуючи ці дані?
Яка атомна вага глюкози?
Я прокручу це.
Атомна вага глюкози C6H12O6, буде рівною 12.011 на 6.
6 на 12.011.
Плюс 12 гідрогенів.
Щоб спростити розрахунки зробимо це 16. це 12, а це 1.
Це зробить наші підрахунки значно легшими.
Зробимо це так.
Проясню це.
Тож атомна вага глюкози є 6 на атомну масу карбону.
6 на 12.
6 на 12.
Плюс 12 на атомну вагу гідрогену.
Плюс 1 на 12, або я маю написати 12 на 1, щоб бути послідовним.
12 на 1.
Плюс 6 на атомну масу оксигену.
Плюс 6 на 16.
Що це буде?
Це дорівнюватиме 72 плюс 12.
Плюс, 6 на 16 буде 60 плюс 36.
Разом 96.
І це буде-- я підрахую це--72.
Плюс 12, плюс 96, дорінюватиме 180.
Тож атомна вага глюкози, дорівнюватиме 180.
Почнемо вирішувати завдання.
Ми маємо 25 грам глюкози.
Грами C6H12O6.
Ми напишемо це в молях.
Тож ми скоротимо грами.
Нам потрібні грами в в знаменнику.
Так?
Це чисельник.
Якщо ми поділимо на цей елемент, то зможемо скоротити це.
Якщо ми хочемо грами C6H12O6, або грами глюкози в знаменнику.
Ми маємо молі глюкози в чисельнику.
Тому ми зможемо скоротити їх, і залишитися без молей.
Тож скільки буде грам на моль?
Просто порахуємо.
Атомна вага є 180.
Тож 180.
Враховуючи число Авогадро, я буду мати 180 грам на моль.
Ця інформація дасть нам змогу підрахувати атомну вагу глюкози.
Тож зобразимо цей підрахунок.
Цей елемент скоротиться з цим.
Тож ми маємо 25 на 1, поділене на 180.
Це дорівнює 25 на 180.
Все, що залишиться це молі C6H12O6 або глюкоза.
І що буде 25 поділене на 180?
Слід сказати 25.0 ми знаємо, що ми маємо 3 важливі знаки тут.
Я не хочу вдаватися в деталі про важливі знаки.
Де-коли я не розумію це.
Спочатку мені було незрозуміло про вагу.
Проте я намагався зрозуміти це.
Тож 25 поділене на 180 дорівнює 0.139.
Тож ми маємо 0.139 моль глюкози.
Тепер підрахуємо скільки моль оксигену-- перший крок на потрібно підрахувати для кожного моля глюкози, скільки моль оксигену?
І нам це відомо. це 1 до 6.
Запишемо це.
І це скаже нам скільки моль оксигену нам необхідно.
І, запам'ятайте, ми хочемо позбавитися від цих моль глюкози.
Тож запишемо це у знаменнику. -
Тож необхідні молі глюкози.
Для кожного 1 моля глюкози, ми підрахували, згідно урівняного рівняння, нам потрібно 6 моль оксигену.
Нам потрібно 6 моль O2.
Що ми одержимо тут?
Ми скоротили молі глюкози з молями глюкози.
А потім перемножили 6 на 0.139.
Тож отримаємо 0.833.
Нам треба 0, а маємо 0.833 моль оксигену. Ми знаємо скільки моль оксигену необхідно, молекулярного оксигену. Тепер підрахуємо скільки грам є.
В завданні сказано: вкажіть чисельник та знаменник дробу 3/4, три четвертих.
Перепишемо це, щоб він був більшим та кращим.
Тож ми просто переписуємо діб.
У нас є дріб 3/4.
3/4.
3/4.
Потрібно вказати, яке з цих чисел є чисельником, а яке знаменником.
Чисельник.
Чисельник - це число над дробовою рискою.
Тож, чисельник - це 3.
Знайдемо знаменник. Це число під дробовою
Це число під дробовою рискою.
Це 4.
Чому дорівнює чисельник? 3
Чому дорівнює знаменник?
4
Просто число, що знизу.
Можна було б просто називати це "нижнє число", а це -
А тепер згадаємо, що представляє собою дріб, ви можете уявляти собі це, як три з чотирьох частин торта, наприклад, я так роблю.
Ви можете уявити, що знаменник каже нам, на скільки частин поділене ціле?
Або скільки всього частин ми маємо?
Уявіть такий собі торт.
Отже, ми можемо намалювати це, як наприклад, квадратний торт.
Малюємо квадратний торт,
Це те, що знаменник собою являє, те, що означає число під рискою.
І тоді 3 говорить нам, що ми беремо 3 з цих 4 кусків.
Отже, число 3 повідомляє нам, що з чотирьох можливих частин ми беремо три.
І, можливо, з'їдаємо їх.
Якщо будь-хто каже
"Я з'їв три чверті торта",
Або це читається як три четверті. Тож ця людина з'їла синю частину торту, якщо він був порізаний як тут
Якщо ми уявляємо круглий торт, який виглядає так -
Дайте-но я намалюю круглий торт.
Отже, це мій круглий торт.
Розділимо його на 4 рівних частини.
Ну майже рівні.
І хтось каже:
"Я з'їв 3/4 цього торту" Тут 3 - чисельник, ви прочитали "три чверті" тож 4 - це знаменник.
Хтось з'їв більшу частку торта.
З'їв три з чотирьох цих шматків.
Три з чотирьох.
Це один, це два, і це три шматки.
Тож, 4 - знаменник, являє собою загальне число шматків торта, а 3 каже нам, скільки з них було з'їдено.
Сьогодні я хочу поговорити про гроші та щастя.
Це ті два поняття, про які ми багато розмірковуємо, де їх дістати чи як їх примножити.
Багатьом знайома ця фраза. Релігії та розумні книжки стверджують: "Щастя за гроші не купиш".
І сьогодні я хочу довести, що насправді це не так.
(Сміх)
Я працюю у школі бізнесу, ось цим ми і займаємося.
Що ж, це не так. І якщо ви думаєте навпаки, то ви просто неправильно їх витрачаєте.
Замість того, щоб витрачати їх, як ви зазвичай витрачаєте, можливо варто спробувати скористатися ними інакше, тоді від них буде більше користі?
І перш ніж я скажу, як користуватися грошима, щоб стати щасливішим, пригадаймо, як зазвичай ми їх витрачаємо на те, що, по суті, не приносить щастя.
Ми провели маленький експеримент.
Не так давно CNN опублікував цікаву статтю про те, що відбувається з людьми після виграшу лотереї.
Люди думають, що після виграшу життя стане безхмарним.
Та стаття про те, як воно руйнується.
Що ж відбувається після виграшу: по-перше, вони витрачають всі гроші та залазять у борги, по-друге, усі їхні друзі та давні знайомі знаходять їх та просять позичити.
І по суті — це руйнує соціальні стосунки.
У них більше боргів та менше друзів, ніж було до виграшу.
Та найцікавішими були коментарі до статті.
Замість того, щоб написати що вони усвідомили — гроші - не шлях до щастя, усі відразу почали писати:
"Знаєте, що я б зробив, вигравши лотерею...?" І фантазували, що б вони зробили.
Ось кілька особливо цікавих прикладів.
"Якщо я виграю, куплю власну маленьку гору а на вершині заведу коней".
(Сміх)
Інша написала:
"Я б наповнив ванну грішми, заліз у неї і покурював велику, товсту сигару, посьорбуючи шампанське".
Ось ще гірше:
"Потім я б сфотографувався і роздрукував би десятки копій.
І кожному, хто буде просити чи витягувати з мене гроші, відправляв би копію, і нічого більше".
(Сміх)
І більшість коментарів були в такому ж дусі.
Люди отримують гроші, і це відриває їх від громадськості.
Я вже сказав, що гроші руйнують життя і перетворюють друзів у набридливих мух. Також гроші змушують нас почуватися егоїстами, ми починаємо робимо усе тільки для себе.
Можливо, гроші не роблять нас щасливими, тому що ми витрачаємо їх на хибні речі, а надто тільки на себе.
Нам спало на думку, а що б трапилося, якби люди витрачали гроші на інших.
Замість того, щоб віддалятися з грішми від суспільства, чому б не зробити крок назустріч?
І ми вирішили дати людям шанс і подивитися.
Припустимо, одним дозволимо робити, що вони зазвичай роблять, і нехай витрачають гроші на себе, а інші будуть віддавати свої гроші. Ми заміряємо рівень щастя і поглянемо, чи він збільшиться.
Тож перший наш експеримент.
Одного ранку у Ванкувері, ми вийшли в студентське містечко
Університету Британської Колумбії, підходили до людей і питали: "Хочете взяти участь у експерименті?"
Вони казали:
"Так".
Ми запитували, наскільки вони щасливі, і давали конверт.
В одному з конвертів було написано:
"Потратьте гроші на себе до 17:00".
І навели кілька прикладів.
Іншим того ранку дістався конверт, де писало:
"Потратьте гроші на іншу людину до 17:00".
У кожному конверті були гроші.
Різна кількість.
Комусь діставалась записка і 5 доларів.
А комусь записка і 20 доларів.
І вони займалися своїми справами. Робили що хотіли.
І виявилося, вони справді витратили кошти, як їх просили.
Ми обдзвонили їх увечері й запитали:
"На що ви витратили гроші і чи почуваєтеся тепер щасливими?"
На що вони їх витратили?
Так як усі вони студенти, багато з них витратили гроші на себе: на сережки або косметику.
Одна дівчина сказала, що купила м'яку іграшку племінниці.
Люди віддавали гроші безпритульним.
Велику роль зіграв Старбакс. (Сміх)
Тож якщо дати студентам 5 баксів, вони найперше подумають про каву. Вони побіжать до Старбаксу й витратять усе якомога скоріше.
Хтось, як і зазвичай, купував каву для себе, а дехто казав, що пригостив іншого.
Одна й та сама покупка, всього лиш направлена на себе, чи на іншого.
Що ми з'ясували, подзвонивши їм увечері?
Люди, які витрачали гроші на інших, почувалися щасливішими.
Люди, які витрачали на себе, змін не відчували.
Це не зробило їх менш щасливими, просто нічого не змінилося.
Ми також помітили, що кількість грошей неважлива.
Дехто думав, що 20 доларів ощасливлять більше ніж 5.
Насправді, це не зіграло жодної ролі.
Важливо лиш те, що ти витратив їх на когось іншого, а не на себе.
Це відбувалося знову і знову, коли люди витрачали гроші на інших.
Звісно, вони канадські студенти, а не представники усього населення.
Вони достатньо заможні і так далі.
Ми хотіли дізнатися, чи спрацює це з іншими в іншому місці, чи тільки в багатих країнах.
То ж ми поїхали до Уганди і провели схожий експеримент.
Уявіть, як і в Канаді, ми питали:
"Скажіть, коли ви востаннє витрачали гроші на себе і на інших.
"Скажіть, коли ви востаннє витрачали гроші на себе та на інших, опишіть".
І в Уганді:
І потім ми знову запитали, як вони почувалися.
Ми були приголомшені, почувши відповідь, тому що люди витрачають гроші на схожі речі, зберігаючи культурні відмінності.
Наприклад, ось що розповів хлопець з Уганди.
Він сказав: "Я подзвонив дівчині, яка мені подобалась".
Вони сходили на побачення.
А в кінці він сказав, що так її і не "здобув".
Ось хлопець з Канади.
Дуже схожі історії.
"Я запросив дівчину повечеряти.
Ми сходили в кіно, але не додивилися до кінця, в потім пішли до неї "на чашку чаю зі шматочком тістечка".
Всі люди схожі, витрачають гроші на інших, намагаються гарно до них ставитися.
Можливо, в них було щось на думці, можливо, ні.
Але потім ми побачили незвичну відмінність.
Ось ще кілька прикладів.
Це жінка з Канади.
Ми запитали: "Скажіть, коли ви востаннє витрачали гроші на інших?"
Вона сказала: "Я купила мамі подарунок.
Я під'їхала до торгового центру, купила подарунок, віддала мамі".
Ідеальний вчинок.
Добре робити подарунки знайомим людям.
Порівняйте це з жінкою з Уганди.
"Я гуляла і зустріла давнього знайомого. Його син був хворий малярією.
В них не було грошей, вони пішли в лікарню, і я дала йому гроші".
Це не 10 тисяч доларів, це місцева валюта.
Насправді, це копійки.
Та тут неймовірно різні мотиви.
Це реальна, медична допомога, де гроші буквально рятують життя.
Напротивагу звичайному подарунку мамі.
Ми зрозуміли, що те, як саме ви витрачаєте гроші на інших, не так важливо, як те, що ви витрачаєте їх на інших, щоб зробити себе щасливим. Ось що справді важливо.
Необов'язково робити неймовірні речі з грішми, аби зробити себе щасливим.
Можна робити маленькі, буденні і отримувати від цього насолоду.
Але в світі не дві країни.
Тож ми хотіли піти далі й проаналізувати в кожній країні зв'язок між грішми та щастям.
Ми взяли дані Інституту Ґеллапа, якого ви знаєте завдяки політичним опитуванням.
"Наскільки Ви взагалі задоволені своїм життям!?"
Тепер подивимось, який зв'язок існує між цими двома запитаннями.
Вони позитивно пов'язані?
Віддаючи гроші, ви стаєте щасливішими.
Чи негативно?
На цій карті, зелений - позитивний зв'язок, а червоний - негативний.
Як бачите, світ неймовірно зелений.
І майже в кожній країні світу такі ж дані: люди, які дають гроші на доброчинність, щасливіші, за тих, які цього не роблять.
Я знаю, ви дивитесь на червону країну посередині.
Я був би негідником, якби не сказав, що це.
Це Центральна Африканська Республіка.
Можете вигадати якесь пояснення.
Можливо, там усе по-іншому.
Внизу праворуч - Руанда, вона неймовірно зелена.
Куди б ми не поглянули, бачимо, що витрачати на інших приємніше ніж на себе.
А як щодо роботи, на яку ми витрачаємо решту часу, коли ми не з друзями та знайомими?
Ми вирішили проникнути в деякі компанії і зробити те саме.
Ми обрали представників з продажу в Бельгії.
Вони працюють у команді, обходять лікарів і пропонують придбати медикаменти.
Ми простежили за успіхами з продажу, коли вони працюють у команді.
Одній команді ми дали гроші "на себе" і сказали:
"Витратьте, як забажаєте, але на себе", те саме, що ми робили з канадськими студентами.
А іншій команді сказали: "Ось вам 15 євро.
Витратьте їх цього тижня на котрогось учасника команди".
Купіть для нього якийсь подарунок.
Отож, тепер маємо команди, які витрачали на себе, і такі собі альтруїстичні команди, яким ми дали гроші, щоб вони покращили свою команду.
Чому в мене така смішна піньята?
Одна з команд скинулася і купила піньяту.
Вони бігали довкола, молотили по ній і збирали цукерки.
Дуже просто та примітивно, але подумайте про різницю між командами, які такого не робили, які отримали свої 15 євро та поклали їх до кишені, можливо, купили собі кави.
А ці команди діяли гуртом, їм довелося разом щось купувати та проводити час.
Ми помітили, що альтруїстичні команди продали більше продукції, ніж команди, які витрачали на себе.
Задумайтесь: кожні 15 євро, які люди отримали на себе, вони поклали в кишеню, в їхній поведінці нічого не змінилося.
З цього не отримаєш жодної користі.
Ба навіть втратиш гроші, адже це ніяк не мотивує працювати краще.
Але коли команда отримує 15 євро, які треба витратити на своїх колег, вони починають працювати набагато краще разом, тобто ви навіть виграєте, інвестувавши ці гроші.
Напевно, ви думаєте: ну гаразд, але є одна ситуація, дуже важлива для державної політики, де це точно не спрацює.
І якщо я не доведу вам протилежне, ви не повірите жодному моєму слову.
Я знаю, що всі ви зараз подумали про гру в вибивайла.
(Сміх)
Нас розкритикували, сказали, якщо нам не вдасться показати ті самі результати з командами вибивайл - усе безглуздо.
Тож ми знайшли команди гравців у вибивайла та відібрали декількох людей.
І провели той самий експеримент.
Одним командам дали гроші на себе. А іншим - на друзів по команді.
У командах, учасники яких витрачали гроші на себе, результати залишилися без змін.
Команди, де витрачали на інших, показали кращі результати і, фактично, стали наприкінці лідерами.
У всіх ситуаціях, які ми розглянули: у приватному житті. на роботі, навіть у спортивній біганині, ми бачимо, що витрачаючи на інших, ми самі отримуємо більше, ніж витрачаючи на себе.
Тому ще раз скажу: якщо ви досі думаєте, що за гроші щастя не купиш, то ви витрачаєте їх неправильно.
Річ не в тому, який продукт краще купити, сподіваючись, що він зробить вас щасливішим.
Насправді, варто припинити думати, що б такого собі купити, і задуматись, як допомогти іншим.
У цьому ми можемо вам допомогти.
DonorsChoose.org - некомерційна організація, яка допомагає викладачам малобюджетних державних шкіл.
Вони публікують проекти, наприклад:
"Я хочу, щоб учні ознайомились з Гекльберрі Фінном, але в нас немає книжок", або "Мені потрібен мікроскоп, щоб вивчати природознавство, але в мене його немає".
Ми можемо купити ці речі для них.
Вчителі та учні напишуть вам листи з подякою.
Іноді вони присилають фотографії, аби показати, як вони користуються мікроскопом.
Це чудові вчинки.
Зайдіть на сайт та почніть менше думати
"Що б такого собі купити?" і більше "Якби в мене було 5 чи 15 доларів, як би я міг допомогти іншим?"
Бо коли ви це зробите, то помітите, що собі ви допомогли набагато більше.
Дякую.
(Оплески)
Календарі, що використовувались у Середньовіччі, дуже відрізнялись від теперішніх.
Критерії обліку часу для Середньовіччя були зовсім іншими.
Для тих, хто міг розшифрувати їх, середньовічні календарі були мапою церковного року.
На цій сторінці зображений липень.
Кожен рядок відображує день місяця.
Стовпчики вміщують інформацію про кожен день.
Ця колонка перелічує дні вшанування Святих або релігійні свята в певний день місяця.
Особливо важливі дні Святих або свята вписано червоним це пояснює вислів: "Червоний день календаря".
На цій сторінці календаря зображено січень.
Римські цифри, які ви бачите у цій колонці, називались "Золотими Числами".
Вони допомагали читачеві визначати фазу Місяця.
Їх використовували разом з наступними графами для визначення дати Пасхи, яка змінюється щороку.
Цей стовпчик допомагав визначити день тижня.
Тут зображено літери від А до G.
Букви повторюються послідовно.
Кожна буква завжди репрезентує один і той само день тижня, від понеділка до неділі.
До пізнього Середньовіччя люди користувались тією ж календарною системою, що й давні римляни.
І для римлян, і для людей Середьовіччя визначення дати залежало від розуміння трьох ключових днів: календ, нон та ід.
Великі ініціали "KL" на початку сторінки, відмічають календи.
Календи були першим днем місяця.
Іди припадали на середину місяця, зазвичай на п'ятнадцяті числа.
Нони позначали дев'ятий день перед ідами.
Сьогодні ми ділимо місяць на чотири тижні, але в Середньовіччі календи, нони та іди поділяли місяць на три відрізки часу.
Ця колонка включає ряд римської нумерації.
Читачі користувались нею, разом з трьома ключовими днями місяця, аби визначити дату.
Римською нумерацією вівся послідовний відлік від нон до ід.
Вісім, сім, шість, п'ять, чотири, три, два, іди.
Починаючи з цих трьох ключових днів, читачі рахували назад, щоби визначити дату.
Наприклад, десятий день грудня вважався у Середні віки четвертим днем перед ідами грудня.
Деякі середньовічні календарі були оздоблені ілюстраціями.
На цій пишно прикрашеній сторінці червня червоні дні календаря проілюстровані сценами на полях.
Наприклад, це свято відзначається на Різдво Івана Хрестителя.
Ілюстрація зображує його матір, Святу Єлизавету, одразу після народження сина.
Велике свято святих Петра та Павла відзначається під кінець місяця.
Вони зображені на полях так само.
Як численні інші сторінки, ця показує будні дні.
Рутинна праця, що традиційно виконується цього місяця.
Тут селяни стрижуть вівцю. Звична літня робота.
Літописи пізнього Середньовіччя часто зображують також способи проведення вільного часу.
На полях цієї сторінки - діти, що граються з іграшковими конями і вітрячками.
Також загальником було вміщувати зображення знака зодіаку відповідно до місяця.
Тут зображено краба, що відповідає знаку "Рак".
Слово "Рак" написане знизу.
Малюнки не були лише прикрасою.
Вони ілюстрували та роз'яснювали інформацію з тексту.
Зображення типових робіт місяця показувало глядачеві, як специфіка праці залежала від сезону.
Разом, тексти та зображення допомагали читачеві розібратись у середньовічному році.
У попередньому відео, присвяченому нефрону, ми говорили про різні його частини і про те,як наш організм зворотно всмоктує молекули.
Пригадайте, у проксимальному звивистому канальці всмоктуються такі речовини, як глюкоза, амінокислоти та натрій.
Ми говорили про висхідну частину петлі Генле.
Говорили про солі, тобто про натрій, калій та хлор, які теж всмоктуються.
У дистальному звивистому канальці був кальцій та інші речовини.
Я запитав себе: як цей процес відбувається?
Як ці речовини так жваво виштовхуються, особливо проти своїх концентраційних градієнтів?
У цьому відео хочу трішки детальніше розповісти про те, що відбувається на межах цих канальців, що дозволяє іонам бути вибірково перенесеними з просвіту, або з середини цих труб, а також виштовхуватись з фільтрату?
У різних частинах нефрона механізми дуже схожі. Розглянемо кожну частину окремо, тому що кожна поглинає різні види молекул.
Не будемо про всіх розповідати, лише допоможу збагнути суть.
Розпочнемо з проксимального канальця.
Якби ми збільшили ось цю частину, Дозвольте я намалюю вміст нефрона.
Внутрішня частина виглядає приблизно так.
Отже, це середина.
Тут знаходиться фільтрат.
Дозвольте це перемалювати.
Ось так намалюю, тому що проксимальний каналець має тільця, які стирчать. Такі захисні ворсинки.
Ця середина - це просвіт.
Ось тут зберігається наш фільтрат.
Гломерулярний фільтрат рухається у цьому напрямку.
Це вміст нефрона.
Межа канальця складається з багатьох клітин.
Ось одна клітина тут, а інша тут, і тут ще одна.
Очевидно, що це поперечний переріз, схожий на циліндр.
Такий мій варіант.
Тут є інша клітина. Можливо, це їхня основна сторона.
Основна, тобто є основою клітини.
Такі слова варто знати. Незвичні слова.
Отже, сторона клітин, яка облицьовує просвіт, або дивиться всередину канальця називається верхньою стороною.
Верхньою....
Ця частина зазвичай відноситься до основної бічної сторони, або ця мембрана буде основною бічною мембраною.
Це правда, незважаючи на те, чи говоримо про петлю Генле чи проксимальний каналець, або про дистальну частину.
На іншій стороні клітин у нас є перитубулярні капіляри.
Це ще одне незвичне слово.
Перитубулярні капіляри ось так приблизно виглядають.
Вони є також клітинами.
Замість того, щоб малювати клітини, я щось таке зображу.
Вони пористі.
Це кров'яний потік.
І тут ще кров.
Я не буду деталізувати те, як багато є клітин на капілярних стінках.
Хочу, щоб ви зрозуміли, як речовини переносяться з просвіту і як вони вибірково всмоктуються.
Отже, це перитубулярний капіляр.
Знову ж таки незвичне слово, але означає
"навколо", як периметр.
Отже, цей капіляр проходить навколо канальців.
Як на цій картинці, капіляри знаходяться навколо канальців.
Отже, коли речовини виділяються з нефрона або всмоктуються, вони рухаються до цих капілярів.
Отже, це перитубулярний капіляр, а це проксимальна звивиста мембрама.
Та що відбувається з глюкозою?
По-перше, виштовхуються натрій та калій. Виштовхуються з основної бічної сторони цих клітин.
Отже, це натрій-калієвий насос.
Намалюю тут.
Можливо, ви захочете переглянути відео про натрій-калієвий насос.
Я маю готове відео.
Тут головне зрозуміти, що натрій (ще один намалюю) вони з'єднаються тут всередині, АТФ приєднається, коли АТФ приєднається до правої частини протеїну, він змінить свою форму та структуру, а потім протеїн закриється на цій стороні та відкриється в іншій.
Коли він у цій структурі, натрій не хоче приєднуватись до протеїну, тому він вийде через основну бічну мембрану і в результаті вийде у кров.
Також це натрій-калієвий насос.
Це відкрита структура. Я намалюю її тут.
У цьому випадку, калій любить приєднуватись.
Калій приєднується. Можливо, він тут долучається.
Звичайно, це величезне спрощення.
Це змушує протеїн змінити свою структуру.
Тут АТФ вже непотрібний. Він повертається до цієї структури, а потім калій вже не хоче приєднуватись. Він звільняється, тому що протеїн тепер іншої форми.
Отже, загальна картина: натрій приєднується,
АТФ приєднується.
З АТФ виштовхуються фосфати. Це змінює форму протеїну.
Тепер натрій хоче вийти, а калій може приєднатись, але приєднується до первинної структури.
В результаті, натрій виштовхується з клітини, а калій потрапляє до клітини. Це активний транспорт.
Чому це активний транспорт?
Тому що ми використовуємо АТФ, щоб натрій рухався проти свого концентраційного градієнту, щоб натрій виштовхувався з клітини, а калій заходив повільно.
Він не вимагає АТФ.
Ось чому часто його називають натрій-калієвою АТФазою. Це протеїн або фермент, який ламає АТФ.
Він використовує енергію, щоб змінити форму, щоб вивести натрій і всмоктати калій.
Це всього лише короткий огляд. Та як це допомагає отримати глюкозу з просвіту?
Ось тут є інші наші протеїни.
Наприклад, глюкоза.
Тут є протеїн.
Існує загальний термін для цього, котранспорт або симпорт.
Котранспорт. Симпорт.
Симпорт означає, що переносить два види молекул в одному напрямку.
Котранспорт означає, що одна молекула проходить, завдяки концентраційному градієнту, а інша молекула рухається далі.
Для того, щоб він жваво виштовхувався на основній бічній стороні, треба, щоб тут був низький концентраційний градієнт натрію.
Низький концентраційний градієнт натрію.
Чим більше виштовхується, тим менший градієнт. Зрештою, концептрація натрію у просвіті буде ще менша.
Отже, концентраційний градієнт натрію, якби тут не було мембрани, натрій би хотів пройти крізь, щоб компенсувати весь втрачений натрій.
Це б вдалось, якби не було бар'єра.
Клітини користаються тим,що натрій зменшує градієнт, а це відбувається завдяки активному транспорту тут.
Але він використовує енергію натрію, який має цей низький концентраційний градієнт, для того, щоб переміщати глюкозу.
Уявіть протеїн, який знаходиться на цій верхній мембрані.
Великий протеїн. Дозвольте я намалюю. Можливо, він так виглядає.
Це така візуалізація.
Ви можете мати більше натрію на цій стороні, ніж на іншій.
Отже, натрій ймовірно приєднається на цій стороні, а глюкоза, можливо приєднається сюди.
Звичайно, це спрощення. Та коли вони скріпляться, то протеїн змінить форму. Змінить форму, і буде виглядати якось так.
Всередині клітини.
Вони не хочуть приєднуватись до амінокислот, або до чого-небудь іншого. Так вони вивільнюються.
Та коли звільнились протеїн поверне свою попередню форму. Ось такий цикл.
Все обумовлено тим, що тут є більше натрію, завдяки чому відбувається реакція.
Натрій зменшує свій концентраційний градієнт та приводить в дію глюкозу.
Тут буде висока концентрація глюкози. Якщо вона достатньо пориста для глюкози, то глюкоза зможе проникнути. Зрозуміло, що концентраційний градієнт зменшиться, коли глюкоза потрапить у кров.
Такий самий процес проходить у цілому нефроні.
Якщо глянути на петлю Генле чи висхідну частину, ми намагаємось забрати солі.
Та сама суть.
Та ж сама суть. Я намалюю це.
Ось це просвіт, а це клітина, яка будує стінку просвіту.
Ми в петлі Генле. Ще тут є натрій-калієвий насос.
Натрій виштовхується, а калій потрапляє всередину.
Насправді, канальці калію досить нещільні, тому калій може витікати назад, у два напрямки.
Ось що відбувається з калієм. Та це не так важливо.
Концентрація натрію зменшується тут,
Отже, у нас ще є симпорти тут, все так, як було з глюкозою, але у цьому випадку натрій хоче ввійти, але потрібно перемістити хлор та іони калію.
Їх ми й приєднаємо. Цей процес має перевагу над концентраційним градієнтом.
У нас буде калій, іони хлору.
Цей симпорт називається котранспорт натрію, калію та хлору. Це друга варіація, яку ми отримуємо у висхідній частині петлі Генле.
Тут залишиться багато хлору та калію, та якщо це буде достатньо пористою для хлору, якщо концентрація буде достатньо високою, то хлор зможе вийти та зробить мозкову речовину соленою.
Теж саме відбувається з дистальним звивистим канальцем.
З кальцієм.
Різниця, звичайно, є.
Тому в дистальному звивистому канальці є такі ворсинки, які стирчать, вони є у проксимальному звивистому канальці, ці захисні ворсинки.
Ця ідея, де ми використовуємо концентраційний градієнт, вона супроводжується типами активного транспорту, щоб переміщати інші речовини. Це називається вторинний активний транспорт.
Вторинний активний транспорт.
Добре це знати.
Завершуємо дистальним звивистим канальцем.
Це був просвіт.
З обох боків має клітини.
Ви зрозуміли.
Дистальний трішки інший. Нехай це буде клітина, а це перитубулярний капіляр.
Це наша кров.
Знову ж таки тут виштовхується натрій назовні, виштовхується натрій назовні.
Натрій-калієвий насос. Маю відео про нього.
Калій потрапляє всередину. Багато натрію тут.
Верхня мембрана, яка облицьовує просвіт є пористою для кальція.
Кальцій буде тут, незважаючи на його концентрацію.
Отже, ось іони кальцію.
Ось так, кружляють вони.
Ось тут у нас є антипорт.
Концентрація натрію у крові буде вища, тому що ми його виштовхуємо.
Якщо концентраційний градієнт спаде, то натрій зможе повернутися.
Можливо, сюди. Отже, ми бачимо, як натрій при цих умовах повертається. Та коли повертається, то цей процес нагадує двері, що обертаються.
Уявіть це собі, як це зробить протеїн.
Я уявляю двері, що обертаються.
Отже, натрій наче крутить ці двері.
Кальцій - це інша частина дверей. він виштовхується.
Це антипорт, тому що він прямує у різних напрямках. Та знову ж таки це вторинний транспорт. Це спрацює лише коли активний транспорт використає АТФ і виштовхне натрій з основної бічної мембрани.
У кожному випадку. Сподіваюсь, відео було пізнавальним.
Тут було більше деталей про те, як працює нефрон, виштовхуючи речовини з просвіту до перитубулярного каріляру.
Ця інформація була більш суттєвою.
Мені вона допомогла краще засвоїти цю тему.
Перша половина двадцятого сторіччя постала суцільним лихом у людських стосунках, катаклізмом.
Ми мали Першу світову війну, Велику депресію, Другу світову війну та розквіт комунізму.
Та кожна з цих сил розколювала світ, розривала його на частини, ділила світ.
І встановлювала стіни: політичні стіни, торговельні стіни, транспортні стіни, стіни у спілкуванні, залізні завіси, які розділяли народи та нації.
Лише у другій половині двадцятого сторіччя ми почали поволі витягати себе з цієї безодні.
Торговельні стіни почали падати.
Ось певні відомості щодо митних тарифів: починаючи з 40 відсотків, ставки впали до менш ніж 5 відсотків.
Ми глобалізувати світ.
І що це означає?
Це означає, що ми розширили співробітництво крізь державні кордони.
Ми зробили світ більш об'єднаним.
Впали транспорті стіни.
Знаєте, у 1950-му звичайний корабель перевозив від 5 до 10 тисяч тон товарів.
Сьогодні контейнерне судно може перевозити 150 тисяч тон.
Воно може мати менший екіпаж та менший час розвантаження, ніж колись раніше.
Стіни у спілкуванні - мені не варто казати вам про Інтернет - впали.
Та, звісно, залізні завіси - політичні стіни впали.
Зараз всі вони видаються світові жахливими.
Торгівля зросла.
Просто трішки відомостей.
У 1990-му експорт з Китаю до Сполучених Штатів - 15 мільярдів доларів.
У 2007-му - більш ніж 300 мільярдів доларів.
Та, напевно, більш важливо: на початку двадцять першого сторіччя, вперше у сучасній історії, зростання поширилося майже на всі частини світу.
Тож Китай - я вже згадував - починаючи з 1978, приблизно часу смерті Мао, зростав темпами десять відсотків на рік.
Від року в рік, від року в рік, абсолютно неймовірно.
Ніколи раніше у людській історії стільком багатьом людям не вдавалося піднятися з такої безвилазної бідності, як вдалося в Китаї.
У Китаї була реалізована найбільша програма проти бідності за останні три декади.
Індія почала дещо пізніше, але у 1990 вийшла на колосальне зростання.
Тогочасні доходи дорівнювали менш ніж 1000 доларів на рік.
Та за наступні 18 років вони майже потроїлися.
Шість відсотків річне зростання. Абсолютно неймовірно.
Нарешті, Африка, Африка на південь від Сахари.
Африка південніше Сахари завжди найгірше в світі піддавалася зростанню.
І ми можемо побачити африканську трагедію на перших кількох стовпчиках тут.
Зростання було від'ємним.
Люди ставали біднішими від власних батьків.
А іноді навіть біднішими від власних прабабусь та прадідусів.
Проте в кінці двадцятого сторіччя, на початку двадцять першого сторіччя ми бачимо зростання в Африці.
Та я вважаю, ви побачите, існують причини для оптимізму.
Бо я вірю, що найкраще ще попереду.
Тепер чому.
Сьогодні на першому плані нові ідеї, що спонукають зростання.
І під цим я розумію продукти, для яких витрати на досліди та розвиток по-справжньому високі, а витрати виробництва - низькі.
Більше, ніж колись раніше, саме такі ідеї спонукають зростання на вістрії.
Тепер ідеї мають цю дивовижну якість.
Томас Джефферсон, як мені здається, це гарно висловив.
Він сказав:
"Той, хто отримує ідею від мене, сам отримує обізнаність, не зменшуючи моєї.
Так саме, як той, хто запалює свою свічку від моєї, отримує світло, не занурюючи мене у темряву".
Іншими словами, одним яблуком можна нагодувати одну людину, а ідеєю можна нагодувати світ.
Це не новина. Це не є чимось новим для TED-стерів.
По суті, це і є модель TED.
Що нового, так це те, що ідеї будуть стимулювати зростання швидше, ніж коли-небудь раніше.
Це пояснює, чому торгівля та глобалізація навіть важливіші, потужніші, ніж колись раніше, та прискорять зростання більше, ніж колись раніше.
І для того, аби пояснити, чому, я поставлю питання.
Уявіть, що є дві хвороби.
Одна з них рідкісна, інша - поширена.
Але, якщо їх не лікувати, вони однаково тяжкі.
Якби вам довелося обирати, яку б ви віддали перевагу мати?
Поширену чи рідкісну хворобу?
Поширену, поширену.
Я вважаю, це абсолютно правильно.
Бо існує більше ліків, щоб лікувати поширені хвороби, ніж щоб лікувати рідкісні хвороби.
Причина цього - спонукання.
Приблизно однаково коштує виготовити нові ліки, хоч ці ліки можуть вилікувати тисячу людей, хоч сто тисяч, хоч мільйон людей.
Але доходи набагато більше, якщо ліки можуть вилікувати мільйон людей.
Тож спонукання більші виготовляти ліки, що допоможуть більшій кількості людей.
По-іншому, більші ринки рятують життя.
В цьому випадку, страждання насправді полюбляє компанію.
Тепер подумайте про наступне: якби Китай та Індія були такими самими заможними, як Сполучені Штати зараз, ринок для ліків від раку був би у вісім разів більшим, ніж наразі.
Це ще не так, але процес вже пішов.
З тим, як країни багатшають, попит на ці медикаменти надзвичайно зростає.
І це означає збільшення спонукання досліджень та розвитку, що приносить користь всім у світі.
Більше ринки збільшують спонукання продукувати всі види ідей.
Чи це програмне забезпечення, чи комп'ютерний чіп, чи новий дизайн.
Для людей з Голлівуду в залі це пояснює, чому екшени мають більші бюджети, ніж комедії.
Тому що екшени легше перекладаються на інші мови та для інших культур.
Тож ринок для цих фільмів більший.
Люди більше хочуть вкладати гроші, отже бюджети більші.
Якщо більші ринки збільшують спонукання продукувати нові ідеї, то як ці спонукання максимізувати?
Маючи єдиний світовий ринок, глобалізуючи світ.
Я люблю пояснювати це так: одна ідея - а ідеями потрібно ділитися - одна ідея може слугувати одному світові, одному ринкові.
Одна ідея, один світ, один ринок.
Тож як ще ми можемо створювати нові ідеї?
Це одна причина.
Глобалізувати, торгувати.
Як ще ми можемо створювати нові ідеї?
Більше авторів ідей.
Автори ідей - вони із різних сфер.
Артисти, інноватори, багато з тих людей, кого ви бачити на цій сцені.
Я збираюся зупинитися на науковцях та інженерах, позаяк маю певні відомості про це, а я - людина цифр.
Зараз, сьогодні менш ніж одна десята одного відсотку населення світу - вчені та інженери.
(Сміх)
Сполучені Штати були лідерами ідей.
Велика частина цих людей - у Сполучених Штатах.
Але США втрачають своє лідерство.
І за це я вельми вдячний.
Це гарна річ.
Це везіння, що наше лідерство ідей стає дедалі менш відчутним, бо занадто довго Сполучені Штати та пригорща інших розвинутих країн тримали на собі весь тягар досліджень та розвитку.
Але візьміть до уваги наступне: якби весь світ був таким самим заможним, як Сполучені Штати зараз, було б у п'ять разів більше вчених та інженерів, які б робили внесок в ідеї, від яких виграє кожен, які поділяються кожним.
Я думаю про видатного індійського математика Рамануджана.
Скільки рамануджанів у сьогоднішній Індії працюють на полях, ледве здатні себе нагодувати, коли вони можуть готувати світ?
Ми ще не досягли цього.
Але це станеться в цьому сторіччі.
Ось справжня трагедія останнього сторіччя: якщо представити населення світу як гігантський комп'ютер, масово-паралельний процесор, то великою трагедією було те, що мільярди наших процесорів були офлайн.
Але в цьому сторіччі Китай виходить в онлайн. Індія виходить в онлайн. Африка виходить в онлайн.
Ми побачимо Ейнштейна в Африці в цьому сторіччі.
Ось лише певні відомості. Це Китай.
1996 - менш ніж один мільйон нових студентів університетів в Китаї на рік.
2006 - більш ніж п'ять мільйонів.
Тепер подумайте, що це означає.
Це означає, що всі виграємо, коли інші країна багатшає.
Нам не варто боятися, що інші країни стають багатшими.
Ми повинні це вітати - заможний Китай, заможна Індія, заможна Африка.
Нам потрібний більший попит на ідеї, ці більші ринки, що я про них вже казав раніше, та більше пропонування ідей для світу.
Тепер ви бачите деякі з причин мого оптимізму.
Глобалізація збільшує попит на ідеї, спонукання створювати нові ідеї.
Інвестиції в освіту збільшують пропонування нових ідей.
Фактично, якщо ви подивитися на всесвітню історію, ви побачите певні причини для оптимізму.
Від майже початків людства до 1500 - нульове економічне зростання, нічого. з 1500 до 1800 - можливо, невелике економічне зростання.
Проте менше на сторіччя, ніж ви очікуєте побачити зараз на рік.
1990-ті - можливо, один відсоток.
Двадцяте сторіччя - трошки більше за два відсотки.
Двадцять перше сторіччя - може дати 3,3 та навіть більше відсотків.
Навіть з таким значенням до 2100 середній ВВП на душу населення у світі становитиме 200 тисяч доларів.
Це не американський ВВП на душу населення, що становитиме більш ніж мільйон, але світовий ВВП на душу населення - 200 тисяч доларів.
Це не за горами.
Ми цього не побачимо.
Але деякі з наших правнуків, ймовірно, побачать.
Та, я маю сказати, гадаю, це достатньо скромний прогноз.
За Курцвейлем (Kurzweil), це похмуро.
За Курцвейлем, я ніби віслюк Іа економічного зростання.
(Сміх)
Гаразд, а щодо проблем?
Що з приводу Великої депресії?
Давайте подивимося. Погляньмо на Велику депресію.
Це ВВП на душу населення з 1900 до 1929.
Тепер уявімо, що ви - економіст у 1929 році, що намагається спрогнозувати майбутнє зростання у Сполучених Штатах, не знаючи, що економіка на кроці від прірви.
Не знаючи, що ми скоро стикнемося з найбільшим економічним лихом двадцятого сторіччя.
Що б ви спрогнозували, не знаючи цього?
Якби ви ґрунтували свої прогнози на 1900-1929 роках, ви б спрогнозували щось на зразок.
Якби ви були трохи більш оптимістичним, та ґрунтувалися на ревучих 1920-х, ви б сказали це.
І що, власне, відбулося?
Ми впали у прірву, але відновилися.
Фактично, у другій половині двадцятого сторіччя зростання було навіть більшим, ніж те, яке ви могли б спрогнозувати, ґрунтуючись на першій половині двадцятого сторіччя.
Тож зростання може "змити" навіть те, що видається великою депресією.
Отож.
Що ще?
Нафта.
Нафта. Це велика тема.
Коли я писав мої нотатки, нафта вартувала 140 доларів за барель.
Тож люди ставили питання. Вони казали:
"Китай п'є наш молочний коктейль?"
(Сміх)
І в цьому є певна рація, адже ми маємо справу з вичерпним ресурсом.
Та зростання, що збільшилося, підвищить попит на нього.
Але, гадаю, мені не треба казати цій аудиторії, що вищі ціни на нафту - це не обов'язково погано річ.
Ба більше, як всі знають, потрібна енергія, не нафта.
А вищі ціни на нафту означають більші спонукання інвестувати у дослідження та розвиток енергії.
Це можна побачити за наступним.
Із подорожчанням нафти, патенти в галузі енергії дорожчають.
Світ більш підготовлений, аби подолати подорожчання нафти сьогодні, ніж колись раніше, з причин, про які я вже говорив.
Одна ідея, один світ, один ринок.
Тому я залишаюся оптимістом, аж доки ми притримуємося двох ідей: продовжувати глобалізувати світові ринки, продовжувати розширювати співробітництво крізь державні кордони та продовжувати інвестувати в освіту.
І Сполучені Штати мають надзвичайно важливу роль у цьому - глобалізувати нашу систему освіти, залишати її відкритою для студентів з усього світу, адже наша система освіти - це свічка, до якої інші студенти приходять, аби запалити власні свічки.
Тепер пригадаймо, що сказав Джефферсон.
Джефферсон сказав: "Коли люди приходять запалити власні свічки від нашої, вони отримують світло, не занурюючи нас у темряву".
Але Джефферсон був не до кінця правий, чи не так?
Позаяк правда у тому, що коли люди запалюють свої свічки від нашої, світла вдвічі більше для всіх.
Тож мої погляди оптимістичні.
Поширюйте ідеї. Поширюйте світло.
Дякую.
(Аплодисменти)
Перед тим, як ми розглянемо ймовірні теорії того, чому плити рухаються, я хочу трохи подумати про те, чому ми бачимо геологічні особливості і бачимо їх у межах плит.
Особливо я хочу зосередитись на відмінних рисах меж плит, там де плити рухаються одна від одної, де утворюється нова земля, як ми бачили на прикладі Серединно-атлантичничного хребта, де ми бачимо як нова земля утворюється просто в центрі і рухається від нього.
Тож, щоб це зробити, давайте подумаємо про різні шари, і я хочу внести одну швидку поправку щодо минулого відео.
Ось тут я намалював стрілки, які йдуть у цьому напрямку, засновуючись на тому, як я визначив їх, вони повинні іти в сторону екрану, і тому вони повинні мати тут ці ікси.
Тепер, коли ми це вияснили, давайте намалюємо невелику діаграму того, що стається на ранніх стадіях цього розколу меж плит.
Тож, ось тут може бути...ось тут може бути кора, можливо це - континентальна кора.
Ось це - кора Землі. Далі йде тверда частина мантії.
Їхнє поєднання утворює літосферу.
Далі йде рідка частина, надзвичайно гаряча частина мантії, тож ось це - магма.
Вона ще не затвердла, і досить гаряча аби перебувати у рідкому стані.
По"єднання усього цього ми називаємо мантією.
Точаться дебати, і ми поговоримо про це у наступному відео, про те як насправді утворилися ці місця, можливо магматичні струмені які почалися на межі між мантією та ядром, це може бути певний тип конвекційних потоків у самій мантії.
Ми поговоримо про це більше у наступному відео, можливо через кілька відеороликів.
Проте давайте візьмемо за факт те, що ці місця утворюються в мантії.
Тож, скажімо ми маємо ділянку магми ось тут, яка є особливо гарячою.
Давайте я намалюю це іншим кольором...рожевим.
Отож, це - особливо гаряча магма.
Ми знаємо, чи можливо не знаємо, зараз ви дізнаєтесь, якщо взяти якийсь матеріал і нагріти його, він стане менш щільним тому, що частки будуть вдарятися одна об одну із більшою кінетичною енергією, і матимуть більше місця між собою.
Тож, це справді гаряча частина магми, чи справді гаряча частина мантії, вона рухатиметься вгору, рухатиметься вгору тому, що має меншу щільність, вона буде плавучою.
Оскільки вона підніматиметься вгору, вона нагріватиме речі довкола неї, і поступово дійде до літосфери.
Вона зможе прорватися нагору тому, що така гаряча, що розтоплює усе на своєму шляху.
Тож, давайте трохи прискоримо події, тож ось це - крок номер один.
Зараз крок номер два - це гаряча магма що піднімається із літосфери, і утворить гарячу точку, купол у літосфері чи корі, і виглядатиме ось так.
Тож зараз кора матиме купол всередині.
Ось це - звичайна літосфера, а ось це - літосфера розірвана цією гарячою точкою.
Тож, літосфера розірвана на дві частини, чи буде розірвана цією гарячою точкою.
Усе це досі літосфера, я писатиму скорочено "літо", а ось це - кора.
Якщо взяти будь-який твердий матеріал, а кора та літосфера є твердими, і якщо це витиснеться назовні, воно не розтягуватиметься так наче еластична кулька, воно почне тріщати, йому доведеться розколотися на частини, щоб зменшити тиск з середини.
Тож, ця кора почне тріщати.
Насправді, найкращим прикладом того де ви можете побачити подібне - це хліб із тіста на закваску, який також має кірку довкола.
Ви бачити цей хліб, давайте я спробую намалювати буханець цього хліба.
Він має ось ці тріщини зверху, це тому, що зовнішня частина хліба, зовнішній шар хліба є справді твердим, і коли всередині він нагрівається поверхня має розширюватися, такого роду тріщини утворюються в хлібі для того, щоб ця тверда оболонка могла розширюватися.
Те саме ж станеться із корою, або ж із цілою літосферою.
Тож, давайте я знову намалюю цю гарячу точку.
Я намалюю її рожевим.
Тож, гаряча точка досягла аж сюди.
Ось тут - гаряча магма.
Якщо трохи пришвидшити події, кора почне повністю розколюватися.
Тож, якщо трохи пришвидшити події, нижня межа літосфери може почати виглядати наступним чином, магма немов проривається через затверділу, тверду частину мантії, тож це виглядає ось так.
Ми маємо гарячу точку ось тут.
Вона доходить ось сюди.
Ось це кора ззовні, те, що ми зазвичай бачимо, зараз розколюється на частини, немов розтягується, щоб охопити нову площу поверхні.
Тож зараз все виглядатиме ось так.
Усе розкололося, давайте подивимося, наскільки добре я це зображу.
Тож, воно розкололося, і розколюється далі, і стає трохи тоншим.
Ви бачите, що це майже так як на прикладі хліба.
Коли ви дивитеся на такий хліб, ця тріщина, це послаблення, місце де розширення відбувається найбільш енергійно, ці частини хліба насправді тонші, не настільки тверді, як ті частини, які посунулися.
Точно те саме відбувається із землею.
Усі ці речі будуть виштовхуватися, постійно виштовхуватися назовні, що по суті, дасть більше місця для цієї гарячої точки.
Тепер ось цей крок, може виникнути бути вулкан або ж два, проте більш важливо, утвориться те, що називають рифтова долина.
Припустимо, що зараз ми знаходимося не нижче рівня моря, або припустимо, що це послаблення землі, яке ви бачите ось тут, не вступило у контакт із будь-яким водним середовищем, тож це просто межигір'я вище рівня землі.
Ви бачили таке на Землі.
Найбільш популярною є Африканська велика рифтова долина.
Це у цьому районі.
Насправді, я маю кращі діаграми із зображенням Африканської великої рифтової долини.
Уся ця ділянка Африки насправді є великою рифтовою долиною, утвореною ось цією гарячою точкою.
Тепер ця гаряча точка немов продовжує дозрівати, і в кінцевому рахунку одна із тріщин стане настільки послабленою, що опиниться нижче рівня моря.
Пам'ятайте, що усі ці землі з'являються внаслідок того, що розтягуються.
Тож, давайте я перейду до наступного кроку.
Земля, що зверху може бути нижче рівня моря, у наступній стадії почне контактувати із водою, що може бути морем чи океаном.
Отож, зараз усе виглядатиме ось так.
Тож зараз, земля є надзвичайно тонкою зверху, я постараюсь зобразити це якнайкраще.
Отож, надзвичайно тонка зверху, вона продовжує розтягуватися через цю магму, яка піднімається знизу.
Давайте я намалюю це ось так.
Ось тут - тверда порода.
Я намалюю кору оранжевим, ось це - кам'яниста частина мантії, в поєднанні вони утворюють літосферу.
Зараз, гаряча магма піднімається ось так.
Вона може ось так випнутися і створити вулкан, проте загалом вона просто продовжує витискати землю нагору.
Отож, ця земля, навіть якщо вас цікавить що її витискає, через зовнішній рух, земля ось тут буде нижчою аніж та земля, що довкола, як буханець хліба, вона опускається нижче, нижче рівня моря, і починає контактувати із водою, та навіть якщо ні, вода почне збиратися довкола.
Знову ж таки, ми бачили це при формуванні тріщини між Африканською та Арабською плитами.
Червоне море є тому прикладом.
Арабська плита рухається від Африканської плити через цю гарячу точку.
Вона виштовхує усю цю землю просто сюди, тож вона піднімалася та піднімалася, і виходила назовні у всіх напрямках, створюючи цей розкол, куди могла потрапляти вода.
Рифтова долина не мала води, яка б потрапила в неї, як у випадку із Червоним морем, проте вона продовжувала просідати і поступово стала досить низькою, аби вода туди затікала.
Тож, саме так сталося із Червоним морем.
По суті, Індійський океан потрапив у цю ущелину, яка утворилася через цю гарячу точку.
Якщо трохи пришвидшити події, то врешті решт магма потрапляє на поверхню, отож давайте із цього моменту забіжимо наперед ще більше, і скажімо, що земля добряче розкололася.
Тож, зараз ця гаряча точка стала поверхнею. Зараз кора може виглядати приблизно ось так.
Отож, на цей момент земля уже добряче розкололась, тож зараз ми говоримо приблизно про сотні десятків чи тисячі років, для прикладу, земля що ось тут може бути ось тут, а ця ділянка землі тепер може опинитися ось тут.
Станеться те, що ця гаряча точка продовжуватиме рости і ми припускаємо, що усе опиниться нижче рівня води, оскільки послаблення землі, яке відбулося, зробило рівень землі нижчим, кора розтягнулася та стала тонкою. Ми припускаємо, що усе це нижче рівня моря.
Ця гаряча точка по суті вийде із підводних вулканів і створюватиме дещо велике у водному середовищі, те, що ми називаємо серединно-океанічним хребтом.
Тож, це почне утворювати, я намалюю це іншим кольором, почне утворювати хребет із вулканами посередині.
Саме тому, ми можемо побачити такі речі, як Рифтова долина у Африці, бачимо такі речі, як Червоне море, і що важливіше, можемо побачити такі речі, як Серединно-Атлантичний хребет посеред Атлантичного океану.
Коли земля послаблена, це по суті аналог Рифтової долини, проте на пізнішій стадії, саме тому може збирати воду тому, що коли земля піддавалась тиску, вона розтягнулась і стала тонкою, і вода змогла затекти у неї, повернемось назад до аналогії із хлібом, по суті, коли хліб випікався, у цій частині кора вилізла, і сформувала хребет.
Якби на хлібові була якась вода чи почало би дощити, чи якби там була водойма, в кінцевому підсумку вона б сюди затекла.
Якби хліб продовжував підніматись, цей хребет продовжував би рости аж до розмірів Атлантичного океану, наш теоретичний хліб, саме тому ми маємо ці величезні ділянки розколів, де може утворитися океан.
Проте посередині є цей підводний гірський ланцюг, підводний ланцюг вулканів, цей підводний хребет, де земля насправді трохи піднімається, адже просто із неї витікає магма.
Отже, надіюсь це трохи пролило світло, для мене було трохи заплутано те, чому нам здається що земля є вищою, а усе довкола неї трохи нижчим, в той час, як усе поринає у воду та розсувається.
Тож надіюсь, що ви усе зрозуміли.
Отже я тут, щоб розповісти вам історію успіху з Африки.
Півтора роки тому, чотири з п'яти постійних членів
Ушагіді, що значить "свідчення" мовою Суахілі, були TED Fellows.
Рік тому в Кенії ми мали спалах пост-виборчого насильства.
Й в той час ми змоделювали та збудували, приблизно за три дні - систему, що б дозволила будь-кому зі стільниковим телефоном надіслати інформацію та доповісти про те, що відбувається довкола них.
Ми взяли те, що ми знали про Африку, пристрій за замовчанням - мобільний телефон - як наш спільний знаменник, й виходили з цього.
Ми одержували звістки, як ці.
Це лише кілька з них, від 17 січня минулого року.
Й наша система була примітивною.
Вона дуже елементарна.
Це був гібрид, що використовував дані, які ми збирали від людей, й ми розміщували їх на нашій мапі.
Але потім ми вирішили, що мали зробити щось більше.
Ми мали взяти те, що збудували, й створити з цього платформу, щоб її могли використати будь-де в світі.
Відтак існує команда розробників з усієї Африки, що є зараз частиною цієї команди - з Гани, Малаві, з Кенії.
Є навіть дехто зі США.
Ми створюємо й для смартфонів, щоб це можна було використовувати в розвинутому світі, як і в світі, що розвивається.
Ми усвідомлюємо, що це вірно.
Коли це працює в Африці - значить це працюватиме будь-де.
Відтак ми розробили це спершу для Африки, а тоді ми почали рухатись до кордонів.
Зараз систему розгорнуто в Демократичній Республіці Конго.
Її використовують неурядові організації по всій Східній Африці, малі неурядові організації реалізують власні малі проекти.
Лише минулого місяця систему було розгорнуто
Аль Джазірою в Газа.
Та це, власне, не те, про що я хотів би тут поговорити.
Я хочу обговорити наступну велику річ, оскільки, що ми виявили - це те, що ми маємо цю потужність звітувати наочні свідчення того, що відбувається в реальному часі.
Ми спостерігали це в подіях як в Мумбаї, нещодавно, де є набагато простішим, звітувати зараз, ніж протистояти їм.
Є так багато інформації; що робите ви?
- Це Твіттер-сповіщення за три доби, лише з Мумбаї.
Як ви вирішуєте, що є важливим?
Який рівень достовірності того, що ви бачите?
Тож що ми з'ясували - існує ця прірва змарнованих кризових сигналів, оскільки інформації просто забагато, щоб ми могли справді зробити з нею будь-що просто зараз.
Й чим ми справді стурбовані - то це тими першими трьома годинами.
За чим ми спостерігаємо - це перші три години.
Як ми оброблюємо ту інформацію, що надходить?
Ви не можете зрозуміти, що насправді відбувається.
Поруч та в усьому світі люди досі зацікавлені, й намагаються з'ясувати, що ж відбувається. Та вони не знають.
Тож те, що ми створили, звісно, Ушагіді - збирає цю інформацію від незалежних дописувачів.
Ви бачите це й в Твіттері, також.
Ви одержуєте надлишок такої інформації.
Тож ви щедро поінформовані.
Це чудово.
Та що з того?
Тож ми вирішили, що можемо зробити тут дещо цікаве.
Й ми маємо маленьку команду, що працює над цим.
Ми гадаємо, що можемо дійсно створити краудсорсинговий фільтр.
Візьміть натовп й зверніться до нього по інформацію.
Й співставляючи її, співставляючи різних людей, що надають інформацію, ми можемо вилущити результати, виважені результати.
Відтак ми маємо краще розуміння вірогідної правдивості чи неправдивості чогось.
Це своєрідна новація, що правду кажучи - цікаво, що вона походить з Африки.
Походить з місця, з якого ви не чекали.
Від молодих, кмітливих розробників.
Й існує спільнота довкола цього, що вирішила створити це.
Тож, дуже вам дякую.
Й ми дуже щасливі бути частиною ТЕД родини.
(Оплески)
Алан знайшов 4 намистинок, щоб додати їх до 5-ти намистинок в його кишені.
Потім він змагався з другом і і збільшив у 3 рази кількість намистинок.
Напишіть числовий вираз, щоб змоделювати ситуацію без виконання будь-яких операцій.
Давайте подумаємо про те, що відбувається.
У нього вже є 5 намистинок у кишені. У нього вже є 5 намистинок у кишені.
І потім він знайшов ще 4 і додав до існуючих.
Ми можемо додати 4 намистинки до 5-ти намистинок.
Тож, 4+5 намистинок.
От що сталося після першого речення.
Він знайшов 4 намистинки і додав до 5-ти намистинок у своїй кишені.
Потім у нього було змагання зі своїми друзями і він потроїв свої намистинки.
Це показує скільки намистинок він мав до потроєння і тепер він потроює свої намистинки.
Тож, ми хочемо помножити на 3 загальну кількість намистинок, що він має зараз, 3 помножити на 4 плюс 5.
Тож отут ми маємо числовий вираз, який моделює ситуацію без всяких, без виконання різних операцій.
Ми, звісно ж, можемо порахувати це.
Тепер він має 9 намистинок перед потроєнням і потім він множить їх на 3, і має 27.
І це те, про що вони питали.
Вони хочуть, щоб ми написали цей вираз.
До відео про чорні діри кілька людей поставили мені дуже цікаве питання: якщо маса чорної діри лише в 2-3 рази більша за сонячну масу, чому її гравітація настільки сильна?
Гравітація Сонця слабша, тому вона не може утримувати світло.
То чому ж об'єкт чи зірка з масою у 2-3 рази більшою за Сонце, його гравітація не настільки сильна, щоб затримувати світло, чому чорна діра, яка має таку ж саму масу, не випускає світло?
Щоб зрозуміти це, треба трохи поміркувати.
Ми використаємо ньютонівську класичну фізику.
Я не буду заглиблюватися у загальну теорію відносності.
Ця теорія допоможе нам зрозуміти, чому менший і щільніший об'єкт із такою ж масою може мати сильнішу гравітацію.
Візьмемо два приклади.
Скажімо, я маю якусь зірку ось тут, маса якої становить m1. Її радіус дорівнює r. Якимось чином їй вдалось витримати поверхневу температуру і ця маса має значення m2.
Закон всесвітнього тяжіння стверджує, що сила між цими двома масами дорівнює добутку гравітаційної сталої на добуток мас. Отже, m1 помножити на m2 і все це розділити на відстань в квадраті, r в квадраті.
Ви можете запитати, чи ця пурпурова маса дотична до цієї маси.
Хіба ця відстань не дорівнює 0?
Тут слід враховувати, що це відстань між центрами мас.
Центр цієї маси знаходиться на відстані r від поверхні.
Давайте візьмемо інший приклад.
Скажімо, ця велика масивна зірка або інший об'єкт врешті-решт зменшиться у 1000 разів.
Давайте я це намалюю.
Звичайно, я не буду дотримуватися масштабу.
Уявімо, ми маємо інший такий випадок.
Я не дотримуюсь масштабу.
Цей об'єкт, можливо, це той самий об'єкт або якийсь інший, але він має точно таку ж масу, що і більший об'єкт, але у нього менший радіус.
Радіус становить r/1000.
Припустимо, він становить 1/1000 цього радіуса.
Отже, це r/1000.
Якби його радіус був мільйон кілометрів, то він був би вдвічі більшим за радіус Сонця.
А ось цей радіус становив би мільйон кілометрів.
Цей радіус був би 1000 кілометрів. Ми вже наближаємось до розмірів нейтронної зірки.
Проте нам неважливо, який саме це об'єкт. Ми просто проводимо експеримент.
Скажімо, у мене тут є якийсь об'єкт і щось на поверхні цього об'єкта.
Скажімо, тут у мене та ж сама маса, що й на поверхні об'єкта.
Отже, ця маса m2.
Яка ж сила виникає між цими двома масами?
Чому вони притягуються один до одного?
Тут вступає в дію закон всесвітнього тяжіння.
Цю силу ми назвемо її F1, а цю - F2.
Значення дорівнює добутку гравітаційної постійної на добуток мас.
Масу великого об'єкта m1 на масу малого m2 ділимо на квадрат радіуса.
Квадрат радіуса. Пам'ятайте, це відстань між центрами мас.
Будемо вважати, що m2 - це маса цієї точки на поверхні.
Яким буде радіус в квадраті?
Треба r поділити на 1000 в квадраті.
Якщо ми будемо скорочувати, то отримуємо те ж саме - гравітаційна стала помножена на добуток m1 і m2 на r в квадраті на 1000 в квадраті або на 1 млн.
Це просто 1000 в квадраті.
Або ж ми можемо помножити чисельник і знаменник на 1 млн. Це буде дорівнювати 1 млн. помножити на гравітаційну сталу на m1 помножити на m2 і поділити на r в квадраті.
Що ж у нас тут вийшло?
Це те ж саме, що і F1.
Це 1 млн. помножити на F1.
Хоча ці маси однакові, маса жовтого об'єкта дорівнює масі цього більшого об'єкта, він має в мільйон разів більшу силу тяжіння на цю точку маси.
Ці два об'єкти притягують один одного.
Через те, що цей об'єкт менший, тому що маса m1 менша і щільніша, ця частинка може підійти ближче до центру маси.
Ви можете погодитись із цим, тому що це підпорядковується закону всесвітнього тяжіння.
Але що буде із об'єктом, якщо він знаходитиметься ще ближче до цього центру маси?
Якщо цей об'єкт - зірка, то на фотони ось тут теж буде впливати така ж сила?
Якщо ця відстань r поділена на 1000, то на фотони, атоми або молекули буде діяти така ж сама сила, помножена на мільйон?
Слід враховувати, що станеться, якщо об'єкт знаходиться всередині цієї великої маси.
Вже не вся маса буде діяти на об'єкт, притягуючи його до центру.
Тепер ось ця маса буде діяти у зворотньому напрямку.
Вся ця маса діє так, що сила тяжіння направлена всередину.
Направлена всередину.
Оскільки ця маса притягується всередину, вона тисне на цю точку.
Якщо ви опинитеся в центрі дійсно масивного об'єкта, ви не будете відчувати його сили тяжіння, адже ви в центрі маси.
Решта маси знаходиться зовні, тож в кожній точці вона буде виштовхувати вас назовні.
Саме тому у центрі ядра зірки, ближче до центру маси, сила тяжіння діяти не буде. Єдиний спосіб отримати таку силу тяжіння, якщо вся ця маса зосереджена в надзвичайно щільному і дуже малому об'єкті.
Ось чому чорні діра має таку велику силу тяжіння, що навіть не виділяє світла.
Сподіваюсь, я повністю відповів на це питання. Переклад на українську мову:
Проблема: В США, 13 з 20 бляшанок віддають на переробку.
Який відсоток (%) бляшанок віддають?
Тож повертається 13 з кожних 20.
Тож 13 20-их ... чи 13, поділити на 20 (13/20) ... це можна представити як 13 ÷ 20, чи 13/20.
І якщо ми виконаємо ділення, ми отримаємо десятковий дріб.
Який далі вже напряму перетворюється в відсотки.
Тож 13 ÷ 20 (чи 13/20) ...
В цьому випадку ми менше число ділимо на більше.
Тож ми отримаємо число, менше за одиницю.
Оскільки ми плануємо отримати значення менше 1, давайте поставимо роздільну крапку.
І додамо декілька нулів - стільки 0-ів скільки нам знадобиться.
І ми можемо сказати: "Дивіться, 20 вміщається в 13 0 раз."
0 * 20 це 0.
13 - 0 = 13.
Тепер опустимо донизу 0.
20 вміщається в 130
Давайте подивимось 5 * 20 = 100.
Тож 6 * 20 = 120.
Тож 20 вміщується в 130 6 раз.
6 * 20 = 120.
Віднемемо. 130 - 120
Отримаємо 10.
Опускаємо донизу іще один нуль.
20 вміщається в 100 рівно 5 раз.
5 * 20 = 100.
І ділення виконано, оскільки остачі немає.
Тож, якщо записати це в вигляді десяткового дробу, отримали 0.65.
В вигляді десяткового дробу це 0.65.
А якщо ми хочемо записати це як відсоток (%), ми, очевидно, множимо це число на 100.
Чи, іншими словами, ми переносимо роздільну крапку на два положення вправо.
Тож це дорівнює 65 відсотків.
І іще один метод.
Хтось міг помітити: " 'відсоток' - буквально означає 'частина від сотні', тож, 13 з 20 - буде дорівнювати числу бляшанок, яке повертатимуть з кожних ста бляшанок.
Тож нам потрібно перейти від 20 до 100 (Забули про знаменник)
Щоб перейти від 20 до 100, ми маємо помножити на 5
Давайте помножимо чисельник на 5 так само.
13 * 5 Давайте поглянемо.
Це 15 + 50, що становить 65.
Тож цей шлях є швидшим, особливо якщо Ви розумієте що від 20 до 100 перейти дуже просто.
Достатньо помножити 20 на 5.
І зробити те ж з 13.
Таким чином, ми отримаємо 65, поділене на 100 (65/100) що те ж саме, що і 65% (дозвольте я напишу цей символ відсотка) 65 відсотків.
І нагадування: "Відсоток" буквально означає частина "від сотні" 65 від сотні.
65 відсотків.
Таким чином ми розглянули ряд складових, які, як ми вважаємо, залишаються незмінними, і тільки переміщуються вздовж кривої попиту
Тепер ми розглянемо ще декілька.
Але перед тим як перейти до них, давайте повторимо матеріал, який ми вже пройшли.
Отже, одна зі складових, що залишаєься сталою (Я зараз це запишу) Отже - (ПИШЕ: залишаються незмінними)
Одна зі складових,що залишається незмінною і рухається вздовж кривої попиту, не змінюючи розташування кривої, її позиції - це ціна супутніх товарів [ПИШЕ].
Інша складова, яку ми вважаємо сталою - це очікувана ціна на наш товар [ПИШЕ]. Тепер ми наведемо кілька інших складових, які є інтуїтивно зрозумілими.
Але з наступних відео ви також зрозумієте, що існує ряд винятків до наведених правил.
Отже, ще одна складова, яку ми вважаємо незмінною - це дохід . І це інтуїтивно зрозуміло.
Що трапиться, якщо дохід кожної людини буде збільшуватись?
При цьому буде збільшуватися реальний дохід.
Тоді, раптом, вони отримають більший чистий дохід, який можна витратити, наприклад, на електонні книги.
Таким чином, для будь-якої точки ціни попит буде збільшуватися.
І, таким чином, попит збільшиться.
Знову, коли ми говоримо про зростання попиту.
Ми говоримо про переміщення всієї кривої. Ми не маємо на увазі певну кількість попиту.
Отже, коли зростає дохід, зростає і попит.
[ПИШЕ] Попит зростає.
І пам'ятайте... коли попит зростає, ми говоримо про повне переміщення всієї кривої вправо.
В будь-якій точці по вісі ціни ми отримаємо більше значення попиту.
Отже, вся крива попиту, всі значення попиту зміняться. І також, якщо дохід знизиться, попит також буде знижуватися.
І як ми побачимо з наступних відео, що є достатньо цікаво, існує ряд винятків, коли це не працює.
Це правило виконується тільки для нормальних товарів.
[ПИШЕ] "нормальні товари."
В майбутніх відео ми також вивчимо поняття "неповноцінні товари", коли це правило НЕ ЗАВЖДИ працює.
Або, за визначенням неповноцінних товарів, це не є обов'зяковим.
Ще декілька складових, що є інтуїтивними...населення [ПИШЕ]
Знову, якщо населення зростає, то, очевидно, що в будь-якій точці ціни більше людей бажатимуть придбати товар.
Це перемістить криву попиту вправо - тобто, збільшить попит. Якщо кількість населення зменшиться, то попит також зменшиться, що означає переміщення всієї кривої вліво.
І останнє, що ми розглянемо - пам'ятайте, що все, що ми розглядаємо - залишається сталим, щоб не змінити попит.
Остання складова - особисті преференції.
Ми маємо на увазі, що смаки людей та їх вимоги до товару не змінюються, коли ми розглядаємо певну криву попиту.
Наприклад, раптом... автор книги виступає на популярному шоу, де він розповідає про книгу, і каже, що це його краща книга, тоді преференція його книги зросте.
В будь-якій точці по вісі ціни, більше людей буде хотіти купити книгу.
З іншого боку, якщо на цьому ж шоу, виявиться, що автор мав темне минуле і, більш того, вся книга автора є плагіатом, тоді попит зменшиться.
Вздовж всієї кривої, незалежно від ціни - в будь-якій точці - кількість попиту зменшиться.
"Per cent" буквально значить "із ста".
От звідки пішло це слово.
"Cent" (цент) від центів або від "Century" (сторіччя), або від іншого слова, що означає 100.
Отже, коли хтось каже: 7 процентов (per cent), я розділяю слова так, щоб мати більше змісту.
Він завжди каже 7 із 100.
Це те ж саме, що 7 процентів.
А це те ж саме, що й дріб 7/100.
Маючи це на увазі, давайте подивимося, чи зможемо ми записати... Чи зможемо ми записати 0,601 у вигляді процентів.
По суті, ми хочемо записати це як щось, поділене на 100.
Ви б могли дивитися на це як... я просто перепишу цю частину ось сюди... ви могли б записати це як 0,601/1.
Це ж вочевидь те ж саме число.
Ви ділите щось на 1 і отримуєте те ж саме.
Тепер я збираюся помножити це на 100/100.
Вочевидь це не змінить наше значення.
Це ж тут просто одиниця.
Але що виходить - ми отримуємо дріб, зі знаменником, який дорівнює 100.
Отже, якщо я виконаю множення... якщо я виконаю множення... ці два символа в знаменнику...
Знаменник нашого добутку буде дорівнювати 100.
Якщо ж я помножу 0,601 на 100, що я отримаю?
Так, кожного разу, коли я виконую множення на множник 10, або кожного разу, коли я множу на 10, я маю пересунути кому на один знак праворуч.
Отже, якщо я помножу на 10, то отримаю 6,01, і якщо помножу на 10 ще раз, або усього на 100, я отримаю 60,1.
Отже, 0 кома 6 0 1, помножити на 100 буде 60,1.
Давайте я це перепишу.
Якщо я перепишу... якщо перепишу, 0,601 і я хочу помножити її на 100.
Пересуваємо кому, я множу на 10, і ще раз множу на 10, або повністю множу на 100, я отримую 60,1.
Отже, це значить множення на 10, це множення на 10 знов, і взагалі я помножив на 100.
Але тепер ми маємо число в тій формі, яка нам подобається, ми бачимо 60,1/100.
Або ви можете переписати це, це те ж саме, що 60,1 зі 100, що є тим самим, що й 60,1 з сотні (per cent).
І, авжеж, ми хочемо написати ті проценти, наші 60,1 процентів, як єдине слово.
Або 60,1... використаємо символ... 60,1%, ми це зробили.
Завдання: перетягніть оранжеву точку в точку 9/4 на числовій прямій.
Давайте подивимося на цю числову пряму.
Це 0.
Це 3.
Це повинні бути 2 і 3.
Нам треба перемістити до 9/4.
Розглядати 9/4 можна двома способами:
Перший спосіб - перетворити наш дріб у мішане число.
4 вміщується в 9 два рази.
І 1 залишається в остачі.
Тож, наш дріб можна розглядати, як 2 цілих 1/4.
Отже, це 1, 2.
І тепер треба пересунутися на 1/4 відстані між 2 і 3.
Здається, це буде 2 1/4.
Отже, це один зі способів.
Або ж ви можете розглядати цей дріб як неправильний.
Будемо рухатись по четвертинкам.
Це 1/4, 2/4, 3/4, 4/4 (одна ціла), 5/4, 6/4, 7/4, 8/4, що дорівнює двом цілим.
8 поділити на 4 буде 2.
І нарешті, пересунемося з 8/4 до 9/4.
Ми опинилися в тій же точці, що й раніше, коли міркували іншим способом.
Давайте зробимо ще декілька завдань.
Перетягніть оранжеву точку в точку 11/5 на числовій прямій.
Знову зробимо це двома способами.
5 вміщується в 11 два рази.
І 1 залишається в остачі.
Тож, це в нас 2 цілих і 1/5. Рухаємося: 1, 2 і ще 1/5.
Або ж думаємо про це, як про декілька 1/5, як про неправильний дріб 1/5, 2/5, 3/5, 4/5, 5/5 (одна ціла), 6/5, 7/5, 8/5, 9/5, 10/5.
10 поділити на 5 буде 2.
10/5 - це 2 цілих.
10/5 та 11/5. З цими завданнями я отримую більше драйву, ніж очікував.
Давайте зробимо ще одне.
Оранжеву точку перетягнути до 5/2 на числовій прямій.
Це в нас 1/2. Це 2/2, одна ціла.
Це 3/2. Це 4/2, дві цілих.
Це 5/2.
Інший спосіб - 2 вміщується в 5 два рази, з остачею 1.
Тож, у вигляді мішаного числа - 2 цілих і 1/2. 1, 2 і 1/2, як мішане число.
Якби я вас запитав, який зв'язок між пляшкою миючого засобу Тайд і потом, ви подумали б, що це найлегше запитання, яке могли б вам поставити в Единбургу протягом цілого тижня.
Але якби я сказав, що вони обидва є прикладами альтернативних або нових форм валюти у тісно пов'язаній глобальній економічній системі, керованій інформацією, ви мабуть подумали б, що я трохи схиблений.
Але повірте мені, я працюю в рекламній індустрії.
(Сміх)
І я збираюсь дати вам відповідь, але після короткої перерви.
Складнішим є питання, що його поставив мені один із наших авторів кілька тижнів тому, і на яке я не знав відповіді:
Яка валюта світу є найефективнішою?
Наразі це Біткойни.
Для тих, хто, можливо, не знає, що це,
Біткойни - це криптовалюта, віртуальна, штучна валюта.
Її винайшов у 2008 році невідомий програміст під псевдонімом Сатоші Накамото.
Ніхто не знає, хто це.
Він є своєрідним Бенксі в інтернеті.
Я не буду тут досліджувати цього питання, але я розумію, як воно все працює, ось так:
Біткойни випускають за допомогою процесу, аналогічного гірничому видобутку.
Є мережа комп'ютерів, які намагаються розв'язати дуже складну математичну проблему, і людина, яка знаходить рішення першою, отримує Біткойни.
Біткойни випускають, їх викладають в загальний "гросбух", що називається Blockchain, і тоді, коли вони запущені, вони стають валютою, і повністю децентралізованою, що доволі незвично, але водночас і є причиною популярності цієї валюти.
Її не контролюють жодні органи чи держава, тільки мережа.
І причиною популярності та успішності є її приватність, анонімність, швидкість та невисока вартість.
І ось настає час, коли рейтинг Біткойнів починає коливатися.
Так, одного разу їхня вартість збільшується з 13 доларів до 266, буквально упродовж 4 місяців, а тоді обвалюється і втрачає половину вартості за 6 годин.
Наразі це приблизно 110 доларів у вартості.
Але зараз ми спостерігаємо посилення позицій, підвищення респектабельності.
Сервіси, такі як Реддіт і Вордпрес, вже приймають Біткойни як платіжну валюту.
Це свідчить про те, що люди насправді довіряють технологіям, а це починає змінювагати, підривати і піддавати сумніву традиційні інституції і наше сприйняття валюти та грошей.
Нічого дивно, якщо згадати собі кризову ситуацію, в якій знаходиться ЄС.
Недавно соціологічна компанія Ґеллап опублікувала дослідження, згідно з яким, в Америці довіра до банків є постійно низькою, десь біля 21%.
Ось фотографії з Лондона, де компанія Барклайс проспонсорувала міські велосипедні доріжки, а кілька активістів взялися до партизанського маркетингу і підробили гасла.
"Катання за завищеною ставкою", "Барклайс запрошує прокататись".
Ці гасла ще досить увічливі.
Але ви вловили суть - люди справді почали втрачати віру в установи.
Одна піар-компанія Едельман щорічно робить цікавий огляд переважно про питання довіри і думку людей.
Це міжнародний огляд, тому цифри теж глобальні.
Цікаво, що тут ви можете бачити, як захиталася ієрархія, а все зараз крутиться навколо ієрархії, тому люди довіряють подібним до себе людям більше, ніж корпораціям і урядам.
Якщо поглянути на цифри у більш розвинених країнах, на кшталт Великобританії, Німеччини та інших, то там вони набагато нижчі.
Стає трохи лячно.
Люди довіряють підприємцям більше, ніж урядам та лідерам.
Ось що може статися, коли йдеться про гроші. Що таке гроші? Це, по суті, узгоджене вираження вартості.
А тепер, у цифрову епоху, ми можемо визначити вартість багатьма різними способами і зробити це простіше. Інколи спосіб, яким ми розраховуємо вартість, дає змогу легко створити нові, ефективні форми валюти.
У цьому контексті ми бачимо, як мережі на кшталт Біткойну несподівано починають набирати вагу.
Якщо ви гадаєте, що ми сумніваємося у значенні грошей і заперечуємо його, ставимо під сумнів своє ставлення до них і саме визначення грошей, тоді остаточне питання звучить так: чому саме уряд має бути відповідальним за гроші?
Я дивлюсь на це з маркетингової сторони, з погляду бренду. Бренди живуть завдяки своїй репутації.
А репутація сьогодні стала валютою.
Ви ж знаєте: репутація будується на довірі, послідовності, прозорості.
Тому якщо ви вирішили, що довіряєте бренду, і хочете з ним взаємодіяти, то можна сказати, що ви вже маєте справу з багатьма новими формами валюти.
Подумаймо про лояльність.
Лояльність - це, по суті, мікроекономіка.
Згадайте собі різні схеми винагород, повітряні милі.
Декілька років тому у журналі Економіст писало, що у світі є більше непогашених повітряних миль, ніж доларових купюр в обігу.
Коли стоятимете у черзі в Старбакс, подумайте, що 30% транзакцій протягом дня здійснюються через систему Стар-пойнтів Старбаксу.
Це так звана валюта Старбакс, яка крутиться всередині їхньої системи.
Цікаво, що Амазон нещодавно запустив свої Амазон-монети.
Звичайно, наразі це валюта лише для Кіндл.
Ви можете купувати застосунки та здійснювати інші покупки всередині цих застосунків, але ви думаєте про Амазон, ви бачите барометр довіри, який я показав вам, де люди починають довіряти бізнесам, особливо тим, на які вони покладають надії і довіряють їм бльше, ніж урядовим інституціям.
Раптом вам спадає на думку: чому б Амазону не просунути свою валюту.
Вона може стати натуральною одиницею, яка використовується при купівлі речей - витягайте її з Кіндл - і можете купити книги, музику, справжні продукти, техніку, майно та інше.
І ось так, раптом, Амазон, як бренд стає на рівні з Федеральною резервною системою у розумінні того, як би ви хотіли витратити гроші, що таке гроші та що вони собою становлять.
А тепер повернімось до Тайду, миючого засобу, як я й обіцяв.
Якось я натрапив на цікаву статтю в New York Magazine, де писало, що наркозалежні американці купують наркотики за допомогою пляшок миючого засобу Тайд.
Вони йдуть до нічних магазинів, крадуть Тайд, а двадцятидоларова пляшка Тайду дорівнює десятидоларовій дозі першорядного кокаїну чи маріхуани.
І, виявляється, що деякі кримінологи дивляться на це і кажуть, окей,
Тайд продається як преміум продукт, 50% вище середньої ціни у своїй категорії.
Він наповнений складним набором хімічних речовин, тому пахне дуже розкішно і своєрідно, а оскільки це бренд Проктер енд Ґембл, то має багато реклами в медіа.
Отож споживачі наркотиків є також споживачами товарів, уся ця реклама проходить крізь їхні нейрони.
Коли вони вибирають Тайд, це найпрогнозованіша реакція.
Скажімо - це довіра. Я цьому вірю.
Це - якість.
Так воно стає одиницею валюти, що New York Magazine описує як дуже дивну та лояльну до криміналу тенденцію, хвилю злочинів, лояльну до бренду, а злочинці називають Тайд "рідким золотом".
Мене дуже насмішила реакція речника Проктер енд Ґембл.
Він пробував відмежувати Проктер енд Ґембл від наркотиків, але сказав:
"Це нагадало мені одну річ, а саме, що цінність бренду не впала".
Це підтримує мою точку зору і показує, що він навіть не спітнів, коли сказав це.
А це змушує мене повернутися до зв'язку з потом.
У Мексиці компанія Найк нещодавно проводила кампанію пад назвою "Виклич свій піт".
Ви думаєте, що взуття Найк має всередині сенсори, або йдеться про електронний браслет Nike FuelBand який стежить за вашими рухами, енергією, споживанням калорій.
А насправді у цю мить ви вирішуєте вступити у спільноту Найк.
На вас не сиплють голосних рекламних повідомлень, натомість реклама змінюється на такі речі як сервіси, інструменти і застосунки.
Найк поводиться як хороший партнер, партнер зі здоров'я та фітнесу та постачальник сервісів.
А далі трапляється ось що - вони говорять "Тепер у вас є таблиця з даними.
Ми знаємо, як далеко ви бігаєте, як багато рухаєтесь, скільки скидаєте калорій і таке інше.
Пропонуємо вам ось що - що більше ви бігаєте, то більше отримуєте балів, за які можете купити речі Найк на нашому аукціоні, але тільки за умови, що ви дійсно будете використовувати цей продукт для занять.
Цей проект не для всіх.
Він призначений лише для спільноти, яка пітніє, використовуючи продукти Найк. Ви не можете купувати речі за песо.
Це закрите середовище, закритий аукціонний простір.
В Африці ефірний час перетворився на справжнісіньку валюту.
Люди звикли до цього, оскільки мобільні телефони відіграють що далі, то вагомішу роль, люди дуже часто переводять гроші, здійснюють оплати через мобільні телефони.
Одним із моїх найулюбленіших прикладів з погляду бренду є Vodafone, за допомогою якого в Єгипті багато людей здійснюють покупки і на ринках, і в дуже маленьких незалежних крамничках.
І тут проблемою є решта, кілька копійок решти. і що трапляється - ви купуєте кілька товарів, і вам винні, скажімо, 10-20 центів здачі.
Продавці зазвичай дають вам щось на зразок цибулини чи аспірин, чи жувальну гумку, тому що у них немає дрібної решти.
Коли Vodafone побачила цю проблему, цю больову точку клієнта, вони створили спеціальні свої банкноти, назвавши їх Факка, які повинні були видаватись продавцями людям. і ці кошти йдуть прямо на їх мобільний рахунок.
Ця валюта стала справжньою знахідкою, що є дуже і дуже цікавим.
Ми зробили дослідження, яке підтверджує той факт, що 45% людей у цій критичній демографічній ситуації в Сполучених Штатах сказали, що їм зручно використовувати незалежну чи брендову валюту.
Це все стає справді цікаво, можна прослідкувати цікаву динаміку.
Ви думаєте, що корпорації повинні думати про свої товари і продавати їх по-іншому.
Чи є це великою зміною?
Це виглядає надумано, але коли ви думаєте про те, що в Америці в 1860 було близько 1600 корпорацій, які випускали свої банкноти.
В Америці було 8000 видів різних банкнот.
І єдина річ, яка це зупинила, а уряд контролював 4% поставок, так єдиним, що це зупинило, став початок громадянської війни, і уряд несподівано вирішив взяти під контроль гроші.
Так що, уряд, гроші, війна - нічого не змінилось.
Що я хотів би запитати, по суті, чи історія повторюється?
Чи технології роблять паперові гроші застарілими?
Чи ми зменшуємо контроль уряду над грошима?
Ви знаєте, бренди починають заповнювати ці прогалини.
Корпорації заповнюють прогалини, які уряди не мають змоги заповнити.
Я собі думаю, чи будемо ми стояти тут на сцені наступного року і купувати каву - органічну, справжню каву - використовуючи TED флоріни чи TED шилінги?
Дякую вам за увагу.
(Аплодисменти)
Дякую вам (Аплодисменти)
(звучить музика) (Ч)Ми в Барджелло у Флоренції, у величезному приміщенні зі склепінням.
Колись це була будівля суду.
А зараз це музей.
Тут знаходиться "Давид" Донателло, одна з найвизначніших скульптур раннього
Ренесансу. (Ж)Вона визначна тим, що з античних часів це перша оголена статуя.
(Ч)Протягом тисячоліття християнський Захід зосереджувався на людській душі.
Натомість тіло було уособленням розпусти.
Тому його не возвеличували.
А тут ми бачимо повернення до античного оспівування краси тіла, поваги до тіла, це очевидно.
(Ж)Повернення Донателло до античних традицій проявляється у тому, як стоїть Давид - у контрапості, розслаблено, центр ваги зміщено на ліву ноге. Інша нога зігнута.
Контрапост наділяє фігуру відчуттям руху.
В епоху Відродження ця статуя виглядала на диво живою, порівняно з середньовічними (Ч)Вона стоїть окремо від скульптурних груп чи архітектури, і це надає їй відчуття незалежності, ніби статуя збирається йти власним шляхом.
"Давид" відображає античні традиції і у своїй матеріальності.
Це бронза, переважно мідь з незначною часткою олова для міцності, порожниста.
Статую виготовлено за технологією "лиття за виплавлюваними моделями", якою користувалися давні римляни та греки і яку також використовували в Середні віки, але не так широко.
Лише у ранньому Відродженні митці почали відновлювати технології лиття бронзових скульптур великих розмірів
Давид зображений геть юним, і в тому, як лежать його руки, у його погляді донизу є щось чуттєве.
І той факт, що на ньому лише взуття та капелюх, а більше нічого, додає еротизму композиції.
(Ч)Це стає очевидно, якщо врахувати, що Давид стоїть на відрубаній голові Голіафа.
Насправді, правою рукою він тримає меч Голіафа, яким і скористався.
Але через те, що він стоїть на цій голові, котра піднімає його ногу, одне з крил шолому піднімається зависоко внутрішньою стороною стегна.
Це явно сексуальний елемент.
І це цікаво ще тому, що конрастує з громадянським символізмом скульптури.
Для Флоренції ця скульптура була дійсно важливою, але в ній - інтимний зміст.
(Ж)У 1460-х вона була в саду Медічі.
Достовірно не відомо, хто замовив статую, але, ймовірно, це були Медічі.
(Ч)У їхньому палаці є великий вхідний коридор з вікнами, що виходять прямо на сад, при чому на його центральну частину.
(Ж)Так і є.
Пам'ятаємо, що дя флорентійців це просто цар Давид з Біблії.
Це багатогранний символ.
Насамперед, у біблійській історії він здолав свого ворога, хоча був слабшим.
І переміг він з божою поміччю.
З Давидом флорентійці асоціювали себе, оскільки, як і він, вони здолали свого ворога.
І, як вони вважали, вони здолали свого ворога, герцога Міланського, на початку
XV ст. з божою поміччю.
Вони вважали себе благословенними, Богом обранними, нащадками Римської республіки, і в такому ключі Давид втілює в собі Флоренцію, Флорентійську республіку.
(Ч)А Голіаф, у свою чергу, - це втілення герцога Міланського.
Мілан був значно сильнішим за Флоренцію, де культивувалася торгівля, а не війна.
Тому, звісно ж, Флоренція була республікою, а Мілан - автократією.
У Мілані панувало самодержавство.
(Ж)Отже, Давид став символом Флорентійської республіки.
Всі, хто в XV ст. бачили цю скульптуру в саду Медічі, бачили в Давиді відображення свобод та вольностей, котрі високо цінувалися флорентійцями і знищувалися герцогом Міланським.
(Ч)З іншого боку, Медічі використовували громадянський символізм статуї у власних інтересах.
Так, коли їх вигнали з міста, скульптуру забрали до Синьйорії, тобто, до мерії, і з тих пір вона стала надбанням міста.
Тобто, у цій культурі ця історія посідає визначне місце.
(Ж)Привласнивши цей символ міста і розмістивши його у своєму саду, Медічі фактично привласнили велич міста.
(Ч)У цій скульптурі втілювалася обіцянка тривалого правління.
Давид виросте, стане мудрим правителем, і в такому сенсі ця історія ідеально підходила для Медічі, як символ не лише міста, а і їхнього правління в ньому.
(Ж)Вони асоціювали себе з Флоренцією, юністю, з Королем Давидом і з усією величчю Флорентійської республіки.
(Ч)І хоча в композиції зображено воєнний сюжет, вона явно символізує Давида і мир, а також Медічі та мир.
На Давидові - м'який капелюх, котрий контрастує з військовим шоломом Голіафа.
Давид обезголовив Голіафа його ж власним, загартованим битвами мечем.
Якщо придивитися, то добре видно, що місцями меч надщерблений.
Він побував у численних битвах.
Давиду було потрібно позичити його, щоб відрубати ту голову.
Але іншою, лівою рукою Давид тримає камінь, який він, імовірно дістав із пращі, щоб повалити гіганта ще на початку.
Але на мою думку цікаво те, що скульптор, Донателло, зобразив камінь, як зброю на противагу мечу.
Це і матеріал, з яким часто працював сам Донателло.
Він мав справу з мармуром стільки ж, скільки і з бронзою, навіть частіше.
Можливо, ці два види зброї є зброєю двох різних міст?
Іншими словами, насильство Мілана на противагу культурі Флоренції.
(Ж)Ця іконографія, всі значення, що є тут, значення Давида для Флоренції, еротика, певною мірою гомосексуальна - історики мистецтва не мають єдиної думки, що це могла значити для флорентійців XV століття.
Деякі з них навіть не впевнені, що тут зображено саме Давида. На їхню думку, це може бути Меркурій.
Цю скульптуру не можна трактувати однозначно, і ймовірно, що флорентійці XV століття усвідомлювали її багатозначність, бачили не одне трактування.
(Ч)Це нагадує про те, що сама по собі історія мистецтва - це спроби відновити і зрозуміти сенс крізь призму часу.
(Ж)Зрештою, статуї 600 років.
(Ч)Так і є.
І тим не менш, це одна з видатних скульптур, котра втілює те, чому поклонялись і про що замислювались люди у XV столітті.
Це чудовий портрет.
Він дуже реалістичний. Мені подобається її сукня, комір Як вона виглядає її головний убір із пером усередині
А також те, як вона відгортає штору, та визирає з-за неї
Жінка виглядає дуже живою та чудовою
Перші дані про чітко виражені шари земної кори навів ось цей вчений, Андрія Мохоровичич.
І я завчасно прошу вибачення у всіх хорватів за спотворену вимову.
Він був метеорологом та сейсмологом. І саме цей вчений був першим, хто помітив це у 1909 році, під час землетрусу, який відбувся у Хорватії, що на південному сході від Загреба.
Отже, землетрус відбувся приблизно десь тут.
Та на щастя йому і нам, перед землетрусом там вже розташовувалась група сейсмографічних станцій.
На всіх цих станціях були встановленні прилади, які у разі проходження там сейсмічних хвиль, могли вимірювати силу сейсмічних поштовхів.
І що було цікаво стосовно цього, це те, що Андрія прийшов до висновку, що якщо земля - це однорідна речовина (зобразимо це схематично) ближче до центру вона матиме більш щільну структуру.
І тоді виникатимуть такі заломлення, безупинні заломлення чи криві форми.
Та вчений зрозумів, що -- давайте уявимо, що ось тут у нас землетрус -- тож ось однорідна матерія.
Однорідна.
Однорідний шар, лише один шар, який із заглибленням стає щільнішим.
Чим ближче ви знаходитесь до епіцентру землетрусу -- наприклад, спочатку хвилі дістануться сюди, потім вони дістануться сюди, а потім досягають цієї точки -- це об'ємні хвилі.
Це хвилі, що проходять через земну кору.
Але в цілому, чим далі ви знаходитесь від епіцентру землетрусу, час, за який хвиля досягає певної точки, буде пропорційний відстані, на якій ця точка знаходиться від епіцентру землетрусу.
В такому випадку ми отримали б наступне.
Отже, якщо на горизонтальній осі ми зобразимо відстань, а на вертикальній - час, то отримаємо наступне.
Ми отримаємо пряму.
І це тільки тому, що ці хвилі проходять приблизно однакову сейсмічну швидкість вздовж кожної з цих дуг.
Ця може бути трохи швидшою, оскільки проходить глибше.
Та ці відмінності незначні, оскільки вони проходять вздовж цих дуг.
І відстань між цими точками є пропорційною відстані на поверхні, відстані на поверхні.
Отже, фактично час...вони проходять приблизно на однаковій сейсмічній і проходять різні відстані....тож час, за який вони проходять ці відстані, буде пропорційним до відстані.
Але вчений помітив, щось цікаве.
Коли він, фактично, визначив час за який хвилі від епіцентру землетрусу досягають різних сейсмографічних станцій, то помітив дещо цікаве .
Отже, це теоретично, якщо структура земної кулі є однорідною.
Але він помітив, щось цікаве.
Тож це відстань, а ось тут час.
І на відстані 200 км від епіцентру землетрусу до цієї точки він побачив те, що відбувається в однорідних тілах.
Час був пропорційний відстані.
Та на відстані 200 км відбувалося, щось цікаве.
Раптово, хвилі починали рухатись швидше.
Нахил прямої змінився.
Із зростанням відстані часовий проміжок зменшувався.
З якихось причин, хвилі за якими ми спостерігали на цих станціях, на станціях, що знаходяться на відстані більше 200 км від землетрусу, якимось чином почали прискорюватися.
З якихось причин вони рухались швидше.
Мохоровичич був першим, хто зрозумів, що, напевно, це відбувається тому, що хвилі, які дісталися до цих віддалених станцій, мабуть проходили через більш щільні шари земної кори.
Тож давайте просто подумаємо про це.
Якщо ми маємо більш щільний шар, то всі дані відповідатимуть інформації, що зазначена тут.
Отже, якщо ми маємо ось такий шар, який як ми знаємо є земною корою, а потім іде більш щільний прошарок, яким, як ми знаємо, є мантія...то, що ж отримаємо?
Ось тут знаходиться епіцентр землетрусу, все ще в межах земної кори, показники будуть пропорційними. Вони будуть пропорційними.
Припустимо, що все відбувається саме так, і ось тут знаходиться точка відстані від землетрусу 200 км.
Та якщо ви підете далі цієї точки, хвилі також проходитимуть далі. Їх шлях буде таким. В такому випадку вони будуть заломлюватися.
Отже, відбувається заломлення. Таким чином вони будуть трішки викривлені.
Та потім хвилі проходять через більш щільний шар. Цей шар не просто щільний, а на багато щільніший. Тож хвилі будуть заломлюватися ще більше.
А потім досягнуть цієї точки.
Оскільки хвиля проходить всю цю відстань у щільному шарі, тут її швидкість буде більшою.
Тому вона досягає точки, що знаходиться далі 200 км, із більшою швидкістю.
Таким чином, вчений припустив, що має бути більш щільний прошарок, через який проходять хвилі, який, як нам відомо, називається мантією.
А проміжний прошарок між земною корою та щільним прошарком, який ми знаємо, називається мантією, названо на честь цього вченого. Він називається поверхня Мохоровичича.
А часом, його називаються скорочено - Мохо.
Таким чином, прошарок між земною корою та мантією названо на честь цього вченого.
Це було величезне відкриття, тому що тільки він був у змозі сказати нам, ....спираючись на дані, на непрямі дані,...отримані під час землетрусів, та вимірюючи час, за який поштовхи досягають різних точок земної кори ...тільки він міг припустити, що існує більш щільний прошарок.
Якщо зробити певні обчислення, можна припустити, що більш щільний прошарок знаходиться на глибині 35 км.
Відкриття цьго вченого дозволяє припустити існування такого прошарку.
Але навіть більш важливим є те, що він дав нам підказку, що лише використовуючи інформацію, отриману під час землетрусів, ми можемо, фактично, уявити якою є будова земної кулі.
Тому, що ніхто не буде копати так глибоко.
Ніхто ніколи не докопається до мантії, а тим більше до зовнішнього чи внутрішнього ядра.
В наступних відео, ми спробуємо зазирнути всередину земної кори, використовуючи інформацію, отриману під час землетрусів, яка дозволяє припустити існування зовнішнього рідкого ядра, а також внутрішнього ядра.
Та, очевидно, продовжити обговорення різних густин в межах мантії .
Не буду зараз говорити про всі деталі, а розкажу вам про них в наступному відео.
Переклад на українську:
Чарльз сконструював прямокутний стіл, периметр якого дорівнює 20 футів, а площа - 24 квадратних фути
Довжина столу більша за його ширину.
Чому дорівнює довжина та ширина стола?
Довжина та ширина - цілі числа.
Отже, довжина більша за ширину.
Давайте намалюємо цей стіл.
Він має виглядати приблизно ось так.
Приблизно так виглядатиме, де ось ця величина, величина ось тут, це його довжина.
Отже, цей відрізок - це довжина.
Ми також можемо зазначити довжину ось тут, якщо ми хочемо показати, що це одне й те саме, ці відрізки однакові.
Відповідно, ось ця величина - це ширина.
Це ширина, ось це, звичайно, теж ширина.
Це прямокутник.
Отож, ці дві сторони будуть однаковими.
Нам дано, що периметр дорівнює 20 футам, інакше кажучи, це означає, що ширина плюс ширина, плюс довжина, плюс довжина, дорівнює 20.
Нам також дано, що площа дорівнює 24 квадратних футів.
Інакше сформулювати можна так: ширина помножена на довжину дорівнює 24
Ми це запишемо.
Ширина, ширина, помножена на довжину, помножена на довжину, що дорівнює 24.
Існує багато способів розв'язати цю задачу.
Пізніше, в курсі алгебри, ви дізнаєтеся про неординарні алгебраїчні способи це зробити,та зараз ми до них не вдаватимемося
Нам відомо, що довжина та ширина - цілі числа.
Тому, нам треба всього лиш підставити певні числа, адже ми знаємо, що ширина, помножена на довжину дорівнює 24.
Отож, ми просто маємо підставити всі цілі числа, які під час множення дають добуток, рівний 24, тобто множники числа 24, а потім визначити, які з них задовільняють значення периметра.
Де, якщо я додам ширину й ширину, а, по суті, двічі ширину плюс двічі довжину, я маю отримати 20.
Отож, давайте це вирахуємо.
Зробимо ось тут дві колонки.
Ось перша колонка, я назву її "Ширина". Другу колонку я назву "Довжина".
Тепер я запишу "Периметр".
Периметр. Я, напевно, скорочу це слово, напишу "Пер.", або "Перим.".
Та ні, напишу ціле слово, периметр.
А тепер запишемо "Площа".
Давайте запишемо. "Площа".
Взагалі-то, я можу написати ось так.
Я спробую зробити табличку.
Отож, в мене є таблиця.
Тепер я можу підбирати числа.
Все, що нам треба зробити, це переконатися, що все, що ми підставлятимемо, даватиме нам площу в 24 квадратних фути.
Отже, подумаємо, які можуть бути множники у числа 24.
Це може бути 1 та 24.
Буквально, ширина може дорівнювати 1, а довжина - 24.
1 помножити на 24 дорівнює 24.
А нам відомо, що довжина більша за ширину, довжина більша за ширину, тобто стіл довший ніж ширший.
Тому, більше число ми запишемо в колонку "Довжина".
Подивимося:
1х24=24, але чому дорівнює 1 плюс 1, плюс 24 плюс 24?
Це буде 2 плюс 48, що дорівнює 50.
Це не співпадає з нашою умовою, де периметр дорівнює 20.
Викреслюємо цей варіант.
Отже, ось цей варіант не підійшов.
Підставимо інші множники числа 24.
Це може бути 2 та 12.
І знову, 2х12=24, але чому дорівнює 2 плюс 2, це 4, плюс 12 плюс 12.
Отож, 4 плюс 24, і це буде 28.
Це теж не відповідає нашому значенню периметра.
Значить, це неправильно.
А що ж на рахунок 3 помножити на 8, що теж дорівнює 24?
А 3 плюс 3 це 6, плюс 8 плюс 8, тобто плюс 16, 6 плюс 16 дорівнює 22.
Щож, ми наближаємося, проте периметр ще й досі не дорівнює 20.
Отже, це не підходить.
Тоді, як на рахунок 4 та 6?
Знову ж таки, 4 помножити на 6 дорівнює 24.
А чому дорівнює 4 плюс 4 плюс 6 плюс 6?
8 плюс 12, що, безумовно, дорівнює 20, підходить.
Отже, ширина столу дорівнює 4 фути, а його довжина - 6 футів.
Давайте подумаємо про те, як податок на продукт може вплинути на нього, якщо попит на нього дуже, дуже еластичний.
Ось що я зробив тут -Подивимось на прапори- ринок для певного виду прапора, який робиться в Китаї.
Давайте думати про прапор таким чином. Якщо ціна - ціна зараз - рівноважна ціна між тим, де постачання і попит перетинаються -- крива пропозиції та попиту перетинаються - це близько сімдесяти доларів за прапор.
Це досить хороший прапор.
Це прапор за 70 доларів.
І величина попиту, в тисячах за рік, це близько 25 тисяч прапорів користуються попитом.
Тепер, якщо ціна трохи піднялась, та рівноважна ціна, що станеться?
Ну, якщо ціна піде трохи вище ціни рівноважної, люди скажуть:
Ого, я можу піти та купити американський прапор, зроблений в Тайвані, або в Мехіко, чи десь інакше. [Тому що ...]
"Люди не зможуть визначити різницю на відстані."
Відтак, я купуватиму один із замінників. Особливо ті - з Тайваню або Мексики, або інші ідентичні з тими, що зроблені в Китаї.
Так що, якщо ціна навіть трішки вище, величина попиту буде набагато, набагато, набагато менша.
І якщо ціна була б хоча трохи нижчою, люди скажуть: "я не збираюся купувати мексиканський чи тайванський прапор Америки, я куплю той, який зроблений в Китаї.
І тоді величина попиту буде набагато більшою.
Отже, ми маємо тут дуже великий та високий еластичний попит.
Ось тут, майже абсолютно еластичний.
Якби він був абсолютно еластичним, лінія була б горизонтальною.
Так що це майже абсолютно еластичний попит.
Дуже невелика зміна в ціні веде до величезної зміни в кількості.
Зокрема, дуже маленька процентна зміна в ціні, призводить до величезної процентної зміни в кількості.
Наприклад, деякий урядовець скаже: "мені не подобається ідея американських прапорів, зроблених в Китаї".
І вони вирішать оподаткувати американські прапори, зроблені у Китаї.
Отож, вони введуть податок
І ще раз я зроблю фіксований доларовий податок.
Це міг бути відсоток і якщо відсоток потім змінить частину постачання плюс податкова крива, то це буде відсоткова зміна замість фіксованої зміни.
Фіксовану зміну трохи легше малювати, я зроблю це так.
Отже, давайте говорити, що є податок -
-- Позначимо його іншим кольором -- десять доларів за прапор.
10$, насправді -- Давайте зробимо меншу суму.
Припустимо, що є податок в один долар за прапор -- один долар за прапор.
Давайте говорити, що це п'ять доларів за прапор - п'ять доларів за прапор.
Тепер це крива пропозиції плюс податок.
Отож, постачальник, щоб зробити прапори в Китаї і відправити їх до США, і виготовити отой перший прапор, навіть при найбільш вигідному ймовірному шляху виглядає приблизно як п'ятдесят на п'ятдесят три долари в даний час.
Тепер їм все ще потрібно заплатити плюс п'ять додаткових доларів податку.
Постачання плюс податок - дає нам плюс ще п'ять доларів.
Додамо сюди п'ять доларів.
І будь-якій точці додається 5 доларів, і що побачить на виході споживач?
Тож отримаємо криву, яка виглядає ось так. Отримаємо криву, яка виглядає подібно до цього.
Це пунктирна лінія - це наше постачання плюс податок.
Тут було тільки наше постачання.
Тож що тут трапиться?
Ваша рівноважна ціна знаходилася на рівні 70.
Зараз наша рівноважна ціна все ще досить вписується в наші сімдесят.
Але наша рівноважна кількість значно знизилася.
Наша рівноважна кількість суттєво впала до близько вісімнадцяти тисяч.
Вісімнадцять тисяч прапорів за рік.
То ж давайте подумаємо про те, що буде нести цей тягар?
Подумаємо про податкові надходження.
Так податкових надходжень у цій ситуації буде вісімнадцять тисяч помножити на п'ять доларів.
Так що це 5 доларів.
Це 5 доларів - і потім помножити на вісімнадцять тисяч.
Так що це податкові доходи.
А он там - податкові надходження.
-- Насправді, дозвольте мені зробити трохи більш ретельно -- податкові надходження.
Це буде між цією лінією прямо тут і п'ять доларів.
Ось так. Так що всі податкові доходи.
Зауважте, що все це вийшло з надлишку виробника.
Початковий надлишок виробника був -- особливо, якщо припустимо ідеальну еластичність --
Початковий надлишок виробника був цей зелений прямокутник плюс це і плюс це.
Тепер це буде -- цей маленький кутик ось тут -- буде чистим збитком - безповоротними втратами.
І все, що прийшло від надлишку виробника.
Всі податкові надходження також прийшли поза надлишком виробника.
В цій ситуації, коли у вас якщо у вас є ідеальна еластичність, якщо у вас є ідеальна еластичність попиту на продукт, то людина, яка збирається нести на собі весь тягар податку -- збирається бути виробником.
Надлишок виробника збирається в'їстися всередину від податку.
Спекулянти -- на біржі носять.
(Я не говорю про тварину, "спекулянти" на біржі.) Виробник отримує тягар. Виробник отримує навантаження в цій ситуації.
І це цікава річ для роздумів.
Тому що, коли у вас є практично ідеально еластичний попит - так - майже - або якщо ви сказали, абсолютно еластичний попит - плоска -- плоска крива попиту прямо тут -- там немає фактично ніякого споживчого надлишку, оскільки гранична вигода, навіть додаткова гранична або - (Я - те, що я надмірний із словами, додатковими і граничними.) Але гранична вигода в будь-якій точці для споживача для цієї і для наступної одиниці дорівнює ціні, яку вони платять, коли ви маєте -- особливо, якщо крива попиту абсолютно еластична - і є абсолютно горизонтальною.
Немає ніякої області між кривою попиту і сплаченою ціною.
Тож нема споживчого надлишку.
Його немає через відсутність надлишку виробника.
Я хотіла б розпочати свій виступ з двох питань, перше з яких:
Хто з присутніх тут їсть свинину?
Будь ласка, підніміть руку.
О, вас багато.
А хто взагалі бачив живу свиню, яка дає це м'ясо?
У минулому році?
У Нідерландах, звідки я родом, ви фактично ніколи не бачите свиней, що дивно, тому що в країні з 16 мільйонами жителів, ми маємо 12 мільйонів свиней.
І, звичайно, голландці не можуть з'їсти всіх цих свиней.
Вони з'їдають близько третини, а інше йде на експорт в різні країни Європи та всього світу.
Багато вивозиться до Великої Британії та Німеччини.
І мене зацікавило те, що історично вся свиня використовувалась до останнього кусочка так, щоб нічого не пропало, і мені стало цікаво дізнатись, чи так є і дотепер.
Я присвятила близько трьох років цьому дослідженню.
І я прослідкувала за цією свинею з номером "05049" від початку до кінця, аж до тих продуктів, які зроблені з неї.
За ці роки я зустріла різних людей, наприклад, фермерів і м'ясників, що логічно.
А також я зустріла виробників алюмінієвих форм, виробників боєприпасів і багато інших людей.
І мене вразило те, що фермери не мали жодного уявлення, що було зроблено з їхніх свиней, і покупці - тобто ми - також не знали, що свині були частиною всіх цих продуктів.
Отже, що я зробила: я використала все моє дослідження і зробила щось подібне на каталог продуктів з цієї одної свині, і в ньому є дублікат її вушної бірки на звороті.
Він складається із семи розділів: шкіра, кістки, м'ясо, внутрішні органи, кров, жир і різне.
(Сміх)
Загалом все це важить 103.7 кілограми.
І щоб показати, як часто ви насправді зустрічаєте частини цієї свині в повсякденному житті, я хочу показати вам декілька картинок з книжки.
Ймовірно, ви починаєте свій день з душу.
Отже, у милі є жирні кислоти, зроблені з киплячого жиру свинячих кісток, які використовуються як затверджувач і також для надання блиску.
Потім, якщо ви оглянетесь у своїй ванній кімнаті, то побачите багато інших продуктів, наприклад, шампунь, кондиціонер, крем від зморшок, лосьйон для тіла, а також зубну пасту.
Таким чином, до сніданку ви вже зустрілися зі свинею багато разів.
Потім, за сніданком, досліджувана свиня, а точніше її шерсть чи протеїни з цієї шерсті, були використані як покращувач тіста.
(Сміх)
Це те, що сказав виробник:
"Воно покращується". Ви чули про це, звичайно.
У маслі з низьким вмістом жиру, а точніше в багатьох "пісних" продуктах, коли ви забираєте жир, то насправді забираєте смак і структуру.
То що ж вони роблять - вони додають желатин, щоб зберегти структуру.
Далі, коли ви йдете на роботу, дорога або будинки, які ви бачите, скоріш за все, зроблені з пористого бетону, який є дуже легким бетоном, що містить білок із свинячих кісток і також повністю піддається переробці.
У залізничних гальмах, принаймні в німецьких, існує частина гальмівної системи, яка зроблена з попелу кістки.
В чізкейках і різних десертах, таких як шоколадний мус, тірамісу, ванільний пудинг, у всьому, що охолоджують в супермаркеті, є желатин, який надає товарного вигляду.
Кістяний фарфор - це справжня класика.
Звичайно, кістка використана в кераміці надає їй прозорість і силу, щоб створювати ці прекрасні форми, як цього оленя.
Свині присутні і в декорі інтер'єру.
Вони використовуються в текстурі фарби, а також для надання фарбі блиску.
В наждачному папері, кістковий клей - це, насправді, клей між піском і папером.
В пензликах використовується ворс, тому що він дуже підходить для пензликів через високу зносостійкість.
Я не планувала показувати вам м'ясо, тому що, звичайно, половина книжки про нього, і ви, мабуть, знаєте, що це за м'ясо.
Але я не хотіла, щоб ви пропустили ось це: так зване "порційне нарізане м'ясо".
І воно справді продається у відділі заморожених продуктів.
І що це...це, насправді, стейк.
І це своєрідна корова, але що відбувається, коли ти заколюєш корову - принаймні в промисловому фермерстві - у них є всі ці залишені шматки м'яса, і вони не можуть продати їх як стейк, і ось що вони роблять - склеюють їх докупи за допомогою фібрину зі свинячої крові в дуже велику ковбасу, потім заморожують, ріжуть на дрібні шматочки і продають знову як стейк.
Те ж саме відбувається з тунцем і морськими гребінцями.
Зі стейком ви, можливо, п'єте пиво.
У процесі пивоваріння в пиві виникають мутні елементи, аби позбутися цих елементів деякі компанії проціджують пиво крізь желатинове сито, для того щоб позбутися мутності.
Це працює також як з вином, так і з фруктовим соком.
Існує компанія в Греції, що виробляє сигарети, які містять свинячий гемоглобін у фільтрі.
І, за їхніми словами, це створює штучну легеню у фільтрі.
(Сміх)
І це, насправді, "здоровіша" сигарета.
(Сміх)
Ін'єкційній колаген - або з 70-х, свинячий колаген - використовується для заповнення зморшок.
Це через те, що свині досить схожі з людиною генетично, в тому числі і колаген.
Ну а це, мабуть, найдивніша знахідка.
Це куля, зроблена у великій компанії з виробництва боєприпасів у Сполучених Штатах.
Пишучи цю книжку, я зв'язувалась з виробниками всіх продуктів, тому що хотіла отримати від них справжні зразки і справжні екземпляри.
І я відправила цій компанії листа, кажучи:
"Привіт, я Крістін.
Я проводжу це дослідження.
Ви зможете вислати мені кулю?"
(Сміх)
І навіть не очікувала, що вони дадуть мені відповідь.
Але вони відповіли і сказали:
"Дякуємо за Ваш лист. Це дуже цікава історія.
Ви маєте якесь відношення до голландського уряду?"
Мені здалося це дуже дивним, ніби голландський уряд шле комусь такі листи.
(Сміх)
Отже, найпрекрасніша річ, яку я знайшла - принаймні я так вважаю - є цей серцевий клапан.
Це є, насправді, продукт, який поєднує в собі "низьку" та "високу" технології одночасно.
Низькотехнологічна частина в тому, що це серцевий клапан свині, встановлений у високотехнологічній частині, а саме в металевому каркасі, який запам'ятовує форму.
Він може бути імплантований в людське серце без операції на відкритому серці.
І, як тільки він потрапляє в правильне місце, вони забирають зовнішню оболонку, і серцевий клапан набуває потрібної форми, і в цей момент серце починає битися. Миттєво.
Момент дійсно чарівний.
Це голландська компанія.
Я їм подзвонила і запитала:
"Чи можу я позичити серцевий клапан?"
Виробники були сповнені ентузіазму.
Мені відповіли: "Добре, ми помістимо його в банку з формаліном і Ви зможете його забрати".
Чудово.
"Як йдуть справи із серцевим клапаном?"
Вони відповіли: "Ну, директор компанії вирішив не давати Вам цей серцевий клапан, бо тоді продукт буде асоціюватися зі свинями".
(Сміх)
Отже, останній продукт, який я показую - це відновлювальна енергія - фактично, щоб показати вам, що моє перше питання - чи досі свині використовуються до кінця - все ще правда.
І це так, тому що все, що не може бути використано, перетворюється в паливо, яке може використовуватись як джерело відновлюваної енергії.
Загалом я знайшла 185 продуктів.
І вони показали мені, по-перше, що як мінімум дивно, що ми не ставимося до цих свиней, як до абсолютних королів і королев.
А, по-друге, що ми насправді поняття не маємо, з чого зроблені речі, які нас оточують.
Ви, можливо, думаєте, що я дуже люблю свиней, насправді - є трошки - але мені більше подобаються сировинні ресурси загалом.
І я думаю, щоб дійсно цінувати те, що стоїть за нашими продуктами - худобу, сільськогосподарські культури, рослини, невідновлювальні ресурси, а також людей, які цим займаються - перше, що нам треба робити - це знати, що вони є.
Дуже вам дякую.
(Оплески)
У попередньому відео ми розглядали те, що, мабуть, можна назвати найпростішою економікою, така економіка взагалі видається неможливою - економіка однієї людини - але вона допомагає провести аналогію з реальним світом (у якому є домогосподарства та фірми).
І на цьому острові цей хлопець заснував фірму та, по суті, надав цій фірмі в оренду усі фактори виробництва, у тому числі свою працю (він надав її в оренду, "орендна плата" за його працю - це, по суті, його заробітня платня), а тоді він купив усі необхідні товари та послуги у тієї ж фірми, тому його платежі, його витрати стають доходом цієї ж фірми, а дохід цієї фірми стає її витратами та прибутком.
Таким чином, все, що не входить до витрат, стає прибутком, а тоді все це знову повертається до того одного домогосподарства як дохід.
І коли ми говорили про те, як би ми оцінили економічну діяльність на цьому острові - як би ми визначили його валовий внутрішній продукт (ВВП) - ми казали:
"Ну, ми можемо визначити його декількома способами: коли долари переходять від власника до фірми, ми можемо вважати це сумарними витратами, або коли гроші надходять на фірму - це сумарний дохід фірми.
Сумарний дохід цієї фірми, спрощеної моделі економіки на прикладі однієї фірми.
Цей сумарний дохід - це те саме, що й сумарні витрати плюс дохід цієї фірми, і він дорівнює прибутку цього одного домогосподарства. Отож, дозвольте мені це записати. Так, як ми розглядали це у попередньому відео, на дуже простому прикладі,
ВВП дорівнювало витратам домогосподарства, що дорівнювало доходам фірми, що дорівнювало сумі витрат та прибутку фірми, що дорівнює прибутку домогосподарства (я запишу скорочено), і, звичайно, прибуток домогосподарства дорівнює (принаймні у цьому випадку) витратам домогосподарства.
У цьому відео я хочу розглянути це більш загально.
Давайте перейдемо до більш складної економіки - до світу, в якому ми живемо - і для цього, я хочу дати більш загальноприйняте визначення
ВВП.
Отож, ось загальноприйняте визначення ВВП (або просто визначення ВВП) - це ринкова вартість УСІХ КІНЦЕВИХ товарів та послуг (ми поговоримо про те, що мається на увазі під кожним із цих слів), усіх,
УСІХ КІНЦЕВИХ ТОВАРІВ ТА ПОСЛУГ. Я окремо підкреслю "усіх"... зроблю це іншим кольором... УСІХ кінцевих товарів та послуг, виготовлених на території країни протягом певного періоду.
Таким чином, у нас може бути ВВП за місяць, ВВП за чверть року, тобто за три місяці, або ВВП за певний рік.
Думаю, може навіть бути ВВП за десятирічний період.
Але, як правило, ми розглядаємо річний або квартальний показник ВВП, або, інколи, навіть проводять розрахунки місячного показника ВВП. Але, зазвичай, це показник за рік або квартал.
Але зробімо детальніший розбір, бо ці терміни досить цікаві.
Отже, спочатку я хотів би розібрати поняття ринкової вартості.
Це означає, що нам потрібно якимось чином оцінити те, що ми виготовили, а це можна зробити найкраще, відповівши на питання:
"Скільки користі отримують люди?" Те, скільки вони готові заплатити на ринку, найкраще показує, скільки користі вони отримують.
Наприклад: Якщо хтось, якщо за рік...не знаю... реалізували авокадо на якійсь фермі, а також реалізували апельсин.
У таких випадках ми не скажемо:
"ВВП зріс на один фрукт!"
Ми поглянемо на ринкову ціну на нього.
Якщо ринкова ціна цього авокадо $1, а ринкова ціна апельсина $0.5, тоді, реалізувавши цей фрукт, ВВП зросте на $0.5, а реалізувавши авокадо, ВВП зросте на $1.
Можливо, наступного року попит на авокадо впаде, і люди платитимуть менше за нього, і ринкова ціна чергового авокадо стане $0.50, тоді, наступного року, хоча фактична кількість реалізованих фруктів така ж, як і минулого року, тепер, валовий прибуток від авокадо буде рівноцінним прибутку від апельсинів.
Тому все залежить від ринкової вартості.
Тепер давайте розглянемо слово "усіх".
Ринкова вартість усіх товарів та послуг.
Ми виготовлятимемо різні авокадо та апельсини, а також комп'ютери, машини, шини і надаватимемо послуги.
Тому, якщо у вас вдома є прислуга, якщо ви йдете до лікаря, ринкова ціна всіх цих речей буде входити до складу ВВП.
Але до його складу деякі речі входити не будуть, наприклад, незаконні речі.
Якщо хтось комусь продає наркотики, ми цього не відстежуємо.
Дехто стверджує, що, можливо, це потрібно якось відстежувати, це такий собі чорний ринок. Але нелегальна діяльність не відслідковується. Окрім того, не відслідковуються товари та послуги, виготовлені та спожиті у домогосподарстві.
Якщо ви наймаєте когось няньчити вашу дитину, це буде вважатися частиною ВВП. Це послуга, за яку ви платите.
Але якщо ви самі її няньчите, це не буде вважатися частиною ВВП.
Якщо я розпочну бізнес по підстриганню газонів і підстригатиму газони інших людей. Припустимо, що до того, як я почав зустрічатися зі своєю дружиною, вона платила мені за стрижку газонів, і це було частиною ВВП.
Але коли ми одружилися, я просто підстригаю її газон, бо це мій газон, тепер ми одна сім'я.
І це вже не буде частиною ВВП.
Але під словом "усіх" мається на увазі все, що можна відслідкувати, все, де присутній грошовий обіг та оплата за товар або послугу.
Дуже цікавим є поняття кінцевих товарів та послуг, це те, що було незрозумілим для мене, коли я вперше зіткнувся з поняттям ВВП.
І для того, щоб його зрозуміти, давайте подумаємо, як виготовляються джинси.
У нас є фермер, який працює на бавовняній плантації, і є якась послуга, яку потрібно виконати, якась робота, яку потрібно виконати.
Припустимо, що робота коштує $5, і припустимо, що потрібно орендувати якусь земельну ділянку, це, скажімо, $5 доларів, або візьмемо іншу суму, $4 за земельну ділянку.
Необхідні й інші виробничі ресурси, але не будемо вдаватися в деталі.
І за допомогою цього (потрібна також електрика та інші речі, але ми їх не враховуватимемо) можна виготовляти бавовну.
Вирощувати бавовник.
Можна виготовляти бавовну-сирець.
Ця бавовна-сирець коштує... ринкова ціна бавовни-сирцю, скажімо, $10.
Тобто, бавовна-сирець за ціною $10 .
А тоді ви б могли додати до цієї бавовни ще робочу силу.
Скажімо, на суму $6. Робоча сила за ціною $6.
Ще, ймовірно, необхідне буде якесь обладнання, електрика, і тому подібне, але я не враховуватиму їх зараз, бо щоб зророзуміти головне, вони нам не потрібні.
І якщо я це зроблю, додам $10 цього проміжного товару до $6 за робочу силу, тоді я зможу виготовляти бавовняну нитку.
І тепер ринкова ціна бавовняної нитки буде, скажімо, $20. Тепер ціна $20.
Можливо, буде ще один проміжний товар, наприклад, фарба. Скажімо... Ну, добре.
Запишемо фарбу пізніше.
У мене є нитка за ціною $20.
І я можу взяти цю нитку за $20... --напишу це білим, бо я вже так почав--
Я візьму цю нитку за $20, і додам ще робочої сили.
Можливо, на суму $10, робоча сила вартістю $10, і в результаті з'явиться бавовняна тканина за ціною $30... тканина за ціною $30.
І тоді я міг би взяти цю бавовняну тканину за $30, ще додати робочу силу, скажімо, ще на $5.
І додамо ще, скажімо, фарбу за ціною $1... фарба за ціною $1.
У процесі я можу створити ринкову вартість, скажімо, $50 за джинси.
І я роблю все це протягом року, тобто якийсь певний період.
Припустимо, що даний період тут - це рік.
Отож, все відбувається протягом цього періоду.
Можливо, це відбувається...
Ми говоримо про ВВП у 2012 році, все це відбувається у 2012 році.
То який буде внесок у ВВП?
Якщо б у нас не було слова "усіх" тут, ми б говорили про ринкову вартість усіх товарів та послуг, тоді ми б додавали ці $5, до цих $4, до цих $10, до цих $6.
І від виробництва цих джинсів ми б отримали дуже велику цифру, дуже великий внесок у ВВП.
Але це був би навіть не подвійний рахунок.
Це була б у три, а то й 4-5 разів більша вартість, ніж та, що була насправді створена.
Бо всі ці вартості складають в кінці - $50.
Тому реальним внеском у ВВП буде тільки кінцевий товар, без урахування усіх проміжних товарів та послуг.
Ви просто скажете, що вся ця низка подій призводить до збільшення ВВП на $50.
В ішому відео ми поговоримо про те, що відбувається, якщо ви не досягаєте цієї точки протягом року, якщо ми просто зупиняємось на якомусь проміжному товарі.
Але припустимо, що ми таки досягаємо цієї точки, тоді ми включаємо до ВВП тільки кінцевий товар.
Остання частина цього визначення: "вироблених на території країни".
Можливо, ви чули термін ВНП, валовий національний продукт, це основна відмінність.
ВВП стверджує...
Припустимо, що ми говоримо про США.
Я намагаюсь намалювати США.
ВВП стверджує: якщо щось було вироблене на території країни, нам не важливо, хто був виробником.
Це міг бути хтось з Мексики.
Це міг бути хтось з Канади.
Це могла бути фабрика, яка належить комусь з Китаю, але якщо цей товар був виготовлений на території США, він входить до складу ВВП.
Якщо американець, у якого є американське громадянство, поїде за кордон, і вироблятиме там щось, то це не буде входити до складу ВВП.
Якщо американець володіє компанією в іншій країні, і ця фірма в іншій країні щось виробляє, то це не буде входити до ВВП.
Коли критерієм є національність, ми маємо справу з ВНП.
Я не хочу вас заплутати, але коли ми маємо справу з ВНП, нас цікавлять доходи американських громадян.
Канадські виробники не враховувалися б.
Але враховувалися б американці, які заробляють за кордоном.
ВВП - це досить просто:
Нас цікавить те, що виробляється на території країни.
Нам не важливо, хто це виробляє, і яке у них громадянство.
І ми не враховуватимемо товари, вироблені людьми із цим громадянством за межами країни.
У 1962 році Чарльз Ван Дорен, який був пізніше старшим редактором Британіки, сказав, що ідеальна енциклопеція повинна бути радикальною, вона має перестати бути надійною.
Але, коли ви знаєте хоч щось з історії Британніки з 1962, - вона була всякою, але не радикальною: це дуже надійний, громіздкий тип енцеклопедії.
З іншої сторони Вікіпедія розпочалась з радикальної ідеї, нам всім треба уявити світ у якому кожна людина на планеті отримує доступ до сукупності всіх людських знань.
І це те, що ми робимо.
Тож Вікіпедія -- ви щойно бачили її невеличку ілюстрацію-- є вільно запатентованою енциклопедією.
Вона пишеться тисячами волонтерів по всьому світу на багатьох, багатьох мовах.
Вона пишеться за допомогою програмного забезпечення Вікі, це тип програмного забезпечення, який він щойно продемонстрував, тому кожен може швидко редагувати і зберігати, і це починає існувати в інтернеті одразу ж.
І все, що пов'язане з Вікіпедією керується віртуально цілком волонтерcьким персоналом.
Тому коли Йохай розповідає про нові методи організації, він, власне, описує Вікіпедію.
І що я зроблю сьогодні, це розкажу вам трошки більше, про те як вона насправді працює зсередини.
Вікіпедія належить Фонду Вікімедіа, який я заснував, неприбуткова організація.
І наша ціль, центральна мета Фонду Вікімедіа, це надати вільну енциклопедію кожній людині на планеті.
Тому, якщо ви думаєте про те, що це означає, це означає набагато більше ніж просто створити класний вебсайт.
Ми зацікавлені у різних питаннях таких як розвиток цифрових технологій, бідність у всьому світі, в наділенні людей звідусіль інформацією, яка їм потрібна задля прийняття хороших рішень.
Тому нам потрібно буде зробити багато роботи за межами Інтернету.
Й здебільшого через це ми обрали модель вільного патентування, тому, що це дає можливість місцевим підприємцям -- або будь-кому, хто хоче - взяти наш зміст, і зробити з ним, що завгодно -- скопіювати його, перепоширити і можна зробити це комерційно або не комерційно.
Є багато можливостей, які з'являться завдяки Вікіпедії по всьому світу.
Ми утримуємося громадськими пожертвами, і найцікавіше в цьому те, як мало грошей, насправді, потрібно для існування Вікіпедії.
Йохай показав вам графік того, у скільки обходиться друковання преси.
А я розкажу вам у скільки обходиться Вікіпедія, але спершу я покажу вам, наскільки вона велика.
Тож ми маємо понад 600,000 статтей англійською.
І загалом два мільйони статтей багатьма, багатьма різними мовами.
Найпоширеніші мови це німецька, японська, французька -- всі західноєвропейські мови є доволі великими.
Але тільки близько однієї третьої всього нашого веб-трафіку грутується довкола англійської Вікіпедії, що є досить дивним для багатьох людей.
Багато людей вважають інтернет англоцентричним, але щодо нас ми - стравді загальносвітові.
Наскільки ми популярні -- ми в топ 50-ці вебсайтів і ми популярніші за New York Times.
Ось тут ми перейдемо до виступу Йохайя.
Це показує зріст Вікіпедії -- ми блакитна лінія он там -- а це the New York Times, ось там.
І, що цікаво, що веб-сайт Нью-Йорк Таймс величезний, гігантське корпоративне підприємство -- я не маю уявлення зі скількома сотнями працівників.
Ми маємо лише одного працівника, і цей працівник, наш головний програміст.
І він є нашим працівником тільки від січня 2005, а зростання відбулося ще до того.
Серверами керують різні групи волонтерів, все редагування роблять волонтери.
Ми організовані не таким чином, як традиційні організації, які ви можете собі уявити.
Люди завжди запитують: "Хто за це відповідає?" або "Хто це робить?" А відповідь: будь-хто, хто хоче за це взятися.
Це дуже незвичайна і хаотична річ.
Ми маємо понад 90 серверів зараз у трьох місцях.
Ними керують системні адміністратори-волонтери, які є онлайн.
Я можу зайти онлайн в будь-який час дня або ночі і побачити від восьми до десяти людей, що чекають на мене, щоб поставити питання, абощо - будь-що стосовно серверів.
Ви ніколи не зможете дозволити собі робити це в компанії.
Ви ніколи не зможете дозволити собі мати запасний персонал 24 години на добу, і робити, те, що ми робимо у Вікіпедії.
Ми опрацьовуємо приблизно 1.4 мільярдів сторінок що місяця, тому, це дійсно стало великою справою.
І всім цим керують волонтери.
А наші щомісячні витрати складають приблизно 5,000 доларів.
І це, по суті - наші головні видатки.
Ми взагалі могли обійтися і без працівника.
Ми взагалі -- ми винайняли Браяна, тому що він працював на роботі неповний робочий день протягом двох років і повний день - у Вікіпедії, тому ми найняли його, щоб він міг спокійно жити і інколи ходити в кіно.
Тому основне питання полягає в тому, що коли ти маєш цю дійсно велику хаотичну організацію, чому вона вся не засмічена?
Чому вебсайт настільки хороший?
По-перше, наскільки він хороший?
Ну, він досить хороший.
Хоча він не ідеальний, але він набагато, набагато кращий, ніж ви могли б очікувати, з нашою повністью хаотичною моделлю.
Тому, коли ви побачили, що він зробив обурливе редагування сторінки про мене, ви думаєте, о це очевидно, просто котиться до смітника.
Але коли ми побачили тести якості, а таких все ще було не досить і я дійсно заохочую людей робити більше, порівнюючи Вікіпедію з іншими традиційними речами -- ми безсумнівно перемогли.
Один німецький журнал порівняв німецьку Вікіпедію, яка насправді є набагато, набагато менша за англійську з Microsoft Encarta та Brockhaus Multimedia, і ми виграли за всіма показниками.
Вони найняли експертів, щоб ті перевірили наші статті і порівняли їх якість, і ми були дуже задоволені результатом.
Багато людей чуло про дискусію, що розгорнулась на Вікіпедії щодо Буша і Керрі.
ЗМІ досить інтенсивно це висвітлювали.
Це розпочалося зі статті у Red Herring.
Репортери подзвонили мені і вони -- я мушу сказати вони написали моє ім'я правильно, але насправді вони хотіли сказати, що вибори Буш проти Керрі є такою дискусійною темою, що розривають на шматки громаду Вікіпедії.
І вони процитували мене:
"Вони найбільш дискусійні в історії Вікіпедії."
Хоча я насправді сказав, що вони взагалі не дискусійні.
Тому це "трохи" неточна цитата.
(Сміх у залі) Статті редагувались досить інтенсивно.
І це правда, що нам довелося закрити деякі статті через певні обставини.
У журналі Time нещодавно написали, що
"Суворі заходи були запроваджені і Вейлз закрив входи на сторінки Керрі і Буша на більшу частину 2004 року"
Це з'явилося після того, як я сказав репортеру, що ми маємо закривати їх на трохи, час від часу.
Загалом правда полягає в тому, що дискусії, про які ви напевно подумали, які ми маємо в вікіпедійній громаді насправді не є дискусіями взагалі.
Статті на дискусійні теми багато редагують, але вони не спричиняють багато дискусій у громаді.
А причина цьому, що більшість людей розуміє потребу нейтральності.
Справжня боротьба точиться не між правими і лівими, як вважає більшість людей, а споміж партією дбайливих та бовдурів.
І жодна сторона цього політичного спектру не має переваги у будь-який з цих якостей.
Правда у специфічному випадку Керрі проти Буша в тому, що статті про Буша та Керрі були закриті менше одного відсотка часу 2004 року, і це було не тому, що вони були дискусійні, а тому, що у них був присутній звичайний вандалізм -- який часто має місце і на сцені, люди -- інколи навіть репортери зізнавались мені, що вони писали вандалізми у Вікіпедії, і були здивовоні, що їх так швидко виправляли.
І я сказав -- знаєте, я завжди кажу, будь ласка не робіть цього, це погана річ.
То як ми це робимо?
Як ми контролюємо якість?
Як це працює?
Є декілька елементів, в більшості соціальна політика, і деякі елементи програмного забезпечення.
Найбільша і найважливіша річ, це наша політика нейтральної точки зору.
Це те, що я заклав від самого початку, як основний принцип громади, який не підлягає обговоренню.
Це соціальне поняття взаємодії, тому ми не говоримо багато про правду і об'єктивність.
Причина цьому така: коли сказати, що ми писатимемо "правду" з якоїсь теми, це, в біса, ані трохи не допомагає нам вирішити, що писати, тому, що кожен по різному розуміє поняття "правда".
Але ми маємо цей жаргонний термін нейтральність, який має свою довгу історію в громаді, який загалом говорить, що у будь-який час коли є дискусійне питання,
Ми повинні менше писати, про те що, шановані партії сказали про це.
Тому, ця політика нейтральності є дійсно дуже важливою для нас, адже вона дозволяє спільноті, що є дуже різною об'єднатися і зробити якусь роботу разом.
Тому ми маємо помічників з різними політичними, релігійними, культурними поглядами.
Маючи цю міцну політику нейтральності, яка не підлягає обговоренню від самого початку, ми впевнені, що люди можуть працювати разом, і що певні записи не стануть приводом для постійної війни лівих і правих.
Якщо ж ви зацікавлені в такій поведінці, вас попросять залишити громаду.
Така теперішня експертна оцінка.
Кожна зміна на сайті, нотується на сторінці нещодавніх змін.
Тому, щойно він вніс зміну, вона занотувалась на сторінці недавніх змін.
Ця сторінка недавніх змін також транслюється IRC стрічкою, що є чат-каналом Інтернету, який контролюють люди з різними програмними інструментами.
І люди можуть отримувати RSS розсилку вони можуть отримувати повідомлення про зміни на електронну пошту.
І тоді користувачі можуть створити свій власний перелік спостережень.
Моя сторінка є у списку споспережень тільки декількох волонтерів, тому, що її деколи зламують.
Далі все відбувається таким чином, хтось побачить зміну дуже швидко, і просто виправить її.
Є також канал нових статей, тому ви можете піти на певну сторінку Вікіпедії і побачити кожну нову сторінку, щойно вона створена.
Це дуже важливо, тому, що багато новостворених сторінок, є просто сміттям, що має бути видаленим, наприклад ASDFASDF.
Але також, це одні з найцікавіших і смішних речей у Вікіпедії, деякі з нових статей.
Деякі люди починають статтю на якусь цікаву тему, інші знаходять це інтригуючим вскакують і допомагають зробити її набагато кращою.
Тому ми маємо редагування анонімними користувачами, яке є одною з найбільш спірних і інтригуючих речей у Вікіпедії.
Кріс зміг внести зміну -- йому не потрібно було вводити логін, він просто зайшов на сайт і вніс зміну.
Але виявляється, що тільки 18 відсотків всіх редагувань вебсайту зроблені анонімними користувачами.
І найважливіша річ, яку потрібно зрозуміти, це те, що величезна кількість редагувань на сайті зроблена дуже тісно пов'язаною громадаю, десь від 600 до 1,000 людей які постійно спілкуються.
У нас є понад 40 IRC каналів, і 40 списків розсилок.
Всі ці люди знають одне одного.
Вони спілкуються; у нас є офлайн зустрічі.
Це ті люди, які роблять основну роботу на сайті, і вони є напівпрофесіоналами у тому, що роблять, стандарти, які ми собі встановили є на рівні або вищі, ніж професійні стандарти якості.
Нам не завжди вдається відповідати цим стандартам, але ми до цього прагнемо.
І ось ця тісна громада, дійсно піклується за сайт, і це одні з найрозумніших людей, яких я будь-коли зустрічав.
Звісно, це моя робота казати так, але це дійсно правда.
Люди, які зібрались, щоб писати енциклопедію для розваги мають тенденцію бути розумними. (Сміх у залі)
Щодо інструментів і програмного забезпечення: є багато інструментів, що дозволяють нам, дозволяють нам - спільноті, слідкувати за собою, своєю роботою.
Це приклад сторінки про історію "плоскої землі" і ви можете побачити деякі зміни, що були зроблені.
Що цікаво, ви можете одразу ж оглянути цю сторінку і побачити, о добре, я тепер розумію.
Коли хтось заходить і дивиться -- то бачить, що хтось, анонімний ІР-номер, редагував мою сторінку -- це звучить підозріло -- хто ця людина?
Хтось, хто на це дивиться -- може відразу побачити виділені червоним зміни, що відбулися, побачити, добре, оці слова змінилися, і так далі.
Це один інструмент, який ми можемо використовувати, щоб дуже швидко проконтролювати історію сторінки.
Інша річ, яку ми робимо у громаді ми залишаємо все відкритим для правок.
Більшість соціальних правил, і методів роботи у програмі є повністю відкритими для правок.
Всі ці речі є на Вікі-сторінках.
Тому у програмі немає нічого, що б забезпечувало дотримання правил.
Приклад, який я ось тут маю, це голосування за видалення сторінки.
Як я раніше сказав люди друкують ASDFASDF -- це має бути видалено.
Ось в таких випадках, адміністратори просто видаляють це.
Немає причин здіймати великої суперечки через це.
Але ви можете уявити, що є багато інших випадків, коли стоїть питання чи це є достатньо важливим, щоб потрапити в енциклопедію?
Чи перевірена інформація?
Чи це жарт?
Чи правда?
Що це?
Тому нам потрібний соціальний метод, щоб знайти відповідь на це.
І метод, який виник у громаді - це голосування за видалення сторінки.
І приклад, що ми тут маємо, це фільм,
"Переплетені запитання", і одна людина каже,
"Це напевно фільм.
Але він провалює тест в Гуглі."
Тест в Гуглі, це коли ти дивишся в Гуглі і провіряєш чи він там, тому, що якщо чогось немає навіть у Гуглі, то це напевно взагалі не існує.
Це не ідеальне правило, але з цього варто почати швидке дослідження.
Хтось каже: "Видаліть це будь ласка.
Видаліть -- воно не варте уваги."
А хтось каже:
"Почекайте, почекайте, почекайте, почекайте, я знайшов це.
Я знайшов його в книзі "Відео гід по небезпечних фільмах:
20 андеграундних фільмів, які варто побачити."
Добре, наступна людина каже "Зітріть це"
Хтось каже, "Я знайшов його на IMDB. Залиште, залиште, залиште."
І, що цікаво це те, що програма -- ці голоси -- просто вписані на сторінку.
Це не настільки голосування, як діалог.
Але по правді в кінці дня адміністратор може проглянути сторінку і сказати добре, 18 за видалення 2 за збереження: ми видалимо.
Але у інших випадках може бути 18 за видалення 2 за збереження, і ми залишаємо, тому, що ці двоє останніх продовжують казати: "Зачекайте хвилинку, зачекайте хвилинку.
Ніхто більше цього не бачив, але я знайшов це в книжці, і я знайшов посилання на сторінку, що описує це, і я підправлю все завтра, тому будь ласка не видаляйте цього", тоді стаття залишиться.
Також важливо, хто ці люди, що голосують.
Як я сказав, ще тісна громада.
Ось тут в низу: "Залиште, справжній фільм," Рік Кей.
Рік Кей дуже відомий вікіпедієць, який робить величезний обсяг роботи з вандалізмом, жартами та голосами за видалення.
Його голос багато важить у громаді, тому, що він знає, що робить.
То як всім цим керують?
Люди дійсно хочуть дізнатися про адміністраторів, і такі інші речі.
Модель правління Вікіпедією, правління громадою, є дійсно заплутаною, це реальний мікс консенсусу-- що означає, що ми не голосуємо про зміст статтей, тому, що більшість думок, не завжди нейтральні.
Трохи демократії, всі адміністратори -- це ті люди, які мають можливість видаляти сторінки, та це не означає, що вони мають право видаляти сторінки, вони все одно мають слідувати правилам -- але вони вибрані, вони вибрані громадою, Інколи люди -- інколи тролі в інтернеті, люблять звинувачувати мене у старанному доборі адміністраторів, щоб вплинути на зміст енциклопедії.
Я завжди з цього сміюсь, бо насправді не маю уявлення, як їх добирають.
Є і певна аристократія.
Була певна підказка про це, коли я сказав, що голос Ріка Кейя важить більше, ніж когось, кого ми не знаємо.
Інколи я говорю про це з Анджелою, яка була щойно переобрана до правління з громади -- до правління Фундації, зі вдвічі більшою кількістю голосів, ніж у людей, яким це не вдалось.
І я завжди її присоромлюю, тому, що кажу, ну, Анджелі, наприклад, могло б зійти з рук усе, що вона робить у Вікіпедії, тому, що нею захоплюються, і вона така могутня.
Але іронія звісно в тому, що Анджела може це зробити, тому, що вона єдина людина яка б ніколи, ніколи не порушила правил Вікіпедії.
І також хочу сказати, що вона єдина людина, яка дійсно знає всі правила Вікіпедії, тому...
І є монархія, це моя роль в громаді, тому...
Я розповідав про це в Берліні колись, і наступного дня з'явився газетний заголовок під назвою:"Я - королева Англії."
Це не зовсім те, що я сказав (Сміх у залі), але -- малася на увазі моя роль в громаді -- у світі вільного програмного забезпечення є давня традиція моделі "милосердного диктатора".
Основні проекти вільного програмного забезпечення, мають одну відповідальну людину, яка за згодою всіх є милосердним диктатором.
Мені не подобається термін "милосердний диктатор," і я не думаю, що це моя робота, або моя роль у світі ідей бути диктатором майбутнього усього людського знання зібраного в світі.
Це просто неприпустимо.
Але все ж є потреба у певній монархії, інколи нам треба прийняти рішення, а ми не хочемо сильно застрягнути, у формальному процесі прийняття рішень.
Тому, як приклад чому це було -- або як це може бути важливим: ми нещодавно мали сутуацію, коли неонацистський вебсайт виявив Вікіпедію, вони сказали, "Це жахливо, цей вебсайт це єврейська змова і ми зробимо так, щоб деякі статті, які нам не до вподоби були видалені.
Ми бачимо, що у них є голосування, тому ми відішлемо-- ми маємо 40,000 членів, ми їх туди відішлемо вони всі будуть голосувати, і ці сторінки будуть видалені."
Вони змогли назбирати 18 людей.
Оце вам неонацистська математика.
Вони завжди думають, що мають 40, 000 членів, коли насправді мають 18.
Вони змогли зібрати 18 людей, щоб прийшли і проголосували, та у досить абсурдний спосіб видалили цілком повноцінні статті.
Звичайно їхнє голосування закінчилось приблизно 85 проти 18, тому не було жодної загрози нашим демократичним процесам.
З іншої сторони люди казали: "Але що ми будемо робити?"
Я маю на увазі, таке може статися, а що, якщо якась група дійсно серйозно зорганізується прийде і захоче голосувати?"
Тоді я сказав, "Фіга з два, ми просто змінимо правила."
Це моя робота в громаді сказати, що ми не дозволимо, щоб наша відкритість і воля пдточили якість змісту.
І тому, допоки люди довіряють мені в цій ролі, це місце для мене.
Звісно, через вільне патентування, якщо я буду погано виконувати свою роботу, волонтери будуть дуже щасливими піди геть -- я не можу вказувати комусь, що робити.
Тому останнім про що варто розказати, це розуміння того, як працює Вікіпедія, важливо розуміти, що наша Вікі модель це те, як ми працюємо, але ми не фанатичні веб анархісти.
Насправді, ми дуже гнучкі, щодо соціальної методології, тому, що це, кінець кінцем - захоплення громади якістю роботи, не суто процесом, який ми використовуємо, щоб створювати її.
Дякую.
(Оплески)
Бен Соундерс:
Так, привіт, Бен Соундерс.
Джиммі, ви зазначили, що неупередженість є ключем до успіху Вікіпедії.
Мені спадають на думку упереджені підручники, які використовуються у навчанні наших дітей.
Чи ви знаєте випадки використання Вікіпедії вчителями, і як, на вашу думку, Вікіпедія зможе змінити освіту?
Джиммі Вейлз:
Так, багато вчителів починають використовувати Вікіпедію.
В ЗМІ з'явлюються цілі сюжетні лінії про Вікіпедію, які на мою думку неправдиві.
Вони збудовані на сюжетах блогерів проти газет.
А сюжет такий - ця божевільна річ Вікіпедія, викладачі її ненавидять, і вчителі її ненавидять.
Останнього разу я отримав такий мейл від журналіста:
"Чому викладачі ненавидять Вікіпедію?"
Я відповів йому з мого гарвардського мейлу, тому, що я віднедавна там працюю.
І я сказав:"Ну не всі вони її ненавидять." (Сміх у залі)
Але я думаю, що відбудуться великі зміни.
І у нас взагалі-то є проект, яким я особисто дійсно захоплений, це проект Вікі-книг, це спроба створити підручники на всіх мовах.
І це набагато більший проект, його реалізація займе близько 20 років.
Але його частиною є виконання нашої місії забезпечити доступ до енциклопедії кожній людині на планеті.
Ми не маємо на меті спамити їх чимось в стилі AOL..
Ми маємо на меті дати їм інструмент, який вони зможуть використати.
І якщо багатьом людям у світі дати енциклопедію написану на університетському рівні, вона не принесе жодної користі, без використання великої кількості додаткової літератури, що допомогла б вам досягнути певного рівня, на якому дійсно можна буде її використати.
І проект з Вікі-книгами, це спроба таке зробити.
І я думаю, ми справді побачимо великі -- це можливо навіть почнеться не від нас, бо з'являється багато різних інновацій.
Але вільно запатентовані книги - це наступна велика річ в освіті.
Доброго дня, мене звуть Джон Грін.
І це Інтенсивний курс Всесвітньої історії.
Чорт побери!
Сьогодні ми поговоримо про війну (крик)
Тут всюди вибухи!
В більшості випадків історики дуже прискіпливо ставляться до воєн, тому що вони чітко окреслюють початки, середини та кінці і те, чому хтось отримав смертельну рану, драми, смертельно поранених генералів, які кажуть останні слова подібно:
"Перепливіть цю річку та відпочиньте в затінку цих дерев".
Будь-де, остані слова жертв чуми були, подібні на:
"Ааааа".
Пробачте, жертви чуми.
Але якщо у вас ще не достатньо проблем, то зараз я буду докучати вам нудними смертельними муками.
У війнах все просто: Коли? Де?
Чому? З 1861 до 1865, США, Північ проти Півдня, за відміну рабства та за збереження союзу.
Містер Грін, Містер Грін!
А ви розкажете нам неточності щодо того, що, на нашу думку, ми вже знаємо?
Пробач мене, я з минулого, але так.
Однак, щоб вас задобрити, ось ще декілька вибухів.
(звуки вибухів) 17 та 18 століття побачило купу першокласних воєн, але сьогодні ми зупинимося на Семирічній війні, яку ще називають війною між Францією та Індією, тому що це була дійсно світова війна.
Як відомо, не менш відомий історик, ніж Уінстон Черчіль назвав її Першою Світовою війною.
Отже, в Інтенсивному курсі ми будемо орінтуватися на Європу, тому все, що нам потрібно сказати про всю європейську війну, так це те, що Прусія та Велика Британія воювала з Францією та Австрією, а також те, що австралійські габсбурги хотіли повернути Сілезію, яку вони втратили.
Це все що вам потрібно знати про Європу!
Семирічна війна торкнулася кого-небудь?
Кого-небудь?
23 роки?
(зітхання) Я ненавиджу тебе, я з минулого.
Але якщо це сталося випадково, ти не повністю помиляєшся.
Отже, коли?
Семирічна війна почалася в 1756 та закінчилася в 1763.
Але, як вас запевняли історики, що Семирічна війна тривала 23 роки, тому це було дійсно продовженням війни за австрійську спадщину.
Далі, вам відомо, що більшість інформації в сьогоднішньому епізоді взято із книги, яка називається "Світова Семирічна війна з 1754 по 1763", дев'ятирічний період.
Тих, хто бився між Британією та Францією я вам покажу, відтворивши бійки зі сторони тих, хто тікав та зі сходу, в залежності від вашого віку.
Але деякі британці, насправді були американцями, але як і британців, так і французів підтримували американські індійці, а також в Індії була війна між індійськими індійцями, британцями, французами, та як я вже казав,
Франція билася з Прусією, а Британія з Австрією.
Так от, де?
Європа, континентальне США, Карибське море, береги Африки, Індія, взагалі весь світ.
Чому?
Нібито земля.
Британські колоністи хотіли розширити свої землі на захід від своїх початкових 13 колоній.
Фактично, ці землі були під владою Франції, яка залишила їх всі, окрім купи торгівельних постів, які їм подобалися,
"Je ne vais pas l'Anglais!"
Дякую за 4 роки у середній школі француської.
В будь-якому разі, війна була не за землю, все це було через добре знайомої нам торгівлі.
Британці хотіли розширити свої володіння в Америці, заснувати більше колоній, тому що Британія мала від цього користь, як від експорту сировини з Америки так і від імпорту споживчих товарів з Британії до Америки.
Чим більше колоній, тим більше торгівлі, що приносить більше багатство, для любителів капелюшків.
Французи розуміли, що британська атлантична торгівля принесе Британії такі багатства, що Британія може прийти і за цінними колоніями Франції, які були не в США, а це були цукрові плантації на Карибах, де працювали раби.
Навколо цього почалася боротьба та доки Британія відсилала свої війска, велика кількість боїв здійснювалася за допомогою колоніальних ополченців.
Можливо найвідомішим командиром британської армії був полковник Вірджинії Джорж Вашингтон.
Як відомо, саме він міг почати обстріл у битві при Форт Несессіті у травні 1754. у цій битві Вашингтон потрапив у полон, але згодом він був негайно звільнений, тому що у 18-му ст. війна була досить дивною.
В будь-якому разі, справжні північно-американські дії відбувалися в Нью-Йоркі та Канаді.
В битві на рівнині Авраама в 1759, наприклад,
Британія перемогла Францію та зайняла місто Квебек.
І британський командир Генерал Вулф і француський командир Генерал Монкальм загинули у цій битві, їх смерть була увіковічена відомим художником Беджаміном Уестом.
Як показано на картині, майже у всіх битвах в Північній Америці приймала участь велика кількість корінних американців.
Корінні племена, які відрізнялися від інших, були як на стороні Британії, так і на стороні Франції, але, як відомо, корінним американцям була більш до вподоби сторона Франції.
Візьмемо до уваги, що проникливі індіанські племена брали участь у війні і на британській, і на француській стороні та при цьому, вони змогли зберегти певний ступінь автономності для себе.
До тих пір, поки французи брали в цьому участь, британці надто сильно наступали на землі, де корінні американці продовжували полювати та займатися сільським господарством.
Зараз ми не говоримо багато про американських індіанців, в більшій мірі тому, що вони були географічно ізольованими та не мали свого власного письма, але давайте наостанок звернемося до хмаринки думок.
Перед прибутям європейців, більшість корінних американців жило в племінних групах та існували завдяки дрібному сільському господарству, полюванню та були повністю залежними від місця свого розташування.
У них було дуже багато племен, які можна узагальнити по конкретній соціальній структурі, але, краще сказати це відносити між чоловіками та жінками, вони були більш рівноправними, ніж європейські, з якими вони зустрілися, та це пояснює те, чому європейські жінки, які були у полоні індіанців іноді вважали за краще залишитися в плем'ї, ніж піти з нього, хоча це дещо суперечливо.
Одна річ, що ми можемо сказати про індіанців, їхні уявлення про те, що значення володіння майном дуже відрізнялися від європейського.
Окремі індіанці не володіли землями, як європейці.
Вони використовували землі та не завжди інтенсивно.
Європейці, коли потрапили до Північної Америки, мали досить складні часи, навіть розумівши те, що індіанці підвищували урожайність, тому що їх форма землеробства значно відрізнялася від європейської.
Франція та особливо Англія передбачала, що індіанці не покращують землю, та це означало, що вони не володіють землею, отже, це в порядку речей для європейців зайняти її.
Як ви можете собі уявити, це було проблематично для індіанців.
Взагалі, індійські племена спочатку краще ладнали з Францією, ніж з Голандією чи Англією, тому що французи не поселялися у великих кількостях, так як вони були торговцями, мисливцями за хутром, француські місіонери, які приїжджали до Америки були католиками, часто єзуїтами, які намагалися навернути індіанців у віру, тому вони навіть вивчали індіанську мову та намагалися приблизити католицизм до індіанської релігії.
В кінці-кінців почалась війна.
Кількість французів на американському материку значно зменшилася, це означає, що індіанцям вже не так легко було бути на британській та француській сторонах одночасно, адже це дало шлях британським переселенцям.
В решті-решт, американські індіанці були, мабуть, найбільшими лузерами в Семирічній війні.
Дякую, хмаринко думок.
2, 000 миль на південь від Кариб було також багато битв між Британією та Францією за цукрові колонії.
Більшість з цих битв були морськими та до 1761 в цьому приймала участь Іспанія, тому що, як вам відомо, вона також мала деякі цукрові колонії.
Поки ці битви заплямовували історію, цікаво відмітити, що найбільшими загрозами для бійців були хвороби.
До жовтня 1761-го, британці втратили близько 1, 000 бійців у битвах та 5, 000 загинуло від хвороб.
В той час, як в західній Африці британці та французи потерпали від цієї ж самої проблеми, тому що, як ви знаєте, чому б і ні?
Британія атакувала Францію в торговому місті під назвою -Сент-Льюіс
Стен, не змушуй мене говорити це правильно.
Добре, Сен-Луі.
В місті під назвою Горе, обидва знаходяться в Сенегалі
Чому?
Отже, звісно ж торгівля.
Сенегал був головним джерелом гумарабіки, яка була дуже відомим з багатьох причин, але найбільш важливим є те, що це складові елементи дієтичної Coca-Cola та бульбашок у напоях.
Звичайно ж, британці хотіли заволодіти всім цим.
Французи також билися з британцями і в Індії.
В 18-му ст., Індія фактично була під владою Імперії Великих Моголів, але, я вважаю що це не правда, вам так не здається?
Голос з-за кадру: Моголів.
Джон: Так, звучить досить правдоподібно.
Але, протягом більшої частини своєї історії більшу частина влади в Індії мали місцеві королі та принцеси, які іноді називалися Навабами.
Ці принцеси, так само як і їхні європейські колеги, постійно боролися за владу на своїй території.
Щоб отримати все, що вони хотіли, індійці часто зверталися по допомогою, особливо воєнною допомогою - до європейців.
Це ж саме трапилося і під час Семирічної війни, в Індії, в Калькутській чорній ямі.
В червні 1756-го, британський правитель Калькути, Роджер Дрейк допустив помилку, скривдивши агента, надісланого Навібом Сираджу уд-Даулом, який в свою чергу вправно обложив та взяв у полон англійський гарнізон з 500-та чоловік у супроводі 30, 000 бійців свого війська.
Дрейк втік до найближчих кораблів з місцевими жінками та дітьми.
Ви ж чули, як говорять старші: "Жінки, діти та губернатори вперед".
Але захисники міста вижили та були відправлені до в'язниці, яка представляла собою невелику кімнату без вікон, яка більш відома під назвою Чорна яма та 40 з 63 ув'язнених задихалися протягом ночі.
Ця історія дуже відома у війні, яка забрали 1 мільйон людей, тому що британська преса перебільшила числа, для того щоб заручитися підтримкою для війни в Індії.
І не в останній раз перебільшення ворожої жорстокості було використане для отримання домоги у війні.
Найцікавішим є те, що військові кампанії в цій частині світу були створені не самим урядом, а корпораціями, які мали свої війська.
Британська Ост-Індська кампанія була найуспішнішою із всіх інших, принаймні завдяки військовим навичкам її лідера Роберта Клайва.
Вже час для відкритого листа?
Відкритий лист до Роберта Клайва.
Але спочатку давайте подивимося, що сьогодні у прихованій скрині.
Бульбашки!
В цьому щось є, Стен.
Британська Іст-Індійська кампанія була залучена до декількох ранніх ринків бульбашок.
Бульбашки.
Дорогий, Роберт Клайв,
Ви були складною та не дуже приємною людиною, але ви перемогли в дуже важливій битві на Плесі в 1757.
Спосіб, завдяки якому ви перемогли, добре описує відносини між Європою та її колоніями.
Ключем до вашого успіху була змова з метою повалення Наваба, яка була організована бенгальською сім'єю банкірів Сетс.
Ні Стен.
Сетс.
Так.
Ну ж бо.
Завдяки їх допомозі у змові, новий Наваб швидко підписав договір з вашою кампанією,
Іст-Індійською кампанією.
Після цього, Британія успішно контролювала торгівлю в Бенгалії, а Франція була виключена звідси.
Це був досить таки прибутковий регіон, тому що він виробляв шовк та недорогі бавовняні тканини для експорту, а також це надало Британії вирішальну перевагу над Францією, і безпосередньо дало можливість контролювати всю Індію.
Ви домоглися цього, Роберт Клайв. В першу чергу розпочавши революцію.
Чому це спрацювала у вас, але ніколи не спрацьовувало у ЦРУ?
З найкращими побажаннями, Джон Грін.
Але зараз, ви мабуть вже здогадалися, що як тільки Франція програла бій, то в той же час, вона програла і війну.
Головний мирний договір був підписаний в Парижі в 1763, він обмежив права Франції на Карибах, в Індії та Північній Америці, хоча і не повністю, в будь-якому разі, вони не змогли продати "Луізіану" Томасу Джеферсону в 1803.
Очевидно, Франція дуже ослабла, але в цілому, Англія також.
Одне, що рідко згадується, так це людські втрати під час війни.
Більше мільйона солдатів померло в Семирічній війні, але це ще не все.
В 18-му ст. армії зазвичай самі кормили себе різними заготівлями, хоча насправді це більше схоже на розграбування місцевого населення.
У Європі, тільки Пруська провінція втратила п'яту частину свого населення під час пограбувань, а поселенці в прикордоних регіонах Північної Америки жили в постійному страхі рейдів. Єдине, що мабуть менш відоме щодо війни, так це систематичні депортації француських аркадців із штату Мен до Луізіани, де вони ставали каджунами.
Це означає, що телезірки шоу "Війни лобстерів" та зірки шоу "Болотяні війни" - це фактично одні і ті самі люди.
Що?
Хіба немає шоу "Війни лобстерів"?
Стен, ти завжди все псуєш! Дай мені номер телефону каналу "Діскавері"!
І останній факт про війни, вони досить таки дорогі.
В 1756 борг Британії складав 75 мільйонів фунтів.
В 1763 борг вже складав 133 мільйони.
Хтось же платив за все це, та британці вважали справедливим те, що американські колоністи повинні оплатити рахунки.
Ці податки створили революцію в Америці, і це був прямий результат Семирічної війни.
З однієї сторони, перемога в Семирічній війні коштувала Британії її першої імперії.
Але коли ми згадуємо про світову війну та, особливо, коли ми думаємо про те, що сталося в Індії, та про те, що Семирічна війна також почала виглядати, як початок другої та більш маштабнішої Британської Імперії.
Перемога - це поразка - це перемога - це поразка.
Таке життя, така історія.
Дякую за перегляд.
Побачимося наступного тижня.
Тепер ви бачите, якою вражаючою може бути навіть коротка програма, тож, сподіваємося, ви з цікавістю продовжите вивчати програмування в Академії Хана.
Ми проведемо маленьку екскурсію, щоб ви знали, чого чекати.
Коли ми будемо вивчати нові поняття, ми будемо робити так: код пишеться з лівого боку, ось тут. а справа ви побачите результат, який буде змінюватись одночасно зі змінами у коді. Ми також будемо пояснювати все, що пишемо, тож впевниться, що ваші навушники або динаміки увімкнені.
Щоб запустити урок, натисніть "Play". Коли потрібно, можна зупинити дійство, натиснувши Pause. Ви навіть можете міняти код самостійно і бачити результат змін.
Припустимо, я вважаю, що Вінстон є прибульцем з якоїсь планети, з фіолетовим лицем, і у нього повинні бути великі-великі очі...
Вау!
Очі як у комахи!
Програмування - це не лише читання підручників, які ми даємо вам.
Що нам подобається у програмуванні - це дослідження і творчість.
Це означає, що коли ви прокидаєтесь посеред ночі з ідеєю цілком нової програми, зайдіть на сайт і натисніть "New Program".
Зробивши це, ви отримаєте чистий лист і чистий екран, і це стане вашим майданчиком для программування.
Якщо ви забули, як щось робиться, ви можете подивитись документацію.
"Мені потрібна функція ellipse, а ще я збираюсь використати функцію draw, окей!" Тож підіймаємось сюди, використовуємо якісь змінні.
І сподіваємося, що воно запрацює
Упс! Маємо проблему: "змінна mouseZ не визначена".
Добре-добре....
Це повинно було бути mouseY. О, тепер працює.
Ось важливе зауваження: робити помилки - це цілком нормально.
Ви МАЄТЕ робити помилки. Це те, що ми, програмісти, робимо весь час. Ми щось ламаємо, робимо помилки і вчимося на цьому.
Тепер в мене є чарівна нова програма, вона мені дуже подобається, я можу зберегти її, даючи їй красиве, змістовне ім'я, наприклад, Circle Drawy ThingyBobber (Той, хто малює кола).
Чи Mister Circle Drawy ThingyBobber.
Я можу зберегти програму, а інші люди зможуть знайти її! Але творчість - це не тільки створення чогось цілком нового, це також будівництво поверх уже наявного, використання його у нових напрямках. У цьому сила спін-офів (додаткових продуктів).
Знаєте, п'ятничними вечорами я переглядаю програми в Академії, бо там є стільки цікавих речей, про які я навіть ніколи не замислювалась.
Люди пишуть ігри, наприклад, Doodle Jump... чи ви грали в таку гру на мобілці?
Це доволі цікава гра, і хтось зробив її версію тут, і
Добре ... Уф!... Я майже зробила це!
Аааа! Добре... добре...
Люди пишуть симуляції, тож якщо ви хочете зрозуміти, як працює маятник, наче ви на уроці фізики, ви можете зробити це у більш веселий спосіб, використовуючи цю симуляцію. Ви можете взяти і відредагувати програму, щоб подивитися, як різні змінні впливають на поведінку маятника.
Також люди малюють своїх улюблених героїв мультфільмів.
Це моя улюблена істота, TARDIS з серіалу "Доктор Хто".
Якщо ви ще не подивилися "Доктора Хто", то вам слід подивитися, бо, як ви бачите, тут в Академії Хана за мотивами цього шоу зроблено так багато програм і спін-офів .
Люди роблять графіки, або навіть графіки з анімацією.
Деякі роблять психоделічні анімації, як, наприклад, ця.
Можна дивитися на неї декілька годин, і вона вас загіпнотизує.
Як бачите, багатьом вона також сподобалась, бо з неї були зроблені всі ці спін-офи.
У тому ж і справа, якщо ви знайшли програму, що вам сподобалась, ви можете почати редагувати її, розмірковуючи якось так: "А що буде, якщо я зміню це, і ще це... а ще, мабуть, це. Як це змінить програму?"
"Чому ви почали ваші змінні з "і"?
Чи ви працюєте в Apple?"
Ви можете задати питання, і, сподіваюсь, автор програми відповість вам. Або, якщо ви бачите питання, на яке ВИ знаєте відповідь, відповідайте на них, наприклад:
"Агов, спробуй так, в мене вийшло таким чином".
В багатьох випадках ви можете відповідати посиланням на іншу програму, в якій є код, що працює, і це буде відповіддю.
Якщо ви бажаєте сказати, що вас щось вразило, або отримати пораду, зайдіть на панель Tips & Feedback. Напишіть:
"Вау! це найкрутіша річ з тих, що я сьогодні бачив!" Автору програми буде дуже приємно отримати комплімент від вас. Одна з найбільш захоплюючих речей у програмуванні - це коли щось зроблене вами відправляється у світ, і ви ніколи не знаєте, хто знайде це і кому ви "зробите день", бо цей хтось вважатиме те, що ви придумали, справді класним.
Тут є спільнота, де кожен може навчати одне одного і ділитися своєю творчістю з іншими. Великою мірою саме за це ми любимо програмування. Спочатку все буде досить складно, ваші перші програми будуть маленькими.
Та коли ви будете рухатися вперед, ви станете робити кращі речі, поки одного дня не зрозумієте, що можете в програмуванні майже все!
У цьому відео я хочу розглянути ВВП з точки зору витрат.
Таким чином, ми зможемо замислитись над тим, як можна розраховувати, вимірювати ВВП, та як побачити наскільки активними є різні частини економіки.
Отож, ВВП - це ринкова вартість усіх кінцевих товарів та послуг, виготовлених (не просто ті, у яких змінився власник), виготовлених на території країни протягом певного періоду.
Символ, яким позначається ВВП, я не знаю чому, але це символ "Y", "Y" означає ВВП.
Отож, давайте розглянемо його з точки зору витрат.
З яких частин він складається?
Якщо ми думаємо про витрати, хто можуть бути всі гравці, які б могли витратити гроші на кінцеві товари та послуги, виготовлені у нашій країні? Хто всі ті люди, які б могли це зробити?
Це можуть бути фірми.
Фірми можуть витрачати гроші на товари та послуги, виготовлені у країні.
Також, домогосподарства можуть витрачати гроші на товари та послуги, виготовлені у цій країні.
Також, у багатьох, а то й у всіх країнах, уряд може витрачати гроші на товари та послуги, виготовлені у цій країні, і, якщо припустити, що ми займаємось торгівлею з іншими країнами, то вони також можуть витрачати гроші на товари та послуги.
Давайте напишемо "іноземні". Люди, що не проживають у країні можуть витрачати гроші на товари та послуги.
Отож, "іноземні закупівлі".
Наша країна експортує їх іноземцям, і вони їх купують.
Отож, це майже повна картина.
Але якщо ми поглянемо на всі гроші, які витрачають фірми, та всі гроші, які витрачають домогосподарства, та всі гроші, які витрачають уряди, то не всі їхні гроші йдуть на товари та послуги, виготовлені у цій країні, вони можуть витрачати гроші на речі, виготовлені за межами цієї країни.
Тому, нам довелося б відняти цю суму, щоб дізнатися лише про товари та послуги, виготовлені на території країни. Отож, ми віднімемо іноземні товари.
Або за іншим, більш типовим підходом, ми віднімаємо імпорт.
Таким чином, якщо ми розглянемо всі товари та послуги, що відповідають цій класифікації, кінцеві товари та послуги, виготовлені у країні в певний час, на які витратили гроші фірми, і додамо їх до товарів та послуг, на які домогосподарства витратили гроші, і додамо їх до товарів та послуг, на які витратив гроші уряд, та всі товари та послуги придбані іноземцями, тобто експорт, потім впевнимось у тому, що ми не враховуємо товари та послуги, які виготовляють інші країни, ми їх віднімаємо, то це дасть вам показник товарів та послуг, виготовлених на території країни.
Цей спосіб дуже схожий на те, як економісти насправді вираховують ВВП.
Вони вважають, що "Y" дорівнює інвестиціям, і ми бачили у попередньому відео, що інвестиції з точки зору макроекономіки мають інше значення, ніж у повсякденному житті.
Вони, по суті, означають витрати фірм, тобто все, що витрачає фірма.
Теоретично, ви витрачаєте ці гроші для виготовлення майбутніх товарів та послуг.
Все це вважається інвестицією, і тільки невелика частина витрат домогосподарств вважається інвестицією, тільки нові будинки.
Основною частиною витрат домогосподарств вважається споживання.
І все на що витрачає гроші уряд, чи то збройні сили, всі зарплати поліцейським, все, що вони роблять... догляд за територією Білого дому, та все інше, якщо ми говоримо про США. Це все відноситься до витрат уряду (G). А тут у нас є іноземні закупівлі, експорт мінус імпорт за кордон.
Отож, ми віднімаємо імпорт від експорту, і можемо розглядати це як чистий експорт.
Якщо виходить додатне число, то чистий експорт буде також додатнім, тобто ми експортуємо більше, ніж імпортуємо.
А якщо від'ємне - чистий експорт також від'ємний, тобто ми імпортуємо більше, ніж експортуємо.
Але згідно з традиційним витратним підходом до ВВП вся ця частина вважатиметься чистим експортом.
Таким чином, ми додаємо всі ці речі, які тісно пов'язані з більш інтуїтивною версією, з якої ми почали. Ми, по суті, розбираємо витратний підхід до ВВП, у його традиційному сенсі.
У наступних відео, я наводитиму різні приклади, і ми подумаємо до якої категорії вони будуть відноситись, або як вони впливатимуть на ці категорії.
Протягом наступних 18 хвилин я візьму вас у подорож.
Це подорож, що триває для вас та для мене вже багато років.
Почалася вона десь 50 років тому, коли люди вперше вийшли за межі нашої планети.
За цих 50 років ми, не лише буквально, фізично ступили на Місяць, а й відсилали роботизовані космічні кораблі на всі планети - всі вісім із них. Ми приземлялись на астероїди, ми перетиналися з кометами.
І зараз, саме в цю мить, космічний корабель прямує до Плутону, космічного тіла, що раніше вважалось планетою.
Всі ці роботизовані місії є частиною більшої людської подорожі - мандрівки для розуміння чогось, для відчуття нашого місця в космосі, для усвідомлення нашого походження й того, як Земля, наша планета, та ми, що живемо на ній - виникли.
З усіх місць в Сонячній системі, які ми могли б відвідати в пошуках відповідей на такі запитання, існує Сатурн.
Ми вже бували на Сатурні раніше, ми відвідали Сатурн на початку 1980-х років та наші дослідження Сатурну стали набагато поглибленішими та детальнішими, відколи космічний корабель Кассіні, що подорожував міжпланетним простором впродовж семи років, ковзнув в орбіту довкола Сатурну влітку 2004, і став найвіддаленішим роботизованим форпостом з усіх, які людство встановило навколо Сонця.
Система Сатурну - багата планетна система.
У ній багато таємниць, наукових знань і, звичайно, незрівнянна велич.
Дослідження цієї системи має величезне значення для космосу. Вивчаючи лише кільця, ми багато дізнаємось про диски зірок і газоутворень, які ми називаємо спіральними галактиками.
Ось прекрасне фото Андромеди Небула, нашої найближчої, найбільшої спіральної галактики Чумацького Шляху.
А ось чудова композиція Галактики Вир, сфотографована космічним телескопом Хаббла.
Тому подорож на Сатурн - це лише частина, а й метафора набагато більшої мандрівки людства для розуміння взаємозв'язку між всім, що нас оточує, і того, яке місце людства в цій картині.
Мені боляче через те, що я не можу розповісти вам все, що ми вивчили завдяки Кассіні. Я не в змозі показати вам усі прекрасні світлини, зроблені нами в останні два з половиною роки, лише тому, що мені бракує часу.
Тому я зупинюсь на двох найзахопливіших історіях з цієї великої дослідницької експедиції, яку ми провели на Сатурні, котра тривала протягом останніх двох з половиною років.
Сатурн оточує велика й різноманітна кількість супутників.
Вони відрізняються в розмірах від кількох кілометрів до величини завбільшки з площу Сполучених Штатів.
Більшість прекрасних світлин Сатурну показують його в оточенні супутників.
Ось Сатурн з Діоною, а ось Сатурн з ребрами кілець, погляньте, наскільки вони тонкі вертикально з супутником Енцеладусом.
Два із сорока семи супутників Сатурну мають суттєві відмінності.
Це Титан і Енцелад.
Титан - це найбільший супутник Сатурну, до того як Кассіні прибув туди, Титан був найбільшою незвіданою місцевістю в нашій Сонячній системі.
Це тіло, яке вже давно заінтригувало людей, котрі спостерігали за планетами.
У нього дуже велика і густа атмосфера, а середовище поверхні вважалось найбільш схожим на середовище Землі, принаймні в минулому, з усіх інших тіл в нашій Сонячній системі.
В його атмосферний склад входить молекулярний азот, яким ви зараз дихаєте у цій кімнаті, за винятком того, що атмосфера пронизана звичайними органічними матеріалами, такими як метан, пропан та етан.
Ці молекули високо в атмосфері Титану розщіплюються, і їхні складові об'єднуються, утворюючи частки туману. Цей туман всюдисущий. Він повністю обволікає Титан.
І саме тому неможливо розгледіти поверхню неозброєним оком у видимій області спектру.
До приходу Кассіні існувало припущення, що частки туману протягом мільярдів років м'яко віднесло вниз на поверхню і покрило її товстим органічним мулом.
Тобто як еквівалент на Титані - еквівалент смоли, чи нафти, ми не знали чого.
Але це те що ми очікували.
І ці молекули, особливо метан і етан, можуть бути рідинами при температурних особливостях поверхні Титану.
І, як виявилось, метан для Титану - це те ж, що і вода для Землі.
Це конденсат в атмосфері, і коли цю обставину виявили, виринув цілий світ дивовижних можливостей.
Існують метанові хмари, і над цими хмарами простягаються сотні кілометрів туману, який запобігає проникненню сонячного проміння на поверхню.
Температура поверхні Титану приблизно -212 градусів за Цельсієм.
Незважаючи на такий холод, на поверхню Титану може падати дощ.
На Титані відбувається те ж, що і на Землі, коли йде дощ: з'являються яри, формуються річки і водоспади, створюються каньйони, формуються басейни і кратери.
Дощ спричиняє селеві потоки з високих гірських вершин і пагорбів в низини.
Тому зупиніться на хвилинку і задумайтесь.
Постарайтесь уявити, як може виглядати поверхня Титану.
Вона темна. Ополудні на Титані така непроглядна темрява, як опівночі на Землі.
Тут холодно, страшно і туманно.
Може йти дощ, і ви можете стояти на березі озера Мічиган, наповненим розчинником для фарби. (Сміх)
Це так ми уявляли Титан до прибуття туди Кассіні, і я запевняю вас, що ми відкрили на Титані щось хоч і не таке саме в деталях, але таке ж захопливе, як ця історія.
І ми, команда Кассіні, почувалися так, ніби пригоди Жюля Верна збуваються.
Як я казала, там густа широка атмосфера.
Ось фото Титану, підсвіченого сонцем, з кільцями на прекрасному фоні.
І ось ще один супутник -
Я навіть не знаю, який саме.
Це дуже широка атмосфера.
На Кассіні є інструменти, як дають можливість бачити поверхню крізь атмосферу, і моя система камер - одна з них.
Ми зробили ось такі фото.
Те, що ви бачите - світлі і темні ділянки, це те, наскільки близько ми могли їх бачити.
Ми були геть спантеличені, не могли зрозуміти, що бачимо на Титані.
Коли подивитись ближче на цю ділянку, можна побачити такі речі, як звивисті канали - ми про це не знали.
Ви бачите декілька круглих речей.
Це, як ми з'ясували пізніше - кратер, але на поверхні Титану дуже мало кратерів, а це значить, що це дуже молода поверхня.
А ось особливості рельєфу, що виглядають тектонічними.
Вони виглядають так, ніби їх розділили.
Щоразу, як ви бачите щось лінійне на планеті, це значить, що була якась несправність, поломка.
І це було змінено тектонічно.
Але ми не могли зрозуміти цих зображень, доки, шість місяців потому як ми досягнули орбіти, не сталась подія, котру багато хто вважав основним моментом дослідження Титану.
Це було розгортання зонду Гюйґенса, збудованого європейцями зонду Гюйґенса, що його Кассіні ніс протягом семи років через усю Сонячну систему.
Ми розгорнули його в атмосфері Титану, йому знадобилось дві з половиною години, щоб приземлитись, і він спустився на поверхню.
Я хочу підкреслити, наскільки ця подія значуща.
Це пристрій, зроблений людьми, і він приземлився в зовнішній Сонячній системі вперше за історію людства.
Це настільки важливо, що, на мою думку, цю подію повинні були святкувати парадами з конфетті в кожному місті США та Європи, але, на жаль, цього не сталось.
(Сміх)
Це було значущим і з іншої причини.
Це міжнародна місія, і цю подію святкували в Європі, в Німеччині, і святкові презентації провели з англійськими акцентами, і американськими акцентами, німецькими, французькими, італійськими і данськими.
Це була рухома демонстрація того, що повинні значити слова "об'єднані нації" - справжній союз націй, об'єднаних разом у колосальному зусиллі назавжди.
У цьому випадку - це масове зобов'язання дослідити планету і зрозуміти планетну систему, що протягом всієї історії людства було недосяжним, і сьогодні люди насправді торкнулись цього.
Це була - у мене мурашки по шкірі тільки від того, що я про це говорю - це була надзвичайно емоційна подія, і це те, що я особисто ніколи не забуду, і ви не повинні теж. (Оплески)
Хай там як, а зонд провів вимірювання атмосфери на шляху вниз і також зробив панорамні світлини.
Я не можу пояснити словами відчуття, яке виникло, коли ми бачили перші фото поверхні Титану з зонду.
Ось що ми побачили.
Це був шок, тому що це було саме те, що ми хотіли бачити на цих фото з орбіти.
Це був однозначний візерунок, геологічний візерунок.
Це дендритний зразок дренажу, який може бути сформований лише за рахунок потоку рідин.
Ви можете стежити за цими каналами, ви бачите, як усі вони сходяться.
Вони сходяться в цей канал ось тут, який входить в цю область.
Ви дивитесь на берегову лінію.
Чи це берегова лінія рідини?
Ми не знали.
Але все ж це берегова лінія.
Це фото зроблене з висоти 16 кілометрів.
Це фото зроблене з висоти вісім кілометрів.
Знову, берегова лінія. Добре, 16 кілометрів, 8 кілометрів - це приблизно висота авіаліній.
Якби ви летіли літаком над Сполученими Штатами, ви б летіли на цих висотах.
Ви бачили б ось такий вид з вікна літака, якби ви летіли Титанськими авіалініями, пролітаючи над поверхнею Титану.
(Сміх)
Нарешті, зонд зупинився відпочити на поверхні, я вам покажу, пані та панове, перше в історії фото, зроблене з поверхні супутника в зовнішній Сонячній системі.
Ось горизонт, добре?
Це, напевно, льодяна галька, так?
(Оплески)
Очевидно, він приземлився в одній із цих плоских темних областей, і він не зник з поля зору.
Тому ми приземлились не на рідину.
Те, на що приземлився зонд, було в основному еквівалентом бруду на Титані.
Це неконсолідована поверхня, наповнена рідким метаном. Напевно, це той випадок, коли цей матеріал змив високогір'я Титану через канали, які ми бачили, і стікав протягом мільярдів років, наповнюючи низинні басейни.
Це те, на що приземлився зонд Гюйґенса.
Все ж, на наших фото, і навіть на фото Гюйґенса, не було ніяких ознак великих відкритих рідинних тіл.
Де вони були?
Все стало ще загадковішим, коли ми знайшли дюни.
Це наш фільм про екваторіальну область Титану, де показано ці дюни.
Ось дюни заввишки 100 метрів, на відстані декількох кілометрів, і вони йдуть на милі, милі й милі вперед.
Там сотні, до 1000 - 2000 кілометрів дюн.
Це пустеля Сахара на Титані.
Однозначно, це дуже сухе місце, інакше там би не було дюн.
Знову ж таки, ми дивувались, що там не було ніяких рідких тіл, аж доки нарешті не побачили озера в полярних регіонах.
У південній полярній області Титану є одне озеро.
За розміром воно приблизно як озеро Онтаріо.
Тоді, лише через півтори тижні, ми пролетіли над північним полюсом Титану і знову побачили особливість завбільшки з Каспійське море.
Виглядає так, ніби рідини - з причин, яких ми не розуміємо, або принаймні поки що не розуміємо - знаходяться на полюсах Титану.
Я думаю, ви погодитесь, що Титан - це чудове, містичне місце.
Він екзотичний, чужий, але все ж на диво схожий на Землю і має геологічні формації, як на Землі, а також величезну географічну різноманітність, і це захопливий світ, чиїм єдиним суперником у Сонячній системі за складністю і багатством є Земля.
Тепер подивимось на Енцелад.
Енцелад - це невеликий супутник, завбільшки приблизно з десяту частину Титану. Ось він біля Англії, просто щоб ви побачили розмір.
Це не загроза.
(Сміх).
Енцелад дуже білий, дуже світлий, і його поверхня, звісно ж, покрита тріщинами.
Але найцінніше відкриття на Енцеладі знайшли на Південному полюсі (зараз ми дивимось на Південний полюс), де ми знайшли цю систему тріщин.
Вони іншого кольору, тому що мають інший склад.
Вони накриті.
Покриті органічними матеріалами.
Більше того, цей весь регіон, регіон Південного полюсу, має підвищені температури.
Це найспекотніше місце на планеті, на цьому небесному тілі.
Це звучить так само дивно, як уявити, що Антарктика на Землі тепліша, ніж тропіки.
Потім, коли ми зробили додаткові фото, ми виявили, що ці тріщини випускають струмені дрібних крижаних часток, і вони тягнуться на сотні кілометрів в космос.
Коли ми перекодовуємо це зображення в кольорове, щоб вивести слабкі рівні освітленості, то бачимо, що ці струмені тягнуться шлейфом, фактично ми бачимо на інших зображеннях, що вони тягнуться на тисячі кілометрів у простір над Енцеладом.
Ми з командою досліджували такі зображення, як це, і такі як оце, ми брали до уваги інші результати з Кассіні.
І дійшли до висновку, що ці струмені можуть вивергатися з кишень рідкої води з-під поверхні Енцелада.
Тобто у нас є, можливо, рідка вода, органічні речовини і надлишок тепла.
Іншими словами, можливо, ми натрапили на
Святий Грааль сучасних планетарних досліджень, або ж на потенційно придатне середовище для живих організмів.
Я не думаю, що мушу вам казати, що відкриття життя будь-де в нашій Сонячній системі, чи то на Енцеладі, чи деінде, матиме величезні культурні і наукові наслідки.
Тому що якби ми могли продемонструвати, що генезис відбувся не один раз, а двічі, незележно один від одного, в нашій Сонячній системі, тоді це означатиме, шляхом умовиводів, що це відбулося неймовірну кількість разів у всьому Всесвіті за його 13,7 мільярдів років історії.
На даний момент, Земля - єдина відома нам планета, де кишить життя.
Вона дорогоцінна, вона унікальна,
Вона досі - єдина домівка, яку ми знаємо.
Якщо хтось з вас був пильним протягом 1960-х - ми пробачаємо, якщо ви такими не були - ви б пам'ятали це дуже відоме фото, зроблене астронавтами з Аполлон-8 у 1968 році.
Вперше Землю сфотографували з космосу, і це суттєво вплинуло на наше відчуття місця у Всесвіті і на наше почуття відповідальності за захист нашої планети.
На Кассіні ми вперше зробили еквівалент, фото, що його раніше не бачило жодне людське око.
Це повне затемнення Сонця, видиме з іншої сторони Сатурну.
На цій неймовірно прекрасній світлині ви бачите основні кільця, освічені Сонцем, ви бачите переломлене зображення Сонця, і бачите це кільце, фактично створене випарами Енцелада.
Але якщо цієї краси вам не досить, зауважте, що на цьому прекрасному зображенні є наша планета, що колихається на руках кілець Сатурна.
Є щось глибоко зворушливе в тому, коли ми споглядаємо нас здалеку, коли бачимо місце нашої маленької блакитно-океанної планети в небесах інших світів.
І це, і розуміння себе, яке ми отримуємо від цього, може стати, врешті-решт, найкращою нагородою цієї подорожі відкриття, яка почалася півстоліття тому.
Дуже вам дякую!
(Оплески)
Знайдіть значення 5 у третій степені.
Дозвольте мені переписати це.
5 у третій степені.
Важливо запам'ятати, що це не означає 5 помножити на 3.
Це означає, що 5 треба тричі помножити на себе, це дорівнює 5 помножити на 5 помножити на 5.
5 у третій степені, і 5 помножити на 3 - це різні речі, дозвольте мені записати це тут.
5 на 3 дорівнює 5 плюс 5 плюс 5.
Тобто, коли ви множите на 3, ви додаєте число само до себе три рази.
Коли ви підносите його у третій степінь, ви помножуєте число само на себе тричі.
5 помножене на 3, ви вже бачили це раніше, є 15.
А 5 у третьому ступені, 5 помножене на себе три рази, дорівнює - 5 помножити на 5, це 25, і 25 на 5 це 125, дорівнює 125.
І ми завершили!
Доброго ранку всім.
Я хочу розповісти сьогодні про декілька речей.
Перше - це вода.
Я бачив, як всі ви насолоджувались водою, яку забезпечили для вас на конференції протягом кількох останніх днів.
І я впевнений, ви вважаєте, що вона з безпечного джерела.
А що, як ні?
Що, якщо вона із такого джерела?
Тоді статистика стверджувала б, що половина з вас зараз страждає від діареї.
В минулому я багато розповідав про статистику і забезпечення чистою питною водою.
Та, схоже, ця тема не дуже сприймається.
Гадаю, я зрозумів, чому.
Бо, згідно з поширеною думкою, проблема видається занадто масштабною, щоб її розв'язати.
Тож ми просто переключаємось на інші питання: на себе самих, на уряд, гуманітарну допомогу.
Сьогодні хочу показати вам, що завдяки погляду з іншої перспективи проблему було подолано.
До речі, доки я говорив, ще 13 000 людей у світі стали страждати від діареї.
А чотири дитини померло.
Я винайшов пляшку, що зберігає життя, тому що я розізлився.
Як і більшість з вас, я сидів собі вдома в день після Різдва 2004 року і почув жахливі новини про цунамі в Азії, які саме показували по телебаченню.
Дні й тижні після катастрофи люди переміщались на підвищену місцевість і були змушені або пити заражену воду, або стикнутися зі смертю.
Ця думка не давала мені спокою.
Кілька місяців потому ураган Катріна спустошив узбережжя Америки.
Я подумав: "Гаразд, ось ми маємо країну першого світу, побачимо, що вона зможе зробити".
День перший: нічого.
День другий: нічого.
Вам відомо, що доставка води до стадіону в Новому Орлеані Супердом зайняла п'ять днів?
Люди вбивали одне одного на вулицях за телевізори і воду.
Саме тоді я вирішив, що повинен щось зробити.
Я провів багато часу в своєму гаражі протягом наступних тижнів і місяців, а також на кухні - що дуже тривожило мою дружину.
Тим не менше, після кількох невдалих прототипів я врешті спромігся зробити ось це - пляшку, що рятує життя.
Тепер трішки про науку.
До створення цієї пляшки, найкращі ручні фільтри могли відфільтрувати всього лиш 200 нанометрів.
Найменша бактерія завбільшки 200 нанометрів.
Тож вона могла проникнути у 200-нанометрову шпарку.
Найменший вірус, натомість, був завбільшки 25 нанометрів.
Тож він, без сумніву, пройде крізь 200-нанометрові щілини.
Пори пляшки, що рятує життя, завширшки 15 нанометрів.
Тож нічого не проникне.
Гаразд, проведу невеличку демонстрацію.
Хочете побачити?
Я дуже довго налаштовував цей пристрій, тож мушу це показати.
Ми в красивому місті Оксфорд.
Хтось його збудував.
Красиве місто Оксфорд, я пішов і зачерпнув трохи води з ріки Червелл, і з Темзи, які там протікали.
Ось вода.
Правда, мені спадало на думку, що, якби ми були десь у затопленій зоні у Бангладеш, вода б не виглядала так.
Я приніс деякі складники, додав сюди.
Це з мого ставка.
(Сопіння) (Покашлювання) Понюхайте, пане операторе.
Добре. (Сміх).
Ми долиємо це сюди.
Публіка:
О!
Майкл Причард:
Гаразд, ось стічна вода з каналізації на фермі.
Я просто поміщу це сюди. (Сміх)
А це сюди. Ось маємо. (Сміх)
І ще декілька компонентів, вкинемо це сюди.
Тут у мене подарунок від кролика одного мого товариша.
Ми це теж додамо сюди. (Сміх)
Гаразд.
(Сміх)
Пляшка, що рятує життя, працює дуже просто.
Ви просто зачерпуєте воду.
Сьогодні я скористаюся глечиком, просто, щоб вам показати.
Візьмемо ось цю гидоту.
Вона недостатньо брудна.
Трохи розбовтаємо.
Зараз я візьму цю дуже забруднену воду і поміщу сюди.
Гаразд.
Почнемо.
Перевертаєте.
Натисніть помпу кілька разів.
Ясно?
Ось і все, що потрібно.
Як тільки я витягну корок, потече стерильна питна вода.
Я швидко.
Готові?
Ось і все.
Обережно з електрикою.
Це безпечна, стерильна питна вода.
(Оплески)
За ваше здоров'я. (Оплески)
Твоя черга, Крісе. (Оплески)
Як тобі на смак?
Кріс Андерсон:
Смачна.
Майкл Причард:
Добре.
Подивимось, що буде з Крісом до кінця шоу. (Сміх)
Пляшку, що рятує життя, використовуть тисячі людей по всьому світу.
Вона придатна для очищення 6000 літрів.
Коли строк дії закінчиться, за допомогою захисної технології система вимкнеться, оберігаючи користувача.
Витягніть картрідж.
Вставте новий.
Вона готова до очищення наступних 6000 літрів.
Погляньмо на додатки.
Традиційно, в часи кризи, що ми робимо?
Ми поставляємо воду.
Через кілька тижнів ми облаштовуємо табори. І люди змушені приходити в табори по безпечну питну воду.
Що буде, коли у таборі співмешкають 20 000 людей?
Поширюються хвороби.
І тоді потрібно більше ресурсів.
Проблема готує для себе ґрунт.
Але підійшовши до проблеми по-іншому, і поставивши ці пляшки, люди можуть витримати.
Вони можуть здобути власну стерильну питну воду і почати відбудову осель та свого життя.
Не потрібно чекати на стихійне лихо, щоб це почало працювати.
Якщо дотримуватися старих поглядів на національну інфраструктуру та трубопроводи, це надто дорого.
Якщо ви прикинете цифри на калькуляторі, вам не вистачить символів.
Тож ось інший підхід у мисленні.
Замість поставляти воду та використовувати хімічні процеси, скористаймось матінкою Природою.
Вона переносить воду з одного місця в інше, виводить з неї солі, безкоштовно, транспортує її в усі-усюди, проводить її в гори, ріки, потоки.
Де живуть люди?
Біля води.
Все, що нам потрібно - зробити її стерильною.
Можна використати пляшку, що рятує життя.
Або щось із цього.
Та сама технологія, але в горщику.
Такий пристрій очищатиме 25 000 літрів води; цього вистачить сім'ї з чотирьох осіб на три роки.
Скільки це коштує?
Десь півцента на день.
Дякую.
(Оплески)
Думаючи по-іншому, очищаючи воду в точці використання, матері та діти більше не муситимуть ходити чотири години на день по воду.
Вони можуть брати її з джерела поруч.
Вклавши всього вісім мільярдів доларів, ми можемо досягти цілі всього тисячоліття і зменшити вдвоє кількість людей, що не мають доступу до питної води.
Якщо говорити конкретніше, уряд Британії витрачає близько 12 мільярдів фунтів щороку на допомогу за кордоном.
Але навіщо зупинятися на цьому?
З 20-ма мільярдами доларів кожен матиме доступ до питної води.
Три з половиною мільярди людей, що страждають щороку, і два мільйони дітей, які помирають щороку, житимуть.
Дякую.
(Оплески)
(звучить легка музика)
Диктор: "Зараз ми милуємося малярством "Бетті" німецького митця Герхарда Ріхтера".
Диктор: "Що означає "малярство"?"
Диктор: "Так-так, це не фотографія".
Диктор: "І це створила людина?"
Диктор: (сміється) "Так, діючий сучасний митець".
Диктор:
"Цікаво, нещодавно ми обговорювали появу камери у середині ХІХ сторіччя, і що митці почали задумуватись про те, хто вони, і, яка їхня роль. А тепер ця людина створила фотореалістичний малюнок.
Диктор: "Перед нами постають питання щодо того, що означає створювати визнане мистецтво, і, що означає смерть малярства. Мистецтво набуло тенденції до репрезентативної передачі, яку так добре вдається виконати Ріхтеру.
Втім, він почав кар'єру як поп-митець і створив цілу серію картин в абстратному стилі, але також працював над натуралістичними образами".
Диктор: "Висловлю свою думку, як знавця історії або, швидше, мистецького критика, оскільки цю роботу створено нещодавно.
Мене вразила техніка, необхідна, щоб створити щось настільки реалістичне, але після всього сказаного раніше, я вважаю цю роботу прекрасною. Не здається, що вона має якесь важливе значення в історії мистецтва, але ви можете не погодитися.
Диктор: "Я глибоко поважаю роботу Ріхтера, але знов таки не можна створити один образ ізольовано, але можна почати з одного образу.
У цій картині відчувається натуралістичність, яка, між тім, походить від фотографії.
Хочеться його побачити, і автор немов обіцяє, що покаже його високий незвичайний і природний образ. А зараз ми бачимо відмову.
Бетті немов збирається показати обличчя.
Диктор: "Але чому це не просто фотографія?"
Диктор: "На мою думку, це найцікавіше питання".
Малярство лишилося в минулому, в ХХ сторіччі, а зараз, у ХХІ, певною мірою це результат еволюції в стилі.
Лише деякі митці, наприклад Пікассо, працювали одночасно в кількох стилях. І Ріхтер взяв на себе таке завдання. Він працює у стилі, схожому на чисту абстракцію, і одночасто використовує гіпернатуралізм, а також, інші стилі, відомі в історії мистецтва.
Митець наче б то наносить їх рівнями, руйнуючи враження, що одне розрвивається з іншого, що одне існує у відповідь на інше.
Цей стиль, на його думку, насправді функція на ринку ХХ сторіччя.
Це щось на зразок мистецького бренду".
"Усе, про що щойно сказано, пояснює вимушену прогресивність митців або принаймні зміну їх мислення і, що дійсно цікаво, як сказав Герхард Ріхтер:
"Я збираюсь вийти з кола митців, які намагаються нав'язати стиль сьогоденного мистецтва".
"Чи зараз якийсь особливий час, постісторичний час, коли вже відомі усі різні грані історії?
"Принаймні у малярстві на полотні комбіновано усі їх вияви.
Митець виокремив два факти.
Чому вважається, що хтось створює нову комбінацію, але водночас це трохи сумно".
Диктор: "Що ж, він має рацію".
Чи є силою те, що насправді, ми щось втрачаємо?"
Диктор: "Я починаю розуміти, про що йде мова.
Річ у контексті, тому що поза контестом виникає враження типу "Нічого собі!
Це намальовано? Дійсно вражає."
"Герхард Ріхтер виріс за містом, біля Дрездена, і він був хлопчиком, коли Дрезден бомбардували союзники під час Другої світової війни.
Відомо, що місто було майже повністю зруйновано. Митець виріс не в нациській Німеччині, а в Східній Німеччині, де культура перейшла від візуальної ідеології, спрямованої на нациський героїчний класицизм, до радянського реалізму.
Згодом Ріхтер вступив до мистецької школи, де учням прищеплювали ідеологічні ідеї. Держава наполялагала, що він, як митець, мав у своїй роботі дотримуватись натуралістичного напрямку.
Він переїхав на схід перед зведенням Берлінської стіни. Відтак, він познайоммився із зовсім іншою візуальною культурою, орієнтовану на рекламу.
Але це здавалось митцю іншим способом прищеплення принципів, а саме візуальна культура реклами, яка зараз має капіталістичний напрямок.
Так він звільнився від впиву нациської візуальної культури й почав дотримуватись рядянських і капіталістичних поглядів щодо візуальних образів. Митець не хотів, щоб його роботи належали до якогось одного з них.
Він хотів вийти за їх межі.
Як тепер, у сучасному світі, стиль відповідає ідеологійному напрямку, корисливим інтересам, і наскільки важливо відгородитись від цього і, у якомусь сенсі, обеззброїти ідеологію стилю?"
Диктор: "Так, над цим необхідно замислитись."
"На мою думку, Ріхтеру це вдалося, якщо він наштовхнув на роздуми над цим питанням і над питанням, наскільки ми є продуктами історичної ідеології".
Диктор: "Це просто вражає."
(звучить легка музика)
Др.Стівен Цукер: ми знаходимося в галереї Уффіці в Флоренції і зараз ми розглядаємо ікону Стрітення Господнього художника Амброджо Лоренцетті.
Амброджо Лорензетті був одним із двох братів.
Іншого звали П'єтро Лорензетті Вони обидва були учнями великого художника, представника сієнської школи, Дуччо
Це одне з найважливіших полотен
Амброджо Лорензетті.
Ікона зображає історію з Нового Завіту, коли малого Ісуса принесли до храму щоб зробити обрізаня.
Це момент, коли Симеон представляє Христа храмові, а пророчиця Анна впізнає у Христі спасителя і вказує на нього.
Цікаво, що, незважаючи на те, що Христа так часто зображають всезнаючим, навіть у образі немовляти, тут він справді виглядає, як немовля.
Др.Бет Гаріс: справді, навіть із пальчиком в роті.
Др.Цукер: важко не помітити виражену красу архітектури, це те, що Амброджо часто підкреслює.
Ця панель початково призначалася для Сієнського Собору і вже сама по собі вона є частиною цього чудового готичного середовища.
Однак погляньте, яким чином наш погляд скреровується крізь неф у напрямку апсид. Всі ці дивовижні контури колон, які нагадують коринфські.
Який багатий розпис стелі.
Наприклад, ми бачимо Христа в мандорлі з янголами, ми бачимо ребристе склепіння, яке покрите золотими зорями на синьому фоні, що, до речі, було дуже характерним для храмів 14-го століття.
Др.Гарріс: ми маємо також ілюзію простору.
Якщо ми подивимося на підлогу, то побачимо діагональні лінії, що віддаляються у простір. Однак це не є правильним зображенням перспективи.
Др.Цукер: так неє. Але це спроба створити вигляд віддалення.
Погляньте на капітелі колон, як вони повільно, однак навмисне, віддаляють наш погляд в глибину; як один простір переходить в інший, і в цьому є таїна і драма.
І це настільки цікаво, бачити чудове трансісторичне зображення Христа - античної фігури, в модерному готичному середовищі, яке так дивовижно висвітлює минуле і теперішнє.
Др.Гаріс: Отже певною мірою це дало змогу сієнському митцю у 13ст. передати те, що там відбувалося.
Я вважаю, це було правильно, зобразити цю античну сцену сучасною.
Музика
Привіт, моє ім'я Jeff закон і я маю з автоматизації Хаас
Я буду говорити сьогодні про наші нові функції програми оптимізатора
Часто рази я пишу з ЧПУ програми на моєму столі, і принести на машину для налагодження програми, хоча я створив першу частину
Досить часто, що знайдете те, що я хочу, щоб змінити
Може бути моя швидкість і канали були створені для високошвидкісного сталевих дрилі але я отримав карбід буріння в машині
Може бути, я забула, щоб увімкнути охолоджуючої рідини до конкретного пристрою
З нових функцій програми оптимізатора
Ці зміни захопили на льоту і може повернутися в кінці і включити їх у програмі з ЧПУ
Спочатку я повинен переконайтеся, що активної програми вікна у фокусі
Я роблю це за допомогою клавіші "Програми" дисплей
Тоді я можу цикл запустити програму і зміни до заміщення
P-COOL насадка позиції, так далі і так далі, ці зміни всіх захопили
Якщо я хочу, щоб написати коментар собі, я просто нагодувати утримуйте машини
Введіть коментар, натисніть клавішу "ENTER" і цикл старт для різання резюме і це зміна захопили як добре
Тепер, коли я запустити першу частину і зробив мій перекрити зміни
Я може включати ці зміни назад в програму з ЧПУ, використовуючи вікно оптимізатора
Щоб отримати вікно оптимізатора, натискання клавіші "F4"
Тепер на розташованій ліворуч панелі, я бачу програму з ЧПУ
На правій панелі відображається мої зміни на відповідних лініях
Вжити заходів, я використовувати клавіші зі стрілками для прокручування і виділити ці зміни одного в той час
Коли я отримав підкреслив змін Клавішу "Запис" щоб зробити певні дії і це буде виховувати діалогове вікно
У цьому випадку я хочу, щоб змінити канал швидше
Так що я буду прес-"ЗАПИСАТИ" і прийняти, що я збираюся натисніть клавішу "АЛЬТЕР"
Тепер я бачу новий канал курс у програмі з мій старий канал ставка ліворуч як коментар
Ось ще одна зміна
Я хотів би включити охолоджуючої рідини, я забув його
Я збираюся натисніть "Створити", щоб вжити заходів
І я збираюся вставити команди охолоджуючої рідини
Так що я буду прес-"ЗАПИСАТИ" знову
І немає охолоджуючої рідини команди вставки у програму
Мій наступний зміни
Я вирішив, що я не хочу, щоб зупинити в шпинделя, так що я сам написав записку
Можна натиснути, "ПИСАТИ", і він буде вставити що як коментар
Я можу повернутися пізніше, що буде пропонувати вивезти команда M5
І моє останнє змінення, я хотів би змінити позицію форсунки PCOOL
Я збираюся прес-"ЗАПИСАТИ"
Елемент керування буде запитати мене, якщо я хочу, щоб змінити розташування PCOOL
Я збираюся натисніть "Створити", щоб визнати, що
Натисніть "Змінити" приймати
І знову натисніть "Змінити"
І тепер я зробив, мої зміни інтегрування
І це програма оптимізатор, в двох словах
Дякуємо за дивлячись
(грає музика)
Після краху Західної Римської імперії та ще задовго до часів Наполеона, тобто, у добу раннього Середньовіччя, майже вся західна Європа підпорядковувалась єдиному правителю.
Ти, напевно, маєш на увазі Карла І Великого, короля Франків, короля Ломбардії та імператора Заходу, адже ця людина дійсно була легендою.
Насправді, особистість короля є приводом суперечок серед істориків, через те, що про нього відомо так мало, адже це було так давно.
Ми говоримо про пізнє 8-9 століття, тому, справді, це було дуже давно.
Саме 800 року, на Різдво, Карл був коронований Папою Римським.
Це була велика подія.
Колись римські імператори керували з Риму, поки Костянтин Великий не переніс столицю імперії до Константинополя, місто яке сьогодні відоме під назвою Стамбул.
Тобто центр влади імператорів перемістився на Схід, і тепер 500 років після правління Костянтина, у 800 році, з'явився новий імператор на Заході.
Але не забуваємо,що на Сході була ще Візантійська імперія, де інший імператор користувався моральним авторитетом і якого підтримувало досить багато людей.
Тож давайте подумаємо:що ж сталось на Заході, що дозволило Карлу Великому стати новим імператором?
Перше і найважливіше, що варто зрозуміти - це розпад Західної Римської Імперії.
У 5-му столітті, ми можемо спостерігати ліквідацію римських державних установ.
Власне, поняття Римської Імперії залишалось, проте вона вже втрачала здатність керувати.
Для того, щоб зрозуміти, що сталось із Західною Римською Імперією, варто визнати, що на державу чинився тиск з боку, як їх римляни називали, варварів.
Ці люди, відомі нам як,остготи, вестготи і гуни, серед яких були і франки, переселялись на землі, що належали Римській Імперії.
Франки-народ, що жив не тільки на території Франції, а й населяв Німеччину.
Карл Великий був франком і якщо повернемось на кілька століть назад, то побачимо зародження Франкського королівства.
До того ж, крім франків, були ще лангобарди. Інша група германських племен, які панували у Північній Італії і котрих римляни вважали теж за варварів.
Ці люди часто становили загрозу
Римській Імперії і самому Риму, де знаходилась Папська держава, і території, яка підпорядковувались Папі.
Багато хто думає, що Папа - суто духовний лідер, але у 9-му столітті і надалі він займався ще й політичною діяльністю.
Цікавим є факт, що очільник церкви міг би звернутись до візантійського імператора, щоб забезпечити захист від тодішнього можливого загарбання Рому лангобардами, проте на той час
Візантійська Імперія була надто слабкою, для оборони Риму.
Тож, натомість, Папа звернувся за допомогою до королівства франків.
Карл Великий, який нещодавно став королем, отримав звістку від Папи Адріана стосовно захисту себе і Церковної області.
Звідси, Карл здобув блискучу перемогу над Лангобардами і став їхнім королем.
Саме батько Карла Великого, Піпін ІІІ Короткий, якого коронував Папа, ще тоді налагодили зв'язок одне з одним.
Ці взаємні відносини між Папою,
Карлом і його батьком є справді цікавим фактом, оскільки взамін на захист від навали варварів, очільник церкви запропонував стати королем.
А потім стається наступне- у Західній Європі з'являються 2 потужні сили, які надалі, протягом століть будуть конкурувати між собою. Саме цими ключовими фігурами є Імператор Римської Імперії і Папа.
Повернемось до попередньої теми
Давайте перелічимо: у нас є Візантія на сході, Папа Римський, який розпоряджається із Папської держави у центрі Італії, а також ми маємо
Карла І Великого, короля франків, який керує величезною територію, що охоплює сучасні Францію, Німеччину і Північну Італію.
Якщо ми підемо в обхід тих земель, якими володів Карл, то побачимо країни, в яких іслам набирав обертів, а саме - більшість території Іспанії і регіони Північної Африки.
Щоб зрозуміти як цей варвар, король франків,
Карл Великий був коронований імператором у 800 році, давайте повернемось до 799-го.
У 799 Папою Римським був Лев ІІІ і він, насправді не був сильним керівником.
З одного боку так було, оскільки, священнослужитель не походив із традиційно впливової римської аристократичної родини.
Двоє людей, теж церковні представники висували серйозні обвинувачення Папі Лео.
Лиходії напали на керівника церкви із засідки і навіть мали на меті завдати тілесного ушкодження, а саме виколоти очі і відрізати язика.
Як свідчать деякі джерела,то кривдники здійснили задумане, але якимось чудесним способом Папа зцілився.
Поставало питання, як можна було б вирішити проблему із цими обвинуваченнями у скоєнні важких злочинів які висували голові церкви?
А ось як - звернутись за допомогою до Карла Великого.
Звісно, адже Карл був наймогутнішою людиною того регіону.
Він витіснив лангобардів і заволодів Північною Італією.
Для того щоб обрати іншого очільника церкви заколотникам потрібна була згода Карла.
Ми не зовсім впевнені як все сталось, але були свідчення, що деякі емісари Карла допомогли Папі втекти з Риму і влаштувати переговори з королем на півночі Італії.
Цікаво, що Карл Великий, як великий політик відіслав усіх назад до Риму для того, щоб влаштувати щось схоже до судового слухання.
Папа Лео заявив про свою невинність у хибних звинуваченнях під присягою, а людей, котрі вчинили заколот вигнали з країни і Лео ІІІ законно очолив
Святий Престол.
Того Різдва, 800 року, коли Карл увійшов у Собор Святого Петра і коли Папа поклав корону імператора на голову великого франка, усі сторони опинились у вигідному становищі.
Король франків став імператором і, звичайно, голова церкви продовжував зміцнювати зв'язки зі своїм захисником.
Очевидно, вони були потрібні одне одному.
Насправді, раніше, коли Лео ІІІ тільки обрали Папою, він вислав Карлу ключі від гробу Св.
Петра і римський стяг.
Європа змінилась.
Тепер столицею Римської Імперії було не місто при Середземномор'ї, а місто на Півночі, під назвою Аахен.
Можемо бачити як центр Імперії перенесли зі Сходу на північ Європи і як формувались кордони сучасної Європи.
Карл Великий був не лише славетним воїном і політиком, він, також провадив масштабні реформи і як кажуть деякі історики поклав початок Відродженню династії Каролінгів.
Династія Каролінгів відноситься до часу правління Карла і його наступників.
Ні,це не та ж доба Відродження, яка, як ми знаємо, почалась в Італії у 1400-х і охопила усю Північну Європу, а насправді, це- період розквіту та розвитку Європи, яка переймала традиції античного Риму, традиції, встановлених ще за часів Костянтина, першого
Римського Імператора-християнина. Тож тепер,на заході правив християнський імператор,який будував християнську імперію.
Близько року тому я запитав себе:
"Володіючи такими знаннями, чому я досі не став вегетаріанцем?"
Я ж, усе-таки, один із "зелених".
Я виріс з батьками-хіппі у простій дерев'яній хатинці.
Я заснував екологічний сайт Treehugger.
Мені дійсно не байдуже це все діло.
Я знаю, що один гамбургер в день, може збільшити ризик смерті на третину.
Жорстокість. Я знаю, що ті 10 мільярдів тварин, яких ми вирощуємо на м'ясо щорічно, вирощуються на агропромислових фермах в умовах, у які нам, двоєдушно, навіть не прийшло б на думку помістити наших котів, собак та інших домашніх улюбленців.
З точки зору екології, м'ясо, на диво спричиняє більше шкідливих викидів ніж усі види транспорту разом узяті: автомобілі, поїзди, літаки, автобуси, човни - усі види.
А на виготовлення яловичини затрачається у 100 раз більше води, ніж на більшість овочів.
Також я знаю, що я не один.
Наше суспільство споживає вдвічі більше м'яса ніж у 50-ті роки.
Отже, те, що було колись особливим і нечастим задоволенням, зараз фактично являється основною стравою.
Отже, дійсно - будь-який з цих аспектів мав би переконати мене стати вегетаріанцем.
А я тим часом продовжував, ням-ням, уминати велику смачну відбивну.
Так, що ж стояло мені на заваді?
Я зрозумів, що переді мною стояла потреба чіткого вибору.
Або ти їси м'ясо, або ти вегетаріанець.
І, мабуть, я не був повністю готовий.
Лише уявіть свій останній гамбургер.
(Сміх)
Отже, мій здоровий глузд і мої добрі наміри вступили у конфлікт з моїми смаковими рецепторами.
І я пообіцяв собі зробити це пізніше.
І, зовсім не дивно, що пізніше так ніколи і не наступило.
Знайомо?
Тому, я задумався - чи є альтернативне вирішення?
Я все обдумав, і таки знайшов його!
Я живу згідно нього вже рік, і це прекрасно!
Називається "вегетаріанець у будні".
Назва говорить сама за себе.
Нічого, що може дивитись на вас з понеділка по п'ятницю.
У вихідні дні - на ваш вибір.
Все просто.
Якщо хочете піти далі, пам'ятайте, що основним винуватцем, в плані екології і здоров'я, є червоне і оброблене м'ясо.
Отже, краще замінити ці продукти рибою, вирощеною в екологічно відповідальному середовищі.
Усе досить логічно, а тому легко запам'ятовується.
І, звичайно, правила можна іноді порушувати.
Адже, п'ять днів на тиждень - це вже 70 відсотків м'яса, котре ви споживаєте.
Вегетаріанство у будні - це прекрасна програма!
Я залишаю менше небажаних відбитків після себе, я зменшую забруднення навколишнього середовища.
Мені не так соромно перед тваринами.
Я навіть заощаджую гроші.
І що головне - я став здоровішим, я знаю, що я житиму довше, і я навіть трохи схуд.
Тому, запитайте себе, заради вашого здоров'я, заради вашого гаманця, заради навколишнього середовища, заради тварин, що зупиняє вас спробувати цю програму?
В кінці-кінців, якщо усі ми скоротимо споживання м'яса наполовину - ефект буде рівний тому, наче половина усіх нас притримувалась би вегетаріанської дієти.
Дякую.
(Аплодисменти)
У попередньому відео ми зачепили поняття кінцевих товарів та послуг. І ми розглядали ситуацію, у якій протягом певного періоду, за який ми розраховуєм ВВП... наприклад, за певний рік.... ми, фактично, починаємо з нуля, і вкладаємо робочу силу, землю.
Ми отримуємо бавовну, ринкова ціна якої складає $10. Це бавовна-сирець.
Потім ми можемо виготовити з нього нитку, ринкова ціна якої буде $20, і ми так продовжуємо, аж поки не отримаємо готовий товар - джинси, ринкова ціна яких складає $50.
У попередньому відео ми бачили, що внеском до ВВП буде тілький цей кінцевий товар, тільки $50 вартості джинсів.
Ми визначаємо їхню вартість на основі їхньої ринкової вартості, тобто, скільки люди готові за них заплатити.
Ми не враховуємо всі ці проміжні товари. Але у вас, мабуть, виникло запитання:
А якщо це все не відбулося у даному році?
Якщо рік закінчився ось тут?
Таким чином, ми розглядаємо ВВП за рік, але ми б могли також розглядати ВВП за квартал.
То що ж відбувається, якщо період, який ми розглядаємо, закінчується тут?
Отож, це період 1, назвемо його період 1. Період 1. А це буде період 2.
У періоді 1 ми досягаємо моменту, коли у нас є нитка, ринкова ціна якої складає $20. А у періоді 2, кінцевим товаром є джинси.
Отож, це період 2.
Таким чином, це може бути один рік, а це - наступний.
І ось що відбувається: у періоді 1 цей товар, цей проміжний товар, що знаходиться десь у когось на складі, готується до використання, до кінцевої стадії виробництва. Ми можемо сказати, що він є внеском до ВВП.
Це інвестиція, яка використовуватиметься у майбутньому для виробництва інших речей.
Таким чином, у періоді 1 внесок складатиме $20, а у періоді 2, внесок не буде $50.
Отож, ми дійшли до місця, де джинси коштують $50, але щоб двічі не враховувати ті самі $20 у періоді 1 та у періоді 2, ми віднімемо те, що у нас було на початку. По суті, ми віднімемо внесок -- проміжні товари, які ми вже враховували у попередніх періодах.
Можна сказати, ми віднімемо ринкову вартість вкладу на початку періоду.
Отож, $50 мінус $20.
Таким чином, ми отримуємо внесок до ВВП, беручи цей проміжний товар за ціною $20, і зробивши з нього кінцевий товар за ціною $50.
Внесок до ВВП за період 2 становитиме $30.
Я мав на меті створити коротке відео, аби роз'яснити деякі ідеї про еволюцію та, можливо, прояснити деякі неознозначні думки, що звучали у попередніх відео
В музеї природничої історії, ви помітите такі малюнки, що показують спершу примітивну мавпу, далі - наступні види, що висвітлюють певну форму прогресу, принаймні ту форму, коли йдеться про ходіння на своїх двох,і досягає вершини розвитку на стадії Homo Sapiens, тоді вам спадає на думку, що еволюція - це той процес, що створює кращі й кращі речі.
Ви уявляєте, що існує таке поняття прогресу, що, з плином часу, показує, наскільки кожен наступний вид кращий за попередній.
Я б хотів максимально чітко пояснити, що це поняття "кращого" справді не має сенсу в контексті еволюції чи природнього відбору.
Має значення лише відповідність до навколишнього середовища або частота відтворення виду в навколишньому середовищі,яке насправді може не відповідати нашому поняттю "кращого".
Тому, декому спадає на думку питання: яким же буде наступний крок на шляху людської евоюції?
Тоді ви уявляєте якусь людську істоту з великим мозком, що вміє переміщати предмети подумки чи щось подібне і має здатність бачити крізь речі, абощо.
Вони уявляють таку форму прогресу,за якою ми є розумніші.
Ми можемо робити все те, що мавпи не могли.
Можливо,наступним етапом еволюції стане щось на кшталт надлюдини.
Мені не відомо, яким буде наступний етап еволюції, якщо такий взагалі буде - Не можу сперечатись з цього приводу, суть в тому, що це не обов'язково трапиться.
Навіть якщо взяти теперішню кількість населення, успіх в плані еволюції кардинально відрізняється від успіху в плані нашого соціального визначення.
Наприклад, скажімо, в нас є двоє людей.
Ось цей чоловік, якийсь-от хлопчина, має статус доктора наук, здобув рівень магістра, має багато грошей, тобто, все, що соціум вважає успішним.
Тому що він отримував рівень магістра, доктора наук, довго навчався у ВНЗ, він вирішує не мати дітей, чи якщо він хоче здаватись дуже відповідальним,спостерігає за кількістю людей у світі, перенаселення та його вплив на середовище.
Отже, він та його дружина, яка теж має ступінь магістра й доктора, має багато грошей та кілька освіт, витратила багато часу на навчання, так-от вони вирішують завести одну дитину.
Погляньте, ось його дружина, що має подібно до нього вищу освіту, з нашої точки зору це дуже успішна, дуже відповідальна пара.
А тепер, скажімо, у нас є якийсь хлопчина тут, і він такий собі, ну скажімо просто гульвіса, і з першого погляду видавався дуже безвідповідальним.
Він давав життя дітям один за одним.
Скажімо, допоки йому виповнилось 30, у нього вже був десяток дітей, всі від різних жінок, можливо, деякі з цих дітей пройшли через усиновлення.
Хтозна як склалась доля цього хлопця?
Не хочу нікого критикувати,але загальна ідея полягає в тому, що в суспільстві ми б казали, що цей хлопець не надто успішний.
Проте, з точки зору еволюції, цей хлопець був значно успішнішим.
Фактично, у людей, що подібні на нього, частота генів збільшується значно швидше, аніж частота генів тих інших людей.
Тому, говорячи про відповідність з точки зору еволюції, ми не маємо на увазі ту відповідність, яку ми уявляємо собі в звичній системі цінностей у суспільстві.
Ті люди виглядали відповідно через свій розумовий рівень, і хтозна можливо, також і фізіологічно, але вони не продожували свій рід.
Їхні гени не передаються з тією частотою, як у того хлопця.
Я забув статистику, але десь близько 80% людей в Азії мають гени або одного чоловіка, або якоїсь малої групки чоловіків, що датується - власне, швидше за все, це від одного чоловіка - 1200 роками.
Можливо, ці гени від одного з монгольських воїнів, Чингісхана чи Хубілая, проте це показує, що існують деякі дуже - І я не буду тут нікого осуджувати, але ви можете знати деяких агресивних видів осіб, що могли б згвалтувати чи розграбувати цілі кола соціуму, і вони вважалися дуже успішними з погляду еволюції, хоч ми вважаємо їхні вчинки огидними.
Тому, я б хотів пояснити, що не в цьому суть прогресу.
Якщо той алгоритм, який я розповів, буде повторюватись, тоді цей тип людини ставатиме не таким частим в наборі генів, й така людина траплятиметься частіше в наборі генів.
В результаті, ми отримаємо ще більш агресивне людське населення або ж менш "відповідальне".
Тому, я б хотів зазначити, що еволюція чи природній відбір - не просто серія поступових кроків, де ми будемо повільно ставати - чи будь-який інший організм ставатиме кращою та розумнішою, та швидшою істотою.
Все залежить від її середовища та для чого вона відбирається.
Ще одне, що я хотів би прояснити, це ті думки, які я озвучував у відео стосовно розумного задуму.
У тому відео я не мав наміру порівняти розумний задум та еволюцію.
Отож, ми маємо еволюцію з одного боку та розумний задум з іншого боку.
Хочу бути чітким, можливо, мені це не зовсім вдалось у тому відео, що цей диспут несправжній.
Насправді еволюція - основа сучасної біології.
Якщо ви хочете зрозуміти, за яким принципом діє грип, або якщо ви хотіли зрозуміти людський геном, або якщо ви хотіли пізнати спадковість, еволюція - наріжний камінь цього.
І це ще не все.
Щодня, щороку ми відкриваємо все більше про те, як працює процес природнього відбору.
Дискусії досі тривають.
Люди невпевнені в швидкості, за якою діє еволюція, в інших факторах, які пришвидшують або сповільнюють її, але я б хотів чітко пояснити це. Це пояснює всі наші спостереження.
Або навіть так: всі наші спостереження в сучасній науці підтримують еволюцію та природній відбір.
В разі чого, це основа сучасної біології.
Тому, якщо хтось заперечує природній відбір чи еволюцію, вони насправді заперечують наше розуміння сучасної біології.
Розумний задум - це система вірування, і, стверджуючи це, я прагну врегулювати сторони, що виступають на захист ідеї еволюції, так, щоб вони могли врегулювати чиїсь релігійні вірування, в той же час не заперечуючи того, що вважається основою сучасної біології.
Говорячи про задум, я маю на увазі, що замість того, щоб брати до уваги певний задум будови, наприклад, ока чи окремого організму, я маю на увазі, що не існує єдиного особливого задуму цього.
Навіть, якщо ви розглядаєте людське око, не існує єдиного його виду.
Існує безліч мутацій в людському оці, тому якби це й мало бути частиною розумного задуму, воно таким не є.
Створюючи це відео, я мав на меті донести думку, що якщо ви все ж схильні вірити у вищого творця, то найчіткіший задум лежить в системному рівні, а саме це ми називаємо еволюцією.
Зараз я не мав на увазі, що творець таки існує, або що його нема.
Я мав на увазі, що якщо ви все таки схильні вірити в його існування, то саме це є більш значущим та виправдовує того творця, в якого ви вірите.
Це зовсім не наука.
Розумний задум - це заперечення того, що сучасна наука нам сьогодні пропонує.
І це не теорія, як стведжують деякі її прихильники, які деякою мірою завуальовують її "науковими" термінами, проте це зовсім не теорія
Ви не здатні випробувати розумний задум.
Не існує жодної вихідної точки, яка б підтвердила чи заперечила те, чи щось якимось чином було створено якимось вищим творцем.
Це просто система вірування, яка за своєю суттю відкидає це.
Не хочу здатися нечемним для тих, хто вірить у цю систему, адже вона походить із тісно пов'язаних вірувань.
Моя мета - урегулювати ці концепції.
І якщо ви таки справді віддаєте належне вашій вірі у вищого творця, ви швидше дивитесь на ці як на систему, а не як на задум.
Я хотів озвучити ці дві думки, прояснити їх.
Перша - стосовно "диспуту" про еволюцію/розумний задум.
Хоч ніякий це не диспут.
Це, вважайте, своєрідна основа сучасної біології.
Це - щось, що їй суперечить.
Цю теорію не можна ні довести, ні спростувати.
І я хотів звернути увагу, що еволюція не обов'язково означає пряму лінію прогресу для створінь, що завжди залишаються розумними та справляють захопливе враження.
Перебуваєте ви в аудиторії зараз, чи, можливо, переглядаєте цей виступ в інший час чи в іншому місці, ви є учасником екосистеми цифрових авторських прав.
Не важливо, митець ви, технічний спеціаліст, юрист, або любитель. використання авторського права безпосередньо впливає на Ваше життя.
Управління правами більше не являється просто питаннями володіння, це складне переплетення відносин і найважливіша частина нашого культурного середовища.
YouTube грунтовно підходить до прав власників контенту, але щоб дати їм вибір щодо того, що вони можуть зробити з копіями, композиціями та іншим, нам спочатку треба встановити, що матеріал, завантажений на наш сайт, захищений авторським правом.
Давайте поглянемо на конкретне відео, щоб подивитися як це працює.
Два роки тому, співак Кріс Браун опублікував офіційне відео для свого сингла "Forever".
Одна із шанувальниць побачила його по телевізору, записала його на камеру свого телефону, і завантажила його на YouTube.
Оскільки Sony Music зареєструвала відео Кріса Брауна в нашій системі ідентифікації контенту, впродовж секунди, після завантаження відео, копія була ідентифікована, даючи Sony вибір, що робити далі.
Але як ми виявили, що відео користувача - копія?
Все починається з того, що власник контенту надає свою власність для нашої бази данних, разом з політиками використання які вказують нам, що треба робити при виявленні співпадінь.
Ми порівнюємо кожне завантаження з файлами в нашій базі данних.
Ця теплова карта має показати вам як працює мозок системи.
Тут помітно, як оригінальний файл в реєстрі порівнюється з матеріалами користувачів.
Система порівнює постійно одне з іншим, щоб перевірити, чи є збіги.
Це означає, що ми можемо визначити збіг навіть коли копія є лише частиною від оригінального файлу, програється в уповільненому темпі і має гіршу якість звуку та відео.
Ми робимо це кожного разу, коли відео завантажується YouTube.
Кожну хвилину завантажується більше 20 годин відеоматеріалів.
Як тільки ми знаходимо співпадіння, ми застосовуємо політику, яку встановив власник.
Масштаб і швидкість цієї системи по-справжньому захоплють дух.
Мова йде не про декілька відеоматеріалів, ми говоримо про більше ніж 100 років відеоматеріалів кожний день.
Окрім перевірок нових завантажених файлів ми постійно перевіряємо раніше завантажений контент.
Коли ми порівнюємо ці сто років відео, ми порівнюэмо його з мільйонами файлів в нашой базі даних.
Це так, як би 36,000 людей почали переглядати на 36,000 моніторах цілодобово, без перерви на обід
То що ж ми робимо при виявленні співпадіння?
Більшість власників прав не перешкоджають копіюванню, а дозволяють публікацію копії.
А потім вони отримують вигоду в рекламі і продажах.
Пам'ятаєте відео Кріса Брауна "Forever"?
Після недовгого піку, його популярність впала, і відео перестало бути у хіт-парадах, і здавалося, що його історія закінчилась, але минулого року, одна молода пара побралась.
Ось їхне весільне відео.
Можливо ви бачили його.
(Лунає музика)
Що тут вражає: якщо хода на початку весілля була такою веселою, ви можете уявити наскільки веселим було святкуання?
Я хочу сказати, хто ці люди?
Я б з задоволенням пішла бі на це весілля.
Це коротке весільне відео переглянули 40 мільйонів людей.
І фірма Sony замість заборони, дозволила завантажити це відео
Вони розмістили там рекламне посилання і звязали його з iTunes.
І от, композиція 18 місячної давності, повертається на 4 місце в списку популярних піснь iTunes.
Тобто Sony отримує прибуток з обох сторін.
Щасливе подружжя Джилл і Кевіл, повернулись із весільної подорожі і дізналися, що їх відео розповсюджується подібно епідемії.
Їх стали запрошувати на ток-шоу, і вони використовували це як можливість змінити щось на краще.
Відео вдалось зібрати 26,000 долларів пожертвувань на боротьбу з насиллям в сім'ї
Відео "JK Wedding [Entrance] Dance" стало таким популярним, що канал NBC спародіював його в фіналі серіалу "The Office", що говорить про те, що утворилась справжня екосистема культури.
Зараз не лише любителі можуть користуватись напрцюваннями великих студій, але іноді й великі студії запозичують у любителів.
Забезпечуючи свободу вибору, ми створюємо середовище відкритих можливостей.
І для цих змін знадобилось лише забезпечити можливість обирати шляхом визначення прав.
Чому ж ніхто не вирішив цю проблему раніше?
Тому що це - велике завдання, складне і брудне.
Нерідкість, коли у одного відео декілька рівноправних власників.
Це музичні лейбли.
Декілька видавців у одного твору.
Все це може варіюватися залежно від країни.
Багато випадків, коли композиція створена із декількох творів.
Тож нам доводиться працювати з декількома претендентами на права на одне і те ж відео.
Система ідентифікації контента YouTube здатна розібратися з усіма цими випадками.
Але ситема працює тільки участі власників прав.
Якщо у вас є контент, який інші завантажують на YouTube, вам необхідно зареєструвати його в системі ідентифікації контенту, після чого ви зможете обрати варіант використання вашого контенту.
І требі добре обміркувати політики використання, які ви додасте до цього контенту
Проста заборона на повторне використання, унеможливить утворення нових творчих форм, нової аудиторії, нових каналів розповсюдження і нових потоків грошових коштів.
І мова йде не тільки про долари і сприйняття.
Тільки подивіться на всі радощі вони були розповсюджені завдяки передовому управлінню авторськими правами і новій технології.
І я думаю, ми всі можемо погодитися, що це ідея, яка повинна поширюватись.
Дякую (оплески)
Біля 10 років тому я взявся викладати всесвітній розвиток шведським студентам.
Це було після 20-ти років досліджень голоду в Африці разом з африканськими установами, тому я нібито вже мав дещо знати про світ.
У нашому медичному університеті, Інституті Каролінська, я почав викладати курс "Всесвітнє здоров'я".
Але коли ви отримуєте таку можливість, ви трохи нервуєте.
Я подумав, що якщо ті студенти, які до нас приходять, мають найвищі можливі оцінки у шведській системі середньої освіти, то вони, мабуть, знають все, що я збираюсь їм розказати.
Тому я провів вхідне тестування.
І одним із запитань, з якого я багато чого зрозумів, було таке:
"У якій з країн із цих п'яти пар дитяча смертність вища?"
Я підібрав їх так, щоб у кожній парі країн рівень дитячої смертності відрізнявся вдвічі.
Це означає, що різниця значно більша за похибку даних.
Я не буду вас тестувати; це Туреччина з найвищим рівнем тут, Польща, Росія, Пакистан і Південна Африка.
А це результати шведських студентів.
Так я отримав довірчий інтервал, досить вузький, і зрадів звичайно: 1,8 правильних відповідей із п'яти можливих.
Це значить, що викладач міжнародної охорони здоров'я тут потрібен, (сміх) і потрібен мій курс.
Але одного пізнього вечора, коли я складав звіт, я таки справді зрозумів своє відкриття.
Я показав, що найкращі шведські студенти статистично знають про світ значно менше, ніж шимпанзе.
(Сміх)
Бо шимпанзе отримали б половину балів. Якби я дав їм два банани з Шрі Ланкою і Туреччиною, вони б вгадали в половині випадків.
Але зі студентами все не так. По-моєму, проблема не в незнанні: вона в упередженому ставленні.
Я також провів неетичне дослідження викладачів Інституту Каролінська, (Сміх) який видає Нобелівські премії в медицині, і тут вони на рівних з шимпанзе.
(Сміх)
Ось тут-то я зрозумів гостру необхідність поширювати інформацію, оскільки дані про те, що відбувається в світі, про здоров'я дітей в кожній країні, цілком доступні.
Ми створили цю програму, що відображає все так: кожен кружечок це країна.
Ця країна, ось тут, це Китай. Це — Індія.
Розмір кружечка відповідає кількості населення, а на цій осі я розмістив рівень народжуваності.
Бо мої студенти, вони сказали, дивлячись на світ, коли я їх спитав,
"То що ви думаєте про світ?"
По-перше, я зрозумів, що свої знання вони черпали в основному з коміксів.
(Сміх)
Вони сказали:
"Світ досі ділиться на "нас" і "них"."
"І "ми" це Західний світ, а "вони" — це третій світ."
"А що ви вважаєте Західним світом?", спитав я.
"Ну, це довге життя і малі сім'ї, а третій світ — це коротке життя і великі сім'ї."
Саме це я зобразив.
Тут коефіцієнт народжуваності, кількість дітей на одну жінку, одна, дві, три, чотири, аж до близько восьми дітей на жінку.
Ми маємо дуже хороші дані з 1962 (приблизно 1960) про розміри сімей у всіх країнах.
Тут я розмістив очікувану тривалість життя при народженні, від 30-ти років у деяких країнах, до 70-ти років.
У 1962-му, тут дійсно була група країн, індустріальні країни, в них були малі сім'ї — і довгі життя.
А це були країни, що розвиваються: вони мали великі сім'ї і відносно короткі життя.
Отже, що відбулося з 1962-го?
Ми хочемо побачити зміни.
Чи мають рацію студенти?
Чи досі є два типи країн?
Чи ці країни, що розвиваються, тепер мають малі сім'ї і живуть тут?
Чи в них тепер більша тривалість життя і вони ось там?
Подивімось.
Ми запускаємо світ. Це все доступна статистика ООН.
Поїхали.
Бачите?
Ось Китай, рухається до кращого здоров'я, ось.
Ось зеленим латиноамериканські країни, рухаються до менших сімей.
Ось тут жовті — арабські країни, у них збільшуються сім'ї, ні, збільшується тривалість життя, але не сім'ї.
Африканські — зелені тут внизу.
Вони досі залишаються тут.
Ось Індія.
Індонезія рухається досить швидко.
(Сміх)
Тут, у 80-х, бачимо, Бангладеш досі серед африканських країн.
І ось, Бангладеш, — це диво, що відбувається у 80-х: імами починають підтримувати планування сім'ї.
Вони рухаються вгору в той кут.
І у 90-х, бачимо жахливу епідемію ВІЛ, яка тягне вниз тривалість життя в африканських країнах, а всі інші рухаються вгору в той кут, де ми бачимо довгі життя і малі сім'ї, і ми маємо абсолютно новий світ.
(Оплески)
Дозвольте порівняти напряму США і В'єтнам. в Америці малі сім'ї і довге життя; у В'єтнамі великі сім'ї і коротке життя.
І ось що відбувається: дані за час війни показують, що навіть при свій смертності, покращилась очікувана тривалість життя.
А в США тут вгорі збільшується тривалість життя при збереженні розмірів сімей.
Далі, у 80-х вони відмовляються від комуністичного планування і рухаються до ринкової економіки, рухаючись швидше навіть в соціальному плані.
І сьогодні, ми бачимо у В'єтнамі таку ж тривалість життя і такий самий розмір сімей, тут, у В'єтнамі 2003-го, як в США 1974-го під кінець війни.
Я думаю, що ми всі, якщо не дивитися на дані, недооцінюємо вражаючі зміни в Азії, що проявлялись в соціальних змінах ще до того, як ми побачили економічні зміни.
Давайте передемо до іншого способу, яким ми можемо зобразити розподіл доходу в світі.
Ось світовий розподіл доходу людей. Один долар, десять доларів, сто доларів на день.
Немає розриву між багатими і бідними.
Це міф.
Ось тут невеликий горбок. Але люди є вздовж всієї кривої.
Якщо ми глянемо на розподіл доходу, ось 100 відсотків світового щорічного доходу. Найбагатші 20%, вони забирають з цього біля 74%.
А найбідніші 20% забираються біля 2%.
Це показує, що ідея країн, які розвиваються, вкрай сумнівна.
Але в середині ми бачимо більшість населення світу, і в них зараз 24% доходу.
Ми таке чули в багатьох формах.
Де різні країни?
Я можу показати вам Африку.
Ось Африка.
10% світового населення, переважно в бідності.
Це країни ОЕСР (Організація економічної співпраці та розвитку).
Багаті країни. Клуб країн ООН.
І вони з цього боку.
Вони відчутно перетинаються з Африкою.
Ось Латинська Америка. Тут є все на світі, від найбідніших до найбагатших, в Латинській Америці.
І зверху ми кладемо Східну Європу, Східну Азію і Південну Азію.
А як би це виглядало, якби ми повернулися в часі, приблизно до 1970-го?
Тут горбок більший.
Ми бачимо, що більшість тих, хто жив в абсолютній бідності, — азіати.
Світовою проблемою була бідність в Азії.
І тепер, якщо ми пустимо світ вперед, ви побачите, що, поряд зі збільшенням населення, сотні мільйонів в Азії вибираються з бідності, інші біднішають, і ось картина, яку ми маємо сьогодні.
Найкращий прогноз від Світового банку передбачає таке, і ми вже не матимемо розділеного світу.
Більшість людей буде посередині.
Звичайно, тут логарифмічна шкала, але в нашому розумінні економіка росте у відсотках. Ми дивимось на це, як на можливість процентного зростання.
Я дещо поміняю, взявши ВВП на душу населення замість доходу сім'ї, і перетворю ці окремі дані на дані про ВВП по регіонах, і перемістимо регіони сюди. Розмір кружечка — це знову населення.
Тут ми бачимо ОЕСР, тут Африка південніше Сахари, тут арабські країни із Африки і Азії, ми їх відділимо, і розтягнемо все по цій осі, вводячи новий соціальний вимір, виживання дітей.
Отже, на цій осі в мене гроші, а на цій — йморвіність виживання дітей.
В деяких країнах 99,7% дітей доживає до п'ятирічного віку; в інших, тільки 70.
І ось ми помічаємо розрив між ОЕСР, Латинською Америкою, Східною Європою, Східною Азією, арабськими країнами, Південною Азією і Африкою південніше Сахари.
Дуже сильна лінійна залежність між виживанням дітей і грішми.
Але давайте розділимо Африку південніше Сахари.
Тут здоров'я; краще здоров'я — вгорі.
Тут я можу розділити Африку південніше Сахари по країнах.
Тут розмір кружечка відповідає розміру населення країни.
Внизу Сьєрра-Леоне.
Вгорі Маврикій.
Маврикій став першою країною, що зняла торгові бар'єри і змогла продавати цукор.
Вони змогли продавати текстиль на рівних з Європою і Північною Америкою.
Всередині Африки величезні відмінності.
Ось Гана посередині.
У Сьєрра-Леоне — гуманітарна допомога.
Ось в Уганді, економічна допомога.
Ось сюди можна інвестувати, сюди можна поїхати у відпустку.
Це вражаючі відмінності всередині Африки, а ми дуже часто вважаємо, що ситуація там однакова.
Я розіб'ю Південну Азію.
Великий кружечок посередині — Індія.
Є величезна різниця між Афганістаном і Шрі Ланкою.
Розіб'ю арабські країни.
Як вони?
Один клімат, одна культура, одна релігія.
Величезні відмінності. Навіть між сусідами.
Ємен, громадянська війна.
ОАЕ, досить рівне й ефективне використання грошей.
Не так, як каже міф.
І це включаючи всіх дітей і всіх іноземних працівників, які є в країні.
Дані часто кращі, ніж ви думаєте.
Багато людей каже, що дані неправильні.
Є певна похибка, але тут ми бачимо різницю: Камбоджія, Сингапур. Різниця значно більша, ніж похибка даних.
Східна Європа: тривалий час радянської економіки, але за десять років вони дуже-дуже різні.
А ось Латинська Америка.
Сьогодні, щоб знайти здорову країну в Латинській Америці, не обов'язково їхати на Кубу.
В Чілі за кілька років буде нижча дитяча смертність, ніж на Кубі.
А ось високодоходні країни ОЕСР.
І ось ми маємо вже цілу картину світу, що виглядає схоже на це.
І якщо подивимось, як вона виглядає — світ, 1960 рік — рух почався.
1960 рік.
Це — Мао Цзедун.
Він приніс здоров'я в Китай.
І потім помер.
А потім прийшов Ден Сяопін і приніс гроші, і це поставило Китай в загальне русло.
Отже, ми побачили, як країни рухаються в різних напрямках, і важко знайти країну-приклад, яка б демонструвала загальну тенденцію в світі.
Хочу повернути вас приблизно сюди — в 1960 рік.
І хочу порівняти Південну Корею, ось це вона, із Бразилією, а ось це вона. Десь загубилися підписи.
А також хочу порівняти Уганду, он де вона.
І я можу прокрутити вперед — в майбутнє, ось так.
Можна побачити, як Південна Корея дуже і дуже швидко просувається, в той час як Бразилія рухається набагато повільніше.
І якщо ми знову повернемось сюди, і залишимо сліди руху, ось так, то знову побачимо, що швидкість або ж темпи розвитку дуже сильно відрізняються, і що країни рухаються більш-меньш із тією ж швидкістю, що гроші та здоров'я. Але здається, що рух буде значно швидший, якщо ви, в першу чергу, людина здорова, аніж людина заможна.
Щоб продемонструвати це, варто подивитись на Об'єднані Арабські Емірати.
Вони прийшли звідси — країна з природними ресурсами.
В них великі запаси нафти, в них великі гроші, але не можна купити здоров'я в супермаркеті.
У здоров'я треба інвестувати.
Треба, щоб діти ходили до школи. Треба готувати працівників в охороні здоров'я. Треба відповідно виховувати населення.
І Шейх Сайед непогано виконав цю роботу.
І незважаючи на падіння цін на нафту, він спромігся підняти країну аж сюди.
Отже, в нас набагато більш однорідне уявлення про світ, в якому всі країни намагаються використовувати свої гроші краще, ніж в минулому.
Так нібито здається, якщо брати до уваги середні дані по країнах.
Ось так вони виглядають.
Але — ризиковано спиратися на середні дані, адже існує велика різниця в самих країнах.
Отже, якщо я візьму оці дані, то побачимо, що Уганда сьогодні знаходиться там, де була Південна Корея в 1960 році.
Але якщо я поділю Уганду, в самій країні є різниця.
Оце — квінтілі (поділ даних на 5 рівних груп) по Уганді.
Найзаможніші 20% населення Уганди знаходяться тут.
Найбідніші — ось тут внизу.
Якщо я розділю Південну Африку, це буде виглядати таким чином.
Якщо будемо рухатися вниз і візьмемо Нігер, де нещодавно був такий жахливий голод, ситуація буде ось така.
20% найбіднішіх в Нігері — взагалі ось тут, а 20% найбагатших людей Південної Африки — ось тут, а ми продовжуємо обговорювати, які потрібні рішення стосовно Африки.
В Африці є все, що існує в цьому світі.
І не можна обговорювати загальний підхід до проблем ВІЛ для цього квінтіля з тією ж самою стратегією, що використовується тут.
Стратегії розвитку світу мають розроблятися, враховуючи специфіку країни, а не цілого регіону.
Ми знаємо, що студенти в захваті, коли можуть скористатися цим.
Також політикам та бізнесменам все цікавівше стає побачити, як же змінюється світ.
Але, чому ж це не відбувається?
Чому ми не використовуємо вже наявні дані?
Маємо ж статистику від ООН, національних статистичних агенцій, университетів, інших недержавних організацій тощо.
Але ж дані поховані глибоко в базах даних.
Є суспільство, є Інтернет, є свобода інформації, але ми досі не використовуємо це ефективно.
В усій цій інформації, яку ми побачили, і яка змінюється в світі постійно, немає загальнодоступної статистики.
Є деякі Інтернет-сторінки, як оця, наприклад, і вони "годуються" з тих самих баз даних, але люди встановлюють розцінки на користування ними, безглузді паролі та нудну статистику.
(Сміх) (Оплески)
Оце не буде працювати.
Що ж потрібно?
Маємо бази даних.
Отже, нових не треба.
Маємо чудові інструменти для проектування, і їх все більшає.
Отже, ми заснували неприбутковий проект — зв'язати дані з дизайном, назвали його Gapminder, за аналогом з лондонським метро, де тебе попереджують, "mind the gap" (Обережно, прогалина!). Ми вирішили, що Gapminder (той, що звертає увагу на прогалини/різниці) — дуже влучно.
І почали створювати програмне забезпечення, яке б зв'язало такі дані.
Це було не так вже й важко. Зайняло декілька людино-років, і програма анімує дані.
Візьміть масив даних і додайте до програми.
Ми "звільняємо" дані ООН, декількох організацій цієї системи.
Деякі країни згодні з тим, що їх бази даних відкрито підуть в світ, але що нам справді потрібно — це, звичайно, функція пошуку.
Функція, за допомогою якої ми трансформуємо дані в формат, зручний для пошуку, і випускаємо їх у світ.
А що ми чуємо у відповідь?
Я оббивав пороги головних статистичних агенцій.
Всі говорять,
"Це неможливо.
Цього не можно робити.
Наші дані настільки спеціфічні в деталях, що не можна їх додавати до загального пошуку.
Не можна вільно надавати такі дані студентам, підприємцям всього світу."
Але є саме це нам і потрібно, хіба ні?
Загальнодоступна статистика знаходиться ось тут, внизу. Ми хочемо, щоб інформація ожила і виросла з Інтернету, як квіти.
І важливо зробити цю інформацію доступною для пошуку, тоді люди зможуть використовувати різні проектні інструменти для анімації даних.
І в мене для вас гарна новина: поточний, новий голова Департаменту статистики ООН не каже "Це неможливо".
Він тільки каже "Ми не можемо цього зробити".
(Сміх)
Оце розумник, так?
(Сміх)
Отже, багато чого зміниться в статистиці за наступні роки.
Ми зможемо зовсім по-новому дивитися на розподіл доходів.
Це — розподіл доходів в Китаї, рік 1970. А це — розподіл доходів в США, рік теж 1970.
Майже зовсім не перетинаються.
Майже зовсім. Що ж сталося потім?
Китай зростає і втрачає колишню рівність всередині, і ось вже країна змістилася сюди, над США.
Майже як привид, правда?
(Сміх)
Трохи лякає.
Гадаю, дуже важливо мати всю цю інформацію.
Нам справді потрібно бачити це.
І замість того, щоб дивитися на це, хочу закінчити тим, що продемонструю кількість користувачів Інтернету на тисячу мешканців.
З цим ПЗ ми легко отримуємо 500 змінних чинників зі всіх країн.
Займає трохи часу змінити це, але на осях можна легко обрати будь-яку змінну, що вас цікавить.
І справа в тому, щоб вільно отримати бази даних, зробити їх придатними для пошуку, і вже за другим кліком мишки отримати їх в графічному форматі, коли ви миттєво розумієте їх суть.
Статистикам це не подобається, бо вони кажуть, що це не відображає реальності — бо нам же потрібні статистичні, аналітичні методи.
А це все — гіпотетичні роздуми.
Зараз вже закінчую зі світом.
Ось приходить Інтернет.
Кількість користувачів Інтернету зростає ось таким чином.
Оце — ВВП на душу населення.
І це — новітня технологія, але вона напрочуд добре вписується в економіку країн.
Ось чому комп'ютер вартістю 100 дол.США стане таким важливим.
Але це гарна тенденція.
Нібито світ зрівнюється, чи не так?
Ці країни зростають швидше за економіку, і буде дуже цікаво спостерігати за ними протягом року. Чого й вам бажаю робити зі всією загальнодоступною статистикою. Дуже дякую!
(Оплески)
Ми у музеї мистецтв Метрополітен у Нью-Йорку, дивимося на скульптуру бодгісаттви
Будда - це головний герой, якого ми дуже часто бачимо і у китайському буддистському мистецтві їх багато.
Не лише історичний будда, але й багато інших
А також є Бодгісаттви, саме на них ми і дивимось і одна з головних ознак, за якою ви можете вирізнити їх те, що вони часто обвішані прикрасами, як ця фігура.
Бодгісаттва - це просвітлена істота, яка вирішила не поринати в Нірвану, а залишитися зв'язаною з земною дійсністю та забезпечувати просвітницьку діяльність або звільнення від Самсари - циклу переродження властивого всім розумним істотам.
Тож Бодгісаттви - це співчутливі істоти.
Вони вирішили залишитися з нами, звичайними людьми, аби допомогти нам досягнути власної Нірвани.
І вони демонструють свою привязаність до земного світу через свої королівські костюми.
Іконографія зображує Будду в чернечому одязі, таким, що відкинув все,пов'язане з землею та всіма матеріальними речами.
Тож ви бачите Будду з витянутими мочками вух та без прикрас.
Тут ми бачимо бодгісаттву у королівському халаті та обвішаному дорогими прикрасами, показуючи свою ще прив'язаність до земного світу.
Смішно те, що це бодгісаттва милосердя, але я все ще цього не помічаю.
Вона пряма, дуже симетрична, проста та трохи абстрагована.
І тому здається дуже віддаленою у цьому плані.
Тут видно спокій, але, водночас, гордовитість у манері зображення.
Саме так, заввишки вона приблизно 15 чи 20 футів, і я уявляю, як вона стояла у храмовому комплексі.
Так, вона величезна та вертикальна,тож, мабуть, була головним образом для поклоніння у цих місцях.
Зазвичай, такі типи скульптур зображалися в храмі в групах.
А ця була настільки великою, що можна зробити висновок: вона була головною.
(джазова музика)
Ми у Капітолійських музеях у Римі і ми дивимося на чудову маленьку скульптуру, на цей бюст, створений Жаном Лоренцо Берніні.
Насправді, вона не маленька. Її голова виглядає як у житті, або ще навіть більшою.
Так, Ви праві.
Більша, ніж у житті, але я думаю, що після того, як подивитись на величезного Ауреліуса Марка.
Це бюст.
Але ви праві, він більший ніж у житті і це Медуза, тому це грецький міф.
Вона була однією з трьох сестер Гордона, була показана греками як чудовисько, яка мала волосся, зроблене зі змій.
Змії,так,і тут вони скорчились.
І чий погляд обертав чоловіків на камінь, я правий?
Так, і, насправді, коли Персей обезголовив її, він використовував відображення у своєму щиті так, щоб він міг напасти на неї без того, щоб дивитись на неї.
У 19 сторіччі вона починає представляти з себе небезпечну і фатальну жінку. Це правда.
Жінку.
Але тут вона змальована такою симпатичною.
Це тільки один раз, коли я побачив її менше як загрозу, але більше як свого роду жертву.
Вона належить до бароко у тому, що вона робить цей вираз, який виглядає так миттєво.
Ми піймали її, роблячою цей вираз на обличчі і це захоплення відчуттям часу.
Тому що справжність обличчя і цього виразу робить вам... Я хочу зробити вираз на обличчі, відкриваючи мій рот і зводячи мої брови разом і вверх, і як тільки я це роблю, я відчуваю себе уразливим і майже зляканим.
Вона налякана собою тут.
Так.
Уявіть, яке це відчуття мати цих змій, що звиваються навколо твоєї голови.
І що кожен, хто на вас погляне - перетворюється на камінь.
Яке одиноке і жахливе існування.
Ці скорчені змії, яких Берніні залишив досить сирими, у порівнянні з полірованим обличчям.
Це правда, він дійсно згладив обличчя, тому в неї є цей блискучий блиск на губах, який виглядає мокрим, тому ця напруга між чудовиськом, яким вона є і людяністю, від якої страждає.
Світло і тінь через буріння і глибина різьблення змій навколо її обличчя.
Це так, як Мікеланджело вирізав рот так глибоко.
Нема сенсу вирізати так глибоко, тільки, щоб створити ці тіні і ці контрасти, потім між світлом і темрявою.
Подивіться на глибину цих брів. Перебільшення носа, і губ, і підборіддя.
Є перебільшення в її виразі.
Він робить її більш сильною, більше театральною, більш наближеною до стилю бароко.
Найболіснішою.
(джазова музика)
Коли більшість людей купують будинки, вони позичають гроші, тобто частину купівельної ціни.
Припустимо, що ми існує будинок і його ціна складає $200 000, я хочу купити цей будинок, але я зберіг лише $40 000.
Я маю збережень на суму $40 000,
Я ці кошти використаю, як початковый платіж, але я всеодно повинен позичити решту суми, щоб отримати $200 000.
Я мушу взяти кредит в розмірі $160 000
Тип кредиту, який люди використовують, щоб купити будинок, називається іпотека.
Іпотека є такий тип кредиту, що коли ви не сплачуєте його суму, то людина яка позичила вам гроші отримує будинок.
Тобто це є кредит, який взятий під заставу будинку до його сплати.
Якщо ви виплатите кредит, то будинок залишається у вашому користуванні, але якщо ви не виплатите кредит, то банк може забрати цей будинок, це означає залишити платника кредиту права власності на будинок.
У цьому відео я хочу звернути увагу на типи іпотечних кредитів, які найчастіше зустрічаються, і дати вам початковий рівень розуміння цих понять.
Давайте припустимо, що я збираюсь позичити $160 000, щоб купити цей будинок.
Якщо ви глянете на будь-який сайт з фінансовою статистикою, або на один із найбільших пошукових порталів, то ви отримаєте рівень іпотечних ставок.
Ви побачите щось типу цього.
Я спростив ці цифри.
Зазвичай ви побачите такі цифри, як 5,25%, 4,18%.
Я спростив ці цифри, для того, щоб вам було легше їх зрозуміти.
Це є основні типи іпотечних кредитів, які вам будуть зустрічатись, але якщо ви поговорите з іпотечним брокером, то він розкаже вам про безліч інших типів.
Ці є найбільш звичні типи, і про них ми будемо говорити у цьому відео.
Надіюсь, що це допоможе вам розуміти інші типи іпотек.
30 річна фіксована іпотека означає, що ваші платежі та ваша відсоткова ставка є фіксована на всі 30 років, і за весь цей курс протягом 30 років ви будете сплачувати ваш кредит.
В цій ситуації, це є 30 ...
Я напишу це ось тут. Будемо говорити проти 30-річний фіксований кредит.
30-річна фіксована іпотека.
Ви повинні будете сплачувати фіксований платіж кожного місяця, я намалюю діаграму, щоб показати розмір ваших платежів.
Ви зрозумієте чому я це роблю через секунду.
Я намалюю маленьку діаграму ось тут.
Кожен з цих блоків представляє ваші місячні платежі; я спрощу ці цифри, припустимо, що це є $2 000.
Я не вирахував, якими повинні бути платежі за ці 30 років зі ставкою в 5% на $160 000; але давайте просто припустимо, що це є $2 000.
Цей блок матиме таку висоту.
Це є платіж в розмірі $2 000 за місяць.
Це є 1 місяць, тоді ви заплатите $2 000 у 2 місяці.
І так дальше.
Якщо у вас 30 років, то 30 років помножити на 12 місяців, ви будете зобов'язані сплачувати 360 місяців; це буде вашим останнім платижем.
360 місяць є останнім платижем у 30 році, це означає, що ви сплатили ваш кредит.
Найцікавіше скривається у 1-му місяці, оскільки ви позичили таку велику суму, а саме $160 000. Вам потрібно буде сплатити дуже велику відсоткову ставку.
Більша частина цих платежів складатимуть відсоткову ставку.
Я позначу відсоткову ставку фіолетовим кольором.
В першому платежі.
Ох, це не фіолетовий.
Ось це фіолетовий.
У першому платежі більшу частину складатиме відсоткова ставка.
Ви виплатите маленьку частину реального кредиту; ось це є ваш реальний платіж по погашенні суми кредиту.
Припустимо, що після першого місяця платіж по погашенню основної суми зі $2 000, я спрощую ці цифри, складав $200, а відсоткова ставка склала $1 800.
Я не враховую усіх цих припущень.
Вам не обов'язково думати, що кредит складає $160 000, основна ідея полягає в тому, що після першого місяця ви сплатили лише $200 з вашого кредиту.
Якщо б це був кредит в розмірі $160 000, і після першого місяця, ви могли б думати, що ваш кредит складатиме $160 000 мінус $2 000, але це не так, тому, що $1 800 це була лиша відсоткова ставка.
Ви напсравді винні $160 000 мінус $200, отже ви винні $159 800.
У наступному місяці відсоткова ставка буде тріше меншою.
Вона буде трішке меншою, а ваша реальна сума погашення боргу, оскільки ви платите фіксовану суму в $2 000 кожного місяця, буде трішке вищою.
Вона можливо буде трішке вищою, припустимо $202.
І це так буде продовжуватись далі і далі; при останньому платежі ви сплатите малу частку відсоткової ставки, малу частку відсоткової ставки, і більша частина цього платежу є реальна сума погашення боргу.
Цей платіж був використаний для погашення кредиту, і після останнього платежу кредит вважається виплаченим.
Це станеться лише через 30 років.
15-річний фіксований кредит керується тими ж принципами, лише замість 30 років термін кредиту складатиме 15 років.
Замість 360 місяців, в 15 роках буде 180 місяців; Тому ваш платежі за кредит будуть більші, оскільки термін вашого кредит менший.
Ви сплачуєте його у коротший термін.
Замість $2 000 платіж може складати $2 800 за місяць, для 15-річного варіанту.
Ви швидше його виплачуєте.
Також існує тип кредиту, як 5/1 ARM, є також безліч типів ARM, я поясню через секунду, що ARM означає, але 5/1 є найбільш типовим випадком.
Я через секунду поясню, що це означає.
ARM означає "Іпотека з плаваючою відсотковою ставкою"
Плаваючою Відсотковою Ставкою
Як ви могли бачити, що у цих випадках ми користувались словом "фікосвана", це слово було присутнє тому, що відстокова ставка була стабільна; Не зважаючи на кількість вашої заборгованості ви сплачували ту саму відсоткову ставку.
За 30 річний кредит ми сплачуємо 5% фіксованої відсоткової ставки, і ця ставка не зміниться за ці 30 років.
За 15 річний кредит ми сплачуємо 4% фіксованої ставки.
У плаваючому кредиті, процентна ставка може змінюватись.
Коли будь-хто розказує вам плаваючий 5/1 кредит, то вони намагаються вам розказати про так звану гібридну плаваючу іпотеку; основна ідея плаваючої іпотеки полягає у тому, що відсоткова ставка, яку ви сплачуєте буде змінюватись.
Ця ставка змінюватиметься згідно деяких індексів.
Найбільш типічними плаваючими іпотеками є так звані гібридні.
Гібридний означає поєднання 2 речей, або комбінація з 2 речей.
Гібридна плаваюча іпотека має фіксовану відсоткову ставку на деякий період.
У нашому випадку іпотека матиме фіксовану ставку на 5 років, після цього ставка може змніюватись 1 раз у рік або кожен рік після цього.
Ось що 5/1 означає.
У випадку плаваючої іпотеки ваші платежі можуть бути слідуючими, як я говорив, я спрощую цифри, для того, щоб дати вам поняття, як це усе повинно бути.
У випадку 5/1, перші 5 років мають фікосвану відсоткову ставку.
Перший місяць матиме такий вигляд.
Другий місяць матиме такий вигляд.
Це все так продовжуватиметься до 60-го місяця, оскільки 60 місяць є останнім у 5 річному терміні, це все виглядатиме аналогічно.
Це є 1 місяць, 2 місяць, 60 місяць.
Це є 5-ти річний термін.
Це відбувається на протязі 5-ти років.
На протязі 5-ти років зміст платежів буде подібний до попередніх.
Деяка частина платежу буде відсотковою ставкою, решта складатиме реальну суму погашення боргу.
Кожен місяць ви будете сплачувати трішке більше боргу, і трішке менше відсоткової ставки.
Зроблю це трошки більшим.
Ви будете сплачувати трішке менше відсоткової ставки тому, що ваш залишок боргу є меншим, але ви все ще не виплатили борг на кінець 5-го року, або 60-го місяця.
Можливо процентна ставка буде знаходитись ось тут, вона може знаходитись і вище.
Я не хочу дуже конкретизувати, можливо ставка буде находитись тут; це є та реальна, що йде на погашення боргу.
У гібридній плаваючій іпотеці, після цих 5-ти років банк може змінювати відсоткову ставку.
Відсоткова ставка буде залежати від від деяких факторів за якими усі стежать.
Ці фактори збільшують відсоткову ставку.
У цій плаваючій 5/1 іпотеці, початкова ставка складатиме 3%.
Через ці фактори, я про них говоритиму трішки пізніше, відсоткова ставка зненацька збільшиться.
Припустимо вона збільшиться сильно, тоді розмір ваших платежів відповідно збільшиться теж.
Основна ідея плаваючої 5/1 іпотеки полягає в тому, що ви всеодно будете її сплачувати пртягом 30 років.
Вона, типічно, складається із 30 років.
Якщо ви будете виплачувати лише цей кредит, і ви не будете позичати інших грошей, щоб закрити цей борг, що називається рефінансуванням, це займе вам 30 років, але після 5 перших років розмір ставки може змінитись, отже і розмір ваших платежів теж зміниться.
Якщо відсоткова ставка збільшиться, то вам потрібно буде сплачувати більшу ставку у 61 місяці, або у 6 році.
Я зроблю це у голубому кольорі.
Оскільки це є 5/1 плаваюча іпотека, то вони не можуть більше змінити відсоткову ставку у 6 році, тепер тільки у 7, отже, ви будете платити фіксовану суму до 7 року.
Тоді вони можуть знову змінити ставку.
Зазвичай є межі на скільки вони можуть змінювати ставку кожного року, або на скільки вони можуть змінити загальну ставку; це є дуже ризиково тому, що ви не можете знати, який буде платіж у 6 чи 7 році, особливо, якщо розмір ставки зміниться суттєво.
Тепер ви могли б запитати якою буде ставка після 5-ти років.
Вони зазвичай використовують якийсь індекс.
Найбільш широко використовують у Сполучених Штатах казначейські збори; зазвичай використовують 10-річні термін за який уряд повинен сплатити відсоткову ставку, це, зазвичай низька ставка.
Якщо за 10 річний термін казначейський збір складає 2%, то банк може зазначити в умовах кредиту, що після 5-річного фіксованого періоду, ви будете сплачувати 10 років ставку казначейсьокого збору, плюс 1 %.
Ви починаєте сплачувати кредит із фіксованою ставкою в 3% навіть якщо і казначейський збір зміниться, наприклад збільшиться до 5%, ви всеоно будете сплачувати 3% ставку за ці 5 років, але у 6 році, припустимо, я напишу це ось тут припустимо, що у 6 році казначейський ставка збільшилась до 4%, тоді, згідно вашими документами, ви повинні сплачувати плюс 1% ставки.
Тепер ви повинні будете сплачувати 5% ставку.
Вам також може повезти.
Казначейські збори можуть зменшитись, вони можуть зменшитись до 1%, і тоді ваша ставка буде становити 1% плюс 1%, тобто вона зменшиться до 2%.
Основна ідея полягає в тому, що це є ризиково, оскільки ми не можемо знати якими будуть платежі.
Зазвичай, якщо ви подивитесь на зазначені відсоткові ставки, ви побачите, що 30-річні фіксовані іпотеки мають вищу ставку, ніж 15-річні фіксовані іпотеки, що в свою чергу має ще більшу ставку ніж плаваюча іпотека.
Це тому, що банк, є декілька форм ризику, бере не себе найменше ризику за плаваючої іпотеки і найбільше за 30-річну фіксовану іпотеку.
Існує ризик, що ви не виплатите кредит, вони на це розраховують, щоб потім забрати ваш будинок, вони також сподіваються, що він не знецінився.
Також існує ризик відсоткової ставки.
Що трапляється, коли банк позичає вам гроші, велику кількість грошей під 5%, і ця ставка збільшується до 6%, 7%, або навіть до 10%.
Що робити банку, якщо розмір грошей, що банк має заплатити людям, щоб в свою чергу самому позичити грошей зросте до 10%?
Тоді банк буде мати втрати на вашому кредиті, і ця ставка є фіксованою протягом такого довго-го терміну, тому вони хочуть зменшити свій ризик, тим самим даючи вам більшу відсоткову ставку.
У 15-річному кредиті трішки менший ризик, тобто буде трішки менша відсоткова ставка. ще менший ризик при плаваючій 5/1 іпотеці.
Ставка фіксована лише на 5 років, і після 5 років вони можуть змінювати ставку щорічно.
Я сподіваюсь, що я трішки ро'яснив вам про іпотечні відсоткові ставки. Цього відео не достатньо, щоб спокійно брати кредит.
Дуже важливо вичитувати усі деталі, які написані у документах, при оформленні кредиту особливо, якщо ви купуєте щось, або користуєтесь більш незвичним кредитом, як іпотека з плаваючою ставкою, або кредит з періодичною виплатою лише відсотків, або інші плаваючі іпотеки, або ще більш незвичні кредити.
Доброго дня, мене звуть Джон Грін.
Це Інтенсивний курс всесвітньої історії і сьогоднішнє відео, це свого роду, відповідь на одну із найцікавіших підручників з історії, який ви тільки могли бачити:
"Колумбійськи обмін" Девіда Кросбі.
1969 рік був для нього досить успішним. Він написав "Колумбійській обмін", грав у Вудстоці, З ним все-ще залишалася його печінка.
Хто такий Альбер Кросбі?
Чорт візьми!
Історія, не завжди буває такою цікавою, як я хочу.
Отже, Алфред Кросбі Молодший писав у цій книзі:
"Це єдине питання, до якого потрібно дійсно прислухатися, та колосальна зухвалість була передумовою до такого розгляду".
Мені це подобається!
До 1492-го, ми дійсно не могли говорити про всесвітнью історію вцілому, ми могли тільки говорити про різні історичні регіони, але Колумб змінив все це та навіть більше.
Колумбійський обмін безповоротно гомогенізував біологічний ланшафт світу.
Ще з часів Колумба, кількість видів рослин та тварин постійно зменшувалася, а різновид видів різко змінилася.
Я гадаю, перший відвідувачі Америки ніколи не бачили помідорів чи сомів.
Корінні американці ніколи не бачили коней, та саме це робить нашу планету єдиною, колумбійський обмін повністю змінив популяцію тварин, та, фактично, людства.
Також взаємне збагачення створило таке диво, як сучасна піца.
Ми розділимо Колумбійський обмін на 4 категорії:
Хвороби, так от як виглядає віспа.
Я радий, що тебе знищили. Тварини, рослини та люди.
Мистере Грін, Містере Грін!
Люди є тваринами.
Так, це правда, Я з минулого, але тільки заради простоти ми
Також, коли ви думаєте таким чином, то і мікроби та в деякому сенсі тварини та рослини також, я гадаю.
О Боже, заткнися, поки я не вбив тебе та не створив парадокс часу.
Мікроби, ті волохаті хлопці позаду були однозначну поганою стороною колмбійського обміну.
Термінологія тут ні до чого, але більшість карибських острів'ян та корінних американців чи американських індіанців мали принаймні одну причину, щоб переїхати до Європи: смерть.
Ми не маємо гадки скільки точно американців померло після прибуття європейців, але це точно було більше 50% та в деяких місцях це було навіть 90%.
Історики обвинувачували в цьому європейську жорстокість, яка дійсно була значним фактором, але головною причиною були хвороби.
Віспа розглядається в якості історичного лиха, але це зовсім не схоже на те, що може спричинити серію хвороб.
Разом із віспою американці помирали від кору, свинки, висипного тифу, вітрянки, якою вони також заражалися.
Ці хвороби мали величезний вплив на населення: як і психологічний, так і демографічний.
Але побічні ефекти були майже такими ж негативними.
З одного боку, смерть правителів ацтеків і інків викликало війни, які сприяли поширенню хвороб, тому що як вам відомо, одним із способів, яким можна заразитися віспою - це рукопашний бій.
Плюс помирали лідери.
Уайна Капак, лідер імперії інків, загинув від віспи перед тим, як прибув Пісарро.
Його смерть привела до насильницької боротьби між його синами, які були переможені Атауальпою, який у свою чергу був схоплений і вбитий Пісарро.
Без війни, інки мали б більше шансів проти іспанців, чия кількість була порівняно крихітною.
Подібне сталося і з ацтеками.
Монтесума, який врешті-решт програв Кортесу, був племіником набагато сильнішого короля, який помер від віспи.
Смерть великого короля надихнула деякі менші держави ацтеків до бунту, а деякі з них навіть билися з іспанцями.
З іншої сторони, результатом хвороб було голодуваня, тому що просто не залишалося людей, які б змогли вирощувати сільськогосподарські культури, щоб прогодувати тих, хто залишився.
Згодом недоїдання робило виживших більш уразливими до хвороб.
Коротше кажучи, це біда.
Передача цієї хвороби, як правило, поширювалася односторонньо, зі Старого Світу до Нового, але американці також мали "подарунок" для європейців- венеричний сифіліс.
Він з'явився в Європі приблизно в 1493 та хоча європейці дуже люблять приписувати сифіліс один одному: італійці кажуть, що це француська хвороба, французи кажуть, що це пішло від Неаполя, поляки все звертають на німців, росіяни обвинувачують поляків.
Насправді, венеричний сифіліс поширився від моряків, які поверталися з Америки.
Як відомо, Кросбі у "Колумбійському обміні" писав про це так:
"Моряки, по природі своєї професії, чоловіки без жінок, "отже вони чоловіки, у яких багато жінок.
"Ми і уявити собі не можемо групу, яка ідеальніше підходить для "поширення венеричного сифілісу по всьому світу".
Хто сказав, що підручники по історії нудні?
Сифіліс поширювався серед багатьох європейців з Бодлера до Годлена та до Ніцше, не беручи до уваги велику кількість членів відомих безплідних сімей:
Тюдорів та сімей Валуа, це означає, що сифіліс міг бути досить відповідальним за більшість їх з тріском розточувальних династичних боїв за владу після Колумба у Європі.
В будь-якому разі, немає нічого проти сифілісу, але це нічого у порівнянні із руйнуваннями, які були викликані хворобами Старого світу, які прийшли до Нового світу.
Новий світ мав ще один подарунок для Старого світу, який був досить руйнівним: тютюн.
Вже час для відкритого листа та у нас зміна костюму?
Це не обіцяє нічого хорошого.
Відкритий лист до тютюну.
Але спочатку, давайте подивимося, що в нас сьогодні у секретній скринці.
Хоч би не кориця, хоч би не кориця, хоть би не...
Чорт побери!
Я гадаю, що я зроблю кориці виклик.
(сміх) Я не радий цьому, Стен.
Для запису.
Гаразд, я збираюся зробити виклик кориці.
Одна столова ложка кориці у роті без води.
Друзі, це жахливо.
Я шкодую, що чесно зробив це для вас.
Любий, Тютюне, я щойно зробив дійсно безглуздий вчинок, але це було дешево.
Я хочу розповісти тобі дві історії про куріння.
Першу ще у середній школі мені розповів мій вчитель по історії - Рауль Майер, який також писав для Інтенсивного курсу.
Коли я був старшим у середній школі, він підійшов до мене і сказав:
"Я хочу щоб ти курив.
"Я хочу щоб ти палив аж до свого 65-го дня народження, "а потім я хочу, щоб ти помер, таким чином, я зможу забрати все твоє соціальне забезпечення".
Це мене надихнуло, Містер Маєр, кинути палити всього 8 коротких років тому.
Ось дивовижна статистика.
Сигарети роздавали американським військовим під час Другої Світової війни та більшість солдат, які починали палити на війні помирали від куріння, а не від поранень.
Якщо Новий Світ шукав спосіб, щоб помститися за віспу, кір та вітряну віспу. Місія виконана!
З найкращими побажаннями, Джон Грін.
А тепер щодо тварин.
Американські тварини, такі як лама та морська свинка ніколи не приживалися в Євразії.
Але імпорт до Америки свиней, корів та коней зробив революцію.
Давайте звернемося до хмаринки думок.
Перш за все, ці тварини, особливо свині, повністю переробляють продукти харчування.
Свині розмножуються дуже швидко, вони їдять все та перетворюються на бекон, який зробив їх героями в Новому Світі, так як сьогодні, вони герої інтернету.
Ось як швидко свині розмножуються.
Коли, Ернáндо де Сóто прибув до Флориди в 1539, він привіз 13 свиней.
Коли Ернандо помер, їх вже було 700.
Це відбулося за 3 роки.
Велика кількість м'яса та багата земля для сільського господарства та випасу худоби - означає, що європейці в Америці не голодували.
Не дивлячись на те, що ви знаєте про релігію та політичну свободу, основною причиною приїзду європейців до Америки була їжа.
Великі європейські тварини також змінили спосіб роботи американців.
До приїзду європейців, найбільшою твариною була лама, у кращому випадку, вон могла витримати відстань у 100 фунтів.
Це означає, що для довгих поїздок, у які відправлялися інки, усі свої речі інки переносили самі
Воли, в поєднані із їх плугами, надали можливість використовувати більше землі для обробки та зробило перевезення більш ефективним та зручним, в додаток до цього, європейські тварини змінили культуру.
Грубий стереотип із фільмів, де зображають американського індіанця, який їде по Великих Рівнинах із орлиним пір'ям на голові і бойовим розфарбуванням.
Добре, цього не було до колумбійського обміну, тому що не було коней, на яких би він міг їздити.
Поява коней дала можливість багатьом корінним американцям відмовитися від сільського господарства в обмін на кочовий спосіб життя, тому що роз'їжджання та полювання на бізонів зробило їх набагато багатшими, ніж сільське господарство.
Дякую, хмаринко думок.
Поки тварини та хвороби змінювали Новий Світ, рослини цього світу найбільше вплинули на Євразію.
Звичайно, європейці привезли деякі культури, які зараз ростуть в Америці, такі як пшениця та виноград, і те і інше є необхідним для католиків, але рослини Нового Світу радикально змінили життя мільйонів, можливо навіть сотень мільйонів африканців, азіатів та європейців, зробивши можливим приготування піци.
(спів) Це був найкращий подарунок.
Я маю на увазі, що 500 років тому італійці жили без помідорів, без сучасної піци чи соусу Маринара чи піци чи кетчупу чи піци чи навіть піци?
Індійці жили без каррі, яке містить в собі стручковий перець, їжа Нового Світу.
Перси жили без кукурудзи, яка також прийшла із Нового Світу, так же як і квасоля, картопля, авокадо, арахіс, чорниця.
Цей список можна продовжувати та продовжувати.
Ці культури Нового Світу призвели до найбільшого приросту населення за всю історію.
За словами Кросбі:
"Це груба правда, що якщо людина буде споживати достатньо калорій, "вона почине краще розвиватися, а отже - і розмножуватися".
Їжа Нового Світу була більш калорійною, ніж їжа Старого Світу, саме це є головною причиною, чому популяція світу подвоїлася з 1650 до 1850.
Такі рослини, як, наприклад, кукурудза та картопля можуть рости в грунті, який був непридатним для кукурудзи Старого Світу.
Картопля раніше використовувалася як афродизіак, але виходить так, що ви можете створити горілку із картоплі, щоб отримати бажаний ефект.
В будь-якому разі, якщо картопля це афродізіак, ірландці швидко стануть найгарячішими людьми на Землі.
1.5 акри урожаю картоплі може кормити ірландську сім'ю цілий рік, а середньостатистичний ірландський робітник в середньому їсть 10 фунтів картоплі щодня.
Виживаючи майже на одній картоплі, ірландці подвоїли кількість свого населення у проміжку між 1754 та 1845 рр., коли виявився картопляний голод і все зіпсувалося.
Це було не тільки в Європі.
Маніока - це рослина Нового Світу, коріння якої має більшу калорійність, ніж будь-яка інша рослина на Землі, але якщо їх неправильно приготувати, вони стануть отруйними.
Маніока наскільки поширена в Африці, що африканці клянуться, що їх континент - це Батьківщина маніоки, але це не так.
Існує також солодка картопля, та поки зерно Нового Світу ніяк не міг замінити рис у Південно-Східній чи Східній Азії, солодка картопля стала такою популярною, що вона стала відомою як "продукт бідної людини" в Китаї.
Та навіть в Японії. Пам'ятник фермера, який, як вважається, першим приніс її на острів, відомий як "Храм солодкої картоплі" .
Варто також відзначити, що кукурудза, в той час, коли вона не може займати значне місце в європейському харчуванні, стала головною сировиною для годування тварин в Європі напротязі століть.
Як відомо, добра річ.
В 2005, 58% кукурудзи вирощеної в Америці, було використано для корму тваринам, Ви можете більше знати про це, якщо живете в Індіані.
Все вірно, і останнє, але не менш важливе, те, що Колумбійський обмін включав в себе і обмін людьми.
Знову, на ранніх стадіях це був обмін лише між
Європою і Африкою.
Зазвичай африканці потрапляли до Америки проти своєї волі.
Колумбійський обмін утворив перенаселення Нового Світу, відкривши шлях для багатьох хвороб, які спустошували континент.
Покращення харчування дозволило населенню Старого Світу зрости, це в свою чергу чинило тиск на Євразію, та змусило багатьох людей переїхати до Америки.
У цьому процесі, людство стало більш генетично та етнічно пов'язаним між собою.
Але також це призвело до жахливого атлантичного рабства, яке ми розглянемо на наступному тижні.
Що ж ми дізналися про колумбійський обмін?
Це спустошило населення Америки, призвело до поширення рабства африкаців, але також це призвело до підвищення кількості населення та життя деяких корінних жителів, включаючи деякі племена, такі як Лакота, які стали жити краще та стали більш забезпеченими, принаймні на деякий час.
Менша кількість людей голодували починаючи з Колумбійського обміну, але різноманітність життя на Землі значно зменшилася.
Посадка культур у неналежних місцях, шкодить навколишньому середовищу.
Вцілому, чи маємо ми бути вдячні Колумбійському Обміну?
Чи потрібно нам продовжувати працювати та поглибити свою спадщину глобалізмом і монокультурами?
Кросбі не думає, що раніше нам було краще.
"Колумбійський обмін включав людей, "він змінив новий та старий світи, в деяких випадках навіть випадково, "іноді навмисно, дуже часто грубо.
"Цілком можливо, що і рослини і тварини він приносив із собою, "привів до зникнення кілька видів життєвих форм за останні 400 років, "тоді як звичайний процес еволюції може вбити мільйони.
"Колумбійський обмін залишив нам не багатший, "а бідніший генофонд .
"Та ми, все життя на планеті
Даю вам останнє слово насьогодні.
Ви погоджуєтеся із Кросбі?
Довше, здоровіше життя більшості людей коштує жертв збіднілої біосфери?
Та найголовніше, які ви зробите висновки щодо цих питань, формуючи їх таким чином, що ви живите своїм життям?
Дякую за перегляд.
Побачимося наступного тижня.
Це значить, я посміхаюся.
І це також.
Це означає мишу.
Кота.
Тут ми маємо історію.
Початок історії, де ось це означає хлопця, а це - волосся, зібране у хвіст на прохожій дівчині.
Ось де це відбувається.
Це - коли.
Це касета, яку дівчина вставляє в свій касетний плеєр.
Вона носить його щодня.
Це не тому, що він вінтажний - їй просто подобається, коли певна музика звучить певним чином.
Погляньте на її позу, вона незвичайна.
Це тому, що вона танцює.
Тепер він, хлопець, бере все це до уваги, роздумуючи,
"Серйозно, трясця, які у мене шанси?"
(Сміх)
І він може сказати "Боже мій!" або "Я тебе лю!"
Я лусну від сміху.
Я хочу тебе обійняти.
Але він, ясно що, опановує себе.
Він каже їй:
"Я б хотів намалювати твій портрет на чашці."
(Сміх)
Покласти всередину краба.
Додати трохи води.
Сім різних солей.
Він має на увазі, що має раптове бажання стояти на твердій землі, але його змиває в океан.
Він каже:
"Ти виглядаєш як русалка, але ходиш, наче вальсуєш."
Дівчина у відповідь:
"Шо?"
Тож хлопець повторює:
"Так, я знаю, знаю."
Схоже, моє серце вистукує "недоречний" азбукою Морзе.
Принаймні, на це схоже.
Я іноді схожий на вболівальника молодіжної команди - нецензурщиною, ніяковим мовчанням і дуже простими схемами римування.
В цей момент, розмовляючи з тобою, я навіть не зовсім хлопець.
Я - мавпа, (Сміх) що надсилає повітряні цілунки метелику.
Але я досі вважаю, що ти і я маємо зустрітися.
Якось в скорім часі, а потім і часто.
Я думаю, на південно-західному розі 5ої та 42ої завтра опівдні, але я чекатиму, поки ти не з"явишся, з хвостиком чи без.
До дідька хвостик.
Я не знаю, що іще тобі сказати.
У мене є олівець, який ти можеш взяти.
Ти можеш покласти його у свій телефон."
Але дівчина не ворушиться, не посміхається, не насуплюється.
Вона просто каже:
"Ні, дякую."
Знаєте?
["я не маю потреби це записувати."] (Оплески)
Я хочу швидко доповнити минуле відео, так як там я не надав повну картину про фіскальні інструменти які уряд має у своєму розпорядженні
На минулому відео я звернув увагу на державу, яка не змінює рівень податків, не змінює рівень податків, і збільшує витрати.
Витрати збільшуються.
Держава може це зробити одним способом взяти більше в борг або я допускаю що є державні цінні папери що заощаджуються заощадження зменшуються більшість з них держава буде змушена взяти більше в борг
Отже, вона збираються взяти більше в борг
Тільки подумати про це за умови, що за умови, що витратні компоненти ВВП, ми знаємо, що ВВП, ВВП дорівнює споживанню, що формується споживачами окремими особами інвестиціям, які формуються фірмами і деяким споживчим витратам на нові будинки
Потім у вас є державні витрати а ще є чистий експорт це майже завершує картину.
Проте, в минулому відео ми сказали що ці два показники є постійними
Податки не змінюються.
Люди, держава не збільшує свої витрати зі зростом податків тому ця частина незмінна але, якщо борги збільшуються держава витрачає більше, тому ця частина зростає все інше залишається майже незмінним і тому ВВП зросте.
Ще одиним інструментом, яким володіє держава яким володіє держава, є утримання витрат на незмінному рівні, тому витрати встановлюються незмінними, і зменшуються податки, і зменшуються податки, це істотно збільшить кількість грошей які належать споживачам, сім'ям та фірмам.
І знову єдиний спосіб це зробити якщо витрати є незмінними, і ви зменшуєте ваші доходи, єдиний спосіб це зробити, знову таки взяти більше в борг.
Тут це поширена тема.
Держава буде змушена взяти більше в борг, аргументуючи це відсутністю заощаджень забираючи майже все, щоб оплатити борги
Поглянувши на ці речі знову, ми маємо
ВВП дорівнює споживання плюс інвестиції плюс державні витрати плюс чистий експорт, плюс чистий експорт, в цій ситуації, державні витрати є незмінними але, оскільки податки споживачів і фірм зменшуються, вони можуть витратити більше і вони витрачатимуть на компоненти ВВП і ці два компонента збільшаться, і ВВП також збільшиться.
Я тільки хочу впенитись, що ми додали сюди цю картинку.
Фіскальна політика це не тільки збільшення чи зменшення державних витрат.
Це також податкова політика, збільшення чи зменшення податків.
Нам треба знайти квадратний корінь з 100.
Дозвольте мені записати це більше.
Квадратний корінь це така велика річ, що потребує перевірки.
Квадратний корінь з 100.
Коли ви бачите це таким чином, це означає, позитивний квадратний корінь.
Якщо ви знайомі з негативними числами, ви знаєте, що існує і негативний корінь, та, коли ви просто бачите цей символ, це означає позитивний квадратний корінь.
Давайте порозмірковуємо, про що це говорить.
Це означає, що нам треба знайти число, позитивне число, котре при множенні на себе дає 100.
Яке число при множенні на себе дає 100?
Давайте подивимось, якщо я помножу 9 на себе, це вийде тільки 81.
Якщо я помножу 10 на себе, я отримую 100.
Тож, це дорівнює -- і, дозвольте мені записати це так.
Зазвичай, ви можете пропускати цей крок.
Та ви можете також записати це, як квадратний корінь з -- замість 100, 100 це теж саме, що і 10 помножене на 10.
І потім, ви знаєте, що квадратний корінь з чогось помноженого на себе, це і буде це щось.
Це дорівнює просто 10.
Тож, квадратний корінь з 100 це 10.
Чи по-іншому, я вважаю, що ви могли б записати це, як 10 у квадраті, що і дорівнює 10 помноженим на 10, що дорівнює 100.
Я хочу поділитися з вами своїми фотографіями.
Але чи це взагалі фотографія?
Адже цю світлину ви не зробите своїм фотоапаратом.
Я зацікавився знимкуванням у 15 років, коли отримав перший у житті цифровий фотоапарат.
Це захоплення перегукувалося з моїм потягом до малювання, але все ж було по-своєму особливе, бо знимкування фотоапаратом - це передовсім підготовка, якій приходить кінець, щойно ви натиснули ґудзик.
Тому я вирішив, що мистецтво фотографії - у тому, щоб опинитися у потрібному місці в потрібний час.
Я подумав, що це під силу будь-кому, і тому захотів створити щось інше, що би починалося по тому, як ви натиснете ґудзик фотоапарата.
Такі світлини як оця: будівельні роботи на пожвавленій дорозі. Але з несподіваним викрутасом.
Попри це світлина виглядає правдоподібно.
Чи, скажімо, такі знимки- темні та барвисті, вони мають єдину мету - зберегти певний ступінь реалізму.
Під словом "реалізм" я маю на увазі фото-реалізм.
Звичайно, в довколишньому світі ви такої знимки не зробите, але я завжди прагну, щоб зображення виглядало так, ніби його справді сфотографували.
Світлини, над якими треба на хвильку задуматися, щоб зрозуміти, у чому каверза.
Йдеться радше про те, щоб схопити ідею, а не конкретну мить.
Але у чому фокус, який робить світлину правдоподібною?
Фокус у деталях чи кольорах?
А може в освітленні?
Що створює ілюзію?
Інколи перспектива стає ілюзією.
Але врешті-решт усе йде до того, як ми сприймаємо світ і як це можна відтворити на двовимірній поверхні.
Йдеться не про те, що є правдоподібним, а про те, що для нас виглядає правдоподібно.
Отож, основні засади доволі прості.
Я сприймаю фотографію як складанку реальності: ви берете різні кавалки реальності та складаєте з них альтернативну реальність.
Наведу простий приклад.
Ось три цілком збагненні фізичні об'єкти, з якими ми всі стикалися у тривимірному світі.
По-особливому об'єднані, вони творять якийсь тривимірний на вигляд предмет, який, здавалось, міг би існувати.
Водночас, ми знаємо, що цей предмет існувати не може.
Ми обманюємо свій мозок, тому що мозок відмовляється визнати, що це зображення виглядає безглуздо.
Те ж саме стосується об'єднання світлин.
Ідеться всього лише про об'єднання різних реальностей.
Знимка стає правдоподібною завдяки речам, про які ми навіть не задумуємося, речам, які оточують нас у повсякденному житті.
Але коли ми об'єднуємо світлини, то мусимо звернути увагу на ці речі, інакше з зображенням буде щось не так.
Я би виокремив три прості запоруки правдоподібного зображення.
Це звичайнісінькі світлини.
Але об'єднаймо їх - і вийде щось таке.
Правило номер один - світлини, які ви хочете об'єднати, повинні мати однакову перспективу.
По-друге, ці знимки мусять мати однакове освітлення.
Обидва зображення відповідають цим вимогам - вони зняті з однієї висоти і з однаковим освітленням.
І третє правило - слід зробити невидимим перехід від однієї знимки до іншої. У вас має вийти суцільне зображення.
Треба зробити так, щоб ніхто не зміг визначити, з чого складається зображення.
Підібрати колір, контраст і яскравість на стику різних знимків, додати фотографічні огріхи, як-от глибину різкості, ненасичений колір і шум. Таким чином ми зітремо межі між різними зображеннями, які вже виглядають як одне ціле, хоча одна знимка могла містити сотні шарів.
Ще один приклад.
(Сміх)
Здавалось би, це проста знимка пейзажу, нижню частину якої я змінив.
Але насправді ця світлина складена докупи з декількох світлин, знятих у різних місцях.
На мій погляд, легше створити місце, ніж його знайти, бо в такому випадку вам не доведеться допасовувати свою ідею до знайденої місцини.
Але готуватися таки прийдеться.
Цей задум спав мені на думку взимку. Я знав, що маю кілька місяців, щоб усе підготувати, знайти різні місця, і там сфотографувати кавалки для моєї складанки.
Скажімо, цю рибу я зазнимкував на риболовлі.
Береги зняті в кількох місцях.
Підводну частину я "знайшов" у каменярні.
А ще я помалював хату на вершині острова на червоно, щоб вона виглядала як справжня шведська хатина.
Отож, якщо ви хочете отримати правдоподібну знимку, то мусите добре підготуватися.
Усе починається із замальовки, з ідеї.
Далі йде об'єднання різних світлин.
Кожен кавалок зображення має бути ретельно спланований.
А якщо у вас вийдуть гарні фотографії, то і результат буде гарним і доволі правдоподібним.
Усі знаряддя - у ваших руках, єдине обмеження - це ваша уява.
Дякую.
(Оплески)
Привіт! Я- Джон Грін.
Це інтенсивний курс по світовій історії. Сьогодні ми будемо спілкуватися про Першу світову війну. Також вона відома як Велика війна.
Перша світова війна не була найруйнівнішою війною, або ж першою з масштабних воєн. Також вона зовсім не була кінцевою війною з усіх воєн.
Проте вона була війною, що змінила усі війни.
Перша світова війна змінила наш світогляд.
Цинізм та іронія стали, з чим, я думаю, ви усі погодитесь, нормальною харатеристокою сьогоднішнього світу.
По суті, я б сказав, що Перша Світова уможливила появу усього від "Сімпсонів" до навмисно відрощених непривабливих вусів.
Пане Грін, Пане Грін!
Це ви говорите про мене?
Я у минулому вводив у сум'яття нашу сім'ю.
Та усіх нас.
Більшість людей думають про Першу світову війну як про трагедію, тому що не було потреби у її настанні і вона не принесла нічого, крім створення соціально-економічних умов, що дозволили настати Другій світовій війні.
Коли ми говоримо про причини, то, тим самим, ми накладаємо вину.
Першопричиною було убивство у Сараєво австрійського ерцгерцога Франца Фердинанта 28 червня 1914 року боснійським сербом-націоналістом Гаврило Принципом.
Трошки відступивши від теми, зазначимо, що перша найбільна війна 20-го століття почалася з акту тероризму.
Франц Фердинант не був таким улюбленцем усіх як його дядько імператор Франц Йозеф.
В усьому винні вуса.
Незважаючи на це, убивство призвело до висунення ультиматуму від Австрії до Сербії, і, як наслідок, Сербія прийняла деякі, хоча не всі, умови, висунуті Австрією, що призвело до того, що Австрія оголосила війну Сербії.
Тоді Росія, будучи союзником Сербії, мобілізувала свою армію.
Німеччина, будучи союзником Австрії, сказала Росії зупинити мобілізацію, що Росія не зробила, і тоді Німеччина мобілізувала власну армію, оголосила війну Росії, закріпила союз з Оттоманською імперією, а тоді вже оголосила війну Франції, тому що, знаєте, то ж Франція.
Німецький воєнний план називався Планом Шліффена.
Він мав задум захопити Францію найбільш вигідним шляхом, який, як ви можете бачити, простягався через Бельгію та через Велику Британію, яка була другом Бельгії.
Тоді як кожен, хто би міг бути другом Бельгії оголошує війну Німеччині.
До 4 серпня, усі основні держави в Європі були у стані війни одна з одною.
До кінця місяця, Японія, шануючи союз із Британією, вступає у війну з Німеччиною та Австрією.
Після всього цього, беручи до уваги незліченні колонії та сфери впливу, дивлячись на карту світу, яка виглядала ось так, ніколи не можна було вгадати хто ж виграє.
Було багато можливостей не оголошувати мобілізацію та війну, проте, жодну з них не використали.
Хтось винить в усьому саму мережу альянсів, що Вудро Вільсон намагався вирішити через Лігу Націй.
Дехто покладає провину на Росію, тому що вона була першою країною, яка почала мобілізацію.
Інші покладають провину на Німеччину за План Шліффена.
Леніністи звинувачують імперіалізм, де капіталісти-суперники підливали масла у вогонь.
А ще інші ж стверджують, що то була війна між радикальним німецьким модернізмом та традиційним британським консерватизмом.
Але якби у мене була можливість покласти вину, то я б звинуватив систему альянсів, а також, культурні повір'я, що війна несе націям благо.
Війна допомогла визначити хто був "свій", а хто "чужий". Це зміцнило ідеологію "своїх".
На початку Першої світової війни її вважали необхідною, та часто навіть шляхетною.
Війну вели окопуванням Західного фронту, який призвів до того, що війна зайшла у глухий кут.
З одного боку були Великобританія та Франція.
З іншого боку Німеччина, а між ними обрита траншеями земля, що нікому не належала.
Перша світова війна була війною письменників.
Є у цьому чимало метафоричного резонансу у живих людях, що риють ями, де вони з часом помруть.
Лінії окопів на Західному фронті покривали площу лише приблизно 400 миль (по прямій), проте, так вони налічували чимало зигзагів, то довжина окопів збільшувалася вже до 25.000 миль.
Війна окопів не завжди призводила до безвихідного положення на кожному з фронтів.
Особливо на початку війни. Спочатку був активний наступ. В особливості на перших ударах з боку Німеччини.
Та особливо на Східному фронті, де німці були досить успішними по відношенню до росіян, які мали хоч і велику, проте досить безталанну армію.
Ті небагаточисленні з вас, хто витримав до кінця перегляд фільму "Лоуренс Аравійський", запам'ятали би, що діяння Т.Е.
Лоуренса відбулися у контексті Першої світової війни, коли британці боролися з оттоманами.
Це веде нас до важливої ремарки:
Перша світова характеризувалась наявністю бойових сторін по всьму світу.
Британька армія включала у себе солдатів з Індії,
Африки, Австралії, Нової Зеландії та Канади, які просто таки світилися від щастя щоб бути на цю війну запрошеними.
Африканці воювали разом з французами.
Завдяки цим людям та їхньому досвіду їм вдалося побудувати націоналістичні рухи одразу після того, як ті, хто вижив, повернулися з війни
Проте, ми вже підібралися до променю надії у цій безвихідній ситуації.
Війна ж сама по собі була надзвичайно розрушливою.
Було вбито більше 15 мільйонів людей, більше 20 мільйонів поранено.
У Франції 13,3% від чоловічого населення між 15 та 49 роком життя померло на війні.
На цій війні померло багато цивільних. Особливо у Оттаманській Імперії, де більше ніж 2 мільйони з 3 убитих було мирне населення.
Так як і на багатьої інших війнах, під час Першої світової найбільше смертей було від хвороб.
Від дурних хвороб, що мають свої власні плани на творення історії.
Бурно процвітали дизинтерія, тиф та холера, а будь-яке незначне ушкодження могло призвести до фатальної гангрени.
Я маю на увазі, що 25% від бойових ран серед німецьких солдатів були фатальними.
І це без зазначення ролі епідемії грипу, яка спалахнула наприкінці війни, та вбила в 3 рази більше людей як, власне, на війні.
Найголовнішою причною чому війна була такою смертоносною було поєдання нових технологій та застарілої тактики.
В той час як ми можемо подумати про танки, літаки та отруйний газ, де кожен зі способів дебютував на Першій світовій війні, дві з цих технологій були американськими.
Кулемети та колючий дріт.
Намагаючись перетнути окопи ворога солдати з обох сторін були повалені кулеметною чергою.
Слова одного німецького кулементника стосовно Битви на Соммі у 1916 році:
"Британські офіцери пішли вперед.
Я помітив, що один з них йде дуже спокійно, тримаючи ціпок.
Коли ж ми почали вогонь, нам треба було лише перезаряджати зброю.
І їх полягло сотні.
Нам не треба було навіть цілитися, ми просто стріляли в них навмання."
У Битві на Соммі британці втратили 60 тисяч людей у першому ж дні бойових дій.
Пам'ятаючи старий вірш колоніаліста, що можна перефразувати так:
"Щоб не сталось у нас є кулемет Максима, а у них його немає."
Ну що ж, тепер кулемети є у всіх.
Однією з речей, що ми намагаємося запам'ятати тут на нашому курсі є те, що люди як творять історію, так і створюються нею.
Це саме можна сказати і про Першу світову війну. Оскільки, ми так багато знаємо про солдат, які в ній билися, а також те, що вони писали про це, так що це змінило наше відношення до системного насильства.
Для більшості солдат нічого гламурного чи героїчного у цій війні не було.
Для британців, наприклад, окопи асоціювалися лише з 2 речами: сморід та волога.
Волога- це тому що британські окопи розташовувалися у найвологішій частині Фландрії.
Сморід- це тому що то був сморід від плоті, що розкладалася.
Зовсім нічого шляхетного.
З іної сторони, солдати, принаймі, були рідко голодними, адже було багато домашньої їжі, що не можна недооцінювати, тому що це нам нагадує, що дім не так уже й далеко.
Навіть для британців найближчий фронт був за 70 миль від Англії.
Вони мали змогу читати газети з новинами з Лондону на день пізніше за лондонця.
Просуваючись далі,
Стене, будь-ласка кепкуй на цьому епізоді!
Просуваючись по поверхні окопаної території до тієї частини, що нікому не належала, атака на окопи ворога запалюють нашу романтичну уяву.
Найбільше в житті солдати боялися артилерійських обстрілів.
Згідно з публікаціями щоденників французських солдатів:
"Немає нічого більш страшного на війні ніж попасти під артобстріл.
Це одна з тортур, де солдат не бачить її кінця.
Раптово солдат починає боятися бути похованим живцем.
Людина чекає у своїй дірі, безпомічно чекаючи та сподіваючись на чудо."
Як раніше, так і зараз солдати живуть в умовах, які важко собі уявити, коли навіть загроза смерті не була єдиним їхнім страхом.
Згідно зі словами німецького офіцера Ернста Юнгера:
"Це була не небезпека, якою б екстремальною вона б не була, що пригнічувала людський дух - то була перевтома та жалюгідні умови."
Для більшості солдат, особливо для британських та французських, платня зі їхні зусилля була також жалюгідною.
То чому ж вони продовжували вести бойові дії?
Обов'язок, націоналізм, вірність товаришам та страх за ростріл за дизертирство- усе це грало свою роль.
Як сказав один британський офіцер:
"Якби не давали по порції рому, то не знаю, чи виграли би ми війну."
Ернст Юнгер також зазначив стосовно схильності солдатів запивати свої проблеми.
"Якщо 10 з 12 було вбито, двоє, що залишилися, стовідсотково можна було знайти за пляшкою, з якою вони тихо поминали би своїх загиблих товаришів."
Відкритий лист до алкоголю.
Я от собі думаю, що такого у сьогоднішньому секретному відділенні.
Шокує, але це клюшка для гольфу.
Та ще міні-диско куля для гольфу, зроблена фаном нашого інтенсивного курсу!
Шановний Алкоголе!
Як хвороба, ти є ключовою фігурою у людській історії.
Не зважаючи на те, що ти, взагалі-то, не є людиною, а на протязі століть ти відігравав важливу роль у війні, часто допомагаючи солдатам виконувати свій обов'язок відволікаючи їх від неї.
Проте тут є одна річ, алкоголе.
Згідно з моїм досвідом, а він у мене великий- якщо потрібно бути п'яним, щоб щось зробити, то краще вже цього не робити.
Інша справа це - гольф.
Найкращі побажання, Джон Грін.
Та чому ми так далеко відійшли від обговорення так званої Великої війни?
Ні, все-таки не далеко.
Давайте проглянемо на Хмарку Думок.
Версальський Договір, який закінчив Першу світову війну закріпив провину за війну на Німеччині, що було руйнівним для Німецької економіки, а також руйнівним для її політичних інституцій.
Якщо ви дуже ностальгуєте за тоталітарним комунізмом, то треба зазначити, що Перша світова війна була руйнівною і для Росії, оскільки вона сприяла піднесенню руху більшовиків.
Російська революція мала 2 фази.
У першій, яка називалася Лютнева революція, оскільки, уявіть собі, вона сталася у лютому місяці. Тоді армія підняла бунт, а цивільний неспокій призвів до скинення династії Романових, яка була при владі у Росії так довго, що здавалося наче вічність, і це використовуючи історичний термін.
Монархія була замінена на тимчасовий уряд, який врешті-решт очолив Олександр Керенський, який прийняв це жахливе рішення- не виводити Росію зі стану війни, що призвело до Жовтневої революції, яка відбулася у жовтні. В цій революції Владімір Ленін та більшовики зробили переворот обіцяючи людям миру, хліба та землі.
На що росіяни відповіли:
"Отакої! Ви ж назвали нам наші 3 улюблені речі"
Першим досягненям Леніна було підписання сепаратного миру з Німеччиною та витягування Росії з війни, що йому дуже допомогло, так як йому треба було подолати громадянську війну, яка б не закінчилася до 1922 року.
Це допомогло і Німеччині.
От тільки США долучилися до війни на боці Британії та Франції, що призвело до наступного результату війни: збільшений геополітичний вплив США.
США вже стала найбільшою економічною силою і були в змозі уникнути руйнівної сили та втрат людський ресурсів. Тому в Першій світовій війні вони точно не постраждали.
Війна допомогла США змінити статус країни-боржника на статус кредитора.
Головна роль відведена Вільсону на переговорах у Версалі, незважаючи на те, що він не отримав, того що хотів, вперше зробило Америку великим гравцем та світовій арені.
Дякую, Хмаринко Думок. Це так щоб ми не були повністю євроцентричними, іншим результатом війни було закінчення існування Оттоманськї імперії та виникнення нової нації-країни Туреччини.
Решта світу теж побачила якісь зміни. Проте не на краще.
У Африці Британія відібрала німецькі колонії. також не зважаючи на те, що індуси теж билися і вмирали, та ще й у більшій кількості за американців, Індія автономії не отримала.
Усі ці жахливі результати призвели до загального відчуття розчарування у літературних колах.
Відчуття безглуздості та цинізму виражалося аторами втраченого покоління.
То була війна повна втрат.
Мільйони людей було втрачено.
Традиційні ідеали війни- такі як героїзм та благородство теж були втрачені.
Я маю на увазі, що це за героїзм, коли ти сидиш у виритій траншеї і чекаєш щоб бомбануло?
Після Першої світової війни, війна може ще була б необхідна, але вона ніколи не була б шляхетною.
Ми бачимо зміни серед письменників та митців, а відбулися вони завдяки Першій світовій у той час коли художники прейшли від романтизму до модернізму.
Згадайте про твір Хемінгуея "І сонце знову сходить", у якому йдеться про людину зазначену як не шляхетну, а знівечену війною до імпотенції.
Темна, жорстока іронія тут полягає в тому, що ти йдеш на війну щоб стати чоловіком, а війна забирає в тебе орган, який часто утотожнюють зі словом "мужність". Це визначало бачення Хемінгуея.
Також визначило і наше.
Дякую за перегляд.
Побачимось наступного тижня!
(звучить фортепіано)
Стівен: Ми знаходимось у Старій пінакотеці у Мюнхені, Німеччина. Перед нами - монументальний диптих Альбрехта Дюрера.
Це два панно, які складають роботу "Чотири апостоли".
Бет: Це дуже цікава картина, тому що саме в цей час починається протестантська революція і художник Дюрер перейшов у протестантизм.
Таким чином він відійшов від католицизму, перестав вшановувати Папу Римського і став послідовником Мартіна Лютера. Стівен:
Я не впевнений, що це буде очевидно для кожного, хто розглядає цю картину.
Тож, як це зрозуміло нам?
Бет:
Дюрер на першому плані зобразив двох апостолів, які були улюбленими у Мартіна Лютера, це Павло та Іоанн.
А за Іоанном він зобразив апостола, який найбільше асоціюється з папством і Папою - Петра.
Стівен: Це той, що тримає великий золотий ключ, який є ключем до Царства Небесного.
Тут ми маємо Реформацію, бо вона несла ідею Лютера про повернення до Біблії, до початкових джерел, до вивчення Бога і про те, як досягнути спасіння душі, а не про церкву і її практики, але про слово Боже.
Стівен:
У всіх у нас є доступ до Біблії. У нас можуть бути особисті стосунки з Богом через читання Біблії і молитву.
І це тільки через 50 років після того, як Гутенберг винайшов друкарство на заході.
Біблію друкували та розповсюджували.
Вона була перекладена Лютером на німецьку.
Тепер використовувалась не латина, а національні мови.
Бет:
До цього Бібліями володіли тільки монахи та священники.
Ми бачимо переклад Біблії Лютером на цій картині.
Знизу ми бачимо слова чотирьох апостолів.
Стівен:
Давайте розглянемо усіх чотирьох, щоб знати, хто вони.
На лівій частині найближче до нас, у червоному одязі - Іоанн.
Ми розуміємо, що це Іоанн, через відчуття спокою, яке дуже асоціюється з ним.
Ми вже встановили, що чоловік позаду нього, старіший та лисий, який тримає ключ, це святий Петро. А справа на передньому плані - це святий Павло.
Як можна очікувати, Павло тримає книгу та меч.
Бет:
Він був вбитий мечем і тримав книгу, бо він також є автором листів у Новому Заповіті.
Позаду нього - святий Марк, який тримає сувій.
В образі святого Павла ми маємо ще одного апостола, який був важливим для Лютера.
Саме слова Павла надихнули Лютера.
Павло писав:
"Праведний житиме вірою".
"Саме завдяки вірі, а не добрим вчинкам, людина потрапляє на небеса" - це було центральною ідеєю протестантизму.
Стівен:
Але я хочу на хвилинку затриматись на досягненні художника.
На тому, чого тут досягнув Дюрер.
Ці чоловіки такі могутні.
Тут таке відчуття величності.
Бет:
І всі вони такі різні.
В Іоанні є відчуття спокою, коли він читає.
Стівен: З іншої сторони, Петро старший і, здається, він читає майже через плече Іоанна, вдивляючись у те, що Іоанн йому показує, вивчаючи це.
Бет:
І я думаю, тут також є відчуття підкорення Іоанну.
Стівен:
Так, його атрибут, ключ, майже забутий.
Уся їх увага прикута до книги.
І, насправді, Біблія відкрита на місці, де сказано:
"Спочатку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог."
Тож це ідея звернення не до церки, а до слова Божого, і потім справа зображені дві зовсім інші фігури.
Марк, який ніби насторожився через якусь небезпеку на горизонті.
У той час як Павло виглядає так, ніби він цілком готовий до небезпеки, яка є близько до нього.
Бет:
Він виглядає готовим захищатися.
Стівен:
Це майже злість.
Бет: Усі ці різні фігури у різний спосіб говорять про неймовірний момент конфлікту.
Стівен:
Це був надзвичайно небезпечний момент.
Лютер повстає проти церкви.
Це заяви, які поривають з церквою.
Бет:
І війни будуть вестися, і люди будуть гинути.
Люди дійсно мали обрати, яким шляхом йти, чи слідувати церковним шляхом до спасіння, чи слідувати протестантським шляхом до спасіння.
Тільки подумайте.
Доля самої душі залежала від цього рішення.
Там були і практичні міркування, адже Дюрер, як художник, відрікаючись від католицької віри, також залишався і без покровительства церкви.
Бет: Це так, бо одна з речей, про яку говорили послідовники Лютера і він сам, стосувалась ролі образів у церкві.
Їх турбувало, що люди поклонялись зображенням, а не Богу.
Тож в тій частині Європи, де поширився протестантизм, церква не замовляла витвори мистецтва.
А церква була головним покровителем мистецтва. Стівен:
Насправді, ця робота не була замовленням.
Ці два полотна Дюрер створив за власним бажанням і віддав їх старійшинам міста, і картину розташували у ратуші Нюрнберга.
Ми побачили в цій картині небезпеки часу, в який жив Дюрер.
У тих чотирьох уривках знизу ми бачимо писання чотирьох апостолів, які попереджають про лжепророків, про небезпеку збитися зі шляху, і про важливість прислухатися до слова Божого, а не до його людських інтерпретацій.
Є щось у цьому стиснутому просторі, який займають фігури, що загострює нашу увагу на тому, що вони сповіщають слово Боже.
Стівен:
Який момент!
Людська релігійна свідомість змінюється і Дюрер тут знаходить новий спосіб, у який живопис може на це відповісти.
(звучить фортепіано)
Сьогодні я допоможу вам відкрити три видатних приклади дизайну. І, схоже, є сенс в тому, що зробити це повинен саме я - адже у мене диплом бакалавра з літератури.
(Сміх)
До того ж, я досить відома особистість на малому телебаченні і схиблений колекціонер каталогів "Design Within Reach". Так що я знаю майже все з цього приводу.
Отже, я впевнений, вам знайомий цей об'єкт; багато з вас, напевно, помітили його, коли ви паркували свої дирижаблі в міжнародному аеропорту Лос-Анджелеса пару днів тому.
Будівля відома як "Theme Building"; причини називати його так досі вельми розмиті.
Можливо, це найкращий в Лос-Анджелесі зразок давньої інопланетної архітектури.
Вперше він був виявлений під час розкопок шістдесят першого, коли рили котлован для аеропорту. Але вчені стверджують, що він відноситься до 2000-го року до нашої ери. У той час це був жвавий міжпросторовий космопорт, яким користувалися давні астронавти, які першими колонізували нашу планету і позбавили наш вид від первісної дикості, обдарувавши нас писемністю, технологіями і обертовими ресторанами.
Ймовірно, він послужив заміною застарілим космопортам, що розташовувались, звичайно ж, в Стоунхенджі, і, як вважається, мав низку поліпшень, зокрема простий дизайн, відсутність друїдів, які весь час надокучливо бігали довкола, і, нарешті, набагато зручнішй під'їзд до стоянки.
Його виявлення сповістило нову еру обтічного, архаїчно-футуристичного дизайну, яку назвали Ґуґі. Це слово стало синонімом
Реактивної ери, хоча це й неправильна назва, бо стародавні астронавти, які користувалися космопортом, не часто літали на реактивних літаках, воліючи подорожувати на крилатих зміях, що харчувалися кришталевими черепами.
(Оплески) (Музика)
А, так, стіл, яким ми користуємося щодня.
А на ньому - соковижималка.
Дизайн Філіпа Старка. Сподіваюся, він зараз в аудиторії.
Ви можете пізнати розробку Старка по її акуратності, жартівливості, новаторстві і перспективі неминучого насильства.
(Сміх)
Це пристрій - виклик вашій інтуїції. Це не те, чим здається на перший погляд.
Це не вилка, спроектована так, щоб захопити три закуски за раз, хоча це було б корисно там, у фойє, як мені здається.
Незважаючи на очевидний вплив стародавніх астронавтів на цю конструкцію, незважаючи на її космодревність і триніжжя, це все ж не пристрій, призначений для підключення до вашого мозку, щоб висмоктувати ваші думки.
Це соковижималка для цитрусів. І після того, як я розповів вам це, ви більше ніколи не зможете побачити в ній щось інше.
Це пам'ятник не дизайну, а його користі.
Ви можете взяти цю штуку додому, на відміну від "Theme Building", яке назавжди залишиться там, де воно є.
Вона доступна, ви можете принести її додому і навіть поставити на кухонний стіл. Вона не вміститься в шафу, повірте моєму досвіду. Так ви перетворите ваш стіл в пам'ятник дизайну.
І ще дещо. Якщо вона у вас є, ось функція, про яку ви могли не знати: коли ви лягаєте спати, соковижималка оживає, бродить по вашому будинку, риється у вашій пошті і спостерігає за вами, поки ви спите.
(Оплески)
Гаразд, а це що?
Поняття не маю.
Не знаю, що це за штука.
Виглядає жахливо.
Маленька електроплитка?
Незрозуміло.
Знає хто-небудь?
Ну?
Це ... iPhone. iPhone.
Так, точно, я згадав. Я замінив весь кахель у ванній їх задніми панелями в старі добрі часи.
Ні, у мене є iPhone.
Звичайно, є.
Мій улюблений iPhone.
Я так багато роблю за допомогою цього маленького пристрою.
Мені подобається читати на ньому книги.
Але більше мені подобається купувати книги, щоб не відчувати провину за те, що я їх не читаю, бо я ніколи не заглядаю в них після завантаження, це прекрасно.
Кожен день я користуюся ним, щоб виміряти вагу бика, наприклад.
Час від часу, зізнаюся, я по ньому дзвоню.
А ще я про нього завжди забуваю.
Ну, це такий дизайн: побачив - і забув.
Легко забути, як з тебе вирвалося це зітхання, коли в 2007-му ти перший раз до нього доторкнувся, бо ці штуки так швидко все заполонили, і ми так швидко звикли до цих жестів, зробивши все це частиною нашого життя.
На відміну від "Theme Building", це не інопланетні технології.
Або, якщо точніше, в ньому використовуються технології, які, на відміну від людей в цій кімнаті, багатьом людям у світі досі здаються інопланетними, але відразу ж роблять його знайомим і близьким.
На відміну від соковижималки, він не загрожує підключитися до вашого мозку, він просто бере і підключається до нього.
(Сміх)
І ви навіть не помітили, як це сталося.
От і все.
Мене звуть Джон Годжман.
Я просто пояснив, що таке дизайн.
Велике спасибі!
(Оплески)
Це незавершена робота, яка базується на коментарях, зроблених на TED два роки тому про потребу в ємностях для зберігання вакцини.
(Музика) [ На цій планеті ]
[1,6 мільярдів людей ]
[ не мають електроенергії ] [ холодильників ]
[ це - проблема ] [ її наслідки: ] [ поширення хвороб ]
[ зберігання продуктів та медикаментів ] [ та якість життя ]
[ тож ось план: недороге охолодження, що не використовує електроенергію ... ] [ ... пропан, газ, гас чи споживчі товари ... ] [ настав час для термодинаміки ] [ І ось історія холодильника з періодичною абсорбцією ]
Отже, 29 років тому в мене був учитель термодинаміки, котрий розповідав про абсорбцію та охолодження.
Це одна з тих речей, що засіли в мене в голові.
Було дуже схоже на машину Стірлінга: це було класно, але не знаєш як це використати.
Винайшов це Фердинанд Карре у 1858-му році, але він не міг, власне, збудувати нічого через тогочасний інструментарій.
Один навіжений канадець на ім"я Повелл Крослі у 1928 році комерціалізував цю штуку під назвою Icyball, це була дійсно хороша ідея.
Я поясню чому вона не поширилися, але ось як це працює.
Є дві сфери розведені на певну відстань.
Одна має робочу рідину - воду та аміак, - а інша є конденсатором.
Ви нагріваєте одну сторону, гарячу сторону.
Аміак випаровується і конденсується знову на іншій стороні.
Ви даєте йому охолонути до кімнатної температури, а потім, коли аміак випаровується знову і поєднується з водою на згаданій гарячій стороні, він створює потужний охолоджувальний ефект.
Тож це була чудова ідея, яка взагалі не працювала: все вибухало. Тому що за використання аміаку виникає неймовірно високий тиск, якщо його неправильно нагріти. Він досягав 400 фунтів на кв. дюйм.
Але ідея була досить цікавою.
Тож, 2006 рік добрий тим, що є багато справді значної обчислювальної роботи, яку можна здійснити.
Тож ми задіяли весь відділ термодинаміки у Стенфорді.
Багато обчислювальної гідродинаміки. Ми довели, що більшість таблиць з аміачного охолодження хибні.
Ми знайшли декілька нетоксичних холодильних речовин, які працювали при дуже низьких тисках випаровувань.
Залучили команду з Великобританії - багато чудових спеціалістів з охолодження є у Великобританії, як виявилося, збудували випробний агрегат і довели, що насправді ми можемо зробити нетоксичний холодильник з низьким тиском.
Ви ставите його на вогонь для готування. Більшість людей світу мають вогонь для готування, чи це верблюдячі кізяки, чи деревина.
Він нагрівається близько півгодини, охолоджується годину.
Привіт!
Я- Джон Грін! Це інтенсивний курс зі світової історії.
Сьогодні ми поговоримо про капіталізм.
Так, Пане Грін, капіталізм перетворює людей на вовків.
Ваші, так звані, вільні ринки тільки перетворюють нас на рабів.
Ой, Стене, це ж я з коледжу. "Я з минулого" перетворився на "я з коледжу".
Це-катастрофа.
Причиною того, що він є таким нестерпним, Стене, є те, що він відмовляється визнати легітимність висловлення думок інших людей а це означає, що він ніколи більше не буде здатним до продуктивної розмови з іншою людиною у свому житті.
Послухай-но, Я з минулого, я тебе розчарую тим, що буду дуже капіталізованим, я також розчарую башато іших людей, не будучи достатнім капіталістом, а також розчарую істориків не використовуючи достатньо "жаргону".
Що ж мені робити?
У мене є тільки 12 хвилин.
На щастя, у капіталізмі йдеться про ефективність, тому давай зробимо це, Я з коледжу.
Ренді Рігз стає автором, що найкраще продається,
Джор Рендор стає зіркою сіткому, але такого не буде з Емілі, а ще не їдьте на Аляску з дівчиною, яку ви знаєте лише 10 днів.
Добре, поговоримо про капіталізм.
Капіталізм-є системою економіки, але це також і система культури.
Вона характеризується інноваційністю та інвестуванням у збільшенням добробуту.
Сьогодні ми зконцентруємоя на виробництві та на тому, як індустріальний капіталізм його змінив.
Стене, я не можу носити ці емблеми буржуа, тоді як Карл Маркс, власною персоною, зараз на мене дивитья, це ж смішно.
Я змінюю.
Важко драматично знімати футболку.
Давайте уявимо, що зараз 1200 рік.
Ви- торговець.
Як і сьогднішнім торговцям вам інколи потрібно брати гроші у борг, щоб купити килими для того щоб, потім, перепродати та отримати прибуток, а тоді ви виплачуєте ці гроші назад, часто з відсотками, оскільки ви вже перепродали ваші килими.
Це називають комерційним капіталізмом.
Це було глобальним феноменом від Китаю до Індійського океану- торговий зв'язок до мусульманських торговців, які б спонсорували торгові каравани через Сахару.
До 17 сторіччя торговці з Нідерландів та Британії поширили ідею створити спільне підприємство.
Такі компанії могли фінансувати більші торгові місії, а також розповсюджувати ризик міжнародної торгівлі.
Цікаво, що у міжнародній торгівлі часом тонуть кораблі, або їх забирають пірати.
Якщо ви моряк- то це погано, тому що втратити своє життя, знаєте, це, дійсно, недобре, якщо ви є комерційним капіталістом, оскільки, ви втрачаєте усі свої гроші.
Якщо ви маєте 1/10 з 10 човнів, ваш ризик краще управляється.
Такого роду інвестиція дійсно збільшує достаток, але стосується лише одного прошарку населення, не створює культуру капіталізму.
Індустріальний капіталізм є дещо іншим.
Як по розміру так і в практичному застосуванні.
Давайте застосуємо визначення індустріальному капіталізму, запропоноване Джойсом Еплбі- це економічна система, яка покладається на інвестування капіталу та технології, які використовуються для збільшення виробництва товарів для продажу.
Уявіть, що хтось зробив "Стеномашину".
До речі, Стене, відзнач, будь- ласка, високу подібність.
Стен-машина могла б виробляти в 10 разів більше епізоді інтенсивних курсів, ніж Стен-людина.
Звичайно ж, навіть коли є значні попередні витрати, я збираюся інвестувати у Стена-машину, так щоб я міг в десять разів швидше виробляти знання.
Стене, ти фокусуєшся на роботі замість мене?
Так це ж я зірка шоу!
Стене, чувак, ти поза сценою.
Коли, більшість з нас щось уявляють про капіталізм, особливо коли ми думаємо про його недоліки, як то: понаднормова праця, низька зарплатня, жалюгідні робочі умови, дитячий труд, безробітні Стени- ось саме це ми собі уявляємо про нього.
Треба зазначити, що це є лише одним із визначень індустріального капіталізму серед багатьох інших.
Але це саме те визначення, яким ми користуємось.
Давайте звернемося до Хмаринки Думок.
Спочатку індустріальний капіталізм розвинувся у Британії у 19 сторіччі.
Британія мала безліч переваг.
Вона була домінантною силою в морі, мала гарний прибуток від торгівлі з колоніями, включно від работоргівлі.
Також, зріст капіталізму вніс лепту у половину століття соціального неспокою, що вилилося у громадянську війну в Англії в 17 сторіччі.
Ні, я не захищаю громадянські війни, чи щось таке, але в цьому випадку, вона була потрібна.
До війни британська корона накладала чимало регуляторів на економіку, було важко отримати ліцензію, існували королівські монополії, таке інше, але під час того сум'яття вона не могла більше все так контролювати, що зробило ринки вільнішими.
Іншим фактором було значне збільшення сільськогосподарської продуктивності у 16 сторіччі.
Коли почали зростати ціни на їжу, фермерам було вигідно (як великим так і малим) інвестувати у сільськогосподарські технології, які б покращили урожайність.
Більші ціни на зерно, мабуть, були результатом збільшення кількості населення, що в скою чергу було спричинене збільшенням урожайності.
Деяка кількість таких удосконалень у сільськогосподарському секторі прийшла до нас із Нідерландів, які мали хронічну проблему продовольства, а отже вони винайшли, що розсадження різних видів культур, таких як конюшина, що додавали азоту в ґрунт і могли бути використані для домашньої худоби у той же час, це означало, що одночасно може бути використано більше полів.
Це збільшувало продуктивність, що, врешті-решт, зменшило ціни, а також мотивувало розвиток подальших інновацій з метою збільшення урожайності для того щоб і далі зменшувати ціни.
Менші ціни на їжу мали перевагу.
Так як їжа коштувала менше, а платня у Англії залишалася високою, працівники мали можливість десь використати свої прибутки, що означало, що якщо був у наявності споживач продукції, вона споживалася, що стимулювало людей створювати споживчі товари більш ефективно, а отже, дешевше.
Ви можете бачити, що це є позитивним моментом, який призвів до збільшення їжі та речей, що стало кульмінацією у світі, де люди мають так багато всього, що повинні орендувати місця для того, щоб це зберігати, і так багато їжі, що ожиріння стало більш вірогідною причиною смерті ніж голод.
Дякую, Хмаринко Думок.
Збільшення продуктивності також означало, що менше людей має працювати у сільському господарстві для того, щоб прогодувати населення.
Уявіть, у 1520 році 80 % населення Англії працювало на землі.
До 1800 року, тільки 36 % дорослого населення чоловічої статі працювало у цьому секторі.
До 1850 року такий процент упав до 25.
Це означало, що коли почали гудіти фабрики, там було чимала кількість робітників, особливо дітей.
(Джон робить нерозбірливий вокальний звук, що повинен бути схожий на людський гомін)
Гарні звуки, чи не так?
Я маю на увазі, окрім дитячих.
Хто ж не хотів дешевої їжі?
Ага, не так все швидко.
Одним із шляхів того, як британці досягли такої сільськогосподарської продуктивності полягав у процесі обгородження общинних земель, на основі чого землевласники могли вимагати та приватизувати поля на сторіччя, які утримувалися спільно багатьма власниками.
Це збільшило сільськогосподарську продуктивність, але й також зубожіння багатьох власників, які втратили свої засоби для існування.
Добре, для нашої мети, капіталізм- це також є культурною системою, що корениться употребі того, щоб завдяки приватним інвесторам створювався прибуток.
Справжня зміна потребувала зміну у розумінні.
Людям треба було розвинути капіталістичні цінності взяття ризиків та зменшити інноваційність.
Треба було дійти до думки, що створюючи попередньо інвестицію у щось на зразок
Стена-машини, то треба було заплатити за саму машину і мати інші витрати.
Однією з причин, що ці цінності розвинулися у Британії було те, що люди, які врешті-решт їх створювали, гарно їх рекламували.
Письменники, такі як Томас Ман, що працював у Ост-Індській Компанії висловив людям ідею, що економіка контролюється ринками.
Інші письменники популяризували ідею, що це було природньою людською натурою індивідів брати участь у ринках як раціональні актори.
Змінилася навіть наша мова.
Слово "індивіди" не стосувалося особистостей аж до 17 сторіччя.
У 18 столітті "кар'єра" мала відношення до коней на скачках.
Мабуть, найважливішою ідеєю була ідея, популяризована у Англії про те, що жінки та чоловіки були як споживачами, так і виробниками, і це, власне, було гарною штукою, тому що бажання спожити вироблені товари, може стимулювати економічне зростання.
"Найкращий стимул до торгівлі, чи, скоріше, до індустрії та винахідливості є надмірний апетит людини, який він буде намагатися задовольнити".
Так писав Джон Кері, один із активних прибічників капіталізму, написав він це у 1695.
Говорячи про наші апетити, він не мав на увазі лише їжу.
Те, що не видається таким радикальним сьогодні, тоді таким було.
Наразі, у 21-му сторіччі вже чітко видно, що індустріальний капіталізм, принаймі зараз, у виграші.
Вибачайте, друзяки, а таки було гарне змагання. Ви не знали про Сталіна.
Капіталізм існує не без проблем та критики.
Було, звичайно, чимало недоліків індустріального капіталізму у 19-му сторіччі.
Умови праці були жахливими.
Дні минали довго, важко та монотонно.
Працівники жили в умовах, що люди, які живуть у розвиненому світі сьогодні, назвали б їх крайньою бідністю.
Один зі засобів реакції робітників на такі умови була організація профспілок.
Інші випадки було частіше лише теоретичними: у вигляді соціалізму, більш відомого як марксистський соціалізм.
Я, мабуть, тут зазначу, що соціалізм є дефектним антонімом капіталізму, навіть якщо часто вони сміжні.
Захисники капіталізму наголошують, що це є природнім, маючи на увазі, що люди конструюють механізми, які створють економічні відносини, що схожі на капіталізм.
Соціалізм, принаймі, у сучасному розумінні, робить менше доводів на набуття виявом людської натури.
Це є результатом людського вибору та людського планування.
Соціалізм як інтелектуальна концепція розпочав існування у Франції.
Звідки я знаю, Стене?
На кордоні між Єгиптом та Лівією!
Було дві гілки соціалізму у Франції: утопічний та революційний.
Утопічний часто асоціюється з Клодом Анрі де Сен-Сімоном та Шарлем Фур'є- обоє відкидали революційні діяння, після того як побачили катастрофу французської революції.
Обоє були критиками капіталізму.
В той час як Фур'є є анекдотом в історії, оскільки, він вірив у те, що ідеальний світ соціалізму перетворить моря на лимонад, проте, він був правий у тому, що людські істоти мали бажання, що були більшими ніж просто "шкурними", і що ми не є завжди раціонально- економічними акторами.
Інші соціалісти у Франції були революціонерами, у Французській революції, навіть не зважаючи на її жорстокість, більше позитиву.
Найважливішим з цих революціонерів був Огюст Бланкі.
Ми асоціюємо багато його ідей з комунізмом, що було, власне, тим терміном, що він вживав.
Так само як і утопісти, він критикував капіталізм, але вважав, що його можна повалити лише через запеклу революцію робочого класу.
Бланкі вважав, що працівники будуть домінувати у світі комунізму.
Він належав до еліти, та вважав, що працівники ніколи самостійно не зможуть подолати своє марновірство та упередження з метою скинути буржуазний тиск.
Це підводить нас до Карла Маркса, чиї ідеї та борода йдуть червоною ниткою через 20 століття.
А чи не час на відкритого листа?
(грає арфа)
Відкритий лист до бороди Карла Маркса.
Давайте спочатку заглянемо, що у нас сьогодні у секретному відділенні.
О!
Робот? Стенбот?
Два Стенботи, один з них жіночої статі.
Тепер у мене є всі засоби виробництва!
Стене, ти офіційно мені не потрібен.
Виключай камеру.
Чи мені піднятися і виключити?
Стенбот, іди вимкни камеру.
Привіт, бороде Карла Маркса.
Ух ти!
Ти густа.
Карл Маркс, на сьогодні є чимало молодих людей, які думають, що борода-це круто. Якщо хочеш, то їх можна назвати бородолюбцями.
То не бороди, а гламуризовані молочні вуса.
Я не голився декілька тижнів, Карле Марксе, але я не претендую на бороду.
Ледачий бороду не заведе.
Ти завів бороду будучи свідомими революціонером.
Ось чому переконані марксисти, є буквально відомими як бородаті марксисти.
На теперішній момент- це образа.
Але знаєте, що Карле Марксе?
Коли я зазираю назад в історію, то мені більше подобаються комуністи з бородами.
Давайте поговоримо про комуністів без борід.
Мао Дзедун, Пол Пот, Кім Джонг Другий,
Йозеф "Страшила" Сталін.
Так що, бороде Карла Маркса, мені дуже жаль проінформувати вас, що зараз є деякі бороди-покидьки, які намагаються підняти класову боротьбу.
Найкращі побажання, Джон Грін.
Не зважаючи на те, що він часто вважаєтся батьком комунізму, оскільки він спільно написав книгу "Маніфест комунізму", Маркс більш за все був філософом та істориком.
Просто це нетипово для філософів та істориків захищати революцію.
Найкращою роботою є "Критика політичної економії", що пояснює світ 19-го сторіччя у історичних та філософських термінах.
Марксистська ідея є глибокою, а ми обмежені у часі, але я хочу представити вам одну з його ідей про протистояння класів.
Для Маркса, основний наголос був не на класі, а на боротьбі.
Фактично, Маркс вважав, що класи борються не тільки заради історії, а, власне, боротьба створює класи.
Ідея полягає у тому, що через хронічний конфлікт, класи, власне, і розвиваються, а без конфлікту, немає такого поняття як усвідомлення приналежності до певного класу.
Маркс писав у 19-му сторіччі в Англії.
Його хвилювало лише 2 класи: працівники та капіталісти.
Капіталісти мали у власності чимало фабрик для виробництва, у цьому випадку, вони мали землю та капітал для інвестицій у фабрики.
А працівники ж мали лише свій труд.
Так що в цьому випадку, класова боротьба полягає між капіталістами, що хочуть отримати труд по найнижчій ціні, та працівники, що хочуть оплати, і якогомога вищої оплати за свою роботу.
Є 2 ключові ідеї у теорії класової боротьби.
По-перше, Маркс вірив, що виробництво, або робота, була тим, що надавало життю матеріального значення.
По-друге, ми по нашій суті соціальні тварини.
Ми разом працюємо, спілкуємось, ми є більш ефективними, коли ми ділимося ресурсами.
Марксистський критицизм капіталізму полягає у тому, що капіталізм замінює зрівняльний колабораціонізм із конфліктом, що означає, що це зовсім не є природньою системою.
Аргументуючи, що капіталізм, власне, не співставляється з людською природою, Маркс хотів наділити працівників владою.
Це набагато більш привабливіше виглядає, ніж елітистичний соціалізм Бланкі.
Припускаючи, що такі марксистські держави, як СРСР зазвичай забороняли розширення прав робочих, ідея захисту колективних інтересів залишається дуже потужною.
Саме тут ми це залишимо, щоб я почав читати вам "Комуністичний маніфест".
В кінцевому рахунку, соціалізм не мав успіху у витісненні капіталізму у тих масштабах, в яких планували їх прибічники.
Принаймі, у Сполучених Штатах, соціалізм став синонімом до брудного світу.
Індустріальний капіталізм, звичайно ж, виграв, особливо, що стосується матеріального благополуччя та доступу до товарів та послуг для людей по всьому світу, що, мабуть, добре.
Ай, ти продовжуєш падати.
Ти наче непогана штука, але дуже хитка.
Думаючи про тебе яка ти, я думаю. що ти восьмибітна.
Як і в якій мірі ми використовуємо соціалістичні принципи для регуляції вільних ринків залишається відкритим питанням, і відповісти на нього можна по-різному, скажемо у Швеції по-одному, у Сполучених Штатах по-іншому.
Ось тут, Маркс все ще має значення, з цим я погоджуюсь.
Чи є капіталістичне змагання природнім і позитивним, чи мають бути місця, де їх можна перевірити задля блага колективного благополуччя?
Чи заборонити нам усім разом надання медичної опіки хворим чи пенсіонерам?
Чи повинні уряди вести бізнес?
Якщо повинні, то які?
Ті бізнеси, які доставляють пошту?
Чи надають послуги безпеки в аеропорту?
Освітній бізнес?
Це ті місця, де індустріальний капіталізм та соціалізм все ще змагаються.
У цьому сенсі, принаймі, боротьба продовжується.
Дякую за перегляд.
Побачимось наступного тижня.
Поговоримо про хід ваших думок.
Чи відповідає хід ваших думок ходу моїх даних?
(Сміх)
Якщо ні, одне чи інше потребує модернізації, чи не так?
Коли я розповідаю своїм студентам про глобальні процеси і слухаю їх під час перерви на каву, вони завжди говорять про "нас" та "них".
І коли вони повертаються в аудиторію, я питаю у них:
"Що ви маєте на увазі під цим "ми" та "вони"?"
"О, це дуже просто.
Це західний світ і світ, що розвивається, - кажуть вони.
- Ми це вчили в коледжі".
І яке ж тоді визначення?
"Визначення?
Та кожен його знає," - відповідають вони.
Але потім, знаєте, я тисну на них далі.
І от одна дівчинка дуже розумно каже:
"Це дуже просто.
Західний світ - це довге життя в маленькій родині.
Світ, що розвивається - це коротке життя у великій родині".
І мені сподобалось це визначення, бо воно дало мені змогу перенести набір їхніх думок в набір даних.
І тут якраз цей набір даних.
Отже, бачимо, що на цій осі тут зазначено розмір родин.
Один, два, три, чотири, п'ять дітей на одну жінку на цій осі.
А тут - тривалість життя, очікувана тривалість життя, 30, 40, 50.
Саме те, що сказали студенти, і було їхнім уявленням про світ.
І справді, йдеться про спальню.
Де чоловік і дружина вирішують мати маленьку сім'ю, виховувати своїх дітей, і те, наскільки довго вони будуть жити.
Якщо є достатньо мила, води та продуктів харчування, як відомо, можна прожити довше.
Це було не те, з чого складався світ - світ тут складався з набору країн, розташованих ось тут, в яких були великі сім'ї і коротке життя.
Світ, що розвивається.
І в нас був один набір країн ось тут, які й були західним світом.
В них були маленькі родини і довге життя.
А зараз ви тут побачите захоплюючі речі, які відбулися в світі протягом одного мого життя.
У країнах, що розвиваються, почали використовувати мило і воду, вакцини.
І весь світ, що розвивається, почав планування сім'ї.
І частково в США, які допомагають забезпечити технічну підтримку та інвестиції.
Як бачимо, весь світ рухається до родини з двома дітьми і життя від 60 до 70 років.
Але певні країни все ще залишаються в цій зоні.
Як видно, тут досі є Афганістан.
Тут залишається Ліберія. Тут залишається Конго.
Отже, у нас є країни, які живуть там.
Тож проблема, з якою я стикнувся, полягала в тому, що світогляд моїх студентів відповідав реаліям того світу, що існував тоді, коли народилися їхні вчителі.
(Сміх) (Оплески)
І ми, насправді, коли ми прокручували це по всьому світу. Минулого тижня я був на Всесвітній конференції з проблем здоров'я, у Вашингтоні, і міг спостерігати за хибними поняттями, які були притаманні навіть активним людям у Сполучених Штатах, що вони не уявляють масштабів покращення, яке відбулось у Мексиці чи в Китаї по відношенню до Сполучених Штатів.
Погляньте сюди, як я буду рухати їх вперед.
Рухаємось ось так.
Вони наздогнали.
Ось Мексика.
Вона на одному рівні зі США в цих двох соціальних аспектах.
І це було відомо менш, аніж п'ятьом відсоткам фахівців зі Всесвітньої охорони здоров'я.
Ця велика нація, Мексика, має проблему, руки якої тягнуться з Півночі, через кордони, і їм потрібно це зупинити, тому що, як ви знаєте, у них дивні стосунки зі США.
Але якщо я зміню цю вісь тут, а натомість поставлю дохід на одну людину. Дохід на одну людину. Я можу його тут поставити.
До речі, я вчу вас, як користуватися нашим сайтом, Gapminder World, коли я роблю такі коригування, тому що це безкоштовний інструмент у мережі.
І коли нарешті у мене все вийшло, я можу повернутися на 200 років назад в історію.
І можу знайти тут Сполучені Штати.
Можу продемонструвати й інші країни.
Зараз у мене є дохід на одну людину на цій осі.
І лише в Сполучених Штатах була одна, дві тисячі доларів на той час.
А очікувана тривалість життя була від 35 до 40 років, на рівні сучасного Афганістану.
Зараз я покажу те, що відбулося у світі.
Це замість вивчення історії в університеті протягом одного року.
Ви спостерігаєте за мною одну хвилину і отримуєте цілу картину.
(Сміх)
Ви можете спостерігати, як коричневі кульки, що є Західною Європою, і жовта, яка є Сполученими Штатами, стають все заможнішими і заможнішими, та ще й починають ставати все здоровішими та здоровішими.
А ось 100 років назад, коли решта світу залишається позаду.
Тут підходимо ми.
І це був грип.
І саме тому ми так боїмося грипу, чи не так?
Ми все ще пам'ятаємо.
Падіння тривалості життя.
І тоді ми пішли вгору. Не раніше, аніж почалася незалежність.
Подивіться сюди: ось Китай, а ось Індія, ось, що відбулося.
Ви помітили, що Мексика вже тут?
Мексика ще не на одному рівні зі Сполученими Штатами, але вони досить близько.
І особливо, дуже цікаво поспостерігати за Китаєм та Сполученими Штатами протягом 200 років, тому що мій старший син зараз працює на Google, після того, як Google придбав це програмне забезпечення.
Тому що насправді, це дитяча праця. Мій син з дружиною сиділи в комірчині протягом багатьох років і розробляли це.
І мій молодший син, який навчався китайської в Пекіні.
Таким чином, вони розглядають це з двох перспектив.
І мій син, молодший син, який навчався в Пекіні, в Китаї, отримав довгострокову перспективу.
В той час, коли мій старший син, який працював на Google, повинен був удосконалюватися щоквартально, чи раз на півроку.
Або Google досить щедрий, і тому у нього може бути один або два роки, щоб піти.
Але в Китаї дивляться з покоління в покоління, тому що вони пам'ятають дуже скрутний період в 100 років, коли вони рухались назад.
А потім вони будуть пам'ятати першу частину останього століття, яка була дійсно поганою, і з якої вдалося перейти у так званий Великий Прорив.
Але це був 1963 рік.
Мао Цзедун, зрештою, приніс здоров'я в Китай, а потім він помер, і тоді Ден Сяопін розпочав цей вражаючий поступ вперед.
Чи не дивно спостерігати те, що Сполучені Штати спершу розвинули економіку, а потім поступово розбагатіли?
У той час, як Китай спромігся стати здоровішим раніше, тому що застосував знання щодо харчування, а потім ще й переваги пеніциліну, вакцини й планування сім'ї.
І в Азії соціальний розвиток відбувся до того, як відбувся економічний розвиток.
Мене, професора з питань суспільного здоров'я, не дивує, що всі ці країни так швидко зараз розвиваються.
Тому що те, що ви тут бачите, це плоский світ Томаса Фрідмана, чи не так?
Він зовсім, зовсім не плоский. А країни з середнім рівнем доходу - і тут я би пропонував моїм студентам перестати використовувати термін "країни, що розвиваються".
Тому що, врешті-решт, розмови про країни, що розвиваються, схожі на історію Сполучених Штатів у двох частинах.
Остання частина про сучасне і президента Обаму, а інша - про минуле, що охоплює все від Вашингтона до Ейзенгауера.
Тому що період від Вашингтона до Ейзенгауера, це те, що ми бачимо в країнах, що розвиваються.
І насправді можна об'єднати все від Мейфлауера (корабель з першими британськими поселенцями) до Ейзенгауера, і все це об'єднати терміном "країни, що розвиваються", як ті, де чудовим чином зростають міста, і які мають великих підприємців, так і ті, що руйнуються.
Отже, яким чином можна було би зробити це зрозумілішим?
Ну, один зі способів - це поглянути, чи можемо ми оцінити розподіл доходів.
Розподіл доходів людей у світі, від 1$. Від того значення, коли є їжа на вечерю.
Ці люди лягають спати голодними.
І це досить багато людей.
Це 10$, коли є суспільна чи приватна система охорони здоров'я. Коли можна забезпечити послуги лікаря для родини чи шкільне навчання для своїх дітей, і це країни організації економічного розвитку та співробітництва:
Греція, Латинська Америка, Східна Європа.
Це Східна Азія, а блакитним - Південна Азія.
А це те, як змінився світ.
Він змінився якось так.
Ви бачите, як він росте?
І як сотні мільйонів і мільярди вириваються з бідності в Азії?
І він рухається сюди?
А зараз я підійшов до прогнозів, але я повинен тут зупинитися на порозі дверей Леман Бразерс, тому що - (Сміх) це місце, від якого прогнози вже не вартують нічого.
Можливо, світ зробить це.
А потім він продовжить якось так.
Але в тій чи іншій мірі, це те, що відбудеться, і ми маємо світ, який неможливо розділити.
Є країни з високим рівнем доходу тут, зі Сполученими Штатами в якості лідера; є економіки, що розвиваються, всередині, які багато інвестують у розвиток; і ми маємо країни з низьким рівнем доходів тут.
Так, це факт, що там, звідки йдуть гроші, їх економили протягом останнього десятиліття. А тут у нас країни з низьким рівнем доходу, де є бізнес.
А тут ми маємо країни в стані рецесії і війни, на кшталт Афганістану, Сомалі, частини Конго, Дарфур.
Ми маємо все це одночасно.
Саме тому так важко описати все те, що відбувається в країнах, що розвиваються.
Тому що те, що тут відбувається, настільки різноманітне.
І тому я пропоную дещо відмінний підхід щодо того, як їх називати.
Також є величезні відмінності усередині країни.
Я чув, що ваші підрозділи тут поділені по регіонах.
Тут є Африка на південь від Сахари, Південна Азія, Східна Азія, арабські держави, Східна Європа, Латинська Америка, та ОЕСР.
А на цій вісі, ВВП.
А на цій, рівень здоров'я, дитячої смертності, і ні для кого не є сюрпризом, що Африка на південь від Сахари знаходиться внизу.
Але коли я розділив її, поділив на кульки, що відповідають країнам, розмір кульки тут відповідає населенню.
Тоді стає видно, що С'єрра Леоне та Маврикій абсолютно різні.
Існує величезна різниця між країнами Африки на південь від Сахари.
Я можу розділити і решту.
Ось Південна Азія, арабський світ.
А ось всі ваші різні підрозділи. Східна Європа, Латинська Америка, і країни ОЕСР.
Ось і ми.
У світі існує безперервний континуум.
І не можна розділити його на дві частини.
Ось тут Мейфлауер.
А ось тут Вашингтон, країни, що будуються і розбудовуються.
Ось тут Лінкольн попереду них. Ось Ейзенгауер, який осучаснює країни. А ось і Сполучені Штати сьогодні, тут нагорі.
І всі ці країни розташовані таким чином.
Це є важливо для усвідомлення того, як змінився світ.
А в цій точці я вирішив зробити паузу.
(Сміх)
Це моє завдання, від імені решти світу, висловити подяку платникам податків у США, за Демографічні дослідження у сфері здоров'я (DHS).
Багатьом з них навіть не відомі результати - ні, це не жарт. Це дуже серйозно.
Це все завдяки тому, що США постійно спонсорує, ось уже 25 років, дуже гарну методологію визначення рівня дитячої смертності, щоб зрозуміти, що відбувається у світі.
(Оплески)
І це уряд США і найкраще від нього, без пропаганди, забезпечення даними, що корисні суспільству.
І забезпечення цих даних безкоштовно в інтернеті, для того, щоб ними могли користуватися у всьому світі.
Велике Вам спасибі.
Зовсім не так, як у Світовому банку, який узагальнює дані щодо урядових коштів, податкові надходження, а потім продає їх з невеликим прибутком, в дуже неефективний спосіб Ґутенберґа.
(Оплески)
Але люди, які роблять це у Світовому банку, вважаються найкращими в світі.
І вони висококваліфіковані професіонали.
Ми просто хотіли б оновити наші міжнародні організації, щоб працювати зі світом сучасними методами: так, як робимо це ми.
І коли мова заходить про безкоштовні дані і прозорість,
Сполучені Штати Америки - одні з найкращих.
І це не просто свавільне висловлювання шведського професора з питань суспільного здоров'я.
(Сміх)
І мені не платили за те, щоб я прийшов сюди, ні.
Я хотів би продемонструвати вам, що стається з даними, і як можна їх продемонструвати.
Погляньте.
Це - світ.
З рівнем доходу ось там і рівнем дитячої смертності.
І що ж відбулося у світі?
З 1950, протягом останніх 50-ти років відбувалося падіння дитячої смертності.
І саме DHS (Демографічні дослідження у сфері здоров'я) дали змогу дізнатися про це.
Відбулось зростання доходів.
І колишні блакитні країни, що розвивалися, вже змішані з колишнім індустріалізованим західним світом.
Ми маємо континуум. Але ми все ще маємо, звичайно, Ми все ще маємо бідні країни, як це завжди було в історії.
Ось нижній мільярд, про який ми сьогодні вже чули, щодо абсолютно нового підходу до його оцінки.
І як швидко це все відбулося?
Отже, MDG 4 (Ціль розвитку тисячоліття №4 - зменшити дитячу смертність).
Сполучені Штати були не настільки енергійними, щоб користуватися MDG 4.
Але Ви стали найбільшим спонсором, який дав змогу вимірювати її, тому що єдине, що ми можемо виміряти, це дитяча смертність.
І ми говоримо, що вона повинна зменшитись на чотири відсотки за рік.
Погляньмо, чого досягла Швеція.
Ми звикли вихвалятися швидким соціальним прогресом.
Ось де ми були, 1900.
1900, Швеція була ось тут. Такий самий рівень дитячої смертності, як і в Бангладеші у 1990, хоча вони мали нижчі доходи.
Вони стартували дуже добре.
Вони добре користуються медициною. Вакцинують дітей, користуються кращою водою. І вони зменшили рівень дитячої смертності, з вражаючих 4,7 відсотків на рік.
Вони обігнали Швецію.
Я прокручу Швецію за такий самий 16-річний проміжок.
Друге коло - це Швеція 1916 року. проти Єгипту 1990 року.
Ось де ми.
І ще раз США тут є частково причиною.
Вони отримують безпечну воду, отримують їжу для бідних, вони подолали малярію.
5,5 відсотки. Вони швидші, аніж цілі розвитку тисячолітття.
І третій шанс для Швеції, проти Бразилії.
В Бразилії відбулися вражаючі соціальні покращення протягом останніх 16 років, і вони відбувалися швидше, аніж у Швеції.
Це означає, що світ сходиться докупи.
Країни з середнім рівнем доходу, економіки, що розвиваються, вони наздоганяють. Вони переміщаються у міста, що також сприяє цьому.
Ну, шведські студенти протестують у цьому місці.
Вони кажуть:
"Це не чесно, тому що у цих країн є вакцини та антибіотики, які були недоступними для Швеції.
Необхідно провести порівняння у реальному часі".
Добре.
Візьмемо Сингапур у рік мого народження.
В Сингапурі рівень дитячої смертності вдвічі перевищував шведський.
Це найбільш тропічна країна світу, країна боліт на екваторі.
І ось, що ми маємо.
Трохи часу вони витратитили, щоб стати незалежними. Але потім вони почали розбудовувати свою економіку. І вони зробили соціальну інвестицію.
Ми навіть не могли подумати, що вони перевершать Швецію!
(Оплески)
Всі ці зелені країни працюють над Цілями розвитку тисячоліття. Ці жовті лише на порозі цієї роботи.
Червоні, це країни, які не працюють над цим, і їхню політику треба вдосконалити. Непроста екстраполяція.
Нам дійсно потрібно знайти спосіб, як краще підтримати ці країни.
Необхідно поважати країни з середнім рівнем доходів за те, що вони роблять.
І ми повинні покласти масиви фактичних даних в основу погляду на світ.
Це долар на особу.
Це рівень ВІЛ у країнах.
Блакитна Африка.
Розмір бульбашок - це кількість ВІЛ-інфікованих.
Ви бачите масштаб трагедії у Південній Африці.
Біля 20 відсотків дорослого населення інфіковане.
І попри досить високий дохід, у них величезна кількість ВІЛ-інфікованих.
Але ви також бачите, що тут є африканські країни.
Не існує такої штуки, як епідемія ВІЛ у Африці.
Існує цифра, від п'яти до десяти країн у Африці, в яких той самий рівень, що і в Швеції чи Сполучених Штатах.
Є й інші, де рівень надзвичайно високий.
І я покажу вам, що ж відбулося в одній з найкращих країн з найбільш яскравою економікою в Африці і добрим керівництвом, Ботсвані.
У них дуже високий рівень.
Але провалу зараз немає, тому що там, з допомогою від PEPFAR (Надзвичайний план по боротьбі зі СНІДом). працюють над лікуванням. і люди не вмирають.
І, як бачите, це не легко, оскільки це спричинено війною.
Тому що тут, у Конго, йде війна.
А тут, у Замбії - мир.
І це не пов'язано з економікою.
У багатших країнах він трошки вищий.
Якщо поділити Танзанію по рівню доходів, то найбагатші 20% у Танзанії мають більше ВІЛ, аніж найбідніші.
Але насправді в кожній країні по-своєму.
Погляньмо на провінції Кенії.
Вони дуже різні.
І ось, бачите, яка там ситуація.
Це не глибока бідність.
Це особливе становище, ймовірно, повязане з чисельними статевими зв'язками, у частини гетеросексуального населення в певних країнах, чи певних частинах країн, у південній та східній Африці.
Але не пов'язуйте це лише з Африкою.
Не пов'язуйте це з расовою ознакою.
Пов'язуйте це з місцевими проблемеми.
І займайтеся профілактикою в кожному місці, у той спосіб, який прийнятний на локальному рівні.
Для підсумку, є речі, від яких страждає один мільярд бідних, про які нам невідомо.
Ті, хто живе без мобільного телефона, хто ще не бачив комп'ютера, у кого немає електрики вдома.
Це хвороба, конзо, я провів 20 років досліджуючи її в Африці.
Вона виникає від швидкого споживання токсичного кореня маніоки в період голодування.
Симптоми подібні до епідемії пелагри в районі Міссісіпі у 30-х роках. Подібні до інших захворювань травної системи.
Такою хворобою ніколи не захворіє багата людина.
Ми бачили це тут у Мозамбіку.
Ось епідемія у Мозамбіку. Це епідемія у північній Танзанії.
Ви ніколи не чули про таку хворобу. А кількість її жертв вища, ніж від лихоманки Ебола.
Спричиняє параліч. І за останні два роки 2000 людей були паралізовані у південній частині регіону Бандунду.
Тут проводилась незаконна торгівля наркотиками, із зони, яку контролювала політична організація UNITA в Анголі.
Зараз торгівля зникла, і вони мають великі проблеми з економікою.
Тиждень тому вперше було проведено чотири лінії Інтернету.
Хай вас не знічує прогрес економіки, що розвивається, і великі можливості людей у країнах із середнім прибутком та мирних країнах із низьким прибутком.
Таємниця одного мільярда все ще не розкрита. Нам варто оперувати більшою кількістю понять, ніж просто "країни, що розвиваються" та "світ, що розвивається".
Нам потрібен певний хід думок.
Світ сходиться в одну точку, але - але - але не останній мільярд.
Бідні є, як і раніше.
Так не повинно бути, але один супермен не змінить все враз.
Та ви залишатиметесь одним з таких суперменів, який подає найбільшу надію на майбутнє.
І ця інституція відіграє ключову роль не тільки для Сполучених Штатів, а й для всього світу.
Тож ви обрали погане ім'я, Державний департамент. Це не Державний департамент.
Це Світовий департамент.
Ми покладаємо на вас великі надії.
Дуже Вам дякую.
(Оплески)
Уявімо, що в нас є величезна хмара атомів водню, що висить у просторі.
Величезна як за розміром, так і за масою.
Якщо зібрати ці атоми докупи, вийде надзвичайно масивний об'єкт.
Ми знаємо, що гравітація притягуватиме атоми один до одного.
Зазвичай, ми не думаємо про гравітацію на рівні атомів, але вона потроху впливатиме на них та повільно притягуватиме їх один до одного, збільшуючи щільність хмари.
Атоми повільно рухатимуться до спільного центру маси.
Якщо ми прискоримо швидкість процесу, ця хмара ставатиме все щільнішою, та атоми водню почнуть зіштовхуватись, тертись та взаємодіяти.
Щільніще, щільніше, щільніше...
Маса атомів водню величезна, тож температура підіймається. вони стискатимуться, доки не трапиться дещо цікаве.
Уявімо, що всередині хмари вони стиснуті дуже щільно. Багато атомів водню, дуже щільно стиснутих.
Я не зможу зобразити скільки там атомів, просто пояснюю.
Гравітація створює потужну силу тяжіння, направлену до центру.
Все намагається потрапити до центру маси всієї хмари.
Температура досягає 10 мільйонів по Кельвіну.
І тоді відбувається дещо цікаве. Пригадаймо, як виглядає атом водню.
Я зосереджуся на ядрі атому водню, протоні.
Якщо хочете уявити водень, то там ще є електрон, що обертається навколо.
Намалюємо ще один атом водню поруч.
Ці малюнки, звісно, не відповідають дійсним пропорціям. Ядро атома направді значно менше за радіус атома.
Ми знаємо, що відповідно до закону Кулона, ці електромагнітні сили, ці два позитивно заряджених ядра не схочуть зближатись. Але якщо вони все ж таки зблизяться, під високою температурою та тиском, тоді почнеться сильна ядерна взаємодія, потужніша за електростатичні сили.
Тоді ці два атоми водню - точніше, їхні ядра - з'єднаються докупи.
Ось, що відбувається, коли все стає достатньо гарячим та щільним - ми маємо потрібній рівень тиску та температури, щоб побороти силу Кулона та наблизити ці протони один до одного. для того, щоб відбулося злиття.
Щодо "займання" треба пояснити.
Це не горіння, не окислення, як-от коли ви спалюєте молекулу вуглецю в кисневому середовищі. Це не горіння - це займання.
Справа в тому, що коли два протони зливаються, сплавляються, отримане ядро має дещо меншу масу.
Отож, на початку в нас є два протони.
Під достатнім тиском та температурою (бо, звісна річ, лиш завдяки силам Кулона це не станеться) коли тиск та сильна взаємодія утримує їх разом, один з них стає нейтроном,
І кінцева маса об'єднаного протона менша за масу двох початкових протонів. Лише трішки - але це "трішки" виливається в велику кількість енергії.
Виділяється багато енергії і тому ми звемо це займанням.
Ця енергія створює тиск, направлений назовні, тож ця масса не коллапсує.
Тож коли в нас є достатьно енергії, відбувається займання, і ця енергія створює тиск зсередини, збалансовуючи те, що тепер стало зіркою.
Маємо займання в центрі та всі інші молекули, що намагаються потрапити всередину, забезпечуючи тиск для цього злиття-займання.
У що ж переплавляється водень?
На першому етапі реакції
- я просто змальовую найпростіше злиття, що відбувається в зірках - водень переплавляється у дейтерій. Він ще зветься важким воднем.
Це все ще водень, бо він має один нейтрон і один протон, але це ще не гелій - в нього немає двох протонів.
Але дейтерій продовжує плавитись і врешті перетворюється на гелій.
Це можна побачити на періодичній таблиці елементів. ...Я десь дів свою періодичну таблицю.
Покажу в наступному відео.
Але ми знаємо, що водень на атомному рівні має атомний номер 1. Його маса - теж 1.
В нього лише один нуклон в ядрі. Але при злитті він перетворюється на важкий водень, або дейтерій, в якого один нейтрон і один протон, тобто вже два нуклони. А той, зрештою, переплявляється
- я не буду вдаватися в деталі - переплавляється в гелій, а гелій за визначенням має два протони та два нейтрони.
Уточнення: ми говоримо про гелій 4 - такий ізотоп гелію, він має атомну масу 4.
Цей процес вивільнює силу-силенну енергії, бо атомна маса атому гелію дещо менша за чверть маси кожного з початкових атомів водню.
Тож вся ця енергія від плавлення під надвисокою температурою та надвисоким тиском зупиняє коллапс зірки.
Тож коли зірка в цьому стані, коли вона в своєму ядрі переплавлює водень на гелій, вона досягає основної послідовності. Зірка основної послідовності.
Це, власне, як наше Сонце зараз.
Але виникає питання.
А якби не було достатньо маси, щоб досягти цього стану?
Насправді, існують об'єкти, що не можуть перетнути цю межу. Є об'єкти, що не розігріваються до такого рівня і не виділяють стільки енергії.
Є менші об'єкти, що просто досягають стану високого внутрішнього тиску та температури, але плавлення всередині не відбувається. Щось на зразок Юпітера. Бо для того, щоб щось таке сталося потрібно, щоб маса була в декілька разів більша за масу Юпітера.
Тож потрібно досягти певного рівня тиску та температури завдяки такій кількості маси, щоб відбулася ця реакція.
Але й після перетину межі, чим менша маса, тим повільніше проходитиме реакція.
А от у супермасивному об'єкті реакція відбуватиметься надзвичайно швидко.
Тож це загальне пояснення того, як утворюються зірки та чому вони не коллапсують.
І чому вони є такими сферичними ядерними реакціями у вакуумі, що розкидані по всесвіту. а в наступному відео ми пояснимо, що стається, коли водневе паливо в ядрі починає закінчуватись.
Давайте спробуємо вiдняти 659 вiд 971.I як тiльки ви спробуєте це зробити, у вас виникне проблема.
Ви дивитеся на одиницi,й у вас виникає питання:"Як вiдняти 9 вiд 1?"
Та рiшення полягає в перегрупуваннi!
Беремо значення з одного мiсця й вiддаємо в iнше.
Щоб краще все зрозумiти,дозвольте менi переписати цi два числа...дозвольте їх розширити.
Ця 9 на мiсцi сотень,вона представляє 900.Число 7 стоїть на мiсцi десяткiв,воно є 7 десятками,а ця одиниця стоїть на мiсцi одиниць,отже це просто 1.
А тут 6 є числом 600,ця 5 представляє 50,а ця дев'ятка досi є просто 9 одиницями,або просто дев'яткою.
Й ми це вiднiмаємо.Ми вiднiмаємо 600+50+9.Або iншим способом...
Ми вiднiмаємо 600,ми вiднiмаємо 50,вiднiмаємо 9.
Давайте все порахуємо.Це та ж сама проблема,але написана трохи по-іншому.
Залишилося те ж питання.Як вiд меншого числа вiдняти бiльше?
Рiшення полягає в спробi взяти значення з iншого мiсця!
Найлегший спосiб це зробити,це...
Дивiться,в нас тут є 70,чому б не взяти 10 у неї, (й у нас залишиться 60) та вiддати ту 10 до одиниць.
Якщо додати 10 до 1,що вийде?
Ми отримаємо 11.Зауважте, я не змiнив значення числа.
971 це те ж саме,що й 900+60+11.Це досi 971.
Тепер можемо розпочати вiднiмання.
11-9=2.60-50 це 10.
А 900-600 це 300.
Отже,в нас є результат: 300+10+2,що є числом 312.
Зараз зробимо те ж саме вiднiмання.
Але без розширення чисел.
I знов та ж сама проблема.
Як вiдняти 9 вiд 1?
Заберемо 10 з мiсця десяткiв.Зробимо перегрупування.
Позбавимося одного з цих десяткiв.Ми збираємося залишити тiльки 6 десяткiв.
Ми вiддамо той десяток до одиниць.Так що 10+1 це 11.Тепер ми готовi до вiднiмання.
11-9 це 2.6-5 це 1 , 9-6 це 3.
В нас виходить(давайте зробимо це одним кольором),виходить 312.
Припустимо, що ви - власник певних авторських матеріалів - можливо, це фільм, можливо - якась музика - і ви помічаєте, що якийсь сайт, що працює за межами Сполучених Штатів, на вашу думку, відповідно до законодавства США порушує ваше авторське право.
Ви стверджуєте, що цей сайт, про який ідеться, здійснює протиправні вчинки, відповідно до стандартів США.
Навіть якщо ви звернетеся до уряду, навіть якщо уряд захоче щось з цим зробити, він справді не зможе.
Тому що, знову ж таки, це поза межами юрисдикції США.
Мета АПОП (Акт про Припинення Онлайн Піратства) - і це досить шляхетно - надати таким добродіям можливість зупинити це.
Проблема в тому - ми побачимо, що це досить велика проблема, - що, таким чином, вони отримують набагато більше, ніж просто можливість зупинити незаконну діяльність; це, по суті, дає їм змогу продовжувати таке собі полювання на відьом, на кожного, хто виявляє будь-які ознаки подібної діяльності. Це не стосується лише іноземних сайтів.
Запишемо це. Отже, АПОП розшифровується як:
Акт про Припинення Онлайн Піратства - це звучить досить обгрунтовано - і це варіант документу, запропонованого нижньою палатою Конгресу США.
Ще один документ, запропонований Сенатом, дещо відрізняється, але має схожу мету і це ЗЗМЗ (Закон про Запобігання Мережевим Загрозам).
Яка його суть: якщо неможливо відслідкувати основний сайт, можливо, можна відслідкувати якийсь сайт, підпорякований йому.
І такий, що функціонував би на території Сполучених Штатів.
Отже, цей поза межами, а цей у Сполучених Штатах.
Допомогти у цьому можуть пошукові сервіси.
Пошукові сервіси, такі як Google або Bing.
Вони перенаправлять на цей сайт. Або рекламна мережа - сайти, що дозволяють цьому сайту розміщати рекламу і отримувати прибуток від неї, що йде на користь от цьому сайту.
Або платіжні системи як PayPal чи системи роботи з кредитними картками, використовувані сайтом для отримання прибутку.
Та найважливіше - доменний сервіс, що асоціює доменне ім"я цього сайту з певним сервером.
Не буду заглиблюватися у технічні нюанси, але коли ви вводите щось на кшталт www.shady.foreign, але, знову ж таки, це сайт може бути ані тіньовим, ані іноземним, та коли ви вводите щось подібне, сервери у Сполучених Штатах відшуковують сервери, що, можливо, функціонують поза їх межами - а саме: знаходять відповідність введеного тексту номеру, що вказує на це веб-сайт, на його сервер.
Від усього цього у Сполучених Штатах цей сайт певною мірою залежить.
Оце і є суть АПОП, він дає змогу тим, хто прагне захистити свої авторські права, у судовому порядку висувати претензії до оцих добродіїв, що, у свою чергу, змушує їх негайно припинити будь-які зв"язки з нелегальним сайтом, або тим, який вони вважається нелегальним.
Така політика може видатися дуже продуманою, але насправді це щось типу "спочатку зробили, а тоді подумали".
Працює це так: ви висуваєте обвинувачення, поки ці хлопці якимось чином не почнуть доводити свою невинність, а вони, можливо навіть перебувають не поза межами Сполучених Штатів, а у них.
Та і сайт може бути легальним чи вважатися легальним на території США.
Як тільки висунуто обвинувачення: чи то подано в суд, чи надіслано листа з повідомленням, оці посередники мають зупинити роботу сайту.
Можете уявити: роботу сайту зупинено - те, чим він займається - що б це не було, легальне чи ні, негайно знищується, особливо, якщо це пошукові чи платіжні сервіси.
Якщо скарг нема, оці хлопці починають протистояння за законом.
Отож, якщо вони не скаржаться, у них у самих почнуться проблеми.
Насправді це дуже нездорова ситуація, якщо порозмислити. Часом думається: ну добре, можливо, ми якось обійдемо цю проблему.
Та страшно стає, коли вдуматися в суть закону, в його формулювання. Лякає не стільки назва чи мета, скільки саме формулювання.
Маю на увазі те, як він прописаний.
Абсолютно ясно, що на меті він має значно більше, ніж запобігання сайтам, що продають неліцензовані ліки чи надають змогу завантажувати фільми, відео, музику без дозволу їх власників.
Коли вчитатися, стає зрозуміло, що вони хочуть заборонити все, що якоюсь мірою цього стосується.
Все це видно у тексті.
Стаття 1.0.3 АПОП.
От як вони визначають сайт, що займається зазіханням на власність США.
Отже, сайт вважається таким, що зазіхає на власність США, якщо - оце, як ви вже знаєте, у Сполучених Штатах застосовується - от цікаво: він "створений чи використовується з конкретно визначеною метою та погоджує з оператором процес подажу товарів чи послуг, під час чого може сприяти чи самостійно вчиняти - от тут цікаво - сприяти чи самостійно вчиняти правопорушення.
От вони, ці правопорушення.
Продаєш те, що не можеш продавати - завдаєш шкоду праву власності інших.
Оце "сприяти чи самостійно вчиняти" видається досить невинним, аж поки не замислишся над тим, що саме тут мається на увазі.
Припустимо, я маю сайт, як от цей:
Академія Хана.
Скажімо, хтось пише повідомлення на Академії Хана і вже звідси посилається на сайт, що насправді є незаконним, тіньовим - на нього посилаються тут у повідомленні.
То що, я сприяю, Академія Хана сприяє чи самостійно вчиняє порушення?
А з такої позиції Академія Хана і буде розцінюватися як сайт, що зазіхає на власність США.
А є ж набагато більші ресурси, ніж Академія Хана, яким можна висунути такі ж претензії: YouTube, чи Vimeo, чи будь-який інший сайт
Та навіть сайт новин, де можна залишати коментарі, зображення, як от Flickr.
Вони, можливо, отримують якісь скарги від правовласників, але тепер увесь сайт, якщо брати за основу це визначення - сайт повністю можна розцінювати як такий, що зазіхає на власність США.
Відповідно до визначення, таким може бути YouTube - таким, що сприяє або сам порушує.
Академія Хана, будь-який сайт новин.
І Vimeo також. І сайти обміну фото.
Люди візьмуть фото, на яке не мають авторського права, завантажать на сайт і все - під приводом того, що він нібито щось порушив, можна повністю закрити цей нелегальний сайт; можна буде заблокувати такі сайти як YouTube, чи Vimeo, чи навіть CNN.com, якщо хтось залишить повідомлення чи зображення, яке розцінюватиметься як порушення.
Процес насправді такий: якщо якийсь вміст YouTube, чи Vimeo, чи іншого сайту буде розцінено як такий, що порушує авторське право, є закон, що змушує напряму сконтактувати з YouTube, вказати на цей вміст, що видається протизаконним і YouTube чи Vimeo, чи хто там ще мають вилучити його.
Але цей закон дає можливість спочатку зробити, а тоді подумати:
Це стосується майже кожного сайту, куди можна завантажувати щось або давати якісь посилання. Таким є і Фейсбук. Будь-який сайт, де контент залежить від користувачів.
Через одну лише забаганку можуть заблокувати цілий сайт - не тільки оцей провокативний вміст. Лише переконавши одного з суддів, або один з цих ресурсів, можна заблокувати Фейсбук.
І знищити навіть згадки про Фейсбук.
CNN - всі ці сайти можуть бути заблоковані через одну лише забаганку.
Ви скажете:
"Добре, якщо ці сайти можуть заблокувати через примху - якісь думки, незроблене домашнє завдання - потім, зрозумівши, що авторське право не було порушене, хіба вони не можуть знов відкрити доступ?".
Але шкоду вже заподіяно, сайти було закрито; вони втратили мільйони, мільярди доларів; десятки мільйонів користувачів, які не змогли зайти на сайт. Це стосується і Вікіпедії. Хтось щось завантажив, не закінчене на 100%, сайт блокують повністю, не лише цей вміст.
Тоді ви скажете:
"Ну так, це погано".
Та хіба не можуть ці хлопці сказати: "Слухайте, ви нас помилково заблокували, ми на вас будемо скаржитися".
Не можуть і тут стає зрозуміло наскільки цей закон однобокий.
Зауважте: щоб бути реабілітованим, якщо вас помилково звинуватили, єдина можливість бути виправданим - надати матеріальні докази звинувачення.
Отже, якщо правовласник каже:
"Так, думаю хтось на YouTube порушує право власності", а значить YouTube сприяє зазіханню на власність США, а тоді з"ясовується, що порушення не було, що насправді особа мала право на поширення, сайт уже не може бути відновлено просто завдяки словам:
Тож навіть якщо порушення і не було, сайт усе одно закрито.
Якісь невеличкі суб"єкти, можливо, мають право власності, викладають матеріал на YouTube, а тоді можновладці просто блокують YouTube, навіть не розуміючи по суті, у чому справа.
І в такому випадку навіть зустрічний позов неможливий.
Та тут все ще більш неприємно: щоб бути звинуваченим, не обов"язково сприяти порушенням чи самому порушувати.
Вас розцінюють як порушника, що зазіхає на власність США, навіть якщо нічого протизаконного ви не робите і не сприяєте цьому, але навіть якщо просто заважаєте владі підтвердити, що щось таке робите.
Виглядає це так: очевидно, деякі люди займаються вдома протизаконними речима і очевидно, що більшість замикає двері домівок, щоб туди ніхто не потрапив.
Можливо, те, що люди роблять щось протизаконне ще більше спонукає їх замикати двері і закривати штори.
Що виходить насправді: те, що ти замикаєш двері і закриваєш штори, щоб можновладці не бачили твоїх порушень - вже є порушенням.
Це, ймовірно, найогидніше і найкричущіше втручання у приватність, про яке я колись чув і яке колись намагалися узаконити.
Якби я був вами - таким самим волелюбним американцем, мене б це дуже стурбувало.
Маріо розпочав свій день з 5 петардами.
Він використав декілька і в нього тепер залишилось 3.
Якщо u це кількість петард, які він використав, ми можемо написати наступне рівняння.
Скільки петард використав Маріо?
У нього було 5.
Він використав декілька, отож ми віднімаємо число, яке він використав, і в нього залишилось 3.
Є низка способів розв'язання задачі.
Ви можете спробувати зробити це у своїй голові.
Ей, я забрав деяке число від 5 і отримав 3.
І ви, можливо, знаєте, що якщо Ви забере 2 від 5, то у Вас залишиться 3, отож він використав 2 петарди.
Інший спосіб міркування це: ей, у нас тут є 4 варіанти дій.
Давайте підставимо кожен з них сюди.
Мабуть, я здатен зробити це в голові, але якщо у мене буде щось складніше, то дозвольте спробувати всі наші варіанти.
Якщо Ви заберете 0, то у Вас буде 5-0.
Звісно, Ви залишитесь при 5-ти.
Якщо Ви заберете 1, то, звісно ж, у Вас залишиться 4.
Якщо заберете 3, то залишиться 2.
Але якщо він забрав 2, то буде 5 мінус 2 це 3.
І третій спосіб, ми вивчимо це як тільки заглибимось далі в те, як алгебра і також чому Ви можете систематично вирішувати.
Але ми розглянемо це в наступних відео.
Отож, він використав 2 петарди.
Тепер ми вже дещо знаємо про змінні і, як ми це вже згадували у попередньому відео, змінна може бути насправді будь-яким позначенням, хоча зазвичай ми використовуємо букви бо ми звикли до написання та друкування букв.
Але це може бути що завгодно: х, у, z, a, b і досить часто використовуються грецькі літери, наприклад тета. Але насправді, можна взяти будь-який символ, і сказати: Ось ця позначка може змінюватися.
Вона може приймати різні значення. Але з-поміж усіх цих назв найчастіше в алгебрі використовується одне та власне в усій математиці - це змінна "х".
Хоча всі ці букви використовуються досить часто.
Враховуючи те, що "х" використовується так активно, виникає невеличка проблема.
Вона полягає у тому, що х можна сплутати із символом множення, який використовується в арифметиці.
Адже в арифметиці якщо я хочу записати 2 помножити на 3 я так і пишу "2х3".
Але тепер, при використанні змінних, якщо я хочу написати "2 помножити на х" Ну, якщо я використаю символ множення, це виглядатиме "2 помножити на х"
І символ множення і назва змінної Х виглядають майже однаково і якщо я не досить акуратно записую, то все це може спантеличити.
Це "2хх"? Чи це "двічі щось на щось"? Що саме мається на увазі?
І саме тому це заплутує. Такий запис, як тут справа, дуже ризиковий Його можна неправильно зрозуміти,
Тож ми, зазвичай, не використовуємо такого знаку множення в алгебрі. Натомість, для представлення множення маємо кілька варіантів.
Замість того, щоб писати двічі по х таким способом, можна записати 2 крапка х.
І ця крапка, хочу пояснити, не відділяє дробової частини.
Вона пишеться дещо вище.
І ми так пишемо, щоб не заплутатись, ставлячи її між двома змінними з-поміж цих
Це можна зрозуміти як "2 рази х".
Тож, наприклад, коли хтось говорить:
"2 крапка х", коли х дорівнює 3, то це те саме, що й два на три, коли х дорівнює 3.
Є інший спосіб запису. Можна записати "2", а тоді х у дужках поряд.
Це теж означає "2 помножити на х".
Ще раз, у цьому випадку якщо х дорівнює 7, це буде 2 рази по 7, або 14.
Найбільш традиційний спосіб запису це просто написати х прямо після 2.
І читається це як "2х" А означає це "два рази х".
Ну і чому ж ми не робили так з самого початку?
Ну, тоді це би теж заплутувало. Замість того, щоб писати "2 рази 3" ми би писали "2 3" це би виглядало "23" Це зовсім не схоже на 2 рази по 3.
Саме тому ми так не писали. Але тепер ми використовуємо букви і зрозуміло, що вони не є частиною чисел.
Це не "двадцять з чимось" Це 2 рази помножити на змінну х.
Тож всі ці записи - по суті один і той же вираз. Два рази х, два рази х, два рази х.
З цим розібрались. Спробуємо розглянути кілька прикладів, кілька задач для практики.
Сподіваючись, що це підготує вас до наступної вправи, у якій можна буде вдосталь попрактикуватись.
Тож якщо я скажу "скільки буде 10 мінус 3у", чому це дорівнює, якщо у дорівнює 2?
Що ж, щоразу коли бачимо у, потрібно підставити 2. Тож, у дорівнює 2.
Вкажемо, що у дорівнює 2. Це те саме, що й 10 мінус 3 помножити на 2.
Спочатку виконуємо множення.
Множення передує у порядку дій.
Тож 3 на 2 буде 6, 10 мінус 6 дорівнює 4.
Спробуємо ще раз.
Наприклад, "7х - 4" (напишу зеленим)
Потрібно визначити, скільки це буде, якщо х дорівнює 3.
Там, де бачимо х, підставляємо 3.
Це те саме, що "7 на 3"
І власне, я використаю цей запис, тож 7 на 3 мінус 4.
І знову, множення виконуємо першим перед тим як додавати чи віднімати. Тож спершу помножимо 7 на 3 буде 21 21 мінус 4 дорівнює 17
Сподіваюсь, ви ознайомились з темою, і дуже раджу виконати наступну вправу, вона дозволить попрактикуватись в обчисленні таких виразів.
Мистецтвознавці, зазвичай, люблять обговорювати речі, які вони знають, які вони дослідили, в яких вони впевнені, але дуже часто трапляється, що ми багато чого не знаємо.
І, безперечно, саме така ситуація існує з незрівнянним портретом роботи Петруса Крістуса, який просто називається
"Портрет дівчини".
Давайте почнемо з того, що нам відомо. Ми знаємо, що це молода жінка, ми знаємо ім'я художника, ми знаємо, що він фламандець і портрет був створений близько 1470 року.
Звісно, ми знаємо його розміри: він досить маленький, намальований олійними фарбами по дереву, і він дуже вишуканий.
І ми також знаємо, що цей портрет є дещо революційним.
Петрус Крістус був першим художником у Фландрії, який зобразив свою модель у реальному просторі, і хоча там мало що видно, ми все ж бачимо частинку ліпнини, задню стіну, і це дійсно окреслює її місце в просторі.
Тож, що ми хочемо дізнатися, чого ми не знаємо про неї?
Я дійсно спраглий за інформацією; я хочу знати все.
Я хочу знати, хто вона.
Я хочу знати, про що вона думає.
Я хочу знати, куди вона дивиться.
Я хочу знати, що вона тримає, якщо там щось є, в руках.
[Сміх]
Я хочу знати, для кого цей портрет був створений, хто його замовив, і якою була його мета.
Я хочу знати, чи це був перший раз, коли вона вдягла цю неймовірну сукню.
Я хочу знати, що це за маленька петля на лобі, що визирає з-під капелюха.
Я хочу знати, чи є в неї якісь прагнення.
Я хочу знати, скільки їй років.
Але знаєте, хоч ми майже нічого не знаємо про картину, мені все одно подобається розглядати її.
Отож я займаюсь маркетингом, і люблю свою роботу, але моєю першою пристрастю була фізика, якою захопив мене прекрасний шкільний вчитель -- ще тоді, коли я мав поменше сивого волосся.
І він розповів мені, що фізика -- це круто, тому що вона може пояснити нам, як влаштований навколишній світ.
І наступні декілька хвилин я витрачу на спроби переконати вас, що фізика може навчити нас чомусь в області маркетингу.
Піднімімо руки: хто вивчав трошки маркетингу в університеті?
А хто вчив трошки фізики?
О! Дуже добре...
А в школі?
Зрозуміло, багато.
Ну що ж будемо надіятись, що зараз згадаються щасливі чи, можливо, трохи хвилюючі моменти.
Отож, фізика та маркетинг: ми почнемо з простого -- закон Ньютона:
"Сила рівна добутку маси на прискорення".
Турецьким авіалініям слід би підучити цей закон перед своєю рекламною кампанією.
(Сміх)
Але якщо ми швиденько перенесемо частини рівняння, то отримаємо, що пришвидшення рівне силі, поділеній на масу, а це означає: що більша частина -- що більша її маса -- то більше сили потрібно, аби змінити напрямок її руху.
З брендами все влаштовано так саме:
Що вагоміший бренд, що більше багажу він несе, то більше сили потрібно, щоб змінити його позиціювання.
І це одна із причин, через яку
Артур Андерсен вирішив заснувати Accenture замість того, щоби переконувати всіх, що Андерсени можуть займатись чимось поза бухгалтерією.
Це пояснює, чому компанія Hoover так і не змогла довести світу, що вона вміє робити не тільки пилососи, і чому такі компанії як Unilever і P&G розділяють свої бренди, наприклад, Ariel, Pringles і Dove, а не створюють один гігантський батьківський бренд.
Тож фізика процесу така: що більша маса об'єкту, то більша сила потрібна для зміни напрямку його руху.
Маркетинг процесу: що більший бренд, то важче змінити його позиціювання.
Тож потрібно мати портфель брендів чи створювати нові бренди для нових підприємств та ідей.
Так, а хто пам'ятає принцип невизначеності Гейзенберга?
Тут стає трохи складніше.
Він каже, що неможливо, за визначенням, точно виміряти стан, тобто положення, та імпульс частинки, оскільки акт вимірювання, за визначенням, змінює ці параметри.
Іншими словами -- якщо у вас є елементарна частинка і ви направляєте на неї світло, тоді фотон світла, що має власний імпульс, вдаряється об частинку, і ви вже не знаєте, де вона знаходилась до цього, як ви її побачили.
Під час вимірювання саме вимірювання змінює положення об'єкта.
Акт спостереження викликає зміни.
Те ж відбувається і в маркетингу.
Сам факт спостереження за поведінкою споживачів змінює їх поведінку.
Уявіть собі групу матусь, які говорять про своїх чудових дітей у фокус-групі: і ніхто з них не купляє купу фаст-фуду!
В той же час, McDonald's щороку продає сотні мільйонів бургерів.
Уявіть собі людей, яких супроводжують при покупці в супермаркеті: вони наповнюють свої візки свіжими зеленими овочами та фруктами, але вони ж не купляють це щодня!
А якщо згадати, скільки людей зізнаються в опитуваннях, що регулярно шукають порнографію в інтернеті - то їх дуже мало.
А при цьому в Google, як ми знаємо, це перша за популярністю категорія пошуку.
Тож, на щастя, наука, ні, вибачаюсь, маркетинг стає простішим.
На щастя, із дедалі кращими системами спостереження за поведінкою покупців у точках продажу, більшим використанням електронних ЗМІ, можна краще вимірювати, що споживачі насправді роблять, а не що кажуть, що роблять.
Так що фізика процесів така: ви ніколи не зможете точно виміряти властивості частинки, тому що саме спостереження змінює їх.
Зміст з точки зору маркетингу наступний -- потрібно старатися вимірювати, що споживачі роблять насправді, а не те, що вони говорять, що зроблять чи передбачають щодо свого споживання.
Наступне, науковий метод, аксіома фізики і всієї науки загалом стверджує: не можна довести гіпотезу шляхом спостереження. Можна лише спростувати її.
Це означає, що можна збирати незліченну кількість даних на користь гіпотези чи позиціювання, але підтверджуючи їх, дані все одно не можуть остаточно їх довести.
А будь-яка одинична спростовуюча деталь може повністю зруйнувати вашу теорію.
Розглянемо на прикладі --
Птолемей мав купу доказів на користь теорії, що планети крутяться навколо Землі.
Але одного здорового спостереження Коперника вистачило, щоби зруйнувати цю ідею.
І тут є паралелі з маркетингом.
Можна довго інвестувати в бренд, але одного суперечливого пункту може вистачити, аби довіра споживача до бренду зникла.
Візьмемо ВР.
Вони витрачали мільйони фунтів впродовж довгих років, послідовно вибудовуючи довіру до себе як до екологічного бренду, але один випадок...
Чи Тойота.
Впродовж довгого часу вона вважалась найнадійнішою з автівок, а потім раптом стається таке, що вони відкликають величезну кількість автомобілів.
Тайгер Вудс впродовж довгого часу -- ідеальне обличчя бренду.
Ну ви знаєте, що в нього трапилось.
(Сміх)
Вертаючись до фізики: неможливо довести гіпотезу, але дуже легко її спростувати.
Будь-яка гіпотеза ненадійна.
З точки зору маркетингу: неважливо, скільки ви вклали в свій бренд, один невдалий тиждень може перекреслити десятиліття хорошої роботи.
Тож будьте обережні, намагайтеся уникати провалів, що можуть підірвати ваш бренд.
І на завершення - не зовсім зрозумілий світ ентропії -- другий закон термодинаміки.
Він вказує, що ентропія, що представляє собою міру безпорядку, чи хаосу, в системі, завжди зростає.
Цей же закон працює для маркетингу.
Повернімося на 20 років назад: тоді одне послання, що багато в чому контролювалось одним маркетологом, прекрасно описувало бренд.
Але сьогодні все змінилось.
Ви можете побудувати сильний образ бренду, чи створити послання, і винести це назовні, як зробила Консервативна партія цього року на своєму виборчому плакаті.
Але потім ви втрачаєте контроль.
Всі електронні засоби створення та поширення коментарів, які сьогодні доступні кожному споживачу, роблять неможливим контроль поширення інформації.
Ваш бренд починає розосереджуватись (Сміх)
Стає хаотичнішим.
(Сміх)
Виходить з-під вашого контролю.
(Сміх)
Я чув його промову.
Він молодець.
І хоча це хвилює маркетологів, насправді це дуже добре.
Поширення енергії бренду робить його ближчим до людей, зрозумілішим для людей.
Поширення цієї енергії стає демократизуючою силою, яка в кінцевому підсумку корисна для вашого бренду.
Таким чином, з фізики цього процесу слідує ось що: Ентропія системи зростає -- це фундаментальний закон.
Зміст для маркетингу -- ваш бренд стає більш розосередженим.
З цим не можливо боротись, тож прийміть це і навчіться цим користуватись.
І на завершення: мій викладач, містер Ваттер, сказав мені, що фізика -- це круто, і сподіваюся, що я переконав вас, що фізика може навчити всіх нас, навіть із світу маркетингу, чомусь особливому.
Дякую.
(Оплески)
(Музика)
(Оплески)
Дякую.
Вітаю вас.
Бан-ґап-сум-ні-да.
Я хочу відкрити вам невелику частинку себе, граючи про своє життя.
Можливо, я виглядаю успішною та щасливою, коли стою перед вами сьогодні. Проте одного разу я страждала від глибокої депресії та була у цілковитому відчаї.
Скрипка, котра була для мене всім, стала для мене похмурим тягарем.
Незважаючи на те, що багато людей намагалися заспокоїти та підбадьорити мене, їхні слова були наче беззмістовний шум.
І саме тоді, коли я була готова покинути все після років страждань, я почала заново відкривати справжню силу музики.
(Музика)
У розпал негараздів саме музика врятувала мене, відновила мою душу.
Втіху, яку дала мені музика, важко навіть описати. Вона також стала для мене досвідом, що справді відкрив мені очі, і це повністю змінило мої плани на життя, звільнило мене від тиску стати успішною скрипалькою.
Ви почуваєте себе самотніми?
Сподіваюсь, що ця композиція торкнеться вашого серця та вилікує, як це трапилось зі мною.
(Музика)
(Оплески)
Дякую.
Зараз я використовую музику, аби достукатись до людських сердець, і я зрозуміла, що не існує границь.
Моя аудиторія - всі, хто тут аби послухати, навіть ті, котрі не знайомі з класичною музикою.
Я граю не лише у престижних класичних концертних залах на кшталт Карнеґі-Холу та Кеннеді-центру, а й також у лікарнях, церквах, в'язницях, у закритих закладах для хворих на проказу, для прикладу.
А зараз, своєю останньою композицією хочу показати вам, що класична музика може бути справді дуже веселою, захоплюючою, і що вона може вас вразити.
Дозвольте представити мій зовсім новий проект під назвою "Baroque in Rock", що нещодавно став золотим диском.
Це для мене велика честь.
Думаю, насолоджуючись життям в якості щасливого музиканта, я здобуваю набагато більшого визнання, ніж могла б собі уявити.
Але зараз ваша черга.
Зміна поглядів змінить не лише вас, а й цілий світ.
Просто беріть від життя усе та діліться цим зі світом.
Я справді з нетерпінням чекаю того, як ви зміните світ, прихильники TED.
Беріть від життя все та залишайтесь з нами.
(Музика)
(Оплески)
Історія, якою я хочу поділитися з Вами сьогодні - це мій виклик, як іранського митця, як іранської жінки - митця, - як іранської жінки - митця, що живе у вигнанні.
Тож, це має свої плюси і мінуси.
З темноого боку не схоже, щоб політика оминала таких людей як я.
Кожен іранський митець, в той чи інший спосіб, є політичним.
Політика визначила наші життя.
Якщо Ви живете в Ірані, Ви зазнаєте цензури, переслідувань, арештів, тортур, часами -страт.
Якщо Ви живете ззовні, як я, Ви зустрічаєтеся з життям у вигнанні - з болем туги і розлуки з тими, кого любите і Вашою родиною.
Відтак, ми не знаходимо морально, емоційно, психологічно, ані політичнo - місця, щоб віддалитися від реалій суспільної відповідальності.
Як не дивно, я, як митець також знаходить себе у ролі голосу, речника мого народу, навіть якщо я, насправді, не маю доступу до моєї власної країни.
Крім того, люди, як я, з різних причин ми боремось у двох битвах.
Ми засуджуємо Захід, Західне сприйняття нашої ідентичності -- імідж, який нам створили, нашим жінкам, нашій політиці, нашій релігії.
Нам слід пишатися і наполягти на повазі.
Але водночас, ми б"ємося в іншій битві.
Проти нашого правлячого режиму, нашого уряду - нашого варварського уряду, ладного на будь-який злочин щоб залишатись при владі.
Наші митці ризикують.
Ми в небезпеці.
Ми становимо загрозу устрою правління.
Але за іронією долі, це становище додало нам усім сил, тому що ми визнані митцями, що є ядром культурного, політичного, суспільного дискурсу в Ірані.
Ми маємо надихати, провокувати, мобілізувати, дати надію нашому народу.
Ми промовці нашого народу, і ми їх контактери з зовнішнім світом.
Мистецтво є нашею збрєю.
Культура - різновид спротиву.
Я заздрю ​​іноді художникам Заходу свободі їх вираження - тому факту, що вони можуть віддалитися від питання політики - через те, що вони слугують тільки одній аудиторії, головним чином - представникам Західної культури.
Та заразом я непокоюся про Захід, тому що часто на цій землі, в цьому Західному світі, що ми маємо, культура ризикує, будучи різновидом розваги.
Наші люди залежать від наших митців, наша культура ізольована.
Мій шлях митця почався з дуже, дуже приватного місця.
Я не починала, щоб давати суспільні коментарі на адресу своєї країни
Перше, що Ви бачите перед собою насправді, коли я вперше повернулася до Ірану після добрих 12 років відокремлення.
Це було після Ісламської Революції 1979-го.
Поки я була відсутня в Ірані, Ісламська Революція перекинулася на Іран і цілковито трансформувала країну від Перської до Ісламської культури.
Я повернулася, здебільшого, щоб возз'єднатися з моєю сім'єю і відновивши зв"язок в такий спосіб посісти своє місце в суспільстві.
Але натомість, я знайшла країну, що була докорінно ідеологізованою і яку я більше не впізнавала.
Більше того, я дуже зацікавилася, стикаючись з моїми власними особистісними дилемами та питаннями, я заглибилася у дослідження
Ісламської Революції - як, насправді, вона неймовірно змінила життя іранських жінок.
Я знаходжу тему іранських жінок вкрай цікавою, з тої точки зору, що жінки Ірану, історично, здаєтся - втілювали політичні перетворення.
Від так, певною мірою, вивчаючи жінку, ви можете прочитати структуру та ідеологію країни.
Отже я зробила певний об"єм роботи яка відразу зіткнулася з власними, персональними питання мого життя проте це представило мою роботу до ширшого обговорення - предмет мучеництва, питання тих, хто добровільно стоїть на роздоріжжі
Божої Любові, віри, але насильства, злочинності і жорстокості.
Для мене це стало неймовірно важливим.
І все-ж, у мене була незвична позиція стосовно цього.
Я була чужинцем який повернувся в Іран, щоб знайти своє місце, але я не займала позицію критики на адресу уряду чи ідеології Ісламської Революції.
Поволі це змінилося коли я віднайшла свій голос і виявила речі що я не очікувала розкрити.
Отже моє мистецтво стало злегка критичнішим.
Мій ніж став трохи гострішим.
І я скотилася в життя у вигнанні.
Я мандрівний митець.
Я працюю в Марокко, в Туреччині, в Мексиці.
Я їжджу скрізь, щоб вірити, що це Іран.
Зараз я знімаю фільми.
Минулого року я відзняла фільм названий "Жінки без чоловіків".
"Жінки без чоловіків" апелює до історії, але іншої частини нашої Іранської історії.
Він повертається до 1953 року коли Американське ЦРУ здійснило переворот і змістило демократично обраного лідера, доктора Моссадека (Dr.
Книгу написано іранською жінкою,
Шарнуш Паршіпур (Shahrnush Parsipur).
Це чарівний реалістичний роман.
Цю книгу заборонено, і вона провела п'ять років у в'язниці.
Моя одержимість цією книгою, і причина, з якої я зняла за нею фільм, у тому, що вона відразу торкається і питання буття жінкою - традиційно, історично в Ірані - і питання про чотирьох жінок що шукають ідею змін, свободи і демократії - в той час як Іран, рівноцінно, як ще один персонажр, також виборює ідею свободи і демократії і незалежності від іноземних втручань.
Я зняла цей фільм тому, що відчула це важливим - сказати мешканцям Заходу про нашу історію, як країни.
Що всі ви, здається, пам'ятаєте Іран вже після Ісламської Революції.
Що Іран колись був світським суспільством, і у нас була демократія, і цю демократію в нас було вкрадено Американським урядом, Британським урядом.
Цей фільм також звертається до іранського народу в благанні повернутись до їхньої історії і подивитися на себе до того, як вони були настільки ісламізовані - на те, як ми виглядали, як ми грали музику яке інтелектуальне життя ми мали.
І найголовніше, - як ми боролися за демократію.
Ось, власне - деякі кадри з мого фільму.
Ось кілька зображень перевороту.
І ми зробили цей фільм у Касабланці, відтворюючи всі сцени.
Цей фільм - спроба знайти баланс між розповіддю політичної історії, але й історією жіноцтва також.
Будучи візуальним митцем, направду, я над усе прагну творити - створювати те, що долає межі, політики, релігії, питань фемінізму, і стає важливим, не підвладним часу, універсальним твором мистецтва.
Виклик, що постає переді мною полягає в тому,як це зробити - як розповісти політичну історію алегоричною оповіддю - як зворушити вас, але й змусити ваш розум працювати.
Ось деякі з зображень і герої фільму.
Ось рух зелених - влітку 2009 року, коли мій фільм було випущено - почалися повстання на вулицях Тегерану.
Що неймовірно іронічно - це період, який ми намагалися відтворити у фільмі, крик про демократію та соціальну справедливість, повторюється зараз знову в Тегерані.
Зелений рух суттєво надихнув світ.
Він привернув багато уваги до всіх тих іранців ,що виступили за основні права людини і борються за демократію.
Що було найбільш визначним для мене була, ще раз, - присутність жінок.
Вони - абсолютне натхнення для мене.
Якщо підчас Ісламської Революції змальовані образи жінки були скореними без права голосу, - зараз ми побачили нову ідею фемінізму на вулицях Тегерану - жінок, що здобули освіту, вільнодумних, не традиційних, сексуально відкритих, безстрашних і серйозно феміністичних.
Ці жінки та ті молоді люди іранці, що об"єдналися по всьому світу, всередині і ззовні.
Потім я виявила чому я так надихаюся від іранських жінок.
- За всіх обставин, вони розсунули межі.
Вони виступили проти авторитету.
Вони порушили кожне правило в найменший і найбільший спосіб.
І знову, вони відстояли себе.
Я стою тут, щоб розповісти, що іранські жінки знайшли новий голос, і їхній голос надає голосу мені.
І це величезна честь - бути іранською жінкою та іранським митцем, навіть якщо зараз я вимушена працювати лише на Заході.
Дякую дуже.
(Оплески)
Я завжди захоплювався комп'ютерами та технологіями і зробив декілька додатків до iPhone, iPod Touch і iPad.
Сьогодні я хочу показати декілька із них.
Перший - це унікальні передбачення "Доля Землі", де відображатимуться різні кольори Землі залежно від того, яка доля чекає на тебе.
Мій улюблений і найуспішніший додаток - це Бастін Джібер, де (Сміх) де "забивають як цвях" Джастіна Бібера.
Я створив його, тому що багато-хто в школі трошки недолюблює Джастіна Бібера, і тому я вирішив створити такий додаток.
Отже, я розпочав роботу над ним, і вже перед святами 2010 року випустив цей додаток.
Багато людей питають мене, як я це роблю?
Часто мене питають ті, хто сам хоче створити додаток.
Безліч дітей обожнюють грати в ігри, але тоді раптом в них виникає бажання самим створити гру, а це непросто, тому що мало дітей знають, до кого звернутися, щоб дізнатися, як написати програму.
Тобто, футбол - записуєшся у футбольну команду. Щоб грати на скрипці - ходиш на уроки музики. Але якщо ти хочеш створити комп'ютерний додаток?
Їхні батьки вже напевно робили все це, коли вони були молодими, але мало хто з них писав програми. (Сміх)
Куди звертатися, щоб створити додаток?
Отже, я наблизився до цього моменту.
Спершу я працював із різними мовами програмування, щоб зрозуміти їхні основи, зокрема з Python, C, Java.
А тоді Apple випустив iPhone, а з ним і сервісний пакет для нього, а це набір інструментів для створення та програмування додатків iPhone.
Це відкрило цілий світ нових можливостей для мене, і трохи побавившись із таким набором розробника, я створив декілька тестових додатків.
Один із них - "Доля Землі", і я вже був готовий до її запуску на App Store, я переконав моїх батьків заплатити 99 доларів, щоб завантажити мій додаток на App Store.
Вони погодились, і тепер я маю власні додатки App Store.
Я отримав величезне зацікавлення та підтримку від моєї сім'ї, друзів, вчителів і, навіть, від людей у крамниці Apple, і саме це найбільше допомогло мені.
Стів Джобс став моїм джерелом натхнення. Я створив "Клуб додатку" у школі, а вчителі люб'язно спонсорують його.
Учні з моєї школи можуть прийти і навчитися, як створювати додаток.
І тому я можу поділитися власним досвідом з ними.
Ці програми називаються "Пілот" для iPad, вони є у деяких регіонах.
Мені пощастило бути частиною цього.
Суттєвим викликом є застосування iPad, і які додатки краще встановлювати?
Ми проводимо опитування серед вчителів, щоб побачити, які додатки вони б встановили.
Створивши дизайн додатку, ми продаємо його, він буде у вільному доступі для місцевих та інших регіонів, яким ми продали цей додаток, а гроші - для місцевих навчальних закладів.
Сьогодні школярі зазвичай більше знаються на техніці, ніж вчителі. (Сміх)
Отже .. (Сміх) Вибачте. (Сміх)
І на завершення про плани на майбутнє.
Перш за все, створити більше додатків та ігор.
Я співпрацюю заради цього з однією компанією.
Хотілося б долучитися до програмування Android і продовжити існування мого "Клубу додатку", а також знайти інші можливості для учнів, щоб ділитися досвідом з іншими.
Дякую. (Оплески)
У відео про електронтранспортний ланцюг була невеличка помилка.
Зараз хочу її виправити і, крім того, додати трохи термінології, яку я забув включити у те відео.
Коли я описував електронтранспортний ланцюг, я казав, що ми маємо деякі електрони із високою енергією у НАДН, і вони переносяться від однієї молекули до іншої.
Під час переносу, електрони переходять у нижчий енергетичний стан і вивільняють енергію.
Кінцевим акцептором електронів був кисень.
Ось тут кисень відновився.
Погляньмо на обидві сторони рівності. Помилка в тому, що не вистачає двох воднів.
Якщо маємо два водні справа у складі води, то і зліва має бути також два водні.
Тож, ось тут дописуємо двійку.
Такої незначної помилки я допустився у попередньому відео.
А тепер познайомимося із деякою термінологією, як я і обіцяв.
Отож, увесь цей процес, як ми знаємо, називається окисненням.
Коли НАДН втрачає водень.
Не забуваємо, що окиснення - це втрата. Втрата електронів. Але, коли НАДН втрачає водень, він водночас втрачає нагоду утримувати електрони цього водню.
Таким чином, увесь процес електронтранспортного ланцюга полягає в тому, що молекули одна за одною окиснюються, аж поки не залишається кінцевий акцептор електрону у воді.
Отож, ось тут усе це можна назвати окисненням, хоча це було б дуже узагальнено. Щодо другої частини електронтранспортного ланцюга (хоча, мабуть, не варто це називати частиною ЕТЛ), то це процес, під час якого формуються АТФ.
Додавання фосфатної групи до іншої молекули називається фосфорилюванням.
Тобто це увесь процес утворення АТФ у ході електронтранспортного ланцюга.
Ми пам'ятаємо, що електронтранспортний ланцюг вивільняє енергію, яка спричиняє ось цей градієнт іонів водню.
Вона ніби як відкачує іони водню у зовнішній шар.
Потім ці іони водню намагаються повернутися назад у матрицю через АТФ-синтез.
Процес, який передбачає утворення АТФ саме таким чином, називається окислювальним фосфорилюванням.
Варто запам'ятати.
Ви зустрінети цей термін у ряді стандартизованих тестів або на екзамені.
Така назва спричинена присутністю окиснювальної частини.
Кожна з цих молекул під час електронтранспортного ланцюга окиснюється, втрачаючи водень або електрони.
Це створює градієнт іонів водню і, завдяки хеміосмосу, забезпечує можливість фосфорилювання.
Це слово теж запам'ятайте.
Переміщення цих іонів водню, перехід їх через мембрану відбувається вибірково. Ця мембрана - АТФ-синтаза - пропускає не кожну молекулу.
Пройти можуть лише протони водню.
Такий процес проходження водню через мембрану називається хеміосмосом.
Запам'ятайте цей термін. А весь процес має назву окислювального фосфорилювання.
Вони не відбуваються одночасно.
Окиснення генерує енергію, необхідну для виштовхування водню назовні.
А потім відбувається фосфорилювання, коли водень піддається хеміосмосу і ось тут, всередині, повертає цю маленьку вісь, а потім зіштовхує між собою АДФ та фосфатні групи.
Можемо порівняти це із субстратним фосфорилюванням.
Субстратне фосфорилювання] Сьогодні багато термінології.
Субстратне фосфорилювання.
Це якраз те, що відбувається під час безпосереднього вироблення АТФ у гліколізі і циклі Кребса.
Це тут ензим безпосередньо допомагає в утворенні АТФ без участі хеміосмосу чи градієнту протонів.
Уявімо, що це ензим,тобто специфічний білок. Нехай він містить АДФ із двома фосфатними групами.
Нехай тут присутня ще одна фосфатна група, яка прикріплена десь у іншій частині ензиму. Цей ензим не сприяє ні хеміосмосу, ні окисненню. Він співпрацює із іншими реакціями виділення енергії, які можуть відбуватися у іншій частині ензиму.
Можна уявити собі тут невеличку іскру, яка згодом охоплює весь ензим.
Насправді все відбувається не зовсім так, але загальна ідея збережена.
Потім, можливо, ці дві частини зіштовхнуться.
Якщо ж є лише ензим, без ніякого хеміосмосу, спричиненого окисненням, то маємо субстратне фосфорилювання.
Субстрати - це речовини, які прикріплюються до ензимів і беруть участь у певних процесах, які там відбуваються.
Сподіваюся, що у цьому короткому відео, ви знайшли для себе дещо корисне.
Привіт! Я - Джон Грін, це прискорений курс світової історії і сьогодні ми поговоримо про ряд подій, які зробили можливим для вас перегляд прискореного курсу.
І також зробили можливою цю студію.
І зробили цей склад, де знаходиться студія. Склад, до речі, який вміщує речі для магазинів.
Правильно, прийшов час поговорити про промислову революцію.
Хоча вона відбулася приблизно у той же час як і французька, американська, латиноамериканська та гаїтянська революції - між 1750 і 1850 - промислова революція була насправді найбільш революційною з групи.
Аж ніяк, чувак.
Всі ці інші революції призвели до, так би мовити, нових кордонів, прапорів та інше.
Ми вивчили 15 000 років історії тут, на прискореному курсі, мене з минулого.
Кордони й прапори значно змінилися і продовжують змінюватись. [два в одному: вражаюче й жахаюче]
Але за весь цей час, нічого не змінилося у тому, як ми утилізували відходи чи розташовували питну воду, чи одержували одяг.
Більшість людей жили на або дуже близько до землі, що забезпечувала їх їжею. [як Eata Pita?]
Окрім кількох винятків, середня тривалість життя ніколи не перевищувала 35 або була нижче 25.
Освіта було привілеєм, а не правом.
У всіх цих тисячоліттях, ми ніколи не виготовляли зброї, яка могла б одразу вбити більше, ніж кілька десятків людей, або спосіб подорожувати швидше, ніж на конях.
Протягом 15 000 років більшість людей ніколи не володіли або використовували більше, ніж один предмет, виготовлений поза межами їхніх громад.
Сімон Болівар не змінив цього, як і не змінила американська Декларація Незалежності.
У вас є електрика?
Промислова революція.
Чорниця в лютому?
Промислова революція.
Ви живете поза межами ферми?
Промислова революція.
Ви водите машину?
Промислова революція.
Ви отримуєте дванадцять років безкоштовної, гарантованої законом освіти? [погляньте на вчителя на задньому плані]
Промислова революція.
Ваше ліжко, ваші антибіотики, ваш туалет, ваша контрацепція, водопровідна вода, кожна секунда вашого безсоння чи сну: [кадри]
Промислова революція.
[Вступна музика]
[Вступна музика]
[Вступна музика]
[Вступна музика]
[Вступна музика]
[Вступна музика]
[Вступна музика]
Ось одна проста статистика, яка це підсумовує:
До промислової революції близько 80% населення планети займалося сільським господарством, щоб утримати себе й решту 20% людей від голодування.
Сьогодні в Сполучених Штатах менше 1% людей, заняття яких, - сільське господарство.
Я маю на увазі, ми зайшли так далеко, що нам навіть не потрібно більше вирощувати квіти. Стен, це реально, до речі?
Я не можу навіть сказати чи ці з піни чи цифрові.
То що ж сталося?
ТЕХНОЛОГІЇ!
Ось моє визначення:
Промислова революція була збільшенням виробництва в результаті застосування машин і характеризується використанням нових джерел енергії.
Хоча це буде ставати складнішим, для наших сьогоднішніх цілей, індустріалізація - це не капіталізм - хоча, як ми побачимо наступного тижня, віна пов'язана з сучасним капіталізмом.
І промислова революція розпочалася близько 1750 року і поширилася майже по всій Землі, але розпочалася у Європі, особливо у Великобританії.
Що сталося?
Ну, давайте подумаємо.
Інновації промислової революції були тісно взаємопов'язані.
Як погляньмо, наприклад, на британську текстильну промисловість:
Винайдення ткацького верстата Джоном Кейєм у 1733 році різко збільшило швидкість ткання, що в свою чергу створило попит на пряжу, який призвів до таких винаходів, як прядильна машина "Дженні" і автоматична прялка.
Згодом ці процеси були механізовані з використанням енергії води, до того часу, як з'явилися парові двигуни, щоб змусити ткацькі верстати літати на цих величезних бавовняних фабриках.
Найуспішніший паровий двигун був побудований
Томасом Ньюкоменом (Вони нічого не назвуть в мою честь) [це голландський?] для відкачування води з шахт.
Завдяки тому, що вода з шахт була відкачана, там було більше вугілля для забезпечення енергією парових двигунів, що в підсумку призвело до захоплення паровим двигуном Ньюкомена Джеймсом Ваттом (У мене є блок живлення і університет названий в мою честь), [] чиї двигуни зробили можливою роботу не лише залізниць й пароплавів, але й більш ефективних бавовняних фабрик.
І вперше хімічні речовини, крім застарілої сечі [ви мабуть жартуєте]
Ні, я серйозно, використовувалися для відбілювання тканин, які люди носили - перша з яких була сірчана кислота, [звучить надзвичайно подразнююче] яка виготовлялась у великих кількостях тільки завдяки свинцевій камері, яка не була б можливою без виробництва свинцю, яке різко зросло близько 1750 року у Британії завдяки виробництву леварних цехів, що працювали на вугіллі.
І всі ці фактори поєдналися, щоб зробити більше пряжі яку можна було б скручувати і вибілювати швидше і дешевше, ніж коли-небудь раніше, процес, який у підсумку приведе до падіння курсу монгольських сорочок до $18. [без винятків!] [ха]
Скоротити: -1 помножити на рівняння в дужках -7 + 2 помножити на (3+2) мінус 5 в квадраті.
То ж це , задача по порядку дій і пам"ятайте, що в виразах вам завжди потрібно робити першим дужки.
Дужки
Дужки...першими Далі ви рахуєте показники ступеня.
Тут є показники ступеня в цьому виразі , ось тут.
Далі ви робите множення.. множення та ділення, і нарешті ви робите додавання та віднімання.
Так що давайте спробуємо вирішити це якомога краще.
Першим, що ми будемо робити це розкривати дужки... Ми маємо 3+2 в дужках, і це буде 5.
Подивимось що можемо зробити інше з виразом що не вплине на те, що в дужках тут.
Ми маємо -5 в квадраті, чи краще скажу, що у нас є віднімання 5 в квадраті.
Спочатку повинні привести до ступеня, перед тим як хвилюватись за віднімання. То ж цей квадрат с 5, ось тут,можна змінити на 25.
Давайте не будемо робити багато дій разом, то ж весь цей вираз скорочуємо до... -1. і далі в дужках ми маємо -7 +2 помножене на 5 + 2 помножене на 5, і далі 2 помножене на 5 і закриваємо дужки, мінус 25. Мінус 25.
Тепер, ми хочемо помножити. Ви можете сказати ей давайте розкриємо дужки чого не робимо їх спочатку але коли ми розрахуємо тільки дужки ми отримаємо - 7
І це нічого не змінить.
То ж ми можемо це просто залишити як -7.
І цей вираз, ми хочемо розрахувати цей весь вираз перш ніж розрахуємо все інше.
Ми можемо розскласти цей -1 і все інше, але давайте підемо по черзі порядку дій.
То ж давайте разрахуємо цей вираз.
Ми зробимо множення, перш ніж додамо ще щось. Маємо 2 помножити на 5 ось тут, 2 помножити на 5 буде 10. Це 10.
Зазвичай не потрібно так часто переписувати вираз але ми це зробимо в цей раз що б бути впевненим, що все зрозуміло. дорівнює -1 помножити на -7 плюс 10. плюс 10, ми закриваємо дужки мінус 25.
Зараз можемо розрахувати все досить легко.
-7 плюс 10.
Ви бачите починаємо з -7 то ж я планував намалювати числову вісь тут. Починаємо- малюю числову вісь починаємо з -7 і далі то ж довжина цієї числової осі це -7 і потім ми дадаємо 10 до неї.
Ми додаємо 10 до неї.
То ж будемо рухати 10 праворуч.
Якщо,рухати 7 праворуч отримаємо 0 і далі ми отримаємо ще 3.
То ж рухаємось 7,8,9,10. Це приводить нас до плюс 3.
Інший спосіб це порахувати ми додамо числа з різними знаками і бачимо цю суму як відмінність чисел і так як наше більше число з знаком + сума буде додатня.
То ж ви просто можете порахувати, як 10 -7 10 -7 = 3
Це буде 3, і весь вираз стає...-1 -1 помножити... і щоб було ясніше дужки та скобки це одне і теж саме Інколи люди пишуть скобки навколо дужок що б краще можна було б читати але насправді вони однакові.
То ж ці дужки тут, я можу записати ось так. І маю - 25 тут.
Ще раз, ви захочете зробити множення чи ділення перш, ніж віднімати чи додавати то ж помножити -1 на 3 буде -3.
Тут нам потрібно відняти 25
-3 - 25
Ми рахуємо два числа з однаковими знаками В нас вже є від"ємна 3 і стане на 25 від"ємніше за це.
Ви можете побачити як... ми переміщаємо 25 в ще більш від"ємний напрямок.
Чи ви можете рахувати це як 3+25= 28 це рахуємо в від"ємному напрямку, то ж це - 28.
Це дорівнює - 28
І ми закінчили!
Це може прозвучати дивно, але я великий фанат бетонних блоків.
Перші бетонні блоки були виготовлені у 1868 році за дуже простою ідеєю: модулі з цементу певного розміру з'єднані разом.
Дуже швидко бетонні блоки стали найбільш використовуваним будівельним матеріалом у світі.
Вони дали нам змогу будувати речі, більші від нас самих, споруди, мости, блок за блоком.
Бетонні блоки стали будівельними блоками нашого часу.
Майже через сто років, у 1947 році,
LEGO запропонувало ось це.
Це називалось цеглинкою з автофіксацією.
І всього лише за кілька років цеглинки LEGO з'явилися у кожній оселі.
Вважають, що було виготовлено більше 400 трильйонів цеглинок - тобто по 75 цеглинок на кожну людину на планеті.
Вам не треба бути інженером, щоб побудувати гарні будинки, мости, красиві споруди.
LEGO зробило це доступним для всіх.
LEGO взяло бетонний блок, будівельну одиницю номер один у світі, і перетворило її у будівельний матеріал для нашої уяви.
Тим часом, у той же рік, у корпорації Bell Labs назрівала наступна революція - новий будівельний блок.
Транзистор - це маленька пластикова деталь, яка вела нас від світу статичних цеглин, поскладаних одна на одну, до світу, де все було інтерактивним.
Як і бетонний блок, транзистор дозволяє вам будувати значно більші, складніші ланцюги, з кожним наступним блоком.
Та є ключова різниця: транзистор - це тільки для експертів.
Особисто я не погоджуюсь з тим, щоб будівельні блоки нашого часу можуть використовувати тільки експерти. Тож я вирішила це змінити.
Вісім років тому, коли я знаходилась в лабораторії Media Lab, я почала досліджувати ідею, як надати інженерної потужності митцям та дизайнерам.
Кілька років тому я почала розвивати проект littleBits.
Я покажу вам, як це працює.
LittleBits - це електронні модулі, кожен з яких має специфічну функцію.
Вони розроблені служити світлом, звуком, двигунами та сенсорами.
Найкраще те, що вони з'єднуються магнітами. Тож ви не зможете з'єднати їх неправильно.
Цеглинки мають певний колір.
Зелений - це вивід енергії, синій - подача енергії, рожевий - прийом енергії, оранжевий - провідник.
Тож все, що вам треба зробити - це під'єднати синій до зеленого і дуже швидко ви можете почати робити довші ланцюжки.
Під'єднавши синій до зеленого, отримаєте світло.
Можете вставити перемикач посередині і у вас вийде маленький регулятор.
Поставте перемикач в пульсуючий режим, ось тут, і у вас вийде маленький сигналізатор.
Додайте цей зумер для більшого ефекту, і отримаєте шумову машину.
На цьому я зупинюся.
Тож, будучи простою забавкою, littleBits, насправді, є досить потужним інструментом.
Немає необхідності програмувати, монтувати, паяти,
littleBits дозволяє вам творити, використовуючи дуже прості інтуїтивні засоби.
Щоб пришвидшити чи сповільнити це мигання , вам треба просто повернути цей перемикач і, власне, воно стане мигати швидше або повільніше.
Ідея littleBits у тому, що це зростаюча база.
Ми хочемо перетворити кожну взаємодію у світі у цеглинку, готову до використання.
Світло, звуки, сонячні панелі, двигуни - усе має бути доступним.
Ми давали littleBits дітям і спостерігали, як вони з ними гралися.
І це був неймовірний досвід.
Найцікавішим було те, як вони починають розбиратися в електроніці довкола себе, у буденних речах, про які вони не вчили у школі.
Наприклад, як працюють вечірні ліхтарі, або чому залишаються відкритими двері ліфта, або яким чином АйПад реагує на дотик.
Ми також привезли littleBits у дизайнерські школи.
Наприклад, були дизайнери без жодних знань в електроніці, які починали використовувати littleBits як матеріал.
Ось бачите, з фетром, папером та пляшками від води, ось Джорді робить... (Дзвін) (Дзижчання)
Кілька тижнів тому ми привезли littleBits до Рой-Айлендської школи дизайну і дали їх кільком дизайнерам без досвіду в інженерії - тільки картон, деревина і папір - і сказали їм:
Ось зразок проекту, виконаного ними, гармата для конфетті, що активується рухом.
(Сміх)
О, це мій улюблений проект.
Це омар з іграшкового тіста, який боїться темряви.
(Сміх)
Для цих людей без інженерних знань littleBits стали ще одним матеріалом, електроніка стала просто ще одним матеріалом.
І ми хочемо зробити цей матеріал доступним для кожного.
Тож littleBits є загальнодоступним.
Ви можете зайти на сайт, завантажити усі файли по виготовленню, і зробити їх самі.
Ми бажаємо заохотити світ творців, винахідників, дослідників, бо світ, в якому ми живемо, цей інтерактивний світ, є нашим.
Тож ми рухаємося вперед і робимо винаходи.
Дякую.
(Оплески)
Я гадаю, що можна з певністю сказати, що всі люди стикнуться зі смертю хоча б раз у своєму житті.
Але що, якщо ця близькість почалася задовго до того, як Ви зіткнулися з власним переходом від життя до смерті?
Яким було б життя, якщо померлі буквально жили б поруч з Вами?
На батьківщині мого чоловіка у гірській місцевості острова Сулавесі у східній частині Індонезії, проживає громада людей, які ставляться до смерті не як до одиничної події, а як до послідовного розвитку культури.
У Тана Тораджа найважливішими суспільними митями в житті людей, основною частиною соціальної та культурної взаємодії є не весілля чи дні народження, і навіть не сімейні обіди, а похорони.
Таким чином похорони характеризуються складними ритуалами, які пов'язують людей так званою системою взаємного боргу, що базується на кількості тварин - свиней, курей і, в першу чергу, буйволів - яких приносять в жертву і роздають на честь померлого.
Так цей культурний комплекс, що оточує смерть, ритуальне прийняття кінця життя зробило смерть найбільш помітним та найбільш видатним аспектом в загальній картині життя Тораджі.
Триваючи будь-де від кількох днів до кількох тижнів, похоронні церемонії є гучними, де вшановування пам'яті померлого є не особистим смутком, а колективною участю у цьому переході.
І у цьому переході важлива не тільки сама особистість, а й поминання покійного.
Таким чином, щороку тисячі туристів приїжджають у Тана Тораджа, щоб побачити, так би мовити, це шанування смерті, і для багатьох людей ці грандіозні церемонії і сама тривалість церемоній є дещо непорівнянним з тим, як ми ставимося до смерті на Заході.
І навіть якщо ми розділяємо смерть як світовий досвід, він переживається по-різному у всьому світі.
Як антрополог я бачу відмінності у життєвому досвіді, що вкорінений в культурний та суспільний світ, через який ми характеризуємо явища навколо нас.
Отже, там, де ми бачимо беззаперечну реальність, смерть, як незаперечний біологічний стан, жителі Тораджі бачать згаслу тілесну форму як частину якогось більшого суспільного генезису.
Отже, ще раз, фізичне припинення життя - це не те ж саме, що смерть.
Насправді, член суспільства є по-справжньому мертвим тільки тоді, коли великі родини можуть дійти згоди та організувати все необхідне для проведення похоронної церемонії, яка б вважалася, з точки зору ресурсів, відповідною до статусу покійного.
І ця церемонія повинна проходити перед очима всієї громади за участю кожного.
Отож, після фізичної смерті людини, тіло поміщають у спеціальну кімнату у традиційному будинку, що називається "тонґконан".
Цей тонґконан є символом не тільки самобутності сім'ї, а й усього людського циклу від народження до смерті.
Суттєво, що форма будівлі, у якій Ви народилися, має форму тої структури, що супроводжує Вас до місця спочинку Ваших предків.
До похоронної церемонії, яка може проводитися кількома роками пізніше від фізичної смерті людини, до померлого відносяться як до "makala", хворої людини, або як до "mama", людини, що спить, і вони продовжують бути членом сім'ї.
Їх символічно годують і турбуються про них, і сім'я у цей час розпочинає ряд ритуальних підготувань, що сповіщають ширшій спільноті навколо них про те, що один із їхніх членів здійснює перехід із цього життя в загробне, відоме як Puya.
Я знаю, про що деякі з Вас можуть подумати зараз.
Вона дійсно має на увазі, що ці люди живуть з тілами мертвих родичів?
Саме це я маю на увазі.
Але замість того, щоб піддаватися такій примітивній реакції на ідею близькості з тілами, близькості до смерті, чи на те, як це поняття не вписується у наше надто біологічне чи медичне визначення смерті, я схильна думати, що спосіб жителів Тораджі сприймати смерть охоплює людський досвід, що його не беруть до уваги медичні тлумачення.
Я вважаю, що жителі Тораджі суспільно усвідомлюють і культурно виражають те, що багатьом із нас здається правильним, незважаючи на поширене визнання біомедичного тлумачення смерті, і що наші відносини з іншими людьми, їхній вплив на нашу соціальну реальність не зупиняється з припиненням фізичних процесів в організмі, і що існує період переходу, адже відносини між живими і мертвими змінюються, але не завершуються.
Так Тораджанці висловлюють ідею цих тривалих відносин, щедро роздаючи любов і увагу найбільш реальному символу людських відносин - людському тілу.
Мій чоловік також має теплі спогади про те, як він говорив і грався і загалом був поруч з померлим дідусем, і він у цьому не бачить нічого неприродного.
Це природна частина процесу, коли сім'я погоджується з переходом у їхніх відносинах з небіжчиком, і цей перехід полягає у зміні відношення до померлого як до живої людини і до відношення як до людини, що вже стала предком.
Тут ви можете побачити дерев'яні статуї предків, і це означає, що ці люди вже були поховані, і похоронні церемонії вже були проведені.
Їх називають "tau tau" ("тау тау").
Сама церемонія похорону втілює цю відносну перспективу на смерть.
Вона перетворює в обряд вплив смерті на сім'ї та громади.
Це також момент самосвідомості.
Це момент, коли люди думають, ким вони є, про своє місце в суспільстві, про свою роль у життєвому циклі відповідно до космології Тораджі.
Повір'я Тораджі каже, що всі люди стануть бабусями і дідусями, і це означає, що після смерті ми всі стаємо частиною родової лінії, яка скріпляє нас між минулим і теперішнім, і визначає, ким наші близькі будуть в майбутньому.
Так по суті, всі ми станемо бабусями і дідусями поколінням дітей людських, що прийдуть після нас.
І ця метафора про членство у більшій людській сім'ї є способом, яким діти також пояснюють інвестування грошей на ці жертовні буйволи, які, як вважають, несуть людську душу звідси в загробне життя, і діти пояснять, що вони вкладають у це кошти, тому що вони хочуть відплатити своїм батькам борг, коли всі свої роки батьки потратили на забезпечення і догляд за дітьми.
Але жертвоприношення буйволів і ритуал відображення багатства також показує статус померлого, і, як наслідок, його сім'ї.
Отже, на похоронах відносини підтверджуються, але і переходять у ритуальне дійство, що висвітлює найхарактернішу ознаку смерті в цьому місці: її вплив на життя і відносини живих.
Весь цей фокус на смерті не означає, що тораджани не прагнуть ідеалу довгого життя.
Вони виконують багато вправ, які, як вважають, забезпечують хороше здоров'я та довголіття.
Але вони не витрачають багато зусиль, щоб продовжити життя під час хвороби чи у старості.
У Тораджі кажуть, що кожен має якусь певну задану довжину життя.
Це називається "sunga" ("сунґа").
І, як нитці, треба дозволити розкручуватися до природного кінця.
Відносячи смерть до культурної та суспільної матерії життя, буденні рішення людей щодо їхнього здоров'я і охорони здоров'я страждають.
Патріарху материнського роду мого чоловіка,
Ненет Кача, скоро виповниться 100 років, наскільки ми можемо судити.
І з'являється щораз більше ознак, що він збирається розпочати свою власну подорож в Puya (Пуйя).
Його смерть усі оплакуватимуть.
Але я знаю, що сім'я мого чоловіка чекає моменту, коли вони ритуально зможуть відобразити, що його видатна присутність означала для їхнього життя, коли вони зможуть ритуалом розповісти про його життя, вплітаючи його історію в історію їх громади.
Його історія - їхня історія.
Його похоронні пісні будуть співати їх пісню про себе ж.
І ця історія не має ані помітного початку, ані очікуваного кінця.
Ця історія, що продовжує жити довго опісля того, як людина померла.
Люди запитують мене, чи мені не страшно бути учасником культури, де фізичні прояви смерті зустрічають нас на кожному кроці.
Але я бачу дещо глибоко трансформаційне у переживанні смерті як соціального процесу, а не просто біологічного.
Насправді, відносини між живими і мертвими мають свою власну драму в системі охорони здоров'я США, де рішення про те, на скільки розтягнути нитку життя, базуються на емоційних та суспільних зв'язках з людьми, що нас оточують, а не просто на медичній здатності продовжити термін життя.
Ми, як і жителі Тораджі, базуємо свої життєві рішення на смислах і визначеннях, які ми приписуємо смерті.
Я не пропоную нікому в цій аудиторії бігти і приймати традиції жителів Тораджі.
Може бути трохи важко втілити це в життя у США.
Але я хочу запитати, що ми зможемо отримати від спостерігання фізичної смерті не тільки як біологічного процесу, але і як частини більшої людської історії.
Як це - дивитися на згаслу форму людського життя з любов'ю, тому що вона настільки наближена до нас, якими ми є?
Якби ми могли розширити наше визначення смерті, щоб охопити життя, ми могли б переживати смерть як частину життя і, можливо, стикалися б зі смертю з чимось іншим, ніж страх.
Можливо, однією з відповідей на виклики, з якими стикається система охорони здоров'я США, особливо в допомозі наприкінці терміну життя, є такою ж простою, як і зміна перспективи, а зміною перспективи в цьому випадку було б подивитися на соціальне життя кожної смерті.
Це може допомогти нам зрозуміти, що те, як ми обмежуємо наші розмови про смерть до чогось медичного чи біологічного, відображає ширшу культуру, яку ми всі поділяємо, уникаючи тему смерті, боячись говорити про це.
Якби ми могли прийняти та цінувати усі види знання про життя, включаючи інші визначення смерті, це мало б потенціал, щоб змінити спосіб, в який ми обговорюємо життя.
Це могло б змінити те, як ми помираємо, а що найважливіше, це могло б змінити наше життя.
(Оплески)
Зараз основною теорією виникнення Всесвіту є теорія Великого вибуху.
Насправді це теорія про те, що Всесвіт зародився як нескінченно мала точка, нескінченно мала сингулярність, а потім відбувся Великий вибух, або ж Всесвіт розширився до того стану, який ми спостерігаємо нині.
Коли це вперше уявляєш - гадаю, це побічний ефект назви Великий вибух - уявляєш такий собі вибух.
Спершу все було нескінченно стиснуте, а потім вибухнуло. Вибухнуло назовні.
Після цього матерія почала конденсуватися, а згодом утворилися всі ці галактики і надскупчення галактик, які теж почали конденсуватися, а всередині них конденсувалися планети і зірки, а тоді сформувався Всесвіт у сучасному вигляді.
Проте така модель візуалізації Великого вибуху має кілька проблем.
По-перше, говорячи про Великий вибух, ми не просто говоримо про матерію чи масу Всесвіту, сконцентровану в одній точці, ми говоримо про справжнє розширення космосу, не про щось всередині космосу, наприклад, фізичну масу, яка розширюється, а про сам космос.
Отже, при такій моделі розширюється все.
Але ви можете запитати: хіба воно не розширюється кудись, у щось інше?
Якщо найвіддаленіша точка цієї матерії ось тут, то що тоді оце все? Тож ви питаєте: Хіба це не космос?
Як тоді може розширюватися сам космос?
Інша ідея, пов'язана з Великим вибухом, звучить так: якщо це найвіддаленіша область, хіба вона не буде межею Всесвіту?
Спробуємо розібратися з цими питаннями.
По-перше, у Всесвіту немає меж, по-друге, не існує "зовнішнього" космосу, ми не розширюємося в інший космос.
Я збираюся це пояснити, сподіваюся, ми побачимо, чому це саме так.
Тож найкращим способом представити це буде аналогія.
Якби я сказав вам, що у мене є двовимірний простір з обмеженою площею, тож він не нескінченний, але він не має межі.
На перший погляд, здається складним побудувати щось з обмеженою площею і водночас без межі.
Щоразу, коли я креслю якусь площу, здається, що в неї мають бути межі, а потім ви можете подумати: а що станеться, якщо вигнути двовимірний простір?
Думаю, найпростішим прикладом буде поверхня сфери.
Дозвольте, я намалюю ось тут сферу. Отже, це сфера.
Також я проведу на ній лінії широти і довготи, заштрихую її трохи, щоб вона виглядала краще.
У такій сфері є обмежена площа, ви можете уявити поверхню кульки, бульбашки або Землі.
У вас є обмежена площа, але немає меж, якщо ви вічно йтимете в одному напрямку, ви просто йтимете по колу і повернетеся з іншого боку.
А щоб уявити тривимірний простір з такими ж властивостями: обмеженою площею і - я не хочу більше казати "обмежена площа", адже ми більше не говоримо про тривимірний простір - я намалюю ось тут...
Подумаймо про тривимірний простір, а замість площі я візьму обмежений об'єм і відсутність меж, то як мені це зробити?
Якщо мислити поверхнево, то обмежений об'єм можна помістити у якийсь куб, але при цьому у нього є чіткі межі.
Можна навіть уявити обмежений об'єм як вміст сфери, яка має чітку межу, тобто ось цю поверхню. Тож як побудувати безмежний тривимірний простір з обмеженим об'ємом?
Зараз я вам поясню.
Нам дуже складно це візуалізувати, але для цього я намалюю таку ж штуку, як і ось тут.
Вам треба уявити за аналогією (хіба що ваш проникливий мозок розрізняє більше трьох просторових вимірів), що це сфера.
Дозвольте прояснити, це двовимірна поверхня.
На цій поверхні можна рухатися лише у двох перпендикулярних напрямках, можна рухатись ось так або так, наліво-направо або вверх-вниз.
Це двовимірна поверхня тривимірної сфери.
Уявімо за аналогією (це досить складно) тривимірну поверхню.
Це можна зробити за допомогою математики, якраз це неважко.
Це тривимірна поверхня чотиривимірної сфери.
Я намалюю її так само. Тобто ми будемо бачити ці три виміри як двовимірну поверхню, це одне і те ж.
Я не кажу, що це справжня форма Всесвіту, вона нам не відома.
Хоча ми і знаємо, що Всесвіт є дещо вигнутим, його справжня форма нам не відома.
Проте сфера - це найпростіший варіант, тор також підійшов би, він мав би обмежений об'єм і замкнуту поверхню.
Хочу ще дещо прояснити: невідомо, чи чи Всесвіт має обмежений об'єм. Це питання залишається відкритим.
Але я хочу показати, що він може мати обмежений об'єм і бути безмежним.
Більшість людей вірять - я кажу "вірять", бо можна спиратися на докази і все таке - що ми маємо справу з обмеженим об'ємом, особливо якщо це стосується теорії Великого вибуху, яка на певному вимірі передбачає обмежений об'єм, хоча це може бути величезний, неосяжний об'єм, який все-таки буде обмеженим.
Тепер уявіть цю сферу, знову-таки, я не можу зобразити чотиривимірну сферу, але уявіть, що ви на поверхні цієї сфери. якщо ви будете рухатись у будь-якому напрямку, ви все одно повернетеся на початкову точку.
Якщо ви підете сюди, то повернетесь ось із цього боку.
Всесвіт величезний, тож навіть світлу знадобиться неймовірна кількість часу, щоб перетнути його. А якщо сама сфера розширюється, вона може розширюватися так швидко, що світло не зможе повернутися до початкової точки.
Проте якби щось теоретично мало достатню швидкість, якби щось могло підтримувати рух, воно могло б повернутися до початкової точки.
Це тривимірна поверхня чотиривимірної сфери, а це означає, що будь-який з трьох вимірів на поверхні - я можу намалювати лише два, але якщо це правда, якщо Всесвіт є трьохвимірною поверхнею чотиривимірної сфери, це означає: якщо постійно рухатися вгору, то, зрештою, можна вийти знизу.
Тож якщо постійно рухатися вгору, то опинишся у початковій точці.
Це може бути неймовірна відстань, але все-таки ви повернетесь туди, де ви були. Якщо піти направо, то, зрештою, прийдеш назад до початку.
А якщо піти вглиб (я зображу це так), то, зрештою, прийдеш зверху до початкової точки.
Отже, саме це мається на увазі: ви прийдете назад на вихідну точку.
Повернемось до питання розширення Всесвіту.
Ви знаєте, що це не розширення у якийсь "зовнішній космос", це сам космос, який досі розширюється.
Тож уявіть: невдовзі після Великого вибуху наша чотиривимірна сфера виглядає ось так.
Можливо, це замала чотиривимірна сфера, але при Великому вибухові вона була саме настільки неймовірно маленька.
Згодом вона зросла - я заштрихую її, щоб показати, що вона об'ємна - а пізніше вона могла виглядати ось так.
Зараз у вас може виникнути спокуса сказати:
"Чекай, Сале, хіба це все навколо сфери не є якимось типом космосу, в який розширюється сфера?
Хіба це теж не частина Всесвіту?"
Якщо ви говорите про тривимірний простір, то ні.
Весь Всесвіт і є ця поверхня. Це ця поверхня чотиривимірної сфери.
Якщо ви говорите про більшу кількість вимірів - так, тоді може бути щось за межами нашого тривимірного Всесвіту.
Тож із розширенням у просторі й часі (ви знаєте, що з однієї точки зору, четвертий вимір розглядається як сам час) елементи Всесвіту дедалі більше віддаляються один від одного.
В наступних відео я розповім, чому теорія Великого вибуху - це найкраща теорія на даний момент.
Але, як бачите, якщо у нас є дві віддалені точки у цій сфері, то коли ця чотиривимірна сфера розширюється, коли ця кулька надувається, ці дві точки - давайте, я намалюю три точки - ці три точки віддалятимуться одна від одної; це одне з основних положень, одна з основних причин дотримуватися теорії Великого вибуху: все розширюється не відносно якоїсь центральної точки, а відносно всього іншого.
Тобто, якщо рухатися у будь-якому напрямку від будь-якої точки у Всесвіті, то все буде віддалятися від вас, і чим далі ви рухатиметеся, тим швидше все віддалятиметься. Тож я завершу тут.
Здається, вам є над чим замислитися, а потім на основі цього ми дізнаємося, що означає спостерігати за видимим Всесвітом.
Давайте запишемо 113.9% у вигляді десяткового дробу.
Слово "відсоток" - ось цей символ - буквально означає "від сотні".
Це теж саме, що і 113.9 на 100 - що є тим самим, що і 113.9 поділити на 100.
Отож, якщо ми хочемо написати це у вигляді десяткового дробу, ми просто беремо 113.9 і ділимо його на 100. Давайте зробимо це.
113.9 ÷ 100.
Якщо Ви поділите число на 10, Ви посунете десяток один раз вліво.
Якщо Ви поділите число на 100, то Ви перемістите десяток двічі вліво.
Якщо поділите на 1000, то поремістите знак вліво ще раз.
10,000 -
Кожного разу, коли Ви ділите на 10, Ви робите один крок вліво - що, сподіваюсь, має сенс.
Якщо б Ви множили на 10, то ми б рухали десяток вправо.
І є ще інші відео, які розповідають про сприйняття цього більш детальніше.
Але як би там не було, ми ділимо 113.9 на 100.
Отож, рухаємо десяток двічі вліво.
Отож, десяток закінчиться ось тут.
Це буде дорівнювати 1.139.
І ми все зробили.
(музика) ("In The Sky With Diamonds" Scalding Lucy)
Бет: Ми у Луврі і дивимось на гігантську картину Жеріко, "Пліт медузи" 1819 року.
Вона насправді про подію, яка трапилась тільки 3 роки тому.
Якщо дуже коротко, то історія про те, що торгове судно, яке часто відпливало від узбережжя Африки, потрапило у шторм і капітан зрозумів, що корабель тоне.
Він попросив теслю забрати деякий мотлох з корабля і змайструвати пліт, тому що не вистачало рятувальних шлюпок.
Капітан із своєю командою зайняв більшість шлюпок і помістив решту пасажирів на пліт.
Вони збиралися тягнути пліт позаду себе, але коли капітан усвідомив, що не може ніяким чином тягти пліт, він фактично наказав обрізати мотузку.
150 людей було на плоті і тільки 15 з них вижило після 10 днів.
Жеріко показує нам момент, коли вони бачать човен, який їх врятує на горизонті; вони тільки що мигцем побачили його і тепер несамовито махають йому руками.
Пліт медузи величиною сягає розміру істричної картини, проте це не історична картина, вона ні про міфологію, ні про історію, це не релігійна картина, це сучасна тематика.
Художник працював роками в своїй майстерні, щоб скопіювати так точно, як тільки можливо, аварію корабля, заходячи так далеко, що насправді попросив того самого теслю реконструювати пліт у своїй майстерні; пішов у морг, знайшов потонулі тіла, вивчив все, що міг, щоб зробити картину якнайточнішою, і все ж, вона зовсім не фотографічна.
Тут використано традиції історичних картин для того, щоб створити цей прояв сили, це неймовірно потужнє, емоційне зображення
Бет: Усі його зусилля були правильні в певному сенсі, відбудовування плоту, читання усіх звітів в газетах...
Стівен: Похід до самого суду, де звинуватили капітана.
Так, і як ти сказав, похід до моргу, оточення себе час від часу відрубаними головами і ампутованими руками та ногами для того, щоб підтримувати себе у жахливій розумовій рамці смерті та загибелі.
І все ж, деякі її аспекти наближаються до традиції релігійної картини та історичної картини.
Він явно дивиться на Караваджо.
У нас є сильні контрасти світла та темряви
Люди більш героїчні та здорові, ніж вони були б, якби їх врятували.
Це ця дивна суміш, яку ми часто бачимо насправді в романтизмі і це начебто проторомантична картина суміші реального та нереального.
Це картина, перша і основна, про стосунки між людиною та природою, і стосунки між людиною та людиною.
Подивіться на спектр емоцій, який існує на цій картині.
Це картина про відчуття, але це вираження відчуття у фізичному тілі, отож це художник, який побачив Мікеланджело досить виразно, але якщо ви поглянете на нижню ліву частину картини, ви побачите старого чоловіка, який оплакує тепер потонуле тіло свого сина, - це жахливий відчай.
Коли ми рухаємось вгору до правої верхньої частини, до цієї вершини надії, ми бачимо людей, які намагаються сигналити тому далекому кораблю, якого, здається, майже неможливо побачити.
Тут є це крещендо оптимізму, яке спрямоване з нижньої лівої частини до верхньої правої.
Подивіться на тіла, у них є стільки темряви, що здається, ніби ті кінцівки не належать окремим людям, а є частиною якогось чудовиська з безліччю кінцівок.
Бет: Яке височіє на цій діагоналі, що віддаляється у космос.
Стівен: Ця діагональ наче хвиля, яка суперечить справжній хвилі зліва.
Бет: Ця ідея злиття тіл в єдиний механізм - це щось, що Жеріко запозичив також з мистецтва бароко.
Якщо ви вивчите всі нариси Жеріко, створені для цієї картини, а він зробив десятки нарисів і декілька олійних нарисів, і працював над ними, як ви сказали, довгий період часу, ви бачите, що він йшов до цього, переміщаючи пліт все більше й більше у простір глядача.
Дія не відбувається у середньому плані. Дія не відбувається навіть на передньому плані, вона відбувається у нашому вимірі, зображена у ракурсі виміру глядача, справді намагаючись залучити нас дуже безпосередньо і дуже емоційно.
Цей пліт виглядає так, ніби він буквально вдаряється об рамку, чи не так?
Стівен: Ці тіла, в тому числі і те, чия голова схована від нас і ймовірно просто під водою, здається, ніби вона буквально просто під рамою полотна.
Ще одна дуже важлива річ щодо цієї картини - не випадково Жеріко обрав цю сучасну тему і намалював у гамі кольорів і в стилі історичної картини, а також й те, що він обрав політично вразливу тему.
Проблема в тому, що капітан цього корабля, який покинув людей на плоті, був призначений королем всупереч тому, що він не мав кваліфікації, щоб бути капітаном такого корабля.
Це звинувачення монархії і важливо пам'ятати, що ми знаходимось в періоді французької історії під назвою Реставрація.
Монархія була відновлена.
Французька революція програла.
Наполеон раніше став імператором.
Наполеон був скинутий з престолу і король, монарх, знову був на престолі Франції.
Продажний монарх знову був на престолі Франції.
Представити цю картину було те саме, що насипати сіль на рану.
Стівен:
Цікаво, що людство тут принижене до своєї основної форми.
Вся пишність і торжество королівського двору було безсумнівно знято.
Це картина про людину і її сутність.
Бет: Якщо ми згадаємо неокласицизм,
Давід дав нам героїчних постатей, які хотіли пожертвувати собою задля причини, задля того, що було правильним, заради свободи та рівності.
Тут же ми маємо фігури, які майже померли, і багато їх співвітчизників таки померло, і все це через продажність.
Ніякого героїзму, ніякої причини, ніякого патріотизму, ми справді залишили неокласицизм далеко позаду і ми прямуємо до романтизму.
Романтизм і ця картина, це тріумф самої емоції.
(музика) ( "In The Sky With Diamonds" Scalding Lucy)
Понад 2000 років тому Евклід показав, що кожне число єдиним чином розкладається на прості множники, які можна вважати секретним ключем.
Це показує, що розкладення на прості множники - фундаментально важке завдання
Пояснимо, що ми маємо на увазі під "важко" і "легко" вводячи комплексність
Всі ми перемножували числа, і кожен з нас має свої правила для прискорення цієї дії.
Якщо запрограмувати комп'ютер до перемноження чисел, то комп'ютер впорається набагато швидше.
Цей графік показує час, необхідний комп'ютеру для перемноження двох чисел.
Звичайно, час, необхыдний для знаходження відповіді зростає зі збільшенням числа.
Відмітимо, що час обчислення залишається значно меншим за одну секунду навіть для дійсно великих чисел.
Таким чином це легко обчислити.
Тепер порівняємо це з розкладанням на прості множники.
Якщо вас попросять розкласти число 589 на прості множники, то ви побачити що дана задача є складною.
Не важливо, який у вас метод, це потребує певних проб і помилок, перед тим як знайдуться множники для 589.
Зробивши певні зусилля, ви відкриєте, що 19x31 - це розкладення на прості множники.
Якщо вас попросять розкласти на прості множники 437 231, ви ймовірно здастеся і захочете обрахувати комп'ютером.
Це добре працює для невеликих чисел, але якщо спробувати розкладати великі числа, це призведе до колосального збільшення складності.
Час, необхідний для обчислення, швидко зростає, так як з'являється все більше кроків для обчислення.
По мірі зростання чисел, комп'ютеру необхідні хвилини, потім години і в кінцевому випадку знадобляться сотні тисяч років для розкладення величезних чисел.
Таким чином, коли ми говоримо про складність задачі, ми маємо на увазі зростання часу, необхідне для розв'язку.
!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Крок 1: уявимо, що Аліс випадковим чином обрала число із 150 цифр.
Назвемо його Р1.
А потім друге випадкове число приблизно такого ж розміру. Назвімо його Р2.
Потім вона перемножила ці два числа і отримала число N, яке має довжину 300 цифр.
Дане перемноження зайняло менше секунди. Його можна виконати навіть у веб браузері.
Тепер вона бере розкладення N (P1 і Р2) і приховує його.!!!!!!!
Тепер, якщо вона повідомить N комусь іншому, йому знадобиться декілька років комп'ютерних обчислень для знаходження цього розкладення.
Крок 2. Коксу потрібно було знайти функцію, яка б давала залежність знаючи факторизацію числа N.
Нумо почнемо знову з симетричною монетою, але цього разу замість чотирьох разів жбурнемо її п"ять разів.
П"ять жбурлянь цієї симетричної монети.
І те про що я бажаю дізнатися у цьому відео це ймовірність випадання лише 3 лицьових боків.
І я збираюся міркувати про це таким чином, якщо ми маємо 5 жбурлянь, то скільки різних, рівноможливих можливостей є при цьому?
Коли ми виконаємо перше жбурляння, то матимемо 2 можливості - лицьовий або зворотній бік.
При другому жбурлянні - дві можливості, при третьому - дві, при четвертому - дві, при п"ятому також дві.
Це дорівнюватиме 2 х 2 х х 2 х 2 х 2 (сподіваюся, що я сказав це 5 разів).
Отож це два або ж можна сказати це два у п"ятому степені і це буде дорівнювати 32 рівноможливим можливостям.
32 : 2 х 2 це 4, 16 х 2 це 32 можливості.
І аби з"ясувати цю ймовірність, нам справді слід з"ясувати скільки з цих ймовірностей містять у собі випадання 3 лицьових боків.
Ми могли б намалювати це, усі дані 32 можливості, і дослівно просто порахувати ці лицьові боки, але нумо застосуймо інший метод який ми почали вивчати у нашому останньому відео.
Ми маємо 5 жбурлянь (нумо намалюю їх).
І нам треба отримати лише 3 лицьові боки, і я збираюся назвати ці 3 лицьові боки
Лице А, Лице В, Лице С, просто надам їм імена, просто трохи згодом ми побачимо у цьому відео, що між ними немає жодної відмінності.
Для нас не має значення який саме порядок ми оберемо:
Лице А, Лице В, Лице С, зворотній бік, зворотній бік; чи це буде такий порядок:
Лице А, Лице С, Лице В, зворотній бік, зворотній бік.
Ми не рахуємо це як два різних впорядкування, ми рахуємо це виключно як одне впорядкування.
Отож перше, що ми зробимо це владнаємо справу з усіма цими різними впорядкуваннями, так наче нам небайдужа відмінність між цими А, В і С.
І тоді ми поділимо усе це на усі різні можливості згідно яких ми могли б переставити місцями 3 різні речі.
Отож, скільки можливостей є для розміщення А, В і С у цих 5 комірках, які ми розглядаємо як жбурляння і якщо б нам було небайдуже до А, В і С.
Отож,почнемо з А.
Якби нам не треба було призначити жодну з цих комірок до жодного з лицьових боків, то ми могли б сказати, що А може бути у 5 різних комірках, отож є 5 різних можливостей де А може бути.
Отже скажімо, що ви знаєте, що ось це теж може бути у будь-якій з цих п"яти комірок.
Але ж оце вже зайняло одну з 5 комірок, тоді скільки ж різних можливостей є для розміщення цього лицьового боку? Скільки різних можливостей є при цьому?
Тоді тут лишилося лише 4 комірки, отож тоді тут є лише 4 можливості.
І якщо це те місце де знаходиться Лице А, то Лице В може бути у будь-якій з цих чотирьох.
Лице А є у цій першій, а тоді Лице В може бути у будь-якій з цих чотирьох.
Я наведу певний приклад можливо Лице В знаходиться ось тут.
Отож оскільки ми вже зайняли дві з цих комірок, то скільки ж простору ми маємо для Лиця С?
Ми маємо лише 3 вільних місця для Лиця С.
Це може бути будь-яке з цих трьох вільних місць які були показані у цьому конкретному прикладі для унаочнення.
Якщо ж вам небайдуже до порядку, то скільки можливостей є для вибору з 5 різних місць 3 місць для розміщення у них лицьових боків?
Ми могли б сказати, що це дорівнює 5 х 4 х 3.
5 х 4 це 20, а 20 х 3 дорівнює 60.
Отож ми можемо сказати, що є 60 різних можливостей для розміщення Лиця А, В і С у 5 комірках або 5 жбурляннях, або людей на 5 стільцях.
І вочевидь є 60 можливостей випадання 3 лицьових боків це якщо ми мали лише 32 рівноможливі можливості.
І причиною того, що ми отримали таке велике число ось тут є те, що ми рахували дані сценарії як цілковито відмінні і наприклад сценарії Лице В,
Лице А і Лице С був відмінним від цього. І нам слід сказати, що вони не є різними можливостями.
Ми не маємо, ми не маємо перераховувати для усіх цих різних можливостей їх розміщення.
І усе що на треба так це поділити це на усі дані різні можливості згідно яких ми можемо поміняти місцями 3 речі.
Отже, якщо я маю 3 речі у 3 місцях, то ось тут я маю Лице при другому жбурлянні, третьому і п"ятому жбурлянні.
Якщо ж я маю 3 речі у 3 місцях як ось тут, то скільки можливостей є для перестановки їх місцями?
Отож, якщо я маю 3 місця, то скількома способами я можу переставити їх?
І А, В і С знаходяться у цих трьох місцях.
Я можу розмістити А у 3 місцях.
Я можу розмістити його у будь-яких з цих 3. Я можу розмістити А у будь-якому з цих 3 місць.
Тоді для В лишиться лише 2 місця, оскільки одне вже зайнято А. І тоді для С лишиться лише одне місце, оскільки А і В вже зайняли два з них.
Отож маємо 3 х 2 х 1 можливостей переставити місцями 3 різні речі.
Отож 3 х 2 х 1 дорівнює 6.
Отож це кількість можливостей випадання 3 лицьових боків.
Запишу це іншим кольором. Отож ця кількість можливостей дорівнює 5 х 4 х 3 і поділити на дану кількість можливостей згідно яких я можу переставити місцями 3 речі.
Ми не бажаємо перераховувати усі ці, виконання цього розміщення цілковито відмінне від цього розміщення.
Тепер ми бажаємо поділити це на 3 х 2,
Зроблю це однаковим помаранчевим кольором, поділити на 3 х 2 х 1.
3 х 2 х 1 і ми отримаємо, у чисельнику 120 120 поділити на 6, вибачте, це 60 поділити на 6, що дорівнює 10 можливостям. Це для лише 3 лицьових боків. І це все з 32 рівноможливих можливостей.
Отож ймовірність випадання лише 3 лицьових боків, коли ви отримаєте лише 3 лицьові боки, дорівнює 10 з 32 рівноможливих можливостей.
Отож ми маємо 5/16 шанс, що це відбудеться.
Давайте поговоримо про серцево-судинну систему.
Ось її зображення. Це наше серце, яке є насосом, що качає кров через кровоносні судини по всьому тілі.
Головне завдання цієї системи - це доставити кров до капілярних шарів.
Ось це капілярний шар.
А ось тут кров'яні судини дуже звужуються і розгалужуються.
Через те, що вони звужуються, судини мають більше місця на поверхні.
Збільшена поверхня дозволяє крові обмінюватися киснем і поживними речовинами із цими клітинами, які я малюю, і які є надзвичайно потрібними.
Тож кров віддає кисень цим клітинам.
І доти, поки кров проходить крізь капілярний шар, вона втрачає увесь кисень. Зараз вона голубого кольору.
Ця кров потім повертається до серця.
Я не намалював того, але кров також проходить крізь легені, де насичується киснем. Тож коли вона повертається знову, кров уже має кисень.
Отже, це замкнута система, де знов і знов відбувається кругообіг.
Та існує одна проблема. Серцю слід прикладати неабияких зусиль, щоб рухати кров по організму із достатньо сильною швидкістю та живити усі клітини.
Це означає, що тиск спричинений серцем, є дуже високим.
Тож, високий тиск є у серці, а також і в кровоносних судинах.
Завдання тиску - витісняти рідину із кровоносних судин, зокрема із цих капілярів.
Він витісняє рідину.
Ця рідина не є власне кров'ю, тому що, наприклад, червоні кров'яні тільця у нашому тілі є занадто великими, щоб бути витісненими.
Натомість виходить рідина, що є схожою на плазму.
Ось, власне, як усе це відбувається.
Ця рідина сполучається із клітинами, які знаходяться поза капілярами. Вона накопичується.
Ось тут і виникає проблема, оскільки, якщо ми нічого не робитимемо, то втратимо велику кількість рідини у крові і отримаємо згусток рідини ось тут.
Це все призведе до нестійкої ситуації.
Ось тут і надходить черга до лімфатичної системи. Вона вирішить цю проблему.
Ваша лімфатична система є, насправді, ще однією провідною системою, яку я спробую намалювати.
Це ще одна провідна система.
Вона має судини, які, здається, беруть початок нізвідки.
Вони вбирають у себе цю рідину.
Рідина входить. Вони її вбирають і повертають назад у кровообіг.
Тобто відносять назад у кров. Таким чином, рідина повертається і кров продовжує циркулювати.
І зараз ми бачимо, що ситуація є стійкою.
Ось ці судини ми називаємо лімфатичними судинами.
Можна помітити, що вони трішки відрізняються від кровоносних судин, тому що вони не утворюють замкнуту систему.
Лімфа, як називають цю штуку, лімфа - це рідина, яка виділяється із крові.
Лімфа виходить ось тут, і вливається у кровоносні судини.
Вона не повертається на початок.
Це було просте пояснення того, навіщо нам ці лімфатичні судини.
Та щоб зануритися трішки глибше, давайте розглянемо один із цих капілярів.
Зараз ми його приблизимо.
Намалюємо його трішки заокругленим.
Сподіваюся, це не зіб'є вас з пантелику.
Клітини, що тягнуться вздовж капіляра називаються ендотеліальними.
І зараз ми дізнаємося, як саме витісняється рідина.
Коли ми поглянемо далі на цей капіляр, побачимо, що кров залишилася без кисню.
Тому, я змінив колір, яким малюю.
Хоча, насправді, ендотеліальні клітини не міняють забарвлення. Зміна кольору лише поможе нам краще орієнтуватися, я так думаю.
Крізь цей капіляр рухаються маленькі червоні кров'яні тільця, які я намалюю у формі дисків.
Ось маленькі червоні кров'яні тільця.
Звичайно, у нас ще є багато-багато води.
І нарешті, зв'язка невеликих білків.
Деякі з білків є більші за інших, тож ми намалюємо їх різного розміру.
Усе це знаходиться у нашій крові.
І через високий тиск, воно звідти витісняється.
Постає питання: куди і як воно саме виходить?
Відповідь: воно проходить між клітинами.
Клітини розташовані не настільки щільно, щоб запобігти вивільненню цієї рідини.
Та вони є достатньо щільними, щоб запобігти вивільненню більших тіл.
Тож червоні кров'яні тільця та більші білки не виходять.
Натомість витікає трохи рідини, води та менших білків, які ми намалюємо ось так.
Тож, до того часу, поки кров дістанеться до останньої частини капіляру, вона втратить деякі дрібні білки та трохи рідини.
Я зітру це, щоб було зрозуміліше.
Концентрація більших білків є вищою.
Можна навіть сказати, що концентрація червоних кров'яних тілець є трішки вищою.
У цій частині капіляру ми маємо більшу концентрацію розчиненої речовини, ніж ми маємо ось тут.
Причиною, чому я це наголошую, є те, що тут є також невеличка хитрість або ж складність, яка полягає в тому, що хоча лімфа, або те, що буде називатися нею пізніше, буде виділятися з капіляру ось тут, трішки рідини повернеться назад у кров'яні судини ось тут.
Щоб зрозуміти, вам слід знати, що концентрація розчиненої речовини є тут вищою, що призводить до того, що високий осмотичний тиск повертає рідину назад.
Щоб це зрозуміти, вам також потрібно знати, що тиск, постійний гідростатичний тиск є нижчим в останній частині капіляру, порівнюючи з першою частиною.
Тож тиск знижується.
Цей тиск витискає лімфу з кров'яних судин ось сюди.
Зараз ми бачимо, що кількість виділень є більшою, ніж надходжень.
Те, що повертається є осмотичним тиском, спричинений збільшеною концентрацією.
Ось тут деяка рідина і дрібні білки можуть надходити повертатися назад.
Зараз ви можете бути спантеличені через те, що я сказав, що рідина, яка виштовхується, виділяється з кров'яних судин.
А зараз я говорю, що вона виділяється, а потім повертається назад.
Справа в тому, що виділяється більше, ніж надходить.
Намалюємо ці стрілки трішки більшими.
Отже, виділяється значно більше, ніж повертається назад.
В кінцевому результаті при проходженні крові через капіляр, виділяється лімфа.
Отже, зараз ви більш детально ознайомлені з тим, що відбувається з лімфою.
Та ви, можливо, запитуєте себе чому ці клітини не можуть звузитися, щоб запобігти виділенню рідини?
Вам слід пам'ятати, що ми маємо і інші клітини, яким теж треба чимось живитися.
Їм потрібна глюкоза та різні інші елементи із крові.
Важливим є те, що маленькі молекули глюкози та дрібні білки, як наприклад гормони, виходять ось тут, біля цих клітин. І таким чином, вони взаємодіють із рідиною.
Тож, по суті, якщо ці ендотеліальні клітини у капілярах були б щільно з'єднані один з одним, то усі ці клітини у вашому організмі були б ізольовані.
Ви також, мабуть, думаєте, чи може кисень пройти крізь ці прогалини?
Насправді, кисень - це зовсім інша справа.
Він дуже маленький.
Це лише два атоми, одна молекула. Тож кисень може пройти просто через клітини.
Він може проникнути крізь стінки і дістатися куди йому потрібно.
Надіюсь, це допоможе вам краще зрозуміти, як із капілярів утворюється лімфа, що і як виділяється та як дещо повертається назад.
Нарешті, намалюю вам трішки смішного чоловічка, щоб дати вам зрозуміти, що у вас є капіляри по усьому тілу.
Вони живлять усі ваші м'язи та тканини.
Ось чому вам потрібні лімфатичні судини - щоб доставляти лімфу по організму.
У вас є лімфатичні судини у ногах, руках і так далі.
У них подібна будова як у кровоносних судин.
Вони теж спочатку малі, потім вони сходяться і об'єднуються у велику лімфатичну судину.
Згодом вона приєднується до іншої, більшої судини і так далі.
Таким чином, спочатку вони є просто капілярами, а потім вони об'єднуються і стають все більшими.
Та вони, звичайно, багато чим відрізняються від кровоносних судин, через те, що не є замкнутою системою.
Врешті-решт, коли вони зливаються у великі лімфатичні судини, то віддають свій зміст назад у кругообіг.
Для тих, кому цікаво і має початкові знання в численні, думаю, я зроблю обов'язковим, коли я кажу, що це обов'язково, вам не потрібно розуміти це, щоб розвивати економічні навички, але це дуже потрібне вміння, яке покаже вам в загальному, що нахил кривої граничного доходу для монополіста - це подвійний нахил кривої попиту, за умови, що крива попиту лінія.
Отже, якщо крива попиту виглядає так, це ціна.
Це кількість.
Тобто попит ось там.
Я покажу, що крива граничного доходу має подвійний нахил.
Він подвійний як це.
Це дійно подвійний від'ємний нахил.
Отже, дозвольте мені лише записати ціну як функцію кількості.
Ми знаємо, що отримуємо ціну.
Так як це лінія, ми можемо, по суті, записати це в нашій звичній формі нахилу відрізка до осі y.
На уроці алгебри, ви б записали, якщо це y і це x - ви б записали y = mx+b, де m - нахил, а b - точка на осі y.
Я зроблю це дуже подібне, але замість y і x, у нас буде P і Q.
Отже, якщо P = m x Q, де m - це нахил плюс...плюс точка P + b.
Отже, прямо тут b. І якщо б ви, якщо б ви взяли вашу, якщо б взяли вашу зміну P, якщо б взяли вашу зміну P і розділити її на вашу зміну Q, ви отримаєте m.
Це ваш нахил, зміна ціни / зміна кількості.
Тепер, що буде нашим загальним доходом?
І свого роду, ми тільки робимо те, що робили в деяких попередніх відео, але в загальних рисах.
Отже, якщо це загальний дохід, загальний дохід як функція кількості.
Добре, загальний дохід - це тільки ціна х кількість.
Загальний дохід - це лише ціна помножена на кількість.
Ми вже записали ціну як функцію кількості прямо тут, так що можемо взяти це і замінити це прямо тут.
Отже, ми отримуємо, що загальний дохід рівний, і я запишу це блакитним.
У нас mQ + b і ми помножимо це все на кількість.
Ми помножимо це на кількість або отримаємо загальний дохід, що дорівнює mQ^2. mQ^2 + (b x Q)
І це парабола, а вона насправді буде нахилена вниз парабола, тому що m - від'ємна.
Це негативний нахил. m має від'ємне значення, отже m - від'ємна
Таким чином, ми знаємо, що M < 0 тут.
Це одне з припущень, що ми зробимо.
Якщо m < 0, це буде напрямлена вниз парабола.
Загальний дохід виглядатиме якось, загальний дохід виглядатиме якось так.
Це наш загальний дохід.
Тепер, граничний дохід як функція кількості це тільки похідна, а це частина числення.
Це нахил дотичної в будь-якій заданій точці, і саме він є похідною.
Це нахил дотичної в будь-якій точці як функція, як функція кількості.
Так що, дайте мені кількість, я скажу вам, який нахил дотичної лінії до функції загального доходу в цій точці.
Отже, в основному ми тільки взяли похідну функції до Q.
Отже, ми одержали D, TR/DQ.
Так що, на скільки змінився загальний дохід, якщо відбулася дуже, дуже мала зміна в кількості, безмежно мала, найдрібніша зміна в кількості і це виходить прямо з розрахунків. m - константа. Q^2, похідна від Q^2 до Q - 2Q.
Отже, 2Q буде константою.
Таким чином, це буде 2mQ. а тоді b - константа.
Припустимо, що це дано. b - постійна.
Похідною bQ по Q буде b.
Це буде лише b.
І прямо тут, це наша крива граничного доходу.
Або, можна сказати, наша гранична лінія.
Вона 2mQ + b.
Так що, зазначимо, це та ж сама точка y, що і на нашій кривій попиту, яка звісно починається прямо тут, але має подвійний нахил.
Нахил нашої кривої попиту - m.
Нахил нашої кривої граничного доходу - 2m, 2m. А це від'ємний нахил, так що він буде від'ємним двічі.
Отже, це буде виглядати приблизно так. Це буде виглядати якось так.
Отже, немає значення, яка ваша крива попиту, якщо припустити, що це лінія як тут, крива граничного доходу буде лінією з подвійним нахилом і в такому разі, це подвійний від'ємний нахил, який свого роду буде цілком правильний.
В будь-якому разі, якщо ви зрозуміли це - чудово.
Тепер ви почуваєтесь добре, що завжди є приводом для виникнення такої кривої попиту.
Якщо ви не зрозуміли, не хвилюйтесь.
Ви можете продовжити дивитися економічний плейлист.
Що в коробці?
Що б це не було - воно мусить бути дуже важливим, тому що я подорожував в нею, перевозив її від помешкання до помешкання, до помешкання... (Сміх) (Оплески)
Звучить знайомо?
Чи знаєте ви, що ми, американці маємо приблизно втричі більший простір, порівняно з тим, що мали 50 років тому?
Втричі.
Тож ви-б мали подумати, що з усім цим додатковим простором, ми мусили-б мати досить місця для всіх наших речей.
- Та ж ні.
В містах є новий сегмент промисловості, 22 мільярдів доларів, 2.2 мільярди квадратних футів промисловості: зберігання особистих речей.
Отже, ми отримали потрійний простір, але ми стали такими вправними покупцями, що нам потрібно навіть більше місця.
І до чого це призводить?
Безліч боргів за кредитками, величезні екологічні насілдки, і, можливо, не випадково, наші рівні щастя впали за ті самі 50 років.
Тож я тут, щоб припустити, що є кращий шлях, що менше могло б фактично дорівнювати більшому.
Закладаюся - більшість з нас в певному сенсі відчували радість меншого: в коледжі - в гуртожитку, подорожуючи - в готельному номері, на кемпінгу - споруджуючи фактично ніщо, може човна.
Що б це не було для вас - я закладаюся, що, окрім всього - це дало вам трохи більше свободи, трохи більше часу.
Тому я збираюся припустити, що менше речей і менше місця дорівнюватиме меншим наслідкам.
Насправді це відмінний спосіб заощадити гроші.
І це дасть вам трохи більше легкості в вашому житті.
Тож я почав проект під назвою Відредаговане Життя, на lifeedited.org щоб розгорнути це обговорення і знайти певні великі рішення в цій сфері.
Спочатку: наводнення моєї квартири в 420 кв. футів на Мангеттені партнерами з Mutopo та Jovoto.com.
Я хотів усе це - домашній офіс, вечерю на 10 посадочних місць, гостьову кімнату, і все моє приладдя для кайтсерфінгу.
З більш ніж 300 дописів з усього світу, я знайшов її, мою власну маленьку скарбничку.
Купуючи 420 кв. футів замість 600, я відразу економлю 200 тисяч.
Менший простір призначено для меншого приладдя - заощадимо ще трохи грошенят тут, а також - зменшимо займану площу.
І через те, що це справді спроектовано навколо відредагованого комплекту майна - моїх улюблених речей - і справді створено для мене, - я дійсно в захваті, знаходячись там.
Тож як ви можете жити по-маленькому?
Три основні підходи:
Передусім ви повинні редагувати нещадно.
- Ми повинні прочистити артерії нашого життя.
А та сорочка, яку я не вдягав роками?
- Час мені її відпустити.
Ми повинні вирізати стороннє з наших життів, і ми повинні навчитися зупиняти його приплив.
Нам потрібно подумати, перш ніж купувати.
Запитаймо себе,
"Це дійсно зробить мене щасливішим?
Направду?"
Поза сумнівом, нам слід купувати і володіти певними чудовими речами.
Але ми хочемо речі, що ми любитимемо роками, - не просто речі.
По-друге, наша нова мантра: мале - це сексуально.
Ми хочемо економії простору.
Ми хочемо речі, що призначені для того, як вони використовуються більшість часу, - не для рідкісних подій.
Навіщо мати шість конфорок коли ви заледве користуєтесь трьома?
Тож ми хочемо речей, що вмонтовуються, ми хочемо речей, що складаються, і ми хочемо їх оцифрованими.
Візьміть документи, книжки, фільми, і ви можете змусити їх зникнути - це магія.
Нарешті - ми хочемо багатофункціональності простору і хатнього приладдя - умивальник, поєднаний з туалетом, стіл перетворюється на ліжко - той самий простір, малий журнальний столик розтягується до розмірів столу на десятьох.
У переможній схемі Відредагованого Життя, що подано тут, ми поєднали рухомі стіни з меблями-трансформерами, щоб одержати багато вільного простору.
Подивіться на кавовий столик - вона росте у висоту й ширину щоб розмістити десятьох.
Мій офіс геть згортається, легко ховаючись.
Моє ліжко просто видобувається з стіни двома пальцями.
Гості?
- Руште мобільні стіни, - одержите відкидні гостьові ліжка.
І, звичайно, мій власний кінотеатр.
Тож я не кажу, що ми всі маємо жити в 420 кв. футах
Але замисліться над перевагами відредагованого життя.
Перейдіть від 3000 до 2000, від 1500 до 1000. Більшість з нас, можливо всі ми доволі щасливі на кілька днів з парою сумок, може в невеличкому просторі, в готельному номері.
- Тому, коли прийдете додому, проходячи через вхідні двері зупиніться на мить і запитайте себе,
"Чи можу я подужати невеличке редагування життя?
Чи не не надасть це мені трохи більше свободи?
Може, трохи більше часу? "
Що в коробці?
- Направду це не важливо.
Я знаю що мені це не потрібно.
- Що у вашій?
Можливо, тільки можливо, - менше може дорівнювати більшому.
Тож давайте звільнимо простір для хорошого.
Дякую!
(Оплески)
Нас просять перетворити ці лінійні рівняння в рівняння з кутовим коєфіцієнтом і побудувати їх на координатній площині
Тут ми маємо координатну площину.
Згадаємо що форма рівняння з кутовим коефіцієнтом виглядає як
Y дорівнкуює mX плюс b, де m це кут нахилу а b це точка перетину з Y.
Рівняння називається рівняння з кутовим коєфіцієнтом.
Ми повинні використати алгебраічні перетворення цих рівнянь.
Почнемо з лінії А.
Рівняння для лінії А записане в стандартному вигляді, це 4X плюс 2Y дорівнює мінус 8.
Перще що я зроблю це позбавлюся 4X з правого боку рівняння, найкращий спосіб це зробити: відняти 4X з двох боків рівняння.
Давайте віднімемо 4X з двох боків рівняння.
З лівого боку рівняння ці два 4x скорочуються, в нас залишається 2Y дорівнює
І з правого боку ми отримуємо мінус 4X мінус 8, або мінус 8 мінус 4, як вам буде зручніше.
Ми майже отримали рівняння з кутом нахилу.
Ми маємо тільки позбутися 2, і найкраще це зробити поділити дві сторони рівняння на 2.
Давайте поділимо дві сторони рівняння на 2.
Ми ділимо ліву частину на 2, а потім ділимо праву частину рівняння на 2.
Ви повинні поділити кожен член рівняння на 2.
Ми отримали Y дорівнює мінус 4 поділити на 2 це мінус 2.
Мінус 8 поділити на 2 це мінус 4, мінус 2X мінус 4.
Це рівняння для лінії А, давайте накреслимо його.
Це рівняння перетинає вісь X в точці мінус 4.
Тобто коли X=0, то Y=-4.
Якщо X дорівнює 0, Y дорівнює мінус 4, ми можемо позначити цю точку на графіку.
Нуль, один, два, три, чотири.
Це точка з координатами 0, мінус 4.
Це точка перетину прямої з віссю Y.
Кут нахилу цієї прямої буде мінус 2X.
Це означаэ що якщо я підставлю замість X одиницю, Y зменьшиться на 2.
Давайте зробимо це.
Якщо я відмірю 1 на осі X, то я маю відміряти дві клітинки вниз по Y, кут нахилу мінус 2.
Якщо я виміряю 2 на осі X, то я маю відміряти 4 по осі Y.
Якщо я піду на один крок в зворотньому напрямку по осі X
Я маю піти на два кроки вверх по осі Y, тому що 2 поділити на -1 дасть -2, тобто я йдю сюди.
Якщо я зроблю ще 2 кроки по X, то я маю зробити 4 кроки вверх по Y.
Давайте це зробимо.
Назад 2 і потім 4 вгору.
Ця лінія буде виглядати наступним чином. Ця лінія буде виглядати наступним чином.
Я намагаюся намалювати це в гарному вигляді.
Це лінія А.
Добре, тепер давайте намалюємо лінію В.
Лінія В, це 4X дорівнює мінус 8, і у вас може виникнути питанна, як перетворити це рівняння в рівняння з кутом нахилу.
Я не бачу тут Y.
І відповідь ви не можете це зробити, але ми можемо його спростити.
То давайте поділимо дві частини цього рівняння на 4.
Ми ділимо дві частини цього рівняння на 4.
Ми отримаємо X дорівнює мінус 2.
Тобто це означає що нам байдуже яким буде Y, X завжди буде дорівнювати мінус 2.
X дорівнює -2 буде десь тут, мінус 1, мінус 2, і X буде завди дорівнювати мінус 2 в обох напрямках.
Це вісь X а це вісь Y, я забув їх відмітити.
Тепер перейдемо до лінії С, 2Y дорівнює мінус 8.
Тобто лінія С, ми маємо 2Y дорівнює мінус 8.
Ми можемо поділити дві частини рівняння на 2, і ми отримаємо Y дорівнює мінус 4.
Ви можете сказати: "Агов Сал, це не виглядає як рівняння з кутом нахилу!", але це не так.
Це рівняння з кутом нахилу 0.
Ми можемо переписати це рівняння як Y дорівнює нуль помножити на X мінус 4, де перетин з віссю Y дорівнює -4 і кут нахилу 0.
Якщо ми просунемося на довільну кількість кроків по осі X то Y не зміниться, він залишиться мінус 4.
Дозвольте мені зробити трохи акуратніше. Y залишиться на позначці мінус 4.
Або ви можете це тлумачити як Y дорівнює мінус 4, не зважаючи на величину X.
Ми закінчили.
(грає музика фортепіано)
Ми знаходимося у Музеї Леопольда у Відні і перед нами картина Егона Шиле "Відлюдники".
Це велике, майже ідеально квадратне полотно.
Бет:
Картина датується 1912 роком, тоді Шиле було лише 22 роки.
Він був неймовірно раннім художником.
Стівен:
Як би сказати.
Це дуже похмуре зображення.
Дві фігури, які тісно переплітаються, і ,здається, майже зливаються.
Вони на чомусь оголеному, що віддалено нагадує землю і потім, навколо них, є ніби зламана атмосфера, що нагадує вам вітраж.
Це нагадує майже середньовічну вівтарну картину виходячи з того, про що ви щойно говорили, пробиваються два зів'ялі паростки, дуже маленькі квіти, що знаходяться поряд із підписом автора.
Стівен:
Ну що ж, цей підпис дуже цікавий.
Художник нацарапав своє ім'я не один, а три рази, припускаючи, що є майже три автори цієї картини.
Ми не впевнені в тому, хто ці дві фігури, і ми навіть не впевнені в тому, що вони мають бути конкретними образами.
Бет:
Фігура зліва схожа на Шиле, бо ми часто бачимо, як він позує на фотографіях.
Стівен:
Деякі історики мистецтва припускають, що фігура справа, старша постать з бородою, може бути Густавом Клімтом,але, по-моєму, це дуже схоже на фігуру Христа, набагато більше на своєрідну фігуру батька.
Бет:
Бородата фігура насправді не має очей, таким чином він нагадує мені череп, і, можливо, мертвий або сплячий.
А очі іншої фігури є дуже виразними та тривожними.
Ви знаєте, є давня традиція малювати сліпих як провидців, людей, що насправді мають винятковий зір.
Бет: Своєрідний внутрішній зір.
Стівен:
Саме так.
Фактично, все так, як він описав це у листі.
Стівен:
Є відчуття, що він розламує зримий світ.
Зламана не лише атмосфера, але і фігури.
Це цікаво,бо тут є дві голови, лише дві руки і одна нога, яка справді укорінена в землю, або здається, що в землю, і це виглядає, як коріння, з якого з'явилися ці дві фігури.
Стівен:
Це правда.
Шиле дійсно звертає увагу на матеріальність фарб.
Це правда, що свого роду агітація досягає кульмінації і стає майже видом психічного стану.
Бет:
Те що ми бачимо на початку 20 століття, то це зацікавленість в експресіонізмі, справді, зацікавлення у представленні цих внутрішніх станів, і досвіду та інтересу, тривоги та напруженості.
Ви знаєте, що ще дуже цікаво, так це те, що ми тут, дивимось на цього австрійського митця, члена австрійського авангарду на початку 20 століття, і в цей момент глибокого занепокоєння, він єдиний, хто повертається у деякій мірі до візантійських традицій
Ви могли б піти, сказавши, що фон виглядає майже як золота ділянка.
Це нагадує мені візантійські ікони, спосіб, яким ці середньовічні картини були зроблені,аби побороти тривогу і страх, у цьому сенсі, їх принесли сюди, до сучасного світу, до наших власних сучасних тривог.
Картина називається "Відлюдники",і це фігури релігійного мистецтва, які заховалися у пустелі або в цілині, у певному приватному, просторі для медитацій, тому тут існує зв'язок з релігійним та психологічним.
Але на початку 20 століття, група художників, яка працювала з Шиле, ідею релігійності зробили культурною.
Бет:
А художника - як пророка у сучасній епосі.
( грає музика фортепіано)
Розгляньмо, ким же був Наполеон до вступу до війни з Третьою коаліцією, яка, власне, й закріпила за Наполеоном звання наймогутнішої персони у Європі.
Отже, у 1799 він приходить до влади.
Спочатку він владарює з двома іншими консулами, але надалі він оголошує себе Першим Консулом.
Отже, він приходит до влади.
Він стає - запишімо з великої літери -
Першим Консулом.
Далі у 1802...Розгляньмо спершу його владарювання у 1800.
У 1800, коли він прийшов до влади, ми все ще були у війні Другої Коаліції.
Ми вже про це трохи говорили.
Наполеон, або Франція, втратили землі, ряд земель, здобутих в Італії за часів Першої Коаліції.
Австрійці забрали їх назад.
Отже, Наполеон вирішив узяти на себе відповідальність, подолати Альпи.
Ось його портрет.
Ось він долає Альпи.
Наполеон долає Альпи, на чолі свого війська, щоб повернути відібрані Австрією потрібні, на його думку, землі.
І як ми знаємо з попереднього відео, у цей ключовий момент припинила існування Перша Коаліція.
Отже, у 1800 він вирушає відвойовувати Італію.
Згадуючи Італію, насправді ми говоримо про Королівство Італія, північ сучасної Італії.
Ми не чіпаємо Неаполітанського Королівства, що простягалося на півдні.
І Папської області.
Зараз я вам усе покажу.
Гляньмо от сюди вниз. Пам'ятаймо, що говорячи про Королівство Італії в наполеонівські часи, люди завжди мають на увазі ось цей регіон, що насправді є північчю сучасної Італії.
Папська область знаходиться ось тут.
А Неаполітанське Королівство ось тут.
Розглядаючи сучасну карту Європи, бачимо що два таких важливих учасники сьогоденної Європи як Німеччина та Італія у 1800-х рр не були цілісними.
Насправді вони були розбиті на ряд королівств.
І як я вже згадував, Німеччина в ті часи, точніше сукупність згаданих королівств називали Священною Римською імперією, на чолі якої король Австрії носив титул імператора
Але він не завжди вдавався до надмірно централізованого методу управління у процесі керування Священною Римською імперією.
Насправді імперією управляла група дрібніших королів.
Так, повернімося до Наполеона.
Отже, ось він у 1800 році перетинає Альпи.
І завершує свою справу.
Він перемагає Австрію.
Власне, на цьому припиняє існування Друга коаліція.
Це ми вже розглядали в попередньому відео.
Припинення Другої коаліції.
Вони не вели переговорів із Великобританією аж до наступного року, через повне виснаження.
Та й цей договір був нетривалим.
А потім, у 1802 році, перш іж перейдемо до Третьої коаліції, нагадаю, що Наполеон приймає Конституцію X (десятого) року.
Саме про нього йде мова. У революційному календарі це був 10-й рік Революції.
Для Наполеона ж найважливішою була стаття номер 1.
Вона говорить, що французький народ називає і Сенат проголошує
Наполеона Бонапарта Першим Консулом довічно.
Перший Консул довічно.
Отже, як бачимо, дана легальна подія практично зробила Наполеона королем до кінця...Ну, ви розумієте...
Далі перейдімо до 1803.
І, перш ніж перейти до 1803, згадаймо, що в цей же час діється ось тут.
Революція в Гаїті, а, якщо ви пам'ятаєте це з отих відео, Гаїті була найбільш прибутковою рабовласницькою колонією світу.
А після повстання рабів та їхнього звільнення колонія раптом стала для Франції менш прибутковою, ніж раніше.
Як ми пам'ятаємо, Французька феволюція почала стихати, оскільки Франція розпалася.
Отже, Наполеон намагається відновити рабство.
Це матиме для нього негативні наслідки.
Десалін ловить цей шанс, разом з іншими повстанцями вони ще сильніше повстають проти Леклерка.
Леклерка та французьких окупантів спустошує тропічна лихоманка.
Десалін - дуже агресивний генерал.
Він починає втрачати Гаїті.
Згадаймо Рошамбо, з он тих відео, він був найбрутальнішою постаттю, що прийшла на зміну Леклерку.
Отже, Гаїтянська революція.
Можна сказати, вони починають втрачати Гаїті.
Втрачати Гаїті.
Все це відбувається у 1802, водночас у 1803 році Наполеон починає усвідомлювати, що Великобританія контролює моря.
У Великої Британії найбільший воєнно-морський флот.
І оскільки вони втрачають Гаїті, що насправді є їхнім найбільшим джерелом доходів, і Велика Британія домінує на морі,
Наполеон ставить крапку на Північній Америці.
Наполеон залишає Північну Америку.
Окрім Гаїті, що була найбільш прибутковою територією для Французької імперії, їм також належала територія Луїзіани, що займала понад третину сучасних Сполучених Штатів Америки.
І Наполеон розмірковує:
"В руках у Великобританії найбільший флот, тому настав час залишити Гаїті, адже, ймовірно, я не відвоюю її у Десаліна.
Напевно, мені слід залишити континент в цілому.
Якщо я не продам Луїзіану, Великобританія або Сполучені Штати матимуть усі шанси відвоювати її у мене."
Отже, він вирішує продати Луїзіану.
В очах американців, особливо мешканців Луїзіани, ланцюг подій, що привів до цього рішення, виглядав дуже незвичайно.
Адже досліджуючи ці події збоку американської історії, хочеться відмітити, що для
Томаса Джеферсона 15 млн.дол. були дуже низькою ціною за Луїзіану. Чому раптом хтось вирішив цей величезний шматок землі?
І причина була саме в тому, що Наполеон оцінив близьку неминучість її втрати.
Адже Великобританія на той час була господарем моря.
І водночас інших територій на материку у нього не було.
Окрім найціннішого активу - Гаїті.
Отже, обидва фактори - морське владарювання Великобританії та антирабовласницькі повстання у Гаїті - посприяли приєднанню до США центральної третини континенту.
Таким чином може викликати подив, як без досвіду американці надалі захопили все західне узбережжя.
Все це маленькі інтриги історії.
Я не обов'язково їх називатиму, проте пам'ятаймо, що вони зумовили величезні зміни в нашому сучасному світі.
Ну, досить про це.
Отже, він продає Луїзіану.
А Великобританія владарює на морем.
Спочатку
Наполеон думав накопичувати тут військо, він очікував нападу Великої Британії.
Думаю, Великобританія все стає все більш самовпевненою.
Їй не подобаються досягнення Наполеона у останніх двох війнах.
Отже, у 1803 році Великобританія оголошує війну, у травні 1803,
Велика Британія, або, точніше,
Об'єднане Королівство Великої Британії та Ірландії, це синоніми.
UK оголошує війну.
Це можна вважати початком війни з Третьою коаліцією.
Хоча фактично коаліції тоді ще не існувало.
Воює лише Об'єднане Королівство.
Лише Великобританія.
Найбільшого розмаху війна набирає у 1805 році. І саме тут долучаються інші країни.
З цих пір можна говорити про справжню коаліцію.
Тепер до Великобританії долучилися Австрія та Росія.
Як ви знаєте, у складі кожної коаліції Австрія втрачала території на користь Франції і, особливо, Наполеона.
Велика Британія відчуває свою владу над морем і прагне взяти реванш.
Росія теж не злюбила цього вискочня (Наполеона).
Отже, вони шивдко долучилися до коаліції.
Так, у війні проти Третьої коаліції спостерігаємо два цікавих аспекти.
Запишу їх ось тут.
Ось Третя коаліція.
Хоча були й інші учасники коаліції, проте ось її стержень.,
Отже, ось Третя коаліція.
Отже, насамперед відбувається.., точніше дві події відбуваються практично одночасно.
У жовтні 1805 року Англія розгромила Французький флот у Трафальгарській битві.
Ось Трафальгар, ось тут підписано.
Трафальгар.
І поразки завдав старий друг Наполеона адмірал Гораціо Нельсон.
Для Наполеона він був кісткою в горлі.
Гораціо Нельсон.
Він знищив кораблі Наполеона у Нільській битві, яка виснажила їхніх вояків у Єгипті.
І ось тепер він приходить і нещадно руйнує французький флот у Трафальгарській битві.
Ось зображення цієї події.
Єдиним бонусом для Наполеона у цій битві була смерть Гораціо Нельсона (він помер наприкінці
Трафальгарської битви від ворожої кулі).
Отже, це відбулося...Королівський флот, який і до битви був найсильнішим, знищує французький флот, єдиного потенційного ворога, що міг певним чином протистояти англійцям.
Трафальгарська перемога зробила Британію королевою морів.
Ось, до речі, схема Трафальгарської битви.
Ось власне битва. Скупчення кораблів, що обстрілюють один одного.
Важко зрозуміти, що відбувається.
А ось пам'ятка тій події у сучасній Великобританії, точніше в сучасному Лондоні, ось фото Трафальгарської площі.
Площу названо в знак пам'яті про Трафальгарську битву, що визнала Британію королевою морів.
Ось Трафальгарська площа у Лондоні.
Трафальгарська площа.
Якщо ви туди потрапите, побачите там колону Нельсона.
Он там знаходиться колона Нельсона, що носить ім'я Гораціо Нельсона. Колона Нельсона.
А на самій верхівці колони знаходиться маленька статуя, яка, мабуть, має чималі розміри, проте в цілому є лиш маленькою частиною колони, - постать Гораціо Нельсона.
Отже, це був невеличкий ліричний відступ щодо пам'яток війни Третьої коаліції.
Отже, флот Наполеона зруйновано.
Але він не здається.
Він усвідомлює, що зараз він не може здолати Британію, але Європу він ще в силах зруйнувати.
Отже, він організовує своє військо...
Він зупиняє боротьбу з Британією на морі.
Він зрозумів, що там він ніколи не переможе.
А ось наземні війська Наполеона, що водночас продовжували війну на суші.
Отже, ось тут були його війська, коли він перестав атакувати Велику Британію.
І він іде назустріч австрійцям.
Австрійці ж зосереджують свої війська ось тут.
Насправді, вони думали, що, найімовірніше, основний бій пройде у Італії.
Отже, основні війська вони зосередили саме там, що буде їхньою найбільшою помилкою, як ми побачимо далі.
Вони мали війська у південній..., сучасній південній Німеччині, поблизу Чорного Лісу (Шварцвальда).
Далі вони зосередили ряд військ поблизу Італії.
Далі з тилу наступали російські війська.
Вони не могли зустрітися.
Бачимо очевидну поразку. У вересні-жовтні 1805.
Російські війська з тилу намагалися перекинути свої сили на допомогу австрійцям в момент їх зустрічі з Наполеоном.
І ось що робить Наполеон...У таких випадках завжди вагаєшся, що ж привело до успіху: геніальне планування чи звичайна удача.
Адже вони не мали підмоги, вони не знали, де знаходилися їхні союзники.
Нечасто вони контролювали ситуацію з точністю до хвилини, що характерно для сучасної армії.
Незважаючи на це ось що трапилося...Щось колосальне, на мій погляд...
Відбулася одна з найбільш визначальних битв в історії Європи. Наполеон зустрічає австрійців під Ульмом.
Зображу це на карті ось тут.
Під Ульмом.
Автори цієї карти зобразили дуже укрупнену схему цієї битви...Ось Наполеон зустрічає австрійців отут, під Ульмом.
Насправді там відбулася ціла Ульмська кампанія.
У складі кількох битв. І це була рішуча перемога.
І найбільшою загадкою цієї перемоги була спроможність Наполеона обвести австрійців навколо пальця.
Ось більш детальна схема описаних подій.
Ось Франція.
Ось Шварцвальд.
Ось Австрія.
Синім зображено війська Наполеона, червоним - австрійців.
Як ми бачили, австрійці зосередили більшість своїх військ на італійському фронті.
Отже, ось тут, в Чорному Лісі знаходяться австрійські війська.
А ось що зробив Наполеон: він наказав генералу Мюрату вдати наступ основних сил французьких військ із Заходу.
Там вони розмістили кінноту, що створила враження масового війська, що насувалося з Заходу.
Відповідно, австрійці планували саме в цьому напрямку чинити найбільший супротив.
Водночас основні сили війська Наполеона... Пам'ятаймо, що австрійці не бачили чітко військ супротивника, оскільки той створив видимість масового наступу із Заходу.
А основні сили в цей час виконали так звану кільцеву блокаду, де оточили австрійську армію.
І спромоглися вони це зробити значно швидше і значно вміліше, аніж будь-хто зміг би спрогнозувати, оскільки їх не обтяжували клунки з провізією.
Адже операція відбулася у жнива.
Все було сплановано.
Якщо ти захоплюєш територію ворога у жнива...Цей аспект зазвичай не враховують у ході аналізу воєнних дій.
Але війська потрібно чимось годувати.
Якщо оточуючі поля не дають їжі, армія повинна сама переносити свою провізію.
Оскільки провізія завжди досить важка, такий наступ завжди повільніший.
Якщо ж атака припадає на жнива, то відпадає необхідність нести провізію.
Її не потрібно так багато.
Її можна взяти у навколишніх господарів.
Ви застаєте їх у процесі збору врожаю, можете запастися, не сходячи з шляху, і швидко та вміло продовжувати наступ.
Наполеон оточив австрійців і мав змогу легко напасти.
Він їх фактично знищив.
Саме тому у попередньому відео я натякав, що Наполеон все більше почуває себе нездоланним.
Все це було зроблено до приходу росіян, які могли б зміцнити сили австрійців.
А росіяни лише спромоглися надати австрійцям спорядження.
Отже, це була рішуча перемога під Ульмом.
Перейдімо до ось цього зображення.
Це зображення капітуляції Ульма.
Капітуляція Ульма.
А далі об'єднані війська Росії та Австрії, як ми можемо помітити, перегрупувалися, та після Ульму ще стикалися з силами Наполеона.
Через кілька наступних тижнів під Аустерліцом.
І знову Наполеон їх розгромив.
І знову вічне запитання.
Що було частиною геніального плану, а що подарунком долі.
Проте після перемоги під Аустреліцом... Ось Аустерліц... Зважаючи на фактори водночас і удачі, і кількість жерт у ворога без особливих втрат з власного боку, військове мистецтво Наполеона заслужило найвищої похвали.
Просто вищий пілотаж.
Після Аустерліца Наполеон остаточно визнав себе генієм військової справи.
Звісно, цього не заперечиш.
Але Наполеон почав почуватися у певній мірі непереможним.
Отже, так закінчилася війна з Третьою коаліцією.
Розпад Третьої коаліції.
Після цього розпаду від Австрії очікували повернення територій, які вона забрала в Італії.
Отже, Австрія повинна була віддати свої землі в Італії, ряд своїх володінь у Баварії.
Загалом це був визначальний момент в історії цих країн.
Оскільки до цього момент уся територія називалася Священною Римською імперією на чолі з королем Австрії, який називав себе імператором Священної Римської імперії.
Хоча він безпосередньо і не контролював усіх німецьких земель...
Після цього...
Повернімося осюди.
Ось тут у 1805 році, можна сказати, на початку 1806 або наприкінці 1805, із розпадом Третьої коаліції, король Австрії перестають іменувати імператором Священної Римської імперії.
Він складає повноваження.
І оцей регіон перестає функціонувати як Священна Римська імперія.
Тепер він називається Рейнським союзом.
Рейнський союз.
І він фактично знаходиться під покровительством Наполеона.
І зараз уперше... ми можемо підмітити, що Німеччина буде розділеною ще понад 60-70 рр.
Проте бачимо, що німецька нація втікає з територій колишньої Священної Римської імперії.
У цьому напрямку.
Отже, Священна Римська імперія зникла.
Франція відбирає значні території у Австрії, повторімося.
Росія у певній мірі мириться з цим.
Отже, ми завершили 1805 рік-початок 1806 домінуванням Франції.
У той час як всі ці події відбувалися, у 1804 році, коли
Франція воювала з Великобританією, альянсу ще не було.
У 1804, в Грудні... Саме тут відмічають найвищий злет самовпевненості Наполеона.
Отже, це рік, що передував битві під Аустерліцом.
У 1804 році Наполеон оголошує себе, або коронує, імператором.
Наполеон коронує себе імператором.
Ось його зображення у ролі імператора.
У зв'язку з цим отримує ім'я
Наполеон І, замість звичного Наполеон Бонапарт.
Можливо, ви здивуєтеся, навіщо коронуватися імператором.
Адже він уже має пожиттєвий титул консула - довічну владу.
Проте окрім поважного титулу імператора, що, ймовірно, дуже тішить власне его, окрім цього також цей титул закріплює родинне правонаступництво.
Тепер Наполеон не просто Перший консул, тепер він імператор.
Наполеон І.
А це говорить про те, що його нащадки продовжать правити Французькою імперією.
Тобто він певним чином він зламав поняття республіки.
Отже, закінчуємо огляд часів існування
Третьої коаліції з домінуванням
Франції у Європі.
Практично всі здобуті території Франція отримала від Австрії.
Священна Римська імперія припинила своє існування.
Тепер це Рейнський союз.
Після Аустерліцу Наполеон вважає себе непереможним.
Крім того, тепер він імператор. Отже, він впевнено зміцнює свою величність.
У цьому відео я волаю познайомити вас з поняттям всебічної множини, а також з поняттям доповнення або ж цілковитого доповнення.
Якщо ми маємо справу з діаграмою Венна, то дану множину зазвичай зображують у вигляді прямокутника.
Ось це власне і є ця множина, її зазвичай позначають літерою U.
U означає всебічна множина, не плутайте це з позначенням об"єднання множин.
Можна сказати, що дана всебічна множина містить у собі усі можливі об"єкти, включно з тваринами, кухонним приладдям, емоціями, різною їжею, але це все дещо занадто, оскільки ми дослівно думали про усі можливі об"єкти.
Зазвичай коли мовиться про всебічну множину, то мають на увазі усі об"єкти про які йде мова.
Отож це множина усіх людей, усіх дійсних чисел або усіх країн, будь чого про що йде мова, але ми говоритимо про неї у абстрактному значенні.
Скажімо ви маєте підмножину даної всебічної множини, тобто множину А.
Множина А містить усе, що оце я щойно замалював.
Зараз ми поговоримо про поняття доповнення або ж цілковитого доповнення до множини А.
Таким чином це множина усіх об"єктів, які відсутні у множині А.
Ми вже розглядали шляхи висловлення цього.
Це множина усіх об"єктів всебічної множини яких немає у множині А.
Ми також могли б записати це як всебічна множина мінус А.
Ще раз ця літера U, це не символ об"єднання у даному випадку.
Або ж ми могли записати це як U риска А.
Як же нам зобразити це на діаграмі Венна?
Це будуть усі ті речі в множині U, яких немає у множині А.
Можна про це міркувати як про доповнення множини А до множини U, але коли йдеться про доповнення чогось до всебічної множини, то мається на увазі цілковите доповнення.
Коли мовиться про дане доповнення, то це те про що і йдеться.
Якою ж є множина усіх об"єктів у моїй всебічній множині, яких немає у множині А?
Конкретизуємо наші об"єкти до множини чисел.
Знову ж таки, ми могли вести мову про телевізори, тварин чи взагалі будь-що, але з числами працювати зручніше.
Скажімо, що нашою всебічною множиною є множина цілих чисел.
Наша всебічна множина це множина цілих чисел.
Я запишу, що літера U це множина цілих чисел.
Позначимо тут збоку, що множина цілих чисел зазвичай позначається літерою Z.
Z це від німецького "zol", тобто ціле число.
Зазвичай це прописна, напівжирна літера.
Ось що математики використовують для позначення різних типів числових множин.
Я напишу це ось тут збоку.
R це для множини дійсних чисел.
Q це для множини раціональних чисел.
Хтось може запитати: "А чому сам Q це раціональні числа?"
На те є декілька причин:
Перша, R вже зайнято для дійсних чисел, а Q це від англійського quotient, тобто частка, оскільки раціональне число можна записати як частку цілих чисел, а для цілих чисел як ми вже знаємо є Z.
Отож наша всебічна множина це множина цілих чисел.
Визначимо у ній, скажімо підмножину С.
Ця множина С дорівнює -5, 0 та +7.
Я вочевидь записує це не порядку.
Множина усіх цілих чисел нескінчена, у той час як множина С є скінченою множиною, але я ось тут намалюю нашу множину С.
Поміркуймо про те, що є складовими множини С, а що не є її складовими.
Ми знаємо, що -5 це складова множини С.
Цей символ ось тут означає бути частиною, складовою, він схожий на грецьку літеру епсілон, але він не означає не лише бути частиною чи складовою множини.
Ми знаємо,що 0 це складова нашої множини і 7 теж складова цієї множини.
Ми також знаємо деякі інші речі.
Ми знаємо, що число -8 не є складовою нашої множини.
Ми знаємо, що число 53 не є складовою нашої множини.
53 знаходиться десь ось тут.
Ми знаємо, що 42 не є складовою нашої множини, 42 знаходиться десь тут.
Тепер поміркуймо про доповнення множини С.
Доповнення множини С це те саме, що й наша всебічна множина мінус множина С.
А це те саме, що й доповнення множини С до всебічної множини.
Це рівнозначні означення.
Що це на нашій діаграмі?
Це усі об"єкти які є поза нашою множиною С.
Ми знаємо,що -5 це складова множини С, отже воно не може бути складовою доповнення множини С, отже -5 це не є складовою доповнення множини С.
0 не є складовою доповнення множини С, оскільки 0 знаходиться у множині С.
53 це складова доповнення множини С.
Воно містить у всебічній множині, але його немає у множині С.
42 є складовою доповнення множини С.
Сподіваюся тепер ви розумієте усе це трохи краще.
Я працювала над проблемами бідності більше 20 років. За іронією долі, проблема і питання, які я найбільше намагалась розв'язати, це, власне, саме визначення бідності.
Що це означає?
Часто ми розглядаємо це питання відносно долара - люди, які заробляють у день менше долара, чи двох, чи трьох.
Тож комплексно, бідність визначається з огляду на дохід, як єдину змінну.
Бо, справді, вона є перешкодою для здійснення вибору та браком свободи.
Зі мною трапився досвід, який дійсно поглибив та пролив світло на моє розуміння.
Це було в Кенії, і я хочу вам про це розповісти.
Я була з подругою, Сьюзен Мейселас, фотографом, в нетрях долини Матаре.
Долина Матаре - одне з найстаріших ґетто в Африці.
Воно простягається десь на три милі за межами Найробі, завдовжки в милю і завширшки в дві десятих милі.
Понад півмільйона людей проживають у тісноті в цих маленьких благеньких халупах, з покоління в покоління, винаймають їх, часто по 8-10 людей у кімнаті.
Це місце відоме проституцією, насильством, наркотиками: тут тяжко зростати.
Коли ми прогулювались вузькими алеями, було фактично неможливо не вступити в відсирілі стічні води та сміття вздовж маленьких помешкань.
Та водночас було також неможливо не помітити людську життєву активність, стремління та амбіції людей, які живуть там: жінки, що купають своїх малят, перуть їхній одяг, розвішують сушитися.
Я зустріла цю жінку, маму Розу, яка винайняла цю тісну маленьку халупу на 32 роки, і живе там зі своїми сімома дітьми.
Четверо з них сплять на одному двоспальному ліжку, а інші троє - на брудній підлозі з лінолеуму.
Вона усіх відправила до школи, продаючи воду з цього кіоску, та продаючи мило і хліб у маленькому магазинчику всередині.
Це ще був день після інавгурації, і я собі уявляла, як Матаре пов'язана зі світом.
Я бачила дітей по вуличних закутках, і вони наче казали "Обама наш брат!"
А я відказувала:
"Ну, Обама мій брат, а отже, ви теж мої брати".
Вони допитливо дивились на мене, а тоді казали:
"То давай п'ять!"
Саме там я познайомилась із Джейн.
Мене відразу зачарувала привітність та лагідність її обличчя, і я попросила її розповісти її історію.
Вона почала з того, що розказала про свою мрію.
Вона мовила:
"Їх було дві.
Перша - стати лікарем, а друга - вийти заміж за хорошого чоловіка, який залишиться зі мною та моєю сім'єю, бо моя мати була матір'ю-одиначкою, і не могла дозволити оплатити шкільне навчання.
Тож мені довелось відкинути першу мрію, і я зосередилась на другій."
Вона вийшла заміж, коли їй було 18, і одразу народила.
Коли їй виповнилось 20, вона завагітніла другою дитиною, її мати померла, а чоловік покинув її - одружився з іншою жінкою.
Вона знову опинилася в Матаре, без доходів, без навиків, без грошей.
І врешті зайнялась проституцією.
Це не було організовано так, як ми часто це уявляємо.
Вона ішла в місто вночі десь із 20-ма дівчатами, шукали роботу, та іноді поверталася з кількома шиллінгами, іноді з пустими руками.
"Знаєте, бідність не була такою важкою, як приниження і душевний дискомфорт від цього".
У 2001 році її життя змінилося.
У неї була подруга, яка чула про цю організацію, Джаміл Бора, яка позичала гроші людям без огляду на те, наскільки бідними вони є, якщо вони надавали адекватну суму заощаджень.
Вона витратила рік, щоб заощадити 50 доларів, і почала позичати, з часом вона змогла купити швейну машинку.
І почали шити.
Це переросло в справу, якою вона займається зараз, вона ходить в крамницю вживаного одягу і десь за три долари та 25 центів купує стару бальну сукню.
Якісь із них можуть виявитися тими, які ви віддали.
Далі вона перешиває їх з прикрасами та стрічками і виготовляє ці легенькі вироби, які продає жінкам для їх доньок на 16-річчя або на перше причастя - події, які людям хочеться святкувати незалежно від економічних статків.
І вона провадить справді хороший бізнес.
Насправді, я бачила, як вона ходить по вулиці з товаром.
І щоб ви знали, довкола неї збирається натовп жінок, які купують ці сукні.
Я роздумувала, доки дивилась, як вона продає сукні, а також прикраси, які сама виготовляє, що зараз Джейн заробляє більше чотирьох доларів за день.
І за багатьма ознаками вона більше не є бідною.
Та вона досі живе в Долині Матаре.
І не може переїхати.
Вона живе серед усіх цих небезпек. І дійсно, у січні, під час етнічних заворушень її вигнали з дому, і вона мусила знайти нову халупу, де жити.
Джаміл Бора розуміє це і розуміє, що коли ми говоримо про бідність, нам треба дивитися на людей із різним економічним становищем.
Тож із постійним капіталом від Acumen та інших організацій, позиками та довгостроковими інвестиціями вони будують дешеву житлову структуру, за годину їзди від центральної станції Найробі.
Це житло розробили з огляду на таких користувачів як Джейн, наполягаючи на відповідальності та звітуванню.
Тож вона мусить віддати 10 відсотків застави - від реальної вартості, або близько 400 доларів заощаджень.
Вони співставляють її заставу з сумою, яку вона оплатила за оренду своєї малої халупи.
І в наступні кілька тижнів вона буде поміж перших 200 родин, що переїдуть у цю зону.
Коли я запитала в неї, чи вона чогось боїться, чи сумуватиме за чимось у Матаре, вона відповіла:
"Чого мені боятися такого, з чим я ще не стикалася?
Я ВІЛ-інфікована.
Я вже це все бачила".
За цим сумуватиму?
Ви думаєте, що я сумуватиму за насильством чи наркотиками?
Чи браком приватності?
Чи ви гадаєте, що я сумуватиму за тим, коли не знаю, чи мої діти прийдуть додому ввечері?" І додала:
"Якщо дасте мені 10 хвилин, мої сумки будуть спаковані".
Я спитала:
"Як же твої мрії?"
Вона відповіла:
"Знаєте, мої мрії не виглядають так, як я уявляла, коли була дитиною.
Але коли я про це згадую, мені здавалось, що я хочу чоловіка, та насправді я хотіла сім'ю, де панує любов.
І я палко люблю своїх дітей, а вони люблять мене".
І додала: "Я думала, що хочу бути лікарем, але насправді я хотіла бути кимось, хто служить, зцілює та доглядає.
Тому я почуваюсь благословенною з усім цим, що я маю, два дні на тиждень я ходжу на консультації до хворих на СНІД.
І кажу: поглянь на мене.
Ти не мертвий.
Ти все ще живий.
А якщо ти досі живий, ти маєш служити".
Вона мовила:
"Я не лікар, який роздає пігулки.
Та, можливо, я даю щось краще, бо я даю їм надію".
Посеред економічної кризи, коли так багато з нас схильні скорочувати витрати з острахом, гадаю, нам належало б згадати про Джейн і простягати руку допомоги, визнаючи, що бути бідним не означає бути пересічним.
Бо коли ламаються системи, як ті, які ми бачимо у світі, це можливість для винаходів та інновацій.
Це можливість справді збудувати світ, де ми зможемо донести послуги та продукцію до всіх людей, щоб вони могли приймати рішення та робити вибір самі.
Я дійсно вірю, що з цього починається гідність.
Ми завдячуємо нею Джейн усього світу.
І настільки ж ми завдячуємо нею самим собі.
Дякую.
(Оплески)
Нехай у нас є дві країни: країна А та країна Б
І на початку нашого малого гіпотетичного експерименту у них був дуже стабільний обмінний курс, можливо один до одного
За кожну А, якщо ти ввійшов в зарубіжний валютний ринок, ти міг отримати Б. Отже, це тип стійкого забезпечення попиту між цими двома валютами. Тепер припустимо, що з якихось причин люди в країні А починають вірити, що країна Б є бажаним місцем для інвестицій.
Вони хочуть купити реальний стан країни Б, вони хочуть інвестувати кошти в фондовий ринок країни Б. і якщо вони хочуть купити речі країни Б вони, по суті, мають утримувати більше валюти цієї країни і все більше і більше людей в країні А хочуть обміняти їх валюту на валюту країни Б.
Ось це і є величезне постачання валюти країни А на іноземні ринки проте ти , як і раніше, маєш таку ж кількість валюти Б, яка б могла бути витрачена в інший спосіб, це може бути інвестування в країну А або купівля частини експорту цієї країни, або все що завгодно.
Але якщо ми дозволимо цьому статися, то коли раптово буде більший попит на конвертацію валюти А на валюту Б, ніж на конвертацію Б на А, ти отримаєш ситуацію, коли валюта Б просто буде набагато дорожча.
Попит на валюту Б більший, ніж на валюту А.
Валюта Б буде дорожча відповідно до А.
Якщо ти подивишся на це з точки зору країни А, то ти маєш заплатити більше валюти А за Б.
В абсолютному еквівалентному тверджені з точки зору перспективи країни Б зараз ти маєш заплатити небагато валюти Б за А.
Зараз, нехай з якихось причин ти - центральний банк (просто тут) країни Б і тобі не подобається, що твоя валюта стає сильнішою, можливо, тобі просто не подобається непостійність на обмінному ринку, тобі не подобається, що валютні курси піднімаються і падають так різко, можливо, ти просто не хочеш, щоб твій експорт ставав дорожчим чи імпорт іншої країни дешевшав.
З яких-небудь причин тобі не подобається, що це сталося, ти це зробиш, тому що ти маєш право на це, бо ти - центральний банк твоєї країни, ти можеш надрукувати більше валюти ( тут валютні частини) ти збираєшся надрукувати більше цих, ти можеш надрукувати більше їх просто ось так і тоді ти можеш використовувати додаткові частини, які ти тільки-но надрукував, щоб купити більше валюти А і зараз ти отримав різновид перенормованого постачання та попиту на валюту Б.
Ну що ж, ти успішно утримав свою валюту, добре оцінюючи її відносно валюти А яка базувалася на тому, як це все було налагоджено, це була твоя мета, але з іншого боку, в підсумку ти надрукував стільки валюти Б, щоб мати змогу купити валюту А зараз ти є на відкритому ринку, на твоєму балансовому звіті, ти маєш безліч валюти А.
Коли люди говорять про іноземні валютні накопичення і майже кожен банк, кожен центральний банк має іноземні валютні збереження, ось це і є те про, що вони говорять.
Центральний банк надрукував їх власну валюту та вийшов на обмінні ринки і купив валюти інших країн. Є декільки причин, щоб це робити.
Це може бути одна з них, або може , щоб захистити їх у випадку, якщо ці цілі динамічні накопичення в іншому напрямку, особливо, якщо ці збереження дуже різким шляхом.
Зараз інші країни випереджають Америку за розвитком що, в першу чергу, на вашу думку, мав би зробити той, хто виграє наступні вибори?
САЛМАН ХАН: я думаю, це мав би бути великий крок до того, щоб забезпечити комунікацію в класах.
Коли в одній кімнаті у вас 42 чоловіка, 30 чи навіть 20, і ви просто читаєте лекцію, не має значення як гарно ви викладаєте, це все одно інертний досвід.
Ми всі через це пройшли.
Ти дивишся на годинник, чекаючи на кінець заняття
Отже, ми говоримо про технології, про те, щоб зробити кращою класну кімнату, а не змінити те, що в ній відбувається
Якщо лекція може проходити у зручному для студента темпі, якщо багато проблем можна вирішити, чому б не використати час на взаємодію між однолітками між учнями і вчителем?
Тож, навіть якщо ви опинилися в незручному становищі, і в вашому класі 42 учні принаймні дайте їм спілкуватися одне з одним.
І навчати одне одного.
Дайте їм більше можливостей безпосередньо взаємодіяти
ПІРС: чи бачите ви позитивні зміни, чи можуть діти вдома виконувати стільки ж роботи скільки в школі і виконувати її за допомогою комп'ютера в своєму "природному" середовищі існування?
САЛ: Ні. Я думаю, одна з найбільших проблем (Я багато про це говорю) заключається в тому, що наші домашні завдання створюють певну ілюзію строгості
"О.
Ми не достатньо вправні?
Естонці перевершують нас у виробництві поліномів?
Власне, всі дослідження вказують на те, що вирішальним фактором успіху учня є вечеря з батьками та сон.
А домашні завдання, якщо їх забагато стають на заваді цим речам.
Ми працювали з багатьма школами.
І побачили, що, якщо дозволити більше взаємодії в класі, дозволити учням вчитися у власному темпі вони навчаються значно краще. Переклад на українську:
Як нагодувати місто?
Це одне з визначних питань нашого часу.
Проте, його рідко ставлять.
Ми приймаємо як належне, що, якщо ми йдемо до крамниці чи до ресторану, чи навіть до фойє цього театру десь через годину, там має бути їжа, яка чекає на нас, що чарівно з'явилась звідки-небудь.
Але коли ви замислитесь, що щодня для міста за розміром як Лондон повинно бути вироблено досить їжі, перевезено, куплено і продано, приготовлено, з"їдено, утилізовано, і що щось подібне повинно відбуватися кожен день для кожного міста на Землі, вражає, що міста взагалі можна прогодувати.
Ми мешкаємо в таких місцях, ніби вони є найприроднішими речами у світі забуваючи про те, що оскільки ми - тварини і нам потрібно їсти, ми, насправді, так само залежні від природи, як наші давні предки.
І чим більше нас переїжджає в міста, тим більше місць у природі трансформується в дивовижні краєвиди, як цей, позад мене - це соєві поля у Мата Гросо, у Бразилії - щоб нагодувати нас.
Це дивовижні краєвиди.
Але мало хто з нас колись побачить їх.
І дедалі більше ці ландшафти годують не тільки нас.
Чим більше ми переїжджаємо у міста, тим більше ми їмо м'ясо, тож третина щорічного врожаю збіжжя тепер згодовується тваринам замість нас, людських тварин.
І якщо припустити, що треба втричі більше збіжжя -- насправді в десять разів більше -- щоб нагодувати людину, якщо воно спочатку пройде через тварину, це не дуже ефективний шлях годувати нас.
І це посилює проблему.
За оцінками до 2050 року вдвічі більше нас будуть мешкати в містах.
І також за оцінками вдвічі більше м'яса і молочних продуктів буде споживатися.
Таким чином, м'ясо й урбанізм ростуть рука в руку.
І це може перетворитися на величезну проблему.
Прогодувати шість мільярдів голодних м'ясоїдів до 2050 року.
І, дійсно, якщо ми продовжуватимемо так, це буде проблема, яку ми наврядчи будемо здатні розв'язати.
19 мільйонів гектарів тропічних лісів знищуються щорічно для створення нової орної землі.
Втім водночас ми втрачаємо еквівалентну кількість наявних орних земель через засолення та ерозію.
Ми також дуже голодні до викопного палива.
Потрібно 10 калорій, щоб виробити кожну калорії їжі, яку ми на Заході споживаємо.
І хоча ми продукуємо їжу за рахунок великих коштів, ми насправді не цінуємо її.
Половина їжі, яка виробляється у США, зараз викидається.
Отже, підбиваючи підсумки, в кінці цього довгого процесу ми навіть не можемо нагодувати планету правильно.
Мільярд з нас страждає ожирінням, коли інший мільярд голодує.
Все це досить безглуздо.
І якщо уявити, що 80 відсотків всесвітньої торговлі їжею зараз контролюється тільки п'ятьма мультинаціональними корпораціями, це похмура картина.
З тим, як ми переїжджаємо до міст, світ також переймає західну дієту.
І якщо ми подивимось у майбутнє, то це не стійка дієта.
То як ми дійшли до цього?
І, ще важливіше, що ми збираємося робити з цим?
Отже, відповідаючи спочатку на трохи простіше питання: десь 10000 років тому, я б сказала, почався цей процес.
На стародавньому Близькому Сході, відомому як Родючий Півмісяць.
Тому що, як ви бачите, він мав форму півмісяця.
І він також був родючим.
І саме тут, близько 10000 років тому, ті два надзвичайні винаходи: сільске господарство та урбанізм,- трапились приблизно в одному місці, в один час.
Це не випадковість.
Тому що сільске господарство та міста пов"язані.
Вони потрібні одне одному.
Тому що саме відкриття зерна нашими давніми предками вперше стало джерелом їжі, яке було досить великим та стійким, щоб підтримувати постійні поселення.
І якщо ми подивимось, якими були ці поселення, ми побачимо, що вони були компактними.
Вони були оточенеми родючими орними землями і домінованими великими храмовими комплексами, як цей, в Урі, які, фактично, були спірітуалізованими, централізованими осередками розповсюдження їжі, тому що саме храми організовували збір врожаю, збирали зерно, підносили його богам і потім віддавали людям назад збіжжя, не з'їдене богами.
Так, якщо хочете, все духовне і фізичне життя цих міст було під домінантою збіжжя і врожаю, що підтримували їх.
І, фактично, так було у кожному давньому місті.
Але, звісно, не всі з них були дуже маленькими.
І, відомо, що Рим мав близько мільона мешканців на перше сторіччя н.е.
Тож як таке місто себе годувало?
Відповіддю є те, що я називаю "стародавні харчові милі".
По суті, Рим мав доступ до моря що давало можливість імпортувати їжу з дальніх далей.
Це був єдиний шлях, яким це можна було робити в стародавньому світі, тому що було дуже складно транспортувати їжу дорогами, які були поганими.
І їжа, звісно, швидко псувалась.
Отож Рим, по суті, воював з такими землями як Карфаген, Єгипет, тільки щоб накласти свої лапи на їх резерви зерна.
І, фактично, можна сказати, що експансія Імперії була своєрідним тривалим, затягнувшимся мілітарізованим шопінгом, справді. (Сміх)
Насправді, я обожнюю, що можу це згадати:
Рим, фактично [імпортував устриці з Британії], на певному етапі. Я вважаю це надзвичайним.
Отже Рим формув свою периферію через свій апетит.
Але також цікаво те, що ще інша річ сталася у доіндустріальну добу.
Якщо ви подивитесь на мапу Лондона 17 сторіччя, ви побачите, що це збіжжя, яке надходить по Темзі, вздовж низу цієї мапи.
Таким чином зернові ринки були на півдні міста
І шляхи, які вели від них у Чипсайд, що був головним ринком також були ринками збіжжя.
І якщо ви подивитесь на ім'я однієї з цих вулиць,
Хлібна вулиця, ви зможете сказати, що відбувалося там 300 років тому.
І те саме, звичайно, стосувалось і риби.
Риба потрапляла також по річці.
Те саме.
І, звичайно, Білінґсґейт, був Лондонським рибним ринком, який працював тут до середини 1980-х.
Що насправді дивовижно, якщо ви про це подумаєте.
Всі шарились навколо з мобільними телефонами, які виглядали як цеглини, а дещо вонюча риба була у порту.
Це ще одне про їжу в містах: як тільки її шляхи до міста встановлені, вони дуже рідко змінюються.
М'ясо - це зовсім інша справа, тому що, звичайно, тварини могли входити в місто.
Отже багато лондонського м'яса потрапляло з північного заходу, з Шотландії та Уельса.
Так воно входило та прибувало до міста на північному заході, ось чому Смітфілд, найвідоміший лондонський м'ясний ринок, був розташований там.
Птахи прибували зі східної Англії і далі на південний схід.
Я почуваю себе трохи як диктор прогноза погоди.
Ладно.
Тож птахи прибували з ногами, у маленьких полотняних черевиках. І потім, коли вони потрапляли до східної частини
Чипсайду, там їх продавали.
Ось чому вона зветься Поултрі (свійська птиця).
І, насправді, якщо ви глянете на мапу будь-якого міста, збудованого до індустріальної доби, ви можете простежити шляхи постачання їжі.
Ви зможете дійсно побачити, як воно було сформовано їжею, читаючи назви вулиць, які дають багато підказок.
П'ятнична вулиця у попередньому житті була місцем, де ви купували свою рибу по п'ятницях.
Але вам також доведеться уявити її повною їжі.
Тому що вулиці і публічний простір були єдиним місцем, де їжу продавали і купували.
І якщо ми подивимось на зображення Смітфилда у 1830, ви побачите що було дуже складно мешкати у подібному місті і не здогадуватись, звідки ця їжа прибула.
Насправді, якщо ви мали недільний обід, цілком імовірно, він міг мекати чи бекати за вашим вікном близько трьох днів тому.
Тож, очевидно, це було органічне місто, частина природного циклу.
А потім за 10 років все змінилося.
Це зображення Великої Західної Залізниці у 1840 р.
І як ви можете бачити, одними з перших пасажирів залізниці були свині та вівці.
Так раптом ці тварини перестали приходити до ринку на своїх ногах.
Їх забивали далеко від сторонніх поглядів, десь у сільській місцевості.
І вони потрапляють до міста залізницею.
І це усе змінює. Для початку, це вперше дає можливість містам для зростання до будь-якого розміру і форми, у будь-якому місці.
У міст були географічні обмеження: вони повинні були доставляти свою їжу дуже складними способами
І раптом вони фактично звільнилися від географії.
І як ви можете бачити на цих мапах Лондона, через 90 років після появи поїздів, він перетворився з маленької плями, яку було досить легко нагодувати тваринами, що приходять пішки і тому подібним, у велику блямбу, яку було б надзвичайно важко нагодувати чим-небудь на своїх ногах, тваринами чи людьми.
І звичайно, це був лише початок.
Слідом за поїздами прийшли машини.
І це фактично знаменує завершення цього процесу.
Це є остаточне визволення міста від будь-яких явних відносин з природою взагалі.
І це тип міста, що позбавлений запаху, позбавлений хаосу, звичайно, позбавлений людей.
Тому що нікому навіть не насниться гуляти в такому пейзажі.
Фактично, що вони роблять, щоб дістати іжу - це сідають в машини, їдуть до ящику десь на околицях, повертаються із запасом провізії на тиждень, і гадають, що в дідька з нею робити.
І це саме той момент, коли наші стосунки і з їжею, і з містами змінються повністю.
Тепер їжа -- яка раніше була центром, соціальним ядром міста -- знаходиться на периферії.
Купувати і продавати їжу було соціальною подією.
Тепер це анонімно.
Раніше ми готували; тепер ми тільки додаємо води або трохи яйця, якщо ви печете пиріг, або щось таке.
Ми не нюхаємо їжу, щоб перевірити, чи її можна їсти.
Ми просто читаємо на зворотньому боці упаковки.
І ми не цінуємо їжі.
Ми їй не довіряємо.
Замість того, щоб довіряти, ми її боїмося.
І заміть того, щоб цінувати, ми її викидаємо.
Одне з дуже іронічного у сучасній системі харчування -- це те, що ті речі, що їх обіцяли спростити, значно ускладнились.
З можливістю будувати міста у будь-якому місці нас фактично віддалили від наших найважливіших відносин, що є відносинами між нами та природою.
І також вони зробили нас залежними від систем, які тільки вони можуть дати, які, як ми бачили, не триватимуть вічно.
Так що ж нам робити з цим?
Це не нове питання.
500 років тому його задавав собі Томас Мор.
Ось обкладинка його книги "Утопія".
Це була мережа напів-незалежних міст-держав, якщо це звучить віддалено знайомим, на відстані дня пішки одне від одного, де усі були помішані на землеробстві, і вирощували овочі на своїх городах, і разом їли общинну їжу, і т.д.
І, я вважаю, що можна довести, що їжа є фундаментальним принципом Утопії.
Навіть якщо Мор ніколи це так не ставив.
Ось ще одне дуже відоме "утопічне" бачення,
"Місто-сад" Ебенезера Ховарда.
Та сама ідея.
Мережа напів-незалежних міст-держав.
Маленькі плями міст із орними землями навколо, з"єднані одне з одним залізницею.
І знову можна сказати, що їжа є об'єднуючим принципом цієї візії.
Це навіть було збудовано, але там не було нічого спільного з поглядами Ховарда.
І проблема цих утопічних ідей в тому, що вони утопічні.
Утопія була, насправді, словом, яке Томас Мор використав навмисно.
Це був свого роду жарт.
Тому що у нього подвійне значення з грецької.
Це може означати добре місце або місце, якого не існує.
Тому що це ідеал.
Це вигадано.
Ми не можемо цього мати.
І я думаю, що як концептуальний інструмент для роздумів про глибокі проблеми людського поселення, це не дасть пожитку.
Тому я придумала альтернативу, яка зветься Ситопия, що походить від давньогрецького
"sitos" для їжі і "topos" для місця.
На мою думку, ми вже живемо у Ситопії.
Ми живемо у світі, сформованому їжею, і якщо ми це зрозуміємо, то зможемо використати їжу як потужний інструмент - концептуальний і проектний інструмент, щоб формувати світ по-іншому.
Як Ситопія могла б виглядати, якщо б ми так зробили?
На мою думку, це виглядає приблизно так.
Я повинна була показати цей слайд.
Просто заради виразу на обличчі собаки.
Та, все одно, це - (сміх) Це їжа у центрі життя, у центрі сімейного життя, їй радіють, нею насолоджуються, приділяють їй час.
Ось де їжа повинна бути у нашому суспільстві.
Але такі сцени неможливі, поки не з"являться такі люди.
До речі, це також можуть бути і чоловіки.
Це люди, які думають про їжу, які думають наперед, які планують, які можуть подивитися на купу сирих овочів і, дійсно, розрізнити їх.
Нам потрібні ці люди.
Ми частина мережі.
Тому що без таких людей у нас не може бути таких місць.
Цей слайд я вибрала навмисно, бо тут чоловік купує овочі.
Але мережі, ринки, де локально вирощуються продукти.
Це звичне.
Це свіже.
Це частина соціального життя міста.
Тому що без того ви не можете мати такого місця, де їжа зростає локально і також є частиною краєвиду, а не тільки лиш товар з нульовою сумою, невідомо з якої дири.
Корови з краєвидом. Паруючі купи перегною. Це, по суті, все об'єднує.
І це общинний проект, який я недавно відвідувала в Торонто.
Це теплиця, де дітям розповідають про їжу і про те, як її вирощують.
Ось рослина, яка зветься Кевін, або, може, вона належить дитині на ім'я Кевін.
Я не знаю.
Але, в будь-якому разі, проекти, які намагаються зв"язати нас з природою, надзвичайно важливі.
Адже Ситопия для мене - це спосіб бачення.
Це визнання того, що Ситопіі вже існують у маленьких кармашках повсюду.
Трюк в тому, щоб з'єднати їх, використовуючи їжу як спосіб бачення.
І якщо ми це зробимо, ми перестанемо бачити міста як великі непродуктивні метрополії, як ось ця.
Ми побачимо їх, радше, як частину продуктивної органічної мережі, якої вони неминуче є частинами, симбіотично пов"язаними.
Але, звичайно, це не найкращий вид також.
Тому що нам більше не треба виробляти їжу таким чином.
Нам треба більше думати про пермакультуру.
І тому, на мій погляд, цей слайд підсумовує для мене напрямок думки, який маємо прийняти. Це переосмислення того, як їжа формує наше життя.
Найкращому відомому мені образу цього 650 років.
Це "Алегорія доброго управління" Амброджіо Лоренцетті. Це про відношення між містом та селом. І я думаю, ідея цього дуже чітка.
Якщо місто піклується сілом, то і сіло піклується містом.
І я зараз хотіла б запитати, що б намалював Амброджіо Лоренцетті, якщо б він малював цю картину сьогодні.
Як би алегорія доброго управління виглядала сьогодні?
Тому що, я думаю, це є нагальним питанням. Ми повинни його поставити і повинни почати відповідати.
Ми знаємо, ми те, що ми їмо. Нам потрібно визнати, що світ - це також те, що ми їмо.
І якщо ми сприймемо цю ідею, ми зможемо використовувати їжу як дійсно потужний інструмент для кращого формування світу.
Вельми дякую.
Електроенергія для освітлення цього приміщення була щойно вироблена.
Адже сучасні умови вимагають постійного балансу попиту і постачання електроенергії.
Якби за час моєї ходи на цю сцену десятки мегаватів енергії вітру перестали поступати в енергосистему, інші генератори мали б негайно компенсувати недостачу.
Але ні вугільні, ні атомні станції не здатні відреагувати достатньо швидко.
Гігантський акумулятор міг би справитись.
Завдяки гігантському акумуляторові ми б вирішили питання періодичності, яке не дає змоги енергії вітру і сонця стати частиною сучасної енергосистеми, як вугілля, газ і атомна енергія.
Акумулятор є саме тим пристроєм, який розв'яже це питання.
Ми зможемо використовувати сонячну енергію, навіть коли сонце не світить.
І це все змінює.
Тому що в такому разі відновлювальна енергія вітру і сонця зможе стати в центрі уваги.
Сьогодні я розповім про такий пристрій.
Він називається рідкометалічний акумулятор.
Це нова форма енергозбереження, яку ми з командою студентів і аспірантів винайшли в MIT.
Цьогорічна конференція TED присвячена повному спектру.
Оксфордський словник так визначає спектр: усі хвилі електромагнітного випромінення будь-якої довжини, від найдовших радіохвиль до найкоротших гама хвиль, де видиме проміння складає тільки малу частину.
Тож я тут не тільки для того, щоб розповісти вам, як моя команда в MIT знайшла природнє рішення однієї з величезних проблем світу.
Я хочу в повному спектрі розповісти, які несподівано відступницькі ідеї ми розкрили в процесі розробки цієї нової технології, і як ці варті поширення ідеї сприятимуть інноваціям.
Бачите, якщо нам доведеться витягати цю країну з існуючої енергетичної ситуації, ми не можемо й далі заощаджувати, не можемо збільшувати видобуток, не можемо вести війни.
Ми зробимо це у традиційно американський спосіб: ми винайдемо новий шлях через співпрацю.
(Оплески)
Почнемо.
Батарею винайшов 200 років тому професор Алессандро Вольта в університеті Падуї, що в Італії.
Його винахід дав поштовх зародженню нової області науки - електрохімії і новим технологіям, наприклад, електропокриття.
Крім винаходу батареї, можливо, вперше
Вольта також продемонстрував користь від професора.
(Сміх)
До появи Вольти ніхто і не уявляв, що професор може мати якусь практичну користь.
Ось його перша батарея: набір монет з цинку і срібла, між якими прокладки з картону, змочені в розчині солі.
З цього починається проектування батареї: два електроди, в цьому випадку два метали різної структури, і електроліт, в даному випадку - це розчин солі.
Ось така проста наука.
Визнаю, що деякі деталі я опустив.
Я вже казав, що наука про батареї ідейно проста, потреба у накопичувачі рівня енергосистеми - очевидна.
Водночас жодна з існуючих технологій не відповідає вимогам робочих характеристик енергосистеми, а саме: надзвичайно високій напрузі, довгому терміну роботи, і дуже низькій вартості.
Потрібно подивитись на проблему з іншого боку.
Це повинна бути велика і дешева річ.
Тож залишимо пошук суперречовини, яка забезпечить, бажано, низьку собівартість за рахунок великої кількості продукту.
Натомість, давайте шукати, орієнтуючись на стандартну ціну на ринку електренергії.
Таким чином деякі елементи періодичної таблиці автоматично відкидаємо.
Цей акумулятор потрібно зробити з елементів, на які багата земля.
Кажу вам, якщо хочете зробити щось дешеве, як бруд, то робіть це з бруду.
(Сміх)
Найкраще - з місцевого бруду.
І нам потрібні прості техніки виробництва і фабрики, які не коштуватимуть нам півцарства.
Так, майже 6 років тому я почав працювати з цією проблемою.
Щоб подивитись з нової перспективи, я шукав натхнення поза цариною енергоакумулювання.
Насправді, я шукав технологію ані акумулювання, ані генерування електроенергії. Навпаки - технологію, де споживання електроенергії відбувається у величезних масштабах.
Я маю на увазі виробництво алюмінію.
Цей процес винайшли у 1886 році двоє 22-річних чоловіків -
Голл у США і Еру у Франції.
Лише за декілька років після їхнього винаходу алюміній перестав бути поряд зі сріблом благородним, а став звичайним конструкційним металом.
Перед вами цех модулів сучасного алюмінієвого комбінату.
Він 15,24 метрів завширшки і близько 800 метрів завдовшки.
Ряди і ряди модулів, що всередині нагадують батарею Вольта, окрім трьох важливих відмінностей.
Батарея Вольта працює при кімнатній температурі.
Вона оснащена твердими електродами і розчином солі у якості електроліту.
Модуль Голла-Еру працює за такої високої температури, що алюміній виробляється в рідкому стані.
Електролітом виступає не розчин солі, а розтала сіль.
Завдяки комбінації рідкого металу, розталої солі і високої температури ми можемо пропускати струм великої потужності через модулі.
Ми виробляємо первинний метал з руди за ціною 50 центів за 450 грамів продукту.
І це є економічним дивом сучасної електрометалургії.
Моя увага була прикута до нього, поки я наполегливо шукав спосіб створити акумулятор, який задешево покриє величезний об'єм.
І я зміг.
Я зробив акумулятор з рідин - замість електродів - два метали у рідкому стані і розтала сіль у якості електроліту.
Дивіться сюди.
Нещільний рідкий метал зверху, щільний рідкий метал знизу, і розтала сіль - між ними.
Тепер потрібно вибрати метали.
Я завжди починаю пошук тут, у періодичній таблиці елементів, яку склав інший професор
Дмитро Менделєєв.
Все в нашому світі складається з комбінацій зображених елементів.
Наші тіла також.
Я добре пам'ятаю той день, коли шукав пару металів, які б мали відповідати вимогам доступності видобутку, були б різними і протилежної щільності, а також мали високу здатність вступати в реакцію.
Я тремтів від думки, що наблизився до відповіді.
Магній - верхній. Стибій - знизу.
Я скажу вам, що є найбільшою вдачею у роботі професора - кольорова крейда.
(Сміх)
При створенні струму магній втрачає два електрони і стає йоном магнію. Пройшовши електроліт, він відбирає два електрони стебію і утворює з ним сплав.
Два електрони переходять у довкілля і живлять наші пристрої.
Ми підключаємо акумулятор до джерела електроенергії, щоб зарядити його. Це міг би бути вітряк. А потім ми змінюємо напрямок струму.
Через розпад сплаву магній повертається до верхнього електроду, таким чином відновлюючи первинний стан акумулятора.
Курсуючи між електродами, струм створює достатньо тепла для підтримки температури.
В теорії виглядає доволі круто.
А чи спрацює це на практиці?
Що я робив далі?
Я почав лабораторні дослідження.
Чи наймав я експертів?
Ні, я найняв студента і підготував його, пояснив свої бачення проблеми і хід своїх думок, а потім дав йому дозвіл на експерименти.
Це той самий студент - Девід Бредвелл, який на фото гадає, чи ця штука взагалі запрацює.
Я не казав тоді Девідові, що і сам не був впевнений в тому.
Але Девід молодий, розумний, хоче отримати ступінь доктора наук, і він наполегливо... (Сміх)
Він наполегливо створює перший рідкометалічний акумулятор з такої комбінації.
Отримавши перші оптимістичні результати роботи, яку було оплачено з власних коштів MIT, мені вдалось залучити значні кошти на дослідження з приватного сектору і від федерального уряду.
Це дало змогу збільшити команду до 20 людей, де були випускники, аспіранти, і декілька студентів також.
Я зміг залучити насправді дуже хороших людей, які поділяють мою пристрасть до науки і праці на користь суспільства.
Не заради науки, як влаштувати кар'єру.
Якщо ви спитаєте цих людей, що їх мотивує працювати над створенням рідкометалевого акумулятора, їхня відповідь буде схожа на зауваження Президента Кеннеді в університеті Райса в 1962 році, коли він сказав:
(я дозволю собі вільно процитувати)
"Ми зголосилися працювати над акумулятором рівня енергосистеми не через те, що це легко, а тому, що це складно".
(Оплески)
Ось такими були етапи створення рідкометалевого акумулятора.
Ми почали з модуля на 1 ват-година.
Я називаю його "чарка".
Ми відпрацювали 400 таких "чарок", вдосконалюючи їх за допомогою серій елементів, не тільки магнію і стибію.
Поступово ми збільшили об'єм до модуля на 20 ват-годин.
Цей я називаю "шайба".
Ми також отримали значні результати.
Далі ми перейшли до "тарілки".
Цей - на 200 ват-годин.
Технологія обіцяла бути надійною і давала змогу збільшити об'єм.
Але ми хотіли прискоритись.
Отож, півтора роки тому ми з Девідом разом з іншими колегами по послідженню започаткували компанію, щоб прискорити розвиток до рівня виробництва продукту.
Сьогодні в корпорації LMBC ми розробляємо модулі діаметром 40 сантиметрів з об'ємом 1 кіловат-година, що в 1000 разів більше за ту першу "чарку".
Цей ми називаємо "піца".
Майже готовий 4 кіловат-годинний модуль.
Він буде 91 сантиметр в діаметрі.
Ми його називаємо "столик в бістро". Але він ще не готовий для широкого показу.
За одним з варіантів технології, ми складемо ці "столики" один на одний, поєднуючи їх у гігантський акумулятор завбільшки з 12-метровий транспортний контейнер для розташування в полі.
Він матиме заявлений об'єм в 2 мегават-години - 2 мільйони ват-годин.
Цієї енергії достатньо, щоб задовольнити щоденні потреби 200 американських сімей.
Отже, ось він - акумулятор рівня енергосистеми: тихий, без викидів, монолітний, дистанційно керований, відповідає стандартній ринковій ціні і не потребує дотацій.
Чого ми за цей час навчились?
(Оплески)
Чого ми за цей час навчились?
Дозвольте поділитися з вами деякими відступницькими спостереженнями.
Вони не лежать на поверхні.
Про температуру. Поширений підхід полягає в підтримці низької, майже кімнатної температури за допомогою вмонтованої системи контролю.
Уникати перегріву.
Рідкометалічний акумулятор працює на підвищеному рівні температури з мінімальним втручанням.
Наш акумулятор здатен витримати дуже високу температуру під час сплесків струму.
Про масштаб. Поширено підхід до зниження собівартості за рахунок виробництва великої кількості.
Батарея з рідких металів спроектована так, що має невелику собівартість за рахунок збільшення об'єму.
І, нарешті, людські ресурси: Прийнято наймати експертів в галузі акумулювання, досвідчених спеціалістів, які використовуватимуть весь свій досвід і знання.
Я найняв студентів і аспірантів для розробки рідкометалевого акумулятора і передав їм знання.
У виготовленні накопичувача я прагну збільшити електричний потенціал, у навчанні я прагну збільшити людський потенціал.
Тож, як ви бачите, історія створення рідкометалевого акумулятора - це не тільки історія про винайдення технології, а й сценарій виховання винахідників повного спектру.
(Оплески)
Мене звуть Амет.
І 18 місяців тому я змінив роботу у Google та підкинув ідею зробити щось із музеями та мистецтвом своєму шефові, яка зараз тут, і вона дозволила мені цим зайнятися.
Це забрало 18 місяців.
Багато смішних перемовин та історій я можу вам переказати, із 17-тю дуже цікавими музеями у дев'ятьох країнах.
Але я сконцентруюся на демо.
Існує багато історій, чому ми зробили це.
Гадаю, що моя особисто історія пояснюється дуже легко цим слайдом, і це -- доступ.
Я виріс в Індії.
Отримав чудову освіту -- я не жаліюся -- але я не мав доступу до багатьох цих музеїв та творів мистецтва.
Тож коли я почав подорожувати та відвідувати ці музеї, я почав вчитися багато чому.
І, працюючи в Google, я намагаюся слідувати цьому бажанню, щоб зробити їх більш доступними, разом із технологіями.
Тож ми сформували команду, чудову команду, і почали цим займатися.
Я, мабуть, увімкну демо і тоді розповім вам про пару цікавих штук, що ми зробили від моменту запуску.
Просто заходите на GoogleArtProject.com.
Дивитеся на всі ці музеї.
Тут є Уфіці, тут є Нью-Йоркський музей сучасного мистецтва (MoMA), Ермітаж, Райкс (Rijks), Музей ван Гога.
Я хочу перемкнути на один з моїх улюблених,
Музей Метрополітен у Нью-Йорку
Два способи увійти -- дуже просто.
Клікаєте та, бац, ви у цьому музеї.
Не важливо, де ви знаходитесь:
Бомбей, Мексика, насправді не важливо.
Повертаєте, забавляєтеся.
Ви хочете походити по музею?
Відкрийте план та перестибуйте одним кліком.
Ви тут, ви хочете пройти до кінця коридору,
Продовжуйте йти.
Бавтеся.
Відкривайте.
(Оплески)
Дякую.
Я ще не підійшов до найкращої частини.
(Сміх)
Тож я зараз перед одним зі своїх улюблених полотен.
"Збір зерна" Пітера Брейгеля у Метрополітен.
Бачимо цей знак плюс.
Якщо музей надав нам зображення, клікаємо на ньому.
Це один з малюнків.
Тут вся мета-інформація.
Для тих з вас, хто по-справжньому цікавиться мистецтвом, ви можете клікнути тут -- але я вимкну це зараз.
Оце одне з зображень, які ми зняли за допомогою того, що називаємо гігапіксельною технологією.
Тож цей малюнок, наприклад, має, я гадаю, десь 10 мільярдів пікселів.
Багато людей питають мене:
"Що отримуєш у 10 мільярдах пікселів?"
Тому я спробую показати, що ти насправді отримуєш у 10 мільярдах пікселів.
Ви можете дуже просто наблизити.
Побачити смішні речі, які тут відбуваються.
Мені подобається цей хлопець; його вираз обличчя безцінний.
Але потім ви дійсно хочете заглибитися.
І тоді я почав гратися, і знайшов, що щось відбувається тут.
Тож я думаю:
"Почекай. Це цікаво".
Наблизив та почав помічати, що ці дітки б'ють щось.
Провів маленьке дослідження, поговорив із парою знайомих у Метрополітен і дізнався, що це -- гра, що називається сквейл, та у якій палками б'ють гуся на Жирний вівторок.
І вона була достатньо популярною.
Я не знаю, навіщо вони це робили, але дізнався щось про це.
Тепер, щоб дійсно заглибитися, ви можете дійти до тріщин.
Просто, щоб дати вам якесь уявлення.
Я наближу, аби ви дійсно побачили, що отримуєте.
Ось, де ми були, а це весь малюнок.
(Оплески)
Найкраще ще буде, за секунду.
Тепер давайте швидко повернемося до Метрополітен до Нью-Йорка.
Ще одна моя улюблена -- "Зіркова ніч".
Попередній приклад показував, як можна знайти деталі.
Але, що якщо ви хочете побачити мазки?
Якщо ви хочете побачити, як ван Гог створював цей шедевр?
Наблизьте.
Переміщуєтесь.
Я перейду на мої улюблені частини малюнку, та я наближу до тріщин.
Це "Зіркова ніч", яку ви, мабуть, ніколи не бачили такою.
Покажу вам ще одну мою улюблену функцію.
Тут ще багато штуковин, але я не маю часу.
Це дійсно кльова річ.
Називається "Колекції".
Кожен з вас, будь-хто, не важливо, бідний чи багатий, з шикарним будиночком чи ні, може створити свій власний музей онлайн -- створити свою власну колекцію з-поміж цих малюнків.
Дуже просто, ви входите -- я створив цю річ і назвав її "Сила масштабування" -- ви можете просто наближувати.
Це "Посли", вивішені у Національній галереї.
Ви можете робити анотації, відсилати друзям та розмовляти про те, що ви відчуваєте, коли дивитися на ці шедеври.
Тож, у якості висновку, головна річ для мене -- це те, що всі ці дивовижні речі -- не від Google.
Навіть, як на мене, не від музеїв.
Мабуть, даремно я це сказав.
Вони, насправді, йдуть від художників.
Це був мій упокорюючий досвід.
Маю на увазі, я сподіваюся, що за допомогою цього цифрового засобу ми зможемо віддати належне їхнім творам мистецтва та належним чином представляємо їх онлайн.
А головне питання, яке мені зараз ставлять:
"Ви зробили це, аби імітувати похід до музею?"
Моя відповідь: "ні".
Радше, для того, щоб доповнити цей досвід.
Це все.
Дякую!
(Оплески)
Дякую.
(Оплески)
Вичерпна інформація з усього світу тепер у Google
Не потрібно читати 1000 відгуків, щоб отримати 1000 різних думок
Zagat підсумовує мільйони оцінок і відгуків від людей, схожих на вас, і перетворює їх на середні оцінки на основі 30-бальної шкали з одним загальним відгуком
Тож коли ви вирішуєте, куди поїхати, Zagat допоможе обрати найкраще місце
Ця чарівна музика, музика під яку я вийшов —
"Тріумфальний марш" з "Аїди" — це музика, яку я вибрав для мого похорону (Сміх) і це зрозуміло чому.
Вона тріумфальна.
Я буду — я не буду нічого відчувати, але якби я міг, я б почувався тріумфатором, оскільки я взагалі жив, і оскільки я жив на цій чудовій планеті, і оскільки мені було надано можливість зрозуміти дещо про те, чому я тут з'явився взагалі, перед тим як зникнути в небуття.
Чи розумієте ви мій чудернацький британський акцент?
Як і всі інші, я був зачарований вчора сесією про тварин.
Роберт Фулл, Франс Лантінг та інші — і краса речей, які вони показали.
Єдине, що мене трохи роздратувало, це коли Джеффрі Катценберк сказав про мустанга,
"найбільш досконале створіння, яке Бог послав на цю землю."
Ми звичайно знаємо, що він не те мав на увазі, але в цій країні, на даний момент, не можна бути занадто обережним.
(Сміх)
Я — біолог, і центральною теоремою нашої науки є теорія дизайну, теорія Дарвіна про еволюцію шляхом природного добору.
У професійних колах всюди ця теорія, звичайно, загальноприйнята. У не професійний колах поза межами США, вона у великій мірі ігнорується. Але в непрофесійних колах у США вона викликає стільки ворожості — (Сміх) — що буде справедливим сказати, що американські біологи перебувають у стані війни.
На сьогодні ця війна є настільки бентежною, з судовими позовами у одному штаті за іншим, що я відчув, що я повинен щось сказати про це.
Якщо ви хочете знати, що я маю сказати про сам дарвінізм, боюсь вам доведеться пошукати це в моїх книжках, які ви не знайдете у розкладках ззовні.
(Сміх)
Сучасні судові справи часто стосуються нової версії креаціонізму, що називають розумним задумом або РЗ.
Не дайте себе обдурити.
В РЗ немає нічого нового.
Це просто креаціонізм під іншим ім'ям.
Наново похрещений я спеціально вибирав термін — (Сміх) — з тактичних, політичних причин.
Аргументи так званих РЗ теоретиків є тими ж самими старими аргументами, які були спростовані знов і знов починаючи від часів Дарвіна до сьогоднішнього дня.
Існує досить ефективне лобі еволюціоністів, що координує боротьбу від імені науки, і я намагаюсь робити все, що можу, аби допомогти їм, але вони дещо засмучуються, коли люди, такі як я, мають сміливість згадати що, крім того, що ми є еволюціоністи, ми ще й є атеїсти.
Вони вважають, що ми розхитуємо човен, і ви можете зрозуміти чому.
Креаціоністи, за відсутності послідовних наукових аргументів на сивому боці, спираються на поширену фобію щодо атеїзму.
Навчіть своїх дітей еволюції на уроці біології, і скоро вони перейдуть на наркотики, грабежі і сексуальні збочення.
(Сміх)
Насправді, звичайно, освічені теологи, починаючи від Папи Римського є непохитними у своїй підтримці еволюції.
Ця книга, "У пошуках Бога Дарвіна", автора Кеннета Миллера, є одним з найефективніших нападів на теорію розумного задуму з тих, що я знаю, і вона є ще більш ефективною тому, що є написана переконаним християнином.
Людей на зразок Кеннета Міллера можна називати Посланими від Бога для еволюційного лобі — (Сміх) — тому що вони викривають брехню, що, нібито, еволюціонізм є, насправді, тотожністю атеїзму.
Люди на зразок мене, з іншого боку, розхитують човен.
Але тут я б хотів сказати щось гарне про креаціоністів.
Такі речі роблю не часто, то ж слухайте уважно.
(Сміх)
Я думаю вони праві в одному.
Я думаю вони праві в тому, що еволюція є фундаментально ворожою до релігії.
Я вже сказав, що багато окремих еволюціоністів, як Папа Римський, є також релігійними, але я вважаю вони обманюють себе.
Я вважаю, що справжнє розуміння Дарвінізму сильно роз'їдає релігійну віру.
Можливо вам здається, що я збираюсь проповідувати атеїзм, але я б хотів запевнити, що це не те, що я робитиму.
Для такої освіченої аудиторії — як ця — це було б як проповідувати перед церковним хором.
Ні, я б хотів закликати вас — (Сміх) — натомість, я б хотів би закликати вас до войовничого атеїзму.
(Сміх) (Оплески)
Але це ствердження занадто негативне.
Якби я хотів цього — якби я був особою, зацікавленою в збереженні релігії, — мене б дуже лякала позитивна сила від теорії еволюції, та й взагалі-то науки будь-якої, але еволюції зокрема, надихати і дивувати, якраз тому, що ця наука є атеїстичною.
Отже, для будь-якої теорії біологічного творення важким місцем є пояснення надзвичайно малої статистичної ймовірності живих речей.
Статистичної неймовірності хороших дизайнів — або ж, іншими словами, складності.
Стандартним аргументом креаціоністів є — є тільки один, вони всі зводяться до цього одного — то є факт дуже малої статистичної ймовірності.
Живі істоти надзвичайно складні і тому вони не могли просто виникнути собі випадково; отже повинен бути хтось, хто їх створив.
Цей аргумент, звичайно ж, пилить гілку, на якій сидить.
Будь-який дизайнер, здатний на творення чогось дуже складного повинен бути ще складнішим, і це ще ми навіть не починали говорити про інші речі, які він повинен робити, як, наприклад, пробачати гріхи, благословляти шлюби, слухати молитви — — приймати наш бік у війні — (Сміх) — не схвалювати наше статеве життя і таке інше.
(Сміх)
Пояснення складності — це проблема, яку будь-яка біологічна теорія повинна вирішити, і її не можна вирішити, постановивши собі якогось "агента", який є ще більш складним, тобто просто додавши ще один рівень складності.
Дарвінський природний відбір такий неймовірно елеґантний є тому, що він вирішує проблему пояснення складності, оперуючи нічим іншим як простотою.
По суті, проблема вирішується неперервним, поступовим, крок-за-кроком збільшенням складності.
Але тут, я тільки хотів би зосередитись на тому, що елеґантність Дарвінізму є корозією для релігії, якраз тому, що вона є такою елеґантною, такою оптимальною, такою могутньою, такою сильною і економічною водночас.
Він має жилаву економію прекрасного висячого мосту.
Теорія Бога — це не просто погана теорія. Виявляється, вона в принципі не може виконувати покладені на неї обов'язки.
Отже, повертаючись до тактики та еволюційного лобі, я стверджую, що розгойдування човна, можливо, саме те що треба.
Мій підхід до критики креаціонізму не схожий на еволюційне лобі.
Мій підхід до критики креаціонізму полягає в критиці релігії в цілому, і тут я маю визнати, що існує надзвичайне табу на будь-які погані слова стосовно релігії. Я збираюся зробити це словами покійного Дугласа Адамса, мого доброго друга, якщо він ніколи не був на TED, обов'язково мав би бути запрошеним.
(Річард Сол Вурман:
Він був.)
Річард Доукінс:
Він тут був.
Дуже добре.
Я гадав, він мав би бути.
Він починає свою промову, яка була записана в Кембриджі незадовго до його смерті, з пояснення як наука базується на основі тестування гіпотез, які навмисне формулюються в такий спосіб, щоб можна було довести їх помилковість.
"Релігія здається так не працює.
Її серцевина складається з певних ідей, які ми називаємо священними або святими.
І це означає, що автоматично про ці ідеї або поняття не можна казати нічого поганого.
Не можна і все.
Чому ні.
Тому що ні.
(Сміх)
Чому цілком прийнятно підтримувати республіканців чи демократів, цю модель економіки або іншу, Макінтош а не Віндоуз, а ось мати свою думку, стосовно того, як почався Всесвіт, про те, хто створив Всесвіт — ні, не можна, це святе.
Отже, ми звикли не кидати виклик релігійним ідеям, і тому дуже цікаво дивитися на шквал емоцій, які викликає Річард, коли він це робить." Він мав на увазі мене.
"Всі просто шаленіють з цього приводу, тому що не дозволено казати такі речі. Проте, якщо подивитися на це раціонально, то немає причин, чому ці ідеї не мають бути відкритими для дебатів так само, як будь-які інші, крім того що ми якось між собою домовились, що вони не мають бути", і це кінець цитати Дугласа.
В моєму розумінні, не тільки наука роз'їдає релігію, а і релігія роз'їдає науку.
Вона вчить людей задовольнятися порожніми, надприродними недопоясненнями і затьмарює чудові справжні пояснення, до яких нам просто треба протягнути руку.
Вона вчить людей признавати авторитети, одкровення та віру замість того, щоб завжди вимагати докази.
Ось Дуглас Адамс, чудова фотографія з його книги "Останній шанс побачити".
Отже, уявимо типовий науковий журнал "Квартальний біологічний огляд".
І я, як запрошений редактор, компілюю спеціальний випуск на тему "Хіба астероїд знищив динозаврів?".
І перша стаття — це типова наукова стаття, яка представляє докази: "Шар іридію на межі К-Т, кратер вулкана на Юкатані, датований методом калій-аргонової радіометрії, вказують на те, що астероїд знищив динозаврів".
Цілком звичайна наукова стаття.
Тепер наступна "Президент Королівського Товариства був удостоєний глибокого внутрішнього переконання" — (Сміх) —
"що астероїд знищив динозаврів".
(Сміх)
"В одкровенні професору Хакстейну зазначалось, що астероїд знищив динозаврів".
(Сміх)
"Професор Хордлі був вихований в дусі твердої віри, (Сміх) що астероїд знищив динозаврів".
"Професор Хокінз проголосив офіційну догму, обов'язкову для всіх вірних послідовників Хокінза, що астероїд знищив динозаврів".
(Сміх)
Це звичайно незбагненно.
Але уявіть собі — (Оплески) — в 1987 році, журналіст запитав Джорджа Буша-старшого чи визнає він рівну міру громадянства та патріотизму американців-атеїстів.
Відповідь містера Буша стала ганебно відомою.
"Ні, я не гадаю, що атеїстів треба вважати громадянами, ані вважати їх патріотами.
Це одна нація під Богом".
Фанатизм Буша не був одиничною помилкою, чимось, сказаним згарячу, а потім запереченим.
Він стояв на своєму незважаючи на чисельні прохання пояснити свою думку, або відмовитися від своїх слів.
Він справді так вважає.
Навіть більше, він знав, що це не загрожує його шансам на виборах, навіть навпаки.
Демократи, так само як і республіканці хизуються своєю релігійністю, якщо хочуть бути обраними.
Обидві партії апелюють до імені однієї нації під Богом.
Щоб на це сказав Томас Джеферсон?!
До речі, я зазвичай не дуже пишаюсь, що я британець, але в цьому випадку просто не можна втриматися від порівняння.
(Оплески)
На практиці, хто такий атеїст?
Атеїст — це просто той, хто думає про Яхве так само як будь-який пристойний християнин думає про Тора чи Ваала чи золотого тельця.
Як вже було сказано раніше, ми всі атеїсти по відношенню до більшості богів, в які людство колись вірувало.
Просто деякі з нас ідуть на одного бога далі.
(Сміх) (Оплески)
І як би ми не означували атеїзм, це безсумнівно певного роду академічна думка, на яку людина має право без загрози, що її демонізують як непатріотичного, невиборного недогромадянина.
Проте, це незаперечний факт, що признатися в тому, що ти атеїст, це те саме, що представитися містером Гітлером або міс Вельзевул.
І це все походить від сприйняття атеїстів як деякої дивакуватої авангардної меншості.
Наталі Енжієр написала доволі сумну статтю в Н'ю Йоркер про те, як самотньо вона почувається як атеїст.
Вона очевидно почувається як меншина в облозі але насправді, наскільки численними є атеїсти в Америці?
Останні опитування являють на диво заохочуючи результати.
Християнство, звичайно, складає левову долю населення, приблизно 160 мільйонів.
Але, як ви вважаєте, яка друга найбільша група, переконливо перевершуюча за чисельністю іудеїв з 2.8 мільйонами, мусульман з 1.1 мільйоном, та індуїстів, буддистів та всі інші релігії зібрані докупи.
Друга за розміром група, майже в 30 мільйонів, вважає себе нерелігійними або світськими.
Не можна не дивуватися, чому політики у боротьбі за голоси виборців настільки благоговіють перед силою, наприклад, іудейського лобі. Здається, само держава Ізраїль існує завдяки американським виборцям-євреям, в той же час відправляючи нерелігійних виборців в політичне небуття.
Ці світські нерелігійні виборці, по-справжньому мобілізовані, в 9 разів численніші за єврейські голоси.
Чому тоді ця набагато більш ваговита меншина не почне користуватися своїми політичними мускулами?
Добре, досить про кількість.
Тепер про якість.
Чи існує будь-яка кореляція, позитивна чи негативна, між інтелектом та схильністю до релігійності?
(Сміх)
Опитування, яке я згадував раніше — яке було проведене ARIS — не надавало дані, подрібнені за соціально-економічними класом або освітою, коефіцієнтом інтелекту чи будь-чим іншим.
Але нещодавня стаття Пола Дж.
Белла в журналі "Mensa" натякає, в який бік розвиватимуться справи.
Mensa, як ви знаєте, це міжнародна організація для людей з дуже високим коефіцієнтом інтелекту.
І з мета-аналізу літератури
Белл робить висновок, я цитую, "З 43 досліджень, проведених з 1927 року, стосовно зв'язку релігійних переконань особи з її рівнем інтелекту та освіти, всі, крім чотирьох, знайшли обернену залежність.
Це значить, що чим вищій рівень інтелекту та освіти, тим менше ймовірність, що людина буде релігійною."
Добре, я не бачив першоджерел 42 досліджень і не можу прокоментувати той мета-аналіз, але я хочу бачити більше досліджень, проведених в цьому напрямку.
І я знаю, що тут присутні, вибачте за безсоромну пропозицію, в цьому залі присутні люди, здатні легко профінансувати масштабне дослідницьке опитування для того, щоб остаточно вирішити це питання, і я роблю таку пропозицію, на всяк випадок.
Але дозвольте мені показати вам дані, які були правильно опубліковані та проаналізовані, по одній особливій групі, а саме, по видатних вчених.
В 1998 році Ларсон та Вітхам провели опитування серед "вершків" американської науки, тих, хто був вшанований обранням в Національну академію наук.
І серед цієї добірної групи, віра в персонального Бога впала до нищівних 7%.
Біля 20% є агностиками, а решту можна справедливо назвати атеїстами.
Схожі цифри були отримані стосовно вірі у власне безсмертя.
Серед вчених-біологів ці цифри навіть нижче, лише 5.5% вірять в Бога.
Серед вчених-фізиків це 7.5%.
У мене немає відповідних даних стосовно видатних вчених в інших дисциплінах, таких як історія чи філософія, але я був би здивований, якби результат був би іншим.
Отже, ми опинилися в справді дивовижній ситуації, гротескної невідповідності між американською інтелігенцією та американським електоратом.
Та філософська позиція щодо природи Всесвіту, що поділяє переважна більшість провідних американських вчених і напевно більшість інтелігенції взагалі, настільки огидна американському електоратові, що жоден кандидат на вибірну посаду не наважиться публічно оголосити, що підтримує її.
Якщо я правий, то це означає, що найвищі посади в найвеличнішій країні світу не доступні саме для людей найбільш кваліфікованих їх обіймати, для інтелігенції, окрім тих випадків, коли вони готові брехати про свої переконання.
Відверто кажучи, шанси досягти успіху в американській політиці набагато гірші для тих, хто одночасно розумний та чесний.
(Оплески)
Я не громадянин цієї країни, тому, сподіваюся, що, якщо я скажу що з цим треба щось робити, це не буде сприйнято як невідповідність.
(Сміх)
І я вже натякнув що це "щось" є.
З того що я бачив на TED, я думаю, TED — ідеальне місце запустити цей процес.
Знову ж таки, боюся що будуть потрібні гроші.
Нам треба кампанія з підйому свідомості і видимості для американських атеїстів.
(Сміх)
Це може бути схоже на кампанію, що була організована гомосексуалістами декілька років тому, але боже допоможи нам не вести за собою людей проти їхньої волі.
В більшості випадків, люди, які відкрито стверджують свої думки, допоможуть нам зруйнувати міф про те, що атеїсти якісь неправильні люди.
З іншого боку, вони продемонструють, що атеїсти часто є тими людьми, що зазвичай слугують гарними ролевими моделями для ваших дітей.
Цей той тип людей, який рекламний агент міг би використовувати для рекомендації продукції. Цей тип людей, що сидять в цій аудиторії.
Характер має бути лавиноподібний, із позитивним зворотнім зв'язком, таким, що, чим більше імен ми маємо, тим більше імен надходить.
Може бути деяка нелінійність, порогові ефекти.
Але коли критична маса буде створена, почнеться раптове прискорення приєднання.
Знов-таки, будуть потрібні гроші.
Я підозрюю, що слово "атеїст" саме по собі містить або є каменем спотикання набагато більшим ніж як воно є насправді, і каменем спотикання для людей, які в іншому випадку відкрито зазначили б свої погляди і позиції.
Отже, які ще слова можна використати в якості мастила для шестерень, або цукру в мікстурі?
Дарвін, наприклад, віддав перевагу терміну "агностик" — і не тільки з-за лояльності до свого друга Хакслі, який придумав його.
"Я ніколи не був атеїстом в якості заперечення існування Бога.
Я вважаю що, загалом, агностик буде найбільш коректним описанням образу мого мислення."
Він навіть став нехарактерно дразливим по відношенню до Едуарда Евелінга.
Евелінг був войовничим атеїстом, якому не вдалося переконати Дарвіна прийняти посвячення своєї книги про атеїзм йому — що, до речі, народило чудовий міф про те, що Карл Маркс намагався посвятити свій "Капітал" Дарвіну, чого він ніколи не робив.
Це був, насправді, Едуард Евелінг.
Що відбулося: коханка Евелінга була дочкою Маркса, і коли обидва, і Дарвін і Маркс померли,
Марксові папери переплуталися із паперами Евелінга, і лист Дарвіна в якому йдеться, "Шановний пане, дякую вам щиро але я не хочу, щоб ви присвячували свою книгу мені", було помилково прийнято за лист до Маркса, і це породило цілий міф, який ви, можливо, вже чули.
Це такий собі міський міф, що Маркс спробував присвятити "Капітал" Дарвіну.
В будь-якому випадку, це був Евелінг, і коли вони зустрілися, Дарвін прямо запитав Евелінга:
"Чому ви називаєте себе атеїстами?"
"Агностик, — відповів Евелінг, — це просто пристойний атеїст, і атеїст — це просто агностик агресивний."
Дарвін оскаржився, "А чому ви маєте бути такими агресивними?"
Дарвін думав, що атеїзм підходить для інтелігенції, а от рядові люди не зовсім, цитую, "зізріли для цього."
Це, звичайно ж, наш старий друже-аргумент типу "не розгойдуйте човна".
Невідомо, чи сказав Евелінг Дарвіну злізти зі свого п'єдесталу ... (Сміх)
В будь-якому випадку, це було більше ніж 100 років тому.
Здається, ми мали б подорослішати з тих часів.
Тепер, мій друг, інтелігентний колишній іудей, хто випадково дотримувався шабату з причин культурної солідарності, назвав себе "агностиком діда Мороза".
Він не вважає, що він є атеїстом, тому що, в принципі, неіснування (бога) неможливо довести теж, а от термін агностик натякає на те, що існування і неіснування Бога — події рівноймовірні.
Отже, мій друг — чіткий агностик стосовно діда Мороза, але ймовірність його існування маленька, чи не так?
Звідси і фраза, "агностик діда Мороза", але Бертран Рассел висловив цю ж саму думку, використовуючи гіпотетичний чайник, що літає на орбіті Марса.
Ми з вами, за означенням, маємо бути агностиками щодо існування такого чайника або неіснування, але це не означає, що ймовірність існування така ж як і неіснування.
Список речей, до яких ми маємо ставитися виключно агностично, не закінчується на дідах морозах і чайниках.
Він — нескінченний.
Якщо ви хочете вірити в якусь конкретну з них, у єдинорога, діда Мороза, чайники або Єгову, тоді це ви зобов'язані пояснювати "чому". А не решта нас повинна пояснювати "чому ні".
Ті серед нас, хто є атеїстами є також й а-дідо-морозистами та а-чайникістами. (Сміх)
Але ми не надто турбуємося казати, що ми ними є, і ось саме тому мій друг використовує термін "адідоморозист" для позначення людей, які називають себе атеїстами.
Менше з тим, якщо ми хочемо, щоб атеїсти вийшли з тіні на світло, нам потрібно приліпити на прапори щось більш дотепне, ніж "агностик діда Мороза" або ж "чайникоагностик".
То ж, як, наприклад, "гуманіст"?
Переваги цього терміну — в нас вже є всесвітня мережа добре організованих асоціацій і журналів і інших, вже відпрацьованих, механізмів.
От лише не подобається мені його явний антропоцентристський характер.
Одна з речей, що ми вивчили в Дарвіна, це є розуміння, що людський вид є лише один з мільйонів споріднених видів, близьких і дальніх родичів.
Але є і інші можливості — "натураліст", наприклад.
Але тут є також небезпеки непорозуміння, бо Дарвін подумав би, що натураліст, натураліст то є, звичайно ж, протилежність супернатураліста. І іноді воно саме це і означає.
Дарвін був би збитий з пантелику іншими означеннями натуралізму, бо він натуралістом, звичайно ж, був. Є й дехто, хто сплутає натуралізм із нудизмом.
(Сміх)
Такі люди можливо й належали до британської юрби, що влаштувала самосуд минулого року над педіатром, сплутавши його із педофілом.
(Сміх)
На мою думку найкраща з можливих альтернатив "атеїзму" є просто "не-теїзм".
В нетеїзмі немає такого сильного акценту на точному неіснуванні бога, і тому цей термін легко підхоплять агностики чайників і дідів морозів.
Він також повністю сумісний із "Богом" фізиків.
Коли такі люди, як, — такі атеїсти, як
Стівен Хокінг і Альберт Айнштайн використовували слово "Бог", це була, звичайно ж, метафорична, зручна позначка для тієї глибокої, містичної частини фізики, яку ми поки що не розуміємо.
Термін нетеїзм все це в собі містить, а от, на відміну від атеїзму, на нього не реагують відразливо-істерично.
Але я думаю, власне, альтернативний підхід — не уникати конфлікту, а говорити відкрито про проблемне питання із словом атеїзм, точнісінько тому, що це є слово-табу, завантажене істерично-відразливою реакцією.
Критичну масу буде важче набрати із словом "атеїст" ніж із словом "нетеїст", або із будь-яким іншим неконфронтанційним словом. Але, якби ми набрали її із цим страшним словом — атеїст, — політичний вплив був би ще більшим.
Якби я був релігійним, я б дуже боявся еволюції.
Навіть більше, я боявся б науки в цілому, якщо її достатньо глибоко розуміти.
І це тому, що наукове бачення світу є настільки яскравішим, цікавішим, поетичнішим, більш наповненим дивовижністю, ніж будь-що з убогого арсеналу релегійної уяви.
Карл Саган, іще один з нещодавно померлих героїв, висловив це отак —
"Як так вийшло, що жодна з основних релігій не поглянула на науку і не зробила висновок: "Це краще ніж ми думали!
Всесвіт є набагато більшим, ніж сказав наш пророк, грандіознішим, витонченішим, елеґантнішим".
Замість цього вони кажуть: "Ні, ні, ні!
Мій бог є маленьким богом, і я хочу, щоб він лишився таким."
Та релігія, стара чи нова, яка підкреслюватиме відкриту сучасною наукою величність Всесвіту, може мобілізувати такі резерви благоговіння і пошани про які традиційні вірування навіть і не мріяли."
Йдемо далі. Ви, мої слухачі, — еліта, і тому я очікую, що приблизно 10 відсотків з вас є релігійними.
Багацько з вас користуються кодексом культурної чемності, який вимагає поваги до релігії, але я також підозрюю що є й добряча кількість тих, хто таємно ставиться презирливо до релігії, так само сильно як і я.
(Сміх)
Якщо ви один з таких людей, і, звичайно ж, багато з вас можуть такими і не бути, але якщо все-таки ви є такими, я прошу вас перестати бути ввічливими, вийти і казати як є про ваші погляди, а якщо ви ще й багаті, я закликаю вас подумати про доступні вам шляхи, що ведуть до великих змін на краще.
Релігійна підтримка в цій країні серйозно фінансується фундаціями, я вже не кажу про податкові пільги, фундаціями як наприклад Templeton Foundation і Discovery Institute.
Нам потрібно, щоб знайшовся і вийшов вперед анті-Templeton.
Якби мої книжки продавалися так само добре як книжки Стівена Хокінга, а не тільки так добре як книжки Річарда Доукінза, я б зробив це сам.
Люди питаються і перепитуються, "Як 11 вересня змінило вас?"
Власне, от як воно мене змінило:
Давайте всі перестанемо бути такими до біса ввічливими.
Щиро дякую.
(Оплески)
Зараз ми повинні обчислити вираз "а" в квадраті + 10b - 8, коли "а" = 7, а "b" = -4
Щоб обчислити вираз, нам потрібно підставити 7 замість "а" і -4 замість b.
Тому що так сказано в умові задачі. Давайте зробимо це.
Отже, всюди, де ми бачимо "а", ми повинні підставити 7.
Але замість "b" зараз ми будемо підставляти -4.
Отже, 10 помножити на -4.
А ще ми маємо -8. Тепер починаємо обчислювати це все.
7 в квадраті, це 49, далі 10 помножити на -4, запам'ятовуйте послідовність операцій.
Множення робиться перед додаванням.
10 на -4, це -40
Отже, додаємо до цього -40, і ще маємо мінус 8 ось тут.
Таким чином, отримуємо 49 плюс -40, це те саме, що відняти 40 від 49 Це буде 9.
Далі віднімаємо від цього 8.
І це все.
49 - 40 - це 9 і мінус 8 - це один.
Ми закінчили.
Ми розв'язали вираз, коли "а" =7, а "b" = -4. Переклад на українську:
Перед тим, як Рим став імперією, він був республікою із Сенатом,
Щось на зразок ради старійшин.
Здебільшого до неї входили старші чоловіки із патриціанських родів у Римі, а найбільш привілейованими та найвпливовішими людьми Римської республіки були літні чоловіки.
І саме їхній вік і досвід шанувались найбільше.
Тому, протягом періоду Республіки, особливо пізньої Республіки, ми знаходимо скульптури, які, здається, відображають увесь біль, справжній вік та досвід.
Зразок натуралістичного скульптурного портрета знаходиться у Ватикані і датується дуже пізнім періодом Римської Республіки,
Одразу перед тим, як Юлій Цезар розпочав перетворення Республіки на Імперію.
Ми відносимо їх до натуралістичних скульптурних портретів.
Назва походить від латинського "vērus" (означ. правда"),тому вони виглядають дуже реалістично.
Але можливо тут є перебільшення щодо досвіду, мудрості та віку.
Ми бачимо голову чоловіка, яка була скоріш за все була частиною значно більшої скульптури, в кінці кінців його голова вкрита тогою.
Можна припустити, що він був залучений у якийсь вид ритуального занепокоєння, яке відображається в його очах.
Зверніть увагу на те, як стиснуті його досить тонкі вуста.
На його обличчі читається урочистість, серйозність та владність.
Серед цих 6-8-ми бюстів, що ми бачимо на поличках, це обличчя виділяється.
Воно дійсно відрізняється від традицій, розвинених за часів Імперії.
Август - першим римський імператор, який започаткував традицію, взяту з Давньої Греції, і тенденцію до ідеалізації людського обличчя і тіла.
Тож, такі натуралістичні портрети, представлятимуть пізніших почесних громадян Республіки.
Цікавим є те, ми бачимо, що в пізніших зображеннях імператори прагнули себе ідеалізувати в більшій чи меншій мірі.
Тому, якщо вони зображенні реалістично, це наслідування традицій Римської Республіки, а якщо ідеалізованими - то Давньої Греції.
Іншими словами, це був свідомий підбір атрибутів, свідомий підбір символів.
Це була мова візуалізації.
Якщо подумати про те, як ми зображаємо себе в наш час,
То відкривши журнал, ми побачимо молодих ідеальних моделей, а літні люди не мають навіть того статусу, який у них був колись.
Але римляни, хоч і недовго, але шанували їх.
Перетворіть логарифм з основою 4 від 2, що дорівнює 1/2 в показникове рівняння.
Тож, логарифм буквально каже нам, що нам треба поглянути на цю частину ось тут.
Логарифм просто говорить: скажи мені показник, в який я маю підняти свою основу, в який я маю підняти 4, щоб отримати 2.
Скажи мені показник, в який я маю піднести це, щоб отримати 2.
Це рівняння записане у вигляді логарифмічного рівняння каже:
"Я маю підняти 4 в степінь 1/2, щоб отримати 2.
Якщо я хочу записати це у вигляді показникового рівняння, я просто можу сказати: що ж, якщо я підніму 4, цю 4 ось тут, це моя основа. в цьому показнику, в степені 1/2, тоді це буде дорівнювати 2.
І готово.
Ми записали те саме рівняння у вигляді показникового.
Значення логарифму, це ніби думати: що я отримаю, якщо підніму 5 в степінь 1/2?
Я отримаю 2, якщо я підніму 4 в степінь 1/2.
Це ніби казати:
В яку степінь мені треба піднести 4, щоб отримати 2?
І потім це дорівнює 1/2.
Логарифм каже: в яку степінь мені треба підняти основу, щоб отримати те, що всередині логарифму.
Це каже: що я отримаю, коли підніму 4 в степінь 1/2?
Коли я була дитиною, мені подобалось шукати морських їжаків на узбережжях Мену, бо мої батьки казали, що це принесе мені удачу.
Знаєте, ці мушлі важко знайти.
Вони вкриті піском, їх важко побачити.
Все ж поступово мені стало все легше їх шукати.
Я навчилась розпізнавати їхні форми та візерунки серед піску, що допомогло мені збирати їх.
Пошук став моєю пристрастю, я полюбила минуле і археологію.
Врешті, коли я почала вивчати Єгиптологію, я зрозуміла, що недостатньо бачити лише очима.
А все тому, що раптом у Єгипті моє маленьке узбережжя в штаті Мен перетворилось на ділянку розміром 800 миль вздовж Нілу. А мої морські їжаки стали завбільшки з місто.
Так у мене з'явилась ідея використовувати супутникові знімки.
Щоб скласти карту минулого, треба бачити по-іншому.
Тож я хочу навести приклад того, як можливо бачити по-іншому, використовуючи інфрачервоні промені.
Це область в західній частині дельти в Єгипті, що зветься Мендес.
На знімку вона здається коричневою, але коли ми використали інфрачервоні промені та обробили знімок світлофільтрами, використовуючи спектрозональну зйомку, раптом область стає яскраво-рожевою.
Те, що ви бачите, це хімічні зміни ґрунту спричинені будівництвом і діяльністю стародавніх єгиптян.
Сьогодні я хочу розповісти вам про те, як ми використовували дані з супутників, щоб знайти загублене єгипетське місто, що називається Ічтаві, яке залишалось втраченим протягом тисячоліть.
Ічтаві було столицею стародавнього Єгипту більше ніж 400 років, у період Середнього царства 4 тисячі років тому.
Це місто знаходилось в області Ель-Файюм в Єгипті і грало справді важливу роль в період Середнього царства як осередок відродження мистецтва, архітектури та релігії Єгипту.
Єгиптологи завжди знали, що Ічтаві був побудований двома царями і розташовувався між їхніми пірамідами, що виділені червоним, десь серед долини, де бувають сильні повені.
Ця область величезна - розміром 6.5 на 5 кілометрів.
Раніше Ніл протікав поруч з Ічтаві, але з часом русло річки перенеслось на схід і затопило місто.
Як же знайти місто, поховане під водою, на такій неосяжній території?
Пошук наосліп був би схожий на пошук голки в копиці сіна з зав'язаними очима та в бейсбольних рукавицях. (Сміх)
Ось що ми зробили: ми взяли топографічні дані NASA, щоб позначити найменші зміни ландшафту на карті.
Так ми побачили, де Ніл протікав раніше.
Можна роздивитись досить детально, але цікавіше те, що цей невисокий пагорб, позначений тут колом, міг би бути місцем знаходження Ічтаві.
Отож, ми співпрацювали з єгипетськими вченими, коли брали зразки грунту та бурили.
Я маю на увазі, бурили як лід, але ми шукали не фактів про зміни клімату, а свідчення діяльності людини.
На п'ятиметровій глибині, під товстим шаром бруду, ми знайшли щільний шар кераміки.
Це означає, що на цьому ймовірному місці знаходження Ічтаві на п'ять метрів нижче, знаходиться шар з свідченням життя людей протягом сотень років під час Середнього царства, що датується тим самим часом, що й Ічтаві.
Також ми знайшли оброблене каміння - сердолік, кварц та агат, що вказують на те, що тут знаходились ювелірні майстерні.
Можливо, виглядають вони так собі, але якщо згадати, які камені були найпоширеніші, під час Середнього царства - це були саме вони.
Тож ми маємо шар, заповнений артефактами життя людей періоду Середнього царства.
Ми знайшли елітні ювелірні майстерні, які доводять, що тут знаходилось важливе місто.
Ічтаві ще не з'явився, але ми повернемось на місце розкопок в близькому майбутньому, щоб повернути його на карту.
І, ще важливіше - фінансувати навчання молоді Єгипту супутниковим технологіям, щоб вони самі могли робити великі відкриття.
Я хочу закінчити моїм улюбленим висловом з часу Середнього царства, напевно, він з'явився в Ічтаві 4 000 років тому.
"Ділитись знанням - найвеличніше покликання.
Немає нічого більш гідного на землі".
Виходить, TED з'явився не в 1984 році н.е.
(Сміх)
Генерування ідей насправді почалось з 1984-го року до н.е. в місті, загубленому тільки на деякий час.
Це дає нову перспективу пошуку мушель на узбережжі.
Дуже вдячна.
(Оплески)
Дякую.
(Оплески)
Марк: Мене звати Марк Еко.
Я створив компанію одягу "Еко Анлімітед" близкьо 20 років тому і розвинув багато різних незрівнянних споживчих продуктів компанії.
Хтсоь кидає Вам виклики, Ви дізнаєтесь про це.
Ви отримуєте кілька пострілів у голову, Ви відступаєте, і намагаєтесь не перейматись цим занадто.
Ви пробуєте знайти шляхи ухилення від них, щоб повернутися, вірно?
Я вважаю, дух усвідомлення своєї сторони поштовху і Ваш запал, переслідування Вашої пристрасті є менш академічним, ніж Ви собі це змалювали.
Ви лише повинні бути готовими знати, що навчання ніколи не закінчиться.
Я пам"ятаю момент, коли я починав лише з футболок, коли це було моє мистецтво, трафаретний друк, коли цей виробничий цикл мав дуже тактичний характер.
Я знав це.
Хвилина, коли я пішов різати і шити верхній одяг.
Тепер Ви маєте справу із швами.
Я пам"ятаю, як надіслав свій перший рисунок до виробника для першої частини верхнього одягу.
Я пам"ятаю, що я опирався на прототип куртки, яку я купив, скажімо, лише заради розмови, за 50 баксів.
Я отримав відповідь від виробника стосовно мого рисунку і ціна була приблизно 35 доларів.
Вони оптом будуть продаватися до роздрібних торгівців.
35 по 4 рази - це ефективно, такою буде ціна в роздріб.
Це виходить 140 баксів, вірно?
Я замислився - я зробив це на основі куртки за 50. Що відбувається?
Чому це так дорого?
Він сказав, "Ну, споживання."
Це був навчальний момент.
Споживання?
Споживання, чи це не те, що Ви робите, коли Ви їсте?
Що Ви маєте на увазі під споживанням?
"Що ж, Ви є рукавами, у спосіб, який ви створили ці рукава,
" ви не хочете, щоб тут був шов"
Я ефективно намалював куртку, яка не мала там шва .
Це було в моїй наївності, я просто забув поставити шов.
Виявилося, що спосіб, яким вони збирались вирізали тканину в паперовому шаблоні мав споживати більше ярдів.
Це робить виробництво затратнішим.
Проектувати щось без повно осмислення обмежень зі сторони виробництва раптвоо стає кролячою норою для вивчення виробництва.
Якщо Ви маєте мрію, ідіть реалізовувати їх, правильно?
І будьте готові чути, будьте готові до брудної таємниці, буде багато маленьких невдач, які стоврюють успіх.
Як Ви можете усвідомити свій голос, свою пристрасть і що Ви можете витягти з цього уроку.
Я скажу Вам, що ворота, перлина до справжньої освіти - це терпимість, сприйняття, Сприйми невдачі і знай, що це буде боляче.
Що це для Вас?
Що Ви збираєтесь із цим робити?
Який Ваш бренд?
Подивіться в дзеркало, чому ви не запитуєте себе?
Ви не єдиний у кого виникають такі запитання.
Ви маєте розкрити цей шлях.
Це цілеспрямована, самостійна подорож.
І якщо Ви не знаєте, усвідомте це, можливо, воно лише за 10 ярдів навпроти Вас.
Працюйте, щоб дістатися до цих 10-ти ярдів потім опануйте наступні 10 ярдів і потім ще наступні.
Крокуючий оркестр бере участь у лотереї з двома призами, що відбувається на футбольній грі.
Опісля того як витягнуто перший квиток і визначено переможця, даний квиток прикріпляють до першого призу.
Згодом витягають наступний квиток аби визначити переможця на другий приз.
Чи ці дві події є незалежними?
Поясніть.
Зараз же, перш ніж ми почнемо міркувати про це випадок, подумаймо про те, що ж являє собою незалежна подія.
Я маю на увазі, що результат однієї події не впливає на результат іншої події.
У даному випадку, дана перша подія, опісля того як витягають перший квиток і визначають переможця, це прикріплення першого квитка до даного призу.
Згодом тягнуть інший квиток аби визначити переможця для другого призу.
Переможець же, що виграє другий приз, можливий переможець, можливий результат для виграшу другого призу, залежить від того хто витягне переможний квиток для першого призу.
Уявіть собі, якщо б там було три квитки, скажімо квитки А,В і С у даній торбі.
І перший приз дістався власнику квитка А.
Це перший приз.
Тепер же ми подумаємо кому ж дістанеться другий приз, а він може дістатися лише власнику з квитком В або С.
Але усе могло бути і не так.
Знову могли б бути квитки А,В і С.
Але перший приз отримав би квиток В.
І тоді можливими власниками другого призу могли б бути квитки А або С.
Отож, можливий результат для другої події для другого призу, є цілком залежним від того, що відбудеться спочатку або який квиток витягнуть для першого призу.
Отож ці події не є незалежними.
Дана друга подія, її результат, є залежною від того, що відбудеться при першій події.
Отож ці події не є незалежними.
Єдиноможливим шляхом перетворення цих подій на незалежні є, опісля того як було витягнуто перший квиток і записано ім"я переможця, перекладання даного квитка назд до даної торби.
А його кріплять на приз.
Але якщо покласти цей квиток назад, для другого призу, тоді усі квитки будуть на місці.
І буде неважливо хто витяг перший приз спочатку, оскільки його ім"я вже записано,але квиток повернуто назад.
І лише тоді ці події будуть незалежними.
Отож якщо б повертали квиток назад то незалежними.
Але оскільки квиток не повертають назад, а кріплять його до призу, то ці події не є незалежними. Переклад на українську:
Мій шлях до того, щоб стати полярним знавцем і фотографом зі спеціалізацією на полярному регіоні розпочався, коли мені було 4 роки, коли моя родина переїхала з Південної Канади на північ Баффінової Землі, поблизу Ґренландії.
Там ми жили з інуїтами.
Ми були однією з трьох не інуїтських родин у тій крихітній спільноті з 200 інуїтів.
Там не було телебачення і, звичайно ж, комп'ютерів і радіо.
У нас навіть не було телефону.
Весь свій час я проводив на вулиці, граючись з інуїтами.
Сніг і лід були моєю пісочницею, а ескімоси - моїми вчителями.
Саме тут я став по-справжньому одержимим цим полярним краєм.
І я знав, що колись я зроблю щось, щоб розповісти про нього і захистити його.
Протягом кількох хвилин я хотів би поділитися з вами кількома знімками, що відображають суть моєї роботи, під чудову музику Бренді Карлайл "Чи ти коли-небудь...?"
Я не знаю, чому видавці "National Geographic" пішли на це, адже вони такого ніколи не робили, але вони дозволили мені показати вам кілька знімків з уже готової, але ще не надрукованої обкладинки.
У "National Geographic" не роблять такого.
Тому я дуже радий поділитися цим з вами.
Ви побачите ці самі знімки на початку слайд-шоу, - це всього чотири фото, на яких зображено маленького ведмедя, що живе у заповіднику "Царство великого ведмедя".
Він абсолютно білий, але це не полярний ведмідь.
Це ведмідь-привид, або кермодський ведмідь.
Цих ведмедів лишилося всього 200.
Вони більш рідкісні, ніж панди.
Я два місяці просидів біля річки, не побачивши жодного.
Я гадав, що моя кар'єра скінчилася.
Я запропонував цю дурну історію "National Geographic".
Що, чорт забирай, я собі думав?
Отож, я просидів там два місяці, вигадуючи, що б я міг робити у своєму наступному житті, після того, як перестав би бути фотографом, бо вони звільнили б мене.
Тому що у "National Geographic" постійно наголошують, що вони - журнал, який друкує знімки, а не вибачення.
(Сміх)
І після двох місяців сидіння там, одного дня, коли я гадав, що все скінчено, з'явився цей неймовірний великий білий самець, прямо поруч зі мною, на відстані менше метра, він спустився, схопив рибину, пішов до лісу і з'їв її.
І весь той день я провів немов у своїй дитячій мрії - блукаючи лісом з цим ведмедем.
Він пройшов через весь цей старезний ліс, розмістився під 400-річним зміненим людьми деревом і заснув.
І я теж ліг спати в метрі від нього, просто у лісі, і фотографував його.
Тому я дуже радий показати вам ті знімки, а також головні результати моєї роботи в полярному регіоні.
Прошу, насолоджуйтесь.
(Музика)
Бренді Карлайл: ♫ Чи блукали ви коли-небудь у лісі на самоті? ♫ ♫ І все, здається, так, як має бути. ♫ ♫ Ви - частина цього життя, ♫ ♫ Ви - частина чогось хорошого, ♫ ♫ Якщо ви коли-небудь блукали в лісі на самоті. ♫ ♫ О-о-о, ♫ ♫ Якщо ви коли-небудь блукали в лісі на самоті, ♫ ♫ Чи дивились ви колись у зоряне небо? ♫ ♫ Лежачи на спині, питаючи себе: "Чому?" ♫ ♫ "В чому сенс?" ♫ ♫ "Хто я?" ♫ ♫ Чи дивились ви колись у зоряне небо? ♫ ♫ О-о-о, ♫ ♫ А-а-а, ♫ ♫ А-а-а, ♫ ♫ Чи дивились ви колись у зоряне небо? ♫
♫ Чи гуляли ви коли-небудь у снігопад? ♫ ♫ Чи намагались повернутись туди, де були до цього? ♫ ♫ В кінці ви завжди не знаєте, ♫ ♫ куди іти. ♫ ♫ Чи гуляли ви коли-небудь у снігопад? ♫ ♫ О-о-о, ♫ ♫ А-а-а, ♫ ♫ А-а-а, ♫ ♫ А-а-а, ♫ ♫ А-а-а, ♫ ♫ Якщо ви колись гуляли, ви знаєте. ♫ (Оплески)
Пол Ніклен:
Дуже дякую. Але це ще не все.
Та час іде.
Добре, давайте зупинемось.
Дуже дякую. Мені приємно.
Ми постійно дізнаємося нові факти про танення арктичного льоду, і що його обсяги критично малі.
Насправді, спочатку вчені прогнозували, що арктичний лід зникне протягом найближчих ста років, потім вони сказали 50 років.
Тепер вони попереджають, що, у зв'язку з подовженням літнього періоду, арктичний лід зникне в наступні 4-10 років.
Що це означає?
Деякий час ми вже читаємо про це в новинах, і тепер це просто новини.
Ви не надаєте цьому значення.
Тому метою моєї праці є привернути до цього увагу.
Я хочу, щоб люди розібралися і зрозуміли, що, якщо ми втратимо лід, ми втратимо всю екосистему.
За прогнозами, ми можемо втратити й полярних ведмедів, вони можуть вимерти вже через 50-100 років.
І саме цей вид мегафауни я обрав для своєї кампанії, бо вони найкращі, найпрекрасніші, найпривабливіші й найхаризматичніші створіння.
Полярні ведмеді - неперевершені мисливці.
Одного разу я деякий час просидів з таким ведмедем на березі.
Навколо не було льоду, але у воді плавав айсберг, на який виліз тюлень.
Цей ведмідь підплив до тюленя - морського зайця вагою в 360 кг - схопив його, приплив назад і з'їв.
І він був такий ситий, такий щасливий, поки їв, що, навіть коли я наблизився до нього, на відстань близько 6 м, щоб зробити знімок, єдиним його захисним рефлексом було з'їсти якомога більше тюленя.
Доївши, він був настільки ситим - він зжер, мабуть, кілограм 100 м'яса - що, коли він жував одним боком пащі, з іншого боку їжа випадала.
Тому, поки буде залишатися хоч трохи льоду, ці ведмеді житимуть, але цей лід зникає.
Ми знаходимо все більше мертвих ведмедів у Арктиці.
Коли я працював біологом і вивчав полярних ведмедів, 20 років тому, ми ніколи не бачили мертвих ведмедів.
Але протягом останніх 4-5 років ми всюди знаходимо мертвих ведмедів.
Ми бачимо, як їхні тіла плавають у морі Бофорта, у відкритому океані, де лід розтанув.
Кількох я знайшов у Норвегії минулого року.
Ми бачимо їх на льоду.
Ці ведмеді вже страждають від наслідків зникнення льоду.
Ось мати з дворічним дитинчам, які подорожують на цій крижині за сотню кілометрів від берега, невідомо де, вони пливуть на цьому великому уламку льодовика, що досить добре для них; так вони в безпеці.
Вони не загинуть від переохолодження. Вони дістануться землі.
Але, на жаль, 95 відсотків льодовиків у Арктиці зараз також зменшуються аж до межі материкового льоду і не поновлюють лід у екосистемі.
Це кільчасті нерпи, - так би мовити, окремий "прошарок" Арктики.
Це маленькі жирні пампушки, 70-кілограмові тушки чистого жиру, - основний раціон полярних ведмедів.
Вони не такі, як звичайні тюлені, що живуть у бухтах.
Ці кільчасті нерпи проживають свій вік, будучи залежними від морського льоду.
Вони народжують посеред льоду, вони живляться арктичною тріскою, що живе під льодом.
А ось зображення льоду, що тане.
Це частина багаторічного льодовика, якій 12 років.
Вчені не передбачили саме той факт, що по мірі танення льоду утворюються ось такі "кишені" чорної води, що поглинають сонячну енергію, прискорюючи процес танення.
А ось ми пірнаємо у морі Бофорта.
Видимість 180 метрів, ми на страхувальних канатах, довкола нас постійно рухається лід.
Я б хотів мати ще півгодини, щоб розповісти вам, як ми мало не загинули під час того занурення.
Але важливим тут є саме цей уламок багаторічного льоду, он той великий шмат льоду в кутку.
Лише цей єдиний шмат льоду містить 300 видів мікроорганізмів.
А навесні, коли сонце повертається до льоду, воно стимулює розвиток фітопланктону під льодом, і тоді ми отримуємо більший прошарок морських водоростей, і всім цим годується також зоопланктон.
Як бачите, лід слугує свого роду розплідником.
Він немов ґрунт у саду.
Це перевернутий сад.
Втрата льоду - немов втрата ґрунту в саду.
Ось я в своєму офісі.
Сподіваюсь, ви цінуєте свій кабінет.
Це після години під льодом.
Я не відчуваю своїх губ, в мене замерзло обличчя. Я не відчуваю рук і ніг.
Я піднявся, і все, чого я хотів - це вибратися з води.
Провівши годину в тих екстремальних умовах, коли я знову спускаюся під воду, майже кожного разу я блюю у регулятор, бо моє тіло не витримує стресу переохолодження.
Тому я дуже щасливий, що це занурення скінчилося.
Я простягаю свою камеру асистентові, дивлюсь на нього і кажу "Фуу.
Фуу. Фуу.", що означає:
"Потримай камеру".
А він гадає, що я кажу:
"Сфотографуй мене", так у нас виникло маленьке непорозуміння.
(Сміх)
Але воно того варте.
Сьогодні я покажу вам фото білух, ґренландських китів, нарвалів, полярних ведмедів, морських леопардів, але ось цей знімок значить для мене більше, ніж всі інші.
Я провалився в льодяну діру - таку, як ви щойно бачили, і мав можливість дивитися зі спідньої сторони льоду, в голові помутніло; здавалося, у мене запаморочення.
Я дуже злякався: не мав ні мотузки, ні рятувального канату, весь світ рухався навколо мене, і я подумав:
"Халепа".
Але потім я побачив, що вся нижня сторона льоду суцільно вкрита мільярдами бокоплавів та веслоногих, що живуть і годуються на спідній стороні льоду, тут вони розмножуються і проживають весь свій життєвий цикл.
Саме тут знаходиться основа всієї системи живлення Арктики.
І якщо зменшується продуктивність тут у льоді, продуктивність рачків також зменшується.
Це ґренландський кит.
Є таке наукове твердження, що це може бути найдавніша з тварин, що ще живуть на планеті.
Ось цьому киту може бути більше 250 років.
Можливо, цей кит з'явився на світ на зорі промислової революції.
Можливо, він пережив 150 років полювання на китів.
І тепер найбільшою загрозою для нього є зникнення льоду на Півночі, через той стиль життя, який ми ведемо на Півдні.
Нарвали, ці величні нарвали, з їх двометровими бивнями, не мають бути тут, вони повинні бути у відкритому морі.
Але вони змушені втискатися в ці крихітні порожнини у льоді, де вони можуть подихати під час харчування, бо саме під льодом юрбиться тріска.
А тріска мешкає тут, тому що харчується ракоподібними.
Ну добре, моя улюблена частина.
На смертному ложі я пригадуватиму одну історію більше, ніж будь-яку іншу.
Незважаючи на силу того моменту з ведмедем-привидом, я гадаю, що більше не матиму такого досвіду, як мав з тими морськими леопардами.
З часів Шеклтона морські леопарди мають погану репутацію.
Форма їх рота нагадує криву посмішку. У них чорні зловісні очі і такі плями на тілі.
Вони виглядають доісторично і трохи моторошно.
А у 2004 році сталася трагедія, коли морський леопард затягнув під воду жінку-науковця, вона потонула, і він її з'їв.
І люди почали казати:
"Ми знали, що вони зловісні, ми знали!"
Так сформувалася поширена думка.
Саме тоді в мене з'явилася ідея нової історії: поїхати до Антарктики, залізти у воду з якомога більшою кількістю морських леопардів і чесно розібратися, чи справді вони такі люті тварини, чи думка про них є хибною.
Ось ця історія.
Ой, а ще вони їдять пінгвінів. (Сміх)
Ми, люди, полюбляємо казати, що пінгвіни дуже милі створіння, і, оскільки морські леопарди їдять пінгвінів, вони жахливі й бридкі.
Але це не так.
Пінгвін не знає, що він милий.
А морський леопард не знає, що він великий і страшний.
Вони - лише ланки системи харчування.
Вони також великі.
Це не звичайні тюлені.
Майже 4 метри в довжину, більш ніж 450 кг вагою.
І ще вони агресивно допитливі.
Уявіть, що 12 туристів пливуть у човні "Зодіак" в цих льодовитих водах, і тут з'являється морський леопард і кусає понтон човна.
Човен починає тонути, люди повертаються на корабель і вдома розповідають, як на них напали.
А все, що зробив морський леопард, це просто куснув повітряну кулю.
Він просто бачить в океані кулю, і у нього ж немає рук, тому він злегка хапає її зубами, вона лопається, і човен тоне.
(Сміх)
Після п'яти днів плавання в протоці Дрейка - хіба це не диво? - після п'ятиденного плавання по протоці Дрейка ми нарешті дісталися Антарктики.
Я і мій шведський помічник і гід.
Його звуть Ґоран Елме зі Швеції - Ґоран.
Він має багатий досвід стосовно морських леопардів. Я ж не бачив жодного.
Отже, ми підійшли до бухти на нашому невеликому "Зодіаку", і побачили цього величезного морського леопарда.
І навіть з його досвідом, він каже:
"Це до дідька здоровезний тюлень!"
(Сміх)
Той тюлень вхопив пінгвіна за голову і мотав ним в усі боки.
Він намагався вивернути пінгвіна навиворіт, щоб об'їсти м'ясо з кісток, а потім полишити і вхопити нового.
Ось він схопив іншого пінгвіна, підплив під наш "Зодіак", вдаряючи у корпус човна.
А ми намагаємося не впасти у воду.
Ми присіли, і тоді Ґоран сказав мені:
"Гарнющий тюлень!
Тобі саме час у воду".
(Сміх)
А я поглянув на Ґорана і сказав:
"Це халепа".
Але, здається, я використав інше слово на букву "Х".
Та він був правий.
Він вилаяв мене і сказав:"Ми тут саме заради цього.
І ти сам запропонував цю божевільну ідею "National Geographic". І тепер ти маєш її здійснити.
Тому що ти не можеш надрукувати вибачення".
У мене пересохло в роті - напевно, не так, як зараз, - але у мене дуже пересохло в роті.
І в мене тремтіли ноги.
Я їх не відчував.
Я надів ласти.
Ледве міг стиснути губи.
Вставив у рота трубку, і перекинувся через борт "Зодіаку" у воду.
І от що вона зробила в першу чергу.
Вона підпливла до мене, поглинула всю мою камеру, шамкаючи щелепами вгору-вниз, але Ґоран, перед тим, як я пішов під воду, дав мені чудову пораду.
Він сказав:
"Якщо злякаєшся, заплющ очі, і вона зникне".
(Сміх)
І це все, що я міг зробити на той момент.
Але я просто почав фотографувати.
Кілька хвилин вона виглядала загрозливо, але потім сталася неймовірна річ: вона повністю розслабилася.
Вона відпливла, схопила пінгвіна. Зупинилася приблизно за 3 метри від мене, пінгвін все ще пручався, і вона його відпустила.
Пінгвін підплив до мене і виліз.
Вона схопила ще одного.
Вона робила так знову і знову.
І тоді я зрозумів, що вона хоче згодувати мені пінгвіна.
Чому б ще їй направляти пінгвінів до мене?
І після четвертого або п'ятого разу вона пропливла повз мене з дуже пригніченим виразом обличчя.
Не хочу надто порівнювати з людиною, але клянуся, вона поглянула на мене, ніби кажучи:
"Цей нікчемний хижак недоїдатиме в моєму океані".
(Сміх)
Розуміючи, що я не міг схопити пінгвінів, що пропливали, вона хапала нових пінгвінів і повільно підносила мені, товкла їх отак і тоді відпускала.
Не виходило.
Я так сильно і емоційно сміявся, що моя маска була повна води, і я плакав під водою, бо це було справді зворушливо.
Отож, нічого не виходило.
Вона хапала нового пінгвіна і так спокусливо, немов у балеті, ковзаючи по айсбергу, вона підносила їх мені і пропонувала пригощатися.
Так тривало чотири дні.
Це не просто сталося один-два рази.
І, коли вона зрозуміла, що я не міг спіймати живих, то почала приносити мені мертвих пінгвінів.
(Сміх)
І ось навколо моєї голови плаває 4 або 5 пінгвінів, а я просто сиджу там і знімаю.
Часто вона зупинялася з тим пригніченим виразом, що ніби промовляв:
"Чи ти справжній?"
Тому що вона не могла повірити, що я не міг з'їсти пінгвіна.
Тому що в її світі ти або розмножуєшся, або їси, а я не розмножувався.
(Сміх)
Але це ще не все: згодом вона почала жбурляти пінгвінів мені в голову.
Вона намагалася силоміць мене нагодувати.
Вона штовхалася.
Вона намагалася нагодувати мою камеру, а це, до речі, мрія кожного фотографа.
І вона дуже засмучувалася, пускала бульбашки мені в обличчя.
Вона, напевно, попереджала, що я можу померти з голоду.
Але й на цьому вона не зупинилася.
Вона не припиняла спроб згодувати мені пінгвінів.
І в останній день ця самиця, яку, як мені здавалося, я відштовхнув дуже далеко - і дуже нервував, а вона наблизилася до мене, перевернулася на спину і видала такий глибокий, гортанний звук, немов від відбійного молотку, - ґок-ґок-ґок-ґок.
Я подумав: зараз вкусить.
Зараз вона покаже, наскільки засмучена мною.
Але сталося ось що: інший тюлень підкрався за моєю спиною, і так вона намагалася попередити про небезпеку.
Вона наздогнала того великого тюленя, відібрала в нього пінгвіна і принесла мені.
(Сміх)
Вона була не єдиним тюленем, з яким я побував у воді.
Я плавав ще з 30 морськими леопардами, і жодного разу не виникло небезпечної ситуації.
Вони, а також полярні ведмеді, - найдивовижніші тварини, з якими мені доводилось працювати.
І так само, як полярні ведмеді, вони залежать від льодового середовища.
Я надто захопився. Перепрошую.
Ця історія живе глибоко в моєму серці, і я пишаюсь тим, що поділився нею з вами.
Це моя пристрасть.
Всі, хто забажає поїхати зі мною до Антарктики або Арктики - я з радістю.
Ми маємо щось з цим робити.
Дуже вам вдячний.
(Аплодисменти)
Дякую.
(Аплодисменти)
Дякую.
(Аплодисменти)
Дякую.
Дуже дякую.
(Аплодисменти)
Дякую.
(Аплодисменти)
У останньому відеоролику ми зупинилися на Архейському еоні, слово "Архе" має давньогрецьке походження, що означає початок або першопричина, і цей еон — це час коли вперше зародилося життя, або щонайменше - це час, коли воно вперше почало процвітати.
Можливо, життя зародилося наприкінці Гадейськиого еону і звичайно, ця межа є великою.
Архейський еон — це перший еон, камені з якого збереглися до цього часу.
Отже, ми можемо знайти камені, які датуються приблизно 3,8 мільярдами років.
Іншою, справді цікавою подією, яка відбулася в Архейському еоні, і має справді великий вплив на Протерозойський еон є те, що почали виникати ціанобактерії, які виробляють кисень.
У останньому відео ви бачили, що вони виробляли кисень, проте більша його частина поглиналась залізом у океанах.
Проте, що ж стається, якщо зі входом у Протерозойський еон.
Протерозойський еон, як ви бачите, тут ми запишемо Протерозойський. Отже, ми перейшли до Протерозойського еону.
Він розпочався приблизно 2,5 мільярда років тому і слово Протерозой походить від грецького "первинне життя".
Знаєте, я не грецький вчений, тож вибачте, якщо я даю не зовсім точний переклад.
Проте, що справді цікавого в Протерозойському еоні, так це те, що кисень, який вироблявся ціанобактеріями, в якийсь момент почав насичувати залізо та інші молекули, які раніше могли його поглинути.
І як тільки він насичувався, то потрапляв у атмосферу.
Таким чином кисень почав вивільнятися та накопчуватися у атмосфері.
Ми думаємо це сталося, це розпочалося приблизно 2,4 мільярда років тому.
Тож, 2,4 мільярда років тому кисень почав накопичуватися в атмосфері.
І звісно, знаєте, в наші дні їм би знадобилося так ходити по колу кілька сотень мільйонів років, щоразу відкриваються нові факти. Але це сучасне розуміння того, як усе відбувалося.
Можливо, ми знайдемо якісь геологічні записи чи копалини, які змінять нашу точку зору в майбутньому.
Я можу уявити, як через 50 чи 100 років хтось буде дивитися це відео і багато хто скаже:
"Агов, тепер ми дізналися, що кисень почав накопичуватися в атмосфері раніше чи пізніше, або що еукаріоти виникли раніше чи пізніше", проте, наскільки я можу судити, наразі це найточніше припущення.
2,4 мільярда років назад кисень почав накопичуватися в атмосфері.
І що цікавого в цьому, як тільки він почав накопичуватися, як тільки в атмосфері опинилася критична маса кисню, і я вже говорив проце в останньому відео, близько 2,3 мільярла років тому сталося дещо під назвою киснева революція.
Інколи її називають "киснева катастрофа".
Ось тут, 2,3 мільярда років тому або 23 сотні мільйонів років тому атмосфера стала збагаченою киснем.
Не настільки, як наша сучасна атмосфера, проте достатньо збагачена киснем, щоб довкілля підходило для еукаріотичних організмів або еукаріотів.
Іншою цікавою подією, якою ми не надто переймаємось, тому, що нам був потрібен кисень, це те, що ми вважаємо цей період найгіршою катастрофою в історії Землі.
Це саме те, що називається "кисневою катастрофою".
Тож, просто тут, 2,3 мільярда років тому, і не слід кепкувати з цього, це дуже серйозно, це найбільша, найбільша катастрофа в історії Землі!
У Історії.
І я пишу Історія з великої літери "І". В Історії Землі.
Це тому, що ціанобактерії виробляють багато кисню, в кінцевому рахунку він насичує залізо та накопичується в повітрі, і як тільки концентрація є достатньою, він справді починає душити.
І починає отруювати більшість організмів на планеті, і навіть анаеробні, ті що не потребували кисню, насправді виявились вразливими до отруєного кисню.
Оскільки тепер ми маємо кисень, трапилося дві цікаві події. Оскільки кисень уже накопичився, він спричиняв не лише масові вимирання.
Насправді тут цілих три цікаві події.
Дві з них є істотно важливими факторами появи нас на цій планеті.
По перше, атмосфера стає сприятливою для еукаріотів.
Еукаріотичні організми. Пам'ятайте, що ці організми мають ядерні мембрани довкола ДНК, більшість еукаріотів мають інші органели, для прикладу мітрохондрії.
Їм необхідний кисень.
Їм потрібен кисень.
Ви можете переглянути відеоролик про біологію, де ми говорили про дихання, яке відбувається в мітохондріях, і що, очевидно, цей процес потребує кисню.
Тож, ми маємо кисень в атмосфері, у нас утворюється довкілля, де еукаріоти хоча б можуть жити і на основі викопних залишків, ми бачимо як змінювалася ДНК впродовж часу.
Я зроблю більше відеороликів про це. Ми гадаємо, що перші еукаріоти виникли приблизно 2,2 мільярда років тому, хоча на рахунок цього точаться дебати, є докази, що це могло статися трохи раніше чи трохи пізніше, і я впевнений, що число ще уточнять.
Проте, знаєте, якщо уявити життя сотні мільйонів років тому, один прокаріот поглинув інший прокаріот і сказав: "агов, а нам добре жити разом".
Багато сучасних теорій припускають, що мітохондрії насправді зменшувалися.
За сучасною теорією мітохондрія насправді зменшувалася від тієї форми, яку мала давня прокаріотична клітина, давня клітина насправді мала свою власну ДНК.
Насправді, ваша мітохондріальна ДНК передається по лінії від вашої матері, і від матері вашої матері і від матері вашої бабусі, і так далі.
Це ніби ще одна маленька жива істота всередині великої клітини.
І ми — це еукаріоти.
Нам потрібно було, щоб це сталося.
Людське тіло — це не одна еукаріотична клітина.
В нас їх трильйони.
За даними ми маємо від 50 до 100 трильйонів еукаріотів.
Отже, таким чином в той час утворилися наші предки.
Повторю ще раз, усе це відбувалося в океанах.
Тож інша цікава подія, що відбулася.
Памятаєте, ми зазнавали ударів ультра фіолетового випромінювання від сонця.
Тож, якщо ви на землі, давайте я намалюю землю та океан.
Отже, це — океан, а це — земля.
Ось тут, жовтим кольором — земля.
Вона постійно зазнає атак ультрафіолетового випромінювання.
УФ — означає ультрафіолет.
Я малюю його фіолетовим.
Тож, постійно зазнавало ударів ультрафіолетового випромінювання через сонце, що є дуже несприятливим для ДНК та для життя.
Тож, в цей час якесь життя може зародитися лише в океані, де воно хоч в якійсь мірі буде захищене від УФ, земля ж не мала ніякого захисту.
Все на землі просто опромінювалося.
ДНК почала б мутувати, вона просто не змогла б жити.
Тож, гадаю, це повинно було статися і це є причиною нашої можливості жити на землі, те що ми маємо озоновий шар.
Ми маємо озоновий шар у верхній області атмосфери, який допомагає поглинати та блокує більшу частину УФ, що іде від Сонця.
Тож, зараз кисень починає накопичуватися. Відбулася "киснева катастрофа", кисень накопичується в атмосфері, певна кількість кисню потрапляє у верхні шари атмосфери. Тож, зараз ми в цьому періоді часу.
Він потрапляє у верхні області атмосфери, і насправді, він взаємодіє з УФ променями і перетворюється в озон, який потім допомагає блокувати УФ промені.
Я запишу ще одне відео про озоно-кисневий цикл.
Тож, виробництво кисню має вирішальне значення для утворення озонового шару, щоб зрештою життя могло існувати на цій планеті, а також тому, що еукаріоти потребують кисню.
А тепер про третю річ, яка стала неймовірною подією. Ми вважаємо, що кисень, який почав накопичуватися в атмосфері почав реагувати з метаном, що там знаходився, а метан — це парниковий газ.
Він допомагає зберегти тепло в атмосфері.
Як тільки він вступив в реакцію з киснем і випав з атмосфери в якості метану, ми вважаємо, що це охолодило Землю і розпочало її перший, і як деякі вважають найдовший, льодовиковий період.
Ось в діаграмі зображено цю гіпотезу.
Перший льодовиковий період.
Деколи його ще називають Гуронським Зледенінням.
Так сталося тому, що ми не могли зберегти тепло, якщо вірити цій теорії.
Тож, за цією гіпотезою уся земля по суті просто вкрилася льодом.
Отже, якщо розглядати Протерозойський еон, я гадаю, найважливішим фактом є те, що це перший раз коли наша атмосфера стала збагаченою киснем.
Перший раз, коли еукаріоти змогли існувати тому що вони мали кисень, і я гадаю, можна сказати, почали дихати.
Іншим важливим фактом є те, що це час, коли сформувався озон.
Цей період підготував підґрунтя для наступного еону для того, щоб тварини та інші живі істоти поступово змогли жити на землі.
Я розкажу про це в наступному відеоролику.
В першому відео з імунології, в якому ми говорили про неспецифічний механізм захисту, ми вказували,що існують різні типи патогенів - візьмімо бактерію - і наші фагоциті можуть впізнати білки на бактерії чи, можливо, це був інший вид патогену - якийсь інший маркер на патогені.
Йому не відомо, який тип патогену перед ним, але фагоциту цього достатньо. Він поглине патоген.
Уявімо, що це фагоцит.
Так чи інакше, один з його рецепторів доторкається до білків на поверхні, в нашому випадку, бактерії і розуміє, що ця річ тут не потрібна, тому поглинає її.
Мембрана просто оточує патоген - і ця частина потрапляє всередину.
Вона починає , ніби, зчавлювати його оточувати і поглинати. Так відбувається фагоцитоз.
Кінцевим продуктом - ми бачили це на першому відео, коли я розказував про фагоцити - і ми наближаємось до кінця - буде мембрана, навколо патогена.
Вона затисне та створить бульбашку навколо патогена, таким чином, ми отримаємо патоген всередині фагоцита.
Патоген буде оточений мембраною.
Така мембрана називається фагосома.
Як ми ми вже знаємо, існують різні типи фагоцитів. Це може бути макрофаг або нейтрофіл, може бути дендритна клітина - вони можуть бути і такі, і такі, ми бачили це в відео, але це ще не все. Макрофаг не просто перетравлює цей патоген.
Цей процес сам по собі дуже корисний.
Він прибирає бактерію з дороги.
Якщо це вірус - він прибирає вірус.
Але він робить навіть більше.
Він захоплює, а тоді знищує, або розділяє бактерію.
Він не обов'язково фактично використає її, він розіб'є її.
Є декілька шляхів для цього, але в підсумку, він переробляє її.
Він розіб'є патоген - і ми бачили в першому відео про фагоцити - отримає лізосому, зв'язану з ним і вивантажить з нього всі види часток, на які він розпадеться а в цьому випадку, розіб'є цю бактерію, на складові молекули. можемо це намалювати. Отже, він бере й вивантажує частки....
Тоді, те, що залишилось, окремі ланцюжки пептидів - і, пам'ятаймо, білки - складають довгі ланцюжки аміно- кислот.
Поліпептиди - короткі ланцюжки.
Якщо взяти короткі ланцюжки, то вони зв'яжуться з спеціальними білками.
Це й є основна тема цього відео.
Скажімо, вони прикріплюються до спеціального білка, прикріплюються до того особливого білка.
І тоді ці білки транспортуються або доставляються до мембрани чи зовнішньої поверхні клітини, вони презентують себе з частиною патогену.
Отже, кінцевим продуктом фагоцитозу цього патогену є те, що фагоцит буде виглядати якось так, і він матиме антиген-презентуючі білки, я вважаю, їх можна так назвати, прив'язані до частин того початкового патогену.
Я покажу це тут.
Отже, він містить трохи початкового патогену на собі, я намалював його ось тут зеленим.
І ось ці білки, прямо тут, вони називаються - це складне слово і я вживав його в попередніх відео - вони називаються головними комплексами гістосумісності, або скорочено МНС (від major histocompatibility complexes)
І, говорячи про фагоцити чи макрофаги чи дендритні клітини, які є окремою групою фагоцитів, головний комплекс гістосумісності, який вони презентують після того, як перетравили цю молекулу - це МНС ІІ класу.
Дозвольте записати.
Це - МНС ІІ класу білок.
Може здатись, що я дійсно занадто заглиблююсь в деталі того, що це за білки, але ми побачимо, що вони - це ключ до активації інших частин імунної системи, особливо клітин, які зв'язують частини імунної системи.
Тут не обходиться без макрофагів чи дендритів.
Вони поглинають і пережовують, а тоді пережовані частки патогенів приєднують до МНС ІІ білків та такі МНС ІІ білки виходять на поверхню клітини.
Така сама річ - можливо, не зовсім така ж - дуже схожа річ відбувається з В-клітинами.
Отже, у нас є В-клітина, це гарний колір.
В для блакитного (blue -англ.)
Ми вже знаємо ,В походить від сумки (лат.bursa), але може походити й від кісткового мозку (bone marrow).
Скажімо ,в нас є В-клітина з прикріпленим мембранним антитілом на ній.
Запам'ятайте, воно особливе для цієї клітини.
Так як всі мембрани прив'язують антитіла, всі 10 000 чи близько до цього на цій В-клітині, вони всі виражають ту саму змінну частину
Значить, це взята окремо В-клітина.
Запам'ятайте, вона неспецифічна.
Коли ми говорили про фагоцитоз, ці вони просто казали:
"Ти бактерія.
Ти вірус.
Я не знаю,якого ти виду.
Я просто хочу тебе з'їсти.
Ти виглядаєш сумнівно.
І я тебе з'їм. Я не знаю, якого ти типу, і чи бачив я тебе колись.
Коли ми говоримо про В-клітини, ми маємо на увазі набуту чи специфічну імунну систему.
Змінні закінчення цих мембранних антитіл є специфічними для певної частини певного патогену, певного епітопу.
Запам'ятайте, епітопи були частинами певного патогену, який ці ланцюжки можуть розпізнати та приєднати.
Можна сказати, що в цьому випадку ми маємо справу з вірусом.
І скажімо, вірус щойно зміг зв'язатись з цією клітиною.
Запам'ятайте, поруч можуть бути інші, насправді, навколо гарантовано є тонни інших В-клітин, але їхня відмінна частина, дозвольте позначити це іншим кольором, отже, змінна частина відрізняється.
І що мені завжди здавалось чудовим стосовно В-клітин, вони походять з тієї самої генетичної лінії, їхні гени так переставляються під час їх розвитку, що з'являються мільярди комбінацій білків, чи змінні закінчення їхніх антитіл.
Скажімо, в нас є вірус. Скажімо, це бактерія.
Коли я наводив приклад іншої В-клітини, я казав, що ми мали справу з вірусом.
Скажімо, якась нова бактерія і якась частинка її поверхні змогла причепитись лише до цієї В-клітини, бо саме ця В-клітина має потрібну комбінацію.
Отже, певна частина її поверхні приєднується лише до тієї В-клітини ось тут.
Та частина поверхні, яка з'єднується, нагадаю, називається епітоп.
Це та частина патогену, яка прилипає до нашого змінного набору..
Він не причепиться до цієї В-клітини , або цієї просто тому, що в них інша послідовність, але він приєднується до цієї В-клітини і тоді починається процес активації.
Заглибимось - іноді це може активувати процес само по собі, але зазвичай, потрібна підтримка клітин Т-хелперів - про це ми поговоримо більше.
І ми казали, коли це трапиться, коли клітина активується, або запуститься процес активації, ця річ починає поглинатись - я не говорив про це в попередніх відео, бо не хотів занадно вдаватись в деталі.
Отже, вся ця річ поглинається В-клітиною.
І тоді, коли та активується, вона розділяється і потребує Т-клітин, деякі частини стають В-клітинами плазми, інші - стають В-клітинами пам'яті. Ось це - клітини пам'яті... А ці стають В-клітинами плазми.
Запам'ятайте, В-клітини плазми кажуть:
"Мене активували.
І я збираюсь виробити безліч антитіл."
В-клітина плазми виробляє багато таких антитіл і починає викидати їх назовні, щоб вони могли прикріплюватись до більшої кількості патогенів, просто розкидаючи їх в різних напрямках, позначаючи їх так, щоб інші макрофаги чи фагоцити могли їх з'їсти або зв'язуючи їх так, що вони не можуть функціонувати.
Так чи інакше.
Я не занурюватимусь в це....
Це відбувається після активації....
Але цікавим є те, що В-клітини зроблять те саме, що й фагоцити.
В-клітини так само затягнуть цю річ всередину клітини.
Можливо, вона з самого початку прикріпиться до антитіла, і розіб'є його, візьме частини патогену, причепить їх до МНС ІІ білка, після чого винесе їх на поверхню.
Таким чином, В-клітина теж несе антиген.
Отже , це так само є МНС ІІ комплекс - головним головний комплекс гістосумісності - а як вам вже відомо, "гісто" означає "тканина"
Отже він пов'язаний з тим, що взаємодіє з тканинами організму, про це ми ще поговоримо, і про те, як це пов'язано з трансплантацією.
Отже, це також МНС клас ІІ.
В обох випадках - коли ми говоримо про В-клітини, які впізнають дуже специфічний патоген, який може бути специфічним вірусом, білком, бактерією, або в випадку з фагоцитами, які просто кажуть:
"Ти виглядаєш підозріло. Я захоплю тебе.
Я не знаю, який ти тип бактерії, вірусу чи протеїну". але в будь-якому випадку, вони захоплюють їх, беруть їхні частинки, розривають їх і представляють на своїй поверхні в комплексі з головним комплексом гістосумісності.
Клітини, які це роблять називаються професійні антиген- презентуючі клітини.
Ось що вони роблять для виживання, але, як ми побачили, це ще не все.
Фагоцити їдять підозрілі речі.
В-клітини виробляють антитіла чи пам'ять, які пізніше можуть бути активовані для виробництва антитіл, такі називаються професійні антиген - презентуючі клітини.
Антиген, фактично, є маленьким шматочком того, що ми намагаємось спіймати, ця маленька частка - реальна частина патогену, ось що таке антиген - отже, клітина презентує антиген.
Вона професійна, бо забирає патоген з рідин нашого організму, ковтає його, розбиває його, і тоді презентує його.
Крім того, існують непрофесійні антиген -презентуючі клітини.
Більшість клітин відноситься саме до таких.
Якщо точно, то навіть ось ці.
Але, я зачекаю до наступного відео.
Я усвідомив, що всі мої відео стають довгими.
І ви, мабуть, думаєте, вони проковтують патоген, розбивають його, переносять на собі, то що ж тут доброго?
Ви побачите, що МНС ІІ, їх впізнають клітини Т-хелпери.
Все це частинки пазлу, в який складається робота нашої імунної системи.
В наступному відео я розкажу про МНС І презентуючі клітини, якими є переважна кількість клітин тіла.
У будні дні я фінансист.
На вихідних я люблю ракети.
Я люблю фотографію, люблю ракети, і зараз збираюся розповісти вам про своє хобі, і показати кілька фотографій, зроблених мною за ці роки із дітьми, які, я сподіваюсь, виростуть і будуть любити ракетну техніку і, можливо, хтось із них стане новим Річардом Бренсоном або Діамандісом.
Мій син розробив ракету, яку вдалося запустити - ракету у формі м"яча для гольфу. Я вважаю, що це був вельми цікавий експеримент в області ракетної техніки, його ракета летіла, як стріла.
Харчова сода і оцет.
Дуже красиві нічні запуски, що прямують у бік Великої Ведмедиці та Молочного Шляху.
Двох-ступінчасті ракети, ракети із камерами на борту, бортовими комп"ютерами, що реєструють їх польоти. Ракетні планери, що повертаються назад на землю.
Я використовую програму RockSim для моделювання польотів перед запуском, щоб переконатися в тому, що ракета не розвалиться при досягненні надзвукової швидкості, і тільки потім запускаю її з комп"ютерами на борту для контролю польоту.
Але для запуску справді великих ракет ми вибираємо безлюдні місця - пустелю Блек-Рок, де трапляються небезпечні речі.
Хлопчики ростуть, ростуть і їх ракети.
Вони використовують двигуни, що відповідають тим, які використовують на реальних ракетах-носіях.
Їх шум вселяє страх навіть фотографам, що слідкують за видовищем.
На цих ракетах використовують експериментальні двигуни на основі закису азоту.
Тим не менш, у більшості випадків використовується тверде паливо.
Це незвичайна любов.
У нас є свій веб-сайт Rocketmavericks.com з моїми фотографіями, якщо ви хочете більше дізнатися про це - беріть участь або просто будьте глядачами.
Диваки. Ми назвали його Ракетні Диваки.
Це було дивовижно.
Ракета пролетіла близько 30 кілометрів, але не зовсім, фактично, вона пройшла ще 3 метри вглиб твердої глини, ставши своєрідним "руйнівником бункерів", забурившись вглиб глини, змусивши нас її потім відкопувати.
Ракети часто виходять з-під контролю, якщо в них помістити занадто багато палива.
Тут відбувся драг-рейсінг.
Вночі можна побачити, що відбувається в лічені секунди, вдень ми називаємо їх земляними акулами.
Іноді вони вибухають прямо у вас на очах або падають із надзвуковою швидкістю.
(Сміх)
Щоб зробити таку світлину, я зазвичай роблю наступне: виходжу далеко за платформу, де зовсім нікого немає.
І якщо ми зможемо запустити відео, я покажу, як потрібно робити такі дивовижні світлини.
Відео: Голоси:
Так.
Чудово.
Стів Джурветсон:
Це рідкість.
Тут відбувся збій комп"ютера.
Вони кричать грайливо.
Голоси:
От чорт.
СД:
Тут вони розуміють, що на борту відбувається щось неправильне.
Голоса:
Вона падає.
От чорт.
СД:
Я трохи помовчу.
Голоси:
Ні.
Вгору, вгору, вгору.
СД:
А це я фотографую весь процес польоту.
Проблеми виникають дуже часто.
Багато людей любить спостерігати за запуском тому, що це чимось схоже на автогонки NASCAR з ударами, скреготом, горінням - це було минулих вихідних.
Ця штука піднялась вгору, розвинула надзвукову швидкість, потім у неї відірвало плавник, вона ще деякий час пробула в повітрі і повернулась на землю купою обгорілих уламків.
Ці речі можуть спускатися на землю з висоти протягом усіх вихідних після запуску ракет.
Це почуття, яке ви не можете собі уявити.
Я намагаюсь різними способами зафіксувати невдачі, це проблема для фотографії, оскільки все відбувається в долі секунди.
Чому вони роблять це?
Відповідь приблизно така:
Джин із Алабами приїхав сюди зі своїми ракетами, які він побудував із рентгенівськими сенсорами, відеокамерами, із різноманітною електронікою, і він успішно підкорив відстань в 30 кілометрів, покинув атмосферу і побачив тонку блакитну лінію космосу.
Це захоплююче видовище - успіх, звичайно, - ось що мотивує нас. І мотивує дітей вивчати принципи ракетної техніки, розуміти важливість фізики і математики і різними способами формує почуття захоплення від відкриття границь незвіданого.
Дякую.
(Оплески)
У попередньому відео ми говорили про енергію іонізації або енергію, необхідну для вилучення електрону.
І ми побачили загальну закономірність у періодичній таблиці, а саме: елементи внизу ліворуч, зокрема, цезій, хочуть віддавати електрони.
У цезію великий атом.
Він має лише один надлишковий електрон у шостому шарі.
Він може його просто віддати і залишитися із п'ятьма заповненими оболонками.
І, оскільки елемент сам прагне віддати свій електрон, потрібно дуже мало енергії, щоб його іонізувати.
У протилежному боці таблиці все навпаки. Гелій вимагає багато енергії для іонізації, адже він і так задоволений.
Його перша оболонка цілком заповнена.
Його атом дуже маленький.
Електрони дуже близько до протонів.
Отже, кулонівська взаємодія супермегасильна.
Тому потрібно багато енергії, щоб вилучити електрон. Ми це вже засвоїли.
Є ще одна річ, про яку хотілося б згадати, перед тим, як переходити до інших закономірностей або властивостей різних атомів. Мова про другу енергію іонізації.
Це варте нашої уваги, адже дана тема зустрічається у деяких стандартизованих тестах із хімії.
Тож, якщо енергія іонізації - це енергія, необхідна для першого вилучення електрону і переходу від нейтрального стану до стану, де бракує одного електрону, то друга енергія іонізації - це енергія, необхідна для вилучення наступного електрону.
Виникає цікаве запитання.
Які елементи мають дуже високу другу енергію іонізації?
Вам може здатися доречним припустити, що висока енергія іонізації означає, можливо, що друга енергія іонізації теж висока.
Це може виявитися правдою.
Наприклад, енергія іонізації неону дуже висока. Адже неон дуже хоче втримати свій десятий електрон, бо він заповнює другий шар.
Якби ви змогли вилучили десятий електрон і хотіли вилучити наступний, дев'ятий, електрон (на цьому етапі неон вже матиме схожу із фтором конфігурацію), то це все ще було б дуже важко.
Тож ви зробили б висновок, що друга енергія іонізації також є дуже високою.
Але, якщо подумати, то елементи із найвищою другою енергією іонізації мали би бути елементами із найнижчою енергією іонізації.
Тож поміркуйте над цим.
Хоча це може трошки збивати з пантелику.
Візьмімо літій.
Енергія іонізації дуже низька.
Літій має надлишковий електрон і прагне його позбутися.
Але щойно літій його віддасть, він одразу ж набуває дуже стабільного стану.
Тепер у нього конфігурація електронів, як у гелію.
Тому вилучити другий електрон буде супермегаважко.
Тож літій має дуже високу другу енергію іонізації.
У вас могло виникнути питання: які з елементів, друга енергія іонізації яких більша, ніж перша, мають найбільшу різницю між першою та другою енергіями іонізації.
Відповіддю буде літій, чи будь-який інший елемент із першої групи, адже, щойно ви вилучите один електрон, конфігурація електронів стане суперстабільною, і вилучення другого електрону буде супермегаважким.
Це також видно на нашому графіку.
Це, звичайно, перша енергія іонізації.
Скажімо, ми відібрали у літію один електрон.
Це було дуже легко.
Потрібно було всього 5 електрон-вольт.
І тепер наша конфігурація дуже схожа на гелій.
Тож друга енергія іонізації буде, як перша енергія іонізації для гелію.
Боюся вас заплутати.
Але це цікаве питання, яке, можливо, виникатиме перед нами час від часу.
Перейдемо до наступної властивості, а саме електронегативності.
Концепцію запропонував Лайнус Полінг.
Я завжди про нього розповідаю.
Він був відомим хіміком.
Найбільше мені про нього запам'яталося те, що він був переконаним в тому, що вітамін С є ключем до вічного життя.
Він приймав величезні дози цього вітаміну.
Мабуть, при нагоді ще раз про це почитаю, аби, не дай боже, не поширювати плітки про Лайнуса Полінга.
Пам'ятаю, що читав про нього ще у старших класах.
Він запропонував ідею електронегативності, яка полягає в тому, що коли два атоми формують ковалентні зв'язки - я ще не розповідав вам про ковалентні зв'язки; планував це зробити в одному із наступних відео - якщо коротко, то в основі ковалентних зв'язків лежить ідея розподілу атомами електронів між собою.
Давайте, я це намалюю.
Якщо в нас є кисень, - ось як він виглядає - можна зобразити так.
І ще от так можна. Адже я хочу використати ці надлишкові електрони для зв'язку.
Якщо взяти кисень і додати до нього два атоми водню - водень має один електрон - що станеться?
Поки що ви можете цього і не знати, адже ви не знайомі із ковалентним зв'язком.
Атоми будуть ділитися електронами.
Тож кисень. Розмістимо цого в центрі.
Маємо от тут електрони.
Намалюю ось так.
Електрони кисню зроблю зеленими.
А тут у нас водень. Нехай він буде помаранчевого кольору.
Ми маємо два атоми водню.
Один з них буде тут, а інший ось тут.
Тож що відбулося?
Виглядає, що ніби як водень має два електрони, одним із яких - зеленим - він може поділитися з киснем.
Ти мені дозволив позичити зелений електрон, а я тобі позичу помаранчевий, і ми обоє матимемо стабільні конфігурації електронів.
Водень задоволений, бо його 1s оболонка цілком заповнена.
У кисню також все гаразд, бо його валентний шар заповнили вісім електронів, два з яких позичені.
Отож, все чудово.
Це і є ковалентний зв'язок, коли атоми діляться електронами.
Деколи це зображують ось так.
Кисень.
Це надлишкові пари електронів кисню.
Потім малюється лінія
ось тут і тут із атомами на кінцях.
Тут електрон кисню, а тут - водню.
Вони поділилися.
Ці два рисунки означають одне і те ж, а лінії зображають ковалентні зв'язки.
Я трошки наперед зачепив пояснення ковалентних зв'язків, аби зробити вступ до електронегативності.
Згідно із запропонованою Лайнусом Полінгом ідеєю у ковалентних зв'язках поділ нерівномірний.
Деякі атоми будуть захоплювати більше електронів.
Повернемося до нашого прикладу. Отже, кисень.
Ми вже багато про нього знаємо.
Кисень в нас ось тут.
Він любить відбирати електрони.
У нього дуже висока енергія іонізації.
Лише два електрони відділяє його від конфігурації, схожої до неону, яка б завдала йому невимовного щастя.
Тож кисень любить електрони.
Щодо водню, то з ним буває по-різному.
Він може взяти електрон і мати стабільну 1s орбіталь, а може і втратити електрон, і перетворитися на позитивно заряджений іон.
Тож для водню існують два шляхи.
Отже, з електронами може бути по-різному.
Але кисень все ж хоче лише відбирати електрони, аби досягти довершеності.
Тож у цій взаємодії між киснем і воднем кисень є більш електронегативним.
Бути більш електронегативним означає більше відбирати електрони.
Отож, якби довелося зобразити цю взаємодію, або цей зв'язок... Це все абстрактно. Можна, наприклад, зобразити масивнішою цю частину.
Тут нема якогось стандартного позначення. Я це щойно придумав.
Можна також зобразити водень і кисень ось так і показати, що електрони більше часу провели біля кисню - це розподіл ймовірності - аніж біля водню.
Те саме буде стосуватися іншого атому водню.
Менше часу біля водню, більше - біля кисню.
Суть електронегативності: атом буде в більшій мірі відбирати електрони, якщо сформувати ковалентний зв'язок.
Тож тепер, якби ми хотіли з'ясувати, як пов'язана електронегативність із розміщенням елементів у періодичній таблиці, то що б ми побачили?
Які елементи найбільш імовірно будуть захоплювати електрони?
Ті, які люблять електрони.
Ті, у яких відібрати електрони дуже важко. Ті, які майже цілком досягли заповнення своєї зовнішньої оболонки вісьмома валентними електронами.
Отже, найбільш електронегативні атоми знаходяться ось тут.
Ними є галогени, особливо фтор, адже маленькі атоми більше, ніж інші прагнуть отримати електрони.
Електрони тут близько до ядра.
Чому я не згадую тут про благородні гази, так це тому, що вони не формують ковалентних зв'язків.
Вони завжди усім задоволені.
Це інертні гази, що означає, що вони нічого не роблять.
Схоже слово - інертність.
Воно означає схильність залишатися у стані спокою, нічого не робити або, також, продовжувати рух. Але я б не хотів у це заглиблюватися.
Ось вони інертні.
Вони нічого не роблять.
А ці елементи реагують.
Вони утворюють ковалентні зв'язки.
І коли вони їх утворюють, вони захоплюють електрони.
Подібно і тут. Коли ці елементи утворюють ковалентні зв'язки, це ніби як: "Можете брати мої електрони.
Мені краще без них"
Фактично, ці елементи деколи самі віддають електрон. Вони навіть не утворюють ковалентного зв'язку.
Тут у них іонний зв'язок.
Про нього у наступному відео.
Отож, як ми бачимо, закономірність така ж, як і для енергії іонізації.
Щодо цих елементів, то потрібно багато енергії, аби вилучити у них електрон.
Це тому, що вони люблять електрони.
Тож вони дуже електронегативні.
Вони будуть захоплювати електрони у ковалентному зв'язку.
Тут же енергія іонізації дуже мала.
Дуже легко відібрати у них електрон.
Ось чому у них дуже низька електронегативність.
Навряд чи вони утримуватимуть електрон у зв'язку.
Переходимо до наступної закономірності. Це металева природа елементу.
Багато чого приходить мені на думку, коли я чую про металеву природу, а саме електропровідність, блискучість, пластичність, можливість деформувати матеріал, і він при цьому не втратить цілісність.
Такі мої уявлення про металеву природу.
Але коли говорити про це з точки зору хімії, то мається на увазі готовність віддавати електрони.
Це металева природа.
І це важливо, коли говорити про електропровідність елементу чи його пластичність, чи наявність у нього цілого моря електронів, на яких можуть осісти атоми.
Закономірність тут та ж.
Які атоми, найімовірніше, будуть віддавати електрони?
Ті, що внизу ліворуч, чи не так?
Що нижче ми у таблиці, то більший розмір атому, а, отже, електрони далеко від ядра, і ядерні, або кулонівські, сили слабші.
Тож зв'язки між електроними нестійкі.
Якщо тут є один зайвий електрон у зовнішній оболонці, і два от тут, то елементи намагаються їх позбутися, аби мати заповнену зовнішню оболонку. Тож ці хлопці прагнуть віддавати електрони.
Це означає, що у них сильна металева природа.
Тут же хочуть втримати свої електрони біля себе та ще й отримати їх навіть більше.
Тож їхня металева природа слабка.
Та вони взагалі-то і не є металами.
Якщо ж ми хочемо сформулювати закономірності в межах групи - в мене це діагональ, і так воно і є насправді - то, зрозуміло, що нижні елементи групи мають більші атоми, і зовнішні електрони віддалені від ядра.
Кулонівська сила слабша.
Тому електрони відділяються.
Відповідно, металева природа посилюється для нижніх елементів.
Також металева природа посилюється, якщо рухатися ліворуч таблицею, адже, якщо у зовнішній оболонці лише кілька електронів, то хочеться їх віддати.
Тож метелева природа посилюється у протилежному напрямку.
Ось таким чином.
Але причина незмінна.
Цим елементам подобається захоплювати електрони, а цим - віддавати.
Адже так?
Отже, енергія іонізації зростає вгору і праворуч, так само, як і електронегативність, а металева природа посилюється вниз і ліворуч.
Остання закономірність, яку ми розглянемо, це атомний радіус.
Є багато різних способів його виміряти.
Серед них неможливо виділити найкращого способу, адже, як ми знаємо, радіус атома не постійний.
Електрон може прикріпитися, практично, де завгодно.
Тож ми хіба що можемо зафіксувати певну границю.
Наприклад, припустити, що електрон буде в межах видимості із ймовірністю 90%.
Або таким чином: якщо два атоми зв'язані, то нехай атомний радіус становить половину відстані між двома ядрами.
Щось таке.
Якщо маємо такий зв'язок, то ось у нас відстань між двома ядрами, і тоді атомний радіус буде таким.
Способів багато.
Думаю, загальну ідею ви вхопили.
Це просто розмір атому.
Можна це уявляти так: елементи, які знаходяться глибше у групі, мають більші атоми.
Плюс збільшується кількість енергетичних рівнів та оболонок.
Атом стає все більшим і більшим.
Ми вже використовували це як аргумент, коли з'ясовували чому внизу таблиці менші енергія іонізації та електронегативність.
Тож, що ми нижче в таблиці, то атом більший.
Ще є одна річ, яку треба просто запам'ятати.
Що змінюється з рухом праворуч таблицею?
Збільшується кількість електронів, і збільшується вона в одній і тій же оболонці.
Нехай це у нас ядро. А це деяка орбітальна оболонка.
Далеко не всі оболонки є сферичними.
Тож ось ми знаходимося на цій оболонці.
З рухом праворуч по періоду додаються електрони в нашій оболонці.
Ось так.
Це все, звичайно, жахливо спрощено.
Чим ми правіше, тим більше протонів у ядрі.
Зростає позитивний заряд.
І що ж відбувається?
Електрони втягуються всередину.
Отож, що правіше ми в періодичній таблиці, то менші розміри атомів.
З цим розібралися. А що, якщо перейти у наступний період?
Матимемо тут більше протонів.
Чи зменшуватиметься розмір?
Але, водночас, кількість електронів на новому віддаленому шарі теж зросла.
Отже, в новому періоді маємо більші розміри.
Розмір збільшується вниз і ліворуч.
Отож, від нижнього правого кута до верхнього лівого змінюються розміри.
Хоча загалом, елементи з нижніх періодів матимуть більші розміри, ніж більшість елементів з верхніх періодів, незалежно від того, у якій вони групі.
Загальна тенденція в межах групи: більший номер - більший атом.
В межах періоду: що більше протонів, то менший атом.
Сподіваюсь, вам було цікаво.
У наступних кількох відео розберемося із зв'язками.
Пример 38 какое утверждение наиболее точно определяет график данной системы уравнений? возможно они являются одной прямой или они параллельны возможно они пересекаются в одной точке - две прямые пересекаются в двух точках это невозможно две прямые, это может произойти с кривыми, но это не может произойти с прямыми. поэтому мы можем сразу исключить вариант D. хорошо, теперь посмотрим на эти два видите, здесь у и здесь 5у умножим верхнее уравнение на 5 и смотрим как это выглядит если мы умножим левую часть на 5, то получим 5у я сделаю это здесь получаем 5у равняется 5 умножить на минус 2 равно минус 10х плюс 5 умножить на 3 равно 15 итак, если умножить верхнее уравнение, обе стороны, на 5, то это никак значительно не меняет прямую уравнение может выглядеть по другому, но равенство остается прежним та же самая прямая поэтому если мы просто умножим обе части на 5, то они становятся одним уравнением 5у равно минус 10х плюс 15 тому це однакові лінії таким чином, це А, дві ідентичні дінії
Приклад 39
Ми повинні розділити 5 помножене на Х у кубі на 10 помножене на Х у сьомій степені
Найлегше це зробити, у всякому разі для мене, так як існує багато способів як ви це можете зробити тому зробимо двома способами
Це те ж саме, ніби 5 поділити на 10, помножити на Х у кубі, помножити на Х у мінус сьомій степені 1 поділити на Х у 7 степені дорівнює тому ж, що й Х у -7 степені і це рівно 5/10=1/2 і тут, маючи однакові основи, ми множимо, тому можемо додати показники степеня 3 плюс -7 дорівнює -4 таким чином, Х буде в -4 степені і ми можемо записати це як 1/2 помножити на Х у -4 степені або 1 поділити на 2Х у 4 степені і це варіант В тепер можна зробити його по-іншому ви скажете, ОК, давайте подивимось поділимо чисельник і знаменник на 5.
Тоді тут буде 1.
А тут - 2.
І ви кажете, ОК, давайте поділимо чисельник і знаменник на Х в кубі тоді отримаємо 1 і Х у 7 степені поділений на Х у кубі дорівнює Х у 4 степені
Можна зробити й цим шляхом
У нас є 1 поділити на 2 Х у 4 степені
Інший спосіб або ви можете навіть сказати - ви не повинні робити цю дію
Тому, ОК, якщо я ділю з однаковою основою дробу я можу просто відняти показники степеня так 3-7=4 інший спосіб
Перед вами Шівдут Ядав з Уттар-Прадеш, Індія.
Шівдут відвідав місцевий відділ земельного реєстру в Уттар-Прадеш і дізнався, що згідно з офіційними записами він помер.
Його земля більше не значилася під його іменем.
Його брати, Чандрабан та Пулчанд, теж були записані мертвими.
Родичі підкупили службовців, щоб припинити спадкоємний перехід землі, оголошуючи братів мертвими, що дало їм змогу успадкувати частку родинного фермерського наділу, що належав їхньому батьку.
Через це усі три брати та їхні родини були змушені виселитися з дому.
Сім'я Ядава розповідає, що місцевий суд призначав слухання справи, починаючи з 2001-го року, але суддя ніколи не з'являється.
В Уттар-Прадеш є кілька випадків, коли люди помирають, не дочекавшись розгляду справи.
Смерть Шівдуттового батька і жадоба до його власності стали причиною корупції.
Його поховали у водах Гангу, де мертвих спалюють на берегах річки, або прив'язують до каменів і кладуть у воду.
Коли фотографуєш цих братів, то це дезорієнтує, оскільки на папері вони не існують, а фотографія так часто служить доказом життя.
Так, ці чоловіки залишаються мертвими.
Ця заплутаність дала назву моєму проектові, який розмірковує над тим, що всі ми живі мерці і що до певної міри ми привиди минулого та майбутнього.
Отож ця історія - перша з 18-ти розділів у моїй новій праці під назвою "Живий чоловік, названий мертвим та інші розділи".
У межах цієї праці я об'їздила світ за чотири роки, досліджуючи і записуючи кровні зв'язки та споріднені історії.
Мене цікавили ідеї, що стосуються долі, і чи доля визначається кров'ю, випадком чи обставинами.
Серед людей, яких я документувала, є ворогуючі сім'ї в Бразилії, жертви геноциду в Боснії, перша жінка, що викрала літак, і живі мерці в Індії.
У кожному розділі можна побачити зовнішні сили управління, влади, території та релігії, що стикаються із внутрішніми силами психологічного та фізичного спадку.
Кожна моя робота містить три сегменти.
Зліва - один або більше портретів, де я систематично впорядковую кровних членів родини.
Далі йде панель із текстом, що має форму сувою, де я створюю належний наратив.
А праворуч я розміщаю так звані кінцеві примітки.
Це радше інтуїтивний простір, де я презентую фрагменти історії, початки інших історій, фотографічні докази.
І це повинно відображати, як ми підходимо до історій та розповідей в інтернеті, тільки в менш лінійній формі.
Тому тут більше безладу.
І цей безлад становить противагу незмінному порядку родоводу.
У минулих проектах я часто працювала з серіями, документуючи речі, які виглядають вичерпними через визначену назву і визначену презентацію, але насправді є досить абстрактними.
У цьому проекті я хотіла працювати у протилежному напрямку і відшукати необмежений каталог, якого я б не могла навмисно припинити, організувати чи редагувати.
Це привело мене до кровних зв'язків.
Родовід визначений і впорядкований.
Натомість проект зосереджений довкола зіткнення порядку та безладу - порядок родоводу наражається на безлад, виражений у часто хаотичних та брутальних розповідях, якими є суб'єкти моїх розділів.
У другому розділі я фотографувала нащадків Артура Руппина.
У 1907-му році сіоністська організація послала його до Палестини у пошуках районів для єврейських поселень і закупівлі землі для них.
Він завідував купівлею землі від імені Палестинської компанії земельного розвитку, діяльність якої призвела до заснування єврейської держави.
Мої пошуки в сіоністських архівах Єрусалима дали мені змогу поглянути на ранню документацію заснування єврейської держави.
І я знайшла карти, які Ви зараз бачите.
А це дослідження на замовлення сіоністської організації про альтернативні райони для єврейського поселення.
Тут мене цікавили наслідки географії та думки про те, наскільки б іншим був світ, якби Ізраїль опинився в Уганді, район якої показано на цих картах.
У єрусалимських архівах зберігається картотека найперших імігрантів та заявників на іміграцію до Палестини, а потім Ізраїлю від 1919 до 1965 років.
Розділ третій:
Джозеф Нюмванда Джура Ондіджо лікував пацієнтів на околицях Кісуму, Кенія від СНІДу, туберкульозу, бездітності, психічних недуг, злих духів.
Платою за його послуги є найчастіше готівка, корови або кози.
Але часом, коли його пацієнтки не мають чим заплатити за послуги, їхні сім'ї дарують жінок Джурі в обмін на медичне лікування.
У результаті цих угоди Джура має дев'ять дружин, 32 дитини та 63-ох внуків та внучок.
У його родоводі Ви бачите дітей і внуків.
Двох дружин привели йому через їхню бездітність, і він вилікував їх, трьох - через злих духів, одну жінку з астмою та сильним грудним болем, а двох дружин, за словами Ондіджо, він взяв по любові, розплатившись із їхніми сім'ям 16 коровами.
Одна дружина полишила його, ще одна померла під час лікування від злих духів.
У Кенії розповсюджена полігамія. Її часто побачиш серед привілейованого класу, що може платити великі викупи та утримувати по кілька домів.
Випадки полігамних стосунків серед відомих публічних та політичних осіб дали привід вважати полігамію символом багатства, статусу та влади.
Ви зауважите, що в кількох фотографічних розділах є порожні портрети.
Ці порожні портрети репрезентують осіб, живих людей, які не могли бути присутніми.
Причина їхньої відсутності подана в тексті.
Це може бути тропічна лихоманка, ув'язнення, військова служба, жінки, яким заборонено фотографуватися з релігійних чи культурних причин.
А в цьому розділі - діти, чиї матері не дозволили їм поїхати на фотозйомку, тому що боялися, що батьки їх викрадуть.
Двадцятьох чотирьох європейських кроликів привіз у 1859-му до Австралії британський поселенець задля спорту і полювання.
Через сто років популяція із 24 розрослася до півмільярда.
Європейський кролик не має природнього ворога в Австралії і конкурує з місцевим диким світом, руйнує місцеві рослини та марнує землю.
Починаючи з 1950-х років
Австралія пробувала запустити смертельні хвороби серед популяцій кроликів, щоб контролювати розмноження.
Цих кроликів розводили на державному об'єкті,
Біосек'юриті Квінзленд, де вивели три кролячі родини і заразили їх смертельною хворобою. Тоді працівники резервації спостерігали за розвитком хвороби, щоб побачити, чи вона уб'є кроликів.
Отже, вони випробовують вірулентність.
Під час цього експерименту майже всі кролики вмерли, а тих, хто вижили, приспали.
Виробник шоколаду "Haigh" за підтримки фонду "Австралія без кроликів" зупинила виробництво шоколадних пасхальних зайців і замінила їх пасхальними білбі.
Вони зробили це, щоб покласти край щорічному прославлянню зайців, і щоб громадськість змирилася із вбивством кроликів. До того ж, вони пропагують корінну для Австралії тварину, яка справді перебуває під загрозою вимирання через європейського кролика.
У сьомому розділі я звернула увагу на наслідки геноциду однієї кровної родини.
Всього за два дні шістьох людей з однієї родини вбито під час різні у Сребрениці.
Це єдина робота, де я візуально зображаю мертвих.
Але таким чином я зображаю лише загиблих у різні в Сребрениці - найбільшому масовому вбивстві у Європі з часів Другої світової війни.
Під час цієї різні 8000 боснійських мусульман - чоловіків та хлопчиків - систематично стратили.
Якщо Ви придивитеся до деталей, то побачите, що чоловік у верхньому лівому куті є батьком жінки, що сидить справа від нього.
Її звати Зумра.
За нею йдуть четверо її дітей, яких було вбито у різні в Сребрениці.
Після них бачимо молодшу сестру Зумри, а за нею її дітей, яких також вбито.
Коли я була в Боснії, останки найстаршого сина Зумри було ексгумовано з масового поховання.
Я мала змогу сфотографувати зібрані останки.
Проте інші члени родини представлені на синіх слайдах із зображенням зразків зубів або костей, ДНК яких співмірні з ДНК живих членів родини і встановлюють особу цих людей.
Їх усіх належним чином поховали, і все що залишилося - ці сині слайди в Міжнародній комісії з пошуку осіб, що пропали безвісті.
Це особисті речі, викопані з масового поховання, які чекають, щоб їх ідентифікували родичі. А це графіті на акумуляторному заводі у Поточарах, дe перебували голандські солдати ООН, і де згодом зупинилися сербські солдати під час екзекуцій.
Це відеозапис, використаний під час процесу над Мілошевичем, який згори донизу показує сербський загін "скорпіонів", яких благословляє православний священик перед тим, як ті зганяють і розстрілюють хлопчиків та чоловіків.
Розділ 15 - це до певної міри перфоменс.
У 2009 я замовила в Бюро інформації Державної ради Китаю вибрати кровну родину з кількома поколіннями, щоб представити Китай у цьому проекті.
Вони вибрали велику родину з Пекіна і відмовилися назвати іншу причину свого вибору, крім розміру.
Це один із тих рідкісних випадків, коли в мене немає порожніх портретів.
Усі прийшли на фотозйомку.
Можна простежити еволюцію політики однієї дитини і її наслідки в межах родини.
Колишній Відділ міжнародної пропаганди,
Бюро інформації Державної ради відповідає за інформаційне висвітлення Китаю за кордоном.
Воно контролює усі закордонні медіа та фотоагенції за межами Китаю, щоб ті не могли безпосередньо співпрацювати з міжнародними медіа, що працюють у Китаї.
Воно також моніторить інтернет та дає вказівки місцевим змі, що робити з потенційно скандальними питаннями, як-от Тібет, етнічні меншини, права людини, релігія, демократичні рухи та тероризм.
Для панелі з кінцевими примітками Бюро інформації порекомендувало мені сфотографувати центральну телевізійну вежу в Пекіні.
Я також сфотографувала подарунковий пакет, який мені дали перед від'їздом.
Ось нащадки Ганса Франка, особистого адвоката Гітлера та генерал-губернатора окупованої Польщі.
У цій родині багато порожніх портретів, що свідчить про складне ставлення до власної сімейної історії.
Порожні портрети - це люди, які відмовилися брати участь у проекті.
Є тут і батьки, які взяли участь, але не дозволили цього своїм дітям, бо вважали, що діти ще замалі, щоб вирішити самим.
Інша гілка цієї родини дала сфотографувати свій одяг, а не свою фізичну присутність, оскільки вони не хотіли, щоб їх ототожнювали з минулим, яке я висвітлювала.
Нарешті, один чоловік сидів на фотозйомці спиною до мене, але згодом скасував свою участь, і мені довелося пікселізувати його до невпізнаваності.
Для панелі з кінцевими примітками я сфотографувала офіційну поштову марку з Адольфом Гітлером, а також підроблену марку, зроблену британською розвідкою, з портретом Ганса Франка.
Цю марку випущено в Польщі, щоб викликати тертя між Франком та Гітлером, щоб Гітлер подумав, що Франк намагається узурпувати владу.
Знову ж таки, говорячи про долю, мене цікавила історія та доля окремих мистецьких робіт.
Ці картини Ганс Франк забрав собі в часи Третього Рейху.
І мене цікавлять наслідки їхньої відсутності та присутності в різний час.
Ось "Дама з горностаєм" Леонардо да Вінчі, "Краєвид із добрим самаритянином" Рембрандта та "Портрет юнака" Рафаеля, що його до цього часу не знайдено.
Розділ 12 звертає увагу на людей, що народилися у ворожнечі, творцями якої вони не є, але яка стає їхньою.
Ось це родина Ферраз та родина Номаєс.
Між ними панує кривава ворожнеча.
Вона триває з 1991-го року у північно-східному штаті Бразилії Пернамбуко і вже призвела до смерті двадцятьох членів родини та сорока інших причетних осіб, серед них найманий вбивця, невинні перехожі та друзі.
Тертя між двома родинами сягають корінням 1913-го року, коли дійшло до розбрату довкола місцевої політичної влади.
В останні два десятиліття боротьба стала брутальною. Уже дійшло до обезглавлювання та смерті двох мерів.
У захисній огорожі, що оточує приміський будинок Луїса Новаєса, глави родини Новаєс, є ось такі сторожові дірки, через які вели обстріл і спостереження.
Північно-східний штат Пернамбуко - один із найбрутальніших регіонів країни.
Тут панує принцип карального правосуддя - око за око - тому каральні вбивства призвели до кількох смертей у регіоні.
Ця історія, як і багато історій в інших розділах, читається як архетипний епізод, як уривок Шекспіра, однак вона відбувається зараз і знову відбуватиметься завтра.
Мене цікавить ідея повторення.
Тож не дивно, що вже після мого від'їзду мені повідомили, що одному з родичів 30 разів вистрілили в обличчя.
Розділ 17 - це розвідка про відсутність роду та відсутність історії.
Дітям у цьому українському сиротинці від шести до 16-ти років.
Фотографії класифіковані за віком, тому що їх не впорядкувати за кровною спорідненістю.
За 12 місяців мого перебування в сиротинці, лише одну дитину було всиновлено.
Діти повинні покинути сиротинець, коли їм виповниться 16, хоча здебільшого їм нікуди податися.
В Україні часто повідомляють, що діти після виходу з сиротинця стають жертвами торгівлі людьми, дитячої порнографії та проституції.
Багато-хто змушений вдатися до кримінальної діяльності, щоб вижити. Також говорять про високий рівень самогубств.
Це спальня хлопчиків.
У сиротинці бракує ліжок і теплого одягу.
Діти купаються нерегулярно, тому що гарячу воду не вмикають аж до жовтня.
Це дівчача спальня.
Директор перелічує найнагальніші потреби сиротинця: пральна машина та сушка промислового розміру, чотири пилососи, два комп'ютери, відеопроектор, копіювальна машина, зимове взуття та бур для стоматолога.
Це фотографія одного класу в сиротинці, на якій видно напис, який я переклала, коли повернулася додому.
"Той, хто не знає свого минулого - не вартий майбутнього".
У цьому проекті ще багато інших розділів.
Це лише скорочений перелік понад тисячі фотографій.
І ця велетенська гора образів та історій становить архів.
Серед цього нагромадження образів і текстів я намагаюся відшукати зв'язки та уявити, що наративи, які оточують нас у житті, містять стільки ж кодів, скільки містить сама кров.
Але архіви існують, тому що існує щось, що не завжди можна висловити.
Дещо сказане між рядками у зібраній інформації.
І ще існує невблаганна постійність народження та смерті та безкінечне зібрання історій поміж ними.
Схоже на механізм: люди народжуються, люди вмирають, а історії все нагромаджуються.
І серед усього цього я запитую, чи все це нагромадження веде до якоїсь еволюції, чи ми повторюємо все знову і знову?
Дякую.
(Оплески)
Сьогодні я розповім про чудо і таємницю свідомого розуму.
Вранці сталося диво - ми всі прокинулися і стали свідками дивовижного повернення свідомого розуму.
Ми прийшли до тями з цілковитим почуттям власного "я" і цілковитим почуттям власного існування.
Але ми навіть на хвильку не задумались над цим чудом.
А варто було б, адже без свідомого розуму ми б не мали аніяких знань про людство.
Ми б не мали жодних знань про світ.
Не мали б ніякого болю, але й ніякої радості.
Не мали б доступу до любові чи здатності творити.
Скотт Фіцджеральд сказав:
"Той, хто винайшов свідомість, має понести за це відповідальність".
Але він забув, що саме свідомість відкриває нам шлях до справжнього щастя і навіть виходу за рамки пізнання. Але годі про чудо.
Поговоримо про таємницю.
Цю таємницю страшенно важко пояснити.
Від часів ранньої філософії і впродовж усієї історії неврології ця загадка ніколи не давалася до рук, завжди викликала запеклі суперечки.
Чесно кажучи, багато людей радять взагалі її не чіпати. Вони кажуть - залиште її в спокої, це питання нерозв'язне.
Я іншої думки, і гадаю, що ситуація змінюється.
Безглуздо було б заявити, що нам відомо, як ми створюємо свідомість у мозку. Проте можна цілком спокійно взятися за це питання, і побачити хоча б натяк на його вирішення.
До того ж у нас є ще одне чудо - технологія візуалізації, яка дає нам змогу зазирнути у людський мозок і зробити, наприклад, те, що ви зараз бачите на екрані. Це знімки з лабораторії Ганни Дамасіо.
Вони показують відновлення мозку, яке відбувається у живому мозку.
Це мозок живої людини, а не мертвої, яку досліджують під час розтину.
А зараз я покажу вам дещо справді вражаюче.
Ми подивимося, що відбувається під поверхнею мозку,
Ось живий мозок, його справжні з'єднання і провідні шляхи.
Усі ці кольорові лінії позначають пучки аксонів - волокон, які сполучають тіла клітин із синапсами.
Мушу ваш розчарувати, але вони не позначені кольором.
Але в будь-якому випадку, вони там є.
Кольори показують напрямок руху - ззаду наперед або навпаки.
Все ж таки, що таке свідомість?
Що таке свідомий розум?
В двох словах, це те, що ми втрачаємо, коли поринаємо у глибокий сон без сновидінь, або перебуваємо під анестезією.
І те, до чого повертаємося, коли прокидаємося або відходимо від анестезії.
Але що саме ми втрачаємо під анестезією або в стані глибокого сну без сновидінь?
По-перше, розум, тобто потік психічних образів. І, звичайно, образи, створені органами чуття.
Наприклад, зараз ви бачите мене на сцені. Це ваш зоровий образ. Або ж слухові образи, пов'язані з моїми словами.
Ось такий потік психічних образів у розумі.
Але в цьому залі ми переживаємо не тільки образи.
Ми не пасивні виразники зорових, слухових чи дотикових образів.
У нас є власне "я".
У цю мить наше "я" мимовільно присутнє у нашому розумі.
Ми володарі свого розуму.
І відчуваємо, що образи переживаємо саме ми, а не сусід збоку.
Якщо розум свідомий, він містить наше власне "я".
Отож, свідомий розум - це розум із нашим власним "я". Завдяки власному "я", у нас є суб'єктивний погляд.
Ми перебуваємо у повній свідомості, коли на думку спадає власне "я".
Перед тим, як взятися до таємниці свідомості, слід спершу дізнатися, як у мозку формується розум.
А по-друге, як утворюється власне "я".
Перше питання відносно легке, взагалі воно зовсім не легке, але неврологія поступово до нього дійшла.
Очевидно, щоб сформувати розум, слід створити нейронні карти.
Уявіть собі ось-таку решітку, а всередині решітки - на цьому двовимірному прошарку - нейрони.
А тепер уявіть щит, цифровий щит, окремі частини якого світяться або згасають.
Створивши певну схему підсвітки чи згасання цифрових елементів, а в цьому випадку - нейронів на решітці - ви отримаєте нейронну карту.
Зараз я показую зорову карту, але це стосується будь-яких карт. Скажімо, слухових карт, які передають частоти звуку, або карт, які творить наша шкіра, коли ми обмацуємо якийсь предмет.
Щоб переконати вас, що нейронна решітка і топографічна побудова активності нейронів тісно пов'язані з розумовою діяльністю, я розповім вам одну історію.
Отож, я прикриваю ліве око - йдеться лише про мій власний досвід - я прикриваю ліве око, і дивлюся на решітку, схожу на ту, що я вам показав. Усі лінії рівненькі, гарні, перпендикулярні.
Але якось я помітив, що коли я прикриваю ліве око, то бачу ось таке зображення.
Я дивлюся на решітку і бачу викривлення на краю поля посередині зліва.
Якась дивина. Я довго над цим міркував.
Але нещодавно мій колега-офтальмолог,
Кармен Пульяфіто, який винайшов лазерний сканер сітківки ока, допоміг мені в цій справі.
Я зісканував сітківку у горизонтальній площині, і отримав ось таке зображення.
Праворуч моя сітківка повністю симетрична.
Видно очну ямку, звідки виходить зоровий нерв.
Але ліворуч на сітківці є горбочок, на який вказує червона стрілка.
Під горбочком утворилася невеличка кіста.
І саме через неї мій зоровий образ викривився.
Уявіть собі: у вас є решітка нейронів, раптом якась-там механічна перешкода змінює її розташування, і все - розумове сприйняття вже викривлене.
Існує надзвичайно тісний зв'язок між розумовим сприйняттям і активністю нейронів у сітківці, яка є частиною мозку в очному яблуці або ж прошарком зорової зони кори головного мозку.
Отож, сітківка переходить до зорової зони кори головного мозку.
Звичайно, мозок додає чимало інформації як додаток до сигналів, які посилає сітківка.
А на цьому малюнку ви бачите низку острівців, так званих образотворчих ділянок мозку.
Зелений колір позначає дотикову інформацію, а блакитний - слухову.
А далі ці образотворчі ділянки, на які нанесені усі ці нейронні карти, передають сигнали до цього океану фіолетового кольору - до асоціативної кори головного мозку, яка фіксує все, що відбулося у тих образотворчих острівцях.
А найцікавіше те, що потім можна звернутися до пам'яті, до асоціативної кори, і відтворити образи у тих самих ділянках, які сприймають інформацію.
Подумайте лише, як наш лінивий мозок спростив собі роботу.
Він виділив окремі ділянки, які сприймають і творять образи. І ті ж самі ділянки творять образи, коли ми пригадуємо інформацію.
Таємниця свідомого розуму потрохи яснішає, бо ми вже розуміємо, як творяться образи.
А як щодо власного "я"?
Не так все просто.
Довший час це питання уперто оминали. Лунали заперечення:
"Хіба існує якась точка опори, якась стабільність, яка гарантує, що після "я" сьогоднішнього існуватиме "я" завтрашнє?"
Я міркував над цим питанням, і дійшов до такого рішення.
Ми створюємо мозкові карти нутрощів тіла, і беремо їх за зразок для усіх інших карт.
Скажу пару слів про те, як я дійшов до цього.
Якщо під час обробки інформації ми потребуємо таку точку опори як власне "я", нам потрібне щось стабільне, таке, що не сильно змінюється з дня на день.
Так сталося, що в нас один організм, а не два чи три.
З цього все починається.
Існує єдина точка опори - наш організм.
Але ж він складається з багатьох частин. Тіло росте з різною швидкістю, і має різний розмір в різних людей.
Інша справа з нутрощами.
Усі процеси, пов'язані з внутрішнім середовищем організму, як-от, керування хімічними реакціями в організмі, злагоджено працюють день-у-день з однієї чудової причини.
Якщо показники засильно відхиляться від середнього значення, яке дозволяє вижити і забезпечує життя, нас чекає хвороба, а то й смерть.
Отож, наш організм має вбудовану систему, яка забезпечує певну неперервність.
Назвімо це майже безкінечною щоденною монотонністю.
Але без цієї фізіологічної монотонності ми захворіємо або помремо.
Монотонність забезпечує неперервність.
Насамкінець, існує дуже тісний взаємозв'язок між регуляцією організму, яку здійснює мозок, і самим організмом.
Це особливий взаємостосунок.
Так, зараз я маю образ кожного з вас, але між моїм мозком і образом вас як глядачів не існує жодного фізіологічного зв'язку.
Проте між частинами мозку, які регулюють мій організм, і самим організмом існує тісний неперервний зв'язок.
Ось як це виглядає. Погляньмо на цю ділянку.
Між корою головного мозку та спинним мозком знаходиться стовбур головного мозку.
І саме ця ділянка, яку я покажу зблизька, містить усі засоби, які регулюють життєдіяльність організму.
Між ними дуже точний розподіл.
Погляньте на ділянку у верхній частині стовбура мозку, яка позначена червоним кольором.
Якщо ця ділянка зазнає ушкодження внаслідок інсульту, ви впадете в кому або у вегетативний стан.
У цьому стані ви, звичайно, втратите розум і свідомість. Тобто у вас по суті зникне основа власного "я".
Ви перестанете відчувати власне існування.
Хоча образи і далі формуватимуться у корі головного мозку, ви не знатимете про їх існування.
По суті, коли червона ділянка стовбура головного мозку зазнає пошкодження, ви знепритомнієте.
Але зовсім інша справа з зеленою ділянкою стовбура. Як я казав, розподіл функцій дуже точний.
Отож, якщо ви пошкодите зелену ділянку стовбура мозку, вас повністю паралізує, але ви залишитеся при свідомому розумі.
У цьому стані ви здатні відчувати, маєте знання і цілком свідомий розум, і можете про це якимось непрямим чином повідомити. Це жахливий стан. Краще вам його не бачити.
Хворі стають в'язнями свого тіла, але зберігають при цьому розум.
Кілька років тому Джуліан Шнабель зняв дуже цікавий фільм - один із направду добрих фільмів на цю тему - про хворого, тіло якого паралізувало, але свідомість збереглась.
Зараз я покажу вам один малюнок. Обіцяю, що нічого не розповідатиму. Тільки трохи вас налякаю.
Скажу лише, що у тій червоній ділянці стовбура головного мозку знаходяться, просто кажучи, усі ті маленькі кубики, які позначають модулі, що утворюють мозкові карти різних складових нашого нутра, різних складових нашого організму.
Ці модулі цілком топографічні та рекурсивно взаємопов'язані.
І саме в цій ділянці, і саме через тісний взаємозв'язок між стовбуром мозку і організмом - я можу помилятися, але напевно маю рацію - формуються мозкові карти організму, які закладають основу власного "я", і приймають форму почуттів. Первинних відчуттів, до речі.
Отож, що ми тут маємо?
Погляньте на "кору головного мозку", на "стовбур мозку" і на "організм".
Перед вами образ взаємопов'язаності: стовбур мозку дає основу власному "я", перебуваючи у дуже тісному взаємозв'язку з організмом.
А кора головного мозку творить для нас видовище багатством образів, які наповнюють наш розум.
Ці образи захоплюють майже всю нашу увагу, і це правильно, адже у нас в голові крутиться справжнє кіно. Але погляньте на стрілки.
Вони намальовані не просто для краси.
Вони зображають отой тісний взаємозв'язок.
Свідомий розум не існує без взаємодії кори головного мозку з мозковим стовбуром. Свідомий розум неможливий без взаємодії між стовбуром мозку і організмом.
Цікаво, що стовбур мозку є не тільки в людини, але й у низки інших біологічних видів.
Будова мозкового стовбура у хребетних дуже нагадує нашу.
Саме тому я думаю, що інші біологічні види також мають свідомий розум. Щоправда, не такий розвинений, як у нас, бо в них немає кори головного мозку. Ось у чому різниця.
І я категорично не погоджуюся з тими, хто вважає свідомість витвором кори головного мозку.
Кора, безперечно, відповідає за багатство нашого розуму, але не за наявність власного "я", яке ми співвідносимо зі своїм існуванням, і не за відчуття, що ми існуємо як окрема особа.
Існує три рівні власного "я" - первинний, базовий та автобіографічний.
Перші два рівні притаманні багатьом біологічним видам.
І вони дійсно походять здебільшого зі стовбура мозку і хоч-би якої кори, яка в тих видів є.
Натомість, автобіографічне "я" існує тільки у певних біологічних видів.
Кити і примати також мають у деякому розумінні автобіографічне "я".
Навіть ваші домашні пси мають до певної міри автобіографічне "я".
І ось у чому диво.
Автобіографічне "я" твориться на основі спогадів і згадок про минулі плани.
Це прожите минуле і очікуване майбутнє.
І саме автобіографічне "я" дало поштовх до розширеної пам'яті, мислення, уяви, творчості та мови.
А звідси виникли засоби культури - релігії, правосуддя, торгівля, мистецтво, наука, технологія.
А культура створила справжнє диво - дала нам те, що не було закладено природою. Це плоди культури. Плоди людської спільноти.
І саме в культурі ми створили так зване соціально-культурне регулювання.
Звісно, у вас є повне право запитати: яка різниця? Яка різниця, чи йдеться про стовбур мозку чи про кору? Хіба не все одно, звідки взялася свідомість?
Ні, не все одно. З трьох причин.
По-перше, цікавість.
Примати - особливо людина - страшенно допитливі.
І якщо нам цікаво, чому галактики розлітаються від Землі через антитяжіння, то чому б не поцікавитися, що відбувається всередині людини?
По-друге, розуміння суспільства та культури. Нам слід розглянути суспільство і культуру в умовах цього соціально-культурного регулювання як незавершений етап.
І, насамкінець, медицина.
Не забуваймо, що серед найтяжчих хвороб людства - депресія, хвороба Альцгеймера, наркоманія.
А ще інсульти, які спустошують розум і відбирають свідомість.
У вас нема жодних шансів вилікувати ці хвороби - хіба станеться чудо і вам дуже пощастить - якщо ви не знаєте, як працює свідомість.
Отож, не лише допитливість, але й бажання подолати хвороби виправдовує нашу працю і наш інтерес до того, що відбувається в нашому мозку.
Дякую за увагу. (Оплески)
Музика.
Ми у Санта-Марія делле Граціє в Мілані, дивимося на роботу Леонардо да Вінчі "Тайна вечеря".
Ми знаходимося в кімнаті, де їли монахи, в їдальні, кілька разів на день вони приходили сюди, щоб спокійно поїсти, дивлячись на роботу Леонардо "Тайна вечеря".
Безперечно,це ідеальне місця для такої особливої, незвичайної картини.
Давайте поговоримо про історію.
Під час останньої вечері Христос сказав своїм дванадцятьом апостолам:
"Один із вас зрадить мене".
Часто цю картину трактують, як реакцію апостолів на ті слова.
Це не той момент, коли Христос вимовляє слова, це наступна мить, мить реакції.
Це його найближчі послідовники, тому слова шокують.
Саме таку реакцію ми бачимо в апостолів, які зібралися за столом.
Це перший спосіб трактування фрески.
Але існує ще одне її прочитання. В деякій мірі навіть важливіше.
Ми бачимо, що Христос одночасно протягує руки до вина і до хліба.
Це основа святого таїнства.
Таїнство, більш відоме нам як Святе Причастя, коли Христос каже:
"Візьміть хліб цей, бо це моє тіло.
Візьміть це вино, бо це моя кров; і згадуйте мене".
Бачимо, що він протягує руки і до хліба, і до вина.
Цікаво, що рука Христа щироко розставлена, тому здається, що він одночасно тягнеться і до вина, і до чаші. В цей момент Юда протягає руку до тої самої чаші.
Саме Юда незабаром зрадить Христа.
Римляни заплатили йому тридцять срібних монет.
Бачимо, як він стиснув мішок із сріблом у правій руці, в ту мить, коли він відхилився від Христа, його обличчя покрила тінь.
Він відхиляється і в той же момент тягнеться до чаші, це одна з прикмет за якою Христос дізнається, хто його зрадить, це людина, яка розділяє з ним цю чашу.
Цікаво, що мистецтвознавці сперечаються щодо трактування картини.
Я вважаю, що тут присутні всі моменти, можливо, апостоли реагували на слова Христа:
"Один із вас зрадить мене", або на слова:
"Візьміть цей хліб, бо це моє тіло; візьміть це вино, бо це моя кров".
Отже, Леонардо показує кілька моментів цього сюжету, дає відчуття божественості та вічності.
Я маю на увазі, що ми ніколи не переплутаємо цих 13 людей за столом.
Ми знаємо, що це Тайна Вечеря.
Ми знаємо, що це важливий момент, навіть не маючи видимих символів божественного, які були присутні в ранньому Відродженні, наприклад німб.
Самі фігури в цьому просторі монументальні, за столом велелюдно, це створює відчуття енергії, хаосу. Все це підкреслює досконалість, важливість, геометрію Христа.
Так, навколо Христа утворюється рівносторонній трикутник, його голова знаходиться в центрі кола, вікно, яке обрамлює його голову, можна розглядати, як німб.
Ось той божествений притулок спокою, навколо якого люди зі своїми гріхами, страхами та турботами.
Саме Леонардо да Вінчі дбає про математику, про науку, він дбає про поєдняння всіх цих аспектів.
Погляньмо на попередні зображення Тайної Вечері, за столом багато вільного простору, а сама кімната пишно оздоблена.
Але Леонардо все спрощує, він акцентує увагу на фігурах та їхніх жестах.
Відсутність вільного простору за столом - бо фігури зайняли весь простір - відокремлює наш світ від світу Христа і апостолів.
Ми не можемо потрапити в цей світ.
А вони, до речі, не можуть потрапити в наш.
Це по-суті демаркація.
На інших варіантах Тайної Вечері, які Леонардо міг бачити у Флоренції, Юда сидить на протилежному боці столу.
Посадивши його разом з іншими апостолами, автор використовує стіл, як бар"єр, між нашим світом та світом апостолів.
Погляньмо на їхні обличчя.
Христос такий смиренний, опустив очі, одна долоня піднята вверх, інша - вниз.
Справа сидить три апостоли.
Там же сидить Юда, він відвернувся від нас.
Повернув шию, це нагадує про те, що цієї ночі він повіситься.
В той час, коли Юда відхиляється, Петро, захисник Христа, нахиляється вперед.
За Юдиною спиною Петро тримає ніж, здається, що він каже: " Хто це?
Я мушу тебе захистити".
Ймовірно, поряд з Юдою та Петром сидить Іван, він дуже покірливий, закрив очі, це традиційно у Тайній Вечері.
Мені більше до вподоби три фігури, які сидять справа.
Леонардо часто за допомогою тіла показував душу, внутрішній світ людини.
Леонардо створював ці чотири групи по трьох, з метою об"єднати їх разом, переплести їх один з одним, передаючи всю драму.
Створивши розмежування та контраст між емоційними реакціями людей.
В тому неймовірному натовпі Фома вказує пальцем вверх, ніби говорить:
"Це придумав Бог?
Бог хоче, щоб один із нас зрадив Тебе?"
Дивлячись на палець, ми згадуємо момент, коли він перевіряв Христове воскресіння, чіпаючи його рану пальцем.
Ще є Пилип та ЯківСтарший, вони навпроти, один широко розкинув руки, а інший - з"єднав їх разом.
Порівнюючи цю картину з попередніми, бачимо, що кожна фігура окрема, відділена.
В цьому полягає ідея об"єднаної композиції, яка була характерною рисою Високого Відродження.
Але найсильніше відчуття - божественність Христа, він у центрі, такий спокійний, всі лінії перспективи сходяться до нього.
Цікаво, що та перспектива, яку зображає митець, трохи не співпадає з тою перспективою, яку ми бачимо звідси, знизу.
Нам треба бути на тому ж рівні, що Христос, щоб побачити правильно перспективу.
Цікаво, що дивлячись на картину, ми ніби піднімаємось.
Так, треба піднятися на 10-15 футів від підлоги, щоб правильно роздивитися перспективу.
Отже, в центрі божественість, яку можна впізнати за багатьма ознаками.
Зауважте, що ми дивимося на картину не так, як на неї дивилися люди в 1498 р.
Картина в жахливому стані , частково через те, що Леонардо експериментував із поєднанням олії з темперою, в такому середовищі краще збереглася б традиційна фреска.
Картина почала псуватися невдовзі після її написання.
На відміну від традиційної фрески, яку малювали на вологому гіпсі,
Леонардо малював на сухому гіпсі, тому насправді це не стінопис.
Але , на щастя, картину зберегли.
Ця картина - прекрасний зразок Високого Відродження..
Це спроба створити відчуття вічного, досконалого, всупереч хаосу, який створює людина.
Так, поєднання земного та божественного.
Музика.
Якщо не прийняти жодних мір, то протягом наступних 40 років ми зіткнемось із епідемією неврологічних захворювань глобального масштабу.
Втішна думка.
На цій мапі синім кольором позначено країни у яких більше 20 відсотків населення старше 65 років.
Це світ, я якому ми живемо.
А це світ, у якому житимуть ваші діти.
Протягом 12 тисяч років розподіл населення за віком нагадував піраміду, вершина котрої - найстарше населення.
Вона вже вирівнюється.
До 2050 піраміда перетвориться на колону і почнеться її інверсія.
І ось чому це відбувається.
Середня тривалість життя збільшилась більше аніж вдвічі з 1840 року, і вона й надалі зростає з приблизною швидкістю п'ять годин в день.
І ось чому це не так вже й добре: після 65-ти ризик ураження хворобою Альцгеймера чи Паркінсона зростає в геометричній прогресії.
До 2050-го року у США буде більше 32-ох мільйонів людей віком 80 років і вище, і якщо ми нічого не зробимо, половина з них страждатиме хворобою Альцгеймера і ще три мільйона матимуть хворобу Паркінсона.
В даний момент, ці та інші неврологічні захворювання, котрі неможливо ні вилікувати, ні попередити, обходяться нам у третину трильйона доларів щорічно.
І до 2050-го ця сума перевищить трильйон доларів.
Хвороба Альцгеймера розпочинається тоді, коли протеїни, що повинні складатись певним чином, складаються в чудернацьке орігамі.
Отже, одним із наших підходів є спроба розробити медикаменти, які би працювали як молекулярний скотч, утримуючи білки в їх правильній формі.
Це б утримувало їх від формування бляшок, котрі, як видається, і вбивають великі частини мозку.
Цікаво, що й при інших неврологічних захворюваннях, що уражають різні частини мозку, було виявлено протеїнові бляшки, що наводить на думку про те, що цей підхід може бути досить загальним і може використовуватись для лікування багатьох неврологічних захворювань, а не лише хвороби Альцгеймера.
Тут також є дуже цікавий зв'язок із раковими захворюваннями, оскільки у людей з неврологічними захворюваннями є дуже низький рівень ракових захворювань.
І цим зв'язком на даний момент майже ніхто не займається, проте нам він видається надзвичайно цікавим.
Більшість важливої і вся креативна робота у даній сфері фінансується приватними доброчинними внесками.
І масштаби додаткової приватної допомоги тут величезні, оскільки влада, на жаль, перестала цікавитись цими питаннями.
І в той час, поки ми очікуємо на здійснення усіх наших планів, ось що ви можете зробити для себе.
Для зниження ризику захворювання Паркінсона вам у деякій мірі допоможе кофеїн. Ніхто не знає чому.
Шкідливими є травми голови.
Вони призводять до хвороби Паркінсона.
І пташиний грип є не найкращою ідеєю.
Щодо попередження хвороби Альцгеймера, виявляється риб'ячий жир знижує ризик хвороби Альцгеймера.
Вам також варто слідкувати за своїм кров'яним тиском, оскільки хронічний високий кров'яний тиск є найбільшим окремо взятим фактором ризику хвороби Альцгеймера.
Він також є найбільшим фактором ризику для глаукоми, котра є нічим іншим, як очною хворобою Альцгеймера.
І, звичайно ж, коли річ йде про наші когнітивні функції, пасивність тут є найгіршим ворогом, тому потрібно завжди бути ментально активними.
Але гляньте! Ви ж слухаєте мене?! Отже вам нема чого боятись.
І наостанок.
Побажайте таким людям, як я, удачі, гаразд?
Бо годинник цокає для всіх нас.
Дякую.
Ми у Музеї сучасного мистецтва, перед нами справді одне з моїх найулюбленіших полотен Анрі Матісса.
Це "Урок гри на фортепіано" , датоване 1916 роком.
Це велике, стримане полотно.
Це, напевно, одне з найбільш схожих до Пікассо полотен Матісса.
Це свого роду кубізм у його простоті та використанні ліній.
І деякі історики мистецтва помітили, як Матісс справді намагається, у певному сенсі, відповідати кубізму.
Це звісно позбавлено чуттєвості багатьох картин Матісса, про яку ми зазвичай думаємо, коли згадуємо про Матісса.
Це ясно, ви абсолютно праві.
Нічого на кшталт чуттєвих стегон чи оголеного тіла.
Маленькі натяки на це у вигинах Кованого заліза. візерунків з металу. Справді.
Саме так. Це, звісно, балюстрада. Проте, знаєте, те примітно, що деякі історики мистецтва насправді бачать візуалізацію цієї балюстради фактично майже як своєрідне зриме втілення музики, яка була створена П'єром Матіссом, сином Пікассо, який знаходиться за фортепіано.
Так. В такому разі, П'єр Матісс за фортепіано. Це 1960 рік.
П'єр Матісс потім виросте і стане власником справді видатної галереї у Нью-Йорку, де серед усіх інших продавав роботи свого батька.
І маємо відчуття якогось дійсного балансу у цій картині, так як ви вже згадували про відсутність чуттєвості.
Проте подивіться справді на нижній лівий кут. Жіноча фігура внизу ліворуч. Так.
Не справжня жіноча фігура, або точніше... М-ць 2: Скульптура Матісса
М-ць 1: це зображення бронзової скульптури Матісса. Що ж , ми маємо оголене тіло, і воно криволінійне і дійсно чуттєве.
І справді контрастує,майже як на боксерському рингу, з фігурою зверху праворуч.
Так, вона виглядає дуже суворою, і нагадує мені метроном,що безпосередньо під нею
Такий же суворий. і це своєрідна благородність і суворість, і почуття дисципліни та порядку тут у цій фігурі.
Вона нависає над головою П'єра Матісса, ніби погрожуючи,чи не так?
Саме так. Ви праві, вона намальована, дуже криво, з прямих ліній, на відміну... І вона одягнена, на відміну від скульптури в іншому боці.
Тому, знаєте, метроном і є у цьому іншому кутку, ви абсолютно праві, і це своєрідна альтернатива між обома.
Тож деякі історики мистецтва припускають, що ця картина є справді цим протиставленням між порядком, структурою та красою.
Між чуттєвістю та дисципліною, що я можу тут бачити.
Як щодо цього обличчя, що ви думаєте? Я маю на увазі, чому тут одне око?
Чому його обличчя ніби кубічне?
Я не маю жодного уявлення, але насправді здається це відображає метроном, чи не так?
Це так, і, так чи інакше, мені здається це віддаляє це зображення від реальності.
Це справді спроби Матісса своєрідного перенесення деяких суворих, геометричних,формальних аспектів картини на саму фігуру, і, таким чином, ми не сприймаємо це буквально.
Так, я думаю так і є.
І ця фігура у верхньому правому кутку. Чи це справді фігура жінки, чи?..
Ні, це його будинок у Ніцці. Це стіна. І, справді, жінка,яку ми бачимо тут, у певному сенсі, виконує роль вчителя гри на фортепіано, є картиною, "Жінка на високому стільці".
Це також є у колекції Музею сучасного мистецтва.
Так це дійсно не... Це алегорія.
Це є свого роду тим, що здається, і не тим, що здається.
Ну що ж, Матісс грає тут із рівнями реальності.
Правильно?
Він часто це робить. П'єр дивиться на нас так, ніби він хотів, так чи інакше, втекти до задоволень жіночим оголеним тілом трохи далі ліворуч Напевно.
Або,можливо, від шоку... До денного світла ззовні.
Це вірно, бо майже бачите останнє сонячне проміння на галявині у прекрасному трикутнику між вікнами.
Так. Це досить сувора алегорія процесу творчості.
Я маю на увазі, в певному сенсі, коли дивлюся на П'єра, я бачу його як втілення Анрі. Самого Матісса.
( Музика).
Вітаю знову.
Давайте вирішимо приклад з енергією, зі стиснутою пружиною
Давайте вирішимо цю задачу цікаво.
Скажімо, в мене є петля. Петля, зроблена із льоду.
Я зробив її із льоду, тому в нас немає тертя.
Намалюю петлю. Ось частина петлі, ось інша частина.
Ось так.
І, припустимо, радіус петлі - 1 метр.
Скажімо-- ось тут-- це 1 метр. Тобто, висота петлі буде 2 метри.
Й припустимо, що в мене тут є пружина-- це стисла пружина.
Скажімо, це стіна. Це моя пружина, вона стисла, тобто це все виглядає десь так.
І, скажімо, константа пружини k, дорівнює, наприклад, 10.
До цієї стислої пружини приєднаний -- мені потрібен блок льоду, тому що мені потрібен лід на льоду, щоб не було тертя.
Це мій блок льоду, сяє.
І припустимо, що блок льоду важить, наприклад, 4 кілограми.
І також додамо, що ми знаходимося на Землі, і це важливо, бо цей приклад виглядав би по-іншому, якщо б ми були на іншій планеті.
І моє вам питання: як сильно нам потрібно стиснути пружину-- скажімо, що справжній кінець пружини був тут, якщо б ми не тиснули на неї.
А тепер він тут.
То якою ж є відстань?
Наскільки сильно мені потрібно стиснути пружину, щоб коли я її відпустив, блок поїхав би з достатньою швидкістю й достатньою енергію, щоб він зміг пройти петлю, й в цілісності дійти до іншого кінця?
То як же ми вирішимо цей приклад?
Для того, щоб-- проблемою будь-якої петлі, найскладніша частина - проходження найвищої точки петлі, чи не так?
Найважча частина - це впевнитися, що маєш достатню швидкість в цій точці, тобто не впадеш вниз.
Ваша швидкість повинна компенсувати прискорення вільного падіння, в цьому випадку-- й тут, буде доцентрове прискорення, чи не так?
Це одна з речей, про які треба думати.
І ви можете сказати, вау, це заплутано, в мене є пружина тут, вона має надати прискорення блоку.
І потім блок доїде сюди, та він буде уповільнюватися, уповільнюватися.
Ось тут швидкість буде найменшою, потім вона знову буде збільшуватися тут.
Це супер заплутана задача.
А в фізиці, коли в вас є супер заплутана задача, це тому, що ви підходите до задачі супер заплутаним шляхом, але все ж таки має бути легкий спосіб це зробити.
І цей спосіб - використати енергію -- потенційну та кінетичну енергію.
І що ми вивчили, коли вчили про потенційну та кінетичну енергії, так це те, що загальна енергія в системі не змінюється.
Вона просто змінюється з одної до іншої.
Тому потенційна енергія переходить в кінетичну енергію, або в тепло.
А ми вважаємо, що в нас немає тепла, тому що немає тертя.
Тому вирішимо це питання.
То що ж ми робимо тепер, як сильно мені потрібно стиснути пружину?
Що я насправді скажу, так це скільки потенційної енергії мені потрібно для старту-- зі стиснутою пружиною-- для того, щоб опинитися ось тут?
Що ж таке потенційна енергія?
Скажімо, я стиснув пружину на х метрів.
Й з минулого відео, скільки потенційної енергії я отримаю?
Ми вивчили, що потенційна енергія стиснутої пружини-- і я назву її початковою потенційною енергією-- початковою потенційною енергією літерою і-- дорівнює 1/2 kx в квадраті.
І ми знаємо k.
Я казав вам, що постійна пружини дорівнює 10.
Тому моя початкова потенційна енергія буде дорівнювати 1/2 помножити на 10, помножити на х в квадраті.
То що ж за компоненти енергії знаходяться тут?
Очевидно, в цій точці, блок буде повинен рухатися для того, щоб не впасти.
Тобто, він буде мати деяку швидкість, v.
Він рухається дотично до петлі.
І він досі матиме деяку потенційну енергію.
А звідки з'являється потенційна енергія?
Вона з'явиться через те, що блок знаходиться в повітрі.
Він над поверхнею петлі.
Тому він матиме деяку гравітаційну потенційну енергію, чи не так?
Тому в цій точці ми матимемо деяку кінетичну енергію.
Ми назвемо це-- просто назвемо це кінцевою кінетичною енергією-- тому що ми піклуємося про альфу, мабуть тут має бути кінцева кінетична енергія, але я просто визначу це як кінцеву кінетичну енергію.
А потім додати кінцеву потенційну енергію.
І, звичайно ж, додати до 10х в квадраті.
А це, звичайно ж, тепер, це дещо, назване потенційною енергією пружини, а тепер це гравітаційна потенційна енергія.
То яка ж енергія в цій точці?
Яка кінетична енергія?
Кінцева кінетична енергія буде дорівнювати 1/2 помножити на масу, помножити на швидкість у квадраті, чи не так?
А потенційна енергія в цій точці?
Це гравітаційна потенційна енергія, тобто маса, помножити на гравітацію, помножити на висоту. Так?
Я напишу це тут.
Кінцева потенційна енергія буде дорівнювати масі, помноженій на гравітацію, помножити на висоту, прям як Mass General Hospital, в будь-якому випадку. Ви можете розповісти моїй дружині, вона доктор, тому мій мозок-- в будь-якому випадку.
Давайте знайдемо формулу кінетичної енергії в цій точці.
Якою має бути швидкість?
Ми маємо знайти, яким є доцентрове прискорення, а потім, зробивши це, ми зможемо знайти швидкість.
Тому що ми знаємо - доцентрове прискорення-- я зміню кольори для різноманітності-- доцентрове прискорення має бути швидкістю в квадраті, поділити на радіус, чи не так?
Або ж ми можемо сказати-- яким же є доцентрове прискорення в цій точці?
Це просто гравітаційне прискорення, 9.8 метрів за секунду в квадраті.
Тобто, 9.8 метрів за секунду дорівнює v в квадраті, поділити на r.
А який радіус цієї петлі?
Це 1.
Тому v у квадраті, поділити на r буде просто дорівнювати v у квадраті. v у квадраті дорівнює 9.8-- ми можемо взяти квадратний корінь, або можемо підставити 9.8 прямо в це рівняння, так?
Кінцева кінетична енергія буде дорівнювати 1/2 помножити на масу, помножити на 4, помножити на v у квадраті, помножити на 9.8.
І це дорівнює-- будемо використовувати g, а не 9.8, бо я думаю що так буде цікавіше.
Тобто, це просто g, чи не так?
Це 2 помножити на g.
Кінцева кінетична енергія дорівнює 2g-- а g це за нормальних умов кілограм метр за секунду в квадраті, але тепер це енергія, так?
Тобто, це будуть джоулі.
Але це 2g, добре?
А яка в цій точці потенційна енергія?
Це маса, що дорівнє 4, помножити на g, помножити на висоту, тобто на 2.
Тому це дорівнює 8g. Добре.
Яка ж загальна енергія в цій точці?
Кінетична енергія дорівнює 2g, потенційна енергія дорівнює 8g, тому загальна енергія в цій точці це 10 g. 10g загальної енергії.
Тобто, якщо загальна енергія в цій точці це 10g, і ми не втрачали енергії на тертя та тепло, та все таке. Тому загальна енергія в цій точці також буде дорівнювати 10g.
І в цій точці в нас немає кінетичної енергії, бо цей блок ще не почав рухатися.
Тому вся енергія - це потенційна енергія. Вона також має дорівнювати 10g.
А це g, як я і казав, це просто 9.8.
Я хотів це зробити для того, щоб ви побачили, що це кратне 9.8, просто щоб ви думали про це.
То що ми маємо тут?
Ці числа гарно працювали.
Давайте поділимо обидві частини на 10. Ми отримаємо х у квадраті дорівнює g, тобто 9.8. Тому х буде дорівнювати квадратному кореню з g, що буде дорівнювати чому?
Подивимося, якщо я беру 9.8, візьму квадратний корінь з нього, в мене вийде 3.13. Тобто, х це 3.13.
Ми зробили це досить-- це здавалося складною задачею, але не було нею.
Ми вже сказали це, енергія в початку має дорівнювати енергії в будь-якій точці, беручи до уваги,що ніяка енергія не витрачається на тепло.
І ми порахували, що беручи стиснуту пружину з константою пружини 10. Якщо ми стиснемо її на 3.3 метри-- на 3.13 метри-- ми отримаємо вдосталь потенційної енергії-- і в цьому випадку, потенційна енергія це 10 помножити на 9.8, приблизно 98 джоулів.
98 джоулів це потенційна енергія для проходження об'єктом шляху з достатньою швидкістю в горі петлі для проходження її, і повернення вниз в цілісності.
Тому, якщо ми думаємо про це, якою є кінетична енергія в цій точці?
Ми знайшли, що це 2 рази по g, тобто 19.6 джоулів. Добре.
А в цій точці це 98 джоулів.
Так?
Я це правильно зробив? В будь-якому випадку, в мене закінчується час, тому я сподіваюся що я зробив останню частину правильно.
Побачимося в наступному відео.
Чи почувались ви колись розгубленими коли перед вами опинялась складна проблема?
Так от, я сподіваюсь змінити це за менш ніж три хвилини.
Отже, я сподіваюсь переконати вас, що складний не завжди означає заплутаний.
Як на мене, гарно запечений багет, тільки-но з печі є складним, але сирний хліб з карі, цибулею, зеленими оливками і маком є заплутаним, занадто складним.
Я - еколог і вивчаю складні системи.
Я люблю складні системи.
І я вивчаю це у світі природи, взаємопов'язаність видів.
Ось мережа харчування або карта харчових зв'язків між видами, що живуть у альпійських озерах у горах Каліфорнії.
І ось що трапляється з цією мережею, коли до неї заселяють немісцеву рибу, що ніколи тут не водилась.
Усі сірі види зникають.
Деякі знаходяться на межі зникнення.
І біля озер з рибою водиться більше комарів, хоча риба й харчується ними.
Ці наслідки є неочікуваними, але ми можемо їх передбачити.
Я хочу поділитись з вами кількома основними поняттями про складність, яку ми відкриваємо для себе в процесі вивчення природи, і яка може бути застосована до інших проблем.
Перше, це переваги хороших інструментів візуалізації, що допомагають розплутати складні системи і просто викликати такі питання, які раніше не спадали на думку.
Наприклад, ви б могли побудувати потік карбону за допомогою системи постачання корму в загальній екосистемі, або взаємозв'язок середовища проживання зникаючих видів у національному парку Йосеміте.
Наступне, якщо ви хочете передбачити вплив одного виду на інший, якщо ви зосередитесь тільки на цьому зв'язку і приховаєте решту картини, цей вплив буде важче передбачити, аніж якщо ви повернетесь до розгляду всієї системи - всіх видів, всіх зв'язків - і з цього місця зосередитесь на одній сфері впливу, що є найбільш важливою.
І ми дізнаємось в наших дослідженнях, що таке зосередження дуже локальне до вузлів у один або два кроки.
Тому чим більше ви відходите, набираєте складності, тим більша можливість того, що ви знайдете прості відповіді, і це часто відрізняється від простих питань, з яких ви починаєте.
Але давайте перемкнемось і подивимось на дійсно складну проблему уряду США.
Це діаграма американського вторгнення до Афганістану.
Вона була на передовиці New York Times кілька місяців тому - одразу ж висміяна іншими медіа за свою надскладність.
І сформульована ціль була підвищити підтримку народу щодо Афганського уряду.
Звичайно, складна проблема, але чи є вона надскладною?
Коли я побачив це на передовиці Times, я подумав "Чудово.
Нарешті щось, про що я можу розповісти, у що я можу вгризтися."
Отже, почнемо.
Вперше, світова прем'єра, ми спробуємо представити ці спагеті як впорядкований графік.
Вузол у колі - той, на який ми намагаємось вплинути - народна підтримка уряду. і тепер ми можемо подивитись на один-два кроки від нього, три кроки від того вузла і виключити три четвертих діаграми, що є поза зоною впливу.
У цій сфері більша частина вузлів не є дієвими, як суворість місцевості, і дуже маленькою частиною є військові дії.
Більшість з них є ненасильницькими, і вони діляться на дві великі категорії: активна взаємодія з етнічними ворогами і релігійними переконаннями, і чесний, прозорий економічний розвиток і надання послуг.
Я не знаю цього, але це те, що я можу розшифрувати з цієї діаграми за 24 секунди.
Коли ви бачите такі діаграми, я не хочу щоб ви лякались.
Я хочу щоб ви активізувались.
Щоб ви оживлялись.
Тому що прості відповіді можуть з'являтись.
Ми в природі завжди бачимо, що простота завжди лежить на зворотній стороні складності.
Тому для будь-якої проблеми, чим більше ви можете масштабувати і залучити складності тим більший шанс сфокусуватись на простих деталях, що важать найбільше.
Дякую.
(Оплески)
4 помножити на х в квадраті помножити на у мінус 3ху додати 25 відняти вираз 9 на у в квадраті помножити на х додати 7ху та відняти 20.
Отже віднімання всього виразу - це те ж що і віднімання кожної його частинки окремо але опустивши дужки.
Іншими словами це ніщо інше як поставити відємний знак перед кожним з членів виразу
Або уявимо, що тут стоїть -1 помножене на цей вираз.
Саме це і зробимо.
Гаразд, я перепишу перший вираз тут
Я зроблю це без змін.
Це в нас 4 на х в квадраті у відняти 3ху додати 25
Розкриємо дужки, перемножуючи на -1, або з від'ємним знаком перед дужками
-1 помножити на 9у в квадраті на х - це -9у в квадраті х. -1 помножити на 7ху - це -7ху
Далі, -1 помножити на -20 - це додатнє 20
Залишилося додати ці многочлени.
Для цього ми їх погрупуємо.
Подивимося чи є ще інші доданки з х в квадраті *у
Ні, я не бачу
Тож я просто перепишу цей.
У нас є 4х в квадраті * у
Чи є ще доданки з ху
Так, є ще один
Можна згрупувати від'ємні 3ху та 7ху.
Вираз помножений на від'ємне 3 та від'ємне 7 - той же вираз помножений на від'ємне 10
Тож -10ху.
Далі у нас 25 - це константа.
Або х помножений на 0.
Це 25х до 0
Можна розглянути це так
Тут є ще одна константа
Завжди можна додати 25 до 20 це дорівнює 45.
І тут в нас є ще один доданок, який точно не можна обєднати з жодним іншим.
Тож -9*у в квадраті.. (напишу це початковим кольором) (у мене виникла проблемка зі зміною кольорів) від'ємне 9у в квадраті помножити на х
І ми закінчили.
Давайте помножимо 4 на 2012.
Насправді, ми можемо трішки спростити завдання: помножимо 4 на 201.
Для нас так буде легше.
Тож, множимо 4 на 201.
Як ми бачили на попередніх відео, я пишу великі числа зверху.
Це лише один із методів обчислення.
Я пишу 201, а тоді 4 відразу під ним, у розряді одиниць.
Отже, я множу 201 на 4.
Тепер, множимо таким самим способом, як ми множили однозначне число на двозначне.
Спочатку ми множимо 4 на 1.
Ми знаємо, що це дорівнює 4.
Пишемо 4 в розряді одиниць.
Тоді ми множимо 4 на цифру з розряду десятків.
В нашому випадку, в розряді десятків стоїть 0.
Таким чином, 4 помножити на 0 буде 0.
Записуємо 0 в розряд десятків.
На кінець нам потрібно 4 помножити на 2, прямо тут.
4 помножити на 2 дорівнює 8.
Записуємо 8 сюди.
Ми вже маємо відповідь!
804.
Як у нас це вийшло?
Згадайте, коли ми помножили 4 на 1, то у нас вийшло просто 4.
(Ось ця четвірка).
Тоді ми помножили 4 на 0, тобто на 0 десятків і отримали 0 дясятків ось тут.
Після цього ми помножили 4 на 2, а точніше на 200, адже число 200 знаходиться в розряді сотень.
Отже, 4 помножити на 200 буде 800.
Коли ми записуємо числа знизу, ми кажемо: 4 помножити на 201, це - те саме, що 4 помножити на 200 додати 4 помножити на 0 десятків, що дорівнює 0, додати 4 помножити на 1, що дорівнює 4.
Давайте вирішимо ще кілька завдань, які об'єднують концепції, що ми вивчили в останніх двох відео.
Скажімо, ми маємо нерівність "4х + 3 < -1".
Тож давайте знайдемо всі "х", які задовольняють цю нерівність.
Перше, що я хотів би зробити - це позбутися цієї 3.
Тож давайте віднімемо 3 від обох сторін цієї нерівності.
У лівій частині залишиться тільки "4х" - ці трійки скорочуються, лишається 0.
Поки що немає причини змінювати знак нерівності, бо ми просто додаємо чи віднімаємо від обох сторін, у цьому випадку віднімаємо.
Це буде "-4". "-1 - 3 = -4".
Ми маємо "-1 - 3".
А далі ми хочемо... Поглянемо... Ми можемо поділити обидві частини рівняння на 4.
Знову-таки, коли ви множите чи ділите обидві частини нерівності на додатне число, знак нерівності не змінюється.
Тож ліворуч залишається тільки "х". "х" менше за "-4/4 = -1". "х < -1".
Ми також могли би записати це як інтервал.
Усі "х" від -∞ до -1, але не включаючи -1, тому ми ставимо тут круглу дужку.
Давайте розв'яжемо трохи складнішу.
Скажімо, ми маємо "5х > 8x + 27".
Тисячі розробників працювали понад 3 роки для того щоб представити Вам Drupal 7 найбільш гнучка і проста у використанні з усіх версій Drupal
Сценарій на домашньому комп"ютері
Презентація на роботі
Фотографії та відео з відпустки на телефоні
План подорожі на планшетному ПК резюме, рецепти, відео
З Диском Google ви можете отримати доступ до своїх файлів, де б ви не були
Навіть до великих файлів
Перетягніть будь-яку програму, якою користуєтеся Усі ваші файли готові до роботи Діліться з будь-ким
Забудьте про завеликі вкладення в електронних листах
Діліться файлами через Диск, і всі автоматично отримають той самий файл Файли можна редагувати разом із будь-якого місця
Тепер усі ваші матеріали для роботи чи розваг в одному місці
Їх легко знайти, ними легко ділитися
Диск Google.
Зберігайте все.
Діліться будь-чим.
Отже, я розпочну з власної історії.
Я порвав меніск колінного суглоба, граючи в футбол у коледжі.
Після того я порвав передню хрестоподібну зв"язку в коліні, і ще пізніше у мене розвинувся колінний артрит.
І я впевнений, що у багатьох із вас у цьому залі є схожа історія.
І, до речі, я одружився з жінкою, у котрої була точнісінько така ж історія.
І це спонукало мене стати хірургом-ортопедом і зосередитись на вирішеннях проблем, що дозволить мені і далі займатись спортом без обмежень.
Отже, з цими словами, я покажу вам невеличкий ролик, щоб ви краще зрозуміли про що йтиме мова.
Оповідач: Ризик захворювання на рак є широко відомим, Але є ще одна хвороба, котра може вразити ще більшу кількість людей - артрит.
Рак може бути смертельним, але якщо поглянути на статистику, артрит руйнує більше життів.
Припускаючи, що ви проживете довге життя - у вас 50% шанс, що розвинеться артрит.
Проте, причиною артриту є не старіння.
Звичайні травми можуть привести до десятків років у болях, допоки наші суглоби повністю не зітруться.
У відчайдушних пошуках рішень ми звернулись до інженерії з ціллю розробити штучні компоненти для заміни зношених частин тіла.
Проте, в коловороті захоплення перспективами біонічного тіла, можливо, варто зупинитись і пошукати кращого і природнішого способу.
Розглянемо альтернативний шлях.
А що, якщо усі необхідні нам трансплантати вже є в природі чи у наших стовбурових клітинах?
Це - сфера біологічної трансплантації, де зношені частини тіла замінюються новими, природними.
Кевін Стоун: І, отже, наша ціль - знайти, як зробити це з біологічної точки зору.
І я розповім про те, що я зробив для своєї дружини, і для сотень інших пацієнтів.
Почну з дружини, ось, що я часто чую від своїх пацієнтів у віковій групі від 40-ка до 80-ти років, від групи 70-тирічних, вони приходять і кажуть,
"Лікарю, а можна поставити мені в коліно амортизатор?"
Я не готовий до трансплантації суглоба.
Для дружини я провів трансплантацію меніска з людського донора прямо всередину колінного суглоба, замінивши старе на нове.
Потім, нестабільна зв'язка замінюється зв'язкою людського донора для стабілізації коліна.
Далі, пошкоджену артритом поверхня протезується пастою із стовбурових клітин, котру ми розробили у 1991 році, для відновлення поверхні суглобового хряща і повернення їй гладкості.
Отже, тут зліва пошкоджене коліно моєї дружини, а ось вона під час лижного походу чотири місяці опісля у горах Колорадо, і прекрасно себе почуває.
І цей метод, звісно, працює не лише для моєї дружини, але й для інших пацієнтів.
Дівчина на відео - Джен Худак, вона щойно перемогла на змаганнях з Халфпайпу у місті Аспен, всього 9 місяців після сильної травми коліна, як ви можете бачити на іншому знімку, і нанесення протезуючої пасти на це коліно.
Таким чином, ми можемо відновити ці поверхні біологічним способом.
Проте, після таких успіхів, ви можете запитати, чому на цьому проблема не вичерпується.
Причиною є недостатній потік донорського матеріалу.
Не так багато молодих здорових людей розбиваються на мотоциклі і стають донорами цих тканин.
І сама тканина є дуже дорогою.
І це означає, що таким чином глобальну проблему трансплантації біологічних тканин не вирішити.
Але рішенням є тканини тваринного походження. Їх є достатньо, і вони дешеві.
Неважко отримати молоді, здорові тканини, проте перешкодою є імунітет.
І конкретною перешкодою є певний епітоп, що називається галактозил-, або гал-епітоп.
Отже, для того, щоб пересадити людині тваринну тканину необхідно знайти спосіб, як позбавитись епітопу.
Я почав працювати з тваринними тканинами з 1984 року.
І я розпочав із ахілового сухожилля корови, ми можемо взяти ахілове сухожилля корови що є колагеном першого типу, очистити його від антитіл шляхом розщеплення кислотою, промивання детергентом і сформувати шаблон для регенерації.
Цей шаблон ми потім вставляємо на місце відсутнього хряща меніска для його відновлення в коліні пацієнта.
Ми провели таку процедуру більше 4000 разів по всьому світу. Вона ухвалена Комітетом з контролю за харчовими продуктами і медикаментами і всесвітньо визнана як метод відновлення меніска.
І це прекрасно, коли є можливість спочатку деградувати тканину.
Але що робити у випадку, коли нам потрібна непошкоджена зв'язка?
Я не можу розтовкти її у блендері.
І в такому випадку необхідно розробити, і ми з Урі Галілі і Томом Туреком розробили, ферментний розчин для промивання і очищення від галактозилових епітопів за допомогою певного ферменту.
І ми називаємо цю техніку "галоочисткою".
Таким чином ми робимо тканину ближче до людської.
Очищаючи тканину від галу, ми робимо її прийнятною для людини, і можемо потім вставити в коліно пацієнта.
І ми це зробили.
Ми взяли свинячу зв"язку - молоду, здорову, велику зв"язку, і провели трансплантацію, схвалену Комітетом, 10 пацієнтам, і потім один із них став триразовим чемпіоном Канади з гірськолижного спуску на своїй "свинячій нозі", як він її називає. Отже, ми знаємо, це працює.
І на даний момент проводяться широкі медичні дослідження даної тканини.
А як щодо наступного кроку?
Як щодо біологічної заміни коліна повністю, а не частинами?
Як нам провести революцію у сфері штучної заміни зв"язок?
Ось як ми це плануємо зробити.
Отже, ми візьмемо хрящ із зв"язки молодої, здорової свині, очистимо його від антигенів, наситимо його стовбуровими клітинами хворого, введемо його назад на поверхню коліна, пошкоджену артритом, закріпимо його, дамо загоїтись і створимо нову біологічну поверхню вашого коліна.
В цьому суть нашого біологічного підходу на даний момент.
Ми будемо відновлювати коліно з частин.
Ми покриємо його абсолютно новою поверхнею.
Але у тваринному царстві є ще й інші переваги.
Тут ми маємо 400 мільйонів років досвіду відновлення після травм.
Ми можемо скористатись цими перевагами, використовуючи міцніші, молодші, кращі тканини, аніж ті, що були пошкоджені в коліні, чи ті, які є у людини у 40, 50, 60 років.
Ми можемо робити це амбулаторно.
Ми можемо очищати тканину дуже економічно вигідно.
І таким чином, біологічна заміна коліна може сягнути світового масштабу.
Отже, вітаємо у світі супербіології.
Це не апаратне і не програмне забезпечення.
Це біозабезпечення.
Це версія 2.0 кожного з вас.
А отже, побачимося - (Сміх) побачимося в операційних театрах вашого міста.
Дуже вам дякую.
(Оплески)
В минулому відео ми показали, що пропорції сторін 30-60-90 трикутника є -- якщо припустити, що найдовша сторона Х, гіпотенуза Х, тоді найкоротшою стороною буде Х/2, і сторона посередині, протилежна сторона має 60 градусів є коренем квадратним з 3х/2.
Ми можемо подумати про це іншим чином: якщо найкоротша сторона це 1, і я зроблю найкоротшу сторону, а потім і середню, а згодом і найдовшу.
Отож, якщо протилежна сторона має 30 градусів, сторона дорівнює 1, то протилежна сторона має 60 градусів і це корінь квадратний від 3 помножену на це.
Це буде корінь квадратний від 3 і потім гіпотенуза буде двічі ось це.
У попередньому відео ми почали з х і сказали, що це дорівнює 30 градусів, сторона це Х/2, але якщо 30 градусна сторона це 1, то вона буде двічі ось цим, отож це буде 2.
Тут ось це є протилежною стороною 30 градусній стороні, протилежною 60 градусній стороні, а гіпотенуза протилежна стороні 90 градусів.
В загальному, якщо Ви бачите трикутник, який має ці пропорції, Ви кажите: ей, це 30-60-90 трикутник.
Або якщо Ви бачите трикутник, який Ви знаєте є 30-60-90 трикутником Ви можете сказати: ей, я знаю як визначити одну з сторін, бо це грунтується на пропорції ось тут, і просто як приклад:
Якщо Ви бачите трикутник, який виглядає як цей, де сторони є 2, 2 корінь квадратний від 3, і 4.
Знову ж таки, пропорція є такою: 2 до 2 корінь квадратний з 3 і 1 до квадратного кореня з 3.
Пропорція 2:4 це теж саме що і 1:2, ось це повинно бути 30-60-90 трикутником.
Що я хочу показати Вам в цьому відео, то це інший важливий тип трикутника, який показує багато в геометрії, і багато в тригонометрії.
І це 45-45-90 трикутник.
Або Ви можете подумати про це іншим чином, я маю прямокутний трикутник, який також є рівнобедренним. тож, прямокутний трикутник, який також є рівнобедренним.
Очевидно, Ваш прямокутний трикутник не може бути рівностороннім, бо у рівносторонному трикутнику всі кути мають 60 градусів.
Але Ви можете мати прямий кут, Ви можете мати прямокутний трикутник, який є рівнобедренним.
Рівнобедренний -- давайте я запишу це тут -- це є рівнобедренний трикутник.
І, якщо він рівнобедренний, то це означає, що 2 сторони є рівними.
Отож, ці 2 сторони є рівними.
І якщо 2 сторони рівні, ми доведемо собі, що кути при основі рівні.
Якщо ми назвемо ці кути при основі Х, то тепер ми знаємо, що Х+Х+90 повинні дорівнювати 180. Х+Х+90 повинно дорівнювати 180.
Або якщо ми віднімемо 90 з обох сторін, Ви отримаєте Х+Х=90.
Або 2Х =90, якщо Ви поділите дві сторони на 2, Ви отримаєте Х=45 градусів.
Тож, рівнобедренний трикутник також називається - і це більш його типова назва - Він також називається 45-45-90 трикутником.
Я хочу в цьому відео роз'яснити пропорції сторін для 45-45-90 трикутника, так як ми це зробили для 30-60-90 трикутника.
І це навіть ще простіше.
Тому що 45-45-90 трикутник, якщо ми назвемо один з катетів Х, інший катет також буде Х і тепер ми можемо використати теорему Піфагора, щоб визначити довжину гіпотенузи.
Тож, довжина гіпотенузи, давайте назвемо її С.
Ми отримали Х в квадраті+ Х в квадраті, це квадрати обох катетів. Коли ми підсумовуємо ці дві величини ми отримуємо що це дорівнює С в квадраті.
Це напряму з теореми Піфагора.
Ми маємо 2Х^2=С^2
Ми можемо взяти арифметичний корінь з обох сторін.
Я хочу змінити колір на жовтий, ок?
Гаразд, С^2, тепер давайте візьмемо арифметичний корінь з цих двох сторін.
Арифметичний корінь з обох сторін.
З лівої сторони ви отримаєте арифметичний корінь з 2, що є просто коренем квадратним з 2.
І арифметичний корінь з Х в квадраті це просто корінь квадратний з Х.
Отож, у Вас буде Х*квадратний корінь з 2 і дорівнюватиме С.
Якщо у Вас є рівнобедренний трикутник, якщо він має 2 катети, у них буде однакова довжина, саме тому він є рівнобедренним.
Гіпотенуза буде квадратним коренем з 2 помножена на це.
Тож, С=Х*квадратний корінь з 2.
Наприклад, якщо Ви маєте трикутник, який виглядає ось таким чином.
Дозвольте намалювати його трішки по-іншому.
Це гарно перенапрявляти себе різним чином. Тож, якщо ви бачите трикутник, який має 90 градусів, 45, і 45 як цей,
Вам треба лише знати 2 ось цих кути, щоб дізнатися яким є інший.
І якщо я кажу, що ця сторона ось тут дорівнює 3. Я навіть можу не казати Вам, що інша сторона також буде дорівнювати 3.
Це рівнобедренний трикутник, тому 2 катети мають бути однаковими.
І Вам навіть не треба застосовувати теорему Піфагора, якщо Ви знаєте це, а також варто знати, що гіпотенуза ось тут, сторона протилежна стороні з кутом 90 градусів, просто буде дорівнювати квадратному кореню 2, помноженому на довжину інших катетів.
І це буде 3*на квадратний корінь з 2.
Тож, пропорція сторін і гіпотенузи в 45-45-90 трикутнику, або в прямокутному рівнобедренному трикутнику
Пропорція сторін є такою: один із катетів може бути 1, а решта катетів будуть однакової величини, однакової довжини. А потім гіпотенуза буде дорівнювати квадратному кореню з 2 помноженому на кожний з катетів.
1:1:квадратний корінь з 2.
Це є 45-45-90, дозвольте записати це є 45-45-90.
І просто для нагадування, якщо ми маємо 30-60-90, то пропорції були 1: корінь квадратний з 3:
А тепер ми застосуємо це в низці задач.
Я зробив групу відео про інфляцію і дефляцію і як на них може вплинути використання виробничих потужностей.
І традиційне поняття виробничих потужностей і це те, що робить мій мозок, коли хтось згадує про них, я думаю про використання промислових потужностей.
Я уявляю фабрики.
І коли люди говорять про низький рівень використання, я уявляю простій фабрик і коли високий рівень використання, я думаю про фабрики, які працюють в три зміни та речі, що енергійно рухаються.
Але в економіці, яка орієнтована на сервіс, як ми маємо в США і так як ми маємо багато західних суспільств, більшість нашої реальної потужності завдяки чому ми виробляємо, чи наше ВВП, це все орієнтоване на послуги, тому що ми сервіс-орієнтована економіка.
І, якщо ти думаєш про це, використання промислової потужності, це важливо, але це набагато важливіше для виробничо-орієнтованої економіки.
В сервіс-орієнтованій економіці, найкраща міра для використання це реально безробіття.
І я думаю ми можемо сказати, що найкраща міра недовикористання є безробіття.
З цим сказаним, я думаю, що це дійсно важливо глибше зрозуміти як безробіття вимірюється і що думає про це уряд та число, яке ви чуєте на СNN, що воно дійсно означає відповідно до реальної картини безробіття.
І більшість з цих графіків, насправді усі ці графіки, які я маю в цьому відео, я отримав від Майка Шедлока, який завідує блогом Глобальний Економічний Аналіз.
Я розмовляв з ним у п'ятницю і він виділив деякі дійсно цікаві моменти.
Це те, що я справді хочу охопити, і я думаю це дасть нам хорошу загальну картину безробіття і дасть нам деякі підказки до того, що відбувається.
Але я заохочую вас прочитати його блог.
Міш його веде, і він говорить людям, що найкращий спосіб знайти його блог це просто задати в Гуглі Mish.
І він вивчає економічні дані, але він це робить в декілька рівнів глибше, ніж хто-небудь дійсно міг би робити , особливо на телебаченні.
Але що насправді ви повинні помітити що трапилося.
Я хочу дати йому повний кредит, тому що він насправді той, хто вказав багато з цього для мене, проте я думаю це дуже корисно для використання виробничих потужностей та інфляційно-дефляційний аргумент, що я робив.
Ось тут я маю скріншот Бюро
Трудової Статистики і ви можете просто знайти їх.
І чого більшість людей не усвідомлюють, просто як на грошовій масі, ви маєте різні міри грошової маси, ви також маєте різні міри безробіття.
І повідомлене число, яке ви чули, щонайменше з 1994, це U-3, це було те, з чого ми розпочнемо.
Це вид офіційного показника безробіття.
Я знаю, що ви не можете прочитати його правильно.
Моє програмне забезпечення не може відобразити цей шрифт.
Але U-3 - це усі безробітні, виражені у відсотковому відношенні, щодо громадян робочої сили.
Тому, це дуже важливо усвідомити,що вони вважають під безробітним і що вони вважають під робочою силою.
Вони вважають тебе безробітним, якщо ти не маєш роботи і ти шукав роботу протягом останніх чотирьох тижнів.
І це насправді важливо.
Важливо думати про це стосовно всього про що я буду розповідати в цьому відео.
Тому що у нас, можливо, були періоди в житті, коли ми вважали себе безробітними чи ми вважали когось іншого безробітним, але вони, на той час, були розчаровані та трішки зупинили свої пошуки чи вирішили зробити перерву.
Важливо усвідомити, що кількість, яку ми чуємо від Уряду, вони не враховують в рамках громадянської робочої сили.
Скажімо, ти перестав шукати роботу на п'ять тижнів, тому що ти захотів взяти перерву і можливо переробити своє резюме за деякий час, тому, ти пасивно шукаєш роботу.
Уряд більше не вважає вас частиною робочої сили і ви не включені до її складу.
Вони мають більші кількості, які включать це.
І я думаю, що це важливо, тому що ми насправді збираємося вивчити відмінність між різними числами.
U-4 це усі безробітні.
Це число вгорі тут, плюс розчаровані працівники, як відсоток робочої сили, які є громадянами, плюс розчаровані працівники.
Вони збираються додати зневірених працівників до чисельника.
Я зроблю це різними кольорами.
Те, що ви мали перед тим, це - стандарт.
Ви мали безробітних відносно працюючих плюс безробітні, як зазначалося-- і коли ми говоримо безробітні, це хтось, хто не має роботи, але шукав її протягом останніх чотирьох тижнів.
U-4 це зараз-- я зроблю це різними кольорами.
Це безробітні плюс ті, хто розчарувався в пошуках, працюючих плюс безробітні плюс розчаровані працівники.
І їхнє визначення розчарованих працівників.
Я тільки що говорив про людей, які активно не шукали роботу більше, ніж п'ять тижнів чи більше, ніж чотири тижні.
Скажімо, ви розчарувались, якщо ви маєте причину на це , і ви кажете: добре, я просто не шукав роботи, тому що я розчарований, я не думаю, що для мене є можливість знайти роботу, яка б мені підійшла, тому це причина чому я не шукав її.
І ось коли ви входите до складу цієї області.
І тоді U-5 це теж саме, але вони додають інших працівників, які мають щонайменше відношення до цього.
Різниця між розчарованими працівниками і тими, які мають відношення, розчаровані дають економічну причину.
Вони кажуть, що я не шукав роботи протягом п'ятьох останніх тижнів, тому що я думаю, що це неможливо.
Я хочу працювати, але це неможливо знайти роботу бухгалтера чи інженера.
Поки ті, що мають щонайменше відношення, також кажуть, що я не шукав роботу протягом останніх п'ятьох тижнів, але вони не кажуть, що це через те, що економіка робить це неможливим.
Може бути, що вони-- Я не знаю-- в них депресія чи вони не хочуть це робити -- може бути ціла сукупність причин.
Важлива річ в дослідженні, яке веде Бюро Статистики Праці те, що вони не дають буквально цього аргумента, що причина того, чому вони не шукають роботу це економічні причини, і тоді вони будуть входити до складу тих, які мають відношення, це U-5.
І тоді U-6 це дійсно зацікавлені, тому що це включає усіх вище перелічених але це переміщує деяких людей.
Отже в U-5 ви можете додати тих, що мають відношення, до знаменника.
В U-6 входять усі безробітні плюс усі ті, що мають відношення до роботи, плюс усі працюючі неповний робочий день з економічних причин як відсоток робочої сили, яка складається з громадян, плюс усі робітники, які мають щонайменше відношення до роботи.
Важлива річ тут це плюс усі працюючі неповний робочий день з економічних причин.
Це ключ, знаменник не змінюється, але число безробітних стає більшим.
Тому що деяка частина працюючого населення, яка не працює 40 годин на тиждень, чи вони не працюють так багато, як вони б хотіли, чи вони не працюють, можливо, в тій галузі, в якій би хотіли.
Можливо, замість роботи інженера, вони працюють 20 годин на тиждень в місцевому книжковому магазині чи в Starbuck's, ці люди входять до складу U-6.
І причина, чому я хочу підкреслити це, і
Mish виділив це для мене, це те, що це зростає швидше, ніж інше.
Ми трішки подумаємо про те чому це трапилося і які висновки ми отримаємо.
Є числа від Бюро Трудової Статистики.
Я знаю, що цей скрін важко побачити, але, якщо ви подивитесь на березень 2008, число U-3 було 5.2% і
U-6 було 9.3%.
Різниця між цими двома значеннями близько 1.4%.
Але якщо ви звернетесь до останнього місяця, стандартне число безробітних 8.5%, але U-6, який включає розчарованих працівників, ті, що мають відношення до роботи і люди, які не працюють повний робочий тиждень з економічних причин, зараз різниця 7.1%, вона збільшилася.
Люди, які б хотіли працювати, але вони зупинили пошуки, тому що вони пригнічені, чи стиснувши зуби, влаштувалися на роботу, на яку в іншому випадку не влаштувалися б, чи взяли небагато годин, які в іншому випадку не взяли б, ось так воно росте.
Воно насправді так.
І причина чому ми хочемо зосередити увагу на цьому, тому що це говорить нам хоча рівень безробіття, офіційний рівень безробіття-- він зростає дуже стрімко і я покажу графік тут, цю роботу насправді зробив Mish, де він показав збільшення між U-6 і U-3, і вона зростала прискореним темпом з минулого лютого.
Це насправді відображено в цьому графіку.
І він дістав це від свого друга Chris Puplava з
Фінансового Змісту, отже, я хочу дати йому кредит для цього.
Але ви бачите тут, U-6, це - суттєве вимірювання безробіття, про яке ми говорили тут.
Воно росте швидше, ніж стандартне вимірювання безробіття.
І ця зелена лінія тут, це насправді різниця між двома.
Цікаве те, що це вид вимірювання відсотка працездатного населення, яке розчароване, яке в депресії.
Так що вони засмучені та пригнічені і не шукають роботу, чи вони просто кажуть:
Я не можу отримати роботу тривалістю 40 годин на тиждень як бухгалтер.
Я зараз буду працювати неповний робочий день в місцевому універмазі чи зробити все можливе, щоб заробити на їжу для своєї сім'ї.
В загальному, це показує рівень безнадійності.
І якщо ви подивитесь сюди, і це дійсно цікаво.
Це також від Chris Puplava.
Якщо ви дивитесь відносно шляху, останній великий спад про який говорили багато людей був на початку вісімдесятих, другий виток економічного спаду, і хоча верхня межа рівня безробіття-- дозвольте мені впевнитись що я взяв той колір-- верхня межа безробіття тут це голуба лінія, вона трохи є знизу.
Ми досягли піку, і я не знаю яке точне число, але виглядає ніби всередині 10%.
Хоча ми набагато нижче, ніж зараз, ми на 8.2%. зараз, якщо ви подивитесь на U-6, який є найширшим, воно досягло максимального значення.
На жаль, дані для U-6 не повертаються до 1994.
Вони насправді змінили як багато речей було виміряно.
Офіційний максимальний рівень, замість називати його U-3, його називають U-5, але це було, здебільшого однакове вимірювання, але воно трохи змінилося.
Але U-6 не виник перед 1994, на жаль, ми не можемо виміряти U-6 до того.
Але хороше, я думаю, псевдо-індикатор для U-6 ми маємо більше історичних даних на це число по безробітних на більше, ніж на 15 тижнів.
Є люди, які шукали роботу, але 15 тижнів чи більше, вони не знайшли роботи хоча вони активно її шукали.
І тоді, якщо ви подивитесь на найменше значення, поки ми U-6 вимірюємо, відстежено, що широке вимірювання досить добре.
Якщо ми можемо зробити припущення, що U-6 завжди на цій лінії чи вище її як це намальовано тут, тоді U-6 на початку вісімдесятих можливо було навколо того, де ця лінія зараз.
Можливо було трішки вище, може він був тут.
Але цей графік дійсно передає, що найширше вимірювання безробіття таке погане як можливо на початку вісімдесятих.
Це просто через те, що ми не маємо даних.
І якщо, ті, що працюють неповний робочий день, тому що вони працюючі, тоді в офіційній мірі безробіття, вони роблять число трохи кращим.
Тут є небагато людей.
Ви працюючі чи ви безробітні.
Якщо ви безробітні, ви робите кількість трохи більшою.
Тут є більше людей, які працюють половину часу, але вони враховуються до складу працюючих.
Вони роблять дійсний підтверджений офіційний рівень безробіття трохи нижчим, ніж є економічна реальність.
Я думаю це дійсно важливо річ - усвідомити, що ви маєте рівень, який збільшується, рівень відчаю в економіці і, якщо він нам повідомляє , що справи стають гіршими, і він повідомляє нам, що справи можливо на стільки погані як були під час найгірших спадів в історії та вони тільки погіршуються.
І повертаючись до того, звідки ми починали наше відео, відносно використання виробничих потужностей і що це може зробити з цінами, це говорить нам, що використання робочої сили на низькому рівні і знижується.
Що ж це нам говорить, те, що ціна праці знижується.
І ви напевно вже читали декілька нових повідомлень про те, які перші відпустки великі.
Люди насправді беруть зменшені заробітні плати.
Ви бачите дефляцію в заробітніх платах.
І коли стільки для нашої економіки, і навіть кошик продуктів в показнику споживчих цін-- і я зроблю інше відео про це-- це орієнтовано на послуги, якщо ви бачите дефляцію в заробітніх платах, інша точка даних, яка говорить нам, що принаймі в середньостроковій перспективі , ми можливо побачимо подальше зниження цін в цілому.
Побачимось в наступному відео.
Джейда витрачає три години, щоб доставити 189 газет на своєму маршруті.
Яка швидкість доставки газет за годину? Скільки газет доставляється в годину?
Отже, це перше речення каже нам, що вона доставляє газети, і за 3 години вона доставляє 189 газет.
Отже, маємо 3 години для кожних 189 газет.
Про це нам повідомляє перше речення.
Але нам треба з'ясувати швидкість на годину, або газет на годину, тож ми можемо просто перевернути дріб, ось так.
Якби ми просто перевернули дріб, ми б мали 189 газет за кожні 3 години, це насправді та ж сама інформація.
Ми просто поміняли місцями те, що знаходиться в чисельнику і те, що в знаменнику.
Тепер ми хочемо записати це в найбільш простішій формі, тому давайте подивимося, чи число зверху ділиться на 3.
1 + 8 = 9, і плюс 9 буде 18.
Отже, воно ділиться на 3.
Давайте розділимо цей чисельник і цей знаменник на 3, щоб спростити.
Якщо ви ділите 189 на 3...
Давайте зробимо це ось тут збоку.
3 входить до 189... 3 входить до 18 шість разів.
6 помножити на 3 буде 18.
Віднімаємо. Опускаємо 9.
18 - 18 дорівнює нічому.
3 входить в 9 саме три рази.
3 помножити на 3 буде 9, без остачі.
Отже, якщо ви ділите 189 на 3, ви отримуєте 63, а якщо ділите 3 на 3, отримуєте 1.
Ви маєте розділити і чисельник, і знаменник на те ж саме число.
Отже, тепер ми маємо 63 газети за кожну годину. Або можемо записати це як 63/1 газет за годину.
Отже, ми могли б записати це як 63/1 газет за годину. За одну годину.
Або ми можемо переписати це як 63, бо 63/1 - те ж саме, що й 63 газети за годину.
Хенк: В мене тут є брат, Джон, може ви про нього чули.
Джон: Привіт. Хенк:
І як зазвичай буває, в Джона і в мене - одні батьки.
Й, оскільки, в нас одні батьки, ми з Джоном повинні були б мати схожі фізичні характеристики, тому що джерело ДНК - одне й те ж.
В Хенка і в мене одні гени, та ніхто не знав про хромосоми чи ДНК аж до середини 20-го сторіччя, і люди помічали, що брати зазвичай схожі, бо люди почали взагалі щось помічати, чи що там сталося.
Хенк:
Це було дуже науково, Джон.
Джон:
Я тобі нагадаю, що роблю тобі послугу.
(музика)
Спадковість - це в основному просто передавання генетичних рис від батьків до нащадків.
І як сказав Джон, вивчення спадковості почалося давно, хоча перші гіпотези про те, як риси передаються від батьків до дітей, були дуже-дуже-дуже-дуже-дуже хибні.
Наприклад, концепція, з якою люди працювали близько 2000 років, належить Арістотелю, який припустив, що кожен з нас - це набір рис наших батьків, де батько постачає життєву силу новій людині, а мати - матеріал, щоб все це з'єднати.
Арістотель також припускав, що сперма - це надзвичайно очищена менструальна кров, і саме тому ми й досі кажемо "кровні зв'язки", коли говоримо про спадковість.
Що б там не було, але оскільки в когось була краща думка, бо ніхто ж не хотів зв'язуватися з Арістотелем, сотнями років вважалося, що риси батьків просто певним чином в нас змішуються.
Типу, якби чорна білка закохалася у білу, і вони створили б сім'ю, то діти були б сірі.
Першим, хто дійсно почав думати і вивчати спадковість у сучасному руслі, був австрійський чернець Грегор Мендель, і саме він продемонстрував, що спадковість відбувається за певними шаблонами.
У середині 19-го століття Мендель провів нездорову кількість часу, порпаючись у своєму садку з купою гороху, і завдяки серії експериментів, схрещуючи рослини гороху і досліджуючи, які риси переходять, а які - ні, він дійшов розуміння того, як риси взагалі передаються від одного покоління до іншого.
Отже, говорячи про класичну генетику, до якої належать дослідження Менделя про те, як риси переходять від батьків до дітей, треба трохи спростити ці всі штуки про генетику.
Сподіваюсь, ви не проти.
Отже, в нас є хромосоми - форма, яку приймає ДНК, щоб перейти від батьків до дитини.
Людські клітини мають 23 пари хромосом.
Ген - це секція ДНК у певному місці на хромосомі, яка несе інформацію, що визначає рису.
Звичайно, в основному фізична риса - це відображення цілої низки різних генів, що працюють разом, саме тому це збиває з пантелику, і таке явище називають полігенною рисою. Полігенна.
Багато генів.
І знову ж, іноді один ген може вплинути на те, як велика кількість рис будуть виражені, і такі гени звуться плеотропні.
Хоча деякі, невелика кількість, але ж є, поодиноких рис визначаються одним геном, як, наприклад, колір квітки гороху, що було виявлено Менделем, коли він все це досліджував.
І коли це проявляється, то на честь Менделя ми називаємо таку рису Менделівською.
Є пара прикладів Менделівських ознак у людей, одна з них - волога чи суха вушна сірка.
Отже, лише один ген визначає консистенцію вашої вушної сірки, і цей ген знаходиться на одному місці у хромосамах кожної людини, прямо тут: 16-та хромосома.
Однак, є одна варіація цього гена - алель, яка визначає, що сірка буде вологою, а інша алель - що сірка буде сухою.
У вас може виникнути питання, яка різниця між цими двума алелями, і я радий, що воно виникло, тому що я знаю відповідь.
Серед багатьох амінокислот, які визначають цю певну послідовність генів, є один слот, де вони різняться.
Якщо амінокислота в ньому - гліцин, то ваша сірка буде вологою, а якщо аргінін, то сухою.
А тут постає питання, як ви отримуєте від батьків те, що отримуєте.
У більшості тварин будь-яка клітина, що не є сперматозоїдом або яйцеклітиною - такі клітини називаються соматичними - диплоїди. Це означає, що в них є 2 набори хромосомів, кожен з яких був успадкований від одного з батьків.
Отже, ви отримали 1 алель, що визначає вушну сірку, від матері, а іншу - від батька.
І я маю зазначити, що це завдяки гаметам (статевим клітинам), - пану сперматозоїду та пані яйцеклітині, вони - гаплоїдні, що означає: в них лише 1 набір хромосомів.
Наголошую, нестатеві клітини називаються соматичними і вони диплоїдні, статеві є гаметами і називаються гаплоїдами.
І в цьому є сенс, тому що сперматозоїд та яйцеклітина мають дуже специфічні мотиви, вони дійсно хотять виграти, і якщо їм вдається, то вони об'єднуються і доповнюються гаплоїдною клітиною, яка несе іншу пару потрібних їм хромосомів, щоб створити нову людину, або ж бізона, чи кальмара, чи що там.
Ви вже знаєте, що деякі рослини мають поліплоїдні клітини, що означає: в них більше, ніж 2 набори хромосом у кожній клітині, і це не типу краще, абощо, просто в них вони є.
Але в будь-якому випадку, сенс в тому, що ми успадковуємо лише один вид гену вушної сірки від кожного з батьків.
Ага, знову до вушної сірки.
Отже, припустімо, твоя мама дає тобі алель з вологою сіркою, а тато - з сухою; святий Боже, та в твого тата просто жахливі вуха!
Отже, оскільки в твоїх батьків по 2 алелі, кожна на 1 ген, успадкований від кожного з батьків, той, що передасться тобі - абсолютно випадковий.
Загалом Мендель виявив, що коли є 2 алелі, які відповідають за прояв певної риси, то одна з них - домінантна, а інша - рецесивна.
Домінантність в алелях - це коли 1 алель маскується, або ж її прояв повністю пригнічує інша алель.
Повернемося до сірки, бо я знаю, що нам всім подобається про неї говорити.
Виявляється, що мамина алель вологої сірки є домінантною, тому назвемо її великою літерою "В", а татова суха - рецесивна, тому йому даємо маленьку "в".
Джон:
Давай, мамо!
Хенк:
О, ти повернувся? Джон: А ти здивований?
Хенк: Отже, мамина алель - домінантна, і це все вирішує, так?
І в нас буде волога сірка. Джон: Ох, щось в тому, як ти пояснив, каже мені, що все не так просто.
Хенк:
О, та ти розумніший, ніж здається.
Все дійсно не так просто.
Те, що одна алель рецесивна, ще не означає, що вона рідше зустрічається та й весь твій генетичний матеріал, що не є домінантим. Саме це нас наштовхує на думку, правильну думку, що там ще щось відбувається.
Джон:
Я точно вловив ці натяки від тебе.
Хенк:
Вся справа в батьках батьків, тому що кожен успадковує дві алелі від своїх батьків.
Мама отримала одну від бабусі, а другу - від дідуся, припустімо, мама отримала маленьку "в" від бабусі, а велику "В" алель - від дідуся.
Це означає, що генотип матері, тобто її генетичний вигляд, у відношенні цієї однієї риси - гетерозиготний, тобто вона успадкувала 2 різні версії одного й того ж гена від кожного з батьків.
А батько, з іншого боку, має гомозиготний тип.
Дай вгадаю, це означає, що в нього 2 набори однакових алелей, або маленькі "в", або великі "В", успадкована від баби та діда?
Хенк:
Так, і щоб все це спрацювало так, як я хочу, давайте припустимо, що і бабуся і дідусь передали маленькі "в" батькові, що зробило його генотип гомозиготним, рецесивним для цього гена.
Добре, я уявляю все це в голові, і в мене виходить, мама - велика "В"+ маленька "в", а тато - маленька "в"+ маленька "в".
Хенк:
А зараз ми спробуємо з'ясувати, що за фенотип в твоєї сірки.
А фенотип - це фізичний прояв, або ж іншими словами, що ти побачиш, якщо подивишся нам у вуха.
Джон:
То ми що, решітки Пеннета будемо тут робити?
Ось чому я займаюся історією; якщо ми будемо робити ці решітки, то я йду.
Хенк:
Та я ж знов про людей хотів говорити.
Отже, Реджинальд Пеннет, затятий фанат Грегора Менделя, винайшов решітку Пеннета, щоб описати результат експерименту схрещування; і найпростіший виглядає саме так.
Отже, маму розташуємо тут, і дамо їй велику "В" та маленьку "в"; а тато - наверх, і йому - дві маленькі "в".
Якщо ви заповнете цю таблицю, то вийде шанс 50/50, що будь-яка дитина цієї пари буде гомозиготною чи гетерозиготною. А щодо нашого фенотипу, вийде так само.
І у Джона, і у мене - шанс у 50% мати вологу сірку, та у ті ж 50% - мати суху.
А зараз я піду й покличу Джона, бо його немає, адже він не любить ці решітки Пеннета, і виходить, що в нас обох волога вушна сірка, що, як вам тепер зрозуміло, не так вже й просто, беручи до уваги, що наші батьки гомозиготні і гетерозиготні.
Це може пояснити і запах в нашій ванній, коли ми були росли, оскільки, є зв'язок між вологою вушною сіркою та запахом тіла, тому що вушна сірка і піт під пахвами виробляються залозами одного типу.
Оскільки, цей 1 ген впливає на численні риси або фенотипи, це приклад плейотропного гену; ген впливає і на те, наскільки волога сірка, і на інтенсивність потовиділення.
Успадкування пов'язане зі статтю також може бути цікавим.
В нас 23 хромосоми, 22 пари аутосом, або ж нестатеві хромосоми, і 1 пара - 23-я, щоб бути точним, статева хромосома.
У цій 23-й парі, у жінок 2 повні хромосоми, тобто ХХ, а у чоловіків лише одна Х-хромосома, успадкована від матері, і ця одна коротенька, квола хромосома, яку ми називаємо Y, саме тому чоловіки - ХY.
Отже, деякі генетичні характеристики пов'язані зі статтю людини, і передаються через статеві хромосоми.
Оскільки, в хлопців немає 2 повних хромосом на 23-й парі, рецесивні алелі можуть бути на Х-хромосомі успадкованій від матері, і вона проявиться, оскільки такої інформації немає на Y-хромосомі, що не дає можливості проявитися домінантній алелі, що має інший прояв цієї специфічної риси.
Візьмемо, наприклад, облисіння.
Жінки рідко лисіють у молодості, на відміну від чоловіків, оскільки причина полягає в рецесивній алелі, що знаходиться в гені на Х-хромосомі; отже, рідко буває, що жінки успадковують 2 рецесивні алелі, а чоловіку достатньо лише 1 рецесивної і вони стають лисі як коліно!
Ця алель знаходиться на Х-хромосомі, успадкованій від матері.
Але, чи була мама лисою?
Напевно ж, ні. А звідки мама взяла цю алель на своїй Х-хромосомі?
Або ж від своєї мами, або ж від татка.
Отже, якщо ти лисий, то можеш сміливо звинувачувати свого діда по матері, або ж прадіда по матері, або ж пра-прадіда по матері, який, ймовірно, облисів ще до 30.
Це генетика, хлопці, опиратися - на марно.
Дякую братові, Джону, за те, що він поділився своєю особистою генетичною інформацією з нами, його обличчю, голосу, тощо.
Це було мило; думай про нас, коли наступного разу витиратимеш вуха; насправді ж, говорять, що цього не варто робити, тому що сірка тобі потрібна, а ще ти может пошкодити мозок, чи що там.
Добре, це був останній раз, коли я згадував про сірку.
У цьому відео ми ознайомимось з від'ємними числами. Ми також навчимося їх додавати та віднімати.
Коли ви вперше з ними стикаєтесь, вони виглядають глибоко загадковими. Коли ми починаємо рахувати, то рахуємо у додатних числах.
А що воно взагалі таке - від'ємне число?
Але якщо подумати, то ви, мабуть, стикалися з від'ємними числами у своєму житті.
Дозвольте навести кілька прикладів. Але перш ніж перейти до прикладів, загалом - від'ємне число є меншим за нуль. Менше нуля.
І якщо це видається дивним та абстрактним, подумайте про це у різних контекстах.
Якщо у нас є ... якщо ми міряємо температуру (яка може бути у градусах Цельсія чи Фаренгейту, але наприклад, у шкалі Цельсія), намалюю невеличку шкалу якою можна вимірювати температуру.
Тож скажімо тут є нуль градусів за Цельсієм, ось 1 градус, 2, 3 градуси Цельсія.
Сьогодні, наприклад, холодний день і зараз 3° Цельсія.
А за прогнозом передбачається, що завтра буде на 4° холодніше.
Наскільки буде холодно?
Як можна виразити цей холод?
Ну, якби було холодніше на 1°, це би було 2°, але ж ми знаємо, що холодніше на 4°.
Якби було холодніше на 2°, був би 1°.
Якби було холодніше на 3°, було би 0°.
Але 3 - недостатньо, у нас прогноз на 4° холодніше, тож нам потрібно опуститись ще на одиничку від нуля.
І цю одиницю нижче 0 ми називаємо "мінус 1".
Тож коли поглянути на числову пряму, праворуч від нуля зростають додатні числа, а коли рухатись ліворуч від нуля, маємо -1, -2, -3.
Можна мати, залежно від того, як це розглядати, можна мати великі від'ємні числа.
Але потрібно наголосити: -3 є МЕНШИМ за -1.
Повітря менш тепле при -3°, ніж при -1°.
Це холодніше - і температура менша.
Ще раз підкреслюю:
-100 є значно менше за -1.
Ви можете поглянути на 100 і на 1, і інтуїтивно подумати, що 100 більше 1.
Але якщо подумати, -100 означає нестачу чогось.
-100: якщо зараз -100, то тепла зовсім немає, тож його значно менше, ніж при -1. Розглянемо ще один приклад.
Наприклад, на моєму банківському рахунку сьогодні лежить 10$.
І, скажімо, я йду (добре, що є 10$), і купую щось за 30$.
Для цього прикладу припустимо, у мене добрий банк, який дозволяє витратити більше грошей, ніж у мене є (власне, таке буває!).
Тож я витратив 30$.
Як виглядає мій банківський рахунок?
Намалюємо числову пряму.
І у вас вже може бути інтуїтивна відповідь: я винен банку гроші.
На завтрашній день, який стан мого рахунку?
Можна одразу відповісти "якщо було 10$, і витрачено 30$, то 20$ потрібно докласти".
Ці 20$ доклав банк. Тож я винен банку 20$.
І на моєму рахунку, щоб показати, скільки у мене грошей, можна сказати, що 10$ - 30$ це -20$.
Тож на завтра на моєму рахунку буде -20$.
Якщо я говорю, що у мене -20$, це означає, що я винен банку. У мене їх немає.
Їх не просто немає, я ще й винен. Зворотній відлік.
Ось, я маю якісь гроші... якщо на моєму рахунку 10$, це значить, що банк мені винен 10$. У мене є 10$, котрі я можу витратити.
Якщо раптом я винен банку, відлік йде у зворотному напрямку.
Якщо намалювати числову пряму, сподіваюсь стане зрозуміліше. Тож наприклад це 0.
Я починаю з 10$, і витрачаю 30$, тобто переміщуюсь на 30 одиниць ліворуч.
Якщо я переміщусь на 10 одиниць ліворуч - якщо я витрачу лише 10$, то опинюсь в 0$.
Якщо витрачу ще 10$, то опинюсь в -10$.
Якщо тоді витрачу ще 10$, опинюсь в -20$.
На кожному відрізку, я трачу 10$ і опиняюсь в 0$ Ще 10$ і я в -10$.
Ще 10$ і я в -20$.
Весь цей відрізок показує, скільки я витратив.
Я витратив 30$.
Загальна ідея полягає у тому, що при витрачанні, чи відніманні, або похолоданні, потрібно рухатись ліворуч Числа стають меншими.
І ми вже знаємо, що вони можуть бути меншими за 0.
Вони можуть бути -1, -2, вони можуть бути дробові -1,5, -1,6.
Що більш від'ємне число, тим більша втрата.
Якщо додавати, наприклад, я отримав зарплату, мені потрібно переміститись праворуч по числовій шкалі.
З цим розібрались, розберемо кілька математичних задач.
Що значить, коли я говорю... наприклад 3 - 4. Тож ще раз, це точно та сама ситуація, що з температурою.
Ми починаємо з 3, і віднімаємо 4, тож маємо переміститись на 4 ліворуч Ми рухаємось 1,2,3,4.
І опиняємось в -1.
Коли так робити, стає зрозуміло, що значить від'ємне число
Я дуже раджу візуалізувати числову шкалу і рухатись по ній, залежно від того, що потрібно робити: додавати чи віднімати.
Ще кілька прикладів.
Наприклад, 2 - 8 (у наступних відео розглянемо ще кілька способів), але знову ж, варто намалювати числову пряму. Ось тут 0,
Ми (намалюю трохи більше). Маємо тут 0, а ми починаємо з 1, 2. Якщо потрібно відняти 8, це означає, що треба переміститись на 8 ліворуч.
Тож ми рухаємось на 1 ліворуч, на 2 ліворуч. Ми перемістились на 2 вліво і прийшли в 0
На скільки ще потрібно рухатись вліво?
Ми вже перемістились на 2, а щоб переміститись на 8 всього залишилось 6
Тож ми рухаємось на 1-2-3-4-5-6 ліворуч.
Де ми опинились? Ну, ми були в 0.
Це -1, -2, -3, -4, -5, -6.
Тож 2 - 8 буде -6. 2 - 2 буде 0.
Щоб відняти 8, потрібно відняти ще 6.
Тож коли рухаємось до -6, ми опиняємось на 6 нижче 0.
Ще один приклад.
(і це буде менш звично, але сподіваюсь зрозуміло).
Візьмемо... (напишу іншим кольором) ... Візьмемо -4 - 2.
Ми починаємо з від'ємного числа і віднімаємо від нього.
Якщо складно - згадайте числову пряму!
Ось тут 0.
Це -1, -2, -3, -4.
Ось тут починаємо.
Потрібно відняти 2 від -4, тож рухаємось на 2 ліворуч.
Якщо віднімати 1, то опинимось в -5.
Якщо відняти ще 1, то опинимось в -6.
Ось це -6. Зробимо ще дещо цікаве.
Почнемо в -3... наприклад маємо -3.
Замість віднімання, додамо 2. Де ми опинимось на часовій шкалі?
Ми почали в -3 і додаємо 2.
Ми маємо рухатись праворуч.
Додаємо 1, стає -2.
Якщо додати ще 1 (як нам і треба), стає -1.
Ми перемістились на 2 вправо. Тож -3 + 2 буде -1.
Можете самі переконатись, що це цілком традиційне додавання та віднімання.
Якщо починати з -1, і відняти 2, отримаємо -3.
Трохи обернено від звичного.
-3 +2 переміщує нас сюди. А якщо почати тут і відняти 2 опинимось знову в -3. Що відбувається.
Якщо почати з -1, ось тут, і відняти 2, рухаємось на 2 ліворуч.
І знову опинимось в -3.
Сподіваюсь стає зрозуміло, що значить мати справу з додаванням та відніманням від'ємних чисел.
Але у наступному відео розглянемо ще більше прикладів.
І побачимо, що значить віднімати від'ємне число. Переклад: Оксана Пасічник
Перед тим як я перейду до пояснення чому ціни на житло зростали з 2000 до 2006 року, думаю краще буде згадати трішки історії про те яким був ринок житла та іпотечний ринок перед тим як ситуація вийшла з під контролю
Отже, повернімось до... Повернімось до кінця 70-х можливо, до середини 70-х років.
Я згадую батьків, вони купили дім.
Вони жили в Новому Орлеані.
Будинок, якщо я пам'ятаю правильно, він коштував приблизно $60,000.
Щоб тоді купити будинок і ще відносно недавно теж, для того, щоб купити житло ви мали б знизити на 25%.
Тож, 25% з $60,000 це 1/4.
Тож ви повинні знизити на $15,000.
Отже, ви повинні накопичити $15,000.
Тоді ви плануєте отримати іпотеку на $45,000, правильно?
Отже, $45,000 потрібно позичати.
І я забув точні процентні ставки, але я хочу лише вивести точну цифру.
Але це лише для навчальних цілей.
Скажімо, процентні ставки в той час були вищі.
Я думаю, що вони становили 9%.
Тож 9% з $45,000.
Цікаво, скільки я повинен заплатити?
45,000 помножити на 0.09.
Тож, я маю платити трохи більше $4,000 в рік у відсотках.
Якщо ж розділити на 12, то це буде приблизно $340 в місяць у вигляді відсотків
В той час ми переїхали з нашого будинку і його здавали в оренду, так як нам була потрібна готівка.
І ми орендували такий самий будинок, і, в кінці 70-х на початку 80-х, орендна плата на такий же будинок становила $900.
Орендна плата складала $900.
Я впевнений, що це викликає кілька питань.
Перше за все, найважливіше питання полягає в тому: чому ті люди , які орендували наш будинок, чому вони платили $900 в місяць?
Вони повинні були мати великі доходи на той час.
Чому вони були готові платити за оренду, якщо вони могли купити власне житло, коли іпотека складала процент плюс основна сума і це - не більше ніж $400 в місяць?
Чому вони витрачались намарне? Це класичне питання: оренда-покупка, чому ви тратите $900 намарне , коли можна збільшити власний капітал, оплачуючи $400 в місяць за те ж місце?
І ви можете трохи про це подумати.
Але є ще інші причини.
Що було необхідним тоді, при купівлі житла?
Перш за все, вам потрібно $15,000 як перший платіж.
Можливо, ці люди мали дійсно гарні доходи щомісяця, але вони не змогли заощадити до $15,000.
Ви повинні мати постійну роботу.
Тож, що потрібно: перший внесок - це перше.
І, звісно, постійна робота.
Можливо, люди, які орендували житло, мали випадковий заробіток або вони не мають постійного доходу.
Але я сумніваюсь в цьому.
Я не думаю, що ми здавали б їм житло в такому випадку.
Ймовірно, вони мали постійний дохід.
І останнє, що вам необхідно щоб отримати іпотеку - це хороший кредит. Можливо, ці люди його не мали.
Можливо, вони не оплатили в минулому свої рахунки.
І не змогли знайти банк, який готовий дати їм кредит, не зважаючи на наявність постійної роботи і $15,000 як внеску.
Якщо ви маєте якісь питання, то, думаю, найбільшою перешкодою для цієї сім'ї в той час була наявність $15,000 як початкового внеску.
Чесно кажучи, можливо, вони мали проблеми з накопиченням $15,000. Тому, що вони платили $900 за оренду.
Тож, це були умови для більшості. Як і сьогодні.
Ви мали ці перешкоди перед покупкою житла.
Тож, це має сенс. Правильне рішення, звичайно, краще купити, ніж орендувати.
Це просто, всі знали про це, але багато людей не могли купити, навіть якщо і хотіли, тому що вони не мали авансу.
Не мали постійної роботи.
Або вони не мали хорошого кредиту.
Ці обставини були актуальні впродовж певного часу.
Що ж трапилось на початку 2000-х років?
Це ж трапилось в Каліфорнії і всередині 90-х
Але, очевидно, що проживши цю декаду, люди змінювали умови.
Можливо я зроблю відео про те чому ці стандарти були знижені.
Але, скажімо, в 1980 ви повинні були 25% передплатити.
Я виділю це кольором.
(Цей колір є неприємний.)
Вам потрібна постійна робота.
Ще вам потрібно мати кредитний рейтинг приблизно 700.
І це було актуальним з 1980 по 2000 рік.
Я трохи перебільшую, щоб дати вам уявлення про те, що відбувається.
Скажімо, в 2001, я пізніше поясню чому це трапилось - стандарти знизились.
Якщо ви хочете купити житло і, раптом, ви знайшли того, хто готовий дати вам житло на 10% дешевше, у вас є постійна робота, або ви лише потребуєте.
І якщо маєш кредитний рейтинг в 600.
Так, що ж відбудеться коли стандарти по іпотеці зміняться?
Повернімось до людей, які платили за оренду приблизно $900.
Можливо, вони не мають $15,000, правильно?
Це був би 25% авансовий платіж.
Але, можливо, тоді він був 10%.
Можливо, вони мали $6,000.
Їм не потрібно було заощаджувати $15,000.
Повернімось в 80-ті роки, якби ці стандарти були трохи вільніші, як, наприклад, на початку 2000-х, ці люди змогли б купити собі житло.
Вони сказали б, чоловіче, ми не повинні орендувати більше.
Ми накопичили 10% початковий платіж.
Це набагато легше.
Наше робота зараз відповідає вимогам.
Наш кредит тепер є відповідним.
Ми можемо купити це житло.
Тож, це збільшило б сукупний попит на житло.
Навіть, незважаючи на те, якби доходи нічиї не збільшувались, навіть якщо населення не зростало.
Раптом, знаходиться людина, яка може профінансувати купівлю житла.
І тоді, якщо ми вернемось до 2003 року.
Вони скажуть, ви знаєте, вам навіть не треба авансовий платіж.
Ніякого авансу.
Ніяких грошей більше.
Тож, можете уявити, що є велика кількість людей, які, ймовірно, мали гарний дохід, але не змогли заощадити.
А в такій ситуації, вже немає ніяких авансових перешкод для покупки житла.
Можливо, вам все таки необхідна робота.
І, можливо, вам потрібен кредитний рейтинг 500.
Правильно?
Таким чином, доходи населення раптово зростають, без збільшення робочих місць, без збільшення чисельності населення, було б більше людей, які отримали фінансування.
Або більше людей, які збільшували ціни на житло.
Така ситуація є дуже поганою.
Приблизно так було до 2004, 2005, тепер ви маєте поняття того, що трапилось.
До 2004, 2005 , була ситуація, коли існували такі показники доходів - вони мали назву "неправдивий кредит".
Можливо, я зроблю відео про це.
Але ця можливість отримати кредит була не цілком без початкового внеску.
Якщо ви мали роботу, ви могли б це зробити.
Я маю роботу.
Це важко перевірити.
Вони покажуть ваш дохід.
Ви можете просто вказати вашу працю.
Навіть, якщо іпокета може захотіти дохід в розмірі $10,000 в місяць, а ви маєте лише $2,000 в місяць, ви можете сказати що ваш дохід $10 000 в місяць.
Заявити про прибуток, не вказавши реальний дохід.
Не буде перевірки кредитоспроможності.
Що ж сталось з 2000 по 2004? Отримати кредит ставало все легше і легше.
Кожен раз, коли отримати кредит було легше, кількість людей збільшувалась. Людей, які не заробляли більше, але отримували фінансування.
І кількість людей, які могли брати участь в торгах на житло, збільшувалась. Попит на будинки ставав все більший, тому що було фінансування.
І це змусило зрости ціни на житло.
І тепер ви знаєте відповідь на це очевидне питання. Тож, чому це трапилось?
Перше, тому що отримати кредит ставало все легше з 2000 і аж до 2004 року?
І дійшло до такого абсурдно низького рівня, в результаті чого, в 2004 і 2005, як каже історія, особливо в Каліфорнії, люди, які працювали та отримували, наприклад $40,000 в рік.
Тож, вони не мали змоги купити житло без початкового внеску.
Деякі з цих людей були робітники-мігранти.
Але вони отримали можливість купити житло навіть за 1 млн доларів
В наступному відео я розповім вам чому саме так трапилось.
Чому кредитори готові були віддати свої гроші іншим, щоб вони купили житло, яке мало малу імовірність окупитись чи зберегти свою цінність.
Зустрінемось в наступному відео.
Перед нами завдання накреслити нерівність у<3х+5.
Якщо брати будь-який х, я позначу вісі.
Це вісь х.
Це вісь у.
Скажімо, візьмемо х.
Скажімо, візьмемо х=1.
3*1+5.
3х+5.
3*1=3. +5=8.
1, 2, 3, 4 5, 6, 7, 8.
Це вказує на те, що у<8.
Y буде менше 3*1+5.
Значення у, що задовольняють цю умову для х будуть всі значення нижче.
Позначу їх світлішим кольором.
Всі ці значення.
Для х=1 будуть підходити всі значення нижче, але у=8 не включається. Y має бути менше 8.
Якщо продовжити це робити, ми головним чином просто накреслимо пряму у=3х+5, але не включатимемо її.
Ми просто включимо всі значення нижче, так як робили ось тут.
Ми знаємо як накреслити просто у=3х+5.
Зроблю це ось тут.
Якби потрібно було написати у=3х+5, ми б сказали: "ОК, 3 - кутовий коефіцієнт".
Кутовий коефіцієнт 3, тоді 5 - точка перетину з віссю у.
Я міг би просто накреслити пряму, але оскільки вона не включатиметься в у-ки, що задовольняють умову, я накреслю її пунктирною прямою.
Почнемо з точки перетину 5.
1, 2, 3, 4, 5.
Точка перетину з віссю у.
А кутовий коефіцієнт 3.
Якщо йдемо вперед до 1, піднімаємось до 3.
Позначу це темнішим фіолетовим кольором.
Це виглядатиме так.
Це виглядатиме так.
Ця точка на прямій. Ця точка на прямій.
Якщо рухаєтесь назад, то йдете вниз до 3.
Ця точка буде на прямій, ця точка, ця.. і я просто з'єднаю точки з пунктирною прямою.
Це виглядатиме...
Пунктирна пряма - графік у=3х+5, але вона не включається.
Саме тому я накреслив пунктирну пряму, тому що нам потрібно, щоб всі у-ки були менші.
Для будь-якого х, оберіть х.
Наприклад, х= - 1.
Якщо обрахуєте 3х+5 для такого х, отримаєте ось цю точку.
Але ми переймаємось тільки тими у-ками, що строго менші за це значення.
Пряму воно не включає.
А все нижче неї.
Для будь-якого обраного вами х, відповідь буде під прямою.
Берете х, ідете до прямої та всіх значень під нею.
Для всіх х-ів дійсною буде вся ця область. Дійсною буде вся ця область.
Намалюю трохи краще.
Буде вся ця область під прямою.
Позначу помаранчевим. Буде легше розгледіти.
Отже, вся область під прямою відповідає у<3х+5.
Перший широковідомий шифр - це перестановочний шифр який використовувався Цезарем близько 58 років до нашої ери відомий зараз як "Шрифт Цезаря" робив заміну для кожної літер в своєїх воєнних командах для того щоб вони виглядали беззмістовними для супротивника, навіть якщо він зможе перехватити їх
Уявімо що Аліс і Боб вирішили листуватися за допомогою шифра Цезаря
Передусім вони мають домовитися про те яку використовувати перестановку - скажімо, 3
Тож для того щоб зашифрувати повідомлення Аліс знадобиться виконати зміщення на 3 для всіх літер в її повідомленні
Тож, А стає Г, В стає Д В стає Е
Це нечитабельне (чи зашифроване) повідомлення надсилається до Боба відкрито
Боб тільки робить заміну для кожної літери на 3 для того, щоб прочитати оригінальне повідомлення
Неймовірно, але такий простий шифр використовувався воєнноначальниками протягом сотень років після Цезаря
Однак, яким би надійним не був замок, у нього є слабке місце
Зломник може знайти тріщину слабке місце для отримання потрібної інформації шляхом підбору потрібної комбінації
Процес зламу замка схожий на процес зламу шифру
Вразливісь шифра Цезаря була оприлюднена 800 років тому арабським математиком на ім'я Аль-Кінді
Він розгадав шифр Цезаря звернувши увагу на важливу властивість мови, на якій було написано повідомленя.
Якщо подивитись на текст будь-якої книги і підрахувати частоту входження кожного символа знайдеться чітка закономірність. Наприклад, частота входження кожного символа в англійській мові
Це можна назвати "відбитком пальця" в англійській мові
Ми залишаємо цей відбиток коли спілкуємось навіть коли не помічаємо цього.
Дана характерна риса - це один з найкорисніших інструментів для зламника шифру потрібно підрахувати частоту входження кожної літери в зашифрованому тексті і перевірити, яке зміщення було зроблене "від відбитку пальця"
Наприклад, якщо З - літера, що найчастіше зустрічається в зашифрованому повідомленні замість Е, то, схоже, що було виконане зміщення на 3.
Тому можна виконати зворотнє зміщення для отримання вихідного повідомлення.
Такий метод називають частотним аналізом.
І його використання дозволило розкодувати шифр Цезаря.
Ми запустили Universal Subtitles, тому що ми віримо, що кожне відео у мережі повинно мати можливість накладання субтитрів.
Мільйонам гулхих людей і людей, що погано чують, необхідні субтитри для перегляду відео.
Люди, що створюють відео та вебсайти також повинні про це турбуватися. Субтитри дають їм доступ до більшої аудиторії та можуть підняти їх рейтинг у пошукових системах.
Universal Subtitles роблять додавання субтитрів майже до всіх відео неймовірно легким.
Візьміть будь-яке відео у мережі, відправте його адресу до нашого вебсайту, а потім просто набирайте текст, щоб створити субтитри.
Після цього синхронізуйте текст і відео за допомогою клавіатури.
Коли визакінчите, ми дамо вам код, який ви зможете вставити на будь-який вебсайт.
Тепер переглядачі відео можуть бачити субтитри, і також перекладати їх на інші мови.
Ми підтримуємо відео на YouTube, Blip.TV, Ustream та на багатьох інших.
Ще ми помтійно додаємо інші можливості.
Universal Subtitles працює з багатьма популярними форматами відео, такими як MP4, theora, webM та html5.
Наша ціль - дати можливість кожному відео мати субтитри, тому кожен, хто турбується про відео, може зробити його більш доступним.
Я хочу взяти вас з собою у подорож до позаземного світу.
Але нам не потрібно витрачати на неї світлові роки. Ми вирушимо в місце, де панує світло.
Мало хто знає, що більшість істот, які мешкають в океані, випромінюють світло.
Більшу частину свого професійного життя я витратила на вивчення феномену, що називається біолюмінесценція.
Я вивчала його, тому що я вважаю, що розуміння цього феномену важливе для розуміння життя в океані, де найчастіше можна побачити біолюмінесценцію.
Я використовую люмінесценцію як інструмент для візуалізації та відстеження забруднення.
І нарешті, я просто зачарована нею.
Коли я вперше спустилася в океан у батискафі, вимкнула світло, і побачила ці феєрверки, я закохалася у біолюмінесценцію.
Але коли я повернулася і спробувала передати те, що побачила словами, у мене нічого не вийшло.
Але мені потрібно було якось поділитися побаченим.
І я знайшла спосіб зробити це на ось цьому одномісному батискафі, що називається Діп Ровер.
У наступному відеоролику ви побачите, як ми стимулювали біолюмінесценцію.
Спочатку ви побачите поперечний екран завширшки метр.
(Відео) Диктор:
М'якотілі мешканці глибин моря зачіпають сітчатий екран, що знаходиться попереду субмарини.
Оскільки світло вимкнене, можна побачити біолюмінесценцію - світло, яке вони випромінюють, стикаючись із сіткою.
До нас цього ще ніхто не знімав.
Едіт Віддер:
Зйомки проводилися надчутливою відеокамерою, чутливість якої подібна чутливості людського ока, яке адаптувалося до темряви.
Тобто, якби ви спустилися на батискафі у море, ви побачили б те саме.
Для того, щоб довести це, я принесла з собою біолюмінесцентний планктон.
Хоча ця спроба живої демонстрації безсумнівно є безглуздою затією.
(Сміх)
Я попрошу вимкнути світло, щоб стало темно, наскільки це можливо тут. Я маю колбу з біолюмінесцентним планктоном всередині.
Ви бачите, що зараз вона не світиться. Можливо тому, що планктон мертвий - (Сміх) а можливо мені просто потрібно його розворушити якимось чином, і тоді ви побачите, як виглядає біолюмінесценція.
(Вигуки здивування)
Ой, вибачте.
(Сміх)
Я працюю переважно у темряві і тому звикла до цього.
Добре.
Світло, яке ви бачили - робота одноклітинної водорості - біолюмінесцентної динофлагеляти.
Навіщо одноклітинній водорості виробляти світло?
Вона робить це для захисту від хижаків.
Спалах - це крик про допомогу.
Це свого роду біолюмінесцентна сигналізація, як сигналізація у вашій машині чи будинку.
Вона привертає небажану увагу до нападника, щоб його міг схопити хтось інший, або відлякує його.
Багато тварин використовують цей трюк, наприклад - ось цей чорний ідіакант.
Під оком у нього є орган, що світиться.
Його вус на підборідді світиться.
Він має багато інших світлових органів. Через хвилину ви це побачите.
Нам довелося досить довго ловити цю рибу, тому що вона розвиває швидкість в один вузол, а це гранична швидкість нашого батискафу.
Але воно було того варте. Ми спіймали її спеціальним пристроєм, принесли у лабораторію на кораблі, і тоді вся риба засвітилася.
Це неймовірно.
Світлові органи під очима блимають, вусик на підборідді миготить.
Світлові органи на животі цієї риби спалахують, плавники світяться.
Вона кричить про допомогу, вона хоче привернути увагу.
Це феноменально.
Такого не побачиш, якщо витягати цю рибу сітями, оскільки світіння вичерпується за цей час.
Існують й інші способи захистити себе за допомогою світла.
Ця креветка, наприклад, викидає у воду біолюмінесцентні речовини, так само як кальмар чи восьминіг викидають хмару чорнил.
Це осліплює або відволікає хижака.
Цього маленького кальмара називають "вогняний стрілець", за його здатність робити це.
Зараз він схожий на ласий шматочок, або на голову свині з вухами... (Сміх) але якщо на нього напасти, він випускає шквал світла, а точніше - шквал фотонних торпед.
Я ледь встигла вчасно вимкнути світло, щоб ви могли побачити ці світлові ляпки, які потрапляють на екран і світяться.
Це феноменально.
У відкритому океані безліч тварин, і більшість з них можуть випромінювати світло.
Ми знаємо, чому більшість з них це робить.
Вони використовують світло для пошуку їжі, для приваблення партнерів, для захисту від хижаків.
Але на дні океану розпочинаються дійсно дуже дивні речі.
Деякі з цих тварин напевно надихнули авторів "Аватару" на деякі спецефекти, але вам не потрібно їхати до Пандори, щоб побачити їх.
Ось вони.
Це кущ золотого коралу.
Він росте дуже повільно.
Вчені вважають, що вік деяких з цих кущів може досягати 3 000 років. Ось чому вилов риби за допомогою донного тралу має бути заборонено.
Інша причина - цей кущ світиться.
Якщо ви торкнетеся його, то місце, якого ви торкнулися, почне мерехтіти блакитно-зеленим світлом.
Від цього перехоплює подих.
А це інші створіння.
Вони нагадують персонажів книжок Доктора Сьюза - розмаїття форм, які обліпили рослину.
Це - анемони-мухоловки.
Якщо одну з них штовхнути - вона втягне свої щупальця.
Але якщо ви продовжите штовхати її, вона почне випромінювати світло.
І все навколо стане схожим на галактику.
Ймовірно вона випромінює ці смуги світла для захисту.
А це - морська зірка, яка може світитися.
Щупальця цієї офіури нагадують танцюючі світлові стрічки.
А це схоже на рослину, хоча насправді - це тварина.
Вона закріплюється у піску за допомогою кулі, яку надуває на кінці свого стовбура.
Таким чином, як ви бачите, вона може триматися навіть при дуже сильних течіях.
Ми обережно зірвали її, принесли до лабораторії, та просто натиснули на основу стовбуру. Вона почала випромінювати світло, яке рухалося знизу доверху, змінюючи колір від зеленого до блакитного.
Колоризація та звукові ефекти додано, щоб вам було цікавіше дивитися.
(Сміх)
Ми не маємо жодного уявлення, чому вона це робить.
Ось інша.
Це - морське перо.
На ньому примостилася офіура.
А це схоже на зелену світлову шаблю.
Як і те, яке ви щойно бачили, воно може випромінювати світло.
Якщо натиснути знизу - світло рухається від основи до верхівки.
Якщо я натискаю на верхівку - навпаки.
Як ви гадаєте, що трапиться, якщо натиснути посередині?
(Вигуки подиву)
Мені було б цікаво почути ваші думки з цього приводу.
(Сміх)
Це мова світла, якою користуються мешканці глибин океану, і ми тільки починаємо її розуміти.
Для цього ми створюємо прилади, які імітують цю мову світла.
Я використовувала ось цю оптичну приманку.
Ми називаємо її електронна медуза.
Це 16 синіх світлодіодів, які ми можемо запрограмувати на різні комбінації світлових сигналів.
Для спостережень я розробила систему камер - "Око в морі",
Світло в цій камері невидиме для більшості тварин, і воно їм не заважає.
Я хочу показати вам деякі з відповідей, які ми отримали від глибоководних тварин.
Камера чорно-біла.
Вона не має високої роздільної здатності.
Зараз ви бачите ящик-приманку. Навколо нього - купка океанських тарганів, по-іншому - ізоподи.
Прямо попереду електронна медуза.
Коли вона вмикається, світлодіоди починають блимати з високою швидкістю.
Коли медуза світиться, навколо утворюється світловий ореол, і вона здається більшою. Подивіться сюди. Там щось маленьке відповідає.
Ми з чимось розмовляємо.
Воно виглядає як намисто з перлів, а точніше - як три нитки намиста.
Відповідь була дуже послідовною.
Ми знаходилися на Багамах, на глибині 2 000 футів.
Фактично, ми створили чат - як тільки ми почали, всі навколо заговорили.
Я думаю, що це креветка, яка випускає біолюмінесцентні речовини у воду.
Але найдивовижніше те, що ми з нею розмовляємо.
Ми не знаємо, що ми кажемо.
Особисто я думаю, що це щось сексуальне.
(Сміх)
І нарешті, я хочу показати вам відповіді, які ми записали за допомогою першою в світі підводної вебкамери, яку ми встановили минулого року у каньйоні Монтерей.
Ми тільки почали аналізувати усі ці дані.
Ми подаємо світловий сигнал, який імітує світіння біолюмінесцентної бактерії.
Цей оптичний сигнал вказує, що на дні океану знаходиться падаль.
Згодом з'являється падальник - гігантська шестизяброва акула.
Я не можу впевнено заявити, що її привабило саме світло, тому що там ще є приманка.
Але якби вона припливла на запах, вона б з'явилася з іншої сторони.
Вона дійсно намагається з'їсти електронну медузу.
Це - гігантська шестизяберна акула, завдовжки 12 футів.
Це ще один запис з веб-камери. Цього разу медуза подає сигнал по колу.
Це - сигналізація.
Це був кальмар Гумбольта, молодий кальмар, біля 3 футів у довжину.
Ми у каньйоні Монтерей, на глибині 3000 футів.
Я не думаю, що він намагається напасти на медузу.
Напевно він атакує того, хто напав на медузу.
Ми бачили безліч подібних реакцій.
Цей кальмар більш споглядальний.
"Так, зачекайте хвилинку.
Там щось є".
Він обдумує ситуацію.
І він наполегливий.
Він повертається знову і знову.
Потім, на декілька секунд, він відпливає для того, щоб ще трохи подумати. Він думає:
"Можливо, якщо я підпливу з іншої сторони..." (Сміх)
Не вийшло.
Ми тільки починаємо розуміти, але це лише початок.
Нам потрібно більше очей для спостерігання.
Якщо комусь з вас випаде шанс зануритися в океан на батискафі, не вагайтеся, пірнайте.
Це має бути у списку бажань кожної людини, тому що ми живемо на планеті океанів.
Більше ніж 90 відсотків, 99 відсотків життєвого простору нашої планети займає океан.
Це дивовижне місце, де відбуваються захоплюючі світлові шоу,
та живуть дивні, химерні істоти, позаземні форми життя, побачити яких можна без далеких зоряних подорожей.
І якщо ви ризикнете зануритися в океан, - не забудьте вимкнути світло.
Але попереджаю вас: це викликає залежність.
Дякую.
(Оплески)
Давайте припустимо, що мені 40 років, я одружений, я маю двох дітей, дві дитини і я основний годувальник для моєї сім'ї, отож, я заробляю більшу частину доходу своєї сім'ї, ми також маємо іпотеку, я надіюсь,що мої діти підуть в коледж, і ми зможемо заплатити за коледж і я також хочу впевнитися,що моя дружина, якщо щось трапиться, зможе піти у відставку зможе піти у відставку, бо можливо, моя дружина немає можливості отримувати дохід, чи навіть можливо якщо він/вона можуть, то вони повинні б значною мірою піклуватися про дітей, якщо зі мною щось станеться
Через ці всі речі,в яких я хочу впевнитися,що вони окупляться чи будуть профінансован і в випадку моєї смерті, я думаю про отримання страховки на життя.
Я думаю, більшість з нас мають загальне уявлення про страхування життя.
Ви платите певну суму на регулярній основі, і в випадку вашої смерті, ваші родичі,всі ті кого ви визначили як отримувачів вашого стахового полісу чи майна, ці люди отримають гроші.
Але в страхуванні життя все не так просто.
Один з варіантів страхування життя є простий, інший менш простий.
Існує два види страховки на життя.
Перший - це строкова страховка на життя, строкова страховка на життя, та інший - це страхування всього життя, страхування всього життя.
Я розкажу про строкову бо,відверто строкова страховка є простішою.
Я йду до страхового агента, і він каже: "Дивіться, якщо ви сплачуєте внесок, "якщо ви сплачуєте внесок щороку в розмірі $500 $500, слово "внесок" буквально означає суму, яку ви будете сплачувати щороку.
"Якщо ви сплачуєте внесок в $500 щороку впродовж 10 років отож період тут становить 10 років,
"якби ви померли в будь-який момент впродовж цих 10 років, "ми дамо вам $500,000."
Я припускаю більш точніше буде, "Ми дамо вашій сім'ї, чи отримувачам вашого полісу "$500,000."
Отримувачами є люди, які одержать прибуток з вашого полісу, хто одержить виплату в випадку вашої смерті.
Протягом наступних 10 років, ви будете сплачувати $5,000. Якщо ви помрете, ваша сім'я отримає $500,000.
Причина, чому це спрацьовує для страхової компанії є в тому, шо агенція рахує Гаразд, якщо ви не курите, маєте хороше здоров'я, то малоймовірно, що ви помрете, протягом наступних 10 років і якщо вони усереднять це на багато, багато тисяч людей, то вони зароблять гроші.
Деякі люди можуть раптом померти,але агенції отримають внески від всіх інших і це буде значно більше ніж компенсація виплати,яку їм потрібно сплатити людям котрі раптово потрапили в аварію чи тим хто помер з різних причин.
Причина по якій це називають строковим полягає в тому, що якщо ви не помрете після тих 10 років, то тоді вам потрібно одержати новий страховий поліс.
Якщо ви не одержали новий поліс, і через тих 10 років ви не померли, справді нічого не відбувається. Ви просто продовжуєте жити. Всі гроші, що ви вклали зникають.
Вони переходять страховій компанії. ви дали їх компанії через свою можливу смерть протягом тих 10 років.
Ви не померли.Все гаразд.
Що шкода, і це було мабуть досить добре для вас бо 10 років минуло від коли вам було від 40 до 50 років можливо в цей час ваші діти почали ходити в коледж.
Це дало вам час щоб погасити більшість кредиту і можливо заощадити більше грошей на коледж і ви кажете Е,10 років було добре для мене. якщо ви думаєте, коли вам 40 років:
"Ей, я хочу більше часу" "Я хочу більше часу, щоб сплатити іпотеку, заощадити гроші на колежд, заощадити гроші для виходу на пенсію, тоді ви можете зробити поліс на 20 років. якщо ви робите поліс на 20 років, тоді ваш внесок становитиме трохи більше.
Ви будете вносити його щороку, але причина через яку внесок буде трохи вищим є в тому, що ви маєте вищий шанс смерті в періоді від 50 до 60, ніж ви мали від 40 до 50 років, тож страхова фірма буде рахувати ці ймовірності та вимагатиме від вас трохи трохи більшу суму.
Та незалежно з якої сторони дивитися на це в строковому полісі, ви платите сталу суму на визначений період.
Якщо ви помрете протягом цього періоду, ваша сім'я отримає виплату. Якщо ви не помрете, тоді страховка просто закінчується,
І вам треба мати іншу строкову страховку.
В якийсь момент, можливо до того часу як вам буде 70, якщо ви не помрете, і на щастя, цього не буде дійсно дуже важко отримати строковий поліс, коли вам 70 бо страхова компанія скаже:"У вас висока ймовірність померти в віці від 70 до 80. "Ми не хочемо ризикувати."
Строкова страховка є дійсно хорошою, якщо ви відчуваєте, що є встановлений підсумок в вашому житті, де просто хочете впевнитись "Я протягом наступних 10 чи 20 років турбуватимусь про багато зобов'язань.
Якщо що-небудь трапиться, тоді моя сім'я зможе використати виплату зі страхового полісу,щоб піклуватись про ці зобов'язання самостійно Це дійсно те, що я маю.
Я маю строковий страховий поліс, бо зараз мені 34 роки, і я маю кредит,я маю малу дитину, і я хочу впевнитись що якщо зі мною щось трапиться протягом наступних я вважаю, термін моєї страховки становить 20 років,якщо щось станеться протягом наступних 20 років, що моя сім'я одержить достатньо коштів щоб вони могли сплатити кредит, мали гроші на коледж,і тоді може деякі гроші для виходу моєї дружини на пенсію.
Інший тип полісу є страхування на все життя. Страховка на все життя, мотивація до страхування всього життя походить від ідеї про те, що люди не люблять думку люди не люблять ідею,що ви платите гроші в строковому полісі рік за роком, рік за роком, але якщо ви не помираєте,що є відверто хорошою справою але якщо ви не вмираєте, тоді всі гроші витрачені даремно. Ви їх не повернете.
Ви не зберегли їх в любому разі чи щось подібне.
Інша проблема полягає в тому, що строковий поліс є визначений тільки на певний період, 10 роківб 20 років, щоб там не трапилось.
Декому подобається така думка:"Ей, я хочу продовжувати сплачувати внесок страхування всього життя і коли я помру адже всі ми знаємо, всі ми ми помремо, коли я помру, то буде виплата.
Якщо мені 40, і я мігби сплачувати внесок наступні 40 років, але коли мені буде 80 і якщо я піду з життя в 80, моя сім'я все ще буде отримувати щось зі всіх цих страховок, що я сплачував.
Страховка на все життя може апелювати до всіх цих переконань, що ви зберігаєте частину цього внеску, що ваша сім'я,безумовно, отримає виплату, проте страхові компанії не є дурними.
Вони ретельно вивчатимуть свої ймовірності, і хочуть впевнитись,що це прибуткова річ для них.
Дісно,що вони роблять в полісі на все життя це те, що вони стягують з вас більше, тож ви отримуєте багато з того, що є в строковому полісі, багато страхових аспектів з нього, і ви також отримуєте зберігаючу частину, але, за це вони стягують багато, так що це получається вигідною справою для них.
В страхуванні всього життя для такого ж 40-го, я тільки придумав цифри.
Слід зв'язатиcя з агентом, якщо ви хочете взнати точні цифри
Ваш страховий внесок, ваш внесок скажімо, він також буде на суму виплати в $500,000
Ваш внесок в цьому випадку міг би бути набагото більшим ніж в строковому полісі, тож він міг би бути можливо, $5,000.
Це $5,000. за рік.
Термін тут становить весь ваш період життя тож строку нема. я маю не писати строк,бо його нема.
Це все ваше життя. я не маю писати це. Це назва страхового полісу.
Якщо б ви померли в любий момент, і ви продовжували оплачувати страховку допоки не померли, тоді ваша сім'я отримає виплату, отримає п'ять тож після смерті, отримувачі люди, котрі матимуть вигоду з вашого полісу отримають $500,000.
Ви можете сказати:"Чекайте,це грабіж".
"Я вслачую в 10 раз більше але ж однакова сума посмертної виплати.
Є група речей про які слід подумати чому це не зовсім крадіжка хоча,вона виглядає, як правило, трохи менше фінансово обдумана ніж строкове страхування ...що це буде ... допоки ви будете сплачувати внесок вона є гарантованою, адже колись ви таки помрете.
Поки ви не взнаєте щось,що решта не знає одного дня ви помрете.
В випадку строкового страхування, якось коли вам буде 60 чи 70, страхова компанія стягне з вас значно вищий внесок на ваше страхування на цю суму,бо вони вважають, що є більша ймовірність,що їм треба виплатити ці кошти.
В пожиттєвій страховці, ви платите те саме, я б назваd його дуже високим внеском вашого цілого життя, тож раніше в вашому житті,коли вам було 30 чи 40 або 50, цей внесок, безумовно, стає вищим ніж внесок у строковому полісі.
Проте, можливо,коли вам буде 70 якщо б вам було 70 і ви б попросили один строковий поліс, ви не змогли б навіть одержати одного чи якщо ви і змогли б його отримати, вони стягнуть великий внесок. Можливо, це буде $6,000 за рік
Або ж це буде $10,000 в рік.В той момент вашого життя,це буде трохи дешевше.
Інша річ, чим пожиттєве страхування буде корисним для вас,це те,що страхова компанія беззастережно відкладає частину тих грошей, щоб доброчесно застрахувати ваше життя але вони також відкладають частину цих коштів, вони відкладають їх як готівкові гроші.Цяготівка підтримується протягом довгого часу
Не весь ваш внесок входить в цю готівку, але частина внеску входить.
Раніше, в перший рік внеску,зазвичай, він переходить страховій компанії і тоді кожного року, частина вашо внеску переходить на ощадний рахунок страховій компанії і ви отримуєте назвемо це "грошовими заощадженнями" і агенція може отримувати відсотки. Вона може отримувати відсотки допоки кошти належать страховій компанії.
Вони отримують відсотки на основі відкладених податків
Дехто,продаючи пожиттєвий поліс казатиме"Подивись,це вигідна річ Ти платиш внесок,тобі гарантують сплату життєвого полісу
"Зрештою ваша родина отримає виплату по втраті годувальника, допоки ви будете сплачувати внесок і ми розвиватимемо ці грошові заощадження для вас.
І ви можете...Якщо в якийсь момент ви вирішите:"Подівиться, всі ці ризики не існують для мої сім'ї я більш не хочу сплачувати внесок можливо вам 65 років ви сплатили свою іпотеку ви заощадили купу грошей.Ви кажете: " я збирають припинити сплачувати це коли мені 65,тож це виходить за межі але тоді ви можете отримати грошову виплату тож всі ці додаткові гроші і відсотки ви зможете одержати для себе.
Тож ви почуваєтесь добре.Ти скажеш,це страховка і заощадження водночас.
Що вони можуть не роз'яснити, так це те, що вони беруть величезні збори за ці грошові збереження,тож ви можливо матимете фактично, вам, безумовно, було б краще, якби це була ваша ідея якби ви хотіли зберегти щось і все ж мали стаховку на визначений період часу допоки ви змогли б справитися зі своїми зобов'язаннями,вам, мабуть, було б краще, купляти строковий страховий поліс і сплачувати нижчий внесок і тоді забирати різницю, якщо вона там насправді є.
Я просто вибрав ці цифри для простоти. Але забираючи різницю можливо різниця становить $4,500 на рік і ставлячи її на ощадний рахунок чи інвестуючи їх у фонд взаємних інвестицій, щоб ви не робили.
З часом,протягом терміну вашого полісу,ви заощадите гроші,матимете більші відсотки роблячи це, бо ви не будете беззастережно сплачувати всі ці збори страховій компанії.
Я щойно зрозумів,що не відповів на питання яке могло б виникнути у вас бо, в пожиттєвій страховці ми говоримо про сценарій в якому ви можете сплачувати цей внесок за страховку, і в випадку,і ви можете все до того дня допоки не помрете і тож коли ви помрете, ваша сім'я, безумовно,отримає виплату.
Вони точно отримають 500,000 через вашу смерть.
Ми також говорили про сценарій в якому, якщо в будь-який час перед цим,ви вирішили "Я більшене потребую страховки", ви можете перестати оплачувати внесок
Ваша сім'я не отримає виплати у випадку вашої смерті. Але ви отримаєте готівкову виплату чи те,що залишиться після того як страхова агенція вирахує всі збори і відкладе частину для страхового компонента, який вони вам продають.
Але питання яке ви можете задати є таким: "якщо ви помрете, що станеться з грошовим рахунком? " .Бо перед тим як ви помрете, ви можете їх зняти.
Якщо ви помрете, ви, безумовно отримаєте виплату. Але що станеться з грошовим рахунком?
Відповідь полягає в тому, що ви не отримаєте гроші.
Ви не отримаєте їх. це виглядає частиною..Це виглядає як підтримка вашої посмертної вигоди.Шкода,що якщо, з будь-яких причин,цей грошовий рахунок є більшим ніж посмертна виплата. можливо, ви житимете незвично довгий період часу.Ви живете 50 років і сплачуєте чи ви живете до 90, тож ви живете 50 років від дня як ви застрахувались, тож ви сплачуєте $250,000, але вам слід згадати складні відсотки.
Ви отримуєте віддачу від цього рік за роком,рік..Можливо ця грошова виплата встановитиме $600,000, коли ви наростите всі ці відсотки і все інше
Незважаючи на факт,хоча,це було б нерозумно для вас зробити це незважаючи на той факт, якщо ви помрете ваша сім'я отримає всього $500,000.
Що дійсно змушує вас задатися питання якщо ви знаєте, що ваша грошова виплата є більша ніж сума, яка має бути виплачена,якщо ви помрете,то найкращим буде просто припинити сплачувати внесок і отримати грошову виплату і дати її своїй сім'ї,а не чекати на смерть, бо це гірше двома способами.
Один- ви помрете,і другий - ви точно отримаєте менше грошей.
Щоб відповісти на ваше питання, в випадку вашої смерті, ваша сім'я не побачить їх.
Ми знаходимося у величезному комплексі монастиря Сан-Марко у Флоренції, стоїмо біля однієї арки.
Це прекрасне місце з фресками, люнетами та великою фрескою Фра Анджеліко, де зображено розпяття.
Це домініканський монастир, одного бідного ордена.
Це місце, куди приходили люди, які відмовилися від мирського багатства в обмін на життя в молитвах та самотності. Док.
Це відоме місце, в основному через те, що саме тут
Ми проходимо повз другу арку зліва та будинок ректора, в якому є величезна фреска Гірландайо " Остання Вечеря".
Док.Харіс: До речі, у Козімо Медичі тут була власна келія, якою він при потребі користувався.
Док.Закер:Піднявшись по сходах, ми бачимо два довгих коридори.
Приблизно через кожні 3 метри бачимо маленькі деревяні двері, які ведуть в маленькі келії, де спали монахи, а також молилися та медитували.
На стінах фрески Фра Анджеліко та його послідовників.
Мабуть, зимою тут холодно.
Зовсім немає ізоляції. Так.
Зверніть увагу на велику фреску, що на краю сходів. Це справжній шедевр.
Вона достатньо велика з фігурами в людський зріст.
Знаходиться вона більше, ніж метр над підлогою, отже ми дивимося на сцену Благовіщення знизу вверх.
Завдяки цьому ми можемо підійти до неї набагато ближче, ніж це було б можливо в інших великих храмах.
Правда. Ми недалеко від того місця, звідки можна бачити алтар.
Це прекрасна картина і, разом з тим , дуже лаконічна, хоча її лаконічність справді пасує атмосфері монастиря.
Так, та лоджія чи відкрита тераса, на якій знаходяться Мадонна і ангел Гавриїл, дуже схожа на ту арку, де ми щойно були, а вікна, навкруги нас дуже схожі на вікна позаду Марії.
Здається, що Марія і ангел Гавриїл знаходяться в такому ж просторі, в якому жили самі монахи, це повинно було допомогти їм усвідомити цей момент Благовіщення.
Це Благовіщення. Архангел Гавриїл зявився перед Марією повідомити, що вона народить Бога.
Цікаво, що на інших зображеннях Благовіщення сподіваєшся побачити інші його атрибути. Сподіваєшся побачити білі лілії, як символ її незайманості, сподіваєшся, що Марія читала біблію, коли зявився ангел, що є доказом її набожності.
Деякі історики мистецтва вважають. що ці символи відсутні тому, що монахи і так добре знали цю історію.
Ця картина не повинна була бути повчальною, як вона могла бути для церковних прихожан.
Вона дає монахам можливість самим доповнити сюжет, я думаю саме так вона допомагала в молитвах.
Вона така проста і лаконічна, і не тільки ця, а й інші фрески в келіях також, що вони не заважали монахам підключати уяву.
Я вважаю. що варто звернути увагу на дві речі. Цю картину слід розглядати в контексті цих двох коридорів на другому поверсі монастиря.
По-перше, прямо по коридору ми бачимо занадто маленькі двері для такого простору, виникає цікаве поєднання дверей, що зменшуються із такими ж прямокутниками, які ми бачимо зліва, та лоджії, колони якої ведуть до дверей, які теж візуально здаються маленькими. Це приємна деталь.
По- друге, точка відліку знаходиться занадто високо, а підлога дуже похила, але якщо дивитися на цю фреску, піднімаючись на сходи, побачите її занадто - далеко вгорі.
Так, під тупим кутом. Я думаю, що дуже важливо сприймати цю картину не як ізольовану репродукцію, а в контексті простору Сан Марко. Думаю, ви маєте рацію.
Тут немає атмосферної перспективи. Це наштовхує на думку про те, що простір в цій картині дуже неоднозначний.
Зліва бачимо плоский, двовимірний простір, ліс, галявина.
Бачимо деякі натяки на лінійну перспективу, але одночасно фігури занадто великі для цього простору.
Так, якщо Марія встане, то вдариться головою в стелю (сміється).
В Мазаччо простір і розмір фігур бути точно вималювані.
Я думаю тут Фра Анджеліко використовує декілька способів, щоб досягти неоднозначних цілей. Наприклад, якщо подумати про світло, - а для Мазаччо воно було одним із найголовніших, лише 20 років чи навіть менше до написання цієї картини, ми справді бачимо світло, яке падає зліва.
Так, зліва зверху.
Якщо подивитися на колони, вони точно модельовані.
Справа ми бачимо тіні. Особливо у склепіннях.
Але я не бачу тіней від колон. Може тільки трохи від колони зліва. Ледь помітно.
Але від Марії справа падає помітніша тінь.
Це земний простір. Здається, від Гавриїла тінь теж не падає.
Якщо подивитися на німби, то бачимо, що автор використовує круглі, плоскі німби, Такі ми бачили у 1300 рр., не такі, звужені, які були у Мазаччо.
Здається, що він спеціально зістарює картину, не може повністю сприйняти реалістичний підхід, який процвітав у Флоренції в 15 ст., а в той момент особливо.
Він точно знайомий із творчістю Мазаччо і так званими передовими гуманістичними стилями, але одночасно не хоче заходити занадто далеко, дотримується консервативності та деяких традиційних аспектів, це видається доцільним, враховуючи атмосферу монастиря та релігійність самого Фра Анджеліко.
Це говорить про те, що такі техніки у мистецтві мали релігійне або політичне підгрунття, тому треба було вибирати.
В той час, у 15 ст., у Флоренції було багато стилів, залежних від багатьох факторів.
Тут є ньюанси, наприклад, ми говорили про лаконічність цієї картини. Але разом з тим є деталі, в яких автор дозволяє собі створити справді декоративні форми. Погляньте, наприклад, на крила Гавриїла.
Вони намальовані дуже детально, але якщо придивитися ретельніше - а цього не видно на фотографіях - помітно, що він використовував якусь слюду чи інший мінерал, який відбивав світло, тому що проходячи повз фреску, видно, як вона відбиває світло і мерехтить.
Так, вона трохи блищить, особливо в темніших місцях.
Погляньте, як схожі між собою Марія та ангел, обоє ідеалізовані, але без особливих індивідуальних рис.
Обличчя, хоча й узагальнені, але в деякій мірі й специфічні, особливо навколо очей, саме ця частина фрески найбільш деталізована.
Відчутно, хоч їх і розділяє колона, що їхні погляди зустрілися і зафіксувалися.
Те, як Марія нахилилася, приймаючи відповідальність, про яку оголошує Гавриїл, виглядає дуже серйозним.
Дуже строго. Давайте поглянемо ще на деякі келії.
Звичайно.
Ми дивимося на маленьку келію. Вона схожа на маленьку кімнату в гуртожитку правда ж? Можливо, вісім на...
Десять футів.
Навіть не десять. Вона дуже маленька, є вікно, стеля у формі склепіння. На стіні навпроти дверей бачимо фреску Фра Анджеліко, це ще одна сцена Благовіщення, вона ще лаконічніша.
На цій картині немає саду, який ми бачили на фресці у коридорі.
Цього разу архангел Гавриїл стоїть, Марія на маленькому стільчику, хоча її тіло настільки видовжене, що незрозуміло де її коліна, а де знаходиться нижня частина тіла.
Як і на інших фресках у келіях, тут ми бачимо святого Домініка, хоча помітно, що він знаходиться ніби поза тим простором, в якому зображені Марія та Гавриїл.
І ми , і він, заглядаючи в цю келію, стаємо свідками.
В деякій мірі він представляє нас, ніби це ми потрапили на полотно.
Я вражений , як в такій маленькій фресці зображена архітектура, таке прекрасне доповнення такого аскетичного простору, в якому ми знаходимося.
Подумати тільки: це картина, з якою жив монах більшу частину свого життя.
З цією картиною він засинав, з нею він молився, просинався, вона була єдиною прикрасою його кімнати.
Монастир Сан Марко відомий не тільки прекрасними фресками Фра Анджеліко, але й іншим його мешканцем.
Ми говоримо про Саванаролу, він був натхненним релігійним лідером у Флоренції в кінці 1490х.
Він був пріором цього монастиря, тобто керував ним, він пристрасно закликав відмовлятися від розкоші меркантильної культури, яка тоді розвивалася у Флоренції.
Його релігійні переконання ставали сильнішими та радикальнішими, і переросли у конфлікт з багатством і мистецтвом міста.
Він розвінчував гуманістичну культуру Медичі у Флоренції -
Цікаво, що спочатку Медичі були його спонсорами та покровителями.
Він закликав палити книжки, а також ті речі, які вважав предметами розкоші.
Це називали "вогнище марнославства", його розпалювали прямо перед Сіньйорією, ми думаємо, що саме тут палили картини, книги, предмети розкоші та одяг.
Був такий момент, коли Савонарола фактично захопив владу у Флоренції.
Зрештою Папа відлучив його від церкви, але він відмовився підкорятися, це поставило Флоренцію у небезпеку.
Його заклики до скромного та аскетичного життя погано впливали на економіку Флоренції. Економіка грунтувалася на торгівлі та предметах розкоші.
Так, на виробництві та продажі предметів розкоші. Цей конфлікт не міг не викликати відповідну реакцію, так і сталося.
Сан Марко штурмували і -
І Савонаролу увязнили, а згодом повісили ще з двома його однодумцями. Але перед тим, як він помер, біля нього розвели велике багаття і спалили їх.
Такі деталі інколи складно памятати, гуляючи та роздивляючись ці прекрасні картини, памятати, що це не лише цікаве місце для туристів, а й місце, яке відіграло важливу роль в історії Флоренції 15 ст.
Таке релігійне натхнення, по-моєму складно уявити.
Ця історія розповідає про таке натхнення, а також чим воно небезпечне.
Грає музика.
Ми в Британському музеї і дивимось на одну з Каріатид Ерехтейону з Акрополя в Афінах.
Забагато інформації.
Каріатида - людська фігура, що слугувала колоною.
І виглядає як колона.
Так, її драпіровка спадає в щось подібне до рифлення колони, такі ж вертикальні жолобки.
Також вона опирається на одну ногу, що й виглядає як колона, а інша нога - розслаблена, коліно просто виступає вперед, а драпіровка таким чином цілком вільно спадає по тілу, погойдування її тіла - все це дуже витончено та чутливо виконано, так?
Контрапост не лише в ногах, а навіть у бедрах, які ти не можеш бачити через одяг, але точно знаєш про їх присутність.
Бачимо цю чудову округлу форму навколо бедер... де просто загортається пеплос.
Вірно, на ній туніка згортається складками навколо талії, граційно спадаючи з грудей.
Цікава річ: адже ми говоримо про коливання тіла, але коли піднятись до капітелі, до її голови, то вона випрямлена, так і має бути.
Знаєте, можна справді відчути якусь специфічність, вагу, товщину тканини.
Пеплос зображений таким чином, що він зав'язаний на плечах, тож ти дійсно можеш зрозуміти, що тканина не така й тонка, вона дещо заважка для неї.
Так, важкувата.
Що цікаво, якщо глянути на терасу, де й стояла статуя, то разом там було шість Каріатид, чотири - обличчям вперед і дві справа, навпроти двох зліва у позі контрапосту, думаю, опорну ногу розміщували на краях тераси, щоб вона здавалась більш укріпленою.
Це прояв чуттєвості до... гармонії, балансу..
Так, цілком вірно.
Вона виражає собою шляхетність, котру ми часто помічали, оглядаючи скульптури Парфенону або грецькі скульптури 5-го ст. до н.е.; класична ера і притаманна їй ідеальна краса, шляхетність і монументальність.
Як на мене, також цікавою є ідея поєднання архітектурного елементу з людським тілом, адже ця ідея виникла дуже давно, а тут вона втілена у її прямому сенсі.
Пізніше римляни говоритимуть про архітектуру як про людське тіло.
Не тільки з точки зору розміру, а й пропорцій.
У цьому випадку ідея втілена буквально.
І в цій самій кімнаті розміщена дивовижна Іонічна колона, також із Ерехтейону, вона дуже тендітна і стає все більш тоншою з висотою, здіймаючись до прекрасної Іонічної капітелі з декоративним вирізьбленням під нею.
Маючи цю колону тут, ми нагадуємо собі важливу річ - розміри тогочасних будівель у Акрополі, тому що, стоячи у музеї, ти забуваєш якими великими були ці споруди, масштаби скульптур на пагорбі.
До речі, в Афінах на скульптуру падає досить яскраве світло, що дає змогу побачити як виглядала споруда в природньому світлі.
І ця, як ти сказала, Іонічна колона, набагато тонша та більш тендітна, ніж типові доричні колони, масивність яких спостерігаємо у Парфеноні, що розташований на шляху до Акрополя.
Іноді думаю: вони дещо позбавлені жіночності, але в цьому ордері, іонічному, бачимо дещо більше жіночності.
Так, більш елегантний, більш граційний, більш оздоблений.
І, звичайно, жіночі фігури замінили самі колони і це стало таким собі їхнім синтезом.
І прекрасне їх поєднання, що створює чудову гру світла й тіні.
Маємо поєднання, на відміну від доричних колон, тобто основу. Скульптура не здіймається прямо зі стилобату.
Є щось подібне до фундаменту і, звичайно, гарні завитки капітелі теж присутні. (Музика)
Зак : Моє ім'я Зак Каплан.
Я генеральний директор компанії Inventables, інтернет- будівельний магазин для дизайнерів.
Я люблю різні будівельні штуки .
Спочатку у нас був бізнес, надаючи дослідження, розробку і дизайн людям у великих компаніях.
Компаній, таких як Black and Decker і Nike .
Кілька років тому , витрати на виготовлення матеріалів , витрати на обладнаня , почали падати.
Тоді сайт вийшов на рівень таких сайтів як Etsy і Kickstarter.
Ми запустили цей господарський магазин, щоб зробити ті ж дослідженя що ми робили для великих компаній, доступними кожному.
Світ почав звертати увагу на великий шлях, цифрового виробництва і виготовлення екранного інтерактивного середовища .
Через вартість запуску, так як сталось з художньо-технічним редагуванням в 80-ті , який раптом впав до пари сотень баксів.
Це справді захоплююче.
Зараз , будь-хто може бути виробником.
Ці низько-вартісні цифрові механізми, ви підключаєте їх до своїх комп'ютерів за допомогою USB, і зараз вам не потрібен список найбільших промислових компаній США щоб випустити продукт.
Все що тобі потрібно ідеї ,час та пару сотень баксів.
Тепер ви маєте виробниче підприємство на свому робочому столі.
Ми побачили успішні бізнеси і виростили їх з нічого, за допомогою цифровго виробництва в якості їх двигунів.
Наприклад ,один з наших клієнтів робив меблі.
Один з наших клієнтів робив весільні фігурки на торт.
Один з наших клієнтів робив прикраси.
У них є обладнання , вони замовляють матеріали, роблять невеликі партії продукції , і вони продяють їх або на їхньому вебсайті або на сайті Etsy.
Або в місцевому роздрібному магазині , такому як маленький комерційний роздрібний магазин.
Зараз існує більше 18 000 продуктів , які ви можете замовити на сайті.
Двигуном цього є цифрове виробництво інструментів.
Концепція ринку є дуже абстрактною.
Що це взагалі означає?
Це те, чого я навчився з часом, коли здобув досвід.
Коли починаєш , воно тонке і вразливе.
Впродовж того як ви створюєте його , воно стаєш трішки сильніше. і стає більш твердіше.
Якщо ви зацікавлені в тому, щоб розпочати з чогось, це може перерости від хоббі чи просто ідеї або дослідницького проекту, в дещо, що люди будуть готові придбати у вас, тоді зовсім інша система обмежень і міркувань набула чинності.
Ти починаєш розуміти, так що ж в цій технології цікавить людей, або що допоможе людям в тій мірі, в якій ви можете це забезпечити , або потім десять,чи сто людей, які бачать чому це чудово.
Надає вам шанс змінити , оскаржити чи відновити це, з дечого що є більш наукове чи технологічне, в корисний продукт.
Багато речей проходять мимо першого, десятого чи сотого клієнта, тому що люди просто не спроможні об'єднати ці ідеї в продукт, або скласти це в щось, що є досить затребуваним.
Ідіть, спробуйте .
Протестуйте .
Якщо це працює , продовжуйте .
Якщо не працює, зупини це і спробуй щось нове .
Ми на ранньому етапі гри.
Звісно, виробництво існує вже сотні років.
Цифрове виробництво безумовно на ранніх стадіях.
Більшість дизайнерів тільки розбираються, " І так, що це за пристрої ? "
Пристрої покращуються.
Я думаю що це як , на самому початку Промислової революції.
Я думаю ,що це наступна революція.
Революція цифрового виробництва.
Я повнісю одержимий тим що відбувається.
Я вважаю що це справді має потенціал, щоб змінити хід роботи нашої економіки .
Моя мета - побудувати великий бізнес і фундаментально змінити світ.
Змінити підхід людей до науки та технологій, і змінити світовий людський підхід до розробки продукції.
Я сподіваюсь що коли ми озернемось, ми побачимо що Inventables допомогла розпалити Революцію цифрового виробництва.
Я вірю, що це створить нове покоління підприємців, які зможуть бути самі собі керівником і отримувати задоволення, виготовляючи речі кожного дня.
Маємо п'ять чисел задача полягає у тому, щоб відсортувати їх від найменшого до найбільшого.
Може бути очевидним, що всі подані числа є від'ємними.
Тож подумаємо, яке з них є найбільшим.
Перший порив може бути такий:
Тож можна подумати, що "мінус 40 є найбільшим".
Але потрібно врахувати, що означає від'ємне число.
І якщо над цим подумати, то якби це були грошові купюри на банківському рахунку що б ви радше хотіли: мати -40 на рахунку чи -7?
-40 означає, що ви винні банку 40$, тож це на 40$ менше, ніж нічого.
-7 означає, що ви винні банку лише 7$, тож це власне той випадок, коли -40 є менше за -7, і з-поміж усіх цих чисел є найменшим з усіх.
Тож -40 є найменшим, і можна розглядати це як найменшу суму, яку ви б, за даного порівняння, мали на своєму рахунку або найменше число.
Ви винні банку 40$.
У вас не просто немає нічого на рахунку, ви ще винні 40$.
Наступне за величиною число буде -30, а тоді наступне найменше -25, далі наступне найменше -10, і, зрештою, найбільше з поданих чисел (найбільше я запишу рожевим) найбільше число -7.
Якщо це все ще не очевидно, можна розглядати ці числа як значення температури.
Що є найхолодніше?
(коли розглядати шкалу Цельсія чи Фаренгейта)
-40 буде найхолодніша, а -7 найтепліша температура.
Найбільше тепла у повітрі буде при -7.
Ще один спосіб розгляду цього поняття - використати числову пряму.
Намалюємо ось тут числову шкалу.
Якщо це нуль, то, як відомо, розмістимо тут +7 +7 немає серед поданих чисел, але ми можемо розмістити й інші числа на шкалі.
Тож десь тут буде -7.
Якщо тут -7, то тут буде -10.
Зверніть увагу, що ми віддаляємося від 0 рухаючись ліворуч, а ще далі зліва маємо -25...
Ще далі ліворуч розмістимо -30.
А найлівіше буде число -40.
І якщо розглядати цей малюнок, то найменше з чисел буде найлівіше на числовій прямій, а найдалі праворуч - найбільше число.
"У трьох попередніх відео ми коротко розглянули, яким було життя християн до початку Реформації, до 1517 року.
Далі ми перейшли до Мартіна Лютера; розглянули його ідеї, їх розповсюдження, як і ті заворушення, що були ними спричинені." Д-р Харріс:
"У останньому відео ми хотіли б розглянути реакцію католицької церкви і, беручи до уваги, що те, що здійснили Лютер і його послідовники, ми називаємо протестантською реформацією, реакція церкви розглядається як контрреформація.
Слово "контр" означає "проти"."
Д-р Цукер: "Церква багато втратила.
Вона втратила багато земель, втратила вірян. Абсолютно правильно, вона втратила душі!"
"І в останньому відео ми закінчили говорити про насилля."
Д-р Цукер: "Але це насилля не завжди було спрямоване на людей.
І церкви, що входили до римо-католицької архітектури, що існувала у всій Західній Європі, ставали важливим об"єктом бесчинств протестантів проти католицької церкви."
Д-р Харріс:
"Католицизм на практиці тяжів до візуалізму, і для протестантів було справжньою проблемою - не стільки для самого Лютера, скільки для його послідовників - що зображеннями зловживали, що на них молилися так, ніби ці зображення мали в собі якусь силу, а не були просто засобом досягнення Бога, засобом зв"язку з Богом."
Д-р Цукер: Особливо для Кальвіна це була проблема, і він вірив, що зображення у церквах сприяли розвитку, свого роду, ідолопоклоніння.
Це повертає нас до другої заповіді: "Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею."
Тут зауважено, що творити - це, в певному сенсі, зазіхати на Божі зобов"язання.
На те, що творить Бог.
Коли творить художник, це свого роду фальш. Це творення ідола."
Д-р Харріс: "Отже, серед протестантів почалися хвилі іконоборства - тобто, руйнування зображень." Д-р Цукер:
"Проаналізуймо детально це слово, "іконоборство".
Це складне слово, утворене з двох слів: "ікона", що грецькою означає "зображення", та "борство", що означає "насилля".
Отже, дослівно це "насилля проти зображень"." Д-р Харріс:
"Іконоборчі повстання відбувалися протягом п"яти років або близько того, після виходу лютерових "95 тез"."
"Насправді, це одна з найбільших трагедій у історії мистецтва, коли невимовну кількість картин, скульптур було зруйновано."
Д-р Харріс: "Особливо це торкнулося Північної Європи, Нідерландів."
"Отже, по суті, чим займалися протестанти - вони захоплювали католицьку церкву, позбавляли її усіх чуттєвих форм вираження, усіх цих скульптур, гобеленів, і залишали її у первозданному вигляді."
Д-р Харріс: "Отже, ми знаємо, що Лютер виступав проти вчення церкви різними способами.
Віра - це шлях до спасіння, а не добра справа.
Святе Писання - шлях до розуміння Господа, а не засіб церковних повчань.
Католицька церква не приймала все це мовчки.
Ми знаємо, що було спрямовано зусилля на те, щоб підкорити Лютера їхній волі. На Вормському рейхстагу, наприклад; після нього Лютера було відлучено від церкви." Д-р Цукер:
"Під "відлученням" ми розуміємо, власне, неможливість більше бути членом Церкви."
Д-р Харріс: "У 1545 році відбувся Тридентський собор.
Це по суті, зібрання усіх найвищих церковних рівнів у Європі.
Перш за все, ідеєю було примирення з протестантами. Однак, вони не з"явилися, і, зрештою, примирення стало неможливим."
"Одним із найважливіших результатів Тридентського собору стало повторне затвердження католицькою церквою своїх доктрин.
Це так, вони пішли ва-банк.
Саме те, що так бентежило Лютера, було затверджено знову."
"Так, розглядаючи питання щодо того, наскільки добрі справи відіграють роль у спасінні, церква підтвердила, що справді відіграють.
Щодо чистилища та дійсності індульгенцій - чи індульгенції мають якесь значення, чи існує чистилище - церква також все це підтвердила.
Церква затвердила переісточення, що є перетворенням хліба і вина під час Євхаристії на тіло і кров Христову."
Д-р Цукер: "І, таким чином, було підтверджено важливість священства та ієрархічності у церкві."
Д-р Харріс: "І зрештою, церква затвердила, що одного Святого Писання недостатньо. Існує також необхідність у повчанні, церковних традиціях.
Ну і, вони дали замало обгрунтувань. Усе, що вони зробили - це зійшлися у деяких питаннях, зокрема у тому, що є можливості для реформування." Д-р Цукер:
"Вони справді намагалися викорінити корупцію, яка, частково, призвела до Реформації.
Але повернімося ненадовго до зображень. Оскільки, вони також мали велике значення у Тридентському соборі." Д-р Харріс:
"Собор зазначав:
"Зображення Христа, Богородиці та інших святих повинні бути розміщені та збережені, особливо у церквах, і належним чином шановані".
І цим вони знову ж підтвердили, що зображення належать церкві."
Д-р Цукер: "Але важливим є "чому?".
Д-р Харріс: "Вони кажуть, цитую:
"Тому що шана, виявлена до них, спрямовується на прообрази, які вони представляють".
"Так, якщо хтось вшановує статую Богородиці, він насправді засвідчує свою шану самій Богородиці.
Але церква говорить про навіть більшу користь." Д-р Харріс:
"Нехай єпископи старанно вчать, що за допомогою історій про таємниці нашого спокутування, відображеного у картинах та інших зображеннях, люди можуть бути поінформовані та утверджуватися у символах віри"."
"Таким чином, мистецтво було шляхом передачі через повчання ідей церкви мирянам, багато з яких все ще залишалися неграмотними."
Д-р Харріс: "І поглиблення їхньої віри. Саме так.
"Величезну користь приносять святі зображення, тому що через святих, через чудеса Господні і приклади зцілення, здійсненого на очах у вірян, вони можуть змінити своє життя і провести його, наслідуючи святих, і наблизитися до поклоніння та любові до Бога, і розвивати благочестя." Д-р Цукер:
"Отож, спосіб функціонування мистецтва є прикладом, який ми можемо наслідувати у нашому повсякденному житті." Д-р Харріс:
"Отже, реакція церкви відбулася у 3 напрямках.
Один - повторне затвердження основних церковних доктрин, які піддавалися нападкам протестантів.
Вони започаткували велику кампанію із розповсюдження вчень католицької віри у всьому світі." Д-р Цукер:
"Пам"ятаємо, що це була Епоха великих географічних відкриттів.
Було відкрито Новий Світ, збільшилися обсяги торгівлі з Азією та Африкою; внаслідок цього, католики проповідували Євангеліє у всіх цих місцях."
Д-р Харріс: "Останнім з напрямів реакції церкви стала спроба викорінити єресь. Церква заснувала інвізицію, Римську інквізицію; церква створила також "Індекс заборонених книг"."
Д-р Цукер: "І в той самий час Ігнатій Лойола заснував Єзуїтський орден. Єзуїтів найбільше цікавить відданість.
Вони абсолютно вірять у Папу, і підпорядковуються Папі." Д-р Харріс:
"Єзуїти засновують школи, вони розповсюджують християнську віру у всьому світі, і борються з протестантизмом."
"Існує дещо міфічний і дуже показовий приклад втілення усіх цих ідей контрреформації у скульптурі митця, чиє ім"я було Ле Гро, у кафедральному соборі єзуїтів у Римі."
Д-р Харріс:
"Ця скульптура має назву "Релігія виганяє єресь і ненависть".
"Добре, перш за все, важливо знати, що скульптура знаходиться праворуч і нижче величезного алтаря Св.
"Зверху ліворуч бачимо фігуру Релігії, яка тримає блискавку і хрест."
"Під Релігією Ле Гро має на увазі римо-католицтво." Д-р Харріс:
"Релігія дивиться вниз і збирається напасти на дві фігури.
Одна з них - жінка похилого віку, яка уособлює Ненависть, а інша, що ніби падає на нас і бореться зі зміями, алегорична фігура, що репрезентує Єресь."
Д-р Цукер: "Він перекидається через кипу книг. І на корінці однієї з книг зображено ім"я Лютера.
Отже, єресь не може бути більш явною.
Єресь - це Лютер. Це протестантизм.
А якщо це не приверне достатньої уваги, ліворуч ми бачимо невелику фігуру ангела, який вириває сторінки з книги Лютерового послідовника Цвінглі."
Д-р Харріс: "Важливо пам"ятати, що кожна сторона бачила в іншій диявола.
Лютер називав Папу Антихристом. Папа називав Лютера Антихристом.
Це були часи непримирення. Золотої середини (компромісу) не існувало." Д-р Цукер:
"І ці поділи буквально змінили країни Європи.
Навіть зараз, країни Південної Європи здебільшого католицькі. Країни Північної Європи переважно сповідують протестантизм.
І вже навіть у ХХ-му столітті все ще спалахують суперечки між цими двома течіями. Це ми, наприклад, бачили протягом більшої частини ХХ-го століття у Ірландії."
"Цікаво також задуматися про те, що дала протестантська реформація сучасному світу.
Зокрема, про ідею не дослухатися до єдиного органу влади, але прислухатися до власної совісті. Думаю, це ключова особливість сучасного світу."
(Звучить музика)
Я митець.
Я живу в Нью-Йорку і працюю у рекламі вже - з тих пір, як закінчив школу, тобто років сім чи вісім.
Я багато працював після роботи.
Працював у вихідні і ніколи не мав часу на всі проекти, над якими я хотів працювати самостійно.
І одного дня на роботі я подивився доповідь Стефана Сеґмайстера, на сайті TED, під назвою "Сила відпочинку". Він розповідав про те, як кожні сім років він бере тайм-аут на один рік для втілення в життя власних творчих проектів.
Я повинен піти у річну відпустку".
Мені потрібен час, щоб подорожувати та проводити його з сім'єю, а також втілити власні ідеї".
Отже, один з тих проектів отримав назву "По секунді в день".
Загалом, я записую одну секунду свого життя кожен день, поєднуючи ці секунди в хронологічному порядку. Ці частинки мого життя об'єднуватимуться в одне довге відео до... того часу, коли я вже не зможу більше нічого записувати.
В цього проекту всього одна мета:
Я ненавиджу забувати речі, які я робив у минулому.
У моєму житті є купа речей, про які я зовсім не згадую аж поки хтось не нагадає про них. І я інколи думаю:
"Я це справді робив".
На самому початку проекту я усвідомив одну річ. Якби я не робив чогось цікавого, то, скоріш за все, забував би записувати це на відео.
І я сильно засмутився в той день, коли забув про це вперше. Тому, що це саме те, чого я прагнув - з тих пір, як мені виповнилось 30, я хотів, щоб цей проект тривав вічно.
І пропустивши одну секунду, я зрозумів, що я створив це у себе в голові, і ніколи не дам собі про це забути.
Таким чином, якщо я доживу до 80-ти років, у мене буде п'ятигодинне відео, яке стисло розповість про 50 років мого життя.
Коли мені виповниться 40, у мене буде відео тривалістю в 1 годину, в якому буде відображений мій 30-й десяток.
Це справді надихнуло мене робити щось цікаве кожного дня.
Зараз я стикнувся з тим, що дні та місяці спливають, і здається, що події зливаються в одне.
Знаєте, мені це дуже не подобається.
Візуалізація, у свою чергу, стимулює пам'ять.
Цей проект дозволяє мені заповнити проміжки та пам'ятати все, що я зробив.
Навіть одна секунда дозволяє мені пам'ятати все, що я робив того дня.
Інколи досить важко вибрати саме ту, потрібну секунду.
У вдалий день я, можливо, матиму три-чотири секунди, що варті уваги, але я все рівно вибираю лише одну.
Проте навіть такий відбір лише однієї секунди дозволяє мені пам'ятати інші три речі.
Цей проект є своєрідним протестом, особистим протестом, проти сучасної культури, де люди навіть на концертах користуються мобільними, записуючи цілий концерт. Це відволікає.
Вони навіть не насолоджуються шоу, дивлячись концерт на екранах мобільних телефонів.
Терпіти цього не можу.
Мушу зізнатись, що колись я також був таким. Потім я вирішив, що найкращий спосіб запам'ятати своє життя та зберегти наочні пам'ятки, і не стати схожим на загальну масу - це записувати ту одну секунду, що дозволить оживити певні моменти в пам'яті і сказати:
"Так, той концерт був чудовим.
Мені він справді сподобався".
Все це забирає лише одну-дві секунди.
Цього літа я подорожував три місяці.
Я мріяв про цю подорож усе своє життя.
Просто їздити Сполученими Штатами і Канадою, обмірковувати, куди поїхати наступного дня.
Це було надзвичайно.
Чесно кажучи, я витратив всі гроші на цю поїздку, хоча я планував витратити їх на річну відпустку. І я був змушений поїхати у Сіетл і провести час з друзями, працюючи над дуже цікавим проектом.
Я хотів проводити більше часу з сім'єю, тому вирішив узяти річну відпустку. Тоді з моєю невісткою сталась жахлива річ, одного дня її кишечник зупинився. Ми відвезли її до лікарні.
Декілька разів здавалось, що ми її втратили. Я їздив туди з братом кожного дня.
Ця ситуація допомогла мені зрозуміти, що в невдалі дні ця одна секунда може видатись неймовірно довгою.
Але... ми намагаємось діставати камери, коли робимо прекрасні речі.
Або кажемо: "Ммм, вечірка, сфотографуймося".
Але ми рідко робимо це у невдалі дні, коли стається щось жахливе.
І я виявив, що також дуже важливо записувати навіть такі дуже погані моменти життя.
Це вчить цінувати щасливі миті.
Та коли все-таки настав поганий, думаю, він є настільки ж важливим, як і вдалий день.
Ще одне, я не використовую програми для обробки відео.
Я зовсім нічим не користуюсь - я намагаюся відобразити мить такою, якою я бачу її на власні очі.
Я запровадив правило зйомки від першої особи.
Здається, у мене є декілька перших відео зі мною, але я зрозумів, що це неправильно.
Шляхом запам'ятати все як є, це знімати саме так, як я це бачив.
У мене є декілька думок з приводу цього проекту.
Хіба не буде цікаво, якщо цим займатимуться тисячі людей?
Минулого тижня мені виповнилось 31.
Думаю, було б цікаво побачити, які у всіх вийшли проекти.
І кожен, напевно, по-своєму втілить проект.
Думаю, всім буде корисно кожен день знімати саме ту, значущу, секунду життя.
Особисто мені набридло забувати все. А це проста річ, яка може допомогти.
У всіх присутніх в цьому приміщенні є з собою високоякісні відеокамери.
І це те, про що я ніколи не хочу забувати. Це мій спосіб пам'ятати. Цікаво, що ви побачите, коли введете на сайті запит
"18 червня, 2018". Ви побачите події, що сталися у життях людей по всьому світі того окремого дня.
Не впевнений... але думаю, що цей проект має багато перспектив. Я закликаю всіх вас кожен день записувати маленький уривок вашого життя, щоб ніколи не забути той прожитий день.
Дякую.
(Оплески)
Це симуляція, створена Пітером Коллінґріджем в рамках конкурсу з програмування, яка зображує гравітаційну взаємодію частинок.
Її мета - зрозуміти, як формуються галактики, чому в них така структура, як утворюються сонячні системи, чому в них такі структури, і як гравітаційні сили зумовлюють ці структури.
Що цікаво в цій симуляції (окрім того, що вона просто заворожуюча та неймовірно кльова) - це те, як вона зображує зіткнення частинок коли вони досягають певної критичної маси.
Бачите, вони стають жовтого кольору - можливо, щоб позначати, що це вже зірки, тобто вже може відбуватися злиття.
Можна приближати їх на різних рівнях, щоб детальніше побачити, як різні частинки та різні маси взаємодіють
Можна навіть обертати, щоб краще роздивитись.
Зараз я дивлюся зверху, щоб побачити, як вони взаємодіють.
Це тривимірна симуляція, тож це дуже виразний спосіб уявити ці речі.
І що мені подобається - це як все тут залежить від початкових умов.
В більш ранній версії Пітерової програми не було рівнодійного моменту імпульсу, тож не формувалося стільки планетарних супутників або дискових структур.
Хоча в нас тут теж не дуже дискова структура, але видно деяку домінуючу площину в цьому сценарії.
Ось що цікаво - в нас тут бінарна система, але якщо перезапустити, можна й не отримати таку систему -
- залежить від початкових умов.
Іноді вийде щось на зразок Чумацького Шляху, а іноді - щось зовсім на нього не схоже, і це дає уявлення, чому у Всесвіті існує таке розмаїття, особливо що стосується галактик та їхніх структур -
- все залежить від початкових умов. Існує думка, що й наша сонячна система отримала певний момент імпульсу. Згідно з основною сучасною теорією, каталізатором її формування став вибух супернової поблизу, вибухова хвиля від якого додала необхідної маси хмарі космічного пилу, щоб почалося стискання і формування сонця і планет.
Мені це здається вірогідним сценарієм, і це цікаво спостерігати, бо справді отримуєш розуміння цих речей.
От ви бачите подвійну зірку - вони обертаються одна навколо одної (насправді, навколо центру загальної маси, але виглядає як одна навкого одної).
А в цієї зірки не планета-супутник, що просто обертається навколо.
Якщо наблизити, це можна побачити краще - в цієї є супутник, але зірки також танцюють одна навколо одної.
Тож це насправді дивовижна симуляція, я можу дивитися та експериментувати з нею цілими днями та закликую вас робити те саме - грайтеся, перезавантажуйте, спостерігайте які початкові умови, чи сонячні системи, чи галактики ви отримаєте - чи набувають вони дискової форми, чи отримуєте ви бінарні системі, чи планети з супутниками, а потім, якщо ви розумієтеся на кодуванні, ви можете самі змінювати початкові умови, задавати початкову швидкість об'єктів, кількість частинок, розподіл маси, момент імпульсу, та спостерігати, як це впливає на формування того всесвіту, що ви створюєте.
Я додам посилання на цю симуляцію в опис відео.
Тож розважайтесь, я можу робити це годинами.
Це захоплююча модель, і я щиро дякую Пітеру Коллінґріжду за цей дивовижний внесок.
Ось приміщення, де в мої молоді роки вперше звучала музика, яку я писав.
Як не дивно, приміщення з непоганою акустикою.
Незважаючи на нерівні стіни та барахло повсюди, звучання було спраді непогане.
Ось пісня, яку ми там записали.
(Музика)
Це не Talking Heads, принаймні на фото.
(Грає "A Clean Break (Let's Work)" гурту Talking Heads)
Як бачите, саме приміщення доповнювало слова пісень.
Було зрозуміло, про що ми співаємо.
Акустика була досить пристойна.
Також не було сильного відлуння.
Тому ритм досить таки зберігався, залишався чітким.
По всій країні є багато подібних приміщень.
Ось клуб Tootsie's Orchid Lounge в Нешвілі.
Музика в дечому різнилась, але структура і форма були практично ті ж.
Відвідувачі вели себе також дуже подібно.
Тому гуртам, що грали в Tootsie's чи CBGB's треба було грати досить гучно -- звук мав бути достатньо потужним, щоб перекрити шум людей, що падають, кричать і роблять все, що завгодно.
Відтоді я грав у багатьох інших, значно кращих місцях.
Я грав у Дисней-холі,
Карнегі-холі та інших подібних закладах.
Це було захоплююче.
Але я помітив, що інколи музика, яку я написав, чи над якою працював у той час, звучала не зовсім добре в деяких із тих залів.
Виступи вдавалися, але часом ті зали наче не відповідали музиці, яку я писав (чи вже на той час написав).
Тому я запитав себе: чи я справді пишу речі для певних приміщень?
Чи я маю на думці певне місце, коли пишу музику?
Чи це така собі модель творчості?
Чи ми створюємо речі, звертаючи при цьому увагу на місце, обставини?
Наприклад, Африка.
(Звучить "Wenlenga" / Різні виконавці)
Більшість відомої зараз популярної музики в основному походить із Західної Африки.
А музика, яку там виконують, я б сказав, інструменти, складні ритми, те, як грають, пейзаж, контекст, все в гармонії.
Все ідеально поєднується.
Музика звучить ідеально в такій обстановці.
При цьому немає великих кімнат, де б виникало відлуння, що плутає ритми.
Музичні інструменти досить гучні і не потребують додаткового підсилення, і т.д.
Це не випадково.
Така музика ідеальна в даному контексті.
Вона б звучала безладно в обстановці на кшталт цієї.
(Звучить "Spem In Alium" Томаса Таліса)
Така музика вписується в атмосферу собору.
Тональність не змінюється, ноти довгі, практично немає ритму як такого, і приміщення доповнює музичне звучання.
Навіть покращує його.
Перед вами зал, для якого Бах написав деякі з своїх творів.
Ось орган.
Зал не такий великий, як готичний собор, тому він мав змогу писати більш складні речі.
Він міг навіть змінювати тональність, що було справжнім новаторством, не боячись при цьому різких дисонансів.
(Грає "Fantasia On Jesu, Mein Freunde" Йоганна С.
Баха)
Це трохи згодом.
В таких приміщеннях писав Моцарт.
Думаю, це близько 1770 року, десь так.
Зали менші, відлуння, відповідно, також менше, тому він міг легко писати музику справді вишукану, вигадливу -- і вона чудово звучала.
(Грає соната Фа, KV 13 Моцарта)
Вона ідеально підходить до цього приміщення.
Ось Ла Скала.
Час приблизно той самий,
Думаю, будівницво датується 1776 роком.
Публіка, слухачі, що приходили тоді в оперні театри, зазвичай кричали та перегукувалися.
Вони, як правило, їли, пили, репетували до акторів на сцені, так як люди роблять це в CBGB's та подібних місцях.
Якщо їм подобалася арія, вони починали горланити і вимагати виконання на біс, причому не в кінці виступу, а негайно.
(Сміх в залі)
Що ж, такі були звичаї в опері.
Перед вами оперний театр, збудований Вагнером для себе.
І розмір приміщення не такий вже чималий.
Воно менше, ніж цей зал.
Але Вагнер вніс деякі інновації.
Йому був потрібен більший оркестр.
Він хотів більше помпезності, тому збільшив розмір оркестрової ями.
Таким чином там вміщалось більше інструментів низького регістру.
(Грає прелюдія до III акту опери "Lohengrin" Ріхарда Вагнера)
Гаразд.
Це Карнегі-хол.
Без сумніву, такі приміщення стали популярними.
Холи стали більшими.
Карнегі-хол досить великий.
Більший за деякі інші симфонічні зали.
Тут набагато більше відлуння, ніж в Ла Скала.
Приблизно в цей час, якщо вірити Алексу Росу, що пише для журналу "New Yorker", вступило в дію правило: публіка повинна сидіти тихо -- більше ніяких тобі харчів, пиття та горлання в напрямку сцени, ніякого базікання під час виступу.
Повинна була панувати тиша.
Ці дві згадані речі означали, що новий вид музики найкраще звучав у таких залах.
Це уможливлювало динамічні крайнощі, які не були притаманні деяким іншим видам музики.
Можна було почути найтихішу музику, яка б потонула у всьому цьому базіканні та вересках.
Але через відлуння в залах на кшталт Карнегі-холу музика дещо втрачала ритмічну складність і ставала більш текстурною.
(Грає симфонія №8 мі бемоль мажор Густава Малера)
Це Малер.
Схожий на Боба Ділана, але це Малер.
Та, це з останнього альбому Боба.
(Сміх)
Одночасно з'являється популярна музика.
Це джаз-бенд.
За словами Скота Джопліна, бенди грали на річкових суднах і в клубах.
Знов-таки шумно.
Вони грають для танців.
Пісня складалася з певних частин -- частин, які відрізнялися, що було дуже до вподоби танцюючим.
Вони казали:
"Зіграйте цю частину ще раз."
Але не можна безкінечно програвати одну й ту ж частину знов і знов для танцюючих.
Тому бенди почали імпровізувати нові мелодії.
Народилася нова форма музики.
(Грає "Royal Garden Blues" Вільяма Генді та Етель Вотерс)
Вона виконується переважно в малих приміщеннях.
Люди танцюють, кричать і випивають.
Тому музика мала бути досить гучною, щоб її можна було почути.
Те саме стосується -- говоримо зараз про початок століття -- всієї популярної музики 20-го століття, нехай це рок чи латиноамериканська музика чи що завгодно.
Жива музика насправді не так і змінюється.
Вона міняється приблизно в першій третині XX століття, коли це стає одною з головних сцен для музики.
А це допомогло музиці дістатись до радіо.
Мікрофони дозволили головним чином співакам, а також музикантам і композиторам, повністю змінити той тип музики, який вони до цього створювали.
Досі багато з того, що грали на радіо, виконувалося вживу, та співаки, як, наприклад, Френк Сінатра, брали мікрофон і робили речі, які б ніколи не вдались без мікрофона.
Інші співаки після Сінатри пішли ще далі.
(Грає "My Funny Valentine" Чета Бейкера)
Це Чет Бейкер.
І такі штуки були б неможливими без мікрофона.
Це також не вийшло би без звукозапису.
Він співає вам на вухо, шепоче вам на вухо.
Це потужний ефект.
Ніби він сидить поруч, і шепоче хтозна що тобі на вухо.
Отже на цьому етапі музика розділилась.
З одного боку -- музика наживо, з іншого -- запис.
І вони більше не повинні бути цілком однаковими.
Тепер є зали як цей, наприклад, дискотека, є музичні автомати в барах, де можна обійтися навіть без музикантів.
Сама присутність музикантів тут зовсім не потрібна, і звукові системи хороші.
Почали створювати музику спеціально для дискотек і під такі звукові системи.
І, як і в джазі, були певні уривки, які більше подобались танцюючим, ніж інші.
Тому ранні хіп-хоп виконавці прокручували фрагменти знову й знову (Грає "Rapper's Delight", гурт The Sugarhill Gang)
МС (ем-сі) імпровізував текст так само, як джаз виконавці зімпровізовували мелодії.
Так з'явився ще один тип музики.
Виступи наживо, в епоху своєї величезної популярності, дійшли в плані акустики до, мабуть, найгірших на Землі сцен для виступу: стадіонів, баскетбольних та хокейних арен.
Музиканти, які там опинялися, робили все, що могли.
Вони писали те, що сьогодні називають стадіонний рок, а саме -- балади в середньому темпі.
(Грає "I Still Haven't Found What I'm Looking For", U2)
Вони робили все, що могли, зважаючи на завдання, що стояло перед ними.
Темп середній.
Така музика звучить охоплююче.
Це більше соціальна, ніж музична ситуація.
І в дечому музика, яку вони писали для такого місця, звучить чудово.
Отже, з'являється більше нових музичних майданчиків.
Один з них -- автомобіль.
Я виріс на радіо в машині.
Та нині це стало чимось іншим.
Сама машина стала майданчиком для виступу.
(Грає "Who U Wit" Ліла Джона та гурту East Side Boyz)
Та музика, яка, я б сказав, написана під звукові системи авто, прекрасно вписується в обстановку.
Може, це не те, що ви слухаєте вдома, але для машини вона якраз годиться -- величезний частотний спектр, знаєте, глибокі баси і високі частоти, і голос ніби затиснутий між ними.
Автомобільну музику ви можете слухати з друзями.
Але є ще один вид музичного майданчика -- особистий MP3 плеєр.
Мабуть, цей тільки для християнських пісень.
(Сміх)
Певним чином це як Карнегі-хол, або той випадок, коли аудиторія затихала, тому що можна почути найтонші нюанси.
З іншого боку, це нагадує західно-африканську музику, бо якщо плеєр грає занадто тихо, можна зробити голосніше, і наступної хвилини, гучний пасаж заглушить вас своїм звучанням.
Тому не завжди це добре.
Думаю, переважно поп музику сьогодні пишуть, певною мірою, для таких плеєрів, для такого особистого користування, коли можна почути найдрібніші деталі, але динаміка доволі стабільна.
Тому мені цікаво: добре, чи є це моделлю для творчості, оце наше підлаштування?
Чи таке відбувається ще десь?
Так от, якщо вірити Девіду Атенборо та ще кільком людям, пташки теж підлаштовуються -- пташки, що живуть в кронах дерев, в густому листі, їх крики, як правило, високі, короткі та повторювані.
А птахи на нижніх ярусах лісу мають нижчий спів, тому він не спотворюється, коли резонує від поверхні землі.
Такі пташки як ця саваннова вівсянка зазвичай видають звуки (Звучить спів саваннової вівсянки), подібні до скрекоту.
Виходить, що такі звуки є найбільш енергозберігаючим і практичним шляхом передачі їх перегуків через поля і савани.
Інші пташки, як ця танагра, пристосувалися всередині свого виду.
Танагри східного узбережжя США, де ліси трохи густіші, мають один тип перегуку, а танагри на іншому боці, на заході (Звучить спів чорно-червоної танагри), мають інший тип перегуку.
(Звучить спів чорно-червоної танагри)
Отже птахи роблять це також.
І я подумав:
Якщо це модель для творчості, якщо ми створюємо музику, принаймні музичну форму, враховуючи різні контексти, і якщо ми малюємо картини, щоб розміщувати на стінах галерей чи музеїв, і пишемо програми, які б підходили до певних операційних систем, тоді все саме так працює?
Так, я думаю, це еволюція.
Все адаптується.
Але задоволення, пристрасть і радість залишаються.
Це погляд протилежний традиційному романтичному.
Романтичний передбачає, що спочатку виникає захоплення, далі почуття виливаються, і якимось чином набувають певної форми.
Тобто, пристрасть, захоплення залишається, але посудина, куди воно виливається, інстинктивно, інтуїтивно створюється в першу чергу.
Наперед відомо, у що вильється пристрасть.
Цікавий сам конфлікт точок зору.
Письменник
Томас Франк вважає, що це, можливо, пояснення того, чому деякі виборці голосують всупереч власним інтересам, чому такі виборці, як більшість з нас, гадають, що коли вони чують щось, що звучить щиро, то це від чистого серця, це непідробне поривання.
І вони за це проголосують.
Тому, якщо хтось може зобразити щирість, імітувати поривання, в нього, виходить, більше шансів бути обраним.
Це виглядає трохи небезпечно.
Я хочу сказати, що і пристрасть, і радість не виключають одне одного.
Можливо, сьогодні нам потрібно усвідомити те, що ми як птахи.
Ми пристосовуємося.
Ми співаємо.
І, як і в птахів, радість залишається, як би ми не змінювали те, що створюємо, щоб вписатися в контекст.
Дуже дякую.
(Оплески)
Моя подорож до Афганістану розпочалася багато-багато років тому на східному кордоні моєї країни моєї батьківщини, Польщі.
Я гуляла лісом із казок моєї бабусі.
По землі, кожне поле якої, приховує могили, де мільйони людей були або депортовані, або вбиті вже у 20-му столітті.
За руїнами, я знайшла душу місць.
Я зустріла простих людей.
Я чула їхні молитви і їла їхній хліб.
А потім я 20 років йшла на Схід - зi Східної Європи до Центральної Азії - через Кавказькі гори,
Близький Схід,
Північну Африку,
Росію.
І я ніколи не зустрічала простіших людей.
Я розділила з ними їхній хліб і їхні молитви.
Ось чому я поїхала в Афганістан.
Одного дня я перетнула міст над річкою Оксус.
Я йшла пішки і була сама.
І афганський солдат був настільки здивований, побачивши мене, що він навіть забув поставити печатку у моєму паспорті.
Але він пригостив мене чашечкою чаю.
І я зрозуміла, що його подив був моїм захистом.
Отже, я ходила і подорожувала, на конях, яках, вантажівках і автостопом, від кордону з Іраном до самого низу, до краю Ваханського Коридору.
І таким чином Я знайшла нур - приховане світло Афганістану.
Моєю єдиною зброєю був мій записник і моя Leica.
Я чула суфійські молитви - простих мусульман, яких таліби ненавиділи.
Захована ріка, взаємноповязана з містицизмом від Гібралтару до Індії.
Мечеті, в яких почесних іноземців обсипають благословеннями зі сльозами на очах і приймають як дар.
Що ми знаємо про країну та про людей яких ми ніби-то захищаємо, про села, в яких єдині ліки від болю та голоду- це опіум?
Це наркотично залежні люди на дахах Кабула через 10 років, після початку нашої війни.
Це дівчатка, що кочують, і які стали проститутками для афганських бізнесменів.
Що ми знаємо про жінок після десяти років,в що пройшли після війни?
Одягнуті в цей нейлоновий мішок, зроблений в Китаї, під назвою паранджа.
Одного разу я побачила найбільшу школу в Афганістані, школу для дівчаток.
13 000 дівчаток вчаться тут в кімнатах під землею, в яких повно скорпіонів.
А їх любов до навчання була настільки великою, що я плакала.
Що ми знаємо про погрози смерті від Талібану, прибиті до дверей тих, хто, як в Балху, посміли відправити своїx дочок в школу?
Регіон небезпечний, він переповнений талібами, і вони так робили.
Моя мета дати голос людям, що мовчать, щоби показати світло сховане за завісою великої гри, маленькі світи, проігноровані СМІ і пророками глобального конфлікту.
Дякую.
(Оплески)
Шеннон тільки що закінчив розвивати теорії в області криптографії, і, отже, добре розумів, що людське спілкування - це суміш випадковостей і статистичних залежностей.
Літери в наших повідомленнях, очевидно, залежали певною мірою від попередніх.
І в 1949 він опублікував новаторську роботу,
"Математична теорія зв'язку"
В ній він використовує моделі Маркова як основу уявлення про зв'язок.
Він починає з іграшкового прикладу.
Уявіть, що ви маєте текст, що написаний алфавітом, який складається з літер 'A', 'B' і 'C'
Ймовірно, ви нічого не знаєте про цю мову.
Але ви помічаєте, що А можуть стояти поруч, в той час як B і C - ні.
Потім він показує, що ви могли б спроектувати машину, яка б генерувала подібний текст, використовуючи "Ланцюг Маркова".
Він починає з наближення нульового порядку, це означає, що ми незалежно обираємо кожен символ - A, B або C навмання і створюємо послідовність.
Проте, зверніть увагу, що ця послідовність не схожа на оригінальну.
Він показує, що можна зробити краще, з наближенням першого порядку, де літери обираються незалежно, але відповідно до ймовірності появи в оригінальній послідовності.
Тож, це трохи краще, літери А тепер більш ймовірні. Але все одно структура не схожа .
Наступний крок є ключовим.
Наближення другого порядку враховує кожну пару літер.
У цьому разі нам потрібні три стани.
Перший стан представляє всі пари, що починаються з А, другий стан - всі пари, що починаються з В, і третій, що починається з С.
Звернемо увагу, що склянка А має багато пар АА, що має сенс, тому що умовна вірогідність АА вища, бо АА частіше трапляється в нашому оригінальному повідомленні.
Тепер ми можемо згенерувати послідовність, просто використовуючи це наближення другого порядку.
Почнемо будь-де і оберемо набір, і запишемо, або, іншими словами, виведемо перший символ, потім перейдемо до склянки, яка визначена другою літерою в наборі.
Витягуємо наступний набір і повторюємо процес нескінченно.
Зверніть увагу, що ця послідовність починає виглядати дуже схожою на оригінальне повідомлення, тому що ця модель враховує умовні залежності між літерами.
А щоб поліпшити результат, можна перейти до наближення третього порядку, що має справу з групами по три літери - "три-грамами".
У цьому випадку знадобиться дев'ять станів.
Далі Шеннон застосував таку ж саму логіку до англійського тексту, використавши відому статистику щодо літер, пар, три-грам, і т.д.
Він показав, що прогрес йде так само при переході від наближення нульового до першого, далі до другого і третього порядків.
Він пішов далі і спробував зробити те ж саме не з літерами, а зі словами.
Він писав: "Схожість на дійсно англійський текст збільшується досить суттєво при кожному поглибленні".
Авжеж, ці машини створювали беззмістовний текст, хоч він містив майже таку ж саму статистичну структуру, яку ви могли б побачити в дійсно англійському тексті.
Далі Шеннон продовжував обчислювати кількісну міру інформації, і зрозумів, що кількість інформації в деякому повідомленні повинна бути пов'язана з конструкцією машини, що буде використовуватися для генерації схожих послідовностей.
Це приводить нас до його концепції ентропії.
Ну добре, ви створили кілька програм.
І ви мабуть собі думаєте: "Як взагалі можливо запам'ятати всі ці команди?
Це овал, коло чи еліпс?
Спочатку пишеться ширина, а потім висота чи навпаки - висота, а вже потім ширина?
Чи потрібно мені все це запам'ятовувати?
На щастя, ні.
Саме для цього і були створені комп'ютери.
Справа в тім, що комп'ютер завжди з нами, коли ми програмуємо. Комп'ютери дуже гарно все запам'ятовують, значно краще, ніж ми.
То чому б нам не дозволити комп'ютеру запам'ятовувати всі деталі замість нас, а ми вже зможемо використовувати його як словник для програмування?
Таким чином, ми зможемо зосередитись на створенні супер-крутих програм, а не на спробах запам'ятати всілякі занудні деталі.
Це те, що ми називаємо "документацією": документ, що пояснює нам як потрібно програмувати на певній мові та в певному програмному середовищі з прикладами і хитрими підказками.
Отже, коли нам важко згадати певні деталі, то нема про що хвилюватись! Ми їх можемо просто знайти в документації.
Ви мабуть думаєте, що читати документацію - це дуже нудно.
І маєте рацію - це таки нудно, це не так весело, як писати код!
Але, якщо ви не хочете зубрити абсолютно ВСЕ - хех.., тоді вам потрібно навчитись користуватися цією документацією, щоб мати змогу запрограмувати свої ідеї.
Навіть найкращі програмісти не намагаються всього запам'ятати.
Більше того, найкращі програмісти зазвичай найбільше за всіх читають цю документацію!
Наприклад, я малюю смайлик, я вже намалювала обличчя та очі, використовуючи вже добре відому мені функцію "elips".
Але мені потрібно зробити ще багато всього.
По-перше, я хочу обвести обличчя товстим контуром, щоб воно виглядало як наклейка.
Я знаю, що мені потрібно щось зробити з функцією "stroke", але не пам'ятаю за що саме вона відповідає. Отже, замість того, щоб просто сидіти і намагатися щось вигадати, на що я можу витратити години або навіть цілу вічність, я просто відкрию вкладку "Документація" і знайду там те, що мені потрібно.
Я розпочну пошуки з категорії "Колір", тому що вона здається мені підходящою. Я переглянула тут всі функції, і нарешті, в самому кінці я знаходжу функцію strokeWeight! З допомогою неї я можу змінити товщину ліній та контурів.
Отже, тут ми бачимо ім'я функції та її параметри - в цьому випадку, вона має лише один праметр.
Отже, що я зазвичай роблю, я просто копіюю цей код та вставляю його у свій код. Але відразу ж мені вискакує помилка:
"Параметр товщини не визначений".
Це тому, що "thickness" (товщина) - це просто назва параметра, вона не є справжнім значенням.
Я маю замінити його на те значення, яке мені потрібно.
Це може бути число чи змінна, яка відноситься до числа. У цьому випадку, я просто впишу сюди число.
Ага, все просто ідеально, число 10 підходить. Але ви знаєте, що ми можемо побавитися з числами і подивитися як буде змінюватися малюнок.
Оу, це вже трішки забагато. А це трішки замало. Гаразд.
Отже, ставимо назад 12. Круто.
Але дечого моєму смайлику все ж таки бракує. Посмішки!
Я хочу, щоб вона виглядала якось так!
Але я дивлюсь на цього смайлика і думаю:
"Його посмішка не схожа на ту, яку я могла зробити, використовуючи функції "elips", "line" чи "rect".
Лінія вигнута, але не має наповненості. "Потрібно пошукати в документації, чи існує якийсь інший спосіб намалювати посмішку.
Отже, переходимо до документації.
Прокручуємо вниз, вниз, і ще вниз, переглядаємо все.
Перегляньмо категорію "Shapes" (фігури).
Ага!
Ось найперша функція в категорії "Фігури" - arc (дуга), що використовується для створення дуги. Здається це ідеальний вибір, адже саме такою і має бути усмішка.
Що ж, ця функція має набагато більше параметрів.
І я почну з того, що скопіюю і вставлю її сюди.
Ви ж пам'ятаєте, що це лише назви параметрів, і ми маємо замінити їх на ті числа, які нам здаються підходящими.
Отже, маємо параметри x і y. Можливо, х та у - це точки, з яких я розпочну. Отже, якщо 200 це серидина, то можливо почнемо з 150?
Параметри "start" початок і "stop" (кінець)... Я навіть не знаю, що це таке... Ну все, тепер я застрягла.
Я дивлюсь на цю функцію, намагаюсь її використати, але не розумію що це за параметри.
На щастя, Ви можете просто повернутись до документації, і клацнути на функцію, яка вас цікавить.
Вам відкриється програма, яка демонструє вам, як її використовувати, і надає детальну інформацію про кожен параметр.
Отже, я дивлюсь на цю програму, і вона мені каже, що Х - це х-координата центру еліпса, який можна утворити з дуги.
Гаразд, насправді, щоб намалювати дугу, вам потрібно уявити буцім то ви малюєте еліпс, але тільки частину його. І на основі цього потрібно робити всі розрахунки.
Отже, X та Y - це центр уявного еліпса, який ми нібито малюємо, width і height - це ширина та висота уявного еліпса. Start та Stop - ці самі параметри, яких я не знала.
Start та Stop - це кут... он воно що! Гаразд, початковий кут, з якого починати малювати дугу, в градусах, та кінцевий кут, яким закінчити дугу.
Ви завжди можете подивитися на приклади, що демонструє ця програма. "Малюємо дугу без заливки, починаючи від 1 до 270" - це мабуть ось цей приклад, тому що кут починається на 1 градусі і закінчується на 270 градусах. Ось так виглядає така дуга.
Давайте спробуємо її змінити.
Це має сенс, чи не так? Нам потрібна дуга, що починатиметься з 1-го градуса і закінчуватиметься на 180, так? Ми хочемо, що в нас вийшла напівдуга.
Визначимо для нашої дуги параметри 0 та 180,
Тепер я маю справжній смайлик.
Завдяки використанню документації, я зробила те, що хотіла набагато швидше.
Саме це і є основною метою програмування - втілити свої ідеї в реальність як можна швидше.
Отже, не забувайте користуватися силою доків!
Два роки тому мене запросили як митця взяти участь у виставці, яка вшановувала пам'ять сотої річниці ісламського мистецтва в Європі.
В куратора була тільки одна умова: я мала використовувати тільки арабську мову для своєї роботи
Отож, як митець, жінка, арабка, чи просто людина, що живе в 2010 році, я хотіла сказати тільки одне, я хотіла сказати Ні.
В арабській мові для "Ні" ми говоримо "Ні, тисячу разів Ні".
Отож я вирішила знайти тисячу різних "Ні" на все, що було коли-небудь створено під ісламським чи арабським керівництвом за останні 1400 років, від Іспанії до кордонів Китаю.
Я зібрала всі свої знахідки в одній книжці, розмістила їх в хронологічному порядку, вказуючи ім"я, керівника, посередника і дату.
Книжку розмістили на маленькій поличці, біля інсталяції, розміром три на сім метрів, у Мюнхені, в Німеччині, у вересні 2010 року.
В січні 2011 року почалася революція, і життя призупинилося на 18 днів, і 12-го лютого ми наївно святкували на вулицях Каїру, вірячи, мов маленькі діти, що революцію переможено.
Дев'ять місяців потому я опинилась на площі Тахир в Каїрі, і надсилала повідомлення.
Причиною цього було зображення, яке я побачила в стрічці новин.
Я відчула, що не можу жити в місті, де вбивали людей і викидали їх на вулиці, наче якесь сміття.
Отож я зняла одне "Ні" з надгробку в
Ісламському музеї в Каїрі і додала повідомлення до нього:
"Ні військовій диктатурі".
І я почала поширювати це повідомлення на вулицях Каїру.
Але це призвело до ряду Ні, які виходили з книги, наче боєприпаси, і додаючи до них повідомлення, я почала писати їх на стінах.
Я поділюся з вами цими "Ні".
Ні новому Фараону, тому що, хто б не був наступним, він має розуміти, що ніякому диктатору більше не вдасться захопити владу над нами.
Ні насильству:
Рамі Ессам прийшов на площу Тахир на другий день революції, сів там з гітарою і співав.
Місяць потому владу Мубарака було повалено, це була заслуга Рамі.
Ні осліплим героям.
Ахмед Харара втратив праве око 28-го січня і ліве око 19-го листопада, це зробили два різних снайпери.
Ні вбивству, в цьому випадку Ні вбивству релігійних людей, так як Шейх Ахмед Адіна Рефаат був убитий 16-го грудня під час демонстрації, залишивши вдовою дружину і трьох дітей без батька.
Ні спалюванню книжок.
Єгипетський Інститут був спалений 17-го грудня, це було величезною культурною втратою.
Ні оголенню людей, і цей блакитний бюстгальтер має нагадувати нам про цей сором як нації, коли ми дозволяємо жінці бути оголеною і побитою на вулиці, і побачити надпис:
"Хай живе мирна революція", тому що ми ніколи не будемо відповідати насильством на насильство.
Ні барикадам на дорогах.
5-го лютого цементні блоки були встановлені в Каїрі для того, щоб захистити Міністерство Охорони від протестуючих.
Говорячи про стіни, я хочу розповісти вам історію про одну стіну в Каїрі.
Група художників вирішили намалювати танк справжніх розмірів на стіні.
Один в один.
Навпроти танку вони намалювали чоловіка на велосипеді з корзиною для хліба на голові.
Будь-який перехожий не знаходив нічого дивного в цьому малюнку.
Після актів насильства прийшов інший художник і намалював кров, протестуючих, яких переїжджає танк, демонстрантів і надпис:
"Від завтра у мене нове обличчя, обличчя кожного мученика.
Я існую".
Приходять можновладці, замальовують стіну білою фарбою, залишають тільки танк і додають інший надпис:
"Армія і люди разом.
Єгипет для єгиптян."
Приходить ще один художник і малює голову військового у вигляді монстра, який з'їдає русалку в річці крові навпроти танку.
Приходить влада, замальовує стіну в білий колір, залишає танк, костюм монстра, а чорною фарбою лише замальовують обличчя монстра.
А далі приходжу я зі своїми трафаретами і розмальовую вбрання, танк і всю стіну, все так і залишилось до сьогодні, більше ніхто нічого не домальовував. (Сміх)
І на завершення ще одне Ні.
Мені трапився вислів Неруди, надряпаний на клаптику паперу в польовому госпіталі в Тахирі, і я вирішила сказати ще одне Ні
Мавзолею Мамлюків у Каїрі.
Там написано [арабська]
(Оплески) (Оплески)
Дякую.
Дякую.
(Оплески)
Майбутнє - непередбачуване.
Найрозумніші учасники світових організацій розуміють його неправильно.
Технологи, політики, вчені, ЦРУ, Таємна розвідка Британії трактують його неправильно.
Без сумнівів, це існує й в економіці.
Установи, створені турбуватися про майбутнє, зокрема МВФ, БМР, Рада з фінансової стабільності не змогли передбачити майбутнє.
Більше 20 000 економістів не могли зрозуміти, що відбувається, хоча в цьому й полягає їхня робота, отримати яку не так і просто.
Глобалізація стає заплутанішою, а зміни відбуваються щоразу швидше.
Наше майбутнє стає непередбачуванішим.
Урбанізація, інтеграція, об'єднання зусиль є причинами нового ренесансу.
Так сталося 1 000 років тому.
Останні 40 років були надзвичайним періодом.
Тривалість життя зросла на 25 років.
Це ривок від часів Кам'яної доби.
Зріс дохід більшості населення Землі, хоча воно збільшилось на 2 мільярди за цей період.
Із половини населення Землі, лише чверть залишається неграмотною.
З'явилися величезні можливості, що дають волю новому потенціалу до інновацій, розвитку.
Однак існують також вразливі місця, дві Ахіллесові п'яти глобалізації.
По-перше, це зростання нерівності.
Це роздратовані люди, на яких не звертають увагу, які не беруть участі в управлінні.
Глобалізація не виключає дискримінацію.
По-друге, це її заплутаність. Щораз більші скороминучість та ламкість.
Те, що відбувається в одному місці, дуже швидко впливає на інших.
Це системні ризик та криза, що проявилися у фінансових кризах та пандеміях грипу.
Це небезпечно, нам потрібно буде стати гнучкими.
Великий вклад для цього здійснив розвиток техніки.
Відбувся величенний стрибок вперед. Попереду нескінченні удосконалення того, що кожен зможе придбати еквівалентно до 2030 року.
Таким був досвід останніх 20 років.
Так триватиме й далі. Комп'ютери, пристрої стануть настільки ж простими, як програма "Аполлон" для польоту в космос.
Сьогодні мобільні телефони потужніші за космічний корабель.
Вони набагато потужніші за комп'ютери, якими користувалися 20 років тому.
До чого це може призвести?
З'являться величезні можливості в техніці.
Зменшаться розміри пристроїв.
Існуватимуть невидимі здібності та можливості наших тіл, інтелекту, духу.
Перед вами наномодель пилового кліща.
Здатність робити все в інший спосіб дає волю можливостям, особливо в галузі медицини.
Ось це стовбурова клітина, яку ми вивели в Оксфорді, із ембріону стовбурової клітини.
Ми можемо створити будь-яку частину тіла.
Скоро можна буде реплікувати частини тіла із власної шкіри.
Це нові можливості для регенеративної медицини.
Я гадаю, що параолімпійські ігри зникнуть до 2030 року, тому що існуватиме можливість відновлення частин тіла.
Однак залишається питання:
"Хто зможе цим користуватися?"
Відбудеться значна еволюція в сфері генної інженерії.
Можливість творити, як це сталося із цією генномодифікованою мишею, щось, що рухатиметься втричі швидше, житиме втричі довше, еквівалентно, як і ця миша, працюватиме до 80 років, споживаючи стільки ж їжі.
Чи буде це доступно лише для над-заможних, що зможуть заплатити?
Чи готові ми до нової євгеніки?
Чи лише ті, хто зможуть заплатити, стануть над-расою майбутнього?
(Сміх)
Отже, важливим є питанням:
"Як справитися із технічним прогресом?"
Як переконатися в тому, що виготовляється техніка для усіх, техніка, яка дасть нам змогу не лише жити довше, а й стати розумнішими, щоб допомогти майбутнім поколінням?
Одним із найбільш хвилюючих проявів нових винаходів стане модифікація віково-статевих пірамід, що проявиться у старінні населення.
Такі поняття, як "пенсія" чи "пенсійний вік" зникнуть до 2030 року.
Існуватиме принцип резервування.
Ці явища будуть властиві не лише для західних країн.
Найбільш хвилюючими змінами стануть хмарочоси, які стануть новими пірамідами, характерними для Китаю та багатьох інших країн.
Отже, якщо ви молоді, забудьте про вихід у відставку та пенсію.
Задумайтесь про життя та куди воно котиться.
Розпочнеться гонитва за талантами, за людьми, які володіють найрізноманітнішими навичками.
У старості ми поневірятимемося світом, але розвиватиметься економіка.
Інновації стануть життєво-важливими.
Рівень зайнятості у розвинених країнах знизиться із 800 до 700 мільйонів працівників.
Це призведе до величезного стрибку в міграції.
Тому сучасна неприязнь до іноземців, мігрантів зміниться на протилежне, тому що нам будуть необхідні люди, які зможуть забезпечити нас пенсіями та підтримати економіку.
Крім того, існуватимуть системні ризики.
Життя стане набагато жорстокішим, ніж воно є сьогодні, із його переплетеними громадами, системами, пов'язаними технікою та прискорювані вчасним управлінням.
Обмежена кількість ресурсів перекладає нашу життєздатність на плечі інших людей, які її забезпечуватимуть.
Зменшення біорізноманіття, зміна клімату, пандемії, фінансові кризи - цим ми будемо перейматися.
Тому необхідна поява нової свідомості, яка зможе справитись із усім, мобілізує нас та перетворить у суспільство, яке зможе справитись із системним ризиком.
Для цього необхідні інновації.
Потрібно буде зрозуміти, що переваги глобалізації можуть бути й її недоліками.
Завдяки нашим досягненням, прийдешнє століття може стати найкращим або ж найгіршим в історії.
Нам варто звернути увагу на людей, особливо тих, які відчувають, що на них не звертають уваги.
Вперше в історії людства окрема особа до 2030 року отримає можливість знищити планету, зруйнувати все, створивши для цього біопатогенний хвороботворний мікроорганізм.
Як поєднати усі ці складові глобалізації?
Як почати думати про створення цілісних систем по-новому?
Це стане викликом для вчених та усіх, хто задумується про майбутнє.
Наше життя залежить від майбутнього і варто готуватися до нього зараз.
Потрібно усвідомити, що світова структура управління закостеніла.
Вона не зможе справлятися із прийдешніми викликами.
Необхідно виробити новий вид управління, колегіальний, за допомогою спільних зусиль.
З власного досвіду я знаю, які неймовірні речі можуть статися, якщо усі працюватимуть разом, щоб змінити майбутнє.
Я виїхав з ПАР, а через 15 років, після того я думав, що ніколи не повернуся, працював в уряді Нельсона Мандели.
Це було чудо.
Ми можемо творити чудеса протягом наших життів.
Надзвичайно важливо це робити.
Важливо, щоб ідеї, які плекає ТЕД, та наші власні плани орієнтувалися на прийдешнє. Тоді це буде найкраще століття в історії людства, а не епоха екологічних катастроф. Дякую.
(Оплески)
[Тиша]
[Музика]
Протягом 1950-х, Марк Ротко дослідив,як форми можуть плисти в просторі.
Інколи рухаючись в напрямку до вас, а часом просто, непомітно,віддаляючись від вас дивлячись сьогодні на картини художника можна побачити безліч шляхів, котрими було досягнуто таких ефектів.
Ротко,проте, був замкнутою людиною і не афішував свої заняття в студії.
Нам не відомо багато про матеріали, які митець використовував і як саме він творив.
Але якщо придивитись ближче, можна багато з'ясувати.
А саме, як ці форми витають у просторі та як вони можуть проявлятись крізь колір, що також вказує на те, як Ротко порається із кутами цих літаючих, хмароподібних обрисів.
Ротко накладав фарбу на фарбу, шар за шаром
Тут, ми можемо бачити світло-синій, котрий, майже повністю перекритий темно-бордовим кольором.
Здається, що художник часто наносив фарбу одна на одну.
Тож, коли поглянемо на краї, то усвідомлюємо що тут присутнє дзвінке відчуття, того, як ці 2 кольори змагаються за нашу увагу і майже резонують між собою.
Аби надалі дозволити цим формам "відірватись" від поверхні полотна,
Ротко часто робив кути цих обрисів нечіткими
Тут ми можемо бачити щось наче палаючий скипидар, де художник, очевидно, вимочив ганчірку в розчиннику і протер нею поверхню картини, змішуючи всі кольори разом, в цей ж самий час, стираючи гострі кути, що візуально й зобразило ці обриси наче вони в повітрі.
Крім натяків на кольори по краях картини,варто зазначити, що Ротко дозволяє тим самим поглянути крізь завісу із фарби,оскільки митець писав картини досить "прозоро".
Дозвольте мені зараз показати як саме Ротко малював так нечітко.
Художник додавав так багато розчиннику до фарби, що він швидше просто клав плями на полотно, ніж малював на ньому, і ,справді,створював враження накладання плям
Через те, що ці плями такі тонкі, ви можете бачити як один колір накладається на інший в місцях, де фарби трохи більше, можна побачити верхній шар картини.
В місцях, де фарби менше на цьому верхньому шарі, ви починаєте бачити нижній шар.
Через те,що Ротко накладав один колір на інший, будь яка область картини здається надзвичайно складною.
На думку митця, якщо б глядачі правильно відчували картини, то вони дуже часто плакали б.
І ми говоримо зараз саме про художника, який хотів,аби глядачі змогли пережити ті ж самі емоції, що й сам митець.
Людям притаманно керуватись емоціями, можливо навіть плакати, під час слухання музики.
Проте, дуже рідко образотворче мистецтво може викликати такі ж емоції
Ротко, якщо дозволите, конкурує із музикою, намагаючись пробудити дуже сильні емоції,малюючи.
Полотна художника, справляють дуже похмуре враження.
Картинам бракує чіткості.
Але з іншого боку, робота дуже спокійна, надзвичайно красива, тому, це твори, котрим завжди буде бракувати закінченості.
Це полотна, котрі розгадуються з часом.
[Тиша]
Вітаю! Поговоримо про затори, точніше затори на дорогах.
Затори на дорогах - це всюдисуще явище.
Воно існує в усіх містах по всьому світу, що, в принципі, трохи дивно, якщо задуматися.
Насправді ж усі міста різні.
Існують типові європейські міста, зі щільною забудовою, добрим транспортним сполученням і широкими дорогами.
З іншого боку, маємо американські міста.
Ага, слайди рухаються самі по собі.
Отож, американські міста: безліч доріг на величезних просторах, громадського транспорту практично не існує.
А ще є міста у країнах, які розвиваються, де існує багато різних видів транспорту, земля використовується по-різному, міста мають просторі околиці і водночас щільну забудову.
Проектувальники транспортних систем по всьому світу вживали різних заходів: міста зі щільною та нещільною забудовою, купа доріг, чи купа громадського транспорту, чи купа велосипедних доріжок, чи більше інформації, чи більше всякої всячини - але усе даремно.
Проте усі ці спроби мають одну спільну рису.
Вони намагаються зрозуміти, що людям треба робити замість того, щоб їхати власним авто в годину пік.
Тобто, до певної міри це спроби спланувати, що мають робити інші люди, спланувати їхнє життя замість них.
Планування складної соціальної системи - це дуже важка справа.
Я розповім Вам одну історію.
Року 1989, коли впав Берлінський мур, одному лондонському містобудівнику зателефонував його колега з Москви і сказав:
"Привіт, це Владімір.
Скажи, будь ласка, хто відповідає за поставку хліба в Лондоні?"
А лондонський містобудівник відповідає йому:
"Що ти маєш на увазі - хто відповідає за поставку? Та ніхто не відповідає".
"Та ні, хтось та й мусить відповідати.
Це ж страшенно складна система.
Хтось мусить її контролювати".
"Та ні! Ніхто за це не відповідає.
Ну це ж - я ніколи навіть не думав про таке - це ж організовується саме по собі".
Організовується саме по собі.
Ось приклад складної соціальної системи, що здатна самоорганізуватися.
І це чудовий приклад.
Коли Ви намагаєтесь розв'язати дійсно складні соціальні проблеми, то найкраще увесь час створювати заохочення.
Ви не плануєте деталей, люди самі зрозуміють, що робити, і як пристосуватися до нової системи.
А тепер поговоримо, як цей приклад допоможе нам подолати затори на дорозі.
Це карта Стокгольма, мого рідного міста.
Стокгольм - це місто середнього розміру, там мешкає приблизно два мільйони людей. Проте у Стокгольмі дуже багато води, а отже і мостів - вузеньких мостів, старих мостів - а отже і чимало заторів.
Червоні крапки позначають місця, де утворюються найбільші корки - це мости, що ведуть до центру міста.
І от комусь спала на думку ідея - окрім хорошої системи громадського транспорту і витрат на дороги, спробуємо запропонувати водіям платили один-два євро за проїзд у цих вузьких місцях.
Один-два євро - це не гроші порівняно з витратами на паркування, обслуговування машини, і так далі.
Тому здавалося, що водії не мали б протестувати проти такого мізерного платежу.
Але це не так.
Одного-двох євро виявилося достатньо, щоб 20 відсотків авто зникло під час години пік.
Ви подумаєте: хм, 20 відсотків - це досить багато, але ж залишається ще 80 відсотків проблеми.
Адже залишається ще 80 відсотків дорожнього руху.
Але це теж не так, тому що дорожній рух - це нелінійне явище, тобто коли кількість авто перевищує певну межу, затор збільшується дуже, дуже швидко.
Але на щастя, ця закономірність діє і навпаки.
Якщо забрати навіть незначну кількість машин, затор зменшиться набагато швидше, ніж Ви гадаєте.
Збір за затори впровадили у Стокгольмі 3 січня 2006 року. Перша картинка - це знімок звичайної вулиці Стокгольма 2 січня.
Перший день після запровадження збору виглядав ось так.
Ось що відбувається, якщо забрати 20 відсотків машин із дороги.
Затори дійсно зменшуються.
Але, як я вже казав, водії авто пристосовуються до всього.
Тому через деякий час вони всі повернуться, змирившись із додатковими платежами.
Але виявилося, що ні.
Минуло шість з половиною років відтоді, як у Стокгольмі ввели збір за затори. І рівень дорожнього руху досі низький.
Але у 2007 році відбувся цікавий стрибок.
Справа в тому, що цей збір спочатку ввели як експеримент. Його запровадили у січні, а наприкінці липня скасували. Тоді провели референдум і 2007 року ввели знову, надавши чудову можливість для дослідження.
Це був дійсно цікавий експеримент, що ми проводили двічі.
Якби моя воля, я би проводив його щороку, але мені ніхто не дозволить.
Але все одно було весело.
Отож, ми підбили підсумки.
Що трапилося?
31 липня - останній день, коли діє збір за затори.
А тепер та сама вулиця влітку, а літо в Стокгольмі - це дуже гарна і світла пора.
Перший день без збору виглядав ось так.
Усі машини тут як тут, а водіям можна позаздрити, адже вони так швидко вміють адаптуватися.
Вони всі повернулися першого ж дня.
І так тривало далі.
Ось показники 2007 року.
Ці статистичні дані вкрай цікаві, дещо несподівані та страшенно корисні. Але найнесподіваніший слайд ще попереду.
Ось він.
Він показує, наскільки громадськість підтримує впровадження платежу за затори у Стокгольмі.
Коли цей збір ввели на початку весни 2006 року, люди страшенно обурювалися.
70 відсотків мешканців виступили проти.
Але коли платіж ввели, люди не протестували дедалі запекліше, як цього можна було сподіватися.
Навпаки - вони змінили свою думку. Тепер 70 відсотків людей підтримують цей збір. Повторюю:
70 відсотків мешканців Стокгольма не проти платити за те, що колись було безкоштовним.
Гаразд.
Але чому?
Як так?
Погляньмо на це з іншого боку.
Хто змінив свої звички?
Так, 20 відсотків водіїв, які перестали їздити в годину пік, напевно незадоволені.
І куди вони поділися?
Якщо ми це зрозуміємо, то можливо дізнаємося, чому люди так палко підтримують платіж.
Отож, ми провели грандіозне опитування спільно з перевізниками, намагаючись визначити, хто змінив свої звички, і куди зникли ці люди?
І виявилося, що вони й самі не знають.
(Сміх)
Водії чомусь впевнені, що вони їздять так само, як і раніше.
Але як так?
Справа в тому, що їхні плани щодо щоденних подорожей стали нестабільними.
Люди щодня приймають нові рішення, люди змінюються, і світ довкола них також, і з кожним днем ці люди дедалі частіше вирішують не брати власне авто в годину пік.
Вони самі про це не підозрюють.
І тепер друге питання - хто змінив їхню думку?
Хто змінив їхні погляди і чому?
Ми провели друге опитування, намагаючись зрозуміти, чому люди змінили думку, і яка група людей змінилася?
І знову виявилося, що понад половина опитаних вважали, що вони не змінили своєї думки.
Вони впевнено заявляють, що їм завжди подобалася ідея збору за затори.
Тобто становище виглядає ось так: запровадивши платіж, ми знизили рівень дорожнього руху на 20 відсотків, зменшили затори до неймовірно малих розмірів, а люди навіть не підозрюють про те, що вони змінилися, бо вони дійсно вважають, що їм ця ідея завжди подобалася.
Ось яку силу мають маленькі зміни, коли потрібно розв'язати складні соціальні проблеми.
Людям не треба казати, як їм варто пристосуватися.
Їх просто треба підштовхути у правильному напрямку.
І якщо це зробити правильно, то люди підтримають зміни.
І якщо це зробити правильно, то людям вони навіть сподобаються.
Дякую.
(Оплески)
Клірингова компанія Міранда отримує 280 доларів за прибирання 8 офісів.
Скільки коштує прибирання одного офісу?
Отже, вони отримують 280 доларів за прибирання в одному офісі.
Отже, 280 доларів за кожні 8 офісів.
Ми можемо подивитися, чи вони діляться на спільний дільник?
Здається, це в нас ділиться на 8.
200 ділиться на 8, і 80 теж ділиться на 8.
Отже, давайте розділимо і чисельник, і знаменник на 8.
І якщо ми це зробимо, 8 вміщується в 28 три рази... 3 * 8 = 24.
Віднімаємо.
Залишилося 4.
8 - 4 = 4.
Опускаємо сюди 0.
8 вміщується у 40 як раз 5 разів.
5 * 8 = 40, і остачі не залишається.
Отже, коли ви ділите 280 на 8, ви отримуєте 35.
І якщо ви ділите 8 на 8, отримуєте 1.
Отже, це відношення - це ціна для одного офісу, я думаю, ми можемо його так назвати, - спрощується до 35 доларів для кожного офісу, а це ми можемо записати також як 35/1 доларів на один офіс, що є тим самим, що й 35 доларів на один офіс.
Ми закінчили.
Ось ціна компанії за прибирання одного офісу: 35 доларів. .
Глава I.
Вниз по кролячій-Hole
Аліса початку, щоб отримати дуже втомився сидіти її сестрою на березі, і не має нічого спільного: один або два рази вона заглянула в книгу її сестра читання, але у неї немає зображення або розмов в ній, і яка користь від книги, "подумала Аліса" без картинок або розмова?
Так що вона розглядає в своєму власному розумі (так само, як тільки могла, для спекотного дня зробили її відчуваю себе дуже сонним і безглуздо), будь то задоволення від прийняття шлейфові буде коштувало вставати і вибір маргаритки, як раптом Білий Кролик з рожевими очима побіг близько від неї.
Існував нічого так не дуже примітний тим, що, і не думаю, що Аліса так дуже з спосіб почути Кролик сказати собі: "Боже мій!
Боже мій!
Я буду пізно! (Коли вона думала, що більше після цього, їй спало на думку, що вона повинна мати дивувалися цьому, але в той час все це здавалося цілком природним), але коли кролик насправді мали УВАГА ЙОГО ЖИЛЕТ-
POCKET, і подивився на нього, а потім поспішив, Аліса початку її ніг, для нього промайнуло у неї в голові, що вона ніколи раніше не бачила кролика з будь-яким Жилет кишені, або годинник, щоб вивезти з , І згорав від цікавості, вона побігла через поле за ним, і, на щастя було якраз вчасно, щоб бачити це поп-вниз великого кролика отвір під огорожею.
В інший момент пішов вниз Аліса після неї, ні разу не враховуючи, як у світі вона було виходити з нього.
Кроляча нора пішов прямо на, як тунель для деякому роді, і потім занурюють раптом вниз, так несподівано, що Аліса не хвилину, щоб думати про зупинку себе, перш ніж вона знайшла собі падати дуже глибокий колодязь.
Або добре був дуже глибоким, або вона впала дуже повільно, тому що вона багато часу, як І пішла шукати про неї і задатися питанням, що буде далі.
По-перше, вона намагалася дивитися вниз і зрозуміти, що вона приїде, але це було занадто темно бачити що-небудь, потім подивився по сторонах добре, і зауважив, що вони були заповнені шафи і книги полиці, тут і там вона побачила карти та фотографії висіли на кілочки.
Вона зняла глек з однією з полиць, вона пройшла, вона була названа "ORANGE
МАРМЕЛАД ", але до її велике розчарування вона була порожня: вона не любить падати банки, побоюючись вбивства кого-небудь, так вдалося поставити його в один з шаф, як вона впала мимо.
"Ну!" Подумала Аліса сама собі, "після такого падіння, як це, я думаю, що нічого падаючої вниз по сходах!
Як хоробрий вони всі вважають мене вдома!
Чому, я б не став нічого говорити про це, навіть якби я впав з верхньої частини будинку!
"(який був, швидше за все правда.)
Вниз, вниз, вниз.
Чи буде падіння НІКОЛИ не закінчуються!
"Мені цікаво, скільки миль я скоротився на на цей раз? сказала вона вголос.
"Я повинен бути вже десь поруч центр Землі.
Дозвольте мені бачити: це було б чотири тисячі миль вниз, я думаю, - '(бо, бачте, Аліса дізнався кілька речей такого роду в її уроках в класній кімнаті, і, хоча це не дуже гарна можливість для демонструючи свої знання, тому що нікому було її слухати, все ще було добре практиці це сказати більше) "- так, це про правильне відстані - але тоді мені цікаво те, що широта і довгота я повинен? " (Аліса не знала, що була Широта, Довгота, чи як, але думали, що вони красиві слова великого сказати.) Нині вона почала знову.
"Мені цікаво, якщо я впаду прямо крізь землю!
Як смішно це буде схоже, виходять з людей, які ходять з голови вниз!
Антипатії, я думаю, - '(вона була дуже радий не було нікого слухати, на цей раз, як би це не звучало взагалі правильне слово) ", - але мені доведеться запитати їх, що назва країни, ви знаєте.
Будь ласка, мем, це Нової Зеландії або Австралії? (І вона намагалася реверанс, як вона казала - орнаментальні присідаючи, як ви провалюючись повітря!
Як ви думаєте, ви могли б це вдалося?) 'А що неосвічені дівчинка вона буде думаю, мене за запитання!
Ні, це ніколи не будете робити, щоб запитати: можливо, я буду побачити наступну запис десь ".
Вниз, вниз, вниз.
Існував нічого робити не треба, так що Аліса скоро заговорили знову.
"Dinah'll пропустіть мене дуже сьогодні ввечері, я треба думати! (Діна була кішка.) "Я сподіваюся, вони будуть пам'ятати її блюдце молока за чаєм-часу.
Моя Діна дорогий!
Якби ти був тут з мене!
Є немає мишей в повітрі, я боюсь, але ви можете зловити кажана, і це дуже як миша, ви знаєте.
Але кішки їдять летючих мишей, цікаво?
А ось Еліс почав отримувати досить сонним, і продовжував говорити собі, в мрійливої роду чином:
"У кішки їдять летючих мишей? У кішки їдять летючих мишей? ", А іноді,
"У кажанів їдять кішок?" В ім'я, бачите, як вона не могла відповісти ні на питання, він не вже й важливо, яким шляхом вона висловилася.
Вона відчувала, що вона дрімає, і щойно почав мріяти, що вона йшла рука об руку з Діною, і сказав їй дуже серйозно:
"Тепер, Діна, скажіть мені, істину: ти коли-небудь з'їсти кажана ", коли? раптово, удар! удар! вниз, вона натрапила на купу гілок і сухого листя, і падіння закінчилося.
Аліса нітрохи не боляче, і вона схопилася на ноги в момент: вона подивилася вгору, але все це було темно накладних витрат; перед нею був інший довгий прохід, і Білий
Кролик як і раніше в поле зору, поспішаючи по ній.
Існував не одну хвилину, щоб бути втрачені: геть пішов Аліса, як вітер, і вже в вчасно, щоб почути це сказати, як виявилося кутку: "О мої вуха та вуса, як пізно це отримувати!
Вона була близька позаду неї, коли вона повернула за ріг, але Кролик більше не буде бачив: вона опинилася в довгому низькому залі, який був висвітлений по ряду ламп звисають з даху.
Існували двері круглий зал, але всі вони були заблоковані, і коли Аліса було все, аж одного боку, та до інших, намагаючись кожні двері, вона підійшла на жаль посередині, цікаво, як вона була коли-небудь виходити з нього.
Раптово вона натрапила на маленький триногий стіл, все зроблені з твердого скла; не було нічого на ній, окрім крихітного золотого ключика, і першою думкою було Аліси що він може належати до однієї з дверей зал, але, на жаль! або замки були надто великими, або ключ був занадто малий, але в
Принаймні він не буде відкрити будь-який з них.
Однак, на другий тур час, вона натрапила на низьких завісу вона не помітила раніше, а за ним був дверцята близько п'ятнадцяти дюймів: вона намагалася маленький золотий ключ у замку, і, на її великої радості він встановлений!
Аліса відкрила двері і виявив, що вона вела в маленький прохід, не набагато більше, ніж щурячій норі: вона опустилася на коліна і подивився уздовж проходу в красивих саду ви коли-небудь бачив.
Як їй хотілося вибратися з цього темного залу, а бродити серед тих пластів яскравих квітів і прохолодних фонтанів, але вона навіть не могла отримати її через голову дверях, і навіть якщо моя голова піде через "думку бідна Аліса," було б дуже мало користі без моїх плечах.
О, як я хотів би заткнутися, як телескоп!
Я думаю, я міг би, якби я тільки знав, як почати.
Бо, бачте, так багато поза-речей сталося останнім часом, що Аліса початку думати, що дуже мало речей, дійсно, були дійсно неможливо.
Там, здавалося, ніякого сенсу в очікуванні на дверцята, щоб вона повернулася до столу, half сподіваючись, що вона може знайти інший ключ, чи у разі, книга правил закриття людей вгору, як телескопи: це час вона знайшла маленьку пляшечку на ньому, ("що, безумовно, не був тут раніше, ' сказала Аліса,) і на шию пляшку паперової етикетки зі словами
"DRINK ME" красиво надрукованим на ньому великими буквами.
Все було дуже добре, щоб сказати: "Drink Me", але мудра маленька Аліса була не збирається цього робити
ЩО поспішає.
"Ні, я буду дивитися по-перше, сказала вона," і подивитися, чи є це з позначкою "отрута" чи ні ", бо вона прочитала кілька хороших мало історій про дітей, які були згоріла, і їдять до диким звірам і інші неприємні речі, все тому, що вони не будуть пам'ятати прості правила їх друзі навчили них: наприклад, що розпечений покер спалить вас, якщо ви тримаєте його занадто довго, і що якщо ви порізали палець ДУЖЕ глибоко з ніж, як правило, кровоточить, і вона ніколи не забувати, що, якщо ви п'єте багато від
Пляшка з написом "Яд", то майже напевно не погодитися з Вами, то рано чи пізніше.
Тим не менш, ця пляшка не була відзначена "отрута", тому Аліса наважилася спробувати його, і, знайшовши її дуже добре, (він, по суті, свого роду змішані ароматом вишневого пирога, заварний крем, ананас, смажену індичку, ірис, та гарячої маслом тост,) вона дуже скоро добив. !
Що цікаво почуття "сказала Аліса," я повинен бути замовкнути, як телескоп. '
Так було і справді: вона була тепер тільки десять дюймів у висоту, і обличчя її засяяло на думав, що вона тепер правильний розмір для проходження дверцята в тому, що прекрасний сад.
Спочатку, однак, вона чекала кілька хвилин, щоб побачити, якщо вона збирається скорочуватися далі: вона відчувала себе трохи нервував про це, "для нього може закінчитися, ви знаєте, ' сказала Аліса сама собі, "в моєму виходячи в цілому, як свічка.
Цікаво, що я повинен бути, як тоді?
І вона спробувала уявити собі, що полум'я свічки, як після свічки продувається з, тому що вона не пам'ятає, коли-небудь бачив такої речі.
Через деякий час, переконавшись, що більше нічого сталося, вона зважилася на вдаючись у сад відразу, але, на жаль для бідна Аліса! , Коли вона дісталася до дверей, вона виявила, що вона забула золотий ключик, і коли вона повернулася до столу, за нього, вона виявила, що вона не могла дістатися до нього: вона міг бачити це з усією очевидністю через скло, і вона з усіх сил намагалася, щоб піднятися вгору один з ніжки столу, але це було надто слизькими, і коли вона втомилася сама з старається, бідна річ сів і заплакав. !
Ну, немає ніякого сенсу в тому, що плакав, як "сказала Аліса собі досить різко, я раджу вам кинути цю хвилину!
Вона взагалі віддалася дуже хороший рада, (хоча вона дуже рідко слідували це), і іноді вона лаяла себе так суворо, як принести сльози в її очах; і як тільки вона згадала, намагаючись її полі власні вуха за те, що ошуканим себе у грі в крокет вона грала проти себе, для цього цікавий дитина дуже любив роблячи вигляд, що двох людей.
"Але це марно тепер, думав бідна Аліса," прикинутися двох людей!
Та тут навряд чи вистачить про мене вліво, щоб зробити один порядна людина!
Незабаром її погляд упав на коробочку скло, лежав під столом: вона відкрила , І знайшов у ньому дуже маленький торт, на якому слова "EAT ME були красиво наголошується в смородині.
"Ну, я з'їм його, 'сказала Аліса, і якщо це змушує мене рости більше, я можу досягти ключа; а якщо це робить мене ростуть менше, я можу повзати під двері, так що в будь-якому випадку я буду потрапити в сад, і мені все одно, що відбувається!
Вона з'їла трохи і сказав з тривогою про себе, "Куди?
Який шлях? ", Тримаючи руку на верхній частині голови відчувати, яким чином вона росла, і вона була дуже здивована, виявивши, що вона залишилася такою ж розмір: щоб бути впевненим,
Як правило, це відбувається, коли людина їсть торт, та Аліса отримав стільки на шлях не чекаючи нічого, але поза сторону речей щоб це сталося, що, здавалося, досить нудно і безглуздо, щоб життя продовжиться в поширений спосіб.
Так що вона приступили до роботи, і дуже скоро прикінчили торт. >
Глава II.
Озеро Сліз
"Страньше і страньше! Вигукнув Аліса (вона була настільки здивована, що на даний момент вона зовсім забула, як кажуть гарною англійською мовою), "тепер я відкриваю, немов найбільший телескоп, який коли-небудь був!
До побачення, ноги!
"(Бо, коли вона подивилася на свої ноги, вони, здавалося, майже не залишилося зору, вони отримували так далеко).
"Ах, мій бідний ніжки, мені цікаво, хто поставить на вашу взуття і панчохи для вас Тепер, дорогі?
Я впевнена, що не зможу!
Я буду багато занадто далеко, щоб неприємності собі про вас: ви повинні управляти
Кращим способом ви можете, - але я повинен бути добрим до них ", подумала Аліса", або, можливо, вони не будуть ходити, як я хочу, щоб піти!
Дозвольте мені бачити: я дам їм нову пару чобіт кожне Різдво.
І пішла вона з планування собі, як вона буде керувати ним.
"Вони повинні йти на перевізника," думала вона, і як смішно він буде здаватися, посилаючи подарунки до власних ніг!
І як дивно напрямках буде виглядати!
ПРАВО Аліси пішки, ESQ. Килимок перед каміном,
БЛИЗЬКО FENDER, (З ЛЮБОВ'Ю Аліси).
Ах, який дурниця я кажу!
Саме тоді головою вдарився об дах залу: насправді вона була тепер більше, ніж дев'ять футів у висоту, і вона відразу ж узяв маленький золотий ключ і поспішила до сад двері.
Було стільки, скільки вона могла зробити, лежачи на одній стороні, переглядати в сад з одним оком, але, щоб пройти через більш безнадійним, ніж будь-коли: вона сів і почав плакати знову.
"Ви повинні бути соромно за себе," сказала Аліса, "велика дівчинка, як ви, '(вона, можливо, так сказати), "піти на плач таким чином!
Зупинити цей момент, скажу я вам!
Але вона продовжувала все ж, проливаючи галони сліз, поки не було великих об'єднати всі навколо неї, близько чотирьох дюймів глибиною і досягнення половина вниз залу.
Через деякий час вона почула тупіт маленьких ніг на відстані, і вона поспішно витерла очі, щоб бачити, що станеться.
Це був Білий Кролик повертається, прекрасно одягнений, з парою білих лайкові рукавички в одній руці і великим вентилятором в іншому: він прийшов риссю вперед в великому поспіху, бурмочучи собі під ніс, як він прийшов:
"О! Герцогиня, Герцогиня!
О! чи не буде вона диким, якщо я тримав її очікування!
Аліса відчула такий розпач, що вона готова була просити допомоги у будь-якого одного, так що, коли Кролик підійшов до неї, вона почалася, тихим, боязким голосом:
"Якщо вам завгодно, сер, - 'Кролик здригнувся, впустив білий хлопець рукавички і віяло, і skurried подалі в темряву так складно, як він міг піти.
Аліса взяла віяло й рукавички, і, як у залі було дуже жарко, вона все роздмухують Сама весь час вона продовжувала говорити:
"Дорогий, дорогий!
Як дивно все сьогодні!
А вчора все йшло по так само, як зазвичай.
Цікаво, якщо я був змінений в ніч?
Дайте мені подумати: я ж, коли я встав сьогодні вранці?
Я мало не думаю, що я пам'ятаю, здається, трохи інша.
Але якщо я не те ж саме, наступне питання, хто в світі я?
Ах, це велика загадка!
І вона починає замислюватися і над всім дітям вона знала, що була того ж віку як себе, щоб переконатися, що вона могла бути змінені для будь-якого з них.
"Я впевнений, що я не Ада, сказала вона," для її волосся йде в такі довгі локони, і моя не йде в колечка на всіх, і я впевнений, я не можу бути Мейбл, бо я знаю, всі види речі, а вона, ох! вона знає, таких дуже мало!
Крім того, вона вона, і я я, і - про дорогу, як загадковим все це!
Я постараюся, якщо я знаю все, що я знав.
Дозвольте мені бачити: чотири рази п'ять, дванадцять, і в чотири рази шістьох, тринадцять, і в чотири рази сім - про дорога!
Я ніколи не дістатися до двадцять у такому разі!
Тим не менш, Таблиця множення не означає: давайте спробуємо географії.
Лондон є столицею Париж і Париж столиця Риму, а Рим - ні,
ЦЕ все не так, я впевнений!
Я, має бути змінене для Мейбл!
Я постараюся і сказати:
"Як відкрилося мало -" ", а вона схрестила руки на колінах, як якщо вона говорила уроки, і став повторювати це, але її голос звучав хрипко й дивно, і слова не прийшов само, як вони звикли робити: -
"Як відкрилося трохи крокодила покращити свій сяючий хвіст,
І вилити воду з Нілу На кожній золотий масштабі!
"Як весело він, здається, усмішкою, як акуратно розвів кігті,
І ласкаво просимо рибки в С м'яко посміхаючись щелепи!
"Я впевнений, що це не ті правильні слова, сказав бідна Аліса, і її очі наповнилися
Сльози знову продовжувала вона, "я повинен бути Мейбл зрештою, і мені доведеться йти і жити в цьому убогий будиночок, і поруч немає іграшок, і ах! ніколи так багато чому повчитися!
Ні, я зважився про це, якщо я Мейбл, я залишуся тут!
Це буде не використовувати їх покласти їх вниз головою і каже "Давай знову, дорогий!"
Я буду тільки дивитися і сказати:
Скажи мені, що спочатку, а потім, якщо мені подобається в тому, що людина, я придумав: якщо немає,
Я залишуся тут, поки я не чужий! "- Але, боже мій вигукнула Аліса, з раптовий сплеск сльози: "Я хочу, щоб вони поклали голови їх вниз!
Я дуже втомився бути в повній самоті тут!
За її словами це, вона подивилася на свої руки, і був здивований, побачивши, що вона поставив на одному з маленьких білих кролика лайкові рукавички в той час як вона говорила.
"Як я можу це зробити?" Подумала вона.
"Я повинен бути зростання малого ще раз. '
Вона встала і підійшла до столу для вимірювання себе нею, і виявив, що, наскільки це вона могла б здогадатися, що вона тепер близько двох футів у висоту, і відбувається швидко зменшується: вона незабаром з'ясувалося, що причиною цього був шанувальник вона тримала, і вона впала вона поспішно, як раз вчасно, щоб уникнути скорочення від в цілому.
"Це була вузька бігти!
'Сказала Аліса, багато злякавшись раптової зміни, але дуже раді, що знайшли собі ще існують, і тепер для саду! 'і вона побігла з усією швидкістю назад до маленької двері: але, на жаль! маленькі двері була закрита ще раз, і золотий ключик лежав на скляний стіл, як раніше, і речі гірше, ніж коли-небудь, "думка бідних дитини, "тому що я ніколи не була настільки мала, що про це раніше, ніколи!
І я заявляю, що це занадто погано, що це таке! "
За її словами ці слова її нога зісковзнула, і в інший момент, сплеск! вона була до до підборіддя в солоній воді.
Її перша думка була, що вона якимсь чином впала в море, і в цьому випадку я можна повернутися по залізниці, сказала вона про себе.
(Аліса була на морі раз в житті, і прийшли до спільного висновку, що скрізь, де ви йдете в англійською узбережжі ви знайдете ряд купання машин в море, деякі діти копали в піску з дерев'яними лопатами, то ряд пансіонати, а за ними залізничний вокзал.)
Тим не менш, вона скоро, що вона була в пулі сльози, які вона плакала, коли їй було дев'ять футів у висоту.
"Шкода, що я не плакала так багато!" Сказала Аліса, як вона плавали, намагаючись знайти її вихід.
"Я повинна бути покарана за це тепер, я вважаю, будучи потонули в моїх власних сльозах!
Це буде дивна річ, щоб бути впевненим!
Тим не менше, всі дивно сьогодні.
Саме тоді вона почула щось плескається в басейні трохи далеко, і вона плавав ближче роздивитися, що це було: спочатку вона подумала, що повинна бути моржа або гіпопотам, але потім вона згадала, як невелика вона тепер, і вона скоро, що це був тільки миша, яка сповзла
В як і вона сама.
"Це було б ніякої користі, то тепер, думав
Аліса, "говорити на цю мишу?
Все настільки поза-вниз тут, що я повинен думати, досить імовірно, він може
Учасник: у всякому разі, немає ніякої шкоди в спробі ".
Так вона почала:
"О, Миша, чи знаєте ви вихід із цього пулу?
Я дуже втомилася від плавання близько тут, про Миша! (Аліса думав, що це повинен бути правильний спосіб розмови з мишею: вона ніколи не робила такі речі раніше, але вона згадала, що бачила в латинській граматиці свого брата,
"Миші - від миші - миші - миша - про миша! ')
Миша подивилася на неї, а з цікавістю, і, здавалося, їй підморгнути з одним з її маленькі очі, але він нічого не сказав.
"Можливо, він не розуміє англійської," подумала Аліса, я насмілюсь сказати, it'sa французький миша, іди з Вільгельмом Завойовником. (Справді, з усіма її знання історії, Аліса не дуже чітке уявлення, як давно нічого не сталося.)
"Ou EST ма Chatte?", Який був першою пропозицією в своєму французькому урок-книги.
Миша дала раптовий стрибок з води, і, здавалося, сагайдак на всьому протязі з переляк.
"О, прошу вибачення! Вигукнув Аліса поспішно, боячись, що вона зашкодить бідних тваринного почуття.
"Я зовсім забув, ви не любите кішок.
"Не люблю котів! Вигукнула Миша, пронизливим, пристрасним голосом.
"Хотіли б Ви кішок, якщо ви були на моєму місці?" Ну, може бути, немає, "каже Аліса в країні заспокійливим тоном:
"Не сердься про це нам.
І все ж я хотів би показати вам нашу Діну кішку:
Я думаю, ви б захопитися для кішок якби ви могли бачити тільки її.
Вона така мила тиха річ, "Аліса продовжувала, половину собі, як вона плавала ліниво про в басейн, і вона сидить муркотіння так люб'язно вогню, облизуючи лапи і миття її обличчя - і вона така мила м'яка річ, щоб медсестра - і вона така одна капіталу для лову мишей - ох, прошу прощення! "вигукнула Аліса знову, на цей раз Миша була наїжачений у всьому, і вона була впевнена, вона має бути по-справжньому образився.
"Ми не будемо говорити про неї більше, якщо ви не хочете.
"Ми справді!" Вигукнула Миша, який тремтів до кінця хвоста.
"Ніби я хотів би поговорити про такий предмет!
Наша сім'я завжди ненавиділа котів: противний, низькі, вульгарні речі!
Не дай мені почути ім'я знову!
"Я не буду справді!" Сказала Аліса, у великій поспішає змінити тему розмови.
'Ви - ви любите - о - про собак?
Миша не відповіла, тому Аліса продовжувала нетерпляче:
"Існує така хороша собачка недалеко від нашого будинку, я хотів би показати вам!
Трохи Спритний тер'єр, ви знаєте, з о, такі довгі кучеряві каштанове волосся!
І це буде принести речі, коли ви кидаєте їх, і він буде сидіти і просити його обідом, і всякі речі - я не можу згадати, половина з них - і це відноситься до фермера, Ви знаєте, і він каже, що це так корисно, це коштує сто фунтів!
Він каже, що він вбиває всіх щурів і -! Про дорогою вигукнула Аліса в країні сумний тон,
"Я боюся, що я образив його знову!
Для миша плавала від неї так сильно, як він міг піти, і роблячи досить переполох в басейні, як це пішло.
Так що вона тихо покликав після нього, "Миша дорога!
Приходьте назад, і ми не будемо говорити про кішок або собак або, якщо вам не подобається їх!
Коли Миша почула це, вона повернулася і повільно поплив до неї: її обличчя було досить блідо (з пристрастю, Аліса подумала), і він сказав низьким тремтячим голосом:
"Давай нам дістатися до берега, а потім я вам скажу моя історія, і ви зрозумієте, чому це я ненавиджу кішок і собак.
Це була пора йти, для басейну отримував досить багато народу з птахами і тварини, які впали в неї: там були качки і Додо, Лорі і Орлятко, і ряд інших цікавих істот.
Аліса попереду, і вся компанія попливла до берега. >
Глава III.
Caucus-Раса і Довга казка
Вони дійсно були дивною дивлячись партії, присутніх на березі - птахи з draggled пір'ям, тварини з їхнього хутра чіпляються близько до них, і все мокрі, хрест, і незручно.
Перше питання, звичайно, було, як дістатися сухого ще раз: у них консультації про це, і через кілька хвилин здавалося цілком природним Алісу, щоб знайти Сама каже фамільярно з ними, як якщо б вона знала їх усе життя.
Справді, вона досить довгу суперечку з Лорі, який врешті-решт виявилося надутий, і б тільки сказати:
"Я старше вас, і повинні знати краще", і це Аліса не буде дозволяють, не знаючи, скільки років він був, і, як Лорі позитивно відмовився назвати свій вік, не було більше сказати.
Нарешті Миша, які, здавалося, людина повноважень між ними, крикнув:
"Сідай, всі ви, і слухай мене!
Я скоро зробить вас досить сухий!
Вони всі сіли за один раз, у великі кільця, за допомогою миші в середині.
Аліса не спускала очей з тривогою закріпленим на ньому, тому що вона відчувала, що вона буде ловити погано холодною, якщо вона не сохнуть дуже скоро.
"Гм!" Сказала Миша з важливими повітря ", ви всі готові?
Це самий сухий, що я знаю.
Тиша навкруги, будь ласка!
"Вільгельм Завойовник, чия справа було сприяє тато, незабаром був представлений англійською мовою, який хотів лідерів, і були за останній час багато чого звикли до узурпації і завоювання.
Едвін і Моркар, графи Мерсии і Нортумбрії - "'
"Тьху!" Сказав Лорі з тремтінням. !
Прошу вибачення "сказав Миша, насупившись, але дуже ввічливо:" Ти говорити? "," Не я! "сказав Лорі поспішно.
"Я думав, що ти зробив, сказав Миша. "- Я виходжу.
"Едвін і Моркар, графи Мерсии і
Нортумбрії, висловилися за ним, і навіть Stigand, патріотичні архієпископ
Кентерберійський, знайшов це доцільно - "'
"Знайдено ЩО?" Сказав Дак.
'Знайшли його, "Миша відповіла, а сердито: "звичайно, ви знаєте, що" це "засіб".
"Я знаю, що" це "означає досить добре, коли я знаходжу речі, сказав Duck:" це взагалі жаби або хробака.
Миша не помітив це питання, але квапливо продовжував, '"- визнали доцільним піти з Едгаром Atheling зустрітися Вільям і запропонувати йому корону.
Поведінка Вільяма спочатку була помірною.
Але зухвалість його норманів - "Як у вас справи тепер, дорогі мої", це тривало,? повернувшись до Аліси як він говорив.
"Як мокра, як завжди," сказала Аліса в меланхолійно: "це не схоже на мене сухим на всіх. "
"У такому випадку, сказав Додо урочисто, піднімаючись на ноги," я рухаюся, що відкласти засідання, для негайного прийняття більш енергійних засобів - '
'Говорити по-англійськи! "Сказав Орлятко.
"Я не знаю, сенс половини цих довгих слів, і, більше того, я не вірю вам зробити що-небудь!
І Орлятко нахилився її голову, щоб приховати посмішку: деякі інші птахи захихикали чутно.
"Те, що я хотів сказати, сказав Додо ображеним тоном, був, що найкраще щоб нас сухий б Caucus-гонки ".
"Що таке Caucus-раса" сказала Аліса, не те, що вона хотіла багато знати, але Додо була припинена як якби він думав, що ХТОСЬ повинен сказати, і ніхто інший, здавалося схильні стверджувати, що завгодно.
"Чому, сказав Додо," кращий спосіб пояснити це зробити. ' (І, як ви хотіли б спробувати себе річ, деякі зимовий день, я вам скажу як Додо це вдалося.)
Спочатку він виділив іподром, в якийсь круг, ('точна форма не питання: "вона сказала), а потім всі партії були розміщені вздовж Звичайно, тут і там.
Існував немає "Раз, два, три, і на виїзді", але вони побігли, коли вони сподобалися, і зупинилися, коли вони любили, щоб вона була не просто знають, коли гонка закінчилася.
Проте, коли вони були запущені півгодини або близько того, і були абсолютно сухими знову,
Додо раптом крикнув "гонка закінчилася!", І вони всі стовпилися навколо нього, важко дихаючи, і запитують:
"А хто виграв?
На це питання Додо не міг відповісти, не багато думок, і почили протягом тривалого часу одним пальцем натисканні на його чолі (положення, в якому ви зазвичай бачите Шекспіра, в його фотографії), а решта чекали в мовчанні.
Нарешті Дронт сказав:
"Кожен має переміг, і всі повинні мати призи.
"Але хто це дати призи? Цілком хор голосів запитали.
"Адже вона, звичайно, сказав Додо, вказуючи на Алісу з одним пальцем, а також всю партію відразу оточили її, називаючи в плутати чином, "призи!
Призи!
Аліса і гадки не мала, що робити, і в розпачі, вона поклала руку в її кишені, а витягнув коробку драже, (на щастя, солона вода не потрапила в нього), і передав них круглі, як призи.
Існував лише один-шматок з усіх боків.
"Але вона повинна бути сама премія, ви знаєте, 'сказав Миша.
"Звичайно," Додо відповів дуже серйозно.
"Що ще у тебе в кишені?" Продовжував він, звертаючись до Аліси.
"Тільки наперсток, 'сказала Аліса сумно.
"Віддай сюди, сказав Додо.
Потім вони всі стовпилися навколо неї ще раз, у той час як Додо урочисто вручив наперсток, кажучи: "Ми просимо Вашу згоду з цією елегантній наперсток", і, коли вона закінчив цю коротку промову, всі вони вітали.
Аліса подумала все це дуже абсурдно, але всі вони виглядали настільки серйозна, що вона зробила не смію сміятися, і, як вона не могла думати ні про що говорити, вона просто вклонився, і взяла наперсток, дивлячись, як урочисті, як могла.
Наступне, що було з'їсти драже: це викликало деякий шум і сум'яття, так як великі птахи скаржилися, що вони не могли смак у них, і маленькі поперхнувся і повинні були бути поплескав по спині.
Тим не менш, це було закінчено в кінці кінців, і вони знову сів у кільце, і просив миша сказати їм щось більше.
"Ви обіцяли розповісти мені свою історію, ви знаєте, 'сказала Аліса, і чому це ти ненавидиш-
-С і D, додала вона пошепки, боячись, що вона може образитися знову.
"Шахта довго і сумна розповідь! Сказала Миша, звертаючись до Аліси і зітхаючи.
"Це довгий хвіст, звичайно ж," сказала Аліса, дивлячись з подивом на Миші хвіст ", але чому ви називаєте його сумним?
І вона продовжувала загадковим про це в той час як миші говорив, так, що її ідея казці було щось на зразок цього: -
"Лють сказала миша, що він зустрілися в будинку,
"Давайте як звернутися до суду: я буду переслідувати в судовому порядку ВИ .-- Ну,
Я візьму НЕ відмова; Ми повинні мати випробування:
Для дійсно цього вранці я нічого не робити ".
Саїд миші Обговорення: "Такі суд, шановний пане,
При відсутності присяжних або судді, витрачатимете наше дихання ".
"Я буду Суддя, я буду журі, "
Саїд хитрості старі Fury:
"Я постараюся вся справа, і засуджую тебе до смерті "."
"Ви не відвідують! Сказала Миша Алісі строго.
"Що ви думаєте?
"Я прошу вибачення," сказала Аліса дуже скромно:
"Ви добрався до п'ятого вигину, я думаєте? 'Я НЕ! вигукнула Миша, різко і дуже сердито.
"Вузол!" Сказала Аліса, завжди готові зробити себе корисним, і, дивлячись з тривогою про її.
"О, дозвольте мені допомогти скасувати його!"
"Я буду робити нічого подібного, сказав Миша, встаючи і йдучи геть.
"Ви ображаєте мене, говорячи такі дурниці!" "Я не хотів цього! Благав бідна Аліса.
"Але ви так легко образити, ви знаєте!
Миша тільки загарчав у відповідь.
'Будь ласка, повернутися і закінчити свою історію!
Аліса викликається після неї, і всі інші приєдналися до хору, '!
Так, будь ласка ", але
Миша тільки похитала головою нетерпляче і пішов трохи швидше. !
Шкода, що не залишиться "зітхнув Лорі, як тільки це було вельми поза полем зору; і старий Краб скористався можливістю сказати своїй дочці "Ах, мій милий!
Нехай це буде тобі уроком ніколи не виходити з себе!
"Мовчи, мама!" Сказав молодий краб, трохи snappishly.
"Ти достатньо, щоб спробувати терпіння устриці!
"Я б хотів наших Діна тут, я знаю, що я роблю!" Сказала Аліса вголос, звертаючись ніхто в зокрема.
"Вона скоро принести його назад!" А хто Діна, якщо я міг би ризикнув задати питання? говорить Лорі.
Аліса відповіла з нетерпінням, бо вона завжди була готова говорити про її домашню тварину:
І вона така одна капіталу для лову мишей ви не можете думати!
І ах, я бажаю вам міг бачити її після того, птахи!
Адже вона їстиме пташка, як тільки подивіться на неї!
Це виступ викликав сенсацію серед чудової сторони.
Деякі з птахів поспішив відразу: один старий Сорока почав упаковки себе до дуже обережно, зауваживши: "Я насправді повинно бути, будинки, нічне повітря не влаштовує моя горло! "і Канарські крикнув тремтячим голосом своїм дітям: "Давай же, дорогі мої!
Пора ви всі були в ліжку!
"Під різними приводами всі вони рушили, і
Аліса незабаром залишили в спокої.
"Шкода, що я не згадав Діна!" Сказала вона собі в меланхолійно.
"Ніхто, здається, як вона, тут, внизу, і я впевнений, що вона краща кішка в світі!
О, моя дорога Діна!
Цікаво, якщо я коли-небудь бачити тебе більше!
"А ось бідна Аліса заплакала знову, вона відчувала себе дуже самотньою і в пригніченому стані.
Через деякий час, однак, вона знову почув тупіт маленьких кроків у відстань, і вона подивилася з нетерпінням, наполовину сподіваючись, що миші змінив своє рішення, і повертався, щоб закінчити свою розповідь. >
Глава IV.
Кролик посилає в Маленький Білл
Це був Білий Кролик, рисі повільно назад, і, дивлячись з тривогою про якість він йшов, як якщо б вона втратила щось, і вона почула його бурмотіння до себе "
Вона буде виконана зрозумійте мене, тому що впевнений, як тхори є тхори!
Герцогиня!
О, мій дорогий лапи!
О, мій хутро і вуса!
Де я можу опустив їх, цікаво? "
Аліса здогадалася, в момент, коли він шукав вентилятор і пару білих лайкові рукавички, і вона дуже добродушно почали полювання про них, але вони були ніде не було видно - все, здавалося, були змінені з моменту її купатися в басейн, а також великий зал, з скляний стіл і маленькі двері, зник повністю.
Дуже скоро Кролик помітив Алісу, а вона пішла полювання о, і крикнув їй: У сердитим тоном:
"Чому, Мері Енн, що ти тут робиш?
Виконати цей момент вдома, і за мною пару рукавичок і віяло!
Швидше, зараз! "
І Аліса була настільки перелякана, що вона побігла відразу в напрямку він вказав щоб, не намагаючись пояснити помилку він зробив.
"Він взяв мене за покоївку, 'сказала вона собі, як вона бігла.
"Як здивований, що він буде, коли дізнається, хто я!
Але я б краще взяти його своїм вентилятором і рукавички - тобто, якщо я можу знайти їх.
Як вона сказала це, вона натрапила на акуратний будиночок, на дверях якого було яскраві латунну пластинку з В. ім'я '
Кролик 'вигравіруваними на ній.
Вона увійшла без стуку, і поспішив нагору, у великому страху, щоб вона не повинна відповідають реальній Мері Енн, і бути вигнаний з будинку, перш ніж вона знайшла вентилятора і рукавички.
"Як дивно це здається," Аліса сказала собі: ', йде Повідомлення кролик!
Я вважаю, Dinah'll посилати мене на
Повідомлення наступний! "
І вона почала уявляти таку справу, що це відбудеться:
"Міс Аліса!
Іди сюди безпосередньо, і готуйтеся до вашої прогулянки! "
"Прийшовши на хвилину, медсестра!
Але я мушу зауважити, що миша не вийти. "
Тільки я не думаю, що, "Аліса продовжувала," що вони б нехай Діна зупинитися в будинку, якщо він почали замовляти людей про так!
До цього часу вона знайшла свій шлях у акуратний маленьку кімнату зі столом в вікна, і на ньому (як вона сподівалася) віяло й дві чи три пари білих крихітних дитиною рукавички: вона взяла віяло і пару рукавички, і якраз збирався вийти з кімнати, коли її погляд упав на маленький пляшку, яка стояла біля дзеркала.
Існував немає мітки на цей раз зі словами "DRINK ME", але тим не менше вона відкоркували його і покласти його до губ.
"Я знаю, щось цікаве обов'язково станеться", сказала вона собі, всякий раз, коли я нічого їсти або пити, так що я просто подивитися, що робить цю пляшку.
Я сподіваюся, це зробить мене ростуть великі знову, насправді я дуже втомився бути таким крихітна річ!
Вона зробила це справді, і набагато раніше, ніж вона очікувала: перш, ніж вона випила половину пляшки, вона знайшла голову тисне стеля, і був змушений принижуватися, щоб врятувати її шиї від руйнування.
Вона поспішно поклав пляшку, кажучи про себе "Це цілком достатньо - я сподіваюся, що не повинна зростати далі - Як це, я не можу вийти в двері - Мені дійсно шкода, я не п'яний так сильно!
На жаль! було вже пізно шкодувати, що!
Вона продовжувала рости, і рости, і дуже скоро довелося стати на коліна на підлогу: в Через хвилину не було навіть місця для цього, і вона спробувала ефект у брехні вниз з одним ліктем об двері, а іншою рукою скручену навколо голови.
Тим не менш вона продовжувала рости, і, як останній ресурс, вона поклала одну руку з вікна, і однією ногою в трубу, і сказала собі: "Тепер я можу зробити не більше, що б не трапилося.
Що буде зі мною?
На щастя для Аліси, маленька пляшечка магії тепер мала повну силу, і вона росла не більше: як і раніше було дуже незручно, і, як здавалося, було не роду шанс її коли-небудь вийти з кімнати ще раз, не дивно, вона відчувала себе нещасною.
"Це було набагато приємніше будинку, думав бідна Аліса," коли один не завжди зростає великих і малих, і, будучи командував на мишей і кроликів.
Я трохи не шкода, що я не пішов вниз, що кроляча нора - і все ж - і все ж - це досить цікаво, чи знаєте, таке життя!
Мене дивує те, що може статися зі мною!
Коли я читала казки, мені здавалося, що такі речі ніколи не траплялося, і тепер я от в середині одного!
Там повинна бути книга, написана про мене, що повинно!
А коли я виросту, я буду писати один - але я вже дорослий ", додала вона сумним тон, "принаймні тут немає місця, щоб рости більше ТУТ.
"Але тоді," подумала Аліса, "мені ніколи не буває старше, ніж я зараз?
Це буде комфорт, одним способом - ніколи не стара, - але потім - завжди мати чому повчитися!
О, я не хотів цього! " Ах, ти дурний Аліса!
"Відповіла вона сама.
"Як ви можете зробити висновки тут?
Та тут навряд чи кімната для вас, і немає місця взагалі для будь-який урок книги!
І так продовжувала вона, взявши спочатку з одного боку, а потім іншого, і робить досить
Розмова про це взагалі, але через кілька хвилин вона почула голос зовні, так і зупинилися, щоб послухати.
"Мері-Енн!
Мері-Енн!
Сказав голос.
"Принеси мені мої рукавички цей момент!" Потім трохи тупіт ніг на сходів.
Аліса знала, що це кролик підходить до її шукати, і вона тремтіла, поки вона похитала будинку, зовсім забувши, що вона в даний час близько тисячі разів більше, ніж
Кролик, і не було причин боятися його.
В даний час Кролик підійшов до дверей, і спробував відкрити її, але, як двері відкрила нутрощі, і лікоть Аліси був натиснув на неї, які намагаються виявилася невдалою.
Аліса чула сказати собі "Тоді я піду круглі і отримати у вікно. ', Що ви не будете "подумала Аліса, і, почекавши, поки вона не здавалося, що вона чула
Кролик якраз під вікном, вона раптом поширене її руку, і зробив ривок у повітря.
Вона не дістати що завгодно, але вона почула крик маленької і восени, і Крах бите скло, з якого вона прийшла до висновку, що це тільки можливо він впали в огірки-кадр, або щось в цьому роді.
Потім з'явилися сердитий голос - Rabbit's - "Пет!
Пет!
Де ти? "А потім голос вона ніколи не чула до:
"Звичайно, то я тут!
Риття для яблук, ваша честь! "
"Копаєм на яблука, справді!" Сказав Кролик сердито.
"Ось!
Прийди і допоможи мені з цього! (Звучить більш розбитого скла.)
"А тепер скажи мені, Пат, що це таке в вікні?
"Звичайно, це рука, ваша честь!" (Він вимовляв це arrum. ')
'Руку, ви гусака!
Хто коли-небудь бачив одного такого розміру?
Чому, він заповнює все вікно!
"Звичайно, так, ваша честь: але це рукою на все це."
"Ну, у цього є робити нічого, в усякому разі: піти і забрати її!
Існував довге мовчання після цього, і Аліса могла тільки чути шепіт в даний час і Потім, такі, як, '!
Звичайно, мені не подобається це, ваша честь, на всіх на всіх "
"Роби, як я кажу тобі: ти боягуз!" І, нарешті, вона розсунула руку знову, і зробив інший схопити в повітрі.
На цей раз там були два маленьких крики, і більше звуки розбитого скла.
"Що число огірок-кадрів має бути!" Подумала Аліса.
"Мені цікаво, що вони будуть робити далі!
Що ж стосується тягне мене з вікна, я тільки шкода, що вони МОЖУТЬ!
Я впевнений, що я не хочу залишатися тут більше! "
Вона почекала деякий час, не чуючи нічого більше: нарешті прийшов гуркіт трохи колесом, і звук хороший багато голосів всі говорять разом: вона зробила з слів:
"Де ж інші сходи?
- Чому, мені не довелося принести, крім одного, Білл отримав інший - Білл! завантажити його тут, хлопче!
- Ось, поставив 'Em Up в цей куточок - Ні, краватка їх разом Перше - вони не до половини досить високим ще - О! вони будуть робити досить добре, не будьте особливо - Ось, Білл! вхопитися за цю мотузку - Чи буде дах ведмедя?
- Пам'ятаєте, що вільні шиферу - О, це спускається!
Глави нижче! (Тріска) - "Ну, хто це зробив?
- Це був Білл, мені здається, - Хто на спуститися димохід?
- Ні, я не буду!
Ви робите це!
- Білла спуститися - Ось, Білл! майстер каже, що ти спуститися трубу!
Так Білль-то повинен спуститися димар, має він?
Сказала Аліса сама з собою.
"Сором'язливий, вони, здається, все розставить на Білла!
Я не був би на місці Білла за багато: це камін вузький, щоб бути впевненим;
Але я думаю, може штовхнути мало! "
Вона звернула її ноги, як далеко вниз по трубі, як могла, і чекав, поки вона не чула звірятко (вона не могла здогадатися, як воно було) подряпин і скремблирования про в трубі закритися вище за неї: те, кажучи про себе "Цей законопроект," вона дала один гострий удар, і чекали, щоб побачити, що буде далі.
Перше, що вона чула було загального хору "Там йде Білл!", То
Кролика голос разом - 'Catch його, вам хеджування ", то мовчання, а потім ще! змішання голосів - 'Hold до голови -
Бренді зараз - Посередник душити - Як це було, старий?
Що з тобою сталося?
Повідомте нам про це!
Останній прийшов трохи слабким, скрип голоси, ('Ось Білл, "подумала Аліса,)' Ну, я не знаю - не більше, дякую ви, я краще зараз, - але я дуже схвильований справа сказати
Ви - все що я знаю, что-то приходить на мене як Джек-в-коробці, і до мене йде як небо ракети!
"Так ти, старий!" Сказав інше. !
Ми повинні спалити будинок вниз "сказав голос Кролика, і Аліса крикнула, як голосно, як тільки могла: "Якщо ви робите.
Я створю Діну на вас! "
Існував мертва тиша миттєво, і Аліса подумала про себе:
Якби вони мали якийсь сенс, то взяв би дах скинутий ".
Через хвилину чи дві, вони почали знову рухалися, і Аліса чула Кролик кажуть: "barrowful буде робити, з самого початку." ?
Barrowful з ЩО подумала Аліса, але вона не довго сумніватися, на наступний момент душі трохи гальки прийшов стук у вікно, а деякі з них вдарив її в обличчя.
"Я покладу край цьому", сказала вона собі, і кричав:
"Ти краще не зробити це знову! ", який випустив черговий мертва тиша.
Аліса помітила з деяким здивуванням, що камінці були перетворюються на пиріжки так як вони лежали на підлозі, і блискуча ідея прийшла їй в голову.
"Якщо я їм один з цих пирогів, подумала вона," це обов'язково, щоб зробити деякі зміни в свій розмір; і як він не може зробити мене великим, воно має зробити мене менше, я вважаю. "
Так що вона проковтнула одну з коржів, і був радий виявити, що вона почала скорочення безпосередньо.
Як тільки вона була досить маленькою, щоб пройти через двері, вона вибігла з дому, і знайшов досить натовп маленьких тварин і птахів очікують зовні.
Бідна ящірка, Білл, був в середині, затримується на дві морські свинки, , Які давали йому щось з пляшки.
Всі вони кинулися на Алісу як тільки вона з'явилася, але вона втекла так складно, як могла, і незабаром опинилася в безпеці в густий ліс.
"Перше, що я повинен робити, 'сказала Аліса сама собі, як вона блукала в дерево, "буде рости праворуч від мене розмір знову, і друга річ повинна знайти своє шлях в тому, що прекрасний сад.
Я думаю, що буде кращий план.
Це звучало чудовий план, без сумніву, і дуже акуратно і просто організовані; тільки Труднощі були, що вона не найменша ідея, як взятися за неї, і в той час як вона дивилася з тривогою про серед дерева, трохи різкий кора просто над головою змусив її подивитися у великому поспіху.
Величезний щеня дивився на неї з великими круглими очима і слабо витягнувши одну лапу, намагаючись торкнутися її.
"Бідолаха!" Сказала Аліса, в умовлянь тон, і вона намагалася свисток до неї, але вона була страшенно злякалася весь час думав, що це могло б бути голодні, і в цьому випадку було б дуже ймовірно, з'їсти її, незважаючи на всі її вмовляння.
Навряд чи знаючи, що вона зробила, вона взяла трохи палицю, і простягнув її щеня, після чого цуценя стрибнув у повітря від усіх його ноги одночасно, з верещати від захвату, і кинувся на палицю, і зробив вірю турбуватися його, потім Аліса ухилилася за великий будяків, щоб зберегти себе від наїзду, і як тільки вона з'явилася на іншій стороні, щеня зробив ще один пік на палицю, і впав по вуха у свою поспішає отримати її, а потім Аліса, думаючи, що це була дуже схожа на маючи гру грати з ломова кінь, і чекаючи кожну хвилину бути розтоптані під ніг, оббіг чортополох ще раз, потім цуценя почав серію коротких зборів на палицю, працює дуже кілька кроків вперед і щоразу довго назад шляху, і гавкіт хрипло все час, поки, нарешті, він сів хороший спосіб геть, важко дихаючи, з висунутим язиком його рот, і його великий half закритими очима.
Це здалося Алісі хорошою можливістю для прийняття її втечі, тому вона вирушила відразу, і побіг, поки вона була зовсім втомився і задихався, і до кори цуценя звучало досить слабкий на віддалі.
"І все ж те, що милий щеня це було! 'Сказала Аліса, як вона притулилася жовтець, щоб відпочити собі і роздмухували себе з однією з листя:
"Я повинен сподобалися його викладання трюків дуже багато, якщо - якби я був правильний розмір, щоб зробити це!
Я майже забув, що я повинен рости знову!
Дай мені подивитися - як це буде управлятися?
Я вважаю, я повинен з'їсти або випити що-небудь або інші, але велике питання в тому, що "велике питання, безумовно, був, то що??
Аліса подивилася навколо неї на квіти і травинки, але вона не бачу нічого, що виглядало як правильно їсти і пити під обставин.
Існував великий гриб, що росте поруч з нею, приблизно такої ж висоти, як вона сама, і , Коли вона подивилася під ним, і по обидва боки від нього, а за ним, прийшло в голову їй, що вона, можливо, також дивитися і бачити, що було на вершині.
Вона потягнулася навшпиньках і заглянув за край гриба, і очі відразу зустрілися з великими гусениця, що сидів на верхньому з її руки на грудях, спокійно палити довгий кальян, а також беручи ні найменшого повідомлення про неї чи про що інше. >
Глава V. Порада від Caterpillar
Caterpillar і Еліс подивилися один на одного на деякий час у мовчанні: нарешті
Caterpillar взяли кальян з рота, і звернувся до неї в млявою, сонний голос.
"Хто ти?" Сказав Caterpillar.
Це не було відкриттям для заохочення розмови.
Аліса відповіла досить сором'язливо: "Я - Я не знаю, сер, як раз в даний час - принаймні я знаю, хто я був, коли я встав сьогодні вранці, але я думаю, що я, має бути змінене кілька разів з тих пір.
"Що ти хочеш цим сказати?" Сказав Caterpillar суворо.
"Поясніть себе!"
"Я не можу пояснити собі, я боюся, сер" сказала Аліса, "тому що я не я, ви бачити. " Я не бачу, сказав Caterpillar.
"Я боюся, що я не можу висловити це більш ясно:" відповіла Аліса дуже ввічливо ", бо я не можу зрозуміти себе з самого початку і, будучи дуже багато різних розмірів в день дуже заплутаною.
"Це не так," сказав Caterpillar.
"Ну, може бути, ви не знайшли його так само, 'сказала Аліса," але, коли потрібно перетворитися на лялечку - ви коли-небудь, ви знаєте, - а потім після цього в метелик, я думаю, ви будете відчувати це трохи дивно, чи не так?
"Нічого подібного, сказав Caterpillar.
"Ну, можливо, ваші почуття можуть бути різними, 'сказала Аліса," все, що я знаю, вона відчували б себе дуже дивно для мене. " Ти! "сказав Caterpillar презирливо.
"Хто ти?"
Які приніс їх назад до початку розмови.
Аліса відчувала себе трохи роздратований компанії Caterpillar прийняття такого Дуже короткі зауваження, і вона випросталась і сказала дуже серйозно: "Я думаю, ви повинні сказати мені, хто ти є, в першу чергу. "
"Чому?" Сказав Caterpillar.
Тут був ще один загадковий питання, а так як Аліса не могла думати ні про яке поважної причини, і, як Caterpillar, здавалося, в дуже неприємний стан розуму, вона повернулась геть.
"Вернись!" Caterpillar їй услід. !
Я щось важливе сказати: "Це звучало багатообіцяюче, звичайно:
Аліса звернувся і пішов назад.
"Зберегти самовладання, сказав Caterpillar.
"І це все?" Сказала Аліса, ковтання вниз її гнів, а як тільки могла.
"Ні", сказав Caterpillar.
Аліса думала, що вона може, а чекати, тому що вона нічого робити не треба, і, можливо,
Врешті-решт він може сказати їй щось варто почути.
Кілька хвилин він пихтів геть, не кажучи, але в кінці кінців він розгорнув її руки, взяв кальян з рота знову, і сказав: "Так ти думаєш, що ти змінився, не Ви?
"Я боюся, що я, сер, 'сказала Аліса," Я не можу згадати те, як раніше, - і я не тримати ж розміру протягом десяти хвилин разом! "
"Не пам'ятаю, які речі? Сказав Caterpillar.
"Ну, я спробував сказати" ЯК Тече трохи зайнятий BEE ", але все це з різні! "
Аліса відповіла дуже меланхолії голосом.
"Повторити", Ви старі, батько Вільям, "' сказав Caterpillar.
Аліса склала руки і почав:
- "Ви старі, батько Вільяма, ' Молодий чоловік сказав: "І ваше волосся стали дуже білі;
І все ж ви постійно стояти на голові -
Як ви вважаєте, у вашому віці, це правильно?
"У моїй юності:" Батько Вільям відповів на його сина,
Я боявся, це може пошкодити мозок;
Але тепер, я абсолютно впевнений, у мене немає,
Чому, я роблю це знову і знову. "
"Ви старі, сказав молоді", як я вже говорив,
І виросли найбільш надзвичайно жиру;
І все ж ви повернули назад-сальто у двері -
Моліться, в чому причина цього? "
"У моїй юності, сказав мудрець, як він похитав сивою замки,
"Я зберіг всі мої кінцівки дуже гнучка
З використанням цієї мазі - один шилінг ящик -
Дозвольте мені продати вам пару?
"Ви старі, сказав молоді, і ваші щелепи дуже слабкі
Для чого-небудь складніше, ніж сало;
І все ж ви закінчили гусак, з кістками і дзьобом -
Моліться, як вам вдалося це зробити?
"У моїй юності," сказав його батько: "Я взяв із законом,
І стверджував, кожен випадок з моєю дружиною;
І м'язова сила, яку він дав моїй щелепи,
Триває все життя.
"Ви старі, сказав молоді," можна було б навряд чи припустити Щоб ваш очей був як стійкий, як і колись;
І все ж ви збалансованим вугор на кінці вашого носа -
Що змусило вас так жахливо розумний?
"Я відповів на три запитання, і цього достатньо, '
Саїд, батька свого, "не дати собі зарозуміло!
Як ви думаєте, я можу слухати цілий день, щоб такі речі?
Геть, або я викину тебе вниз по сходах!
"Це не говорить прямо, сказав Caterpillar.
"Не зовсім вірно, я боюся, 'сказала Аліса, несміливо,' деякі слова придбали змінені.
"Це неправильно від початку до кінця", сказала Гусениця рішуче, і не було тиша на кілька хвилин.
Caterpillar була перша говорити.
"Який розмір ви хочете бути?" Запитав він.
"О, я не особливо як за розміром," Аліса поспішно відповів "тільки один не подобається змінюється так часто, як ви знаєте. " Я не знаю, сказав Caterpillar.
Аліса нічого не сказала: вона ніколи не була настільки суперечила в її житті раніше, і вона відчувала, що вона втрачала самовладання.
"Ви задоволені зараз? Сказав
Caterpillar.
"Ну, я хотів би бути трохи більше, сер, якщо ви не проти, 'сказала Аліса:
'Три дюйма таке жалюгідне висоту, щоб бути. "
"Це дуже хороша висота справді!" Сказав Caterpillar сердито, виховання себе вертикально як він казав (це було рівно три дюйми).
"Але я не звик до цього! Благав бідна Аліса в жалібним тоном.
І вона думала про себе: "Я хочу істот не було б так легко образити!
"Ви звикнете до нього в часі," сказав Caterpillar, і він поклав у свій кальян рот і почали палити знову.
На цей раз Аліса терпляче чекав, поки вона вирішили виступити ще раз.
Через хвилину чи дві компанії Caterpillar взяли кальян з рота і позіхнув один або двічі, і підбадьорився.
Потім він спустився з грибами, і поповз в траву, лише зауваживши, як це пішло: "Одна сторона зробить вас рости вище, а інша сторона зробить вас стають коротшими.
Подумала Аліса в сама.
Інша сторона ЩО?
"З грибів, сказав Caterpillar, так само, як якщо б вона запитала його вголос, а в інший момент він зник.
Аліса залишилася задумливо поглядаючи на гриб протягом хвилини, намагаючись розгледіти яких були дві сторони його, і, як це було ідеально круглою, вона знайшла це дуже Складне питання.
Тим не менш, в кінці кінців вона закинула руки навколо нього, наскільки вони будуть йти, і зламав з трохи краю з кожного боку.
"А тепер, що є що? Сказала вона собі і гриз мало правою кнопкою рука трохи спробувати ефект: в наступний момент вона відчула сильний удар під її підборіддя: він вдарив її ногою!
Вона була багато налякана цим дуже різка зміна, але вона відчувала, що немає немає часу, щоб бути втрачені, тому що вона швидко зменшується, так що вона приступили до роботи відразу з'їсти деякі інші небагато.
Її підборіддя було так тісно натисканні на неї ногою, що навряд кімнату, щоб відкрити рот, але вона зробила це врешті-решт, і йому вдалося проковтнути шматочок лівої небагато.
"Ну, вільне голову врешті-решт!" Сказала Аліса в тон захвату, який перетворився на сигналізації в інший момент, коли вона виявила, що її плечі ніде не було знайдено: все, що вона бачила, коли вона подивилася вниз, була величезна довжина шиї, яка, здавалося, як ріст стебла з моря зелене листя, які лежать набагато нижче її.
"Що можна все, що зелень може бути?" Сказав
І ах, мої бідні руки, як це я не можу бачити вас?
"А де мої плечі подівся?
Вона рухалася їм про, як вона говорила, але ніякого результату, здавалося, стежити, за винятком маленьких струшування серед далеких зелених листя.
Як, здавалося, немає шансів отримати її руки до її голови, вона спробувала отримати її голову до них, і був радий виявити, що її шию схилявся про легко в будь-якому напрямку, як змія.
Вона тільки що успішно вигнутими його на витончений зигзаг, і збиралася занурення в серед листя, яке вона знайшла б нічого, але вершини дерев відповідно до якого вона була мандрівок, коли різкий свист змусив її відступати поспішає: великий голуб прилетів в її обличчя, і билося її бурхливо з крилами.
"Змія!" Кричав Голуб.
"Я не змія!" Сказала Аліса з обуренням.
"Залиште мене у спокої!"
"Змія, я кажу ще раз!" Повторив Голуб, але в більш приглушений тон, і додав з якоюсь ридати: "Я випробував всі шляхи, і ніщо, здається, щоб задовольнити їх!
"Я не маю ні найменшого уявлення, що ви говорите," сказала Аліса.
"Я намагався коріння дерев, і я спробував банків, і я спробував живоплоти, '
Голуб продовжував, не слухаючи її, "але ці змії!
Там немає приємні їх!
Аліса все більше і більше спантеличило, але вона думала, що ніякої користі, кажучи, що-небудь більше до Pigeon скінчив.
"Начебто це не було достатньо проблем з інкубаційних яєць, сказав Голуб," але я повинен бути на спостереженні за змій день і ніч!
Чому в мене не було зімкнути очей цих три тижні!
"Мені дуже шкода, ви були роздратовані, 'сказала Аліса, яка починає бачити його сенс.
"І так само, як я взяв найвище дерево в лісі,-продовжував Голуб, піднімаючи її голос до вереску, і так само, як я думав, я повинен бути вільний від них, нарешті, вони повинні прийти потреби звиваючись з неба!
Тьху, Змій! "Але я не змія, скажу я вам!" Сказав
Еліс.
"Я - я - 'Ну!
Що ти?
"Сказав Голуб.
"Я бачу, ви намагаєтеся придумати що-небудь!
"Я - Я маленька дівчинка, 'сказала Аліса, досить сумнівно, оскільки вона згадала число зміни їй довелося пережити в той день.
"Ймовірно, історія справді!" Сказав Голуб в Тон глибокого презирства.
"Я бачив досить багато маленьких дівчаток в мій час, але ніколи з такою ОДИН шию це!
Ні, ні!
Ти змія, і немає сенсу заперечувати це.
Я думаю, ви будете говорити мені тепер, що ви ніколи не пробували яйце! "
"Я спробував яйця, звичайно ж," сказала Аліса, яка була дуже правдивим дитиною; ", але Дівчата їдять яйця в тій же мірі, як змії, робите, ви знаєте.
"Я не вірю в це, сказав Голуб," але якщо вони це зроблять, то чому вони свого роду Змія, от і все що я можу сказати ".
Це була така нова ідея Алісу, що вона була зовсім мовчав хвилину або дві, які дав Pigeon можливість додати:
"Ви шукаєте яйця, я знаю, що добре достатньо, і яке це має значення для мене будь то дівчинка чи змія?
"Це питання, багато мені:" сказала Аліса поспішно ", але я не шукаю для яєць, а це відбувається, і якби я був, я не повинен хотіти вами: я не люблю їх сирими.
Сказав Голуб в похмурий тон, так як він оселився знову в своє гніздо.
Аліса присіла серед дерев, а також вона може, до її шиї продовжував отримувати заплуталися в гілках, і час від часу їй доводилося зупинятися і розкрутити його.
Через деякий час вона згадала, що вона все-таки відбулася шматки гриба в руках, і вона приступив до роботи дуже ретельно, покусуючи то на одного, а потім в одного, і зростаючі іноді вище і іноді коротше, поки вона не вдалося довести себе до своєї звичайної висоти.
Це було так давно вона була що-небудь біля потрібного розміру, що він відчував себе дивним на перший погляд, але вона звикла до неї протягом декількох хвилин, і заговорив з себе, як звичайно.
"Ну, там половина мого плану тепер робити!
Як загадковим всі ці зміни!
Я ніколи не впевнений, що я збираюся бути, від однієї хвилини до іншого!
Тим не менш, я повернувся до моєї правої розмір: наступний Справа в тому, щоб потрапити в тому, що прекрасний сад - як це зробити, я задаюся питанням "?
Як вона сказала це, вона прийшла несподівано знаходить на відкритому місці, з невеликим будинком в ній близько чотирьох футів висотою.
"Той, хто живе там," подумала Аліса ", це ніколи не будете робити, щоб прийти на них ЦЕ
Розмір: чому я повинен лякати їх з їх уму-розуму!
Так вона почала щипати правий біт знову, і не наважився підійти до будинок нарешті Вона народила сама вниз до дев'яти дюймів. >
Глава VI.
Свиня і Перець
За хвилину чи дві вона стояла, дивлячись на будинок, і задаючись питанням, що робити далі, як раптом лакей у лівреї вибіг з деревини - (вона вважається , Щоб він був лакей, тому що він був у лівреї: інакше, судячи по його обличчю, тільки б вона назвала його рибою) - і постукав голосно в двері кісточками пальців.
Він був відкритий інший лакей у лівреї, з круглим обличчям і великими очима, як жаби, і обидва лакея, Аліса помітила, якби напудрені волосся, що згорнувшись на всьому протязі їх головами.
Вона відчувала себе дуже цікаво дізнатися, що це було все про, і повзав маленький вихід з дерево, щоб слухати.
Риба-Лакей почав з виробництва з-під його руки великого листа, майже настільки ж більше, ніж собі, і це він передав іншим, кажуть, в урочистій тон,
"Для герцогині.
Запрошення від королеви, щоб грати в крокет.
Жаба-Лакей повторив те ж урочистим тоном, лише змінивши порядок слів мало, "Від Королеви.
Запрошення для Герцогині грати в крокет.
Потім вони обидва низько вклонився, і їх кучері заплутався разом.
Аліса так реготали при цьому, що їй довелося бігти назад у ліс, побоюючись їх
Почувши її, а коли вона виглянула наступний Риба-Лакей пішов, та інші сидів на землі біля дверей, дивився тупо в небо.
Аліса несміливо пішов до дверей і постукав.
"Там немає зразок використання в стукає, сказав піхотинець", і що з двох причин.
По-перше, тому, що я перебуваю на тій же стороні дверей, як ви, по-друге, тому що вони прийняття такого шуму всередині, ніхто не може почути вас.
І, звичайно, був самий незвичайний шум відбувається всередині - постійна виття і чханні, а то й великі аварії, як якби блюдо або чайник була зламана на шматки.
'Будь ласка, то,' сказала Аліса, "як же мені сісти?"
"Там може бути певний сенс у вашій стукати," піхотинець ішов уперед, не відвідують її словами, "якби ми двері між нами.
Наприклад, якщо ви всередині, ви можете стукати, і я міг дозволити вас, ви знаєте.
Він дивився в небо, він весь час говорив, що Аліса подумала рішуче нецивілізованого.
"Але, можливо, він не може допомогти йому," сказала вона собі, "очі в нього так майже на верхньої частини голови.
Але в усякому разі, він може відповідати на запитання.
- Як мені потрапити в "повторила вона вголос.
"Я буду сидіти тут," Піхотинець зауважив: "до завтра - '
У цей момент двері будинку відчинилися, і велику тарілку прийшов скіммінгу з, прямо на голову лакея: він просто пасуться ніс і зламав на шматки відносно одного з дерев за його спиною. "- Або на наступний день, можливо," Піхотинець продовжував тим же тоном, як якби нічого не сталося.
"Як же мені сісти?" Запитала Аліса знову ж таки, в голосніше.
'Ви, щоб увійти в взагалі? "Сказав лакей.
"Це перше питання, ви знаєте." Це був, без сумніву: тільки Аліса не сподобалася щоб сказали так.
"Це дійсно жахливо, пробурмотіла вона про себе," як усі істоти сперечатися.
Для цього достатньо один диск з розуму! "
"Я буду сидіти тут, сказав він," і вимикається, день за днем ​​".
"Але що ж мені робити?" Сказала Аліса.
"Все що завгодно, сказав лакей, і почався свист.
"О, немає сенсу говорити йому:" сказала Аліса відчайдушно:
"Він прекрасно ідіотський!
І вона відкрила двері і увійшов
Двері вела прямо у велику кухню, яка була повна диму від одного кінця до інші:
Герцогиня сиділа на триніжок в центрі, які годують дитину; кухар схилившись над вогнем, помішуючи великий казан які, здавалося, з супом.
"Там, безумовно, занадто багато перцю в тому, що суп!
Аліса сказала собі, а також вона могла б, чхання.
Існував, звичайно, занадто багато чого з цього у повітрі.
Навіть Герцогиня час від часу чхав, а що стосується дитини, він чхав і вої поперемінно без хвилинного мовчання.
Єдине, на кухні, не чхати, був кухарем, і велика кішка який сидів на вогнище і посміхаючись від вуха до вуха.
'Будь ласка, ви скажіть, "сказала Аліса, трохи боязко, бо вона була не зовсім впевнений, чи була вона хорошим манерам для неї, щоб говорити по-перше, "чому ваш кіт посміхається, як що?
"It'sa Чеширський кіт", сказала герцогиня, і ось чому.
Свиня!
За її словами, останнє слово з такою раптовою насильства, що Аліса цілком підскочила, але вона бачив в інший момент, що він був адресований дитині, а не до неї, так вона взяла мужність, і продовжував знову: -
"Я не знав, що Чеширський кішки завжди усміхнувся, справді, я не знав, що кішки .
МОЖЕ посмішкою "," Вони все можуть, сказав герцогині, і більшість про 'Em робити ".
"Я не знаю жодного, що робити," Аліса дуже ввічливо сказав, відчуваючи дуже раді потрапили в розмові.
"Ви не знаєте, багато, 'сказала герцогиня;
"І that'sa факт."
Аліса не такий, як тон цього зауваження, і подумав, було б також, щоб ввести деякі інші теми для розмови.
Поки вона намагається виправити на один, подав кухар котел супу з вогонь, і відразу ж взявся за роботу кидати все в межах її досяжності на герцогині і дитини - пожежні праски прийшли в першу чергу;
Потім пішли душ каструлі, тарілки і страви.
Герцогиня не звернув на них, навіть коли вони б'ють її, і дитина вив стільки вже, що це було абсолютно неможливо сказати, чи є удари боляче вона чи ні.
"О, будь ласка, увагу, що ви робите!" Вигукнула Аліса, стрибаючи вгору і вниз в агонії терором.
"О, там йде свого дорогоцінного носа; як незвично великій каструлі полетів поруч з нею, і мало не забрав.
"Якщо всі налаштовані власного бізнесу," Герцогиня сказала хрипким гарчанням, ' світ буде обертатися набагато швидше, ніж це робить. "
', Який не був би перевагу,' сказала Аліса, яка була дуже рада отримати можливість показати себе трохи її відома.
"Подумайте про те, що роботи було б з днем ​​і вночі!
Ви бачите, що земля займає двадцять чотири години, щоб повернутися навколо своєї осі - '
"Говорячи про сокир, 'сказала герцогиня," відрубати голову! "
Аліса глянула, а з тривогою на кухаря, щоб побачити, якщо вона має на увазі прийняти натяк, але кухарі діловито помішуючи суп, і, здавалося, не слухав, тому вона пішла на знову:
"Двадцять чотири години, я думаю, чи це дванадцять?
Я - " О, не турбує мене, "сказала герцогиня, я ніколи не могла дотримуватися цифри!
І з цим вона почала годує свою дитину грудьми знову, наспівуючи колискову роду до нього як вона зробила це, і віддати його насильницької трясти в кінці кожного рядка:
"Говоріть приблизно в ваш маленький хлопчик, і побили його, коли він чхає:
Він тільки робить це, щоб дратувати, тому що він знає, що дражнить.
CHORUS.
(В якому готувати і дитина приєднався):
"Вау! нічого собі! нічого собі!
Хоча Герцогиня співала другий куплет пісні, вона весь час кидаючи дитини люто вгору і вниз, і бідолаха вила так, що Аліса насилу чую слова: -
"Я говорю серйозно, щоб мій хлопчик, я бив його, коли він чхає;
Тому що він може повністю насолодитися перець, коли йому заманеться!
CHORUS.
"Вау! нічого собі! нічого собі!
"Ось!
Ви можете медсестра це небагато, якщо хочете!
"Герцогиня сказала Аліса, кинувши дитина на неї, як вона говорила.
"Я повинен піти і отримати готовий грати в крокет з королевою, і вона поспішила з кімнати.
Кухар викинув сковороді після неї, як вона вийшла, але вона просто нудьгував.
Аліса піймав дитини з деякими труднощами, так як вона була дивної форми маленька істота, і простягнув його руками і ногами на всі боки, "так само, як зірка-риба" подумала Аліса.
Бідолаха була пирхаючи, як парова машина, коли вона впіймала його, і продовжував подвоєння себе і випрямлення себе знову, так що в цілому, для першої хвилини або два, він був таким же, як вона могла зробити, щоб утримати його.
Як тільки вона була зроблена з правильний спосіб відходу його, (що було крутити його вгору в якийсь вузол, а потім тримати міцно тримати його праве вухо і ліву ногу, так як , Щоб запобігти її скасування самої), вона винесла її на свіже повітря.
"Якби я не приймайте цю дитину геть зі мною," подумала Аліса ", вони впевнені, що вбити його в день або два: не було б вбивство, щоб залишити позаду?
За її словами, останні слова вголос, і дрібниця буркнув у відповідь (він покинув від чхання до цього часу).
"Не хрюкати, 'сказала Аліса," це не в Всі правильний спосіб виразити себе.
Дитина знову хмикнув, і Аліса виглядала дуже тривожно в обличчя, щоб бачити те, що була справа з ним.
Там може бути жодних сумнівів у тому, що вона ДУЖЕ під ніс, набагато більше схожі, ніж морда реальний ніс; також його очі ставали надзвичайно малий для дитини: всього
Алісі не подобається, як виглядає річ взагалі.
"Але, можливо, це було тільки ридаючи, подумала вона і подивилась йому в очі ще раз, щоб побачити, чи є сльози.
Ні, не було сліз.
"Якщо ви збираєтеся перетворитися в свиню, мій дорога, 'сказала Аліса, серйозно, "у мене буде більше нічого робити з вами.
Гляди ж!
Бідолаха схлипнула ще раз (або крякнув, неможливо було сказати, який), і вони пішли на деякий час у мовчанні.
Аліса була тільки починаю думати про себе: "Ну, що ж мені робити з цим істота, коли я його додому? ", коли він хмикнув знову, з такою силою, що вона дивився на своє обличчя в деякою тривогою.
На цей раз не могло бути сумнівів: це був не більше і не менше, ніж свиню, і вона відчувала, що було б абсолютно абсурдним для неї, щоб нести її далі.
Так вона встановила маленька істота вниз, і відчував себе з полегшенням побачити його риссю геть спокійно до лісу.
"Якщо він виріс, сказала вона сама собі", це зробило б жахливо потворним дитини: але це робить досить гарний свиня, я думаю.
І вона починає замислюватися і над іншими дітьми, вона знала, хто міг би зробити дуже добре, як свині, і був просто кажу собі: "якщо тільки знали правильний шлях, щоб змінити їх - ' коли вона була маленькою вражений, бачачи
Чеширський кіт сидить на суку дерева кілька ярдів.
Cat тільки посміхнувся, коли вона побачила Аліса.
Він виглядав добродушним, вона подумала: все-таки були дуже довгі кігті і багато зуби, так що вона відчувала, що він повинен ставитися з повагою.
"Чеширський Кіт", почала вона досить несміливо, так як вона зовсім не знаю, чи буде він як ім'я:
Тим не менш, вона тільки посміхнулася трохи ширше.
"Ну, він задоволений до сих пір," подумала Аліса, і вона пішла далі.
"Могли б Ви розповісти мені, будь ласка, в який бік я повинен йти далі? '
"Це залежить багато від того, де ви хочете, щоб дістатися до", сказав Кіт.
"Я не дуже все одно, де - 'сказала Аліса.
"Тоді це не має значення, який шлях ви йдете, ' сказав Кіт. "- До тих пір, як я отримую десь," Аліса додані як пояснення.
"О, ви впевнені, щоб зробити це," сказав Кіт, "якщо ви тільки йти досить довго.
Аліса відчула, що це не може бути відмовлено, так що вона спробувала інше питання.
"Які люди живуть тут?"
"У цьому напрямі", сказав Кіт, розмахуючи своїм правом круглі лапи, "живе Капелюшник: і в цьому напрямі ", розмахуючи інший лапою," життя Березневий Заєць.
Відвідати або на свій смак: вони обидва божевільні.
"Але я не хочу йти серед божевільних," Аліса помітила.
"Ах, ви не можете допомогти, що," сказав Кіт: "ми всі божевільні тут.
Я з розуму.
Ти з глузду з'їхав. " Як ви знаєте, що я божевільний?
"Сказала Аліса.
'Ви повинні бути ", сказав Кіт,' або ви б не прийшли сюди".
Аліса не думав, що довів на всіх, проте, вона вирушила на "А звідки ви знаєте, що ви зійшли з розуму? " Почнемо з того, 'сказав Кіт, "собаки не з розуму.
Ви надаєте це? "Я вважаю, це так," сказала Аліса.
"Ну, тоді, 'Cat продовжував:" Ви бачите, собака гарчить, коли він сердиться, і махає хвіст, коли він задоволений.
Тепер я гарчати, коли я задоволений, і виляти хвостом, коли я злюся.
Тому я з розуму. " Я називаю це муркотінням, а не гарчати, сказав
Еліс.
"Називайте це як хочете," сказав Кіт. "Ви граєте в крокет з Королевою до день? " Я хотів би це дуже, 'сказала Аліса,
", Але я не був запрошений ще.
"Ви побачите мене там," сказав Кіт і зник.
Аліса була не дуже здивований цим, вона ставала все так звикли до дивні речі відбувається.
Поки вона дивилася на місце, де він був, він раптом з'явився знову.
"По-До побачення, що стало з дитиною?" Сказав Кот.
"Я майже забув запитати.
'Він перетворився на свиню, "Аліса тихо сказав, як якби він повернувся в природному чином.
"Я думав, що це," сказав Кіт, і зник знову.
Аліса трохи почекала, очікуючи побачити його знову, але він не з'являвся, і через хвилину чи дві вона йшла в напрямку, в якому Березневий Заєць було сказано жити.
"Я бачив капелюшники колись," сказала вона собі, "Березневий Заєць буде набагато Найцікавіше, і, можливо, так як це травні він не буде божевільний - принаймні не так розуму, як це було в березні. "
Як вона сказала це, вона підняла очі, і не було Cat знову, сидячи на гілці дерево.
"Ви сказали свині чи рис?" Сказав Кот.
"Я сказав, свиня," відповіла Аліса, і я бажаю вам не буде постійно з'являються і зникають так раптово: ви зробити один досить легковажний.
"Добре," сказав Кіт і на цей раз він зник дуже повільно, починаючи з кінець хвоста і закінчуючи усмішкою, яка залишалася деякий час після решти він пішов.
Це сама цікава річ, яку я коли-небудь бачив у моє життя!
Я часто бачив кішку без усмішки, ' подумала Аліса, ", але посмішка без кота!
Вона не пішла набагато далі, перш ніж вона увійшла на увазі будинок березня
Харе: вона думала, що повинно бути право хаті, бо труби були сформовані як вуха і дах був солом'яним хутром.
Це було настільки велике, будинок, що вона не хотіли б виходити ближче поки вона не гризла деяких більше біт лівому грибів, і підняли собі близько двох футів висотою: навіть
Потім вона підійшла до нього, а несміливо, кажучи про себе "Припустимо, що вона повинна бути божевільний врешті-решт!
Я трохи не шкода, що я пішов в гості до Капелюшника замість цього! " >
Глава VII.
Mad Чаювання
Був стіл, викладених в дерево перед будинком, і Березневий Заєць і
Капелюшник пили чай у нього: Соня сидів між ними, швидко спить, а двоє інших були використовувати його як подушку, поклавши лікті на ньому, і говорили над його головою.
"Дуже незручно для соні", подумала Аліса, "тільки, як він спить, я припускаю, що це не проти ".
Стіл був великий, але всі троє скупчилися в одному кутку він:
"Немає місця!
Немає місця!
"Кричали вони, коли побачили
Аліса іде.
"Там багато місця! Обурено сказала Аліса, і вона сіла у великій крісло на одному кінці столу.
"Випий вина", Березневий Заєць сказав в обнадійливий тон.
Аліса подивилася навколо столу, але не було нічого, окрім чаю.
"Я не бачу ніякого вина," відзначила вона.
"Існує немає", сказав Шалений Заєць.
"Тоді це було не дуже цивільне з вас, щоб запропонувати його", сказала Аліса сердито.
"Це було не дуже цивільного вас сісти за стіл без запрошення, сказала Марта
Заєць.
"Я не знав, це був ваш стіл, 'сказала Аліса," це належить набагато більше ніж три. " Ваше волосся хоче різання, сказав Капелюшник.
Він дивився на Алісу протягом деякого часу з великою цікавістю, і це була його перші слова.
"Ви повинні навчитися не робити особистих зауважень", сказала Еліс з деякою ступеня тяжкості;
"Це дуже грубо.
Капелюшник відкрив очі дуже широкий, почувши це, але все, що він сказав, було:
"Чому Ворон, як письмовий стіл? "Приходьте, ми будемо мати деяку забаву зараз!" Думка
Еліс.
"Я радий, що вони почали просити загадок.
- Я вважаю, що можу здогадатися, що, "додала вона вголос.
"Ви маєте на увазі, що ви думаєте, що ви можете знайти з відповіді на нього? сказав Шалений Заєць.
"Саме так," сказала Аліса.
"Тоді ви повинні сказати, що ви розумієте, '
Березневий Заєць пішов далі.
"Я," Аліса поспішно відповів: "принаймні - принаймні я маю на увазі, що я кажу - це ж річ, знаєте. " Не одне і те ж небагато! "сказав
Капелюшник.
"Ви могли б також сказати, що" я бачу, що я їм "це те ж саме, як" я їм що я бачу "!
"Ви могли б також сказати," додав Березневий Заєць ", то" Мені подобається, що я отримую "є те ж саме, що "я отримую те, що мені подобається"!
"Ви могли б також сказати," додала Соня, яка, здавалося, говорили у своїх сну ", то" я дихаю, коли сплю "це те ж саме, як" Я сплю, коли я дихати "!
"Це те ж саме з вами, сказав Капелюшник, а ось розмова впав, і партія мовчав протягом хвилини, у той час як Аліса продумано все, що могла пам'ятати про воронів і письмовий стіл, який був не набагато.
Капелюшник був першим порушив мовчанку.
"Що день місяця, це сказав він, звертаючись до Аліси: він узяв годинник з кишені, і дивився на це з занепокоєнням, струшуючи час від часу, і утримуючи її до вуха.
Аліса вважається мало, а потім сказав: "Четвертий".
"Два дні неправильно! Зітхнув Капелюшник.
"Я сказав вам масло не підійде працює!", Додав він сердито дивлячись на
"Це було найкраще масло," Березневий Заєць лагідно відповів.
"Так, але деякі крихти повинні потрапили в а," Капелюшник бурчав:
"Ви не повинні поставили його з хлібом-ніж ".
Березневий Заєць взяв годинник і подивився на нього похмуро: тоді він опустив його в чашку чаю, і подивився на нього знову: але він не міг придумати нічого кращого, ніж його перше зауваження:
Аліса шукала через плече, з деяким цікавістю.
"Що смішно дивитися! Відзначила вона.
"Це говорить день місяця, і не сказати, що години воно!
"Навіщо це?" Пробурмотів Капелюшник.
"Чи має ваш годинник вам сказати, в якому році це таке?"
"Звичайно, немає," відповіла Аліса дуже охоче: "але це тому, що вона залишається ж році протягом такого тривалого часу разом. " Які саме той випадок з моїм, "сказав
Капелюшник.
Зауваження Капелюшника, здавалося, не сортувати сенсу в ньому, і все ж це був, звичайно англійською мовою.
"Я не зовсім розумію, сказала вона, як чемно, як тільки могла.
"Соня знову спить, сказав Капелюшник, і він налив трохи гарячого чаю на його ніс.
Соня похитала головою нетерпляче і сказав, не відкриваючи очі: "З
Звичайно, звичайно, тільки те, що я збирався зауваження себе.
"Ви вгадали загадку ще? Капелюшника сказав, звертаючись до Аліси знову.
"Ні, я від неї відмовитися," Аліса відповіла: "який відповідь?
"Я не найменшого уявлення про те, сказав Капелюшник.
"Я теж", сказав Шалений Заєць.
Аліса стомлено зітхнула.
"Я думаю, ви могли б зробити щось краще з того часу, сказала вона," не витрачати його в просить загадки, які не мають відповідей.
"Якби ви знали час, а також, як і я, сказав Капелюшник, 'Ви не став би говорити про витрачаючи ІТ.
Це він. "
"Я не знаю, що ви маєте на увазі, 'сказала Аліса.
"Ви, звичайно, не треба!" Сказав Капелюшник, струшуючи головою презирливо.
"Я насмілюся сказати, ви ніколи навіть не говорив з Час!"
"Можливо, ні," Аліса обережно відповів:
"Але я знаю, що потрібно бити, коли я вчитися музиці. " Ах! , Що становить для нього, сказав
Капелюшник.
"Він не буде стояти побиття.
Тепер, якщо ви тільки зберіг добрі стосунки з його, він би зробив майже все, що вам сподобалося з годинником.
Наприклад, припустимо, це було дев'ятій годині ранку, якраз час, щоб почати заняття: Ви б тільки шепотіти натяк на час, а навколо йде годинник в мить!
Половина одного, час на обід! ("Мені тільки шкода, це було," Березневий Заєць сказав собі пошепки.)
"Це було б великою, звичайно ж," сказала Аліса задумливо: ", але потім - я не повинен бути голодним за це, чи знаєш.
"Не в перший, мабуть," сказав Капелюшник: "але ви можете зберегти його о пів на другу, як
Поки ви сподобалися. " Це спосіб управління?
Аліса спитала.
Капелюшник похитав головою сумно.
"Не я!" Відповів він.
"Ми посварилися в березні минулого року - напередодні він зійшов з розуму, ви знаєте, - '(вказуючи його чайною ложкою на Березневого Зайця) '- вона була у великій концерт з королевою
Серця, і я повинен був співати
"Twinkle, Twinkle, маленька летюча миша!
Як цікаво, що ти на! "
Ви знаєте пісню, чи що? " Я чув, щось на зразок цього, "сказала Аліса.
"Це відбувається, ви знаєте," Капелюшник продовжував: "таким чином: -
"Нагорі світі ви літати, як чайний піднос в небі.
Twinkle, мерехтять - "'
Ось Соня стрепенувся і почав співати в Твінкл сні, мерехтять, вогник, вогник - і продовжував так довго, що їм довелося вщипнути її, щоб вона зупиниться.
"Ну, я б навряд чи закінчив перший куплет, сказав Капелюшник," коли королева схопився і закричав з "Він вбивати час!
Відрубати йому голову! "
"Як жахливо дикий! Вигукнула Аліса.
"І з тих пір, що," продовжував Капелюшник У скорботний тон, 'він не буде робити, що я питати!
Це завжди 6:00 зараз.
Блискуча ідея прийшла в голову Аліси.
"Хіба це причина багатьох чайних речі загасити тут? запитала вона.
"Так, от саме, сказав Капелюшник, зітхнувши:" це завжди чай часу, і ми не часу, щоб вимити речі в проміжках. " Тоді ви продовжувати рухатися навколо, я гадаю? сказала Аліса.
"Саме тому, сказав Капелюшник:" як справи підуть витрачені.
"Але що станеться, коли ви приходите на початку ще раз?
Аліса ризикнула запитати.
"Припустимо, що ми змінимо тему:" Березневий Заєць перервана, позіхаючи.
"Я втомився від цього.
Я голосую панночка говорить нам історія.
"Боюся, я не знаю жодного, 'сказала Аліса, а стривожені пропозицією.
"Тоді Соня повинна!" Вони обидва плакали.
"Прокинься, соня!
І вони вщипнув її з обох сторін відразу.
Соня повільно відкрив очі.
"Я не спав", сказав він хрипким, слабкий голос:
"Я чув кожне слово, ви, хлопці говорили.
"Розкажіть нам історію!" Сказав Березневий Заєць.
"Так, будь ласка!" Визнав себе Аліса.
"І бути швидким про це", додав Капелюшник,
", Або ви будете спати знову перш, ніж це робиться".
"Колись було три сестрички," Соня почалася у великій поспішати, і їх імена були Елсі, Lacie, і Тіллі, і жили вони на дні а - '
"Що вони живуть?" Сказала Аліса, який завжди виявляв великий інтерес до питань їжі і пиття.
Хворий "," Так що вони були, сказав Соня, "дуже хворий.
Аліса спробувала уявити собі про себе, що такі надзвичайні способу життя буде подобається, але це спантеличило її занадто багато, так що вона продовжувала:
"Але чому вони живуть в дні колодязя?
"Візьміть ще чаю," Березневий Заєць сказав Аліса, дуже серйозно.
"У мене було ще нічого, 'відповіла Аліса з образою", тому я не можу більше ".
"Ви хочете сказати, ви не можете взяти менше, сказав Капелюшник:" це дуже легко взяти більше, ніж ніщо "." Ніхто не питав ваш погляд, "сказала Аліса.
"Хто робити особисті зауваження тепер? Капелюшника запитав тріумфально.
Аліса не знала, що сказати на це: так вона допомогла собі чаю і хліб з маслом, а потім звернувся до Соня, і повторив своє запитання.
"Чому вони живуть на дні колодязя?
Соня знову взяв хвилину або дві, щоб думати про це, а потім сказав:
"Це був патоки-добре.
"Там немає такого поняття!
Аліса почала дуже сердито, але Капелюшник і Шалений Заєць пішов 'Sh! ш! і Соня похмуро зауважив:
"Якщо ви не можете бути цивільним, то вам краще закінчити історію для самого себе ".
"Ні, перейдіть на" сказала Еліс дуже скромно, "я не буду переривати знову. Я насмілюся сказати, може бути один.
"Один з них, справді!" Сказала Соня з обуренням.
Тим не менш, він погодився продовжувати.
"І ось ці три сестрички - вони вчилися малювати, ви знаєте, - '
"Що вони малюють?" Сказала Аліса, зовсім забувши свою обіцянку.
"Патока", сказав Соня, не беручи до уваги на весь цей час.
"Я хочу чисту чашку," перервав Капелюшник: "давайте рухатися все в одному місці на.
Він перейшов на, як він говорив, і Соня послідував за ним:
Березневий Заєць переїхали в
Місце Соня, і Аліса знехотя зайняв місце березні
Заєць.
Капелюшник був єдиним, хто отримав будь-які переваги від змін, і Аліса багато гірше, ніж до того, як Березневий Заєць тільки що засмучений молочно-глечик в тарілці.
Аліса не хотіла образити Соня знову, так що вона почала дуже обережно:
"Але я не розумію.
Звідки вони черпають з патоки?
'Ви можете черпати воду з води, ну,' сказав Капелюшник, "так що я думаю, що ви повинні може залучити патоки з патоки, добре? - так, нерозумно "
"Але вони були в колодязі," Аліса сказала Соня, які не бажають помічати
Останнє зауваження.
"Звичайно, вони були", сказав Соня;
"- Ну дюйма"
Ця відповідь так розгубився, бідна Аліса, що вона дала Соня тривати протягом деякого часу , Не перериваючи його.
"Вони вчилися малювати," Соня продовжувала, позіхаючи і потираючи очі, для він почав дуже сонним, і вони звернули всілякі речі - все, що починається з М - '
"Чому з М? Сказала Аліса.
"Чому б і ні? Сказав Березневий Заєць.
Аліса мовчала.
Соня закрила свої очі до цього часу, і йшов в дрімоту, але, на защемлення від Капелюшника, він прокинувся з невеликою крик, і продовжував: '- -Який починається з М, таких як миші пасток, і місяць, і пам'ять, і muchness - Ви знаєте, говорити речі, які "багато з muchness "- ти коли-небудь побачити такі речі, як малюнок muchness?
"Дійсно, тепер ви запитаєте мене, 'сказала Аліса, дуже збентежений," Я не думаю, що -'
"Тоді ви не повинні говорити, сказав Капелюшник.
Цей шматок грубість була більш ніж Аліса витримала: вона встала у великому огиду, і пішов; Соня заснула миттєво, і жоден з інших взяв мірою звернув на неї буде, хоча вона озирнувся один або два рази, наполовину сподіваючись, що вони назвали б після неї: востаннє вона побачила їх, вони намагалися поставити Соню в чайник.
"У всякому разі, я ніколи не піду туди знову!" Сказала Аліса, як вона взяла свій шлях через деревини.
"Це дурна чаювання я коли-небудь був в за все моє життя! "
Подібно тому, як вона сказала це, вона помітила, що одне з дерев була двері, що ведуть прямо в його.
"Це дуже цікаво!" Подумала вона.
"Але все цікаво сьогодні.
Я думаю, що може також піти у відразу.
'І в вона пішла.
Ще раз вона потрапила в довгий коридор, і близько до столика скла.
"Тепер, я буду керувати краще в цей раз, сказала вона собі і стала, приймаючи золотий ключик, і відмикання дверей, що вела в сад.
Потім вона пішла працювати покусуючи гриб (вона тримала шматок її в кишені), поки вона становила близько фута: тоді вона йшла трохи пасаж: А потім - вона знайшла себе, нарешті, в прекрасному саду, серед яскравих клумб і прохолодних фонтанів. >
Глава VIII.
Королеви Крокет-Грунт великий рожевий кущ стояв біля входу в саду: троянди, що ростуть на ній були білі, але були і три садівника в це, діловито картини їх у червоний колір.
Аліса подумала, що це дуже цікаво, і вона пішла ближче, щоб подивитися їх, і тільки як вона підійшла до них, вона почула, як один з них сказав:
"Дивіться прямо зараз, п'ять!
Не ходіть бризок фарби на мене так!
"Я не міг з собою вдіяти, сказав Five, в похмурий тон," Сім штовхнув ліктем.
На яких Сім підняв голову і сказав:
"Правильно, П'ятірка!
Завжди перекласти провину на інших! "," Краще не говорити!
"Сказала п'ята.
"Я чув, королева сказати тільки вчора ви заслужили бути обезголовлений!
"Навіщо?" Сказав той, хто говорив першим.
Так, це його справа "сказав П'ять", і я йому скажу - це було для чого варити тюльпана коріння замість лука.
Сім кинув свою кисть, а тільки почався "Ну, все несправедливі речі - ' , Коли його очі випадково падають на Алісу, а вона стояла, дивлячись на них, і він перевірив
Сам раптом: інші озирнувся і, що всі вони низько вклонився.
"Могли б Ви розповісти мені, 'сказала Аліса, трохи боязко," чому ви фарбуєте ці троянди?
П'ять і сім нічого не сказав, але подивився на два.
Два почав тихим голосом:
"Чому Справа в тому, бачте, міс, це тут повинні були бути RED трояндовий кущ, і покласти білий помилково, а якщо королева, щоб знайти його з, ми всі повинні мати наші голови відрізали, ви знаєте.
Отже, ви бачите, міс, ми робимо все можливе, перш вона приходить, щоб - "На даний момент п'ять, , Які були з тривогою дивлячись через сад, крикнув "королевою!
Королева!
"І три садівника миттєво кинулися на їх плоскі особи.
Був шум багатьох кроків, і
Аліса озирнулася, не терпиться побачити королеву.
Спочатку було десять солдатів проведення клубів; все це було форми три садівники, довгасті і плоскі, з руками і ногами по кутах: поруч десять придворних, вони були прикрашені по всій з діамантами, і пішли два і два, як воїни.
Після цих прийшли королівських дітей; було десять з них, і трохи дорогі прийшов стрибки весело разом рука об руку, в пари: всі вони були прикрашені серцях.
Потім з'явилися гості, в основному королі і королеви, і серед них Аліса визнані
Білий Кролик: він говорив в нервовій поспішив чином, посміхаючись на все, що було сказано, і пішов, не помітивши її.
Потім пішли Валет Черв'яків, несучи корону Короля на малиновий оксамит подушку, і, в останню чергу це хід великої, прийшов король і королева
Серцях.
Аліса була дуже сумнівно, вона не повинна лягати на її обличчя, як три садівники, але вона не могла згадати коли-небудь чули про таких правил в процесії;
"Так вона зупинилася, де вона була, і чекав.
Коли хід прийшли протилежної Аліса, всі зупинилися і дивилися на неї, і
Королева суворо сказав:
"Хто це?" Вона сказала, що до Валет Черв'яків, які тільки вклонився і усміхнувся у відповідь. !
Ідіот 'сказала Королева, струшуючи головою нетерпляче і, повернувшись до Аліси, вона продовжував:
"Як тебе звуть, дівчинко?"
"Мене звуть Еліс, тому, будь ласка, ваша величність, 'сказала Аліса дуже ввічливо, але додала вона, на себе: "Чому, вони всього лише колода карт, врешті-решт.
Мені не потрібно їх боятися!
"А хто це?" Сказала королева, вказуючи на трьох садівників які лежить круглий рожевий кущ, бо, бачте, як вони лежали на їхні обличчя, і візерунок на їхніх спинах був такий же, як решті частини пакета, вона не могла сказати, чи були вони садівники, або солдат, або придворні, або три зі своїх власних дітей.
"Як я можу знати?" Сказала Аліса, дивуючись на свій страх і мужність.
"Це не моя справа". Королеви почервонів від люті, і, після того, дивлячись на неї на мить, як дикий звір, кричав "Геть їй голову!
Off - '
"Нісенітниця!" Сказала Аліса, дуже голосно і рішуче, і Королева мовчав.
"Подумайте, мій дорогий: вона тільки дитина!
Королева сердито повернув убік від нього, і сказав Валет 'Turn їх! "
Валет зробив це дуже обережно, з однією ногою.
"Встань!" Сказала королева, в пронизливий, гучний голос, і три садівника миттєво схопився і почав кланятися Королю, Королеві, королівським дітям і всі інші.
"Залиш це! Кричала Корольова.
"Ви змушуєте мене запаморочення."
А потім, звертаючись до трояндовий кущ, вона продовжувала:
"Що ви тут робите?
"Переконливо просимо Ваше Величносте, сказав друге, у дуже скромному тоні, спускаючись на одне коліно як він казав, "ми намагалися - '!' я бачу 'сказала Королева, яка тим часом вивчає троянд.
"Off з їх голови!" І процесія рушила далі, три з решти солдатів за виконання нещасних садівників, який втік до Аліси для захисту.
Сказала Аліса, і вона поклала їх у великий квітковий горщик, який стояли поруч.
Троє солдатів бродили протягом хвилини або два, дивлячись на них, а потім спокійно попрямував слідом за іншими.
"Чи є їм голови?" Кричав Королеву.
"Їх голови немає, якщо це завгодно вашій величності!" Солдати кричали у відповідь.
"Ось так!" Кричав Королеву.
"Чи можете ви грати в крокет?
Солдати мовчали і дивилися на Алісу, оскільки питання було явно означало, для неї.
'Так!' Кричала Аліса.
Ревел Корольова, і Аліса приєдналася до процесії, дуже цікаво, багато чого, що буде далі.
Це дуже прекрасний день" сказав боязкий голоси на її боці.
Вона йшла від Білого Кролика, який визирав з тривогою на обличчі.
"Дуже, 'сказала Аліса:' - де ж Герцогиня?
"Тихіше!
Тихіше!
"Сказав Кролик в низьких, поспішив тон.
Він з тривогою подивився через плече, як він говорив, а потім підвівся навшпиньки, доклав свої уста близько до її вуха, і прошепотів:
"Вона, засуджених до виконання.
"Навіщо?" Сказала Аліса.
"Ти сказав" Яка жалість! " ?
Кролик запитав.
"Ні, я не став," сказала Аліса:
"Я не думаю, це взагалі шкода.
Я сказав:
"Навіщо?" " Вона коробках королеви вуха - 'Кролик почалося.
Аліса скрикнула від сміху.
"Ах, тихіше!" Кролик прошепотів переляканий тон.
"Королева почує вас!
Бачте, вона прийшла досить пізно, і
Королева сказала - '
"Отримати по місцях!" Кричав Королева в громовим голосом, і люди почали бігає по всіх напрямах, перекидаючись один проти одного, проте вони отримали оселився в хвилину або дві, і гра почалася.
Аліса подумала вона ніколи не бачила такий цікавий крокет-земля в її житті, вона була всі хребтів і борозен; куль були живі їжаки, молотками фламінго жити, і
Солдати в два рази себе і стояти на руках і ногах, щоб зробити арки.
Головні труднощі Еліс виявили на перших порах в управлінні її фламінго: їй вдалося в тому, щоб його тіло захований, зручно достатньо, під пахвою, з її ноги звисають, але в цілому так само, як вона отримала своє шия красиво випростався, і збирався дати їжака удар головою, було б крутити навколо себе і подивитися їй в обличчя, з такою спантеличений вираз, що вона не могла не розсміятися, і, коли вона отримала своє головою вниз, і збирався почати знову ж таки, це було дуже провокуючи щоб знайти, що їжаку було розвернувся, і був в акті сканування легко: крім всіх цього, як правило, хребет або борозни в тому, як скрізь, де вона хотіла надіслати
Їжак, щоб, і, як подвоїлася діяльності солдати завжди були вставати і ходити вимикання в інших частинах землі, Аліса незабаром прийшов до висновку, що це була дуже складна гра дійсно.
Гравці грали відразу, не чекаючи черги, сварячись все час, і бореться за їжаків, і в дуже короткий час королева була в скаженою пристрастю, і пішов штампування о, і кричали: "Відтяти йому голову!" або "геть голову!" приблизно раз на хвилину.
Аліса стала почувати себе дуже непросто: щоб бути впевненим, що вона поки ще не було ніяких суперечок з королевою, але вона знала, що це може відбутися в будь-яку хвилину ", а потім," думав, що вона,
"Що буде зі мною?
Вони шалено люблять обезголовлювання людей тут велике чудо в тому, що є якась один залишився в живих!
Вона дивилася про який-небудь спосіб порятунку, і цікаво, чи може вона отримати далеко не будучи поміченим, коли вона помітила, цікаво поява в повітрі: він спантеличив її дуже багато на перший, але, після перегляду він хвилину чи дві, вона зробила це, щоб бути усмішка, і вона сказала собі: "Це
Чеширський кіт: тепер у мене буде хтось поговорити с.
"Як поживаєш?" Сказав Кіт, як тільки було рот достатньо для того, щоб поговорити.
Аліса почекав, поки очі з'явився, і Потім кивнув.
"Це марно говорити з нею, подумала вона," до його вух прийшли, або, принаймні один з них.
Через хвилину вся голова з'явилася, а потім Еліс опустила фламінго, і почалося рахунок гри, відчуваючи себе дуже радий, що вона була комусь слухати її.
Кішка, здавалося думаю, що було достатньо для того, тепер у полі зору, і не більше воно з'явилося.
"Я не думаю, що вони грають на все чесно," Аліса почав у досить скаржитися тон,
", І вони все так жахливо сваритися ніхто не може чути себе говорити - і вони не мабуть, будь-які правила, зокрема, при
Принаймні, якщо Є, ніхто не займається їх - і ви не уявляєте, як плутаючи його Всі речі бути живим: наприклад, є арка Я повинен йти протягом наступного ходити на іншому кінці землі - і я повинен був croqueted їжака Королеви тільки зараз, тільки вона побігла ж, коли він побачив мій іде! "Як вам подобається Королева? сказав Кіт упівголоса.
"Зовсім ні, 'сказала Аліса:" вона така дуже -' Тут вона помітила, що
Королева була близька позаду неї, слухаючи: так продовжувала вона, "- швидше за все, виграє, що це Навряд чи варто закінчення гри.
Королева всміхнулася і пройшла далі.
"Хто ти розмовляєш?" Сказав Король, підходячи до Аліси, і, дивлячись на голову для кішок з великою цікавістю.
"It'sa мій друг - Чеширський кіт", сказала Аліса: "дозвольте мені представити його."
"Я не люблю дивитися його взагалі," сказав Король:
"Я б не хотів, 'Cat помітив.
"Не грубити, сказав Король, і не дивіться на мене так!
"Він сів за Алісою, як він говорив.
"Кішка може дивитися на короля, 'сказала Аліса.
"Я читав, що в якоїсь книги, але я не пам'ятаю, де.
"Ну, вона повинна бути вилучена, сказав Король дуже рішуче, і він називається Корольова, який проходив в той момент: "Дорогий мій!
Я бажаю вам би цього кота видалені!
"Відтяти йому голову!" Сказала вона, навіть не озираючись.
"Я принесу ката себе, сказав Король з нетерпінням, і він поспішив геть.
Аліса думала, що вона, можливо, також повернутися і подивитися, як гра йшла, як вона почув голос королеви у відстані, кричали з пристрастю.
Вона вже чула її пропозицію трьох гравців, яка буде виконана за те, що упустили своєї черги, і вона не подобається зовнішній вигляд речей взагалі, оскільки гра була в такій плутанині, що вона ніколи не знала, чи було воно свою чергу чи ні.
Отже, вона вирушила на пошуки свого їжака.
Їжак був зайнятий у бійці з іншим їжаком, які, здавалося, Аліса прекрасну можливість для croqueting один з них з одним:
Єдина складність було, що її фламінго пішов через до З іншого боку саду, де Аліса могла бачити його намагаються в безпорадному роду спосіб злетіти на дерево.
До того часу вона впіймала фламінго і принесла його назад, боротьба була закінчена, і як їжаки були поза полем зору: "але це не має великого значення", подумала Аліса ", як всі арки пішли з цього боку землі.
Так що вона заховав під пахвою, що він не може втекти знову, і знову для трохи більше розмови з подругою.
Коли вона повернулася в Чеширського кота, вона з подивом виявив досить великий натовп зібрав навколо нього: була суперечка відбувається між катом, Королем, і королева, і всі вони говорять на один раз, а всі інші були досить тихо, і виглядав дуже незручно.
Аліса момент виявилося, вона звернулася до усіма трьома врегулювати питання, і вони повторили свої аргументи до неї, хоча, як вони всі говорили відразу, вона було дуже важко, дійсно, щоб точно визначити, що вони сказали.
Аргумент ката було, що ви не могли відрізати голову, якщо не було тіло, щоб відрізати її від: що він ніколи не доводилося робити такі речі раніше, і він не збирається починати в його час життя.
Аргумент короля було, що все, що було голови може бути обезголовлений, і що ви були не займатися балаканиною.
Аргумент королеви було, що якщо щось зроблено не було про нього менше, ніж ні часу вона б все виконані, з усіх боків.
(Саме це останнє зауваження, що зробив всієї партії виглядають настільки серйозна, і тривожно.)
Аліса могла думати ні про що ще говорити, але "Він відноситься до герцогині: ви б краще запитати її про це. " Вона у в'язниці, "Королева сказала кату: "за нею тут.
І кат пішов, як стріла.
Голови кішок почали зникає, як тільки він пішов, і, до того часу він прийшов назад з герцогинею, вона повністю зникла, так король і кат дико побіг вгору і вниз, дивлячись для нього, в той час як інші партії повернулися до гри. >
Глава IX.
Мок Черепахи історія
'Ви не можете думати, як я радий бачити вас знову, ви дорогі старі речі! "Сказав
Герцогиня, як вона ховаються її руки лагідно в Аліси, і вони пішов разом.
Аліса була дуже рада, щоб знайти її в такий приємний характер, і подумала про себе що, можливо, це було тільки перець, які зробили її такою дикун, коли вони зустрілися в кухня.
"Коли я Герцогиня", сказала вона собі, (не в дуже сподіваюся, хоча тон), 'Я не буде мати ніякого перцю в моїй кухні ВЗАГАЛІ.
Суп робить дуже добре без - Може бути, це завжди перець, який змушує людей гарячою загартоване, "продовжувала вона, дуже радий, дізнавшись новий вид правило,
"І оцет, який робить їх кисло - і ромашка, що робить їх гіркий - і - і ячменю, цукру і такі речі, які роблять дітей з м'яким характером.
Я тільки бажаю, щоб люди знали, що: то вони не було б так скупий про це, ви знаєте, - '
Вона зовсім забув герцогині до цього часу, і був трохи вражений, коли вона почув її голос, близько до її вуха.
"Ви думаєте про щось, моя люба, і що змушує вас забути поговорити.
Я не можу сказати вам зараз, що мораль, що є, але я буду пам'ятати його небагато. "
"Можливо, це не один," Аліса ризикнула зауваження.
"Тут, тут, дитя!" Сказала герцогиня.
"Все, отримав моральну, якщо тільки ви можете знайти його".
І вона стиснула себе ближче в сторону Аліси, як вона говорила.
Аліса не дуже подобалося підтримки так близько до неї: по-перше, тому що Герцогиня була ДУЖЕ потворні, а по-друге, тому що вона була точно на потрібній висоті, щоб відпочити від її підборіддя
Плече Аліси, і це було незручно гостре підборіддя.
Проте, їй не подобалося бути грубим, так що вона народила його, а як тільки могла.
"Гра триває, а краще, сказала вона, шляхом підтримання Розмова небагато. " Тис так, сказав герцогині: 'і мораль, що це - "О,' це любов, 'це любов, що змушує світ крутитися! "
"Хтось сказав:" Аліса шепнула: "що це зроблено всіма нагляду свої бізнес! " Ах, добре!
Це означає те ж саме ", сказала герцогиня, копати її гострі підборіддя в
Плече Аліси, коли вона додала: "і мораль Тобто -" Подбай про сенс, і звуки подбають про себе самі. "
"Як любить вона знаходження моралі в речах!
Аліса подумала про себе.
"Я смію говорити вам цікаво, чому я не ставлю мою руку навколо вашої талії," Герцогиня сказав після паузи:
"Причина в тому, що я сумнівався вдачу вашого фламінго.
Чи повинен я спробувати експеримент? "Він може вкусити," Аліса обережно відповів: не відчуває взагалі хотілося мати експерименту спробував.
"Абсолютно вірно", сказала герцогиня: "фламінго і гірчиця як укус.
І мораль, що це - "Рибак рибака бачить здалеку". "
"Тільки гірчиця не є птахом," Аліса помітила.
"Право, як завжди, сказав герцогині:" Що ясно, як ви повинні покласти речі!
"It'sa мінеральні, я думаю, 'сказала Аліса.
"Звичайно," сказала герцогиня, яка, здавалося, готовий погодитися на все, що
Аліса сказала: "there'sa великий гірчичного руднику близько тут.
І мораль, що це - "більше їсти моя, чим менше вашого." "
"О, я знаю!" Вигукнула Аліса, які не були присутні на останнє зауваження: "it'sa овочів.
Це не виглядає як один, але це так. "
"Я абсолютно згоден з вами, сказав герцогині, і мораль, що це -" Будь, що ви
Здавалося б, "- або, якщо ви хочете його простіше кажучи -" Ніколи не уявити собі, щоб не Інакше й бути ніж те, що вона може здатися інші, що те, що ви були або могли бути не інакше, ніж те, що ви були було б з'явився їм, щоб бути по-іншому "."
"Я думаю, що я повинен зрозуміти, що краще," Аліса дуже ввічливо сказав: "якщо б я його записано: але я не можу до кінця слідувати йому, як ви це говорите.
"Це нічого, що я можу сказати, якщо я вибрав," Герцогиня відповіла, в рад тон.
"Прошу вас, не перевантажуйте себе сказати, що це будь-якої більше, ніж у "сказала Аліса.
"Ах, не говоріть про біду!" Сказала герцогиня.
"Я роблю вам подарунок все, що я сказав до цих пір.
"Дешеві роду подарунок!" Подумала Аліса.
"Я радий, що вони не дають подарунки до дня народження, як це!
Але вона не наважилася сказати це вголос.
"Мислення знову? 'Герцогиня запитала, з другий копати її гостренькі підборіддя.
"Я маю право думати, 'сказала Аліса різко, тому що вона починає відчувати себе трохи хвилювався.
"Майже стільки ж прав, сказав
Герцогиня ", як свині літати, а м - '
Але тут, на превеликий подив Аліси, голос Герцогині завмер, навіть у середині "морального", її улюблене слово і руку, що було пов'язано в її почали тремтіти.
Аліса підняла очі, і там стояла королева перед ними, схрестивши руки, хмурячись, як гроза.
'Прекрасний день, ваша величність! Герцогиня почалася в низький, слабким голосом.
"Тепер, я даю вам чесно попереджаю, крикнув Корольова, гупаючи по землі, як вона говорила;
"Ви або ваш начальник повинен бути виключений, і що приблизно в половині немає часу!
Візьміть Ваш вибір!
Герцогиня взяла її вибір, і зник в одну мить.
"Давайте продовжувати гру," Королева сказала Аліса, а Аліса була занадто злякався сказати слово, але повільно пішов за нею назад в крокет-земля.
Інші гості скористалися відсутністю Королеви і відпочивали в відтінок: однак, момент, коли вони побачили її, вони поспішили повернутися до гри, Королева лише зауваживши, що зволікання буде коштувати їм життя.
Весь цей час вони грали Королева не переставав сваритися з іншими гравців, і кричали: "Відтяти йому голову!" або "геть голову!"
Ті, кого вона засуджена були взяті під варту солдатами, які, звичайно, було перестати бути арки, щоб зробити це, так що до кінця півгодини, так що не було арки ліворуч, і всі гравці, крім короля, королеви, і Еліс, були під вартою, і засуджених до страти.
Потім королева зупинилися, захекавшись, і сказав Алісі: "Ви бачили
Мок Черепаха ще?
"Ні", сказала Аліса.
"Я навіть не знаю, що Мок Черепаха".
"Це річ суп з телячої голови виготовлена ​​з" сказала Королева.
"Я ніколи не бачив один, або чув одного, 'сказала Аліса.
"Ну, тоді, 'сказала Королева, і він скаже вам свою історію"
Коли вони пішли разом, Аліса чула Король сказав, знизивши голос, щоб компанія як правило, "Ви все помилувані".
"Ну, це добре!" Сказала вона собі, тому що вона відчувала себе нещасною в число страт королева наказала.
Вони дуже скоро натрапили на Грифона, міцно спав лежав на сонці.
(Якщо ви не знаєте, що Грифон, подивіться на фотографію.)
'Up, ледачих річ! Сказала королева, і скористатися цієї панянці, щоб побачити Mock Turtle, і , Щоб почути його історію.
Я повинен повернутися і подивитися, через якийсь страти я замовив ", і вона йшла , Залишивши Алісу наодинці з Gryphon.
Аліса не зовсім подобається, як виглядає істота, але в цілому вона подумала, що буде настільки ж безпечним, щоб залишитися з ним, як піти після цього дикого Королева: таким чином вона чекав.
Грифон сів і протер очі: тоді це спостерігало королеви, поки вона не вийшов зору: то він посміхнувся.
Сказав Грифон, половина сам, половину Алісі.
"Що таке веселощі?" Сказала Аліса.
"Адже вона, сказав Грифон.
"Це все фантазії її, що: вони ніколи не виконує ніхто, знаєте.
Давай! "
"Всі кажуть," Давай "тут", подумала Аліса, як вона пішла повільніше, після неї:
"Я ніколи не був так командував за все моє життя, ніколи! "
Вони не пішли далеко, перш ніж вони побачили макет Черепаха на відстані, сидить сумний і самотньо на невеликому виступі скелі, і, як вони наближалися, Аліса чула, як він зітхаючи, неначе його розривалося серце.
Вона жаліла його глибоко.
"Що таке скорбота? Запитала вона Грифона, і Грифон відповів, дуже Майже тими ж словами як і колись, "Це все його уяву, що: у нього немає ніякої печаль, ви знаєте.
Давай!
"І пішли вони до Mock Turtle, які дивилися на них з великими очима, повними сліз, але нічого не сказав.
"Це тут, панночко, сказав Грифон", вона хоче, щоб переконатися, що ваша історія, вона робити ".
"Я скажу це їй, сказав Мок Черепаха в глибокому, порожніх тон:" Сідай, обидва
Вам, і не кажіть слово, поки я не закінчив.
Таким чином, вони сіли, і ніхто не говорив на кілька хвилин.
Аліса подумала про себе:
"Я не бачу, як він може навіть закінчити, якщо він не починається.
Але вона терпляче чекала.
"Одного разу, сказав Мок Черепаха нарешті, з глибоким зітханням:" Я був справжнім Черепаха ".
Ці слова супроводжувалися дуже довге мовчання, нарушаемое лише випадкові вигук "Hjckrrh! від Грифон, а постійна важка ридання Mock
Черепаха.
Аліса була дуже близька встаючи і кажучи:
"Дякую вам, сер, за ваше цікава історія ", але вона не могла позбутися думки, що повинно бути більше, щоб прибути, так що вона сиділа і мовчала.
"Коли ми були маленькими," Мока Черепаха продовжувала нарешті, більш спокійно, хоча все ще ридання трохи час від часу, "ми пішли до школи в море.
Майстер старої черепахи - ми називали його Черепаха - '
"Чому ви називаєте його Черепаха, якщо б він був не один?
Аліса спитала.
"Ми називали його черепаха, тому що він учив нас, сказав Мок Черепаха сердито:" насправді
Ви дуже нудно!
"Ви повинні бути соромно за питання таке просте питання", додав
Грифон, а потім вони обидва мовчали і дивилися на бідна Аліса, який відчув, що готовий занурюються в землю.
Нарешті Грифон сказав Mock Turtle, "диск на, старий!
Не весь день про це ", і він продовжував у ці слова!:
"Так, ми ходили до школи в море, хоча ви mayn't вважаю, що - '
"Я ніколи не говорив, що я не зробив!" Перервала Аліса.
"Ти, сказав Мок Черепаха.
"Мовчати!" Додав Грифон, перш ніж Аліса могла говорити знову.
Мок Черепаха пішов далі.
"У нас було кращу освіту - насправді, ми ходила в школу кожен день - '
"Я був на день-школи, теж 'сказала Аліса," Ви не повинні бути так пишається, як і всі , Що. " З масовкою? Запитав Мок Черепаха трохи тривожно.
"Так, 'сказала Аліса," ми дізналися, французької мови та музики.
"І пральною? Сказав Mock Turtle.
"Звичайно, ні!" Сказала Аліса з обуренням.
Потім ваша не була дійсно гарна школа, сказав Мок Черепаха в тон велике полегшення.
"Тепер у наших у них в кінці
Законопроект, "Французький мов, і миття - екстра". "
"Ви не могли б хотіли, багато, 'сказала Аліса," живуть на дні моря.
"Я не міг дозволити собі вчитися." Сказав Мок Черепаха зітхнувши.
"Я тільки взяв черговий курс.
"Що це було?" Запитала Аліса.
"Вражені і звивалася, звичайно, для початку," Мока Черепаха відповів ", а потім різних галузях Арифметичні - Амбіції, неуважність, Uglification, і
Насмішок.
"Я ніколи не чув про" Uglification "," Аліса ризикнула сказати.
"Що це таке?" Грифон підняв обидві лапи в сюрприз.
"Що!
Ніколи не чув про uglifying!
Вигукнув він. ? Ви знаєте, що, щоб прикрасити це, я вважаю, " Так, 'сказала Аліса із сумнівом: "це значить - к - роблять - що завгодно -. симпатичним '
"Ну, тоді," Грифон продовжував: "якщо ви не знаєте, що спотворювати Тобто ви простак.
Аліса не відчував рекомендується задавати більше запитань про це, тому вона звернулася до
Mock Turtle, і сказав:
"Що ще, якщо б ви, щоб дізнатися?
"Ну, не було таємниці," Мока Черепаха відповіла, відраховуючи предмети на його хлопавки, '- Таємниця, древні і сучасні, з Seaography: тоді Протяжні -
Протяжні-майстер був старий морський вугор, вугор, що приходив раз в тиждень: він навчив нас Протяжні, розтяжка, і непритомність в
"Котушки". Яке це було?
"Сказала Аліса.
"Ну, я не можу показати його допомогою ви собі:" Мока Черепаха сказала:
"Я занадто жорсткою. .
І Грифон ніколи не дізнався про це "," Не встигли, сказав Грифон: "Я пішов в
Master Classics, однако.
Він був старий краб, він був. " Я ніколи не ходив до нього, "Мока Черепаха сказала зітхнувши: "Він вчив Сміх і горе, вони говорили".
"Так він і зробив, так що він зробив, сказав Грифон, зітхаючи, в свою чергу, і обидві істоти сховалися особи у своїх лапах.
"А скільки годин на день ти зробив уроки?" Сказала Аліса, поспішайте міняти тему.
"Десять годин у перший день, сказав Мок
Черепаха: "дев'ять наступний, і так далі.
"Що цікаво план! Вигукнув Аліса.
"Ось чому вони називаються уроками, '
Грифон зауважив: "тому що вони зменшити з дня на день".
Це було абсолютно новою ідеєю до Аліси, і вона подумала, що за кілька раніше вона зробила її наступному зауваженні.
"Тоді одинадцятий день, мабуть, свято?
"Звичайно, це було, сказав Mock Turtle.
"І як вам вдалося на дванадцятий?
Аліса продовжувала нетерпляче.
"Досить про уроки," Грифон перервана в самому вирішив тон:
"Скажи їй щось про ігри зараз. >
Глава X.
Омар Кадриль Мок Черепаха глибоко зітхнув, і звернув спину одного заслінки по очах.
Він подивився на Алісу і спробував заговорити, але за хвилину чи дві ридання душили його голос.
"Те ж саме, якби він кістка в горлі, сказав Грифон, і він приступив до роботи трясти його і штампування йому в спину.
Нарешті Мок Черепаха відновлення його голос, і, сльози текли по його щоки, він продовжував знову: -
"Ви, можливо, не жили під сильним морським - '(' Я не" сказала Аліса) - і, можливо,
Ви ніколи не були навіть представлені омар - '(Аліса почала говорити: "Я колись спробував - 'але спохопилася швидко, і сказав:
"Ні, ніколи") "- так можна не знаю, що чудова річ омара
Кадриль є! " Ні, справді, 'сказала Аліса.
"Який танець це?
"Чому, сказав Грифон", ви перша форма в лінію вздовж берега моря - '
"Дві лінії! Вигукнув Mock Turtle.
"Тюлені, черепахи, лосось, і так далі, а потім, коли ви очистили всі медузи з шляху - " , які зазвичай займає деякий час, " перервав Грифон. "- Ви заздалегідь двічі - '!' Кожен з омаром в якості партнера плакав
"Звичайно," Мока Черепаха сказала: "заздалегідь в два рази, встановіть для партнерів - '
"- Зміна омарів, і пенсію в тому ж порядку,-продовжував Грифон.
"Тоді, знаєте," Мока Черепаха продовжувала: "Ви кидаєте - '
"Омаров! Закричав Грифон, з оцінкою в повітря. "- Як далеко в море, як ви можете - '!' Плавати після них" кричали Грифон.
"Включіть сальто в море! 'Вигукнув Mock Turtle, capering дико о.
'Зміна омарів знову! "Закричав Грифон в повний голос.
"Назад до землі знову, і це все, що перша цифра, сказав Mock Turtle, раптово знизивши голос, і дві істоти, які були стрибки про як божевільні речі все це час, знову сів Дуже сумно і тихо, і глянув на Алісу.
"Це має бути дуже красиво танцюють, 'сказала Аліса несміливо.
"Хотіли б ви бачити її мало? Сказав Mock Turtle.
"Дуже багато справді, 'сказала Аліса.
"Ну, давайте спробуємо перша цифра! Сказав
Мок Черепаха до Грифон.
"Ми можемо обійтися без омарів, ви знаєте.
Якою буде співати?
"Ах, ти співаєш, сказав Грифон.
"Я забув слова.
І вони почали урочисто танцюють колом Аліса, раз у раз наступаючи на її пальці, коли вони проходили дуже близько, і розмахуючи передніми лапами, щоб відзначити час, в той час як макет Черепаха співали цю, дуже повільно і сумно: -
"Чи будете ви ходити трохи швидше?" Сказав путассу в равлика.
"Є морська свиня близько позаду нас, і він наступив на мій хвіст.
Подивіться, як жадібно омари й черепахи все заздалегідь!
Вони чекають на гальці - буде вам прийти і приєднатися до танцю?
Чи будете ви, чи не так, ти, чи не так, чи будете ви приєднатися до танцю?
Чи будете ви, чи не так, ти, ти не хочеш, чи не так приєднатися до танцю?
"Ви дійсно можете не мають поняття як приємно буде, коли вони приймають нас і кидають нас, з омарами, в море! "
Але равлики відповів: "Надто далеко, дуже далеко!" І дав косо дивляться - сказав він подякував путасу люб'язно, але він не хотів приєднатися до танцю.
Не було, не міг, не хотів, не міг би не приєднатися до танцю.
Не було, не міг, не хотів, не міг, не міг приєднатися до танцю.
"Важливо те, як далеко нам іти?" Свого лускатого одного відповів.
"Існує інший берег, ви знаєте, на іншій стороні.
Подалі від Англії тим ближче до Франції - Тоді чергу, не блідий, коханого равлики, але прийти і приєднатися до танцю.
Чи будете ви, чи не так, ти, чи не так, чи будете ви приєднатися до танцю?
Чи будете ви, чи не так, ти, ти не хочеш, чи не так приєднатися до танцю? "
"Спасибі, Це дуже цікавий танець, щоб спостерігати, 'сказала Аліса, відчуваючи себе дуже радий , Що все скінчилося, нарешті: "і я роблю це так цікаво пісню про крейда!
"Ах, як до путасу, сказав Mock Turtle," вони - you've бачив їх, по курс? " Так, 'сказала Аліса, "Я часто бачив їх на
"Я не знаю, де Дінн може бути, сказав Mock Turtle," але якщо ви бачили їх так,
Часто, звичайно, ви знаєте, що вони схожі.
"Я вірю в це, 'відповіла Аліса задумливо.
"У них є свої хвости в рот - і всі вони за крихти.
"Ви помиляєтесь про крихти, сказав Мок Черепаха:" крихти б все змити в море.
Але у них є свої хвости в рот, і причина - "тут Мок Черепаха позіхнув і заплющив очі.
- "Розкажи їй про причини і все таке, ' Він сказав Грифон.
"Причина в тому, сказав Грифон", що вони б із омарами, щоб танець.
Таким чином, вони отримали викинутий у море.
Тому вони повинні були впасти довгий шлях.
Таким чином, вони отримали свої хвости швидко в рот.
Так що вони не можуть отримати їх назад.
От і все ".
"Спасибі," сказала Аліса, "це дуже цікаво.
Я ніколи не знав так багато про путассу раніше ".
"Я можу вам сказати, більше того, якщо завгодно," сказав Грифон.
"Ви знаєте, чому це називається путассу?" Я ніколи не думав про це, "сказала Аліса.
"Чому?"
"Він робить чоботи і черевики. Грифон відповів дуже урочисто.
Аліса була ретельно здивований.
"Чи має чоботи і черевики!" Повторила вона цікаво, тон.
"Чому, які ваші черевики зроблено з? Сказав Грифон.
"Я маю на увазі, що робить їх такими блискучими? Аліса подивилася на них, і вважати трохи раніше вона дала відповідь.
"Вони зробили з ваксою, я вірю. " Чоботи і туфлі під водою",
Грифон відбувалося в глибокий голос, "зроблені з путасу.
Тепер ви знаєте ".
"І те, що вони зроблені?" Аліса спитала тон великою цікавістю.
"Підошви і вугрів, звичайно," Грифон відповів досить нетерпляче: "будь креветок міг би розповісти вам про це. '
"Якби я був крейда, 'сказала Аліса, чиї думки як і раніше працює на пісню "Я б сказала свиня," Тримайте спину, будь ласка: ми не хочемо, ви з нами! "
"Вони були зобов'язані мати його з собою," Мока Черепаха сказала: "жодним чином не буде риби нікуди без дельфіна.
'Хіба не було насправді? "сказала Аліса в тон великий сюрприз.
"Звичайно, ні, сказав Мок Черепаха:" Тому, якщо риба підійшла до мене і сказав мені, що він збирався в дорогу, я повинен сказати "З чим свиня?"
"Не ви маєте на увазі" мета "?
"Я маю на увазі, що я кажу," Мока Черепаха відповів ображено.
І додав Грифон "Ну, давайте послухаємо деякі з ваших пригоди.
"Я можу сказати вам, мої пригоди - починаючи з цього ранку, 'сказала Аліса трохи боязко: ", але це нічого не повертаючись до вчора, тому що я був іншою людиною тоді.
"Ні, ні!
Пригоди по-перше, 'сказав Грифон в нетерплячим тоном: "пояснення приймати такі жахливий час.
Так Аліса став розповідати свої пригоди з моменту, коли вона вперше побачила Білого
Кролик.
Вона була трохи нервової про це тільки по-перше, два істоти отримали так близько до неї, по одній на кожній стороні, і відкрили очі і роти так дуже широкий, але вона придбав мужність, як вона пішла далі.
Її слухачами були зовсім тихе, поки вона не потрапила в частину про її повторювати "ВИ
Старі, батько Вільям, до Caterpillar, і слова всі, хто входить різні, а потім Мок Черепаха звернула довгий дихання, і сказав:
"Це дуже цікаво.
"Це все приблизно так само цікаві, як це може бути, сказав Грифон.
"Так вийшло інакше!" Мока Черепаха задумливо повторив.
"Я хотів би почути її спробувати повторити щось зараз.
Скажи їй, щоб почати ".
Він подивився на Грифона, як ніби він думав, що це була якась влада над Алісою.
"Встаньте і повторіть" ТІС ГОЛОС ледар "," сказав Грифон.
"Як замовити один істот о, і зробити одне повторення уроків!" Подумала Аліса, "я могли б також бути в школі відразу.
Тим не менш, вона встала, і став повторювати це, але голова її була так сповнена омара
Кадриль, що вона ледь знала, що вона говорить, і слова були дуже дивні Дійсно: -
" Тис голос Омара, я чула, як він заявляють,
"У вас є запечені мене теж коричневий, я повинен цукру моє волосся."
Як качка з її століттями, тому він з його носом
Планки за пояс і гудзики, і виявляється пальцями ніг.
[Поздних виданнях продовжували наступним Коли піски всі сухі, він гей, як жайворонок, і буду говорити в презирливою тонів Акула,
Але, коли хвиля піднімається і акули навколо,
Його голос боязкий і трепетний звук.]
"Це відрізняється від того, що я говорив, коли я був дитиною, сказав Грифон.
"Ну, я ніколи не чув її раніше, сказав Мок Черепаха;", але це звучить незвичайного дурниця.
Аліса нічого не сказала, вона сіла з нею обличчя руками, цікаво, якщо що-небудь коли-небудь відбудеться природним чином знову.
"Я хотів би, щоб він пояснив, сказав Mock Turtle.
"Вона не може пояснити це, сказав Грифон поспішно.
"Продовжуйте наступному вірші.
"Але про його пальців? Мок Черепаха зберігаються.
"Як він міг перетворити їх зі своїм носом, ти знаєш?
"Це перше місце в танцях.
Аліса сказала, але страшно здивовані все це, і захотілося змінити тему.
"Продовжуйте наступному вірші:" Грифон повторюється нетерпляче: "він починає" Я пройшов його сад "."
Аліса не посміла ослухатися, хоча вона була впевнена, було б все приходять не так, і вона продовжував з тремтінням у голосі: -
"Я пройшов повз свого саду, а також зазначається, з одним оком,
Як Сова та Пантера ділили пиріг - '
[Поздних виданнях продовжували наступним Пантера взяв пиріг кори, і соус, і м'ясо, хоча Сова була блюдо як свою частку задоволення.
Коли пиріг був все закінчено, Сова, як благо,
Це, безумовно, найбільш заплутаною, що я коли-небудь чув! "
Хоча Panther отримав ножем і виделкою з гарчанням,
І склав банкет -]
"Що толку повторювати весь той матеріал," Мока Черепаха перервано ", якщо
Ви не пояснити, як ви йдете далі?
"Так, я думаю, вам краще піти геть, 'сказав Грифон, і Аліса була тільки радий зробити це.
"Чи будемо ми спробувати іншу фігуру омара
Кадриль?
"Грифон пішов далі.
'Або Ви хотіли б Мок Черепаха заспівати вам пісню?
"Ах, пісня, будь ласка, якщо Мок Черепаха буде такий добрий, 'відповіла Аліса, так з нетерпінням, що Грифон сказав, у досить ображено: "Гм!
Про смаки не сперечаються!
Співайте її "Черепаха Суп", ви, старий?
Мок Черепаха глибоко зітхнув і почав в голос іноді задихався від ридань, щоб співати так: -
"Beautiful Soup, настільки багата і зелений, в очікуванні гарячого миску!
Хто для такого ласощі не буде принижуватися?
Суп ввечері, гарний суп!
Суп ввечері, гарний суп!
Бо - ootiful Су - ООП!
Бо - ootiful Су - ООП!
Су - ООП на е - е - вечір, красива, красиві суп!
"Beautiful Soup!
Хто дбає про рибу,
Гра, чи будь-яке інше блюдо?
Хто не дасть всього два
Динаріїв тільки красиві суп?
Динаріїв тільки красиві суп?
Бо - ootiful Су - ООП!
Бо - ootiful Су - ООП!
Су - ООП на е - е - вечір, красива, красивою - FUL СУП '!
Хор знову! Вигукнув Грифон, і Мок Черепаха тільки почали повторюватися, коли крик "початок судового процесу! було чути на відстані.
"Давай!" Закричав Грифон, і, взявши Алісу за руку, він поспішив, не очікування кінця пісні.
"Що це таке випробування?
Аліса сопів, як вона бігла, але Грифон тільки відповів "Давай!" І побіг швидше, а все більш і більш слабо прийшли, вели вітер, який пішов за ними, сумні слова: -
"Су - ООП на е - е - вечір, красива, красиві суп! >
Глава XI.
Хто вкрав Пироги?
Король та Королева Хробаків сиділи на їх трон, коли вони прибули, з Величезний натовп присутніх про них - всілякі маленькі птахи і звірі, а також цілому колода карт:
Валета стояв перед ними, в ланцюгах, з солдатом на кожній стороні, щоб охороняти його, і поруч з королем був Білий Кролик, з трубою в одній руці, і сувій пергаменту в інші.
У самій середині суду стояв стіл, з великим блюдом пирогів на нього: вони виглядали так добре, що він зробив Алісі зовсім голодним, щоб дивитися на них - желаніе'I вони отримали б суду зробити, подумала вона, і роздавати напої!
Але, здавалося, ніяких шансів на це, так що вона стала дивитися на все, що стосується її, щоб скоротати час.
Аліса ніколи не був у суді і раніше, але вона читала про них в книги, і вона була дуже задоволена, виявивши, що вона знала ім'я майже все там.
"Ось суддя, сказала вона сама собі," через його великий перуку.
Суддя, до речі, був король, а так як він носив корону над перукою, (подивіться на фронтиспис, якщо ви хочете побачити, як він це зробив), він не дивився на все зручно, і це було, звичайно, не стає.
"І це лава присяжних", подумала Аліса, і ці дванадцять істот "(вона була зобов'язаний сказати: "істот", бачте, тому що деякі з них були тварини, і деякі були птахи,) 'Я припускаю, що вони є присяжними засідателями.
Вона сказала це останнє слово, два або три рази по собі, будучи швидше пишаються цим: для подумала вона, і це справедливо також, що дуже небагато дівчинки її віку знав Сенс його взагалі.
Тим не менш, "журі чоловічий зробив би так само.
Дванадцять присяжних засідателів були письмово дуже діловито на сланців.
"Що вони роблять?
Аліса шепнула Грифон.
"Вони не можуть мати нічого скласти всі ж,
До суду це почалося.
"Вони опускаючи їх імена," Грифон прошепотів у відповідь: "за страху, що вони повинні забувати про них до закінчення судового розгляду.
"Дурні речі!
Аліса почалася в гучний, обурений голос, але вона зупинилася, похапцем, за білим кроликом крикнув:
"Тиша в суді!" і Король надів окуляри і подивився тривогою навколо себе, щоб розібрати, хто говорить.
Аліса могла бачити, так само як якби вона була оглядкою, що всі присяжні писали вниз "дурниці! на їх сланців, і вона може навіть зробити , Що один з них не знають, як заклинання "дурним", і що він повинен був запитати у його сусіда, щоб сказати йому.
'Хороший плутанина їх slates'll бути до суду над! Подумала Аліса.
Один з присяжних був олівець, який скрипів.
Це, звичайно, Аліса не витримали, і вона обійшов двір і сів за його, і дуже скоро знайшов можливість прийняти її.
Вона зробила це так швидко, що бідний присяжний (це був Білл, ящірка) може не зробити на всіх, що сталося з його, так що, після полювання все про його, він був зобов'язаний написати одним пальцем для Інша частина дня, і це було дуже мало користі, так як залишили жодного знака на шифер.
'Вісник, читати звинувачуємо! "Сказав Кінг.
На цій Білий Кролик підірвали три вибухи на трубі, а потім розгорнув пергаментний сувій, і читати наступним чином: -
"Королева Хробаків, вона зробила деякі пироги, все в літній день:
Валет Черв'яків, він вкрав ці пироги, і взяв їх досить далеко!
"Подумайте про вирок," цар сказав присяжним.
"Поки що ні, не всі ж! 'Кролик квапливо перервана.
"There'sa багато прийти до цього!
"Заклик першого свідка, сказав Король, і Білий Кролик підірвали три вибухи на труба, і крикнув:
"Перший свідок!"
Першим свідком був Капелюшник.
Він прийшов з чайну чашку в одній руці і шматком хліба з маслом в іншій.
"Я прошу вибачення, ваша величність, 'почав він," для залучення їх в: Але я не зовсім закінчив свій чай, коли я був відправлений на ".
"Ви повинні були закінчені, 'сказав Король.
"Коли ви почали?
"Чотирнадцятого березня, я думаю, що це було," він сказав.
"П'ятнадцятий", сказав Шалений Заєць.
"Шістнадцятий", додав Соня.
"Напишіть, що вниз, 'Король сказав журі, і журі з нетерпінням записав все три дати на їх сланці, а потім додав їх, і зниження відповіді на шилінгів і пенсів.
"Зніми капелюх, 'Король сказав Капелюшник.
"Це не моє, сказав Капелюшник.
"Викрадені!" Король вигукнув, звертаючись до присяжних, який миттєво зробив меморандум про цей факт.
"Я тримаю їх на продаж," додав Капелюшник, як пояснення, "Я не моє власне.
Я капелюшник.
'Тут Королева одягла окуляри і став дивитися на Капелюшника, який зблід і засовався.
"Дайте ваші докази", сказав король, і не нервувати, або я накажу тебе стратити на місці ".
Це, здавалося, не заохочувати свідком на все: він тримав переступаючи з ноги на інший, глянувши неспокійно на королеву, і ось сумні він укусив великий шматок зі своєї чашки, а не хліб з маслом.
Саме в цей момент Аліса відчула дуже дивне відчуття, яке спантеличило її хорошою операції поки вона зробила, що це було: вона почала рости далі знову, і вона спочатку подумала вона б встати і піти суд, але по зрілому міркуванні вона вирішила залишитися там, де вона була до тих пір, як є місце для неї.
"Я бажаю вам не буде стиснути так. Сказав
Соня, що сидів поруч з нею. ".
Я насилу можу дихати", "Я не можу з собою вдіяти", сказала Аліса дуже лагідно:
"Я зростає." "Ви не маєте права рости тут, сказав
Соня.
"Не кажіть дурниць, 'сказала Аліса сміливіше:" ви знаєте, що надмірне збільшення.
"Так, але я рости розумними темпами, сказав Соня:" не в тому, що смішно моді ".
І він встав дуже похмуро і перейшла на іншу сторону двору.
Весь цей час королева не переставав дивитися на Капелюшника, і, як
Соня перетнув двір, вона сказала одному зі співробітників суду, "Принеси мені
Список співаків в останньому концерті! " , На якому нещасний Капелюшник тремтіла так, що він потиснув обидві його черевики.
"Дайте ваші докази, 'Король повторював сердито", або мені доведеться тебе стратити,
Чи ви нервуєте чи ні. "
"Я бідна людина, ваша величність, 'почав Капелюшник, в тремтячим голосом,' - і я Ще не розпочалися чай - не вище тиждень або близько того - і що з хлібом з маслом стає настільки тонкою, - і мить чай - '
'Мить що? "Все почалося з чаю, 'Капелюшника відповів.
"Звичайно, мерехтливі починається з Т! 'Сказав Король різко.
"Ви приймаєте мене за бовдур?
Вперед! "
"Я бідна людина," Капелюшник йшло, і більшість речей мерехтіли після цього - тільки
Березневий Заєць сказав - "Я не зробив!" Березневий Заєць перервано в великому поспіху.
"Ви зробили!" Сказав Капелюшник.
"Я заперечую це! Сказав Березневий Заєць.
"Він заперечує це," сказав Король: "залишити в цій частині."
"Ну, у всякому разі, Соня сказала - 'продовжував Капелюшник, дивлячись з тривогою круглих щоб побачити, якщо він буде заперечувати це теж: але Соня нічого не заперечував, будучи міцно спав.
"Після цього,-продовжував Капелюшник, 'я вирізав кілька хліб з маслом -'
"Але що ж Соня сказав? Один з присяжних запитав.
"Те, що я не можу пригадати, сказав Капелюшник.
"Ви повинні пам'ятати," зауважив король ", або мені доведеться тебе стратити.
Нещасний Капелюшник упустив чашку і хліб з маслом, і опустився на одне коліно.
"Я бідна людина, ваша величність, 'почав він.
"Ти дуже поганий оратор," сказав
Кінг.
Ось одна з морських свинок вітали це рішення, і відразу ж був пригнічений співробітниками суду.
(Як, що досить жорсткі слова, я просто пояснити вам, як це було зроблено.
У них був великий брезентовий мішок, який пов'язаний в гирлі з рядками: в цьому вони посковзнувся морської свинки, головою вперед, а потім сів на нього.)
"Я радий, що я бачив, що робиться", подумала Аліса.
"Я так часто читала в газетах, в кінці випробування," Існував деякі спроби на оплески, який був відразу припинені співробітниками суду ", і я ніколи не розумів, що значить досі. "
"Якщо це все, що ви знаєте про це, ви можете піти у відставку", продовжував Кінг.
"Я не можу не нижче, сказав Капелюшник:" Я на підлозі, як воно є. "
Тут інший морської свинки вітали це рішення, і був пригнічені.
"Ну, що готові морських свинок! Подумала Аліса.
"Тепер ми будемо отримувати на краще.
"Я б швидше закінчити чаєм, сказав Капелюшник, з заклопотаним подивитися на королеву, яка читала список співаків.
"Ви можете йти, сказав Король, і Капелюшник спішно покинув суд, навіть не очікування поставити його взуття. "- І просто взяти його голову на вулицю," Королева додала до одного з посадових осіб: а
Капелюшник зник, перш ніж офіцер міг дістатися до дверей.
"Виклик наступного свідка! 'Сказав Король.
Наступним свідком була кухарка Герцогині.
Вона несла перець коробки в руках, і
Аліса здогадалася, хто це був, ще до того, вона потрапила до суду, між іншим людям поряд з дверима почав чхати все відразу.
"Дайте ваші докази", сказав король.
"Не для, сказав кухар.
Король з тривогою подивився на Білого Кролика, який сказав, знизивши голос:
"Ваш
Величність повинні перехресний допит цього свідка.
"Ну, якщо я повинен, я повинен", сказав Король, з тугою повітрі, а після складання руки й похмуро на кухаря, поки його очі були майже поза полем зору, сказав він в глибокий голос:
"Що пироги зроблені?"
"Перець, в основному, сказав кухар.
"Патока", сказав сонний голос за її спиною.
"Комір, що Соня," Королева закричала з.
'Обезголовити, що Соня!
Увімкніть, що Соня з суду!
Придушувати його!
Щіпка його!
Відрубати йому вуса!
За кілька хвилин весь двір був у замішанні, отримуючи Соня виявилося, і, до того часу вони оселилися знову, кухарка зникла.
'Нічого!' Сказав Король, з видом велике полегшення.
"Виклик наступного свідка.
І додав стиха, щоб королева "Дійсно, моя люба, ти повинна перехресний допит Наступним свідком.
Це цілком робить мій лоб болить! "
Аліса дивилася Білий Кролик, як він понишпорив за списком, відчуваючи себе дуже цікавий щоб побачити, що Наступним свідком була б як, "- тому що вони не отримали багато доказів ЩЕ" сказала вона собі.
Яке ж було її здивування, коли Білий Кролик зачитав, у верхній його пронизливий мало голос, ім'я "Аліса! >
Глава XII.
Аліса фактичних даних
"Ось!" Вигукнула Аліса, зовсім забувши в метушні боротьби момент, наскільки великою вона виросли за останні кілька хвилин, і вона схопилася так поспішали, що вона наконечником за лава присяжних скраю її спідниці, порушуючи всі присяжних на голови натовпу нижче, і там вони лежав розповзання о, нагадуючи їй дуже багато куля золотою рибкою вона випадково засмучений тиждень до цього.
"О, прошу вибачення!" Вигукнула вона таким тоном, великій тривозі, і почали збір їх знову так швидко, як могла, у зв'язку з аварією на золоту рибку продовжував бігти у неї в голові, і вона смутно роду
Ідея, що вони повинні бути зібрані в один раз і покласти назад в лава присяжних, або вони помре.
"Суд не може продовжуватися", сказав король у дуже важкому голос: "поки все Присяжні повернулися на свої місця - все ", повторив він з великою увагою, дивлячись на свій Аліса, як він сказав зробити.
Аліса глянула на присяжних вікно і побачив, що, в свою поспішність, вона наділа Ящірка в головою вниз, і бідолаха махав хвостом про в меланхолію
До речі, будучи абсолютно не в змозі рухатися.
Незабаром вона отримала це знову, і поклав його права; "не означає, що він багато, 'вона сказала собі, "я думаю, було б абсолютно так само використовувати в суді в одну сторону в якості одного.
Як тільки присяжні трохи оговталися від шоку бути засмученим, і їх сланців і олівці були знайдені і повернуті до них, вони приступили до роботи дуже старанно виписувати історії аварії, все, крім Lizard, який, здавалося, занадто багато подолати, щоб зробити що-небудь, але сидіти з відкритим ротом, дивлячись в стелю суд.
"Що ви знаєте про цей бізнес?" Король сказав Алісі.
"Нічого, 'сказала Аліса.
'Нічого не? Зберігалася короля.
"Нічого б то не було 'сказала Аліса.
"Це дуже важливо", сказав король, звертаючись до присяжних.
Вони тільки починають записати це на їх сланців, коли Білий Кролик перервав: "Неважливо, ваша величність означає, звичайно, сказав він у дуже поважний тон, але похмура й корчив пики на нього, як він говорив.
"Неважливо, звичайно, я мав на увазі, 'Король поспішно сказав і пішов на себе в півголосом,
"Головне - неважливо - неважливо - головне -" як ніби він намагався які слова звучали краще.
Деякі з присяжних записав "важливо" і деякі "неважливо".
Аліса могла переконатися в цьому, оскільки вона була досить близько, щоб заглядати їм через сланці; ", але це
Не має значення, небагато, подумала вона про себе.
У цей момент Король, який був на деякий час старанно писав у свою записну книжку, кудкудакали з "Мовчати!" і зачитав з його книги: "Правило Сорок два.
ВСЕ осіб більше, ніж Mile High ЗАЛИШИТИ СУД.
Всі подивилися на Алісу.
"Я не милі заввишки", сказала Аліса.
"Ви", сказав король.
"Близько двох кілометрів у висоту", додав Корольова.
"Ну, я не піду, у всякому разі, сказав
Аліса: "крім того, це ще не регулярне правило: ви винайшли його тільки зараз."
"Це стара правила в книзі, сказав Кінг.
"Тоді він повинен бути номер один", сказала Аліса.
Король зблід і закрив записну книжку поспішно.
"Розглянемо ваші вирок, сказав він присяжним, в низький, тремтячим голосом.
"Там більше доказів приїхати ще, будь ласка, ваша величність, відповів Кролик, стрибки у великому поспіху, "цей документ був щойно взяв.
"Що це? Сказала Корольова.
"Я не розпочалася ще," відповів Кролик ", але це, здається, письмо, написаних укладеного -. комусь "
"Це, мабуть, що," сказав король, "якщо він не був написаний, щоб ніхто, які
Не завжди, знаєте. " Хто це спрямовано? "Сказав один з присяжних засідателів.
"Це не направлено проти всіх", відповів Кролик, "насправді, там нічого не написано На зовнішній стороні.
Він розгорнув папір, як він говорив, і додав, "Це не лист, в кінці кінців: it'sa набір віршів. " Чи є вони від руки укладеного? спитав інший з присяжних.
"Ні, це не так," відповів Кролик ", а ось дивні речі про це".
(Журі всіх виглядав здивованим.) 'Мабуть, він наслідував чужим боку, "сказав Король.
(Журі все пожвавився знову.) 'Будь ласка, ваша величність, сказав Валет,' я не писав, і вони не можуть довести, що я зробив:. немає назви підписано наприкінці '
"Якщо ви не підписали", сказав король, "що тільки робить гірше.
Ви повинні мати означає, що деякі витівки, інакше ви б підписали ваше ім'я як чесний людина ".
Існував загальний оплесків в цьому: це був перший по-справжньому розумний річ
Король сказав, що день.
"Це доводить його провину", сказала королева.
"Це доводить, нічого подібного!" Сказала Аліса.
"Чому, ви навіть не знаєте, про що вони!
"З чого почати, будь ласка, ваша величність? запитав він.
Білий Кролик надів окуляри.
"Почніть з самого початку," Король сказав серйозно, і продовжують, поки не прийшли до Наприкінці:. потім зупинити "Це були вірші Білий кролик читати: -
"Вони сказали мені, що ти був з нею, і відзначив, мене до нього:
Вона дала мені хороший характер, але сказав, що я не вмів плавати.
Він послав їм слово, яке я не пішов (Ми знаємо, що це правда):
Якщо вона повинна довести справу далі, що буде з вами?
Я дав їй один, вони дали йому два, Ви дали нам три або більше;
Всі вони повернулися від нього до вас, хоча вони були моїми раніше.
Якби я або вона повинні шанс взяти участь у цій справі,
Він довіряє вам, щоб звільнити їх, рівно як і ми.
Моя точка зору була, що ти був (До цього вона підходить)
Перешкоди, які встали між Ним і нами, і це.
Не дай йому знати, що вона любила їх кращому разі, для цього повинні завжди бути
Секрет, утримався від всіх інших, між вами і мною.
"Це найважливіша частина доказів ми чули ще, сказав Король, потираючи руки, 'так що тепер нехай присяжні -'
"Якщо хто-небудь з них не може пояснити, 'сказала Аліса (вона так виріс за останні кілька хвилин, що вона не була побоюються перебиваючи його,) 'я дам йому шість пенсів.
I Не вірю, що в атомі в цьому сенс.
Журі все записав на свій сланці, "Вона не вірить, є атома в ній сенс ", але ніхто з них не спробував пояснити паперу.
"Якщо немає ніякого сенсу в ній, сказав король," який рятує світ проблеми, ви Знаєте, як ми не повинні намагатися знайти.
І все ж я не знаю ", продовжував він, розводячи вірші на коліні, і дивлячись на них одним оком, я, здається, бачу якийсь сенс у них, зрештою. "- Сказали, що я не вмів плавати -"?
Ви не вмієте плавати, ви можете ", додав він, звертаючись до Валет.
Валет сумно похитав головою.
"Я що, схожий? Сказав він.
(Яку він, звичайно, не, будучи зроблений повністю з картону.)
"Добре, до цих пір, сказав король, і він продовжував бурмотіти над вірші собі: " Ми знаємо, що це правда - "це журі, звичайно, -" Я дав їй один, вони
Дав йому дві - "А тому, що має бути те, що він зробив з пирогами, ви знаєте, - '
"Але, це продовжується" Вони всі повернулися з Його до вас "," сказала Аліса.
"Чому, ось вони!" Сказав Король урочисто, вказуючи на пироги на таблиці.
"Ніщо не може бути ясніше, ніж це.
Знову ж - "перш, ніж вона була ця FIT -"? Вас ніколи не було припадків, мої дорогі, я думаю, сказав він до королеви.
'Ніколи!' Сказала Королева несамовито, кидаючи чорнильницю на Ящірка, як вона говорила.
(Нещасний маленький Білл перестав писати на грифельної одним пальцем, як він знайшов його нічого не знайомий, але він тепер поспішно почав знову, використовуючи чорнило, яка була текли його обличчя, поки він тривав.)
"Тоді слова не підходять вам, сказав Король, озираючись суд з посмішкою.
Існував мертва тиша.
"It'sa каламбур!" Король додав до ображено, і всі засміялися: "Хай журі вважають, що їх вердикт: "Король сказав, близько вдвадцяте в той день.
"Ні, ні!" Сказала Корольова.
"Пропозицію першого -.
Вирок згодом"! "Дурниця" сказала Аліса голосно.
"Ідея в тому, вирок першою!" Мовчати! "Сказала королева, звертаючись фіолетовий.
"Я не буду!" Сказала Аліса.
"Off їй голову!" Королева кричала на весь голос.
Ніхто не переміщаються.
"Хто дбає про вас?" Сказала Аліса (вона виросла до її повного розміру до цього часу.)
"Ти не що інше, колода карт!
На цьому вся зграя піднялася в повітря, і прилетіла вниз на неї: вона скрикнула, наполовину від страху, наполовину від гніву, і намагалися побити їх, і виявилася лежить на березі, з головою на колінах її сестра, яка була акуратно змахуючи деякі мертве листя, які було пурхали з дерев на її обличчя. !
Прокинься, дорога Аліса "сказала, що її сестра, 'Ну, що довгий сон у вас було!
"О, у мене була така цікава мрія!" Сказала Аліса, і вона сказала її сестра, а також вона могла б пам'ятати про них, всі ці дивні пригоди її, що ви тільки що читати о, а коли вона скінчила, її сестра поцілувала її і сказала:
"Це була цікава мрія, дорога, звичайно: але тепер працюють в свій чай, вже пізно ".
Так Аліса встала й побігла, думаючи в той час як вона побігла, а вона, можливо, що дивовижний сон це було.
Але її сестра сиділа так само, як вона залишила свою, притулившись головою на її руці, спостерігаючи, призахідного сонця, і думаючи про маленьку Алісу і всіх її чудових пригод, поки вона не дуже почав мріяти за модою, і це була її мрія: -
По-перше, вона мріяла про маленьку Алісу себе, і ще раз крихітні руки склала на її коліно, і яскраві жадібними очима дивилися вгору в неї - вона чула Дуже тону її голос, і бачити, що дивний трохи похитала головою, щоб утримати блукаючих волосся, які завжди отримували в її очі - і все одно, як вона слухала, і, здавалося, слухати, все місце навколо її ожили дивні істоти мрії її маленької сестри.
Висока трава шелестіла біля її ніг, як Білий Кролик поспішив сайту - злякався
Миша хлюпнув собі шлях через сусідній басейн - вона чула стук чашки, як Березневий Заєць і його друзі поділилися своїми нескінченними їжі, і пронизливий голос Королеви замовлення з її нещасною гості до виконання - ще раз свиню-дитина чхав на
Герцогині коліно, тоді як посуд розбився навколо нього - ще раз крик Грифона, скрип Ящірки грифеля, і задухи пригнічених морських свинок, наповнений повітрям, упереміш з далекого плач нещасних Mock Turtle.
Так вона сиділа на, з закритими очима, а інша половина вважала себе в країні чудес, хоча вона знав, що вона, окрім як відкрити їх знову, і все зміниться на нудної дійсності - трава було б тільки шелест на вітрі, і басейн брижі на розмахуючи тростини - стук чашки зміниться на дзвін овечих дзвіночків, а пронизливі крики Королеви на голос пастуха хлопчик - і чхати дитини, крик з грифонів, і всі інші дивні звуки, зміниться (вона знала), щоб плутають шумі зайняті ферми дворі - у той час як мукання худоби в
І нарешті, вона уявила собі, як цей же маленька сестра з неї буде, в після часу, бути собою доросла жінка, і як вона буде постійно, через всі її зрілі років, простий і любляче серце її дитинстві: і як вона буде збирати про неї інші діти, і зробити їх
Очі яскраві і прагнуть багато дивні казки, може бути, навіть з мрією
Чудес від давно: і як вона буде відчувати себе з усіма своїми простими печалі, і знаходити задоволення в усіх їх простими радощами, згадуючи її власних дітей життя, і щасливі літні дні.
КІНЕЦЬ >
У цьому відео ми збираємося показати вам що дані випадкові змінні поділяються на два різновиди.
Ми маємо перервні випадкові змінні та маємо неперервні випадкові змінні.
Перервні випадкові змінні, вони є по суті випадковими змінними, що в змозі набувати певних або окремих величин.
І ми наведемо приклади цього згодом.
Отож це випливає прямісінько зі даного слова "перервні", що означає певні або окремі величини.
У той час як неперервні...І я гадаю, що іншим означенням для слова перервний може бути чіткий, окреслений або виокремлений.
Але це не те про що ми ведемо мову.
Ми не говоримо про випадкові змінні які є чіткими.
Ми говоримо про випадкові змінні які набувають певних величин.
А неперервні випадкові змінні, вони можуть набувати будь-якої величини у деяких межах. І ці межі можуть навіть бути нескінченими.
Отож будь-якої величини на проміжку.
Отож разом з цими двома дивними означеннями, нумо поглянемо на деякі справжні приклади випадкової змінної.
І я волію аби ми поміркували разом про те чи могли б ми класифікувати їх як перервні чи неперервні випадкові змінні.
Отже, скажімо що я маю випадкову змінну Х.
І вона дорівнює... це те про що ми говорили у минулому відео.
Вона дорівнює 1 якщо моя симетрична монета випала лицьовим боком догори. Вона дорівнює 0 якщо моя симетрична монета випала зворотнім боком догори.
Отож ця випадкова змінна є перервною чи неперервною?
Ця випадкова змінна ось тут може набувати певних величин.
Вона може набувати значення 1 або може набувати значення 0.
Інший шлях міркування про це полягає у тому, що ви в змозі полічити кількість різних величин яких вона набуває.
Це перша величина якої вона набуває, це друга величина якої вона набуває.
Отож зрозуміло, що це перервна випадкова змінна. Поміркуймо про іншу змінну.
Нумо визначимо випадкову величину Y як таку, що дорівнює масі випадкових тварин обраних з зоопарку
Нового Орлеану, де я зростав, з зоопарку Одубон. Y це маса випадкових тварин обраних з зоопарку
Нового Орлеану.
Чи це перевна випадкова змінна або неперервна випадкова змінна?
Ну, певна маса... і я маю ймовірно розмістити тут кількісну позначку.
Я навіть додам її сюди просто щоб зробити це якомога зрозумілішим.
Певна маса випадкової тварини або ж випадкового об"єкту у нашому всесвіті може набувати будь-якої величини з усієї цієї їх множини.
Я маю на увазі, хто ж знає напевно певну кількість електронів, що є частиною цього об"єкту прямісінько даної миті?
Хто ж знає дану кількість нейтронів, протонів, напевну кількість молекул у цьому об"єкті або частині цієї тварини напевно цієї миті?
Отож така маса, наприклад, у цьому зоопарку може набувати будь-якої величини між... ну, можливо ближче до 0.
При цьому не існує жодної тварини, що має нульову масу.
Але вона може бути близькою до нуля, якщо ми міркуємо про мураху або якщо ми міркуємо про кліща, або можливо якщо ми розмірковуємо навіть про бактерій у тваринах.
Я гадаю бактерія це однина від бактерії.
І так можна розглядати з усіх боків. Можливо найбільш масивною твариною у цьому зоопарку є слон певного виду.
І я не знаю скільки це буде у кілограмах, але це має бути доволі багато.
Отож можливо це сягає аж до 3000 кілограмів або можливо й більше.
Скажімо 5000 кілограмів.
Я не знаю якою є маса найбільш важкого слона або найбільш масивного слона я мав би сказати.
Це може бути певним чином весело для вас споглядати за цим.
Але будь-яка тварина може мати масу будь-де між цим.
Це не набуває певної величини.
Ви могли б мати тварину, що напевно є 123,75921 кілограмів.
І навіть для цього, це може бути насправді не певною масою.
Ви могли б отримати навіть більш влучне значення, ....10732.
0, 7, і я гадаю ви зрозуміли загальні риси.
Навіть незважаючи на спосіб яким я це означив, як скінчений проміжок, ми в змозі обрати будь-яку величину з поміж цього.
Це не перервні величини.
Отож цілком зрозуміло що це неперервна випадкова змінна.
Поміркуймо про іншу змінну.
Поміркуймо... скажімо це випадкова змінна Y, замість бути такою, скажімо це рік коли випадковому студенту з класу було нудно.
Ну, цей рік, ви дослівно в змозі визначити його як особливо конкретний рік.
Це може бути 1992 рік або 1985, або ж це може бути 2001 рік.
При цьому є цілком конкретні величини яких набуває ця випадкова змінна.
Це не може набути будь-якої величини між, скажімо, 2000 і 2001 роками.
Це може бути або 2000, або 2001, або 2002 рік.
Знову ж таки, ви в змозі полічити усі ті величини яких дана змінна набуває.
Більшість часу, що ви будете мати справу з, як у даному випадку тут, перервною випадковою змінною... дозвольте мені пояснити вам дещо це ось тут це також перервна випадкова змінна.
Більшість часу, що ви будете мати справу з перервною випадковою змінною, то ви ймовірно будете мати справу зі скінченою кількістю величин.
Але це не має обов"язково бути скінчена кількість величин.
Ви насправді можете мати потенційно нескінчену кількість величин яких така змінна може набувати... доти доки ці величини піддаються ліку.
Доки доти ви в змозі дослівно сказати:
"Гаразд, це перша величина якої вона набуває, це друга, це третя." І ви можете лічити їх нескінчено, але доки доти ви в змозі дослівно скласти перелік... і це може бути навіть нескінчений перелік.
Але якщо ви в змозі скласти перелік величин яких набуває дана змінна, тоді ви маєте справу з перервною випадковою змінною.
Зверніть увагу на цей сценарій з зоопарком, ви не можете скласти перелік усіх можливих мас.
Ви навіть не можете полічити їх.
Ви можете спробувати... і це весела вправа спробуйте принаймні хоч раз, спробуйте скласти перелік усі цих величин яких це може набувати.
"Гаразд, можливо це буде 0,01, а це 0,02."
Але чекайте-но, ви щойно пропустили нескінчену кількість величин, яких дана змінна може набувати, оскільки вона може набувати значень 0,011, 0,012...
І навіть між цим значеннями є нескінчена кількість величин яких вона може набути.
При цьому немає жодного способу полічити кількість даних величин яких набуває неперервна випадкова змінна.
При цьому немає жодного способи скласти їх перелік.
У перервній випадковій величині ви в змозі полічити ці величини.
Ви в змозі скласти перелік цих величин.
Нумо зробімо інший приклад.
Нумо візьмемо випадкову змінну Z, велику Z, нехай це буде кількість мурах які народяться завтра в нашому всесвіті.
І ви ймовірно можете сказати, що на інших планетах немає мурах.
Або можливо там є мурахоподібні істоти, але вони не будуть мурахами згідно нашого визначення.
Але звідки нам це знати?
Отож кількість мурах, що народяться у нашому всесвіті.
Можливо деякі мурахи з"ясували як здійснювати міжзоряні мандрівки певного роду.
Отож кількість мурах, що народяться завтра у нашому всесвіті.
Це моя випадкова змінна Z.
Чи це перервна випадкова змінна або ж неперервна випадкова змінна?
Знову ж таки, ми в змозі полічити кількість величин яких вона набуває.
Це може бути 1.
Це може бути 2.
Це може бути 3. Це може бути 4.
Це може бути 5 квадрильйонів мурах.
Це може бути 5 квадрильйонів і 1 мураха.
Ми насправді в змозі полічити ці величини.
Ці величини є перервними.
Отож знову ж таки, це ось тут це перервна випадкова змінна.
Це весело, тому нумо зробимо ще більше таких вправ.
Скажімо я маю випадкову змінну Х.
Отож ми вже не використовуємо більше це визначення.
Зараз я збираюся визначити випадкову змінну Х як переможний час... запишу це ось таким чином.
Певний переможний час для забігу на 100 метрів серед чоловіків на Олімпійських іграх 2016.
Отож це певний час якого набуває даний переможець... яким ймовірно буде Юсейн Болт, але може й не бути.
Насправді, він дещо вже постарів.
Але це будь-який певний переможний час для забігу на 100 серед чоловіків на Олімпійських іграх 2016 року.
І це не обов"яково той час, який ви бачите на їхньому годиннику. Певний, влучний час який ви могли б побачити на забізі на 100 метрів серед чоловіків.
Це перервна чи неперервна випадкова величина?
Ну, згідно мого визначення це один зі доволі підступних прикладів.
Оскільки ви можете сказати, що цю змінну можна полічити.
Ви можете сказати,що вона може набувати 9,56 секунд, або 9,57, або 9,58 секунд.
І ви можете повірити у це, оскільки коли ви дивилися забіги на 100 метрів серед чоловіків на Олімпійських іграх, то даний час вимірювався з наближенням до сотих.
Його округлювали до сотих.
Ось наскільки влучним є їх вимір часу.
Але я казав про певний переможний час, про певну кількість секунд яких він набуває для даної людини, від самісінького початку до перетину фінішної лінії.
І при цьому він може набувати будь-якої величини.
Він може набувати будь-якої величини між... я гадаю все ж це обмежено швидкістю світла.
Але він може набувати будь-якої величини яку ви лише в змозі уявити собі. Це може бути будь-який час між 5 секундами і можливо 12 секундами.
Це може бути будьде між цими.
Це може й не бути 9,57.
Це може бути й той час який вказано на їхньому годиннику, але насправді влучний переможний час може бути 9,571 секунди або це може бути 9,572359.
Я гадаю ви розумієте про що я кажу.
Певний влучний час може бути будь-якою величиною на проміжку.
Отож це ось тут це неперервна випадкова змінна.
А тепер, що ж могло бути у випадку коли замість казати про певний переможний час, якщо натомість я б визначив Х як переможний час для забігу на 100 метрів серед чоловіків у 2016 році на Олімпійських іграх округлений до сотих?
То це було б перервною чи неперервною випадковою змінною?
Отож нумо видалю це.
Тепер я змінив цю випадкову змінну.
Це буде перервна чи неперервна випадкова змінна?
Тепер, ми насправді в змозі полічити дані справжні величини яких набуває ця випадкова змінна.
Це може бути 9,56.
Це може бути 9,57.
Це може бути 9,58.
Ми насправді в змозі скласти їх перелік.
Отож у даному випадку, коли ми округлюємо до сотих, ми насправді в змозі скласти перелік цих величин. Тепер ми маємо справу з перервною випадковою змінною.
Хай там як, ми закінчили.
Сподіваюся це надасть вам розуміння відмінності між перервною та неперервною випадковими змінними.
Як архітектор, я часто себе питаю, яке походження тих форм, котрі ми створюємо?
Які форми ми могли б створити? Якби ми припинили користуватись довідковою інформацією?
Якби ми не мали упередженої думки, які форми ми могли б створити, якби ми могли звільнитись від нашого досвіду?
Якби ми могли звільнитись від нашої освіти?
Як би тоді виглядали ці небачені форми?
Чи здивували б вони нас?
Чи заінтригували б?
Чи принесли б вони нам втіху?
Якщо так, тоді як ми можемо говорити про створення чогось справді нового?
Я пропоную нам звернутись до природи.
Природу завжди називали найбільшим творцем форм.
Та я не маю на увазі, що ми повинні копіювати її, я не маю на увазі, що нам потрібно наслідувати біологію, натомість я пропоную запозичити природні процеси.
Ми можемо виокремити їх і створити щось зовсім нове.
Найголовнішим творчим природнім процесом є морфогенез, який ділить одну клітину на дві, і ці клітини можуть бути як ідентичними, так і відрізнятись одна від одної асиметричним поділом клітини.
Якщо ми виокремимо цей процес і якнайбільше спростимо його, тоді ми зможемо скористатись аркушом паперу, який є однією поверхнею, зігнути його та розділити цю поверхню на дві інші.
Ми самі обираємо, де саме робити згин. За рахунок цього ми можемо розрізняти ці поверхні.
За допомогою цього простого процесу ми можемо створити вражаючу кількість форм.
А зараз ми можемо взяти цю форму та скористатись тим самим процесом, щоб створити тривимірні поверхні, але замість того, щоб робити згини руками, ми перенесемо цю структуру на комп'ютер і закодуємо її як алгоритм.
Роблячи так, ми зможемо зігнути будь-що.
Ми зможемо робити згини в мільйони разів швидше, ми зможемо згинати сотнями різних способів.
І так, як ми шукаємо спосіб створити щось тривимірне, ми відштовхуємось не від якоїсь однієї поверхні, а від об'єму.
Візьмемо звичайний приклад об'єму - куб.
Якщо ми візьмемо його поверхню та зігнемо її ще раз і ще раз, і ще раз, і ще раз, і після 16 повторень, 16 кроків, ми будемо мати 400,000 поверхонь і форму, яка виглядала б, наприклад, як це.
І якщо ми змінимо місце, де ми робимо згин, якщо ми змінимо пропорції згинання, тоді цей куб перетвориться на ось такий.
Ми можемо змінити пропорцію згинів і створити таку форму, чи ось таку.
Отже, ми тримаємо форму під контролем, уточнюючи те місце, де ми робимо згин, але, по суті, ви дивитесь на складений куб.
Ми можемо гратися з цим.
Ми можемо застосовувати різні пропорції складання для різних частин форми, щоб створити місцеві умови.
Ми можемо почати ліпити форму.
І позаяк ми складаємо все на комп'ютері, то ми повністю звільнені від будь-яких фізичних обмежень.
Отже, це означає, що поверхні мають здатність перетинатися, вони можуть ставати нереально маленькими.
Ми можемо створювати згини, які не змогли б створити іншим чином.
Поверхні можуть бути пористими.
Вони здатні розтягуватись.
Вони можуть рватись.
Все це говорить про обсяг форм, які ми можемо створити.
Та в будь-якому випадку я не творю форму. Я творю процес, який породжує форму.
На загал, якщо ми трішки змінимо пропорцію складання, ту, яку ви бачите тут, то форма одразу ж змінюється.
Але це лише вершина айсберга 99,9 % пропорції складання створено не цим, а цим, геометричним еквівалентом шуму.
Форми, які я вже продемонстрував, при створенні пройшли через численні випробування та невдачі.
Я зрозумів, що найефективніший спосіб створення форми - це використання інформації, яка вже є закладена в ці форми.
Дуже проста форма, на зразок ось цієї, насправді включає в себе велику кількість інформації, яка може бути непомітною для людського ока.
Так, наприклад, ми можемо проектувати довжину країв.
Білі поверхні мають довгі краї, чорні мають короткі.
Ми здатні спроектувати поверхневі площинності, їхні викривлення, те, наскільки радіальними вони будуть та всю інформацію, яка може не бути одразу вам помітною, але потрібно відзначити, що ми здатні висловлюватись і ми можемо використати це для того, щоб контролювати складання.
Отже, я більше не наголошую на єдиному виді пропорції, щоб це скласти, натомість я встановлюю правило, я встановлюю зв'язок між якістю поверхні і тим, як поверхня складена.
Але оскільки я сформував процес, а не форму, я можу керувати цим процесом знову і знову, і знову щоб створити цілу низку форм.
Ці форми здаються вкрай складними, але сам процес дуже простий.
Існують початкові дані, ними завжди є куб, з якого я починаю, і це є дуже простий процес - процес складання, який повторюється знову і знову.
Отже, застосуймо цей процес в архітектурі.
Яким чином?
І якого розміру?
Я обираю розробку колони.
Колони - це архітектурні прототипи.
Вони використовувались впродовж історії, щоб виражати ідеї про красу, про технології.
Для мене було викликом те, як нам передати цей новий алгоритмічний порядок через колону.
Я почав використовувати 4 циліндри.
Внаслідок численних експериментів, ці циліндри зрештою переросли в це.
Ці колони містять інформацію на багатьох масштабах.
Ми можемо приблизити їх.
Що ближче наближаємося, то більше нових якостей можна розгледіти.
Деякі структури знаходяться майже на самому порозі людського бачення.
На відміну від традиційної архітектури, це один і той самий процес, який створює як загальну форму, так і мікроскопічні поверхневі деталі.
Ці форми неописувані.
Архітектору, який малює їх ручкою на папері, скоріше за все знадобляться місяці або, можливо, і рік, щоб намалювати всі відрізки, всі височини; щось на зразок цього можливо створити лише за допомогою алгоритму.
Ще цікавішим питанням, мабуть, буде те, чи є ці форми уявними?
Зазвичай, архітектор може якимось чином уявити собі кінцевий результат того, що створюється.
У цьому випадку процес є детерміністичним.
В цьому зовсім немає ніякої хаотичності, але повністю все передбачити також не можна.
Існує забагато поверхонь, забагато деталей, ніхто не здатний побачити кінцевий результат.
Отже, це веде до нової ролі архітектора.
Виникає потреба в новому методі дослідження всіх можливостей, які існують.
По-перше, можна створити багато варіантів форми, а по-друге, їх можливо обробляти.
І повертаючись до аналогії з природою, хтось може почати мислити в межах заселень, хтось говоритиме про метатезу, про генерацію, про схрещення та розмноження для того, щоб придумати дизайн.
Та архітектор є саме тим, хто переходить на позицію дириґента всіх цих процесів.
Досить теорії.
З одного боку я хотів зануритися в цей образ, так би мовити, я купив ці червоно-сині тривимірні окуляри, підійшов дуже близько до екрану, та все ж таки це не було те ж саме, що мати змогу обійти і доторкнутись до речей.
Отже існувала лише єдина можливість - винести колону за межі комп'ютера.
Було чимало сказано про тривимірне малювання.
Для мене, або для моєї мети на даний момент досі існує забагато несприятливих компромісів між, з одного боку, масштабом, а з іншого рішеннями і швидкістю.
Натомість, ми вирішили взяти колону та побудувати її у вигляді шарової моделі, зробленої з багатьох шарів, тонко накладених один на одного.
Те, що зараз знаходиться перед вами - це рентген колони, яку ви щойно побачили, показаної згори.
Невідома мені на той час тому, що ми мали змогу її бачити лише зовні, поверхні продовжували складатись самі по собі, виростати всередині колони, що стало досить неочікуваним відкриттям.
Відповідно до цієї форми ми вирахували лінію зрізу і тоді піддали цю лінію зрізу лазерному різаку, щоб створити - ви бачите частинку цього тут - велику кількість тонких шарів, які накладені один на одного.
А ось знімок - це не модель - і колона, яку ми завершили після довгої роботи, яка виглядає так само чудово, як і та, яку ми спроектували на комп'ютері.
Майже всі деталі, майже вся складність поверхні була збережена.
Та це була дуже важка праця.
На даний момент ще існує величезна невідповідність між віртуальним та фізичним.
Мені знадобилось кілька місяців, щоб спроектувати цю колону, зрештою, для комп'ютера це займає приблизно 30 секунд, щоб вирахувати всі 16 мільйонів сторін.
З одного боку, фізична модель має 2 700 шарів завширшки один міліметр, її вага складає 700 кілограмів, вона зроблена з тканини, якою можна покрити всю цю аудиторію.
Довжина лазерного розрізу простяглася б до аеропорту і назад.
Але це все більше і більше можливо.
Машини стають швидшими і дешевшими, існує певний перспективний технологічний прогрес, який вже видно на горизонті.
Ось зображення Кванджу Бієнале (Gwangju Biennale)
І в цьому випадку я застосував АБС-пластик для виготовлення колон, ми використали більші та швидші пристрої, які мали сталеву серцевину, отже вони є структурними, вони здатні нести великі навантаження за раз.
Кожна колона є фактично гібридом двох колон.
Ви можете бачити іншу колону у дзеркалі, якщо за колоною є дзеркало. Це створює своєрідну оптичну ілюзію.
Отже до яких висновків це нас приводить?
На мою думку, цей проект дає нам уявлення про небачені речі, які чекають на нас, якби ми, архітектори, почали замислюватись не про дизайн об'єктів, а про процес їх створення.
Я продемонстрував один простий процес, на який мене надихнула природа, але ж існує безліч інших процесів.
Одним словом, у нас немає жодних обмежень.
Натомість, ми зараз маємо в наших руках процеси, які дають нам змогу створювати структури в усіх масштабах, про які ми лише могли мріяти.
І ще, я хотів би додати, одного дня ми побудуємо їх.
Дякую.
(Оплески)
[Чоловічий голос] - і найбільш улюблене - робокар.
Я б хотів знати, чи він є частково доступним для огляду, стохастичним, неперервним, чи ворожим.
Ось так, чи є проблема роботичного водіння, скажемо, по місту, предметом однієї з цих чотирьох категорій?
Будь-ласка, відмітьте деякі чи всі пункти, що підходять.
Тож кожній з нас в цій залі сьогодні: - давайте почнемо з визнання, що нам пощастило.
Ми не живемо у світі в якому жили наші мами і наші бабусі, у світі, де кар'єрний вибір для жінок був таким обмеженим.
І оскільки ви сьогодні в цій залі, - більшість з нас виросли у світі де ми мали фундаметальні цивільні права.
І як не дивно, ми досі живемо в світі, де певні жінки їх не мають.
Але не зважаючи на все це, у нас є проблема, і це справжня проблема.
Проблема ця полягає в наступному: жінки не досягають вершин в жодній професії ніде в світі.
Цифри змальовують історію доволі чітко: зі 190 глав держав тільки 9 - жінки.
З усіх парламентарів світу, жінки складають 13%.
У корпоративному секторі жінки на чолі компаній, на вищих виконавчих посадах, в раді директорів складають 15 - 16%.
Цифри не покращувались з 2002 року та рухаються в протилежному напрямку.
І навіть у некомерційному світі у світі, який ми іноді вважаємо більшістю керованим жінками, - жінок на керівних посадах тільки 20%.
Ми також маємо іншу проблему, яка полягає в тому, що перед жінкою постає найтяжчий вибір між професійним успіхом та особистою самореалізацією.
Нещодавні дослідження в США показали, що з усіх одружених топ-менеджерів дві третини одружених чоловіків має дітей і лише одна третина заміжніх жінок має дітей.
Пару років тому я була у Нью-Йорку, лобіювала підписання угоди, і я була в одному з тих типових модних приватних акціонерних офісів Нью-Йорка - ви можете собі уявити.
І я на засіданні, - приблизно тригодинна зустріч,
І я усвідомила, що він не знає де в його офісі жіночий туалет.
Тож я почала роззиратись, в пошуках коробок від переїзду, думаючи що вони щойно в'їхали, але не побачила жодної.
І тому я запитала:
"Тож... ви тільки переїхали в цей офіс?"
І він відповів:
"Ні, ми тут вже майже рік ".
І я сказала:
"Ви хочете сказати, що я єдина жінка, за цілий рік, що укладала в цьому офісі угоду?"
І він подивився на мене і сказав:
"Так.
Таким чином, питання в наступному: як ми збираємося це виправити?
Як ми можемо змінити цифри на верхівках?
Як ми це змінимо?
Я хочу розпочати з висловлення, Я говорю про це - про збереження жінок на ринку праці, тому що я дійсно думаю, що це - відповідь.
В високооплачуваному секторі ринку праці, серед людей, які досягають вершин, виконавчих директорів рейтингу Fortune 500, або еквівалентів в інших галузях, проблема в тім, я переконана,
Зараз люди багато говорять про це, говорять про такі речі, як гнучкий графік і наставництво, про програми за якими компанії мають навчати жінок.
- Сьогодні я не хочу говорити ні про що з того, хоча це дуже важливо.
Сьогодні я хочу зосередитись на тому, що ми можемо зробити як особистості.
Яке послання ми маємо донести самі до себе?
Що ми кажемо тим жінкам, які працюють з нами і на нас?
Що ми доносимо нашим донькам?
З самого початку я хочу висловитись дуже зрозуміло: ця промова не несе жодних суджень.
Я не маю правильної відповіді, я не маю її навіть для себе.
Я залишала Сан-Франциско, де живу, в понеділок і прямувала на літак на цю конференцію.
І моя донька, якій три рочки, коли відвозила її в садочок, зчинила всі ці обіймання за ноги, й ридання: "Матусю, не сідай в літак".
Це важко.
Іноді я почуваюсь винною.
Я не знаю жодної жінки, вдома вона, чи працює - що інколи цього не відчувала-б.
Тож я не кажу, що лишатись на роботі є правильним для кожного.
Моя промова сьогодні про те, якими є послання, якщо ти хочеш лишитись на робочому місці.
І я гадаю їх є три.
Перше - сядь за стіл.
Друге - зроби свою пару справжнім партнером.
І третє - не йди доки не йдеш.
Перше - сядьте за стіл.
Лише пару тижнів тому у Facebook ми приймали високопосадового урядового чиновника, він прибув, щоб зустрітися зі старшими виконавчими директорами з усієї Силіконової Долини.
І всі ніби розсілись за столом.
З ним були ці дві жінки, що подорожували з ним і які мали досить високі посади у його відділі.
І я сказала їм:
"Сідайте за стіл. Давайте, сідайте за стіл."
А вони сіли під стінкою.
Коли я була на старшому курсі коледжу Я проходила курс під назвою "Європейська інтелектуальна історія ".
Чи не подобаються вам такі речі з коледжу?
Хотіла б я пройти його зараз...
Я відвідувала його з сусідкою по кімнаті, Керрі, яка тоді була блискучою студенткою з літератури і пішла далі, ставши блискучим літературознавцем і з моїм братом - розумним хлопцем, але студентом пре-медиком, гравцем в водне поло, що був другокурсником.
Ми троє відвідували цей клас разом.
Тож Керрі читає всі книжки в оригіналі грецькою і латиною, відвідує всі лекції,
- Я читаю всі книги англійською ходжу на більшість лекцій.
Мій брат ніби зайнятий, він читає одну з 12 книг, відвідує пару лекцій, і здійснює паломництва до нас в кімнату кілька днів перед іспитом, щоб ми його підтягли.
Ми троє йдемо на екзамен разом, і ми сідаємо.
І ми сидимо там протягом трьох годин з нашими маленькими синіми записничками - так, я аж така стара.
І ми виходимо, і ми дивимося одне на одного, і питаємо: "Ну і як ти подужала?"
І Керрі каже: "Бо, мені здається я насправді не змалювала суть Гегелівської діалектики".
І я кажу: "Боже, я сподіваюся мені вдалось пов'язати теорію власності Джона Локка з філософами-наступниками ."
А мій брат каже:
"Я одержу найвищий бал в класі."
"В тебе найвищий бал в класі?
Ти ж нічого не знаєш".
Проблема цих історій в тому, що вони демонструють те, що показують дані: жінки систематично недооцінюють свої власні здібності.
Якщо ви проекзаменуєте чоловіків і жінок, і поставите їм питання за цілком об'єктивними критеріями, як ГПД, чоловіки помилятимуться трошки переоцінюючи себе, і жінки помилятимуться злегка себе недооцінюючи.
Жінки не ведуть перемовин на свою користь на ринку праці.
Дослідження, проведене в останні два роки, серед людей, що виходять на ринок праці одразу після коледжу показали, що 57% хлопців, винаймаючись чи то - чоловіків - обговорюють розмір своєї першої зарплатні, і лише 7% жінок.
І найважливіше, чоловіки завдячують своїм успіхом самі собі, а жінки приписують його на рахунок інших зовнішніх факторів.
Якщо ви запитаєте чоловіків, чому вони зробили хорошу роботу, вони скажуть:
"Я неймовірний.
Це очевидно.
Чому ви взагалі питаєте? "
Якщо ви запитаєте жінок, чому вони зробили добру роботу, вони скажуть, що хтось допоміг їм, їм пощастило, вони справді важко працювали.
Це має значення?
- Боги, та це дуже важливо, тому що ніхто не опиняється в головному офісі, сидячи збоку, а не за столом переговорів.
І ніхто не отримує підвищення, якщо не вважає, що заслуговує свого успіху, або-ж навіть не усвідомлює своєї неуспішності.
Я б хотіла щоб відповіді були простими.
Я б хотіла просто сказати всім молодим жінкам, з якими працюю всім цим приголомшливим жінкам:
"Вірте в себе і змагайтесь за себе.
Приписуйте собі ваш власнй успіх."
Я хотіла б сказати це моїй доньці.
Але це не так просто. тому що дані показують, перш за все, одну річ
- що успішність і популярність позитивно розцінюються, якщо ви чоловік і негативно розцінюються, якщо ви жінка.
І всі кивають головою тому що ми всі знаємо, що це правда.
Є дійсно хороше дослідження, яке це дуже добре показує.
Відоме дослідження Гарвардської Школи Бізнесу про жінку на ім'я Хайді Ройзен.
Вона працює оператором в компанії в Силіконовій Долині, і використовує свої контакти, щоб стати дуже успішним венчурним капіталістом.
У 2002 році, не так давно, професор, який тоді був професором в Колумбійському Університеті взяв і підробив справу Хайді Ройзен.
Він дає обидві справи двом групам студентів.
Він змінив тільки одне слово:
Хайді на Говард.
Але одне це слово справді спричинило вагому відмінність.
Потім він опитав студентів.
І хороша новина була в тому, що студенти, чоловіки і жінки, вважали Хайді і Ховарда однаково компетентними, і це добре.
Погана новина була в тому, що всім подобався Говард.
Він чудовий хлопець, ви хочете працювати на нього, ви хочете провести день на рибалячи з ним.
А Хайді?
Не певна.
Вона трохи егоцентрична.
Вона політично упереджена.
Ви не впевнені чи хотіли-б працювати на неї.
І тут складність.
Ми повинні сказати нашим донькам і нашим колегам, ми повинні наказати собі повірити, що ми одержимо найвищий бал, досягти підвищення, сісти за стіл керівництва.
І ми повинні робити це в світі, де для них, існують є жетрви, які вони принесуть заради цього, навіть попри те, що заради своїх братів вони цього не зроблять.
Найсумніше в усьому цьому є те, що про це дійсно важко пам'ятати.
І я хочу розповісти вам зараз історію, що мене справді соромить, але яку я вважаю важливою.
Я дала цю промову на Facebook не так давно близько сотні співробітників.
І за кілька годин, молода жінка, яка там працює і яка не сиділа за моїм маленьким столом сказала, що хотіла поговорити зі мною.
Я сказала добре, і вона сіла, і ми поговорили.
Вона сказала: "Сьогодні я дечого навчилась.
Я вивчила, що завжди повинна тримати мою руку піднятою."
Я сказала: "Що ти маєш на увазі?"
І вона відповіла:
"Ну, ви викладаєте цю промову і кажете, що приймете ще два питання.
Я і багато інших людей підняли руку, і ви прийняли ще два питання.
Я опустила руку і помітила, що всі жінки опустили свої руки, і тоді ви прийняли ще питання, тільки від чоловіків."
І я подумала: нічого собі! якщо це я - хто очевидно цим переймається - читаю таку промову, і під час цієї промови, я навіть не помічаю що руки чоловіків все ще підняті, і руки жінок досі підняті. Чи достатньо ми добрі керівники наших компаній і наших організацій, щоб бачити, що чоловіки більше використовуюють свої можливості, ніж жінки?
Ми повинні зробити так, щоб жінки сіли за стіл. (Оплески)
Друге послання: зробіть вашу пару справжнім партнером.
Я переконалась, що ми досягли більшого прогресу на роботі, ніж вдома.
Дані це дуже чітко демонструють.
Якщо жінка та чоловік працюють повний робочий день і у них є дитина, жінка робить вдвічі більше хатньої роботи ніж чоловік, і жінка втричі більше піклується про дитя, ніж чоловік.
Тож вона має три чи дві роботи, а у нього - одна.
Хто ви думаєте йде коли комусь потрібно побути вдома довше?
Причини цього справді дуже складні, і в мене немає часу, щоб в них заглиблюватись.
І я не думаю що перегляд футбольного матчу в неділю і загальні лінощі є причиною.
Я думаю причина тут складніша.
Я думаю, що як суспільство, ми більше тиснемо на наших чоловіків, щоб вони досягали успіху, ніж на наших дівчат.
Я знаю чоловіків, які залишаються вдома і працюють вдома, щоб підтримати дружин з їхніми кар'єрами і це важко.
Коли я йду на заходи "Я-й-Матуся" і бачу там батька, я помічаю, що інші мами не бавляться з ним.
І це проблема, тому що ми повинні зробити це важливою роботою, тому що це найважча робота в світі: працювати вдома для людей обох статей, якщо ми збираємося вирівняти ситуацію і дозволити жінкам залишатись на роботі. (Оплески)
Дослідження показують, що сім'ї з рівними заробітками і рівними відповідальностями мають вдвічі менший показник розлучень.
І якщо це все не є достатньо хорошою мотивацією для всіх, Є ще дещо: як би це сказати на цій сцені? Ці пари також... пізнають одне одного краще... в біблійному сенсі .
Третє послання: не йдіть поки не йдете.
Я думаю, що є дійсно глибока іронія в тому, що дії які чинять жінки, і я бачу це постійно, маючи бажання залишитись на роботі насправді призводять до того що вони залишають її.
Ось що відбувається:
Ми всі зайняті, кожен зайнятий, жінки зайняті.
І вона починає думати про те, щоб мати дитину.
І відколи вона починає думати про те, щоб мати маля, вона починає думати про місце в її житті для цієї дитини.
"Як я буду поєднювати це зі всім іншим що я роблю?"
І буквально з цього моменту, вона не піднімає більше руку, вона не шукає підвищення, вона не приймає нові проекти, вона не говорить, "Я!
Вона починає відкочуватись назад.
Проблема в тому, скажімо, вона завагітніла в той день, той день, дев'ять місяців вагітності, три місяці в декреті, шість місяців, щоб перевести подих, приблизно два роки, часто більше - і я це бачила - жінки починають думати про це навіть ще раніше, коли вони заручились, коли вони одружуються, коли вони починають думати про спробу завести дитину, що може зайняти багато часу.
Одна жінка прийшла до мене з цього приводу, я подивилася на неї, вона виглядала трохи молодою.
І я сказала: "Так ви і ваш чоловік плануєте мати дитину?"
І вона сказала: "Ні, ні, я не заміжня".
У неї навіть не було хлопця.
"Ви про це думаєте аж надто рано."
Але справа в тому, що трапляється коли ви починаєте тихо відступати?
Кожен, хто через це пройшов, і я це говорю від себе, як тільки у вас вдома з'являэться дитина, ваша робота має бути справді хорошою, щоб повернутись тому що важко залишити цю дитину вдома.
Ваша робота повинна бути викликом, і має давати задоволення.
Ви повинні відчувати, що ви важливі.
І якщо два роки тому ви не отримали підвищення а якийсь хлоп поруч з вами отримав, якщо три роки тому ви припинили шукати нові можливості, - вам стане нудно, тому що ти мусили тримати ногу на педалі газу.
Не йдіть доки не йдете остаточно.
Залишайтеся залученими.
Тримайте ногу на педалі газу аж до того дня коли ви повинні будете піти, взяти перерву на дитину і тоді приймайте свої рішення.
Не приймайте рішень надто наперед, особливо тих, стосовно яких ви навіть не впевнені.
Моє покоління, на жаль, дійсно, не змінить цифри на верхівках.
Вони просто не рухуються.
Ми, за мого покоління - не дочекаємось, коли 50 відсотків населення, стануть 50 відсотками керівників, на чолі кожної галузі.
Але я сподіваюся, що майбутні покоління це зможуть.
Я думаю, що світ, в якому половина наших країн і половина наших компаній, очолювалася б жінками, був би кращим світом.
І це не тільки тому, що люди знали б, де жіночі туалети, хоча це було б дуже корисно.
Я думаю світ був би кращим.
У мене двоє дітей.
У мене є п'ятирічний син і трирічна донька.
Я хочу, щоб мій син мав вибір присвятити себе повністю роботі або залишатися вдома.
І я хочу, щоб моя дочка мала вибір, не тільки досягти успіху, але й подобатись своїми досягненнями.
Дякую.
(Оплески)
В останньому відео ми зупинились на епосі терору, яка почалась у квітні 1793 р. і завершилась у липні 1794 р. стратою Робесп'єра на гільйотині.
Здавалось, що для Франції найгірше вже було позаду. Особливо на це сподівався французький народ.
Перенесемось у 1795 р., коли Франція воює майже з половиною Європи.
Пізніше вона укладає мирний договір з Пруссією та Іспанією, а її основними ворогами стають Великобританія та Австрія.
Повільно, але впевнено Франція знаходить управу на своїх ворогів і отримує перемогу.
Отже, у квітні 1795 р.
Франція перемагає за допомогою величезної революційної армії.
А вже у серпні 1795 р. (я виділю це іншим кольором) затверджують нову конституцію республіки.
Її ратифікують шляхом голосування народу, що офіційно перетворює Францію на республіку.
Їм більше не потрібні королі.
У системі управління виконавчу гілку представляє група з п'яти управителів і називається вона Директорією.
Отже, замість одного президента було п'ять управителів.
Законодавча влада складалась з 2-х палат (перший двопалатний законодавчий орган в історії Франції).
Рада п'ятисот, що є аналогом американської Палати представників, складалась з 500 членів, 500 представників.
Давайте я це запишу - двопалатний орган, як і Конгрес
США, і називається він Радою п'ятисот. Також була Рада старійшин, що налічувала 250 представників.
Якщо порівняти її з американською системою, то це ніби Сенат.
Кандидати в Директорію затверджувались Радою п'ятисот, а потім розглядались
Радою старійшин, які врешті-решт обирали 5-х управителів, тобто виконавчий орган
Франції. Вимальовується досить непогана картина.
Монархісти, які переховувались по всьому Парижі, організували повстання у жовтні 1795 р.
Франції.
Взагалі, монархісти - це люди, які прагнули повернення короля або не підтримували революційний уряд.
Їх не влаштовула не лише ліквідація королівськї влади, але й усунення їх самих з Директорії.
Отже, Директорія ще не встигла повністю сформуватись, коли монархісти організували своє повстання в Парижі.
Вони штурмували Тюїльрі.
Я вже згадував це місце у попередніх відео, адже саме тут короля й королеву утримували під домашнім арештом, а потім рішенням революційного уряду стратили.
На картині зображена саме ця сцена.
Все це відбулось лише три роки назад, адже короля й королеву взяли під арешт у 1792 р.
Декілька місяців потому Луї ХVI був страчений.
Тепер все було навпаки: на місці королівської сім'ї у Тюїльрі був революційний уряд, якому монархісти влаштували облогу.
Революційний уряд знаходився у скрутному становищі, адже монархісти переважали їх у числі, але їх врятував один молодий, дуже амбіційний, дуже егоїстичний капітан, який став свідком облоги Тюїльрі ще при королі Луї ХVI та Марії-Антуанетті.
Ще тоді він зазначив, що облогу можна було б зупинити за наявності хорошої артилерії.
Не забувайте, що він був капітаном артилерії.
Вперше він прославився саме тим, що зміг придушити повстання в Тулоні за допомогою артилерії. Через три роки у 1795 він стає свідком схожої ситуації.
Коли монархістам майже вдалось перемогти революційний уряд в Тюїльрі,
Наполеон, спираючись на досвід першої облоги, правильно розмістив гармати й артилерію, що дало йому змогу зробити обстріл картеччю.
По суті, це ніби дробовий заряд, що виходить з гармати.
Не дивлячись на чисельну перевагу монархістів, Наполеону вдалось викосити їх гарматним вогнем.
Кількість солдат не могла порівнятись з кількістю гармат.
Я зараз намалюю одну з них.
Вона виглядала приблизно так. На самих боєприпасах були маленькі кульки. Звідси і назва "grapeshot" (grape - виноград, shot - постріл), тому що виглядали вони як пучок винограду.
Після пострілу кулі летіли у всі сторони, і гармата скошувала всіх, хто знаходився у неї на шляху.
Таким чином Наполеону вдалось врятувати революційний уряд й дати Директорії можливість прийти до влади.
Наполеон знову ж опинився у правильному місці у правильний час.
Він був дуже компетентним у воєнних тактиках, не дивлячись на нарцисизм та егоїзм.
Наполеон знав, що робив і став ще популярнішим.
День 5 жовтня 1795 р., коли Наполеон зміг захистити революційний уряд, увійшов в історію під назвою 13 вандем'єра.
Я знаю, що вимовляю неправильно. Згідно з новим французьким революційним календарем це був жовтень місяць.
Це зробило Наполеона національним чи навіть революційним героєм.
Люди почали усвідомлювати, що це людина, яка знає, що робить.
Директорії не дуже подобалось, що він наблизився так близько до осередку влади.
Він був безперечно амбіційним й компетентним, і саме тому міг стати загрозою для Директорії.
Його наділили владою, але потурбувались відіслати його подалі від Франції.
Наполеона поставили на чолі італійської кампанії.
Не забувайте, що досі триває війна з Австрією та Великою
Бої з Австрією ведуться в Італії, де Наполеона призначили головнокомандуючим італійських військ. Його успіх просто приголомшливий.
На той момент війни з Австрією цей фронт був найменш важливим, але у порівнянні з іншими генералами з інших фронтів, Наполеон проявив неабияке новаторство у тактиці й у загальному показав себе, як хороший генерал.
Отже, він задає пороху в Італії, через що його популярність все більше зростає.
Врешті-решт, австрійці визнають перемогу за Францією й укладають мир у жовтні 1797 р.
Італійська кампанія розпочалась у 1796.
Революційний уряд він захистив у 1795. У 1796 він дав усім пороху в Італії. Мир з Австрією був укладений 1797.
Але мир з Австрією, а саме Кампо-Формійський мир був дуже короткочасним.
Я це запишу.
Отже, Франція ще раз перемогла і уклала мирну угоду з Австрією.
Серед ворогів залишилась тільки Великобританія.
Але проблема в тому, що на той момент у розпорядженні Великобританії був наймогутніший у світі флот.
Отже, Франція і особливо Наполеон були не в змозі протистояти Великобританії на воді. У 1798 р.
Директорія, яка хотіла відіслати
Наполеона подалі від Франції, прийняла досить неоднозначне рішення.
У зв'язку з його надзвичайною популярністю та достойним виконанням обов'язків генерала,
Наполеону дозволили діяти на власний розсуд.
Він вирішує напасти на Єгипет, але люди не були стовідсотково впевнені, якою була стратегічна мета нападу на Єгипет. Не забувайте, що Тулон - це портове місто, яке він допоміг вгамувати.
На своєму шляху він перемагає Мальту й врешті-решт досягає Єгипту, який він також хоче завоювати.
Дехто пояснює його прагнення бажанням підірвати авторитет Британії в Індії.
Можливо, він планував заключити союз з мусульманами в Єгипті, а потім надавати підтримку їх повстанням. Особливо мова йшла про Тіпу Султана, з яким він хотів зустрітись й, можливо, допомогти йому ослабити британську владу в Індії.
Але ніхто не впевнений. А можливо це були лише уявлення Наполеона про велич, адже у минулому Єгипет був могутньою імперією.
Отже, у 1798 він вирушає в Єгипет. На цих картинах зображений Наполеон під час його перебування в Єгипті.
Йому вдалось прокласти шлях до військ мамелюків, які на той час правили Єгиптом.
Ось тут зображена битва біля пірамід. Наполеон має шалений успіх, але є одна проблема.
Він привозить своє 20-тисячне військо до Єгипту на кораблі.
Поки він дає всім пороху, війна з Великобританією все ще триває.
Британці, маючи у розпорядженні наймогутніший у світі флот, наказують головнокомандуючому флоту Гораціо Нельсону знайти місцезнаходження французького флоту й знищити його, що і було зроблено у битві на Нілі.
На цій картині зображений Гораціо Нельсон і битва на Нілі, яка загнала 200-тисячну армію Наполеона у глухий кут, адже тепер вони застрягли у Єгипті.
Не знаючи, що робити, Наполеон разом з військом вирушає до Дамаску і
Сирії, де піднімає хвилю мародерства, насилля та розрухи. Але питання повернення у Францію все ще залишається невирішеним.
Такій амбіційній та егоїстичній людині як Наполен було все рівно, що станеться з його військами.
Як тільки у 1799 з'явилась можливість, Наполеон покинув свої війська напризволяще.
Це дає вам уявлення про його особистість, адже він не пошкодував лишити цілу армію в Єгипті й Сирії, тим самим віддавши їх в руки османцям.
Я це запишу.
У 1799 Наполеон повертається до Франції.
Коли він повертається, то помічає, що народ дуже обурений діями Директорії.
Причина та сама, що породила негативне ставлення до будь-якого уряду Франції у серії цих відео - народ все ще голодує, а бідність зашкалює.
Візьміть до уваги, що у жодному з відео ми так і не сказали, що Франція розорена, а народ голодує.
Отже, через постійні війни та насилля народ дуже незадоволений Директорією.
Декілька управителів, а саме двоє, ні, троє хочуть об'єднатись з Наполеоном, адже він надзвичайно популярний і планують переворот.
Спочатку вони йдуть у відставку, а потім повідомляють законодавчому органу, збори якого зазвичай проходять у Тюїльрі, що він знаходиться під загрозою через змову якобинців.
Їм пропонують змінити місце зустрічі і провести збори у приміщенні у західній частині Парижу під захистом Наполеона та його армії, на що вони погоджуються.
Під час зборів з'являється Наполеон й звинувачує його членів у нелегітимності, при цьому все виглядає так, ніби він хоче перебрати владу на себе.
Наолеона виштовхують звідти і нагороджують декількома синцями. Його брат, побачивши ці синці, наказує охоронцям навести порядок серед цих оскаженілих законодавців.
Охорона вривається туди і врешті-решт розпускає Раду п'ятисот.
Отже, законодавчий орган розпускають за допомогою солдат, якими командує Наполеон.
Це дало змогу Наполеону та двом іншим учасникам змови захопити владу.
Вони стали трьома консулами
Франції. Вони створюють Консулат, що виконує роль нового виконавчого органу
Франції і незабаром створять власну конституцію.
Насправді цей момент позначає прихід до влади Наполеона, адже врешті-решт йому вдається позбавитись від спільників і стати Першим консулом Франції, тобто авторитарним правителем.
Отже, ми з вами розглянули Французьку революцію, яка розпочалась у 1789, коли на престолі був абсолютний монарх Луї XVI.
Незважаючи на кровопролиття, чисельні революції та контрреволюції, через 10 років Францію знову очолив абсолютний правитель - Наполеон.
В мене є дочка, Мулан.
І минулого року, коли їй було вісім, вона готувала до школи доповідь, чи якесь інше домашнє завдання про жаб.
Ми були в одному ресторані, коли вона сказала:
"То я так зрозуміла, що жаби відкладають яйця-ікринки, а ці яйця перетворюються у пуголовків, а пуголовки у жаб".
Знаєш, я не дуже-то розбираюсь у жаб'ячому розмноженні, але здається, самки відкладають ікру, а самці їх потім запліднюють.
А вже потім вони стають пуголовками та жабами".
А вона каже:
"Що? Лише самки мають ікру?"
І я відповіла:
"Так".
Вона продовжила:
"А що це таке - запліднення?"
"Ой, це такий особливий складник, знаєш, який необхідний, щоб створити нову жабу з жаби-мами і жаби-тата".
Тоді вона сказала:
"Ага, а це і в людей так?"
І я подумала:
"Ну все, почалось".
Я й подумати не могла, що ця розмова відбудеться вже в вісім років.
Я зразу почала пригадувати всі довідники і єдиною порадою, яку я згадала було:
"Відповідайте чітко на питання, яке вони задають.
Не давайте додаткової інформації". (Сміх)
Тому я сказала:
"Так".
А вона сказала:
"Ем, а де у жінок, ну, куди жінки відкладають ікру?"
І я відповіла:
"Ну, цікаве питання.
(Сміх)
Ми так унікально розвинулись, що маємо власний ставок.
У нас всередині є власний ставок, уявляєш!
Там і перебувають наші ікринки, тому нам не треба хвилюватися за чиїсь інші ікринки і таке інше.
В нас є свій ставок.
Так все і відбувається".
А вона:
"А як їх запліднюють?"
І я кажу:
"Ну, чоловіки через свій пеніс, запліднюють ікринки спермою, яка звідти виходить.
Вона йде просто через жіночу піхву".
Ми просто їли, і тут в неї просто-таки відвисла щелепа, і вона така:
"Мам!
Це як коли ходиш в туалет?"
А я кажу:
"Я знаю.
Уявлєш?"
(Сміх)
Так вже ми розвинулись.
І це дійсно видається трохи дивним.
Це так ніби мати всередині завод переробки відходів поруч з розважальним парком...
Погане розташування, але... (Сміх)
А вона така:
"Що?" А потім: "Але, мам, чоловікам і жінкам не можна бачити одне одного голими. Ніколи, мам.
То як же таке може статися?"
І я така:
"Ну," і ввійшла в роль Маргарет Мід.
"Між людськими самками і самцями розвивається особливий зв'язок, і коли вони стають старшими, значно старшими, ніж ти, і коли в них виникає це особливе почуття, тоді вони можуть бачити одне одного голими".
І вона запитала:
"Мам, а ти таке колись робила?"
А я відповіла:
"Так".
І вона сказала:
"Але, мам, ти ж не можеш мати дітей".
Вона ж знає, що я її вдочерила, бо не можу мати дітей.
І я кажу:
"Так".
І вона сказала:
"Ну, більше тобі цього робити не доведеться".
І я так трохи зависла.
Тоді вона запитала:
"Як же так стається, що жінка і чоловік голі разом?
Типу, як вони знають, що вже пора?
Мам, чоловік, що, просто каже:
"А зараз вже можна мені знімати штани?" (Сміх)
І я кажу:
"Так".
(Сміх)
"Ти абсолютно права.
Так все і відбувається".
Потім ми їхали додому, вона дивилася у вікно, а потім:
А можуть двоє людей просто побачити одне одного на вулиці, ну, жінка і чоловік, і почати "це" робити.
Таке може статися?"
І я кажу:
"Ой, ні.
Люди такі сором'язливі.
Дуже..."
Але вона не здавалась:
"А якщо буде вечірка, і там буде ціла купа хлопців і дівчат, і ціла купа чоловіків і жінок, і вони почнуть всі "це" робити, мам?
Таке може статися?"
І я відповіла:
"Ой, ні, що ти.
Це так не робиться".
Тоді ми приїхали додому і побачили кота.
І вона запитала:
"Мам, а як коти "це" роблять?"
Ну, я відповідаю:
"Та так само.
Майже так само".
І тут її дуже зацікавили ноги.
"Але як вони ставлять ноги, мам?
Я не розумію".
Вона не вгавала:
"Мам, не всі ж можуть так ноги розсувати".
А я така:
"Знаю, але ноги..." якось я так здається сказала:
"З ногами вони якось справляються".
Але вона запротестувала:
"Я все одно ніяк не можу зрозуміти".
"Знаєш, а давай ми заглянем в інтернет і може побачим, наприклад... на Вікіпедії".
Ми зайшли в інтернет і вбили в пошук "спарювання котів".
І, на жаль, на Ютубі дуже багато відео про спарювання котів.
Ми їх продивились, і в мене аж тягар з серця спав, коли вона викрикувала: "Вау!
Це дивовижно".
А тоді вона запитала:
"А собаки?"
І ми вбили "спарювання собак" і знаєте, поки ми дивилися, вона очей від екрану не відривала.
А потім каже:
"Мам, як ти думаєш, а в інтернеті може бути спарювання людей?"
(Сміх)
І тоді я зрозуміла, що сама за руку привела свою восьмирічну доньку до інтернет-порнографії.
Я подивилась у ці довірливі, люблячі очі і сказала:
"О, ні.
Такого не може бути".
Дякую.
(Оплески)
Дякую.
(Оплески)
Дуже дякую.
Я дійсно рада стояти на цій сцені.
Перша світова війна у багатьох відношеннях сформувала наш світ. Це було не так давно, близько 100 років тому, але це дійсно було кінцем більш традиційних імперій, це було кінцем королівств.
Вона дійсно змінила більшу частину світу, частіше торкалася держав, що визначалися націями, ніж держав, що визначалися монархіями або імперіями.
Вона також була першою війною, де технології, або сучасні технології -- технології завжди відігравали важливу роль у війнах. По факту, війни часто були каталізаторами технологій.
Але це був перший раз, коли те, що ми вважаємо сучасними технологіями, відіграло величезну роль у здійсненні війни. Це великою мірою зробило війну набагато кривавішою і навіть більш затяжною.
Тож ось тут я маю купу зображень різних технологій, що використовувалися у
Першій світовій війні. Ось на цьому зображенні є кулемет кулемет, що дозволяє вам без розбору скошувати людей.
Ось ці хлопці, видається, що вони мають бути в якомусь окопі. Тож ви можете уявити, як це поєднання виглядало згори.
Ось це окоп, ми дивимось згори, тож ось люди, що сидять в окопі, деякі хлопці мають кулемети, решта хлопців ось тут має гвинтівки.
Якби ви захотіли штурмувати цей окоп, ви б опинилися у халепі. Хлопець з кулеметом міг би просто скошувати людей. Вони також мали схильність використовувати колючий дріт.
Його не винайшли у Першій світовій війні, його вигадали багато десятиліть тому у 1800-х. Але це дуже ускладнювало перетин цього місця, вони могли би застрягнути у ньому, у цьому місці ці хлопці в окопі могли би застрелити їх, і було би дуже важко застрелити хлопців в окопі.
Він також, крім того, що був смертельно небезпечним, давав усі переваги для захисту.
Тож щоразу, коли хтось хотів просунутися вперед, особливо на одному з фронтів, де використовувалася окопна війна, це було надзвичайно, надзвичайно кривавою справою.
Іншою технологією, що стала широко використовуватися під час Першої світової війни, було використання газу, зокрема, отруйного газу.
Отруйного отруйного газу
І ви бачите цих джентельменів ось тут, вони носять протигази, тому що вони бояться, що їх опоненти збираються використати отруйний газ.
Перевагою газу, зокрема, було те, що, скажімо, ви маєте артилерійський снаряд, який нікого не зачіпає, але потім у ньому активується контейнер з газом
- давайте зроблю це іншим кольором - у ньому активується контейнер з газом. Тож газ я намалював ось цим пурпурним кольором Це може не бути прямим ударом.
І він вразить кожного там. Хімічна війна була -- насправді німці не були першими, хто використав просто хімічну війну. Але вони були першими, хто використав дуже летальний, можна сказати, отруйний газ.
Вони також використовували фосген, тому що він дійсно не давав стимулювати цей рефлекс ядухи, він певною мірою проникав у дихальну систему навіть більше.
Він мав затриманий ефект. Тож він міг затримуватися навколо.
І було також використання гірчичного газу. Від гірчичного газу було дуже важко захиститися. Він не задушував вас негайно до смерті, як газоподібний хлор.
Від нього було дуже важко захиститися. І він також затримувався навколо окопу. Тож це робило окоп надзвичайно токсичним середовищем для роботи.
Тож це надзвичайно огидна зброя.
Маю на увазі, війна сама по собі була огидною. Сама зброя була огидною. Маю на увазі, кулемет не є приємною зброєю.
Про іншу зброю, яка з'явилася у Першій світовій війні, ми говорили в іншому відео. Але танк почав ставати фактором.
Ось тут американський танк.
Очевидно, з цими ланками гусениці він міг пройти у важкій місцевості.
І він важко броньований.
Коли ми говоримо про ці окопи, то якби ми мали великого неповороткого звіра, можливо, він міг би прокотитися крізь колючий дріт і прийняти на себе удар і може врешті-решт - тож ви можете уявити ось тут танк - і тоді танки дійсно не мали гарматної башти.
Тож вони могли виглядати якось так. І він дійсно міг бути частиною наступу на такий окоп.
Ми широко обговорювали підводну війну під час Першої світової. Особливо її використовували німці, щоб мати шанс проти панівного британського флоту.
Необмежена підводна війна була однією з головних причин, яку навели американці, чому вони вступили у війну на боці Антанти.
Ось американські підводні човни часів Першої світової війни, щоб дати вам уявлення, як вони виглядали.
Певною мірою, найкращим передвіщенням того, що відіграватиме головну роль у наступних війнах, було привнесення у війну важчих за повітря літальних апаратів.
Зокрема, ми говоримо про літаки. Тож перед цим були такі речі, як повітряні кулі й цепеліни, що використовувалися для розвідки, для визначення того, куди спрямувати артилерію, таких речей. Але тепер ми маємо братів Райт, що декілька років раніше винайшли механізм, що приводив у дію повітряне судно.
На ранніх стадіях війни літаки використовувалися для розвідки.
Але з покращенням технологій, з покращенням двигунів, їх почали використовувати для бомбардування. Їх почали використовувати у повітряних боях.
І серед всіх залучених до повітряних боїв цей джентельмен цей джентельмен ось тут, напевно, найбільш знаменитий. Хоча ви можете не впізнати його імені. У сучасному світі він перетворився на певну карикатуру.
Манфред фон Ріхтгофен. І він був льотчиком у німців. Він більше відомий як
Його назвали Червоним Бароном, тому що він дійсно був бароном. Це дворянський титул в імперській Німеччині. Він пофарбував свій літак у червоний.
Ось зображення його літака. Тож якби я збирався його розмалювати - гадаю, це недостатньо червоний. Може, це більш червоний.
Це був триплан. Ось тут він мав три крила, або три рівні крил.
Як би там не було, його літак був червоним. Ось чому його називали Червоним Бароном.
І він відомий тим, що був найбільш смертоносним льотчиком усієї війни. Він мав 80 підтверджених убивств. Він зміг збити 80 ворожих повітряних суден.
Сам він - коли ми говоримо про будь-якого бійця у Першій світовій війні- прожив недовго. Особливо для льотчиків це було дуже небезпечною грою.
І він теж, незважаючи на те, що був провідним льотчиком, провідним асом серед усіх льотчиків Першої світової війни, він теж закінчив тим, що був застрелений у повітрі у 1918 році. Йому точно прострелили легені й серце. Він якось зміг посадити свій літак, і коли люди підбігли до нього, звіти говорять, що його відомими останніми словами, коли вони бігли до нього, було:
"Капут".
Цікаво. До всього цього, зараз він перетворився на певну карикатуру, я маю на увазі, на Заході, у США, ми впізнаємо бренд "Піца Червоний Барон".
Вона названа на честь Червоного Барона, Манфреда фон Ріхтгофена. Досить дивне ім'я для компанії, що виготовляє піцу. Тобто, він навіть не італієць.
Але це, гадаю, те, завдяки чому ми його знаємо. Але бачите, ось цей хлопець більше схожий на Тома Селлека, ніж на справжнього Манфреда фон Ріхтгофена.
Це робота надзвичайної натуралістичності та вражаючої краси.
Вона одна з дів, які супроводжували святу Урсулу під час її паломництва.
У святої Урсули було 11 000 дів-супутниць, і які усі були вбиті гунами, згідно з легендою. Культ святої Урсули та її дів-мучениць виникає у Середні віки.
Вона зроблена з розмальованого дуба між 1500 та 1530 роками, ймовірно, у Брюсселі або на півдні Нідерландів.
Вона представляє аристократичну фігуру, ця вишукана зачіска, яка прикрашена плетінням навколо чола, з гірляндами драпування і волосся навколо спини.
Це абсолютно ідеальна, прекрасна портретна робота.
Насправді ж, її прихований секрет в тому, що вона також була релікварієм.
Всередині голови є схованка, яка відкривається, і в якій мала б зберігатися частинка черепу Святої.
У неї на шиї висить кулон і поза отвором на грудях мав бути другий релікт, можливо,частинка грудної кістки.
Коли ви дивитесь їй в обличчя, вона спілкується прямо з вами і, можливо, дає найспівчутливішу відповідь на молитву, тому що, зрештою, до всіх святих зверталися за їх заступницькою силою.
Тож ідея була в тому, що хтось міг би молитися до Святої та звертатися до неї у біді, молитви Святої, звичайно, мали значно більшу вагу для Бога, оскільки святі довели свої чесноти своїм мучеництвом.
На її губах грає ця надзвичайно блаженна посмішка.
Серед усіх експонатів виставки, саме вона, здається, може заговорити до вас або навіть поворухнутися.
Сьогодні я хочу обговорити з вами чому ваші плани щодо блискучої кар'єри зазнають краху. (Сміх у залі)
Я економіст.
Я псую людям настрій.
Кінець дня - саме час для гнітючих зауважень.
Я хочу звернутись тільки до тих з вас, хто прагне блискучої кар'єри.
Я певний, деякі з вас вже вирішили, що хочуть мати добру кар'єру.
Проте, вам теж це не вдасться - (Сміх у залі) - через те, що - Господи! Ви всі радієте невдачам. (Сміх у залі)
Канадці - так напевне.
(Сміх у залі)
Ті, хто намагаються досягти успішної кар'єри, зазнають поразки через те, що сьогодні, по правді кажучи, цікавої роботи становиться все менше.
Існують неймовірно цікаві посади та надзвичайні кар'єри, але й існують місця з великим навантаженням, високим рівнем стресу, які висмоктують всі сили та позбавляють душевного спокою, але майже нічого не має у проміжку між ними.
Отже, ті, хто шукають гарну роботу, зазнають поразки.
Я розповім про тих, хто прагне вдалої роботи, успішної кар'єри, і чому у вас, і чому у вас це не вийде.
По-перше, неважливо скільки разів люди повторювали вам,
"Якщо хочеш досягти блискучої кар'єри, тобі потрібно слідувати за своїм покликанням, ти мусиш втілювати мрії в життя, ти повинен йти за найбільшим захопленням твого життя," ви чуєте це знову і знову, і згодом ви вирішуєте не робитти цього.
Не важливо скільки разів ви завантажували промову Стіва Джобса до випускників Стенфорда, ви, як і раніше, дивитеся її й вирішуєте того не робити.
Я не цілком певний, з яких причин ви вирішуєте не робити цього.
Ви занадто ліниві для цього.
Це надто складно.
Вас лякає, що у пошуках власного покликання, ви його не знайдете, ви відчуватимете себе ідіотом, і тому ви знаходите виправдання чому ви не збираєтеся віднайти своє покликання.
І це, пані та панове, лише відмовки.
Ми пройдемося по всьому довгому переліку вашої винахідливості та розмірковувань щодо виправдань, щоб не робити те, що вам дійсно потрібно, якщо ви бажаєте зробити блискучу кар'єру.
Так, наприклад, одне з ваших найпопулярніших виправдань це:
"Взагалі-то, успішна кар'єра для більшості - це лише питання удачі, отже, я постою собі, спробую спіймати удачу, і якщо вдасться- у мене буде блискуча кар'єра.
Якщо ж ні - матиму добру кар'єру."
Але доброї кар'єри не існує, отож це не спрацює.
Наступна відмовка - "Так, існують люди, які слідують за своїм захопленням, але вони генії.
Вони - Стіви Джобси. А я не геній.
У п'ять років я думав, що я геній, але мої вчителі викорінили ту думку з моєї голови вже давно." (Сміх у залі) Хмм?
"Але зараз я знаю, що я цілком компетентний."
Знаєте,коли б це відбувалося у 1950, бути цілком компетентним, означало б досягнення блискучої кар'єри.
Надворі вже майже 2012, і коли ви кажете світові " Я цілком і повністю кометентний", то хвалите себе по-чорному.
Ну і ще одне виправдання:
"Так, я б зробив це, зробив це, але, але, ну, зрештою, я ж не якийсь пришелепкуватий.
Загально відомо, що люди, які слідують за своїм захопленням дещо повернуті на цьому.
Трохи дивні? Га? Га?
Так?
Знаєте, така собі чітка межа між божевіллям і геніальністю.
Я не дивак.
Я читаю біографію Стіва Джобса.
О Господи. Я не такий, ні.
Я пристойний.
Я пристойна, нормальна людина, а у пристойних, нормальних людей не має захоплення.
Ах. Але я все-таки хочу мати блискучу кар'єру.
Я не готовий слідувати за своїм захопленням, отже, я знаю, що збираюсь робити, бо в мене є, в мене є рішення, в мене є план.
Той, про який розповіли мені мама з татом.
Мама й тато казали мені, що, якщо я буду тяжко працювати, я зроблю гарну кар'єру.
Отож, якщо ви тяжко працюєте і досягаєте гарної кар'єри, тоді коли ви працюєте дійсно, дійсно тяжко, ви матимете блискучу кар'єру.
Хіба це, начебто, не логічно з погляду математики?"
Хммм.
Ні.
(Сміх)
Проте вам вдалось себе в цьому переконати.
Знаєте що?
Існує маленький секрет.
Бажаєте працювати?
Бажаєте працювати надзвичайно, надзвичайно, надзвичайно тяжко?
Знаєте що? Вам це вдасться.
Світ надасть вам можливість працювати надзвичайно, надзвичайно, надзвичайно, надзвичайно тяжко, але ви ж такі впевнені, що це забезпечить вам блискучу кар'єру, навіть незважаючі на те, що все свідчить про протилежне?
Отже, припустімо, поговоримо про тих з вас, хто намагаються віднайти своє покликання.
Ви намагаєтеся відшукати своє покликання, і ви такі щасливі.
Ви знаходите те, що вас цікавить.
В мене є захоплення!
В мене є захоплення! Розповідаєте ви мені.
Ви кажете:
"В мене є зацікавлення!" Я кажу:
"Це чудово!
Але що, що ви намагаєтесь мені сказати? Що у вас - "
"Ну, у мене є захоплення."
Я кажу: "Чи маєте ви покликання?"
"У мене є захоплення", - кажете ви.
Ваше захоплення порівняно з чим?
"Ну, я зацікавлений цим".
А як щодо решти людських занять?
"Мене вони не цікавлять".
Ви всі їх спробували, чи не так?
"Ні. Не зовсім."
Покликання - це кохання усього вашого життя.
Покликання - те, що допомагає вам проявити щонайповніше ваш талант.
Покликання, зацікавлення - це не одне й те саме.
Ви дійсно збираєтесь сказати своїй коханій людині:
"Виходь за мене!
Ти цікавий/цікава." (Сміх у залі)
Такого не станеться.
Такого не станеться, і ви помрете на самоті. (Сміх у залі)
Те, чого ви бажаєте, те, чого ви бажаєте, те, чого ви бажаєте, і є покликання. Це виходить за межі зацікавлення.
Вам потрібно 20 зацікавлень, і вже потім одне з них, одне з них, може статися, захопить вас, заволодіє вашою увагою більше, ніж що-небудь, і тоді ви, можливо, знайдете своє найбільше кохання в порівнянні зі всіма іншими речами, які вас цікавлять, а це і є покликання.
У мене є друг, що освідчився своїй коханій.
Він був економічно розважливою людиною.
Він сказав своїй коханій:
"Давай одружимося.
Об'єднаймо наші зацікавлення."
(Сміх у залі)
Так, він це сказав.
"Я щиро тебе кохаю," - сказав він.
"Я кохаю тебе до нестями.
Я кохаю тебе більше, ніж будь-яку жінку, з якою в мене колись були стосунки.
Я кохаю тебе більше, ніж Мері, Джейн, Гертруду, С'юзі, Пенелопу,
Інгрід, Гертруду, Гретель - Я тоді був по програмі обміну в Німеччині." (Сміх у залі)
"Я кохаю тебе більше, ніж - "
Достатньо!
Вона пішла на половині переліку його кохання до неї.
Коли він оговтався від подиву, самі розумієте, відмови, він дійшов висновку, що він якимось дивом уникнув шлюбу з нерозважливою людиною, хоча він взяв собі до увагу, що наступного разу, коли він освідчуватиметься, напевно, не варто перераховувати всіх тих жінок, які проходили проби на цю роль.
(Сміх у залі)
Але ось в чому річ. Ви повинні розглядати різні варіанти, щоб знайти свою долю, чи вас страхає слово "доля"?
Слово "доля" вас лякає?
Ось про що мова, але якщо ви не відшукаєте найповніше вираження свого таланту, якщо ви погодитесь на "цікаве", що б це, в біса, не означало, знаєте, що станеться наприкінці вашого довгого життя?
Ваші друзі та родина зберуться на цвинтарі, і там поруч з вашою могилою буде надгробок, а тому надгробку буде надпис:
"Тут поховано видатного інженера, що винайшов липучки."
Але ось що мало б бути написано на тому надгробку, в іншому житті, що мало б бути написано на ньому, коли б це було найвищим проявом таланту:
"Тут поховано останнього Нобелівського лауреата з фізики, який сформулював єдину теорію поля та показав практичне застосування двигуна деформації."
(Сміх у залі)
Липучки, аякже.
(Сміх у залі)
Оце була б блискуча кар'єра. Оце була втрачена можливість.
Але ж є серед вас і такі, хто, незважаючі на всі відмовки, знайде, відшукає своє покликання, але все одно зазнає поразки.
Ви зазнаєте поразки через те, через те, що ви не збирається цього робити, адже ви вже вигадали нове виправдання, яке-небудь виправдання тільки б нічого не робити, і це виправдання я вже чув незліченну кількість разів.
"Так, я прагну блискучої кар'єри, проте для мене людські взаємини важливіші за професійні досягнення.
Я хочу бути чудовим другом. Я хочу бути чудовим чоловіком/дружиною.
Я прагну бути чудовим батьком, і не пожертвую всім цим заради неймовірного досягнення."
(Сміх у залі)
Що ви хочете від мене почути?
Отож, ви дійсно хочете, щоб я сказав вам зараз, запевнив вас, що "Взагалі-то, я не лупцюю дітей." (Сміх у залі)
Чи не так? Придивіться до світу, яким ви себе оточили.
Ви в будь-якому випадку герої, а я, виходячи з припущення, неймовірно тактовного, що у вас можливо є бажання блискучої кар'єри, повинен ненавидіти дітей. Проте я не ненавиджу дітей. Я не лупцюю їх.
Ну так, був тут один малий, що вештався будівлею, як я сюди прийшов, проте ні, я його не відлупцював.
Звісно, я мусив сказати йому, що вхід у будівлю тільки для дорослих і виставити його.
Він щось пробурмотів про свою маму, та я сказав йому, що вона, ймовірно, знайде його надворі.
Востаннє я бачив його на сходах у сльозах.
(Сміх у залі)
Ото вже тюхтій.
(Сміх у залі)
А ви чого ви хочете?
Ви ж чекали, що я саме це й скажу.
Ви справді гадаєте, ви справді гадаєте, що це нормально, коли ви берете дітей та використовуєте їх як прикриття?
Ви знаєте, що одного дня станеться, ви, ідеальний батько, ви?
Одного дня ваша дитина прийде до вас і скаже:
"Я знаю ким я хочу бути.
Я знаю, чим я хочу займатись у житті."
Ви такі щасливі.
Це сама та розмова, яку кожен батько хоче почути, адже ваша дитина має успіхи в математиці, і ви певні, що вам сподобається продовження розмови.
Ваша дитина каже: "Я вирішив. Я хочу бути фокусником.
Я хочу показувати фокуси на сцені."
(Сміх у залі)
Що ж кажете ви?
Ви кажете, що, ви кажете:
"Нууу...це ризиковано, малюк.
Ти можеш прогоріти, малюк.
Ти не заробиш на цьому багато грошей, малюк.
Знаєш, я не певний щодо цього, малюк, обдумай це знову, малюк, ти такий здібний в математиці, чому б тобі не - "
А малюк перебиває вас і каже:
"Але це ж моя мрія.
Я мріюти цим займатись."
І що ви скажете на це?
Знаєте, що ви скажете?
"Послухай, малюк. У мене теж колись була мрія, але - але."
Отож, як ви збираєтесь закінчити речення з отим вашим "але"? "... Але.
У мене теж колись була мрія, малюк, але я побоявся втілити її в життя."
Чи, може, ви скажете йому таке?
"У мене колись була мрія, малюк. Але тут ти з'явився на світ." (Сміх у залі) (Сміх у залі) (Оплески)
Ви, ви справді хочете використовувати свою сім'ю, ви справді хотіли б дивитися на чоловіка/дружину і на свою дитину й бачити в них своїх тюремників?
Є дещо, що ви могли б сказати своїй дитині, коли він чи вона скажуть: "У мене є мрія."
Ви могли б сказати, коли б заглянули в обличчя своїй дитині, сказати:
"Вперед, малюк, як це колись зробив я."
Проте ви такого сказати не зможете, бо ви ж того не зробили.
Одже, ви не можете.
(Сміх у залі)
Таким чином, провину батьків спокутують нещасні діти.
Чому ви шукаєте порятунку у взаєминах з людьми як виправдання, щоб не шукати і не розвивати своє покликання?
Ви знаєте чому.
В глибині душі ви знаєте чому, і я абсолютно серйозно.
Ви знаєте, чому ви зостанетесь в теплі та затишку та оточите себе стосунками з людьми.
Через те, що ви - ви знаєте, хто ви є.
Ви боїтеся піти за своїм покликанням.
Боїтеся виглядати смішними.
Боїтеся спробувати.
Боїтеся провалу.
Чудовий друг, чудовий/а чоловік/дружина, чудовий/а батько/мати, чудова кар'єра.
Хіба це не повний комплект?
Хіба це не те, ким ви є?
Як чином ви можете бути кимось одним без інишх складових?
Проте ви боїтеся.
І от чому ви не досягнете чудової кар'єри, якщо тільки - якщо тільки, це найбільш виразне слово, що апелює до наших спогадів, з-поміж усіх інших в англійській мові - якщо тільки.
Проте слово "якщо тільки" також поєднують з іншою, найжахливішою фразою:
"Якщо б тільки я мав..."
"Якщо б тільки я мав..."
Якщо колись ця думка атакуватиме ваш мозок, буде нестерпимо болісно.
Отже, це - ті різновиди причин, через які ви зазнаєте поразки у досягненні блискучої кар'єри, якщо тільки ...
Якщо тільки.
Дякую.
(Оплески)
Ось де я живу.
Я живу в Кенії, у південній частині Національного парку Найробі.
Позаду ви бачите корів мого тата, а за ними видніється Національний парк Найробі.
Значні території на півдні Національного парку Найробі не обгороджені, тому дикі тварини, наприклад, зебри вільно мігрують за межі парку.
Хижаки, як-от леви, переслідують їх, і ось що вони роблять.
Вони вбивають нашу худобу.
Це одна з корів, яку вбили вночі.
І рано-вранці, щойно я прокинувся, знайшов її мертвою.
Я почувався жахливо, бо це був наш єдиний бик.
Я належу до громади Масаїв, де вірять у те, що ми прийшли з небес разом з усіма тваринами та землею, щоб випасати тварин.
Тому ми так їх цінуємо.
Отож, з самого малку я ненавидів левів.
Морани - це воїни, які захищають нашу громаду і худобу. Вони також дуже засмучені цією проблемою.
Тому вони вбивають левів.
Це один із шести вбитих у Найробі левів.
Мабуть саме тому у Національному парку Найробі так мало левів.
Хлопець віком 6-9 років у моїй громаді відповідальний за батькових корів. Саме так трапилося зі мною.
Тому я мусив знайти спосіб, як розв'язати цю проблему.
Спочатку мені спало на думку використати вогонь, адже я думав, що леви бояться вогню.
Однак згодом я зрозумів, що це не дуже допоможе, а лише допомагатиме левам наскрізь бачити корівник.
Та я не падав духом. Я продовжував.
І моя друга ідея була пов'язана з використанням опудала.
Я намагався обманути левів так, щоб вони думали, що це я стою біля корівника.
Однак леви дуже розумні.
(Сміх)
Першого дня вони приходять, помічають опудало і йдуть геть, але наступного дня вони повертаються і розуміють, ця річ навіть не поворухнеться, вона стоїть мов вкопана.
(Сміх)
І тоді лев нападає та вбиває тварин.
Однієї ночі я прогулювався навколо корівника зі смолоскипом, і саме того дня леви не прийшли.
Так я зрозумів, що леви бояться рухомого світла.
У мене з'явилась ідея.
Ще з раннього дитинства я працював у своїй кімнаті цілими днями, і навіть розібрав нове радіо моєї мами, того дня вона ледь не вбила мене, але я дізнався багато нового про електроніку.
(Сміх)
Отож я взяв старий автомобільний акумулятор, блок індикаторів.
Це невеликий пристрій у мотоциклі, що допомагає водіям, коли вони повертають праворуч чи ліворуч.
Пристрій блимає.
Також я взяв перемикач, щоб можна було вмикати і вимикати світло.
А це невеликий освітлювальний пристрій зі зламаного ліхтарика.
Я встановив все це.
Як ви бачите, панель сонячної батареї заряджає акумулятор, і акумулятор постачає енергією маленький блок індикаторів.
Завдяки блоку індикаторів світло починає блимати.
Як ви бачите, лампи спрямовані назовні, оскільки саме звідти приходять леви.
І ось як це бачать леви, коли приходять вночі.
Світло блимає і наштовхує левів на думку, що це я ходжу навколо корівника, тоді як я сплю в своєму ліжку.
(Сміх) (Оплески)
Дякую.
Тому я встановив це у моєму будинку два роки тому, і з тих пір ми ніколи не мали проблем з левами.
Мешканці сусідніх будинків почули про цю ідею.
Серед них була і ця бабуся.
Леви вбили багатьох її тварин. Вона запитала, чи я можу встановити таке освітлення і для неї.
Я відповів:
"Так".
І я встановив.
Позаду ви можете побачити освітлення для відлякування левів.
До цього часу я вже встиг встановити подібне освітлення у сімох будинках моєї громади.
І це справді працює.
Зараз моя ідея використовується по всій Кенії для відлякування інших хижаків, зокрема гієн, леопардів. Також за допомогою цього пристрою відлякують слонів від ферм.
Завдяки цьому винаходу мені пощастило отримати стипендію в одній з найкращих шкіл у Кенії, у Міжнародній школі Брукгауз, і це мене приємно вразило.
Зараз моя школа бере участь у цій справі та допомагає, збираючи кошти і поширюючи інформацію.
Я навіть привів друзів до своєї громади, і ми встановлюємо освітлення у будинках, які його не мають. Разом з цим, я навчаю їх як саме це робити.
Отже, рік тому я був простим хлопчиком на пасовищах саван, випасав корів мого батька.
Я бачив літаки, що пролітали вгорі та одного для пообіцяв собі, що потраплю всередину такого літака.
І ось сьогодні я тут.
Я отримав можливість вперше прилетіти літаком на TED.
Коли я виросту, то мрію стати авіаінженером та пілотом.
Колись я ненавидів левів, проте зараз, завдяки моєму винаходу, що рятує батькових корів та левів, ми мирно живемо з левами, без жодних непорозумінь.
Ashê olên.
У перекладі з моєї рідної мови це означає щиро дякую.
(Оплески)
Ти навіть не уявляєш, наскільки зворушливо почути таку історію, як твоя.
Отже, ти отримав цю стипендію.
Річард Турере:
Так.
КА:
Ти працюєш і над іншими електричними винаходами.
Що входить у твої найближчі плани?
РТ:
Мій наступний винахід..
Я хочу створити електричний паркан.
КА:
Електричний паркан?
РТ:
(Сміх)
КА:
Ти вже раз пробував, правда ж, і ти -- РТ:
Я пробував раніше, але я зупинився, бо мене вдарило струмом. (Сміх)
КА:
Серед усіх, Річарде Турере, ти справді особливий.
Ми будемо підтримувати тебе на кожному кроці твого шляху, мій друже.
Щиро тобі дякую. РТ:
Дякую вам.
(Оплески)
Вітаю!
Ми ретельно працювали над оновленням вигляду Gmail. І тепер я радий представити найсуттєвіші зміни.
Спершу скажу, що ми повністю змінили інтерфейс Gmail. Тепер усе просто і зрозуміло.
Крім того, новий Gmail автоматично адаптується до будь-якого розміру вікна.
Хтось використовує безліч міток, інші багато спілкуються в чаті.
Тепер можна налаштувати розмір області міток і чату на власний розсуд.
Навіть якщо нічого не робити, Gmail підлаштується під вас.
Завдяки новому вигляду дуже виділяються теми.
Ви можете переглянути будь-яку з багатьох таких нових тем.
Дизайн бесід у Gmail також змінився для кращої читабельності й відчуття справжньої розмови.
А зображення профілів дозволяють побачити, хто що сказав.
Пошук займає чільне місце в Gmail.
Нове вікно пошуку дозволяє легко задавати параметри і знайти саме те, що потрібно. Також у вікні пошуку можна створити фільтр.
З радістю представляємо оновлений Gmail і сподіваємося, що новий вигляд вам сподобається так само, як і нам.
(не англійська) ... і це те, що мені найбільше подобається в даній угоді.
Це не настільки багато, якщо розуміти, наскільки це мало в порівнянні з тим, чим є все.
(Сміх)
Але це в наших інтересах розуміти топографію наших життів в нас самих.
(Сміх)
Майбутнє стверджує, що не існує часу, окрім моменту припинення сприйняття віддзеркалення спогадів, у яких ми живемо.
(Сміх)
Це загальновідомо, але, тим не менше, важливо.
(Сміх)
Коли ми стикаємося зі страхом у цей час і страх оточує нас, у нас з'являється також антистрах.
Це важко уявити або виміряти.
Фонова радіація просто-напросто є надто статичною, щоб ми могли її побачити за допомогою звичайного спектрального аналізу.
Але ми відчуваємо все-таки, що існує час, коли багато з нас - ви знаєте, про що я кажу?
Ну ви ж знаєте, про що я кажу?
Бо, як у хіп-хопі, ви знаєте, про що я кажу,
TED рулить - ви знаєте, про що я кажу.
Таким чином я написав пісню. і сподіваюся, вона вам до смаку.
Це пісня про людей і єті -- (Сміх)
- та інші французькі наукові штучки.
Це французька наука.
Гаразд, поїхали. ♫ Я намагався всередині ♫ ♫ Я знаю, що в мене проблеми з собою ♫ ♫ Але кожного разу це дає мені ♫ ♫ (нерозбірливо) ♫
(Музика) ♫ I я намагався бути тим, кому ти віриш ♫ ♫ А ти одна з тих, кого я хочу бачити нахабною ♫ ♫ і ти одна з тих, кого я [нерозбірливо], люба ♫ ♫ І ти можеш робити усе ♫ ♫ допоки тобі не стане боляче по дорозі назад ♫ ♫ якщо я виживу, я скажу тобі, що не так ♫ ♫ бо, якщо б ти була [нерозбірливо] ♫ ♫ і я думаю, що ти виглядаєш як [нерозбірливо] ♫ ♫ я дам тобі те, чим я хочу бути ♫ (Музика)
Ви можете використовувати все, що заманеться.
(Оплески)
Моделі комп'ютерів, неважливо, скільки їх у вас, і скількох людей ви використовуєте, вони ніколи не зможуть дійти однакових висновків.
Чотири роки тому я працював з декількома людьми в Брукінгському Інституті, і дійшов висновку, (Сміх)
Завтра буде інший день.
(Сміх)
Не просто будь-який день, а день.
ВІн прийде, безсумнівно.
Важливо запам'ятати, що ця симуляція є хорошою.
Вона ймовірна, її можна відчути на дотик.
Ви можете торкатися речей - вони тверді.
Ви можете пересувати предмети з одного місця на інше.
Ви можете відчувати ваше тіло.
Можете сказати, "Я хочу піти в це місце," і перемістити цю масу молекулу в просторі туди, куди забажаєте.
(Сміх)
Це те, що ви внутрішньо проживаєте кожного дня.
Тепер, у зв'язку з призначенням та розумінням того, що розуміння відсутнє, ми входимо в нову еру науки в якій ми відчуваємо не що інше, як настільки багато, так ніби ті, хто всередині себе, компорально чи не компорально, будуть загадково загадувати формування нашого нерозуміння і нашого часткового розуміння в спільнотах, з яких пішли наші корені та умовиводи.
(Сміх)
Отож, як я казав перед тим, відчуйте, ніби ми живемо не в сфері, а в безкінечному літаку, який створює ілюзію повернення вас до початкової точки.
(Сміх)
Як тільки ми зрозуміємо, що всі ці сфери в небі є лише безкінечними літаками, нам стане легко це побачити.
Ха Ха Ха.
Це моє завершення.
Просто запам'ятайте, ким би ви не були -- важливіше відчувати негативний простір оскільки музика, це лише ділення простору: ми слухаємо поділений простір, який дає нам інформацію порівняння з чимось іншим що дає нам уявлення про те, чим хоче бути ідея, яка хоче бути передана.
Тож, прошу, далі без довгих розмов.
(Оплески)
Дякую.
(Оплески)
Ось ця весела.
Ось так.
(Музика)
Гаразд, на завершення я хотів би зіграти дещо схоже на це.
Надіюся, ви впізнаєте.
Поїхали.
Добре, це все ще працює.
Добре є.
Гаразд, поїхали.
(Сміх) (Музика)
Поїхали.
(Музика) ♫ Є, йо, йо, йо ♫ (Музика)
Дякую.
Приємного вечора.
Дякую.
(Оплески)
Давайте поговоримо про стереометрію і питання об'єму, сказано, що показано трикутну призму, і є декілька типів тривимірних фігур, пов'язаних з трикутниками.
Вона має трикутник на двох сторонах, і вони розділені, і між ними є прямокутники.
Іншими типами трикутних тривимірних фігур є, як ви можете бачити, піраміди.
Це прямокутна піраміда, тому що вона має прямокутну чи квадратну основу - як тут, може бути і трикутна піраміда, де буквально всі сторони - це трикутники.
Однак ось тут трикутна призма.
Я не хочу
Моя велика ідея є дуже-дуже маленькою ідеєю, яка може відкрити мільярди великих ідей, що є приспані поки в нас.
І моя маленька ідея, що зробить це, є сон.
(Сміх) (Оплески)
Це кімната жінок А-типу.
Це кімната жінок позбавлених сну.
Мені нелегко було вивчити цінність сну.
Два з половиною роки тому я втратила свідомість від перевтоми.
Моя голова впала на стіл, я зламала вилицю, мені наклали 5 швів на праве око.
Так почалась моя подорож відкриття заново цінності сну.
І впродовж неї я вчилась, я зустрічалась з лікарями, науковцями, і я тут, щоб сказати вам, що шлях до більш продуктивного, більш натхненного, радіснішого життя — це повноцінний сон.
(Оплески)
І ми, жінки, маємо очолити рух в цій новій революції, у новій феміністичній ситуації.
Ми насправді засинаємо допоки деремось нагору, насправді.
(Сміх) (Оплески)
Тому що, нажаль, для чоловіків нестача сну стала символом змужнілості.
Нещодавно в мене була вечеря з одним чоловіком, який хизувався, що він спав тільки чотири години попередньої ночі.
І мені захотілось сказати йому — але я не сказала цього — я хотіла сказати:
"Знаєш, якщо б ти спав п'ять, ця б вечеря була б набагато цікавішою."
(Сміх)
Зараз є щось на зразок змагання з нестачі сну.
Особливо тут, у Вашингтоні, якщо ти захочеш призначити зустріч і скажеш "Як щодо восьмої ранку?", напевно у відповідь ти почуєш "Восьма занадто пізно для мене але добре, я можу зіграти в теніс, зробити кілька дзвінків і потім зустрітись з тобою о восьмій".
І вони думають, що це значить що вони заклопотані і продуктивні, але насправді вони не є такими, тому що на даний момент в нас було багато яскравих лідерів в бізнесі, фінансах, політиці, які приймали жахливі рішення.
Тому високе I.Q. (коефіцієнт інтелекту) не означає, що ти є хорошим лідером, тому що природа лідерства — це здатність бачити айсберг до того як він протаранить Титанік.
І в нас було забагато айсбергів, що таранили наші Титаніки.
Насправді, в мене таке відчуття що, якщо б Lehman Brothers [Брати Лімен, інвестиційний банк, що збанкрутував в 2008] був би "Брати і Сестри Лімен", він би й досі був з нами.
(Оплески)
Поки всі брати були зайняті просто будучи гіпер-доступними 24 години на добу, можливо б сестра помітила айсберг, прокинувшись від семи з половиною чи восьмигодинного сну, і була б здатна бачити загальний стан речей.
Тому, коли ми бачимо всі ці кризи зараз в нашому світі, що є добре для нас на особистому рівні, що принесе більше радості, вдячності ефективності в наші життя і буде найкращим для наших кар'єр є також найкращим для світу.
Тому я закликаю вас закрити очі і відкритись великим ідеям, що зачаїлись в вас, зупинити ваші моторчики і відкрити силу сну.
Дякую вам.
(Оплески)
Люди в розвинутих країнах світу проводять більш ніж 90 відсотків свого життя у приміщеннях, де вони вдихають, та зазнають контакту з трильйонами форм життя, невидимими для неозброєного ока мікроорганізмами. споруди є складними екосистемами що є важливим джерелом мікробів, як корисних для нас, так і шкідливих.
Що визначає типи та розподіл мікробів у приміщенні?
Будівлі колонізовані повітряними мікробами що проникають крізь вікна та механічні вентиляційні системи
Також вони вносяться всередину людьми та іншими створіннями.
Доля мікробів у приміщенні залежить від складних взаємодій з людьми, та зі створеним людиною середовищем.
І сьогодні, архітектори та біологи працюють разом, досліджуючи інтелектуальний будівельний дизайн що створить корисні споруди для нас.
Ми проводимо надзвичайну кількість часу в будівлях, що є надмірно контрольованими середовищами як це приміщення середовище що має механічні системи вентиляції що включають фільтрацію підігрів та кондиціювання повітря.
Зважаючи на кількість часу, що ми проводимо у приміщенні, важливо розуміти, як це впливає на наше здоров'я.
В Центрі Біології та Штучного Середовища, ми провели дослідження в лікарні, де ми взяли зразки повітря та вилучили ДНК мікробів з нього.
І ми перевірили три різні типи кімнат.
Ми спостерігали за кімнатами, які механічно вентилюються, ці дані позначені блакитним.
Ми стежили за кімнатами, які вентильовані природно, де лікарня дозволила вимкнути механічну вентиляцію в одному крилі будівлі та з цікавістю повідкривали вікна, що більше не використовувалися але вони зробили їх діючими для нашого дослідження.
Також ми взяли зразки повітря поза будівлею.
Якщо ви поглянете на вісь Х цього графіку, ви побачите, що те, що ми зазвичай хочемо зробити а саме - утримати зовнішнє ззовні ми досягли цього за допомогою механічної вентиляції.
Тож, якщо ви подивитесь на точки зеленого кольору, що відповідають повітрю, взятому поза будівлею, ви побачите, що там велика кількість різноманітних мікробів або різновидів мікробів.
Проте, якщо ви поглянете на дані блакитного кольору, що відповідають механічно вентильованому повітрю то побачите, що воно не таке різноманітне..
Проте менше розмаїття не обов'язково добре для нашого здоров'я.
Якщо ви подивитесь на вісь У графіку, то помітите, що в кімнатах з механічно вентильованим повітрям ви маєте вищу ймовірність зустрічі з потенційним патогеном чи мікробом, ніж якщо ви на вулиці.
Тож щоб зрозуміти чому це так, ми взяли наші дані та помістили їх в класифікаційну діаграму, яка являє собою статистичну мапу, що розповідає вам щось про те, як взаємопов'язані спільноти мікробів в різних зразках.
Точки, що знаходяться поруч мають поєднання мікробів більш подібні, ніж точки, що лежать віддалено.
Та перше, що ми бачимо з діаграми, що точки блакитного кольору, що відповідають механічно вентильованому повітрю, не є підмножиною зелених точок, що відповідають повітрю зовні.
Ми виявили, що механічно вентильоване повітря схоже на людину.
Воно містить в собі мікроби, що притаманні нашій шкірі, роту та слині.
І все це тому, що ми постійно поширюємо мікроорганізми.
Тож всі ви зараз ділитесь мікробами один з одним.
І коли ви на вулиці, повіря містить мікроорганізми, які зустрічаються на листях рослин та грунті.
Але чому це так важливо?
Тому, що індустрія охорони здоров'я друга за енергоємністю індустрія в США.
Лікарні використовують в два з половиною рази більше енергії, ніж офісні будівлі.
Та модель, з якою ми працюємо в лікарнях та в багатьох інших будівлях, це утримувати вуличне зовні.
Але і ця модель можливо не є кращою для нашого здоров'я.
Враховуючи велику кількість внутрішньолікарняних інфекцій - інфекцій, набутих у лікарні, є думка, що зараз саме час переглянути наші поточні практики.
Так само, як ми керуємо національними парками, де ми стимулюємо ріст одних видів та перешкоджаємо росту інших, ми працюємо над ідеєю будівель, в яких використовується структура екосистеми, де ми зможемо культивувати різновиди мікробів що ми хочемо мати всередині.
Я чула, як хтось казав: що ви такі здорові, як ваш кишківник.
З цієї причини багато людей вживають пробіотичні йогурти, щоб підтримувати здорову кишкову флору.
І в результаті ми хочемо мати змогу використовувати цю концепцію задля культивації здорових груп корисними мікроорганізмами.
Дякую.
(Оплески)
В даному многочлені визначте члени з коефіцієнтами та степені кожного члена.
Отже, члени - це доданки в цьому многочлені
Тобто члени тут, давайте-но я їх випишу
Перший член - 3х в квадраті, Другий член - доданок -8х.
Ви скажете - чекай, хіба це не мінус 8х?
Ти можеш переконатись, що тут додано
-8х, тому -8х - другий член, і третій член 7, все це разом зветься многочлен много- означає, що він має багато членів, ми можемо роздивитись кожен член, який є одночленом - многочленом з одним членом.
Ми знайшли члени, знайдемо тепер коефіцієнти кожного члена.
Коефіцієнт - це множник степеня х, те на що множиться частина члена з "х", тобто в нашому прикладі х в квадраті помножене на 3, тому трійка і є коефіцієнтом першого члена.
В другому члені -8 множить х, я хочу підкреслити -- коефіцієнт не просто 8, а -8, саме -8 множиться на х, тобто це коефіцієнт от тут.
І ти знову скажеш - чекай!
Тут нічого не множиться на х, це просто 7 і жодного х, 7 не множиться на х.
Але ти можеш уявити, що 7 помножене на х в нульовому степені, бо ти знаєш, що х в нульовому степені - одиниця.
Тому ми можемо назвати цю константу, цю 7, коефіцієнтом при х в нульовому степені.
Тобто, ти можеш дивитись на це, як на коефіцієнт, це дійсно також коефіцієнт, підкреслюю - всі ці трі речі - коефіцієнти.
Коефіцієнти.
Наше останнє завдання визначити степені кожного члена.
Степінь першого члена два, х піднесено до другого степеня, степінь другого члена, пам'ятаємо, що це -8х, просто "х" - це теж саме, що х в першому степені, тобто степінь другого члена 1, а в цьому останньому члені, який ми визначили 7, що теж саме, що 7 помножене на х в нульовому степені, тому степінь тут, у вільного члена, семи, нуль, ось вони всі разом, наші степені членів многочлена.
Завдання виконано!
Уявіть, що ви виходите з класу фізики, ви саме йшли додому, коли згадали, що сьогодні показують Зоряні війни. Тому ви зробите те, що зробив би студент-фізик - ви б побігли.
Ви біжите додому. Вам дуже треба додому. Ви починаєте бігти зі швидкістю шість м/с.
Можливо ви не так часто бігаєте, тому вам потрібно сповільнити хід до 2 м/с.
Коли ви наближаєтеся додому, то кажете: "Ні, капітан і Тері не здалися б, тому і я не зроблю цього!" Тому ви починаєте бігти зі швидкістю вісім м/с, і ви встигаєте саме на початок.
Ці числа - це значення миттєвої швидкості.
Миттєва швидкість - це швидкість об'єкту в певний момент часу, і якщо ви маєте напрям з цією швидкістю, то отримаєте миттєву векторну швидкість.
Іншими словами, вісім м/с вправо - це миттєва швидкість тіла в певний момент часу.
Візьміть до уваги, що це відрізняється від середньої швидкості.
Якщо ваш дім знаходиться на відстані тисяча метрів від школи і якщо вам знадобилось двісті секунд, щоб добратися, ваша середня швидкість дорівнює п'яти м/с, що не завжди дорівнює миттєвій швидкості в певний час вашого руху.
Або, скажемо, ви бігли 60 м протягом 15 секунд впродовж цього часу ви пришвидшувались або сповільнювались, постійно змінювали швидкість.
Незважаючи на це, впродовж шляху ваша середня швидкість буде чотири м/с вправо, чи +4 м/с.
Якщо ви хочете знати миттєву швидкість в певний період часу під час подорожі, вам необхідно знайти мале переміщення за короткий період часу того моменту, де вам потрібно знайти миттєву швидкість.
Це дає вам краще значення миттєвої швидкості, та все одно не буде точним.
Для початкового значення миттєвої швидкості ми виберемо мале переміщення за короткий період часу, проте тут можуть бути проблеми, тому що якщо ви хочете знайти правильне значення миттєвої швидкості, вам потрібно взяти дуже мале переміщення, поділене на малий інтервал часу, що фактично буде нуль поділити на нуль, і довго ніхто не міг зрозуміти, що це
Проте, так як визначений рух за певний проміжок часу здається неможливим, це змусило ще давніх греків задаватися чи він взагалі має значення, їм було цікаво, чи це часом не ілюзія.
Зрештою Ісаак Ньютон розвинув математику, що допомогло нам знайти відповіді на ці запитання.
Ньютон винайшов числення.
Тому якщо вам необхідно запитати фізика про формулу миттєвої швидкості, то він чи вона напевне дадуть вам формулу з численням, та якщо ви вже робили обчислювання, я покажу вам декільки шляхів знаходження миттєвої швидкості, що не включає числення.
Перший спосіб простий та очевидний, та якщо у вашій задачі із миттєвою швидкістю, де не вказано зміну руху тіла, тоді формула середньої швидкості дасть вам те саме значення для миттєвої швидкості в будь-який момент часу.
Якщо швидкість змінюється, то ви можете знайти миттєву швидкість за допомогою руху на графіку.
Похила в певній точці до графіку часу буде дорівнювати миттєвій швидкості в цей період часу, тому що похила дасть значення миттєвого шляху, в якому Х змінюється відносно до часу.
Третій шлях - це коли прискорення є сталим.
Якщо прискорення стале, то ви можете використати кінематичні формули, щоб знайти миттєву швидкість v в будь-який момент часу t.
Ніхто ніколи не каже:"Я просто не читаю", або "Я не люблю англійську мову".
Але це цілком нормально і соціально прийнятно говорити,
"Я не знаю математику".
Ми живемо у дуже кількісному світі, і я хочу показати учням, що математика всюди.
Коли вони закидають баскетбольний м'яч у кільце, коли вони п'ють кружку води; і я хочу, щоб вони мали змогу думати кількісно. Тому що, мені здається, це величезна перевага. Це допоможе їм стати успішними в житті у багато різних способів.
Школа "Самміт Сан Хосе" є третьою школою у мережі "Державних середніх шкіл".
Перша школа, "Самміт Преп", була показана у фільмі "Очікуючи на Супермена", кілька років тому.
А наша школа відкрилася тільки цього року, як третя школа у цій мережі. Коли ми відкривали цю школу, то вирішили, що ми зробимо її дещо інакшою, не такою як інші школи з мережі.
У нас є спеціальна програма з математики.
Ми поєднуємо викладання в ході особистого спілкування з учнем, з навчанням, що базується на використанні комп'ютерів. У такий спосіб матеріал є більш зрозумілим для дітей, і це створює найкращий навчальний досвід.
Я дізнався про Академію Хана минулого навчального року, скоріш за все під час першої розмови TED.
Ми розглядали усіх онлайн-провайдерів навчального матеріалу. І вони пообіцяли нам, що матимуть з нами тісну співпрацю і допомагатимуть тоді, коли ми цього потребуватимемо.
Ми розпочали навчальний рік зовсім не уявляючи як усе розвиватиметься.
Ми дійсно співпрацювали з ними і говорили їм чого потребуємо.
І вони насправді давали на це і те чого потребували інші вчителі.
І я вважаю, що ситуація ставатиме все кращою, і кращою.
Академія Хана є прекрасною з кількох причин.
Вона робить твою роботу важчою, тому що вона ставить твою планку вище. Планку того, що ти мусиш зробити для учнів.
Коли ти отримуєш всю цю інформацію - яку, насправді, надзвичайно просто отримати- це змушує тебе сказати:
"Можливо цей урок, котрий, на мою думку, мав бути хорошим для всього класу, насправді є хорошим лише для 20% мого класу.
Я повинен задуматися над тим, що я насправді прошу зробити своїх учнів - чи це щось, що знаходиться на занадто високому рівні для 80% класу. Чи, можливо, щось, що є на занадто низькому рівні для мого класу.
Коли ви даєте домашнє завдання, часто ви закріплюєте погану практику, і цим самим викликаєте непорозуміння.
Що насправді добре в Академії Хана, це видача миттєвих коментарів, усім 36 учням мого класу.
Те, що ніколи не зможу зробити я.
Отже, кожен учень отримує миттєвий коментар до кожного завдання. І завдяки цьому не виникає ніяких непорозумінь.
Я вважаю це одна з речей, які Академія Хана значно змінила.
Зараз вони вивчають процеси, вони вивчають як робити їх правильно, замість того, щоб просто вирішити завдання хоч як небудь.
Учні сприймають це як відеогру.
У відеогрі ви програєте увесь час.
У математиці ви також постійно зазнаєте невдач. В школі, ви постійно маєте в чомусь програвати, зазнавати невдач, а потім навчатися на своїх помилках.
І що ми помітили... і це неймовірно учні вчаться на своїх помилках, поки ще не пізно.
Вони ростуть і вивчають математику, замість того, щоб прикидатися ніби вони її розуміють.
Так само як і для будь кого з дорослих, для учнів також важливо ставити цілі.
І разом з учнями, ми зрозуміли, що коли ми робимо ці цілі конкретними і досяжними, це мотивує їх.
Кожен може зараз зайти на сайт Академії Хана і сказати:
"В мене є ціль закінчити ці 6 вправ".
І він стежить за цим завданням вгорі. Ця позначка показує відсоток виконання завдання, а потім говорить вам про досягнення вашої цілі.
І нашим учням, насправді, це дуже подобається.
Їм подобається, що вони самі ставлять перед собою ціль, досягають її, і мають з цього почуття довершеності.
Це змінило моїх учнів, тому що вони стали більш відповідальними. Вони знають на чому саме вони зупинилися.
Вони безумовно розуміють чи знають вони щось чи ні.
Вони стали значно активнішими, вони відстоюють за себе.
Академія Хана змінила і мене також. Зараз я знаю значно більше про своїх учнів.
Академія Хана не дозволяє учням приховати свій дефіцит у знаннях.
Вона, насправді, закликає вас проводити відмінні уроки для якомога більшої кількості учнів. Тому що ви маєте всю інформацію про свої учнів.
Це прекрасна мотивація, просто чудова практика.
Я б ніколи не повернувся назад, і не почав викладати в будь-який інший спосіб. Якби мав вибір.
Я хочу почати з фрази "Г'юстоне, в нас проблема".
Починається друге покоління, у якому немає прогресу в сфері польотів людини в космос.
Фактично, ми деградували.
Є дуже велика ймовірність того, що ми втратимо здатність надихати нашу молодь виходити в світ і продовжувати цю дуже важливу справу, якою наш людський рід займався споконвіків.
Ця справа - те, що ми інстинктивно виходили і пробиралися через важкі місця, переходили до більш ворожих місць, і пізніше з'ясовували, мабуть, на власний подив, що саме тому ми і вижили.
І я доволі впевнений у тому, що для нас не достатньо мати покоління дітей, які вважають нормальним чекати з нетерпінням на покращену версію мобільного телефону, в якому буде відео.
Вони повинні очікувати на дослідження; очікувати на колонізацію; очікувати на наукові прориви.
Ми повинні надихати їх, тому що вони мають вести нас уперед і допомогти нам вижити в майбутньому.
Я особливо стурбований тим, чим НАСА займається зараз і займатиметься протягом наступних півтора десятиріч з цією новою доктриною Буша... Отакої, я помилився.
Є чітка вказівка не говорити тут про політику.
(Сміх)
Те, чого ми очікуємо з нетерпінням... (Оплески) Те, чого ми очікуємо з нетерпінням - не лише натхнення наших дітей. Теперішній план навіть не надає можливості найбільш творчим людям цієї країни - космічним інженерам компаній Boeing та
Lockheed - вийти в світ, ризикнути та спробувати щось нове.
Ми повернемось на Місяць... Через 50 років?
І зробимо це з чітким наміром не вивчити нічого нового.
Мене це дуже турбує.
В усякому разі, це - основна думка, якою я хочу сьогодні поділитися з вами - ми повинні надихати людей, які потім будуть нашими великими лідерами.
Це - тема наших наступних 15 хвилин.
Я вважаю, що натхнення починається змалку - від трирічного віку до 12-14 років.
Те, на що діти дивляться, є найважливішим.
Погляньмо на авіацію.
Був чудовий короткий чотирирічний період, коли ставались дивовижні речі.
Він почався в 1908 році, коли брати Райт літали в Парижі, і кожен казав:
"О, я теж так можу". Зовсім небагато людей літали на початку 1908. Через 4 роки, у 39 країнах з'явились сотні літаків, тисячі пілотів.
Літаки було винайдено завдяки природньому відбору.
Ви можете заперечити, що сучасні літаки проектуються на основі інтелектуального дизайну, але такого не було, коли проектували ті перші літаки.
Перепробували щонайменш 30 000 різних речей, і коли літак розбивався, а пілот гинув, такого більше не повторювали.
Якщо літак добре літав і успішно приземлявся, то не завдяки досвідченим пілотам, у яких від початку були хороші навики пілотування.
Таким чином ми, зробивши цілу купу спроб, тисячі спроб, за той чотирирічний період винайшли концепцію літаків, якими ми літаємо сьогодні.
І саме тому вони такі безпечні, бо ми зробили багато для того, щоб винайти те, що справді добре працює.
Цього не сталося з космічними польотами.
Було випробувано тільки два підходи - американський та російський.
Ну, хто був натхненний впродовж того часу?
З журналу "Aviation Week" мене попросили скласти список осіб, які були ініціаторами та новаторами перших ста років авіації.
І я склав цей список і пізніше дізнався, що кожен з цих людей був дитиною в період того чудового авіаційного ренесансу.
Авжеж, певні великі події ставалися і тоді, коли й я був малим.
Почалась ера реактивних двигунів; ера ракет.
Вон Браун вчив, як потрапити на Марс - і це було до першого супутника.
Це було в той час, коли Марс був у стократ цікавішим, ніж зараз.
Ми думали, що там є тварини; ми знали, що там є рослини; кольори планети ж змінюються, чи не так?
Але, знаєте, НАСА все зіпсувала, бо вони послали туди роботів, які приземлилися в самих пустелях.
(Сміх)
Погляньмо, що сталося (ця чорна лінія показує, як швидко коли-небудь літала людина, червона - найкращі військові винищувачі, а блакитна - комерційний авіатранспорт).
Ось тут стрибок, коли я був малим, і я думаю, що це певною мірою надавало мені сміливості вийти в світ і спробувати щось, чого інші не мали сміливості спробувати.
Ну, і що ж я робив, коли був малим?
Я не їздив на мотоциклі, не ходив до дівчат чи на танці, і, гм, у нас тоді не було наркотиків.
Зате я змагався з іншими у моделюванні літаків.
Я провів близько 7 років під час війни у В'єтнамі, тестуючи літаки для Повітряних сил.
А потім я звик і охоче будував літаки, які люди могли збудувати у власних гаражах.
Близько 3000 з них літають.
Звісно, одним із них є всесвітньо відомий Voyager.
У 1982 я заснував іншу компанію, яка зараз є моєю.
І ми розробляли більш, ніж одну модель літака щороку, починаючи з 1982.
Існує багато моделей, які я навіть не можу показати вам на цьому графіку.
Найбільш вражаючий літак всіх часів, на мою думку, було спроектовано лише за декілька років після розробки першого робочого літака.
Ним користувались, доки він не застарів , тоді його вивели з експлуатації.
У 98-му ми повернулись до того, що було розроблено в 56-му.
Що?!
Найбільш вражаючим космічним кораблем усіх часів, на мою думку, був Lunar Lander компанії Grumman.
Він був... знаєте, він приземлився на Місяці, відлетів, не потребуючи обслуговування - це дуже круто.
Ми втратили цю здатність.
Ми покинули її в 72-му.
Його було розроблено три роки після першого польоту Гагаріна в космос в 72-му.
Три роки, а зараз ми цього не можемо.
Божевілля.
Поговоримо дуже стисло про цикли інновацій, речі, які вдосконалюються, над якими багато працюють; вони вимирають, коли їх заміняє щось інше.
Як правило, такі речі стаються кожні 25 років.
Вони тривають трохи більше, ніж 40 років.
Ви можете застосувати це твердження до різних видів технології.
Одна цікава річ... До речі, швидкість тут, перепрошую, подорож з вищою швидкістю є основою цих інноваційних циклів.
Тут її немає.
Ці два нові літаки літають з такою ж швидкістю, як і DC8, спроектований в 1958.
Важливо, що не може бути інноваційних циклів, якщо уряд і розробляє, і використовує технологію.
Знаєте, хорошим прикладом, звісно, є мережа агентства DARPA.
Спершу комп'ютери використовували в артилерії, потім в податковій.
Але щойно коли ми їх отримали, то змогли повноцінно ними користуватися, отримати від них найбільшу користь.
Це має зробити приватний сектор.
Запам'ятайте це.
Я розчарований в інноваціях... Я шукав інноваційні цикли в космосі - і не знайшов.
Протягом першого року, після польоту в космос Гагаріна, а через кілька тижнів Алана Шепарда, відбулося п'ять пілотованих польотів в космос у світі - це протягом першого року.
У 2003 всі, кого Сполучені Штати посилали в космос, загинули.
У 2003 було всього три чи чотири польоти.
В 2004 було всього два польоти: польоти Російського Союзу до міжнародної пілотованої станції.
І я повинен був здійснити третій політ до пустелі Мохаве з маленькою групою людей, щоб всього польотів стало п"ять, що стільки ж, скільки й у 1961.
Немає зростання.
Немає діяльності.
Немає нічого.
Це фото зроблене з корабля SpaceShipOne.
Сфотографовано з орбіти.
Наша мета - зробити так, щоб ви могли побачити це фото і отримати задоволення.
Ми вміємо здійснювати суборбітальні польоти, робимо це досить безпечно - принаймні настільки ж безпечно, як і перші авіалінії, отже, це можливо.
Я хочу поговорити трохи про те, чому в нас була сміливість спробувати це, попри те, що ми були малою компанією.
Перш за все, що станеться далі?
Перше виробництво буде об"ємним, з багатьма учасниками.
Ще одного учасника було оголошено минулого тижня.
І він буде суборбітальним, позаяк немає можливості гарантувати безпеку, щоб вислати людей на орбіту.
Влада займалась цим - три різні уряди займались цим 45 років, і все одно 4% людей, які покидали атмосферу, загинули.
Ось. Якось не хочеться займатись справами з такими показниками безпеки.
Це буде дуже масштабно; ми думаємо, 100 000 людей полетять до 2020 року.
Я не можу сказати, коли це розпочнеться, тому що я не хочу, щоб мої конкуренти знали мій графік.
Але, я думаю, як тільки це розпочнеться, ми знайдемо рішення, і дуже скоро ви побачите курортні готелі на орбіті.
Це справді легко зробити, побудувати готель навколо Місяця, щоб побачити такий гарний вигляд з вікна.
Це буде справді класно.
Через те, що на Місяці немає атмосфери, можна зробити еліптичну орбіту на відстані 10 футів, якщо захочеться.
О, це буде так весело.
(Сміх)
Добре.
Мої критики кажуть:
"Агов, Рутан просто витрачає багато грошей мільярдерів на розважальні поїздки для мільярдерів.
Що це таке?
Це не транспортна система, це просто розвага".
Раніше мене це непокоїло, а потім я подумав: "Стривайте-но хвильку.
Я купив свій перший комп"ютер Apple в 1978, і купив його, щоб казати всім:
"У мене вдома є комп"ютер, а у вас немає".
"Що ти на ньому робиш?" - "Приходь, на ньому є гра Frogger".
(Сміх)
Не банківський комп"ютер чи комп"ютер компанії Lockheed, саме домашній комп"ютер призначався для ігор.
Ціле десятиріччя він служив для розваг - ми навіть не знали, яке його призначення.
Але сталось так, що в нас було велике виробництво, великий розвиток, велике вдосконалення і можливості, й так далі, і комп'ютери з"явилися в достатній кількості будинків - ми були готові до нового винаходу.
Той винахідник сидить тут, у цьому залі.
Ал Ґор винайшов Інтернет, і саме тому щось, що ми використовували вже рік, перепрошую, ціле десятиріччя для розваг, стало всім - нашою торгівлею, нашими дослідженнями, нашим спілкуванням і, якщо ми дозволимо хлопцям з Google подумати ще деякий час, то зможемо додати ще десятки речей до списку.
(Сміх)
Зовсім скоро ви вже не зможете переконати дітей, що в нас вдома колись не було комп"ютерів.
Такі розваги є виправданими.
Добре. Я хочу показати вам один дещо перенасичений графік, але на ньому мій прогноз того, що незабаром станеться.
А ще на ньому є ще одна річ, ось тут.
Є група людей, яка просунулась... Ви не знаєте їх усіх, але ті, хто просунулись вперед, були натхненні з самого малку, в віці від 3 до 15 років. Ми надихнули їх полетіти на орбіту, а звідти - на Місяць, саме в цей час.
Пол Аллен, Ілон Маск, Річард Бренсон, Джеф Безос, сім"я Ансарі, яка зараз фінансує російську суборбітальну затію,
Боб Біґелов - приватну космічну станцію, і Кармак.
Ці люди беруть гроші і вкладають їх у цікаву сферу, і я думаю, це набагато краще, ніж вкладати їх у кращий мобільний телефон чи щось таке, але вони вкладають їх у дуже цікаві сфери, і це приведе нас до великих можливостей, це приведе нас до ще одного великого прориву дасть нам змогу досліджувати й, врешті-решт, колонізувати людство і не дати йому вимерти.
Їх надихав великий прогрес.
Але гляньте на прогрес після цього.
Було декілька прикладів.
У військових був воєнний літак з найкращою продуктивністю, SR71.
Він пройшов повний життєвий цикл, заіржавів, перестав літати, і був виведений з ужитку.
Конкорд літав з удвічі більшою швидкістю.
Він пройшов життєвий цикл без конкуренції, вийшов з експлуатації.
І ми застрягли тут з такими ж можливостями воєнних літаків та комерційних літаків для авіаперельотів, які й були наприкінці 50-х.
Але є щось, що надихає наших дітей зараз.
Я маю на увазі ваших немовлят, а також 10-річних дітей.
Це "щось" - це те, що станеться дещо справді цікаве .
Відносно скоро ви зможете купити квиток і полетіти вище й скоріше, ніж найпотужніший робочий військовий літак.
Такого раніше не бувало.
Фактично, вони застрягли тут з такою потужністю, бо, ну знаєте, війна виграється за 12 хвилин, для чого ж тоді щось краще?
Але я думаю, коли ви, хлопці, почнете купувати квитки і літати в суборбітальні польоти в космосі, дуже скоро... Зачекайте хвильку, то ми матимемо військові винищувачі з можливостями суборбітальних польотів, і то дуже скоро.
Найцікавіше, що бізнесмени зроблять це першими.
Добре, я з нетерпінням чекаю на нову "расу космічних капіталістів", скажемо так.
Як ви пам"ятаєте, космічна гонка 60-х мала на меті зміцнити престиж нації, бо ми програли перші два етапи.
Технічно ми їх не програли.
Ми мали техніку, яка давала змогу вийти на орбіту, коли Вон Браун летів у космос - можна довести, що це не технічний програш.
"Спутнік" не був технічною втратою, проте він був втратою престижу.
Америка... Світ не побачив Америку як лідера в галузі технологій, і це було серйозно.
А потім Алан Шеперд полетів через декілька тижнів після Гагаріна, не місяців чи десятиріч.
Тобто, в нас була можливість.
Але Америка програла.
Ми програли.
І через це зробили великий стрибок, аби відновитися.
Знову ж-таки, цікаво, що ми уступили росіянам вже на початкових етапах.
Ви не можете купити квиток на комерційний рейс в космос в Америці - такого немає.
А в Росії можете.
Ви можете літати з російською технікою.
Це доступно, бо російська космічна програма має фінансові труднощі, і для них непогано отримати 20 мільйонів там і тут за одне зайняте місце.
Це бізнес.
Можна назвати це космічним туризмом.
Вони також пропонують подорож навколо Місяця, схожу на ту, яку пролетів Аполлон 8.
100 мільйонів баксів - агов, я можу полетіти на місяць.
Але, знаєте, чи могли б ви подумати в 60-х роках, коли тривала космічна гонка, що перші комерційні капіталістичні квитки на Місяць продаватимуть на російські кораблі?
І чи подумали б ви, чи подумали б росіяни, що коли хтось вперше полетить на Місяць на їхніх розвинутих кораблях, то всередині будуть не росіяни?
Може, це буде японський або американський мільярдер?
Химерно, бо, знаєте, так і є.
Але все ж, я думаю, нам треба перевершити їх знову.
Я думаю, ми побачимо успішну, дуже успішну індустрію приватних польотів у космос.
Росіяни справді запустили надзвуковий транспорт до Конкорда.
А потім здійснили декілька схожих польотів і вивели його з експлуатації.
Я думаю, ви вже спостерігаєте тенденцію, що стається, коли пропонуються комерційні послуги.
Добре, ми ще поговоримо трохи про комерційний розвиток космічних польотів людини.
Ця маленька деталь вказує на збільшення фінансування у 5 разів до 2020 року порівняно з теперішнім фінансуванням
Хочу сказати вам, приблизно 1.5-1.7 мільярдів вже інвестовано в приватні космічні польоти, які зовсім не урядові - вже зараз, в цілому світі.
Якщо почитати - "погуглити" це, то ви дізнаєтесь про половину цих грошей, але виділено вдвічі більшу суму, яку ще не витрачено, але виділено і розплановано на наступні кілька років. Це немало.
Все ж я передбачаю, ця індустрія буде настільки прибутковою - а вона точно прибуткова, коли люди летять в космос за 200 000 доларів, а провести такий політ коштує вдесятеро менше - це справді буде дуже прибутково.
Я також передбачаю, що інвестиції, які в це буде вкладено, будуть приблизно такими, як половина суми, яку платник податків в США витрачає на роботу над пілотованими космічними польотами НАСА.
І кожен долар, який буде вкладено, буде витрачений ефективніше в 10 або 15 разів.
І це означає, що до часу, коли ми дізнаємось про це, прогрес у сфері польотів людини в космос, без грошей платників податків, буде на рівні, приблизно в 5 разів вищому, ніж теперішній бюджет НАСА польотів людини в космос.
І це тому, що це ми.
Це приватна індустрія.
Ніколи не потрібно залежати від уряду, коли займаєшся чимось таким - а ми залежали дуже довго.
Попередники НАСА не розробили повітряного лайнера й не створили авіаліній.
Але НАСА розробляє космічний лайнер, як і завжди, і запускає лише космічні лінії.
І ми відступили від цього, бо це нас лякає.
Але з червня 2004 року, коли я продемонстрував, що маленька група людей таки може це зробити, може розпочати, з того часу все змінилось.
Всім дуже дякую.
(Оплески)
Зазвичай цей пристрій купують і продають, на ньому грають в ігри, дивляться відео.
А я вважаю, що він може стати рятівним колом.
І врятувати більше життів, ніж пеніцилін.
SMS-ки: я знаю, що багато-хто відразу подумав про еротичні SMS, про непристойні картинки, в душі сподіваючись, що не їх діти комусь таке надсилають.
LOL, LMAO, HMU.
Пізніше я допоможу вам з ними розібратися.
Проте батьки, які сидять у цьому залі, знають, що SMS-ки - це насправді найкращий спосіб спілкування зі своїми дітьми.
Або єдиний спосіб спілкування зі своїми дітьми.
(Сміх)
Пересічний підліток надсилає 3,339 SMS за місяць. А дівчатка-підлітки ще більше - 4,000.
Розкрию таємницю - вони відкривають кожнісіньке повідомлення.
100% SMS відкривають.
Батьки вже захвилювалися.
Стовідсоткова гарантія, що ваша донька прочитала SMS, навіть якщо вона не відповіла на ваше запитання, коли вона прийде додому вечеряти.
Я присягаюся, що вона прочитала ваше SMS.
Йдеться не про якихось підлітків з iPhone, які мешкають у передмісті.
Діти-вихідці з національних меншин і мешканці міст пишуть чи не найбільше SMS.
Я знаю про це, тому що наш проект DoSomething.org - найбільша організація, що працює заради підлітків і соціальних змін в Америці - півроку тому перейшла на текстові повідомлення.
Тепер ми щотижня надсилаємо майже 200,000 SMS дітям і розповідаємо про наші акції - як зробити їхні школи більш дружніми до довкілля, допомогти безпритульним чи ще щось у цьому дусі.
Ми дійшли висновку, що SMS в 11 разів дієвіші за електронні листи.
До того ж, нас спіткала несподіванка - діти надсилали нам SMS у відповідь.
"Я не хочу сьогодні йти до школи.
Хлопці обзивають мене голубим".
"Я робила собі порізи, але мої батьки їх побачили, тому я припинила.
Але годину тому я знову взялася за це".
Або:
"Він і далі ґвалтує мене.
Він наказав нікому не говорити.
Він мій тато.
Ви тут?"
Ми справді отримали це останнє SMS.
І так, ми тут.
Я ніколи не забуду той день, коли ми отримали це повідомлення.
Того дня ми вирішили відкрити гарячу SMS-лінію довіри.
Зазвичай ми таким не займаємося.
Нас турбують суспільні перетворення.
Діти надсилають нам повідомлення, бо вони звикли писати SMS. Їм немає до кого звернутися, тому вони пишуть до нас.
Задумайтеся - гаряча SMS-лінія. Доволі дієвий спосіб.
Швидкий, досить конфіденційний.
Ніхто вас не чує, коли ви закрилися в кабінці і набираєте SMS.
Усе відбувається в режимі реального часу.
Ми можемо допомогти мільйонам підлітків: дати пораду чи скерувати до фахівця.
Прекрасно.
Але щонайважливіше - ми отримуємо інформацію.
Мені замало допомогти тій дівчинці порадою чи скеруванням.
Я хочу припинити це паскудство.
Тому ми подумали про комп'ютерну систему.
Щось схоже є у Нью-Йорку.
То був задум поліції.
Спочатку були припущення, розслідування.
Потім вони взялися складати схеми місць злочинів.
Таким чином вони вистежували дрібні крадіжки, вимагання і так далі. По суті, вони складали схеми на майбутнє.
І запровадили, скажімо, ось що: коли ви бачите метамфетамін на вулиці, то можете позначити це місце на карті і таким чином запобігти неминучому вибуху нападів і пограбувань.
Через рік відколи поліція Нью-Йорка запровадила систему CompState, рівень вбивств упав на 60 відсотків.
А тепер подумайте про інформацію з лінії довіри.
Ніхто не звітує про залякування у школах, насильство під час побачень, розлади харчування, навмисні порізи, зґвалтування. Жодних звітів.
Можливо, проводили якісь дослідження, довготривалі дослідження, які вартували чимало грошей і часу.
Можливо, існують якісь неофіційні дані.
А якби зібрати оперативну інформацію про кожну з цих проблем?
Тоді можна повідомити про це владу.
Повідомити шкільних керівників.
Можна сказати директору школи:
"Кожного вівторка в третій годині у вас проблеми.
Що відбувається у вашій школі?"
Можна негайно простежити вплив закону чи наслідки сповненої ненависті промови, яку хтось виголосив на шкільних зборах, і побачити, що станеться.
Я бачу, наскільки могутніми є текстові повідомлення та інформація.
У час, коли всі говорять про інформацію, коли Facebook дає мені змогу віднайти свого друга з третього класу, супермаркет Target нагадує, що треба купити пелюшок, а якийсь чувак закликає збудувати кращу бейсбольну команду, я страшенно тішуся, що інформація і SMS є такими могутніми, що можуть допомогти тій дитині піти до школи, тій дівчині перестати різати себе в ванній, а ту дівчинку визволити від батька-ґвалтівника.
Дякую.
(Оплески)
Ну, тут є голова і лікоть.
Я бачу коліно і піднятий вгору палець.
І гомілку, І ступню, і ще одну ступню.
Ми дивимось на рештки велетенського мармурового зображення імператора Костянтина.
І ця колосальна скульптура первинно була, ми думаємо, близько 40 футів заввишки. Тож, справді велика.
І вона стояла на цьому незвичайному місці - в кінці Базиліки Максенція і Костянтина.
Це було дуже велике громадське місце, тут, на Форумі. І в його кінці була кругла площа - ніша.
І там була знайдена скульптура. І ми вважаємо, вона була призначена для ніші.
Мікеланджело був тим, хто переніс її на Капітолійський пагорб, який був давнім управлінським центром.
Костянтин, беззаперечно, римський імператор, але він останній римський імператор-язичник.
І справжній провідник християнства і усіх змін, які будуть в Італії та колишній імперії.
Ну, він перемістив столицю імперії до
Константинополя - міста Костянтина - на схід, чим поклав початок занепаду Рима, який був у Середні Віки.
Тому, можливо, це не так і недоречно, що ми бачимо його у фрагментах в цьому місті.
Цей портрет здається мені дуже цікавим.
Ми вважаємо, що основа тіла була з дерева і сирцевої цегли, і, можливо, була вкрита позолоченою бронзою.
Але ми не знаємо напевне.
Мені здається, він дуже відрізняється від зображень інших імператорів.
Знаєш, це справді цікавий стилістичний момент, якщо йдеться про стародавню Грецію і Рим, гадаю, більшість людей думають про мить високої класики і увесь її натуралізм.
Але якщо говорити про довгий період часу класичної епохи, там стилі також змінюються.
Якщо подумати про історію римських імператорів та їхні портрети, часто видно комбінацію реалізму та ідеалізму.
Так, щоб громадяни Римської імперії могли впізнати того чи іншого імператора.
Тож, ми знаємо як виглядав Адріан, Траян, Веспасіан.
Так. І мало бути достатньо специфічних рис, щоб ви могли сказати: "а, це - мій імператор".
Але в той самий час вони були ідеалізовані, хто більше, хто менше, і тим самим, нагадували давньогрецькі скульптури.
І через ідеалізацію, вони виглядали божественно або схожими на богів.
Але тут, Костянтин не відповідає жодній з цих традицій, на мій погляд.
Ну, це була мить справжнього переходу.
Це не результат поєднання справді високого злету натуралізму, який охоплював індивідуальні риси обличя і ідеалізму.
Це, насправді, щось типу абстракції людського тіла.
Я вважаю, тут є щось абстрактне в овальній формі очей, так, що здається, що вони були зменшені до геометричних форм.
В його бровах, що утворюють півкола довкола овалів його очей.
Є щось геометричне не тільки на його обличчі, а й у волоссі.
Можливо, це знак переходу до символічного способу зображення, який ми бачимо із зародженням християнства.
Думаю, неможливо пояснити це зародженням християнства, через наше знання того, що станеться.
І, я думаю, ми недостатньо знаємо про незначні зміни у римському стилі.
Але я розумію це так - існували різні види зображення різних станів суспільства.
Один може нагадувати про імперське минуле, інший - про більш інтелектуальні пошуки греків через натуралізм.
Ще інший - звертатися тут і зараз, і до більшої кількості населення, за допомогою вищого ступеня абстракції.
Постаті, що дивляться на нас ніби непропорційні, можливо присадкуваті і сковані у рухах, без цього прекрасного контрапосто, який ми бачимо в давнього грецькому і римському мистецтві.
Здається, що вони дивляться кудись позаду і, насправді, не тут і не зараз.
І, можливо, в цьому теж є певний натяк на християнство і небеса.
Ну, точно на його божественність.
Чи може географічна інформація зробити вас здоровішими?
В 2001 мене переїхав поїзд.
Моїм поїздом був інфаркт.
Я опинився у лікарні, в реанімації, і видужував після термінової операції.
Раптово я зрозумів важливу річ: що я цілковито не в курсі своєї ситуації.
Я почав задавити собі питання, "Чому саме я?"
"Чому тепер?" "Чому тут?"
"Чи мій лікар міг мене попередити?"
Тож, в цих хвилинах разом з вами я би хотів обговорити формулу життя і хорошого зроров'я.
Генетика, спосіб життя та місцеве оточення.
Ці фактори визначають ризики у нашому житті, і якщо ми зможемо контролювати їх ми будемо мати добре та здорове життя.
Я добре розумію фактор генетики та спосіб життя.
І знаєте чому?
Тому що лікарі постійно запитують мене про це.
Чи доводилось вам заповнювати всі ці довжелезні анкети в лікарському кабінеті?
Я маю на увазі, якщо ви мали "щастя", то робили це багато разів.
(Сміх)
Заповнювати їх знову і знову.
І вам задають питання про ваш спосіб життя та успадковану медичну історію, перенесені хвороби та хірургічні операції, які у вас бувають алергії...чи я щось пропустив?
Але є ще частина формули яка мені не зрозуміла (Навколишнє середовище).
І я не думаю, що мій лікар знає вдосталь про цю частину рівняння.
Отже, що значить - моє навколишнє середовище?
Це може мати багато значень.
Ось моє життя.
Це місця, де я проводжу своє життя.
Ми всі їх маємо.
Поки я розмовляю з вами, давайте також пригадаємо в скількох місцях ви проживали?
Подумайте, подорожуйте по своєму житті, думаючи про це.
І ви зрозумієте, що жили в різних місцях.
Де ви відпочивали, де працювали.
А якщо ви такі як я, то добру частину вашого часу ви провели в літаку, в дорозі кудись.
Тобто, не так просто відповісти, коли тебе питають "Де ви живете, де працюєте?" і де проводите весь свій час?
І де ви найбільше відкриті до ризиків про які, можливо, навіть не знаєте?
Коли я про себе так починаю думати завжди доходжу до висновку, що 75% мого часу я знаходжуся у відносно малій кількості місць.
І не відходжу далеко на значний час, хоча себе вважаю постійним мандрівником.
Тепер, хочу вам запропонувати коротку подорож.
Я почав у місті Скрентон, штат Пенсильванія.
Я не знаю чи поміж вас є хтось родом з північно-східної Пенсильванії
Але тут я провів свою молодість - 19 років, дихаючи моїми молодими легенями.
Знаєте, там в повітрі високі концентрації двоокису сірки, двоокису вуглецю і метану, і 19 років я дихав цим в невідомих кількостях.
А якщо ви бували в тій частині країни то ось так виглядають купи вугілля, що горять і димлять.
Потім я вирішив покинути цю частину світу.
І помандрував до середньо-західної частини США.
І добрався до Луїсвілл штату Кентуккі.
Вирішив пожити в районі Раббертаун.
Де займаються виробництвом пластику, використовуючи велику кількість хлоропрену і бензолу.
25 років я прожив там із моїми легенями людини середнього віку, вдихаючи різні концентрації всіх цих хімікатів.
В безхмарний день там завжди так виглядало і ви цього ніколи і не помітили.
Але це дійсно відбувалося.
І тоді я вирішив стати "найрозумнішим", і влаштуватися на роботу на західному узбережжі.
І переїхав до Редлендс, штату Каліфорнія.
Де було дуже гарно; а там наповнив мої літні легені, як я їх називаю, вуглекислим газом і дуже високими дозами озону.
Зрозуміло?
Майже найвищий рівень в країні.
Ось як це виглядає в ясний день.
Якщо ви будь-коли там побували, ви в курсі.
Отже, що тут не так?
Тут є велика прогалина.
Саме про це ніколи не говорилось у мого лікаря.
Вони ніколи не питають мене, де я проживав.
Наскільки я пам'ятаю, жодний лікар мене не питав
"Де ви проживали?"
Вони не питали мене про якість питної води, яку я пив, або їжі, яку споживав.
Вони таким не займаються.
Цього бракує.
Подивіться на інформацію яка нам доступна.
Ця інформація зібрана з цілого світу. Держави витрачають мільярди доларів на такі види дослідження.
Я окреслив всі місця де я бував.
І видно, що якби я хотів мати інфаркт, я проживав саме в тих місцях де ризик найвищий. Правильно?
А скільки людей в білій зоні?
Скільки людей у цій залі прожили більшість свого життя в так званій "білій зоні"?
Хоч хтось?
Вам пощастило.
Скільки з вас проживали в червоних зонах?
А вам пощастило дещо менше.
Існують тисячі подібних карт, які показані в атласах у всьому світі.
Вони дають нам певну уяву того, що призведе до зустрічі з нашим поїздом.
Але ця інформація не доходить в мою медичну карту.
А також не доходить до вашої.
Ось дані мого приятеля Пола.
Він дозволив відслідковувати його мобільний телефон кожні дві години, 24 години на добу, 365 днів на рік, протягом останніх двох років.
Всюди, де тільки бував.
І можете бачити, що він бував в різних місцях США.
А тут він провів більшість свого часу.
Якщо ви уважно поглянете на карту, ви можете здогадатися, чим любить займатися Пол.
Хтось може здогадатися?
Гірські лижі.
Правильно.
Це можна збільшити і раптом бачимо де Пол справді проводить більшість свого часу.
Всі ці чорні точки - це місця токсичних викидів, обстежені Агентством з охорони навколишнього середовища США.
Чи ви знали, що така інформація існує?
Для кожного населеного пункту в США існує така карта.
Отже, наші мобільні телефони можуть будувати історію місць нашого проживання.
Як це зробив Пол зі своїм iPhone.
Ми могли би мати таку схему.
І це лікар міг би бачити перед собою, коли ми входимо в кабінет, замість квитанції яка підтверджує, що я заплатив.
Правильно?
Це моя скромна думка.
А лікар би подивився на це і сказав би,
"Хвилиночку, Білл
Я би радив, що б ти може подумав, не зважаючи на те, що ти в прекрасному штаті Каліфорнія і кожний день тут сонячний, проти ідеї виходити о шостій пробігтися.
Білл, я думаю, що це погана ідея. і ці результати мене підтримують."
Я би залишив для Вас два рецепти.
По-перше, ми повинні навчити лікарів, розказати їм про важливість географічної інформації.
Це називається гео-медицина.
Існують кілька спеціальних програм у всьому світі, які на цьому зосереджуються.
Вони в ранніх стадіях розвитку.
Їх треба підтримувати.
І ми повинні навчити наших майбутніх лікарів у всьому світі важливості тієї інформації, яку я вам сьогодні представив.
А друга річ, яку нам варто зробити. Ми витрачаємо мільйони доларів у всьому світі на створення електронної медичної карти, і ми повинні включити історію місця проживання як частину цієї медичної карти.
Це буде важливо не тільки лікарям, а також і для вчених, які тепер матимуть велику кількість зразків для аналізу.
А також ця інформація буде корисною для нас.
Маючи таку інформацію, я би міг вирішити не переїжджати в озонову столицю Сполучених Штатів.
Я би так і зробив.
Або, міг домовитися із роботодавцем щоб зробити таке рішення в найкращих інтересах для мене і для компанії.
Хотів би підкреслити, що Джек Лорд сказав саме це майже 10 років тому.
Подивіться на це на хвилинку.
Це те, що було сказано у висновку
Атласу охорони здоров'я Дартмауф, де говорилось, що ми можемо пояснити географічні варіації які трапляються у захворюванні так і в здоровому стані, а також як працює система охорони здоров'я.
Те, про що ми зараз говорили видно в тій цитаті.
І це було озвучено десять років тому.
Я дуже хотів би побачити, що ми дійсно починаємо розуміти це, як нагоду, щоб включити цю інформацію в нашу медичну карту.
З цим, я залишу вас із думкою що в моєму особистому світогляді про здоров'я, географія відіграє важливу роль.
І я вірю, що географічна інформація допоможе покращити ваше і моє здоров'я.
Дякую за увагу.
(Оплески)
Ми в музеї Сієнського собору, і перед нами, можливо, найвідоміший витвір мистецтва з Сієни і, безумовно, один з найважливіших творів XIV століття. Це "Маєста" Дуччо.
Назва означає зображення Діви Марії у славі, і ми бачимо її велике зображення в центрі головної панелі. Її постать - найбільша на цій картині. Це поліптих.
Я виросла у східному Лос-Анджелесі, навіть не підозрюючи, що я була з бідної родини.
Мій татко був високоавторитетним членом банди, який контролював вулиці.
Кожен знав, хто я така, тому я думала, що була досить таки важливою персоною та була захищеною, і навіть, незважаючи на те, що мій тато провів більшу частину свого життя, поки я росла, то за ґратами, то на свободі, у мене була чудова мама, яка була надзвичайно незалежною.
Вона працювала у місцевій середній школі секретаркою директора, тому їй довелося бачити всіх дітей, яких вигнали з класу з різних причин та які чекали своєї черги для проведення виховної роботи з ними.
Слухайте, її офіс був битком набитий.
Ну от дивіться, такі діти як я, в нас є багато проблем, з якими нам треба справлятися, за межами школи, й іноді, ми просто не в змозі зосередитись.
Але це не означає, що ми не можемо.
Просто нам треба трохи більше часу.
Я пам'ятаю, як одного дня я застала свого тата у конвульсіях, з піною у рота, від передозування наркотиками. Він лежав на підлозі у ванній кімнаті.
Як Ви гадаєте, чи дуже я переймалася домашнім завданням тієї ночі?
Не так щоб дуже.
Але мені справді необхідна була підтримка, група людей, які допомогли б мені переконатися у тому, що я не стану жертвою власних обставин, люди, які вселили б у мене впевненість у те, що я можу навіть більше, аніж собі уявляла.
Мені потрібні були вчителі, у школі, щодня, які б мені говорили "Ти можеш справитися з цим та рухатися вперед".
Але, на жаль, місцева середня школа не надавала такої підтримки.
То була школа з величезною кількістю ґанґстерів та високою плинністю кадрів.
"Ти будеш щодня їздити на автобусі півтори години від нашого дому".
Тому наступні два роки саме так я і робила.
Шкільний автобус віз мене в престижний район міста.
І, в кінці кінців, я опинялася у школі, де була змішана аудиторія.
Були такі підлітки, які дійсно мали відношення до банд, але також були й такі як я, які намагалися вчитися, щоб здобути повну середню освіту.
Але наші зусилля триматися подалі від проблем були трохи марними.
Ти мав виживати.
Іноді просто необхідно було робити певні речі.
Було багато вчителів, які були з тих людей, хто запевняв:
"У неї це ніколи не вийде.
У неї проблеми - вона підкоряється владному впливу.
Вона нічого не досягне".
Деякі з вчителів просто поставили на мені хрест, як на втраченій дитині.
Але потім, як вони були здивовані, коли я здобула повну середню освіту.
Мене зарахували до Університету Пеппердайн, і я повернулася у свою школу, де навчалася раніше, у ролі спеціального асистента.
І потім я сказала їм: "Я хочу стати вчителем".
І знаєте що, їхня реакція була на кшталт "Що?
Чому?
Чому б ти цього хотіла?"
Отже, я розпочала свою педагогічну кар'єру саме зі своєї середньої школи, у якій я навчалася, і я дійсно хотіла спробувати врятувати якогомога більше дітей, історія яких була схожа на мою.
Щороку я ділюся зі своїми підопічними своїм минулим, тому що їм варто знати, що у кожного є своя історія, свої труднощі, і кожному потрібна підтримка на життєвому шляху.
І я збираюся надавати їм цю підтримку.
Отже, як молодий вчитель, я надала їм таку можливість.
Одного разу до мене в клас прийшов учень, якого вночі вдарили ножем.
"Тобі треба звернутися в лікарню, до шкільної медсестри або щось таке".
На що він відповідав:
"Ні, пані, я нікуди не піду.
Мені треба бути на навчанні, тому що я хочу закінчити школу."
Отже, він знав, що я не дозволю йому стати жертвою його обставин, а допоможу справитися з цим та продовжити рухатися вперед.
Виникла ідея створити безпечне місце для наших дітей, я усвідомлювала, через що саме їм доводиться проходити, треба було познайомитися з їхніми сім'ями - я цього хотіла, але я не могла цього зробити в школі, де навчається 1600 учнів, і щороку змінюються викладачі.
Яким чином побудувати такі стосунки?
Отже, ми створили нову школу.
І ми створили інститут Сан Фернандо для прикладної журналістики.
Також ми подбали про те, щоб залишитися в межах шкільного району для отримання фінансування та підтримки.
Але разом з цим, ми отримували свободу: можливість обирати вчителів, які, на наше переконання, були б ефективними викладачами; можливість контролювати шкільну програму, іншими словами, ми не повинні були робити саме вправу 1.2 на сторінці 5, ні; а також можливість контролювати бюджет, витрачати кошти, коли ми вважатимемо за потрібне, а не тоді, коли район або держава накаже нам.
Ми прагнули до цих свобод.
Та змінити цілу систему не так легко, цей процес і досі не закінчений.
Але ми повинні були це зробити.
Наша громада заслуговувала на новий підхід до справ.
І зі створенням першої пілотної середньої школи у цілому об'єднаному шкільному районі Лос-Анджелесу, повірте, ми отримали достатьню кількість спротиву.
Його причиною був страх -- страх того, а що, якщо ми помиляємось,
Так, і справді, а що, як ми помиляємося?
А що, як ми не помиляємося?
І ми не помилилися.
І хоча викладачі були проти цього, ми пропонували однорічні трудові контракти -- не можеш навчати або не хочеш навчати - тобі не місце в нашій школі з нашими учнями.
(Оплески)
Ми працюємо вже третій рік у такому режимі. Як нам це вдалося?
Отже, ми працюємо щодня над тим, щоб перетворити школу на заклад, у який варто приходити.
Ми намагаємося довести нашим дітям, що вони нам небайдужі.
Ми розробляємо шкільну програму таким чином, щоб вона була і насиченою, і одночасно корисною для дітей, і вони користуються усіма технологіями, до яких вони звикли.
Ноутбуки, комп'ютери, планшети -- вони все це мають.
Анімація, програмне забезпечення, програми для кінематографу - все це в них є.
Ми поєднуємо ці технології з навчанням - наприклад, учні готують соціальну рекламу для Організації з боротьби з раком.
Вона була розміщена у місцевих тролейбусах.
Навчальні елементи переконання - немає нічого більш справжнього, аніж це.
Результати наших учнів з державного тестування підвищились більше, ніж на 80 балів, відколи ми стали окремою школою.
Але таким досягненням ми завдячуємо спільній роботі всіх зацікавлених сторін -- вчителів та директорів, які працюють за однорічними контрактами, які працюють понад робочі години, в позаурочний час, без компенсації.
І так само це заслуга члена шкільної ради, який готовий лобіювати твої інтереси та скаже,
"До вашого відома, район намагається нав'язати ось це, але у вас є свобода зробити інакше".
І також це заслуга Центру активних батьків, який існує не лише для того, щоб бути просто присутнім щодня, але який є частиною нашого керівництва, що приймає рішення стосовно їхніх дітей, наших дітей.
Чому наші студенти мають їхати кудись далеко від місця проживання?
Вони заслуговують на якісну школу в своєму районі, школу, відвідуванням якої вони будуть пишатися, а також школу, якою буде пишатися і сама громада, і вони потребують вчителів, які будуть боротися за них щодня та сприятимуть тому, щоб такі діти рухалися далі, за межі тих обставин, у яких вони знаходяться.
Тому що саме зараз час усвідомити, що такі діти, як я, не є винятком - вони є нормою.
Дякую.
(Оплески)
Вступаючи в Першу світову війну, британці мали найвпливовіший військово-морський флот у світі.
І вони відразу ж використали його у своїх інтересах.
Ви, можливо, пам'ятаєте з попередніх відео Британія оголосила війну Німеччині через її вторгнення у Бельгію на початку серпня 1914 року.
І тоді, коли був листопад 1914 Британія оголосила цілу територію Північного моря військовою зоною.
Що, по суті, говорило кожному кораблю: 'заходьте сюди на власний ризик.' 'вас можуть знищити.'
І особливо: 'вам не дозволено...' ...'перевозити контрабанду.'
Але вони і їжу розглядали, як контрабанду Тож це по суті розпочало блокаду Німеччини і Австро-Угорщини.
Отже, це - блокада Центральних держав.
Це мало значні наслідки для війни.
Продовжуючись протягом цілої війни, це істотно вплинуло на те, що Центральні держави, особливо німці та австрійці, мали розділяти харчі на порції.
Ми говоримо про 1,000 калорій на день; ви можете подивитись на кількість калорій у вашому Біґ-Маці і подумати про те, наскільки це мало їжі.
І існує багато суджень, до чого це призвело.
Очевидно, стало дуже тяжко для Центральних держав отримати військове спорядження і подібні речі, але також їм стало дуже складно дістати їжу.
І за оцінками цей розподіл їжі на порції, ця неспроможність отримати їжу, призводила до недоїдання і навіть голоду і є підрахунки, що це могло спричинити понад 400,000 смертей серед цивільного населення або прямо, або опосередковано через недоїдання чи голод у Центральних державах.
Тож тоді була вжита досить серйозна тактика.
Тепер, німці не мали такого сильного військово-морського флоту.
Більшість їхнього флоту власне була зосереджена прямо на узбережжі Німеччини, якраз там, у Північному морі, але вони також хотіли підірвати торгівлю з британцями.
Вони усвідомили, що Британські острови - це острови, і вони залежні від торгівлі задля їжі і продовольства.
Отже, у лютому 1915 року, німці оголосили моря навколо Британських островів - усієї цієї території - військовою зоною.
Отож [читає під час письма] моря... навколо... Британських островів... вони оголосили, що... ці моря є воєнною зоною... також.
І завдяки тому, що їхній надводний флот був зосереджений прямо тут, спосіб, яким вони намагалися здійснити це, намагалися утримати людей від торгівлі з Британськими островами, через підводну війну.
І під час Першої світової війни вперше, підводна війна стала суттєвим чинником.
Ми говоримо про дуже примітивні субмарини, судна, що могли занурюватись під воду і направляли торпеди на човни.
Тепер, розглядаючи це, як контекст, ми переходимо до травня 1915 року.
У травні 1915, ми маємо пасажирський лайнер R.M.S.
R.M.S. означає Королівський Поштовий Корабель, бо він перевозив пошту. Це був великий корабель.
Якщо ви коли-небудь бачили фільм "Титанік", уявіть собі подібний корабель.
Він плив з Нью Йорка до Ліверпуля в Англії.
Це очевидно був пасажирський корабель, але він також перевозив вантажі.
Німці сказали:
'Погляньте, для нас це може бути...' ...'чесна гра, особливо якщо він перевозить...' ...'боєприпаси, і особливо якщо це - британський корабель'.
І в рекламній листівці в Нью Йорку про Лузітанію, що збирається відпливати 1 травня 1915 року, посольство Німеччини насправді розмістило сповіщення
- його варто почитати - вони написали: " УВАГА! "...
" Подорожнім, які планують відправитися... " " в плавання через Атлантичний океан, нагадуємо, що... " " Німеччина зі своїми союзниками перебуває в стані війни... "
" з Великобританією і її союзниками. " ... " ...Води поблизу Британських островів є зоною ведення бойових дій... "
" ..Відповідно до офіційного попередження, даного Німецькою імперією... " " судна, що йдуть під прапором Великої Британії або будь-якого її союзника... " " ...підлягають знищенню в цих водах... "
" ...діють на свій власний страх і ризик " Посольство Німецької Імперії.
Датовано квітнем 1915 року.
Тож це і є фон, на якому розвиваються події.
Лузітанія вийшла в плавання 1 травня 1915.
7 травня 1915 року вона майже досягла свого пункту призначення - Ліверпуля
- оце Ліверпуль, ось тут - вона була приблизно за 10 чи 15 миль від узбережжя Ірландії і прямо там вона зустрілася з німецьким підводним човном.
Ось тут - німецький підводний човен U-Boаt.
І цей німецький підводний човен запускає торпеду в Лузітанію.
Торпеда налітає на корабель і потім, невдовзі після того, як торпеда влучила стався потужний вибух.
І цей величезний вибух є насправді одним зі знаків питання в історії.
Корабель тоне, забираючи з собою більшість своїх пасажирів.
Було в загальному 1,959 пасажирів і членів команди, і фактично 1,195 з них померли.
Є й інші кораблі, що потонули через німецькі підводні човни, але що стало найвідомішим, це те - принаймні з точки зору американської історії - що на борту було 128 американців, які теж померли.
І як ви можете собі уявити, це призвело до того, що багато, е-е ...
Багато людей були стурбовані з американської строни.
Чому це трапилось?
Вони були американськими мирними жителями і це призвело до жорсткої догани від Вудро Вільсона.
Лише трошки контексту: коли вибухнула війна,
- а вона вибухнула навіть менше, ніж за рік перед затопленням Лузітанії - позиція американців була нейтральною.
Вони не хотіли вмішуватися в європейський конфлікт.
Разом з тим, американці непропорційно часто мали торгівельні зв'язки з Антантою (не з Центральними країнами).
Вони завозили продовольчі товари і надавали грошову підтримку, вони надавали кредити Антанті непропорційно, порівняно з Центральними державами.
Тож навіть якщо був наявним цей сильний... ні, формальний нейтралітет, існував безумовніший зв'язок із Антантою.
Вудро Вільсон досі хоче утримати Америку від війни в цей момент.
Ми говоримо про травень 1915 року.
І отже, він, по суті, відправляє суворе попередження Німецькій Імперії.
У ньому говориться: " ви мусите вибачитись,... " " ...ви мусите вжити заходів, щоб запобігти... " " ...випадкам такого роду в майбутньому. "
І Німецька Імперія фактично підкоряється.
9 вересня - дозвольте мені написати це на шкалі часу.
Отже, у травні відбулося 'потоплення Лузітанії' [читає під час письма]: 'потоплення Лузітанії'
А потім, у вересні німці погодились не атакувати пасажирські кораблі.
І таким чином, навіть незважаючи на те, що потоплення Лузітанії - особливо на уроках американської історії - часто подається, як спусковий гачок щодо вступу Америки у війну, Америка залишалась нейтральною впродовж цілого цього періоду.
І фактично, Америка не вступить у війну до квітня 1917 року.
Тож Лузітанія була просто однією з багатьох подій, які трапилися у роки, що наближалися до війни.
Якщо ми трохи забіжимо наперед: у президентських виборах 1916 року, коли Вільсон виграв переобрання, він презентував себе як того, хто тримав нас подалі від війни.
Тож затоплення Лузітанії було значною подією.
Хтось може посперечатися, бо німці не хотіли, щоб США вступали на боці Антанти ось чому німці погодилися послабити - принаймні на пару років - свої операції підводних човенів U-Boot
Як ми побачимо, як тільки ми доберемся до 1917, німці у відчаї знову ставали все більш агресивними в атаках на підводних човнах U-Boot, що є одним з каталізаторів, які залучили США або які - як стверджуть США - втягнули їх у Першу світову війну.
Але разом з тим - лише трохи контексту - часто, коли ми дивимося назад на історію, все здається дуже ясним-як-день, здається очевидним: " о так, ти ж знаєш... "
" ...ми мали піти воювати " і так далі, і тому подібне.
У мене тут є кілька цитат Вільяма Дженнінгса Брайана, що був Державним секретарем при Вудро Вільсоні.
Дещо з цього є досить красномовним.
Ця перша - з вересня 1914 року.
Перед тим, як трапилась будь-яка з тих речей з Лузітанією, але війна вже спалахнула у Європі, він написав це повідомлення
Вудро Вільсону щоб пояснити, чому ми маємо триматись подалі від війни і чому має бути якесь посередництво, яке спробує завершити війну на противагу тому, щоб дати їй просто іти своїм ходом.
Він написав Вільсону: " Навряд чи одна із сторін виграє... "
" ...тож довершіть перемогу... " "...щоб мати можливість диктувати умови,..."
"...а якщо одна зі сторін таки виграє..." (і це виглядає, як химерне передвістя)
" ...така перемога напевно означатиме... " " ...підготовку до іншої війни. " ...
" ...Здавалося б, краще шукати ... " "... більш раціональної основи для миру."
Інші цитати тут - щось зразок цього знаку питання, пов'язаного з другим вибухом.
Вільям Дженнінгс Брайан писав: " Кораблям, що перевозять контрабанду... "
" ...слід заборонити перевозити пасажирів... "
" ...це ніби поставити жінок і дітей... " " ...попереду армії. "
Це одне з тих Великих Запитань Історії: було відомо, що Лузітанія перевозить легку амуніцію.
Німці заявляли, що вона насправді переправляла важку амуніцію.
І до певної міри той другий вибух підтверджує це.
Є питання без відповідей, пов'язані з ним.
Велика частина вантажу, що перевозила Лузітанія , (навіть хоча стверджують, що це був вантаж, що швидко псувався) не зберігалася в охолодженій частині корабля.
І таким чином ми маємо причину вірити, що вона насправді переправляла важку амуніцію.
І той другий вибух, здається, вказує у цьому напрямку також.
Навіть після Першої світової війни Британський флот дійсно неодноразово намагався знищити уламки Лузітанії, деякі люди кажуть - можливо, для того, щоб позбутися доказів, що насправді вона переправляла набагато більше амуніції і була, можливо, з німецької точки зору справедливішою мішенню, ніж фактично було зображено.
Тож, незважаючи ні на що, це - дуже цікавий випадок.
Не обов'язково прямо пов'язаний зі вступом Америки у Першу світову війну, але це одна з багатьох подій, як і вся ця ідея блокади, і німецькі підводні човни проти цивільних осіб - це те, що було причиною частого занепокоєння американців.
Давайте вирішемо ще декілька систем рівнянь, використовуючи скорочення, але в цьому прикладі це не буде однією дією.
Ми трошки поперетворюємо рівняння, щоб приготувати їх до скорочення.
Тож, скажімо, ми маємо рівняння: 5х - 10у дорівнює 15.
І ми маємо ще одне рівняння: 3х - 2у = 3
І, як я казав, ми хочемо використати метод скорочення.
Повторю: ми можемо використати метод підстановки, можемо накреслити обидві ці лініі і знайти точку їх перетину.
Але ми будемо використовувати скорочення.
І перше, що ви маєте зазначити: у методі скорочення ми віднімали ліву частину одного рівняння від іншого, або додавали їх, а потім додавали дві праві частини.
І я міг це робити, оскільки по суті додавав одне і те саме значення до обох боків рівняння.
Тут у нашому прикладі, це не так просто - такі дії не допоможуть.
Якщо ми додамо ці ліві частини, ми отримаємо: 8х - 12у.
Ніякі змінні не скоротяться.
А у правій частині залишиться число
А якщо ми віднімемо сторони, це так само не дозволить скоротити змінні.
То як скорочення допоможе у цому прикладі?
А відповідь: ми можемо помножити обидві сторони цих рівнянь на таке число, що ми зможемо скоротити якусь зі змінних.
І ви дійсно можете вибрати яку із змінних ви хочете скоротити.
Скажімо, ми хочемо скоротити змінну у.
Тоді я просто перепишу 5х - 10у сюди 5х - 10у дорівнює 15
Тепер, чи є таке число, на яке б я міг помножити це зелене рівняння так, щоб -2у набуло значення, яке скоротиться із -10у?
Тобто я хочу перетворити від'ємне 2у на додатнє 10у. Правильно?
Тому що, якщо це додатнє 10у, воно скоротиться коли я додам ліві частини рівнянь.
То на що я можу помножити це рівняння?
Якщо я помножу його на мінус 5 -5 на -2 ось тут дорівнюватиме 10.
Тож давайте зробимо це.
Давайте помножимо це рівняння на 5 .. на -5.
Ми множимо ліву частину рівняння на -5 і множимо праву частину на -5.
І що ми отримуємо?
Пам'ятайте, ми не змінюємо докорінно рівняння такими діями.
Ми не змінюємо інформацію у рівнянні.
Ми робимо це з обома сторонами рівняння.
Тож ліва сторона рівняння стає -5 на 3х дорівнює -15х.
І далі -5 на 2у буде 10у дорівнює ..3 на -5 буде -15.
І тепер ми можемо використати метод скорочення.
Якщо ми додамо ліву частину до цього жовтого рівняння, і додамо -15 до правої частини цього жовтого рівняння, ми додамо одне і те саме значення до обох боків рівняння.
Тому що це дорівнює цьому.
Тож зробімо це.
Тож 5х мінус 15х ..тут у нас маленький знак мінус важливо його не загубити.. це -10х.
-10у + 10у дорівнює 0у.
У цьому і полягала ціль множення рівняння на -5.
Це буде дорівнювати.. 15-15 дорівнює 0
Тож -10х дорівнює 0.
Ділимо обидві частини на -10 і отримуємо х = 0
І тепер ми можемо підставити значення х в будь-яке з рівняннь щоб знайти у.
Підставимо у верхнє рівняння.
Отже, ми отримуємо 5 на 0 мінус 10у дорівнює 15.
Або -10у дорівнює 15. ..давайте запишемо це..
-10у дорівнює 15.
Ділимо обидві частини на -10.
І отримуємо значення у дорівнює 15/10 .. це мінус 3/2
Тож якщо б ви креслили ці прямі, то точка перетину була б (0; -3/2).
І можна перевірити, що також задовільняється це рівняння.
Початкове рівняння отут було 3х мінус 2у дорівнює 3.
3 на 0 буде 0 ..-2 на -3/2
Це нуль, це додатнє ..буде 3. Правильно?
Це скорочується, це стає додатнім.
3 дорівнює 3.
Тож значення задовільняють обидва рівняння.
Зробімо ще одне рівняння, де ми маємо множити і перетворювати рівняння, щоб потім скоротити змінні.
7 ..давайте я візьму інший колір.. 7х - 3у = 5.
Скажімо, маємо: 5х + 7у = 15 і маємо:
Тепер повторимо: якщо ми просто додамо або віднімемо ліві частини рівнянь, у нас не скоротиться жодна змінна.
Ці змінні не мають ні однакових коефіцієнтів ні протилежних за знаком однакових коефіцієнтів.
Давайте виберемо змінну, яку будемо скорочувати.
Скажімо, цього разу ми будемо скорочувати змінну х.
Але ви можете вибирати будь-яку змінну.
Це не має значення.
Ви можете сказати: давайте спершу скоротимо у
Але я вибрав х для скорочення.
І що я маю зробити це перетворювати одне чи обидва ці рівняння, щоб оці дві змінні мали однакові коефіцієнти, або їх коефіцієнти були протилежними числами, щоб коли я додам ліві частини рівняннь вони скоротилися.
Тепер, тут немає нічого очевидного.. я можу помножити це на дріб, щоб воно дорівнювало -5.
Або я можу помножити це на дріб, щоб воно дорівнювало -7.
А ще цікавіше буде спробувати перетворити обидва числа так, щоб вони стали найменшим спільним кратним.
Я можу звести обидва коефіцієнти до 35.
І зробити це можна перемноживши їх.
Тобто я множу верхнє рівняння на 7. І я обираю 7, тож це виходить 35.
І я множу це нижнє рівняння на -5 І я це роблю, тому що цей множник стає
-35
Пам'ятаймо: я хочу скоротити змінні х
Тож якщо я перетворив це число на 35, а це на -35 то все вийде.
Я можу додати ліві і праві сторони рівнянь.
Тож коли ви множите верхнє рівняння на 7 ..трошки опущуся.. ми множимо його на 7 і воно стає:
35х + 49у дорівнює.. подивимось, це 70 плюс 35 дорівнює 105. Вірно?
70 плюс 35 дорівнює 105.
Таким стає верхнє рівняння.
Нижнє рівняння стає -5 помножити на 7х буде -35х ..-5 на -3у дорівнюватиме 15у
Мінуси скорочуються.
І тепер 5 ..це не мінус 5.. це помножити на -5.
5 на -5 дорівнює -25
Тепер, ми можемо почати з верхнього рівняння і додати те саме число до обох боків, де "те саме число" це -25, якому дорівнює цей вираз.
Отже додаємо ліві і праві сторони рівнянь.
Знову ж таки: ми додаємо одне і те саме значення до обох сторін рівнянь.
Ліва сторона: х скорочується 35х мінус 35х
У цьому і полягала вся ідея.
Вони скорочуються. Ми отримуємо 49у плюс 15у це буде 64у.
64у дорівнює 105 мінус 25 ..дорівнює 80.
Ділимо обидві сторони на 64, і отримуємо у=80/64.
Подивимось, якщо ми поділимо чисельник і знаменник на 8 ..взагалі, можливо можна використати навіть 16.
16 буде краще.
Але давайте спершу поділимо на 8, просто тому що ми знаємо таблицю множення на 8.
То це стає 10/8, і потім ми можемо поділити на 2 і отримаємо 5/4.
Якби ми отразу поділили на 16, ми одразу отримали б 5/4. Отже у = 5/4.
Тепер визначимо значення х.
Ми можемо підставити значення у в одне з двох рівнянь, або ж у одне з початкових рівнянь.
Давайте підставимо у друге початкове рівняння де у нас було 7х - 3у = 5.
Це була оригінальна версія другого рівняння, яке ми пізніше перетворили на ось таке.
Отже ми маємо 7х мінус 3 на у, тобто 3 на 5/4 ..дорівнює 5.
Або 7х мінус 15/4 дорівнює 5.
Давайте додамо 15/4 ..вибачте, я неправильно це роблю
Це було 7х мінус 3 на 4 ..ой, вибачте, це було правильно.
Що я роблю?
3 помножити.. це буде 15/4.
Дорівнює 5.
Додамо 15/4 до обох сторін.
Що ми отримаємо?
Ліва сторона стає просто 7х.
Це скорочується.
І це буде дорівнювати 5, те саме, що і 20/4.
20/4 плюс 15/4.
Або ми отримуємо ..трошки спустимося нижче 7х дорівнює 35/4
Ми можемо помножити обидві сторони на 1/7, або поділити обидві сторони на 7, різниці немає.
Давайте помножимо на 1/7.
Повторюсь, це те саме, що і ділити на 7.
Це скорочується і залишається х = ..
Ось, якщо ви ділити 35 на 7, ви отримуєте 5.
Ви ділите 7 на 7, маєте 1.
Тож х дорівнює 5/4.
Отже координати точок перетину цих двох рівнянь по Х і по У буде 5/4.
Тобто графічно це буде (5/4; 5/4)
І давайте перевіримо, що значення задовільняє верхнє рівняння.
Якщо ми помножимо 5 на 5/4 плюс 7 на 5/4 Що ми отримаємо?
Це має дорівнювати 15.
То це дорівнює 25/4 плюс ..скільки це буде?
Це буде 35/4 що дорівнює 60/4, що дійсно дорівнює 15.
Отже значення задовільняє верхнє рівняння.
І ви можете перевірити нижнє рівняння, але воно має задовільняти, оскільки ми використовували це рівняння, для визначення, що х=5/4.
Хенк: Привіт, мене звуть Хенк, і я - людина.
На хвилину уявімо, що я міль.
Та не просто міль, а п'ядун березовий.
Уявімо, що я живу в Лондоні на початку 1800-х, в той час, коли розпочинається Промислова революція.
Життя дивовижне.
Світлий колір мого тіла дозволяє маскуватися на світлих лишайниках, що на корі дерев, а це значить, що птахам складно мене побачити, і тому я виживаю.
Навколо стає значно темніше через усі ці заводи, що працюють на вугіллі, викидаючи кіптяву в повітря, і раптово всі дерева перестають виглядати так, і починають виглядати ось так.
Через сажу в мене проблеми.
А в кого їх немає?
В мого брата.
Він виглядає так.
В нього інша форма гену, що відповідає за пігментацію.
На початку Промислової революції такої молі як він серед березових п'ядунів було всього 2%.
А вже у 1895 - 95%.
Чому?
Можливо, ти вже здогадуєшся, що середовище стає бруднішим, темну міль їстимуть рідше, і в неї буде більше можливостей відтворювати потомство, а світлу міль їстимуть частіше, отже, з часом темний колір стане більш поширений.
А щодо мене... (музика)
Мій друже, це гарний приклад природного відбору, - процесу, в якому певні успадковані риси полегшують життя деяким індивідам, і вони процвітають і розмножуються, змінюючи з часом генетичний вигляд своєї популяції.
За це відкриття, що залишається одним з найважливіших у біології, ми повинні дякувати Чарльзу Дарвіну, який вперше описав цей процес у своїй революційній праці у 1859 році "Походження ви́дів шляхом природного добору".
Багато факторів впливають на те, як змінюються види з плином часу, зокрема, мутація, міграція, випадкові зміни у прояві деяких алелей, - процес, відомий, як генетичний дрейф.
Але природний добір - це найпотужніший та найбільш важливий рушій еволюційних змін, саме тому сьогодні ми поговоримо про його принципи, та його різні прояви.
Дарвін дійшов розуміння природного добору, оскільки він провів свої зрілі роки, навіть більшість дитинства, із захопленням споглядаючи природу.
Він вивчав мушлі, дощових черв'яків, птахів, каміння, черепах, скам'янілості, риб, комах, і певною мірою навіть власну сім'ю, - я ще до цього повернусь.
Під час відомої подорожі Дарвіна на Кораблі Його Величності "Біглі" у 1830-х, у дослідницькій експедиції навколо світу, він почав формулювати теорію.
Дарвін мав змогу вивчати велику кількість організмів, і він вів неймовірні записи.
Вивчаючи його нотатки, дізнаємось, що він відкрив пару вкрай важливих факторів, що впливають на виживання.
Один з них - чисельні приклади адаптації, що він помітив під час подорожі - способи, у які організми, здавалося б, ідеально пристосовуються, щоб вижити та розмножитися у специфічному середовищі.
Можливо, найпоширеніший приклад - різні види дзьобів серед в'юркових, досліджені Дарвіном на віддалених Галапагоських островах поблизу узбережжя Південної Америки.
Він помітив більше ніж десяток споріднених видів в'юркових, які були дуже подібні до в'юркових, що жили на материку.
Кожен вид на окремому острові мав дзьоб іншого розміру і форми, що було результатом пристосування до їжі, яку могли дістати птахи на кожному острові.
Там, де було тверде насіння, дзьоби були товсті.
Там, де були комахи, дзьоби були вкриті шкірою і витягнуті.
Там, де птахи харчувалися плодами кактусів, - гострі, щоб проткнути шкірку плодів.
Такі успадковані риси наштовхнули Дарвіна на іншу думку.
В'юркові підвищили пристосованість до середовища, тобто свою відносну здатність вижити та розмножитися.
Пояснення результатів адаптації та відносного пристосування стали головною ідеєю природного добору, дослідженого Дарвіном.
Нині ми визначаємо природний добір та описуємо, як він призводить до еволюційних змін, через 4 головні принципи, опираючись на дослідження Дарвіна.
Перший принцип: різні члени популяції мають всі види індивідуальних різновидів.
Ці характеристики, - чи то розмір тіла, чи колір волосся, група крові, риси обличчя, метаболізм, рефлекси - це все називається фенотипом.
Другий: більшість цих різновидів можуть бути успадковані та передані нащадкам.
Якщо риса сприятлива, то вона не принесе користь майбутнім поколінням, якщо не може бути успадкована.
Третя: її аж надто прикрашають, хоча вона й найбільш цікава. Це спостереження Дарвіна, що популяція може часто давати більше нащадків, ніж є ресурсів для виживання, наприклад, води.
Це призводить до того, що Дарвін називає боротьбою за існування.
На це його надихнула робота Томаса Мальтуса, економіста, який написав, що людська популяція стає надто великою, і виникають такі речі як чума, голод та війни, і лише деякі з нас виживають і продовжують розмножуватися.
Якщо ви не бачили відео про теперішнє перенаселення людей та прогнози Мальтуса, то подивіться його зараз.
І, таким чином, ми дійшли до останнього принципу природного добору: змагання за ресурси, успадковані риси, що впливають на здатність індивіда пристосовуватись, які призводять до варіацій у показниках виживання та розмноження.
Це просто ще один спосіб нагадати, що корисні риси мають тенденцію до прояву і матимуть більший успіх у відтворенні потомства.
Щоб охопити всі ці принципи, щоб відбувся природний добір, популяція повинна мати варіації, деякі з яких успадковуються, і якщо варіація робить організм більше конкурентоспроможним, то вона має більше шансів пройти добір.
Як у випадку з березовим п'ядуном.
Він вижив, тому що цей вид мав варіацію, - темний колір, що успадкувався і дав можливість кожному п'ядуну, який успадкував цю рису, вижити в оточенні голодних птахів Лондона.
Поглянь, як це працює.
Одна варіація в одному організмі - це лише початок процесу.
Суть в тому, що індивід не еволюціонує.
Природний добір викликає еволюційні зміни, тому що він змінює генетичне наповнення всієї популяції.
Це відбувається завдяки взаємодії індивіда та його оточення.
(музика)
Повернемося до Дарвіна.
У 1879 Дарвін написав своєму сусідові та члену Парламента, Джону Лаббоку, із проханням додати до анкети перепису населення Англії питання про частоту шлюбів між братами та сестрами і здоров'я їхніх нащадків.
Його прохання відхилили, однак, це питання не давало Дарвіну спокою, оскільки він був одружений з Еммою Веджвуд, яка була йому двоюрідною сестрою.
Її дідусь Джозайя Веджвуд, засновник компанії, що й донині відома керамічною продукцією у Китаї, був також дідусем і Дарвіну.
Дійсно, генеалогічне дерево Дарвіна досить складне.
Його шлюб з Еммою був не єдиним шлюбом серед родичів у їхній родині.
Бабця й дід Дарвіна по матері також були Веджвудами, і було ще кілька шлюбів між братами і сестрами у сім'ї, хоча й не лише у межах цих двох родин.
Дарвін, та загалом і його діти, несли більше генетичного матеріалу Веджвудів, ніж Дарвінів.
Це призвело до проблем, про які Дарвін знав завдяки своїм науковим дослідженням.
Дарвін, звичайно ж, провів багато часу за вивченням наслідків перехресного схрещування рослин і тварин, тому він знав, що споріднені індивіди мали більш кволих та хворобливих нащадків, і це стосувалося також його сім'ї.
У Чарльза та Емми було 10 дітей, троє з них померли у дитинстві від інфекційної хвороби, яку частіше підхоплювали ті, в кого у родині були шлюби між кровними родичами.
Водночас, в жодного з решти 7 дітей Дарвіна не було ніяких відхилень, але він відзначив, що вони були
"не дуже міцними", а троє з них були безплідними, швидше за все, це ще один наслідок кровних шлюбів.
Отже, ми обговорювали природний добір з огляду на фізичні дані, наприклад, форма дзьоба чи забарвлення, але важливо зрозуміти, що це стосується не лише фізичної форми организму, його фенотипу, він змінюється, але і його основної генетичної форми, іншими словами - генотипу.
Упадковані варіанти, що ми про них говорили, це функція алелей, які є в організмі.
Говорячи мовою еволюції, коли організми стають успішнішими, виживаючи у більшій кількості та продукуючи більше нащадків, - це означає, що алелі, які несуть варіативність, частіше зустрічаються.
Але такі зміни можуть проявлятися у різний спосіб.
Щоб зрозуміти, як саме, давайте розглянемо різні способи відбору.
Спосіб, що ми обговорювали в цьому відео, - це приклад рушійного добору. Це коли корисна риса проявляється, як максимальна характеристика, наприклад, низький - високий, білий - чорний, сліпий - нічний супер-зір.
З часом це призводить до виразних змін у частоті прояву даної риси в популяції, коли виокремлюється один фенотип.
Отже, наш березовий п'ядун є прикладом того, як риса популяції змінилася у напрямку однієї максимальної характеристики: з майже всіх світлих осіб вони перетворилися на майже всіх темних.
Інший чудовий приклад - це шия жирафи.
З часом вона стала дуже довгою, тому що відбувся відбір не на користь короткої шиї, з якою тварина не могла дотянутися до смачненького листя.
Є також стабілізуючий добір, що відбирає не максимальні риси фенотипу, а ті, що найкраще пристосовані до середовища.
Прикладом зазвичай слугує вага при народженні дитини.
Дуже маленькі діти гірше опираються інфекціям та погано зберігають тепло тіла, однак дуже великих дітей важко народити природним шляхом.
Через це показник виживання немовлят був історично вищий у тих дітей, вага яких - середня, що допомагало підтримати середню вагу при народженні, принаймні до того часу, як Кесарів розтин не став таким же поширеним, як і погані тату.
Що ж відбувається, коли середовище сприяє крайнім відхиленням рис, знищуючи їх середній прояв?
Це - дизруптивний добір.
Прикладів дуже мало, але вчені вважають, що у 2008 вони знайшли його прояв в озері, повному маленьких ракоподібних дафній.
Популяція була вражена епідемією дріжджових паразитів.
Після більше десятка поколінь виникла риса, що була відповіддю дафній на атаку паразитів.
Деякі стали більш стійкими до дріжджоподібних, але й менші за розміром та мали менше потомства.
Інша частина популяції стала більше вразливою, але й більшою за розміром, і давала більше потомства, принаймні, поки вони ще були живі.
Отже, 2 риси були відібрані, обидві - крайні відхилення, що виключають одне одного; вразливість та плодючість.
Якщо успадковувалась одна риса, то не успадковувалась інша.
Це також цікавий приклад добору, повштовхом якому став паразит.
Це основні способи, як добірний тиск може впливати на популяцію, цей тиск може також бути спричинений не тільки фактором середовища, а й харчуванням, чи хижаками, чи паразитами.
Також існує статевий добір, ще одна концепція, впроваджена Дарвіном та описана у "Походженні видів", що полягає не у боротьбі за існування, а у боротьбі між індивідами однієї статі, здебільшого між самцями, за право володіти індивідом іншої статі.
В принципі, індивіду, щоб покращити свою пристосованість, треба не лише виживати, а також і більше розмножуватись, а це вони можуть робити в один або ж два способи.
Перший - вони можуть стати привабливішими для протилежної статі.
Другий - вони можуть піти шляхом залякування, стримування або перемоги над конкурентами своєї статі.
Ось ілюстрація першої з двох стратегій.
Тобто хвіст у павича - це не зовсім засіб маскування. Чим кращий хвіст, тим більше шансів має самець, щоб знайти подругу, так він передасть гени наступному поколінню.
Павичів з поганенькими хвостами стане менше з поколіннями, що є гарним прикладом прямого статевого добору.
Інша стратегія - боротьба, або ж принаймні, треба зробити вигляд, що ти битимешся, і, таким чином, ти отримаєш подругу, яка скоріше обере самця, що виглядає більшим, сильнішим чи суворішим.
І зрештою, завдяки нам, людям, є також неприродні форми добору, які ми називаємо штучним добором.
Люди штучно селекціонували рослини та тварин протягом тисяч років, і Дарвін присвятив багато часу "Походженню видів" з дослідженнями про виведення голубів, худоби та рослин, щоб продемонструвати принципи відбору.
Ми підтримуємо добір одних рис, і перешкоджаємо іншим.
Саме так ми отримали зерно, що містить всі поживні речовини, і так зробили з сірого вовка домашнього собаку, який може виглядати так чи ось так; це два мої улюблені приклади штучного добору.
Це різні породи собак. Що ти робиш?
Ні, ні.
Вони всеодно собаки, належать до одного виду.
Теоретично, коргі та хорт могли б мати цуценя, хоча воно й дивно виглядало б.
Що трапляється, коли добір настільки змінює популяцію, що індивіди навіть перестають належати до одного виду?
Про це ми поговоримо у наступному відео з цього курсу - про те, як один вид може стати іншим.
Треба виконати віднімання і спростити відповідь, від 8/18 треба відняти 5/18
Віднімання дробів дуже схоже на додавання дробів.
Якщо у нас однакові знаменники, то знаменник різниці буде таким же самим, як і у наших двох дробів, отже, він дорівнюватиме 18.
І чисельник буде дорівнювати різниці між чисельниками
Отже, в цьому випадку, маємо 8 - 5, що дорівнює 3 вісімнадцятим, що є відповіддю, але ще не спрощеною, бо обидва числа 3 і 18 діляться на 3.
Давайте розділимо обидва числа на 3.
3 ділимо на 3, 18 ділимо на 3. 3 ділити на 3 буде 1.
18 ділити на 3 буде 6, тож ми отримали 1/6.
Просто щоб побачити це візуально, давайте намалюємо 18 частин.
18 частин намалюємо тут.
Мабуть вийде трохи заплутано. Я спробую зробити якнайкраще.
Намалюємо 6 в цьому напрямку.
Отже, 3 тут.
І ще 3, усього 6 частин.
І я розділю це на 3 стовпчика.
Ось так.
В нас є 18 частин.
8/18 це буде 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8.
Ось це 8/18.
І тепер ми віднімаємо 5 вісімнадцятих, тож віднімемо 1, 2, 3, 4, 5.
Що в нас залишилося?
В нас залишилося 3/18, ось тут.
Ми маємо три вісімнадцятих саме тут.
Якщо ви об'єднаєте три вісімнадцятих в один кусок, скільки з таких великих кусків ми будемо мати?
Це одна з таких великих частин.
А де інші?
Ось ще одна частина, і ще одна, і ще, наступна, і ще одна.
Якщо ви маєте 18 частин і об'єднаєте кожні три частини в одну велику, у вас всього буде 6 великих частин. Ви отримаєте 6 частин.
Сподіваюсь, ви бачите, що кожен рядок є такою великою частиною, І синя є чітко однією з шести частин, отже, 3/18 це те ж саме, що й 1/6.
Я провела цілісіньке життя у школі, в дорозі до школи, або ж у розмовах про те, що відбувається у школі.
Обоє моїх батьків були освітянами, батьки моєї матері були освітянами і впродовж останніх 40 років я займаюся цією ж справою.
Тому зрозуміло, що протягом цих років у мене була можливість спостерігати за освітньою реформою з багатьох позицій.
Деякі з цих реформ були добрими.
Деякі не дуже.
І нми знаємо, чому діти кидають школу.
Ми знаємо, чому діти не вчаться.
Через бідність, низьку відвідуваність або негативний вплив однолітків.
Про це ми знаємо.
Але одна річ, про яку ми ніколи не говоримо, або говоримо рідко - це цінність та важливість людських зв'язків, стосунків.
Джеймс Комер стверджує, що справжнє навчання неможливе без глибоких стосунків.
Джордж Вашинґтон Карвер каже, що навчання полягає у розумінні стосунків.
На кожного присутнього у цьому залі справив враження хтось із вчителів або дорослих.
Роками я спостерігаю за тим, як люди викладають.
Я бачила найкращих і найгірших.
Одного разу колега сказала мені:
"Мені платять не за те, щоб любити дітей.
Мені платять за проведення уроку.
Діти мають вчитися.
Я маю навчати.
Вони мають вчитись.
І крапка".
Я їй відповіла:
"Знаєш, діти не вчаться у тих, кого вони не люблять".
(Сміх) (Оплески)
А вона у відповідь:
"Це просто нісенітниці".
"Люба, твій рік буде довгим та важким".
Зрозуміло, що так і сталося.
Дехто вважає, що у людини або є вроджена властивість будувати стосунки, або її немає.
Думаю, що Стівен Кові мав рацію.
Він запропонував кілька простих правил. Наприклад, намагайтеся спочатку зрозуміти когось, а не прагніть, щоб зрозуміли Вас. І ще такі прості речі як вибачення.
Чи думали Ви про це колись?
Вибачтесь перед дитиною, і вона буде приголомшена.
Якось я проводила урок про коефіцієнти.
Я не сильна у математиці, але я готувалась.
Після уроку я поглянула у книгу викладача.
Я провела весь урок неправильно.
(Сміх)
Отож, наступного дня я прийшла у клас і сказала,
"Слухайте, я маю вибачитись.
Я провела весь урок неправильно.
Перепрошую".
Вони відповіли:
"Без проблем, пані Пірсон.
Ви були такі захоплені, ми просто не перешкоджали Вам".
(Сміх) (Оплески)
У мене були настільки слабкі класи, настільки відсталі у навчанні, що я плакала.
Я міркувала над тим, як мені підняти групу за дев'ять місяців з їхнього рівня до необхідного?
Було складно.
Було неймовірно важко.
Як я можу підняти самооцінку дитини та її академічну успішність одночасно?
Одного року мені спала на думку одна ідея.
Я сказала усім свої учням:
"Вас обрали бути у моєму класі, бо я найкраща вчителька, а Ви - найкращі учні. Нас звели докупи, щоб ми могли показати усім іншим, як треба працювати".
Хтось зі студентів сказав:
"Справді?"
(Сміх)
Я відповіла:
"Справді.
Ми маємо показати усім іншим класам, як це робиться, тому коли ми будемо йти коридором, на нас звертатимуть увагу, тому Вам не годиться шуміти.
Ви лише годро крокуйте".
І я навчила їх примовки:
"Я є хтось.
Я був кимось, коли прийшов.
Я стану кращим, коли піду.
Я могутній і сильний.
Я заслуговую на освіту, яку отримую тут.
Я маю вершити діла, вражати людей та відвідати багато місць".
І вони сказали:
"О, так!"
Коли це довго повторювати, це стає частиною тебе.
І тому - (Оплески)
Я дала тест на 20 запитань.
Один учень відповів неправильно на 18.
Я поставила "+2" на його роботі і великий смайл.
Він запитав:
"Пані Пірсон, це двійка?"
Я сказала:
"Так".
Він запитав:
"А навіщо Ви поставили смайлик?"
Я відповіла:
"Бо ти є у списку.
Ти дав дві правильні відповіді.
"І тепер, коли ми проаналізували твої помилки, ти ж зможеш краще?"
Він сказав:
"Так, мем, я можу краще".
Бачите, "-18" прибиває Вас до землі. "+2" каже: "Я не такий вже поганий".
(Сміх) (Оплески)
Роками я спостерігала, як моя мама виділяла час для аналізу на перерві, відвідувала домівки учнів по обіді, купувала гребінці і щітки, арахісове масло та печиво, щоб мати у своїй шухляді, коли дітлахи зголодніють, а також серветки і мило для дітей, які пахли не дуже добре.
Знаєте, важко навчати дітлахів, від котрих тхне.
А ще діти бувають жорстокі.
Тому вона зберігала усі ці речі у своєму столі, і через багато років після того, як вона пішла на пенсію, я бачила, як дехто з цих дітлахів підходив і казав їй:
"Знаєте, пані Вокер, Ви змінили моє життя.
Ви змусили його працювати на мене.
Ви змусили мене почуватися кимось, коли, глибоко в душі, я не був таким.
І я просто хочу, щоб Ви побачили, ким я став".
Коли моя мама померла два роки тому у віці 92, так багато колишніх учнів прийшло на похорон, що це змусило мене плакати, не тому, що її не стало, а тому, що вона залишила після себе взаємини, які ніколи не зникнуть.
Чи можемо ми підтримувати більше стосунків?
Однозначно.
Чи будете Ви любити усіх дітей?
Звичайно, що ні.
Вам відомо, що найскладніші дітлахи ніколи не пропускають занять.
(Сміх)
Ніколи.
Ви не будете любити усіх, а найскладніші учні приходять, бо мають причину.
Це зв'язок.
Це стосунки.
І хоча Ви не любитимете усіх, штука в тому, щоб вони ніколи про це не дізнались.
Тому вчителі і стають прекрасними акторами та актрисами. Ми йдемо на роботу, коли нам не хочеться, слухаємо рекомендації, які не мають сенсу, і навчаємо у будь-якому випадку.
Ми навчаємо у будь-якому разі, бо це наша робота.
Викладання і навчання мають приносити радість.
Яким би сильним був би наш світ, якщо б діти не боялися ризикувати, не боялися думати і мали наставника?
Кожна дитина заслуговує на підтримку дорослого, який ніколи не відвернеться від неї, того, хто розуміє силу зв'язку та наполягає на тому, щоб вона максимально реалізувалась.
Чи важка це робота?
Звісно.
О, Боже, на сто відсотків.
Але вона цілком під силу.
Ми можемо це робити.
Ми освітяни.
Ми народилися, щоб змінити світ.
Щиро дякую.
(Оплески)
Зараз ми готові поговорити про одну з найбільших відомих подій у всій світовій історії, з якої розпочалась Перша Світова війна.
Світова війна.
Трошки про загальну ситуацію в світі.
У 1908 році, Австро-Угорська імперія офіційно анексувала Боснію та Герцеговину.
Вона зайняла її ще з 1800-х років, коли Османська імперія була витіснена звідти, але 1908 року, Австро-Угорщина офіційно анексувала ці території.
Загальна ситуція в світі: оскільки Османська імперія була витіснена з Балканського півострова, це принесло більше надії для згуртування Югославії - південно-слов'янських народів.
Коли люди говорять про Югославію, вони буквально говорять про Південних слов'ян. В прямому сенсі цього слова - Південних.
Отож, Ви маєте ці націоналістичні сподівання.
Але зараз у 1908 році вона вже була зайнята, ця важлива держава, яка могла б у майбутньому стати частиною Югославії, була офіційно анексована Австро-Угорщиною.
Ми також маємо Королівство Сербія. ось тут, Ви можете уявити, що це була основа націоналістичного руху.
Якби вони лише могли приєднати інші Південнослов'янські країни сюди, одного дня ці території перетворилися б у Велику Югославію.
Тому в такому контексті ми дійшли до 1914 року.
Я проведу ось тут лінію.
Ми дійшли до 28 червня 1914 року, що є однією з найвідоміших дат в історії.
Ерцгерцог Франц Фердинанд зі своєю дружиною Софі відвідують Сараєво, яке належить до складу Боснії.
Під час їхнього перебування, їх намагається вбити організація, що мала назву "Млада Босна", яка пов'язана з бандитами.
Це така собі націоналістична група, яка має зв'язки з - багато хто сказав би - з сумнівними організаціями вона пов'язана і з елементами з Королівства Сербія.
Вони роблять спробу вбити ерцгерцога Франца Фердинанда.
Це, насправді, фантастична історія, тому, що перша спроба вбивства повністю не вдалась.
Був один персонаж, який вчинив замах на життя Франца Фердинанда, коли це не спрацювало, він спробував використати ціанідну капсулу, і стрибнути в річку. Але це не спрацювало, глибина річки становила лише 10 дюмів, тому, вони були спроможні вбити його.
Один із змовників, Гаврило Принцип, побачивши, що весь цей план не спрацював, взагалі хотів покинути цей задум, і він, так би мовити, відмовляється від цієї затії, згадуючи про поразку, яка зазнала їх першого разу, і коли це відбувалося, було виявлено помилку у їхньому задумі. маршрут ерцгерцога Франца Фердинанда, адже він подорожував і навколо Сараєво, привів його дуже близько до Гаврила Принципа.
Отож, він раптом бачить, що вони поїхали не тим шляхом, і вони їдуть у його напрямку знову.
Пам'ятаємо: Ці люди знали, що на них вже був здійснений замах, минулого дня, тому, вони могли б бути обережнішими.
Гаврило Принцип відкладає всі свої справи, і рухається в напрямку до них, до машини ерцгерцога Франца Фердинанда та його дружини.
Раптом водії розуміють, що вони зробили помилку, що вони вибрали менш безпечний маршрут, вони задають задній хід, але це лише погіршує ситуацію, тому, що двигун машини відмовляється працювати.
Гаврил Принцип просто йде до машини і вже готовий стріляти в ерцгерцога Франца Фердинанда та його дружину.
Лише, для того, щоб Ви зрозумли наскільки це важливо: ерцгерцог Австрії Франц Фердинанд - спадкоємець, племінник Франца Джозефа, який керував Австро-Угорщиною, і тому, він спадкоємець імперії.
І він вбитий Гаврилом Принципом.
Отож, Франц Фердинанд вбитий Гаврилом Принципом.
Ми маємо тут портрет Гаврила Принципа. Я сподіваюсь, що це він, одразу після того,як його заарештували.
Як же це було пов'язано зі всією Югославією? Націоналістичний рух . . . Ось що він сказав, коли його заарештували:
"Я націоналіст Югославії . . ." ". . . моя мета - об'єднання всіх югославців . . ." ". . . мене не хвилює, якою буде форма правління . .." ." ". . . але вона повинна бути вільною від Австрії . . ."
Тому це дія, це вбивство, вмотивоване націоналістичним рухом, мотивоване прагненням, можливо, об'єднати Боснію та Герцеговину з Сербією, можливо, у підсумку, також і з Хорватією.
Це вбивство, ми переконаємось у наступних відео є "спусковим гачком" Першої Світової війни.
І причина в тому, що можна наводити багато аргументів,
Ви можете посперечатися, що багато імперій в Європі вже були мілітаризовані, мали бажання воювати.
Також слід звернути увагу на всі ці союзи, які пришвидчили весь цей процес, в усій Європі, і саме через ці імперії, по суті, більша частина світу була в стані війни один з одним.
Щойно моя донька Ребекка надіслала мені смс із побажанням успіху.
Вона написала мені:
"Мамо, ти зробиш фурор".
Я щаслива.
Те повідомлення було немов обійми.
І ось маєте.
Я сама є зразком головного парадоксу.
Я - жінка, яка любить отримувати смски і яка збирається застерегти вас, що їх надмірна кількість може стати проблемою.
Власне кажучи, згадка про мою доньку веде до початку моєї історії.
У 1996 році, коли я вперше виступила з промовою на TED,
Ребецці було 5 років. І вона сиділа ось там, у першому ряді.
Я саме написала книгу, яка прославляла наше життя в Інтернеті. Незабаром моє фото мало з'явитися на обкладинці журналу "Wired".
У ті бурхливі дні ми експериментували з чатами та віртуальними спільнотами.
Ми досліджували різні сторони самих себе.
А тоді ми від'єдналися від мережі.
Я захвилювалася.
Як психолога, мене найбільше схвилювала думка про те, що ми використовуємо знання, отримані у віртуальному світі, знання про себе, свою тожсамість, щоб краще проживати своє життя у реальному світі.
Тепер перемотаємо стрічку до 2012 року.
Я знову на сцені TED.
Моїй доньці 20. Вона вчиться у коледжі.
Вона спить зі своїм мобільним, як і я.
І я щойно завершила нову книгу, але цього разу не з тих, що її автора знимкують на обкладинку журналу "Wired".
То що ж трапилося?
Я досі захоплююся технологією, але вірю - і наголошу на цій сцені - що ми дозволяємо їй вести нас туди, куди ми не хочемо йти.
Останні 15 років я вивчала технології мобільної комунікації і опитала сотні людей, молодих і старих, про їхнє життя у мережі.
Я виявила, що наші маленькі пристрої, ці невеличкі пристрої у наших кишенях, є такими психологічно могутніми, що вони не тільки змінюють те, що ми робимо, але й змінюють те, ким ми є.
Сьогодні ми робимо з цими пристроями такі речі, які ще кілька років тому вважалися дивними або тривожними. Але невдовзі вони ввійшли в норму, стали звичкою.
Наведу кілька прикладів: люди пишуть смс або емейли під час робочих нарад.
Пишуть смс, роблять покупки, заходять на Facebook під час уроків, презентацій, одним словом, під час усіляких зустрічей.
Люди кажуть мені, як важливо вміти дивитися в очі співрозмовнику, набираючи смс.
(Сміх)
Мені пояснюють, що це важко, але можливо.
Батьки пишуть смс та емейли за сніданком і вечерею, тоді як їхні діти скаржаться, що не отримують достатньо уваги від батьків.
Водночас, ті ж самі діти не приділяють одне одному уваги.
Віднедавна у моєї доньки та її друзів з'явилася нова "фішка" - бути разом і водночас не разом.
Ми пишемо повідомлення навіть на похоронах.
Зараз я досліджую цю тему.
Ми відмежовуємося від скорботи чи роздумів і втуплюємося в телефон.
Чому це важливо?
Для мене це важливо, бо я думаю, що ми самі собі створюємо проблеми - проблему з тим, як ми ставимося один до одного, а також з тим, як ми ставимося до самих себе і як аналізуємо свої вчинки.
Ми звикаємо до нового способу бути самотніми разом.
Люди прагнуть бути поруч, і водночас деінде - під'єднатися до різних місць, де вони хочуть бути.
Люди хочуть підлаштувати своє життя під себе.
Хочуть заходити та виходити з усіх місць, де вони є, тому що вони більш за все прагнуть керувати своєю увагою на власний розсуд.
Тобто, ви хочете піти на цю нараду, але волієте звертати увагу тільки на теми, що вас цікавлять.
Дехто вважає, що це добре.
Проте врешті-решт ви ховатиметеся один від одного, навіть якщо будете постійно на зв'язку.
Один 50-річний бізнесмен поскаржився мені, що він більше не має колег на роботі.
Коли він іде на роботу, він не зупиняється по дорозі перемовитися з кимось словом, не телефонує.
Він каже, що не хоче заважати своїм колегам, бо, за його словами, "вони надто зайняті листуванням".
Потім він замовк і зізнався:
Це я сам не хочу, щоб мені заважали.
Гадаю, я мав би цього хотіти, але ліпше я займуся чимось на своєму мобільному".
Я бачу, що людям різних поколінь бракує уваги одне одного, якщо вони спілкуються між собою тільки на відстані, лише стільки, скільки вважають за потрібне.
Я називаю це ефектом Золотоволоски: не заблизько, не задалеко, якраз достатньо.
Але "якраз достатньо" для службовця середнього віку виявиться недостатнім для підлітка, який потребує розвитку стосунків віч-на-віч.
18-річний хлопець, який залагоджує усі справи через смс, пожалівся:
"Колись, колись, але точно не зараз, я хотів би навчитися вести розмову".
Коли я запитую людей:
"Чому ви не хочете розмовляти?", вони відповідають:
"Я скажу вам, чому.
Розмова відбувається у реальному часі, і ви не знаєте, що вам доведеться відповідати".
Ось де собака заритий.
Смс, емейли, пости, усі вони дозволяють нам показати себе такими, якими ми хочемо бути.
Ми можемо редагувати, а отже - стирати, тобто змінювати своє обличчя, голос, риси, тіло - не замало, не забагато, якраз у міру.
Людські стосунки є багатогранними і хаотичними, а ще - вимогливими.
За допомогою технології ми впорядковуємо їх.
Коли ми так чинимо, з'являється загроза, що ми пожертвуємо спілкуванням заради якогось під'єднання до мережі.
Ми самі себе обманюємо.
А згодом немовби забуваємо про це, або ж це перестає нас турбувати.
Стівен Колберт застав мене зненацька, поставивши складне запитання, ґрунтовне запитання.
Він запитав:
"Чи усі ці крихітні твіти, усі ці ковточки спілкування онлайн разом становлять один великий ковток реальної розмови?"
Я відповіла "ні", не становлять.
Розмова маленькими порціями корисна для отримання крихот інформації. Можна сказати "Я думаю про тебе" чи навіть "Я кохаю тебе".
Згадайте, як я втішилася, коли отримала смс від доньки. Але все ж таки спілкування "ковточками" не дає змоги дізнатися більше одне про одного, дійсно пізнати та зрозуміти одне одного.
Ми спілкуємося між собою, щоб навчитися спілкуватися з самими собою.
Тому втеча від розмови не мине безслідно, адже ми забудемо, як аналізувати свої вчинки.
Для дітей, які підростають, це вміння є одним із ключових.
Знову і знову я чую:
"Я краще напишу смс, ніж скажу".
І я бачу, що люди настільки звикли до самообману без реального спілкування, настільки звикли задовольнятися меншим, що вони вже почали хотіти обходитися взагалі без людей.
Наприклад, чимало людей розповіли про своє бажання, щоб одного дня нова версія Siri, цифрового помічника на телефонах iPhone від Apple, стала найкращим другом, кимось, хто вислухає тоді, коли інші відвернуться.
Я гадаю, що це бажання підтверджує гірку істину, яку я засвоїла за останні 15 років.
Відчуття, що мене ніхто не слухає, є вкрай важливим у стосунках між нами і технологією.
Тому так хочеться мати сторінку на Facebook або стрічку в Twitter - там стільки мимовільних слухачів.
Відчуття, що нас ніхто не слухає, змушує нас охоче проводити час з машинами, що нібито небайдужі до нас.
Ми розробляємо роботів, так званих товариських роботів, що їх навмисне створюють як супутників для старших людей, для наших дітей, для нас.
Невже ми більше не віримо, що будемо поруч у потрібну мить?
Досліджуючи цю тему, я працювала в будинках для людей похилого віку. Я принесла туди цих товариських роботів, що завдяки їм літні люди повинні були відчувати, що їх розуміють.
Одного дня я зайшла і побачила жінку, яка втратила дитину. Вона розмовляла з роботом у вигляді малюка тюленя.
Здавалося, що він дивився їй у вічі.
Здавалося, що він слідкував за розмовою.
Її це тішило.
Багатьом людям це сподобалося.
Але та жінка намагалася налагодити своє життя з машиною, яка не пережила зрадливості людської долі.
Цей робот - умілий артист.
А ми вразливі.
Люди беруть вдаване співпереживання за чисту монету.
Тому в мить, коли та жінка вважала, що їй співпереживають, я думала:
"Цей робот не може співпереживати.
Він не бачив смерті.
Він не знає життя".
І тому, коли жінка знайшла розраду у роботі-компаньйоні, мені це не сподобалося.
Це були одні з найболісніших, найскладніших хвилин за 15 років моєї роботи.
Коли я ступила крок назад, я відчула, що перебуваю у холодному, гнітючому епіцентрі "ідеального шторму".
Ми очікуємо більше від технології і менше один від одного.
І я запитала себе:
"Як ми дійшли до такого?"
Мабуть це трапилося через те, що технологія є для нас найпривабливішою тоді, коли ми найвразливіші.
А ми справді вразливі.
Ми самотні, але боїмося близькості.
І тому - від соціальних мереж до товариських роботів - створюємо технології, що створюють ілюзію товариства і не ставлять жодних вимог.
Технологія дає змогу вийти на зв'язок тоді, коли нам зручно, так, як ми хочемо .
Але ми не почуваємося затишно.
Ми не можемо усе контролювати.
Сьогодні телефони у кишенях змінюють наші думки та почуття, створюючи три приємні ілюзії.
Перша - що ми можемо скерувати увагу туди, куди самі захочемо; друга - що нас завжди почують; і третя - що нам ніколи не доведеться бути самотніми.
І ця третя думка, про те, що нам ніколи не доведеться бути самотніми, відіграє вирішальну роль у психічних змінах.
Бо тоді, коли люди залишаються на самоті, навіть на кілька секунд, їх охоплює тривога, вони панікують, метушаться, тягнуться до телефону.
Погляньте на людей у черзі до стійки реєстрації в аеропорту або на тих, що стоять на червоному сигналі світлофора.
Самотність вважається проблемою, яку потрібно розв'язати.
Тому люди намагаються її розв'язати за допомогою зв'язку.
Але в цьому випадку зв'язок - це радше симптом, аніж панацея.
Він свідчить про проблему, але не розв'язує її.
Постійне перебування на зв'язку - це більше ніж симптом хвороби.
Воно змінює думку людей про самих себе.
Формує новий спосіб буття.
Найкраще цей стан можна описати словами
"Я ділюся, значить я існую".
Технологія як спосіб самовизначення. Ми ділимося думками та почуттями навіть у мить, коли їх переживаємо.
Раніше було так: я щось відчуваю, я хочу подзвонити.
Тепер: я хочу щось відчути, мені потрібно надіслати смс.
Проблема з новим гаслом -
"Я ділюся, отже я існую" - полягає у тому, що коли ми не на зв'язку, то не почуваємося собою.
Ми майже не почуваємося собою.
І що ми робимо?
Ми виходимо на зв'язок дедалі частіше.
А тим часом вважаємо себе ізольованими.
Як відбувається перехід від зв'язку до ізоляції?
Ви станете ізольованими, якщо не вчитиметеся бути на самоті, бути окремо, вміти збиратися з силами.
Самотність - це стан, коли ви можете самі налагоджувати взаємини з іншими людьми і будувати справжні стосунки.
Якщо ми не здатні бути наодинці, ми звертаємося до інших людей, щоб заспокоїтися, щоб відчути себе живим.
У такому випадку ми нездатні оцінити, ким ці люди є.
Ми використовуємо їх як запчастини для свого крихкого "я".
Ми думаємо, що якщо постійно будемо на зв'язку, то не почуватимемося самотніми.
Проте ми ризикуємо, адже істина цілком протилежна.
Якщо ми нездатні бути самотніми, ми почуватимемося ще самотнішими.
А якщо не навчимо своїх дітей бути на самоті, вони знатимуть тільки, як бути самотніми.
У 1996 році я виступала на TED і розповідала про свої дослідження перших віртуальних спільнот. Тоді я сказала: "Ті, хто проводить більшу частину свого життя перед монітором, прагнуть зрозуміти самих себе".
До цього ж я закликаю і сьогодні: до роздумів, а ще ліпше - до розмови про те, куди веде сучасне використання технології, чого воно нам коштуватиме.
Ми закохані в технологію.
І боїмося, немов юні коханці, що надмірна балаканина зіпсує романтику.
Але час порозмовляти.
Ми виросли разом із цифровою технологією і гадаємо, що вона вже доросла.
Але це не так, це тільки початок.
У нас досить часу , щоб подумати, як ми використовуємо технологію, як ми створюємо її.
Я не закликаю позбутися усіх своїх пристроїв. Я пропоную всього-лиш обдумати свої стосунки з ними, свої взаємини один із одним і з самими собою.
Ось з чого можна почати.
Змініть своє ставлення до самотності. Думайте, що самотність - це добре.
Знайдіть для неї місце.
Подумайте, як показати своїм дітям, що самотність - це цінність.
Створіть удома священний куточок - кухню, їдальню - і заявіть, що це місце для розмови.
Зробіть те ж саме на роботі.
На роботі ми такі зайняті спілкуванням, що часто не маємо часу подумати, не маємо часу поговорити про дійсно важливі речі.
Змінімо це.
Найголовніше - слухати один одного, навіть якщо нам нудно.
Коли ми затинаємося, сумніваємося, не можемо підібрати потрібних слів - саме тоді ми відкриваємося один одному.
Технологія по-новому визначає людські стосунки - наскільки ми уважні один до одного, наскільки ми уважні до себе - але вона також дає нам можливість підтвердити наші цінності і напрям, у якому ми рухаємося.
Я вірю, що все зміниться на краще.
Ми маємо усе необхідне для цього.
Ми маємо один одного.
І маємо величезний шанс на успіх, якщо визнаємо, що ми вразливі.
Що ми слухаємо, коли технологія каже, що вона візьме щось складне і дасть нам натомість щось простіше.
У своїй роботі я чую, що життя важке, а стосунки сповнені ризику.
Водночас існує технологія - простіша, багатонадійна, оптимістична, вічно молода.
Як підмога.
Як рекламні обіцянки, що в мережі, завівши собі аватарку, ви зможете "Нарешті любити своїх друзів, любити своє тіло, любити своє життя, в мережі, з аватарками".
Нас затягує віртуальне кохання, комп'ютерні ігри, схожі на цілі світи, ідея, що роботи - роботи! - колись стануть нашими вірними приятелями.
Ми проводимо вечір у соціальній мережі замість того, щоб піти з друзями на пиво.
Але ми багато платимо за свої ілюзії.
Тепер нам усім потрібно подумати над безліччю шляхів, якими технологія поверне нас до справжнього життя, до справжнього тіла, до наших власних спільнот, нашої власної політики, нашої власної планети.
Вони нас потребують.
Поговорімо про те, як скористатися цифровою технологією, технологією наших мрій, щоб зробити це життя життям, яке ми зможемо полюбити.
Дякую.
(Оплески)
Задача: якщо в вашій сім'ї 6 персон, і кожна з цих персон кожного місяця випиває по 4/5 галона молока, між якими двома цілими числами знаходиться кількість галонів молока, що загалом випивається в сім'ї кожного місяця?
Давайте поміркуємо...
Для натхнення добавимо малюнок...
Отже, в моїй сім'ї 6 людей.
Чи у вашій, чи у будь-якій іншій сім'ї.
І кожен з них випиває 4/5 галона молока протягом місяця.
Отже, нам треба помножити 6 на 4/5, або 4/5 помножити на 6.
Чому це буде дорівнювати?
Ми можемо міркувати про це різними способами.
Перший: ми можемо записати 6 як дріб, сказати, що це те ж саме, що й 6/1 помножити на 4/5 помножити на 4/5... ми перемножуємо числівники, перемножуємо знаменники:
6 помножити на 4 це 24, 1 помножити на 5 це 5.
Отже, кожного місяця випивається 24/5 галонів, а це теж саме, що й... 20 ділиться на 5, а 4 залишається в остачі.
Тож, ми можемо записати це як 20/5 плюс 4/5... (трохи зсуну, бо не вміщуюсь) ... плюс 4/5.
Це те ж саме.
Тут буде 4, тож це дорівнює 4 цілим і 4/5.
Це один спосіб.
Розглядаючи це іншим способом, будемо мати 4/5 помножити на 6, що буде тим же самим, що й 4/5 плюс 4/5 плюс 4/5.
Я думаю, ви вхопили ідею, плюс 4/5 плюс 4/5 плюс 4/5.
У нас шість дробів 4/5 і додаючи їх одне до одного, що ми отримаємо?
Тут буде 4+4+4+4+4+4 п'ятих.
Скільки п'ятих ми маємо?
Це 6 помножити на 4, або 4 помножити на 6 п'ятих часток.
Що дорівнює 24/5.
Ми вже з'ясували, що це 4 цілих і 4/5.
При будь-якому способі рахування, у нас виходить 4 цілих 4/5 галона
Тепер давайте відповімо на питання задачі: "між якими двома цілими числами?"
Отже, між 4 і 5 галонами в місяць.
4 і 4/5 знаходяться між 4 і 5.
Правильно.
Ви напевно вже чули що Коран обіцяє кожному, хто потрапив до Раю 72 незайманих дівчат.
І я обіцяю, що пізніше розповім про цих дівчат.
Але насправді, тут на північному заході, ми живемо в умовах дуже близьких до реальних уявлень про Рай, описаних в Корані, про який 36 раз сказано "сади, омиті ріками".
Оскільки я живу у плавучому будинку на озері Юніон, я це чудово розумію.
Але справа в тому, як же так виходить, що це стає новиною для більшості людей?
Я знаю багатьох не мусульман які з благими намірами починали читати Коран, але потім залишали, збентежені його інакшістю.
Історик Томас Карлейль вважав Мухаммеда одним з найвидатніших героїв у світі, але навіть він назвав Коран,
"найбільш втомливим читанням за яке він коли-небудь брався, виснажливе й заплутане".
(Сміх у залі)
Частиною проблеми, я гадаю, є те, що ми вважаємо, що Коран можна читати так як ми завичай читаємо книжки -- ніби ми можемо затишно лягти з нею у дощовий день з мискою попкорну під рукою, так ніби Бог -- і суть Корану в голосі Бога, який говорить до Мухаммеда -- були просто авторами чергової книги зі списку бестселерів.
Але саме тому, що так мало людей насправді читають Коран тому його й так легко цитувати -- а саме перекручувати зміст.
Фрази і фрагменти, вирвані з контексту яких я називаю "коротким змістом" Корану, яких так люблять як і мусульманські фундаменталісти так і анти-мусульманські ісламофоби.
Тому навесні цього року, коли я збиралася почати писати біографію Мухаммеда, я зрозуміла, що повинна прочитати Коран ретельно - настільки ретельно, наскільки зможу.
Моє знання арабської мови тепер вже зводиться до занурення у словник, тому я взяла чотири відомих переклади і вирішила читати їх одночасно, вірш за віршем, разом з транслітерацією та оригінальним арабським текстом сьомого століття.
Тепер у мене дійсно була перевага.
Моя остання книга була про історію, що була пов"язана з розколом на шиїтів і сунітів, і для цього я детально вивчала ранні історії Ісламу, тому я знала події, на які Коран постійно посилається, його систему відліку.
Я знала достатньо, що і є достатньо аби знати, що я була би туристкою в Корані - добре проінформованою, навіть досвідченою, але все ж сторонньою, Єврейкою-агностиком, котра читає чиюсь священну книгу.
(Сміх у залі)
Тому я читала повільно.
(Сміх у залі)
Я гадала, що я подолаю це за три тижні і я думаю, що це можна вважати зразком гордості. (Сміх у залі) Тому що довелося витратити три місяці.
Я все ж таки утрималася від спокуси перейти до кінця книги, де розділи коротші і більш містичні.
Але кожен раз, коли я думала, що вже знайшла ключ до Корану - це відчуття "тепер я це розумію" -- вислизало за ніч. І зранку я бралася за роботу знову, роздумуючи, чи я не загубилася на чужій землі.
І все ж місцевість була дуже знайомою.
У Корані проголошено, що він дарований аби відновити послання Тори та Євангелія.
Тому одна третя Корану повторює історії біблійних персонажів таких як Авраам, Мойсей,
Йосип, Марія, Ісус.
Сам Бог був надзвичайно відомим з його ранніх проявів у ролі Яхве -- ревниво наполягаючи, що немає інших богів.
Наявність верблюдів, гір, пустельних колодязів та джерел нахлинули на мене спогади про рік, який я провела мандруючи Синайською пустелею.
Крім цього, там була мова, чий ритмічний темп, нагадував мені про вечори, проведені слухаючи пісні старійшин бедуїнів що складаються з багатогодинних поетичних оповідань яких співали на пам'ять.
І я почала розуміти, чому вважають, що по-справжньому зрозуміти Коран можна тільки арабською.
Наприклад, Фатіха, вступна глава, яка складається з семи віршів, що поєднює Отче наш та Шма Ізраїль Ісламу.
У ній всього лише 29 слів на арабській мові але десь від 65 до 72 в перекладі.
І все ж чим більше ви додаєте, тим більше, здається, втрачається зміст.
Арабська мова володіє магічною, майже гіпнотичною силою, яка благає, бути почутою, аніж прочитаною, скоріше бути відчутною ніж проаналізованою.
Вона повинна лунати голосно, так, щоб її музика звучала і у вухах, й на язиці.
Тому Коран англійською мовою є свого роду тінню самого себе, або, як Артур Арберрі назвав його у своєму перекладі, "інтерпретацією".
Проте не все втрачено в перекладі.
Коран обіцяє, що терпіння винагороджується, і підносить багато сюрпризів - ступінь обізнаності про навколишнє середовище, наприклад, або про людей, які є простими глядачами Божого творіння, про що не зазначено в Біблії.
В той час як Біблія звертається виключно до чоловіків, використовуючи другу і третю особу чоловічого роду,
Коран включає і жінок - говорячи, наприклад, про віруючих чоловіків і віруючих жінок - благородних чоловіків і благородних жінок.
Або наприклад, сумнозвісний вірш про вбивство невіруючих.
Так, він дійсно написаний, але в досить визначеному контексті: що очікується завоювання священного міста Мекки, де боротьба, як правило, була заборонена.
Проте цей дозвіл огороджений плотом умов.
Ні, ви повинні вбивати невіруючих в Мецці, але ви можете, ви маєте право, але тільки після того коли перемир'я закінчиться і тільки якщо інший договір ще не укладено і тільки якщо вони спробують перешкодити вам дістатися до Кааби, і тільки якщо вони нападуть на вас першими.
І навіть тоді - Бог милостивий, прощення є найвищим -- тому, по суті, краще не треба.
(Сміх у залі)
Це було, мабуть, найбільшим здивуванням -- наскільки гнучким є Коран, принаймні в умах, які не є фундаментально закостенілими.
В ньому сказано, що "деякі з цих віршів однозначні," а інші є двохзначними.
Порочні в глибині душі будуть шукати двозначності намагаючись створити розбіжність, насаджуючи власні значення.
Тільки Бог знає істинний сенс".
Фраза "Бог є розумний" з'являється знову і знову. І дійсно, весь Коран є набагато мудрішим, ніж більшість з нас звикли вірити.
Як, наприклад, в тому випадку з дівами та раєм.
Старомодне сходознавство тут вступає в дію.
Слово, що використовується чотири рази це Гурії, зображені як чорноокі діви з повними грудьми, або як білошкірі діви з пишними грудьми.
Проте в оригіналі на арабській мові є лиш одне слово:
Гурії.
Ні повних грудей, ані пишних грудей не видно.
(Сміх у залі)
Зараз можливо це спосіб сказати чисті істоти - як ангели або може як грецькі Kурос або Кора, вічно молоді.
Але правда в тому, що ніхто насправді не знає, і в цьому суть.
Тому що Коран є абсолютно чітким, кажучи, що ти будеш
"новим створінням в раю" і що ти будеш "відтвореним у формі невідомій для тебе", що, як на мене, здається більш привабливою перспективою аніж діва.
(Сміх у залі)
А це число 72 ніколи не з'являється.
Немає ніяких 72 незайманих в Корані.
Ця ідея тільки з'явилася на світ через 300 років, і більшість ісламських вчених розглядають її як еквівалент людей з крилами, які сидять на хмарах і бренькають на арфах.
Рай є зовсім інший.
Це не невинність, а плодючість, це багатство, це сади, омиті ріками.
Дякую.
(Оплески)
Нижче наведено описи двох функцій f і g. Які з цих стверджень про f і g є правильними?
Отже, тут функція f визначається, як одне з традиційних лінійних рівнянь.
Ось тут маємо функцію g.
Отже, тут у нас g(x).
І вона також виглядає як лінійна функція.
Ми бачимо, що це похила лінія, яка йде згори униз.
Тож, подивимося на наші варіанти і поміркуємо, які з них правильні. І f, і g є зростаючими, f зростає швидше, ніж g.
Так, коли я дивлюся на g... заждіть... По-перше, g є безумовно спадною.
Відразу зрозуміло, що це невірно.
І f теж спадна.
Тут ми бачимо, що в неї від'ємний кутовий коефіцієнт.
Кожного разу, коли ми рухаємося вперед по осі Х на 3 одиниці, ми здвигаємося на 7 одиниць вниз по вертикальній осі Y.
Жодна з наших функцій не є зростаючою, тож це ствердження безумовно хибне. Обидві функції і f, і g є зростаючими.
І ми вже знаємо, що це не так.
Отже, ми знаємо, що і f, і g є спадними.
Це перший варіант, в якому говориться, що вони обидві спадні, і g спадає швидше, ніж f.
Давайте подивимося, який нахил має функція g.
Знайдемо кутовий коефіцієнт. Кожного разу, коли ми рухаємося на 1 по осі Х, в додатному напрямку осі Х, ми рухаємося на 2 одиниці вниз по осі Y.
Тож, для g(x), якщо ми запишемо відношення приросту Y на приріст Х... що і є нашим кутовим коефіцієнтом...наш приріст Y, розділити на приріст Х, коли ми рухаємося на 1 по осі Х, в додатному напрямку по осі Х, ми знижуємося по осі Y на 2.
Маємо, дельта Y поділити на дельта Х, отримаємо -2. Отже, g має кутовий коефіцієнт -2. Кутовий коефіцієнт функції f дорівнює -7/3.
-7/3 це те саме, що і -2 і 1/3.
Тож, кутовий коефіцієнт функції f більш від'ємний. Тому вона спадає швидше.
Отже, g не спадає швидше, ніж f. Функція f спадає швидше, ніж g.
Виходить, що це твердження невірне .
І наприкінці ми маємо ось цей варіант - обидві функції f і g є спадними, і f спадає швидше за g.
І саме цей варіант є правильним.
І ще є останній варіант - g зростає, а f спадає.
Ми знаємо, що це не так, бо g насправді спадає. Переклад на українську:
Для мистецького проекту було зроблено п'ятикутник з цупкого паперу. Потім його розрізали на 5 рівних частин.
Дві частини видалили.
Запишить частку, що залишилася, у вигляді дробу.
Намалюємо п'ятикутник.
П'ятикутник (англійською - пентагон) - це просто багатокутник з 5 сторонами. Він виглядає так.
Пентагоном також називають Міністерство оборони США, бо воно знаходиться у п'ятикутній будові.
Це пояснює, чому те Міністерство зветься Пентагоном.
Я спробую намалювати його краще.
Якось так.
Ех!
Мені треба попрацювати над навичками малювання п'ятикутників. Отже.
Досить пристойний п'ятикутник вийшов.
Тож, цей п'ятикутник зроблено з цупкого паперу.
Бачите, в нього 1, 2, 3, 4, 5 сторін.
Тому це - п'ятикутник.
Розділимо його на 5 рівних частин.
Мабуть, це центр фігури.
Це перша частина.
Друга, третя, четверта і п'ята, тож уявіть, що всі вони однакові.
Дві частини потрібно видалити.
Отже, давайте видалимо дві частини.
Скажімо, ми видалили цей шматок.
І наступний теж. Ось так.
Ми повинні записати частину, що залишилася, у вигляді дробу.
Отже, що в нас залишилось?
Добре, подивимось - одна тут, друга, і ця третя.
Тож ми маємо три частини, а скільки їх було усього?
Скільки частин було у цілому п'ятикутнику?
Якщо ми подивимось на малюнок і порахуємо всі частини, будемо мати усього 5.
Отже, весь п'ятикутник - це п'ять частин.
Тож, залишилось три частини з п'яти, і ви можете записати, що залишилось 3/5 від п'ятикутника.
Або ви можете сказати, що 2/5 було видалено.
Ці 2 частини були видалені, ці три залишилися, тож 3/5 п'ятикутника залишилось.
Давайте подивимось, чи зможемо ми визначити кубічний корень з 3,430.
Якщо у вас такі ж знання, як і в мене і ви не можете одразу сказати, яке число помножене само на себе двічі, а якщо у вас є три таких числа і ви збиралися множити їх - дорівнювало б 3,430.
Тож, я збираюся спробувати розкласти на множники це, щоб знайти всі дільники 3,430 і вияснити, чи не з'являються які-небудь з цих дільників хоча б 3 рази.
Це нам допоможе з цим.
Тож, 3,430 - зрозуміло, ділиться на 5 і 2, або це ділиться на 10.
Давайте запишемо це.
Спочатку, ми можемо поділити це на 2.
Це 2 помножене на - давайте подивимось, 3,430 поділене на 2 буде 1,715.
Потім це також можна поділити на 5.
Ми можемо розділити 1,715 на 5, і - дозвольте мені зробити дещо довші розрахунки десь тут.
Якщо в нас є 1,715, і я збираюся поділити це на 5. 5 не входить в 1.
А входить у 17 три рази.
3 помножити на 5 буде 15.
Віднімаючи, ви отримуєте 2, і зносите 1.
5 входить у 21 чотири рази.
4 помножити на 5 буде 20.
Віднімаємо.
Зносимо 5.
5 входить у 15 три рази, тож воно входить приблизно 343 рази.
1,715 може бути розкладене на 5 343 рази .
343 не є числом, яке можно легко розкласти.
Це явно непарне число, так що воно не поділиться на 2.
Його цифри у сумі складають 10, що звичайно не ділиться на 3.
Тож це не поділиться на 3.
Воно не поділиться на 4, тому що воно не ділиться на 2.
Воно не поділиться й на 5.
Так як воно не ділилося на 3 чи 2, то воно не поділиться й на 6.
А тепер ми перейдемо до 7.
Зазвичай, коли ви бачите таке божевільне число як це, то здається, що воно не ділиться на багато чисел, завжди можна спробувати такі числа, як 7, 11, 13.
Тому що ті, як правило, створюють непрості числа.
Тож, давайте з'ясуємо чи ділиться воно на 7.
Якщо я беру 343, і, якщо я хочу поділити його на 7, 7 входить у 30 - воно не входить у 3 -- 7 входить у 34 4 рази. 4 помножене на 7 буде 28.
Віднімаємо, 34 мінус 28 буде 6.
Записуємо 3.
7 входить у 63 дев'ять разів.
9 на 7 дорівнює 63.
Віднімаємо.
У нас не залишається ніякого залишка.
І я зробив цей останній крок тут.
3 на 15 є 15.
Віднімаємо, жодного залишка.
Він просто пішов.
Тут, 343 може бути розкладений на 7 і 49.
І ви можете помітити 49.
Воно може виглядати як 7 помножене на 7.
А це вже цікаво.
Тепер я могу все це переписати - кубічний корінь з 3,430 - як кубічний корінь з - я просто запишу його у розкладеному вигляді - 2 помножене на 5 - я можу записати 7 помножене на 7 помножене на 7, чи можна просто записати 7 у третьому ступені.
Це охоплює ці 3 сімки ось тут.
У мене є три 7-ки, і потім я їх примножую.
Тобто це 7 у третьому ступені.
А з властивостей експонента ми знаємо, що це теж саме, що і кубічний корінь з 2 помножених на 5, помножених на кубічний корінь - дозвольте мені зробити теж саме, просто щоб знати з якими кольорами ми працюємо.
Кубічний корінь з 2 помножених на 5, що є кубічним коренем з 10, помножених на кубічний корінь - і, здається, ви бачите, куди це все йде - 7 у третьому ступені.
Слідкувати за кольорами складно.
Кубічний корінь з 10, ми так і залишаємо.
Ми знаємо, що прості множники з 10 це 2 помножене на 5, тож тут не вийде дуже простої відповіді.
Ви б отримали якусь десяткову відповідь тут, та ви отримуєте дуже зрозуміле ціле число.
Кубічний корінь з 7 у третьому ступені це так і залишається 7.
Тож так і залишається 7.
То наше загальне число спрощується. Це дорівнює 7 помножене на кубічний корінь з 10.
І це, приблизно, настільки спрощене, наскільки ми могли б отримати, користуючись арифметикою на пальцях.
Якщо ж ви хочете отримати точне число тут, то вам, ймовірно, краще зробити це за допомогою калькулятора.
__
У цьому відео я хочу розглянути декілька відносно простих відео з нерівностями.
Але справжня цінність в тому, на мою думку, що ви зможете попрактикуватись у записуванні нерівностей.
Отже, почнімо з однієї.
Маємо х-5, менше за 35.
Подивимось, чи зможемо знайти всі х, які задовільнять це рівняння.
І це - одна з відмінностей нерівності.
У рівнянь зазвичай є один розв'язок, принаймні у тих, які ми досі розв'язували.
У майбутньому, ми побачимо рівняння, які мають більше одного розв'язку.
Але у тих, що ми розв'язували досі, ми шукали розв'язок для конкретного х.
У нерівностях же є ціла множина х, яка задовільняє нерівність.
Отже кажуть, якими є всі х, коли ви віднімаєте з них 5, вони будуть менші за 35?
І ми вже можемо про це подумати.
Наприклад, 0 мінус 5.
Менше за 35.
Від'ємне 100 мінус 5.
Менше за 35.
5 мінус 5.
Менше за 35.
Отже, очевидно є багато х, що задовільняють нерівність.
Але нам потрібно знайти вирішення, яке обов'язково охоплює всі х .
Ми робитимемо це тим же способом, яким розв'язували будь-яке рівняння.
Ми хочемо отримати тільки значення х, у цьому випадку зліва.
Тому я хочу позбутись цього від'ємного 5, і я можу це зробити додавши 5 до обох частин рівняння.
Отже я можу додати 5 до обох частин рівняння.
Це не змінить нерівнясть.
Це не змінить нерівнясть.
Якщо щось є меншим за щось інше, щось додати 5 усе одно буде меншим, ніж інше щось додати 5.
Отже зліва ми маємо лише х.
Це від'ємне 5 і це додатнє 5 зникають. х є меншим за 35 плюс 5, що є 40.
І це - наш розв'язок.
І щоб візуально зобразити множину всіх представлених чисел, дозвольте мені намалювати числову вісь. --
І я зображу її довкола, скажімо, цих 40, тут 40, 41, 42.
Тоді можемо посунутись менше 40.
39, 38.
Можна продовжувати записувати.
Можна продовжувати в обох напрямках.
І кожен х, що є менше 40, задовільнить нерівність.
Але він не може дорівнювати 40, тому що якщо він рівний 40, 40 мінус 5 дорівнює 35.
Це - не менше 35.
Отже х повинен бути меншим 40.
І щоби зобразити це на числовій осі, ми намалюємо коло навколо 40, щоби показати, що ми не включаємо 40.
А тоді ми можемо замалювати всі значення, менші 40.
Все, що точно менше 40, входить у множину розв'язків.
Все, що я замалював жовтим, входить у множину розв'язків.
Отже, 39, 39,999999, повторюю, що наближається до 40, наскільки це можливо, все це - в нашій множині розв'язків.
Але 40 - ні.
Тому ми обвели його порожнім колом.
Давайте зробимо ще одну.
Давайте я також зміню колір.
Скажімо, у нас є х, давайте я запишу у верхньому правому куті. Скажімо, ми маємо х плюс 15 є більшим чи рівним до від'ємних 60.
Помітьте, тепер у нас є більше чи дорівнює.
Давайте розв'яжемо тим самим способом, що і попередню.
Ми можемо відняти 15 з обох сторін.
І я хочу обернути свій запис.
Тут я додав 5, ніби то на тій самій лінії.
Ви можете додавати або віднімати під лінією, таким чином.
Якщо я відніматиму 15 з обох сторін, я віднімаю 15 тут, і 15 - тут.
Тоді ліва сторона стає просто х.
Тому що очевидно у вас є 15 - 15.
Вони просто знищують один одного.
І отримуємо х, більший чи рівний до від'ємних 60, мінус 15, тобто від'ємних 75.
Якщо щось є більшим чи дорівнює чомусь іншому, якщо я заберу 15 звідси і звідси, знак більше чи дорівнює все одно залишиться.
Тому нашим розв'язком є х, більший чи рівний до від'ємних 75.
Давайте зобразимо це на числовій осі.
Давайте я намалюю її тут.
У мене буде, скажімо, отут від'ємне 75, тут від'ємне 74, тут - від'ємне 73, тут - від'ємне 76.
І так далі, і тому подібне.
Я міг би продовжувати. Тепер, х має бути більшим чи рівним до від'ємних 75.
Отже, х може дорівнювати від'ємним 75.
Отже, ми можемо включити цю точку, тому що маємо цей знак більше чи дорівнює.
Помітьте, ми не залишаємо коло незамальованим, як отам, ми замалюємо його, тому що значення може дорівнювати від'ємним 75, або має бути більшим.
Отже, більше чи рівне.
Ми також заштрихуємо всі значення, більші за від'ємне 75.
Оранжевим заштриховано множину розв'язків.
І ми, очевидно, могли би продовжувати вправо. х міг би бути мільйоном, мільярдом, міг би бути гуглом.
Він може бути довільно великим числом, поки він є більшим чи рівним до від'ємних 75.
Давайте зробімо ще декілька. Розв'яжімо х мінус 2, менше чи дорівнює 1.
Знову, ми хочемо отримати лише х зліва.
Позбутися цого від'ємного 2.
Додамо 2 до обох частин рівняння.
Плюс 2.
В лівій частині залишається лише х.
Знак, що ми маємо, є менше або дорівнює.
Він не зміниться від додавання чи віднімання тієї самої величини до обох частин нерівності.
І тоді 1 додати 2 дорівнює 3.
Отже х повинен бути меншим чи рівним 3.
Будь-який х, менший чи рівний до 3 задовільнятиме це рівняння.
Спробуймо.
І я спробую підставити всі х, що менші чи рівні 3, і впевніться самі, що вони дійсно задовільняють цю нерівність.
Мені не слід було називати її рівнянням.
Цю нерівність.
Давайте я зображу множину розв'язків.
Скажімо, це 0, 1, 2, 3, 4.
Це - від'ємне 1, від'ємне 2. Отже х має бути меншим чи рівним до 3.
Він може дорівнювати 3, тому ми замалюємо коло, або менше 3.
Отже множина розв'язків замальована рожевим.
Все, що менше чи рівне 3.
Переконайтесь самі.
Якщо х дорівнює 3, отримуємо 3 мінус 2, що дорівнює 1.
І це дійсно так, тому що значення може бути меншим чи рівним.
Якщо порахувати 2,999999 мінус 2, отримаємо 0,999999, що є менше 1.
І можна продовжувати спроби для всіх чисел у цій множині розв'язків, замальованій рожевим.
Зробімо ще одну.
Скажімо, ми маємо х мінус 32 є меншим чи рівним до 0.
Та сама штука, що й раніше.
Додаймо 32 до обох частин рівняння. __
Ліва частина стає просто х, а тоді права частина є меншою чи рівною 32.
Досить прямолінійно.
Та сама штука, коли зображуємо це рівняння.
Малюємо числову вісь.
Якщо це - 32, це - 33, це - 31.
Я можу дописувати числа до і після 32.
У множині розв'язків є все, що менше чи рівне отже, можемо так зробити, значення може бути рівним 32, чи меншим.
Отже замальовуємо все, що менше цього.
Пам'ятайте, ми щільно замальовуємо цей проміжок, і 32 є прийнятним розв'язком початкової нерівності, з тієї причини, що ми маємо знак "менше чи дорівнює".
Ось тут не було цього знаку, і тому 40 не входило в множину розв'язків.
Посудини з мозаїчного скла виготовляються з довгих смужок скла, які розрізають на частини і сплавляють їх разом.
Для виготовлення спіральної смужки, певну кількість кольорового скла покривають тонким шаром прозорого і розкачують на спеціальній поверхні, щоб надати циліндричної форми.
Скло сплющують, натискаючи на нього спеціальним інструментом.
Потім його розтягують, щоб утворити товсту стрічку.
Стрічку згортають всередину.
Потім скло відрізають від металевого стержня.
Стержень прикріпляють знову, цього разу збоку скрученого скла.
Після повторного нагрівання, з іншого боку прикріпляють ще один стержень.
Скручену стрічку повільно розтягують з обох боків, щоб сформувати довгу смужку.
Потім її розрізають на частини потрібної довжини.
Після охолодження смужку розрізають знову, цього разу на маленькі частини.
Їх розставляють на керамічній плиті і ставлять у піч.
Коли скло стає м'якшим і починає трохи текти, щілини між частинками заповнюються.
Поки частини мозаїки не застигли, прикріпляють окрему смужку для краю.
Після ще одного нагрівання, частини і край посудини стискають і з'єднують, щоб сформувати ідеально плаский диск.
Тоді його розміщують на спеціальній формі і ставлять у піч.
За кілька секунд гравітація починає тягнути скло вниз по формі.
Коли скло і форма остигають, їх можна розділити.
В кінці, після "відпалу" (повільного остигання), посудину можна відшліфувати і полакувати.
дуже складні молекули, шляхом розщеплення великих молекул на маленькі за допомогою реверсивної інженерії.
Як хіміка, мене цікавило одне питання, яке я поставив своїй дослідницькій групі кілька років тому, чи можна зробити справді класний універсальний хімічний інструментарій?
Грубо кажучи, чи можемо ми зробити хімічний "додаток"?
Що б це мало бути, і як нам його зробити?
Для початку ми взяли 3D-принтер і стали друкувати наші пробірки та тестові трубки з одного боку, і, одночасно, друкувати молекули з іншого боку, і комбінувати їх разом у посудині для реагентів.
Таким чином, створюючи посудину, і в той же час, проводячи хімічні досліди, ми можемо отримати доступ до універсального хімічного інструментарію.
Що це дасть?
Якщо ми зможемо поєднати біологічну та хімічну галузі в одному пошуковику, коли у вас є хвора клітина, яка потребує лікування, або бактерія, яку потрібно знищити, ви вводите ці дані у ваш пристрій, проводите хімічні реакції, і отримуєте новий спосіб виготовлення ліків.
Як ми робимо це в лабораторії?
Це потребує комп'ютерних програм, обладнання, і хімічного чорнила.
Крутість цієї ідеї у тому, що ми хочемо створити універсальний набір чорнил, яким заправимо 3D-принтер, ви завантажуєте синьку, органічні хімічні елементи цієї молекули, і виготовляєте її за допомогою свого пристрою.
Тож ви маєте змогу виготовити потрібну молекулу у принтері з допомогою цієї програми.
Що це дає?
В кінцевому результаті, це означає можливість створення ваших власних ліків.
І саме цим ми займаємося зараз в лабораторії. Але на ранніх стадіях ми хочемо, перш за все, вивчити форми випуску та процес виготовлення ліків, або процес відкриття нових ліків.
Бо, якщо ми зможемо виготовляти ліки після того, як їх винайдемо, ми зможемо їх задіяти будь-де.
Вам більше не потрібно буде йти до фармацевта.
Ми зможемо виготовити ліки тоді, коли вони вам потрібні.
У нас є новий метод проведення діагностики.
Припустимо, з'явився новий серйозний вірус. Ви поміщаєте його у пошуковик, і створюєте ліки, щоб його знищити.
Це дозволяє здійснювати оперативне поєднання молекул. Мабуть, для мене найголовнішою перспективою майбутнього є можливість взяти наші власні клітини, з нашими генами та середовищем, і створити персональні ліки.
А якщо це не здається вам достатньо фантастичним, як гадаєте, до чого ми йдемо?
Ви матимете власний апарат для виготовлення речовин.
Телепортуй мене, Скотті.
(Оплески)
Прийшов час проектувати для наших вух.
Архітектори і дизайнери звикли брати до уваги виключно очі.
Вони проектують з їх допомогою і для них, ось чому ми опиняємось в ресторанах, які виглядають ось так - (великий шум натовпу) - і гамір у них такий, і кричимо на відстані в півметра, щоб нас почув наш співрозмовник за вечерею,
Або чому ми сідаємо в літак - (оголошення бротпровідника) - вартістю 200 мільйонів фунтів, і, коли хтось говорить в старомодну телефонну трубку по дешевій системі гучного зв'язку, то є в нестямі.
Ми проектуємо умови, які зводять нас з розуму.
(Сміх)
Але не тільки якість нашого життя страждає, але й здоров'я, наша суспільна поведінка, а також наша продуктивність.
Як це працює?
Існує два шляхи.
Перш за все, оточення.
У мене є ціла промова на TED про це.
Звук постійно впливає на нас фізично, психологічно, когнітивно,а також на нашу поведінку.
Звуки навколо нас впливають на нас, хоча ми цього й не усвідомлюємо.
Тим не менш, є ще один шлях.
Це втручання.
Комунікація вимагає відправлення і одержання, і я маю ще один монолог на TED про важливість свідомого слухання, проте я можу відправляти так, як я захочу, і ви зможете бути чудовими свідомими слухачами.
Якщо простір, в якому я відправляю, не ефективний, комунікація може не відбутися.
Простори, зазвичай, наповняються шумом і акустикою.
Таке приміщення, як цей зал, має акустику, і до того ж дуже добру.
Багато приміщень є не настільки добрими.
Дозвольте мені привести декілька прикладів із кількох сфер, які, на мою думку, для всіх важливі: здоров'я і освіта.
(ЛІкарняний шум) коли я провідував свого невиліковно хворого батька в лікарні, я спитав себе: "Як хтось може видужати в місці, в якому такі звуки?"
Звуки у лікарні щоразу погіршувалися.
Рівень шуму подвоївся за останні кілька років, і він впливає не лише на пацієнтів, але й на людей, які там працюють.
Я думаю, що всі б ми хотіли, щоб помилки дозування були рівні нулю, чи не так?
Тим не менш, оскільки рівень шуму росте, то збільшується кількість помилок при дозуванні ліків, які робить персонал лікарні.
Проте, найбільше це впливає на пацієнта, яким можете стати Ви, або я.
Сон надзвичайно важливий для одужання.
Коли ми відроджуємось, коли ми відновлюємся у середині, а з таким небезпечним шумом, який тут лунає, ваше тіло, навіть якщо ви змогли заснути, ваше тіло говорить вам:
"Я в небезпеці.
Це не надійно для мене."
І якість вашого сну погіршується так само, як і ваше одужання.
Це просто величезна перевага займатися дизайном з врахуванням слуху у турботі про здоров'ям.
Це сфера, якою я би хотів зайнятися цього року.
Освіта.
Коли я бачу класні кімнати, котрі так виглядають, можете собі уявити як вони звучать?
Я змусив себе замислитися над питанням.
("Чи архітектори мають вуха?") (Сміх)
Так ось, це трохи нечесно.
Деякі з моїх найкращих друзів є архітекторами.
(Сміх) і вони безумовно мають вуха.
Але, на мою думку, інколи вони їх не використовують, коли вони проєктують будівлі.
Ось про що мова.
Це 32-міліонно-фунтовий флагман академічної школи, який був збудований зовсім нещодавно у Великобританії і спроектований одним з найкращих британських архітекторів.
На жаль, він був збудований як корпоративна штаб-квартира, з широким центральним атріумом і класами, розташованими від нього, зовсім без задніх стін.
Діти не могли чути своїх вчителів.
Їм потрібно було повернутися і витратити 600 000 фунтів, щоб поставити стіни.
Давайте зупинимо це божевілля і відкриємо план класів прямо зараз, будь ласка.
Не тільки сучасні будівлі страждають від цього. Старомодні класи також страждають.
Досліждення, яке проводилося в Флориді всього кілька років тому, показало, що якщо Ви сидите там, де ця фотографія була зроблена в класі, в четвертому ряді, то чіткість мови становить тільки 50 відсотків.
Діти врачають одне слово з двох.
Це не означає, що вони одержують половину своєї освіти, але це означає, що вони повинні більше працювати, щоб потрапити в яблучко і розуміти що відбувається.
Це позначається на часі відбиття звуку, і якою звучною є кімната.
В класі із звуковідбиттям в 1,2 секунди, що є досить звичайним, ось як це все звучить.
(Нерозбірливе голосове ехо)
Не дуже добре, чи не так?
Якщо ви візьмете ці 1,2 секунди і сповільните до 0,4 встановлюючи акустичну обробку, звукопоглинаючі матеріали і так далі, ось що ви отримаєте. Голос: в мові, необмежена кількість слів, які можна написати з малої букви.
В арифметиці, є необмежена кількість чисел, які можна скласти з одних лише цифр за допомогою нуля.
Джуліан Треже:
Ось і різниця.
Ось таку освіту ви можете отримати, і завдяки британському фахівцю з акустики Адріану Джеймсу за ці імітації.
Сигнал був такий самий, фоновий шум також.
Все, що змінилося, була акустика в класі в цих двох прикладах.
Якщо освіту можна порівняти з поливанням саду, що є справжньою метафорою, на жаль, багато води випарується перед тим, як виростуть квіти, особливо для деяких груп, наприклад, для тих, у кого погіршення слуху.
Зараз це не тільки глухі діти.
Це може бути будь-яка дитина, яка застудилася, отит, вушна інфекція, навіть сінна гарячка.
Одного разу, один із восьми дітей потрапляє в цю групу, певного дня.
Крім того, є діти, для яких англійська це друга мова або, припустимо, вони починають вчити другу мову.
У Великобританії це більш ніж 10 відсотків школярів.
І на кінець, після неймовірного виступу Сьюзен Кейн на ТED в лютому, ми дізналися, що для інтровертів дуже важко розповідати щось, коли вони в галасливому оточенні займаються груповою роботою.
Добавте це. Є багато дітей, котрі не одержуються освіту належним чином.
Проте, це не лише діти, котрі постраждали.
(гучна розмова) Це дослідження в Німеччині вирахували середній рівень шуму в класах - це 65 дицебел.
Я справді маю підвищити свій голос, щоб говорити вище 65 дицебелів по звуку, а вчителі не просто підвищують свій голос.
Ця графік-карта серцевого ритму вчителя проти рівня шуму.
Шум підвищується, серцевий ритм підвищується.
Це не добре для вас.
Насправді, 65 дицебелів це той рівень, при якому таке велике дослідження всіх доказів щодо шуму і здоров'я виявило, що це поріг небезпеки інфаркту міокарда.
Для вас і для мене це серцевий напад.
Не буде великою натяжкою сказати, що тривалість життя вчителів знижується, щодня навчаючи в такому середовищі, як це.
Скільки коштує,щоб понизити шум у класі до 0, 4 секундного еховідображення?
Дві з половиною тисячі фунтів.
І дослідження з Есексу, яке було проведене у Великобританії, , до речі, показало,те що коли ви робите це, ви не тільки створюєте кімнату підходящу для дітей з порушенням слуху, ви створююте кімнату, в якій покращується поведінка, і значно покращуються результати, це грунтується на тому, що, відправляючи дитину з під опіки в школу, яка таки має таку кімнату, а ви не маєте, коштує 90,000 фунтів в рік.
Мені здається, що економіка достатньозрозуміла в цьому.
Я радий, що відбуваються суперечки про це.
Я тільки що був координатором важливої конференції в Лондоні кілька тижнів тому, яка називалася Звуки Освіти, і яка зібрала разом найкращих фахівців з акустики, чиновників, вчителів, і так далі.
Нарешті ми почали обговорювати це питання, і однією з переваг цього стала доступність проектування з урахуванням слуху в освіті, це неймовірно.
Випадково з цієї конференції, також з'явилася безкоштовна заява, яка призначена для допомоги дітям в навчальному процесі, якщо їм потрібно працювати вдома, наприклад, в галасливій кухні.
І це не стосується цієї конференції.
Давайте трошки розширимо перспективи і подивимось на міста.
Ми бачимо урбаністичне планування.
Де ж планування урбаністичних звуків?
Не знаю ні одного такого в світі, але є можливість трансформувати наш досвід у ваші міста.
Всесвітня організація охорони здоров'я оцінює, що у четвертини населення Європи сон погіршується через шум у містах.
Ми можемо з цим справитись.
В наших офісах, ми проводимо чимало часу на роботі.
Де ж проектувальники шуму в офісах?
Люди котрі говорять, не садіть цю команцу, біля отої, тому що ці люблять шум, а тим потрібен спокій.
Або хто говорить, не витрачайте весь свій бюджет на великий екран, в конференс-залі, а потім помістить один маленький мікрофон по середині столу для 30 людей.
(Сміх)
Якщо ви можете мене бачити, не чуючи мене, це не спрацює.
Отже офісний шум це величезна територія, і випадково шум в офісі може продемонструвати, як люди стають менш корисними, менше насолоджуються роботою в команді, і стають менш продуктивними на роботі.
І на кінець, у нас є будинки.
Ми наймаємо дизайнерів інтер'єрів.
Де ж є дизайнери шуму інтер'єрів?
Давайте всі станемо дизайнерами інтер'єрного звучання, послухаємо наші кімнати і спроектуємо звучання, яке було б ефективним і підходящим.
Мій друг Річард Мазух, архітектор в Лондоні, придумав фразу "невидима архітектура."
Мені подобається ця фраза.
Це про дизайн, а не про зовнішній вигляд, але досвід, і якщо у нас би був простір, який звучав так само добре, як і виглядав, значить, воно би задовільняло наші цілі, покращувало якість життя, наше здоров'я і хороше самопочуття, нашу соціальну поведінку, і нашу продуктивність.
Прийшов час проектувати для наших вух.
Дякую. (Оплески) (Оплески)
Дякую.
Що я хочу зробити у цьому відео, так це поглянути на піднесення до степеня з дещо іншого ракурсу який буде корисним для різних випадків і розглянути більше прикладів.
Отже, у останньому відео, ми бачили, що піднесення до степеня означає множення числа саме на себе таку кількість разів.
Якщо число - мінус 2 і я хочу піднести його до третього степеня, то це буквально означає взяти три -2,
-2, -2, і ще одне -2, і перемножити їх.
Що ж це буде?
Давайте поглянемо. -2 помножити на -2 дорівнює 4, і 4 помножити на -2 дорівнює -8.
Отже результат - мінус 8.
Тепер, інший спосіб поглянути на піднесення до степеня - замість того, щоб вважати, що ми беремо три -2 і перемножуємо їх, і це повністю обґрунтований спосіб, ми можемо також розглядати піднесення до степеня як кількість разів, скільки ми помножимо 1 на це число.
Тобто ви можете розглядати це, як еквівалентне тому, що ми починаємо з 1, і множимо 1 на -2 тричі.
Це значить помножити на -2, помножити на -2, і ще раз помножити на -2.
Очевидно, що це те саме число.
Тут ми беремо те саме число і множимо на 1, а тому отримаємо тих же -8.
Але це може бути трішечки кращою ідеєю, як уявляти собі піднесення до степеня, особливо коли ми починаємо говорити про піднесення до степеня 1 чи 0.
Давайте тепер трохи про це подумаємо.
Чому буде дорівнювати, користуючись таким визначенням, 2 в степені 0?
Відповідь можна знайти у тому що ми тільки-но сказали.
Скільки разів ми помножимо 1 на це число?
Буквально, ми беремо 1, і множимо його на 2 нуль разів.
Що ж, якщо ми хочемо помножити його на 2 нуль разів, це означає, що ми просто лишаємося з 1.
Тобто 2 в степені 0 дорівнює 1.
І, насправді, будь-яке ненульове число в степені 0 дорівнює 1 за тими ж самими причинами.
І я зроблю ще одне відео, щоб додати ще трохи пояснень про це.
Воно виглядає дуже нелогічно, але все це засновано на цьому способі уявлення, що таке піднесення до степеня.
І це все ще має сенс, якщо ми подумаємо про те, чому дорівнює 2 в першій степені.
Давайте поглянемо на визначення, яке ми щойно дали піднесенню до степені.
Ми завжди починаємо з 1, і ми множимо її на 2 один раз.
Отже ми множимо 1 лише раз на 2.
Я використаю крапку для множення.
Ми множимо її на 2 один раз.
Тобто 1 помножити на 2, що ж, це очевидно дорівнює 2.
І будь-яке число у першій степені дорівнює саме собі.
І давайте продовжимо, ви вже напевне бачите закономірність.
Якщо ми шукаємо два в квадраті, то, згідно з означенням, ми починаємо з 1, і ми множимо її на 2 двічі.
А 2 помножити на 2 дорівнює 4.
Як ми вже і бачили.
Переходимо до 2 в кубі, знов починаємо з 1, і множимо її на 2 тричі.
Тобто 2 на 2 на 2.
Це дорівнює 8.
І ви знов напевне бачите закономірність.
Кожного разу як ми множимо на 2, або я можу сказати кожного разу як ми підносимо 2 до наступного степеня, ми множимо ще на одну двійку.
Погляньте, при переході від 2 в нульовому степені до 2 в першому, ми домножаємо на 2.
Я використаю х для множення зараз, невеликий хрестик.
І далі при переході від 2 в першій степені до 2 в другій степені, ми знову множимо на 2.
Це повністю вписується в наше розуміння, так як ми буквально визначаємо, скільки разів ми беремо це число для домноження одиниці?
І далі, при переході від 2 в другій степені до 2 в третій, ми домножаємо на 2 ще один раз.
І тут ми можемо дати ще одне пояснення, чому будь-яке число в 0 степені дорівнює 1?
Якщо ми підемо по оберненому шляху, якщо, скажімо, ми не знаємо чому дорівнює 2 в 0 степені і намагатимемось порахувати це, що може мати сенс, так це рухатись від 2 в третій степені до 2 в другій за допомогою ділення на 2.
Ми йдемо від 8 до 4.
Потім ми ще раз ділимо на 2 для переходу від 2 в другій степені до 2 в першій степені.
І далі виглядає так, що нам потрібно лише поділити на 2 ще один раз, щоб перейти від 2 в першій степені до 2 в нульовій.
І так ми отримуємо 1.
Площа поверхні куба дорівнює сумі площ його шести граней
Ця грань позаду і ця також
Люблю уявляти
Тож, якщо це куб, то ми можемо бачити три грані Три грані перед нами Але якщо б куб був прозорим могли б бачити 6 граней куба
Ось одна - одна, друга, третя спереду - і тут одна - це дно куба
Площа поверхні куба з довжинами сторін х - якщо це х, якщо це х, якщо це х - то дано виразом 6х у квадраті
Це також логічно
Площа кожної сторони має бути х помножити на х це х в квадраті і таких є 6 тож це буде 6х в квадраті
Джолен має 2 кубоподібні контейнери, які вона хоче розмалювати.
Довжина ребра одного куба дорівнює 2
Тож це є один куб
Я намалюю його.
Тож ось він, довжина ребра якого 2 це його розміри
Інший куб має довжину ребра 1.5
Інший куб має бути трішки меншим довжина його сторони 1.5 тож це 1.5 на 1.5 на 1.5
Якою буде сумарна площа поверхні, яку вона хоче розмалювати? ми знаємо, що площа поверхні кожного куба становить 6х в квадраті, де х це розміри цього куба
Тож площа поверхні цього куба становить 6 і зараз - зроблю це тим самим кольором, що і куб - 6 множимо на х, де х це розміри куба
І оскільки куб має усі розміри однакові, то його довжина, ширина і висота однакові
Тож для цього куба площа поверхні становитиме 6 помножити на 2 в квадраті
І тоді площа поверхні цього куба становитиме 6 помножити на 1.5
І якщо хочемо загальну площу фарбування це буде сума площ двох кубів
Тож нам просто потрібно додати ці дві речі
І якщо ми обчислимо першу ось тут це буде 6 помножити на 4 Це 24
І цю отут це має бути трішки важче Подивимось 15 помножити на 15 це 225 тому 1.5 на 1.5 дорівнює 2.25 тож 1.5 в квадраті становить 2.25
І 2.25 помножити на 6 - давайте я просто перемножу це 2.25 помножити на 6
Подивимось 6 помножити на 5 дорівнює 30 6 на 2 буде 12, плюс 3 дорівнює 15 6 на 2 буде 12, плюс 1 дорівнює 13 маємо 2 числа після коми - 13.5
Тож це буде 13.5
І я їх двох додав і це дорівнює загальній площі поверхні яку вона має зафарбувати, це буде 37.5 квадрату -
Гадаю, вони не дадуть нам частин Що ж, 37.5 буде загальної площею всіх квадратних частин або якими б ці частини не були
Я режисер.
Останні 8 років свого життя я присвятила документуванню діяльності ізраїльтян і палестинців які намагаються залагодити конфлікт використовуючи мирні засоби боротьби.
Коли я подорожую по роботі через Європу та США у мене завжди запитують одне і теж саме питання:
Де ж палестинські Ганді?
Чому палестинці не використовують мирний опір.
Проблема яка постає переді мною коли я чую це питання полягає в тому, що я щойно повернулась з Близького Сходу де знімала сотні палестинців які використовують ненасильницькі засоби боротьби для захисту своїх земель і водних ресурсів від ізраїльських солдатів і поселенців.
Ці лідери намагаються запровадити масовий національний ненасильницький рух опору, щоб покласти край окупації і встановити мир у регіоні.
Тим не менше, більшість з вас, напевно, ніколи не чула про них.
Відмінність між тим, що відбувається насправді і тим як це сприймається за кордоном є однією з ключових причин того, що ми ще досі не маємо палестинського мирного руху опору який би досягнув успіху.
Тож я сьогодні тут щоб поговорити про важливість уваги, а саме про важливість вашої уваги до виникнення і розвитку ненасильницьких рухів опору на Західному березі та секторі Газа і в інших місцях-- але сьогодні, моїм прикладом буде Палестина.
Я вважаю що те, чого насправді бракує для розвитку ненасильства стосується не палестинців яким варто його запровадити , але це стосується нас і нашої уваги до тих рухів які вже виникли.
Дозвольте мені проілюструвати цю точку зору на прикладі села під назвою Будрус.
Приблизно 7 років тому вони зіткнулись з проблемою зникнення, тому що Ізраїль оголосив, що побудує стіну-бар'єр частина якої мала б проходити через верхню частину села.
При цьому вони б втратили 40 відсотків земель і жили б в оточенні не маючи выльного доступу до решти Західного берега.
Місцеве керівництво надихнуло їх створити кампанію мирного опору, яка б протидіяла цьому процесу.
Дозвольте показати вам короткі відео ролики щоб ви зрозуміли, як це виглядало насправді.
(музика)
Палестинська Жінка:
Нам розповіли що стіна буде відділяти Палестину від Їзраїля.
Тут у Будрусі ми зрозуміли, що стіна забере наші землі.
Ізраїльський Чоловік:
Стіна, насправді, це вирішення терору.
Сьогодні вас запросили на мирну демонстрацію.
До вас приєдналися сотні їзраїльських братів і сестер.
Їзраїльський Активіст:
Нічого так не лякає армію, як ненасильницький опір.
Жінка:
Ми бачили чоловіків які намагалися штовхати солдатів, але ніхто з них не міг цього зробити.
Але я думаю, що дівчата змогли б це зробити.
Член Партії Фатх:
Ми повинні звільнити свій розум від традиційного мислення.
Член Партії Хамас:
Ми перебуваємо в абсолютній гармонії, і ми прагнемо передати її всім палестинцям.
Спів:
Одна об'єднана нація.
Фатх. Хамас і Народний Фронт.
Ведучий новин:
Сутички з приводу паркану тривають.
Репортер:
Ізраїльські прикордонники отримали наказ розігнати натовп.
Їм дозволили застосовувати силу при необхідності.
(Постріли)
Чоловік:
Це справжня зброя.
Наче Ель-Фалуджі.
Постріли лунають звідусіль.
Їзраїльський Активіст:
Я був впевнений що ми всі загинемо.
Але навкруги були інші люди які навіть не захищалися.
Їзраїльський Солдат:
Мирний протест не зупинить..( незрозуміло).
Протестуючий:
Це мирна хода.
Не потрібно використовувати жорсокість.
Спів:
Ми можемо це зробити!
Ми це зробимо!
Ми це зробимо!
Джулія Бача:
Коли я вперше почула про випадок у Будрусі то була здивована чому міжнародні мас-медіа не оприлюднили надзвичайних подій які відбулися 7 років тому, в 2003 році.
Але ще більше мене здивував той факт, що Будрус мав успіх.
Жителі, після десяти місяців мирного опору, переконали Ізраїльський уряд перемістити маршрут кордону зі своїх земель до зеленої лінії, яка є міжнародно визнаним кордоном між Ізраїлем та Палестинськими територіями.
Опір у Будрусі відтоді поширився на інші села Західного берегу а також до палестиньських кварталів у Єрусалимі.
Хоча ще й досі засоби масової інформації замовчують цей випадок.
Це замовчування несе серйозну загрозу для можливості того, що ненасильницький опір може розвиватись, чи навіть вижити у Палестині.
Жорстоке протистояння та мирний опір мають одну спільну рису; вони створюють виставу яка привертає публіку до певного випадку.
Коли жорстокі актори завжди опиняються на перших шпальтах газет і привертають міжнародну увагу до палестинського питання, тоді стає надзвичайно важко для мирних лідерів донести до своїх громад думку про те,що громадська непокора є важливим засобом для вирішення проблем.
Сила уваги напевне не здивує батьків у цій кімнаті.
Найкращий спосіб змусити дитину голосити - це приділити їй увагу коли вона вперше почне капризувати.
Істерика стане, як це називають дитячі психологи, функціональною поведінкою, так як дитина зрозуміє, що в такий спосіб зможе привернути до себе увагу батьків.
Батьки можуть сприяти такій поведінці, або навпаки просто звертаючи чи не звертаючи увагу на своїх дітей.
Але це діє і на дорослих.
Насправді ж, поведінка цілих общин та країн може залежати саме від того, на що міжнародна община звертатиме свою увагу.
Я вірю в те, що ключем для вирішення конфлікту на Ближньому Сході та започаткуванню миру для нас є перетворення ненасильства у функціональну поведінку за рахунок збільшення уваги до лідерів ненасильницького опору.
Під час показу мого фільму в селах Західного берегу, сектора Газа та південного Єрусалиму я побачила вплив, який здійснює лише один документальний фільм та сприяє перетворенню.
В селі Валлея, яке розташоване дуже близько до Єрусалиму, громада зіткнулась з тією ж проблемою, що й Бурдус.
Їх мали оточити, забрати більшість їхніх земель а разом з ними і вільний доступ чи до Західного берегу чи до Єрусалиму.
Вони використовували мирний опір понад два роки, але згодом розчарувались, тому що ніхто не звертав на це уваги.
Тож ми організували перегляд фільму.
Через тиждень вони організували наймасштабнішу та найбільш організовану демонстрацію на сьогодні.
Організатори кажуть, що селяни, після перегляду документального фільму про Бурдус відчули що насправді є люди, які творять спільну справу і яким не байдуже.
Тож вони продовжили.
В Їзраїлі з'явився новий мирний рух під назвою "Солідаріот", що означає на івриті "єдинство".
Лідери цього руху використовували приклад села Бурдус як засіб для набору прибічників.
Вони розповідають, що ізраїльтяни, які завжди були пасивними, після перегляду фільму зрозуміли всю силу ненасильницького опору і стали приєднуватись до руху.
Приклад Валлеї та рух "Солідаріот" показали, що навіть малобюджетний незалежний фільм може зіграти вирішальну роль у перетворенні ненасильства у функціональну поведінку.
Тепер уявіть силу, яку вони мали коли б засоби мас медіа почали оприлюднювати щотижневі ненасильницькі демонстрації які відбуваються у селах, таких як Більїн, Нілін,
Валлея, в сусідніх регіонах Єрусалиму, в таких селах як Шейх Джера та Сільван. Лідери мирного опору стали б більш помітними важливими та ефективними у своїй роботі.
Я вірю, що найважливіше зрозуміти, що якщо ми і далі ігноруватимемо ці спроби, вони залишаться невидимими, так ніби їх ніколи і не було.
Але я переконалася, що коли ми звернемо на них увагу, вони помножаться.
Якщо зросте їхня кількість, то зросте і їх вплив на перебіг ізраїле-палестинського конфлікту.
І це саме той вплив який зможе нарешті розв'язати ситуацію.
Ці лідери довели, що мирний опір працює, так як у Будрусі.
Давайте приділимо їм увагу щоб вони могли довести, що це працює будь-де.
Дякую за увагу.
(Аплодисменти)
Аби виграти у своєрідній лотереї гравець обирає 4 числа у межах від 1 до 60.
Кожне число можна обрати лише раз.
Якщо усі 4 числа співпадають з чотирма виграшними числами, то незважаючи на порядок їх розміщення даний гравець виграє.
Яка ймовірність, що виграшними числами є 3, 15, 46 та 49?
Отож поміркуємо про це завдання, нам сказано що ми обираємо 4 числа з 60.
Одним зі шляхів міркування про це є, скільки різних результатів є при цьому, якщо ми обираємо чотири числа з 60 чисел?
Це рівнозначно наступному вислову, скільки комбінацій є при цьому, якщо ми маємо 60 речей?
У нашому випадку ми маємо 60 чисел і ми збираємося обрати чотири з них.
І нам байдуже до порядку їх розміщення.
Ось чому саме ми маємо справу з комбінаціями, а не з перестановками.
Нам байдуже до даного порядку розміщення.
Отже, скільки різних груп з чотирьох чисел ми в змозі обрати з 60 чисел?
І нам байдуже до порядку при обиранні їх.
І ми вже бачили у попередніх відео, що для цього є відповідна формула, але також важливо розуміти причини створення такої формули.
Я напишу дану формулу тут, але ми звісно поміркуємо про її зміст.
Отож це дорівнює 60 факторіал поділити на 60 мінус 4 факторіал, поділити також на 4 факторіал або ж якщо казати про знаменник, то помножити на 4 факторіал.
Отож це і є дана формула ось тут.
Але ж що насправді означає це, ось ця частина тут, 60 факторіал поділити на 60 мінус 4 факторіал, це ж просто 60 х 59 х 58 х 57.
Це те, що означає цей вираз ось тут.
І якщо ви міркуєте про перше число яке оберете, то тут є 1 з 60 чисел, але опісля того як ви обрали перше число воно вже поза грою.
Згодом ви обираєте 1 з 59, згодом 1 з 58, згодом 1 з 57.
Отож якщо вам небайдуже до порядку, то це буде відповідна кількість перестановок.
Ви могли б обрати 4 речі з 60 без перестановки їх місцями.
Це коли вам небайдуже до порядку, але ж ви рахуєте зайвого оскільки рахуєте різні перестановки, що є по суті однією і тією ж комбінацією, по суті це однакові набори з чотирьох чисел.
І ось чому саме ми ділимо на 4 факторіал.
Оскільки 4 факторіал це по суті кількість шляхів, якими 4 числа можна розмістити по чотирьох місцях.
Правильно?
Перше число може бути у одній з чотирьох комірок, друге число у одній з трьох, згодом одній з двох і згодом у одній.
Ось чому саме ми ділимо на 4 факторіал.
Але хай там як, нумо просто визначимо це.
Це скаже нам скільки можливих результатів є при цьому у даній лотереї.
Отож це дорівнює, ми вже сказали, що дана синя частина рівнозначна до 60 х 59 х 58 х 57.
Отже, це дослівно 60 факторіал поділене на по суті 56 факторіал.
І згодом ми маємо наші 4 факторіал ось тут, що дорівнює 4 х 3 х 2 х 1.
І ми можемо трохи спростити це перш ніж скористатися калькулятором.
60 поділити на 4 дорівнює 15.
А тепер погляньмо, 15 поділити на 3 дорівнює 5.
Тепер 58 поділимо на 2 це буде 29.
Отож дана відповідь буде складатися з 5 х 59 х 29 х 57.
Це й буде даною відповіддю.
Це буде даною кількістю комбінацій яку ми отримаємо якщо обиратимемо чотири числа з 60 і при цьому нам буде байдуже до порядку.
Отож скористаймося калькулятором.
Отож маємо 5 х 59 х 29 х 57.
Це дорівнює 487635.
Запишу це ось тут.
Це 487635 комбінацій.
Якщо ви обираєте чотири числа, то ви обираєте чотири числа з 60 або ж з 60 обираєте 4.
А у нашому завдання запитується, яка ймовірність, що виграшними числами є 3, 15, 46 та 49?
Отож це просто одна конкретна комбінація з-поміж цих комбінацій.
Це просто один з 487635 можливих результатів.
Отож,ймовірність, що 3, 15, 46, 49 є виграшними числами дорівнює одному з цих 487635 результатів, тобто 1 поділити на 487635.
Отож ось це є даною ймовірність виграшу.
Це один з усіх даних можливих результатів або комбінацій коли ви з 60 обираєте 4.
Основною метою бухгалтерського обліку, для чого робити фінансову звітність є, по-перше те, що ви бачите, що відбувається в бізнесі і це є цікавим для ваших інвесторів, або ж ця інформація може бути для менеджерів підприємства.
Тож, вони бачать де їхній бізнес прибутковий, а де ні або ж як і де слід правильно розподілити ресурси.
Отже, який із двох методів, касовий чи метод нарахувань дає нам краще уявлення про ситуацію в бізнесі і як я зробив в перших відео - перша колонка - це касовий метод обліку, тож подивімось на прибутки і збитки
Ми маємо на увазі простий світ, без податків без заборгованостей не маємо інтересу до таких речей.
Ми лише буквально маємо дохід і чистий прибуток.
Це ускладнюватиметься в майбутньому
Ось тут ви бачите прибуток і збиток
Це прибуток і збиток за місяць, один за касовим методом інший-методом нарахувань
Коли глянете на іншій основі за перший місяць дані ті ж самі, тому це не є цікаво.
Перейдімо до другого місяця.
За касовим методом, ви втратили $200.
Для стороннього, хто не знає деталей про ситуацію, що відбувається це щось погане відбувається або гроші покидають бізнес.
"Чому я хочу інвестувати в бізнес який втрачає $200 в місяць?"
Але на основі іншого методу тут краще видно що було здійснено постачання цього місяця.
Як факт, було виконано постачання великих обсягів.
Якщо ви визнаєте це джерело доходу то ви маєте $400 в місяць
Як видно я виконав послуги, які принесуть $200 в майбутньому. Якщо припустити що клієнт вдячний щодо грошей.
Замість того, щоб мати $400, ви їх не отримуєте не можете цього зробити. Ми бачимо, що клієнт винен нам $400, які досі є активом.
Актив - це щось, що принесе вигоду в майбутньому
То ж клієнт дасть готівку в майбутньому
Готівка - це актив тому, що ви можете за них купити щось і примусити людей щось робити для вас для отримання переваги в майбутньому.
Тож, грошові кошти і дебіторська заборгованість, це - активи.
Таким чином, в 2 місяці, метод нарахувань дає нам краще уявлення про те, що насправді відбувається.
Перейдімо до місяця 3.
Коли глянете, то побачите що ви нічого цього місяця не зробили.
Ви могли б піти у відпустку у третьому місяці.
Не було надано обслуговування.
Але, за касовим методом, це був найкращий місяць за обслуговуванням будь коли.
Тому що ви отримали $600 готівкою.
Ви не повинні мати ніякі витрати тому що не маєте обліку.
Але, глянувши на метод нарахувань, ви бачите, що насправді трапилось.
Ви не мали доходу і витрат, пов'язаних з доходом.
Тож, ще раз до постороннього вони скажуть: може ви взяли перерву або відпустку. Чи це - повільний темп вашого бізнесу.
І ви не маєте $200 заздалегідь. Тому що ви не зробили нічого щоб їх отримати.
Ви скажете: Дивіться я отримав $200. Це - готівка.
Але те, що я отримав, це не дохід за місяць.
Я чекаю поки матиму послуги, то ж я відклав дохід.
Тож, це відкладено на четвертий місяць, коли будуть надані послуги.
За касовим методом ви знову втратили гроші
Сподіваюсь це дає вам уявлення про те, що метод нарахувань дає кращу картину того що відбувається в бізнесі.
В наступному відео я узагальню те про що каже нам метод нарахування.
Тому що зараз це буде незрозумілим.
Сонячні системи, які знаходяться за межами нашої, схожі на віддалені міста, спостерігаючи за їхніми мерехтливими вогниками, ми все ж не в змозі потрапити туди.
Проте, вивчаючи ці мерехтливі вогні, можна довідатись, як взаємодіють зірки і планети для того, щоб створити власну екосистему, а також придатні для життя середовища.
На слайді, де зображено токійське небо, я приховала дані найновішого, виставленого на аукціон космічного телескопа Місія Кеплер, призначеного для пошуку нових планет.
Ви їх бачите?
Ось вони.
І це лиш крихітна часточка неба, яку охоплює Кеплер у пошуках планет, даючи щопівгодини дуже точні виміри світіння понад 150,000 зірок.
Те, що ми шукаємо, є не що інше як невелике затемнення, яке виникає, коли планета проходить перед цими зірками, блокуючи частину видимого нам зоряного світла.
Всього лише за два роки роботи ми відкрили понад 1,200 потенційних сонячних систем з-поміж інших зірок.
Так для порівняння скажу, що за останні два десятиліття до появи Кеплер нам було відомо лише 400 таких систем.
Дивлячись на ці невеликі заглиблення у світлі, можна визначити багато речей.
По-перше, що там є планета, по-друге, її розміри, а також відстань від материнської зірки.
Ця відстань є дуже важливою, оскільки вказує на те, скільки світла отримує планета загалом.
Важливо знати цю відстань і кількість світла; це так, якби ми з вами сиділи поблизу багаття.
Ви бажаєте сидіти достатньо близько, щоб зігрітись, але не настільки, щоб спектись.
Проте ми можемо довідатися значно більше про материнську зірку, ніж кількість отримуваного світла.
Поясню чому.
Ось наша зірка.
Це наше Сонце.
Тут його показано в полі видимого світла.
Це світло є видимим і для людського ока.
Ви помітите, що воно дуже схоже на символічну жовту кульку - так в дитинстві ми малювали Сонце.
Також ви помітите і ще дещо, а саме веснянки на його "обличчі".
Ці веснянки називаються сонячними плямами, і свідчать про магнітне поле Сонця.
Крім того вони можуть змінювати світло, яке виходить від зірки.
За допомогою Кеплер ми маємо змогу отримати дуже точні виміри цього, а також простежити їхній вплив.
Попри те, це лиш крапля в морі.
Якби наші очі могли розрізняти ультрафіолетове та рентгенівське випромінювання, ми б усвідомили потужний і згубний вплив активності магнітного поля Сонця - таке стається і з іншими зірками.
Тільки подумайте, такі явища відбуваються на небі весь час, навіть, коли надворі похмуро.
Отож, коли ми хочемо довідатися, чи заселена планета людьми, чи придатна вона для життя, ми повинні знати не лише кількість світла та тепла, а також її "космічну погоду" - а саме, рівень високоактивної радіації, ультрафіолетового та рентгенівського випромінювання, які створені її зіркою, і занурюють її в цю ванну високої радіації.
Отож, ми не можемо так детально вивчати планети серед інших зірок, як ми це робимо з планетами нашої сонячної системи.
Ось тут бачите Венеру, Землю та Марс - три планети, хоч і приблизно однакового розміру, але життя можливе лиш на одній із них.
Тим часом все, що ми можемо зробити, це виміряти інтенсивність світла зірок, встановити зв'язок планет з їхньою материнською зіркою, а також довідатись, чи можливе життя на цих планетах.
Звісно, Кеплер не виявить планети біля кожної зірки, за якою спостерігає.
Попри те будь-яке обчислення, зроблене ним, є дуже цінним, так як містить інформацію про зв'язок між планетами і зірками, про те, яким чином світло зірок служить фундаментом для виникнення життя у Всесвіті.
Зрештою, Кеплер - це всього-на-всього телескоп, інструмент, який фіксує дані, решта роботи - за нами, науковцями, і всім людством.
Дякую за увагу.
(Оплески)
У попередньому відео ми говорили про те, що паралакс - це помітна зміна позиції якогось об'єкта на основі лінії прямої видимості спостерігача.
Ми зустрічаємо явище паралаксу у повсякденному житті. Якщо подивитися у вікно автомобіля, який рухається, нам здається, що об'єкти, які ближче до нас, рухаються швидше за ті, які знаходяться далі.
У попередньому відео ми вимірювали видиме розташування зірки з різних моментів року відносно напрямку прямо вгору.
Можна також проводити виміри відносно інших об'єктів у нічному небі, які нібито не рухаються, в той самий час року і дня.
Нам здається, що вони не рухаються, тому що знаходяться набагато далі, ніж ця зірка ось тут або тут.
Можливо, вони знаходяться в інших галактиках або навіть у скупченнях галактик.
Ці об'єкти не змінюють своїх позицій.
Це ще один спосіб пересвідчитися в тому, що ми дивимося у правильну частину Всесвіту.
Ми можемо робити виміри відносно напрямку прямо вгору в певний момент року і дня, якби ми знали, чи дивимося у ту ж частину Всесвіту.
Або ж можна просто знайти об'єкти у Всесвіті, які знаходяться настільки далеко, що ми не можемо помітити зміни їх позиції.
Щоб показати це наглядно, я намалюю це трохи інакше.
Скажімо, що це небо, яке ми бачимо вночі.
Я прокручу трохи вправо. Скажімо, що наше нічне небо виглядає ось так.
Я візьму темніший колір, адже це ніч.
Отже, наше нічне небо виглядає ось так.
Ось тут у нас буде напрямок прямо вгору.
Ось це - прямо вгору. Ось так ми дивитимемось прямо вгору у нічне небо.
Щоб пов'язати цей матеріал із попереднім, я трохи зміню наше положення.
Я зміню наше традиційне положення.
Ось тут у нас буде північ, південь, це буде захід і ось тут схід.
Якщо ми подивимось на зірку влітку, як буде виглядати її позиція?
Перш за все, Сонце тільки починає сходити.
Якщо дивитися з півночі, ось це у нас напрямок на північ. Ми дивимося на Землю згори, отже північ буде на вершині сфери, ось тут.
А південь буде внизу сфери. Інший бік сфери ми не бачимо.
Ця сторона сфери буде східною, де якраз починає сходити Сонце.
Ось тут.
Якою буде видима позиція зірки?
Вона буде орієнтована на схід, назустріч напрямку сходу Сонця.
Потрібний нам кут буде прямо ось тут.
Ось це буде наш кут.
Кут тета.
Зараз у нас літо.
Що ж буде зимою?
Взимку буде той самий напрямок прямо вгору, той самий напрямок у Всесвіт. Сонце буде заходити.
Ми обертаємось у цьому напрямку, ми будемо бачити останні промені сонячного світла.
У цій ситуації Сонце буде заходити.
Ось це у нас зимове Сонце, я його замалюю трохи іншим кольором.
Сонце сідатиме на заході.
Видимим напрямком зірки буде знову напрямок Сонця, але він буде зміщеним від центру.
Він буде зміщений вліво від центру.
Напрямок буде ось тут. Я намалював його інтуїтивно.
Я не можу сказати, який із способів зображення легший - цей чи спосіб із попереднього відео.
Тут я просто хотів уточнити, що північ у нас вгорі, а південь внизу.
Пам'ятайте, що Сонце ось тут. Сонце завжди сідає на заході.
Взимку Сонце буде ось тут, цей напрямок буде зміщеним від центру в напрямку Сонця. Він буде в куті тета взимку.
Ось це все, що було у попередньому відео.
Я трохи змінив положення на нашому зображенні.
У цьому відео, якщо я можу виміряти кут тета, я хочу знайти відстань до цієї зірки.
Перед тим, як я присвою якесь значення теті, давайте трохи поміркуємо.
Якщо нам відома тета, то нам відомий ось цей кут, адже це прямий кут.
Ми знаємо, що цей кут становить 90 градусів мінус тета.
Нам також відома відстань від Сонця до Землі. Ми припускаємо, що ця відстань становить 1 астрономічну одиницю.
Хоч вона і змінюється впродовж року, але середнє значення - це 1 астрономічна одиниця (АО).
Отже, нам відомий кут, прилеглий катет до кута, і ми намагаємось визначити протилежну сторону кута, ось цю відстань. Відстань від Сонця до зірки.
Звісно, ми маємо правильний трикутник.
Це його гіпотенуза.
Тепер ми застосуємо основи тригонометрії.
Якщо нам відомий цей кут, то яке тригонометричне співвідношення поєднує протилежну і прилеглу сторони?
Слід згадати основні тригонометричні функції.
Синус - це протилежний катет до гіпотенузи. Але нам потрібні не ці дві величини.
Косинус - це прилеглий катет до гіпотенузи, нам невідома гіпотенуза і нам вона поки що непотрібна.
А тангенс - це протилежний катет до прилеглого.
Протилежний поділити на прилеглий.
Якщо ми візьмемо тангенс кута, тангенс 90 мінус тета, якщо ми візьмемо 90 мінус тета, він дорівнюватиме відстані до зірки.
Ось ця відстань.
Відстань до зірки або відстань від Сонця до зірки.
Пізніше ми зможемо визначити відстань від Землі до зірки, вона не буде дуже відрізнятися, адже ця зірка знаходиться дуже далеко.
Але відстань від Сонця до зірки поділена на прилеглу сторону, поділена на 1 астрономічну одиницю.
Я припускаю, що все в астрономічних одиницях.
Отже, ми помножимо обидві сторони на 1 і отримаємо виміри в астрономічних одиницях. Ця відстань дорівнює тангенс 90 мінус тета. Непогано.
Давайте визначимо, якою буде відстань на основі реальних вимірів.
Скажімо, ми хочемо виміряти відстань до якоїсь зірки за допомогою зміни ось цього кута.
Скажімо, ми маємо повну зміну кута ось тут, за 6 місяців від найбільшої довжини. Ми пересвідчуємося, що дивимося на туж саму точку у Всесвіті відносно до напрямку прямо вгору.
Таким способом ми спрощуємо наше зображення і розрахунки.
Отримуємо 1,5374 кутових секунд.
Я хочу, щоб ви зрозуміли, що це дуже і дуже малий кут.
Інакше кажучи, у кутовій хвилині 60 кутових секунд, а в градусі 60 кутових хвилин.
Тобто, градус - це ніби кутова година.
Щоб записати наше вимірювання у градусах, то треба 1,5374 кутові секунди помножити на 1 градус і поділити на 3600 кутових секунд.
Ці виміри можна скоротити. Візьмемо калькулятор. 1,5374/3600 дорівнює 4,206.
Маємо нескінченне число, адже це абсолютна кількість, це визначення. Давайте я це запишу.
Отже, 4,2706 помножити на 10^-4 градуси, можна записати так.
Пам'ятайте, що це загальний кут, потрібний нам кут становить половину цього.
Отже, ми поділимо цю цифру на 2.
Давайте візьмемо ці істотні цифри. 4,2706 помножити на 10^-4 поділити на 2, 2,1353 помножити на 10^-4 градуси.
Цей кут, це зміщення від центру становитиме 2,1353 помножити 10^-4 градуси.
Ми вже визначили, як знайти цю відстань. Нам треба використати ці розрахунки ось тут.
Візьмемо тангенс, пересвідчимося, що калькулятор в режимі розрахунку градусів.
Я зробив це до початку запису відео.
Тангенс 90 мінус цей кут (2,1359 х 10^-4).
Я просто запишу останню відповідь.
90 хвилин цього кута, і ми отримуємо це велике число, 268326.
Пам'ятаєте, що це за одиниці?
Ця відстань становить 268326.
Я заокруглюю це, бо маємо тут лише 5 істотних цифр.
Хоча коли ми використовуємо тригонометрію, істотні цифри стають не такими очевидними.
Я запишу повне число, 268326 астрономічних одиниць.
Ця відстань становить стільки відстаней від Землі до Сонця.
Якщо цю відстань визначити за допомогою світлових років, нам треба знати співвідношення астрономічної одиниці і світлогово року.
Ось це відстань у астрономічних одиницях, 1 світловий рік дорівнює 63,115 АО. Приблизно стільки.
Отже, ця відстань дорівнюватиме, скоротимо АО, цю кількість поділити на кількість світлових років.
Візьмемо число, яке ми щойно поділили на 63,115б, матимемо відстань у світлових роках.
Отже, це десь 4,25 світлових років.
Я тут заплутався з істотними цифрами, але приблизна відстань становить 4,25 світлових років.
Запам'ятайте, ось це відстань від найближчої зірки до Землі.
Найближча зірка до Землі має дуже малий видимий кут.
Ви можете побачити це, вимірюючи відстань до більш дальніх зірок. Цей кут буде ставати все меншим і меншим, аж поки ви не дістанетесь до найвіддаленіших зірок і навіть за допомогою найкращих доступних інструментів не зможете виміряти цей кут.
У будь якому разі, я сподіваюсь вам сподобалось, адже ви навчились використовувати тригонометрію для вимірювання кутів у нічному небі, щоб визначити відстані до найближчих зірок.
Я думаю, що це цікаво. Переклад на укра]нську мову:
Я хотів би поговорити з вами сьогодні про зовсім нове ставлення до сексуальної активності і сексуального виховання за допомогою порівняння.
Сьогодні в Америці при розмові з будь-ким про сексуальну активність, Ви досить швидко усвідомите, що говорите не лише про сексуальну активність.
Ви також говорите про бейсбол.
Адже бейсбол - це своєрідна художня метафора, яку американці використовують, думаючи і говорячи про сексуальну активність.
Ми знаємо це тому, що існує окрема мова в англійській мові, якою користуються при розмові про бейсбол, а насправді, й для розмов про сексуальну активність.
Наприклад, коли йдеться про пітчера або кетчера, то мається на увазі партнер, який є активним або пасивним під час статевого акту.
Звичайно, є підстави, що стосуються конкретної сексуальної діяльності, певного порядку, в кінцевому підсумку здійснюється пробіжка, щоб заробити очки, що означає вагінальний секс, який призводить до оргазму. Принаймні для хлопця.
(Сміх)
Ви можете завдати "удару тому, хто б'є", що означає, що до сексу не дійде.
І якщо ви сидите на лаві запасних, це означає, що Ви або незайманий, або незалежно від причини поза грою, може, через ваш вік, або через ваші здібності, або через набір навичок.
Біта - це чоловічий пеніс, "пухнаста лава запасних" - вульва або піхва.
Рукавичка кетчера - презерватив.
Світч-хіттер - бісексуал, а геї і лесбіянки - люди, які грають за команду супротивника.
А тут ще це:
"Якщо трава на полі, то можна грати м'ячем".
І це, як правило, означає, що якщо молоді люди, часто молоді дівчата, достатньо зрілі, щоб мати лобкове волосся, то вони достатньо зрілі, щоб займатися сексом.
Цей бейсбольний сленг є неймовірно проблематичним.
Він несе нотки сексизму, гетеросексизму, протистояння та адресності.
Він не розвиває здорову сексуальність ані у молодих людей, ані у дорослих.
Тому нам потрібна нова модель.
Сьогодні я прийшов сюди, щоб запропонувати цю нову модель.
Вона базується на піці.
Тепер піца - те, що всім зрозуміле, і більшість людей асоціює її з позитивним досвідом.
Так давайте зробимо це.
Давайте візьмемо бейсбол і піцу, і порівняємо їх. Коли мова йде про три стадії сексу: про те, що підштовхує до сексу, що відбувається під час сексу, і які очікування від сексу в результаті.
Коли ви граєте в бейсбол?
Ви граєте в бейсбол, коли починається бейсбольний сезон і коли є гра в розкладі.
Це не зовсім ваш вибір.
Якщо у нас випускний вечір, або шлюбна ніч, або вечірка, або наші батьки не вдома, то це - час "відбивати м'яч".
Чи можете ви уявити, що говорите тренеру:
"Емм, щось я не в настрої сьогодні. Мабуть, я пропущу цю гру".
Такого не буває.
І як тільки починається гра, на сцену виходять дві протиборчих групи. Одна захищається, інша нападає. Хтось намагається рухатися глибше в поле.
Так можна описати хлопчика.
Хтось намагається зупинити людей, які рухаються до поля.
Це частіше дівчатка.
Це змагання.
Ми граємо не один з одним.
Ми будемо грати один проти одного.
І коли ви збираєтеся програти в бейсбол, ніхто не обговорює те, що ви збираєтеся робити, або що хорошого може принести ця гра для нас.
Всі знають правила.
Ви просто займаєте вашу позицію і граєте.
А коли ви їсте піцу?
Ви їсте її тоді, коли ви голодні.
Вона починається з внутрішнього відчуття, внутрішнього бажання або необхідності.
"Хм, чому б мені не з'їсти піци".
(Сміх)
І саме тому, що це внутрішнє бажання, ми насправді можемо його контролювати.
Я можу зрозуміти, що я голодний, але також і те, що це не найкращий час для їжі.
І потім, коли ми збираємося з кимось поїсти піци, ми не конкуруємо. Це подія, яку ми хочемо розділити разом, яка повинна принести задоволення для нас обох. Що ви робите найперше, коли збираєтеся поїсти з кимось піцу?
Ви говорите про це.
Ви говорите про те, що хочете.
Ви говорите про те, що вам подобається.
Ви можете навіть обговорити ваші смаки.
"Як ви ставитеся до пепероні?" (Сміх)
"Не дуже, я надаю перевагу грибам".
"Тоді ми можемо обмінятися половинками".
І навіть якщо ходите на піцу з кимось уже дуже тривалий час, ви все ще пропонуєте:
"Можливо, спробуємо щось незвичайне?"
(Сміх)
"Чи, може, трохи більше пригод?"
Гаразд, коли ви граєте в бейсбол - не забувайте, ми говоримо про секс - коли ви граєте в бейсбол, Ви просто пропонуєте оббігти бази в належному порядку, одна за одною.
Ви не можете вдаряти по м'ячу і бігти по правій частині поля.
Це не працює.
Ви також не можете, прибігши на другу базу, сказати:
"Мені тут подобається. Я тут залишуся".
Ні.
І також, звичайно, бейсбол вимагає наявності конкретного обладнання та певного набору навичок.
Не кожний може грати в бейсбол.
Це дуже ексклюзивно.
А як щодо піци?
Коли ми намагаємося з'ясувати, що добре для піци, це спроба зрозуміти те, що добре для нас.
Є мільйон різних видів піци.
Існує мільйон різних начинок.
Існує мільйон різних способів споживати піцу.
І ні один з них не є неправильним.
Вони просто різні.
І в цьому випадку, відмінності - це добре, тому що це збільшує наші шанси на те, що отриманий нами досвід виявиться задовільним.
І нарешті, що ми очікуємо від гри в бейсбол?
Ми граємо, щоб виграти.
Ми прагнете набрати якомога більше балів.
У бейсболі завжди є переможець, а це означає, що завжди є переможений.
Але як щодо піци?
З піцою все дійсно по-іншому - тут немає переможців.
Як ви можете перемогти?
Ніяк.
Ви можете запитати себе:
"Ми задоволені?"
Іноді ми можемо з'їсти різні порції, в різний час, з різними людьми, або в різні дні.
І тільки нам вирішувати, коли ми відчуваємо, що достатньо з'їли.
Якщо ми все ще голодні, то можна з'їсти ще.
Якщо ви з'їли занадто багато, Ви просто відчуєте добавку у вазі.
(Сміх)
Що, якби ми могли прийняти цю модель піци і накласти її на розмову про секс?
Більша частина сексуальної освіти сьогодні побудована на моделі розмови про бейсбол. Така освіта не допомагає, але розвиває в молодих людей нездорову сексуальність.
І так ці молоді люди дорослішають.
Але якби ми могли створити сексуальну освіту, базуючись на розмові про піцу, ми могли б створити таку освіту, яка пропонувала б людям задуматися про свої власні бажання, зробити свідоме рішення про те, чого вони хочуть, говорити про це з їхніми партнерами, і, в кінцевому підсумку, шукати не якихось зовнішніх результатів, а відчуття задоволення. І це в наших силах.
Ви, можливо, помітили, порівнюючи бейсбол і піцу, що в бейсболі все відбувається по команді.
Лише знаки оклику.
А піца завжди залишає місце для запитання.
І кому відповідати на ці питання?
Вам.
Мені.
Тому пам'ятайте, коли ми думаємо про сексуальну освіту та сексуальну активність, бейсболу тут не місце.
Піца допоможе знайти більш здоровий спосіб думати про секс і про хорошу, всебічну сексуальну освіту.
Дуже дякую за ваш час.
(Оплески)
Сьогодні разом зі мною ви побуваєте навколо світу за 18 хвилин.
Центр моїх досліджень знаходиться у США. Але розпочнімо з іншого кінця карти, з Кіото в Японії, де я жила у японській сім"ї, коли писала дисертацію 15 років тому.
Уже в той час я знала, що зіткнуся з культурними відмінностями та непорозуміннями, проте вони з"являлися тоді, коли я найменше цього сподівалася.
У перший день мого перебування я пішла до ресторану і замовила чашку зеленого чаю з цукром.
Делікатно промовчавши, офіціант сказав:
"Зелений чай п"ють без цукру".
"Я знаю", відповіла я.
"Мені відомий цей звичай.
Але я все-таки люблю солодкий чай".
У відповідь я почула ще ввічливішу версію того самого пояснення.
"Зелений чай п"ють без цукру".
"Я розумію, - відповіла я, - що японці п"ють зелений чай без цукру.
Але я б хотіла покласти трохи цукру у мій зелений чай".
(сміх)
Здивований моєю впертістю, офіціант вирішив поговорити з менеджером.
Невдовзі почалася тривала суперечка, і, врешті, до мене підійшов менеджер і сказав:
"Я дуже перепрошую, але в нас немає цукру".
(сміх)
Ну, оскільки мені не могли принести такий чай, як я хотіла, то я замовила чашку кави, яку офіціант відразу приніс.
На блюдці лежали два пакетики цукру.
Мені не вдалося випити чашку солодкого зеленого чаю не через просте непорозуміння, а через величезну різницю між нашими уявленнями про вибір.
З моєї точки зору як американки, коли клієнт висловлює адекватне прохання залежно від особистих уподобань, то він має повне право на задоволення цього прохання.
Як каже Бурґер Кінґ, зробити по-американськи значить "зробити по-своєму", бо, за Старбакс,
"щастя - це твій вибір".
(сміх)
Проте японці вважають, що їх обов"язок - захистити тих, хто знає менше за них, (сміх) у цьому випадку, необізнаного іноземця, від неправильного вибору.
Справді, чай, який я хотіла замовити, не відповідав культурним нормам, тому вони зробили все можливе, щоби врятувати мою репутацію.
Американці вважають, що вони досягли вершини у процесі здійснення вибору.
Вони переконані, що вибір крізь американську призму найкраще задовольняє вроджене та загальне бажання вибору в людей.
На жаль, припущення в основі цього переконання не завжди правдиві у різних країнах та культурах.
Часом вони можуть виявитися неправдивими навіть в самій Америці.
Я б хотіла розповісти про деякі з цих припущень та проблеми, пов"язані з ними.
Сподіваюся, що моя розповідь змусить вас задуматися над особистими переконаннями, і впливом вашого оточення на їх формування.
Перше припущення: якщо вибір стосується вас, то саме ви повинні його зробити.
Це єдиний спосіб переконатися, що усі ваші побажання та інтереси будуть повністю враховані.
Це невід"ємна умова успіху.
В Америці, основним суб"єктом вибору є людина.
Люди повинні самі вибирати, часом відстоюючи свою позицію, незважаючи на бажання чи поради інших людей.
Це називається "бути собою".
Але чи всі люди отримують користь від такого ставлення до вибору?
Я та Марк Леппер провели кілька досліджень, намагаючись відповісти на це запитання.
Під час одного з експериментів у Джапан-Тауні у Сан-Франциско ми запросили англо-, та азіатсько-американських дітей віком від 7 до 9 років у лабораторію, та поділили їх на три групи.
Зайшла перша група, їх зустріла пані Сміт. Вона показала їм шість великих наборів ігрових анаграм.
Діти мали вибрати один набір анаграм.
Крім того, вони мали вибрати фломастер, яким би хотіли записувати відповіді.
Коли прийшла друга група дітей, їх завели в ту саму кімнату, показали ті ж самі анаграми, але цього разу пані Сміт сказала їм, які анаграми складати, а також яким фломастером записувати відповіді.
А коли прийшла третя група, їм сказали, що і анаграми, і фломастери вибрали їх матері.
(сміх)
Насправді, діти, яким завдання дала пані Сміт або їх матері, отримали таке ж завдання, як і діти з першої групи, які вибирали самі.
Таким чином, діти з кожної групи виконували однакові завдання, і ми змогли легко порівняти результати.
Така маленька різниця у способі вибору завдання зумовила величезну різницю у результатах роботи.
Англо-американці зробили в 2.5 рази більше анаграм, якщо вони самі їх вибирали, ніж у випадку, коли вибір робили пані Сміт або їх матері.
Незалежно від того, хто саме вибрав, якщо завдання обрала стороння людина, то результати були гірші.
Крім того, деякі з дітей були явно здивовані, що ми звернулися до їх матерів.
(сміх)
Одна дівчинка на ім"я Мері сказала:
"Ви питали мою маму?"
(сміх)
У той же час, азіатсько-американські діти досягли найкращих результатів, якщо думали що вибір зробили матері, непоганих результатів, коли вибирали самі, і низьких, коли вибір робила пані Сміт.
Дівчинка на ім"я Нацумі навіть підійшла до пані Сміт, коли вона вже виходила з кімнати, потягнула її за спідницю, і запитала:
"Ви б не могли передати моїй матусі, що я зробила все так, як вона сказала?" Діти першого покоління перебували під сильним впливом ставлення їх батьків-іммігрантів до вибору.
Для них вибір був не лише способом визначення та ствердження своєї особистості, але й способом створення спільноти та гармонії через врахування вибору людей, які користувалися серед них довірою та повагою.
Якщо вони мали поняття "залишатися собою", то це "собою", швидше за все, складалося не з індивідуального, а з колективного.
Успіх, у такому випадку, означав догоджання важливим людям, а не тільки задоволення власних бажань.
Іншими словами, особисті бажання формуються через бажання конкретних сторонніх людей.
Тому припущення, що ми досягаємо найкращих результатів, коли робимо вибір на основі особистого "я", справджується тільки тоді, коли це "я" чітко відокремлене від інших.
І навпаки, коли двоє чи більше осіб вважають, що їх вибір та його результати тісно пов"язані, тоді вони досягнуть спільного успіху, якщо перетворять вибір на колективний акт.
Якщо ж вони муситимуть вибирати самостійно, то це може негативно вплинути як на результат, так і на стосунки між ними.
Проте саме цього вимагає американська парадигма.
Вона практично не залишає шансів для взаємозалежності або визнання схильності окремої людини до помилок.
Вона вимагає, щоб вибір розглядали як особистий акт самоствердження.
Люди, які виросли в такій парадигмі, можуть вважати, що це мотивує.
Проте не можна стверджувати, що кожен досягає успіху, якщо мусить робити вибір самостійно.
Друге припущення, характерне для американської точки зору, звучить приблизно так.
Чим ширший у вас вибір, тим більша ймовірність, що ви зробите найкращий вибір.
Отже, маємо Волмарт з 100,000 різних товарів,
Амазон з 27 мільйонами книжок, і сайт Match.com, на якому - скільки там? - 15 мільйонів потенційних партнерів. Ви точно знайдете ідеальну пару.
Давайте перевіримо це припущення, подавшись до Східної Європи.
Там я розмовляла з людьми, жителями колишніх комуністичних країн, кожен з яких постав перед проблемою переходу до більш демократичного та капіталістичного суспільства.
Одне із найцікавіших відкриттів трапилося не у відповідь на запитання, а завдяки звичайному жесту гостинності.
Коли учасники приїхали на інтерв"ю, я запропонувала їм кілька напоїв, кока-колу, дієтичну колу, спрайт - загалом сім.
Під час першої серії розмов, які відбувалися в Росії, мене захопив зненацька коментар одного з учасників.
"Та нема різниці.
Це ж все газована вода.
Вибір один."
(шепіт)
Мене настільки вразила ця фраза, що пізніше я почала пропонувати ці сім видів газованої води усім учасникам.
І я питала їх:
"Скільки можливостей вибору є перед вами?"
Знову і знову вони відповідали, що ці сім пляшок з газованою водою це не сім можливостей вибору, а тільки одна: пити газовану воду чи не пити.
Коли я запропонувала сік і воду, окрім семи видів газованої води, вони сказали, що можливостей вибору стало три: сік, вода і газована вода.
Порівняйте це з впертою відданістю багатьох американців не тільки певному смаку газованої води, але й певній марці.
Знаєте, дослідження постійно підтверджує, що ми фактично не можемо відрізнити Кока-Колу від Пепсі-Коли.
Звичайно, ми з вами знаємо, що Кока-Кола краща.
(сміх)
Молоді американці, які мають ширший вибір і більше реклами, ніж будь-хто інший у світі, вважають, що вибір свідчить про них самих, а не тільки про вибраний продукт.
Порівняйте цю думку з припущенням, що чим ширший вибір, тим краще, і ви отримаєте групу людей, для яких навіть найменша різниця має значення, а, отже, кожен вибір важливий.
Але східних європейців раптова доступність усіх цих товарів споживання на ринку застала як повінь.
Вони опинилися перед морем вибору, навіть не маючи шансу попередити, що не вміють плавати.
Коли я запитала:
"Які слова або образи ви асоціюєте з вибором?"
Ґжеґож з Варшави відповів:
"О, для мене це страх.
Розумієте, з тим є деякі проблеми.
Я звик, що вибору немає".
Коли я запитала Богдана з Києва, що він думає про новий споживчий ринок, він відповів:
"Це занадто.
Нам не потрібно стільки всього".
Соціолог із Варшавської соціологічної агенції пояснив:
"Старше покоління пережило стрибок з відсутності вибору до вибору постійного і повсякчасного.
Вони не мали можливості навчитися реагувати на це".
А молодий поляк Томаш відповів:
"Мені не треба двадцять видів жуйки.
Я не маю на увазі, що вибір мені не потрібний, але багато з цих варіантів просто зайві".
Насправді, часто потрібно вибирати між речами, які практично одинакові.
Значення вибору залежить від нашого вміння знаходити відмінності між різними варіантами.
Американці все життя вправляються у грі "знайди відмінності".
Вони грають цю гру з самого дитинства, і потім вірять, що таке вміння має бути вроджене.
Хоча всі люди мають спільні основні потреби та бажання вибирати, ми не всі бачимо вибір в однакових ситуаціях, або по-різному сприймаємо його можливості.
Якщо один вибір складно відрізнити від іншого, або якщо існує забагато можливостей вибору, щоб їх порівняти між собою, процес здійснення вибору може викликати розгубленість та розчарування.
Замість того, щоб зробити кращий вибір, ми губимося в його розмаїтті, а деколи просто лякаємося.
Вибір більше не відкриває нові можливості, а обмежує.
Це не символ звільнення, а ознака задухи від безглуздих дрібниць.
Іншими словами, вибір може стати повною протилежністю до всього, що він символізує в Америці, якщо його нав"язати тим, хто недостатньо до цього готовий.
Проте не тільки інші люди в інших країнах відчувають тиск вибору, який невпинно зростає.
Самі американці переконуються, що необмежений вибір привабливий радше теоретично, аніж у повсякденному житті.
Ми усі маємо фізичні, розумові та емоційні обмеження, через які не можемо обдумувати кожен вибір, з яким стикаємося навіть в продуктовій крамниці, не кажучи про ціле наше життя.
Згідно з моїми дослідженнями, коли люди мають 10 чи більше можливостей вибору, то вони зроблять гірший вибір, навіть якщо це стосується здоров'я, інвестицій, чи інших важливих питань.
Все ж, багато-хто вважає, що ми завжди повинні вибирати самі і шукати ще більше можливостей вибору.
Це наштовхує мене на третє, напевне найбільш суперечливе, припущення:
"Ніколи не кажи вибору "ні".
Щоб перевірити це припущення, повернемося у США, а потім перестрибнемо через океан у Францію.
Недалеко від Чикаго, молода пара, Сюзан і Деніел Мітчел, очікували на свою першу дитину.
Вони вже навіть вибрали для неї ім"я - Барбара, на честь бабусі.
Однієї ночі, коли Сюзан була на сьомому місяці вагітності, у неї почалися перейми, і її відвезли до реанімації.
Породіллі зробили кесаревий розтин, але у Барбари виявили церебральну гіпоксію - нестачу кисню в мозку.
Оскільки дитина не могла дихати самостійно, її під"єднали до дихального апарату.
Через два дні лікарі поставили Мітчелів перед вибором.
Вони могли або від"єднати Барбару від системи підтримки життєдіяльності, і вона б померла за кілька годин, або продовжувати підтримку, хоча в цьому випадку вона теж могла померти через кілька днів.
Якби вона вижила, то перебувала б у постійному вегетативному стані, і ніколи не змогла б ходити, розмовляти, або взаємодіяти з іншими.
Що вони зробили?
Що б зробили будь-які батьки на їх місці?
У рамках дослідження, яке я проводила з Сімоною Ботті та Крістіною Орфалі, ми спілкувалися з батьками з Америки та Франції.
Усі вони пережили подібну трагедію.
У всіх випадках підтримку життєдіяльності було від"єднано, і новонароджені померли.
Проте їх ситуації значно відрізнялися.
У Франції, лікарі вирішували, чи потрібно від"єднувати підтримку життєдіяльності, і коли це слід зробити. А в Сполучених Штатах остаточне рішення приймали батьки.
Ми вирішили дослідити, чи це вплинуло на те, як батьки переживали втрату своєї дитини?
Як виявилося, вплинуло.
Навіть через рік американські батьки частіше виражали негативні емоції, ніж французькі.
Французькі батьки казали:
"Ноа був з нами так мало часу, але він стільки нас навчив.
Він змусив нас подивитися на життя по-іншому".
У той же час батьки-американці питали себе:
"А що, якби? А що, якби?"
Один із батьків скаржився:
"Мені здається, що вони навмисно мене мучили.
Як вони змусили мене так вчинити?"
Ще один батько сказав:
"Я почуваюся так, ніби брав участь у виконанні смертної кари".
Проте коли американських батьків запитали, чи хотіли б вони, щоб рішення приймали лікарі, вони усі відповіли: "Ні".
Вони не могли уявити, щоб вибір зробив хтось інший, хоча цей вибір завів їх у пастку, і вселив почуття вини та злості.
Було навіть кілька випадків клінічної депресії.
Ці батьки навіть не могли подумати про те, щоб віддати право вибору сторонній людині, бо це б суперечило усьому, чого їх навчили, і всім їхнім переконанням про силу і значення вибору.
У есе "Білий альбом",
Джоан Дідіон пише:
"Ми самі вигадуємо для себе історії, щоб жити.
Ми тлумачимо усе довкола нас і вибираємо найпрактичніше рішення з усіх можливих.
Ми живемо лише тим, що створюємо єдину оповідь з цілком різних образів; живемо поняттями, якими навчилися зупиняти невпинну фантасмагорію нашого реального життя".
Історія, яку розповідають американці, історія від якої залежить американська мрія - це історія необмеженого вибору.
Ця оповідь обіцяє так багато: свободу, щастя, успіх.
Вона кладе увесь світ до ваших ніг і каже:
"Ви можете мати все, що завгодно".
Це чудова історія, тому цілком зрозуміло, чому на неї не хочуть поглянути з іншого боку.
Адже якщо ви придивитеся ближче, то побачите певні вади, і зрозумієте, що історію можна розповідати по-різному.
Американці часто намагалися пропагувати власне бачення вибору, і вважали, що їх зустрінуть, чи повинні зустріти з розкритими обіймами і відкритим серцем.
Але підручники з історії і щоденні новини доводять протилежне.
Фантасмагорія, тобто справжнє життя, яке ми прагнемо зрозуміти, і упорядкувати в єдину оповідь, всюди різне.
Немає оповіді, яка би підходила будь-якій людині будь-де.
До того ж, самим американцям було б вигідно ввести нові точки зору у власну оповідь, яка так довго керувала їх вибором.
Якось Роберт Фрост сказав:
"Під час перекладу втрачається поезія".
Це означає, що все, що красиве і зворушливе, все, що розширює наш кругозір, неможливо передати тим, хто розмовляє іншою мовою.
Проте, за словами Йосифа Бродського,
"У перекладі здобуваємо поезію".
Він мав на увазі, що переклад може бути творчим актом перетворення.
Щодо вибору, то тут маємо набагато більше здобутків, ніж втрат завдяки численним перекладам нашої оповіді.
Замість того, щоб змінювати одну історію іншою, ми можемо пізнавати нове і насолоджуватися численними версіями, які вже існують, і які ще будуть створені.
Незалежно з якої ми країни, і яка наша оповідь, ми всі зобов"язані прийняти ширші можливості і розуміння вибору.
І це не призведе до паралізуючого морального релятивізму.
А, навпаки, навчить нас коли і як діяти.
Це значно допоможе усвідомити всі можливості вибору, вселить надію і дасть змогу здобути свободу, яку вибір обіцяє, але не завжди дає.
Якщо ми навчимося спілкуватися, навіть через переклад, тоді ми зможемо побачити усю незвичайність, складність, і непереборну красу вибору.
Дякую.
(оплески)
Бруно Джуссані:
Дякуємо.
Шіно, у вашій біографії є деталь, яку не згадано у буклеті програми. Проте цю деталь усі вже помітили. Ви незряча.
І я думаю, що всіх цікавить таке питання: як це впливає на ваше дослідження вибору, адже цю діяльність більшість людей асоціює з візуальними характеристиками, наприклад, естетикою, кольором, і так далі?
Ну, це дивне запитання, бо одна із особливостей сліпоти в тому, що це інша точка спостереження за тим, як зрячі люди роблять вибір.
І ви праві, що сьогодні існує безліч візуальних можливостей вибору.
Так, справді, мене досить пригнічує вибір, скажімо, яким кольором намалювати нігті, бо тут я повинна дослухатися до інших людей. І не можу вирішити сама.
Одного разу я була в салоні краси і намагалася вибрати між двома дуже близькими відтінками рожевого.
Один відтінок мав назву "Балетні туфельки", а інший називався "Чарівний".
(сміх)
Тоді я вирішила порадитися з двома жінками поруч.
Одна жінка сказала:
"Вибирайте тільки "Балетні туфельки".
"А який це колір?"
"Ну, це дуже елегантний відтінок рожевого".
"Гаразд, чудово".
Друга жінка порадила мені "Чарівний" відтінок.
"А який це колір?"
"Це ефектний відтінок рожевого".
Тоді я їх запитала:
"А як мені відрізнити ці два відтінки?
Яка між ними різниця?"
І вони відповіли: "Ну, один відтінок елегантний, а інший ефектний".
Гаразд, я зрозуміла.
Вони зійшлися на одному: якби я бачила ці відтінки, то я б їх чітко розрізнила.
(сміх)
Але мене зацікавило, що вплинуло на їх вибір - назва чи колір відтінку.
Тому я вирішила провести невеличкий експеримент.
Я принесла ці дві пляшечки лаку для нігтів у лабораторію, і здерла з них наклейки.
Потім я привела у лабораторію жінок і запитала:
"Який з цих двох лаків ви б вибрали?"
Половина жінок обурилися, що я з ними жартую, бо лак в обох пляшечках був одного відтінку. (сміх) (оплески)
Тоді я задумалася, хто кого розігрує насправді.
У той же час, ті жінки, які змогли розрізнити відтінки, вибрали лак "Чарівний", коли пляшечки були без наклейок, і лак "Балетні туфельки", коли наклейки були на місці.
Тому я зробила висновок, що якщо назвати троянду по-іншому, то і виглядати, і пахнути вона, можливо, теж буде по-іншому.
Бруно Джуссані:
Дякую. Шіна Айенґар.
Дякуємо, Шіно.
(оплески)
Добре, ми розглядаємо восьмий приклад.
Нас питають, яка рівність тотожна 5x-2(7x+1)＝14x
Мені здається, від нас вимагається трохи спростити вираз, і ми побачимо, чи підійде один із цих варіантів.
Давайте зробимо це.
Ми почнемо з 5x-2(7x+1)＝14x
Мені здається, це найочевидніша частина, яку можна спростити.
Це 2(7x+1), чи навіть -2(7x+1). Отже, вираз перетворюється на 5x плюс...
Я лише збираюся помножити -2 на все це у дужках. ...плюс -2 помножити на 7х дорівнює -14x мінус 14x і потім -2 помножити на 1 дорівнює -2.
Бачите, у всіх варіантах відповідей написано 14x у правій частині.
Тому вони хочуть щоб ми спростили лише ліву.
Цей вираз спрощується так: 5х додати -14x (або відняти 14x) відняти 2 дорівнює 14x.
Ми отримали 5x-14x.
Скільки буде 5 - 14?
Скільки? -9, так?
-9x відняти 2 дорівнює 14x.
Отже, це варіант A.
Тепер, одна річ, яку я зрозумів. Я ніби-то пропустив один крок.
Ми могли б лише...
Давайте зробимо це лише для того, щоб ви зрозуміли цей крок, який я тут виконав.
Ми могли б лише написати знак мінус і потім помножити на 2.
Отже ми могли написати 5x відняти додатнє 2 помножене на 7x (14x), додати 2 • 1 (додати 2).
(Я виконую дії лише з лівою стороною).
І тепер ми б могли розкрити знак "мінус", отримавши 5x - 14x - 2.
Таким чином, ми отримали б той самий результат, який вийшов у нас раніше, і потім ми б спростили тут, і в нас би вийшов варіант A.
Наступний приклад.
Який вираз тотожний цьому: Добре, ще один приклад, де на мою думку, від нас просто вимагається спростити цю рівність.
Давайте я її перепишу:
4(2 - 5x) = 6 - 3(1 - 3x).
Добре, давайте спочатку розкриємо дужку з четвіркою.
В нас виходить 4 • 2 = 8 4 • (-5x) = -20x
-20x дорівнює 6 мінус... можливо, ви могли б сказати: 6 мінус 3 - це ж три, і потім просто розкрити дужку.
Але потрібно пам'ятати послідовність дій.
На першому місці повинно бути множення.
Тому нам потрібно помножити 3 на (1 - 3x) а вже після цього ми можемо мати справу із числом 6.
У лівій частині ми також спочатку виконали множення. Добре.
Так, тут, 3(1 - 3x), виходить 3...
Я лише збираюся помножити додатнє число 3 на кожне із цих: -3 та x.
Отже, 3 помножити на -3x дорівнює -9x.
А тепер я можу розкрити цей знак "мінус" перед дужками.
Подивіться, у лівій частині ми маємо... давайте я виділю це яскравішим кольором.
У лівій частині ми маємо 8 - 20x = 6, і тепер я буду віднімати усе це.
Ви можете уявити це як множення -1 на кожний із цих доданків.
Отже, 6 додати -3, або просто 6 відняти 3, а потім "мінус на мінус" (плюс) 9x.
Вийшло.
Тепер побачимо, що ми можемо зробити, щоб спростити це.
Що станеться, якщо ми додамо 20x до обох сторін?
У лівій частині 20x зникне, отже там просто залишилося "8 = ..." Добре, давайте далі:
6 - 3...
Я додав 20x, отже додати 29x.
Взагалі, я міг би спростити це 6 - 3, але я не хочу робити забагато за один крок.
Отже, 8 = 3 + 29x. Якщо потім ми віднімемо 3 від обох частин, ми отримаємо 8 - 3 = 5.
Ця трійка зникає, і залишається лише 29x.
Відповідь C. 29x = 5.
Наступний приклад - десятий.
(звучить фортепіано)
Ми знаходимось у Берлінській картинній галереї і розглядаємо роботу Пітера Брейгеля "Нідерландські прислів'я", що є надзвичайно цікавою картиною.
Це дійсно так і вона викликає думки, що небагато що змінилось за останні 400-500 років.
Тут зображено більше ніж 100 прислів'їв, приказок, і вони дуже часто, у жартівливій манері, говорять про недоліки людства.
Дуже витончений спосіб, це не осудження.
Тут є відчуття долучення.
Давайте поглянемо на деякі зображення.
Не у всіх цих алегорій є відповідні фрази у сучасній англійській мові, але у деяких все ж залишились.
Деякі з них на передньому плані, більш очевидні і їх легко розпізнати.
Зверху зліва ви бачите чоловіка, який, здається, збирається битися головою об стіну.
Мені дуже добре відоме це відчуття.
Звичайно, це вираз "битися головою об стіну" Коли ви знову, і знову щось робите, хоч шансів на успіх немає.
Як щодо фігури чоловіка справа внизу, який намагається дотягнутися до двох шматків хліба, до яких не дістатися?
Він не може дотягнутися до обох і ми знаємо вираз "жити від зарплати до зарплати". Буквально: "жити від хлібини до хлібини"
Він не може звести кінці з кінцями.
Справа біля нього, за цим же столом, чоловік обхопив голову руками і дуже засмучений через розлиту кашу.
"Даремно плакати над пролитим молоком".
Він усвідомлює, що не може зібрати кашу назад у посудину.
Всі ці речі ми теж постійно робимо.
Ми розуміємо їх безглуздість та безплідність, але все одно робимо їх.
Приносить справжнє задоволення розглядати ці зображення та візуально впізнавати прислів'я, які ми зазвичай говоримо.
Одне з моїх найулюбленіших та одне з найбезглуздіших зображає шматки пирога, якими вкритий дах на будинку зверху зліва.
Це посилання не має безпосереднього відповідника у сучасній англійській і це - "накривати дах пирогами". Що значить "марнувати багатство".
Картина, в цілому, створює такий дитячий книжковий пейзаж, по якому можна блукати очима, досліджуючи його, захоплюватися ним і, в якомусь сенсі, сміятися над самими собою.
(звучить фортепіано)
Я - письменниця.
Писати книги - моя професія, але, звичайно, це набагато більше для мене.
Я безмежно люблю та захоплююсь цією справою усе своє життя.
Я не очікую, що це колись зміниться.
Але не зважаючи на це, нещодавно трапилась одна дивна річ у моєму житті та кар'єрі, яка змусила мене зовсім по-іншому ставитись до цієї роботи.
Це сталося через цю книгу, яку я нещодавно написала, мемуари під назвою "Їсти, молитись, кохати", яка, безперечно, на відміну від усіх моїх попередніх книг, якимось чином розійшлась по світу та стала великою мега сенсацією, міжнародним бестселером.
В результаті цього, куди б я не пішла тепер, люди ставляться до мене, наче я приречена.
Серйозно - приречена, приречена!
Ось, наприклад, вони підходять до мене, усі такі занепокоєні та кажуть:
"Чи ти не боїся - не боїся, що ти ніколи не зможеш написати нічого кращого за цей твір?
Ти не боїся, що будеш продовжувати писати усе своє життя та ніколи знов не зможешь створити книгу, яка буде хоч комусь цікавою у світі? Ніколи. Ніколи."
Знаєте, це дуже втішно чути.
Але знаєте, могло бути й гірше, якщо б я не пам'ятала історію 20-річної давнини, коли я вперше почала казати людям - коли я була ще підлітком, що я хочу бути письменницею, я стикнулась з такою ж наляканою реакцією.
Люди казали мені: "Ти що не боїся, що ніколи не досягнеш успіху?
Не боїся, що приниження від невизнання вб'є тебе?
Не боїся, що ти віддасиш усе своє життя своїй роботі, але з цього нічого не вийде? І ти помреш на звалищі розбитих мрій, і твій рот буде наповнений гірким попелом невдач?"
(Сміх)
Ну і в такому дусі.
Відповідь - коротка відповідь на усі ці питання - "Так".
Так, я боюся всього цього.
І завжди боялася.
Та крім цього, я боюся ще багатьох, багатьох речей, про які люди навіть не здогадуються.
Наприклад, морські водорості та інші страшні речі.
Але, коли мова заходить за письменництво, останнім часом я багато про це думаю, і мене дивує одне питання: чому саме таке ставлення склалось?
Знаєте, невже це раціонально?
Невже це логічно, що людина повинна боятись роботи, до якої вона відчуває своє призначення у цьому світі.
Знаєте, у творчих особистостях є щось особливе, що здається змушує інших людей хвилюватись за їх психіку, такого ставлення не зустрінеш у відношенні до інших професій.
Наприклад, мій батько був інженером-хіміком та я не пам'ятаю за усю його 40-річну кар'єру, щоб хтось питав його, чи боїться він бути інжереном-хіміком?
Джон, в тебе немає кризи хімічного виробництва? Як просувається твоя робота?
Нічого такого не було.
Але заради справедливості варто зазначити, що професія інженера-хіміка за багато років насправді не заробила собі репутацію алкоголіків та маніакально депресивних особистостей.
(Сміх)
Ми, письменники, маємо таку репутацію, та не тільки письменники, але творчі люди усіх жанрів, здається мають славу вкрай психічно неврівноважених осіб.
Потрібно тільки подивитись на дуже похмурі дані звіту про смерті насправді видатних творчих особистостей лише за 20 століття, які померли ще молодими та у багатьох випадках накладали на себе руки.
Навіть ті, що у буквальному сенсі не скоїли самогубства, здається, насправді потерпали від власних талантів.
Норман Мейлер, перед своєю смертю в останньому інтерв'ю, зізнався:
"Кожна з моїх книг наближувала мене на крок до смерті".
Досить незвичайне зізнання про справу свого життя.
Але ми навіть не мигнемо оком, почувши такі речі, тому що ми вже так давно чуємо щось подібне, та якимось чином ми повністю засвоїли та усі прийняли той факт, що творчість та страждання мають бути пов'язані, і що врешті решт, мистецтво завжди веде до мук.
Питання, яке я хочу сьогодні поставити усім присутнім тут - вам подобається такий підхід?
Ви погоджуєтесь з ним, тому що здається, що ви близькі до цієї думки, знаєте - я зовсім не згодна з цим припущенням.
Я вважаю, що така думка - жахлива.
А ще вона небезпечна, я не хочу, щоб цей підхід назавжди зберігся і до наступного століття.
Я вважаю, буде краще, якщо ми сприятимемо життю наших видатних творчих особистостей.
Я напевно знаю, що у моєму випадку, у моїй ситуації, було б вкрай небезпечно звернути на цю темну доріжку, особливо зважаючи на обставини моєї кар'єри на даний момент.
Знаєте я б їх назвала випробуванням, Я досить молода, мені лише біля сорока років.
Можливо мені доведеться писати ще сорок років.
Скоріш за все всі мої твори, що я напишу оцінюватимуться світом як твір, що вийшов після цього божевільного успіху моєї останньої книги, чи не так?
Скажу відверто, тому що ми тут всі наче друзі тепер, досить вірогідно, що мій найгучніший успіх вже позаду.
О, Боже мій, що за думка!
Знаєте, така думка може змусити людину почати випивати джин о дев'ятій ранку. а я не хочу цього.
(Сміх)
Я краще буду продовжувати робити справу, яку я люблю.
Отже, постає питання - як?
Мені здається, після довгих розмірковувань, що у своїй роботі тепер для того, щоб продовжувати писати, я маю створити певний захисний психологічний механізм, так?
Відтепер я маю якимось чином знайти безпечну відстань між собою, як письменницею та притаманною мені тривогою щодо майбутніх відгуків про мою творчість.
Коли протягом останніх декілька років я шукала приклади такого підходу у різних періодах історії, та намагалась знайти інші суспільства, які можливо мають кращі та більш прийнятні ідеї, ніж ми, як допомогти творчим людям подолати невід'ємні емоційні ризики пов'язані з творчістю.
Ці пошуки привели мене до Давньої Греції та Риму.
Уважно слідкуйте за моєю думкою, тому що я збираюсь мандрувати у часі.
Отже, у Давній Греції та Римі в ті часи - люди не вірили, що джерелом творчості є самі люди.
Люди вірили, що творчість це - божественний дух, що спадав на людей з якогось далекого та невідомого джерела, з невідомих та неясних причин.
Відомо, що греки називали цих божественних духів творчості - "демонами".
Як відомо, Сократ вірив в те, що у ньому живе демон, який здалеку ділився з ним своєю мудрістю.
Римляни мали таке ж саме уявлення, але вони називали цих безтілесних духів творчості - геніями.
Це - чудово, тому що насправді римляни не думали, що геній - це неодмінно розумний індивід.
Вони вірили, що геній - це магічна божественна істота, яка буквально жила у стінах кімнати творця, такий собі ельф Доббі, яка виходила та непомітно допомогала творцю з його роботою та надавала кінцеву форму творінню.
Просто блискуче - ось та сама дистанція, про яку я вам розповідала - психологічний захист від результатів вашої роботи.
Та усі знали як це працює, чи не так?
Отже, стародавній митець був захищений від певних речей, наприклад, всепоглинаючого нарцисизму.
Якщо ваша робота була насправді видатною, лаври діставались не лише вам, усі знали, що ви маєте цього безтілесного генія, який допомагав вам.
Якщо ваша робота була провалом, це теж не повністю ваша провина.
Усі знали, що просто ваш геній - якийсь собі невдаха.
Саме так люди сприймали творчість на Заході протягом досить довгого часу.
Потім настала епоха Ренесансу, і все змінилося, з'явилась велика ідея, а чому б нам не зробити особистість центром всесвіту, вищою за усіх богів і таємниць, отже, більше не залишилось місця для містичних створінь, які пов'язані з божественним та передають його послання митцям.
Це був початок раціонального гуманізму, люди почали вірити, що джерелом творчості є сама особистість.
Та вперше в історії, люди почали звертатись до митців як до геніїв, а не як до людей, що мають генія.
Я повинна вам сказати, що це було великою помилкою.
Знаєте, я гадаю, що дозволити комусь, одній простій людині, вважати, що він чи вона, є втіленням, джерелом та суттю і першопричиною усього божественного, творчого, непізнаного та таємничого - це трохи занадто відповідальності на одну крихку психіку людини.
Це як попросити когось проковтнути сонце.
Це повністю спотворює та псує его та спричиняє усі ці неконтрольовані очікування щодо результатів своєї праці.
Я гадаю, що саме цей натиск вбивав творчих людей протягом останніх 500 років.
Якщо це - так, а я в це вірю, постає питання, що тепер?
Можемо ми застосовувати інший підхід?
Можливо, треба повернутись до більш давнього розуміння про відносини між людьми і таємницею творчості.
Навряд чи.
Ми не зможемо просто стерти 500 років раціонального гуманістичного мислення одним виступом тривалістю 18 хвилин.
Скоріш за все у цій аудиторії є люди, які можуть надати дійсно обґрунтовані наукові аргументи проти того, що саме якісь феї, слідують за людьми та проливають чудодійний нектар на їхні проекти та роботи.
Я не збираюсь змусити вас повірити в це.
Але я хочу запитати - знаєте, а чому б ні?
Чому б нам не думати про це таким чином?
Тому що це має стільки ж сенсу як будь-яке інше пояснення абсолютно божевільної примхливості творчого процесу.
Процесу, як відомо тим, хто намагався щось зробити, іншими словами -усім присутнім тут - що не завжди відбувається раціонально.
Та фактично, іноді може проходити як щось абсолютно паранормальне.
Я стикнулась з цим під час своєї зустрічі з видатною американською поетесою - Рут Стоун, зараз їй за 90 років, але вона писала вірші усе своє життя та вона розповіла мені, що вона росла у сільській місцевості у Вірджинії, та коли вона працювала на полях, іноді вона відчувала як до неї доносились вірші з природи.
Вона казала, що це було схоже на потужний потік повітря.
Цей потік швидко наближався до неї через поля.
Вона його відчувала, тому що під її ногами трусилась земля.
Вона знала, що єдине, що їй залишалось зробити в цей момент, як вона саме це каже: "бігти, немов божевільна".
Вона бігла немов божевільна додому. і цей вірш переслідував її протягом усього шляху, потім вона хапала аркуш паперу та олівець достатньо швидко, щоб встигнути запам'ятати вірш, коли він проходив крізь неї та записати його на папері.
Траплялось, що вона була не досить моторною, і вона бігла, бігла, бігла та не встигала додому, і вірш проходив крізь неї та вона не встигала за ним. Тоді вірш продовжував кружляти у повітрі, шукаючи, як вона висловилась "іншого поета".
Були ще випадки - один з яких я ніколи не забуду - вона розповідала, що буває так, що вона майже втратила вірш. Отже, вона біжить додому, там вона шукає папір вірш проходить крізь неї, і вона хапає олівець, саме в цей момент, і вона сказала, що вона начебто упіймала вірш своєю рукою.
Вона немов піймала вірш за хвіст, та знову пропустила його крізь своє тіло, коли записувала його на аркуші.
В такі моменти, вірш виходив цілісним та бездоганним, але задом наперед, від останнього до першого слова.
(Сміх)
Тому, коли я це почула - це було неймовірно, бо саме так відбувається мій творчий процес.
(Сміх)
Мій творчий процес полягає не лише в цьому - я - не трубопровід!!
Я - мул, і я обрала собі режим роботи, згідно з яким я маю прокидатись в однаковий час кожного ранку, працювати до поту, застосовуючи свої власні дивні прийоми.
Але, навіть я, зі своєю впертістю, навіть я стикаюсь іноді з цим явищем.
Я можу уявити, що багато з вас теж відчували це на собі.
Знаєте, навіть зі мною траплялось таке, що ідеї приходили до мене з якогось непізнаного джерела, яке я не можу визначити.
Що це за джерело?
Та як ми маємо ставитись до нього, щоб не загубити розум, а, навпаки - залишатись у здоровому глузді?
Для мене найкращим сучасним прикладом цього є музикант - Том Уейтс, у якого мені довелося брати інтерв'ю для журналу декілька років тому.
Ми розмовляли про це, і знаєте, Том більшу частину свого життя був втіленням страждаючого сучасного митця, який намагався контролювати, управляти та впливати на ці неконтрольовані творчі імпульси, які були частиною його.
Але з рокам він став спокійнішим, та він розповів мені, що одного дня він їхав по шосе в Лос-Анджелесі і саме тоді для нього усе змінилось.
Він їде по дорозі, і тут зненацька він чує цей маленький уривок мелодії у своїй голові, що прийшов до нього як натхнення, такий ж невловимий та манливий, і він хоче запам'ятати його, бо він - розкішний, та він прагне утримати його в своїй пам'яті, але це неможливо.
У нього нема паперу, немає олівця, немає диктофону.
І він відчуває, що в ньому прокидається вже забута тривога: "Я втрачу цей уривок, а потім ця пісня буде переслідувати мене вічно.
Я - нездара, я не можу це зробити."
Але замість того, щоб панікувати, він зупинився.
Він просто припинив ці внутрішні балачки і зробив щось дійсно нове.
Він подивився на небо та сказав:
"Вибачте, чи Ви не бачите, що я за кермом?"
(Сміх)
"Невже схоже, що зараз я готовий записати пісню?
Якщо ти насправді хочеш з'явитись, повертайся у більш зручний момент, коли я зможу приділити тобі увагу.
Інакше, йди докучай комусь іншому сьогодні.
Йди до Леонарда Коена."
І після цього змінився весь його робочий процес.
Не сама робота, часто робота залишалась такою ж важкою, як і раніше.
Але сам процес став більш вільним, і важка тривога зникла, коли він відділив себе від чарівного духу, генія, що знаходився в ньому, який завдавав лише одні проблеми, та відправив його туди, звідки він прийшов. Тоді він зрозумів, що геній не обов'язково має знаходитись всередині та завдавати страждань.
Творчість також можлива завдяки особливій, надзвичайній та дивній співпраці у формі розмови між Томом та невідомою зовнішньою істотою, яка була не зовсім Томом.
Отже, коли я почула цю історію, вона трохи змінила мій підхід до роботи та одного разу вже врятувала мене.
Цей підхід допоміг мені, коли я писала "Їсти, Молитись, Кохати" і піддалась відчаю, притаманному усім нам, коли ми працюємо над чимось і це не виходить, і ми починаємо думати, що це буде повний провал, що це буде найжахливіша написана книга.
Не просто жахлива, а найжахливіша книга усіх часів.
Я почала думати, що не зможу дописати цю книгу.
Але потім я пригадала Тома, який розмовляв з повітрям, і я спробувала цей прийом.
Я просто відірвалась від своїх записів та звернулась до пустого кута кімнати.
Я сказала вголос: "Слухай ти, ми обидва, знаємо, що якщо ця книга не вийде чудовою, це не тільки моя провина, чи не так?
Тому що ти бачиш, що я вкладаю в неї усю себе, більше мені нічого запропонувати.
Отже, якщо ти хочеш, щоб книга була кращою, ти маєш з'явитись і зробити свій внесок.
Гаразд.
Якщо ти цього не зробиш, знаєш, йди до біса.
Я все одно продовжуватиму писати, тому що це - моя робота.
Я б хотіла офіційно заявити сьогодні, що я зробила свою частину роботи."
(Сміх)
Тому що (Оплески) врешті решт, багато століть тому у пустелях Північної Африки, люди збирались на священі танці та музику при місячному сяйві, які тривали до самого світанку.
Це було дивовижно, тому що вони були професійними танцюристами і вони були приголомшливі, правда?
Але все одно, хоча й досить рідко, траплялось щось таке, що один з танцюристів ставав по-справжньому неперевершеним.
Ми з вами знаємо про що я кажу, тому що я знаю, що ви колись в своєму житті бачили подібний виступ.
Час ніби зупинявся, і танцюрист наче переходив в якийсь невідомий простір та він не робив нічого такого, чого б він не робив протягом інших 1000 ночей, але в той момент дивна гармонія охоплювала усе навкруги.
Раптом він вже не здавався просто людиною.
Він ніби сяяв з усіх сторін божественним полум'ям.
Коли це ставалось в ті часи, люди знали що це та кликали його на ім'я.
Вони брались за руки та починали співати:
"Алах, Алах, Алах, Бог, Бог, Бог."
Це - Бог.
Цікава історична довідка - коли марокканці захопили південну Іспанію, вони привезли з собою цю традицію, з часом вимова змінилась з "Алах, Алах, Алах" на "Оле, Оле, Оле", ці виклики ви можете почути і сьогодні на кориді або на виступах танцюристів фламенко.
В Іспанії, коли виконавець зробив щось насправді дивовижне і магічне,
"Алах, оле, оле, Алах, чудово, браво", незбагнене, це і є - проявом Божественного.
Це - чудово, тому що ми всі потребуємо цього.
Але наступного ранку трапляється досить підступна річ для самого танцюриста, коли він прокидається і усвідомлює, що сьогодні вівторок 11 ранку, і він вже не є проявом Божественного.
Він просто - старіючий смертний, у якого дуже болять коліна, і можливо він ніколи вже не досягне цієї вершини знов.
Можливо, вже ніхто не буде оспівувати його рухи ім'ям Господа, що ж тоді йому залишається робити решту свого життя?
Це - важко.
Це -одне з найтяжчих зізнань, яке доводиться зробити на своєму творчому шляху.
Але, можливо, воно не буде настільки сповненим болю, якщо ви, перш за все, не вважаєте, що найдивніші аспекти Вашої сутності належать виключно Вам.
Але якщо б Ви вважали, що ці таланти було позичено Вам з якогось неймовірного джерела на винятковий період Вашого життя, для того, щоб, коли Ви їх вичерпаєте, передати їх іншій людині.
Та, знаєте, якщо Ви насправді оберете таке ставлення, все починає змінюватись.
Саме так я почала думати, і продовжую думати протягом останніх декілька місяців під час моєї роботи над книгою, що незабаром буде опублікована, та яку всі з небезпечним та лякаючим нетерпінням очікують як продовження мого химерного успіху.
Коли я зовсім дурію з цього приводу, я повторюю собі: Не бійся.
Не лякайся.
Просто роби свою справу.
Продовжую проявляти себе у своїй роботі, незалежно від того чим ти займаєшся.
Якщо ти танцюєш - танцюй.
Якщо божественний, несвідомий геній призначений Вам вирішить вдіяти щось дивне тільки на одну мить через Ваші зусилля, тоді "Оле!".
Якщо - ні, все одно продовжуйте Ваш танок.
Незважаючи ні на що - "Оле!" Вашим спробам.
Я в це вірю і відчуваю, що ми повинні розповсюджувати цей підхід.
Незважаючи ні на що - "Оле!" , просто за те, що у Вас вистачає людської любові та впертості, продовжувати реалізовувати свої здібності.
Дякую.
(Оплески)
Дякую.
(Оплески).
Джун Коен:
Оле!!
(Оплески)
Данно рівняння прямої 2Y+3X=7 ось цієї прямої, знайти точку перетину з віссю Х.
Точка перетину з віссю X це координата по X в якій Y дорівнює 0 або координата по X в якій пряма перетинає вісь X.
Помітьте ось тут Y дорівнює 0, ми знаходимося на осі X.
Давайте подумаємо чому має дорівнювати X.
Оцінимо на око значення по Х трохи більше 2.
Ця координата дорівнює чомусь між 2 і 3, це трохи менше чим 2,5, але ми не знаємо точного значення, тому давайте використаємо рівняння щоб знайти точне значення.
Ми маємо дізнатися чому дорівнює Х коли Y дорівнює 0.
Ми можемо записати 2(0)+3Х=7.
2 помножити на 0 буде 0, отже ми маємо 3Х=7 і ми можемо поділити ліву і праву сторони на 3.
Ми отримаємо Х=7/3.
Чи виглядає це як 7/3, давайте згадаємо що 7/3 це те саме що 6/3+1/3.
6/3 дорівнює 2, це те саме що 2 і 1/3.
Можна також міркувати наступним чином 7 поділити на 3 буде 2 з остачею 1, тобто ми маємо ще 1 поділити на 3.
Це буде 2 і 1/3 це буде 2 1/3 і це точка перетину з віссю Х.
7/3, якщо я б робив цю вправу на Кхан Академі то трохи простіше надрукувати неправильний дріб, я б відповів 7/3.
(звучить фортепіано)
Погляньте на золоту вишивку на червоній тканині та горностаєву підкладку на одязі святої Катерини.
І на святу Варвару, погляньте на прикраси в її головном уборі.
Вони просто вражаючі.
Погляньте на довершеність білих лілій у саду поміж Марією та Варварою.
Стівен:
Так, а погляньте на іриси між Катериною та Марією.
Здається, ніби на них краплі роси.
Погляньте на прозорість тканини, яка огортає ноги Христа.
Стівен:
А як щодо виноградної альтанки позаду?
Кожен листочок дбайливо промальований.
А як ідеально зображена в перспективі права рука святої Катерини.
І яке перспективне зображення плитки на підлозі і потім, погляньте, як спадають складки сірого одягу зверху від хутра, в яке одягнутий покровитель.
А як щодо червоної тканини у ніг Марії та те, як її блакитня сукня з золотою вишивкою по краях спадає поверх неї?
І потім, звичайно, ця безкінечність міста поза садом.
Здається, там є журавель на димарі будинку зліва.
Можливо, з вікна виглядає жінка.
Видно кожну черепицю покрівлі.
Бет:
В цій картині так багато можна побачити.
Стівен:
Перед нами робота Герарда Давида
"Мадонна з немовлям, святими та донатором", на якій зображений не тільки покровитель, людина, яка замовила картину, кілька жінок-святих, а і Марія з Христом-немовлям, так само як і ангел та святий Антоній Абат, якого ледь видно позаду в саду.
Нам відомо, що покровитель був старшим церковнослужителем у церкві в Брюгге, він реставрував каплицю, присвячену святому Антонію Абату і ця вівтарна частина, ймовірно, була зроблена для цієї каплиці.
Ця риса полотен північних майстрів мені здається чарівною.
Це глибоке відчуття духовності, яке поєднане з таким цікавим і точним зображенням матеріального світу.
Так, це спосіб, яким матеріальний світ відкриває світ духовний.
Це така характерна частина Північного Ренесансу.
Старанність, з якою Давид зобразив кожну деталь на цій картині, викликає бажання затримати на ній погляд, допомагає нам замислитися над цими образами.
Стівен:
Більш обізнаний глядач також розпізнає значну кількість символів, які є на картині.
Наприклад, скраю зліва ми бачимо янгола, який зриває виноград, і це - посилання на вино для причастя та Христове сповіщення на Таємній вечері, що то була його кров.
Також ми бачимо святу Катерину, яка зображена зі своїми атрибутами: колесом та мечем.
Стівен: І ми бачимо закритий сад, а це - традиційний символ непорочності Марії.
Бет:
Тут також є лілії та іриси.
Лілія - це символ чистоти Марії.
Ірис - символ її відданості.
Стівен:
Потім справа на колінах
Марії Магдалини - кухоль з маззю. Це нагадування про те, що вона намастила Христові стопи.
І хоча картина дуже урочиста, є в ній місце і для дії.
Христос сидить у Марії на колінах, але він тягнеться до святої Катерини і подає їй каблучку, що нагадує про завдану їй мученицьку смерть, відповідно до легенди, бо вона відмовилась від шлюбу з римським імператором, сказавши йому, що вона вже у шлюбі з Христом.
Ми також бачимо, що Марія Магдалина тягнеться до сторінки Біблії, яку тримає свята Варвара.
У всьому цьому досить багато енергії та відходу від форми, в іншому ж, це дуже урочиста та серйозна картина.
(звучить фортепіано)
У цьому відео я бажаю поміркувати про типи питань які слід адресувати статистиці і про типи питанья які не слід адресувати статистиці.
Ті, що слід адресувати ми могли б назвати статистичними питаннями.
І я окреслю статистичні питання жовтим кольором.
Я волію аби ви призупили це відео і спробували з"ясувати це самотужки.
Погляньте на кожне з цих запитань і поміркуйте чи знадобиться вам статистика аби відповісти на таке питання або ж статистика не знадобиться, чи це статистичні питання чи ні.
Я припускаю, що ви це вже зробили.
Тепер ми в змозі вирішити це разом.
Перше питання, скільки вам років?
Отже, ми ведемо мову про те скільки років певній людині.
На це є відповідь тут і нам не треба застосовувати жодних статистичних знарядь для відповіді на це.
Отож це нестатистичне питання.
Скільки років було людям які дивилися це відео у 2013?
А це вже цікаво.
Ми припускаємо, що багато людей подивилося це відео у 2013 і що вони не були усі одного віку.
При цьому їх вік мав певну різноманітність.
Одна людина могла бути 10-річною. Інша 20-річною. Ще інша 15-річною.
Отож яку відповідь надати тут?
Чи в змозі ви назвати вік кожного з них?
Але нам треба зрозуміти загальний триб.
Скільки років було цим людям?
Отже, ось де статистика може стати у нагоді.
Ми могли б з"ясувати певний тип загальної схильності, середньостатистичний середнік вік цих людей.
Отож це цілком статистичне питання.
І тут вже можна розгледіти певного роду загальний зразок.
У першому питання нас запитували про конкретну людину.
При цьому була лише одна відповідь.
Не було жодного розмаїття для даної відповіді.
У другому питанні нас запитували про характерні риси низки людей і при цьому було розмаїття у цих рисах.
Вони не були однакового віку.
А отже нам знадобиться статистика аби мати справу з певними характеристиками з цієї множини даних, щоб при цьому мати здатність зробити певні висновки.
Ми могли б сказати, що усереднено, усі люди які подивилися це відео у 2013 році були 18-річними або 22-річними, або ж їх середній вік складав 24 роки, хай там що там було.
Чи собаки бігають швидше за котів?
Знову ж таки, існує багато собак і багато котів і усі вони бігають з різною швидкістю.
Деякі собаки бігають швидше за деяких котів, а деякі коти бігають швидше за деяких собак.
Отож нам може знадобитися певна статистика аби зрозуміти загалом або усереднено наскільки швидко бігають собаки, а тоді можливо усереднено наскільки швидко бігають коти. Згодом ми могли б порівняти ці усереднені показники або ми могли порівняти дані середньо- статистичні показники якимось чином.
Отож це напевно статистичне питання.
Знову ж таки ми ведемо мову узагальнено, про цілу популяцію собак, усі різновидів собак супроти котів.
І при цьому буде розмаїття у тому наскільки швикдо бігають собаки і наскільки швидко бігають коти.
Якщо б ми вели мову про окремого собаку та окремого кота, тоді це була б просто відповідь.
Чи собака А бігає швидше за кота В?
Ну, звісно.
Це не буде статистичним питанням.
Тут ми не маємо використовувати статистичні знаряддя.
І дане наступне питання дійсно пасує до даного зразка.
Насправді, ні, це пасує до зразка попереднього питання.
Чи вовки важать більше за собак?
Знову ж таки, є деякі дуже легкі собаки і деякі дуже важкі вовки.
Отож ці вовки напевно важать більше за таких собак.
Але ж існують дуже, дуже важкі собаки.
І що ж нам робити тут, оскільки ми маємо розмаїття кожного з цих видів, то нам треба з"ясувати певну загальну схильність.
Усереднено, скільки ж важить середньо- статистичний вовк?
Яке середнє значення ваги вовка?
І порівняти це з відповідним значенням для собаки.
Отож знову ж таки, оскільки ми говоримо про вовків узагальнено, а не про окремого вовка, та й про собак узагальнено, і при цьому є розмаїття у даних, і ми збираємося з"ясувати певні числа аби порівняти їх, то це напевно статистичне питання. Чи ваша собака важить більше за вовка?
І ми припускаємо, що має справу з певним вовком.
Тепер це все певне.
Ми порівнюємо пвного собаку з певним вовком.
Ми в змозі покласти кожного з них на терези і знайти цілком певну відповідь.
При цьому немає жодного розмаїття для ваги цієї собаки, принаймні у мить його зважування, жодного розмаїття і у вазі вовка у мить його зважування.
Це нестатистичне питання.
Я поставлю хрестик навпроти тих питань, що не є статистичними.
Чи у Сіеттлі дощить більше ніж у Сингапурі?
І знову, тут є розмаїття.
І ми могли б також ймовірно дізнатися чи у Сієттлі дощить більше ніж у Сингапурі даного року, чи за дані десять років абощо?
Але незважаючи на такі питання, якими б вони не були, певного року дощити може більше у Сіеттлі. А іншого року дощити більше може у Сингапурі.
Або ж якщо ми візьмемо лише Сіеттл, то у ньому дощить по-різному залежно від року.
У Сингапурі теж дощить по-різному залежно від року.
Отже, як нам порівняти це?
Ось де статистика може стати у нагоді.
При цьому є розмаїття у даних.
Отож ми можемо поглянути на множину даних для Сіеттлу і з"ясувати певний тип середнього значення, певний тип загальної схильності, та порівняти це з середньостатистичним значенням, модою, можливо мода й не буде дуже корисною тут, Сингапуру.
Отже,це напевно статистичне питання.
Якою була різниця у кількості опадів між Сингапуром і Сіеттлом у 2013 році?
Ну, ці два числа є відомими.
Їх можна виміряти.
Усю кількість опадів у Сингапурі можна виміряти. Усю кількість опадів у Сіеттлі також можна виміряти.
І припускаючи, що це вже сталося і ми в змозі виміряти їх, тоді ми в змозі просто знайти дану різницю.
Отже, нам не потрібна статистика тут.
Нам просто слід отримати обидва даних вимірювання і вирахувати їх різницю.
Отож нестатистичне питання.
Узагальнено, чи за швидкості 55 миль на годину використовується менше палива ніж за швидкості 70 миль на годину?
Це здається статистичним, оскільки це ймовірно залежить від даних обставин.
Це може залежати від автівки.
Або навіть для даної автівки, коли ви їдете з швидкістю 55 миль за годину, може бути деяке розмаїття витрати палива при цьому.
Це може залежати від частоти зміни пального, погодніх умов, стану дорожнього покриття, а також від манери кермування автівкою.
Чи повертаєте ви при цьому?
Чи їдете по прямій лінії?
І те саме для 70 миль за годину.
Коли ми мовимо узагальнено, то при цьому є розмаїття у витраті пального при 55 миль на годину і при 70 миль на годину.
При цьому слід запитати себе, яка ж середньостатистична витрата пального при швидкості 55 миль на годину і порівняти це з відповідним середнім значенням для швидкості 70 миль за годину.
Отже оскільки ми маємо таке розмаїття для кожного з даних випадків, то це напевно статистичне питання.
Чи професори англійської мови отримують меншу платню за професорів математики?
Знову ж таки, усі професори англійської мови отримують неоднакову платню і усі професори математики також отримують неоднакову платню.
Деякі професори англійської мови отримують більше. Деякі менше.
Те саме й для професорів математики.
Отож нам слід знайти певний тип середньо- статистичних даних аби виявити загальну схильність для кожного з цих випадків.
І знову це статистичне питання.
Чи найбільш оплачуваний професор англійської мови з Гарварду отримує більшу платню за найбільш оплачуваного професора математики з МІТ?
Тепер мова йдеться про двох певних людей.
Ви можете поглянути на їх податкову звітність і побачити як багато кожен з них отримує, особливо якщо ми маємо на увазі що це за певний рік.
Зробимо так, скажімо це у 2013 році, це аби усунути певне розмаїття яке може виникати з року в рік, зробимо це трохи більш конкретним.
Якщо це був найбільш оплачуваний професор англійської мови з Гарварду, що отримав більшу платню ніж найбільш оплачуваний професор математики з МІТ у 2013 році, тоді ви знатимете цілком певне число для кожного з цих професорів.
І тоді ви зможете просто безпосередньо порівняти їх.
Отож коли йдеться про певний рік, певну людину, тоді це нестатистичне питання.
-Глава 15
"Я не починав у пошуках Джим відразу, тільки тому, що я дійсно призначення який я не міг знехтувати.
Тоді, як на гріх було б це, в кабінеті мого агента, я був прикріплений, на які хлопець щойно з Мадагаскару з невеликим схема чудовий шматок бізнесу.
Це щось робити з великою рогатою худобою і патрони, і щось князь Ravonalo; але стрижнем усієї цієї історії була дурість деяких адмірал - адмірал П'єр,
Я думаю.
Все вийшло на це, і голова не міг знайти слів, щоб висловити свою упевненість в собі.
Він кульові очі, починаючи з голови з рибним блиск, нерівності на його лобі, і носив довге волосся зачесане назад без розставання.
У нього була улюблена фраза яку він твердив урочисто, "мінімум ризику з максимального прибутку мій девіз.
Що? "
Він мене голова болить, зіпсовані мій другий сніданок, але отримав свій власний з мене все в порядку, і, як
Коли я був вражений його, я попрямував прямо до води стороні.
Я побачив Джима перехилившись через парапет набережної.
Три рідних човнярі сварки протягом п'яти анна робили жахливі рядки в його ліктя.
Він не чув мене придумали, але повернувся, наче незначний контакт мій палець був випустила зловити.
"Я шукав", пробурмотів він.
Я не пам'ятаю, що я сказав, не так багато так чи інакше, але він без зусиль за мною в готель.
"Він слідував за мною, як керовані, як дитя, з повітря слухняна, без будь-якого роду прояви, а як ніби він чекав мене туди прийти і нести його.
Мені не треба було так здивований, як я був на його поступливість.
На всіх круглих землі, які в певній здається настільки великі, і що інші впливають розглянути як відносно менше, ніж гірчичне насіння, у нього не було місця, де він міг - що мені сказати -? де він міг би піти.
От і все!
Висновок - бути наодинці зі своєю самотністю.
Він ішов поруч зі мною дуже спокійно, дивлячись туди і сюди, і як тільки повернув голову стежити за Sidiboy пожежником у розрізі пальто і жовтувато брюки, чиї чорні Обличчя в шовковистою проблиски як шматок антрациту.
Сумніваюся, однак, будь він бачив що-небудь, або навіть залишався весь час в курсі мого товариські відносини, тому що якби я не обрізна його залишили тут, або притягнула його до тут же, я вірю, що він пішов би прямо перед ним у будь-якому напрямку, поки зупинені стіною або іншим перешкодою.
Я керованих його до себе в спальню, і сів за один раз, щоб писати листи.
Це було єдине місце в світі (за винятком, мабуть, Уолпол Риф - але це було не так зручно), де він міг порозумітися з самим собою, не турбуючись на решті всесвіту.
Риса - як він висловився - не зробив його невидимим, але я вела себе точно так, як ніби він.
Не встиг у своє крісло я нахилився над моїм письмовим столом, як середньовічний книжник, і, але рух рукою, що тримає ручку, залишається тривожно тихо.
Я не можу сказати, що я злякався, але я, звичайно, продовжував нерухомо, як якщо б було щось небезпечне в кімнаті, що при першому натяку на рух з мого боку буде спровокований, щоб накинутися на мене.
Існував не так багато в кімнаті - Ви знаєте, як ці спальні - свого роду чотири
Плакат ліжко під протимоскітної-мережі, два або три стільці, стіл я писав на, голій підлозі.
Скляна двері відкриті веранда нагорі, а він стояв обличчям до неї, насилу з усіма можливими конфіденційності.
Сутінки впав, я запалив свічку з найбільшої економії рухів і стільки ж розсудливості, як якби вона була незаконною процедури.
Існує ніяких сумнівів, що у нього був дуже важкий період, і так би я, навіть Тут я, зізнаюся, від охочих його до диявола, або на риф Уолпол принаймні.
Мені спало на думку один або два рази, що, зрештою, Честер був, мабуть, людина мати справу ефективно з таким лихом.
Це дивний ідеаліст знайшли практичне використання для цього відразу - безпомилково, як це було.
Цього було достатньо, щоб зробити один підозрюю, що, може, він справді міг побачити справжнє аспект речей, які з'явилися таємничі й зовсім безнадійно менш творчо осіб.
Я писав і писав, я ліквідував всі заборгованості по моїй кореспонденції, а потім пішов писати для людей, які ніяких підстав очікувати від мене плітки лист ні про що взагалі.
Час від часу я вкрав покосився.
Він був вкопана, але судомні здригається текли по його спині, плечах б кидати раптово.
Він боровся, він боровся - в основному за його диханням, як здавалося.
Масивні тіні, кинув все в одну сторону від прямої полум'я свічки, здавалося, володіє похмурим свідомістю; нерухомість меблі була моя крадькома очі повітря уваги.
Я ставав химерним в розпал моєї писанини працьовитий, і, хоча, коли скрип мого пера на мить зупинився, було повне мовчання і тиша у кімнаті, я страждав від цього глибоке обурення і сум'яття думки, яка викликана насильством і загрозливий шум - в сильний шторм на морі, наприклад.
Деякі з вас можуть знати, що я маю на увазі: що змішалися тривога, стрес і роздратування з якимось боягузливе відчуття, що крадеться в - не подобається визнавати, але які дає абсолютно особливі заслуги в свою витривалість.
Я не стверджую, будь-які заслуги для стоячих стрес емоцій Джима, я міг взяти притулок в листах, і я міг би написати з незнайомими людьми, якщо необхідно.
Раптом, як я брав до чистий аркуш поштового паперу, я почув низький звук,
Перший звук, що, оскільки ми були заткнутися разом, прийшли до моїх вух у тьмяному тиші кімнати.
Я залишився з моєю головою вниз, з мого боку заарештований.
Ті, хто зберіг бдіння від ліжка хворого чув такі слабкі звуки в нічній тиші годинник, звуки витискав з ламав тіла, від втомленого душі.
Він штовхнув скляні двері з такою силою, що всі панелі подзвонив: він вийшов, і я затамував подих, напружуючи слух, не знаючи, що я очікував почути.
Він був дійсно займає надто близько до серця порожньою формальністю, яку суворим Честера критики, здавалося негідним повідомлення про людину, який міг бачити речі як вони були.
Порожня формальність, шматок пергаменту.
Ну, добре.
Що стосується депозиту недоступних гуано, що була зовсім інша історія.
Можна було б дохідливо перерву серце з цього приводу.
Слабкий вибух багато голосів, змішаний з дзвоном зі срібла і скла спливли з їдальні нижче, через відкриті двері зовнішній край світу моя свічка впала на спину, чуть-чуть, а за
Все було чорним, він стояв на краю величезного безвісті, як і одинока постать на березі похмурої та безнадійної океану.
Існував Уолпол риф в ньому - щоб переконатися - піщинка в темній порожнечі, соломи потопаючому.
Моє співчуття до нього прийняла форму думки, що я не хотів би його щоб люди бачили його в той момент.
Я знайшов його намагаються себе.
Його спина була вже не вражений його задихається, він стояв прямий, як стріла, слабо видимої і до цих пір, і зміст цього тиша опустилася на дно душі як свинець у воду, і зробив так, важкою, що для другої я хотів щиро, що єдиний шлях залишається відкритим для мене було оплатити його похорон.
Навіть закон зробив з ним.
Щоб поховати його була б такою легкою доброту!
Це було б так багато, відповідно до життєвої мудрості, яка полягає в поклавши очей геть всі нагадування про нашу дурості, нашої слабкості, нашої смертності; все, що робить проти наших ККД - пам'ять про наших невдачах, натяки нашої безсмертної страхи, органів наших загиблих друзів.
Можливо, він дійсно мав це занадто близько до серця.
А якщо так, то - пропонують Честера ....
В цей момент я взяв чистий листок і почав написати рішуче.
Існував нічого, крім себе між ним і темний океан.
У мене було відчуття відповідальності.
Якщо я говорив, що б нерухомим і страждання молодь стрибок у невідомість - хапаються за соломинку?
Я дізнався, як важко це може бути іноді, щоб зробити звук.
Існує дивна влада в усному мовленні.
І чому диявол не?
Я запитую себе постійно, поки я їхав з моєю письмовій формі.
Раптом, на порожню сторінку, під самим точку ручкою, дві фігури
Честер і його старовинний партнер, дуже чітко і повно, що Dodge в вид з кроку і жести, начебто відтворюється в області деяких оптичних іграшку.
Я б дивитися їх на деякий час.
Ні!
Вони були надто примарні і екстравагантні увійти в долю будь-якого свого.
І слово несе далеко - дуже далеко - займається руйнуванням в часі, як кулі йдуть політ у космос.
Я нічого не сказав, а він, там, спиною до світла, як якщо б пов'язані з кляпом у роті всі невидимі вороги людини, нічого не розмішати і зробив ні звуку.
Глава 16
'Час настає час, коли я повинен бачити його любили, вірили, захоплюються, з легендою сила і доблесть формування навколо його ім'я, як ніби він був матеріал героя.
Це правда, - запевняю вас, само вірно, як я сиджу тут і розмовляю про нього марно.
Він, зі свого боку, було, що факультет у вигляді натяку обличчя свого бажання і форму своєї мрії, без якого земля не знала б коханця і не шукач пригод.
Він захопив багато честі і Аркадії щастя (я не буду нічого говорити про невинності) в кущах, і це було так добре з ним, як честь і Аркадії щастя вулиці з іншою людиною.
Фелісіті, щастя - як би сказати, що це?
- Це випив з золоту чашу в кожному широта: смак з вами - з вами наодинці, і ви можете зробити його як п'янкий як вам буде завгодно.
Він був з тих, що будуть пити глибокі, як ви можете здогадатися з того, що було раніше.
Я знайшов його, якщо не зовсім п'яний, то принаймні промити еліксиру на його губи.
Він не отримав його відразу.
Там був, як ви знаєте, випробувальний строк серед пекельних судів Чандлер, в ході якої він страждав, і мені довелося турбуватися про - о - моя довіра - ви можете назвати.
Я не знаю, що я абсолютно заспокоївся тепер, після того, глянувши на нього у всіх своїх блиск.
Це був мій останній погляд його - в яскравому світлі, домінує, і все ж повною Відповідно до його оточенням - з життям лісу і з життям людей.
У мене, що я був вражений, але я повинен зізнатися собі, що після всього цього не незабутнє враження.
Він був захищений своєї ізоляції, один з його власної чудовою роду, в тісному контакті з
Природа, яка тримає віру на таких пільгових умовах зі своїми коханцями.
Але я не можу виправити перед моїми очима образ його безпеки.
Я завжди буду пам'ятати його, як видно через відчинені двері моєї кімнати, приймаючи, може бути, занадто близько до серця, просто наслідки своєї відмови.
Я радий, звичайно, що деякі добре - і навіть деякі пишність - вийшли з моєї зусиль, але часом мені здається, було б краще для мого душевного спокою якби я не стояв між ним і страшно щедру пропозицію Честера.
Цікаво, що його буйний уяву зробили з Уолпол острівець - що більшість безнадійно залишив крихти суші на поверхні води.
Навряд чи я коли-небудь чули, тому що я повинен вам сказати, що Честер, після заходять в деяких австралійських портів, щоб залагодити його бриг-сфальсифіковані морського анахронізм, приготовані на пару з в Тихий океан з екіпажем з двадцяти дві руки, всі кажуть, і тільки новини, що мають відношення можливо на таємницю його доля новини ураган, який, як передбачається, прокотилася в його
Звичайно за Уолпол мілини, місяць або близько того після цього.
Чи не слід аргонавтів коли-небудь з'явився, а не звук вийшов з відходів.
Finis!
Тихий океан є найбільш стриманий живий, запальний океанів: холодний антарктичний може зберігати секрет також, але більше у вигляді труни.
"І є відчуття блаженної остаточності в таких розсуд, що і всі ми більш-менш щиро готові визнати - для чого ще, що робить ідею смерть підтримуватися?
Кінець!
Finis! потужне слово, яке з exorcises будинку життя переслідують тіні долі.
Це те, що - незважаючи на свідченнях моїх очей і його власні гарантії серйозно -
Я сумую, коли я озираюся назад на успіх Джима.
Хоча є життя, є надія, по-справжньому; але є страх теж.
Я не хочу сказати, що я жалкую, мої дії, і не буду робити вигляд, що я не можу нічний сон про 'в результаті, але все ж, ідея obtrudes в тому, що він зробив так багато своєї ганьби під час його провину тільки це має значення.
Він не був - якщо можна так сказати - для мене ясно.
Він не був ясний.
І є підозра, йому незрозуміло, до себе теж.
Існували свої прекрасні почуття, свої прекрасні почуття, свої прекрасні бажання - свого роду сублімованої, ідеалізованої егоїзму.
Він був - якщо ви дозволите мені так висловитися - дуже тонка, дуже добре - і дуже невдало.
Трохи грубіше природі не було б мати напругу, він мав би прийти домовитися з самим собою - зітхнувши, з бурчанням, або навіть з реготом, до цих пір грубіше один залишився б invulnerably неосвіченим і абсолютно нецікаво.
"Але він був занадто цікавим або занадто нещасної, щоб бути кинуті на собак, або навіть в Честер.
Я відчув це, коли я сидів з моїм обличчям по папері, і він воював і ахнув, бореться за своє дихання в тому, що страшно таємний речі, у моїй кімнаті, я відчув це, коли він вискочив на веранду, як би кинути Сам більше - і не, я відчував, що все більше і більше він весь час залишався на вулиці, слабо освітлені на тлі ночі, наче стояв на березі і похмурий безнадійна море.
"Різкий гуркіт важких змусило мене підняти голову.
Шум, здавалося, відвалить, і раптом пошуку та насильницькі відблиски впали на сліпим особою ніч.
Стійкого і сліпучо мерехтить, здавалося, триватиме безсовісну часу.
Ревіння грому безперервно зростає, а я дивилася на нього, різні і чорний, посадив міцно на берегах море світла.
У момент найбільшого блиску темряві відскочив з кульмінацією аварії, і він зник перед моїми очима, як засліплений зовсім, наче він був підірваний до атомів.
Бурхливий зітхання пройшов; люті руки, здавалося, рвати на чагарники, струсіть вершини дерев нижче, плескати дверима, перерва скла, весь цей час перед будівлі.
Він ступив в, закривши за собою двері, і знайшов мене схилившись над таблицею: моя раптове занепокоєння щодо того, що він сказав би був дуже великий, і схоже на переляк.
"А можна мені сигарету?" Запитав він.
Я дав поштовх до коробки, не піднімаючи голови.
"Я хочу - хочу - тютюн", пробурмотів він.
Я став дуже жвавим.
"Хвилиночку".
Я хмикнув приємно.
Він зробив кілька кроків тут і там.
"Це більше", я почув його голос.
Один віддалений грім прийшов з море, як пістолет лиха.
"Муссон розпадається на початку цього року", відзначив він розмовною десь позаду мене.
Це спонукало мене обернутися, що я і зробив, як тільки я закінчив рішення останній конверт.
Він курив жадібно в середині кімнати, і хоча він чув переполох Я зробив, він залишався спиною до мене якийсь час.
"Давай, - я забрав дуже добре", сказав він, їзда на велосипеді раптово.
"Щось не окупилися - не дуже.
Цікаво, що не прийшов ".
Його обличчя не показали ніяких емоцій, тільки вона з'явилася кілька потемніла і опухлі, як хоча він затамував подих.
Він посміхнувся неохоче як би і пішов далі, а я дивився на нього мовчки ...." Дякую
Ви, хоча - Ваш номер - весела зручно - для глави - погано шатрові ."...
Дощ стукав і зі свистом в саду, водопровід (вона повинна була мати отвір у ньому) здійснюється тільки за вікном пародія blubbering горі з смішно ридань і голосінь булькання, перервана уривчасті спазми мовчання ...." трохи житло ", пробурмотів він і перестав.
"Спалах блискавки зник кинувся через чорні рамки вікон і пішов на спад без будь-яких перешкод.
Я думав, як я найкраще підійти до нього (я не хочу бути знову скинув), коли Він посміхнувся.
"Немає краще, ніж зараз бродяга" ... кінець сигарети тлів між його пальці ... "без єдиного - сингл," він вимовив повільно, "і все ж ..."
Він зробив паузу, дощ із подвоєною насильства.
"Коли-небудь один прив'язаний до зійде на якийсь шанс отримати все це назад.
Повинні!
"Прошепотів він чітко, дивлячись на мої черевики.
"Я навіть не знаю, що саме він хотів так багато, щоб відновити те, що було в нього так жахливо промахнувся.
Можна було б так багато, що неможливо було сказати.
Шматочок шкіри осла, відповідно до Честером ....
Він подивився на мене з цікавістю.
Якщо достатньо довго життя, "пробурмотів я крізь зуби з необгрунтованою ворожості.
"Не вважаю занадто багато на ньому."
"Чорт візьми!
Я відчуваю, як ніби нічого не міг доторкнутися до мене, "сказав він в тон похмурим переконанням.
"Якщо ця справа не могло збити мене закінчилася, то немає ніякого страху, щоб там бути не достатньо часу, щоб - вибратися, і ... "
Він подивився вгору.
"Мене вразило, що саме з таких, як він , Що велика армія покидьки набирається, армія, маршів вниз, вниз в усі жолоби на землі.
Як тільки він покинув свою кімнату, що "трохи житло", він займе своє місце в рангів, і почати шлях до прірви.
Я принаймні не було жодних ілюзій, але це я теж, який хвилину тому був так упевнений в силу слова, і тепер боявся сказати, таким же чином, не сміє не рухаються за страху втратити слизькій утримання.
Саме тоді, коли ми намагаємося боротися з інтимною потрібна інша людина, що ми сприймаємо як незрозуміло, коливається, і туманні є істотами, які розділяють з нами увазі зірки і тепло сонця.
Це як якби самотність було жорстким і абсолютною умовою існування; конверт з плоті і крові, за якими наші очі спрямовані тане простягнуту руку, і залишається тільки примхливий, unconsolable, і невловимий дух, що ні очей може випливати, не рука може зрозуміти.
Це був страх втратити його, що тримало мене мовчати, бо він народився на мене раптом і з незрозумілою силою, що я повинен дати йому вислизнути в темряві, я б ніколи не прощу собі.
"Ну.
Спасибі - ще раз.
Ти - ер - незвично - насправді немає ніякого слова до ...
Незвично!
Я не знаю чому, я впевнений.
Я боюся, я не відчуваю, як вдячна, як я б, якби все це не було так жорстоко виникли на мене.
Тому що внизу ... ви самі ... "
Він заїкався.
"Можливо," Я вдарив дюйма Він спохмурнів.
"Все ж, один несе відповідальність." Він дивився на мене, як яструб.
"І це правда, теж", сказав я.
"Ну. Я пройшов з ним до кінця, і я не мають намір дозволити будь-яка людина кинув його в зубах без - без -. ображаючись на нього "
Він стиснув кулак. " Там собі:
"Я сказав з посмішкою - невесело достатньо, Бог знає, - але він виглядав на мене грізно. "Це моя справа", сказав він.
Повітря неприборкану дозвіл приходили і йшли на його обличчя, як марнославний і проходження тіні.
В наступний момент він подивився милий хлопчик проблеми, як і раніше.
Він відкинув сигарету.
"До побачення", сказав він з раптовою поспішністю людини, яка занадто довго зволікав з урахуванням від натиснення трохи роботи чекає на нього, а потім на секунду або близько того він не Найменший рух.
Зливи впали з важкої безперервної приплив радикальні повінь, с Звук знятий переважна лють, що називається на розум образи мости руйнуються, з викорчувані дерева, підірвали гори.
Жодна людина не може грудей колосальна і стрімкий потік, який, здавалося, перерву і вихрові проти тьмяному тиша, в якій ми були ненадійно захищених як на острова.
Перфоровані труби булькав, душили, плюнув і хлюпнув в одіозних глузувань плавець бореться за своє життя.
"Йде дощ", я заперечив, "і я ... "
"Дощ чи сонце", він безцеремонно запитав, перевіряли себе, і підійшов до вікна.
"Perfect потоп", пробурмотів він через деякий час: він притулився чолом до скла.
"Темно, теж."
"Так, це дуже темна", сказав я.
"Він повертається на каблуках, перетнув кімнату, і фактично відкрив двері, що ведуть у коридор, перш ніж я схопився з мій стілець.
"Я хочу, щоб ти ..." "Я не можу пообідати з вами знову сьогодні ввечері", він кинувся на мене, однією ногою з кімнати вже.
"Я не маю ні найменшого наміру просити вас:" Я кричав.
При цьому він відсмикнув ногу, але залишився недовірливо в самому порозі.
Я не втрачаючи часу, благаючи його серйозно не бути абсурдним, прийти і закрити двері.
Глава 17
"Він прийшов врешті-решт, але я вважаю, це було в основному дощ, який це зробив, він падав тільки потім з руйнівним насильством, яке поступово заспокоївся, поки ми розмовляли.
Його манера була дуже тверезий і безлічі; його поведінці було те, що з природно мовчазний людини, одержимого ідеєю.
Моя розмова була про матеріальну сторону свою позицію, вона була єдиною метою його врятувати від деградації, руйнування, розпачу і, що там близько так швидко, на самотній, бездомний, я благала його прийняти мою допомогу, я стверджував, розумно: і кожен раз, коли я подивився на які поглинали гладким обличчям, настільки серйозна, і молодий, у мене було тривожне відчуття буття не допомогти, але швидше перешкодою для якихось таємничих, незрозумілим, недосяжним прагнення поранену духу.
"Я думаю, ви збираєтеся їсти, пити і спати під навісом в звичайному порядку",
Я пам'ятаю, сказав з роздратуванням.
"Ви говорите, що не стосуватиметься грошей, які через вас ."... Він прийшов так близько, як його рід може, щоб зробити жест жаху.
(Існували три тижні і "п'ять днів сплатити через його помічник Патна).
"Ну, це занадто мало, щоб питання так чи інакше, але що ви будете робити, завтра?
Де ви будете чергу?
Ти повинен жити ... "
"Це не справа", був коментар, який біг йому під ніс.
Я проігнорував це і продовжував боротьбу, що я вважати докорів сумління з перебільшеною делікатності.
"На всіх мислимих місцях", я прийшов до висновку ", ви повинні дозволити мені допомогти вам".
"Ви не можете," сказав він дуже просто і м'яко, і твердо дотримуватися якоїсь глибокої ідеєю , Який я зміг виявити мерехтливі як ставок, вода в темряві, але який я зневірився коли-небудь наближається досить близько, щоб зрозуміти.
Я опитаних його стрункий навалом.
"У всякому разі," Я сказав:
"Я можу допомогти що я бачу вас. Я не претендую на більше. "
Він похитав головою скептично, не дивлячись на мене.
У мене дуже тепло.
"Але я можу", наполягав я.
"Я можу зробити ще більше.
Я роблю більше.
Я довіряти вам ... "
"Грошима ..." почав він.
"Чесне слово, яке ви заслуговуєте бути сказано йти до біса", я плакала, змушуючи до відома обурення.
Він був вражений, посміхнувся, і я притулився напад будинку.
"Це не питання грошей взагалі.
Ви занадто поверхневим, "Я сказав (і в
Водночас я думав про себе:
Ну, тут іде!
І, можливо, він, врешті-решт).
"Подивіться на лист, який я хочу, щоб ви.
Я пишу, щоб людина, про яку я ніколи не запитав користь, і я пишу про вас з точки зору, що одним тільки підприємствам для використання при
Говорячи про близький друг.
Я змушую себе беззастережно відповідальність за вас.
І справді, якщо ви будете тільки відображають мало, що це означає ... "
"Він підняв голову.
Дощ пройшло, тільки воду труба продовжувала зліз з абсурдними кап, кап за вікном.
Було дуже тихо в кімнаті, чиї тіні притиснувшись один до одного в кутах, подалі від до сих пір полум'я свічки спалювання у вертикальному положенні у формі кинджала, обличчя
Через деякий час здавалося, насичується відображення м'яке світло наче світанок зламав вже.
"Юпітер"! Він видихнув.
"Це благородний з вас!"
"Якби він раптом висунув язика в мене на сміх, я не міг би відчував себе більш приниженими.
Я подумав про себе - Подавайте мені право на крастися обман ....
Його очі світилися прямо мені в обличчя, але я сприймав це не було глузливе яскравості.
Раптом він скочив у уривчасті агітації, як один з тих, плоскі дерев'яні фігури, які розробляються на рядок.
Руки пішли вгору, потім вниз ляпас.
Він став іншою людиною взагалі.
"І я ніколи не бачив", він кричав, а потім раптом закусив губу і спохмурнів.
"Що дупу Bally я", сказав він дуже повільно благоговіння тон ...." Ви цегла! " вигукнув він наступний у глухий голос.
Він схопив мою руку, як би він тільки тоді бачив його в перший раз, і кинув її одразу.
"Чому! це те, що я - тобі - я ... "пробурмотів він, а потім з поверненням його флегматичний старий, можна сказати впертий, манери він почав важко, "Я був би грубої зараз, якщо я ...
"І його голос, здавалося, перерва.
"Все в порядку", сказав я.
Я був майже стривожені цим відображенням почуття, через які прокололи дивним захопленням.
Я витягнув рядків випадково, так би мовити, я не в повній мірі зрозуміти роботу іграшку.
"Я повинен йти зараз", сказав він.
"Чорт візьми!
Ви допомогли мені.
Не можу сидіти на місці.
Самое ...
"Він подивився на мене з подивом захоплення.
"Якраз то ..."
"Звичайно, це було саме.
Це було десять проти одного, що я врятував його від голодування - це своєрідний, що майже завжди пов'язано з напоєм.
Все це було.
Я не мав жодного ілюзії з цього приводу, але дивлячись на нього, я дозволив собі Цікаво на природу, яку він, протягом останніх трьох хвилин, так що очевидно прийняті за пазуху.
Я був змушений у руки його кошти для здійснення гідно серйозного бізнесу життя, щоб отримати їжу, пити і притулок звичайного роду, а його поранений дух, як птах із зламаним крилом, може хопу і тріпотіння до деяких отвори, щоб померти спокійно від виснаження там.
Це те, що я була нав'язана йому: безумовно, дрібниця, і - ось - на! спосіб її отримання він маячив у тьмяному світлі свічки, як великий, нечіткими, можливо, небезпечна тінь.
"Ви не заперечуєте, я нічого не кажу відповідних випадках," він вибухнув.
Вчора ввечері вже, що ви зробили мене немає кінця добра.
Слухаючи мене, - ви знаєте.
Я даю вам слово, я думав більше, ніж колись верхній частині моєї голови б полетіти ... "
Він кинувся - позитивно кинувся - тут і там, протаранив його руки в кишені, рвонули їх знову, кинув шапку на голові.
Я поняття не мав, він був у ньому настільки повітряно жвавою.
Я думав про сухий лист укладений у вихровий вітер, в той час як таємничий затримання, навантаження невизначених сумнівів, важив мене в кріслі.
Він стояв нерухомо, наче застигає, захоплений відкриття.
"Ви дали мені впевненість", заявив він, тверезо.
"О! Заради Бога, голубчику, - не "!
Я благала, ніби він мені боляче.
"Все в порядку.
Я замовкну зараз і надалі.
Можете не заважає мені мислення, хоча ....
Нічого! ...
Я покажу все ж ... "
Він підійшов до дверей в поспіху, зупинилася, опустивши голову, і повернувся, ступаючи навмисно.
"Я завжди думав, що якщо людина може почати з чистого листа ...
А тепер ви ... в міра ... так ... чистого листа ".
Я махнув рукою, і він виступив у похід, не оглядаються звук його Кроки вимирали поступово за зачиненими дверима - рішучий поступ людини, що йде в серед білого дня.
"Але що стосується мене, залишившись наодинці з самотня свічка, я залишився дивно неосвічених.
Я більше не був достатньо молодий, щоб споглядати на кожному кроці пишність, що оточує нашу незначних кроків в добро і зло.
Я посміхнувся, щоб думати, що, врешті-решт, це був все ж він, з нас двох, які світло.
І мені було сумно.
Чистого аркуша, він сказав?
Неначе початкове слово кожної долі нашої не було ідолів у нетлінні символи на обличчі рок ".
Уявімо, що я прогулююсь стежкою, обабіч якої ростуть дерева.
Ось це стовбури дерев. Можливо, треба було зафарбувати коричневим, але я думаю, ви і так зловили суть.
Ось це дерева, що ростуть вздовж дороги. Принаймні, їх стовбури.
А далі видніються гори, можливо, вони знаходяться на відстані кількох миль. Ось тут у нас гори.
З досвіду нам відомо, що якщо я йду (давайте я себе намалюю), якщо я йду цим шляхом, дерева виглядають так, ніби вони швидше минають мене, набагато швидше, ніж гори.
Нібито я минаю одне дерево за іншим, вони мчаться повз мене, якщо я біжу. А гори не рухаються настільки швидко.
Тобто, якщо змінювати позицію, здається, що ближчі об'єкти рухаються швидше, ніж ті, що знаходяться далі.
Ця ідея, або краще сказати властивість, називається паралаксом.
Можливо, приклад з авто буде більш зрозумілим, тому що коли ви їдете на машині, ближчі об'єкти пролітають набагато швидше повз вас, а ті, що знаходяться далі, рухається для вас повільніше.
У цьому відео я хочу розповісти про використання паралаксу для визначення відстаней до певних зірок.
Я хочу наголосити на тому, що цей метод працює тільки на відносно невеликих відстанях.
Ми ще не маємо достатньо точних інструментів для вимірювання відстаней до надзвичайно віддалених зірок за допомогою паралаксу.
Давайте розглянемо, як ми можемо використати зоряний парлакс (я запишу тут - зоряний).
Як ми можемо використовувати зоряний паралакс, щоб визначити відстань до них.
Давайте згадаємо нашу Сонячну систему.
Ось це Сонце в Сонячній системі. А це Земля в певний момент року.
Скажімо, що це Північний полюс на екрані, Земля обертається в цьому напрямку.
Мені потрібно взяти зірку, яка звісно знаходитья поза нашою Сонячною системою і я на своєму малюнку недооцінюю відстань до цієї зірки.
Ви, ймовірно, знаєте, що відстань від Сонячної системи до найближчої зірки у 250 000 разів більша за відстань від Землі до Сонця.
Якби я малював відповідно до масштабу, Земля була б непомітною цяткою ось тут. Щоб отримати відстань до найближчої до нас зірки, потрібно помножити цю відстань на 250 000.
Давайте подумаємо, як ця зірка виглядала б з поверхні Землі.
Давайте я виберу точку на поверхні, можливо у Північній Америці або ось тут, у Північній півкулі.
Виберемо цю ділянку землі і подумаємо, яким би було положення цієї зірки.
Ось це у нас ділянка землі, можливо, десь тут знаходиться мій будинок.
Можливо, десь тут стою я і малюю все це для вам.
Я намагаюсь дотримуватися перспективи, тож, мабуть, я дивлюсь вгору.
Скажімо, що в цей момент часу, там, де я намалював цю ділянку Землі, Сонце буде тільки з'являтися на горизонті.
Отже, це у нас схід Сонця.
Давайте я намалюю Сонце із своєї точки зору.
Пам'тайте, Земля обертається в цю сторону. На цьому малюнку вона обертається проти годинникової стрілки.
Але із земної поверхні здається, ніби це Сонце підіймається на сході.
Але саме на світанку, в день, коли Земля знаходиться прямо ось тут, як би виглядала ця зірка?
Якщо дивитися із цього малюнка Землі, зірку буде видно ніби трішки збоку.
Не прямо вгорі, прямо вгорі - це ось цей напрямок, якщо дивитися з мого дому.
Можливо, на основі моїх вимірювань буде здаватися, що зірка ось тут.
Вона трохи відхилена у напрямку, де сходить Сонце, у напрямку сходу, відносно до напрямку прямо вгору.
Тепер перенесемося на 6 місяців у майбутнє. Земля буде на протилежній стороні своєї орбіти навколо Сонця.
Ми ось тут і чекаємо моменту дня, коли та невеличка ділянка землі буде спрямована в тому самому напрямку, принаймні в нашій галактиці.
Отже, ця ділянка спрямована в тому ж напрямку, Земля також обертається в тому напрямку, але Сонце знаходиться вже на заході.
Сонце заходить ось тут.
Щоб було зрозуміліше, я намалюю Сонце зеленішим, звісно воно не зелене, але так видніше, що воно знаходиться ось тут.
Ця ділянка буде відвертатися від Сонця. Для спостерігача буде виглядати так, ніби Сонце сідає, ніби Сонце заходить за горизонт.
Важливим аспектом є те, що в цей момент року, як буде виглядати ця зірка?
На цьому великому графіку ми бачимо, що відносно напрямку прямо вгору зірка трохи зміщена на захід, трохи на ту сторону, де сідає Сонце.
Отже, тепер зірка у нас ось тут.
Якщо б у нас були хороші інструменти, ми могли б виміряти кут між тим положенням, де зірка була 6 місяців тому і положенням, де вона знаходиться зараз.
Ми назвемо цей кут подвійний тета.
Я називаю його подвійний тета, також ми могли б назвати цей кут відносним, ми могли б назвати тета кутом між зіркою і напрямком прямо вгору.
Ось це у нас тета.
Якщо мені відома тета, і якщо я знаю відстань від Землі до Сонця, я можу за допомогою тригонометрії визначити відстань до цієї зірки.
Тому що ця тета - це те ж саме, що і цей кут.
Якщо це напрямок прямо вгору, прямо вгору в нічне небо, то ось це був би кут тета.
Якщо нам відомий цей кут, за допомогою основ тригонометрії або геометрії ми можемо визначити, що цей кут буде 90 мінус тета.
А потім ми використаємо основи тригонометрії.
Якщо нам відома ось ця відстань, ми спробуємо визначити цю відстань до найближчої зірки.
Ось що ми намагаємось визначити.
Ми використовуємо тригонометричну функцію, яка використовує відомий нам протилежний кут (відомий нам) і суміжний кут (нам відомий ось цей кут).
Давайте я назву цю відстань d.
А нам треба знайти х.
Знову звернемось до основ тригонометрії. Я вам нагадаю функції тригонометрії.
Синус - відношення довжини протилежного катета до довжини гіпотенузи,
Косинус - відношення довжини прилеглого катета до довжини гіпотенузи.
Функція тангенса включає ці дві сторони трикутника, з яким ми можемо працювати.
Можемо сказати, що тангенс 90 мінус тета. Ось цей кут, тангенс цього кута.
Давайте я це запишу, тангенс 90 мінус тета, ось цей кут, дорівнює протилежній стороні, дорівнює х поділити на прилеглий катет, на d.
Можна зробити інакше. Припустимо, що нам відома відстань до Сонця, ми можемо помножити обидві сторони на відстань. Отримаємо d помножити на тангенс 90 мінус тета дорівнює х.
Ми можемо визначити відстань від нашої Сонячної системи до зірки.
Варто наголосити, що все це - величезні відстані.
Малюючи це, я не дотримувався масштабу. Відстань до найближчої зірки насправді в 250 000 разів більша за відстань від Землі до Сонця.
Отже, цей кут буде надзвичайно малим.
Нам дійсно потрібні дуже хороші інструменти, навіть щоб побачити зоряний паралакс до найближчих зірок.
Ми постійно удосконалюємо свої інструменти. В Європі зараз запускають місію, яка називається GAIA, щоб виміряти з достатньою точністю відстань до зірок, які знаходяться на відстані десятки тисяч світлових років.
Ми отримаємо дуже точну карту значної частини нашої галактики, діаметр якої становить сотню світлових років.
Ми багато говорили про еластичність попиту, тому ви, напевно, цікавились, чи можемо ми подумати про еластичність пропозиції?
І, як ви можете уявити, відповідь така: звичайно, можемо!
І цікаво подумати про те, як відсоткова зміна обсягу пропозиції пов'язана з відсотковою зміною цін.
Отже, наприклад, нехай ми маємо певний "Лимонад".
Отже, на цій вісі - ціна, а на цій - кількість.
І нехай наша крива пропозиції виглядає приблизно так.
Очевидно, чим вища ціна, тим більшу кількість ми хочемо постачати.
І нехай при ціні $1 обсяг пропозиції становитиме 10 галонів на тиждень це буде 10 галонів на тиждень.
Отже, обсяг пропозиції буде 10 галонів на тиждень.
І нехай за ціни $2 обсяг пропозиції буде 16 галонів на тиждень.
Отже, якою приблизно буде еластичність пропозиції за цей період?
Отже, еластичність... еластичність пропозиції, і ми можемо уявити, що ми можемо порахувати її: відсоткова зміна обсягу пропозиції, поділена на відсоткову зміну ціни, отже яка наша відсоткова зміна ціни?
Ми рухаємось від $1 до $2, отже, ця частина складатиме +1 долар.
Ціна зросла на $1 за галон, отже, вона піднялась на $1, і ми не використовуємо нашу початкову точку як базу обчислення, як звичайно роблять, обчислюючи %-ву зміну, бо ми хочемо мати однакову %-ву зміну, рухаючись від 1 до 2 і від 2 до 1.
Натомість ми використовуємо середню точку між 1 і 2, 1+2 - це 3, 3/2 - це 1,5.
Отже, це буде 1/$1.50. $1.50 якраз між цими значеннями.
І 1/$1.50 - це приблизно 67%.
Це десь 67%-ва зміна ціни, базуючись на наших розрахунках, на тому, як ми використали середнє значення як базу, і наша відсоткова зміна обсягу пропозиції, це буде тут, ми рухаємось від 10 до 16, ми маємо +6 поділити на середнє між 10 і 16, тобто 13.
10+16=26, 26/2=13, отже 13.
Маємо 6/13, що складає 40 з чимось відсотків.
Візьмемо калькулятор, 6/13 - це 46%.
Отже, ми маємо 46% тут.
Коли ми маємо 67%-ве зростання ціни, ми маємо 46%-ве зростання обсягу пропозиції.
Отже, це 46%-ве зростання обсягу пропозиції, еластичність пропозиції буде 46% поділити на 67%, це буде менше 1, це буде 0,69.
Отже, ця еластичність пропозиції приблизно 0,69.
Ми маємо меншу відсоткову зміну пропозиції, ніж наша відсоткова зміна ціни.
Давайте подумаємо про нееластичний сценарій
Це буде абсолютно нееластичний.
Це ціна, ціна і кількість.
Візьмемо мене, наприклад - я роблю відео, люблю їх робити, і я не турбуюсь про те, як багато чи як мало ви мені платите.
Я думаю, якби мені платили достатньо, я б присвячував цьому навіть більше часу.
Проте, припустимо, що я так не роблю. Чи ви платите мені за відео 1 пенні, чи 0, чи $1000, я робитиму однакову кількість відео щодня.
Тут буде середня кількість відео на день, а тут ціна за відео.
І нехай неважливо, скільки ви платите - 0 чи $1000.
Я буду робити в середньому, скажімо, 3 відео на день.
Отже, тут абсолютно нееластична пропозиція.
Абсолютно нееластична крива пропозиції.
Тепер ми можемо мати інший сценарій, коли ви фермер, дозвольте я зображу ціну і кількість.
Отже, ви фермер, і ви можете мати урожай А і В.
Маїс і пшениця.
І ви можете замінити одне на інше припустимо, вам коштує однаково, виробляти одне чи інше.
Отже, в цій ситуації припустимо, що ціна пшениці буде 10 доларів за бушель.
Ми спрощуємо модель.
А тут подумаємо про маїс.
Нехай маїс буде коштувати 10 доларів.
Коли вони обидва коштують $10, отже, ціна маїсу $10, обсяг - нехай я виробляю 2000 бушелів.
Ці ціни відрізняються від реальних цін за бушель маїсу чи пшениці.
І так само, обсяг пшениці 2000.
Тепер якщо ціна маїсу трохи зросте, - це графік для маїсу.
Це $10, а це 2000 бушелів на рік.
Отже, якщо ціна на маїс трохи зростає, навіть до $10,05 за бушель, я несподівано переміщую виробництво з пшениці на маїс.
Пшениця буде 0, маїс 4000
Отже, за $10 ми прямуємо до 4000.
Якщо ціна падає до $9,95, я переміщую виробництво на пшеницю, я не вироблятиму маїс.
І ви бачите, крива дуже плоска, базуючись на дуже малих %-вих змінах ціни, я матиму дуже великі зміни в обсязі пропозиції.
Цей графік наближається до абсолютної еластичності.
Великі зміни в обсягах пропозиції за малих змінах у ціні.
В еластичності пропозиції круто те, що набагато простіше побудувати криву з одиничною чи постійною еластичністю.
Найпростіша крива з одиничною еластичністю яку я можу намалювати, виглядатиме так.
І причина, чому це так в цьому випадку,- тому що вона висхідна.
В міру зростання ціни змінюється обсяг на кривій пропозиції.
У будь-якій точці ці дві будуть пропорційні, дана зміна кількості і дана зміна ціни даватимуть однакові відсотки.
Тому що в міру зростання ціни за середньої ціни ми маємо середній обсяг, за високої ціни - високий обсяг. Отже, це будуть однакові відсотки.
За малої ціни - малий обсяг.
Набагато простіше побудувати криву пропозиції з одиничною еластичністю, ніж попиту з одиничною еластичністю. Переклад на українську:
Доброго ранку!
Я працюю з надзвичайними крихітними створіннями, що називаються клітини.
І дозвольте розповісти вам, як це воно - вирощувати ці клітини в лабораторії.
Я працюю в лабораторії, де ми беремо клітини з їх природнього середовища і поміщаємо їх у чаші, котрі ми іноді називаємо чашки Петрі.
І ми годуємо їх, стерильно, безумовно, так званим поживним середовищем, це щось на зразок їх їжі, і вирощуємо ми їх в інкубаторах.
Для чого я це роблю?
Ми спостерігаємо за клітинами у чаші, і вони знаходяться просто на поверхні.
Але, чим ми насправді займаємось у моїй лабораторії - це намагаємось створити з них тканини.
Що це взагалі значить?
Що-ж, це значить зрощування справжнього серця, скажімо, чи частини кістки, що зможуть бути імплантовані в тіло.
І це не все, їх можна також використовувати для моделювання хвороби.
А для цієї мети традиційних методів вирощування клітин є просто недостатньо.
У цих клітин є щось на зразок ностальгії за домом, у чаші вони не почувають себе, як вдома.
Й тому ми маємо краще копіювати їхнє природнє середовище, щоб сприяти їх розмноженню.
Ми називаємо цей підхід біоміметичною парадигмою - копіювання природного середовища в лабораторних умовах.
Давайте розглянемо це на прикладі серця, що являється предметом багатьох моїх досліджень.
Що робить серце унікальним?
Ну, серце б'ється. Ритмічно, невпинно, віддано.
Ми досягли цього ж в лабораторії, під'єднавши електроди до системи вирощування клітин.
Ці електроди діють, як мінікардіостимулятори, примушуючи клітини скорочуватись.
Що ще нам відомо про серце?
Ну, клітини серця дуже жадібні.
Природа живить серцеві клітини у вашому тілі дуже, дуже потужним кровотоком.
В лабораторних умовах, ми копіюємо канали в біоматеріалах, на котрих вирощуємо клітини.
І це дозволяє поживному середовищу, їжі клітин, проникати через каркас, де ми вирощуємо клітини, і котрий дуже нагадує капілярне ложе в серці.
І це приводить мене до першого уроку - життя здатне творити великі речі, користуючись зовсім малим.
Візьмемо, для прикладу, електростимуляцію.
Погляньте, наскільки могутньою може бути така проста річ.
Зліва, ми бачимо невеликий шматочок серцевої тканини, що б'ється.
Його я створила в лабораторії з клітин щура і розміром він з міні-маршмелоу.
І за тиждень воно все ще б'ється.
Це видно у верхньому лівому кутку, але не хвилюйтесь, якщо вам погано видно.
Дивовижно, що ці клітини взагалі б'ються.
Проте, що дійсно вражає, так це те, що коли ці клітини стимулювати електрично, як, наприклад, електростимулятором, вони б'ються набагато сильніше.
І це приводить мене до уроку за номером два - клітини виконують усю роботу.
Певною мірою тканинні інженери мають тут, свого роду, кризу самовизначення, оскільки інженери-будівельники будують мости та інші великі об'єкти, комп'ютерні інженери - комп'ютери, а чим займаємось ми - то це, власне, побудовою високоефективних технологій для самих клітин.
Що це означає для нас?
Давайте зробимо щось дуже просте.
Давайте пригадаємо, що клітина - це не абстрактне поняття.
Згадаймо, що наші клітини підтримують наше життя у найпряміший спосіб.
"Ми те, що ми їмо", можна з легкістю перефразувати у "Ми те, що їдять наші клітини."
Й коли йдеться про флору нашого кишківника - ті клітини можуть навіть не бути людськими
Але також варто зазначити, що клітини також є посередниками наших життєвих переживань
За кожним звуком, зображенням, дотиком, смаком і запахом стоїть відповідний набір клітин, котрий отримує цю інформацію та інтерпретує її для нас.
І це наштовхує нас на запитання: чи варто нам розширити розуміння захисту навколишнього середовища і включити в нього екосистему нашого тіла?
Я запрошую вас до подальшої дискусії на цю тему, а наразі - я бажаю вам успіхів!
І нехай жодна з ваших неракових клітин не стане зникаючим видом.
Дякую.
(Оплески)
Arduino почався як проект, який ми робили в Інституті Інтерактивного Дизайну Івреа... у 2005 році.
(грає музика)
Ми знаходимося в церкві у віддаленому куті, праворуч вівтаря ми бачимо гробницю Папи Юліуса ІІ зї скульптурою Мікеланджело "Мойсей".
Саме через неї набула такої популярності ця церква, тут багато людей.
Всі вони, або майже всі прийшли сюди заради роботи Мікеланджело.
А не заради мощей Святого Петра, які б привернули більше уваги декілька сотень років тому.
І це було б правильно, але не думаю, що Мікеланджело був би цілковито задоволений своєю роботою, бо, насправді це лише частина задуму гробниці.
Початковий дизайн гробниці Папи був грандіозним, тож, Папа Юліус ІІ зобов'язав Мікеланджело створити скульптури для надгробку; для нас це дивно.
Хтось просить створити для нього надгробок, наче в стародавні часи у Єгипті.
Але такі були правила - вони піклувалися про свій надгробок, щоб впевнитися в тому, що пам'ять про них і їхні здобутки житимуть вічно.
Давайте розглянемо скульптуру, вона височіє, так, вона 8 футів заввишки, в сидячій позі тож можна лише уявити, яким би високим він був, якби піднявся.
Він одягнений у класичне вбрання, в нього масивна голова і просто неможливо не звернути увагу на мускулатуру і відчуття влади постаті.
Він жахливо сильний, можна побачити ці напружені м'язи на руках, він сидить, але немає жодного розслабленого м'яза.
Він сповнений сили і енергії.
Коли я дивлюся на цю скульптуру, в порівнянні з іншими роботами Мікеланджело, цю сидячу скульптуру важко уявити стоячою.
Ліва нога так поставлена, наче він хоче встати.
Мені здається, що він хоче встати зі злості. Під правою рукою можна побачити дві таблички із заповідями
Ті самі 10 Заповідей
Можна уявити, що він встає і кидає їх на землю, розбиває їх у злості.
Він повернувся з гір після розмови з Богом, він отримав ці Заповіді, і побачив, ізраїльтян, які відвернули від монотеїзму, який він проповідував, і повернулися до політеїзму, поклонінню золотому теляті.
Тут і злість, і обурення, які так вдало передав Мікеланджело.
Він наче прискіпливо на щось дивиться.
Скульптура наче жива, як він поставив ногу назад, ліва рука перед тілом, права рука під бородою, голова повернута ліворуч
Немає жодної пасивної частини тіла.
Так, це підтримує складність композиції, скульптури в цілому.
Так, мені здається, що це щось типове для Високого Ренесансу.
Щось нове, складність людського тіла.
Можна увити митця епохи Ренесансу, як він моделює контрапост.
Вперше, з часу стародавніх греків та римлян, ми бачимо щось настільки складне.
Це майже сидячий контрапост, але навіть у бороді відчувається експресія та енергія, швидкість, якийсь рух через всю фігуру.
Контрасні зони з глибокою різьбою створюють насичену тінь, драматичний перехід між темним та світлим, між текстурами, все це оживляє скульптуру.
Шкода, що у Мікеланджело було багато інших обов'язків, тому він не зміг закінчити всі скульптури для гробниці Папи Юліуса ІІ.
Ті, роботи над якими він розпочав, і ту, яку закінчив - "Мойсей", та інші, які мали бути слугами гробниці, стали його шедеврами
Захоплююче.
(грає музика)
Тож,це Джонні Депп, звісно.
Й це плече Джонні Деппа.
А це - славнозвісне татуювання Джонні Деппа.
Може ви знаєте, що в 1990, Депп заручився з Вайноною Райдер, й він витатуював на своєму правому плечі
"Вайнона навік"
А тоді, три роки потому - що, направду, типу - нескінченність потому, за стандартами Голівуду - - вони розійшлися, й Джонні пішов й трохи підмайстрував зроблене.
І зараз його плече промовляє "Пияка назавжди" (Сміх)
Отже, як Джонні Депп, і як 25% американців у віці між 16-ма та 50-ма, я маю татуювання.
Вперше я почала міркувати про його здобуття, на своєму другому десятку, та я зважено вичекала справді довгий час.
Тому, що ми всі знаємо людей, що роблять тату коли їм 17, чи 19 чи 23, й шкодують про це вже до своїх 30.
Того зі мною не трапилося.
Я зробила своє татуювання, коли мені було 29, й відразу пошкодувала про це.
І під "пошкодувала", я маю на увазі те, що я вийшла від татуювальника - це лише в парі миль звідси за Нижнім Іст-Сайдом - - й в мене сталося глибоке емоційне відтанення, серед білого дня, на розі Південного Бродвею та Кенел Стріт (Сміх)
Для чого то було файним місцем, бо всім було байдуже.
(Сміх)
А тоді я пішла додому, того вечора, і мала навіть потужніше емоційне відтанення, про яке я скажу більше за хвильку.
Й це було дійсно доволі шокуючим для мене, адже до цієї миті, я пишалася, що абсолютно ні про що не шкодую.
Я мала багатсько помилок, й дурних рішень, звісно.
Я їх робила щогодинно.
Та я завжди почувалася, ніби, бачте, - я зробила найліпший вибір, що могла, враховуючи те, ким я була тоді, зважаючи на інформацію, що я мала.
Я вивчила з цього урок.
В певний спосіб - це привело мене туди, де я є зараз.
Й гаразд, я не зміню цього.
Іншими словами, я хильнула нашого величного культурного Юппі про каяття, про те, що той лемент за речима, що сталися в минулому є правдешнім марнуванням часу, що ми мусимо завжди дивитись вперед, а не озиратись, й що одна з найблагородніших й найкращих речей, яку ми можемо зробити - це прагнення жити не шкодуючи.
Цю ідею мило вхоплено в цій цитаті:
"На що нема ради - те не заслуговує на увагу; що зроблено - те зроблено"
І це видається, ніби, захоплюючою філософією, спершу, - дещо, під чим ми всі згодні підписатись... поки я не скажу вам, чиї це слова.
Вірно, тож це Леді Макбетт просто каже своєму чоловікові припинити бути таким тюхтієм, почуваючись погано, через вбивство людей.
І як це трапляється - Шекспір до чогось дійшов тут, як він зазвичай робив.
Адже нездатність жалкувати є, направду, однією з діагностичних характеристик соціопатів.
Це, також, між іншим, ознака певних видів мозкових ушкоджень.
Так люди, з ураженням орбітофронтального кортексу виявляються не здатними шкодувати, навіть про вочевидь дуже погані рішення.
Тож, фактично, хочете жити не шкодуючи - така можливість відкрита для вас.
Вона називається лоботомія.
Та якщо ви хочете бути повнофункціональними й повноцінними людьми, й цілком людяними - гадаю вам слід навчитись жити не без жалю, а з ним.
Тож давайте розпочнемо з визначення певних термінів.
Що таке каяття?
Каяття, це емоція, яку ми відчуваємо, коли ми гадаємо, що теперішня ситуація могла-б бути ліпшою, чи щасливішою, коли б ми зробили щось інакше в минулому.
Тож, іншими словами - жаль потребує двох речей.
Воно вимагає впливу, передусім - ми маємо прийняти рішення спершу.
А по-друге він потребує уяви.
Ми маємо змогти уявити, як повертаємось й робимо інший вибір, а тоді ми маємо зуміти ніби прокрутити цю уявну плівку й уявити, як все б розігралося в нашому теперішньому.
Й направду, чим більше ми маємо кожної з тих речей - що більше впливу й уяви - з усією повагою до обумовленого жалю, - то більш глибоким буде ваше розкаяння.
Тож скажімо, для прикладу, - ви на шляху до весілля вашого найліпшого друга, й намагаючись дістатись аеропорту - ви застрягаєте в жахливому заторі, й врешті прибуваючи до свого коридору - ви не встигаєте до вильоту.
Ви відчуєте ще більший жаль в тій ситуації, якщо спізнитесь на три хвилини, аніж коли на 20.
Чому?
Що-ж, тому, що коли ви спізнюєтесь на літак на три хвилини, болісно просто уявити, що ви могли б прийняти інші рішення, що призвели б до кращого результату.
- "Я мала б діставатись мостом, не тунелем.
Я мусила проїхати на жовте світло".
Існують традиційні стани, що провокують каяття.
Ми шкодуємо, коли гадаємо, що ми відповідальні за рішення, що виходять боком, але майже вийшли на добре.
Відтак, в межах цієї схеми, ми, вочевидь, можемо шкодувати через багато різних речей.
Цю сессію присвячено поведінковій економіці.
Й більшість з того, що ми знаємо про каяття - походить з цієї царини.
Ми маємо безліч літератури зі споживчих та фінансових рішень, та жалю, пов'язаного з ними - муки покупецького сумління, власне.
Та, зрештою, певним дослідникам трапилося відійти на крок й сказати - добре, та назагал, про що ми жалкуємо найдужче в житті?
Ось на що, виявляється, схожі відповіді.
Тож шістка найгірших розкаяннь - речей, про які ми шкодуємо найбільше:
Номер перший, здебільшого - освіта.
33 відсотки всіх наших жалів стосуються рішеннь, що ми приймаємо стосовно освіти.
Ми б хотіли одержати її більше.
Ми хотіли б дістати більшої користі з освіти, що мали.
Ми б хотіли обрати іншу тему вивчення.
Інші, дуже високо в нашому переліку каяття включно з кар'єрою, почуттями, батьківством, - різні рішення та вибори стосовно нашого відчуття себе, й того, як ми проводимо наш вільний час - чи, власне, більш точно, - як ми марнуємо наш вільний час.
Решта жалів стосується цих речей: фінансів, родинних негараздів, не пов'язаних з почуттями та батьківством, здоров'я, друзів, духовності та суспільства.
Тож, іншими словами - ми знаємо більшість з того, що знаємо про жаль, вивчаючи фінанси.
Та виявляється, коли оглядаєш про що люди шкодують в житті, знаєте що - наші фінансові рішення навіть не домінують.
Вони входять в менш ніж три відсотки нашого сукупного каяття.
Тож, коли ви сидите там, переймаючись більшим беретом чи маленьким беретом, чи компанією А проти компанії Б, чи слід вам придбати Субару чи Пріус, знаєте що?
- Забудьте про це.
Висока вірогідність, що вам буде байдуже за п'ять років.
Та, щодо тих речей, стосовно яких ми справді переймаємось, й стосовно яких відчуваємо потужне каяття, - на що схоже це відчуття?
Ми всі знаємо коротку відповідь.
Це відчувається страшенно.
Жаль відчувається жахливо.
Та виявляється, що жаль відчувається жахливо, в чотири дуже визначені й усталені способи.
Так перший послідовний компонент жалю це, власне, заперечення.
Коли я дісталася дому того вечора, після татуювання, я, практично, не спала всю ніч.
Й перші кілька годин, була одна чітка думка в моїй голові.
Й та думка була:
"Нехай воно зникне!"
Це неймовірно примітивний емоційний відгук.
Я маю на увазі - це на ряду з "Де моя матуууусяаааа!"
Ми не намагаємося вирішити проблему.
Ми не силуємося зрозуміти, як проблема сталася.
- Ми просто хочемо змитись.
Другою типовою ознакою жалю, є відчуття збентеження.
Тому інша річ, про яку я розмірковувала там, у своїй спальні тієї ночі була:
"Як я могла це зробити?"
Про що я думала?"
Це правжешнє відчуття відчуження від тієї частини нас, що прийняла рішення, про яке ми шкодуємо.
Ми не можемо ідентифікувати себе з тією частиною.
Ми не розуміємо ту частину.
Й ми певно не маємо жодної емпатії до тієї частини - що пояснює третій послідовний компонент жалю, - потужне бажання покарати себе.
Ось чому, шкодуючи ми постійно кажемо:
"Я б штурхонув себе".
Четвертою складовою тут є те, що психологи називають пресеверативним каяттям.
Пресеверувати, значить застановитись одержимо та повторювано на тій самій речі.
Ефект пресеверації це, фактично, взяти ті три перші складові жалю, й пустити їх по нескінченному колу.
Тож це не так, ніби я сиділа в моїй спальні вночі, думаючи "Нехай воно щезне".
- Це так, що я сиділа там і думала
"Нехай воно зникне.
Нехай воно зникне.
Нехай воно зникне.
Нехай воно зникне."
Тож коли ви проглянете психологічну літературу, там є чотири чітко визначені складові жалю.
Та я хочу припустити, що існує також і п'ятий.
І я думаю про нього як про, свого роду, буттєвий будильник.
Тієї ночі в своєму помешканні, коли я покінчила зі штурханням себе й таким іншим, я лежала в ліжку довгий час й думала про трансплантацію шкіри.
А тоді я думала ро те, що так само, як дорожнє страхування не покриває випадки стихійного лиха, вірогідно моє медичне страхування не покривало стихійного ідіотизму.
Направду жодне страхування не покриває нападів ідіотизму.
Вся сіль нападів ідіотизму в тім, що вони лишають вас цілковито неубезпеченими; вони лишають вас розхристаними перед світом, й викривають вам вашу власну вразливість та схильність хибити, перед лицем, відверто кажучи - справедливо байдужого всесвіту.
Це є, вочевидь, неймовірно болісним досвідом.
І я вважаю це ще більш болісно для нас зараз на Заході, в лещатах того, що я інколи вважаю як "Контрол-Зет" культурою
"Контрол-Зет" ніби комп'ютерна команда "скасувати".
Ми неймовірно звикли не стикатись з жорсткими життєвими реаліями, в певному сенсі.
Ми вважаємо, що можемо жбурнути грошей в проблему, чи кинути в неї технологіями - ми можемо скасувати й відфрендити, і припинити стежити за дописами.
Та проблема в тому, що є певні речі, які стаються в житті, - котрі ми відчайдушно прагнемо змінити та не можемо.
Інколи замість Контрол-Зет, ми насправді маємо нульовий контроль.
Й для тих з нас, хто є маніяками-контроллерами та перфекціоністами - і я знаю про що кажу - це справді тяжко, адже ми хочемо робити все самостійно і ми хочемо все це робити правильно.
Що-ж, дещо можна вдіяти, щоб маніяки-контроллери та перфекціоністи не робили татуюваннь, і я повернуся до цього за кілька хвилин.
Та спершу я хочу сказати, що інтенсивність та тривалість, з якими ми відчуваємо ті емоційні складові жалю вочевидь змінюватимуться в залежності від конкретних речей, про які ми шкодуємо.
Тож, для прикладу, ось один з моїх улюблених - автоматичний генератор каяття в сучасному житті.
(Сміх)
Напис:
Відповісти всім.
І вражаючим, в цьому справді підступному технологічному нововведенні є те, що навіть з одим цим, ми можемо пережити широченний спектр каяття.
Ви можете неумисне натиснути "відповісти всім" в і-мейлі, й зруйнувати стосунки.
Чи ви можете просто одержати надзвичайно скрутний день на роботі.
Чи останній день на роботі.
І це навіть не лежало поруч зі справді значущими розкаяннями в житті.
Бо, звісно, іноді ми приймаємо рішення, що мають незворотні та жахливі наслідки для нашого власного й для чужого здоров'я, щастя та добробуту, а в випадках найгірших сценаріїв - навіть життя.
Тож, вочевидь, ті види каяття є невимовно пронизливими й тривалими.
Я маю на увазі, навіть дурнуватий жаль за "відповісти всім" може лишати нас протягом днів в стані нестерпної агонії.
То як ми маємо з цим жити?
Я хочу припустити, що існують три речі котрі допомагають нам замиритись з каяттям.
Й перша з них - це трошки втішитись його повсюдністю.
Якщо ви загуглите "шкодувати" та "тату" ви одержите 11.5 мільйонів співпадіннь.
(Сміх)
Адміністрація з їжі та медикаментів США вирахували, що з усіх Американців, що мають татуювання, 17 відсостків шкодують про їх нанесення.
Це Джонні Депп та я, й наші сім мійльонів друзів.
Й то лише шкодування про тату.
Ми в цьому всі разом.
Другий шлях, в який ми можемо замиритись з каяттям, це посміятись з себе.
Тож у моєму випадку це, направду, не було проблемою, бо це дійсно дуже просто - посміятись з себе, коли ти 29-річна, й волаєш по свою матусю, бо тобі не до вподоби твоє нове татуювання.
Та це може видатись свого роду жорстокою та заповзятою пропозицією, коли йдеться про ті більш глибокі каяття.
Попри це, я не вважаю, що справа в цьому.
Кожен з нас, хто переживав жаль що містив справжні біль та жалобу, розуміє, що гумор і навіть чорний гумор відіграють визначну роль в нашому виживанні.
Він наново возз'єднує полюси нашого життя, позитивний та негативний, й це повертає нам невеличкий струмінь життя.
Третій спосіб, в який, я гадаю, ми можемо знайти мир з нашим жалем - це через плин часу, що, як ми знаємо, зцілює всі рани - за виключенням татуюваннь, що є незмивними.
Тож минуло кілька років відколи я зробила моє власне тату.
Й ви, хлопці, хочете побачити його?
Добре.
Власне, знаєте що? Я мушу попередити вас, ви будете розчаровані.
Бо воно, направду, не таке вже й потворне.
Я не витатуювала лице Мерліна Менсона, на якійсь приватній частині тіла, чи щось таке.
Коли інші бачать моє тату, здебільшого їм подобається як воно виглядає.
Просто мені не подобається, як воно виглядає.
А як я зауважила раніше - я перфекціоніст.
Та я будь-що дозволю вам побачити його.
Це моє татуювання.
Я можу вгадати, що думає дехто з вас.
Тож дозвольте мені запевнити вас в чомусь.
Певні з ваших власних жалів є також не такими жахливими, як ви гадаєте.
Я зробила це тату, тому, що я провела більшість свого другого десятку за кордоном й подорожуючи.
Й коли я по всьому приїхала й осіла в Нью Йорку, Я боялася, що забуду певні з найбільш важливих уроків, що я вивчила за той час.
Надто - дві речі, що я вивчила про себе, котрі я найбільше не хотіла забувати,
- як важливо відчувалося продовжувати відкривати нове, й, водночас, як важливо в якийсь спосіб триматись свого власного дороговказу.
Й що я вподобала в цьому зображенні компасу, це те, що він відчувався як містилище обох цих ідей в одному простому зображенні.
І я гадала, що він зможе послужити свого роду - постійним мнемонічним пристроєм.
Що-ж, так я гадала.
Та виявилося, що він не нагадує мені про ті речі, що я думала; натомість він нагадує мені постійно про щось інше.
Власне він нагадує мені найбільш важливий урок, якому нас може навчити розкаяння, що, також, є й одним з найважливіших уроків, яким навчає нас життя.
За іронією долі - я гадаю, можливо це саме та найважливіша річ, що я тільки могла б витатуювати на своєму тілі - зокрема й як письменник, але й просто як людська істота.
Й це те, що коли ми маємо цілі, й мрії, і ми хочемо зробити все можливе, якщо ми любимо людей і не хочемо завдати їм болю чи втратити їх, ми маємо відчувати біль, коли хибимо.
Й суть не в тім, щоб жити не шкодуючи.
Сенс в тім, щоб не ненавидіти себе за ті жалі, що маємо.
Урок, якого я остаточно навчилася від свого татуювання з яким я вас хочу полишити сьогодні такий:
Ми маємо навчитись любити недосконалі речі з недоліками, що ми створюємо, й пробачати собі те, що робимо їх.
Жаль не нагадує нам, що ми вчинили зле.
Він нагадує нам, що ми знаємо, що можемо робити ліпше.
Дякую.
(Оплески)
Об"єм коробки складає 405 кубічних одиниць.
Тут говориться узагальнено.
Це можуть бути кубічні фути або кубічні метри, або кубічні сантиметри, або кубічні милі.
Хтозна!
Тут просто повідомляється про одиниці, говоритимемо про них загально.
Довжина складає x одиниць, ширина x + 4 одиниць, а висота складає 9 одиниць.
Я намалюю коробку.
Тепер у нас є невеличка ілюстрація.
В задачі говориться, що довжина складає x.
Позначимо довжину тут.
В задачі говориться, що ширина складає x + 4, а висота коробки 9.
Який розмір коробки, виражений в одиницях?
В задачі також сказано про це. Об"єм дорівнює 405.
Тож об"єм складає 405, напишу це таким чином.
Якщо б ми хотіли вирахувати об"єм, як це можна зробити?
Отже, це буде ширина (x + 4) × 4 × 9
Фактично, це є об"єм коробки.
В умові говориться, що об"єм коробки складає 405 кубічних одиниць, (x + 4) × 4 × 9 = 405.
Розв"яжемо для x.
Отже отримаємо
Якщо ми помножимо x на (x + 4).
Фактично, ми перемножимо на 9х.
Я перепишу вираз.
Це те саме, що 9х (х + 4) = 405.
9х × x = 9x² 9x × 4 = 36x, 9x² + 36x = 405
Прирівняємо наше квадратний вираз до 0.
Отже, віднімемо 405 від обох частин рівняння
Коли ми зробимо це, права частина дорівнюватиме 0, ліва частина матиме вигляд 9x² + 36x - 405
Чи існує якийсь спільний дільник для цих чисел?
Беремо 405, 4 + 0 +5 = 9, отже число ділиться на 9.
Всі ці числа діляться на 9.
Вирахуємо, скільки буде при діленні 405 на 9.
Отже, 9 вміщається в 405... 9 вміщається в 40 4 рази.
4 × 9 = 36.
Віднімемо і отримаємо 45.
9 входить в 45 5 разів.
5 × 9 = 45.
Віднимемо і отримаємо 0.
Отже, результат - 45.
Винесемо за дужки 9, ми отримаємо 9 (x²... фактично, краще не виносити 9 за дужки.
Можна поділити обидві сторони рівняння на 9.
Отже, ми можемо поділити всі доданки на 9, це не змінить рівняння
Треба поділити обидві частини рівняння, раніше ми вивчали такі дії, вони повністю припустимі.
Отже, тут ми отримаємо x²... якби в нас був просто цей вираз і була потреба розкласти його, тоді можна винести 9 за дужки.
Але оскільки це рівняння дорівнює 0, поділимо його на 9.
Це спростить розв"язок.
Отже, маємо x² + 4x - 45 = 0
Тепер можна розкласти.
Це відповідає випадку, коли відсутній старший коефіцієнт, замість нього тут 1.
Отже, нема потреби групувати.
Просто поміркуймо, добуток яких двох чисел складає -45, а при додаванні дає +4
Їхня різниця складає 4.
Одне з них буде додатним, а інше - від"ємним.
Різниця між ними складає +4.
Через те, що при додаванні насправді відбувається віднімання, бо одне з них від"ємне
Розглянемо їх.
Візьмемо +9 і -5, це вірно. Гаразд. +9 + (-5) = 4
Коли перемножити їх, отримаємо -45.
Отже, в нас є (х + 9)(х - 5) = 0
Ми просто розклали рівняння
Ми робили так раніше
Якщо в нас є 2 числа, добуток яких дорівнює 0, це означає, що бодай одне з них дорівнює 0.
Отже, це означає, що х + 9 = 0
Трохи прогорнемо вниз... або х - 5 = 0
Якщо відняти 9 від цього рівняння, отримаємо х = -9, або якщо додамо 5 до обох частин цього рівняння, отримаємо х = 5.
Отже, маємо два можливих значення х.
Повернемось до коробки. Якщо візьмемо х = -9, це значення не підійде.
Якщо ми застосуємо -9 ось тут, у нас є коробка, яка має ширину -5, довжину -9 і висоту 9.
Якщо ми говоримо про нашу дійсність, в нас нема таких від"ємних відстаней.
Це не може бути довжиною або шириною
Отже, х = -9 не може бути прийнятним розв"язком
Тому що у цій задачі нам потрібно мати додатні значення вимірів.
Розглянемо, що відбувається з х = 5
Якщо х = 5, х+4 = 9 і цей вимір дорівнюватиме 5.
Для нашої дійсності це цілком прийнятно
Давайте перевіримо, чи ми отримаємо об"єм 405.
9 × 5 = 45, 45 × 9 = 405
Ми вже вирахували раніше, що 45 × 9 = 405.
Задачу розв"язано.
У другій половині 1930-х рр. агресія Нацистської Німеччини зростає.
У 1935 р. вона публічно оголошує про свій намір переозброїти війська.
Значущість цієї події не в тому, що німці несподівано почали нарощувати військову міць.
По правді кажучи, вони це почали робити як тільки прийшли до влади, у 1933 р.
Цього разу вони відчувають себе досить впевнено, аби публічно заявити про свій намір, таким чином вони публічно показують, що їм начхати на Версальський договір, за умовами якого Німеччину обмежували до 100 тис. солдат сухопутної армії.
Переходимо до розгляду 1936-го року.
Як ви, мабуть, пам'ятаєте, у іншому пункті Версальського договору йшлося про те, що Німеччині не дозволялось займати Рейнську область територію жовтого кольору.
Цей пункт було знову підтверджено Локарнським договором у 1925 р., і Німеччина особисто погодилась не займати Рейнську область.
Але у 1936 р. Гітлер приймає рішення все проігнорувати і окуповує Рейнську область.
Що стосується союзних держав, то Франція і Великобританія цим не задоволені.
Але вони вважають, що це не є вагомою причиною розпочинати нову війну і не чинять опору діям Німеччини.
У 1938 р. агресія Німеччина набуває нечуваного масштабу.
У березні 1938 р. в Австрії відбувається спланований нацистами державний переворот, який скидає австрійський уряд і оголошує об'єднання Австрії та Німеччини.
Отже, у результаті безкровного перевороту, німці вторглись в Австрію.
Нацисти мали широку підтримку в Австрії, де також існувала нацистська партія.
Серед населення досить популярною була ідея можливого приєднання до Німеччини.
Зрештою, Австрія була і залишається країною, в якій розмовляють німецькою мовою.
У березні аншлюс або об'єднання все ж відбувається, хоча за Версальською угодою це було недопустимо.
Отже, Німеччина ігнорує Версальський і Сен-Жерменський договори, останній є еквівалентом Версальського мирного договору, за виключенням того, що був підписаний з Австрією.
Отже, відбувається об'єднання Австрії і Німеччини.
У вересні 1938 р.
Гітлер зацікавлений взяти під контроль населення Чехословаччини, яке також розмовляє німецькою мовою.
Ось ця область пурпурового кольору є територією проживання великої кількості німецькомовного населення.
Ці території відомі під назвою Sudetenland - Cудетська область.
Франція, Великобританія та Італія погоджуються на це, продовжуючи вести політику невтручання.
До того ж, Італія була союзницею Німеччини.
Але Франція та Великобританія не хочуть розхитувати шлюпку з Німеччиною.
Отже, у вересні 1938 р. підписують Мюнхенську угоду без участі представників Чехословаччини, за цією угодою Німеччині передавалася Судетська область.
Німеччині відійшла значна частина населення і індустріального потенціалу Чехословаччини. У результаті, територія, яку зараз займає сучасна Чешська республіка, вся ця територія на початку 1939 р. була захоплена Німеччиною.
Ця область відома під назвою Протекторат Богемії та Моравії.
Отже, Богемія і Моравія відійшли до Німеччини.
Таким був 1939 р.
Протягом чотирьох років повторювався наступний сценарій - Нацистська Німеччина проігнорувала Версальський договір, тому що вона переозброїла війська, окупувала Рейнську область і об'єдналась з Австрією.
Тепер вони розширюють свою територію.
Мюнхенська угода дозволяє їм захоплювати німецькомовні території Чехословаччини.
Зрештою вони захоплюють Богемію і Моравію, які становлять сучасну Чеську Республіку.
Інші держави Європи не реагували належним чином на поведінку країни-агресора. Особливо поступилово і компромісно поводила себе Великобританія. Ця поведінка отримала назву "політики умиротворення".
Очевидно, слово "умиротворення" означає, що є розгнівана сторона, і щоб не гнівати її ще більше, ви дозволяєте їй робити все, що заманеться.
Саме це і відбувалось у той період.
Оглядаючись на минуле, легко сказати:
Вони дозволяли Німеччині захоплювати все більше і більше територій, ставати агресивнішою, це надало їй впевненості і призвело до Другої Світової Війни".
Але ми мусимо пам'ятати про те, що ніхто не забув Першої Світової Війни.
Ніхто не був зацікавлений у тому, аби розпочинати нову пан'європейську війну.
І незважаючи на те, що роблячи оцінку подій минулого, нам легко звинувачувати британців, головним чином Невілла Чемберлена (прем'єр-міністр з 1937), у відсутності твердості й хоробрості, що дало змогу Німеччині стати впевненою у своїх силах і призвело до вторгнення нацистів у Польщу восени 1939 р.
Але нам легко казати так зараз.
Якщо ж ми повернемось у 1939, то маємо агресивну Німеччину, якій інші європейські країни не протистояли.
Це призводить до того, що у вересні 1939 р.
Німеччина та Радянський Союз погоджуються поділити Польщу на сфери впливу і дає право Німеччині вторгнутись туди на початку вересня 1939 р., це було останньою краплиною. Отже, вторгнення в Польщу стало початком Другої Світової Війни.
У дитинстві я вважала свою країну найкращою у світі, я дорослішала, наспівуючи "Nothing To Envy" ("Немає приводу для заздрощів").
І дуже пишалася.
У школі ми багато вчили про Кім Ір Сена, але нас майже нічому не навчали про зовнішній світ, окрім того, що Америка, Південна Корея та Японія - наші вороги.
І хоча мені часто бувало цікаво, як там, за межами рідної країни, я була впевнена, що проведу усе життя у Північній Кореї.
Та раптом усе змінилося.
Коли мені було 7, я вперше побачила публічну страту, та все ж вважала своє життя у Північній Кореї цілком нормальним.
Ми не жили у злиднях, і я не знала, що таке голод.
Але одного дня у 1995-му моя мати принесла додому листа від сестри її співробітника.
"Коли ви читатимете це, усіх п'ятьох членів родини вже не буде в живих, бо ми не їли вже два тижні.
Ми лежимо на підлозі, і наші тіла настільки слабкі, що невдовзі ми помремо".
Я була приголомшена.
Саме в той день я вперше дізналася, що люди у моїй країні страждають.
Невдовзі після цього, проходячи повз залізничний вокзал, я побачила дещо жахливе, що й досі не можу стерти зі своєї пам'яті.
На землі лежало бездиханне тіло жінки, а худе змарніле дитя у її руках лише безпомічно дивилося на матір.
Та ніхто й не думав нічим зарадити, усі турбувались лише про себе та свої сім'ї.
У середині 1990-х у Північній Кореї почався страшний голодомор.
Як результат - понад мільйон корейців загинули під час голоду, дехто врятувався лише тому що харчувався травою, комахами та деревною корою.
Почастішали перебої з електрикою, тож ночами навкруги була суцільна темрява, світилися лише вогні Китаю просто через річку перед моїм домом.
Я не розуміла, чому у них було світло, а у нас ні.
Це світлина із супутника, так виглядає Північна Корея вночі у порівнянні із сусідніми державами.
Це ріка Амрок, що слугує частиною кордону між Північною Кореєю та Китаєм.
Як бачите, річка дуже вузька у деяких місцях, що дозволяє північним корейцям потайки переходити кордон.
Та багато із них гинуть.
Іноді я бачу трупи, яких несе течією.
Я не можу розкрити вам усіх деталей моєї втечі з Північної Кореї, але можу сказати, що у цей жахливий період голоду мене відправили до далеких родичів у Китаї.
Я думала, що розлука із сім'єю буде недовгою.
І навіть уявити не могла, що мине 14 років, перш ніж ми знову будемо разом.
У Китаї юній дівчині без сім'ї було нелегко.
Я не знала, яка доля чекає на мене як біженця із Північної Кореї, та дуже скоро я зрозуміла, що життя там не лише нестерпно важке, а й дуже небезпечне, адже Китай вважає північних корейців нелегальними мігрантами.
Тож я жила у постійному страху, що мене викриють і репатріюють назад, до страшного життя у Північній Кореї.
Одного дня мої найгірші побоювання справдились, мене схопила китайська поліція та забрала до поліцейського відділку для допиту.
Хтось здав мене, повідомивши, що я північна кореянка, тож вони перевірили мої знання китайської і ставили масу запитань.
Мені було дуже страшно, здавалося, що серце розірветься.
Якби бодай щось виглядало підозріло, мене б посадили у тюрму, а потім репатріювали.
Здавалося, що життя закінчилось. Але я зуміла втримати під контролем свої емоції і відповісти на запитання.
Коли допит було завершено, один чиновник сказав іншому:
"Донесення було помилковим.
Вона не з Північної Кореї".
І мене відпустили.
Це було диво.
Багато північних корейців у Китаї шукають захисту у посольствах, але багатьох може схопити китайська поліція, і їх репатріюють.
Цим дівчатам дуже пощастило.
Хоч їх і заарештували, та згодом відпустили після значного тиску міжнародної спільноти.
А цим північним корейцям не пощастило.
Щороку безліч моїх земляків заарештовують у Китаї і репатріюють на батьківщину, де їх можуть катувати, кинути до в'язниці чи публічно стратити.
І хоча мені дуже пощастило звідти вибратися, багатьох інших північних корейців спіткала прикра доля.
Жахливо, що північні корейці змушені приховувати своє похождення та важко боротися за власне виживання.
Навіть якщо вони вивчили нову мову і знайшли роботу, усе їхнє життя може змінитися в одну мить.
Саме тому, після десяти років приховування своєї національності, я ризикнула поїхати до Південної Кореї і розпочала там нове життя.
Прижитися у Південній Кореї було важче, ніж я очікувала.
Знання англійської там дуже важливі, і тому мені довелося вчити третю мову.
Я також усвідомила, що між Північчю та Півднем велика прірва.
Усі ми корейці, проте усередині стали дуже різними через 67-річний поділ.
У мене навіть була криза власної ідентичності.
Хто я - південна чи північна кореянка?
Звідки я?
Хто я?
Аж раптом ти розумієш, що немає країни, яку можеш гордо назвати своєю.
І хоч звикнути до життя у Південній Кореї було нелегко, я придумала план.
Я заходилася готуватися до вступних іспитів до університету.
І тільки-но почала звикати до нового життя, як отримала шокуючий телефонний дзвінок.
Влада Північної Кореї перехопила гроші, які я надсилала родині, і за це мою сім'ю покарали - їх виселили на безлюдну територію.
Тож їм терміново потрібно було вибратися з країни, і я почала складати план їхньої втечі.
Північним корейцям доводиться долати величезні відстані на шляху до свободи.
Майже неможливо перейти кордон між Північною та Південною Кореєю, тож, за іронією долі, мені довелося полетіти назад до Китаю і звідти підійти до кордону з Північною Кореєю.
Оскільки моя родина не знала китайської, я мала бути їхнім провідником, щоб якимось дивом подолати 2000 миль через Китай і аж до Південно-Східної Азії
Подорож автобусом зайняла тиждень, і кілька разів нас мало не упіймали.
Одного разу наш автобус зупинився і до нього зайшов китайський полісмен.
Взявши паспорти в пасажирів, він почав усіх розпитувати. Оскільки ніхто з моєї родини не розумів китайської, я думала, що їх заарештують.
Щойно китайський полісмен підійшов до нас, я підхопилася з місця і сказала, що це - глухонімі, а я їх супроводжую.
Він глянув на мене із підозрою, та, на щастя, повірив.
Ми дісталися до кордону з Лаосом, та мені довелося віддати майже всі свої гроші на хабар прикордонникам у Лаосі.
Та навіть коли ми перейшли кордон, мою сім'ю було заарештовано і ув'язнено за нелегальний перетин кордону.
Я сплатила штраф та дала хабар, і за місяць мою родину звільнили, та невдовзі їх знову схопили та кинули за грати у столиці Лаосу.
Це був один із найгнітючіших моментів мого життя.
Я зробила усе, щоб мої рідні вийшли на свободу, і ми були такі близькі до цього, та їх ув'язнили неподалік від посольства Південної Кореї.
Я намотувала кілометри, бігаючи від відділу іміграції до поліцейського відділку і назад, відчайдушно намагаючись звільнити свою сім'ю, проте у мене більше не було грошей, щоб платити штрафи і хабарі.
Я втратила надію.
І у той момент якийсь чоловік спитав мене:
"Що трапилось?"
Я дуже здивувалася, що незнайомець раптом перейнявся моїми проблемами.
Ламаною англійською, зі словником, я пояснила ситуацію, і чоловік, недовго думаючи, зняв гроші з банкомату і оплатив решту суми, аби мою родину та ще двох північних корейців звільнили із в'язниці.
Я дякувала йому від усього серця і запитала:
"Чому ви мені допомагаєте?"
"Я допомагаю не вам, - відповів чоловік.
- Я допомагаю громадянам Північної Кореї".
Я зрозуміла, що це - символічна мить мого життя.
Цей добрий незнайомець став символом нової надії для мене та інших північних корейців, коли ми потребували цього найбільше, і він показав мені, що доброта цілком незнайомих людей та підтримка міжнародної спільноти - це проміння надії, які так необхідні нам, північним корейцям.
Врешті-решт, наша тривала подорож завершилася, і ми з родиною знову були разом у Південній Кореї, та отримати свободу - значить виграти лише половину битви.
Чимало північних корейців живуть у розлуці з сім'ями, і, приїхавши до нової країни, вони починають життя майже зовсім без грошей.
Тож за підтримки міжнародної спільноти ми можемо отримати освіту, вивчити англійську, навчитися якійсь професії, та ще багато чого.
Ми також можемо стати містком між людьми у Північній Кореї та рештою світу, бо багато-хто з нас не втрачає контакту із сім'ями, які залишилися в країні, ми надсилаємо інформацію та гроші, і це все допомагає змінити Північну Корею зсередини.
Мені дуже пощастило, адже я отримала стільки допомоги і натхнення у житті, тож я б хотіла допомогти завзятим північним корейцям отримати шанс на успіх за підтримки міжнародної спільноти.
Я впевнена, що невдовзі ви бачитимете все більше успішних північних корейців в усьому світі, а також на сцені TED.
Дякую.
(Оплески)
Студенти говорять про математику, i в коридорах, i на iгрових майданчиках.
Вони хочуть пiти додому та зайти на сайт Академiï Хана.
Це справдi вражаюче.
Питанням, на яке округи з високою ефективнiстю мусять постiйно вiдповiдати, є
"Навiщо щось змiнювати якщо все добре?"
Це залежить вiд того, яка у нас мiсiя.
Як ми можемо зробити навчання конструктивним для кожного учня на iндивiдуальному рiвнi?
Стосовно Академiï Хана чи iншого засобу отримання знань, виникає питання: яка користь для студентiв? Яка користь для викладача? У цьому порядку
Академiя Хана надає студентам навчання, яке ïм потрiбне, належного рiвня, та за необхiдний промiжок часу.
Цiннiсть для учителя полягає в елементах даних, якi є в наявностi.
Викладачi повиннi знати в будь-який момент в режимi реального часу в чому учнi досягли хороших результатiв, а в чому зазнали невдачi.
Така вигода дозволяє вчителям переосмислити навчальний час.
Ми розумiємо, що маємо бiльше часу.
Викладачi не витрачають час на навики, якими вже володiють студенти.
Вони можуть встановлювати час належним чином, щоб задовольнити потреби учнiв.
На початку нашоï роботи у нас було 3 вчителi та близько 120 учнiв. А зараз, на другому роцi нашоï дiяльностi, понад 1000 студентiв користуються Академiєю Хана як онлайн iнструментом, та близько 50 викладачiв беруть участь в проектi.
З самого початку нашоï роботи дiти були в захватi.
Вони не могли припинити говорити про це.
Вони були завзятi.
Я помiтив цей ентузiазм.
Вони лише хотiли годинами робити математичнi пiдрахунки.
Це дуже класно! Адже, як правило, дiти не часто хочуть сидiти та виконувати обчислення.
Ми можемо швидше проходити встановлений курс навчання.
У нас більше часу для участі в проектах та різного виду діяльності, які не стосуються книжок з математики.
Це дивовижно.
Адже саме там діти отримують знання та їм це подобається.
Їм цікаво працювати над чимось, щоб побачити як це можна застосувати в нашому світі.
Я вважаю, що ми цього не досягли б без залучення Академії Хана до нашого навчання.
Я завжди хочу займатися ще чимось іншим, брати участь в проектах. Я постійно прагну знайти способи, щоб студенти досягали успіху на будь-якому їх рівні.
Однак я ніколи не вважала, що зробила гарну роботу.
Залучивши Академію Хана, протягом перших 2 тижнів я побачила, що діти стараються.
Деякі з них вже здавали модуль за модулем: переходячи до алгебри, переходячи до тих курсів, за які я ще не взялася з ними.
Я дивилася на них та говорила:
"Боже мій, це чудово!"
Я допомагала невеликим групам учнів покращити результати, визначити їх рівень, який був нижчий за той, на якому 5 клас був на той момент.
Врешті-решт, я зрозуміла, що я навчала кожного учня, і що всі були зацікавлені на заняттях.
Це допомогло мені визначити певні галузі.
Іноді ви можете бути відсутні тижнями і навiть не знати, що діти нічого не засвоїли з останніх двох тем.
За допомогою Академії Хана, про це можна дізнатися частіше, втрутитися та врятувати ситуацію.
(сміється)
Академія Хана стала поштовхом для більшості моїх учнів.
Це ті відмінники, що рухаються вперед та мають інтерес до математики, і хочуть розвиватися далі.
У них є бажання відкривати для себе щось нове та вони в змозі це зробити.
Також в нас є учні, які стараються з усіх сил, які все ще борються з початковою математикою, над якою вони не працювали в 3, 4 чи 5 класах. Та в них є шанс повернутися до неї, надолужити прогалини та рухатися далі на міцній основі.
Ці діти активно займаються навчанням.
Вони застосовують свої знання з математики в різних ситуаціях.
Вони можуть поспілкуватися зі мною індивідуально чи в невеликих групах, обговорюючи питання з математики, що суттєво позначається на їх навчанні.
Ранiше я багато часу витрачала, щоб зiбрати роботи, перевiрити ïх, носила купу матерiалiв додому та назад в школу, й отримувала аркушi паперу.
Але зараз всi цi данi знаходяться в комп'ютерi i це дуже зручно, адже я можу бути в класi о 10 годинi вечора, о 5 годинi ранку чи о 3 годинi дня.
I все знаходиться в комп'ютерi.
Я отримала листи електронною поштою вiд батькiв, вони говорять, що виникли проблеми з домашнiм завданням, i я можу поглянути, що дитина виконувала того вечора, знайти, з чим виникли складнощi, та спланувати урок на наступний день для цього учня.
Моє викладання бiльш змiстовне та нацiлене, менi не треба носити з собою велику кiлькiсть матерiалiв.
Найбiльш захоплюючим для мене було те, що зараз вiдчиненi дверi до нових можливостей.
Адже метод змiниться, а те, що ми прагнемо, залишиться незмiнним: оптимiзувати навчальний час, який ми маємо.
Цього року вчителi з цього округу пройшли ряд тренувань стосовно змiшаного навчання та запровадження Академiï Хана.
Ми помiтили новi практичнi методи наших викладачiв, якi вражають.
Вони чудово застосовують Академiю Хана з iншими методиками для дiтей.
Навчання математицi стало iнтенсивнiшим та цiкавiшим для студентiв.
Я постiйно навчаюся плiч-о-плiч зi студентами, але це не завжди зручно, проте наприкiнцi дня я розумiю, що це дiйсно корисний досвiд, адже учнi бачать в дiï, як хтось навчається протягом всього життя.
Як вчитель, це саме те, що я хотiла показати дiтям.
Це стосується не лише вивчення математики сьогоднi чи вивчення науки цього тижня, а стосується того, як вчитися все життя.
Дозвольте собi хоч трiшки не бути експертом i навчатися разом з дiтьми.
Це сприятиме чудовим стосункам мiж вами та студентами, коли ви будете вiдкривати щось нове разом та радiти досягненням разом.
Я маркетолог, і сьогодні працюю в організації міжнародного розвитку.
В жовтні, я провела деякий час в Демократичній Республіці Конго, що є другою за розміром країною Африки.
За площею, вона така ж, як Західна Європа, хоча має лише 300 миль дороги з покриттям.
ДРК - небезпечне місце.
За останні 10 років через війну на Сході померло 5 мільйонів людей.
Але війна - не єдина причина складного життя в Конго.
Тут також є багато проблем зі здоров'ям.
Фактично, коефіцієнт поширення СНІДу серед дорослого населення складає 1.3 %.
Це може здатись невеликою цифрою, але в країні з населенням 76 мільйонів, це означає, що 930.000 людей заражені.
Через погано розвинену інфраструктуру, тільки 25% з них, отримують життєво необхідні ліки.
Частково, саме тому, донорські організації постачають презервативи за низькими цінами, або - безкоштовно.
Поки я була в Конго, я повела багато часу, розмовляючи з людьми про презервативи, одним з цих людей був Деміен.
Деміен керує готелем неподалік столиці Кіншаса.
Цей готель працює лише до півночі, тому, тут не можна зупинитись. Але це місце, куди приходять працівники секс-індустрії з своїми клієнтами.
Тепер, Деміен знає все про презервативи, але він не продає їх.
Він каже, що на них немає попиту.
Це не дивно, тому що тільки 3% людей в Конго користуються презервативами.
Власники аптеки, Джозеф і Крісті, де рівень продажу презервативів досить високий, кажуть, що незважаючи на те, що донорські організації постачають презервативи за низькими цінами чи безкоштовно, і проводять маркетингові акції, покупці не купують брендові версії.
Вони віддають перевагу звичайним.
Як маркетолога, мене це зацікавило.
І так я почала вивчати ситуацію з реалізацією.
Виявилось, що є 3 головні повідомлення, які донорські служби намагаються донести: страх, фінансування і подружня вірність.
Вони назвали презервативи Vive, що означає жити або Вірити.
Малюють на упаковках червону стрічку, що нагадує нам про ВІЛ, ставлять в коробки, які нагадують про те, хто за них заплатив, показують фотографії вашого чоловіка чи дружини і закликають захистити їх, або чинити розсудливо.
Але, це не ті речі, про які хтось думає перед тим, як купити презерватив.
(Сміх)
Про що ви думаєте перед тим, як купити презерватив?
Секс!
Приватні компанії, що торгують презервативами в таких місцях, розуміють це.
Їхня реклама трішки відрізняється.
Назва, на відміну від викликаних асоціацій, може не дуже відрізнятись.
Деякі бренди провокують бажання, і, звичайно, упаковка виглядає спокусливо.
Це змусило мене задуматись над тим, що донорські організації упустили ключовий аспект маркетингу: розуміння того, хто є цільовою аудиторією.
На жаль, аудиторія донорських організацій, часто складається з людей, які живуть за межами країни, в якій вони працюють.
Це люди вдома, люди, які підтримують їх, такі, як вони.
І якщо ми справді намагаємось зупинити поширення ВІЛу, ми повинні думати про покупців, про людей, чия поведінка повинна змінитись - про пари, про молодих жінок і чоловіків, чиї життя залежать від цього.
Отже, запам'ятаймо: не важливо, що ти продаєш; ти завжди маєш думати про те, хто твої покупці, і, що може змусити їх змінити свою поведінку.
Це може врятувати їм життя.
Дякую.
(Аплодисменти)
Здається, всі ми страждаємо від інформаційної перевантаженості або надлишку інформації.
Гарна новина в тому, що, скоріш за все, це легко вирішується більш активно використовуючи наші очі.
Візуалізація інформації таким чином, що ми маємо змогу побачити важливі закономірності та зв'язки та потім таке її структурування, що вона набирає більшого змісту або розповідає історію або дозволяє зосередитися тільки на дійсно важливому.
Навіть якщо це і не вдасться, візуально подана інформація може просто класно виглядати.
Тож, давайте подивимось.
Це мільярдо-доларо-грама, вона з'явилася у результаті розчарування, яке я мав від звітів про мільярдні витрати в пресі.
Тобто, вони нічого не означають без контексту.
500 млрд. на цей нафтопровід.
20 млрд. на цю війну.
Це не має ніякого змісту, тому ми зможемо зрозуміти це тільки візуально та шляхом порівнянь.
Тому, я зібрав цілу різноманітність чисел з таких звітів з різних випусків новин і зробив розміри блоків діаграми відповідно до тих цифр.
Кожен колір тут відповідає якійсь мотивації яка стоїть за грошима.
Тож фіалковий тут відповідає війнам, червоний - благочинності, а зелений це нажива.
І ви можете відчути одразу ж, що ваше відношення до чисел починає змінюватися.
Ви, буквально, можете бачити їх.
Але, що більш важливо, ви починаєте помічати тенденції та зв'язки між цифрами, що інакше були б розсіяні між багатьма новинними звітами.
Дозвольте мені показати те, що мені дійсно подобається.
Це прибуток ОПЕК, цей зелений блок тут - 780 млрд. на рік.
А ця маленька крапка у кутку - три мільярди - це їх бюджет на проблему зміни клімату.
Американці, неймовірно щедрі люди - більш ніж 300 млрд. на рік віддається на благочинність, у порівнянні з іноземною допомогою 17-ти індустріалізованих країн у 120 млрд.
Вона повинна була коштувати тільки 60 млрд., за розрахунками 2003 року.
Але витрати трішки зросли. Афганістан обійшовся вже у 3 тисячі мільярдів.
Знаєте, це чудово, що у нас є цей графік зараз. Ми ж можемо додавати до нього нові дані.
Отож, припустимо, з'являється новий звіт... наприклад, про борг Африки.
Як ви гадаєте, скільки місця на цій діаграмі зайняли б цифри боргу Африки західним країнам?
Давайте глянемо.
Ось там він.
227 млрд. це те, що Африка винна.
І нещодавня фінансова криза - як багато місця вона би зайняла?
Як багато це коштувало світу?
Давайте подивимося.
Ба-бах. Я гадаю, це підхожий звуковий ефект для такої кількості грошей.
11 900 млрд.
Отож, шляхом візуалізації цієї інформації, ми перетворюємо її в ландшафт який ви можете досліджувати вашими очима, дійсно, щось схоже на мапу, на інформаційну мапу.
І коли ви загубилися в інформації, така мапа дуже корисна.
Зараз я хочу показати інший ландшафт.
Нам треба уявити як би виглядав ландшафт людських страхів.
Давайте дивитись.
Це гори зростаючі з кротових нір, шкала світової паніки в ЗМІ.
(Сміх)
За мить я покажу вам її легенду.
Але висота тут, я хочу підкреслити, це інтенсивність різних страхів, на основі даних із ЗМІ.
Дозвольте їх показати.
Це свинячий грип - рожевий.
Пташиний грип.
Атипова пневмонія - показана коричнюватим.
Помилка 2000 - жахлива катастрофа.
Ці маленькі зелені вершини - зіткнення з астероїдами.
(Сміх)
Влітку, тут, оси-вбивці.
(Сміх)
Ось так от виглядають наші страхи у плині часу в ЗМІ.
Але, що я люблю - і я журналіст - і, що я люблю, це пошук прихованих тенденцій; мені подобається бути інформаційним детективом.
У цих даних схована дуже цікава та дивна тенденція, яку ви можете побачити тільки після візуалізації.
Дозвольте вам її показати.
Бачите цю лінію.
Це ландшафт жорстоких відео-ігор.
Як ви бачите, тут якась дивна, повторювана тенденція в даних, два піки кожен рік.
При більш детальному розгляді, ми бачимо, що ці піки трапляються кожен рік у той самий місяць.
Чому?
Ну, листопад, виходять різдвяні відео-ігри, і пік дійсно може бути від того, що преса занепокоєна їх змістом.
Але квітень не перевантажений виходами нових відео-ігор.
Чому ж квітень?
Знаєте, у квітні 1999 року була Колумбійська стрілянина, і з того часу, цей страх згадується в ЗМІ і відлунує у груповій свідомості поступово на протязі року.
Ви маєте ретроспективи, річниці, судові справи і навіть подібні до неї стрілянини, все, що виносить цей страх на порядок денний.
Тут також є інша тенденція.
Можете її уловити?
Бачите той проміжок там.
Там є прогалина, і вона впливає на всі інші наші історії.
Чому там пусто?
Бачите де він починається?
Вересень 2001, коли ми мали дещо справжнє щоб боятися.
Я працюю як інформаційний журналіст близько року, і я постійно чую одну фразу, весь час оцю фразу:
"Інформація - це нова нафта."
І дійсно, інформація, це, свого роду, всюдисущий ресурс, якому ми можемо надавати форму, несучи людям інновації і свіже розуміння речей, і вона скрізь, і добути її дуже легко.
І це не найкраща метафора у наші часи, особливо якщо ви мешкаєте у районі Мексиканської затоки, але я б міг, напевно, адаптувати її трошки, і я б сказав, що інформація це новий грунт.
Тому, що, для мене, це як родюче, творче середовище.
Знаєте, за роки в онлайні, ми посіяли велику кількість інформації і даних, і ми зрошуємо все це мережами і нашим перебуванням в них, а в обробці і культивовані брали участь як неоплачувані робітники, так і уряди різних країн.
Ну добре, можливо, я трохи переборщив з метафорою. Але це дійсно дуже родюче середовище, і, здається, що різноманітні візуалізації, іконографіка, візуалізації даних, розпускаються наче квіти з цього середовища.
Але, якщо поглянути на нього неозброєним оком, це просто велика кількість цифр і непов'язаних ні з чим фактів.
Та якщо ви починаєте працювати й гратися з ними певним чином, то можуть випливати різноманітні речі й цікаві тенденції.
Давайте я вам це покажу.
Можете здогадатися, що говорять ці дані?
Що зростає двічі на рік, один раз на Великдень і потім за два тижні перед Різдвом, має невеликі спалахи кожен понеділок і потім йде рівно, без змін, протягом літа.
Чекаю ваших відповідей.
(Глядачі:
Шоколад.) Девід Мак-Кендлес:
Шоколад.
Ви можете бажати шоколад в цей час.
Інші думки?
(Глядачі:
Шопінг.) ДМ:
Шопінг.
Так, шопінг-терапія може допомогти.
(Глядачі:
Лікарняні.)
ДМ:
Лікарняні.
Ага, ви точно забажаєте влаштувати собі відпочинок.
Ну що, глянемо?
(Сміх) (Оплески)
Отож, ця інформація, я разом з Лі Байрон, ми шукали серед 10 000 оновлень статусу Facebook фрази "розстався" та "розсталася" і це, закономірність, яку ми знайшли - народ очищується для весняних свят, (Сміх) приходить після дуже поганих вихідних у понеділок, залишається самотнім улітку.
І найменш активний день у році, звісно:
Різдво.
Хто б це зробив?
Таким чином, зараз ми там маємо велику кількість даних, безпрецедентно велику.
Але якщо ви задаєте правильне питання, або оброблюєте їх належним чином, то можуть спливати цікаві речі.
Тобто інформація прекрасна.
Дані прекрасні.
Мені цікаво, чи можу я зробити моє життя прекрасним.
Це моє візуальне резюме.
Я не досить впевнений, що я досяг успіху.
Доволі незграбно.
Кольори не дуже гарні.
Але я хотів передати вам деякі мої думки.
Я починав як програміст, і потім працював письменником, багато років, близько 20-ти, у друкованих виданнях, онлайн і потім у рекламі, і тільки нещодавно я почав займатися дизайном.
Я ніколи не ходив у школу дизайну.
Я ніколи не вивчав мистецтво чи щось подібне.
Я самоучка.
І коли я почав займатися дизайном, я знайшов дивну річ у собі.
Я відразу знав як створювати дизайн, не те щоб я був неймовірно блискучий у цьому, ні, я більш був немов чутливим до ідей координат і простору, до групування різноманітних об'єктів між собою і типографіки.
Таке відчуття, що сприйняття всіх цих медіа на протязі років прищепило мені приховану дизайнерську грамотність.
І я не відчуваю себе особливим.
Мені здається, що на всіх нас, щоденно, обрушується лавина інформаційного дизайну.
Вона потрапляє в наші очі через Інтернет, і тепер ми всі візуалізатори; ми всі потребуємо візуального вираження нашої інформації.
І в візуально виражених даних є щось магічне.
Вони не потребують зусиль; вони, буквально, вливаються.
І якщо ви, продираючись крізь густі інформаційні хащі, натрапляєте на чудовий графік або на мило і наочно подані дані, це відчувається як полегшення, це як вийти на галявину у лісі.
І мені було це цікаво, тож я натрапив на працю датського фізика, якого звуть Тор Норетрандерс, він сконвертував пропускну спроможність людських відчуттів у комп'ютерні одиниці виміру.
Що ж, почнемо.
Це ваші відчуття, що потрапляють у вашу свідомість кожну секунду.
Зір є найшвидшим.
Його пропускна спроможність така ж як у комп'ютерної мережі.
Потім у вас є відчуття дотику, швидкість якого порівняна із швидкістю передачі даних по USB.
Потім йдуть слух і нюх, що мають швидкість жорсткого диску.
Також ви маєте старий добрий смак, пропускна здатність якого ледь-ледь дотягує до кишенькового калькулятора.
А цей маленький квадрат у кутку, 0.7 процента, це доля того, що ми фактично знаємо.
Отож, більша частина вашої уяви - більша її частина є візуальною і вона просто всмоктується у вас.
Це здійснюється підсвідомо.
І око дуже чутливе до характерних змін кольору, форм та малюнку.
Воно любить їх і називає їх гарними.
Це мова зору.
І якщо ви об'єднаєте цю мову зору з мовою думки яка виражається в словах, числах та концепціях, ви починаєте розмовляти двома мовами одночасно, доповнюючи одну іншою.
Тож, ви маєте зір і потім додаєте до даних, одержаних з його допомогою, різноманітні концепції. І ця одна штука - це дві мови, що обидві працюють в один і той же час.
Таким чином, ми можемо використовувати цей новий вид мови, якщо бажаєте, для зміни нашої перспективи або поглядів.
Дозвольте мені задати вам легке питання з дійсно простою відповіддю.
Хто має найбільший військовий бюджет?
Це повинна бути Америка, вірно?
609 млрд. в 2008 - 607, точніше.
Настільки масштабний, що фактично він може вмістити всі інші військові бюджети світу в собі.
Хрум, хрум, хрум, хрум, хрум.
Зараз, ви можете бачити загальну суму заборгованості Африки і британський дефіцит бюджету, для довідки.
Так що, можу погодитися з вашою думкою, що Америка це провокатор війни, воєнна машина, щоб пересилити світ з його величезним, індустріально-воєнним комплексом.
Але чи правда це, що Америка має найбільший військовий бюджет?
Оскільки це неймовірно заможна країна.
Дійсно, вона настільки багата, що вона може утримувати економіки чотирьох інших передових, промислово-розвинутих країн в собі, настільки от вона заможна.
Таким чином, її військовий бюджет зобов'язаний бути величезним.
Щоб бути справедливим і щоб змінити наше бачення, ми повинні ввести інший набір данних, і цей набір даних - це ВВП, або прибутки країни.
У кого найбільший бюджет у розрахунку до ВВП?
Давайте подивимося.
Це значно міняє картину.
На графік потрапили інші країни, про які ви, напевно, навіть і не думали, а Америка стала восьмою.
Тепер ви можете також зробити це з солдатами.
Хто має багато солдат?
Це повинен бути Китай.
Звичайно, 2,1 млн.
Знову погоджусь з вашою думкою, що Китай це воєнний режим готовий до, ви знаєте, мобілізації величезних сил.
Але, звичайно, Китай має й велику кількість населення.
Так, якщо ми зробимо теж саме, ми побачимо кардинально іншу картину.
Китай спускається на 124-ту сходинку.
Фактично, він має малесеньку армію, коли до уваги взяті інші данні.
Тому, абсолютні числа, як військовий бюджет у світі, де все між собою пов'язане, не дають нам повної картини.
Вони не такі достовірні, як це можливо.
Нам потрібні відносні числа, які пов'язані з іншими данними так, щоб ми могли бачити повну картину і, тоді це може привести нас до зміни нашого погляду на світ.
Як сказав Ганс Рослінг, вчитель, мій вчитель:
"Дозволь даним змінити твоє мислення".
І вони можуть зробити це. Можливо, вони змінять і вашу поведінку також.
Подивіться на це.
Я трохи схиблений на здоров'ї.
Я обожнюю приймати харчові добавки та підтримувати форму, але я ніколи не можу осягнути погляди інших про ефективність цього.
Завжди є протиріччя у свідченнях.
Чи повинен я приймати вітамін С?
Чи повинен я їсти пирій?
Це візуалізація всіх свідчень про харчові добавки.
Цей вид діграми називають гонкою повітряних кульок.
Так, чим вище здіймається кулька, тим більше свідчень про цю добавку.
Кульки тут зображують популярність добавки за кліками у Google.
Таким чином, ви можете відразу ж зрозуміти співвідношення між ефективністю та популярністю, але також, якщо ви оціните відгуки про ефективність, ви можете зробити щось на зразок лінії "це варто уваги".
І добавки, що вище цієї лінії варто вивчити і дослідити, але тільки для умов які вказані нижче.
Ті ж добавки, що під цією лінією, напевно, не варто навіть брати до уваги.
У цьому зображенні сконцентровано великий об'єм роботи.
Ми опрацювали 1 000 досліджень з біомедичної бази даних PubMed, всіх їх ми зібрали і оцінили.
І це було для мене великим розчаруванням тому, що я мав зробити 250 візуалізацій для книги, і я провів місяць, роблячи це, і я заповнив тільки дві сторінки.
Але це говорить тільки про те, що така візуалізація інформації, це форма стиснення знань.
Це спосіб стискати велику кількість інформації та розуміння в невеликому просторі.
Як тільки ви зібрали дані, привели їх до ладу, і, як тільки вони там, ви можете робити класні речі, як ця.
Я перетворив це в інтерактивну комп'ютерну програму, тому тепер я можу оновлювати цей графік онлайн - це онлайн-візуалізація - і я можу сказати, "Це блискуче."
Отож, вона оновлює сама себе.
І потім я можу сказати, "Покажи мені речі, що пов'язані зі станом серця."
Давайте застосуємо фільтрацію даних.
Тож серцеві дані відфільтровані, і я, якщо я цікавлюся цим.
Я думаю, "Ні, ні.
Я не хочу їсти ніяку хімію.
Я просто хочу бачити рослини і - просто покажи мені трави і рослини.
Зараз цей графік оновлює себе на основі даних.
Всі дані зберігаються в Google-документі, і він буквально генерує сам себе з тих даних.
Таким чином, дані тепер живі; це жива картинка, і я миттєво можу оновити їх.
Виходять нові дані - я просто змінюю ряд в електронній таблиці.
Бах!
Знову, картинка оновила себе.
Отож, це круто.
Це свого роду життя.
Але це може вийти за межі даних, і це може вийти за межі чисел.
Мені подобається застосовувати візуалізацію інформації до ідей та концепцій.
Це візуалізація політичного спектру, моя спроба зрозуміти як це працює і як ідеї просочуються униз від правління у суспільство і культуру, в родини, у сім'ї, в їх вірування і по колу повертаються назад.
Що мені подобається в цьому зображенні, це те, що воно складено із концепцій, воно з'ясовує наші погляди на світ і воно допомагає нам - допомагає мені, у всякому разі - побачити те, що думають інші, побачити, звідки походять їх погляди.
І це неймовірно круто.
Що було найбільш захоплюючим для мене, створюючи це, було те, коли я робив це зображення, я відчайдушно хотів, щоб ця сторона, ліва сторона, була краща за праву сторону - тому, що я журналіст, а, отже, "лівак" - але, я не зміг, тому, що я б створив однобоку, упереджену діаграму.
Тож, щоб зобразити дійсно повну картину, я повинен був поважати точки зору правої сторони, і в той же час, не зручно визнавати скільки з тих якостей були фактично в мені, що було дуже, дуже дратівливим і незручним.
(Сміх)
Але й не занадто незручним, тому, що є дещо безпечне у спогляданні політичної ситуації, на відміну від того, коли тобі говорять, чи змушують слухати когось.
Фактично, ви можете з насолодою споглядати конфліктуючі точки зору, коли вони у вас на долоні.
Це навіть весело поратися з ними тому, що це візуально.
Це те, що захоплює мене, споглядати, як дані можуть змінювати моє бачення, змінювати плин моїх думок --- чудові, прекрасні дані.
Тож, тільки щоб підсумувати, я хотів сказати, що мені здається, що дизайн здатен вирішувати проблеми і надавати елегантні рішення.
Тому інформаційний дизайн здатен вирішувати проблеми з інформацією.
І таке відчуття, що ми маємо багато інформаційних проблем на цей момент в нашому суспільстві, від перевантаженості та перенасиченості, до падіння довіри і надійності, нестримного скептицизму і недостачі прозорості або, навіть, просто цікавості.
Я маю на увазі, що я вважаю інформацію просто занадто цікавою.
Вона має магнетичну якість, яка притягує мене.
Таким чином, наочно подана інформація може дати нам, дуже швидке рішення для зазначених вище проблем.
І навіть коли інформація жахлива, візуальне її оформлення може бути цілком прекрасним.
І часто ми можемо отримати ясність або відповідь на просте питання дуже швидко, як це, нещодавній ісландський вулкан.
Від чого було більше СО2?
Від літаків або від вулкану, від стоячих на землі літаків або від вулкану?
Зараз дізнаємось.
Ми дивимося на дані і ми бачимо, ага, вулкан випустив 150 000 тонн; літаки в ангарах випустили б 345 000 тонн, якщо вони були у небі.
Так, по суті, ми мали наш перший вуглець-нейтральний вулкан.
(Cміх) (Оплески)
Це чудово.
Дякую всім.
(Оплески)
Тепер коли ми дещо знаємо про перший закон Ньютона.
Давайте проведемо невелике опитування.
Що від вас потрібно - це визначити які з цих тверджень є вірними насправді.
Перше твердження:
"Якщо рівнодійна сила, що діє на тіло дорівнює нулю, то його швидкість не зміниться."
Цікаво.
Твердження друге:
"Незрівноважена сила, що діє на тіло, завжди впливатиме на його швидкість."
Також цікаве твердження.
Третє твердження:
"В повсякденному житті рухомі тіла зупиняються тому, що на них діють незрівноважені сили."
І четверте твердження:
"Незрівноважена сила, що діє на тіло завжди змінюватиме його напрямок."
Отож, давайте подумаємо про таке...
Давайте розглянемо кожне твердження по порядку.
Наше перше твердження:
"Якщо рівнодійна сила, що діє на тіло дорівнює нулю, то його швидкість не зміниться."
Абсолютно вірно.
Це насправді ще одне формулювання першого закону Ньютона.
Якби в мене було тіло, що рухається в просторі з певною швидкістю.
Тож, воно має певну швидкість і рухається в певному напрямку.
І, можливо, це відкритий космос і ми можемо припустити, що немає гравітаційної взаємодії, але навіть незначна вона завжди буде.
Але ми припускаємо, що гравітаційної взаємодії немає, вона не впливає на жодну з частинок.
Суцільний безвакуумний простір - тіло буде рухатися вічно.
Його швидкість не зміниться, не зміниться ні його швидкість, ні напрямок.
Отож, це цілковита правда.
Твердження номер два:
"Незрівноважена сила, що діє на тіло, завжди впливатиме на його швидкість." Ключовим тут є слово швидкість.
Якби я написав:"впливає на векторну швидкість", тоді б це було правильним твердженням. "Незрівноважена сила, що діє на тіло, завжди впливатиме на його векторну швидкість." Це могло бути вірним, але ми написали просто швидкість. Швидкість руху це скалярна величина векторної швидкості.
(Ч)Ми на другому поверсі в Орсанмікеле, і тут одна за одною стоять монументальні фігури, що колись прикрашали зовнішні ніші.
(Ж)Важливо пам'ятати, що значною мірою саме з Орсанмікеле почалося флорентійське Відродження.
Будівля мала як світські функції у якості продуктового складу, так і духовні. (Ч) Це також і церква.
(Ж)Ці скульптури зроблено за кошт гільдій, і те, що створення цих скульптур оплачували гільдії, світські заклади, а не храми.
(Ч)Давайте розглянемо їх на прикладі одної.
Одною з найвпливовіших гільдій міста були Ткачі.
Ми бачимо статую Святого Марка.
Цю монументальну скульптуру виконав Донателло на замовлення Ткачів, оскільки вона стоїть на подушці, яка, йшовірно, зшита із льняного полотна.
Якщо уявити, що статуя стоїть у зовнішній ніші, і уявно пройти повз неї, то яскраво уявляється, як ви перетинаєтесь і спілкуєтесь зі Святим Марком прямо на вулицях Флоренції.
Ті, хто прикрашають місто, можуть пишатися собою.
(Ч)У цій безпосередності й полягає незрівнянна майстерність Донателло.
Тобто перед нами фігура, котра напряму відроджує класичні мистецькі традиції.
Тут чи не вперше використано положення контрапост після майже тисячоліття перерви (Ж)Поглянувши на більшість інших статуй, зроблених для Орсанмікеле, помічаємо, що, їхні стегна повернуті так, що надають їм готичного вигляду, тоді як роботи
Донателло дуже схожі на давньоримьскі скульптури.
(Ч)Погляньте, зокрема, як він опирається на праве стегно, і над зігнутою ногою одяг спадає ідеальними нерозривними лініями, ніби це канелюра класичної колони
З іншого боку, крізь одяг випирає коліно, таким чином, рухи тіла: поворот корпусу, стегон, вісь колін - вчуваються навіть незважаючи на важкі складки одягу.
(Ж)Донателло запозичив це якраз із античної скульптури.
Нізвідки більше він не міг почерпнути цього.
І саме завдяки контрапосту скільптура виглядає наче жива.
Він ніби дійсно йде.
Він не впевнено стоїть на землі.
Відчуття певної нестійкості створює враження, що він піде в будь-яку мить.
Тут прослідковується ідея відділити скульптуру від архітектури, і навіть якби він стояв у ніші і мав би бути архітектурною прикрасою, контрапост і відчуття руху явно показували б, що він існує окремо від будівлі.
(Ч)Крім того, його справжність виражається не лише у відродженні класичних форм з точки зору рухів тіла, а і з точки зору переживань особистості.
Як вже було сказано, якби ми пройшлися вулицею і побачили цю статую в ніші, відбулася б свого роду взаємодія. Це так.
Але в той же час, він ніби дивиться кудись вперед, повз нас.
(Ж)Так, тут зливаються воєдино духовне і людське начала.
Цей момент, у Флоренції XV століття, такий близький.
(Ч)Погляньте на його обличчя. На ньому - відпечаток інтелекту, духовної зосередженості, гострого усвідомлення.
Він думає. Розмірковує над Євангеліями, які з такою легкістю тримає.
Він ніби от-от почне нам їх зачитувати.
Наш погляд ковзає, минаючи одяг, догори і зупиняється на детальній обробці каменю там, де борода, очі чи насуплені брови. Ми ніби дійсно розуміємо його, можемо наблизитись до нього.
(Ж)У скульптурах, як, наприклад, у тих, що робив Гіберті, обличчя більш готичного стилю, більш прості, правильно?
(Ч)Так.
(Ж)Менш індивідуалізовані, і погляд зосереджується на формі одягу.
(Ч)В якомусь сенсі вони відокремлені. (Ж)Точно. Тому з ними така зв'язку нема.
А тут, замість одягу, хоча він розкішний, ми зосереджуємося на обличчі, бачимо насуплені брови, погляд, спрямований вдалечінь, бороду, котра надає виразності обличчю, робить його більш замисленим, волосся, відкрите чоло.
Видно, що Донателло продумав свою роботу з анатомічної точки зору.
Руки викарбувані не в загальних рисах, а пророблені м'язи, кістки і жили.
Далі дивимося на ступні, котрі твердо стоять на землі.
Коли флорентійці дивилися на статую Святого Марка, вони дивилися вгору і бачили фігуру, яка.. (Ч)Облагороджувала.
Вони дивилися на нього і починали відчувати власну гідність людської істоти, флорентійця початку XV століття.
Святий Марк був свого роду дзеркалом.
(Ч)Не стільки поняття громадянської гордості було важливим для Флоренції
XV століття, скільки пошук свого ідеалу та прагнення до нього.
(Ж)Можна бути, як давні римляни, бути доброчесними і... (Ч)Позбутися розбещенності Середньовіччя і повернутися до первозданної величі духу.
Я хочу зробити ще одне відео про сукупний дохід та еластичність попиту за ціною лише для того, аби переконатись, що взаємозв'язок між цими двома величинами - це щось інтуітивне.
Отже, намалюймо довільну криву попиту.
Це моя вісь ціни, це моя вісь обсягу попиту, і дозвольте мені намалювати довільну криву попиту тут, отже, нехай це моя крива попиту, і давайте оберемо деякі значення ціни та обсягу попиту на цій кривій попиту.
Отже, нехай ціна буде тут - назвімо її P1, а обсяг попиту - назвімо його Q1.
Ми вже знаємо, що сукупний дохід - це площа цього прямокутника - це сукупний дохід, це ціна, помножена на кількість.
Якщо я продаю два бургери на годину за ціною 9 доларів за бургер, я отримаю 18 доларів за годину - це і буде заштрихованою площею тут.
Тепер давайте припустимо на цій частині кривої, що еластичність попиту за ціною більше за 1, тому ми маємо еластичний попит.
Отже, абсолютне значення еластичності попиту більше за 1, що означає: для 1%-го падіння ціни ми матимемо більше, ніж 1%-ве зростання попиту.
І це слідує прямо з формули еластичності: нагадаю, еластичність - це відсоткова зміна обсягу відносно до відсоткової зміни ціни.
Отже, якщо абсолютне значення цього дробу більше за 1, це означає, що цей обсяг (чисельник) більший за цей обсяг (знаменник).
Отже, якщо ми маємо 1%-ве падіння ціни, зміна нашого обсягу буде більшою за 1%.
І отже, у цій точці, якщо ми знижуємо ціну на 1%, ми збільшимо обсяг більше, ніж на 1%.
Отже, будь-яке зменшення нашої висоти буде більш, ніж компенсуватись зростанням нашої ширини.
Отже, сукупний дохід зросте.
Отже, коли ціна падає на 1%, і обсяг зростає більше, ніж на 1%, це означає, що сукупний дохід зросте.
Тепер, якщо ми спускатимемось до цієї частини кривої,
Давайте назвемо цю ціну P2, а цей обсяг - Q2.
І ця площа буде сукупним доходом 2.
Давайте назвемо попередній сукупний дохід 1
Ціна, помножена на обсяг.
Ми збираємось припустити, що абсолютна величина еластичності попиту за ціною менша за 1 у цій точці кривої.
І тепер ми скажемо, що для падіння ціни на 1% ми отримуємо менше, ніж 1%-ве зростання обсягу.
Отже, якщо ми маємо падіння на 1%, ми зменшуємо висоту на 1%, проте ми не отримуємо збільшення ширини на 1%.
Отже, ширина не збільшуватиметься на таку величину.
Отже, в цілому, результатом буде зменшення цієї площі.
Ми зменшуємо нашу висоту більше, ніж збільшуємо ширину, отже, в цій ситуації сукупний дохід зменшиться.
Нагадаю, це еластичний попит.
Отже, коли він еластичний, падіння ціни призведе до збільшення сукупного доходу, а коли він нееластичний, падіння ціни призведе до зменшення сукупного доходу.
І ми можемо уявити, коли ми маємо одиничну еластичність, десь у ціьому місці, падіння ціни на 1% призведе до зростання обсягу попиту рівно на 1%, і це буде чимось на кшталт компромісу: ми не отимаємо помітних змін доходу.
Причина, чому я так кажу, - багато книг з економіки скажуть вам, що ми не отримаємо зміни у доході, але якщо ми заглибимось у математику - дозвольте мені написати тут.
Отже, абсолютна величина еластичності попиту за ціною у цій точці дорівнює 1, що свідчить про те, що падіння ціни на 1% супроводжується зростанням обсягу на 1%, але якщо ми поглянемо на математику - назвімо це ціною 3, а це - кількістю 3, отже, тут сукупний дохід 3, це площа цього прямокутника, яка дорівнює добутку ціни 3 на кількість 3.
Тепер, якщо ми зменшуємо ціну на 1%, це буде 0,99 помножити на нашу ціну і, якщо ми збільшимо наш обсяг на 1%, це буде 1,01 помножити на наш обсяг.
Тепер давайте поміркуємо, яке тут буде число.
Це те, про що я кажу.
Не можна сказати, що сукупний дохід зовсім не змінився: якщо ви помножите 0,99 на 1,01, ви не отримаєте рівно 1.
Інший спосіб поміркувати про це:
0,99 помножити на 1,01 буде на 1% менше за 1,01 і 1% від 1,01 це трохи більше за 1.
Або ще один спосіб: ця величина буде на 1% більше, ніж 0,99 і 1% від 0,99 складає менше, ніж 1, отже, ми не отримуємо 1.
Ви можете порахувати самі.
0,99 помножити на 1,01 - це дуже близько до 1.
Це буде дорівнювати: 0,9999 помножити на P3 помножити на Q3, що дорівнює 0,9999 помножити на сукупний дохід 3
Але результат приблизно незмінний.
Це загальне правило приблизного розрахунку.
Отже, коли ми маємо одиничну еластичність, зменшення ціни приблизно не відображається на сукупному доході.
Отже, я лише хочу переконатись, що це має зміст.
Це справді слідує з цих площ.
Якщо ми зменшуємо висоту менше, ніж ми збільшуємо ширину, очевидно, що ця площа зросте у більшості випадків, я мушу сказати.
Це залежить від того, де ми знаходимось.
Якщо ми компенсуємо зменшення ціни шириною, ми не отримуємо зміну доходу.
І якщо ми зменшуємо висоту на більшу величину, якщо ми забираємо більше площі зверху, ніж додаємо до ширини, ми матимемо зменшення сукупного доходу.
Наприклад, маємо прямокутник, ось такий прямокутник, і дві діагоналі в ньому.
Ось одна діагональ і друга.
Прямокутник має висоту h тож ось ця відстань становить h, а ширина прямокутника w.
Ширина прямокутника дорівнює w.
У цьому відео ми спробуємо довести, що всі ці чотири трикутники мають однакову площу.
З першого погляду може бути достатньо очевидним, що цей нижній трикутник має таку ж площу, як верхній. Ось цей, ніби перевернутий трикутник.
Те, що вони мають однакову площу - може бути досить очевидним. У них однаковий розмір основи, це ширина прямокутника, і у них однакова висота, оскільки відстань ось тут становить половину висоти прямокутника.
Вони симетричні, тож це рівні трикутники.
У них однакові пропорції.
Тож, з аналогічних міркувань, очевидно, можна стверджувати, що лівий трикутник має таку ж площу, що й трикутник праворуч.
Мабуть, це так само очевидно.
Але що, мабуть, не так очевидно - це те, що ці оранжеві трикутники мають таку ж площу, як зелено- сині трикутники.
І саме це ми будемо доводити.
Все, що для цього потрібно - обчислити площі різних трикутників.
Спершу опрацюємо оранжеві трикутники.
І перед тим, як зробити це, пригадаємо що таке площа трикутника.
Площа трикутника дорівнює половині добутку основи трикутника, на висоту, проведену до неї.
Це основи геометрії.
Знаючи це, обчислимо площу оранжевого трикутника. Площа оранжевого трикутника.
Вона становить 1/2 помножити на основу.
А основа оранжевого трикутника - це ось ця відстань - тобто w.
Маємо 1/2 на w.
Візьму інший колір; той, яким я писав w. Отже 1/2 w.
Яка висота трикутника?
Який розмір цієї висоти? Яка тут відстань?
Ми вже розглянули - це рівно половина висоти прямокутника. Отже, 1/2 висоти прямокутника. Що отримуємо в результаті?
У нас є 1/2 на 1/2 це 1/4 на ширину і на висоту.
Тож площа цього трикутника - 1/4 на ширину і на висоту.
Тепер цей трикутник.
Такі ж аргументи; у них однакова площа.
Тепер площа цих зелених, чи зелено-синіх трикутників?
Що ж, ще раз - запишемо зеленим - площа рівна половині основи.
Тож ці два ніби повернуті на бік.
Найзручніша основа для цих трикутників - це ось ця відстань.
Або якщо розглядати цей трикутник - ось ця відстань;
Це висота прямокутника. Тож тепер маємо справу з основою, котра у даному випадку дорівнює висоті прямокутника.
Не хочу заплутувати.
Висота трикутника тепер рівна чому?
Ось ці трикутники, повернуті на бік, тож яка тут відстань?
Ну, це рівно половина ширини прямокутника, так?
У нас тут рівно половина загальної відстані.
Ця точка знаходиться рівно посередині між двома сторонами з цього боку і цими сторонами з цього боку.
Тож відстань ось тут - це 1/2 ширини.
Або висота цих бічних трикутників становить 1/2 ширини прямокутника.
Трохи заплутано: основа рівна висоті прямокутника.
А висота рівна 1/2 ширини прямокутника.
Але якщо виконати розрахунки площа дорівнює 1/2 на 1/2, тобто 1/4 на висоту на ширину.
Або можна записати 1/4 на ширину на висоту, тобто така сама площа.
Отже, площа рівна 1/4 на ширину на висоту, що дорівнює площі цих оранжевих трикутників.
І це досить логічно, бо кожен із них становить рівно 1/4 площі прямокутника.
Сподіваюсь, вам сподобалось.
Уявіть собі, будь ласка, подарунок.
Я б хотіла, щоб ви намалювали його у своїй уяві.
Він - не надто великий - розміром десь, як м'яч для гольфу.
Уявіть собі його в упаковці.
Перш ніж я покажу, що всередині, я скажу вам, що він зробить для вас неймовірні речі.
Він збере разом усю вашу родину.
Ви відчуватиме, що вас люблять і цінують, як ніколи раніше, він подарує вам зустріч з друзями і знайомими, яких давно не бачили.
Вас переповнюватимуть захоплення та захват.
Цей подарунок змусить вас переглянути ваші пріоритети у житті.
Він надасть нове визначення вашому почуттю духовності та віри.
Ви по-новому зрозумієте своє тіло та навчитеся довіряти йому.
Ви випромінюватимете наздвичайну енергію та жвавість.
Ви розширите свій словниковий запас, зустрінете нових людей та дотримуватиметесь здорового способу життя.
Крім цього, у вас буде 8-тижнева відпустка повного байдикування.
Ви їстимете безліч делікатесів.
Вам даруватимуть безліч квітів.
Люди казатимуть вам:
"Чудово виглядаєш.
Щось зробила?"
Ви на все життя будете забезпечені якісними ліками.
Ви ставитимете амбіційні цілі, відчуватимите натхнення, жагу до життя і покору.
Ваше життя наповниться новим змістом.
Спокій, здоров'я, ясність, щастя, нірвана.
Ціна? 55 000 доларів.
Це - неймовірно вигідна угода.
Знаю, зараз вам кортить дізнатися, що це таке і де його можна дістати.
Це можна придбати на Amazon?
На ньому є логотип Apple?
Є черга на цей товар?
Навряд чи.
Цей подарунок потрапив до мене приблизно п'ять місяців тому.
Коли він був ще не розгорнутий, він виглядав десь так - не дуже привабливо.
Ще так.
А потім так.
Це була рідкісна прикраса, пухлина мозку, гемангіобластома, подарунок, який продовжує робити дива .
Хоча, зараз зі мною все гаразд, я б не побажала вам цього подарунку.
Не впевнена, що ви захочете.
Але я б не за що не змінила те, що зі мною сталося.
Це цілковито змінило моє життя, як я ніколи не очікувала, і так, як я тільки-но розповіла вам.
Отже, наступного разу, коли ви стикнетеся з чимось неочікуваним, небажаним і непередбачуваним, просто подумайте про те, що це просто може бути подарунком.
(Оплески)
дивлячись на перший погляд такий же, Місто я холодний фронт за два роки до
Коли я вперше приїхав до Китаю, як молодий репортер
Інцидент три точки повсякденному для виклику повідомили в живих чиї пам'ятники від в орієнтованих але я все ще вчитися пік був сповнений нових об'єктів на півдні
Парад був просто звернення Форда національний його комуністичному Китаї провідні свят
Святкування продовжиться протягом двох днів вони несли прапори підтримки приєднатися лежить вимог за звільнення
Тайвань вони були виконані ентузіастів я один повинен бути звільнений фантазії вийти з Тайваню основний в момент комуністи показували його з
Ви знаєте, я в побиття червоного квадрата було тихо лише кілька кабін жалю і автобуси переміщати Китайські ієрогліфи говорять Хай живе республіка Китайської Народної
Національний день там, де це було б вбитий сотні тисяч китайських було б на руку, щоб подивитися
Тут китайський комуністичний від найбільших бореться Потім на вулиці під моїм готель кімната ми будуємо сонячні навантаження і двадцять 4:00 в день
Пізніше я дізнався, це було частиною програми Площа Тяньаньмень є людиною, яка читання антиамериканські лист протесту розміщені на годинник По всьому місту пропаганди підписує антиамериканські розміщені вони ненавидять Америку сказав великий Тайвань
Малайзия мені людей організована провінцій і округів три серії для тартрат армії Привіт віці від вісімнадцяти до сорок п'ять мають рак більшість молодих китайців в політичну Молодіжна організація вони виховувалися в контакті основі й саду брати участь у великих торжеств з'являються в багатьох випадках дівчинки пропонується приєднатися до ці дівчатка читають набору записку трафік, що заповнили вулиці китайський
Педаль для роботи тридцять кабін використовуються для перевезення невеликих були виведені виявляє менше автомобілів, автобусів Кокс
Ціни мчать автомобілі з китайського почали мене там привозили автобуси типу я бачили в Європі під час війни Уолкотт автомобілів демо місцях міста був хороший лайно управління знищення тягнув рядок торгівлі вантажем холодної курс укладання угод в стрибку вперед і люди переїхали з віку пам'ятники свого міста вони були одягнені по-різному Потім у форму або брюки та сорочки жінки в брюках або агресивні
Поїздка в Пекін зельтерською пройшов пам'ятник для героя людей католицької церкви і житлових будівель і уряд офіс було набагато більше житлових будинків , Ніж я
Сцена в Радянському Союзі відновлення планетарію закінчився
Він став популярним місцем для Візит у своїй обсерваторії виставковий зал
Будівництво відбувається скрізь він в основному і праці і потужністю найбільший комуністичного Китаю ресурс барвисті тканини в Пекіні текстильної завод одна з трьох в Пекіні це сучасний завод працівники багатьох жінок сім з половиною годин судів щодня фінансів вражає це був той факт, відмовившись голки Ліндона Джонсона або жінка довколишній жінки сорока п'яти хвилин в день, від працювати годувати своїх дітей лікарні ангел вагітності частина знаходиться в стадії розробки похвалитися працівників комуністичного Китаю і державних службовців підпадають під великою соціалізовані медичні програми
Клініка надає вісім на роботу догляд е-е ...
Ви відвідали Гаїті робочі сім'ї В одній з квартир поряд з завод білі люди займали невелику квартиру , За які вони заплатили приблизно один долар двадцять центів місяць оренда кухня в залі суду Основний зал сільськогосподарських виставка відкрити сусідів переглядів машин і реалізує Китай докладає для повідомляти Відображення ненавиджу експорт відвідує або прибув у провінцію п'ятсот в той час, сорок тижнів до півмільйона відвідали справедливою з моменту його відкриття це ви рису транспондер у них більше тридцяти тисяч різних IP- від екіпажу його як правило, проходять через це гігантський комбінат у них було більше, ніж сто сімдесят різних типів лайно вугіллі бензин стверджував, що зцілив багатьох в останні найрізноманітніші дизайн турбін всіх типів, які знаходяться на дисплеї локомотиви для залізниці Китаю це була єдина пара лопату я бачив в Китай але це був тільки початок основних видалити вперед був тільки перший крок передові економічні успіхи Китаю
Виставка зрошувальної техніки в діапазоні від сили пара малих бензину двигун
Flippin навіть ручний візок сонячна плита він був ознаками виставки за межами виставкового комплексу був басейн що п'ятниці ми змогли використати дитяча ігрова
Золота рибка в опитуваннях літа палац нагадування про упакованих Китаю ці землі з приватним заповідником більше, ніж імператриця задоволення любити суд вона провела частина військово-морського бюджету на це Біблія пояса при комуністичному режимі цих підстав в даний час, крім для робочого Китаю кам'яні слони на шляху до головної інструмент вісім вісім загинули п'ять століть назад Вхід в двох поховання співробітників імперських днів наша економіка режим перетворив його в автомобіль навіть поставити Христа коробки незручно місць
Будівництво залишок майже двох вони були поміщені в цьому фільмі з Розташування тросів і гра м'яч майже без сучасної техніки чи ні Чорна людина це була постановка для бетонної арки міст тисяч добровольців праці працює тут багато з них солдат комуністичної hiv_ офіційних сказав мені, що солдати, як очікується, працювати а також боротьба економіка лв дочка Кікі необхідності нового проекту тут за замовчуванням вони починаються з продовженням з ієн воротаря до близько вісімнадцяти годин
Комуна фактично самостійної вони роблять свої власні, так вони роблять свій ремонт чотири тисячі сто людей живуть ця громада дев'ятсот сімдесят сімей тисяча шістсот робочих порівняно невеликі комуни в Комуністичний Китай в літній рано падати провідних культур збираються будувати овочевий свої овочі х іригаційні насоси одна точка тримати нашу марку цих жінок, хоча обмолоту
Діти звільняються від школи і привів нас в групі протягом сезон збору врожаю освіта і праця йдуть разом в Комуністичний Китай більшу частину свого кукурудзи дуже погано деякі з них були досить добре все молодих і старих
Роботи під час падіння, крім ці роботи студентів добровольців юнаки та дівчата з Пекіна Університет знаходиться в середній школі по вихідним вони носять парки і дороги навколо маяка ця група була гучномовець з новітніми коментарями про Тайвані ролики про те, чому вони повинні працювати на для значної для пересувні візки були основним засобом транспорт тут люди в цьому районі такі частини підбираючи овочі квасоля ніщо не може бути даремно майже в чотири
Поїздка на Велику Китайську стіну зосереджені минулому ряди робітників, крім каравани верблюдів, що йдуть від півночі завантажується з опадами та іншими продуктами заохочувати змушені відзначати як вони побудували більше двох тисяч років тому сих пір залишається загадкою режим відновлений так зробив це в автомобілі було навіть ознак з вашої підтримки р Програма збереження в моєму перекладача я піднявся на стіну Сьогодні, ймовірно, мільйони порцеляни є робить сьогодні і це будівництво
Здавалося, так г-н Квартири в Shania частина промислового Маньчжурії близько п'ятнадцяти тисяч Шейн пряжі робітники були розміщені в цій області
Ці апартаменти мають власні школи садово-городніх ділянок гарантувати точки в будь-які двері вони сказали ця жінка мала шість маленьких дітей
Сім'я займала одну краплю її чоловік був затриманий оператор і машинобудівний завод номер один жінки повинні навчати дітей санітарії виховувати їх до стану бере на себе ця маленька дівчинка відноситься проведення води пишається тим, що її партія мене вбити шкідників кампанія
Кенійські розроблений в японському окупація але він був названий добробуту в ГУМі Фотографії моделі співробітники розміщені на дошці оголошень широкий асортимент товарів були продані в цей законопроект хоча ціни були дуже гаряче там багато тіл
Натовп зібрався на вулиці для називати ерозія в кіно після нового соціалістичного реалізму в кіно ця сцена знімалася за межами
Вільям Геддіс швидше китайський комуністичний кіно проводити більшу частину своєї пропаганди відразу ж після кампанії це знаходиться безпосередньо ви знаєте, публікації відповів номер один вводить сім вісімсот оренду протягом місяця один з трьох справжніх він був зруйнований Під час війни потім відновлений і відкритий п'єси були засновані, принаймні німецький дизайн завершено дами були великими шукати в гонці роль залізниці вантажна платформа все це було і праці тут на це має бути на кабельний завод і направити обмежує вас
Тут чотири тисячі п'ятсот робочих три кабельних усіх боків як алюміній неправильно все про баб були завершені в цьому точка який комунізму використовуються наступні 1949 людей він стверджував, виробництво було дванадцять разів право сказав, що це було під час японської окупація і сорок разів або навіть у національній закликає Сполучені Штати направили і каже людям забезпечення сша виробництво важче плакатів закликав до продукції зростати як пародія це була схема заводу по виробництву червоні прапори діляться пуристів, що перед лікарем і ніхто не хоче бути волах ці днів як імпічменту молоді студенти вишикувалися добровільно праця це молоді зусилля піонерів або не могли б Ви поза Шеньян цих жінок буде великим ми готуємо землю для каміна назад
Він комуністи пішли все, щоб отримати жіночий інтерес і участь у всі програми особливо протягом тижня з Я знайшов це був найкращий спосіб отримати співробітництво в цих картинах щільно відвідав економіка у вас всього на околиці знаки це була штаб-квартира нового карта це було б встановлено, що всього за п'ять днів
Народ Іраку голова майбутніх молодих очолював 60 000 людей, які працюють про шістьдесят п'ять тисяч акрів десять заводів також знаходиться тут свині були найважливішими німецький розповів мені було сімдесят доларів останні комуністичної сільськогосподарської політики в серцево заклики до одягу посадки падати рясне добриво США
Голова сказав мені в цей час ви хочете додати три тисячі сімей близько вісімнадцяти тисяч гектарів і для збільшення виробництва продовольства в в наступному році мозок мертвий зворотний шлях я застряг швидко, а потім три ма він повинен був звернутися за допомогою до одного з фермерів прилеглих
Люди повинні або вашої точки
Тут Бойл витягується з кл побудований у двадцять вісім на Японський есмінець в роки війни він був зруйнований, а в законі Японський виробляти двісті двадцять п'ять тисяч тонн нафти У свої кращі роки 1957 виробництво було 320 000 тонн 1958 чотири чотиреста і 40 000 наздогнати Великобританію
Головний офіс робить добре
Він порадив мені надіти, що це для моєї Екскурсія по плану юних техніків лабораторії план персонал вони є одними з найбільш високооплачуваних у сім тисяч п'ятсот робочих який включає в себе п'ять сто з люди також можуть отримати гроші гідравлічна видобуток багато користі для вас
Тоді Павло, на поверхню автомобіль автоматично заповнюються деякі з сировини з цих хв виходить на роботу сталеливарної компанії купу розташовані п'ятдесят п'ять миль на північний захід Вірджинія налічує понад 100 000 в тому числі шість тисяч веб- третина комуністичному Китаї стали виробництва припадає на ці замітки три мільйони тонн на рік вони намагаються збільшити ризик чотири мільйони верхньому кол походить від, хто повинен добувати
Завод також має свій власний відділ зберігати їдальня та години побудованих за час японської окупації
План був відновлений у великих після військових руйнувань всі види сталевої продукції виробляється у них є десять відкритих гіпертекстових вона займає близько восьми-і з половиною воліють запустити пакетний через витоку в падінні поліпшення в порівнянні з раніше виробництво дані сталеві рейки інший продукт тут, якщо , Яку він пройшов через вони щойно відкрили Бессемер перетворювач виробництво представив вихід з багатьох малих місцях, як це , Як планувалося тут різних порцеляни тут промислових підприємств, і я комун невеликі печі додали ваш можливість пишіть лінії, яка ми сповнені рішучості звільнити приливної і передав заглядати через TNS ми проходимо через інтенсивно культивується досяжності сортувати назад аудиторія як ми поруч з містом більше ознак останніх промислових дорога
Андерсон розповзання міста протягом двох мільйон розташований в сімдесяти милях на південний схід Пекін Він є великим промисловим, в транспортного сектора Ми їхали по вулицях переповнені кошеня кішки і Кокс групи студентів службовця практики для параду
Місто дало кожен вид швидкого зростання нових каналізаційних труб на околиці міста грати і так багато нових будинків в цьому розділ буде говорити з вами
Директор заводу, які роблять люди від мятлик робітники в цей момент спроектована і побудована папероробна машини вони також будівництво в Вілфорд стимулювати звіт Піч була на заводі приміщень Робочі до сих пір будівництво і вони не могли чекати, щоб привернути просто, щоб допомогти у звільненні Тайвань вони чекають, щоб чотирнадцять тонн Девід стали в цій частині ці жінки обмотки мідного дроту
Ви хочете, щоб цей заклик називають триста вісімдесят п'ять в комуністичному Китаї вони вважаються бути людиною виділяється з дому для підтримки соціалістичного будівництва це курник був частиною набагато більшого комуна за дванадцять тисяч поштових комунального приготування
Safeco, який був використаний для звіту точка ком у вас свій страх і ризик матері яких приймали
Виходить догляд за дітьми це маленький хлопчик співав про нас відповідати за все цей старий був злий на Тайвані людей від задоволення будинок старіння по відвідали деякі з кімнат, займаних літніх людей як ця жінка, ймовірно,
Юристи потрібні були чистими з Уайтуотер я зупинив свій парк в безпосередній близькості від місто цього було б
TNS в другій санаторій робочих завершено в 1955 Будівлі були в китайських речей
Лікарня має вісімсот ставку пацієнтам організувати свій власний розваги всіх працівників індіанців мають право пацієнти відвідують заняття ці дівчатка отримують, як вони ходять у темний лікування для легких випадках тільки
В останні три через шість місяців
Думки в цьому виграє одного з похоронних всі вправи в 10:00 це було в тилу виховання лекції є частиною всіх комуністичну програму
Китайська піддаються постійному пропаганда це був офіційно приведений до присяги зараз повідомили про покласти виробництва в сусідньому, звичайно, село вони експериментували з зрошення тут було досить і т.д. він є одним з коліс на п'ятнадцять кінських сил днів фізичні приїжджають, щоб побачити експериментальний через , Де вони працюють з гібридними право
Тут так пишався, що у Вас може бути свої камери вони мають бамбукових палиць, щоб зберегти рису з Франції рейси були встановлені, щоб тримати це буде двадцять чотири години тому Це право вони стверджують, що будує одинадцять тисяч бушелів і ненависть йшов дощ імунної підлітки, коли я приїжджаю вузькі вулиці з'явилися невеликі зміни але я дізнався, що то короля населення збільшилося з менш ніж мільйон nineteen 1419-дро і півтора мільйона розвитку промисловості стояв за цією завалений світлі нових Майкл Фоул
Три роки тому цей завод робив працювати
Тепер він стає фронт і якщо ви будете машини є китайський перевірено в Росії вони різали ці у створенні маленький автомобіль цьому випадку полегшує дошку не плач чотири тисячі робітників на примітивної складальної лінії багато з них жінки до заснування заводу невелике приміщення було випускати некомерційними сорок чехарду округ, я не можу говорити з дев'ятнадцяти хімічний завод де десять тисяч робітників, які не є запліднені яйця і комерційних ками ми могли бачити те, коханий робітників на цьому заводі побудовано вісімдесят невеликі приміщення на ріст рослин плакати з американськими в Тайвані команди за замовчуванням, скорочення це був буддійський храм в рамках своєї загальної злочинів храм з десяти тисяч групи піклуватися зразка і дослідження поведінки
Священик сказав, що чимало людей, як і раніше хоче, щоб захистити
Я приїхав до католицької церкви справедливість маскування це був єдиний концентрату в місті
Священик розповів мені, що існує два або три сотні людей в пакет
Сонце ще відправити це те підлітки найбільш відомих комуністичний рис пиріжки в буйволів на шляху з Шанхаю він йшов сильний дощ у гонці був побитий вниз деякі з рису зелений деякі готові для збору врожаю
Шанхай гло відомий набережній сучасної охорони здоров'я економіки був побудований парк по лінія
Будівництво в місті кожен для поліція рішення про створення радянської дружби культурний центр з метою просування загальної зв'язок між плода комуністичної Джон невеликий вісімнадцять транспортних потоків по вулицях
Я передав велике спасибі я був на своєму шляху, щоб відвідати громадські контракт я лікувався багато договір з Лука місце товариша тут називається були змодельовані на п'ятнадцять Паркер блок наздогнати Картер був гнучким
Я бачив багато молодих робітників і студентів тут це був стрибок на він говорить, отримати американські війська з Тайваню залишається довгий шлях на Gen Con U
П'єр п'ятсот вісімдесят шість робочих від трьохсот трубку культивувати про шістсот Брюс тема скасування і плакати пік на людину істот деякі механізації неправильно комуни, але велика частина роботи виконується вручну трек, де йому було сорок плуг повідомив сім двадцять один культур застосовний рік компостування добрив тварин і людини була використана в даному інтенсивного вирощування будь-які види овочів читали вони також дослідні ділянки де вони намагалися нових зрошення
Суд був піднятий і використовувати на платній основі гранул повідомив касовим в сто сімдесят тисяч доларів товарів на суму в 1950 сім вільною від всіх видів був правий кури біля старого доту нагадування про те, як японська окупація жваві вулиці і напружені дні в центрі планування
Критерії і закликає geog семінари разом іменовані У порту нікчемним злочином IGNOU металургійний завод знаходиться в стадії будівництва
Після завершення він буде керувати, як Джон робочих копошилися на тій підставі, Під дерев'яні будівельні ліси вони вирили собі
Сьогодні стукав наміри або питання tv шістдесяти милях від REO
Творці автоматично вивантажено в перед ярдів автомобілі розміщені на торнадо Потім протягом вівчарка до сих пір рішень, пішов на території заводу а будівництво тривало за межами їхньою метою було три з половиною мільйони тонн сталі на рік п'ять 1961 наздогнати її важкої техніки на місці було представлені
Радянський Союз і поряд з заводом нових робочих вирізати в сорока милях від колег і нове інженерне училище було побудований на землі, колись для сільського господарства
Тут сім тисяч п'ятсот студентів для проведення переговорів укладання угод і механічні та електротехніка після комуністичної політики навчання праці кабінети працювати як назад три постріли і в лізі м'яч зі студентами побудований леза електродвигун
Студенти також певні пільги допомогу технічні хоп
Мета нашого судового процесу в комуністичному Китай використані для створення серйозних навіть у заводу також заповнені радянської тел партнерство в інтересах цього плану для перед убитий електричним струмом три тисячі робочих втратити до теперішнього часу
Тут вони ріжуть гарячій ванні з електрична пила сходів використовуються в упаковці ковбаси сорок відсотків продукції йде на Радянський Союз і перейти до цього дуже близько на комуну цього народу там все буде 60000 обробляти близько тридцяти тисяч гектарів бавовни рису і пшениці зачищаємо виробництва майже в два рази тільки дві культури регіону пастка організації комуни
Каг'ю господарства конкурувати один з одним і все організовано для виробництва е-е ... Цей експериментальний боролися вони стверджують, що вони виробляє тисячу Трагедії бавовни за акр це збільшення приблизно на на сто відсотків протягом трьох ком маленькі діти працюючих матерів я догляд на тріску нова школа таємниця дітей старшого віку роботі в зловив вас на , Де вони встановлюють свої власні виробництва цілі бо він будував свої партії має намір побудувати п'ять невеликих заводів для виробництва корів і клубів сталевий тут для Конні здійснюватиме Citicorp
Nikon ви також працювали її колишню славу У холодній війні Поліцейські співробітники працюють всі люди приймаються роботи лазівки готується зарядити приміщення учні школи комуни середніх на свій страх і уколів
Тому є велика приналежну автомобіль робітники були в захваті вони сказали, що вони працюють над прискорити соціалізм працює на крок вперед і проти американської агресії
Вас, бажаючи робіт на хлопців та інші збори, правильно це був новий міст за актом відкритий в 1957 ця угода довіри міст має шосе на верхній палубі насправді Закон восьми китайських стрибок довго до ніжно теплою сіллю порцеляни з
Запах річки В порушення або багато Річка центр
Голоси людей був старий руки геть при комуністах кантон публічно вперед діяльність біль, бо він колись був бездомним на Єльцин кантоні відомий як місто революція з верхньої частини чотирнадцятої історії тижня один готель напрям річки ще раз з лапками був порівняно порожній повідомлення будинку як і раніше використовується для передачі пасажирів і вантажів
Кошики нарахованих звалили чотири кораблі навколишні квантової провінції багаті житниця має намір також є центром великі білі промисловості на набережній
Оцінка діяльності постійно міняти це маленький хлопчик, він носить kipah польоту Екіпажі чисті вздовж набережної він може впасти в воду якщо він робить мішок буде тримати його до збудливий і балакучий японський далеко відрізняється від півночі цілком перекладач з працею розуміння вільного зазвичай говорять кантонському стилі при комуністах це барвисте набережній життя різко змінилася
Багато хто з нас, а й людей, що знаходяться змушені покинути свої будинки або прикрасити де комуністи можуть краще контролювати Автобуси побіг до Субіру які відвідали мис тріски нові, за якими овочі підвищать він був у білій великих сільськогосподарських Розділ оточуючих може сказати це інструмент кави тут область виверти і буйволів звична картина поширення нових вкусити Тут капусти я посипають лицарський меч
Всі роботи тут було зроблено тут посівом насіння в Китаї скутерів р господарства тут не виглядав, як ніби вони були готові до механізації це було важко повірити, що невеликі ділянки будуть піддаються Використання техніки трудовий рік, ймовірно, сторони будуть всі вони залишаються у великій пошані менше, ніж у сотні миль від кантону в Гонконг відео територій за межами Гонконгу
Пейзаж, як у одного рахунку буйволів і чоловіки і жінки працювати в рисовому полі був рейтинг, коли я дісталася до кордону перевірка я повинен був йти в парі сотень метрів і чекати на прикордонній станції пара годин на поїзді ця бібліотека імені віце- президент було нагадування, що повернувся на автострада по вересень двадцять дев'ять за два дні до китайський комуністичний Національний день англійці вивели танки і Солдати йшли на свій пост у разі інцидентів їздив на рикші вони були прекрасні на головному заробітної плати в Пекіні
Звідки вам це подобається ці хлопці здавався право розраховувати на торгівлю з багатьма звуками дерева скрип китайських містах вони зосередилися і я почав по-справжньому дивився хун Конга цілком будівель проти цього читання і говорити про Китай
Що ж, це доволі очевидне твердження.
Я починав з цієї фрази 12 років тому, і я починав в контексті країн, що розвиваються, але ви тут зібрались з усіх куточків світу.
Тож якщо ви замислитесь над мапою своєї країни, я думаю, ви усвідомите, що для кожної країни на Землі, ви могли б намалювати невеличкі кола і сказати:
"Ось місця, в які гарні вчителі не підуть"
Більше того, - то місця з яких починаються неприємності.
Отже, ми маємо іронічну проблему.
Хороші вчителі не хочуть йти, саме в ті місця, де вони більш за все потрібні.
Я почав в 1999 році я спробував підійти до цієї проблеми експериментально, це був дуже простий експеримент в Нью-Делі.
Я просто вмонтував компьютер в стіну трущоб в Нью-Делі.
Діти майже не ходили до школи.
Вони зовсім не знали англійської.
Вони раніше ніколи не бачили компьютер, і не знали, що таке Інтернет.
Я підключив до нього швидкісний інтернет -- приблизно в метрі від землі -- увімкнув і залишив його там.
Після цього, ми помітили декілька цікавих речей, які ви згодом побачите.
Але я повторив це по всій Індії а згодом, і багато де в світі, і помітив, що діти будуть навчатись робити те, чому вони хочуть навчатись.
Це перший експеримент, що ми провели - восьмирічний хлопчик праворуч навчає свого учня - шестирічну дівчинку, і він навчав її переглядати Інтернет.
А цей хлопчик знаходиться в центральній Індії - це поселення Раджастан, де діти записали свою власну музику і потім програвали її один одному, і в процесі, вони отримували масу задоволення.
Все це вони зробили за 4 години, відколи вперше в житті побачивши компьютер.
В іншому південно-індійському поселенні, оці хлопці зібрали відеокамеру і намагались сфотографувати джмеля.
Вони завантажили це з Disney.com, чи з іншого веб сайту, за 14 днів після встановлення компьютера в їх поселенні.
Тож в результаті, ми дійшли висновку, що групи дітей можуть самі навчитись користуватись компьютером і Інтернетом, незалежно від того, хто, чи де вони є.
Тоді я став трохи більш амбітним і вирішив перевірити що ще діти можуть зробити з компьютером.
Ми розпочали з експерименту в Хайдерабаді, Індія, де групі дітей, що розмовляли англійською з дуже сильним акцентом телугу, я дав комьютер з голосовим набором тексту, що йде зараз безкоштовно разом з Windows, і я попросив їх поговорити з компьютером.
Та коли вони почали говорити, комп'ютер надрукував беліберду, тоді вони сказали: "Він зовсім не розуміє, що ми йому кажемо."
Я сказав: - "Добре, я залишу його тут на два місяці.
Зробіть так, щоб комп'ютер вас розумів".
Діти спитали: "Як ми це зробимо?"
Я сказав,
"Направду - я не знаю."
(сміх)
І я пішов.
(сміх)
Два місяці потому - і це тепер задокументовано в Інформаційних Технологіях журналу Міжнародного Розвитку - що акцент змінився, і став напрочуд близьким до нейтрального британського акценту, який я налаштував в системі голосового набору.
Іншими словами, вони всі говорили як Джеймс Тулі.
(сміх)
Отже вони змогли навчитись цьому самостійно.
Після цього я став експериментувати з різними іншими речами яким вони могли б навчитись самостійно.
Одного разу я отримав цікавий дзвінок із Коломбо від покійного Артура Ч.
Кларка, який сказав: "Мені треба на це подивитись."
Він не міг подорожувати, і тому я приїхав туди.
Він сказав дві цікаві речі,
"Вчитель, якого можна замінити машиною, слід замінити."
(сміх)
Друге, що він сказав:
"Якщо діти зацікавлені, - освіта відбувається."
І я втілював це на практиці, і тепер я згадую його щораз, передивляючись ці матеріали.
(відео) Артур Ч.
Кларк:
І вони можуть дійсно допомогти людям, тому що діти швидко навчаються орієнтуватись і заглиблюватись і знаходити речі, що їх цікавлять.
А коли ти зацікавлюєшся, ти маєш освіту.
Сугата Мітра:
Я провів експеримент в Південній Африці.
Це 15ти-річний хлопчик.
(відео) Хлопчик: я граю в ігри наприклад, в тварини, і я слухаю музику.
СМ:
Я спитав в нього: "Ти відправляєш електронні листи?"
А він сказав: "Так, і вони перестрибують через океан"
Це в Камбоджі, в сільській Камбоджі - дуже примітивна арифметична гра, в яку жодна дитина не буде грати, ні в класі, ні вдома.
Вони просто жбурнуть її в вас.
Вони скажуть: "Це дуже нудно".
Якщо ж ви залишите її на тротуарі, і всі дорослі підуть звідти, тоді вони почнуть виставлятись одне перед одним на що вони здатні.
Ось що ці діти роблять.
Здається, вони намагаються множити.
І по всій Індії, десь після двох років, діти починали гуглити свої домашні завдання.
В результаті вчителі доповіли приголомшливий прогрес в їх англійській - (сміх) швидке зростання успішності і всього іншого.
Вони сказали: Вони стали дійсно глибоко мислити і так далі.
(сміх)
І дійсно, вони стали.
Тобто, якщо це є в Google, - навіщо пхати його собі в голову?
Отже наприкінці наступних чотирьох років я вирішив, що групи дітей можуть орієнтуватись в Інтернет самотужки для досягнення власних навчальних цілей.
В той час значна сума грошей надійшла до Ньюкаслського Університету для покращення шкільної освіти в Індії.
І Ньюкасл поздвонив мені.
Я сказав, "Я буду робити це із Делі."
"В жодному разі ти не будеш розпоряджатись мільйоном фунтів університетських грошей, сидячи в Делі."
Тому в 2006, я купив собі тепле пальто і переїхав до Ньюкаслу.
Мені хотілось перевірити можливості системи.
Перший експеримент від Ньюкаслу насправді проводився в Індії.
І я поставив перед собою недосяжну мету: чи можуть таміломовні 12ти-річні діти в південно-індійському поселенні навчитись біотехнології англійською мовою, самостійно?
І я подумав, я протестую їх.
Вони отримають нуль балів.
Я дам їм матеріали.
Я повернусь і протестую їх.
Вони отримають ще нуль балів.
Я повернусь і скажу: "Так, для певних речей нам потрібні викладачі."
Я запросив 26 дітей.
Вони всі зібрались і я сказав їм, що на цьому комп"ютері певні дійсно складні речі.
Я не буду здивований, якщо ви нічого не зрозумієте. там все англійською, а я йду.
(сміх)
І з цим я їх полишив.
Я повернувся за два місяці, і 26 дітей прочимчикували, поводячись дуже, дуже тихо.
Я спитав: "Ну, ви дивились на щось з цього?"
Вони відвовіли: "Так, дивились."
"Ви зрозуміли щось?" - "Ні, нічого."
Тоді я спитав:
"Добре, як довго ви вправлялись перед тим як вирішили, що ви нічого не розумієте?"
Вони сказали: "Ми дивились на це кожен день."
Тоді я сказав: "Протягом двох місяців ви дивились на речі, які ви не розуміли?"
І тут 12ти-річна дівчинка піднімає руку і каже, дослівно:
"Окрім того факту, що негомологічна рекомбінація молекули ДНК спричиняє генетичні захворювання, більше ми не зрозуміли нічого."
(сміх) (оплески) (сміх)
Оприлюднення цих даних зайняло в мене три роки.
Нещодавно це з'явилось на сторінках Британського Журналу Освітніх Технологій.
Один з рецензентів, що давав відгук на статтю сказав,
"Це надто добре, щоб бути правдою" що було не дуже гарно з його боку.
Так чи інакше, одна з дівчат взяла на себе роль вчителя.
І це вона на відео.
Пам'ятайте, вони не вивчали англійську.
Я навів останній штрих, коли спитав: "А де нейрон?" а вона каже: "Нейрон?
Нейрон?"
І потім вона глянула і зробила оце.
Байдуже, що спосіб вираження не був дуже гарним.
Отже їх результати покращились з нуля до 30 відсотків, що є педагогічним дивом за даних умов.
Але 30 відсотків - це ще не залік.
Тоді я дізнався, що в них є подруга, місцевий бухгалтер, молода дівчина, вони грали з нею в футбол.
Я попросив цю дівчину: "Не могла б ти підтягнути їх в біотехнології для здачі заліку?"
Вона відповіла: "Як я це зроблю?
Я не знаю предмета."
Я сказав: "А ти використовуй бабусин метод."
Вона: "Ну, все, що тобі треба робити, це стояти позаду і захоплюватись ними весь час.
Я сказав: Просто говори їм:
Ой, як круто!
Неймовірно!
А це що?
Можеш зробити так ще раз?
Покажи мені більше!"
Протягом двох місяців вона так робила.
Результати покращились до 50ти, саме стільки отримують в фешенебельних школах Нью-Делі з тренованими вчителями біотехнологій.
Отже я повернувся до Ньюкаслу з цими результатами і вирішив, що, тут відбувалось щось таке, що однозначно ставало все серйознішим.
Отже, поексперементувавши в усіх можливих віддалених місцях, Я приїхав до найбільш віддаленого місця, що я міг уявити.
(сміх)
Приблизно 5,000 миль від Делі є маленьке містечко Гейтсхед.
В Гейтсхеді я взяв 32 дитини, і почав удосконалювати свій метод.
Я сформував з них групи по чотири.
Я сказав: "Створюйте свої власні групи з чотирьох чоловік.
Кожна група має використовувати один компьютер, а не чотири компьютери."
Пам'ятаете, як в Дірі в Стіні?
"Ви можете змінювати групи.
Ви можете переходити з одної групи в іншу, якщо вам не подобаєтсья ваша група, і так далі.
Ви можете підійти до іншої групи, зазирнути за їх спини, побачити, що вони роблять, повернутись до своєї групи і видати це за власну роботу."
І я пояснив їм що, як ви знаєте, багато наукових відкриттів було зроблено за допомогою цього методу.
(сміх) (оплески)
Діти в захваті зібрались навколо мене і спитали,
"І що ви хочете, щоб ми зробили?"
Я дав їм 6 запитань з випускних іспитів.
Перша група, найкраща, вирішила всі завдання за 20 хвилин.
Найгірша - за 45.
Вони використовували все, що знали - новосні групи, Google, Вікіпедію,
Ask Jeeves та інше.
Вчителі спитали: "Чи це глибоке вивчення?"
Я сказав: "Ну, давайте перевіримо."
Я повернусь за два місяці.
Ми дамо їм письмовий тест - без компьютерів, без спілкування один з одним і так далі.
Коли я проводив тестування з компьютерами та групами, середній бал становив 76 відсотків.
Коли я провів експеримент, коли я дав їм тест, після двох місяців, результат був 76 відсотків.
У дітей спрацювала фотографічна пам'ять, як я думаю, тому що вони обговорювали питання між собою.
Одна дитина, сама за компьютером так не зможе.
Я маю подальші результати, що є майже неймовірними, коли успішність навіть збільшувалась з часом.
Тому що їх вчителі розповідали, що після закінчення сеансу, діти продовжували гуглити далі.
Тут в Британії я звернувся з проханням до британських бабусь, після мого останнього експерименту.
Ну, ви ж знаєте, які енергійні люди, ці британські бабусі.
200 з них відгукнулись негайно.
(сміх)
Ми домовились, що вони віддають мені одну годину часу онлайн, сидячи в себе вдома, один раз на тиждень.
І вони це зробили.
І протягом останніх двох років, було проведено більше ніж 600 годин інструкцій по Скайпу, за допомогою того, що мої студенти називають "бабусина мережа".
Бабусі сидять в себе вдома.
Я можу направити їх до будь-якої школи.
(відео) Вчитель:
"You can't catch me"
Повторіть за мною,
You can't catch me
Діти:
"You can't catch me."
Вчитель:
"I'm the gingerbread man."
Діти:
"I'm the gingerbread man
Вчитель:
Молодці!
Дуже добре...
СМ:
Зараз в Гейтсхеді, десятирічна дівчинка ухоплює суть Хіндуїзму за 15 хвилин.
Знаєте, такі речі, про які я зовсім нічого не знаю.
Дві дитини дивляться TEDTalk.
До цього вони хотіли стати футболістами.
Після перегляду восьми TEDTalks, він мріє стати Леонардо да Вінчі.
(сміх) (оплески)
Це доволі прості речі.
Це те, що я зараз будую.
Вони називаються SOLE:
"Само-Організовані Навчальні Середовища".
Помешкання сконструйовано так, що діти можуть сидіти перед великими, потужними екранами, зі швидкісним інтернетом, але тільки в групах.
Якщо вони хочуть - вони можуть викликати "бабусину мережу".
Ось це - SOLE в Ньюкаслі.
Посередник - з Індії.
Отже, як далеко ми можемо зайти?
Ще трошки і я закінчу.
В травні я вирушив до Турину.
Я випроводив всіх вчителів від моєї групи десятирічних студентів.
Я розмовляю тільки англійською, вони - тільки італійською, отже ми не мали можливості спілкування.
Я почав писати питання англійською на дошці.
Діти подивились на мене і сказали: "Що?"
Я сказав: "Просто зробіть це"
Вони вбили це в Google, переклали на італійську, і перейшли на італійський Google.
15 хвилин потому...
Наступне питання: де Калькутта?
На це їм вистачило лише 10 хвилин.
Тоді я спробував дійсно складне питання.
Хто такий Піфагор, і що він зробив?
Певний час було тихо, Потім вони сказали, "Ви написали неправильно.
Пишеться "Pitagora".
І потім, за 20 хвилин, прямокутні трикутники почали з'являтись на екранах.
В мене від цього спиною пробігли мурашки.
Їм лише 10 років.
Текст: ще за 30 хвилин вони дійшли б до Теорії Відносності.
І що далі?
(сміх) (оплески)
СМ: Отже, знаєте, що відбулося?
Я думаю, ми щойно натрапили на само-організуючу систему.
Само-організуюча система, це така система, в якій структура виникає без вираженого втручання ззовні.
Само-організуюча система також завжди проявляє себе, таким чином, що ця система починає робити речі, для яких вона не була створена.
І ось чому ви реагуєте таким чином, тому що це виглядає неможливим.
Я думаю, тепер я можу висловити здогадку.
Освіта - це само-організуюча система, де навчання є стихійно виникаючим явищем.
В мене піде декілька років, щоб довести це на практиці, але я збираюсь спробувати.
Але поки що, в нашому розпорядженні є метод.
На 1 мілліард дітей нам потрібно 100 мільйонів посередників - на планеті є набагато більше -- 10 міліонів SOLEів, 180 мільярдів доларів і 10 років.
Ми можемо змінити все.
Дякую.
(оплески)
Давайте подумаємо про ринок праці
В усіх цих відео, про що б ми не говорили - чи то про оренду одиниць або наймання людей, це - величезні спрощення, але ми робимо це таким чином, щоб ми могли застосовувати деякі з цих основних ідей, про які ми говоримо, в дослідженнях з мікроекономіки, щоб ми могли застосувати ті основні ідеї на практиці.
Важливо зрозуміти, що ми робимо величезні спрощення і часто реальний контекст може бути більш складним, але це дозволяє в загальному зрозуміти деякі речі.
Це некваліфікований ринок праці -- люди, які не мають ніякої спеціальної підготовки або досвіду для даної роботи.
Вертикальна вісь є їх заробітна плата на годину.
По суті, це ціна праці.
Цей маленький розрив показує що я почав з нуля, однак потім я перескочив до п'яти, шести, семи.
Це - кількість робочої сили.
Ми вимірюємо, з точки зору мільйонів годин у місяць.
Тож в нас є розрив, і одразу стрибок до 20 мільйонів годин, 21 мільйонів годин.
Важливо усвідомлювати, коли ми думаємо про попит на ринку праці, ми не говоримо про окремих споживачів, ми говоримо про роботодавців.
В більшості випадків, попит індивідуальних споживачів, але тут попит суто від роботодавців.
Це ті люди, які, по суті, купують робочу силу.
Постачання не приходить від корпорацій, а від людей, які забезпечують працю - тобто від окремих працівників.
Зараз від працівників.
Тож припустимо, що цей ринок починається зовсім нерегульованим, тому він має природню рівноважну ціну чи рівноважну заробітну плату в $ 6 за годину і рівноважну кількість робочої сили - 22 мільйони годин за місяць.
Наприклад, уряд в цьому гіпотетичному місті або країні говорить:
"Ви знаєте, що? "$6 це низька зарплата.
Ми не уявляємо, що люди живуть добре за зарплату $6/год.
Ось тут зарплата занадто мала.
Уряду не подобається, і, можливо, багато їхніх виборців, працюють за цю зарплату і кажуть, " знаєте, що?
"Ми збираємося змінити законодавство.
Ми збираємося змінити мінімальну заробітну плату.
"Ми збираємося прийняти закон, про мінімальну заробітну плату, згідно з яким будь-який роботодавець повинен заплатити не менше $ 7." $ 7 за годину
Щонайменше $ 7 за годину, тож це мінімальна ціна.
Це мінімальна ціна на ринку.
Коли говорили про контроль оренди, це була цінова стеля.
Максимальна ціна.
Тепер це мінімальна ціна за працю.
Відколи ця мінімальна ціна, вища ніж фактична чиста ціна це спотворюватиме ринок.
Наша мінімальна ціна тут, $ 7.
Це наш прожитковий мінімум.
Що станеться тут?
Якщо ви дивитеся зі сторони попиту роботодавці казатимуть:
"Якщо мені доведеться платити $7 годину зараз, я можу тільки дозволити собі 21 мільйон годин робочої сили".
Вони скажуть, тільки
"21 мільйонів годин праці", але якщо ви подивитеся на робочих, вони скажуть "Ну і справи, якщо я можу заробити $7/год...
Все більше людей захочуть працювати людина може сказати:
"Якби я працював 40 годин на тиждень, зароблявши $ 6 в годину а тепер заробляю 7дол/год, то я готовий працювати 45 год. на тиждень."
Чи, можливо, студент скаже:
"Ого, такі високі зарплати, я також хочу працювати."
Там може бути хтось, хто на пенсії, і тепер, ці $ 6 не були достатніми для них щоб вийти на пенсію, але $ 7 достатньо.
Мабуть, удома батьки зараз кажуть, що $7 досить для них, щоб вийти на пенсію аби не лишатися вдома більше.
Робоча сила, кількість, що поставляється з робочої сили, в кількості годин, зросте.
За $ 7 за годину, люди будуть готові запропонувати ще більше праці, але те, що станеться в цій ситуації?
Всі ці люди, хочуть працювати, але є попит є тільки для цієї кількості роботи.
Тут це буде надлишок робочої сили.
Тобто, є робота для 21 мільйонів людей в даний час, а працювати хочуть 23 млн. людей, тож 2 мільйони людей будуть безробітні.
Люди, які шукають роботу, хто не може знайти роботу в даний час.
Знову ж таки, це повністю спрощено, бо в цей момент, ось тут, ви не мали б ніякого безробіття і ми усі знаємо навіть якщо економіка процвітає і немає ніякого регулювання, є деяке безробіття, просто через зміни на ринку, люди просто випадково кинули роботу або шукають нову роботу, тобто це надлишкове безробіття.
У спрощеній моделі та в ідеальному світі ви отримаєте близьке до нуля безробіття.
Тепер у вас є більше людей, що шукають роботу, бо заробітна плата зросла, але менше роботи, бо роботодавці змушені платити більше.
Якщо ми робимо усі ці припущення і ви тільки хочете сказати, на скільки менше роботи там є, бо з'явилось більше людей, що шукають роботу через більшу зарплату.
На абсолютному рівні, на основі цих лінійних кривих попиту та пропозиції, перш ніж був попит на 22 млн. робочих місць, і це була потрібна кількість і також кількість, що постачалася, була тільки 21 мільйон.
На основі цієї моделі, ви будете мати менше на 1 млн. робочих місць.
Ви думаєте про це як про надлишок.
Перед мінімальною заробітною платою, весь надлишок ось тут.
Вся ця область, що нижче кривої попиту і вище кривої пропозиції.
Вся ця площа - загальний надлишок і це було розділено між споживчим надлишком і надлишком виробника.
Тут, між ціною і кривою пропозиції був надлишок виробника.
Надлишок виробника, а виробник праці це окремі працівники.
Це було вигодою вище і нижче витрат, що робітники отримували -- була ця область, що я позначаю білим і споживчий надлишок або надлишок роботодавця.
Тепер, в цій ситуації мінімальної заробітної плати, тепер це установчі ціни, а це кількість праці, яка потребується.
Надлишок, який ми втрачаємо є цією кількістю ось тут.
Ми визначили цю область дуже легко.
Давайте подивимося, ця висота становить 1 млн. годин на місяць, так що це буде 1 млн.
Я просто напишу 1, ми пам'ятатимемо, що це на мільйони.
Помножити на цю висоту ось тут - $2 за годину. тут половина.
Ми помножимо це для області цього трикутника
Це дає нам точно 1 і одиниці - долари за мільйони часів години, годин за місяць, дає нам мільйони доларів за місяць.
Це стає $ 1 млн на місяць надлишку з вигоди вище і після, повної вигоди, яка втрачається на цей ринок через це регулювання, якщо припустити, все те, що в цій моделі.
Подібне ми говорили в останньому відео, У нас є $ 1 млн на місяць безповоротних втрат.
Зараз, не кожен втрачає тут.
Тому що ціна встановлюється тут -- для людей, які працюють ці перші 21 млн. годин на місяць, їх надлишок виробника тепер збільшується, тому що різниця між тим, що вони отримують і їх витрати тепер збільшились.
Для тих, кому пощастило насправді мати роботу, ті працівники в даний час мають більш високий надлишок, але для тих працедавців, які на стороні попиту, які застосовують ці перші 21 млн годин, вони тепер мають менший споживчий надлишок попиту або надлишок роботодавця.
Для перших 21 мільйона одиниць робочої сили, це перерозподіл між працедавцями і працівниками.
Однак, з іншого боку, через вищу зарплату це зниження загального попиту, так що, якщо вірити моделі, існує втрата роботи.
У цьому відеоролику я хочу розказати трохи про прискорення.
Прискорення.
Ви мабуть вже уявляєте що це таке або десь чули про це поняття.
Прискорення - це лише зміна швидкості з плином часу.
Зміна швидкості з часом.
Можливо, один із найяскравіших прикладів прискорення, якщо ви цікавитесь автомобілями, це скільки разів вони дають прискорення, особливо спортивні автомобілі.
Взагалі, усі авто, якщо ви переглянете відгуки користувачів, чи взагалі, де є характеристики різних авто, вам пропонується щось типу... я не знаю... типу Porsche - зараз я напишу ці числа тут
Отже, уявімо що у нас є Porsche 911.
Нам кажуть, що Porsche 911 (його буквально виміряли секундоміром), може прискоритись з 0 до 60 миль/год (це не точні числа, хоча мені здається, досить наближені) з 0 до 60 миль/год, скажімо, за три секунди.
За три секунди.
Хоча те що вам пропонується - це швидкості, бо вам даються лише величини без напрямку, ви можете припустити, що це в одному напрямку.
Ви можете сказати "від 0 миль/год на схід до 60 миль/год на схід за три секунди".
Так яке ж тут прискорення?
Я тільки що сказав вам означення прискорення - зміна швидкості з часом.
Отж прискорення, ще раз, прискорення - це векторна величина.
Вам потрібно знати не тільки як сильно змінюється прискорення з часом, але вам також важливий напрямок!
До речі, швидкість також є векторною величиною, тому в цьому є сенс. <Потребує величини і напрямку>
Отже, тут прискорення (ми зараз припускаємо, що рухаємося праворуч), 0 км/год і 60 миль/год праворуч.
Отже, це зміна швидкості.
Давайте я запишу по-іншому. Тепер ви впізнаєте це означення, якщо побачите ось таке у зошиті.
Зміна швидкості.
Цей символ "дельта" ось тут означає "зміна".
Зміна швидкості з часом. Ділена на час.
Насправді, я згадував у минулих відеозаписах, тут час - це насправді зміна часу, але ми можемо просто написати "час".
Ці три секунди - насправді зміна часу.
Можливо, ви дивилися на секундомір, спочатку він показував п'ять секунд, а у кінці - вісім. Отже це зайняло 3 секунди.
Час - це його зміна у секундах, але ми просто пишемо "час".
Або "t". Яка у нас зміна швидкості?
Наша кінцева швидкість - 60 миль/год. Наша кінцева швидкість - 60 миль/год.
А початкова була 0 миль/год
Отже, зміна - 60 відняти 0 миль/год.
А який час? Який тут час?
Добре, час, або зміна часу у нас зміна часу дорівнює 3 секундам. 3 секунди.
Отже, це дає нам 20 миль/год на секунду. Давайте я напишу.
Це пишеться так... Верхня частина - 60.
60 ділити на 3 буде 20.
Отримали 20.
Але величини в нас трохи дивні.
У нас милі... Замість mph я напишу "миль за годину".
Те саме, що і миль/год.
Також, у знаменнику, ось тут, ми (тут у знаменнику) маємо секунди.
Що також трохи дивно.
Як бачите, величини прискорення виглядають дивно.
Але якщо трохи подумати, у цього з'являється певний сенс.
Отже милі за годину, і потім ми можемо написати або "секунд", як отут, або ми напишемо "за секунду".
Давайте подумаємо про все вищесказане.
Ми отримаємо усе це в секундах, годинах, як заманеться.
Ось це означає, що кожної секунди наш Porshe 911 підвищує свою швидкість руху на 20 миль/год.
Отже, його прискорення - 20 миль на годину за секунду.
Також нам потрібно додати напрямок, зважаючи на векторну величину прискорення.
На схід. І тут - на схід.
Ми повинні бути впевнені, що маємо справу з векторами.
Ви даєте напрямок. На схід.
Так, кожної секунди, авто підвищує швидкість на 20 миль/год.
Сподіваюсь, те що я розказую, отримує змістовність у ваших очах.
20 миль на годину за секунду.
Ось про що я розповідаю.
Тепер ми можемо написати ще ось так, це те саме, що і 20 миль на годину...
Бо якщо ви щось ділите на секунду, це те саме, що множення на одиницю, ділену на секунду.
Ось це - милі на годину за секунду.
Хоча це правильно, але, як на мене, це важче зрозуміти.
Це буквально означає, що кожної секунди авто підвищує швидкість на 20 миль на годину. підвищення швидкості на 20 миль/год за секунду.
Ось такий у цього зміст.
Тут написано 20 миль на годину на секунди.
Знову, це незрозуміло.
Але ж ми можемо перетворити усе це в одну величину часу.
Хоча й не повинні.
Ви можете змінити, і ви позбавитеся від... напевне, годин у знаменнику.
А найкращий шлях позбавитися годин у знаменнику - це помножити його на щось, де б були години у чисельнику.
Отже, година і секунди.
А тут...
Менші одиниці - це секунди, тому тут 3600 секунд на кожну годину.
Або, одна година - те саме що 3600 секунд. або, 1/3600 години припадає на одну секунду.
Це все правильні алгебраїчні перетворення зроблені, щоб краще зрозуміти оту виділену пурпурним кольором річ.
Потім множимо, трохи проаналізуємо величини.
Година скорочується з годиною, і потім маємо... Це буде дорівнювати...
Це буде те саме, що і 20/3600. 20, ділене на 3600. Милі на секунду за секунду.
Або, навіть, милі...
Давайте я напишу так.
Милі на секунду за секунду.
Або, можна сказати, милі на секунду...
Я хочу виділити це кольором.
Милі на секунду в квадраті. Милі на секунду... Милі за секунду в квадраті.
Ми можемо спростити це.
Поділимо чисельник та знаменник на 10.
Отримали 2, ділене на 360.
Або навіть можна отримати... Це те саме, що 1, поділити на 180. Милі на секунду в квадраті.
Я можу записати це скорочено.
І знов, це не... 1/180 милі.
А скільки це? Можливо, ви захочете перетворити оце в фути. Але
Враховуючи всю резонність стурбованості про СНІД і пташиний грип — ми ще почуємо про це від геніального Доктора Бриллиант сьогодні — я хотів би поговорити про іншу пандемію, а саме, про серцево-судинні захворювання, діабет, гіпертонію — захворювання, що можна повністю уникнути принаймні в 95% людей, змінивши дієту і спосіб життя.
А відбувається ось що: йде глобалізація хвороб, і люди починають їсти як ми, жити як ми, і помирати як ми.
За одне покоління, наприклад, Азія перейшла з категорії із одним з найнижчих показників серцевих захворювань, ожиріння і діабету, в найвищу.
І в Африці, серцево-судинні захворювання забирають життя такої ж кількості людей як ВІЛ і СНІД в більшості країн.
То ж в нас є дорогоцінна можливість зробити необхідні зміни що допоможуть змінити життя, буквально, мільйонів людей, і зайнятися превентивною медициною в глобальному масштабі.
Серцеві і судинні захворювання вбивають найбільше людей й зараз — не тільки в цій країні, але й всесвітньо — більше, ніж все інше разом, і це при тому, що цих захворювань можна уникнути в більшості з нас.
Не тільки уникнути, але й змінити тенденцію на протилежну.
І за останні 29 років, ми змогли довести це експериментально, спочатку змінивши дієту і спосіб життя, а потім, використовуючи високотехнологічні, дорогі, найсучасніші технології вимірювання, проілюструвавши наскільки сильно можна вплинути на стан речей за допомогою цих простих і нескладних заходів.
Кількісна артеріографія, за рік до і після, і сканування серця за допомогою ПЕТ [позитрон-емісійна томографія].
Ми довели декілька місяців тому — ми опублікували перший дослід, що доводить, що можна зупинити або обернути прогресію рака простати за допомогою змін в дієті і способі життя, і спричинити 70-ти відсоткову регресію в рості пухлини, або ж сповільнення росту пухлини, порівняно лише з 9 відсотками в контрольній групі.
І в цих результатах ядерно-магнітної томографії та ядерно-магнітної спектроскопії ракову пухлину простати позначено червоним, і ви бачите, як вона зменшилася за рік.
Ми зараз спостерігаємо епідемію ожиріння.
Дві третіх дорослих та 15 відсотків дітей.
Мене найбільш бентежить те, що захворювання на діабет збільшилися на 70 відсотків за останні 10 років, і, можливо, це буде перше покоління, в якому наші діти житимуть менше за нас.
Це дуже сумно, і цьому можна запобігти.
Перед вами не результати виборів, це — люди, — кількість людей хворих на ожиріння, по штатах, починаючи з 85, 86, 87 років — це дані з веб-сайта CDC (Centers for Disease Control and Prevention) — 88, 89, 90, 91 року — бачимо нову категорію — 92, 93, 94, 95, 96, 97, 98, 99, 2000, 2001 роки — ситуація погіршуєтеся. Ми наче деволюціонуємо.
Так що ж ми можемо з цього приводу вчинити?
Отже, знаєте, дієта, що ми продемонстрували, що зупиняє та лікує захворювання серця та рак, — це азійська дієта.
Але люди в Азії починають харчуватися як ми, і тому вони починають хворіти як ми.
Я співпрацював з багатьма великими продовольчими компаніями.
Вони в змозі зробити більш корисну їжу прикольною, сексуальною, модною, хрусткою та зручною в "користуванні", як, наприклад — я головую в дорадчих комітетах при МакДональдс, та ПепсіКо, та КонАгра, та Сейфвей, та, незадовго,
Дель Мотне, і вони починають розуміти, що це прибутковий бізнес.
Салати, які ви бачите в МакДональдсах, — це результат тієї роботи — у них незабаром буде азійський салат. В
Пепсі дві третини зросту прибутків надійшли з їх більш здорової їжі.
Отже, якщо ми зможемо це зробити, тоді ми зможемо вивільнити ресурси для закупівлі ліків, які нам справді потрібні для лікування СНІД та ВІЛ та малярії та для запобігання пташиному грипу. Дякую.
Як ми вже зазначали, у кінці 1800-х й на початку 1900-х та з наближенням Першої світової різні сили у Європі перебували в гонитві за імперією; це було частиною національного престижу й допомагало будувати національне багатство
Але значні сили - Німеччина та Італія - були відносно молодими як єдині держави.
Британська імперія розбудовувалася сотні років
З іншого боку, німці, хоч і мали дуже давню культуру, що сягала сотень, або й навіть тисяч років, як єдина держава існували лише з 1871 року
І це лише після франко-прусської війни, яка дозволила німцям об'єднати всю Німеччину.
Італійці також повністю об'єдналися у 1870 році, також завдяки франко-прусській війні, оскільки французи повинні були зосередитися на німцях і пруссах, вони більше не могли захищати Папську державу, що дозволило італійцям об'єднати її під своєю владою.
Так, до початку 1914 року й Першої світової війни ці дві сили також прагнули створити імперії, проте їм було всього 43 чи 44 роки і вони не могли створити таку величезну імперію, як Франція, а особливо таку величезну імперію, як Велика Британія.
Але ця мапа показує їх протяжність - як далеко простягнулися їх фактичні імперії
Італія контролювала Лівію, Еритерію і частини сучасного Сомалі.
Німеччина також мала контроль вона мала володіння, власність в Африці: Тоголенд, сьогоднішнє Того, Камерун, частиною якого є сучасний Камерун; Німецька Південно-Західна Африка, відома сьогодні як Намібія;
Німецька Східна Африка, сьогодні Танзанія, Руанда і Бурунді. У Німеччини також були володіння у Тихому океані і навіть Китаї.
Ось тихоокеанські острови, якими володіла Німеччина, й Німецька Нова Гвінея, Німеччина навіть контроювала місто Ціндао.
Це особливо цікаво для тих, хто дивиться це відео у 2013 році:
Ціндао сьогодні - дуже популярне китайське пиво; гадаю, це другий номер на ринку - хм... китайського пива
І воно асоціюється з Китаєм, але насправді його започаткували німецькі поселенці в Ціндао у 1903 році.
Тому фактично воно походить від німців, що очевидно мали довгу традицію пивоваріння, ви можете заперечити, що "Ціндао" - китайське пиво, його роблять у Китаї, але воно бере початок з німецького імперського панування.
Індуси кажуть:
"Нада брахма", що можна перекласти як "Світ - це звук".
І, в певному сенсі, це правда, бо все вібрує.
Насправді, всі ви сидите тут і прямо зараз коливаєтесь.
Кожна частина вашого тіла коливається на різних частотах.
Таким чином, ви, по суті, акорд, кожен з вас - індивідуальний акорд.
Здоров'я можна було б визначити так, що цей акорд знаходиться в повній гармонії.
Ваші вуха не можуть чути цей акорд.
Ваші вуха можуть чути дивовижні речі, вони чують в діапазоні 10 октав.
До речі, ми бачимо тільки одну октаву.
Ваші вуха завжди включені, у них немає повік, як у очей.
Вони працюють навіть тоді, коли ви спите.
Найменший звук, який можна сприйняти, переміщує барабанну перетинку всього на чотири атомних діаметри.
Найгучніший звук, який можна почути, у трильйон разів потужніший за цей.
Вуха призначені не для того, щоб чути, а для того, щоб слухати.
Слухання - це активна навичка.
Слух є пасивним, а слухання - це щось, над чим ми маємо працювати.
Це відносини зі звуком.
І ще це навичка, якій нікого з нас не вчили.
Наприклад, чи знаєте ви, що існують так звані позиції слухання, тобто "місця", з яких ви слухаєте?
Ось два приклади.
Редукційне слухання - це слухання "чогось".
Воно скорочує все до того, що має значення, і відкидає все те, що не має відношення.
Чоловіки зазвичай слухають редукційно.
Наприклад, один каже:
"У мене така проблема."
Інший відповідає:
"Ось ваше рішення.
Дякую.
Наступний."
Ось так ми говоримо, правда, хлопці?
Експансивне слухання, з іншого боку, це слухання "когось", а не "чогось", коли немає певної цілі.
Це просто насолода подорожжю.
Жінки, як правило, слухають експансивно.
Подивімося на цих двох: зоровий контакт, обличчям одна до одної, можливо, обидві говорять одночасно.
(Сміх у залі)
Чоловіки, навіть якщо ви нічого іншого не винесете з цієї розмови, то хоча б потренуйтеся слухати експансивно, і ви зможете змінити ваші стосунки.
Проблеми зі слуханням полягають у тому, що ми чуємо надто багато шуму, що постійно оточує нас.
Такий шум, на думку Європейського союзу, зменшує здоров'я та якість життя 25-ти відсотків населення Європи.
Здоровий сон двох відсотків населення Європи - це 16 мільйонів людей - повністю знищений саме таким шумом.
В Європі шум вбиває 200 000 людей на рік.
Це дійсно велика проблема.
Отже, коли ви були маленькі, якщо було шумно, і ви не хотіли це чути, ви пхали пальці у вуха і мугикали собі від ніс.
Сьогодні ви робите щось подібне, просто це виглядає більш класно.
Щось на зразок цього.
Широке використання навушників погане тим, що веде до трьох значних проблем зі здоров'ям.
Перша значна проблема називається словом, що придумав Мюррей Шафер, - "шизофонія".
Так називають зсув між тим, що ви бачите, і що ви чуєте.
Отже, ми запрошуємо в наше життя голоси тих, хто не присутній поряд з нами.
Думаю, є щось дуже нездорове у тому, щоб увесь час жити в шизофонії.
Друга проблема, що походить від зловживання навушниками, - це стиснення.
Ми здушуємо музику, щоб умістити її в кишені, але за це нам доводиться платити.
Послухайте.
Це нестиснений музичний твір.
(Музика)
А тепер той самий музичний твір, з якого видалено 98% даних.
(Музика)
Я сподіваюся, що, принаймні, деякі з вас у змозі почути різницю між цими звучаннями.
Тобто є певна ціна стиснення.
Необхідність відновляти всі ці дані втомлює і дратує вас, бо вам доводиться уявляти їх.
У довгостроковій перспективі це погано.
Третя проблема з навушниками - це глухота, тобто порушення слуху, викликане шумом.
10 мільйонів американців вже глохнуть з тієї чи іншої причини, але насправді непокоїть те, що 16 відсотків, тобто приблизно один з шести американських підлітків страждають від порушень слуху, викликаних шумом, як результатом зловживання навушниками.
Одне з досліджень в Американському університеті показало, що 61 відсоток першокурсників коледжу мають пошкодження слуху в результаті зловживань навушниками.
Можливо, ми зараз вирощуємо ціле покоління глухих.
Оце дійсно серйозна проблема.
Я дам вам три простих поради для захисту ваших вух і прошу передати їх вашим дітям.
Професійний захист органів слуху - це прекрасно, я постійно користуюся ним.
Якщо ви користуєтесь навушниками, купіть найкращі, які зможете, бо висока якісь означає, що не потрібна буде велика гучність.
Якщо ви не можете почути, як хтось говорить з вами на весь голос, то музика занадто голосна.
І по-третє, якщо ви знаходитеся в поганому звуці, це нормально - запхати пальці у вуха або просто піти звідти.
Захищайте вуха і таким чином.
Давайте підемо від поганого звуку і пошукаємо друзів, яких я вас закликаю знайти.
ВВП, - вітер, вода, птахи, - це стохастичні природні звуки, що складаються з безлічі окремих випадкових подій, і вони дуже корисні для здоров'я, це саме ті звуки, що ми чули за всі роки еволюції.
Пошукайте такі звуки, вони корисні для вас, а також ось це.
Тиша прекрасна.
В єлизаветинську епоху мову називали прикрашеним мовчанням.
Я закликаю вас відштовхнутися від тиші з наміром і розробляти звукове оточення так само, як витвори мистецтва.
Щоб був передній план, фон, все в красивих пропорціях.
Досить цікаво займатися звуковим дизайном.
Якщо ви не можете зробити це самостійно, запросіть професіонала.
Звуковий дизайн - це майбутнє, і я думаю, саме так ми зможемо змінити звучання світу.
Зараз я швидко пробіжуся по восьми методиках, або способах, як звук поліпшує здоров'я.
По-перше, ультразвук: ми добре знайомі з ним по фізіотерапії.
Зараз його також використовують для лікування раку.
Літотрипсія рятує тисячі осіб на рік від скальпеля шляхом подрібнення каміння звуком високої інтенсивності.
Цілющий звук - це чудова методика.
Ми знали про це протягом тисяч років.
Я закликаю вас вивчити цей предмет.
Там є прекрасні речі, які сьогодні лікують аутизм, недоумство та інші розлади.
І музика, звичайно.
Просто слухати музику - це добре для вас, якщо ця музика зроблена з гарним наміром, або, загалом, створена з любов'ю.
Благочестива музика - добре.
Моцарт - добре.
Є велике розмаїття видів музики, яка дуже корисна для здоров'я.
І ще чотири методики, де вам потрібно щось зробити, щоб їх застосувати.
Перш за все, слухайте свідомо.
Сподіваюся, що після цієї розмови ви так і будете робити.
Це абсолютно новий вимір вашого життя, і це чудово - отримати цей вимір.
По-друге, почніть брати участь у створенні звуку.
Творіть звук.
Голос - це інструмент, на якому граємо ми всі, але чи багато хто з нас навчався їм володіти?
Тренуйтеся.
Навчіться співати.
Навчіться грати на музичному інструменті.
Музиканти мають більший мозок - це правда.
Ви можете робити це також у групах.
Це чудова протиотрута від шизофонії, - створювати музику та звуки в групі людей, який би стиль вам не подобався.
Почнімо надавати звуку навколо нас провідну роль.
Чи захищати слух?
Безумовно.
Розробіть красиве звукове оточення вдома і на роботі.
І почнімо протестувати вголос, коли люди нападають на нас з таким шумом, що я показував вам раніше.
Отже, після цієї розмови ви знатимете сім речей, які можна робити уже зараз, щоб поліпшити своє здоров'я за допомогою звуку.
Моєю метою є світ, який звучить гарно, і якщо ми всі почнемо робити такі речі, ми зробимо величезний крок у цьому напрямку.
Тому я закликаю стати на цей шлях.
Я залишаю вас з цим співом птахів, що дуже добре для вас.
Бажаю вам міцного здоров'я.
(Оплески)
(б'ють дзвони)
Призначенням готичного храму було створення раю на землі.
Таким чином, ідеї середньовічних релігій зливалися з класичною ідеологією, що ми називаєм неоплатонізмом, який давав храму право функціонувати, як набір символів.
Світло розуміли, як найменш матеріальне із земних створінь Бога, з якими ми зіштовхуємось.
Ми думаємо про момент створення, це відокремлення світла від темряви,
"І сталося світло".
Це початковий момент.
Це річ найменш матеріальна, найбільш трансцендентальна.
Мова ведеться про метафору священного світла, світла Бога.
Це була дуже поширена метафора у Середні віки.
Воно невагоме, може бути прекрасним.
Це ідеальна метафора, що починає давати змогу осмислити яким має бути Небесне Царство.
Отож, справді на перший план для готичних архітекторів виходить спрямування якомога більше світла в храм.
Це стає можливим завдяки встановленню аркбутану, в романському храмі вікном слугував отвір, простір оточений стіною.
А у готичному ж храмі це несуча конструкція, що виходить з храму через аркбутан, що підтримує будівлю, але забезпечує цілковиту відкритість чи майже цілковиту відкритість стін.
Однією зі справжніх проблем було те, що хоч стіни могли витримати значну вагу кам'яних зведень на величезних пілястрах всередині храму, ці пілястри повинні бути настільки масивними, що самі ставали стіною.
Спостерігаємо це в романському храмі.
Саме так.
Звичайно, стіни були опорою, тому й не могли бути відкритими.
Вікна були дуже-дуже малими, акцент, вочевидь, був не на них.
Ті храми звично були досить темними.
Була й інша проблема: вага не просто височіє, а направлена назовні. Аркбутан міг дозволити такий розподіл ваги назовні та вниз. Відбувається наступне: важка стеля, хрестові зводи спрямовують опору не тільки вниз, а й назовні.
Уявіть, що в Аліси є ідея, і вона хоче поділитися нею.
Є так багато способів, щоб поділитися ідеєю.
Вона може намалювати картину, зробити гравіювання,написати пісню,
відправити по телеграфу, або по електронній пошті.
Але чим різняться ці речі між собою? І більш важливо, чому вони однакові?
Це історія про фундаментальну частину всіх форм спілкування.
Вона розпочинається з особливого навику, який Ви скоріш за все приймаєте як належне - мови.
Будь-яка мова дозволяє Вам взяти думку або уявний предмет і розбити їх на послідовність із концептуальних шматочків.
Ці шматочки реалізовуються, використовуючи послідовність сигналів - або "символів"
Люди виражають себе, використовуючи зміни в звуковій та фізичній дії - так як це роблять птахи, що щебечуть - і бджоли, що танцюють - і штучно-створені машини, обмінюючись тремтячим потоком електричних вібрацій
Навіть наше тіло побудоване згідно з інструкціями, збереженими всередині мікроскопічних книг, знаними як ДНК.
Все це є різними формами однієї речі - "інформації"
Простіше кажучи, Інформація це те, що дозволяє одному інтелекту впливати на інший.
Вона базується на ідеї спілкування, такій як вибір
Інформація, незалежно від форми, може бути виміряна, використовуючи фундаментальну одиницю - так само як ми можемо виміряти масу різних об'єктів - використовуючи стандартні одиниці вимірювання - такі як кілограми або фунти.
Це дозволяє нам точно виміряти і порівняти вагу, скажімо, каменю, води чи зерна - використовуючи ваги.
Інформація також може вимірюватись та порівнюватись за допомогою вимірювання, яке називається "ентропія".
Думайте,що це інформаційні ваги.
Ми інтуїтивно знаємо, що одна сторінка з якоїсь невідомої книжки містить менше інформації, ніж ціла книжка.
Ми можемо описати наскільки точно за допомогою одиниці, що називається "біт" - міра несподіванки.
Тому, не важливо як саме Аліса хоче передати специфічне повідомлення - ієрогліфами, музикою, комп'ютерним кодом - кожне з них містить ту саму кількість бітів, хоча і в різних середовищах.
Біт прив'язаний до дуже простої ідеї - відповіді на запитання так-чи-ні.
Подумайте про нього як про "мову монет".
Тож як насправді інформація вимірюється?
Чи інформація має ліміт по швидкості?
Максимальну густину?
Теорія Інформації має вражаючі відповіді на ці запитання.
Ця ідея має понад 3000 років у становленні
Але перед тим, як ми зрозуміємо це, ми маємо відійти назад - і дослідити, мабуть, одне з наймогутніших відкриттів в історії людства - алфавіт.
А для цього ми повертаємось в печеру.
Ми у Луврі і дивимось на картину одного з послідовників Давида, одного з його студентів.
Художник, чиє ім'я є досить довгим, але зазвичай скорочувалось до Жироде і назва картини "Сон Ендиміона" тож, це є стародавній міф в якому розповідається про пастуха який був ідеалом краси. і він прийшов до незгоди з богинею Джуно яка покарала його тридцятирічним довгим сном але радше добре, і щоб пришвидшити історію я думаю він не старів. тож він зберіг свою ідеальну красу на протязі тридцяти років сну. і на цій сцені його відвідує переслідувана богиня Діана вона була богинею полювання та очевидно настільки закоханою у нього що навідувалась кожну ніч вона прикидалась смугою місячного світла отож вона пов'язана з місяцем ось так вона уособлюється тут та купає його у світлі. промінь сходить від місячного світла неба але він повинен пройти крізь всі підліски і ви помітите тут ще один образ це Зефір який є уособленням західного вітру. який допомагає Діані, відтягуючи гілки назад так щоб світло могло заливати Ендиміона у надзвичайному світінні тож ми бачимо інтерес в ідеальному оголеному чоловічому тілі. ми знаємо що послідовники Давида в той час озирались назад на давньогрецькі скульптури голих атлетів на богів. тут є справжній інтерес в наготі. але форми є зм'якшені тож ми не можемо бачити багато анатомічних деталей та стану маскулатури, та ми будемо бачити трохи на животі але коли ми дивимось на руки та ноги,вони виглядають ніжними та трохи жіночними немає питаннь, насправді ціла картина світиться так, що вся чіткість ліній була видалена і я думаю, це досить зрозуміло що Жироде наслідував деяких раніших творців Італії, я маю на увазі користування Леонардом сфумато, я маю на увазі деяких пізніх звичаїв, художників. я вважаю,в деяких рисах тут є початок романтизму.
У образі який справді є млявим і чуттєвим.
І тут є емоціоналізм що дуже відрізняється від строгості та раціоналізму Давида в неокласицизмі.
Я думаю, це так у якійсь мірі, принаймі в умовах темпераменту. це повернення до більш хтивого або ж насправді не можна сказати хтивого, тому що Діана була переслідувана.
Але в емонаціоналізмі та нтересах в серці які були дуже відокремлені від рококо.
(лунає музика)
І ось ми тут - у Базилиці Сен-Дені.
На місці виникнення готики.
Завдяки Сюжеру, котрий був абатом у 1-ій половині 12-го століття, цей храм став надзвичайно важливим, оскільки був місцем поховання королівських сімей.
А сам Сюжер був радником королівської сім'ї.
Ми стоїмо в хорі, а світло вливається через вікна.
Хор - це місце за вівтарем храму.
Аркада - це прохід за вівтарем.
Зараз ми якраз йдемо по ній за вівтарем.
Сюжер побудував аркаду, а також фасад храму.
Жодна з них не була новою конструкцією.
У 9-му столітті тут стояв храм.
І Сюжер вважав його непридатним для місця поховання королів.
У цей історичний момент, королі Франції насправді керували лише Іль-де-Франсом, це територія безпосередньо навколо Парижу.
Але в ті часи влада короля посилювалась і Сюжер хотів створити такий архітектурний стиль, який виразить зростання влади монарха.
З історії архітектури західних храмів відомо, що загалом це втілювалось у життя завдяки аркаді, що рухалася б навколо задньої частини вівтаря, це дозволило б паломникам зупинятись біля кожної з цих маленьких, сяючих капличок.
Це маленькі кімнати, що містять реліквії.
У минулому, протягом романського періоду, ці капели були буквально окремими кімнатами зі стінами навколо.
Ідеєю Сюжера було відкрити простір і дозволити світлу влитись, і саме так це виглядає.
Це кардинально відрізнялось від того, що бачили раніше.
Замість конструкції зі стін з вікнами, причому відносно маленькими романськими вікнами, замість цього, він з'ясував як обробити структуру каменем таким чином, щоб стіни зникли і були замінені на скло, на кольорове скло, що дало б яскравому сяючому світлу потрапити в кімнати.
Давайте обговоримо 2 питання: як він це робив і навіщо?
З якого ми почнемо?
Давай поговоримо про те, як він це зробив. Якщо поглянути вгору, то можна помітити складну сітку взаємозв'язаного загостреного склепіння.
Стрільчаті арки тут головні, адже насамперед ними можна покрити приміщення різних форм та розмірів.
Певно, найважливіше те, що загострена арка більше направляє вантаж не в сторони, а вниз.
Через це архітектор не був вимушений будувати товсті стіни.
Традиційну римську арку в основному розташовували на важких стінах, тому що вона направляла вантаж в сторони. Вона розширюється.
Перевага стрільчатої арки в тому, що вона переймає вагу склепіння і спрямовує її прямо вниз, тому немає потреби підтримувати вантаж по боках.
Погляньте на нервюри, створюється враження стягнення до вертикалі.
Всі нервюри на склепінні опираються на ці тонкі колони.
Все виглядає справді витончено та відкрито.
Це радикально відрізняється від попереднього романського стилю, що був таким міцним, погляд завжди окреслював ті круглі арки, створювалось відчуття важкості.
Там відчувалась якась вкоріненість.
Тут все інакше.
Варто запам'ятати сам храм, будь-який священний храм це вираження частини Святого Єрусалиму.
Це Рай на землі.
Ідея в тому, як хтось може наблизити нас до більш небесного місця, більш духовного місця.
Абат Сюжер вірив, що світло може це зробити.
Сюжер думав, що читає писання Святого Діонісія, святого покровителя цього храму.
Проте, насправді він читав філософа 6-го століття.
Важливо те, що саме з цього писання йому прийшла в голову ідея божественності світла і він це втілив практично, відповідно до архітектурної обстановки.
Так. Те писання, яке він приписував Святому Діонісію, розповідало про зв'язок світла з божественністю.
Отже, Сюжер хотів прибрати ті стіни і впустити світло, що спрямувало б думки прихожан від споглядання світла до Бога.
Це був новий радикальний погляд, що суперечив іншим теологічним теоріям того часу.
Якщо згадати ідеї, започатковані Бернардом Клервоським, що передбачають позбавлення всіх декорацій, позбалення всього, що відволікало б нас, то Сюжер рухається в іншому напрямку і каже "ні".
Ми можемо піднести людей.
Той візуальний вигляд не відволікання, а спосіб піднести їх до священного.
Варто сказати, що Сюжерові все неймовірно вдалось.
Це навдивовиж прекрасно, я почуваюсь піднесено.
Ми продовжуємо говорити про закон попиту, і як за умови сталості всіх інших складових, зміна в ціні, коли ціна зростає, кількість попиту зменшується, а коли ціна знижується, кількість попиту зростає.
Отже, при всіх інших рівних умовах, ми просто рухаємося вздовж кривої в залежності від змін ціни.
Проте, ми почали розглядати ситуації, коли деякі складові перестають бути сталими
Як це змінює попит?
У останніх відео ми говорили про вартість супутніх товарів і якщо змінюється вартість супутніх товарів, включаючи взаємодоповнюючі товари та товари-замінники, як ці зміни впливають на попит, на всю криву попиту, а не тільки при розгляді специфічних сценаріїв.
Тепер давайте розглянемо один з факторів, який ми вважали сталим.
Давайте розглянемо як вплине на всю криву попиту зміни у очікуваних майбутніх цінах. (Давайте розглянемо на екрані).
Очікування...Очікування... майбутніх цін.
Отже, давайте розглянемо зараз перший сценарій, коли, наприклад, люди не очікували, що ціна на мою електронну книжку зміниться, а тепер, раптом, через певну ситуацію, вони очікують зміну ціни.
Тепер люди очікують подорожчання книги.
Тепер люди очікують зростання ціни.
Що трапиться?
Якщо ви очікуєте подорожчання товару, залежно від можливості його довго зберігати, ви, скоріше за все, придбаєте товар зараз, ще до його подорожчання.
Отже, незалежно від точки кривої, люди будуть купувати товар зараз, ще до подорожчання, тому поточний попит зросте в будь-якій точці ціни.
Отже, при вартості $2 більше людей захоче купити товар, тому що ціна зросте.
При ціні $4 більше людей захоче здійснити покупку, тому що ціна зросте в будь-якій точці ціни, оскільки тепер очікування змінилися з нейтральних на очікування зростання цін і це змінить положення всієї кривої вправо, отже, це перемістить всю криву вправо.
Отже, це сценарій перший і залежно від того як змінюється цей показник, буде змінюватися цей показник (попит).
Але це лише загальний опис, це перший сценарій.
При зміні положення всієї кривої, ви можете сказати, що було збільшено попит, отже, це зростання попиту в прямому сенсі.
І коли ми говоримо про попит, ви вже, мабуть, втомилися від того скільки разів я це повторював, тут не йде мова про визначену кількість попиту, а тільки про переміщення всієї кривої вправо, викликане тим, що люди очікують зростання ціни в майбутньому, тим самим збільшуючи поточний попит, і крива поточного попиту зміщується вправо.
Тепер ми можемо розглянути другу сторону цього процесу. Уявіть що відбувається в другому сценарії.
Раніше люди мали нейтральні очікування (тобто не мали певних очікувать стосовно ціни в майбутньому), тоді крива була розташована тут, але зараз, коли вони очікують на зниження ціни, і така ситуація характерна тільки для ринку електроніки, ви знаєте, що при покупці ноутбуку чи іншого електронного девайсу, ви завжди очікуєте зниження ціни на цей товар.
Отже, ми говоримо про зміну очікувань в цьому випадку.
Але, наприклад, ви очікуєте, що ціни знизяться ще швидше, то ймовірність того, що ви придбаєте товар зараз зменшується.
Отже, якщо раніше ви очікували ціни бути більш-менш стабільними, а тепер ви очікуєте, що вони швидко зменшаться, то ви скажете "вау", чому б просто не почекати поки ціни впадуть, і таким чином ви зменшите поточний попит.
В цьому сценарії вся криви переміститься вліво і в будь-якій точці ціни кількість попиту зменшиться,
таким чином вся крива попиту переміститься вліво, оскільки в другому сценарії попит було зменшено
Близько 1350 р. до н. е. у єгипетському мистецтві змінилось все.
Коли ми думаємо про мистецтво Єгипту, ми не думаємо про зміну.
Це правда, Стародавнє царство, Середнє царство,
Нове царство та перехідні періоди мистецтва тримались близько 3000 років, але близько 1350 р. стався радикальний розрив, а це тому, що правитель Ехнатон змінює державну релігію.
Він замінює поклоніння богу Амону на поклоніння новому богу, богу сонця Атону, тому він змінює і власне ім'я на Ехнатон, що означає "Атон вдоволений".
Суть в тому, що він робить себе та свою дружину єдиними представниками Атона на землі, а отже підриває все єгипетське духовенство, наділяючи тільки себе та свою дружину можливістю звертатись до нового бога Атона.
Після смерті Ехнатона Єгипет повернеться до традиційної релігії.
Це дуже короткий період в єгипетській історії, але все ж відзначається чималою зміною в стилі, маленька кам'яна дошка, яку ми оглядаємо, це контррельєфне різьблення, яке розміщувалось у приватному, домашньому осередку є ідеальним зразком тих стилістичних змін.
Вірно, це алтар у чиємусь домі, де можна побачити Ехнатона зі своєю дружиною Нефертіті та їхній зв'язок з богом
Атоном. Ця скульптура завжди була однією з моїх улюблених.
Вона досить неформальна у порівнянні з типовим єгипетським мистецтвом, ми справді бачимо пару та їхні стосунки один з одним, зв'язок з їхніми дітьми, любов і сімейне життя.
Давайте подивимось ближче.
Зліва сам Ехнатон, фараон Єгипту, верховний правитель.
Бачимо, що він тримає старшу дочку з готовністю поцілувати її, він тримає її дуже ніжно.
Підтримуючи голівку, тримаючи за бедра.
Здається, вона вказує на свою мати в той момент.
Бачимо, що Нефертіті, тримає іншу дочку на колінах, яка вказує на Ехнатона, а також третю, наймолодшу дочку на плечі, вона грає з її сережкою.
Немає жодних сумнівів, що щось не так з їхньою тілобудовою.
Дивлячись на дітей, Нефертіті, Ехнатона, помічаємо роздуті животи, дуже тонкі руки та видовжені голови, ці форми змусили мистецтвознавців задуматись, чи було щось не так з Ехнатоном з медичної точки зору.
Не думаємо, що так справді було, ми вважаємо, що це чисто стилістичний перехід, що мав на меті вирізнити це нове століття, нову релігію від минулого Єгипту.
У мистецтві Єгипту домінували прямолінійні форми, тут Ехнатон спричинає новий стиль, в якому переважають криволінійні форми.
Подивись на особливу увагу до драпіровки, все наділено м'якістю на абсолютну противагу тридиційного мистецтва Єгипту.
Але в деяких місцях присутні елементи традиційної єгипетської скульптури.
Вірно, все ще спостерігаємо композитне зображення тіла, профільне зображення обличчя, але фронтальне зображення очей.
Одна рука обернена до нас, але плечі розміщені квадратом до нас, тобто тіло максимально розвернуте до нас і одночасно розміщене в профіль.
Давайте поглянемо на іконографію, ця маленька дошка багато про що розповідає.
Бог присутній, Атон присутній у образі сонячного диска.
А на цьому сонці є маленька кобра, що вказує на те, що це верховне божество.
Єдине божество.
Ехнатон був монотеїстом, це так відрізнялось від пантеону богів, на яких опиралась традиційна релігія Єгипту. Тут Ехнатон каже:
"Ні, є лише один Бог", отож бачимо кобру, сонячний диск та промені світла, що світять додолу, а якщо придивитись ближче, то можна побачити руки на кінцях тих променів, за винятком променів, що завершуються біля облич царя та цариці, де зображені не тільки руки, а й анкхи, єгипетські символи життя, Атон дає життя цим двом людям і тільки їм.
Ті промені світла утримують анкхи близько біля носів, як подих життя Ехнатону та
Нефертіті. Можем помітити на троні Нефертіті символи і Верхнього, і Нижнього Єгипту, що вказують на Нефертіті, як царицю обох царств.
Сам Ехнатон сидить на простішому троні, це вказує на вагомість Нефертіті та те, що вони правили Єгиптом разом.
Припустимо, я збираюся відвідати лікаря. Не люблю це, бо тоді треба здавати кров для аналізу.
А все тому, що я боюсь здавати кров.
Просто не люблю голок.
Але, звісно, я роблю як сказав.
Здаю кров і намагаюсь не дивитись як кров заповнює голку.
Під час забору крові я зазвичай дивлюсь кудись вбік, доки не впевнюсь, що все готово.
Не можу пояснити чому так стається, і я покидаю лабораторію щасливо, бо знаю, що більше не треба про це думати.
Але те, що я хочу зробити зараз, це відстежити шлях крові і зрозуміти, що відбувається з нею, після забору.
Спочатку кров потрапляє до пробірки.
Зазвичай пробірки підготовані заздалегідь і кров потрапляє у них відразу.
Ось це кришечка для моєї пробірки.
Всередині пробірка заповнена моєю кров'ю.
Варто зауважити, що пробірка незвичайна.
Її стінки покриті спеціальною речовиною, яка запобігає згортанню крові.
Вам не потрібно, щоб кров згорнулась, бо тоді складно проводити дослідження.
Тобто кров не згорнеться.
Щоб впевнитись у цьому пробірку інколи легенько струшують.
Тепер кров прямує до лабораторії.
Далі пробірки із моєю кров'ю і кров'ю інших пацієнтів поміщають у спеціальну машинку.
Всі пробірки підписані і поміщені в машинку
А вона їх крутить.
Це відбувається швидко.
Тобто пробірки, звісно,не повилітають, але крутяться дуже швидко.
А крутитись їх змушує центрифужна сила.
Тому процес називається центрифугуванням. Я напишу це тут. [Центрифугування]
А машина називається центрифугою.
Пробірки крутяться з одного боку в інший, в результаті чого кров розділяється.
Важкі частинки осідають, а менш щільні розміщуються під кришкою.
Тобто після центрифугування у Вас та ж пробірка, але тут я намалюю, що змінилось.
Отже,як це виглядає після центрифугуваня.
Ось я намалюю пробірку і ключовою відмінністю є те, що замість одної гомогенної рідини ми маємо 3 різні шари.
Зараз я їх намалюю.
Ось це перший шар, найбільш вражаючий найбільша частина крові розміститься у цьому верхньому шарі.
Запам'ятайте, це найменш щільна частина, тому вона залишається під кришечкою.
Власне це близько 55% від загального об'єму
Якщо ви колись чули це слово, то тепер ви знаєте що це.
Тепер я хочу взяти краплинку плазми і роздивитись з чого вона складається.
90% плазми-це вода. Це цікаво, тому що головною складовою крові є плазма,а плазми-вода.
Тепер Ви розумієте, чому так часто говорять:
"Пийте багато води", тому що більша частина крові-це вода.
Це підтверджується і для решти Вашого тіла, але на разі мене цікавить саме кров.
Що становить решту?
У нас є 90%, але, звісно, має бути 100% 8% плазми складає білок.
Дозвольте навести приклад такого білка.
Це може бути альбумін. Альбумін, якщо Ви не знаєте, важлива складова плазми, бо запобігає протіканню крові чи рідини крізь стінку кровоносних судин.
Іншим важливим білком є антитіло, про яке, я переконаний, Ви вже чули, і яке є частиною імунної системи.
Забезпечує Ваше здоров'я, роблячи організм стійким до інфекцій.
Іншою складовою білків плазми є фібриноген.
Фібриноген.
Цей білок важливий, бо бере участь у згортанні крові.
Власне є чимало інших факторів згортання.
Отже, маємо білки: альбумін, антитіло і фібриноген.
Але все ще залишаються 2%. Це можуть бути гормони, такі як інсулін.
Також сюди входять електроліти. Це може бути натрій.
І ще поживні речовини.
Наприклад, глюкоза.
Отже, всі ці речовини утворюють плазму.
Звісно, це ще і вітаміни і інші речовини.
Шар, який знаходиться під плазмою білий.
Якщо Ви придивитесь, він дуже тонкий, становить всього 1% крові.
Це власне лейкоцити і тромбоцити.
Отже, це клітинна складова крові.
Вони становлять малесеньку, але дуже важливу частину крові.
Під цим шаром розміщується найщільніший шар - еритроцити.
Це остання складова крові, яка становить близько 45%.
У еритроцитах, звісно, міститься гемоглобін
Запам'ятайте, що еритроцити і лейкоцити містять білок. Наприклад, в еритроцитах це гемоглобін.
А тепер ще слово, яке Ви, мабуть чули сироватка.
Що таке сироватка?
Сироватка дуже подібна до плазми.
Власне, якщо я захочу виділити сироватку, я обведу ось тут. Отже, сироватка-це все, що я обвів синім.
Поза обведенням залишились фібриноген і фактори згортання.
Отже, як Ви пам'ятаєте плазма і сироватка дуже подібні, окрім того, що сироватка не містить фібриногену і факторів згортання.
Тепер розглянемо еритроцити. Що нового ми можемо дізнатись про них?
Ви, мабуть, чули термін гематокрит. Якщо припустити, що це кров, яку я здав, то мій гематокрит становитиме 45%.
Тобто гематокрит вираховують розділивши об'ємну складову еритроцитів на загальний об'єм крові.
Якщо загальний об'єм 100%, у моєму випадку еритроцитів 45%,то гематокрит складає 45%.
Про це важливо знати, оскільки еритроцити переносять кисень.
Тепер трішки нового.
Ось тут я намалюю 3 маленькі пробірки з кров'ю Ось одна, друга, третя.
Це можна сказати 3 різні людини.
Вони подібні, того ж віку і статі. Але, що нормально, гематокрит змінюється залежно від віку, статі і навіть від висоти на якій Ви проживаєте.
Припустимо, Ви живете в горах, і це значно впливає на рівень Вашого гематокриту.
Тобто на гематокрит впливає багато речей.
Але повернемось до трьох осіб, які живуть в однакових умовах.
Тепер, кров першої особи я намалюю тут. Її плазма становить ось стільки.
Плазма другої особи становить стільки.
І нехай плазма третьої становитиме стільки.
Звісно вони мають лейкоцити, намалюю їх тут і тромбоцити, це маленький шар менше 1%.
І решта - це еритроцити.
У другій пробірці їх багатенько.
А у третій зовсім мало.
Як придивитись, то перша особа є нормальною
У другої - забагато еритроцитів. Вони переважають У відсотках це буде значна частина від загального об'єму.
Тобто у цієї особи поліцитемія.
Поліцитемія. Це термін, який показує, що у людини багато еритроцитів по відношенню до загального об'єму крові.
Або Ви можете сказати, що гематокрит високий
У третьої особи еритроцитів мало. Я б сказав, що у неї анемія.
Якщо Ви колись чули терміни анемія чи поліцитемія, то тепер Ви знаєте, що це свідчить про те, який об'єм становлять еритроцити від загального об'єму крові.
Переклад на українську: Свереда Ганна, рев"ювер Оксана Кузьменко, благодійний фонд "Magneticone.org"
Привіт всім.
Отже, ми зараз удвох дамо вам приклад творення.
Я буду складати одну із моделей Роберта Ланга.
А це лист паперу, із якої вона буде зроблена, і ви бачите всі згини, необхідні для цього.
А Руфус буде імпровізувати на своїй замовленій п"ятиструнній електричній віолончелі, його надзвичайно захопливо слухати.
Ти готовий?
Добре.
Щоб було цікавіше.
Добре.
Давай, Руфус.
(Музика)
Ну ось і готово.
(Сміх) (Оплески)
(звук колес) Доброго дня, мене звуть Джон Грін.
Це Інтенсивний курс Всесвітньої історії і сьогодні ми поговоримо про рабство.
Рабство - це не дуже весело.
Як доказ, воно знаходиться на початку списку не надто веселих речей.
У цьому відео ми не будемо жартувати.
Я розповім вам про те, що перед Громадянською війною американці часто застосовували, так звані "своєрідні установи".
(весела музика)
Історія рабства така ж давня, як і історія розвитку цивілізації, але все ж таки не така давня, як історія людства, завдяки полюванню та збиранню наших пращурів.
Кількість людей, які були задіяні в атлантичній работоргівлі дійсно приголомшує.
З 1500 до 1880 року н.е. десь близько 12 мільйонів африканських рабів були насильно переселені з Африки до Америки.
Близько 15% з них померли під час перевезення.
Я знаю, ви скажете, що це виглядає, як досить таки гарний корабель Я маю на увазі, що він такий величезний, як і Південна Америка.
Та не за маштабом.
Ті хто не помер, стали власністю.
Передавалися та продавалися як предмети споживання.
Там, звідки африканці були родом та там, куди потрапляли з часом.
В кінці-кінців, 48% рабів потрапили на Кариби, 41% до Бразилії.
Хоча деякі американці розуміють те, що лише зовсім незначна частина рабів потрапляла до США, лише близько 5%.
Це, вважай, що нічого, з плином часу європейці почали переправляти африканців і до Америки, Європа мала величезну історію пов'язану з работоргівлею.
Вперше європейці почали работоргівлю після Четвертого хрестового походу в 1204 році, якщо ви пам'ятаєте, то хрестові походи - це щось божвільне.
Італійські купці перевозили тисячі американських, черкезьких та грузинських рабів до Італії.
Більшість з них були жінками, які працювали як прислуга, але багато хто працював на цукрових плантаціях.
Цукор це, звичайно ж, сільсько-господарська культура, яку африканці обробляли на Карибах.
Камера представляє вам дві примітки.
Жодна з первинних культур не виросла без допомоги рабів, як і цукор, тютюн, кава, які є необхідними для підтримки людського життя.
В цьому разі, рабство - це один з перших людських продуктів споживчої культури, який обертався навколо закупівлі товару, що приносив нам втіху, але не предмети першої необхідності.
Ви можете зробити свої власні висновки, виходячи з цих даних.
Одне з найбільших неточностей щодо рабства, принаймі, коли я був маленький, було те, що європейці якось захопили африканців, вдягли їх у ланцюги, заштовхали у човни та перевезли до Америки.
Ланцюги та човни - це частково правда.
За американською версією, якщо ви характеризуєте Америку, як Америку, а не як "Меріку".
Але африканці жили у різних видах населених пунктів, починаючи з маленьких селищ та до мегаполісів та навіть імперій, але вони були досить сильними для європейців, щоб просто завоювати їх.
Як відомо, європейці здобували африканських рабів на ринках.
Тому що, ринки мали двохсторонню пропозицію. це означає, що одні африканці були у рабстві інших та згодом їх продавали європейцям в обмін на товари. Зазвичай, це були металеві інструменти, тканина чи зброя.
Для таких африканців раби були способом заробітку та досить таки прибутковим.
В багатьох містах, раби були чи не єдиним джерелом прибутку, тому що в більшості випадків, земля була у власності держави.
Це досить таки важливий момент.
Якщо ми хочемо зрозуміти весь трагізм рабства, нам потрібно зрозуміти всю цю економіку.
Та зануритися в те, що Марк Твен славетно називає
"деформована свідомість".
Ми маємо побачити рабів і такими, якими вони були, з огляду на те, що вони люди, і як економічний товар.
Гаразд, отже якщо ви знаєте про жахливі мови на бортах кораблів, в яких перевозили рабів, в кожному з яких можна перевезти до 400 людей.
Варто підкреслити, що кожний раб мав в середньому, близко чотирьох квадратних футів власного простору.
Це чотири квадратні фути.
Як свідчив один з очевидців перед парламентом в 1791, вони мали кімнату меншу, ніж домовину.
Колись в Америці раби продавалися на ринку, це було схоже на те, як продавали худобу.
Після покупки, власник раба дуже часто бив своє "нове володіння" по щоках, ніби це була худоба.
Життя рабів складалося з чередування роботи та терору.
Але в більшій мірі з роботи.
Раби виконували будь-яку роботу, починаючи з догляду за будинком і закінчуючи різними ремеслами, а деякі навіть працювали моряками.
Більшість працювала в сільському господарстві.
На Карибах та в Бразилії, більшість рабів саджали, збирали та обробляли цукор.
Працювали вони десять місяців у рік від світанку до заходу.
Найгіршою частиною цієї роботи, було те, що тут було багато жахливих робіт, як, наприклад, удобрювати цукрові тростини.
Рабам потрібно було переносити кошики перегною, вагою у вісімдесят фунтів на своїх головах, вниз по горбистій місцевості.
Містер Грін, Містер Грін!
Хіба у нас не буде жартів у цьому відео?
О, ні, я з минулого, тому що всі ці речі такі сумні!
Коли приходить час для збирання урожаю та обробки цукрових тростин, Найгловнішим атрибутом стає швидкість.
Після обрізання цукрових тростин протягом дня може текти кислий сік.
Це означає, що дуже часто рабам доводилося працювати 48 годин без перепочинку під час жнив, працюючи без сну в задушливих цукрових цехах, де цукрові тростини розламувалися ручним млином та варилися.
Руки рабів досить часто потрапляли в ці млини та їх наставники сокирами ампутували їм руки.
Я говорив вам, що тут немає нічого веселого.
Беручі до уваги ці жахливі умови, це зовсім не дивно, що середня тривалість життя для бразильських рабів, які працювали на цукрових плантаціях в кінці 18 століття, була 23 роки.
Трохи краще було в Британських цукрових колоніях, таких як Барбадос та в США, там жити та працювати було трохи краще.
Отже, відносно добре. Насправді, рабські спільноти почали поширюватися природнім шляхом.
Це означає що рабів більше народжувалося, ніж помирало.
Це звучить досить добре, але, звичайно ж, це один із видів лиха, тому що володарі рабів були економними, адже, якщо б вони підтримували рабів здоровими, вони б сприяли народженню дітей, а згодом їх викраденю та продажу.
Або використовували б їх для роботи на своїх землях.
У будь-якому разі це абсурд!
Це пояснює, чому відсоток рабів та інших африканців, яких перевозили до США постійно знижувався, в той самий час кількість населення США підвищилася.
Жорстокі умови праці в Бразилії з іншого боку, означали, що раби ніколи не зможуть підвищити свою популяцію природно.
Отже, існувала постійна потреба рабів в Бразилії, аж до відміни рабства в 1880-х.
Як я і відмічав раніше, рабство - це не новина.
Але дуже важко знайти йому вірне визначення.
Подібно тому, як Сталін змусив мільйон людей працювати в ГУЛАГі, але ми не завжди визначаємо цих людей, як рабів.
З іншої сторони, за всю історію існувало багато рабів, які жили в великих державах та в достатку.
Як, наприклад, Чжен Хе - найвідоміший в світі адмірал.
Фактично він був рабом.
Така ж доля була і у більшості радників Сулеймана Пишного.
Також сюди можна віднести Дарта Рейдера.
Рабство Атлантичного басейну значно відрізнялося своєю жорстокісю, особливо своєю роботою.
Історики використовували термін, щоб вказати, що раби були рухомим майном.
О, настав час для відкритого листа?
Ах! Відкритий лист присвячений слову "раб".
Але спочатку, давайте подивимося, що сьогодні в секретному ящику.
О, це ж Боба Фетт - власник корабля під назвою "Раб".
Та також танцівник балету.
Ту, ту, ту, ту, ту, ту (спів)
Стен: щось схоже на балетну музику.
(сміється) Дякую, Стен.
Все вірно. Любе слово "раб".
Тобою зловживають.
Як, наприклад, Брітні Спірс: "Я рабиня, номер чотири для тебе".
Ні, не до тебе!
До корабля Боба Фетта, "Раб", корабель не може бути рабом!
Потрібно відмітити, слово "раб", що тобою дійсно користуються в політичній риториці, та не завжди доцільно.
Це вже навіть не новина, що як свідчать, наприклад, усі ранні американці, ствержуючи, що плата за гербовий збір робить їх рабами.
І той же час, вони дуже добре знають, що насправді представляє собою рабство.
Податки, як я вже говорив, можуть бути дуже корисними.
Я, наприклад, люблю асфальтовану дорогу.
Але, навіть, якщо вам не подобаються податки, то це не значає, що це рабстово.
Тут, я написав для вас список всіх хороших випадків з використанням слова "раб".
О, цей список дуже довгий!
З найкращими побажаннями, Джон Грін.
Отже, що ж робить рабство таким жахливим?
Але це визначення оманливе, але я хочу розпочати визначення рабства з запропонованого соціологом Орландом Паттерсоном.
Це суцільне насильство та домінування однієї людини над іншими, відлучення від Батьківщини та, як правило, просто жахливе відношення до людей.
Згідно з цим визначенням, раб-це людина, яку вивозять з місця її народження, та вилучають з культури та суспільства та людина, яка страждає від того, що Паттерсон називає соціальною смертю.
Зрештою, що ж робить рабство рабством, так це те, що раби стають нелюдяними.
Латинський світ дав нам слово "кріпак" (chattel) , яке за звучанням схоже на "худоба" (cattle).
В більшості випадків, атлантичне рабство використовувало багато попередніх моделей рабства та також "всмоктали" все, що брали в них і зліпили все це в величезний м'яч. Отже, це міг би бути найбільш можливий м'яч всмоктування.
Стен, я дозволив сказати слово "всмоктувати" у цьому шоу?
(дзвін дзвіночка) Чудово!
Гаразд, щоб зрозуміти те, про що я говорю, нам потрібно роздивитися деякі попередні моделі рабства. Давайте звернемося до Хмаринки думок.
Греки першими почали використовувати щось інакше щодо рабів.
Більшість рабів в Греції були варварами та їх нездатність говорити грецькою утримувала їх від можливості говорити з їх наставниками, а також вказувало на їх статус раба.
Арістотель, незважаючи на те, що він помилявся щодо всього, завіряв у тому, що деякі люди народилися рабами.
Він говорив:
"Зрозуміло, що існують люди вільні та люди, які є рабами від народження.
Та все це переваги для них, як для рабів."
Ця думка, незважаючи ні на що, абсурдна, хоча і залишалася популярною напротязі століть.
Греки поширювали думку, що рабів потрібно купувати здалеку, але римляни дотримувалися іншої думки.
Раби складали близко 30% римського населення, це схоже на відсоток рабів в Америці, по шкалі рабів.
Римлян також винайшли плантації, на яких мали працювати раби та назвали їх латифундіями.
Така назва означає, що вони були не веселого діаметру.
Юдео-християнський світ також сприяв цьому та в той час ми не будемо ризикувати тим фактом, що про рабстово написано в Біблії, тому що я дуже добре пам'ятаю, коментар з розділу про християнство,
Біблія широко використовується для виправдання рабства та в конкретному випадку - поневолення африканців.
Через момент в книзі Буття, коли Ной проклинає Хама.
Говорять:"Проклятий Канаан є найнижчим з усіх рабів, він буде серед братів своїх".
Це пояснює дві життєво важливі думки атлантичного рабства.
Одна з них це те, що рабство може мати спадковий статус, та передаватися з роду в рід.
Та інша думка це те, що рабство-це результат людського гріха.
Обидві думки мають потужні обгрунтування щодо всіх цих суперечностей рабства.
Дякую, Хмаринко думок.
Існує дуже багато різних ідей, щодо того, що ж призвело до атлантичного рабства.
Наприклад, араби-мусульмани були першими, хто переправляв величезну кількість африканців з Банту на свою теріторію, як рабів.
Мусульмани називали цих рабів африканці Зіндж, вони відрізнялися від інших та були групою людей, якими нехтували, а також відрізнялия від інших країн Північної Африки за кольором шкіри.
Територія Зіндж була зайнята Аббасидским халіфатом, та саме там було одне з перших значних повстань рабів в 869 році н.е.
Це означає, що це повстання було настільки руйнівним, що воно спонукало Аббасидський халіфат створити великомаштабні плантації за римською моделю, але це нічого не змінило.
Згодом вони додали до цього думку Арістотеля, що деякі люди народжені рабами з появою субафриканців Сахари.
Іспанці та португальці, як ви безсумнівно пам'ятаєте, були європейцями, які мали найближчий зв'язок з мусульманським світом, тому що мусульмани жили на Піренейському п-ві до 1492-го року.
Отже справедливо, що піренейці були першими, хто поширив це расистське відношення до чорношкірих.
Як перші колонізатори Америки та домінуючі імпортери рабів, португальці та іспанці допомогли визначити відношення, яке характеризувало атлантичне рабство.
Існує думка, що вони успадкували це від складного взаємозв'язку всіх рабовласників, які існували до цього.
Коротше кажучи, атлантичне рабство було жахливою трагедією.
Але це була трагедія, в якій брав участь весь світ.
Це була кульмінація, яка тривала напротязі тисячоліть на думку інших, але насправді все це було набагато менше.
Звучить досить добре, щоб скинути всю провину за атлантичне рабство, але не можна звинувачувати одну групу людей, щоб виправдати всіх інших, та цим самим виправдати нас самих.
Правда в тому, що ми пов'язані з нашими предками, включаючи те, що ми думаємо про нас самих, ким би вони не були та ми повинні вірити в те, що це було важливим для їх побратимів, бути трохи багатшими.
Дякую за перегляд.
Побачимося наступного тижня.
[музика]
Ми знаходимось в Музеї д'Орсе та дивимось на скульптуру 1917р. - рік смерті Родена - на його "Ворота пекла", що були тим колосальним проектом, над яким митець працював останню декаду свого життя, який так і не закінчив.
Власне, ми навіть не впевнені, як вони зібрані, тому що вони були знайдені окремими частинами в його студії.
Ми дивимось на гіпсовий зліпок, якщо бути точним.
Неможливо міркувати про двері без думки про двері Гіберті баптистерія Катедрального собору Флоренції, які названі "Ворота Раю", тому що настільки красиві.
Отже, це сучасна відповідь, правда ж?
Вірно, тому що вони відображають Біблійні сцени з Старого та Нового Завітів, але тут ми справді віддалились від цієї традиції, від цієї іконографії, у багатьох відношеннях.
Це літературний переказ, що віносить нас до Данте, але не так вільно.
Отже, маємо Данте на горі там -
- Вірно, він у тимпані.
Знаєте, це також автономна скульптура, під назвою "Мислитель", і тут Данте, в певному сенсі, дивиться у пекло.
Я думаю, нам слід сказати, прямо відразу, що це замовлення, і було призначене для будівлі, яка повинна була бути на місці Музею д'Орсе, яка мала б бути музеєм декоративного мистецтва, який так і не збудували.
Але це було замовлення, яке отримав Роден, і коли він закінчив ескіз дверей, він був готовий ліпити їх, але сам проект провалився, а він продовжив працювати.
І в певному сенсі, скульптура продовжувала розвиватися.
Ви бачити стільки фігур, які впізнаєте як автономні скульптури Родена, але що вражає мене найбільше, це те як фігури появляються з "фону" дверей.
Я сказала "фон" в лапках, - І "двері" повинні бути в лапках!
- Вірно!
Бо більше не діяли.
Двері навіть не виглядають твердою формою.
Вони як пара, з якої ці тіла появляються і розливаються в нашому просторі.
Це так, якби ми уявили, що поверхня цих дверей - це поверхня океану, і свого роду хвилі випливають, і ці фігури начебто підіймаються, а потім падають.
І присутнє наче постійне відчуття хвилеподібного руху.
У певному сенсі, фігура набирає форми, і тоді відступає в свого роду невиразність.
Майже як відчуття відходу у вічність.
Отже, це начебто розпалювання уяви.
Але це похмуре уявлення, тому що автономні фігури, які ми бачимо - це фігури, що є трагічними.
Ми бачимо Паоло і Франческу, ми бачимо Уголіно,
- фігури, які Данте знаходить в Пеклі, які зазнають катувань та покарань за їх гріхи на Землі.
На самій горі, замість ангелів ми бачимо три Тіні.
Ці фігури - це насправді повторення.
Отже, це одна фігура, яку бачимо тричі, майже кінематограф, в деякому розумінні, але створення свого роду єдиної форми з начебто -
- трішки важко побачити знизу - але плечі фактично утворюють плоске плато, а три руки наче тягнуться вниз, і привертають наш погляд вниз до Воріт.
Знаєте, мені настільки нагадує Мікеланджело, коли я дивлюсь на ці всі фігури, і виразна сила тіла, особливо чоловічого тіла, а також те, як деякі форми відображені, нагадує мені стародавні грецькі та римські скульптури.
Отже, це справді нове переосмислення скульптури.
Так.
Виразно сформоване Мікеланджело, виразно сформоване класикою.
Але ця ідея фрагментованої особистості, ця ідея повторного використання, ідея відтворення - це дуже характерно дев'ятнадцятому століттю, це дуже передова ідея.
Я думаю, те, як форми, хоча виникають з поеми
Данте "Пекло", справді набувають свого роду більш універсального змісту щодо стану людини, щодо страждання, щодо гріха, щодо емоцій та сили тіла.
Переклад на українську:
Мед ~!
Гей, ви не можете вдарити, що...
Боже...
Ви не змінилася ні на йоту.
О, це ви, Boeun.
Ти велика дівчинка.
Великий тіло!
Nice криві.
Кинь, гаразд?
Гей, ти, маленька дівчинка!
Гей, дай мені перепочити!
Вони виглядають настільки гарними і блискучими...
Стоп дивилася.
Ви розтягнення зв'язок очей.
Ні, це просто, що вони знайомі.
В усякому разі, що привело вас сюди?
Ти сумуєш за мене так багато, що вам довелося пропустити школу?
Ні, це річчю школи.
Я був змушений приїхати сюди.
Я витрачати свій час, коли я дійсно потрібно вчитися.
Так, є тільки 2-х років, що залишилися до національного іспиту.
Але такі люди, як ви насправді зробити коледжі дивитися небажано.
Що ти маєш на увазі?
Ви збоченець і плейбой.
Я, може бути плейбоєм, але я не збоченець.
Ось твій подарунок.
Це тільки для вас!
Тримати це в секреті в родині.
Добре.
Pretty, чи не так?
Це доповнюється.
Реальні товщиною.
Ти збоченець!
Чи повинен я допомогти вам знову її надягну?
- Чи повинен я?
- Ви хочете мене вдарити тебе?
- Мій син!
Мій син вдома!
- Яким ти був?
- Ласкаво просимо додому.
- Спасибі.
- Яким було ваше подорож?
- Добре. Яким ти був?
- Дід чекає.
Поспішайте.
- Добре.
- Мама, це важко.
Я буду носити його.
- Добре.
Ви змінилися.
Що все гонитві за?
І дідусь дуже хворий?
Син, готуйтеся, гаразд?
Delicious, чи не так?
Я сам його зробив, тільки для вас, дідусь.
Дійсно смачно.
Ніхто, крім ви можете взяти таку хорошу турботу про мене.
Звичайно, я ваша єдина онука.
Ви дійсно виросли.
Тепер ти виглядаєш як леді.
Вона, можливо, виросли, але вона ще дитина.
Я б вийшла заміж в старі часи.
Право діда?
Абсолютно вірно.
Заміжня жінка.
- Sangmin, сідай тут.
- Так, дідусь.
Ви двоє, вислухай мене.
Ви, можливо, чули цю історію...
Дід Sangmin був старого друга і товариша війни
Коли ми були молодими, ми уклали договір,
Щоб одружитися на наших дітей.
Але ви двоє були лише сини.
Отже, наш договір був переданий наступному поколінню.
Я сподіваюся, що ви двоє можуть зберігати цю обіцянку.
Що ви кажете?
Ти ідіот!
Дідусь хоче, щоб ти одружився Sangmin!
Шлюбі?
Ти повинна бути жартуєш дідусь!
Заміж Sangmin?
Гей!
Ваш дід не жартує!
Я можу спокійно померти після того, як ви двоє одружуються!
Таким чином, я може зіткнутися з дідусем Sangmin автора.
Як старшокласника одружитися!
Будь понад 15 можуть вступати в шлюб з згоди їх батьків.
Я не так багато часу залишилося, ви знаєте?
Ні, я не буду.
Ніколи!
На жаль дідусь, але я не забуду, що ви тільки що сказали.
Він ще не закінчив говорити!
Я дар мови себе.
Це я.
Я повернувся.
Я повернувся в Корею, , що стоїть перед служба відомства.
Гей, є багато нової крові у відділенні
- Як поживаєш?
- О, так.
Пташенята здорово!
Давайте разом після уроків.
Гей, Sangmin!
Який сюрприз!
Чи була вона вже рік?
Ні, я повернувся для деяких сімейний бізнес.
Як щодо тебе?
Великого.
Моя зовнішність...
- Тримати мене дуже зайнятий...
- Давай...
Повертайся, коли я TA.
Це допоможе, якщо ви пропустите класів.
Б. я, модель студента, що робити?
Крім того, це мій останній рік...
Друг, мій добрий друг!
- Яким ти був!
- Великий чувак!
Подивіться на нього!
Життя на Заході зробили вам добре!
Що привело вас назад?
Проблеми в сім'ї?
- Так, щось трапилося вдома...
- А? Що?
- Я одружуся... блін.
- А?
Ублюдок!
Гей, це чорна або біла дівчина?
Pounding!
Тільки ви повинні знати про це ~
Я просто 17 ~
Ну, ну мовчки ~
Тут і там ~
Гей!
Вони роблять таку метушню.
Невдахи...
- Тсс!
Вони будуть чути вас.
- Чому?
Як ви думаєте, ви різні?
Мій лікар сказав, що мені ще 20 років, щоб піти!
Справді?
Зміну планів.
Я зроблю свій хід.
Просто підтримати мене.
Я розумію.
Добре!
Вони перейшли її.
Хіба він не людина?
Вони перейшли її.
Пам'ятайте?
Да...
Мені дійсно шкода, що вони не будуть грати ті речі, на телебаченні.
Я припускаю, що весілля дійсно о.
Що я буду робити, мамо?
Будь сильним, син.
Грант твій дідусь цьому одне бажання.
Давайте назвемо це день!
Ви Suh Boeun, 1-й клас, чи не так?
Ти так смішно, чи не так?
Гей, а що?
Давай!
Хто він такий?
Він просто хлопець, якого я знаю.
Це те, що всі вони говорять.
Я кажу правду!
Я дійсно думав про це, і я буду говорити в першу чергу.
- Давайте просто це зробити.
- Ви з глузду з'їхали?
Я жартую.
Як ви думаєте, я хотів би?
Я не хочу робити це з вами!
Навіть якщо б я зробив, це безумство.
Я всього лише 15!
Ладно, я отримав його.
У всякому разі, я куплю тобі вечерю.
Або все, що потрібно.
Містер, ви спонсором, чи не так?
- Boeun.
- А?
Як ви можете так зі мною вчинити?
I може бути красивою, але щось на зразок цього...
Ей...
Hyewon, зупиніть його!
- Я залишу вас двох поговорити.
- А?
Побачимося пізніше, Boeun.
- Пам'ятайте, що це секрет.
- Я знаю.
- Bye.
- До побачення.
- Що це її проблема?
- Це зрозуміло.
Алло?
Да...
Що?
Добре, добре.
Дідусь!
- Дідусь!
- Дідусь!
Дідусь, ми тут!
Дідусь, дідусь!
Дідусь, дідусь!
Прокинься, дідусю!
- Дядьку, щось не так!
- Що?
Дідусь!
Він робить це знову.
Ми повинні пішли в іншу лікарню!
Це майже дав мені серцевий напад!
Я був у нестямі ще раз.
Ти в порядку, дідусь?
- Давайте слово зовні.
- Добре.
Бути на стороні вашого дідуся, гаразд?
Так.
Я дуже хвилювався.
Я знаю.
З дітьми так, що він стає все гірше.
Давай... шлюб може бути й мови!
Вони... Ви повинні думати про майбутнє Boeun автора.
Давай, давай одружуватися на дітей.
Відпустити.
Давай...
Це бабусі й дідусі Sangmin автора.
Незабаром після цього була зроблена фотографія, вибухнула війна.
Ви хочете, щоб я сказав вам секрет?
Потай
Твій дідусь були почуття до бабусі Sangmin автора.
Вона була досить красу.
Однак, після смерті дідуся Sangmin автора, в
I ховаються ті почуття геть.
Ось чому я дбав батько Sangmin як мій власний син.
Твій батько, можливо, не був такий щасливий з цього приводу.
- Boeun!
- Так?
Реалізація цієї обіцянки є найголовніше для мене.
- Дідусь!
- Дідусь!
Дідусь, прокинься.
Дідусь!
Ти не можеш померти!
Відкрийте очі, дідусь!
Дідусь, я вийду заміж так відкрий очі, дідусь!
Я буду тримати свою обіцянку, дідусю!
Я вийду заміж...
Ти плачеш?
Перестань плакати.
Ви можете бути позаду в класах, але Ви вперше у вітчизняній вийти заміж в цьому віці.
Вітаю, місіс.
Праві.
Ти боїшся, що Sangmin буде відкрити свій однобокий прикладом?
Приклада, яка повинна амортизацію зберегти його на баланс?
- Гей, забирайся!
- Ой, боляче!
Я шкодую Boeun, за не велику допомогу.
Мама, я дійсно одружуюся?
А як щодо школи?
Я повинен йти в коледж...
Шлюбі нічого не змінить.
Шлюб, прийміть це з витонченістю.
Це нічого.
Тільки уявіть, Ви отримуєте новий брат.
Я боюся, що вони дізнаються в школі.
Як я буду стикатися кожному?
Не хвилюйтеся.
Дідусь буде піклуватися про нього.
Ваш дідусь був військовим старший вашого директора.
Справді?
Бачать особі вовка, який буде з'їдати 15-річна незаймана.
- Хіба це задоволення чи невіра?
- Задоволеність, звичайно.
Чорт, ви дійсно мої друзі?
Я не можу вийти заміж в цьому віці.
- Щоб Sangmin!
- Cheers ~ пташенят тут гарячий!
Підемо на підлогу!
Привіт.
Ви знаходитесь тут.
Спасибі.
Ви знаходитесь тут.
- Сер!
- Так, заходь більше тут.
Я не забуду цього.
Як може наша екскурсія буде в той же час?
Я знаю.
Ви не повинні тримати його від інших ваших друзів.
Якщо вони дізнаються, вся школа буде знати.
Тоді мені доведеться кинути школу.
У будь-якому випадку, ви така гарна сьогодні.
Я хотіла б вийти заміж теж.
Подивіться сюди!
Гей, посміхнися!
- Як ти робиш?
- Здрастуйте.
- Не приймайте мої картини.
- Гаразд, гаразд.
Успіхів!
Я переконаний, що дідуся обманули мене.
- Boeun, це просто весілля, гаразд?
- Я не можу це зробити, мама!
Зараз, не будь дитиною.
Я нервую я.
Я кажу дідусеві: "Я не можу це зробити!".
Ви хочете, щоб Ваш весільний перетворилася на похорон?
Я не знаю.
Я боюся, мамо.
Що я буду робити з такою дитиною?
Тепер наречений увійде.
Вітати його з великою оплесками.
Жениха, будь ласка, введіть!
Вона така гарна!
Шановні гості, сім'ї та родичів.
Ми всі зібралися тут, щоб congradulate новий початок нареченого, парк Sangmin і нареченої, Suh Boeun...
- Папа, ми буде в порядку.
- Так, так.
Пам'ятаєте, вона знаходиться всього в 15.
- Яка ваша точка?
- Я знаю, що можу довіряти тобі.
Ви змусили мене в цьому шлюбі, так що я буду робити, як я хочу!
Boeun ще в середній школі!
Мене не хвилює!
Я зроблю так, як я хочу з моєю дружиною.
Boeun, не хвилюйтеся.
Твій батько-в-законі було слово з Sangmin.
Про що?
- Те, що ви... Не слід це зробити...
- Що?
Я не можу сказати...
- Зателефонуйте нам, коли ви туди добратися.
- Так, тітонько.
Вистачить називати її так.
Це мама з цього моменту.
Так, мамо.
Ей, мамо!
Чи можу я зберегти букет?
Це було так гарно...
Забудьте букет...
Вона є такою дитиною.
Що я буду робити з тобою?
Стоп, ти обіцяв бути прохолодним.
- Щасливої ​​дороги ~ - Так, так...
- Bye ~ - Слідуйте прямо позаду, добре?
Пора дошку, де вона?
Boeun.
- Boeun?
Де це?
- Он там...
- Гаразд, підемо всередину, спасибі.
- Гаразд, іди.
- Дякую за все.
- Не переборщити себе.
- Є безпечну подорож.
- Так, дайте мені валізу.
Веселіться, Boeun.
Не хвилюйся, чувак.
Поводься добре, добре?
- Побачимося пізніше! - Bye.
Щасливої ​​дороги.
- Я ніколи не сіли на час...
- Почекайте.
- Що?
- Мені потрібно сходити в туалет.
Знову?
Це ваш перший раз на літаку, чи не так?
Не хвилюйтеся.
Це всього лише годину, щоб Cheju Острів.
Це не займе багато часу.
Ви робите такий ажіотаж.
Поспішайте назад.
- Я буду на свої місця.
Поспішайте.
- Гаразд...
Лайно.
Де вона?
- Сер, ви повинні сидіти.
- Літак йде.
Відкрийте...
Сер, будь ласка, сядьте!
Мобільні телефони заборонені в салоні.
Спасибі за вашу співпрацю.
Він повинен думати, що він володіє літаком.
Це повинно бути його перший політ.
Я не вірю в це.
Почекайте, сер.
- Ми поспішаємо.
- Вибачте.
Гей!
Лі вони безпечно дістатися?
Да... вони і зробили.
Мені потрібно, щоб мати чітке уявлення про одна річ.
До Boeun випускників коледжу, ні онуків!
Зробіть це ясно з твоїм батьком, як добре.
Так, звичайно.
Коли вона була маленькою, вона буде падати і ламати речі, , але вона, здавалося, триматися себе добре на весіллі.
Це полегшення.
Чому?
Ви розчаровані тим, що вона не падає?
Так, небагато.
Давай...
Не ці ідіоти знову!
Весело?
Гей!
Гей, у тебе є де зупинитися?
Тільки один раз.
Прес нічого.
Намотайте її та натисніть.
Скажіть сир.
Візьміть свій кращий постріл.
Е-е, Sangmin?
Я не можу в це повірити!
Що привело вас сюди?
Boeun у неї на медовий місяць , і ми на нашому fieldtrip.
- Хіба ти не пам'ятаєш?
- Звичайно, знаю.
- Де Boeun?
- Ну...
- Гей!
Хто є містер?
- Він просто друг.
- Він симпатичний.
- Побачимося пізніше!
- Гей, припиніть це.
Почекайте, іди сюди.
- О, боже...
Гей!
Що ти робиш на ній!
Ви збоченець!
Ви ганятися за молодими дівчатами, не вам!
Це не так.
- Я не...
- Дійсно.
- Справді?
- Дійсно.
Тоді що ти робиш?
- Е-е?
- А?
Подивіться на нього втікати!
Хіба ти не повинен бути в полі вашої подорожі?
Да...
Тоді чому ти тут?
Що ти робиш сьогодні?
Нічого.
У тебе є хлопець?
Ні .. я не знаю.
Мобільного телефону ви Трінг, щоб досягти вимкнений.
Ви будете переведені в голосовій пошті...
Pest, як ви можете зробити це зі мною...
Наші батьки не повинні дізнатися.
Ми поговоримо пізніше.
Поки.
Тоді, тепер ми зустрічаємося.
Добре!
Гей, ти!
Іди сюди!
Wow!
Виглядає так весело!
Чи не так?
- Де ви?
- Я з Канади.
Канаді?
Я знаю, Канада!
Кого я обманюю?
Я ніколи не ступить на Канаду.
Учитель!
Учитель!
Привіт, як ти?
Е-е, Hyewon?
Що привело тебе сюди в таку годину?
Це вільний час для нас.
Хіба ви ніколи не були на екскурсії?
Я, звичайно, є.
У будь-якому випадку, де Boeun?
Чому ти сам?
Я навіть не знаю, з чого почати?
Це схоже на це...
Так.
Boeun...
Ви серійного збоченця, чи не так!
Гей!
Вернися!
Почувається добре, чи не так?
Це був час... разом.
Сидіть тут.
Stop.
Відпочинок спину на цьому.
Я прекрасно себе почуваю.
Це занадто пізно для цього але я впевнений, що ми зробили жахливу річ, щоб Boeun.
Їй всього 15, і переживає її перший рік середньої школи.
Давай!
Будьте більш позитивним.
Ви розглядали його як свого сина в законі в будь-якому випадку.
Вона не збирається далеко.
Давайте трохи віри, гаразд?
Крім того, наші свекрухи люблять Boeun як і їх власна дочка.
Але вона не є їх власною дочки.
Я можу зрозуміти, тато і ви, але я все ще не можу пробачити тебе за це.
Гаразд, гаразд, це досить... достатньо...
Без Boeun, здається, що There'sa велику дірку в моєму серці.
Все виглядає Boeun, що теж...
Candy, сер?
Спасибі.
Candy, сер?
Boeun, допомогти йому.
Мед, мед, тут.
Спасибі вам велике.
- Дідусь!
- Тато, виходь.
- Сідай, сідай і їж.
- Добре.
Отже, яким було ваше подорож?
Добре дідусь.
Ми добре провели час.
Так, Sangmin був добрий до мене.
Мені дійсно було весело.
Стоп, я нічого не робив.
Я радий, що ви весело провели час.
Так як ви в офіційному шлюбі, любили один одного так ми можемо бачити плід вашої любові.
Але ти не виглядаєш таким щасливим, Sangmin.
Ви хворі?
Звичайно, я не хворий.
Вони, безумовно, чудова пара, чи не так?
Вашого номера були прибрані, так що йди відпочинь.
Так, сер.
Стоп, ми повинні випити з новою нареченою.
Як про це татові?
Праві.
Мій онук у законі слід налити мені випити.
Як вам буде завгодно.
Дідусь, я піду спати.
Так, так.
Іди в свою кімнату...
Обережно!
Honey!
Поїхали!
- Гей!
Boeun це не річ.
- На добраніч!
Гей!
Будьте обережні.
Гей!
Гей!
- Спокійної ночі.
- На добраніч!
Honey!
Ах, ти важкий!
А ти смердить лікеру!
Гей!
Гей!
- Ви рові на собі сукню.
Припини це!
- Мовчи!
Він йде на реальні сильні.
Це правильне місце.
Заходьте подивитися на це дерево.
Приходьте в тата.
Закрийте за собою двері.
Що ви думаєте?
А?
Це добре чи не так?
Подивися на це, велика, чи не так?
Це велике місце.
Великої Boeun місце.
- Гей, ти терпиш цю картину!
- Ніцца, чи не так?
Великий да?
Подивіться на балконі.
Я вибрав цей.
Boeun.
Це так чисто.
Гей, подивіться на цю картину.
Цю картину.
Де я повинен поставити цю картину?
Ви маєте час вашого життя, чи не так?
- Що це, Arabian Nights?
- Боже мій!
- Що з подушками...
- Ласкаво...
Окремі кімнати, поки ви не випускник, гаразд?
Я так зол!
Мені це подобається...
Що це, квітник?
Що я збираюся робити?
Припини це!
Мова є частиною культури...
Мова... частина... культури...
Коли ми дізнаємося, іноземних мов, , ми повинні також дізнатися про...
Культурою цієї країни...
Ах, здорово!
Гей, зупинись!
Покласти щось на!
Я завжди беру все геть.
Навіть нижню білизну моє.
Забирайтеся геть! , Де?
Це моя кімната.
Що ти маєш на увазі?
Це моя кімната.
Ваші он там.
Забирайтеся геть!
Я не відчуваю, як вона.
Давайте спати разом.
Що Ви зійшли з розуму!
Ви спите разом, коли ви одружитеся.
Boeun...
Що?
- Я думаю, що сьогодні ввечері на ніч.
- Що?
Послухай мене.
Тримайся від мене подалі.
Підемо.
Ми одружені.
Boeun, роби, як я кажу!
Гей, припиніть!
Ми одружені!
Роби, як я кажу, і залишаються досі.
Лайно...
Я просто грав з тобою!
О, мій бог!
Доброго ранку, Boeun.
Ваших очей видовище!
Ранкова зарядка?
Що?
Ви зникли з аеропорту?
А що ви робили протягом свій медовий місяць?
Хто, я?
Ти вмієш зберігати секрети?
У вас занадто багато таємниць.
Я зустрічаюся з Jungwoo.
Jungwoo?
А як щодо вашого чоловіка?
Чоловік...
Ти що, жартуєш?
Я був змушений в неї.
Тоді ж Jungwoo знаю, що ви замужем?
Але я впевнений, що він зрозуміє.
Підемо.
Якщо я зателефоную їй, вона буде тут в одну мить.
Ви впевнені, що вона прийде, якщо ви дзвоните їй зараз?
Звичайно.
Вона скаже, що "Так майстер", а потім прийти.
Ти такий брехун.
Зупинити, вона буде вивчати в будь-якому випадку.
- Почекайте.
Я покажу вам.
- Чувак, це неввічливо.
- Скажи їй, щоб прибути.
- Почекайте.
Дружина!
Це я!
Ваш чоловік командує, щоб ви прийшли!
Wow.
- Поспішайте!
- Нічого собі.
- Поспішайте!
- Нічого собі.
Bye!
Тепер вона буде літати тут, як куля.
Хлопці... давайте вип'ємо!
Я Sangmin.
Я чоловік, чи не так?
Ви, звичайно, людина.
Я просто навчання моєї дружини урок, як справжній чоловік!
Людини всіх людей.
Справжній чоловік.
Випий, чоловіки!
Чоловіків!
Чоловіки, пий!
Напої, поки ми не впаду!
Там буде інспекції сьогодні.
Йди додому і дослідження.
Дружина!
Це моя дружина.
Іди сюди дружину!
- Ми одружені!
- Не сьогодні.
Він дійсно її чоловік.
Ласкаво просимо, Boeun.
Ви бачили її на весіллі, моя дружина, Boeun.
Як ви могли б подзвонити мені на такі місця... , Як це?
Ваш чоловік каже, що це нормально.
Ще одне пиво, будь ласка!
Не треба.
Хотіли б ви соду?
Да...
Соди тут.
Ви так чарівні.
Дякую.
Звичайно!
Моя дружина чарівні.
Вона є жахливим кухарем, з поганим характером.
І поганий студент.
- Крім того, вона хропе.
- Sangmin!
Ти п'яний.
- Кинути пити, гаразд?
- Ні я ревную.
У мене немає нікого, щоб турбуватися про мене.
- Нічого собі, я відчуваю себе чудово.
Пий до дна! - Пий до дна, пий до дна!
Я ніколи не представився.
Я старший Sangmin, Han Jisoo.
Я Suh Boeun.
Боїнг, Боїнг, Boeun.
Вона йде Boing Boing щоранку!
Jisoo, ви знаєте, що вона зробила до мене на наш медовий місяць?
Гей, парк Sangmin!
Злазити з прикладом!
Досить, будь ласка...
Побачу вас знову, Jisoo.
Так.
Я впевнений, що ми будемо добрими друзями.
Ставився до мене як сестричка.
Але ти мій старший в житті оскільки ви перебуваєте у шлюбі.
Stop жартує.
Стоп жартує, жартує зупинити.
Ви знаєте, ви двоє створені одне для одного.
Ми завжди були вчепитися один одному в горлянки коли ми були маленькими.
Натискання й дражнять один одного.
Він є першим хлопчиком, щоб перевернути мою спідницю.
Funny.
Хлопчики означати для дівчаток їм дійсно подобається.
Jisoo, Jisoo, поцілуй мене.
По крайней мере, ви могли б вже зафіксовані мене небудь для мого похмілля.
Ви заслуговуєте цього.
Крім того, я все ще в середній школі.
Ви завжди використовую цю лінію, коли ви загнали в кут.
Середньої школи не є корона, ви знаєте.
Це теж, так що там!
Добре, тоді я покажу вам мої таланти приготування сьогодні ввечері!
- Гей, Suh Boeun!
- Що?
- Ходімо.
- Давай.
Лі ви хочете отримати вдарив?
Приходьте!
Що ви хочете?
Я чув, ви говорили кожен ви були дівчиною Jungwoo автора?
Ебля неймовірно!
Вона хвалиться, що вона спала з Jungwoo.
Сука думає, що ми лайно.
Та як ти смієш, сука!
Слухати.
Стеж за мовою.
Якщо я чую про це знову, Ви мертві м'ясо!
Jungwoo і я в любові!
Ви втратили ваші почуття!
Гей!
Хіба ви не отримаєте повідомлення?
Я не зробив нічого поганого.
Я їду!
Гей!
Як ви смієте...
Втратити ваші стосунки!
Що ви робите!
Отвали.
Що?
Гей, Лі Jungwoo, ви не можете ставитися до мене так!
Ви не в змозі сказати, що для мене.
Слухати.
Це правда, що Boeun і я знайомства.
Не проти них.
Вони думають, що вони принцеси.
Але ви справжня принцеса.
Кунжутне масло, цукор!
- Маленька пляшка олії?
- Так!
- Цей цукор?
- Швидше, швидше.
Добре!
Оцет, макарони, кетчуп!
Там в оцті...
І їсти спагетті!
Тут?
Тут, кетчуп тут.
Ладно...
Швидше, швидше!
- Оливкова олія, солоні огірки!
- Оливкова олія, солоні огірки!
Boeun!
Ти в порядку, Boeun?
Boeun, Boeun, ти в порядку?
Ти в порядку?
Ой, моя нога!
Це боляче?
- Боляче це погано?
- Чому?
Зійти?
Залишатися на місці, поки я не передумав.
Не чіпай мене там!
Я не роблю це спеціально.
Навіщо мені це?
Моя рука просто пішли туди, природно.
Який відмінний привід!
Тепер ідіть прямо.
Ви ухилом вправо, тому що дупу є однобокою.
Не починайте зі мною.
Я не жартую.
Ваше право прикладом виросло більше.
Гей, припиніть!
Припини це!
Гей, припиніть!
Однобоке прикладом ~ однобокою прикладом ~
- Припиніть, припиніть!
- Гаразд, гаразд!
- Пані та панове!
- Заткнися...
Boeun має однобоку дупу!
Однобоке прикладом ~
Подивіться, як Ви різання.
Ви повинні помістити своє серце в те, що Ви готуєте.
Тільки тихо!
- Мовчи?
Я старше вас...
- Припини це!
Припинити що?
Я старше...
Гей...
Ви трохи...
- Що?
- Візьми мій меч.
- Pest... спрямовані на те, що ви можете зробити.
- Гей, іди сюди.
Що ви збираєтеся робити з цим?
- Гей, припиніть це... жарко.
Hot!
Ей...
- Гей...
Ей...
Це не справедливо!
Ой!
- Це чудово.
- Так.
У тебе щось на свій рот.
Те ж саме з вами.
Rock, ножиці, папір!
Rock, ножиці, папір!
Так!
Переконайтеся, що все бездоганно.
Це більш важливо, ніж для приготування їжі.
Дайте мені перепочити!
Гей, це цей бік?
Гей!
Ти збоченець!
Якби я був тобою, я б допомогти!
Ця картина чудова.
Я дивлюся так гарний.
Попався!
Sangmin...
Не підходь до мене!
Припини це!
Не підходь до мене!
Перестань, не...
- Тепер я беру все геть!
- Стоп!
- Спасибі, суші здорово.
- Справді?
Бейсбол поля порожніми.
Лі не людей, що приїжджають, щоб подивитися гру?
Ніхто не приходить дивитися високої бейсбол школі більше.
Це про-бейсбол або основних ліги, що вони йдуть.
Я сподіваюся, що ви будете грати у вищій лізі одного разу.
Гей, Лі Jungwoo!
Успіхів!
Я голодував.
Подвійний морепродуктів кори...
Це дуже добре.
Лі Jungwoo, ура ~
Дайте нам перерву.
Великої хитавиці і зараз хороші ватин?
Вона цілком курчати.
Чому б вам не поділитися?
Лайно.
Так, Лі, що гравець Jungwoo.
Майбутніх зірки в високому бейсбол школи!
А?
Це середню школу в Boeun.
Я був занадто щедрим?
Це не виглядає добре...
Молоді люди з вирують гормони.
Щось обійтися.
Але, я думаю, вони будуть рости з нього.
Один милий студент вельми захоплені гравця.
- Ах, це суші дівчина.
- Пробачте?
Вони ділилися суші-обід перед грою.
Nice картину.
Я бачу.
Ти не можеш бути більш ранньої?
- Ти все ще нагорі?
- Я чекав тебе.
Це стає небезпечним вночі.
Перейти до ліжка.
Добре.
- Сну.
- Іди спати.
- Так.
- Ніч.
- Що трапилося?
- Хіба ви не знаєте?
Що?
Вся школа знає про вас і Jungwoo.
- Що в цьому поганого?
- Як ви думаєте, це правильно?
Ви перебуваєте у шлюбі.
Просто за законом!
Ви знаєте, як йдуть справи!
Що робити, якщо батьки Sangmin і ваші дізнаємося про це?
Як можна бути таким егоїстом?
Чому ти плачеш?
Я люблю Jungwoo теж!
Там у вас є.
Ми проводимо зустрічі на нашому місці сьогодні ввечері.
Я знаю.
Ти виглядаєш чудово.
Ваш чоловік повинні ставитися до вас добре.
- Гей!
- Так?
- Ви живете в кв.
106, чи не так?
- Так Там у важливій зустрічі сьогодні ввечері, так скажіть вашій мамі приїхати, гаразд?
- Це кв.
108.
- Добре.
- Гей!
- Так?
Ти така мила штучка.
Дякую.
- Дякую за все. Поки.
- Спокійної ночі.
- Bye.
Бережіть себе.
- Спасибі за вечір.
Де ви були?
Квартири зустрічі.
Подивіться на нього.
Він виглядає як огидний тип.
Так, він дійсно робить.
Looks означає також.
Що ти їм сказав?
Як ви можете так зі мною вчинити!
Побачимося пізніше.
Чорт, чому я такий невдаха.
Я вам заздрю.
У вас є чоловік і друг.
Далі, наступний. № 2, Халк, № 3, Тайгер Вудс,
- № 4 Зідан!
- Гаразд, Зідан!
Зідан, Зідан!
Що це таке?
Aw лайно.
Ти повинен був постукав...
- Е-е!
Jisoo...
- Jisoo...
Ви знаходитесь тут.
У мене є ваша призначений школи стажування.
- Sangmin в Dongin висока.
- Що?
- Dongin висока.
- Чорт!
Що це таке?
Що не так?
Це середню школу Boeun автора.
Ідіот!
Boeun...
А?
- Ви знаєте...
- Що?
- Що це таке?
Я спізнився в школу!
- Добре.
Ми поговоримо вдома, гаразд?
Bye!
Вибачте, але де ж факультету офісі?
Факультету офісі?
Я не знаю.
Я ненавиджу це місце.
Почекай мене!
Гей, хто вам сказав, фарбувати волосся?
Що фанки зачіски!
Іди сюди.
Вибачте мене!
Гей!
Чай ваших...
Дякую.
Ви повинні були сказати мені.
Ви здавалася надто привабливою бути збоченцем.
Розробка?
Сер, це новий інтерн парк Sangmin.
Здрастуйте, сер.
Міс Кім, ви можете бути вільні.
Так, ми будемо бачити багато один від одного.
- Яким ти був, сер?
- Добре.
- Дбайте про Boeun.
- Так.
- Ніхто не знає, крім мене.
- Вірно.
Минулої ночі я був на дискотеці...
Ви знаєте, хто я там зустрів?
- Хто?
- Наш номер вчителя.
Що?
Вона Повинно бути, пішов туди , щоб забрати людей.
Старий синдром покоївка!
Quiet!
У нас новий інтерн тут.
- Ух ти, він такий милий.
- Він дуже милий.
Хіба він не виглядає знайомим?
Так, він дійсно виглядає знайомо.
Він симпатичний, хоча...
Я парку Sangmin хто буде викладати мистецтво.
- Я сподіваюся, що ми ладнаємо.
- Так!
Навіть не думаю про розігрувати пан Пак, гаразд?
Так, мем...
У всіх вас є світле майбутнє, Ви знаєте, що я маю на увазі!
- Що-небудь ще?
- Ні, це все.
Quiet!
Тепер, давайте зробимо тост!
Cheers!
Ми проведемо всій тостів ніч.
Г-н Пак, пий до дна!
Г-н Пак!
Тепер один з вашого керівника.
- Ось ви йдете ~ - Просто трохи.
- Як це, пан Пак?
- Пробачте?
- Діти важко мати справу, так?
- Ні, я можу з ними впоратися.
- Ви зайняті сьогодні ввечері?
- Так, трохи...
Aw ~ давай!
Aw ~ давай!
Це великий збіг, що ми вчимо того ж класу.
Це вимагає свято разом!
Ні, дякую!
Це зробить вашу стажування набагато простіше.
Ще один раунд, гаразд?
Ладно...
Г-н Пак, давай!
Другий раунд.
Коли я вперше зустрів тебе в Чеджу Острів, я відчув дивне всередині.
Міс Кім!
Прокинься.
Будь ласка!
Не приймайте мене легко, тому що я стара діва!
Я вб'ю вас, якщо ви робите!
Я не вірю, що це відбувається!
Г-н Пак...
Ви знаєте...
Я пішов в earliar ворожка в цьому році.
Я повинна вийти заміж за парубка.
Що ви думаєте з цього приводу?
Що ти маєш на увазі?
Ми говорили про це раніше!
Не приймайте мене просто!
Я буду бити вас з цеглою, якщо ви робите!
Міс Кім...
Міс Кім!
Міс .. Міс Кім, міс Кім...
Куди ви їдете г-н Пак?
Ніде... їхати далі, містер.
Чому вас?
Що?
Чому ти не відповісти на ваш телефон?
Ваші вчителі всі п'ють, як риби!
Я не міг догнати.
- Чому з усіх школах це моє?
- Я знаю...
Якщо в школі дізнається, я збираюся померти!
Будьте обережні!
Я буду обережний.
Не хвилюйтеся.
Там не буде ніяких чуток.
Не хвилюйтеся.
Іди спати.
Вимийте!
Від тебе смердить лікеру.
Добре.
Sleep.
Чому я повинен бути тільки один бути обережним?
- Гей!
- Що!
Я буду обережний.
Що?
Вибачте, але я можу пописати поруч з вами?
- Ні!
- Я обернувся.
Boeun, я не можу тримати себе!
О, мій бог!
Що ти робиш?
Гей!
Парк Sangmin, що ти робиш!
Хіба я не попередить вас, не пити занадто багато!
Я відчуваю, як лайно.
Тепер, увага!
Г-н Парк.
А?
Отримати контроль над вашої дружини.
Г-н Пак!
Ах, так, міс Кім!
Хіба це не чарівні?
Г-н Пак, що ти робиш після школи?
Ну, мій дідусь хворий.
- Ви повинні бути першим сином.
- Я єдиний син.
Ваша родина повинна мати слабкий чоловічій лінії.
Ми всі сини, окрім мене.
Хіба це не смішно?
Я просто жартував.
Г-н Пак...
- Це нормально.
- Яскрава посмішка.
- Діти дивляться.
- Нехай вони дивитися.
Що з старою дівою?
Вона зловила її видобуток.
Старої дівою шкода.
Вона вчитель фізкультури переклад в іншу школу.
- Здрастуйте, сер.
- Привіт.
Чи було це добре?
Чи були ви дивитися?
Ви здавалося, дійсно насолодитися затишною обід разом.
Це було здорово.
Краще, ніж черствий хліб школі магазину.
Ревнуєш?
Ти такий невдаха!
- Здрастуйте, сер.
- Е-е, так.
- Здрастуйте, пан Парк.
- Ну, так, привіт.
- Є Лі Jungwoo тут?
- Так, це буду я.
- Ви Lee Jungwoo?
- Так.
- Так ви Jungwoo...
- Так, я Lee Jungwoo.
- Jungwoo, була суші добре?
- Що?
Ви добре виглядати.
Так тримати!
Shit!
- Весело?
- Так.
Ей, я отримую до найцікавішого!
Всі вони голі.
Як Ви могли б сказати, що це весело?
- Не кажіть, що про моє хобі!
- Ви називаєте це хобі?
- Дай його мені!
- Забудьте про це!
Це освітній.
Віддай!
Ви повинно бути соромно за себе!
Я вчуся!
Потім закрийте двері!
- Перестати дивитися!
- Заткнися!
- Добре, так віддавати.
- Ні
- Мені шкода, тому дайте йому спину.
- Ви вибачте?
Це не буде заважати Вам дивитися його знову!
Дай мені.
Добре.
Гей!
Роби, як хочеш!
Гей!
Хтось у двері!
Боже.
Boeun!
Boeun, міс Кім у двері!
Міс Кім?
Що ви робили, щоб змусити її прийти весь цей шлях!
Я не знаю!
Поспішайте і очистити це.
Поспішайте!
Нижня білизна, нижня білизна!
Г-н Пак ~
- пан Пак!
- О, боже!
- Ах, двері відкриті ~ - Так...
О, ваше місце є все.
- Жінка може просто вписатися - міс Кім, що привело вас сюди?
Г-н Пак, я прийшов, щоб зробити ваше брудну білизну.
- Це ваша спальня?
- Міс Кім!
- Що це таке?
- Автоматичний пилосос.
Автоматична... він все робить сам...
- Хтось тут, г-н Парк.
- Ні!
Це привид, примара!
Хто це був?
Хто це був?
- Це моя сестра, вона трохи божевільна...
- Crazy?
Це не здається, що це...
Мунк є норвезький художник.
Піонером експресіонізму, чиї картини були туги і горя.
- Потім було...
- Г-н Парк.
- Так що?
- Забудьте Мунка...
Розкажіть про вашу першу робота в deptartment романтики.
- Перша робота...
- Так!
Давайте продовжимо клас!
- Ваша перша любов!
- Г-н .. Розкажіть про вашу першим коханням
Добре.
Моя перша любов була єдиним відвідувачем під час моїх трьох років військової служби.
Але ця людина не знає, , як я люблю її.
Вона все ще робити?
Це повинно бути Jisoo.
Вона може або не може знати.
Тепер повернемося до класу.
Як це стажування?
Я так не щастить застрягли з хлопчиками тільки середню школу!
Як ти можеш бути щасливим , коли ви не з дівчатами?
А ти, Sangmin?
Все просто супер, дякую вам.
Я відчував, що ви обидва необхідних деякий час разом.
Имеющие м'яч чувак.
Він ходить до школи, де він може зустріти свою красива дружина, і бути оточеним молодих школярок.
Як він міг нудьгувати там?
Мені нудно з моїх мізках.
Бачачи моє владна дружина в школі і вдома...
Чувак, ти отримав нічого, крім удачі.
Візьміть це.
Що це таке?
Військової служби...
Це завтра, так що не запізнюйтесь.
І принесіть монет грати монети гри.
Ваш чоловік їде служити своїй країні!
Вірності!
- Ні, це "Перемога!"
- Перемога!
Побачимося пізніше.
Так, і не забувайте, що я просив вас зробити.
Удачі.
Дякую.
Ранкове тренування закінчена!
Пройшов час, але я все одно отримав форму, чи не так?
Ваша пивний живіт руйнує форму.
- Вони шикуються в чергу.
- Це лінія обід раціон!
Ідіоти...
Дякую.
Гей, Sangmin, це лапша...
- Смажений тофу, локшина?
- Так.
Чи можу я мати іншій мисці?
Ні, це нормально.
Ви не їсте, чи не так?
Це суші?
- Перемога!
- Перемога!
- Спасибі.
- Будь ласка.
- Мені дуже шкода.
Я просто навів тільки один.
- Не хвилюйтеся.
Це нормально.
Це добре, чувак?
Не говоріть зі мною.
Це чудово.
По крайней мере, ви могли б запропонувати деякі з них.
- Хочете шматочок кимчи?
- Кімчі, кимчхи...
Інша частина буде приємно.
Великий шматок!
Відпусти!
Ви не Marine Park?
Перемоги...
Перемоги!
Перемоги!
- Непереможні!
- Непереможні!
- Морські піхотинці!
- Морські піхотинці!
Після того, як морські, завжди морського.
Чого вони хочуть?
Морських піхотинців все таке.
- Зробіть що-небудь!
- Ах, смачно.
Стоп!
Нічого не чіпайте!
Invincible...
Морські піхотинці...
Містер, як ви думаєте, що ви робите!
- Вставай!
- Це не займе багато часу.
Feisty один, чи не так?
Лі ви його дружина або що?
- Так, я його дружина!
- На жаль, вона моя молодша сестра.
Що тут приховувати!
Як ти смієш штовхати мого чоловіка навколо?
Вибачаюсь!
- Я морську.
- Зараз!
- Я морську.
- Мій дідусь морських, теж!
Яка ваша рік рангу!
Який рік?
Гей, Boeun...
Тепер я їду на море.
Кастинг мережу, щоб зловити рибу ~ Я романтичних кішка ~
Мяу!
Мій гарячі губи хочуть доторкнутися до вашої м'які губи.
Так що мої почуття можуть досягти вашого серця ~
Якщо ви все ще не знаємо.
Більше, ніж будь-хто, я буду любити тебе ~
- Я буду любити тебе ~ - Forever ~
- Я буду любити тебе ~ - Як цей момент, Більше, ніж будь-хто, я буду любити Ви ~
Ми не можемо задовольнити ~ почуття Важливі ~
Це те, що я думаю, що ~ Я не хочу, щоб все було занадто просто ~
Навіть якщо це може бути тільки в цей раз ~ почуття Важливі ~
Це те, що я думаю, що ~ Я не хочу, щоб все було занадто швидко ~
Я все ще не знаю, що таке любов ~ трохи почекати ~ = = Якщо ви дійсно любите мене ~ Ви можете трохи почекати ~
Я все ще не знаю, що таке любов ~ трохи почекати ~
Якщо ти справді любиш мене ~ Ви можете почекати трохи довше ,
Навіть якщо вона може бути тільки один раз ~ почуття Важливі ~ я не можу зустрітися з вами, я не можу ~ зупинити його.
Stop.
- Tickle, першіння ~ - Зупинити ~
- Гарна картина.
- Здрастуй, здрастуй!
- Хто ви такі?
- Ми хуліганів.
Ви її спонсором, чи не так?
- Cute.
- Дуже мило.
Ви хочете померти від моєї руки!
Ей, я хотів би бути її спонсором.
Sangmin, Sangmin, лайно!
Ви всі мертві м'яса.
Відпусти!
Ти не можеш подати папір, чи не так?
Як це може старшокласника бути вашою дружиною?
Всі вони говорять, що вони перебувають у шлюбі з дівчиною, коли вони зловили.
Це правда.
Я не спонсором.
Ви можете перевірити мої записи, то.
Містер, це правда.
Ми одружені.
Ви обидва біса зі мною, чи не так?
Що таке світ?
Я так зол.
Як ви могли б отримати побили, як це?
Як ви будете жити в реальному світі!
Як прийти всіх, кого ви зустрічаєте хуліган?
Я дуже турбуюся про тебе.
- Стоп...
- Тримати прокатки...
Як ви будете ходити в школу з таким обличчям?
Я турбуюся про школу...
Все буде добре.
Так...
Привіт.
Увага!
Для школу в цьому році фестиваль, наш клас присвоюється прикраси.
Ні!
Quiet!
Прикраси етапі здійснюватиметься № 1 до 15.
Стенди та сходів, № 16, до 21.
Вхід, № 23, до 32.
- І № 22!
- Так? № 22 буде робити стіни залу.
Alone!
Ось і все!
Але, міс Кім!
Це несправедливо.
Як Boeun писати, що величезна стіна сама?
Право !
Я сказав їй, щоб зробити це сама!
Так що ж?
З моєї удачею з чоловіками, про що я думав?
Ви величезні.
Чи замислювалися Ви про те, що ви будете писати?
Номер
Що ти маєш на увазі?
Навіть якщо б я хотів допомогти тобі, я не можу, побоюючись, починаючи чуток в школі.
Я дуже хвилювався.
Я дуже турбуюся про тебе, Boeun.
Ви знаєте, що я маю на увазі?
Лі ви?
- Виріжте його.
- Boeun!
Тссс!
Слідуйте за мною.
О, мій...
Я повинен бути лесбіянкою.
Я люблю мого друга краще, ніж хлопчик.
Якщо ти лесбіянка, я обман дружини.
Ей ~ Ваш чоловік так мило.
Вистачить говорити про те, що програв.
Він тримає дивлячись на вас під час занять.
Він має прохолодний боку до нього.
Остудити мою дупу!
Suh Boeun!
Я знаю, Ви бачите Jungwoo з романтичними почуттями, , але ви ніколи не думали про почуття Sangmin автора?
Я дійсно думаю, що ви хотіли Sangmin.
Я правий?
Ні ..
Sangmin просто, як старший брат, так як ми були маленькими.
- Стоп дуріти.
- Ви завжди на моїй спині.
- Гей, шити їй в рот, закрий.
- Е-е?
Ух ти, подивися на все це їжа.
Таблиці ледь тримається.
- Їж.
- Спасибі за їжу.
Дякую за їжею, мама.
Easy.
Чи були ви пропуск прийому їжі?
Я дійсно був зайнятий.
Я пропустив приготування їжі, це смачно.
Ви не повинні говорити, що, вашу дружину прямо тут.
Ви будете зачепити почуття Boeun автора.
Мама, не хвилюйся.
Я недоїдають.
Коли Boeun досягає двадцяти, ви зовсім забули приготування мами.
Boeun, я поклав їжу в холодильнику, так що не забувайте, гаразд?
Там буде більше, коли ви зробили з ним.
Да...
Ладно, вже пізно.
Я їду після обіду.
Так.
Мама, йде дощ.
Сну протягом за місцем вашого сина.
Так, мамо.
Хіба це нормально?
Сну більш, сон.
Їж, мама.
О, все в порядку.
Це місце вашого сина.
Що таке велика справа!
О, відмінно.
Так комфортно.
Оберніться.
Ні, не так, але з іншого.
Добре.
- Залишайтеся в цьому напрямку.
- Гаразд, боротьба з шкідниками.
- Ти спиш, Boeun?
- Ні ..
Ви не можете спати?
- Sangmin, я думав про це...
- Так...
Це нечесно по відношенню до вас.
Подивіться на мене, Sangmin.
Що?
Чи знаєте ви?
Що ви дійсно милий?
Ви досить самостійно.
- Sangmin.
- Так, Boeun...
Boeun...
Sangmin, що ти робиш?
- Що ви думаєте?
- Стоп!
Почекайте, Boeun.
Ну, перестань!
Сну.
Лі ми писати, що багато?
Давайте поспішати з цим.
Там не так багато часу залишилося до фестивалю.
- Поспішайте!
- Добре.
Гей, зачекай!
Gotcha, Gotcha!
Я бачу, ви багато працювали, але ви можете закінчити в такому темпі?
Фестивалю йдуть вгору.
Не хвилюйтеся.
Ми будемо робити тоді.
Так, і це буде виглядати дуже великим.
Справді?
Подивимося, що...
Я бачив достатньо...
Що б не...
Відьма з'явилася.
Щоб знайти несправність в нашій настінного живопису.
Міс Кім, міс Кім, з нею неприємний тон, вона буде...
Я ненавиджу визнаватися в цьому, але ми зробили жахливу роботу.
- Це нормально.
- Справді?
Давайте мити руки і захопити деякі закуски.
Лі ви піклуватися про харчування Sangmin в?
Це дійсно важко бути стажистом ви знаєте.
Це не може бути так складно!
Гей, але він ваш чоловік.
Ей, я зайнятий сам.
І він ніколи не пропустите їжу.
Яка дружина чи не так?
Тоді ви стати його дружиною.
Г-жа Парк Sangmin.
Забудь про це.
Я не хочу цього.
- Чому раптовий інтерес!
- Заткнися.
Гей, парк Sangmin!
Де ви знаходитесь?
Якщо ви не допоможете мені?
Я не міг повірити в це сам!
- Кока-коли.
- Спасибі.
- Добре?
- Так.
- Їж.
Ми будемо картину до світанку.
- Що?
Гей, це не вона красуня?
Вона королева молодший Суніл Girls 'High.
- Гей, дай мені побачити.
- Гей!
Я збираюся зробити крок на неї, настільки гарні знімки, будь ласка.
Добре.
Тільки не здуло.
З цього дня, вона жінка Suh Dongku автора!
Вибачте, але, ви не збираєтеся Суніл дівчаток молодшого високої?
Гей!
Он там.
Хіба це не сестра Dongku автора?
Де?
Це дійсно його сестра.
Її чоловік виглядав старшим, ніж...
Тоді, хто це?
Повинно бути, вона закохалася в молодшого чувак.
Ніцці.
Всією сім'ї дуріти!
Я отримав її номер.
Чи знаєте ви отримаєте хороший постріл?
Тут.
Прийти до ЩОМІСЯЧНИЙ сімейний обід, перш ніж це занадто пізно.
Jungwoo, я повинен йти додому.
Уже?
Поспішайте і сидіти.
Ти не можеш бути більш ранньої?
Залиш її в спокої.
Це нормально.
Давайте їсти.
Кальмар чилі був відмінним...
Увага, будь ласка.
Зараз я покажу вам мою подругу!
- У вас є дівчина?
- Так, звичайно.
- Зараз взяти хороший погляд.
- Тобто її?
Вона краще, ніж твоя сестра.
- Гей, подивися... подивимося...
- Хто це?
А?
Гей, Boeun!
Гей!
Boeun!
Коли ви були маленьким, Я завжди штовхнув вас на це коливання тут.
Ви дійсно любила його.
Але одного разу, Ви впали гойдалки, коли я штовхав.
Я дійсно зробив це навмисне.
Мені дуже шкода, Sangmin...
Все будуть хвилюватися.
Підемо.
Це шлюб...
Здається, що твій дідусь змушений вас в цьому, але насправді ми хотіли мати Sangmin, як наш син-в-законі.
Ти пам'ятаєш?
Як часто ви плачете?
Але коли прийшов Sangmin, усмішка буде поширюватися на вашому обличчі.
Ви б падати весь час.
Зачистка і ламати себе.
Sangmin почував себе гірше, ніж я.
Він ніс тебе на спині весь час, що Sangmin.
У всякому разі, я вам заздрю.
Те, як він витрачає більше часу на вашої школи фестивалю, ніж його закінчення виставки
Я думаю, він пішов фарбувати стіни з Yongju і Youngchul...
Sangmin!
Sangmin!
Sangmin!
Я приїхав з родиною, щоб побачити тебе, але аварія на ваш загін змушує мене відвернутися.
Ви робите добре?
Кілька днів тому, сильний сніг зійшов в Сеулі.
Річка Хан заморожена, а також...
Це холодніше тут, вірно?
Чи не простудитесь.
І це таємниця але моя мама каже, що я стала жінкою.
Я трохи позаду, ніж інші дівчата,
Але, будучи ідіотом, що ви, ви не розумієте, що я маю на увазі, чи не так?
Це дивно, але коли ви були навколо, я ненавиджу ваші кишки, вашу відсутність, але є я нудьгую по тобі.
Ви відчуваєте те ж саме?
Тоді будьте добрі до мене тепер.
Stupid.
Розчарування не в змозі зустрітися з вами є ваша мама плакала.
У всякому разі, цей лист, я сподіваюся, що вона добереться до вас.
Де ви були?
Я шукав у всьому для вас.
Стіни велика.
- I. .. є, що сказати.
- Так, а що?
Мені дуже шкода.
Я був настільки егоїстичним.
Для вас і...
Що на тебе найшло?
Я розставання з Вами.
Я шкодую, Jungwoo.
Люди сміються і танцюють, але я ненавиджу сміятися ~
Хоча ми п'ємо і шукати любові, ми забуваємо про істину ~
Чому ти спізнився?
Ви бачили його?
Хто?
Ваш чоловік або бойфренд?
Я не жартую!
Там він є.
Я люблю посміхатися клоун ~ Так, так, так, так ~
Мені подобається клоун, який охоплює смуток ~
Хіба вони не здорово?
Тепер, стажист, парк Sangmin поділюся кількома словами з нами.
Я дякую всім, головним, всі вчителі...
І всі студенти за допомогу мені закінчити цю стажування в одній частині.
Можливо, це було короткий час, але особисто він залишив мене з дорогоцінними спогадами я буду нести до кінця свого життя.
Г-стажист, скоротити нудні лайно і показати нам чесно.
Г-н Пак Sangmin є одружений чоловік.
Хіба ви не знаєте?
Звичайно, це не гріх вийти заміж.
Але насправді ви перебуваєте у шлюбі з 15-річною старшокласниця, вірно?
Щоб Suh Boeun, який сидить прямо там...
Правильно.
Ми одружені.
Але Boeun не було вибору.
Єдине злочин скоєно вона була наданні останнє бажання хворої дід.
Це був проти її волі вийти за мене заміж.
Вона може бути заміжня, але вона все ще 15-річна старшокласниця.
Вона сходить з розуму над мискою чілі і спагетті.
Вона любить милі зірок і суші- ... люблячий привабливих гравців у бейсбол.
Кожен день, вона підкреслила, над іспити, і застосування в університет.
Я сподіваюся, ви не будете переслідувати школі Boeun життя за шлюб документа.
Я прошу всіх вас.
Sangmin, я більше не дитина.
Так як я був маленьким, ти завжди був на моїй стороні.
Я ніколи не був обізнаний про дивних почуттях... всередині...
Але...
Я думаю, що я закоханий в тебе...
Наш бідний Dongku.
Вона кінця все задоволення вашим і грати.
Розваги та ігри...
Я знав, що так як він був зафіксований на , що королева школи або щось...
Я не можу повірити, дідусь закохався в неї бабуся.
- Я не можу в це повірити...
- Вона виглядає яскраво, хоча.
Просто вважаю починаючи з раннього!
Зробіть це!
Зробіть це!
Ох, заткнись і очистіть часник.
Я не в тому становищі, щоб говорити про це, але Ви можете приховати однобокий прикладом, але не обкраяти розміру шари.
У будь-якому випадку, вітаю.
Це добре, що вона не має ні найменшого поняття.
Хто б міг одружитися на Лоб розміру м'яча людиною якби вони знали, вірно?
Праві.
О, ви тут!
О, тато!
Ви знаходитесь тут.
Я дійсно отримую в пілінгу ці речі...
Чи знаєте ви одружитися на шкірці часник?
Мама!
Добре!
Скажіть сир.
Один, два, три!
Думаю, ми готові розпочати розмову про деякі загальні закономірності періодичної таблиці.
Перша закономірність, про яку говорять ще під час першого року вивчення курсу хімії, на неї можна також натрапити у стандартизованих тестах з хімії, це поняття енергії іонізації.
[Напис: Енергія іонізації]
Це є не що інше, як енергія, необхідна, щоб видалити електрон із нейтрального варіанту цього атому.
Тож давайте подивимось.
[Напис: Енергія для видалення електрону]
Якщо ви ще не ознайомлені із ідеєю про те, що ж таке іон, думаю зараз якраз час пояснити це.
І тоді все стане зрозумілим.
Отже, іон - це, по суті, будь-який атом або молекула. Про молекули ми ще поговоримо.
Молекули - це просто поєднання або групи атомів, які певним чином зв'язані.
Про зв'язки ми поговоримо в одному із наступних відео.
Тож іон - це атом або молекула, у яких різна кількість протонів і електронів.
А раз протонів і нейтронів не однакова кількість, то маємо деякий заряд.
Якщо протонів більше, ніж електронів, то заряд позитивний, чи не так?
Візьмемо за приклад водень. Запишемо це.
В звичайних умовах, він нейтральний.
Він не має заряду.
Але, скажімо, ви забрали у нього один електрон.
Тепер у нас є водень плюс електрон.
Водень має зовні лише один електрон. А зараз в нього є лише протон, і жодного електрона.
Так що тепер він має заряд +1.
Можна записати тут мінус.
Отже, що ми зробили, коли провели цю процедуру чи реакцію? Ми іонізували водень.
Ми видалили електрон.
У такому випадку, як наш, коли в іоні протонів більше, ніж електронів (Зараз вивчимо нове слово)
Такий іон називається катіоном.
Катіон - це іон з позитивним зарядом.
Так само легко можна отримати ситуацію, коли в нас є, скажімо, не знаю...
Візьмімо елемент Нехай це буде хлор.
Cl, так?
У стійкій формі він має сім валентних електронів.
А чому б нам не додати до нього електрон?
Тепер він дійсно буде досить таки стійким.
Він матиме вісім валентних електронів і негативний заряд.
Отже, от тут ми маємо негативний іон, назва якого аніон.
Аніон.
Пораджу, як можна це легко запам'ятати. "а" означає протидію, заперечення.
Чи не так?
Префікс "а".
Отже, "а", аніон означає негативний іон.
І тоді очевидно, що катіон є протилежним йому.
Енергія іонізації насправді мала б називатися енергією катіонізації, адже це є енергія, необхідна для видалення електрону, а не для його додавання.
Так що насправді це енергія, необхідна для перетворення чогось на катіон.
Ми вже розглядали періодичну таблицю. А до цього графіку повернемося за мить.
На основі того, про що ми вже дізналися з'ясуємо, у яких елементів важче відібрати електрон, а у яких легше.
Ми уже говорили - давайте почнемо з першої групи просто тому, що вона перша.
Перша група знаходиться тут.
Тож розпочнемо із лужних металів.
На разі водень до уваги не беремо.
А от про інші елементи ми багато говорили.
Зокрема про те, як вони прагнуть досягти магічної вісімки у зовнішній оболонці. Найлегше це зробити, віддавши зі своєї зовнішньої оболонки один валентний електрон.
Розглянемо калій.
Калій має один валентний електрон у четвертому шарі.
Якщо він його позбудеться, то матиме лише вісім електронів у третьому шарі.
Тоді він буде дещо схожим на аргон з точки зору конфігурації електронів. І це було б непогано.
Отже, ці елементи дуже хочуть віддавати електрони.
Тому потрібно дуже мало енергії, аби їх іонізувати чи катонізувати, відібравши електрон.
Енергія іонізації низька.
Я думаю, ви зрозуміли, до чого я веду.
А як щодо цих елементів?
Що можна сказати про неон?
Чи важко відібрати електрон у неона?
Ну, неон цілковито задоволений.
Він зовсім не хоче мати справу з реакціями чи зв'язками.
Це ніби як, знаєте...
Я досяг щастя у житті.
Не займайте мої електрони.
Тобто віддавати електрони він точно не хоче.
Як неон, так і криптон, аргон чи будь-який інший із благородних газів.
Тому, аби відібрати електрон у одного з цих хлопців, потрібно багато енергії.
Висока енергія іонізації.
В загальному зліва направо у періодичній таблиці енергія іонізації зростає.
Деякі люди про це пам'ятають, але вам не обов'язково це запам'ятовувати.
Ви просто можете пам'ятати, що ці елементи мають один зайвий електрон, якого вони завжди намагаються позбутися.
Ці ж елементи мають два.
В ідеалі, вони б не проти здихатися, мабуть, їх обох.
Але перший електрон не хоче відділятися так само сильно, як перший електрон ось тут, адже перший електрон ось тут, якщо його відділити, одразу ж отримаємо суперстабільний стан.
І наша закономірність стає все більш справедливою.
Цей елемент цілком точно ні за яких обставин не захоче віддавати електрон.
Цей елемент такий близький до схожості з неоном, що він точно не захоче зробити крок назад і бути більш схожим на кисень.
Отже, він не хоче віддавати електрон.
Таким чином, наша закономірність цілком зрозуміла.
У випадку, якщо ви трошки заплутаєтеся, просто погляньте на крайні групи таблиці.
У цій стороні елементи хочуть віддати електрон. А в цій - отримати.
То як ви визначите скільки енергії потрібно щоб відділити електрон?
Ці елементи майже самі віддадуть вам електрон, у той час, як тут буде значно важче, особливо у неону, відібрати електрон.
А що відбувається, коли ми спускаємося вниз?
Спускатимемося у цьому напрямку, вздовж групи.
Ми вже з'ясували, що лужні метали люблять віддавати електрони.
Але, спускаючись вниз, хмара електронів стає все більшою і більшою.
І можна сказати, що цей 55-ий електрон, протонів тут теж 55, бо атом цезію нейтральний, так що протонів і електронів по 55.
Тож 55-ий електрон набагато далі від ядра цього атому, ніж третій електрон у випадку літію.
Тож цей 55-ий електрон не лише прагне, щоб його віддали, а й має слабший зв'язок з ядром, ніж третій електрон літію.
Отже, оскільки розміри збільшуються, в міру просування групою вниз, і електрони знаходяться все далі і далі від ядра, цей елемент хоче віддати свої електрони навіть більше, ніж цього хоче літій.
Так?
Отже, що нижче ми знаходимося у таблиці, то нижчою буде енергія іонізації.
Навіть, якщо ксенон дуже хоче втримати свої електрони, все ж він трошки більше готовий їх віддати, аніж неон.
Так?
Тож енергія іонізації або енергія, необхідна для іонізації атому зростатиме при русі вверх таблицею.
Так?
І, якщо часом ви це забудете, не намагайтеся пригадати.
Тому що це може пригодитися лише для здачі тесту.
Але в житті, коли вам 42, і хтось вас запитає, що має більшу енергію іонізації: цезій чи фтор, можливо, ви не знатимете відповіді.
Але якщо ви поглянете на періодичну таблицю, ви скажете, що цезій має один електрон, якого дуже прагне позбутися.
Він дууууже далеко від ядра.
55-ий електрон дуже хоче від'єднатися.
У той час, як фтор, маючи дев'ятий електрон, просто потребує ще одного електрону.
От, наприклад, неон.
Неон надзвичайно щасливий.
Усі його електрони у стабільній конфігурації.
Вони близько до ядра. Притягання між протонами в ядрі дуже сильне.
Вони цілком точно не бажають віддавати свої електрони.
Так що, якщо говорити про енергію, необхідну для їхнього вилучення, то для цезію енергія дуже мала, для гелію - дуже велика.
Ось це і є наша закономірність.
Це просто (цю закономірність ми будемо часто зустрічати) просто бажання віддавати електрони. Все залежить від того, чи атом хоче віддати свій електрон, чи залишити собі.
А цей графік, який я взяв із Вікіпедії, показує реально виміряні енергії іонізації.
І люди, дивлячись на подібні графіки (я, правда, не впевнений, чи вони дивилися на енергію іонізації)
Отже, дивлячись на них, люди таким чином прийшли до періодичної таблиці.
Адже вони помітили, що при збільшенні кількості протонів у атомі, і так само кількості електронів, отримуються повторювані схеми або періоди у елементах.
Ось це водень.
Його енергія іонізації становить приблизно 13,5 електрон-вольт.
Так?
Так називається одиниця вимірювання енергії.
Її при бажанні можна перетворити в джоулі.
Та ось раптом виявляється, що гелій є значно стабільнішим.
Потрібно вдвічі більше енергії, щоб відібрати другий електрон у гелію, адже він такий стійкий.
Але, як тільки ви перейдете від гелію в оцю точку, а це у нас літій.
Так?
Атомне число літію три.
Давайте, я це запишу.
Це літій.
І ось виявляється, що аби забрати електрон у літію, потрібно всього 5 електрон-вольт.
Тобто менш ніж половину енергії, потрібної водню.
Тепер, коли ми рухаємося праворуч періодичною таблицею, енергія іонізації продовжує зростати.
Ці маленькі відрізочки заслуговують уваги.
Ми про них, можливо, поговориму у наступному відео.
Тож енергія іонізації зростає аж до неону.
А потім, діставшись до неону, а неон - це у нас цілковито задоволений благородний газ, тож додаємо один електрон і наближаємось до натрію.
А ми знаємо, що у натрію дуже легко відібрати цей електрон.
Відповідно, енергія іонізації падає.
І не просто падає, а знижується ледь помітно нижче літію.
Бачимо ту саму загальну закономірність.
Тут у нас благородні гази.
Хочу переконатися, що вам повністю видно їх на екрані.
Гелій.
Дуже важко вилучити цей восьмий електрон.
Неон.
Він дуже стійкий, хоча і ледь слабший за гелій.
Це тому, що неон дещо більший.
Електрони трошки далі від ядра.
Аргон.
Та сама схема, але цікаво те, що аргон, насправді, не так вже і відрізняється від водню.
Криптон.
Те ж саме.
Важко вилучити цей електрон.
Але не важче вилучити електрон у криптону, ніж у водню.
І ксенон.
І ось ми пройшли увесь шлях до радону.
Виникає питання, чому ця відстань зросла.
Якщо ви пам'ятаєте, в періодичній таблиці після аргону йдуть усі елементи блоку d.
Отже, коли ви дісталися аргону, зауважте, тут у нас були лише елементи блоків s і p.
А тепер зненацька з'явилися елементи блоку d.
Тобто тепер є більше підоболонок, які потрібно заповнити.
І от перед тим, як ми дістанемося радону, ми починаємо заповнення блоку F.
Ось чому зростає от ця відстань, бо нам потрібно заповнити також f-елементи.
Але загальні закономірності, про які ми говорили, тут також справедливі.
Рухаючись праворуч періодичною таблицею, зустрічаємо елементи, позбавити яких електрона все важче і важче, бо кожен з них хоче досягти магічної вісімки.
А найважче відібрати електрон у благородного газу.
Але от вже наступний елемент із задоволенням віддає свій електрон і повертається до конфігурації неону.
А ось інша закономірність: рухаючись групою вниз, в нашому випадку, розглядаємо, як це стосується благородних газів, енергія іонізації зменшується.
Це тому, що радіус атомів збільшується, і валентні електрони у радоні не так сильно притягуються, як валентні електрони гелію.
Думаю, досить про енергію іонізації.
Продовжимо у наступному відео.
Поговоримо про металеві характеристики і електронегативність.
Нумо виконаємо двійко вправ з нашого першого модулю по ймовірності.
Ми маємо торбу з 9 червоними, 2 блакитними та 3 зеленими крем"яхами.Яка ймовірність при діставанні навмання отримати неблакитний крем"ях з торби?
Отож намалюймо це.
Припустимо, що торба прозора, як ваза.
Маємо 9 червоних крем"яхів і малюймо їх.
1,2,3,4,5,6,7,8,9 червоних крем"яхів.
Це виглядає наче певного роду помаранчі, але нехай. 2 блакитні крем"яхи.
Отож ми малюємо і їх.
І 3 зелені крем"яхи.
Малюймо і їх...1,2,3. яка ж ймовірність при діставанні навмання отримати саме неблакитний крем"ях з даної торби?
Ми перемішуємо їх усі і маємо однакову можливість для діставання будь-якого з них.
А наш триб думки про це такий:
Яке ж співвідношення усіх даних можливих подій відповідає нашій умові.
Отож поміркуймо про це. Скільки ж різних крем"яхів можливо дістати звідси?
Маємо 1,2,3,4,5,6,7,8,9,10,11,12,13,14 можливих крем"яхів.
Отож це й є дана кількість можливостей. А тепер ми просто поміркуймо яка частина з цих можливостей відповідає нашим умовам?
Ми могли отримати 14 й іншим чином, а саме 9+2+3. І незабувайте наші умови це діставання неблакитного крем"яху з даної торби.Тобто червоного або зеленого.
Отож скільки неблакитних крем"яхів є тут?Ну, ми маємо двійко шляхів міркування про це.
Можна сказати, що загалом тут 14 крем"яхів з яких 2 блакитні отож 14-2=12 неблакитних крем"яхи.
Або ж можно просто порахувати їх:
1,2,3,4, 5,6,7,8,9,10,11,12.Отож неблакитних 12.
Отже, це кількість неблакитних і це є тими можливостями,що відповідають нашим умовам.
Отож, ми отримали дріб який можна спростити. Дана ж форма не є спрощеною, оскільки і 12,і 14 ділиться на 2.
Отож, нумо поділимо і чисельник, і знаменник на 2 та отримаємо 6 до 7. Отже, ми маємо шанс у шість сьомих дістати неблакитний крем"ях з цієї торби.
Нумо виконаємо іншу вправу.
Якщо обрати навмання число з даного переліку, то яка ж ймовірність того,що дане число буде ділитися на 5?
Отож ще раз, ми бажаємо знайти співвідношення того що відповідає умовам до загальної кількості можливостей.Наша умова це подільність на 5.
Отже скільки загалом можливостей тут є?
Поміркуймо про це.
Скільки можливостей? А це ж загальна кількість чисел з яких обираємо.
Отож, маємо 1,2,3,4,5,6,7,8,9,10,11,12.
Тобто 12 можливостей. Ми маємо однакові шанси обрання будь-якого з цих 12.
А яке ж з цих чисел ділиться на 5?
Отож погляньмо на це з іншого боку.
Спробуємо обрати число подільне на 5.
32 не ділиться на 5, 49 теж ні, 55 ділиться на 5.
А справді,на 5 діляться числа що закінчуються або на 5, або на 0.
55 ділиться на 5 - це 11, 30 ділиться на 5 це 6, а от 56 або 28 вже не діляться на 5.
Це зрозуміло,що 5 на 10, це 8 на 5, а це тесаме число знову, також 8 на 5, отже усі вони діляться на 5, 45 це 9 на 5, 3 не ділиться на 5, 25 це 5 на 5.
Отож я обведу усі подільні на 5 числа.
З усіх наших можливостей саме ці відповідають нашій умові подільності на 5, а це 1,2,3,4,5,6,7 можливостей.
Отже 7 можливостей вдповідають нашій умові.
Отож у цьому прикладі, ймовірність вибору числа подільного на 5 дорівнює 7/12.
Нумо зробимо ще одну вправу.
Окружність даного кола дорівнює 36пі.
Нумо намалюймо це.
Я можу й краще коло намалювати.
Але вдамо, що коло виглядає якось так.
І його окружність, тут треба обережно... його окружність... дана окружність = 36пі, а також сказано що у даному колі міститься менше коло з площею у 16пі.
Отож у більшому колі міститься менше коло... ось ця штука тут має площу у 16пі.
Всередині великого кола навмання обирають цятку.
Яка ж тоді ймовірність того,що дана цятка буде розміщуватися й у малому колі також?
Отже це вже більш цікаво, оскільки ви маєте насправді нескінчену кількість цяток у цих двох колах. Тому що це вже не окремі кульки чи крем"яхи, або ж окремі числа.
Дійсно тут є нескінчена кількість цяток для вибору, а також коли ми кажемо про ймовірність того що дана цятка лежить у меншому колі, то ми справді думаємо про відсоток цяток у великому колі, що також містяться й у малому колі.
Або ж якщо подивитися іншим чином на цю ймовірність...Дана ймовірність полягає у тому якщо ми оберемо цятку з великого кола,то ця ймовірність що цятка буде й у малому колі є відсотковим відношенням малого до великого кола.
Я знаю, що це може дещо спантеличувати, але нам й справді треба лише вирахувати їх площі і знайти дане співвідношення.Отже поміркуємо:
Є спокуса просто узяти і вжити дані 36пі, але ж ми повинні пам"ятати, що це окружність,а нам треба площі обох цих кіл.
А для з"ясування площі нам потрібен радіус, тому що площа=пі*R у квадраті, отож ми знаходимо радіус з даної окружності, оскільки окружність це добуток 2 на Пі на R, а сказано що окружність дорівнює 36пі, про яку було сказано, що вона дорівнює двом помноженим на пі та помноженим на цей радіус.
Отже ми ділимо усе це на 2пі, 36 поділити на 2=18, дані пі скорочуються. І ми отримуємо наш радіус дорівнює 18 це для великого кола.Це велике коло має радіус 18.
Отож, якщо нам треба дізнатися його площу, то це буде пі*R у квадраті.
Що дорівнює пі помножити на 18 у квадраті.
Вирахуймо 18 у квадраті.
18 на 18 - 8 на 8 це 64, 8 на 1 це 8, плюс 6 це 14 і згодом ми маємо нуль тут, тому що це місце десятків, 1 на 8 це 8, 1 на 1 це 1, і дійсно це 10, ось чому маємо 100.
4 плюс 0 це 4, 4 плюс 8 це 12, і згодом 1 плюс 1 плюс 1 це 3, отож це 324.
Отже, дана площа дорівнює пі помножене на 324 або 324*пі.
Отож площа усього цього великого кола, я пофарбував її у жовте, включаючи це певного роду помаранчеве коло, якщо ви забажаєте поглянути на нього так, ця площа тут рівна 324*пі.
Отже ймовірність того, що цятка яку ми оберемо з цього великого кола буде також міститися і у цьому малому колі це й справді відсоткове відношення малого кола до великого кола.
Отож наша ймовірність... Запишу ось так, наша ймовірність того що дана цятка також лежить і у малому колі...ця ймовірність дорівнює відсотковому відношенню площ малого кола до великого кола. Тобто матимемо дріб у чисельнику якого площа малого кола, у знаменнику площа великого кола.
Тобто 16пі до 324пі.
Пі скорочуються, а обидва ці числа діляться на 4, отож маємо у чисельнику 4. А поділивши знаменник на 4 скільки отримаємо?
Отже 324 ділимо на 4 і маємо 81.
Отож дана ймовірність...Я навіть не буду малювати це тому що ця площа набагато менша за дану...Ймовірність того що ви обираючи навмання виберете цятку з даного великого кола так, щоб вона також лежала й у малому колі дорівнює співвідношенню площ малого кола до великого кола, а це становить 4/81.
Переклад на українську:
Розкладемо t в квадраті плюс 8t плюс 15
Отже давайте просто подумаємо що буде якщо ми помножимо два біноми t плюс а на t плюс b
І я використовую t тут тому що t це змінна в цьому поліномі який нам треба розкласти на множники.
Отже якщо це перемножити використавши розподільну властивість двічі. Ви отримаєте t на t, тобто t в квадраті плюс t на b тобто bt, плюс a на t тобто аt плюс а на b тобто аb.
В принципі ми перемножили кожен вираз з відси на кожен вираз звідси.
І тепер ми маємо два вирази, два вирази з t я думаю їх так можна назвати.
Це bt плюс at Отже ми можемо їх об"єднати.
Отже ми маємо t в квадраті плюс а плюс bt, я можу написати це також як b плюс at плюс ab.
Якщо ми порівняємо це до цього, ось тут, ми побачимо, що ми маємо схожий шаблон
Наш коефіцієнт, наш коефіцієнт на виразі другого ступеня одиниця Наш коефіцієнт на виразі другого ступеня, ось тут одиниця
Ми можемо її не записувати. Тоді, a плюс b це коефіцієнт біля t Отже 8 ось тут, ця 8 може бути a плюс b
Й нарешті, наш вираз-константа ab може бути 15 ..може бути 15.
Отже якщо ми хочемо розкласти це на множники нам просто потрібно знайти такі a та b що їх добуток дорівнює 15 а їхня сума 8.
В загальному, якщо ви бачите ..Я це перепишу трохи традиційніше зі змінною х..
Якщо ви бачите щось схоже на х в квадраті плюс bx плюс с.
Коефіцієнт тут 1.
Тоді вам просто треба знайти два числа, що їх сума дорівнює оцьому значенню та їх добуток дорівнює оцьому значенню
Їх сума дорівнює 8 і їх добуток дорівнює 15
Отже які два числа в сумі дають 8 та добуток яких дорівнює 15.
Якщо ми розкладемо 15 на множники Ми маємо 1 та 15.
Це ніяк не дає в сумі 8 3 та 5.
В сумі вони дають 8
Отже а та b можуть бути 3 та 5, Отже а та b це може бути 3 на 5 і тоді 8 це 3 плюс 5
Тепер ми можемо перейти прямо до розкладу і сказати, хей, це t плюс 3 на t плюс 5.
Так як ми вже знаємо a та b
Але що я хочу зробити це розкласти цей вираз групуванням
Отже, в принципі я зараз піду покроково назад від того що я вже показав вам.
Отже спочатку, поліном ось тут я можу написати його як t в квадраті замість 8t я збираюсь написати це як суму at + bt
Або як суму 3 t плюс 5t. Отже 3t плюс 5t
Отже, я в принципі, я почав звідси, і я йду до цього кроку де я розкладаю вираз посередині на коефіцієнти що в сумі дають 8.
Й нарешті плюс 15. і тепер, я можу це розкласти групуванням
Ці два вирази ось тут мають спільний множник t А ці два вирази ось тут мають спільний множник 5
Отже давайте винесемо t в цьому першому виразі тут або в цій частині виразу.
Отже це t на t плюс 3 плюс .. й тепер ось тут якщо винести 5, ми отримаємо 5 на t плюс 3, 5t поділити на 5 це t, 15 на 5 це 3.
Й тепер ми можемо винести t плюс 3
Ви маєте t плюс 3 помножене на обидва ці вирази
Отже давайте винесемо, давайте винесемо ось це
Отже це стає t плюс 3 на... на t плюс 5 я напишу цей плюс трошки акуратніше на t плюс 5.
Й ми закінчили.
Нам насправді не потрібно робити це групування, але сподіваюсь ви побачили що воно працює.
Ми могли б просто сказати подивись на цей шаблон ось тут, я маю два числа що в сумі дають 8 й їхній добуток 15.
Отже це t плюс 3 на t плюс 5. Або t плюс 5 на t плюс 3 так чи інакше
Інкрустація по дереву створюється шляхом гармонійного поєднання тисяч маленьких, окремо вирізьблених часточок деревини в одну складну композицію.
Процес інкрустації починався коли майстер малював чи швидше, робив креслення на папері.
Потім це креслення закріплювалося на важкому коричневому листі паперу.
Згідно ліній креслення, майстер пробивав отвори у шаблоні.
Хоча, сьогодні ця операція виконується за допомогою спеціального пристрою схожого на швейну машину, протягом 18 століття тисячі отворів доводилося робити руками за допомогою голки, що займало багато часу та зусиль.
Цей важкий лист, трафарет викладався поверх листа білого паперу.
Потім майстер натирав графіт на поверхню перфорованої основи, щоб перенести візерунок на нижній лист.
Використовуючи цей метод, візерунок можна було відтворювати декілька разів.
Потім деревина нарізалася тонкими листами, які називалися шпоном.
1700 року майтерні ремісники, використовуючи важку ручну пилку могли вирізати шпон завтовшки 1 міліметр.
Вишукані композиції інкрустації по дереву потребують десятків порід деревини; деякі з них відбираються завдяки природному кольору, інші - завдяки цікавій структурі.
Деякі породи піддаються фарбуванню, щоб додати їм живих кольорів.
Копії майбутніх композицій розрізалися на пелюстки, листя та інші елементи.
Ці маленькі паперові шаблони використовувалися як макети для вирізання шпону на сотні окремих часточок.
Багаточисельні листи шпону збивалися цвяхами у в'язки, потім, використовуючи тваринний клей, шаблони листя та пелюсток прикріплювались до в'язок шпону.
Закріпивши в'язки за допомогою спеціальних лещат і рами для обрізки, майстер вирізав окремі елементи за допомогою лобзика.
Це дозволяло йому робити багаточисельні копії кожного елемента.
Потім на окремі елементи насипався гарячий пісок, щоб випалити тіні, створюючи глибину та рух в композиції.
Тепер, числені елементи підготовлені до того, щоб з них створити кінцеву композицію.
Після того як основу було вирізано, вона приклеювалась на інший елемент дизайну. Кожен елемент розташовувався поверхнею донизу.
Коли всі елементи було складено докупи, майстер був готовим перевертати зібрану інкрустацію та клеїти її на меблі.
Допоміжний паперовий макет прибирався, поверхня зачищалася.
Виготовлення дерев'яної інкрустації було завершено і тепер нею можна щось прикрасити, як ось цей письмовий та туалетний столик.
Так, я навіть не знаю, що ми гратимемо.
І я не знатиму, доки ми не почнемо грати.
Я не знав, що спершу звучатиме музичний уривок.
Отож, я почну з того, що я тільки-но почув.
(Музика)
(Оплески)
Отож, перш за все, давайте привітаємо пана Джемайра Вільямся на барабанах, (Оплески)
Берніса Тревіса на контрабасі, (Оплески) та пана Крістіана Сандса на піаніно.
(Оплески)
Отож, сцена, як ми її називаємо, це неймовірне місце.
Це дійсно священне місце.
І одна з речей, яка робить його священним, це те, що у вас немає можливості думати про майбутнє або минуле.
Ви перебуваєте тут, у цьому моменті.
І так багато рішень приймається, коли ви виходите на сцену.
Ми не мали жодного уявлення, в якій тональності гратимемо.
В процесі ми зіграли на свій лад пісню під назвою "Тіті Бум".
Це могло статися - можливо, а, можливо, і ні.
Кожен з нас слухає, кожен з нас реагує.
У вас немає часу на заплановані ідеї.
Отож щодо поняття помилки:
З точки зору джазового музиканта, легше пояснити помилку когось іншого.
Отож яким чином я сприймаю помилку, коли я на сцені - перш за все, ми насправді не сприймаємо її як помилку.
Єдина помилка полягає в неспроможності сприймати те, що робить інший.
Кожна "помилка" у джазі - це нагода.
Тому досить важко дати визначення фальшивій ноті у джазі.
Наприклад, якби я зіграв певний колір, немовби-то ми грали на палітрі, який би звучав так... (Музика)
І якби Крістіан взяв ноту - візьми фа.
(Музика)
Бачите, усі вони - частина кольорової гами.
А якби ти взяв мі -
Бачите, усі вони належать цій загальній емоційній гамі, яку ми малюємо.
А от, якщо ти візьмеш фа-дієз, (Дисонанс) для більшості людей це звучатиме як помилка.
Зараз я вам дещо покажу, ми заграємо лише на секунду.
І ми гратимемо у цій кольоровій гамі.
Але у певний момент Крістіан візьме цю ноту.
А ми ніяк на неї не відреагуємо.
Він триматиме цю ноту лише якусь секунду, а потім я зупинюся, і коротко прокоментую.
Побачимо, що відбудеться, коли ми гратимемо в цій гамі.
(Музика)
Отож, хтось в принципі міг би сприйняти це як помилку.
Але я б сказав, що це було помилкою лише тому, що ми ніяк не відреагували на неї.
Це була втрачена нагода.
Тому, як видно, це непередбачувано.
Ми намалюємо цю палітру ще раз.
Він візьме цю ноту.
Я не знаю, яким саме чином ми на неї відреагуємо, але щось неодмінно зміниться.
І ми всі разом сприймемо його ідею або ні.
(Музика)
От бачите, він взяв цю ноту.
Я ж створив з неї мелодію.
Фактура ударних за цей час змінилася.
Вона стала трохи більш ритмічною, трохи більш інтенсивною у відповідь на мою реакцію.
Отож, помилки не існує.
Єдина помилка - це коли я, або кожен з музикантів недостатньо чутливий і недостатньо сприймає свого товариша по групі, аби бути спроможним впровадити його ідею, тобто ми не лишаємо місця креативності.
Отож джаз, ця сцена - це дивовижно.
Це досвід, що очищує.
І я знаю, що говоритиму від імені усіх нас, якщо скажу, що ми не приймаємо це як даність.
Ми знаємо, що мати можливість вийти на сцену і грати музику - це велике благо.
Отож, яке відношення все це має до поведінкових фінансів?
Звичайно, ми - джаз-музиканти, отож, відповідно до стереотипів, ми не маємо тісного зв"язку з фінансами.
(Сміх)
У будь-якому випадку я лише хотів показати, яким чином ми працюємо.
Ще один важливий аспект - у джазі ми не приділяємо великої уваги дрібним деталям.
Є деякі люди, котрі намагаються.
Але це призводить лише до обмеження мистецьких можливостей.
І якщо я почну наказувати групі, що хочу грати саме таким чином, і хочу, аби музика розвивалася саме так, то я опинюся... готові? давайте зіграємо.
Один, два, один, два, три, чотири.
(Музика)
Виходить щось хаотичне, бо я просто знущаюся над своїми власними ідеями.
Я наказую їм:
"Йдіть за мною саме цим шляхом".
Але, якщо я насправді хочу, аби музика рухалася в цьому напрямі, найкраще для мене - це слухати.
Це наука слухання.
І вона набагато тісніше пов'язана з тим, що я сприймаю, ніж з тим, що я можу зробити.
Отож, якщо я хочу, аби музика досягла певного рівня напруженості, перший мій крок - це бути терплячим і прислухатися до того, що відбувається, і використовувати те, що відбувається навколо мене.
Якщо ви це робите, ви залучаєте та надихаєте інших музикантів і вони віддають вам ще більше, і поступово створюється необхідний ефект.
Дивіться.
Один, два, один, два, три, чотири.
(Музика)
Коли я залучаю різні ідеї - це зовсім інший досвід.
Більш органічний.
Більш витончений.
І мої ідеї не втрачаються, зовсім ні.
Все це - це бути тут, в цьому моменті, приймати один одного і дозволяти креативності проявляти себе без жодних перешкод.
Дякую.
(Оплески)
Уявімо, що ми живемо в доісторичні часи.
Подумаємо над наступним:
Як ми можемо слідкувати за часом без годинника?
Всі годинники створені на основі шаблону що повторюється, який ділить час на рівні проміжки.
Для того щоб віднайти данний шаблон ми спостерыгаємо за небом.
Сонце, що сходить і заходить кожен день - це найбільш очевидне.
Але для того, щоб відслідковувати триваліші проміжки часу, ми звертаємось до довших циклів.
Давайте розглянемо для цього місяць, який, схоже, поступово росте і зменшується протягом багатьох днів.
Підрахувавши кількість днів між повним місяцев, ми отримаємо число 29. !!!!!!!!!!!!!!
Якщо ми спробуємо розділити 29 на рівні частини, то зіткнемося з проблемою - це неможливо.
Єдиний спосіб розділити 29 на рівні частини - знову розбити його на окремі одиниці.
29 - просте число.
Його можна вважати неподільним.
Якщо число можна розбити на рівні частини більші одиниці. таке число називається "складеним числом".
Якщо ми допитливі, нам захочеться дізнатися скільки простих чисел існує, і наскількі великими вони можуть бути
Почнемо з розділення всіх чисел на дві категорії.
Прості запишемо зліва, А складені - справа.
Спочатку здається що вони скачуть туди-сюди, і ніякої закономірності тут немає.
Повернемося до сучасних технік задля того щоб, побачити картину вцілому.
Весь фокус у використанні спіралі Улама
Спочатку всі числа записуються у напрямку росту спіралі. Потім прості числа виділяються кольором,
Нарешті зменшимо масштаб, щоб побачити 3 млн чисел.
Це є шаблон розподілу простих чисел, який повторюється і повторюється до нескінченності
Неймовірно, але вся структура цієї закономірності досі не розкрита.
Повернемося назад
До 300 року до нашої ери. В Древню Грецію.
Філософ, відомий як Евклід Александрійскій, відкрив, що всі числа можна розділити на ці дві категорії
Спочатку він зрозумів, що будь-яке число можна ділити знову і знову доки не доберешся до найменгших рівних чисел І за визначенням ці найменші числа завжди являються простими.
Таким чином він знав, що всі числа тим чи іншим чином складаються з менших простих.
Щоб прояснити це, можна уявити множину всіх чисел, відкинувши прості.
Потім треба обрати складене число і розбити його. Завжди будуть залишатися тільки прості числа.
Евклід знав, що кожне число може бути виражене через набір менших простих чисел.
Це як будівельні блоки,
Без різниці яке число обране.
Його завжди можна уявити як суму менших чисел. В цьому вся суть відкриття,
Відомого як основна теорема арифметики. Таким чином:
Візьмемо, будь-яке число, нприклад, 30, і знайдемо всі прості числа які ділять його порівну.
В результаті отримаємо прості множники.
У инашому випадку, 2, 3 і 5 - це прості множники 30-ти.
Евклід зрозумів, що можна перемножити ці прості множники певне число разів для того щоб отримати вихідне число.
В нашому випадку просто перемножаємо всі множники по одному разу. 22 x 3 x 5 = 30
Подумаємо над спеціальним ключем чи комбінацією
Іншого шляху, щоб розкласти 30 немає використовуючи інші групи простих чисел перемножених разом.
Унікальним ключем для кожного з них іншого набору простих чисел. є їх розкладення на прості множники.
Таким чином будь-яке число розкладається на прості множники єдиним чином
Немає двох чисел, які розкладаються на однакові прості множники.
У мене є 2 паралельні прямі.
Ось тут перша пряма, а ось тут друга.
Позначу їх, як паралельні. Це паралельні прямі. Справді я можу зробити це акуратніше.
Накреслю січну, пряму, що перетинає обидві паралельні прямі, щось на кшталт цього.
Скажімо, нам дано, що цей кут дорівнює 9х + 88. В градусах.
Нам також дано, що цей кут дорівнює 6х + 182, знову ж в градусах.
Моєю ціллю та запитанням для вас є: чи можемо знайти ці кути, якщо відомо, що це паралельні прямі, а це - січна?
Я пропоную вам поставити відео на паузу та спробувати самотужки.
Тут треба усвідомити, що ці кути пов'язує факт, що вони утворені січною, яка перетинає паралельні прямі.
Ми знаємо, наприклад, що цей кут відповідає цьому куту.
Це рівні кути.
Це 6х + 182. Це також 6х + 182.
Це нам допомагає усвідомити, що цей блакитний кут та цей помаранчевий насправді є суміжними.
Разом вони утворюють кут 180 градусів, бо якщо їх додати, коли вони прилежні, то їхні промені утворять пряму.
Отож нам відомо, що 6х + 182 + 9х + 88 буде рівно 180 градусів. .
А тепер потрібно просто спростити.
6х + 9х = 15х Далі маємо 182 + 88. Погляньмо, 182+8=190.
Отримуємо 270...+270 = 180.
146 + 34 = 180 градусів. .
Тепер можемо поділити обидві сторони на 15. . І маємо х = ? Погляньмо, 6 на 15..буде 60..+30..буде 90 х = -6.
Ми вже зробили чималий прогрес.
Ми з'ясували чому дорівнює х. х = -6, але нам все ще треба знайти чому дорівнюють ці кути.
Отже, цей кут дорівнюватиме 9х + 88, буде 9 на -6 + 88.
9 на -6 = -54. . Запишу, поки не зробив помилку.
-54 + 88 буде якщо йти від 88 - 54...то це нам дасть 34 градуси.
Дорівнює 34 і це в градусах.
Отже, цей помаранчевий кут становить 34 градуси.
Блакитний кут становитиме 180 мінус це. Але ми це можемо перевірити, обраховуючи 6х + 182. Дорівнюватиме 6 на -6 =
Це нас приводить до 146 градусів. Можете перевірити.
Ми також можемо знайти інші кути.
Відомо, якщо цей кут 34 градуси, то і цей має бути 34 градуси. Це протилежні кути.
Цей кут також відповідає цьому куту, тому він теж має бути 34 градуси, який протилежний цьому куту, що складає 34 градуси.
Те ж саме - якщо ось цей кут 146 градусів, то ми вже знаємо, що цей буде 146. Цей буде 146, бо він протилежний. Тому і цей кут також 146 градусів. .
Ми на невеликому пагорбі на священного шляху до форуму Риму та дивимось на Тріумфальну арку Тіта. насправді ця арка була встановлена на честь Тіта.
Вона була збудована його братом на честь обожнювання Тита та на честь його перемоги у Юдейській війні.
В точку, боротьба за Єрусалим?
Так, що була у 70 або 71 році н.р, ймовірно,це було близько десяти років опісля, або десь після цього.
Таким чином, ми маємо типову форму тріумфальної арки, один звід у формі циліндричного склепіння
Арка
Як часто ми чуємо, що людям просо байдуже?
Як часто вам говорили, що справжні, значущі зміни є неможливими, бо більшість людей є надто егоїстичними, надто дурними чи ледачими, щоб змінити суспільство, в якому вони живуть?
Я хотів би сказати, що апатії, з якою ми всі знайомі, насправді не існує, і людям таки не байдуже, але річ в тім, що ми живемо у світі, що активно знеохочує залученість, створюючи різноманітні перепони на нашому шляху.
І я наведу кілька прикладів того, що маю на увазі.
Розпочнемо з міської ради.
Ви коли-небуть бачили таке?
Це рекламне оголошення.
Це повідомлення про перерозподіл землі під новий офісний будинок, аби мешканці цього району були в курсі.
Як бачите, його неможливо прочитати.
Вам треба дочитати до середини аби хоча б дізнатися адресу, про яку йдеться, і далі ще нижче, дрібним 10-м шрифтом написано як можна долучитися.
Уявіть, якби приватний сектор рекламувався б так само: якби Nike хотів продати нові кросівки і розмістив би в газеті таку рекламу.
(Оплески)
Таке би ніколи не сталось.
Ви такої реклами ніколи не побачите, бо Nike таки хоче, щоб ви купили їхні кросівки.
Тим часом, влада міста Торонто явно не зацікавлена допускати вас в процес планування, інакше їхні оголошення мали б такий вигляд - і всю інформацію було б викладено чітко та зрозуміло.
Доки місто публікуватиме оголошення таким чином для залучення людей, доти, безумовно, люди ніколи не долучаться.
Але це не апатія, це продумане виключення.
Громадський простір.
(Оплески)
Те як ми відносимось до нашого громадського простору є великою перешкодою для будь-яких прогресивних політичних змін.
Тому що ми по суті встановили ціну на свободу слова.
Той хто має більше грошей, того голос звучить гучніше, пануючи у візуальному і ментальному середовищі.
Проблема з цією моделлю у тому, що донесеними мають бути деякі надзвичайні повідомлення, озвучувати які неприбутково.
Тому ви ніколи не побачите їх на білбордах.
Медіа відіграють важливу роль у встановленні наших зв'язків із політичними змінами, переважно ігноруючи політику і зосереджуючись на знаменитостях і скандалах.
І навіть якщо вони підіймають важливі політичні питання, вони роблять це так, аби демотивувати залученість.
А ось вам приклад: журнал "Now" за минулий тиждень, прогресивний тижневик в Торонто.
Ось це основна стаття.
Це історія про театральну виставу, що починається з інформації про те, де вона відбуватиметься, на випадок, якщо прочитавши статтю, ви захочете відвідати її. Вказано місце, час і вебсайт.
Те саме тут - це відгук про фільм, мистецький огляд, і рецензія книги - де проходять публічні читання, якщо ви захочете піти.
Про ресторан ви можливо захочете не лише почитати, а й захочете його відвідати.
Тому вони вказують де він знаходиться, які там ціни, адреса, телефон тощо.
Переходимо до їхніх політичних статей.
Ось тут чудова стаття про політичні перегони, що відбуваються.
Мова йде про кандидатів, гарно написано, але без контактів, без заключної інформації, жодних вебсайтів кампаній, ані інформації коли будуть дебати, і де знаходяться офіси кампанії.
А ось інша хороша стаття - про нову кампанію проти приватизації міського транспорту, без жодної контактної інформації про кампанію.
Виглядає, так ніби читачі найпевніше захочуть їсти, можливо почитати, подивитися кіно, але не бути причетними до своїєї громади.
І може видатися, ніби це дрібниця, але я вважаю це важливим, бо це задає тон і посилює небезпечну ідею, що політика - це видовищний спорт.
Герої.
Як ми сприймаємо лідерство?
Подивіться на ці 10 фільмів.
Що вони мають між собою спільного?
Хто знає?
Всі вони зображають героїв, яких було обрано.
Хтось прийшов до них і сказав:
"Ти - обраний.
Було пророцтво: ти маєш врятувати світ".
І тоді хтось кидається й рятує світ, бо йому так сказали, захопивши з собою кількох помічників.
Це допомагає мені зрозуміти чому так багато людей не можуть побачити в собі лідера.
Адже це несе нам всім хибне послання про те, що таке лідерство.
Героїзм - це колективне зусилля, це по-перше.
По-друге, лідерство недосконале і не надто романтичне; воно не починається і не закінчується зненацька.
Це радше процес, що триває ціле ваше життя.
І що найважливіше - це добровільний вибір.
Добровільний.
Допоки ми навчаємо наших дітей, що героїзм починається з мітки "обраного", чи того, що хтось вам скаже, що ви частина пророцтва, їм бракуватиме найважливішої риси лідера, того що лідерство походить зсередини.
Мова йде про те щоб іти за мрією, іти без запрошень, а тоді співпрацювати з іншими, щоби здійснити свої мрії.
Політичні партії: о, Боже...
Політичні партії можуть і повинні служити одним із основних способів бути задіяними в політиці.
Натомість, на жаль, вони стали нецікавими і некреативними організаціями, які настільки залежать від вивчення ринку, опитувань і фокус-груп, що вони врешті всі кажуть одне й те саме, здебільшого видаючи нам те, що ми хочемо почути, замість просування сміливих креативних ідей.
І люди завше це відчувають і це породжує цинізм.
(Оплески)
Благодійний статус.
Групи, що мають благодійний статус в Канаді не мають права агітувати.
Це є величезною проблемою і перешкодою для змін, тому що це означає, що деякі найбільш віддані і проінформовані голоси є абсолютно заглушеними, особливо під час виборів.
Що підводить нас до останнього - наших виборів.
Як ви вже помітили, наші вибори в Канаді, це суцільний дотеп.
Ми використовуємо застарілі системи, що є нечесними і дають випадкові результати.
Сьогодні Канаду очолює партія, якої більшість канадців зовсім не хотіли.
Як же ми можемо відверто і щиро заохочувати людей голосувати, якщо голоси нічого не важать в Канаді?
Сукупність цих факторів спричиняє те, що люди стають схильними до апатії.
Це як биття головою об цегляну стіну.
І я не намагаюсь бути негативним через відкиданння всіх цих перешкод і пояснення, що нам заважає.
Вельми навпаки: я вважаю, що люди дивовижні й розумні, і що їм не байдуже.
Але що, як я вже сказав, ми живемо в оточенні, де всі ці перепони стають на нашому шляху.
Доки ми вважаємо людей, наших власних сусідів, егоїстами, дурнями чи ледарями, доти в нас не буде надії.
Але ми можемо змінити всі ті згадані речі.
Ми можемо відкрити місцеві ради.
Ми можемо реформувати нашу виборчу систему.
Ми можемо демократизувати наш громадський простір.
Моя головна ідея в тому, щоб ми поглянули на апатію, не як на якийсь внутрішній синдром, а сприймали її як мережу культурних бар'єрів, що посилюють бездіяльність. І якщо ми зможемо чітко визначити та ідентифікувати природу цих перепон, і зможено разом згуртовано працювати над їх подоланням, тоді все стане можливим.
Дякую.
(Оплески)
В усякому разі, це пісня про згубну сторону науки, то ж думаю, що пісенька вдала.
♫ Ланца дрица оп ца ца, яка ж в мене родзинонька? ♫ ♫ Не хапаючись за скроні, повідомлю — це мій Клоні. ♫ ♫ Як добре, гуляючи навколо, помічати яка я чарівна ♫ ♫ коли базікаю із Клоні по телефону. ♫ ♫ Ми приятелі, це захопливо, що ми не самі, ♫ ♫ стандартний набір генів не порівняти до мого і тільки мого Клоні. ♫ ♫ Ти і я, долаючи негоди, ♫ ♫ день за днем з нашим ДНК залишимо позаду близнюків Олсонів у наукових перегонах. ♫ ♫ Ми впораємося, пліч-о-пліч, змагаючись з Матінкою Природою, щоб не називала вона мого Клоні підробкою. ♫ ♫ Була заможна, але нездорова, і немала нікого близького, ♫ ♫ і Клоні став витвором тіла мого. ♫ ♫ Багатенькі ми, далекі від злиднів, ми не потребуємо звичайних розваг — ♫ ♫ наші клони-діточки — готові за один помах руки. ♫ ♫ Нас вітатимуть, ми станемо відомими ♫ ♫ і ми покажемо всім, станемо найпопулярнішою фішкою з часів недоколиханого Емінема. ♫ ♫ О, мій друже, розмножуйся, ми — франшизи, як Волт Дісней чи Ганібал Лектер. ♫ ♫ А наші ракові клітини менш страшні ніж старий Філ Спектор. ♫ ♫ Разом ми виживемо, от треба було тільки підписати контракт з Верв замість Соні. ♫ ♫ Ти мій Клоні. О, як я тебе люблю, Клоні. ♫
Я єдина особа, яку я будь-коли любила. ♫ О такої, це класно.
Виходить ти моє фатальне прагненяноні, мій Клоні. ♫
Дякую.
(Оплески)
Мене звати Тейлор Уілсон.
Мені 17 років і я ядерний фізик, у що, можливо, важко повірити, але це так.
І я б хотів довести, що термоядерний синтез буде тим пунктом, до якого нас приведе міст, про котрий говорив
Бун Пікенс.
Отож термоядерний синтез є нашим енергетичним майбутнім.
Також я заявляю, що діти дійсно можуть змінити світ.
Ви можете спитати - (Оплески)
Ви можете спитати, але звідки ти знаєш, що є нашим енергетичним майбутнім?
Що ж, я збудував ядерний реактор, коли мені було 14 років.
Так виглядає мій реактор ядерного синтезу ізсередини.
Я почав реалізовувати цей проект, коли мені було 12 чи 13 років.
Я вирішив, що хочу зробити зірку.
Тепер більшість з вас, імовірно, скажуть, але ж не існує такої речі, як термоядерний синтез.
Адже немає жодної термоядерної електростанції.
Вони навіть не окуповуються.
Вони не виробляють енергії більше, ніж було закладено, проте дещо вони все-таки можуть.
Я зібрав це в своєму гаражі, і зараз це знаходиться на факультеті фізики Університету Невади, в Рено.
Він зіштовхує два ядра дейтерію, по суті, це той же водень, але з одним додатковим нейтроном в ядрі.
Схоже на реакцію протонного циклу, яка відбувається всередині Сонця.
Я зіштовхую ядра водню так сильно, що вони з'єднуються, з'являються побічні продукти, які я надалі використовую.
В минулому році я зайняв перше місце на Всесвітньому конкурсі наукових та інженерних досягнень Intel ISEF.
Я розробив детектор на зміну нинішнім детекторам, котрі використовуються Міністерством Внутрішніх Справ.
Мій детектор коштує сотні доларів і володіє значно більшою чутливістю, ніж ті, які коштують сотні тисяч доларів.
Я збудував його в гаражі.
(Оплески)
Я розробив систему, яка виробляє радіоізотопи для медицини.
Замість обладнання, що вартує мульти-мільйонів доларів, моя розробка при дуже скромних габаритах виробляє ці ізотопи.
Це мій реактор керованого термоядерного синтезу.
Це я за панеллю керування мого реактора.
До речі, я добув оксид урану в своєму гаражі, так що моя ядерна програма така ж просунута, як іранська. Хоча, мені не хочеться це визнавати.
Це я в ЦЕРН, Женева, Швейцарія, у найвидатнішій лабораторії фізики елементарних часток в світі.
Це я з президентом Обамою, показую моє дослідження по системі внутрішньої безпеки.
(Оплески)
За сім років мого ядерного дослідження, я почав з мрії про "зірку в бокалі", зірку в моєму гаражі, і закінчив зустріччю з президентом і розробкою речей, які, на мій погляд, можуть змінити світ, і мені здається, інші діти також можуть цього досягти.
Дуже дякую.
(Оплески)
В якому квадранті розташована точка (-7;7)?
Давайте згадаємо, що таке квадрант.
Квадрант - це кожна із чотирьох частин координатної площини. Коли ми говоримо про частини, ми маємо на увазі частини, на які робивають площину координатні осі.
Тобто, це вісь "х", а згори вниз проходить вісь "у", і ви можете побачити, що вони розділяють площину на чотири частини.
Ми називаємо кожну з них квадрантом.
У цій - значення х та у є додатніми. Ми називаємо її першим квадрантом, і використовуємо римську цифру І.
Потім рухаємось проти годинникової стрілки Цей квадрант, де значення х є від'ємними, а у - додатніми, ми називаємо другим квадрантом.
Ми називаємо його другим квадрантом.
Потім ми опускаємось нижче, де значення х та у - від'ємні, ця частина називається третім квадрантом.
Знову використовуємо римські цифри.
І, нарешті, квадрант, у якому значення х - додатні, а значення у - від'ємні, це називається четвертим квадрантом.
Давайте подивимось, в якому квадранті знаходиться точка (-7;7).
Є два шляхи, як думати про це.
Можна просто сказати: у нас є від'ємні значення х, наш х - від'ємний, тому ми рухаємось уліво, ми будемо на цій стороні.
Ми будемо на цій стороні координатної площини.
Тобто, виходячи лише з того, що значення х - від'ємне, ми будемо знаходитись на другому або третьому квадранті.
Тепер, ми знаємо, що значення у - додатнє.
Якщо значення х - від'ємне, а у - додатнє, то ми зупиняємось десь тут, у другому квадранті.
Можна думати про це по-іншому: просто накреслити точку і побачити, що вона попадає у другий квадрант, давайте так і зробимо.
Якщо х - від'ємна 7, то ми йдемо мінус 1, 2, 3, 4, мінус 5, мінус 6, мінус 7.
Я зробив правильно? Один. Два.
Три. Чотири. П'ять.
Шість. Сім. Тож х=-7, і потім нам потрібно піднятись вгору на 7, тому що у=+7.
Тому, один. Два. Три.
П'ять. Шість. Сім.
Тож, точка (-7,7) знаходиться саме тут. Очевидно, вона розташована в другому квадранті.
Доброго ранку.
Давайте на мить глянемо на найвидатнішу ікону, на Леонардо да Вінчі.
Ми всі знайомі з його фантастичними роботами - його малюнками, його картинами, його винаходами, його творами.
Але ми не знаємо його обличчя.
Тисячі книг були написані про нього, але все ж триває суперечка, як він виглядав.
Навіть цей загальновідомий портрет не є визнаний багатьма істориками мистецтва.
То, що ж ви думаєте?
Це обличчя Леонардо да Вінчі чи ні?
Давайте з'ясуємо.
Леонардо був людиною, яка малювала все, що було навколо нього.
Він зображав людей, анатомію, рослин, тварин, краєвиди, будівлі, воду, все.
Чи обличчя було винятком?
Чесно кажучи не вірю в це.
Його сучасники малювали обличчя, як наприклад ці.
В анфас чи в три четверті.
Тому напевне, що такий запальний художник як Леонардо повинен був робити декілька автопортретів час від часу.
Що ж, давайте знайдемо їх.
Я думаю, що якщо ми проскануємо всі його роботи та шукатимемо автопортрети, ми знайдемо його обличчя, що дивиться на нас.
Отож я переглянував усі його картини, трохи більше 700, шукаючи портрети чоловіків.
Таких було біля 120, ви можете побачити їх тут.
Які з них можуть бути автопортретами?
Добре, вони повинні бути, як ми уже бачили, в анфас або в три четверті.
Отож ми повинні виключити всі профілі.
Вони також повинні бути достатньо деталізовані.
Отож ми можемо також виключити дуже нечіткі та стилізовані малюнки.
Зі слів його сучасників ми знаємо, що Леонардо був привабливим, навіть красивим мужчиною.
Тому виключаємо потворні портрети та карикатури.
(Сміх)
Погляньте, що ми маємо - лише три кандидати відповідають всім вимогам.
Ось вони.
Безсумнівно тут портрет старого, як і знаменитий чорнильний малюнок Homo Vitruvianos (Вітрувіанська людина).
І, насамкінець, єдиний портрет чоловіка, виконаний маслом, "Музикант".
Але перед тим, як почати вивчення цих облич, я повинен пояснити, чому я маю право розказувати про них.
Я зробив більше, ніж 1100 портретів для газет за період 300-30 років, вибачте, за 30 років, (Сміх)
Тим не менше, їх 1100, і мало хто з художників намалював так багато облич.
Тому я трохи розбираюсь в малюванні та аналізуванні облич.
Отож, давайте поглянемо на ці три портрети.
І міцніше тримайтесь за крісла, тому що, якщо ми наблизимо ці обличчя, то помітимо, що у них абсолютно однаковий широкий лоб, горизонтальні брови, довгий ніс, вигнута форма губ і невелике, яскраво виражене підборіддя.
Я очам своїм не повірив, коли вперше це побачив.
Адже немає такої причини, чому ці портрети повинні виглядати однаково.
Ми просто шукали портрети, які мають ознаки автопортретів, але дивіться, вони дуже подібні.
Але чи в правильному порядку вони розташовані?
Молодий хлопець повинен бути першим.
І, як бачите, виходячи з року їх створення, так воно і є.
Вони створенні в правильному порядку.
Який був вік Леонардо в цей час? Чи відповідають вони цьому вікові?
Дійсно.
Йому було 33, 38 і 63 відповідно, коли були намальовані ці портрети.
І, так, у нас три картини, потенційно однієї і тієї ж людини. того ж віку, в якому і Леонардо був в той час.
Але як ми переконаємось, що це саме він, а не хтось інший?
Нам потрібен еталон.
І це єдине загальновизнане зображення Леонардо.
Це статуя Давида, створення Веррокіо, для якого Леонардо позував в 15 років.
І якщо ми порівняємо обличчя цієї статуї з обличчям музиканта, то знову ж таки помітимо схожі риси.
Статуя - це еталон, і вона встановлює зв'язок між особою Леонардо і цими трьома обличчями.
Пані та панове, ця історія ще не надрукована.
І абсолютно правильно, що ви тут на TED чуєте та бачите це першими.
Ікона ікон нарешті має обличчя.
Ось він: Леонардо да Вінчі.
(Оплески)
(звучить фортепіано)
Тож ми знаходимось в Інституті мистецтв Каламазу і перед нами англійська робота з алебастру
"Зішестя Христа в ад", що датується 1440-1470-ми роками.
Якщо поглянути на неї, це такий драматичний момент в історії мистецтва та історії Страстей Христових, тому що це історія про сходення Христа до аду, і про визволення звідти Адама та Єви перед тим, як він зійшов на Небеса, і це момент надзвичайної драми.
Щоб Ви розуміли, що це за витвір, це досить високий кольоровий шматок алебастру з величезними воротами Пекла справа, і ця робота дуже популярна у Англії
Особливо, це ідея про Пекло як про гігантське чудовисько з величезним відкритим ротом з зубами і виглядає дещо схожим на морду з круглими очима і воно розтягується вправо, і схоже на величезного динозавра, щелепи розкриті якомога ширше, і окрім цього, надзвичайна паща, ці люди, які виглядають досить невинними, яких, насправді, відкупають зі Старого Заповіту,
І Адам з Євою одразу угорі зліва на зображенні, схопивши Адама за зап'ясток, гадаю, чи не так?
Гігантська фігура Ісуса у яскраво-блакитному плащі з червоною підкладкою, і великий посох, тож він схожий на паломника під час подорожі, і він здійснив подорож до самого аду.
Вони, ймовірно, не читали Данте,
Ненсі: Ймовірно, ні. Але він схожий на паломника з торбинкою, і він стискає його і Єва одразу біля Адама, і вони заклякли оголені, і Адам з бородою, і вони всі виходять з величезної пащі і їх тягнуть вперед.
І тут смішне змішання певної драми та статичності.
Ці фігури не штовхаються навколо і не є дуже динамічними.
Вони по своєму досить спокійні.
Гадаю, це один з тих неймовірно драматичних моментів, які справді неймовірні, бо це порятунок душі.
Пол:
Так, порятунок душі в дії, де ми, насправді, не бачимо порятунок в дії в один спосіб.
Ми, насправді, не бачимо Христа в інших сценах, витягуючим людей з пащі Пекла.
Пол: Так
Ненсі: Тож він справді рятує їх.
Пол: І цікаво, що коли він це робить, він стоїть зовсім прямо, справді, із сувоєм біля його вуст.
Там мало бути написано щось, що він говорить, але він зовсім не дивиться на Адама та Єву.
Він, насправді, дивиться на нас, а ми тут стоїмо і відповідаємо йому поглядом.
Він дивиться на нас.
Тож ідея в тому, що спасіння Адама та Єви в дечому адресовано нам.
"Ось що я роблю для вас" - каже він.
Це ніби дар.
Але Ви праві, зазвичай, ми цього не бачимо.
І потім Ви починаєте помічати усі інші дрібні деталі, як нагорі, сидить на воротах Пекла крихітний чорт з копитцями і він, здається, чи він дме у ріг?
Ненсі: Гадаю, це ріг, і я не можу не провести апокаліптичні паралелі, які глибоко вкорінені в апокаліптичній іконографії.
Чи він розголошує попередження, що ворота Пекла зламані.
Це ніби оборона.
Ненсі: Може бути.
І він, здається, піднімає, що це, ключ?
Ненсі: Гадаю, так.
Ми часто бачимо дияволів з палицями,
Пол: Так
Ненсі: Але це виглядає більше, так ніби це якийсь процес відмикання, який тут відбувся.
І це дуже по англійськи, бо за багато століть до того, в деяких величних зображеннях 12-го століття про кінечність Пекла ми бачимо великого янгола.
Це чудовий псалтир з Вінчестера.
Ненсі: Так
Ворота Пекла закриті.
Ненсі: Так маючи цей величезний ключ, і тут є деяка кінечність і тут все вивернуто і все збережено.
Все виходить і Вам цікаво, що то за фігури, які виходять, бо вони не всі заклякли оголені.
Адам і Єва абсолютно...
Ні, ми тут бачимо одягнуту фігуру і майже текстуровану.
Ніби це волосяниця.
Пол: Це трохи схоже на кошлату спідню сорочку, розкриту на грудях.
Ненсі:
Так
У них ці дещо жахливі сучасні зачіски, у нього прекрасна борода, яка розділена на дві частини, і Христос виглядає досить модно, і його борода ретельно доглянута.
На голові у нього терновий вінець
Ненсі: Мені подобається така поза тіла.
Тобто, він просто повертається направо.
Ми бачимо ці гарно видовжені фігури, і вони, насправді, досить виснажені.
Тобто, ніхто з цих людей, здається, нормально не їв за життя.
І у нього така чудова, дуже вишукана видовжена фігура.
Ненсі:
Повернутий в стегнах і оглядається назад.
Якщо придивитися, це чудово намальовано.
Ненсі: Так
Пол: Тому що плоть не намальована.
Це той злегка сірий колір алебастру, але решта, зелений меч з маленькими червоними і білими квітками і золотим зверху.
Насправді, досить багато золота.
Цікаво, чи це оригінал
Ненсі: Гадаю, дивні якості алебастру прояляються, бо це шкіра.
Цей дивний, повзучий, злегка напівпрозорий...
Пол: Це напівпрозорість.
Ми бачимо крізь неї.
Ніби лід.
Нам здається, що ми можемо бачити під поверхнею.
Ненсі: Так
Пол: Що робить це дещо надприродним і тілесним.
Також хочу відмітити, що хтось виколов очі воротам Пекла, або забив очі воріт Пекла, і цікаво, чи ця зарубка на зап'ястку диявола навмисна...
Пол: Так.
Ви дуже уважна. Ненсі:
Намагаючись зіпсувати фігуру.
Пол: Так Пол:
Ненсі: Так. але це все для того, щоб позбавити сили Пекло, так?
Ненсі: Так перемогти смерть.
Це, насправді, дещо героїчний момент, свого роду тріумф, такий важливий для християнського послання, чи не так?
Ненсі: Так, абсолютно.
(звучить фортепіано)
Ми вже торкалися теми "Закон попиту", який каже про те, що за умови, що всі інші змінні сталі, при збільшенні ціни продукту, кількість попиту на даний продукт буде зменшуватись.
Це очевидно.
Якщо ми зменшуємо ціну, кількість попиту зросте.
І ми це продемонструємо на декількох прикладах.
В цьому відео я хочу звернути увагу на всі інші показники, які ми вважали сталими, тобто ті умови, за яких ми можемо рухатися вздовж цієї кривої.
Давайте розглянемо ситуацію, за якої ми змінимо один з тих показників, який ми вважали сталим. Як це вплине на криву?
Як це вплине на весь попит? на весь залежний від кількості попиту/ціни зв'язок?
І, отже, перше що ми розглянемо - це ціна продуктів конкурентів.
Ціна Конкуруючих Продуктів [ПИШЕ]
Отже, якщо вважати, що ціна Взагалі-то краще сказати не Конкуруючих Продуктів
Я скажу ціна Супутніх Товарів, тому що [ПИШЕ] ми побачимо, що не всі вони конкурують між собою.
Ціна Супутніх Товарів... це одна з речей, яку ми вважаємо сталою, коли ми демонстрували зв'язок ціни і кількості попиту.
Ми вважаємо, що цей показник є сталим.
Тоді що трапиться, якщо ці показники будуть змінюватися?
Отже, уявіть собі, що ціна на інші електронні книжки зростає.
Ціна інших електронних книжок зростає.
Який це матиме вплив? На наш зв'язок кількість попиту - ціна?
Якщо ціна інших електронних книжок зростає, Тоді, раптом, моя книга, незалежно від того в якій ми точці ціни, В будь-якій точці ціни, моя книга стане більш бажаною для покупців.
За ціни в $2, ймовірно, люди більше бажатимуть її придбати, оскільки інші товари ще дорожчі.
За ціни в $4 більше людей бажатиме її За ціни в $6 також більше бажатиме її За ціни в $8 більше людей бажатиме її, за $10 більше бажатиме її
Якщо ця ситуація справді може трапитися, це змістить всю криву попиту вправо.
То це виглядатиме десь так...
То це виглядатиме приблизно так.
Ми назвемо це Сценарій 1.
Це сценарій 1.
І ці інші книжки, ми можемо називати їх супутніми до мого продукту.
Отже, це прямо тут...
Ці інші електронні книжки - це супутні продукти [ПИШЕ]
Якщо люди можуть сказати, наприклад, що ці дві книги виглядають досить подібно, за умови, що одна дорожча за іншу, вони оберуть прочитати тільки одну з них.
Щоб зробити такий висновок, З метою залишатися на кривій попиту, ми маємо вважати, що цей показник є сталим.
Якщо він не буде сталим, то буде рухатися вся крива.
Якщо ціни інших книг зростають, це, ймовірно, змістить всю нашу криву вправо.
Якщо ціни інших книг зменшаться, то це змістить криву вліво.
Отже, це, власне, змінює наш попит, це змінює весь зв'язок.
Отже, це зміщує криву вправо.
Давайте я напишу. Отже, це змінює попит, [ПИШЕ] змінює весь зв'язок. Попит зміщується вправо [ПИШЕ]
Я справді хочу, щоб ви зрозуміли моє пояснення.
Коли ми вважаємо всі інші показники сталими, ми рухаємося вздовж заданої кривої попиту.
Ми кажемо: попит, зв'язок "кількість попиту - ціна" залишається сталим і ми можемо обрати ціну і отримати певну кількість попиту за цієї ціни.
Ми рухаємося вздовж кривої.
Якщо ми змінимо один з цих показників, ми можемо змістити всю криву.
Коли ми змінюємо попит, ми змінюємо криву.
Тепер, якщо є інші пов'язані товари, це не обов'язково мають бути супутні товари,
Отже, давайте розглянемо Сценарій 2.
Наприклад, ціна Кіндл зростає [ПИШЕ]
Ціна Кіндл зростає [ПИШЕ].
Кіндл не є супутнім товаром.
При покупці люди не обирають між моєю електронною книгою і Кіндл.
Кіндл є комплементарним продуктом. Вам необхідний Кіндл, Айпад або щось інше, щоб читати електронну книгу.
Отже, такий товар є комплементарним.
Це комплементарний товар [ПИШЕ]
Якщо ціна комплементарного товару стає надто високою, і це є один з продуктів, що люди можуть використати, щоб прочитати мою книгу. Це в будь-якому випадку знизить кількість попиту.
В цій ситуації якщо моя книга коштує $2, оскільки менше людей матиме Кіндл, або якщо вони використали всі свої гроші, щоб купити Кіндл, у них буде менше грошей, щоб придбати мою книгу. або Кіндл придбає менше людей.
За будь-якої ціни, кількість попиту зменшиться
Для будь-якої ціни
Важливо і те, що це змістить всю криву попиту.
Крива попиту зміститься вліво.
Отже, це сценарій 2.
І ви можете уявити цей процес по-іншому.
Якщо ціна на Кіндл зменшиться, крива попиту зміститься вправо.
Якщо ціна супутніх товарів зменшиться, вся крива переміститься вліво.
Ви можете аналізувати наведені сценарії.
Я заохочую вас подумати над ними, самостійно намалювати графіки, подумати про різні продукти (електронні книги чи інші типи продуктів)
І подумати що має відбуватися в тому чи іншому випадку. Подумайте про те, що таке взаємпов'язані товари, супутні товари та потенціальні комплемантарні товари.
І подумайте, що трапиться, коли їх ціни змінюються.
І завжди пам'ятайте різницю між попитом, що є всім зв'язком, всією кривою, вздовж якої ми можемо рухатися, якщо змінюємо тільки ціни за умови сталості інших показників. і кількість попиту, що є певною конкретною кількістю для певної ціни за умови сталості інших показників.
Магія - дуже інтровертна область.
В той час, коли вчені регулярно публікують свої новітні дослідження, ми, чарівники, не дуже любимо ділитися своїми методами та секретами.
Навідь з колегами.
Але якщо ви подивитеся на творчу практику в якості форми дослідження, або на мистецтво як форму дослідження та розробки для людства, то як такому кібер-ілюзіоністу як я поділитися своїми дослідженнями?
Зараз моя спеціалізація - це поєднання цифрових технологій та магії.
А близько трьох років тому, я почав тренуватися у відкритості та інклюзивності шляхом приєднання до товариства вільного програмного забезпечення, щоб створювати нові цифрові інструменти для магії - інструменти, які в кінцевому рахунку можуть використовуватися спільно з іншими митцями, щоб долучити їх до процесу та залучати до поезії швидше.
Сьогодні я хотів би показати вам те, що вийшло з цієї співпраці.
Це розширена реальність, проекція або цифровий інстумент для розповіді.
Можемо ми приглушити світло, будь ласка?
Дякую.
Давайте спробуємо це.
Я збираюсь використати це, щоб показати вам моє бачення на життєву матерію.
(Оплиски) (Музика)
Перепрошую.
Забув про підлогу.
Прокидайся.
Гей.
Давай.
(Музика)
Будь ласка.
(Музика)
Давай.
Ох, пробач за це.
Я забув про це.
(Музика)
Спробуй ще.
Добре.
Він розібрався у системі.
(Музика) (Сміх) (Оплиски) (Музика)
Ох.
(Музика)
Добре. Давай спробуємо так.
Давай.
(Музика) (Сміх) (Музика)
Гей.
(Музика)
Ти чув її, давай.
(Сміх) (Оплиски)
Бувай.
(Оплиски)
Це мій дідусь.
А це мій син.
Дідусь навчив мене працювати з деревом, коли я ще був малим.
А ще він навчив мене, що якщо Ви зрубали дерево, щоб щось із нього зробити, то мусите вшанувати життя цього дерева, виготовивши з нього якнайкрасивішу річ.
Мій син нагадав мені, що попри всі сучасні технології та іграшки на світі, часом звичайні дерев'яні кубики, складені один на один, можуть надихнути на щось неймовірне.
Ось будинки, які я збудував.
Я проектую будинки по всьому світу, працюючи в офісі у Ванкувері та Нью-Йорку.
Ми споруджуємо будівлі різних розмірів і стилів, з різних матеріалів, залежно де саме працюємо.
Але найбільше я люблю деревину, і сьогодні розповім Вам про неї історію.
Я люблю деревину зокрема тому, що коли люди заходять у дерев'яну споруду, вони реагують на неї по-особливому.
Я ніколи не бачив, щоб хтось заходив в один із наших будинків і обіймав сталеву чи бетонну колону. Однак, я був свідком цього у дерев'яному будинку.
Я на власні очі бачив, як люди торкаються дерева, і, гадаю, на це є причина.
На Землі не існує двох однакових шматків деревини - як і двох однакових сніжинок.
Це чудово.
Дерево немов залишає відбитки пальців матінки-природи на наших будівлях.
І саме завдяки цим відбиткам, наші будинки повертають нас до природи у забудованому середовищі.
Я мешкаю у Ванкувері, поблизу лісу, у якому дерева сягають 33 поверхів заввишки.
Уздовж узбережжя на півдні Каліфорнії секвої сягають 40 поверхів угору.
Однак, дерев'яні будівлі у більшості куточків світу мають щонайбільше чотири поверхи.
Навіть будівничі норми часом забороняють споруджувати вищі будинки. Це стосується і Сполучених Штатів.
Винятки, усе ж, існують. Та й вони мусять бути, адже ситуація рано чи пізно зміниться, я сподіваюся.
Чому я так гадаю? Справа в тому, що половина населення живе у містах. Незабаром там мешкатиме 75 відсотків людей.
Міста будуть густонаселені, отже будинки і далі будуть високі. На мою думку, у містах є місце для деревини.
Адже за наступні 20 років три мільярди людей на планеті потребуватимуть нової домівки.
Для 40 відсотків жителів світу треба буде збудувати новий дім за наступні 20 років.
Один із трьох мешканців сучасного міста живе у нетрях.
Тобто один мільярд людей на планеті живуть у нетрях.
Сто мільйонів людей у світі - безхатченки.
Перед архітекторами і суспільством постала проблема - забезпечити цих людей житлом.
Проблема виникає, коли люди перебираються до міста: міста збудовані з двох матеріалів - сталі та бетону. Це чудові матеріали.
Матеріали, винайдені у минулому столітті.
Однак їхнє виробництво потребує чималих затрат енергії і продукує тони парникових газів.
Сталь становить три відсотки викидів парникових газів, що їх генерує людина, а бетон - п'ять відсотків.
Отож вісім відсотків парникових газів походять із цих двох матеріалів.
На жаль, ми про це не задумуємося. А будинки нам просто не спадають на гадку, хоча мали б.
Це статистичні дані США про вплив парникових газів.
Майже половину парникових газів генерує галузь будівництва. Погляньмо на енергію - те ж саме.
Транспорт займає друге місце у списку, а саме про нього ми чуємо найчастіше.
І йдеться не тільки про енергію, а й про вуглець.
На мій погляд, дві проблеми - як задовольнити потреби трьох мільярдів людей, що потребують житла, і зміна клімату - неминуче зіткнуться, а то й уже зіткнулися.
Нам потрібно мислити у новому напрямі. Я гадаю, що деревина стане нам у пригоді - і я розповім Вам, як саме.
Як архітектор скажу Вам, що дерево - це єдиний матеріал, чудовий матеріал, яким я можу користуватися, що вже визрів під дією сонця.
Коли дерево росте у лісі, воно створює кисень і поглинає двоокис вуглецю. Потім воно вмирає і падає на землю, повертаючи двоокис вуглецю назад в атмосферу або в землю.
Якщо дерево згоряє під час пожежі, то вуглець повертається в атмосферу.
Однак якщо з дерева збудувати будинок, меблі або дерев'яну іграшку, то воно не втрачає чудової здатності зберігати і зв'язувати вуглець.
Один кубометр дерева зберігає одну тону двоокису вуглецю.
Існує два способи розв'язати проблему зміни клімату: скоротити викиди і знайти спосіб їх зберігати.
Дерево - це єдиний будівельний матеріал, який уміє і те, й інше.
Сьогодні ми дотримуємося принципу, що Земля дає нам їжу. У цьому столітті ми мусимо дійти згоди, що Земля може дарувати нам і домівку.
Але як це зробити, якщо міста нестримно зростають, а дерев'яні будівлі можуть бути щонайбільш чотири поверхи заввишки?
Треба менше використовувати бетон і сталь, і при цьому будувати вищі будинки. Так ми створили проект 30-поверхових дерев'яних будинків.
Ми працювали над проектом разом із інженером на ім'я Ерік Карш - моїм колегою.
Ми взялися за цю справу, бо у нас з'явилися нові дерев'яні вироби - так звані масові дерев'яні панелі.
Ці панелі зроблені з молодих дерев, низькорослих видів і невеликих шматків деревини, які склеєні докупи і утворюють величезні панелі:
2,5 метрів завширшки, 20 метрів завдовжки, різноманітної товщини.
Я завжди кажу: коли ми говоримо про деревину, то здебільшого маємо на увазі конструкції розміром два на чотири.
Ось що відразу спадає людям на гадку.
Конструкції два-на-чотири - це такі собі кубики Леґо з вісьмома виступами, з якими ми всі бавилися малими.
З Леґо такого розміру - як і з конструкцій два-на-чотири - можна виготовити що завгодно.
Але пригадайте собі, як ви були малими, порпалися у купі кубиків і раптом знайшли великий кубик Леґо з 24-ма виступами. Тепер я збудую щось справді велике і класне!"
"Ого, круто!
Усе відразу змінилося!
Масові дерев'яні панелі - це немов ті кубики з 24-ма виступами.
Вони змінюють масштаб наших дій. Ми створили проект під назвою FFTT за ліцензією Creative Commons, який дає змогу збудувати дуже гнучку систему будинку за допомогою тих великих панелей. За бажанням, ми можемо спорудити одразу шість поверхів.
Це відео показує, як складається будинок - дуже просто. Ці будинки доступні для архітекторів та інженерів, які будують для різних культур по всьому світу і творять у найрізноманітніших архітектурних стилях.
Щоб гарантувати безпеку, ми спроектували ці будинки під умови Ванкувера, який розташований у високосейсмічній зоні. Навіть у таких умовах вони можуть сягнути 30 поверхів заввишки.
Але щоразу, як я говорю на цю тему, мене завжди перепитують - навіть на цій конференції:
"Серйозно?
30 поверхів?
Як таке може бути?"
Мені задають чимало справді змістовних і важливих запитань, над відповідями до яких ми дуже довго працювали, коли готували свої звіт і доповідь, які рецензували фахівці.
Я відповім на кілька запитань. Розпочнемо з пожежі, адже саме це Вам мабуть спадає на думку в першу чергу.
Цілком зрозуміло.
Ось моя відповідь.
Якщо Ви запалите сірник і піднесете його до колоди, то вона не загориться, чи не так? Це всім відомо.
Щоб розпалити вогнище, Ви спочатку складаєте тріски, а вже потім - дрова. І лише згодом докидаєте до вогню колоду. Звичайно, що колода у такому випадку загориться, але горітиме повільно.
Масові дерев'яні панелі - ці нові продукти, що їх ми використовуємо - це немов колоди.
Їх важко підпалити, а коли вони все-таки загоряться, то горітимуть дуже передбачувано. Знання пожежної справи дає нам змогу передбачити, як ці панелі горітимуть, і зробити дерев'яні будинки такими ж безпечними, як бетонні чи сталеві.
Наступна проблема - вирубка лісів.
18 відсотків викидів парникових газів у світі - це наслідок вирубки лісів.
Ми нізащо не хочемо рубати дерева.
А тим більше - не ті, що треба.
Існують моделі екораціонального лісівництва, які вказують, як правильно рубати дерева - тільки ті з них, що підходять для наших систем.
Я гадаю, що ці концепції змінять засади вирубки лісів.
Країнам, що боряться із вирубкою лісів, ми маємо запропонувати спосіб, як краще використовувати ліс, і заохотити тамтешніх мешканців заробляти на дуже швидких циклах росту - 10-, 12-, 15-річних дерев, з яких ми виготовляємо свій продукт і можемо будувати у великих масштабах.
Ми зробили розрахунки для 20-поверхового будинку: у Північній Америці виросте достатньо дерев за 13 хвилин.
Всього-на-всього.
Ми не матимемо проблеми з вуглецем.
Якщо ми збудуємо 20-поверховий будинок із цементу та бетону, то для цього муситимемо виготовити цемент, а разом із ним - 1200 тон двоокису вуглецю.
Якщо ж скористаємося деревиною, то зв'яжемо близько 3100 тон вуглецю - чиста різниця становитиме 4300 тон.
Це те ж саме, якби за один рік із доріг зникло 900 автомобілів.
Подумайте про ті три мільярди людей, які потребують нової домівки. Можливо, це справді допоможе скоротити викиди.
Я сподіваюся, що ми стоїмо на порозі революції у галузі будівництва, адже це перший новий спосіб збудувати небосяг, який з'явився за останні 100 років.
Однак найважче - змінити думку громади про те, що таке можливо. Це найбільша проблема.
Проектування - це, чесно кажучи, найлегша частина справи.
Ось що я хочу Вам розповісти.
Перший небосяг (у технічному розумінні) - а небосяг, за визначенням, має 10 поверхів заввишки, хоч у це й важко повірити - перший небосяг з'явився у Чикаго. Люди боялися ходити під цим будинком.
Однак усього за чотири роки
Ґустав Ейфель спорудив Ейфелеву вежу. А зробивши це, він змінив горизонт міст світу. Змінив і започаткував змагання між Нью-Йорком і Чикаго, де будівельники почали споруджувати щораз вищі будинки, і підіймали планку дедалі вище, пропонуючи щораз кращі інженерні рішення.
Цю модель ми збудували у Нью-Йорку, як теоретичну модель у студмістечку технічного університету, що незабаром з'явиться. Ми обрали саме цей майданчик, щоб показати Вам, як виглядають такі будинки, що можуть мати різний зовнішній вигляд.
Наразі йдеться тільки про структуру.
Ми обрали технічний університет, бо, на мій погляд, дерево - це технологічно найдосконаліший матеріал, з якого ми можемо будувати.
Просто патентом на нього володіє матінка-природа, і нам це не дуже до вподоби.
Але так і має бути - відбитки пальців природи у забудованому середовищі.
Я з нетерпінням чекаю можливості створити так званий момент Ейфелевої вежі.
По всьому світу з'являються будинки.
Будинок у Лондоні заввишки дев'ять поверхів, новий, щойно завершений будинок у Австралії заввишки 10 чи 11 поверхів.
Ми поволі робимо дерев'яні будинки вищими і сподіваємося, що мій рідний Ванкувер уже незабаром стане домівкою найвищого у світі дерев'яного будинку заввишки 20 поверхів.
Момент Ейфелевої вежі зруйнує бар'єри - умовні бар'єри висоти - і дасть змогу дерев'яним будинкам долучитися до змагання.
Усе тільки починається.
Дякую.
(Оплески)
Сьогодні я збираюся поговорити про енергію та клімат.
Це може видатися дещо дивним, оскільки моя постйіна робота у Фундації переважно стосується вакцин та насіння - тих речей, які ми повинні винайти і поширити для того, щоб допомогти найбіднішим двом мільярдам жити кращим життям.
Проте енергія та клімат надзвичайно важливі для цих людей. Важливіші, ніж для будь-кого іншого на планеті.
Погіршення клімату означає, що роками вони не збиратимуть врожаю.
Буде забагато чи замало дощів, все буде змінюватися таким чином, що крихке довкілля вже не зможе їх підтримувати.
І це призводитиме до недоїдання, нестабільності та заворушень.
Зміни клімату принесуть цим людям лихо.
Також ціни на енергію є украй важливими.
Насправді, якщо і є річ, яка здатна знизити рівень бідності, то це - ціна на енергію!
Вартість енергоносіїв увесь час падала.
Розвинена цивілізація базується на досягненнях в області енергетики.
Революція у видобутку вугілля стала підгрунтям для індустріальної революції, і навіть у 1900-х ціни на електроенергію різко впали. Саме тому у нас є холодильники, кондиціонери, ми можемо виробляти сучасні матеріали і робити так багато усього.
Отже, заможний світ не має проблем із електроенергією.
Але щойно ми робимо її дешевшою - приміром, ми хочемо, щоб вона була вдвічі дешевшою - як стикаємося з новим обмеженням, пов'язаним із викидами вуглекислого газу (CO2).
CO2 розігріває планету, і рівняння з CO2 насправді є дуже простим.
Достатньо підсумувати кількість вуглекислого газу, що потрапляє у довкілля і призводить до підвищення температури, а це, своєю чергою, призводить до дуже негативних наслідків: впливу на погоду; а щонайгірше - непрямого впливу на екосистеми, які не можуть пристосуватися до цих надшвидких змін, що призводить до колапсу цих екосистем.
Немає точних розрахунків, як підвищення рівня вуглекислого газу впливає на температуру, і де існують позитивні зворотні зв'язки.
Щодо цього існують певні сумніви, але їх не дуже багато.
І, звичайно, не зовсім ясно, наскільки поганими будуть ці наслідки, але вони без сумніву будуть надзвичайно поганими.
Я кілька разів запитував провідних науковців: Чи дійсно ми мусимо знизити викиди практично до нуля?
Чи може достатньо буде просто скоротити їх на половину або чверть?
Вони відповідають, що поки ми не знизимо викиди практично до нуля, температура продовжуватиме зростати.
"Ми неначе вантажівка заввишки три з половиною метри, яка хоче проскочити під мостом заввишки три метри, і може якось під ним протиснутися".
Ні, ми повинні знизити цей показник до нуля.
Щороку ми продукуємо багато діоксиду вуглецю, понад 26 млрд. тон.
На кожного американця припадає близько 20 тонн; на мешканців бідних країн - менш ніж одна тонна.
А в середньому це близько п'яти тонн на кожного мешканця планети.
Так чи інакше, ми повинні впровадити зміни, які знизять викиди до нуля.
А вони постійно зростають. І тільки впроваджені різноманітні економічні зміни дещо уповільнили це зростання, тому ми мусимо перейти від стрімкого зростання до спаду і падіння аж до нуля.
Це рівняння має чотири фактори і трошки множення.
Ліворуч маємо викиди CO2, які хочемо зменшити до нуля, і які залежать від кількості людей, послуг, якими в середньому користується кожна людина, енергії, яку в середньому затрачають на кожну послугу, і викидів CO2, що припадають на одиницю енергії.
Розгляньмо кожен множник і подивімося, як можна зменшити викиди до нуля.
Ймовірно, щоб цього досягнути, один із множників мав би бути наближеним до нуля.
Це з курсу шкільної алгебри, але погляньмо.
По-перше, населення.
У світі сьогодні мешкає 6,8 млрд людей. І ця кількість прямує до дев'яти мільярдів.
Якщо ми запровадимо нові вакцини та поліпшимо послуги у сфері медицини та репродуктивного здоров'я, то зможемо знизити цю складову на 10 чи 15 відсотків. Але наразі зростання становить близько 1,3.
Друга складова - це послуги, якими ми користуємось.
Сюди входить усе: їжа, яку ми споживаємо, одяг, перегляд телебачення, опалення.
Це дуже хороші речі: позбутися бідності якраз і означає надати ці послуги практично кожній людині на планеті.
Намагатися, щоб це число зростало - дуже благородна справа.
У заможних країнах, де проживає "золотий" мільярд, можна було б менше витрачати і споживати, проте щороку ці показники зростають, і тому кількість послуг, що їх споживатиме людина, щонайменше подвоїться.
Йдеться про вкрай необхідні послуги.
У вашому домі є світло, щоб виконати домашнє завдання? А в цих дітей - ні, і тому вони вимушені читати шкільні завдання під світлом вуличних ліхтарів.
Далі - ефективність, E, енергія, яка витрачається на кожну послугу.
I тут, нарешті, маємо хороші новини. Маємо щось таке, що не зростає.
Завдяки різним винаходам і новим способам освітлення, іншим типам автомобілів, іншим методам будівництва - існує чимало послуг, де можна досить суттєво знизити витрати енергії.
Для окремих послуг це зниження сягає 90 відсотків.
Є й інші послуги, як-от виробництво міндобрив, або послуги з авіаперевезень, де можливостей для покращення є набагато, набагато менше.
Отож, за оптимістичними розрахунками, цей множник можна скоротити утричі, а то й у шість разів.
Але все одно, з урахуванням перших трьох складових, ми перейшли від 26 млрд, у кращому випадку, до 13 мільярдів тонн, що не розв'язує проблеми.
Тому розгляньмо четвертий фактор - який і буде ключовим - кількість CO2, що продукується на кожну одиницю енергії.
Постає запитання: чи можна реально знизити її до нуля?
Якщо спалювати вугілля - ні.
Якщо спалювати природний газ - ні.
Майже кожен сучасний спосіб виробництва електроенергії, за винятком нових джерел відновлюваної енергії та атомної енергетики, продукує викиди СО2.
У глобальному масштабі ми збираємося створити нову систему.
І, відповідно, нам потрібні енергетичні дива.
Коли я використовую термін "диво", я не маю на увазі щось неможливе.
Мікропроцесор є дивом. Персональний комп'ютер є дивом.
Інтернет та його послуги є дивом.
Присутні у цьому залі люди брали участь у створенні багатьох чудес.
Зазвичай, у нас немає кінцевого терміну, вимоги створити диво до певної дати.
Як правило, ви просто живете, і деякі чудеса з'являються, а деякі - ні.
Однак це саме той випадок, де ми мусимо працювати на повну потужність, щоб створити диво у досить жорсткі терміни.
Я подумав: "Як би я міг це передати?
Чи є якісь ілюстрації зі світу природи, якісь видовища, які б захопили людську уяву?"
Я згадав, як рік тому приніс комарів, і людям це сподобалося.
(Сміх)
Вони справді збагнули, що існують люди, які живуть з комарами.
У випадку з енергією, ось усе, що я зміг придумати.
Я вирішив, що звільнення світлячків стане цьогоріч моїм внеском у атмосферу цього залу.
Ось тут жменька живих світлячків.
Мені сказали, що вони не кусаються; насправді, вони навіть не змогли б залишити цієї банки.
(Сміх)
Існує сила-силенна дріб'язкових рішень на кшталт цього, але вони насправді мало що змінюють.
Нам потрібні рішення - неважливо, одне чи кілька - неймовірного масштабу і неймовірної надійності, і хоча люди ведуть пошуки у багатьох напрямах, я бачу лише п'ять, де можна було би досягнути насправді великих результатів.
Я відкинув такі напрямки, як енергія морських припливів і відпливів, геотермальна енергія, енергія розплавів, біопаливо.
Вони можуть стати у пригоді, і якщо вони перевершать мої сподівання - чудово, однак мені йдеться ось про що: ми мусимо опрацювати кожен із цих п'яти напрямків і не можемо відмовитися від будь-якого з них лише тому, що він виглядає складним і пов'язаний зі значними труднощами.
Спочатку розгляньмо спалювання викопного палива, чи то вугілля чи природного газу.
Що треба зробити? Здається, усе просто, але насправді це не так.
Треба зібрати весь CO2, що виходить з труб після згорання палива, стиснути його і у вигляді рідини десь зберігати, сподіваючись при цьому, що він там і залишиться.
Наразі вже є кілька пілотних проектів, які дають рівень утилізації від 60 до 80 відсотків, але довести їх до 100%-го рівня буде дуже складно. Буде непросто дійти згоди щодо місць зберігання CO2 у таких кількостях, але найскладніше питання - довгострокова перспектива.
Хто зможе бути впевненим?
Хто зможе дати якісь гарантії, коли йдеться про щось у мільярди разів більше за усі інші види відходів з погляду ядерної чи іншої безпеки?
Це величезні обсяги. Тому це складне завдання.
Наступний няпрям - атомна енергія.
Вона також має три великі проблеми: висока вартість, зокрема у країнах з жорсткою регуляцією, питання безпеки, впевненість у тому, що нічого поганого не трапиться, що навіть при наявності людського чинника паливо не будуть використовувати для виготовлення зброї.
І ще одне - а що робити з відходами?
Хоч їх не так і багато, існують великі побоювання з цього приводу.
Люди мусять почуватися впевнено.
Отже, є три дуже непрості проблеми, які можна розв'язати, і над якими потрібно працювати.
Останні три джерела енергії з п'яти я згрупував разом.
Це так звані відновлювані джерела енергії.
Вони чудові, бо не вимагають палива, але й у них є певні хиби.
Зокрема, щільність енергії, яку отримують за допомогою цих технологій, є значно меншою, ніж потужність енергогенеруючих підприємств.
Це енергогенеруюче землеробство, і ми говоримо про сотні квадратних кілометрів, площі, у тисячі разів більші за ті, що звичні для енергогенеруючого підприємства.
Окрім того, всі вони є непостійними джерелами.
Сонце не світить цілий день, воно не світить щодня, і, крім того, вітер не дме весь час.
І тому, якщо ви залежите від цих джерел, то мусите мати інші джерела отримання енергії на той час, поки ці не доступні.
Таким чином, маємо проблеми великої вартості та передачі енергії.
Наприклад, якщо це джерело енергії знаходиться за межами вашої країни, вам не тільки потрібна технологія - вам ще й доведеться мати справу з ризиком, пов'язаним з тим, що енергія надходить з іншого місця.
І, врешті-решт, проблема зберігання.
Щоб оцінити її, я переглянув і ознайомився з усіма видами акумуляторів, які зроблені на даний час - для автомобілів, комп'ютерів, телефонів, ліхтарів, для всього - і порівняв із сумарною кількістю електричної енергії, що використовується у світі.
Я виявив, що всі акумулятори, які ми робимо зараз, можуть зберігати запас усієї енергії менш ніж 10 хвилин.
Так що тут потрібен великий прорив, щось таке, що буде разів у 100 кращим, аніж підходи, які ми маємо зараз.
Усе можливо, але не дуже просто.
Спробуйте отримати непостійне джерело енергії, яке зможе генерувати від 20 до 30 відсотків більше від того, що ви використовуєте.
Якщо ви розраховуєте на нього на 100 відсотків, то вам потрібен неймовірний диво-акумулятор.
Рухаємось далі - який правильний підхід?
Чи це Мангеттенський проект?
Яка штука розв'яже нашу проблему?
Над цим мусять працювати сотні компаній.
У кожному з цих п'яти напрямків нам потрібна принаймні сотня людей.
І щоб про кожного з них можна було би сказати: "Вони божевільні". Це добре.
Я думаю, що тут, у середовищі TED, є багато людей, які вже працюють у цьому напрямку.
Білл Ґросс має кілька компаній, зокрема eSolar, яка володіє чудовими технологіями отримання сонячної теплової енергії.
Вінод Хосла інвестує у десятки компаній, що роблять великі справи та мають цікаві можливості, і я намагаюся допомогти цьому.
Натан Мирвольд і я підтримуємо компанії, які, можливо несподівано, але вже працююють над ядерним підходом.
Існують інновації у ядерній фізиці: касетні, рідкі реактори. Проте справжні інновації у цій галузі припинилися вже достатньо давно, тому думка про те, що добрі ідеї витають у повітрі, не така вже й дивна.
Ідея TerraPower (реактора на біжучій хвилі) в тому, що ми не спалюємо частину урану - один відсоток, тобто U235 - а натомість вирішили: "Спалюймо 99 відсотків U238".
Божевільна ідея.
Насправді, люди говорили про неї вже довший час, але вони б ніколи не змогли перевірити належним чином, працюватиме це чи ні, і лише з появою сучасних суперкомп'ютерів зараз можна зімітувати і переконатися: так, з відповідними матеріалами, виглядає на те, що воно буде працювати.
Ви спалюєте ці 99 відсотків, оптимізувавши витрати.
Ви справді спалюєте відходи і можете використовувати як паливо всі ядерні відходи сучасних реакторів.
Замість того, щоб перейматися ними, ви просто використовуєте їх.
Реактор "з'їдає" цей уран згори донизу, немов свічка спалює віск.
Ось циліндрична форма, яку часто називають реактором на біжучій хвилі.
Це реально розв'язує проблему палива.
У мене є фотографія однієї місцини в Кентуккі.
Це залишки, 99 відсотків, з яких відібрали ту частину, яку зараз спалюють. Так званий збіднений уран.
Він забезпечить США енергією на сотні років.
Просто профільтрувавши морську воду за допомогою недорогої технології, ви отримаєте достатньо палива для всього життя цілої планети.
Попереду безліч викликів, але це приклад однієї із багатьох сотень ідей, які ми мусимо втілити у життя.
Подумаймо: як нам оцінити самих себе?
Як виглядатиме наш табель?
Вирушаймо до нашої мети, а пізніше поглянемо на проміжні кроки.
Ви чули розмови про 80 відсотків скорочення до 2050 року.
Ми справді мусимо дістатися цього показника.
Решта 20 відсотків припадатимуть на бідні країни, дещо на сільське господарство. Сподіваюся, ми позбудемося викидів у галузі лісівництва.
Щоб отримати ці 80 відсотків, розвинуті країни, зокрема Китай, муситимуть перейти на зовсім інші способи генерування енергії.
Запитання на 12 балів: Чи ми впроваджуємо технологію з нульовими викидами, чи впровадили ми її в усіх розвинених країнах і чи передаємо її в інші місця?
Це украй важливо.
Це основна оцінка у нашому табелі.
Рухаючись від тієї дати до сьогодення: як виглядатиме наш табель у 2020-му?
Знову ж таки, вів мав би мати два елементи.
Ми повинні вжити енергоефективних заходів, щоб скоротити викиди.
Що менше ми будемо викидати, то меншою буде кількість СО2, і нижчою температура.
Але оцінка, яку ми отримаємо, за заходи, що не дадуть нам змоги досягнути суттєвих скорочень, є такою ж, чи трохи менш важливою за решту. Йдеться про інновації на основі цих досягнень.
Ми мусимо використовувати досягнення на повну потужність, вимірюючи їх у перерахунку на компанії, пілотні проекти, зміни в регуляторних актах.
Існує багато чудових книжок на цю тему.
Книга Альберта Ґора "Наш вибір" і книга Девіда Маккея "Стала енергія без гарячого повітря".
Вони описують ситуацію і закладають підґрунтя для широкого обговорення, адже ми потребуємо підтримки загалу.
Ми мусимо згуртувати сили.
Ось моє бажання.
Дуже конкретне бажання: винайти цю технологію.
Якщо б я мав змогу реалізувати одне-єдине бажання на найближчі 50 років - і зміг би вибрати, хто буде президентом, вибрати вакцину, а це я дуже люблю робити, чи вибрати оцю вдвічі дешевшу технологію без викидів CO2, то саме її я б і обрав.
Це бажання має найбільший вплив.
Якщо ми не здійснимо цього бажання, то відбудеться жахливий поділ на людей, які думають тільки про близьке чи далеке майбутнє, поділ між США і Китаєм, між бідними і багатими країнами, а життя тих двох мільярдів людей значно погіршиться.
Що ж робити?
До чого я закликаю вас рухатись уперед?
Треба більше фінансувати дослідження.
Коли лідери країн зустрічаються у місцях на кшталт Копенгагена, вони не повинні просто обговорювати СО2.
Вони мають обговорювати порядок денний, присвячений інноваціям.
Тоді ви будете приголомшені обурливо низькими рівнями витрат на інноваційні підходи.
Нам потрібні ринкові стимули - податки на CO2, торгівля квотами - те, що зачіпає питання ціни.
Ми мусимо донести свій заклик до всіх.
Мусимо вести раціональний і зрозумілий діалог.
Тут йдеться і про кроки, що їх здійснює уряд.
Це важливе бажання, яке, я гадаю, нам під силу втілити.
Дякую.
(Оплески)
Дякую.
Кріс Андерсон:
Спасибі. Дякую.
(Оплески)
Дякую.
Трохи детальніше про TerraPower. Чи могли б ви уточнити, про який обсяг інвестицій ідеться?
Білл Ґейтс:
Щоб написати програмне забезпечення, купити суперкомп'ютер, найняти відомих науковців - це все ми вже зробили - потрібно лише десятки мільйонів.
Щоб протестувати матеріали в російському реакторі, аби переконатися, що вони працюють належним чином, потрібно тільки сотні мільйонів.
Реально складно буде побудувати пілотний реактор; пошук кількох мільярдів, органу регулювання, місця розташування - всього того, щоб побудувати перший реальний реактор.
І як тільки появиться перший реактор, який запрацює так, як було передбачено, тоді все стане ясно як день, тому що економіка, щільність енергії, кардинально відрізняються від ядерної енергії у звичній для нас формі.
Якщо я правильно розумію, потрібно спорудити глибоко у землі практично вертикальну колону ядерного палива з відпрацьованого урану, і тоді процес починається угорі і рухається вниз?
БҐ:
Саме так.
Сучасний реактор ви постійно перезаряджаєте, тому потребуєте багато людей і безліч елементів управління, які можуть схибити: відкриття реактора, переміщення речей туди і назад - це не добре.
А так ви матимете дуже дешеве паливо, яке зможете закласти на 60 років - як таке собі поліно - закласти його і уникнути усіх цих складнощів.
Поліно лежить собі там і горить 60 років, а потім згасає.
КА:
Це атомна станція, яка одночасно розв'язує проблему утилізації власних відходів.
БҐ:
Ми почнемо з наявних відходів, які знаходяться в охолоджувальних басейнах чи сухих контейнерах реакторів - саме з цього палива ми почнемо.
Таким чином, те, що було проблемою для цих реакторів, буде живленням для наших, і кількість відходів радикально зменшиться, щойно ви розпочнете цей процес.
Ви розповідаєте різним людям по всьому світу про ці можливості.
Де виявляють найбільшу зацікавленість цією ідеєю?
БҐ:
Люди від нашої компанії були в Росії, Індії, Китаї - я зустрічався з міністром енергетики, який говорив про те, як це вписується в галузевий порядок денний.
Так що я оптиміст.
Французи та японці вже проробили певну роботу.
Це приклад того, що було зроблено.
Це важливий крок уперед, але це немов реактори на швидких нейтронах, які вже побудовані в багатьох країнах, тому будь-хто, хто спорудив реактор на швидких нейтронах, є кандидатом на пілотне будівництво.
КА:
На ваш погляд, які часові рамки і ймовірність того, що щось на кшталт цієї ідеї буде втілено в життя?
БҐ:
Ну, для одного масштабного електрогенеруючого, дуже дешевого проекту потрібно 20 років на дослідження і 20 років на впровадження.
Це своєрідний кінцевий термін, що його нам ставить екологічне моделювання майбутнього.
І TerraPower - якщо справи підуть добре, на що ми дуже сподіваємося - можна легко реалізувати у ці терміни.
На щастя, вже сьогодні існують десятки компаній - а потрібно сотні - які - за умови, що їхні наукові розробки вдадуться, а пілотні станції отримають фінансування - зможуть конкурувати в цій сфері.
З погляду ймовірних масштабних винаходів, що змінять долю людства, чи цей є найбільшим?
Нам безумовно потрібно, щоб успіху досягла хоча б одна компанія.
КА: БҐ:
Прорив в енергетиці є найважливішим.
Він вважався б таким навіть без екологічних проблем, але вони роблять його ще вагомішим.
У сфері ядерних досліджень існують інші новатори.
Ми не знаємо їхньої роботи так добре, як цієї, але науковці, які працюють над касетними реакторами - це зовсім інша каста.
Існує реактор рідкого типу, який видається трохи заскладним, але те саме можна було би сказати і про наш проект.
Існують різні його види, однак окраса цього реактора - це молекула урану, яка містить в мільйон разів більше енергії, аніж молекула вугілля. Якщо подолати негативні явища, тобто радіацію, наслідки для довкілля, вартість, потенціал, вплив на землю та все решта, то цей реактор - це окрема категорія.
КА:
Якщо нічого не вийде, що тоді?
Чи повинні ми розпочати надзвичайні заходи задля збереження стабільної температури на Землі?
БҐ:
Ця ситуація схожа на те, немов би ви постійно переїдали, і вас от-от вхопить серцевий напад: тоді куди ви йдете?
Вам напевно потрібна операція на серці або щось таке.
Існує напрямок досліджень, який називається геоінженерією. Він вивчає різні методи, які б уповільнили потепління, щоб виграти 20 чи 30 років для спільних дій.
Однак це всього лиш страховий поліс.
Ви сподіваєтеся, що до цього справа не дійде.
Дехто каже, що вам навіть не потрібно працювати на страховий поліс, тому що ви розлінитеся і далі переїдатимете, бо знатимете, що операція на серці вас врятує.
Я не впевнений, що це мудро, враховуючи важливість цієї проблеми, але геоінженери обговорюють, чи потрібен запасний варіант на випадок, якщо процес прискориться, або інновації підуть повільніше, ніж ми очікуємо.
Скептики зміни клімату: як ви можете одним чи двома реченнями переконати їх, що вони помиляються?
БҐ:
На жаль, скептики бувають з різних таборів.
Тих, хто наводить наукові аргументи, дуже мало.
Чи кажуть вони про негативні зворотні ефекти, пов'язані з хмарами?
Є дуже, дуже мало речей, про які вони можуть сказати, що в них є один шанс з мільйона.
Основна проблема подібна на СНІД.
Ви робите помилку зараз, а платите за неї набагато пізніше.
Коли ви маєте справу з купою нагальних проблем, то навряд чи захочете витерпіти біль зараз, щоб відчути полегшення потім.
До того ж, це дещо невизначений біль - така собі доповідь МГЕЗК (Міжурядової групи експертів зі змін клімату). У багатих країнах є люди, які дивляться на МГЕЗК і кажуть: "Гаразд, це не так вже й важливо".
Справа в тому, що ця невизначеність мусить рухати нас уперед.
Але я мрію ось про що: якщо рішення буде економічно вигідним і одночасно розв'яже проблему CO2, тоді скептики скажуть:
"Окей, мені все одно, що воно не продукує викидів CO2, а може було б краще, якби продукувало CO2, але я мабуть скористаюся цим рішенням, бо воно дешевше, ніж попереднє".
(Оплески)
КА:
Отож, ви б так відповіли на аргументи Бйорна Ломборґа, який заявив: якщо витратити всю енергію, намагаючись розв'язати проблему CO2, то вона затьмарить усі інші цілі - спроби позбавити світ від бідності, малярії і так далі. Нерозумно витрачати ресурси Землі і пускати гроші в цьому напрямку, якщо можна зробити щось краще.
Ну, фактичні витрати на науково-дослідні роботи - нехай США витрачатимуть на рік на 10 мільярдів більше, ніж зараз - не настільки величезні.
Вони б не мали відвернути увагу від інших речей.
Не всі зі мною погодяться, але якщо ви вкладаєте у щось чимало грошей, а воно економічно невигідне, та ви й далі це фінансуєте - то це даремні витрати.
Ну хіба що ви вже от-от отримаєте результат, а поки ще проводите дослідження. І ви отримаєте дуже дешеве рішення.
Я вважаю, що варто зосередитися на тому, що може бути набагато дешевшим.
Якщо ви дійдете компромісу:
"Зробімо енергію супердорогою", щоб тільки багаті могли собі її дозволити - а всі в цьому залі можуть заплатити в п'ять разів більше за енергію, яку ми споживаємо - наш спосіб життя не зміниться.
А для цих двох мільярдів людей це буде справжнім лихом.
І навіть Ломборґ змінив свою думку.
Тепер його фішка: "Чому більше не говорять про науково-дослідні роботи?"
Він як і раніше, через свої попередні напрацювання, все ще асоціюється з табором скептиків, але він зрозумів, що це досить самотній табір, і тому робить акцент на наукових дослідженнях.
І ось це, на мою думку, вартує уваги.
Науково-дослідні роботи отримують неймовірно малу фінансову підтримку.
Білле, я мабуть скажу те, що зараз на думці у більшості глядачів: сподіваюсь, що ваші мрії збудуться.
Велике вам спасибі.
БҐ:
Дякую вам.
(Оплески)
(Музика)
Моніка і Брайан, ми зараз знаходимось у Галереях Верхнього Єгипту, в університеті Пенсильванії, музей Археології і Антропології.
Ми дивимось на збільшену скульптуру Рамзеса II.
Він був Фараоном нового королівства Стародавнього Єгипту.
Розміщена безпосередньо в центрі галереї вона домінує в цьому просторі і здається, ніби заманює кожного до свого світу.
Справді, зрештою, це і є ключовою функцією цієї статуї.
Дійсно, все в цій скульптурі скероване на те, щоб демонструвати силу і ми трошки поговоримо про це сьогодні, про те, як саме це втілюється.
Це буде уособленням такого типу, який ви б могли побачити в різних формах і розмірах, це вірно?
Я не знаю як щодо форм, але розміри - це точно, від натурального розміру до збільшеного, колосального, до 20 футів і вище.
А де ж могла б вона вміститись, якщо брати до уваги її розмір?
Гадаю...існують ще й інші зображення Рамзеса наприклад, є колосальні репрезентації Рамзеса у його великому храмі в Абу Сімбель, в Верхньому Єгипті.
Тож, говорячи про храми, саме там, знаходились скульптури, схожі на цю.
Судячи з доказів, ця скульптура була розміщена в храмі, присвяченому Рамзесу. Гаразд.
А як щодо її призначення, навряд чи це є демонстрацією влади людям.
Ні, тому що простим людям не дозволялося бути присутніми в потаємних відділеннях храму.
Жерці підходили сюди і підносили пожертви до статуї фараона.
Фактично, тут навіть помітно невеличке заглиблення в самій скульптурі, перед ногами, як ви можете побачити, тож саме тут жерці розміщували деякі з підношень.
Це вражаюче, адже ви ніколи не думаєте про ці скульптури, як про щось функціональне.
Ви думаєте про них, як про щось, що мало б вшановуватись. Це вірно.
Вони, зрештою, мають подвійне призначення.
Я маю на увазі, що ми не можемо заперечувати очевидний прояв влади та її традиційні прояви, що демонструє ця скульптура.
Наприклад, речі які б ми очікували побачити в зображенні величного фараона: льняна тканина на голові, змія "Ураеус" над чолом чого не вистачає, так це вставної штучної бороди, це такий звичний прояв влади фараона.
І все це розміщене у верхній частині тіла, такого героїчно побудованого, типового для особи фараона.
Це справді так, проте окрім самих атрибутів влади, влади імперії, ми також бачимо спосіб зображення могутності самого тіла. Сила м'язів, міцні руки, також рішуче розміщені стегна.
А саме ця окрема частина має деяке заперечення цьому.
Окрім того, що він добряче пошкоджений.
Так, він справді був розламаний на шматки а потім зібраний знову, але ви напевне помітили щось трохи дивне в цій голові.
Так, вона трохи замала, тож коли ви входите до галереї, то помічаєте цю суттєву особливість.
А коли ви підходите ближче, то не можете не помітити, що голова трохи замала.
Чому ж його голова замала?
Принчиною є те, що вважалось (насамперед через склад нижчої частини тулуба), що походила ця скульптура з Середнього Царства, і, насправді, вона не мала репрезентувати Рамзеса.
Тобто її переробили.
Саме так, пізніше, коли він прийшов до влади, голова була змінена щоб надати більшої схожості саме на Рамзеса.
Звісно, методом обтесування, за допомогою якого голову було зменшено.
Неймовірно, тобто ця сама голова була зображенням і попереднього фараона, я гадаю, менш могутнього.
Справді, або когось, хто був усунений від влади Рамзесом.
І його підточили, щоб він був схожий на Рамзеса.
Це дивовижно.
Саме так, правильно.
Вона суттєво пошкоджена і поламана.
Так, вона зазнала серйозних пошкоджень, талія була розрізана навпіл, шия також.
Фактично, вона зроблена з кварциту, я гадаю, що це не такий твердий камінь, який ми звикли бачити.
Вірно, діорит переважав в скульптурах Древніх Єгиптян, але одним із переваг кварциту в цьому випадку є те, що він більш пористий, тому зберігає оригінальний пігмент.
Я гадаю важливо пам'ятати, але так легко забувається той факт, що всі ці древні скульптури були пофарбованими, а каміння, таке як діорит, є настільки твердим і щільним, що фарба просто відлущувалась на протязі тисячоліть з моменту фарбування.
Проте більш пористі гірські породи, як ви бачите, зберігають якусь частину пігменту.
Тут маємо трохи рудуватий відтінок шкіри, і це теж Єгипетська властивість: зображати фігури чоловіків з трохи рудим відтінком шкіри.
Також ми можемо бачити смуги, які були намальовані на льняній тканині головного убору. Дивовижно.
Я не помічав колір, поки ти не вказала на нього.
Зараз я помічаю жовтий і синій, так?
Або чорний і жовтий.
Це, напевно, жовтий і синій.
Якщо ти маєш на увазі кришку саркофагу короля Тутанхамона, то вона жовта і синя, так? Золота і смарагдова, я гадаю.
Завдяки тобі, зараз я розглядаю цю скульптуру в інший спосіб.
Це дивовижно.
Тобто, щільність форми утворює тіло, руки, розташовані близько до тіла і камінь, що з'єднує тулуб та руки, все ж присутній.
Цілком правильно, його руки не витесані окремо від тіла, вони, напевно, тільки трохи надламані, зрозуміло чому.
Так, тобто його передпліччя відсутні, але ви бачите, що кисті рук спокійно відпочивають на колінах тобто, відсутні випуклі частини, немає нічого, що могло б бути відламаним.
Саме так.
Тож, тип тіла, про який йде мова, героїчного тіла який ми б очікували побачити в образі фараона, але він, чи він схожий, чи відрізняється від того, який ми звикли бачити в Греко-Романському мистецтві.
Я вважаю, що є певна відмінність, чи не так?
Я маю на увазі, що ми бачимо цей сильний і мускулистий тип тіла, але чи виглядає воно, як людське тіло зі всім своїм натуралізмом?
Гадаю, з першого погляду, люди так і думають.
Напевне так, але, якщо ми поглянемо ближче, на те, у який спосіб кисті з'єднуються з плечима, є щось нетипове, ці дуже широкі гомілки з сильними мускулами і цей гострий край великогомілкової кістки.
Тобто, типове зображення тіла, властиве фараонам, ви можете собі уявити, якщо б всі фараони, вишикувались в лінію, то ми б побачили цю закономірність.
Це так.
Але типовість його зображення одразу дає зрозуміти, що це - саме фараон.
Тобто, в сукупності із виявом його влади, ці деталі поєднуються разом, щоб продемонструвати це.
Тобто та постійність, про яку ми говорили раніше, каміння, що зберігає сталу форму, поєднувалося б в особливий спосіб у якості гробниці для зберігання речей.
Абсолютно вірно, це чудово поєднується з єгипетським повір'ям в життя після смерті, в цьому плані вічного існування Ка, або душі померлого.
На протязі довгого періоду.
Це так.
Риси, що легко впізнаємо, працюють і в політичному значенні... щоб люди впізнавали саме цього конкретного фараона. Також це працює і в гробниці, щоб Ка могла впізнати фараона.
Це вірно, бо Ка виходить і мандрує в потойбічний світ, тут і там, але він завжди мусить повертатися і впізнавати свій дім.
Ще я хотів би сказати дещо, перед тим, як ми закінчимо, про сукупність зображень. про типову вагу іконографії.
Так, я вважаю, що це важливо пам'ятати, або помічати відмінності, вигляд самого фараона й цих інших зображень, які ми бачимо вирізьблені навколо трону.
Є суттєва відмінність між картинками і текстом, тому що ця різниця дуже помітна в нашій культурі: зображення це картинки, а текст - букви.
Нам легко забути, що ці зображення - це ієрогліфи, а не малюнки, це текст і вони не повинні бути інтерпретовані, як іконографія, тобто птах, зображений тут, не обов'язково означає саме птаха.
Птах - це частина цього слова, це - текст.
Тобто, майже як манускрипт.
Справді, зображення відділене від тексту і текст не повинен сприйматись, як естетичний елемент.
Тобто, є два типи сприйняття.
Саме так.
Тобто іконографії на зображенні все ж таки достатньо, щоб зацікавлювати людей,
Хвіст бика, Ураеус, про який ми вже згадували, зачіска різні інші об'єднані символи, які ми вже звикли бачити - це статуї Старого Царства...
Так, окремі речі завершують образ, кілт в складку, хвіст бика, про який ми не згадали раніше, що помітно виступає між ніг фараона спереду і ми можемо уявити, що він звисає донизу зі спини.
Це теж типові символи, які проносяться крізь всі три суттєві періоди Єгипетського мистецтва.
Тобто, експерт міг би одразу ідентифікувати цей стиль, як притаманний Новому Царству, але для не-Єгиптознавців, є послідовність форми зображення, що проходить від Старого Царства до Нового і це, справді, є дуже вражаючим.
Так і є.
Світ змінюється з дійсно приголомшливою швидкістю.
Якщо ви подивитесь на графік нагорі ви побачите, що у 2025 році ці прогнози від Goldman Sachs кажуть що китайська економіка майже зрівняється з американською економікою.
І якщо ви подивитесь на графік для 2050 року прогнозується що китайська економіка буде вдвічі більшою за американську а індійська економіка зрівняється з американською.
Ми повинні мати на увазі що ці прогнози були створені перед Західною фінансовою кризою.
Кілька тижнів тому я дивився останні прогнози від BNP Paribas коли ж Китай матиме більшу економіку ніж Сполучені Штати.
Goldman Sachs прогнозує 2027 рік.
Пост-кризові прогнози кажуть про 2020 рік.
Вже через десять років.
Китай змінить світ у двох фундаментальних аспектах.
Перш за все, це величезна країна, що розвивається, з населенням понад 1,3 мільярди людей яка зростала впродовж останніх 30 років приблизно 10% щорічно.
І через 10 років вона матиме найбільшу економіку в світі.
Ніколи в сучасній історії найбільша економіка світу не належала країні, що розвивається, а не розвиненій країні.
По-друге, вперше в сучасній історії домінуюча країна в світі - якою я думаю Китай стане - буде не з Заходу а з іншого дуже-дуже відмінного цивілізаційного середовища.
Зараз я знаю, це розповсюджена думка на Заході що коли країни починають модернізацію вони також починають переймати Західний спосіб життя.
Це ілюзія.
Це припущення, що модернізація є результатом змагання, ринків і технології.
Це не так, вона також формується історією і культурою.
Китай не схожий на Захід, і він не стане таким як Захід.
У основних фундаментальних засадах він залишиться повністю інакшим.
Отже великим питання очевидно є як ми розуміємо Китай?
Як ми розуміємо чим є Китай?
І проблемою на Заході наразі взагалі-то є традиційний підхід що ми розуміємо Китай в дуже Західних термінах, застосовуючи Західні ідеї.
Так не можна.
Зараз я хочу запропонувати вам три фундаментальні засади для спроби зрозуміти яким же є Китай просто для початку.
Першою є те, що Китай не є національною державою.
Так, він називається національною державою впродовж останніх ста років.
Але кожен, хто знає хоч щось про Китай знає, що Китай трошки старший.
Такий вигляд Китай мав після перемоги династії Цінь в 221 році до н.е. в кінці Епохи Воюючих царств - народження Китаю.
І ви можете бачите це виходить за межі сучасного Китаю
Або ж одразу після, династія Хань, все ще 2 тисячі років тому.
І ви можете побачити, що це займає більшу частину того, що ми називаємо Східний Китай, де переважна більшість китайців жила тоді і досі живе.
Що є незвичайного у цьому це те, що дає Китаю змогу бути Китаєм, що означає для китайців бути китайцем сягає своїм корінням не в останні сто років не до епохи національної держави, що справедливо для Заходу, але до періоду, якщо ви хочете, цивілізаційної держави.
Я думаю тут, наприклад, про звичай поклоніння предкам, про дуже своєрідне поняття держави, а отже, і про дуже своєрідне поняття сім'ї, соціальних відносин як гуанхі (guanxi), Цінності конфуціанства і таке інше.
Ці всі речі походять з періоду цивілізаційної держави.
Іншими словами, Китай, на відміну від Західних і більшості країн світу, сформувався під цивілізаційним впливом, від існування цивілізаційної держави а не національної.
І є ще одна річ на додачу, така:
Звичайно ми знаємо Китай великий, здоровезний у демографічному і географічному сенсі, з населенням 1,3 мільярди людей
Чого ми часто не знаємо це факт що Китай надзвичайно різноманітний і дуже плюралістичний, і в багатьох сенсах дуже децентралізований.
Ви не можете міряти все по Пекіну, навіть якщо ми думаємо що це хороший приклад.
Але він ніколи не був.
Отже ось Китай, цивілізаційна держава, а не національна держава.
Що ж це означає?
Я вважаю, що в цьому полягають всі глибинні наслідки.
Наведу два.
Перший полягає в тому що найважливішою політичною цінністю для китайців є єдність, збереження китайської цивілізації.
Знаєте, 2 тисячі років тому, Європа: розпад, поділ Римської Імперії.
Вона розділилась, і так і залишилась понині.
Китай, за той самий період, подолав зворотній шлях, дуже болісно втримуючи цю велику цивілізацію, цивілізаційну державу єдиною.
Другий можливо більш прозаїчний, є Гонконг.
Ви пам'ятаєте передачу Гонконгу
Британією Китаю в 1997?
Ви можливо пам'ятаєте якою була Китайська конституційна пропозиція.
Одна держава, дві системи.
Б'юсь об заклад що майже ніхто на Заході не повірив їм.
"Показуха
Коли Китай добереться до Гонконгу все буде інакше."
13 років потому політична і правова система в Гонконгу так само відрізняється зараз як і в 1997.
Ми були неправі.
Чому ми були неправі?
Ми були неправі, бо ми думали, природно, в національно-державному стилі.
Подумайте про об'єднання Німеччини, 1990.
Що трапилось?
Захід проковтнув Схід.
Одна нація, одна система.
Це ментальність національної держави.
Але ви не можете управляти такою країною як Китай, цивілізаційною державою, на основі однієї цивілізації, однієї системи.
Це не працює.
Фактично відповідь Китаю на питання Гонконгу - така ж яка буде на питання Тайваню - була природною відповіддю: одна цивілізація, багато систем.
Давайте продовжимо з фундаментальними засадами для розуміння Китаю - можливо наступна буде не найприємнішою.
Китайці мають дуже-дуже відмінне поняття раси у порівнянні з іншими країнами.
Чи ви знаєте, з 1,3 мільярда китайців понад 90% вважають, що належать до однієї раси Ханьців.
Це повністю відрізняється від інших найбільш населених країн.
Індія, Сполучені Штати,
Індонезія, Бразилія - всі з них є мультирасовими.
Китайці ж не почуваються такими.
Китай є мультирасовим тільки біля кордонів.
Питання в тому - чому?
Відповідь, я думаю, по суті є знову в цивілізаційній державі.
Історія щонайменше 2 тисяч років, історія завоювання, окупації, поглинання, асиміляції тощо привела до процесу внаслідок якого через певний час, поняття ханьців виникло - звичайно, виросло у велике і дуже сильне почуття культурної ідентичності.
Зараз найбільшою перевагою цього історичного моменту стало те, що без ханьців, Китай ніколи б не залишився єдиним.
Ідентичність ханьців стала цементом який тримав цю державу єдиною.
Великим недоліком цього є те що ханьці мають дуже слабке уявлення про культурні відмінності.
Вони щиро вірять у свою вищість, і вони не поважають тих, хто не з ними.
Звідси їх ставлення, наприклад, до уйгурів та тибетців.
Дозвольте представити третю фундаментальну засаду китайської держави.
Тепер стосунки між державою і суспільством у Китаї дуже відрізняються від Західного зразка.
Зараз на Заході ми здається аж занадто думаємо - в ці дні принаймні - що влада і законність держави є функцією демократії.
Проблема з цим твердженням у тому, що китайська держава має більшу вагу закону і владу над китайцями ніж насправді в будь-якій західній країні.
Причиною цього є дві причини, я думаю.
І очевидно, що вони ніяким боком не відносяться до демократії тому що в нашому розумінні в Китаї звичайно ж немає демократії.
І причиною цьому є перше, те що держава в Китаї наділена дуже незвичайним вона має дуже особливу значимість як представник, втілення і сторож китайської цивілізації, цивілізаційної держави.
Ось наскільки Китай наближається до ролі духовного наставника.
І друга причина в тому, що поки у Європі і Північній Америці, державна влада постійно оскаржується - я маю на увазі європейську традицію, історично проти церкви, проти інших секторів аристократії, проти купців тощо - впродовж тисячі років, влада китайської держави не була оскаржена.
У неї немає суперників.
Ви можете побачити що спосіб в який була сформована влада у Китаї дуже відрізняється від нашого досвіду західної історії.
У результаті, між іншим, Китай має зовсім інше уявлення про державу.
У той час як для нас це нав'язлива людина, незнайомець, без сумніву орган чия влада має бути обмежена або визначена і стримана, китайці не сприймають державу такою взагалі.
Китайці сприймають державу як близького - не тільки просто близького, як члена сім'ї - не тільки як просто члена сім'ї, але як голову сім'ї, патріарха сім'ї.
Так китайці сприймають державу - дуже-дуже відмінно від нас.
Це сприйняття вбудоване в суспільство в різні способи так само як і на Заході.
Я б пропонував вам, те з чим ми зараз розбираємось у китайському контексті це новий тип парадигми який відрізняється від всього про що ми знали раніше.
Треба знати, що Китай вірить в ринок і в державу.
Я маю на увазі, Адама Сміта, що писав в кінці 18 сторіччя
"Китайський ринок великий і більш розвинений і більш витончений ніж будь-який в Європі."
І, крім періоду Мао, це залишалось правдою більш-менш постійно.
Але ринок поєднується з неймовірно сильною і всеосяжною державою.
Держава всюди у Китаї.
Тобто, це лідери-фірми, багато з них є й досі власністю держави.
Приватні фірми, якими б великими не були, наприклад Lenovo, в багатьох аспектах залежать від патронажу держави.
Цілі для економіки і таке інше ставляться державою.
І держава, звичайно, її влада розповсюджується і на інші сфери - які нам знайомі - наприклад, політика однієї дитини.
Більш того, це є дуже стара державна традиція, дуже стара традиція політичної прозорливості.
Наприклад, якщо вам треба ілюстрація цього, Велика стіна.
А ось інший, це Великий Канал будівництво якого почалось в п'ятому столітті до н.е. і було повністю завершене в сьомому столітті н.е.
Він має довжину 1114 миль, поєднуючи Пекін з Ханжчоу та Шанхаєм.
Так це довга історія екстраординарних державних інфраструктурних проектів у Китаї, які я думаю допоможуть нам пояснити те, що ми бачимо сьогодні, щось таке як Три ущелини (найбільша ГЕС у світі) і багато інших прикладів державного управління в Китаї.
Отже, ми маємо три фундаментальні засади для спроби зрозуміти відмінність Китаю цивілізаційна держави, поняття раси, народу, і сутність держави та її відносини до суспільства.
Але ми й досі продовжуємо, в основному, думати, що ми можемо зрозуміти Китай просто застосовуючи наш західний досвід, дивлячись на нього західними очима, використовуючи західні концепції.
Якщо ви хочете знати чому нам безпомилково здається, що ми неправильно розуміємо Китай наші передбачення про ситуацію в Китаї завжди неправильні - то це і є причиною.
На жаль, я думаю, я маю сказати, що я думаю ставлення до Китаю є щось типу маленької західної ментальності.
Це зарозуміло.
Це зарозуміло в сенсі того, що ми думаємо ми є найкращі і більш того, що ми маємо універсальне мірило.
По-друге, це неосвічено.
Ми відмовляємось дійсно визнати цю відмінність.
Знаєте, є дуже цікавий пасаж в книзі Пола Кохена, американського історика.
Пол Кохен каже, що Захід думаємо про себе як про найбільш космополітичну з усіх культур.
Але це не правда.
У багатьох значення він є дуже обмеженим, бо останні 200 років Захід так домінував у світі, що було не дуже необхідно розуміти інші культури, інші цивілізації.
Тому що в кінцевому підсумку він може, якщо необхідно - то силою, йти своєю дорогою.
В той час коли ці культури - фактично решта світу, насправді - які були в набагато слабкіших позиціях, в порівнянні з Заходом, відтак були змушені намагатись зрозуміти Захід з-за присутності Заходу в цих суспільствах.
І тому, вони в результаті є більш космополітичними в багатьох аспектах, ніж Захід.
Наприклад, візьміть питання Східної Азії.
Східна Азія:
Японія, Корея, Китай, інші - третина всього людства живе там тепер це найбільший економічний регіон світу.
Я вам скажу зараз, що східноазійці, люди з Східної Азії, є набагато більш обізнаними про Захід ніж Захід про Східну Азію.
Тепер цей момент є дуже доречним, до теперішнього часу.
Тому що, що відбувається?
Знову до діаграми з початку - діаграми Goldman Sachs.
Те що відбувається це дуже швидко в історичному розумінні світ керується і формується не старими розвинутими країнами, але країнами, що розвиваються.
Ми бачили це під час G20 - узурпуючи дуже швидко положення G7 (Великої сімки) або G8 (Великої вісімки).
І є два наслідки цього.
Перше, Захід швидко втрачає свій вплив у світі.
Цьому насправді була драматична ілюстрація рік тому у Копенгагені на конференції по зміні клімату.
Європи не було за фінальним переговорним столом.
Коли таке траплялось востаннє?
Тримаю парі, що мабуть років 200 тому.
І це те як буде в майбутньому.
Другим наслідком є те, що світ неминуче, як наслідок, стає незнайомим для нас, тому що він буде формуватись культурами і досвідом і історією, з якими ми не є знайомі, або обізнані.
І останнє, я боюсь - візьмемо Європу, Америка трошки інша - але європейці в основному, я маю сказати, є необізнані, є незнайомі про те, як змінюється світ.
Деякі люди - в мене є друг-англієць в Китаї, і він сказав "Континент як лунатику прямує в Лету".
Можливо, це правда можливо це перебільшення.
Але немає більшої проблеми ніж ця -
Європа стає все більш відірвана від світу - а це приклад втрати відчуття майбутнього.
Тобто, Європа одного дня, звичайно, розпоряджалась майбутнім на свій розсуд.
Наприклад, візьмемо 19-те сторіччя.
Але це, на жаль, вже не є правдою.
Якщо ви хочете відчути майбутнє, якщо ви хочете відчути смак майбутнього, спробуйте Китай - там є старий Конфуцій.
Це залізничний вокзал якого ви не могли бачити де небудь ще.
Він навіть не виглядає як залізничний вокзал.
Це новий залізничний вокзал Гуанжчоу для високошвидкісних потягів.
Китай вже має найбільшу мережу ніж будь-яка інша країна у світі і скоро матиме більше, ніж всі інші країни разом взяті.
Або подивіться сюди:
Зараз це ідея, але ідея для випробування в найближчому часі в передмістях Пекіну.
Це мегабус на верхній палубі вміщає близько 2 тисяч людей.
Він їздить по коліях по приміських дорогах, і машини подорожують під ним.
Він розвиває швидкість до 100 миль на годину.
Так будуть переміщуватись речі тому що Китай має дуже специфічну проблему, яка відрізняється від Європи, і від Сполучених Штатів,
Китай має багато людей і малу площу.
Тому це є рішення проблеми коли Китай матиме багато багато-багато міст з понад 20-мільйонним населенням.
Отже, якби я хотів закінчити?
Яким має бути наше ставлення до цього світу який ми бачимо який дуже швидко розвивається перед нами?
Я думаю, щодо цього є хороші речі і є погані речі.
Але що я хотів донести, головним чином, велику позитивну картину цього світу.
200 років світ був фактично керований частиною людського населення.
Це була Європа і Північна Америка.
Підйом такий країн як Китай і Індія - а це 38% всього населення Землі - і інших таких як Індонезія і Бразилія та інші, представляє найважливіший приклад демократизації за останні 200 років.
Цивілізації і культури, які були ігноровані, які не мали голосу, до яких не прислухались, про яких не знали, матимуть інакше положення в цьому світі.
Як гуманісти, ми повинні привітати, однозначно, цю зміну.
І ми маємо дізнатись про ці цивілізації.
Цей великий корабель плив під керуванням Чжен Хе на початку 15-го сторіччя у його подорожах навколо Південно-китайського моря, Східно-Китайського моря і через Індійський океан до Східної Африки.
Маленький човник спереду це той, на котрому через 80 років
Христофор Колумб переплив Атлантичний океан.
(Сміх)
Або, подивіться уважно на це шовковий звиток зроблений ЧжуЧжоу у 1368.
Я думаю, вони грають в гольф.
Боже, китайці навіть гольф придумали.
Ласкаво прошу до майбутнього.
Дякую.
(Оплески)
Привіт, я Джон Грін. Ви дивитеся Інтенсивний курс всесвітньої історії.
Сьогодні ми поговоримо про Вели́кий шо́вковий шлях, так званий. Тому, що це була не дорога і вона не була зроблена з шовку
Отже, це футболка.
Вона була створена в Бельгії та складається з бразильської та техаської бавовни, яка була перетворена на тканину в Китаї, пошита на Гаїті, розфарбована в Вашингтоні, продана мені в Індіані, але зараз я занадто товстий для неї, скоро вона відправиться до Камеруну чи Гондурасу, можливо, навіть назад до Гаїті.
Ми можемо зупинитися на хвильку, щоб розглянути вражаючий факт, що більшість футболок бачать більше світу, ніж більшість із нас.
Містере Грін, Містере Грін! Футболки не можуть бачити світ, бо у них нема очей
Слухай, Я з минулого, мені важко визначити, що я ненавиджу в тобі найбільше, бо там є стільки всього ненавидіти.
Але першим у списку є те, що твій непохитний талант ігнорувати все цікаве та прекрасне, що є в нашого виду на користь педантичного ниття, через яке ніхто нічого не втрачає, і не отримує нічого цінного.
Піду одягну сорочку з комірцем, тому що ми тут для того, щоб зупинитися на великій картині.
Отже, Великий шовковий шлях не започаткував торгівлю, зате, повністю розширив її кордони та зв' язки, які були сформовані більшістю невідомих купців, змінили світ більше, ніж будь-які політичні або релігійні лідери.
Насправді це було круто, якщо ви були багатим, тому що вам було на що витрачати гроші на щось, окрім храмів.
Але навіть, якщо б ви не були багатими, Великий шовковий шлях змінив життя кожного жителя Африки та Євразії, наскільки нам відомо в наш час.
Давайте звернемося прямісінько до Хмаринки думок.
Як було зазначено раніше, Великий шовковий шлях не був дорогою.
Не, типу, археологи знайшли в Узбекистані знайшли купу знаків "Дитина в машині"
Це був сухопутний маршрут, по якому купці перевозили свої товари на продаж.
Але насправді було 2 маршрути: перший з'єднував Східне Середземномор'я та Центральну Азію, інший вів від Центральної Азії до Китаю.
Все це ускладнювалося тим, що Великий шовковий шлях включав в себе також морські шляхи:
Більшість товарів перевозили до Риму через Середземне море, а товари із Центральної Азії проходили шлях через Тихий Океан до Японії та навіть до о. Ява.
Таким чином, ми маємо думати про Шовковий шлях, як про дорогу, але тільки як зв'язок торгівельних доріг.
Але як і зараз, товари подорожували більше ніж люди, які продавали їх, лише деякі мандрівники проходили увесь Шовковий шлях.
Натомість, вони подорожували туди-сюди між містами продаючи свої товари тим, хто їхав далі, і так до самого місця призначення, в свою чергу кожен наступний купець на шляху підвищував ціну за ці товари.
Так що ж вони продавали?
Що ж - шовк, для новеньких.
Протягом тисячоліть, шовк вироблявся лише в Китаї.
Його пряли з кокону хробаків, котрі харчувалися шовковичним деревом.
А процес виготовлення шовку, як і технологія вирощування личинок, був суворо засекречений. З тих часів, коли левову частку добробуту Китаю складало виготовлення шовку.
Китайці використовували шовк, як волосінь, щоб відкупитися від рейдерів та жити із ними в мирі, та щоб писати, до того, як вони винайшли папір.
Але у якості експорту, шовк використовували переважно для одягу. Одяг із шовку надавав почуття легкості влітку та зігрівав взимку, та поки ми не винайшли дизайнерські джинси за $700 , одяг із шовку був одним із головних способів, як показати всім своє багатство.
Дякую, Хмаринко думок.
Але Великий шовковий шлях стосувався не тільки шовку.
Середземним морем перевозили такі поширені товари як оливки, оливкову олію, вино та вусатих сантехніків.
Китай експортував сировину, таку, як наприклад, нефрит, срібло та залізо.
Індія експортувала досить якісну бавовняну тканину. Слонова кістка, яку добули у Західній Африці проходила через Шовковий шлях. Аравія експортувала ладан, спеції та панцирі черепах.
О, Господи, воно червоне, чи не так?
Воно переслідує мене, я щойно...Ой.
Аж до сьогодні у Інтенсивному курсі ми опиралися на цивілізаційні типи горожан, але з появою Шовкового шляху, кочові народи Центральної Азії раптом стали більш важливими для Всесвітньої історії.
Більшість Центральної Азії не варіант для сільського господарства. Але ж важко завойовувати нові землі, якщо ви не, зачекайте-но, Монголи.
Також дуже добре було займатися скотарством, тож, раз кочівники за вмовчуванням вміли добряче пересуватися, їм було так само легко перевозити речі із пункту А до пункту Б, що робило їх хорошими торговцями.
В додаток до цього, їх мандрівки робили їх більш стійкими до хвороб.
Одна група таких кочовиків, юежчі, були розбиті у бою в 2-му ст. до н. е. їх заклятими суперниками, племені хунну, які зробили із черепа короля племені юежчі келих, як відомо.
В результаті цього, юежчі перейшли до Бакрия та започаткували там Кушанску імперію, там, де зараз Афганістан та Пакистан.
І хоча, торгівля Шовковим шляхом розпочалася більш ніж за століття до народження Ісуса, вона насправді піднялася в другому та третьому ст. н.е а Кушанська Імперія стала величезним центром торгівлі Шовкового шляху.
До того часу, кочівників затьмарили професійні торговці, які подорожували Шовковим шляхом, часто отримуючи від цього величезні доходи. Та міста, які були започатковані кочівниками, стали неймовірно важливими.
Вони продовжували рости, тому що більша частина торгівлі на Шовковому шляху була караваном. Та цим караванам доводилося часто зупинятися. ну ви розумієте, щоб знайти їжу, воду, повій.
Ці міста ставали дивовижно багатими. По-перше, місто Пальміра - було особливо важливим, тому що весь ладан та шовк, який перевозили до Риму, проходив через Пальміру.
Шовк був настільки популярним серед еліти Риму, що римський сенат неодноразово намагався заборонити його, скаржачись на торгівельні дисбаланси, викликані торгівлею шовку та також на те, що шовк був недостатньо скромним.
Цитуючи Сенеку Молодшого:
"Я розглядаю шовковий одяг як матеріал, що не приховує ані тіло, ані навіть порядність, не можуть називатися одягом."
Він також говорив що у жінок, котрі вдягалися у шовков, що :"її чоловік знає тіло своєї жінки менше, ніж будь-який незнайоець чи іноземець".
І все-таки всі спроби заборонити шовк провалилися, що говорить про те, наскільки, навіть у стародавньому світі, багатства формували уряд.
Та із торгівлею, був спосіб стати багатим, не будучи при цьому королем чи лордом, який бере участь у тому, що створюють жителі міста.
Купецтво, яке росло вздовж Шовкового шляху, прийшло для того, щоб отримати політичний вплив, та якимось чином це створило напругу, яку ми бачимо і сьогодні, між багатством та політикою. Чи це, як вам відомо, корпорації, які роблять великі пожертвування, чи Володимир Путін періодично, саджає до в'язниці мільярдерів.
Містере Путін, я лише хочу заявити, що я не маю на увазі, що в будь-якому разі, я був...
Стен написав цей жарт.
Оу, вже час для відкритого листа.
Відкритий лист до мільярдерів:
Але спочатку давайте подивимося, що в нас сьогодні у секретній скринці.
О, це підробка шовку, річ, яка викинула справжній шовк із бізнесу.
Любі, мільйонери, Я закутався в найкращу річ із полістеру, так що ви будете сприймати моє повідомлення серйозно.
Тут у Інтенсивному курсі, ми зробили багато досліджень в наших демографічних показників та наше шоу дивляться, в першу чергу, націонал-лінгвісти, квідич гравці маглів, люди, яким потрібно завтра здати тест та мільйонери.
У мене повідомлення для мільйонерів:
Вам ніколи не буде достатньо.
Ви невпинно намагаєтеся нас всіх вбити.
З найкращими побажаннями, Джон Грін.
Говорячи про мільйонерів, товари, які проходили через Шовковий шлях, насправді змінили життя багатих людей.
Чи мав Шовковий шлях вплив на решту із нас?
Так, за трьома причинами.
По-перше, більш широкі економічні наслідки.
Було відносно мало людей, які могли дозволити собі шовк, але багато хто, присвятив своє життя тому, як зробити шовк.
І так як ринок шовку ріс, більше і більше людей вирішувало присвятити своє життя виробництву шовку, аніж робити щось інше зі своїм життям.
По-друге, Шовковий шлях продавав не тільки розкішні товари.
Як відомо, можливо найважливішими речами, які продавалия на Шовковому шляху, були ідеї.
Наприклад, Шовковий шлях був основним маршрутом для поширення буддизму.
Коли ми востаннє бачили Восьмерічний Шлях Будди, рятуючись від кола страждань та бажаючи, щоб це було властиве людям, буддизм почав скорочуватися в Індії.
Але через контакти із іншими культурами та традиціями, буддизм ріс та процвітав та став однією із найбільших релігій світу.
Варіація буддизму, яка укорінилися у Китаї, Кореї, Японії та Центральній Азії відома, як Буддизм Махаяни, він відрізняється від початкового вчення Будди у багатьох відношеннях, але основоположенням для Буддизм Махаяни є те, що Будда був Святим.
Я маю на увазі, що ми можемо - та релігійні історики боряться за точне визначення святого, але в
Буддизмі Махаяни, немає ніяких вагань, що Будда вшановується найбільше. Ідея нірванни, також видозмінилася від визволення із цього циклу стрждань та бажання чогось більш небесного та відверто веселішого, а в деяких версіях Буддизму Махаяни, існує велика кількість небес, кожне наступне крутіше, ніж попереднє.
Замість того, щоб зосереджуватися на основному факті страждання, Буддизму Махаяни пропонує надію, що через поклоніння Бідді, чи одному із багатьох бодгісаттв - святі люди, які можуть досягти нірванни, але вони вирішили залишитися з нами на Землі, тому що вони супер круті, вони можуть допомогти отримати щасливе загробне життя.
Багато купців на Шовковому шляху стали затятими прихильниками монастирів, які в свою чергу стали зручно порівнювати станції для караванів.
І жертвуючи на монастирі, багаті купці купували форму наземного страхування; Монахи, які жили в монастирях, молилися за успіх торгових місій та здоров'я своїх покровителей.
Це було безпрограшно, особливо коли ви вважаєте, що один із центральних матеріалів використовується в ритуалах Буддизму Махаяни, це ... шовк.
Та третя причина того, що Шовковий шлях змінив наше життя, взаємопов'язаність населення по всьому світу дала початок поширенню хвороб.
Кір та віспа поширювалися як і бубонна чума, яка прийшла із Сходу на Захід в 534, 750 та - найбільш руйнівною - у 1346.
Остання хвиля чуми - відома як "Чорна смерть" - утворила найбільше скорочення населення людства в історії, близько половини європейців померли під час чотирьохрічного періоду.
Значна частина людей, які жили в Італії, померли як і 2/3 лондонців.
І цілком можливо, що це не відбулося без участі Шовкового шляху.
Якщо б ви жили в Лондоні у 14 ст., ви б можливо не звинувачували Шовковий шлях у спустошенні вашої спільноти, але саме він грав у цьому значну роль.
Якщо ви подивитеся на це з іншого боку, цей взаємозв'язок сприяв Шовковому шляху, шляху із більшості людей, які були досить багатими, щоб купити шовк, так само як сьогодні глобалізація пропонує і обіцянку, і загрозу для кожного з нас.
Наступного тижня, ми поговорими про Юлія Цезаря та в якій саме ситуації, якщо так і є, добре вдарити вашого друга в черево.
До наступного тижня, дякую за перегляд.
Коментар: У парі А ось тут Я маю 2 особи, які заробляють 100 000$ кожен це дохід, що підпадає під оподаткування
Перше, про що я хочу подумати, це скільки б вони платили, якби сплачували податки як окремі фізособи.
Глянемо на податкові групи фізосіб ось тут, і обрахуєм на калькуляторі що вийде.
Для кожного з них перші 8,925 доходу будуть оподатковуватись на 10% і якщо ми заокруглимо, то це $893. $893.
Потім наступна частина, з 8,925 to 36,250 буде оподатковуватись на 15%.
Я порахував це на перід.
Це $4,099, округлимо трохи. 4,099.
Наступна частина аж до
Це твоє життя.
Роби те, що любиш.
Роби це часто.
Якщо тобі щось не подобається зміни це
Якщо тобі не подобається твоя робота, зміни її!
Якщо в тебе недостатньо часу, перестань дивитися телевізор.
Якщо ти в шукаєш кохання свого життя, ЗУПИНИСЯ
Це все чекатиме тебе коли ти почнеш займатися тим, що любиш!
Перестань надміру аналізувати!
Життя просте.
Відкрий свій розум, долоні і серце для нових речей і людей.
Ми об'єднані в своїх відмінностях.
Деякі можливості трапляються лише раз, бери їх.
Часто подорожуй;
Загубитися може допомогти тобі знайти себе
Всі емоції- прекрасні
Коли ти їси,
Цінуй кожен шматочок Спитай наступну людину, яку ти побачиш, в чому їх пристрасть.
Поділися своїми захоплюючими мріями з ними.
Життя- це люди, яких ти зустрічаєш, і речі, які ти з ними створюєш тому починай творити!
Життя коротке
Оживи свої мрії і ділися своєю прастрастю. ...
(Оплески)
Я приїхав вантажівкою приблизно з 50-ма повстанцями на битву за Джалалабад, будучи 19-річним вегетаріанцем-серфінгістом з Джексонвілля, Флорида.
(Сміх)
Я виміняв свої стоптані чорні "конверси" на пару коричневих шкіряних сандалів і пішов з тенісною ракеткою проти урядових танків, яких я навіть не бачив.
Це була моя перша подорож до Афганістану.
Задовго до того, як я подорослішав на війні, я залежувався в ліжку на вихідних, по суботах грав в американський футбол та бився на кулаках з дітьми расистів з Конфедерації, брав участь у релігійно-націоналістичних демонстраціях, де співав:
"Геть комунізм та хай живе Афганістан", спалював зображення Брєжнєва раніше, ніж дізнався, що це означало.
Але така моя географія.
Тож я стою тут сьогодні, кровний афганець, батрак з божої волі, (Сміх) та атеїст і радикально політизований митець, який жив, працював та творив в Афганістані протягом останніх дев'яти років.
Є безліч чудових речей, з яких можна робити мистецтво в Афганістані, але особисто я не хочу розфарбовувати веселку. Я хочу створювати мистецтво, яке заторкає ідентичність та ставить під питання авторитет, та викриває лицемірство, наново інтерпретує реальність, і навіть використовує щось на зразок образної етнографії для спроби зрозуміти світ, в якому ми живемо.
Я хочу провести день у житті гангстера джихаду, який носить свій джихад проти комуністів як поп-зірка прикрасу, і використовує збройне релігійне залякування та політичну корупцію для власного збагачення.
(Сміх)
Де ще гангстер джихаду не просто ітиме, а бігтиме до парламенту і робитиме публічну кампанію зі слоганом "Голосуйте за мене, я здійснив джихад і я багатий".
(Сміх)
І використає цю кампанію для викриття мафіозі, які маскуються під національних героїв.
Я хочу подивитися на корупцію в Афганістані крізь роботу під назвою "Розплата", та втілитися в поліцейського офіцера, встановити несправжній пропускний пункт на вулиці Кабулу і спиняти машини, але замість просити у них хабаря, пропонувати їм гроші і вибачатися від імені поліцейського департаменту Кабулу - (Оплески) і сподіватися, що вони приймуть цих 100 афгані від нас.
Я хочу подивитися, як, з моєї точки зору, конфлікт в Афганістані став шикарним конфліктом.
Війна та життя експатріанта, яке за нею слідує, створили середовище стилю та моди, які можна описати тільки створивши модну лінію для солдатів та бомбардувальників-самогубців, де я беру місцеву афганську лисицю, додаю її до звичайного піджака, або роблю багато внутрішніх кишень на модних нео-традиційних куртках.
Мені цікаво, як, притуливши просту кабульську тачку до стіни посеред закликом Кіплінга 1899 року, я створю діалог про те, як я бачу розвиток сучасних ініціатив, що базується на вчорашній колоніальній риториці про "тягар білої людини", щоб врятувати смаглявого чоловіка від нього самого, і, можливо, навіть зробити його трішки цивілізованішим.
Але роблячи такі речі, ви можете потрапити у в'язницю. Вас можуть невірно зрозуміти, неправильно інтерпретувати.
Але я роблю ці речі, бо мушу, бо географія самого себе вимагає цього.
Це мій тягар.
А який ваш?
Дякую.
(Оплески)
У цьому відео ми будемо, за допомогою низки прикладів, пригадувати х,у-координатну площину.
Для початку, просто подивимось на кілька точок, які вже накреслені, та визначимо їх координати.
Потім, ми подивимось на кілька координат і визначимо, де розташовані ці точки.
І вирішимо ще одну проблему.
Тож, давайте визначимо, які координати мають ці точки?
Ви маєте точку ось тут, А.
Це - х-координата, Ви бачите її ось тут.
Просто опускаєтесь вниз.
Де пересікаєтесь із віссю х? х дорівнює 5.
Тобто, це перша цифра 5, а у буде дорівнювати 6.
5;6
Тепер, точка В, яка її х-координата?
Це 5 зліва.
5 зліва по осі х.
Це - мінус 5.
Її х-координата - від'ємна 5. у-координата, якщо Ви просто йтимете вправо, то побачите, що у дорівнює 5. у=5.
Я перемкну кольори.
С.
Думаю, Ви вже навчились цьому.
Давайте визначимо спочатку у-координату.
У-координата дорівнює 3.
Ви бачите це ось тут.
Потім, х-координата - мінус 2. Мінус 2.
Завжди ставте спочатку х=координату.
Це правило, яким ми всі корисутємось.
Точка D, х-координата - мінус 2.
Ви бачите це ось тут.
У-координата - також мінус 2.
Я візьму інший колір.
Е, давайте визначимо у-координату.
Ми визначаємо її першою, але Ви завжди повинні записувати її другою.
Це - мінус 4.
Ви бачите її тут, це - у-координата.
Х-координата дорівнює 3.
І, нарешті, точка F.
Х-координата дорівнює 2.
А у-координата - мінус 6.
Сподіваюсь, у Вас у же є відчуття при визначенні координат.
Ми вірішуємо задачу №33. В ній запитується яке рівняння відповідає прямій, паралельній до у і дорівнює мінус 5/4 x плюс 2?
Пряма, що паралельна у буде мати такий самий кут нахилу.
Таким чином ми можемо візуально оцінити це і сказати: ок, кут нахилу цієї прямої є коефіцієнтом х
Отже, кут нахилу цієї прямої знаходиться тут.
Оскільки кут нахилу дорівнює 5/4, ми можемо подивитися на інші варіанти и запитати який варіант має такий самий кут нахилу мінус 5/4?
І варіант А, насправді, має.Варіант А дорівнює мінус 5/4х плюс 1.
Він має точно такий кут нахилу, тільки зміщений на 1.
Таким чином А це наша відповідь
Зараз задача 34.
Я скопіюю та вставлю оце.
Поивимось, чи я зможу вставити.
Порядок, тут питається який грфік відповідає рішенню даної системи нерівностей?
Ок, ми беремо кожну з цих нерівностей і шукаємо площу, якак задовольняє одночасно обидві нерівності.
Отже, давайте подивимося на першу.
Мені подобіється, коли запис робиться у формі у дорівнює mx плюс b.
Давайте так і зробимо.
Таким чином у першій говориться, що 2х більше або дорівнює мінус 1.
Якщо ми додамо 1 до обох сторін, отримаємо 2х плюс один більше або дорівнює у.
Якщо ми хочемо записати це у формі, яку ми використали, щоб побачити це, у---Я просто міняю їх місцями у меньше або дорівнює 2х плюс 1.
Отже, давайте подивимось що цьому відповідає.
Ми маємо пряму 2х плюс 1, отже иочка перетину у це 1 а кут нахилу 2
Отже давайте подивимось.
Ця пряма тут точка перетину у є 1 і якщо ми підемо праворуч на 2 то піднімемось на 4.
Якби ми не збільшували х, відповідно у буде збільшуватися у 2 рази.
Це те, що говорить нам кут нахилу.
І це є пряма на такому графіку.
Справедливо.
Інша пряма.
Говориться, що у меньше.
Отже нам потрібна площа нижче графіка.
І це не є ця площа.
Ця площа , що зображена сірим вище цієї прямої.
Для кожного х та у , що знаходяться на цій прямій у сірій площині у буде більший за цю точку.
Але нам потрібен у, який буде меньший за цю точку.
Для кожного у в даній точці всі меньші за неї значення у задоволбняють.
Отже, на основі цієї інформації, це виглядає досить добрим варіантом рішенням
Я ще не подивився на іншу пряму
І чесно кажучи, жодна з _ Ні, я думаю не підійде.
Може ця може бути кандидатом, але ні , вона також меньше.
Емульсія - це однорідна суміш маслянистих і водянистих речовин, які, зазвичай, не змішуються.
Найбільш поширеним прикладом є заправка до салату.
Ви знаєте, що оливкова олія та оцет не змішуються, якщо не додати до них яйце?
Тоді ви зможете їх змішати та зробити однорідну суміш.
З фарбами емульсія працює так само.
І навіть використовується той самий емульгатор - яєчний жовток.
Де Кунінг серед інших додавав яйце до своєї масляної фарби, яке добре поєднується з розчинником, як скипидар, але після додавання яєчного жовтка, він збовтував його з водою.
При додаванні води, він потім збивав фарбу, щоб отримати дуже цікаву текстуру, а також високоякісну фарбу.
У наступних кількох нових відео я збираюся розпочати з дечого, що згодом перетвориться на формулу, яку дуже легко застосовувати.
І у більшості класів з вивчення статистики ви побачите цей кінцевий результат.
Але я насправді просто бажаю показати як це виводиться.
І я волію відразу ж і попередити вас.
Тут буде багато складнющої математики, і більшість з неї це складнюща алгебра.
А тоді ми насправді зробимо трохи числення ближче до завершення.
Ми також збираємося обчислити декілька частинних похідних.
Отож якщо щось з цього звучить надто страхітливо або звучить наче щось, що може спантеличити вас певним чином, то ви можете не дивитися далі.
Ви можете просто відразу перейти до кінця відео і просто отримати дану формулу, яку ми збираємося вивести.
Але мені принаймні доволі приємно з"ясовувати її шляхом виведення.
Отож ось про що ми поміркуємо тут, скажімо ми маємо n цяток на координатній площині.
І вони усі не обов"язково мають міститися у першій чверті.
Але виключно для спрощення унаочнення, я намалюю їх усі у першій чверті.
Отож скажімо ми маємо ось цю цятку тут.
Нумо зроблю їх різнокольоровими.
І її координати - це x1, y1.
А тоді скажімо я маю ще одну цятку ось тут.
Її координати x2, y2.
І я продовжуватиму додавати цятки.
Я можу й далі продовжувати додавати їх.
Ми маємо низку цяток.
І тут, і тут, і ось тут.
І так ми продовжуємо аж до n-ної цятки.
Можливо вона ось тут.
І ми назвемо її xn, yn.
Отож ми маємо n цяток тут.
Насправді я не малював усі ці цятки.
Але усе, що мені потрібно - це з"ясувати лінію, що мінімізує дані квадратні відстані до цих різних цяток.
Отож поміркуймо про це.
Нумо уявімо цю лінію на хвильку.
Отож тут має бути певна лінія.
І я намагаюся намалювати лінію, що певним чином наближено являє собою усе те, що ці цятки роблять.
Отож, нумо намалюємо цю лінію тут.
Отже, можливо ця лінія виглядає якось так.
Я спробую якомога краще наблизити її.
Насправді, нумо намалюю її трохи інакше.
Можливо вона виглядає якось так.
Я не знаю поки що як саме вона виглядає.
Усе, що нам потрібно - це мінімізувати цю квадратичну похибку від кожної з цих цяток до даної лінії.
Отож поміркуймо про те, що це означає.
Отже, якщо рівняння цієї лінії ось тут - це y, що дорівнює mx + b.
І це прямо випливає з Алгебри 1.
Ось це - це нахил даної лінії, а ось це - це перетин з віссю y.
Це насправді цятка 0,b.
Усе, що я прагну зробити, і це буде темою наступних декількох відео, я прагну з"ясувати чому дорівнюватимуть значення m і b.
Отож мені треба знайти оці дві речі, аби визначити цю лінію.
Отож це мінімізує дану квадратичну похибку.
Отже, визначимо що ж таке ця похибка.
Отож для кожної з цих цяток, дана похибка це вертикальна відстань між цяткою та даною лінією.
Отже, ось тут ми маємо похибку один.
А тоді ось тут буде похибка два.
Це буде вертикальна відстань між цією цяткою і цією лінією.
Аби можна думати про це як про величину у цієї цятки і величину у цієї лінії.
І ми так продовжуємо рухатися аж до кінцевого значення між величиною у цієї цятки і величиною у цієї лінії.
Отож ця похибка - це похибка один, якщо поміркувати про це, то це ця величина ось тут, це величина у.
Це дорівнює y1 мінус ця величина y.
Ну, а чому ж дорівнює ця величина?
Ну, ось тут ми маємо x, що дорівнює х1.
А ця цятка - це цятка, що дорівнює m x1 + b.
Ви підставляєте х1 у це рівняння лінії і отримуєте цю цятку ось тут.
Отож це дослівно дорівнюватиме m x1 + b.
Це і є першою похибкою.
І ми продовжуватимемо рухатися по усіх цих цятках.
Ось ця похибка тут буде дорівнювати у2 мінус m х2 + b.
А тоді ось ця цятка тут буде дорівнювати m x2 + b.
Це величина відношення х2 до цієї лінії.
"Яким є зображення багатокутника внизу після переносу Т з нижнім індексом (5, 2)?"
Тож це означає, "Давайте перенесемо 5 в горизонтальному напрямку, і 2 у вертикальному".
Давайте зробимо це.
Тож, я збираюсь сфокусуватись на цій точці ось тут - ця точка має координати (3,3).
Якщо я хочу перенести 5 в горизонтальному напрямку, значення х перейде до 8. Тож, значення х збільшиться на (1,2,3,4) 5.
І потім ми хочемо збільшити значення у на 2.
1,2.
Давайте провіримо нашу відповідь.
Давайте зробимо ще декілька вправ.
Це було дуже весело.
Тому тут нам треба змістити це на -8 у горизонтальному напрямку.
Ось ця штука, що тут є це значення х=0.
Тобто нам треба -8.
-1;-2. Або нам треба порухатися вліво на 1. (1,2,3,4,5,6,7) 8.
І тепер нам треба порухатися вниз на 2.
Нам треба порухати це вниз на 1,2.
І готово!
Тут я зібрав картинки, які зображують події нашої історії у широкому масштабі.
Вони відомі більшості з нас, або ж ми щось таке чули, або колись про це говорили.
Отже, ми намагаємось зрозуміти або хоча б спробуємо зрозуміти, скільки це 13,7 мільярдів років.
Тож для початку ось найкраще зображення з тих, що я міг знайти без порушення авторських прав, ось ця з картинка з сайту NASA показує Великий вибух, я розповідав про нього раніше.
Великий вибух стався 13,7 мільярдів років тому.
Тепер якщо ми пройдемо трохи вперед, вірніше, досить далеко вперед, ми дістанемося до моменту формування нашої Сонячної системи і Землі.
Це протопланетний диск, тобто зображення протопланетарного диску, що формується навколо нашого молодого Сонця, і це сталося 4,5 мільярди років тому.
Зрозуміло, що ці картинки - це не фотографії, а лише художні зображення, адже ніхто міг бути свідком тих подій.
Ось так, вважається, виглядав астероїд, що спричинив вимирання динозаврів, впавши на Землю.
Це сталося 65 мільйонів років тому. 65 мільйонів років тому.
Тож до тих пір існували наземні динозаври, і згідно до сучасних теорій після падіння астероїда вони вимерли.
Знову рухаємося далі до моменту приблизно 3 мільйони років тому. 3 мільйони.
Давайте я візьму інший колір, щоб вам краще було видно.
Отже, 3 мільйони років тому наші предки виглядали приблизно так.
Я думаю, що це зображення австралопітека, якого вчені назвали Люсі.
Вчені вважають, що всі сучасні люди мають фрагменти її ДНК.
Отже, це було 3 мільйони років тому.
І ми рухаємось знову трохи далі і маємо тут ось що.
На планеті з'являються перші люди, що виглядали і мислили, як ми з вами.
Це було 200 000 років тому.
Очевидно, що цей малюнок був зроблений набагато пізніше, але це зображення сучасної людини, яка з'явилась десь 200 000 років тому.
Йдемо далі. Не хотілося б знову загострювати увагу на Ісусі.
Досить того відео, де він сідав на літак. і я дійсно не хочу нікого образити, але його складно не згадати, тому що наш календар приd'язаний до його народження.
Він був хорошою людиною, відомою багатьом, і жив 2000 років тому.
Це той відрізок часу, з яким пов'язано багато подій сучасної історії, що сталися після його народження, тобто в нашій ері, тож цілком логічно, що тут є зображення народження Ісуса, що сталося 2000 років тому.
Знов-таки це може здаватися американоцентристським, але Декларація незалежності США була визначною подією на світовому рівні, адже вона стала першою світською конституційною демократичною державою на планеті.
Американці проголосили незалежність від англійського короля 234 роки тому.
234, і я добре запам'ятав дату, тому що я народився майже на її 200 річницю, тож вам просто треба додати мій вік до 200.
Ось це всі події, про які всім відомо, про які ми всі чули, ми всі говорили про них, але що я хочу зробити в цьому відео.
Я хочу співвіднести ці дати з часовою шкалою, яку можна було б співставити з людським життя.
Тож уявімо, що Великий вибух стався не 13,7 мільярдів а тільки 10 років тому.
Бо всі ми, особливо ті, кому більше 10, можемо уявити, що таке 10 років.
Це дуже довгий період часу, але це період в межах тривалості нашого життя, в межах нашого досвіду.
Тож замість того, щоб вважати, що Великий вибух стався 13,7 мільярдів років тому, будемо вважати, що він стався 10 років тому.
І якщо ми вдаємо, що він стався 10 років тому, давайте порахуємо, скільки років або хвилин, або годин тому відбулася кожна з цих подій.
Отже, Великий вибух, який насправді стався 13,7 мільярдів років тому, стався 10 років тому, і якщо ми пропорційно зменшимо всі проміжки часу, вийде, що Земля сформувалась десь 3,3 роки тому.
І тут немає нічого дивного.
Це значний відрізок часу існування всесвіту, проте не це вражає наразі.
Якщо ми пройдемо весь шлях до періоду існування динозаврів, останніх наземних динозаврів, що жили 65 мільйонів років тому, це дасть вам уявлення про різницю між мільйоном і мільярдом.
Якщо вік Всесвіту був би десять років, тоді динозаври вимерли б всього 17 днів тому!
Тож, якби всесвіт було створено, коли я закінчив університет, і оскільки мені зараз за 30, а тоді було 24, то лише минулого місяця вимирали динозаври!
А далі ще цікавіше.
17 днів тому динозаври вимерли.
Австралопітек афарський ходив по Землі 19 годин тому!
Вчора!
19 годин тому.
19 годин тому Люсі ходила по нашій планеті.
А сучасні люди з'явились тільки вісімдесят хвилин тому.
Вісімдесят хвилин тому, тобто трохи більше ніж годину тому, людей сучасного вигляду ще не було.
Отже, якби Всесвіту було всього 10 років, тільки ось-ось, десь годину тому з'явилися люди, що виглядають і мислять, як ми.
Йдемо далі до народження Ісуса. Якби Всесвіту було 10 років замість 13,7 мільярдів, по нашій шкалі
Ісус народився б 46 секунд тому. 46 секунд тому.
І пройшовши ще трохи далі, ми бачимо, що Декларація про незалежність США, була проголошена 5 секунд тому.
Можливо, це не так дивовижно, як часова шкала Всесвіту, але на мою думку, це теж вражає.
Тобто всі події, що сталися починаючи з 1776 року в усьому світі, можна вмістити в 5 секунд, якби вік Всесвіту був 10 років.
Сподіваюсь, це дало вам розуміння співвідношення часу.
А в наступному відео ми будемо стискати шкалу не в часі, а в просторі.
Наприклад, якби Всесвіт був завбільшки з екран монітору, то скільки б пікселів займали ці періоди.
Я прокинулася посеред ночі від звуку сильного вибуху.
Було пізно вночі.
Не пам"ятаю, котра була година.
Пам"ятаю лише те, що звук був неймовірно сильним і страхітливим.
В кімнаті все тряслось - вікна, ліжко - моє серце шалено калатало.
Я виглянула через вікно і побачила півкруг вибуху.
Я подумала, що все це як в кіно - тільки от в кіно не показують такого вражаючого видовища, котре постало перед моїми очима: весь палаюче-червоний оранжевий, сірий круг вибуху.
Я дивилася на нього не відводячи погляду, доки він зовсім не зник.
Я повернулася в ліжко і молилася, я потайки дякувала Богу, що снаряд не впав на наш будинок і не вбив моєї сім"ї тієї ночі.
Пройшло 30 років - а мені досі соромно за ту молитву. Наступного дня після вибуху я дізналася, що снаряд впав на дім друга мого брата - і вбив його і його батька, але не вбив його мати та сестру.
Через тиждень його мати з"явилася в класі мого брата і благала семирічних дітей поділитися з нею будь-якою фотографією її сина, через те, що в неї не залишилось нічого.
Це не розповідь про безіменних, котрі вижили під час війни і про безіменних біженців, котрих одноманітно зображали в газетах і на телебаченні в лахмітті, з брудними лицями і повними страху очима.
Це не розповідь про безіменного, який вижив під час якоїсь-там війни, про чиї надії, мрії, досягнення, сім"ї, віру, цінності нам не дано дізнатися.
Це моя історія.
Та дівчинка - це я.
Я - інше зображення того іншого, котрий вижив під час війни.
Це я - та біженка, це я - та дівчинка.
Я виросла у виснаженому війною Іраку, і я впевнена в тому, що є дві сторони війни. Ми звикли бачити лише одну.
Ми говоримо лише про цю одну сторону війни.
Але існує й інша сторона, свідком якої я була, де я жила і де я в кінцевому результаті працюю.
Я виросла в оточенні фарб війни - фарб червоної крові та вогню, коричневих фарб землі, яка вибухала в наші обличчя, і пронизливо яскравих фарб срібла снаряду, який вибухнув - таких яскравих, що нестерпно боляче очам.
Я виросла в оточенні звуків війни - стаккато кулеметної черги, вивертаючих землю вибухів, загрозливого дзижчання реактивних літаків над головою і виючих застерігаючих звуків сирени.
Ці звуки ви могли б очікувати. Але є й інші звуки: різкі зойки зграї птахів, котрі верещали вночі, пронизливі надривні плачі дітей і приголомшлива, нестерпна тиша.
Один мій друг сказав:
"Війна - це не лише звуки.
Насправді, це тиша. Тиша людяності".
Згодом я виїхала з Іраку і заснувала міжнародну організацію "Жінки для Жінок" ["Women for Women International"], котра займається роботою з жінками, що вижили після війни.
За час своїх мандрівок і роботи, від Конго до Афганістану, від Судану до Руанди, я зрозуміла, що не лише кольори та звуки війни всюди одинакові, але й страхи війни однакові.
Коли знаєш страх смерті, важко повірити кіногерою, котрий зображає сміливість.
Це дуже страшне відчуття - "Я зараз помру" чи "Я б могла померти від цього вибуху".
Страх втратити близьких тобі людей - один з найстрашніших.
Це занадно боляче; не хочеться навіть думати про це.
Але найболючіший страх - це страх, про який мені розказала одного разу боснійка Самія, яка вижила при чотирирічній блокаді Сараєво.
Вона сказала: "Це страх втратити власне Я, страх втратити Я в собі".
Про це часто говорила мені мама в Іраці.
Це як померти зсередини.
Палестинка одного разу сказала мені:
"Це не страх померти один раз. Часом мені здається, що я помираю по 10 разів на день". І вона описувала марші солдатів і звуки свистячих куль.
І говорила, що "це несправедливо, тому що нам дано лише одне життя, і смерть повинна бути лише одна".
Ми бачимо лише одну сторону війни. ми надто захоплено обговорюємо і споживаємо інформацію про чисельність військ, скорочення військової присутності, військових операціях "Жало" і "Хвиля", в той час, як варто було б вивчити подробиці там, де суспільний устрій найбільш постраждав, де суспільство змушене було імпровізувати, щоб вижити, де люди показали справжній опір і блискучу сміливість, щоб всього лише продовжувати жити.
Ми так поглинені удаваними об"єктивними дискусіями про політику, тактику, озброєнні, доларах і кількості вбитих та поранених.
Але це безплідна мова.
Як ненароком ми обговорюємо навмисне убитих в контексті цієї теми.
Ми сприймаємо насильство і людські смерті як неминучість.
80 відсотків усіх біженців - жінки та діти.
О, так.
Сьогодні 90 відсотків військових втрах - це цивільні втрати, 75 відсотків яких - жінки та діти.
Як цікаво.
О, півмільйона жінок в Руанді згвалтовано за 100 днів.
А саме зараз сотні тисяч конголезьких жінок піддаються насильству і тортурам.
Як цікаво.
Це просто цифри, на які ми посилаємося.
Це все більше нелюдський погляд на війну, що зводиться на наших ворогів з нізвідки, котрий наводить ракети на невидимі цілі, в той час як керівництво оркестром ЗМІ - цілком людяне, і ось в ЗМІ висвітлюється, як снаряд знищив християнина замість екстреміста.
Це гра в шашки.
У школі міжнародних відносин нас вчать міжнародним правилам гри: як досягнути національного і міжнародного лідерства.
Шах і мат.
Але не помічаємо цілком протилежну сторону війни.
Ми не беремо до уваги історію моєї матері, котра під час кожного сигналу сирен, кожного нальоту, кожного відключення електрики влаштовувала нам лялькові вистави, щоб ми не боялися вибухів. ми не беремо до уваги історію Фаріди, викладачки музики по класу фортепіано із Сараєво, котра продовжувала вести заняття в музичній школі кожного дня протягом читирирічної блокади Сараєво.
Вона продовжувала ходити до школи, не дивлячись на постріли снайперів по школі та в неї.
Дякуючи їй та її студентам, що не знімали рукавиць, пальт та шапок, фортепіано, скрипка і віолончель звучали протягом всієї війни.
Це була її битва.
Це був її супротив.
Ми не беремо до уваги історію Ніхаї, палестинки з сектору Газа, яка, як тільки стрілянина припинялася, виходила з дому, збирала всі квіти, і пекла хліб для всіх сусідів, щоб його вистачило на випадок, якщо стрілянина не припинеться.
Ми пропускаємо мимо уваги історію Віолетти, яка, виживши в різанині в церкві, не впала духом і допомагала ховати людей, прибирати будинки та вулиці.
Ми не беремо до уваги історії жінок, що в прямому розумінні підтримують життя в розпал війни.
Чи знаєте ви, що навіть у воєнний час люди закохуються, ходять до школи, на роботу і в лікарню, розлучаються, танцюють, грають і просто продовжують жити?
І саме жінки підтримують це життя.
Війна має дві сторони.
Одна сторона воює, а друга сторона піклується про те, щоб школи, заводи та лікарні працювали.
Перша сторона прагне отримати перемогу в битві, а друга сторона - отримати перемогу за життя.
Перша сторона говорить лише про лінію фронту, а друга сторона - про лінію тилу.
Перша сторона думає, що мир - це закінчення війни, а друга, що мир - це створення шкіл і робочих місць.
Першою стороною керують чоловіки, а другою стороною - жінки.
І для того, щоб зрозуміти, як побудувати міцний мир, ми повинні зрозуміти, що означає війна і мир для двох цих сторін.
Ми повинні повністю собі уявити картину цих понять.
Щоб зрозуміти, що таке мир, важливо зрозуміти мир "другої сторони". Так, зі слів однієї жінки з Судану,
"Для мене мир наступив, коли знову почали рости нігті на ногах".
Вона виросла в південній частині Судану, під час 20-літньої війни, що забрала життя мільйонів людей і породила п"ять мільйонів біженців.
Багатьох жінок брали в рабство солдати і заколотники. Їх гвалтували і примушували переносити амуніцію, воду і їжу солдатів.
Щоб уникнути поневолення, ця жінка бродяжила протягом 20 років.
І лише коли хоч на час наступав мир, на її ногах знову відростали нігті.
І ось з цієї точки зору нам дуже тяжко зрозуміти, що таке мир.
Важливо зрозуміти, що більше не можна вести переговори про закінчення війни чи про мир без повноцінної участі жінок в цих переговорах.
Це просто дивно, що єдина група людей - саме та група, яка ні з ким не воює, нікого не вбиває, не грабує,не спалює, не гвалтує; та група, яка в основному і підтримує звичайне життя в розпал війни,- не запрошена за стіл переговорів.
Я вважаю, що саме жінки відповідальні за лінію тилу, але існують і чоловіки, які не запрошені за стіл переговорів.
Це лікарі, які не беруть участі у військових діях, це діячі мистецтва, студенти і чоловіки, котрі просто відмовилися від участі у війні - усі вони не запрошені за стіл переговорів.
Неможливо більше обговорювати міцний мир, перехід до демократії, стійку економіку, взагалі будь-якого виду стабільність, не включаючи жінок в переговори.
Не одну жінку, а на рівних - 50 відсотків.
Неможливо і надалі формувати стабільність, не розпочавши інвестувати в жінок і дівчат.
Чи знаєте ви, що 1 рік воєнних витрат дорівнює 700 рокам бюджету ООН і 2 928 рокам витрат бюджету ООН на жінок?
Навіть просто змінивши структуру витрат, ми можемо надіятися на більш міцний мир.
І, нарешті, інвестувати в жінок і дівчат важливо не лише тому, що це правильно, не лише тому, що важливо для всіх нас побудувати стійкий і міцний мир сьогодні, але й тому, що це важливо для майбутнього.
Одна конголезка розповіла мені про те, як вона і її діти, що спостерігали, як убивали їхнього батька, гвалтували і принижували її саму, вбивали їхнього дев"ятирічного брата, - про те, як вони пережили все те і живуть сьогодні.
Вона вступила в міжнародну організацію "Жінки для Жінок" [Women for Women International], отримала підтримку і взнала про свої права.
Її навчили професійним і діловим навичкам і допомогли влаштуватися на роботу.
Вона заробляла 450 доларів і все було в неї в порядку.
Вона відправила дітей до школи і отримала новий будинок.
Вона сказала мені: "Але це зовсім не те, що мене дійсно турбує.
Мене непокоїть те, що діти мої виростуть з ненавистю в серці і захочуть помститися вбивцях свого батька та брата".
Важливо інвестувати в жінок, тому що це єдиний наш шанс уникнути війни в майбутньому.
Мати здатна сцілити своїх дітей так, як ніяка угода про мир не зможе.
Хороші новини?
Так, є хороші новини.
Безліч хороших новин.
Для початку те, що жінки, про яких я вам розповідала, танцюють і співають кожного дня, і навіть якщо вони не можуть, що перешкоджає танцювати нам?
Дівчинка, про яку я вам розказувала, створила міжнародну організацію "Жінки для Жінок" [Women for Women International Group], яка вплинула на життя мільйонів людей і зібрала 80 мільйонів доларів на благодійність. Я створила цю компанію з нуля, з нічого.
(Сміх)
Ці жінки твердо стоять на ногах, не дивлячись на обставини, не дивлячись ні на що.
Тільки уявіть, яким б чудовим був світ, якби в ньому було більше рівноправності, рівності, представництва жінок [на переговорах], якби ми розуміли, що таке війна як з лінії фронту, так і з лінії тилу.
Румі, поет-суфій 13 століття, сказав:
"Поза всякими світами правди і неправди є поле.
Там я зустріну тебе.
Коли душа моя приляже на траву, світ виявиться надто повним, щоб говорити про нього.
Ідеї, мови, навіть слово "кожен" - все це не матиме більше значення".
Я скромно додам, що поза світом війни і миру є поле, на ньому багато чоловіків і жінок [які] там зустрічаються.
Так нехай це поле ставатиме більшим.
Давайте зустрінемося там.
Дякую.
(Аплодисменти)
Сьогодні я пропоную вам переглянути вісім моїх проектів, в співпраці з Сореном Порсом, митцем з Данії.
Наша команда називається Порс і Рао, ми живемо та працюємо в Індії.
Я хочу почати з першої роботи яку я називаю "Телефон для дядька"
Мене надихнув на це мій дядько який постійно просив мене робити йому якісь послуги так ніби я була ним - ввімкнути світло, чи принести йому склянку води, пачку цигарок.
З часом, це почало дратувати мене, це було щось на кшталт контролю.
Але звичайно, я нічого не могла сказати тому що дядько - це поважна особа в Індійських сім'ях.
Найбільш складною ситуацією, яка завжди мене дратувала було те, як він користувався телефоном.
Він тримав телефону трубку і чекав поки я не наберу йому номер.
І у відповідь на це я зробила подарунок своєму дядьку, "Телефон для дядька".
Він такий довгий, що потрібно аж двоє людей для його використання.
Якраз так мій дядько користується телефоном, який призначений для одного користувача.
Але коли я поїхала навчатися в колеж, мені бракувало цього.
Тому я зробила для дядька золоту друкарську машинку за допомогою якої він міг передавати свої команди своїм племінникам та племінницям будь-куди через електронну пошту.
Все що йому потрібно було зробити - це взяти клаптик паперу, закрутити його в каретку друкарської машинки надрукувати своє повідомлення чи наказ і витягнути папір.
Ця машинка автоматично пошле повідомлення до особи, якій воно було призначене як електронне повідомлення
Ось так ми вмонтували пристрій що розуміє всі механічні рухи та перетворює їх в електронні.
Тому мій дядько має справу лише з механічним інтерфейсом.
Звичайно, прилад має бути грандіозним і бути, певною мірою, ритуалом, так як це любить мій дядько.
Наступна наша робота - це прилад, чутливий до звуків який ми назвали "Гномики".
Ми хотіли створити ефект оточення дуже сором'язливими, чутливими та милими істотами.
Отож, як він працює: у нас є панелі на стіні, а за ними, ці маленькі істоти, що ховаються.
І як тільки стає тихо, вони виповзають.
І якщо, наприклад, мертва тиша, то вони витягають свою шию.
А якщо почують найменший шум, то одразу ховаються.
Ці панелі у нас знаходяться на трьох стінах кімнати.
І більш ніж 500 маленьких гномиків ховаються за ними.
Ось як це працює.
Це одне з відео.
Коли тихо, вони з'являються.
І вони чують як люди, як справжні, живі істоти.
В них імунітет на звуки, що лякають їх.
І вони не реагують на фонові звуки.
Ви можете, наприклад чути, як їде поїзд, а вони на це не зреагують.
(Шум)
Але вони реагують на звуки, які попереду них.
Зараз ви почуєте.
(Свист)
Нам було дуже важко зробити їх настільки живими, наскільки це можливо.
Кожен гном має власну стратегію поведінки та психіку, зміни настрою, особистість, і.т.д.
Ось зразок, ще на ранніх стадіях нашої розробки
Звичайно, зараз все вже модернізовано.
Ми зробили так, що вони можуть реагувати на людей, але люди, в основному, гралися з ними як з дітьми.
Ця відео-розробка називається "Невидимка".
І для нас було інтригою, придумати це поняття невидимості.
Як це відчути невидимість?
Ми співпрацювали з компанією, що спеціалізується на камерах спостереження, і попросили їх допомогти нам розробити програмне забезпечення, з використанням камери, яка б спостерігала за людьми в приміщенні, слідувала за ними і заміщала їх фоном, робила їх невидимою.
Зараз я хочу показати вам ще давню модель цього.
Справа, ви бачите мого колегу, Сорена, який знаходиться в кімнаті.
А зліва, ви бачите оброблене відео де камера зробила його невидимим.
Сорен заходить в приміщення.
Оп.
І він невидимий.
Ви бачите як камера слідує за ним та стирає його.
Це ще давнє відео, ми ще не розробили це до кінця, але незабаром ми відшліфуємо цю ідею.
Отож, як ми робили це: це було в кімнаті, де була встановлена камера, напрямлена на кімнату, і на кожній стіні був монітор.
І коли люди заходили в кімнату, вони бачили себе на моніторі, з однією відмінністю: одна людина постійно була невидима де б вона не знаходилась в приміщенні.
Ця робота називається "Тінь сонця".
Це як клаптик паперу, вирізка з дитятчого малюнка пляма від фарби на сонці.
Спереду, предмет виглядає міцним і кремезним, а збоку - майже непомітним.
Отож, люди заходять в кімнату і майже не помічають його, думають що це якась незрозуміла річ.
Але як тільки вони проходять повз, він рухається вгору по стіні.
Втомлюється і падає кожен раз.
(Сміх)
Отож, це є своєрідною карикатурою на людину, яка є невизначеною.
Голова якої настільки забита, що вона як м'яч в капелюсі, а тіло - як рослина.
Все що він робить це - рухається навкруги як пяний на голові дуже повільно і непередбачувано.
Він ніби замкнений в колі.
Тому що, коли б не було кола, і підлога була б рівною, він почав би блукати в просторі.
В цьому нема дротів.
Я покажу вам зараз приклад - коли людина заходить в кімнату, предмет активується.
І він повільно,за кілька хвилин піднімається, і пізніше наступає момент коли він ніби має впасти.
І це важливий момент, тому що ми хотіли привити у глядача інстинкт піти і допомогти, чи врятувати цей предмет.
Але він цього не потребує, тому що він знову і знову старається піднятись.
Для нас це було дуже технічно складне завдання, і ми працювали дуже довго, як більшість з нас працює роками щоб правильно працювала механіка і динаміка.
Для нас було важливо зробити момент, ніби предмет падає, бо коли б ми зробили його так ніби він піднімається вгору, він би пошкодився, а якби не падав достатньо, це б не нагадувало фатальність, чи це відчуття бажання допомогти йому.
Я хочу показати вам дуже коротке відео де ми хочемо зробити експеримент - це швидше.
Це мій колега.
Він дозволив йому піти.
Тепер він нервує, він хоче зловити його.
Але це не потрібно, Тому що цей предмет може сам піднятися вгору.
Це робота, яка дуже заінтригувала нас, працюючи з хутром, в якому тисячі оптичних волокон різних розмірів блимають як нічне небо.
І це - небозвід.
Ми скрутили це у форму кульки, у вигляді ведмедика, який звисав зі стелі.
Ми хотіли відділити щось холодне, і далеке, і абстрактне, як всесвіт в щось схоже на ведмедика, який є заспокійливим та близьким.
І ідея в тому, що в якийсь момент ви перестаєте дивитися на ведмедика і сприймаєте його майже як отвір в просторі, так ніби крізь нього ви споглядаєте сяюче нічне небо.
Отож, це остання робота, і робота яка ще в розробці, вона називається "Наповнювач простору".
Уявіть собі маленький кубик, ось такої величини який стоїть перед вами посеред кімнати, і коли ви наближаєтесь до нього, він хоче налякати вас перетворюючись в куб, вдвічі вищий та в чотири рази більший в розмірах.
І він продовжує рости, щоб створити динаміку між людьми які рухаються навкруг - ніби намагається приховати таємницю всередині.
Ми багато працюємо з технікою, але насправді ми не любимо її, тому що вона роками приносить багато страждань в нашій роботі.
Але ми використовуємо техніку, тому що нам цікаво, як вона нам може допомогти висловити емоції та стилі поведінки в створіннях які ми створили.
І коли створіння проникає в наш розум, це виглядає як процес творення, показує як це створіння хоче існувати і якої форми воно хоче бути, і як хоче рухатися.
Дякую (Оплески)
А
М
А М А
А
А А
А А В
В В
В А
В
В
В ВВ А
В
В
В В
А В
В В
В
А В В
В
А
В
Перед народженням плід проходить ряд адаптацій, завдяки яким дитина має можливість отримувати поживні речовини та кисень від мами та успішно живить ними клітини у своєму тілі.
Я намалюю для вас одну діаграму, що зображає всі речі, які відбуваються до народження.
Це все відбувається з дитиною в той час, коли вона знаходиться ще в матці. Деколи ми кажемо в утробі. Що ми бачимо перед народженням?
Ця структура, це наша плацента.
Вона частково належить матері, а частково дитині.
Вона має мамину кров, що знаходиться у цій зоні. Дитина, по суті, чіпляється до порожнини з кров'ю з допомогою маленьких капілярів.
Ви можете побачити, що багряниста кров надходить в середину, а яскраво- червона виходить назовні.
По суті, я намагаюсь показати вам рівень кисню, що надходить в кров. Кров збагачується киснем.
І ця яскраво-червона кров потрапляє в ось ці кровоносні судини.
Це щось схоже на усміхнене обличчя. Це наша пупкова вена.
І вона фактично несе кисень та кров до печінки. Запишемо коротко її назву - пупкова вена.
Це перший вид адаптації, про яку я говорив.
Я напишу список адаптацій з цієї сторони, щоб ми могли бачити якими вони є. Перша адаптація - це пупкова вена.
Отже, як тільки кров потрапляє в пупкову вену, вона починає розгалужуватися.
Як ви бачите, вона може текти праворуч або ліворуч.
Якщо кров тече ліворуч, вона потрапляє в печінку. Ось її шлях, вона потрапить до печінки. Кров також може текти і з іншої сторони, бо вона має пройти через всі маленькі капіляри в печінці, а потім з'явитися з іншої сторони.
Проте це найкоротший шлях. Найкоротший шлях... намалюю його ось тут. Він буде саме тут.
Він називається "венозним протоком".
Венозний протік, в основному, дає можливість крові пройти через нього до пупкової вени. Отже, він як маленький канал. Він такий самий, як і будь-яка інша кровоносна судина.
А з іншої сторони він впадатиме в нижню порожнисту вену.
Це нижня порожниста вена. Я запишу її назву скорочено НПВ.
НПВ або нижня порожниста вена - це велика вена, що несе кров від правої та лівої ноги. Це ліва нога.
Отже, нижня порожниста вена зустрічається ось в цьому місці з кров'ю, що тече з пупкової вени, і яка збагачена киснем.
Я намалюю цю кров багряним кольором, тому що вона трішки насичена киснем, але не настільки сильно, ніж була спочатку, тому що вона змішується з кров'ю з НПВ.
І ця кров надходить до правого передсердя. Отже, це праве передсердя.
І одночасно ви маєте кров з верхньої порожнистої вени, або ВПВ.
Це ділянка нашої голови та рук.
Ця кров також закінчується в правому передсерді.
Тож ми маємо змішану кров.
Тепер я намалюю її більш багряним кольором, тому що це змішана кров.
Друга адаптація... Дозвольте я тільки впевнюсь, що не пропустив її. Це перша.
Він є найкоротшим шляхом крові з пупкової вени до нижньої порожнистої вени.
Тепер кров у правому передсерді. Тут є декілька варіантів.
Перший, кров може просто піти у правий шлуночок.
І певна кількість все таки так і робить.
Вона йде прямо в правий шлуночок.
І якщо вона піде в правий шлуночок, то цей шлуночок буде скорочуватися. Як тільки він скоротиться, кров потрапляє в легеневу артерію. Ось це легенева артерія.
Ми знаємо, що легенева артерія має розгалуження з обох сторін, в обидві легені. Отже, у нас є певна кількість крові в одній легені, і певна кількість в іншій легені.
Проте запам'ятайте, як тільки кров дістається легень, давайте подумаємо, що ж в них відбувається.
Дозвольте я намалюю наглядний приклад того, що відбувається в середині легень.
В легенях є альвеоли, повітряні альвеоли, що не заповнені повітрям. Так?
Тому що коли дитина, все ще знаходиться в утробі матері, коли вона знаходиться у матці, ця матка заповнена рідиною. Тобто ці також альвеоли заповнені рідиною.
А біля них проходять маленькі кровоносні судини. Отже, це маленькі кровоносні судини. Скажімо, що ці судини називаються артеріолами.
Отже, якщо вони заповнені рідиною, тоді в них немає достатньої кількості кисню. Там відбувається процес, що має назву гіпоксична легенева вазоконстрикція.
Це означає, що альвеоли, буквально, допомагають скорочуватися артеріолам.
Отже, артеріоли мають гладенькі м'язи. У зв'язку з відсутністю кисню, альвеоли по суті, спричинятимуть скорочення цих артеріол. Це виглядатиме якось так.
І коли воно виглядатиме так, що ми по суті зробили ми знизили опір в цих артеріолах.
Коли це відбудеться багатократно в міліонах, і мільйонах альвеол, тоді всі легені отримають збільшення опору. В цьому випадку буде відбуватися збільшення опору в легенях.
Отже, якщо в легенях є збільшення опору, ми можемо зробити з цього висновки.
Перший, якщо є великий опір, тоді тиск в легеневій артерії.... запам'ятайте, це легенева артерія, їх є дві.
Я намалюю маленькі стрілки до обох. Тиск в легеневій артерії буде дуже високий. Він підвищиться.
Це відбудеться тому, що ви будете мати великий опір з яким вам доведеться боротися. Отже, тиск підвищиться.
А якщо в легеневій артерії буде високий тиск, подумайте тільки... Звідки йде легенева артерія?
Вона йде з правого шлуночка.
Ви будете мати прямий потік крові, і збільшення тиску в правому шлуночку.
Тоді я можу повернутися до аргументу і сказати: "Якщо ви маєте високий тиск в правому шлуночку, в правому передсерді також мав би бути високий тиск."
Отже, в основному, ви маєте високий тиск, з правого боку серця, через високий опір в легенях.
Ці рівні тиску, особливо тиск в правому передсерді, будуть підвищуватися, і стануть вищими, ніж тиск в лівому передсерді.
Ви матимете невеликий кров'яний потік, що буде йти з правого передсердя, через овальний отвір...
Кров проходить через нього. Це наш овальний отвір. Він дає можливість крові проходити з одного передсердя в інше.
І оскільки кров може проходити через цей отвір, ви все ще можете побачити невелику кількість крові, що опускатиметься в правий шлуночок. Але частина крові буде проходити через нього сюди.
Це насправді дуже корисно, тому що в той самий час, коли кров проходить через цей отвір, лише невелика кількість крові йде в зворотньому напрямку через легеневі вени.
І причиною цього, знову ж таки, є те, що крові складно текти через легені, тому що в них занадто великий опір.
Отже, у нас є невелика кількість крові, що проходить через легеневі вени... Та невелика кількість крові, що проходить через праве передсердя.
З лівого передсердя, кров йде вниз в лівий шлуночок. Далі вона потрапляє під тиском в аорту. Тепер ви маєте кров у аорті.
Лівий шлуночок виштовхує кров в аорту. А аорта постачає кров вже далі.
Перед тим як я закінчу показувати куди йде артеріальна кров, давайте запевнимося, що ми не забули про ось цей список.
Третя адаптація, це овальний отвір, завдяки ньому кров з правого передсердя потрапляє у ліве передсердя.
Четверта адаптація, я її намалював, але ще не говорив про неї, ось вона. Ось це місце.
Маленьке сполучення, маленька судинка... ви можете розглядати її як судину, тому що по ній тече кров... Вона знаходиться між легеневою артерією та аортою.
Отже, ця судина називається відкритою артеріальною протокою.
Вона дозволяє крові проходити з легеневої артерії до аорти.
Чому ж кров має йти саме в цьому напрямку?
Пригадайте, легенева артерія, має дуже високий тиск. Високий тиск є тому, що є високий опір у легенях.
Отже, через цей низький тиск кров, звичайно ж, йде у місце з низьким тиском.
І в цьому випадку, вона йде з легеневої артерії в аорту.
Тому вона йде саме у цьому напрямку. Я позначу це стрілочками. Кров йтиме у цьому напрямку.
Артеріальна протока - це ще однин вид адаптації плоду. Тож маємо чотири види адаптації. Артеріальна протока.
Це, насправді, пояснює чому велика кількість крові не повертається в легеневі вени.
Тому що велика кількість крові йде у стовбур легеневої артерії і в кінці потрапляє в аорту. Вона, фактично, навіть не доходить до легеней тому що опір є дуже високий.
Давайте завершимо з цим.
Кров зараз знаходиться у аорті. Як я сказав, вона буде йти у ноги.
Також вона йтиме у внутрішні клубові артерії.
Я намалював їх ось тут. Це внутрішні клубові артерії.
Вони, звичайно ж, мають багато розгалужень.
Але, найважливіша гілка, яку я хотів би відзначити це ось ця. Це головна гілка на цьому зображенні... вона має назву.
Її називають пупкова артерія.
Вона приносить кров назад до плаценти.
Чому до плаценти йде така велика кількість крові? Я маю на увазі, що це конкретне питання.
Чому вона не йде, наприклад....
Є гілки, що йдуть до сечового міхура...
Є гілка, що йде до інших місць.
Чому кров йде до плаценти або пупкової артерії? Чому так багато?
Все зводиться до того, що плацента... і це дуже розумно... плацента має дуже низький опір, дуже низький.
Так як легені мають високий опір і відвертають потік крові від себе, плацента має низький опір, і змушує кров рухатись до себе.
Ви можете побачити, що це, насправді, дуже неординарна (винахідлива) система.
Ми маємо п'ять адаптацій... пупкова вена, пупкова артерія, венозна протока, овальний отвір, а також артеріальна протока.
Я б не хотів пропустити жодної з них. Ми маємо п'ять важливих адаптацій.
Саме так виглядає система кровообігу крові. Переклад на українську мову:
zooloo тільки а ви знаєте, що це мені академічним дві тисячі п'ятсот долари багато наших пари в будь-якому з них говорять, стан справ
Давайте зробимо короткий перерву ми полетимо вниз з'ясувалося, про дружину, і я задрімав від
Рішення було випущено дві судили за два тисяч п'ятсот про
Багато разів, перш ніж ми вийшли в ефір Ми просимо Беверлі Хілл і одного присутніх сьогодні і наша студія аудиторія обрана е-е ... це дев'ять пан Крамер Кларенса Аллен і є насправді
Ботсвана майже Граучо Маркс Ласкаво просимо Ласкаво просимо добре для виду ідеаліст а ви говорите стан сперечалися про сто доларів це загальна чому щось прекрасне навколо будинку калікою окремо
Я хотів би колись вийти заміж прослуховуванні акне, що переможці дев'яти з них лід не жіноча дев'ять шаланда, де ви з дев'яти і спочатку з Чикаго Спочатку ви були в Чикаго Дев'ятнадцять років тому дев'ятнадцять років і ви були тут близько двох років тому
Тепер ви мене він тепер я дев'ятнадцять вибори на дев'ятнадцять років тому в дев'ятнадцять років
Я був, як він повинен відірватися, як що Ми не могли б ви повторити, що всі саме ще раз союзний
Я дев'ятнадцятого дев'ятнадцять а що, оскільки ви покинули Чикаго як е ... підлітковому віці що б ви Чотирнадцять років тому регулюється в цьому опитуванні халіфа і е ... що ваше рідне місто синок
Я з Каліфорнії Claremont Claremont де ми думали, що не було вдома
Проблема Каліфорнії , Ймовірно, не і я думаю, що одна з будинку не Точно так само не має точки ось де ми знаходимося на своєму сайті Saludos леми означав щось ми збираємося розбити частину вашого віку одного двадцять п'ять які, як ви робите штрафу Мама геолога
Компанія використала всі квитки
Алізе гірському інженеру що б ви сказали Найцінніший мінеральний небезпечний виклик
Coalinga гала обручку зробив дзвінок Про уран поставляється для них Та всі ми шукаємо урану мізерні тут так нормально це тільки тоді, коли ми шукаємо для деяких інших корисних копалин, а також відразу ж задавався протягом року, і ви доведеться шукати щось інше так це те, що ми робимо, цікаве смішно, але він просто не дійсно потрібні може бути телефонний дзвінок кланами ти хороший хлопець, як ти і я хочу тебе бачити, і я добре знаю, надані для вас життя в шлюбі добре дозвольте мені показати вам, дайте мені долар і я скажу вам, де ви можете знайти Ваш шлях
Хоча я не можу знайти тебе м'язи Я ж заповнити в словнику, що це всі-гей какая то, що ви робите, і Бібліотекар Бібліотекар цих актів, і я не розумію бібліотекарі прийшли в цьому році молоді дівчата стверджують, на звичайних активні молоді дівчата бібліотеці все, що
Я думаю, я починаю знову заснована на суму кредиту, що є що е ...
Ви знаєте, що те, що бібліотека чудовий громадських Беверлі-Хіллз бібліотеки реабілітаційної я живу в Беверлі-Хіллз і я думаю, що я був там приємні розташований а це в мерії е-е ... в безпосередній близькості від свободи слова а я був там знаходяться їм і, можливо, одним з бібліотеки
Наскільки я пам'ятаю це вони замовили мене в час свято, як разом як одна команда не тільки одну хвилину ви знаєте, що граєте ви ставите своє життя шанс дві тисячі п'ятсот до ціна те, що я хочу, щоб ви платите пильну увагу на це доведу неоціненну Даніель матова
Технологія обраний тварини і я сказав, що це право це замінити питанням, скільки б ви ставка
Звучить вісімдесят Все в порядку, який вплив на всіх Мати Хаббарда е-е ... Собака правильно weekdollars ви могли б іти для Дві тисячі п'ятсот знак долара на тридцять вісім навіть заборона на цьому основи
Бікрам після того, як дружина фермера все дуже добре мої сім повідомляють про майже напевно зловили на Завдяки нагоди запитання, як би ви збирається йти на сімдесят три сімдесят три побудувати десять громіздкі вона вибрала право лист принципів я думаю, нічого
Ви один фунт маршрутизації сорок сім мамою ось ваш останній шанс, щоб бути на вершині на сьогодні Мічиган і повідомив про деякі в сенат Зазвичай я не знаю,
Епплгейт весь день але це з боку сенс, чому Художник програми, які я можу просто перш ніж ми пішли в ефірі нашої студії аудиторії обраних основні Crosley буде партнери трохи аудиторії цьому Сільвія іскри сильніше мене Граучо Маркс а я не збираюся бути приблизно з липня тариф Продаж це хороший спосіб розділити двісті доларів це загальний щось шляху штрафу навколо будинку дружина Сільвія помітили домогосподарки і Ви подивіться, як ви відмовитися від моєї відповіді
Колумбус, Огайо агов магната так, сер навіть дуже якщо ви пройшли дуже привабливою
Балтер людство на край двадцяти день Питання про пенсійне
Аргумент, що це нормально формат протягом декількох місяців Місце тайм-аут це хороший фрагментів не може командувати
Павло ви були недбалими протягом всієї історії є деякі прикраси Візит що а я намагаюся сказати, що це сам отримав роботу в шлюбі тринадцять років
Тепер яких філії службі, навіть якщо
Я маю на увазі інтендантської служби па, що те, що ви робите, як частина пан а е ... Ми е-е ... Керував закупівлю перших Всі потоки для збройних сил думав, як багато, наприклад, є вимагається м'ясні та молочні продукти свіжі фрукти та овочі вісім масла
Граучо якщо ми е-е ... Наприклад, якщо якщо ми купимо мені а у нас е-е ... що є проблеми як ви мене вкусити суботу вниз тільки на армію в цьому питанні небезпечними жити від packinghouses і так далі, що про вас купити холера Strawberry Fields і поїзд одіссею погані знаходяться на нижній лол ми е-е ...
Як ви знаєте, що всі наші інші засоби масової інформації Ми оглянули полуниця з великою кількістю вони не перетворити всю нижню більш але вони можуть відпочити тут і створювати свої власні, а іноді шукати на дні, щоб але речі досить безлад які Ви говорите армія подорожує на своєму живіт да ну ... виразно sirismito вирішили після двадцяти миль походу майже всі його переслідування цього типу шлунку cinnabun по підтримує мене для власного будинку е-е ... те, що ви шукаєте
Ви знаєте, місіс телефону озлоблений є одне місце прямо вбивство Місіс Боксер відповідь і якщо й якби вони були більше жінок, як ви і Сайт армія зупинить подорожей з шлунку вони отримує сто тисяч дурість а я багато дізнався про торговельне Сьогодні я хотів би бачити в цілях його я не мають продуктовий гроші
Ви можете виграти дві тисячі п'ятсот доларів коли тобі двадцять доларів в більш ніж інші наші пари Я можу сказати вам, наскільки я розміщую пару від голоду підстанції дев'ять доларів бібліотекарем в інженеру один двісті дев'яносто чотири долара кожну годину, щоб визначити цілі, як Суддя пральні як об'єкт перебуває ваше перше запитання публікації є те, що Зазвичай п'ятнадцять 1515 що це ім'я Джорджа Вашингтона будинку
Ви пропустили, які роблять у вас немає вигнаний з армії не може бути доставлене 2005 100000 Я знаю, як багато тридцять п'ять років піти на це завжди йти протягом двадцяти двадцять, що все праве поле благовірна що розміщення Джордж Вашингтон життя Березня приїхав матір п'ять доларів, він сказав, що інші Кенні зірки в один час
VisionTek колекції зустрів тебе сьогодні , Що п'ять ви знаєте, що с, що на всіх Ви дізнаєтеся про те, що інші Все в порядку і армії змивів Глибокої взимку 1770 сім бюлетень для розмов технології us же бути іншим тепер, як би ви це зробили дев'яносто вісім активних в якому стані був Джордж Вашингтон як
Нещодавно плекав кожен Кастро через це, що я роблю в прасад ви із загального підсумку двох сотень доларів в дякуємо Вам багато aguardo Adio секретне слово, як і раніше болтами і пізніше дракона порядку привіт я спочатку запропонував деякі дівчата плавців у програмі сьогодні ввечері, і тільки перш, ніж ми були в повітрі нашої студії аудиторія обрана нормальна, що для партнерів скульптор цьому журі у Вас є отримав урочисте Мюнхен і la закону нижня переговори з його дочкою вид пошкодження займає багато моєї дочки Аліси в компроміс відчуваю себе чудово навколо будинку
Я думаю, компанія жінок з е-е ... нама рубці не те, що правильно
Поки е ... деякі з зображень це дуже відомі назви та rtc_ У меню в коричневих щодня немає взагалі давайте пройдемо Незважаючи на перемичку мотиви
Як ти коли-небудь ім'я, як Джефферсон потішило всього за кілька днів це дає Наскільки я знаю, ви мабуть, не знає мене
Я хочу приєднатися до провідної в основному це не вимагається будь-якого роду унікальним це означає, що
Книга унікальна так з тільки повні від Вашої системи Ви знаєте, я був Народився в Югославії навіщо ти прийшов до Каліфорнії ось мій доктор Бартлетт разом взяла мого сина пана плетені і не вам позбавитися від вашої пропозиції пітер це питання не по відношенню до них, перш ніж коли він приїхав до Каліфорнії
Recvd згоду про те, що Ви могли б базікати в Югославії та багато інших впевнений, що я заявила, дуже добре ви знаєте збирається по суті pt багато вул Магда рубін бігах як ваші неділю Говорячи я відмовитися від своєї
Менеджер електричні чисто прошепотів про, але е ... Я начебто вона працює практично Люсі і е-е ... похід в п'ять 1940 закон кредит був Ви дізналися, що аналіз
Каминер дипломатичні голови і у вас є багато одинадцятій він частина речовини з правим дуже мало підійшов до неї Після лекції і що ж ви кажете, що я думав, що як ви робить повідомлень у вашому житті
Домінування розважати їх, і все ж Хаггерті голови Ви завжди були досить
Ну, я припускаю, що це
Ось де магія пішла на життя
Ви знаєте, я тварина першокурсників з який курс ви приймаєте його Відповідаючи на цю країну немає початкової освіти скільки вам років 1818 попередня грати в будь-яку з братств в школа тридцятих років
Ви можете розповісти нам, жінкам тривогою змін я хочу кандидат
Міссиссауга Мюнхені і у вас є ника, що Майкл Ви знаєте, я згадую Ви да
Іронія Юкі орг Джордж delgadio
Давайте поговоримо про скульпторів akkada як Ви набувають масштаби
Ну, по-перше, я народився дуже високий рівень локально Кандидат капає з сарказмом вчитися запобігання в конструктор а як ви вирішили стати хід і на відміну від людей сенсу вчора технічне людей, найбільш корпоративній історії мистецтво в анатомії а я вивчав анатомію, але я сумніваюся в цьому ніколи не може бути скульптора Однак я всім дуже добре робота
Ви думаєте, що е ... Вони також не можуть б диспетчер
Я думаю, що вона буде
Ви шукаєте в лікарні, ви ну і дивлячись на нього цікава була вона має велику PAM Частка голови дуже красиві нікого немає говорить нам, красивим е-е ... якою ціною вони не можуть це любите себе школу готових до носити, але я його не мають
Я здивований, що я не кидай мене партії я не чув випадку
Очі, які дивляться назад як ви подивіться на шкільні роки все що я можу сказати, що я б загальні втрати в якості губернатор
Доннер партії прямо зараз я точка ви сказати мені, Колір відомий як Я не знаю,
Я думав, ти просто скажи мені, завжди з нетерпінням в очах жінки да, але які дивилися на
Апетити глибині звичайно соло , Що емоції
Краса Неда краси жінка тільки красою своєї шкіри глибокого піднімаючи на неї квітня прямо зараз
Я поклав мою останню ніч на
Тепер да прискорить і вбивств і розповісти мені листи вона виглядає всередині це було так давно знаходять своє вираження готова, що вона в порядку Сем луна ефективно блокування на всередині там, дивлячись на інших у нас є багато відомих людей і бренди як і раніше
Я думаю, що одна з президенту Рузвельт Перед як я не люблю це має бути дуже добре набагато більше поваги ви знаєте, Роза зробила та й е-е ... союзників, він зробив він було тихо було дуже цікаво см. при цьому
Супер основи ви запитали мене, щоб побачити те, що ви хочу зробити, як кажуть, щоб тримати його закритим ротом вона і мають республіканське стаття кандидата використання неправильно дружини почав скалка в моїй там не буде іменний чек
Звичайно, я не я просто хочу, щоб зберегти рот зламався, тому що ви знаєте, коли Ви тримали найбільш зламався і я хочу вам сказати, що ми знаходимося на день ідеалі я поняття не мав, що вона була такий талановитий спасибі але, але ви не знаєте, якщо ви, хлопці, ще в Атлантік-Сіті
Прикладом є жертвою тут
Я дійсно хотів була вдома чи є воду вони проти своєї дитини, що те, що вони називають сухого ходу фінансовий рік робить
Юдифь і перш ніж, щоб перемогти в той же і спасибі за вашу говорить все про басейн і скульптури, і якщо в мене є вирішив, що мій син Чикаго ходу стрибок озеро
Ну насправді я б Ви в вікторини ви ведете свій двадцять доларів не більше, ніж наші інші пари , І ви отримаєте шанс двох тисяч п'ятсот інше питання Я можу сказати вам, скільки тут і інші пар, який ви витрачаєте, що в наших державах нагадати нашим слухачам бібліотекарем в інженеру як і раніше попереду з двісті дев'яносто чотири долари Тут ми ховатися під двадцять доларів обраний міжнародним і місяців як ви, натиснувши на ВТ двадцять один заарештувати подарунок, та п'ятнадцять і який ви виявите, що там просто подвиг тридцять п'ять доларів сертифікат насправді збираються дві тисячі п'ятсот доларів дев'ять доларів тридцять п'ять Блок, що на цьому леді, і як я ви знайшли навантаження
Елла він буде з вашого договору та завод шістдесят п'ять доларів зважитися на обіцянки Ви говорите про це часу
Однак, як релігійних виборців У моїй країні ви знайдете спираючись вежа завершує кандидата алеї двадцять п'ять доларів і двадцять п'ять алергія us шанс стати іншим
Пару раз ви жахливо приносить мені всі молоді люди, можна сказати, так, я зробив добре, як я зробив вам знайти акрополь збільшення вдячний агар вітер з загальної суми двох сто п'ятдесят доларів і це означає, що бібліотеки і Геолог з двісті дев'яносто чотири доларів отримати шанс, що все це Про це дві тисячі п'ятсот доларів питання Тепер все в порядку, ми дізналися про висячі в цих краях всі ці роки одна звідси вісімдесят Ви знаєте що-небудь тут ми йдемо за 2005 сто доларів аудит п'ятнадцять секунд на сайті однозначної відповіді між себе і Кетлін ласка знаєте про аудиторію подразник Якщо президент Сполучених Штатів в Віце-президент втричі відставку
Державний секретар інспекції від картини Стівена чарівні North Andover насправді
Букінгемський очікуванні хто-небудь збирається в
Парваті і він сказав свого боку весело Також держсекретар не вибачився відповідно до закону, прийнятого в 1947 спікера
Будинок представники дайте мені знати, просив на наступному тижні буде біла три тисячі доларів світла достатньо, щоб зробити гроші, але ви здивуєтеся, як набагато двісті дев'яносто чи дев'ятнадцять дев'яносто чотири долара і устаткування поздоровлення і вдячність за розмови Вас і всіх наших конкурсантів на показати сьогодні ввечері Долар тут багато витрат процентилі в доларах у нас було минулого тижня
Вперше за дев'ять років у нас є хтось там, хто взяв більше ніж я біг з міста приєднується до вас сказати їм, що вони вирішили робити а за останні слабкі тижня, що в минулому тиждень Але мені подобається стара останнього е-е тиждень ... благовірна, і я на що минулого тижня місіс Бредлі, як і її партнер Джо Егберт використовували весь наш час таким е-е ... ми просимо інших пар в нашому шоу минулого тижня якщо вони повернуться і вони сказали, що вони будуть робити для вас, але Вашому житті і таким чином, це місіс Бредлі є тут як і раніше велика тут і інший партнер, який вона взяла в руки по шляху е-е ... У його віці з вас волонтер своїх моряків соло
Я думаю, що всі вони у всіх шоу починається більш як звичайна дітей У вартість, але одна з однією з Найбільш грошей, як струмені одного тисяч доларів питанням, що це право Тепер у вас є пара сьогодні говорять священним чином, що це зійде оплата додаткових двісті доларів і те, як сьогодні ввечері законопроект Всі права судити, що пішов благовірна Allen Schwartz
Повідомлення рази queria обіцянку, яку було Парагвай скоро пов'язано так багато Барнабі конкурентоспроможним в невиконані Уругвай е-е ... кого ми любимо Ви знаєте, я не хочу робити, але дозвольте мені знати
Уїлсон голодні квіти лаосцев однієї з міських сказав би, що інтерв'ю, що ви отримаєте в лідери точка кислоти Що ви пам'ятаєте про це е-е ... приховати не надто багато за останні шість років волоських горіхів лінія п'ять років тому між тепер і я сказав, що у вас є але я роблю я не буду, так як за два місяці не проблема
Я думав, що ви отримали дуже цікаво, що могло б трапитися рішення це трохи Ви могли б дати нам свої настрої джунглях занадто поняття не мав, де ви зробити це без перевірка з ним Що ви дайте мені отримати тінь свято ще раз
Полліанна досить патч них скажімо, ваше ім'я діє, як може
Любов Граучо він може стояти окремо або Японський Cashman було краще щось хотілося цього, але я думаю, що вони можуть стояти у двадцять один адресу сміється і говорить
Хлопчики ваші претензії до слави Ісаак торговому центрі найбільш всім, як ви Amazing Grace Трінора економічного шахіст кампус
Ви хороший гравець який тип міжнародного гросмейстера , Що дуже вражає ніхто не є міжнародним гросмейстерів Нічого подібного в місцевих Jameson не зовсім це вищого типу, ви можете отримати шанс Крім чемпіоном світу, але тільки
Ми втрьох сша і я думаю, щось на зразок двадцять сім у всьому світі Ви повинні бути дуже добре вони іноді говорять, що не лякайте мене в оренду
Я закликаю вас до шаховій грі будь-якого день, коли ми можемо, але вам п'ятсот до гри а плюшевий лайна, так що я просто повинні мати Сьогодні мало часу своїх інтересах, але я буду грати з зав'язаними очима в одному з однією для вашого сімдесят одна нібито
Ну, я думаю, я можу грати в гру тільки приблизно так само, використовувати дійсно думаєте, що ви били мене із зав'язаними очима достатньо кількох людей, в той же Час пов'язку в світі Тому що ви розумієте, якщо ваш зав'язаними очима алмаз дешевих в той час як у них є судді, коли вони роблять це і якщо в мене є вибір для будь-якого суддю Я простежу, щоб він стежить за вашим була обережно, тому що мені це досить гаряче, але вона не може перенести, але вони дуже міжнародному стандарту Правила і якщо ви будете дотримуватися правил як один гра, де ви дійсно не можете її велосипед, і вона могла отримати його панікувати, коли я грав будь-яку гру шахрайство шахи трохи з моєї голови а насправді може бути трохи нижче голови могли б ви дати мені зразок гри я маю на увазі Найпростіше, що пан Шварц і я зрозуміє а Октавіо гра в шахи, який я думаю це Бейлі вдумливий білі плями
Місце для політиканства Місце політиканства як і єпископ єпископів для і чорні наступний білий йде дивний вивергатися чорний король відповіді ніч єпископ три білі чисті місця займає належать мат Гра закінчена багато благовірна дивитися, коли ви отримуєте одним доларів людина а я чула, ви повинні бути математичним генієм, щоб бути хорошим шахів Гравці саме вірно і для людини, як мені разом але ви не повинні бути математичні Геній або викликали всякого роду між неграмотний неосвічена ще може грати дуже добре Гра в шахи
Я думаю, що ви описали мене Доерті торт і на наступний чемпіон молодят і я все ще збираюся обманювати це до того, що ви не е-е ...
Yuma шахового відгуки, перш ніж я саке занадто багато моє хобі фільмів кіно Ви просто хотіли, щоб місце, щоб піти взяти запитання присутніх хто читав вашу книгу про щасливе свистіти які фотографії ви могли б мюзиклів алмази уроки комедії або однієї групи або те, що вони безнадійні для прийняття рішення захід la я відчуваю, що все одно який з картини, яка поки він не повинні зробити свій власний як Тоні скоротити його мама, а що так захоплюючі про вас знаю, тому що він лише деякі з них близько розуміти такий чудовий будинок і сказав мені,
У нього скинуть на тих людей, які жити в на екрані Ви просто не можете допомогти вчителям, які мають
Я впевнений, що багато, щоб Боббі шкарпетки
Я насправді думаю, що ви віддаєте перевагу когось більш дозрівати, як Плагін Волга Фредді Бартоломью як і багато видів він знайшов свою матір
Не дивно, що ти критику продажу позитивний список Клінтон реагують задоволеності в той час як світ давайте перевіримо в с Тоні
Ви б Ви знаєте, це значить на є коли у вас є будь-яке місто за межами Тема Сігурні
LOL не просто використовувати те ж саме буде важко е-е ... ніж зараз недорогого житла в ви робили, де Ви на цій сторінці, любов не знає не використовуються для і я не можу шуміти хайку і він прийшов я не використовую наполягають думаю, Ви сенаторського всі
Переможці доктор або шиї, і він не дивиться на запис а ти добре проблема, яку я сподіваюся, що ви одружитися коли-небудь повідомлення, що все в порядку з цим робити деякі але насправді я знаю, що Тоні був перемогти У Нью-Йорку він хороший актор Він милий хлопець, і він один з найкасовіших малює в кіноіндустрії будинку
Ньюберрі проблеми
Я думаю, ви обидва знаєте, як грати ви поставити своє життя обрано земельну Лондон Париж і Рим як ваша віза категорії питань про три основні європейські столиці але дивіться ви знаєте, що ви знаєте про ним і тим більше питання, що тим важче він, можливо, змінив
Nahin у вас є якісь знання, що
Ніякого
Я ще знайти будь-який предмет, який ви у вас зараз, але Тепер все в порядку, що ви хочете, щоб зупинити з 1020 fifty двісті невеликі суми, очевидно, легше, ніж дата один зазнали є знаменитий район стін і склади, яка є житловий район для китайського населення Лондона що це за район співробітництві вважає, що провели цей час
Я був знаменитим від того, де ви знаходитесь, що що, що, що, що це
Limehouse ну ти повернувся, щоб переслідувати вас до сих пір повинна бути точка Зараз у світі порядку проходить для досягнення аеропорті один є Алі або л один, що це ім'я інший Погашення це не рухаючись з місця, а також в покупці землі чорні двадцять п'ять доларів
Сонячної реформи системи чемпіон світу з шахів втеча солодкі право але Нью-Йорк що така назва будівлі Формально використовує місця позбавлення волі зараз знаходиться коштовностей корони і
Лондонський Тауер, що це правильно, що це годину удачі п'ять доларів нашому сімнадцять проти кішки us раніше за інших чашка про те, як багато пагорбів, було неправильним або проводиться вгору
Я хочу, точне число не знаю сім, ви повинні бути у всьому, що лайно сім це право сто сімдесят п'ять доларів але ви благовірна виросли на вибір Містер Міддлтон наш шлях з тобою поговорити настільки політично ласка, укладеного Граучо Маркс так що це гарне слово і про сто доларів, це загальні слова те, що ви знайдете в будинку Роза Westlake і, можливо, я буду каналу рядках, де ви з
Дякую пані Бонні Райт точка якщо ви повинні покласти що-небудь подякувати до пробудження ви маєте на увазі подвійна точка індексу об'ємного але ви б повернутися в Сан-Франциско купив як це попереднє, як ви і вони, як і всі з їх забруднювач itenary виробників і тепер я трохи але у нас є близько тридцяти мільйонів Тепер я хочу, щоб моя чиста Я Я був здійснюють роботу в єдиній що я думав, що, якщо вам подобається, що LOL скарги у вас є гніздо в момент
Перо ви можете скористатися моєю у мене є Продукт дійсно стара розрізу
Зараз є одна річ, якщо ви не ріжуть доповідей на мінімальному Донна Мігель не від la шлях від молотка е-е ...
Я м з Нікарагуа що зробив Право про це це гарна країна про їх місцезнаходження і зробити пробіг а ви знаєте, я був нудним, але я б були дуже маленькі внучки міста в іспанії
Тепер у нас є ще одна проблема Дуже приємно знати, що ви ніколи не бере В одному з Фрідман революції, тому я був ще зовсім дитиною на буксирі інший революції для дітей та я кажу вам магніт, і ви отримаєте знати Ви будете залучені в молодцем Ви маєте на увазі, що ти гей днів бакалаврів є Майже за
Ви хочете процитував, що сьогодні але коли, коли ти зменшити вашу улюблену Коли я, коли я відпустив мене близько двох років тому може вона до сих пір пам'ятаю тебе
Я сподіваюся на це а ми хотіли б чилі раз в деякий час
Я знаю, що були великі любителі, але е ... а тепер є ще пам'ятає вас Після трьох років ви повинні бути сенсаційний на
Ви можете бути в іншому Граучо Маркс, але що Ви є те, що змушує вас думати, ваше подруга має глибокі чотири або п'ять друзями і Нікарагуа вона також може бути пурхають від підлоги до підлогу, що приходило в голову, е-е ... постійно ви знаєте тільки ви рости консервативне я мою студентом, але у вас є для мене виховання, як ви у мене тільки один Питання хто стежить вухо говорить що
Президент стежить за вашим подруга майже пасхальне всемогутній, щоб зберегти журнал для моїх фіолетових працює відмінно
Що ви вважаєте платити отриманні я маю на увазі у вас є сидячи вдома в нічний час і ще тільки збирається вбити всіх більш нерухомість не змусить мене вийти за мене заміж
Поки служив в якості журі Gretna Я роблю Гріффіт
Котедж іракських сестра і уламав Ваша подруга залишитися і зробити правильний зараз добре, тому що е ... як вийти заміж Коли-небудь ви знаєте, так краще так любити свого власного виду стані запах козла відпущення пропустив його
Так чи інакше Ромео я маю на увазі дванадцять Середньому Заході Ви знаходитесь на своєму веб-сайті та обладнання компанія Ви працюєте в громадському да якщо у вас є якісь сторонні інтереси хобі та все та й я хотів би бути актором, ви знаєте, і е ... прийнятий
Подивимося тепер
Грошовий про діючі і ми не на швидку руку деякі з наших основних ви знаєте, дуже прості речі, але дуже важливо практикувати в основному я хотів би його не треба було почати Rykiel Metroliner прямо в ту сторону, щоб сидіти вниз Поки обидва так що ви можете купити речі, не могли б ви показати нам, як ви сидите в Хоча я б хотів розповісти вам ірландець інший cnn_
Шатілов Магнусон, і я хотів би розповісти Ви Все ваша підпис, і вони були роблю все неправильно всі ці роки, що
Спасибі вам обом за життя там Я думаю, що страшна плата, коли ви йдете над ними повертаються знову, яка показує як правильно написати да природно це дуже добре ви знаєте SA правильно націоналістичним показує невірний шлях членороздільно як правило, йдуть в ліжко по-різному, хоча
Ви не можете піти на околиці Парижа
Мегхалая передбачити, протягом декількох коротких років ви будете отримувати майстра тому що я також передбачив, що таким чином Але коли світ серії в даний час виникла як ви думаєте, це ім'я близько до видатним актором вас через ні, ми можемо використовувати, щоб також привернути мого життя Ви згадали речі Питання, яке я розумію, ти в шоу бізнесу, ви знаєте, що вони вони про
Ви квоти матки Шекспіра Моллі Аренс берег
Ну, я думаю, що питання, але його вниз м польотом Бажаючи у мене було на всіх Роза ви звернулися за зеленими на головній фактор, який ви виглядати дуже добре яким чином ви відправляєте та е ...
Разом з тим проблема а я повернуся через кілька хвилин у вас є проблеми це дуже цікаво і все тому подібне Sony дві речі робити, якщо ви хочете щось армія зцілення ви читаєте Тому я вирішив кинути, і я думаю, що будь я може домінувати, так що я просто не можу повністю що ви робите це прямо зараз, що ви повинні мати, як добре, що в першу чергу
Напередодні та панове! Ми вимагаємо і неоперабельний він зараз давайте зустрінемося Тепер нож і Unko BT він не може отримати і Джеймі, але примусила чорних
Найцікавіше, тому що Я б закінчився, але він сказав посередництво додати викрасти агонії е-е ... швидке Shaadi місіонерської, що т.д. все, що Ви , Що нагота, що ім'я вони ніколи не були незалежними
Може бути, ми ще не зробили жодних додаткових, не зустрів кажучи, що вони цілком в той же на вас і кожний з отримав відмінний актор годин хтось у розквіті квітів видалити ім'я все те, що я думаю, що я сказав якось я закінчив раз
Я до сторони не бачить грошей може використовувати будь-яку частину наших абонентів Майкл точка ком але є два з вас непарне хлопці і залишити ніч так багато гроші є Вам не доведеться грати в гру а я роблю гри я не знаю, про на цей раз Багато з них я зрозумів, що вони хочуть це як окремих містах, крім країни і Ваші партнери один і два між застарілі і м до міста апартеїд
Я дам вам імена двох містах від нашої країни, і ви сказати мені ім'я країни і пам'ятати про них усе питання, чому Поттера новини Тепер, коли ви хочете, щоб зупинити 1020 живіт до другого туру п'ятдесят вісім років Я чув нічого
Дікінсон Голгофу і Віндзорський
Канада є правильним
Лондон тридцять доларів як ви збираєтеся йти це близько шістдесяти доларів університетами Parklane на uc ktla хінді у Веллінгтоні Скажіть країни
Австралія сша
Окленд і Веллінгтон як Сполучені Штати знання знає багато музеї виступають проти Австралії втратили тут, щоб сказати вам зараз один Сто п'ятдесят не все гаразд тепер ви як і раніше мати щось, щоб піти роблячи п'ятнадцять шістнадцять про вас було кілька не вдалося на шістдесят я не буде нічого писати онлайн в будь-який час ви, напевно, знаєте відповідь ніякі три шістьдесят сім D
Тому я думаю, що ви, якщо у вас було шістьдесят-сім am університет зв'язку та Колумбії землі і і продовжити ласка, скажіть мені країну
Німеччина
Близнюки зараз я збираюся спробувати вишикувалися з сто вісімдесят п'ять доларів менше і що дійсно робить одну хвилину місіс Астор Бредлі або партнерів Джо Егберт, ніж один два один двісті сімдесят п'ять доларів на минулому тижні ще багато і отримати шанс тисячу доларів питанням
Нагарадж раніше місіс Астор пан Бредлі Джо Егберт за п'ять місяців Також на тисячу доларів питанням у нас було дуже весело минулого тижня, і я рада бачити вас, нарешті, отримати шанс велике питання і е ... mysnag могли б ви вийшли, як задовільного способу ділення гроші з тієї ж письмовій повинен перемогти
Опис ми вирішили, що буде гвинт три слова але я думаю, що це дуже справедливо
Ви відчуваєте себе дивно про цю проблему зухвалого що б ви зробити це, і те, що він або вона вам повинна виграти сьогодні обертової печі дітей Бачо автоматичної регіональні тут Ви не маєте інтернет репортер Все в порядку тепер давайте і що
Йорк на другому грудня 1955 Американська федерація праці і Конгрес промислових організацій зроблено в єдине ціле але одну тисячу доларів з французької Президент afl_ cia_ про терпіти не міг е-е ... добре Все в порядку, чому вона забороняє вгору як на слово в тому, що е-е ... був введений
Джордж Міні суддя мені й пише сторона будинку в Далласі і скільки перемогу на кладовищі двісті сімдесят п'ять доларів пошкодження в будинок, і я був багато близько половини НАТО говорить, що це добре шлях є е-е ... Mafikeng точкою співпраці застосовується на Бама сотень доларів універсал я розкритий хитромудрий добродушна жарт для c_ або лікар у нас є пара молоді самотні люди для вас сьогодні і назви цього партнерства г-н Маріо расизму в поліції люди в передня знаками рядки
Ласкаво просимо Ласкаво просимо на південь Лівану присвячений одинадцять об'єднані сто доларів, це ніби як щось Ви вважаєте навколо будинку операції і mariovilla Ремі Я, який з них Бобу, що ваш бос на питання про те, що Селія, я припускаю, Я ніколи не створити balodia любов опери роблять вісімнадцять засоби до існування
Unum, і я їхав Були численні ти не одружишся тривоги є вбивство може бути пов'язано з Меріленді Відомо кордону з моїм братом
Брати з а поздоровлення вам пощастить шафа, не все гаразд фільми зараз смішні зірки кіно, я знаю, Франція Вибухи
Ви мали досить великий синець Меріленд зручність подив ви не граєте в футбол Лізи Ви б віддали перевагу облігацій, але і для
Університет Південної Каліфорнії грати з usa_ сьогодні це те, що я послав їх здивувати Вам не подобається футбол Ви ненавидите USC е-е ...
Я навіть не відбір проб почуття так що моє і армія в останні п'ять хвилин і тепер у мене є Бана практики Боб я уявляю життя було цікавим за тридцять коледжу галон я ніколи був досить гарний у коледжі, але не тільки отримувати с, що я робив є досить середньої школи є щось захоплююче і половина може Ви потрудилися сама захоплююча річ, коли-небудь трапилося зі мною Армстронг в 1954 місяців чистити свідоцтво буде очистити його хорт поздоровлення досить жорстка конкуренція критичні речі досить добре, давайте на груди насправді ніколи ніколи цього історичного матеріал пошта dimag USKO групи, і ми чули коробка скажіть мені, коли я одружився на Барбарі вони зрозуміють жінки дуже розуміючи, що шлях
Як же ви великий в барі на Yahoo коли вони близько двох років тому танці
Я хотів би деяку підтримку центру, діти ми йшли на тих пір, Він був настільки без розуму від випускника два тижнів стосуються небудь робили для телефону розгляд речей
Я хотів би почути від старих руку на ці питання Бог, я люблю їх стверджує, що там, як правило, з енергії, яка, як відомо, вона внутрішня каліфорнійці проголосують за вплив цифрами так як ви використовували для управління до мене і
Начальник церковних лідерів Вірджинії розріджувач широко поширений якщо ви маєте на увазі у вас є чотириста км, а ти зійшов сьогодні з
Боббі найкрасивіша дівчина Америки який стояв поруч з вами плутанини зібралися як жити в Лас-Вегасі і пройшовши весь шлях, щоб побачити руйнівні
Зіграні бінго тут він відмовився від пара в Marriott ось позначку, яку Ви могли б також як тільки ви можете підтримати Вас з даного питання у Вас є телефон романтика скиглій фундаментальним будинку про приватному порядку, що і що, якщо я хочу з тобою познайомитися зі мною
Нижче рядків у цьому вікні Деймон Ви вибрали музичну категорії всі ці верхнього тону на протязі останніх двадцять років, і деякі з них просто продовжуйте дивитися, як це говорити й те, що багато точки HTTP і смішно всі вісім ой на IGN сімдесят сім добре це наша оцінки для музичного Knickerbocker свято наївним в назві з вигляду
Члени вересня шторм, який тільки половина дарі е-е ... чекати, поки ви граєте це віза нужденних нуля харчування поза домом Семмі Кана і ти пішов у відставку в цей час близько десяти років тому було ім'я
Гвардійці це вірно давайте не знає, що померлий грати на війну в Перській затоці тепер людина Рух дев'яносто вирішили, що вони мали кілька років тому, що Стів ви можете визначити його
Група ви були тут
Співвідношення прямо тут смаків магії, а інша половина того, що він отримав жахливу хто не
Аналіз пісня була написана Роджерс і Гаммерштейна одна з назви надихнули гніздо Hello Young Lovers це вірно, я отримую медичної допомоги подряпати це в цьому, і я думаю, що це дощове і і коментарі та багато Дорога до їжі навіть всі водінню
Лоні це чесно і добре звідси bumpier бальних тут очевидною завжди Waterford це, хоча, тому що вона змушує людей зупинити і води Нагадаємо ваші проблеми були стояти в перед вашим домом, це знак майже мученицької смерті Маркова Тобто це все розумні кабіні міхура приладова дошка для нового елемента керування польотом коли-небудь зручне вийти з шляху, тому що з вас і за її межами
Люсія афера є прогрес домогосподаркою вона благовірна Мар'яна принаймні, для людей, які вважають, що м'ясо Граучо Маркс Ласкаво просимо, щоб повернутися до життя трохи розділити ділять на голосування, що коментар, точка ви плануєте будинок благовірна Маріанські є знову пан Vinay Mutiara афера пара досить здається Моніка потім Маріанська де у вас є розв'язування Ітан співчуття про ще бере участь Клуг, хоча залишки завдати від студента хто прийшов з одним з частини Сполучені Штати і створенні фільму п'ятнадцять з
Ви не можете мати бутлегерів в їх підземному е-е ... тіло, як ви йти про пошук води інструментів, які я розробив більш протягом тридцяти двох років пошуку
Уілкінс Уїлсон
Так що ж робить цю річ роботі
Поки е ... бере на себе заряд від електричний по всьому тілу відповів на звинувачення кутку, щоб стати притягуються до негативним зарядом підійшовши відбиттям від підземних води ну ти втратив мене якийсь час назад опинилася на будь-який добре для людей міністром з розташованих тисяч з них
Я не знаю, скільки Тельма данину судити про знаходження одного з сенату галон
Діапазон цін Уелман від двадцяти п'яти двісті доларів на годину ну або сотень доларів в день категорично по всьому дня ресторані ви повинні можна знайти воду, тому що вона сказала, що він говорить хтось інший планує говорити з вами теж, але Прийшов час грати, але з'являються У гонці за дві тисячі доларів Перші пару один чотиреста сорок доларів
Секретне слово повно
Я впевнений, що ви знайомі з ним, і я думаю, що лист, і нехай вони знають, що Я думаю, де це старомодні орфографії Ви отримуєте тільки один шанс на правильний орфографія і тільки одне, що між
Ну, я не знаю, але я маю на увазі я хотів би є білий метал затриманих вам у від в новому вісімнадцять далекому Frens Ви думаєте, в наркозалежним всі інші Він пішов і я все ще і школи в тому, що
Я хочу це прості речі для Лу або щось подібне клітини означає, що Ми впевнені, що будь якщо Anne
Індія телефону з нетерпінням чекаю ми не бачимо його додому додому команда, яка правила Ви робите вашу власну дивлячись також використовувалися вирішити одну за площину, що ви у вівторок
Мені здається, Тому я думаю, становить близько п'яти містах дев'яносто дев'ять, хто ви запитаєте інтернаціоналізувати це право передній двір Американська федералістської однак ви неправильно як ви хотіли, щоб це було у нього були проблеми або іншим корисним сотні не тільки ліберальні хлопець мистецтв як пенітенціарна означає державу або федеральна в'язниця
Боос Боос ослаблення робити і мені у використанні не видалені і була обдурити дізнатися про Абу хоча всі разом вказати, що мова йде про Він запропонував тонн Хайді залі прибув в його резиденції всі двадцять доларів, те, що я ніколи не думали багато хто з нас бійок і тих, хто працює на годину бореться прославляє сьогодні і до того, коли є три аудиторію, як вони роблять впали до бути на шоу виконавців був Роберт зал Поки інакше, ніж вони купили два місяців
Ласкаво просимо Ласкаво просимо на результат Щодня шкіра сказав сигарети приблизно в сто доларів це ніби як те, що ви знайдете навколо будинку Наступний завзятий зал і е ... німецько-французький
Gilmer зал аудіо країні двадцять один, що твоє рідне місто неолітичних системи Mineola Техас економіці багатьох з них а що людина або хтось вам не потрібно, щоб збалансувати частина ірокез відбулося на ринку і в моєму будинку Ви одружені гри
Завдяки зухвалому звідки ви родом із Канзасу апельсини дуже сердиться про це
Термін завчасно пістолет вже багато, що Він цілком може мати смуги може почати боротьбу потім Канзас залишив нам десять років, як ви можете назвати це будинки да багато від одного кінця моєму весіллі Музиканти літак був проданий чи так, ви докору ви знаєте, що залишилися на що точка
Я, мабуть, не був обраний основним телефоном
Детектив заради я не божевільний вниз і мій блекджек, але кредитних доведеться ферми
Принтери але
Хуліо академічні легенда привіт вони збираються мати багато Ви втомлюєтеся Може бути, однією з тем, що він не було потрібно провести союзника уявної
О'Ніл вже був божевільним сорок два роки ви знищили тут з йому, що він досягнутий в аудиторії що ніби як ви робили Останнім часом і добре я я цей жовтий
Макдональдс Le Blanc тут, у домі його, і він не виграв жодного гроші і сто
Видалення всіх вестися з нього
Ви знаєте кого-небудь, що ви отримали будь-яку роботи на папері Сіетл Томлінсон складанні правил влада альманах
Може бути, я не можу похвалитися але
Dwivedi потім, я думаю, мені шкода, але подивитися на те, що ви робите в повідомленні документ, в якому нічого міжнародно родича, який в безладді в і точка точка повідомлення більше, ніж вони були креслення та витісняючи рідини річ не роблячи його більш izegbuwa, щоб ви і я вам перевірити на в порядку порядку точкою бета тепер, що ви Відомо, що всі справедливо Інженери а вже звертався е-е ... ваш Погода вид одягу хвилює, що це, що це, наскільки приблизно через тиждень після того, як ви знаєте, я знаю, щось про двигун, і вони боюся, що перебуваєте на своєму помста в Ізраїлі робити
AAG роботу але ні, я неохоче йдуть на це, але Давайте повернемося до вас всі що ви робите в Голлівуді в дорозі лякаючих г те, що ви робите це в даний містичне wittoled речі зберігаються
Часто видалено з цієї плівки на дев'ятнадцять дійсно, що з'ясувати, яким буде що вони роблять гроші р а як вони роблять гроші ха-ха в той час як вся їжа на Голлівуд бульвар по умові два відсотки від рельєфу Меріленд робити Ринок упевнений, і ходить в цих номерів Беннінгтон компетенція
Тому ніколи не вікно
Я думаю, у вас є деякі вечеря Меггі вирішила від типу робіт, які Ви хотіли б зробити в Голлівуді Що б ви хотіли, щоб досягти успіху на своєму європейський аргумент робити нічого з ними робити але це те, що я не хочу, щоб обійти , Який почав
Panipat саме по собі не може купити вам краще життя У гонці за дві тисячі доларів Перші дві пари намагалися з чотиреста сорок доларів цінності, але розумію дорога до гри е-е ... обраним географії неминучих прохання його дружини важче неодноразовий
Учитель із ста е-е ... добре беккантрі випарюють на тисячу миль Республіки Індія це було Пакистан є правом щасливий доларів Кастеллі у нас немає непорозумінь коли наступне питання консультації, перш ніж вводити, тому що він можливо, щось різьбові
Я хотів але великий сегментів річки індусів впадає в Бенгальська затока
Чангі і він відмінний
Тепер у мене є двісті Шараа досить як у вас галон я думав, що не е-е ... тільки витрачати пощастило все життя і що вони Алі отримав пару вісімдесят, якщо будь-який вплив на офіс розташованих на якому з Великих озер
Нігерія права Діана триста сімдесят доларів я не знаю домкрат і все, і в мене є
Поки Нідал є одним з найбільших Еді і Пенн це також столиця тепер те, що я було говорити про е-е ... тисячі активами привіт я не а це значить, я запропонував вигнати з там, які не виявили всі три наші пари сьогодні і тільки один хвилина отримають можливість цього
Проблема в дві тисячі доларів питанням Про це
У мене є до вас питання і є дуже важливим
Ваш автомобіль безпечно їздити якщо ви бачите безпечно Ви керуєте безпечно Ви можете зупинити безпечно або вони не зовсім впевнені, прийняти вашу карту ось ця загальна Плімут Театр завтра
Шини
Задні ліхтарі і всіх інших важливих функцій безпеки буде переконатися, що ваш автомобіль безпечним і надійний і скажу вам, якщо ви майже коректування або ремонту, і якщо ви робите швидко і за розумною ціною це техніків спеціально навчені і тоді ви дуже сучасне обладнання на заводі затвердженим методом вони зроблять ваш автомобіль тісно подзвонити від фар, які дозволяють вам бачити чітко вночі
Задні ліхтарі , Що дозволяє іншим водіям бачити Вас все, що важливо для вашого безпеки буде введена у верхній частині умова і це не займе багато часу Протягом короткого часу незвідні Плімут Театр зробить вашу тому що вони думка і що розумні підстави незалежно від того, що робить машину ви водите відвідайте DeSoto Плімут або завтра переконайтеся, що ваш абонент є безпечним виклику Ми парами давно йолопи на вершині дві тисячі доларів питання з
Всі права до кінця цієї адреси е-е ... яка, можливо, була слава Маріо відповіді не людини каналів іншому і тому немає нічого
Нараяна la в поєднанні камери винахідників Також і я думаю, що цей отримав від поліомієліту , Що розповість Вільяма Blackstone дуже дуже зменшувальне юриспруденції і значення багато, що зробило його питання На наступному тижні буде як 2005 сто доларів також є дві великі гроші, але Решта двадцять один мільйон двісті з більшістю вже розділі вісім двадцять трансфер ненароджених сорок доларів або вітання всім вам і багато проводяться на шоу Сьогодні ввечері і вище, ви хочете, щоб всі ще
Доброго дня, я Джон Грін. І це інтенсивний курс всесвітньої історії, сьогодні ми поговоримо про Римську Імперію, яка, звичайно ж, розпочала своє існування, коли два абсолютних близнюки Ромулус та Ремус , яких виростили вовки, заснували на цих землях місто на семи пагорбах.
Містер Грін! Містер Грін! Що означає SPQR?
Це означає швидко закрий пельку, шахрай.
Ні, це означає сенат та римська громада, один з написів на гербі Римської Республіки.
Отже, сьогодні ми будемо розглядати стародавню історію, та звернемо нашу увагу на Юлія Цезаря, поки будемо відповідати на запитання:
"Де вважається нормальним завдати людині 23 удари?
Шекспір відповів на це запитання, сказавши, що римські сенатори вбили Цезаря, тому що він збирався зруйнувати Римську Республіку, але, навіть якщо це правда, нам все ж таки потрібно відповісти, чи: А) варто було зберегти Римську Республіку, та Б) Чи справді Юлій Цезарь зруйнував її.
Одне, що змушувало Римську Республіку існувати, як у дійсності, так і в уяві, так це баланс.
Згідно з грецьким істориком Полібієм, три види правління: монархія, аристократія та демократія були засновані у Римі, і було досить не просто визначити з упевненістю, що саме домінувало, аристократія, демократія чи монархія.
У главі цієї змішаної системи був сенат, члени якого обиралися із знатних сімей.
Рим був поділений на 2 класи, патриції - невелика група аристократичних сімей, та плебеї, в основному, усе інше населення.
Сенат був чимось схожим на суміш законодавчої влади та гігантської консультативної ради, їх головний обов'язок був утверджувати політику для консулів.
Кожного року Сенат обирав, з числа своїх рядів, двох спів-консулів, які служили, як свого роду, керівники Риму.
Їх повинно було бути два, так як вони могли перевіряти амбіції один одного, а також для того, щоб один з них міг піклуватися про внутрішню політику Риму, тоді як інший був на війнах та завойовував нові території.
Також, були дві додаткові перевірки сили, перша з однорічним терміном, я маю на увазі, що скільки ж помилок ви можете зробити за рік, вірно?
Хіба тільки ви не генеральний директор Netflix;
Я маю на увазі, що він зруйнував цю компанію за 2 тижні, та по-друге, колись сенатор служив консулом, йому заборонили служити консулом принаймні на наступні 10 років.
Хоча, це було трохи схоже на те, як ви говорите: " ми їмо лише одне буріто з сушеним перцем халапеньйо на тиждень", але існує декілька виключень, раптом ви їсте його кожного дня, та так, я знаю більше гуакамоле, тільки дайте його мені.
Але вірно, ми говоримо про римлян.
Отже, римляни також займали позицію диктаторів, людей, які б взяли усе на себе, у випадку, якщо б Республіка була у небезпеці.
Парадигмою для цього самовідданого римського правління був Цинциннат , полководець, який провів свою чудову відставку на плантації, командував будь-якою армією, перемагав усіх ворогів, з якими билися римляни, а потім покинув полководство та повернувся до своєї ферми, знаючи, що колись друге за масштабом місто в Огайо буде названо у його честь.
Якщо ця модель правління звучить як американська, між іншим, це тому, що Джорж Вашингтон піддався впливу Цинцинатта, коли він висунув думку про подвійний термін президенства.
Отже, разом з тим як прийшов Цезарь, Гай... Гей?
Ні, Гай, я знаю це із "Зоряний крейсер "Галактика".
Гай Юлій Цезарь народився близько 100 р. до н. е., в одній із провідних сімей Риму.
Так як він закінчив сенаторський клас, було зрозуміло, що Цезарь служив і в армії, і в сенаті, він піднявся по службових сходах, після першокласного полководства та обіймання посту губернатора Іспанії, він вирішив балотуватися в консули.
Для того щоб виграти, Цезарь потребував фінансової допомоги, яку він отримав від Красса, одного з найбагатших чоловіків Риму.
Красс керував приватною пожежною компанією, його бізнес модель була такою:
"Гей, я помітив, що твій будинок горить.
Заплати мені та я тобі допоможу його погасити".
Цезарь переміг вибори у консули в 59 р. до н. е., згодом, він вже прагнув домінувати у римській політиці зв'язавшись із Крассом та з іншим впливовим чоловіком Риму, полководцем Помпеєм.
Ви, безсумнівно, пам'ятаєте Помпея завдяки його захопленню Олександром Македонським.
Помпей, Красс та Цезарь були, так званим, першим тріумвіратом, разом вони досить добре працювали, на користь Цезаря, але не на користь інших двох.
Давайте звернемося до "хмаринки думок".
(сердитий натовп) Після року консульства, це включало в себе змушення Сенату зневажати закони, в більшій мірі тому, що Помпей залякував своєю армією,
Цезарь займав місце губернатора Галії, в решті решт, південну частину Галії, яку контролювали римляни, він швидко завоював решту Галії, а чотири його королівські армії чи легіони, як римляни називали їх, стали джерелом його влади.
Цезарь продовжив свої завоювання і у Британії, та здійснив ще одну успішну битву з галами.
Поки його не було у Римі, Красс помер у битві з парфянами, та Помпей став суперником та ворогом Цезаря, був обранний консулом.
Помпей та Сенат вирішили пограбувати армію Цезаря та позвати його до Риму, якщо він повернувся до Риму без армії,
Цезарь порушив кримінальну справу за корупційне консультування та, мабудь, також перевищив свої повноваження на посту губернатора, та замість цього він повернувся з 13-м регіоном.
Він перетнув річку Рубікон, та сказав фразу, яка згодом стала відомою: "Жереб кинуто", або "гральну кістку кинуто".
Вибач, Хмаринка думок, є різні джерела.
Цезарь завоював місто свого народження.
Помпей очолював армію Риму, але як полководець, втік з міста, та до 48 р. до н. е., Цезарь командував всіма римськими володіннями, та займав посади і диктатора, і консула.
Цезарь вирушив до Єгипту, щоб знайти Помпея, тільки щоб дізнатися чи вбили його вже чи ні гінці Фараона Птолемея.
У цей час у Єгипті була громадянська війна між Фараоном та його сестрою\жінкою, Клеопатрою.
Птолемей намагався надати Цезарю послугу та вбити його ворога, але Цезарь був дуже злим на одну людину, яка дражнить мого молодшого брата, як я це роблю, окрім того, що він вбив замість того щоб дражнити.
Отже, Цезарь був на стороні та мав стосунки з Клеопатрою.
Дякую, Хмаринка думок.
Клеопатро згодом стала останнім Фараоном Стародавнього Єгипту, та потім зробила ставку на Марка Антонія, який "поставив не на того коня", Замість Імператора "Дитина прив'язана до моєї ноги" - Август.
Але, перед усім цим, Цезарь проклав свій шлях з Єгипту до Риму, та на своєму шляху переміг декілька царів на Сході, та знову був проголошений диктатором.
Ця посада пізніше затянулася на 10 років, а згодом і назавжди, він був обранний консулом у 46 р. до н. е., а потім знову у 45 р. до н. е.
До 45 р. до н. е. Цезарь став безперечним господарем Риму, він запроваджував реформи, які зміцнювали його владу.
Він забезпечив пенсії на землі своїм солдатам, ввів величезний відсоток боржникам Риму, а також змінив календар на той, що ми маємо сьогодні.
Але до 44 р. до н. е., більшість сенаторів вирішили, що Цезарь має занадто багато влади у Римі, тому вони завдали йому 23 ножові удари на підлозі Римського Сенату.
Цезаря це дуже здивувало, але він ніколили не говорив: "І ти, Брут?", коли він дізнався про те, що Брут був одним із спільників.
Це вже вигадав Шекспір.
Змовники думали, що смерть Цезаря приведе до реставрації Римської Республіки, але вони помилялися.
По одній причині, реформи Цезаря були досить поширеними серед римлян, тому вони дуже швидко прийняли його прийомного сина, Октавіана, так само як і його заступника Марк Антонія: "поставив не на того коня", та хлопця, якого звуть Лепід, як другий тріумвірат.
Цей триумвірат славився своїми провалом, який перетворився на Другу Громадянську війну.
Октавіан та Антоні боролися за це; Антоні, поставив не на того коня та програв.
Октавіан переміг, а згодом змінив своє ім'я на Октавіан Август, він став єдиним правителем Риму, причепив дитину до своєї ноги, прийняв титул імператора та почав друкувати монети, на яких зображував себе як божество:
"Син Бога." Детальніше поговоримо про це наступного тижня.
Хоча, Октавіан Август намагався прикидатися, що Римська Імперія все ще не зазнала змін, насправді він писав закони, а Сенат нічого вже не вирішував.
Мені здається, що вже час для відкритого листа.
(музика піаніно) Чудово!
Відкритий лист до Римського Сенату.
Оу, спочатку потрібно пдивитися, що у секретній скринці.
Оу, це губна гармоніка.
Стен, ти хочешь щоб я зіграв якусь стару римську народну пісню?
Дуже добре.
Стен, я хочу подякувати тобі, за хорошу роботу, ти записав сюди хорошу пісню (сміється).
Дорогий, Римський Сенат, чи ти нічого не вирішуєшь щодо законів Октавіана Августа, чи ти вбив Цезаря на підлозі у священному залі, ви завжди щось робили.
Я не хочу щоб це звучало як ностальгія за часом, коли люди доживали до 30 років, коли лише незначна кількість дорослих могла голосувати, а простирадла були найвищим піком моди, але, о Боже, наостанок ви таки щось робили.
Ви були обраними до Сенату із класу Патриція.
Наш Сенат у США, обирається з класу обструкціоністів.
Але, якщо я не помиляюся, Римський Сенат - жахливий.
З найкращими побажаннями, Джон Грін.
Отже, чи насправді Юлій Цезарь зруйнував Римську Республіку?
Добре, він розпочав серію громадянських війн, він захопів всю владу, він перекрутив усі ідеї Республіки, він змінив Конституцію, але в дійсності він винен лише у тому, що він зробив це першим. Але він не руйнував Республіку.
Візьмемо, наприклад, полководця Марія, який зміцнив свою владу завдяки своєму "генеральству" та завдяки тому, що його армія була відкрита для бідних, які були вірними йому, а не Риму вцілому,
У Риму завжди була потреба завойовувати нові землі, отже вони могли продовжувати це завдяки новим легіонерам.
Марій також був консулом п'ять разів підряд, за 60 років до початку правління Цезаря.
Чи, давайте подивимося на полководця Сулла, який поважав Марія, за те, що його армія була більш віддана йому, аніж Риму, але той, хто виступав проти самого Риму, згодом став його диктатором, стративши тисячі людей у 81 р. до н. е., за 30 років до початку правління Цезаря.
Хоча є і інші способи розгляду цього питання, якщо ми обійдемося історією великих людей, мабуть, Рим став Імперією, перед тим як з'явився імператор.
Скажімо, ви пам'ятаєте Перську Імперію?
Пам'ятаєте характеристики імперії, які зробили імперію імперією, як наприклад, єдина система правління, постійна військова експансія та різноманітність підкоренних народів.
Римська Імперія мала всі ці три характеристики ще задовго до того, як вона стала імперією.
Скажімо, Рим почав свою історію, як місто, потім це вже було місто-держава, а згодом царство, республіка; але за весь час, Рим почав складати основну територію навколо себе.
До 4-го століття до н. е., Рим почав об'єднуватися зі своїми сусідами, з латинцями та етрусками, а дуже скоро, вони вже контролювали всю Італію, але насправді це не різноманітність підкорених народів.
Я маю на увазі, нічого особистого італійці, але ви маєте багато спільного, як наприклад постійну жестикуляцію.
Якщо ви хочете поговорити про справжнє розширення та різноманітність, то потрібно говорити про Пунічні війни.
Про ці війни я пам'ятаю, тому що вони включали
Ганібала, який переходив через Альпи із дивними бойовими слонами, це мабуть були останні слони, які могли сформувати та розвинути своє шанобливе слоняче товариство із слонячими літаками та машинами.
У Першій Пунійчній війні Рим хотів Сицилію, яка знаходилася під контролем карфагенян.
Рим переміг, що роздратувало карфагенян, отже вони розпочали Другу Пунічну війну.
У 219 р. до н. е. Ганібал атакував Рим, потім повів армію по всій Іспанії, а потім перейшов Альпи зі слонами.
Ганібал та його слоняча армія завжди перемагали, але в цей раз вони не змогли цього зробити, і як результат, Рим отримав Іспанію.
Люди в Іспанії суттєво відрізняються від римлян, незважаючи на героя Рассела Кроу у фільмі "Гладіатор", що означає, що у 201 р. до н. е. Рим був однозначно Імперією.
Третя Пунічна війна була формальною; У Риму був привід атакувати карфагенян, а потім зруйнувати їх місто повністю, тому насьогодні ми не знайдемо це місто на карті.
Зрештою вся ця територія і не тільки, була включена у систему провінцій, а мільйони людей були під владою Римської Імперії.
Отже буде смішно сказати, що Рим був Республікою до того часу, коли Октавіан Август став його першим імператором, тому що до цього часу, Рим вже був імперією напротязі 200 років.
Саме з цієї причини, я вважаю, що смерть Республіки настала ще задовго до початку правління Цезаря, та мабуть, десь у той час, коли Рим став Імперією.
Якщо щось зруйнувало ідею Римської Республіки, то це була концентрація влади у руках однієї людини, і ця людина завжди була полководцем, я маю на увазі, що ви б не змогли правити Римом без армії взагалі.
Чому полководці були такими могутніми?
Тому що Рим вирішив стати імперією, а імперії потрібно розширювати військо, ось і Римська Імперія розширювала військо, тому що постійно потрібно було завойовувати нові землі.
Розширення земель створило всемогутніх полководців, та приєднання різних людей полегшило їх вірність до полководців, а не якась абстрактна ідея республіки.
Юлій Цезарь не створював імперію, Імперія створила його.
>>Сергій Брін:
Сергію! >>Сергій Брін:
Як справи? >>Вік Гундотра:
Друзі, ми збираємося зробити дещо справді чарівне
У нас для вас особливий сюрприз. >>Сергій Брін:
Нам потрібно терміново зробити це, тому вибачте за те, що втрутився.
Ви бачили тут декілька дійсно вражаючих демо
Вони були чіткі, вони були зрозумілі.
То скажіть мені, хто хоче побачити демо Project Glass ? >>Сергій Брін:
Зараз у нас близько 500 різних способів, щоб що-небудь пішло не так.
Пристрій , який я дуже хочу вам показати, я позичив другу, і він скоро буде тут.
Мій друг J.T.
Він лижник, займається бейсджампінгом, стрибає з вінгсьюітом.
Він зараз знаходиться на висоті близько милі, прямо над нами.. з друзями, у них із собою декілька Google Glass.
Якщо ви дозволите собі почекати декілька хвилин... >>>Сергій Брін: ...можливо вони доставлять сюди. >>> Вони аплодують нам >>>Сергій Брін:
Добре. Ми будимо знаходитися на відеозвязку з J.T.
Ей, J.T., J.T. ти чуєш мене ? >>> Так. >>Сергій Брін:
Привіт, привіт. У нас невеликі технічні неполадки >>> Ти чуєш мене ? >>Сергій Брін: Так, так.
У мене близько тисячі чоловік тут.
Я надіюся отримати те, що я тобі позичив, тут внизу.
І думаю, можливо, ви зможете показати нам веселе дійство по дорозі вниз >>> Так, якщо чуєте мене там внизу.
Я чув твою промову по відеозвязку.
Досить круто. >>Сергій Брін:
Клас, клас. Я бачу тебе и друзів в дережаблі
Можемо ми побачити вид з вікна ? >>> Так.
Гарно, ми бачили Москоун хвилину тому. >>Сергій Брін:
Добре.
Це відео трансляція з Google Glass. >>> Погляньте на це! >>Сергій Брін:
Так, так. >>> Думаю ми зможемо доставити прилад досить швидко, справді. >>Сергій Брін:
Так якщо зможете, ви знаєте, обережніше, але поспішіть доставити їх нам, ми хотіли б поглянуть на них. >>> Добре.
Так,вам варто почекати.
У нас є вінгсьюіти.
Нам надався >>> чудовий шанс.
Так цікаво. Люди багато разів бачили коли ми летимо.
Але я не думаю, що світ коли-небудь бачив стрибок у реальному часі .
Тобто, ми... ніколи не знаємо, що вийде із цього стрибка.
Ми дійсно відчуваємо впевненість. >>>Як ти, Піт? >>> Добре >>Сергій Брін:
Ми підтримуємо вас.
Як вважаєте, варто їм це робити? >>> Ще не на місці.
Ще близько хвилини, Сергію. >> Сергій Брін:
Це- вид вниз, доволі довгий спуск. >>> Поверни в бік. >>> Там стадіон. >>>Добре.
Зупини тут. >>> Так, Москоун Центр.
Бачу вас. >>>Добре. >>Сергій Брін:
Це та із речей, яку ми чекали від окуляр, просто можливість ділитися чимось, що відбувається.
І ми виклали декілька фотографій.
Але, як тільки ми почали експериментувати,можливість поділитися чимось, що відбувається зараз - захоплююче
І, знаєте, ми не.. ми не знаємо, що зараз відбудеться.
Ці хлопці дійсно молодці.
Вони натреновані.
І я вірю в них. Але це.. це демо.... >>> Так >>Сергій Брін:
Ось.
Двері відчинені.
Двері відчинені >>> Давайте...у нас є час. >>Сергій Брін: Чудового.
Хорошого польоту! >>>Знаєте що ?
Погляньте! >>Сергій Брін:Чудово >>> О так !
Сан-Францискр! >>>Добре.
Усі супер щасливі. >>>Чудово, ми близько. >>Сергій Брін:
Вони повні потрапити в потрібне місце,щоб приземлитися на дах. >>> Три, два... >>Сергій Брін:
Я зроблю декілька знимків на пам'ять для нащадків.
І.. ось вони! >>Сергій Брін:
Чудово.
Вони летять. Подивіться на це, подивіться.
Ви бачите Москоун знизу, зправа.
Хєнгаут насправді, в живу, за допомогую Гугл окуляів.
Четверо парашютистів і вони під навісом.
Лотки відкриті.
Ю-ху-у-у! >>Сергій Брін:
Добре. Де Вік? Вік, дивись, це Хенгаут у повітрі. >>Сергій Брін:
Це трохи важкувато приземлитися на будівлю, якщо ви можете собі уявити.
Я не знаю чи робили ви коли-небудь те саме.
Вони почали вишиковуватися в одну лінію один за одним, аби дістатися даху.
Цей невеликий --- насправді, це великий і зручний дах , він справді підходить для іх посадки.
І ви можете побачити там - ьам невелика жовта стрілка, до якої вони прагнуть.
Це дуже цікаво.
Сподіваймося вони приземляться.
Добре.
Вони йдуть.
Перший сідає. >> Ю-ху-у-у! >>Сергій Брін:
Все добре. >>Сергій Брін:
Так! >>Сергій Брін:
Отже, добре, хлопці, дякую вам.
Ю-ху-у-у!
Цей дах доволі великий, то ж це займе тохи часу доки вони спустяться донизу.
Насправді ми маємо декілька велосипедів для цього.
Ми також дали їм окуляри(Glass).
Це наш невеликий пакунок.
Давайте поглянемо, чи вийде у нас. чи вийде у нас отримати його пошвидше
Ось.
Перша людина з Окулярами, ось ці велосипеди.
Є!
Ю-ху-у!
Вони вже йдуть.
І ви знаєте, тут є лише один добрий шлях до низу будівлі. >>> Щасти. >>Сергій Брін:
Там дійсно високо, якщо ви там не були раніше.
Не намагайтеся повторити це вдома, діти.
Це треновані професіонали. >>> Добре. Зараз ми спустимося отут.
Хочете вимкнути мене? >>Сергій Брін:
Добре, вони йдуть.
Почекайте, почекайте, чекайте, воуб воуб воу!
Ні, ми на третьому -- Добре. Вимикайте.
Вибачте за це.
Це насправді дико.
Я ніколи раніше на бачив це в такій перспективі. І -- >>> Спеціальна доставка. Принесіть це Сергію. >>Сергій Брін:
В нас там є ще декілька велосипедів.
Це довгуватий шлях.
Вибачте.
[сміх]
>>Сергій Брін: не запускайте більше нікого. >>Сергій Брін:
Добре.
Будь ласка залишайтеся на своїх місцях, друзі.
Не йдіть у переходи.
Будь ласка. звільніть переходи.
Вони їдуть. >>Сергій Брін:
Є!
Яху-у-у! >>Сергій Брін:
Це було справді щось неймовірне. >>Сергій Брін:
Круто.
Добре.
Побільшє аплодисментів нашим велосипедистам. >>Сергій Брін:
Я зробив невеликий знимок з вами за допомогою моїх Окулярів.
Добре. В нас вийшло -- Я лише хочу -- деякі з наших спортсменів, виконавці, я хочу щоб ви ще раз зааплодували за для них. Вони ось там, позаду.
І --
[Аплодисменти]
>>Сергій Брін:
Це займе лише трохи часу. І в нас -- давайте подивимось.
Парашутисти повинні бути десь поблизу, за ними.
Вельми дякую.
Це було неймовірно. >>Сергій Брін:
Добре.
Дякую вам, хлопці. >>Сергій Брін:
Уе добре.
Тепер можливо -- добре, добре.
Піднімайтесь сюди.
Ви вже тут.
Піднімайтесь, ідіть на поклон. >>Сергій Брін:
Це виконавці, усі велосепидисти, кого ви бачити тут, нагорі.
І ось команда парашутистів, що іде вниз по переходу. >>Сергій Брін:
Гей, J.T., то було круто. Ме переймалися за тебе.
Це було неймовірно.
Добре, вельми дякую усім.
А зараз м напевно розповімо вам трохи про Окуляри. >>Сергій Брін:
Добре, хлоці, нехай щастить.
Ви можете зустріти їх.
Вони будуть недалеко, десь поруч, якщо ви захочете поспілкуватися з ними.
Вельми дякую.
Ось що, -- ні, ні..
Це не ті окуляри. >>Сергій Брін:
Я думаю ми повинні спробувати ще раз. >> Я буду щаслив. >>Сергій Брін:
Ми знайдемо час на це. Насправді в нас повинно знайтись трохи часу.
Якщо ви хочете побувати за кулісами та можливо прийняти участь в цьому дійстві -- через Хангоут, налаштовуйтесь на завтра.
А зараз я просто хочу розповісти вам трохи про те як ми зробили можливим все це та чому ми так переймаємось відносно Окулярів.
Для цієї розповіді у мене є Бабак та Ізабель.
Давайте запросимо їх.
[Аплодисменти]
Вирушаймо на Багами, щоб зустріти чудову групу дельфінів, з якими я працювала у дикій природі упродовж 28 років.
Я цікавлюся дельфінами через те, що вони мають великий мозок і можуть творити дива з енергією мозку у дикій природі.
Ми знаємо, що вони використовують трохи тієї енергії для того, щоб вести складне життя, але що ми справді знаємо про розум дельфінів?
Нам відомо кілька речей.
Ми знаємо, що за співвідношенням мозку до тіла - за фізичним виміром розуму - дельфіни займають друге місце після людини.
Вони можуть розуміти штучно створені мови.
І проходять тести із дзеркалом на самоусвідомлення.
У деяких частинах світу вони використовують знаряддя на кшталт губки, щоб полювати на рибу.
Але залишається одне велике запитання: чи мають дельфіни якусь мову, і якщо так, про що вони розмовляють?
Десятиліття, а не роки, тому я розпочала пошук місця у світі, де я могла б спостерігати за дельфінами під водою, щоб розгадати код їхньої системи спілкування.
Зараз у більшості частин світу вода доволі мутна, тож дуже важко спостерігати за тваринами під водою. Однак я знайшла групу дельфінів, які живуть у чудових, чистих, піщаних мілинах на Багамах на схід від Флориди.
Вони проводять дні, відпочиваючи і спілкуючись на безпечній мілині, а от уночі покидають її межі та полюють на глибині.
У цій місцині добре працювати дослідником.
Упродовж п'яти місяців щоліта ми виходимо у море на 20-метровому катамарані, і живемо, спимо та працюємо у морі декілька тижнів.
Моє основне знаряддя - відео для підводної зйомки з гідрофоном, тобто підводним мікрофоном, за допомогою якого я можу розпізнавати звук і поведінку.
Здебільшого ми не втручаємося у життя дельфінів.
Ми намагаємося дотримуватися етикету дельфінів, коли перебуваємо у воді, тобто ми спостерігаємо за ними у воді.
Атлантичні плямисті дельфіни є чудовим видом для досліджень із кількох причин.
Вони народжуються без цяток, які отримують з віком, і проходять через окремі фази розвитку, тому стежити за їхньою поведінкою - весело.
У 15 років вони вже майже повністю вкриті цятками,чорними та білими.
Маму, яку ви бачити зараз, звати Маґсі.
На знімку їй 35 років, але дельфіни можуть жити до 50-ти років.
Як і усіх дельфінів у нашій групі ми сфотографували Маґсі і стежили за її маленькими цятками і зарубками на спинному плавці, а також за особливими крапковими узорами, поки вона росла.
Молоді дельфіни вивчають багато, поки ростуть, і у підліткові роки практикують навики спілкування. Десь у віці 9 років самки стають статево зрілими, тож вони можуть завагітніти, а самці дорослішають трохи пізніше, десь у віці 15 років.
Дельфіни дуже неперебірливі у статевих взаєминах, тож ми мусимо визначати, хто є батьками. Ми робимо тести на батьківство, збираючи фекалії з води та виділяючи ДНК.
Це означає, що після 28 років роботи ми відстежуємо три покоління, включно з бабусями та дідусями.
Дельфіни є природніми акустиками.
Вони видають і чують звуки у 10 разів вищі, ніж ми.
Але вони мають і використовують ще й інші комунікаційні сигнали.
Вони володіють хорошим зором, тож використовують для спілкування і пози тіла.
Дельфіни мають смак, але позбавлені нюху.
А ще мають відчуття дотику.
Звук можна відчути у воді, бо акустичний опір матерії та води майже однаковий.
Тож дельфіни можуть гудіти один до одного на відстані.
Ми знаємо дещо про те, як звуки поєднують із певними видами поведінки.
Кожен дельфін має свій особливий свист, своєрідне особисте ім'я. (Свист дельфінів)
Цей звук дослідили найкраще, бо його легко виміряти, Зокрема, ви почуєте цей свист, коли об'єднуються матері та діти.
Науковці добре вивчили ще один звук - ехолокаційне клацання.
Це гідролокатор дельфінів.
(Ехолокаційні звуки дельфінів)
Вони клацають, коли полюють і годують.
А ще вони можуть клацати усі гуртом і використовувати ці звуки з соціальною метою.
Наприклад, самець так заохочує самку під час залицяння.
Ви знаєте, самці клацали мені у воді.
(Сміх)
Не кажіть нікому. Це секрет.
І цей звук можна справді відчути.
Це й була моя мета.
(Сміх)
Дельфіни - це, до того ж, політичні тварини, вони мусять розв'язувати конфлікти.
(Шуми дельфінів)
Вони використовують ці різкі пульсуючі звуки, як і позу "голова-до-голови", коли змагаються.
Ці звуки практично ніхто не досліджував, бо їх важко виміряти.
Це відео типової бійки дельфінів.
(Шуми дельфінів)
Ви побачите дві групи і їхню позу "голова-до-голови", відкриті роти, багато клекоту.
Бульки.
Одна група відступить, і все закінчиться добре, до насильства справа не дійде.
На Багамах проживають також афаліни, які соціально взаємодіють з крапчастими дельфінами.
Наприклад, вони доглядають дітей одне одних.
Самці мають знаки домінування, які використовують, коли залицяються до самок.
Два види формують тимчасові союзи, коли виганяють акул.
Один із механізмів для спілкування між ними - це синхронія.
Вони синхронізують свої звуки і пози тіла, щоб виглядати більшими і звучати сильніше.
(Шуми дельфінів)
Це афаліни, які починають синхронізувати свою поведінку та звуки.
(Шуми дельфінів)
Ви бачите, вони синхронізуються зі своїм партнером так само, як інша пара.
Якби ж я мала таку координацію.
Не забувайте, що ви чуєте лише ті звуки дельфінів, що їх чує людське вухо. Крім того, дельфіни видають ультразвуки, і ми використовуємо спеціальне обладнання у воді, щоб розпізнати ці звуки.
Дослідники виміряли складність свисту, використовуючи інформаційну теорію. Свисти вважаються дуже високими, навіть порівняно з людськими мовами.
Але різкі пульсуючі звуки є таємницею.
Це три спектаграми.
Дві - це людські слова, одна - голос дельфіна.
Вгадайте, яка належить дельфіну.
Виявляється, що різкі пульсуючі звуки схожі на людські фонеми.
Один зі шляхів розгадати код - розшифрувати ці сигнали і з'ясувати, що вони означають, але це складна робота, а Розетти Стоун ми поки що не знайшли.
А другий спосіб розгадати код - розвинути технологію, засіб для двобічної комунікації. Саме це ми намагалися і досі намагаємося зробити на Багамах.
Вчені використали інтерфейси клавіатури, щоб подолати різницю між видами, зокрема між шимпанзе та дельфінами.
Ця підводна клавіатура в Орландо, Флорида, у центрі Epcot, була власне наскладнішою клавіатурою із двобічним інтерфейсом, за допомогою якої люди і дельфіни можуть разом працювати під водою і обмінюватись інформацією.
Ми хотіли створити подібний інтерфейс на Багамах, але у більш природному місці.
Ми були впевнені, що зможемо це зробити, тому що дельфіни зацікавилися нами.
Вони раптом копіювали наші голоси і пози, і запрошували нас до ігор дельфінів.
Дельфіни - це соціальні ссавці, тож вони люблять бавитись. Одна з їхніх улюблених ігор - перетягування водоростей або морської трави.
Вони перетягують водорості і кидають їх із місця на місце.
Дорослий дельфін у цьому кадрі має на ім'я Каро.
Їй 25 років, а це її малюк Кобальт, який пробує свої сили у цій грі.
(Шуми дельфінів)
Вона кепкує з нього.
Малий страшенно хоче морської трави.
Коли дельфіни запрошують людей до гри, вони зазвичай занурюються у воду вертикально, і тримають пучок трави у плавцях, штовхають його і часом кидають на дно, щоб ми могли його дістати і продовжити з ними гру.
А якщо ми не занурюємось і не дістаємо трави, то дельфіни приносять її на поверхню і махають нею перед нами, тримаючи водорості на хвості. Вони кидають їх нам, немов своїм дітям, і тоді ми піднімаємо траву і бавимося з дельфінами.
Отож нам спало на думку - а якщо створити технологію, яка б дала дельфінам змогу просити про свої улюблені іграшки у реальному часі?
Спочатку ми вирішили створити клавіатуру, яка звисала б із човна і була прикріплена до комп'ютера. Дайвери і дельфіни натискали би клавіші на клавіатурі, успішно обмінювалися б інформацією і просили іграшки одне в одного.
Але ми швидко виявили, що дельфіни не збираються тинятись біля човна і використовувати клавіатуру.
Вони мають кращі заняття у дикій природі.
Вони можуть робити це у неволі, але у живій природі --
Тож ми збудували портативну клавіатуру, яку занурили під воду. Ми позначили об'єкти, з якими дельфіни хотіли б погратись: шарф, мотузку, морську траву і ще запропонували дельфінам пострибати на корабельних хвилях - це їхнє улюблене заняття. (Свист).
Це свист, який позначає шарф і асоціюється з візуальним символом.
Це штучно створені свисти.
Вони не належать до звичайного репертуару дельфінів, але дельфіни їх легко копіюють.
Я і мої колеги Адам Пак і Фабіен Дельфор чотири роки працювали над цією клавіатурою. Спочатку ми самі використовували її, щоб просити іграшки, а дельфіни тим часом спостерігали за нами.
Дельфіни могли приєднатися до гри.
Вони могли вказати на візуальний об'єкт або скопіювати свист.
Ось відеозапис такого уроку.
Дайвер тримає іграшкову мотузку, а я стою ліворуч від клавіатури.
Я тільки-що натиснула кнопку "мотузка", тобто попросила іграшку.
Я отримала мотузку, ниряю вниз, і намагаюся привернути увагу дельфіна, бо вони як діти.
Треба утримувати їхню увагу.
Я збираюся кинути мотузку, щоб перевірити, чи вони підпливуть.
Ось і вони, підбирають мотузку і тягнуть її як іграшку.
Тепер я ліворуч від клавіатури, і ми збираємося уперше провести один експеримент.
Я спробую попросити цю іграшку - мотузку - у дельфінів, використовуючи звук мотузки.
Погляньмо, чи вони зрозуміють, що це означає.
(Свист)
Це свист мотузки.
Дельфіни підіймаються і викидають мотузку, так.
Ура!
(Оплески)
Але це тільки перший раз.
Ми точно не знаємо, чи вони справді розуміють функцію свистів.
Добре, тепер у воді друга іграшка.
Я намагаюся привести дельфіна до клавіатури, щоб показати їй візуальний та акустичний сигнали.
Ми називаємо цього дельфіна "злодійкою шарфиків", бо за кілька років вона втекла із десятком шарфів.
Мабуть вона відкрила бутік десь на Багамах.
Я тягнуся до неї.
Вона має шарф праворуч.
Ми намагаємося не торкатися тварин, бо не хочемо їх приручати.
Я силкуюся привести дельфіна назад до клавіатури.
Дайвер готується активувати звук шарфа, щоб попросити його.
Тож я намагаюся дати їй шарф.
Ой. Ледь не впав.
Але у цю мить усе стає можливим.
Дельфін біля клавіатури.
Ми завоювали його цілковиту увагу.
А деколи на це йде кілька годин.
Я хотіла показати вам це відео не для того, щоб похвалитися якимись досягненнями, бо їх ще немає, а щоб показати, якими уважними є ці дельфіни, і як працює ця система.
Після цього випадку ми вирішили, що потребуємо складнішої технології.
Ми поєднали зусилля з Джорджія Тех - групою Теда Старнера, яка створює портативні обчислювальні системи - щоб створити підводний портативний комп'ютер, який ми називаємо СТТК. [СТТК:
Слух і телеметрія китоподібних]
Дайвер більше не занурює клавіатуру під воду, а носить з собою усю акустичну систему. Він активує звуки на клавіатурі на передпліччі. Звуки виходять через підводний динамік.
Комп'ютер може встановити, хто попросив іграшку, якщо є співпадіння слів.
Найголовніше, що ця система розпізнає звуки у режимі реального часу, тож ми можемо відповісти дельфінам швидко і точно.
Проект ще на стадії розробки, але ми сподіваємося, що так усе працюватиме.
Дайвер А і Дайвер Б мають портативні комп'ютери. Дельфін чує свист як свист, а дайвер чує свист як свист у воді і як слово завдяки кістковій провідності звуку.
Тоді Дайвер А включає свист шарфа або Дайвер Б включає свист морської трави, щоб попросити іграшку, хоч у кого вона була б.
Ми сподіваємося, що дельфін скопіює свист, і якщо Дайвер А має морську траву - якщо саме її звук було включено і відповідний запит надіслано - тоді дайвер дасть морську траву дельфінові, що її попросив, і вони щасливо попливуть у променях призахідного сонця, бавлячись морською травою.
Які можливості дає цей вид спілкування?
СТТК створений зумисно для того, щоб дати дельфінам змогу просити у нас речі.
Він створений, щоб забезпечити двобічне спілкування.
Чи дельфіни навчаться копіювати свист із певною метою?
Ми сподівамося і думаємо, що так.
Розкодовуючи природні звуки цих тварин, ми ще й плануємо завантажувати їх у комп'ютеризовану систему.
Наприклад, ми вже можемо перенести іменні свисти дельфінів у комп'ютер і спробувати взаємодіяти з певним дельфіном.
Так само ми можемо створити свій власний свист, свої "імена", щоб дельфіни взаємодіяли з конкретними дайверами.
Можливо мобільні технології допоможуть нам спілкуватися з іншими біологічними видами.
За своїм розумовим розвитком, дельфіни близькі до людини. Можливо, зараз ми не можемо впевнено про це заявити, адже вони живуть у трохи іншому довкіллі, і ми мусимо подолати прогалину між нашими системами чуття.
Уявіть, як це - по-справжньому розуміти думки іншого розумного біологічного виду на планеті.
Дякую.
(Оплески)
Тепер ми знаємо що таке хімічні рівняння і знаємо як їх урівнювати.
Тепер ми готові вивчати стехіометрію.
Це досить незрозуміле слово і часто гадають, що воно є складним. Насправді це наука про співвідношення реагентів у хімічних реакціях.
Це сучасне визначення, що дає Вікіпедія, стехіометрія це обчислення кількісного або виміряного складу реагентів та продуктів реакції.
Часом можна почути слово реагент.
Це слово так само як і реактант ми можемо вживати вивчаючи стехіометрію.
В обох випадках це буде правильно.
Слово реагент вживається у спеціальних типах реакцій, де вам потрібно його додати, щоб побачити результат реакції.
А також підтвердити, що утворилася саме та речовина, яку ви хотіли отримати.
Проте для наших цілей і слово реагент, і реактант є тотожними поняттями. Тож, ми розглядатимемо співвідношення між реактантами та продуктами реакції в збалансованому хімічному рівнянні.
Якщо ж вам дано незбалансоване хімічне рівняння, ви знаєте, як його урівняти.
Та отримати збалансоване хімічне рівняння.
Тож, перейдемо до стехіометрії. -
Для практики візьмемо неурівняне хімічне рівняння і збалансуємо його.
Скажімо, ви маєте ферум три оксид. -
Два атоми заліза з трьома атомами оксигену. Плюс алюміній, Al. Al2O3 плюс ферум.
Перш, ніж приступити до стехіометрії спочатку урівняємо це рівняння.
Це допоможе нам в обчисленнях. Я гадаю практика урівнювання рівнянь ніколи не буде зайвою.
Тож, урівняємо це рівняння.
Ми маємо два атоми феруму у ферум три оксиді.
Скільки ж атомів ми маємо в правій стороні рівняння?
Тільки один.
Тож, напишемо тут 2.
Добре, тепер оксиген, ми маємо три з цього боку.
І три з цього.
Добре.
Алюміній, ліворуч ми маємо тільки один атом алюмінію.
Праворуч в нас є два атоми алюмінію. Тож ми маємо написати 2 тут.
І рівняння урівняно.
Тепер переходимо до стехіометрії. -
Ось пара завдань, яке нам допоможе розв'язати стехіометрія, якщо я вам дам x грамів цього, скільки грамів алюмінію вам знадобиться для того, щоб реакція відбулась?
Або якщо я дам вам y грамів цієї молекули та z грамів цієї, яка з реакцій відбудеться першою?
Все це завдання стехіометрії.
Ми розглянемо такого типу завдання в цьому відео.
Скажімо вам дали 85 грамів ферум три оксиду. -
Скільки грам алюмінію нам потрібно? -
Якщо ви поглянете на рівняння, то одразу побачите молярне співвідношення.
Для кожного моля речовини, для кожного атома ферум три оксиду нам потрібно два алюмінії.
Все що нам потрібно, це порахувати скільки моль цієї молекули є у 85 грамах.
Тоді на потрібно у два рази більше молей алюмінію. Тому що для кожного моля ферум три оксиду, ми маємо два молі алюмінію.
Ми просто двивимося на коефіцієнти, та числа.
Одна молекула ферум три оксиду разом з двома молекулами спричинить реакцію.
Порахуємо скільки молей має 85 грам.
Яка ж атомна маса або масове число цієї молекули?
Зробимо це.
Ви маєте два феруми та три оксигени.
Порахуємо атомну масу феруму та оксигену.
Ферум має 55.85.
Я гадаю справедливо заокруглити до 56.
Скажімо, ми маємо справу з ізотопом заліза, що має 30 нейтронів.
ВІн має атомну масу 56.
Ферум має масове число 56.
Тоді оксиген, ми знаємо 16.
Ферум був 56.
Ця маса буде 2 на 56 плюс 3 на 16.
Ми можемо порахувати про себе.
Проте це не відео з математики, я маю калькулятор. - 2 помножити на 56 плюс 16 дорівнює 160.
Це 48 плюс 112 так, 160.
Одна молекула ферум три оксиду матиме 160 атомних одиниць маси.
Тож один моль або 6.02 помножити на 10 до 23 молекул феруму матиме масу 160 грам.
В нашій реакції почнемо з 85 грами оксиду феруму.
Скільки молей там буде?
Так 85 грам ферум три оксиду дорівнює 85 на 160 моль. Це дорівнює, 85 поділене на 160 дорівнює 0.53125.
Дорівнює 0.53 моль.
Все, що ми написали зеленим та світло блакитним, ми порахували скільки моль займає 85 грамів ферум три оксиду.
Тому що цілий моль матиме 160 грам.
Проте ми маємо тільки 85.
Тому 0.53 моль.
І ми знаємо з цього збалансованого рівняння, що для кожного моля ферум три оксиду нам потрібно два молі алюмінію.
Якщо б ми мали 0.53 молі молекули ферум три оксиду, тоді нам треба би було вдвіччі більше алюмінію.
Нам потрібно 1.06 молей алюмінію.
Я взяв 0.53 на 2.
Бо співвідношення є 1:2.
Для кожної молекули, нам потрібно дві молекули.
Для кожного моля цього, нам треба два молі цього.
Якщо ми маємо 0.53 моль, помножемо їх на 2, і ви отримаєте 1.06 молей алюмінію.
Тож ми тільки підрахували скільки грам є в 1молі алюміннію, а тоді помножили їх на 1.06, ось і все.
Тож алюміній або алюмініум, як де хто каже.
Алюміній мені подобається більше. Алюміній має атомну масу або середню вагу є 26.98.
Скажімо, алюміній, з якимми маємо справу має масу 27 а.о.м. -
Один алюміній має 27 а.о.м.
Один моль алюмінію матиме 27 грам. Або 6.02 помножити на 10 до 23 атомівалюмінію буде 27 грам.
Тож, якщо ми маємо 1.06 молей, скільки грам нам потрібно?
Тож 1.06 молей алюмінію дорівнює 1.06 помножити на 27 грам.
І що буде? - 1.06 на 27.
Дорівнює 28.62. Тож ми маємо 28.62 грами алюмінію, я не буду писати все тут, так як я написав для 85 грам ферум три оксиду.
Якщо б ми мали більше, ніж 28.62 грами алюмінію, тоді вони б залишились, після того як реакція відбулась. Нехай ми змішали компоненти вірно і наша реакція відбулась як слід.
Ми поговоримо про це в майбутньому.
В цій ситуації, де ми маємо більше, ніж 28.63 грами алюмінію, ця молекула будуть обмежуючом реагентом. Те що ми мали більше молекул, ніж нам потрібно, буде обмежувати процес проходження реакції.
Якщо ми маємо менше, ніж 28.63 грам алюмінію, тоді алюміній буде обмежуючим реагентом, тому що тоді ми не зможемо використати всі 85 грам нашої молекули заліза, або молекули ферум три оксиду.
Зрештою, я не буду плутати вас розмовами про обмежуючі реагенти.
В наступному відео, ми розглянемо випадок з обмежуючими реагентами детальніше. -
Грає музика.
Ми дивимося на одну з найвизначніших та найбільш таємничих картин
Що означає весна.
В центрі ми бачимо Венеру в її священному лісі, вона дивиться прямо на нас.
Фігури на задньому плані розділилися, щоб не заважати Венері дивитися на нас, а нам на неї чи , можливо , навіть, увійти в її простір.
Дерева навкруги розділилися, щоб ми бачили небо, так створилося відчуття ореолу навкруги неї.
Так,видно півколо.
Насправді я читав, що воно як архітектурне доповнення нагадує нам, що зазвичай в такому просторі доби Ренесансу мала бути Діва Марія в церковному оточенні ,але це оточення природне чи міфічне, отже ми маємо Венеру.
Так, ми тут , у Ренесансі.
Одним із визначень Ренесансу є відродження античної грецької та римської культур, тут ми маємо митця,який захопився язичницькою постаттю, Венерою.
Також є інші елементи з античної грецької та римської міфології.
Багато античних грецьких та римських фігур.
Ми бачимо три грації зліва.
Це дуже популярний об"єкт у римській скульптурі, це можливість скульптору показати тіло людини одночасно з трьох сторін, а ви множите фігуру, кожного разу її трішки повертаєте і справді бачите її з усіх боків.
Далі зліва зображений Марс, бог війни.
Він викинув зброю.
Він мирний в саду.
Хто не був би мирний в саду?
Подивіться.
Це казково, ми не впевнені, що він робить
В руці він тримає палицю.
Можливо він відганяє хмари, що насуваються зліва.
Лише сонячний день у раю.
Абсолютно.
Справа є ще три фігури,
Зефір,бог вітру, який... Він..
Ось він блакитний.
Ця блакитна фігура тягне Хлориду, яка,як ви бачите, має гілку з листям, що виглядає з її рота.Вона штовхає фігуру,яка біля неї, тобто Флору.
Іншими словами, викрадення Хлориди має призвести до появи Флори, яка виймає із свого подолу квітки і, здається, розкидає їх ,щоб утворився знизу листяний килим.
Ось це і є Прімавера.Весна.
Весна.
Так. Присутнє відчуття родючості природи.
Є ще одна фігура, це син Венери,прямо над нею,він із зав"язаними очами.
Це Купідон,який націлив стрілу в одну з грацій, він не знає в кого влучить, але ми можемо це визначити.
Типовий Боттічеллі, є видовжені фігури, невагомі,такі, що стоять у неможливих позах.
Речі, які ми зазвичай не очікуємо від мистецтва Відродження.
Це не лінійне мистецтво.
Тут є трішки атмосферної перспективи, яка помітна у лініях ландшафту поміж деревами, але за ними малюнок фронтальний.
Це фриз,воно прив"язане до наших думок про буквальний набір ідей.
Історики мистецтва не знають про що ця картина, ми шукали тексти що можуть допомогти.
Насправді, це не має значення для багатьох людей, які приходять подивитися і для мене також, бо вона неймовірно прекрасна, можливо через те ,що вона не має особливого значення, нам легше насолоджуватися нею в 21 столітті.
Тут є багато дивовижних епізодів.
Подивіться на якість тканини, що захищає грацій, та на кисті.
Вони прекрасні.
Мені особливо подобається те , де руки грацій сплітаються, утворюючи гарну комбінацію, такий собі грайливий винахід, який відображає, складне поняття краси.
Цю картину можна також зрозуміти з точки зору неоплатонізму чи роздумів про різні види краси.
Сама Венера вражаюче прекрасна.
Вона нахилила голову в один бік , підтримуючи свою накидку, махає рукою і дивиться прямо на нас.
І неможливо не захотіти приєднатися неї у саду. Грає музика.
Як Ви навчаєтесь?
Це складніше питання, ніж здається.
Наприклад, ви можете думати, що навчаєтесь вивчаючи щось, але які зміни відбуваються у вашому мозку, коли ви читаєте розділ вперше або коли випробовуєте свої знання?
Ви, мабуть, усвідомлюєте, що ваш мозок не лише нарощує нові клітини, щоб зберігати спогади, втім, наші голови отримують все більше і більше інформації.
Ось що стається: зв'язки між нейронами зміцнюються.
Цей процес називається довготривалою потенціацією і є першим прикладом синаптичної пластичності, що є здатністю синапсису змінювати свою силу.
Розглянемо цей процес детальніше.
Нейрони сполучаються між собою за допомогою електрохімічних імпульсів, тобто шляхом комбінування електрики і хімічних речовин.
Коли нейрони сполучаються, вони насправді не з'єднуються один з одним безпосередньо, це з'єднання називається синапсисом.
Отже, ми маємо пресинаптичний нейрон, що веде до синапсу, та постсинаптичний нейрон, що йде одразу ж після синапсу.
Коли пресинаптичний нейрон стимулюється, він починає вивільняти нейромедіатори або спеціальні хімічні речовини, котрі потім зв'язуються з рецепторами постсинаптичного нейрону, відкриваючи канали для витікання таких іонів як натрій і кальцій.
Всі нейрони мають оточуючу мембрану і внутрішня її частина має електричний заряд, що відрізняється від того, що має зовнішня.
Різниця зарядів називається потенціалом нейрона.
Кількість іонів, що рухаються до постсинаптичного нейрону, впливає на цю різницю.
Ось так ми вимірюємо силу синапсису, за допомогою змін потенціалу постсинаптичного нейрону в результаті пресинаптичної стимуляції.
Повторюючи стимулювання, той самий рівень пресинаптичної стимуляції перетворюється на більший постсинаптичний потенціал.
Іншими словами, після того, як пресинаптичний нейрон багато тренується збуджуючись і посилаючи сигнали до спеціального постсинаптичного нейрону. Таким чином він удосконалюється в передачі цих сигналів, і буде удосконалюватись у відкритті каналів для витікання більшої кількості іонів.
Коли це стається, ми кажемо, що сила синапсу зростає.
Коли зростання цієї сили триває довгий період часу, тобто в будь-якій ділянці від кількох хвилин до кількох місяців, це називається довготривалою потенціацією.
Вважається, що це фізіологічний механізм завдяки якому відбувається навчання.
Коли синапсиси зміцнені і зберігають цю силу, нам легше пригадати попередній досвід. Переклад на українську мову:
Грає піаніно
Гадаю, коли ми говоримо про історію, ми інколи забуваємо, що люди, які це роблять є справжніми митцями.
Отже, це справді важливо мати поняття яким по суті є цей матеріал та чому люди використовували його.
Те, що зараз на екрані -- це розпис вівтаря у Сан Касіано у виконанні Джіовані Беліні, який відомий через використання у своїх картинах яскравих кольорів і дуже складної атмосфери та
У цьому відео я хочу взятися за деякі нерівності, у яких є множення і ділення на додатні і від'ємні числа, і ви побачите, що це трохи більш каверзно, аніж просто додавати і віднімати, як ми бачили в останньому відео.
Я також хочу познайомити вас з деякими іншими видами позначень для опису множин розв'язків нерівностей.
Отже, давайте розглянемо кілька прикладів.
Отже, скажімо, у мене є від'ємне 0,5х, що менше чи рівне 7,5.
Тепер, якби це була рівність, вашим природним бажанням було би сказати "Ей, давайте поділимо обидві сторони на коефіцієнт біля х", і це - достатньо виправданий спосіб: поділити обидві сторони на від'ємне 0,5.
Але потрібно усвідомлювати важливу річ стосовно нерівностей - коли ви множите чи ділите обидві сторони нерівності на від'ємне число, ви обертаєте знак нерівності. Ви обертаєте знак нерівності.
Думайте таким чином.
Я наведу простий приклад тут.
Якщо я скажу вам, що 1 менше 2, гадаю, ви би з цим погодились.
1 точно менше 2.
Тепер, що станеться, якщо я помножу обидві сторони на від'ємне 1? Від'ємне 1 проти від'ємного 2?
От, раптово, від'ємне 2 більш від'ємне, аніж від'ємне 1.
Отже тут, від'ємне 2 насправді менше, ніж від'ємне 1.
Тепер, це - не доказ, але я гадаю, це має пояснити, чому треба міняти знак.
Якщо щось є більшим, коли ви берете від'ємне значення обох, воно стане більш від'ємним, і навпаки.
Тому, якщо ми хочемо помножити обидві сторони цього рівняння чи поділити обидві його сторони на від'ємне число, ми повинні змінити знак.
Отже, давайте помножимо обидві частини рівняння.
Ділення на 0,5 - це те саме, що множення на 2.
Вся наша мета тут - мати коефіцієнт 1.
Отже, давайте помножимо обидві сторони цієї нерівності на від'ємне 2.
Отже, множимо від'ємне 2 на від'ємне 0,5.
І ви можете сказати "Ей, звідки Сал взяв тут 2?"
Мій мозок просто перебирає, на що я можу помножити від'ємне 0,5, щоби отримати 1?
І від'ємне 0,5 - це те саме, що від'ємна 1/2.
Оберненим до неї є від'ємне 2.
Отже, я множу на від'ємне 2 обидві частини рівняння.
І у мене є 7,5 в іншій частині.
Я помножу і його на від'ємне 2.
І пам'ятайте, коли ви множите чи ділите обидві частини нерівності на від'ємне число, ви обертаєте знак нерівності.
У вас було менше чи рівне? Тепер буде більше чи рівне.
Отже, в лівій частині, від'ємне 2, помножене на від'ємне 0,5, дає 1.
Ви отримуєте х, більший чи рівний 7,5, помножених на від'ємне 2.
Це буде від'ємне 15, що є множиною розв'язків.
Всі х, більші за від'ємне 15, задовольнятимуть це рівняння.
Я хочу, щоб ви самі спробували.
Наприклад, 0 підійде.
0 більший за від'ємне 15.
Але спробуйте, наприклад, від'ємне 16. Від'ємне 16 не підходить. Від'ємне 16, помножене на від'ємне 0,5, дає 8, що не є менше за 7,5.
Отже, множиною розв'язків є всі х (дайте я намалюю числову вісь), більші за від'ємне 15.
Отже ось від'ємне 15 тут, мабуть, оце - від'ємне 16, це - від'ємне 14.
Більше чи рівне до від'ємне 15 є розв'язком.
Тепер, ви також могли бачити множини розв'язків нерівностей, записані інтервалами.
А до інтервального запису просто треба трохи звикнути.
Ми хочемо включити від'ємні 15, отже наша нижня межа інтервалу буде від'ємні 15.
Поставити тут цю дужку означає, що ми включаємо від'ємні 15.
Множина включає нижню межу.
Включає від'ємне 15.
І ми будемо рухатись аж до нескінченності.
Аж до нескінченності. І ми поставимо тут круглі дужки.
Круглі дужки, зазвичай, означають, що ви не включаєте верхню межу.
Також це робиться для нескінченності, тому що нескінченність насправді не є нормальним числом, так би мовити.
Не можна просто сказати "О, я - в нескінченності".
Ви ніколи не можете туди потрапити.
Тому то і ставляться круглі дужки.
Але круглі дужки означають, що ви не включаєте ту межу, але також використовуються для нескінченності.
Отже, це і це - абсолютно однакові.
Інколи також зустрічаються множини розв'язків, де в розв'язку вказано, що х - дійсне число, як ця маленька лінія, вертикальна штука, просто означає, що х більший чи дорівнює від'ємному 15.
Фігурні дужки означають, що множина всіх дійсних чисел, чи множина всіх чисел, де х - дійсне число, х більший чи дорівнює від'ємному 15.
Все це, це і це - еквіваленти.
Запам'ятаймо це, і зробімо ще кілька прикладів.
Скажімо, у нас є 75х, більше чи рівне 125.
Тут ми можемо просто поділити обидві частини на 75.
І, оскільки, 75 є додатнім числом, не потрібно змінювати знак нерівності.
Отже, отримуємо х, більший чи рівний 125/75.
І якщо поділити чисельник і знаменник на 25, отримаємо 5/3.
Отже, х більший чи рівний 5/3.
Або, ми можемо записати множину розв'язків від 5/3 (включаючи) до нескінченності.
І знову, якби ми хотіли зобразити це на числовій прямій, що таке 5/3?
Це 1 і 2/3.
Отже, маємо 0, 1, 2, а 1 і 2/3 будуть приблизно отам.
Ми включимо їх.
Ось це і є 5/3.
І все більше за, чи рівне до цього, буде включено до нашої множини розв'язків.
Зробімо ще один.
Скажімо, у нас є х, поділений на від'ємне 3, більший за від'ємні 10/9.
Отже, ми хочемо просто виділити х зліва.
Давайте помножимо обидві частини на від'ємне 3, так?
Коефіцієнт, можете уявити, від'ємна 1/3, отже, ми хочемо помножити на обернене число, яким буде від'ємне 3.
Отже, якщо помножити обидві частини на від'ємне 3, це можна переписати, як від'ємну 1/3х, а з цієї сторони є від'ємні 10/9, помножені на від'ємне 3.
І нерівність зміниться, тому що ми множимо чи ділимо на від'ємне число.
Отже, нерівність змінить знак.
Зміниться з більше, ніж на менше, ніж.
Отже, ліва частина рівняння просто стає х.
У цьому була вся суть.
Це все скорочується. Від'ємне значення скорочується.
Х стає меншим, ніж І отримуємо множення від'ємних значень.
Що дасть нам додатне.
Тоді, поділивши чисельник і знаменник на 3, отримаємо 1 і 3, отже х менший за 10/3.
Якби ми хотіли записати це інтервалами, верхня межа множини розв'язків була би 10/3, але не включала би їх.
Це не менше чи рівне, тому поставимо тут круглу дужку.
Помітьте, тут воно включає 5/3.
Поставимо квадратну дужку.
Тут, ми не включаємо 10/3.
Ставимо круглу дужку.
Вона іде від 10/3, аж до від'ємної нескінченності.
Усе, менше за 10/3, входить в нашу множину розв'язків.
Намалюймо це.
Намалюймо множину розв'язків.
Отже, 10/3, тож ми можемо мати 0, 1, 2, 3, 4.
10/3 - це 3 і 1/3, тому воно може знаходитись (дайте я виділю це іншим кольором)
Воно може знаходитись тут. Цього ми не включатимемо.
Це менше за 10/3.
10/3 не входить в множину розв'язків.
Отут є 10/3, і все, менше, але не включаючи 10/3, є у нашій множині розв'язків.
Зробімо ще одну.
Зробімо ще одну. Скажімо, є х, поділений на від'ємне 15, менший за 8.
Знову, помножимо обидві сторони рівняння на від'ємне 15.
Отже, від'ємне 15, помножене на х, ділене на від'ємне 15.
Тоді, маємо 8, помножене на від'ємне 15.
І коли множимо обидві частини нерівності на від'ємне число, чи ділимо на нього, змінюємо знак нерівності на протилежний.
Менше, ніж змінюємо на більше, ніж.
І тепер, ліва частина стає просто х, тому що це скорочується. Х більший за 8, помножене на 15, є 80 додати 40, рівне 120, отже, від'ємне 120.
Правильно?
80 додати 40.
Так, від'ємне 120.
Або, можемо зобразити множину розв'язків, починаючи з від'ємного 120, але не включаючи їх.
Тут немає знаку рівності, ідемо аж до нескінченності.
І якщо хочемо це зобразити, дайте я намалюю числову вісь тут.
Зроблю ще одну, дуже швиденьку.
Скажімо, оце - від'ємне 120.
Можливо, 0 десь тут.
Це буде від'ємне 121.
Це буде від'ємне 119.
Ми не включатимемо від'ємне 120, тому що немає знаку рівності тут, але це будуть всі числа, більші за від'ємне 120.
Все з того, що я замальовую зеленим, задовільнить нерівність.
І навіть можете перевірити.
Чи 0 підійде?
0/15?
Так, це 0. Це точно менше 8.
Тобто, це - не доказ, але можете спробувати будь-яке з цих чисел, і має спрацювати.
Сподіваюсь, це було для вас корисно.
Побачимось в наступному відео.
Ми знаходимося в "Альбертині" у Відні, і перед нами блискуча картина Олексія фон Явленського
"Молода дівчина у квітчастому капелюсі".
Коли ви сказали блискуча, я подумала, ви маєте на увазі, що вона була блискуча з точки зору її малюнку та концепції, але це також і з точки зору її кольорів.
Я не думаю, що можу уявити більш радикально намальоване чи мальовниче забарвлення.
Цей помаранчевий є абсолютно флуоресцентним.
Це крайній експресіонізм.
Ось художник, який був росіянином. Він навчався, насправді, з Іллею Рєпіним, одним із провідних російських художників рубежу століття, і потім відмовився від цього високо тонального натуралізму задля виразності, що з'являється з фовізму Матісса, що мало відношення і до робіт Кандинського, який був близьким другом протягом багатьох років.
Ми маємо цю саме найвищу точку радикальності у картині.
Звісно, це з'явилося з мистецтва Гогена, а також Ван Гога.
Явленський був у центрі цієї всієї течії наприкінці 19 і на початку 20 століття.
Той екземпляр є особливо важливим для російських художників як і цей, тому що і Гоген озирався на минуле до більш сільського життя і свого роду більш правильного та почасти чистого життя; наприклад, у Бретані та у Південних морях, як більш відомо, росіяни часто поверталися до свого народного мистецтва; вони поверталися до російських ікон, вони поверталися до простих друкованих щитів для оголошень, що вироблялися в той час.
Вони шукали свого роду достовірності, своєрідну безпосередність, своєрідну правдивість у живописі.
Є почуття примітивізму тут, хоча фігура має відчуття витонченості щодо себе, міської витонченості з неймовірним квітковим капелюхом, і прекрасним віялом,яке вона тримає дуже скромно біля свого обличчя; але є щось примітивне у чорних контурах, абстракція, відчуття геометрії.
Я думаю, що ви зрозуміли прямо серце картини, як на мене, принаймні, який є серйозним конфліктом між предметом зображення, який є скромний та майже спокійним. Ви маєте цю жінку, що не дивиться безпосередньо на нас. Тут є акцент на її віях.
Це все атрибути високої моди, і віяло, і капелюх, але намальовані в найжорстокіший, в найагресивнішій манері, ніж можна собі уявити.
Це вираження модернізму 20 століття у його крайності.
Угу... (ствердження), і для мене, це майже кидок назад і вперед. Іноді, коли я дивлюся на це, я бачу її, і я бачу ці гарні довгі вії і тендітність її обличчя, і її трохи червоні губи, а коли я в інших випадках дивлюся на це, то майже різко перемикаюсь і бачу дуже грубі чорні контури, і жести, які зробив художник, аби створити ці форми.
В цьому є щось дуже необроблене.
Це необроблене, різке і просто казкове, щоб споглядати.
Але, це також є дійсно приємним. Кольори, хоча вони і яскраві, є гармонійними. Вони тримаються разом.
Проте вони є абсолютно жорстокими по відношенню до кольорів, які ми б очікували. Наприклад, жінка має зелене, жовто-зелене обличчя.
Але це працює.
Іноді ви навряд чи це помітите.
Ви повинні ніби нагадувати собі, що її обличчя зелене, бо в певному сенсі це відчувається природним. Це щось, що, таким чином, є гарним штучно. Це є начебто не тепле сонячне світло, а електричне світло сучасної епохи.
Це не картина на полотні, це навіть не на папері.
Це насправді на картоні, і художники дозволили насиченому коричневому кольору на картоні проникнути між ділянками, що були намальовані.
Це нагадує мені, насправді, деяку роботу, що була створена Тулуз-Лотреком наприкінці 19 століття, де маємо когось, хто був зацікавлений у штучному світлі у кафетеріях, на сцені, і тут теж є щось таке.
(Дега) теж так робив, з балеринами та світлом на сцені.
Це вірно, так як це є поняття штучності кольору, світла чи самого зображення, як надзвичайної частини цього, на момент початку 20 століття, цього експресіонізму, цього глибоко емоційного експресивного моменту.
(безтурботна музика) (Титри)
Йди но сюди, злодюжко!
Дай гляну!
Що ти там вкрав?
Що ти збираєшся з цим робити?
Скажи мені!
Віддати моїй мамі...
Зачекай секунду
Твоя мама хвора?
І не роби такого знову!
Люба!
30 років по тому
Сідайте
Тату!
Ось тобі маєш
Гаразд, наступне замовлення!
Перелік медичних витрат
Сума: ~200 тис. грн
Терміново!
Продається 0846661325
Перелік медичних витрат
Сума:
0 грн.
всі витрати сплачено 30 років тому трьома пачками знеболювального та порцією пісного супу
з повагою, лікар Праджак Арунсонг
Дарувати - це накращий спосіб спілкування
Ласкаво просимо на це відео "Як на рівні за Haas токарні"
Вирівнювання процедура має три кроки: по-перше, установити машини на правильній висоті для розміщення охолоджуючої рідини танк по-друге, грубо рівень спереду назад і з однієї сторони на іншу для сприяння належного охолоджуючої рідини потік і нарешті, видалити будь-який поворот у базовий лиття, так що машина буде скоротити точно
Інструменти потрібні для виконання цієї процедури є: ratchet і 3/4 "socket на 1 1/2 "гайковий ключ, магнітофон мера і Хаас вирівнювання інструмент # T-2181
ST-30 повороту центр використовується, щоб показати вирівнювання процедури але ті ж принципи застосовні до всіх ST Series верстати
Переконайтеся, що машина досить високі, від землі зніміть охолоджуючої рідини танк
Виберіть для кожного з чотирьох зовнішні гвинти вирівнювання 3 1/2 "або (90 мм) між підлозі і нижній частині бази лиття
Після того, як встановити висоту підняти центру вирівнювання гвинти
І право ПЕРЕДНІЙ ГВИНТ значно вище колодками
Ці всі переміщується назад в положення в Остаточні кроки процесу
Зверніть увагу, що будь-якої чіп конвеєр підтримки гвинти або дужки не повинно Торкаючись землі до, після завершення процедури вирівнювання
Якщо потрібно, перемістіть tailstock або 2 шпинделя до БУДИНКУ позиції
Підготувати інструмент T-2181 шляхом встановлення кріплення важеля на один із двох слоти є 45 градусів слот для ST Lathes
Є інші слот для старих SL-серії машин Залежно від типу вежі місця кріплення важеля або гнізду ОД інструмент власника або slotted VDI інструмент власника
Переконайтеся, що змонтувати інструмент T-2181 так, щоб на інструмент поверхні рівня на землю і натисніть інструмент твердо проти вежі обличчя під час встановлення
Jog вежі в середині осі x подорожі
А потім jog вежу вздовж конусний напрямку на шпинделя
Початок в кінці, Z подорожі по можливості
Коротше рівня флакон буде паралельно в тривимірної і вказує tilt машина зліва направо
Нахил вздовж цієї осі впливає як охолоджуючої рідини і фішки Каналізація від на верстат
Примітка чи у правій частині машини повинна бути підіймається або спускається в центрі міхура
Використання тільки право ЗАДНІЙ вирівнювання гвинт внести корективи поки що міхур зосереджено
Тепер відзначити читання більше точного вирівнювання флакон яка є паралельно до обличчя вежі
Це прочитання показує кут машина спереду назад
Перевірте, чи потребує ЛІВИЙ ФРОНТ вирівнювання гвинт Щоб бути підіймається або спускається принести рівень машині
Налаштуйте гвинт, поки що міхур зосереджено в флакон
З машини зараз рівень спереду назад і боку це час, щоб перевірити наявність поворот у базовий лиття
Використовувати паралельно до башти точності рівня флакон для цього вимірювання
З вежі ще поруч з шпинделя
Примітка точне розташування міхур у вікні флакон
Jog в тривимірної додому позиції
Тепер Зверніть увагу, як далеко у міхур переїхав
Рівні, швидше за все буде повертати вниз по відношенню до ПЕРЕДНІЙ кут ПРАВОГО тому що гвинт не торкнеться шайбу ролях
Підняти прямо передній кут, доки із зазначенням міхур переїхав до точне розташування створена в стороні шпинделя машини
Після налаштування вирівнювання гвинт, зачекайте принаймні 10 секунд для bubble стабілізувати
Як тільки оселилися, переміщати вежі через повний конусний подорожі до шпинделя стороні і Зауважте, який напрям нахилу рівень
Якщо бульбашки не переїхали з нульовий пост поворот був видалений з бази
Якщо потрібен ще один коригувальний повернути міхура до центр позиції на підвищення або зниження передній кут машини, на стороні найближчого до рівня
Продовжити, щоб налаштувати вирівнювання гвинти поки міхура читає нуль на обох кінцях конусний подорожі
З твіст, видалені настав час знизити середині вирівнювання гвинти на позицію
Увімкнення кожного середнього гвинт і кинули шайбу разом переконавшись, що шайбу зосереджено у групі гвинт
Коли шайбу і гвинт зупинив повороту вручну використання ключа ratchet Закрутити гвинти додаткові 10 градусів обертання
Не затягнути будь-яку далі, ніж 10 градусів як це буде негативно вплинути на геометрії машини
Ретельно затягнути блокування горіхи, утримуючи вирівнювання гвинти стаціонарні
Після жорсткість рівні гвинт блокування горіхи, перевірити з один прохід більше вздовж конусний, що немає до цих пір немає поворот у машині
Варіація в міхур читання не повинен перевищувати однієї градації
Тепер акуратно видалити інструмент T-2181 з вежі
Машина зараз знаходиться на належного висоти, рівня і вільною від будь-яких твіст
Це є основою для оптимального машина точності
(Ч)Ми зараз в Барджелло у Флоренції і бачимо так звані "конкурсні рельєфи".
(Ж)Історики мистецтва вважають, що ними почалася епоха Відродження.
У 1401 Гільдія кравців Флоренції вирішила оплатити будівництво других дверей у баптистерії.
(Ч)Їх всього три: перші створив Андреа Пізано у XIV столітті, а другі захотіла створити Гільдія кравців.
Це були велетенські бронзові двері. Це було громадянським обов'язком і коштувало недешево.
(Ж)Баптистерій - найголовніша будівля Флоренції історичного значення, і щоб знайти навправнішого скульптора, Гільдія організувала змагання.
(Ч)Із семи конкурсних робіт відбір пройшли дві роботи авторства Брунеллескі та Гіберті.
(Ж)Під час змагання Гільдія кравців максимально точно озвучила свої вимоги.
Вони виділяли певну кількість бронзи, щоб скульптуори зобразили історію зі
Старого Завіту, "Жертвоприношення Ісаака", вказали кількіть фігур, а також інші елементи, які потрібно включити.
(Ч)Пригадую також, що Гільдія кравців забажала, щоб всі рельєфи було виконано у формі чотирилисника, який є готичною формою.
(Ж)Приємно дивитися на ці рельєфи і думати який би обрала Гільдія і чому.
У цій історії Бог наказав Аврааму вбити свого єдиного сина Ісаака, принести його в жертву.
(Ч)У Авраама дуже довго не було дітей, і його син був для нього усім.
(Ж)Його син був чудом.
(Ч)А тепер Бог наказує йому вбити його, і Авраам сприйняв його слова дуже серйозно.
Це критичний момент, момент віри.
Чи віддасть він Богові найцінніше у своєму житті?
(Ж)Авраам привів Ісаака на ту гору, на яку сказав Бог, і, приставивши ножа до його горла, був готовий вбити сина, коли з'явився Янгол і зупинив його.
Бог дав Авраамові барана, щоб чоловік приніс його в жертву, Ісаака було врятовано, а Авраам уникнув лихої долі - вбивства власного сина.
(Ч)Мені особливо подобається, як на обох рельєфах зображено політ Янгола.
(Ж)У Гіберті його зображено менш драматично. Є янгол, котрий летить до нас, але у Брунеллескі він хапає Авраама за руку і зупиняє її вже біля горла Ісаака.
(Ч)У тому, як Авраам відхиляє голову Ісаака, є якась напруженість, і в цьому всьому є щось жорстоке.
А в Гіберті Янгол зображений окремо, тут немає тієї єдності форм.
(Ж)Робота Гіберті більш комплексна емоційно:
Авраам змушений робити щось проти своєї волі, він заносить ножа і дивиться на Ісаака, але в ньому вчувається небажання, це ніби якась секундна пауза, спричинена тим жахливим діянням, яке йому наказали вчинити.
(Ч)Цікаво, наскільки безпосередньо Гіберті демонструє нам наготу, тоді як Брунеллескі зобразив персонажа на одному коліні, одягненим і поверненим до нас наполовину.
(Ж)Гіберті ж відтворив персонажа у античному стилі, і йому це прекрасно вдалося.
(Ч)Досить цікава відмінність між рельєфами у фізичних стосунках між батьком і сином.
У Гіберті - ніжна арка, а в Брунеллескі - більш енергійна і жорстока діагональ.
Як на мене, робота Брунеллескі дещо моторошна.
(Ж)Вона дійсно лякає!
(Ч)Очевидно, Гільдія погодилась (Ж)Ніде не записано, чому ними зроблено такий вибір (Ч)Так, але Гіберті отримав винагороду.
Хоча рахунки свідчать про те, що перемогли обоє, винагорода дісталася Гіберті.
(Ж)У Гіберті зображено скелясту гору, яка об'єднує сцену.
(Ч)Вона ніби тече, як вода зліва направо.
(Ж)На рельєфі Брунеллескі фігури більш відокрмлені одна від одної. Фактично, Брунеллескі брав кожну окрему деталь і поєднував їх, а Гіберті поєднав лише дві частини в одну.
(Ч)Ще одна деталь допомогла прийняти рішення - Гіберті використав менше бронзи.
Пам'ятаємо, що бронза надзвичайно дорога, і якщо всі рельєфи виконати з неї, це досить відчутно вдарить по гаманцях.
Зрештою, Гіберті отримав винагороду і створив двері, які справили такий тріумф, що йому автоматично доручили треті двері.
Брунеллескі скористався нагодою, щоб вийти за рамки скульптури, виїхав до Риму і почав вивчати античну скульптуру та архітектуру.
Згодом він повернувся до Флоренції і виграв свій головний приз - замовлення на будівництво Собору. Переклад на українську:
-
З поверненням.
В минулому відео ми мали оцей позитивний сценарій, де я спочатку купив будинок за 1.5 мільйони доларів.
Потім рік потому, вартість будинку, чи як мінімум очевидна вартість будинку, зросла до 1.5 мільйонів доларів, тому що мій сусід продав свій ідентичний будинок за 1.5 мільйонів доларів.
І тоді мої початкові інвестиції в капітал зросли з 250 000 доларів до 750 000 доларів.
Чому це сталося?
Капітал це ніщо, але, якщо я маю актив вартістю 1.5 мільйона доларів, і я винен 750 000 доларів-- це була моя початкова іпотека на цей актив-- тоді що мені залишилося це власний капітал.
Мій капітал потроївся.
Вона зросла з 250 000 до 750 000 доларів.
В цьому відео, я збираюся показати тобі, що ти можеш робити з капіталом?
Я маю на увазі, не готівку.
Це робить уявлення про розмір багатства, яке ти маєш.
Ти просто відчуваєш себе багатшим.
Я покажу тобі, що ти можеш перетворити це в готівку, використовуючи дещо, що має назву кредит під заставу нерухомості.
І я переконаю, що це те, що рухає нашу економіку з 2002 до, напевно, сьогодення.
Я думаю, що зараз ми перебуваємо в спаді.
По суті, я впевнений в цьому на 100%.
Але точно до 2006.
Що таке кредит під заставу нерухомості?
Я йду в банк.
Я кажу, вау, я маю 750 000 доларів власного капіталу.
Я бажаю-- Я багатий, але я не маю їх готівкою.
Я хочу щось зробити з капіталом.
Я б хотів жити як багата людина.
Банк каже, Сал, ти знаєш, ти правий.
Наша єдина умова це те, що ти маєш 250 000 доларів-- чи наша єдина умова це те, що ти маєш 25% капіталу від вартості будинку, так?
Тому що вони хочуть підстрахуватися на той випадок, якщо ти не зможеш платити і вони отримають будинок назад, і вони позбавлять тебе права викупу, і продадуть будинок на аукціоні, і так далі.
Вони сказали, ми готові тобі позичити до 75% вартості будинку.
Що таке 75% від вартості будинку?
Давайте подивимося, 1.5 помножити на 75%, це буде 750 000 доларів плюс половину від 750 000 доларів.
Це буде 1.075 мільйонів, я думаю.
Я робив це в умі, це може бути невірно.
Але приблизно це правильно число.
Банк каже, ти знаєш що, ми готові позичити тобі до 75% вартості твого активу.
Якщо це, звичайно, буде гарантовано цим активом.
Поки ми позичили тобі 750 000 доларів.
(Оплески)
СНІД було відкрито в 1981 році, а вірус - у 1983 році.
Ці бульбашки на графіку Gapminder показують, поширення вірусу в світі на 1983 рік, а точніше наші оцінки його поширення.
Ось що тут показується: на цій осі відображається відсоток інфікованих дорослих.
А на цій осі відображається дохід на людину в доларах.
А розмір цих бульбашок тут, відповідає кількості інфікованих в кожній країні, колір позначає континент.
Отож ви можете бачити, що в США а 1983 році був дуже низький відсоток інфікованих, але у них велике населення і тому бульбашка великого розміру.
У США було досить багато інфікованих.
А там нагорі бачите Уганду.
У них було майже 5 відсотків інфікованих, тому бульбашка досить велика, хоча це мала країна.
Ймовірно, на той час це була найбільш інфікована країна в світі.
І що ж сталося?
Тепер ви розумієте графік і протягом наступних 60 секунд ми відтворимо розвиток епідемії ВІЛ у світі.
Але перед тим... Я тут винайшов дещо.
(Сміх)
Я матеріалізував промінь лазерної указки.
(Сміх) (Оплески)
Отож: на старт, увага, марш!
Спочатку значно зросла кількість інфікованих в Уганді та Зімбабве.
Вони піднялися аж сюди.
В Азії країною з високим рівнем зараження був Таїланд.
Вони досягнули показника 1-2% населення.
Потім Уганда починає повертатися назад, а в Зімбабве рівень різко підскочив. А через кілька років у ПАР мав місце великий підйом частоти зараження ВІЛом.
Дивіться, в Індії багато інфікованих, але відсоток залишився низьким.
І майже те саме тут.
Дивіться, Уганда спускається, Зімбабве спускається, в Росії вже один відсоток інфікованих.
За останні два чи три роки досягнуто сталого стану епідемії ВІЛ у світі.
Але на це пішло 25 років.
Однак, сталий стан не означає, що все йде на краще, просто все перестало погіршуватися.
І це правда. Сталий стан означає, що в світі інфіковано ВІЛом близько 1% дорослого населення.
А це від 30 до 40 мільйонів людей, ціла Каліфорнія, кожнісінька людина, приблизно таку ситуацію ми сьогодні маємо у світі.
Давайте зараз швиденько продемонструємо Ботсвану.
Це країна в південній Африці з доходом вище середнього, з демократичним урядом, хорошою економікою. І ось щось там сталося.
Спочатку вони були внизу, потім злетіли догори, досягнули вершини в 2003 році, а тепер вони опускаються.
Але опускаються вони повільно, тому що в Ботсвані з хорошою економікою та владою, вони можуть лікувати людей.
І якщо інфікованих людей лікувати, то вони не помруть від ВІЛу.
Ці відсотки не спадають, тому що люди можуть прожити від 10 до 20 років.
Тому виникає проблема з цими показниками.
Але бідніші країни в Африці, які мають низький прибуток, ось тут внизу, їх відсоткові показники інфікованих людей спадають, тому що люди продовжують помирати.
Не дивлячись на PEPFAR, щедрий проект PEPFAR, не усі люди отримують лікування, і з тих, хто все-таки отримує в бідних країнах, лише 60% продовжують лікування більше двох років.
Нереально надавати лікування протягом всього життя кожному інфікованому в найбідніших країнах.
Але те, що робиться, це вже добре.
Однак ми повинні зосередитися на попередженні передачі вірусу.
Лише зупинивши передачу вірусу, ми зможемо справитися з ним.
Ліки надто дорогі, якщо б ми мали вакцину, точніше, коли в нас буде вакцина, це буде ефективніше, але ліки надто дорогі для бідного населення.
Навіть не стільки ліки, скільки саме лікування і догляд, який потрібен при цьому.
Тож, якщо подивитися на графік, то стає зрозумілою одна річ: бачите сині бульбашки?
Люди кажуть, що ВІЛ дуже поширений в Африці.
Я б сказав, що в Африці дуже різна ситуації з ВІЛом.
В африканських країнах найвищі показники ВІЛу в світі, але в той же час у Сенегалі ось тут внизу такий самий показник, як і в Сполучених Штатів.
Ви побачите, що Мадагаскар і багато африканських країн мають такі самі низькі показники, що й решта світу.
І це жахливе спрощення, що є одна Африка, і що там відбувається все однаково.
Ми маємо припинити це.
Це не гідно і не дуже розумно так думати.
(Оплески)
Мені пощастило деякий час жити і працювати в Сполучених Штатах.
Я дізнався, що Солт-Лейк-Сіті та Сан-Франциско зовсім не одне і теж.
(Сміх)
Так само і в Африці є багато відмінностей.
Але чому рівень СНІДу такий високий?
Через війну?
Ні.
Гляньте сюди.
Конго, яку розриває війна тут внизу - два, три, чотири відсотки.
А це її сусідка мирна Замбія - 15 відсотків.
Також існують хороші дослідження про біженців, які походять з Конго, - з них два, три відсотки інфікованих, а в мирній Замбії набагато більше.
Нові дослідження чітко показують, що війни та зґвалтування є одним із факторів. Але це не основна причина високого рівня СНІДу в Африці.
Може, причина цьому бідність?
Якщо розглядати на макрорівні, здається, що чим більше грошей, тим вищий рівень ВІЛу.
Але це дуже спрощене відображення, тож спустимося вниз і розглянемо Танзанію.
Я розділю Танзанію на 5 груп за рівнем доходів, від найвищого до найнижчого доходу, ось, будь ласка.
Люди з найвищим доходом, заможніші, я б не сказав багаті, вони мають вищий рівень ВІЛу.
Різниця зараження між багатими і бідними складає від 11% до 4%, а серед жінок вона ще більша.
Багато чого, що ми думали, зараз маючи хороші дослідження, здійснені африканськими установами та дослідниками разом із науковцями з інших країн, виявилося помилковим.
Ось це різниця в межах Танзанії.
І я не можу не продемонструвати Кенію.
Подивіться сюди на Кенію.
Я розділив Кенію на провінції.
Ось так.
Бачите різницю всередині однієї африканської країни: від дуже низького відсотку до дуже високого, і в більшості провінцій Кенії рівень досить помірний.
То в чому ж тоді справа?
Чому в деяких країнах ми бачимо дуже високий рівень інфікованих?
Звичайно, це ймовірніше, якщо є кілька партнерів, менше використовуються презервативи, а також, коли між сексуальними партнерами існує велика різниця у віці - тобто, коли доросліші чоловіки ведуть статеве життя з молодими дівчатами.
Ми бачимо вищі показники серед молодих дівчат, порівняно із молодими хлопцями у багатьох з цих країн з високим рівнем інфікованих.
Але де вони знаходяться?
Я переміщу бульбашки на карту.
Дивіться, високоінфікована територія - чотири відсотки населення, тут знаходиться 50 відсотків всіх ВІЛ-інфікованих в світі.
ВІЛ існує по всьому світі.
Подивіться, бульбашки є у всіх країнах.
У Бразилії багато ВІЛ-інфікованих.
У арабських країна не так багато, але в Ірані рівень досить високий.
В Ірані є проблема із вживанням героїну та проституцією.
В Індії багато інфікованих, тому що населення велике.
Південно-східна Азія і так далі.
Але в одній частині Африки відсоток дуже високий, і ми повинні спробувати, хоча це не просто, не робити загальних висновків про Африку, не висловлювати прості здогади чому все так, з одного боку.
З іншого боку ми повинні визнати, що це дуже тяжкий випадок, тому що досягнуто наукового консенсусу щодо цього розподілу.
ЮНЕЙДС нарешті надала надійні дані про поширення ВІЛу.
Причиною цього може бути наявність кількох сексуальних партнерів.
Або певні типу вірусу.
Можливо, також існують інші причини, які збільшують частоту передачі вірусу.
Врешті, якщо ви цілком здорові й маєте гетеросексуальний секс, то ризик заразитися за один статевий акт становить 1 до 1000.
Але не робіть швидких висновків — гарно поводьтеся сьогодні ввечері і так далі.
(Сміх)
Але за несприятливих обставин, коли є інші венеричні захворювання, ризик сягає 1 до 100.
Але ми думаємо, це може бути наявність кількох сексуальних партнерів.
А що ж це таке?
У Швеції в нас такого немає.
У нас практикується серійна моногамія.
Водка, Новорічна ніч - новий партнер на весну.
Водка, Купальська ніч - новий партнер на осінь.
Водка... і так продовжується в тому ж дусі.
І у вас накопичується велика кількість "колишніх".
І у нас серйозна епідемія хламідіозу. Жахлива епідемія хламідіозу, яка продовжуються вже багато років.
ВІЛ досягає свого піку за три-шість тижнів після зараження і тому, наявність кількох партнерів за один місяць набагато небезпечніше при ВІЛ, ніж при інших інфекціях.
Мабуть, причиною є поєднання цих факторів.
І я радію тому, що ми починаємо використовувати факти, коли аналізуємо це.
Ви можете отримати цей графік безкоштовно.
Ми завантажили дані ЮНЕЙДС на сайт Gapminder.org.
І сподіваємося, що коли будемо працювати над глобальними проблемами в майбутньому, ми будемо керуватися не лише серцем, не лише грошима, а й скористаємось головою.
Дуже дякую.
(Оплески)
На цьому фото Генрієтта Свон Лівітт.
Трішки більше, ніж 100 років тому, це десь 1900-ті роки, працюючи під керівництвом Едварда Чарльза Пікерінга, астронома з Гарварду, в його обсерваторії, вона зробила одне з найважливіших відкриттів у астрономії.
Я б сказав, що її відкриття входить в трійку найважливіших відкриттів, адже воно дало можливість таким вченим, як Хаббл, зрозуміти, що Всесвіт розширюється. Або знайти способи вимірювання відстаней до об'єктів у просторі, коли не можливо використати метод паралаксу.
Для паралаксу необхідні надзвичайно чутливі інструменти, щоб виміряти відстані до зірок, які знаходяться відносно недалеко. Дуже чутливі інструменти для вимірювання відстаней до зірок у межах нашої галактики.
Навіть зараз ми не маємо способів вимірювання відстаней до об'єктів поза межами нашої галактики.
Але завдяки Генрієтті Свон Лівітт ми можемо приблизно отримати уявлення про об'єкти поза нашою галактикою.
Що ж вона зробила?
Її завданням було класифікувати зірки у
Великій Магеллановій Хмарі і Малій Магеллановій хмарі.
Ось так вони виглядають із Південної пікулі.
Ось це Велика хмара.
А це Мала Хмара.
Пам'ятайте, що це було перед тим, як Хаббл зрозумів і показав усьому світові, що ці зірки знаходяться поза нашою галактикою, що існують інші галактики поза нашою галактикою.
У цей період вчені не вважали, що це окремі галактики.
Їх вважали якимись скупченнями зірок, які видно із Південної півкулі.
Щоб зрозуміти, де вони знаходяться відносно нашої галактики, Чумацького шляху, звісно це не реальне фото, адже ми не можемо зробити фото із такої позиції.
Ця точка була б дуже далеко. Але Чумацький шлях ось тут. А це - Мала Магелланова Хмара.
Це - Велика Магелланова Хмара. (Мені вже простіше це вимовляти).
Отже, завданням Лівітт була класифікація різноманітних зірок, які вона бачила.
Проте під час класифікації вона звернула увагу на так звані змінні.
Виявилось, що вона класифікувала зірки класу цефеїд, змінних зірок.
У них є дві цікаві особливості: вони надзвичайно яскраві, в 30 000 разів яскравіші за Сонце, і вони від 5 до 20 разів масивніші за Сонце,
У 5 -20 більші за масу Сонця. Ще одна особливість полягає в тому, що через їх надзвичайну яскравість ми можемо бачити їх на значних відстанях.
Ми можемо бачити ці змінні зірки цефеїди з інших галактик.
Власне, ми можемо бачити їх навіть крізь Малу Магелланову Хмару або Велику Магелланову Хмару.
Ми можемо бачити ці зірки в інших галактиках.
А ще цікавішим є той факт, що їх інтенсивність змінна. Вони яскравішають і тьмянішають у чітко визначений період.
Якщо дивитись на змінну цефеїду (а це просто імітація, дуже примітивна імітація), вона виглядає десь так.
А потім через три-чотири дні її інтенсивність зменшується. Ще через 3-4 дні вона виглядатиме ось так.
А потім знову вона виглядатиме ось так.
Її інтенсивність збільшується і зменшується у чітко визначений період.
Якщо цей період займає три дні, а цей іще три дні, тоді період одного повного циклу від найнижчої інтенсивності до найвищої становить 6 днів.
Отже, це шестиденний період.
І ось що Генріетта Лівітт помітила, хоч це і не було очевидним.
Вона припустила, що все у кожній із цих хмар знаходиться приблизно на однаковій відстані. Все у Великій Магеллановій Хмарі знаходиться приблизно на однаковій відстані. Звісно, що це не точно.
Це ціла галактика, тому очевидно, що є ближчі і більш далекі об'єкти в галактиці.
Ось тут маємо зірки і тут.
Їх відстань до нас не буде однаковою.
Ми знаходимось десь ось тут.
Це тільки приблизно.
Непогана імітація.
Роблячи це припущення, вона побачила щось дуже цікаве.
Давайте я це намалюю.
Вона побудувала графік, де на горизонтальній осі відмічала відносну світність.
Єдиним способом виміряти світність було відмітити, наскільки яскравими вони виглядали для неї. Вона припустила, що ці зірки дійсно на однаковій відстані.
Очевидно, якщо ми бачимо яскравішу зірку, але вона набагато далі, вона буде тьмянішою.
Але якщо припустити, що вони приблизно на однаковій відстані, то яскравість покаже, наскільки яскрава реальна зірка.
Отже, вона відмічала відносну світність зірки на одній осі, а на іншій - період цих змінних зірок.
Я збираюся зробити це на логарифмічній шкалі.
Скажімо, що це дні.
Це один день, це 10 днів, це 100 днів.
Це логарифмічна шкала з основою 10.
Логарифмом цього буде нуль, це буде 1, це буде 2.
Цю шкалу я використовую для логарифму періоду.
Я відмічу їх як 1, 10, 100, але кожній позначці я присвою значення 10 на рівних відстанях.
Якщо відкласти це на шкалі, відносна світність проти періоду, то це буде виглядати приблизно ось так.
Звісно, що це тільки приблизно.
Отже, вчена отримала приблизно такий графік.
Виходить таке лінійне співвідношення, якщо відмічати відносну світність навпроти логарифму періоду.
Звісно, це логарифмічна шкала і ми можемо побудувати лінію.
Але дехто може спитати, і я спитав би також, чому це одне з найважливіших відкриттів у астрономії?
Щоб дати відповідь на це питання, нам потрібно подивитися на всі ці зірки у просторі.
Скажімо, ми дивимось на частину неба і бачимо якийсь дуже яскравий об'єкт.
А потім ми бачимо ось такий тьмяніший об'єкт.
Якщо мислити поверхнево, можна сказати, що ця зірка яскравіша.
Це по суті яскравіша зірка.
Але звідки ми це знаємо?
Можливо, вона не яскравіша, а тьмяніша, але знаходиться ближче.
Можливо, це ближча зірка.
А можливо, це ціла галактика, але вона дуже-дуже далеко.
Але після розрахунків Генрієтти Лівітт, Якщо ви бачите одну з цих змінних цефеїд в іншій галактиці, ви знаєте її відносну яскравість порівняно з іншими змінними цефеїдами.
Якщо ми можемо визначити місце розташування однієї з цих цефеїд, якщо ми знаємо точну відстань до однієї з них і якщо нам відома її абсолютна світність, відома абсолютна світність будь-якої змінної цефеїди.
Використання паралаксу, який є нашим основним інструментом, ми можемо знайти...
Скажімо, що є якась зірка у нашій галактиці і скажімо, що використовуючи паралакс, ми можемо досить точно виміряти, що відстань до такої зірки становить, скажімо, 100 сітлових років.
А ця зірка - це змінна цефеїда.
Період становить 1 день.
Тепер ми знаємо дещо цікаве.
Ми знаємо, що змінні зірки з періодом 1 день на відстані 100 світлових років, виглядають приблизно так.
Як на цьому малюнку.
Якщо ми пізніше подивимось на змінну цефеїду з періодом 1 день, вона яскравішає і тьмянішає впродовж 1 дня (і можливо, також вібувається червоне зміщення), але можливо вона виглядає трохи тьмяніше.
Вона виглядає ось так. Ми знаємо, якщо ця зірка на відстані 100 світлових років, її світність була б ось такою.
На основі того, наскільки вона тьмяніша, ми можемо визначити, наскільки далі знаходиться ця змінна зірка.
Якщо я вас трохи заплутав, я додам кілька пояснень у наступних відео, щоб ви зрозуміли, як це працює.
Але ось це було велике відкриття - відкриття цього класу зірок, змінних цефеїд.
Це не вона їх відкрила.
І до неї вчені знали, що існують такі зірки, які яскравішають і тьмянішають.
Але її великим відкриттям було визначення цієї лінійної залежності між відносною світністю цих зірок і їх періодами.
Адже якщо ми бачимо змінні цефеїди у зовсім інших галактиках або галактичних скупченнях, визначивши їх період, ми дізнаємось реальну відносну світність.
А потім ми можемо здогадатися, наскільки далеко від нас знаходяться ці об'єкти.
Ми можемо оцінити, наскільки далеко знаходяться ці об'єкти.
То як виглядає найщасливіша у світі людина?
Точно не так, як я.
Вона виглядає ось-так.
Звати його Метью Рікард.
То як стати найщасливішим у світі?
Що ж, виявляється, можна виміряти рівень щастя у мозку.
Методом ФМРТ вимірюють відносне збудження лівої префронтальної кори головного мозку на противагу правій префронтальній корі.
Рівень щастя Метью зашкалює.
Він, очевидно, найщасливіша людина зі всіх, кого обстежували.
І тут виникає питання: про що він думав, коли вимірювали рівень його щастя?
Може, щось пустотливе.
(Сміх)
Насправді він роздумував про співчуття.
Метью з власного досвіду знає: співчуття - найщасливіший стан.
Коли я прочитав про Метью, настав один з переломних моментів у моєму житті.
Моя мрія -- створити умови для світового миру -- зробити це, створивши умови для внутрішнього миру і співчуття на глобальному рівні.
Дізнавшись про Метью, я подивився на свою роботу під новим кутом.
Томограма мозку Метью показує, що співчуття - це не тягар.
Співчуття - це те, що приносить щастя.
Співчуття - це втіха.
Усвідомлення цього - виніс мозку, що змінює всю гру.
Бо, якби співчуття було тягарем, ніхто б не співчував -- за винятком хіба що Далай Лами.
Але якби співчуття було втіхою, всі б співчували.
Тому, для того, щоб створити умови для глобального співчуття, все що потрібно - подати свпівчуття як щось потішне.
Але самої втіхи замало.
А що, якби співчуття було прибутковим?
А що, якби співчуття стало корисним для бізнесу?
Тоді кожен бос, кожен менеджер у світі захоче мати співчуття -- ось так.
Це створило б умови для світового миру.
Отож, я почав звертати увагу на те, як виглядає співчуття у бізнесовому середовищі.
На щастя, не треба було далеко ходити.
Бо те, що я шукав, було прямо в мене перед очима -- у Ґуґлі, моїй компанії.
Знаю, що в світі є й інші співчутливі компанії, але Ґуґл - це знайоме мені місце, бо там я вже 10 років, тому за приклад візьму Ґуґл.
Ґуґл - це компанія, що народилась з ідеалізму.
Це компанія, що процвітає на ідеалізмі.
І, можливо, через це співчуття органічно поширене по всій компанії.
У Ґуґлі колективне співчуття виражається майже завжди за одною і тією ж схемою.
Це свого роду потішна схема.
Починається все з малої групи ґуґлерів, які беруть на себе ініціативу щось зробити.
І зазвичай вони не питають дозволу; просто працюють, а інші ґуґлери доєднуються і справа все росте й росте.
Іноді вона доростає до того, що стає офіційною.
Отож, іншими словами, справа завжди починається знизу вгору.
Дозвольте навести приклад.
Перший приклад - найбільшу щорічну зустріч спільноти -- де ґуґлери з цілого світу вкладають свою працю у справи місцевих спільнот - ініціювали і організували три працівники ще до того, як вона стала офіційною -- бо набрала величезних масштабів.
Інший приклад, три ґуґгери: шеф, інженер і, що найсмішніше, масажист -- вони троє дізналися про регіон в Індії, де 200 000 людей живуть без жодних медичних установ.
І що вони роблять?
Просто беруть все у свої руки і починають збір коштів.
І збирають досить грошей, щоб збудувати цю лікарню, першу в своєму роді. для 200 000 людей.
Під час землетрусу на Гаїті кілька інженерів і бренд-менеджерів спонтанно зустрілися і за ніч створили механізм, що дозволяє жертвам землетрусу знайти своїх коханих.
Висловлення співчуття можна знайти і в наших міжнародних офісах.
В Китаї, до прикладу, один працівник середньої ланки зініціював найбільший конкурс соціальних акцій в Китаї, в якому взяли участь більше тисячі китайських шкіл -- працювали над такими питаннями, як освіта, бідність, охорона здоров'я і навколишнє середовище.
По всьому Ґуґлу так багато соціальних акцій, що компанія вирішила сформувати команду соціальної відповідальності для того, щоб підтримати ці зусилля.
Ця ідея, знову ж таки, з'явилась у простих працівників, двох ґуґлерів, що самі написали перелік обов'язків і добровільно взяли на себе цю роботу.
І для мене надзвичайним є те, що команду соціальної відповідальності сформували не як частину грандіозної корпоративної стратегії.
Так, ніби двоє людей сказали:
"Зробімо це", а компанія відповіла: "Так".
Отож, виявляється, Ґуґл - співчутлива компанія, тому що для ґуґлерів співчуття - це втіха.
Але, знову ж таки, самої втіхи замало.
Є і реальні переваги для бізнесу.
Які ж бо вони?
Перша перевага співчуття в тому, що воно творить високоефективних бізнес-лідерів.
Що це означає?
Є три компоненти співчуття.
Емоційний компонент - "я тобі співчуваю".
Пізнавальний компонент - "я тебе розумію".
І мотиваційний компонент - "я хочу тобі допомогти".
То яке це має відношення до лідерства у бізнесі?
За результатами всеохопного дослідження, проведеного Джимом Колінзом і опублікованого у книжці "Від доброго до чудового", щоб перетворити компанію з доброї на чудову потрібен особливий тип лідерів.
Колінз називає їх "лідерами п'ятого рівня".
Це лідери, які, окрім того, що дуже здібні, володіють двома важливими якостями, а саме: скромність і амбітність.
Ці лідери дуже прагнуть кращого.
І тому що прагнуть кращого, вони не відчувають потреби щось із себе показувати.
І, згідно з дослідженням, вони є найкращими лідерами в бізнесі.
А якщо подивитись на ці якості в контексті співчуття, то побачимо, що пізнавальний і емоційний компоненти співчуття -- розуміння людини і співпереживання їй -- стримують, пом'якшують те, що я називаю надмірним захопленням собою -- таким чином створюючи умови для скромності.
Мотиваційний компонент співчуття створює прагнення до кращого.
Іншими словами, співчуття - це шлях до виховання лідерів 5-го рівня.
І це перша беззаперечна перевага для бізнесу.
Друга беззаперечна перевага співчуття в тому, що воно створює робочу силу, котра надихає.
Працівники надихають один одного на краще.
Так створюється жива, енергійна спільнота, у якій панує захоплення одне одним і взаємоповага.
Тобто, вранці Ви приходите на роботу і працюєте з трьома людьми, які ні з того ні з сього вирішили побудувати лікарню в Індії.
Хіба ці люди - саме Ваші співробітники - можуть не надихати Вас?
Отож, це взаємне натхнення сприяє співробітництву, ініціативі і креативності.
Це робить нас високоефективною компанією.
Отже, після всього сказаного, який же він, секрет приготування співчуття у корпоративних умовах?
Зі свого досвіду знаємо, що є 3 складники.
Перший - потрібно створити культуру палкої турботи про краще.
Тому завжди думайте, як ваша компанія і ваша робота служить для творення кращого?
Або як Ви можете творити ще більше кращого?
Усвідомлення того, що служиш кращому, саме по собі дуже надихає і створює сприятливий ґрунт для співчуття.
Це перше.
Другий складник - неазлежність.
В Ґуґлі багато незалежності.
А один з наших найпопулярніших менеджерів жартує, що, (саме так він і каже)
"Ґуґл - це місце, де пацієнти керують божевільнею."
І себе вважає одним з пацієнтів.
Якщо у Вас вже є культура співчуття та ідеалізм, і Ви дозволите своїм людям вільно плавати, вона зроблять те, що треба, якнайбільш співчутливо.
Третій складник - зосередитися на внутрішньому розвиткові і особистому зростанні.
Наприклад, тренінги з лідерства у Ґуґлі акцентують увагу на таких внутрішніх якостях, як самосвідомість, самовладання, співпереживання і співчуття, бо ми віримо, що лідерство починається з характеру.
Ми навіть створили семитижневу програму емоційної обізнаності, яку жартома називаємо "Пошуки в собі".
Це не так сумнівно, як здається.
Отож, я за професією інженер, але я є одним з творців та інструкторів цього курсу, що для мене видається смішним, бо це компанія, що довіряє інженеру вчити емоційної обізнаності.
Що за компанія?
(Сміх)
Отже, "Пошуки в собі" -- як воно працює?
Є три кроки.
Перший - тренування уваги.
Увага - основа всіх вищих пізнавальних і емоційних здібностей.
Тому, будь-яка програма для тренування емоційної обізнаності має починатися з тренування уваги.
Суть в тому, щоб натренувати увагу, для того, щоб створити водночас спокійне і чітке мислення. а це створює фундамент для емоційної обізнаності.
Другий крок іде за першим.
Другий крок - це розвиток знань про себе і самовладання.
Отож, за допомогою надпотужної уваги з першого кроку ми створюємо високороздільне сприйняття пізнавальних та емоційних процесів.
Що це означає?
Це означає здатність спостерігати за потоком нашої думки і емоційним процесом, спостерігати дуже чітко, об'єктивно і з погляду третьої сторони.
І коли Ви здатні це робити, то створюєте такі знання про себе, які уможливлюють самовладання.
Третій крок, що йде за другим, - створення нових мислених звичок.
Що ж це означає?
Уявіть таке.
Уявіть, що кожного разу, коли Ви зустрічаєте іншу людину, кожного разу, коли зустрічаєте людину, ваша звична, інстинктивна перша думка - "Я хочу, щоб ти був щасливий.
Я хочу, щоб ти був щасливий."
Уявіть, що можете це зробити.
Ця звичка, ця мислена звичка змінює в роботі все.
Тому що цю добру волю несвідомо підхоплюють інші, а це створює довіру, а довіра породжує хороші робочі взаємини.
І це також створює умови для співчуття на робочому місці.
Колись ми сподіваємось опублікувати
"Пошуки в собі", для того, щоб у корпоративному світі кожен принаймні міг користуватися нею як довідкою.
І на завершення, я хочу закінчити тим, чим починав: щастям.
Хочу процитувати цього чоловіка - чоловіка в мантії, не того іншого -
Далай Ламу, котрий сказав, "Якщо хочете, щоб інші були щасливі, співчувайте.
Якщо Ви хочете бути щасливими, співчувайте."
Я вважаю, що це правда як на індивідуальному рівні, так і на корпоративному.
І сподіваюсь, що співчуття буде й для вас втіхою і вигодою водночас.
Дякую.
(Оплески)
Я б заклався, що я найтупіший хлопець в залі, бо мені не вдавалося навчання у школі. Я мав зі школою труднощі.
Але що я знав у дуже ранньому віці - це те, що я люблив гроші та любив бізнес, а також любив все це підприєництво. і мене виховували підприємцем.
Тож я був по-справжньому закоханий чи не від народження - і про це я нікому ніколи не казав аж до сьогодні - тож це вперше, коли будь-хто це почує, за виключенням моєї дружини три дні тому, бо вона сказала: "Ти про що?", а я відповів: про те, що, я вважаю, ми втрачаємо можливість виявити цих дітей, наділених підприємницькими рисами, та підготувати їх або показати їм, що бути підприємцем це, насправді, крута річ.
Це не щось погане та ганебне, як це часто трапляється в суспільстві.
Дітьми, зростаючи - ми маємо мрії, та маємо пристрасті й погляди, й в якийсь дивний спосіб ці речі руйнуються.
Нам кажуть, що ми мусимо ліпше вчитися чи бути зосередженішими, або займатися із репетитором.
Мої батьки винайняли мені репетитора з французької, і я досі не петраю французької.
Два роки тому я був найкращим у рейтингу лекторів на підприємницькій магістерській програмі Масачусецького технологічного інституту.
Це був виступ перед групою підприємців зі всього світу.
Коли я був у другому класі, я виграв міські змагання з риторики, але ніхто не сказав:
"Гей, ця дитина - чудовий оратор.
Він не може сфокусуватися, але йому подобається ходити та запалювати людей".
Ніхто не сказав:
"Знайдіть йому тренера з ораторської майстерності".
Вони казали знайти мені репетитора з того, що мені не вдавалося.
Тож діти демонструють ці схильності, а нам потрібно почати відшукувати їх.
Я вважаю, ми повинні виховувати дітей підприємцями, а не юристами.
На жаль шкільна система готує цей світ казати:
"Гей, будь юристом чи лікарем", тож ми марнуємо цю можливість, оскільки ніхто не каже:
"Гей, будь підприємцем".
Підприємці, це люди - адже у цій кімнаті їх багато - це такі люди, що мають ідеї та пристрасті та бачать потреби у світі, і ми вирішуємо вийти й зробити це.
І ми ризикуємо всім, щоб це могло справдитись.
Ми маємо вміння збирати ці групи людей довкола нас, які хочуть здійснити цю мрію з нами.
Я вважаю, якби ми могли плекати в дітях з малого віку ідею бути підприємцями, - ми змогли-б змінити все в світі, що складає сьогодні проблему.
Стосовно кожної проблеми десь там, хтось має ідею.
А оскільки ти маля, ніхто не може сказати, що це неможливо тому що ти надто дурне, щоб усвідомити, що ти не взмозі розібратись з цим.
Гадаю ми маємо зобов'язання, як батьки і як суспільство почати навчати наших дітей рибалити замість давати їм рибу -- стара приказка:
"Якщо ви дасте людині рибу, ви прогодуєте його на день.
Якщо ви вивчите людину рибалити, ви проготуєте його на все життя."
Якби ми могли навчити наших дітей стати підприємцями - тих, що виявляють ті схильності - як ми навчаємо тих, хто має наукові здібності - продовжувати науковий шлях, що, коли помічаючи тих, хто має підприємницькі здібності ми навчатимемо їх бути підприємцями?
Всі ті діти в нас можуть, направду, відкривати бізнеси замість чекати на урядові субсидії.
Що ми робимо, то це сидимо й повчаємо наших дітей про всі ті речі, що вони не мають робити:
Не штурхайся, не бийся, не лайся.
Просто зараз ми настановлюємо наших дітей шукати справді добрих робіт, ви знаєте, й шкільна система вчить їх прагнути чогось на кшталт бути лікарем чи бути правником, і бути бухгалтером і бути дантистом, й вчителем і пілотом.
А медіа кажуть, що це справді круто, якщо ти станеш моделлю чи співаком, чи спорт-зіркою як Лонго, Кросбі.
Наші програми MBA не навчають дітей підприємництву.
Причина, з якої я ухилився від проходження программ MBA, окрім того факту, що я не зміг би потрапити на жодну, оскільки я мав середній бал 61 в школі, і 61 відсоток всередньому в єдиному колежі в Канаді, що прийняв мене - в Карлтоні - проте наші програми MBA не навчають дітей підприємництву.
Вони навчають їх йти працювати в корпорації.
Та ж хто започатковує ці компанії?
Це ті випадкові кілька людей.
Навіть у популярній літературі, єдина книга що мені вдалося знайти - й ця має бути в усіх ваших переліках до прочитання - єдиина книга що я знайшов, що підносить підприємця як героя це "Атлас Повсталий"
Все інше у світі схиляється погляду на підприємців та змалювання їх як поганих людей.
Я дивлюся навіть на мою родину.
Обидва мої дідусі були підприємцями.
Мій тато був підприємцем.
Обидва мої брат та сестра і я - всі ми володіємо компаніями також.
Й ми всі вирішили розпочати це, тому що, направду, це єдине місце, де ми пасуємо.
Ми не змогли-б працювати на когось іншого, тому що ми надто вперті, і ми маємо всі ті інші риси.
Але діти також можуть бути підприємцями.
Я велика частина пари всесвітніх організацій що називається Підприємницька Організація та Організація Молодих Президентів.
Я щойно повернувся з виступу в Барселоні на всесвітній конференції ОМП, і кожен, кого я зустрів там, хто є підприємцем
- мали труднощі в школі.
Мені діагностовано 18 з 19 ознак розладу дефіциту уваги.
Тож ця штука тут мене непокоїть.
(Сміх)
Можливо через це я зараз трошки панікую - попри весь кофеїн, що я спожив, та цукор - але воно справді моторошне, для підприємця.
Розлад нестачі уваги, біполярний розлад.
Чи знали ви, що біполярний розлад це кодове ім'я для хвороби виконавчих директорів?
Тед Тернер має цей розлад.
Стів Джобс мав його.
Всі три засновники Нетскейп мали його.
Я можу продовжувати й продовжувати.
Діти ж - ви можете побачити ті ознаки в дітях.
А що ми робимо - ми шпигуємо їх Ріталіном і кажемо,
"Не будь підприємницьким типом. Підлаштуйся до цієї відмінної системи і спробуй стати студентом."
Даруйте, підприємці - не є студентами.
Ми дзиґи.
Ми зметиковуємо гру.
Я списував твори.
Я шахраював на екзаменах.
Я винаймав дітей виконувати мої завдання з підрахунків в університеті, на 13 послідовних завдань.
Але ж як підприємець ви не ведете обліку, ви винаймаєте бухгалтера.
Тож я просто розкумекав це раніше.
(Сміх) (Оплески)
Принаймні я можу визнати, що я плутував в університеті, більшість з вас не може.
За мною також цитують - і я сказав особі, що впорядковувала підручник - мене зараз зацитовано саме в тому університетському підручнику в кожній канадійській університетській чи колежській студії.
В управлінському обліку, я - восьмий розділ.
Я відкриваю восьмий розділ, розповідаючи про бюджетування.
І я сказав автору, після мого інтерв'ю, що я хитрував на цьому самому курсі.
І вона вирішила, що це надто смішно щоб не включати цього взагалі.
Але діти, ви можете бачити ці ознаки в них.
Визначення підприємця, це "особа, що організує, провадить та усвідомлює ризики підприємницької справи."
Це не значить, що ви мусите піти на програму MBA.
Це не значить, що ви маєте пройти школу.
Це лише значить, що ті кілька речей мають відчуватись вірно у вашому нутрі.
І ми чули ті речі про "Це харчі чи це природа" вірно?
Чи це перше, чи друге?
Що це?
Що-ж, я гадаю - жодне.
Я вважаю це може бути те й інше.
Я був виплеканий як підприємець.
Коли я зростав, ще малям - я не мав вибору, адже я був навчений в дуже, дуже юному віці - коли мій тато усвідомив, що я не згоджуся ніде з того, до чого навчали мене в школі - що він може навчити мене розбиратися в бізнесі змалку.
Він виростив нас, нас трійко, ненавидіти думку про найми і любити факт створення компаній, що можуть працевлаштовувати інших.
Моєю перша мала бізнес-угода: мені було сім, я був в Вінніпегу, і я лежав у моїй кімнаті з тим довжелезним подовжувачем.
Я телефонував до хімчисток Вінніпегу щоб дізнатись, скільки хімчистки заплатять мені за вішаки.
Й моя мама ввійшла до кімнати і вона сказала,
"Де ти візьмеш вішаки, щоб продати їх до хімчистки?"
І я сказав:
"Ходімо й поглянемо в сутеренах."
Й ми спустилися до підвалу. І я відкрив ту шафу. А там було близько тисячі вішаків, що я зібрав.
Тому що, коли я казав їй, що збираюся піти бавитись з дітлахами, я ходив від дверей до дверей по сусідах, й збирав вішаки, щоб скласти їх в підвалі на продаж.
Адже я бачив її кілька тижнів до цього - вам могли заплатити. Вони сплачували два центи за вішак.
Тож я ніби, добре, є всі різновиди вішаків. Тож я просто піду й зберу їх.
І я знав, що вона не схоче, щоб я пішов по них, тож я просто все-одно зробив це.
Я вивчив, що ви можете вести з людьми перемовини.
Ця одна людина запропонувала мені три центи, а я вмовив його до трьох з половиною.
Я навіть знав в семирічному віці що я можу, власне, взяти дробний відсоток цента, а люди зможуть заплатити, тому що воно перемножиться.
У віці семи років я розібрався в цьому.
Я одержав 3,5 цента за 1000 вішаків
Я продавав захист для номерних знаків від дверей до дверей.
Мій тато, направду, змусив мене піти й знайти когось, хто продав мені ті штуки гуртом.
В дев'ять я обходив місто Садбері, продаючи по господах захист для номерних знаків від дверей до дверей.
І я так живо пам'ятаю цього одного покупця, тому, що я також мав інші справи з цими клієнтами. Я продавав газети.
А він ніколи не купував газети в мене.
Але я був переконаний, що я змушу його придбати захист для номерних знаків.
Й він такий:
"Ну, нам він не потрібен."
А я кажу:
"Але ви маєте дві машини..." - мені дев'ять.
Я наче:
"Але ви маєте дві машини, й не маєте захисту для номерів".
Й він сказав "Я знаю."
А я сказав:
"Ось ця машина має геть пошарпані номери."
І він сказав:
"Так, то машина моєї дружини". А я сказав: "Чом би нам просто не спробувати один спереду її машини, й побачити, чи не протримається номерний знак довше".
Тож я знав, що було дві машини з двома номерами на кожній.
Коли я не міг продати всі чотири - я міг, принаймні, продати один.
Я вивчив це змалку.
Я організував перепродаж коміксів.
Коли мені було близько десяти, я продавав комікси біля нашого коттеджу в Джорджн Бей.
І я педалював аж до кінця узбережжя й скуповував комікси в бідних дітей.
А тоді я повертався на інший бік узбережжя, й продавав їх заможним дітям.
Але ж це було очевидно для мене, так? Купуй задешево, продавай дорого.
Ти маєш цей попит тут, що має гроші. Не намагайся продати бідним дітям, вони не мають готівки. Багаті мають.
Піди здобудь трошки.
Тож це очевидно, так?
Це ніби рецессія.
Тож існує спад.
Досі є 13 трильйонів долларів, що циркулюють в американській економіці.
Підіть, одержіть трошки з того.
І я вивчив це в дуже ранньому віці.
Я також вивчив - не відкривайте свого джерела, тому, що мене побили після кількох тижнів цього промислу, бо, що один з багатих дітлахів дізнався, де я скуповував мої комікси, й не вподобав факту, що він сплачував набагато більше.
Я був вимушений розвозити періодику в 10 років.
Я, направду, не хотів доправляти газети, але в 10 мій тато сказав: "Це буде твоїм наступним бізнесом."
Тож він не лише знайшов мені одну доставку, я одержав і другу, й тоді він схотів, щоб я винайняв когось доправляти половину газет, що я й зробив, а тоді я усвідомив, що збір чайових - це те, де ти робиш всі гроші.
Тож я збирав чайові й одержував платню. Відтак я йшов й збирав їх за всі газети.
Він лише мав доправляти їх.
Тому, що тоді я усвідомив, що можу заробляти.
До цього часу я безсумнівно не збирався винайматись.
(Сміх)
Мій тато володів автомоторною та промисловою ремонтною майстернею Він мав всі ці старі автозапчастини, що лежали довкола.
Вони мали цю стару латунь та мідь.
Я запитав його, що він з ними робить, й він сказав, що просто викидає їх.
Я сказав:
"Але чи б хтось не заплатив за це?" й він сказа:
"Можливо".
Пригадую в 10 років - тож 34 роки тому я побачив можливість в цьому.
Я побачив що в брухті були гроші.
І я просто збирав його від всіх автомайстерень в моєму районі, на моєму ровері.
А тоді мій тато підвозив мене до Сетердейз до переробника металобрухту, де мені платили.
І я гадав, що це було ніби круто.
Доволі дивно, 30 років потому ми побудували 1-800-МАЄШ-НЕПОТРІБ? і я роблю гроші з цього також.
Я зробив цю малу подушечку для шпильок, коли мені було 11 в Кабз, й ми робили ті подушечки для шпильок для наших мам на Матусин День.
Ви робите ці подушечки з дерев'яних прищіпок - коли ми розвішували речі на білизняній мотузці надворі. Й ви робите ті малі стільчики. І я мав ті маленькі подушечки, що я шив.
Бо люди шили, й потребували подушечок для шпильок.
Але що я усвідомив, що ви потребували вибору.
Тож я, власне, вифарбував спреєм цілий кавалок з них на коричневе.
А потім я йшов до дверей, й це не було "Чи хотіли б ви придбати одну?"
Це було:
"Якого кольору ви бажаєте?"
Наче мені 10, ви б не відмовили мені, надто коли ви маєте два варіанти - ви маєте коричневу подушечку або чисту.
Тож я вивчив цей урок малим.
Я вивчив, що фізична праця справді відстій.
Так, типу "стригти газони це огидно".
Але через те, що я мав стригти газони все літо для наших сусідів й мені платили за це, я усвідомив, що повторюваний прибуток від одного клієнта є вражаючим.
Що коли я оброблю цього клієнта одного разу, й щотижня ця особа мені сплачує, це значно краще, ніж намагатись продати одну подушечку для шпильок одній особі.
Бо ти не можеш продати їм більше.
Тож мені сподобалася модель повторюваного прибутку, що я почав вивчати змалку.
Пам'ятайте, мене виховували робити це.
Мені не дозволяли винайматись.
Я мав підносити клюшки, я йшов на поле для гольфу й носив клюшки.
Але я зрозумів, що був один пагорб на нашому полі для гольфу, 13-та лунка мала той величезни схил.
Й люди ніколи не могли затягти свої возики туди.
Тож я сидів у шезлонгові й просто затягав тих людей, що не мали помічників.
Я підіймав їх сумки для гольфу на пагорб, а вони платили мені доллар.
Невдовзі мої друзі працювали по 5 годин, тягаючи сумку якогось хлопця, щоб заробити 10 баксів.
Я ніби:
"Це тупо, тому що ви мусите працювати 5 годин.
Це позбавлене будь-якого сенсу". Ви просто розумієте спосіб заробити швидше.
Щотижня я йшов до магазину на розі, й купував всю їхню газовану воду. Тоді я підіймався й доправляв її до тих 70-річних жіночок, що грали в брідж.
Вони давали мені свої замовлення на наступний тиждень.
Тоді я просто доправляв воду й брав подвійну вартість.
І я мав цей схоплений ринок.
Ви не потребуєте угод.
Ви просто потребуєте постачання та попиту й аудиторії, що купує у вас.
Ті жіночки не купували б будь-кого іншого бо я ніби подобався їм, і я наче зметикував це.
Я ходив й збирав м'ячі на полі для гольфу.
Але всі інші шукали в кущах, й шукали в лунках для м'ячыв.
Я думав - а дідька. - Вони всі в ставку й ніхто не лізе до ставка.
Тож я ліз до ставка й плазував там, і підбирав їх своїми пальцями ніг.
Ви просто видобуваєте їх всією стопою.
Не можна цього показати на сцені.
Ви дістаєте м'ячі для гольфу, й просто складаєте їх в свої плавки, а коли ви завершили - ви маєте пару сотень таких.
Проблема в тому, що люди не хочуть будь-які м'ячі для гольфу.
Тож я пакував їх.
Мені близько 12, так?
Я комплектував їх в три способи.
Я відкладав Pinnacles та DDHs і справді круті м'ячі. Ті продавались по два долари за кожен.
Тоді я пакував хороші, що не виглядали потворно. Вони йшли по 50 центів кожен.
А тоді я продавав по 50 в комплекті всі потворні м'ячі. Вони могли використовувати їх для тренувальних ударів.
Я продавав сонцезахисн окуляри, коли був в школі - всім старшокласникам.
Це те, що справді змушує всіх наче ненавидіти тебе тому що ти постійно намагаєшся витягти гроші з усіх своїх друзів.
Але я жив на це.
Тож я продав безліч і безліч окулярів. Тоді, коли школа прикрила мене - школа, власне, викликала мене до кабінету й повідомила, що я не можу цим займатись - відтак я пішов на заправки, й продав багатсько окулярів заправочним станціям й заправочні станції продавали їх своїм клієнтам.
То було круто, бо тоді я нараз влаштував роздрібною реалізацію.
Й гадаю мені було 14.
Тоді я проплатив цілий свій перший рік навчання в університеті Карлтону, продаючи бурдюки від дверей до дверей.
Ви знали, що можете тримати 40 унцій рому та дві пляшки коли в бурдюку?
Ага, тільки знаєте що?
Ви мостите це під свої шорти, коли прямуєте на футбольний матч, й можете хильнути задарма, всі їх купували.
Постачання, попит, великі можливості.
Я також брендував їх, продаючи відтак вп'ятеро дорожче за звичну вартість.
Вони мали логотип нашого університету.
Знаєте, ми навчаємо наших малюків, ми купуємо їм ігри, але чому ми не купуємо їм ігри, якщо вони підприємливі діти? - бо це спосіб розвинути ті риси, що ти потребуєш, щоб бути підприємцем.
Чому ви не вчите їх не марнувати грошей?
Я пригадую, як був змушений вийти на середину вулиці в Бенфі, Альберта тому, що швигорнув пенні на вулицю, а мій тато сказав:
"Йди й підбери його"
Він сказав:
"Я в біса надто тяжко працюю за свої гроші. Я не спостерігатиму як смітиш навіть пенні".
І я пам'ятаю цей урок до нині.
Попускання навчає дітей дурних звичок.
Вседозволеність, по своїй суті, навчає дітей думати про винайм.
Підприємець не очікує на регулярну зарплатню.
Дозволяти - це зрощувати дітей змалку очікувати на регулярну зарплатню.
Це не вірно, як на мене, якщо ви хочете зростити підприємця.
Що я роблю зі своїми дітлахами зараз - я маю двох, 9 та 7 - навчаю їх ходити по дому й саду, вишукуючи те, що має бути зроблено.
Прийдіть до мене й скажіть мені, що ж це.
Чи я приходжу до них, й кажу "Ось, що тореба зробити".
А тоді - знаєте що я роблю?
- Ми ведемо перемовини.
Вони вишукують, що це. Але тоді ми обговорюємо, як я з ними розрахуюся.
Й вони не мають фіксованої зарплатні, але вони мають можливості знайти більше роботи, й вони вчаться навичків перемовин, й вони вчаться навичків бачити можливості, також.
Ти плекаєш такого роду вміння.
Кожне моє дитя має дві свині-скарбнички. Половину всіх грошей, що вони заробляють чи одержують в дарунок, 50 відсотків йде на їх основний рахунок, 50 відсотків йде на їх іграшковий рахунок.
Все на їх іграшковому рахунку вони можуть витратити на що забажають.
50% що відійшли на їх основний рахунок кожні 6 місяців - переходить до банку.
Вони йдуть зі мною.
Щороку всі гроші в банку переходять до їх брокера.
Обидва мої дев'яти та шестирічки вже мають біржового брокера.
Але я навчаю їх посилювати цю звичку заощаджувати.
Я просто божеволію коли ті 30-річні кажуть,
"Мабуть я почну відкладати собі на пенсію тепер."
Чорт, ти пропустив 25 років!
Ви можете навчити своїх дітей цих звичок коли їм навіть ще не болить.
Не читайте їм щоночі казки на ніч.
Може чотири ночі на тиждень читайте їм казки а три ночі на тиждень - нехай вони оповідають історії.
Чому б вам не сісти з дітьми, не дати їм чотири речі, червону сорочку, синю краватку, кенгуру та лептоп, й послухати їх історію про ті чотири речі?
Мої діти роблять це постійно.
Я навчаю їх продавати, це навчає їх креативності, це навчає їх швидко реагувати.
Просто робіть такі речі й розважайтеся з ними.
Нехай діти виходять перед групою людей й говорять, навіть якщо це просто виступ перед їхніми друзями з постановкою чи промовою.
Це підприємницькі риси, що ви хотіли б зростити.
Покажіть дітям, на що погані покупці чи погані працівники схожі.
Покажіть їм похмурих працівників.
Коли ви бачите нечемне обслуговування - вкажіть дітям на це.
Скажіть:
"Між іншим той хлопець - жахливий службовець".
Й скажіть:
"А ті - хороші".
(Сміх)
Якщо ви йдете до ресторану й одержуєте погане обслуговування, покажіть їм, що таке погане обслуговування.
(Сміх)
Ми маємо всі ці уроки просто навпроти нас, але ми не використовуємо тих можливостей, ми вчимо дітей піти взяти репетитора.
Уявіть, коли ви просто візьмете весь дитячий непотріб, що є зараз в домі, всі іграшки, з яких вони виросли два роки тому й скажете:
"Чому б нам не почати продавати щось з цього на Сландо чи Аукро?"
Й вони справді можуть продати те й навчитися виявляти шахраїв, одержуючи електронні листи з пропозиціями.
Вони можуть скористатись вашим обліковим записом, чи додатковим записом, чи будь-як.
Але навчіть їх як встановлювати ціну, вгадувати ціну, завантажувати фото.
Навчіть їх робити ті речі й заробляти гроші.
Тоді вони одержать гроші, 50% йде до основного рахунку, 50% - на їх іграшковий рахунок.
Мої діти це обожнюють.
Певні з підприємницьких рис, що ви маєте плекати в своїх дітях: досягнення, завзятість, лідерство, самоаналіз, взаємозалежність, цінності.
Всі ці риси ви можете знайти в малятах, і ви можете допомогти зростити їх.
Вишукуйте такі риси.
Є дві характеристики, які ви також маєте видивлятись щоб не втратити їх з дитячих систем.
Не лікуйте дітей від дефіциту уваги якщо це не справді, справді лякаюче погано.
(Оплески)
Те саме з усіма різновидами маній та стрессу й депрессій, допоки це не клінічно погано, люди.
Біполярний розлад це кодова назва хвороби виконавчих директорів.
Стів Юрвітсон та Джим Кларк, й Джим Барксдейл - всі мали її, й вони збудували Нетскейп - уявіть, якби вони сиділи на Ріталіні.
В нас не було б того всього, вірно?
Елу Гору справді довелося б винайти Інтернет.
(Сміх)
Ті навички є навичками, що ми мали-б викладати в наших класних кімнатах, так само як і всюди.
Я не кажу - не заохочуйте дітей бути юристами.
Але як щодо того, щоб підприємництво сприймалося так само, на ряду з рештою професіями?
Оскільки в цьому є величезні можливості.
Я хочу завершити з невеличким відео.
Це відео, зроблене однією з компаній, що я тренував.
Ті хлопці, Grasshopper.
Це про дітей. Це про підприємництво.
Сподіваюся це надихне вас взяти те, що ви почули від мене, й зробити щось з цим, щоб змінити світ.
[Малюк..."Й ти гадаєш, що можеш щось зробити?"]
[Ти досі можеш.]
[Тому що багато з того, що ми вважаємо неможливим...] [... легко перебороти]
[Бо якщо ви не помічали, ми живемо в місці, де] [одна особа може здійснити зміни]
[Які є докази?]
[Просто погляньте на людей, що збудували нашу країну]
[Наші батьки, бабусі й дідусі, наші тітки й дядьки...]
[Вони були іммігрантами, новачками, готовими лишити слід]
[Можливо вони вийшли з дуже малим]
[Чи можливо вони не володіли нічим, окрім...] [... однієї блискучої ідеї]
[Ті люди думали й діяли...] [... були новаторами...] [... доки не вигадали назви...] [...підприємці!]
[Вони змінили спосіб, в який ми думаємо про те, що є можливим.]
[Вони мають чітке бачення того, як життя може покращуватись] [для всіх нас, навіть в скрутні часи.]
[Просто зараз це складно роздивитись...] [... коли наше бачення затьмарено перешкодами.]
[Але турбулентність створює можливості] [для успіху, досягнення, й штовхає нас...] [винаходити нові шляхи для звичних речей]
[Тож за якими можливостями ти слідуватимеш й чому?]
[Якщо ти підприємець]
[ти знаєш, що ризик не є винагородою.]
[Ні.
Винагородою є введення новацій...] [... зміна людських життів.
Створення робочих місць.]
[Підживлення зростання.]
[Й створення кращого світу.]
[Підприємці є всюди.]
[Вони провадять малий бізнес й підтримують нашу економіку,] [створюють знаряддя щоб допомогти вам...] [... лишаються на зв'язку з друзями, рідними та колегами по всьому світу.]
[Й відшукують нові способи допомогти в вирішенні давніх суспільних проблем.]
[Ви знаєте підприємця?]
[Підприємцем може бути будь-хто...]
[Навіть ... Ви!]
[Тож скористайся можливістю створити роботу, про яку завжди мріяв] [Допоможи оздоровити економіку]
[Набудь значення.]
[Підніми свій бізнес на нові вершини.]
[Та найважливіше,]
[пригадай, коли ти був малим...] [коли все було досяжним для тебе,] [і тоді скажи собі тихо, але рішуче:]
["Це й досі так."]
Дякую дуже, що запросили мене.
Я хочу розповісти сьогодні одну ідею.
Це ідея школи нового типу, що перевертає з ніг на голову значну частину нашого традиційного уявлення про призначення шкіл, і те, як вони працюють.
І можливо вона саме наблжається до сусідньої з вами громади.
- Ця ідея походить від організації, під назвою Молода Фундація, що протягом багатьох десятирічч, втілила безліч новацій в освітній галузі, як Відкритий Університет і проектів, як Просунуті Школи,
Школи Соціальних Підприємців, Літні Університети та Школа Всього.
І близько п'яти років тому, ми поцікавились що найбільше потребувало змін у шкільній освіті тут, у Великобританії.
І ми відчували, що найважливішим пріоритетом було зібрати разом дві групи проблем.
Першою була висока чисельність нудьгуючих підлітків що просто не любили школу, і не вбачали жодного зв'язку між тим, що вони вчили в школі і майбутньою роботою.
Та роботодавців, що продовжують нарікати, що діти виходять зі школи насправді не підготованими до справжньої роботи, не маючи правильного ставлення та досвіду.
І тому ми намагались запитати:
До якої школи підлітки прагнули-б потрапити, замість силуватись лишатись подалі?
І після сотень обговорень з підлітками й вчителями, батьками, роботодавцями та школами від Парагваю до Австралії, і розглянувши певні наукові дослідження, що демонстрували важливість того, що тепер називається "не-когнітивні навички" - навички мотивації, стійкості - й що вони так само важливі, як і когнітивні навички - формальні академічні вміння - ми знайшли відповідь, в певному сенсі - дуже просту відповідь, яку ми назвали Школа-Студія.
І ми назвали це Школою-Студією повертаючись до первісної ідеї студій епохи Відродження, де робота та навчання були поєднані.
Ви працюєте навчаючись, і ви вивчаєте - працюючи.
І проект, що ми вигадали, мав наступні характеристики.
Передусім ми хотіли невеликі школи - близько 300, 400 учнів - від 14 до 19 років, і левова частка, близько 80 відсотків навчального плану, проходиться не через сидіння у класах, а через справжні, практичні проекти, роботу за комісійні на бізнес, неурядові організації та інших.
Щоб кожен учень мав наставника, як і викладачів, і мав би розклади набагато більш подібні, до робочих умов.
І все це має бути зроблено в рамках державної системи, фінансуватися за рахунок державних коштів, але працювати незалежно.
І все без додаткової плати, без відбору, даючи учням змогу прямувати до університету, навіть якщо багато з них хотіли б стати підприємцями чи набути робітничої професії.
В основу покладено кілька дуже простих ідей - що велика кількість підлітків навчається краще, роблячи щось, вони вчаться ліпше в команді, і вони вчаться найкраще, роблячи речі насправді - - повна протилежність тому, що загальна шкільна освіта робить направду.
Отже то була хороша ідея, тож ми перейшли до фази швидкого створення прототипу.
Ми випробували це, спершу у місті Лутон - славетному своїм аеропортом і... боюся це все, і в Блекпулі - знаному своїми пляжами і дозвіллям.
І що ми виявили - ми помилялися доволі в багатьох речах і потім вдосконалювали їх - але ми виявили, що молоді це до душі.
Вони вважають це значно більш мотивуючим, набагато більш захоплюючим ніж традиційна освіта.
І, мабуть найважливіше з усього, два роки потому, коли надійшли результати іспитів - учні, що були піддані цим польовим випробуванням, ті, хто був в найменш здібних групах - перескочили аж до верхівки насправді - практично на вищі щаблі показників за градацією випускних іспитів
Тепер, що й не дивно, - це спонукало певних людей думати, що ми вийшли на щось.
Міністр освіти кермианич з Лондону назвав себе "великим фанатом".
І комерційні організації виришили, що ми вийшли на щось в сфері значно кращої підготовки дітей до робочих реалій сьогодення.
І дійсно, керівник Торгівельно-Промислової палати - тепер голова Трасту Шкіл-Студій і сприяє йому не тільки з велкиким бізнесом, але й з малим підприємствами по всій країні.
Ми почали з двох шкіл.
Це виросло цього року до близько 10.
А в наступному році ми очікуємо відкриття близько 35 шкіл по всій Англії, і ще в 40 регіонах бажають відкрити свої власні школи - доволі швидке поширення цієї ідеї.
Цікаво, що це сталося майже без висвітлення в ЗМІ.
Це відбулося майже зовсім без залучення великих грошей.
Ідея поширювалася практично виключно з вуст у вуста, як вірус, споміж вчителів, батьків, людей, залучених в освіту.
І вона поширювалася через потужність ідеї - такої дуже-дуже простої ідеї про перевернення освіти з ніг на голову і закладення речей, якими нехтували, як то робота в команді, виконання практичних проектів, - закладення їх в саме серце навчання, а не на його околиці.
Тепер є ціла група нових шкіл, що відкриваються цієї осені.
Ця в Йоркширі де, власне, мій племінник, сподіваюся, зможе її відвідувати.
І вона спрямована на творчу та медійну індустрії.
Інші мають ухил в охорону здоров'я, туризм, інженерну справу та інші галузі.
Ми гадаємо, що на щось натрапили.
- Не досконале, поки, але ми вважаємо, що саме ця ідея може змінити життя тисячів, можливо - мільйонів підлітків які дійсно знуджені школою.
Це не просто бавить їх.
- Вони не такі як всі ви, що сидите рядами і слухаєте речі, що до вас промовляють година за годиною.
Вони хочуть зробити щось, вони хочуть забруднити руки, вони хочуть, щоб освіта була по-справжньому.
І я сподіваюся, що дехто з вас там, можливо взмозі допомогти нам.
Ми відчуваємо, що ми розпочали подорож експерименту та поліпшення, що перетворить ідею Школи-Студії на щось, що зараз не є універсальним рішенням для кожної дитини, проте принаймні - є відповіддю для певних дітей в кожній частині світу.
І я сподіваюся, що дехто з вас може допомогти нам це здійснити.
Щиро дякую! (Оплески)
Я багато розповідав про важливість присутності гемоглобіну у еретроцитах, тому вирішив, що зроблю окреме відео про гемоглобін.
По-перше, це важливо. По-друге, це пояснює багато про гемоглобін та еретроцити, залежно на чому Ви бажаєте зосередитись. Слово "зосередитись" поставлю в лапки.
Це чутливі істоти, але як вони знають, коли треба всмоктувати кисень, а коли його виштовхувати?
Ось тут Ви бачите зображення протеїну гемоглобіну.
Гемоглобін.
Він складається з чотирьох ланцюгів амінокислот.
Це один з них.
Це інші два.
Не будемо про це детально говорити, але вони схожі на виткі стрічки.
Це клубок молекул та амінокислот, та вони ось так звиваються.
Така структура характеризує їхню форму.
Ось звідки беруться геми у гемоглобіні.
Чотири гемові групи та глобіни характеризують протеїнові структури, чотири пептидних ланцюга.
Ця гемова група досить цікава. Це структура порфірину.
Та якщо Ви переглядали відео про хлорофіл, то згадаєте структуру хлорофілу.
Та у самому центрі хлорофілу знаходиться іон магнію. У центрі гемоглобіну знаходиться іон заліза, і саме тут кисень приєднується.
Отже, є чотири головних єднальних точок для кисню.
Ось ці чотири точки.
Кисень чудово приєднається. Гемоглобін має властивості, які допомагають кисню приєднатись, а також допомагають виштовхнути кисень, коли це необхідно.
Це називається кооперативне єднання.
Кооперативне єднання.
Такий принцип, що коли приєднується молекула кисню... Ось одна молекула кисню приєднується. Вона так змінює свою форму, що інші точки мають більшу ймовірність приєднати кисень.
Одне єднання дає більше шансів для наступного.
Одне єднання дає більше шансів для наступного.
Чудово.
Утворюється приймальник кисню, який рухається по легеневих капілярах, а кисень розсіюється у альвеолах.
Вони чудово вбирають кисень. Як знати, коли треба випустити кисень?
Цікаво.
Як знати, коли треба випустити кисень?
У них немає очей чи навігаційної системи, які говорять: "Знаєш що, він рухається зараз і виділяє вуглекислий газ у капілярах і потрібно багато кисню у капілярах навколо квадріцепсів.
Мені потрібно доставити кисень.
Він не знає. Він у квадріцепсах.
Як знає гемоглобін,коли потрібно відпустити кисень?
Це побічний продукт алостеричного стримування. Дуже дивна фраза, а суть проста.
Алостеричне стримування.
Коли ми говоримо про щось алостеричне, то завжди маємо на увазі ферменти. Ми говоримо про те, різні речовини можуть приєднуватися один до одного.
"Ало" означає "інший."
Приєднуємося до іншої частини протеїну або ферменту, а фермент - це той самий протеїн. Він впливає на роботу протеїну або ферменту.
Отже, гемоглобін алостерично стриманий вуглекислим газом і протонами.
Отже, вуглекислий газ може приєднуватися до інших частин гемоглобіну. Теж саме роблять протони.
Кислотність - це велика концентрація протонів.
Протони з'єднуються.
Можливо, обведу їх рожевим.
Протони - це водень без електронів. Протони з'єднуються з певними частинами протеїну. Їм важче утримати кисень.
Коли є багато вуглекислого газу, або кислотного довкілля, кисень буде витіснятися.
Саме час позбутися кисню.
Повернемося до цього макета.
Клітини у квадріцепсах активні.
Вони випускають багато вуглекислого газу в капіляри.
У такому випадку, вони рухаються від артерії до вени. Їм потрібно багато кисню. Це чудова нагода для гемоглобіну його позбутися.
Чудово, що гемоглобін алостерично стриманий вуглекислим газом.
Вуглекислий газ приєднується до певних частин.
Саме тут потрібний кисень.
Стоп!
Це ж кислотне середовище.
Що відбувається?
Насправді вуглекислий газ роз'єднаний.
Роз'єднаний.
Він потрапляє у плазму, але там перетворюється у вугільну кислоту.
Напишу тут формулу.
CO2 + H2O(вода), тобто кров.
Берете вуглекислий газ та змішуєте з водою. Це є в присутності ферментів. Ферменти є в еретроцитах.
Вони називаються карбоангідрази.
Карбоангідрази.
Це все перетвориться у вугільну кислоту.
Ми маємо H2CO3.
Все збалансовано.
3 молекули кисню, 2 водню, 1 вуглецю.
Називається вугільною кислотою, тому що віддає протони кисню легко.
Кислоти легко роз'єднують сполуки та протони водню.
Отже, вугільна кислота легко роз'єднує.
Це кислота, хоча я тут написав це.
Якщо Ви не розумієте ці записи, то перегляньте відео з розділу "Хімія" про роботу кислот та все інше. Ви можете віддати одну молекулу водню, але лише протон, тому що електрон водню зберігається.
Отже, протон водню +... і залишиться одна молекула водню.
Це іон гідрокарбонату.
Іон гідрокарбонату.
Він забирає лише той протон, який містить електрон, тому тут стоїть знак "мінус. "
Весь заряд додається до цього нейтрального.
Якщо я знаходжусь у капілярах в нозі, можливо, я це зможу намалювати.
Уявімо, що я тут знаходжусь.
Намалюю це нейтральним кольором.
Це капіляр моєї ноги.
Я трішки наблизив зображення.
Капіляр розгалужується.
Ось тут знаходиться ціла зграя мускульних клітин, які виробляють багато вуглекислого газу, тому їм потрібен кисень.
Що ж трапиться?
Ось рухаються еретроцити.
Це цікаво. В діаметрі еретроцити більші на 25% від малих капілярів.
Вони звужуються,коли проходять через капіляри, які, як вважається допомагають позбутися надлишкових речовин та кисню.
Отже, є еретроцити, які сюди надходять.
Вони звужуються в капілярі.
Вони мають багато гемоглобіну. Зверніть увагу, що одна клітина еретроциту має 270 мільйонів протеїнів гемоглобіну. 270 мільйонів.
Уявіть собі, яка велика кількість гемоглобіну в організмі. Це приблизно 20-30 трильйонів еретроцитів.
20-30 трильйонів еретроцитів.
Кожен з них має 270 мільйонів протеїнів гемоглобіну.
Це дуже багато.
Еретроцити складають приблизно 25% всіх клітин в людському організмі.
Ми маємо приблизно 100 трильйонів або навіть більше.
Я ніколи їх не рахував.
У нас є 270 мільйонів частинок або протеїнів гемоглобіну у кожному еретроциті.
Це пояснює чому еретроцити не мають ядра. Тому що потрібне місце для гемоглобіну.
Вони переносять кисень.
Ось тут це артерія, так?
Вона йде від серця.
Еретроцити рухаються в цьому напрямку. Потім вони поширюють кисень, а потім переходять у вену.
У нас є вуглекислий газ.
Є великий вміст вуглекислого газу в мускульних клітинах.
Та звичайно...дозвольте намалювати в іншому кольорі закінчується у плазмі крові. Деякі проходять вздовж мембрани до еретроцитів.
У еретроцитах знаходяться ці карбоангідрази, які перетворюються на вугільну кислоту, яка потім виділяє протони.
Намалюю протони.
Ці протони можуть завдяки гемоглобіну алостерично стримувати поглинання кисню.
Отже, ці протони приєднуються до різних частинок, і навіть до молекул вуглекислого газу, тому що також можуть алостерично стримувати гемоглобін.
Отже, теж приєднуються.
Це змінює форму протеїну гемоглобіну так добре, що може стримувати або відпускати кисень.
У нас є кооперативне єднання. Чим більше кисню, тим краще.
Коли він вивільняється, його важко зберегти.
Отже, весь кисень виходить.
Я вважаю, що наш організм дуже розумно сформований, тому що кисень виходить лише там де потрібно.
Тут немає сигналу "Я щойно залишив артерію і рухаюся до вени."
"Можливо, прийду через капіляри і повернусь до вени."
"Дозвольте вивільнити кисень, бо якщо ні, то він розсіється по організму."
Ця система, алостерично стримана вуглекислим газом та кислотним середовищем дозволяє вивільняти кисень там, де потрібно, де найбільше вуглекислого газу, тобто в органах дихання.
Це неймовірний проект.
І щоб краще зрозуміти це я маю таку діаграму, яка показує поглинання кисню завдяки гемоглобіну, або який він може бути насичений.
Можливо, Ви вивчали це на уроках біології.
Ось тут є вісь X або горизонтальна вісь, є парціальний тиск кисню.
Якщо Ви переглядами відео з галузі хімії, то Ви знаєте, що таке парціальний тиск. Як часто тут буде з'являтися кисень?
Тиск утворюється завдяки газам або молекулам.
Достатньо, щоб взаємодіяли лише молекули.
Парціальний тиск кисню утворюються завдяки молекулам кисню.
Якщо рухатися вправо, то буде все більше і більше кисню, а це призведе до більшої роботи кисню.
Ось скільки є кисню, якщо дивитися на праву вісь.
Вертикальна вісь розповідає, якими насиченими є молекули гемоглобіну.
Це безперечно означає, що всі чотири гемові групи приєднуються до кисню.
Нуль означає, що тут пусто.
Отже, коли є середовище з малим киснем, це власне показує кооперативне єднання. Отже, ми маємо справу з середовищем з малим вмістом кисню.
Коли навіть цей малий вміст з'єднується, є вірогідність, що таких сполук буде все більше і більше.
Ось чому похила збільшується.
Не хочу вникати в алгебру і обчислювати все це. Отже, похила збільшується.
Якщо кисень з'єднається є вірогідність, що таких сполук буде все більше.
Кисню важко одразу з'єднатись з потрібною молекулою гемоглобіну. Тут наче відбувається прискорення.
Якщо є кислотне середовище, у якому є багато вуглекислого газу, а гемоглобін алостерично стриманий, процес не буде успішним.
Отже, у кислотному середовищі (ось цей вигин для парціального тиску або кисню) буде менше молекул приєднаних до гемоглобіну.
Замалюю це.
Ось так буде виглядати вигин.
Вигин насичення буде виглядати ось так. Отже, це кислотне середовище.
Кислотне середовище.
Можливо, тут ще є вуглекислий газ.
Гемоглобін алостерично стриманий, тому він вірогідно вивільнить кисень.
Не знаю,чи сподобалася Вам ця тема, та я вважаю її неймовірною, тому що це найпростіший спосіб вивільняти кисень, де потрібно.
Не потрібно жодних навігацій, жодних роботів, які б казали:
"Зараз я знаходжусь у квадріцепсах.
Дозвольте вивільнити кисень."
Це природний процес. Більш кислотне середовище з більшим вмістом вуглекислого газу.
Вуглекислий газ зберігається, а потім кисень вивільняється і готовий для дихання.
Open Source Ecology - це спільнота фермерів, інженерів та помічників які на протязі останніх двох років будували The Global Village Construction Set - комплект з 40 промислових машин, які потрібні для створення маленької цивілізації з сучасними зручностями
The Global Village Construction set - це як набір Lego в натуральну величину, в якому є двигуни запчастини та силові агрегати
До цих пір, ми створили 8 прототипів із 40 машин та опублікували всі 3d-моделі схеми відео інструкції та розрахунки бюджетів на нашому вікі.
Вартість створення або купівлі наших машин, в середньому у 8-разів дешевше, ніж купівля у промислового виробника.
Прес для цегли із стисненої землі наш перший реліз продукту і є найбільш продуктивною у світі, вільною моделлю
Ця машина дозволяє одному оператору завантажувати просту землю прямо з будівельного майданчика 16 цеглин за хвилину.
5000 цеглин за день.
Достатньо для будинку
The MicroTrac Walk Behind Tractor - це ідеальне рішення для потреб невеликого сільського господарства або там, де особливості ландшафту вимагають більш гнучкого інструменту, ніж повнорозмірний трактор.
Переднє кріплення дозволяє встановлювати навісне обладнання для оранки, косовиці і кілки.
The LifeTrac Multipurpose Tractor є основою для Global Village Construction Set.
The LifeTrac поєднує в собі потужність навантажувача з функціональністю сільськогосподарського або будівельного трактора.
У цьому році ми також завершили прототипи нашого
Бурильного верстата Самовідтворюючого стола для різки
Трімера та Грунторозпушувача
Як ви бачите у нас ще багато роботи
В попередньому відео ми розглядали випадок, де тіло масою в 10 кг розміщене на поверхні похилої площини під кутом 30 градусів і для того, щоб зрозуміти, що станеться з цим блоком ми розділимо силу тяжіння, яка діє на цей блок на компоненти, які паралельні до поверхні площини та перпендикулярні до неї.
Для перпендикулярних компонент у нас є значення 49 помножити на корінь з 3, вниз.
Це 98 помножити на це число (напрямок вниз).
Але цей блок не прискорюється вниз тому, що призма утримує його.
Тож тут має бути протидіюча сила, яку призма прикладає до блоку.
І ця протидіюча сила - це нормальна сила, з якою призма діє на блок льоду, і вона є протилежною до сили тяжіння у цьому напрямку.
Нормальна сила тяжіння - це нормальна сила призми. І ці сили повністю зрівноважують одна одну у цьому перпендикулярному напрямку.
Ось чому блок не прискорюється ні в цьому напрямку, ні в цьому напрямку.
Але частина сили тяжіння, яка немає зрівноваження (принаймні, в цьому випадку) це сила/частина сили, що є паралельною до поверхні площини.
І ми визначили, що вона має становити 49 Н - це вага блоку помножена на синус цього кута.
І дивіться, якщо тут не буде інших сил, тоді блок почне прискорюватись у цьому напрямку.
Щоб визначити швидкість прискорення потрібно значення сили цього напрямку поділити на масу блоку і ви отримаєте 4.9 m/s^2.
Припустимо, що вам треба поглянути на цю систему ось тут, а блок би не рухався.
А тепер, заради дискусії, давайте припустимо, що це не лід на льоду.
Давайте припустимо, що вони обидва зроблені з дерева.
І раптом у нас ситуація, де блок нерухомий.
Якщо він нерухомий, то в чому тоді справа?
Ми вже визначили: якщо він не прискорюється у напрямку нормалі, то на нього діє нульова рівнодійна сила.
Але якщо він повністю нерухомий, тоді в паралельній компоненті рівнодійна теж має дорівнювати нулю.
Тут має бути певна протидіюча сила до цих 49 Н, які намагаються спустити тіло зі схилу.
Має бути якась сила, що протидіє компоненті тяжіння, яка намагається прискорити тіло вниз по нахилу.
Але що це за сила?
Ми маємо справу з випадком, де є нерухомий блок, блок, що не прискорюється.
Тож що це за сила?
Я думаю ви знаєте з життєвого досвіду, яка різниця між дерев'яним блоком на дерев'яній поверхні та льодяним блоком на льодяній поверхні.
Блок льоду на льодяній поверхні є більш слизьким. Немає тертя між двома поверхнями з льоду, але є тертя між поверхнями з дерева.
Щоб зробити це, можливо, зрозумілішим ми покладемо шліфувальний папір на цю поверхню. Тоді стає зрозуміліше.
Сила, що тримає цей блок від сповзання вниз у цій ситуації це сила тертя, а сила тертя завжди діє у протилежному напрямку до руху, де б не було сили тертя або потенційного прискорення, якби не було ніякої дії.
Отож, якою буде сила тертя у цьому випадку?
Що ж, цей блок повністю нерухомий. Він не прискорюється вниз по схилу. Сила тертя тут становитиме 49 Н вгору, вгору по схилу.
Зараз пропоную подумати про те, що може бути визначене за допомогою експерименту. Оскільки, ви знаєте як вимірювати силу, можете провести експеримент.
Але тут постає цікаве запитання: яку силу мені потрібно прикласти до цього блоку, щоб він почав спускатися по схилу? З якою силою мені потрібно його штовхати?
Припустимо, що ви можете за допомогою експерименту визначити, що додавши до цього ще 1 Н, ви змусите цей блок принаймні почати прискорюватись вниз.
Це не була б його власна швидкість, проте я можу просто почати штовхати його вниз. Якщо ще раз штовхну з силою в 1 Н у паралельному напрямку.
Отож, якою є сумарна сила?
Отож, сумарна сила - це те, що діє на нього, щоб зрушити з місця.
Я назву її рушійною силою.
Пам'ятайте, що це не звичайний урок.
F з позначкою B - позначення рушійної сили.
Рушійна сила має паралельний напрямок.
Якщо я прикладу 1 Н у цьому напрямку, де вже є 49 Н, завдяки компоненті тяжіння у цьому напрямку, тоді моя рушійна сила становитиме 50 Н.
Цікава річ, яку ви можете визначити, заснована на тому, які матеріали взаємодіють один з одним - це скільки сили вам потрібно, щоб почати долати тертя.
У цьому випадку, це рушійна сила.
Це термін, який я сам вигадав.
Цікавим є співвідношення, виходячи з даних матеріалів - це співвідношення між кількістю сили, яка потрібна, що зрушити тіло та кількістю сили між двома тілами, та силою, з якою вони діють одне на одного.
У цьому випадку сила, яку прикладає призма - це нормальна сила, яка становить 49 помножити на корінь з 3.
Можливо, потрібно сказати, що величина рушійної сили поділена на величину сили, яка здійснює їх взаємодію - це 49 помножити на корінь з 3, у цьому випадку.
Поділена на величину нормальної сили і це 49*(s^3). Поділивши це, ми отримаємо коефіцієнт статичного тертя.
Більш детально ми розглянемо її в інших задачах.
Але це визначення справедливе для будь-яких матеріалів тому, якщо в майбутньому в задачі буде дана маса, буде різний нахил, але однакові матеріали, то маючи нормальну силу, ви можете визначити рушійну силу.
Ви зможете визначити скільки сили вам потрібно прикласти, якщо у вас є ці дані, які ви можете визначити в умовах досліду.
Яке в цьому випадку буде значення?
У вас є 50 Н, поділених на 49*(s^3).
Давайте порахуємо на калькуляторі.
50 поділити на 40, що помножено на корінь квадратний корінь з 3.
Я отримую - .72.
Округлю до 0,72.
Це 0,72.
Тоді ви можете використати цю інформацію.
Це коефіцієнт статичного тертя.
Ми називаємо його коефіцієнтом статичного тертя тому, що воно пов'язане з відношенням сили тертя до нормальної сили, тобто сили, яка долає силу тертя.
В більшості випадків тертя можна подолати абразивністю двох предметів, якщо один з них - це рухоме тіло.
Я присвячу цілий відео-урок тому, яка різниця між тим, коли тіло нерухоме та коли воно рухається.
В більшості випадків все однаково, але для деяких матеріалів буде відрізнятися коефіцієнт тертя, в залежності від того рухається тіло чи ні.
В наступних відео ми використаємо коефіцієнт тертя чи вирахуємо коефіцієнт тертя, щоб вирішити певні задачі.
Світовий Кубок ФІФА провадився 19 разів з 1930р.Бразизилія вигравала його 5 разів.
На основі цих даних обрахуйте ймовірність того, що Бразилія виграє наступний Кубок Світу,що відбудеться 2014 року у Ріо де Жанейро.
Це буде дуже складно вирахувати. Оскільки світ дуже змінився з 1930року.
Я припускаю, що Бразильська команда потрапить на Кубок, на стан же цієї команди ми навіть не звертаємо уваги. Також не дивимося й на статистику перемог і поразок.
Ми діємо дуже поверхово, з-поміж 19 Кубків від 1930, скільки ж разів вигравала Бразилія?
Отож ми робимо грубий підрахунок даної ймовірності і маємо 5 до 19.
Це дуже грубий підрахунок.
На нього не варто покладатися. Але не звертаймо на це уваги.
Нумо зробимо ще кілька розрахунків.
Гравець НФЛ,Чад Пеннінґтон отримав 2471 передачі з них результативні 1632.
На основі цих даних,підрахуйте ймовірність з точністю до сотих, що наступна передача Чада буде результативною.
Отож, ми маємо розділити 1632 на 2471.
Це буде прийнятним форматом.
Ось і маємо 1632/2471.І це вірно.
Розмова із Даріусом Арья та Бет Харріс.
Ми знаємо, що коли археологи шукають сліди давніх культур, вони копають глибоко але відомо, що у давнину рівень поверхні землі був значно нижчий.
Але чому так?
Що нашаровується поверх давніх культур?
Давні люди були такі ж, як і зараз.
Кожен наш вчинок, все що ми робимо, все що купуємо, ми залишимо щось після себе, залишимо слід.
Зрештою римляни були дуже активними Тож, якщо були руйнування через пожежу, вони часто казали:
"Давайте вирівняємо ці будівлі перетворимо перший поверх на підвал або просто знесемо будівлю і розкинемо довкола уламки і матимемо фундамент для наступних конструкцій."
Тож, Римляни необо'язково дивились на свої міста після катастроф: пожеж, повеней, землетрусів, так, як ми з вами.
Після урагану Катріна в США, ми відкопували уламки.
Та для римлян - це надто багато зусиль.
Для чого витягувати ці предмети? просто зрівняйте все з землею і відновіть місто, зробивши його навіть кращим.
Тому, стоячи тут, на Форумі (площі), ми спустились до центру Форуму і оглянули вулиці довкола нас.
То, ми зараз знаходимось на рівні поверхні землі, який був колись?
Так, але навіть під ним є ще декілька шарів стародавнього Риму.
Тож, спустимось вниз ще на 20 футів, щоб добратись до архаїчних шарів і кожна пам'ятка, яку ви бачите, має свою передісторію.
Наприклад, Базиліка Юлія, збудована після пожежі 283 р.
Вона замінила будівлю, що згоріла. ЇЇ будівництво розпочав Юлій Цезар і завершив - Август.
Нова Базиліка замінила Базиліку 2 ст. до н.е., яка була замінена будівлями Ранньої Республіки.
Тому, ми маємо 3 нашарування.
Але як археологи приймають рішення, на якій глибині зупинити розкопки?
Здається, що ви можете копати і заглиблюватись далі в історію.
Тому, якщо ви шукаєте можливість заглибитись, як, наприклад, зробити ямку в підлозі і це дозволить вам копати далі - до попередніх рівнів а щодо Форуму, то вони зупинились на найбільш прийнятних для них рівнях - від правління Августа і до 2 ст. н.е. але навколо території Форуму є місця, де можна розкопувати ще глибше.
Тобто, знаходити такі місця, де розкопуючи ми не руйнуємо те, що є тепер?
Саме так.
Дякую. Спасибі.
Переклад на українську:
(грає джазова музика)
Ми дивимось на картину Поля Гогена
"Видіння після проповіді, або боротьба Якова з Ангелом" 1888-го року.
Кольори вражають своєю кричущою яскравістю.
І я думаю, що Гогену вдалось створити дуже цікавий ефект завдяки використанню кольору в чисто абстрактному дусі.
Тут колір відділяється від навколишнього світу і використовується дуже експресивно, а художник не ставить собі за мету відображати реальність, як це було заведено з часів Ренесансу.
Могутність тут виражена не тільки завдяки яскравому червоному кольору, але й цьому поєдинку між Яковом і ангелом з жовтими крилами, який міцно схопив бідолашного Якова, застосувавши рішучий прийом.
Червоний колір тут не лише викликає асоціації з певною жорстокістю, цей колір символізує могутність і, спонуку йти вперед.
Сплющення простору, яке Гоген запозичує з японських гравюр.
До того ж, на цій японській гравюрі є явний прообраз того дивовижного стовбура дерева, що розділяє полотно по діагоналі.
Я пам'ятаю, що Гоген стверджував що не бажає творити реалістичний живопис, а хоче повернути в нього відчуття уяви, видіння, і духовності, тому він, наприклад, відмовився від використання тіней, як і від багатьох інших технік, що використовувались з часів Ренесансу для створення переконливої ілюзії реальності.
Справді, в листі до свого друга Ван Гога, він писав, що його живопис тих часів був абстрактним.
Хоча такі картини, як ця не є цілком абстрактними, але, думаю, під абстракцією він тут мав на увазі відмову від моделювання світла та тіні.
Гоген в Бретані, на північному заході Франції біля узбережжя.
В цій місцевості дуже похмура та вітряна погода.
Тут було селище художників, але Гоген приходив сюди переважно заради того, щоб втекти від міського життя і сучасної паризької культури, щоб знайти щось, що було справжнім, менш цивілізованим, ближчим до первісної людської природи.
Витоки такого бажання простежуються в Просвітництві.
У філософії Руссо про природну людину.
Гоген зображає саме це.
Ми бачимо цих жінок в головних уборах, традиційних для 17 чи 18 столліття.
Це було б подібним до того, якби хтось, спостерігаючи знамените родео у Вайомінгу, де всі одягнені в ковбойські капелюхи, подумав би, що такі капелюхи люди носили кожного дня 100 років тому.
Це абсолютно вигадано.
Але думаю, що він наголошує на чомусь дуже цікавому.
На передньому плані він зобразив селян.
Їхні очі закриті.
Селяни наче поринули у власні думки.
І що цікаво, що ця картина не належить до релігійного живопису.
Її сюжет не біблійний.
Вона не тільки про боротьбу Якова з ангелом.
Це скоріше картина про людей, які переживають релігійний досвід.
Цей релігійний досвід відокремлений від їхнього світу за допомогою дерева, яке відділяє духовну сферу від фізичної.
Це картина про споглядання релігійного, на ній зображено релігійність інших людей.
Я думаю, що Гоген розпізнав сучасну дилему, яка полягає в тому, що зараз дуже важко мати таке ж ставлення до духовного, яке люди мали раніше, до настання сучасної індустріальної ери.
Думаю, він відчуває ностальгію і жадобу до того, що він розуміє як більш безпосередній духовний досвід.
Отже, взагалі-то це стратегія, дуже витончена стратегія, яка намагається донести ті релігійні уявлення, що існували в Середньовіччі, і Ренесансі, і навіть Бароко, до сучасного світу.
Переклад на українську мову:
Мене звати Арвінд Гупта і я створюю іграшки.
Я займаюсь виготовленням іграшок вже протягом 30 років.
На початку 70-х я навчався в коледжі. Це був час істотних змін.
Доба політичних заворушень, так би мовити - студенти виходили на вулиці Парижу, демонструючи незадоволення владою.
Америку сколихнули протести проти війни у В'єтнамі та рухи за громадянські права.
В Індії діяв рух наксалітів, повстанський рух.
Проте, той політичний неспокій, який панує в суспільстві, вивільняє багато енергії.
Національно-визвольний рух Індії став свідченням цього.
Багато людей залишали добре оплачувані роботи і приєднувались до Національного Руху.
В той час, на початку 70-х, метою однієї із головних програм в Індії було поновлення основних наук в сільських школах.
Чоловік на ім'я Аніл Садгопал отримав ступінь кандидата наук в Каліфорнійському технологічному інституті і, повернувшись на батьківщину, став молекулярним біологом в індійському інституті фундаментальних досліджень, ТАТА.
У віці 31 року, він не зміг завершити своє дослідження на основі життя звичайних людей.
Тому він розробив і почав втілювати в життя програму наукового розвитку села.
Багатьох людей цей вчинок надихнув.
Девізом 70-х стали слова "Іди в народ.
Живи з ним, люби його.
Відштовхуйся від його знань.
Будуй на основі того, що він має".
Це було щось на кшталт програмного гасла.
Через рік я почав працювати на Телко, створюючи вантажівки для ТАТА, недалеко від Пуне.
Пропрацювавши там 2 роки, я зрозумів, що виробництво вантажівок - це не моє покликання.
Часто ми не знаємо, чим хочемо займатись в житті, проте достатньо знати чого ми не хочемо робити.
Взявши відпустку на рік, я відправився за цією програмою наукового розвитку села.
І це був переломний момент.
Село було дуже маленьке - такий собі щотижневий базар, де люди, лише один раз на тиждень, виставляють свій крам.
Я сказав собі: "Я збираюсь провести тут рік."
Тож я купив по одному зразку кожного виду товару, який продавали на узбіччі.
Серед них була ця чорна гумка.
Її називають велосипедним ніпелем.
Він використовується для накачування коліс велосипеда.
Чи будь-яку іншу шину. Отож беремо шматок цього ніпеля, засовуємо в нього по сірнику по обидва кінці і отримуємо гнучке з'єднання.
Це з'єднання з шланга.
Розпочинаємо з вивчення кутів - гострий кут, прямий кут, тупий кут, розгорнутий кут.
Це неначе маленька муфта.
Якщо з'єднати три таких разом, утворюється трикутник.
З чотирьох - утворюємо квадрат, п'ятикутник, шестикутник, утворюємо будь-який із багатокутників.
І вони наділені чудовими властивостями.
Шестикутник, на приклад, схожий на амебу, яка постійно змінює свою форму.
Якщо потягнути це вбоки, отримуємо прямокутник.
Трохи натиснемо і виникає паралелограм.
Це все досить гнучке.
Візьмімо п'ятикутник, наприклад, розтягнемо його - утвориться човнеподібна трапеція.
Натиснемо і він набуде форми будиночка.
Так маємо рівнобедрений трикутник - знову ж таки, без найменших зусиль.
Цей чотирикутник може виглядати квадратним та правильним. Але варто трохи натиснути - і утвориться ромб. Схожий на повітряного змія.
А дайте дитині трикутник, і вона нічого не зможе з ним вдіяти.
Чому ж найкраще використовувати трикутники?
Тому що лише трикутники мають негнучку структуру.
Неможливо зробити міст з квадратів, тому що, як тільки пройде потяг, він почне хитатись.
Звичайні люди про це знають, і відвідавши одне з індійських сіл, довідаємось, що люди там можливо й не закінчили інженерний коледж, проте жоден не побудує дах як цей.
Тому що, якщо покласти наверх черепицю, він просто завалиться.
Вони завжди будують трикутні дахи.
Це людська наука.
І якщо пробити тут отвір і встановити третій сірник, отримаємо т-подібне з'єднання.
А встановивши три його ніжки в три вершини цього трикутника, отримаємо чотиригранник.
Так можна зробити всі ці 3D фігури.
Маємо такий тетраедр.
І як тільки ми це зробимо, отримаємо маленький будиночок.
Поставимо це наверх.
Можна зробити з'єднання з чотирьох, чи навіть шести.
Основне - мати бажання.
Отже, з'єднавши шість сірників, легко створити двадцятигранник.
З ним можна гратись.
Так утворюється куполоподібна споруда.
Тепер перейдімо до 1978 року.
На той час я був 24-річним інженером.
І я думав, що це набагато краще, ніж створювати вантажівки.
(Оплески)
Якщо покласти всередину чотири кульки, утвориться модель молекулярної структури метану, CH4.
Чотири атоми гідрогену, чотири вершини чотиригранника, які позначають маленький атом карбону.
З того часу я мав виняткову можливість відвідати близько 2000 шкіл в моїй країні - сільські школи, державні школи, муніципальні школи, школи Ліги Плюща - мене запрошували у більшість з них.
Щоразу, коли я йду в школу, Я бачу вогник в очах дітей.
Я бачу надію. Я бачу щастя на їх обличчях.
Діти хочуть творити. Діти хочуть щось створювати.
Тепер робимо багато - багато насосів.
Ось маленький насос, за допомогою якого можна надувати повітряні кульки.
Це справжній насос. Ним можна фактично лопнути цю повітряну кульку.
Гасло проголошує, що найкраще, що дитина може зробити з іграшкою - це зламати її.
Ось, що ми робимо далі - це достатньо провокаційне твердження - беремо стару велокамеру і старий пластиковий ковпачок.
Цей ковпачок досить щільно входить в стару велокамеру.
Ось як зробити клапан.
Прикріплюємо шматок клейкої стрічки.
Це дозволяє потік лише в одному напрямку.
Робимо все більше і більше насосів.
Ось інший - просто беремо соломинку і встромляємо посередині палочку, робимо два надрізи.
Далі згинаємо обидві ніжки, утворивши трикутник, і обгортаємо стрічкою навколо.
Маємо насос.
Цей насос можна використовувати, як потужний пульверизатор.
Він як центрифуга.
Якщо крутити щось, воно рано чи пізно вилетить.
(Оплески)
Якби ми були в штаті Андхра-Прадеш це можна було б зробити з пальмового листка.
Багато з наших народних іграшок засновані на глибоко наукових принципах.
Якщо крутити щось, воно рано чи пізно вилетить.
Якщо я робитиму це обома руками, можна буде побачити цього кумедного літаючого чоловічка.
Правильно.
Ця іграшка зроблена з паперу.
Вона дивовижна.
На ній чотири картинки. Ось комахи, жаби, змії, орли, метелики, жаби, змії, орли.
Це паперовий виріб, розроблений в 1928 році математиком з Гарварду на ім'я Артур Соун, і описаний Мартіном Гарднером в багатьох його книжках.
Це захоплююча розвага для дітей.
Вони всі вивчають харчовий ланцюжок.
Комах з'їдають жаби; жаб - змії; змій - орли.
І це можна легко виготовити за наявності ксероксного паперу розміру А4 - незалежно від того, в якій ми школі: муніципальній чи державній - папір, лінійка та олівець, без клею і ножиць.
Три хвилини - і складено.
Поле його використання може бути обмежене лише Вашою уявою.
Якщо взяти менший папір, можна зробити маленький флексагон. З більшого паперу виходить великий.
Тепер візьмемо олівець з декількома жолобками на ньому.
І прикріпимо маленький вентилятор сюди. Отримаємо іграшку, якій вже сто років.
На цю тему було написано шість великих науково-дослідних робіт.
Ось тут можна побачити ці пазики.
І якщо взяти тростинку і потерти їх, станеться дещо надзвичайне.
Шість великих науково-дослідних робіт присвячених цьому питанню.
Фактично, Фейнман, захоплювався цим будучи ще дитиною.
Пізніше розглянув це питання у своїй роботі.
Не потрібен й адронний коллайдер в три мільярди доларів, щоб це виготовити.
Воно доступне для кожної дитини, і кожна дитина може ним насолоджуватись.
За бажанням можна прикріпити сюди кольоровий диск, тоді всі сім кольорів зіллються воєдино.
Ще 400 років тому Ньютон говорив, що білий колір виник з семи кольорів, внаслідок прокручування їх навколо.
Це соломинка.
Ми просто заклеюємо обидва кінці клейкою стрічкою, надрізаємо правий кінець і нижній лівий кінець. Маємо отвори на протилежних кінцях і маленький отвір ось тут.
Це щось на зразок свистка.
Встановлюємо його всередину.
Тут є отвір, який я закриваю.
Це досить дешеве задоволення, а скільки радості воно приносить дітям.
Далі ми робимо дуже простий електродвигун.
Це найпростіший двигун на Землі.
Найдорожча його деталь - це батарейка всередині.
Якщо є батарейку, його ціна становитиме 5 центів.
Ось стара велокамера. Робимо з неї широку гумову смужку і беремо дві шпильки.
Це постійний магніт.
Коли через котушку проходить струм, вона стає електромагнітом.
Взаємодія цих двох магнітів приводить мотор в дію.
Ми зробили 30,000.
Вчителі, які викладають природничі науки роками, годують дітей сухою теорією, яка швидко забувається.
Коли ж вчитель демонструє визначення наочно, діти все розуміють.
В їхніх очах можна побачити радість.
Їх охоплює хвилювання від осягнення сутності науки.
Наука - це не гра для багатих.
В демократичній країні наука повинна бути доступною для найбільш пригнічених, найбільш обділених дітей.
Спочатку цю програму запустили в 16 школах, і на сьогодні вона об'єднує вже близько 1,500 державних шкіл.
Білше 100,000 дітей вивчають так природничі науки.
Ми просто намагаємось побачити можливості.
Погляньте, ось упаковка тетрапак - З точки зору екології - жахливий матеріал.
Складається з шести шарів - по три шари пластику і алюмінію, з'єднаних між собою. Вони скріплені так, щоб їх неможливо було роз'єднати.
Тепер можна з'єднати їх ось так - зігнути і скріпити їх докупи. Отримаємо двадцятигранник.
Все, що є сміттям, на який ласі морські птахи, можна повторно використати для виготовлення дуже цікавих, абсолютно наукових пристроїв.
Це маленька соломинка. Все, що треба зробити - зрізати її кінці навскоси. Отримаємо щось схоже на крокодилячу пащу.
Піднесемо це до рота і подуємо.
(Гудок)
Кажуть, дитині на радість, а вчителю на заздрість.
Побачити, як виникає звук, неможливо тому що та частина, що породжує його, знаходиться в роті.
Я покажу це, треба тільки видути звідти повітря.
(Гудок)
Нікому, власне кажучи, немає змісту псувати звук вібраціями дротів.
Все, що треба - дути в неї, не переривати звук і продовжувати її вкорочувати.
І відбуваються дивовижні речі.
(Гудок) (Оплески)
Залишається лиш невеличкий шматочок - (Гудок)
Це те, чому нас вчать діти.
Спробуйте.
Перед тим, як я продовжу, я б хотів сказати дещо дуже важливе.
Це дошка для незрячих дітей.
Дошка, вкрита тканиною-липучкою. Ось ручка для малювання, виготовлена з коробки для фотоплівки.
Працює за принципом роботи вудочки, вудочки для риболовлі.
Ось шерстяна нитка
Якщо повернути ручку, нитка намотується всередину.
Таким чином незряча дитина може малювати.
Шерстяна нитка прилипає до липучки.
В нашій країні 12 мільйонів незрячих дітей, (Оплески) які живуть в світі пітьми.
Для них це велике благо.
В нас є завод, який спричиняє втрату зору дітьми, проте не в змозі забезпечити їх продуктами, не може дати їм вітамін А.
Це може принести їм радість.
Птатенту на це немає. Будь-хто може це зробити.
Це дуже-дуже просто.
Ось генератор. Несправний генератор.
Це два магніти.
Великий підйомний блок, зроблений з двох старих компакт-дисків і гуми.
Маленький підйомний блок і два магніти.
І ця нитка повертає дріт, приєднаний до світлодіода.
При прокручуванні цього блока маленький блок починає рухатись швидше.
Утворюється магнітне поле. Таким чином, звичайно ж, генерується енергія.
Бачимо, що цей світлодіод працює.
Маленький несправний генератор.
Ось ще одна іграшка. Це просто кільце, металеве кільце з гайками.
Все, що потрібно зробити - покрутити його. Гайки починають рухатись.
Тільки уявіть собі групку дітей, які стоять в колі і чекають кожен своєї черги, щоб погратись з ним. Ця гра приносить їм радість.
І на завершення можемо зробити наступне. Ми використовуємо багато газет, щоб виготовити кепки.
Ця достойна Сачін Тендулкар.
Чудова кепка для гравця в крикет.
На випадок, якщо вперше побачите Неру і Ганді. Ось кашкет Неру - потрібна лиш половина газети.
З газет можна зробити багато іграшок. Наприклад, таку.
Ось бачимо птаху, що змахує крилами.
Розрізаємо всі газети на невеликі квадрати.
І робимо пташку. Таких птахів діти з Японії роблять вже багато-багато років. Тепер бачимо маленьку пташку з віялоподібним хвостом.
Я б хотів завершити однією історією.
Вона називається "Історія капітанського кашкета"
Жив колись капітан далекого плавання. Його корабель плавав дуже повільно.
На кораблі було багато пасажирів, яким було нудно, тож капітан запросив їх на палубу.
"Одягніть свій найяскравіший одяг, співайте і танцюйте, а я організую для вас смачне частування."
Капітан щодня одягав головний убір і брався за обов'язки.
Першого дня на ньому був величезний кашкет, як у кожного капітана.
Вночі, коли пасажири полягали спати, він зігнув її ось так, і наступного дня постав перед пасажирами в шапці пожежника - з таким собі фартухом, який захищає спинний відділ хребта.
Вночі він взяв ту ж шапку і зігнув її ще раз.
На третій день це була шапка мисливця, чи то пак, шукача пригод.
Цієї ночі він зігнув її двічі - вийшла дуже відома шапка, якщо ви знайомі з фільмами Боллівуда. Це головний убір поліцейського, називається "запалу".
Вона стала всесвітньо відомою.
Не забуваймо, що він був капітаном корабля.
Ось і корабель.
Отже, кінцівка.
Всі насолоджувались подорожжю.
Вони співали і танцювали.
Раптом почався шторм і піднялись величезні хвилі.
Корабель затанцював, піднявшись на хвилях.
Піднялась велика хвиля, розбилась об ніс корабля і пошкодила його.
Друга хвиля піднялась, вдарила в корму і зламала її.
Третя хвиля накинулась на міст і зруйнувала його.
Корабель пішов на дно. Капітан втратив все, окрім рятувального жилета.
Дякую за увагу.
(Оплески)
Я гадаю, всі ми були зацікавлені, в той чи інший момент в нашому житті, в романтичних таємницях всіх тих суспільств що зруйнувалися і зникли, таких, як класичне суспільство майя і Юкатан, Острів Пасхи, анасазі, суспільство Родючого Півмісяця, Ангкор-Ват, Великого Зімбабве і так далі.
А в останнє десятиріччя чи два, археологи довели, що проблеми навколишнього середовища були основною причиною занепаду і зникнення в багатьох з цих випадків.
Але було також багато місць в світі де суспільства розвивалися протягом тисяч років без будь-яких ознак серйозного занепаду, таких, як Японія, Ява, Тонга і Тикопиа.
Отже очевидно, що суспільства в певних районах є більш уразливими ніж в інших.
Як ми можемо зрозуміти, що саме робить деякі суспільства більш уразливими, ніж інші?
Це питання, очевидно, актуальне і в нашій ситуації сьогодні, тому що і в наші дні існують суспільства, які вже зруйнувалися, такі, як Сомалі і Руанда та колишня Югославія.
Є також сучасні суспільства, які можливо близькі до загибелі, такі, як Непал, Індонезія і Колумбія.
А як щодо нас самих?
Які ми можемо винести уроки з минулого, котрі допомогли б нам уникнути занепаду або руйнації в той спосіб, в який це відбулося із багатьма цивілізаціями минулого?
Очевидно, що відповіддю на це питання не буде одна причина.
Якщо хто-небудь скаже вам, що існує єдина причина, що пояснює занепади цивілізацій, знайте, що розмовляєте з йолопом. Це складна тема.
Але як ми можемо розібратися в її складнощах?
Аналізуючи занепад цивілізацій, я розробив п'ятипунктову систему, певний контрольний перелік питань, над якими я розмірковую, коли намагаюся зрозуміти причини занепаду.
І я продемонструю цю п'ятипунктову систему на прикладі зникнення норвезького суспільства в Гренландії.
Це європейське суспільство з пам'ятками писемності, тому ми знаємо досить багато про цей народ та їх мотивації.
В 984 році вікінги вирушили до Гренландії, оселилися в Гренландії і близько 1450 року вони вимерли — суспільство зруйнувалося, і для кожного все закінчилося вимиранням.
Чому вони всі в кінцевому підсумку вимерли?
Отже, за моєю системою, перший пункт — це пошук впливу людини на навколишнє середовище: люди мимовільно знищують ресурсну базу, від якої вони залежать.
У випадку норвезьких вікінгів, вони мимовільно спричинили ерозію ґрунту і збезлісення, що було особливою проблемою для них, бо вони потребували дерево для виробництва деревного вугілля, необхідного для виробництва заліза.
Так вони практично опинилися в стані європейського суспільства залізної доби, яке було не в змозі самостійно виробляти залізо.
Другий пункт у моїй системи — це зміни клімату.
Клімат може ставати теплішим або холоднішим або сухішим або вологішим.
У разі вікінгів в Гренландії, клімат похолоднішав. Наприкінці 14-го сторіччя, і особливо в 15-му.
Але холодний клімат не обов'язково призводить до фатальних наслідків, тому що інуїти — ескімоси, що населяли Гренландію в той же час — почувалися краще, а не гірше з початком холоднішого клімату.
Так чому ж тоді так не трапилося з гренландськими норвежцями?
Мій третій пункт у переліку — це відносини з сусідніми дружніми суспільствами, які можуть підтримати суспільство.
І якщо ця дружня підтримка зникає, то це може зробити суспільство більш схильним до занепаду.
У разі гренландських норвежців вони вели торгівлю з метрополією, з Норвегією, і ця торгівля скоротилася почасти тому, що Норвегія стала слабкішою, почасти через наявність льоду в морях між Гренландією і Норвегією.
Четвертий пункт на моєму списку — це відносини з ворожими суспільствами.
У випадку норвезької Гренландії, ворожими були інуїти, — ескімоси, які теж мешкали в Гренландії, і з якими у норвежців склалися погані відносини.
І ми знаємо, що інуїти вбивали норвежців, і, ймовірно, що має більше значення, вони могли заблокувати доступ до зовнішніх фіорді, які були необхідні норвежцям для полювання на тюленів в критичні місяці року.
І, нарешті, п'ятим пунктом мого переліку є політичні, економічні, соціальні і культурні фактори у суспільстві, які роблять його більш або менш здатними побачити та розв'язати проблеми з навколишнім середовищем.
У разі гренландських норвежців культурні чинники, які ускладнили для них розв'язання проблем, складалися з їхньої прихильності до християнського суспільства, яке витрачало багато коштів на собори, структури суспільства, де вожді конкурували за місця в суспільній ієрархії, та їх презирство до інуїтів, у яких вони відмовилися вчитися.
Ось у такий спосіб п'ять пунктів загальної системи стають доречними до краху і остаточного зникнення норвежців в Гренландії.
А що стосовно сучасного суспільства?
Протягом останніх п'яти років, я возив свою дружину і дітей в південно-західний штат Монтана, де я підлітком працював на сінокосі.
І Монтана на перший погляд здається місцем із найбільш незайманою природою в Сполучених Штатах.
Але якщо придивитися, то в Монтані серйозні проблеми.
Проходячи по тому ж списку: вплив людини на навколишнє середовище.
Так, складна ситуація в Монтані.
Токсичні відходи від рудників заподіяли шкоди на мільярди доларів.
Проблеми від бур'яну, боротьба з бур'яном, коштують Монтані майже 200 мільйонів доларів на рік.
Монтана втратила сільськогосподарські території через засолення, проблеми управління лісами, проблеми лісових пожеж. Другий пункт в моєму списку: зміни клімату.
Так — в Монтані стає тепліше і сухіше, але сільське господарство в Монтані залежить особливо сильно від зрошення за рахунок снігового покриву, і, отже коли сніг тане, коли, наприклад, льодовики в Glacier National Park зникають, це погані новини для поливного землеробства Монтани.
Третій пункт в моєму списку: відносини з дружніми сусідами, які можуть підтримувати суспільство.
У Монтані сьогодні, більше половини доходу Монтани не заробляється в середині штату, а надходять ззовні: виплати по соціальному забезпеченню, інвестиції і так далі, що робить Монтану залежною від решти Сполучених Штатів.
Четверте: відносини із супротивниками.
Монтана має ті ж проблеми, що і всі американці, тобто чутливість до проблем, створених супротивниками за кордоном, що зачіпають наші поставки нафти, і до терористичних атак.
І, нарешті, останній пункт в моєму списку: питання про те, яку роль грають політичні, економічні, соціальні, культурні позиції.
У мешканців Монтани є давні цінності, які сьогодні, здається, заважають їм вирішити власні проблеми.
Давня відданість лісозаготівлі, шахтам, сільському господарству та відсутності державного регулювання.
Цінності, які працювали добре в минулому, але, схоже, не сьогодні.
Отже, я дивлюся на ці питання занепаду багатьох минулих суспільств і для багатьох сучасних.
Чи є якісь загальні висновки?
У певному сенсі, це схоже на думку Толстого, що кожен нещасний шлюб є нещасливим у свій власний спосіб, зникнення чи занепад кожного окремого суспільства відрізняється від інших — всі вони мають певні тонкощі і особливості.
Але менше з тим, є певні узагальнення, які виникають з порівнянь долі минулих суспільств, та суспільств сучасних, які знаходяться під загрозою.
Однією з цікавих загальних рис є, у багатьох випадках, швидкість розпаду після того, як суспільство досягає піку розвитку.
Існує багато цивілізацій, які не зникають поступово, а спочатку ростуть, стають багатшими та більш впливовими, а потім протягом короткого часу, протягом декількох десятиліть після свого піку розвитку, вони руйнуються. Наприклад, класична цивілізація майя з долин на Юкатані почала розвалюватися на початку 9-го сторіччя, буквально кілька десятиліть після того, як майя будували свої найбільші пам'ятники, і населення було найчисленнішим.
Або, знову ж таки, розпад Радянського Союзу відбувся протягом декількох десятиліть, можливо, навіть одного десятиліття, з того часу, коли Радянський Союз досягнув піку могутності.
Можна провести аналогію із зростанням бактерій в чашці Петрі.
Такий швидкий занепад особливо ймовірний, коли існує невідповідність між наявними ресурсами і споживанням ресурсів, або невідповідність між економічними витратами та економічним потенціалом.
У чашці Петрі, бактерії ростуть.
Припустимо, їх кількість подвоюється з кожним поколінням, і за п'ять поколінь до кінця чашка Петрі на 15/16-х порожня, в наступному поколінні вона на 3/4-х порожня, і наступному вона вже лише напівпорожня.
Протягом одного покоління чашка Петрі перетворюється з напівпорожньої на повну. Там немає більше їжі і бактерії гинуть.
Таким чином, це розповсюджене явище, що суспільства зазнають краху дуже скоро після досягнення свого піку розвитку.
Користуючись мовою математики, якщо вас турбує стан сучасного суспільства, ви повинні слідкувати не за величиною математичної функції багатства, а за за її першою похідною і другою похідною.
Це перше узагальнення.
Друге узагальнення — це наявність багатьох, часто невловимих екологічних факторів, які роблять деякі суспільства більш вразливими, ніж інші, і багато з тих факторів не до кінця зрозумілі. Наприклад, чому так сталося, що в Тихому океані, з сотень островів, саме острів Пасхи в кінцевому підсумку опинився в руйнівному стані повного збезлісення?
Виявляється, що було близько дев'яти різних екологічних факторів, деякі з яких досить важко помітити, які "працювали проти" мешканців острова, факторів, пов'язаних з випаданням вулканічної тефри, широтою, кількістю опадів.
Мабуть, найбільш невловимий з них полягає в тому, що, виявляється, основний внесок поживних речовин, який захищає довкілля островів в Тихому океані, роблять опади континентального пилу з центральної Азії.
Пасха, із усіх островів Тихого океану, отримує найменше пилу з Азії для відновлення родючості ґрунтів.
Але це фактор, який ми навіть не розуміли до 1999 року.
Отже, деякі суспільства через нетривіальні екологічні причини є більше вразливими, ніж інші.
І, нарешті, ще одне узагальнення.
Тому що я зараз викладаю курс в Каліфорнійському університеті в Лос-Анджелесі, для бакалаврів, на тему занепаду цивілізацій.
Питання, яке справді турбує моїх студентів: як же ж ці суспільства не бачили, що вони робили?
Як мешканці острова Пасхи знищили свої ліси?
З якої причини вони рубали останню пальму?
Хіба вони не бачили, що вони робили?
Як суспільства могли не розуміти їхнього впливу на середовище і вчасно зупинитися?
І я гадаю, що якщо наша цивілізація продовжуватиме існувати, то, можливо, в наступному столітті, люди будуть питати чому ці люди сьогодні в 2003-му році не бачили очевидних речей, які вони робили, і не виправили ситуацію?
У майбутньому видаватиметься неймовірним те, що ми робимо сьогодні.
І тому я намагаються розробити ієрархічний набір міркувань про те, чому суспільства не в змозі вирішити власні проблеми.
Чому вони не в змозі побачити свої проблеми, або ж, якщо вони таки бачать їх, чому вони не в змозі впоратися з ними?
Або, якщо вони не в змозі впоратися з ними, чому саме вони не в змозі?
Я згадаю тільки два узагальнення в цій сфері.
Один з симптомів можливого занепаду, це присутність конфлікту інтересів між короткостроковими вигодами для правлячих еліт і довгостроковими інтересами суспільства в цілому, особливо, якщо еліти здатні захистити себе від наслідків своїх дій.
Коли вигоди в короткостроковій перспективі для еліти мають погані наслідки для суспільства в цілому, існує реальний ризик, що дії еліти призведуть до занепаду суспільства в довгостроковій перспективі.
Наприклад, серед норвежців Гренландії — в суспільстві з конкурентною ієрархією — вожді справді хотіли більше підлеглих і більше овець і більше ресурсів, для того, щоб витіснити сусідніх вождів.
І це спонукало вождів виснажувати землі: тримати більше худоби, ніж землі могли підтримувати, заганяючи фермерів-орендарів у залежність.
І це робило вождів сильними в короткостроковій перспективі, але призвело до краху суспільства в перспективі довгостроковій.
Такі самі серйозні проблеми конфлікту інтересів існують у Сполучених Штатах сьогодні.
Тим більше, що особи, які приймають рішення в Сполучених Штатах, часто можуть захистити себе від наслідків: вони можуть жити в обнесених парканом маєтках, пити бутильовану воду і так далі.
І протягом останніх кількох років, стало очевидно, що еліта в світі бізнесу правильно розуміє, що вони можуть задовольняти свої короткострокові інтереси, роблячи те, що добре для них, але є поганим для суспільства в цілому, як, наприклад, викачка кількох мільярдів доларів з Енрона та інших підприємств.
Вони абсолютно праві, що все це добре для них в короткостроковій перспективі, хоча погано для суспільства в довгостроковій перспективі.
Отже, ось один загальний висновок про те, чому суспільства приймають погані рішення: конфлікти інтересів.
І інше узагальнення, про яке я хочу зазначити, це те, що для суспільства особливо важко, я цитую, приймати правильні рішення, коли є конфлікт серед глибоких переконань, які є добрими у багатьох випадках але не працюють в інших обставинах.
Наприклад, норвежці Гренландії, в цих складних умовах трималися разом протягом чотирьох з половиною століть завдяки загальній відданості релігії та їх сильної соціальної згуртованості.
Але ці дві речі — відданість релігії і сильна соціальна згуртованість — також в решті решт стали на заваді їхній здібності змінюватися і вчитися у інуїтів.
Або сьогодення, — Австралія.
Одна з речей, що дозволила Австралії вижити в цьому віддаленому форпості європейської цивілізації протягом 250 років була їхня належність до британської культури.
Але сьогодні їхня прихильність до британської культури заважає австралійцям реагувати на необхідність адаптуватися до ситуації в Азії.
Отже, особливо важко змінювати курс, коли ті риси, які стають на заваді одночасно є вашими сильними сторонами.
Яким буде результат на сьогоднішній день?
Ну, всі ми знаємо з десяток видів бомб уповільненої дії, розташованих у сучасному світі.
Бомби, які мають запал довжиною в кілька десятиліть — але у всіх їх, не більше 50 років, і кожна з яких може нас прикінчити.
Бомби, пов'язані з водою, ґрунтом, змінами клімату, агресивними біологічними видами, зменшенням фотосинтезуючих рослин в дикій природі, проблеми народонаселення, токсичних речовин, і так далі, і так далі — можна налічити десь 12.
І хоча ці бомби сповільненої дії — у жодної з них немає запалу довшого за 50 років, і більшість з них має декілька десятків — у деяких з них в певних місцях набагато коротші запали.
Якщо ми не змінимо темпи розвитку, Філіппіни втратять всі свої придатні для лісозаготівлі ліси протягом п'яти років.
І Соломонові острови лише через один рік втратять свої ліси, хоча деревина є їхнім основним експортом.
Люди часто запитують мене: "Джаред, що є найголовнішім з того, що нам потрібно зробити, для розв'язання екологічних проблем в світі?"
І моя відповідь: Головне, що ми повинні зробити — це забути, що існує якась єдина річ, яка є найголовнішою з того, що ми повинні зробити.
Замість цього існують десятки факторів, кожен з яких здатний нас прикінчити.
І ми маємо досягти успіху в усіх випадках, тому що, якщо ми вирішимо всі, окрім одного, і не зможемо розв'язати останній, ми все одно пропали.
Наприклад, якщо ми будемо вирішувати проблеми води і ґрунту і перенаселення, але не вирішимо проблеми з токсичними речовинами, то ми в біді всеодно.
Справа в тому, що наш нинішній курс не є стабільним, що за визначенням означає що йому не можна слідувати.
І наслідки з'являться уже в найближчі десятки років.
Це означає, що ті з нас, в цій аудиторії, молодші за 50 або 60 років, побачать, як ці парадокси розв'яжуться, і ті з нас, кому за 60 років може й не побачать розв'язки, але наші діти і внуки, безумовно, будуть цьому свідками.
Ситуація розвиватиметься за одним з двох сценаріїв: або ми будемо дезактивувати ці бомби з часовим механізмом за своїм власним бажанням і у зручний для нас спосіб, або ж ці конфлікти розв'яжуться у неприємний спосіб, не за нашим вибором, а саме — в результаті війни, хвороби або голоду.
Але що вже точно, так це те, що наш поточний нестійкий курс буде відредаговано в тій чи іншій формі в наступні кілька десятиліть.
Іншими словами, оскільки тема цієї сесії — це розбір варіантів, — у нас є вибір.
Чи означає це, що ми повинні стати песимістичними і пригніченими?
Я роблю зворотний висновок.
Великі проблеми, що стоять перед світом сьогодні зовсім не є поза нашим контролем.
Наша найбільша загроза — не астероїд готовий врізатися в нас, тобто, не ситуація де ми нічого не можемо вдіяти.
Замість цього, всі основні загрози, які стоять перед нами сьогодні є проблеми створені нами власноруч.
І оскільки ми створили ці проблеми, ми також можемо їх вирішити.
Це означає тоді, що це повністю в наших силах впоратися з цими проблемами.
Зокрема, що саме кожен за нас може робити?
Для тих з вас, хто цікавиться тим, який у нас є вибір, є багато речей, які ми можемо робити.
Ми ще багато не розуміємо, з того, що ми повинні зрозуміти.
І є багато, що ми вже розуміємо, але не робимо нічого з того приводу, хоча й мусимо.
(Оплески)
Ось як починається війна.
Одного дня ви живете своїм звичним життям, збираєтеся піти на вечірку, відправляєте дітей до школи, записуєтеся на прийом до стоматолога.
Через мить ваш телефон виходить з ладу, вимикається телевізор, на вулиці знаходяться озброєні люди, дорога перекрита.
Звичне для вас життя перестає бути дійсністю.
Воно зупиняється.
Я хочу розповісти історію своєї подруги, яка живе у Боснії, про те, що трапилося з нею. Думаю, ця історія допоможе вам сповна відчути та зрозуміти подібну ситуацію.
Одного квітневого дня 1992 року вона йшла на роботу, одягнена в коротку спідницю та на підборах.
Була молодою мамою, любила "потусити".
Чудова людина.
І раптом вона бачить танк, що неквапно рухається головною вулицею Сараєво, відсуваючи усе на своєму шляху.
Їй здавалось, що вона спить, але це було не так.
І вона біжить у пошуках прихистку, як і кожен з нас би зробив. На високих підборах та в коротенькій спідниці вона ховається за сміттєвим баком.
Вона почувається безглуздо, ховаючись там, проте бачить танк, солдатів, людей навкруги і хаос. У голові промайнуло:
"Я ніби Аліса в Задзеркаллі, що опускається у кролячу нору, все нижче і нижче до хаосу, і моє життя вже ніколи не буде таким, як колись".
Кілька тижнів потому, у тисняві натовпу моя подруга з своїм сином на руках штовхалась, щоб віддати немовля незнайомцю у автобусі, одному із останніх, що відправлявся з Сараєво, забираючи дітей у безпечне місце.
Вона згадує, як разом із матір'ю пробиралася наперед через великий натовп людей, вигукуючи "Візьміть мою дитину!
Візьміть мою дитину!", і як віддала свого сина людині у віконечку.
Вона не бачила його роками.
Облога тривала три з половиною роки, облога без води, без електрики, без тепла, без їжі, у самому серці Європи, в середині 20 століття.
Я мала честь бути серед репортерів, які пережили ту облогу, і вважаю за честь та привілегію своє перебування там, бо це навчило мене всього, не лише про роботу репортера, а й про людське життя.
Я дізналася про співчуття. Я дізналась про пересічних людей, які можуть бути героями. Я навчилась ділитись.
Навчилась товаришувати.
Та головне, я зрозуміла, що є любов.
Навіть у центрі жахливої руйнації, серед смерті та хаосу, я була свідком того, як пересічні люди можуть допомагати своїм сусідам, ділити їжу, виховувати дітей, рятувати того, кого підстрелили посеред дороги, навіть піддаючи загрозі своє власне життя, допомагати пораненим добратися до таксі, яке доставить їх до лікарні.
Я так багато дізналась про себе.
Марта Ґеллхорн, одна із моїх героїнь, якось сказала:
"Можна любити лише одну війну.
Все інше відповідальність".
Опісля як репортер я бачила дуже-дуже багато війн, так багато, що й полічити важко, але такої як в Сараєво не було.
Торік у квітні я поїхала на досить дивну, я б сказала навіть божевільну, "зустріч випускників".
Це була двадцята річниця облоги, початку облоги у Сараєво, насправді мені не подобається слово "річниця", адже це звучить наче вечірка, а то не була вечірка.
Це була дуже сумна зустріч репортерів, які працювали там протягом війни, працівників гуманітарної допомоги та, звичайно ж, відважних та сміливих жителів Сараєво.
Та найбільше мене вразила і просто розбила мені серце прогулянка головною вулицею Сараєво, де моя подруга Аіда побачила 20 років тому, як наближався танк. На тій дорозі стояло понад 12 тисяч червоних стільців, порожніх, і кожен з них символізував людину, що загинула під час облоги, лишень в самому Сараєво, а не в цілій Боснії.
Їх розставили від одного краю міста і далеко вглиб міста.
Та найважче було бачити малесенькі стільці для дітей.
Зараз я розповім про Сирію. Я поїхала туди, бо була переконана, що мушу це зробити.
Я вірю, що цю історію необхідно розповісти.
І знову ж таки я бачу образ війни у Боснії.
Коли я вперше прибула в Дамаск, мені довелося відчути дивний момент, коли люди, здавалось би, і не вірять в те, що війна мине. Таке ж враження було і в Боснії, і майже в кожній країні, яку я відвідала в час війни.
Люди не хочуть вірити в початок війни, отже вони не покидають своїх домівок, не покидають, поки це можливо.
Вони не забирають своїх грошей.
Вони залишаються, тому що прагнуть бути в себе вдома.
А потім війна і хаос вщухають.
Руанда - це місце, що часто не дає мені спокою.
У 1994 я ненадовго покинула Сараєво, щоб зробити репортаж про геноцид у Руанді.
З квітня до серпня 1994 року було вбито один мільйон людей.
А зараз подумайте: якщо ті 12,000 крісел настільки шокували мене своєю кількістю, то уявіть хоча б на секунду мільйон людей.
Я пам'ятаю, як я стояла і дивилась вдалечінь на дорогу, а перед очима на цілу милю лежали тіла, складені в купу, вдвічі більшу за мій зріст, тіла мертвих.
І це був лише невеликий відсоток мертвих.
А ще були матері, які тримали на руках своїх дітей, що переживали останні передсмертні муки.
Війна навчає нас багато чого. І я згадую Руанду, тому що це одне місце, як Південна Африка, де вже близько 20 років триває процес "відновлення".
П'ятдесят шість відсотків парламентарів становлять жінки, і це чудово. А конституція передбачає, що не можна говорити Гуту або Тутсі.
Не можна дискримінувати когось за етнічною приналежністю, що стало головною причиною кровопролиття.
Одна моя подруга, соціальний працівник, розповіла мені прекрасну історію.
Принаймні я вважаю її прекрасною.
Це розповідь про групу дітей, що належали до Гуту і Тутсі, і групу матерів, які їх усиновляли чи удочеряли. Вони вишикувались в чергу і просто передавали дітей.
Не було й натяку на те, що ти Тутсі, а ти Гуту, можливо ти вбив мою маму, можливо ти вбив мого тата.
Вони просто зібрались разом у цьому акті примирення, і я вважаю це дивовижним.
Тому коли люди запитують, як я можу продовжувати висвітлювати події війни і чому я продовжую це робити, цей випадок говорить сам за себе.
Коли я наступного тижня повернулася до Сирії, то побачила неймовірно героїчних людей. Деякі з них боряться за демократію, за речі, які ми звикли приймати як належне кожного дня.
І ось чому я це роблю.
У 2004 у мене народився синочок, і я називаю його своєю диво-дитиною, тому що після побачених мною смертей, руйнації, хаосу та темноти у моєму житті народився цей промінчик надії.
Я назвала його Лука, що означає "той, що дарує світло", адже він справді наповнює моє життя світлом.
Утім я розповідаю про нього тому, що коли йому виповнилось чотири місяці, мій редактор відділу міжнародних новин змусив мене повернутись у Багдад, звідки я вела репортажі під час режиму Саддама Гусейна, падіння Багдаду та після цих подій.
І я пам'ятаю, як заходжу в літак у сльозах, плачу через розлуку з сином.
Коли я вже була в Іраці, один досить відомий іракський політик та мій товариш запитав:
"Що ти тут робиш?
Чому ти не вдома з Лукою?"
І я відповіла:
"Ну, я мушу побачити." Це був 2004 рік, початок надзвичайно кривавого періоду в Іраку.
"Я мушу побачити, я мушу побачити, що тут відбувається.
Я мушу розповісти про це світові".
І він сказав у відповідь:
"Повертайся додому, бо якщо ти пропустиш його перший зуб, якщо ти пропустиш його перший крок, ти ніколи собі цього не пробачиш.
А війна буде завжди".
Це сумно, але війни будуть завжди.
І я обманюю себе, думаючи, що як журналіст, як репортер, як письменник, можу зупинити їх.
Я не можу.
Я не Кофі Аннан.
Та й він не в силах зупинити війну.
Він намагався вести переговори з Сирією та не зміг.
Я не уповноважена ООН з питань розв'язання конфліктів.
Я навіть не лікар гуманітарної допомоги. І я не можу вам передати наскільки безпорадно я інколи почувалась, коли в мене перед очима помирали люди, а я не могла врятувати їх.
Я всього-на-всього свідок.
Моя роль полягає в тому, щоб бути голосом безголосих.
Моя колега порівнює це з пролиттям світла у найтемніших куточках світу.
І це саме те, що я намагаюсь зробити.
Мені не завжди це вдається, а інколи просто опускаються руки, тому що з'являється відчуття, немовби ти пишеш у порожнечу. Здавалося б, ніхто цим не переймається.
Кого хвилює Сирія?
Кого хвилює Боснія?
Кого хвилює Конго,
Кот-д'Івуар, Ліберія, Сьєрра-Леоне, усі ці місця, які я пам'ятатиму все своє життя?
Але моя професія полягає в тому, щоб давати свідчення, і в цьому вся суть професії репортера.
Мені залишається лише надіятись. Не на високопосадовців чи політиків, адже як би мені не хотілося вірити, що вони почують мене і зроблять щось, я не обманюю себе.
Але я вірю в те, що якщо ви згадаєте мої слова або будь-яку з моїх розповідей завтра за сніданком, якщо ви згадаєте розповідь про Сараєво, розповідь про Руанду, тоді я виконала своє завдання.
Щиро дякую.
(Оплески)
Доброго дня, мене звуть Джон Грін і це Інтенсивний курс Всесвітньої історії.
Сьогодні ми поговоримо про Єгипет.
Ні, не про цей Єгипет.
Давніше.
Давніше.
Давніше, вигаданий Заходом.
Так, про цей.
Стародавній Єгипет-це, мабуть, найвпливовіша цивілізація Межиріччя.
Ви не можете визнати ніяких ассірійських царів або їх мови, але ви, можливо, знаєте фанаона Тутатхомона та ви маєте розуміти, що Око Гора зараз таращиться на мене та судить мене.
Я можу відчувати твій вирок.
Коли ми думаємо про стародавню цивілізацію, ми думаємо про Єгипет.
Для цього в нас є декілька причин, як, наприклад, піраміди - це людські творіння, які знаходяться серед 7-ми Чудес світу.
Але більш важливим є те, що стародавня єгипетська цивілізація існувала з 3, 000 р. до н. е. до 332 р. до н. е.
Цей період історики називають "Довгий час телепнів".
Та я нагадаю вам, що це не лайка (ослячий звук) Якщо я говорю про телепнів.
Існує багато підходів до вивчення історії.
Вам може здатися, що історія - це тисячолітня розмова про філософію чи протиріччя між видатними людьми чи ви можете побачити історію крізь призму традиційно забутого населення, як, наприклад, жінок або корінних народів або рабів, але ми будемо намагатися використовувати багато підходів вивчення історії в Інтенсивному курсі.
Містер Грін! Містер Грін!
Який із варіантів найкращий, я маю на увазі для тесту?
О, Я з минулого!
Згадай, як ти 3 роки писав помітки французькою, дискутуючи з тією дівчиною та вона, врешті-решт, погодилась на побачення з тобою, та ти торкнувся її грудей, але зараз ти навряд чи це згадаєш.
Історичні лінзи схожі на мого друга.
З кожним виробором щось здобувається, а щось втрачається.
Вірно, отже, обговорюючи сільське господарство та ранню цивілізацію Межиріччя, ми підходили до вивчення історії через призму розподілу ресурсів та географію.
А так як жорстокість та мінливість річок Тигру та Єфрату сформулювали світовий погляд на ранню Месопотамію, то Ніл сформулював світовий погляд на єгиптян.
Давайте звернемося до Хмаринки думок.
Ніл був регулярним, судноплавним та незагрозливим, що створило одне із найбезпечніших та найбагатших місць для сільського господарства у світі.
Кожного літа вчасно відбувалися повені, які залишали намул, багатий поживними речовинами, для посівного сезону.
Посів був дуже легкою справою для єгиптян, потрібно було лише кидати насіння в мулисту землю (мичання корів), а потім дати худобі чи свиням протоптати це все, щоб втиснути насіння в грунт (звук вибуху) а потім бум, висівки, інжир, пшениця, гранат, кавуни та радість.
На відмінну від більшої частини цивілізації Межиріччя, єгиптяни жили лише вздовж Нілу. Який був судноплавним та давав можливість отримати цінні ресурси від деревини і до золота, яке єгиптяни вважали священним металом, тим самим, породивши думку, яка досягла апогею лише з Містером Т.
Також Ніл дуже легко підкорявся.
В той час, коли іншим Межирічним цивілізаціям потрібні було складні та трудомісткі гідротехнічні проекти, щоб зрошувати культури,
Ніл був настільки загартованим, що єгиптяни могли використовувати просту форму управління водними ресурсами, яка називалася "Басейн зрошення". В цій системі фермери використовували повені для поливу землі, наповнення невеликих заплав та каналів для зрошення.
Коротше кажучи, крутизна Нілу дала можливість єгиптянам створювати великі надлишки продовольства, приклавши лише незначну кількість часу та енергії до декількох досить вражаючих проектів.
Також Ніл пояснює загальний оптимізм стародавніх єгиптян.
В той час, як наприклад, шумерська релігія (звук гонга) бачила загробне життя цього похмурого темного місця.
Єгиптян дуже часто ховали із речами, які були корисні та приємними для них під час життя, тому що, вони бачили загробне життя, як продовження буття. Яке було досить непоганим, якщо ви жили біля Нілу.
Дякую, хмаринко думок.
А зараз, мої любі учні, я буду лякати вас фініками. Ні, датами.
Так, дякую.
Історики поділяють історію Єгипту на 3 великі періоди, кожна із яких має свої династії, але лише найвидатніші "єгиптологи" знають ці династії та ми не будемо намагатися стати видатними "єгиптологами".
Старе Царство існувало з 2649 до 2152 рр.
Середнє Царство з 2040 до 1640 рр та Нове Царство, назване так, тому що воно існувало лише 3,000 роки тому - від 1550 до 1070 рр. до н. е.
Між ними можна виділити ще пару періодів, які можна назвати проміжними.
Гаразд, Старе Царство.
Це дійсно славетний період Стародавнього Єгипту. Саме в цей період існували всі речі, які ви бачили в "Індіані Джонс", як наприклад, піраміди в Гізі та бог сонця Ра,та ідея божественного царювання.
Король або фараон був богом, або особою близькою до бога, який виглядав досить дивно, це означало, що він не повинен поводитися, як звичайна людина.
Він мав поводитися, як бог, а в Стародавньому Єгипті, це означало, що він має бути як Ніл.
Спокійним, холодним, великодушним. І це не жарт.
Згодом, звичайно ж, були піраміди, які крім того, що вражають своєю будовою, зображують значний рівень політичного та соціального контролю над населенням, тому що це зовсім не просто переконати людей присвятити їх життя будівництву саркофагів для когось іншого.
Найвідоміші піраміди були побудовані у період від 2575 до 2465 рр. до н. е.
Однією із них був Сфінкс, який був збудований для фараона Хафра. Найбільша Піраміда Хеопса була побудована для фараона Хеопса.
Піраміди будувалися наполовину селянами, які були зобов'язані єгипетським законом працювати на уряд певну кількість місяців на рік та наполовину рабами. Із цього випливає питання.
Чому?
Чому будь-хто будував такі речі в честь милого Ра?
Гаразд, давайте почнемо із Ра.
Ра спочатку був релігійним богом, який панував у Геліополі, але згодом він став центральним в пантеоні усіх богів Стародавнього Єгипту.
Він був богом сонця, але також і богом творчості.
Думали, якщо люди роблять свою роботу, то пантеон богів збереже космічний порядок. Та з часом фараони ставали богами після їх смерті, отже, зрозуміло чому люди намагалися догодити їм, навіть будуючи піраміди.
Відома єгипетська релігія також включала в себе віру в амулети, магію, гадання та віру у священних тварин, особливо в те, що коти мали божественну силу.
І так, мене нудить, як тільки я бачу кота
Старе Єгипетське Царство також створило чудову літературу.
Вони мали 2 форми письма. Ієрогліфи для священого письма та Демотичне письмо для запису договорів, угод та інших нецікавих речей.
Останнє, що я хочу розповісти про Старе Єгипетське Царство, вони були неймовірно багатими.
Але потім десь у 2250 р. до н. е. була серія посух та фараони почали боротися за владу і ми отримати Проміжний період.
(класична музика)
Який дав початок Середзем'ю.
Середньому Царству.
Дійсно?
Стен, це облом.
Я хочу, щоб це було Середзем'я.
Якби шанобливо це було?
Це б виглядало, начебто в середині історії єгиптяни стали хоббітами.
Середнє Царство, яке насправді не мало ніяких хоббітів, відновило правління фараонів в 2040 р. до н. е. з деякими змінами.
По-перше, нові правителями були аутсайдери із Нубії.
По-друге, вони сприяли новому пантеону богів, зіркою якого став Амун, що означає "потайний" .
Ось невеличкий урок з історії.
Потайні боги, як правило, були хорошими, тому що вони були всюдисущими.
Амун зрештою об'єднався із Ра, створивши бога Амун-Ра, який був найкращим богом, який тільки міг існувати та усі фараони Середнього Царства будували йому храми та віддавали йому весь свій прибуток, чим прославляли його.
Середнє Царство також відновило інтерес до завоювання, зокрема на батьківщині нового фараона, Нубії. Вони розвивали інтерес до завоювання, зокрема, семітських народів з Леванту.
Вони змогли завоювати більшу частину Єгипту, використовуючи надсучасні військові технології, такі як бронзова зброя та складні луки та вогняні колісниці.
Вони мали лише звичайні колісниці?
Стене, ну чому ти завжди руйнуєш мої мрії?
Одна група, гіксоси, змогли завоювати весь Єгипет, але замість того, щоб зруйнувати єгипетську культуру, вони просто розслабилися, як Ніл, та уподібнилися єгиптянам, єгиптяни запозичили у них воєнне обладнання, а потім знищили гіксосів та вигнали їх із Єгипту.
До 1550 р. до н. е. був обраний новий єгипетський фараон, Яхмос. Чиє ім'я звучить, як венеричне захворювання.
В будь-якому разі, після всіх цих завоювань та бувши завойованим, Єгипет насправді виник зі свого географічно накладеного ізоляціонізму та чи натякаємо ми на створення Нового Царства?
Саме так.
Нове Єгипетське Царство продовжувало політику військової експансії, але це вже було більше схоже на імперію, особливо, коли вони попрямували на південь та захопили землі зі спробами знайти золото та рабів.
Можливо, найбільш найбільш нестримним фараоном щодо завоювань Нового Царства була Хатшепсут.
Жінка, яка керувала Єгиптом напротязі 22 років, та саме вона розширила кордони Єгипту не за допомогою армії, а за допомогою торгівлі.
Але наступні фараони Нового Царства були більше зосереджені на військовій експансії, яка привела Єгипет до конфлікту із ассирійцями, яких ви пам'ятаєте з минулого тижня, а згодом із персами та Александром Македонським та, врешті-решт, із римлянами.
В цілому, Єгипет, тобі було, мабуть, краще, коли ти був географічно ізольованим та коли ти не намагався завоювати нові землі, але усі друзі Єгипту зістрибнули з мосту.
І останнє про Нове Царство.
В цей період правив цей божевільний фараон Ехнатон, який намагався створити нового бога Єгипту - Атона.
Ехнатон був кимось на кшталт Кім Чен Ір Стародавнього Єгипту.
Якби у нього була ця злякана поліція і культ особистості, а також він був божевільним.
В будь-якому разі, після смерті його замінила його дружина, а згодом і дочка та син, Тутанхамон, який відвернувся від дивного бога Атона та змінив своє ім'я на Тутанхамон.
І це все, що зробив Тутанхамон перед смертю, мабуть, у віці десь 17 років.
Чесно кажучи, Тутанхамон став відомим лише із одної причини, могили більшості фараонів грабували стародавні люди, могилу Тутанхамона була розграбована британцями 20-го ст., що переносить нас до відкритого листа.
Відкритий лист до фараона Тутанхамона.
Спочатку нам потрібно дізнатися, що Стен залишив мені у секретній скринці.
Це ручка.
Я не... (крик) Це шокова ручка.
Стен!
Жахливий, жахливий подарунок для секретної скиньки.
Любий, фараноне Тутанхамоне, я знаю, що як життя фараона, твоє життя було досить бідним.
По-перше, ти мав одружитися на своїй сестрі, сподіваюсь, що ти не був в екстазі від цього, плюс ти мав розщелину піднебіння та, можливо, сколіоз.
Плюс, ти помер неповнолітнім, але, чувак, ти мав найкраще загробне життя, яке тільки могло бути.
Коли знайшли твоє тіло у 1922 р. ти став, мабуть, найвідомішою стародавньою особою.
Існує безліч книг про тебе. Вчені присвячували тобі життя.
Чувак, ми одержимі тобою, ми використовували нові модні технології, щоб просканувати твоє тіло та встановили, що ти, можливо, помер від інфекції у зламаній нозі чи від малярії.
Також ти надихнув на створення мультсеріалу "Тутенштейн", мій син змушує мене його дивитися.
Твої кістки були на 6-ти континентах.
Вкінці-кінців тобі це вдалося, друже.
Добре, я маю на увазі, що ти все ще мертвий, а це погано.
З найкращими побажаннями, Джон Грін.
Тутанхамон привів нас до дійсно крутих речей в єгипетській культурі.
Тому що Тутанхамон жив в той же самий час, що і піраміди, вірно?
Не вірно!
Запам'ятайте, піраміди були збудовані у 2500 р. до н. е. у період Старого Царства.
Тутанхамон помер у 1322 р. до н. е. на 1, 200 років пізніше.
Це 5 з половиною Америк, а тому, що Єгипет був так довго схожим, все це, як правило, змішується, коли ми його собі уявляємо.
Стародавній Єгипет існував на тисячу років довше, ніж християнство та на 800 років довше, ніж інші супер довгі цивілізації Китаю.
Це була ціла культура, яка проіснувала довше, ніж Західна цивілізація, та вона вела цей курс перед тим як Західна цивілізація з'явилася.
Наступного тижня ми розглянемо персів та греків.
В цьому відео я хочу розкрити і познайомити Вас з ідеєю що є комп'ютерною програмою.
На всяк випадок, я наполегливо рекомендую старатись повторювати за мною, оскільки найкращий спосіб навчитися програмувати - це практика
Це програмне середовище Python і я збираюся багато попрограмувати в Python -і.
Власне тут, використовується інструмент, який називається PyScripter. P-Y-S-C-R-I-P-T-E-R.
Це безкоштовна, open-source -на програма.
Я використовую Python..Python... Сподіваюся я використовую Python 2.6 або 2.7.
До тих пір поки, Ви використовуєте Python 2, Ваші приклади будуть такими ж, як мої, і працюватимуть так само.
Але якщо Ви використовуєте Python 3 Вам необхідно, час від часу, вносити в код дрібні модифікації, щоб змусити працювати програму відповідним чином.
Я постараюся робити нотатки, коли, коли таке траплятиметься.
Так що, давайте просто розпочнемо писати свою комп'ютерну програму.
Що класно, ми можемо писати нашу комп'ютерну програму, прямо тут.
На справді ми просто редагуємо текст (у вигляді набору команд).
І все.
Це набір команд/інструкцій і комп'ютер в переважній більшості запускатиме їх навиконання, по мірі зчитування коду з верху в низ.
Трохи пізніше Ви дізнаєтесь що є способи передати аби компютер оминав або повторював певні інструкції/частини програмного коду, для того щоб не їх виконувати або навпаки кілька разів повторити.
З урахуванням вище сказаного, давайте напишемо просту програмку і поки ми будемо її писати ми розкриємо деякі базові поняття, що існують в програмуванні.
Давайте напишемо дуже просту комп'ютерну програму. Тож ця дуже проста комп'ютерна програма, в буквальному сенсі буде простим виразом.
Напишу просто 'print 3 + 7', що означає що програма просто візьме 3 додасть 7 і виведе результат на екран.
Нехай напишемо це так: print (3 + 7)
Давайте збережемо даний файл.
Ну що ж у нас тепер є одна... якщо ви звичайно ж думаєте про інструкцію. Тільки одна інструкція/команда тут в верхньому рядку. Вона каже виведи 3 + 7.
Давайте додамо наступну команду, аби Ви змогли побачити, що інструкції дійсно виконуються з верху в низ.
Давайте додамо ще одну: print(2-1) а потім: print("this is a chunk of text")
Тепер подивимося, що саме наша комп'ютерна програма збирається робити.
Давайте її спочатку збережемо.
Давайте збережемо її.
Зберіг її у вигляді файлу "testarea.py".
Розширення .py означає, що це Python файл.
Тепер запущу програму.
Що хорошого в даному середовищі для розробки коду, тобто в даній IDE (Integrated Development Environment), є те що можна писати і запускати свою програму в тому ж самому місці.
В ньому також розфарбовується Ваш текст, і можна побачити що є функцією, а що ні, побачити різні типи даних... Ми поговоримо про типи даних згодом.
Давайте запустимо програму і подивимося що станеться.
Тож розпочинаємо, ми її запустили !
Спочатку на екрані з'явилася 10, потім 1, а потім
"this is a chunk of text"
Програма точно виконала те, що ми їй сказали зробити.
І зробила це в заданому порядку.
Розпочала тут, порахувала що 3 + 7 рівне 10 і надрукувала, надрукувала тут 10. потім надрукувала 2-1, і в кінці вивела на екран "this is a chunk of text"
Тепер, ще одна річ, яку я хотів представити Вам на самому початку, це ідея з типами даних.
Коли ви проглянули приклад, Ви, можливо, відчули, що є якась певна відмінність між 3 і 2 або 1 і 7 і цим кусочком тексту Це число.
Я можу додати числа.
Вони представляють певну величину.
І Ви були праві.
Існують різні типи даних.
3, 7 і 1 ... це числа.
У даному конкретному випадку, вони є цілими числами.
І Ви можете.. ось тут, це власне String (рядок), слово, яке часто зустрічається в середовищі програмістів і справді ... має відношення до рядка ... символів.
В Python -і ми дійсно можемо запитати, які їхні типи. Для цього, Ви можете передати їх функції "type"
Тож тепер на екран має вивести тип 3+7, а не тільки 10.
Давайте спробуємо.
Я тільки виведу 2-1 щоб показати Вам різницю.
Потім виведу на екран тип... тип цієї частини тексту.
Тип цієї частини тексту. Я тільки натисну клавіши CTRL + S, яка є відомою комбінацією збереження даних в буфер. і далі спробую запустити програму.
Поїхали.
Оцінюється цей вираз.
І розпочинає з того, що в середені дужок.
Іnteger) тип int, потім виводить на екран тип int. Компілятор виводить 'int'. int скорочення від Integer.
Потім каже print(2-1).
Робить це в рядку ось тут виводить 1, і далі виводить тип всього разом прямо ось тут.
Тож замість виведення на екран тексту, виводить його тип.
І цей тип належить до String.
Наступна річ з якою я хочів би представити Вам під час експериментування з програмами це - ідея зміної, оскільки ми збираємося зберігати значення/дані в різних місцях.
Ми познайомимося в майбутніх роликах, що в Python-і існує таке понняття як назви/мітки і ці назви ми можемо змінювати.
Давайте напишемо зовсім іншу програму, яка використовує змінні.
Що хорошого в Python, хоча декому це може не подобатися, Ви можете будь-який тип даних призначити будь-якій змінні.
Тож можемо записати a = 3 + 5, а потім ми можемо записати b = a * a - a - 1 [примітка: * означає операцію множення] і потім можна записати c = a * b (c дорівнює a помножити на b) я поставлю кілька пробілів, щоб зробити запис більш зрозумілим.
Нарешті, виведемо на екран c.
Якщо хочете можете забігти вперед і спробувати визначити, яким має бути значення с або ми зараз запустимо програму.
Давайте запустимо програму і потім ми можемо повернутися щоб подивитится, чи все пройшло так як треба.
Я збираюся зберегти програму і запустити її.
Давайте перевіримо, чи це справді так 3 + 5 є 8.
Тож назва змінної "a" віповідає/посилається на 8.
У будь-якому місці програми, поки ми не перепризначимо "а"
Кожен раз, коли Ви використовуєте змінну "а", це означатиме: а є 8. а відповідає 8
Використовується порядок операцій, тож першим буде множення. a * a є 64.
64 - змінна a дорівнює 64 - 8, і рівна 56.
Miнус 1 і дорівнює 55.
Тож змінна b рівне 55.
І "c" має бути a * b, 8 разів 55 дійсно дорівнює 440. Все працює.
Може Вам цікаво побачити що станеться, коли
Ви матимете різні змінні "a". Можна спробувати .
Ви можете змінити тільки змінну а і подивитися, що трапиться для різних значень a.
Нехай "a" буде рівне -6 запустити нашу програму і подивитися результат.
Ми дістали -246.
Ви можете перевірити це все самостійно.
Проходячи кожну лінію коду, Ви маєти всі ці змінні, яким присвоєні значення і бачите чи дістали той самий результат, ось тут.
Тепер, якщо програма є лише набором тільки таких команд Ви весь час виконуватимете код/програму лінійно (від початку до кінця). Цим сами Ви не можете робити більш цікаві речі.
Щоб зробити дійсно цікаві речі, Ви повині познайомитися з умовами і циклами (анг. Conditionals and Loops ). Давайте розглянемо конструкцією умова (conditional).
Я залишу цей матеріал там.
Наберемо "if (a<0):". В даному випадку введемо print(c) тоді наберемо "else:", в цьому випадку виведемо print (c-a).
Тож цікаво виходить.
Ви можливо вже зрозуміли що має бути тут.
Але давайте все запишемо. використовуючи тільки конструкцію умова.
То ж скажімо, якщо "a" менше 0, тоді виконати це, інакше якщо "a" не менше 0, виконати ось це шо тут.
Слід зауважити, що код не виконується прямолінійно в низ
В залежності від того, чи "a" менша за 0 чи ні, виконуватиметься або ось ця лінія, або виконуватиметься ця лінія.
Причиною того, що Python знає яку лінію необхідно виконати, тобто виконати "print(c)" , якщо "a" менше 0, криється в форматуванні коду, тобто з відступом print(c).
Відступ є частиною блоку умови. Спосіб в який Python знає, що є нові конструкційній частини коду є використання двокрапки : ось тут.
Якщо "a" більше 0, тоді виконується код в частині "else" .
Якщо після цього Ви хочете виконати щось інше незалежно від того, чи "а" менше 0 чи ні необхідно вийти і продовжити код без "внутрішнього" відступу.
Зараз ми виведемо на екран тільки "we are done with the program".
Давайте додамо, ще якийсь матеріал в цій частині.
Давайте виведемо тут"a < 0".
Зауважте: це не обов'язково має бути пораховано
Ось ми виводимо print("a is not less than 0")
Цікава програма.
Давайте просто запустимо її зараз.
Сподіваюся вона запуститься. Я зберіг її.
Давайте тепер запустимо програму.
На екрані виведено " a < 0 " і це означає, що ми в середині цієї частини.
Python вивів це. Потім виведено зміст змінної "с", рівний -246.
Невиконується ця частина, оскільки вона виконуватиметься тільки за умови, якщо a буде більше 0.
Але згодом Python виходить з ціє частини і виводить на екран
"we are done with the program".
Давайте змінемо "a" щоб побачити чи можна запустити на виконання іншу частину умовної конструкції.
Зробимо "a" більшою 0.
Зробимо "a" рівною 9 і запустимо програму.
Тож тут "a" дорівнює 9.
Python перевіряє "чи a менше 0?", "a" не є меншою за 0, тож Python не буде виконувати це, Python виконає код в частині else .
Тож на екрані буде виведено "a is not less than 0", що зроблено ось тут, потім виведено на екран c-a що дорівнює 630.
Python виходить з цієї частини, і незалежно від того чи "a" менше 0 чи ні, виводить на екран "we are done with the program".
В минулому відео, ви ознайомились з тим, як банк враховує частковий резерв кредитування у балансовому звіті, і ми розуміємо що частковий резерв має бути увесь час.
Припустимо хто не будь поклав на депозит 100 млн., з них 90 млн. видали в кредит.
Звісно, особа може прийти і вимагати повернення вкладень у будь який час.
Коли 90 млн. видали у кредит, актив, який банк за це отримав - боргові розписки вартістю у 90 млн.
В даному відео, я б хотів наголосити, що частковий резерв кредитування є доброю ідеєю, але те як банк дійсно працює, суттєво відрізняється від цього.
Банк може створити, вони можуть створити, загалом розширити як і активи так і пасиви їхнього рахунку на 10 млн резервних коштів, у випадку якщо ситуація буде аналогічною.
Ще одна річ, яку б я хотів уточнити, всі ці відео не є спробою засудити систему часткового кредитного резерву, чи виправдати її.
Насправді, це для того щоб показати як система працює.
Ви самостійно можете проаналізувати як насправді резерви працюють, . чи це є добре чи ні.
Давайте розглянемо це на прикладі, на аналогічному прикладі з минулого відео, де я збирався купити активи вартістю 10 млн. доларів, будинки,які по суті є власністю банку, будівлі та всі речі, що належать банку: банкомати та комп"ютерні системи, все це.
Я не брав кредиту щоб це купити, припустимо що я володію такою сумою, отож я власник банку маю 10 млн дол.
Я володію всіма активами, отож мій власний капітал складається з 10 млн, з 10 млн. доларів.
В даному прикладі, замість того щоб отримати 100 млн. на депозиті, як ми бачили в минулому відео, давайте припустимо що особа А поклала на депозит 10 млн. доларів .
Вона прийшла і поклала на депозит 10 млн. готівкою, 10 млн. федеральних банкнот, і вона може вимагати,
Особа А має право повернути свої вкладення.
Ця людина має право повернути свої 10 млн.
Наступна особа, назвемо особа В ,
Ця особа є такою ж багатою як і особа А, отож це особа В.
Я буду називати рахунок особи В, рахунок особи В.
І тепер це виглядає дуже інтуїтивно, те що я роблю.
З усієї суму чекового вкладу.
Банк має зберігати і тільки 10 відсотків від суми має бути у резерві,
І ми спостерігаємо що тут,
Банк замість того щоб позичити ці гроші, може тільки зберігати їх у резерві
Але може автоматично збільшувати їхній чековий депозит.
Припустимо, я іду в банк. Я хочу взяти позику у розмірі 50 млн. доларів.
Що ж вони мені скажуть:
Ну добре, а чи йому можна дати таку позику?
Чи він використає її у добрих намірах?
Чи він є платоспроможний?
Давайте скажемо що Сел є платоспроможний.
Що ж вони можуть зробити, Що ж вони можуть зробити, Якщо вони збираються дати мені кредит,
Але не мають такої суми у наявності. вони відкриють чековий рахунок на суму 50 млн. доларів.
Отож, банк відкрив чековий рахунок на суму 50 млн. доларів,
І чековий рахунок Села, Чековий рахунок Села,
Очевидно, що банк не збирається дарувати цю суму.
Що ж вони будуть мати, Вони будуть мати переміщений актив,
Який вони отримають від Села,
Дозвольте мені прояснити позика Села перетвориться в актив,
Тому що у майбутньому Сел буде сплачувати кредит у банку.
Ми можемо назвати це "Позика Села", чи "боргова розписка Села"
Наступний клієнт, назвемо його Білл,
Я тільки записую імена
Отож Білл виявив бажання взяти позику, Припустимо таку суму - 40 млн. доларів.
Банк припускає що це добра інвестиція, дозвольте мені пролити на це світло.
Це було 50 млн., боргова розписка від Села на суму 50 млн.,
Тобто боргова розписка, вартістю у 50 млн. доларів,
Думаю я можу написати чек на суму 50 млн. щоб купити будь яку річ.
І це була позика на суму 50 млн.
Отож я можу виписувати чеки на цю суму,
Чи створити бізнес, чи взяти чеки і отримати готівку з них,
Звісно банк має бути впевнений що у них достатньо резервних коштів.
Якщо у них у резерві тільки 10 млн., а я хочу зняти готівку на більшу суму, даний банк мусить позичати резервні кошти в іншому банку або і з центрального банку.
Давайте доведемо справу до кінця, в кінцевому результаті ми маємо однакові балансові звіти.
Візьмемо іншого бізнесмена, назвемо його Білом,
Він хоче, припустимо він хоче отримати позику в розмірі сорока мільйонів.
Це аналогічна ситуація, коли банк вирішує чи давати кредит, чи давати кредит Білу у розмірі сорока мільйонів доларів, але знову банк не має достатньої суми у резерві, отож вони створюють чековий рахунок для Біла.
Чековий рахунок Біла становить сорок млн. доларів.
Звісно вони не просто дають йому ці гроші а беруть боргову розпису від Біла, яка буде майбутнім активом.
Отож боргова розписка Біла вартістю 40 млн. доларів.
Зараз Ви можете сказати, що банк не може продовжувати це робити, просто створювати та отримувати ще більше боргових розписок, просто робити гроші, адже ці активи перетворюються у гроші.
Ви створюєте гроші.
Ці люди можуть виписувати чеки і доки банк буде мати резервні кошти, буде видавати готівку за цими чеками.
Отже у банку є свої вимоги щодо резерву.
У банку має бути співвідношення депозиту до резерву має бути 1 до 10 і це також залежить від країни кожної зокрема, і це можна змінити, це також залежить від політики, і це спосіб контролю обігу грошей, але не найбільш типовий.
Вони мають вимоги до резервний коштів.
На резервних коштах має зберігатися сума, яка б не перевищувала 10 відсотків чекових депозитів, так заведено у великих банках США.
Це правило для усіх банків мати резервні гроші, резервні гроші, у сумі 10 відсотків від суми вкладень.
Це по суті є тим, що має завжди утримувати банк.
А зараз цей банк може збанкрутувати.
Він обмежений у видачі кредитів та немає достатніх резервів.
Я розумію що це виглядає,
Що це виглядає трохи підозріло, що вони можуть створити ці чекові рахунки нуля і тільки, при цьому кажучи
"Дивіться ми даємо вам 100 млн., робіть з ними що хочете" але маючи при цьому 10 млн. у резерві, щоб повернути депозити.
Решта їхніх активів це всього лиш боргові розписки . Це те що може статися з іншою концептуальною версією.
Я припускаю з більш традиційним резервом коштів, це більш традиційне концептуальне розуміння часткового резервного фонду.
Ви говорите людям що можете дати позики у розмірі 100 млн., на вимогу, але ви вже дали кредит у розмірі 90млн.
Отож, І що ж вони насправді можуть отримати - це 10 млн.
Отож ці дві речі ці дві речі є функціональними, вони є абсолютно ідентичними, і якщо у тебе виникли проблеми хоча б із одним, і ти думаєш що гроші дійсно створюються в банках.
В цьому випадку ти будеш мати проблему з частковим резервом, ця ідея не тільки прямо тут.
У цьому першому відео з лінійної алгебри я хочу ввести деякі основні положення, з якими ви будете постійно стикатись в лінійній алгебрі, і якщо вони не будуть правильно введені на початку вивчення, то можуть бути дуже спотвореними.
Але я сподіваюсь, що при перегляді цього відео, ви зрозумієте, що ці положення є достатньо природними ідеями.
В будь-якому разі в лінійній алгебрі є певні експерти, які проголошують певні прості і очевидні речі в заплутаний спосіб.
Але це вони роблять в з певною причиною: це надає матеріалу математичної строгості.
Отже, перше поняття, яке я хочу ввести - це позначення множини дійсних чисел і певні аспекти, пов'язані з дійсними числами.
Отже, якщо ви коли-небудь бачили це, через R з додатковою вертикальною рискою як ця, або яка часто пишеться простою грубою літерою R якщо вона друкується в книжці - це всього лише позначення множини дійсних чисел.
І я напевно повинен створити деякі відео, де класифікуються числа на дійсні та комплексні, ірраціональні та раціональні або будь-які інші. Насправді є дуже формальні шляхи означення множини дійсних чисел, але найпростіший для мене такий: це всі числа за винятком комплексних.
Отже, це те ж саме, що і усі числа, крім комплексних.
Отже, pi є дійним числом, e є дійним числом, корінь квадратний з 2 є дійним числом, 3 є дійсним числом, -3 є дійсним числом -pi є дійсним числом, але 1+2i не є дійсним числом.
Воно не належить множині дійсних чисел; це комплексне число.
Таким чином, усі числа, окрім комплексних.
Отже, фактично усі звичні числа, з якими ви коли-небудь мали справу до цього вивчення - це дійсні числа.
Тепер, наступна річ, яку ви побачите при вивченні лінійної алгебри це коли писатимуть так: вони не будуть просто писати множину дійних чисел, вони напишуть Rn.
А як ви вважаєте, що це таке?
Чи є це тим, що в певний спосіб усі дійсні числа підносяться до степеня?
І справді, в певній мірі, це і відбувається, але в цьому випадку говорять, що розглядається множина впорядкованих множин дійсних чисел.
Отже, що я маю на увазі під цим?
Розглянемо приклад, де я маю не просто Rn.
Отже, R2 - це множина усіх списків дійних чисел, і візьмемо один з таких списків.
Казатимемо, що він має одне число і потім він має ще й інше число.
Отже, це множина.... дозвольте мені написати це в позначеннях...
Це множина усіх... назвемо їх кортежами (n-ками).
Іноді їх називають парами (2-кортежами, двійками), що всього лише означає список з двох чисел.
Це все, що це означає.
Це всього лише список з пари чисел.
Отже, R2 - це множина усіх впорядкованих пар чисел, тобто усі є впорядкованими списками двох чисел.
Отож, у нас є компанія.
Скажімо це є віджет завод знову чи віджет компанія.
І тому зараз я збираюсь виписати її довідку про доходи, враховуючи кількість років.
В першому відео з цієї серії ми просто зробили один короткий огляд довідки про доходи.
Я думаю, що це був 2008 рік.
Але тут ми дивимось на довідку про доходи через зв'язку років і в такому випадку, я лише припускаю, що вони мають дуже стабільну базу доходів, яку вони приносять в дуже стабільну кількість доходів кожного року.
Зараз, собівартість їх товарів, я збираюсь розділити цей час, тому що є два компоненти собівартості товарів, тому я просто буду робити категорії собівартості товарів прямо тут.
СРТ, що означає собівартість реалізованих товарів, але інколи Ви будете чути, що я буду казати наша СРТ була тут чи наша СРТ була тут.
Собівартість реалізованих товарів.
Отож, ці витрати є мінливими.
І це відео не про мінливе порівняння фіксованих витрат, але Ви повинні дещо про це знати.
Отож, ці витрати є мінливими і це без перебільшення поточні витрати на створення цих віджетів.
Тому, якщо віджети зроблені з нержавіючої сталі, це є вартістю покупки нержавіючої сталі і можливо рахунків за електрику, її плавлення і реформування, проте Ви повинні працювати з нержавіючою сталлю.
Скажімо змінні витрати кожного з цих років і я підсумовую ціни нержавіючої сталі, не змінюючи - це $100,000.
Мінус $100,000 кожного року.
Давайте також просто скажемо, що це включає затрати на працівників.
У них працюють люди погодинної оплати праці, які формують ці віджети з нержавіючої сталі, тому це включає в себе все.
І тоді фіксована вартість по суті буде вартістю заводу.
І скажімо що вони, по суті, повинні будувати новий завод кожні два роки, чи, скажімо, вони повинні робити капітальний ремонт заводу кожні два роки.
Отже, давайте поговоримо про ремонт на заводі.
Тому що це є частиною вартості створення віджета, і тому, якщо Ви продовжите робити віджети на $1 мільйон на рік, ваш завод повинен бути переобладнаний чи оновлений кожні два роки.
Давайте залишимо фіксовану вартість.
Більшість часу, і ми можемо побачити - це спостереження за поточним доходом компанії, вони не збираються розділяти змінну і фіксовану вартість в собівартості їх реалізованого товару, бо насправді, вони насправді хочуть приховати їх від більшості своїх конкурентів
Вони не хочуть, щоб їх конкуренти занадто багато знали про структуру їх витрат.
Це потенційно може бути використано проти них, чи можливо вони не хочуть щоб їх покупці знали про це.
В будь-якому випадку, переобладнання заводу.
Так як я тільки що описав його, єдиний спосіб це пояснити - це коли Ви переобладнуєте завод, Ви по суті просто позначаєте це як витрати.
Скажімо переобладнання заводу вартує $500,000.
Скажімо ще мінус $500,000.
Але вони роблять це кожні два роки.
Отже, вони робили це в 2005 році.
Вони не повинні робити це в 2006 році, тоді як можуть зробити це в 2007.
Вони не повинні робити це в 2008.
Логічно.
І тоді ми маємо їх валовий прибуток.
Тут це є $1 мільйон мінус $600,000.
Це є $400,000, тут це є $900,000, тут це є $400,000, тут це є $900,000.
І, скажімо, це їх SG&A (selling, general and administrative expenses) - Продаж, Загальні і Адміністративні витрати.
Але зараз не про маркетинг.
Це ще одні витрати вартістю $500,000.
Отож, мінус $500,000.
І це ніколи не зміниться. $500,000 кожного року.
Мінус $500,000.
І тому, їх поточний прибуток - це прибуток до вирахування податку, але ми також не розглядаємо фінансування, тому це їх поточний прибуток або їх EBIT.
Отож, поточний дохід.
Цього року це мінус $100,000.
Тут також мінус $100,000.
Але в цьому році вони заробили гроші.
Це буде $400,000 і $400,000.
Але ми могли б це пропустити.
Скажімо, що у них є не важливі витрати.
Це не важливі витрати тому, що вони не мають ніякого відношення до цього відео.
Тому, їх прибуток до оподаткування буде те ж саме, що й поточні витрати, тому мінус $100,000, мінус $100,000, $400,000 - я виділю прибутковий рік зеленим - $400,000.
І тоді, скажімо, вони на Карибських островах і вони не повинні платити податків.
В останньому відео ми говорили про потенційне відкриття заводу кексів, але це велика інвестиція, яку я думаю зробити, як мінімум, я зробив таблицю тут, в Excel і вона доступна в khanacademy.org/downloads/cupcakes.xls.
Якщо ви просто натиснете слеш тут, ви побачите все в каталозі завантаження, але я збираюся почати доповнювати це.
Тож я заохочую вас працювати з цим.
Але це, зрештою, полегшить всі розрахунки для вас, що ми робили в останньому відео... інвестиції в фабрику кексів, скажімо в реальному світі, коли я, вже отримав всі заявки по супутніх роботах, це закінчується вартістю $ 1,1 млн.
Річна потужність становить мільйон кексів на рік.
Вартість кексу, давайте скажемо, ще про вхідні витрати, я використовую комп'ютер, що робить мені розрахунки, я можу мати справу з цікавими цифрами.
Скажімо, це становить $1.05
Ціна, що стягується за кекс - $2.
Гаразд, насправді, вона може бути якою завгодно, правильно?
І так, це буде ваше поле введення, і зараз воно показує $ 2.
Скажімо це те, що ми припускаємо: скільки кексів ми продаємо.
В цьому випадку це звіт про прибутки, принаймні, наскільки ми підходимо до лінії операційного доходу, і так він розраховує, що ви маєте $2 млн виручки.
Зауважте, що трапиться коли я зміню це.
Якщо я продаю свої кекси по $1.50 за кекс, тоді я маю лише $1,5 млн.
Тож це ми повинні це обчислити, це розраховує вартість проданих товарів.
Якщо я зміню кількість кексів, давайте подивимось, якщо замість мільйона, я продаю 500000, воно обчислює все відповідно і у всіх цих сценаріях показує мені мій операційний дохід.
Якщо ви подивитесь нижче, програма показує мені завантаження потужностей.
Це лише кількість кексів, які я продав, розділені на скільки кексів я міг зробити.
Тож, це 50% використання і тоді моє повернення активу є моїм операційним прибутком, розподіленим на мої початкові інвестиції, так?
Тож, це 275 000 ділиться на 1,1, це було мінус 25.
Це, насправді поганий результат.
В останньому відео, я зачепив небагато того, що реальним важелем, який я, як власник своєї фабрики, можу змінити - це ціна.
Тоді, очевидно, якщо я ставлю нижчу ціну, то більше людей захочуть купити мої кекси і, якщо я ставлю вищу ціну, то менше людей.
Хоча, є деякі речі, коли ви ставите вищу ціну, люди думають це повинно бути кращим, тож можливо вони хочуть їх купити, або вони хочуть похизуватися перед своїми друзями і подивіться на цей дорогий кекс, який я їм, і це свого роду вияв статусу.
Але в більшості випадків,чим нижча ціна, тим більше ви продаєте.
Тепер ми можемо справді з'ясувати за якими комбінаціями я збираюся заробити гроші.
Тож, якщо я стягну $1,50 за кекс, тоді я зможу продати тільки 500 000 кексів, я збирається зазнати втрат за рік у розмірі 275 тисяч.
Якщо я продаю їх за $1,75 і якщо я продам, я не знаю, 700 000 кексів, я вийду на майже беззбитковість.
Тож, давайте подивимося, вам потрібно поставити ціну $1,85.
Тут, в такій ситуації, я насправді зароблю гроші.
Я маю 5% повернення активів, тож ви знаєте, це великі інвестиції, які я роблю, $ 1,1 млн. я хочу переконатися, що я розумію всі сценарії ціни і обсягу продажів.
Тож, те що я зробив, насправді використав Excel, щоб зробити прорахунок потреб, тут я прорахував це, дозвольте перейти до тієї частини таблиці.
Я заохочую вас, щоб попрацювати з цим, бо це цікаво.
Вона показує, що навіть у досить простому бізнесі, ви можете провести аналіз.
І, якщо ви у вищій школі або в середній школі, це може бути насправді цікаво.
Я не знаю чи вони дозволяють використовувати такі речі для наукових проектів, обрати місцевий бізнес і проаналізувати його в сто різних способів.
Насправді, якщо ви подивитесь ймовірність відео, я роблю всі ці речі на Poisson процеси і т.д.
Ви може аналізувати бізнес і робити таблиці Excel і і ви, можливо, в кінцевому підсумку, зможете перемогти на державному ярмарки науки. назвіть з його математичними або інженерними проектами.
Тут я хочу з'ясувати, яким буде моє повернення активів.
Тож, по суті, мій операційний прибуток, поділений на мої початкові інвестиції, залежно від різних цін, які я міг би поставити і різної кількості.
І тут це трохи важко візуалізувати, тож я зобразив це в 3D.
Тож, як ви бачите тут, якщо я стягую $2.80, і продаю 300 000, це буде моє повернення активів.
Ця крива, насправді, нульова крива, чи не так?
Тож, це і є моя беззбитковості ось тут.
В будь-якій точці, вздовж цієї кривої, я є в беззбитковості.
Якщо буде $ 2,80 за кекс і я продаю лише 300 000, я є на беззбитковості.
Давайте подивимось, що це ось тут.
Якщо я продаю $ 1,60 за кекс і якщо я продам 900 000,то я також є в беззбитковості.
Адже це є моя крива беззбитковості.
Це те,чого я хочу уникнути.
Все тут від'ємне, правильно, згідно з легендою, мінус 50% до 0% повернення.
Тож, тут я втрачаю гроші, і я б зафарбував це, якби я не був в режимі Excel.
Якщо я поставлю плату $1,60 за кекс і я продаю лише 400 000 кексів, мені доведеться мати негативну прибутковість.
Ми можемо з'ясувати це в тому маленькому аркуші, який я тільки що зробив.
В будь-якому випадку на це весело дивитися і я заохочую вас погратися з цим.
І це, насправді, показує, що це досить цікава і складна річ, у вас є ці дві змінні, що змінюються.
Ось так просто можна проаналізувати бізнес.
Ви можете тільки уявити, що станеться, коли ви починаєте варіювати інші параметри, але тут є два основних параметри.
Скажімо, коли я виходжу за ворота, я хочу, щоб всі в місті спробували мої кекси.
Бо я думаю, після того як вони скуштують їх, вони зрозуміють, що вони смачні.
До речі, я також дізнався один трюк від тютюнових компаній я додав нікотин в мої кекси, так що, я думаю, люди стануть залежним від них.
Тож, що я роблю, це те, що я хочу отримати відносно низьку ціну за них.
Скажімо, у мене вихід продукції становить, я не знаю, по $1,75. і це дуже дешева ціна за кекси.
Насправді, зараз немає інших виробників кексів в цьому місті.
Тож я просто продаю. Я просто продаю кекси.
Тож я заробляю $200 000 на рік, це 18% повернення активу.
І багато людей були б задоволені цим. але я..ей, я залишаю гроші в таблиці, тому що я продаю мої кекси. що станеться, якщо я підніму трохи ціну?
Я в повній мірі використовую ресурси, чи не так?
У мене є 100% використання.
Для мене важливо побачити це, ймовірно, є деякі люди, які хочуть кекси, але не можуть придбати їх, бо я не можу зробити їх так багато.
Тож, дозвольте мені підняти трохи мою ціну.
Дозвольте сказати, я підняв її до $1,85.
І по такі ціні, $1,85, таки виявляється, що я продаю мільйон кексів на рік.
Зараз, я був правий.
Я залишав гроші в таблиці.
Зараз я заробляю $300 000 в рік.
Це здається хорошим варіантом. я хочу побачити, як багато люди готові заплатити. скажімо, я піднімаю ціну до $2.
Але в цьому сценарії, $2, це вже трохи задорого для людей.
Мабуть, мені потрібно поставити $1.99. тож я не зможу продати мільйон.
Я продаю 950 000.
Є може 50.000 людей, які скажуть, ей, ви знаєте, я б, можливо, купив його за $1.85, але я не хочу купляти його за $2.
Але це все ще працює ,вірно?
Я досі заробляю більше грошей, хоча я й продаю менше кексів, адже я стягую набагато більше за 1 кекс, в такому випадку я маю 37% повернення.
Я можу порахувати це.
І, скажімо, я з'ясував, що оптимальна точка моєї ціни продаж - $3 за кекс. і по $3 за кекс, я можу продати вам 750 000 кексів. і я зароблю $962 000 на рік.
Уявіть бізнес або які-небудь інвестиції, де ви отримаєте 88% ваших грошей щороку.
Це все добре, я за кермом Bentley і я маю великий будинок на пагорбі міста і таке інше...
Але інші люди скажуть: агов, все що Сал робить - це кекси.
Я можу також робити ці кекси і в мене є трохи грошей, щоб побудувати завод.
Це краще повернення інвестицій, ніж на фондовому ринку чи чомусь подібному.
Я також збираюся податися в бізнес з виробництва кексів.
І так, тут, це вже другий лист в цій таблиці.
Скажімо, я мав $1,1 млн.
Я не знаю чи ви може це побачити.
Мабуть, я повинен це трохи збільшити.
Це одне і те ж.
Так я сказав $3 і 750 000 кексів і моя вартість була $1,05.
Тож я заробив $962 000. але тоді, якщо вам цікаво,чому я не записував відео за останні два тижні, насправді Імран, мій син, і він народився два тижні тому, і я думаю назвати магазин кексів в його честь.
Але, скажімо, що він з часом теж захоче заснувати фабрику кексів, він насправді має більше грошей, бо його бабуся дала йому більше грошей, вона любить його більше, ніж свого сина.
Тому він має $ 1,5 млн щоб інвестувати, тому що він вважає, що ​​це є гарна інвестиція, тож він хоче інвестувати в це. $ 1,5 млн.
Він будує завод, який може виробляти два мільйони кексів рік.
І також, це є більш ефективна фабрика, тож він, фактично, використовує менше електрики, і витрачає менше вершків і глазурі, і, напевне, нікотин також.
Тож, вартість за кекс є меншою.
Він вирішує переграти свого батька, тому він стягує $ 2,90 за кекс.
І коли він продає по 2,90, то всі покупці біжать до нього, тому що його кекси нітрохи не гірші, це дійсно не був великий бар'єр.
Скажімо, він продає 500 000 кексів.
Тоді як я тільки продаю 250 000 по $3.
В мене ж є покупці, котрі люблять саме мої кекси.
Я ще майже беззбитковий, і я кажу, ну, це мої віддані покупці.
Тож, щоб отримати вигоду, адже мої клієнти нікуди не дінуться.
Я збираюся підняти трохи мої ціни. тільки тому що я знаю, що ці покупці мені вірні.
Принаймні, в цій ситуації, я зрізую прибуток.
Але тоді я кажу, гаразд, ви знаєте, це не хороший стан справ.
Він привласнив весь мій бізнес.
Насправді я хочу, щоб ви помітили ось тут, що сталося відразу.
I заробляв 88% повернення моїх грошей, чи не так?
І тільки тоді, коли Імран розпочинає той же бізнесм, він впливає на мої справи. Яким є повернення?
Він використовується лише на 25%
Але його повернення активів знижується до 20.
Тому що він має такий відсоток, його повернення активів знизилося до 20%.
І тоді моє повернення активів знизилася до 1%.
Це - загальна тенденція ось тут.
Коли хтось робить дійсно добре і отримує велику віддачу, він приваблює конкуренцію.
Це привертає потужності, правильно? і якщо є дастатній попит щоб наситити нові потужності, може вони отримуватимуть більшу віддачу.
В цілому, з плином часу, якщо є дуже сприятлива віддача,все більше і більше конкурентів буде входити на ринок.
Насправді, я вичерпав час на відео
В наступному відео, я розкажу про інші сценарії конкуренції.
Побачимось пізніше.
Привіт, мене звати Джон Грін.
Це інтенсивний курс Всесвітньої Історії.
Сьогодні, ми поговоримо про Темні Віки.
Мабуть, найбільш видатний Європоцентризм в усій історії, який дійсно є суттєвим.
Ми європейці.
(співає) Меридіан проходить через нас.
Ми в середині кожної карти. і ми є континентом, навіть якщо це не так.
Давайте розпочнемо з вікторини.
Який був найкращим роком в твоєму житті?
Який найгіршим?
Містер Грін
Найкрищий - 1994.
Найгірший - 1990.
О, я з минулого, все стає набагато краще, а також набагато гірше.
Для найгіршого року, я оберу 2001-ий. Найкращий - 2006.
Гаразд, тепер твоя черга. Поділіться своїми найкращими та найгіршими роками, та коментарями.
Отже, те що ви зрозумієте, так те, що ваш гірший рік був для когось кращим роком.
Так само з історією.
Період між 600-им і 1450-им роком часто називають Середньовіччям в Європі, тому що це роки між Римською Імперією, припускаючи, що ви забудете про Візантію і початком Середньовіччя.
Це те, що називають - Темні Віки, тому що це було віком нібито неосвічених, але чи був цей насправді таким темним?
Залежить від того, що ви вважаєте гнітючим.
Якщо вам подобаються міста та чудова поезія, тоді Темні Віки були доволі темними в Європі, але якщо ви, як і я, і ваші дві улюблені речі це не помирати від війн або ще від чогось, тоді Темні Віки не були такими ж поганими. Принаймні, поки не настала чума в 14-му столітті.
Тим часом, за межами Європи, Темні Віки були дійсно століття просвітництва, але спочатку ми завершимо з нудною Європою.
Давайте перейдемо до основного.
В Середньовічній Європі було менше торгівлі, міст та культурної продуктивності ніж в Римській Імперії.
Лондон та Париж були справжніми пастками, без наявних каналізацій, віком в 5 тис років, як Мохенджо-Даро в цивілізації Інді, не те, що Рим.
Але з могучим правлінням, війни були меншими, що є причиною, чому життя європейців в Середньовіччя, ух, я знав, зо ти це зробиш!
В будь-якому випадку люди в Середньовіччі жили трохи довше, очікувана тривалість життя становила 30, а в часи Римської Імперії, очікувана тривалість життя становила 28, замість централізованого правління,
Європа в Середньовіччі мала феодалізм. Політична система основана на взаємних стосунках між лордами, яким належало багато землі та васалами, що захищали землю і одягались як рицарі в замін пообіцявши бути вірним лорду.
Лорди були також васалами для більш важливих лордів, а найважливішим лордом був король.
Нижче рицарів були селяни, що працювали на землях взамін на захист від грабіжників та інших загроз.
Феодалізм був також економічною системою, селяни працювали на землях, дбали про родючість, годуючи себе і віддаючи решту землевласникам, на чиїй землі працювали.
Невеличка шкала місцевої природи феодальної системи була ідеально для часу та місця, де загрози людській безпеці були також малими й місцевими.
Але, звичайно ж, ця система зміцнює статус-кво.
Там мало свободи і абсолютно ніякої соціальної мобільності.
Cеляни ніколи б не змогли доробитися до лордів, і вони майже ніколи не покидали села.
Дякую.
Ще одне, це дуже цікаво, з погляду історії.
Ця передача повноважень від імперії до локалізму сталося в багатьох місцях і в різні часи.
В часи політичного стресу, як після падіння династії Хана в Китаї, влада має тенденцію перетікати в руки місцевих лордів, що можуть захистити селян краще ніж держава.
Ми багато подібного чули в Китайській історії, крім того, в сучасному Афганістані, але замість того аби називатись феодальними лордами, ці лорди називаються лордами війни.
Європоцентризм виступає вперед.
Іншою причиною, чому Темні Віки називаються темними, тому що Європа була у владі забобонів та нудних релігійних дебат на рахунок того, скільки ангелів може поміститися на голівці шпильки.
Крім того, Середньовіччя стало свідком таких теологів як Фома Аквінський, який став важливим філософом, і жінки як Хільдегард, що написала всю цю важливу літургійну музику, а також буквально винайшла жанр моральної гри.
Все ще вище сказане, звучить краще ніж в Ісламському світі, або Дар-аль-Іслам.
Коли ми в останнє говорили про мусульманів, вони розширили їхні землі в Аравії, і підкорили багаті єгипетські провінції Візантії та всю Державу Сасанідів, і все в проміжку 100-а років.
Омейядський халіфат розширив імперію на захід до Іспанії, а тоді до столиці Дамаск, бо це було ближче до діючої імперії, але все ще, в Аравії.
Це було дуже важливо для Омейядського халіфату, бо вони встановили ієрархію з арабами, де вони на вершині, і до того ж, вони намагались втримати арабів від братання з не арабамськими мусульманами в межах імперії.
Це, звичайно, дратувало не арабських мусульман, які казали:
"Я не знаю чи читаєте ви той же Коран, що і ми, але він каже, що ми всі повинні бути рівними"
Доволі швидко більшість мусульман не були арабами, що спонукало до легкого скинення Омейядів, що і сталося в 750 р.
Їх заміни, Аббасіди,
Аббасіди?
Зажди.
Ах-БАСС-сід або АБ-ба-сід.
Я двічі правий.
Отже, Аббасіди були з Аббаської сім'ї, який був родом з однієї зі східних, і, отже, більш перський провінцій Ісламської імперії.
Аббасіди прийшли до влади в 750 році, і ніхто не міг повністю перемогти їх аж до 1258 р, коли вони були підкорені, зачекайте, Монголами.
(кавалерська музика)
Аббасіди підтримували ідею спадкової монархії, але вони перенесли столицю імперії до Багдада, і їх прийняли з більшою приємністю, аніж не арабських мусульман на владні посади.
Під Аббасідами, Дар Аль-Іслам взяв на себе чіткий перський взірець, який ніколи не втрачався.
Халіф проголосив себе тепер королем королів, точно так само як Ахеменід, і доволі швидко, правління Халіфату стало більш ухильним, як і первородне перське.
Це значило, що його контроль слабшав, і до 1000 року Ісламський Халіфат, що надзвичайно виділяється на карті, перейшов до менших держав, кожна з яких на словах підкорялась Халіфату в Багдаді.
Це все було частково бо Ісламська Імперія покладалися все більше і більше на солдати на кордонах.
У цьому випадку, турки, а також раби надали перевагу військовій службі для того, щоб стати основою їх армії, стратегія, що була випробувана сотні раз, і успішною нуль разів, що варто пам'ятати, якщо ви збираєтесь бути імператором.
Взагалі, наші історики виділяють, що стратегія спрацювала, якщо ви монгол.
Що більш важливішого встановили Аббасіди, ніж монархія в стилі Персії, це відкритість до чужоземців та їхніх ідей.
Ця толерантність та зацікавленість продовжилась в золотому віці Ісламського вчення зосередженого в Багдаді.
Аббассіди спостерігали кипіння культури як ні за чим іншим в грецькі часи.
Арабмьке замінило грецьке, не тільки як мова спілкування та релігії, але й в культурі, філософії. медицині та поезія була написана арабською.
Хоча і перська мова залишилась як важлива літературна мова.
Багдад став центром освіти, з домом мудрості та величезною бібліотекою.
Мусульманські вчені перекладали роботи грецьких філософів, включно з Арістотнлем та Платоном, так само наукові роботи Гіпократа,
Архімеда, та особливл фізика Галена.
Вони перекладали та зберігали буддистські та індуїстські рукописи, які в іншому випадку були втрачені.
Мусульмани зробили багато для медицини також.
Мусульманський вчений Ібн Сіна, написав Канони Медицини, що стали зразком для медичних посібників століттями.
Ісламська імперія успадкувала математичні концепції від Індії, такі як нуль, число таке дивовижне й красиве, що ми могли б написати цілий епізод про нього.
Але замість того, я напишу маленьку любовну поему.
Ах, нуль, прекрасний маленький нуль.
Вони кажуть ти ніщо, але ти все для матиматичної історії і мене.
Час для відкритого листа?
()
Відкритий лист до науки та релігії, але спочатку глянемо що там в секретній комірці.
Хлопавки від шампанського?
Що я повинен робити з ними, Стен?
Дорогі, наука та релігія, ви повинні бути такими суперечливими, але лише не в Аббасідській Імперії
Я маю на увазі Мусульманські математики розширили математику до такої степені, що зараз ми називаємо основні 10 чисел і символи, які ми використовуємо щоб позначити арабські цифри.
Релігія була тим, що давало поштовх науці, як великий філософ Ібн Рашд стверджував, що єдиний шлях до релігійного просвітництва саме через Аристотелеве міркування, мусульманська математика та астрономія частково розвинула алгебру, щоб спростити Ісламські закони спадщини. вони зробили важливий успіхів у тригонометрії щоб допомогти людям зрозуміти, куди звернути при спробі повернути в бік Мекки.
Ви працювали так добре разом, наука і релігія, але потім, як Aлл і Тіпер Горр це не могло тривати вічно.
Ніщо хороше не може залишитися в цьому світі, ніщо хороше не може залишитись.
З найкращими побажаннями, Джон Грін.
Багдад не був єдиним центром навчання в ісламському світі.
В Іспанії, Ісламська Кордова стала центром мистецтв, особливо архітектури
Це, мабуть, найкраще ілюструє Мечеть в Кордові, побудована правителем Омейядів, Абдом аль-Рахманом Першим. в 785 - 786 рр.
Саме так.
Ця будівля досі стоїть. і один з найдивовижніших мечетей в світі побудований в рік, коли
Середньовічний собор потребував мільйон років для завершення.
Мусульмани Іспанії були також інженерами який конкурували з римлянами.
Акведуків в Кордові приніс питної води в місто і мусульманські вчені мали провідну роль в сільськогосподарській науці, покращивши прибутковість всіх видів нових культур, дозволяючи іспанським життям бути довшими і менш голодними.
Всі хотіли жити в Іспанії, навіть найбільший єврейський філософ Маймонід хотів жити в Іспанії, але, на жаль, він був вигнаним, і в кінцевому підсумку опинився в Олександрії, Єгипет.
Там він написав свою оборонну раціональність з лякаючою назвою.
Керівництво для розгублених.
Я перекладаю назву, звичайно ж, тому що первісний текст був написаний арабською мовою.
Тим часом, Китай має власний золотий вік.
Династія Тан зробив уряд Китаю більше меритократчиним, і правили більше 80 мільйонів чоловік в 4 мільйонів квадратних миль, і вони, можливо б, завоювали всю Центральну Азію, якби це не було Аббасидів, з ким вони воювали в найважливіший бій, про який ви ніколи не чули,
Бій річки Талас.
Це ніби Алі Фрезер 8-го століття, і Аббасіди виграли, в кінцевому підсумку, визначивши, хто і де мав культурний вплив,
Аббасиди домінували на захід від річки, а Китай на схід.
Тан також виробляв неймовірне мистецтво що був продане по всій території Азії.
Багато з них були відомі скульптури з династії Тан, прославлених діячів, які були не китайцями, що, знову ж таки, демонструє різноманітність імперії.
Тан став також золотим віком для китайської поезії, з знаменитостями, як Ду Фу і Лі Бо застосовуючи своє ремесло, заохочене офіційним урядом, і династією Сун, яка тривала з 960 до 1258 рр. і задала навіть більшого жару.
Це не непристойно, якщо ми говоримо про ослів.
До 11-го століття, китайські металісти виробляли стільки ж заліза як Європа буде в змозі виробляти в 18-му столітті.
Деякі з цього заліза було використане для нових плугів, що дозволило сільське господарство бум, тим самим підтримуючи зростання населення.
Фарфор був такої високої якості, що він був відправлений по всьому світу, Саме тому ми зараз називаємо це Китаєм.
Так багато відбувається в торгівлі, що в китайців закінчився метал для монет, що призводить до ще одного нововведення, паперові гроші.
До 11-ого століття, китайці записували свій рецепт для суміші селітри, сірки і деревного вугілля, що тепер ми знаємо, як порох.
Це стає свого роду великою справою в історії, прокладає шлях для сучасної війни і арени рок-піротехніка, ах, ось чому.
Не такими темними в кінці кінців.
Дякую за перегляд.
Побачимось наступного тижня.
Запрошую вас ознайомитися з "П'ятьма Небезпечними Речами, які слід дозволяти своїм дітям"
У мене немає дітей.
Я позичаю дітей у своїх друзів, тож (Сміх) можете сприймати всі ці поради дещо скептично.
Мене звати Ґейвер Таллі.
За спеціальністю я найманий комп'ютерний науковець, але також я є засновником закладу, який називається "Реміснича школа".
Це літня програма, метою якої є допомогти дітям навчитися створювати речі, про які вони думають.
Так, ми будуємо багато речей.
І я даю серйозні інструменти в руки учням середньої школи.
Тому, якщо ви надумаєте послати свою дитину до Ремісничої школи, знайте, вони повертаються звідти побитими, подряпаними і в крові.
Як вам відомо, ми живемо у світі, де панує жорстке регулювання дитячої безпеки.
Схоже на те, що не існує жодної межі, наскільки ненормальним може ставати регулювання дитячої безпеки.
Ми пишемо попередження про задихання на кожнісінькому артикулі пластикової плівки, виготовленої у Сполучених Штатах або ж плівки, що продається з якимось товаром у Сполучених Штатах.
Ми розміщуємо застороги на кавових горнятках, щоб попередити, що вміст може бути гарячим,
І так виглядає, що ми вважаємо будь-який предмет, гостріший за м'ячик для ґольфу, занадто гострим для дітей віком до 10 років.
Де ж межа такому божевіллю?
Якщо заокруглювати кожен гострий кінець і усувати кожен гострий предмет, кожну мізерну деталь у світі, тоді при першому ж контакті з чимось гострим або не виготовленим із круглого пластику, дитина пораниться.
Оскільки межі того, що ми визначаємо як зону безпеки розширюються, ми позбавляємо наших дітей цінних можливостей вчитися взаємодіяти зі світом довкола них.
Але, незважаючи на всі наші зусилля та наміри, діти завжди придумають, як робити усеможливі небезпечні речі, у якому завгодно середовищі.
Тому, попри провокативну назву, дана презентація насправді стосується безпеки та деяких простих речей, які ми можемо робити, щоб виховувати наших дітей креативними, впевненими та здатними керувати середовищем довкола них.
Те, що я зараз вам презентую, є витягом з книги, над якою ми працюємо.
Книга називається "50 Небезпечних Речей".
Ось п'ять небезпечних речей.
Пункт номер один - грати з вогнем.
Навчитися контролювати одну з елементарних сил природи є поворотним моментом у житті кожної дитини.
Пам'ятаємо ми про це, чи ні, це - це наш перший досвід контролю над однією з таємничих речей.
Ці таємниці відкриваються лише тим, хто отримує нагоду погратися з ними.
Отже, гра з вогнем.
Це одне з найзахоплюючіших відкриттів, вогонь.
Граючись із ним, вони вивчають деякі базові принципи про вогонь, про поглинання, згоряння, про розрідження повітря.
Це три робочі елементи вогню, які потрібні для правильного контролю над вогнем.
Можете вважати відкрите вогнище в ямі лабораторією.
Ви не можете знати, чого саме вони навчаться, граючись із ним.
Та все ж дозвольте їм просто подуріти біля нього і, повірте, вони навчаться речам, про які не зможуть дізнатися, граючись в гру "Дора Дослідник".
Пункт другий - власний кишеньковий ніж.
Кишенькові ножі, немовби випали з нашої культурної свідомості, я вважаю, це жахливо.
(Сміх)
Ваш перший, перший складний ножик є першим універсальним інструментом, який потрапляє вам до рук.
Всі знають, це і лопатка, і важіль, і викрутка, і лезо.
І це - це могутній та серйозний інструмент.
І в багатьох культурах дітям дають ножі, як тільки дитина починає ходити.
Ось діти ескімосів, які зрізають китовий жир.
Я вперше побачив це у фільмі Канадської кінокомісії, коли мені було 10 років, це залишило в мені тривалий слід, малюки, які граються з ножами.
Це демонструє, що діти можуть розвивати розширене відчуття себе за допомогою інструмента у дуже ранньому віці.
Ви закладаєте декілька дуже простих правил - завжди ріжте від себе, гостріть лезо, ніколи не натискайте сильно, такі речі діти можуть зрозуміти і слідувати їм.
І, так, вони поріжуться.
У мене є декілька жахливих шрамів на ногах, після того, як я поранив себе.
Та знаєте, вони молоді. В них рани швидко заживають.
(Сміх)
Пункт третій - метання списа.
Виявляється, наші мізки насправді налаштовані на кидання речей, і, так само, як із м'язами, якщо ви не використовуєте частини вашого мозку, вони з часом атрофуються.
Проте, коли ви тренуватимете їх, будь-який мускул додасть сили усій системі, що вплине також і на ваш мозок.
Отож практика кидання речей засвідчила стимуляцію фронтальної та тіменної частини мочки вуха, які пов'язані з гостротою зору, тривимірним сприйняттям, та розв'язанням структурних проблем, тому в цьому є сенс - це допомагає розвивати їх зорові здібності та здатність до передбачення.
Метання є поєднанням аналітичних та фізичних здібностей, тож це дуже хороша практика для тренування всього тіла.
Такі типи цілеспрямованих практик також допомагають дітям розвивати увагу та здатність до концентрації.
Тож це чудові заняття.
Пункт четвертий - розбирати прилади.
Всередині вашої пральної машинки існує цілий світ цікавенних речей.
Наступного разу, коли надумаєте викинути якийсь прилад, не робіть цього.
Розберіть його на частинки з вашою дитиною або пошліть його до моєї школи і ми розберемо його там.
Навіть, якшо ви не знаєте, з яких частин пристрій складається, і не здогадуєтеся, для чого служить та чи інша деталь, це все ж дуже хороша практика для дітей - усвідомлення того, що вони можуть розібрати річ, незалежно від її рівня складності, діти можуть розібратися частково з цими деталями, що означає, власне кажучи, що вони зможуть розібратися і зі всіма іншими деталями.
Йдеться про те, щоб надати їм відчуття пізнавальності, відчуття, що речі можна пізнати.
Тож ці чорні коробки, з якими ми живемо і приймаємо як належне, насправді є складними речами, виготовленими іншими людьми, а ви можете зрозуміти, як вони функціонують.
Номер п'ятий - складається з двох частин.
Порушити Акт про захист прав цифрового тисячоліття.
(Сміх)
Існують закони за межами регулювання безпеки, які намагаються обмежити нашу взаємодію з речами, які нам належать, у даному випадку, з цифровими медіа.
Це дуже проста вправа - купуєте пісню на сайті ITunes, записуєте її на диск, тоді копіюєте її з диска на MP3-програвач і прослуховуєте на тому ж таки вашому комп'ютері.
Ви щойно порушили закон.
Технічно Американська Асоціація звукозапису може прийти і порушити справу проти вас.
Це важливий урок для дітей - той факт, що деякі закони порушуються випадково, і що ці закони потрібно добре тлумачити.
Про таке ми частенько розмовляємо з дітьми, коли дуріємо з різними речами і ламаємо їх, і розкладаємо на деталі, і використовуємо їх для інших речей - а також, коли ми виходимо на вулицю і там водимо автомобіль.
Керування автомобілем є справді повноважним актом для дитини, це вже останній пункт.
(Сміх)
Для тих із вас, кому не до вподоби порушувати закони, ви можете керувати автомобілем з вашою дитиною.
Це - це чудова сцена для малюка.
Це стається приблизно в той же час, коли вони захоплюються чимось на зразок динозаврів, якимись великими речами із зовнішнього світу, якими вони намагаються заволодіти.
Автомобіль є подібним об'єктом, і вони можуть сісти в нього та керувати ним.
Це насправді, наче дає їм важіль для керування цілим світом в такий спосіб, до якого часто вони не мають доступу.
Отож - і це цілком легально.
Знайдіть велику незайняту ділянку, впевніться, що на ній нічого немає, і що вона знаходиться на приватній території і дайте їм поводити машину.
Насправді, це дуже безпечно.
І це розвага для всієї родини.
(Сміх)
Що ж, побачимо.
Я думаю, це все.
Це був п'ятий з половиною пункт. Все гаразд.
АллоСфера (AlloSphere) - це триповерхова металічна сфера всередині звукопоглинаючої камери.
АллоСферу можна вважати великим динамічно змінним цифровим мікроскопом, підключеним до суперкомп'ютера.
20 дослідників можуть стояти на підвішеному всередині сфери містку і повністю зануритись у свої наукові дані.
Уявіть собі, якби група фізиків, стояла всередині атома, спостерігаючи та прослуховуючи обертання електронів.
Уявіть собі, якби група скульпторів, могла потрапити в решітку атомів та ліпити, використовуючи свої матеріали.
Уявіть собі, якби група нейрохірургів могла влітати в світ мозку, де тканини утворюють пейзажі, а густина крові утворює музику.
Те, що ви побачите - це частина досліджень, які ми проводимо в АллоСфері.
Але спочатку кілька слів про нашу групу художників, вчених та інженерів, які працюють разом. я - композитор, пишу для оркестрів, і я - творець АллоСфери.
Наші колеги-художники візуалізації допомагають відобразити складні математичні алгоритми, що розгортаються в часі і в просторі, у візуальній та акустичній формі.
Наші колеги-вчені відкривають нові конфігурації в інформаційних даних.
А наші колеги-інженери створюють один із найбільших динамічно змінних комп'ютерів у світі для такого типу дослідження даних.
Ми з вами побачимо в польоті п'ять дослідницьких проектів, які понесуть нас від макроскопічного рівня біологічних даних до найдрібнішого рівня обертання електрону.
Перший проект називається АллоМозок (AlloBrain).
В ньому ми намагаємось оцифрувати красу. Ідея - знайти регіони мозку, що активно взаємодіють при спогляданні краси.
Ми летимо через кору мозку мого колеги.
Все базується на реальних даних fMRI (функціонального магнітно-резонансного дослідження), відображених у візуальній та акустичній формі.
Мозок - це цілий світ, в якому можна літати та взаємодіяти.
Перед вами постають 12 "розумних" мікропроцесорів, цих маленьких літаючих прямокутників.
Вони вимірюють рівень густини крові в мозку і акустично реагують на результати вимірів.
Більш високий рівень означає більше активності в даній точці мозку.
По суті, густота відображається у вигляді пісні так, що більш густі точки дають більш високі тони.
Перейдемо від реальних біологічних даних до алгоритмів біогенерації, що створюють імітацію природи в рамках нашого наступного проекту.
В цій науково-художній інтерпретації, алгоритми біогенерації допомагають зрозуміти саморозвиток, породження і ріст.
Це дуже важливо для симулювання нанометрових масштабів.
Для художників створюються нові світи, готові до відкриттів та досліджень.
По мірі росту ці алгоритми генерації вступають у взаємодію та спілкування, так ніби це рій комах.
Наші дослідники діють на ці дані шляхом внесення коду бактерії - коди записані у вигляді комп'ютерних програм - що стимулює з часом ріст цих створінь.
А зараз перейдемо від біологічного макросвіту на рівень нижче, в атомний світ, і здійснимо політ всередину решітки з атомів.
Це - дані з реального АСМ, атомно-силового мікроскопу, представлені колегами з Центру освітлення та енергії твердого тіла. Вони відкрили новий зв'язок, новий матеріал для прозорих сонячних комірок.
Ми летимо через решітку із 2000 атомів: оксигену, гідрогену, цинку.
Відкритий ними зв'язок видно в трикутнику.
Ось чотири сині атоми цинку, зв'язані з одним білим атомом гідрогену.
Ви бачите електронний потік разом з лініями обтікання, які ми, як художники, створили для вчених.
Це дозволяє їм відкривати зв'язуючі вузли в будь-якій решітці атомів.
На нашу думку, це красивий витвір структурного мистецтва.
Чутні для вас звуки - це відображення реальних спектрів емісії цих атомів, представлених нами в акустичній формі.
Вони співають для вас.
Кисень, гідроген і цинк мають кожен свій власний почерк.
Зараз рухаємося ще на рівень нижче, перейдемо від решітки атомів, до одного-єдиного атому водню.
Наші колеги фізики надали нам математичні розрахунки n-мірного рівняння Шрьодингера в часі.
Ви зараз бачите суперпозицію електрона в нижніх трьох орбітах атому гідрогену.
Електронний потік фактично чутний і видимий в лініях.
Білі точки позначають ймовірну криву, показуючи, де електрон знаходиться в даній точці часу і простору в цій конкретній 3-орбітальній конфігурації.
Зараз перейдемо до конфігурації з двох орбіт.
І ви помітите пульсацію.
І також почуєте хвилеподібність між звуками.
Це фактично джерело світла.
Коли звук починає пульсувати і стискатись, фізики можуть визначити, коли буде емітований фотон.
Нові математичні структури знаходяться шляхом цих обчислень.
Щораз краще осягається квантова математика.
Перейдемо ще глибше, до обертання одного електрона.
Це буде останній проект, який я вам покажу.
Наші колеги з Центру квантових обчислень і спінтроніки фактично вимірюють своїми лазерами декогерентність в спіні єдиного електрону.
На основі масиву представлених ними даних ми створили математичну модель, за допомогою якої можна бачити та чути потік квантової інформації.
Це важливо для наступного кроку в симуляції квантових комп'ютерів та інформаційної технології.
Показані тут короткі приклади дають уявлення про роботу, якою ми займаємось в Каліфорнійському університеті Санта-Барбари.
Поєднання мистецтва, науки, та інженерії покладе початок новій ері математики, науки та мистецтва.
Надіємось, що ви зможете відвідати АллоСферу. Дайте нам натхнення думати про нові шляхи застосування цього унікального інструменту, який ми створили в Санта-Барбарі.
Дуже дякую вам усім .
(Оплески)
Ми знаходимось на Пяццо - площі перед Пантеоном.
Це давньоримська пам'ятка, яка збереглась найкраще.
А все-таки, погляньте, як відчуваєтся час.
Подивіться на ерозію. Спосіб, в який його історія відображена на його поверхні.
На нього нападали.
Його оригінальну бронзову арматуру було вкрадено.
Подивіться на численні отвори, наприклад, на фронтоні, що говорить про різне призначення цієї будівлі.
З самого початку це був храм богів, потім освячений і перетворений на церкву.
Зараз, звичайно ж, це пам'ятка, популярна серед туристів.
Це будівля, яка мала надзвичайно складну історію.
І це можна побачити на всій її поверхні.
Ми бачимо її зовсім не так, як її бачили в добу Античності.
Насправді, ми находимось на багато футів вище, ніж ми би знаходилися в античному світі.
Рим накопичував висоту уламками історії.
Колись ви б підходили до ганку Пантеону, тепер ми, насправді, знаходимось на схилі.
А простір перед Пантеоном - обрамлений колонадою.
Колонада та інші споруди, які оточували Пантеон, закривали барель збоку, так що ми бачили тільки цей дуже традиційний фронтальний вид храму.
Саме так. Це було щось дуже знайоме.
Здивування настає, коли підходиш до порогу.
Я мушу зізнатись, що мені дуже подобаються ці масивні колони, які підтримуються цими величезними мармуровими основами.
Вони піднімаються невиразно, без будь якого рифлення, а далі ці фрагменти, які колись були мармуровими коринфськими капітелями.
Це - моноліти, один шматок каменя.
На відміну від грецьких колон, вони не були сегментовані, не були різьблені.
Їх було привезено з Єгипту, що було символом панування Рима над майже усім Середземномор'ям, коли імператором був Адріан, який відповідав за спорудження цієї будівлі.
Тож, давайте зайдемо всередину. Зайдемо за ганок. Зайдемо через ці масивні бронзові двері
Ми щойно зайшли за цілком прямолінійний ганок. І тоді відкривається це місце. Відкривається це безмежне кругле місце.
Ширина і висота будівлі - охоплює все моє поле зору. І в такий спосіб мені говорять про обмеженість мого зору.
На відміну від базиліки, це радіальна будівля. Тобто тут є центр і випромінювання з цього центру.
Але захоплюючим в цій будівлі є те, що це не традиційна радіальна структура, в якій центр - на підлозі.
Центральна точка - фокус - це середина між підлогою та стелею, і середина між стінами.
Вона достатню велика і геометрично правильна, щоб умістити досконалу сферу.
І як тільки ви заходите всередину, ви помічаєте щось на зразок одержимості колами, прямокутниками, квадратами, цими, так званими, досконалими геометричними формами.
Це структура - з ідеальною геометрією.
Але вона також визначає наше місце в цій геометрії.
Але досвід перебування в цьому місці - жоден інший, окрім статичного.
Ні, насправді, він динамічний.
Однією з причин цього є те, що коли ви подивитесь вгору, на колони, ви можете побачити, що вони красиво співвідносяться з фризом декоративних вікон, що знаходяться одразу нам ними.
Але усе це не співвідноситься із куполом.
Так. Вони не співвідносяться із ящиками, які ми бачимо на куполі.
Тому складається враження, що барель, на якому стоїть купол, не залежний від купола і майже здається, ніби купол може обертатися.
Це складна візуалізація між куполом і декоративними структурами на барелі нагадує нам, що справжня структурна система тут - це бетон, а не ці декоративні колони, які ми бачимо всередині.
Саме так. Тут є товстий-товстий бетонний барель, який підтримує купол.
Тому що купол натискає і і виступає вперед, римські архітектори повинні були подумати про те, яким чином підтримати вагу і тиск купола.
І один із способі це зробити - товсті бетонні стіни бареля.
Знаєте, римляни справді удосконалили бетон.
І це одна з будівель, яка показує що було можливим.
Це простір, що має форму, тому що бетон може бути суцільним.
Ним можна будувати безперервно з дерев'яними вставками, які потім можна забрати і можна відкрити простір, так як це було неможливо у антаблементній архітектурі.
Отже, бетоном можна залити дерев'яні конструкцію або форму, і можна отримати форму, яку ви не можете отримати в антаблементній архітектурі.
Ну, він створює цей величезний, відкритий, безперервний простір.
Ми заходимо туди і почуваємо себе вільними.
Ми отримуємо надзвичайну кількість свободи у тому як ми рухаємось і бачимо крізь цей простір.
Через те, що римляни використовували бетон, ідея того, що архітектура може бути чимось, що має форму і може мати різне відношення до спостерігача.
Навіть тепер, у 21 ст., воно виглядає чудово.
Імператор Адріан, під чиїм керівництвом ця будівля була споруджена, очевидно любив її і любив приймати своїх відвідувачів тут.
Уявлялось, навіть, що він стоїть у апсиді навпроти входу.
Спочатку, в Пантеоні були скульптури богів, обожнюваних імператорів, ми гадаємо.
Це справді було божественно.
Ніби земна сфера зустрічається з небесною сферою. і певним чином з людським сприйняттям.
Подивіться як багато виглядає ця поверхня.
І вона виглядала ще багатшою в добу Античності, коли на ящиках, ймовірно, були позолочені трояндочки.
Якщо подивитись на циліндричну секцію, то ми побачимо кольоровий мармур.
Ми бачимо фіолетовий, оранжевий і синій.
Пам'ятаєте, це мармур узятий з усієї Римської імперії.
Так що, це, насправді, відображення багатства Адріана і його могутності.
Це імперія здатна пройти увесь світ, щоб зібрати такі дорогоцінні матеріали.
Ймовірно, найбільш захоплююча частина цього місця - це отвір на вершині купола, тому що він здається нелогічним.
Як може бути отвір в центрі такого купола.
У цьому немає сенсу.
Ну, це єдине світло, що потрапляє в це місце, за виключенням кількох світлових шахт у деяких заглибленнях, і звичайно, решітка над дверима і самі двері.
Тут є одне велике вікно.
І мої студенти з року в рік питались "там є скло?"
І звичайно, відповідь "ні".
Коли дощить, підлога стає мокрою.
Досконале коло цього отвору. Досконале коло купола.
Отвір має ключове значення питаннях, про які ви говорили.
Це споруда, яка певним чином є відображенням руху небес.
Світло проникає в це місце від сонця.
Часто, на купол проектується дуже точне коло і рухається по підлозі будівлі, так як сонце рухається по небі, і тоді виникає на іншій стороні купола
Тому, все будівля певним чином виконує функції сонячного годинника.
Вона робить видимими рухи небес і змушує їх проявлятись на Землі.
Ми говоримо про цю будівлю, як про велику пам'ятку стародавнього світу.
Але неї захоплювались і її наслідували в епоху Відродження,
І ймовірно, це була найвпливовіша будівля в архітектурі Відродження і сучасності.
Я маю на увазі, подумайте про всіх архітекторів, які посилались на цю будівлю.
Я дивлюсь вниз, на підлогу, і геометрія про яку ви говорили, кола і квадрати.
І думаю про тротуар перед музеєм Гуггенхайма на 5ій Авеню в Нью-Йорку.
Взагалі-то, як тільки ви побачите Пантеон, ви усюди починаєте бачити його копії і деталі.
Правда.
Саме купол, ймовірно, є елементом, який копіюють найчастіше, особливо з отвором на верхівці.
Наприклад, ви можете це побачити в Національній Галереї у Вашингтоні.
Ви можете побачити його в майже усіх неокласичних будівлях Європи і Північної Америки.
Але перед тим як ми підемо, я б хотів віддати шану Рафаелю, який тут похований.
Я зайнялася вивченням мозку, тому що в мого брата діагностували розлад мозку - шизофренію.
І як сестра, а пізніше як вчений, я хотіла зрозуміти, чому я можу усвідомлювати свої фантазії, можу зв'язувати їх із реальністю і втілювати їх у життя?
Що ж такого відбувається у мозку мого брата, який страждає від шизофренії, що він не може зв'язати свої фантазії зі звичайною, доступною нам усім, реальністю, так, що вони перетворюються на галюцинації?
Тому я присвятила свою кар'єру вивченню важких психічних захворювань.
І переїхала зі свого рідного штату Індіана до Бостону, де працювала у лабораторії доктора Франсін Бенес, на факультеті психіатрії в Гарварді.
У лабораторії ми шукали відповідь на запитання: у чому полягає біологічна відмінність між мозком людини, чий стан можна діагностувати як нормальний, та мозком людини, в якої виявили шизофренію, шизоафективний чи біполярний розлад?
Тому ми, по суті, складали карту мікросхеми мозку - які клітини взаємодіють одна з одною, за допомогою яких хімічних речовин, і скільки таких речовин потрібно?
Отже, моє життя було сповнене змісту, оскільки вдень я займалася цими дослідженнями, а ввечері та на вихідних я подорожувала як представник Національної спілки з питань психічного здоров'я.
Але вранці 10 грудня 1996 року я прокинулась і виявила розлад мозку у себе самої.
У лівій півкулі мого мозку розірвалася кровоносна судина.
Упродовж чотирьох годин я спостерігала, як мій мозок повністю втрачає здатність обробляти інформацію.
Того ранку, коли відбувся крововилив, я не могла ходити, говорити, читати, писати чи пригадати будь-що зі свого життя.
Я, по суті, перетворилася на немовля у тілі жінки.
Якщо ви коли-небудь бачили людський мозок, то знаєте, що його дві півкулі повністю відділені одна від одної.
Я також принесла сюди справжній людський мозок.
Отже, це справжній людський мозок.
Це - передня частина головного мозку, а це - задня частина, зі спинним мозком, який звисає донизу. Ось так він був би розташований усередині моєї голови.
Якщо ви поглянете на мозок, то побачите, що кора обидвох півкуль ніяк не з'єднана між собою.
Той, хто розбирається у комп'ютерах, може уявити, що наша права півкуля працює як паралельний процесор, тоді як ліва півкуля функціонує як послідовний процесор.
Обмін інформацією між двома півкулями проходить через мозолисте тіло, яке складається з близько 300 мільйонів нервових волокон.
Але окрім цього, дві півкулі ніяк не зв'язані між собою.
Оскільки наші півкулі обробляють інформацію по-різному, вони думають про різне, їх турбують різні речі, і, смію зазначити, у них дуже різні особистості.
Перепрошую.
Спасибі.
Було дуже приємно. Асистент: Звичайно.
Права півкуля людини повністю поглинута теперішнім моментом, тим, що відбувається тут і тепер.
Наша права півкуля думає образами і навчається кінестетично, завдяки рухам тіла.
Інформація - у формі енергії - проходить одночасно через усі наші сенсорні системи та вибухає цим неймовірним колажем, що показує, як виглядає теперішній момент, яким він є на запах і на смак, яким він є на дотик і на слух.
Я - енергетична істота, зв'язана з енергією довкола мене через свідомість моєї правої півкулі.
Ми - енергетичні істоти, зв'язані один з одним через свідомість наших правих півкуль як одна людська сім'я.
І саме тут, саме зараз, ми - брати і сестри на цій планеті, і ми тут, щоб зробити світ кращим.
І в цю мить ми є досконалими, ми є одним цілим, ми - прекрасні.
Моя ліва півкуля - наші ліві півкулі - це зовсім інша річ.
Наша ліва півкуля думає лінійно і методично.
Наша ліва півкуля повністю занурена в минуле та майбутнє.
Наша ліва півкуля створена так, що вона бере цей неймовірний колаж теперішнього моменту та починає вибирати деталі, деталі, і ще деталі про ці деталі.
Потім вона класифікує та організовує усю цю інформацію, пов'язує її зі всім, що ми засвоїли в минулому, і проектує в майбутнє усі наші можливості.
А ще наша ліва півкуля думає, користуючись мовою.
Це той безупинний внутрішній монолог, який з'єднує мене та мій внутрішній світ із зовнішнім світом.
Це той голосок, який нагадує мені:
"Гей, не забудь купити бананів по дорозі додому.
Вони мені знадобляться вранці".
Це той внутрішній розум, що нагадує мені, коли я повинна зайнятися пранням.
Але, мабуть, найважливіше - це той голосок, який каже мені:
І як тільки моя ліва півкуля каже мені "Я є" - я існую окремо.
Я стаю самостійною цілісною істотою, відокремленою від енергетичного потоку, що оточує мене, і відокремленою від вас.
Саме ця частина мого мозку відключилася того ранку, коли в мене стався інсульт.
Того ранку я прокинулася від пульсуючого болю за лівим оком.
Я відчула такий біль - пекучий біль - який буває, коли ви кусаєте морозиво.
Біль схопив мене, а потім відпустив.
І знову схопив, і знову відпустив.
Я не звикла відчувати біль, тому подумала : "Гаразд, я просто займуся своїми звичними справами".
Тому я встала з ліжка і стрибнула на кардіотренажер, який дає навантаження на все тіло.
Я починаю робити вправи і раптом усвідомлюю, що мої руки схожі на примітивні кігті, які вчепилися за поручні.
Я подумала: "Дуже дивно".
Я поглянула на своє тіло і подумала:
"Ого, ну і дивна ж я істота". Здавалося, що моя свідомість відійшла від звичайного сприйняття реальності, де я - людина, яка вправляється на тренажері, до певного езотеричного простору, де я з боку спостерігаю за собою і своїми рухами.
Це все було вкрай незвично, а головний біль дедалі сильнішав.
Тому я зійшла з тренажера, пройшла через вітальню і усвідомила, що всередині мого тіла все сповільнилось.
Кроки давалися важко і вимагали зусиль.
Моя ходьба втратила плавність, а поле сприйняття було таким обмеженим, що я зосередилась лише на внутрішніх системах.
І ось я стою у ванній, готуючись прийняти душ, і буквально чую діалог усередині тіла.
Я чую голос, який каже:
"Ви - м'язи, скорочуйтесь.
Ви - м'язи, розслабтесь".
А потім я втратила рівновагу та сперлася на стіну.
Я поглянула на свою руку і зрозуміла, що більше не здатна визначити межі свого тіла.
Я не можу визначити, де я починаюся, а де закінчуюся, оскільки атоми та молекули моєї руки злилися з атомами та молекулами стіни.
Я відчувала тільки енергію.
Тоді я запитала себе:
"Що ж це зі мною?
Що відбувається?" І в цю мить мій внутрішній монолог - монолог моєї лівої півкулі - повністю стих.
Так, начебто хтось узяв пульт і вимкнув звук.
Повна тиша.
Спочатку я була шокована, опинившись у безмовному розумі.
Але мене відразу ж захопила велич енергії довкола мене.
Я більше не відчувала меж свого тіла, тому почувалася величезною та безкінечною.
Я відчувала єдність зі всією цією енергією, і це відчуття було прекрасним.
Аж раптом моя ліва півкуля повернулася в ефір і каже:
"Гей! У нас проблеми!
У нас проблеми!
Нам потрібна допомога!"
І я підхопила: "Ой!
У мене проблеми.
У мене проблеми". Точніше: "Добре, добре.
Але за мить я перенеслась назад у стан свідомості, і тому я з ніжністю називаю цей простір Країна Мрій.
А там було прекрасно.
Уявіть собі як воно - повністю відключитись від свого внутрішнього монологу, що зв'язує вас із зовнішнім світом.
І ось я знаходжусь у цьому просторі - і моя робота, і будь-який стрес, пов'язаний з роботою - усе це зникло.
Я відчуваю легкість у своєму тілі.
І уявіть, що усі зв'язки у зовнішньому світі і всі фактори стресу, пов'язані з ними - все зникло.
Я відчула спокій.
Уявіть, як воно - скинути 37 років емоційного багажу!
(Сміх) Ох! Я відчувала ейфорію - ейфорію!
Це було прекрасно!
А потім моя ліва півкуля знову повертається в ефір і каже:
"Гей!
Тобі потрібно зосередитись!
Нам необхідна допомога!" І я думаю:
"Мені потрібна допомога!
Мені необхідно зосередитись!"
Отож, я виходжу з ванної кімнати, автоматично вдягаюсь, ходжу по квартирі і думаю:
"Мені потрібно дістатись на роботу.
Мені потрібно дістатись на роботу.
Чи можу я вести машину?
Чи можу я вести машину?"
І в цю мить мою праву руку повністю паралізувало.
І до мене дійшло:
"О Боже мій!
У мене інсульт!
У мене інсульт!"
І тут мій мозок каже мені: "Ого!
Це ж так круто!" (Сміх) "Це ж так круто!
Скільком неврологам випадає можливість вивчати власний мозок зсередини?"
(Сміх)
А потім промайнула думка:
"Але ж я надзвичайно зайнята жінка!"
(Сміх) "У мене немає часу на інсульт!"
"Ну добре, я не можу зупинити інсульт, тому я змарную на нього тиждень-два, а потім повернуся до своїх звичних справ.
Добре.
Отже, тепер потрібно звернутись за допомогою.
Необхідно зателефонувати на роботу".
Я не змогла пригадати свій робочий номер, але згадала, що в кабінеті у мене є візитка з моїм номером.
Отже, я пішла в кабінет і витягнула товсту купку візиток.
Я подивилася на горішню картку, і хоча в думках я чітко знала, як виглядає моя картка, я не могла зрозуміти - моя це картка чи ні, бо я бачила самі лише пікселі.
І пікселі слів зливались із пікселями фону та символів, я не могла нічого розібрати.
А потім я дочекалася так званої хвилі ясності.
У цю мить я змогла повернутися до звичної реальності і визначити, що це не та картка... і це не та картка... і це не та картка.
45 хвилин пішло на те, щоб перебрати третину тієї купки.
Тим часом, за 45 хвилин, крововилив у лівій півкулі мого мозку поширився.
Я не розрізняю цифри, я не розумію телефону, але це мій єдиний план.
Отже, я беру телефон і кладу його сюди.
Беру візитку і кладу її сюди ж, і підбираю карлючки на картці до карлючок на телефоні.
Але потім мене знову заносить до Країни Мрій, а після повернення я не пам'ятаю - набирала я вже ці цифри чи ні.
Тому я повинна була орудувати своєю паралізованою рукою, наче обрубком, і закривати цифри, які я набрала, щоб, повернувшись до звичної реальності, я могла зрозуміти:
"Так, цю цифру я вже набрала".
Врешті-решт, номер я набрала, я прислухаюся до телефону, мій колега піднімає слухавку і каже:
"Гу-гу-гу-гу". (Сміх) А я собі думаю:
"Боже ж ти мій, та він гавкає як золотистий ретривер!"
А я кажу йому - з ясним розумом - я говорю йому:
"Це Джил!
Мені необхідна допомога!"
Але все, що виривається: "Гу-гу-гу-гу-гу".
"Боже ж ти мій, та я сама, як той золотистий ретривер!"
Так що я не могла знати - я не знала, що не можу ні говорити, ні розуміти людську мову, поки не спробувала.
Але він зрозумів, що мені необхідна допомога, і допоміг мені.
Незабаром, коли мене везли через
Бостон із одного госпіталю до Масcачусетського загального госпіталю, я скрутилася у клубочок-ембріон і, наче повітряна кулька з останніми залишками повітря, яке от-от її полишить, відчувала, як моя енергія зникає, і мій дух покидає мене.
У цю мить я розуміла, що більше не здатна керувати своїм життям.
І, або лікарі врятують моє тіло і дадуть мені ще один шанс у житті, або, мабуть, це буде мить мого переходу.
Коли я прокинулася пізніше того дня, то була шокована від того, що все ще жива.
Коли я відчувала, що мій дух покидає мене, то попрощалась із життям.
І мій розум начебто завис між двома протилежними гранями реальності.
Зовнішні подразники, які діяли на мою сенсорну систему, сприймалися як біль.
Світло обпалювало мій мозок, наче полум'я, а звуки були настільки гучними і хаотичними, що я не могла виокремити окремий голос із загального шуму і мені просто хотілося втекти.
Оскільки я не могла визначити позицію свого тіла в просторі, я відчувала себе величезною і безкінечною, наче джин, котрий щойно вивільнився з пляшки.
Мій дух вільно ширяв, наче величезний кит, що пливе у морі безмовної ейфорії.
Нірвана.
Я досягла Нірвани.
І я, пам'ятаю, думала, що аж ніяк не зможу втиснути усю цю свою неосяжність всередину свого малесенького тіла.
Але я зрозуміла:
"Але ж я все ще жива!
Я жива і я досягла нірвани. І якщо я досягла
Нірвани і я жива, то вона доступна кожному, хто живе".
Я уявила собі світ, повен прекрасних, миролюбних, милосердних, сповнених любові людей, які знають, що вони можуть повернутись у цей простір коли завгодно.
І що вони можуть свідомо перемкнутися з лівої півкулі на праву і віднайти цей спокій.
А потім я усвідомила, яким величезним даром міг стати цей досвід, яким ударом прозріння того, як ми живемо.
Це стало моїм стимулом до одужання.
Через два з половиною тижні після крововиливу хірурги видалили кров'яний тромб завбільшки як м'ячик для гольфу, який тиснув на мої мовні центри.
Ось я зі своєю мамою, справжнім ангелом мого життя.
Я повністю одужала через вісім років.
Так хто ж ми?
Ми - рушійна сила життя у всесвіті, з вправними руками та двома розумами, здатними до пізнання.
Щосекунди ми маємо змогу вибирати, як ми хочемо жити і ким ми хочемо бути у цьому світі.
Тут і тепер я можу під'єднатися до свідомості моєї правої півкулі, де ми є.
Я - рушійна сила у всесвіті.
Я - рушійна сила 50 трильйонів прекрасних, геніально створених молекул, з яких я складаюся, в єдності з усім, що існує.
Або я можу під'єднатися до свідомості моєї лівої півкулі, де я стану відокремленим індивідуумом, цілісністю.
Відокремленою від потоку, відокремленою від вас. Я - Доктор Джил Боулт Тейлор: інтелектуал, нейрофізіолог.
Це ті "ми" всередині мене.
Кого б обрали ви?
Кого ви вибираєте?
І коли?
На мою думку, що більше часу ми проводимо, запустивши мікросхему глибинного внутрішнього спокою наших правих півкуль, то більше миру ми принесемо у наш світ, і тим спокійнішою буде наша планета.
І я подумала, що це ідея, якою варто поділитись.
Тепер ми готові до третього закону Ньютона.
Це те, про що ви вже могли чути. Можливо, чули від інших. Але у цьому відео я б хотів впевнитися, що ви справді розмієте, що Ньютон мав на увазі, коли говорив (і це переклад з латині), що до кожної дії...
Один момент,
Ньютон був англійцем, але він писав латиною тому, що в той час люди ще писали латиною і латина тоді відігравала важливу роль серед мов.
Як би там не було, але до кожної дії завжди є рівна протидія.
Або сили двох тіл, що виникають при їх взаємодії є завжди рівними та направленими в протилежних напрямках.
Отож, що Ньютон мав на увазі, так це те, що тіло не може мати сили, якщо воно не має протилежної сили, що діє зі сторони іншого тіла.
Ми поговоримо про ці приклади пізніше. То припустимо, що у мене є якийсь блок, який я пересуваю - тисну на нього і намагаюсь пересунути його.
Тож це моя рука, яка намагається тиснути на блок та прикладати силу - рівнодійну силу у цьому напрямку. Так, щоб цей блок рухався вправо.
Можливо, блок знаходиться на поверхні льоду і може рухатися.
Так точно не виглядає лід! Візьмемо більш підходящий колір.
Тож блок знаходиться на льоду, можливо, такому як цей.
А третій закон Ньютона нам каже:
"Дивись! Я можу натиснути на цей блок і, звичайно ж, я прикладу рівнодійну силу на ньго, тоді рівнодійна сила прискорить блок.
Можна припустити, що блок подолає силу тертя, оскільки поверхнею є лід, але блок в свою чергу буде прикладати рівну за модулем та протилежну за напрямком силу на мене!" Рівну та протилежну силу на мене.
А прямий доказ цьому і це не просто здогадка, а факт. Це рівна та протилежна сила. Але факти свідчать, що у випадку рівної та протилежної сили , моя рука стискається, я це відчуваю!
Візьміть зараз рукою надавіть на стіл або щось, що поблизу.
Ви справді прикладаєте силу на стіл.
Тому давайте я це намалюю.
Припустимо у мене тут стіл і я намагаюсь тиснути на стіл. Отож, ще раз.
Це моя права рука, яка тисне на стіл.
Якщо я тисну на стіл, що я й роблю в даний момент, коли записую це відео.
Ви побачите, якщо справді прикладати силу до столу так, як це роблю я, то стіл може трястися або нахилятися трішки.
Це те, що я справді зараз роблю. Але в той же час ви побачите, що ваша рука стискається!
Долоня вашої руки здавлюється.
І це тому, що стіл прикладає рівну та протилежну силу до вашої.
Якби цього не було, ви б цього не відчули. Ви б не відчули навіть тиску. Вам би здавалося, що рука зовсім не стискається.
Припустимо, ви гуляєте на пляжі.
Гуляєте на пляжі. Тут буде пісок.
Якби ви ступили на пісок. Припустимо, це ваш черевик (намалював, як тільки міг). Тож це черевик.
Якби ви ступили на пісок, то, очевидно, що ви б прикладали силу на цей пісок.
Ви б прикладали силу на пісок.
Сила, яку б ви прикладали на пісок - це сила вашої ваги, гравітаційне тяжіння між вами та Землею. Тому ви прикладаєте силу на пісок.
Ще одний доказом цього є те, що пісок витісниться і на ньому залишиться відбиток ноги.
Пісок витісниться там, де ви ступили тому, що його сильно притиснули до низу. Тому очевидно, що ви прикладаєте силу на пісок.
Але пісок також прикладає рівну та протилежну за напрямком до вас силу. Також прикладає рівну та протилежну за напрямком до вас силу. Що стане цьому доказом?
Що ж, якщо ви вірите другому закону Ньютона, якщо на вас діє сила тяжіння, то ви маєте прискорюватись у низхідному напрямку, доки інша сила не збалансує це.
А сила, яка це зрівноважує - це сила, яку пляж, точніше пісок, прикладає до вас у висхідному напрямку.
Коли дві сили зрівноважуються, рівнодійна сила дорівнюватиме нулю для вас.
Ось чому, ви там залишаєтесь. Ви не починаєте прискорюватись вниз до центру Землі.
Інший приклад цього.
Це, мабуть, найвідоміший приклад третього закону Ньютона - про те, як працює ракета.
Коли ви в ракеті, намагаєтесь вийти з атмосфери чи, можливо, ви в космосі - немає нічого, що б відштовхувало, та таким чином дозволяло прискоритись.
Все, що ви можете зробити - підтримувати компонети палива в паливному баці, щоб рухатись.
І якщо відбувається потрібна хімічна реакція або потрібне згорання - відбувається викид газів, які забезпечують надвисокі швидкості ракети.
На кожну з цих частинок ви прикладаєте силу достатню силу і хоча це незначна для них маса, але це створює надвисоку швидкість. Вони неймовірно прискорюються.
Тож в ракеті діє рівна та протилежна сила.
Вона впливає на викид газів і це те, що дозволяє ракеті прискоритись, навіть якщо немає нічого поблизу, що могло б штовхати її.
Просто викидає певні сполуки, прискорює ці сполуки до надвисокої швидкості.
Діє сила на всі ці частинки і це дозволяє прикласти рівну та протилежну силу, щоб прискорити ракету.
Ще один приклад до цього - це рух або дрейфування у космосі, дуже корисний приклад.
Це для того, що ви не залишись вічно дрейфувати у космосі.
Що може зробити астронавт, щоб змінити напрямок його руху, щоб він почав рухатись до космічного корабля?
Що ж, якщо ви озирнетеся, то немає нічого, щоб штовхало. Йому немає від чого відштовхнутися і давайте припустимо, що у нього немає реактивного двигуна чи чогось подібного.
Що він міг би зробити?
Що ж, єдине, що він міг би зробити і в цій ситуації, коли ви дрейфуєте у космосі, вам потрібно знайти найважче, краще сказати, наймасивніше, що на вас є.
Різницю між масою та вагою я поясню у наступних відео. Тож потрібно знайти наймасивнішу річ, яку можна зняти і яку можна кинути. Кинути потрібно у напрямку протилежному від себе.
Давайте я поясню це так.
Якщо я кидаю, припустимо я в космосі і я дрейфую ( я просто покажу, надам цьому вигляду рукавички), а це скажімо рукавичка астронавта.
Ось так: це його рука, рука астронавта і він чи вона знайли якесь обладнання на собі, яке можна кинути. Можна зняти набір інструментів та кинути найважчий з них.
Станеться те, що в якийсь час, коли вони штовхатимуть тіло від себе, вони прикладатимуть силу на це тіло, вони прикладатимуть силу на це тіло якийсь час, поки мають контакт з цим предметом.
І весь час це тіло, прискорюючись під впливом сили астронавта на нього, буде прикладати рівну та протилежну силу на руку астронавта або на нього самого.
Тож тіло прискорюється у цьому напрямку і доки астронавт штовхає, він буде прискорюватись у цьому напямку.
Тому все, що вам треба зробити - це кинути щось у протилежному напрямку і це дозволить астронавту прискоритись у напрямку до космічного корабля та, сподіваюсь, вхопитися за щось.
Це мотоцикл швидкої допомоги.
Найшвидший спосіб дістатися до будь-якого місця нещасного випадку.
Тут є все, що є в машині медичної допомоги, окрім ліжка.
Бачите - ось дефібрилятор.
Прилади.
Всі ми бачили трагедію, яка сталася у Бостоні.
Коли я переглядав ці фото, вони повернули мене на багато років назад у минуле, коли я ще був дитиною.
Я виріс у невеличкому районі Єрусалима.
Коли мені було шість, я йшов зі школи у п'ятницю після обіду зі своїм старшим братом.
Ми проходили автобусну зупинку.
І побачили, як перед нашими очима вибухнув автобус.
Автобус палав, було багато поранених і вбитих.
Пам'ятаю старого чоловіка, який кричав до нас, благав нас допомогти йому встати.
Йому потрібна була чиясь допомога.
Ми були дуже налякані і просто втекли.
Коли я виріс, вирішив стати лікарем і рятувати життя.
Можливо це сталося через те, що я побачив у дитинстві.
У 15 років я пройшов курс навчання до команди з надзвичайних ситуацій і пішов волонтером на швидку допомогу.
Два роки я був волонтером у Єрусалимі.
Я допомагав багатьом людям, але якщо комусь насправді потрібна була допомога, я ніколи не приїжджав вчасно. Ми не встигали.
Вулиці були такі завантажені.
Відстань, і все таке.
Ми ніколи не встигали, коли хтось дійсно нас потребував.
Якось ми отримали виклик до семирічної дитини, яка вдавилася хот-догом.
Дороги були переповнені, і ми їхали з іншого боку міста у північній частині Єрусалима.
Приїхавши через 20 хвилин, ми почали робити дитині штучне дихання.
Тут прийшов лікар із сусіднього будинку, зупинив нас, перевірив стан дитини, і сказав зупинити наші спроби.
Він засвідчив смерть дитини.
У ту мить я зрозумів, що ця дитина померла ні за що.
Якби цей лікар, який жив у сусідньому будинку, прийшов на 20 хвилин раніше, і не чекав на сигнал сирени, що лунала від машини швидкої допомоги, якби він дізнався про виклик раніше, він би врятував дитину.
Він міг прибігти із сусіднього будинку.
Міг врятувати дитину.
Я сказав собі - мусить бути кращий спосіб.
Разом із 15 своїми друзями - всі ми працювали у команді з надзвичайних ситуацій - ми вирішили захищати свій район, для того, щоб у подібних випадках ми могли прибігти на місце виклику задовго до машини швидкої.
Отож я підійшов до керівника швидкої допомоги і сказав:
"Будь ласка, якщо отримаєте виклик із нашого району, у нас є 15 чудових хлопців, які хочуть кинути все і бігти на порятунок.
Просто дайте знати нам біпером.
Ми купимо біпери, лише скажіть своїм диспетчерам, посилати нам сигнал, ми прибіжимо і врятуємо життя".
Він посміявся з мене.
Мені було 17.
Я був дитиною.
Він сказав мені - пам'ятаю це, ніби це було учора - він був чудовою людиною, але відповів:
"Дитинко, йди до школи, або відкрий будку з фалафелями.
Ми не зацікавлені у подібних нововведеннях.
Нам не потрібна ваша допомога". І він випровадив мене з кімнати.
Він сказав: "Мені не потрібна твоя допомога".
Я був дуже впертою дитиною.
Ви самі бачите, як я тут ходжу, немов божевільний.
(Сміх) (Оплески)
Отож я вирішив використати дуже відомий ізраїльський прийом, про який ви, мабуть, чули - нахабство (Сміх).
Наступного дня я купив дві поліцейські рації, і сказав:
"Чорт забирай, якщо ви не хочете давати мені інформацію, я сам її дістану".
І ми створили чергу, хто за ким повинен був прослуховувати рації.
Наступного дня, коли я прослуховував, почув виклик до 70-річного чоловіка, якого збила машина біля сусіднього будинку, на головній вулиці нашого району.
Я побіг щосили.
У мене не було медичного обладнання.
Коли я прибіг, 70-річний чоловік лежав на землі, а з шиї в нього фонтаном била кров.
Він приймав Кумадин.
Я розумів - якщо не зупинити кровотечу, чоловік помре.
Оскільки жодних медикаментів я не мав, то зняв свою ярмулку, і сильно притиснувши нею рану, зупинив кровотечу.
У чоловіка кровоточила шия.
Коли через 15 хвилин прибула швидка, я передав їм живого пацієнта.
(Оплески)
Через два дні я провідав його, він обняв мене і заплакав, дякуючи за те, що я врятував його життя.
У цю мить я усвідомив, що це перша людина, життя якої я врятував за 2 роки волонтерства у швидкій допомозі.
Я знав, що саме це моє життєве покликання.
Саме тому зараз, через 22 роки, у нас є Об'єднана Хацала.
(Оплески)
"Хацала" означає "порятунок", для всіх, хто не розуміє івриту.
Я забув, що ми не в Ізраїлі.
У нас тисячі волонтерів, які прагнуть рятувати життя, їх є багато повсюди, тому як тільки надходить дзвінок, вони все кидають та біжать рятувати життя.
Середній час реагування у нас зараз скоротився до менше ніж трьох хвилин в Ізраїлі.
(Оплески)
Я говорю про серцеві напади, автомобільні аварії, бережи Боже, бомбові атаки, постріли та все інше, навіть про жінку, котра у 3 годині ночі впала вдома і потребує допомоги.
Через три хвилини ви побачите хлопця у піжамі, що біжить до цієї жінки додому та допомагає їй піднятися.
Наш успіх можна пояснити трьома факторами.
Тисячі відданих волонтерів, котрі кидають все на світі та біжать на допомогу незнайомим людям.
Ми не хочемо замінити швидку допомогу.
Ми хочемо заповнити проміжок часу між викликом та приїздом швидкої.
Ми рятуємо людей, котрих інакше не врятували б.
Другим фактором є наша технологія.
Знаєте, ізраїльтяни чудово знаються на технологіях.
У кожного на телефоні, незалежно від того, який це телефон, є GPS технологія від NowForce, і як тільки надходить виклик, найближчі п'ять волонтерів отримують дзвінок, і дістаються до місця справді швидко, направлені дорожнім навігатором так, щоб не втрачати часу.
Ми користуємося цією чудовою технологією по всій країні, що зменшує час реагування.
Третій фактор - мотоцикли швидкої допомоги.
Це швидка на двох колесах.
Ми не перевозимо людей, а стабілізуємо їх і рятуємо їхні життя.
Мотоцикли не стоять у корках і можуть проїхати тротуаром.
Вони ніколи, буквально ніколи не застрягають у корках.
Ось чому ми прибуваємо так швидко.
Через кілька років після заснування організації в єврейській громаді, до мене подзвонило двоє мусульман зі східного Єрусалиму.
Вони попросили про зустріч.
Хотіли зустрітися зі мною.
Мухаммед Аслі та Мурад Алян.
Мухаммед розповів особисту історію про те, як його 55-річний батько впав удома, у нього зупинилося серце, а швидка прибула більш ніж за годину.
Він попросив мене:
"Будь ласка, прийдіть у східний Єрусалим".
Я сказав собі: я бачив стільки трагедій, стільки ненависті, і зрештою, не йдеться про порятунок євреїв, і не про порятунок мусульман, чи християн - ідеться про порятунок людей.
Тому я без вагань (Оплески) - започаткував Об'єднаний Порятунок у східному Єрусалимі, і саме тому він Об'єднаний і слово "Порятунок" чудово підходить.
Ми почали пліч-о-пліч рятувати євреїв та арабів.
Араби рятували євреїв, а євреї - арабів.
Відбувалося щось незвичайне.
Араби та євреї зазвичай не ладять між собою, та у цій ситуації, спільноти (насправді, відбувалася неймовірна ситуація), відмінності, у всіх раптом з'явилася спільна мета:
Разом рятувати життя.
Мешканці рятували арабів, і навпаки.
Так дивовижно ідея могла спрацювати лише завдяки надважливій меті.
Усе це волонтери.
Нікому не платять.
Усі вони працюють заради порятунку життя інших.
Коли кілька років тому у мого батька зупинилося серце, один з перших волонтерів, що приїхав для порятунку мого батька, був мусульманином зі східного Єрусалиму, і лише розпочинав свою діяльність в організації.
Він врятував батька.
Уявляєте, що я тоді відчував?
Коли я започаткував організацію, мені було 17 років.
Я не міг уявити, що колись виступатиму на TEDMED.
Я тоді навіть не чув про TEDMED.
Не думаю, що він тоді взагалі існував, проте я і подумати не міг, що ідея настільки пошириться, розповсюдиться, що минулого року ми почали працювати в Панамі та Бразилії.
Мені лише потрібен партнер, такий же божевільний, як я, відданий ідеї порятунку життів, та готовий працювати.
Дуже скоро ми почнемо нашу діяльність в Індії завдяки моєму другу, якого я недавно зустрів у Гарварді.
Завдяки хасидському єврею Хацала з'явилася в Брукліні за кілька років до нашої появи у Вільямсбургу. Зараз до нас приєдналася єврейська спільнота Нью-Йорка, Австралії, Мексики та багато інших єврейських спільнот.
Зрештою, ідея може поширитися будь-де.
Її надзвичайно легко прийняти.
Ви могли бачити наших волонтерів у Нью-Йорку, коли вони рятували життя у Світовому Торговому Центрі.
Лише минулого року в Ізраїлі ми допомогли 207 000 людей.
У 42 000 випадків ситуація загрожувала життю.
Наша діяльність приносить плоди.
Її можна було б назвати порятунковим флеш-мобом, і вона працює.
Дивлячись на вас, я бачу багато людей, котрі пройшли б лишню милю, або пробігли б її задля порятунку інших людей, незалежно від того, хто вони, якого віросповідання або походження.
Усі ми хочемо бути героями.
Потрібна лише хороша ідея, мотивація та багато нахабства, щоб врятувати мільйони людей, яких інакше ніхто не врятує.
Дуже дякую.
(Оплески)
(Музика)
(Оплески) (Музика)
(Оплески)
Роббі Мізон:
Дякуємо.
Томмі Мізон:
Щиро Вам дякуємо.
Ми дуже раді бути тут, це велика честь для нас.
Як він сказав - ми три брати з Нью-Джерсі - ну знаєте, світової столиці музичного напрямку "блуґрас".
(Сміх)
Ми відкрили для себе блуґрас декілька років тому, та одразу в нього закохалися.
Сподіваємося, що ви також його полюбите.
Наступна пісня, яку ми написали, має назву "Таймлапс" ("Часовий інтервал"). І вона цілком відповідає своїй назві.
(Налаштування) (Музика)
(Оплески)
ТМ:
Щиро Вам дякуємо.
РМ:
Дозвольте витратити хвилину Вашого часу та представити наш гурт.
За гітарою мій п'ятнадцятирічний брат Томмі.
(Оплески)
За банджо - десятирічний Джонні.
(Оплески) Він також наш брат.
А я - Роббі, мені 14 і я граю на скрипці.
(Оплески)
Як ви вже побачили, ми вирішили піти тернистим шляхом і обрали три музичні твори, у трьох різних тональностях.
Так. Ще я Вам поясню, оскільки багато людей цікавиться, звідки в нас така назва "Сліпі Мен Банджо Бойз" ("Хлопці із банджо сонного чоловіка").
Усе почалося, коли Джонні був маленьким, і саме він першим почав грати на банджо, він грав, лежачи на спині з закритими очима - здавалося, що він спить.
По решту історії Ви, напевно, вже здогадалися.
ТМ:
Ми не можемо знайти причину, чому він так робив.
Можливо тому, що банджо важить близько мільйона фунтів.
(Музика)
(Оплески) (Музика)
(Оплески)
ТМ:
Щиро Вам дякумо.
РМ:
Дякуємо.
В 2004 році моя сестра Надія, мала проблеми з математикою
Вона була в Орлеані а я у Бостоні
Я вирішив навчати її онлайн це спрацювало
Я сказав: "Дозволь мені навчати інших членів родини"
Це стало настільки очевидно і швидко що важко виміряти Було важко робити графік завжди
І я почав виставляти відео на Youtube
В 2009 році, я створював Khan Academy постійно
В кінці 2010, ми отримали фінансування від фонду Біла та Мелінди Гейтс і від Google.
І зараз ми справжня організація
Зараз в традиційних класах викладачі доносять суть лекції "одного розміру" це гарантує, що деякі студенти будуть втрачені чи їм нудно
Студенти роблять проблеми у вакуумі
Повертаються. І ви начебто повторюєте процес
Потім ви отримуєте знімок іспиту
Згодом на екзамені, коли ти отримаєш 70%, 90% чи 95% ти рухаєшся на наступну концепцію
Це гарантує тобі прогалини в знаннях
В певний час, фонд стає настільки слабким що може зруйнуватись
Там же має бути кращий шлях зробити це
Пройшовши досвід у школі, коли ми готувались до математичних змагань ми мали кардинально різні методи навчання один одного
Кожен вивчав математику краще своєю позакласною установкою коли колеги навчали один одного кожен це робив у своєму темпі це було дійсно інтерактивно та соціально люди почали робити зв'язки по предметних областях бо ти маєш мати цілісне розуміння коли йдеш на змагання
Ідеальна взаємодія один з одним Ти маєш вчителя.
Ти маєш студента
І викладач має пристосуватись до судента
Причиною чому це не виникає в шкільній системі - це не економічно
Як ти це скорочуєш?
Як даємо більше ресурсів, а менша пропорція студента і викладача
Я думаю, відповідна метрика студент до продуктивного часу з викладачем
Ми бачимо Khan Academy, як вільний світ, віртуальна школа
Ми маємо відео літературно оформлені від простої арифметики до рівня математики в коледжі науки та економіки також.
Таким чином викладач звільняє вчителя, який весь свій час тепер витрачатиме на такого роду заняття
Ми маємо програмну платформу студенти, вчителі та батьки можуть отримати дані про те, що відбувається студенти, вчителі та батьки можуть спілкуватись один з одним і можливо навіть навчати один одного
Отже, ми бачимо це як реальну, віртуальну школу для світу
Привіт, мене звуть Марчин — я фермер і технолог.
Я народився в Польщі, тепер живу в США.
Я започаткував групу "Екологія з Відкритим Кодом".
Ми визначили 50 найважливіших машин, що на нашу думку потрібні для існування сучасного життя — починаючи від тракторів, хлібних печей, станків для створення мікросхем.
А потім ми вирішили створити open source, "Зроби сам" версію цих машин, яку будь-хто зможе збудувати і підтримувати за невелику ціну.
Ми називаємо це Конструктором для Побудови Глобального Села.
Тож давайте я розпочну свою розповідь.
Отже, я підійшов до свого 30-ліття із ступенем кандидата наук в галузі термоядерної енергетики і я зрозумів, що з мене не було користі.
Я не мав застосовних навичок.
Світ надавав мені можливості для вибору і я приймав їх.
Гадаю, ви можете назвати це споживацьким стилем життя.
Відтак я започаткував ферму в Міссурі і вивчив економіку фермерства.
Я купив трактор — потім він поламався.
Я заплатив за його ремонт — потім він поламався знову.
Зовсім скоро я став банкрутом.
Я усвідомив, що справді відповідних завданням дешевих інструментів, яких я потребував, щоб розпочати стійке фермерство і поселення, ще просто не існувало.
Мені потрібні були інструменти, що були б міцними, модульними, високоефективними та оптимізованими, недорогими, зробленими з місцевих та відновлених матеріалів, що служили б ціле життя, а не розроблялись для якнайшвидшого зносу.
Я побачив, що мені потрібно було зробити їх самому.
Тож саме це я й зробив.
І я їх випробував.
І зрозумів, що промислового рівня продуктивності можна досягнути при малому масштабі.
Відтак я опублікував тривимірні моделі, схеми, навчальні відео та кошториси на вікі-сайті.
Потім з усього світу почали з'являтись спів-розробники, що створювали прототипи нових машин під час спеціальних проектних візитів.
На сьогодні ми створили прототипи восьми із 50 машин.
І тепер проект починає рости сам по собі.
Ми знаємо, що модель відкритого вихідного коду стала успішною серед інструментів для управління знаннями та творчим доробком.
І те ж саме тепер починається із обладнанням.
Ми зосереджуємось на обладнанні, тому, що саме обладнання може змінити людські життя настільки відчутним матеріальним чином.
Якщо ми можемо зменшити перепони для фермерства, будівництва, виробництва, тоді ми можемо вивільнити просто величезні обсяги людського потенціалу.
І це не тільки в країнах, що розвиваються.
Наші інструменти виробляються зараз для американського фермера, будівника, підприємця, розробника.
Ми бачимо багато захоплення серед тих, хто тепер може почати будівельний бізнес, виробництво запчастин, спільнотне органічне землеробство або просто продавати електроенергію в мережу.
Наша мета — зібрання опублікованих розробок настільки ясне, настільки повне, що один записаний DVD є по суті набором для побудови цивілізації.
Я посадив сто дерев за день.
Я спресував 5000 цеглин за один день із багнюки з-під моїх ніг і побудував трактор за шість днів.
З того, що я бачив — це лише початок.
Якщо ця ідея і справді не безглузда, то її наслідки є суттєвими.
Більша розподіленість засобів виробництва, здорові для довкілля ланцюжки постачання, і наново значуща культура "зроби сам" можуть надіятися подолати штучну дефіцитність.
Ми відкриваємо межі того, як ми всі можемо діяти, щоб зробити світ кращим, використовуючи обладнання на відкритих технологіях.
Дякую.
(Оплески)
(грає музика)
Ми дивимося на твір Роберта Смітсона 1970 року та називається "Спіральна пристань".
Фотографія показує це.
Її зробили з гелікоптера, і це те, що ви називаєте твором мистецтва довкілля чи ленд-артом.
За суттю це купа багна і гальки, що виставлена спіральною формою в озері, у це солоне озеро в Юті.
Це існує у цьому місці тільки у певний час.
Чи можемо ми сказати, що це особливе розташування? Так, точно.
Назвемо це особливим місцем.
Одним з того, що Смітсон хотів підкреслити, була певна різниця між розташуванням твору мистецтва і традиціним перебуванням твору, що є в галереї чи музеї, чи приватній колекції і щось наче руйнування бар"єрів, кажуть, є твором мистецтва, що тільки має музей чи можемо знайти його ще десь?
І так він частина більшого руху митців, хто специфічно розташовують чи розміщують свої роботи на землі, і часто вони мають дуже, дуже великі пропорції.
Як ось це, що височіє на 1500 футів над водою. І можна пройти через це?
Зазвичай, можна ходити по ньому.
Але не обов"язково. Це залежить від рівня самої води.
Так, іноді воно затоплене.
Фотографія показує, що там є люди зверху пристані. Так, бачу.
Але вона трохи занурена в воді.
Іноді вона нижча чи вища.
Залежить від глибини води в Юті зараз, і це дуже солоне озеро.
Так що твір, що справді є частиною довкілля, але також задіює і змінює навколишнє середовище важливим способом.
Так ви могли б визначити його під категорією процесу мистецтва, бо воно є тим, що вічно змінюється.
Знаєте, він мав одну ідею цього, але згодом є речі, що діють над цим і змінять його, поки воно є тут.
Це зроблено речами, що такі тривалі, хоча.
Щось має ідею існування понад людського життя.
Правда.
І має базову форму так само. Він зацікавлений в стародавніх прикладах доісторичного ланд-арту, пагорбів, що були знайдені в Америці чи десь ще, і це надихає своєю дещо абстрактною якістю місця.
Ідея твоєї візії цього прямо зараз, як ти бачиш це як повнота.
Коли ти в ній, звичайно, ти тільки відчуваєш це і це дуже-дуже різний спосіб бачення часткових аспектів цього.
Що цікавить мене є те, що можна зайти у неї і пройтися по ній.
Точно, зазвичай заборонено торкатися мистецтва Ні, правда.
Мені подобається ідея торкатися її і бути всередині неї.
Йому подобається це також.
Так, і...
Це кумедно.
Він робить її веселою
Так, він мав використати багато будівельних інструментів, масивних вантажівок, щоб довести каміння і також працевлаштувати багатьох людей.
Так що це справді дестабілізує нашу ідею, що митець є індивідуальним, однією особою з видатним розумом.
Звичайно, він створив схему, але він ніколи не зміг збагнути це самостійно. Точно.
Це така важлива ідея зараз.
Речі можуть бути зроблені групою людей, фабриками, людьми, що найняв їх митець. Правда.
І, може, він повернеться також до того, що він вважав стародавнім мистецтвом, що це не зроблено одним генієм-митцем, а більше колективна справа і тоді певним чином залишається відкритою для взаємодії з кожним.
Поговорімо більш детально про Версальський договір.
Ми вже говорили про те, як він допоміг у створенні Ліги Націй, але особливо по відношенню до Німеччини, найбільшим з його аспектів було заява про винного у війні.
По суті, всю провину за війну було покладено на Німеччину.
Можливо ви могли б обгрунтувати це, сказавши: Німеччина була найбільш агресивною дійовою особою на початку війни, оголосивши війну Росії та Франції без значних провокацій.
Але тоді запереченням було б те, що Австро-Угорщина вже оголосила війну Сербії.
Росія вже мобілізувалась, але тоді ще більшим запереченням буде те, що Німеччина дала карт-бланш Австрії, сказала, що підтримає її, незалежно від того, що зробила Австрія .
Зрозуміло, що німці були не дуже щасливі від того, що провину за війну повністю поклали на них.
На додаток до цього, ми вже говорили про ідею зменшення військ за Версальським договором. Насправді число німецьких військових драматично зменшилось до 100,000 вояків, що тепер насправді скоріше є славною поліцією, а не армією.
Їй також було заборонено формувати союз із Австрією.
Ви можете спитати, чому саме з Австрією?
Австрія - це німецькомовна держава.
Можете собі уявити, що існує значна етнічна спорідненість чи мовна спорідненість між Німеччиною та Австрією, тому цього і не було дозволено відповідно до Версальського договору.
На додачу до цього, Німеччина втратила свої колонії.
Ті колонії, про які ми вже говорили.
Це колонії в Африці, колонії в Азії і колонії в Тихому океані.
На довершення всього, ми маємо відшкодування.
Відшкодування, оцінені з точки зору 2013 року, приблизно у $ 450 млрд доларів США.
І хоча вони були заплачені не повністю, але все одно завдали величезних втрат німецькій економіці.
Особливо тому, що відшкодування оплачувались не лише у валюті, вони оплачувалися в ресурсах.
Щоб упевнитись, що вони платилися в ресурсах, Антанта фактично окупувала землю Саар, вона знаходиться ось тут, і є багатою на вугілля, і наступні 15 років, вона постачала вугілля Франції.
Антанті платили не лише в німецькій валюті, але і в доларах.
Це також вплинуло на Веймарську Німеччину, Веймарську республіку, якою керував німецький уряд після Першої світової війни.
Її назвали Веймарською Республікою, бо її конституція була ухвалена в місті Веймарі.
Для того, щоб спробувати заплатити частину відшкодування, друкарські верстати стали працювати безкоштовно, були спроби перетворення в іншу валюту, і тоді по суті прийшла гіперінфляція, що тривала у Німеччині до ранніх 20-х років, до 1923 року включно.
Більше того, коли настала ця гіперінфляція і вони більше не могли платити відшкодування... для того, щоб продовжити викачування ресурсів з Веймарської республіки,
Франція заходить ще далі і окуповує Рурський регіон, який знаходиться ось тут. Він теж дуже багатий на сталь і вугілля, і вони почали вивозити ресурси, що стало ще одним величезним приниженням для німців.
І більш того, це завдавало шкоди німецькій економіці.
Вони забрали всі основні ресурси у німецької економіки.
Це трапилось і в 1923 році.
Сукупний вплив від одного простого приниження Першою світовою війною, вивезенням ресурсів, а тепер ще й окупації Рурського регіону, який ніколи навіть не був частиною і без того поганого
Версальського договору з німецької точки зору, очевидно це допомогло здобути підтримку для все більшої і більшої кількості крайніх партій у Німеччині.
Наближаючись до кінця 1923 року, це посилило активність гітлерівських націонал-соціалістів, або іншими словами його нацистів, для спроби державного перевороту в уряді, їхньої спроби Пивного путчу.
Він завершився провалом, але дав багато енергії колишній дуже маргіналізованій, дуже малій партії, тому, що через цю окупацію, ця партія змогла значно збільшити свою чисельність.
На додаток, поговорімо про фактичні територіальні втрати, про всі територіальні втрати.
Ось тут у нас маленький регіон, північна частина східної Пруссії, яка спершу стала протекторатом Франції відповідно до Версальського договору, але потім була анексована Литвою.
Ми вже говорили про цей цілий регіон Німеччини, колишньої Німецької імперії, який відділили для того, щоб віддати його новій державі - Польщі.
Більша частина Польщі відкраяна від колишньої Російської імперї, частина відкраяна від колишньої Німецької імперії і також частина від колишньої Австро-Угорської імперії.
Потім маємо ще цей регіон, ось тут всередині Сілезії, частина його відходить Польщі, частина - Чехословаччині.
Маємо знамениту провінцію Ельзас-Лотарингію ось тут, яка була причиною чвар між Німеччиною та Францією протягом багатьох, багатьох, багатьох років.
Тепер вона відходить назад до Франції.
Маєте крихітний шматочок отут, він відходить Бельгії, і потім ще є північний регіон Шлезвіга, який переходить до Данії.
На довершення всього, як ви можете уявити, зменшення чисельності військ, відбирання ресурсів,
Франція справді хотіла послабити здатність Німеччини на вторгнення у будь-яку мить у майбутньому, але на додаток до цього, вони також створили демілітаризовану зону в Рейнланді.
Рейнланд включав обидва... Демілітаризована зона включала західний берег ріки Рейн, всю Німеччину, що була західніше річки Рейн, тож цілий цей регіон ось тут, був тоді теж окупований Антантою.
Німеччині також було заборонено проводити мілітаризацію або мобілізацію військ будь-де, в межах 50 км на схід від ріки Рейн. На схід від ріки Рейн.
Тож, як ви бачите, виходячи з Версальського договору, були здійснені всі можливі спроби для того, щоб зробити Німеччину нездатною до війни.
Їй не було дозволено торгувати зброєю і вона не могла мати багато видів наступального озброєння.
Це все насправді було зроблено для того, щоб не дати Німеччині бути здатною робити те, що вона робила у Першій світовій війні.
Як ми бачимо, великою мірою, це мабуть був справжній каталізатор, що дав енергію найбільш крайнім елементам у Німеччині, і потенційно одна з речей, які свідчать про участь Німеччини у Другій світовій війні.
Знайдіть розрядне значення числа 3 в 4,356
Коли я задумуюсь про розрядне значення, і, чим більше стикаєшся з таким, це стає другорядним, але, коли бачу таку задачу, я стараюся розписати, з чого складається 4,356 , тому зараз перепишу наше число.
Раз мені потрібно написати його, краще зроблю це різними кольорами.
Отже, 4,356 дорівнює - лише замисліться, як я щойно це сказав.
Це дорівнює 4,000 плюс 300 плюс 50 плюс 6.
Можете також виходити з того, як ми це промовляємо:
4 тисячі, 3 сотні та 56.
Інший варіант - просто вимовляти як 4 тисячі плюс - або використовувати "і"- тож плюс 3 сотні плюс 50, можна вважати це за 5 десятків плюс 6.
І замість 6, можемо сказати "плюс 6 одиниць".
Повернімося до початкового числа 4,356, це те саме, що й 4-- я запишу це.
Як би мені це краще записати-- я зроблю ось так.
Це все одно, що 4 тисячі, 3 сотні, 5 десятків і 6 одиниць.
Тож, якщо питається розрядне значення 3 у 4,356, ми займаємося трійкою та її розрядним значенням.
Вона знаходиться на місці сотень.
Якби там було 4, то це означало б, що ми маємо справу з 4 сотнями.
Якби було 5 - з 5 сотнями.
Цифра третя з кінця.
А це - місце одиниць.
Маємо 6 одиниць, 5 десятків, 3 сотні.
Отже, відповідь - 3 належить до розряду сотень.
Переклад на українську:
Кожен із вас володіє найбільш могутньою, небезпечною і руйнівною рисою, яку створив природний відбір.
Це зразок неврологічної звукової технології, яка здатна змінювати свідомість інших людей.
Я, звичайно, маю на увазі мову, оскільки вона дозволяє перенести думку з вашого мозку безпосередньо до мозку когось іншого, а цей інший може спробувати зробити те саме з вами, і жодному з вас при цьому не потрібно робити операцію.
Натомість, коли ви спілкуєтеся, то насправді послуговуєтеся певним видом телеметрії, яка не дуже відрізняється від принципу роботи телевізійного пульта.
Пульт працює за принципом коливань інфрачервоного світла, натомість мова використовує звукові коливання.
Ви користуєтеся пультом, щоб змінити внутрішні налаштування телевізора на свій смак, і точнісінько так само використовуєте мову, щоб змінювати налаштування у чиємусь мозку відповідно до ваших інтересів.
Мови - це голоси генів, які отримують те, що хочуть.
Уявіть, наскільки дивується дитина, коли виявляє, що лише вимовивши якийсь звук, вона змушує об'єкти рухатися кімнатою чи навіть прямісінько до свого рота. Наче з єдиного маху чарівної палички.
Про руйнівну силу мови впродовж століть свідчить цензура, заборонена література, табуйовані фрази та слова, які не можна вимовляти вголос.
Насправді, біблійна історія про Вавилонську вежу - це байка та пересторога щодо сили мови.
Згідно з цією історією, зарозумілі люди подумали, що скориставшись мовою для спільної роботи, вони зможуть збудувати вежу, яка піднесе їх прямісінько до неба.
Бог, розгніваний їхньою спробою загарбати його владу, зруйнував вежу, а потім - щоб впевнитися, що її ніколи не відбудують, розділив людей, наділивши їх різними мовами, спантеличив їх, наділивши різними мовами.
Виходить чудовий парадокс - мови існують, щоб завадити нашому спілкуванню.
Навіть сьогодні ми знаємо, що певні слова не можна казати, певні фрази не можна вимовляти, інакше нам зроблять різке зауваження, запроторять у в'язницю, чи навіть уб'ють.
І все через видих повітря з наших уст.
Уся ця метушня довкола однієї єдиної риси наштовхує на думку, що дещо потрібно роз'яснити.
А саме - яким чином і чому виникла ця дивовижна риса, і чому вона виникла лише у нашого виду?
Досить дивно, але для того, щоб відповісти на ці запитання, треба дослідити шимпанзе.
Шимпанзе використовують знаряддя праці, що ми розцінюємо як знак інтелекту.
Але якби вони дійсно були розумними, чи використовували б вони палицю замість лопати, щоб викопати термітів із землі?
Якби вони були розумними, чи розколювали б вони горіхи каменем?
Чому б їм просто не піти та купити пакетик горіхів, які хтось для них вже розколов?
Чому ні?
Ми ж так робимо.
Психологи та антропологи пояснюють, що шимпанзе не чинять так через так зване соціальне навчання.
Вони не мають здібності навчатися від інших - копіювати, імітувати чи просто спостерігати.
Як наслідок, вони не здатні ані вдосконалюватися на прикладі інших, ані вчитися на чужих помилках -- користатися з чиєїсь мудрості.
І тому вони роблять одне й те саме, знову, і знову, і знову.
Ми б навіть могли полетіти кудись у космос на мільйон років, а, повернувшись, застали б шимпанзе за тим же заняттям, з тими ж палицями для термітів і камінням, щоб розколювати горіхи.
Можливо, це звучить зарозуміло чи навіть пихато.
Звідки нам це відомо?
Від наших предків - Людей прямоходячих - саме так робили вони.
Ці прямоходячі мавпи виникли в африканській савані близько двох мільйонів років тому, і виготовили чудові рубила, які вміщалися в руці.
Але записи з розкопок скам'янілостей свідчать, що вони робили ті ж самі рубила знову і знову впродовж мільйона років.
Дані розкопок скам'янілостей дають змогу це відстежити.
Скільки жили Люди прямоходячі, скільки проіснував їхній вид? Близько 40 тисяч поколінь, коли батьки і їхні діти, а також сторонні бачили процес розробки, але так і не змінили рубила.
Не відомо навіть, чи наші дуже близькі генетичні родичі - неандертальці - володіли соціальним навчанням.
Звичайно, їх знаряддя праці були значно складнішими, ніж знаряддя Людей прямоходячих, але й вони майже не змінювалися впродовж близько 300 тисяч років, коли неандертальці жили на території Євразії.
Це наштовхує на думку, що стара приказка
"мавпа бачить, мавпа робить" неправдива. Дивовижно, що всі інші тварини справді не здатні до такого -- принаймні не зовсім.
І навіть ця картина виглядає підозріло -- у стилі цирку Барнума і Бейлі.
Натомість ми можемо вчитися.
Ми вчимося, спостерігаючи за іншими людьми, копіюємо чи імітуємо те, що вони роблять.
Потім з низки варіантів вибираємо найкращий.
Ми користаємо з чужих ідей.
Вдосконалюємося завдяки їхній мудрості.
Врешті-решт, кількість наших ідей зростає, технологія прогресує.
Таке сукупне культурне пристосовування, як сказали б антропологи - накопичення ідей - відповідає за все довкола у нашому метушливому та насиченому повсякденному житті.
Погляньте, наскільки змінився світ за останні 1000 чи 2000 років.
І все завдяки сукупній культурній адаптації.
Стільці, на яких ви сидите, освітлення цього залу, мій мікрофон, iPad-и та iPod-и, які ви носите з собою, - усе це здобуток сукупної культурної адаптації.
Чимало оглядачів гадають, що сукупна культурна адаптація, або ж соціальне навчання, - це всього лиш виконана робота, крапка.
Наш біологічний вид виробляє різні речі, тому ми процвітаємо, на відміну від усіх решта видів.
Ми навіть вміємо робити "речі для життя" -- які я щойно перелічив, усе довкола нас.
Насправді виявляється, що поява нашого виду і опанування соціального навчання близько 200 тисяч років тому було лише початком, далебі не кінцем нашої історії.
Тому що опанування соціальним навчанням призведе до соціальної та еволюційної дилеми, розв'язання якої не лише визначить подальший розвиток психології, але й майбутнє усього світу.
І що найголовніше - пояснить, для чого нам мова.
Ця дилема виникла через те, що, як виявилося, соціальне навчання - це зорова крадіжка.
Якщо я вчуся, спостерігаючи за вами, то я можу вкрасти найкращі ваші ідеї, скористатися вашими зусиллями, не марнуючи часу та сил на їх створення, як робили ви.
Якщо я побачу, яку саме приманку для риби ви взяли, чи як саме ви гострите сокиру, або піду за вами назирці до грибного місця, то я скористаюся вашими знаннями, мудрістю і навичками, і, можливо, зловлю ту саму рибу скоріше за вас.
Соціальне навчання - це дійсно зорова крадіжка.
І кожному виду, який її опанував, спадало на думку приховати свої найкращі ідеї, щоб хтось їх часом не вкрав.
Саме тому близько 200 тисяч років тому наш вид зіткнувся з цією проблемою.
Ми мали тільки два варіанти, як розв'язати суперечки, пов'язані з зоровими крадіжками.
Перший варіант - замкнутися у своїй родині.
У такому випадку, всі плоди наших ідей і знань перейдуть лише до наших родичів.
Якщо б ми обрали цей варіант 200 тисяч років тому, то досі б, мабуть, жили як неандертальці 40 тисяч років тому, коли вони вперше увійшли в Європу.
Так сталося б тому, що у маленьких групах менше ідей та менше нововведень.
Маленькі групи частіше наражаються на небезпеку, їм часто не щастить.
Тому якби ми обрали цей шлях, він би завів нашу еволюцію в нетрі -- де вона б досить швидко і обірвалась.
Другий варіант - створити таку систему спілкування, яка дозволила б нам ділитися ідеями та співпрацювати один з одним.
У цьому випадку чималий фонд надбаних знань і мудрості став би доступним кожному - вихідцю з певної родини чи просто окремій особі.
Ну, ми обрали другий варіант, наслідком якого стала мова.
Мова виникла, щоб подолати кризу зорової крадіжки.
Мова - це частина соціальної технології, яка робить співпрацю кориснішою -- допомагає досягати згоди, укладати угоди і узгоджувати діяльність.
Як бачите, у суспільстві, яке розвивалося і опановувало мову, не мати цієї мови - все одно що бути птахом без крил.
Так як крила відкривають птахам простір неба, так і мова відкрила світ співпраці людям.
Ми приймаємо це як належне, бо наш вид має мову за щось дуже рідне. Все ж, слід також усвідомити, що навіть найпростіші перемовини повністю залежать від мови.
Для того, щоб зрозуміти чому, розгляньмо два випадки з життя наших пращурів.
Уявімо, що вам дуже добре вдаються наконечники для стріл, але зробити самі дерев'яні палички з пір'ям на кінці у вас ніяк не виходить.
Двоє ж ваших знайомих - чудові майстри з виготовлення дерев'яної основи стріл, але вони цілком безпорадні, коли справа доходить до наконечників.
Тому ви робите таким чином -- один із них ще не цілком оволодів мовою.
А інший має досить добрі мовленнєві навички.
Тому одного дня ви берете жменю наконечників, підходите до того, хто не вміє добре розмовляти, і кладете перед ним наконечники для стріл, сподіваючись, що він зрозуміє ваш намір поміняти їх на основи стріл.
Але він дивиться на купу наконечників, думає, що це подарунок, підбирає їх, посміхається і йде собі геть.
Ви женетеся за ним, розмахуєте руками.
Починається бійка, і врешті вас заколюють вашими ж власними наконечниками.
А тепер переграємо цю ситуацію: ви підходите до того, хто мовою володіє.
Кладете перед ним свої наконечники і кажете:
"Я б хотів поміняти ці наконечники на готові стріли.
Ділимося 50 на 50".
А той каже: "Нема питань.
Мені підходить.
Так і зробимо".
Готово.
Щойно ми опанували мовою, ми здатні узгодити свої наміри та співпрацювати заради достатку. Без мови ми б не змогли.
І саме тому наш вид процвітає по всьому світу, тоді як інші тварини сидять і нудяться у клітках зоопарків.
Саме тому ми запускаємо в космос шатли і будуємо собори, поки решта світу втикає палиці в землю, щоб добути термітів.
Гаразд, якщо такий погляд на мову та її значення для розв'язання кризи зорової крадіжки - правдивий, то будь-який вид, який її опанує мусить вибухнути творчістю і процвітанням.
Саме це засвідчують археологічні розкопки.
Погляньте на наших пращурів - неандертальців та Людей прямоходячих - наших безпосередніх предків. Вони жили лише в певних регіонах.
Але коли виник наш вид, близько 200 тисяч років тому, ми дуже швидко покинули кордони Африки та розійшлися по всьому світу, заселивши майже всі придатні для життя місця на Землі.
Коли інші види жили тільки в тих місцях, до яких могли генетично пристосуватися, ми завдяки соціальному навчанню і мові змогли пристосувати довкілля до своїх потреб.
Ми досягли таких успіхів, які були не під силу жодному іншому виду тварин.
Мова - це насправді найпотужніша людська риса за всю історію людства.
Це наша найважливіша риса, яка дає змогу перетворювати нові землі та ресурси на нові покоління людей з генами, відшліфованими природним відбором.
Мова - це насправді голос наших генів.
Виробивши мову, ми вчинили дещо особливе, навіть дивне.
Ми розселилися по всьому світу і створили тисячі різних мов.
Сьогодні на Землі спілкуються 7 чи 8 тисячами мов.
Ви зауважите, що це природньо.
Коли розділяємося ми, наші мови розділяються також.
Але справжня загадка та іронія криються в тому, що найбільше різноманітних мов на планеті існують у найбільш густонаселених місцях.
На острові Папуа-Нова Гвінея існує від 800 до 1,000 окремих мов, різних людських мов, якими спілкуюються на тому маленькому острові.
На цьому острові є місця, де що дві-три милі наштовхуєшся на іншу мову.
Хоч як неймовірно це звучить, але якось я зустрів папуасця і запитав, чи це дійсно правда.
І він відповів: "О, ні.
Ці мови існують значно ближче одна від одної".
І дійсно, на острові є місця, де можна наштовхнутися на нову мову менш ніж через милю.
Схоже становище і на деяких віддалених океанських островах.
Тому виходить, що ми використовуємо мову не лише для співпраці, але й для обмеження кола своєї групи і з метою самовизначення. А також щоб захистити свої знання, мудрість і навички від чужих вух.
Нам це відомо, тому що коли ми вивчаємо різні мовні групи та пов'язуємо їх з їхніми культурами, ми бачимо, що різні мови сповільнюють потік ідей між групами.
Вони сповільнюють прилив технологій.
І навіть сповільнюють рух генів.
За вас казати не можу, але тоді виходить, що ми не займаємося сексом з людьми, з якими не можемо спілкуватися.
(Сміх)
Хоча це спірне твердження, бо згідно зі згаданими доказами, ми могли би проводити досить неприємні генетичні розваги з неандертальцями та людиною алтайською.
(Сміх)
Наша природна схильність до ізоляції та усамітнення на друзки розбивається об сучасний світ.
Цей дивовижний образ - не карта світу.
Це карта друзів на Facebook.
Якщо скласти ці карти друзів за широтою і довготою, то вийде карта світу.
Наш сучасний світ передбачає спілкування з самими собою та одне з одним. Частіше, ніж коли-небудь за всю історію людства.
Це спілкування і зв'язки по всьому світу, ця глобалізація, вже становлять тягар.
Тому що різні мови ставлять бар'єр, як ми щойно побачили, на рух товарів та ідей, технологій і знань.
Вони перешкоджають співпраці.
Найяскравіший приклад - Європейський Союз, 27 країн-членів якого розмовляють 23-ма національними мовами.
Європейський Союз щорічно витрачає понад мільярд євро на переклади на ці 23 офіційні мови.
Це приблизно 1.45 мільярдів доларів США лише за послуги перекладачів.
А тепер задумайтеся, яке це абсурдне становище.
Якби 27 осіб з тих 27-ми країн сиділи за круглим столом, розмовляючи 23-ма мовами, то проста математика підкаже, що потрібна ціла армія з 253 перекладачів, щоб справитися з усіма діалогами.
ЄС наймає постійний штат з близько 2.500 перекладачів.
І тільки у 2007 році - я певен, що існують і свіжіші дані - близько 1.3 мільйона сторінок було перекладено на саму лише англійську.
Таким чином, якщо мова справді є ключем до вирішення кризи зорової крадіжки, якщо мова справді є провідником співпраці і технології, яку винайшов наш вид, щоб сприяти вільному рухові та обміну ідеями в сучасному світі, ми стикаємося з іще одним питанням.
Воно звучить так: чи можемо ми в цьому сучасному, глобалізованому світі дозволити собі послуговуватися такою кількістю різних мов?
Іншими словами, природі невідомі інші випадки співіснування функціонально-тотожних рис.
Одна з них завжди призводить до вимирання іншої.
Маємо приклад - невблаганний поступ стандартизації.
Існує безліч способів виміряти речі - зважити їх чи виміряти їх довжину, але метрична система перемагає.
Існує безліч способів виміряти час, але досить дивна система 60, відома як години, хвилини та секунди використовується майже по всьому світу.
Існує чимало шляхів надрукувати картинки на CD і DVD дисках, але і вони стандартизуються.
Можна навести ще багато прикладів із повсякденного життя.
І ось наш сучасний світ ставить перед нами дилему.
З цією дилемою стикається китаєць. Його мовою спілкується у світі більше людей, ніж будь-якою іншою мовою, а він сидить біля дошки і перекладає китайські фрази на англійську.
Зростає імовірність, що у світі, де ми всіляко сприяємо співпраці та обміну, у світі, який як ніколи раніше, залежить від цієї співпраці, котра підтримує і підвищує наш рівень добробуту, неминуче виникне думка, що наша доля - стати одним світом з однією мовою.
Дякую.
(Оплески)
Метт Рідлі:
Марку, одне запитання.
Сванте дослідив, що ген FOXP2, який імовірно пов'язаний з мовою, так само передавався неандертальцями, як і нами.
То як же ми змогли обійти неандертальців, якщо вони також мали мову?
Марк Пейджел:
Дуже добре запитання.
Багато з вас знають, що цей ген FOXP2 якимось чином залучений у налагоджений двигун мови.
Я не вірю, що це доводить, що неандертальці володіли мовою. Наведу просту аналогію:
Ферарі - машина, яка має двигун.
Моя машина теж має двигун, але це не Ферарі.
По-простому кажучи, самі по собі гени не визначають наслідок такого складного процесу як мова.
Ми знаємо про неандертальців і ген FOXP2 тільки те, що вони могли мати чудову артикуляцію. Хто його знає.
Але це не доводить, що вони мали мову.
МР:
Дякую. Дуже вам дякую.
(Оплески)
Педро планує займатися грою на піаніно 3/4 години кожного дня.
Сьогодні він вже займався 1/4 години.
Скільки ще часу (яку частину години) Педро повинен провести за піаніно?
Давайте намалюємо дріб 3/4.
Педро повинен практикуватися 3/4 години.
Тож, це в нас буде ціла година, давайте розділимо її на четверті долі.
Ділю навпіл.
А треба на чотири частини.
Тепер це четверті частки.
Йому треба практикуватися 3/4 години.
Це я намагався намалювати стрілку.
Зафарбуємо ось тут.
Отже, йому треба практикуватися 3/4 години.
3/4 це тут.
Педро повинен займатися протягом трьох з чотирьох частин години.
Це 3/4.
Було сказано, що він вже практикувався 1/4 години. Вже практикувався 1/4 години.
Скільки часу він ще повинен займатися?
Ось скільки він повинен ще практикуватися.
Ми вже бачимо відповідь на малюнку. Але давайте подумаємо, як це представити у вигляді дробу.
Я запишу це таким способом. Це - скільки він повинен займатися
Скільки часу він повинен займатися?
Всього він повинен займатися 3/4 години. Вже відпрацював 1/4 години.
Отже, якщо ви віднімете 1/4 від 3/4, ви отримаєте цю кількість часу. Кількість часу, на протязі якої Педро ще повинен практикуватися.
Зараз ми бачимо, що тут однакові знаменники. Тож ще буде дорівнювати 3 мінус 1 четвертих, що дорівнює 2/4.
Ви бачите це прямо тут.
Він повинен ще практикуватися 1 і 2 четверті, 2/4.
А ще ми знаємо, що 2/4 це те ж саме, що 1/2.
Є пара способів, як думати про це.
Наприклад - дивиться-но, це половина довжини всього цього відрізку.
Трохи з цього і з цього боку.
Або якщо ви зробите 4 однакових блоки, і зафарбуєте 2 з них, ви побачите, що ви зафарбували 1/2 блоків.
Це така ж сама кількість, якби я просто розділив це на дві частини і зафарбував тільки одну з них.
2/4 - це те ж саме, що й 1/2.
Математичний спосіб: треба здійснити однакову дію і з чисельником, і зі знаменником.
Давайте розділимо чисельник і знаменник на 2, тому що вони обидва діляться на 2.
2 - це їх найбільший спільний дільник.
2 ділити на 2 буде 1.
4 ділити на 2 буде 2.
Отже, яку частину часу ще треба практикуватися?
Він повинен практикуватися ще півгодини.
Припустимо, економіка країни А є відсталою наприклад,знаходиться у дефляції тож Національний банк намагається надрукувати якомога більше грошей і знизити ставку по депозитах наскільки можливо.
Інвестор може позичити валюту країни А під 1% річних
Припустимо також що в інших країнах особливо у країні Б можна інвестувати безпечніше під більший відсоток річних
Скажімо, під 5% річних
Тож, як можна уявити, деякі інвестори можуть подумати
"Я можу позичити у валюті країни А і, припустимо, вони позичають гроші під 1% річних скажімо, 100, я б не хотів називати їх доларами, чи юанями,чи євро.
Назвімо їх 100 А де А буде валютою країни А.
Отож, інвестори позичають 100 А і, припустимо, курс обміну на даний момент становить 1А=2Б.
Отож, інвестори йдуть на міжнародний ринок обміну валют і обмінюють кожну А за 2 Б таким чином отримують 200Б і потім вкладають їх у валюті країни Б.
Отож, вони позичають у валюті А та інвестують у валюті Б.
Що ж трапиться?
Вони отримають 5% від суми у валюті Б 5 відсотків з 200 дадуть 10Б (скажімо, на рік) отож вони отримуватимуть 10Б з відсотків у річних
І вони можуть обміняти ці 10Б, при умові що курс валют залишиться незмінним (і це досить сміливе припущення) на 5А
Знову ж таки, при умові,що курс обміну той самий.Отож,вони матимуть 5А але вони повинні виплатити лише 1А по кредиту, тому вони отримають лише 4А на рік, і, якщо курс валют буде незмінним, то вони отримуватимуть 4А на рік абсолютно безкоштовно, якщо вони зможуть обмінювати по такому курсі й надалі
Вони зможуть взяти ці 4А і обміняти їх на валюту Б або будь-яку іншу.
Тож можна сказати що вони щороку отримують 4А безкоштовно або 8Б на рік.
І цей невеличкий процес цей простий обмін, що відбувається називається carry trade.
"Де цей процес може піти не так як заплановано?". Що ж,головним ризиком якщо Ви позичаєте у валюті А і вкладаєте у валюті Б, то А дорожчає по відношенню до валюти Б.
Тому,що трапиться потім є те,що незважаючи на різницю у курсі обміну і те,що Вам здається,що Ви отримуєте багато у валюті Б ці 10Б будуть даватимуть все менше й менше у валюті А тому що А-дорожчає.
Інакше кажучи, навіть якщо Вам здається,що ви повинні виплатити лише 1% у валюті А валюта А буде дорожчати отож, Ви повинні будете виплатити з кожним роком все більшеу валюті Б якщо валюта А дорожчатиме.
Що спрацювало у carry trade чи принаймні у найвідомішому carry trade де з початку середини 90-х люди почали позичати у Японії, через тамтешню низьку ставку по кредитам, та інвестувати в інших місцях таких як США та,особливо, в Ісландії є те що, чим більше людей робили це,як ви можете уявити якщо безліч людей продовжують цим займатись це створює так званий
"стадний ефект",що трапиться? Є група людей що позичають у валюті А і конвертують її у валюту Б
І якщо це відбувається, то насправді виходить зворотній ефект
Ви отримуєте вигоду поверх розбіжностей у кредитних ставках, тому що це означає,що попит на валюту Б зростає а попит на валюту А знижується.
І це є саме те,що трапилось у випадку Японії по відношенню до інших країн
Я працював над фільмом "Аполлон 13". Під час роботи над ним я відкрив дещо про роботу нашого мозку, а саме: коли у нас переплітаються такі почуття як захоплення, страх чи ніжність, вони змінюють наше сприйняття речей.
Вони змінюють те, що ми бачимо і те, що пам'ятаємо.
В якості експерименту, на свій страх і ризик, я взявся відтворити запуск Сатурна V для цього фільму.
Оскільки я виклав його, я трохи нервував, тому відчув необхідність провести експеримент і посадити групу таких людей як ви в демонстраційну кімнату і показати цей відеоматеріал.
Коли я відтворював ці кадри, я лише хотів дізнатися, що люди запам'ятали, що було незабутнім?
Що я насправді повинен відтворити?
А що я мушу намагатися зімітувати?
Отже, це кадри, які я показував усім.
І я виявив, що через характер цього відео і сам факт зйомок цього фільму, із ним були пов'язані емоції та наші колективні спогади про те, що цей запуск означав для нас та пов'язані з ним речі.
Коли я показав ці кадри, я спитав учасників експерименту про їхню думку та їхні улюблені моменти - вони змінили їх.
Там було фокусування камери.
Там було все.
Скомбіновані кадри.
Мені стало надзвичайно цікаво: "На що ж ви дивилися кілька хвилин тому? І як ви дійшли до такого опису?"
Я зрозумів, що повинен відтворювати не те, що вони побачили, а те що запам'ятали.
Отже, це кадри запуску, які ґрунтуються в основному на думці людей і на комбінації всіх кадрів і всіх можливих речей, які створюють щось на зразок колективної свідомості того, що вони запам'ятали, але не того, як воно насправді виглядало.
Це те, що ми створили для "Аполлона 13".
(Шум)
Те, що ви бачите зараз, є спільним враженням різних людей, різних спогадів, включаючи мої власні, і трішки творчості над предметом.
Я зняв усе крупним планом, що наближує вас до того, що відбувається, але оформив усе подібно до кадрів дальнього плану, які дають відчуття відстані, тому насправді я старався нагадати вам не зовсім те, що ви побачили раніше.
Пізніше я покажу вам, на що ви реагували.
(Музика)
Том Генкс:
Вітаю, Г'юстон. Це Одіссей.
Приємно бачити Вас знову.
(Оплески) (Музика)
Роб Леґато:
Вважатиму, що вони аплодували мені.
(Сміх)
Так, тепер я на стоянці.
Власне, це консервна банка, і я відтворюю запуск за допомогою вогнегасників, вогню і воску, який я кинув перед об'єктивом, щоб виглядало як лід. Якщо ви повірили хоча б у щось із показаного, реакція та емоції виникали у вас на фальшивку, але, як на мене, це справді захоплююче.
А це місце - це кульмінаційний момент фільму, і щоб досягнути його, потрібно було лише взяти манекен, викинути його з гелікоптера і зафільмувати його.
Я так і зробив.
Це я знімав, а я звичайний оператор, і у мене з'явилося відчуття правдоподібності, розумієте, ніби слідуєш за ракетою протягом всього її шляху, і, даючи легке відчуття межі, я всіма силами намагався тримати її в кадрі.
Згодом я зайнявся іншою справою.
Нас відвідував консультант НАСА, який справді був астронавтом і дійсно побував на деяких місіях, наприклад, Аполлон 15, а туди приїхав, щоб перевірити мої вміння.
Мабуть хтось вирішив, що це варто зробити.
(Сміх)
Я не знаю чому, але вони думали, що їм це вдалося зробити.
Отже, він герой, він астронавт, ми були вражені, і я дозволив собі сказати, що деякі кадри я зробив не так уже й погано.
Напевно, ми були задоволені нашою роботою, тому я привів його туди, він захотів перевірити і побачити, чим ми займаємося.
Ми отримали від нього відмінний відгук, і я показав йому кадри, над якими ми працювали, очікуючи на реакцію, якої ви теж сподіваєтеся, і я її отримав.
(Музика) (Шум)
Я показав йому ці два кадри, і тоді він сказав мені, що насправді думав.
("Це неправильно") (Сміх)
Добре.
(Сміх)
Це те, про що ви мріяли.
(Сміх)
Він повернувся до мене і сказав: " Ви б ніколи не сконструювали такої ракети.
Ваша ракета ніколи б не піднялася в той момент, коли опора від'їжджає.
Чи можете ви тільки уявити трагедію, яка б сталася?
Ви б ніколи не сконструювали такої ракети".
І він дивився на мене.
Я не знаю, чи ви помітили, але я простий чоловік на стоянці, який відтворює один з найкращих моментів Америки з вогнегасниками.
(Сміх)
І я не збираюся сперечатися з вами.
Ви астронавт, герой, а я з Нью-Джерсі... (Сміх) Я лише покажу вам кілька відео.
Я лише покажу вам кілька відео, а ви скажете свою думку.
І тоді я отримав реакцію, на яку сподівався.
Я показав йому цей запис, справжній запис, на якому був він сам.
Це Аполлон 15.
Це була його місія.
Я показав йому цей запис, і реакція була досить цікавою.
("Це теж неправильно") (Сміх)
Тоді я зрозумів, що він запам'ятав це по-іншому.
Він запам'ятав, що це була надзвичайно безпечна система опори, надзвичайно безпечний запуск ракети, тому що він сидить в ракеті, яка має тисячу фунтів тяги, побудованої за найнижчою ціною. Він сподівався, що це спрацює.
(Сміх) (Оплески)
Отже, так він перекрутив свою пам'ять.
Рон Говард наштовхнувся на База Алдріна, який не працював над фільмом, тому він навіть не здогадувався, що ми підробляємо кадри, тому він відповів так, як і мав би відповісти.
"Слухай, щодо цього відеозапису запуску, я бачив кілька кадрів, яких ніколи не зустрічав раніше.
Баз Алдрін підійшов до мене і сказав: Де ви знайшли всі ці матеріали?" І я відповів:
"Баз, ми створили це все з нуля".
І він сказав: "А, це дуже добре.
Чи можемо ми використовувати їх?"
(Вибух) ("Звичайно") (Сміх)
Роб Леґато:
Я думаю, він великий американець.
(Сміх)
Отож, "Титанік", якщо ви не знаєте його історію, не закінчується добре.
(Сміх)
Джим Кемерон дійсно сфотографував справжній Титанік.
Таким чином він похитнув недовіру, тому що сфографоване ним було справжнім.
Два підводні човни опустилися до уламків, так він створив ці захоплюючі кадри.
Це справді надзвичайно красиво і викликає різноманітні емоції, але він не зміг сфотографувати все і розповісти історію.
Мені довелося заповнити ці прогалини, що є досить складно, тому що потрібно послідовно відтворити, що насправді сталося, а я єдиний, хто може це зробити.
Отже, це зняті ним кадри. і вони достатньо зворушливі і захоплюючі.
Я покажу їх вам, щоб ви пропустили їх через себе, а тоді я опишу свою реакцію після першого перегляду.
Я відчув, що мушу побачити цей корабель на плаву.
Само собою я захотів побачити цей корабель, цей чудовий корабель у всій його красі і навпаки. Я хотів побачити його в тому стані, в якому він зараз.
Тому я створив ефект, який згодом вам покажу, який є, свого роду, "серцем" фільму для мене, саме тому я хотів працювати над фільмом.
Я покажу вам ще одну річ, яка видається цікавою - це те, що ми відчуваємо під час перегляду.
Тут є кілька закулісних кадрів.
Коли ви подивилися моє відео, насправді ви бачили групу чоловіків, які перевертають корабель догори дном, і маленькі підводні човни завбільшки з футбольний м'яч, і дим в кадрі.
Джим занурився на три милі під воду, а я відійшов на три милі від студії і сфотографував це в гаражі.
Те, на що ви реагуєте, чи те, на що ви дивитеся, викликає таке саме відчуття, як і кадри Джима. Неймовірно, як наш мозок, повіривши в щось одного разу, передає все, що відчувається стосовно цього. Ця наша здатність повністю штучна.
Це повна вигадка, але не для вас.
Я виявив, що це дуже цікаво - досліджувати і використовувати, це змусило мене створити наступний ефект , який я вам продемонструю. Це такий собі магічний перехід, все, що я насправді намагався зробити - це підказати глядачам емоцію, таким чином, щоб вона стала для них бездоганним досвідом,
Я не показував вам моєї версії, я показував те, що ви хотіли побачити.
І наступний кадр, відразу після цього---
Таким чином, ви бачите, що я робив.
Загалом, якщо є два підводні човни в одному кадрі, який я знімав, звідки ж тоді береться камера?
А коли Джим знімав, був тільки один човен, бо з іншого він знімав, і я не пам'ятаю, чи це зробив Джим, чи я.
Нехай це буде Джим, він би поплескав мене по плечі.
(Сміх)
А тепер переміщення Титаніка.
Отже, це те, що я мав на увазі, коли хотів чудом змінити стан Титаніка з одного в інший.
Тому я покажу цей момент лише раз.
(Музика) (Музика)
І те, на що я сподівався, тане у вас на очах.
Ґлорія Стюарт: " Це був останній раз, коли Титанік бачив денне світло".
Роб Леґато:
Що я загалом зробив: я мав досвід з інших зйомок, де відслідковував напрям свого погляду чи погляду інших людей, і, звичайно ж, ви дивитеся на двох осіб на носі корабля, а тоді, в певний момент, я змінюю периферію кадру, і з'являються іржаві уламки.
Я переглядав це кожного дня і знайшов саме той момент, коли я перестав дивитися на них і почав помічати все решта.
І цей момент ми позначили в кадрі.
Коли мій погляд змістився, я відразу почав змінювати їх, тому тепер ви не помітили, де початок, а де кінець.
Тому я покажу вам це ще раз.
І це без перебільшення зроблено з використанням природи людського мозку, це означає, що, коли ви переключаєте увагу - щось змінюється.
Хотілося відчути, ніби вони і досі на уламках корабля.
Або щось на зразок цього.
Я щойно це вигадав.
(Сміх)
Між іншим, це був останній раз, коли я бачив денне світло.
Я довго працював над цим фільмом.
(Сміх)
А тепер "Володар часу", ще один цікавий фільм, тому що сам по собі це фільм ілюзій.
Ідеться про обман нашого мозку, коли ми бачимо тривалий епізод у русі.
Мені довелося зробити таку річ:
Саша Барон Коен, розумний та кмітливий хлопець, комік, хотів віддати належне дешевим трюкам Бастера Кітона.
Він захотів, щоб петля з його чобота зачепилася за рухомий поїзд.
Це дуже небезпечно, майже неможливо зробити, а особливо на нашій сцені, тому що немає можливості рухати цей поїзд, він дуже акуратно вписується в нашу постановку.
Я покажу вам цю сцену.
Я використав трюк, який створив Сергій Ейзенштейн.
Якщо ви маєте камеру, яка рухається за об'єктом, те, що не рухається, видається рухомим, а те, що рухається, здається, стоїть на місці.
Таким чином, ви зараз бачите, що насправді поїзд не рухається взагалі, а рухається лише підлога.
Це такий кадр. Це короткий відеозапис того, на що ви там дивитеся. Це наш маленький тест.
Це те, що ви насправді бачите. Я подумав, що це цікаво, адже частково популярність фільму завдячує цьому геніальному трюкові, але це не моя заслуга.
Я б хотів, щоб була моя, але не вийде, його винайшли десь в 1910,- так я сказав Марті, і це одна з речей, яку важко сприйняти, поки не побачиш, як воно працює.
Тоді я сказав: "Ти знаєш, що я збирався зробити".
Він відповів: "Подивімося, чи я зрозумію цей трюк з колесами.
Вони не рухаються".
(Сміх) (Оплески)
"А якщо не дивитися на колеса, тоді рухається".
Саме так.
(Сміх)
І це підводить мене до наступного, останнього--
Марті не побачить цього, чи не так?
(Сміх)
Цього не побачать за межами-- (Сміх)
Наступна екранізація - це ніби теорія одного кадру.
Це надзвичайно витончений спосіб розповісти історію, особливо, якщо це подорож, і ця подорож розкриває особистість дуже стисло.
І це ми хотіли зробити, взявши за зразок "Славних хлопців", один із найкращих кадрів із фільмів Мартіна Скорсезе, де, при переслідуванні Генрі Гілла відчувається, як гангстер проходить через Копакабана, і як до нього ставляться.
Він був господарем свого світу, і ми хотіли, щоб Г'юґо сприймався так само, тому ми зняли це.
(Музика)
Це Г'юґо.
(Музика)
Ми зрозуміли, що якщо ми переміщуватимемо камеру за ним, ми відчуємо, як це - бути хлопчиком, який справді є господарем свого світу.
А його світ знаходиться за лаштунками, в надрах цього залізничного вокзалу, по якому тільки він може переміщуватися.
Ми повинні були зробити так, щоб з'явилося відчуття, ніби це його звичайне, повсякденне життя.
Тому зняти все в одному кадрі було надзвичайно важливо і, звичайно, знімаючи в 3Д, коли використовується величезна підвісна операторська камера, а завданням було відтворити кадр, знятий на просту телевізійну камеру.
А відчуття повинне було бути таке, як при перегляді епізоду зі "Славних хлопців".
Зараз ви побачите, як ми це зробили.
Насправді це п'ять різних сцен, знятих у різний час, за участю двох різних хлопчиків.
Той, що зліва, це момент закінчення кадру, а вже справа - це місце заміни, ми міняємо хлопців так, що роль переходить від Аса Баттерфілда, зірки фільму, до його дублера.
Я б не сказав, що це його трюковий дублер.
Ми збудували шалену установку для цього.
(Музика)
А це кадр номер 3 - ось він, останній епізод кадру, знятий звичайною телевізійною камерою.
Все решта було знято операторськими установками і, без перебільшення, це складається більше, ніж з п'яти кадрів, знятих в різний час і з двома різними хлопчиками, а повинно було сприйматися як один кадр.
Це хороший досвід для мене і, напевно, найкраще оцінений кадр, над яким я коли-небудь працював.
Знаєте, я відчув гордість, коли його закінчив, хоча, насправді, я думаю, ніколи не слід пишатися таким.
Я пишався своєю роботою і пішов до свого друга. Я сказав йому: "Знаєш, це найкраще оцінений кадр, над яким я коли-небудь працював.
Як ти думаєш, чому?"
І він відповів: "Бо ніхто не знав, що ти маєш до нього відношення".
(Сміх)
Дякую вам за увагу, це була моя презентація. (Оплески) (Оплески)
Емальні фарби по суті, це побутові або автомобільні фарби.
Вони використовуються художниками вже довгий час.
Навіть за часів Пабло Пікссо на початку 20-го сторіччя.
Багато майстрів експресіоністів використовують їх.
Але емаль - це не простий термін, бо не вказує точно на фарбу, про яку йде мова, а більше на властивості цієї фарби.
Є алкидна емальна фарба Є акрильна емальна фарба Існують латексні емальні фарби.
Це просто означає, що фарба досить рідка.
Фарба має досить низьку в'язкість, як видно при наливанні її з банки.
Це також значить, що вона щільно покриває поверхню що корисно знати для покупців, що фарбують стіни вдома Одного шару повинно вистачити Щоб не було видно слідів щітки та подібних огріхів на стіні.
Це також значить, що ця фарба самовирівнююча, дуже, дуже гладка зазвичай висихає до жорсткого, часто глянсового виду.
Усе досить просто - ці дев'ять правил я відкрив після 35 років занять альпінізмом.
Більшість із них досить звичайні.
Номер один:
Не здаватися - правильний шлях до успіху.
Але насправді досить часто наш дух здається набагато раніше, ніж наше тіло.
Так що - тримайтеся і ви дійдете до несподіваних рішень.
Номер два:
Не вагатися.
Це підйом на складність, на плато під назвою Луги Туолумне у національному парку Йосеміті.
Під час такого сходження немає гострих кутів - ви підіймаєтеся по маленьких валунах і уступах у скелі.
Найсильніше зчеплення тоді, коли ви уперше торкаєтеся скелі рукою або ступнею.
А далі ви просто падаєте вниз.
Так що імпульс - це прекрасно.
Не зупиняйтеся.
Правило номер три:
Плануйте.
Підйом під назвою Оголене Лезо знаходиться в каньйоні Ельдорадо, неподалік від Боулдера.
Альпініст перебуває на останньому відрізку маршруту.
Якраз там, де я зірвався.
Він уже піднявся більш ніж на 300 метрів, і все найскладніше уже позаду.
Однак ви часто хочете все продумати наперед:
"Як я пройду найскладнішу частину?
Як я її витримаю?"
А потім ...
Потім ви доходите до останньої точки. Це просто.
І зриваєтеся.
Не робіть цього.
Плани потрібні, щоб досягнути вершини.
Але пам'ятайте і про кожен окремий крок, який вам доведеться зробити.
Це сходження називається Шлях через перевал, на скелі Купол Півіяк, у Йосеміті.
Цікаво, що підйом не надто складний.
Але якщо ви йдете першим, і на найскладнішій ділянці подивитеся на 30 метрів униз, ви побачите пологі гірські плити.
А це означає, що треба зосередитись.
Краще не зупинятися на середині дороги як Кубла Хан у поемі Колріджа.
Слід іти далі.
Правило номер п'ять:
Умійте відпочивати.
Неймовірно, але найкращі альпіністи навіть у найекстремальніших ситуаціях вміють зайняти таке положення, у якому зможуть відпочити, перегрупуватися, заспокоїтися, зібратися і продовжити підйом.
А це скельна башта Нідлз, знову Каліфорнія.
Страх дуже дратує, тому що він не дає зосередитися на тому, що ви робите.
Ви думаєте лише про наслідки можливої невдачі, але кожен наступний крок вимагає повного зосередження усіх ваших думок і сил.
Однією із особливостей альпінізму є те, що люди здебільшого вибирають очевидний шлях - іти напряму.
Це Башта Диявола у Вайомінгу, базальтове утворення у вигляді колони, яке багатьом знайоме із фільму "Близькі контакти третього роду".
Професійні альпіністи чіпляються за неї руками і ногами, і починають дертися.
Але тріщини надто малі і ноги в них просто не входять, тому єдина можливість піднятися - це хапатися пальцями за тріщини, і за допомогою сили спротиву штовхати себе догори.
Правило номер вісім:
Сила не завжди означає успіх.
Впродовж 35 років я працюю інструктором з альпінізму, у тому числі на скеледромах. Ця робота дала мені велику науку: чоловіки завжди намагаються підтягуватися.
Початківці борсаються, борсаються, поки вилізуть на 4 з половиною метри.
Це в середньому 15 ривків.
І все - їх сили вичерпані.
Жінки роблять правильніше, бо в них немає і думки про те, що вони зможуть зробити сотню підтягувань.
Вони думають, як перенести свою вагу на ноги, і це нормально. Адже ноги носять нас увесь день.
Тому баланс дуже важливий, як і перенесення ваги на ноги, які мають найсильніші м'язи.
І, звісно, правило номер дев'ять.
Я прийшов до нього тоді, коли зовсім неочікувано впав, пролетів близько 12 метрів і зламав ребро.
Коли ти усвідомлюєш, що це ось-ось відбудеться, слід подумати, як правильно впасти - це життєво важливо, як не поранитися; як правильно вхопитися за мотузку, або - якщо ви піднімаєтеся без мотузки - як падати туди, де ви зможете контролювати падіння.
Тому не тримайтеся до упаду.
Дуже дякую.
(Оплески)
Поговорімо про артерії та вени.
Поговорімо про них водночас, адже між ними є декілька цікавих відмінностей, на яких я хочу наголосити.
І ті, і інші - судини, але між ними є декілька важливих відмінностей щодо їхньої будови та функції.
Ось серце та аорта, що виходить з нього.
В попередньому відео я малював її по-іншому. Тоді вона була з розгалуженнями, а тут вона випрямлена,
Це анатомічно неправильно, але суть не в цьому, тому що насправді малюнок анатомічно неточний і це зрозуміло, адже кров не йде в одному напрямку.
Але мені потрібно зовразити лише основне.
Декілька основних моментів.
Ось вена.
Я малюю одну довгу вену, уявімо, що всі вени тіла злились в одну. Вена несе кров до серця.
У вени також є розгалуження.
І артерії, і вени намагаються отримати кров з капілярів.
Ось вони при збільшенні.
Тут, тут та тут.
Насправді капілярних русел не три, а насправді тисячі та тисячі.
Ці капіляри є в різних частинах тіла, наприклад, в кістках, чи в обличчі, або навіть в носі.
І це капілярне русло може йти до ваших ніг, постачаючи кров'ю твої ноги.
Капіляри є в усіх частинах тіла.
Вони отримують кров від серця через артерії, і повертають її через вени, приблизно ось такий цикл.
Це спрощена схема великого кола кровообігу. Велике коло.
Крім того, є мале коло кровообігу. Де ж воно?
Я намалюю його тут.
Воно зв'язане з легенями. Раніше ми показали, що кров потрапляє в легені під дуже низьким тиском.
Ми це вже обговорювали.
Я просто нагадаю, як це відбувається. Синім покажу венозну кров.
Це легенева артерія. Легенева артерія. А ось легенева вена, яка несе артеріальну кров до серця.
Легенева вена.
Ось малий та великий кола кровообігу.
Як ви бачите, легенева артерія показана синім, а легенева - червоним.
Чому так?
Розгляньмо, що взагалі таке артерії та вени.
Артерії - це судини, які несуть кров від серця.
Це найпростіше визначення артерій.
Артерії несуть кров від серця.
Покажу стрілкою.
А вени несуть кров до серця.
Ось їх перша відмінність.
У малому колі кровообігу принцим такий: артерії несуть кров від серця, а вени - до серця.
Як ви бачите, більшість артерій показано червоним.
Зазвичай вони несуть артеріальну кров до тканин, а вени несуть венозну кров від тканин.
Ось і друга відмінність, що полягає в кольорі.
Покажемо це графічно.
Ось еритроцит з гемоглобіном.
І ось еритроцит, який змінив колір на блакитний, але в ньому все одно є гемоглобін, та цей гемоглобін не зв'язаний з киснем, тому він і змінив колір.
Кров в артеріях червона, тому що несе гемоглобін, який зв'язаний з киснем.
Але це правило не працює у всіх випадках.
Ось тут воно порушується.
В малому колі кровообігу. В легеневих артеріях та венах все навпаки.
Артерії несуть венозну кров, а вени - артеріальну. Все навпаки.
Це єдине виключення з правила про колір крові.
Ось вже дві відмінності між артеріями та венами.
Кров в артеріях знаходиться під високим тиском, яке створює серце.
Артерії схожі на ріки зі швидкими течіями.
Швидкі течії, високий тиск.
Отже, третя відмінність - високий тиск.
Це система високого тиску.
Напишу більшим шрифтом.
ВИСОКИЙ ТИСК.
Тепер розглянемо об'єм, який в артерій є невеликим.
Зверніть увагу, що об'єм крові в артеріях дуже малий.
Це система малого об'єму.
У венах все навпаки: великий об'єм, низький тиск.
Розглянемо відсоткове відношення.
У будь-який момент часу близько 5% крові перебуває в серці.
Стільки ж і в капілярах.
Близько 10% - в легенях.
Разом це 20% крові.
Ще 15% - в артеріях.
Не так вже й багато.
А 65% крові в будь-який момент часу перебуває у венах.
Дві третіх крові в будь-який момент часу перебуває у венах.
Я не зовсім правильно намалював.
Я перемалюю схему.
Ось величезне сховище для крові.
Це венозне русло.
Дуже низький тиск та дуже великий об'єм.
Ось і третя відмінність. Ось, покажу зі сторони венозного русла.
Ми знайшли відмінності в напрямку течії, в насиченні киснем, в об'ємі та тиску в артеріях та венах.
Що ж ще?
В артеріях немає клапанів.
Позначимо це так.
В артеріях немає клапанів.
У венах вони є.
Клапани, як правило, двостулкові.
Кров тече сюди.
Клапани забезпечують потік в правильному напрямку.
Ось четверта відмінність.
Тут можна заплутатись, адже в серці також є клапани. Так, вони є.
У венах клапани іншого типу, які направляють кров в потрібну сторону.
Артеріям такі клапани не потрібні, там напрямок крові утворюється високим тиском.
А вени нагадують величезне озеро.
Потік постійно змінюється, та клапани потрібні, щоб підтримувати правильний напрямок.
Це і є четвертою відмінністю.
Що ж станеться, якщо порушити цілісність артерії?
Наприклад, якщо випадково порізати її.
Наприклад, ось тут.
Кров хлине фонтаном через високий тиск.
Так виглядає артеріальна кровотеча. Через високий тиск.
Венозна кровотеча виглядає по-іншому.
Наприклад, ось.
Буде невелика калюжа крові, яка швидко звернеться. Це через низький тиск.
Буде калюжа крові і можливо, синець. Але фонтану крові не буде.
Ось остання відмінність, також обумовлена різницею тиску в артеріях та венах.
Ми у Національній галереї у Лондоні і ми стоїмо навпроти картини сера Джошуа Рейнольдса 1773 року.
Це леді Коберн та її три старші сини.
Що заставляє тебе думати, що це буде портрет дуже жорсткої леді в сукні у вертикальному положенні і трьох маленьких хлопців в дуже модних нарядах, але це зовсім не те, що ми маємо. Ні,коли ви вперше бачите її, вона дуже рожева і ви бачите тілистих та пухких дітей навалившись навколо неї, тримаючи її у центрі. Очевидно, що всі бачать її як матір.
Я не впевнена, чи хочу я дійсно бачити малий оркестровий барабан о дев'ятій ранку.
Але будь-що, чудово бачити заповнений зал, і я насправді маю дякувати Гербі Генкоку і його колегам за таке чудове представлення.
Однією з цікавих речей, звичайно, є поєднання роботи з інструментом голими руками і технології, і, звісно - те, що він сказав про дослухання до нашої молоді.
Звичайно, моя робота вся полягає у слуханні, і моя мета, насправді - навчити світ слухати.
Це єдина справжня мета в моєму житті.
І це звучить досить просто, але насправді це велика, велика робота.
Тому що, знаєте, коли ви дивитеся на музичний твір, наприклад, якщо я відкрию мою мотоциклетну сумочку - у нас тут десь є музична п'єса, повна малих чорних крапок на сторінці.
Ми відкриваємо її, і я читаю музику.
Тобто, технічно, я насправді можу це прочитати.
Я буду слідувати інструкціям, позначкам темпу та динаміки.
Я робитиму точно як мені велять.
Отже, оскільки часу мало, я зіграю буквально перший, можливо - перші два рядки. Це дуже просто.
У ній немає нічого складного.
Але тут мені вказують, що музичний уривок дуже швидкий.
Мені вказують, де грати на барабані.
Мені вказують, яку частину палички використовувати.
Мені вказують динаміку.
Також мені кажуть, що струни мають бути відведені.
Ось струни є, а ось немає.
Отже, якщо я перекладу ей музичний твір, у нас вийде наступне.
І так далі.
Моя кар'єра ймовірно тривала б років п'ять.
Однак, як музикант, я маю також зробити і все те, про що тут не вказано.
Все, на що не вистачає часу вивчити у викладача, або навіть поговорити про це з викладачем.
Але це речі, що ви помічаєте, коли ви не тримаєте ваш інструмент, які дійсно стають настільки цікавими, що ви хочете дослідити їх крізь цю тоненьку поверхню барабана.
Отже, ми одержали досвід переклау.
Тепер ми почуємо інтерпретацію.
Тепер, можливо, моя кар'єра триватиме трохи довше.
Але в якомусь сенсі це те ж саме, якщо я подивлюся на вас і я побачу милу й розумну дівчину в рожевій кофтинці.
Я бачу, що ви обіймаєте плюшевого ведмедика, і так далі.
Отже я отримую загальне уявлення про те, якою ви можете бути, ким ви можете бути по професії, і так далі.
Хоча, знаєте - це лише перше уявлення, що я можу скласти, що ми всі одержуємо, коли ми справді дивимось.
І ми намагаємось інтерпретувати, але насправді це неймовірно поверхнево.
Таким же чином я дивлюся на ноти й отримую загальну ідею, Мені цікаво, що буде технічно складним або що мені захочеться зробити.
Тільки загальне відчуття.
Однак цього просто недостатньо.
І я згадую, що говорив Гербі: будь ласка слухайте, слухайте.
Ми повинні дослухатись до себе передусім.
Наприклад, якщо я граю, вхопивши паличку - коли буквально я не вивільняю її, ви відчуватимете доволі сильну вібрацію, що підніматиметься крізь руку.
І ви відчуєте - хочете вірте, хочете ні - відсторонення від інструменту та паличок, навіть незважаючи на те, що я тримаю паличку досить міцно.
Але стискаючи її міцніше, я відчуваю дивовижно більше відсторонення.
Якщо я просто розслаблюся і дозволю руці стати скоріше підтримкою, раптом я отримаю набагато більше динаміки через менші зусилля.
І я, нарешті, відчуваю себе єдиною з паличкою і барабаном, роблячи при цьому набагато, набагато менше.
І так само як мені потрібен час, щоб інтерпретувати інструмент, мені потрібен час, щоб інтерпретувати людей.
Не просто перекласти їх, а інтерпретувати.
Якщо, наприклад, я зіграю кілька уривків п'єси, вважаючи себе технічним виконавцем, тобто тим, хто грає на перкусії...
і так далі.
Якщо ж я вважаю себе музикантом...
і так далі.
Є невелика різниця, якої варто... (оплески) приділити увагу.
Я пам'ятаю, коли мені було 12 років, і я почала грати на литаврах та перкусії, мій вчитель запитав, "Ну, як же ми будемо займатися?
Адже в музиці головне - чути." Я сказала:
"Так, я згодна. І в чому проблема?"
І він сказав: "Як ти збираєшся почути це?
Як ти збираєшся почути те?"
А я сказала: "А ви як це чуєте?"
Він відповів: "Ну, я думаю я чую ось цим."
І я сказала: "Ну, я думаю, я теж - але також я чую кистями, руками, вилицями, черепом, животом, грудьми, ногами і т. д."
Отже, кожного разу ми почали наші заняття з настройки барабанів, - а саме, литаврів - за малими інтервалами, щось на зразок... ось з такою різницею.
Потім поступово... і поступово... і дуже вражає, що коли ви розкриваєте своє тіло, ви розкриваєте свої руки і дозволяєте вібраціям проходити крізь них, так, що ця маленька, крихітна різниця... може бути відчута тільки найменшими частинами пальців - ось тут.
Ось, що я тоді робила: я прикладала руки до стіни музичної студії, і разом ми немов би слухали звуки інструментів і справді намагалися з'єднатися з тими звуками набагато глибше, ніж просто покладаючись на вуха.
Тому що, звичайно, вухо зазнає впливу безлічі речей.
Кімната, в якій ми знаходимося, підсилення, якість інструменту, тип паличок, і так далі і тому подібне.
Усі вони різні.
Однаковий розмір чи вага, але різні звукові кольори.
Те ж відноситься і до нас.
Ми просто люди, але в кожного є свої звукові відтінки, так би мовити, з яких виникають надзвичайні особистості, характери, інтереси, і таке інше.
Коли я підросла, я прослуховувалась до Лондонської королівської музичної академії, і вони сказали: "Ми вас не приймемо, тому що, бачте, ми не уявляємо майбутнього так званого глухого музиканта."
І просто не могла цього прийняти.
І тому я сказала їм: "Якщо ви відмовляєте - якщо ви відмовляєте мені з цієї причини, не зважаючи на здатність виконувати, розуміти і любити мистецтво створення звуку - нам слід дуже, дуже замислитись про тих людей, яких ви приймаєте."
У результаті - подолавши деякі перешкоди, і після двох прослуховувань - мене прийняли.
Крім того - саме тоді сталося так, що це змінило вцілому роль музичних установ по всій Великобританії.
Тепер вони не мали права відкидати заяви тільки з причини, що у людини немає рук чи ніг - які могли б грати на духових інструментах, укріплених на підставці.
Ні за яких обставин не можна було відмовити у прийнятті заяви.
Кожен мав бути вислуханий, випробуваний, і потім - на підставі музичних здібностей - потім людина могла вступити чи ні.
Такий поворот подій означав, що з'явилася дуже цікава група студентів, які прийшли в різні музичні заклади.
І я повинна сказати, багато хто з них тепер у професійних оркестрах по всьому світі.
І ось що ще цікаво з цього приводу- (Оплески) просто люди не тільки встановили зв'язок зі звуком - а це стосується всіх нас, і ми добре знаємо, що музика - наші щоденні ліки.
Я кажу музика, але насправді маю на увазі звук.
Тому що, знаєте, як музикант, я бачила деякі надзвичайні речі, наприклад, коли 15-річний юнак з неймовірно великими проблемами, який не може контролювати свої рухи, який може бути глухим, який може бути сліпим, і так далі.
І раптом, якщо ця молода людина сидить біля інструменту, можливо, навіть лежить під маримбою, і ви граєте щось таке, що звучить майже як орган - схоже, у мене немає відповідних паличок - але щось таке.
Дайте поміняю...
Щось неймовірно просте - але він би відчув те, що було б мені не доступно, тому що я - зверху від звуку.
Звук надходить до мене звідси.
До нього б звук надходив крізь резонатори.
Якби тут не було резонаторів, у нас би вийшло... Отже, він би отримував всю повноту звуку, яку не відчують ті, хто сидить у перших рядах, і тим більше ті, хто сидить на останніх рядах.
Кожен з нас, в залежності від того, де сидить, буде відчувати звук цілком, цілком відмінно.
І звичайно, я є співучасником звуку, і це починається з ідеї того, який тип звуку я хочу видобути - наприклад, цей звук.
Ви чуєте що-небудь? (Аудиторія: Ні.)
Точно.
Тому що я навіть не торкаюся.
Але все ж ми відчуваємо, що щось відбувається.
Таким же чином, коли я бачу, що дерево рухається, я уявляю, що дерево шелестить.
Ви розумієте, що я маю на увазі?
Куди не кинеш оком, скрізь відбувається звук.
Таким чином завжди існує цей величезний... тобто, такий калейдоскоп ідей, з якого можна черпати.
Отже, всі мої виконання засновані повністю на тому, що я відчуваю, а не на вивченні творів, прослуховуванні інтерпретацій інших музикантів, покупці всіх можливих дисків з цим конкретним твором, і так далі.
Тому що це не дає мені достатньо простої вихідної сировини, від якої я б могла повністю прожити всю подорож.
Отже можливо, що в деяких залах ця динаміка працюватиме чудово.
А в інших залах люди просто зовсім не відчують цього, взагалі, з цієї причини мій рівень тихого, ніжного виконання, може бути...
...бачите, про що я?
Отже, цей вибух в сенсі доступу до звуку, особливо серед спільноти глухих, він вплинув не тільки на те, як в музичних закладах, як у школах для глухих ставляться до звуку.
І не тільки з точки зору терапії - хоча, звичайно, бути співучасником музики, - це саме цей випадок.
Але це означало, що спеціалісти з акустики насправді мають замислюватися про типи залів, які вони монтують.
Є так небагато в цьому світі залів що справді мають хорошу акустику, Насмілюся Вам сказати.
Але я маю на увазі, таких залів, де можна втілити в життя все, що ви уявили.
Від найтонших, найтихіших звуків до чогось такого широкого, величезного, неймовірного!.
Завжди є щось, що може добре звучати он там, а от там не так добре.
Може бути прекрасним там, але жахливим там, вгорі.
Може бути страшним там, але не таким вже поганим там, і так далі.
Тому це неймовірно - знайти саме той зал, що підходить, - в якому ви можете грати саме те, що ви уявите, без косметичного "покращення".
Тому спеціалісти з акустики почали діалог з людьми з проблемами слуху, які є співучасниками звуку.
І це досить цікаво.
Знаєте, я не зможу розповісти в деталях, що наразі робиться з такими залами, але факт у тому, що вони звертаються до людей, про яких довгий час говорили: "Як же вони можуть насолоджуватися музикою? Вони ж глухі."
Ми робимо так, і це і є наше уявлення про те, що таке глухота.
Або ось так, і так ми представляємо сліпоту.
Якщо ми бачимо когось в інвалідному візку, ми припускаємо, що вони не можуть ходити.
Але можливо, вони здатні пройти 3, 4, 5 кроків.
І для них це означає, що вони можуть ходити.
За рік кроків може бути на два більше.
Ще через рік - на три кроки більше.
Це аспекти, над якими дуже важливо замислюватись.
І коли ми по-справжньому слухаємо один одного, неймовірно важливо на ділі випробувати наші навички слухання.
Дійсно використовувати наші тіла як резонаторні камери.
Залишити судження.
Для мене, як музиканта, який має справу з 99% нової музики, дуже просто сказати: "Так, мені подобається цей твір.
Ні, мені не подобається ця п'єса." І так далі.
І знаєте, я просто виявила, що маю дати цим творам час.
Можливо, просто між мною і цією п'єсою немає достатньої взаємодії.
Але це не означає, що я маю право говорити, що вона погана.
І ви знаєте, одна з чудових характеристик професії музиканта - неймовірна гнучкість.
Тут немає правил, немає вірного і невірного, так чи сяк.
Якщо б я попросила вас поплескати - давайте спробуємо.
Я попрошу вас: "Будь ласка поплескайте." І відтворіть звук грому.
Я припускаю, ми всі чули грім.
Тільки я не кажу лише про звук, я хочу, щоб ви гарненько прислухалися до цього грому всередині вас.
І будь ласка, спробуйте створити його плесканням.
Просто спробуйте, будь ласка.
(Оплески)
Дуже добре!
А тепер сніг.
Сніг. Ви коли-небудь чули сніг?
Аудиторія: Ні
Евелін Ґленні: Ну тоді припиніть аплодувати. (Сміх).
Спробуйте знову.
Сніг.
Бачите, ви прокинулися.
Дощ.
Непогано, непогано.
Ви знаєте, цікава штука в тому, що коли я просила групу дітей - не так давно - зробити те ж саме.
Ну ось - чудова уява, велике спасибі.
Однак, ніхто з вас не встав з місця і не подумав: "Так!
Як я можу плескати?
Ну може... може я можу використати прикраси, щоб створити додаткові звуки.
Може я можу використати інші частини мого тіла, щоб створити більше звуків."
Ніхто з вас не подумав про те, що можна плескати якось по-іншому, ніж сидячи на місці і використовуючи дві руки.
Так само, коли ми слухаємо музику, ми вважаємо, що вона вся заходить отак.
Чи так ми пізнаємо музику?
Звичайно, не так.
Ми відчуваємо грім - грім, грім.
Думайте, думайте, думайте.
Слухайте, слухайте, слухайте.
Тепер - що ми можемо зробити з громом?
Я згадую мого вчителя.
Коли я тільки почала займатися, на першому уроці, я була напоготові з паличками, готова почати.
І замість того, щоб сказати: "Евелін, будь ласка.
Злегка розстав ноги, руки на 90 градусів, палички тримай у формі літери V, зберігай отаку відстань тут," і так далі.
"Будь ласка, тримай рівно спину," і так далі.
Ну, таким чином я певно стала б нерухомою, застиглою, і не змогла б бити по барабану, бо думала б про безліч інших речей. Замість цього він сказав:
"Евелін, візьми собі барабан на сім днів, і побачимось наступного тижня."
Боже!
Що я мала робити?
Мені більше не потрібні були палички, мені не було дозволено їх мати.
Я мала просто дивитися на цей барабан, дивитися, як він зроблений, для чого ці лаги, для чого струни.
Перевернула його догори дном, поекспериментувала з корпусом, з перетинкою.
Експериментувала з моїм тілом, з прикрасами, спробувала багато різних речей.
І звичайно, я повернулася з синцями і подряпинами, але незважаючи на це, це був такий неймовірний досвід, бо у якому ж музичному творі ви змогли б отримати такий досвід?
З якого підручника ви змогли б отримати такий досвід?
Тому ми ніколи не користувалися підручниками.
Наприклад, одна з речей, якій навчаються перкусіоністи, на відміну від інших музикантів, це звичайна дріб одиночними ударами.
Ось так.
І потім трохи швидше й швидше, і ще трохи швидше.
І так далі і так далі.
Чого вимагає ця п'єса?
Одиночних ударів.
Так чому ж я не можу робити їх, поки вчу музичний твір?
Саме так мій учитель і робив.
І цікаво, чим старше я ставала, коли я стала студенткою стаціонару в так званому "музичному закладі" - все це кудись зникло.
Ми мали вчитися за підручниками.
І постійно питання - чому?
Чому?
Чого це стосується?
Я маю зіграти п'єсу. "Це допоможе вашому контролю!"
Добре, але як?
Чому я маю це вчити?
Я повинна зв'язати це з музикою.
Розумієте?
Я маю виразити щось.
Чому я тренуюся грати парадідли?
Чи це буквально заради контролю рук і паличок?
Навіщо я це роблю?
У мене має бути причина, така причина, що має вираження чогось мовою музики.
І висловлюючи щось музикою, яка, по суті, є звук, ми тоді можемо донести будь-яку думку різним людям.
Але я не хочу брати відповідальність за ваш емоційний багаж.
Це ваша приватна справа, коли ви проходите залою.
Тому що це визначає, що і як ми слухаємо певні речі.
Я можу відчувати смуток або щастя, веселість або злість, коли граю ті або інші музичні твори, але я не обов'язково хочу, щоб і ви відчували те саме.
Тому будь ласка, наступного разу, коли ви підете на концерт, просто дозвольте вашому тілу розкритися, дозвольте вашому тілу бути резонатором.
Будьте готові до того, що ви переживете не те, що виконавець.
Виконавець перебуває в найгіршій можливій позиції стосовно звуку, він чує звук зіткнення палички і барабана, або колотушки і дерева, або смичка та струн, і так далі.
Або подиху, що створює звук духових інструментів.
Вони відчувають цю необробленість.
Але ще вони відчувають щось неймовірно чисте, ще до появи самого звуку.
Будь ласка, зверніть увагу на життя звуку після первинного удару або видиху.
Просто відчуйте повноту подорожі цього звуку таким же чином, яким я хотіла б відчути весь процес цієї конференції, а не просто приїхати сюди тільки вчора ввечері.
Я сподіваюся, ми зможемо поділитися декількома думками протягом дня.
Спасибі вам велике за запрошення!
(Оплески)
У мене був привілей вчитися трансплантації у двох великих новаторів хірургії:
Томаса Старзла, який провів першу в світі успішну пересадку печінки в 1967 році, і сера Роя Кална, який на рік пізніше провів першу трансплантацію печінки у Великобританії.
Я повернулася в Сингапур і в 1990 році провела першу в Азії успішну трансплантацію печінки, взятої у трупа, незважаючи на всі складнощі.
Тепер, коли я згадую про це, розумію, що пересадка була найпростішою частиною.
Дещо складніше було знайти гроші на операцію.
Але, мабуть, найскладнішим було переконати регулятивні органи, - і це питання обговорювалося в парламенті, - що молодій жінці-хірургу може бути дозволено стати першою в її країні.
20 років потому моя пацієнтка Суріндер залишається найбільшим довгожителем з печінкою, пересадженою від трупа, в Азії.
(Оплески)
І, мабуть, що важливіше, я - горда хрещена мати її 14-річного сина.
(Оплески)
Але не всі пацієнти в списку очікування на пересадку такі щасливчики.
Насправді у нас просто недостатньо донорських органів, щоб забезпечити їх.
Попит на донорські органи продовжує зростати, здебільшого, за рахунок старіння населення, а їх наявність залишається відносно незмінною.
Тільки в США у списку очікування на пересадку органів - 100 000 чоловіків, жінок і дітей, і більше десяти осіб помирає щодня через нестачу донорських органів.
Спільнота трансплантологів проводить кампанії з пожертви органів, і дар життя тепер отримують не тільки від донорів із загиблим мозком, а й від живих родинних донорів - родичів, хто міг би пожертвувати орган або частину органу, наприклад, віддати частину печінки родичеві або коханому.
Але оскільки донорських органів все одно не вистачає, дар життя тепер отримують не тільки від живих родинних донорів, але й живих не родинних.
А це вже призводить до безпрецедентної і несподіваної моральної проблеми.
Як можна бути певним, що така пожертва є добровільною і альтруїстичною, а не отриманою шляхом примусу, наприклад, від смиренної дружини, свояка, слуги, раба, найманця?
Де і як ми можемо провести межу?
В азіатській частині світу безліч людей перебувають за межею бідності.
У деяких районах комерційна передача органу в обмін на грошову винагороду призвела до процвітаючому бізнесу серед живих не родинних донорів.
Незабаром після того, як я вперше пересадила печінку, я отримала нове завдання: я ходила по тюрмах і збирала органи страчених злочинців.
У цей час я була вагітна.
Передбачається, що вагітність має бути радісним періодом в житті будь-якої жінки, але мій радісний період був затьмарений огидними думками - про те, що потрібно пройти через блок, де утримували смертників, бо це був єдиний шлях до моєї імпровізованої операційної.
І кожного разу я відчувала на собі холодні погляди засуджених на смерть.
І два роки я боролася з дилемою: чи вставати о пів на п'яту ранку в п'ятницю, їхати до в'язниці, переодягатися, митися, готуватися прийняти тіло страченого злочинця, виймати органи і транспортувати їх до лікарні реципієнта, і потім імплантувати цей дар життя реципієнтові того ж дня.
Без сумніву, мені повідомляли, що згоду отримано. Але ... в моєму житті майстерність хірурга, яку я отримала, стала викликати відчуття конфлікту, конфлікту між глибокою скорботою і сумнівами на світанку та святковою радістю під час імплантації дару життя на заході.
Подібний досвід зіпсував життя кільком колегам в моїй команді.
Мабуть, деякі з нас сублімували це, але ніхто не залишився таким самим.
Я турбувалася, що вилучення органів страчених злочинців є настільки ж спірним з точки зору моралі, як і збір стовбурових клітин з людських зародків.
І я зрозуміла, що як хірург-новатор, з точки зору впливу, який я маю, я повинна говорити за тих, у кого немає такого впливу.
І я стала роздумувати, чи немає кращого способу, способу обдурити смерть і доставити дар життя, що могло б серйозно вплинути на мільйони пацієнтів у всьому світі.
Саме в цей час розвивалася хірургічна практика: від великого до малого, від широких розрізів до місцевих операцій з мінімальними розрізами.
Концепція трансплантації також змінилася - від цілих органів до клітин.
У 1988 році в Університеті Міннесоти я брала участь в невеликій серії пересадок цільних підшлункових залоз.
Я бачила, що є технічні обмеження. І це надихнуло мене на те, щоб перейти від пересадки цілих органів до пересадки, можливо, лише клітин.
Я подумала: чому б не взяти окремі клітини з підшлункової, - клітини, які виробляють інсулін і лікують діабет, - і пересадити ці клітини?
Технічно операція куди простіша, ніж боротися зі складнощами пересадки цільного органу.
В той самий час стали розгортатися дослідження стовбурових клітин, після того як у 1990-х уперше в світі виділили стовбурові клітини ембріона людини.
Той факт, що стовбурові клітини, як провідні, могли дати початок розмаїттю різних клітин, - клітин серця, печінки, клітин підшлункової, - привертав увагу ЗМІ і збуджував уяву громадськості.
Я теж була зачарована цією новою і революційною клітинною технологією, і це призвело до зсуву в моїй свідомості від пересадки цілісних органів до пересадки клітин.
Я зосередилася на дослідженні стовбурових клітин як можливого джерела для пересадки клітин.
Зараз ми розуміємо, що є багато видів стовбурових клітин.
Стовбурові клітини ембріонів вийшли на передній план в основному через їх плюрипотентність, тобто їх здатність диференціюватися в безліч різних типів клітин.
Однак моральні суперечки навколо ембріональних стовбурових клітин, а саме клітин, отриманих з людських ембріонів п'яти днів від зародження, сприяли дослідженням інших типів стовбурових клітин.
Незважаючи на глузування моїх колег, я надихнула свою лабораторію на дослідження того, що мені здається найменш сумнівним джерелом стовбурових клітин, а саме жирової тканини. Так, жиру! Жир сьогодні є доступним у величезних кількостях, я думаю, ми з вами були б раді позбутися його.
Виведені з жиру стовбурові клітини - це клітини дорослих, а стовбурові клітини дорослих є в кожного з нас - в нашій крові, кістковому мозку, в нашому жирі, шкірі та інших органах.
І виявляється, що жир - одне з найкращих джерел дорослих стовбурових клітин.
Але дорослі клітини - це вам не ембріональні клітини, у них є обмеження: дорослі стовбурові клітини - зрілі, і, як зрілі людські істоти, ці клітини є більш обмежені у своїх намірах і більш обмежені у своїй поведінці.
Але в 2007 році дві видатні постаті,
Шинія Яманака з Японії і Джеймі Томпсон з США, зробили вражаюче відкриття.
Вони виявили, що дорослі клітини, які є у нас з вами, можна перепрограмувати, щоб вони стали як ембріональні, і вони назвали їх IPS-клітинами, стовбуровими клітинами з індукованою плюрипотентністю.
Тепер вгадайте, що зараз намагаються зробити вчені в лабораторіях всього світу?
Вони намагаються перетворити старіючі дорослі клітини, які є у нас з вами, перепрограмувати ці клітини в більш корисні IPS-клітини.
У нашій лабораторії ми займаємося тим, що беремо жир і перепрограмуємо гори жиру у фонтани молодих клітин, які потім можна використовувати для формування інших, більш спеціалізованих клітин, які одного дня можна буде використати для пересадки.
Якщо ці дослідження будуть успішними, вони допоможуть знизити потребу в дослідженнях і в жертвах людських ембріонів.
Звичайно, навколо цього надто багато шуму, але є надія, що стовбурові клітини одного дня стануть засобом лікування всього діапазону патологій.
Захворювання серця, інсульт, діабет, пошкодження спинного мозку, м'язова дистрофія, захворювання сітківки очей... Можливо, деякі з цих патологій мають відношення і до вас?
У травні 2006 року зі мною трапилася жахлива річ.
Я збиралася проводити операцію із використанням робота, але виходячи з ліфта в яскраве світло операційної, я раптом відчула, що ліва частина мого поля зору починає тонути в темряві.
На тому тижні я досить сильно вдарилася під час катання на лижах.
Так, я впала так, що іскри посипалися з очей, і я спочатку списала це на те, що довго пробула на сонці і на великій висоті.
Те, що трапилося зі мною, могло б мати катастрофічні наслідки, якби поруч не виявилося хорошої хірургії.
Мій зір відновився, правда, тільки після тривалої реабілітації - я провела три місяці в положенні обличчям вниз.
Цей випадок навчив мене більше співпереживати пацієнтам, особливо із захворюваннями сітківки ока.
У всьому світі 37 мільйонів сліпих людей, плюс ще 127 мільйонів з ослабленим зором.
Зараз ведуться дослідження з виведення трансплантатів сітківки зі стовбурових клітин, і одного дня вони відновлять або частково відновлять зір мільйонів із захворюваннями сітківки у всьому світі.
Ми дійсно живемо в багатообіцяючі і хвилюючі часи.
Населення планети старіє, і вчені намагаються знайти нові способи, як збільшити здатність нашого тіла зціляти себе за допомогою стовбурових клітин.
Це науковий факт, що коли наші органи або тканини пошкоджуються, наш кістковий мозок випускає в кровотік стовбурові клітини.
Ці стовбурові клітини циркулюють в крові, осідають на пошкодженнях і запускають фактори росту, щоб загоїти пошкоджену тканину.
Стовбурові клітини можна використовувати як цеглинки, щоб підправити пошкоджені будівлі всередині нашого тіла або щоб створити нові клітини печінки і відновити пошкоджену печінку.
У даний момент йде 117 клінічних випробувань в рамках досліджень з використання стовбурових клітин для лікування хвороб печінки.
Що на нас чекає?
Захворювання серця - головна причина смертності в усьому світі.
Щороку від серцевих нападів страждає 1,1 мільйона американців, а 4,8 мільйонів - від серцевої недостатності.
Стовбурові клітини можна було б використовувати для запуску факторів росту, щоб відновити серцевий м'яз або для їх перетворення в клітини серцевого м'яза і відновлення роботи серця.
Зараз вчені в ході 170 клінічних випробувань досліджують роль стовбурових клітин при захворюваннях серця.
Ми все ще на етапі досліджень, але одного дня стовбурові клітини сповістять про якісний стрибок в області кардіології.
Стовбурові клітини дають надію новим починанням - поступово, невеликими кроками: клітинами, а не органами, шляхом відновлення, а не заміни.
Терапія стовбуровими клітинами одного дня зможе знизити потребу в донорських органах.
Нові потужні технології завжди здаються загадковими.
В даний час отримано дозвіл USFDA, і вперше в світі проводяться випробування з лікування пошкодження спинного мозку ембріональними стовбуровими клітинами.
А у Великобританії проводяться первинні випробування з лікування інсульту стовбуровими клітинами нервової тканини.
Сьогодні ми досягаємо успіхів у дослідженнях лише завдяки цікавості, відданості і внеску в науку окремо взятих учених і лікарів-новаторів.
У кожного з них своя історія.
Моя історія - про перехід від органів до клітин, історія, повна сумнівів, але інспірована надією, що, хоча ми з вами і старіємо, одного дня ми доб'ємося довголіття і підвищимо якість життя.
Дякую.
У минулому відео ми бачили велику хмару атомів водню, що зрештою конденсується у щільну, масивну, можна так сказати, кулю атомів водню, і коли тиск, і температура стали достатніми - це те, що ми бачили в минулому відео - коли тиск і температура стали достатніми, це дозволило протонам водню, ядрам водню, наблизитися в достатній мірі один до одного.
Наблизитися настільки, щоб сильна ядерна сила почала діяти, почалося плавнення і вивільнялася енергія, і ця енергія починає протидіяти силі гравітації тож зірка - бо це вже зірка - не тисне сама на себе.
І тоді це стає зіркою головної послідовності.
В цьому відео хочу продовжити з того місця і розповісти, що відбувається далі.
Тож в нас є зірка головної послідовності і ось її ядро, в якому водень переплавляється в гелій.
Це вивільнює тонни енергії, яка вберігає ядро від здавлення.
Це сила, що направлена назовні, яка продидіє силі гравітації, що хоче все стиснути та знищити. Тож ось ядро зірки, такої, як Сонце, і ця енергія розігріває газ за межами ядра, утворюючи яскравий об'єкт, що ми й бачимо як зірку, або, в нашому випадку, у випадку нашого Сонця, як Сонце!
Тепер, коли водень плавиться у гелій, можна зрозуміти, що в ядрі стає все більше водню (я малюватиму водень зеленим).
Все більше гелію збирається в ядрі, і тим більше, чим ближче до центру.
Власне, чим більша маса зірки, чим більший тиск, тим швидше відбудеться займання.
Тож в нас є цей гелій, що збирається в ядрі, коли водень переплавляється.
До чого це призведе?
Гелій - щільніший атом,
Він містить більше маси в меншому об'ємі, тож чим більше водню плавиться у гелій, тим менше ставатиме ядро.
Я намалюю менше ядро поруч.
Отож, ядро ущільнюється і в ньому вже набагато більше гелію.
Прослідкуємо процес до критичного моменту, коли там лишиться тільки гелій, коли ядро стало менше, але значно щільніше.
Та сама маса, що була в цій сфері, тепер в щільнішій сфері, в сфері з гелію, тож її гравітаційна дія лишилась такою ж, але тепер до неї можна дістатись ближче, а ми знаємо, що чим ближче до маси, тим сильніше тяжіння, тож замість плавлення водню в ядрі, відбувається плавлення водню в оболонці навколо ядра.
Водень плавиться в оболонці навколо ядра.
Я уточнюю, що це не трапляється раптово.
Це поступовий процес, чим більше гелію скупчується в центрі, тим щільніше стає ядро.
Тож тиск біля ядра стає все більшим, бо можна дістатись ближче до нього, до більш масивного ядра, бо воно стало значно щільніше.
І чим більше стає тиск навколо ядра, тим швидше проходить плавлення, поки все не доходить до цього моменту.
Отож, в нас є ядро з гелію, весь водень з ядра був переплавлений, і в нас є водень навколо ядра під неймовірним тиском.
Власне, під більшим тиском, ніж коли в нас було ядро з чистого водню, тому що вся ця маса зовні намагається, під дією гравітаціі, потрапити до цього щільнішого ядра з гелію, адже стало можливим наблизится ближче, і плавлення проходить навіть ще швидше, і з'являється в ширшому радіусі.
Швидше плавлення в ширшому радіусі призведе до того, що вся ця сила буде все викидати.
Енергія, що вивільняється з цього плавнення буде викидати ці зовнішні шари зірки ще далі. тож весь цей час, цей поступовий процес, коли водень стає гелієм (або плавиться в гелій) в ядрі, водень зовні ядра починає згорати швидше і швидше я не маю казати "згорати", плавитись швидше і швидше по все ширшому і ширшому радіусу.
Плавлення прискорюється і радіус збільшується тому, що в нас є щільніше ядро, що спричиняє сильніший гравітіційний тиск.
Тим часом, зірка стає яскравішою, а більш інтенсивне плавлення в більшому радіусі розширює тіло зірки все більше.
Радіус самої зірки стає все більшим.
Тож ця зірка виглядала б отак (я намалюю її білим), ця зірка виглядала б... отак... стоп, це не білій... ця зірка виглядала б... що коїться з моєю палітрою? ага, все добре, тож: ця зірка виглядала б... виглядала б отак.
Оця зірка, через прискорене плавлення на більшому радіусі, буде значно більшою, я не зображую у вірному масштабі.
Скажімо, наше Сонце, досягнувши цього стану, буде у 100 разів більше в діаметрі.
І ось тоді це Червоний Гігант.
А причина, з якої він "червоніший" ніж оцей інший, в тому, що хоча плавлення проходить швидше, енергія розходиться по більшій площі поверхні, тож реальна температура поверхні червоного гіганта в цій точці буде меншою, і він випромінюватиме світло з більшою довжиною хвилі, червонішою ніж оця.
Це ядро не горіло так інтенсивно як оце, але ця енергія розходилась по меншому об'єму, тож температура поверхні була більшою.
Отут ядро вже не горить, ядро тепер - це гелій, що не горить. Він стає щільнішим, як гелій скупчується.
Але водень ось тут діє сильніше, він гарячіший, але поверня тут не така гаряча. просто тому, що збільшилась поверхня, тож підвищена температура компенсується тим, наскільки зірка збільшилась.
Тепер це буде продовжуватись далі, і тиск зростатиме, адже стає більше гелію, ядро продовжує сплющуватись, і температура отут зростатиме.
Ми зазначили, що перше займання трапляється десь в районі 10MK.
Ця штука розігріється до 100МК! (100 мільйонів градусів за шкалою Кельвіна)
Я говорю про зірку таку ж масивну, як Сонце, адже деякі зірки ніколи не матимуть досить маси, щоб стиснути ядро так, що його температура досягне 100МК, але давайте розглядати приклад, коли маси достатньо.
Так ось, рано чи пізно, а ми все ще у фазі червоного гіганта, ми - ця велика зірка, в нас гелійове ядро, і воно все стискається і стискається, а на поверхні в нас є шар водню, який продовжує плавитись у гелій.
Ось наш водневий шар.
Водень в ньому плавиться і змушує радіус зірки збільшуватись, але коли температура стає достатньою.
І тепер, я думаю, ви зрозумієте, як все важчі і важчі елементи утворюються у всесвіті, усі важки елементи, що ми бачимо навколо, враховуючи ті, що знаходяться в нас самих, були утворені таким чином з водню.
Коли це все достаньо нагрівається, при 100МК в ядрі через такий надзвичайний тиск, гелій сам починає плавитись.
Тож теперь маємо ядро, в якому плавиться вже гелій, і ситуацію, в якій будуть гелій, водень і всі інші комбінації, але, в основному, гелій буде плавитись у вуглець та кисень, з яких потім утворяться інші елементи, і все стане дуже складно, а я не хочу вдаватись до подробиць.
Давайте я просто покажу вам періодичну таблицю (яку я того разу десь дів).
Як бачите, водень має один протон і жодного нейтрона. Він плавився у основній послідовності в гелій - два протона, два нейтрона, тобто треба чотири атоми водню, щоб утворити один атом гелію. Тому що його атомна маса дорівнює 4, ми говоримо про водень-4.
А згодом гелій, коли температура сягає 100МК, починає плавитись.
Якщо в нас є десь 3 таких, а ще є всі ці інші речі, що з'являються й зникають у реакціях, можна отримати вуглець, тож є вже чотири.
Чотири - це вже сирий початковий матеріал, з якого робиться кисень, тож ми плавимо все важчі і важчі елементи, тож відбувається наступне: цей гелій плавиться у вуглець та кисень, тож утворюється ядро з вуглецю і кисню. ...І тут я вас залишу, бо розумію, що перевищив поставлений собі ліміт на десять хвилин.
Я хочу, щоб ви подумали, що ж відбуватиметься далі? Що вірогідно станеться, якщо в цієї зірки недостатньо маси, щоб виплавити вуглець та кисень, та що - як буде все ж достатньо?
Якщо це супермасивна зірка, це врешті станеться. Навіть це ядро з вуглецю і кисню розігріється до 600МК та почне плавитись у важчі елементи.
Але давайте уявимо що станеться, скажімо, з Сонцем, яке ніколи не матиме достатньо маси і тиску, щоб почати синтез вуглецю та кисню.
І це - тема для наступного відео.
Ми маємо завдання знайти добуток таких чисел: 1,45 помножити на 10 на 10 у 8му степені, помножене на 9,2 на 10 в мінус 12му степені, 3,01 на 10 в мінус 5му степені та записати добуток як десятковий та як експоненціальний запис.
Ітак, це 1,45 на 10 в мінус восьмому степені, помножити на і я можу знову застосувати дужки, але запишу це як окремий добуток помножити на 9,2 на 10 в мінус 12му степені, а потім на 3,01 на 10 в мінус п'ятому степені.
І все це означало, коли я зазначив дужки, помножені на на один одного, я просто буду множити цей вираз на цей та на цей.
І оскільки у повному виразі є лише дія множення, неважливо, в якому порядку я буду множити.
Тож, пам'ятаючи про це, я можу змінити тут порядок.
Це буде те ж саме, що 1,45 помножити на 9,2 і на 3,01, помножити на 10 у восьмому степені-- я покажу це фіолетовим кольором-- помножити на 10 у восьмому помножити на 10 в мінус 12му на 10 в мінус 5му степені. помножити на 10 в -12му на 10 в -5 степені.
І це зручно, тому що тепер всі десятки у степенях у мене ось тут.
Я міг би поставити тут дужки.
А всі числа без степеня у мене тут.
Так я можу спростити.
Якщо я маю всі значення 10 ось тут, я можу додавати показники степеня.
Це буде 10 в степені 8 мінус 12 мінус 5. 10 в степені 8, -12, -5.
А потім все це ліворуч від руки-- дозвольте розрахувати на калькуляторі-- У мене 1,45
Ви можете порахувати уручну, але так трохи швидше і менша ймовірність зробити помилку-- помножити на 9,2 помножити на 3,01, що дорівнює 40,1534.
Тож це дорівнює 40,1534.
І, звичайно, ми помножимо це на 10 і ось це.
І так, щоб спростити цей показник степені, Ви маєте 40,1534 помножити на 10 в 8 мінус 12 дорівнює -4, на -5 дорівнює -9.
10 в мінус 9му степені.
Тепер Ви, певно, схиляєтесь до того, що це вже експоненціальний запис, тому що тут у мене число, помножене на 10 у степені.
Але це не зовсім офіційний експоненціальний запис.
І це через те, що для того, щоб бути експоненціальним записом, це число ось тут має бути більше або дорівнювати 1 і менше 10.
А воно, вочевидь, не менше 10.
Для того, щоб це число було експоненціальним записом, Вам потрібен ненульовий розряд ось тут.
А також кома і потім все інше.
Тому тут-- і Вам треба однорозрядне число ось тут.
Тут ми, без сумнівів, маємо два розряди.
І це число більше 10-- або воно більше, або дорівнює 10.
Вам треба, щоб це число було меншим за 10 та більше або дорівнювало 1.
Тож найкращий спосіб цього досягти, це записати це число ось тут як експоненціальний запис.
Це те ж саме, що 4,01534 помножити на 10.
І один зі способів - це йти від 40 до 4, ми пересуваємо кому ліворуч.
Пересуваючи її ліворуч від 40 до 4 Ви ділите на 10.
Тож щоб це вирівняти, треба множити на 10. Поділіть на 10, а потім помножте на 10.
Інший спосіб - це 4,0 і все інше, помножити на 10, що дорівнює 40,1534.
Тож Ви отримуєте 4-- і вся решта, помножені на 10 в першому степені, що те ж саме, що і 10-- помножити ось це-- помножити на 10 в -9 степені.
І потім знову показники степені 10, тож це 10 в першому степені помножити на 10 в -9 степені, отримуємо 10 в -8 степені.
І у нас все ще є 4,01534, помножене на 10 в -8 степені.
Ось тепер ми записали це число у вигляді експоненціального запису.
Але нам треба записати його як десятковий та як експоненціальний запис.
І коли нам необхідний десятковий запис, нам треба перемножити, розкласти його.
Тож найкращий спосіб це уявити-- виписати ці розряди.
Тож у мене є 4, 0, 1, 5, 3, 4.
І якщо я дивлюсь на це число, починаю з коми ось тут.
Тепер, кожного разу при діленні на 10, або при множенні на 10 у -1 степені, я переміщую її на місце ліворуч.
Тож 10 в -1 степені-- якщо я множу на 10 в -1 степені, це те ж саме, що ділити на 10.
Тому я переміщую кому на місце ліворуч.
Тут я множу на 10 в -8 степені.
Або Ви можете сказати, що я ділю на 10 в -8 степені.
Тож я збираюся пересунути кому ліворуч вісім разів. пересунути кому ліворуч вісім разів.
І один зі способів це запам'ятати-- дивіться, це дуже-дуже-дуже-дуже маленьке число.
Якщо я помножу, отримаю меньше число.
Тому я маю переміщувати кому ліворуч.
Якщо б це був натуральний показник степеня 8, це було б дуже велике число.
І якщо я множу на великий показник степеня 10, я буду рухати кому праворуч.
Тож це число маєте бути меншим за 4,01534.
Тому я переміщую кому ліворуч вісім разів.
Я переміщую її один раз ліворуч, щоб вона була ось тут.
А потім наступні сім разів я просто додаю нулі.
Тож один, два, три, чотири, п'ять, шість, сім нулів.
І я ставлю нуль перед комою.
Тож тепер я помічаю, якщо Ви врахуєте цей розряд ось тут, що у мене в цілому вісім розрядів. вісім розрядів.
У мене сім нулів, а цей розряд додає восьмий.
Найкращий спосіб це уявити, я почав з коми ось тут.
Я перемістив її один, два, три, чотири, п'ять, шість, сім, вісім разів.
Ось до чого ми прийшли, помноживши на 10 в -8 степені.
І в мене є це число ось тут.
І коли Ви бачите таке число, Ви можете оцінити, навіщо ми викладаємо числа у вигляді експоненціального запису.
Так набагато легше-- це займає менше місця і Ви можете одразу зрозуміти, наскільки великим є число.
Так набагато важче писати.
Ви навіть можете забути нуль, коли пишете або навіть додати.
А тепер людині доведеться сісти та підрахувати кількість нулів, щоб зрозуміти, наскільки великим є число.
Це один, два, три, чотири, п'ять, шість, сім нулів, а також у Вас є розряд ось тут.
Саме це приводить нас до восьми.
Але таке число виглядає набагато складнішим, ніж таке саме, записане у вигляді експоненціального запису.
В останньому відео ми зупинились на 1789 році.
Бастилію штурмували в липні, коли парижани хотіли дістати зброю з Бастилії, а також пару безкоштовних політичних в'язнів, які на їх думку захищали себе від будь-якого прояву тиранії з боку Людовика 16.
Людовик 16 неохоче пішов за лаштунки та сказав, "добре, Національна Асамблея, я не збираюся більше стояти на вашому шляху" Тому що він бачив написи на стіні - кожного разу як він робив щось, це призводило до більш надзвичайних наслідків.
Тож, ми зупинились на кінці 1789. Наразі, хаос панував майже на всій території Франції.
Національна Асамблея була в процесі створення конституції, яка не була повністю завершена аж до 1791.
Вони почали все компанувати з метою створення першого проекту конституції.
Але в серпні 1789, вони вже зробили першу версію Декларації за Незалежність.
Декларація прав людини і громадянина.
Тож, якщо б все йшло добре, ми би просто почекали пару років, мали б конституцію, та, можливо, ми мали б щось типу конституційної монархії.
Але, нажаль, особливо для Людовика 16, все пішло не добре.
Як ми згадували раніше, все це було поширено почалось через людей, які були голодні.
У нас була фіскальна криза, у нас був голод.
Так в жовтні 1789 - ми все ще про 1789 - жовтень 1789 - почали поширюватись чутки, що Марія-Антуанетта, дружина короля, накопичувала зерно в Версалі.
Тож люди почали уявляти ці великі стоги зерна в Версалі, і це під час того, як люди не могли отримати собі хліба.
А хліб був основним продуктом дієти.
Тому і відбувся той марш селянок у Версалі.
Вони були озброєні.
Це зображені селяни, що йдуть на Версаль.
І вони пішли на Версаль, та, справді, змогли зайти в саму будівлю.
Та вони жадали - тому, що вони підозоювали
Людовика 16 та Марію-Антуанетту, політику Версаля - тож вони вимагали, щоб вони поїхали до Парижу.
Тож, марш жінок... (пише) "Марш жінок"
В результаті, Людовик 16 та його дружина, Марія-Антуанетта, повернулись назад в Париж, де вони не мали змоги робити речі накшталт збирання зерна.
Вони були оточені всіма тими, можливо, не надто дружніми людьми, котрі могли спостерігати за їх діями.
І були також... Я думаю, що важливим був той фактор, що люди були голодні, чутки про те, що Король збирає зерно, поширювалися.
Але були також чутки, що Король ставився нешанобливо до деяких символів нової Франції, нової Національної Асамблеї.
Тому, це також розізлило людей.
По обидва боки кордону всі знали, включаючи
Людовика 16, що він насправді не занурювався в ті події, що відбувалися.
Він повністю був зосереджений на цій конституційній монархії, яка якраз формувалася, на тій владі, яка втрачалася на користь Національної Асамблеї.
Тому, виникає незручна ситуація в 1790, коли Король та Королева, по суті, були під домашнім арештом в будівлі під назвою Тюїльрі в Парижі.
Ми маємо цю Національну Асамблею, створюючу ескіз конституції.
Вони намітили проект конституції там. Всі вони склали присягу в залі для гри у м'яч.
В той самий час, по всій Франції, були деякі зустрічні бунти.
Це Франція ось тут.
По всій Франції були зустрічні заколоти, люди, які не хотіли щоб Революція відбувалася.
В результаті вони будуть пригніченими.
І люди планували дії один проти одного.
Також були прояви шляхетності, казали, Боже, знаете що?
Мені не подобається як воно проходить.
Ми вже бачили багато насилля.
Люди злі.
Я візьму свої гроші, речі які можу спакувати, і просто виїду з країни.
Я збираюсь виїхати з країни.
У Вас проявляється благородство, Ви покидаєте Францію.
Вони називаються емігрантами. я знаю, що не вимовив правильно.
Але бачите, тут є поняття певного ладу, я мав його у Франції та не збираюся бути тут довше, я краще поїду.
Тож, 1790 був роком купи незручностей.
Зараз ми в 1791, така сама ідея спроби вирватися геть від небезпеки втрати голови від Людовіка 16 та Марії-Антуанетти.
Але вони не могли покинути країну.
Вони не довіряли Великій Британії.
Вони не довіряли нікому з цих країн свою безпеку та свій притулок.
Тому, один з їх генералів, який співчував їм сказав, хей, принаймі можете приїхати сюди в прикордонні райони і сховатися від всіх заворушень, які відбувалися.
Вони одягнені як справжні слуги - це показує Вам який тип людей то був - вони одягнені як слуги.
І вони заставили своїх слуг одягтися як дворяни, зробити їх ціллю якщо буде засідка на їх шляху, виїзді з Парижу.
Одягнені як слуги, Король і Королева - Король намагався втікти до цього маєтку генерала.
Але коли вони були в Варенні, ось тут, вони насправді були зупинені.
Люди, по суті, взяли їх в полон та повернули назад до Парижу.
Це називається, чи ви можете уявити цей політ до Варенні, або політ назад до Парижу, або як Ви там хочете назвати.
Отож нарешті, Людовік 16 побачив написи на стіні.
Вони намагались втікти.
Але люди повертали їх.
Зараз ви вже уявляете, що багато людей вже не любили Короля.
Їм не подобався навіть факт його наявності.
Найбільш революційні, найбільш радикальні елементи називалися Якобінцями.
(пише) "Якобінцями" Після того як Король і Королева намагались втікти і повернулись, вони були такі Хей, оце так, яка користь від короля?
Ви Національна Асамблея, чому Ви навіть намагаєтесь написати якусь конституцію, що дає владу якомусь королю?
Нам потрібна республіка.
Що насправді має багато аспектів визначення що ж таке республіка є, але більш просте є таке - це держава без короля, без імператора, без королеви.
Тож вони кажуть, нам не потрібні, знаєте Національна Асамблея, Ви думаєте що ви були радикальними. Але Ви не були достатньо радикальними.
Ми хочемо позбутись ідеї наявності монархії в цілому.
І той факт, що Людовік 16 насправді намагався втікти було як зречення ним трону.
Зречення, або насправді звільнення.
І вони почали організовувати Париж.
Ось це, тут, це Марсове поле.
Я знаю що кажу це взагалі неправильно.
Це його сучасне фото.
І вони почали збирати підписи з приводу цього публічного парку в Парижі, щоб, зрештую, сказати нам не потрібен король.
Ми хочемо нарешті створити нашу власну республіку.
Ця Національна Асамблея не достатньо радикальна.
І люди почали збиратися ось тут на Марсовому Полі і почалося щось огидне.
Тож фактично війська бели послані для заспокоєння всіх.
І ці війська були підконтрольні
Національній Асамблеї.
Люди, котрими керували, в основному, Третій Стан.
Але все стало насправді диким.
Кидали каміння в війська.
Спершу, деякі військові відкрили вогонь в повітря.
Але, зрештую, коли почалося божевілля вони стріляли вже в натовп.
Приблизно 50 чоловік померло.
І це було масове вбивство.
Або Розтріл на Марсовому Полі.
Я знаю, що вимовив неправильно.
Це ж не відео французької вимови.
Але Ви вже можете уявити, що люди стали ще більш злими.
Люди все ще голодують.
Ця проблема нікуди не зникла.
Король і Королева були дуже незадоволені - у всіх виникала підозра, що вони, можливо, спробують повернути владу.
Вони намагались втікти. Коли Якобінці, або, вцілому, революціонери, але їх привели якобінці, коли вони почали припускати, що, хей, нам потрібна республіка.
Нам не потрібен король.
І вони зібрали тут людей, раптом, військові, що були підконтрольними тогочасній Національній Асамблеї, насправді відкрили вогонь по натовпу, вбили жителів за кинуте каміння.
І то були великі камні.
Але Ви можете уявити, це розгнівало вже голодних і вже пригнічених людей ще більше.
Щоб зробити людей параноїками, з приводу повернення Короля і Королеви до влади, вам необхідно дві головні сили, що раптом намагаються вклинитися в Французьку Революцію.
Я хочу зробити тут маленьке зауваження.
Тому що це щось, у крайньому випадку коли я вперше вивчав історію Європи, що мене заплутало.
Ви маєте ці країни, Ви називаєте їх.
Є Австрія, Яка позначена помаранчевим.
Ось тут карта - це сучасна карта.
Але помаранчеве, я начебто показав, що Австрія була ось тут в той час.
Близько 1789, 1790, 1791.
Червоним кольором зображеня Пруссія.
Я хочу показати Вам, що це дуже відрізняється від нашого сучасного поняття Австрії.
Сучасна Австрія - це країна ось тут.
І Пруссія навіть не існує вже.
Потім у вас було поняття Священної Римської Імперії, яке перетинається з цими іншими королівствами, або імеріями, або як ви їх хочете назвати.
Хочу зроби маленьку помітку.
Священна Римаська Імперія, згідно з відомою цитатою Вольтера не Священна, не Римаська, не імперя.
І він був правий.
Це було дійсно, щось типу, значної втрати конфедерації Німецьким королівством і державами - в основному Німецьким королівством і державами.
Як Ви можете бачити, це схоже на сучасну Німеччину.
І дві найпливовіші сили Священної Римської Імперії, або насправді, найвпливовіша сила Священної Римської Імперії, були австрійці.
І правитель австрійців мав титул Священного Римського Імператора.
То був Леопольд 2.
(пише) Леопольд 2 був Священним Римським Імператором.
Не те щоб він був схожим на старих Римських Імператорів.
Попередні Римські Імператори насправді були виходцями з Риму.
Бачите, нічого в Святій Римській Імперії того часу не контролювалося Римом.
Тож вона була не римська, мова йде не про людей котрі розмовляли латинською.
Мова йде про людей, що спілкувались німецькими мовами.
І це була не імперія.
Це був не згрупований вид структури управління.
Це була втрата конфедерації державами.
Що ж було самим впливовим, ним був регіон, що був під контролем австрійського Габсбурга або Леопольда 2.
Не тільки він був під контролем, або не тільки він мав титул Священного Римського Імператора, а насправді контролював Австрію, я вважаю можна сказати Імперію, на той час.
Він був також братом Марії-Антуанетти.
Леопольд 2 її брат.
Отож Леопольд 2 і Фрідріх-Вільям з Пруссії, котра є іншою головною німецькою державою.
Давайте розмалюю в інший колір.
Вони випустили Пільницьку Декларацію.
Давайте я це тут запишу.
Тож це додасть ще більше образ, травм всьому населенню Франції.
Пільницька Декларація.
Це було зроблено в серпні, і я хочу прояснити те що відбулося.
В Червні 1791, вони намагалися втікти, вони бели захоплені в полон у Вараннасі.
Потів в липні 1791, був Розстріл на Марсовому полі .
Тому люди вже насторожено відносилися до королівської сім'ї.
Ідея що вони не потрібні поширювалася.
І люди ставали все злішими.
І потім була Пільницька Декларація, створена тими іноземними силами, одна з яких брат тогочасної французької королівської сім'ї.
І ця декларація по суті казала, що вони мають намір повернути французьку монархію назад до життя.
Вони не казали, що точно збираються робити військові дії або щось інше.
Але ця Декларація не схвалювала події, що відбувались в Франції.
Але не дивлячсь на все, вони не сприйняли це серйозно, люди Франції ж сприйняли дуже серйозно.
Ви маєте ці величезні сили на кордонах ось тут.
У Вам є і австрійці і прусси.
Це не було чимось, що люди могли взяли дуже легко.
Воно тільки підсилювало страх, що королівська сім'я збирається щось зробити для повернення всієї влади і це дійсно пригнічувало людей.
І це справді підлвало більше пального Якобінцям для суперечок за якийсь тип республіки.
Я збираюся вам залишити в цьому відео.
Як Ви можете бачити в першому відео, все стало дійсно погано.
Зараз же все стає ще гірше.
Хаос розколює Францію.
Люди питають чи потрібен їм король чи королева.
Іноземні сили залучаються, кажучи, хей, їм не подобається те, що вони бачать тут короля і королеву, скидають їх з престолу.
Можливо це дасть ідею їх людям.
І, між іншим, я твій брат, тож я хочу допомогти тобі.
Це лякає людей навіть ще більше.
Тогочасна Національна Асамблея, яка начебто почала Революцію, сама знаходиться на рівні знищення людей.
Тому це дійсно веде до насправді напружених і жахливих часів в історії Франції.
І ми побачимо , що буде останньою крапкою під назвою Епоха терору.
І ми побачимо це в наступному відео.
Ми чимало обговорювали попит. Давайте зараз поговоримо про пропозицію
Для прикладу, використаємо виноград.
Ми хочемо вирощувати якогось сорту виноград.
Отже, я почну з представлення. (Я зроблю в фіолетовому кольорі як винограду) Відповідно до закону пропозиції так само як до закону попиту багато будується на інтуїції.
Якщо ми беремо до уваги ці всі і наступні відео, ми будемо говорити про наслідки коли ми змінимо певну річ ми отримаємо рівність, але, якщо ми триматимемо рівним іншу частину, єдина річ яку ми робимо, на яку ми змінюємо ціну, закон пропозиції твердить, що якщо ціна зросте я говорю лише про ціну, якщо ціна зросте , тоді пропозиція, дозвольте бути обережним, обсяг пропозиції зросте і тоді ви можете уявити, якщо ціна зменшиться - обсяг пропозиції зменшиться.
І, можливо, ви вже помітили, що я обережно говорю про обсяг пропозиції і це схоже на те, що ми бачили із попитом.
Коли ми говорили про зростання та зменшення попиту, ми говорили про всю ціну/обсяг зміщень, коли ми говорили зокрема про обсяг попиту, ми говорили про величину попиту, ми не говорили про сам попит.
Так само і про пропозицію, коли ми говоримо певну кількість ми обережно кажемо про пропозицію, якщо ми говоримо про зріст пропозиції ми говоримо про повну зміну відносин вгору або вниз.
Давайте переконаємось, що є певна інтуїція для нас і, я думаю, що це працює.
Давайте подумаємо про себе як про фермерів і я зроблю графік поставок ось тут.
Постачання... постачання винограду, що, насправді, є просто таблицею, яка показує всі взаємовідносини між ціною і обсягом постачання.
Давайте позначати дещо тут так само як з оцінкою попиту.
Давайте ціна буде вказана тут, а це буде ціна за один фунт винограду і це - обсяг постачання за певний період, кожен раз, коли ми робимо якийсь із графіків попиту чи пропозиції, ми говоримо про певний період часу, може бути за день, може бути за місяць, може бути за рік.
Це - єдиний шлях зробити все добре, який обсяг за день буде виготовлений якщо така ціна?
Ми не говоримо за день...
Ми не знаємо про що ми говоримо...
Обсяг постачання...
І давайте скажемо що це Сценарій А.
Якщо ціна за фунт винограду - 50 центів, якщо ці 50 центів за фунт, то дозвольте мені округлити цифри, але в тебе виникає ідея.
Ціна за фунт 1 долар.
Скажемо, якщо для нас, то ми вважаємо що це досить низька ціна.
Отже, ми лише частину землі оброблятимемо, нашу дуже родючу землю, на якій легко вирощувати виноград, можливо властивості родючої землі, бо ніхто не використовує землю для інших речей вона є придатна тільки для вирощування винограду.
І ми будемо вирощувати.... отже, це - наша ціна за фунт. В цьому випадку, ми можемо поставити 1000 фунтів цього року.
І я ніколи не був фермером, я справді не знаю чи це реальний обсяг товару чи ні, але я просто працюю з 1000 фунтів.
Зараз зробимо Сценарій Б:
Скажемо, що ціна зросла до 2 доларів.
Отже, тепер ми будемо вирощувати не лише те, що вирощували раніше, але тепер ми захочемо купити більше землі, землю, яка може мати інших користувачів, землю, що, можливо, не є досить ефективна для винограду, але ми візьмемо її, щоб отримати більше винограду, можливо, зараз ми готові виготовляти 2000 фунтів значить, ми зможемо продовжувати в тій самій динаміці, давайте скажемо, що ціна буде 3 долари за фунт і ми хочемо виготовляти більше, можливо, зараз ми готові працювати трохи важче або вирощувати більше рослин або ж я отримаю ще більше землі, засаджу землю, що мав використовувати під інші культури.
Тоді я виготовлю 2500 фунтів, я розроблю ще один сценарій.
Назвемо його Сценарій Д:
Моя ціна зросте до 4 доларів за фунт.
Я перестану вирощувати інші культури і використаю землю для винограду бо ціна на виноград є дуже висока, тож я зможу вирощувати 2750 фунтів.
Отже, ми можемо зобразити криву пропозиції так само як криву попиту і це - те ж саме правило, я не є вважаю, що варто ставити ціну на вертикальну вісь, оскільки, як бачите, ми схильні говорити про ціну як про незалежну змінну, ми не говорили про це як про шлях і в більшості математики і науки ставимо незалежну змінну на горизонтальну вісь, але правило економіки таке: ставити це значення на вертикальну вісь.
Отже, ціна на вертикальній осі і це - ральна ціна за фунт, тоді на горизонтальній осі буде обсяг поставок.
Дозвольте написати про обсяг поставок.
Я бачу, що наступного року ми вважаємо що все це розраховано для наступного року, це в тисячах фунтів, отже, я ставлю це в розмірі тисячі фунтів.
Дозвольте подивитись на шлях від 1000 до заключних 3000, отже, це є 1000, це 1 до 1000, потім 2000, і 3000 і ціна підвищувалась до 4.
Значить це 1, 2, 3 і потім 4.
Таким чином, ми можемо побудувати ці точки, ці особливі точки на кривій пропозиції.
Отже, за 1 долар ми постачаєм 1000 фунтів це Сценарій А,
За 2 долари ми постачаємо 2000 фунтів
Це Сценарій Б,
За 3 долари ми постачаємо 2500 фунтів 3 долари..Вибачте...
Як бачите...я заплутався...
Це є ціна.
Тут ми не говоримо про можливий напрямок руху, це - точка зору, як річ що змінюється, хоча це не завжди так.
Отже, 1 долар - 1000 фунтів, 2 долари - 2000 фунтів 3 долари - 2500 фунтів.
Отже, я написав про це.
Це близько 2500.
Я хочу зробити це - в голубому кольорі, отже, ми не заплутаємось.
Отже 3 долари - 2500 фунтів.
Це є правильно.
Це є Сценарій В,
І потім Сценарій Д.
Дозвольте, трошки простіше подати... бо ми підходимо до завершення
Ці 2500 фунтів є правильними саме тут.
Це - Сценарій В.
І Сценарій Д на 4 долари - 1750 фунтів
Отже 2750 фунтів є правильним визначенням ось тут.
Отже, це є 4 фунти
Це Сценарій Д.
І якщо ми з'єднаємо їх, вони повинні бути на нашій кривій пропозиції.
Отже, вони всі будуть розміщені... Це виглядатиме ось так.
І буде мінімальна ціна, ми повинні будемо постачати виноград за оплату.
Ми не віддамо його безкоштовно. Отже, можливо, ця ціна буде знаходитись тут. Це - просто почати вирощувати виноград.
Отже, це знаходиться тут. Наша крива пропозиції буде виглядати таким чином.
Зараз запамятайте, єдине що ми змінюємо це ціна.
Отже, якщо ціна змінює все інше, ми рухатимемось по кривій пропозиції сюди.
Тепер, на наступних відео я розповім все про ці інші речі, що ми проводили і що вони будуть робити на будь-якій точці ціни на цій кривій або в загальному що вони робитимуть на кривій пропозиції.
Рух поза межами авто
Паркувальна політика в Нью-Йорку та політика щодо паркування загалом в містах нашої країни не працює [музика]
Дозвіл автомобілям безплатно паркуватися на вулицях, привласнювати важливий простір на довгий час без будь-якої діяльності, це найменш коисне використання для наших вулиць та місць громадського користування.
Навіть у найбільш густоначелених містах постійно виникає потреба в новому будівництві для збільшення кількості паркувальних місць, а паркування на вулицях зроблено наддешевим.
Це робить водіння набагато простішим за інші способом пересування а також забирає багато міського простору.
Набагато більше аніж потрібно. Така діяльність немає економічного підгрунття.
Наша політика паркування посилює транспортні затори надаючи приховану субсидію автомобілям в розмірі мільярдів доларів щороку. в США звичане паркомісце коштує 15 000 доларів.
Велостоянка ж кощтує всього 200.
Ми прикладаємо значних зусиль, щоб полегшити паркування ав томобілів, але значно менше зусиль для полегшення паркування велосипедів.
Ми знаходимося в замкнутому колі: більше місця - більше машин - більше місця
Але поки ми збільшуємо кількість машин і місць для паркування, залишається все менше місця для житла, для відпочинку людей.
Таким чином це нее просто коло а спіраль тому, що після кожного етапу залишається все менше і менше міста.
Проблема в тому що ми проектуємо наші вулиці для руху автомобілів та їх паркування це як дозвіл на приватизацію міських вулиць.
Таким чином майже кожен квартал Нью Йорку обмежується бесплатними паарковками.
Тільки незначни частина Нью Йоркських вуличних стоянок є зараз платною.
І навіть на цих платних стоянках ціна в 12 разів менша ніж на приватних.
Вздовж більшості кварталів можна вмістити близько 10 паркомісць.
Кожне з цих місць займає трохи менше 20 квадратних метрів.
Таким чином 400 квадратних метрів для паркування вздовж кожного кварталу.
В місті майже десять тисяч кілометрів вулиць таким чином ми отримуємо майже 40 квадратних кілометрів парковок лише в Нью Йорку.
НАскільки це багато? 40 квадратних кілометрів.
За площею це як 13 Центральних Парків.
Уявіть що можна зробити маючи стільки місця!
Два паркомісця займають стільки ж місця як і однокімнатна квартира.
Велопарковка - це одне парковочне місця для автомобіля, перетворене у багато паркомісць для велосипедів.
На площі, де можна розмістити одну машину, якщо перетворити на велопарковку, можна розмістити бльше двох десятків велосипедів.
Коли ми говоримо про ставлення до паркування, ми говоримо про визначення рівня вільних місць, або ціни години паркування, або скільки площі на конкретній вулиці віддати для паркуваня.
Це часто занадто нудно для людей, або ж важко зрозуміти чому наша політика щодо паркування не працює, або чому відносна вартість передчі такої великої кількості громадського простору для паркування є проблемою.
Тому за допомогою Дня Паркування, ми дуже намагалися дати людям добру змогу візуально відчути як витрачачється громадський простір.
Люди обживають ці місця
Іноді ми розміщуємо на паркомісцях газони чи лавочки.
Це гарний спосіб осуспільнити місця, які зазвичай використовуються просто для зберігання авто.
На мою думку, історично проблема паркування постала через те, що в нас немає достатньо місця щоб розмістити ваш транспорт.
Але поступово міста починають розуміти, що проблему паркування можна сформулювати і по-іншому і може виявитися, що насправді ми віддаємо для паркування забагато місця.
Нам прийшла в голову думка щодо можливості інших використань паркомісць
За допомогою заходів накшталт Дня Паркування та інших, а також шукаючи місця, які ми можемо перепрофілювати покращивши використання громадського простору.
Ззаду ви бачите перший троуар на паркомісці така ідея, одна з найпростіших і дешева для розміщення на помості паркомісця, та є лище одною з багатьох різних можливостей наприклад столики кафе з кріслами, лавочки, велопарковки, озеленення.
Ми повинні поставити паркування назад на його місце.
Мета реформи паркування - зробити так, щоб паркування на вулицях не фінансувалося містом.
Місце це обмежений ресурс для міст і збільшити його ми не можемо тому ми маємо розумно розпоряджатися тим що маємо, щоб отримати більше свободи для людей ніж для транспорту.
Я б хотів розпочати з уявного експерименту.
Уявіть, що ми перенеслися в майбутнє на 4 000 років.
Наша теперішня цивілізація припинила своє існування -- немає ані книжок, ані електронних пристроїв, ані Фейсбука чи Твіттера.
Усі знання про англійську мову, чи навіть абетку втрачено.
А тепер уявіть археологів, що проводять розкопки на руїнах одного з наших міст.
Як гадаєте, що вони знайдуть?
Можливо, якісь прямокутні шматочки пластика з дивними символами, або металеві кружальця, чи циліндричні контейнери з певними символами.
Якійсь археолог, можливо, прославиться, коли відшукає десь на пагорбах Північної Америки величезні символи, подібні до вищезгаданих.
А тепер спитаємо себе:
"Що ці артефакти зможуть розповісти про нас людям, що житимуть через 4 000 років?"
І це не гіпотетичне питання.
Насправді, саме з такими питаннями ми стикаємося, коли намагаємося зрозуміти Індську цивілізацію, що існувала понад 4 000 років тому.
Індська цивілізація існувала приблизно в той самий час, що й відоміші за неї Єгипетська та Месопотамська, але вона охоплювала набагато ширший регіон.
Регіон її поширення -- приблизно один мільйон кв. км, територія сучасного Пакистану, Північно-Західної Індії, а також частина Афганістану та Ірану.
Позаяк цивілізація була такою величезною, ми сподівалися, що знайдемо згадки про могутніх правителів, царів, а також величні монументи, що уславлюють цих володарів.
Насправді археологи нічого такого не знайшли.
Вони відкопали невеликі предмети, схожі на ці.
Ось один із них.
Звісно ж це -- репродукція.
Але хто ця людина?
Цар?
Бог?
Жрець?
Чи, можливо, звичайна людина, як ви чи я?
Невідомо.
Однак люди Індської цивілізації також залишили артефакти з написами.
Це, звичайно, не шматки пластику, а кам'яні печатки, мідні таблички, горщики та, як не дивно, велика вивіска, що її відкопали біля воріт міста.
Зараз ми ще не знаємо, чи там написано "Голівуд", чи "Болівуд", що було б доречніше в нашій ситуації.
Насправді невідомо, що взагалі ці предмети означають, а тому Індське письмо досі не розшифроване.
Ми не знаємо значення жодного з цих символів.
Найчастіше символи знаходять на печатках.
Ось тут зверху ви бачите один з таких предметів.
Він квадратної форми, на ньому тварина, подібна до єдинорога.
Чудовий витвір мистецтва.
Як гадаєте, якого він розміру?
Можливо такого?
А може такого?
Зараз я вам покажу.
Ось копія однієї такої печатки.
За розміром усього 2,5 см на 2,5 см, доволі маленька.
Яке було її призначення?
Ми знаємо, що їх використовували для відтискання глиняних ярликів, які чіпляли на товар, що відсилали з одного місця в інше.
Бачили пакувальні ярлики на поштових пакунках?
За допомогою таких предметів тоді робили пакувальні ярлики.
Вам, мабуть, цікаво, що написано на цих предметах.
Можливо, це ім'я відправника, або якась інформація про товар, який пересилають з одного місця в інше -- ми не знаємо.
Необхідно розшифрувати написи, щоб відповісти на питання.
Розшифровка письма -- не просто задачка на інтелект. Насправді це питання тісно переплелося з політикою та культурною спадщиною Південної Азії.
Ця писемність викликала суперечки між трьома різними групами людей.
Перша група щиро вірить, що написи часів Індської цивілізації взагалі не є мовою.
Вони вважають, що ці символи дуже подібні до наших дорожніх знаків, або до емблем на щитах.
Існує друга група, яка вважає, що Індське письмо належить до індо-європейської сім'ї мов.
Якщо подивитися на карту сьогоднішньої Індії, побачимо, що більшість мов Північної Індії належать до індо-європейської сім'ї.
Отже, є думка, що Індське письмо є давньою індо-європейською мовою на кшталт санскриту.
І остання група людей вважає, що Індський народ є пращурами сучасних жителів Південної Індії.
Ця група вважає, що Індське письмо є древньою формою дравідської сім'ї мов, мовами якої спілкується сьогодні майже весь Південь Індії.
Прихильники цієї теорії вказують на маленький острівець дравідських мов на Півночі, біля Афганістану, і зауважують, що, можливо, колись у минулому, дравідськими мовами говорила вся Індія. А це наштовхує на думку, що Індська цивілізація, можливо, теж дравідська.
Яка з цих гіпотез правдива?
Цього ніхто не знає, але якщо б вдалось розшифрувати це письмо, ми б дізналися відповідь.
Проте розшифрувати його дуже складно.
По-перше, немає Розетського каменя.
Я маю на увазі не програму з такою назвою, а древній артефакт, на якому міститься один текст, вибитий відомою і невідомою мовами.
Для Індського письма немає такого артефакту.
Більш того, ми не знаємо, якою мовою вони говорили.
І що гірше, більшість наявних текстів дуже короткі.
Як я вже показував, вони знаходяться на таких печатках - дуже-дуже маленьких.
Через такі серйозні перешкоди існують побоювання, що взагалі не вдасться розшифрувати Індське письмо.
Далі у своїй промові я розповім, як перестав непокоїтися і зацікавився проблемою Індського письма.
Вона завжди мене приваблювала, ще за шкільними підручниками.
А чому ж я так захопився?
Тому що це остання нерозшифрована писемність давнього світу.
Я професійно займаюся обчислювальною нейробіологією, тобто, я займаюся ось чим: я створюю комп'ютерні моделі мозку, щоб зрозуміти, як мозок робить передбачення, як він приймає рішення, як він навчається, і так далі.
Але 2007-го року я знову перетнувся з Індським письмом.
Тоді я був в Індії і мав чудову нагоду зустрітися з місцевими науковцями, які за допомогою комп'ютерних моделей намагались аналізувати це письмо.
Саме тоді я і зрозумів, що у мене є шанс співпраці з цими науковцями. І я скористався цим шансом.
Мені б хотілося озвучити деякі результати нашої роботи.
А ще краще, розшифровуймо разом.
Готові?
Перше, що необхідно зробити при розшифруванні - визначити напрямок письма.
Перед нами два тексти з символами.
Можете вказати напрямок? Справа наліво чи зліва направо?
Дам вам декілька секунд.
Хто за "справа наліво"?
Добре.
А тепер за "зліва направо"?
Майже 50/50.
Є.
Відповідь така: Якщо подивитися на ліву половинку обох текстів, видно, що знаки там вужчі. Здається, що 4 000 років тому, коли писець писав це справа наліво, йому забракло місця.
Тому йому довелося звузити значки.
А один із знаків написано під текстом.
Можна припустити, що напрямок письма був справа наліво.
Отож, ми дізналися, що напрямок письма - це найголовніша характеристика мовних систем письма.
Індські написи мають саме таку властивість.
На які інші ознаки мови вказують ці написи?
Мовам притаманні певні комбінації знаків.
Якщо я назву літеру "Q" і попрошу відгадати наступну, якою вона може бути?
Більшість з вас скаже літера "U", і це правильно.
Якщо я попрошу відгадати ще одну букву, що б це могло бути?
В англійській мові існує кілька варіантів - літери "E", "I", "A", але аж ніяк не "В", "С" чи "D", правильно?
Індське письмо також виявляє подібні закономірності.
Багато текстів починаються з такого ромбовидного символу.
А за ним завжди йде символ схожий на наші "лапки".
Це подібно до прикладу з літерами "Q" та "U".
За цим символом, своєю чергою, йдуть такі рибоподібні символи та деякі інші, але ніколи не зустрічаються символи, показані внизу.
Крім того, існують знаки, що зустрічаються переважно в кінці тексту, такі, як цей глекоподібний знак; фактично, цей знак найчастіше зустрічається в текстах.
Повторюваність мовних комбінацій наштовхнула на думку використати комп'ютер для їхнього вивчення; отже, ми ввели всі тексти в пам'ять комп'ютера, комп'ютер вивів статистичну модель комбінування символів між собою і тенденції послідовності певних символів.
Коли існує комп'ютерна модель, ми можемо практично її перевірити.
Наприклад, стерти декілька символів і подивитися, чи програма передбачила випущені знаки.
Ось кілька прикладів.
Можете вважати це найдревнішою грою в "Поле Чудес".
Ми визначили, що комп'ютер давав 75% правильних відповідей, передбачаючи потрібний символ.
У решті випадків, правильними були друга чи третя спроби.
Цей метод має важливе практичне застосування.
Багато з цих текстів пошкоджено.
Ось один із прикладів.
Тепер ми можемо скористатися комп'ютерною моделлю, щоб знайти найвірогідніший варіант.
Ось як було відгадано один із символів.
Цей метод дуже корисний для розшифровування письма, він дає більше даних для аналізу.
Ця комп'ютерна модель має ще одне застосування.
Уявіть мавпу, що бавиться з клавіатурою.
Гадаю, ми побачимо випадковий набір літер на зразок цього.
Такий випадковий набір літер має дуже високий ступінь ентропії.
Цей термін використовується у фізиці та теорії інформації.
Тепер уявимо ще більшу ступінь випадковості.
Ви проливали коли-небудь каву на клавіатуру?
У вас, можливо, "заїдало" клавішу -- тоді один символ повторювався безліч разів.
Така послідовність має дуже низьку ентропію, тому що варіацій взагалі немає.
Мова має середній рівень ентропії - вона не є ані занадто передбачуваною, ані занадто випадковою.
А який рівень у Індського письма?
Перед вами діаграма, що відображає рівень ентропії цілої низки послідовностей.
Найвищий рівень має рівномірна випадкова послідовність, тобто, випадковий набір літер.
Цікаво, що в цьому спектрі розташовані послідовність (геном) ДНК людини та інструментальна музика.
Ці обидві послідовності надзвичайно гнучкі, тому вони й розташовані найвище в спектрі.
На найнижчому рівні цієї шкали бачимо жорстку послідовність (з одних літер "а"), а також комп'ютерну програму, у нашому випадку мову Фортран, яка має дуже жорсткі правила.
Мовні послідовності знаходяться посередині спектру.
А де ж опиниться Індське письмо?
Ми виявили, що Індське письмо знаходиться якраз у діапазоні мовних систем.
Коли результати було вперше оприлюднено, вони спричинили шалену суперечку.
Дехто відкрито протестував - це була група людей, що не вважала Індське письмо мовою.
Мені навіть надходили листи з погрозами.
Мої студенти радили серйозно подумати про власну безпеку.
Хто б міг подумати, що розшифрування мови виявиться небезпечною справою?
Про що ж насправді свідчить цей результат?
Він показує, що Індське письмо володіє однією з важливих властивостей мови.
Як вчить нас стара приказка, якщо ці символи схожі на мовні знаки і поводяться, як знаки мови, очевидно, маємо справу з мовною системою.
Які ще є ознаки того, що ці знаки насправді є якоюсь мовою?
Певні лінгвістичні знаки можуть належати багатьом мовам.
Наприклад, ось речення написане англійською, а це, те саме речення голландською з використанням тих самих літер латинської абетки.
Якщо ви знаєте англійську, але не знаєте голландської, побачивши написане, ви скажете, що в цих словах якісь незвична послідовність літер.
Щось не так, і, напевно, це не англійські слова.
Подібне трапляється і у випадку з Індським письмом.
Комп'ютер знайшов кілька текстів -- два з них бачимо на екрані, -- в яких зафіксовано незвичайні послідовності.
Подивіться на перший текст: бачимо подвоєння глекоподібного символу.
Це найпоширеніший символ в Індському письмі, але тільки в цьому тексті його вжито двічі поспіль.
У чому справа?
Ми уточнили, де саме було знайдено ці два тексти, і виявилося, що їх знайшли дуже далеко від Індської долини, на території сучасного Іраку та Ірану.
Чому їх там знайшли?
Я ще не казав, що Індський народ був дуже підприємливий.
Його представники торгували далеко від власних земель.
У згаданому випадку їм довелося подорожувати морем, аби дістатися Месопотамії (сучасний Ірак).
Існує припущення, що в цьому конкретному випадку Індські торговці -- купці -- використовували свою писемність для запису іноземної мови.
Подібно до прикладу з англійською та голландською мовами.
Це може пояснити незвичні послідовності, що різняться від решти комбінацій знаків, що їх знайшли в текстах з Індської долини.
Можна припустити, що одне й те саме письмо -- Індське -- використовували для різних мов.
Отримані результати свідчать про те, що Індське письмо, найімовірніше, є мовою.
Якщо це мова, як читати ці символи?
Це наступна велика проблема.
Ви помітили, що символи нагадують зображення людей, комах, риб, птахів.
У більшості прадавніх мов використовувався принцип ребуса, коли малюнки заміщували слова.
Ось, наприклад, слово belief [англ., віра, звучить як "біліф"].
Можете записати його за допомогою малюнків?
Дам вам кілька секунд.
Написали?
Чудово.
А ось моє рішення.
Можна намалювати бджолу (англійською звучить "бі") та листок (англійською звучить "ліф"), і вийде "біліф", тобто віра.
Можна знайти й інші рішення.
У випадку з Індським письмом маємо протилежну проблему.
Треба зрозуміти, як "звучали" всі ці малюнки, щоби вся послідовність мала сенс.
Це подібно до кросворда, але маємо справу з кросвордом усіх кросвордів, тому що ставки його розв'язку неймовірно високі.
Мої колеги, Іраватам Магадеван та Аско Парпола вже досягли деяких успіхів у розв'язанні цієї проблеми.
Я хочу навести вам приклад з роботи Парполи.
Ось коротенький текст, що складається з семи вертикальних ліній, за якими йде рибоподібний знак.
Хочу нагадати, що ці печатки використовували для відтиску глиняних ярликів, що їх кріпили на товар. Отже, є ймовірність, що деякі з ярликів містять імена купців.
Виявилося, що в Індії існує давня традиція давати імена за гороскопом та сузір'ям, під яким народилася людина.
У дравидських мовах слово "риба" -- "meen" -- звучить так само, як слово "зірка".
Отже сім зірок буде звучати як "elu meen", що одночасно є дравидським словом для позначення сузір'я Великої Ведмедиці.
Сполучення символів для позначення 6-ти зірок звучить як "aru meen", що є древньою дравідською назвою сузір'я Плеяд.
І, насамкінець, є ще кілька комбінацій знаків, таких, як сполучення рибоподібного знака із знаком, увінчаним чимось на кшталт даху.
Це звучить як "mey meen", і відповідає давній дравідській назві планети Сатурн.
Все це доволі цікаво -- здається, ми намацали шлях.
Але чи це остаточно доводить, що згадані печатки містять дравідські імена, в основі яких лежать назви планет і сузір'їв?
Поки що ні.
Такий спосіб читання текстів ще не можна вважати остаточним, проте якщо дедалі більше таких відкриттів матимуть сенс, і якщо дедалі довші комбінації знаків виявлятимуться правильними, ми будемо впевнені, щодо вірності нашого шляху.
Сьогодні ми можемо написати слова, як-от TED, єгипетськими ієрогліфами і клинописом, тому що вони вже були розшифровані ще у 19-му столітті.
Розшифровка цих писемностей дала нам змогу спілкуватися з давніми цивілізаціями напряму.
Цивілізація Майя озвалася до нас у 20-му столітті, а Індська все ще мовчить.
Навіщо вона нам потрібна?
Індська цивілізація не належить виключно південним чи північним індусам, або ж пакистанцям. Вона належить усім нам.
Це наші пращури - мої і ваші.
Вони стали мовчазними через прикрі історичні непорозуміння.
Але якщо ми розшифруємо їхню мову, вони зможуть знову заговорити.
Про що вони нам розкажуть?
Що ми про них дізнаємося?
А про нас?
Не можу дочекатися!
Дякую.
(Оплески)
Тобі фермер.
Він саджає 12 рядків моркви на городі.
Кожний рядок має 6 морквин.
Скільки морквин посадив Тобі?
Давайте спробуємо уявити це собі.
Сказано, що в кожному рядку знаходиться по 6 морквин.
Давайте спробуємо зобразити цей рядок.
Одна морквина, дві морквини, три морквини, чотири морквини, п'ять та шість морквин.
Я навіть можу сказати, що це виглядає досить красиво.
Додамо ще трішки листя. Отже, уявіть, що це морква.
Це один рядок моркви. Нам говориться, що в кожному ряду знаходиться по 6 морквин.
Зараз є 12 рядків, він саджає 12 рядків моркви.
(Спробую, чи зможу я скопіювати та вставити це).
Отже, вже два рядки.
(Хочу переконатися, чи вистачить мені місця.) Два рядки.
Три рядки, чотири рядки, п'ять рядків та шість рядків.
В результаті я можу прото скопіювати та вставити.
Ось 6 рядків, мені потрібно лише подвоїти їх, щоб отримати 12 рядків, що я й роблю.
Отже, я копіюю та вставляю.
Ось так. Отже, в нас є 12 рядків.
Давайте їх пронумеруємо.
Сказано, що в кожному рядку знаходиться по 6 морквин.
Також, нам говориться, що він саджає всього 12 рядків.
1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12.
Скільки морквин посадив Тобі?
Отже, ви можете виконати це завдання, а потім спробувати порахувати всі ці морквини, але це виглядатиме трішки божевільно.
В нас і так вже є багато морквин, а якби ви мали ще більшу їх кількість, ви б не змогли злічити їх вічність.
На щастя, у нас є такий інструмент як множення, яким ми можемо скористатися.
Якщо у вас є 12 рядків, і в кожному рядку знаходиться по 6 морквин, тоді це буде 12 разів по 6, тобто 12 помножити на 6.
У вас буде 12 рядків, у кожному з яких знаходиться по 6 морквин.
Тому слід сказати, що у вас буде 6 морквин по 12.
Так що, це буде в 12 помножити на 6.
Якщо ви пам'ятаєте таблицю множення до дванадцяти , ви згадаєте, що 12 помножити на 6 буде 72 .
Отже, Тобі посадив 72 морквини.
Якщо ви згадаєте множення (і вам слід це пам'ятати, тому що це одна з найголовніших речей, що знадобиться вам в житті) то це буде 72 морквини.
Що таке конденсатор?
Ось це конденсатор.
Добре, а що ж всередені цього?
Всередені цього конденсатора те ж саме, що й всередені майже всіх конденсаторів.
Два шматочки провідникових матеріалів, такі як метал, які розділені між собою.
Ці шматочки паперу покладені сюди, щоб переконатися, що вони не будуть торкатися.
Але для чого це буде потрібним?
Якщо ви приєднаєте два шматки металу до батарейки, ці шматки металу будуть накопичувати заряд.
Це властиве усім конденсаторам.
Конденсатори зберігають заряд.
Коли батарейка під'єднана, від'ємні заряди на правій частині будуть притягуватися до позитивного кінця батарейки.
А в лівій частині, від'ємні заряди відштовхуються від від'ємного кінця батарейки.
І коли від'ємні заряди покидають шматок металу праворуч, це спричиняє те, що метал стає позитивно зарядженим, бо тепер цей шматок металу має менше від'ємних зарядів, ніж позитивних.
І шматок металу ліворуч стає від'ємно зарядженим, бо тепер він має більше від'ємних зарядів, ніж позитивних.
Важливо зазначити, що обидва шматки металу будуть мати однакову величину заряду.
Іншими словами, якщо заряд шматку металу праворуч має 6 кулонів, тоді й шматок металу ліворуч буде мати від'ємні 6 кулонів
Тому що кожна від'ємна 1, що була переміщена з правої сторони, точно така ж від'ємна 1 була вкладена в ліву частину.
Навіть, якщо два шматки металу є різних розмірів й форм, вони все ще будуть зберігати однакову й протилежну кількість заряду.
Я показую тільки від'ємні заряди, що рухаються, бо, насправді, це від'ємно заряджені електрони, що можуть вільно рухатися крізь метал, або шматок дроту.
Позивно заряджені потони більше стоять на місці, і мають залишатися там, де вони і є.
Цей процес перемикання сторін зарядів не буде проходити вічно.
Від'ємні заряди праворуч, що притягуються до додатньої сторони батарейки, також почнуть притягуватися до додатньо зарядженої частинки металу.
Зрештою, від'ємні заряди будуть притягуватися до додатніх частинок металу так само, як і притягуватися до додатньої частини батарейки.
Коли це трапляється, процес зупиняється, а накопичений заряд просто залишається в шматочку металу.
Ви можете вийняти батарейку, але заряди будуть просто залишатися там.
Від'ємні хочуть назад до додатніх, бо протилежності притягуються.
Але для них немає шляху, щоб туди дістатися.
Це також показує, чому частинки металу мають бути роз'єднаними.
Якщо шматки металу будуть торкатися один одного під час цього процесу, тоді ніякі заряди не будуть роз'єднаними.
Від'ємні частинки просто будуть текти по колу, бо ми маємо замкнене коло.
Ось чому ми маємо шматок паперу там, бо ми не хочемо, щоб частинки металу торкалися один одного.
Тобто, конденсатори, це прилади, потрібні для накопичення заряду.
Але не всі конденсатори будуть накопичувати однакову кількість заряду.
Один конденсатор, під'єднаний до батареї може накопичувати багато заряду. Але інший конденсатор, під'єднаний до тієї батареї може накопичувати тільки трохи заряду.
Ємність конденсатору, це число, яке показує вам, наскільки добре конденсатор накопичує заряд.
Конденсатор з великою ємністю буде накопичувати багато заряду, а конденсатор з малою ємністю, накопичуватиме тільки трохи заряду.
Справжнє визначення ємності визначається цією формулою.
Ємність дорівнює накопиченому в конденсаторі заряду, поділити на напругу на конденсаторі.
Навіть хоча технічно загальний заряд на конденсаторі дорівнює 0, бо він накопичує однаково додатні заряди й від'ємні заряди.
Q в цій формулі посилається на величину заряду на одному боці конденсатору.
На що посилається напруга в цій формулі, так це те, що коли конденсатор накопичує заряд, він створює напругу, або ж різницю в електричних потенціалах між двома шматками металу.
Електричний потенціал високий біля додатніх зарядів, й він маленький біля від'ємних зарядів.
Тобто, коли ви маєте додатні заряди, розташовані близько, але не на верхівці, від'ємні заряди, там буде різниця між електричними потенціалами в цьому місці, що ми називаємо напругою.
Це корисно знати, що коли ви дасте батарейці повністю зарядити конденсатор, то напруга на конденсаторі буде такою ж, як і напруга на батарейці.
Дивлячись на формулу ємності, ми можемо бачити, що одиницями вимірювання будуть кулони поділити на вольти.
Кулон на вольт називається фарадом на честь англійського фізика Майкла Фарадея.
Тому коли ви дасте 9-вольтовій батарейці повністю зарядити 3-фарадовий конденсатор, накопичений заряд буде дорівнювати 27 кулонам.
Наприклад, скажімо, це конденсатор на 2 фаради, який накопичує заряд в 6 кулонів.
Ми можемо використати цю формулу для пошуку напруги на конденсаторі, тобто, в цьому випадку, 3 вольти.
Ви можете подумати, що чим більше зарядку накопичується на конденсаторі, його ємність має ставати більшою.
Але значення ємності конденсатору залишається однаковим. Бо при накопиченні заряду, напруга на конденсаторі збільшується і змушує співвідношення залишатися тим же.
Єдиний спосіб змінити ємність конденсатору, це змінити фізичні характеристики конденсатора.
Як зробити шматочки металу більшими, або ж розмістити шматочки металу далі один від одного.
Просто змінивши заряд, або напругу ми не змінимо співвідношення, що показує ємність.
Хто сьогодні заглядав у свою пошту?
Ану, підніміть руки.
А хто у цю мить перевіряє свою скриньку?
(Сміх)
Як щодо фінансів?
Хтось дивився до них сьогодні?
Кредитні картки, інвестиції?
Цього тижня?
Як щодо рахунку за використану енергію?
Хтось заглядав у нього сьогодні?
Цього тижня?
Попереднього тижня?
Серед нас є кілька ґіків, що цікавляться енергією.
Радий вас бачити, хлопці.
Але решта - а тут зібралися люди, яким не байдуже майбутнє планети, але навіть ми не звертаємо уваги на використання енергії, яке й призводить до кліматичних змін.
Жінку на фото зі мною звати Гарріет.
Ми познайомилися під час першої нашої сімейної відпустки.
Гарріет звертає увагу на використання енергії, але вона свідомо не є енергоґіком.
Ось історія про те, як Гарріет почала звертати увагу.
Це - вугілля, найбільш звичне джерело електрики на планеті. Енергії у цій кількості вугілля достатньо для того, щоб ця жарівка світилася понад рік.
Але, на жаль, між ось цими пунктами більшість енергії губиться через транспортні втрати і нагрівання.
Насправді, лише 10% доходить до жарівки.
Тож цього вугілля вистачить, щоб жарівка світилася трохи більше місяця.
Щоб вона світилася рік, потрібно стільки вугілля.
Погана новина в тому, що на кожну використану одиницю енергії ми втрачаємо дев"ять.
Але є і хороша новина, бо з кожною збереженою одниницею енергії ми зберігаємо і решту дев"ять.
Питання у тому, як звернути увагу людей у цьому залі і на всій планеті на те, скільки енергії ми використовуємо, і почати менше марнувати її?
Відповідь дає поведінковий експеримент, проведений одного спекотного літа, 10 років тому, за 90 миль звідси, у Сан-Маркосі, Каліфорнія.
На кожні двері в районі студенти вішали прохання вимкнути кондиціонер і ввімкнути вентилятор.
Чверть адрес отримала повідомлення, що вони можуть зекономити 54 долари на місяць цього літа.
Вимкніть кондиціонер, увімкніть вентилятор.
Інша група отримала повідомлення екологічного характеру.
Третя група отримала повідомлення із закликом бути добрими громадянами, не перевантажувати мережу.
Більшість людей думало, що інформація про економію грошей спрацює найкраще.
Насправді, жоден заклик не спрацював.
Вони мали нульовий вплив на споживання енергії.
Так, ніби студентів із флаєрами взагалі не було.
Але було четверте повідомлення, яке звучало ось так:
"Під час опитування 77% ваших сусідів сказали, що вони вимкнули свій кондиціонер і ввімкнули вентилятор.
Приєднуйтеся до них.
Вимкніть кондиціонер, увімкніть вентилятор".
І знаєте що?
Вони це зробили.
Ті, хто отримали це повідомлення, помітно зменшили своє використання енергії, просто дізнавшись, що роблять їхні сусіди.
Що це нам каже?
Якщо щось є незручним, навіть якщо ми віримо в це, то моральні заклики, фінансові стимули не діють, а от соціальний тиск - це сила.
Якщо все зробити правильно, то цю силу можна використати заради добра.
Насправді, цю силу вже використовують.
Дізнавшись про результати експерименту, мій друг Ден Єйтс і я заснували компанію Opower.
Ми створили програмне забезпечення і уклали договори з постачальниками енергії, які хотіли допомогти своїм користувачам зберігати енергію.
Ми надсилаємо персоналізовані домашні звіти, у яких порівнюємо їхнє використання енергії із сусідніми будинками такого ж розміру.
Як і з тими ефективними флаєрами, у нас люди порівнюють себе із сусідами, а потім ми даємо цільові рекомендації, щоб допомогти їм заощаджувати.
Ми почали з паперових звітів, тепер у нас є мобільний додаток, веб і навіть контрольований термостат, і останні п"ять років ми проводимо найбільший у світі поведінковий експеримент.
І він працює.
Власники і орендарі житла заощадили понад 250 мільйонів доларів на оплаті за енергію, і це лише початок.
Лише цього року, ставши партнерами з понад 80 постачальниками енергії з шести країн, ми збираємося досягнути рівня двох терават-годин заощадженої електроенергії.
Присутні тут енергоґіки знають, що таке дві терават-години, але для решти з нас, дві терават-години - це стільки, скільки використовують міста
Сент-Луїс та Солт-Лейк-Сіті разом протягом року.
Дві терават-години - це, згрубша, половина електроенергії, згенерованої минулого року в США за допомогою сонця.
Дві терават-години?
Говорячи про вугілля, нам потрібно було б спалювати 34 таких візки щохвилини протягом цілого року, щоб отримати дві терават-години електроенергії.
І ми нічого не спалюємо.
Ми просто мотивуємо людей звернути увагу і змінити свою поведінку.
Але ми лише одна компанія, і ми тільки починаємо.
20% електроенергії у помешканнях марнується, і коли я кажу "марнується", то не маю на увазі, що люди не мають енергоефективних жарівок.
Можливо, це так.
Я говорю про ввімкнуте світло у порожніх кімнатах, увімкнений кондиціонер, коли нікого немає вдома.
40 мільярдів доларів на рік марнується на електроенергію, яка не впливає на наш комфорт, але пришвидшує кліматичні зміни.
Ці 40 мільярдів -- мільярдів! -- щороку лише у США.
Це половина вугілля, що ми використовуємо.
Найкращі вчені світу шукають спосіб замінити вугілля сталим ресурсом на зразок цього, і це чудово і правильно.
Але ми вперто ігноруємо один ресурс, який здатен подарувати нам стале енергетичне майбутнє. Його немає на цьому слайді.
Він у цій кімнаті.
Це ви, це я.
І цей ресурс можна використати без нової науки про властивості матеріалів, а просто застосувавши науку про поведінку.
Ми можемо зробити це сьогодні. Цей спосіб дієвий. Він одразу ж зекономить нам гроші.
То чого ж ми чекаємо?
У більшості міст регулювання роботи постачальників енергії майже не змінилося з часів Томаса Едісона.
Постачальникам далі платять за енергію, яку їхні користувачі змарнували.
Їм же потрібно платити за те, що вони допоможуть своїм користувачам заощадити енергію.
Але ця історія стосується не тільки домашнього використання енергії.
Візьмемо автомобіль Prius.
Він ефективний не лише завдяки інвестиціям Toyota у нові матеріали, а й завдяки дослідженням людської поведінки.
Панель з інформацією про те, скільки енергії водій заощаджує цієї миті, у режимі реального часу, перетворює його з гонщика на обережну за кермом бабцю.
І це повертає нас до Гарріет.
Ми заприятелювали з нею під час першої сімейної відпустки.
Вона підійшла познайомитися з моєю донькою, і зраділа, дізнавшись, що доньку теж звати Гарріет.
Вона спитала, чим я займаюся, і я відповів, що працюю з постачальниками, допомагаю людям заощаджувати енергію.
Її очі засяяли.
Вона глянула на мене і сказала:
"Ви саме та людина, з якою мені треба поговорити.
Розумієте, два тижні тому ми з чоловіком отримали листа від нашого постачальника енергії.
Там ішлося про те, що ми використовуємо вдвічі більше енергії за своїх сусідів".
(Сміх)
"І останні два тижні єдине, про що ми могли думати, могли говорити, і навіть сваритися - це те, як ми могли б заощаджувати енергію.
Ми виконали все, про що йшлося у тому листі, і я знаю, що можна зробити ще більше.
І от я бачу справжнього експерта.
Скажіть, як я можу заощаджувати енергію?"
Багато експертів може дати відповідь на питання Гарріет.
Моя ціль - переконатися, що ми всі задаємо його.
Дякую.
(Оплески)
(звучить фортепіано) Стівен:
Не знаю, чи я дійсно так наблизився до Христа.
Здається, ми стоїмо віч-на-віч.
Подивіться, що зробив Кампен, він розмістив руку Христа на виступі рами картини, тож дійсно здається, ніби Христос в одному просторі з нами.
І ми так само близько до нього, як і Марія. Бет: Гадаю, що ця ідея такої близькості до Христа виражає духовний обов'язок наблизитись до Бога.
Стівен:
Ми не знаємо, як виглядав Бог, ми не знаємо, як виглядав Христос, ми не маємо жодного уявлення про вигляд біблійних фігур, у Біблії немає жодних подібних описів, і це прагнення, ця здатність майстра створити таке відчуття правдивості дійсно важливе, і, ймовірно, пов'язане з легендою про Вероніку, жінку, яка подала Христу тканину, щоб витерти обличчя перед розп'яттям.
Ця тканина, згідно легенди, дивним чином з'явилася з образом Христа на ній і це уявлення про справжній образ Христа, який часто, до речі, зображається фронтально, здається, говорить про інтерес Рененсансу до відтворення цього образу, до відновлення свого роду близькості.
І хоча картина має плаский золотий задній фон, який натякає на небесний простір, цьому протистоїть реалізм Північного Відродження, який ми тут бачимо.
Ми бачимо нігті і кутикулу, і зморшки, і суглоби, і майже кожну волосинку в бороді Христа промальовану окремо.
Увага до деталей і відчуття точності майже лякаючі.
Це не просто фізичні речі, які представлені в найдрібніших деталях, це зображення духовного.
Погляньте, наприклад, на їхні німби, вони неглибокі, круглі, виглядають дуже міцно і в них інкрустовані такі неперевершені дорогоцінності.
У Діви Марії є це коло перлів і погляньте, кожна перлинка відкидає ідеальну тінь, кожна блищить.
І Христос, звичайно, з рубінами та сапфірами.
Якщо поглянути на прикраси Христа на грудях, ми можемо побачити в них відображення вікна і в ньому - хрест.
Стівен: Що дивно в цій брошці, це те, як вона здається масивною і разом з тим зовсім прозорою.
Христос піднімає праву руку в благословенні, хоча, він, здається, не дивиться прямо на нас, він дивиться повз нас.
Хоча нам здається, що ми наблизились до Христа, в той же час, нам не дозволено спілкуватися з ним напряму.
Стівен: Так, не вистачає зорового контакту.
Можливо, Марія тут виступає посередником між людством і її Сином, Христом.
Це одне з найбільш інтимних, надзвичайних зображень Христа і Марії, які я коли-небудь бачив.
(звучить фортепіано)
У попередньому відео, Наполеон тримався досить добре.
Трошки повторимо, у 1804 році він проголосив себе як Імператор Наполеон I.
Минуле відео було про третю коаліцію, сформовану у 1805 році.
Ми бачимо, що в кінці1805 року, після битви під Аустерліцом,
Наполеон був спроможний зруйнувати Третю коаліцію, зруйнувати Третю коаліцію. яка, в більшості, складалася з Росії та Австрії.
Ось ми і повторили.
Росія та Австрія. І значний результат цього, не той, що змусив усіх зараз задуматись.
"Нічого собі! Та він просто нездоланний, цей Наполеон". було покінчено з Священною Римською імперією, яка, як Ви пам'ятаєте не була ні Священна, ні Римська, ні імперія.
Це були всього-на-всього німецькомовні землі.
Але ера Священної Римської імперія відійшла в минуле.
Священна Римська імперія.
Наполеон цим дуже гордився - особливо після поразки австрійських та російських військ під Аустерліцом, після спорудження Тріумфальної арки, яка є одним з визначних туристичних місць Парижу.
Він її збудував. Тріумфальна арка споруджена на честь всіх французьких солдат, які загинули.
Але спочатку вона була побудована Наполеоном, або за його розпорядженням, щоб урочисто відзначати перемогу під Аустерліцом,
Отож, це Тріумфальна . .
Моє написання не завжди хороше.
Особливо, коли я пишу щось французькою.
Тріумфальна арка.
Ось тут. Отож, Наполеон тримався досить добре.
Але з іншого боку, Ви можете уявити собі, що інші потужні європейські країни майже відновили свої позиції після поразки.
Вони не знали, що відбувається і тому, вони відчували загрозу.
І особливо ось цей персонаж.
Це Фрідріх- знову це моє написання, особливо коли я пишу німецькою.
Фрідріх-Вільгельм III.
Насправді я довго не розумів, що Вільгельм і Вільям - це однакові імена.
Вільям - це лише англійська версія.
Але це Фрідріх-Вільгельм III, король Пруссії.
Він вичікував протягом Третьої коаліції.
І навіть зараз, Пруссія - головна європейська сила.
І він відчув загрозу, у зв'язку з зростанням сил Наполеона, який міг зупинити або майже ліквідувати австрійський вплив на Священну Римську імперію.
І зараз це перетворюється у
Рейнський союз. Поглянемо на карту.
Отож, вся ця велика територія.
Ця територія.
І вся ця територія, ось тут - зараз це сучасна Німеччина, яка була Священною Римською імперією, її імператором був король Австрії, який неодмінно тут був, це спосіб виявити відданість.
Одного разу він завдав поразки . . .
Це Франція, ось тут.
Одного разу він міг завдати поразки Австрії під Аустерліцом,
Австрії та Росії, що згодом перетворилися у Рейнський союз.
Священна Римська імперія. Дозвольте мені це трошки підкреслити.
Отож, ця територія.
Священна Римська імперія, більше не існувала.
І ця територія перетворюється у область - сателіт Франції.
Франція має значний контроль над цією областю.
Отож, Ви можете уявити, що король Пруссії почав відчувати загрозу.
Франція межує з Пруссією. було зрозуміло, що Наполеон може легко завдати поразки іншим значним військовим угрупуванням.
Отож, Фрідріх панікував тому, що Франція загрожує безпеці Пруссії.
Або можливо з іншого боку, йому просто не подобався цей самозванець , який не належав до королівської родини у Європі.
Можливо, він хотів поставити його на місце.
Отож, Фрідріх ВІльгельм III оголошує війну 1806 рік.
Пруссія оголошує війну Франції.
Ви зустрінетеся з цим ходом подій кілька разів.
Це єдине, що слід запам'ятати, якщо Ви хочете пам'ятати головні події.
Ми постійно говоримо про Першу коаліцію, Другу, Третю, Четверту коаліцію, про них усіх.
І це завжди певним чином пов'язано з Британією.
Британія майже домінувала в океані.
Тому, коли ми говоримо про ці битви на суші, ми майже не говоримо про Британію.
Але, весь цей час Британія перебуває у такому собі непомітному положенні намагається розхитати Францію.
Всі інші коаліції складаються з Пруссії, Австрії та Росії та інших країн.
Але Ви бачите, що один за одним вони кидають виклик Наполеону.
І Наполеон кожного разу завдає їм поразки, захоплює все більше і більше земель, забирає у них територію і владу.
Вони знаходяться у ще більшій небезпеці, вони хочуть створити інші коаліції.
Отож, все повторюється знову.
І це початок Четвертої Коаліції.
У минулому відео ми говорили про Третю коаліцію. Зараз формуєтсья Четверта.
Четверта коаліція. І головним чином, вона сформується тоді, коли
Велика Британія перейде до бойових дій.
Тому, що Велика Британія перебуває у постійній війні з Наполеоном весь цей час.
Отож, ми маємо Четверту коаліцію,яка формується.
Ми маємо Пруссію, Велику Британію і Росію, яка знову хоче воювати.
Отож, як Ви зрозуміли, кінець Третьої коаліції ненадовго стримав Росію від бойових дій.
Ви також маєте . . .
Зараз я напишу. Ви маєте Пруссію, Росію та Велику Британію.
Вони - інші персонажі, серед яких, головна - Велика Британія.
І це було нерозумно з боку Пруссії. Тому, що Пруссія могла б бути у набагато кращому становищі, якби допомогла Третій коаліції.
Можливо, це б змінило результат.
Але зараз поговоримо про Наполеона. спочатку єдиного, напротивагу вищезгаданим суперникам.
Тому, що Росія завжди знаходиться, мовби позаду Автсрії та Пруссії, в залежності про яку коаліцію ми говоримо.
Отож, Пруссія та Австрія завжди виступають першими серед ображених.
Відносно Четвертої коаліції, це Пруссія. І вони зазнали поразки під Йєне-Ауерштедте.
Покажу Вам, де це знаходиться.
Отож, фактично Наполеон зібрав війська під Йєне-Ауерштедте.
Ось тут були сконцентровані головні сили Франції.
Напишу це. Це Йєне-Ауерштедте.
Два близько розташованих міста.
Вони приблизно ось тут.
Подивимось, в цій карті трошки важко розібратись.
Але вони були приблизно у цьому районі.
Наполеон знову завдає поразки Пруссії.
Отож, Пруссія виходить з гри.
Жовтень 1806 року. Отож, жовтень.
І Наполеон по суті переслідує російські війська через сучасну Польщу.
Отож, він переслідує росіян через сучасну Польщу.
Він потрапляє у безвихідне положення з великою кількістю жертв в Ейлау.
Я навіть не знаю, як це вимовити.
Це знаходиться ось тут, якщо Ви правильно дивитесь на карті.
Отож, безвихідне положення.
1807 рік.
Мертва точка, лютий 1807 рік. напишу правильно Е-Й-Л-А-У.
Багато крові.
Вони, насправді, вигравали війну.
Але вони не змогли отримати остаточну перемогу. Російські війська або російська армія.
Існують такі підрахунки, що у цій одній битві, як ніде інше, загинуло від 15 до 25 тисяч людей з обох сторін. Ця цифра велика, як на той час.
Навіть зараз, якщо подумати про сучасні війни, може бути більша кількість жертв в одній битві.
Але Наполеон наполягав і очевидно міг остаточно завершити битву під Фрідладном, який знаходиться дуже близько.
Це Фрідланд, ось тут.
Червень 1807 рік.
І надалі він спроможний остаточно знищити Четверту коаліцію.
Отож, літо 1807 року.
Літо 1807 року.
Ми говоримо про червень, битва під Фрідландом.
Росіяни отримали рішучу перемогу.
Пруссія зазнала поразки декілька місяців після того.
І липень 1807 року.
Франція підписує Тільзитський мир.
Тільзитський мир.
Це кілька договорів з різними країнами, не з однією. Були підписані договори з
Росією та Пруссією. У цей момент Наполеон почав зневажати Пруссію.
Він хотів це демонстративно показати.
Отож, він підписав окремий договір з Пруссією і окремий договір з Росією. Договір з Росією користувався більшою повагою.
Він містив всі ці деталі, що Наполеон та цар Олександр I віднині друзі.
Це цар Олександр I.
Олександр I.
Як Ви можете помітити, ця дружба тимчасова.
Це Наполеон I, який отримав пермогу під Аустерліцом не так давно.
Зрозуміло, що дружба ця тимчасова і формальна.
Але договір з Росією був підписаний на дружніх засадах.
Саме тому я думаю, що Наполеон все ще зважав на владу Росії.
Вони стають союзниками. дружні відносини з Росією, але це обманливо. через інший Тільзитський договір з Пруссією.
Пруссія зазнає "удару".
Головне те, якщо ми подививомся на карту, ось тут це карта центральної Європи. я думаю, Пруссія, Австрія та Росія, в кінці Третьої коаліції.
Головне те, що були зайняті території на заході річки Ельби від Пруссії.
Блакитним кольором позначено Пруссію після Третьої коаліції.
Отож, всі ці території були відібрані від Пруссії.
Більшість з них була перетворена на області - сателіти Франції, названі - королівство Вестфалія.
Це частина Тільзитського договору з Пруссією.
Ми маємо Вестфальське королівство.
Королівство Вестфалія. і щоб підкреслити, це справді, французька область-сателіт.
І щоб більше образити Пруссію, Наполеон проголошує королем Пруссії свого брата Жерома.
Жером - брат Наполеона, стає королем.
Це справді, французька область-сателіт.
Отож, після цих подій, решта могутніх європейських держав, так і не вивчили характер Наполеона, з його великою, могутньою армією, яку він може зібрати, з його хитрими тактиками, це могутня людина, з якою важко мати справу.
Отож, вони все ще перебували у Третій коаліції і потім втратили території.
Під час Четвертої коаліції вони втратили ще більше території. Отож, що сталося в кінці Четвертої коаліції, і фактично протягом Четвертьої коаліції, після того як Наполеон завдав поразки Пруссії, він зрозумів, знаєщо що ?
Я маю, прямий чи непрямий контроль над важливою частиною Європи.
І в той же час він знав, що
Британія повністю домінує в океані.
Спостерігалося підвищення виробничих сил.
Це був початок Промислової революції.
Тому ідеї Наполеона, нічого собі!
Я не можу перемогти Росію в океані, ой, вибачте.
Я не можу перемогти Британію в океані,
Я сказав Росію? я намагався сказати, що Велика Британія переважала в океані.
І Наполеон розумів, що він не може захопити Велику Британії на морі.
Він нічого не може зробити в океані з Великою Британією, це те, що йому дошкуляло. Отож, що він намагається зробити - оголосити економічну війну Великій Британії.
І він вводить в кінці 1806 року,
Континентальну блокаду.
Отож, ось тут. Це Листопад 1806 року.
Це відразу після того, як він завдає поразки Пруссії під Йєне-Ауерштедте.
Це листопад 1806 року, коли він зовсім не сумнівається у своїй силі на цьому континенті.
Він вводить Континентальну блокаду.
Континентальна блокаду.
І це, справді, лише одне з понять економічної війни з Великою Британією.
Отож, якщо Ви - частина французької Імперії, контрольованої французькою Імперією, або тому подібне, Ви накладаєте заборону на Велику Британію.
Маленький острів, який контролює море, але, який є залежним від торгівлі.
Отож, ідея Наполеона щодо Континентальної блокади - це заборона торгівлі Великої Британії, як би ми це не назвали.
Заборона торгівлі Великої Британії.
Єдине, що вдалося досягнути від Росії, це величезна концесія, тому, що Росія була найсильнішою в той час.
Він їх отримав, через Тільзитський мир, ввів Континентальну блокаду.
Зараз напишу це, щоб було видно.
Ввів Континентальну блокаду.
Взамін, він отримав деякі землі, острови,
Іонічні острови на західному узбережжі Греції. І кілька земель Далмаційського узбережжя.
Зараз Вам покажу.
Ця область.
Росії взамін, це досить добре, тому, що Росія суттєво програла війну, але в свою чергу їм було дозволено будь-які дії щодо Османської імперії.
І ми поговоримо більше про Османську імперію у наступних відео.
Але, якщо Ви бажаєте мати загальне уявлення про Османську імперію. Те, що залишилось від Османської імперії - це сучасна Туреччина.
Але в той час це була імперія.
Росія та Османська імперія були не в добрих відносинах один з одним.
Це було легко для Росії сказати:
Я робитиму, що хочу з Османською імперією.
Тому, що до цього, Наполеон офіційно підтримував Османську імперію.
Це була велика поступка для Росії.
Отже, ми маємо таку ситуацію. Я думаю, не всі розуміють.
Знову і знову, Третя коаліція, Наполеон, він, дійсно, бере під контроль Росію та Австрію.
Знищує Священну Римську імперію, перетворює її у Рейнський союз під контролем Наполеона.
Пруссія прагне втихомирити Наполеона.
Оголошує війну знову, Четверта коаліція.
Єдиний результат - це втрата земель.
Наполеон стає сильнішим.
Проголошує свого брата королем Вестфалії.
Росія стає його союзником, щоб заборонити торгівлю Великої Британії.
Після кінця Четвертої коаліції, багато істориків відзначають піднесення влади Наполеона в Європі.
У останньому відео ми побачили, як ви можете розглядати криву попиту як і криву граничних вигод для будь-якої кількості благ, які ви продаєте ця точка на кривій показує граничну вигоду з додаткової одиниці це є гранична вигода для першої одиниці, це вигода для другої одиниці - і є кілька способів, за якими можна її розглядати давайте поговоримо про нове авто
Можливо, якщо ви хочете продавати тільки одну одиницю, хтось її дуже хоче вигода для них, це гранична вигода з цієї першої одиниці для них може бути $60, 000
Зараз розглянемо, що ви хочете продати 2 одиниці, і 2-гу одиницю купить та ж особа, тож вона вже має 1 машину, тоді вигода від покупки другої буде вже $50,000.
Це нейтральна точка для мене це точка, в якій я на межі бажання купити цю машину чи це інша людина, з трохи меншим бажанням, яка каже:
"Гаразд, за $50,000 я б хотів цю машину". І для третьої людини, з ще меншим бажанням ніж 2 попередні, прийнятна ціна буде $40,000.
І ми бачимо, що на певній точці з деякої причини ціна знижується до $ 30,000.
тож коли ціна $ 30,000 ми бачимо (і це традиційна залежність ціни від кількості) як і в реальному житті що ця 4-а особа на межі покупки - гранична вигода становить $ 30,000.
Тож вона думає:" Я віддаю $30,000 і взамін отримую вигоду більше, ніж $30,000". це щось типу:
"Агов, ви готові вторгувати цей долар за долар", ви б напевно погодились на це чи піти іншим шляхом- було б добре, якби ще заробити на цьому копійку. і погано для вас витратити на копійку більше.
Тож ви майже готові укласти угоду з 4-ю особою за $30,000.
Але якщо у вас однакова ціна для всіх (і пізніше ми поговоримо про це) тож якщо у вас одна ціна для всіх, ті перші одиниці ви продасте за нижчою ціною, ніж могли б продати.
Вони продадуться нижче граничної вигоди так що ми робимо таку ж криву попиту як крива граничних вигод тож наша перша одиниця могла бути продана за $60,000, але тепер ми продаємо її за $ 30,000 тож це було $ 30,000 (Я просто напишу 30 замість $30,000) гранична вигода на $30,000 більша, ніж фактична ціна гранична вигода цієї одиниці на $30, 000 більша, ніж ціна.
Гранична вигода для 2-ї одиниці на $20,000 вища, ніж ціна продажу.
Гранична вигода для 3-ї одиниці складає $10,000.
Тож додаткова вигода споживача за першу одиницю буде $30, 000, покупець отримує на $30,000 більше граничної вигоди, ніж він оплатив.
Тут додаткова вигода - 20, 000. Покупець отримав на 20,000 більше вигоди, ніж цей 2-й, що був готовий заплатити.
Тут є $10,000, і 4-й споживач є нейтральним гранична вигода - те, що вони заплатили за це.
Тож ви можете сказати:
"Тоді якою є загальна споживча вигода?" Чи інше питання:
"Яким є загальний надлишок граничної вигоди вище оплаченої ціни?" тож яку граничну вигоду вони отримують, якщо ви берете оплачену ціну?
Тут загальний споживчий надлишок буде $ 30,000 за першу одиницю, плюс $ 20,000 за другу, плюс $ 10,000 за третю - тож загальна споживча вигода тут, коли ми продали 4 одиниці за $ 30000 (ми продавали машини - і ми не можемо продавати їх по частинах, тобто 1,1 машини, якщо ми говоримо всередньому давайте вважати що ми продаємо всі одиниці машин)
Загальний споживчий надлишок в цій ситуації 30 + 20 + 10 що є $60, 000 (все в тисячах) так що це $ 60,000.
Тож в такому випадку, покупці б отримали ще на $60,000 більше вигоди, ніж вони оплатили.
І якщо ви помітили це невигідно для торговця, тому що він продає за нижчою ціною, ніж міг би продати як мінімум цим першим споживачам і все через те, що вони встановили одну ціну.
Вітаю знову.
В кінці минулого відео, я залишив вас з деяким питанням.
В нашій ситуації ми мали 1-кілограмовий об'єкт.
Цей 1-кілограмовий об'єкт, якого я вже намалював охайніше в цьому відео.
Це 1 кілограм.
І ми на Землі, це треба враховувати, бо гравітація різна на різних планетах.
І як я зауважив, я тримаю його.
Скажімо, я тримаю його на висоті 10 метрів над землею.
Тому ця відстань, ця висота це - 10 метрів.
І ми приймаємо до уваги прискорення гравітації, яку ми записуємо як просто g, давайте скажемо, що це просто 10 метрів на секунду в квадраті, тільки для простоти розрахунків, замість 9.8.
Тому ми вивчили в останньому відео те, що потенційна енергія в цій ситуації, потенційна енергія, яка дорівнює m помножити на g, помножити на h, тобто масі в 1 кілограм, помноженій на гравітаційне прискорення, яке дорівнює 10 метрам на секунду в квадраті.
Я не буду писати одиниці вимірювання, просто щоб зекономити місце, але це потрібно робити, коли ви пишете тести.
А висота дорівнює 10 метрам.
А одиницями вимірювання є Ньютон метри, або ж Джоулі, отже це дорівнює 100 Джоулям.
Це його потенційна енергія, коли я тримаю його тут.
І було питання, що станеться коли я його відпущу?
Очевидно, блок стане падати.
І не тільки падати, він почне прискорюватися до землі на 10 метрів за секунду в квадраті приблизно.
І прямо перед тим як він зіштовхнеться з поверхнею-- намалюю це коричневим, для землі-- прямо перед тим, як об'єкт зіштовхнеться із землею або, краще, коли він вже зіштовхнеться з землею, якою буде його потенційна енергія?
Висоти не буде, чи не так?
Потенційна енергія це mgh.
Маса і гравітаційне прискорення залишаються тими ж, але висота дорівнює 0.
А так як вони всі перемножені.
Ось тут потенційна енергія буде дорівнювати 0.
І в минулому відео я вам казав, що в нас є закон збереження енергії.
Енергія зберігається.
Вона не може бути створеною, або знищеною.
Вона тільки може переходити із одної форми до іншої.
Я вам показую, що об'єкт мав 100 Джоулів енергії, точніше гравітаційної потенційної енергії.
А тут внизу в нього немає ніякої енергії.
Або, принаймні, в нього немає ніякої гравітаційної потенційної енергії, і в цьому вся суть.
Та гравітаційна потенційна енергія була перетворена на дещо інше.
І те "дещо інше" називається кінетичною енергією.
І в цьому випадку, коли в нього немає потенційної енергії, вся ця попередня потенційна енергія, всі ці 100 Джоулів, які він має ось тут, тепер будуть перетворені на кінетичну енергію.
І ми можемо використати цю інформацію для того, щоб знайти його швидкість прямо перед тим, як він зіштовхнеться із землею.
То як же ми це зробимо?
Яка формула кінетичної енергії?
Ми знайшли її два відео назад, і я сподіваюся, це не становить для вас ніякої таємниці.
Це те, що легко запам'ятати, але це й також те, що було б добре знати, як вивести, або ж звернутися до тих відео, якщо ви забули.
Отже, перше що ми знаємо, це те, що вся потенційна енергія була перетворена на кінетичну енергію.
Ми мали 100 Джоулів потенційної енергії, тому в нас досі буде 100 Джоулів, але тепер вже це буде кінетична енергія.
А кінетична енергія це 1/2 mv у квадраті.
Тому ми знаємо, що 1/2 mv у квадраті, або ж кінетична енергія, тепер становить 100 Джоулів.
Яка маса?
Маса це 1.
І тепер ми можемо знайти v.
1/2 v у квадраті дорівнює 100 джоулів, а v у квадраті дорівнює 200.
І тому в нас виходить, що v - це квадратний корінь з 200, що дорівнює десь 14.
Ми можемо знайти ціле число.
Подивимося, 200, квадратний корінь, приблизно 14.1
Швидкість буде 14.1 метрів на секунду знизу.
Вже коли об'єкт торкається землі. Прямо перед тим, як він торкнеться землі.
Ви можете сказати, ну, це добре та все таке.
Ми вивчили дещо стосовно енерії.
Я розв'язав це, або ж сподіваюся, ви змогли розв'язати цей приклад, використовуючи цю кінематичну формулу.
То в чому ж сенс введення цих понять енергії?
Я вам це покажу.
Скажімо, в мене є той же 1-кілограмовий об'єкт тут і він на висоті 10 метрів над землею, але я збираюся змінити дещо.
Дозвольте подивитися, чи зможу я повністю все стерти.
Упс, це не те що я хотів зробити.
Ось, добре.
Я використовую мої найкращі навички, щоб стерти все це.
Добре.
Отже, в мене той самий об'єкт.
Він досі на висоті 10 метрів в повітрі і я напишу це зараз.
І я все ще тримаю його там і все ще збираюся скинути його, але має статися дещо цікаве.
Замість того, щоб впасти просто вниз, він буде падати на цю горку із льоду.
Лід має бугорки.
І це в нас низ.
Тут в нас земля.
Це земля.
То що ж має статися цього разу?
В мене досі є 10 метрів над землею, я це намалюю.
Це 10 метрів. Я зміню кольори, а то все буде тільки льодом.
Отже, це досі 10 метрів, але замість того, щоб об'єкт рухався донизу, цього разу він буде рухатися сюди, а потім почне з'їзджати, чи не так?
Він буде з'їзджати донизу по цій горці.
А далі, в цій точці він почне з'їзджати доволі швидко в горизонтальному напрямку.
В цю мить ми не знаємо наскільки швидко.
І використовуючи наші кінематичні формули, ми виведемо. доволі складну формулу.
Це буде складно.
Я маю на увазі, що ви могли б спробувати це і, насправді, вам знадобилися би розрахунки, бо кут нахилу змінюється безперервно.
Ми навіть не знаємо формули кута цього нахилу.
Вам би знадобилося поділити його на вектори.
Вам потрібно було б зробити багато складних речей. Це була б майже неможлива спроба.
Але використовуючи енергію, ми можемо знайти якою буде швидкість об'єкту в цій точці.
І ми використаємо цю ідею.
Тут ми маємо 100 Джоулів потенційної енергії.
Ми тільки-но знайшли це.
Ось тут, яка ж висота над землею?
Висота дорівнює 0.
Отже, вся потенційна енергія зникла.
І як і в минулих випадках, вся потенційна енергія тепер перетворилася на кінетичну енергію.
І якою ж буде кінетична енергія?
Вона буде дорівнювати початковій потенційній енергії.
Отже, тут кінетична енергія буде дорівнювати 100 Джоулям.
І це дорівнює 1/2 mv у квадраті, прямо як ми тільки що вирішили.
І якщо ми шукаємо v, а маса це 1 кілограм.
То швидкість в горизонтальному напрямку буде, якщо ви її шукаєте, 14.1 метрів за секунду.
Замість того, щоб рухатися вниз, тепер він буде рухатися горизонтально праворуч.
А причиною того, чому ми взяли лід є те, що я хотів щоб тертя не було і я не хотів витрачати енергію на тепло і все таке.
І ви можете сказати, що це доволі цікаво.
І у вас буде така ж швидкість, як і якщо б ми просто кинули об'єкт вниз.
І це цікаво.
Але що ж ще це може для мене зробити?
І ось це є найкрутішим.
Я можу знайти швидкість не тільки коли потенційна енергія зникла, а й можу знайти швидкість в будь-якій точці-- і це захоплююче-- на усьому шляху.
Скажімо, коробка з'їзджає сюди, скажімо коробка знаходиться в цій точці.
Вона також змінює кольори при падінні.
Отже, це 1-кілограмова коробка, правильно?
Вона падає і з'їзджає сюди.
І скажімо, висота над землею в цій точці буде 5 метрів.
Яка ж її потенційна енергія ось тут?
Давайте дещо запишемо.
Вся енергія зберіглася, так?
ЇЇ початкова потенційна енергія, додати початкову кінетичну енергію, дорівнює кінцевій потенційній енергії, додати кінцеву кінетичну енергію.
Я просто кажу, що енергія тут зберіглася.
Тут вгорі, якою є початкова загальна енергія в системі?
Потенційна енергія це 100, а кінетична енергія це 0, тому що коробка нерухома.
Я ще не кидав її.
Я ще не відпускав її.
Вона просто нерухома.
Тобто, початкова енергія буде дорівнювати 100 Джоулів.
Це тому що це 0, а це 100.
Тому початкова енергія дорівнює 100 Джоулів.
А в цій точці, якою є потенційна енергія?
Ми на висоті 5 метрів, тому маса, помножити на гравітацію, помножити на висоту.
Маса це 1, помножити на гравітацію, 10 метрів за секунду в квадраті. Помножити на висоту, помножити на 5.
Так що це 50 Джоулів.
Це наша потенційна енергія в цій точці.
А тепер ми маємо кінетичну енергію, зі швидкістю, яка йде приблизно в цьому напрямку.
Додати нашу кінетичну енергію в цій точці.
І ми знаємо, що енергію не можна знищити.
Вона просто перетворюється.
Ми знаємо, що загальна енергія все ще має бути 100 Джоулів.
Так і сталося, і якщо ми будемо це розв'язувати-- це дуже легко, віднімаємо 50 з обох сторін--
Кінетична енергія тепер також буде дорівнювати 50 Джоулів.
То що ж сталося?
На півшляху донизу, по суті, половина потенційної енергії перейшла до кінетичної енергії.
І ми можемо використати інформацію, що кінетична енергій - це 50 Джоулів, щоб знайти швидкість в цій точці.
1/2 mv у квадраті буде дорівнювати 50.
Маса це 1.
Множимо обидві частини на 2.
Отримуємо v у квадраті дорівнює 100.
Щвидкість дорівнює 10 метрам за секунду вздовж цієї божевільної, льодяної гірки.
І це дещо, що я з вами розв'язав, використовуючи традиційні кінематичні формули, особливо враховуючи, що ми не знаємо багато чого про поверхню гірки.
Та і якщо б ми знали, це було б у мільйон разів важче, ніж просто використати закон збереження енергії й зрозуміти, що в цій точці, половина потенційної енергії тепер стала кінетичною енергією і вона спрямована вздовж напрямку гірки.
Побачимося в наступному відео.
У цьому відеоролику я використовуватиму такі слова, як епоха, період та доба, щоб посилатись на сегменти часу людського та долюдського минулого.
Я хочу прояснити із самого початку, що те, що збентежило мене стосовно минулого,
- коли археологи посилаються на епоху, період та добу минулого людини, зазвичай вони посилаються на періоди десятків тисяч років чи тисяч років, проте ці епоха, період та доба відрізняються від тих, на які посилаються геологи, коли вони говорять про геологічний період.
У геологічному періоді "епоха" означає кілька сотень мільйонів років, "період" та "доба" означає мільйони років.
Археолог, коли вивчають минуле людини, загалом говорять про довгі сегменти людського життя, проте не про мільйони років, зазвичай про тисячі років чи про десятки тисяч років.
Отож, що я хочу спершу зробити
- це поговорити про те, що сталося у далекому минулому людей, чи у далекому минулому ще до людей, і також зуинитися на деяких класифікаціях цих сегментів часу тому, що вони вказують нам на неймовірний розвиток, що стався із людством понад 200 000 років тому, коли на планеті з"явилися Homo Sapiens, або як ми вважаємо, коли на планеті з"явилися Homo Sapiens.
Отож, найдовший період часу в минулому людини або ж категорія людського часу, та існують різні способи за допомогою яких їх можна класифікувати, - це епоха палеоліту, ось тут.
І що справді робить цей період часу...
Тож, він починається іще до історії або ж до людської історії, ще навіть перед тим, як існував Homo Sapiens розпочалась епоха палеоліту, яка насправді почалась із розвитком кам"яних знарядь.
Та як ми дізналися із відео про еволюцію людини, було багато видів до Homo Sapiens, які використовували кам"яні знаряддя.
Тож, епоха палеоліту - справді відома завдяки одному із кам"яних знарядь. Навіть більше, ще завдяки попередникам людей, знову ж таки, якщо заглянути на 200 000 років назад, появилися люди, які почали відрізнятися від людей, які були мисливцями-збирачами.
По суті, щоб вижити, нам доводилось багато ходити довкола, знаєте, коли ми не могли знайти чогось, щоб вполювати, може, волохатого мамонта, чи щось таке, коли ми не могли знайти чогось, щоб вполювати, ми дивилися чи немає поблизу якихось равликів, грибів, чи чогось такого, і так ми й виживали, так ми жили.
Саме тому, ми постійно пристосовуємося до нашого довкілля, відповідно до сезонів. Ми, мабуть, переслідували тварин, коли вони мігрували, мисливці-збирачі вели докорінно кочівний спосіб життя. Це означає, що вони ніколи не осідали на одному місці надовго, вони завжди були готові забрати усе, мабуть, свої намети, та йти за стадом чи йти за іншими тваринами, на яких вони полювали, або ж слідувати за сезоном, іти в місце, де тепліший клімат або ж де є більше шансів знайти щось у землі, щоб мати їжу протягом зими, хто знає?
Тож, епоха палеоліту справді виокремлюється в довжелезній смузі часу історії людства, і вона не закінчується аж до появи землеробства.
Тож, епоха палеоліту, ми буквально говоримо про період понад 2 мільйони років тому, коли вона починається, ще до існування Homo Sapiens як виду, і тягнеться вона аж до появи землеробства, яке, як ми вважаємо, вперше виникло приблизно у період від 11 000 до 7 000 років тому.
Абревіатура ось тут - "BP", вона не позначає нафтогазову монополію Brithish Petroleum, вона позначає "до сьогодення", або "до наших часів".
Тож, ще один акронім, який є свого роду інструментом, щоб позначати речі.
Очевидно, що це 11 000 років до сьогодення, це те саме, що 9 000 до Різдва Христового чи до нашої ери тому, що Христос, як ми ввжаємо, народився 2 000 років тому.
Тож, для вас може бути очевидним, а може й ні, проте, поява землеробства це надзвичайно велика річ.
Можливо, найважливіша річ в історії людської цивілізації, або й в усій історії людства!
Ви можете подумати:
"Що ж такого надзвичайного у землеробстві?"
Люди ось тут виглядають досить щасливими, вони можуть багато ходити довкола, вони можуть полювати.
Що надзвичайного у тому, що люди раптом почали орати поля, приручати худобу та курей, щоб ті відкладали яйця і все таке?
Надзвичайним є те, крім факту, що це змінило раціон людей, що вперше люди могли перестати вести кочівний спосіб життя. Це дозволило їм, напевно вони мали якихось мисливців, які десь осіли, мабуть, жили біля океану, ловили рибу і таке інше, проте здебільшого розвиток землеробства змусив людей залишатися на одному місці.
Отож, у епоху палеоліту, епоха палеоліту тягнеться аж до появи землробства, яке сталося приблизно у період з 11 000 до 7 000 років назад.
Отож, землеробство дало змогу людям осісти на одній місцевості.
Проте, вони не сиділи на одному місці, але завдяки тому, що вони могли контролювати довкілля, вони могли збільшити кількість речей, збільшити урожай, який люди могли спожити, або ж тварин, яких люди могли спожити, та зменшити урожай того, що люди не могли спожити та тварин, яких вони не могли спожити, або тих, яких вони не хотіли мати, наприклад різних домашні тварин.
Це дозволило їм оселитися у більш пристосованому довкіллі.
Уявіть собі, коли довкола ходить багато людей, потрібно багато землі, щоб підтримувати потреби у калоріях навіть однієї людини.
Проте раптом, ви можете розвинути землеробство, ви можете приручити тварин, тож та сама кількість землі може дати більшу кількість калорій, і завдяки тому, що виробляється більше калорій на меншій частині землі, люди можуть осісти, і можуть жити у більш пристосованому довкіллі.
Тож, землеробство було справді необхідною вимогою для того, щоб люди розвивали цивілізацію, розвивали села та міста.
Можливо, це також дало їм час для роздумів на кшталт:
"Агов, моливо час подумати про те,як записати усе те, що ми знаємо, як нам розвинути кращі технології".
Просто щоб мати уявлення про класифікацію, яку б археологи використовували для цих різних періодів часу, я казав, що ми все ще в епосі палеоліту, з початком розвитку кам"яних знарядь, видами, що передували людині більшість людського часу на планеті, а потім близько 11 000 років тому із розвитком землеробства, яке розвивалось незалежно у різних місцях у всьому світі, що само по собі є цікавим феноменом.
Вважається, що клімат став трохи теплішим, тому звісно були харчові культури, які люди могли споживати, які могли існувати у більш пристосованому довкіллі, і люди навчалися поступово їх оптимізувати, і робили це все незалежно.
Цікави питанням є те, чому вони почали розвиватися лише тоді, після 180 чи 190 000 років? Чому так раптом виникло землеробство?
Просто у рамках термінології, епоха палеоліту - це період до землеробства, і знову ж таки землеробство починає розвиватись в епоху неоліту.
Деякі археологи описали б це як перехідний період між епохою палеоліту та неоліту, який називається мезоліт.
Просто, щоб знати що це означає тому, що воно насправді має значення, коли знаєш, що воно означає,
"палео" означає "старий", а "літ" означає "камінь" або ж "старий камінь", отож, вони говорять про добу старого каменю.
"Неоліт", як ви уже розумієте, означає "новий камінь", тож це ніби доба нового каменю.
"Мезо" означає "середина". Тож, це - доба середнього каменю.
Тож, інше бачення на весь цей період, відколи люди були мисливцями-збирачами аж до періоду приблизно від 11 000 до 7 000 років тому, коли вони розвинули землеробство. Увесь цей період називається кам"яна доба.
Ця кам"яна доба - це на кшталт найбільшої доби, і є безліч способів описати її.
Якщо просто назвати її кам"яна доба, то справді наголошується на тому, що для усіх інструментів, які люди виготовляли, вони не могли використати металу.
Якщо говорити про палеоліт або неоліт, якщо говорити у трохи ширшому розумінні, тому, що є безліч способів розглядати це, слід розглянути трохи більше спосіб життя людей.
У палеоліті це - мисливці-збирачі, у неоліті вони трохи осіли, почали розвивати примітивні села та навіть міста, а мезоліт, звичайно ж, посередині.
Лише декілька слів про відношення до поп-культури.
Ви мабуть чули про дієту палеоліту, якої зараз притримуються деякі люди.
Ці люди намагаються жити як мисливці-збирачі.
Вони вважають, що більшіть людської еволюції відбулась коли ми були мисливцями-збирачами, і що до цього наше тіло найбільше пристосоване.
Тож, вони їдять м'ясо, а також полюбляють їсти багато горіхів.
Я навіть зустрічав тих, хто їсть лише сире м'ясо,
Я не знаю чи це легко обгрунтувати, чи це є вагомим для археологічних записів, проте ці люди, мабуть, готували м'ясо.
Тож, кінець кам'яної доби став, можна сказати, другою найбільшою подією із розвитку в історії людства.
Тож. зараз ми говоримо про 3 000 років до Різдва Христового.
Це приблизно 5 000 років тому.
Це - розвиток письма.
Тож, ми були мисливцями-збирачами у період приблизно від 9 до 11 тисяч років тому, коли люди почали розвивати землеробство, що дозволило їм осісти у більш сприятливому довкіллі, а також дало трохи більше вільного часу тому, що їм не доводилось постійно полювати.
Знову ж таки, можливо ми дізнаємось щось нове у майбутньому, що на сьогоднішній момент відкидається та таке інше. Можливо, ми виявимо нові цивілізації, хто знає?
Проте, за нашими найкращими припущенями, ці поселення та цивілізації розвивалися, і приблизно 5 000 років тому, 5 000 років тому, чи 3 000 років тому до Різдва Христового, люди подумали:
"Агов, чому б нам не почати записувати те, що ми знаємо", знаєте, коли я кажу комусь щось, насправді деяка інформація губиться, так що вони повільно збирали всі знання, щоб прискорити розвиток.
Ми точно знаємо, що вони не думали про це, проте давайте запишимо ось тут усе що ми знаємо.
Тож, приблизно у цей час стався, наскільки ми знаємо, перший розвиток свого роду системи письма на основі піктограм.
Найперша система письма, про яку нам відомо - це клинопис Шумерської цивілізації, яка знаходилась на території сучасного Іраку.
Це надзвичайно важлива подія.
У якомусь плані - це початок письмової історії.
Ми можемо розглядати світову історію, ви можете гадати, що історія - це все, що в минулому, і що ми можемо використовувати археологічні записи, щоб дізнатися про речі, які були до появи письма, проте коли вони почали записувати речі, зараз, коли це досліджено, ми насправді отримуємо реальні факти про те, що люди насправді знали.
Саме тому — це надзвичайна подія, я маю на увазі, землеробство. Можливо, зараз ви також розумієте, чому це така надзвичайна подія. Причина, по якій письмо вважається надзвичайною подією те, що зараз цивілізація може збирати усі знання, опиратися на них, покоління за поколінням, не боячись, що люди їх забудуть чи інформація спотвориться при вербальному переказі від пращура до нащадка.
Разом із цим також починається бронзова доба.
Бронзова доба є відома завдяки такому початку, хоча носить своє ім'я завдяки матеріалу, коли люди вперше почали використовувати бронзу як знаряддя чи використовувати її для виробництва знаряддя та зброї.
Як ви знаєте, бронза - це, здебільшого, суміш міді та невеликої кількості олива.
Проте, бронзова доба, принаймні на мою думку, найбільше відзначається тим, що сталося на самому початку бронзової доби, а саме - розвитком письма.
Тож, знову таки, як своєрідний огляд, тому, що це може бути трохи заплутаним.
За нашими припущеннями, більшість людської передісторії, чи навідь долюдської передісторії, ми були мисливцями-збирачами та використовували кам'яні знаряддя приблизно до періоду в 11 000 років назад, потім ми трохи осіли, та по суті стали фермерами, які користувалися кам'яними знаряддями.
Якщо прискорити події на 5-6 тисяч років, ми стали фермерами, які осіли на одній території, та почали записувати речі, які ми знали та почали використовувати бронзове знаряддя.
Привіт, я Джон Грін. Це інтенсивний курс Всесвітньої історії, і сьогодні ми поговоримо про Росію, тобто знову про цього чувака!
Ми не так вже й багато говорили про Росію, по-перше, це складна тема для сприйняття, по-друге, я трішки говорю російською мовою, оскільки я мав уроки російської мови y школі, тому мені важко вимовляти неправильно російські слова, а неправильна вимова - це моя фішка!
Містере Грін, містере Грін!
Чому ви вибрали російську? Ну, я так сильно був захопленний всім російським.
Але, загалом. Я впевнений, що я надалі буду продовжувати все вимовляти неправильно.
Але перш, ніж ми поговоримо про монгольське завоювання Росії, давай згадаємо, про те, що саме завойовували. Перед Російською імперією, та навіть перед Московським царством, була Київська Русь.
Ми знаємо Київ як могутнє місто-державу, але його заснування досі є об'єктом суперечок. Однак є старша теорія, яка говорить, що засновниками Києва були вікінги.
Ця теорія говорить, що вікінги прийшли до Києва з берегів річок, подібних до Дніпра і заснували торговий аванпост, схожий до тих, які були в Ісландії та Гренландії.
Це все чудова ідея і всяке таке, але російська мова, яка походить від того, як розмовляли русичі, звучить більше по-слов'янськи, ніж шведська.
Щоб проілюструвати це: ось битва між шведами та росіянами за те, хто заснував Київ.
(Росіяни: Київ був заснований слов'янськими предками Русі.) (Шведи: Ні.
Практично кожна війна закінчувалась торгівельними договорами, а прийняті закони, зазвичай, стосувалися комерції. Руси торгували сировиною: хутром, воском, а також рабами.
Ми не будемо заглиблюватися у цю дивовижну етимологічну дискусію на рахунок того, чи слово "slav" пішло від латинського слова "slave"(англ. "раб"), тому що немає нічого більш жахливого, ніж багатослівна етимологічна війна.
Отже, русичі торгували рабами.
А ще вони залежали від сільського господарства - твій з'язок із землею впливав як на твій соціальний статус, так і кількість податків.
Якщо, раптом, ти мав якісь борги, як мали багато селян у той час, то ти ставав кріпаком до кінця свого життя. Я думаю, цей соціальний устрій, подібний до рабовласництва є, загалом, непоганим але, якщо гнобити пролетеріат надто довго, то можеш прийти до соціалістичної революції.
Але я трошки забігаю наперед.
Дещо про Київ: по-перше, правителем Києва був Великий князь і він став моделлю майбутніх царів Росії.
Перші князі прийняли одне доленосне рішення: вони стали візантійськими християнами. Легенда говорить, що князь Володимр вирішив прийняти візантійське християнство у 11-му столітті.
Він навмисно вибрав християнство, а не іслам, тому що ісламська заборона на алкоголь стверджувала:
"Випивати - задоволення росіян".
Так чи інакше, Київська Русь припинила існування у 1240, коли ось ці чуваки (звук монголо-татарських рогів) прийшли і зайняли територію.
Тоді Русь століттями вела війни з кочівниками: хозарами, печенігами, половцями і була виснажена, що зробило її легкою мішенню.
Період, в якому монголи "керували" Росією також відомий як Удільна Русь.
Уділ - це князівство, цей період найбільше славиться групою російських князів, які змагаються за контроль над територією, а це не найкращий спосіб для політичної стабільності чи економічного росту, ще одна особливість, яка повториться у російській історії.
До речі, я говорю про це все як про Росію, хоча сказавши таке у 13-му столітті, люди подивилися б на мене як на дурня.
"Що за Росія?" А ще б питали: "Де ти взяв ці штани?"
"А всі ці зуби?" "Ммм..Ти пахнеш приємно". Так.
Отже, щоб показати наскільки монголи були важливими для Росії, підемо до Хмаринки думок.
Монголи заснували каганат Золотої Орди в Росії, але це не позбавило довготривалого впливу регіону, яку вже до цього прийняли кияни.
Монголи стали причиною масової міграції населення, подалі від півдня, де знаходився Київ, на північний-схід.
Частково це було спричинено тим, щоб втекти від монголів та різанини, однак відомо, що монголи у порівнянні були доволі лагідними правителями: вони щасливо жили у своїх юртах і збирали данину з московських князів, які змагалися між собою.
Все, що князі повинні були робити в обмін на свою відносну свободу - визнати монгольських ханів своїми правителями і дозволити монголам вибирати Великого Князя серед московитів.
Мабуть, найважливішим є те, що монгольське іго відділило московитів від Візантії, і ще більше ізолювало їх від Європи, залишивши Росію, не візантійською, не європейською, і навіть не монгольською, оскільки росіяни ненавиділи монголів і щиро вірили, що вони - зло, послане
Богом, щоб покарати їх за гріхи і таке інше. Але монголи допомогли Москві стати відомою і це створило ідею, що ця територія і була Росією. І так, між іншим, вони зробили те, що Наполеон, Гітлер і багато інших не могли зробити.
То як монголи допомоли Москві і її князям стати такими відомими?
Ну, спершу вони титулували московських князів "Великий князь" за кожної нагоди. Ще важливішим є те, що князі Московії виграли, тобто купили право збирати данину від імені хана з інших князів.
Їм це подобалось, тому що тоді можна було зібрати трішки вершків, перед тим як відправляти данину
(крики монголів) до монголів. Це саме те, що зробило жителів Московії багатими, до речі, один із князів, у якого це виходило неймовірно добре, називався Іван Данилович Калита.
Із знаннями моєї російської, я перекладу його ім'я як "Іван-Гаман для грошей". Як сказав би мій вчитель російської:
"Ти дуже творчий перекладач". Увесь цей грабунок допоміг Москві поширити свій вплив, купувати князівства і панівне положення.
Найбільше монголи допомогли Московії, нападаючи на їхніх ворогів.
Також розташування Москви на чотирьох річках зробило її зручною для торгівлі.
Оскільки, Москва була чимось на кшталт союзнинка монголів, вона рідко зазнавала нападів від них. Тому багато людей емігрувало в Москву, де було відносно безпечно.
Включаючи "богомольних" людей.
До речі,
Москва стала місцем, де відбувалися зібрання Православної Церкви у 1325, коли туди переїхав метрополит Петро. Якщо ви думаєте, що жителі Московії були вдячні за допомогу монголам, ви помиляєтесь.
Коли влада монголів у Росії послабилася наприкінці другої половини 14-го століття, один з московських князів - Дмитро Донський, розпочав з ними війну, здобувши першу значну перемогу над монголами у Росії, під час Куликовської битви.
Ця битва довела, що монголи не були непереможними, а це завжди має не найкращий вплив на силу імперії.
Крім цього, Москва виглядала немов герой Росії. Це посилило поняття об'єднаної Росії, так само як колись перси допомогли об'єднати Грецію.
Розвитку Росії сприяла стабільність, якій Москва здебільшого завдячувала удачі.
Князі Московії зазвичай мали синів, які пізніше ставали спадкоємцями.
Фактично, була лише одна успішна битва між двома сліпими чоловіками Василіями.
До речі, це не жарт.
О, чи це не час на відкритого листа? (проїжджає біля глобуса і підкочується до місця біля каміна)
Відкритий лист до Василія та Василія. Але спершу, подивимося, що у секретному відділенні.
О, це Грізлі!
Дорогий Василію,
Громадянська війна у Московії у 15-му столітті була неймовірно складною, але ще більш ускладнили її ви, хлопці, осліплюючи один одного.
Спершу,
Василій II, остаточний переможець громадянської війни, осліпив Василія Косоокого, тому що бути косооким недостатньо. Це вважалося кінцем політичної кар'єри Василія Косоокого.
Пізніше брат Василія Косоокого вислідив Василія II зі словами:
"Я осліплю тебе в помсту за брата".
Звісно, всі думали, що це кінець політичної кар'єри Василія II, але вони помилялися.
Отже, ти можеш без проблем керувати Росією навіть сліпим. Всього найкращого, Джон Грін. Після Василія II Темного до влади прийшла людина, яка дійсно розширила вплив Москви -
Іван III Васильович, пізніше відомий як Іван Великий.
По-перше, він відстоював незалежність Росії від монголів, перестав платити хану данину, звісно, після того як хан назвав його Великим Князем.
Пізніше,
Іван купив, домовився з кимось чи завоював численні уділи, що збільшило силу Московії. Пізніше Іван оголосив Росію суверенною державою і одружився з племіннецею останнього імператора Візантії, що додало йому легітимності.
Він взяв титули самодержавця і царя, що означає Цезар. Взагалі,
Іван створив першу централізовану російську державу, тому, мабуть, він заслужив на титул "Великий".
Тут варто було б зупинитися, але тоді ми не побачимо те, що характеризує Росію більшу частину її історії, навіть при Путіні.
Я ЛИШЕ ЖАРТУВАВ! ТИ Б НІКОЛИ НЕ СФАЛЬСИФІКУВАВ ВИБОРИ... НІ, НІ...
Поки Іван III зміцнював силу Московії, значно жорстокіший період влади прийшов не за часів монголів, а від Івана IV, більше відомого як Іван IV Грозний.
Іван правив з 1533 до 1584, зійшовши на трон у 16 років, ще один доказ того, що підліткам не варто довіряти управління імперією.
Царство Івана Грозного демонструє кінець князівства і початок самодержавства, яким славиться Росія.
Вибраною Радою, що, здається, звучить непогано. Він також скликав перше зібрання Земського собору - Велику раду, представників, подібно до Генеральних штатів у Франції через 200 років, які виявилися такими важливими для її історії.
Також він провів реформи армії, придаючи особливого значення використанню мушкетів.
Але в другій частині його правління він отримав своє прізвисько Грозний, це можна розглядати або як щось погане або таке, що вселяє страх. Залежить від того як ти це розглядаєш.
Історики-психологи зазначать, що справи помітно погіршилися з Іваном після смерті його коханої дружини, Анастасії Романівни.
Також вони можуть наголосити на факті, що йому подобалось знущатись над тваринами в дитинстві. Так чи інакше,
Іван спорядив військо, щоб забрати владу в дворян, колишніх князів та землевласників, названих боярами.
Вони були останнім зв'язком із князівством. Після дивного випадку, коли він ненадовго зрікся престолу,
Іван повернувся в Москву і проголосив про своє право покарати всіх зрадників та злочинців.
На допомогу собі
Іван створив опричників - корпус секретної міліції, які скакали околицями на чорних конях, носячи чорний одяг та повинні були піймати та знищити будь-якого ворога царя.
Також поглянь: Назгули та Дементори.
Отже, вони першими "очищали" Росію. Наприкінці другої половини правління Івана цілі міста були знищені. Це було немов громадянська війна, лише без опору.
Деякі історики називають це громадянською різнею.
Наприкінці
Іван IV встановив повний контроль над царством, усіма росіянами, хоча цього він досягнув за допомогою терору, секретної міліції та порушення закону.
І це луною одізветься крізь віки в історії Росії, доки Володимр Путін героїчно не покладе цьому кінець. доки Володимр Путін героїчно не покладе цьому кінець.
Його малесенькі очі. Вони страшні...
Звідси стереотип російської брутальності та варварства, але правда ось яка: решта Європи теж мала багато спільного з брутальністю та секретними поліцейськими силами. Століттями,
Західна Європа бачила Росію одночасно як європейську країну, так і ні.
Ця неєвропейська Росія була вдвічі страшнішою, тому що не була цілком неєвропейською.
Коли ми задумуємося про всі ці історичні стереотипи стосовно Росії, варто пам'ятати, що те, що ти вважаєш варварським інші вважають варварським, говорячи про тебе. Дякую за перегляд. До зустрічі наступного тижня.
Інтенсивний курс з історії був створений Стеном Мюлером, нашим методистом є Даніка Джонсон. Це шоу було написане моїм вчителем історії зі школи Раулом Маєром і мною.
Нашою графічної командою є "Хмаринка думок". Минулого тижня фразою тижня була: "що стосується лише турків".
Якщо ти хочеш запропонувати майбутні фрази тижня, або вгадати, яка фраза тижня була у цьому відео, то пиши в коментарях, де ти також можеш задати питання, стосовно сьогоднішнього відео, на які дасть відповідь наша команда істориків.
Дякую за перегляд. І як говорять у моєму рідному місті: "Не забувай бути класним".
Оксана Кузьменко, благодійний фонд "Magneticone.org"
Я хотів зробити відео, яке б стосувалось деяких термінів, якими люди дуже часто розкидаються зараз. І я думаю, що це стосується деяких проблем, з якими ми маємо справу з точки зору кредитного краху, але це є свого роду глибший рівень.
Отже, речі, про які я хочу поговорити, це уявлення про збереження, споживання та інвестиції.
І ви чуєте про це багато.
Кожен, очевидно, каже, що "я інвестував в фондовий ринок" або "я інвестував в будинок", і я справді хочу вам дати чіткі рамки того, як я розумію ці ідеї.
І відверто кажучи, я не бачив такого відображення цих ідей в жодному економічному підручнику, хоча вони дечим споріднені, але я думаю, що саме так ви справді повинні думати про ці речі.
Отже, якщо ви зберегли гроші, і я думаю ми всі розуміємо, що це означає, це гроші, які ми не витратили, є декілька речей, які ви можете робити з ними.
Ви можете витрачати ваші гроші, або ви можете інвестувати ваші гроші.
Отже, давайте подумаємо про деяку кількість різних ситуацій і подумаємо чи ці речі є витрачанням або інвестуванням.
Допустимо, я маю сто тисяч доларів, якими я оперую.
Припустимо, я беру ці сто тисяч доларів і я будую завод.
І я думаю, що цей завод буде мати можливість виробляти, я не знаю, я придумаю якийсь продукт, він буде виробляти автомобілі більш продуктивно і дешевше, ніж будь-який інший автомобільний завод.
Я думаю, ми всі погодимося, що це є інвестиції
І чому це є інвестицією?
Тому, що я беру ці сто тисяч доларів, і я вкладаю їх в в якусь справу, яка виготовляє, сподіваюся, більше цінності, ніж мої початкові сто тисяч доларів.
Фактично, я сподіваюсь отримати якогось типу повернення цих інвестицій.
І я зробив багато відео, що означає повернення інвестицій, і ви, зазвичай, можете порахувати це.
Якщо я беру сто тисяч доларів і я будую завод, і якщо цей завод видає п'ятдесят тисяч доларів щорічно, це, мабуть, створює щонайменше п'ятдесят тисяч доларів цінності на рік, за умови, що відсутня корупція у нашій системі.
Фактично, у нормальних умовах завод створюватиме більше ніж п'ятдесят тисяч доларів річної цінності
Він може створювати сто тисяч доларів річної цінності, і п'ятдесят тисяч з цього може йти до людини, яка контролює виробництво і тоді друга половина прямує до споживача будь-чого, що ця фабрика виробляє.
І нам треба подумати, якщо вся цінність перейшла до людини, яка заснувала завод, тоді не існує великого стимулу для когось використовувати його продукт відтепер.
Але все одно, це не є нашою темою для обговорення.
Ми лише стараємось отримати уявні рамки, що означає споживання супроти інвестицій.
Отже, я думаю ми всі погодимося, якщо я збирався побудувати завод я виділю все зеленим, що стосується інвестицій.
Отже, будування заводу є інвестицією.
Тепер припустимо, що я бездомний і я маю ці сто тисяч доларів.
І тому, що я бездомний, я не маю місця, щоб піти і попоїсти, відпочити, розслабитися .
Тому, що я не маю цього, я не можу знайти роботу, я не можу стати продуктивним членом суспільства.
Тому, мабуть, я збираюсь потратити ці сто тисяч доларів, щоб купити простий будинок, який буде задовольняти мої потреби.
Скажемо, побудувати простий будинок, і я зроблю це нейтральним кольором. Отже, це є моє інше використання цих ста тисяч доларів, замість будівництва заводу, я збираюсь побудувати простий будинок.
І цей будинок забезпечує укриття для мене і моєї сім'ї, він дозволяє моїм дітям йти до школи, і вони можуть стати більш продуктивними громадянами.
Тепер я маю адресу.
Я маю місце, де я можу прийняти душ, це дозволяє мені піти отримати роботу, і я тепер маю можливість створювати цінність для суспільства, замість того, щоб жебракувати і просити грошей в людей.
Я б посперечався, що це є також інвестицією.
Чому?
Тому, що я беру ці сто тисяч доларів, які я мав, або хтось дав мені їх, і це породжує повернення.
І що є поверненням?
У випадку з заводом, це, мабуть, легше визначити.
Але мінімально, це є ця робота, яку я маю можливість виконувати тому, що я тепер маю будинок.
Тому, що я в безпеці, я маю адрес.
Я маю укриття.
Я можу розслабитися.
Ця безпека і є поверненням, яке, можливо, дасть змогу моїм дітям зробити внесок у суспільство.
Можливо, якби вони виросли бездомними, вони б не мали можливості зробити внесок.
І тепер, коли вони мають дах над головою, і мають можливість піти до школи і т.д., вони будуть мати можливість віддати якусь економічну цінність суспільству.
Це важко оцінювати, можливо, я не мав ніякої роботи раніше і тепер я маю роботу, і я можу жертвувати тридцять тисяч доларів щорічно суспільству.
Можливо, я працюю на чийомусь заводі.
Можливо, я виконую щось інше, можливо, я фермер тепер.
Будь-що, я забезпечую якусь цінність.
І, можливо, мої діти, якщо б вони не мали освіти, вони б віддавали суспільству десять тисяч доларів цінності щорічно і тепер вони можуть віддати двадцять тисяч доларів цінності.
І ця різниця була б теж поверненням інвестицій.
Отже, я вважаю, що це теж є інвестиціями.
Тепер моє питання до вас, допустимо я вже мав будинок, це є інвестицією.
Скажемо, що я вже мав будинок і моя сім'я щаслива і ми маємо все, що нам потрібно.
Ми маємо їжу на столі, і мої діти ходять до школи, і я маю можливість знайти роботу, і все це вже існує.
Але все одно, припустимо, я маю сто тисяч доларів, і я використовую їх (сто тисяч доларів, я зображу їх жовтим, нейтральним кольором), і я вкладаю їх в гранітні покриття для фурнітури на кухні
І в мене залишилсь гроші, і я додам ванну до мого будинку, і я покладу найкращу, з твердої деревени, підлогу, щоб моя сім'я була вражена. Ви можете уявити. Можливо, я додав 2 тисячі квадратних футів.
Отже, у нас дві перехресні лінії, і ще ми бачимо іншу - фіолетову лінію.
Вони утворюють певні кути.
Тут видно, що ось цей кут дорівнює 7x.
А цей кут дорівнює 60 градусів.
А ось цей кут дорівнює x.
Отже, давайте порахуємо, чому дорівнють усі ці кути.
Щоб це зробити, ми повинні дізнатися, чому дорівнює x.
Однак, це не так просто, тому що 60-градусний кут плюс кут x, вони суміжні.
І якщо ви складeте їх разом, їх зовнішні промені, вони уворюють вертикальний кут з кутом 7x.
Отже, ми можемо сказати - і щоб краще візуалізувати - я це виділю. Давайте я зроблю це так.
Ви бачите, що цей кут ось тут - (давайте я його розфарбую тим кольором, якого ще немає.) Цілий кут ось тут, який має бути сумою кута в 60 градусів і x, є вертикальним кутом до цього кута, що дорівнює 7x.
Отже, ми можемо сказати, що 60° плюс x дорівнює 7x, оскільки вертикальні кути рівні між собою.
Давайте це запишемо.
У нас є 60.
Ми маємо на увазі, що все це вимірюється в градусах.
60 плюс - давайте я запишу це іншим кольором. 60 плюс x буде дорівнювати 7x.
Ми повинні вирішити це рівняння, щоб знайти x.
Найпростіше це зробити, зібравши всі х на одному боці рівняння.
Праворуч у нас уже стоїть 7x, отже давайте позбавимося від x з лівого боку.
Найпростіший спосіб позбавитися цього x - перенести x з лівого боку.
Звісно, щоб зберегти рівняння, ми не можемо просто так його перенести на інший бік. Інакше, це вже не буде рівняння.
Ми повинні це зробити для всіх сторін. Отже, давайте віднімемо x з двох боків.
На лівому боці в нас залишилося тільки 60.
Отже, в нас є лише 60. І це дорівнює 7x мінус x.
Якщо я маю 7 і віднімаю від цього 1, то в мене лишається 6.
Отже, це буде 6x.
6x у нас дорівнює 60.
Ви це можете порахувати в голові.
Однак, я це трохи систематизую.
Щоб знайти х, ми поділимо обидві частини.
Давайте це зробимо.
І порахуємо, чому дорівнює x. 60 поділити на 6 дорівнює 10.
Ми пам'ятаємо, що тут усе вимірювалося в градусах.
Давайте це тут запишемо. Це було в градусах. І це було в градусах.
І це ось тут теж в градусах.
Отже, величина цього кута дорівнює 10 градусів.
Отже, ось цей кут дорівнює 10 градусам.
Цей, звісно, 60 градусів.
Усе додаємо разом, 60 градусів плюс 10 буде 70 градусів.
Отже, цей більший кут дорівнює 70 градусів.
І, звісно, ось тут, це вертикальний кут. Він має бути такий самий.
Ми бачимо, що 7x буде 7 помножити на 10, тобто 70 градусів.
ГЛАВА I.
Одного ранку, як Грегор Замза прокидався від тривожні сни, він виявив, що в ліжку він був змінений в жахливу помилку огидний.
Він лежав на броне-важкими назад і побачив, як він підняв голову вгору небагато, його коричневі, арочні живота ділиться на жорстку цибуля-подібних розділів.
З такої висоти ковдрою, ось-ось готові зісковзнути повністю, навряд чи залишатися на місці.
Його численні ноги, жалібно тонкий в порівнянні з рештою частини його кола, мерехтіли безпорадно перед його очима.
"Що сталося зі мною", подумав він.
Це був не сон.
Його кімната, належне місце для людини, тільки трохи занадто малий, лежав тихо між чотирма відомими стін.
Над столом, на якому розпакував колекцію товарів зразок тканини був поширений вихід - Замза був комівояжер - висіла картина, яку він вирізав з ілюстрований журнал деякий час назад і встановити в досить позолоченій рамі.
Це було зображення жінки з хутряній шапці та хутряних боа.
Вона сиділа прямо там, піднімаючи вгору у напрямку до глядача твердих муфти хутряні , В якому вся її передпліччя зник.
Погляд Грегора потім повернувся до вікна.
Тужливий погоду - краплі дощу падали чутно вниз на металевих віконних виступ - зробили його вельми меланхолії.
"Чому я не можу тримати сплячого на деякий час довше, і забути все це дурість ", подумав він.
Але це було зовсім недоцільно, так як він був звик спати на правому боці, а в своєму нинішньому стані він не міг себе в цьому положенні.
Неважливо, як сильно він кинувся на правому боці, він завжди прокату знову на спину.
Мабуть, він спробував це сто разів, закривши очі, щоб він не став би бачити извивающиеся ноги і кинув тільки коли він почав відчувати світло, тупі болі в його сторони, які він ніколи не відчував раніше.
"Боже," подумав він, "що відповідальна робота, я вибрав!
День за днем, по дорозі.
Підкреслює продажу набагато більше, ніж робота відбувається в головному офісі, і,
На додаток до цього, у мене є, щоб впоратися з проблемами пересування, турбот про міські електричках, нерегулярні погано їжі, тимчасові і постійно мінливих людських відносин, які ніколи не від серце.
До біса все це! "
Він відчув легкий свербіж у верхній частині живота.
Він повільно підвівся на спині ближче до ліжка повідомлення так, щоб він міг підняти його голова легше, знайшов свербіж частина, яка була вся покрита маленькими білими плями - він не знав, що робити з ними і хотів відчувати місце з ніг.
Але він відмовився це негайно, для контакту відчував, що холодний душ у всьому його.
Він ковзнув назад у свої колишні позиції.
"Це рано вставати", подумав він, "робить людину абсолютно ідіотські.
Людина повинна мати свій сон.
Інші комівояжери живуть, як гарем жінок.
Наприклад, коли я повернувся в готель протягом ранку, щоб написати до необхідні розпорядження, ці панове просто посидіти на сніданок.
Якби я був спробувати, що з моїм начальником, я б викинуті на місці.
Проте, хто знає, що може бути не дуже добре для мене?
Якби я не втримався заради моїх батьків, я б кинув давним-давно.
Я б пішла до боса і сказав йому те, що я думаю, що з глибини мого серце.
Він би вже впав прямо зі свого столу!
Як дивно це сидіти на цьому столі і говорити до працівника від шляху туди.
Бос погано чуєте, тому працівник повинен активізувати зовсім близько до нього.
У всякому разі, я ще не повністю відмовилися від цієї надії немає.
Як тільки я зібрав гроші, щоб заплатити борг моїх батьків з ним - що має ще п'ять або шість років - I'll зробити це напевно.
Тоді я зроблю великий перерву.
У будь-якому разі, зараз у мене є, щоб встати.
Мій поїзд відходить о п'ятій годині. "
Він подивився на будильник цокає на комод.
"Боже мій!" Подумав він.
Було пів на сьому, і руки йшли тихо.
Було вже за півгодини, вже майже чверть.
Не могли б тривогу не змогли кільце?
Один побачив з ліжка, що він був правильно встановлений протягом чотирьох годин.
Звичайно, це дзвонив.
Так, але можна було проспати , Що шум, який зробив меблі потрясти?
Тепер, це правда, він не спав спокійно, але, очевидно, він спав все глибше.
Тим не менш, те, що він повинен робити зараз?
Наступний поїзд відходив о сьомій годині.
Щоб зловити, що один, йому доведеться йти в божевільний порив.
Проби не зібрали ще, і він дійсно не відчуваю себе особливо свіжим і активним.
І навіть якщо він зловив поїзд, не було уникнути роздуття з босом, тому що хлопчик на побігеньках фірми буде вже чекали 5:00 поїзд і повідомили новину про його відсутність давно.
Він був фаворитом боса, без хребта або інтелекту.
Ну, що, якщо він повідомив, хворий?
Але це було б вкрай незручне становище і підозрілим, тому що під час його п'яти років служби "Грегор не хворів жодного разу.
Бос, звичайно, приходять з лікарем з медичної страхової компанії і буде дорікати своїх батьків за їх ледачими сина і перервав всі заперечення з
Страхування лікаря коментарі, для нього всі були абсолютно здорові, але дуже ледачий про роботу.
І крім того, буде лікар в цьому випадку абсолютно не так?
Поряд з дійсно надмірна сонливість після довгого сну, Грегор насправді відчував досить добре, і навіть був справді сильний апетит.
Як він думав все це більше в найбільшою поспіху, не будучи в змозі зробити
Рішення вийти з-під ліжка - будильник вказував саме чверті сім - не було обережний стук у двері на головах ліжка.
"Грегор", голос - це була його мати - "! Це без чверті сім.
Хіба ви не хочете бути на вашому шляху? "
М'який голос! Грегор був вражений, коли почув голос відповісти.
Це було ясно і безпомилково його ранніх голос, але в ньому змішані, як якщо б знизу, нестримно болючий писк, який залишив слова позитивно відмінність тільки в перший момент, і спотворені їх в реверберації, так що не знали, якщо чув правильно.
Грегор хотів відповісти і все пояснити, але в цих обставин він обмежився тим, говорячи:
"Так, так, дякую матері.
Я отримую відразу ж. "
Через дерев'яними дверима зміна голосу Грегора не було дійсно помітним на вулиці, так що його мати заспокоїлася з цим поясненням і пішов геть.
Тим не менш, в результаті короткої розмови, інших членів сім'ї стало відомо, що Грегор несподівано ще вдома, і вже його батько був стукати в одну сторону двері, слабо, але кулаком.
"Грегор, Грегор", він крикнув: "Що відбувається?"
І, через деякий час, він закликав його знову в глибокий голос:
"Грегор"!
"На другий бічними дверима, проте, його сестра постукав злегка.
"Грегор?
Ти в порядку?
Чи потрібна вам що-небудь?
"Грегор направлено відповіді в обох напрямках,
"Я буду готовий прямо зараз."
Він зробив зусилля, з самої ретельної артикуляцією і, вставивши довгих пауз між окремими словами, щоб видалити всі чудові з його голосу.
Його батько повернувся до сніданку.
Тим не менш, сестра прошепотіла:
"Грегор, відкрий двері, - я прошу вас".
Грегор не мав наміру відкрити двері, але привітав себе з його обережності, придбаних з подорожі, блокування всіх дверей у нічний час, навіть при будинку.
Спочатку він хотів стати тихо і спокійно, одягтися, перш за все, мати сніданок, і тільки після цього розглянути подальші дії, за - він помітив це, очевидно, - на мислення речі в ліжку він не досяг би розумний висновок.
Він згадав, що він вже часто відчував світло біль або інші в ліжку, можливо, результаті незручне положення лежачи, який пізніше виявився чисто уявної, коли він встав, і він був не терпиться побачити, як його справжнє фантазії поступово розсіюватися.
Ця зміна в його голосі не було нічого, крім настання реального озноб, професійної хвороби комівояжерів, про те, що він не найменших сумнівів.
Це було дуже легко відкинути убік ковдру.
Йому потрібно було тільки підштовхнути себе трохи, і він впав сам по собі.
Але продовжувати було важко, особливо тому, що він був так надзвичайно широкий.
Йому потрібна була зброя і руки, щоб висунути себе у вертикальному положенні.
Замість них, однак, він тільки багато дрібних кінцівок, які були постійно рухаються з дуже різними рухами і які, крім того, він був не в змозі контролювати.
Якби він хотів, щоб зігнути один з них, то це був перший розширити себе, і якщо він нарешті, вдалося зробити те, що він хотів цим кінцівкою, в той же час всі інші, неначе залишається вільним, переміщаються в надмірно болючим агітації.
"Але я не повинен залишатися в ліжку марно", сказав Грегор сам з собою.
Спочатку він хотів вибратися з ліжка нижньою частиною свого тіла, але ця нижня частина - яка, до речі, він ще не дивився і яку він теж не зміг картина ясно - зарекомендувала себе дуже важко рухатися.
Спроба зайшов так повільно.
Коли, ставши майже божевільний, він, нарешті, кинувся вперед з усіма його сили і не думаючи, він вирішив його керівництвом неправильно, і він вдарив нижче стовпчик ліжка важко.
Сильні болі він відчував, відкрив йому, що нижня частина його тіла була на момент, мабуть, найбільш чутлива.
Таким чином, він намагався отримати його верхній з тіла ліжко першим і повернув голову ретельно до краю ліжка.
Йому вдалося зробити це легко, і, незважаючи на її ширину і вага його тіла масою в останній повільно слідував поворот голови.
Але, як він, нарешті, підняв голову за межами ліжка на відкритому повітрі, він став турбуватися про просування вперед далі в цій манері, тому що якщо він дозволив собі зрештою впаде на цей процес, потрібно чудо, щоб запобігти його голову від отримання травм.
І будь-яку ціну він не повинен втрачати свідомість прямо зараз.
Він волів залишатися в ліжку.
Однак, після аналогічних зусиль, а він лежав там знову, зітхаючи, як колись, і ще раз побачив його невеликі кінцівок воювати один з одним, в усякому разі гірше, ніж раніше, і не бачили якийсь шанс накладення тихі і порядок на цьому довільний рух, сказав він собі ще раз, що він не міг можливо залишатися в ліжку і що це може бути саме розумне в жертву все, якщо не було навіть найменшого надії отримати себе з ліжка в цьому процесі.
У той же момент, однак, він не забував нагадувати собі час від часу на те, що спокій - дійсно спокійний - відображення може бути краще, ніж більшість плутають рішення.
У такі моменти він направив свій погляд настільки точно, наскільки він міг до вікна, але, на жаль було мало впевнений, розвеселити, які будуть матися від погляду на ранковий туман, який приховано навіть іншу сторону вузької вулиці.
"Уже сім годин," сказав він собі на останні удари сигналізації Годинник ", уже сім годин, і ще такий туман".
І за якийсь час він лежав тихо зі слабким диханням, як якщо б, можливо, очікування для нормальних і природних умовах відродитися з повної нерухомості.
Але потім він сказав собі:
"Перш ніж він вражає 7:15, незалежно від трапляється, що я повинен бути повністю з ліжка.
Крім того, на той час хтось з офісу прибуде, щоб дізнатися про мене, бо офіс буде відкрито до 7:00 ".
І він зробив над собою зусилля, то до рок всю його довжину тіло з ліжка з рівномірного руху.
Якби він дозволив собі впасти з ліжка, таким чином, його голова, яка у ході
Восени він збирався підняти різко, ймовірно, залишаються неушкодженими.
Його спина, здавалося, буде важко, нічого б дійсно трапляється, що в результаті восени.
Його найбільша застереження турбуватися про гучний шум, який восени має створити і які, імовірно, викличе, якщо не переляк, то принаймні заклопотаність у зв'язку з іншими боці всіх дверей.
Тим не менш, він повинен був постати перед судом.
Як Грегор був у процесі підйому сам половиною з ліжка - новий метод більше гра, ніж зусилля, він потрібний тільки для порід з постійним ритмом - воно вдарив його, як легко все це було б, якби хтось прийти йому на допомогу.
Два сильних людей - він думав про свого батька і служниця - було б цілком достатньо.
Вони б тільки було штовхати руками під його вигнута спина, щоб витягнути його з ліжко, нагнутися з їх завантажити, а потім просто проявляти терпіння і турботу, які він завершив перевернути на підлогу, де його зменшувальне ноги б тоді, як він сподівається, набувати мети.
Тепер, крім того, що двері були замкнені, якщо він дійсно назвати за допомогою?
Незважаючи на всі лиха його, він був не в змозі придушити посмішку на цю ідею.
Він уже потрапив в точку, де, за качалки сильнішим, він зберіг своє рівноваги з працею, і дуже скоро він, нарешті, повинні вирішити, так як в п'ять хвилин він буде 7:15.
Потім був дзвінок у двері квартири.
"Ось хтось з офісу", сказав він собі, і він мало не заморозив, а його невеликі кінцівок лише танцювали навколо все швидше.
Для якийсь момент все залишається як і раніше.
"Вони не відкривається," Грегор сказав собі, що опинилися в деякі абсурдні надії.
Але, звичайно, те, як зазвичай, служниця з її твердими кроками підійшов до дверей і відкрив її.
Грегор потрібно було почути тільки перше слово вітання відвідувача визнати відразу, хто це був, менеджер сам.
Чому Грегор тільки один засуджений на роботу у фірму, де, при найменшому проміжок, хтось одразу привернула найбільшу підозру?
Якби всі співробітники потім колективно, всім і кожному, негідники?
Серед них був і є, то не по-справжньому відданий людина, яка, якщо він не зміг використовувати тільки пару годин ранку для роботи в офісі, стане ненормальним з борошна совість і дійсно не в змозі вибратися з ліжка?
Невже не достатньо, щоб учень робити запити, якщо такі допит був ще потрібно?
Чи повинен менеджер сам прийшов, і в цьому процесі має бути продемонстрована
Весь невинні сім'ї, що розслідування цієї підозрілої обставина може бути доручена тільки інтелектом менеджера?
І ще, як наслідок збуджений стан, в якому ця ідея покласти Грегор не як
В результаті фактичне рішення, він схопився з усієї сили з ліжка.
Був гучний стукіт, але не реальній аварії.
Падіння було поглинуто дещо по килиму і, крім того, спиною було більше еластичний, ніж Грегор думав.
З цієї причини глухий шум був не так кидається в очі.
Але він не тримав голову з досить обережно і вдарив його.
Він повернув голову, подразнення і біль, і потер його на килим.
"Щось впало туди," сказав менеджер в наступну кімнату ліворуч.
Грегор намагався уявити собі що-небудь подібне до того, що відбувається з його сьогодні, можливо, також відбулося в якийсь момент менеджер.
Принаймні, потрібно було визнати можливість такої річчю.
Однак, як би даючи грубої відповідь на це питання, менеджер тепер, з скрип його начищених чоботях, зробив кілька рішучих кроків у сусідній кімнаті.
З сусідньої кімнаті праворуч сестра шепотіла повідомити Gregor:
"Грегор, менеджер знаходиться тут." "Я знаю," сказав Грегор сам з собою.
Але він не наважився зробити свій голос досить голосно, щоб його сестра могла чути.
"Грегор", його батько зараз говорив з сусідній кімнаті ліворуч ", г-н Менеджер прийшов і питає, чому ви не вийшли на ранній потяг.
Ми не знаємо, що ми повинні сказати йому.
Крім того, він також хоче поговорити з вами особисто.
Він буде досить хороший, щоб пробачити безлад у вашій кімнаті. "
У центрі всього цього, менеджер крикнув по-дружньому: "Доброго ранок, пан Замза ".
"Він не дуже добре", сказав, що його мати з менеджером, а його батько ще говорив у двері: "Він не дуже добре, повірте мені, пан Manager.
Інакше як би Грегор пропустити поїзд?
Молода людина не має нічого у нього в голові, крім бізнесу.
Я майже розсердився, що він ніколи не виходить ночами.
Зараз він знаходиться в місті вісім днів, але він був у себе вдома кожен вечір.
Він сидить тут, з нами за столом і читає газету тихо або дослідження своєї подорожі графіки.
It'sa досить витоку для нього, щоб возитися з різьбленням по дереву.
Наприклад, він вирізав невелику кадрів протягом двох-трьох вечорів.
Ви будете здивовані, як досить вона є.
Він висить прямо в кімнату.
Ви побачите його одразу, як тільки
Грегор відкриває двері.
У всякому разі, я радий, що ви тут, г-н
Manager.
До себе, ми ніколи б не зробив Грегора відчинити двері.
Він такий впертий, і він, звичайно, не добре, хоча він заперечував, що це ранку. "
"Я їду прямо зараз," сказав Грегор повільно і свідомо, і не рухатися, щоб не втратити одне слово розмови.
"Моя люба леді, я не можу пояснити це собі в будь-який інший формі," сказав менеджер;
"Я сподіваюся, що нічого серйозного.
З іншого боку, я повинен також сказати, що ми ділові люди, на щастя чи нещастя,
Проте подивитися на це, дуже часто просто доводиться долати легке нездужання для бізнес-причин ".
"Так може пан менеджер прийде до вас зараз?" Запитав у батька, і з нетерпінням постукав ще раз на двері.
"Ні," сказав Грегор.
У сусідній кімнаті ліворуч хвороблива нерухомість у спадок.
У сусідній кімнаті праворуч сестра заридала.
Чому не його сестра переходу до інших?
Вона, мабуть, просто встали з ліжка і тепер навіть не почала одягатися поки що.
Тоді чому вона плаче?
Тому що він був не встаючи з ліжка і не даючи менеджером, тому що він був у небезпека втратити свої позиції, і тому, що тоді його бос борсук його батьки колись знову старі вимоги?
Це були, ймовірно, непотрібних турбот прямо зараз.
Грегор був ще тут і не думав взагалі про відмову від його родини.
В даний час він лежав прямо на килим, і немає нікого, хто знав про його стан буде вже всерйоз зажадав, щоб він дозволив менеджер дюйма
Але Грегор не буде випадково звільнений правильний шлях через цю маленької грубість, за що б знайти простий і відповідний привід пізніше.
Здавалося, Грегор, що вона може бути набагато більш розумним залишити його в спокої на момент, замість того, тривожні його плач і розмова.
Але це було дуже невизначеність, яка проблемних інших і вибачився їх поведінку.
"Г-н Самса ", менеджер тепер кричати, голос підняв, "у чому ж справа?
Ви barricading себе в номер, відповісти тільки так і ні, роблять серйозне і непотрібних неприємностей для ваших батьків, і нехтуючи (Я говорю про це лише випадково) ваш комерційний обов'язки у воістину нечуваним чином.
Я говорю тут від імені ваших батьків і вашого роботодавця, і я прошу Вас з усією серйозністю до негайного і ясне пояснення.
Я вражений.
Я вражений.
Я думав, що знаю вас як спокійні, розумні людина, і тепер ви, здається раптом хочете почати парадом навколо в дивне настрій.
Головний вказав мені раніше того ж дня з можливих пояснень для вашого нехтувати - це стосувалося інкасацію грошових коштів, покладених на вас якийсь час назад - але насправді я майже дав йому слово честі, що це пояснення не може бути правильним.
Тим не менше, тепер я бачу тут свої неймовірні свинячий голові, і я повністю втрати бажання виступити для вас у найменшій мірі.
І ваша позиція зовсім не найбезпечніший.
Спочатку я збирався згадати все це з вами наодинці, але так як ви дозволили мені витрачати свій час тут марно, я не знаю, чому питання не повинен прийти до увагу ваших батьків.
Ваша продуктивність була також украй незадовільно останнім часом.
Звичайно, це не час року для проведення виняткових бізнесу, ми визнаємо, , Але час року для проведення немає бізнесу, немає такого поняття взагалі,
Г-н Замза, і такі речі ніколи не повинні бути ".
"Але пан менеджер", називається Грегор, не пам'ятаючи себе, і, від хвилювання, забувши все інше ", я відкриваю двері негайно, цієї ж хвилини.
Легке нездужання, запаморочення заклинань, перешкодила мені вставати.
Я все ще лежачи в ліжку прямо зараз.
Але я дуже оновлюється раз.
Я в розпал вилазячи з ліжка.
Просто майте терпіння на короткий час!
Речі не збираємося, а як я думав.
Але речі все в порядку.
Як раптом цей хтось може подолати!
Тільки вчора ввечері все було добре зі мною.
Мої батьки, звичайно, знаєте, що. Насправді тільки вчора ввечері я був невелике передчуття.
Люди, напевно, бачили, що в мені.
Чому я не повідомив, що в офіс?
Але люди завжди думають, що вони отримають за хвороби без необхідності перебування в будинку.
Г-н менеджер!
Легше на моїх батьків!
Існує дійсно немає підстав для критики якому ви зараз вони проти мене, і насправді ніхто не сказав мені ні слова про це.
Можливо, ви не читали останні замовлення, які я занурений.
Крім того, зараз я встановлюю на мою поїздку на 8:00 поїзд; кілька годин
Решта зробили мене сильніше.
Г-н менеджер, не залишайся.
Я буду в офіс особисто право геть.
Будь ласка, хай би сказати, що і передати свою повагу головний ".
Хоча Грегор був швидко blurting все це, навряд чи усвідомлює, що він говорив, він переїхав близько до комода без зусиль, ймовірно, в результаті практиці він вже був в ліжку, і тепер він намагався піднятися по них нагору.
Насправді, він хотів, щоб відкрити двері.
Він дуже хотів, щоб самому побачити, і поговорити з менеджером.
Він дуже хотів стати свідком того, що інші тепер просять про нього буде говорити, коли вони побачили його.
Якби вони були вражені, то Грегора не було більше відповідальності і можуть бути спокійні.
Але якщо вони взяли все спокійно, то він би ніяких причин, щоб бути схвильованим і, якщо він отримав рухатися далі, може бути дійсно на станції близько восьми годин.
Спочатку він ковзнув вниз кілька разів на гладкій комод.
Але врешті-решт він дав себе остаточне гойдалки і став прямо там.
Він більше не був на всі знаємо про біль у нижній частині тіла, незалежно від того, як вони можуть ще жало.
Тепер він дозволяв собі падати на спинку стільця сусіднього, на краю якої він напружився з його тонкими кінцівками.
Роблячи це, він отримав контроль над собою і мовчали, бо він міг тепер почути менеджер.
"Ти зрозумів жодного слова?" Менеджер запитав батьків, "Чи дійсно він грати дурень у нас? "
"Заради Бога", вигукнула мати вже в сльозах ", може бути, він дуже хворий, і ми порушуючи його.
Грета!
Грете!
"Крикнула вона в цій точці.
"Мати"? Називається сестра з іншого боку.
Вони робили самі розуміли через кімнату Грегора.
"Ви повинні піти до лікаря.
Грегор хворий.
Поспішайте до лікаря.
Чи чули ви Грегор говорити ще? "
"Це був голос тварини", сказав менеджер, диво спокійно порівняно на крики матері.
"Анна!
Анна!
"Кричав батько через хол у кухню, плескаючи в долоні,
"Вибірка слюсар прямо зараз!"
Дві молоді жінки, вже бігли через зал з шелесту спідниці - як була сестра одяглася так швидко? - і смикнув відкритих дверей квартири.
Вони, ймовірно, залишив їх відкритими, як це прийнято в квартирі, де величезна біда сталася.
Тим не менш, Грегор став набагато спокійніше.
Гаразд, люди не розуміли його слів більше, хоча вони, здавалося, ясно достатньо, щоб його, ясніше, ніж раніше, можливо, тому що його вуха вже звикла до них.
Але принаймні люди зараз подумав, що це було не все в порядку з ним, і були готовий йому допомогти.
Довіра і впевненість, з якою перші заходи були проведені змусив його відчувати себе добре.
Він почував себе знову включений у коло людства, і очікував від як лікаря та слюсаря, не роблячи відмінностей між ними з реально точність, прекрасний і дивовижний результат.
Для того, щоб отримати як ясний голос наскільки це можливо для критичного розмови яка була неминуча, він кашляв мало, і, звичайно, взяли на себе працю, щоб зробити це У справді підкорив чином, так як це було Можливо, що навіть цей шум звучав якось відрізняється від людини кашель.
Він більше не довіряв самому приймати рішення з будь-більше.
Тим часом у сусідній кімнаті стало дуже тихо.
Можливо, його батьки сиділи з керуючим за столом шепотілися, може бути, всі вони були притулившись до дверей прослуховування.
Грегор повільно протиснувся до дверей, за допомогою крісла, не кажучи йти про нього, кинувся до дверей, тримався вертикально проти нього - кулі своєї крихітної кінцівки були трохи липкою матеріал на них - і відпочивав там на мить з його зусилля.
Потім він зробив зусилля, щоб повернути ключ у замку зі своїм ротом.
На жаль, здавалося, що у нього не було справжніх зубів.
Як же він такий, щоб схопити ключ?
Але, щоб компенсувати, що його щелепи були, природно, дуже сильні, з їх допомогою він вдалося отримати ключ дійсно рухається.
Він не помітив, що він, мабуть, заподіяння деякі пошкодження на себе, для коричневої рідини, вийшов з свого рота, текла за ключем, і капала на підлогу.
"Просто слухайте на хвилину", сказав менеджер в сусідній кімнаті, "він поворотом ключ.
"Для Грегора, який був великим стимулом.
Але всі вони повинні мене гукнув його, в тому числі батька і матері: "Давай,
Грегор, "вони повинні були кричав," продовжувати рух вперед, продовжувати працювати на замок ".
Вважаючи, що всі його зусилля були стежать з напругою, він трохи вниз відчайдушно за ключовими з усією силою, він міг зібрати.
В якості ключових виявилося більше, він танцював навколо замку.
Тепер він тримав себе вертикально тільки з його рота, і він мав висіти на ключа або натисніть його вниз знову всією вагою свого тіла, у міру необхідності.
Досить виразний клацання замка, як він, нарешті, клацнув дійсно прокинувся Грегор вгору.
Важко дихаючи, він сказав собі: "Так що я не потребував слюсар", і він поставив його головою об дверну ручку, щоб відкрити двері повністю.
Бо він, щоб відкрити двері, таким чином, було вже відкриваються дуже широкі, без йому ще бути дійсно видно.
Він спочатку повинен був здатися повільно по краю двері, дуже обережно, по
Звичайно, якщо він не хотів падати ніяково на спину прямо на вході в кімнати.
Він був ще зайнятий цим важким руху і не встиг сплатити увагу на що-небудь ще, коли він почув менеджер вигукнути голосно:
"О!" - це звучали як свист вітру - і тепер він побачивши його, найближчого до дверей, притиснувши руку до відкритим ротом і рухомих повільно назад, наче невидима постійна сила штовхала його геть.
Його мати - незважаючи на наявність менеджера вона стояла тут з розпущеним волоссям стирчали дибки, як і раніше безлад від ніч - дивився на батька з нею склавши руки.
Потім вона два кроки до Грегора і звалилася прямо в центрі її спідниці, які були розкидані навколо неї, на її обличчі затонув на грудях, повністю приховані.
Його батько стиснув кулак з ворожим виразом, наче він хотів підштовхнути Грегор назад до своєї кімнати, то невпевнено подивився навколо вітальні, прикрив очі руками, і плакав так, що його могутні груди тремтіли.
На даний момент Грегор не зробити один крок у кімнату, але сперся тіло від всередині проти міцно болтами крила двері, так, що тільки половина його тіла була видно, так само як його голова нахилена в сторону, з якою він заглянув протягом як інші.
Тим часом вона стала набагато яскравіше.
Постійна зрозуміло з іншій стороні вулиці був частиною нескінченної сіро- чорний будинок розташований навпроти - це була лікарня - з його тяжкою регулярні вікна розбиваючи фасаду.
Дощ все ще падають, але тільки в окремих великих крапель явно і твердо кинув одну за одною на землю.
Сніданку страви стояли навколо громадилися на столі, так як для його батька
Сніданок був найважливіший прийом їжі раз на день, який він продовжується на годиннику читання різних газет.
Прямо навпроти на протилежній стіні висіла фотографія Грегора з моменту його військової служби, вона була картина його як лейтенанта, як він, посміхаючись і турбуватися безкоштовно, поклавши руку на меч, зажадав поваги до його підшипників і рівномірним.
Двері до зали була відкрита, і так як двері в квартиру була відкритою, можна було бачити з на посадку квартиру і почала сходи знижується.
"Тепер," сказав Грегор, чудово розуміючи, що він був єдиним, хто зберігав холоднокровність.
"Я буду одягатися відразу, зібрати колекцію зразків та й пішли.
Ви дозволите мені викласти на моєму шляху, то не піднімаєш?
Бачте, г-менеджер, я не свиня головою, і я радий працювати.
Подорожі втомлює, але я не міг жити без неї.
Куди ж ви, пане директоре?
Для офісу?
Справді?
Чи будете ви звіт все правдиво?
Людина може бути непрацездатними на мить, але це точно кращий час згадати раніше досягнення і вважають, що пізніше, після перешкоди були штовхнув у бік, людина буде працювати все більш охоче й інтенсивно.
Я дійсно так боргу перед г-Головний - Ви знаєте, що відмінно.
З іншого боку, я стурбований моїм батькам і моїй сестрі.
Я перебуваю в виправити, але я буду працювати сам з неї знову.
Не робити речі більш важким для мене, ніж вони вже є.
Говоріть від свого імені в офісі!
Люди не люблять комівояжери.
Я знаю, що.
Люди думають, що вони заробляють купа грошей і таким чином привести прекрасне життя.
Люди навіть не будь-які особливі причини, щоб продумати це рішення більш ясно.
Але ви, г-менеджер, у вас є краща перспектива на те, що залучено, ніж інші людей, навіть, скажу я вам в повній впевненості, кращу перспективу, ніж пан
Голова себе, який у своїй якості
Роботодавець може дозволити його думку роблять випадкові помилки за рахунок працівника.
Ви також знаєте досить добре, що комівояжер, які знаходяться поза офіс майже весь рік може стати настільки легко жертвою плітки, збігів, і необгрунтованих скарг, з якими це неможливо для нього, щоб захистити себе, так як здебільшого він не чує про них на всіх, і тільки тоді, коли він вичерпав після закінчення поїздки, і на додому добирається, щоб відчувати себе у власному тілі неприємну наслідки, які не можуть бути ретельно вивчені назад в їх походження.
Г-н менеджер, не залишайте не кажучи ні слова говорив мені, що ви принаймні визнати, що я трохи в право! "
Але перші слова Грегора менеджер уже відвернувся, і тепер він озирався назад на Грегор над його посмикування плечима з підібраними губами.
Під час промови Грегора він не був ще на мить, але продовжував рухатися в напрямку від двері, не відриваючи очей від Грегора, але насправді поступово, ніби не було секрет заборону на виїзд з кімнати.
Він був уже в залі, і з урахуванням різких рухів, з якими він, нарешті, витягнув ногу з вітальні, можна було б не повірив, що він тільки що спалили підошви ніг.
У залі, однак, він витягнув праву руку від свого тіла до Сходи, як якби деякі дійсно надприродне полегшенням чекала його там.
Грегор зрозумів, що він не повинен за жодних обставин дозволяють менеджеру йти
У такому настрої, особливо, якщо його положення у фірмі не повинно було бути поміщені в найбільшій небезпеці.
Його батьки не розуміли, все це дуже добре.
За довгі роки, вони розробили переконання, що Грегор був створений для життя у своїй фірмі і, крім того, вони так багато належить зробити в даний час із їх нинішньою проблеми, що всі передбачення був чужий ім.
Але Грегор цього передбачення.
Керівник повинен бути стримується, заспокоївся, переконаний, і, нарешті, переміг.
Майбутнє Грегора та його сім'ї насправді залежить від нього!
Якби тільки сестра була там!
Вона була розумна.
Вона вже плакала в той час як Грегор все ще лежав спокійно на спині.
І менеджер, цей друг пані, напевно дозволив собі керуватися її.
Вона повинна була б закрита двері в квартиру і вмовив його зі свого переляку в залі.
Але сестри не було навіть там.
Грегор повинен займатися сам.
Недовго думаючи, що поки він не знає нічого про своє справжнє здатність рухатися і що його промови можливо - справді, мабуть, - в черговий раз не було зрозумів, він залишив крила двері, протиснувся через отвір, і хотів перейти до менеджера, який був вже міцно тримаючи на перила обома руками на посадку в безглуздим чином.
Але, дивлячись на щось триматися, з невеликим кричати Грегор відразу ж упав на своїх численних ніжках.
Навряд це сталося, коли він відчув в перший раз за цей ранок загальне фізичний добробут.
Невеликі кінцівок були твердому підлозі під ними, вони корилися ідеально, так як він зауважив, до свого радість, і прагнув, щоб везти його вперед в напрямку він хотів.
Відразу ж він вважав, що остаточне поліпшення всіх страждань його було відразу під рукою.
Але в той самий момент, коли він лежав на підлозі, погойдуючись у досить стриманою манері тісні і прямо через дорогу від своєї матері, яка, мабуть, повністю поринув у себе, вона раптом схопився прямо з руки поширилася далеко один від одного, і її пальці витягнуті і закричала:
"Допоможіть, за Боже ради, допоможи! "
Вона тримала її голову вниз, наче хотіла, щоб подивитися Грегор краще, але втік безглуздо тому, що суперечать цим жестом, забуваючи, що за її спиною стояв таблиця з усіма стравами на ньому.
Коли вона дійшла до столу, вона важко опустився на нього, як би неуважно, і здавалося, не помітив взагалі, що поруч з нею каву виливаючи на килим у повний потік з великого перекинув контейнер.
"Мамо, мамо," сказав Грегор тихо, і подивився на неї.
Менеджер миттєво зник повністю з його розуму.
При вигляді тече кави Грегор не міг зупинитися пріщелківая щелепами в повітря кілька разів.
На що його мати кричала знову і знову, поспішив з-за столу, і звалився в на руках у батька, який мчав до неї.
Але Грегор не було часу прямо зараз для його батьків - менеджера вже був на сходи.
Його підборіддя рівні з перилами,
Менеджер озирнувся востаннє.
Грегор прийняв первісне рух, щоб наздогнати його, якщо це можливо.
Але менеджер повинен мати щось підозрював, тому що зробив стрибок вниз по Кілька сходах і зник, як і раніше кричали "Ха!"
Звук луною по всій сходовій клітці.
Зараз, на жаль, це політ менеджер також, здавалося, збивати з пантелику свого батька повністю.
Раніше він був відносно спокійним, бо замість того, щоб бігати за менеджером сам або, принаймні, не перешкоджає Грегор від його переслідування, правою рукою він схопила палицю менеджера, який він залишив у капелюсі й пальто на стілець.
Лівою рукою, його батько взяв великий газети з-за столу і, тупаючи ногами на підлозі, він відправився на диску Грегора назад у свою кімнату розмахуючи тростиною і газети.
Ні прохання Грегора було ніякої користі, ніяких запитів б навіть бути понятим.
Незалежно від того, наскільки охоче він повинен був повернути голову з повагою, його батько просто розтоптали все важче ногами.
В іншому кінці кімнати від нього мати відчинив вікно, незважаючи на прохолодний погода, і, висунувшись з її руки на її щоках, вона відштовхнула її обличчя далеко за межами вікна.
Між алеї та сходи сильний проект підійшов, фіранки на вікна летіли навколо, газети на столі, зі свистом, а також окремі аркуші пурхала вниз на підлогу.
Батько невблаганно просувалася вперед, виштовхуючи шиплячих, як дикий чоловік.
Тепер Грегор не було ніякої практики на всіх в рух назад - це був дійсно дуже повільно.
Якщо Грегор тільки було дозволено перетворити себе у всьому, він був би в його кімнату відразу, але він боявся, щоб його батько нетерплячі за часом
Процес обертаючись, і в кожний момент він зіткнувся із загрозою смертельного удару на спину або голову з тростини в його батька руку.
Нарешті Грегора не було іншого вибору, тому що він з жахом побачив, що він не ще зрозуміти, як зберегти його керівництвом йде у зворотному напрямку.
І так він почав, на тлі постійно прагне в сторону погляд у напрямку свого батька, перетворити себе у всьому якомога швидше, хоча насправді це було лише робиться дуже повільно.
Можливо, його батько помітив, що його благі наміри, бо він не порушує Грегор в цьому русі, але з кінчиком палиці з відстані він навіть направлено
Обертових Грегора рух тут і там.
Якби тільки його батько не сичав так нестерпно!
Через це Грегор зовсім втратив голову.
Він був уже майже повністю розвернувся, коли, завжди з цим шипінням в йому на вухо, він тільки що зробив помилку і здався трохи назад.
Але коли він, нарешті, вдалося отримати його голову перед дверима Відкриття стало ясно, що його тіло було дуже широким, щоб пройти далі.
Природно, його батько, в його нинішньому психічного стану, поняття не мав, відкриття інших крила двері біт для створення відповідної для проходження Грегор, щоб пройти.
Його єдиною нерухомою думкою було, що Грегор повинні увійти в його кімнату так швидко, як це можливо.
Він ніколи не дозволив би ретельну підготовку, що Грегор, необхідні для орієнтації сам і, таким чином, можливо, пройти через двері.
Навпаки, як ніби не було ніяких перешкод, і з особливим шумом, він тепер
Грегор поїхали вперед.
За Грегор звук в цей момент вже не було, як голос тільки одного батька.
Тепер це було дійсно не жарт, і Грегор змусив себе будь-що могли б, у двері.
Одна сторона його тіла була піднята.
Він лежав під кутом в дверному отворі.
Його одному фланзі була біль з вискоблювання.
На білих дверях потворні плями залишилися.
Незабаром він застряг швидко і не були б у змозі рухатися більше сам по собі.
Крихітні ноги на одній стороні висів посмикування в повітрі вище, а також ті, на інших сторони були відтіснені болісно в підлогу.
Потім батько подарував йому один дуже сильний поштовх звільнення ззаду, і він снували, кровотеча серйозно, далеко в інтер'єр його кімнати.
Двері зачинилися з тростиною, і, нарешті, було тихо.
Моніка та Брайан у Музеї мистецтва Метрополітен.
Нагорі, у секторі Стародавнього мистецтва Близького Сходу.
Зараз ми споглядаємо зразки Асірійського мистецтва.
Моторошно заходити до цієї галереї, наповненої незримою присутністю Сили
Біля входу - велетенські скульптури фантастичних істот.
Навіть у 21 сторіччі, у безпеці музею, мені трохи лячно.
Вони височіють над тобою.
А це мають бути ворота до палацу, чи не так?
Прямо до королівської тронної зали.
Справжня тронна зала знаходиться не за межами воріт, а у середині сховища.
Так.
Мені здається, що входити до палацу та тронної зали могли лише запрошені гості.
Та навіть їх потрібно було настрахати?
Звичайно, навіть запрошені мають пам'ятати про силу Короля.
Де ще можна побачити вказівки на силу?
Самі творіння дуже моторошні.
Вони мають людські голови та тіла сильних звірів.
Тіло великої кішки з одного боку та бичаче з іншого.
"Творіння" - влучне слово.
Далі бачимо обличчя Короля, що дивиться прямо на нас. І таке саме з іншого боку.
То ж вони симетричні.
Ви бачите обличчя Короля, але за мить розумієте, що це фантастична істота.
Саме так.
То як описується тіло?
Ми бачимо дві різні передні кінцівки.
На тій, що праворуч - копито.
Так, ця істота схожа на бика, а ліворуч - інша, схожа на кішку, з пазурами на лапах.
То ж нас зупиняє король з масивним звірячим тілом.
Правильно.
Проходячи між фігурами, ми помічаємо, що вони мають крила.
Так, дійсно вигадливо створені істоти.
То, це не тільки символ сили, а ще й загадки для людей, що на них дивляться?
Безперечно.
Тобто це дещо лякаюче, що приваблює людей.
Саме так.
Проходячи повз фігури, ми помічаємо як хитро вони створені.
Так і є.
Дивлячись спереду, ми бачимо по дві ноги з кожного боку.
А якщо відійти трохи вбік, видно усі чотири ноги.
То ж скільки виходить кінцівок?
Ого, аж п'ять ніг.
Правильно.
Маємо два різні поля зору.
Так. Вони не призначені для споглядання під кутом.
Потрібно дивитися спереду або збоку.
Тоді все виглядає правильно.
Дивлячись спереду - уявіть людину, що розмірено ступаючи входить до тронної зали де їй кажуть "Стоп, зупинися!".
Тобто істота немов рухається разом із людиною.
З обох сторін виникає візуальний образ істот, якщо дивитися, стоячи між ними.
Бо ви бачите усі чотири ноги, як і має бути.
Якщо б ноги були поряд, як ми бачимо їх спереду, то з боку було б видно лише три.
Тобто створюється ефект руху фігури, завдяки демонстрації різних частин тіла.
Також тут багато різьблення та безліч деталей на крилах та у бороді.
Так, у типово месопотамському стилі видно комбінацію натуралізму та стилізації.
То ж деякі частини тіла виглядають дуже натуралістично.
Кігті дуже подібні до котячих, також можна розгледіти навіть мускули.
У той же час безліч деталей спрощено до повторюваних геометричних елементів.
Наприклад, як у волоссі, бороді або у самих крилах.
То ж природне або надприродне, ми також маємо звернути увагу на дизайн.
Тобто, елементи дизайну досить природні, та, наприклад, борода з усіма цими ромбами та спіралями виглядає дуже декоративно.
Так і є.
То ти вважаєш, що це типова для древнього світу охоронна фігура?
У мене всього 3 хвилини, тому я буду говорити швидко і заставлю ваш мозок працювати, тому багатозадачність може постраждати.
Отож, 27 років тому я отримав штраф за порушення правил дорожнього руху, який заставив мене замислитись.
І я трохи подумав над цим.
Енергоефективність стосується не тільки автомобіля, але й дороги.
Багато що залежить від плану дороги, зокрема від перехресть, які бувають двох типів: регульовані та нерегульовані, що означає знаки "Стоп".
50 процентів зіткнень відбуваються на перехрестях.
Кільця набагато кращі.
Вивчення 24-х перехресть показало зменшення зіткнень на 40 процентів при перебудові світлофора в кільце.
Тілесні ушкодження зменшились на 76 процентів.
Кількість смертних випадків зменшилась на 90 процентів.
Але все це лиш безпека.
А що з часом та паливом?
Рух плавно продовжується, а це означає менше гальмування, що в свою чергу означає менше газу, менше палива і менше забруднення, менше витраченого часу, і це одна з причин більшої ефективності в Європі, ніж в нас у Сполучених Штатах.
Таким чином, нерегульовані перехрестя, тобто знаки "Стоп", зберігають життя, але їх занадто багато.
Маленькі кільця починають з'являтись.
В моєму районі також є одне.
І воно набагато краще, ніж світлофори, краще, ніж знаки "Стоп" з чотирьох сторін.
Їх дорого будувати, але дорожче НЕ будувати. Тому нам слід вивчити це питання більш детально.
Але їх не можливо застосувати у всіх ситуаціях.
Взяти, наприклад, 3-х стороннє перехрестя.
Логічно, що знак має бути там, де другорядна дорога примикає до головної.
Але два інші залишаються під питанням.
Ось одне з них.
Ось інше, яке я вивчав.
Машини рідко з'являються на цій третій дорозі.
І тому питання - скільки це нам коштує?
Через перехрестя, за яким я спостерігав, проїжджало 3 000 машин в день в обох напрямках, таким чином отримаємо 2 унції палива, щоби набрати швидкість при виїзді на перехрестя, тобто 5 центів на кожну із 3 000 машин в день, отримаємо 51 000 $ в рік.
Це тільки вартість палива. Є ще забруднення, зношування машини та час.
Яка вартість часу?
10 секунд на 3 000 машин, отримуємо 8,3 години в день. Середня зарплата в США - 20 $ в годину.
Отримуємо 60 000 в рік.
Складемо разом із вартістю палива і отримаємо 112 000 в рік, тільки через знак в обох напрямках.
Чистий поточний дохід по ставці 5% з більше, ніж 2-х мільйонів доларів через знак "Стоп" в обох напрямках.
Якщо розглядати цінність прилеглої власності, можна було б купити нерухомість, зрізати кущі для покращення зовнішнього вигляду, а потім знову продати.
І ви би отримали прибуток.
І це заставляє задуматись "Чому він там?"
Тобто, чому там знак "Стоп" в обох напрямках?
Тому що він зберігає життя.
А чи є засіб, який дозволить вирішити це питання краще?
Відповідь - дозволити машинам проїжджати з тієї сторони дороги безпечно.
Тому що є багато людей, які можуть жити там, і якщо вони будуть постійно чекати, може утворитись велика черга, оскільки машини не знижують швидкість на головній дорозі.
Чи можна цього досягнути існуючими знаками?
Є довга історія знаків "Стоп" та "Дай дорогу".
Знак "Стоп" був винайдений в 1915 році.
Знак "Дай дорогу" в 1950.
Але це все, що у нас є.
Чому ж тоді не використовувати знак "Дай дорогу"?
Загалом значення знаку "Дай дорогу" - ви повинні дати дорогу тим, хто справа.
Це означає, що якщо п'ять машин чекають, вам доведеться чекати, поки вони всі не проїдуть, тоді ви зможете поїхати.
Йому не вистачає значення "чергуватись" або "робити що-небудь по черзі".
І він завжди на другорядній дорозі і дозволяє головній дорозі мати перевагу.
Важко створити нове значення для існуючого знаку.
Не можна ні з того, ні з сього, сказати всім:
"Рухайтесь по черзі".) (Оплески)
Тепер потрібно робите інакше."
Це не спрацює.
Те, що зараз потрібне світу - новий тип знаків. (Напис на знаку:
Знизу потрібен ще надпис, ну, для тих, хто не бачив публічного оголошення.
Він поєднує знаки "Стоп" та знаки "Дай дорогу".
Він зроблений в формі букви "Т" від англійського "Take Turn" (робити по черзі).
Невизначеність викликає увагу.
Коли люди зіштовхуються з невідомо ситуацією, вони не знають, як чинити, вони зменшують швидкість.
І тепер, коли ви всі "Спеціалісти зі знаків" ... (Сміх) не чекайте початку застосування цих знаків, такі речі швидко не змінюються.
Але ви всі члени суспільства, і ви можете скористатись своїм впливом на оточуючих для створення більш розумного плавного дорожнього руху.
І можна набагато більше вплинути на навколишнє середовище, змусивши змінитись ваш район, аніж змінивши ваш автомобіль.
Дуже вам дякую.
(Оплески)
Отже, коли я розповідав про ендокринну систему, я згадував, що гормони можна класифікувати за місцем їхньої дії.
Ми говорили про аутокринну, паракринну та ендокринну функції.
Та гормони також можна класифікувати за структурою.
І це навіть більш важливо, оскільки структура визначає, як гормон діє.
Я хотів би поговорити сьогодні про три основні типи гормоноів.
Першим основним типом гормонів є білки і поліпептиди.
Нагадаю, що білки і поліпептиди складаються з амінокислот. А амінокислоти з'єднані між собою пептидними зв'язками.
Тож багато пептидів сполучаються між собою аби утворити поліпептид або білок.
Ці білки і поліпептиди утворюють більшість гормонів нашого тіла. Гормони можуть варіювати від великих до малих.
Для прикладу, уявіть три амінокислоти, що зв'єднуються між собою, утворюючи гормон.
Це - маленький пептид.
У цих трьох амінокислотах є кілька атомів, десь близько 20.
Для прикладу, в одній клітині нашого тіла міститься приблизно трильйон атомів. А в нашому організмі трильйон клітин
Тож ми говоримо про дещо дуже маленьке.
Вони можуть складатися з різної кількості амінокислот. Від кількох до кількох сотень. Отже, вони можуть бути досить великими.
Близько 100 - та гранична кількість амінокислот, при якій ми починаємо називати сполуку білком, а не поліпептидом.
Так само, як і всі білки, що утворюються в нашому тілі, гормони білкової і поліпептидної природи синтезуютсья в шорсткому ендоплазматичному ретикулумі клітини.
Я позначу його як "RER".
Від шорсткого ендоплазматичного ретикулума вони йдуть до апарату Гольджі.
В апараті Гольджі вони упаковуються у везикули, які потім екскретуватимуться клітиною.
Оскільки білки і проліпептиди складаються з амінокислот, зазвичай вони є зарядженими. Що робить їх розчинними в воді, але створює складнощі при проходженні клітинної мембрани.
Тому рецептори зазвичай знаходяться на поверхні клітини.
І, оскільки рецептори знаходяться на поверхні клітини, а гормони білкової і поліпептидної природи не можуть потрапити всередину клітини, вони запускають каскадні реакції через вторинні посередники всередині клітини.
Я збираються створити відео про те, як взагалі працюють сигнальні каскади вторинних мессенджерів.
Та головна ідея в тому, що коли ці гормони-білки чи поліпептиди приєднуються до поверхні клітини, вони викликають відповідь всередині клітини. Ми говорили про це, як про систему вторинних посередників.
Щоб заощадити час, я заздалегідь напалював приклад поліпептидного гормону.
На цьому малюнку я хочу показати де знаходяться пептидні зв'язки, оскільки вони дійсно
Знайдіть кут нахилу прямої, перпедикулярної до прямої 3х плюс 2у, що дорівнює 6.
Тож, у мене є одна пряма -- давайте я швидко намалюю осі ось тут.
Це моя ось у, а це моя ось х.
Припустимо, в мене є пряма, що має кут нахилу m, тобто, ось цей нахил дорівнює m.
Пряма, що є перпендикулярна до цієї прямої перетинає її під кутом 90 градусів, тож це виглядає приблизно так.
Це є кут 90 градусів.
А кут нахилу ось тут -- я не доводитиму цього в цьому відео, про це ми поговоримо в інших відео -- цей нахил дорівнюватиме негативній протилежній величині нахилу прямої.
Це буде негативна зворотня величина цього нахилу, чи по-іншому кажучи, це буде мінус 1 поділений на цей кут нахилу, або від'ємне зворотне значення.
Не беручи це до уваги, якщо б ми знайшли нахил цієї прямої ось тут, ми б просто взяли від'ємну зворотню величину, і отримали б нахил перпендикулярної прямої.
Тож, знайдемо кут нахилу цієї прямої.
Дозвольте мені це переписати.
3х плюс 2у, що дорівнює 6.
Спочатку можна розв'язати це для у так, що отримуємо y, що дорівнює mx плюс b, і потім нахил вже доволі передбачуваний.
Давайте позбавимося від х зліва, для цього віднімаємо х -- 3х від обох частин, краще сказати.
Таким чином, у лівій частині в нас просто залишилося 2у.
У правій частині в нас є мінус 3х плюс 6.
Можна поділити обидві частини на 2, потрібно поділити все праворуч на 2.
Тож, у дорівнює мінус 3/2х -- і ось ця частина ось тут -- плюс 3.
Кут нахилу цієї прямої ось тут дає нам -- нахил цієї прямої, ми зробили це у формі mx плюс b, рівняння прямої з кутовим коефіціентом, ми знаємо, що нахил цієї прямої дорівнює мінус 3/2.
Це і є кут нахилу.
Тож, нахил прямої, що є перпендикулярна до цієї буде від'ємне зворотне значення цього. від'ємне на від'ємне дасть додатне, тож це буде додатне.
Зворотне значення 3/2 буде 2/3.
Від'ємне зворотне значення від'ємного 3/2 є додатне 2/3, тож ми завершили.
Це є нахил прямої, що перпендикулярна до цієї ось тут.
( грає фортепіано ) (Ж):
Перед нами надзвичайний шедевр
Пікассо "Les Demoiselles d'Avignon ", 1907 року, або на англійській - "Молоді дівиці Авіньйона". (Ч):
Друга найвідоміша картина Музею сучасного мистецтва. (Ж):
Після "Зоряної ночі".
Так, після "Зоряної ночі" Ван Гога, і для багатьох істориків мистецтва, особливо модернізму, безумовно найбільш важлива картина.
(Ж): Це ознаменувало початок ... (Ч): Мистецтва двадцятого століття, у багатьох відношеннях.
(Ж): Так, повністю.
І для нас це незвичайна картина, що знаходиться у Нью-Йорку, але це досить складна картина.
(Ж): Саме так. Це все-таки складна картина.
Це все-таки схоже на те, що він думав?
Знаєте, деякі фігури виглядають радикально іншими, ніж інші, це своєрідна нестача стилістичної єдності. Саме так. (Ч):
Тісної взаємодії, так.
Я маю на увазі, що деякі люди говорили про це як майже своєрідну лабораторію, в якій художник буквально тільки все кидав, щоб побачити,що станеться.
(Ж): Схоже на це, чи не так?
(Ч): Це майже як бути свідками своєрідного експерименту.
(Ж): І Матісс же назвав це
"Смертю живопису", чи чимось, на кшталт цього?
(Ч): Він відкинув її.
(Ж): Люди були приголомшеними.
(Ч): І Пікассо тримав це у своїй студії, і дійсно приховував це протягом довгого часу.
Можливо, він боявся показати це багатьом людям.
(Ч): Я думаю, це правда.
Але Матісс відповів на це.
Я маю на увазі, він бачив у ній виклик і певним чином, звісно, деякі історики мистецтва вважають це відповіддю Матісса.
А саме, Матісс намалював "Радість життя" але багато істориків мистецтва вважають її, свого роду відповіддю цьому надзвичайному основному полотну.
(Ж): І, звісно, не висловлюючи цю життєрадісність... (Ч):
Ні, не зовсім. Він взяв усю радість Матісса, всю... (Ж):
(Ч): Ні. Чуттєвість.
(Ч): ... задоволення, (Ж):
Відчуття природи.
(Ч): Весь класицизм, що був досить прихованим тут .
(Ж):
Так. (Ч): Він сконцентрував це.
Він зробив це брутальним.
(Ж): Внутрішнім. Він привніс африканського, (Ч): іберіанського мистецтва.
Це вірно.
Архаїчного мистецтва.
Є багато історій та багато анекдотів що лежать в основі цієї картини.
Можливо нам слід говорити менше про те, що представлено.
Що ж, перед нами п'ять жінок, які, зрозуміло,є повіями.
(Ч): У борделі.
(Ж):
У борделі, і на ранніх начерках, які зобразив Пікассо,тому тут багато, безліч ескізів. (Ч):
Багато нарисів.
Навіть якщо у багатьох відношеннях це виглядає як ескіз.
(Ж): Так, але не у всіх.
Це було дуже ретельно продумано.
Таким чином, на ранніх начерках була чоловіча фігура, що входить зліва і була ідентифікована, я думаю, Пікассо,як студент-медик, так? (Ч):
Правильно. І він несе медичний підручник та череп, він іде до борделю, але певним чином ця фігура зараз видалена з картини.
(Ж): Він не з'являється і фігури, здається, замість цього, самі адресовані нам.
(Ч):
І це... це нагадує мені Моне.
(Ж): "Олімпію", так.
Там куртизантка, що дивиться прямо на глядача, і глядач стає клієнтом.
(Ж): Вірно.
(Ч): І Пікассо явно знає про це.
Так, і ці п'ять жінок впізнають нас, і тому картину часто називають кубічною картиною (Ч):
Прото-кубізм,точно.
І я думаю,ми бачимо,що зв'язок між, перш за все, самими фігурами є грубо виконаним.
Вони виглядають майже як розбиті уламки скла.
(Ж): Так, вони мають гострі кути.
Вони гострі та виглядають трохи небезпечними, але я думаю, що багато істориків мистецтва дивляться на це так, що вони ніби справді вбудовані, а не виступають на передній план.
Тобто ці фігури на поверхні.
(Ж): Так, змішуються... (Ч): Насправді змішуються таким чином ... (Ж):
Що немає відчуття об'єму у порожньому просторі, але швидше у самому просторі відчутна своєрідна присутність.
(Ч): Це чудовий спосіб, щоб обгрунтувати це.
Один із способів, яким я дивився на це, це мало не уламки скла у вітражі.
(Ж): Де все є на цій ... ... одній площині.
(Ч): На цій простій площині.
Саме так.
І навіть тут також є натяки на простір, тому що жінки у правому верхньому кутку явно дивляться через завіси.
(Ж):
І тут є це відчуття простору, але в той же час, вона також на тій же площині, і це дуже рішуче нагадує нам про площину полотна картини.
(Ж):
Так. (Ч): І справді, тільки дозволяючи цій своєрідній ілюзії проникати глибше та ставати сильнішою, і в цьому сенсі, звісно, Пікассо знову посилається на Моне.
Але роблячи великий крок вперед, до розкладання традиційної лінійної перспективи, що була так важливою з часів Джотто та опору Ренесансу.
(Ч): І тому там ... Там справді є посилання на Сезанна, так?
(Ч):Тому що одним із способів полягає в тому... (Ж): ... щоб показати різні точки зору ... ... одночасно.
(Ч): Точно, ніби ми рухаємося через простір і бачимо цих жінок, бачимо ці завіси з різних перспектив одночасно.
(Ж): Правильно. Ми не фіксуємо погляд на одному, але, можливо, глядач, який випробовує простір більш фізично, рухається крізь нього.
Більш динамічно. (Ж):
Більш динамічно.
(Ч): Абсолютно.
Також ця картина є великою, таким чином,фактично, фігури є натуральної величини.
(Ж):
Так. (Ч): Тож, це є своєрідна відчутна якість, але в той же час тут є багато інших натяків, які тут сфокусовані.
Ви згадували Африку та Іберію.
Якщо ви подивитеся на дві фігури справа, то вони очевидно одягнені в африканські маски, які Пікассо почав збирати на той час.
(Ж): І які він асоціює зі своєрідною примітивною сексуальністю або сексуальною ... (Ч): Своєрідною небезпекою, дійсно.
(Ж):
Правильно. Ніби озираючись назад, або дивлячись на африканських художників, що мають своєрідну магічну,психологічну силу,яку він хотів привнести до європейського мистецтва, я думаю.
(Ч): Можливо це пов'язано з ідеєю Курбе про те, що західна традиція, стала занадто цивілізованою і втратила в певній мірі правдивість, і якби повертатися до цього більш примітивного суспільства.
Це дуже расистська думка, дійсно у багатьох відношеннях.
Якби можна було повернутися до цього примітивного суспільства, то можна було би відновити своєрідну прямоту, своєрідну правду.
(Ж): Правильно. (Ч):
Але ось цікаво, що він звернувся не лише до Африки. Фігура на крайньому лівому краю взята з головної частини іберіанської скульптури, що є чимось з Іспанії та Португалії але задовго до ... (Ж):
Давньої Іспанії.
Це правильно, навіть з класичної традиції, цієї архаїчної традиції, яку Пікассо можливо побачив на виставці у Луврі, тому, таким чином, зобразив Європу у цьому, свого роду, до класичному способі, у цьому істинному часі, коли мистецтво було більш прямим.
(Ж): А тому, все, чим захід дорожив - прогресом, досягненнями у цьому, реалізмом у мистецтві, всі ці речі, Пікассо, все, що захід вважав за величезні здобутки, Пікассо тільки викинув з вікна.
І це ідеально для біографії Пікассо, тому що пам'ятаєте, Пікассо був вундеркіндом.
Він вивчив всі ці традиції дуже рано.
(Ж): Від свого батька.
(Ч):
Від свого батька і потім ... (Ж): тут драма, мабуть?
(Ч):
Це так і, звісно, це одна з тих картин, ранніх у його кар'єрі, де він відкидав це, і де він справді,в певному сенсі, намагався відучитися і створити нову візуальну мову, що відповідає нашій індустріальній культурі.
Я знаю,що тут є деякі інтерпретації фігур, що також стоять ... свого роду лежача фігура.
Так.
Так, друга зліва.
Тобто, ми можемо тлумачити її і так, й інакше, як вертикальну фігуру, що можливо спирається, її голова є на подушці.
Простирадло не більше, ніж завіси тут, і Пікассо дивиться вниз.
Свого роду переміщення перспективи.
Міліан Рубен, який був куратором Музею сучасного мистецтва протягом багатьох років, писав статті про цю картину, в яких він говорив про страх Пікассо сифілісу, зараження захворюваннями у цих борделях, і, можливо, поняття цих жінок, як іншого представлення цього страху.
(Ж):
Правильно, і також сили, яку мали жінки щодо нього. Це сексуальне бажання, що він мав до жінок, так. І своєрідний страх, який був викликаний цим бажанням.
(Ч): Так, і можливо це був примітивізм, який шукав Пікассо.
(Ж): Можливо у самому собі?
(Ч):
Джон: Доброго дня! Мене звуть Джон Грін.
Ви, можливо, вже чули про Ренесанс завдяки відомим черепашкам-нінзя:
Леонардо, Мікеланджело, Донателло та Рафаелю.
Але це ще не вся ісорія.
Містере Грін, Містере Грін!
Як щодо Сплінтера?
Я гадаю він був архітектором.
Я з минулого, ти такий телепень!
Сплінтер був художником, скульптором ну і, звичайно ж, архітектором.
Він був абсолютним щуром Ренесансу.
(весела музика)
Гаразд, отже історія свідчить, що Ренесанс показав відродження європейської культури після жалюгідного Середньовіччя та ввів у сучасну епоху атеїзм, раціоналізм та індивідуалізм.
А це список того, що ми будемо розглядати в Інтенсивному курсі.
Містере Грін, я гадаю, ви забули про Cool Ranch Doritos
Так, справедливо.
Так що ж тут суперечливого?
Добре, загальна думка про епоху Ренесансу припускає, що Європа була схожа на острів, який існував сам по собі та був не надто освідченним під час панування греків, але пізніше вся європейська слава розкрилася.
Крім того, я збираюся довести те, що Ренесанс, як епоха, навіть не існував.
Але спочатку, давайте розглянемо що це дало.
По суті, під час епохи Ренесансу відбувся розквіт мистецтва, в першу чергу візуального, але також і літературного, а європейські погляди збігалися з відродженням римської та грецької культури.
Це краще простежується у візуальному мистецтві.
Мистецтво Ренесансу, як правило, спрямоване на людину, в деякій мірі, як ідеалізоване римське та особливо грецьке мистецтво.
Це також досить помітно в архітектурі Ренесансу, яка представляє собою всі види грецьких колон та трикутні фронтони, а також римські арки й куполи.
Як відомо, дивлячись на будівлі епохи Ренесансу, можна навіть подумати, що ви дивитесь на справжню грецьку будівлю, начебто проігнорувавши те, що від усіх грецьких будівель залишилися лише руїни.
На додачу до розповіді про копіювання грецьго та римського мистецтва, Ренесанс показав відродження грецьких та римських писань та їх поглядів.
Це відкрило нові можливості для учених.
Добре, не зовсім нові, а з текстів, яким було більше ніж 1000 років, але, ви зрозуміли, що я маю на увазі.
Учені, які аналізували, перекладали та коментували ці писання називалися гуманістами, але цей термін трохи збиває з пантелику, тому що тут мається на увазі, що він пов'язаний більше з людьми, ніж з релігійним світом.
Що ще можна додати до загального, але абсолютно помилкового припущення так це те, що письменники, художники та науковці доби Ренесансу потай були не віруючими.
Це найулюбленіша тема для розмірковування в інтернеті та у романах Дена Брауна, але насправді митці доби Ренесансу були віруючими.
Як доказ цього, я представлю вам те, що вони малювали Мадонну знову, і знову, і знову, і знову, і знову, і.. Стен!
В будь-якому разі, під терміном "гуманізм" розумілося те, що науковці вивчали все, що було пов'язано з людською природою.
Література, філософія, історія.
На сьогодні, звичайно ж, ці галузі знань більш відомі, як так звані, "темні мистецтва".
Що?
Гуманітарні науки?
Стен, ти завжди робиш історію такою нудною!
Я хотів би бути професором темних мистецтв.
Голос за кадром: робота Темних Мистецтв. Це дуже небезпечна посада.
Джон: Так, я гадаю, що це дійсно так, отже будемо цього притримуватись.
Гаразд, отже в Інтенсивному курсі ми намагаємося не зациклюватись на датах, але якщо я збираюся переконати вас в тому, що Ренесенсу насправді не було, мені потрібно, мабуть, сказати вам, коли саме його не було.
Традиційно, добу Ренесансу відносять до 15-го та 16-го століть.
Епоха Ренесансу торкнулася всієї Європу, але ми звернемо нашу увагу саме на Італію, тому що я хочу керувати відео камерою.
До того ж, саме в Італії зародився Ренесанс.
Що ж було такого в Італії, що піддається добі Ренесансу?
Може це було вино?
Оливки?
Паста?
Приставка?
Відносна вседозволеність, коли справа доходить до моральної втоми їх лідера?
Добре, давайте звернемося до Хмаринки Думок.
Італія породила Ренесанс лише з однієї причини - гроші.
Суспільство було настільки багатим, що допомагало художникам, розробло архітектурні проекти та годувало науковців, які перекладали та коментували документи тисячьорічної давності.
Італійські міста були такими багатими з двох причин.
Перша причина - більшість міст були міні-промисловими центрами, кожний з яких спеціалізувався на окремій промисловій продукції, як наприклад, Флоренція виробляла тканину, Мілан зброю.
Друга причина - Венеція та Генуя отримували величезний прибуток від торгівлі.
В Генуї виявилася значна кількість дійсно хороших моряків, таких як наприклад, Христофор Колумб.
Але Венеція стала найбагатшим містом-державою з усіх.
Як ви пам'ятаєте з Христових походів, венеціанці були першокласними моряками, суднобудівниками та купцями, а також, як ви пам'ятаєте з нашої дискусії щодо торгілі в Індійському океані, вони також мали торгівельні зв'язки з Ісламськими імперіями, включаючи найбільш економічно розвинений регіон -
Османською імперією (Туреччина). Без торгівлі, особливо перцем, з ісламським світом Венеція не змогла б мати всіх цих художників, адже у них би не було грошей, щоб заплатити за весь цей неймовірно модний одяг, який вони надягали для того, щоб позувати для всіх цих портретів.
Одяг, картини, художники, достатньо їжі, щоб мати подвійне підборіддя, на все це використовувалися гроші від торгівлі з Осаманами.
Я знаю, що я багато говорю про торгівлю, але це все тому, що це неймовірно дивно та саме це пов'язує весь світ воєдино.
Але в той же час, торгівля може призвести і до конфлікту щодо панування, який є більш відповідальним за мирні договори ніж за жорстокі, вам, мабуть, зрозуміло, що смерть не приносить користі для бізнесу.
Звичайно ж це відноситься до Східного Середземномор'я, де період торгівлі на основі дипломатії тривав довше та набагато частіше, ніж період воєн, навіть після того, коли всі ми говоримо, що війна - це жахливо, улюблена відео гра мого брата Хенка - це Assassin's Creed. Не всі венеціанські хлопці вели торгівельні переговори.
Дякую, Хмаринко думок.
Ось інший приклад неєвропейської підтримки Ренесансу.
Венеціанці експортували текстиль Османам.
Та це була не тільки Венеція, а й інші міста, такі, як наприклад, Флоренція, тканина Флоренції була дуже цінною, тому що її колір довго залишався живим.
Все це тому, що вона була пофарбована з додаванням галуна, який був запозичений з Анатолії, Османська Імперія.
Для того щоб османи купували тканину, італійці використовували османський галун, до 1460 року.
Коли Джовані де Кастро, хрещенник Папи Пія II, знайшов галун в Італії, в Тольфі, він написав своєму хрещеному, Папі:
"Сьогодні, я приніс вам перемогу над османами.
Кожного року вони вимагали з християн більше ніж 300,000 дукатів за галун, за допомогою якого ми фарбуємо шерсть в різні кольори.
Але я знайшов 7 гір, отже багатство цієї сировини настільки велике, що можна постачати її у 7 частин світу.
Якщо ви віддасте наказ по залученню робітників, будувати печі та плавити руду, ви зможете забезпечити галуном усю Європу та османи втратять всі свої доходи.
Замість цього вони будуть нараховуватися вам."
Папа викрикнув:
"Чорт візьми, так!"
Більш важливим є те, що він надав права монополії по видобутку галуну флорентійській сім'ї - Медічі.
Тим, кого ви бачите на картині.
Але італійський галун не приніс ні перемоги над турками, ні втрати всіх їх доходів, так само як видобуток сировини вдома ніколи не усуне необхідність в торгівлі.
Добре, останній варіант, яким чином Ісламський світ допоміг створити європейський Ренесанс, якщо б він дійсно існував.
Мусульманський світ був джерелом багатьох писань, які вивчали науковці доби Ренесансу.
Напротязі століть, мусульманські науковці працювали над своїми роботами, на основі древніх грецьких писань, в особливості, праць Птолемея та Арістотеля, які, незважаючи на все це, помилялися щодо всьго, але все одно давали початкові думки для роздумів, як і в християнському, так і в мусульманському світі.
Падіння Константинополя в 1453, допомогло подальшому поширенню грецьких поглядів, тому що візантійські вчені втекли до Італії, прихопивши з собою свої книжки. Ми повині бути вдячними за це також Османській імперії.
Та навіть після цього продовжувалая перевага мусульман, адже Стамбул все ще займав перше місце за кількістю книжкових зануд, які були в пошуках стародавніх грецьких писань.
Плюс до цього всього, якщо ми продовжимо наше визначення Ренесансу, включивши до нього думки учених, то це причина, яка змусила мусульманських науковців вплинути на Коперника, можливо це була найрозумніша думка під час епохи Ренесансу.
Вже час для відкритого листа?
Відкритий лист Копернику.
Але давайте спочатку подивимося, що у нас в секретній скринці.
Вау, це геліоцентрична сонячна система?
Круто.
Земля в центрі, Сонце в центрі,
Земля в центрі, Сонце в центрі.
Птолемей, Коперник, Птолемей, Коперник.
Гаразд, відкритий лист Копернику.
Дорогий Копернику, чому деякі з нас вважали вас таким поганим?
Адже ви були і адвокатом, і лікарем?
Це здається несправедливим.
Ви говорили на 4 мовах та довели те, що Земля не була в центрі Всесвіту?
Ну ж бо.
Але наостанок, ви довели це не повністю на свій розсуд.
Зараз ми не маємо нічого, щоб впевнитися в тому, що ви мали доступ до мусульманських вчень на цю тему.
Але одна з ваших діаграм так схожа на ту, що знаходиться в мусульманських математичник трактатах, адже це майже неможливо, ви не мали до цього доступу.
Навіть букви на діаграмі майже однакові.
Отже, на останок, я можу відповісти своїй мамі, коли вона запитає мене, чому я не лікар, або не юрист чи хлопець, який винайшов геліоцентричну сонячну систему.
З найкращими побажаннями, Джон Грін.
Все вірно, отже зараз ми проведемо остані декілька хвилин, обговорюючи, чому ж саме Ренесанс з'явився в Італії, та чому не, ну я не знаю, не в Індії чи Росії чи будь-якій іншій крайні, я збираюся довести, що Ренесансу насправді не було.
Давайте почнемо з проблеми у часі.
Ренесанс не схожий на битву на Гастінгсі чи на Француську Революцію, під ча якої люди знали, що вони ввійдуть в історію.
Подібно до того, коли мені було 11 та більшості з вас, ще навіть не було на світі, мій батько змушував мого брата та мене вимикати Шоу Котсбі та дивитися на людей, які піднімалися на Берлінську стіну, щоб ми побачили історію.
Але в Таскен Віллідж ні хто з їх дітей не прокинувся в 1512-му, подібно:
"Маріо, Луїджі, вийдіть на вулицю. Ренесанс настав.
Хутчіше, ми живемо в славетну епоху, коли змінюється відношення людини до навчання.
Я, навіть, починаю відчувати індивідуалізм, на основі моїх розумових здібностей."
Ні.
В дійсності, більшість людей в Європі були абсолютно неосвідченими в епоху Ренесансу, тому що мистецтво та навчання торкнулося лише крихітної частини населення Європи.
Так, тривалість життя в багатьох частинах Європи знижувалася під час Ренесансу.
Мистецтво та навчання не було таким масовим як, наприклад, для нас зараз технологія.
Дійсно, Ренесанс був доступний лише для багатих людей та для таких, як художники, які обслуговували їх.
Я вважаю, вони мали комерційні можливості, як, наприклад, рамки для картин чи обкладинки для книг, але переважна більшість європейців все ще жили на фермах, чи були вільними селянами або орендаторами.
Відкриття Арістотеля ніяким чином не змінило їх життя, яке було пов'язане зі сходом та заходом сонця, та інтелектуально - з Католицькою церквою.
Як відомо, близько 95% європейців ніколи не зустрічали багатства, мистецтва чи способу мислення епохи Ренесансу.
Ми зробили Ренесанс таким важливим не тому, що він був ключовим в 15 столітті.
Я гадаю, в цей час європейці не були лідерами у світі ні в чому, окрім крихітної торгівлі в Атлантичному океані.
Ми пам'ятаємо це, як щось важливе, тому що це також має відношення до нас.
Це дало нам черепашок-нінзя.
Нам подобається Арістотель, індівідуалізм та Мона Ліза та можливість того, що Мікеланджело намалював анатомічно правильні мізки на стелі Сікстинської капели, тому що ці речі дійно важливі для нас.
Європа була освіченою, потім стала неосвіченою та згодом знову просвітилася та, навіть, після цього Європа стала центром мистецтва, торгівлі та історії.
Ви бачите, що цикл життя, смерті та відродження багато в чому відображається в історичних спогадах, але не завжди є точним.
Це правда, що багато ідей, які були породжені європейцями в 15-му та 16-му століттях, стали дуже важливими, але пам'ятайте, що коли ми говоримо про Ренесанс, ми говоримо про сотні років.
Я маю на увазі, що якщо вони, навіть, поділяють черепашок-нінзя на Донателло та Рафаелло, які народилися з різницею у 97 років один від одного .
Гуманіст Ренесансу Петрарка народився в 1304, це 229 років перед гуманістом Монтегом.
Це скільки ж часу існує США.
Отже, чи Ренесанс вартісна річ?
Ні, скоріш за все.
Це велика кількість взаємозалежних речей, які відбувалися протягом століть.
Безглузда правда завжди така проста.
Дякую за перегляд.
Побачимося наступного тижня. Переклад на українську:
В останньому відео ми говорили про те, що армія Наполеона була розгромлена, особливо негативно позначився відступ з Росії.
Як я вже зазначав, на початку вторгнення під командуванням Наполеона було 450 тисяч солдатів, а на момент відступу залишилось лише 10 тисяч.
Хотілось би зробити невелику ремарку - ці цифри неточні, і навіть історики не впевнені у точній кількості.
Ви можете зустріти інформацію, за якою на початку вторгнення розмір війська складав від 500 до 600 тисяч, а на момент відступу від 30 до 40 тисяч.
Я оперував саме такими цифрами, тому що вони приблизно співпадали з інформацією на графіку Мінара, за яким розмір військ складав 422,000 й 10,000 відповідно.
Я просто хотів бути впевнений, що ви розумієте, що ці цифри неточні.
Дані будуть мінятись також в залежності від того, чи ви говорите лише про війська, що були безпосередньо під командуванням Наполеона, чи солдат, які безпосередньо брали участь у вторгненні до Росії, чи війська, що надавали їм підтримку.
Значення також має те, як ви рахуєте жертви й сприймаєте саме поняття "армія".
Отже, все залежить від того, як рахувати.
Але не варто й нагадувати, що французька армія втратила свою велич після вторгнення до Росії.
В останньому відео я також казав, що європейські країни, які продовжували створювати коаліції проти
Наполеона, почали готуватись до бойових дій.
Отже, вторгнення до Росії можна вважати початком війни Шостої коаліції.
Великобританія, наприклад, протягом всього цього часу, тобто під час Наполеонівських війн та навіть французької революції знаходилась у стані війни з французами та Наполеоном.
Тепер і Росія стала учасником конфлікту і була вороже налаштована проти Франції. Відступ Наполеона не означав, що війна з Росією закінчилась.
Пруссія зазнала численних принижень з боку Наполеона.
Почувши про нищівну поразку армії Наполеона, вони одразу приєднуються до сторони переможців.
Отже, об'єднані війська Росії та Пруссії втягують Наполеона у війну.
Якщо подивитись на графік Міньяра, який ми детально розглянули у минулому відео, то можна згадати, що вторгнення до Росії почалось приблизно тут і продовжилось десь у цьому напрямку.
Наполеон відступає і у його розпорядженні залишається лише 10,000, 20,000 чи 30,000 солдат.
Це дуже мало.
Здається, що об'єднані війська противників швиденько з ним розберуться.
Якщо відкинути особисті враження про Наполеона, як людину, то не можна не погодитись, що дурним він не був.
Він вмів збирати армію й дуже добре розумівся на воєнній тактиці.
Йому дуже швидко вдалось збільшити розмір своєї армії з 30,000 до 130,000, а врешті-решт й до 400,000 солдат.
Хоча нове військо не могло порівнятись з армією, з якою Наполеон розпочинав вторгнення до Росії.
Крім того, у розпорядженні Наполеона була певна підмога союзників - німецькі солдати з Рейнського союзу, який проявляв прихильність до Французької імперії.
Але їм не вистачало дисциплінованості й вміння виконувати накази Наполеон без заперечень.
Але йому безперечно швидко вдалось зібрати значну армію, яка могла б дати відсіч Шостій коаліції.
Але Шоста коаліція була набагато більшою і збирала свої сили на території сучасної Німеччини, тогочасного Рейнського союзу, де до нього була Священна римська імперія.
Дані можна зустріти різні, але вони зібрали мільйонне військо - мільйон не доларів, а солдатів.
Хоча Наполеону вдалось зібрати чимале військо, але чисельністю воно програвало арміям Германських королівств чи сучасної Німеччини, у яких кількість солдат була вдвічі більшою.
Не дивлячись на це, Наполеон отримав перемогу в декількох перших сутичках з об'єднаними силами Росії та Пруссії. Хоча перемогою це важко назвати, краще сказати, що він виграв ці битви.
Це були битви при Лютцені, Бауцені, а також при Дрездені, де він отримав дуже значну перемогу.
Щоб ви мали уяву в географічному плані, то ці міста розташовані ось тут.
Ось тут на карті знаходиться Дрезден.
Після цих поразок коаліція зробила висновок, що не дивлячись на менш численну армію та поспішність, з якою Наполеону довелось її збирати, він виявився прекрасним воєнним тактиком.
І йому ще вдалось відзначитись на полі бою.
Потім коаліція прийняла
Трахенбергський план (я це запишу), хоча незрозуміло чи це справді було потрібно.
Необхідно було вступати у битву лише з людьми, які діяли від імені
Наполеона - його маршали та інші генерали.
Отже, не вступати у битви з Наполеоном.
Я хотів би зробити більш детальні відео про Наполеона і розповісти про його талант на полі бою.
Я б розглянув битву за битвою і проаналізував, чому його вважають таким чудовим воєначальником.
Вороги Наполеона безперечно оцінили його хитрість, спритність та вміння виривати перемогу, не дивлячись на нерівність сил.
Отже, їх план був не вступат в бої з Наполеоном, а натомість нанести удар по іншим французським воєначальникам Наполеона.
Не варто й нагадувати, що баланс сил був дуже нерівний.
На той період всі воєнні дії відбувались на цій території та в Лейпцигу.
Як ви пам'ятаєте, вторгнення в Росію відбулось наприкінці 1812 (я це запишу і виділю іншим кольором).
Це був початок зими 1812, яка знищила армію Наполеона.
У травні 1813, коли Наполеон та його війська отямились після зими, відбулись битви при Бауцені та Лютцені.
В той період все відбувалось повільніше.
Розвідка не надавала достатньої інформації щодо подій на болі бою.
Інформація та армії пересувались повільно.
В той час війська переважно подорожували пішки.
А в серпні 1813 Наполеон здобув значну перемогу при Дрездені.
У жовтні 1813 коаліція вмовила Австрію приєднатись до них і стала надзвичайно могутньою.
Якщо подивитись на більшість коаліцій, то в їх склад рідко входили всі одночасно - Австрія, Пруссія, Росія та інші учасники.
Але цього разу вони всі об'єднались.
Отже, Австрія вступила в коаліцію, як і Швеція.
Також не варто забувати, що відбувається на Піренейському півострові.
Португалії відбуваються повстання. Отже, майже всі могутні держави Європи налаштовані проти Наполеона.
У жовтні 1813 під Лейпцигом, який знаходиться ось тут, відбувається битва між Наполеоном та об'єднаними силами, а саме - Австрією, Пруссією та Росією.
Їх армія вдвічі більша, що приводить до перемоги і змушує Наполеона відступити.
Отже, під Лейпцигом відбувається перша серйозна поразка Наполеона.
На цій картині зображена саме ця битва, яку ще називають Битвою народів, адже в ній було дуже багато воюючих сторін.
Сумарна кількість солдат складала 600 тисяч - 400 тисяч від Шостої коаліції й 200 тисяч на стороні Наполеона.
З них приблизно 100 тисяч загинувших чи поранених.
Отже, це була дуже велика й кривава битва, у результаті якої Наполеон відступив.
Йому вже доводилось відступати з Росії, тепер же він відступає з Рейнського союзу, чия територія знаходилась під контролем французів.
Він значно поступається супернику і зараз вже збирається захищати Францію.
Не забувайте, що в цей час відбувалось на півострові.
Ви пам'ятаєте Артура Велслі, ось він, британського генерала, який очолив повстанців в Іспанії та Португалії.
Наприкінці 1813 він отримує низку перемог над французами і рухається в напрямку Франції.
Він перетинає Піренейські гори, які знаходяться ось тут, і здобуває там численні перемоги.
Наполеон, чия армія значно менша, робить відчайчушний крок і починає вести бої зі своїми ворогами на північному сході Франції.
І наступає такий період як Шестиденна війна.
Отже, битва під Лейпцгом відбулась наприкінці 1813, Наполеон відступив.
Зараз ми розглядаємо події 1814 року, на початку якого відбулась Шестиденна війна.
Це був свого роду останній ривок Наполеона, де він проявив свої геніальні здібності військового.
Не дивлячись на значний дисбаланс сил, Наполеону вдалось здобути перемогу у декількох значних боях.
Отже, він і надалі проявляв себе як геніальний військовокомандувач.
Але в певний момент кількість ворожих військ стало занадто великою, і французським військам не вдалось впоратись з армією коаліції, особливо після поразки в Росії.
А також після значних втрат у боях на території Рейнського союзу або ж сучасної Німеччини, не дивлячись на перемогу.
Врешті-решт, у березні 1814 Шоста коаліція вирушає в Париж.
На цій картині зображені російські війська, які прямують в Париж приблизно в березні 1814.
Наполеон не хоче здаватись і в квітні пропонує своїм генералам відвоювати Париж.
Але генерали відмовляються від цієї ідеї і навіть готові відректись від Наполеона.
Наполеон, в свою чергу, каже, що віддасть наказ безпосередньо військам слідувати за ним, але генерали не вірять, що солдати його послухають.
Отже, генерали не погоджуються виконувати наказ Наполеона.
Заставити Наполеона здатись було менш кривавим шляхом вирішення проблем, що врешті-решт і сталось у квітні 1814, дуже важливому періоді у світовій історії.
Отже, Наполеона змушують відректись.
Він не лише зрікається престолу, (можливо, я зроблю про це відео) але й анулює право претендувати на титул імператора чи короля Франції його синів та майбутніх наслідників.
Отже, він змушений відректись від престолу.
1814 був надзвичайно важливим.
Як ви пам'ятаєте, Наполеон прийшов до влади наприкінці 1799 і протягом 13-14 років був абсолютним правителем Франції.
За цей час йому вдалось нанести серйозної шкоди Європі, але цьому настає кінець.
Це тимчасово, але розмови про Наполеона припиняються.
Все закінчується договором у Фонтебло і вигнанням на о.Ельба, невеличкий острів на італійському узбережжі, який знаходиться тут.
Наполеон був змушений залишатись на цьому острові, що ніби й не так погано.
Йому навіть дозволили зберегти за собою титул імператора й правити островом Ельба, де він запровадив низку конструктивних змін.
Як ми побачимо, Наполеон покине острів дуже швидко, але в цілому все було не так погано за сучасними мірками.
Якби в наші дні хтось непрямо чи прямо був причетний до винищення мільйонів цивільного населення чи солдатів, то його навряд чи поселили у місці з таким чудовим кліматом, дали б такий прекрасний будинок і ще й дозволили правити островом.
Я вважаю, що в той період всі генерали й королі ставилися один до одного по-джентельменськи і не хотіли проявляти себе з поганої сторони, мабуть на випадок, якщо вони опиняться в такій самій ситуації.
Отже, Наполеона вислали на о.Ельба у квітні 1814.
Коаліція посадила на трон молодшого брата Луї ХVI, якого ви пам'ятаєте з Французької революції та Генеральних штатів.
Ось це Луї XVIII, молодший брат Луї ХVI, якого роблять королем Франції.
Після Французької революції, приходу Наполеона до влади, Декларації прав людини і громадянина, коли вже, здавалось, все було сказано і зроблено, короля знову поновлюють у правах.
Ось цей чоловік в атласному одязі не дуже відрізняється від свого старшого брата.
Якщо вам цікаво, то його старший брат - Луї ХVI, новий король - Луї ХVІІI, а хто ж тоді Луї ХVІI?
А ось і він.
Це син Луї ХVI, який у черзі на трон стояв перед своїм дядьком і молодшим братом Луї ХVI, Луї ХVIІІ, але він помер у в'язниці.
Якби ви були роялістом, то признали б його королем після обезголовлення його батька.
Взагалі, навколо його смерті у 1795 існує багато цікавих історій.
Дуже багато людей вважають, що йому вдалось втекти із в'язниці і жити нормальним життям.
Але не варто й казати, що він ніколи про себе не дав знати.
Отже, королем Франції став Луї XVIII, молодший брат Луї XVI.
Але скоро ми знову почуємо про Наполеона.
Я виступала перед групою з близько 300 дітей, віком від шести до восьми, у дитячому музеї, і принесла з собою сумку, повну ніг, подібних до тих, які ви бачите тут, і поклала їх на стіл дітям.
З мого досвіду, знаєте, діти від природи допитливі щодо того, чого вони не знають, або не розуміють, або до того, що для них чуже.
Вони вчаться тільки жахатися через відмінності, якщо вплив дорослих вчить їх так поводитися, і ще, можливо, якщо дорослі є цензорами цієї природної цікавості, або, знаєте, регулюють усі ці питання, сподіваючись, що вони поводитимуться як виховані діти.
Я почула, як вчителька молодших класів у коридорі казала цим некерованим дітям:
"Що б там не було, не витріщайтеся на її ноги".
Але, звісно, це якраз і було метою.
Саме тому я була там, я хотіла запропонувати їм подивитися та подосліджувати.
Тож я домовилася з дорослими, що діти могли зайти на дві хвилини без дорослих, самі по собі.
Двері відчинилися, діти підійшли до цього столу з ногами, вони штурхалися, тузалися, розхитували пальці, намагались покласти всю свою вагу на ногу для бігу, щоб побачити, що трапиться.
І я сказала:
"Діти, я швидко - сьогодні зранку я прокинулась і вирішила, що хочу бути здатною стрибати через будинок - невисокий, всього двох-трьохповерховий - якщо ви подумаєте про будь-яку тварину, супергероя, персонажа мультфільму, будь-що, що ви можете зараз уявити, які саме ноги ви б мені сконструювали?
І одразу ж голос вигукнув:
"Кенгуру!"
"Ні, ні, ні!
Це має бути жаба!"
"Ні, це має бути модний пристрій!"
"Ні, ні, ні! Це мають бути Незрівнянні".
Та інші речі, з якими я була незнайома.
А тоді одна восьмирічна дитина сказала:
"Слухай, а чому б тобі ще й не літати?"
І вся кімната, разом зі мною, вигукнула: "Так!"
(Сміх)
Ось так от просто, я перетворилася з жінки, яку цих дітей тренували бачити як "неповносправну", у когось, хто мав потенціал, якого в них не було.
У когось, хто навіть наділений суперздібностями.
Цікаво.
Дехто з вас вже бачив мене на TED 11 років тому.
Тоді багато говорилось про те, як ця конференція змінює життя як спікерів, так і глядачів, і я не є винятком.
TED буквально був кнопкою пуску для наступного десятиріччя мого життєвого шляху.
У той час ноги, які демонструвала, були дуже прогресивними у протезуванні.
Я спритно рухалась на бігових ногах з вуглеволокна, змодельованих на зразок ноги гепарда, їх ви могли бачити на сцені вчора.
А ще в мене були правдоподібні, органічно розмальовані силіконові ноги.
Тож, у той час, це була моя можливість кидати виклик інноваторам, який виходив за межі традиційного медичного протезування, щоб вони змогли поєднати свій талант з наукою та мистецтвом конструювання ніг.
Щоб можна було припинити робити обмежуючу форму, функцію та естетику, і надати ногам іншої цінності.
На щастя для мене, багато людей відповіло на цей заклик.
І почався цей процес, доволі веселий, з одною з глядачів конференції TED -
Чі Перлман, яка, сподіваюся, присутня сьогодні тут.
Вона була редактором журналу ID і помістила статтю зі мною на обкладинку.
З цього почалась неймовірна історія.
Зі мною траплялись цікаві зустрічі в той час; я приймала численні запрошення виступити з розповіддю про дизайн гепардових ніг по всьому світу.
Люди підходили до мене після конференції, після мого виступу, чоловіки й жінки.
І в розмові вони казали:
"Ви знаєте, Еймі, ви дуже приваблива.
Ви не виглядаєте неповносправною".
(Сміх)
Я подумала:
"Це чудово, бо я не почуваюся неповносправною".
І це справді відкрило мої очі для таких розмов, в яких можна досліджувати красу.
Як повинна виглядати красива жінка?
Що таке - сексуальне тіло?
І що цікаво, з точки зору ідентичності, що означає бути неповносправним?
Маю на увазі, люди - у Памели Андерсон більше протезу у тілі, ніж у мене.
Ніхто не називає її неповносправною.
(Сміх)
Тож цей журнал, через графічного дизайнера Пітера Севілля, потрапив до дизайнера Александра МакКвіна та фотографа Ніка Найта, які також були зацікавлені у дослідженні цієї теми.
Тож три місяці після TED я опинилася у літаку до Лондона, де вперше знімалась для світу моди, результатом була ця обкладинка -
"Модо-здатна"?
Через три місяці я здійснила своє перше бігове шоу для Александра МакКвіна на парі вирізьблених вручну дерев'яних ніг з твердого ясена.
Ніхто не знав - усі думали, що це були дерев'яні чоботи.
Власне, я маю їх із собою на сцені: виноградні грона, магнолії - справді дивовижно.
Поезія має значення.
Поезія підіймає банальний та занедбаний об'єкт до мистецьких небес.
Вона може перетворити те, що лякає людей, у щось, що закликає їх поглянути дещо глибше, і, можливо, навіть зрозуміти.
Я навчилася цьому з першоджерел у моїй наступній пригоді.
Митець Метью Барні у своєму фільмі під назвою "Цикл м'яза".
Ось що зачепило мене за живе - що мої ноги можуть бути скульптурою, яку можна одягати.
І тоді я почала відходити від потреби замінника людської подоби як єдиної естетичної потреби.
І ми зробили те, що люди назвали скляними ногами, хоч вони з оптично чистого поліуретану, типу матеріалу для м'яча для боулінгу.
Важкі!
Потім ми зробили ці ноги, які встромлені в землю і всередині мають систему для вирощування картоплі внизу, і буряків зверху, і ще дуже милі латунні пальчики.
Ось гарний знімок.
Ще одним персонажем була напівжінка-напівгепард - така собі данина моєму життю атлета.
14 годин протезного марафету, щоб отримати створіння, яке має рухомі лапи, кігті та хвіст, що похитується туди-сюди, наче гекон.
(Сміх)
Потім ми виготовили ще одну пару ніг, ось цю - виглядають як ноги медузи, теж з поліуретану.
Єдина мета, якій можуть служити ці ноги, поза контекстом фільму, це провокувати сенсацію і розпалювати уяву.
Так що важливо мати химерні захцянки.
Сьогодні у мене є більше дванадцяти пар протезних ніг, які для мене зробили різні люди, і з ними я можу відчувати поверхню під ногами по-різному, я можу змінювати свій ріст - у мене є п'ять різних варіантів.
(Сміх)
Сьогодні мій ріст 1,85.
У мене були ці ноги, зроблені понад рік тому на конференції Dorset Orthopedic в Англії, і коли я привезла їх додому в Мангеттен, в перший вечір у місті я пішла на дуже вишукану вечірку.
І там була дівчина, яка знала мене роками з моїм звичним ростом 1,72.
У неї щелепа відвисла, коли вона мене побачила, вона сказала: "Але ж ти висока!"
Я відповіла:
"Я знаю. Прикольно, правда?"
Тобто, це наче носити ходулі на ходулях, але в мене абсолютно нові взаємини із застряганнями у дверях, ніколи не думала, що з таким стикнусь.
І це було весело.
Вона подивилась на мене і сказала:
"Але ж Еймі, це нечесно".
(Сміх) (Оплески)
Неймовірно було те, що вона дійсно так думала.
Це несправедливо, що ти можеш змінювати свій ріст, коли захочеш.
І тоді я дізналася, що ця розмова з суспільством зазнала глибоких змін за останнє десятиріччя.
Це вже не була розмова про боротьбу з неповносправністю.
Це розмова про примноження.
Розмова про потенціал.
Кінцівка-протез більше не представляє потребу у заміні втраченого.
Вона може бути символом того, що носій має силу створювати, що забажає у цьому просторі.
Тож люди, яких колись людство вважало неповносправними, можуть тепер стати архітекторами власної ідентичності і далі змінювати цю ідентичність, обираючи дизайн свого тіла, надаючи собі суперздібностей.
Для мене вражаючим є те, що поєднуючи технологію - робототехніку, біоніку - з ерою старої поезії, ми наближаємось до розуміння нашого колективного людства.
Я вважаю, якщо ми хочемо відкрити весь потенціал нашого людства, нам слід благословити цю неймовірну силу і ці благословенні неповносправності, які в нас є.
Я згадую Шекспірового Шейлока:
"Якщо ви нас колете, хіба не тече в нас кров, а коли ви нас лоскочете, хіба ми не сміємося?"
Це наша людяність і весь потенціал, який вона містить, робить нас красивими.
Дякую.
(Оплески)
Ми на четвертому поверсі Музею сучасного мистецтва і перед нами картина Пабло Пікассо 1909 року, літа 1909 року
"Орта де Ебро". Це одна з переломних картин Пікассо раннього кубізму.
Насправді це вже виглядає як кубізм.
Я маю на увазі, це радше схоже на радикальний відхід від Сезанна, проте лише через два роки після "Дівиць Авіньйона", було зроблено цей крок.
Так, він зробив.
Це одна з тих картин, що живе відповідно до назви руху.
Це кубізм, бо справді виглядає як маленькі куби.
Це так. Тут історична хронологія, зазвичай після "...дівчат", Брак починає справді досліджувати Сезанна дуже серйозними способами.
Пікассо відповідає... наслідує Брака.
Так, щодо Сезанна, це точно правда. І він дістався півдня Іспанії, до цього дуже посушливого середовища, і він справді мав відчуття terra cotta(запеченої землі).
Перед нами вершина пагорба, є трохи води, що зібралася внизу, так, і фактично можемо бачити навіть відображення на поверхні води тут.
Звісно, те, що більшість людей знайде цікавим у його картині, це його готовність тягнути і штовхати оптичні об'єкти.
Тож це ми інколи бачимо на вершині речей, на сторонах речей, знизу і зверху, коли ми рухаємося і переводимо наш погляд у бік.
Тож, таким чином об'єкти стають пластичними, вони стають рухомими, вони змінюють форму від нашого руху крізь простір і час. Проте це все також взаємопов'язано.
І те, що Пікассо і Сезан починали також перед цим - поєднання цих різних планів за кольором, таким чином, що щось коричневе переходить у щось інше теж коричневе, що виглядає відмінним за формою і є вершиною будинку,що рухається у бік цього будинку.
Тож тут справді є своєрідна втрата різних відокремлених форм у просторі.
Вони стають синтетичним цілим і фактично він хоче чогось, я думаю, що опиратиметься далі.
Гляньте на тінь та відображення - вони майже стають предметами і простором самі і не є просто оптичними явищами. Що ви маєте на увазі?
Ну що ж, якщо ви подивитеся, наприклад, на деякі з дверних отворів у центрі полотна, то побачите тут тіні,відображення, що їх кидають,і певним чином вони майже такі суцільні, як і об'єкти, і нібито створюють цю оптичну ілюзію, так?
Тож це майже вирівнювання об'єктів і візуалізація.
Більше, ніж поверхня, об'єкти і відчуття оптичної ілюзії, є чимось чистим на вигляд і нематеріальним, і стають так само важливими на полотні,як і будівля.
Можливо, так само, як ми бачимо в "...дівчатах", простір між фігурами здається суцільним.
Так, цілком вірно.
Я уявляю сонячне світло на пейзажі і і, зрештою, я не маю жодних відчуттів.
Кумедно, що тут було світло.
Маю на увазі, світло тут конструює форми. Ми бачимо тінь, бачимо і ділянки світла, так?
Але насправді тут немає реального своєрідного напрямку.
І це також пов'язано із суб'єктивним переживанням, через рух з одного боку.
Тобто спосіб, яким світло ллється або відкидається тінь, ніби це справді природно.
Саме так. А інша річ, що мене вражає, це, наприклад, те, про що ви говорили - ці двірні отвори.
Один в центрі справді схожий на отвір, який веде кудись.
Але прямо ліворуч від нього є щось інше, що здається дверним отвором, який також відкидає тінь, але, цілком очевидно, є просто штрихом фарби. І у певному сенсі, це схоже майже на точну форму у передній частині будівлі.
І все це також у слідах пензля.
Це вірно. Тому це постійне зміщення, спосіб, яким форма створена.
Тому це не лише виклад форми, не лише спостерігання за формою, але також і процес дивного переміщення поданої форми.
Це надзвичайно вражаюче, по-сучасному вражаюче.
Це, безсумнівно, так.
(Музика)
Привіт, мене звати Джон Грін. Це інтенсивний курс Всесвітньої Історії. Сьогодні ми поговоримо про падіння Риму.
Містер Грін, містер Грін!
Хто ця красива леді?
Ця леді, я з минулого, Імператор Юстиніан ми дійдемо до нього за хвилину.
Як і коли настало падіння Риму залишається темою для дебатів в історії. але сьогодні я посперечаюсь з тим, що Рим не падав до середини 15-го століття.
Але спочатку, дозвольте познайомити вас з традиційним поглядом на
"Варвари біля воріт".
Хіба не виглядає традиційно?
Я хочу бути детальним на цей рахунок, місто Рим було завойоване варварами в 476 р. нашої ери.
Останній Римський Імператор, Ромул Август, який правив менше ніж рік перед тим, як був повалений і вигнаним Одоакром, який був варваром, але ми точно не знаємо цього,
Остготи, Хани, Вестготи, всі вони виглядали так само як і римляни.
Рим вже був звільненим від варварів і раніше, в першу чергу від Аларика Вестгота в 410 р.
Це Аларік чи Алерік?
Словник каже Алерік, але "Щоденники Вампіра" кажуть Аларік, отже, хай буде Аларік.
В будь-якому випадку, після 476 р., у Римі ніколи не було імператора.
Це важливий хіповий анти-імперіалістичний доказ.
Але якщо ви дійсно хочете бути хіпстером, ви повинні заперечувати, що ви хіпстер. Правильно?
Тому все відбувається так:
Рим от-от мав впасти, як тільки-но це б поширилось по всій території за межі Італії, бо чим далі землі від столиці, тим важче ними керувати.
Імперіалізм сам по собі посіяв зерна розрухи в Римі
Цей доказ висунув римський історик Тацит, хоча він поклав його на вуста британського отамана.
Звучить брудно, але ні.
Це все про стосується інтенсивного курсу.
"Для грабежу, забій, здирства, вони дають брехливе ім'я імперії. Вони створюють пустелю, і називають це спокоєм"
Існують два шляхи вирішення державних проблем.
Можна правити метафоричним кам'яним кулаком. Це не метафора?
Справді Стен?
Це справжній залізний кулак.
Але камінь міцніший заліза.
Хіба ці люди не знали про шкалу Мооса?
На жаль, римляни не могли цього зробити, бо вся їх ідентичність була завернута в ідею справедливості, що виключало насильство.
Інша стратегія полягає в тому, щоб спробувати цілком підкорити людей імперії.
В випадку Риму, перетворити їх на римлян.
Це добре працювало на ранніх етапах Римської Республіки. та навіть на початках Імперії, але в результаті, це привело варварів до воріт.
Занепад римського легіону розпочався задовго до занепаду Риму.
Воно розпочинається з поганого рішення включити німецьких воїнів в Римську армію.
В Римі була довга історія поглинання людей з меж імперії до устрою, спочатку, перетворюючи їх в союзників, а згодом надаючи їм повні громадянські права.
Але зазвичай ці зарубіжні громадяни розвивали зв'язок з Римом. Вони вчили Латинь, вони були купленими ідеєю аристократичної республіки.
Перед 3-ім і 4-им століттями нашої ери, хоча Імперія була змушена дозволити ввійти покидьками суспільства в їхню армію, тим кому було байдуже на ідею Риму.
Вони були вірні лише командуючим.
Як ви пам'ятаєте з історичних прикладів, як от Цезар, Помпея, Маріус, Афганістан. Це не рецепт сімейного щастя.
Отже, тут Рим застряг з кучкою дорогих і кривавих війн проти німецьких людей, які добре воювали, і тоді в нього з'явилася ідея:
Чому б не воювати з ними?
Тоді вони найняли їх, і скоро Римські легіони згрупувались з найманцями, що були вірні в основному золоту, а тоді їх командирам, а не всьому Риму, що був місцем, яке мало хто з них бачив.
Чому їх взагалі мало хвилювати здоров'я і благополуччя Римської Імперії?
Мені дозволено таке казати, Стен? Чудово!
Це був рецепт для громадянської війни.
Саме так і трапилось. Генерали стали оголошувати себе імператороми Риму, отже, було трохи стабільності на Заході.
Наприклад, між 235 і 284 роками нашої ери, 41 інша людина або була імператором, або називала себе імператором.
Після 200-го року, багато генералів, які були достатньо могучими для проголошення себе імператорами, не були навіть римлянами.
До того ж багато з них навіть не говорили Латиною.
Доволі дивно, але один з найбільших символів нового обличчя
Римської Імперії було кравецьке мистецтво. замість традиційної туніки та мантії, більшість генералів та імператорів перейняли найбільш практичні та варварські штани.
Що нагадує мені про час для відкритого листа
І відкритий лист до штанів.
Давайте подивимось, що в середині секретної комірки.
Дивіться! Це Розі і вона в штанах,
Дорогі штани, хоча ви і стали символом патріархальної опресії в ранні роки, тебе носили і чоловіки і жінки, а в дні Римської Республіки тебе ненавиділи.
Вони вважали тебе варваром.
Вони думали, що люди, які носять тебе були визначенням людей, яким бракує цивілізації.
Вони пішли на північ, і вітер дув через їх туніки, і ось, вони прийняли штани.
Там урок історії в тому, що, штани стали вибором для людей між цивілізацією і теплими геніталіями, вони обрали теплі геніталії.
З найкращими побажаннями.
Джон Грін. Тепер замітка від спонсора.
Сьогоднішній епізод інтенсивного курсу історії тут завдяки Олдмобілями Візантії, змішуючи силу і розкіш, так як ніколи ...
Справді? Хіба Олдмобіл більше не компанія?
А Візантія це місце?
Ви впевнені?
Отже, пам'ятайте, коли я сказав, що Римська Імперія вижила 'до 15-го
Так от, то була Східна Римська Імперія, широко відомий як Візантійська імперія, хоча, не людям, які жили в ній, які вважали себе римлянами.
І поки Західна Римська Імперія була в хаосі, східна половина імперії мала столицю в Візантії місто на протоці Босфор, що Костянтин пізніше перейменував Константинополь, тим самим проклавши шлях для Мейнстрімових хітів "They Might Be Giants".
Костянтин переніс свій штаб, і, таким чином, управління Римською Імперією перенеслось в Константинополь в 324 р.
Констянтин мав багато причин для переїзду на Схід.
Можливо він краще говорив Грецькою ніж Латиною. і плюс, східні провінції були набагато багатші, ніж західні і в перспективі, ви просто хочете бути ближче до того, хто добре воює.
Схід - це вороги, які і Перси, і як і Перси, Схід був справжньою імперією, а не бандою воїнів, і ким би ти не був в світовій історії. якщо ви хочете, щоб зробити собі ім'я для себе в значенні війни, вам дійсно потрібно бути проти персів, навіть якщо ви були монголи.
Не цього разу, друзі.
Так як політичний центр Римської Імперії перейшов на Схід.
Констянтин намагався привити його нову релігію, християнство, Сходу, з проведенням першого церковний собору в Нікеї в 325 році.
Ідея полягала в тому, всі християни вірити те ж саме; це спрацювало, і імператор отримав більший контроль над церквою.
Такі дії, в результаті призвели до напруги між церквою з центром в Константинополі, та іншим центром в Римі.
Щоб зрозуміти наскільки драматичними були ці зміни, до 4-го століття нашої ери, населення Константинополя різко зросло. від 500.000 до 80.000, і хоча в
Візантії говорили Грецькою, а не Латиною, вони вважали себе римлянами. Давайте дійдемо до основного.
Існує багато безперервності між старою Західною Римською Імперією, і
Східною також.
Політично, кожна з них правилася однією особою, іноді двома, і одного разу навіть чотирма, але забудемо поки що про того, хто володів абсолютною військовою могутностю.
Війна була доволі стабільною, як і бійні Візантії проти Персів, а також багатьох ісламських імперій.
Торгівля та землеробські землі призвели високі податки, що значило, що Візантія, як і Західна Римська Імперія була винятково багатою, з винятковою територією, більшою ніж її попередника, і більш урбаністичною. як колись містили незалежні грецькі міста-держави, що зробило це легшим для виконання.
Крім того, як їхні західні колеги, візантійці обожнювали видовище і спорт.
Гонки на колісницях в Константинополі були грандіозними, з тисячами на їх Іподромі , щоб підбадьорити їх були великі ставки та величезна конкуренція, не лише через спорт, але й політичну незалежність між головними командами, синіми та зеленими.
Дякую, що ставив на зелене.
Це суперництво було настільки гарячим, що бійки часто спалахували між ними, і в таких бійках помирало близько 30 тис. людей.
Дякую.
Але, мабуть, найбільш послідовним Римським аспектом Візантії було те, що вони слідували законам.
Римляни завжди пишалися тим, що ними керують закони, а не люди і попри те, що справа не в цьому після 2-го століття, не було сумніву що закони Східної Римської Імперії були кодифікацією
Римських законів.
І це стало одним з найбільших досягнень, і подяка за це Візантійському імператору.
Принаймні, Констянтину після Юстиніана.
Мені подобається ваша брошка, сер.
В 533 р., Юстиніан опублікував довідник, 800 000 слів з'явилось з 1528-ми латинських книг з права; а після він опублікував свої інститути, що був навчальним планом для римських шкіл по всій Імперії.
Юстиніан, між іншим, був кращим з і імператорів.
Він був як Девід Теннант серед докторів.
Він народився селянином десь на Балканах, а потім піднявся, щоб стати імператором в 527.
Він правив протягом майже 30 років, і він багато зробив, щоб відновити колишню славу Римської імперії.
Він завоював Карфаген назад, він навіть завоював Рим в готів.
Але ненадовго, він відповідальний за будівництво одної з найбільших церков, собор Святої Софії, або Церква Святої Мудрості.
Таким чином, після того, як один з спортивних бунтів зруйнували попередню церкву, він збудував нову, що стала символом багатства і достатку його імперії.
Римляни були чудовими будівельники та інженерами, і собор Святої Софії не виняток
Купол його однаково не буде побудований ще протягом 500 років, ви б ніколи не прийняли її за римський храм вона не має жорсткої економії або наголосу на техніці, що ви бачите, наприклад, в Колізеї, і ця будівля функціонує як символ того, що Східна Римська Імперія була Римською і не дуже.
Але мабуть, найцікавіше, що колись робив Юстиніан був одружений на його суперечливій дружині, Теодорі.
Даніка, покажіть нам, Теодору.
Це ідеально.
Дивовижно, що одружені пари завжди схожі одне на одного.
Теодора почала свою кар'єру як актриса, танцівниця, і можливо повія.
Перед тим, як стати Імператрицею, вона можливо врятувала правління чоловіка, переконавши його не ворушити міста під час спалахів між синіми та зеленими.
Вона також була наставником євнуха, який пішов далі, щоб стати великим генералом.
Наставництво євнуха звучить як евфемізм, але це не так..
І вона стояла за розширення прав жінок в розлученні та прав на власність і навіть якби був прийнятий закон, приймаючий сміливу позицію ті старі жінки не повинні бути страчені.
Так, коротше кажучи, візантійці продовжують римську спадщину імперії і війну, що тривала понад 1000 років. після того як Ромулус Августус був вивезеним з Рима.
Візантійці не могли говорити на латині, і кілька імператорів прийшло з Риму, але важливим чином, вони були з Риму, за винятком того, що візантійці слідували іншій формі християнства, ту вітку ми називаємо Східною, або Православною.
Як пройшло розділення Католицьких та Православних традицій є доволі складно.
Нам важливо лише те, що є відмінності в церквах, одна з найбільших це зустріч Пасхи і головною політичною відмінністю є хто керує ким.
Я доніс все правильно, Стен? Так!
На Заході був папа, а на Сході патріарх.
Папа голова римської католицької церкви.
Він нібито служить на землі як представник Бога. і не підвладний ніякому священному правителю, і після падіння Рима було багато тиску в Західній Європі між папами та королями на рахунок того кому належить корона.
Але в греко-католицькій церкві не було проблеми, тому що патріарх завжди супроводжувався імператором. тому було ясно,хто керував церквою в них для цього навіть було слово
Цезаропопізм, Цезар над папою. Факт того, що в Римі не було імператора після 476 значило, що не було нікого, хто міг би змагатись з папою, що формуватиме історію Європи в наступні 1 200 років.
Отже, я б посперечався, що якимось чином
Римська Імперія вижила 1000 років після того, як покинула Рим але якимось чином вона досі жива.
Вона жива в нашому уявленні того, що таке Схід, а що таке Захід
Вона живе в футбольних пристрастях, що беруть початок в релігійних конфліктах. вона живе в Юстиніанських законах, що продовжують бути основою європейських законів.
Отже - 1995 рік Я в коледжі, і подруга та я їдемо в подорож з Провіденс, Род-Айленд до Портленду, штат Орегон.
І ви знаєте, ми молоді та безробітні, так що все це відбувається на сільських дорогах через громадські парки і національні ліси - фактично - найдовший маршрут, що ми могли обрати.
І десь в центрі Південної Дакоти, я повертаюся до моєї подруги і ставлю їй запитання, що турбувало мене протягом 2000 миль.
"В чім річ з китайським ієрогліфом, що я продовжую помічати на узбіччі?"
Моя подруга дивиться на мене цілковито байдуже.
Ось, насправді, пан у першому ряду що ідеально імітує її погляд.
(Сміх)
І я типу:
"Ти знаєш, всі ці знаки, що ми весь час бачимо - з китайським ієрогліфом на них."
Вона просто тріщиться на мене кілька митей, і тоді її прориває, тому що вона зметиковує, про що я говорю.
І ось те про що я говорю.
(Сміх)
Вірно, - знаменитий китайський ієрогліф для зони пікніків.
(Сміх)
Я провела останні п'ять років мого життя міркуючи про ситуації точно як ця - чому ми часами не розуміємо знаків довкола нас, і як ми поводимося, коли так стається, і що все це може розповісти нам про людську природу.
Іншими словами, як Кріс щойно сказав, я провела останні п'ять років думаючи про буття неправим.
Це може вразити вас, як дивний кар"єрний хід але він, направду, має одну велику перевагу: жодного посадового суперництва.
(Сміх)
Фактично, більшість з нас робить все можливе, щоб уникнути розмірковувань про неправість або, принаймні - уникнути думати про вірогідність що самі ми помиляємось.
- Ну так, добре, абстрактно ми це розуміємо.
Ми всі знаємо - кожен в цій кімнаті припускається помилок.
Людський вид, здебільшого - схильний до помилок -- окей, добре.
- Але коли доходить до мене просто зараз, до всіх переконань, яких я дотримуюсь, тут, в теперішньому часі, раптово всі ці абстрактні визначення хибності - вилітають крізь вікно, і я не можу, насправді, вигадати нічого, стосовно чого я помиляюсь.
А справа в тому, що теперішній час - це те, де ми живемо.
Ми ходимо на зустрічі в теперішньому часі, ми їдемо в сімейні відпустки в теперішньому часі, ми йдемо на вибори і голосуємо в теперішньому часі.
Отже фактично - ми всі подорожуємо життям в пастці цієї маленької бульбашки - відчуття власної виключної правості стосовно всього.
Я думаю, що це становить проблему.
Я думаю, що це проблема для кожного з нас як особистостей, в нашому приватному та професійному житті, і я думаю, що це проблема для всіх нас загалом, як культури.
Отже що я хочу зробити сьогодні - це, передусім - обговорити те, чому ми застрягаємо всередині цього відчуття правоти.
А по-друге, чому це така вже проблема.
І, нарешті, я хочу переконати вас що це можливо - вийти за межі цього відчуття, і що, якщо ви можете це зробити, - це найвизначніший моральний, інтелектуальний і творчий стрибок, що ви можете здійснити.
Отже - чому ми застрягли у цьому почутті правоти?
Одна з причин, насправді, має стосунок до відчуття неправості.
Отже, дозвольте мені запитати вас, про щось - або насправді, дозвольте мені запитати вас про щось, тому що ви просто тут:
Яке це відчувається - емоційно - яке це - бути неправим?
Огидно.
Великі пальці вниз.
Ніяково.
Окей, чудово, добре.
- Огидно, великі пальці вказують донизу, ніяково - дякую вам, це чудові відповіді, але вони відповідають на інше питання.
Ви відповідаєте на питання:
-"Яке це відчувається - усвідомити, що ви не праві?"
(Сміх)
Усвідомлення що ти не правий може відчуватись як все те, і багато іншого, так?
Я маю на увазі - воно може бути руйнівним, може бути одкровенням, воно, направду, може бути доволі смішним, як моя дурна помилка з китайським ієрогліфом.
Але просто "буття неправим" не відчувається ніяк.
Я дам вам аналогію.
Ви пам'ятаєте той мультфільм Looney Tunes де є цей жалюгідний Койот, що весь час переслідує та ніколи не ловить Зозулю-подорожника?
- Здебільшого в кожному епізоді цього мультфільму, є момент, коли Койот переслідує Зозулю а Зозуля збігає урвищем, і це нормально, - він птах, він може літати.
Але справа в тім, що Койот біжить з бескиду просто слідом за ним.
І що дотепно - принаймні, якщо вам шість років - - те, що Койот теж абсолютно в порядку.
Він просто продовжує бігти, - аж до того моменту, коли він зиркає вниз і розуміє, що він в повітрі.
- Ось коли він падає.
Коли ми неправі стосовно чогось - не тоді, коли ми це усвідомлюємо, але до того - ми як той Койот після того як він пішов зі стрімчака, але перш ніж він глянув вниз.
Розумієте - ми вже помилились, ми вже в халепі, але ми почуваємось наче на твердій землі.
Тож я маю, насправді, виправити дещо, що сказала мить тому.
- Це відчувається певним чином, коли ми помиляємось. - Це відчувається наче ми праві.
(Сміх)
Відтак це одна з причин, структурна причина, чому ми загрузаємо в цьому почутті правоти.
Я називаю це сліпотою до помилок.
Більшість часу, ми не маємо жодного внутрішнього натяку, що дав би нам знати, що ми помиляємось стосовно чогось, доки не стає запізно.
Але також є і друга причина, чому ми грузнемо в цьому почутті і ця причина - культурна.
Пригадаймо на мить початкову школу.
Ви сидите там, в класі, і ваш учитель роздає листки тестів, і один з них виглядає так: Це не мій, між іншим.
(Сміх у залі)
Отже ви в початковій школі, і ви точно знаєте, що думати про дитину, що дістала цей листок.
Це дурна дитина, шкодник, той, що ніколи не виконує своє домашнє завдання.
Отже, до часу, коли вам дев"ять, ви вже навчені, передусім, що люди, які сприймають речі неправильно
- ліниві, безвідповідальні бовдури. а по-друге, що шлях до успіху в житті - це ніколи не припускатись жодних помилок.
Ми завчаємо ці дуже погані уроки справді добре.
І багато хто з нас - і я підозрюю - особливо багато з нас в цій кімнаті - ладнають з ними просто стаючи довершеними маленькими відмінниками, перфекціоністами, "над-досягайстерами".
Так, Пан фінансовий директор, астрофізик, ультра-марафонець?
(Сміх)
Виявляється ви всі фінансові директори, астрофізики, ультра-марафонці.
Окей, добре.
За виключенням того, що ми жахаємося вірогідності того, що ми схибили.
Тому що згідно цього, помилитись стосовно чогось означає, що щось не так з нами.
Так що ми просто наполягаємо, що ми праві, тому що це змушує нас чутись розумними та відповідальними добропорядними й убезпеченими.
Тож, дозвольте мені розповісти вам історію.
Пару років тому, жінку доправляють до медичного центру Beth Israel Deaconess для хірургічного втручання.
Beth Israel в Бостоні. це клінічна лікарня Гарварду
- один з найкращих шпиталів в країні.
Отже ця жінка надходить, і її забирають до операційної.
Вона під наркозом, хірург робить свою справу - зшиває її, відслає в післяопераційну палату.
Все, здається - пройшло нормально.
Ось вона прокидається, і вона оглядає себе, і каже:
"Чому не той бік мого тіла в бинтах?"
Ну... не той бік її тіла перев"язано тому що хірург оперував її ліву ногу замість правої.
Коли віце-президент нагляду за якістю охорони здоров'я Beth Israel говорив про цей інцидент, він сказав щось дуже цікаве.
Він сказав:
"З якоїсь причини хірург просто гадав, що він був на правильній стороні пацієнта ".
(Сміх)
Сенс цієї історії в тому, що надто довірятись почуттю власного місцезнаходження на правильній стороні будь-чого може бути дуже небезпечним.
Це внутрішнє відчуття правоти що всі ми переживаємо так часто не є надійним провідником стосовно того, що насправді відбувається в зовнішньому світі.
І коли ми діємо так, наче воно є, і ми припиняємо припускати вірогідність того, що ми можемо помилятись, - ось тоді ми закінчуємо чинячи таке як вилив 200 мільйонів галонів нафти в Мексиканській Затоці, або торпедування світової економіки.
Тож це величезна практична проблема.
Але це також й величезна суспільна проблема.
Замисліться на мить про те, що значить почувати себе правим.
Це означає, що ви думаєте, що ваші переконання просто довершено відображають реальність.
І коли ви чуєтесь в такий спосіб - у вас є проблема, що потребує вирішення, котра полягає в тому - як ви збираєтеся пояснити всіх тих людей, що не згодні з вами?
Виявляється, більшість з нас пояснює цих людей в подібний спосіб, вдаючись до серії безталанних припущень.
Перше, що ми зазвичай робимо, коли хтось не погоджується з нами - ми просто припускаємо, що вони неосвічені.
Вони не мають доступу до тієї ж інформації, що маємо ми, і коли ми благодійно розділимо цю інформацію з ними, - вони побачать світло і доєднаються до нашої команди.
Коли це не спрацьовує, коли виявляється, ці люди володіють тими самими фактами, що й ми і все одно не погоджуються з нами, - тоді ми переходимо до другого припущення, котре полягає в тому, що вони ідіоти.
(Сміх)
У них є всі правильні клапті пазлу а вони надто тупенькі, щоб з'єднати їх правильно.
А коли й це не спрацьовує, коли виявляється, що люди, які не згодні з нами мають ті самі факти, що й ми і направду вони доволі метикуваті, - тоді ми переходимо до третього припущення: вони знають істину, і вони умисне викривляють її задля власних зловмисних цілей.
Отже це катастрофа. Ця схибленість на нашої власній правоті утримує нас від запобігання помилкам коли ми абсолютно потребуємо цього і змушує нас ставитися один до одного жахливо.
Але для мене, що найнедолугіше і найтрагічніше стосовно цього є те, що це марнує весь сенс людяності.
Це наче ми хочемо уявити, що наші розуми - просто таки довершено прозорі вікна і ми так глядимо крізь них і змальовуємо світ таким, як він розгортається.
І ми хочемо, щоб всі інші дивились з того ж вікна і бачили точно ту саму річ.
Це не правда, а якби було правдою - життя було б неймовірно нудним.
Диво вашого розуму не в тому, що ви можете бачити світ як він є. - в тому, що ви можете бачити світ, яким він не є.
Ми можемо згадати минуле, і ми можемо думати про майбутнє, і ми можемо собі уявити, як це - бути якоюсь іншою людиною в якомусь іншому місці.
І всі ми робимо це трохи відмінно, Саме тому ми можемо подивитися на те саме нічне небо і побачити це, а також це а також це.
І так, це також через це ми сприймаємо речі хибно. за 1200 років до того, як Декарт сказав свою знамениту річ про "Я думаю, отже, я існую", цей хлопець, Святий Августин, сів і написав "Fallor ergo sum", -
"Я помиляюсь, відтак я існую".
Августин розумів, що наша здатність облажатись, це не якийсь дошкульний дефект в людській системі щось, що ми можемо усунути або подолати. - це абсолютно фундаментальне для того, ким ми є.
Тому що, на відміну від Бога, Ми не знаємо, направду, що там відбувається.
І на відміну від всіх інших тварин, Ми одержимі спробами розібратися з цим.
Для мене це нав'язлива ідея є витоком і коренем всієї нашої продуктивності та творчості.
Торік з різних причин, я знайшла себе слухаючи багато серій Громадського радіо-шоу "Це Американське життя"
І ось я слухаю і слухаю, і в якийсь момент я починаю відчувати що всі історії про те як помиляються.
І моя перша думка була,
"Я звар'ювала.
Я стала божевільною леді неправості
Я просто уявляю її всюди ", що й сталося.
Але кілька місяців по тому, Я, насправді, мала можливість взяти інтерв'ю у Іра Гласс (Ira Glass), хазяїна шоу.
І я зауважила йому це, і він типу: - "Ні, насправді - це правда.
"Фактично", говорить він,
"ми в студії жартуємо що кожнісінький епізод нашого шоу має ту саму крипто-тему.
І крипто-тема така:
"Я думав ця оте трапиться і щось інше сталося, натомість ".
А справа в тому, каже Іра Гласс (Ira Glass) - ми цього потребуємо.
Нам потрібні ці моменти подиву і виверту і неправості щоб змусити ці історії спрацювати".
І решта з нас, глядачів, слухачів, читачів - ми хаваємо це.
Ми любимо повороти сюжетів і риторичну плутанину і неочікувані кінцівки.
Коли мова заходить про наші історії, ми любимо бути неправим.
Але, ви знаєте, - наші історії схожі на цю тому що наше життя схоже.
- Ми гадаємо, що одна річ відбудеться і щось інше стається натомість.
Джордж Буш думав, що він вторгнеться в Ірак, знайде купу зброї масового знищення, звільнить народ і принесе демократію на Близький Схід. - і щось інше сталося натомість.
І Хосні Мубарак (Hosni Mubarak) думав, що він буде диктатором Єгипту решту свого життя, поки не стане надто старим чи надто хворим і зможе перекласти вінець влади на свого сина. - і щось інше сталося натомість.
А можливо ви думали, що виростете й поберетеся з вашою коханою з середньої школи і повернетесь в рідне місто, і роститимете купу дітей разом. - і щось інше сталося натомість.
І я маю сказати вам, Що я думала, що пишу нереально відстійну книгу про предмет що всі ненавидять для аудиторії, яка ніколи не матеріалізуються. - і щось інше сталося натомість.
(Сміх)
Я маю на увазі... - це життя.
Добре це чи погано, - ми генеруємо ці неймовірні історії про світ довкола, а тоді світ розвертається і вражає нас.
Не ображайтеся, але вся ця конференція є неймовірним монументом нашій здатності розуміти все не так.
Ми щойно провели цілий тиждень говорячи про інновації та досягнення і вдосконалення, але ви знаєте, чому ми потребуємо всіх цих новацій, і досягнень, і вдосконалень?
Тому що половина речей - найприголомшливіші ті що мали змінити світ -- конференція TED 1998 -
- ех... (Сміх)
Направду не вдалося як гадалося, чи не так?.
(Сміх)
Де мій реактивний пасок , Кріс?
(Сміх) (Оплески)
І ось ми знову там само.
І ось як це відбувається.
Ми виходимо з іншими ідеями.
Ми розповідаємо іншу історію.
Ми проводимо ще одну конференцію.
Тема цієї, як ви чули сім мільйонів разів - дослідження дива наново.
І як на мене, - якщо ви дійсно хочете, знову відкрити для себе чудо, - вам треба вийти за межі цього крихітного, заляканого простору правості озирнутись одне на одного окинути поглядом широчінь і складність, і таємничість
- "Нічого собі..., я не знаю...
- може, я помиляюсь... ".
Дякую!
(Оплески)
Спасибі!
(Оплески)
У цьому відео ми поговоримо про Ератосфена, котрий був грецьким вченим і жив близько двох тисяч років тому.
Не використовуючи жоден із сучасних інструментів, Ератостен знайшов спосіб, яким можна виміряти окружність Землі і у цьому відео ми побачимо, як він це зробив.
Основою вимірювання Ератостена є просте завдання геометрії.
Отже, розгляньмо коло, показане тут, яке має точки А і В, і скажімо, що нам відома відстань, між точками А і В на окружності кола.
Отже, ми знаємо міру дуги АВ.
Питання в тому, чи можемо ми визначити довжину кола?
І я впевнений, ви усі думаєте, що відповідь очевидно - ні, бо А і В - лише дві випадкові точки на колі, тож лише знання їхньої відстані багато не допоможе.
Нам потрібно трохи інформації, яка зробить А і В не просто випадковими точками на колі.
Нам потрібно знати кут, який А і В утворюють з центром кола.
Як тільки ми знатимемо це, ми знатимемо, скільки А і В поміститься в колі, бо ми знаємо, що коло має 360 градусів в одному повному оберті.
Отже, знаючи це, ми знатимемо частину круга, яку займає дуга АВ і ми можемо просто поширити її на всю область, щоб знайти довжину кола.
Для ясності наведемо кілька конкретних прикладів.
Тепер огляньмо на коло праворуч, і знову у нас є точки А і В.
І тут ви ясно бачите, що кут, який А і В утворюють із центром кола дорівнює 90 градусів.
А оскільки ми знаємо, що 90 градусів входять у 360 чотири рази, дуга АВ є 1/4 частиною кола, це означає, що частинка, показана тут, затушована частинка, увійде в коло чотири рази.
Отже, у такому випадку довжина кола є у чотири рази більшою за довжину дуги АВ.
Тепер спробуймо зробити те саме з іншим колом, ми знову маємо точки А і В.
І тут кут між точками А і В, скажімо, ми його виміряли, і він становить 36 градусів, отже, оскільки 36 градусів десять раз входить у 360, ми знаємо, що 10 таких частинок помістяться у коло, і в цьому випадку довжина кола дорівнюватиме десятьом частинкам, що мають довжину АВ.
Загалом, довжина кола дорівнюватиме кількості частинок, помноженій на довжину однієї частинки.
І прямо в явному вигляді кількість частинок становить 360 градусів поділено на тета, кут, який утворюють А і В із центром кола. А довжина однієї частинки становить АВ.
Тож тепер, якщо нам відомі лише ці дві речі - дуга АВ і кут, який А і В утворюють з центром кола, ми можемо визначити довжину. А це насправді і є основою методу Ератостена.
Тепер застосуймо його.
Тепер у нас інакше коло, але цього разу ми чітко визначаємо коло, як Землю.
І точка А стає містом Александрія.
Це місто у Єгипті і тут жив Ератостен.
Точка В стає тепер Асуаном.
У часи Ератостена було відомо, що відстань між Александрією та Асуаном становила близько 500 миль.
Тоді, звісно, не вимірювали у милях, але ми знаємо коефіцієнт перетворення, тож нам не треба перейматись старою системою одиниць.
Відстань між Александрією та Асуаном 500 миль. і тепер, озираючись на нашу попередню задачу, ми бачимо, що все, що потрібно зробити, щоб визначити окружність Землі, маючи цю інформацію - це визначити кут, який Александрія і Асуан утворюють із центром Землі.
І справді геніальним у методі Ератостена є те, що він знайшов чудовий спосіб вимірювання цього кута.
Тож, як він це зробив?
Було відомо, що в Асуані був колодязь, довгий, глибокий колодязь, такий, що вдень під час літнього сонцестояння можна було побачити, як сонячні промені сяють із дна колодязя.
І якщо подумати, що це означає, то оскільки цей колодязь такий глибокий, це означає, що сонячні промені мали б падати на Землю паралельно до колодязя.
Тож, ми малюємо ці промені і ми бачимо, що Сонце дуже далеко від Землі.
А через те, що Сонце так далеко, ми можемо розглядати промені, що йдуть від Сонця у різних точках, як паралелі.
Тож, ми намалювали промінь, що падає на Александрію і промінь у Асуані.
А зараз, цікава властивість паралельних ліній - якщо ми маємо ці дві паралельні лінії, показані тут, два промені, у нас також показані радіуси, цей кут, який ми назвали "тета 2" дорівнює куту, який ми намагаємось знайти, "тета 1"
Це дещо.. це факт, який вам, мабуть, відкривали на уроках геометрії. Це називається властивістю відповідних кутів.
Але незалежно від того, це дуже легко самому довести.
Отже, оскільки ми знаємо це, тепер ми можемо перетворити важку задачу вимірювання тета 1 на відносно легшу задачу вимірювання тета 2
Отже, як нам виміряти тета 2?
Це досить просто.
Тож, давайте збільшимо цю область. У нас є поверхня Землі, як одна з важливих ліній. І тоді радіус переводиться у вертикальну палицю.
А також у нас є Сонце з одним із його променів.
Отже, цей промінь відкидає тінь на Землю.
А знаючи довжину тіні і висоту палиці, ми можемо побудувати цей трикутник і просто виміряти кут тета 2.
Усе, що потрібно зробити - це подивитись на тінь, утворену палицею.
А це саме те, що зробив Ератостен.
І він виміряв, що кут тета 2 дорівнював 7,2 градуса.
Тож тепер ми маємо цю інформацію.
Кут тета, який тепер називається "тета", рівний 7,2 градусам. А міра дуги АВ, чи від Александрії до Асуану, дорівнює 500 миль.
Отже, тепер з цією інформацією усе, що нам потрібно зробити - це подати її у вигляді формули, що ми мали раніше. Давайте згадаємо її: С дорівнює 360 градусів, поділено на тета, помножено на АВ.
Отже, це дуже легко зробити.
Ми підставляємо 7,2 градуси замість тета, підставляємо 500 миль замість АВ. І в результаті ми знаходимо, що С дорівнює 50 помножено на 500 миль, чи 25 000 миль.
Тож, це наша оцінка, чи оцінка Ератостена для окружності Землі.
Назвемо це С Ератостена.
Тож, бачите, як легко нам було його дістати? Але зауважте те, що згідно з нашими сучасними вимірами середня окружність Землі, бо це не ідеальна сфера, становить близько 24 900 миль.
Тож, ми помилились лише на 100 миль із цим, здавалося б, примітивним методом, що становить близько половини відсотка.
Отже, це дуже вражаюча річ для того, хто жив так давно, без доступу до усіх цих засобів, якими ми зараз користуємось.
Коли я починаю подібні виступи, я часто довго балакаю про концепцію сталого розвитку, оскільки багато хто не знає, що це таке.
Тут зібралась аудиторія обізнана, тому я буду лаконічним, як текст у шпаргалці, добре?
Прошу не відставати - казатиму швидко.
Заповніть пропуски.
Отже, природні ресурси, маленька планета.
Уявіть обертання Землі навколо сонця.
Мільйон років тому кілька мавп відмовилось від дерев, порозумнішали, приборкали вогонь, вигадали друкарство, розробили, знаєте, валізи на колесах. Ну і, звісно, побудували суспільство, в якому ми зараз живемо.
На жаль, будучи суспільством, без сумніву, найбільш процвітаючим та динамічним серед усіх раніше створених, воно має деякі вкрай серйозні недоліки.
Одним із них є те, що будь-яке суспільство залишає свій екологічний слід.
Воно здійснює вплив на планету, який можна виміряти.
Скільки речей проходить крізь ваше життя, скільки відходів залишається після вас.
І ми, на даний момент, в нашому суспільстві, маємо надто високий рівень такої нераціональності.
Ми виснажуємо біля п'яти планет.
Якби кожен на цій планеті жив так, як живемо ми, нам було б потрібно 5, 6 чи 7, а за деякими підрахунками, навіть 10 планет, щоб вижити.
Очевидно, що у нас немає 10-ти планет.
І знову, уявляємо:
10 планет - 1 планета, 10 планет - 1 планета. Розумієте?
У нас нема такого.
Це одна з проблем.
Інша ж проблема - планету, яку ми маємо, ми використовуємо дуже несправедливо.
Жителі Північної Америки, як і я, власне, наче ненаситні кабани, що борсаються та їдять усе підряд.
А потім дивимось на людей, які живуть в азіатсько-тихоокеанському регіоні чи, ще краще, Африці. А їм навіть недостатньо, щоб вижити.
Це призводить до різного роду конфліктів, до різного роду тенденцій, які вкрай тривожні.
А все більше і більше людей народжується.
Ось як виглядатиме планета через 20 років.
Це буде доволі переповнене місце; щонайменше 8 мільярдів людей.
Ще більше ускладнює ситуацію те, що наша планета - дуже молода.
Третина людей на цій планеті - діти. І ці діти ростуть зовсім не так, як росли їхні батьки; де б вони не жили.
Вони піддаються цьому уявленню про наше суспільство, наш добробут.
І, можливо, воне не хочуть жити точнісінько, як ми.
Можливо, вони не хочуть жити в Америці, Британії, Німеччині чи Південній Африці, але вони хочуть власну версію життя, яке більш благополучне, динамічніше, і приносить більше задоволення.
І всі ці явища, об'єднавшись, сильно прискорюють усі процеси на планеті.
І якщо ми не знайдемо спосіб, як стримати це прискорення, ми все більше, і більше, і більше будемо стикатись із ситуаціями, які просто немислимі.
Всі тут вже чули про найгірші перспективи.
То я не буду повторюватись.
Але я спитаю наступне - яка альтернатива?
І я сказав би, що, на даний момент, альтернативу уявити неможливо.
І виходить, з одного боку маємо "немислиме", а з іншого - "неможливе".
Ми досі не знаємо, як побудувати суспільство, яке буде екологічно збалансованим, яке однаково розподілить ресурси серед усіх жителів планети, яке розвиватиме стабільність, демократію та права людини, і яке необхідне нам найближчим часом, щоб подолати проблеми, з якими ми стикаємось.
Ми поки що не знаємо, як це зробити.
То що ж таке Worldchanging? [зміна світу]
Можете уявити Worldchanging як інформаційну службу про неймовірне майбутнє.
Ми займаємось тим, що шукаємо приклади інструментів, моделей, ідей, які, за умов масштабного використання, змінили б гру.
Часто, коли я проводжу подібні виступи, я говорю про речі, про які, я впевнений, всі тут присутні вже чули, але більшість людей - ні.
Тому я вирішив сьогодні зробити щось інше, і розкажу про те, що ми шукаємо, замість наводити, скажімо, вже усім відомі приклади.
Розкажу про те, чому ми приділяємо увагу.
Зазирніть у нашу брошуру.
І оскільки в мене є 13 хвилин для цього, буду робити це швидко.
То намагайтесь встигати за мною, добре?
Отже, по-перше, що ми шукаємо? Яскраво-зелене місто.
Один з найбільших важелів, який мають розвинуті країни для зміни впливу на планету, - це зміна нашого способу життя у містах.
Ми вже планета-місто, і особливо це спостерігається в розвинених країнах світу.
А мешканці міст у розвинених країнах часто дуже заможні і багато споживають.
Якщо ми зможемо змінити тенденцію, то, в першу чергу, через щільні міста, більш придатні для життя.
Ось, наприклад, Ванкувер; відвідайте його, якщо ви там не бували.
Це чудове місто.
Вони створюють щільність, нову щільність, мабуть, краще за будь-кого на планеті.
Їм вдається відмовити Північну Америку від використання машин, що є великим внеском.
Маєте щільність і контроль над зростанням.
Ви даєте природному залишатись природним.
Це в Портланді.
Це справжній мікрорайон.
Ця земля залишиться пасовищем назавжди.
Вони розмежували місто лінією.
Природа, місто.
Нічого не змінюється.
Як тільки ви зробите подібне, можете робити різні інвестування.
Можете почати робити, наприклад, транспортні системи, які дійсно будуть перевозити людей ефективно та цілком комфортно.
Ви також можете почати будувати інакше.
Це споруда Беддінгтон з нульовим споживанням енергії, в Лондоні, що є однією з найкращих екобудівель світу.
Це чудове місце.
Ми вже будуємо споруди, які самостійно генерують електроенергію, повторно використовують свою воду, які є значно зручнішими, ніж стандартні будівлі, використовують природнє світло і т.д., і, з часом, окуповуються швидше.
Озеленені дахи.
Білл МакДонах покрив такий вчора, тому не буду поки багато казати.
Але якщо маємо ситуацію, коли люди живуть дуже близько один до одного, одна з можливих дій - і цьому сприяють інформаційні технології - почати використовувати все розумно.
Почніть орієнтуватись, де що знаходиться.
Так буде легше користуватись речами разом.
Коли ви ділитесь - ви використовуєте менше.
Чудовий приклад - клуби автопрокату, які стрімко набирають популярності в США, а в багатьох місцях Європи вже закріпились, і є чудовим зразком.
Якщо ви їздите машиною раз на тиждень, чи справді вам потрібна власна машина?
Інформаційні технології також дозволяють зрозуміти, як використовувати менше, за допомогою підрахунку і моніторингу обсягів, які ми насправді використовуємо.
Ось кабель, який світиться при перевикористанні енергії, що, на мою думку, є дуже класною ідеєю, хоча мені здається, повинно бути навпаки, він мав би світитись тоді, коли використовують енергії менше.
Але може бути навіть легший підхід.
Ми могли б просто перейменувати деякі речі. Цей вимикач підписаний "зливи/паводки" та "вимкнуто".
Ми можемо також будувати інакше.
Це біоморфна споруда.
Вона черпає натхнення із життя.
Багато з цих будівель неймовірно красиві, а також значно ефективніші.
Це приклад біомімікрії, Ми зараз все більше починаємо їх шукати.
В даному випадку, маємо модель мушлі, яку використали для створення нового, значно ефективнішого витяжного вентилятора.
Таких винаходів стає все більше, і це справді дивовижно.
Знайомтесь із Worldchanging ближче.
Ми все більше розповідаємо про такі речі.
Ось також необіологічний дизайн, де ми все більше використовуємо саме життя та життєві процеси для розвитку нашої індустрії.
Ось це, наприклад, водорості, які генерують водень.
Отже ми маємо потенційну модель, початкову модель, яку ми шукаємо, яка зможе перетворити міста, в яких більшість з нас живе, у яскраво-зелені міста.
Але, на жаль, більшість людей цієї планети не живуть в містах, в яких живемо ми.
Вони живуть в мегаполісах країн, що розвиваються.
Є статистична цифра, яку я люблю наводити, а саме - ми додаємо таке місто, як Сієтл, місто, розмірами як Сієтл, до нашої планети кожні чотири дні.
Я виступав близько двох місяців тому, коли до мене підійшов співробітник ООН, він був такий схвильований та й каже, мов, у вас абсолютно, повністю неправильні дані.
Кожні сім днів.
Отже, ми створюємо місто розміром з Сієтл кожні сім днів, і більшість таких міст виглядають ось так, а не так як ті, в яких живемо ви і я.
Більшість таких міст розширюються надзвичайно швидко.
Вони не мають закріпленої інраструктури, вони мають величезну кількість людей, які на межі бідності, та величезна кількість людей там намагається зрозуміти, як жити інакше.
То що ж нам необхідно для того, щоб перетворити мегаполіси країн, що розвиваються, на яскраво-зелені міста?
Перш за все, нам необхідно діяти обхідними маневрами.
Як раз такі маневри ми скрізь і досліджуємо.
Суть обхідних маневрів наступна - якщо людина, або країна, знаходяться у безвихідній ситуації, при якій у них немає необхідних інструментів чи технологій, то й немає смислу інвестувати кошти у технології минулого покоління, правда?
Адже буде значно краще, - і так майже скрізь, - застосовувати версії новітніх технологій, які дешевші чи бажаніші у певних місцях.
Ми всі бачили, як це відбулось із мобільними телефонами, правда?
У всіх країнах, що розвиваються, одразу використовуються мобільні телефони, стадія стаціонарного зв'язку оминається.
Якщо і є там наземні лінії зв'язку, то зазвичай вони доволі паршиві, часто виходять із ладу та коштують величезних грошей.
Тому мені й подобається ця фотографія.
Особливо зображення божества Ганеша, який говорить по мобільному телефону.
І ми маємо те, що мобільні телефони стрімко просочуються крізь суспільство.
Ми всі чули тут про це цього тижня, більшого я і не додам, лише зауважу - тенденція з мобільними телефонами розповсюджується і на всі інші технології.
По-друге, необхідні інструменти для взаємодії, тобто системи взаємодії, або системи інтелектуальної власності, які заохочують взаємодію.
Коли люди можуть вільно співпрацювати та запроваджувати нововведення, тоді з'являються різного роду рішення.
І такі рішення стають доступними у певний спосіб для тих, у кого капіталу немає.
Наприклад, ми маємо відкрите програмне забезпечення, ми маємо відкриті ліцензії Творчої Спілки [Creative Commons] та інші види законних лівих копій.
І ось до чого призводять ці речі.
Це Телецентро в Сан Пауло. (пункт колективного доступу в Інтернет)
Це доволі визначний проект використання відкритого програмного забезпечення, дешевих, ніби похапцем зібраних апаратів, та, власне, покинутих будівель, який об'єднав групу громадських центрів, сюди люди можуть приходити, мати високошвидкісний інтернет, навчатись програмуванню безкоштовно.
Чверть мільйона людей тепер щороку ходять до таких пунктів у Сан Пауло.
І та чверть мільйона людей є одними з найбідніших в Сан Пауло.
Мені особливо подобається пінгвінчик Linux на задньому фоні.
Це, в свою чергу, призводить до певного розквіту культури півдня.
І одна з речей, яка дуже-дуже цікавить наш Worldchanging, це те, як південні країни заново пізнають себе, заново створюють власні категорії у способи, які все менше і менше пов'язані із більшістю тут присутніх.
Тобто, Боллівуд не просто відповідає Голівуду.
Шоу-бізнес Бразилії не просто відповідає гігантам звукозапису.
Вони роблять щось нове. Відбуваються нові події.
Між ними є взаємодія.
І з цього виходять дивовижні речі.
Наприклад, чи хтось з вас бачив фільм "Місто Бога"?
Так, це надзвичайний фільм.
І він повністю торкається цього питання, художньо, по-своєму.
Є й інші вагомі приклади, коли здатність використовувати інструменти культури поширюється.
Ось люди, яких щойно відвідала пересувна інтернет-бібліотека в Уганді.
Вони махають своїми першими книжками, на мою думку, це доволі класна фотографія, чи не так?
У людей також є можливість збиратись разом і діяти від свого власного імені в політичних та суспільних напрямках, використовувати способи, які раніше не застосовувались.
І, як ми чули вчора, і на початку тижня, для створення нових способів розв'язання проблем є життєво-необхідним створення нових політичних реалій.
І я, власне, наполягаю, що нам необхідно створити нові політичні реалії, і не лише в таких місцях, як Індія, Афганістан, Кенія, Пакистан та інших, але й у нас вдома.
Інший світ - можливий. Це багатьом відоме гасло антиглобалістичного руху.
Ми часто кепкуємо з нього.
Ми кажемо, що інший світ не лише можливий, інший світ вже тут.
Дарма просто уявляти, що десь колись буде інша, невиразна вірогідність, а треба починати діяти трохи більше у відповідності із цією вірогідністю.
Нам треба почати діяти, як Лула, президент Бразилії.
Скільки з вас чули про президента Лулу до сьогодні?
В принципі, значно більше, ніж зазвичай, це точно скажу.
Отже, Лула має купу проблем та суперечностей, але, поміж різними речима, він, зокрема, просуває ідею про те, що наше залучення до міжнародних відносин повністю змінює звичайний північно-південний діалог на абсолютно новий вид світового співробітництва.
Я б радив вам спостерігати за ним.
Інший приклад такого другорядного супервпливового явища - це поява таких ігор, які ми називаємо "серйозна гра".
Ми багато знаходимо їх.
Вони є вже скрізь.
Ось це невеличкий скріншот гри "A Force More Powerful".
"A Force More Powerful" - це відеогра, яка навчає вас, як залучитись до ненасильницького повстання та зміни режиму. (Сміх)
А ось ще один.
Він з гри "Food Force", яка навчає дітей, як керувати табором для біженців.
Усі такі речі дуже динамічно впливають на величезне підвищення, особливо в країнах, що розвиваються, інтересу та прагнення людей до демократії.
Ми отримуємо так мало новин про країни, що розвиваються, що часто забуваємо, як буквально мільйони людей у світі усіляко намагаються змінити стан речей на більш справедливий, вільний, демократичний та менш корумпований.
І ми не чуємо таких історій достатньо.
Але це відбувається скрізь, і такі інструменти допомагають цьому.
Тепер, коли ви об'єднаєте усі ці речі, обхідні маневри з новими інструментами, другорядні супервпливові явища і т.д., то що ви отримаєте?
Дуже просто. Ви отримаєте яскраво-зелене майбутнє для країн, що розвиваються.
Ви отримаєте, наприклад, екологічно чисту енергію по всьому світу.
Ось споруда в Гідерабаді, Індія.
Це екологічно найчистіша будівля у світі.
Ви отримаєте масові рішення, які спрацюють для людей без капіталу чи доступу.
Ви отримаєте босих геліотехніків, які несуть сонячні панелі у далекі гори.
Ви отримаєте доступ до дистанційної медицини.
Це індійські медсестри, які за допомогою електронних помічників вчаться отримувати доступ до баз даних з інформацією, доступу до якої вони не мають вдома.
Ви отримаєте нові механізми для жителів країн, що розвиваються.
Це світлодіодні лампи, які допомагають майже мільярду людей, для яких настання вечора означає темряву, мати нові засоби для діяльності.
Ось рефрижератори, які не потребують електрики; вони мають дизайн "горщик у горщику".
Ви отримаєте рішення щодо води.
Вода - одне з нагальних питань.
Ось модель збору дощової води - дуже дешева і доступна жителям країн, що розвиваються.
Ось модель опріснення води за допомогою сонячного світла.
Ось перехоплювач туману, який для мешканців вологих, лісових місцевостей буде дистилювати воду з повітря і робити її чистою та питною.
Ось спосіб перевезення води.
Мені так подобається це, адже нести воду - це такий тягар, а у когось з'явилась ідея, мовляв, чому б її не котити!
Словом, це чудовий задум.
Ось прекрасний винахід-фільтр LifeStraw.
По суті, ви можете пити будь-яку воду через нього і вона вже буде очищеною на момент потрапляння до ваших губ.
Людям, які у скрутному становищі, варто б мати таке.
Ось один з моїх фаворитів серед того, що знайшов Worldchanging.
Це карусель, яку створила компанія Roundabout, яка качає воду, поки діти граються. Розумієте мене? (Оплески)
Так, і справді, поаплодуйте, це ж чудово.
Це ж стосується і людей, які перебувають в умовах абсолютних криз.
Очікується, що до 2020 року буде більше 200 мільйонів біженців через зміну клімату та політичні негаразди.
Як нам допомогти таким людям?
Є різні чудові нові гуманітарні проекти, які сумісно розробляються по всьому світу.
Деякі з таких проектів містять зразкові моделі для дії, нові моделі сільської освіти в центрі таборів для біженців.
Нові моделі педагогіки для переселенців.
У нас також є нові інструменти.
Ось одна з моїх найулюбленіших речей.
Хтось знає, що це?
Глядачі: Міношукач.
Алекс Стефен: Точно, це квітка-детектор мін.
Якщо ви живете в місцях, де розсіяні близько півмільярда ще не знайдених мін, ви можете розкидати таке насіння по полю.
І воно проростатиме навколо мін, його корені будуть виявляти їхні хімікати, і де квітки ставатимуть червоними, туди ступати не можна.
Тобто, насіння може врятувати ваше життя.
(Оплески)
Я також захоплююсь цим тому, що здається, ніби інструменти, які ми використовуємо для зміни світу, повинні бути красивими самі по собі.
Ідеться не про те, щоб просто вижити.
Нам треба зробити щось краще за те, що вже маємо.
І мені здається, що ми зробимо.
Підсумую безсмертними словами Герберта Уеллса і скажу, що, я думаю, попереду нас чекають кращі часи.
Я, власне, думаю, що "все минуле є лише початком початку.
Все, чого досяг людський розум, є лише сном перед пробудженням."
Я сподіваюсь, що це виявиться правдою.
Присутні тут люди дали мені ще більше впевненості, що так буде.
Дуже вам дякую.
(Оплески)
Рон та Герміона практикуються в підніманні пір'їн в повітря за допомогою магії.
Герміона може підняти пір'їну на висоту 35 футів, що є в 5 разів вище, ніж Рон може підняти.
На яку висоту може підняти Рон пір'їну в повітря за допомогою магії?
Отож, Герміона - це 35 футів в 5 разів більше, ніж у Рона.
Щоб визначити, що може робити Рон, ми просто беремо те, що Герміона може робити і ділимо на 5.
Скільки буде 35 поділити на 5?
Щож, 5 помножити на 7 дорівнює 35.
Отож, 35 поділити на 5 дорівнює 7. Рон може підняти пір'їну на висоту 7 футів над землею.
Нумо перевіряти нашу відповідь.
Якщо у вас з цим проблеми -- І ми можемо також глянути на підказки до цього.
Тому, вони показують що Герміона може підняти пір'їну на висоту 35 футів, що в 5 разів більше, ніж у Рона.
Це може бути довжина наскільки високо Рон може підняти її.
І якщо ви поділите 35 на 5 рівних частин -- 5 × ?? дає нам 35.
Це те ж саме, коли ми б сказали, що 35 поділити на 5 дає нам ??.
І 35 поділити на 5 дає нам 7.
на пил мінус Всі секрети від вони втратили е-е ... випускного вечора знищивши дитини Вікторії табір ха-ха за умови, що відмінною рисою права загін для худоби людина потім спосіб ніхто не дозволить е-е ... ні ні ні в той час як верблюд на відміну від людини приватні контакти
Норман немає ніяких сумнівів, дев'ять подач виросли більше в останні два тижнів
Доля точка може ви знаєте, що зміни Що вам не знати одну річ, яка була Малек All Hallows Eve і там навряд чи потребують лікування
Maciel гул, і я пішов на поводу кінця після полудня всього в п'ятдесяти, але не парк виглядає Ви знаєте, до закриття був убитий, і я був дуже неточним далеко, щоб їх жертва
Багдад провів день
Джек Райан є багато чашок гарячого шоколаду Тому ми збираємося приєднатися називають гніздом цілісний позначає хтось довгий час, а потім
Ви розумієте, як багато
Контракт стільки гарячої стороні шоколад може правда, але все повинно прийти до кінець Чи не мамографії швидко я вести щоденник про Ізраїль моя хоча ми можемо бути погано шукали в три рази і не спав я читаю
Ранджіт яблуко вивчаю працює точка раз я повинен сказати вам, не увійшов в мою кімнату без стукоту виправити окремі що ми зробили це MAG зараз приходять Абсолютно нова якщо він все ще
Я б хотів його сторінках не повинен був означати, чорне чорнило всі вчитель моя сім'я не заперечує, я думаю, що я хочу, щоб змінити тему розмови
Біомед Після вечері Хлопець практиці вони вб'ють мене знову і Смілла зроблені перевтоми опалення Система використання в магазинах були забиті в дуже весело бути велика робота проникати що те, що для чого це коштує
Нацисти до кінця такого роду речі не буває
Найкраще було забути про нього потрібно зробити танцювати е-е ... точні математичні ін капоти партії в суботу вночі в що він був моїм другом, навколишнього середовища, як тяжкому становищі Другої світової війни Гомес на те, що ви так, коли ви Розраховуємо, що і Гаррі не площа терору
Іран і закрили видья
Алекс журі необхідні Патрік да для цього з з цього багато Ваш клієнт ще пікап рух вирізати будь-який інший доброе утро
Я думаю, що це документи, а також Поруч з моєю матір'ю своєї спальні ідея вид в понеділок вранці де ми знаходимося харчування внесення поправок на невіддільна три хто так чи інакше відчував себе чудово тонучий де завгодно хто хотів би навчитися одинадцять Луїсвіллі відбиваючого папір та щорічні мав від помірним У серпні точно божевільний справжньої фільтр бренди таким чином, щоб вона робить вартість Порт не може чекати, щоб отримати гроші дивився точка стану точки і калібру, як це було здорово
Як ви думаєте, що вони мають поняття органічно, як Картер про кристала характер бігти маршрут для е-е ... дуже красива і що, що те, що Я маю на увазі, я просто хотів запитати Він не мав шлях у нас є Дійсно авантюра жовтою ковдрою адекватне повторення
Повторюю, якщо Ви , Які можуть бути ритмічним
Я знав, що я посадив десь доведеться почекати Я тренувався принаймні книги
Я думав, що це все про обробка грунту погіршеної зірочки були удачі це дослідник було три одиниці в першу чергу любов до Бога всім серцем, або, або так
Слів повітря пояснити, що є один Бог і він пішов як ось у чому проблема
Україна Роберто це споживачів екології квітка було схоже на щось з Замість дякую Ви Ви передумаєте, є правильними що є то, що ви знаєте це де я хочу привіт насправді виїхала ще сер ми не могли отримати на колінах з
Ласкаво просимо нічого поганого в просторі Поллі Клаас від їх як і раніше вбив догляду Норма не думаю, що я можу
Лижний речі, які люди, я думаю, що це Я думаю, ви отримаєте назад від Іспанський це єврейське якщо хтось, хто хоче реагувати на якому це було б частиною присяжних збираються заперечувати говорити про що завгодно робити це Ви можете дозволити цьому статися працювати, тому що Я не розумію, про що ви говорите про він повинен пояснити такі речі
Прямо зараз з графічними повернутися на жири вашої дано поточною ринковою мій браслет та я не дбаю, хто думає, Що про нього це настільки безглуздо і упередження і це зводить мене з розуму занурення людей залишаючи мій найкращий і хвилює, що , Ймовірно, не буде означати, Ви не можете дозволити іншим р в Італії Ви повинні думати інакше ви могли б точно також бути в'язницю моє місце, що стало дуже святкування
Ним, здається, прагнучої бути хорошим один вона підійшла до куртці, коли я робив обдурити себе
Тема подзвонив мені Я не буду брати всі спасибі кров вирівняний побічний продукт
У мене є право прийти додому Запрошуємо мої думки
Я повинен піти в наш поточний але вони не можуть Ні, якщо я зробив
Критики рацію про це В 7:00 свого часу яку частину робочого а ви знаєте, що ви можете сказати, що ви хочете для вирішення
Установка матері релігійний орден закликають до будь просто повинні тримати деякі фотографії на глибокий вплив на нашу чому всі
Я можу зрозуміти це або щось точкою нехай мені знати те, що дешевше
Tigar сперечатися з дочкою Теслярі разом зі спеціальним розміром але
Я не знаю, що робити це Ви ніколи не вивчати вийти з кімнати очі на матір
Я помітив, що сам які відчувають те ж саме про неї з тим, що я повинен поговорити з вами
Судді Люсіль вечірку ви запросив її в бійку стан в досить близьких друзів
Я не хочу, щоб вирвати для мене це турбує мене, щоб побачити нещасної я не хочу, щоб ви зрозуміли ідею тільки в червні
Я знаю, ще жіночі мізки з усіма це те, що всі про нього
Я не збираюся бути роздавленим антитілами
Я не хочу нікого, що робити Ви думаєте, що це варто того, працювали на речі Я не можу з цим вдіяти
Я думаю, ніхто не може творити, що для будь-якого ще люди повинні знайти свій власний шлях доводиться стикатися з зачісками свердловин хороші речі
У мене немає ніяких відповідей я можу дати вам Трохи вирішити ваші проблеми
Тепер в цьому випадку але насправді це може зробити речі набагато він ви називаєте собі кілька девіантною пішли разом з натовпом може поставити цей браслет від одного якщо те, що ви від мене хочете Нолан вони не збираюся говорити вам, що робити Ми хочемо, щоб видалити Лорен
Я маю тобі щось сказати розвиток Люсіль, поки вона не запросити вас на обговорити знову і вона не їхати у вашому будинку
Я сказав їй, щоб сказати вам, але доповнення до кращого
Я не думаю, що вона розуміє, що не кажу вам, далеко ле що Деріл коли ви прийшли в цей будинок під хибним приводами
Ви вдавали, що ви не це не триває не приємно і захоче дружити з хто претендує на те,
Ми не повинні намагатися збентежити мене це білий впевнені, що ви будете заперечувати не
Я дійсно не
Я говорю про те, що ви єврейський виклик і дуже
Джуді дуже погано ваша занадто розумний, щоб знати, що Ви робите зрозуміти ваші причини
Ви н ваша сім'я, де тут одні в цьому місті довгий час зазвичай що десятки парк замість Ви не, якщо ви збираєтеся в країну музика, і я не відчуваю, що я боюся, більше не Ви не відчуваєте, що ви повинні більше він тому що ви отримуєте білки
Ви повинні розуміти, що
Я повинен захищати Люсіль але ви розумієте моє становище це дуже важко для мене
Юрген і е ... Ви Ваша честь і ми хочемо хочу хто Ви собі
Я повинен сказати, я був в шоці від того, що я читав що вона піднімає питання, яке має велике значення так що я попросив читачів щоденника для нас вона погодилася
Я представляю вам міс Норман Девіс Для мене люди, які усіх боків, перш ніж ви я мій учитель пан Картік і пан кларк основний але я думала, що повинна бути спрямована Вам, тому що щось може трапитися зі мною
Кращий спосіб сказати їм так, як я Були поклав для себе і вони ніколи не говорили мені, що ці речі могли статися зі мною через я Не повірив би їм так що я не знаю, якщо ти мені віриш е-е ...
Я думаю, це важливо думати про Ви не отримаєте речі просто не б'ється балкон у вас є щось зробити про них рухаються в тому, що зробили люди, як я е-е ... зростаючих дуже швидко Дуже скоро буде виросла в цьому буде наш світ і це буде, ймовірно, зробити це всякий раз, коли ми будемо це незалежно від форми були зроблені в бліц батьки
Ну, я не знаю, може бути, навіть ви Тут те, що написано в моєму щоденнику, може бути, Ви думаєте, що це
Заключний акт речей, щоб бути
Я думаю, що це ноктюрн Головуючий насправді я не так важливо практичному, що я не коли це відбудеться ніхто не думав про це Ви повинні зробити свій власний розум він починається будній вечір, день народження це найкраще, що у них є всі
До того часу я просто відчував, опальний ведуться сторінок і просто особистих речей
Кандидат, що наша практика і я залишився один
Я б намагався знайти когось, щоб мати підписати його ніхто невеликий конфлікт Даунінг У сьогоднішньому себе але це не просто інженер-будівельник всі
Я сказав їй, насправді не
Повинно бути, вона почула, що
Я не розумію, як вона могла б мати, тому що вона просто пішла на Дон з думкою, що що я ніколи не сказав ні слова вона сказала мені, що це було
Дуже важко для неї все, що вона чекає від нього шкода для неї я не можу зрозуміти нічого
Я так розгубився це набагато більше, ніж я можу зрозуміти з це все влаштовано Я повинен читати ваші коронарні перед всі
Я сподіваюся, що не боляче, мама і тато для винахідників від certian
Я не хочу бути зухвалим або що-небудь що я хотів, щоб всі знали, що
Я збираюся триматися від того, де ви могли б обмежувати завжди всі що дуже багато людей
Всі діючі тільки все не зміниться один-на-один люди і деякі зміни жалоби голуба, поки вони були і звук кажуть, що там чекає коли заповзятливий дух якщо чітко не зашкодить нікому гордість
Я не робив це на свої кошти
Я впевнений, що прийде І якщо я зможу привести до великим розумінням
Я не робив це він зробив, тому що
Я один євреїв б'ють тут несправедливо лейкемії Бені-хана
Я попрошу Вас підняти Ваші руки та помахати мені, ось як я, так як махає королева
Робіть, як я.
Ви можете запрограмувати сотні м'язів Ваших рук.
Незабаром, Ви зможете заглянути всередину свого мозку і запрограмувати його. Ви зможете керувати сотнями часточок мозку, які Ви побачите.
Я ознайомлю Вас з цією технологією.
Люди хотіли заглянути всередину свідомості та людського мозку протягом тисячоліть.
Отож, завдяки лабораторним дослідженням, наше покоління отримало можливість зробити це.
Люди уявляють собі, що зробити це дуже важко.
Вам треба було б взяти космічний корабель, зменшити його і ввести у кров.
Це надзвичайно небезпечно.
Вас атакували б білі кров'яні тільця в артеріях.
Але зараз у нас з'явилася справжня технологія замість цього процесу.
Ми збираємося залетіти в мозок мого колеги Пітера.
Ми зробимо це безконтактним способом використовуючи МРТ.
Нам не потрібно нічого нікуди вводити.
І нам не потрібна радіація.
Ми зможемо зайти в анатомію мозку Пітера - практично зайти в його тіло але найважливіше те, що ми зможемо зайти в його розум
Коли Пітер рухає свою руку, то жовта пляма, яку Ви тут бачите, це відображення процесів, які відбуваються в голові Пітера.
Ви вже бачили раніше, що за допомогою електродів, можна контролювати "роботизованими" руками що томографія мозку та сканери показують Вам мозок зсередини.
Що ж нового в нас? А це те, що колись такий процес потребував дні або місяці для проведення такого роду аналізів.
Але за допомого технології ми перетворили виконання цього процесу на мілісекунди. І це дозволяє Пітеру, перебуваючи у сканері, заглянути у свій мозок в реальному часі.
Він може побачити всі 65 000 точок збудження в секунду.
Якщо він може побачити цей малюнок в своєму мозку, то зможе навчитися керувати ним.
Було 3 способи вплинути на мозок: психотерапевт, таблетки та ніж.
А зараз ви бачите четверту альтернативу, якою скоро зможете скористатися.
Всі ми знаємо, що коли ми формулюємо думку, то думка формує глибокі канали в нашому розумі та мозку.
Візьмемо до прикладу хронічний біль.Якщо ми обпечемося, то миттєво заберемо руку.
Але якщо через 6 місяців чи 6 років у Вас залишається той самий біль, то це означає, що ці замкнені ланки породжують біль, який більше не допомагає Вам.
Якщо ми подивимося на процес збудження мозку, який породжує біль, то ми зможемо сформувати тривимірну модель, і спостерігати в реальному часі, як мозок опрацьовує інформацію і тоді ми зможемо віділити ті зони, які породжують біль.
Отже, підніміть вашу руку і напружте свій біцепс.
А тепер уявіть, що скоро Ви зможете оглянути свій мозок зсередини і вибрати поля мозку, щоб зробити те ж саме.
Те, що ви тут бачите, це вибрані нами поля мозку пацієнта з хронічним болем.
Це може Вас шокувати, але ми буквально зчитуємо мозок цієї людини в реальному часі.
Пацієнти спостерігають за діяльністю власного мозку і контролюють ту ділянку мозку, яка виробляє біль.
Вони вчаться змінювати цю систему для вивільнення власних внутрішніх опіатів.
Як вони це роблять, Ви можете побачити у лівому верхньому куті дисплея.™ Це процес діяльності мозку в момент контролю болю.
Коли вони контролюють свій мозок, вони можуть контролювати свій біль.
Ця технологія ще на етапі дослідження. Але вже на етапі цих досліджень ми спостерігаємо полегшення болю в 44-64% пацієнтів.
Це не "Матриця".
Ви можете провести ці дослідження лише над собою.
Ви самі себе контролюєте.
Я бачив свій мозок зсередини.
Незабаром і Ви зможете це зробити.
А коли у Вас буде така можливість, то чим Ви захочете керувати?
Ви зможете побачити усі ділянки, які роблять Вас таким якими Ви є, всі ваші відчуття.
Є кілька ділянок над якими ми зараз працюємо, але в мене немає часу на деталі.
Але я хочу поставити Вам важливе питання.
Ми — перше покоління, яке зможе зайти в людський розум та мозок, використовуючи дану технологію.
Що це нам дасть і де ми зможемо це застосувати?
Прихід Беніто Муссоліні до влади в Італії на початку 1920-х рр. відбувався досить швидко та досить неочікувано з історичної точки зору.
Нагадаю, що у 1915 р. його вигнали з італійської соціалістичної партії через його позицію щодо вступу Італії у війну.
Офіційно партія притримувалася думки, що Перша світова війна - це імперіалістична війна й Італії нема чого в неї вступати, необхідно зберігати нейтралітет.
Але деякі особи в партії, такі, як Муссоліні, були налаштовані більш націоналістично і вважали, що це шанс Італії здобути славу й побудувати власну імперію.
Муссоліні вигнали з соціалістичної партії, і він вирішив створити власну групу, яку було названо Fasci d'azione rivoluzionaria.
Як я вже говорив у відео про фашизм, вона також була відома під назвою Milan fascio і мала репутацію ультранаціоналістичної організації, що підтримувала вступ у війну.
Я згадую це, щоб показати, що навіть до війни Муссоліні керувався ультранаціоналістичними ідеями і вдавався до створення націоналістичних організацій, які він називав fasci.
Цей термін використовувася ще задовго до Муссоліні для позначення ліги революціонерів, ліги людей, які хотіли керуватись не словом, а ділом.
Пройшовши війну солдатом, наприкінці 1919 р. він вирішив реорганізувати або почати керувати групою знову.
Але цього разу він називає її Fasci di Combattimento, що буквально можна перекласти як "ліга бійців".
Офіційно це ще навіть не було партією на той момент, лише натовп людей, за даними, які я зустрічав, близько 200 осіб.
Їх об'єднувала сильна антисоціалістична й націоналістична ідеологія.
Це досить іронічно, адже до війни Муссоліні був членом соціалістичної партії.
Щоб зрозуміти, звідки взялась ця сильна антисоціалістична чи антибільшовицька ідеологія, необхідно мати уявлення про ситуацію в Італії та Європі на той час.
Російська імперія розпалась під час Першої світової війни і перейшла до рук комуністів.
Є побоювання, що комунізм почне поширюватись Європою.
В цей же час найсильнішою партією в Італії є італійська соціалістична партія, а в уряді панують "ліві" настрої.
Виникає бажання протистояти можливому поширенню соціалізму чи комунізму.
Ці особи не збираються займатись балачками й брати участь у виборах.
Вони хочуть активно примушувати й залякувати людей.
Члени цієї антилівої й антисоціалістичної групи, що буде пізніше сформована, будуть носити чорні сорочки, через що їх називатимуть чорносорочниками (сквадрами).
Не буду це писати чорним кольором, бо тоді ви нічого не побачите, напишу синім кольором. Отже, чорносорочники являли собою погано організовані загони, яких часто називали fasci. Зазвичай вони складались з молодих чоловіків, які збирались у містах по всій Італії і казали, що підтримували антисоціалістичну ідеологію, тому хотіли підняти зброю і залякувати так званих лівих.
Отже, чорносорочники починають формуватись як воєнізована група.
Хотілось би підкреслити, що на початку свого існування вони майже не мали впливу, але з 1919 р. чорносорочники починають нарощувати сили.
По всій Європі виникає дедалі більше цих fasci формувань.
Ой, в Італії, а не Європі. Це дуже приваблювало молодих італійських хлопців.
Завдяки чудовим ораторським навичкам Муссоліні міг надихнути кого завгодно, крім того, він мав дуже яскраву особистість.
Іноді те, що він казав, було не дуже зрозумілим з точки зору логіки, але Муссоліні вмів впливати на емоції людей, справити враження сильного лідера, якого вони б захотіли підтримати.
За 2 короткі роки (тобто у 1921 р.) Fasci de Combattimento перетворилась на справжню націоналістичну партію і переіменувала себе на націоналістичну або національну фашистську партію.
Італійською вона мала назву Partito Nazionale Fascista, яку очолював
Разом з декількома іншими фашистами Муссоліні проходить у Палату депутатів, хоча їхня партія й досі є досить маленькою.
Хоча партія набирає популярності, а її вплив поширюється, вона досі застосовує силу й методи залякування.
Перенесемось у 1922 р. Події розгортались дуже швидко, але на той момент Італія знаходилась у скрутному становищі.
Народ був невдоволений слабким урядом, який був не в змозі покращити стан економіки й навести порядок. Крім того, в ультралівих було забагато влади, а в країні, в якій було погане керівництво, відбувалось забагато страйків.
Середній клас та еліта були невдоволені таким станом речей.
У фашистів з'являється все більше і більше прихильників - як цивільних громадян, так і нових членів новоутворених fasci формувань.
Вони демонструють, як за допомогою насилля можна досягнути цілей, які не вдалось досягнути слабкому уряду.
У 1922 р. їм вдалось придушити забастовки, тим самим наводячи порядок. У жовтні 1922 р.
Муссоліні організовує конференцію фашистів, в якій взяло участь приблизно 40,000 осіб. Врешті-решт у них виникає ідея здійснити марш на Рим, щоб навести порядок в Італії і вимагати сильніший уряд.
Отже, у жовтні маємо марш на Рим.
За даними, які я зустрічав, у марші взяло участь приблизно 200,000 фашистів.
У результаті цього маршу прем'єр-міністра діючого уряду зміщують, і король назначає на цю посаду Муссоліні.
Отже, Муссоліні стає прем'єр-міністром.
Це надзвичайно швидке підвищення відбулось у результаті невдоволення лівим урядом, бажання народу мати сильного лідера і завдяки харизмі Муссоліні.
На кожній фотографії він виглядає дуже суворо і створює враження сильної особистості.
Окрім підвищення на пост прем'єр-міністра, йому також вдалось отримати диктаторські повноваження.
Законодавчий орган надає йому диктаторські повноваження на один рік, тому на цей момент його ще не можна назвати диктатором.
Це станеться лише через декілька років, але по суті він наділений необмеженою владою і за своїм бажанням може приймати закони.
Це питання викликає інтерес, адже чому законодавчий орган вирішив наділити Муссоліні диктаторськими повноваженнями, і як король погодився мати таку сильну фігуру у якості прем'єр-міністра ще й з диктаторськими повноваженнями?
Мені буде цікаво почитати ваші коментарі на цей рахунок, але я вважаю, що це було викликано бажанням народу, особливо середнього класу та еліти, мати сильного лідера, який міг би навести порядок і прославити Італію.
Крім того, він був забезпечений підтримкою чорносорочників, воєнізованою групою, яка була розпорошена по всій Італії і займалась залякуванням опонентів Муссоліні. Хоча після невдоволення слабким урядом багато законодавців справді підтримували такого сильного лідера, як Муссоліні, але їх, мабуть, змусили надати йому абсолютну владу.
Ґабрієль Ґарсія Маркес - один із моїх улюблених письменників, оскільки він уміє розповідати історії, а його проза - красива і акуратна.
Чи це вступні рядки до "Сто років самотності", чи фантастичний потік свідомості в "Осені патріарха", де слова перелітають по сторінках вервечкою образів, підхоплюючи читача, наче дика річка, що звивається в самобутніх джунглях південної Америки, читання Маркеса зачіпає нутро.
Мене особливо вразило, як під час читання одного з його романів, я усвідомив, що мене штовхнув у цю захопливу подорож саме переклад.
Я маю ступінь магістра з порівняльного літературознавства, це наче ступінь магістра з англійської, тільки замість тримісячного розжовування Чосера, нам давали читати переклади прекрасної літератури з усього світу.
І всі ці чудові книги давали відчуття, що ти наближаєшся до чогось ще кращого.
Але не в випадку з Маркесом, який одного разу похвалив переклад за те, що той кращий за його власний оригінал. І це надзвичайний комплімент.
Коли я дізнався, що перекладач, Грегорі Рабасса, написав про це книгу, мені закортіло її перечитати.
ЇЇ назва запозичена з італійської приказки яку я в нього запозичив,
"Називайте це зрадою".
Надзвичайно захоплююча книга.
Раджу всім, хто цікавиться перекладацьким мистецтвом.
Проте згадав це я до того, що раніше Рабасса згадував одну елегантно просту річ:
"Кожен акт спілкування є актом перекладу".
Можливо кожному з вас це вже добре відомо, проте я, хоча й часто стикався власне з цією складністю, ніколи раніше не бачив цю невід'ємну проблему спілкування у такій прозорій формі.
Щойно я почав свідомо розмірковувати над цими питаннями, спілкування стало моєю головною пристрастю.
Навіть у дитинстві, пригадую, що понад усе я прагнув розуміти абсолютно все, щоб потім донести це всім іншим.
Жодного егоїзму.
Цікаво, моя дружина Дейзі, в чиїй родині купа шизофреніків -- дійсно ціла купа -- якось сказала: "Крісе, я маю брата, який думає, що він Бог.
Я не хочу ще й чоловіка, який прагне ним стати".
(Сміх)
Отож, щойно мені перевалило за 20, я зрозумів якою недосяжною була перша половина моїх дитячих амбіцій, проте саме друга їх половина - здатність ефективно спілкуватися з іншими, незалежно від предмету розмови, зазнала повного краху.
Кожного разу, як я намагався поділитись якоюсь великою істиною, з потенційним вдячним слухачем, ефект був протилежним.
Цікаво, що як тільки ви розпочнете з фраз:
"Послухай-но, бо я саме збираюсь ошелешити тебе важливою інформацією", -- ви навіть незчуєтесь, як опинитесь наче біля стінки для розстрілу.
Врешті, після 10 років, що я впевнено відвертав від себе друзів і не тільки, я збагнув нарешті основну істину для себе, що якщо я хочу успішно доносити до людей власні ідеї, варто мені знайти якийсь інший спосіб.
Ось коли комедія стала мені в нагоді.
Комедія відштовхується від інших форм мови.
Якщо уявити собі довільний діапазон, я б розмістив її десь між поезією та брехнею.
Звісно, я не говорю зараз про весь спектр комедії, адже відомо, що є вдосталь гумору що достовірно змальовує наші почуття та думки.
Я хочу поговорити про унікальну здатність найкращої комедії та сатири перехитрити наші закоренілі уявлення -- про комедію, наче філософський камінь.
Вона бере основні компоненти загальноприйнятої думки та перетворює її через насмішку у зовсім інакший погляд на речі та врешті-решт інакший спосіб буття.
Ось як я розумію тему цієї конференції:
Те що ми говоримо про спілкування, не означає, що це лишень виробити прекрасне розуміння в межах особистості, проте й поштовх до реальних змін.
Спілкування для мене це те, що дозволяє розмові розширити межі власної корисливості.
І знаєте, я великий прихильник власної корисливості, адже це притаманно всім нам.
Це частина нашого комплекту самозбереження, саме тому воно стало таким важливим для нас, і саме тому ми завжди готові слухати на такому рівні.
І ще тому що саме завдяки власній корисливості ми врешті опановуємо вміння відповідати та власну відповідальність перед рештою світу.
Тепер щодо того, що я називаю найкращою комедією та сатирою. Я маю на увазі основну і найголовнішу роботу, що походить від чесності та відвертості.
Якщо ж ви пригадаєте пародію Тіни Фей під час шоу "Суботнім вечором в прямому ефірі", пародію на кандидата у віце-президенти
Сару Пейлін -- вона мала просто руйнівний ефект.
Фей продемонструвала краще за всіх політичних експертів, наскільки кандидатові бракує вагомих ідей, остаточно закріплюючи враження, що склалось в більшості американців і тримається й по сьогодні.
Найцікавіше, що Фей не писала собі тексти власноруч, і редактори SNL їх також не писали.
Це було дослівним відтворенням слів самої Пейлін.
(Сміх)
Це була пародія, що дослівно цитувала Пейлін.
Нічого окрім чесності та відвертості - одна з причин, чому виступи Фей справили таке незабутнє враження.
Звертаючись до іншої сторони політичного спектру, вперше як я почув, що Раш Лімбо згадав про можливість участі Джона Едвардса, потенційного кандидата у президенти, в рекламній кампанії шампуню Брек, я зрозумів, що це попадання прямісінько в ціль.
Не те, щоб я часто пов'язував поняття чесність та відвертість з Лімбо, втім цього разу з ним не можна було не погодитись.
Це зауваження якнайкраще підкреслює марнославство Едвардса.
І знаєте що?
Власне ця його риса в кінцевому результаті і спричинила скандал, що поклав край його політичній кар'єрі.
The Daily Show з Джоном Стюартом і є найкращим -- (Оплески)
(Сміх) і є найкращим прикладом дієвості такого виду комедії.
Дослідження за дослідженням, від різних центрів, починаючи з Pew Research і до Annenberg Center for Public Policy, констатували, що глядачі Daily Show краще обізнані в поточних новинах, ніж глядачі найбільших мережевих та кабельних інформаційних програм.
(Оплески)
Чи то цей факт вказує більше на конфлікт між відвертістю та прибутковістю в сфері корпоративної журналістки чи то на уважність глядачів Стюарта, але найважливішим залишається те, що матеріали Стюарта завжди базуються на фактах -- хоча й не скажеш, що донести інформацію є його основною метою.
Просто вже так склались обставини, що його бренд смішного не працює, допоки не підкріплений фактами.
У результаті отримуємо чудову комедію, і одночасно систему доставки інформації, яка успішніше здобуває довіру та увагу глядача, ніж професійні служби новин.
І це вдвічі іронічно, коли ви розумієте, що межа комічного, яка здатна долати людські бар'єри, це навмисне введення в оману.
Левова частка комедії - це вербальний магічний трюк, коли ти думаєш, що прямуєш в одному напрямку, а ж раптом виявляється, що в протилежному.
А потім це приємне розумове задоволення, що супроводжується фізичною реакцією -- сміхом, яка, в свою чергу, зовсім не випадково, вивільняє ендорфіни в мозку.
І схожим чином, вас заманює туди, де ви вже дивитесь на речі зовсім з іншого боку, адже ендрофіни вже зробили свою справу.
Це повна протилежність до дії злості, страху або паніки, та решти гострих реакцій на стрес.
Вони вивільняють адреналін, який зносить в повітря наші бар'єри.
Комедія ж рухається поруч, і має справу з тими ж питаннями, де наші захисні бар'єри найсильніші -- расові питання, релігія, політика, сексуальність -- але вона руйнує бар'єри за допомогою гумору, а не адреналіну, і ми отримуємо ендорфіни, тоді ж алхімія сміху перетворює наші бар'єри на вікна, через які все виглядатиме вже зовсім інакшим.
Дозвольте навести приклад із власного досвіду.
В мене був матеріал про так звані радикальні наміри геїв, що починаються із запитання наскільки радикальними є наміри геїв?
Адже з того що я знаю, є три речі, яких найбільше прагнуть американські геї: вступити до армії, брати шлюб та народжувати дітей.
(Сміх)
Три речі, яких я уникав усе своє життя.
(Сміх)
Тримайте, радикальні покидьки.
Все ваше.
(Сміх)
Опісля маємо проблему всиновлення одностатевими парами:
Яка ж проблема з всиновленням для геїв?
Чому не варто навіть переживати щодо цього?
Якщо у вас є дитина, і вам здається що вона/він гей, вам варто віддати її на всиновлення.
(Сміх)
Ви породили щось огидне, і треба цього позбутись.
Якщо візьмемо до уваги біблійний епітет "огидний", та приєднаємо його до найсвітлішого образу невинності -- дитини -- цей жарт омине емоційне напруження навколо дискусії, та дасть змогу аудиторії поставити під сумнів її справедливість.
Введення в оману - це не єдиний прийом, в арсеналі комедії.
Ощадливість у застосуванні мови -- ще одна із сильних сторін справді хорошої комедії.
У кількох фразах міститься набагато сильніша частина предметності та символізму, ніж найкраща кульмінація жарту.
Біл Гікс, і якщо ви не знайомі з його діяльністю, вам дійсно варто погуглити --
Гікс постійно згадував випадок дитячого суперництва, як у пісочниці, коли врешті один з дітлахів заявляє йому,
Мій тато може відлупцювати твого тата", на що Гікс відповідав:
"Справді?
І коли ж?"
(Сміх)
Таке воно, все наше дитинство у трьох словах.
(Сміх)
Вже не кажучи як це говорить про дорослого, хто розповідає таку історію.
І ще одна, остання ознака, притаманна комедії як засобу спілкування, це її заразність від природи.
Люди ніколи не втримаються, щоб не розповісти новий класний жарт.
І це не нове явище нашого високотехнологічного світу.
Комедія долала територію цілої країни, з блискавичною швидкістю ще задовго до появи Інтернету та соціальних мереж, та навіть і кабельного ТБ.
Повертаючись у 1980, коли комедійний актор Річард Прайор випадково підпалив себе під час одного з експериментів з наркотиками, я був у Лос-Анджелесі днем пізніше цього випадку, а вже через два дні опісля -- у Вашингтоні, округ Колумбія.
І я чув один і той самий жарт на двох узбережжях: щось про підпал Фонду темношкірих.
Цього точно не показували у вечірньому шоу на ТБ.
Моя здогадка, і майте на увазі, я не проводив жодних досліджень, але якщо ви покопаєте в цьому напрямку, то дійдете до висновку, що комедія -- це другий найстарший спосіб поширення інформації.
Спершу були барабани, тепер лунає комедія.
(Сміх)
Коли ж ви складете всі ці елементи докупи -- і отримаєте ефект заразності чудового жарту, з неймовірною його розв'язкою, що базується на чесності та відвертості, ви зможете змінити світ, змінюючи розмову.
В мене є близький друг, Джоель Петт, редактор карикатур, який працює в газеті Lexington Herald-Leader.
Він також працював на газету USA Today.
Я заходив до Джоеля за тиждень до конференції в Копенгагені, що була присвячена змінам клімату у грудні 2009.
Тоді він пояснив мені, що позаяк USA Today на той час була однією з чотирьох найбільш поважних газет Америки, її перегляне фактично кожен учасник конференції, тобто якщо він зуміє втиснути свою карикатуру у випуску, що вийде в понеділок, день відкриття конференції, вона зможе розійтись серед людей найвищого рівня.
Ми обговорювали кліматичні зміни.
І як з'ясувалось, і мене, і Джоеля турбувало одне й те саме питання, наскільки сильно дебати були зациклені на наукових питаннях, наскільки наука є достатньою для розв'язання проблеми, що для нас обох означало навмисний відхід від суті.
Адже все починається з помилкового припущення, що така річ як довершеність науки існує.
Нещодавно повторно обраний губернатор штату Техас містер Перрі просував аналогічну лінію минулого літа, на початку безнадійної кампанії з висунення на пост президента від Республіканської партії, повторюючи знову і знову, що наука є недосконалою, в той час коли 250 з 254 округів штату Техас були охоплені вогнем.
Перрі ж запропонував жителям Техасу молитись, щоб пішов дощ.
Особисто я молився про ще чотири пожежі, щоб клята наука таки стала досконалою.
(Сміх)
Повертаючись у 2009, коли нас із Джоелем так цікавило питання, чому у такій ситуації, так багато ресурсів марнувалось на обговорення науки, тоді як усі сили потрібно було кинути на розв'язок кліматичних проблем, що в будь-якому випадку пішли б на краще для суспільства, незалежно від ролі науки.
Ми прокручували все знову і знову, допоки Джоель не видав ось що.
Карикатура:
"Що якщо все це брехня, і ми даремно створюємо кращий світ?"
(Сміх)
Вам мала б сподобатись ця ідея.
(Оплески)
Ну як вам?
Як щодо того, що ми даремно створюємо кращий світ?
Не для Бога, не для країни, не для користі -- просто як основа для глобальних рішень.
Ця карикатура влучила прямісінько в ціль.
Незадовго після закінчення конференції Джоель отримав запит на авторизовану копію від голови Управління з охорони навколишнього середовища США у Вашингтоні, і тепер вона прикрашає його стіну.
І трошки згодом він отримав ще один запит від голови Управління з охорони навколишнього середовища США у Каліфорнії, щоб використати її у своїй презентації на міжнародній конференції з кліматичних змін, що проходила у Сакраменто минулого року.
І це ще не кінець.
На сьогоднішній день Джоель зібрав понад 40 запитів від природоохоронних організацій у Сполучених Штатах, Канаді та Європі.
Нещодавно цього року він отримав запит від Зеленої партії Австралії, яка використала її у своїй кампанії, що викликала гучне обговорення, в результаті якого Австралійській парламент ухвалив найбільший податок за викиди вуглецю, ніж будь-яка країна будь-коли.
(Оплески)
Чималий ефект від 14 слів.
Моя порада для присутніх у залі: якщо вас насправді цікавить покращення нашого світу, щодня виділяйте хоча б трішки часу і трішки дії, щоб думати з гумором, адже саме в цей момент ви можете знайти відповідь, яку вже давно шукаєте.
Дякую.
(Оплески)
(звучить фортепіано)
Стівен:
За задоволення часто потрібно платити болем.
Лукас Кранах старший нагадує нам про це у своїй картині "Купідон скаржиться Венері". Ми бачимо Купідона, який потягнувся до бджолиних сот, але був вжалений цілим роєм бджіл.
Він дивиться на Венеру, його матір, з таким виразом болю, ніби благає її співчуття.
Стівен:
А вона, здається, не звертає на нього ніякої уваги.
Натомість, вона дивиться на нас як пристрасна спокусниця.
Неможливо заперечити еротизм цієї картини, її тіла, її погляду на нас, те, як розміщені її ноги поміж гілками, те, як вона тягнеться за яблуком на дереві, нагадуючи нам Єву та сад Едем.
Стівен:
Тож це дійсно трохи складно.
З однієї сторони ми маємо посилання на античність.
Ми бачимо Венеру - богиню краси та кохання.
Ми бачимо її сина Купідона.
Це класичні посилання.
Насправді, угорі ми бачимо переклад з латини, який говорить про відношення між болем і задоволенням, але ми також маємо це дуже драматичне зображення з темним лісом зліва і манери, які відносяться до саксонського двору.
Бет:
Стівен:
Які і замовили цю картину.
Тож жінка тут, Венера, хоча вона і язичницька богиня кохання, як Ви сказали, має зачіску та намисто аристократки Саксонського двору.
Стівен:
Є щось вампіричне у цій оголеній жінці з прикрасами і вибагливою зачіскою.
Бет:
А в усьому іншому вона цілком оголена.
Вона зображена так спокусливо, що справді піднімає моральні питання щодо наших тілесних бажань.
Бет:
Або ж чи варте задоволення болю.
Стівен:
Точно.
Бет:
Тож зліва ми маємо німецький ліс з оленем та ланню, а справа - дуже глибокий пейзаж з чарівним відображенням у річці.
Стівен:
Ми бачимо у воді двох лебедів і відзеркалення будинку з червоним дахом.
Поза цим - прекрасні фантастичні скелі та замок нагорі.
Також видно будинок, який звисає справа угорі.
Бет:
І сам замок на річці.
Стівен:
З прекрасним відзеркаленням у спокійній воді
Бет:
Це аристократичне зображення.
Це зображення замків на річці.
Мені воно багато в чому здається дуже німецьким.
Ліс, ріки, замки.
Стівен:
І все ж на передньому плані ми бачимо це чарівне класичне літературне посилання.
І воно не тільки сексуальне, але і дійсно грайливе.
Та не забуваймо про малюка, який скаржиться.
(звучить фортепіано)
Колись давно світ був великою, безталанною родиною, якою керували могутні і сильні батьки, а люди були безпомічними і безнадійними, неслухняними дітьми.
І якщо дехто з найсміливіших дітей сумнівався у владі своїх батьків, їх карали.
І якщо вони проникали в батьківські кімнати, а тим більше лізли у таємні шухляди, їх карали, і говорили, що для їхнього ж блага - не заходити сюди більше ніколи.
І ось одного разу у містечко прийшов чоловік з величезною купою секретних документів, вкрадених з батьківських кімнат.
"Гляньте, що вони від вас ховають".
Діти подивилися і були шоковані.
Там були плани і уривки з зустрічей, де батьки ображали один одного.
Вони поводилися точнісінько як діти.
І вони робили помилки - так само, як діти.
Єдиною різницею було те, що їхні помилки були приховані у таємних шухлядах.
Але в тому містечку жила дівчина, яка не вважала, що цим документам місце у таємних шухлядах, а навіть якщо і так, то мусить існувати закон, який би відкрив доступ дітям до цих документів.
Дівчина загорілась бажанням змінити правила у сім'ї.
Отже, я - це та дівчина у тій історії, і секретні документи, які мене зацікавили, знаходились у цій будівлі - у британському парламенті, а інформація, яку я хотіла дізнатись, стосувалась кількості витрат членів Парламенту.
Я гадала, що це природнє питання у демократичній країні (Оплески).
Це не було щось на зразок - дайте мені код від ядерного бункера або щось у цьому дусі, але запеклий опір, який мені вчинили на це просте і прозоре прохання, викликав підозру, що я попросила про щось на кшталт цього.
Таким чином я боролася 5 років, і це було лише одне з сотень прохань, які я подавала, але, насправді, ви не подумайте, ніби я намагалася здійснити революцію у британському парламенті.
Це зовсім не було моєю метою.
Ці прохання були лише частиною досліджень для моєї першої публікацї, та, на жаль, усе перетворилося у виснажливу, нудну судову тяганину і я, після п'яти років боротьби проти Парламенту, постала перед трьома найкомпетентнішими суддями, очікуючи на їхній вердикт: чи повинен Парламент відкривати ці дані чи ні.
Змушена зізнатись - я не дуже вірила у перемогу, оскільки я чудово усвідомлювала, що суд із парламентом за одне.
Я завжди гадала, що вони підтримують один одного. У мене не було шансів.
Але знаєте що?
Я перемогла.
(Оплески)
Ну, на цьому історія не закінчилася, оскільки Парламент затягував видачу цієї інформації.
До того ж, вони намагалися прийняти новий закон про видачу інформації, який би їх не стосувався.
Таким чином, вони намагалися обмежити той прозорий закон, який самі прийняли, щоб його дія не поширювалась на них самих.
Єдине, що вони не врахували - це оцифрування, що означало, що всі їхні паперові чеки були перескановані в електронному варіанті, і тому було дуже просто для будь-кого скопіювати цілу електронну базу даних на диск, а потім спокійно вийти з Парламенту і продати той диск за шалені гроші Дейлі Телеґраф.
Мабуть усі пам'ятають тижні неприємних відкриттів про покупки членів Парламенту - починаючи з порнофільмів, кранів для ванної, нових кухонних меблів та іпотек, які ніколи не були погашені.
Як результат - шість міністрів звільнилися з посади, спікер уперше за 300 років був змушений скласти свої повноваження, новий уряд був обраний на основі законності та прозорості, 120 депутатів не взяли участі у тих виборах, і таким чином чотири депутати і два лорди сидять у в'язниці за обвинуваченням у шахрайстві.
Отже, дякую вам.
(Оплески)
Загалом я розповіла цю історію, оскільки вона не є винятковою для Британії.
Це типовий приклад всесвітніх культурних зіткнень між "сильними світу цього", котрі вважають, що можуть керувати нами, не звертаючи уваги на наші потреби.
Аж ось народ повстав проти них, висловив своє незадоволення їхнім керівництвом, і не лише незадоволення - він ще й озброївся офіційною інформацією проти них.
Ми рухаємося у руслі демократизації доступу до інформації, і я, своєю чергою, займаюсь цією проблемою досить довго.
Трішки ніякове зізнання: змалку я записувала все, що діялося навколо, пильнувала своїх сусідів і вела шпигунський щоденник.
На мою думку, це було справжнім показником для моєї майбутньої кар'єри журналіста - дослідника.
Дізнавшись багато недоступної раніше інформації, я збагнула, що тема витрат завжди була актуальною.
А на даний момент вона стала однією із найголовніших. Будь-хто і з будь-якого куточка планети хоче знати, що роблять чиновники.
Кожен хоче мати право голосу у діях, які чинять від їхнього імені та з їхніми коштами.
Відкритий доступ до інформації, на мою думку, є інформаційним просвітництвом і має спільні корені з первісним Просвітництвом.
Це пошук істини - не тільки тому, що хтось так сказав або так має бути.
Ні, це намагання знайти істину у тому, що ти бачиш і що ти можеш перевірити.
Просвітництво заторкнуло питання про права королів, божественні права королів на правління народом або про те, що жінки повинні підкорятись чоловікам або про те, що церква є прямим наступником Бога на Землі.
Звісно, що духовенство не було задоволене таким поворотом подій, і тому намагалося придушити цей рух.
Але вони не звернули уваги на технології, які вже тоді існували - друкарство, яке раптово, швидко і дешево поширило ці всі ідеї; люди збиралися у кав'ярнях, обговорювали нові ідеї, планували революцію.
У наш час ми маємо інформаційні технології. Для інформації більше не потрібні фізичні матеріали. Зараз дуже дешево, надзвичайно дешево поширювати її.
Зараз нашою друкарнею став інтернет, а нашими кав'ярнями - соціальні мережі.
Ми знаходимося на шляху до так званої глобальної системи, а в такій системі ми будемо приймати колективні глобальні рішення, висловлювати думки щодо кліматичних проблем, фінансів та ресурсів.
Подумайте - якщо ми хочемо купити будинок, ми не купуємо перше-ліпше.
Не буду говорити за всіх, але я передивилась би багато будинків, перш ніж вкласти так багато грошей в один із них.
Що ж до фінансової системи, то нам потрібно профільтрувати чимало інформації, перш ніж зробити певний висновок.
Одна людина не може проаналізувати таку величезну кількість інформації і придумати дієві рішення.
Саме тому відкритий доступ до інформації такий важливий.
Саме тому приймають багато викривальних законів про довкілля.
Існує Оргуська конвенція - європейська директива, яка дає людям право знати: чи зливає ваш водоканал стічні води у річку.
У фінансовій індустрії ми маємо більше прав знати про те, що діється.
Існують різноманітні антикорупційні закони, фінансові постанови, доступ громадськості до корпоративних таємниць - і тому ми можемо легко відстежити рух коштів за кордон.
Стає щораз складніше приховати відмивання грошей, ухилення від сплати податків, несправедливу оплату праці. На мою думку, це чудово.
Ми дізнаємося дедалі більше і більше інформації про фінансові системи.
Ми рухаємося до централізованої, взаємопов'язаної системи, але одну її складову ми проминаємо.
Ця система є основою, фундаментом для всіх інших систем.
Це - система влади, система політики та політиків.
Я наголошую на цій системі, оскільки саме в ній присутня нисхідна ієрархія.
Яким чином таку величезну кількість інформації можна обробити у такій системі?
Звичайно такого бути не може.
І крапка.
Я вважаю, що саме це є прихованою причиною кризи законовладдя у наш час.
Отже я розповіла вам про свої методи "просування" Парламенту у XXI століття - зі штурханами і криками. Хочу навести лише декілька прикладів того, що роблять мої знайомі.
Почнемо з хлопця на ім'я Себ Бейкон. Він програміст, який створив сайт Алаветелі про інформаційну свободу.
Перш за все, він відкритий, містить різноманітну документацію, і ви можете послати будь-яке прохання, поставити будь-яке запитання можновладцям без жодного клопоту - а написання петиції або прохання таки завдає певного клопоту.
Утім на цьому сайті все просто - ви всього лиш друкуєте питання: скільки поліцейських мали судимості?
Це запитання відсилається потрібній людині, а ви знаєте, до коли вона має на нього відповісти, вас тримають у курсі всіх новин, усієї переписки. З часом такий сайт стає громадським архівом.
Цей сайт відкритий - і доступний у будь-якій країні, де є хоча б якась свобода інформаційного простору.
Ось тут список країн, які вже зареєстровані на цьому сайті, і тих, які незабаром долучаться до нього.
Тож якщо комусь із присутніх подобається ідея такого сайту, і у вашій країні такий сайт не заборонили б, то Себ буде радий співпрацювати з вами, щоб запустити сайт у вашій державі.
На цій фотографії Бірджитта Джонсдоттір. Вона є членом Парламенту Ісландії.
Але досить нетиповий член Парламенту.
Під час протестів в Ісландії вона була одним із мітингувальників, які вийшли зі стін Парламенту, коли економіка держави зазнала краху. Пізніше вона була обрана членом Парламенту на основі реформи мандату і на даний час вона очолює ось цей проект.
Проект називається "Сучасна ісландська медіа ініціатива". Зовсім недавно вони отримали фінансування, що дасть змогу зробити цей проект міжнародним.
Члени ініціативи шукають найкращі закони про свободу слова, захист інформаторів, захист від наклепів, захист першоджерел, намагаючись перетворити Ісландію на рай для видавців.
У цій державі інформація є відкритою, і тому легкодоступною для секретних служб держави, які намагаються отримати наші персональні дані.
Ми, журналісти - дослідники, також намагаємося мислити глобально, і заснували сайт під назвою Інвестіґейтів Дешборд.
Якщо ви намагаєтеся відстежити процес відмивання грошей диктатора Хоші Мубарака - а ви знаєте, що він перекачує гроші зі своєї країни, де почувається в небезпеці - то щоб дослідити цю справу, потрібно щонайменше мати доступ до всіх світових компаній, що мають реєстраційну базу даних будинків.
На цьому вебсайті намагаються назбирати якнайбільшу кількість таких баз даних, тому ви можете шукати його родичів, друзів, начальника його служби безпеки.
Ви можете спробувати знайти, як він переводить активи з тієї країни.
Але знову ж таки, коли справа доходить до рішень, що мають на нас найбільший вплив - рішень про війну і так далі - зрозуміло, що такі дані не можна оприлюднити за допомогою електронних запитів.
Це дуже складно.
Тому нам доведеться отримувати інформацію незаконним шляхом, від інформаторів.
Коли часопис Ґардіан досліджував війну в Афганістані, журналісти не могли просто зайти в Міністерство оборони і запитатися про подробиці війни. Вони просто не отримали б відповіді.
Уся інформація про війну просочилася з десятків тисяч листів американських солдат, у яких вони описували всі правдиві подробиці Афгану.
Завдяки таким листам вдалося дослідити війну.
Ще однією галуззю досліджень є дипломатія.
Знову ж таки, все побудовано на плітках і витоку інформації.
251 000 американських дипломатичних телеграм -- я брала участь у цьому розслідуванні, тому що я дізналася про витік цієї інформації з вуст одного розлюченого учасника проекту WikiLeaks.
З власного досвіду я знаю, що це таке - отримати доступ до такої інформації.
Це надзвичайно, просто надзвичайно.
Це почуття нагадало мені про одну сцену з "Країни Оз".
Знаєте, яку сцену я маю на увазі?
Ту, де маленький песик біжить до чарівника, а чарівник відхиляється назад, песик зриває завісу і ...
"Не смій дивитися за куліси.
Не смій дивитися на чоловіка за кулісами".
Зі мною було те саме, тому що я зрозуміла, що ці всі високоповажні чиновники, ці надзвичайно пихаті політики - такі самі люди, як і ми з вами.
Вони обливали брудом один одного.
Розповсюджували один про одного плітки.
Цей інцидент яскраво демонструє, що вони такі ж люди як і ми.
Вони не володіють надможливостями. Вони не чарівники. Вони не наші батьки.
Крім того, мене приголомшив рівень всюдисущої корупції у різних країнах, яка охопила керівну верхівку, державних чиновників, котрі розкрадають державне майно заради особистого збагачення і роблять це в умовах офіційної секретності.
Тому я й згадала WikiLeaks, адже що може бути відвертішим за публікування такого матеріалу?
Саме так вчинив Джуліан Ассанж.
Йому не сподобалось, як газети описали мирну і спокійну ситуацію в Афганістані. Він виплеснув усю інформацію сюди.
Водночас, стали відомими імена людей в Афганістані, які потребували захисту.
А ще білоруський диктатор отримав гарненький список усіх учасників продемократичних кампаній у країні, які вели переговори зі США.
Чи це радикальна відвертість?
Мабуть ні, бо для мене це не означає відмову від влади, втечу від відповідальності чи підзвітності. Йдеться про партнерство з владою.
Про розподіл відповідальності, розподіл підзвітності.
Але він погрожував мені судовим позовом через те, що я отримала інформацію, яку він сам виклав у відкритий доступ - і це свідчить, що його погляди мінливі та суперечливі.
(Сміється).
Ще однією стороною влади є її неймовірна вседозволеність і заманливість, і тому потрібно мати дві сильні риси характеру: коли ти сідаєш у крісло влади, коли ти починаєш мати з нею справу, коли ти говориш про неї через її могутні можливості.
Потрібно озброїтися скептицизмом і скромністю.
Скептицизм допоможе тобі не зупинятися на досягнутому.
"Я хочу побачити причину - чому, а не просто слухати твої обіцянки.
Цього замало!
Мені потрібні докази: чому саме так".
І крім цього - смиренність, адже всі навколо - люди.
Ми всі робимо інколи помилки.
А якщо скептицизму і смиренності в тобі немає, тоді тобі світить коротка дорога від реформатора до диктатора, і вистачить прочитати "Ферму тварин", щоб зрозуміти, як влада псує людей.
То як розв'язати проблему?
На мою думку, треба втілити в життя наші законні права на знання інформації.
Наразі наші права неймовірно слабкі.
У багатьох країнах діють офіційні секретні акти, зокрема і у Великій Британії.
Ми маємо Акт про державну таємницю, який нехтує громадськими інтересами.
Це злочин, тому що людей карають, інколи дуже суворо, за розповсюдження або публікацію офіційної інформації.
Я хочу, щоб ви всі на мить замислились, чи не було б чудово, якби ми мали Акт про офіційне розголошення, за яким чиновників було б покарано, якщо вони приховували б або замовчували інформацію, призначену для широких мас?
Звичайно, що так.
Так! Моя мить влади.
(Оплески) (Сміється)
Я хочу, щоб ми працювали над цим.
І не все так погано.
Якийсь прогрес, безумовно, є, але мені здається, що ближче ми добираємося до центру влади, то більше вона закривається від нас.
Нещодавно я чула, як Комісар лондонської поліції говорив про те, що поліція мусить мати доступ до всіх наших даних, шпигувати за нами без законних підстав, оскільки це питання життя і смерті.
Він так і сказав: питання життя і смерті.
Без жодних доказів.
Він просто пояснив: "Бо я так кажу".
"Ви повинні довіряти мені на слово".
Я перепрошую, панове, але ми з вами повертаємося до часів допросвітницької церкви, і ми повинні проти цього боротися.
Він говорив про якийсь закон у Британії, що називається
Закон про особисту інформацію - неймовірно обурливий законодавчий папірець.
В Америці діє Закон про обмін і захист кіберрозвідувальної інформації.
За нами можуть шпигувати безпілотні літачки.
Ми маємо Агентство національної безпеки - найбільший у світі шпигунський центр.
Він колосальний - у п'ять разів більший за Капітолій.
У ньому прослуховують і аналізують телефонні розмови, радіообмін та особисті дані, щоб визначити, хто підбурює громадськість.
Повертаючись до нашої першої історії - батьки запанікували.
Вони швиденько зачинили всі двері.
Заповнили свої будинки камерами спостереження.
Вони спостерігають за нами.
Вони вирили підвал і збудували шпигунський центр, щоб визначити, хто з нас суспільно небезпечний, а якщо хтось з нас не погоджується з такими правилами - нас звинуватять у тероризмі.
Тоді що ж це - казка чи реальний кошмар?
Одні казки мають щасливе закінчення. Інші - ні.
Я впевнена, що всі читали казки братів Грімм, які, як на мене, досить сумні.
На жаль, світ - не чудова казка, і ми ще не знаємо, наскільки він може бути жорстокий.
З іншого боку, можливо світ і кращий, ніж ми вважаємо, але так чи інакше ми мусимо сприймати світ таким, яким він є, з усіма його проблемами, оскільки якщо ми визнаємо їх - то зможемо їх розв'язати і жити у світі, де всі будуть щасливі.
(Сміється). Дякую за увагу.
(Оплески)
Дякую.
(Оплески)
Механічно серце можна представити як два насоси з прикріпленими до них трубами.
Загалом, це непогана концепція.
Зверніть увагу на схему.
Можливо, поки що не дуже зрозуміло, але я все детально опишу.
Давайте почнемо з верхніх відділів серця.
Тут знаходиться праве передсердя.
Воно постачає кров у правий шлуночок.
З лівої сторони також є дві порожнини: передсердя і шлуночок.
Кровообіг починається із правого шлуночка.
Тому почнемо подорож з нього.
Куди ж піде кров далі?
За допомогою клапана кров проходить через шлуночок і потрапляє сюди.
Ця труба до розділення називається "легеневий стовбур".
В свою чергу, легеневий стовбур ділиться на ліву та праву легеневі артерії.
Це артерії, тому що вони несуть кров від серця.
Запам'ятайте, ліва і права артерії.
Ось вони зображені у вигляді труб.
Вони відходять від легеневого стовбура до лівого та правого легень.
Це не зовсім вірне анатомічне зображення, але фізично - все правильно.
Кров проходить через легені і потрапляє у ліву та праву артерії.
Насправді, я б хотів наголосити, що цих вен не дві, а набагато більше.
Я намалював ці дві, тому що вони йдуть з обох сторін.
Але як я і казав, їх декілька.
Вони несуть кров до лівого передсердя, до другої сторони серця.
Кров вийшла з правого шлуночка, пройшла через легені і потрапила у ліве передсердя.
Це перше коло кровообігу, яке називається "малим колом кровообігу".
Я напишу ось тут: "мале коло кровообігу".
Факт в тому, що кров починає свію циркуляцію від серця і закінчує її в серці - це перше коло.
Насправді, таких кіл два, але ми розглянемо їх по черзі.
Ось було перше коло.
Голубим кольором я позначу венозну кров, ненасичену киснем, зараз намалюю це приблизно.
Венозна кров потрапляє з правого шлуночка в легеневий стовбур, а вже по артеріях у легені.
В капілярах вона насичується киснем.
Потім вона потрапляє в легеневі артерії.
А легеневі артерії несуть артеріальну кров до лівого передсердя.
Таким кольоровим виходить мале коло.
Перше коло.
Тепер розглянемо друге, велике коло кровообігу.
Воно починається з лівого шлуночка і проходить через усі органи в нашому тілі.
Нашому організму знадобиться уся кров.
Говорячи про "організм", я маю на увазі такі органи, як мозок або печінка. Чи кістки в пальцях. Абсолютно всі частини тіла.
Лівий шлунок забезпечує кров'ю усі органи та тканини.
Спочатку кров проходить через велику судину, яка називається "аортою".
Звичайно, від неї відходить багато судин, але вони не намальовані тут.
Їх дуже багато.
Кров проходить через органи та тканини, а потім потрапляє до правого передсердя через дві великих судини: верхню та нижню порожнисті вени.
Я підписав їх.
Ці дві судини збирають кров із усього організму, а коло закінчується у правому передсерді.
Воно називається "велике коло кровообігу".
Отже, існує два кола кровообігу.
Для малого кола насосом є правий шлуночок, а для великого - лівий.
Зараз я розмалюю їх.
Кров потрапляє в органи, органи насичуються киснем, кров змінює колір.
Венозна кров потрапляє у праве передсердя.
Це не зовсім вірне анатомічне зображення. Насправді судини розгалуджуються і кожна гілка має свою назву. Дана схема лише показує ідею наявності двох кіл кровообігу.
На схемі показано, що всі тканини отримують артеріальну кров з лівого шлуночка.
Але виникають питання за деякі тканини.
Зараз я назву такі тканини.
Ось, наприклад, не зовсім тканина, скоріше тип клітин.
Еритроцит - червона кров'яна клітина.
Еритроцити постачають кисень до всіх органів тіла. А як же вони самі його поглинають?
Чи поглинають вони кисень, який постачають?
Згадайте, як виглядає еритроцит у розрізі.
В ньому немає мітохондрій.
Мітохондрії - це маленькі органели всередині клітин, які поглинають кисень.
Коли немає мітохондрій, кисень практично не поглинається.
Ці клітини не використовують кисень, тому не мають мітохондрій, а також ядер.
Це унікальні клітини, які переносять кисень в органи, бо мають в собі гемоглобін.
Еритроцити практично не поглинають кисень, а лише переносять його.
Сердце, як орган, також викликає питання.
Серце накачує кров, але звідки воно отримує кисень?
Коротка відповідь: з великого кола кровообігу.
Ось і вся відповідь.
Я покажу, звідки відходять судини.
Це коронарні судини: артерії та вени.
Вони відгалуджуються від аорти.
Вони є першими гілками аорти.
Ці судини живлять наше серце.
Серце отримує кров з великого кола.
Коронарні вени з'єднані з правим передсердям.
Вони з'єднуються тут.
Артеріальна кров потрапляє з аорти, а венозна минає порожнисті вени, потрапляючи прямо у праве передсердя.
Через легені також виникають запитання.
Звідки вони беруть кисень?
Це складне запитання, тому я залишив його на десерт. Не вимагайте від схеми анатомічної точності. Ось судини великого кола, які ідуть до правої легені.
А інша судина - до лівої легені.
Це артерії великого кола кровообігу.
Які називаються бронхіальними артеріями.
Вони несуть артеріальну кров.
Поки що це не складно.
Існують також бронхіальні вени.
Зараз я їх намалюю.
Вони йдуть від правої легені і впадають сюди.
Візьму темніший колір, щоб було видно.
І від лівої легені. Вони йдуть паралельно одна одній.
Судини не обов'язково повинні впадати в порожнисті вени.
Просто вони - частина венозної системи великого кола.
Все дуже легко. Але легені ще цікаві тим, що в них є багато що перемішується.
Ми маємо легеневі артерії, бронхіальні артерії, кров змішується.
В капілярах тече кров обох кіл: малого і великого.
Коли кров повертається до серця, більша частина проходить через легеневі вени.
Кров, яка проходить через бронхіальні артерії, потрапляє до малого кола кровообігу.
У велике коло кровообігу повертається незначна кількість крові.
Ось така заплутана схема.
У легені потрапляє кров з великого кола і змішується з кров'ю малого кола.
Детальніше розкажу про це в наступному відео.
Таку інформацію нескладно запам'ятати, просто важливо знати: у легенях змішується кров обох кіл.
Це взагалі унікальний орган.
(звук коліс) Доброго дня, мене звуть Джон Грін.
Це Інтенсивний курс всесвітньої історії, і сьогодні ми будемо порівнювати цивілізації, для тих з вас, хто не в курсі справи.
Стене, я можу допомогти, але відчуваю, що в нас, здається, занадто багато глобусів.
Сьогодні, ми дізнаємося про жахливих тоталітарних персів та святих та демократичних греків.
Але, звичайно ж, ми вже знаємо цю історію.
Були деякі війни, в яких ніхто не носив сорочок та усім було зручно.
Перси були поганими, греки - хорошими,
Сократ та Платон - супер-мега круті.
Перси навіть не займалися філософією.
Захід краще! ЗА КОМАНДУ!
Добре, ні.
(весела музика)
Давайте почнемо з Перської Імперії, яка стала моделлю досить багатьох імперій по всьому світу, окрім, зачекайте, монголів.
(музика кінноти)
Більшість з того, що ми знаємо про персів та їх імперію, ми дізналися із сторонніх писань про них, що зараз ми називаємо "історією", та першим справжнім істориком був Геродот, його відома книга "Перські війни", розповідає про персів дуже мало.
Зараз, той факт, що Геродот був греком, є дуже важливим, тому що це показує нам ідеї історичної прихильності, але більше про це ми поговоримо трохи пізніше.
Перська династія Ахаменідів, Ахаменідів?
Стривай, Комп'ютер:
Ахеменіди (вимовляється Аха-ме-ні-дів) чи Ахеменіди (вимовляється (Ахе-ме-ні-дів)
Обидва віріанти правильні?
Я два рази сказав вірно?
Гаразд, династія перських Ахаменідів була заснована у 539 р. до н. е. королем Кіром II Великим.
Кір разом зі своїми кочовими воїнами завоював більшу частину Месопотамії, включаючи Вавилонію, яка завершила трагічний період історії єврейського народу, під назвою "Вавилонський полон",
Таким чином, забезпечивши Кіру спогад про нього в Біблії.
Але його син, Дарій І, був ще величнішим.
Він розширив перський контроль далі на схід, до наших старих друзів Межирічної цивілізації та на захід до наших нових друзів - єгиптян та на північ до новачків інтенсивного курсу, Анатолії.
До речі, в Анатолії були греки, вони називалися іонічними та незабаром стали актуальними.
Навіть якщо б ви не були персом, Перська Імперія була досить мрійливою.
Із однієї причини, перси правили без вагомих труднощів, так як завойованим царствам дозволялося залишати своїх королів, та еліту, до тих пір поки вони клялися у вірності перському королю та платили податки, ось чому перський король був відомий як "Король королів".
Плюс до цього, податки не були надто великими, і з кращими шляхами перси покращили інфраструктуру, а також у них з'явилася поштова служба на поні, про яку Геродот говорив:
"Вони протистояли снігу, дощу, спеці, темряві та виконували зазначений курс із усієї швидкості".
Перси вітали свободу в області релігії, скажімо, вони були зороастрійцями, та претендували на те, щоб ця релігія стала першою монотеїстичною релігією.
Це був справжній Зороастризм, який показав нам дуалізм добра та зла, як вам відомо, Бога та Сатани чи Гаррі та Воландеморта, але перси не надто переймалися щодо того, що населення імперії сповідувало свою віру, плюс, Зороастризм забороняв рабство, отже рабство було невідомим для персів.
В цілому, якщо б вам довелося жити у 5-му ст. до н. е., то, мабуть, Перська Імперія була б кращим місцем для вас, хоча, лише якщо ви вірите Геродоту та грекам.
Всі ми знаємо про греків, їх архітектуру, філософію, літературу.
Саме слово музика (music) прийшло до нас із грецької мови, так само, як і багато інших понять, які ми зустрічаємо у сучасній культурі.
Грецькі поети, математики, архітектори та філософи заснували культуру, до якої ми досі звертаємося, вони представили там безліч ідей, починаючи із демократії і закінчуючи жартом про фарт (пердіння).
Греки дали Заходу нашу першу спеціалізовану історію.
Вони дали нам словниковий запас для обговорення політики.
Плюс до цього, вони подарували нам ідеалізацію демократії, яка прийшла до нас із їхнього правління у Афінах.
Містере Грін! Містере Грін! Ви сказали:
"Жарти про пердіння"? Тьху, ти не запитуєш про дорійський, іонійський чи про коринфський ордер, ти не запитуєш про печерну алегорію Платона.
Тебе цікавить лише гумор про непристойні речі!
Вже час для відкритого листа? Дійсно?
Вже? Гаразд.
Відкритий лист.
(звук пердіння)
Стееене!
Арістофану.
Дорогий Арістофане.
Ох, вірно. Я маю перевірити секретну скриньку.
Стене, що, ох.
Дякую, Стене. Це несправжнє собаче лайно.
Як розумно.
Отже, є хороша новина та погана, Арістофане, 2300 років після твоєї смерті, це хороша новина.
Ти все-ще досить популярний. Лише 11 з 40 твоїх п'єс збереглися, та навіть завдяки їм тебе називають батьком комедії, є вчені, що присвячують тобі праці.
А тепер погана новина.
Навіть, не дивлячись на те, що твої п'єси добре перекладені та досить веселі, школяри не люблять їх читати.
Вони завжди кажуть щось схоже на: "Навіщо нам читати це нудне лайно"?
Це має бути особливо обурливим для тебе, тому що більшість твоїх робіт змушуть сміятися над нуднім лайном, особливо у формах театральних трагедій, плюс, ти часто використовував справжнє лайно, щоб пожартувати, як наприклад, рефрен в "Ахарнянах", який уявляв героя цієї п'єси, кидаючим лайно, у справжнього поета, який тобі не подобався.
Ти, Арістофане, той, хто писав, що під кожним камінцем працює політик, який називав багатство найкращим із усього, що нам дає Бог.
Ти той, хто сказав наступні слова:.
"Я хочу все, що маю розділити зі всіма, та щоб усе було спільним.
Щоб більше не було багатих та бідних.
Я маю почати з обробки землі, з грошей, із усього, що зараз вживається у приватній власності".
Але хто буде обробляти землю?
Раби.
Оу.
І все ж, ви знаєте якою нудною буває домашня робота!
Це, мої друзі, істинна трагедія.
З іншої сторони, ми піклувалися про рабів.
У нас це зайняло 2,000 років.
З найкращими побажаннями, Джон Грін.
Коли ми думаємо про кульмінацію грецької культури, прикладом якої є Парфенон та п'єси Есхіла, про що ж ми насправді думаємо, так це про Афіни в 4 ст. до н.е., одразу після перської війни.
Греція була набагато більшою ніж Афіни.
Греки жили у містах-державах, які складалися із міста та околиці.
Більшість із цих міст-держав зображували деякі форми рабства і в кожному із них громадянство було обмежене лише чоловіками.
Дами, пробачте.
Також, кожне із цих міст-держав мало свою власну форму правління, починаючи із самих демократичних, навіть якщо ви жінка чи раб, до абсолютно диктаторських.
Люди, які жили у таких містах, вважали себе громадянами цього міста, а не всієї Греції, доки не почалася Перська війна.
У період із 490-480 рр. до н. е. перси пішли війною на грецькі міста-держави.
Це була війна, яка зобразила битву під Фермопілами, де билося 300 відважних спартанців, якщо вірити Геродоту, 5 мільйонів персів та також Марафонська битва, яка знаходиться близько на 26,2 милі від Афін.
Війна почалася, тому що афінці підтримали вищезазначенних іонічних греків, коли вони повстати проти персів у Анатолії.
Це розлютило короля Персії Ксеркса І, таким чином, він здійснив 2 основні битви проти афінян, та афіняни звернулися про допомогу до усіх інших грецьких міст-держав.
У результаті перемоги греків, греки побачили себе як греки, а не як спартанці, афіняни чи будь-хто.
Згодом Афіни стали столицею Греції, а ще пізніше настав "Золотий вік", який вигадали історики.
Багато подій відбулося протягом "Золотого віку", включаючи Парфенон, храм, який став церквою потім мечеттю та воєнним складом, поки, нарешті, він не перетворився на руїни.
Вони також мали таких державних діячів, як Пекріл, який славиться своєю знаменитою надгробною промовою, про те, що золота демократія в Афінах із риторикою, яка є доречною і сьогодні.
Якщо ми подивимося на закони, то ми побачимо, що вони судили всіх однаково, дивлячись на приватні особливості кожного.
Якщо людина здатна служити в державі, то нічого не завадить йому зробити це, та коли ви поєднаєте цю високу риторику із чудовою владою та красою мистецтва та філософії, яка була створена у Древніх Афінах, то не важко помітити, що це основа
Якщо ви погоджуєтеся із цим, то зрадієте, коли дізнаєтеся, що греки перемогли персів.
Навіть якщо ви проти рабства та інших несправедливостей у грецькому суспільстві, є ще одна проблема.
Я сказав це?
Серйозно?
Класно.
Проблема, прямо тут в "Рівер Сіті" із головною літерою "П" та цією римою з "П", це стандарти для Пелопоннеса.
Надгробну промову Перікла прийшла з пізнішої війни, з Пелопоннеської війни, яка породила 30-річний конфлікт між афінянами та спартанцями.
Спартанці не приймали демократію, а замість цього прийняли царство, яке існувало лише завдяки великому прошарку брутально налаштованих рабів.
Але, якщо бути чесними, війна не стосувалася спроб афінян змусити спартанців прийняти демократичні реформи.
Війни рідко були такими.
Це стосувалося ресурсів та влади, і афіняни були ледь святими у всьому цьому, про що свідчить відомий діалог Меліан.
Давайте звернемося до Хмаринки думок.
На одному з самих відомих уривків із "Історія Пелопонесської війни" Фукідіда, пишеться, що афіняни приплили на острів Мелос - спартанська колонія, та вимагали, щоб місцеві жителі прийняли права афінян.
Мелосійці в свою чергу сказали, що вони фактично ніколи не будуть битися із спартанцями, їх слова:
"Послухайте, якщо ви також, то ми підемо до Швейцарії", окрім того, що вони не казали, так тому, що не було Швейцарії, яким відповіли афіняни, і тут я цитую дослівно:
"Сильні роблять те, що вони можуть, а слабкі страждають, коли треба".
Зрозуміло, що це не страшна демократія чи усвідомлено зайнята позиція.
Насправді, іноді це тверження розглядаеться і як перше явне підтверження так званої теорії реалізму в міжнародних відносинах.
Для реалістів, взаємодія між націями чи людьми чи культурами залежить від сили, влади.
Той, хто має силу, може змусити того хто її не має, робити майже все.
Отже, що ж робили мерітократичні та демократичні афіняни, коли мелосійці ввічливо попросили не розпочинати війну?
Вони вбили мелосійських чоловіків та зробили з усіх жінок та дітей рабів.
Таким чином, Сократ представив нам його метод запитань,
Софокл дав нам Едіпа, але спадок стародавньої Греції глибинно двозначний.
Більше того, через те, що остаточними переможцями Пелопоннеської війни були диктатори-спартанці.
Дякую за неймовірний облом, Хмаринко думок.
А зараз не зовсім риторичне питання.
Чи Перську війну виграв той, хто потрібно?
Більшість класиків та захисників Західних традицій скажуть тобі, що звичайно ж нам потрібно радіти, що перемогли греки.
Зрештою, перемога у Перській війні дала початок культурному розквіту, завдяки якому ми отримали "Класичний вік", а також, якщоб війну перемогли перси зі своєю монархією, вони б могли задушити демократію, ще на початку її розвитку та ми б мали лише одноосібне правління, і це можливо, але на противагу цьому аргументу, давайте розглянемо 3 речі.
Перше, варто пам'ятати, що життя під правлінням персів було досить хорошим, та якщо ви поглянете на останні 5, 000 років людської історії, ви побачите набагато більше успішних та стабільних імперій, ніж демократій.
Друге, життя під правлінням афінян не було таким прекрасним, особливо, якщо ви були жінкою або рабом, та їх управління було корумпованим.
У кінцевому рахунку, на владу у афінському управлінні впливали не жителі, а імперіалістичні вірування, які, можливо, і були правильними.
Правда, що афіняни дали нам Сократа, але я нагадаю вам, що вони вбили його.
Добре, я вважаю, що вони змусили його піти на самогубство.
Однако, Геродот. Ви не єдиний, хто може брати участь у історичній несправедливості.
Нарешті, під час правління персів, греки могли уникнути Пелопоннеської війни, яка в кінцевому рахунку ослабила грецькі міста-держави настільки, що Александр, найближчим часом, Великий бітько, зміг завоювати їх всі, та згодом саме тут відбулося безліч кровопролитних воєн з персами і багато інших жахливих речей, та греки більше не показувалися зі своєю демократією напротязі 2 тисячоліть, всього цього можливо було уникнути, якщо б вони піддалися персам, які б в свою чергу змусили б нас звернутися до основного питання історії людства.
Який сенс життя?
У мене є для тебе хороші новини, друже.
Ви зможете перейнятися цим лише напротязі не більш ніж 8 секунд.
Давайте спробуємо уявити найдовше, найздоровіше та найпродуктивніше життя людини?
Якщо так, то просто аргументувати, що греки мали програти
Перську війну, але можливо, життя потрібно прожити в гонитві за якоюсь великою ідеєю, для якої можна пожертвувати всім, та якщо так, то, мабуть, слава афінян все ще блищить, однак слабко.
Це дійсно важливе запитання історії.
Який сенс життя?
Як нам організувати наше життя?
Що нам від нього чекати?
Це не просте запитання, але ми розглянемо його з іншої сторони наступного тижня, коли ми будемо говорити про Будду.
До зустрічі!
Аліса Волкман: ​​Отже, наша історія починається з хвилюючих моментів народження нашого первістка, Деклана.
Очевидно, це по-справжньому проникливий момент, що багато в чому змінив наші життя.
Змінив наші життя, зокрема - в багато неочікуваних способів, і ці неочікувані зміни, про які ми потім розмірковували, що зрештою спричинили виникнення в нас двох бізнес-ідеї, і рік по тому ми запустили Babble, інтернет-сайт для батьків.
Руфус Гріском:
Зараз я думаю, що наша історія почалася кількома роками раніше (А.В.:
Це правда.)
Р.Г.
Можливо, ти пам'ятаєш, ми по вуха закохалися один в одного.
А.В.:
В той час ми працювали над сайтом зовсім іншого типу, який називався Nerve.com, девіз якого був "непристойне чтиво для освічених".
Р.Г.:
Теоретично, і, сподіваюся, практично це був просунутий онлайн-журнал про секс і культуру.
А.В.:
Який поклав початок сайту знайомств.
Уявляєте, які жарти ми вислуховували?
Секс спричиняє діток.
Дотримуйтесь інструкцій Nerve, і ви закінчите на Babble, що з нами і сталося.
Можливо, сайт про старіння буде третім.
Побачимо.
Р.Г.: Однак для нас тривалість між Nerve і Babble була не просто життєвим етапом, що, звичайно ж, теж важливо, але радше це було наше бажання дуже відверто обговорювати речі, про які зазвичай людям важко говорити чесно.
Нам здається, що коли люди починають прикидатися, брехати про різні речі, у цей момент починається найцікавіше, саме в цю тему нам хотілося-б зануритись.
І ми були здивовані дізнатись, як молоді батьки, що з батьківством пов'язано навіть більше табу, ніж із сексом.
А.В.:
Це правда.
Отже, як ми казали, ранні роки були справді чудовими, але вони були також і непростими.
І ми вважаємо, що частково ці труднощі виникли через брехлива реклама про батьківство.
(Сміх)
Ми виписали купу журналів, старанно "робили домашнє завдання", проте нас скрізь оточували зображення, подібні до цього.
І ми стали на свій батьківський шлях, очікуючи, що наше життя виглядатиме ось так.
Що сонечко завжди сяятиме, наші дітки ніколи не плакатимуть.
Що я завджи буду досконало зачесаною і добре відпочилою,
А насправді все виявилося зовсім інакше.
Р.Г.:
Коли ми відкладали наш глянцевий батьківський журнал, що ми роздивлялися, з тими красивими малюнками, і дивилися на картину нашої дійсної вітальні, вона виглядала трохи більш схоже на це.
Троє наших синів.
Звичайно, вони не постійно ридають і волають.
Однак з трьома хлопчаками, є порядна ймовірність що, принаймні, один з них не буде поводитись саме так, як він мав би.
А.В.:
Так, ви самі можете бачити, чому ми відчували дисонанс.
Ми відчували, що наші очікування не мають нічого спільного з нашим реальним досвідом.
Отже, ми вирішили, що хочемо розповісти батькам все, як є.
Ми дійсно хочемо дати їм зрозуміти якими є реалії батьківства і материнства насправді.
Р.Г.: І ось, сьогодні ми б хотіли поділитись з вами чотирма батьківськими табу.
Та звісно, є набагато більше за ці чотири речі, які ви не можете говорити про батьківство.
Проте сьогодні ми хочемо поділитися з вами чотирма, які мають особливе значення для нас особисто.
Отже, для початку, табу номер один: не можна говорити, що ви не закохалися у свою дитину з найпершої хвилини.
Я чітко пам'ятаю, як сидів у пологовому будинку.
Ми були в процесі народження нашого первістка.
А.В.:
Ми чи я?
Р.Г.:
Вибач.
Помилився займенником.
Аліса великодушно перебувала в процесі народження нашого первістка - (А.В.:
Дякую.) - а я просто стояв напоготові і ловив його.
Я чекав на нього з розпростертими обіймами.
Медсестра виникла переді мною з цією прекрасною, чудовою дитиною.
І я пам'ятаю, коли вона наближалася до мене, в моїх вухах звучали голоси моїх друзів:
"Коли тобі дадуть дитину на руки, ти відчуєш, як відчуття любові охопить тебе, величніше і потужніше, за будь-що інше, що ти колись переживав у цілому твоєму житті".
Отже, я з завмиранням серця чекав цього моменту,
Дитина була на підході, і я був готовий, що такий собі КАМАЗ любові звалить мене з ніг.
Та натомість, коли мені на руки поклали дитину, це був надзвичайний момент.
Цю світлину зроблено буквально за пару секунд після того, як мені дали дитину на руки, і я підніс її до матері.
Як ви бачите, наші очі блищали від щастя.
Мене переповнювало почуття любові і ніжності до моєї дружини, а також найглибшої вдячності за здорову з вигляду дитину.
І це все, також, звісно здавалося нереальним.
Тобто я перевірив бирку на ніжці, щоб переконатися,
Я не міг повірити:
"Ти впевнена, що це наша дитина?"
Все це було досить вражаючим.
Те, що я відчував тоді до дитини, можна назвати глибокою прихильністю, але й близько не те, що я відчуваю до нього зараз, 5 років потому.
І ось, ми тут зробили дещо абсолютно єретичне: ми представили нашу любов до дитини і її зміни в часі у вигляді графіка.
(Сміх)
Це, як ви розумієте, повна єресь.
Не можна будувати графік кохання.
Причина цього полягає в тому, що суспільство розглядає любов як чорно-білу річ, тобто ви можете бути або закохані, або ні.
Ви або любите, або ні.
Та я думаю реальність така, що любов - це процес.
І я думаю, що проблема такого "двійкового" погляду на любов саме в тому, що це змушує нас надмірно турбуватися про те, що любов підробна, неповноцінна, чи що там у вас.
Я вважаю, що говорю зараз, очевидно, з досвіду батька.
Але, думаю, чимало чоловіків проходять крізь це відчуття, в перші місяці, може - перший рік, що їх емоційна реакція, в якомусь сенсі, неадекватна.
Я рада, що Руфус торкнувся цієї теми, тому що, як ви помітили, у нього був провал у перші роки, коли, гадаю, більшість роботи була на мені.
Але ми любимо жартувати, що в перші місяці життя всіх наших дітей він для них - дядько Руфус.
(Сміх)
Р.Г.:
Я дуже лагідний дядько, дуже лагідний дядько.
Так, і я часто жартую з Руфусом, коли він приходить додому, що не певна, чи він зможе вирізнити свого сина в шерензі інших дітей.
Отже, я взяла й справді приготувала Руфусу такий тест.
Р.Г.:
Ой...
А.В.:
Я не хочу надто соборими його. Але я дам йому три секунди...
Р.Г.:
Це не чесно.
Це питання з підначкою.
Його там немає, чи не так?
А.В.:
Наш двомісячний син десь там.
Ні!) (Сміх)
Крайній ліворуч (А.В.:
Р.Г.:
Це жорстоко.
А.В.:
Більше говорити ні про що.
(Сміх)
Переходжу до табу номер два.
Не можна говорити про те, як самотньо можна почуватися, народивши дитину.
Я отримувала задоволення від своєї вагітності, я обожнювала цей час.
Я відчувала неймовірний зв'язок з оточуючими.
Здавалося, всі навколо з такою участю ставилися до мого положення, вираховуючи дні до можливої ​​дати пологів.
Я відчувала себе такою собі "кораблем майбутнього" людства.
Це тривало і в пологовому будинку; дійсно п'янко.
Я купалася в подарунках, квітах і відвідувчах.
Це був дійсно чудовий досвід.
Однак, повернувшись додому, я раптово відчула себе дуже відірваною, замкненою і відгородженою від усього світу.
І я була справді вражена тими відчуттями.
Я очікувала, що буде нелегко, що будуть безсонні ночі, постійні годування, проте я не очікувала такого почуття ізоляції та самотності, що я пережила.
І я була дійсно здивована, що ніхто не розповів мені про те, що я буду таке відчувати.
Я зателефонувала сестрі, з якою ми дуже близькі (і в якої троє дітей) і запитала її:
"Чому ти не сказала мені, що я буду себе так почувати, що я буду відчувати це - таку неймовірну самотність?"
І вона відповіла мені - я цього ніколи не забуду -
"Просто це не те, що хочеться сказати молодій матусі, що очікує первістка".
А ми, звичайно, вважаємо, що саме про це й треба говорити жінкам, що готуються вперше стати матір'ю.
І звичайно, це одна з тих тем, які, ми вважаємо, вимагають жорстокої відвертості для всіх нас, щоб бути прекрасними батьками.
І також важко не думати, що частково причиною цього почуття ізольованості є наш сучасний світ.
Отже, Аліса не самотня у своїх почуттях.
58% опитаних матерів зізналися, що відчували самотність.
З них 67% почуваються найбільш самотньо, маючи дітей у віці від 0 до 5 років - або навіть від 0 до 2.
У процесі підготовки до цього виступу ми поцікавилися, як люди різних культур по всьому світу переживають цей період життя, оскільки в західному світі менше 50% з нас живуть поруч з нашими родичами, що, я вважаю, є однією того, чому це такий тяжкий період.
Отже, візьмемо один з багатьох прикладів. У Південній Індії існує звичай, знаний як джголабгарі, полягає в тому, що жінка на 7-му чи 8-му місяці вагітності переїжджає до своєї матері і проходить ряд ритуалів і церемоній, народжує дитину і повертається додому в свою сім'ю через кілька місяців після народження дитини.
І це всього лише один з багатьох способів, якими народи інших культур компенсують цей період самотності.
А.В.:
Отже, табу номер три: не можна говорити про викидні - але сьогодні я розповім вам про свій.
Отже, після народження Деклана ми немов би переглянули свої очікування.
І подумали, що ми, направду, могли б пережити це ще раз, ми думали, що тепер знаємо, з чим нам доведеться зіткнутися.
І ми були дуже вдячні за те, що я здатна завагітніти, і незабаром ми дізналися, що очікуємо хлопчика.
А потім, коли я була на п'ятому місяці, ми дізналися, що втратили нашу дитину.
Це його остання маленька світлина.
І очевидно, це був дуже важкий час, справді болісний.
Проходячи через цей скорботний період, я з подивом виявила, що не хочу нікого бачити.
Я просто хотіла забратися в нору.
І я насправді не уявляла, як я зможу повернутися в моє звичне оточення.
Я розумію зараз, що мої тодішні почуття мали дуже глибоке коріння. Мені було страшенно соромно, чесно кажучи - ніяково, бо, в якомусь сенсі, я не впоралася із завданням, для якого я генетично спроектована.
І звичайно, це постало питанням, якщо я не зможу мати іншої дитини, що це буде означати для мого шлюбу і просто для мене як жінки.
Отже, це був дуже важкий час.
І я почала працювати над цим, я почала виходити з тієї нори і спілкуватися з іншими людьми, я була справді вражена усіма тими історіями, що почали мене затоплювати.
Люди, з якими я щодня спілкувалася, разом працювала, дружила, родичі, яких я знала дуже давно, ніколи не розповідали мені своїх власних історій.
Я пам'ятаю, як почувалася, коли всі ці історії видобули з шаф.
Я ніби випадково натрапила на таємне товариство жінок, частиною якого тепер стала сама, що заспокоювало, але й справді стурбовувало.
Я вважаю, що викидень - це невидима втрата.
І зазвичай немає особливої суспільної підтримки в цьому.
Немає особливої ​​церемонії, ритуалів або відправ.
Але я думаю - стосовно смерті - маємо похорон, святкуємо життя, і громада дуже підтримує вас.
І саме цього позбавлені жінки, що пережили викидень.
Р.Г.:
І дуже дарма, оскільки, звичайно це досить поширений і дуже травмуючий досвід. від 15 до 20% всіх вагітностей закінчуються викиднями.
І я вважаю це вражаючим.
За даними дослідження, 74% жінок сказали, що відчувають свою часткову провину у викидні, і це жахливо.
Ще більше вражає, що 22% зізналися, що приховали б факт викидня від чоловіка.
Отже, табу номер чотири: не можна говорити, що ваш "середній рівень щастя" з моменту появи дитини знизився.
"Партійна лінія" полягає в тому, що кожен аспект мого життя просто радикально поліпшився відколи я взяв участь в диві народження та сім'ї.
Я ніколи не забуду, я й досі ясно пам'ятаю, - нашому первістку Деклану було 9 місяців, і я сидів там у кріслі і читав чудову книгу Деніела Ґілберта "Перечіпляючись через щастя".
Я вже прочитав приблизно дві третини книги, і там з правого боку був такий графік - на сторінці праворуч - назву якого ми перефразували як
"Найжахливіший графік для батьків-новачків, який тільки можна уявити".
Цей графік скдалено з чотирьох абсолютно незалежних досліджень.
Загалом мова йде про різке падіння задоволеності сімейним життям, тісно пов'язаного, як ми знаємо, з відчуттям щастя в загальному сенсі, яке вже не зростає знов, допоки ваш первісток не піде до коледжу.
І ось я сиджу так, дивлячись на наступні два десятки років свого життя, і те "урвище щастя", в яке ми правимо наш горезвісний кабріолет.
Ми були пригнічені.
Отже, знову - можете собі уявити, перші місяці були важкими, але ми впоралися, та все ж ми були шоковані побачити це дослідження.
Тож нам справді захотілося глибше вивчити це питання, сподіваючись знайти промінь надії.
І ось коли це чудово, провадити веб-сайт для батьків , бо у нас є ця неймовірна журналістка що йде та інтерві'ює всіх цих вчених що керували цими дослідженнями.
Ми сказали, щось тут не так, щось ви випустили в цих дослідженнях.
Все не може бути аж так погано.
Отже, Ліз Мітчел чудово впоралася з цим.
Вона взяла інтерв'ю у чотирьох вчених, а також у самого Деніела Ґілберта.
І нам дійсно вдалося знайти промінь надії.
Ось наша здогадка, як може виглядати графік середніх значень відчуття щастя протягом людського життя.
"Середній рівень щастя", звичайно ж, не є відповідним, оскільки не апелює до миттєвих переживаннь.
Ось як, на нашу думку, виглядає цей графік, якщо на ньому, шар за шаром, відобразити щосекундні відчуття.
Ми всі пам'ятаємо, як це було в дитинстві: найнезначніша дрібниця - і ми бачимо це по обличчях наших дітей. Будь-яка дрібниця може піднести їх на висоти щастя, будь то навіть прості лестощі, а потім наступна дрібниця може занурити їх у глибини відчаю.
За цим просто надзвичайно спостерігати, та ми й самі пам'ятаємо це по собі.
Але потім, коли дорослішаєш, - так, ніби вік - це різновид літієвого преппрату. чим старіше стаєш, тим стабільніше твій стан.
Почасти саме у віці між 20 і 30 роками, я думаю, ви вчитеся ухилятися від відчуття щастя.
Ви починаєте розуміти:
"Гей, я можу піти на цей концерт і пережити неймовірні відчуття, від яких все моє тіло покриється гусячою шкірою, але швидше за все я відчую напад клаустрофобії, і не зможу навіть хильнути пива.
Тому я не піду.
У мене і вдома гарна стререосістема.
Отже, я не іду".
Так ваш середній рівень щастя підвищується, але ви втрачаєте ці надзвичайні переживання.
А.В.:
Ага, а потім народжується ваш первісток, і ви тепер по-новому відкриваєте ці злети і падіння: злети - його перші кроки, перша посмішка, момент, коли він перший раз читає вам по складах, і падіння, як от наш будинок щомиті з шостої до сьомої щовечора.
Однак ви розумієте, що свідомо погоджуєтесь на цю дійсно чудову втрату контролю, що, ми вважаємо, надає величезного сенсу нашому життю і це дійсно благодатно.
Р.Г.:
І тому, фактично, ми розмінюємо свій рівень щастя.
Ми виторговуємо подобу безпеки та захищеності певного рівня задоволення за ці незрівнянні моменти.
Тож де це залишає нас двох з сім'єю з наших трьох малих хлопчаків на тлі всього цього?
У нашому випадку діє ще один фактор.
Ми порушили ще одне табу у своєму житті.
Це табу буде для вас бонусом.
Ось воно: нам не слід було б працювати разом, та ще й маючи трьох дітей, але ми працюємо.
Р.Г.:
Спочатку ми мали перестороги стосовно цього.
Всі знають, подружжю не можна ні за яких обставин працювати разом.
Коли ми почали шукати інвесторів для проекту Babble, венчурні капіталісти говорили нам:
"Ми категорично не інвестуємо в компанії, засновані чоловіком і дружиною, оскільки це додатковий фактор ризику.
Це погана ідея.
Не робіть цього".
Але, очевидно, ми таки це зробили.
Ми заробили грошенят, і ми захоплені тим, що зробили, бо на цьому етапі життя неймовірно не вистачає саме часу.
Якщо ви і справді закохані в те, що робите щодня - а ми такі і є - і ви також закохані один в одного, то це єдиний відомий нам спосіб, як це зробити.
Отже, остаточне питання буде таке: чи можемо ми гуртом вигнути цей графік щастя догори?
Дуже добре, що ми маємо ці надзвичайні моменти радості, але вони часто зовсім короткі.
А як же тоді бути з середнім показником щастя?
Чи можемо ми підняти його хоч трохи?
А.В.: Ми немов відчуваємо, що нестача щастя, про яку йдеться, - це насправді результат того, що ви розпочинаєте батьківство, або взагалі будь-яке довгострокове партнерство, з невірних очікувань.
Якщо у вас правильні очікування і вірне керування ними, то це партнерство буде дуже відрадним досвідом.
Р.Г.:
Так і виходить.
Ми думаємо, що багато батьків, коли вони тільки починають, - як, до речі, було і з нами, - вони пакують валізи для поїздки до Европи, і вони дуже захоплені поїздкою.
Тоді вони виходять з літака, і виявляється, що це буде гірський туризм у Непалі.
Гірський туризм у Непалі - це надзвичайний досвід, надто якщо ви спакувалися відповідно і ви знаєте, на що ідете, і психологічно підготувалися до цього.
Отже, головний сенс нашої розмови - це не просто надія на чесність заради чесності, це надія, що якщо ми будемо більш чесними та відвертими, ми всі загалом зможемо вигнути цю лінію щастя трошки вгору.
Р.Г. + А.В.:
Дякуємо.
(Оплески)
Моя скромна думка, що найважливішою біохімічною реакцією, особливо для нас, є клітинне дихання. [Напис: клітинне дихання]
І переконання моє обгрунтоване, адже саме таким чином ми добуваємо енергію із їжі, тобто з нашого палива.
Ну, і якщо бути точним, то з глюкози.
Наприкінці дня більшість з того, що ми з'їли, або, як мінімум, вуглеводи перетворюються на глюкозу.
У наступних відео я розповім, як ми добуваємо енергію із жирів та білків.
Отож, клітинне дихання. Прослідкуємо, яким чином відбувається перехід від глюкози до енергії та деяких продуктів обміну.
Щоб не показувати на пальцях, дозвольте, я запишу відповідну хімічну реакцію.
Тож хімічна формула для глюкози - 6 атомів вуглецю, 12 атомів водню і 6 - кисню.
Ось це глюкоза.
Нехай ми маємо один моль глюкози - ось я записую, ось наша глюкоза.
Додамо до цієї глюкози шість моль молекулярного кисню, який циркулює клітиною. От це маємо грубо спрощене представлення клітинного дихання. Під час наступних кількох відео, думаю, ви глибоко вникнете у суть розглядуваного процесу, а на разі достатньо загальної картини.
Нехай я маю певну кількість глюкози - хай це буде один моль - і шість моль кисню. Відбувається клітинне дихання. Поки що зобразимо його у вигляді чорної скриньки.
Отож, це клітинне дихання - процес доволі складний, у чому ми ще встигнемо переконатися.
Отож, у результаті клітинного дихання ми отримаємо шість моль діоксиду вуглецю, шість моль води і - ця частина вкрай важлива - ми отримаємо енергію.
Отримаємо енергію.
Цю енергію можна використати з користю. Наприклад, для зігрівання тіла, для породження електричних імпульсів у мозку.
Уся енергія, необхідна людському тілу, і не лише людському, отримується завдяки клітинному диханню.
Ми згадали про енегрію, і вам, мабуть, цікаво, чому я в попередньому відео - хоча я ж не знаю, чи саме його ви перед цим дивилися - там я говорив, що носієм енергії у біологічних системах є АТФ.
А тут виходить, що ніби як глюкоза є носієм енергії у біологічних системах.
До певної міри, обидві відповіді правильні.
Але, щоб внести хоча б деяку ясність, зауважу, що процес клітинного дихання виробляє енергію напряму.
А вже ця енергія використовується при утворенні АТФ.
Тож, якби довелося розбити цю порцію енергії, утворену в результаті клітинного дихання, то ми отримали б тепло, яким обігрівається клітина, і долю енергії, яка йде на різні потреби.
Так говориться в підручнику. Підручник каже, що вона витрачається на утворення 38 АТФ.
Вона, найімовірніше, витратиться клітинами на скорочення м'язів або на генерування нервових імпульсів, або на ріст чи поділ, чи ще якісь інші потреби клітини.
Взагалі-то, якщо казати, що клітинне дихання продукує енергію, це буде не зовсім справедливо.
Насправді, це процес використання глюкози для вироблення АТФ та, можливо, тепла як продукту обміну.
Але це добре, що виділяється тепло.
Необхідно достатньо тепла, аби наші клітини могли правильно функціонувати.
Тож уся справа у переході від глюкози, від одного моля глюкози до, як вказано у підручниках, до 38-ми АТФ.
Хоча справедливо зазначити, що для отримання саме 38-ми АТФ, необхідні ідеальні умови.
Коли я готувався до створення цього відео, то прочитав, що насправді, залежно від продуктивності клітини при клітинному диханні, утвориться більше АТФ - від 29 до 30.
Але тут варіацій може бути багато, і люди все ще вивчають це питання.
Але в цьому полягає клітинне дихання.
У наступних відео ми розіб'ємо цей процес на складові частини.
А зараз ми просто з ними ознайомимося, просто щоб ви знали, якими саме є ці етапи клітинного дихання.
Перший етап називається гліколізом, [Напис: гліколіз] який, по суті, є розпадом глюкози.
І вам для загальної інформації: гліко - означає глюкоза, а ліз (лізіс) - означає розпадатися.
Пам'ятайте, що гідроліз означає розпад молекули під дією води, а глюколіз - розпад глюкози.
Якщо вас цікавить походження термінів, то глюкоза походить від грецького слова "глюк", яке означає "солодкий".
Адже глюкоза таки є солодка.
Для усіх цукрів ми використовуємо закінчення -оза, що означає цукор.
Ви, мабуть, вважатимете тавтологією висловлювання "солодкий цукор". Але є і не солодкі цукри.
Наприклад, лактоза, молоко, може бути ледь солодка, але лише коли вона засвоюється, її можна перетворити на дійсно солодкий цукор, але все ж не такий солодкий, як глюкоза, фруктоза чи сахароза.
Але ми на цьому не будемо зупинятися.
Перша стадія клітинного дихання - це гліколіз - розщеплення глюкози.
Молекула глюкози розщеплюється, і наші шість атомів вуглецю - розпад стосується якраз їх - можна це от таким чином зобразити- молекула, що містить 6 атомів вуглецю, виглядає так. Це, насправді, цикл.
Зараз покажу, як виглядає глюкоза.
Ось глюкоза.
Зауважте, що у нас є один, два, три, чотири, п'ять, шість атомів вуглецю.
Це взято з Вікіпедії.
Просто вводите в пошуку "глюкоза", і бачите ось таку діаграму.
Це на випадок, якщо вас цікавлять деталі. Отож, маємо шість атомів вуглецю і шість атомів кисню.
Один, два, три, чотири, п'ять, шість.
А ці маленькі сині кульки - це атоми водню.
Тож от яка насправді глюкоза.
Отже, процес гліколізу. Запишу в рядок, але ви можете собі уявляти це, як замкнений ланцюжок. Ну, і плюс маємо кисень і водень біля кожного атому вуглецю.
Але каркас нашої сполуки все ж вуглецевий.
Цей вуглецевий каркас розбивається на дві частини.
Ось якою є дія гліколізу.
Тож ми ніби як розчинили глюкозу.
Інших, приєднаних сюди елементів, я не зобразив тут.
Але ви розумієте, що тут мали б бути кисень і водень.
Кожна з новоутворених 3-вуглецевих молекул називається піруват.
Ми це ще розглянемо більш детально.
Але гліколіз сам по собі генерує - - адже йому потрібні дві АТФ - а генерує чотири АТФ.
Поки що на даному етапі генерується дві АТФ. (Зображу різними кольорами.) Маємо дві корисні АТФ.
Це була перша стадія, яка може відбуватися абсолютно без присутності кисню.
Колись підготую відеоурок виключно про гліколіз.
А тепер ці продукти обміну дещо модернізуються і входять у так званий цикл Кребса, під час якого і утворюються дві інші АТФ.
Потім, і це цікавий факт, спостерігаємо інший процес, який відбувається після циклу Кребса.
Не забуваймо, що ми знаходимось у клітині, де постійно відбуваються зіткнення.
Хоча таке спостерігається, здебільшого, вже після гліколізу і циклу Кребса.
Для от цього процесу потрібен кисень. Під час першого етапу, гліколізу, кисень не потрібен.
Ми його не будемо використовувати.
Тобто, чи він є, чи його немає, процес все одно відбудеться.
Тому можемо сказати, що наш процес є анаеробним.
Це анаеробна частина дихання.
Запишу це також.
АНАЕРОБНИЙ.
Давайте, ось тут запишу.
Отож, оскільки гліколіз відбувається без участі кисню, він є анаеробним.
Можливо, ви знайомі із ідеєю занять аеробікою.
Мета аеробіки змусити вас інтенсивно дихати, адже для виконання вправ вам потрібен кисень.
Тож, анаеробність означає, що нам не потрібен кисень, аеробність - навпаки.
Анаеробні процеси відбуваються без участі кисню на відміну від аеробних.
Гліколіз анаеробний. Він продукує дві корисні АТФ.
А тоді починається цикл Кребса.
Тут можна було б надати більше пояснень, але ми це зробимо пізніше.
Тож переходимо до циклу Кребса, який є аеробним.
Він аеробний. Для того, щоб він відбувся, потрібен кисень. Тут знову утворюються дві АТФ.
А далі йде стадія, при вивченні якої я добряче попотів.
Запишу це у традиційному вигляді.
Тож далі маємо - (ми занадто часто використовуємо однаковий колір) - маємо так званий електронтранспортний ланцюг.
Ця частина забезпечує нам можливість створення величезної маси АТФ.
34 АТФ.
Це також аеробний процес.
Він потребує кисню.
Тож бачимо, якщо кисню немає, якщо клітини не отримують достатньо кисню, можна утворити лише незначну кількість енергії.
Дуже мізерну, порівняно з тим, яку величезну її кількість можна отримати, маючи кисень.
Тому, коли у нас закінчується кисень, процес не може продовжуватися, і деякі продукти обміну гліколізу замість переходу до циклу Кребса та електронтранспортного ланцюга, де їм кисень просто необхідний, переходять до побічного процесу, який називається бродінням.
У ряду організмів процес бродіння перетворює продукти обміну гліколізу на спирт.
Ось звідки береться спирт.
Це називається спиртовим бродінням.
І для нас як людських істот, на щастя чи на жаль, наші м'язи не утворюють спирт безпосередньо.
Вони утворюють молочну кислоту.
Відбувається молочно-кисле бродіння.
Запишу це. Молочна кислота.
Це стосується людей та інших ссавців.
А от у випадку, наприклад, дріжджових грибів, відбувається спиртове бродіння.
Це тоді, коли бракує кисню.
Якраз з вини молочної кислоти, якщо добряче пробігтися, але не отримувати при цьому достатньо кисню, болітимуть м'язи, бо відбуватиметься накопичення молочної кислоти.
Але це лише побічний ефект.
Якщо ж є кисень, то переходимо до циклу Кребса і отримуємо наші дві АТФ. Тоді йдемо до електронтранспортного ланцюга, де утворюються 34 АТФ. Ось що загалом відбувається під час клітинного дихання.
Я казав, що ця частина не головна, що до певної міри не є справедливим.
Адже, поки ці хлопці працюють, вони одночасно продукують ось ці інші молекули.
Вони продукують їх не повністю. Вони просто беруть - розумію, що зараз це все складно, але вже за кілька наступних відео картинка складеться - у цих двох частинах реакції, гліколізу і циклу Кребса, вони постійно беруть НАД - запишу це як НАД+ і додають атоми водню, щоб утворити НАДН.
Це відбувається для однієї молекули глюкози, для 10 НАД.
Або 10 НАД+, які стають НАДН.
Саме це запускає процес електронтранспортного ланцюга.
Я згодом розповім, як це відбувається, і чому енергія добувається, і чому це реакція окислення і т.д.
А також ЩО окислюється, а ЩО відновлюється.
Я просто хотів зробити належний вступ.
Ці "хлопці" не лише виробляють дві АТФ на кожній із цих стадій, вони також спільно продукують 10 НАДН, кожна з яких утворює три АТФ у ідеальних умовах електронтранспортного ланцюга.
Вони також роблять це з іншою молекулою,
ФАД, дуже подібною.
Але вони продукують ФАДН.
Розумію, що все це дуже складно.
На цю тему ще будуть відео.
Важливо запам'ятати, що в процесі клітинного дихання задіяна глюкоза, енергія в якій змінює форму на, як сказано в підручнику, 38 АТФ.
Було б класно, якби під час екзамену ви використали це число.
Хоча в реальних умовах цифра буде менша.
Крім того, виділиться тепло.
Та і більшість з от цього буде теплом. Ну, і наші 38 АТФ.
Тож проходимо три стадії.
Перший етап - це гліколіз, коли глюкоза, буквально, розпадається на дві частини.
Генерується певна кількість АТФ.
Але, що важливіше, генеруються НАДН, які потім використаються у електронтранспортному ланцюзі.
Пізніше ці продукти обміну знову розпадаються у циклі Кребса, утворюючи дві АТФ.
А тут виробляється значно більше НАДН.
І всі ці НАДН використовуються у електронтранспортному ланцюзі для утворення більшості із нашої енергії або наших 34 АТФ.
Музика
Др.Цукер:
І зараз ми бачимо справді рідкісну картину - роботу художника Дуччо. Їх справді дуже мало у світі.
Це Богородиця із святими.
Зверху ми бачимо мініатюрне зображення Царя Давида.
Др.Гаріс: Із Старого Завіту
Др.Цукер: Його оточують старозавітні пророки, яких впізнаємо по довгих сувоях.
Др.Гарріс: це типовий іконопис, Ми маємо пророків, які провіщають прихід Христа, а внизу - триптих.
Коли він в розгорнутому вигляді, ми бачимо Марію з Христом.
У цьому є своя краса, що пророки,розташовані вгорі, вони завжди там з Царем Давидом.
А коли триптих розкритий, нам являється істина їхнього пророцтва.
І Цар Давид вважався предком Христа.
Др.Цукер: І він одягнений в блакитне, що точно співпадає з кольором одягу Марії,
Тут є свого роду інтимність Це цілком революційно і пізніше це ляже в основу Ренесансу.
Погляньте, з яким преклонінням дивиться Христос на свою матір.
Він ніби відслоняє вуаль, щоб добре бачити її обличчя.
А погляньте на витонченість. ціє вуалі.
Я вважаю, що це одна з найкрасивіших деталей ікони.
Те, як він тримає вуаль однією рукою і відслоняє її іншою, утворюючи таким чином своєрідну дугу - міст між поміж ними.
Дуччо належав до сієнської школи митців і, звичайно, його твори характеризувалися чутливістю до декорацій, що стосувалося як витонченості кольорів, так і форми.
Декорація цікава сама по собі.
І це видно по тому, як Христос стягує тканину довкола шиї Марії і таким чином формує красиві і ритмічні складки.
Так, і грайливі лінії та згини на обрамленому золотом одязі Марії і Ісуса.
Др.Цукер: Це видно також по зображенню святої Ауреї, святої, яку дуже рідко зображали на іконах того часу.
Я думаю, як і в будь-який інший час. Так само і святий Домінік, що зліва.
Вони обоє зображені так правдиво, що здається, ніби вони от от зійдуть з ікони; містять долю правдивості, майже достовірності яка на той момент здається передчасною.
Я думаю, якщо подивитися в загальному на ікону, на цей запрестольний образ, а це був чийсь особистий образ, який брали з собою, коли кудись їхали, щоб мати можливість молитися і поклонятися.
Важливо пам'ятати, що це предмет для молитви.
Однак, коли ми дивимося на образ, ми відчуваємо фізичнк присутність святих, і той емоційний зв'язок з Марією, і також її фізичну присутність.
Отже ми бачимо початки змін у напрямку Ренесансу.
Др.Цукер: Цікаво, що Дуччо створює зв'язки, які потім ляжуть в основу Ренесансу, який з'явиться лише через сторіччя.
Але в цей же час це настільки глибоко вкорінено також і в середньовічній традиції. Це не було чимось зовсім новим.
Ми маємо не лише ці широкі золоті поля, які насправді символізують божественне світло небес.
Відсутнє раціональне відношення між фігурами за їхнім ступенем. а також, звичайно, бачимо строгий візантійський вплив у видовженому носі - гляньте на Марію - на її пальці
- навіть тоді, коли Дуччо пробує створити більш інтимне і, на мій погляд, більш емоційне зображення.
[Музика]
Історія єврейського народу починається близько 4000 років тому.
Для того, щоб зрозуміти бажання євреїв у кінці 1800-их і ранніх 1900-их мати свою батьківщину, нам потрібно піти назад на 17 або 18 сотень років до року 135-го нашої ери.
На той час, Іудея була провінцією Римської Імперії.
Іудея є біблійною домівкою єврейських людей. Там знаходиться Єрусалимю
У 135-ому році нашої ери римський імператор Адріан зміг придушити повстання євреїв в Іудеї, і після цього, він вигнав євреїв з Іудеї.
Адріан виганяє євреїв з Іудеї.
Він не лише їх вигнав з Іудеї, він насправді перейменував провінцію.
Ця провінція ось тут, виділена червоним, це - Римська Сирія.
Він об'єднує ці дві провінції і називає їх Сирія-Палестина.
Дозвольте мені це записати.
Він перейменовує їх на Сирію-Палестину, що по суті було причиною того, що наступні 1700 років і далі, навіть до сьогодення називається Палестина.
Зараз, ми перейдемо до наступних більше ніж 1700 років.
Протягом цього періоду більшість євреїв не жили в місцевості, що зараз називається Іудея.
Вони розмістилися групами в Європі, на Середньому Сході, в Африці.
Були навіть групи, які пішли в Індію.
Здебільшого, вони процвітали в їхніх різноманітних громадах, але, на жаль, в їхній історії було багато переслідувань, дискримінації і в деякій мірі, використання їх, як "козлів відпущення".
Особливо, це відбувалось в Європі, де ми маємо християнську церкву, яка часто звинувачувала євреїв щодо їх релігійних засад.
Ми маємо очищення етносу. Ми маємо винищення.
Це була Російська імперія, тож, по суті, коли ми досягаємо 1800-их років, росіяни особливо прославилися в своєму жорстокому ставленні до євреїв.
Ми маємо дуже довгу історію переслідування єврейського народу.
В дійсності, багато цьогочастних єврейських традицій пам'ятають про ці різні трагедії та різноманітні переслідування.
Беручи це все до уваги, ми переходимо в пізні 1800-і.
Давайте зупинимось на 1860 році.
Коли народився Теодор Герцль.
1860 рік. - народження цього джентельмена саме в цей час. Теодор Герцль народився.
Він народився у німецькомовній єврейській сім'ї, в Австро-Угорській імперії.
Ця сім'я не була особливо релігійною.
Як молодий юнак, він залишається чисто світською персоною.
Він не був особливо релігійною людиною.
Коли він виріс, він став журналістом, він мав можливість спостерігати за антисемітизмом, особливо це відбувалося в пізніх 1800-их в Росії, але і по всій Європі.
У 1894-ому році, на цей час йому було 34, будучи молодим чоловіком, у цьому році в Парижі він відкрито спостерігає за справою Дрейфуса.
Справа Дрейфуса, коли французький офіцер єврейського походження був звинувачений у зраді, у співпраці з німцями.
Це призводить до усіх проявів публічного антисемітизму.
Пізніше було доказано, що це були неправдиві обвинувачення Дейфуса.
Деякі люди запитували чи це дійсно призвело до того, що Теодор Герцль перейнявся ідеєю отримати батьківщину для єврейського народу, За цією справою він безпосередньо спостерігав, тож це мало якось вплинути на нього.
Також інші види антисемітизму, за яким він спостерігав відкрито або приховано, все своє життя чи, можливо, перечитані історичні книги..
Все це разом впливає на те, що така ідея з'являється у чисто світської людини, у 1896-ому році у віці 36 років, він написав "Der Judenstaat" , що буквально перекладається як єврейська держава.
"Der Judenstaat."
Це було чітким описом або бажанням, або артикуляцією я припускаю, потреби єврейської батьківщини і єврейської держави.
Це було дійсно народженням політичного сіонізму.
Політичний сіонізм.
Звідки походить слово сіонізм?
Коренем є Сіон, від гори Сіон.
Гора Сіон є, по суті, пагорбом у тепершньому Єрусалимі, але слово Сіон часто прирівнюється з Єрусалимом, з Святою Землею, із в деякій мірі, домом для євреїв. Це буде ось тут.
Єрусалим прямо ось тут.
Я підкреслюю "політичний" політичний сіонізм, тому що це було вже рухом до того, щоб повернути єврейських людей назад до їхньої найдавнішої батьківщини в Іудеї, Що може називатися сіонізмом.
Герцль об'єднав потребу створити політичну державу і розпочати організацію того, щоб це реалізувати в житті.
Тут я процитую дещо з того, що він написав у Der Judenstaat .
"Ми люди, єдині люди.
Ми відверто намагалися скрізь об'єднатися з національними громадами, в яких ми живемо, вимагаючи лише того, щоб зберегти віру наших предків. Цього нам не дозволили.
Ми даремно є лояльними патріотами, іноді навіть надто лояльними.
Ми даремно робимо однакові жертви життям і власністю як наші товариші співгромадяни .
Ми даремно боремося, щоб збільшити славу наших рідних земель в мистецтві та науці, чи її багатство у товгівлі чи комерції.
На наших рідних землях, де ми жили протягом багатьох століть, нас до цих пір часто вважають за чужинців, саме ті люди, чиї предки ще не були в той час, коли зітхання єврейських людей було почуто в країні.
Пригнічення і переслідування не зможуть винищити нас.
Жодна нація на світі не терпіла таку боротьбу та страждання як ми.
Палестина є нашою незабутою батьківщиною.
Це пояснює наше велике прагнення, відповідає бажанню єврейської діаспори, дає йому силу, в наступному році, 1897, повністю організувати перший сіоністський конгрес, на який зможуть прибути всі однодумці або, щонайменше, люди які хочуть розпочати шлях створення єврейської держави, бажано в Палестині.
Я кажу "бажано", а це - саме в Палестині і це зрозуміло, це було першим вибором, повернутися назад до своєї історичної батьківщини в Іудеї, але навіть сам Герцль вважав, що це буде Аргентина, яка в той час була дуже відкритою, для іммігрантів.
Були розмови про східну Африку, Британську східну Африку.
Насправді, британці запропонували Уганду у 1903-ому для того, що пізніше називатиметься Сіоністська Організація.
Це було взято до уваги і вважаю, що це був шостий конгрес сіоністів.
Там обговорювались деякі речі, котрі були дійсно взяті до уваги.
Але Палестина завжди була, історично обґрунтовано, надійним місцем сіоністського руху.
Я повністю усвідомлюю, що це є неймовірно гострою проблемою, не зважаючи на те, що люди думають про сіоністів або Теодора Герцля.
Деякі люди бачать його, як мрійника, як героя, інші бачать його, наче початкове зерно до того, що, зрештою, призвело до окупації Палестини і справ, які зараз там відбуваються.
Я зроблю все можливе, для того, щоб не видавати своєї позиції.
Не зважаючи на те, що ви думаєте щодо цього, дивовижно наскільки багато розуміння він мав і його здатність це все втілити в життя.
Навіть щодо політики: "отримати-піти", він таки мав деякі розмови з османами та іншими національностями про те як отримати землю в Палестині.
Він не був успішним у своєму власному житті.
Але навіть після першого сіоністського конгресу, який відбувався у Базелі, він зрозумів те, що саме він робив тож він не брав до уваги своє життя.
Це цитата з його журналу і це вражає: " Я підсумую базельський конгрес словами, котрі я не буду виголошувати публічно, це буде так:
У Базелі я заснував єврейську державу.
Якби я це сказав вголос сьогодні, мене б привітали всесвітнім сміхом.
Можливо через 5 років і точно через 50 років, кожен зрозуміє це." Це дивовижне враження , тому що держава Ізраїль почне своє життя через 50 років.
З огляду на сказане, я знаю, що це є неймовірно складна проблема, одна річ яка мабуть, є дивною для більшості людей, це те, що він не був надзвичайно екстремальною людиною.
Це помітно з деяких його інших листів, що, навіть якщо він і хотів створення єврейської держави, він був дуже толерантною персоною і він не скеровував цю ідею лише на євреїв і не думав, що це має бути взято силою чи іншим подібним шляхом.
Це помітно з одного його листа ось тут.
Його щоденник. " Це зрозуміло: ми толерантно відносимося до людей іншої віри і захищаємо їх власність, їхню честь і свободу з найсуворішими засобами примусу.
Тож захищаємо їхню власність, честь і ... використовуючи найсуворіші засоби примусу для захисту їх власності, їх честі і свободи.
Це дуже толерантні слова.
"Це - інша територія, на якій ми збудуємо чудовий приклад для всього світу.
Великий відсоток приватних власників, на приватних територіях, які не продаватимуть свою власність нам. " Отож, якщо ми хочемо правильно придбати землю, але люди не хочуть продавати її нам, "ми просто залишимо це і розвинемо нашу торгівлю в напрямку інших територій, котрі нам належать."
Він не хотів бути з кимось у конфронтації або комусь протидіяти.
І він брав до уваги, що там були й інші люди, які, можливо, не бажатимуть продавати свою землю тим, хто хоче створити нову державу.
Пізніше в своєму житті, насправді незадовго до своєї смерті, він дійсно напише новелу про цю потенційну державу, яка, можливо, буде створена.
Це написано в Altneuland, що буквально перекладається як Стара Нова Земля.
"Це базується на ідеях, котрі є спільними для всіх цивілізованих націй.
Не було б морально, виключити когось через його походження чи його релігію, від участі в цих здобутках, ми опираємось на думки інших цивілізованих людей.
Те, що ми маємо, ми маємо борг перед іншими людьми за всю зроблену роботу.
Таким чином, ми маємо повернути наш борг. Є лише один спосіб зробити це.
Найвищий рівень толерантності.
Нашим девізом має бути зараз і завжди: "Чоловіче, ти мій брат."
(Звук удару)
(Сміх)
(Сигнали мікрохвильової печі) (Сміх)
Я думаю, ви погодитеся зі мною, що це дуже гарна дорога.
Вона зроблена з асфальту, а асфальт є чудовим матеріалом для руху автомобілів.
Але не завжди, особливо не в такі дні, як сьогодні, коли падає сильний дощ.
Машини розбризкують воду під час руху.
А коли ви їдете велосипедом повз ці автомобілі - це не надто приємно.
Також асфальт може створювати багато шуму.
Це шумний матеріал, і якщо ми будуємо дороги, як у Нідерландах, дуже близько до міст, ми хочемо, щоб вони були тихими.
Щоб розв'язати цю проблему, можна будувати дороги з пористого асфальту.
Пористий асфальт - це матеріал, який ми зараз використовуємо для більшості магістралей у Нідерландах, він має пори, крізь які проходить вода. Отже, уся дощова вода стікає в сторони, і ви маєте дорогу, якою легко їхати.
Більше немає бризок.
Ці пори також поглинають шум.
Шум просто зникає у порожнинах, отже, така дорога є дуже тихою.
Звісно, вони також мають огріхи, і огріхом цієї дороги є те, що вона може розшаруватися.
Що таке розшарування?
Ви бачите, що на цій дорозі деякі камінці відкололися.
Спочатку один, потім ще декілька, потім усе більше й більше, і зрештою вони - ну, я не робитиму цього. (Сміх)
Але вони можуть пошкодити ваше лобове скло, і звісно, ви будете від цього не в захваті.
І нарешті, це розшарування може призвести до ще більших збитків.
Іноді таким чином утворюються вибоїни.
Ось. Він готовий.
Звісно, вибоїни є проблемою, але ми маємо розв'язок проблеми.
Ось тут ви бачите, як саме з'являються дефекти у цьому матеріалі.
Як я вже сказав, це пористий асфальт, отже там є лише невелика кількість зв'язуючої речовини між камінцями.
Завдяки вивітрюванню, УФ-променям, окисненню, ця зв'язуюча речовина, цей бітум, клей між агрегатами стискається, і коли він стискається, у ньому з'являються мікротріщини, і він відшаровується від агрегатів.
Тоді, якщо ви їдете дорогою, ви відколюєте ці агрегати - саме так, як я щойно показав.
Щоб розв'язати цю проблему, ми подумали про самовідновлювальний матеріал.
Якщо ми можемо зробити цей матеріал самовідновлюваним, тоді, ймовірно, ми маємо розв'язок проблеми.
Ми можемо узяти сталеву губку для чищення посуду, порізати її на дуже дрібні шматочки, і ці дрібні шматочки змішати з бітумом.
Отож, ви маєте асфальт з дуже малими частинками сталевої стружки в ньому.
Потім вам потрібен пристрій, який ви бачите тут, який ви можете використовувати для приготування їжі - індукційний пристрій.
Індукція нагріває предмети, особливо сталь; це нам якраз підходить.
Тоді ви нагріваєте сталь, розплавляєте бітум, бітум проникає у ці мікротріщини, і камінці знову фіксуються на поверхні.
Сьогодні я використовую мікрохвильову піч, тому що я не можу узяти великий індукційний апарат сюди на сцену.
Мікрохвильова піч є аналогічною системою.
Отож я поклав зразок усередину, і зараз я дістану його, щоб побачити, що з ним сталося.
Я дістаю його.
Як я вже казав, ми маємо такий промисловий апарат в лабораторїї, щоб нагрівати зразки.
Ми тестували багато зразків, і тоді уряд побачив наші результати. І подумав: "Що ж, це дуже цікаво.
Ми повинні випробувати це".
Тому вони передали нам ділянку шосе, 400 метрів на A58, де нам довелося зробити тестову доріжку, щоб перевірити цей матеріал.
Ось що ми зробили тут. Ви бачите тестову дорогу, але вона протримається кілька років без будь-яких пошкоджень.
Це ми знаємо з практики.
Тому ми взяли багато зразків з цієї дороги, і тестували їх у лабораторних умовах.
Тому ми штучно зістарили зразки, піддали їх навантаженню, а потім відновили з допомогою нашого індукційного апарату, відновили та випробували їх знову.
Ми можемо повторити це кілька разів.
Ось висновок із цього дослідження - якщо ми кожні 4 роки будемо застосовувати на дорогах нашу відновлювальну машину - це її великий варіант, створений для реальної дороги - Якщо ми виходитимемо на дорогу кожні 4 роки, ми можемо подвоїти термін використання цієї дороги і заощадити багато грошей.
Що ж, насамкінець я можу сказати що ми створити матеріал, використовуючи сталеві волокна, використовуючи індукційну енергію, щоб справді збільшити термін використання дороги, навіть подвоїти його, отже це дійсно дозволить заощадити багато грошей завдяки простим прийомам.
І тепер вам, звичайно, цікаво, чи це також спрацювало.
Отже, наш зразок досі тут. Він досить гарячий.
Власне, спочатку він мусить охолонути, перш ніж я зможу показати вам, що відновлення працює.
Але я випробую його.
Подивимося. Так, це спрацювало.
Дякую.
(Оплески)
Упродовж всієї історії комп'ютерів ми прагнули зменшити розрив між нами та цифровою інформацією, розрив між нашим фізичним світом та світом в моніторі, де наша уява шаленіє.
І цей розрив став меншим, меншим, і ще меншим, і зараз цей розрив зменшено настільки, що він став менше міліметра, це товщина скла сенсорного екрану, і сила інформаційних технологій стала доступною кожному.
Але мені було цікаво, а якби тих меж не було взагалі?
Я почав уявляти, як би це виглядало.
Спершу я створив прилад, який входить у цифровий простір, коли ви з силою натискаєте ним на екран, він переводить своє фізичне тіло у пікселі.
Дизайнери можуть втілювати свої ідеї безпосередньо у 3D, а хірурги можуть тренуватися на віртуальних органах під екраном.
Тож з цим приладом ця межа була усунута.
Але наші дві руки досі залишаються за межами екрану.
Як можна сягнути всередину та вплинути на цифрову інформацію за допомогою всієї спритності наших рук?
В Microsoft Applied Sciences разом з моїм вчителем Кейті Буланже, я переробив комп'ютер, перетворивши невеликий простір над клавіатурою на цифрове робоче середовище.
Я поєднав прозорий дисплей та камери, що розрізняють глибину, щоб зчитувати рухи пальців та обличчя. Це дало змогу відірвати руки від клавіатури, простягнути їх у тривимірний простір та голими руками доторкнутися до пікселів.
(Оплески)
Оскільки вікна та файли мають своє розташування у реальному просторі, вибирати їх так же легко, як взяти книгу з полиці.
Тоді можна погортати цю книгу, водночас виділяючи рядки чи слова на віртуальному тачпаді під кожним вікном.
Архітектори можуть розтягувати чи обертати моделі безпосередньо своїми двома руками.
Тож у цих прикладах ми простягнули руки у цифровий світ.
А якщо можна було б поміняти ці ролі й натомість дозволити цифровій інформації сягнути нас?
Я впевнений, що кожному з нас доводилося купувати та повертати товари онлайн.
Але тепер мені не треба цим перейматися.
Ось тут ви бачите онлайн примірочну кабіну в доповненій реальності.
Це вигляд, отриманий із сенсорного або прозорого дисплею, коли система розуміє геометрію вашого тіла.
Розвиваючи цю ідею далі, я став думати, замість того, щоб просто дивитись на ці пікселі у нашому просторі, як можна зробити їх фізичними, щоб могти їх торкнутись та відчути.
Як би мало виглядати таке майбутнє?
У MIT Media Lab разом з моїм куратором Хіроші Ішіі та моїм колегою Ремі Постом ми створили цей фізичний піксель.
У цьому випадку цей сферичний магніт діє, як 3D піксель в нашому просторі, що означає, що і комп'ютери, і люди можуть переміщати цей об'єкт будь-куди в межах цього невеличкого 3D простору.
Ми, власне, нейтралізували гравітацію та контролювали рух, поєднуючи магнітну левітацію та механічну дію з сенсорними технологіями.
Запрограмувавши цей об'єкт у цифровій формі, ми звільняємо об'єкт від обмежень часу та простору, що означає, що тепер людські рухи можуть бути записані та відтворені, і можуть залишатися постійно у фізичному світі.
Тож можна фізично навчати хореографії на відстані, а славетний кидок Майкла Джордана можна відтворювати знову і знову у фізичній реальності.
Студенти можуть використовувати це як інструмент для вивчення складних концептів таких як рух планет, фізика, і, на відміну від комп'ютерних екранів чи посібників, це реальний досвід, який можна осягнути, можна торкнутися, відчути. Він дуже потужний.
Ще захопливіше те, що просто повернувши те, що зараз є фізичним, у комп'ютер, можна уявити, як програмування світу вплине навіть на нашу фізичну діяльність.
(Сміх)
Як ви бачите, цифрова інформація не тільки покаже нам щось, але й стане безпосередньо на нас впливати, як частина нашого фізичного середовища, не пориваючи зв'язку зі світом.
Сьогодні ми розпочали розмову про межі, але якщо ми заберемо цю межу, єдиною межею, що залишиться, буде наша уява.
Дякую.
(Оплески)
Я розмовляю сімома мовами.
Коли люди дізнаються про це, то їх найпопулярнішим питанням, звісно, за винятком, який мій номер телефону, є:
"Як ти це зробив?
Як тобі вдалося оволодіти стількома мовами?"
Деякі відповіді ви почуєте сьогодні.
Отже мій номер: 212... (Сміх)
Жартую.
Бачте, ще змалечку я почав вивчати мови, тож у мої вісімнадцять я вже знав їх чотири.
У подальші три роки я оволодів ще трьома.
І саме про ці три роки я хочу з вами поговорити.
Мій метод вивчення мов дуже відрізнявся від методів моїх однолітків. Відрізнявся тим, що він був не важким, напруженим і стресовим, а скоріше веселим, приємним і шалено цікавим.
Я насолоджувався кожною миттю.
Тепер я хочу розкрити вам особливість мого методу.
Зізнаюсь, що володіння чотирма мовами трохи дає фору.
Але існують ще п'ять технік чи навичок, називайте, як заманеться, завдяки яким процес навчання неймовірно спрощується.
Саме про ці 5 технік ми сьогодні поговоримо.
Отже, почнемо!
Але спершу зробіть глибокий вдих
і розслабтесь.
Все наше життя нас вчать не робити помилок.
З моменту народження нам кажуть, що можна робити, а що - ні.
Але коли це стосується вивчення мови, то найважливішим правилом, золотим, так би мовити, є робити помилки. Саме так. Це перше правило.
Дозвольте пояснити.
Коли ми володіємо мовою, то ми знаємо силу-силенну звуків та структур, які в комбінації дають нам те, що я називатиму в рамках цієї презентації "мовною базою даних."
Ця база даних зберігає усі нам відомі звуки і структури.
Але існує сила-силенна звуків і структур за межами нашої бази даних.
І коли ми робимо крок у спробі дослідити щось поза зоною нашого розуміння, то втрачаємо всі орієнтири, які б вказували нам, де ми помиляємось, а де - ні.
Спробуймо зробити це на прикладі певного звука.
Звука, який відсутній в нашій базі даних.
Ми можемо вимовити цей звук без помилок, але нам він все одно здається неправильним.
Може, вам знайоме те почуття сумніву, коли нам здається, що щось не так?
Але саме це нам і потрібно, тому що це почуття каже нам, що ми за межами нашої бази даних і що ми дозволяємо собі дослідити царство іншої мови.
Ося як це працює.
Припустимо, ви вчите слово "двері" іспанською.
Іспанською - це "пуерта".
У слові "пуерта" є декілька звуків, що існують в англійській.
Такі як "пу", "е" і "та."
Зі звуком "р" виникають деякі проблеми, тому що його немає у нашій базі даних.
Звук "р-р-р", гаркітливе "Р" не існує в англійській.
Не виникає ніяких асоціацій.
Якщо ми дозволимо собі знехтувати нашими знаннями і зробити крок за межі відомих нам звуків, не злякавшись зробити помилку, то може вийти звук "р-р-р".
Але у більшості випадків ми знаходимо щось на нього схоже в межах нашої бази, і отримаємо звук "ар".
(Сміх)
Цей звук "ар" змушує слово звучати як "пу-ар-та", що в іспанській не має ніякого сенсу і звучить не дуже привабливо, а співрозмовник нічого не розуміє.
Але в першому методі дозвольте собі помилку, щоб прозвучало щось схоже на "пуер-р-рта".
Наступний метод.
Тут мені знадобиться ваша допомога.
Ми прочитаємо ці чотири чарівних слова.
Нуж бо! На рахунок три.
Почнемо з першого.
(Зал): Мао. (Сід):
Мао, прекрасно.
Наступний.
(Зал): Коко.
(Сід):
Добре.
Третій.
(Зал): Какао. (Сід):
Прекрасно.
А тепер четвертий.
Раз, два, три.
(Тиша)
Ой.
Дозвольте пояснити, що зараз трапилось.
Ці чотири слова ми пропустили через американо-англійський фільтр. І от, що ми отримали.
Давайте це розберемо.
Перше слово "Mão," португальською значить "рука", пропускаємо крізь наш фільтр, і отримаємо "Мао."
(Сміх)
Наступне слово "коко", "кокос" з португальської, обережно тут, якщо зміните наголос, то отримаєте "гній."
Але ми читаємо це, як напій - какао.
(Сміх)
Тепер - четвертий. Це "хуо", "вогонь" китайською.
Але для нас ці каракулі лише нагадують малюнок дитини паличкою на піску. (Сміх)
Хай би там як, всі чотири слова неправильно вимовлені.
І якщо взяти і порівняти англійську з іншою іноземною мовою, для іноземців це дійсно головний біль.
Спробуйте пояснити, що це [though] звучить як "зоу", а це [thought] - як "сот".
І навіть, якщо вони пишуться майже однаково, то їх значення повністю відрізняються.
Чи спробуйте їм пояснити, що це слово [enough] правильне, коли це [enuf] - повна нісенітниця.
Використання абетки однієї мови шкідливе при вивченні іншої.
Чому?
Так вона вас просто заплутає.
Тож який другий метод?
Почніть з нуля.
Позбудьтесь старої абетки.
Дозвольте пояснити на прикладі.
Це бразильська валюта, і вона пишеться ось так.
На рахунок три, будь ласка, прочитайте назву.
1, 2, 3.
(Зал): Реал.
Добре, деякі люди знають правильну вимову.
Але більшість - ні.
Проблема у тому, що вигляд слова нічого не каже про його вимову.
Тому португальською "реал" не має жодного значення.
Справа у тому, що слово "реал" звучить як "хеау" португальською.
Дозвольте навчити вас вимові.
На рахунок три скажіть "хе".
Це як "хей", але без "й".
Отже, раз, два, три - "хе". (Зал):
"ХЕ".
(Сід): Добре.
А тепер скажіть "ау".
Так само як "ауч", без "ч".
На рахунок три.
Раз, два, три.
(Зал): "АУ".
(Сід): Добре.
Тепер "Хе".
(Зал): "ХЕ".
(Сід): "АУ".
(Зал): "АУ".
(Сід):
"ХЕ" (Зал): "ХЕ".
(Сід):
"АУ" (Зал): "АУ".
(Сід): ХЕ-АУ, ХЕАУ.
(Зал): "ХЕ-АУ" (Сід):
Дуже добре.
Тепер ви нагадуєте пристрасних бразильських капіталістів.
(Сміх)
То чого нам використовувати слово "реал", яке нас лише заплутує, коли можно застосувати, "ХЕ-АУ", яке надає потрібний сенс у іноземній мові.
Це наводить нас на правильний шлях, тому що дозволяє вийти за межі нашої бази даних і робити полмилки, досліджуючи невідомі території іноземної мови.
Потім ми з'ясували, як робити нотатки більш корисними.
Але як це перевірити?
Ось де третій метод стає в пригоді.
Педант - це людина, що дуже прискіплива до дрібнць.
Техніка №3 полягає у тому, щоб знайти людину, прискіпливу до ваших помилок.
Справа не тільки у тому, щоб знайти мовного гуру, а у тому, щоб спілкуватися з тим, хто знає, про що говорить.
Спілкуватися з людиною, що вільно себе почуває, виправляючи вас, і таким чином робить вас тільки кращим.
Водночас, така людина має заохочувати вас робити помилки, тому що це невід'ємна частина навчання.
Такі люди можуть бути як вчителями, так і друзями чи наставниками. Це може бути ваш друг у соцмережі, який живе казна-де.
В наші часи зробити це не складно.
А тепер практика.
Тут нам допоможе четвертий метод.
Бачте, доволі довго я вважав трохи божевільним те, що я робив, аж раптом усвідомив, наскільки це корисно.
Я називаю це "Розмови у душі".
Приймаючи душ, я програвав в уяві розмови з іноземцями.
Тож миючись, я пригадував різні ситуації.
Якось, вивчаючи китайську, я купував чудовий сувенір і намагався скинути ціну на 2 юані, чи у Римі питав перехожих італійською яка площа наймальовничіша .
Це було чудово.
Краса таких розмов у тому, що ви ведете її з обох сторін, це допомагає збагнути ваші мовні прогалини.
Наприклад, спитати напрямок набагато легше, аніж зрозуміти, вже не кажучи про те, щоб його вказати.
"Розмови у душі" змушують вас бути по обидва боки розмови.
Ви можете їх провадити не лише в душі, а де вам заманеться.
Ви можете це робити в квартирі, на вулиці, чи у метро.
Я не жартую, якщо ви у метро Нью-Йорка розмовляєте з собою іноземною мовою, то ви не будете вийнятком.
Повірте мені.
Це дієвий метод, тому що ви не потребуєте нікого і нічого для отримання практики.
Я робив це роками і з'ясував, що професійні спортсмени роблять щось подібне.
Майкл Фелпс уявляв всі свої запливи декілька разів перш, ніж стрибати у воду.
Це працювало доволі успішно, як для нього, так і для мене, а значить, спрацює і для вас.
Перейдемо до застосування мови.
Дотепер ми з'ясовували, як всі методи працюють, тож час застосувати це на практиці.
Для цього доведеться знайти співрозмовника.
І щоб це зробити, раджу застосувати те, що я назвав "Приятельською формулою".
Цей метод змусить вас завжди застосовувати нову мову. Довіртесь мені у цьому.
Щоб зробити це, мова, якою ви намагаєтесь оволодіти, має бути найзручнішою для вас обох.
Чому?
Якщо ви, як і я, полюбляєте вивчати мови, щоб спілкуватися з більшою кількістю людей, то ви зможете більше дізнатися і більше зрозуміти їхні цінності.
Коли намагаєшся спілкуватися мовою, якою ти і твій співрозмовник володієте не дуже добре, ви будете переходити на мову, якою володієте краще.
Це скоріш за все.
Тому вашою спільною найкращою мовою має бути та, якою ви намагаєтесь оволодіти.
У цьому можуть допомогти технології.
А якщо ви подорожуєте - навіть краще.
Я усвідомлюю, що це не легко, знайти таку людину.
Але є гарні новини.
Я збагнув це на роботі, спілкуючись з колегою - теж лінгвстом - він знає силу-силенну мов.
Краще за все ми знали англійську, потім йшла французька, та весь час ми спілкувалися німецькою на роботі.
Чому так?
Тому що деякі люди на роботі знали англійську, інші знали французьку, проте ніхто не знав німецької.
Таким чином, ми провадили приватні розмови на публіці.
(Сміх)
Це дуже зручно.
Таким чином розмова тет-а-тет можлива будь-де.
Отже, підсумуємо.
Перший метод надає можливість зруйнувати мовний бар'єр і дослідити нову мову з її звуками і структурами.
Другий метод навчає робити нотатки, таким чином, щоб пізніше ми були спроможні ефективно відтворювати звуки і структури.
Третій - допомогає викорінити помилки за допомогою педанта.
Четвертий спосіб - то практика.
Розмовляй з собою, про що завгодно.
І останнє - "Приятельська формула". Знайдіть приятеля для розмов новою мовою.
А після цього, (італійською) ми потрапимо у дивовижне місце, (німецькою) де вивчення мов більше не є чимось складним, напруженим та нудним, (іспанською) а скоріше є місцем можливостей.
Місцем, де ми всі можемо дослідити (французькою) інші культури і стилі життя.
(Португальською) І наприкінці, найбільшою винагородою є те, що ми дізнаємось більше про себе.
(Грецькою) І навіть, якщо це все здається вам тарабарщиною, ви все одно можете цьому навчитись.
(Північно-китайською) "Подорож на тисячі миль починається з першого кроку."
І це не проблема, бо тепер ви вмієте ходити.
Дякую (Оплески)
більша частина нашого клімату тут, на землі є були дружніми за останні кілька тисяч років але протягом більшої частини останніх трьох мільйонів років потому було набагато холодніше, ніж зараз і в регіонах, де велика частина нашої їжі походить від ми занадто холодно, щоб вирощувати будь-якої їжі на всіх вчені нещодавно виявили, що там була довга серія повторювані льодовикові
В останні кілька мільйонів років з відносно короткими періодами тепла проміжні кожен з цих хлопців віку триває близько 90000 років в середньому , А теплий ввести льодовикових періодів між льодовиковими періодами в середньому лише близько десяти тисяч років це довгий цикл великих льодовикових приблизно кожні вісімсот тисяч років показують, що ми можемо очікувати іншого найближчим часом але те, що скоро означати час льодовикового періоду і скільки попередженням, що ми, ймовірно, відбудеться і є все, що ми могли б зробити навіть якщо б ми мали деякі вранці
Недавні дослідження древніх відкладень льоду і підземних шарів пилок з дерев, які жили сто Тисячу років тому показують, що в останній раз Остаточний перехід Норман ICICI джунглі сталося неймовірне ремесел не більше тисячі або навіть конвертований але продовжуватиметься і двадцять , Коли відбувається зсув Карнавал багатьох регіонах Європи
Екіпаж не може військ з теплим Погода більше не вирощувати їх помірний регіонах і вони замінюються на види Екіпажі зараз зустрічаються тільки в таких областях, як більш , Чим-й
Льодовики займе багато тисяч років, щоб досягти максимального але круто так, звичайно, відсталість майже миттєво стає майже неможливим видаляє регіонів року деякі останні дані свідчать про тепер ми можемо бути більш таким швидким, можливо, менше ніж за двадцять ваш перехідний період і що ми можемо бути менше семи років геть
З початку наступного що могло призвести до циклу льоду вік яких слабше кожного 100000 років до недавнього часу багато вчених Вважається, що основною вік льоду викликано дуже невеликі зміни в Землі орбіту протягом десятків тисяч років зміни, які мають вплив на хвилину кількість сонячного світла, що досягає різні частинах земної кулі
Деякі з цих орбітальних рухів робити, здається викликають відносно незначні коливання
У крижаному покриві в ефірі але невеликі зміни в земній орбіті навколо Сонця який дуже небагато лугів і розширити кілька сотень тисяч річний термін виробляє зміни в сонячному світлі, який так хвилин близько половини відсотка що багато вчених в даний час відчувають себе що це не може бути причиною такого величезного явища, як основний льодовиковий період це орбітальна теорія припускає, що щось має охолодити Землю для того, привести в хорошу погоду але доплата Сімпсон , Який був главою британської королівської метеорологічні суспільства була інша ідея п'ятдесят років тому він опублікував статтю, в яких він припустив, що деякі джерело збільшення енергії будуть необхідні
Сер Джордж подумав, що пісні Яскравість повинна змінитися В деяких циклічних шлях на десятки тисячі років але там ніколи не було ніяких доказів для це Тепер інший учений придумав більш імовірним джерелом цієї енергії
Земля істотно і що це в кінцевому підсумку розтопити полярні шапки льоду, який підніме з рівня і повеней прибережних міст в усьому земля а вуглекислий газ co два Різко зросла в Атмосфера більш ніж на сто років і немає ніяких ознак будь-якого глобальне потепління, за весь цей час насправді північній півкулі зима була холодніше протягом багатьох останніх п'ятнадцяти років ніж всі історії людства
Флорида цитрусових культур використовується для заморожування близько року кожні десять років вони застигли на строк до п'яти років 1980 два вісімдесят п'ять нові записи були розбиті знову і знову майже кожну зиму в
Джон Hammacher вказує, що парникового ефекту повинно відбутися саме неправильно в тропіках так як це область, яка вже отримує більшість сонячного світла
Опитування і високих широтах, які отримують Щодо деякі з сонячних променів там навіть темно велику частину року повинна бути одна дуже мало по парниковим ефект , Коли в тропіках нагріти в опитуваннях не зміниться
Різниця температур між цими двох областей земної кулі збільшується і коли це відбувається, будь метеоролог можу вам сказати, що станеться на дуже добре бути що число модулів із збільшенням кількість торнадо е-е ... тільки збільшиться, але інтенсивності активований чи насправді навчальних програм і сказала мені здається буде різко зростає в останні десятиліття певна різниця може бути пов'язано з більш повного звітування так як більше немає людей спонсором екстремальних погодних умов і звітів їх але величезне зростання числа торнадо, повідомляє здається значно більше, ніж одна було б очікувати від повільно зростаючого населення як парниковий ефект нагріває вже теплих тропічних океанів додаткових води близько напоказ який є великим впливом деякі з них зайву вологу отримує взяв до на посилення вітру систем, були розроблені і переїхав далеко
Hammacher вважає, що цей процес несе відповідальність за надмірне кількість опадів в північній півкулі, здається, відчувають в останні десять-п'ятнадцять років яка називається деяких річках помилка серйозно і що це збільшення опадів, що є
Фолсом озеро
Прощання до рекордного рівня останнім часом який почав його переповнення банки в частині марки Чикаго перед районів і це велике солоне озеро який в даний час охоплює залізничних шляхів, які використовують виконання нею як деякі з нових вологою хмари з доведений до більш високих широтах і полярних регіонах
Осад може опери снігу та льоду створення полярних льодовиків середній північний сніг півкулі охоплює величезне збільшення з дев'ятнадцяти шістьдесят-сім з 1975
З тих пір площа до весни Сніговий покрив знову досягти рекордного рівня заморожування знову посаджених культур і перетворення мільйонів друга Петра фірма в кубиках льоду Деякі вчені вважають, що тепер просто , Виробляючи більше хмар, що Маркус
Аллен парниковий ефект робить землю Держатель чим тепліше інші вважають, що сталий збільшення продуктів незалежно від його джерела може привести до крижаних
Багато вчених в даний час, крім Hammacher вірять в парниковий ефект Парадоксально він, ймовірно, призведе до збільшення засніжену і нарощування поляризувати але як парниковий ефект є відповідальність за попередні льоду віку в циклі Все це сталося задовго до того, ще не існувало наук давно відомо, що велика ерозії вітру і води відбувається протягом десяти тисяч років кожен теплий період інтеграції одним з головних наслідків є те, що мінералів в грунті розмиті на мене занадто глибоко в надра де вони більше не можуть бути досягнуті дерева та інші платформи
Тенденція Андерсон великий датський кліматолог зробив чудове дослідження
Кілька років тому працює в кілька озер, які мають залишилися недоторканими сотні тисячі років він не може отримати зерно з різних види підлогу і виявив, що все глибше і більш глибокі шари опадів як вказівку на видів дерев, які росли в тих місцях,
За останні 200 000 років те, що він виявив, що велика тінь дерев, які необхідно більшу кількість грунтових мінералів процвітати почав швидко усеівают назад приблизно на півдорозі до останнього теплого Інтрига расової період він вважає, що втрати грунту мінерали ерозії і вилуговування було причина і він знайшов додаткові докази ця точка зору в одночасному підвищення менш леткі плани таких як фрукти і верес , Які зазвичай стають все більш кислих грунтах мінерали буфер грунт від місто і коли вони втратили грунт неминуче стає більш кислою
Андерсон виявив інші докази, які підтримується вирішити пророцтва і він виявив аналогічну картину на чотири різні боки представлені не тільки останні інтеграція але той, що раніше, а як ліси Землі ми можемо почати помирають від прогресуючої втратою грунту корисні копалини вони зупинилися багато дуже великий кількість вуглекислого газу і замість того, щоб повернути його назад в атмосферу це дуже швидко, коли вони спіймати вогню більшість лісових пожеж викликано блискавка додаткового вуглекислого газу створюється це природний процес, створить парниковий ефект які можуть періодично випаровуються і переміщати велику кількість тропічних вологість створити льодовиків, що призводить до повторюваний цикл льодовикового періоду і є один останній шматок цього також неможливе , Коли льодовиковий період приходить в льодовиках Повільно до тисячі років вони перемелюють до багатьох типів гірських порід в минулого в дрібного пилу це рок пилу них обдувається вітром і несуть води в багатьох частинах рік
Скелі складаються з мінерального так що це гнилий ж залишається, як належить велика частина землі сонячної вона живить бідних інший Рослинність ще раз а бідні стають вони омолодили процвітати в поширенні і вони споживають надлишок вуглецю газу в атмосферу як вуглекислий газ в атмосфері зменшується парниковий ефект спадає а разом з ним передачу надлишкових вологи за широтах і тягнути регіонах який нарощувати льодовики
Нарешті, відзначимо, льодовики назад і ще один поранений льодовиковий період , Що видається цілком консенсус про те, що я маю на увазі це тільки почасти з цих випадків і якщо це так було в фінансовому питання, яке буде впливати на стає все сказав, що він вірив у такі права, яка виступала на тих який вбив фінансування спасибі і це хороший це бачив це, я б показують, що Hammacher зробив повинен піти в ці старі файли і набрали на стенді повноваження макарони Ви збираєтеся не зробили цього, я припускаю велика частина взуття знаходиться близько мм ... лід підтримувати в золотий фонд кінематографії співає вдома насправді взаємодіють для того, щоб зробити це є час на стандартних я пишу щорічний огляд навколишнє середу починає виконавчої Britannica
Я міг би написати кілька екологічні дослідження підручників
Джон Hammacher розробив красивий та всеохоплюючої теорії клімату міняти кожен елемент якого була підтримана наукові докази його теорія була сидячи під ніс і багатьох інших учених, але вони в основному це уваги
На мій погляд Джон Hammacher дивлячись на його вік великий внесок в людство Ось Ендрю всієї системи
Двигун льодовиковий період запропонований Джон Хеммонд він починається з г мінералізації велика частина світу, так в іншому місці кімнати
Джиммі канал особливо в помірній області коли грунту втрачають корисні копалини
Перед росте на слабшають і вони споживають менше вуглекислого газу з атмосфери те, як вони помирають , А іноді й загорітися в ній вуглецю виділяється назад в Атмосфера в вічнозелений парк є надлишок вуглекислого газу створює парниковий ефект захоплення додаткове тепло від сонця тому що в тропіках набагато більш прямий сонячне світло з горян вони тепліше набагато більше парниковий ефект це підігріває тропічних океанів і якщо це виявиться більше вологи з що ще більше впливу збільшення різниці температур між вибори в тропіках створює великій різниці тисків як потепління виникає і холод і очерету, щоб замінити його це циркулює швидше і виробляє вище крил ці вітри рухатися багато нових Марстон Меган хмари в бік високих широтах
У середніх широтах вони роблять землю старший і деякі з них випадають, як додаткові дощ, який може привести до більш
Моделі через високі широти в Опитування деякі з цих нових хмари облягали збільшився не і льоду льодовикового покриву і льодовиків почати будувати охолодженню полярних регіонах ще більш це розширює різниця температур між поліцією і тропіків до цих пір далі веселий в процесі будівництва Парашут більше комп'ютерів одне велика кількість снігу та льоду накопичення в полярних регіонах цієї додаткової вага тисне на тонку Землі кора може коштувати голубів, які призвели до збільшення числа землетрусів це також може відбуватися в останні років як полярних льодів розширюватися і рости і натисніть вниз на більш розплавленого шару тільки під тонкою земної кори це розпечений коханець займається шприц з в інших місцях, як гідравлічна рідина звучать зростає вулканічний
Шерман, як прогресування льодовикового ці варіанти викидають велику додаткового вуглекислого газу разом із собою
Європі та інших газів медицина ціна ширяють і знищено більше лісу які посилають ще більше вуглекислого газу в повітрі деякі вчені вважають, вулканічний виверження вже збільшенням різко в останні десятиліття думаю, гори Сент-Хеленс інший Черчилля, а потім дозвольте мені з тисяча дев'ятсот в якийсь момент системі, щоб приховати універсальний аналізатор люди сміються так понеділка вісім тисяч нездоровий ми можемо бути дуже близькі до цієї точки право зараз
Сто тисяч років цикл льоду віці є природним процесом яке відбувається вже без Вклад людини але на цей раз деякі речі ми робимо самі прискорюють процес що призводить до наступного я сказав, наші викопного палива спалювання вугілля бензин природний газ Дуже великий внесок в поточні парниковий ефект ростуть не тільки величезну кількість вуглекислий газ а й інших газів які вносять вклад у парниковий ефект як окис вуглецю і закису азоту спалювати сміття нг виробляє деякі з ті ж парникові гази Всі ці великі обсяги спалювання Також через кислотних дощів яка отруює грунт і прискорює автобус знищення лісів у світі тропічні ліси містять найбільш концентрованому швидко зростаючих рослинність на землі і ми були різання їх вниз
Адам після того, як Excel, правильне харчування добре в басейні річки Амазонки в Бразилії є найбільшим з решти тропічних лісів на Землі площа тропічних лісів Амазонки розміру друзі це бути чіткими кожні п'ять років еквівалент футбольному полі кожен другий тропічних лісах Центральної і Південної Америка часто горів Освальдо строго протягом більше ранчо великої рогатої худоби
Часто ці величезні пожежі вийти з контроль і спалили величезну кількість дерев охоплюють тисячі квадратних миль Дев'яносто п'ять відсотків м'яса ці скоти закінчується як дешеві гамбургери , Які продаються і їдять в єдиному держав м'ясо не потрібно але мережі швидкого харчування їм тому що це трохи дешевше, ніж покупка подорожі підняв в Америці про новий гамбургер дешевше міді пестициди і гербіциди настільки токсичні, вони заборонені в Сполучених Штатах часто використовуються в цих худобу фермерів де вони потрапляють в м'ясо і повернутися в птахів додаток промислово розвинених країнах знищуючи своїх, звичайно, короткостроковий збирається
Всі розділи чіткої в результаті революції до втрати дорогоцінні верхнього шару грунту
Сучасний світ
Часто потрібно страшна проблема для нас іноді навмисно як широке використання оранжевого агента у В'єтнамі кілька інших газів здійснюється нашою власною діяльність і внесок в парниковий ефект величезна кількість їжі сміття Ми виробляємо віддає інший метод парникових газів це можна контролювати, компостування харчових відходів та повернення їх до землі, де вони будуть значно збагатити грунт аналогічним чином гною нелюдського громадянин стічних вод повертається в землю дає від метану поки багато великої рогатої худоби стало бути підняті в величезний централізований останні кілька років тому фермери завжди використовується для переробки їх в воєн, тому що він був найбагатшим добрива для єдиного більша частина азоту в штучному хімічних добрив йде в повітря , Де вона стає іншою парниковий газ там, здається, немало свідчень , Які пропонують нам може бути добре в остаточний може бути менше, ніж двадцятирічний період знаменує собою кінець теплого міжрасові і на початку наступного цін
Джон вважає, що гамбургер такий швидкий перехідний період, можливо, почали близько 1979 грунтується насамперед на нав'язана лісові пожежі запис холодних зим поширення посухи підвищення рівня озера і швидкозростаючі бордюр атмосферних вуглекислий газ професором Женев'єв по всьому світу які виявили менш ніж за двадцять рік період спостережень довести, що я повинен бути в останній льодовиковий період писав в 1979 що ми, можливо, вже в такому перехідний період, на цей раз іншими словами, я сказав наступне цілком може починається десь до 1995 протягом найближчих семи років на момент цей фільм робиться можливо, навіть протягом наступного все, що відбувається перехід клімату в регіонах з помірним кліматом , Де більшість продуктів харчування в світі вирощується швидко отримати набагато спокійніше урожай замерзає робочих кілька ночей протягом Вегетаційний період знищивши багато джерел живлення збільшення сильних вітрів торнадо, бурі й граду знищити додатковий повені рух культур кімнаті їжі в літній час і збільшенню він може впасти як те, що знищили близько дев'яноста відсотків посівів на південно-сході стану us в 1980 шість , Який також спустошили міську культуру в деяких областях широке торговців, коли дощ які зазвичай телефонів і деяких тропічних і помірних регіонах підібраний сильний вітер і махрові ближче до опитувань
Більшість людей на Землі У кожному регіоні
Основний вмираючого від голоду менше, ніж десятиліття і що чим довше Старший знижується більш, ніж будь-коли , Яка вже привела до так голодування це тільки початок того, що може бути майбутній
Найбільше голокосту в історії є все, що ми можемо зробити, про які швидко погіршується план і приходу я бачу неймовірно, як може здатися якщо парниковий ефект обумовлено поступовою втратою грунту мінеральний і, як наслідок зниження землі рослинність насправді довгоочікуваної двигун льодовиковий період ми можемо мати це в наших силах не тільки уповільнити процес але, щоб зупинити цикл льодовикового періоду повністю , Виконавши цілий ряд речей, дуже швидко припинення суцільних рубок в Землі лісів значно знижує наші спалювання викопного палива посадка величезна кількість нових дерев споживати надлишок вуглекислого газу і, взявши на себе що, здається, льодовики роботи і пам'ятайте, зростання більшу частину землі так собі багато помірні області Землі лісу помирають лісових пожеж також збільшується В останні роки різко призначений, що багато лісу стали ослаблені і висушені і ми знаємо, що збитий дерев і Квіти, як правило, омолодитися
Пам'ятайте, що виникають на їх магазин дрібно точка рівному місці ринок невеликі дерева йдуть в нас начебто масовий спосіб а з іншого багато хто з моїх сусідів маршрут, було сказано не рок фестиваль прикладного е-е ... майже нічого не йде, природно, та аудіо лотки і за її межами масляній ванні продажу е-е ... потрібно все це охоплює печаль різноманітність повертається а це означає, що е ... Нове життя бавовняне з ми просто повинні бути пацієнт і допомогти е-е ...
Мати природа роблять це коли я не був ну трохи дитиною ... наших лісах приятель квітучі з Марсія і мій батько брав мене, і ми знайшов багато і багато-багато і в даний час доби в даний момент
Барабани були вигнані майже повністю і так він у вас є приклад що вони повертаються і та і далеко не всі мають про те, що тому що це вірна ознака того, що весь система починається знову
Найголовніше
Словаки пилу культури і мистецтва це П'ятниця ніч Проблема У цьому змішувачі парк не тільки
Дерева йоду навіть своїх молодих трійок п'ять шість років Осборн бути скажено і в цьому протягом шести років ці ці журі верес ягоди менше зростання це росте в тому, що вже кілька років, що діють у вулиця 1983 бути залучені для перевірки основою в минулому році і з кожним роком починаючи форма права мм ... вісім коригувати
Люсі набагато більше робить ці Тереза до вісімдесят сім заснована три сім вісім да це ненависть
Індія наступні вперед і з половиною років дерево проповідував ласка У цьому місці м'яч кроків Звідси для тих, хто з цієї чашки, але промисловість в безпосередній близькості від це місце шкода, що й повітря
Росс настільки забруднені, експерт прийняти вашої дитини вони тримають в сортуванні Вищим Ньюленд , Щоб отримати як ми хотіли, щоб продемонструвати говорив з невеликою кількістю Брукс робить що забруднена шкода готувати бути регенерувати і бути приїхав сюди, щоб забронювати перший кадр Ірак у минулому 1983 він малює дуже дивно для нас, що на півроку пізніше
Дерева показали але відлуння всупереч думці експертів Allstate що не буде і там зосереджена або це займе є також декілька років реакція компанії близько 60 000 квадрат на руки свою дитину не буде в цьому і bnp_ головних лобістів сорок чотири відсотків поверхні Allstate є покрита прогнози Не факт мирного на вмираючого Христа більше Фосс поспішно за кількістю людей в нашій країні ми є свідками не зробити за допомогою так насправді знищення громадських підібрати грунт вмираючого оптичних е-е ... магнітного лошат і
Альба мікроскопічний благовірна важких тварин ми повинні змонтувати долоні вчені що ж полі пил автоматичного провів зразка повинно бути завантажитися, якщо галочкою в е-е ... тягаря Кортні абсурдною, і я думаю ноги
Банк також теж дуже твердої діяв момент, якщо ви зробили все просто повинен бути набраний в його дурний занадто в місто, щоб пережити всю ніч це означає, що питання курних не тільки художники право він приводом того, що кір істини, яка була заплідненої з нами ходив через дуже сильно і темно-зелений в той час як на інші дерева, і це було набагато вільніше розподілені нескінченні і я не так інтенсивно зелений колір і т.д. непристойним вогонь
OPM ком рахунки візу, щоб навчитися грати сіль з того ж місця одну частину ділянки для Вашингтон достатню кількість рок просто вставте інший, він не все інше в лікуванні точно так само, офіс жорсткість коли зоровий я думаю, що цей час для мене, інші кожен доречно ОКГ
Ешбі та інші готелі в оптично дуа ось ще Приклад з яблуні
Це дуже чутливий тип яблуко відомі як поліцейські не і ці грунти ніколи не бачили хімічний ці дерева були використовувати виключно з рок спасибі це майже неймовірно, що можна домогтися такого результату без хімічні добрива тут є більше яблук комутують виявленні крім
У великим планом фотографії хочу подивитися, що ці яблука є не дефектів і без злого і почуття помилка моя постачальником ще захист makiel є гордістю але тому, що я можу бути гарячою відповідь на цифри, що п'ятдесят на схід Банк мазок на честь загибелі легко експериментально він мазі на до CEO Ерік то оптичні Потім волокна hausky ногами їх можна сказати, буде обкладатися податком на стан вул де Токвіль Хайден обвалення якщо це одна річ, яка Абсолютно ясно, позачергове , Що, коли ви вперше про них що все, що клімат крайнього є рослини в різних іншого десятиліття контакт з іншим, якого вони є активації мистецтво зал суду
Він описує мене на головну не кусаються до пасажирів Якість команди на нього і запитав мене, чому добрива коричневий довіри, незважаючи на всі Успіх, який може бути доведена не має прогресували так повільно і не рекомендується офіційно про сільськогосподарські установи належать науки великі виробники хімічних добрив робити не як конкурс вони хочуть, бізнес тільки для себе якого
Shashikant мені потрібна біль цих хімічних добрив виробники, звичайно, від сильного політичне лобі для того, щоб поставити себе на передньому плані і підштовхнути все інше у фоновому режимі, який скопіює все
Насоси так на цілі очікувати чогось у залишаються реалізації скорботи світі гіршого не зробить багато хорошого проте ми продовжуємо вирубку лісів якщо ми хочемо вижити, ми повинні зупинити вирубка і спалювання в світі ліс відразу і особливо у швидко зростаючих тропічних тропічні ліси так як більша частина лісів країни з великою заборгованістю в західних повноваження вони, ймовірно, будуть цілком готові зупинити чітку в обмін на відповідні скорочення зовнішнього боргу ця формула вже довела свою високу успішні в збереженні певні можливості для розумний але це означає, що світ в інших економічних інтересів, були прибуток від руйнування тропічні ліси засідання спрямовуючи її в значній мірі будемо мати, щоб покласти виживання всіх нас попереду своїх короткострокових фінансова вигода , Тому інтерес і колишній дощ лісових угідь зазвичай закінчуються так само швидко, гамбургери харчування немає у всьому світі бойкот всіх фаст-фуди до нашого клімату може привести до дестабілізації ми можемо зв'язатися з вами під світом Решта лісу по оновленню Ізінга їх з гравієм для нас необгрунтований кращих тальк, так що може бути використана швидко про договори мінеральні хребта зчепилися нас також буде буфера грунт від деяких наслідки кислотних дощів схожий на процес, в якому високо assigment знаходяться кілька нейтралізувати шляхом розпилення їх з дрібно подрібненого вапняк шліфувальні інтерпретації змішаних гравій пилу більшою силою в світі може бути зроблено протягом року або двох, якщо ми зробили напруження всіх сил повинні бути виконані швидко це має бути зроблено на кожній шкалою мільйони якщо не мільярди з нас, осіб двох громад і населених пунктів кожен розмір для самих масивних затвердженим країни і Організація Об'єднаних Націй дерева в світі є кращими друзями зараз і тільки вони можуть врятувати життя і ми повинні швидко посадити мільйони квадратних кілометрів нових швидко зростаючих дерев на грунт, що ми маємо, ми мінералізованих особливо лікарсько-стійкі дозволу , Які не надто багато дощів
З літа буде зростати, ми стрибав і грабувати Всі ці нові дерева допоможуть споживати надлишок вуглекислого газу в атмосфера Найбільш масовий і участь зобов'язань буде необхідно ми повинні домогтися успіху в часі це величезна робота але мені здається, в межах Можливості чудовий вид
Слово може виробляти метанол чистий екологічно чистих спиртового палива що ще більше потужності, ніж бензину і дизельного палива інший чистий спирт підживлюється етанол можна робити з кукурудзи та інших сільськогосподарських культур і дуже ефективно і пам'ятати багато скорботи водіїв гоночних автомобілів часто вибирають алкоголь палива або бензину через більшої потужності замінити королеву алкоголю палива королівський буде мати інші величезні переваги, добре ми можемо припинити боротися за хоча в в Перській затоці де більша частина світу була решти розташований з всюдисущої небезпеки ядерної війни загальне нафтові компанії можуть використовувати величезний переробних потужностей виробляти чистий екологічно безпечної палива і у нас не буде більше тих, страшні розливи нафти , Які вбивають рибу та птиці і зруйнувати наші пляжі метанолу і про те, що більшість законопроектів
Прогнози показують, що ще двадцять з тридцять років майже весь світ все вже не буде не було б соромно померти за нього зараз , Що також може бути використана для виробництва метану газу відновлюваними заміну природного газ
Колін нагріву води Ми повинні припинити спалювання найбрудніших палива, як Колін, або які виробляються великі кількість вуглекислого газу, як швидко можливо великі вікна з подвійним склінням можуть забезпечити більшість з цих людей розміщені протягом року вікна ковдрами зберегти тепло в ніч ізоляція може також скоротити величезні збитки надзвичайно , Зберігаючи холодне повітря з рук більше меренге сонцезахисний крем куб енергія навіть може бути використана для охолодження, що живуть і працюють простору і майбутній злетів на нову школу мають під будівлею і розповсюджений інших екологічно чистих джерел енергії таких, як сонячна гарячої води в опаленні приміщень Панелі і сонячних фотоелектричних і готовності для вироблення електроенергії
Концерт буде служити основою для екологічно чисті енергозберігаючі чи можуть вони бути широко вирішальний перехід сьогодні залежить від того, наскільки ефективно ми вони можуть бути зроблений скільки Маршалл, які будуть необхідні для їх виробництва в порівнянні з тим, скільки енергії для роботи без протягом першого року це може бути велика туристична помилку покласти непотрібні парникових газів в атмосферу протягом наступних два або три роки з'являються досягненні цієї точки неповернення навіть раніше ми також можемо переглядати померлих дерев У звичайно, не надати деякі мінімальної необхідності, якщо ви заплутати в найближчі три-чотири от до парникових газів може зламав вниз і я знову посаджені дерева починають прийти в інтересах сталого майбутнього ми не зможемо скоротити будь-якого живого Дерева з етанолу протягом декількох років ми могли б перетворити наші машини майже негайно запустити природного газу, коли поки нові елементи входять до Природним результатом газу набагато менше вуглецю, двоокису вуглецю та інших забруднюючих речовин, ніж бензин перетворення є дуже простим і недорогий і природного газу коштує менше, ніж половина Ціни на нафту момент кімнату, просто трохи більше діти будуть відчувати себе так що нам краще звести до мінімуму навіть природні спалювання газу протягом найближчих декількох років
Іншими словами, якщо ми дійсно хочемо виживати можливо, настав час для нас, щоб взяти два або три роки місце мій енергії поглинає навколо блоку поки ми не побачимо, в який бік вітер дуття трудовий договір нашими союзниками в грунті посадка дерев та забезпечення необхідне для життя може бути загальним для всіх нас що дасть нам усім багато вільний час прийняти хороший погляд на світ і, можливо, дізнатися трохи більше про хто ми і що ми робимо тут це найбільш актуальні ціни може виявитися краще за все з Папа пам'ятаєте союзників в грунті Також революціонізувати наше сільське господарство
Після десяти тисяч років Рош кожному з них, а з останнього льодовикового періоду сільськогосподарських земель також стати сильно деморалізовані врожайність значно знижується з що вони можуть бути
Джон Hammacher вважає, що ми можемо ростуть у кілька разів більше їжі Андреа мінералізованою грунті чим ми можемо рости в даний час і все, що набагато краще більш живильний якщо їжа, яку ми зараз ростуть з хімікатами високу вартість хімічних речовин має збанкрутілих багато фермерів зараз і допомагає руйнувати сімейну ферму культури, що вирощуються чоловіками жінки виникають забруднення не потрібні пестициди сер інших токсичних хімічних речовин тому що здорові рослини, як культура здорового дерева мають високу стійкість до комах і хвороба Ткач зробив звернув величезні глав органічні літери, як цей, в свою задньому дворі сад
Я свого роду угоду нашими союзниками сам
Дан Hemenway зробив невелике контрольоване вчитися в своєму саду
Рина збільшилися лише на одній його частині люди отримали десять перевезення кожної ділянки і їх пліч-о-пліч в квартирі оновлення, як батьки кілька разів гарне
Перрі Шпіллер президент роду Асоціація Люсі запропонував свою дочку Жан-Марі що ви робите щось на зелених Мінералізація колишній школі науковий парк рослин запліднення тільки з рок пил чотири-п'ять разів більше під контролем
Ларрі Хоу додав гравій виродків, які є повний крах зелень і отримав ці видимі результати після тільки Через кілька тижнів Австралійський мінеральних добрив Компанія займається виробництвом дрібно кам'яну крихту землі для використання в сільському господарстві на протязі багатьох років зараз поставляються Велика різниця привести п'яти акції й ел ... , Коли жив в травні вождь
Середня місце, яке завжди є переваги немає що він не навчився працювати трохи лазерний інструмент є лише звичайним місцем порядок буде в червні un, коли ви ще в читанні і Чері Льюїс дев'ять є те, що е ... то останній вечір користувалася і е ... , Який приніс новини й ел ... як обтискний те, що очищення е-е ... італійський жеребець тут е-е ... вирішити, те, що в буття землі на замітки про те, що сторони робиться на подвійний двоспальний диван вона оцінюється але ця сторона набагато краще вони живуть з вітрильним Фернанда з багато чи ви б сказали, що ну так там набагато краще, коли я при Ви вважаєте, з іншого боку, не пов'язана навколо неї, щоб отримати будь-якої причини переважують сальса вони отримують повернення вони знають більше вони не можуть бути довгострокові ви, звичайно, НЕ так пам'ятне на па багато ENVIRO е-е ...
FOSS пан Парсонс помер, і е ... шістьдесят-сім перший надлишок, який додатково партнерів шляхів, які за нездатність встановити, що передача фактор врожаю та е ... Круг, що вартість заборонних п'ятьдесят-три сотні доларів десятку в порівнянні з нирковою недостатністю була погана ідея Шість днів часу так коштувати Флорес Дефіцит бюджету грудей одиниць є набагато більше діяльності під час шторму допомогу
Каражал чашку вона не закінчена, поки час
Дженні моє не тільки про безпечний
Автобусна зупинка боляче вага та ми все готово
Балканський опечатку зменшити Ірану тут і досить різко бред його чекає вказуючи їх більш прийнятними говорить ідеальний Кия даному ключі дасть надійні хвилі слини вони витрачають багато гроші до теперішнього часу з його там все одно всіх проаналізованих сьогодні, що сталося, що закрутилася голова, і я прийшов у дозвольте мені сказати тільки тут, якщо ви подивитеся на Клінтона Технологія прокоментував як здоровий Відчуження слуху
Він задається питанням якості У готель і найбільший, здається, не ярмарку LOL обкладається податком за загальною по Тонг за копійки Тоторо це передрук інтересів діти яка є однією з десяти або більше компаній в Європі яка займається продажем грубе добрив для фермерів протягом тривалого часу хоча, як видається, значна докази того, що підтримує пояснення льодовикового періоду циклу, представлені тут його пояснення до сих пір не доведена остаточно але переконливих доказів такого роду Теорія може бути далеко ми можемо дозволити собі чекати в якийсь момент, можливо, дуже скоро
Процес описаний тут може стати незворотним і ми нічого не могли Як буде мати ніякого значення навіть якщо б ми повинні були початися завтра, щоб зробити все, що потрібно зробити жорсткий і в кінцевому підсумку привела до припинення Я бачу наступний клімату може ще більше важка протягом наступних декількох років до деякого надлишкового вуглекислого газу можуть бути взяті з атмосфери і парниковий ефект починає спадати тому ми повинні почати накопичення харчування особливо продуктів харчування, як кільця mcgiles щоб нам протягом наступних декількох років безпечно Тільки так ми можемо швидко створити у всьому світі із запасами в даний час буде залишатися на реалізацію з грунту який принесе набагато вищі врожаї протягом року або двох це допоможе, якщо ми перестанемо відчувати себе так багато нашого мозку великої рогатої худоби та інших тварини і зменшити я зустрічаюся на деякий час
Але якщо ми не повернути справу у часі які, ймовірно, не вистачає Теплиці води лінійці зрошення Для більшості з нас поставити і якщо є менше і менше їжі для переходу близько ми можемо почати вбивати дітей тому здається, що ми краще визнані дуже швидко що може бути відбувається і як почати якомога швидше, щоб зробити все можливе, довести парникових газів зустрічний позов рівні деякі люди говорять такі речі, як якщо льодовиковий період вступу ми не повинні намагатися , Щоб зупинити його це те, що задумала природа це воля Божа але, може бути, це остаточний ціни природа або бог або що ви називаєте його пана ви зробили що цей час для нас, мовляв, розумний знищення цієї красивої ми отримуємо повідомлення і діяти по ньому в термін ми, можливо, вона включає в себе багато вище рівень буде готовий співіснувати з повагою з нашими сусідами незліченна безліч інших план тварин істот ми поділяємо цю планету період ми отримали мужність зробити це скільки ми дійсно хочемо бути тут
Мені було всього чотири роки, коли я побачив, як моя мати уперше в своєму житті закладає речі в пральку.
Це був великий день для моєї матері.
Мої батьки роками відкладали гроші на купівлю цієї машинки.
Коли ми зібрались уперше скористатись пралькою, то навіть запросили бабусю прийти і подивитись на це.
Бабуся хвилювалася ще більше, ніж ми.
Усеньке своє життя вона гріла воду на вогні і вручну прала одяг для семи дітей.
І ось настала мить, коли вона побачить, як з цим справиться електрика.
Моя мати обережно відчинила дверцята і заклала білизну в пральку, ось так.
Коли вона зачинила дверцята, бабуся скрикнула, "Ні, ні, ні, ні!
"Можна я, можна я натисну кнопку!"
Бабуся натиснула кнопку і сказала, "Неймовірно.
Я хочу це бачити.
Принесіть мені стільчик.
Принесіть мені стільчик.
Я хочу це бачити".
Вона сіла навпроти пральної машинки і не зводила з неї очей.
Вона була немов зачарована.
Для моєї бабусі пральна машинка була чудом.
Сьогодні жителі Швеції та інших багатих країн використовують дуже багато різних машинок.
Гляньте, будинки напхані машинками. Я навіть не знаю усіх їхніх назв.
Якщо цим людям заманеться мандрувати, до їхніх послуг літаючі машини, які довезуть їх у найвіддаленіші куточки світу.
Водночас, сила-силенна людей у світі усе ще гріють воду на вогні і готують на вогні їсти.
Деколи їм навіть бракує їжі.
Вони живуть за межею бідності.
Два мільярди наших побратимів живуть менше, ніж на два долари на день.
А найбагатші люди - яких налічується один мільярд - живуть над межею, яку я називаю "захмарною". Бо вони витрачають понад 80 доларів на день на споживання.
Але ж це лише один, два, три мільярди людей. А в світі живе сім мільярдів, отож ще один, два, три, чотири мільярди людей живуть між межею бідності та "захмарною межею".
Вони користуються електрикою, але питання ось у чому - скільки з них мають пральну машинку?
Я ретельно проаналізував ринкові дані і дійшов висновку, що пральна машинка проникла нижче від "захмарної межі". І тепер ще один мільярд людей живуть над "межею пральної машинки".
(Сміх)
Вони споживають понад 40 доларів на день.
Отож, два мільярди мають доступ до пральок.
А решта п'ять мільярдів - як вони перуть одяг?
Іншими словами - як перуть одяг більшість жінок у світі?
Адже прання залишається тяжкою працею для жінок.
Вони перуть ось так: вручну.
Ця тяжка праця відбирає багато часу - вони витрачають на неї кілька годин щотижня.
Буває, що вони мусять здалека носити воду, аби випрати речі вдома.
Або змушені нести брудні речі далеко до річки.
Вони хочуть мати пральну машинку.
Вони не хочуть тратити стільки часу свого життя на цю тяжку, низькопродуктивну працю.
Їхнє бажання таке ж самісіньке, як бажання моєї бабці.
Погляньте, два покоління тому у Швеції - воду брали з річки, гріли на вогні і так прали.
Наші сучасники хочуть мати пральну машинку з тих самих причин.
Проте коли я читаю лекції стурбованим станом довкілля студентам, вони заперечують, "Ні, кожна людина в світі не може мати автомобіля чи пральної машинки".
Як ми можемо сказати цій жінці, що у неї не буде пральної машинки?
Тоді я запитую студентів, запитую їх уже два роки,
"Хто з вас не їздить на машині?"
Дехто з них гордо підносить руку і каже, "Я не їжджу на машині".
Тоді я ставлю доволі каверзне питання:
"Хто з вас пере джинси і простирадла вручну?"
Жоден.
Навіть палкі прихильники "зелених" користуються пральними машинками.
(Сміх)
Чому так вийшло, що всі користуються пральними машинками і думають, що так буде завжди; що тут особливого?
Я мусив проаналізувати використання енергії в світі.
Ось що з того вийшло.
Погляньте, перед вами сім мільярдів людей: люди за "захмарною межею", люди за "межею пральної машинки", люди "з жарівками" і люди "з вогнем".
Одна така позначка - це енергетична одиниця викопного палива - нафти, вугілля чи газу.
Вони становлять основу електрики та енергії у світі.
Увесь світ використовує 12 одиниць, 6 із яких - належить мільярду найбагатших.
Одна сьома населення світу споживає половину енергії.
Ті, хто купив пральку, але не напакував своє помешкання іншими машинками, використовують дві одиниці.
Ця група споживає три одиниці - по одній на мільярд.
І в них також є електрика.
А ось тут на один мільярд не припадає навіть одиниці.
Всього разом 12 одиниць.
Але стурбовані станом довкілля студенти найбільш занепокоєні майбутнім - і вони мають рацію.
Куди ми рухаємось?
Уявімо собі, без спроби докладного аналізу, що до 2050 року ситуація залишиться без змін - маємо два чинники, через які може зрости використання енергії.
По-перше, ріст населення.
По-друге, економічне зростання.
Населення зростатиме здебільшого серед найбідніших людей через високий рівень дитячої смертності і багатодітність.
Маємо ще два мільярди людей, які споживатимуть практично стільки ж енергії.
Далі відбудеться економічне зростання.
Кращі країни з перехідною економікою - я називаю їх державами Нового Сходу - перестрибнуть через "захмарну межу".
"Гоп!", вигукнуть вони.
І почнуть споживати стільки ж, скільки споживає Старий Захід вже сьогодні.
А ці люди, вони хочуть мати пральну машинку.
Я вам казав.
Вони перейдуть сюди.
І почнуть споживати вдвічі більше енергії.
Сподіваємося, що бідняки отримають доступ до електрики, а також модель сім'ї з двома дітьми, але населення продовжуватиме зростати.
Загальне споживання енергії сягне 22 одиниць.
Із них більшість енергії далі споживають найбагатші.
Отож, що робити?
Адже ризик - значна ймовірність зміни клімату - реальний.
Він справді існує.
Звичайно, їм слід економити енергію.
Вони мусять якось змінити свою поведінку.
Вони також мусять виробляти енергію з відновлювальних джерел, набагато більше "зеленої" енергії.
Але з таким рівнем споживання енергії на людину, їм не слід радити іншим, що робити, а що не робити.
(Оплески)
Усюди можна виробляти більше "зеленої" енергії.
Ось на що ми сподіваємось.
У майбутньому нас чекає справжнє випробування.
Але запевняю вас, що ця жінка із нетрів Ріо-де-Жанейро хоче мати пральну машинку.
Вона дуже задоволена міністром енергетики, яка дала світло в кожен дім - настільки задоволена, що навіть віддала свій голос за неї.
І ось Ділма Руссефф була обрана президентом однієї з найбільших демократичних держав світу - подолавши шлях від міністра енергетики до президента.
Якщо ви мешкаєте в демократичній країні, люди голосуватимуть за пральні машинки.
Вони обожнюють їх.
Що у них за чари?
Моя мати розвіяла чари пральної машинки у перший же день.
Вона сказала, "Гансе, ось ми заклали брудні речі; машинка зробить все решту.
А ми підемо до бібліотеки".
Ось де приховані чари: ви закладаєте брудні речі, і що дістаєте з машинки?
З машинки ви дістаєте книжки, дитячі книжки.
У мами з'явився час почитати мені вголос.
Вона любила це заняття.
Я взяв у бібліотеці абетку.
Я зробив перший крок до кар'єри професора, коли у моєї мами з'явився час почитати мені вголос.
Вона взяла книжки і для себе.
Вона опанувала англійську мову як іноземну.
Крім того, вона прочитала безліч романів, чимало різних романів.
І ми по-справжньому полюбили цю машинку.
Ми з мамою сказали,
"Дякую, індустріалізаціє.
Дякую, сталеливарне.
Дякую, електростанціє.
І, врешті, дякую, хімічна промисловосте, за те, що подарували нам час читати книжки".
Дуже дякую.
(Оплески)
Автомат створює шоколадні вафельки у формі круглих дисків.
Діаметр вафлі 16 міліметрів.
Яка площа кожної ласощі?
Отже відомо, що вафлі виготовляють у формі круглих дисків. Також відомо, що діаметр кожного диску 16 міліметрів.
Якщо я намалюю лінію крізь коло, вона проходить через центр. Довжина лінії, котра проходить через усе коло, перетнувши центр - 16 міліметрів.
Тобто, діаметр дорівнює 16 міліметрів.
Потрібно визначити площу поверхні вафлі.
По суті - обчислити площу круга.
Коли розглядаємо площу, ми знаємо формулу площі круга, за якою вона дорівнює добутку числа Пі та квадрату радіуса.
У нас дано діаметр, але який у кола радіус?
Можна пригадати, що радіус є половиною діаметру.
Відстань від центру кола до його краю, межі кола.
Це буде ось ця відстань, рівно половина діаметру.
Вона становить 8 міліметрів.
Тож, значення радіусу підставимо 8 міліметрів.
Площа дорівнює Пі на 8 міліметрів у квадраті, тобто 64 міліметри квадратні.
Зазвичай, це записується як Пі після 64. Типово ви побачите запис 64 Пі мм квадратних.
Тобто відповідь - 64 Пі міліметри квадратні.
Але іноді не достатньо залишити відповідь у вигляді 64 Пі мм квадратних.
Може бути потрібне приблизне значення.
Тобто потрібне числове вираження.
Можна використати наближене значення Пі.
Тож, найгрубше наближене значення, яке часто використовують - Пі рівне 3,14.
Тож у нашому випадку, це буде рівне 64 на 3,14 міліметрів квадратних.
Можна скористатись калькулятором, щоб знайти числове значення.
Отже, маємо 64 на 3,14, що дорівнює 200,96
Можна сказати, що площа приблизно рівна 200,96 міліметри квадратні.
Тепер, якщо потрібно точніше значення, адже Пі має безкінечну кількість знаків, можна використати внутрішнє значення Пі з калькулятора.
У цьому випадку, ми вказуємо 64, помножити і шукаємо Пі на калькуляторі. Ось воно жовтеньке, тож другою функцією використаємо Пі.
Ми отримаємо внутрішнє значення Пі з калькулятора, значно точніше за попереднє.
Отримуємо 201 відставимо калькулятор і запишемо.
Точніший результат, округлимо до сотих 201,06
Якщо робити точніші розрахунки, результат 201,06 міліметрів квадратних.
Це ближче до реальної відповіді, бо калькулятор містить вбудоване значно точніше значення Пі.
(Стівен Цукер) Ми дивимося на одне полотно з серії
"32 банки супу Кемпбелл" Енді Уорхола 1962 року в Музеї сучасного мистецтва.
І одне з найважливіших питань, що постає особливо щодо сучасного мистецтва, є:
"Ну, і чому це мистецтво?".
(Сал) Якщо ви запитаєте в мене це, то купа речей з"явиться у моєму мозку.
Це викликає в мені щось, що схиляє мене до відповіді "так", але є також купа інших речей, що кажуть: "якби я не побачив це у музеї, а у маркетинговому відділі "Супи Кемпбелла", чи не розглядали б ви це по-інакшому?"
(Цукер) Бо тоді це реклама (Сал) Так.
(Стівен) Але у контексті музею або студії Енді Уорхола це не реклама, так?
(Сал) Навіть якщо це одне й те саме (Стівен) Так.
(Сал) Ідея, завдяки перенесенню це у музей, каже:
"Подивись на це по-інакшому".
(Стівен) Ну, так.
Це справді змінює місце, змінює значення, трансформує його і це одна з центральних ідей сучасного мистецтва - ви можете взяти щось, що не обов"язково базується на технічних вміннях, бо не думаю, що сказали б що це гарно зображено -Точно
- Але змінивши місце, ми думаємо про це по-інакшому.
- І так я думаю він отримав би похвалу за те, що взяв щось, що дуже, майже приземлене, що ви бачите в кожного, у кожному серванті, і зробити це центральною ідеєю, як "ви мусите звернути на це увагу".
- Я думаю, що це правильно. І вважаю, що він робить це з суб"єктом, який був з найнижчих, за який можно було б вхопитися.
Я маю на увазі, дешеве рекламне мистецтво було чимось далеким від зображального мистецтва великих митців і тоді сфокусуватися на чомусь низькому, як банка супу, і... курки під вершками, не менше.
- Тобто, розумієте, багато чого, якби він зробив це 50 років раніше, люди б подумали, що він шарлатан.
А зараз вони подумали б, що "він банальний". Тобто тоді був час, коли люди думали: це - мистецтво.
- Я вважаю це правильним.
У 1962, коли справа Уорхола була словами, що автентичне і важливе у нашій культурі, було масове виробництво, фабрика сказано у сенсі "не дивімося на природу, наче ми аграрна країна, ми зараз в індустріальній культурі, що є природним для нашого світу зараз.
(роздумує)
Я пам"ятаю, коли я був у коледжі, там був студент, що керував виставкою, і як жарт він поставив маленький подіум і його обідній піднос, він повісив маленький плакат на це "Обідній піднос" у суботу так він пожартував, і всім здалося це кумедним, до певної міри це звучало, як те, що він зробив було мистецтвом.
Ну, думаю, оскільки було весело, бо це було близько і певною мірою, коли хтось взяв обідній піднос та зробив правильне освітлення і надав йому подіум для огляду і зробив повний опис цього, я дивився на обідній піднос по-іншому.
Це ніби та сама ідея.
Приземлена річ, що ми використовуємо кожен день.
Було це жартом чи тим самим мистецтвом?
Ну, я думаю, жарт, але дуже близький до важливого мистецтва.
Він мав дозвіл на це завдяки Марселю Дюшан.
Насправді, Уорхол мав подібний дозвіл не сфокусовуватися на створенні чогось: на живописі, на композиції, на кольорі, а сконцентруватися на створенні ідей.
І причина, чому ми говоримо про Уорхола чи Дюшана, чи когось інакшого, є, як ви казали, не те, що вони зробили це технічно сильно.
Маркетингове відділення "Супу Кемпбелла" вже створило щось таке саме сильне.
Це більше те, що вони були людьми, які дивилися на світ по-інакшому і виділяли це.
Ну, думаю, так.
Уорхол свідомо працював в цьому напрямку, ставлячи ті самі питання, що і жартівник у твоїй школі.
Він казав, чи може це бути мистецтвом?
І насправді, він просуває це.
Подивіться на картину ближче.
Це одна з останніх, яку він намалював.
Він визначив каліграфію "Супу Кемпбелла" як відображення банки згори.
Але тоді він зупинився і сказав, що не хоче малювати флору листя.
Ви бачите флору листя внизу.
Я не хочу малювати це, так він зробив печатку і розмістив це механічно.
Що означає це для митця, скажемо: "Я навіть не хочу це малювати?".
"Я збираюся знайти механічний процес, щоб полегшити це".
Уорхол робив те, що важливо, що відображає спосіб, у який ми виготовляємо, створюємо світ.
Подумайте про речі, якими ми оточуємо себе.
Майже все зроблене на фабриці.
Майже нічого унікального у цьому світі.
Це не той світ, що ми зазвичай вважаємо прекрасним.
Я знаю, іноді я відчуваю, виправте мене, якщо я не маю рацію, прийняте рішення, що Уорхол був цікавим чи величний, і тоді люди інтерпертували його твори, щоб підтвердити його величність.
О подивись, він використав принтер замість малювання цього, що показує, що він відображав...
Але якби він зробив це інакше, намалював руками чи ліктем, чи пальцем, чи чимось ще, люди сказали б:
Ми зазвичай бачимо це надрукованим, але він зробив це вручну".
Наскільки ви вважаєте це причиною?
Чи я занадто цинічний.
Ні, думаю, є цінність до деякої міри цинізму, і певним чином про що ми говоримо.
Що означає бути авангардним митцем, змінювати мову мистецтва і намагати винайти шляхи, що стосуються історичного моменту певним прямим та автентичним способом.
Можливо, це легко сказати, бо я пам"ятаю, як дивився на це, коли був у 5-му класі мистецтва Енді Уорхола.
І зараз здається майже не таким унікальним, але що я чую - у 62-ому, Уорхол був вартий уваги, бо підштовхнув людське мислення
Вважаю, що Уорхол шукав у 1962 головну тему, що була абсолютно поза межами того, що ми сприймали за образотворче мистецтво.
Визначення поп-арту попросили дати одного з його сучасників, Роя Ліхтенштейна, і він сказав:
"Ми шукали головну ідею, що була така нікчемна, низька, що ніхто б не міг повірити, що це було мистецтвом".
Я вважаю, ви маєте рацію, ми думаємо забагато про зорову культуру, що ми приймаємо її.
Це чарівно, я думаю, тут є багато потенціалу.
Це псевдомистецтво, створене для інших цілей, але якщо світло засяє на ньому, як воно показано тут, у вашій голові, чи перетинає воно бар"єр того, що є мистецтвом?
Ну, думаю, що, як ви зазначили, якби хтось створив це зараз, це б було банальним.
І думаю, це правильно, воно акцентує, як важко знайти у нашій культурі зараз способи змусити нас побачити світ по-новому.
Так, чудовим.
Переклад на українську:
I went out of my mind nowadays.
I made a lot great blunders, I am blotto I am so unhappy. So so much.
Wish you come with your own free will.
I am not showing courage to call you.
Ur endurance is made from stainless steel. Last night I watched a few movies, I got worn out with crying Türkan ohh that little pickle Türkan!
Після падіння Радянського Союзу і навіть переходу Китаю на ринкову економіку - хоча вони називали себе комуністами, економіка тепер, по суті, капіталістична - це було щось на зразок загального консенсусу по цілому світі, що капіталізм - це шлях, куди слід іти.
Отож, щоб пояснити моє упередження...
Я на тій стороні. Я би вважав себе капіталістом.
Але що я хочу зробити в цьому відео - це детальніше обговорити про капіталізм на противагу, скажімо, соціалізму.
Тому що мені здається, що особливо тут, в Сполучених Штатах і на Заході деколи виникає автоматична реакція проти будь-чого, що має хоч найменший натяк на те, що уряд зв'язався, чи хоч найменший натяк на соціалізм.
Отже, я хочу подумати більше про те, що ми намагаємось досягнути в капіталістичній системі, і куди ми могли б потрапити, яких речей ми не хочемо отримати якщо деякі аспекти капіталізму можуть траплятися без будь-якого управління чи, може без якогось регулювання.
Я не хочу ніщо пропагувати. Я лишень хочу дати вам рамки для роздумів над цим.
Тож, якщо ви запитаєте якогось капіталіста, включаючи мене, ви скажете: що доброго є в капіталізмі,
Я би сказав, що він вибудовує в кожного стимули.
Хороші стимули.
Якщо ти більше працюєш, ти більше заробляєш, ти можеш створювати власний капітал.
Ти можеш використати його, покращуючи рівень життя.
Ти можеш реінвестувати цей капітал.
Тож, це хороша стимулювальна структура.
Я не говорю, що кожен є просто мотивований бажанням заробити більше.
Я вважаю, що є багато людей в світі, які мотивовані бажанням соціального добра, розвитком людства.
Але загальне значення в багатьох речах, це те, що ці типи речей є особливими для певних територій, але на іншій території, якщо хтось керує компанією перевезень, не є очевидним, що хтось керував би компанією перевезень якнайкраще лише заради добра для людства
Можливо, вони керували б чимось неприбутковим, але перевізною компанією, чи фермою чи чимось на зразок цього, хто знає.
Отож, в загальному ми маємо хорошу стимулюючу структуру.
Є ще одне поняття в капіталістичні економіці: що це є меритократія.
Це є меритократія.
І я збираюся встановити рамки навколо цього тому що меритократія, на мою думку, супер-пупер важлива.
Майже кожен є фанатом меритократії
Навіть комуністи були фанами меритократії.
Вони давали іспити людям, і люди, які були успішними, мали більшу владу в комуністичному режимі.
Тож меритократія - це щось, що вимагає кожен.
І багато соціалістів чи комуністів заявляли, що це є вища форма капіталізму, коли відмінність в заможності стає надто великою де ти маєш успадковане багатство, що насправді йде проти ідеї меритократії.
Дозвольте мені додати сюди також меритократію.
Ми поговоримо про це за кілька секунд.
І потім інша ідея - про інновацію в капіталізмі І ці ідеї пов'язані між собою.
І якщо стимули - це добре, якщо капітал потрапляє в руки людей, які найбільше його заслуговують, оскільки вони його якимось чином заробили вони якимось чином впровадили зміни, що це також може вести до інновацій оскільки люди управляють капіталом
Тепер, якщо ми перейдемо соціалістичного порядку речей
Вони скажуть: погляньте, в цьому є соціальний зв'язок. Дозвольте я це запишу.
І я не говоритиму до..
Ви знаєте...
Я не стверджую, що в цьому відео я збираюся вичерпно розглянути всі "за" і "проти" того чи іншого
Я просто хочу надати невеличкого відтінку цій розмові. Тож соціальний зв'язок
Ви не потрапите в таку ситуацію, де з одного боку огорожі сидітиме нафтовий магнат з озброєною охороною, а з іншого боку огорожі - вмираючі з голоду і ці люди навіть не стільки вважають себе частиною того ж самого суспільства, скільки частиною як чомусь відповідальність за один одного
І таке трапляється в деяких куточках світу, де є велика відмінність між бідними та багатими.
Де заможні люди навіть не вважають себе тим самим видом, що й бідні люди. Чи, навіть навпаки
Інша думка, і я напишу це в лапках, про "справедливість"
Я це напишу в лапках, бо хтось може сказати: це ж справедливо, якщо ти заробляєш більше, якщо ти важче працюєш, ти маєш більше заробляти, ти маєш більше раціоналізувати, маєш більше отримувати.
І це поняття справедливості також.
Проте іноді розглядати заможність є крайністю. Іноді це поняття успадкованого багатства, покоління за поколінням, старі гроші.
Що тут справедливого?
Що люди просто наймають людей і можуть отримувати зацікавлення не з багатства і їм ніколи не потрібно працювати, а інші люди мають працювати дуже важко і майже нічого за це не отримувати.
Тож, знаєш, я напишу тут поняття справедливості також. Справедливість... тому що є підстави для того й для іншого.
Також, як я вже сказав, я точно маю упереджене ставлення щодо капіталістичного ходу речей
Я думаю, це важливо...
Двоє з цих речей, які ми бачимо справа
Але реальність - хоча б те, що ми бачили в економічних експериментах 20-го століття це те, що хоч комуністи і соціалісти могли говорити про ці речі в більшій мірі є менше соціального зв'язку; комуністи вищого рівня в Радянському Союзі водили вишукані авто і їхній спосіб життя сильно відрізнявся від робітників, і вони приховували той спосіб життя, що потім призвело б до великого лицемірства в загальному, вищих форм соціалізму.
Не зрозуміло, чи це була меритократія.
Це мали би бути найкращі люди, що піднімаються партійною драбиною, які досягають верхівки, які протидіють людям, які би справді провадили зміни, виробляли кращим способом.
Але з усім сказаним я хочу дати справедливе зауваження.
Я хочу дати справедливе зауваження, що капіталізм, якщо він якимось чином пройде без перевірки, також може призвести до тих самих проблем, що й соціалізм.
Найголовніша проблема, коли ми думаємо про хороші стимули. Я вважаю, що стимул, і знову ж таки, я даю тут свою власну думку.
Стимул добре працює, коли є багато конкурентів хто змагається і впроваджує зміни. І це має зміст.
Скажімо, ця людина придумала якісь зміни і оскільки вони мають ці зміни, вони можуть виробити кращий товар, який є дешевшим для суспільства
Тож, вони отримують більший прибуток.
Видається розумним, що ця людина повинна отримати більший прибуток, більше багатства та розвиток.
І це може бути навіть добре для суспільства, тому що ця людина - інноватор.
Можливо, тут є крихта удачі, Проте здається, ніби вони компетентні в управлінні цими ресурсами, тож це краще для суспільства дати їм більше ресурсів для управління. Проблема, де капіталізм...
Тож, скажімо, ця особа стає на стільки великою, що жоден інший гравець не може навіть змагатись з нею.
Тож вони всі зникають; ця люди може просто підрізати кожного і всі інші гравці зникають.
Це є монополія.
І проблема тут - монополія - це те, що коли цей чоловік змагався, він мав стимул працювати більше мав стимул творити щось нове.
Це була меритократія, тому що людина, яка впроваджує щось нове, зростає найшвидше Але як тільки це сягає межі монополії, і всі інші зникають він є єдиним гравцем в економіці.
Потім раптом в нього немає стимулу впроваджувати нове.
Ця корпорація, чи ця людина просто може продовжувати збільшувати виграші, тут немає конкуренції.
Тут немає нікого, хто може сказати: гей, я можу зробити кращий продукт, чи я можу продати тобі це дешевше.
Тож, насправді це є проти ідеї інновації.
Саме тому це є дуже важливим, саме тому це є частиною, особливо в Сполучених Штатах, є частиною системи економіки що ти намагаєшся зламати монополії.
Що тобі не подобаються монополістичні практики.
Інший ризик, який ти маєш, коли ти починаєш отримувати багато грошей і великий вплив на певний об'єкт чи певну особу чи певну кооперацію Іноді це може статись в демократичному і навіть недемократичному режимі Це те, що контроль над ресурсами, не лише контроль над тими ресурсами, не лише контроль над землею і будівлями і залізницями
Вони можуть також використати це, щоб впливати на уряд.
І в Сполучених Штатах це якось перетворено у форму лобіювання.
І коли ти маєш доступ до ресурсів і, таким чином, можеш впливати на уряд ти можеш отримати управління - тож, скажімо, ось тут уряд - Ти можеш змусити уряд, по суті, робити для тебе щось, тож це працює на твою користь, і можливо дозволяє тобі врешті-решт стати монополією Тож ти можеш вбачати це як "кумівський капіталізм" де лобіювання може бути формою легалізованого підкупу.
Тому що, коли ми маємо таке коло розвитку, можливо ця ось людина має нововведення Але ця людина не має впливу на уряд тож ця людина отримує контракт від уряду на літак. Тож цей чоловік отримує від уряду користь з податків
Тож він може бути більш конкурентним. Він може підрізати цю людину. Навіть, якщо цей чоловік має щось інноваційне.
Постає питання: що стається, коли ця людина вмирає.
У дуже чистій капіталістичні ситуації ти передаєш це своїм дітям. І проблема тут, перше - що ця людина зробила, щоб заробити це І також, з боку суспільства, можливо, ця людина дурненька можливо, можливо, ось тут є інша дитина яка народилась в той самий час, яка є набагато розумніша, і яка..
Але ця дитина зараз контролює мільярди мільярдів доларів. І вона може зовсім погано управляти цими ресурсами, що вони будуть повністю розтринькані Тож ми маємо цю ідею успадкованого багатства в капіталістичному суспільстві, яка може піти проти ідеї меритократії.
Вона може стати проти ідеї хорошого стимулу. Тому що, якщо ця людина успадкує достатньо грошей, вона не матиме стимулу працювати. Навіщо йому старанно вчитись і займатись математикою і т.д.
Він успадковує багато грошей.
Навіщо йому намагатись створювати щось нове, навіщо йому взагалі щось робити? Я лише... він може просто найняти когось з тих людей, дати їм мінімальну зарплату чи що там потрібно. Тож це якось суперечить цим ідеям справедливості і т.д.
Я маю на увазі, яка різниця між старою аристократією чи королем чи королевою чи аристократією в Європі, яка суперечить багатьом філософським думкам, на яких базуються Сполучені Штати
Тож, я залишу вас тут Я лише хотів додати невеличкого відтінку до розмови Ми скажемо, що я розпочав цю розмову з упередженим ставленням до капіталізму
Це коло поділене на рівні частини.
Як бачимо, воно поділене на 1, 2, 3, 4, 5, 6 рівних частин.
І запитується яка частина окружності кола... ...окружність - це довжина границі кола.
Можете розглядати її як периметр кола.
Яка частирна окружності кола виділена рожевим?
Отже, це коло вже поділене на 6 рівних частин. 1, 2, 3, 4, 5, 6.
Отже, кожна частина являє собою одну шосту кола (1/6).
І якщо ми поглянемо на зовішній край.
Він розташований прямо тут.
Частина, що виділена фіолетовим кольором.
Ця частина окружності... ...це одна з 1, 2, 3, 4, 5, 6 секцій.
Отже, одна шоста (1/6) окружності кола виділена фіолетовим кольором.
Гаразд, пишемо 1/6 прямо тут.
Все коло має 360 градусів.
Яку величину має кут а?
Отже, якщо ви обійдете все коло, то отримаєте 360 градусів.
Ми вже бачили, що ця частина являє собою одну шосту.
Одну шосту кола.
Отже, ми хочемо, щоб кут а мав величину 360 помножити 1/6.
Тож ми можемо порахувати 360 помножити на 1/6, або 360/6 - це те саме, що і 360 поділити на 6.
І отримаємо 60 градусів.
(грає музика)
Зараз ми у Луврі, перед нами робота Рембрандта "Вірсавія"
Це величезне, майже квадратне полотно.
Мені знається, оголена жінка зображена в натуральному розмірі.
"Вірсавія" - це історія зі Cтарого Заповіту.
Король Давид бачить, як вона купається з тераси і заполюється її красою, кличе до себе, хоча вона дружина генерала...
Урія..
В них закручується роман, який закінчився трагедією - Давид відправляє Урія на вірну смерть, а у Давида і Вірсавії народжується мертва дитина.
Зрештою, вона залишається ні з чим.
На її обличчі можна прочитати, що це перший крок до жахливої трагедії.
Це дуже цікава картина, Рембрандт приділив багато уваги красі її тіла, але насправді ця картина про психологію.
Це про момент роздумів, поки вона готується, відчувається якийсь сум, передчуття гріха.
Рембрандт часто показує нам емоції, вразливість людей, часто зображає моменти роздумів як і у випадку з Вірсавією.
Вона наче роздумує над майбутнім, вона тримає лист, вона відводить ліву руку назад і показує нам своє тіло.
Нам відкривається чутливість її тіла, ми розуміємо відчуття Давида по відношенню до неї. Водночас, це зображення того, що це для неї означає.
Вона згрішить і поплатиться за це.
Якесь погане передчуття, і не лише через темні, теплі кольори картини, а через нахил її голови. Погляд донизу, повіки опущені. І це в поєднанні з м'якістю і вразливістю обличчя та розслабленими м'язами обличчя.
Ми бачимо чорний фон, типовий для робіт Рембрандта.
Типовий для бароко.
Водночас, дуже теплі кольори - золотисті, жовті, червоні, оранжеві... Кольори майже венеційські...
Вона дуже близько до нас.
Фону дійсно немає.
Ми бачимо частину ліжка на фоні...слугу знизу, він миє чи витирає її ноги...типова для Рембрандта живописність у зображенні білої тканини у правому куті.
Вона полонила простір картини, і її емоції також її захопили.
Мене вражає витонченість кольорів і робота пензлем.
Сліди пензля найбільш замітні на тканині, на якій вона тримає руку і яка її оточує, вона грайлива і жива.
Якість зображення її тіла прекрасна.
Погляньте на ці білі відтінки, рожеві, зелені і теплі тони на противагу холодним, як зображена будова тіла, складки на тілі зображені так ніжно.
Тіло Вірсавії зображене з подруги Рембрандта -
Гендріке, і вражена, що вона не ідеал класичної наготи.
Вона реальна людина у стилі бароко і Рембрандта.
Тяжіння до реальності.
Хоча є і відступи.
Вона має дещо азіатський вигляд.
Це Біблійна історія, тому вона не просто сучасна оголена жінка.
Він її трансформував...Він змалював її з реальної особи.
Відчуття реальності людини зберігається.
Переклад на українську:
Може видатись, що ця кімната вміщує 600 людей та насправді нас тут набагато більше, тому що у кожному з нас живе ще безліч особистостей
От у мені співіснують дві основні особистості що перебувають у постійному конфлікті та діалозі відколи я була маленькою.
Я називаю їх "містик" і "воїн".
Отож я народилась у політично активній сім'ї інтелектуалів-атеїстів.
У нашій сім'ї існувало те певне порівняння, що звучало десь так:
Якщо ти розумний то ти не можеш бути віруючим.
Я була виродком своєї сім'ї.
Я була тим дивакуватим маленьким дівчиськом, котре хотіло провадити ті філософські розмови на тему інших світів, що можливо існують поза світом, який ми осягаємо нашими чуттями.
Я хотіла знати напевне, чи все те, що ми, люди, бачимо, чуємо та думаємо є повною та точною картиною дійсності.
Отож, у пошуках істини я пішла на католицьку мессу. Я чіплялась до сусідів.
Я читала Сартра та Сократа.
А тоді трапилось щось особливе коли я навчалась у школі: Гуру зі Сходу почало намивати до берегів Америки.
І я сказала собі:
"Я мушу бути однією із них".
І з того часу я йшла тим містичним шляхом, намагаючись зазирнути за межі того, що Альберт Ейнштейн назвав
"оптичною оманою буденної свідомості".
То що ж він мав на увазі, кажучи це?
Я покажу вам.
Вдихніть чистого повітря цієї кімнати.
А тепер, бачите оті дивні підводні штуки, схожі на коралові рифи?
Насправді це людська трахея.
А ті забарвлені кульки є мікробами, котрі власне зараз і плавають по всій кімнаті, власне зараз і власне навколо всіх нас.
І якщо ми сліпі до цієї елементарної біології, то лише уявіть собі чого ми не бачимо на найменшому, субатомному рівні. А на найбільших космічних рівнях - і поготів.
Ті роки, що я прожила як містик змусили мене переосмислити майже всі мої погляди.
Вони змусили мене пишатись тим, що я нічого не знаю.
І тепер, коли моя містична половина базікає і базікає, воїн завертає своїми очима.
Її непокоїть те, що відбувається у цьому світі в даний момент.
Вона стурбована.
Вона каже:
"Вибачте мені, але я в біса зла, бо знаю кілька речей, котрими слід зайнятись негайно".
Я прожила життя воїна, відстоюючи жіноче питання, працюючи в політичних кампаніях, активно захищаючи довкілля.
І це щось на кшалт божевілля, вмістити і воїна, і містика в собі.
Мене завше манила та рідкісна порода людей, котрі працюють, незважаючи на труднощі, що присвячують свої життя людству, з непереборним духом воїна та милосердям містика - таких як Мартін Лютер Кінг, котрий писав:
"Я ніколи не буду таким, яким повинен, допоки ви не станете такими, якими маєте бути.
"Це", писав він, "і є взаємопов'язаною структурою дійсності".
А ще - мати Тереза, інший містик-воїн, сказала:
"Проблема світу є у тому, що ми малюємо коло нашої сім'ї надто малим".
А Нельсон Мандела, який живе за африканською концепцією убунту, що означає: я потребую тебе, щоби бути мною, а ти потребуєш мене, щоби бути тобою."
Отож ми всі любимо говорити про цих трьох містиків-воїнів ніби вони народились із святим геном.
Але насправді ми маємо ті ж можливості, що й вони, і все, що нам треба - робити те, що й вони.
Я глибоко стривожена тим, як всі наші культури демонізують "Іншого" словами тих із нас, що найбільш прагнуть розколу.
Послухайте кілька заголовків книг-бестселлерів із обидвох таборів на політичній арені США.
"Лібералізм як психічна вада",
"Раш Лімбо - великий товстий ідіот",
"Придурки та патріоти",
"Сперечаючись з ідіотами"
Вони умовно є жартівливими, та насправді - вони небезпечні.
Ось заголовок, що може здатись знайомим, проте його автор може вас здивувати:
"Чотири з половиною роки боротьби з брехнею, тупістю і боягузтвом".
Хто це написав?
Це перший заголовок, який дав Адольф Гітлер своїй книзі "Mein Kampf" - "Моя боротьба", книзі, що започаткувала нацизм.
Найгірші етапи людської історії де б це не було - чи то в Камбоджі, Німечиині чи в Руанді, вони всі починаються з того самого - з негативного виокремлення "Іншого".
А потім вони переростають у насильницький екстремізм.
Власне тому я запроваджую нову ініціативу.
І вона повинна допомогти всім нам, включаючи мене, протистояти тенденції відокремлення "Іншого".
Я усвідомлюю, що ми всі є зайнятими людьми, так що не хвилюйтеся - цим можна зайнятись під час обіду.
Я називаю свою ініціативу
"Запросіть "Іншого" на обід".
Якщо ви республіканець, то запросіть демократа, якщо ж ви демократ - подумайте про запрошення республіканця.
Якщо ідея запрошення будь-кого з цих людей на обід позбавляє вас апетиту, я пропоную почати з меншого, бо багато "Інших" можна знайти навіть серед найближчих сусідів.
Це може бути людина, котра ходить в мечеть, церкву, чи синагогу в кінці вашої вулиці, або хтось, хто має інші погляди на проблему аборту; або може ваш швагро, що не переймається глобальним потеплінням - будь-хто, чиї погляди на життя лякають вас, і від чиїх думок вас аж шляк трафляє.
Пару тижнів тому я запросила жінку із Консервативної Партії Чаю.
Теоретично вона здала мій шлякотрафляючий тест.
Вона активістка від правих, а я - від лівих.
Під час обіду ми керувалися певними принципами, для того, аби підтримувати бесіду на належному рівні, і ви теж можете їх використовувати, бо я знаю, що ви всі запросите того "Іншого" на обід.
Отож, перш за все, поставте собі мету: краще взнати якусь людину з групи, стосовно якої ви, можливо, маєте негативні стереотипи.
А тоді, перед тим, як зустрітись, домовтесь про певні основні правила.
До прикладу, ми з моєю подругою по обіду погодились на тому, щоб: не переконувати, не захищати і не перебивати.
А натомість, бути допитливим, вести діалог і бути собою.
І слухати.
З того ми і почали.
Ми використовували наступні питання:
Поділись життєвим досвідом зі мною.
Які питання глибоко турбують тебе?
І що ти завжди хотіла запитати людину з іншого табору?
Ми з моєю партнеркою по обіду вийшли, зрозумівши деякі важливі речі, і я хочу поділитись однією із них з вами.
Я думаю, що вона має відношення до будь-якого непорозуміння між людьми будь-де.
Я запитала її, чому її табір висловлює такі жахливі і неправдиві твердження про мій табір.
"Які саме?" вона хотіла знати.
"Наприклад що ми є стадом елітарних морально зіпсованих любителів тероризму".
Вона була шокована.
Натомість вона вважала, що мій табір нападав на них частіше, і що ми називали їх недолугою зграйкою озброєних до зубів расистів.
І ми обидвоє дивувались тому, що ті ярлики не пасують жодній людині котру ми, власне, знаємо.
І коли ми досягли певного рівня довіри, ми почали вірити у щирість одне одного.
Ми погодились виступати у наших громадах щораз, стаючи свідками такого роду "виокремлюючих"Іншого" висловлень, що можуть зашкодити і перерости в параною а тоді використовуватись маргіналами для провокацій.
Вже до кінця обіду ми вірили у щирість одне одного.
Жодна з нас не намагалась змінити іншу.
Та, все ж, ми не прикидались, що наші відмінності розчинились після цього обіду.
- Натомість, ми зробили перші спільні кроки попри наші стереотипні рефлекси туди, де панує філософія убунту, до єдиного місця де можна знайти вихід із будь-якої безвиході.
Тож кого вам слід запросити на обід?
Наступного разу, коли ви упіймаєте себе на тому, що ви відокремлюєте "Іншого", його і запросіть.
А що може трапитись за вашим обідом?
Чи відкриються небеса, і гімн "Ми є дітьми світу" заглушить ресторанну музику?
Таки ні.
Адже філософія убунту робить свою справу повільно, бо є багато перешкод.
Бо йдеться про двох людей, котрим треба зняти маски всезнайок.
Йдеться про двох людей, двох воїнів, які кидають зброю і прямують одне до одного.
Ось що сказав великий перський поет Румі:
"Поза межами ідей про правильне і неправильне є поле.
І там на тебе я чекатиму.
(Аплодисменти)
Жити з фізичними вадами досить нелегко у будь-якій країні світу, але якщо ви проживаєте у такій країні, як Сполучені Штати, то маєте можливість отримати необхідні засоби, які полегшили б ваше життя.
Наприклад, якщо ви знаходитесь у будівлі, ви можете скористатись ліфтом. Щоб безпечно перейти дорогу - ви маєте бічні контури. А якщо вам необхідно подолати якусь більшу відстань, ви можете покластись на власні сили, оскільки існують доступні засоби пересування, але якщо ви не можете собі це дозволити, то маєте можливість скористатись громадським транспортом.
Але в країнах, що розвиваються, стан речей досить відрізняється.
Близько сорока мільйонів людей потребують інвалідного крісла, але не мають його, і більшість з них живуть у міській місцевості, де зв'язку із суспільством, роботою, освітою можна досягти лише долаючи довгі відстані на недостатньо облаштованих територіях, що не всім під силу.
А пристрої, які зазвичай пропонують таким людям, не підходять для використання таким чином - швидко ламаються, а от полагодити їх досить важко.
Я почав цікавитись інвалідними кріслами у країнах, що розвиваються у 2005 році, коли провів літо в Танзанії, оцінюючи стан тамтешніх технологій, і мав можливість поспілкуватись з хворими, що користуються інвалідними кріслами, їх виробниками, групами людей з певними вадами, і найбільше я звернув увагу на те, що не існує пристою, який би був розроблений для міської місцевості, за допомогою котрого можна було б швидко пересуватись і безперешкодно долати різні типи дорожнього покриття.
Тож, оскільки я був інженером-механіком, працюючи у Масачусетському Університеті Технологій і мав доступ до багатьох необхідних ресурсів, я подумав, що варто було б спробувати вирішити цю проблему.
Тепер, коли ви говорите про пересування на далекі відстані по нерівній дорозі, мені одразу спадає на думку гірський велосипед, бо ж немає нічого кращого.
Оскільки гірські велосипеди мають рухому котушку передач, ви можете їхати на повільній передачі, підіймаючись вгору чи їдучи по багнюці і піску, отримуючи більшу кількість обертів при меншій швидкості.
А якщо ви бажаєте рухатись швидше, скажімо по тротуару, ви можете перейти на вищу передачу і отримаєте менше обертів при більшій швидкості.
Отже, логічною інновацією в даному випадку є сконструювати крісло на колесах з деталями від гірського велосипеда, що й зробили багато людей.
Проте, попри доступність таких пристроїв у Штатах, досить важко було б розповсюдити їх по країнах, що розвиваються, бо вони є надто дорогими.
Я ж говорю про альтернативу отримати такий пристрій за ціну, меншу, ніж 200 доларів.
Цей ідеальний пристрій міг би долати близько п'яти кілометрів на день, щоб можна було дістатись до роботи, школи, проходити цей шлях на найрізноманітніших дорожніх покриттях.
Але коли ви врешті добираєтесь до дому чи роботи і маєте пройти у вхідні двері, такий "вид транспорту" має бути досить компактним і здатним виконувати різні маневри, щоб потрапити всередину.
Більш того, якщо ви хочете, щоб він вам довго служив у міській місцевості, потрібно, щоб його було легко полагодити у випадку поломки, використовуючи підручні інструменти, матеріали і відповідні знання.
Отже, суть справи полягає в тому, щоб створити засіб простий у користуванні, який водночас міг би мати ряд переваг у транспортуванні.
Як зробити гірський велосипед для рук, який би насправді коштував дешевше за гірський велосипед і не був таким складним?
Як часто трапляється у вирішенні важких ситуацій, відповідь лежить на поверхні, і в нашому випадку це є важелі управління.
Ручки використовуються практично всюди, в інструментах, ручних клямках, велосипедних запчастинах.
І миттю, що надихнула мене, тим ключовим моментом винаходу, була ситуація, коли я сидів перед своїм зошитом з кресленнями і почав думати про те, як хтось тягне важіль, і якщо він хапається за кінець ручки, то отримує достатньо довгий важіль і можна здійснювати велику кількість обертів, рухаючи ним вперед і назад, і залишатись на низькій передачі.
А якщо він ковзає рукою вниз важеля, він може рухатись коротшими поштовхами, але проходити більший шлях при кожному повному ривку, що забезпечує вищу обертову швидкість і веде його на вищій передачі.
Тож, захоплюючим у цій системі є те, що вона є механічно простою, і її можна створити з допомогою технології, яка існувала сотні років.
Отже, на практиці, це Крісло з важелем Свободи, яке вдосконалювалось протягом кількох років і тепер виготовляється великими партіями.
А ось постійний користувач інвалідного візка - він паралізований - живе у Гватемалі, і, як бачите, може пересуватись по досить нерівній дорозі.
Знову ж , основною новинкою даної технології є те, що коли він хоче їхати швидко - він просто бере важіль біля осі і їде з великими обертами при кожному поштовху, а коли їхати стає важче - він просто ковзає рукою вверх важеля, роблячи більший оберт, і свого роду, утруднює свій шлях, незважаючи на погане покриття.
А тепер, про більш важливе питання, варто звернути увагу на те, що людина є комплексною машиною у цій системі.
Саме людина ковзає вгору і вниз по важелю, задаючи ритм для руху, а механізм сам по собі є дуже простим і складається із запчастин велосипеда, які можна дістати будь-де.
А через те, що ці запчастини можна дістати будь-де, вони є надзвичайно дешеві.
Їх виготовляють у Китаї та Індії надзвичайно великими партіями і їх можна застосовувати практично всюди - зробити крісло будь-де, і, що є більш важливо, - зремонтувати його, навіть далеко в селі руками місцевого велосипедного майстра, який має лише доступні місцеві інструменти, знання і деталі.
Тепер, якщо вам необхідно скористатись КВС у приміщенні, все, що ви маєте зробити - лише витягнути важелі із вузла трансмісії, скласти їх в каркас, і крісло знову перетвориться на звичайний інвалідний візок, який можна використовувати як і будь-який інший. Саме тому ми сконструювали його такого розміру, як і звичний візок, тож він достатньо вузький, щоб пройти у двері, і досить низький, щоб сісти в ньому за стіл, і в той самий час є достатньо маленьким і поворотким, щоб дістатись на ньому до ванної кімнати. Також, важливим є те, щоб користувач міг близько під'їхати до туалету і вибратись із крісла так само легко, як зі звичайного візка.
А тепер, я б хотів наголосити на трьох важливих моментах, які, як на мене, є справді дієвими у даному проекті.
По-перше, цей пристрій працює добре, бо ми мали змогу дієво поєднати ретельну інженерну майстерність з аналізом, що брав за основу пристосування до користувача, концентрувався на соціумі, використанні та економічних факторах, важливих стосовно інвалідних візків та їх споживачів у країнах, що розвиваються.
Тому, я, вчений Масачусетського Інституту Технологій і інженер-механік, можу робити такі речі, як, наприклад, поглянути на дорогу, по якій ви пересуваєтесь, і обчислити опір, який вона спричиняє, розглянути доступні нам деталі і з'єднати їх , щоб вирахувати, який тип передачі трансмісії нам потрібен, а потім взяти силу і потужність, яку ви можете прикласти верхньою частиною свого тіла і проаналізувати, як швидко ви можете рухатись за допомогою цього крісла, ковзаючи руками по важелях.
Отже, як наївні студенти, захоплені своїм винаходом, наша команда створила прототип, і привезла його до Танзанії, Кенії і В'єтнаму у 2008, але, як виявилось - це було жахливо, бо ми не отримали достатньо вхідних даних від споживачів.
Тому, ми протестували наш винахід зі споживачами і з виробниками, отримали від них зворотний зв'язок, обговорюючи не лише їхні проблеми, але й рішення, і працювали разом, щоб повернутись до вихідної точки і зробити нові схеми, які ми привезли знову до Східної Африки у 2009. Після цього крісло почало працювати значно краще на дорозі, але все ще не було зручним для використання у приміщенні, оскільки було надто великим, важким, на ньому було нелегко пересуватись, і ми знову взялись переробляти наші креслення, і повернулись із кращою розробкою, на 20 фунтів легшим кріслом, вузьким, як звичайний візок, протестованим під час випробувань у Гватемалі, і, таким чином, ми вдосконалили цей пристрій до того рівня, на якому зараз він випускається.
Будучи також науковцями у сфері інженерії, ми мали можливість обрахувати кількість переваг Крісла з важелем Свободи, тож, тут ви побачите деякі кадри з нашого випробування у Гватемалі, де відбувалось тестування КВС у сільській місцевості, тут брались до уваги і біохімічні вихідні дані людей, їхнє споживання кисню, як швидко вони рухаються, скільки сили прикладають, використовучи як звичйний візок, так і КВС, і вияснили, що КВС є приблизно на 80 відсотків швидшим, долаючи шлях на такій місцевості, ніж простий інвалідний візок.
Наш пристрій є також приблизно на 40 відсотків дієвіший, ніж звичайне крісло на колесах, а завдяки перевагам у механіці, які ви здобуваєте завдяки важелям, ви розвиваєте на 50 відсотків вищі обороти, і справді в змозі осилити свій шлях по дуже нерівній дорозі.
По-друге, стимулюючим фактором нашої інновації було зробити її доступною за дуже низькою ціною, бо від нас вимагалося зробити пристрій, яким можна було б подорожувати найрізноманітнішими типами доріг, і в той же час, використовувати у закритому приміщенні; потрібно було, щоб пристрій було легко полагодити і, зрештою, ми створили абсолютно інший продукт, який, власне, став інновацією у сфері, що не зазнавала змін протягом останніх ста років.
І ці всі переваги є хорошими не лише у світі, що перебуває на стадії розвитку.
Чому б не спробувати це і в Сполучених Штатах?
Отже, ми об'єднались з Континуумом, місцевою фірмою, яка займається виготовленням цього продукту і знаходиться в Бостоні, щоб розробити новітню версію, версію для розвинутих країн, яку ми будемо спочатку продавати у Штатах і Європі, але людям з вищими доходами.
І останнє, на що я б хотів звернути увагу, це те, що, гадаю, ми досягли хорошого результату, працюючи над цим проектом, оскільки залучили в нього усі зацікавлені сторони, які купують, і чию думку слід враховувати, щоб розвивати технології приймаючи їх ідеї, через інновації, затвердження, комерціалізацію і розповсюдження , і це коло має відкриватись і замикатись саме споживачами.
Це люди, які визначають запити технологій, і це ті , хто мають бути задоволені результатом і сказати,
"Так, це дійсно працює.
Це те, що нам потрібно."
Тому, люди як я, в академічному просторі, ми можемо вводити новинки, аналізувати, тестувати, створювати дані і робити взірцеві прототипи, але ж як донести ці прототипи до вжитку?
Нам потрібні наповнювачі, такі, як Континуум, що можуть працювати на комерціалізацію, і ми започаткували цілу неурядову організацію, яка виставила наше крісло на широкий ринок - Інноваційні Технології Глобального Дослідження - а згодом ми ще й об'єднались із крупним виробником в Індії - Пінекл Індастріс- який зараз є добре оснащеним, щоб виготовляти 500 крісел на місяць, і виготовить першу партію, що налічуватиме 200 крісел, вже наступного місяця. Вона буде доправлена до Індії.
Ну, а щоб донести нашу новинку до широкого загалу людей, які потребують цього, ми вступили у співпрацю із найбільшою світовою організацією людей з вадами, Ногою Джайпуру.
Потужним у цій структурі є те, що коли ви скликаєте всіх партнерів, які представляють кожну частинку ланцюжка від прийняття ідеї аж до приведення її в дію, трапляється справжнє диво.
Тут ви можете зустріти таких людей як я - вчених, але проаналізуйте, протестуйте і створіть нову технологію і спробуйте визначити кількісно, наскільки кращою вона є на практиці.
Ви можете звернутись до виробників і поспілкуватись з ними один на один, і співставити їхній рівень знань у цій сфері з їхньою клієнтурою, і об'єднати ці знання з нашими інженерними вміннями з метою створити щось краще, ніж міг би зробити хтось з нас наодинці.
До того ж, можна залучити кінцевого споживача до процесу розробки, і дізнатись не лише про його потреби, але й про його сподівання.
А ось цю фотографію було зроблено в Індії під час останнього тестування, де показник прийняття становив 90 відсотків, коли люди переходили до використання нашого Крісла Свободи з важелем, а ось конкретно на цій фотографії - Ашок, він пошкодив спину, падаючи з дерева, а до того працював кравцем, але після того, як отримав травму, не міг більше самостійно добиратись з дому до свого магазину на звичайному візку.
Дорога була надто важкою.
Але коли він отримав КВС і сів у нього, він легко долає кілометри, відкрив магазин і недовго опісля, уклав контракт на виготовлення шкільних форм і почав заробляти гроші, знову забезпечуючи свою родину.
Ашок :
Ви також заохотили мене працювати.
На день я залишився вдома.
Наступного дня я пішов до свого магазину.
Тепер все знову повернулось до норми.
Амос Вінтер :
Спасибі за увагу.
(Оплески).
За декілька місяців на Фермі А виросло майже на 1000 яблук більше, ніж на Фермі Б.
Через цьогорічне похолодання, врожаї на фермах зменшились на третину.
Проте, обидві ферми поповнили запас, закупивши однакову кількість яблук у ферм із сусідніх регіонів. Запитується, яка кількість яблук на фермах?
Чи має одна ферма більше яблук, ніж інша?
Як це взнати?
Отже, визначимо деякі змінні.
Нехай М дорівнює яблукам на Фермі А, І хто ще залишився?
Так, Ферма Б.
Тоді нехай R дорівнює кількості яблук на фермі Б.
Спочатку говориться, що за останні кілька років, Ферма А виростила на 1000 яблок більше, ніж інша ферма у тому ж регіоні - Ферма Б.
Можна сказати, що М дорівнює приблизно
R плюс 1000.
Точна кількість невідома - сказано майже на 1000 більше. Ми не знаємо, чи точно 1000, чи більше. Нехай, у нормальний рік
У нормальний рік, М більше, ніж R.
Так? Має на 1000 яблук більше, ніж Ферма А.
Так, через похолодання (цього року), врожаї на фермах зменшились на третину.
Отже, це не нормальний рік.
Розглянемо, що буде цього року.
Цього року, кожне значення буде меньшим на 1/3.
Скоротивши на 1/3, отримаємо 2/3 від того, що було.
Наведемо приклад. Якщо у х відняти 1/3х, то залишиться 2/3х.
Отже, скорочення на 1/3 те ж саме, що і множення кількості на 2/3.
Якщо помножити ці кількості на 2/3, ми все одно збережемо нерівність, тому що ми робимо одне й те саме з нерівністю, і помножуємо на додатне число.
Якщо помножити на від'ємне число, нам доведеться зробити перестановку.
Можемо помножити дві сторони на 2/3.
2/3 у М буде більше, ніж 2/3 у R.
Можна навіть намалювати через числову вісь.
Це все може здаватись зрозумілим, якщо так, тоді я перепрошую.
Отже, це 0 на числовій вісі.
Так, М має на 1000 більше, ніж R,
В нормальний рік, М може бути тут, а R буде тут.
Нехай, R буде десь тут.
Якщо віднімемо 2/3 у М, тоді отримаємо 2/3 десь тут.
Це 2/3 М.
А де буде 2/3 R?
Якщо 2/3 від цього, тоді 2/3R буде тут.
Бачимо, що 2/3R меньше, ніж 2/3М, або 2/3М більше, ніж 2/3R.
Говориться, що дві ферми поповнили запас, закупивши однакову кількість яблук у ферм із сусідніх регіонів.
Нехай, а дорівнює кількості яблук, що закупили.
Говориться, що обидві ферми купили однакову кількість.
Можна додати з кожного боку рівняння і це не змінить нерівніть.
При додаванні чи відніманні однакового значення, нерівність не зміниться.
Якщо додати а з обох боків, тоді а+2/3М, що є більшим за 2/3R + а.
Це кількість, яку Ферма А має після купівлі яблук, а це кількість, яку має
Ферма Б.
Отже, Ферма А має більше яблук, і це можна побачити тут.
Ферма А цього року отримала лише 2/3 від виробництва, але вона купила а яблук.
Нехай, а це стільки яблук, щоб вони отримали нормальну кількість яблук.
Нехай, отримали нормальну кількисть яблук.
Це стільки яблук, скільки вони купили, так повертаємось до М.
Якщо R, також купила а яблук, це однакова відстань, що приведе нас сюди.
Отже, ще раз. (Дещо переробимо, щоб гарно виглядало).
Нехай М купила а яблук, і це відносить її сюди.
Отже, це а яблук.
Але Ферма Б також купила а яблук. Додамо таку ж кількість.
Просто скопіюємо, бо це одна й та ж кількість.
Отже, Ферма Б також купує а, і це та сама кількість.
Зрештою, Ферма Б буде мати таку кількість яблук за рік, з меншим
Отже, значення тут - це 2/3R + а.
Це те, що має Ферма Б.
Ферма А має ось це значення - 2/3М + а.
Я провів останні кілька років навмисне потрапляючи, як правило, у дуже складні і до того ж доволі небезпечні ситуації.
Я був у тюрмі -- це складно.
Я працював у шахті -- це небезпечно.
Я знімав фільм у зоні бойових дій -- складно і небезпечно
І я провів 30 днів, харчуючись тільки от цим -- спочатку це потішно, трохи складно посередині експерименту, дуже небезпечно укінці.
Фактично, більшу частину своєї кар'єри я занурювався у очевидно жахливі ситуації лише задля того, аби спробувати дослідити суспільні проблеми у такий спосіб, що робить їх захоплюючими і цікавими, що можливо розплутає їх, роблячи захопливими і доступними для аудиторії.
Отож, коли я дізнався, що прийду сюди на конференцію TED, яка передбачатиме огляд у сфері брендингу та спонсорства, я знав, що захочу зробити щось трохи незвичне.
Може хтось з вас чув, а може і не чув, що декілька тижнів тому я виклав на eBay оголошення.
Я розіслав повідомлення в Facebook, та в Twitter, таким чином давши людям можливість купити права на назву мого виступу на TED 2011.
(Сміх)
Саме так, якийсь щасливчик чи корпорація комерційна чи не комерційна, могла отримати можливість, котра трапляється лише раз у житті бо я точно знаю, що Кріс Андерсон на таку авантюру вдруге не погодиться. (Сміх) Купити право на назву виступу, який ви, власне, зараз дивитеся, який досі не мав назви, не мав навіть толкового змістового наповнення, уявлення про тему виступу було на той момент доволі розпливчасте.
Отже, ви отримували наступне: "Ваша назва" тут презентуватиме: мій виступ на TED на невідомо яку тематику, і, в залежності від вмісту, ви ризикуєте, що він "вибухне у вас в руках", особливо, якщо я виставляю вас чи вашу компанію посміховиськом через цю назву.
Однак, як я вже сказав раніше, це досить вигідна медійна можливість.
(Сміх)
Ви знаєте, скільки людей дивляться ці виступи на TED?
Чимало!
До речі, це була лише робоча назва.
(Сміх)
Але, навіть незважаючи на це застереження, я знав, що покупець на право назвати виступ знайдеться.
Якби рік тому ви спитали мене про це, я б не зміг відповісти впевнено.
Але тепер, в новому проекті, над яким я працюю, ми досліджуємо сферу реклами та маркетингу.
І, як вже було згадано, протягом цих років я спеціально ставив себе в достатньо жахливі ситуації, та все одно нічого не могло мене ні підготувати до чогось настільки складного чи настільки небезпечного як переговори з цими хлопцями.
(Сміх)
Ви ж розумієте, яка у мене ідея для фільму?
(Відео). Морган Сперлок: Все, що я хочу - це зняти фільм про методи просування товарів, маркетинг та рекламу, увесь фільм було б профінансовано за гроші, виручені за рахунок просування товарів, маркетингу та реклами.
Так що фільм буде називатись "Найвизначніше кіно, яке коли-небудь було продане"
То про що ж це кіно? йтиметься, про все, від початку до кінця, про бренди, так звані торгові марки, від вищезгаданого спонсора, якого ви побачите у цьому фільмі, торгову марку Х.
Зараз - це торгова марка Стадіон Квалком,
Степлс Центр... ці люди будуть задіяні у фільмі вічно, назавжди.
Концепція фільму - (Майкл Касан: це занадто!)
Яка?
Вічно, назавжди?
Я надто балакучий.
(М К:
Я просто кажу)
Сказав так, аби акцентувати увагу на слогані
"Вічність назавжди". однак ми не тільки плануємо зробити торгову марку Х, оплачену спонсором, головною, але і упевнитись, що всі категорії товарів, згадані у фільмі, будуть продані.
Тому, мабуть, ми продамо туфлі, і вони стануть найкращими з усіх, які будь-коли носили, найкраща машина, якою керували у фільмі "Найвизначніше кіно, будь-коли продане". Чи то найсмачніший напій, завдяки фільму "Найвизначніше кіно, будь-коли продане".
Хав"єр Кочхар:
Отож ідея така - показати торгові марки, як частину вашого життя, і,фактично, задіяти їх у фінансування фільму?
І, тим самим, ми покажемо увесь процес і те, як він, власне, працює.
Метою даного фільму, в цілому, є прозорість.
Ви побачите, як все це відбувається насправді.
Штука у тому, аби показати весь процес від початку до кінця.
І я би дуже хотів, щоби CEG допоміг мені це втілити в реальність.
Роберт Фрідман: звучить дотепно, але коли я вперше почув про це, промайнула думка, що то є абсолютна повага до аудиторії.
Хлопака: ну, ще не відомо, якими будуть відгуки людей.
ХК:
Може у вас є якийсь інший варіант? Не хочу вживати слово "кут", оскільки це слово має негативну конотацію - проте, чи відомо вам, шо з того всього вийде?
(МС: І гадки не маю)
Девід Кон:
Ну а скільки грошей на це піде?
МС:
1,5 мільйона.
(ДС: Гаразд) Гадаю, вам буде не легко домовитися з ними, але воно того вартує, щоб переконати кілька насправді вагомих на ринку брендів.
ХК: хтозна, може до того часу, як це кіно вийде, ми виглядатимемо такою собі купкою блазнів.
МС:
То що скажете, яка відповідь чекає на нас?
Стюард Рудерфер: певно, здебільшого негативна Це такий поганий попит через фільм чи, все-таки, через мене?
Дж.К:
Обидва варіанти
МС: ... Не дуже оптимістично.
Прошу пана, а чи не могли би ви мені допомогти?
Вельми потребую допомоги.
МК:
Я можу вам допомогти.
МС:
Добре.
(МК:
Файно)
Чудово.
МК:
Мусимо відібрати, які саме бренди.
МС:
Так, власне.
(МК: Оце так проблема)
Буває, дивишся на людей, з якими маєш справу....
В нас є пару інстанцій, куди ми можемо звернутися.(МС: файно)
Вимкніть камеру.
МС:
Думаю оте -- "Вимкніть камеру" означало, " Давайте поговоримо без свідків" та насправді, як виявилося,
" Ми не хочемо мати нічого спільного з тим вашим кіном."
МС:
І ось так, одна за одною, всі ті компанії, якимось загадковим чином, зникали.
Жодна з них не хотіла з"їсти пуд солі з тим фільмом.
Це мене вбило.
Вони взагалі не хотіли підтримувати цей проект -
Я почувався розчавленим, бо вважав основною концепцією саму ідею реклами, тобто, взяти ваш товар і представити його якомога більшій кількості людей. Чим більше побачить, тим краще.
Особливо у наш час, взаємодія нових і старих засобів масової інформації та фрагментарне медіа оточення відбувалася не для того, щоби створити новітній механізм для доставки, а щоб донести повідомлення масам,
Ось, про що я.
Та знаєте, проблема в тому, що моя ідея мала один фатальний недолік, і ось яким був цей недолік.
Хоча, не такий вже це і недолік.
Та і не стало би це проблемою.
Все було б чудово.
Але те, що репрезентував даний образ -- ось проблема.
Дивіться, якщо задати в пошуку слово "прозорість" на Google, це один -- (Сміх) (Оплески)
Власне, це один із найперших зображень, яке Google видає.
О так, подобається мені, як ти Сергію Брін, це робиш. Та ні.
(Сміх)
У цьому і вся проблема: прозорість -- це свобода від претензій та обману; котру можна легко розпізнати, побачити зрозуміти. а характеризується вона доступністю інформації, особливо у питаннях бізнесу -- ось що є вагомою проблемою.
Впринципі, останнім часом досить багато дискутують на тему прозорості. і політики наші говорять, і президент наш говорить, навіть наш виконавчий директор не мовчить з даного приводу.
Проте, коли раптово повертаєшся до реальності, щось різко змінюється.
А я скажу вам, справа у тому, що прозорість, насправді лякає (Гул) як отой дивакуватий ведмідь, що гарчить.
(Сміх)
Це не можна передбачити -- (Музика) (Сміх) як і оту таємничу сільську дорогу.
А ще це є досить ризиковано.
(Сміх)
Що ще є ризикованим?
Ну, наприклад, поласувати стравою "Прохолодний Батіг".
(Сміх)
Так, це занадто великий ризик.
Отже, коли я почав переговори з компаніями, і говорив їм, яку історію ми хочемо розповісти, вони мені сказали: " Ну звичайно, ми хочемо, аби ви розповіли історію, ми справді хочемо, аби ви її розповіли, але є тут одне "але", просто хочеться, аби ви розповіли нашу історію.
Бачите, коли я був дитиною, і мій батько ловив мене на якійсь брехні, він, бувало, подивиться на мене тим своїм поглядом, яким він дивився на мене зазвичай, і каже, " сину, у кожного своя правда, є три сторони медалі, твоя, моя, і ще одна -- правдива." тепер, власне, цим фільмом, ми хочемо розповісти правдиву історію.
І, оскільки лише одна компанія, одне агенство іде мені на зустріч, і то лише тому, що я давним-давно знайомий з Джоном Бондом і Річардом Кіршбаумом -- я усвідомив, що буду змушений іти своєю дорогою. діяти без посередника, іти по компаніях власною персоною, з власною командою.
Бо те, що раптово починаєш усвідомлювати, точніше, що я раптово усвідомив -- що після розмови з цими компаніями, ідея розуміння ваших брендів є універсальною проблемою.
(Відео) МС: у мене є друзі, які роблять повнометражне грандіозне Голівудське кіно, і друзі, які знімають короткометражні, незалежні фільми, схожі на те, що я роблю.
І ті мої колеги, що знімають повнометражне кіно, пояснюють, що їх фільми є успішними завдяки партнерам, що представляють свої бренди.
А ті колеги, що знімають малометражки, питаються: "як ми маємо змагатися із отими гігантськими голлівудськими фільмами?" а ще фільм називається
"найкраще кіно, яке будь-коли продавали".
І яким чином ми побачимо Бен у фільмі?
В будь який момент, коли я готовий до виходу з дому, чи відкриваю свою шафку з медикаментами, то бачу дезодорант Бен.
Ведучи переговори з ким завгодно, я кажу: " ви достатньо освіжилися перед інтерв"ю? чи ви готові?
Виглядаєте злегка знервованими. хочу допомогти вам заспокоїтись. може, вам варто скористатися тим дезодорантом перед співбесідою. і ми запропонуємо один з цих казкових ароматів.
Не має значення чи то "Квітковий букет", чи то " Райські вітри". вони матимуть свій шанс.
Вони підходитимуть як чоловікам, так і жінкам -- тверді, роликові, стіки, будь-які.
Це тур на два центи.
Тому тепер я можу дати відповідь на будь-яке питання і запропонувати тур на п"ять центів.
Карен Франк: ми є менш відомий бренд.
Так само, як ви розповідали про маленьке кіно, ми змагаємося за увагу.
Бо не маємо такого бюджету, як інші.
Тому, знаєте, ми зацікавлені у тому, аби нагадати людям про Бен -- дезодорант, який міг би вас зацікавити.
МС:
А якими словами ви б описали Бен?
Бен - це чистий лист.
КФ: чудове питання.
(Сміх)
Технологією виробництва не опишеш те, що мастимо під пахви.
Чоловік:
Ми говоримо про щось сміливе та свіже.
Я гадаю, що свіжий - це найкраще слово, яке дає позитивне враження від товару, на відміну від "бореться із запахом та вологістю".
Ви будете залишатися свіжими.
Як ми робимо так, щоб ви залишалися свіжими довше - краща свіжість більше свіжості, втричі свіжіше.
І це буде вигідною та позитивною рекламою.
МС:
А це багатомільйонна корпорація.
А як же я?
Як же бути звичайній людині?
Потрібно звернутися до людей на вулиці. До такого як я, простого Івана.
Власне, вони повинні розказати мені про мій бренд.
(Відео) МС:
То як би ви описали свій бренд?
Хлопака: хм, мій бренд?
Ну, я навіть не знаю.
Я люблю гарний одяг.
Жінка: Відголоски вісімдесятих в поєднанні з панком на скейті, ну, в день прання, може, по-іншому.
МС: гаразд, то що за бренд, Гарі?
Гарі:
Унікальний.(МС:
Можу тільки уявити, який у мене жанр, стиль, щось типу темного гламуру. люблю, коли багато чорних кольорів, багато сірого, і все в такому дусі.
Але зазвичай ношу аксесуари, окуляри, або ще мені подобаються кришталь, чи щось в тому стилі.
Жінка: якби Ден був брендом, він міг би бути класичним, переробленим
Мерседесом.
Чолов'яга 2: якби я був брендом, то назвав би його випадковий політ.
Жінка 2: шось трохи від хіппі, трохи від йога, трохи від бруклінського дівчиська -- навіть не знаю. чолов'яга 3: я зоопродавець. продаю іграшки для тварин по всій країні, по всьому світу.
Тому, гадаю, це і є моїм брендом.
Я заснував маленьку індустрію, ось мій бренд.
Чолов'яга 4:
Мій бренд ФедЕкс, я доставляю товари.
Чолов'яга 5:
Невдаха письменник-п'яничка, ось мій бренд.
Так може бути?
Адвокат: я -- адвокат, і це мій бренд.
Том: я -- Том.
Ну, ми ж не можемо всі бути брендом Том, та, насправді я досить часто знаходжуся на перехресті темного гламуру і випадкового польоту.
(Сміх)
Я усвідомив, що тут без експерта не обійтися.
Я потребував когось, хто би міг проникнути у мою голову, і допоміг мені насправді зрозуміти те, що вони називають "брендом особистості".
І от я знайшов компанію, котра називається Олсон Цальтман, вона знаходиться у Пітсбурзі.
Вони допомагали таким компаніям, як Нестле, Фебріз, Холмарк віднайти власний індивідуальний бренд.
Якщо вони змогли допомогти їм, то, безсумнівно, зарадять і мені.
(Відео) Ебігаіл:
Ви принесли свої знимки, чи не так?
Перше фото -- моєї сім"ї.
А:
А поясніть мені, яке це має відношення до ваших думок, відчуттів, до того, ким ви є насправді.
МС:
Це люди, котрі дивляться на світ одними очима зі мною, формують моє світобачення.
А:
Розкажіть мені ще про цей світ.
МС:
Цей світ? Так думаю, що це світ, в якому живеш -- це люди, однодумці, що оточують тебе, твої друзі, твоя сім"я, твій спосіб життя і те, чим ти займаєшся.
Всі ці речі беруть початок з одного місця а для мене, власне, вони почалися із моєї сім'ї у Західній Вірджинії.
А:
Про що ще ви би хотіли поговорити?
МС:
Наступне: про найкращий день у житті.
А:
Як це відноситься до того, хто ви є?
МС:
Це ніби те, ким я хочу бути?
Я люблю речі, котрі чимось відрізняються. мені є близьким щось дивакувате.
А:
Розкажіть мені ще про "чому" етап? -- Що це для вас значить?
Що таке мачете?
На якій стадії перетворення ви зараз знаходитесь?
Чому це так важливо перезавантажуватися?
Що символізує червоне?
Скажіть- но мені кілька слів про це. ...І трохи більше про те, ким ви є насправді.
Які ще метаморфози траплялися з вами? Вам нічого боятися.
На якій американській гірці ви готові прокататися?
МС: ААААААА! (А:
А:
Вельми вдячна за терпіння.
(МС:
Це було круто.)
А:
Саме так.
(МС: Велике спасибі). Чудово.
МС:
Так, я навіть не знаю, що з того всього вийде.
Багато божевільного тут відбулось.
Ліндсі Залтман: Перше, що ми побачили, це те що у вас є водночас дві чіткі, проте взаємодоповнюючі сторони вашого бренду особистості -- бренд Моргана Сперлока є одночасно привертаючим увагу та жартівливим.
Це прекрасне поєднання.
І гадаю, що у цьому весь парадокс.
Мені здається, що деякі компанії фокусуватимуть увагу на одній із своїх переваг, а не на обидвох.
Більшість компаній схильні -- бо такою вже є сутність людська-- уникати того, у чому вони є не надто впевненими, уникати страху, тих непевних елементів, а цей проект містить такі елементи, але ви, насправді, обертаєте це на користь собі, це ж очевидно.
Чи є ще якісь подібні бренди?
На першому місці класика жанру -- ЕПЛ.
А також, Таргет, Віі,
Міні з Міні Купера і Джет Блу.
Існує безліч жартівливих та серйозних брендів, котрі як приходять і відходять, проте жартівливий і водночас серйозний бренд є досить потужною силою.
МС:
Веселий, незабутній бренд.
А який ваш бренд?
Якби вас попросили описати вашу індивідуальність, ваш особистісний бренд, то що б це було?
Щось з позитивними ознаками, чи щось, від чого кров холоне в жилах?
Ви такий собі занепалий духом чолов'яга?
Чи все ж ви більш спокійний, стриманий та консервативний?
Позитивні ознаки -- це щось на зразок грайливості, свіжості, ніби Принц Свіжість, рух в ногу з часом, авантюризм, рішучість або сміливість, як в Еррола Фліна, жвавість або спритність, світськість владність, загадковість чи містичність як у Гендальфа.
Чи характерні вам менш привабливі риси?
Ви такий же серйозний та вишуканий як агент 007?
Чи ви організований, традиційний, вихований, наполегливий, готовий захищати інших як Опра?
Чи ви надійний, стабільний, звичний, безпечний, святий, спостережливий чи мудрий як Далай Лама чи Йода?
Протягом роботи над фільмом у нас було 500 з хвостиком компаній, передових і менш відомих компаній, котрі сказали нам "ні", котрі не хотіли стати частиною нашого проекту.
Вони не хотіли мати нічого спільного з цим фільмом, здебільшого тому, що не могли б проконтролювати кінцевий продукт.
Та все ж ми знайшли 17 партнерів, котрі відмовились від того контролю, і, котрі таки хотіли співпрацювати з таким як я, веселим та уважним, і які надали мені прерогативу розповісти історії які, за звичайних обставин, ми б не стали розповідати -- сюжети, які, за звичайних обставин, не прийме жоден рекламодавець.
Вони захотіли, аби ми розповіли історію нейромаркетингу, оскільки ми стали говорити в цьому фільмі про те, як зараз використовують магнітно-резонансну візуалізацію з метою дістатись до центрів нашого мозку, які відповідають за бажання, як у рекламі, так і в маркетингу кіноіндустрії.
Ми поїхали у Сан Пауло, де діє заборона на вуличну рекламу.
За останні п'ять років у цілому місті немає ні білбордів, ні плакатів, ні флаєрів, нічого.
(Оплески)
Тоді ми пішли у напрямку районів , де тепер компанії прокладають свій шлях, в школи по всій Америці, що потребують фінансової підтримки .
Неймовірним для мене є те, що найбільше відгуків я отримав за проекти, і найбільш успішними з них були ті, котрими займався я, безпосередньо.
І що ж зробили усі ці бренди
Вони позбулись посередника, відкинули агентства і сказали, "Мабуть, ті всі агентства абсолютно не зацікавлені у цьому, тому я матиму справу виключно з митцем.
Я збираюся працювати з ним, аби створити щось нове, що змусить людей задуматись, спонукатиме їх подивитися на цей світ іншими очима."
І як це пройшло для них?
Чи принесло це їм успіх?
Давайте поглянемо, що сталось після прем"єри фільму на Сандакс кінофестивалі.
Згідно Барреллів, прем'єра відбулась у січні, і отримали ми відтоді - і це ще не все, 900 мільйонів відгуків про цей фільм.
І це лише протягом двох з копійками тижнів, і це лише в інтернеті -- не беручи до уваги пресу та телебачення.
Та про той фільм ще і не чули як слід!
Він ще навіть не був в інтернеті, онлайн.
Розмах не був широким.
Та й інформація ще не встигла просочитися в інші країни.
Таким чином, цей фільм почав завойовувати вершини моментально
Непогано для проекту, від якого майже всі рекламні агентства, з якими ми спілкувалися, радили своїм клієнтам відмовитися та не приймати участь.
Я глибоко переконаний у тому, що " хто не ризикує, той не п'є шампанського"
Гадаю, якщо відмовляти людей від ризику, то насправді це виявиться сильним поштовхом до поразки.
Я вважаю, якщо тренувати своїх працівників вмінню ризикувати, то в результаті ціле підприємство отримає винагороду за той кинутий виклик,
От що, видається мені, має відбуватись для того, аби рухатися вперед -- необхідно спонукати людей ризикувати ми мусимо підбадьорювати людей не боятися тих можливостей, котрі можуть видаватися їм страшними.
Зрештою, рухаючись вперед, ми подолаємо страх, засунемо того ведмедя у клітку.
(Сміх)
Подолаємо страх, подолаємо ризик.
І одним ударом зітремо ризик в порошок.
І, в кінцевому результаті, отримаємо прозорість та ясність.
Сьогодні, як ніколи раніше, чесності необхідно подолати довгий шлях.
І, як вже згадувалось, незважаючи на чесність та прозорість, моя бесіда на тему "Схопи прозорість" дійшла до моїх хороших друзів на ІМСі, котрі за 7,100 доларів купили права на назву на сайті eBay.
(Оплески).
ІМС: і ці дані перетворилися на великі можливості для організацій по усьому світі.
ІМС: презентує: "Схопи Прозорість".
Велике спасибі, хлопці.
(Оплески)
Джун Коен:
Отже, Моргане, в ім'я прозорості, що ж трапилося з тими 7, 100 доларами?
МС:
Фантастичне запитання.
У мене в кишені є чек, виписаний на ім'я первиннної організації, TED організації, Саплін Фаундейшн -- чек на 7, 100 доларів буде виплачено за мою присутність на TED у наступні роки.
(Сміх) (Оплески)
Ейб бігав 4 дні минулого тижня, кожного дня він пробігав 9 кілометрів.
Бет також бігала і того ж тижня вона пробігла на 15 кілометрів менше ніж Ейб, тож скільки кілометрів пробігла Бет минулого тижня?
Я пропоную вам призупинити це відео і подумати над цим самостійно.
Спробуйте з'ясувати скільки кілометрів пробігла Бет минулого тижня?
Ця задача має кілька шляхів вирішення.
Перше, що ми могли б зробити: По перше, давайте з'ясуємо, яку відстань пробіг Єйб минулого тижня?
Добре, тож він бігав чотири дні та щодня пробігав по 9 кілометрів.
Таким чином, ми можемо сказати, що він бігав 4 дні, по 9 кілометрів кожного дня.
Тож ми можемо зобразити це: скільки він пробіг за один день.
Стільки він пробіг за два дні та стільки за три.
А стільки він пробіг за чотири дні? Отже, що ми маємо?
Хіба це не 4 рази по 9 км?
Добре, насправді ж це 9+9+9+9, таким чином, нам треба додати дев'ятки. 9 плюс 9 це 18, плюс 9 це 27, плюс 9 це 36
Тож, він пробіг 36 км. Усього36 км
Але усе це не стосується того, про що нас запитують.
Нас питають про кількість км, які пробігла Бет.
І нам повідомили, що Бет пробігла на 15 км менше за Ейба.
Давайте зобразимо це тут, це - загальна дистанція, яку пробіг Ейб.
Якщо ми почнемо звідси, то пройдемо весь цей шлях за тиждень.
Він пробіг усього 36 км, Бет пробігла на 15 км менше за Ейба. Тож, давайте повернемось назад на 15 км.
Отже, повертаємось назад на 15 км.
Бет пробігла на 15 км менше за Ейба. Отже, це на 15 км. менше.
Таким чином, дистанція, яку пробігла Бет ось тут.
Отже, це дистанція, яку пробігла Бет за тиждень.
Як нам все це зазначити?
Давайте позначимо дистанцію Бет літерою "Б" для скорочення.
Отже, якщо до дистанції Бет додати 15 км, тоді ми отримаємо дистанцію Ейба.
Це буде еквівалентно 36 км.
Або, якщо зазирнути з іншого боку, дистанція Бет еквівалентна дистанції Ейба без 15 км.
Отже, 36 км мінус 15 км.
І яку дистанцію ми отримаємо?
Отже, 36-15. 6-5 =1, 30-10=20.
Усього виходить 21
Отже, дистанція, яку пробігла Бет, дорівнює 21 кілометр.
Доброго ранку.
Як справи?
Чудова конференція, чи не так?
Я був у захваті від попередніх виступів.
Тож, я мабуть піду.
(Сміх)
Тут було три теми впродовж конференції, які стосуються того, про що я хочу поговорити.
Одна з них — надзвичайні докази людської творчості в усіх презентаціях, які ми тут бачили, та в усіх людях, тут присутніх.
Друга — це те, що ми всі опинилися в місці, де ми й гадки не маємо, що з нами станеться в майбутньому.
Жодної здогадки, чим це все врешті обернеться.
Мене дуже цікавить освіта... власне, я помічаю, що всіх і кожного цікавить освіта.
Хіба вас ні?
Дуже цікаво.
Наприклад, ви на вечірці і кажете комусь, що працюєте в галузі освіти... Власне, ви нечасто буваєте на вечірках, якщо ви працюєте в освіті.
(Сміх) Вас не запрошують.
Що цікаво, навіть у відповідь на ваше запрошення.
Це мене дивує.
Але якщо ви на вечірці й на чиєсь запитання
"Ким ви працюєте?" відповідаєте, що працюєте в сфері освіти, ви побачите, як кров відливає від обличчя вашого співрозмовника, і він думає:
"О Боже, чому я?
У мій єдиний вихідний за весь тиждень". (Сміх)
Але якщо ви спитаєте про їхню освіту, вони просто притиснуть вас до стіни.
Тому що це — одна з тих речей, які дуже глибоко зачіпають людей, чи не так?
Так само, як релігія, гроші і таке інше.
Я дуже цікавлюся освітою, гадаю, як і всі ми.
Вона цікавить нас особливо гостро почасти тому, що саме освіта має привести нас до майбутнього, що його ми не можемо уявити.
Якщо замислитися, діти, які цьогоріч ідуть до школи, виходитимуть на пенсію у 2065 році.
Ніхто й гадки не має — попри всі ці знання, що демонстрували тут протягом останніх 4 днів, — яким буде світ навіть через п"ять років.
І все ж ми маємо якось їх підготувати до нього.
Тож, я гадаю, ситуація тут надзвичайно непередбачувана.
І третя причина— це те, що ми всі погоджуємося, що діти мають надзвичайні можливості — дивовижну спроможність до інновацій.
Вона — виняток, але, з іншого боку, вона не є винятком в масштабі всіх дітей світу.
Що ми тут маємо — надзвичайно наполегливу людину, яка знайшла в собі талант.
Але я маю на увазі, що в кожної дитини надзвичайні таланти.
А ми їх розтринькуємо, доволі безтурботно.
Тож, я хочу поговорити про освіту і творчість.
Моя думка полягає в тому, що творчість сьогодні не менш важлива в освіті, ніж грамотність, і ми маємо надати їй такий же статус.
(Оплески) Дякую.
До речі, це все.
Дуже дякую.
(Сміх) Тож, у мене ще 15 хвилин.
Я народився... ні (Сміх)
Я нещодавно почув чудову історію... обожнюю її розповідати... про маленьку дівчинку, яка ходила на уроки малювання.
Їй було шість, вона сиділа позаду, і вчителька казала, що ця дівчинка була зазвичай неуважна, а на уроках малювання ставала уважною.
Вчительку це зацікавило, вона підійшла до неї та спитала:
"Що ти малюєш?"
Дівчинка відповіла:
"Я малюю Бога".
Тоді вчителька сказала:
"Але ніхто не знає, як виглядає Бог".
А дівчинка відповіла:
"За хвилину дізнаються".
(Сміх)
Коли моєму сину виповнилося чотири, в Англії... власне, йому всюди було чотири, якщо чесно.
(Сміх)
Строго кажучи, куди б він не поїхав, йому скрізь було того року чотири.
Він грав в п"єсі про Різдво.
Ви пам"ятаєте сюжет?
О, це було дещо.
Це була велика історія.
Мел Ґібсон зняв продовження.
Можливо, ви його бачили:
Джеймсу дісталася роль Йосипа, ми були дуже цьому раді.
Ми вважали, що це одна з головних ролей.
Ми найняли натовп людей у футболках з написом
"Джеймс Робінсон" — це Йосип!" (Сміх)
У його ролі не було діалогу, то був епізод, де заходять троє волхвів.
Вони увійшли з подарунками і принесли золото, пахощі та мирру.
Це було насправді.
Ми сиділи дивилися, і, здається, вони переплутали дари. Ми після спектаклю розмовляли з малим і запитали його:
"Все було гаразд?" А він відповів:
"Так, а що, щось не так?"
Вони просто помінялися, і все.
Тож, входить троє хлопців чотирьох років, з рушниками на головах, і ставлять на підлогу коробки, і перший каже:
"Я приніс вам золото".
А другий каже "Я приніс вам мирру".
А третій каже:
"Френк передав ось це". (Сміх)
Що в цих історіях спільного — це те, що діти хапаються за можливість.
Якщо вони не знають чогось, вони спробують.
Я маю рацію?
Вони не бояться помилитися.
Я не хочу сказати, що постійно помилятися — це означає бути творчим.
Але ми знаємо, що коли ти не готовий помилитися, то ніколи не створиш нічого оригінального.
Якщо ти не готовий помилитися.
А до того моменту, коли вони стають дорослими, більшість з дітей вже втрачають цю здатність.
Вони бояться робити помилки.
І, до речі, ми саме так керуємо компаніями.
Ми не прощаємо помилок.
І ми так само працюємо з національною системою освіти, де помилки — це найгірше, що ви можете зробити.
І, як наслідок, у процесі навчання ми забираємо в дітей їхні творчі здібності.
Пікассо колись сказав, що всі діти народжуються митцями.
Проблема в тому, щоб залишитися митцем, коли подорослішаєш.
Я вірю в це всім серцем: ми не набуваємо творчих здібностей з віком, ми їх переростаємо.
Точніше, ми навчаємося їх втрачати.
Чому так відбувається?
Років п"ять тому я жив у Стретфорді-на-Ейвоні.
До речі, ми переїхали зі Стретфорду-на-Ейвоні до Лос-Анджелесу.
Тож, можете собі уявити, який це був легкий переїзд.
(Сміх) Насправді, ми жили в містечку під назвою Сніттерфілд, неподалік від Стретфоду, там ще народився батько Шекспіра.
Вас нічого не зачепило?
Мене — так.
Ви не думали, що в Шекспіра був батько, так?
Так?
Тому що ви не думали про те, що Шекспір був дитиною, правда?
Семирічний Шекспір?
Я ніколи про це не думав.
Тобто, йому колись було сім років.
Він ходив на чиїсь уроки англійської, чи не так?
Якось ніяково.
(Сміх) "Треба бути стараннішим". Батько вкладав його спати, ну, знаєте, Шекспіру:
"Час лягати спати",
Вільяму Шекспіру, "Поклади олівця, і перестань так розмовляти.
Ніхто тебе не розуміє".
(Сміх)
Тож, ми перебралися зі Стретфорду до Лос-Анджелеса, до речі, хочу декілька слів сказати про переїзд.
Син не хотів їхати.
У мене двоє дітей.
Сину зараз 21 рік, а доньці — 16.
Він не хотів їхати до Лос-Анджелесу.
Йому подобалося місто, але в Англії у нього була подружка.
Вона була коханням його життя, Сара.
Вони були знайомі вже місяць.
Звертаю вашу увагу, вони тільки-но відсвяткували свій четвертий ювілей, адже місяць — це багато, коли тобі 16.
Отже, він був дуже засмучений під час польоту і сказав:
"Я більше ніколи не зустріну такої, як Сара".
Ми, до речі, були раді його словам, якщо чесно, тому що вона була головною причиною, чому ми їхали з країни.
(Сміх)
Але коли ти приїздиш до Америки, або подорожуєш, помічаєш одну цікаву річ: кожна система освіти на планеті має однакову ієрархію предметів.
Кожна.
Хоч куди ти поїхав.
Здавалося б, має бути навпаки, але ні.
На вершині — математика та мови, потім гуманітарні науки, а внизу — мистецтва.
Скрізь на Землі.
І майже в кожній системі однакова ієрархія в мистецтвах.
Образотворче мистецтво та музика в школах зазвичай мають вищий статус, ніж драма й танці.
Немає жодної системи освіти на планеті, яка б вчила дітей танцям кожного дня, так само, як ми вчимо дітей математиці.
Чому?
Чому ні?
Я гадаю, це важливо.
Я думаю, що математика дуже важлива, але танці важливі теж.
Діти танцюють весь час, коли їм це дозволяють, ми всі танцюємо.
У всіх нас є тіла, правда?
Або я щось не так розумію?
(Сміх) Відверто кажучи, ось що відбувається. Коли діти підростають, ми починаємо вчити їх від пояса та вище. А потім концентруємося на голові.
І дещо з одного боку.
Уявіть, що ви прибулець, дивитесь на систему освіти й питаєте : "А для чого вона - загальна освіта?" Я гадаю, щоб відповісти на це запитання, треба подивитися на результат, хто виграє в цьому, хто робить все, що треба, кому дістаються всі нагороди, хто перемагає...
Чи не так?
Це люди, які виходять з вершини.
Я також був одним із них, тож ось. (Сміх)
Ні, мені подобаються професори, але, знаєте, не треба ставитися до них як до найвищого досягнення людства.
Вони — просто форма життя, тільки форма життя.
Але вони доволі цікаві, і я кажу це з приязні до них.
Є щось цікаве, з мого досвіду, в професорах... не у всіх, але зазвичай... вони живуть у своїх головах.
Вони живуть там, здебільшого з одного боку голови.
Вони немов без тіла, розумієте, майже буквально.
Вони дивляться на своє тіло, як на якийсь транспорт для своїх голів, правда?
(Сміх) Це немов засіб, щоб перевозити голову на зустрічі.
Якщо ви хочете спражні докази не-тілесного досвіду, до речі, навідайтеся до конференції вищих академіків та загляньте на дискотеку в останній вечір.
(Сміх) І там ви все побачите, дорослі чоловіки та жінки, які корчаться, не потрапляють в ритм, чекають, коли вже все скінчиться, та можна буде поїхати додому та написати про це наукову роботу.
Сучасна система освіти покладається на ідею академічних здібностей.
І на це є причина.
Ця система була створена... в усьому світі, насправді, не було жодної системи освіти до 19 століття.
Воні всі з'явилися, щоб задовільнити потреби індустріалізму.
Тож, ієрархія походить з двох ідей.
По-перше, що найкорисніші для роботи дисципліни посідають верхні сходинки.
Тож, у школі вас, мабуть, м'яко відводили вбік від речей, що вам насправді подобалися як дитині, на підставі того, що ви ніколи не зможете заробляти цим на життя. Чи не так?
Не займайся музикою, ти не будеш музикантом; не займайся мистецтвом, ти не будеш художником.
М'яка порада — але ж помилкова.
Весь світ зараз перебуває в стані революції.
І по-друге, це академічні здібності, які насправді почали домінувати в нашому сприйнятті інтелекту, тому що університети збудували систему, подібну до себе.
Якщо подумати, то вся система загальної освіти по всьому світу — це затяжний процес вступу до університету.
Як наслідок, багато талановитих, обдарованих, творчих людей себе такими не вважають, адже те, що їм гарно вдавалося в школі, не цінувалося або навіть таврувалося.
І я вважаю, що ми не можемо собі дозволити продовжувати в тому ж дусі.
За наступні 30 років, за даними ЮНЕСКО, через освіту пройде більше людей, ніж від початку історії.
Більше людей, і в цьому поєднання всього, про що ми говорили — технологія і те, як вона впливає на роботу, демографія та величезний сплеск росту населення.
Несподівано, вчені ступені не мають ніякого значення.
Хіба це не так?
Коли я був студентом, якщо у вас був диплом, ви мали роботу.
Якщо ж у вас не було роботи, то це тому, що ви самі її не хотіли.
Якщо чесно, я і сам її не хотів.
(Сміх)
Проте сьогодні люди з дипломами дуже часто біжать додому грати у відеоігри, тому що там, де раніше вистачало ступені бакалавра, тепер треба бути магістром, або ж навіть доктором наук.
Це процес академічної інфляції.
І це показник того, що вся система освіти хитається під нашими ногами.
Нам треба радикально переглянути наші погляди на інтелект.
Про інтелект ми знаємо три речі.
По-перше, він різнобічний.
Мислимо зоровими образами, звуками, кінестетично.
Мислимо абстракціями, рухом.
По-друге, розум динамічний.
Якщо подивитися на зв"язки в людському мозку, як ми чули вчора від кількох доповідачів, розум — штука наздвичайно інтерактивна.
Мозок не ділиться на відділи.
Насправді, креативність — яку я визначаю як процес отримання оригінальних ідей, які мають цінність — частіше за все походить від взаємодії різних способів світосприйняття.
Мозок навмисне... до речі, існує нервовий вузол, що поєднує дві півкулі мозку, він називається мозолисте тіло.
Погоджуся з вчорашнім виступом Гелен, я думаю, що в цьому, мабуть, причина, чому жінкам краще вдається мультизадачність.
Адже це насправді так.
Існує безліч досліджень, але я знаю це з власного досвіду.
Якщо моя жінка готує дома вечерю — що, на щастя, трапляється не так часто.
(Сміх)
Але, знаєте, вона... ні, дещо їй вдається... але якщо вона готує, то, коротше кажучи, вона одночасно розмовляє по телефону, спілкується з дітьми, білить стелю, робить операцію на відкритому серці.
Якщо готую я, то двері зачинено, діти вийшли, телефон на місці, якщо вона заходить, це мене дратує.
Я кажу:
"Террі, будь ласка, я намагаюся зробити яєшню.
Дай мені спокій". (Сміх)
Знаєте цей давній вислів, якщо в лісі падає дерево, і цього ніхто не чує, чи трапилося це насправді?
Пам'ятаєте цю бородату фразу?
Нещодавно я побачив чудову футболку з написом "Якщо чоловік висловить свою думку в лісі, і жодна жінка його не почує, він все ще не має рації?" (Сміх)
І третя річ про розум — він у кожного свій.
Я зараз працюю над новою книжкою, яка називається "Одкровення", вона базується на серії інтерв"ю, в яких люди розповідають про те, як вони відкрили свій талант.
Мене захоплює, як люди знайшли себе.
Початком послужила одна розмова з чудовою жінкою, про яку, мабуть, майже ніхто не чув, її звати Джиліан Лінн, знаєте про неї?
Вона хореограф, і всі знають її роботи.
Вона ставила "Кішки" та "Привид Опери".
Я колись був членом ради Королівського балету в Англії, як можна здогадатися.
Одного разу ми обідали з Джиліан, і я спитав:
"Джиліан, як ти стала танцівницею?" І вона розповіла, що в школі її вважали безнадійною,
І школа, це було в 1930-ті, написала її батькам:
"Ми вважаємо, що у Джиліан проблеми з навчанням". Вона не могла зосередитися, постійно метушилася.
Тепер, мабуть, сказали б, що в неї синдром дефіциту уваги та гіперактивності.
Але це було в 30-ті, і тоді цей синдром ще не винайшли.
Такого захворювання просто не існувало.
(Сміх)
Люди не знали, що воно в них може бути.
Тож, її відправили до спеціаліста, в кабінет з дубовими панелями.
Вона прийшла туди з мамою, і її посадили на стілець в кінці кімнати, вона там сиділа, підклавши під себе долоні, 20 хвилин, поки лікар розмовляв з її матір'ю про всі проблеми, які в Джиліан виникли в школі, про те, що вона заважала іншим, завжди запізнювалася з домашньою роботою, і таке інше, восьмирічна дівчинка... врешті-решт, лікар підійшов, сів поруч з Джиліан, і сказав:
"Джиліан, я послухав все, що розповіла твоя мати, і мені треба поговорити з нею наодинці".
Він сказав:
"Почекай, ми повернемось, це ненадовго".
І вони пішли та залишили її саму.
Але, виходячи з кімнати, він увімкнув радіо, яке стояло на столі.
І коли вони вийшли з кімнати, він сказав її матері:
"Постійте тут і просто спостерігайте за нею". Щойно вони вийшли, вона підвелася й почала танцювати.
Вони подивилися на неї кілька хвилин, тоді лікар обернувся до її матері та сказав:
"Міссіс Лінн, Джиліан не хвора, вона танцівниця.
Віддайте її до школи танців".
Я спитав:
"І що сталося?"
А вона відповіла:
"Вона так і зробила.
Не можу передати, як було чудово.
Ми зайшли в кімнату, яка була повною таких саме людей, як я.
Людей, які не могли всидіти на місці.
Людей, яким треба було рухатися, щоб думати". Яким треба рухатися, щоб думати.
Вони займалися балетом, степом, джазовими танцями, модерном, сучасними танцями.
І врешті-решт, Джиліан пройшла прослуховування в Королівську школу балету, стала солісткою, зробила блискучу кар'єру в балетній школі.
Нарешті, випустилася зі школи та заснувала власну компанію, Танцювальну трупу Джиліан Лінн, познайомилася з Ендрю Ллойдом Вебером.
Вона створила одні з найуспішніших театральних постановок в історії, подарувавши задоволення мільйонам, і зараз вона мультимільйонерка. Якийсь інший лікар міг посадити її на ліки та наказати дівчинці заспокоїтися.
(Оплески) (Оплески)
Тож, я думаю...
Я думаю, все сходиться до ось чого: нещодавно Ел Ґор у своєму виступі говорив про екологію, про революцію, яку почала Рейчел Карсон.
Я вважаю, що єдина наша надія на майбутнє — це прийняти нову концепцію екології людства, таку, в якій ми почнемо переглядати наші погляди на багатство людських можливостей.
Наша система освіти підривала ресурси нашого мозку, так само, як ми спустошуємо ресурси Землі: задля задоволення попиту.
І в майбутньому це вже не буде працювати.
Ми маємо переосмислити основні принципи, за якими виховуємо дітей.
Є одна чудова фраза Йонаса Салка, який сказав:
"Якщо всі комахи раптом зникнуть із Землі, за 50 років життя на Землі скінчиться.
Якщо зникне все людство, за 50 років інші форми життя розквітнуть".
І він має рацію.
TED — це данина поваги дару людської уяви.
Ми маємо застосовувати цей дар з розумом, щоб запобігти деяким сценаріям, про які ми говорили.
І єдиний шлях зробити це — побачити нашу творчу спроможність, її багатство, побачити наших дітей такими, якими вони є.
А наше завдання — виховувати їх так, щоб вони могли жити в майбутньому.
До речі... можливо, ми не побачимо цього майбутнього, але вони побачать.
І наша справа — допомогти їм зробити його кращим. Щиро дякую.
Я планую ознайомити вас з кількома фрагментами з моєї книги, котрі, сподіваюся, нагадають вам дещо, про що ви вже чули, і спробую вказати взаємозв'язок, у випадку, якщо він виявиться не явним.
Хочу почати з того, що я називаю "офіційною догмою".
Офіційною догмою чого?
Офіційною догмою всього західного індустріального суспільства.
Її можна сформулювати наступним чином: Якщо ми зацікавлені в тому, щоб зробити наших громадян багатшими, ми повинні дати їм більше особистої свободи.
Підставами для цього є як те, що свобода сама по собі є благом, так і те, що вона дорога, цінна, необхідна для того, щоб бути людиною.
Отже і люди, що мають свободу, діятимуть самостійно, щоб покращити наш добробут, і ніхто не буде приймати рішення за них самих.
Розширити особисту свободу означає надати ширший вибір.
Чим ширший вибір у людей, тим більш вони вільні. і чим більше свободи вони мають, тим вищий їхній добробут.
Я вважаю, це настільки глибоко в нас відклалося, що нікому не прийде на думку піддати це сумніву.
Все наше життя побудоване на цьому.
Я наведу кілька прикладів того, що сучасний технічний прогресс зробив доступним для нас.
Це мій супермаркет. Він не такий вже й великий.
Кілька слів щодо заправок для салатів.
175 заправок для салатів у моєму супермаркеті, якщо не враховувати 10 різних сортів оливкової олії першого вигнічування та 12 сортів ароматичного оцту, що ви можете придбати, щоб створити величезну кількість своїх власних заправок до салату, у випадку, коли жодна з 175 запропонованих магазином вам не підійде.
Ось на що схожий супермаркет.
Давайте також заглянемо в магазин домашньої електроніки та зберемо стереосистему — колонки, CD-програвач, магнітофон, тюнер та підсилювач.
І вже в цьому окремому магазині домашньої електроніки настільки багато стереосистем. Ми зможемо зібрати шість з половиною мільйонів різних стереосистем. з компонентів, присутніх в одному магазині.
Мабуть, ви погодитесь, це величезний вибір.
Візьмемо інші сфери — світ телекомунікацій.
У ті часи, коли я був маленьким хлопчиком, коли можна було отримати будь-яку телефонну послугу, якщо таку послугу пропонувала компанія Bell.
Телефон надавався в аренду.
Він не продавався.
Одним з наслідків цього, між іншим, було те, що телефон ніколи не ламався.
Але ті часи минули.
Тепер у нас є майже необмежена кількість телефонів, особливо, якщо ми говоримо про стільникові телефони.
Тут представлені стільникові телефони майбутнього. ("Мобілки доктора Моро")
Мені подобається середній —
MP3-плеєр, машинка для підстригання волосся в носі та морожениця. (Сміх)
І якщо з якоїсь причини ви ще не бачили його у вашому магазині, ви можете бути певні, що, одного дня, незабаром, ви його там побачите.
І все це призводить до того, що люди приходять до магазину і задають одне і те саме запитання. (Напис:
У вас є телефон без зайвих функцій?) Знаєте, якою буде відповідь на це питання?
Відповідь буде:
"Ні".
Неможливо купити телефон, у якого було б не дуже багато додаткових функцій.
Отже, і в інших сферах життя, значно важливіших аніж купівля речей. Таке саме різноманіття вибору.
Охорона здоров'я — у США більше не зустрічаються випадки, коли ви прийшли до лікаря, і він вам сказав би, що вам треба зробити.
Замість цього ви приходите до лікаря, і він вам говорить:
"Отже, ми можемо зробити А або ми можемо зробити Б.
А має ось такі переваги та недоліки.
Б має ось такі переваги та недоліки.
Що ви обираєте?"
І ви питаєте:
"Лікарю, що ж мені робити?".
І лікар вам повторює:
"А має ось такі переваги та недоліки, а Б має ось такі переваги та недоліки.
Що ви хочете зробити?"
І ви питаєте:
Лікарю, а якби ви були на моєму місці, що б ви зробили?"
А лікар відповідає:
"Але ж я не на вашому місці".
Це результат того, що ми називаємо "автономією пацієнта". що може здаватися доброю ідеєю.
Але в реальності вона перекладає тягар відповідальності за прийняття рішення з того, хто щось розуміє, а саме з лікаря, на того, хто не знає нічого, і, певно, хворий, і тому знаходиться не в кращій формі для прийняття рішення, а саме пацієнта.
Існує величезна кількість реклами ліків, що реалізуються лише за рецептами, для людей, таких, як ви чи я, які, якщо замислитись, взагалі є безглуздям, адже ми не можемо їх придбати.
Навіщо ж вони їх нам рекламують, якщо ми не в змозі їх купувати?
Справа в тому, що вони розраховують на те, що ми подзвонимо нашим лікарям наступного ранку із проханням виписати нам саме ці ліки.
І навіть така важлива річ, яка ваша особистість, нині стала питанням вибору, як показано на слайді.
(Напис: Ми не тиснемо на дітей.
Коли настане час, вони оберуть собі стать.)
Ми не успадковуємо особистість, ми її винаходимо.
І ми можемо змінювати себе настільки часто, наскільки забажаємо.
Це означає, що кожного дня, прокидаючись вранці, ви повинні вирішити, ким же ви бажаєте бути.
Що стосується одруження та сім'ї, були часи, коли вважалося звичайним, що практично кожний одружувався так швидко, як тільки міг, а потім заводив дітей так швидко, як міг.
Єдиний справжній вибір полягав у тому, з ким, а не коли і не що робити далі.
Сьогодні ж ми вільні обирати на власний розсуд.
Я навчаю неймовірно розумних студентів і задаю їм на 20 відсотків менше домашніх завдань, аніж я задавав раніше.
І роблю я це не тому, що вони не такі розумні чи не такі старанні.
А тому, що вони поглинуті думками, питаючи себе:
"Одружуватися мені чи ні?
Одружуватись мені зараз чи відкласти на потім?
Завести мені дітей чи спочатку зробити кар"єру?"
Всі ці питання цілковито поглинають їх.
І вони знайдуть відповіді на них, незважаючи на ризик не виконати завдання по моєму предмету і не отимати по ньому гарних відміток.
І, звісно ж, вони повинні це зробити.
Це важливі запитання, на які варто відповісти.
Робота - ми маємо таке щастя, як помітив Карл, технологія дозволяє нам працювати кожної хвилини, кожен день в будь-якому місці нашої планети, окрім, хіба що, готелю Рендольф.
(Сміх)
Там є одне таке місце, доречі, про яке я нікому не розповім, де бездротова мережа все ж таки працює.
Я не кажу вам де це місце, оскільки сам збираюся скористатися ним.
Таким чином, ця неймовірна свобода вибору місця роботи означає, що ми знову, знову і знову повинні вирішувати працювати чи не працювати.
Ми можемо піти подивитись, як наші діти грають у футбол, в той час, як стільниковий телефон у нас в одній кишені, а комунікатор в іншій, ну, а ноутбук, певно, на колінах.
І, навіть якщо всі вони вимкнуті, кожної хвилини, поки наші діти перетворюють футбол на балаган, ми питаємо себе:
"Чи варто мені відповісти на той телефонний дзвінок?
Чи повинен я відповідати на цей електронний лист?
Чи треба мені написати цього листа?"
І навіть якщо відповідь на всі ці запитання "Ні", все це, напевно, робить сприйняття футбольної гри дитини іншим, аніж воно могло бути.
Куди б ми не поглянули, велике і мале, матеріальні речі та стиль життя, все життя — це справа вибору.
Світ, в якому ми жили раніше, виглядає таким чином.
(Що поробиш, їх вибито на камені.) Що скажеш, тут був певний вибір, але не все було справою вибору.
А світ, у якому ми живемо, виглядає так. (10 Заповідей. Комплект "Зроби сам")
Питання в тому, добра ця новина чи погана?
І відповідь на це питання: "Так".
(Сміх)
Ми всі знаємо, що в цьому доброго, отож я розповім, що в цьому є поганого.
Великий вибір викликає два ефекти, два негативні ефекти у людей.
По-перше, як це не парадоксально, він швидше паралізує, ніж робить людину більш вільною.
Маючи багато варіантів, людям виявляється важко зробити який-небудь вибір взагалі.
Я наведу один дуже добрий приклад — дослідження інвестицій в добровільні пенсійні фонди.
Моя колега отримала доступ до даних від компанії Vanguard, гігантського паєвого інвестиційного фонду, що має близько мільйону робітників і десь 2000 різних офісів.
Вона з'ясувала, що з кожними десятьма паєвими інвестиційними фондами, що були запропоновані, рівень участі знижувався на два відсотки.
Якщо ви запропонуєте 50 фондів, то візьмуть участь на 10 відсотків менше робітників, аніж у випадку, коли ви запропонуєте лише п'ять.
Чому?
Тому що з п'ятьма десятками фондів, з яких потрібно обирати, — цей вибір стає надто важким, і вони просто відкладають його напотім.
А потім знову на інший раз, а тоді знову і знову, і, звісно ж, вони його так ніколи й не роблять.
Звісно, це вказує не лише на те, що ці люди збираються їсти корм для собак, коли підуть на пенсію, тому що в них не було достатньо грошей, аби відкласти на потім, але і на те, що вирішити виявилося настільки важко, що вони втратили значні суми грошей, що платив би разом з ними працедавець.
Відмовившись від участі, вони втрачають приблизно 5000 доларів на рік що надходили б від працедавця, який із задоволенням додав би цю суму до їхнього внеску.
Таким чином, параліч виявляється наслідком надто великої кількості варіантів.
Я вважаю, це робить світ схожим на наступний слайд.
(Заради вічності, фразцузький блакитний сир чи ранчо?) (Сміх)
Вам дійсно хотілося б зробити вірний вибір, якщо це рішення одне й назавжди, чи не так?
Ви ж не бажаєте обрати неправильний паєвий інвестиційний фонд чи навіть неправильну заправку для салату.
Ось він, перший ефект.
Другий ефект полягає в тому, що навіть якщо нам вдається подолати параліч і зробити вибір, ми врешті-решт виявляємося менш задоволенними результатами зробленого нами вибору, аніж у випадку, коли ми мали б меншу кількість варіантів.
Цьому є декілька причин.
Перша з цих причин полягає в тому, що з таким величезним вибором заправок для салату, коли ви придбаєте одну, і вона виявиться не ідеальною, ви же знаєте, якими вони іноді бувають... Дуже легко собі уявити, що ви могли б зробити інший вибір, який виявився б кращим.
Тож виявляється, що уявна альтернатива змушує вас шкодувати за рішенням, котре ви зробили, і це зменшує задоволення, яке ви відчуваєте від свого вибору. навіть якщо це був добрий вибір.
Чим більше у вас варіантів, тим легше шкодувати про що завгодно, що вас не задовольняє в тому виборі, котрий ви зробили.
Друга причина в тому, що економісти називають вартістю втрачених можливостей.
Ден Гілберт був дуже правий сьогодні вранці, коли говорив про те, наскільки наша оцінка речей залежить від того, з чим ми їх порівнюємо.
Таким чином, коли багато альтернативних варіантів для оцінки, дуже легко уявити собі добрі сторони альтернатив обраного, і це робить нас менш задоволенними тим варіантом, на якому ми зупинилися.
Тим, хто не з Нью-Йорку, я приношу свої вибачення.
(Сміх) ("Не можу не думати про усі ті вільні місця для парковки.") Але це те, як ви, імовірно, повинні думати.
Ось, пара в Хемптоні. Дуже дороге місце. Прекрасний пляж.
Все це для них.
Що може бути краще?
"Так, хай йому грець!" — міркує він — "Серпень на дворі. Усі мої сусіди на Манхеттені пороз'їжджалися хто куди.
Я міг би паркувати своє авто прямо навпроти свого будинку".
І він проводить два тижні, мучиться цією думкою, адже щодня він втрачає можливість скористатися чудовим місцем для парковки. (Сміх)
Оцінка втрачених можливостей зменшує задоволення, отримуване від зробленого вибору, навіть якщо він виявляється надзвичайно добрим.
І чим більше варіантів ми розглядаємо, тим більше привабливих сторін цих варіантів ми включаємо до оцінки втрачених можливостей.
Наведу інший приклад. (Сміх)
Цей малюнок наводить на певні роздуми: про те, що варто жити у цю мить і, можливо, що варто робити все без поспіху.
Відзначимо також наступне: коли ви вирішуєте щось зробити, у той самий момент ви обираєте не робити все інше.
Таж все інше має стільки привабливих боків, І це робить те, чим ми займаємося, менш привабливим.
Третя причина: зростання очікувань.
Таке трапилося зі мною, коли я пішов купувати нові джинси.
Я ходжу у джинсах майже увесь час.
Були такі часи, коли джинси робили одного фасону, і коли ви купували їх, вони сиділи на вас, як мішок, і були страшенно незручними, і тільки якщо їх носити дуже довго та прати дуже багато разів, вони починали сидіти на вас більш-менш добре...
Тож, прийшов я за новими джинсами після багатьох років ходіння в старих джинсах і сказав:
"Знаєте, а я хочу купити джинси, ось мій розмір".
А продавець мене і питає:
"Ви бажаєте вузькі, класичні чи широкі?
Вам на гудзиках чи із блискавкою?
Ви хочете надірвані чи просто знебарвлені?
Може бажаєте, щоб вони були протерті?
Вкорочені? Завужені?..." і так далі і тому подібне.
У мене щелепа додолу. А коли я прийшов до тями, кажу:
"Я б хотів такі, як ото колись були єдиними".
(Сміх)
Він і гадки не мав, які то були, тож я витратив годину часу, міряючи усі ці бісові джинси, І вийшов з магазину, правду кажучи, в джинсах, що сиділи на мені краще, аніж усі джинси, що в мене коли-небудь були.
Я досяг більшого!
Широкий вибір дозволив мені досягти більшого.
ПРОТЕ, почувався я гірше!
Чому!?
Я написав цілу книгу, аби пояснити це собі самому. (Сміх)
Причина в тому... (Сміх) Причина, з якої я гірше почувався, в тому, що за наявності усіх цих варіантів, мої очікування на рахунок того, наскільки добрими мусять бути джинси, значно підвищилися.
В мене були дуже низькі очікування.
Я нічого особливого від них не очікував, коли вони були одного фасону.
Та коли їх стали виробляти у ста різних фасонах, хай йому дідько, якісь із них певно ідеальні!
Ті, що я купив, були добрими, але не чудовими.
Я порівнював отримане з очікуваним, і порівняння викликало розчарування.
Збільшення числа людських можливостей призводить ні до чого іншого, як до зростання очікувань того, якими добрими ці можливості можуть бути.
І це зростання веде до того, що люди отримують менше задоволення від результатів, навіть коли результати добрі.
Ніхто у світі маркетингу не розуміє цього. (Сміх)
Оскільки, якби вони це знали, то не усі з вас розуміли б, про що я кажу.
Дійсність швидше схожа на таке.
(Сміх) (Усе було краще, коли усе було гірше.)
Причиною того, що все було краще у ті часи, коли все було гірше, у тому, що у людей була можливість бути приємно здивованими.
В наш час, у світі, в якому ми живемо, ми — багаті громадяни індустріального суспільства, які очікують на довершеність — можна очікувати лише, що речі будуть такими добрими, як ви розраховуєте.
Ви ніколи не будете приємно здивовані, тому що ваші очікування, мої очікування, — вони десь під небесами.
Секрет щастя — того, чого усі ми прагнемо — секрет щастя полягає у тому, щоб не очікувати забагато.
(Сміх) (Підійде, яка є!) (Оплески)
Хочу зазначити, не дивіться на графічні моменти, — невеличка деталь автобіографії — взагалі-то я одружений, і моя дружина — чудова жінка.
Я не зміг би знайти кращої.
Я постатечнішав.
Таж постатечнішати не завжди так вже й погано.
Кінець-кінцем, одним із наслідків купівлі джинсів, що погано сидять на вас, у той час, як усюди продаються лише такі самі джинси, є те, що у випадку незадоволення ви можете запитати: "Хто винен?" І відповідь буде очевидною:
"Світ винен.
Що тут зробиш..."
Однак, коли пропонуються сотні різних джинсів, а ви купили якісь із них, і покупка вас розчарувала, ви питаєте: "Чому так? Хто винен?".
І відповідь також очевидна: "Сам винен".
Адже ви могли б зробити кращий вибір?
Коли на вітрині джинси сотні різноманітних джинсів, неможна знайти собі виправдання.
Те ж саме, коли люди роблять вибір, незважаючи на те, що вибір непоганий, вони відчувають розчарування і звинувачують в цьому себе.
Клінічна депресія стала розповсюдженим явищем в індустріальному світі за період життя останнього покоління.
Я вважаю, що важливою, не єдиною, але дуже важливою причиною розповсюдження депресії та зростання кількості самогубств є те, що люди відчувають розчарування.
Через те, що їх стандарти настільки високі, і вони повинні якось пояснити собі невідповідність отриманого очікуваному, тож вони відчувають себе нездарами.
І це є прямим наслідком того, що незважаючи на факт — об'єктивно ми нині досягаємо більшого — але відчуваємо себе у цей самий час гірше.
Дозвольте нагадати вам, це є офіційна догма, одна з тих, які всі приймають на віру, і тих, що є помилковими.
Вона не відповідає дійсності.
Не маю жодних зауважень з приводу того, що наявність певного вибору краща за повну його відсутність, проте це не означає, що великий вибір кращий за відносно невеликий.
Є певне чарівне число. Не скажу точно, яке саме.
Та я певен, що ми вже переступили ту межу, коли збільшення кількості варіантів наближало до підвищення добробуту.
Тепер... стосовно регламенту, — я майже закінчив — тепер час замислитись над усім цим.
Такий широкий вибір став доступним, завдяки матеріальному багатству.
Є багато місцевостей на Землі, і ви чули про деякі з них, де проблема навіть не у тому, що люди мають не досить великий вибір...
Їх проблема в тому, що вони майже взагалі не мають жодного вибору.
Тож усе, про що я кажу, є проблемою виключно багатого сучасного Західного суспільства.
І що засмучує та розлючує, то це те, про що говорив учора Стів Левітт, ці дорогі і складні у використанні крісла для дітей насправді не допомагають.
Про що я вам сьогодні кажу, то це про те, що усі ці дорогі та ускладнені варіанти вибору не лише не допомагають, вони насправді завдають шкоди.
Вони роблять нам же гірше.
Якщо те, що дозволяє людям у нашому суспільстві мати такий широкий вибір, буде надане людям, що мають такий мізерний вибір, це не лише покращить якість життя тих людей, але також сприятиме й підвищенню якості нашого власного життя.
Це те, що економісти кличуть покращенням відповідно до Парето.
Перерозподіл прибутків іде на користь усім — не лише бідноті — оскільки увесь цей зайвий вибір занапащує нас. Підіб'ємо підсумки.
Передбачається, що прочитавши напис (Ти можеш бути будь-ким, жодних обмежень), ви, як свідома людина, вигукнете:
"Ох! Хіба ж ця рибина щось розуміє?
Усім відомо, що нічого не можна зробити, сидячи в акваріумі!"
Позбавлений уяви, короткозорий погляд на світ — так я сприйняв це спочатку.
Однак, чим більше я про це думав, тим більше мені здавалося, що ця рибина про щось таки здогадується.
Правда полягає у тому, що коли ви розіб'єте цей акваріум, і усе стане можливим, ви не отримаєте свободи.
Якщо ви розіб'єте акваріум, і все стане можливим, ви зменшите рівень власної задоволеності.
Це зробить вас менш рішучим і більш невдоволеним.
Кожному потрібен свій власний акваріум.
Цей, майже напевно, замалий — навіть для рибини, не кажучи все про нас.
Але відсутність певного символічного акваріуму — це шлях до нещастя і, я вважаю, до катастрофи.
Дякую за увагу.
(Оплески)
До 2006 року, якщо ви поговорите з кимось, особливо агентами з нерухумості, вони сказали б що в середньому по всій країні, ціни на житло завжди ідуть угору.
Можуть бути звільнення.
Можливо, кількість нафти зменшується і тому люди в Техасі звільняються, тому й ціни падають в Техасі.
Або відбуваються звільнення в Мічігані, тому ціни на житло там знижуються.
Але по всій країні, ціни не змінювались, але росли.
І це здебільшого було під час Великої Депресії.
Ціни на житло росли, приблизно 1% і більше на рік.
Хоча трохи менше в реальних термінах.
Але щось принципово дивне трапилось на початку десятиліття.
Я маю тут дещо, це індекс Кейса-Шиллера.
Напевно, це найкращий показник оцінки на житло, який я знайшов.
Це краще за середнє тому що Кейс-Шиллер пробував порівняти ціну, яку ми платимо за схожі будинки.
Можливо, я зроблю ще відео про те як саме це зроблено.
Якщо ми подивимось на індекс Кейса-Шиллера.
Бачимо, що в 2000 - ось де вони індексують цей показник житло, яке коштує, як ви знаєте $100,000 в 2000 році.
Або індекс складав $100,000 in 2000 році.
До 2004 р будинки по всій країні - ось тут є індекс країни, ціни по усій країні зросли на 46%.
До 2006 р. коли, вони є пікові, вони зросли на 88%.
Вони майже в двічі зросли, порівняно з 2000 р.
І так, питання полягає тому чому так трапилось?
Що змусило ціни зрости так швидко?
Коли, справді, для більшості в історії Америки, ціни на житло ніколи не зростали так швидко.
Особливо, враховуючи те, що відбувається в економіці в цілому.
Що це означає?
Для того, щоб ціна на будь-що зросла, що має трапитись?
Так, попит повинен зростати швидше ніж пропозиція, правильно?
Отже, розглянемо можливі теорії.
Які є фактори попиту, що можуть спричинити зростання цін на житло?
Напишемо це зеленим кольором.
Фактори попиту.
Можливо, чисельність населення зростає швидше ніж житловий фонд.
Коли я говорю про житловий фонд, я маю на увазі лише попит.
Так я скажу чисельність
Житловий фонд-це пропозиція.
Кількість населення зростає.
Це фактор попиту.
Який інший фактор?
Зростання доходів.
Правильно?
Це є іншою причиною.
Якщо більшість людей стали б багатшими то вони готові платити за житло.
Які ж фактори пропозиції?
Отже, є новобудови.
Тож, якщо ви купуєте за класичною версією попит-пропозиція, то чому ціни на житло зросли на 40% з 2000 по 2004, або чому на 80% з 2000 по 2006 ця динаміка збільшувалась швидше, ніж ця динаміка.
То населення - або, можливо, загальний дохід, якщо брати до уваги населення і якщо доходи росли швидше ніж будувались нові будинки.
Отже, подивимось чи це правильно?
Я знайшов цю статтю в New York Times.
Якщо ви пошукаєте в Google, я впевнений, що ви можете знайти можливо більш точні дані.
Просто я знайшов цей матеріал дуже швидко.
Давайте глянемо чи я можу показати.
Так, ось він.
Так, це інформація зі статті в New York Times.
Тут є кілька граф.
Тут показано середній дохід, беручи до уваги усі податкові декларацій.
Зауважимо, що з 2000 по 2004 показники середнього доходу почали спадати.
Справді, вони падали з 2000 по 2004 рік.
І це є цікаво.
Побачимо чи я можу це тут довести.
Ось показник загального доходу в 2004 році: долари з врахуванням інфляції, впали на 1.4%
Але тому, що чисельність населення зросла протягом цього періоду, тож середні реальні доходи знизились більш ніж вдвічі, падіння на $1,641 в рік або 3%.
Про що ж це говорить?
Вони кажуть, що загальний дохід знизився на 1,4%, але чисельність населення має зрости приблизно на 1,5% і тому середній дохід на душу населення становив 3%.
Отже, дозвольте написати підсумок.
Про що ми дізнались з цієї інформації?
Що трапилось?
МИ знаємо що з 2000 по 2004 по всій країні чисельність населення збільшилось приблизно на 1,5% Так, це небагато.
Маю на увазі, що це - лише за 4 роки
Так, в рік вона зросла менш ніж на 1%
Потім, якщо ви бачите дохід на 1 людину це добре, це - дохід податкової звітності.
Але це і є досить хорошим показником.
Надходження згідно податкової звітності, яке впало на 3%.
Отже, загальна сума доступних грошей, які показано в статті New York Times, фактично скоротилась.
Але, що вони говорять про 1,4%.
Так аргумент, що де є більше грошей там є гонитва за більшу кількість будинків, кількість будинків, насправді, не має підґрунтя.
Але переконаймося
Можливо, з якоїсь причини, будинки були зруйновані.
Або кількість новозбудованих будинків не відповідає зростанню населення.
Подивимось, які дані ми можемо знайти по цьому.
Отже, насправді, я знайшов цю річ.
Це говорить про те, що це було в 1999, а вони кажуть, що склад оцінено в 115 млн одиниць житла в Сполучених Штатах.
Ми можемо сказати, що в 2000 р було приблизно 115 млн одиниць житла. 2000 рік, 115 мільйонів.
Отже, глянемо.
Скільки за цей час було приблизно збудовано одиниць житла?
На скільки % збільшився житловий фонд?
І я знайшов ось ці показники: тут показано збудовані житла за рік.
Я не маю на меті це все обчислювати.
Але, як ви бачите, якщо повернутися до 2000 року
Я знаю, вам важко буде побачити це.
Але, якщо глянути на будь-який місяць з 2000, 2001 років
Це в тисячах.
Якщо обчислити за рік це може бути 1,5 млн одиниць житла.
Це було в 2000 році.
Але це почало прискорюватися весь час до 2004 року.
До 2004 р ми будували приблизно 2 млн будинків в рік.
Так, за цей період в середньому, ви можете обрахувати, щоб отримати точне число, але це повинно спрацювати. Ми будували приблизно 1.8 млн будинків в рік. 1,8 млн нових будинків в рік
Можемо припустити, що кількість зруйнованих будинків є незначною.
Я не маю точних відомостей по кількості районів, де були зруйновані будинки.
В будь-якому разі, їх ремонтували.
Але це - зовсім нові будинки.
За ці 4 роки, я хочу зосередити вашу увагу на тому, що ми маємо дані з статті New York Times скільки жител було збудовано?
Так 1,8 на 4, скільки це?
Приблизно 7,2 млн будинків, нових будинків, було збудовано за цей період.
А ми почали з бази в 115 млн приблизно в 2000 році.
За цей час, житловий фонд зріс на 6%.
Отже, пропозиція будинків зросла на 6%.
Так, що ж тут відбувається?
З 2000 по 2004 ми збудували купу будинків.
Пропозиціяя будинків зросла на 6%.
Доходи населення пішли вниз, тому що економіка пішла на спад.
Люди були звільнені або вони були готові працювати за менші гроші.
Доходи впали.
А кількість населення майже не зросла.
Якщо подивитись на загальні суми, які були зароблені, то теж знизились.
Отже, реальні гроші, які використовувались для оплати житла, знизились.
В той же час, загальна кількість житла зросла.
Але в цей час, за цей самий період, ціни на житло зросли на 46%.
Я забув точне число, але це було 40 з чимось %.
І вони продовжували рости до 2006 року, коли вони зросли до 80% порівняно з 2000 р.
Так що це є досить дивно.
З основ економіки скажемо: якщо пропозиція росте і попит падає , ціни у будь-якому разі повинні впасти.
Так, що ж трапилось?
Так, я хочу щоб ви подумали про це трохи.
Тут ви маєте пропозицію і попит, які показують що ціни впали.
Але вони не тільки не падали, а росли швидше, ніж будь-коли в історії Сполучених Штатів.
Таким чином, в наступному відео я розкажу вам, чому я впевнений, що ціни на житло пішли вгору.
До зустрічі.
Скажімо, ми почали з трьох яблук і тоді я додаю ще 7 яблук
Тож моє питання до вас і це може виглядати очевидно але скільки яблук ми матимемо? дам вам хвильку подумати про це
Що ж, це досить просто: ви додаєте 3 яблука, я вам дам ще 7 зараз ви маєте 3 плюс 7 ви зараз маєте 10 яблук тепер я зроблю те ж саме але мені ліньки писати слово: яблуко
Нехай замість слова "яблуко" я використовуватиму літеру "а" і скажімо... це буде по-іншому почнемо з 4 яблук і я додаю ще 2 яблука
Скільки у вас яблук? замість слова "яблука" я писатиму "a's" тож скільки цих "a's" ви маєте?
Знову дам вам хвильку подумати про це це теж може бути доволі звичним для вас якщо у вас 4 цих яблука якими б не були ці "a's" якщо маєте 4 таких і додаєте ще 2 тепер маєте 6 таких яблук
Але знову ми почали припускати, що "a's" представлено як яблука але це може бути будь-що якщо ви маєте 4 чогось, представленого як "а's" і ви маєте ще 2 чогось, представленого як "а's" ви матимете 6 чогось, представленого як "а's" або якщо просто подумати: якщо маю 4 "a's" і додаю ще 2 "a's" я матиму 6 "a's"
Можете представити 4"a's" як а+а+а+а і якщо до цього я додам ще 2 "a's"
Ці 2 "a's" ось тут.
Скільки "a's" я зараз маю?
Що ж, це 1, 2, 3, 4, 5, 6.
Я маю 6 "a's"
Думаючи в такий спосіб, додамо трошки абстрактності.
Скажімо, я маю 5Х (іксів), преставлені якимись Х х може бути якимось числом
Тож я маю 5 одиниць якогось числа і від них я віднімаю 2 одиниці якогось числа
Чому це дорівнюватиме?
Скільки таких Х я матиму?
Це "5х - 2х" має дати в результаті щось помножити на х
І знову, я дам вам хвильку подумати
Якщо я маю 5 одиниць чогось і віднімаю від них 2 Я матиму 3 одиниці чогось
Тож цек дорівнюватиме 3х 5х - 2х дорівнює 3х
І якщо ви подумаєте, що це означає 5 х це просто: х + х + х + х + х
І ми забираємо 2х забираємо 2 такі х (ікси)
Забираємо х і ще один х
І у вас залишиться 3х
Не існує нічого більшого або старішого за всесвіт.
Ось питання, про які б я хотів поговорити:
Звідки ми взялися?
Як створювався всесвіт?
Чи ми одні у всесвіті?
Чи є життя у всесвіті?
Яке майбутнє у людської раси?
До 1920-го року усі вважали, що всесвіт переважно є статичним і незмінним.
Потім виявилось, що всесвіт збільшується.
Далекі галактики ще більше віддаляються від нас.
Це означало, що у минулому вони, швидше за все, знаходилися ближче одна до одної.
З цього можна зробити висновок, що всі галактики знаходилися одна над одною десь 15 мільярдів років тому.
Тоді і стався Великий Вибух, початок всесвіту.
Але, чи було щось до Великого Вибуху?
Якщо ні, то що ж створило всесвіт?
Чому так сталось, що всесвіт з'явився внаслідок Великого Вибуху?
Ми вважали, що теорію створення всесвіту можна поділити на дві частини.
Першу частину складали закони, такі як рівняння Максвела і загальна теорія відносності, що визначали еволюцію всесвіту і були однаковими для усього всесвіту.
Щодо другої частини, ніхто ніколи не задавався питанням первинного стану всесвіту.
Ми досягнули значного успіху у першій частині, і тепер багато знаємо про закони еволюції в усіх, окрім надзвичайно екстремальних, умовах.
Але донедавна ми майже нічого не знали про первинний стан всесвіту.
Однак це розділення на закони еволюції і первинний стан базується на тому, що час і простір окремі і різні.
У екстремальних умовах, згідно теорії відносності і квантової теорії, час представляє собою інший вимір простору.
Це усуває різницю між часом і простором, і означає, що закони еволюції також можуть визначати первинні умови.
Всесвіт може спонтанно створюватися з нічого.
Більше того, ми можемо припустити можливість того, що всесвіт був створений у різних станах.
Ці припущення збігаються зі спостереженнями фонового випромінювання мікрохвиль із супутника WMAP, що є відпечатком раннього всесвіту.
Ми вважаємо, що розгадали таємницю створення.
Можливо, варто запатентувати всесвіт і збирати з усіх людей роялті за те, що вони існують.
Тепер, перейдемо до другого великого питання: чи є ще інше життя у всесвіті?
Ми вважаємо, що життя з'явилося на Землі спонтанно, тоді можна припустити, що й на інших підходящих планетах може виникнути життя, а їх у галактиці вистачає.
Але ми не знаємо, як виникло життя.
У нас є два докази можливості виникнення життя.
По-перше, були виявлені скам'янілості водоростей, вік яких приблизно 3,5 мільярди років.
Земля сформувалась 4,6 мільярди років тому і ще півмільярда років продовжувала бути гарячою.
Тож, життя виникло на Землі у проміжку половини мільярда років, що досить швидко у порівнянні з віком Землі, який становить 10 мільярдів років.
Це дає нам підстави вважати, що можливість виникнення життя є досить високою.
У разі, якщо б вона була низькою, виникнення життя займало б більшу частину з десяти мільярдів років.
З іншого боку, інопланетяни досі ще не прилітали сюди.
Я не беру до уваги повідомлення про НЛО.
Чому б вони з'являлись лише ненормальним і дивакам?
Якщо ж це державна змова і контакти замовчуються для того, щоб не розповсюджувати наукові знання, які вони отримують від прибульців, тоді ця політика, на мою думку, не ефективна.
Більше того, попри дослідження і розширений пошук програмою SETI, ми ще ні разу не почули ні однієї позаземної телевікторини.
Це, швидше за все, означає, що позаземних цивілізацій не існує на нашій стадії розвитку у радіусі декількох сотень світлових років.
Думаю, страхувати людей від інопланетного вторгнення буде безпрограшним варіантом.
І ось, ми дістались до останнього великого питання: майбутнє людської раси.
Якщо люди - єдині розумні істоти у галактиці, потрібно мати впевненість у тому, що ми виживемо.
Але ми вступаємо у вкрай небезпечний період нашої історії.
Кількість населення і кількість використаних нами обмежених ресурсів планети Земля зростають у геометричній прогресії паралельно з нашими технічними можливостями змінити навколишнє середовище на краще, або на гірше.
Але у нашому генетичному коді досі криються егоїстичні і агресивні інстинкти, які були життєво необхідні у минулому.
Буде досить важко уникнути катастрофи протягом наступних сотень років, не кажучи про наступні тисячі або мільйони років.
Наш єдиний шанс вижити у довгостроковій перспективі - це не ховатися на планеті Земля, а підкорювати космос.
Відповіді на ці великі питання показують, що ми досягли значного прогресу за останні сто років.
Але, якщо ми хочемо продовжувати у такому ж дусі наступну сотню, наше майбутнє - у космосі
Саме тому я виступаю за космічні польоти з людьми на борту.
Усе своє життя я намагався зрозуміти всесвіт і знайти відповіді на ці питання.
Мені дуже пощастило, що інвалідність не стала перепоною у цьому. Натомість, можливо, завдяки їй у мене було більше часу, ніж у більшості людей, здобувати знання.
Кінцевою метою є повна теорія всесвіту, і у нас добре виходить.
Дякую за увагу.
Кріс Андерсон: Професоре, чи ви вважаєте, що швидше за все ми є єдиною розумною цивілізацією у Молочному шляху?
Ця відповідь зайняла сім хвилин, протягом яких я усвідомив, наскільки важливим подарунком стала ця розмова для TED.
Стівен Хокінг:
Я вважаю, що скоріш за все ми є єдиною цивілізацією у межах кількох сотень світлових років; інакше, ми б перехопили радіохвилі.
Або вони недовго існують і самознищуються.
КА:
Професоре Хокінг, дякую за цю відповідь.
Думаю, ми розцінимо її, як дружнє попередження для решти нашої конференції.
Професоре, ми дуже вдячні вам за неймовірні зусилля, які ви зробили сьогодні, щоб поділитись з нами своїми питаннями.
Дуже дякую.
(Оплески)
Лара Морган: Я народилася в Німеччині, і виросла у Гонконгу, ходила до школи в Шотландії - тож в мене широкий кругозір
І я також мала батьків,які були нейморівно захоплені тим, що кожен має цінність і я знаю те, що моя пристрасна віра в те, що "кожен має, що запропонувати, кожен може зростати" може бути заразною.
Мій тато збанкрутував, тож мені довелося влаштуватися на роботу в 18 років.
Через два тижні після закінчення своєї формальної освіти, я повинна була оплачувати оренду своїх батьків.
Моя робота полягала в тому, щоб продавати надбавки та призи.
Я безсоромно пишалася продажем всього - від парасольок і брелоків, до речей, які ви кладете в пакетики з-під хліба, акційні речі Макдональдс.
Я продавала все.
Це був невеликий бізнес, і ми розвинули його досить швидко
Я думаю, це була основа відкриття моєї першої компанії, яка називалася Pacific Direct
Я відкрила її в свої 23, у Великобританії.
Хлопці, яким належать преміум компанія тільки що купили в виробника швейних наборів і шапочки для душу, так що це був не надзвичайно гламурний чи славний початок, але мені була потрібна робота.
Мені потрібно було заробляти гроші, так що я почала.
Моя бабуся була моїм стратегічним радником, справді, і сказала "Дорогенька, якщо ти збираєшся продавати цей матеріал, "йди в Дорчестер", в один з найкрасивіших закладів Лондона.
Бізнес розвинувся з шапочок для душу і швейних наборів в туалетно-косметичне приладдя і фірмові ліцензійні товари для провідних розкішних брендів, і ми продали їх в 110 країнах, що було досить круто.
Я їздила в 92 різних країни у розвитку мого бізнесу.
Вони є брендовими розкішними товарами в 5-зірковому ринку
На світовій платформі, якщо ви працюєте з деякими з основних груп готелів, як Intercontinental або Sofite Ваші товари будуть постачатися до 57 країн для задоволення їхніх потреб.
Простіше кажучи, я купувала продукт за 14 пенсів, і продавала його зі 21 в Дорчестер.
Це нитковий комплект шиття.
Тож оскільки ми розвивалися, ми почали мати справу з набагато більшим обсягом, з більшою кількістю контрактів, і знову, ви можете купувати за 6 пенсів і продавати за 9, але ви продаєте 2 млн. одиниць товару.
Я відкрила Pacific Direct з 99% акцій.
Моя мати була інший акціонером.
Я продала Pacific в 2008 році, і я зберегла 99%, коли продала його, так бізнес розвинувся від стартового нуля до обороту в 23,5 млн стерлінгів.
Це було також про моє прогресивне зростання навчання спілкуватися, і це дійсно цінно з точки зору фінансів і розуміння механізмів грошей та відсотків і де я могла продовжити розвивати бізнес дійсно витягуючи кожну копійку з важкодоступних фінансових робіт.
Я хотіла би дізнатися про речі про які я не знала.
В даний час я інвестуваю в проект, який називається SoDash.com Це соціо-медійна сфера.
Я нічого не знаю про соціальні медіа, але я бачу це як канал для продажів, тож мені просто потрібно подивитися, чи зможу я заробити гроші на цьому.
Якщо у вас є амбіції вчитися і рости, це задавання дурних питань і не боятися їх ставити.
Я, зазвичай, все ще задаю масу тупих питань і я знаю, трохи більше, але не набагато, і тож відповідь полягає в тому, щоб вчитися, питаючи.
Я думаю, якщо у вас буде відкритий розум до навчання і покірне бажання вчитися - насправді, світ це дуже щедре місце.
Люди є неймовірно щедрими зі своїм часом.
Я не можу згадати про когось, хто б займався бізнесом просто, щоб заробити гроші.
Я думаю, це через бажання бути кращим, найбільш поважним, або найбільш видатним у своїй галузі.
Але це поєднання багатьох речей: бути в потрібному місці і в потрібний час, і дійсно важко працювати.
Раніше я був прихильником теорії Мальтуса.
Така була модель світу в моєму баченні.
Швидко зростаюче населення, маленька планета - з цього діла не буде.
Але я залишаю Мальтуса в минулому, тому що думаю, що приблизно через 150 років настане нове просвітлення.
І ось чому.
Це дані ООН про населення планети, які ви могли зустрічати раніше.
Згідно прогнозу, воно досягне піку, на щастя, менше 10 мільярдів, у кінці цього сторіччя.
І скоріш за все, після цього почне зменшуватись.
Що ж тоді?
Більшість економічних моделей заснована на дефіциті та рості.
Таким чином, багато економістів розглядають спад населення як ознаку застою, можливо, депресії.
Але спад населення матиме принаймні два позитивних ефекта.
По-перше, чим менше людей на певній ділянці землі, тим не вигідніше вкладати в нерухомість.
В містах ціна на нерухомість роздувається спекуляцією.
Якщо елімінувати спекуляцію на землю, її ціна впаде.
І це зніме важку ношу зі світової бідноти.
По-друге, спад населення означає дефіцит робочої сили.
Дефіцит робочої сили веде до росту зарплати.
Коли заробітна плата зростає, це також знімає тягар з бідноти та робочого класу.
Прошу відмітити, що я не маю на увазі стрімкий спад населення, як за часів Бубонної Чуми.
Але подивіться, що відбулося в Європі після чуми: зростаючі зарплати, земельна реформа, технологічні інновації, поява середнього класу.
І нарешті, передові соціальні рухи, такі як Ренесанс і пізніше доба просвітництва.
Більша частина нашого культурного спадку змушує озиратися назад, ідеалізуючи минуле.
Всі західні релігії починаються з поняття Едему і переходять через божевільне теперішнє в дуже потворне майбутнє.
Людська історія, здається, котиться по похилій від колишніх гарних часів.
Але я думаю, що нас чекає ще одна зміна.
Приблизно через два покоління після піку тієї кривої, коли ефект спаду населення почне стабілізуватись.
В цей момент ми знову почнемо ідеалізувати майбутнє, а не потворне і жорстоке минуле.
Чому це важливо?
Навіщо розмірковувати про соціально-економічні рухи, які більш ніж за століття від нас?
А тому, що перехідні періоди небезпечні.
Коли землевласники починають втрачати гроші, а працівники вимагають більш високої зарплати, сильні світу цього починають побоюватись за своє майбутнє.
Страх за майбутнє призводить до необдуманих рішень.
Якщо ми позитивно дивимось у майбутнє, можливо, ми могли б прискорити ці зміни замість того, щоб летіти з обриву.
Якщо ми здійснимо це протягом наступних 150 років, я думаю, що ваші пра-пра-правнуки зовсім забудуть про Мальтуса.
Замість цього, вони будуть планувати майбутнє і почнуть добу просвітництва 22-го сторіччя.
Дякую.
(Оплески)
У цьому відео ми проаналізуємо час виконання алгоритму сортування злиттям(merge sort)
Зокрема ми обгрунтуємо твердження, що алгоритм "розділяй і володарюй" merge sort має кращу продуктивність, ніж простіші алгоритми сортування, які ви знаєте, такі як сортування вставками, сортування вибором, чи сортування бульбашкою.
Таким чином, мета цієї лекції - математично Обгрунтувати твердження з попереднього відео: "для сортування масиву з N елементів алгоритму merge sort потрібно буде виконати не більше, ніж константа помножити на N logN операцій.
Точніше - найбільша кількість рядків коду, що алгоритм виконає - 6NlogN + 6*N.
Тож, як ми зираємось це довести?
Ми будемо використовувати "метод рекурсивного дерева"(recursion tree method).
Ідея цього методу полягає у тому, щоб розписати всю роботу, яку робить рекурсивний алгоритм у структурі дерева, де діти відповідають рекурсивним викликам, зробленим батьками.
У попередньому відео ми розглянули різні сценарії, що можуть бути розіграні у 2013 або різні бюджетні пропозиції: від адміністрації, від республіканців і те, що станеться, якщо вони не дійдуть компромісу - Бюджетний обвал. Це, правду кажучи, дуже незвична ситуація, коли обидві партії сперечаються навколо цієї от речі, що станеться автоматично на початку 2013 року.
Ані республіканці, ані сенат не бажають Бюджетного обвалу, адже він призведе до зростання податків, чого не хочуть республіканці і до зменшення витрат, чого не бажає Президент. Основний аргумент, який ми розглядали в останньому відео і зараз розглянемо докладніше, полягає в тому, що, оскільки економіка лише почала ставати на ноги після падіння, вилучати з неї пів трильйона доларів навряд чи буде корисним.
Погляньмо на ситуації з різних позицій.
Подивимося на графіки - більшість з них з Бюджетного управління Конгресу. Тут є багато неточностей, що викликають неоднозначні реакції, та загалом вони відображають правильні речі.
Отже, тут у нас, на першому графіку, порівняння дефіциту чи залишку. Починаючи з 2000-х, у нас постійно спостерігається дефіцит аж до, думаю, десь до періоду між 2008-2010 рр, 2009 р., імовірно, коли відбулася фінансова криза.
Коли скорочується обсяг економіки, слід враховувати два важливих моменти, якщо говорити про дефіцит і витрати.
З одного боку, зменшуються доходи, адже економіка слабшає, з іншого - доводиться більше витрачати, збільшувати пільги громадянам, безробітним.
Отже, коли економіка слабшає, природно, що збільшуватиметься дефіцит. Саме це ми от тут і бачимо. Окрім того, уряд намагається надати допомогу, здійснює бюджетне стимулювання, щоб мінімізувати ефект дефіциту.
От чому от тут, у 2008, 2009 ми бачимо посилення, суттєве збільшення рівня дефіциту.
Найцікавіше те, що трапляється далі.
А далі можливі два сценарії.
Оце - бюджетний план Бюджетного управління Конгресу, а оце - альтернативний фіскальний сценарій.
Щоб прояснити, про що ми говоримо: от ми входимо у цю фазу у 2013. Оцей бюджетний план буде таким, якщо уряд не вдається до жодних дій.
А якщо уряд не вдасться до дій, відбудеться Бюджетний обвал.
Ми матимемо на 500 міляьярдів менше дефіциту, а от тут ми бачимо, як дефіцит різко скорочується. Різко скорочується.
Загалом, ми маємо менше позичити.
Інший сценарій можливий, якщо ми продовжуємо витрачати стількі ж, скільки витрачали і продовжуємо податкову політику Буша - у цьому випадку ми підемо оцим шляхом.
Якщо ви дуже переймаєтеся питанням дефіциту, можливим Бюджетним обвалом - от ця, верхня смуга - це от, власне, він - зараз я візьму якийсь інший колір - оце, власне, сценарій Бюджетного обвалу.
Виглядає незле. Подивіться, та ж тут набагато нижчий рівень дефіциту, ніж якби ми продовжили скорочувати податки і витрати.
Тож, це аргумент на користь Бюджетного обвалу.
Тепер погляньмо на це - зараз ми поговоримо про сукупний борг.
Говорячи про дефіцит, ми маємо на увазі нестачу на якийсь певний рік.
Борг - це загальна сума державних заборгованостей. Отже, це федеральний борг, що "висить" над усім народом, формується поступово і закладений у Бюджетний план Бюджетного управління Конгресу. Складаючи Бюджетний план, Бюджетне управління Конгресу може лише припускати, наскільки добре чи погано розвиватиметься економіка, вони, значною мірою, відштовхуються від точки, у якій ми саме зараз перебуваємо.
От тут подано борг у відсотковому відношенні до ВВП. Тож, бачимо: під час ІІ Світової війни наш борг становив великий відсоток від ВВП - от, подивіться. Після закінчення ІІ Світової війни ми почали перекривати більше 100% ВВП загальна сума державних заборгованостей, після чого він зменшився.
Були, правда, деякі періоди наприкінці 90-х - на початку 2000-х, коли він зменшувався: дуже сильна економіка, спостерігалися навіть залишки, ми почали виплачувати борг, але потім знову відбувся "крок назад" на лінії збільшення боргу.
Ще раз: якщо за альтернативним фіскальним сценарєм ми продовжимо робите те, що нині і робимо, а так і є - ми продовжуємо політику скорочених податків і практично не зменшуємо свої витрати, то побачимо, що борг лише зростає, продовжує зростати.
У проекті бюджету - оце, власне, і є сценарій Бюджетного обвалу.
Нове законодавство тут не впроваджується.
За умови припинення дії податкової політики Буша і зменшення витрат, спричиненого сценарієм Бюджетного обвалу, ми отримаємо нижчий рівень дефіциту і ми побачимо, що борг у відсотковому відношенні до ВВП почне зменшуватися, а це, з погляду балансової перспективи, загалом непогано.
Отже, ці два перших графіка свідчать, що, можливо, Бюджетний обвал - не така вже й погана штука.
Ну, так, за рахунок щорічного зменшення дефіциту у відсотковому відношенні до ВВП наша країна зменшить свої боргові зобов"язання.
Тепер подумаємо, чому нам не варто рубати з плеча, коли ідеться про скорочення дефіциту або боргу у відсотковому відношенні до ВВП.
На першому графіку - от тут - давайте я запишу - відсоток зайнятого населення.
І тут от видно - це показник зайнятості/ незайнятості або, у нашому випадку, зайнятості - що наприкінці 2008 року відбулася Велика рецесія.
Ми бачимо, що відсоток зайнятого населення різко скоротився, тут от його рівень майже досягає дна, після чого відбувається досить хитке відновлення - зараз незрозуміло навіть, наскільки добре воно піде, але таке собі відновлення все ж спосетрігається.
Оскільки ми лише почали відновлюватися, мабуть не дуже корисно буде "відривати" від економіки 500 мільярдів, щоб погасити борг.
Таким чином, Бюджетний обвал "відкине" нас назад. Більшість економістів прогнозує щось на кшталт повільного відсоткового росту у випадку, що сценарій Бюджетного обвалу справдиться.
Економісти говорять навіть не про 1%.
Ідеться про 2% падіння рівня економіки, якщо відбудеться Бюджетний обвал. А вже 1,7% росту призведе до негативних наслідків - повільної рецесії, рецесії економіки, а це вже точно не те, до чого ми прагнемо.
На іншому графіку ми бачимо обсяг десятирічних казначейських білетів.
Це річ дуже вузькоспеціалізована, але саме це нас і цікавить, зокрема, з погляду, як уряд розраховується, коли позичає гроші на десять років.
Один з основних аргументів на користь виплати боргу полягає в тому, що, коли уряд продовжить брати позики, це відтіснить інших позичальників, зросте попит на гроші і, можливо, почнуть вичерпуватися запаси та зростуть відсоткові ставки. Отже, збільшення позик може призвести до росту відсоткових ставок. З іншого боку, якщо гроші просто позичаються і витрачаються, а в цей час нема великої потужності виробництва, це також може призвести до інфляції.
На практиці, борг видаватиметься меншим. Та коли ми поглянемо на ринок боргових зобов"язань - оці цифри регулюються ринком, Федеральний уряд не контролює десятирічні казначейські білети, федеральні резерви контролюють короткотермінові прибутки - ми побачимо, що історично у нас сформувалася низька відсоткова ставка.
Отже, ринок цінних паперів - люди, які інвестують у ринок цінних паперів, один з найбільших ринків, якщо не найбільший, дуже правильно роблять.
А ринок каже, що про дефіцит турбуватися не варто, він обіцяє забезпечувати для уряду США низьку відсоткову ставку та жодної інфляції.
Ринок цінних паперів стверджує, швидше, що найбільший ризик полягає у повільному економічному рості, і навіть у свого роду дефляції.
Цей наднизький відсоток за облігаціями може стати аргументом, якщо ми довіряємо ринку цінних паперів, який стверджує, що вилучати гроші з економіки не варто, що ризик збереження великого боргу, можливо, не настільки високий, як дехто каже, що ми не побачимо завтра як відсотокві ставки й інфляція б"ють усі рекорди.
Якщо ми приймаємо цей інший погляд, вважаючи: так, ми маємо бути відповідальними, ми повинні зменшити - хоча б трохи зменшити рівень дефіциту, а трохи згодом і борг у його відсотковому відношенні до ВВП, то постає інше питання: "Як усе це зробити?"
Республіканці прагнуть зробити це шляхом скорочення витрат, в той час як демократи - можливо, шляхом скорочення витрат, але також за рахунок утримання деяких податків або продовження політики скорочення податку на багатство, чи, навіть, запровадження якихось додаткових податків.
Тож оці два графіки подають інформацію щодо цього, а я намагаюся подати якомога об"єктивніший аналіз.
Отже, демократи. Вони можуть подивитися на цей от графік і сказати:
Відсоткова ставка податку заможних платників податків, якщо прослідкувати її в історичному розвитку, виглядає досить заниженою".
Така думка обгрунтована тим, що навіть якщо подивитися, що гранична податкова ставка вища ніж те, що ми бачимо от тут, заможні платники податків - більшість їхніх доходів, імовірно, становить прибуток від капіталу, від девідендів, що оподатковується за ставкою15%.
А ще у них, можливо, досвідчені бухгалтери, які занижують їхній дохід - за це ж їм і платять, а з часом вони стають усе більш і більш досвідченими, в результаті чого ми й бачимо, як оце показник знижується. Отже, на основі історичного досвіду можна стверджувати, що ця категорія населення могла би сплачувати більше.
Є ще один аргумент щодо того, як мінімізувати вплив на економіку. Якщо ви маєте віддати, якщо у вас є долар, який можна спрямувати на підтримку економіки, уряд витратить гроші, а є багато хороших доказів того, що в уряду це виходить не найкраще, та він все одно витратить гроші, якщо ви дасте йому гроші, то він витратить їх і навіть більше.
Отже, витратять долар - він, зрештою, піде в економіку.
Якщо дати його середньому класу, то він теж його витратить або витратить його певну частину, а трохи, можливо, заощадить. Суть у тому, що, коли дати цей долар комусь заможному, він, скоріш за все, заощадить його.
Заощадження - річ непогана.
Якщо у вас низькі інвестиції, вам потрібен хтось економний.
Якщо відсоткова ставка от тут злетить догори, нам знадобиться хтось дуже ощадливий, адже у нас недостатньо коштів.
Отже, якщо сталася ситуація, як наприкінці 70-х, коли інфляція била усі рекорди, потрібні інвестиції, потрібно більше коштів.
Є смисл у тому, аби дати гроші тим, хто вміє їх заощаджувати й інвестувати.
Тут, якщо довіряти ринку цінних паперів, є проблеми з попитом, сформувати капітал виявилося не складно, у будь-якому випадку, тут спостерігається залишок, але недостатній попит - економіка не реалізує свій потенціал на повну.
Демократи скажуть: "Подивіться, якщо у нас буде цей долар, найкраще буде віддати його середньому класу або, можливо, уряду, тому що, вони, зрештою, витратять його, а це спрацює на користь економіці.
Тут він піде у заощадження, а це не зовсім те, що зараз потрібно владі".
Контраргумент полягає в тому, що, по-перше, уряд досить невдало використовує капітал, чому є багато підтверджень. Уряд, безперечно, потрібен, але він не завжди витрачає кошти найоптимальнішим чином, що часом це навіть призводить до корупції, і часто, коли щось робиться заради стимулу, можливо, є смисл закінчити все у короткий термін, але коли законодавство вже прийняте, його вже дуже складно зрушити з місця.
Люди починають залежати від нього; навіть коли, теоретично, стимулювання вже не потрібне, скоротити склад уряду вже дуже непросто.
Є і ще аргументи. Якщо подивитися на розходи - витрати держави у відсотковому відношенні до ВВП, можна побачити з ходом історії, що вони високі.
Певною мірою це повязано з тим, що ми увійшли у фазу Великої рецесії, тому що таку ситуацію ми спостерігаємо під час Великої рецесії. Під час будь-якої рецесії держава отримує менший дохід. Отже, дохід держави скорочується, а витрати зростають.
Це трапляється під час кожної - чи то краще сказати: під час більшості рецесій. От тут відбулася різка зміна, коли ми почали більше витрачати. На цей період випадають війни, які ми фінансували і в цей час було виділено трильйон доларів на розвиток економіки, а також трильйон доларів дотацій.
А оце державні витрати, що у відсотковому відношенні до ВВП є вже історично високими.
Як ми вже говорили і як ви й самі розумієте, їх дуже складно скоротити, навіть коли воно мають бути скорочені. Тож цей процес часто відбувається менше, ніж ефективно.
Над цим я вас і лишу подумати.
Я не маю на меті перетягнути вас на той чи інший бік, а просто хочу подати інформацію так, щоб ви розуміли суть Бюджетного обвалу.
Як новини формують наше бачення світу?
Тут ви можете побачити світ у його фактичному вигляді, відповідно до маси земної поверхні.
А тут видно, як новини формують те, що бачать американці.
На цій карті - (оплески) - на цій карті відображається кількість секунд, які американські телевізійні ЗМІ виділили новинам про кожну країну в лютому 2007 року, лише рік тому.
У той місяць Південна Корея погодилася демонтувати свої ядерні об'єкти.
Тоді відбулася масова повінь в Індонезії.
А в Парижі ІРСС випустила дослідження, в якому підтверджувався вплив людей на глобальне потепління.
На США припадає 79 відсотків загальної кількості новин.
А якщо прибрати США і глянути на 21 відсоток, що лишився, ми побачимо багато новин про Ірак - та велика зелена пляма - і більше майже нічого.
Наприклад, новини про Росію, Китай та Індію разом складають лише один відсоток.
Коли ми проаналізували всі новини і прибрали лише одну історію, ось як виглядав світ.
І думаєте що то була за новина?
Смерть Анни-Ніколь Сміт.
Ця історія зачепила всі країни, крім Іраку, і про неї згадувалося у 10 разів більше, ніж про доповідь ІРСС.
Цей цикл продовжується. Як нам відомо, Брітні останнім часом досить часто з'являється в новинах.
То чому ж ми не отримуємо більше інформації про світ?
Однією з причин є те, що новинні компанії вдвоє скоротили кількість своїх закордоних відділів.
Крім міні-віддлів ABC з однієї людини в Найробі, Нью-Делі та Бомбеї, у всій Африці, Індії та Південній Америці нема жодних відділів новинних компаній.
А на цих територіях проживають понад два мільярди людей.
Насправді висвітлювати новини про Брітні дешевше.
І нестача міжнародних новин турбує ще більше, коли ми побачимо, куди люди йдуть за новинами.
Кількість місцевих теленовин зростає, проте, на жаль, лише 12 відсотків новин відводиться міжнародним подіям.
А як щодо Інтернету?
На більшості популярних новинних сайтах ситуація не набагато краща.
Минулого року Pew і школа журналістики університету Коламбія проаналізували 14 000 новин, які з'являються на головній сторінці Google News.
І вони, насправді, висвітлювали ті ж 24 події.
Аналогічно, дослідження електронного змісту показали, що більшість новини у ЗМІ США -- це перероблені новини міжнародних агентств AP і Рейтер, які не містять контексту для кращого розуміння.
Тому, якщо ці факти скласти докупи, можна пояснити чому теперішні випускники університетів, як і менш освічені американці, знають менше про світ, ніж їхні колеги 20 років назад.
І якщо ви думаєте, що це відбувається тому, що ми не цікавимося новинами, то ви помиляєтеся.
В останні роки кількість американців, які ретельно стежать за міжнародними новинами, зросла на 50 відсотків.
Постає єдине питання: чи ми хочемо, щоб в американців було спотворене бачення у цьому все більше взаємопов'язаному світі?
Я знаю, що ми здатні на більше.
І чи можемо ми собі дозволити не бути кращими?
Тепер, коли ми вже маємо розуміння загальної схеми того, як злагоджено працює цей механізм, в цьому відео я хочу подискутувати про те, чому різні персонажі діють саме так.
Що вони можуть виграти, чи втратити від цього циклу.
І справді, чому так важко зупинитись кожному з персонажів, чому їм так важко відійти від даного сценарію.
Коли я закінчував попереднє відео, я говорив про те, що кишенях американціва стає більше готівки, тому що, борг стає дешевшим, по суті, уряд може витрачати більше грошей, знизити податки.
І я говорив, що з'являється більше грошей на придбання китайських товарів, але в загальному, більше грошей, лише для американців, які вони можуть витратити один на одного.
Вони можуть купити один одному будинки, чи заплатити за послуги один одного.
Отже, це стимулює економіку великою кількістю способів.
Для всіх кейнсінців: чим більше ви витрачаєте коштів, тим сильніше це буде стимулювати економіку, знизить податки.
У випадку консерваторів: це також може стимулювати економіку.
І взагалі, борг дешевшає, знижуючи відсоткові ставки... все це стимулює економіку.
Тепер, зазвичай, при такій стимуляції економіки, у нас є всі ці фактори, існує ризик зростання інфляції.
Але згадаймо, інфляція, чи принаймні інфляція цін - це лише ціна всіх ваших товарів.
Зауважте, ми купуємо щоразу більше дешевих товарів, а відсоткові ставки залишаються низькими.
В якійсь мірі даний цикл підтримує - я думаю, можна сказати, ріст, який відчуває середньостатистичний американець, виглядає дуже позитивно.
Інфляція залишається на низькому рівні, ми можемо заощадити кошти, аби купити послуги один одного.
Після всього сказаного, давайте подумаємо, чому різні персонажі хочуть цього.
Давайте подумаємо з точки зору китайців.
Отже, якщо ви в Китаї і розпочинаєте.. (ви у справжній комуністичній країні, нехай, 30 років тому) ви розпочинаєте ринкові реформи і справді прагнете приєднатись до світу, що розвивається.
Проте, у вас немає промислової бази наприкінці 70-х - на початку 80-х, щоб реально конкурувати з німцями, американцями та японцями - коли я кажу "американці", я маю на увазі жителів США.
Одною з переваг економічного росту на основі розвитку експортної бази - це те, коли ви щойно розпочинаєте розвиватись, ваша промислова база є слаборозвиненою.
Отже, коли ваш ріст відбувається на основі розвитку експортної бази, ви будете заохочувати інвестиції в заводи, які зможуть виробляти товари для країн розвинутого світу.
І підтримуючи валюту дешевою... штучно підтримуючи вашу валюту дешевою.... дозвольте я буду відвертим.
Зі стандартною вільною торгівлею, витрати на робочу силу будуть меншими в таких країнах, як Китай чи Індія, рівень життя в яких є нижчим порівняно з іншими країнами.
Там була б пряма вільна торгівля і жодних маніпуляцій з курсами валют.
Ви б мали те, що можна було б перевести в офшори, виробництво та послуги, які можна було б перемістити в офшори.
Але якщо ви дуже завантажите, якщо ще більше здешевите виробництво, ведення бізнесу в Китаї, це просто пришвидшить інвестування у виробництво в Китаї.
Розвиток за рахунок експорту....дозвольте я запишу це наступним чином...
Штучне придушення попиту на національну валюту... Це відбулось також і з Японією після Другої світової війни... штучно придушувався попит на валюту, і в якійсь мірі ми цього хотіли, тому що хотіли, щоб Японія була міцно зв'язана з США.
Ми хотіли, щоб це мало успіх.
Ми бачили, що сталося з Німеччиною після Першої світової війни, коли вона була настільки економічно неефективна, що такому персонажу, як Гітлер, було дуже легко прийти до влади.
Отже, ми засвоїли урок.
Ми сказали, знаєте, що завжди погано для іншої країни не мати відновлення економіки.
Отже, ми... в якісь мірі, багато людей так думають, підтримують це в Японії.
Проте, в будь-якому випадку, штучно придушений попит на валюту здешевлює експорт, що заохочує більше інвестицій в виробництво в дома (в межах своєї країни).
В цьому випадку, коли я говорю про дім, я маю на увазі або Китай, або Японію.
А більше виробництва вдома означає більше інвестицій вдома.
Більше інвестування.
Якщо ви виробляєте більше в Китаї, ви побудуєте більше заводів.
А це, фактично, означає більше робочих місць та більший капітал для китайців.
Збільшення робочих місць та капіталу.
І стаючи більш ефективним, і спускаючись по даній кривій розвитку, ви стаєте все більш конкурентноспроможним у багатьох галузях.
Ідея полягає в тому, що коли народ достатньо розвинеться, ви матимете достатньо капіталу в країні. Ви матимете достатню споживацьку базу в своїй країні, що і деякі виробничі потужності зможуть повернутись назад до народу. Таким чином, ви зможете продавати ці товари своєму ж народові, аби покращити рівень їхнього життя.
Спочатку ви виробляєте пральні машини та холодильники для США та Європи.
І через те, що ви виробляєте ці пральні машини, ви створюєте робочі місця для китайців і, ймовірно, коли вони матимуть достатньо грошей, коли буде критична кількість китайців середнього класу, ті ж виробничі потужності можуть використовуватись, аби продавати пральні машини та холодильники самим китайцям, і це покращить рівень їх життя.
Отже, це будує виробничу базу та внутрішній ринок.
Запишемо це тут.
Отже, з точки зору Китаю все виглядає однозначно добре.
Він будує виробничу базу та вітчизняний споживчий ринок, що означає, що люди в Китаї, оскільки вони мають роботу і капітал, вони зможуть самі купувати товари на вітчизняному споживчому ринку.
А тепер, де тут негатив?
Можете уявити собі, що ви розвинена країна, яка купує ці товари, вони спочатку будуть дешевими, але зараз вони штучно ще більше здешевлені. Ви втрачаєте свою виробничу базу.
Якщо дивитись з точки зору США, ви втрачаєте виробничу базу.
І це дуже логічно, що так сталось. можна вказати на Японію, чи загалом, ми втрачаємо нашу виробничу базу на користь інших країн.
І дехто вважає, що це добре.
Дехто стверджує, що ми знаходимося далі внизу кривої розвитку. Нам не слід зосереджуватись на виробництві, оскільки виробництвом займається завжди той, хто може це робити за найнижчу ціну.
Нам слід сфокусуватись на науці, будь то фармацевтична чи ІТ галузь.
Можливо, це аргумент. Проте, інша причина, чому це може бути привабливим для США - це їх низька вартість.
Це виглядає негативно, і це справді негативно на якомусь рівні. Але існує один, я думаю, можна сказати очевидний позитив - це низька вартість для американських споживачів.
Тож, якщо ви не з тих, хто втратив свою роботу на виробництві, і ви належите до більшості американців, це виглядає дуже позитивно.
Речі для вас дешевші, дешевше купити одяг для ваших дітей. Дешевше купити машину.
Дешевше купити холодильник. Дешевше купити кондиціонер.
Але проблема в тому, коли і як це все закінчиться?
Бо весь цей цикл, який ми створили, звучить добре для Китаю. Теоретично звучить добре.
Ви стримуєте попит на вашу валюту, товари дешеві, більше виробництва на внутрішньому ринку, більше інвестицій, більше капіталу та робочих місць.
Скеруйте цей капітал та інвестиції на ваш власний вітчизняний ринок і ви станете розвиненою країною.
Здається, що все логічно, проте легше сказати, ніж зробити.
Зокрема, це не тривіальна річ перетворити весь ринок на споживчий, чи на орієнтований на споживача, на зразок розвинутих ринків, що знаходяться закордоном.
Інша проблема - це весь цей час... пам'ятаймо, що відбувається.
Ви накопичуєте, в даному випадку долари США і використовуєте їх, щоб, по суті, давати в позику американцям, давати в позику уряду, що фактично означає давати в позику американському народу.
І в момент, коли ви перестанете це робити, подумайте, що станеться.
В момент, коли ви зупинетесь...давайте навіть не будемо говорити про розвиток цього... скажімо, в момент, коли ви припиняєте купувати долари, ваша валюта піддається інфляції і вклади... ці трильйони доларів в активах... будуть падати в ціні, тому що в момент, коли ви припиняєте купівлю доларів, валютний ринок дозволить зміцнитись юаню, а долару впасти.
Отже, припинення купівлі веде до знецінення.
І це лише, якщо вони припинять купувати.
А якщо вони спробують розкрутити цю ситуацію, як тільки вони почнуть продавати, це знизить ціну, як би ви це не називали, доларів чи Державних цінних паперів США навіть більше, і все інше, чим вони володіють, опуститься в ціні навіть більше.
Отже, весь час, для того, щоб тримати їх валюту на рівні, вони купували активи, вони купували долари.
Але сам факт продажу....я не скажу, що знецінить.... але змусить вартість їх вкладів значно знизитись.
Ось і маєте дуже складну ситуацію для китайців.
Це складна ситуація, щоб навіть вибратись із неї.
І це так само складно і для США, тому що подумайте лишень, багато людей в США подивилися б на це все і сказали б: "Ей, це жахливо.
Ось чому наша виробнича база зникла." І частково це правда.
І вони скажуть: "Давайте відпустимо валюту.
Більше жодних штучних втручань, жодних маніпуляцій зі сторони влади.
Нехай валюта вільно торгується."
Але що тоді відбудеться в США?
В момент, коли Китай зупиниться, перестане штучно підтримувати свою валюту, чи навіть гірше, в момент, коли вони почнуть продавати всі долари, які вони акумулювали, що відбудеться?
Вони почнуть продавати Державну скарбницю США, знизиться попит на Скарбницю США, тому що вони більше не купують, а, ймовірно, продають її.
Відсоткові ставки зростуть, довгострокові відсоткові ставки США підуть вгору.
Тепер, коли довгострокові відсоткові ставки зростуть, а це означатиме, що позичати буде важче, люди захочуть отримувати більші відсоткові ставки за позичені вам кошти, відсотки за кредитки зростуть, і взагалі, вся економіка США піде на спад.
Чому ми на спаді зараз?
Тому що важче позичати.
Ми були настільки залежні від дешевого кредитування, і коли цей борг стає трішки менш дешевим, все наче застопорилось.
І могло б бути навіть гірше, якщо китайці припинять купувати наш борг і дозволять відсоткови ставкам зрости.
Отже, ми наче в замкнутому колі, де китайці схоже неоднозначно виграють з цього, вони акумулюють активи і в момент, коли вони пробують припинити накопичувати активи, їх вартість падає.
І хоча схоже, що в США виснажується виробнича база - і це правда, їх виробнича база справді виснажується через це - процентні ставки залишаються низькими.
І якщо ви політик, вам це подобається.
Навколишній світ виглядає ззовні позитивно.
Я залишу вас обдумати цю ситуацію.
В наступному відео я спробую провести аналогію, щоб подумати, як все може розвинутись.
У цьому відео ми збираємося швидко перевірити чи ці три числа діляться на цифри, записані вище.
Зараз ми зосередимося не на причині того чому вони діляться а на тому, як ми можемо зрозуміти, чому ці числа діляться на 2, 5, 9 чи 10.
Що ж почнімо.
Щоб зрозуміти чи число ділиться на 2, потрібно подивитися на розряд одиниць числа.
Якщо цифра у розряді одиниць ділиться на 2 а ось тут вона ділиться на 2 то й усе число ділиться на 2.
0 також ділиться на 2 тому це число також ділитиметься на 2.
Оскільки якщо число парне а 0 - парне число, то все це ділитиметься на 2.
А ось це число не ділитиметься на 2, бо 5 не ділиться на 2.
Тому 2 тут ми не пишемо.
Ми зрозуміли чи ці числа діляться на 2, а тепер дізнаємося про цифру 3.
Щоб дізнатися чи число ділиться на 3, потрібно додати цифри і зрозуміти чи їхня сума ділиться на 3.
Зробімо це.
2 + 7 + 9 + 9 + 5 + 8 + 8 2 + 7 = 9; 9 + 9 = 18; 18 + 9 = 27 27 + 5= 32; 32 + 8 = 40; 40 + 8 = 48
А 48 ділиться на 3.
Якщо ж ви невпевнені чи 48 ділиться на 3, ви можете додати знову.
4 + 8 = 12. А 12, звичайно, ділиться на 3.
Якщо ви невпевнені у цьому додайте знову.
1 + 2 = 3.
Тому це число ділитиметься на 3.
Давайте з'ясуємо чи наступне число ділиться на 3 5 + 6 = 11 11 + 7 = 18; 18 + 0 = 18.
А якщо додамо 1 + 8 у числі 18, отримаємо 9.
Нам дано 9, 9 ділиться на 3, тому 18 теж ділиться на 3
І усе число ділиться на 3. Отже, якщо додати цифри числа і їхня сума ділитиметься на 3
То усе число ділитиметься на 3.
Додамо цифри цього числа.
1 + 0 + 0 + 7 = 8; 8 + 6 = 14; 14 + 5 = 19 19 не ділиться на 3.
Тому ми не записуємо тут число 3.
Це не ділиться на 3.
Давайте спробуємо цифру 4.
Щоб зрозуміти чи число ділиться на 4, потрібно дізнатися чи останні 2 цифри діляться на 4.
Отже, при сталій економіці, знаємо, що зайнятість буде керувати загальним попитом, якщо у нас буде висока зайнятість або низьке безробіття, то у людей буде більше роботи, і вони отримуватимуть вищі зарплати, а це спричинить підвищення попиту.
Або, якщо подивимось з іншого боку: у випадку якщо вони втратять роботу, то попит знизиться, зарплати почнуть знижуватися, а у людей в гаманцях не буде грошей.
Отже, зайнятість керує попитом, і ми можемо побачити попит.
Я зображу це максимально просто. Попит буде керувати виробництвом, можемо подумати про це, як про пропозицію.
Попит буде управляти пропозицією, а також він буде диктувати ціни.
І, звичайно, тут помітно невеликий негативний зв'язок для цих обох явищ.
Якщо попит високий, ціни збільшуються, що може спричинити невеликий негативний вплив на попит.
Це така собі стрілка, ось ця лінія що означає негативний вплив. Я поставлю тут від'ємний знак.
І давайте скажемо, що попит високий, тоді зростає пропозиція. Добре, вона також може утворювати попит, насправді підвищення пропозиції знизило б ціни.
Отже, можливо, я намалюю негативний вплив ось так.
Висока пропозиція означає нижчу ціну, але це не те, на що я хочу звернути увагу у цьому відео.
Ми могли б додавати ще лінії, але це приблизно точно все показує, але загальна ідея - це те, що пропозиція і ціна впливають на прибуток корпорацій, або в загальному просто на прибутки, навіть для приватних підприємців.
А тоді прибутки впливають на зайнятість.
Тепер, давайте уявимо розвиток подій, коли у нас погана економіка, збиткова економіка.
Отже, у такій ситуацій ми могли б почати з будь-якої точки цього кола.
Я розпочну із зайнятості.
Отже, давайте скажемо, що зайнятість справді низька, це спричиняє справді низький попит, а якщо попит справді низький, тоді пропозиція знижується і ціни знижуються.
А потім ще впливає на зниження прибутків, а це призводить навіть до нижчої зайнятості.
Отже, що ми з'ясували для себе у цьому виді збиткового чи депресивного середовища, це буде називатися дефляційною спіраллю.
І це спіраль, тому що погана економіка призводить до нижчих цін, які, в свою чергу, приводять до поганої економіки.
Все стає гірше, якщо це продовжується достатньо довго, або якщо падіння цін доволі серйозне. Ви можете уявити як хтось каже:
"Дивіться, у мене долар в кишені, я не буду витрачати його, тому що, можливо, я втрачу роботу в будь-який момен, і я знаю, що цей доллар стає дорожчим, з кожною хвилиною я можу купити більше."
Отже, так як ціни знижуються, так як всі ті жахливі явища відбуваються, зайнятість знижується, прибуток знижуються, ціни знижуються. Це змушує людей не купляти товари і послуги чи купувати необхідне, як вони могли б це робити в умовах інфляційної спіралі, але для чого їм потрібно зберігати гроші?
І чому, це дуже страшно для центральних банків чи для уряду? Тому що вони втрачають контроль над економікою.
Вони не можуть просто запускати друкарський верстат і намагатися стимулювати економічну ситуацію,
Якщо б вони так зробили, а зараз люди досить консервативні, тоді можливо, ви можете уявити, депресія триватиме роками.
Скажімо, вони беруть вертоліт, це не приклад розподілу коштів,
Це лише яскравий приклад. Отже, вони беруть вертоліт і скидають гроші з неба на людей.
Вони друкують гроші і починають скидати їх людям. Таким чином, кожен чоловік, жінка і дитина в країні отримує купюру по $10.
Добре, якщо люди дійсно налякані, вони дійсно бояться економічної ситуації, Вони збираються лише сховати цю $10 купюру і всі свої цінні речі під матрас. І це нічого не змінить, цей долар насправді не змінить грошову пропозицію, вона буде дорівнювати нулю.
Сьогодні в Академії Хана ми працюємо над одним проектом програмного забезпечення і ми маємо зрозуміти Скільки всього програмістів нам потрібно взяти на роботу?
І якою буде продуктивність праці яку ми отримуємо на 1 програміста при плануванні цього проекту.
Тут я накреслив розрахункову таблицю
Тож я зможу написати точніше надрукувати у Майкрософт Ексель всі значення.
У цій колонці ми бачимо різну кількість програмістів
Припустимо, відштовхуючись від наукових знань чи минулого досвіду цих робітників у цій колонці ми бачимо скільки рядків програмного коду можна отримати за місяць.
Очевидно, що рядки коду - це не найкращий спосіб для вимірювання так як хтось може програмувати краще, а хтось гірше
Але припустимо, що це один шлях вимірювання продуктивності для програмістів.
Перше, що варте уваги, це те Які мої постійні витрати?
Скільки я буду витрачати незважаючи на те, скільки програмістів я найму для цього проекту.
І для даного відео, моїми постійними витратами будуть витрати на оренду приміщення і електроенергію.
І допустимо, що в мене є офіс, де я зможу розмістити будь-яку кількість програмістів
Тож при цих постійних витратах без змін в залежності від кількості програмістів, та інших постійних витратах, наприклад, на заробітну плату менеджеру, який допоможе врегулювати проект по програмному забезпеченню
Тож, її(менеджера) зарплата буде 10 000$ в місяць і ще 5 000$ на офісне приміщення на всіх.
Тож я витрачатиму 15 000$ в місяць.
Ця сума не зміниться ніколи, навіть при різній кількості робітників.
Тож, запишемо все в Ексель. Протягнемо це число до самого низу ось так
Тож ми маємо 15 000$ постійних витрат в місяць.
І неважливо скільки робітників я найму.
Щодо змінних витрат, давайте припустимо, скажімо зарплата для програміста становить 10 000$ в місяць
Тож, якщо ви включите у витрати їх заробітну плату, а також включите туди їхнє страхування, як наприклад, товари, які вони з'їдають на вашій кухні все це становитиме 10 000 $ в місяць.
Тож, мої змінні витрати будуть дорівнювати 10000$ помножити на кількість програмістів
Тож вони дорівнюють так, 10 000$ на програміста помножити (маленькі сніжинки), я клацнув Shift +8, для цих сніжинок ...помножити...на стільки, скільки в цій клітинці тут ви бачити клітину D7
Хоча, давайте я прокручу вліво, щоб вам було видніше. Тож, D7 і я клацаю Enter тож ця клітина дорівнює 10 000 * D7 ось тут
Все це я виділив і клацнув Enter тепер ми нічого не бачимо
Давайте, я прокручу знову, щоб все було зрозуміло
Ще чуть-чуть
Ось так
Тож, якими будуть мої сукупні витрати?
Сукупні витрати дорівнюють добутку постійних витрат до змінних витрат.
Тож це дорівнює тепер я використовую стрілочки на клавіатурі .. дорівнює F7, клітинка F7 додати цю клітинку і додати змінні витрати.
Мої загальні витрати становитимуть постійні витрати плюс змінні витрати, а це 15 000 доларів зробимо цю операцію для кожного рядка
Це одна з найбільш корисних речей таблиці позначимо в цій клітині 10 000$ ось тут
Тож що я зроблю тут прокручу все вправо і протягну вниз.
Для кожного числа це буде 10 000$ зліва ця клітинка 3-тя 10 000$ помножити на D8 тут 10 000$ помножити на D9 так, подивимося на все це тож ми бачимо, тут 10 000$ помножити на D9
Якщо ви тут клацнете, то побачите формулу 10 000$ помножити на D9
Тож, потягнувши всі значення вниз, я отримав правильну формулу.
Тож, загальні витрати для кожного рядка будуть 2 ряд зліва додати 1 ряд зліва тож, я знову протягну це вниз і виходить 25 тис.(бо 15 тис додати 10тис) 105 тис , бо 15 тис додати 90 000 тож наші загальні витрати дорівнюють добутку постійних та змінних витрат.
Перейдемо до середніх постійних витрат їх ми візьмемо із постійних витрат на вироблений кодовий рядок тут кількість вироблених рядків дорівнює 0 тож ми їх поділимо на 0, що не ділиться тож ми залишимо цю комірку пустою
Наші загальні постійні витрати в комірці F8, я знову використав стрілочки щоб вибрати F8 поділити на загальні кодові рядки у місяць тож поділити на кількість рядків у місяць, що дає 3.75$ постійних витрат за 1 рядок я знову прокручую таблицю і знову тягну вниз колонки і в будь якій точці відображаються постійні витрати наприклад, візьмемо 15 000$ поділити на кількість рядків коду, отримаємо 1.38$ і це має сенс так як чим більше програмістів я залучу, тим більше рядків коду я отримаю
Знову використовую постійні витрати той самий менеджер проекту той самий офіс і витрати на менеджера і на офіс покриваються за рахунок збільшення кодів.
Тому постійні витрати на рядок коду зменшуються, чим більше програмістів ми залучаємо
Тож, якими будуть середні змінні витрати?
І знову, змінні витрати будуть на рядки коду в місяць тож, коли ми говоримо про середні витрати, ми маємо на увазі витрати на рядок коду
Тут позначимо на рядок коду напишемо ось тут на один рядок в місяць я знову все прокручу.
Ой, далеко прокрутив.
Ок, все це на один рядок в місяць тож подумаємо, що станеться з нашими змінними витратами я почну тут, так як не хочу ділити на 0
Тож, у цьому місяці наші загальні змінні витрати становили 10 000$
І наші загальні рядки коду будуть 4 000$
G8 поділити на E8 тож,середні постійні витрати на один рядок будуть дорівнювати 2.50$
А тепер застосуємо цю функцію для всіх рядків
І ми бачимо щось цікаве.
Середні постійні витрати зміняться, бо ми взяли ті самі витрати поділивши на більше кодів.
Але наші середні змінні витрати зросли
І ми залучили більше робітників рядок коду коштує вже більше в загальному, на 1 рядок.
А якщо ви подивитеся ось сюди, де ми додали додаткові рядки кодів, які ми отримаємо на 1 програміста, то їх кількість зменшується.
1 програміст може написати 4000 рядків, а 2-й не 8000, а лише ще 3000, можливо вони це узгодили один з одним.
Вони мали планувати ще більше
А це ще 1 голова.
Коли ми додали 3-го робітника, ви вже виробляєте не на 3000 кодів більше, а лише на 2000 кодів.
І це реальне явище, яке трапляється у більшості компаній
Чим більше людей залучено до проекту, (а вони б мали більше роботи) тим більше вони узгоджують все, більше збираються і забирають час.
Тож продуктивність праці 1 людини буде зменшуватися і справа не у тому, що один робітник уміє менше ніж інший.
Всі вони у загальному працюючи разом, вироблятиме лише 3 000 рядків коду у місяць тоді, коли індивідуально, вони могли б виробляти 4 000 рядків, але надто багато часу витрачається на узгодження.
Саме тому, наші середні змінні витрати на 1 рядок будуть збільшуватися
Чим більше людей ми залучимо, тим дорожче нам обійдеться написання рядку коду.
Якщо ми поглянемо на загальні постійні витрати на 1 рядок коду то загальні витрати будуть H8 поділити на загальну кількість рядків у місяць
Тож, якщо ми наймемо ще 1 інженера ми будемо витрачати 6.25$ на 1 ряд коду.
І через великі витрати ось тут лише сума цих двох.
Тепер я встановлю формулу для всіх рядків і ми знову бачимо щось цікаве.
Коли ми наймаємо на роботу інженерів, ми можемо покрити постійні витрати, хоча наші середні змінні витрати підвищуються, наші постійні витрати зменшуються.
Тож, ми дещо виграємо від покриття наших постійних витрат на ряд коду.
Але потім вони знову дорожчають, через те, що чим більше людей працює над проектом, тим більше часу витрачають на узгодження дій, на ліквідацію чиєїсь роботи чи навіть переробленння чиєїсь роботи.
А тепер перейдемо до граничних витрат
Найкраще у цьому розібратися, це подумати скільки коштує додатковий ряд кодів?
З одного боку, це означає Скільки ви витрачаєте поділено на скільки коду ви отримуєте?
Наприклад, на скільки більше на 1 рядок коду ви отримуєте або ви витрачаєте, коли наймаємо від 0 робітників до 1-го, тож ми йдемо від 15 000$ загальних витрат до 25 000$ загальних витрат, від 15 000$ до 25 000$, а це значить, що ми збільшуємо наші витрати з 25 000$ мінус 15 000$.
На графіку це H8 - H7
Тобто це стільки, скільки ми витрачаємо, тоді скільки ми отримуємо?
Ми отримуємо 4 000 мінус 0 рядків коду
Цю формулу я записую ось так, бо коли я протягну все вниз, формула буде виглядати правильно.
Так як кожна клітина відповідає формулі.
Я кажу, що це середні витрати, бо це показує
Якими будуть додаткові витрати на 4 000 рядків коду.
Ми знову тягнемо це вниз.
Це і є додаткові витрати на рядки коду, на наступні 3 000 рядків, це нову буде дорожче, так як ми менш ефективні, через наймання нових робітників.
І знову ми спостерігаємо щось цікаве. Ви можете це побачити ось в цих числах.
У нас негативні граничні витрати і це не означає, що ми додаємо більше рядків коду.
Ми отримуємо гроші, але видно, що ми витрачаємо більше грошей, тобто ми знищуємо кодові рядки.
Через те, що у вам буде залучено більше людей вони будуть вбивати продуктивність один одного
Ви побачите це навіть у числах.
Коли ми маємо 7 людей, ми можемо написати 11 400 кодових рядків, але при 8 людині, через узгодження дій, тобто 8 людина не додаткова, це при 8 чоловік у команді, продуктивність кожного знижується.
Тобто ви зможете виробляти лише 11 200 кодових рядків.
І тому ви маєте негативні граничні витрати
Якщо одразу ви залучите 8 людей, витрачаючи тим самим більше, ви ніби руйнуєте те, що намагаєтеся виробляти.
Тож, що я хотів тут показати, це подивитися за числа і можливо вловити суть за таблицею, і подумати над тим, як витрати фірми можуть поводитися.
Один з глядачів на Ютубі попрохав мене розібрати цю задачу.
Вона виглядає дуже цікавою.
Тому, думаю, варто записати відео про неї. Отже, ось задача: f(g(x))... сподіваюся, я правильно зрозумів... дорівнює 2 помножити на квадратний корінь з Х у квадраті плюс 1 мінус 1, все це поділити на квадратний корінь з Х у квадраті плюс 1 плюс 1. 2 * V(x^2+1) + 1, розділити на V(x^2+1) +1.
Що я хочу зробити у цьому відео - поміркувати чому так важко для монополістичного монополістичного конкурента заробити гроші у довгостроковій перпективі.
І це нагадує нам конкурентів монополії, які більш близькі до ідеальної конкуренції, ніж до монополії.
Це означає, що, якщо у вас монополія на ваш диференційований продукт, але, зрештою, інші люди виготовлять заміну, так що вони не захочуть виготовити такий же продукт, не зможуть ідентифікувати як свій і вони будуть пожирати ваші досягнення.
І щоб зрозуміти це, дозвольте намалювати криву попиту для ринку, в якому є монополістична конкуренція,
Я намалюю її гарною і великою, в такому разі прямо тут я розташую долари, долар за одиницю, отже ціни - це виручка за одиницю і ми маємо витрати на одиницю і таке інше.
В цьому разі ми отримаємо кількість, яка виробляється до даного періоду часу і ми говоримо тут досить загальними термінами.
Тепер, давайте припустимо, що нашим монопольним конкурентом є Apple і її ipad.
Apple та Іpad.
Я хочу підкреслити, що я не роблю жодних звинувачень, що Apple це - монополіст.
У них лише різні продукти, отже тут вони монополістичні конкуренти.
У них монополія на ipad.
У них немає монополії на планшетні комп'ютери, чи комп'ютери в загальному, але тільки вони продають ipad.
Отже, давайте намалюємо криву попиту в короткостроковій перспективі для ipad і я зроблю її простішою.
Я намалюю трохи краще, давайте припустимо, що крива попиту виглядає якось так.
Отже, це - наша крива попиту, а ми знаємо, якщо це крива попиту, і те, що ми говорили про ринок для ipad - це не ринок всіх планшетів.
Apple - монополіст на ринку ipad, так що її граничний дохід буде подвійним нахилом цієї кривої попиту.
Отже, виглядатиме приблизно так, що це граничка крива доходу Apple.
Давайте подумаємо про короткостроковий економічний прибуток в даний період часу, яка б не була тоді кількість.
Давайте намалюємо витрати.
Отже, спершу я намалюю, дозвольте намалювати граничні витрати.
Отже, граничні витрати, можливо, будуть виглядати якось так.
Це їх граничні витрати.
А тоді зробимо середні загальні витрати.
Тут, де у вас буде дуже низька кількість, більшість витрат - постійні, але розділені між дуже малою кількістю.
Отже, у вас будуть дуже високі середні загальні витрати.
Вони будуть зменшуватися, зменшуватися і зменшуватися тоді, коли витрати на кожну одиницю товару в середньому зменшаться.
І витрати на випуск додаткової одиниці будуть на граничній кривій витрат.
Чим середні загальні витрати будуть вище, тим гранична крива витрат буде йти вниз. І в якійсь точці вони дорівнюватимуть один одному.
І зараз кожна додаткова одиниця, що ви випускаєте збільшує середнє значення, тому що витрати на кожну додаткову продукції більші, ніж середні, так що вона буде коштувати більше в середньому.
Отже, враховуючи намальоване, який буде короткостроковий прибуток Apple?
Ми повинні тільки подумати про кількість, що виробляємо, отже, якщо ми вироблюємо одиницю, граничний дохід є набагато вищий граничних витрат, що сформує прибуток на цю одиницю товару, ми продовжуватимемо виробництво, бо продовження буде виправданим прямо до цієї точки.
Тут вже ви не будемо виробляти більше, тому що можливі витрати на кожну додаткову одиницю будуть вищі доходу від них.
Ви можете втратити прибуток.
Отже, створите його тут.
А та кількість, назвемо її Q, буде ось тут.
І та кількість, це - ринкова ціна, відповідно до кривої попиту .
Співвідноситься до кривої попиту ось тут.
Це - ціна, яка буде фігурувати на ринку.
І їх середня величина, можна намалювати тут дохід на одиницю і у нас будуть витрати на одиницю саме тут, також середні загальні витрати.
Отже, це - їх середній економічний прибуток на одиницю товару.
І якщо ми помножимо на загальну кількість одиниць, то площа цього прямокутника покаже загальний економнічний прибуток
Тепер, в загальному, якщо весь світ бачить прибуток, вони скажуть:
"Вау, це добре."
Знаєте, люди працюють краще на цьому ринку, ніж могли б.
Отже, їхні конкуренти подумають:
"Я не можу виробляти ipad, але я можу почати виробляти конкурентноспроможні продукти."
Ми знаємо такі компанії як Samsung, вона -на двадцять другій позиції, і це - прогрес серед таких конкурентів.
Samsung, HTC, HP: всі виробники планшетів, всі виробники комп'ютерів, вони взаємодіють з такими виробниками операційних систем, як Microsoft, Google, Andriod.
Вони створюють конкурентні продукти і на піку популярності, продають.
Вони інтенсивно продають.
Вони намагаються продати продукт так масово, наскільки це можливо.
Так що їх продукція стає більше і більше конкурентною, ніж Ipad.
Можливо, навіть кращою за теперішні винаходи, коштує дешевше або довговічніша, тож вони продають краще.
І в довгостроковій перспективі, що відбудеться з кривою попиту Apple?
При будь-якій ціні, буде менший попит, отже крива попиту зміститься.
Крива попиту зміститься вліво.
Таким чином, можемо продовжити з новою кривою попиту, зміщення виділено синім кольором, виглядає приблизно так, отже це - наша нова крива.
Якщо це наша довгострокова крива попиту, тоді наша довгострокова крива граничного доходу матиме подвійних нахил, виглядатиме якось так - це подвійний нахил.
Таким чином, це - наш граничний дохід, ми виділили його іншим кольором.
Я виділю рожевим.
Наша нова крива граничного доходу виглядатиме так.
Отже, це - наша довгострокова крива граничного доходу.
Тож, у такому випадку, скільки товарів виробить Apple?
Добре, тепер буде рости економічний прибуток у всіх напрямках аж до цієї точки.
Отже, зараз у нас є нова крива, я назву її довгостроковою кількістю.
Дозвольте виділити її іншим кольором.
Я використовую забагато рожевого.
Довгострокова кількість буде зображена тут. І щоб визначити дохід на одиницю товару чи ціна за якусь кількість, ми лише піднімаємось по кривій попиту, нашій новій кривій попиту. Пам'ятаємо, що наша крива довгострокового попиту прямо тут.
Виглядає, ніби я намалював її на ціні, яка дуже змінилась.
Ми маємо ту ж саму ціну.
Але зараз, який у нас прибуток на одницю?
Згідно того, що я намалював, середні загальні витрати ось тут, показують якою є ціна.
Отже, наш середній економічний прибуток на одиницю товару наближається до нуля.
Тут ми бачимо зеленим це високе розташування.
Тепер у нас немає висоти, навіть, якщо ми продаємо пристойну кількість товарів, наш економічний прибуток- нуль.
Таким чином, в цій області, у нас буде виділена область, в якій лінія буде насправді рівна нулю.
Отже, зараз, у нас є нуль, тобто нульовий економічний прибуток.
Отже, важлива річ, яку варто розуміти монополістичним конкурентам і це все відбувається миттєво, аргументуючи, що тут 22-га позиція, і раніше, теж, 22-га,
Apple все ще створює економічний прибуток.
Завжди важливо розуміти, що економічний прибуток відрізняється від бухгалтерського.
Бухгалтерський прибуток може буди додатнім.
Економічний прибуток може бути нульовим, в той час як бухгалтерський прибуток може бути позитивним.
Отже, якщо у вас економічні втрати, тоді у вас все ще ж є бухгалтерський прибуток.
Але деякі люди скажуть, що зараз Apple створює прибуток навіть за межами їх альтернативної вартості і це - прогрес, якщо у 22 крива попиту пересувається, весь економічний прибуток щезне і це буде стимулом для всіх інших виробників бути агресивними.
Отже, важлива річ для монополістів - впевнитися, що їхні зображені криві мають вигляд монополістичних.
Але конкуренція виявляється не в плані поставки Ipad.
Ніхто з учасників не може поставляти Ipad.
Конкуренція з'являється, коли виробляються замінники і, будучи агресивно впровадженими, вони впливають на попит монополіста.
(Грає піаніно)
Д-р Цукер:"Часом ми кажемо, що живопис - наче дзеркало, що це досконале відображення, абсолютно неспотворене та дуже точне.
Іноді ж дзеркало саме є спотвореним і саме це ми бачимо у автопортреті Парміджаніно.
Він створив його у віці 21 року."
Д-р Харріс: "Це автопортрет в опуклому дзеркалі, от чому відображення здається спотвореним.
Це кумедно."
Д-р Цукер: "Справді кумедно."
Усе видається ще більш нехитрим, якщо згадати, що Парміджаніно малював не на рівній поверхні.
Він зробив дерев"яну основу, що вже була опуклою і сам зімітував дзеркало, що лише підсилило ефект.
Д-р Харріс: "Він справді вихваляється."
"Обличчя Парміджаніно розташоване в самому центрі, але він надзвичайно спокійний, але здається, що світ навколо нього закрутився і цей хаос створено саме за допомогою викривленого дзеркала."
"Не може не подобатисяте, що зазвичай зображується як прямі лінії стелі, вікна, усі ці прямі кути, що утворюють архітектурну форму кімнати - тут усе це зосереджено на ньому і створює цю чудову опуклість."
Д-р Харріс: "Це живопис раннього маньєризму."
Вважається, що епоха маньєризму співпадає з кінцем епохи Високого Відродження на початку 1520-х і ця ідея спотворення, ця показовість, ця віртуозна техніка - усе це ми також бачимо у маньєризмі.
Він презентував цей портрет разом з деякими іншими своїми картинами, які він створив для папи римського Климента VIIІ, сподіваючись отримати від нього винагороду."
Д-р Цукер: "Цього не сталося."
Д-р Харріс: "Ні, але ми бачимо, що ця картина насправді була чимось на кшталт:
"Дивіться як як можу" і, звісно, він висуває на передній план свою руку як інструмент своєї чудової техніки."
Д-р Цукер: "Цікаво, що його картина привертає до себе увагу знову і знову.
Якщо подивитися на правий бік картини, то можна, імовірно, помітити дещо схоже на дверний отвір, але дуже маленький.
А праворуч від нього можна побачити золото рами самої картини, яке мало бути на його мольберті і ми бачимо верх мольберту.
Отже, можна побачити раму, яку він творить і яка буде тримати цю дерев"яну панель.
Саме це і змушує ніяковіти."
Д-р Харріс: "Якщо звернутися до витоків епохи Ренесансу, коли художник вважався ремісником і подивитися як усе змінилося, як тепер художник цінить себе, як от цей величезний талант, який може запропонувати свої важливі послуги Папі - усе і справді змінилося."
"Це справді інтелектуальний талант, який задумується про питання оптики, про питання науки.
І про філософію бачення себе.
(Грає піаніно)
(грає джазова музика)
Ми в галереї Курто в Лондоні, і перед нами - "Натюрморт з Купідоном", створений в середині творчого шляху Сезанна.
Цю картину досить важко охарактеризувати з єдиної точки зору.
Якщо подивитись на стіл на передньому плані з фруктами і гіпсовою скульптурою, то здається, що це зображено під одним кутом, а якщо глянути на задній план, то складається враження, що це підлога або ж завіса. Тут важко знайти цілісність.
Тож, мабуть, давайте почнемо з переднього плану.
Сезанн, здається, підкреслює цей поворот тіла, який став стрижнем всієї картини.
А далі є щось іще цікавіше: дивлячись на задній план, можна побачити ряд складених полотен, можливо, також підрамник, повернутий від нас.
Ми його бачимо навскоси просто за спиною скульптури.
У правому верхньому кутку навіть можна побачити постать.
Також тут зображено фрукт.
Гігантський фрукт.
Той, що на підлозі, можливо?
Чи це м'яч? Здається, що він наближається.
Він візуально виштовхує те полотно на задньому плані вгору і вперед, заперечуючи всіляку глибину простору.
Воно завершує круг навколо картини, спрямовуючи увагу на передній план, куди начебто відкидає глядача.
Оскільки зображення на картині, яку ми бачимо на задньому плані повернуте до нас, і ми бачимо фрукт на підлозі, що, можливо пов'язаний із фруктом на столі на передньому плані, тож, таким чином, це завершує композицію.
Здається, все трохи переміщується.
Постать Купідона, як вже зазначалось, нібито скручується, або ж Сезанн перебільшує її поворот.
Постать позаду є частиною картини, я припускаю.
Схоже, так і є.
Вона теж ніби рухається.
Якщо придивитись до контурів фрукта, вони теж ніби трохи змінюються.
Немає нічого статичного. Все плинне.
Яким був задум художника?
Чому Сезанн захотів це передати таким чином?
Простір тут зображено дуже складно і незвично, а вирівнювання робить його ще більш дивним.
Наприклад, якщо це цибулина, велика кругла цибулина, знизу з лівого боку, прямо біля ніг ангелочка, шкурка цибулини, здається, закінчується, а зелений колір починається прямо на лінії, де закінчується підлога.
Ця лінія продовжується і піднімається до протилежного стегна Купідона, а лінія з паху продовжується до краю полотна.
Тут цілий ряд перетинів, що виглядають як у Деґа, які легковажно підважують наші уявлення про простір.
Це явно вказує, на те, що Сезанн робить це свідомо, змішуючи всі ці погляди під певними кутами і викривляючи все навколо; це свідомий творчий вибір, де зображення ретельно продумане, навіть якщо воно й не збігається із традиційними уявленнями про натюрморт.
Наприклад, стіл розташований під тим самим кутом, що й нога, яка робить крок до нас, водночас видно, як стегна повертаються, так само як і простір, це унаочнює полотно позаду.
Тоді, можливо, що обличчя утворює один ряд з полотном позаду, тобто реальність побудована навколо постаті всередині неї.
Чи було б доречним згадати "Червону майстерню" Матісса? Це майстерня художника.
Там складені полотна.
Видно зображення, над якими працює художник, натюрморти, і ми бачимо полотно, на якому єдина гама синього, що сполучається з червоним та зеленим.
В цьому щось є, можливо, інтерпретація простору в майстерні художника з особистої точки зору, хоча в Сезанна важко знайти щось особисте, бо схоже, що тут більше йдеться про простір, будову і форму.
Хоча деякі дослідники мистецтва, я маю на увазі Майру Шапіро, знаходять у формах натюрморту щось особисте.
Я підозрюю, ща Матісс працював над питаннями, які Сезанн піднімає тут, як і в інших полотнах того періоду, що стосуються видозміни простору. Певно, митці звертались до суб'єктивізму глядацького сприйняття простору, і до того, що ми можливо, насправді конструюємо простір, коли рухаємось крізь нього.
Можливо, простір насправді значно суб'єктивніший, утворений штучним поєднанням багатьох елементів, на противагу до ідеального архітектурного розуміння?
Можна зрозуміти, чому модерністи раннього 20-го століття піднімали цю тему, тому що така переінтерпретація простору була надзвичайно радикальною.
Переклад на українську мову:
Ласкаво прошу до моєї презентації, що стосується області визначення функції.
То, що ж таке область визначення?
Ви часто будете чути, що термін "область визначення функції" пов'язаний з областю значень.
Але, область визначення функції - це просто набір змінних, які я можу підставити у функцію і отримати коректний результат.
Отже, давайте розглянемо декілька прикладів.
Скажемо, я маю f(x), що дорівнює, скажімо, Х у квадраті.
Дозвольте вас запитати: які значення Х я можу підставляти в формулу, щоб отримати коректну відповідь для Х в квадраті?
Насправді я можу підставляти сюди будь-що, будь яке дійсне число.
Тож я можу сказати, що тут область визначення - це набір іксів, де кожен Х належить множині дійсних чисел.
А це такий спеціальний спосіб, щоб це позначити. Ця R з подвійною спинкою означає як раз дійсні числа, і я думаю, що ви знайомі з дійсними числами.
Це будь-яке число, яке не є комплексним.
А якщо ви не знаєте, що таке комплексні числа, це не страшно.
Можливо, у вас ще не було потреби в них.
Дійсні числа - це числа, якими користується більшість людей, включаючи ірраціональні числа, трансцендентні числа, дроби - будь-яке число є дійсним числом.
Тож тут область визначення для Х - х належить множині дійсних чисел.
Цей символ е просто каже нам, що Х належить до множини дійсних чисел.
Давайте розберемо ще один невеликий приклад.
Скажімо, в нас є f(x) = 1/x².
Чи маємо ми тут таку ж саму ситуацію?
Чи можу я підставити сюди будь-яке значення Х і отримати змістовну відповідь?
Що буде, якщо ми підставимо 0? f(0) дорівнює 1 поділити на 0.
Чому дорівнює 1, поділене на 0?
Я не знаю, чому це дорівнює, бо значення не визначено. Ще ніхто не взяв на себе працю визначити, чому повинно дорівнювати 1/0.
І, можливо, ніхто цього не робив, тож деякі люди, ймовірно, думають про те, чому воно повинно було б дорівнювати, але навряд чи вдасться знайти пристойне визначення, на думку математиків.
Тож, 1/0 залишається невизначеним.
Тому і f(0) теж невизначене.
Тож ми не можемо покласти сюди 0 і отримати коректне значення для f(0).
Тож тут ми можемо сказати, що область визначення дорівнює... ставимо дужки, вони показують, що це в нас множина іксів, які ми можемо використати.
Це такі фігурні дужки, я не зміг написати їх як слід. Х є одним з дійсних чисел, але при цьому Х не повинно дорівнювати 0.
Тут я зробив незначне змінення того, що я мав перед цим.
Раніше, коли F дорівнювало Х в квадраті, ми казали, що Х - це просто будь-яке дійсне число.
В другому прикладі ми кажемо, що Х - це будь-яке дійсне число, окрім 0.
Це просто такий спосіб записати все це, і ці фігурні дужки просто означають множину.
Давайте зробимо ще парочку.
Нехай f(х) дорівнює квадратному кореню із Х мінус 3.
Вище ми казали, що ось ця функція не визначена, коли ми отримуємо 0 в знаменнику.
А що особливе в цій функції?
Чи можемо ми обчислити квадратний корінь від від'ємного числа?
Ні, не можемо, поки не ознайомимося з комплексними та уявними числами.
Тому ми кажемо: Х може приймати будь-яке значення, окрім тих Х, які роблять від'ємним цей вираз під знаком кореня.
Тож, вираз х - 3 повинен бути більше, або дорівнювати 0, тому що ми можемо обчислити квадратний корінь від 0, все в порядку, буде просто 0.
Тож, х - 3 повинно бути більше або дорівнювати 0, тому Х повинен бути більше або дорівнювати 3.
Тож, наша область визначення - це всі дійсні числа, які більші або дорівнюють 3. Давайте зробимо більш складний приклад.
Наприклад, я скажу, що f(x) дорівнює квадратному кореню від модуля х мінус 3.
Тепер все трохи ускладнилося.
Також, як в цьому випадку, цей вираз під радикалом повинен бути більше або дорівнювати 0.
Ви можете просто сказати, що різниця між модулем х і 3 повинна бути більше або дорівнювати 0.
Модуль Х повинен бути більшою, або дорівнювати 3.
Для того, щоб абсолютна величина (модуль) чогось була більшою, або дорівнювала чомусь, достатньо, щоб Х був меншим, або дорівнював -3, або Х має бути більшим, або дорівнювати 3.
Це має сенс, тому що Х не може дорівнювати -2, чи не так?
Тому що -2 має абсолютне значення, яке менше, ніж 3.
Тож, Х повинно бути менше, ніж -3.
Х повинен бути далі від нуля, ніж -3, у від'ємному напрямку, або далі від нуля, ніж 3 у додатному напрямку.
І знов, Х повинно бути менше, ніж -3, або більше, ніж 3, тож ми маємо нашу область визначення.
І ми маємо Х як дійсне число... я завжди забуваю.
Я вже старий, пройшли роки відтоді, коли я займався такими речами.
Тим не менш, я думаю, ви зрозуміли, про що йдеться.
Тут може бути будь-яке дійсне число, поки Х менше, ніж -3, менше, або дорівнює -3, або Х більше, або дорівнює 3.
Дозвольте мені задати питання.
Що станеться, якщо замість цього буде... якби це був знаменник, тут зверху різні задачі....
Тож тепер ми маємо 1 розділити на квадратний корінь від модуль Х мінус 3.
Як зміниться ситуація?
Тепер вираз в знаменнику повинен не тільки бути більше або дорівнювати 0, але, взагалі, чи може він тепер дорівнювати 0?
Авжеж, ні, тому що, коли ви обчислите квадратний корінь від 0, ви отримаєте 0 в знаменнику.
Тож це немов поєднання цієї задачі і цієї.
Тепер, коли у вас 1 поділити на квадратний корінь від модуля Х мінус 3, то ось цей вираз не повинен бути більше або дорівнювати 0, він повинен бути строго більше 0, чи не так?
Просто більше, ніж 0.
Тому що ми не можемо в знаменнику мати 0.
Отже, якщо це більше 0, тоді модуль Х повинен бути більше, ніж 3.
По суті, ми просто позбуваємося знаків "дорівнює" ось тут.
Я акуратно витру їх.
Це трохи інший колір, але мабуть, ви не звернете уваги.
Продовжуємо.
Насправді, ми можемо зробити ще вправу, поки є час.
Я зітру цей напис.
Ок.
Нехай f(x) = 2, якщо Х - парне, і f(x) = 1/(Х - 2)*(Х - 1), якщо Х - непарне.
Яка тут область визначення?
Які ікси можна підставляти сюди?
Ми відразу маємо два випадки.
Якщо Х - парне, ми використовуємо цю умову, наприклад, f(4) - добре, просто дорівнює 2, тому що ми використовуємо цю умову.
А ця умова використовується, якщо Х - непарне.
Саме таким чином, як в попередній вправі, треба визначити, у яких випадках ми отримаємо проблему.
Так, у разі, якщо знаменник стане нулем.
А знаменник буде дорівнювати 0, коли Х = 2, або Х = 1, чи не так?
Але цей пункт ми обираємо, якщо Х є непарним.
Тож, якщо Х = 2 ми не використовуємо цей пункт.
До цього пункту ми попадемо у випадку, коли Х = 1.
І областю визначення будуть всі дійсні числа, окрім Х = 1.
Здається, час, який я мав на пояснення цієї теми вже скінчився.
Успішного виконання вправ на область визначення.
Сподіваюсь, ви зрозумієте мою англійську. По ранках вона жахлива, після обіду — ще гірша.
(Сміх)
Протягом багатьох років, деякі з моїх промов починались із цього вислову:
"Місто — не проблема, а її вирішення."
І чим далі, тим сильніше я переконуюсь, що це не просто вирішення проблеми для країни, але й вирішення проблеми зміни клімату.
Втім, люди песимістично ставляться до перспектив міст.
Я працюю в містах вже майже 40 років, і там, де мер намагається сказати мені, що ох, його місто таке велике, або ж інші мери кажуть, що не мають достатньо фінансів -- я стверджую, що, з мого досвіду, будь-яке місто у світі можна покращити за менш ніж три роки.
І не мають значення розміри міста: це не питання розмірів, це не питання фінансових ресурсів.
Будь-яка проблема в місті повинна мати відображення у спільній відповідальності людей. І також у дизайні.
Отже, для початку, я хотів би представити кількох персонажів із книжки, яку я зробив для підлітків.
Найкращий приклад якості життя — черепаха. Тому що черепаха — це приклад співжиття та співпраці.
І коли ти усвідомлюєш, що панцир черепахи виглядає, як план міста, і можеш уявити, що якщо ми знімемо панцир з черепахи, як сумно їй буде?
І це — те, що ми робимо в наших містах! Ми жили там, працювали там, відпочивали...
І більшість людей тепер залишають місто і живуть за його межами.
Отже, інший персонаж — Отто-автомобіль.
Його запросили на цю вечірку. І він ніколи її не залишає.
Стільці вже на столах — а він досі п'є, і п'є він чимало. (Сміх)
І багато кашляє.
Дуже егоїстичний персонаж. Він вміщає лише одну або дві людини. І він завжди вимагає більше інфраструктури.
Шосе.
Він дуже вимоглива особа.
А з іншого боку — Акордеон, дружній автобус, він вміщає 300 людей, ну, 275 у Швеції, 300 у Бразилії.
(Сміх)
Говорячи про дизайн, у кожного міста є власний дизайн.
Курітіба, моє місто, це три мільйони людей разом з передмістям, Мільйон вісімсот тисяч власне у місті.
Курітіба, Ріо — це як дві пташки в поцілунку.
Оксака, Сан-Франціско — тут дуже просто. Маркет Стріт, Ван Несс, і узбережжя.
І кожне місто має свій дизайн.
Але для того, щоб він був втілений, потрібно запропонувати сценарій. І щоб запропонувати дизайн, ідею, яку кожен, або переважна більшість допоможе тобі здійснити.
І ось структура мого міста, Курітіби.
Це приклад співжиття та співпраці.
І там, де в нас більша щільність проживання, ми маємо більше громадського транспорту.
Цю система запущено в '74-му. Ми почали з 25 тисяч пасажирів на день, зараз це 2,200,000 пасажирів на день.
І за 25 років після нас інше місто, це Богота, й вони зробили дуже гарну роботу.
І тепер це 83 міста по всьому світі, які роблять те, що названо "швидким автобусним сполученням Курітіби".
І одна річ: це важливо не лише для вашого міста. Кожне місто, окрім своїх звичайних проблем, має роль — дуже важливу роль — в існуванні спільно з усім людством.
Це означає, що в основному дві головні проблеми — мобільність і стабільний розвиток, стають дуже важливими для міст.
І це — автобус із "гармошкою". З двома "гармошками". Звідси дуже близько до мого дому.
Ви можете зайти, як будете в Курітібі, й пригоститись кавою.
І ось еволюція системи.
Що зробило головну різницю — це посадочні труби. Посадочна труба робить автобус схожим на метро.
Ось чому, я хочу сказати, це схоже на метро-їзацію автобуса.
Ось як виглядає автобус. І ви можете заплатити до того, як сядете у свій автобус.
І люди з фізичними вадами теж можуть користуватись системою.
Але що я хочу сказати: більшість викидів вуглеводню — з машин. Понад 50 відсотків.Тож коли ми покладаємось лише на машини, це... ось чому я кажу про стабільший розвиток.
Замало "зелених" будівель. Замало нових матеріалів. Замало нових джерел енергії.
Це концепція міста. Це дизайн міста.
І це все також важливо — і ще, як привчати дітей.
Я говоритиму про це пізніше.
Наш підхід до мобільності — це спроба поєднати всі системи
Ми почали у '83-му, запропонувавши мерії Ріо поєднати метро з автобусним сполученням.
Метро було проти, звісно.
І 23 роки потому вони покликали нас зробити це — ми втілюємо цю ідею.
І ви можете зрозуміти, наскільки інакшим це буде, цей образ Ріо з системою — новий рейс щохвилини.
І це не Шанхай, це не забарвлюватиметься протягом дня, лише вночі. Це виглядатиме ось так.
І перед тим, як ви скажете, що це дизайн Нормана Фостера — ми розробили це у 1983.
А це — модель того, як воно працюватиме.
Тож, це одна система; відрізняються лише вили транспорту.
І це — наша модель.
Що я хочу сказати — я не намагаюсь вирішити, яка система транспорту краща.
Я хочу сказати, що ми маємо поєднувати. Поєднувати всі системи, тільки з однією умовою: ніколи — якщо у вас є метро, і якщо є наземні системи, якщо ви маєте будь-який вид системи — ніколи не змагайтесь в рамках одного простору.
І повертаючись до машин. Я завжди казав, що автомобіль — це як теща. Ви повинні мати з нею добрі стосунки, але вона не може керувати вашим життям.
І якщо єдина жінка у вашому житті — ваша теща, у вас явні проблеми. (Сміх)
Тож усі ідеї щодо того, як змінитись через дизайн — старі кар'єри (шахти), відкриті університети й ботанічні сади — усе це залежить від того, як ми виховуємо дітей.
Ми вчили дітей шість місяців, як сортувати сміття.
І потім, вже діти вчили цьому своїх батьків.
І зараз у нас 70 відсотків — через 20 років, це найвищий показник сортування сміття у світі.
Сім-нуль.
(Оплески)
Тож учіть дітей.
Я хочу сказати, що, якщо ми хочемо мати стабільний світ, ми мусимо працювати над усім, про що кажуть. Але не забувайте про міста і про дітей.
Я працюю в музеї, який також є мультифункціональним містом, бо ви не можете мати порожні місця 18 годин на день.
Ви завжди повинні мати бачення спільного життя й роботи.
Спробувати зрозуміти, які сектори в місті можуть виконувати різні ролі протягом 24-х годин.
Інший момент — у тому, що місто схоже на наш сімейний портрет.
Ми не шматуємо наш сімейний портрет, навіть якщо нам не подобається ніс нашого дядька, тому що цей портрет — це самі ви.
І це можна перенести на те, що ми маємо в кожному місті: це — головна пішохідна вулиця;
Так, ти маєш бути швидким.
А це — приклади нашого "етнічного" внеску. Це — італійські ворота, це український парк, ось польський парк, японський квартал, німецький парк...
Зненацька розпався Радянський Союз...
І оскільки в нас є люди з Узбекістану,
Казахстану, Таджикістану, [нерозбірливо], ми мусили зупинити цей проект.
(сміх)
Не забувайте: креативність розпочинається, коли ви віднімаєте нуль від свого бюджета.
Якщо ви прибираєте два нулі, це ще краще.
І це дротяний оперний театр. Ми зробили його за два місяці.
Парки — старі кар'єри, які було перетворено на парки.
Кам'яні кар'єри, колись створені природою — інколи ми брали їх і трансформували.
І так, кожен елемент можливо трансформувати — будь-яку жабу можна перетворити на принца.
Отже, у місті, ти маєш працювати швидко.
Планування забирає час.
А я пропоную урбаністичну акупунктуру.
Це означає, що я даю кілька точкових ідей на допомогу звичному процесу планування.
І це є акупунктурний метод — як в Юймін Бея.
Якісь маленькі кроки — вони зможуть зробити місто кращим.
Або ж найменший парк у Нью-Йорку, найкрасивіший:
32 метри.
Тож я хочу просто завершити, сказавши, що ви завжди можете запропонувати нові матеріали, нові екологічні матеріали, але зауважте, що ми маємо діяти швидко. До кінця, тому що в нас нема часу на планування.
І я думаю, що креативність, інновація, лише починаються.
І ми не можемо знати всі відповіді.
Тож, коли ви починаєте — і ми не можемо спиратись на готові відповіді, — важливо власне розпочати й прислухатись до думок людей, і вони можуть вас навчити, якщо ви не на вірному шляху.
Насамкінець, я б хотів, щоб ви допомогли мені заспівати пісню про збалансованість.
Добре?
Будь ласка, дайте мені всього дві хвилини.
Ви знаєте, ви робитимете музику і ритм. ♫♫♫ ♫♫♫ ♫ Це можливо!
Ви це можете! ♫ ♫ Використовуйте менше машин!
Зробіть цей вибір! ♫ ♫ Уникайте викидів вуглецю!
Це можливо! ♫ ♫ Ви це можете!
Ви це можете! ♫ ♫ Живіть ближче до роботи! ♫ ♫ Працюйте недалеко від дому!
Зберігайте енергію у вашому домі! ♫ ♫ Це можливо!
Це можливо!
Ви це можете! ♫ ♫ Ви це можете!
Сортуйте ваше сміття! ♫ ♫ Органічне, шморганічне!
Зберігайте більше!
Марнуйте менше!
Прошу! Зробіть це — зараз! ♫
Дякую.
(Оплески)
Сал Хан:
Коли люди думають що таке освіта, вони розмірковують про цілий ряд речей.
Якщо у цій точці ви уявите найбільш нудну, "зубрильну" форму освіти.
Це, наприклад, ваше множення, факти і дати в історії або запас слів.
І якщо ви підете у цьому напрямку, ви отримаєте неупереджені і креативні знання.
Ось тут креативність, креативність і неупередженість
І що зараз відбувається: креативність і неупередженість точно є у освітніх закладах, але майже у кожного педагога, з яким я спілкувався, є бажання більше працювати над над цим видом роботи.
Зараз наша традиційна система освіти спрямована на цій частині.
Отож, вона зоcереджена ось тут.
І що цікаво, Khan Academy має змогу змінити щось з допомогою відео, програмного забезпечення, в число якого входять вправи, системи слідкування за навчанням.
Ми збираємось зробити свою спільноту учнів, які будуть взмозі допомагати один одному.
Ми думаємо, що ці нематеріальні компоненти можуть допомогти дуже суттєво.
І це включає речі, які є достатьно важливими і достатьно глибокими, і підходящими для цієї справи.
Ми маємо інформаційні технології і інші речі.
Ми маємо тренажери.
Багато відео, який дозволяють навчити базове розуміння деяких речей, але цінність полягає у тому: ми думаємо, що Khan Academy не замінить це через деякий час, точно не замінить це.
Я сам маю дітей і я не хочу, щоб вони просто вчились у віртуальній школі або проводили увесь свій час у кабінетах.
Ми думаємо про можливість руху живого навчання ось сюди.
Воно стає навіть більш глибоким та більш креативним.
І також наше бачення літніх таборів - проесперементувати, що ми там можемо робити.
Отож, це те, що ми зараз робимо в нашій Discovery Lab.
І це все ми зможемо побачити у "таборі", якщо ми можемо так це назвати, там ми зможемо побачити багато усіляких тренежерів.
І коли я говорю про тренажери, я маю на увазі реальні ігри: торгівля, спілкування між дітьми.
Ми зможемо побачити багато різних проектів: учні будуватимуть роботів, майструватимуть електронні пристрої і міркуватимуть, як усі ці речі працюють.
Ми побачимо багато математики, яка працює у реальному світі, також багато теорії ймовірності та статистики, і щось накшталт математику, яку можна відчути на дотик.
Ми побачимо 3D геометрію.
Діти будуватимуть 3D версію трикутника Серпінського, тетраноєдрів і ще багато чого.
Це усе відповіді на питання "Як можуть виглядати освітні класи у майбутьному?"
І є це досить важливим, адже коли люди думають про навчання у класах, вони завжди думають, що краще віртуальна освіта чи у класах.
Але ми думаємо, що віртуальна освіта збирається зробити теперішню освіту більш цінною загалом, вона робить її більш цінною.
Іронічно, що реальна школа стане навіть більш цінною, ніж була до цього.
Отож, ми сподіваюємось зробити експеремент з усіма речами, які я перерахував, подивитись що працює, а що - ні, і чи можемо ми підлаштувати це все для решти людей у світі.
І ми можемо поділитись тим, що спрацювало, і кожен учитель чи студент, кожен з батьків будь-де зможе спробувати використати ці тренажери, наші проекти і ігри. Переклад на українську:
(Сміх)
Я боялась стати дорослою жінкою.
Не те що б я не боялася цього зараз, просто я навчилася прикидатися. Навчилася бути податливою.
Фактично, я розробила кілька цікавих прийомів, які дозволяють мені справлятися зі страхом.
Дозвольте пояснити.
В 50-60-ті роки, коли я росла, вважали що дівчатка повинні бути добрими, розсудливими, гарненькими, ніжними і лагідними, ми мали засвоїти ці ролі, які були не зовсім зрозумілими,
Насправді, не цілком зрозуміло, ким нам належало бути.
(Сміх)
Навколо було безліч моделей поведінки.
Були приклади наших матерів, тіток, сестер, і, звичайно ж, всюдисуща мас-медіа, яка атакувала нас картинками і поясненнями того, якими ми маємо бути.
Але моя мама була іншою.
Вона була домогосподаркою, але ми з нею ніколи не займались дівочими справами і вона не купувала мені рожевих платтячок.
Замість цього, чудово знаючи, що мені потрібно, вона купила мені книгу карикатур.
І я просто проковтнула її.
Я малювала і малювала, і з того часу як я зрозуміла, що моя сім'я сприймає жарти, я могла малювати і робити те, що я хотіла і могла не грати ролі, не говорити -- я була дуже сором'язливою -- і все одно отримати схвалення.
Так почалася моя кар'єра карикатуриста.
Коли ми молоді, ми не завжди все розуміємо. Ми знаємо, що є якісь правила, але не завжди знаємо, як їх дотримуватися, хоча вже з народження в нас закладено розуміння всього, що нам кажуть, як от який колір найголовніший на світі.
Чи яких ми повинні бути форм.
(Сміх)
Нам кажуть, що носити, (сміх) і як зачісуватися, (сміх) і як себе поводити.
Ці правила, про які я говорю, постійно навязуються культурою.
Наша поведінка коректується.
І в першу чергу жінками, тому що ми відповідаємо за традиції.
Ми передаємо їх з покоління в покоління.
Крім того, у нас завжди є це смутне відчуття, що від нас чогось чекають.
І, незважаючи на правила, вони продовжують змінюватися.
(Сміх)
Ми не знаємо, що відбувається, більшу частину часу, і це робить нас вразливими.
(Сміх)
А тепер, якщо вам не подобаються ці правила, а багатьом з нас не подобаються, у всякому разі, не мені, хоча я все-таки дотримуюсь їх у половині випадків, не цілком усвідомлюючи, що я їм слідую, так ось чи не було б краще міняти їх з допомогою гумору?
Коріння гумору в традиціях суспільства.
Він бере те, що ми знаємо, і перевертає - норми поведінки, дрес-код - і показує їх з несподіваного боку, і саме це викликає сміх.
Що ж буде, якщо поєднати жінок і гумор?
Відбудуться зміни.
Оскільки жінки є основою традицій, і добре їх знають, вони можуть змінити ситуацію.
Я почала малювати, у період великого хаосу.
Я виросла неподалік від Вашингтона, округ Колумбія, в розпал руху за громадянські права, вбивств,
І, я думаю, що я малювала, щоб зрозуміти, що ж відбувається.
І в моїй сім'ї теж панував хаос, я малювала в спробах згуртувати свою сім'ю - (Сміх) згуртувати сім'ю за допомогою сміху.
Це не спрацювало.
Батьки розлучилися, а сестру заарештували.
Але я знайшла своє місце у світі.
Я зрозуміла, що не обов'язково ходити на підборах, носити рожевий одяг, я відчувала себе нормально.
І коли я стала трохи старшою, років у 20 з хвостиком, я зрозуміла, що жінок-карикатуристів не так багато.
"Може, мені вдасться пробитися в карикатуристиці. "
І мені вдалося. Я стала карикатуристом.
І вже в сорок я стала думати:
"А чому б мені не зробити що-небудь ще?
Мені завжди подобалася політичні карикатури, так чому б мені не попрацювати над змістом моїх малюнків, щоб змусити людей задуматись про дурні правила, яких ми дотримуємося, поки вони сміються?"
Мої плани на майбутнє абсолютно -- (Сміх) -- мої плани на майбутнє це абсолютно американські плани. Нічого не можу з цим вдіяти.
Я тут живу.
Хоча я багато подорожую, мій хід думок типовий для американки.
Але я вірю, що правила, про які я говорю, універсальні, звичайно, в кожній культурі свої особливі моделі поведінки, манера одягатися і традиції, і кожна жінка постійно зустрічається із схожими проблемами, так само як і ми в США.
Отже, ми, жінки, які зберігають і знають традиції. Ми утворюємо прекрасне співтовариство.
Останнім часом я співпрацюю з карикатуристами по всьому світу, це мені дуже подобається.
Ця робота викликає у мене почуття глибокої поваги до сили карикатури добиратися до істини і доводити її до відома людей швидко і без зайвих слів.
І, що важливо, істина проникає не тільки в розум, але і в серця.
Моя робота дозволила мені співпрацювати з жінками-карикатуристами з різних країн світу --
Саудівської Аравії,
Ірану, Туреччини,
Аргентини, Франції-- і ми разом сиділи і сміялися, говорили і ділилиися проблемами.
Ці жінки так багато працюють, щоб донести свій голос у найважчих ситуаціях.
Я відчуваю себе благословенною маючи можливість працювати з ними.
І ми говоримо проте, що у жінок таке гостре сприйняття, через нашу незначну позицію, роль берегині традицій, що у жінок є величезний потенціал для того, щоб стати провідниками в новий світ.
І я думаю, я дійсно вірю, що ми можемо змінити світ за допомогою посмішки.
Дякую.
Ми у Національному музеї Прадо в Мадриді і дивимось на велике полотно Франсіско де Гойя. Це родина Карла IV.
Тут є пряме посилання на "Фрейліни" Веласкеса.
Ми можемо бачити самого художника, його автопортрет трохи більше в тіні, ніж Веласкес зобразив себе за великим полотном майже під таким самим кутом, як і в "Фрейлінах".
І, звісно ж, королівська сім'я постає перед нами, хоча в даному випадку король та королева - це не відображення у дзеркалі, вони стоять безпосередньо перед нами.
Гадаю, це вражає нас сьогодні своєю правдивістю, адже, думаю, ми набагато більше звикли до королівських портретів з часткою ідеалізму в них, а тут ситуація дещо інша.
Деякі постаті виглядають більш досконалими в своїх позиціях та обличчях, ніж інші, але, безсумнівно, сама королева виглядає зовсім так, як в реальності, як і король, певною мірою.
Як протиставлення більш ідеалізованим та юним постатям.
І я вважаю, що де Гойя робить щось досить незвичайне, підсилюючи ці межі, що дозволяє йому королівська сім'я.
Окрім того, є щось особливе в обличчях і психологічна глибина в кожному з них і вражаюча краса в представленні дітей, костюми в цих застиглих постатей захоплюючі.
Відчуття прикрас, військових орденів, золота і срібла, сяючих на сонці.
Ви можете вловити сяючі коштовності, якщо пройдетеся очима по полотну.
І де Гойя передав їх просто блискуче.
Так, дуже вільно, мальовничим способом, що також дуже нагадує Веласкеса.
Цікаво, що королівська сім'я звертається до Веласкеса на цьому портреті, тому що цей час насправді інший.
Це епоха Карла IV, а не Філіпа IV.
Іспанія переживає кризу в цей момент.
Як ви знаєте, Французька революція відбулась, королівські сім'ї у всій Європі думають, чи зможуть вони підтримувати порядок та зберегти своє правління.
І фактично, ця сім'я не змогла.
Ні, зовсім ні. Фернандо, якого ми бачимо зліва в синьому, укладе таємну угоду з Наполеоном про його захоплення Іспанії, і Наполеон дуже скоро посадить власного брата на трон Іспанії.
То ж це королівська сім'я, якій залишилось недовго жити по-старому, і важко не зрозуміти Просвітництво по-іншому, як у сучасному світі ми дивимось на королівські сім'ї.
Ми не розглядаємо їх як володарів священного права, їхнє королівське походження і лінію крові, які відрізняють їх від нас.
У певному сенсі, вони виглядають дуже мирськими, і багато з них дійсно такими є. Важко не помітити це розуміння Просвітництва розумом де Гойя.
Насправді ми знаємо, що він був близьким за духом до Просвітництва і критики монархії.
Присутня деяка простота, яка відчувається у композиції постатей, і вона відрізняється від простоти, яку знаходимо у Веласкеса.
Та знову ж, я думаю, цікаво те, що де Гойя і королівська сім'я озираються на цей період стабільності, і, в певному сенсі, ми намагаємось закарбувати це у момент, коли, гадаю, кожен знає, що Іспанія стоїть на порозі важливих змін.
Хай, я хочу провести невеличку лекцію зі своєї кімнати в Нью-Йоркському готелі
Вперше на цьому тижні ви зустрінетесь з "Оцінюванням одногруппників"
Всього таких оцінювань буде два Перше, це своєрідне тренування Потім буде ще одне оцінювання
Оцінюватися буде ессе, зараз в нього входить одне питання, пізніше їх буде кілька
Як це працює?
Ви маєте один тиждень для перегляду лекційного матеріалу NSGNet
Потім маєте тиждень на написання ессе в розділі "Peer Assessments" на сайті буде доступна система оцінок ви зможете ставити оцінки іншим лише після публікації свого ессе опублікувати потрібно її до дедлайну а потім оцінити роботи інших учасників прочитали ессе - поставили оцінку, все просто я не думаю що в когось можуть виникнути проблеми з цим
Ви також можете залишати коментарі
Оціните своїх коллег, і отримаєте найвищий бал
Це буде тренування такої системи оцінювання
Оцінки будуть високі, сподіваюсь) ви маєте зробити велику роботу над цим завданням не хвилюйтеся про бали просто продемонструйте на що ви здатні, вас оцінюватимуть такі самі люди як і ви я округлю всі оцінки до 10 балів незважаючи на те які оцінки ви торимаєте, ок?
Так буде лише в тренувальному оцінюванні в інший раз все буде по-справжньому
Тож маєте один тиждень, після чого отримаєте оцінки. тиждень для оцінювання
Тепер про саму оцінку це буде одним з ваших завдань
У завданні в середині курсу ви можете втратити певні бали якщо не будете оцінювати завдання інших людей Ось і все.
Якщо виникнуть питання з приводу оцінки іншим, задайте їх на форумі, а ми спробуємо вирішити цю проблему
А в процесі виконання завдання по оцінюванню інших робіт, ми всі пізнаємо щось нове
До зустрічі!
Зараз у вас є нагода скористатися цими вагами, щоб визначити вагу певних речей.
Нас запитують, скільки важить чоловічок?
У нас є зелений чоловічок, цей малий хлопчина ось тут, також у нас є 3 блоки.
Отже, зліва у нас зелений чоловічок плюс 3 блоки І ви можете побачити, що ваги знаходяться у рівновазі. Справа, у нас 8 блоків.
Отже, зелений чоловічок плюс 3 дорівнює 8 блоків
І ви можете бачити, що трапляється, коли ми щось робимо з одного боку ваг чи іншого.
Якщо ми заберемо блок з правої сторони, раптом, права сторона стає легша і підіймається.
Наші ваги втрачають рівновагу, і ми вже більше не можемо говорити, що ліва та права сторона рівні.
Нижче наведено пояснення цьому.
Отже, що ж ми робимо, так це додаємо чи забираємо блоки з лівої або правої сторони. Зліва у нас є тільки чоловічок, але ваги перебувають у рівновазі. Отже, що б не знаходилось справа це саме стільки блоків, скільки він важить.
Давайте поглянемо чи ми впораємося.
Я доставлю блоки назад. Так як було спочатку.
Давайте поглянемо, я хочу позбутися цих 3-х. Отже, якщо я заберу один зліва, то побачимо, що цього робити не можна, бо раптом ліва сторона стає надто легка. Тоді я забираю один блок справа так само.
Давайте зробимо це ще раз. Забираємо 1 зліва.
Доводиться забирати 1 блок справа також.
Майже впоралися -- 1 блок зліва і ще один з правої сторони.
І ось рівновага віднайдена.
Зелений чоловічок дорівнює 5-м блокам.
Тут можна побачити алгебраїчне відображення.
Я забрав по одному блоку зліва і справа Я зробив це 3 рази.
Ми розпочали лише з одного чоловічка або ж це можна назвати x плюс 3 Але в кінці, ми відняли 3 з лівої сторони і відняли 3 з правої сторони.
Отже, ми відняли одне й те саме число з обох сторін, щоб визначити вагу зеленого чоловічка.
Ось тут можемо перевірити результат. Дуже добре.
Досить непросто зрозуміти етнічні та релігійні спільні риси та відмінності регіону (держави), який раніше називався Югославія.
Сподіваюсь, це відео допоможе вам їх усвідомити.
Це відео — ключ до розуміння основних причин Першої світової війни і розвалу Югославії, яка була досить нестабільною в часи падіння комунізму в пізні 80-ті та ранні 90-ті.
Тож перш за все давайте дізнаємось, звідки походить слово "Югославія".
Дослівно під цим словом маються на увазі південно-слов"янські держави.
Тобто "юго" означає південний, а "славія" — слов"янський.
Слов"янські мови — це не тільки мови цієї території, а й мови, якими розмовляють у Східній Європі та Росії.
На карті синім позначено територію, на якій говорять сербсько-хорватською мовою.
Ця мова найбільше поширена в цьому регіоні.
Існує також кілька її діалектів. Місцеві жителі називають їх хорватською, чорногорською, або сербською мовами.
Та більшість мовознавців стверджують, що ці мови дуже схожі.
Тому їх можна класифікувати як одну мову — сербсько-хорватську.
Цією мовою зараз говорять у Хорватії, Боснії та Герцоговині та в Чорногорії.
Це спільна риса, яка об"єднує всю територію колишньої Югославії.
Крім того, словенська мова теж відноситься до слов"янських мов, вона також близька до сербсько-хорватської.
І в Македонії розмовляють слов"янською мовою.
Вона більше схожа на болгарську, але не дуже відрізняється від сербсько-хорватської.
Отже, схожість мов — це спільна цих територій.
А от відмінності спостерігаються в релігії та історії.
Якщо заглибитись в історію, то можна побачити, що ці землі протягом століть перебували під владою різних імперій.
Австро-угорська та Османська імперії.
Якщо говорити про Австро-угорську імперію, не можна не згадати Священну Римську імперію.
Османці, у свою чергу невіддільні від мусульманської імперії.
Століттями цим імперіям належали різні частини території колишньої Югославії.
Звичайно ж це призвело до появи різних релігій, з якими місцеві жителі пов"язують свою етнічну приналежність.
Отже, у колишній Югославії існує релігійний розкол.
На карті рожевим кольором відмічено території, на яких переважно сповідують католицтво.
Слово "переважно" вказано не випадково, тому що в будь-якій частині цього регіону населення сповідує кілька релігій.
Словенія та Хорватія належать до римсько-католицької церкви.
Сербія та Чорногорія переважно православні.
У Косово переважають мусульмани.
До розпаду Сербії та Чорногорії Косово було частиною цієї країни, хоча релігія на різних її територіях відрізнялася.
Та найбільше релігій змішалося у Боснії та Герцеговині.
Близько половини всього населення, релігія якого змінювалась століттями, сповідує іслам.
А ще важко не заплутатися, коли мова йде про босняків, адже маються на увазі боснійські мусульмани.
Але в Боснії та Герцеговині також є великі громади православних сербів, вони становлять третину населення і тому я відмічаю цю територію коричневим кольором. Також значна частина населення цих земель сповідує римсько-католицьку віру, це боснійські хорвати.
Часто можна заплутатись, навіть ознайомившись з історією чи проглянувши новини.
Пам"ятаю, як у дев"яностих роках важко було зрозуміти новини з Югославії.
Коли йдеться про боснійських мусульман, або босняків, маються на увазі мусульмани, які проживають у Боснії і відносяться до її корінного населення.
Коли йдеться про боснійських хорватів, маються на увазі етнічні хорвати, які проживають у Боснії і сповідують католицтво.
А боснійськими сербами називають людей, які вважають себе етнічними сербами. Сербів, які проживають у Боснії та Герцеговині, слід вважати православними.
Уявіть собі такі сильні мовні й етнічні зв"язки і водночас такі різкі відмінності в релігії та діалекті.
Ці відмінності добре відчуваються, у складних ситуаціях, наприклад, при падінні комунізму.
Сподіваюся, це допоможе проаналізувати спільні риси й відмінності, і зрозуміти причини Першої світової війни, та дослідити причини труднощів, які виникли у ранніх 90-тих роках.
На завершення додам, що до Першої світової ці територї не були єдиною державою, і в деякій мірі війну спричинило бажання об"єднати ці землі.
Етнічну та мовну єдність було майже знищено
Австро-угорською та Османською імперіями, які увійшли в Першу світову війну в період занепаду Османської імперії, коли наростало бажання об"єднати ці землі в одну державу.
Перша світова війна стала каталізатором, який дав змогу Югославії об"єднатися.
І вона проіснувала до занепаду комунізму.
І, хоча це була соціалістична (комуністична) держава, під час "холодної війни" відносини між Югославією та Радянським Союзом були досить дивними.
Після падіння комунізму, який підтримував єдність цих територій, релігійні та етнічні відмінності спричинили розпад Югославії.
Ми на питанні номер 14. воно нас питає - як розв'язати нерівніст х мінус п'ять більше ніж 14?
Це все робиться так само як робиться люба рівність або рівняння.
Все, що ми робимо на одній стороні, ми робимо і на іншій стороні. ми хочемо збутися мінус 5, і найращий спосіб щоб це зробити, це додати 5, тож давайте додамо 5 до обох сторін цього питання.
дальше, 5 мінус 5 - це просто 0.
Це ціла причина чого ми добавили 5.
Тепер у нас лишився х на цій стороні.
Ми получаємо - х є більшим ніж 14 плюс 5, що є 19.
Це вибір Б.
Питання 15.
Сторони трикутника мають довжину-- і в нас є трикутник. сказано, що довжини трикутника - у (ігрик, уай), у плюсь 1, і 7 сантиметрів.
Також сказано, що периметр 56 сантиметрів.
Периметр дорівнюж 56 сантиметрів.
Чому дорівнює у?
Периметр любої геометричної фори це просто сумма всіз сторін.
Тобто у плюс у плюс 1.
Це є дистанція навколо трикутника.
І вона є рівна до периматра, який рівний до 56.
Давайте подивимося, в нас получається у плюс у, це 2у, плюс 1 плюс 7 - 8, дорівнює 56, ми получаємо 2у дорівнює до чого?
56 тож ми віднімаємо 8 від обох сторін цього рівняння, на лівій стороні, у нас просто 2у.
На правін, 56 мінус 8, це 48. поділити обі сторони ни 2 і получаємо у дорівнює 24.
Це вибір А.
Питання 16.
Що вони нас питають?
Добре, я думаю мені потрібно цей скопіювати і вставити. Окей, вони нам кажуть -- дайте я виберу хороший колір,
Який номер працює як контрприклад до речення написаного знизу?
Так, контрприклад, це приклад який показує що це не завжди правда.
Речення каже - всі позитивні цілі числа можна поділити на 2 або 3.
Все що нам треба зробити, це знайти позитивне ціле число, яке не ділиться на 2 або 3, ні на 2, ні на 3.
Отож, 100 можна поділити на 2, правильно?
Це нам доказує, або це просто приклад позитивного цілого числа, яке можна побілити на ці два числа Значить вибір А - непрвильний.
Це не контрприклад.
57, не ділиться на 2, але ділиться на 3.
19 помножити на 3 дорівнює 57
Значить вибір Б не правильний.
57 це просто позитивне ціле число, яке ділиться на 2 або 3.
Воно ділиться на 3, значить це такод не відповідь.
30 ділиться на оба числа, такщо це точно не контрприклад.
Але тут у нас 25.
Це позитивне ціле число, яке не ділиться ні на 2, ні на 3, такщо воно доказує неправдивість речення.
Це контрприклад.
І відповідь - Д.
Питання 17.
Дайте мені скопіювати і вставити цей.
Скопіював.
Вставив.
Добре.
Який висновок речення в коробці знизу?
Окей, вони кажуть, що якщо х в квадраті дорівнює 4
Отож, якщо ми знажмо що х в квадраті дорівнює 4, то ми знаємо, згідно з алгеброю, ми получимо х дорівнює мінус 2 або 2.
Добре, який висновок речення в коробці знизу?
Хм, Окей.
Мені здається я повторю це речення забагато.
Це наша умова і це наш висновок.
Вони кажуть, що якщо це сталося, то ми получаємо такий висновок.
Такщо вони просто просять нас це позназити.
Ось наш висновок.
Тоді х дорівнює мінус 2, або 2.
Мені не зовсім подобається це рівняння.
Обрахуйте 3x^2-8x+7, коли x= -2.
Щоб порахувати цей вираз, де х дорівнює -2, всюди, де Ви бачите х, просто підставляєте -2.
Отож, це буде:
3 помножити, замість x^2 буде -2^2 мінус 8 помножити... замість 8 помножити на х, буде 8 помножити на -2 плюс 7.
І що це нам дасть?
Маємо 3 помножити на -2^2. Що ж, це нам дасть додатнє 4.
Від'ємний знак на від'ємний дає нам додатній. Мінус 8 помножити на -2 це -16. -16 плюс 7.
Отож, 3 помножити на 4 це 12.
І від цього треба відняти -16.
Віднімання -16 це те ж саме, що і додавання додатньої 16.
Маємо 12+16+7. Це дорівнює 12+16 = 28.
А якщо додати 7 до 28, то ми отримаємо.. ми отримаємо 35.
Чому так багато людей досягають успіху, а потім падають на дно?
Однією із головних причин є те, що ми вважаємо успіх - вулицею з одностороннім рухом.
Ми робимо все, що може привести нас до успіху. але коли ми його досягаємо, то вважаємо справу зробленою та розслаблюємось.
І зовсім незабаром ви починаєте падати на дно.
І я можу вас запевнити, що так стається, оскільки саме так трапилось зі мною.
Пробуючи досягнути успіху, я заставляв себе працювати дуже багато.
Але потім я зупинився, оскільки подумав "О! А ви знаєте? Я зробив це.
Я можу більше нічого не робити та розслабитись"
На своєму шляху до успіху, я завжди намагався вдосконалюватись та виконувати свою роботу добре.
Але потім я зупинився, тому що подумав "О! Я достатньо добре все роблю!
Мені не потрібно більше вдосконалюватись."
На шляху до успіху, у мене було багато нових ідей.
Оскільки я робив усі ті прості речі, що приводять нас до нових ідей.
Але тоді я зупинився, оскільки подумав, що я занадто поважний для цього і що мені не потрібно працювати над ідеями, вони повинні приходити як за помахом магічної палички.
І єдина річ, яка тоді прийшла - творчий ступор.
Мені в голову не приходила жодна нова ідея.
На шляху до успіху, я завжди приділяв багато уваги клієнтам та проектам, та не зважав на гроші.
Але тоді гроші потекли рікою.
І я перестав звертати увагу на що-небудь інше.
І раптово я опинився біля телефону розмовляючи зі свої брокером по продажу акцій та агентом з нерухомості, замість того, аби вести переговори з клієнтами.
На шляху до успіху, я завжди робив те, що любив робити.
Але потім я почав робити те, що не люблю, наприклад, менеджмент.
Я найгірший у світі менеджер, але я подумав, що повинен цим зайнятись, оскільки я все ж таки президент компанії.
Що ж, досить швидко над моєю головою зібрались чорні хмари І ось я, зовнішньо дуже успішний, всередині був весь поглинутий депресією.
Але я мужчина; Я знав як це виправити!
Я купив швидкісне авто.
(Сміх)
Це не допомогло.
Я був набагато швидшим, але настільки ж депресивнішим.
Тоді я пішов до свого лікаря і сказав "Лікарю, я можу купити все, що захочу.
Але я не щасливий.
Я в депресії.
Те, що говорять всі, це правда.
Але я не вірив в це поки, воно зі мною не трапилось.
За гроші неможливо купити щастя."
Він сказав: "Ні. Але ти можеш купити Прозак(ліки від депресії)"
І виписав мені антидепресанти.
І нарешті, хмари трохи зменшились, але бізнес також.
Тому що я просто плив за течією.
Мені було все одно, чи дзвонили клієнти.
(Сміх)
І клієнти не телефонували.
(Сміх)
Тому що вони бачили, що я більше не намагаюсь задовольнити їх запити, Я задовольняв тільки свої.
Отож вони перенесли свої гроші та проекти до інших, хто краще здійснював їх побажання.
І зовсім за короткий час бізнес почав падати на дно.
Мій партнер Томас та я, звільнили всіх працівників, залишились тільки ми двоє і ми майже збанкрутували.
І це було прекрасно!
Тому що без працівників, я не міг ніким керувати.
Я почав знову робити проекти, які я любив.
Я знову отримував задоволення, я важко працював, і якщо говорити коротко зробив все, що знову привело мене до успіху.
Але це не була швидка подорож.
Вона тривала сім років.
Але наприкінці бізнес став ще більшим, ніж будь-коли.
І коли я повернувся до цих восьми бізнес-принципів, всі чорні хмари над моєю головою взагалі зникли.
Я прокинувся одного дня і сказав:
"Мені більше не потрібен Прозак."
Викинув його і до сьогоднішнього дня він мені не потрібний.
Я навчився, що успіх - це не вулиця з одностороннім рухом.
Він не виглядає так; насправді він більше схожий на це.
Це безперервна подорож.
І якщо ми хочемо уникнути "синдрому від успіху до краху", ми повинні продовжувати слідувати цим вісьмом принципам.
Тому що вони потрібні, не тільки для того, щоб досягти успіху, а також і для того, щоб його підтримувати.
Тривалого вам успіху!
Дуже дякую!
(Оплески)
У цьому відео я хочу показати вам різні способи обчислення кількості грошей, що знаходяться в обігу.
Тож розпочнемо з центрального банку (у США це Федеральний резервний банк).
Уявімо, що він надрукував 4 долари.
І щоб нам було легше аналізувати, припустімо, що банк вводить в обіг саме фізичні гроші, а не електронні.
Щоб ввести ці 4 долари в обіг, банк купує цінні папери на відкритому ринку. Як правило, безпечні та високоліквідні цінні папери.
Ліквідність означає, що цінні папери можна легко купити та продати у великій кількості.
Наприклад, казначейські цінні папери — це ліквідні активи або цінні папери.
Іграшки-дозатори цукерок PEZ — це неліквідні активи.
Якщо я куплю дозатори PEZ на мільярд доларів, мені буде важко їх продати...
Якщо вже на те пішло, мені буде важко купити стільки дозаторів, не кажучи вже про те, щоб їх продати за короткий чи хоча б середній проміжок часу.
Отож, центральний банк купує ліквідні цінні папери на 4 долари.
Оце наші цінні папери.
А їх колишній власник вирішує покласти виручені гроші у банк.
Він може покласти гроші на депозит у банк, або ж купити за них щось, і тоді вже особа, у якої він щось купив, може покласти гроші в банк.
Припустімо, що так чи інакше, але гроші опиняться на депозиті в банку.
Це наш комерційний банк, і я назву його комерційний банк №1.
Отже, усі гроші передано до банку №1.
І Федеральний резервний банк чи то центральний банк ними більше не володіє.
Гроші перенесено сюди, у КБ №1.
Я викреслю ці банкноти, щоб вам було легше стежити за моєю думкою.
Отже, гроші на депозиті у КБ №1. І вкладник каже: "Я хочу, щоб 3 долари були доступні на вимогу і я міг виписувати чеки на цю суму".
Він кладе 3 долари на чековий рахунок, щоб мати право виписувати чеки на цю суму.
І щоб отримати трохи вищі відсотки... А за строковими вкладами банки виплачують вищі відсотки, бо для них не треба створювати резерви.
Тому цей чоловік кладе 1 долар на строковий депозит.
І на цей долар він не може виписати чек.
Тут можуть бути деякі нюанси, але для простоти розуміння будемо вважати, що на цей долар чеки виписувати не можна.
Можуть бути обмеження на право виписувати чеки і таке інше...
Оскільки банку не потрібно створювати резерви для цього долара, він може видати його в кредит.
Припустімо, що людина, яка взяла кредит, одразу ж кладе цю суму на депозит в іншому банку.
Нехай це буде комерційний банк №2.
Отже, цей долар вже не в КБ №1, а в КБ №2.
Намалюємо комерційний банк №2.
І позичальник поклав цей долар на ощадний рахунок у КБ №2.
Повернемося до цієї суми. Тут банк каже: "Це депозит на вимогу, і я мушу частину грошей відкласти в резерв".
(Система часткового резервування.)
Але частину я можу видати в кредит (у США — до 90%)".
Але, можливо, цей банк трохи консервативний і видає в кредит тільки 2/3 суми (2 долари із 3).
Припустімо, що позичальник, якому КБ №1 видав кредит, також поклав ці гроші на депозит у КБ №2.
Отож, ці два долари перейшли у банк №2. І в банку №1 їх більше немає. Але клієнт банку №1 все ще може виписувати чеки на суму до 3 доларів.
Нехай ці 2 долари у банку №2 також розміщено на чековому рахунку.
Отже, банк №2 може робити кілька речей.
По-перше, з цієї суми банк повинен залишити резерв.
І нехай цей банк ще консервативніший і вирішує видати в кредит тільки половину суми (хоч може позичити 90%).
Тож він видає в кредит 1 долар, а людина, яка взяла позику, просто кладе цей долар у свій гаманець.
Крім того, він може видати в кредит усю суму на цьому депозиті. І нехай цей позичальник також покладе цей 1 долар у свій гаманець.
Зауважте, що початкові 4 долари досі тут: 1, 2, 3, 4.
Давайте ще раз.
Вкладник банку №1 може виписувати чеки на суму до 3 доларів, а вкладник банку №2 — на суму до 2 доларів.
А тепер подивіться, які різні форми грошей ми тут маємо.
Можна визначати гроші дуже вузько і казати, що до них належать лише ті гроші, які центральний банк друкує або створює в електронному вигляді (електронні записи на рахунках банків Федеральної резервної системи).
Але для простоти аналізу ми беремо до уваги лише фізичні гроші.
Їх часто називають грошовою базою, і у США та деяких інших країнах це також те саме, що й М0 (є лише незначні відмінності між країнами).
У цьому прикладі центральний банк надрукував і ввів в обіг 4 долари, тобто грошова база становила 4 долари.
Як тільки він надрукував банкноти і купив цінні папери, гроші одразу потрапили в обіг, і за них можна було купити будь-яку річ, тобто вони сприяли виконанню трансакцій.
Однак це, звичайно, не всі форми грошей, які зустрічаються в нашому прикладі.
Окрім цих 4 доларів, вкладники обох банків можуть виписувати чеки.
Тож ми можемо дати трохи ширше визначення грошей і введемо для цього поняття M1.
Його можна трактувати по-різному.
Сюди можна відносити усі гроші, які лежать у кишенях людей, плюс ті суми, на які можна виписувати чеки. Це оці 2 долари плюс чеки на суму 5 доларів.
Тобто 2 долари фізичних грошей, які знаходяться в гаманцях людей (не у банківських резервах), плюс 5 доларів, на які можна виписувати чеки. І в сумі ми отримаємо 7 доларів.
Або це можна записати як M0 плюс чекові депозити. Я напишу просто "чеки".
Але у цьому випадку має місце подвійний рахунок. Адже частина М0 є резервами за чековими депозитами!
Або частина чекових депозитів виступає резервами для M0.
Тобто потрібно відняти банківські резерви. І ми отримаємо 4 долари. Адже немає потреби двічі рахувати цю суму.
Тож М0 = 4 долари (я напишу білим кольором)
M0 = 4 долари.
Чекові депозити = 5 доларів.
Плюс 5 доларів. А тепер потрібно відняти резерви.
Резерви у нас становлять 2 долари, тож мінус 2 долари. І знову виходить 7 доларів.
Це робиться для того, щоб не враховувати певні суми двічі.
Щоб не враховувати оці долари спочатку як частину чекових депозитів, а потім як частину М0, подвоюючи тим самим цю суму.
Ці 2 долари відносяться і до грошової бази, і до чекових депозитів, але це все ті ж 2 долари.
Найпростіше окреслити M1 так: це все те, що полегшує здійснення трансакцій.
Оці 2 долари в гаманцях людей і чеки на 5 доларів, які можна виписати.
Це оце рівняння.
А щоб ще більше розширити поняття грошей, можна перейти до М2.
Тут враховується те, що можна швидко використати для полегшення трансакцій.
Це будуть наші 7 доларів M1 плюс те, що можна легко конвертувати в M1.
Наприклад, ощадні рахунки можна легко перетворити у чекові.
Це займе всього кілька днів (звісно, можуть бути певні обмеження), але це цілком можливо.
У цьому разі вимоги до банківських резервів трохи зміняться, але вкладник зможе виписувати чеки на більшу суму.
Тобто M2 буде включати ощадні рахунки, депозитні рахунки грошового ринку (я не буду заглиблюватись у деталі: вони майже однакові, от тільки відсоток за ними трохи вищий і є обмеження щодо доступу до коштів, але їх можна легко перетворити у чекові рахунки) і також невеликі строкові депозити в доларах.
Але щоб вам було простіше зрозуміти, узагальнимо їх як ощадні депозити.
Тож це наші 7 доларів М1 плюс 2 долари ощадних депозитів.
Щоб ви могли краще собі це уявити...
Коли хтось говорить про пропозицію грошей, спитайте, що він має на увазі під грошима.
Скоріше за все він говорить про М1, оскільки це ті механізми, які прямо сприяють здійсненню трансакцій.
Можливість виписувати чеки та доларові банкноти у гаманці.
Але ця особа може говорити і про грошову базу (М0, гроші у вузькому розумінні — це все одне й те саме поняття, особливо у США) чи навпаки брати гроші у навіть ширшому понятті.
Адже існують і ширші поняття ніж М2.
Є ще М3 (про нього вже рідко згадують).
М3 включає компоненти, які ще далі відійшли від звичного поняття грошей. Це далеко не чекові рахунки, але вони лише відносно ліквідні і включають інші типи активів.
Однак Федеральний резервний банк більше не згадує про них у своїх звітах.
Зазвичай він говорить про ці компоненти.
На дуже високому рівні, період між 1915 та 1918 роками на Західному фронті зазвичай вважається мертвою точкою, оскільки на фронті не було суттєвого руху.
Деякі порухи були, але фронт більше виглядав так, як на ось цій схемі.
Не можна сказати, що він був надзвичайно кривавим; насправді він був таким кривавим, що деякі з найвідоміших битв, не лише в історії Першої світової війни, а у всесвітній історії, відбулися протягом цього періоду.
Зокрема, вони відбулися у 1916 році.
Перша з них трапилася у лютому, де ми маємо Верденську битву.
Є німці, які хочуть атакувати французів.
Більшість істориків впевнена, що це було не обов'язково для того, щоб отримати цю територію, але щоб спробувати змусити французів прислати сюди так багато вояків; і вони планували завдати французам стільки втрат, щоб вони не змогли подолати цього, і це могло б вивести Францію з війни.
Зокрема, вони думали, що ця частина фронту особливо вразлива, тому що французів можна атакувати з різних боків на ось цьому маленькому виступі.
Тож у лютому 1916 року вони атакували, головним чином, з артилерії.
Тож вони обстрілювали французів на усій цій ділянці.
Французи продовжують згуртовувати війська і щоб зрозуміти, якою огидною та якою страшною була уся ця сцена, ось цитата з щоденника французського солдата, що служив у Верденській битві.
На жаль, пізніше він був убитий артилерійським вогнем.
Він писав:
"Людство божевільне".
"Воно повинне бути божевільним, щоб робити те, що воно робить".
"Яка бійня!"
"Які сцени жаху й різанини!"
"Я не можу підібрати слів..." "...щоб передати свої враження".
"Пекло не може бути таким жахливим".
"Люди збожеволіли".
Ця битва продовжувалася протягом більшої частини року.
Влітку був пік німецького нападу.
Ось деякі території, які вони змогли захопити. Але пізнього літа, в липні 1916 року, британці й французи вирішують піти в наступ на іншій частині фронту, біля ріки Сомми.
Тож ось тут ріка Сомма. І тому ми маємо --
Ось тут [Верден] наступ німців, а в липні ви маєте битву на Соммі; іноді про неї говорять як про Наступ на Соммі.
Названа на честь ріки Сомми, вона сталася там, де ріка Сомма перетинається з фронтом.
І це був британський і французський - англо-французський - наступ.
І він також відомий ---
Обидва надзвичайно кривавими, ось що дійсно зробило їх вартими уваги.
Але вона також відома через перше використання танків.
Ось зображення тогочасного британського танка.
Але обидві битви були надзвичайно кривавими.
На щастя для французів у Вердені, відбувся наступ на Соммі, тому що це змусило німців згронути наступ пізнього літа 1916 року.
Вони повинні були повернути війська ось сюди, щоб допомогти підтримати його.
Але кінцевим результатом їх обох стало те, що на фронті не було суттєвого руху.
По факту, до кінця 1916 року, оскільки німці мали йти воювати в битві на Соммі, французи змогли повернути собі більшість цієї території.
Тож реальним кінцевим результатом обох цих наступів - одного з німецього боку й одного з британського боку- була лише неймовірна, неймовірна втрата людських життів.
Кожен з них оцінюється приблизно в мільйон втрат, орієнтовно, по половині з кожної сторони.
У Вердені було трохи більше втрат з французської сторони, ніж з німецької, але це було приблизно 55/45%.
Тобто мільйонні втрати у Вердені, мільйонні втрати з обох сторін на Соммі.
Я бачив оцінки втрат у 1/3 мільйона, 1/2 мільйона для кожної з цих битв. Тож обидві з них були надзвичайно огидними битвами для обох сторін.
Хоча кінцевий результат для німців був навіть цікавішим, оскільки ви маєте пам'ятати, що відбувалося на Східному фронті.
На Східному фронті 1916-й був роком, коли росіяни нарешті наростили військову потугу; вони нарешті змогли екіпіруватися необхідним спорядженням.
Це також був рік, коли румуни приєдналися до Антанти разом з росіянами на Східному фронті.
Австро-Угорщина несла величезні втрати.
Тож у 1916 році німці перебували у дуже складній ситуації: величезні втрати у Вердені, величезні втрати у битві на Соммі, росіяни почали ставати більш агресивними на Східному фронті, у австро-угорців почалися проблеми, тому вони вирішили суттєво окопатися.
Вони збиралися перекидати більше вояків назад на Східний фронт, але щоб не здавати позиції на Західному фронті, вони намагалися втримати менший фронт.
Тож вони повернулися на цю лінію; вони почали готуватися --
Ось це лінія наприкінці битви на Соммі.
Німці усвідомлювали, що вони не можуть захистити цей цілий фронт; вони хотіли коротший фронт, тож вони почали готуватися до відступу ось сюди
Гінденбурґа.
Не випадково так само називався дирижабль, що вибухнув наприкінці 30-х років; його фактично назвали на честь фельдмаршала Гінденбурґа, на честь якого названа ця лінія.
Німці роблять це, тож вони можуть взяти більше військ на Східний фронт і втримуватися на тому ж рівні; тож до кінця 1916 року вони починають готуватися для лінії Гінденбурґа і в лютому 1917 року вони нарешті перемістилися туди.
Отже, це 1917 рік, лютий, німці перемістилися до лінії Гінденбурґа.
Отже:
1916, неймовірно, неймовірно огидний рік, два мільйони жертв, небагато руху на фронті.
Ми маємо два банки
Банк А і банк Б, вам відомо, що банки, всі банки, позичають значну більшість грошей, які вони отримують у вигляді депозитів, але вони зберігають частину грошей в якості резервів.
Перше, тільки у випадку, коли власники банківського рахунку кажуть:
"Ей, я можу отримати частину моїх грошей назад?" і друге: тому що
Центральний банк, Федеральна резервна система, каже, що ви повинні тримати певну кількість ваших депозитів в резерві.
Існує вимога про резервування.
Але ви можете собі уявити процес проведення операції, коли мова йде про тисячі, мільйони операцій на день, можливо в банк В приходять більша кількість вкладників і кажуть: гей, "Дайте мені частину моїх депозитів назад!"
Очевидно, що він позичив багато грошей тому в нього починають закінчуватися запаси.
Може в Банку A, вкладники не просили гроші, або, з якоїсь причини, можливо Банк А має більше грошей.
Таким чином, в цій ситуації банк А збирається кредитувати деякі резерви, кредитуватиме частину грошей в банк В.
Таким чином, це є кредитування грошей. Вони будуть стягувати процентну ставку для кредитування, готівкових грошей.
Можливо, це буде 5% ставка.
І це буде 5% в день (як правило, ці кредити є на щодень) на наступний день вони будуть переглядати договір на денній основі, але це не 5% в день це буде 5% на рік,тому що це буде набагато менша частина.
Але, як правило, як я вже говорив, кредитування йде за день.
Так ми будемо говорити "Ей, це ваші гроші на сьогодні, якщо вам потрібно для наступної ночі, ми ще поговоримо."
І, можливо, це буде ще 5% або процентна ставка може знову змінитися.
Тепер давайте скажемо, що Федеральна резервна система з якої певної причини хоче стимулювати економіку.
Так що ФРС також хоче стимулювати економіку.
Тому вони починають друкувати гроші. Я повинен позначити гроші зеленим!
Так Федеральна резервна система починає друкувати гроші.
І вони хочуть зробити дві речі: вони хочуть вкласти ці гроші в банківську систему та в такий спосіб знайти свій шлях в економіці, а ще вони хочуть знизити процентну ставку, особливо короткострокову процентну ставку, угода терміном до початку наступного робочого дня запозичення.
Пам'ятайте, що це - річна процентна ставка і добова позика.
Тому, коли я говорю про короткострокову процентну ставку я говорю про процентну ставку коли дають кредити на дуже короткі періоди часу. Якщо це буде робити Федеральна резервна система, то це називається
Вони будуть йти на ринок, можливо, безпосередньо ці банки, або інші вони будуть купувати казначейські цінні папери.
Вони подадуть ці гроші на ринок, операції з іноземною валютою, вони, як правило, купують казначейські цінні папери, іноді щось трохи інше, але, як правило, страховочні цінні папери, можливо, тимчасово куплені (я буду говорити про РЕПО в майбутньому).
І що відбувається, ці гроші йдуть в руки людям, які щойно продали ці казначейські цінні папери і вони повинні внести завдаток в банки, тому вони можуть внести їх в цей банк, про який ми говорили, можуть поставити ці кошти на депозит в інші банки.
Але суть ефекту в тому, що є більше грошей в даний час в банківській системі. і, якщо б в банківській системі було більше готівки, то цьому хлопю потрібно було б менше. Цьому хлопцю потрібно менше грошей, так що це знижує попит. Це знижує попит на готівку.
А потім цей хлопець має віддати більше, тож це підвищує постачання.
Це підвищує постачання, тому що деякі люди, можливо, просто частину цих грошей і вклали гроші в банк.
Так якщо це підвищує постачання готівки, а цей хлопець потребує менше, то ставка позик буде йти вниз.
Так можливо замість 5%, вона спадає до 4%.
Це призведе до зниження на короткий термін кривої прибутковості.
Отже, дозвольте мені намалювати криву прибутковості ось тут.
Так що це - термін платежу на цій вісі, а це - дохід.
Давайте скажемо, що крива прибутковості мала ось такий вигляд.
Це - прибуток з урахуванням 1 рік боргу, тож це може бути прибуток, можливо 5 років боргу.
Але, зробивши цю операційну діяльність банку, на відкритому ринку ФРС в змозі досягнути його цілей.
Так було потрібно надати гроші, друковані гроші, в економіку, також вдалося знизити процентну ставку.
Об'єм куба дорівнює його довжині помноженого на ширину, помноженого на висоту.
Куб зі стороною х має довжину х, ширину х та висоту х.
Отож, його об'єм дорівнює х помножити на х, помножити на х, або х в кубі.
Шейн бере великий шмат масла з довжиною сторони 5 з холодильника.
Я припускаю -- бо вони не дають нам одиниць вимірювання -- мабуть, це 5 сантиметрів.
З довжиною сторони 5 з холодильника.
Мабуть, я почну з 5-ти сантиметрів.
Це звучить раціонально. Потім він відрізає невеличкий кубик з довжиною сторони 2 з одного із кутів куба.
Запишіть вираз, який описує об'єм масла, яке залишилось.
Давайте подумаємо про це.
Початковий об'єм масла, яке було -- вони вказали сторону з довжиною 5.
Я показую це як 5 сантиметрів.
Його об'єм буде 5 помножити на 5 помножити та помножити на 5, що ми можемо просто переписати як 5 в кубі.
А потім він бере невеликий шматочок від цього.
І об'єм, який він бере є об'ємом того маленького кубика.
І той маленький кубик має має довжину сторони 2. Тому його об'єм буде 2 помножити на 2 і на 2.
Або ми ще можемо написати це як 2 в третій степені.
Тому це буде 5 в третій степені мінус 2 в третій степені.
Ви знаєте, що в усьому світі встановлено 1.4 мільйони щогл стільникового зв'язку?
І це базові станції.
А ще ми маємо понад п'ять мільярдів ось таких пристроїв.
Це мобільні телефони.
І цими мобільними телефонами ми передаємо понад 600 терабайт даних щомісяця.
Це величезна цифра -- 6 із 14 нулями.
Бездротовий зв'язок став не менш необхідним, ніж електрика та вода.
Ми використовуємо його щодня -- в особистому та діловому житті.
А часом нас навіть ввічливо просять вимкнути мобільні телефони на різних заходах з поважних причин.
Оскільки бездротовий зв'язок настільки важливий, я вирішив дослідити недоліки цієї технології, адже вона відіграє значну роль у нашому житті.
Один із її недоліків -- це пропускна здатність.
Для бездротової передачі даних використовують електромагнітні хвилі -- зокрема, радіохвилі.
Радіохвилі мають обмеження.
Вони дорогі, мають малу пропускну здатність, а також обмежений діапазон.
З цієї причини радіохвилі не справляються з вимогами бездротової передачі даних і з кількістю байтів і даних, які передаються щомісяця.
Нам буквально бракує спектру.
Існує ще одна проблема.
Ефективність.
1.4 мільйони щогл стільникового зв'язку, тобто базових станцій, споживають чимало енергії.
І завважте, що більшість енергії використовується не для передачі радіохвиль, а для охолодження базових станцій.
Тому ефективність базових станцій становить всього лише п'ять відсотків.
Це неабияка проблема.
Ще один недолік вам добре відомий.
Мобільний телефон потрібно вимикати у літаку і в лікарні з міркувань безпеки.
Отож, безпека - це ще один клопіт.
Радіохвилі проникають крізь стіни.
Хтось може їх перехопити і скористатися вашою мережею зі злочинними намірами.
Таким чином, існує чотири основні проблеми.
З іншого боку, у нас є 14 мільярдів ось таких штуковин -- жарівок, світла.
А світло належить до електромагнітного спектру.
Тепер розгляньмо увесь електромагнітний спектр, до якого входять гамма-промені.
До гамма-променів краще не наближатися, адже це досить небезпечно.
Рентгенівські промені стають у пригоді в лікарні.
Далі -- ультрафіолетові промені. Вони дають непогану засмагу, але загалом небезпечні для людського організму.
Інфрачервоні промені. З міркувань безпеки для очей, їх використовують тільки на малій потужності.
І насамкінець -- радіохвилі, які мають недоліки, про які я вже згадував.
Посередині спектру знаходиться спектр видимого світла.
Світло існує не один мільйон років.
По суті, воно створило нас, створило життя, створило все живе.
З цієї причини, світло цілком безпечно використовувати.
І хіба не чудова ідея використати його для бездротової передачі даних?
І це ще не все -- я порівняв світло зі всім спектром.
Я порівняв розмір спектру радіохвиль з розміром спектру видимого світла.
І знаєте що?
Спектр видимого світла в 10,000 разів більший, і ним можна скористатися.
Ідеться не тільки про величезний розмір спектру.
Порівняймо його з числом, про яке я щойно говорив.
Ми маємо 1,4 мільйони неефективних стільникових базових станцій, встановлення яких дорого коштує.
Помножимо на 10,000 і отримуємо 14 мільярдів.
14 мільярдів уже встановлених жарівок.
Ідеться про інфраструктуру.
Погляньте на стелю, там усюди жарівки.
Спустіться на перший поверх -- там також жарівки.
Чи можна їх використати для зв'язку?
Так.
Що для цього потрібно зробити?
Тільки одне -- замінити неефективні лампи розжарення, флюоресцентні лампи, на нову технологію LED -- світлодіодних ламп.
Світлодіод -- це напівпровідник.
Електронний пристрій.
До того ж, він має прекрасну властивість.
Інтенсивність випромінювання світлодіода можна дуже швидко регулювати, і так само швидко його можна вимкнути.
Саме цю істотну властивість ми використали у своїй технології.
Зараз я покажу, як це виглядає.
Ось найближчий сусід спектра видимого світла -- пульт дистанційного управління.
Як відомо, пульт дистанційного управління має інфрачервоний світлодіод. Одне слово, ви вмикаєте і вимикаєте світлодіод.
Створюється простий, повільний потік даних зі швидкістю 10,000 біт за секунду, 20,000 біт за секунду.
Для відео з YouTube таке не годиться.
Що зробили ми? Ми розробили технологію, яка замінить пульт дистанційного управління лампою.
Наша технологія дає змогу передавати не один-єдиний потік даних, а тисячі потоків даних паралельно, ще швидше.
Наша технологія має назву SIM OFDM.
Це просторова модуляція -- я не буду вдаватися у технічні деталі. Але таким способом ми домоглися, щоб джерело світла передавало дані.
Ви скажете:
"Справді класно -- слайд створено за 10 хвилин".
Але це ще не все.
Окрім того, ми розробили демонстраційний пристрій.
Зараз я уперше привселюдно покажу цей демонстраційний пристрій видимого світла.
Що ми маємо? Це не звичайна настільна лампа.
Ми вкрутили в неї світлодіодну лампу за три долари і встановили нашу технологію обробки сигналу.
Ось тут знаходиться невеличкий отвір.
Світло проходить крізь цей отвір.
Тут розташований приймач.
Приймач перетворює малі, незначні зміни амплітуди, які ми створюємо, в електричний сигнал.
А згодом цей сигнал перетворюється назад у високошвидкісний потік даних.
Ми сподіваємося, що згодом зможемо вбудувати цей маленький отвір у ці смартфони.
І не тільки вбудувати сюди фотодетектор, а й, можливо, використати вбудовану камеру телефона.
Що ж трапиться, коли я увімкну світло?
Нічого особливого, це світло від настільної лампи.
Сюди можна покласти книжку і читати.
Лампа освітлює простір.
Водночас, на екрані з'явився відеозапис.
Це відео -- високоякісне відео HD -- передається через цей промінь світла.
Ви зміряєте мене критичним оком.
І подумаєте:
"Ха-ха-ха.
Цей мудрагель показує нам свої фокуси".
Але дайте мені їх показати.
(Оплески)
Ще раз.
Усе ще не вірите?
Саме це світло передає це високоякісне відео в розгалуженому потоці.
Подивіться на світло -- воно таке ж, як і завжди.
Голим оком ви нічого не помітите.
Ви не побачите невловних змін у амплітуді, які ми впровадили у цій лампі.
Вона працює за своїм призначенням -- освітлює, і, водночас, передає дані.
Як бачите, навіть світло зі стелі падає сюди на приймач.
Але приймач ігнорує постійне світло, бо його цікавлять тільки непомітні зміни.
Тепер мене чекає ще одне критичне запитання:
"Гаразд, чи лампа мусить бути увімкнена увесь час, щоб усе працювало?"
Так.
Але світло можна зробити менш яскравим, до рівня, коли здається, що лампа вимкнена.
Передача даних не припиниться -- справді.
Отож, я вже розповів про чотири проблеми.
Пропускна здатність.
Тут у 10,000 разів більший спектр і у 10,000 разів більше уже встановлених світлодіодів.
Сподіваюся, ви погодитеся, що проблеми з пропускною здатністю більше не існує.
Ефективність.
Ідеться про передачу даних через освітлення -- це, в першу чергу, освітлювальний пристрій.
Хто складає кошторис на електроенергію, той знає, що передача даних -- безкоштовна. Тому нова технологія надзвичайно енергоощадна.
Я вже не кажу про чималу енергоощадність цих світлодіодних ламп.
Якби їх використовував цілий світ, стали б непотрібними сотні електростанцій.
Це так, до слова.
Далі я говорив про доступність.
Погодьтеся, що у лікарнях є світло.
Треба ж бачити, що робиш.
У літаках теж є світло.
Світло є всюди.
Озирніться довкола.
Усюди.
Подивіться на свої смартфони.
Вони мають ліхтарик, світлодіодний ліхтарик.
Це потенційні джерела для високошвидкісної передачі даних.
А тепер про безпеку.
Погодьтеся, що світло не проникає крізь стіни.
Тому якщо я тут маю світло, якщо я маю важливі дані, то ніхто з іншого боку залу не прочитає ці дані крізь стіну.
Дані є тільки там, де є світло.
Якщо я не хочу, щоб приймач отримував дані, що я зроблю? Я поверну лампу вбік.
Тепер дані йдуть у цьому напрямі, а не в тому.
Зараз ми бачимо, куди йдуть дані.
Особисто я не можу собі уявити, де можна застосувати цю технологію.
Ми живемо у столітті чудових і розумних програмістів.
А тепер треба тільки визначити, де є світло, щоб передати дані.
Все ж, я наведу кілька прикладів застосування нової технології.
Уже сьогодні можна побачити її на ділі.
Це дистанційно керований апарат на дні океану.
Він освітлює простір під собою.
Це світло можна використати для бездротової передачі даних, якими апарати обмінюються між собою.
В іскробезпечному середовищі, наприклад, на цьому нафтохімічному заводі, заборонено використовувати радіочастоти, бо вони можуть викликати розряд на антені. Але щодо світла немає жодних застережень -- там багато світла.
Наша технологія підходить для лікарень, нових медичних інструментів, регулювання вуличного руху.
Автомобілі мають світлодіодні фари та габарити, і тому можуть налагодити зв'язок між собою, і запобігати аваріям завдяки обміну інформацією.
Світлофори сполучаються з автомобілем і так далі.
А ще є мільйони вуличних ліхтарів по всьому світу.
І кожен вуличний ліхтар може стати безкоштовною точкою доступу.
Ми називаємо це Li-Fi - "світлова точність" за аналогією до Wi-Fi - "бездротова точність".
А ще салони літаків.
У салонах літаків -- сотні ламп, і кожна з них могла би займатися бездротовою передачею даних.
Так ви могли б насолоджуватися улюбленим відео з TED під час довгого перельоту додому.
Життя онлайн.
Я думаю, що воно можливе.
Потрібно тільки встановити маленький мікрочіп у кожен освітлювальний пристрій.
Таким чином, ми поєднаємо дві основні функції: освітлення і бездротову передачу даних.
Я гадаю, що цей симбіоз подолає чотири істотні недоліки сучасного бездротового зв'язку.
У майбутньому ми би мали не лише 14 мільярдів ламп, а 14 мільярдів точок Li-Fi. Усюди -- заради чистішого, екологічнішого і навіть яскравішого майбутнього.
Дякую.
(Оплески)
Чи розпечений Марс до червоного кольору?
Марс може і виглядає гарячим, але не дайте його кольору обманути Вас - тому що Марс насправді дуже холодний!
Орбіта Марсу знаходиться на 50 мільйонів миль далі від Сонця, ніж орбіта Землі.
Це означає, що він отримує набагато менше світла й тепла, аби температура його поверхні була високою
Марсу також дуже важко втримати отримане ним теплом.
На Землі більшість сонячного тепла затримується у її атмосфері, яка наче велика ковдра, що зігріває планету.
Але атмосфера Марса у 100 разів тонша за земну - отже, сонячне тепло легко може "втікти".
Наскільки легко?
Як би Ви стали на екватор Марса опівдні, то відчули б літо ногами, а зиму - головою!
Зимою ж ситуація ще гірша: коли Сонце сідає - температура може стрімко впасти у мінус аж до трьох значної позначки!
Майте на увазі, що в холодні зимні ночі вона може впасти ще нижче!
Отже, якщо надумаєте відвідати Марс - обов'язково візьміть з собою скафандр, аби зігрітись. Тому що Марс, насправді, доволі прохолодна планета.
У відео я хочу уточнити матеріал, поданий у минулому відео і переконатися, що все ясно, більш наочно.
У цьому графіку я уже використав значення рядків коду в місяць. ось тут.
Всі дані я використав і позначив на горизонтальній осі тож стосовно залежних і незалежних змінних, ця графа включає незалежні змінні.
При постійній кількості рядків кодів, які ви вироблятимете в місяць, є також постійні витрати, змінні витрати і сумарні витрати, які позначені на цій осі.
Це кодові рядки, вироблені за місяць ...за місяць... саме тут... ви бачите, як вони збільшуються до 12 000 і покривають діапазон даних які ми беремо до уваги ось тут.
На вертикальній осі я вказую тобто будую криву витрат зображую постійні витрати змінні витрати і загальні витрати.
Ми бачимо пояснення до схеми.
Постійні витрати незважаючи на кількість вироблених кодових рядків відрізняються від попереднього відео.
У минулому відео ми казали:
Скільки програмістів у нас є? Що буде з постійними витратами змінними чи загальними витратами?
Тепер ми обдумуємо в залежності від рядків за місяць, але незважаючи на кількість рядків на місяць, які ми виробляємо наші постійні витрати - незмінні.
15 000$ в місяць за приміщення, їжу в офісі, воду менеджера проекту і т.д.
Все це ми бачимо ось тут
Ця світла зелена лінія - постійні витрати
Наші незмінні витрати.
Незважаючи на кі-сть рядків, які ми виробляємо ми витрачаємо 15 000$ в місяць.
Ми бачимо їх ось тут.
Тепер тут ми маємо змінні витрати. позначені помаранчевим. тож змінні витрати помаранчевого кольору, як і крапочки зображені на графіку.
Коли в тебе немає рядків у місяць, твої змінні витрати = 0.
Це ось ця точка.
Якщо ти виробляєш 4 000 рядків коду, твої змінні витрати становлять 10 000.
Це ось ця точка.
Коли ви маєте, давайте я виберу будь-яку точку ось тут.
Коли ви маєте 11 400 кодових рядків за місяць твої змінні витрати становлять 70 000 11 400 подивимося.
Ось тут 11 000, тут 11 200 і ваші витрати становлять 70 000$
Ось ця точка.
І на сам кінець, ваші загальні витрати або сума постійних і змінних витрат, зображена синім кольором. тож загальні витрати на синій кривій це сума зеленої горизонтальної лінії і помаранчевої лінії.
З іншого боку, візьміть будь-яку точку, на криві змінних витрат додайте постійні витрати тобто 15 000$
Переключіться на синю лінію
Будь-яка точка синьої лінії вища на 15 000$. на 15 000$ вища помаранчевої.
Навіть тут це видно, де вона нахиляється.
Тоді ви, напевно, скажете,
"Чому ж вона так нахиляється?"
І це випливає з теми, яку ми розглядали в минулому відео.
Через те, що ми наймаємо все більше програмістів, загальна продуктивність праці зменшується так як вони часто зустрічаються, і узгоджують дії або виконують чиюсь роботу, а також є точка, при якій навіть при більшій кіл-сті ресурсів, продуктивність зменшується.
Тож, ми додаємо все більше ресурсів, які ми не позначаємо тут, але ми додаємо все більше розробників, тому і є ця точка при якій ми виробляємо 11 400 кодових рядків у місяць.
Але неочікувано, як ми наймаємо більше розробників ми витрачаємо більше, бо праця-платна.
Ми платимо зарплату страхування і т.п., і загальна продуктивність знову зменшується.
Тут ми це бачимо, коли обидві криві змінних витрат і наша крива загальних витрат, починає йти в протилежний бік.
Тепер, все це зображено, і я хочу обдумати все візуально, а особливо в умовах нахилу я закликаю вас, якщо умови нахилу є для вас необізнані, подивіться відео із алгебри, щоб розібратися в ідеї, так як похила - це лише нахил на лінії.
Наприклад, ця лінія має вищий нахил, ніж ось ця.
І ми її вимірюємо шляхом змін на вертикальній осі, тож зміни лиш на вертикальній осі. або як говорять зміни в у, тут маємо трикутник, це - дельта.
Грецька літера Î, означає зміни в У, поділені на зміни на зміну в горизонтальній осі, тобто зміна Х.
Тож, похила дорівнює Δy поділити на Δx,
Або якщо ви вимірюєте її ось так: ця лінія ось тут, виглядає як і попередня із зміною Х, але тут набагато нижча зміна У. або менше змінюється У.
Коли візьмете меншу зміну в У, поділену на таку саму зміну в Х, то отримаєте меншу похилу.
Якщо у вас є лінія, такого вигляду яка виглядає ось так, як ось тут, тоді буде значно вища зміна на осі У. тож і чисельник дробу вищий, і більша на осі У. а тому менша на осі Х.
Ваш знаменник - менший.
А він збільшить величину кількості, а тим самим зміну на Х.
Ось тут, буде вищий нахил, вища похила. За допомогою таких геометричних законів про похилу, я хочу показати зміну у середніх постійних витратах, сер.змінних витратах сер. загальних витратах, і граничних витратах завдяки нахилу цих ліній ось тут.
Подивіться на середні... (у цій ось точці) середні постійні витрати - 3.75$. А це означає, що якщо ми виробляємо 4 000 рядків коду, 4 000 кодових рядків, середні постійні витрати становлять 3.75$, позначу їх зеленим.
Позначимо їх зеленою лінією.
Саме ось тут.
Для того, щоб знайти, середній... тут наші постійні витрати. ...Щоб знайти сер. постійні витрати, нам потрібно поділити постійні витрати які ось такі високі.
Ви хочете їх поділити на загальну кількість кодових рядків, що і дасть нам наші постійні витрати, наші сер. постійні витрати на ряд коду. Тепер візьмемо зміну у вертикальній осі, поділену на зміну в горизонтальній осі, що і нахиляє лінію, ось так. Це надає нахил лінії, ось в цій точці.
Якщо ви візьмете ось цю точку, і скажете:" Добре, я виробляю 7 000 рядків коду, і це все одно коштує 15000$".
Це 15 000$. Я поділю мою зміну в загальних витратах, на мої (чим мої загальні постійні витрати) поділю на лінії коду, або загальну суму ліній коду.
Це приведе до того, що похила, (це важко помітити, як я це роблю) Я просто надаю нахил, давайте, я намалюю точніше, ось цю лінію. Ви можете побачити, що нахил лінії нижчий, ніж у попередньої, що має значення, бо середні постійні витрати на лінію коду, теж зменшуються.
Такі самі постійні витрати, і ми їх ділимо на все більше і більше кодів.
Це видно, якщо ви візьмете ось цю точку, і побачите нахил, аж до сюди, Нахил є ще меншим, тобто ще нижчим. Тож давайте я поясню, щоб у цьому був сенс.
Ми знаходимось в Гофбурзі у Відні, в королівській скарбниці. Яка наповнена коронами і скіпетрами. Релікварії і коштовності.
Це дивовижно.
І однією дійсно цінністю є неймовірна мантія
Її одягали під час коронації імператора Священої Римської імперії але вона не для того була створена.
Її було зроблено в 12-му столітті на Сицилії, в королівських майстернях Роджера ІІ який був Норманом що правив
Нормани, дійсно, спочатку були Вікінгами, можливо ви пам'ятаєте коли вони прийшли з Півночі і врешті-решт вони оселились в північно-західній Франції. а також в нижній частині Італії та на острові Сицилії ось де її було зроблено.
Це дійсно велика накидка
Ви можете побачити застібки на верхній частині, тому що її носили на плечах, вона зроблена з червоного шовку, золотих прошивок і тисячі перлин, емалевих вставок і коштовного каміння. і вона у надзвичайному стані.
Емаллю покриті краї тканини де дуже тонкі вставки із золота, також виділяють емаль, що, як сама розчиняється, так і кам'яніє.
І що цікавого в цій мантії, це те, що, якщо ви дивитесь на це зображення, навіть, якщо вона була зроблена для Християнського правителя, то вона заповнена Ісламськими мотивами, це зробили Ісламські ремісники, ми бачимо, що лев перемагає верблюда, каліграфічне письмо вздовж нижньої напівкруглої частини мантії і дерево життя по центру мотив майже ідентичний що і Купол Скелі в Єрусалимі.
Ці мотиви, які отримані з книг взірців, що пересікались з Ісламським світом і скопіював більше сотні років.
Одіяння, безсумнівно, означає символі сили.
Подивіться на форми цих левів, вони схематичні та не сильно природні, але на їх обличчях зображене реальне почуття люті, і їх наповнені груди.
Верблюди виглядають підкореними і побороненими.
Ці верблюди свійські.
Вони мають сідла.
Однією із тлумачень цієї іконографії, цього символізму є те, що леви фактично зоображають Норманців.
Символом будинку Роджера ІІ був лев.
В той час, як верблюд повинен бути посланням до людей, що Роджер переміг.
Незважаючи на те, що ця річ була зроблена в 12-му столітті, це набуло легенди, що вона зроблена для Карла Великого, для першого імператора Священної Римської імперії в 9-му столітті але ми знаємо, що це не так.
Тому що , насправді, куфічні написи арабської писемності дають нам конкретну дату.
Ця мантія була зроблена в стилі величної королівської розкоші: досконалість, міць, велич, одобрення, процвітання, щедрість, краса здійснення усіх бажань і надій вдалі дні і ночі без зупину або змін з владою, честю, незалежністю від шкоди тріумфу і засобів для існування в столиці Сицилії в 528 році.
528 згідно з ісламським календарем датування з часу Мухаммеда, що відповідає 12-му столітті в західному календарі.
Ці зображення також мають важливе значення в іконографії, що має ісламське походження, ви побачите зірку, яка зроблена з перетину двох квадратів і, повертаючись назад до початку Ісламу, була така думка, що Земля квадратна і небеса були квадратні, тут ми бачимо їх зайвими і таким чином у вас складається враження космічного звернення і, можливо, звернення Роджера до самого себе, що правило всім.
Тут зберігається чітке відчуття, виступаючи перед уособленням величі
Лише уявіть собі, з огляду на історичні події, ті, що короновані імператорами Священої Римської імперії, одягаючи цей одяг, ступали по землі, несучи скіпетр.
Папа,разом із постатями найвпливовіших людей на заході.
Напевно, це було досить видовищно.
(грає музика)
Ми дивимося на скульптуру, що у багатьох способах не здається скульптурою.
Точно.
Вона не стоїть самостійно
Ні, не стоїть
Це більше як рельєф, але й не зовсім рельєф.
Не зовсім, бо нема фону, до якого він приєднується.
Це ізольовані одне від одного одиниці
Точно.
Це робота Дональда Джада, частина мінімалістичної скульптури.
Вона була створена у 1969, і це не названа робота.
Він мав одну й ту саму форму, що повторюється знову і знову.
Так кожна з цих коробок, що ви бачите, не були зроблені ним, а на фабриці.
Тому, це щось на кшталт естетизму в машинотворінні.
Якось мені це здається, ніби зроблене для певної взаємодії у просторі галереї.
Абсолютно.
Насправді, він дуже точний у тому, як давати інструкції, як повісити це, прикріпити до стіни так, щоб кожна коробка була розташована з проміжками у шість дюймів, і ця робота зазвичай мала бути однаково розташована вгорі на стелі.
Так, це було б якось продиктовано... - Висотою. - За нормальної висоти стелі.
Це б змінилося, залежно від простору Але воно не робить це.
Правда.
Думаю, це через фото, на яке ми особливо дивимося
І воно зроблено з чогось, що має відзеркалюючу поверхню.
Сильно блискуче на ньому.
Назовні воно з латуні і тоді... важко побачити тут, але є органічне скло на вікнах, наверху кожної з коробок.
Можна подивитися через це й іноді, залежно від того, на якій частині вони сильно пофарбовані рожевим чи чимось на кшталт жовтуватого чи напівпрозорого.
Так це створює, взаємодіє з простором і створює щось типу тіні та ефект різнобарвності на стіні, пустій стіні галереї.
То чи мусимо ми думати, що тут є скульптури зроблені з бронзи?
Я думаю так, але також заперечення цього.
Одна з речей,що Джад й інші мінімалісти намагались зробити - бути героями свого часу.
Так, існує ціла традиція, яку він продовжував у сучасному мистецтві, де ти вибираєш матеріали і теми свого власного часу, і вибираєш щось типу латуні, яку можна використати в старішому мистецтві, але зробити це так, щоб це виглядало як лист металу, щось, що виходить з фабрики, і, насправді, зроблене не ним, а іншими працівниками дуже важливе.
Це говорить про нашу фабрично- індустрійну культуру.
Точно, і це те, що вона є.
Вона не приховує сама себе.
Він дуже чіткий щодо намагань не робити ілюзійне мистецтво.
Тому він не хоче, що скульптура виглядала, як людина чи простір, якого тут нема.
І чіткі коробки, і скло, що дає нам побачити те, що вони не суцільні.
Є чіткість і друкарська чіткість, яку він хотів винести на огляд.
І це нагадує мені хмарочос, інші типи модерністських форм.
Так.
Це викликає те, що і просто абсолютна копія тієї самої форми знову і знову здається дуже сучасною.
Так, навіює машинне виробництво і ще одна річ... Ідучи за покупками, бачиш кожен раз те саме у бакалійній крамниці.
Точно.
Дев"ясот версій тої самої речі.
Щось як продукт з характерними рисами.
Легко побачити, які чисті особливості, його сяйво і також органічне скло, може, на перший погляд здається надто спрощеним, але при детальному огляді є багато кольорів і відблисків, і гри світла.
Я збираюсь говорити про роботу, а саме про те чому люди не можуть виконати роботу на роботі, що є проблемою з якою всі ми стикаємось.
Але давайте почнемо з початку.
Тож, у нас є компанії, некомерційні і благодійні фонди і всі ці структури мають працівників чи різноманітних волонтерів.
І вони очікують що люди, які на них працюють чудово виконуватимуть свою роботу.
Я на це сподіваюсь, хоча б.
Або хоча б добре її виконуватимуть, а якщо добре, — можна сподіватись що й чудово.
І що вони зазвичай роблять: вирішують що всіх цих людей необхідно зібрати в одному місці виконувати цю роботу.
Тож, в компаніях, фондах чи організаціях будь-якого типу, звичайно, якщо ви не працюєте в Африці, якщо вам справді пощастило, більшість людей мусить ходити в офіс щодня.
І ці компанії будують свої офіси.
Вони купують будівлі, орендують їх чи винаймають окремі приміщення і наповнюють їх речами: столами, партами, стільцями, обладнанням, програмним забезпеченням, доступом до інтернету, можливо холодильником, можливо ще якимись речами, і очікують від працівників, волонтерів, що вони приходитимуть на те місце щодня і добре виконуватимуть роботу
Тобто виглядає цілком закономірно цього очікувати.
Однак, якщо ви поговорите з людьми чи навіть задасте собі питання, спитаєте себе куди ви насправді хочете піти коли вам потрібно щось зробити?
Виявиться, що люди відповідають зовсім не так як від них очікують роботодавці.
Якщо спитаєте людей: куди вам треба піти коли необхідно виконати якусь роботу?
Зазвичай ви отримаєте три різні відповіді.
Перша, це якась кімната чи місце.
Друга, це рухомий об"єкт.
І третя, це час.
Ось кілька прикладів.
Коли я питаю людей — а я це роблю вже близько десяти років —
Питаю в них "Куди ви йдете коли вам необхідно виконати якусь роботу?"
Я чую щось на зразок: на ґанок, на балкон, на кухню.
Чую про місця штибу особливої кімнати в будинку, підвалу, кав"ярні, бібліотеки.
А ще місця на зразок потяга, літака, машини — засобів пересування.
Також можна почути:
"Ну, насправді байдуже де я є, якщо це вдосвіта або ж затемна чи на вихідних".
Ви ніколи не почуєте щоб хтось казав про офіс.
Та роботодавці витрачають гроші саме на місця, що звуться офісами, і вимагають від людей ходити туди повсякчас, навіть якщо люди не роблять свою роботу в офісах.
Про що це каже?
Чому так є?
Чому так відбувається?
І от що ви знайдете, якщо копнете глибше, з"ясуєте що люди — ось що відбувається — люди йдуть на роботу, і вони насправді марнують свій робочий день заради кількох продуктивних миттєвостей.
Ось що стається в офісі.
У вас більше немає робочого дня,— лише робочі миті.
Наче вхідні двері офісу — це кухонний комбайн і коли ви входите, ваш день ділиться на частинки, тому що у вас є 15 хвилин на те і 30 на те, а потім відбувається ще щось і ви повністю відірвані від праці, вам слід зробити щось інше, потім у вас буде 20 хвилин, а потім обід.
Потім треба зробити щось іще, далі 15 хвилин і тут хтось відводить вас вбік і щось питає.
Ви не встигаєте й оком повести, як вже 5 година, і ви озираєтесь на прожитий день розуміючи що нічого не зробили.
Ну ви знаєте, з усіма це траплялось.
Можливо це трапилось з вами вчора, чи позавчора, чи поза-позавчора.
Ви озираєтесь на свій день і відчуваєте, що нічого не зробили за сьогодні.
Я був на роботі.
Я сидів за своїм столом.
Я користувався дорогим комп"ютером.
Користувався програмним забезпеченням, яким повинен був користуватись.
Ходив на усі зустрічі, на які повинен був.
Був на телефонних конференціях.
Я робив весь цей непотріб.
Але насправді я нічого не зробив.
Я просто виконував завдання.
Але нічого значимого не зробив.
І що ви з"ясуєте, особливо стосовно творчих людей — дизайнерів, програмістів, письменників, інженерів, мислителів — що людям дійсно потрібні тривалі проміжки часу, коли їх ніхто не турбує, для виконання їх завдань.
Неможливо заставити когось бути творчим протягом 15 хвилин і насправді заглибитись в завдання.
У вас може швидко промайнути ідея, але щоб заглибитись у проблему, розглянути її старанно, вам необхідно більше часу.
І навіть якщо робочий день триває 8 годин, як багато з присутніх тут витрачали всі ці 8 годин на свої справи в офісі?
Може, сім годин?
Шість?
П"ять?
Чотири?
Коли востаннє у вас було три години на власні справи в офісі?
Дві години?
Може, одна.
Дуже мало людей, в яких насправді є час, коли їх ніхто не перериває.
І саме тому люди надають перевагу дому, як місцю роботи, або ж, можливо, вони йдуть в офіс, але вдосвіта чи затемна, коли нікого вже нема, чи залишаються коли всі інші йдуть, чи приходять на вихідних, роблять роботу в літаку, машині чи потязі, тому що там ніхто не відволікає.
Існують різні фактори, що відволікають. Не всі з них є поганими, про що я скажу за хвилину.
І вся ця феноменальна ситуація коли є короткі проміжки часу для того щоб щось зробити, нагадує мені ще одну річ, яку неможливо здійснити, коли тебе турбують — виспатись.
Я думаю, що сон і робота дуже тісно пов"язані між собою.
І справа навіть не в тому, що неможливо працювати під час сну, чи спати під час роботи.
Я про інше.
Маю на увазі той факт, що сон як і робота складається з фаз або періодів.
Отже, наш сон складається з фаз чи періодів — різні люди по-різному їх називають.
Їх всього п"ять і щоб досягти важливих періодів глибокого сну, треба пройти всі попередні.
А якщо вас перервуть під час ранніх фаз — хтось штовхне вас уві сні, чи прозвучить різкий звук або ще щось — ви просто не зможете продовжити з того ж місця, де вас перервали.
Якщо вас розбудили, то доводиться починати з початку.
Доводиться забувати про всі пройдені фази.
А закінчується все тим, що трапляються дні, коли ви встаєте о восьмій чи сьомій ранку, чи о котрій ви встаєте, і відчуваєте, що недоспали.
Наче й спали: пішли до ліжка, лягли, але насправді не поспали.
Люди кажуть "йти спати", але насправді ви не йдете спати, ви йдете назустріч сну,
Це займає певний час; вам треба пройти всі фази.
А якщо вас перервати, ви не виспитесь.
І що ж, ми вважаємо чи хтось вважає, що хтось може виспатись коли його всю ніч тривожать?
Не думаю, що хтось на це може відповісти ствердно.
Чому ж ми вважаємо, що люди можуть працювати добре, коли їх відволікають в офісі?
Як можна думати, що люди зроблять свою роботу, якщо вони щодня ходять в офіс, де їх переривають?
Звучить як нісенітниця.
Тож, що це за фактори, які відволікають людей в офісах, і яких нема в інших місцях?
Адже деінде теж є моменти, які відволікають, наприклад, це може бути телевізор, або можливість піти погуляти, чи холодильник внизу, або диван, чи що там ще може бути.
Якщо ви поговорите з деякими менеджерами, то дізнаєтесь, чого вони не хочуть, щоб їх робітники працювали вдома власне через ці причини.
Ще вони скажуть, деякі з них,
"Якщо я не бачу людини, як я можу бути певним що вона працює?" що само собою, звісно, дурість, але її часто можна почути.
Я теж є одним з цих менеджерів.
Я розумію; знаю як це буває.
Нам всім слід вдосконалюватись в цьому плані.
Та все одно вони часто згадують відволікаючі фактори.
"Я не можу дозволити комусь працювати з дому.
Вони будуть дивитись телевізор.
Чи займатись якимись іншими речами".
Та насправді це не ті речі, що відволікають.
Тому що вони добровільні.
Ви самі вирішуєте, коли хочете і можете відволіктись на телевізор.
Ви вирішуєте, коли щось хочете увімкнути.
Ви вирішуєте, коли хочете піти прогулятись.
А в офісі більшість речей, які відволікають, з тих які перешкоджають виконанню роботи, є вимушеними.
Отже, давайте перерахуємо кілька з них.
І ось, менеджери і керівники часто заставляють нас думати, що від роботи відволікають
Facebook і Twitter
Youtube та інші сайти.
Деколи справа доходить до того, що ці сайти блокують на роботі.
Деякі з вас напевне працюють в місцях, де немає доступу до цих сайтів.
У нас що Китай тут?
Що, чорт забирай, відбувається?
Ви не можете зайти на сайт на роботі, і що через це люди і виконають свою роботу? Через те що вони не користуються Facebook і Twitter?
Але це трохи дивно.
І це брехня.
Адже сьогоднішні Facebook, Twitter та Youtube, це лише вчорашні перерви на каву.
Десять років назад нікого не турбувало, що люди ходять випити кави на 15 хвилин, чому ж нині когось хвилює, що люди переглядають Facebook, Twitter чи Youtube?
Насправді не вони є проблемами в офісі.
Справжні проблеми я люблю називати ем-енд-емсами (M&M's — від "Managers and Meetings") — це менеджери і зустрічі.
Ось це і є справжні проблеми сучасного офісу.
Саме через них на роботі нічого не робиться, через ем-енд-емси.
І що цікаво, якщо ми згадаємо ті місця, де люди хотіли б працювати, дім, машину, літак, вдосвіта, затемна, то не знайдемо там менеджерів та зустрічей.
Знайдеться купа інших речей, що відволікають, але ні менеджерів, ні зустрічей.
І це те, що ви не знайдете ніде окрім офісу.
А менеджери це ті люди, робота яких полягає в тому щоб відволікати людей.
Адже це їх покликання — відволікати людей.
Вони самі нічого не роблять, їх справа — слідкувати за тим, щоб інші виконували свою роботу, що і є завадою.
У світі зараз багато менеджерів.
І взагалі багато людей.
І багато невиконаної роботи через менеджерів.
Вони повинні слідкувати:
"Агов, як просуваються справи?"
Покажи мені, що відбувається" та інше.
Вони продовжують переривати вас в незручний час, в ті миті, коли ви намагаєтесь зробити саме те, за що вам платять гроші вони зазвичай і турбують.
І це погано.
Але що гірше, це те, що менеджери роблять найчастіше — скликають зустрічі.
А зустрічі — це отруйні, жахливі речі під час робочого дня.
Ми всі знаємо, що це так.
Ви ніколи не побачите зустрічі, яку добровільно зібрали самі працівники. Це відбувається інакше.
Менеджер кличе всіх на зустріч, щоб працівники могли зібратись разом, і це дуже відволікає: сказати "Дивись, ми плануємо зібрати зараз 10 людей на зустріч.
І мені байдуже, чим ви зараз займаєтесь.
Просто покиньте зараз все, щоб ми могли провести зустріч".
Я маю на увазі, які шанси що всі ці десятеро готові перерватись в цю мить?
Що як вони думали над чимось важливим?
Що як вони виконували важливу роботу?
І раптом ви кажете їм, що вони повинні все покинути і робить щось інше.
Ось, вони йдуть в конференц-залу, збираються разом і говорять про речі, які зазвичай не є важливими.
Тому що зустрічі це не робота.
Зустріч — це місце, де обговорюються подальші дії.
Однак зустрічі просто тягнуть за собою подальші зустрічі.
Одна зустріч призводить до іншої, а та до ще однієї.
На зустрічах як правило надто багато людей тому вони дуже витратні для організацій.
Компанії часто думають, що годинна зустріч займе годину часу, але це не так, хіба що на цій зустрічі не більше однієї людини.
А якщо людей десяток, то це десяти-годинна зустріч, а не годинна.
Це десять годин продуктивності забраних в організації, щоб провести зустріч на годину, для якої напевно вистачило би двох людей, які б зібрались на кілька хвилин.
Але натомість є тривала запланована зустріч, тому що так працює програмне забезпечення для планування, в якого є тільки інтервали на 15, 30 хвилин, або годину.
Ви не плануєте восьмигодинну зустріч за допомогою Outlook.
Так не буває.
Я навіть не знаю, чи це можливо.
Можна встановити лише 15, 30, 45 хвилин або годину.
І ось ми намагаємось заповнити цей час, хоча все може відбутись набагато швидше.
Отже, зустрічі і менеджери — дві головні сучасні проблеми бізнесу, особливо в офісах.
Цих речей не існує поза офісом.
І в мене є кілька пропозицій щоб виправити цю ситуацію.
Менеджери можуть — освічені менеджери, треба сподіватись — можуть зробити офіс кращим місцем для роботи, щоб він був не останнім засобом, а першою необхідністю.
Щоб люди почали казати:
"Коли мені дійсно треба щось зробити я йду в офіс".
Тому що офіси добре обладнані, там є все для роботи, але на сьогодні, ніхто не хоче працювати там. Як нам змінити це?
Я маю три пропозиції, якими з вами поділюсь.
Мені залишилось три хвилини, цього як раз вистачить.
Всі ми чули про "джинсову п"ятницю" (вільна форма одягу).
Я не знаю, чи це робиться досі.
Але як щодо "німих" четвергів?
Як щодо того, щоб брати один четвер на місяць і розділити його навпіл, брати, скажімо, для простоти другу половину дня.
Отже, тільки друга половина дня, один четвер на місяць.
Перший четвер місяця — тільки в другій половині — ніхто в офісі не повинен розмовляти один з одним.
Тільки тиша і все.
Ви побачите, що шалена кількість справ робиться коли ніхто один з одним не розмовляє.
Саме в цей час люди виконують роботу, коли їх не відволікають.
І ви можете подарувати комусь чотири години роботи без перепон. Це кращий подарунок який ви можете зробити на роботі.
Це краще комп"ютера.
Краще нового монітора. Краще за нове програмне забезпечення, чи що там люди зазвичай використовують.
Чотири години тиші в офісі надзвичайно цінні.
І якщо ви спробуєте, думаю, погодитесь.
Можливо, я сподіваюсь на це, ви робитимете це частіше.
Може, раз на два тижні чи щотижня, раз на тиждень, в другій половині дня буде заборонено розмовляти один з одним.
Ви побачите, що це чудово працює.
А ще можете спробувати перемкнутись з активного обміну інформацією, віч-на-віч, коли люди торкають одне одного за плече, вітаються, зустрічаються, і замінити все це більш пасивними формами спілкування — використовувати електронну пошту і обмін миттєвими повідомленнями або спеціальні колабораційні продукти, щось таке.
Деякі люди, можливо, вважають, що електронна пошта дуже відволікає, а миттєві повідомлення тим більше, це справді так, але мить, коли можна відволіктись ви обираєте самі.
Ви можете закрити поштову програму, але ви не можете зробити те ж зі своїм керівником.
Ви можете згорнути програму миттєвих повідомлень, але не можете сховати свого менеджера.
Ви можете відкласти всі ці заняття і перериватись на них за власним розкладом, коли ви вільні, коли готові вступити в дискусію.
Тому що робота як і сон складається з фаз.
Тому ви підете і попрацюєте, а потім коли вийдете з цієї роботи, можливо тоді буде час перевірити пошту чи джабер.
Кількість якихось справді термінових справ, які потребують негайного втручання, негайних дій досить мала.
Отже, якщо ви менеджер почніть заохочувати використання миттєвих повідомлень, пошти та інших засобів спілкування, де взаємодію можна відкласти та повернутись у зручний час.
І моя остання пропозиція полягає в тому, що якщо у вас попереду зустріч, і ви маєте повноваження, то просто скасуйте її.
Отже, в понеділок, зазвичай люди збираються в понеділок, просто не робіть цього.
Я маю на увазі, не перенесіть, а просто скасуйте зустріч, її нема.
Ви побачите, що все буде гаразд.
Всі ці обговорення і рішення, які треба було прийняти о 9 ранку в понеділок, просто забудьте про них, і все буде гаразд.
У людей буде більш вільний ранок, вони зможуть над чимсь подумати, а ви побачите, що всі ті речі, які, здавалося б, необхідно зробити, насправді непотрібні.
Це були три пропозиції, і я хочу, щоб ви подумали над ними.
Я сподіваюсь, що деякі з цих ідей були досить провокативними для менеджерів, керівників і бізнесменів, організаторів і людей, які відповідальні за людей, щоб примусити їх подумати над тим, щоб щось трохи змінити і дати людям трохи більше часу на виконання роботи.
Я думаю що все це себе виправдає, врешті-решт.
Дякую за увагу.
(Оплески)
Я збираюся розповісти вам про одну з найбільших проблем у світі та про те, як її можна розв'язати.
Хочу почати з невеличкого експерименту.
Підніміть, будь ласка, руку ті, хто носить окуляри або контактні лінзи, або якщо ви перенесли рефракційне лазерне хірургічне втручання.
На жаль, вас надто багато для точної статистичної оцінки.
Та виглядає, за моїм припущенням, що це, приблизно, 60 відсотків глядачів, тому що майже половина населення в розвинених країнах користується засобами корекції для зору.
За оцінкою Всесвітньої організації охорони здоров'я - вона робить різні розрахунки щодо кількості людей, які потребують окулярів - найнижча оцінка становить 150 мільйонів.
За іншими розрахунками, ця цифра сягає мільярда.
Проте можу побитись об заклад, що ми з вами провели експеримент тут і зараз, який показує, що глобальна потреба в корекції зору є в близько половини населення.
Проблема поганого зору, це не лише проблема охорони здоров'я, а й проблема освітнього характеру, а разом з тим і економічного, та проблема якості життя.
Окуляри не дуже дорогі.
Їх не бракує. Проблема в тому, що в світі немає вдосталь фахівців-оптиків, щоб використовувати модель постачання засобів корекції зору, яка існує в розвинених країнах.
Є всього декілька справжніх фахівців з підбору оптики.
На цьому маленькому слайді ви бачите оптика та маленького блакитного чоловічка, який представляє близько 10 000 людей, це співвідношення у Великобританії.
Це співвідношення кількості оптиків до кількості населення в Африці на південь від Сахари.
В деяких країнах в Африці, південніше від Сахари, на вісім мільйонів населення припадає один оптик.
Тож як тут діяти?
Як розв'язати цю проблему?
Я знайшов розв'язок цієї проблеми, знайшов рішення, яке базується на адаптивній оптиці.
А ще на ідеї, що ви робите окуляри і пристосовуєте їх до себе, це залагоджує проблему.
Хочу показати вам, що кожен може зробити пару окулярів.
Я просто покажу вам, як зробити пару окулярів.
Тільки сховаю їх у кишеню.
У мене короткозорість.
Коли я дивлюсь на знаки в кінці залу, то заледве їх бачу.
Гаразд, а зараз бачу чоловіка, що пробігає ось там, і хлопця, що он там біжить.
Щойно я зробив медичні окуляри для мого рецепту.
Наступний крок - процес.
Тепер я зробив окуляри для мого рецепту.
Гаразд, тож я зробив ці окуляри і ...
Добре, я зробив окуляри для мого рецепту і ... ... я лише ...
Щойно я зробив кілька окулярів.
Ось і все.
(Оплески)
Такі окуляри не є єдиною парою в світі.
Насправді, ця технологія розвивається.
Я почав працювати над ними у 1985 році, і проект розвивався дуже слабо.
На даний момент люди користуються 30 000 таких окулярів.
У п'ятнадцяти країнах.
Вони поширюються світом.
У мене є задум, яким хочу з вами поділитися.
У мене є глобальний задум.
Він полягає в тому, щоб до 2020 року мільярд тих, хто потребує окулярів, могли їх носити.
Щоб це зробити - це початковий приклад технології.
Технологія і далі розвивається - треба знизити вартість.
Ця пара коштує близько 19 доларів.
Але вартість треба знизити до справедливої ціни.
Бо ми намагаємося прислужитися населенню, яке живе на долар у день.
Як подолати цю проблему?
Тут я вдамся в деталі.
На цьому слайді я доступно пояснюю усі наявні проблеми.
Як поширювати?
Як підлаштувати окуляри під споживача?
Як зробити так, щоб люди усвідомили, що мають проблему із зором?
Як працювати в цій індустрії?
Відповідь - потрібно робити дослідження.
Ми обладнали Центр проблем зору в країнах, що розвиваються, тут, в університеті.
Якщо бажаєте дізнатися більше, просто зайдіть на наш сайт.
Дякую.
Дозвольте мені розпочати із запитання до всіх.
Ви знаєте, що в усьому світі люди борються за свою свободу, свої права.
Дехто намагається протистояти деспотичному урядові.
А хтось іде проти жорстокого суспільства.
Як гадаєте, яка боротьба запекліша?
Спробую знайти відповідь на це запитання у наступні кілька хвилин свого виступу.
Перенесімося на два роки мого життя назад.
Я саме вкладала спати свого сина Ебуді.
Йому тоді було 5.
Нарешті влігшись у ліжко, він поглянув на мене і запитав:
"Мамо, а ми погані люди?"
Я була шокована.
"Чому ти так кажеш, Ебуді?"
Раніше того дня я помітила синці на його обличчі, коли він прийшов зі школи.
Він тоді не розповів мені, що трапилося.
Але зараз був готовий сказати.
"Двоє хлопців вдарили мені сьогодні у школі.
Вони сказали:
"Ми бачили твою маму на Facebook. Ти і твоя мама маєте сидіти у в'язниці".
Я ніколи не боялася будь-що розповідати Ебуді.
Я завжди пишалася своїми досягненнями.
Та очі мого сина, у яких стояло німе запитання, стали моїм моментом істини, коли усе раптом звелося в одне.
Розумієте, я - жінка з Саудівської Аравії, яку кинули до в'язниці за те, що вона водила машину у країні, де жінкам це заборонено.
Лише за те, що мій брат дав мені ключі від машини, його двічі затримували і цькували так, що він був змушений залишити роботу геолога і виїхати з країни з дружиною та дворічним сином.
А на п'ятничній службі батько слухав, як імам засуджував жінок, що водять автівки та називав їх повіями просто перед десятками вірян, серед яких були наші друзі і родичі.
Я стала свідком організованої дискримінації у місцевих ЗМІ, а також неправдивих чуток, що поширювалися у сім'ях, на вулицях та у школах.
І тут до мене дійшло, що оті хлопці у школі, по суті, не хотіли образити мого сина.
А лише були під впливом дорослих, що їх оточували.
Не йшлося конкретно про мене, і це була кара не за водіння машини.
А за те, що хтось насмілився піти проти правил, встановлених суспільством.
Та моя історія іде далі моменту, коли мені відкрилася істина.
Дозвольте мені коротко її розповісти.
Це було у травні 2011-го, я жалілася колезі на те, через скільки труднощів пройшла, намагаючись доїхати додому, хоч маю і машину, і міжнародні водійські права.
Скільки себе пам'ятаю, жінки у Саудівській Аравії завжди нарікали на заборону їм водити машини, та востаннє хтось намагався щось із цим вдіяти 20 років тому
- ціле покоління. Аж тут він видає мені хороші і погані новини водночас:
"Але ж немає закону, що забороняє тобі водити".
Я перевірила, і він таки мав рацію.
У Саудівській Аравії не було як такої правової заборони.
А лише звичай, традиції, що плекаються жорсткими релігійними фетвами і стосуються жінок.
Це усвідомлення стало поштовхом до ідеї заохотити жінок 17 червня усім разом вийти і сісти за кермо. А за кілька тижнів на нас посипались усі ці погрози
"Чоловіки-перевертні згвалтують тебе, якщо сядеш за кермо".
Смілива жінка на ім'я Нежла Харірі, вона з саудівського міста Джедда, таки сіла за кермо і оголосила про це, але не зняла процес на відео.
Тож за кермо сіла я. І виклала відео в YouTube.
І на превеликий подив, його переглянули сотні тисяч разів у перший же день.
Що ж сталося далі, звісно?
Я почала отримувати погрози, що мене вб'ють, згвалтують, аби тільки я припинила цю акцію.
А від саудівської влади - нічого, тиша.
Це нас лякало.
Я була в команді з іншими саудівськими жінками і навіть чоловіками-активістами.
Ми хотіли знати, як влада зреагує, власне, на день, коли жінки сядуть за кермо і поїдуть, 17 червня. Тож я попросила свого брата сісти зі мною у автівку і проїхати повз поліцейське авто.
Події розвивалися швидко.
Нас заарештували, з нас взяли підписку про те, що більше не сядемо за кермо.
Відпустили. Знову заарештували, брата лише на один день, а мене відправили до в'язниці.
Я не зовсім розуміла, чому, адже на допиті мені не висунули жодних обвинувачень.
Та я знала, що не винна.
Я не порушила закону, а в камері не зняла абайї - це чорна накидка, яку ми вдягаємо, виходячи з дому - люди, що були у камері зі мною, переконували її зняти, та я настільки була впевнена у своїй невинуватості, що говорила:
"Ні, я сьогодні вийду".
А за стінами в'язниці зчинився справжній резонанс, від декого йшла ворожа критика, інші ж підтримували мене і навіть збирали підписи у петиції для короля, щоб мене звільнили.
Прийшло 17 червня.
Вулиці були переповнені поліцейськими автівками і шаріатською гвардією, проте близько сотні мужніх саудівських жінок зламали заборону і сіли за кермо того дня.
(Оплески)
Гадаю, усі знають, що у Саудівській Аравії
жінкам не дозволяють водити машину, але, мабуть, мало хто знає чому.
Було проведено офіційне дослідження, результати якого представили на Раді Шура - це консультативна рада, призначена королем Саудівської Аравії - дане дослідження провів місцевий професор університету.
І згідно з ним відсоток насилля, подружніх зрад, народження позашлюбних дітей, навіть наркоманії та проституції є вищим у країнах, де жінки водять машини, ніж у тих, де не водять.
Знаю, у мене була та ж реакція, я була шокована.
"Ми - остання держава у світі, де жінкам не дозволяють водити машину".
"Цнотливості прийде кінець, якщо жінки почнуть водити" - саудівський клерик] (Сміх)
Саудівська Аравія і решта світу.
Ми створили хештеґ на Twitter, що висміював дослідження, і це потрапило у заголовки по всьому світі.
[BBC News:
І тоді ми зрозуміли, що висміювати свого кривдника - дуже дієвий метод. Він позбавляє його найпотужнішої зброї: залякування.
Ця система побудована на ультраконсервативних традиціях та звичаях, згідно з якими жінки є "нижчими створіннями" і потребують когось, хто б їх охороняв, а тому мають питати усного чи письмового дозволу у такого "охоронця" упродовж усього життя.
Найгірше те, що ці погляди плекаються релігійними фетвами, що базуються на неправильному тлумаченні шаріату чи релігійних законів.
І стає ще гірше, коли вони закарбовуються як закони у системі, і жінки самі починають вважати себе другосортними, і навіть готові вступати у конфронтацію з тими, хто поставить це під сумнів.
Тож я переймалася не стільки численними нападіннями на мене.
Скільки тим, що я жила у двох зовсім різних сприйняттях мене, моєї особистості - злочинець у рідній країні та герой за її межами.
Одна з них - коли я була у в'язниці.
Впевнена, що поки я була там цих дев'ять днів, усі бачили заголовки міжнародних медіа, на кшталт оцих.
Проте у моїй рідній країні була зовсім інша картина. Щось отаке:
"Манал аль-Шаріф звинувачено у порушенні громадського порядку та заохоченні жінок до водіння".
Знаю, знаю.
"Манал аль-Шаріф залишила акцію".
Ну, це ще нічого. Ось моє улюблене.
"Манал аль-Шаріф не витримує і зізнається:
"Закордонні сили примусили мене". (Сміх)
І це не все, було навіть про публічне покарання мене різками.
Тож тут зовсім інша картина.
Минулого року мене попросили виголосити промову на Форумі Свободи в Осло.
Там мене оточили любов'ю і підтримкою, для них я була натхненням.
В той же час на батьківщині страшенно не сподобалася моя промова.
У нас її назвали "зрада країні та громадянам Саудівської Аравії", і навіть створили хештеґ #OsloTraitor ("зрадник з Осло") у Twitter
Близько 10.000 твітів було опубліковано під цим хештеґом, тоді як з іншим хештеґом, #OsloHero ("герой з Осло"), була лиш жменька твітів.
І понад 13.000 людей відповіли на запитання, чи вважають вони мене зрадником після цієї промови 90% відповіли "так, вона - зрадник".
Оце, власне, ці два різні сприйняття моєї особистості.
Що стосується мене, я пишаюся, що живу в Саудівській Аравії і люблю свою країну, саме тому я і роблю те, що роблю. Бо вважаю, що суспільство не може бути вільним, якщо не вільні жінки у ньому.
(Оплески)
Дякую.
(Оплески)
Дякую, дякую, дякую, дякую.
(Оплекси)
Дякую.
Але з усіх речей, що відбуваються з тобою, ти виносиш певні уроки.
Я навчилася діяти.
Перше, що я зробила, коли вийшла з в'язниці, (звісно, після того, як прийняла душ) - я вийшла в Інтернет, відкрила свій Twitter і Facebook, а я завжди з повагою ставилася до тих, хто про мене висловлювався.
Я завжди вислуховувала, що вони кажуть, і ніколи не захищалася лише словами. Я діяла.
Коли мені сказали, що я маю залишити акцію, я подала в суд на головне управління дорожньої поліції за невидання мені водійських прав.
Але є також чимало людей, що підтримують мене, як оті 3.000, хто підписав петицію для мого звільнення із в'язниці.
Ми направили петицію у Раду Шура з вимогою зняти заборону на водіння саудівським жінкам, близько 3.500 громадян підтримали нас і підписали петицію.
І таких людей чимало, я лише навела кілька прикладів, це чудові люди, вони переконані у правах жінок Саудівської Аравії і намагаються щось змінити, наштовхуючись на ненависть зі сторони лише тому, що озвучують свої позиції.
Сьогодні Саудівська Аравія поволі рухається до покращення становища жінок у країні.
До Ради Шура, яку призначає король Абдула своїм указом, минулого року долучилися 30 жінок, це близько 20%. 20% Ради. (Оплески)
Водночас, та сама Рада, відхиливши нашу петицію щодо жінок за кермом 4 рази, нарешті ухвалила її торік у лютому.
Після історії з в'язницею, засудження до шмагання, після суду, речник дорожньої поліції сказав, що введуть лише закон про порушення правил дорожнього руху для жінок.
Верховний Муфтій, що стоїть на чолі релігійного органу у Саудівській Аравії, сказав, що жінкам не рекомендується водити машину. Це завжди було "харамом", забороною, встановленою попереднім Верховним Муфтієм.
Тож для мене справа не лише у цих маленьких кроках.
А у самих жінках.
Друг якось запитав мене:
"Як гадаєш, коли жінкам нарешті дозволять водити?"
"Лише якщо жінки перестануть запитувати "Коли?" і почнуть діяти, щоб відповіддю стало "Зараз".
Тож це не лише намагання змінити систему, а й право жінок керувати власним життям.
Поняття не маю, як я стала активістом.
І як надалі продовжую це робити.
Але я впевнена у майбутньому, і якщо хтось попросить розказати мою історію, я скажу:
"Я пишаюся бути серед тих жінок, яким вдалося зняти заборону, побороти її і ствердити всезагальну свободу".
Повернімося до запитання, з якого я почала свою розповідь, із ким, на ваш погляд, важче боротися - деспотичним урядом чи жорстоким суспільством? Сподіваюся, моя промова наштовхнула вас на відповідь.
Щиро дякую усім.
(Оплески)
Дякую.
(Оплески)
Дякую. (Оплески)
Ми живемо у дивовижний час, у вік геноміки
Ваш геном - це вся послідовність вашої ДНК
Ваша послідовність і моя трохи відрізняються.
Саме тому ми по-різному виглядаємо.
В мене карі очі; у вас можуть бути сині чи сірі.
Мова не тільки про вигляд.
Можна начитатися, на які страшні хвороби спроможні гени. Вони навіть можуть формувати особистість, спричинитись до розумових розладів.
Виявляється, гени мають неймовірну владу над долями.
І все ж, мені хочеться думати, що я - це більше, ніж гени.
А ви що думаєте?
Ви - більше, ніж гени?
(Публіка:
Так.) Так?
Думаю, дехто зі мною погодиться.
Нам варто це виголосити.
Скажімо це разом.
"Я - більше, ніж гени" - разом.
Всі:
"Я - більше, ніж гени".
(Піднесено)
Себастьян Сюнґ: "Хто ж я?"
(Сміх)
Я - конектом.
Ви ж мої хороші, нумо підтримайте мене, і повторімо це разом.
(Сміх)
Нумо разом.
Всі:
Я - конектом.
Прозвучало чудово.
Ви неперевершені, ви не знаєте, що таке конектом, але радо за мною підхопили.
Тепер можу йти сміливо додому.
Наразі досліджено лише один конектом, цього крихітного черв"яка.
Його скромна нервова система складається із 300 нейронів.
У 70-ті і 80-ті команда науковців прослідкувала всі 7000 зв"язків між цими нейронами.
На цій діаграмі кожен вузол - це нейрон, а кожна лінія - це зв"язок.
Це конектом черв"яка C. elegans.
Ваш конектом - набагато складніший, ніж цей, тому що ваш мозок складається зі 100 мільярдів нейронів і в 10 000 разів більше зв"язків.
Існує така сама діаграма для вашого мозку, але на цьому слайді вона не поміститься.
Ваш конектом має у мільйон разів більше зв"язків, ніж у геномі літер.
Це багато інформації.
Що це за інформація?
Ми не знаємо точно, є лише теорії.
Науковці припускають ще із 19 століття, що, можливо, пам"ять - це та інформація, що робить нас нами - можливо пам"ять зберігається у зв"язках між нейронами мозку.
І, можливо, інші аспекти особистої ідентичності - особистість чи інтелект - мабуть, вони теж закодовані у зв"язках між нейронами.
Ось чому я запропонував таку гіпотезу:
Я - конектом.
Не будемо зациклюватися на цьому, бо це правда.
Просто запам"ятайте.
Насправді, ми не знаємо, чи ця гіпотеза правильна, Бо не маємо технологій, достатньо потужних, аби її підтвердити.
Дослідження конектома того черв"яка зайняло понад десятиліття кропіткої роботи.
А для дослідження конектомів мозку, як наш, нам знадобилися б складні автоматизовані технології, для пришвидшення процесу пошуку конектома.
Далі я розповім вам про ці технології. Вони наразі в розробці у моїй лабораторії і в лабораторіях моїх колег.
Ви, напевно, колись бачили зображення нейронів.
Їх можна розпізнати миттєво за чудернацькими формами.
Вони простягають довгі й делікатні гілочки, словом, на вигляд як дерева.
Це - лише один нейрон.
Щоб знайти конектоми, маємо побачити всі нейрони нараз.
Знайомтесь - Боббі Кестурі, він працює у лабораторії Джефа Лічмана у Гарвардському університеті.
Боббі тримає надзвичайно тонкі зрізи мозку миші.
Збільшуємо у 100 000 разів до такої роздільної здатності, аби побачити одночасно всі гілочки нейронів.
Власне, ви їх можете не розпізнати, саме тому, ми мусимо працювати у трьох вимірах, якщо візьмемо багато картинок багатьох зрізів мозку і накладемо їх, отримаємо тривимірне зображення.
І все ж, можемо не розгледіти гілочок.
Почнемо із верхівки, зафарбуємо переріз гілочки червоним, і те саме зробимо із наступним зрізом, і так далі.
Повторюватимемо те ж саме із кожним зрізом.
Якщо зробимо так з усім стосом, зможемо відтворити тривимірну форму малого фраґменту гілочки нейрона.
Те саме можемо зробити, зафарбувавши інший нейрон зеленим.
І видно, що зелений нейрон торкається червоного у двох точках, їх ми називаємо синапсами.
Збільшимо ділянку синапса, і гляньмо всередину зеленого нейрона.
Видно маленькі кружечки - їх називаємо везикулами.
Вони містять молекули, що передають нейрони.
Коли зелений нейрон хоче "спілкуватися", передати повідомлення червоному нейронові, він виштовхує нейропередавача.
Як вже зазначалося, два нейрони з"єднані синапсом. як двоє друзів телефоном.
Отож, знаємо як знайти синапс.
Як же знайти весь конектом?
Беремо цей тривимірний стос зображень і розглядаємо його як тривимірну розмальовку.
Розфарбовуємо кожен нейрон іншим кольором, і дивимось крізь всі зображення, шукаємо синапси і відзначаємо кольори двох нейронів, з"єднані синапсом.
Якщо зробимо це на всіх зображеннях, знайдемо конектом.
А тут зупинимось: ми розібрались із основами нейронів і синапсів.
А тепер - до справи, візьмемось за одне із найважливіших питань нейронауки: як відрізняється мозок чоловіків і жінок?
(Сміх)
Згідно із цим самовчителем, мозок хлопців, як вафля, їхнє життя посортоване по коробочках.
Мозок дівчат, як спаґетті; в їхньому житті усе взаємопов"язано.
(Сміх)
Смієтеся...
Та знаєте, ця книжка змінила моє життя.
(Сміх)
А якщо серйозно, що тут не так?
Ви вже достатньо знаєте, аби мені відповісти - що не так із цим твердженням?
Немає значення, хлопець ти чи дівчина, в усіх мозок, як спаґетті.
Або ж справді, як найтонші капеліні із гілочками.
Як і одне спаґетті з"єднується з іншими на тарілці, так і нейрон торкається інших нейронів, до іхніх розгалужених гілочок.
Нейрон може торкатися стількох інших нейронів, тому що у цих точках є синапси.
Зараз ви, напевно, трохи не уявляєте собі справжнього розміру цього кубика нервової тканини.
Для порівняння - запевняю вас - дуже маленький.
Так воно накладається на весь нейрон.
І, справді, видно, що в кубику є маленькі фраґменти гілочок.
А нейрон же менший за мозок.
Тай мозок цей - мишачий мозок.
Він набагато менший за людський.
Коли я показую це своїм друзям, часом вони кажуть:
"Знаєш, Себастьяне, просто здайся.
Нейрологія - безнадійна".
Коли дивишся на мозок неозброєним оком, не бачиш, наскільки він складний, проте, коли дивишся в мікроскоп, нараз відкривається прихована складність.
У 17 столітті математик і філософ Блез Паскаль написав про свій страх перед безмежжям, про свої відчуття стосовно незначущості споглядання широких просторів космосу.
Як науковець, я не збираюсь висловлювати свої почуття - надто багато інформації, професоре.
(Сміх)
А можна?
(Сміх) (Оплески)
Я відчуваю цікавість і здивування, але часом також і розпач.
Чому я обрав вивчення цього органу, такого неймовірного у свої складності, ба навіть незконечного?
Абсурдно.
Як ми сміємо навіть думати, що колись зможемо це все зрозуміти?
Все ж, я наполягаю на цій авантюрі.
Останнім часом маю надії.
Одного дня армія мікроскопів вкладе кожен нейрон і кожен синапс у величезну загальну картину. Колись суперкоп"ютери зі штучним розумом проаналізують ці знімки без втручання людини, аби одержати з них конектом.
Не знаю, чи доживу, аби побачити це на власні очі, бо отримання цілого людського конектома - одне із технічно найскладніших завдань всіх часів.
Для цього потрібна робота цілих поколінь.
Наразі ми з колегами, працюємо над скромнішим проектом - отримати частинки конектомів зрізів мишачого і людського мозку.
Але й цього вистачить для перевірки гіпотези, що я свій власний конектом.
Дозвольте переконати вас у правдивості цієї гіпотези, яку насправді варто сприймати серйозно.
Коли ви ростете від дитини, і також крізь дорослі роки, ваша особистість мало змінюється.
Так само кожен конектом змінюється з часом.
Які саме зміни відбуваються?
Нейрони, як дерева, можуть відрощувати нові гілочки і втрачати старі
З"являються синапси, або ж зникають.
Синапси можуть збільшуватися, або зменшуватися.
Друге питання: що веде до цих змін?
Справді. Певною мірою, вони запрограмовані генами.
Але це ще не все, тому що це сигнали, електричні сигнали, що рухаються гілками нейронів, і хімічні сигнали, що стрибають з гілки на гілку.
Ці сигнали називаються нервовою активністю.
Є багато доказів того, що нервова активність кодує наші думки, відчуття і сприйняття, наш духовний досвід.
Є багато доказів того, що нервова діяльність може спричинити зміну ваших зв"язків.
Якщо пов"язати ці два факти, це означає, що ваш досвід може змінювати конектом.
Тому кожен конектом унікальний. Навіть у генетично ідентичних близнюків.
Конектом - це коли природа зустрічається із вихованням.
Можливо, це правда, що навіть думка може змінити ваш конектом - це вражає.
Що на цій картині?
Прохолодний і свіжий потічок, скажете.
Що ще на цій картині?
Не оминайте і жолоба в землі, річища.
Без цього вода не знала б, в якому напрямку текти.
А щодо потоку, пропоную метафору, що пов"язує нервову діяльність і провідність.
Нервова діяльність постійно змінюється.
Це як вода в потоці, що ніколи не спиняється.
Зв"язки нервової мережі мозку визначають шляхи, якими протікає нервова активність.
Конектом - як річище потоку; але метафора красномовніша - тому що річище скеровує потік води, але з часом, вода змінює форму річища.
І як я казав, нервова діяльність може змінювати конектом.
Дозвольте звернутись до метафоричних висот і я нагадаю вам вам, що нервова діяльність - це фізична основа - як думають нейрологи - думок, почуттів і сприйняття.
Тут навіть можна говорити про потік свідомості.
Нервова діяльність - це вода цього потоку, а конектом - річище.
А зараз повернімось від метафор до науки.
Уявімо, що наші технології для отримання конектома вже працюють.
Як ми тестуватимемо гіпотезу, що "я - свій власний конектом"?
Пропоную прямий тест.
Спробуймо зчитати спогади з наших конектомів.
Зважаймо на довготривалу пам"ять рухових послідовностей. Як у піаніста, що грає сонату Бетовена.
Згідно з теорією, започаткованою у 19 столітті, така пам"ять зберігається у вигляді ланцюга синаптичних зв"язків у мозку.
Якщо перші нейрони з цього ланцюга активуються, вони через свої синапси посилають сигнал наступним нейронам, активуючи їх і так далі ланцюгом, як ефект доміно.
Ця послідовність активації нейронів, за гіпотезою, є нервовою основою згаданих рухових послідовностей.
Один із способів перевірити теорію - розглянути такі зв"язки всередині конектома.
Це буде непросто, вони не виглядатимуть так.
Вони будуть перемішані.
Доведеться використовувати комп"ютер, щоб розплутати ці ланцюги.
Якщо ми це зробимо, послідовність нейронів, яку ми відкриємо після того розплутування, буде прогнозованою схемою нервової діяльності, що відбудеться у мозку під час згадування.
Якщо це вдасться, матимемо перший приклад читання спогадів із конектома.
(Сміх)
Що за безлад!
Ви коли-небуть пробували підключати таку складну систему?
Сподіваюся, ні.
Але якщо так, то знаєте, як легко помилитися.
Гілочки нейронів, як кабелі у мозку.
Хто вгадає: яка загальна довжина "кабелів" у мозку?
Дам підказку. Число велике.
(Сміх)
За моїми підрахунками - мільйони миль у вашому черепі.
Уявіть це число, як бачите, є велика ймовірність підключити не той "кабель" у мозку.
У популярних газетах люблять такі заголовки
"Аноректичні мізки підключені по-іншому", чи "Мізки аутистів підключені по-іншому".
Це вагомі твердження, але насправді ми ще не маємо чіткого бачення, як підключено мозок, щоб заявляти із певністю.
Технології із одержання конектома дадуть нарешті змогу виявити помилкові підключення у мозку, розумові розлади у котектомі.
Інколи найкраще перевіряти гіпотезу, розглядаючи її межові прояви.
Філософи добре знають цю гру.
Якщо виходити з того, що я - свій власний конектом, треба також прийняти думку, що смерть - це руйнування мого конектома.
Я кажу це, бо сьогодні є ті, хто передбачує, що будуть технології, які кардинально змінять людину, ба навіть призведуть до змін людського виду.
Серед їхніх заповітних мрій - подолати смерть, практикою, яку називають кріоконсервація.
Якщо платите 100 000 $, ваше тіло заморозять після смерті, і зберігатимуть у рідкому азоті в одному зі сховищ в Арізоні, в очікуванні на майбутню цивілізацію, що спроможеться вас воскресити.
Чи будемо кепкувати із сучасних шукачів безсмертя, називаючи їх дурнями?
Чи може колись вони хихотітимуть над нашими могилами?
Не знаю.
Я за перевірку їхніх поглядів наукою.
Пропоную спробувати знайти конектом замороженого мозку.
Відомо, що після смерті і під час замороження мозок зазнає шкідливого впливу.
Питання: чи ця шкода стирає конектом?
Якщо так, цивілізація майбутнього нічого не вдіє, не відновить спогади із замороженого мозку.
Можна було б повернути до життя тіло, але не свідомість.
З іншого боку, якщо конектом не пошкоджується, ми не можемо так відразу висміювати заморожувачів.
Я описав пошук, що починається зі світу маленького і переносить нас у світ далекого майбутнього.
Конектоми стануть точкою повороту в історії людства.
Відколи ми розвинулись від пращурів-мавп із африканських саван, нас відрізняв великий мозок.
Ми користуємось ним, аби створювати неймовірні технології.
З часом ці технології стануть такими потужними, що ми з їхнього допомогою дізнаємось про себе, деконструюючи і реконструюючи свій мозок.
Вірю, що ця подорож самовідкривання є не тільки для науковців, а для нас усіх.
Дякую за можливість поділитися з вами сьогодні цими мандрами.
Дякую.
(Оплески)
(грає музика)
Ми зайшли в Академію у Флоренції, стару школу мистецтв тепер це улюблене місце туристів у Флоренції
Тут багато людей.
Люди навіть чекають у черзі на вулиці щоб потрапити сюди, і я їх розумію чому. Всередині знаходиться "Давид" Мікеланджело і він невимовно прекрасний.
Отже, це скульптура, яку часто називають ідеальним зразком мистецтва Ренесансу.
Мабуть, потрібно почати з історії.
Це історія зі Старого Заповіту, про молодого чоловіка, якого звали Давид
Він був достаньо відважним, щоб побороти велетня, затятого ворога - Голіафа, якого страшенно боялися старші чоловіки.
Він переміг його без зброї.
Він йде в бій з Голіафом заради ізраїльтян. І перемагає Голіафа з Божою допомогою якщо бути точним, то з першим ударом каменем з рогатки, але з Божою допомогою.
Можна побачити рогатку в його лівій руці, а камінь у правій, і хоча у Біблії сказано, що Давид переміг Голіафа без зброї і не сказано, що він був голим.
Якщо подивитися на тіло, то це не класичний контрапост - вага точно на правій нозі, ліва - вільна, але тіло зібране, наче для чогось складнішого.
Більшість тіла розслаблено.
Права рука лише починає напружуватися, тож можна погляд, звернений ліворуч.
Здається, його тіло розвернеться за поглядом виникає відчуття, наче Давид щойно побачив супротивника і його тіло починає напружуватися.
Він готується до зустрічі з Голіафом.
Важко не замітитити характерну рису робіт Мікеланджело, він детально зображає тіло людини, як воно працює, мускули, будову скелета. Він створив ідеальну фігуру.
Мікеланджело розкрив тіло людини, зрозумів внутрішню будову, цікаво, що це було задовго до того, як на Заході дослідили функціонування тіла людини.
Це дивно чути нам, у 21-му ст., коли ми розуміємо механізми роботи тіла.
Той тип аналізу структури тіла, дійно, значне досягнення.
Це скульптура про потенціал.
Вона зображає ідеалізоване тіло, але але ми починаємо домальовувати героїчну позу.
Вона приблизно втричі більша за звичайну людину.
Тепер зрозуміло, чому Мікеланджело називали божественим.
Важливо пам'ятати, що Мікеланджело відносно невідомий скульптор (він молодий)
Він дійсно молодий, найбільшу плату він отримав за П'єту, він проявив свої здібності які згодом принесли йому славу.
У 1501 його найняла влада Флоренції.
Спочатку він мав бути поміщеним на одній з трибун вище рівня даху в Дуомо у Флоренції одної з основних церков у Флоренції.
Тож її б було видно здалеку.
Коли Мікеланджело показав, що він зробив за три роки замовнику, владі Флоренції, вони були вражені неймовірною красою , вони не захотіли розміщувати її на висоті.
Вони вирішили розмістити її на площі, на майдані, перед Сеньйорією. Навпроти будинку правління Флоренції.
І не лише тому, що скульптура була така красива, а тому, що історія про Давида була споріднена з історією
Вона була символом Республіки Флоренція як противага тиранії.
Це був особливий момент в історії Флоренції.
До того часу Медічі прийняли на себе велику владу і зруйнували республіканську ідею міста, тож це був момент нового розквіту ідей демократії.
Певною мірою поза статуї нагадує класичний образ Геркулеса.
Геркулес також довго був символом Флоренції.
Тож з цим образом пов'язано багато символів.
Зобразивши повну наготу, і надлюдський розмір, Мікеланджело перейняв тип скульптури, притаманний стародавній Греції та Риму, але перевершив те, що творили древні греки та римляни, цим самим він показав, що Флоренція пережила античні Грецію та Рим.
Ми знаємо, що Флоренція називала себе Новими Афінами чи Новим Римом.
Насправді, важливою частиною міфології Флоренції є легенда про заснування древніми римлянами.
Це була частина їхнього єства.
Це все пояснює.
Чому правління Флоренції, Синьойорія, побачили б скульптуру і перенесли на площу Веккьо, де засідає парламент (як потенційний символ).
Для того, щоб перевезти скульптуру створили спеціальний засіб транспортування.
Він складався з 14 колод, які штовхало 40 чоловік декілька днів від студії до площі. Вони не хотіли її на рівні церки.
Вини хотіли бачити її поблизу.
Місто закохалося у цю скульптуру, її визнали найкращим символом їхньої відновленої республіки.
(грає фортепіано)
Одним з найбільших розширень Собору Св.
Петра була, звичайно, Площа Святого Петра.
Подвійна колонада, яка виходить з фасаду і огортає площу, наче дві руки.
І це точно так, як Берніні описує.
Він каже, що думав про це, як про "материнські руки церкви, щоб охопити віруючих і об'єднати єретиків з церквою".
І, звичайно, коли він сказав про єретиків, він мав на увазі протестантів.
І це була ідея бароко - використати мистецтво, щоб підтвердити віру віруючих, і повернути тих, хто покинув церкву чи думав про те, щоб покинути її чи сумнівався в ній через Лютера, назад у своє лоно.
Ми називаємо це подвійною колонадою, тому що заокругленості є з обох боків площі.
У великій овальній формі.
Але насправді кожна колонада - це чотири колонади.
Тобто, чотири ряди великих тосканських чи доричних колон, які є в травертині в неймовірних масштабах.
І зараз якраз дощить, тому добре, що можна йти під ними.
Так, я збираюсь це зробити.
(Стівен сміється)
В цій архітектурі дуже багато класичного посилу.
Не тільки ці тосканські і доричні колони, але також дентикули й балюстради.
Це дійсно така архітектурна робота, яка утворює дуже представницьке подвір'я для собору Святого Петра.
І якщо ви подивитесь на кінець колонади, ви побачите фронтон.
Дивлячись на архітектуру стародавнього Риму чи Греції, їхніми прийомами було споруджено вмістилище християнства.
Ми повинні підкреслити, що у центрі площі знаходиться величезний обеліск.
Гранітний обеліск і фонтани, які оточують дорогу до центру між обеліском та колонадою.
І якщо ви станете на порфір, який є на асфальті, ви будете на точці, де є чудове співвідношення і колони всі в один рядок.
Давайте подивимося.
Подивимось, чи працює.
Працює.
Працює чудово.
Тепер ви не бачите колонади, тільки чотири колони, воно всього лиш виглядає як простий рядок з колон.
Що значить, що рядок з чотирьох колон в чудовому співвідношенні з різноманітними точками, тож саме в цій середній точці це рішення діє.
(грає фортепіано)
Сьогодні я говоритиму про задоволення у повсякденному житті.
Але я хочу розпочати свій виступ історією незвичного і жахливого чоловіка.
Це Герман Герінг.
Герінг був правою рукою Гітлера в часи Другої світової війни, його призначеним наступником.
Як і Гітлер, Герінг вважав себе колекціонером творів мистецтва.
Він їздив Європою під час Другої світової і крав, силою забирав, іноді купував картини для своєї колекції.
Він дуже хотів мати одну з робіт Вермеєра.
Гітлер володів двома картинами цього художника, а він не мав жодної.
Нарешті він знайшов продавця картин, голландського торговця, якого звали Хан ван Меегерен, котрий продав йому чудову картину Вермеєра за ціною, яка б зараз дорівнювала 10 мільйонам доларів.
І вона завжди була його улюбленим витвором мистецтва.
Друга світова підійшла до завершення,
Герінга було заарештовано, притягнуто до суду в Нюрнберзі і врешті засуджено до смертної кари.
Тоді союзні війська добрались до його колекцій і знайшли картини, відшукали людей, які продавали йому ці картини.
І в якийсь момент голландська поліція приїхала до Амстердаму і заарештувала Ван Мeeгрена.
Він звинувачувався у державній зраді, яка карається смертю.
Після шести тижнів ув'язнення Ван Меегрен визнав себе винним.
Але він зізнавався не в державній зраді.
Він сказав: "Я продав тому нацисту не справжній шедевр.
Я намалював ту картину сам.
Я - фальсифікатор".
Йому ніхто не повірив.
І він сказав:
"Я доведу це.
Принесіть мені полотна та деякі фарби і я намалюю значно кращу картину Вермеєра ніж та, котру я продав тому огидному нацисту.
Також мені потрібен алкоголь і морфій, оскільки я можу працювати лише в стані сп'яніння".
Йому принесли все, що він попросив.
Він чудово намалював картину Вермеєра.
Звинувачення в державній зраді було знято.
Його звинуватили в фальсифікації та засудили на рік. І він помер героєм в очах голландців.
Про Ван Меeргерена можна сказати значно більше, але я хочу повернутися до Герінга, який зображений тут під час допиту в Нюрнбернзі.
За загальним визнанням Герінг був жахливою людиною.
Навіть для німецьких фашистів він був жахливою людиною.
Американці, які допитували його, описали його, як товариського психопата.
Але ви б пройнялися співчуттям до того, як він відреагував, коли сказали, що його улюблена картина насправді була підробкою.
Його біограф розповідає:
"Він виглядав так, ніби вперше довідався про існування зла в світі".
(Сміх)
Згодом після того він скоїв самогубство.
Все-таки він дізнався, що картина, яку він вважав однією, насправді була зовсім іншою.
Вона виглядала так само, але мала інше походження, вона була іншим витвором мистецтва.
І не лише він був шокований.
Якось під час суду Ван Меeреген постійно говорив.
Він вихвалявся усіма великими шедеврами, що він намалював сам, і які приписувалися іншим художникам.
У тому числі "Вечеря в Еммаусі", яку вважали найвизначнішим шедевром Вермеєра, його найкращою роботою - люди приїжджали з усіх куточків світу, щоб побачити її - насправді була підробкою.
Це була не та картина, але та.
І коли це стало відомо, вона втратила всю свою цінність і була вилучена з музею.
Чому таке трапляється?
Я звертаюся до психологів: чому походження має таке важливе значення?
Чому ми так реагуємо на наші знання про те, звідки щось походить?
Багато людей могли б дати відповідь на це.
Багато соціологів, таких як Веблен і Вулф, могли б стверджувати, що причиною того, що ми так серйозно ставимося до походження є те, що ми - сноби, те, що ми зосереджені на статусі.
Скажімо, якщо ви хочете показати наскільки багатими, наскільки владними ви є, завжди краще бути власником оригіналу, аніж підробки, тому що оригіналів завжди нараховується менше, ніж підробок.
Я не сумніваюсь, що це відіграє певну роль, але сьогодні я хочу вас переконати в тому, що відбувається ще дещо.
Я хочу переконати вас, що люди до певної міри природжені есеніалісти.
Я маю на увазі, що ми не реагуємо на речі, коли бачимо їх, чи відчуваємо їх, чи чуємо.
Наша реакція швидше викликана нашими переконаннями про те, якими вони є насправді, звідки вони походять, з чого зроблені, якою є їхня прихована природа.
Хочу припустити, що це актуально не лише в контексті того, як ми думаємо про речі, а й того, як ми на них реагуємо.
Отже, я припускаю, що задоволення є глибинним і не лише в контексті таких задоволень високого рівня, як, скажімо, мистецтво, а й на перший погляд, найпростіших задоволень, на які мають вплив наші переконання про їх приховану сутність.
Візьмімо їжу.
Ви б з'їли це?
Хороша відповідь:
"Залежить від того що це".
Хтось із вас з'їв би це, якби це була свинина, але не яловичина.
Хтось із вас з'їв би це, якби це була яловичина, але не свинина.
Мало хто з вас з'їв би це, якби це було м'ясо щура чи людини.
Дехто з вас з'їв би це лише, якби це був дивно забарвлений шматок тофу.
І це не дивує.
Але значно цікавішим є факт, що те, як воно вам смакує, може категорично повпливати на вашу думку про те, що ви їсте.
Один з прикладів цього було продемонстровано з маленькими дітьми.
Як ви робите так, щоб діти не лише з більшою охотою їли моркву та пили молоко, але й отримували від цього задоволення, думали, що їм це смакує?
Дуже просто. Ви кажете їм, що це з МакДональдса.
Діти переконані, що їжа з МакДональдса смачніша і ця думка призводить їх до відчуття, що вона смачніша.
Як ви добиваєтесь того, що дорослі справді насолоджуються вином?
Дуже просто: наливаєте його з дуже дорогої пляшки.
Існують десятки, можливо, і сотні дослідів, які показують, що, якщо ви вірите в те, що ти п'єте щось дороге, воно вам краще смакує.
Ось який дослід недавно провели нейробіологи.
Вони помістили людей в камеру МРТ-сканера і, коли вони лежали там, через трубочку давали відпити трішки вина.
Перед ними на дисплеї відображалася інформація про вино.
Звичайно, всі пили одне і те ж вино.
Але, якщо ви вірите, що п'єте дороге вино, частини мозку, які відповідають за центри задоволення та підкріплення, загоряються, як новорічна ялинка.
І ви не просто кажете, що воно приємніше, ви кажете, що воно вам більше подобається і ви справді сприймаєте його по-інакшому.
Або візьмімо секс.
Є певні стимулюючі засоби, які я використовував в деяких своїх дослідах.
Якщо ви просто покажете аудиторії ці зображення, вони скажуть, що це вельми привабливі люди.
Але те наскільки привабливими ви вважаєте їх, наскільки в сексуальному чи романтичному плані вони притягують вас, значною мірою залежить від того, на кого, на вашу думку, ви дивитесь.
Мабуть, ви думаєте, що на зображенні зліва чоловік, а справа - жінка.
Якщо виявиться, що ви помилилися, різниця матиме велике значення.
(Сміх)
Ситуація зміниться, якщо виявиться, що вони значно молодші чи значно старші, ніж ви думаєте.
Ситуація зміниться, якщо ви дізнаєтесь, що особа, на яку ви дивитесь і до якої відчуваєте сексуальний потяг, насправді ваш замаскований син або донька, ваша мама або тато.
Знання того, що ви з кимось пов'язані родинними зв'язками, зазвичай вбиває лібідо.
Можливо, одним з найутішніших відкриттів у сфері психології задоволення є те,що хороший вигляд має значно більше складових, ніж просто зовнішній вигляд.
Якщо вам хтось подобається, ці люди видаються вам кращими.
Ось чому люди в щасливому шлюбі схильні думати, що їхній чоловік або дружина виглядає значно краще, ніж в очах інших людей.
(Сміх)
Особливо вражаючий приклад цього витікає з неврологічної патології, відомої, як синдром Капгана.
Синдром Капгара є відхиленням, коли людина вводить себе в специфічну оману.
Ті, хто страждають синдромом Капгара вірять, що людей, яких вони люблять найбільше за усіх в світі, підмінили їхніми ідеальними двійниками.
Часто синдром Капгара призводить до трагічного результату.
Люди вбивали тих, кого любили, оскільки були переконані в тому, що вбивають самозванця.
Але є також, щонайменше, один випадок, коли синдром Капгара закінчився щасливо.
Цей випадок було зафіксовано в 1931 році.
"Дослідження описує жінку з синдромом Капгара, яка жалілась на свого необдарованого та невправного в сексуальному плані коханця".
Але це було до того, як вона захворіла синдромом Капгара.
Після того, як це сталося, "вона з радістю повідомляла, що довідалась про те, що він має багатого, мужнього, привабливого та аристократичного двійника".
Звичайно, це був той самий чоловік, але вона бачила його з іншої сторони.
І у третьому прикладі йдеться про товари широкого вжитку.
Однією з причин, чому вам подобається щось, є його корисність, цінність.
Черевики ви можете взути; клюшками для гольфу можна грати в гольф; а пожована жувальна гумка взагалі не стане вам в пригоді.
Але кожен з цих трьох предметів має цінність, яка базується не на тому, як він може вам послужити, а на його історії.
Власником клюшок для гольфу був Джон Кеннеді і їх продали за три чверті мільйона доларів на аукціоні.
Жувальну гумку жувала попзірка Брітні Спірс і цю жуйку продали за кілька сотень доларів.
Власне існує процвітаючий ринок продажу продуктів, які частково з'їли улюблені кимось люди.
(Сміх)
Можливо, черевики є найціннішими.
Згідно непідтвердженого повідомлення мільйонер з Саудівської Аравії пропонував за них 10 мільйонів доларів.
Саме ними кидали в Джорджа Буша під час прес-конференції в Іраку кілька років тому.
(Оплески)
Цей потяг до речей спрацьовує не лише з предметами, що належали відомим людям.
Кожен з нас, принаймні, більшість має щось таке в житті, що нереально нічим замінити, цінність цього предмета витікає з його історії - це може бути ваша обручка або маленькі черевички вашої дитини - щось таке, що якби воно загубилось, ви б не могли повернути його.
Ви можете придбати щось, що виглядає, як той предмет, або таке ж на дотик, але ви не можете повернути конкретно те, що втрачено.
Мої колеги Джордж Ньюмен і Джил Дізендрак досліджували зі мною які фактори, яка історія сприяє тому, що ці предмети подобаються людям.
В одному з наших експериментів ми просили людей назвати відому особистість, якою вони захоплюються, живу особу, якою вони захоплюються.
Одна з відповідей була: Джордж Клуні.
Тоді ми запитали їх:
"Скільки б ви заплатили за светр Джорджа Клуні?"
У відповідь назвали доволі велику суму - більшу, ніж ви б заплатили за новий брендовий светр або за светр, що належав комусь, кого ви не обожнювали.
Потім ми запитали про іншу групу предметів - ми встановлювали на них різні обмеження і різні умови.
Наприклад, комусь ми казали:
"От гляньте, ви можете придбати светр, але ви нікому не можете сказати про те, що він у вас є і не можете його перепродати".
Це значно знижує ціну светра, даючи підстави вважати, що це - одна з причин, чому він нам подобається.
Справжнє враження на людей справляє така фраза:
"Що ж, ви можете перепродати його, ви можете повихвалятися ним, але перед тим, як ви його отримаєте, його ретельно виперуть".
Це спричинило дуже великий спад ціни.
Як пожартувала моя дружина: "Ви ж вимиєте з нього вошей Клуні".
(Сміх)
Отже, давайте повернемося знову до мистецтва.
Давайте поговоримо про Шагала.
Я люблю його роботи.
Якщо ви хочете подарувати мені щось наприкінці конференції, ви можете купити мені роботу Шагала.
Але я не хочу репродукцій, навіть, якщо я не зможу відрізнити її від оригіналу.
І це не тому, або не лише тому, що я сноб і хочу вихвалатися тим, що маю оригінал.
Це, швидше, тому що я хочу мати річ, яка має особливу історію.
У випадку художнього мистецтва історія, безумовно, особлива.
Філософ Денис Даттон у своїй чудовій книзі "Інстинкт мистецтва" припускає, що "значимість твору мистецтва має в своїй основі припущення про зусилля, докладені до його створення".
І це може пояснити різницю між оригіналом і підробкою.
Вони можуть виглядати однаково, але в них різна історія.
Оригінал, як правило, є продуктом творчого вимислу, а підробка - ні.
Я вважаю, такий підхід може пояснити відмінності в мистецьких смаках людей.
Це - робота Джексона Поллока.
Кому з присутніх подобаються роботи Джексона Поллока?
Добре.
Кому з присутніх до них байдуже?
Вони їм просто не подобаються.
Я не збираюся висувати твердження стосовно того, хто має рацію, але я висуну емпіричне твердження щодо людського чуття, яке полягає в тому, що, якщо вам подобаються роботи Джексона Поллока, ви більше, ніж люди, яким вони не подобаються, схильні вірити, що ці роботи складно творити, що це вимагає багато часу та енергії, в тому числі творчої енергії.
Я використав роботи Джексона Поллока, як приклад, тому що є молода американська художниця, яка малює в стилі дуже схожому на стиль Джексона Поллока, і її роботи варті багатьох десятків тисяч доларів - значною мірою, тому що вона дуже молода художниця.
Це Марла Олмстед, яка більшість своїх робіт намалювала у віці трьох років.
Цікавим фактом про сім'ю Марли Олмстед є те, що вони припустилися помилки, запросивши до свого будинку телевізійну програму "60 хвилин ІІ", щоб зняти на відео як вона малює.
Тоді в шоу сказали, що її батько підказував їй.
Коли про це сказали по телевізору, ціна її робіт впала до нуля. Фізично це було те ж мистецтво, але історія змінилася.
Я зосередився на візуальному мистецтві, але хочу навести ще два приклади з музики.
Це - Джошуа Бел, дуже відомий скрипаль.
Репортер Washington Post, Жене Вейнгартен вирішив підбити його на відважний експеримент.
"Наскільки людям подобається Джошуа Бел, музика Джошуа Бела, якщо вони не знають, що слухають саме його?"
Він попросив Джошуа Бела взяти свою скрипку за мільйон доларів спуститися на станцію метро Вашингтону, стояти там в кутку і подивитися скільки грошей йому вдасться заробити.
Ось короткий ролик про це.
(Лунає мелодія скрипки)
За час перебування тут впродовж 45 хвилин він заробив 32 долари.
Непогано.
Але й не добре.
Очевидно, щоб справді насолоджуватись музикою Джошуа Бела, ви маєте знати, що ви слухаєте Джошуа Бела.
Взагалі-то, він заробив на 20 доларів більше, але він їх не враховував.
Тому що ця жінка підійшла - дивіться ось в кінці відео вона підходить.
Вона слухала, як він грав в Бібліотеці Конгресу кількома тижнями раніше на прийомі, де всі були при чорних краватках.
Отже, вона була приголомшена тим, що він грає в підземці.
Її охопив жаль.
Вона витягнула свого гаманця і дала Джошуа двадцятку.
(Сміх) (Оплески)
Другий приклад з музики я взяв з сучасної композиції Джона Кейджа
"4'33"."
Як багатьом з вас відомо, це композиція, де піаніст сідає на крісло, відкриває кришку піаніно і сидить, нічого не роблячи впродовж 4 хвилин та 33 секунд - такий період тиші.
Люди мають різні точки зору на це.
Але я б хотів звернути уваги на те, що ви можете придбати цей твір на iTunes.
(Сміх)
За долар і 99 центів ви можете слухати ту тишу, яка відрізняється від інших форм тиші.
(Сміх)
До цього часу я говорив про задоволення, але я хочу припустити, що про все вищесказане можна говорити і в контексті болю.
І те, як ви думаєте про те, що переживаєте, ваші переконання щодо суті цього болю впливають на те, наскільки вам боляче.
Курт Грей і Ден Вегнер провели один дивовижний експеримент.
Вони під'єднали випускників Гарварду до електрошокової установки.
Тоді нанесли їм серію болісних ударів електрошоком.
Отже, це був ряд з п'яти болісних ударів.
Половині з них сказали, що їх вдаряє хтось із сусідньої кімнати, але той, хто був в сусідній кімнаті, не знає, що цих людей б'ють електрошоком.
У тому, що вони натискають на кнопку немає жодної злочинності.
Перший удар зафіксовано, як дуже болісний.
Відчуття під час другого удару менш болісні, оскільки ти вже трохи звик до цього.
Третя порція, четверта, п'ята.
Відчуття болю зменшується.
В іншому випадку людям казали, що особа в сусідній кімнаті вдаряє їх навмисно, знаючи, що робить їм боляче.
Перший удар до біса болісний.
Відчуття болю при другому ударі такі ж, як і при третьому, і четвертому, і п'ятому.
Болить більше, якщо ти віриш в те, що хтось завдає тобі болю навмисно.
Найбільш вражаючий приклад цього в тому, що в деяких випадках, за певних обставин, біль може перетворюватися в задоволення.
Людина володіє надзвичайно цікавою властивістю часто вишукувати маленькі дози болю в контрольованих умовах і отримують від нього задоволення, як, скажімо, під час споживання пекучого перцю чілі чи катання на американських гірках.
Цей факт гарно підсумував поет Джон Мільтон, який написав:
"Думка може перетворити пекло на рай, а рай на пекло".
На цьому я і закінчу.
Дякую.
(Оплески)
Примітки Гейтса
Реалізація Академії Хана
Коли я вперше побачив Академію Хана, привабливою для мене була можливість для учнів вивчати поняття в їхньому власному темпі, тоді коли вони були готові до них.
Таке навчання можливе для учнів як у класах, так і вдома, з плавним переходом від одного місця до іншого.
Що зацікавило нас у використанні цього для диференціювання інструкцій, це інтерфейс, котрий мають учні. І справді, у кінці усіх комплексних даних, це надається вчителям.
Це зайняло б у них години, щоби отримати таку ж саму інформацію.
Ці дані було легко розгортати.
На щастя, у мене є вчителі, котрі люблять ризикувати, і вони побачили потенціал того, як це може допомогти їхнім учням.
Незважаючи ні на що - це чудово, я знаю що там є і інші математичні програми, котрі ви можете купити, але вони небезкоштовні і працюють не у режимі реального часу.
Набори інформації, котрі надає Академія Хана, дозволяє головним вчителям на рівні школи розмовляти з вчителями про прогрес який роблять учні, швидко визначити, які учні схоплюють навички і рухаються вперед, які учні мають проблеми з конкретними поняттями, і які учні застрягли і потребують додаткової допомоги.
Академія Хана безпосередньо допомагає, тому що щодня, кожна дитина може отримати індивідуальні можливості для навчання. Вони конкретно працюють на своєму рівні, отримуючи миттєвий коментар. Таке навчання є чимось нестардантним, воно відрізняється від того, яке вони могли б отримати у рамках традиційної лекції з учителем.
Я бачу, що кожен учень повністю зосереджений на тому, що він робить. Вони розмовляють про математику, вони схвильовані математикою, вони відповідним чином отримують виклик. І ті діти, котрі є справжніми математичними геніями, можуть підштовхнути себе туди, де вони дійсно хочуть бути.
Участь батьків також є важливою. Тому що, якщо вони дійсно бачать процес навчання, інструкції, як учень чує ці інструкції у класі... Тому що вони теж можуть дивитися відео.
Мені найбільш подобається те, що наші діти щасливі і схвильовані навчанням, а особливо математикою. Тому що, здається, що у старших класах ви вирішуєте чи ви любите математику, чи ви її не знаєте.
І, тому, якщо діти можуть досягти успіху на їхньому рівні, побудувати цю ментальну карту можливостей, я вважаю це надзвичайно.
Коли і вчителям, і учням подобається викладати і навчатися в класі, це надає безкінечні можливості.
Довжина кола становить 20 Пі
Коло має дугу, довжина якої становить 222/18 Пі
Якою є величина центрального кута дуги у градусах?
От у чому полягає питання.
Тож ось та дуга про яку йде мова, її довжина становить 221/18 Пі.
Питання ж стосується ось цього кута, що протилежить їй, ось саме цього центрального кута.
Тож, ми маємо пам"ятати, що співвідношення довжини цієї дуги до загальної довжини кола - давайте я це запишу - співвідношення довжини дуги, що становить 221/18 Пі, до загальної довжини кола - 20 Пі, буде еквівалентним співвідношенню цього центрального кута - назвемо його "тета", тобто співвідношенню "тети" до 360 градусів, якби ми рухалися по всій довжині кола.
Таким чином, ми отримуємо величину кута "тета" у градусах.
Якби ми хотіли визначити її у радіанах, ми б зробили це з розрахунку 2 Пі радіана вздовж кола, але, оскільки ми послуговуємось градусами, ця величина становить 360 градусів.
Зараз спробуємо трохи спростити.
360х221хПі, а у знаменнику - подивимося - маємо 18х20хПі.
Тож давайте так і зробимо.
Отже, якщо ми помножимо ліву сторону на 360 градусів, ми отримаємо: Що стосується правої сторони, якщо ми помножимо її на 360, то у нас залишиться лише "тета".
Отже, нам потрібно просто спростити це рівняння.
Пі поділене на Пі в результаті дає 1.
360 поділене на 20, ну, це буде те саме, що 36/2, а, отже, 18.
А 18 поділене на 18, в результаті маємо 1.
Отже, все спростилося до 221 градуса.
Тета дорівнює 221 градус.
сенс був мертвий Війна завершений перегрів про те, що як і коли справа дійшла умовна вигнати їх достатньо місця Тільки без зниження податків для програми протягом п'ятнадцяти місяців цього інший senioritis комітет з кричав на мене один рік жорсткий форму я думаю, що якщо ви повинні бути позитивний очевидний
Комітет випускного вечора і виявили, контактний шість місяців на цьому шляху жити добре зняття визначені вибачте на номер один
Ви тільки що були повідомлення фотографували півночі замість просто запитує, якщо ви не можете поговорити з Г-н в політичний капітал була в крові пригнічений медичної допомоги Токіо Конго Дункан Джеймс і я могли б піти з ним не думаю, що ви зробити купу комітету судовому мене а для цього почати, щоб отримати де ви отримаєте в ніч перед виросли по-різному плацебо зверху, що алан електронною поштою олімпійський було з нагоди виборів, хоча вони пам'ятали чому це повинно економіки, так дякую вам і мене Wipro спить ласка почекайте, поки експорт
Регулятор логічної коротких електронних прийомом до якої-небудь отримати експоненту імпеданс і я сподіваюся, що вони були арештовані для виготовлення рухається було небагато відсутність Арканзас і Ваших сліз розмірів вас на планування
Тут точки зору досвіду на ці та я увійшла до кімнати і вони несуть Меккою бабусі перо ліжка відмовитися від кваліфікованого поштовий штемпель і ми менеджерів проектів виклик, який я знаю, що багато жиру після весь час навіть якщо спроба , Які ви робили через це ви знаєте, що
Аманда опіки MAILTO з нагоди п'ятдесятої, що так за борт, так і
Ви не збираєтеся почати Ви говорите досить
Ви збираєтеся витратити гроші взаємності змусили його буде проводитися оборони Південній Африці казино продати багато це наш звіт це реальні речі з нашого субсидії для чашок молока в автомобілі сорок умовних будь-який, але ми все або батько бажаючих отримати кастрували
Голос скромні клієнтів, але не ваша по-справжньому Стиль переслідувати його і віру і коли я отримав дружину Сенат кампанії нехай так я відчуваю, що я був збирається отримати цю інформацію за межі приходять з неї так що, що те, що це все, що ви знаєте один, щоб спалити всередині, щоб тримати на після нещасний Steppin в перед запис
Давно ви були схильні зробити фактичні на останніх мембранні я обговорювали нафта нафта просто заздалегідь наше суспільство стрибнув гармати, якщо ви не пахнуть downsizings і Доміно піца вона мільйона доларів на рік
Richfield насправді промисловості зброї були причини того, що купувати зброю для вас або Олбані помер будете мати купу з Chalo чи ні вона насправді вона відкривається сьогодні
Г-н голова
Хадсон написати що-небудь інше сексуальний АТЕС привіт люди або спуститися більшість хлопчиків з'являються вплив на бойовий механізм, який Підсумок деякі з інтересу до неї гаразд у військовому відношенні коротко люди апарат
Дафна Блентон подія не е-е ... CFD все в порядку самовдоволений після Мамет співтовариство слизовий одягу Allison
Алісса
Ока крався введені в оману елементи, які підходять для замість визначити, коли вона взяла на мене і на З 1960 і я думаю, що за умови, про права см. перед сенатом
Моніка комбінацій я думаю, що це те, що я думаю насправді атакує табір га є представляти нарізка з допомогою місіс серії відомий режим
На цьому тижні ми відновимо випадок, коли мотив з деякими п'ять одну деталь з він був побудований і піти і принести люди ставляться по грунтовно , Що, швидше за все, але тепер, коли я, але це не допомогло свідоцтво залежним поступово і безжалісний
Документи повертатися і гравець тому ми не будемо мати компромісів аудиторів використовувати, щоб сховати мій знайти т але так, на вона, схоже, не подобається якщо ви думаєте, це була держава, в якому друк пропонує безліч способів він погас так що це все, може поговорити з тобою знову так що в будь-який час але це виключно для безлад бої, але не раніше, ніж пом'якшив забути , Що без розуму від причин, які я попросили про вас знаємо achanak Unicom страйдера на EarthLink центр з місяць р
Pinata неробочий у нас є
Арафат захисту іншого професіонала фотографії, які я знайшов себе, і моя батько помер, думав про це і навіть якщо вони мають той же час починається з лівого це, тому що я погано себе почував, про сорок п'ять тут а друг
Ви повинні зробити, якби не кілька приблизно в чотири прямо через Тихий океан гай, і це голова так як ви відрізняєтеся в майбутнє компанії казкові недійсним проблеми зі здоров'ям це Френкі олівці і вже починає отримувати по непарних людини з сім раундів значно дріб'язкової щось про це наступного вівторка, але це
Також цікаво падає навіть з додатковими стартує бо він був на цьому місці роботи нижньої частини пані заборона на стороні кішки універсальний прийшли на цей прийшов на килим Девід покласти ваші стрибати але тепер мій дипломний проект ж повторювати одне з позитивних
Останнім часом податкові бо це Даніель Субедей м'якими близько семи футів вище провидець, або ми збираємося отримати в Дуже можливо, але є багато місто хмарочосів апетит так що я думаю, що це відбувалося ми
Я не збираюся вас не простить ваш список лікарня в будь-якому випадку анархії наших компаній Подібно Java гегемонії рахунки за комунальні послуги знову підкреслив, що це не змішуються і я повинен пройти, що медична допомога він не може зробити син тут все в порядку як тимчасова крапка в програмі було важко для нас якщо я, можливо, Макбрум але у восьми днів тому роздатковий матеріал він діяльності, що це буде
Старший кухар Міссісіпі якщо ви думали, для бізнесу це означає, що він профспілка я думаю, в цілому оцінюються, навіть якщо тато в обов'язковому порядку У місці злочину
Ви можете говорити з нами це моя річ останнім часом для початківців роду види себе онлайн Точка в місті
Давайте подивимося на цю
Боротьба з Вами і мирного і я думаю я буду бачити в автомобілі, а також
Автор компаній місіс Чиллер легко знайти для книги і я брудний Кубі не один раз як і раніше такий же раптової боббі терапевт на озброєння статистику е-е ... я не знаю, я сподіваюся, що це не точне я не модель робить мене
Ні, я ніколи не говорив ні один з наших співробітників заснований не коваль зводиться до мінімуму мою
Кандидат хіт екстрапольовані хто за Сталіна католицька помилку на не робіть помилки, як, що і я думаю, що ви бачите так що це не про символи а я не можу сказати, що лист очікування , Коли його часто провокаційної діяльності відбувається труднощі з фронтом якщо воно добре тим самим привілейованим він весь час говорив про ще Схоже, щоб вийти з дуже холодно а ми думали, що це вбивство взяв її краще, ніж діяльність людей про збір вмираючого додаткова звітність про речі я б Були полоні тому що ефективна всіх робіт виставки виправданий великим лайном я думаю, говорить Джефф
Витрати Бетсі вибухають тисячі сірий підходить для е-е ... посилення
Ви знаєте статистику документи захистив через це занадто чином на уряд ще я думаю, Африки Албанії зберегти сорок млрд точка є проблема окупованій все в порядку електричний
Копія цього відмінну мережу труднощі Джордж Сміт добро Я б хотів, щоб дати мені вірять і я думаю, у них є багато багато фатальний інший Goldman отримав дев'яносто виходить з сном
Лідером легше шапки частину зображення з тексту повістки на Тепер дитина Заперечення перегляду цієї помилки, що залучений законодавства блог все одно коштів база даних вентилятор всякий раз, коли ви в будь-якому випадку коли ви думаєте, у нас є хороший тиждень Сенат але це було дерьмово, що прийшло від повторюваних є великий біда аборт, що
Готель пощастило, якщо ви про це думаєте Трохи пізніше, в реальності це виклик прощаю тебе я не думаю, що ви зайняті на подорожі генітальний коли ви отримаєте папір графіки від Sega Після труну привабливим для Чарлі папір зі мною боротися, щоб захистити себе і вистрілив, і це на я не завадило б очевидним
Ви не могли відправити вам не зміг відвідати тільки наївні муніципалітету відносини тривожним для cincy письменник Еліс Уокер але ніколи не дасть мені перерву в записі ської одного разу мені зателефонували, що це означає щось для доставки точка, і якщо
Ви не робили він повинен бути десь прогрес, який не зробити це в їхніх мене на цю річ, яка могла непрямі докази того, що ти змушуєш мене було закривати окупованих діє як навіть якщо випадково
Сагада фотографів але наші демократи вирахування автомобіль роботу він встановлений, щоб почати на засоби до існування три нулі біг епідемії, якщо вам подобається дванадцять вогонь це сьогодні збирається отримати щось
Сьогодні ввечері я так думаю і я думаю, банк але я думаю, краще я думаю, я відчував, що я пішов назад
Синтія планувати події Гаїті і не можу не подякувати вам тому що у них є пакет кожен щось сьогодні ввечері спільник не може, але я думаю, що це не добре для понеділка на його не надто турбуватися я думаю, я думаю, ви будете але захистити себе стороною вниз, щоб отримати Найкраще, що сама любила його з-за мого почерку все буде триматися разом флагшток у легкій атлетиці, і вони не є які-небудь нещасних випадків захворювання, які я я я думаю, точка хвилин тому переваги небезпечних останні
Денні kanell братів Ланкастер Казковий діяльності урочистості дурні через стан це відривається, а також добре сепаратистських посилання в десяти милях
Досить того, що сьогодні я бачив це у них є уряд заборонив це вам від використовувати його на всі часи але те, що ви чули про нього сама сама робочий добре
Поліція у відповідь на Джина Костянтин змінили мій двоюрідний брат Ви у нас були зобов'язання Уотсон обміну точка на середу да деформуватися вона сім тисяч В.О. чи була вона працювати з пакистанським просто кажу району спільноти я думали, що
Увечері в неділю почався суд всі так роблять єдність трагедії, яка спосіб це виконується з великою біді заздалегідь підготовлений збираюся кемпінг для вашого як це, але вниз в момент цього повідомлення поліція буде завдавати йому болю повністю Артуро до е-е ... казарка партія табір
Це наша здатність суміші інтерпретації ресторан
Доктор, я думаю, я думаю, що це він не впевнений, кілька допомогти
Джеральд lefcourt синій лякаючий голова онлайн пройшло споконвічні права ми не саме так ізобар у мене є багато речей, підійшовши на мене і не відокремлені вузлів забере багато неприємностей може вважають, що безпека їм не забуду забули смерті передбачувано, що розділяє уряд у власності компанії
Так, і я хочу, щоб вийти госпіталізовані я не думаю, що він отримав обраний минулого тижня точка я не думаю, я думаю, я думаю, що
Тоді чому не я поки не знаю, що він покоління є зустріч відбувається в нашому списку якби ви могли, щоб допомогти вам почати роботу показав масову електронну пошту континенті часто засмучувати розгляді реєстратор даних підсумовувати в кільці сьогодні ввечері і живе зі мною, але але це було в якихось людей і я думаю, я цього не робив гроші для демократів відсутні
Пілоти прізвисько все одно оголошення і я не міг я не очікував, що його приїхати в
Знайомства спасибі три п'ятих в одному з методології чекали близько п'ять відсотків
Спочатку дає нам багато співачка з компанією точка знаходиться під кондомініум на міцність самостійна наука будуть великі собаки не можуть, в який бік йти а я був хоча кожна в двох кварталах або медсестра він отримує трохи в усі прийде і розпочався він насправді але якщо ви знаєте, я маю на увазі, що я люблю його але це було встановлено в результаті
Ви повинні прийти на хвилину про dna_ з підвищений з богом і я думаю, що це трохи швидко заперечували проти приходять бо всі права давайте я сказав, що це Найкрасивіші труднощі капітанів точка пропустити зобов'язання вбито неетично цього гогот гогот за чаті це пан будь у вас є ваша карта очікуваний між зарядки фітнес, якщо ви говорити правду
Що ж ви приймаєте їх судового дорогою вчора ввечері ви не отримаєте обсяг у будь-якому випадку достатньо, щоб покрити всі і замість в записі я у вас не повинно пішли навколо цього тільки зображення на міцність Те ж саме тривалий вплив на Землі я нічого не міг вдіяти ніхто б достатньо зауважити, що алендронат
Уітлок, що ведуть до, але це все, , Що експортний ринок до вильоту в інший магазин мертве тіло зробив мені витрачає на щось коли ви отримуєте у Вермонті підсвідомо знайти способи зберегти вагу жертва часу, щоб перевірити інформацію
Dot Net основні д-р дуже дуже нервова щось не так тут без сама будівлі Капітолія на умі обвинувальний акт спасибі коментар
Острів Роббен тримає отримали його
Хайна сподіваюся, що всі алілуя але хо б р
Ну ось і все я майже завжди звучить фантастично Ви зробили пару держави і частини цього шістнадцять разів
Виявилося, і про нього, і це просто щось про це прибуток до тридцять один і два я думаю, що назва все це приголомшує
Денні можливо думаю, Є люди, р старий світу руки обробка від вони рівні кабінету міністрів ми знаходимося спираючись на нього
Ви знаєте, що я думав про це, тому що я ніколи не був у метро залежність цей конкурс на місце події переконані, що я щось для Праві фантазія поліції математики в результаті вартість багато технологій Відповідачі, як затверджується е-е ... саме тому, що ідеально додому ризик відфільтрований не буде заважати на цьому я думаю, що це може змусити вас думати, хтось може мозковий центр, який дивиться на таке вбрання апарату безпеки наслідок якщо, якщо ви не можете зробити це в особливий
Сенат короткозорий щаслива знову впав прийшли з адміністративний терористів ізометричний точка управління майном один раз тільки про стендах додому бездомний е-е ... ф і т.д.
Очікується ви сказати щось подібне ми втратили на тому, що конкретний інструмент вжиття заходів, які, як постійної діляться період питаєш тел просто могли б отримати вигоду в роботі
Ютта відбитки пальців тепер фізичній формі я можу обійтися і без Texarkana в залежності від заснованих на кілька оборонних, що мало добре
Ненавиджу період розуму
Конкурс насправді і тим, що але Те, що він зробив, і я думаю, я знаю, що там е-е ... отримати-з-голосування мельник і він не очікував, що душа навіть вхід план, коли чуйні вікуньї триватиме до джамбо робить досконалим засмічуючи наші компанії, і я не думаю, що ми не було безтурботний це дівчина, яку він буде отримувати назад на гойдалках речей, які ви знаєте персоналу змушує мене думати, що письменник і я знав, ніколи не може статися , Що і я думав, могли бути екрану можна подивитися на доказів, і це тебе не любить
Свідченням тому і я думаю, що частина його ніч ніколи свідоцтво горах і таке подякувати всіх вас
Початок я не можу подякувати всіх вас, що він дійсно отримував Вашого приміщення але що ти робиш досить супроводжувати перевірки
Наближається виправдали
Мені важко Yukon гавані поведінку широкосмуговим але вони навколо, munsterman раз і назавжди, що е-е ... просто запитайте мене перерву як гра на обкладинці що-небудь з але, звичайно, не збирається для я згоден, щоб тримати вас нервова ми не знаю, що я думаю, що це безперечно варто того
Ви впевнені, що президент я не знаю, в середньому смішно знову фокус і спасибі даючи вам і він може отримати про чесним до бога пенісів петиціями, що мій фронт
Ви цього не зробили чимало втікачів я злякався неписьменних на мене в всім супроводжуючих, що ви думаєте давайте перейдемо до йдіть сюди для Йорданії в цей час збирається до шести я б йти вперед з нею запрошує околиця у нас вести з цією політикою з того, що є щасливим ідеї про досить велику Справа в тому, Ймовірність старий твій друг труба вихід на пенсію навіть пов'язані
Дякую ви можете собі дозволити зійшлися в тому, коли ви бачите Різниця самооцінки я думаю, що багато
Індія чи ні, але
Гренада розтоптати ще хоча але постійно
На цій да завтра зоряний стиль, але в мене немає будь-якої іншої Є спосіб все це е-е ... про те, що відбувається за продукт, як, що Вас за студентський союз Студент в кінці на цьому заході в одному з клубу анкету Боббітт як і збирати гроші Право про те, що в жодному разі все одно іноді це точка, як на ваших ногах виконується договір і факт, що моя повірниці звільнення може бути збирання поліомієліту хлопець що ти і я припускаю, що я не боюся за номінальною вартістю до риби держава-й п'ять у той час
Альфонс Д'Амато
Ви знаєте, я не не може дати сентиментальний недоторканими банківські реквізити на цю дату так, і я зустрів не змогли вибратися з ою з ними на добути собі підвищення економічної я припускаю, що я буду виступати ослаблення кокосове Pty що точка довелося переробити, щоб це було моїм обережним кухня тепер у верхній і що ви робите для деяких це косметично досконалі, як далеко в залежності
Ширлі Estado визнання ретельно якщо це може бути застосовано в країні але він сказав, що
Командир дивертикуліт, але
Юлія Metallica команди у нас є люди, які не можуть з дев'ятнадцяти расШса пошуку antiqbook так швидко гідрокси є ні про яке жертвуючи речей деякі пари
Як ви, хлопці, хоча і не цілком моделі не може конференції з взяв на кухні поговорити з ним
Б'юкенен але я повинен постраждати
Франція та винос вона не
Хун два п'ятдесят два-три роки Поліцейські тут дивитися
Духи і копів
Ви можете відкрити його самодостатність анексії точка дати документа оман коли ви обираєте
Кайкос дивиться на відстані питання горе якщо ви зможете переконати його, могли б зробити це я можу насправді етнічних CSIS
Ви їсте Не маючи когось на ринок звітність може сприяти Використання туристичних агентств я вийшов з часу електронів фрактальної т
Afterall ви лістингу зустрічі хвилин до десяти р м в наступному місяці мала в порівнянні з фантастичний але якби ви могли підвалі священик леді все в порядку фан-сайт, то м зворотний зв'язок не є великою справи відносно зоряний статус, і я думаю, що це безпечне на багато ж будинок представлений сімнадцять вирішив, що вона збирається зробити легко збагаченого після трьох з SMTP як, що додаткова інформація для доставки піци, будь ласка, як багато різні права якщо ви продовжуєте додавши, що точка на регулярній виснаження занадто помилки я думаю, що якщо не все, що зроблено
Очікується що, чорт візьми, що більша частина матеріалу, щоб дотримуватися правильного їх та це не те, що це вони отримують квитки все це здається м'якою ви знаєте, він буде довести його до сім'я обробка
Я йду до нас зараз є багато ми цей танець тристоронню засідання за межами Сполучених Штатів відсутня значна частина себе ботаніка
Ви знаєте, громадянин схематичний земну кулю і я думав, що вона не має нічого Сінді піротехнічні супутники речей, які можуть повністю на демократичних Накшатра дону Дякуємо Майкл
Ви знаєте, Шахрістані але я думаю, що це було б
Сьогодні ввечері та забрати виття собаки занадто які я не проти на цьому, тому що ми відчувати апаратного точка Європі припиняє установку, так що якщо Вам цікаво, яким чином ви думаю, ви повинні зустрітися знову що-небудь виходив, і тепер це не ясно
Кеті у вас не було весело, не не судно відстрочка мат кнопок на крові цього користувача немає часу медицина naladiga які я бачив в газетах, та ось це нерозумно я думаю, що для свідомого холод нам побудувати щоку пиріг горщик курячі посадив Ноттінг Хілл за величиною вид з починаючи студента сьогодні охоплення і стійкі виконати що вона, бо хто може звільнити їх тілесності або що-небудь, яке вискочило зазначені і т.д. введені в цій установі вона тріщинами є питна інтегративної огляд літератури як можливих свідків, по лінії розширює прототип очікується ми починається сьогодні ввечері, поки шостій тридцять р податки тільки тому, що я думаю, учасником кого
Ефект підтримки освіти
Факультет неортодоксальні кубі пан банків да я можу сказати, що але у цього є багато спільного, я можу зробити і вони вжили рішучих дев'яносто між водами, як ви це економічно і вибравши антиоксидант
Племінники не вбив надію Скотта він може навіть не і я думаю, в березні цього року в водно-болотних угідь, а не знову
Акшай відкритим ненавиділи чувак
Ви говорите про це прийнятного екстремістських між повинні знати, таємниці людського розуму вибачте, що я бачу, це послання знання психології навчання назад правильне припускаючи новий простий кримінальне, як голий де Клерк, що набагато більше
Хейлі організованою робити нав'язливий
Ви мене вибачте не може
Арафат в останні двадцять п'ять з подякувати вас припинити робити це моя бізнес надів тему
Я не має наміру продовжувати ми не знаємо, медалей комп'ютер обмеженою аЬп герой
Гітлер Рігбі промінь
Нетанія я не дбаю, що ваш ми живемо, є хороша робота, а потім і як професор шаріату неділю жителі прийшли до мене народів психології в екзит-полів він повинен мати втік імпровізований висловив жаль з приводу досить жахливо тут передсердний пе тато пе здається, люди інвестор насправді роблять автомобіль вчора це жорстко, щоб поїсти незручно з і громади тридцять третій завод продовжується і сьогодні з Google про предмет він був би говорити на одному тема Міккі Кантор зацукрований ехр
Пет Б'юкенен йде в найбільш цікаві попсове , Що нормальні кримінальну психології жахливо слухайте слова виходять з мене, якщо я бачу нічого так цікаво і кожен день у році
Канзас-Сіті є Джеймс я думаю, що ви говорили про я Раніше рішення популярний план повернути його е-е ... це ще не проти якої і якщо ми хочемо зберегти поверхневий Доан квитанцію для студентів і, що публікацією продовжує діяти і відчуття влада виходить від випадку наслідків тижнів зацікавлений студент врятованих життів виїздки коней, який сказав, я не впевнений, тут кристал ліквідації, а сантерии в довжину або дат та болючим дотепністю повторювати рідної англійськи
Людина, що зробив тут користувався для пересування відчуттів життя і смерть
Тепер у нього є піски часу приходить Марія щось ніхто ще у світі Ви робите Ви речі зрозумілі сіпнувся означає, що ви все ще думаєте, відмовився це зробити і більше пересвідчувався, ніж будь-коли сьогодні ввечері абсолютистського теніс у вас є
Портсмут я думаю, що він хороша інформація поважати це
Я повинен думати пустелю нісенітниця Ви повинні будете стояти і говорити, що що я думаю, було б що перешкоджає рис
Лікарі чітко розмову зняти світу приїжджають в великий інтерес в комп'ютерах
Прихильники старих сто десять навряд чи можна чекати е-е ... нещасний Метью шипіла попався у них прибуток ласка, не знаю навіть, що він не блок на елемент виробництва кримінального чи погоджується з поворотами місце в своїй кар'єрі наша йога їздити на тут в таку любов я вираз точних досить і поховали цитата з компаній, які різати людей з ним посилаючись на використання U сесій джерел і візьму вас залишитися довше приємним покласти поверненням оскаржено банкомат
Родні Кінга
Є що-небудь про те, що вони не отримують м'яч все в порядку кредитні картки правильне та печиво Chali так це те, що він не голодний в найближчі вихідні велосипеді на щастя не так вже й точка я думаю, що медична допомога план мета
Не думаю, що я не думаю, нічого про них так що будь-хто може подати заявку на його спробувати його на спасибі за допомогу, якщо ні, то ми можемо отримати зовсім інакше, поки що досить безпомічний п'ятирічний мені потрібно щось більш цікаве Консультант він не працює землю, якщо не він сім'я його про
Люсія відхилені, оскільки м'які така річ яка конкурує цілий і неушкоджений неохоче персонал та на субсидовані масування використовує зручності якщо у мене є і я думаю, що це одна що вони не від намагалися часто Христина
Конкурс Клінтон чому б вам не турбуватися про це тільки дев'ятнадцять але ви можете
Western Digital я не дбаю про не думаю, крім вас і я вони хочуть піти на, як це з вами думаю, що я теж, але я думаю, шавлія це звучало, як ви сказали, що я неспростовний це ти хотів зробити це помірні це для вас якщо і повністю що вони хочуть вас зробити дуже дурні люди щоб ви відчували себе точно так само я робити але я міг вмістити я міг мати можливість служити але все скінчено підняв процентні ставки якщо все в порядку вимогливий привіт системи дійсно хотів поговорити про ваш поліцейським використати, якщо 11:00 екстрактор роблять це нелюдяність
Кілька повідомив регіоні введення і я хотів попросити вас християнські скопійована не говорять про це в стані країни математики, приймаючи приймає рішення про
Чіа
Ви повинні дискусій у світі але він говорив про снітч відповідає найсучаснішим Токіо копійки
Майк і молодості їхні діти переконані Matthews невинність він сказав, що, щоб зробити мову про ласка, не діяльність я взяв на себе сміливість батько колись житло консенсус підозри, що колишні, що на Землю він
Гаммерштейна , Які зазвичай злочинці ком лікарні в мене п'ятдесят футів мого розуміння полювання з пози, які містах комбінований переконаний, що ви не та людина, плутають за свій рахунок ефекти та їхні товариші заплутаною моя функція із загальною тик тик якщо вам подобається те, що запропонував для експертного Я хотів би знати, я думаю, що я сказав вам і студента в кампусі людини очей сприйнятливий до п'ятьдесят собі, що консервативний нігілістичне ставлення та клуб 7:00 navya прозахідний те, що під замком барбекю єдині цю прогалину , Що робить вас сумним хворих ми показуємо з це вони перебувають в ув'язненні спектрів різні вони будуть до у нас одна
Ніж в офісі Кім кінці Вас чекає, що вони не будуть Тут зі мною і я думаю, що будь-який шанувальник Вашого гостинність де ви спостерігали власну справу неділю пішов він буде зупинити прямо тут але дозвольте мені навести тільки з поліцейських засуджений до смерті, і навіть ваші безневинний лісова пожежа я зупинився на всіх, якщо у мене є гармата вибір цьому випадку свіжі вважаю себе вашим гостем ми дякуємо Вам відчути гостинність
Тому не повинно бути скасовано в першу чергу у мене є в той же самий ще
Fiat чекати вбивства зловили студентів для комфортного, що примирити подруга, звичайно себе і я думаю, вони це роблять запрошення через в бізнесі періоду я думаю, це буде Атланти
Ешлі виконання з-під них та я думаю, що вона не буде
А Shikha Ханна сніг смішно бізнесу я, ми повинні припинити довіряв і догляд довести мільярди насправді
Ви були кошенята ремонтники
Криза право вона з дітьми припливу в там, і я думаю,
Дружина заброньовані для вас або просто посидіти і я отримаю результати його активно дівоцтві з брудний якщо ви хочете привести в порядок до пакету Гротон певна е-е ... вкл програми їх
Тепер ви робите загальне, якщо Ви знайти я зняв трек це зр що одинадцять варто пробірці і тиском повинні зробити дитину якщо вам нічого боятися але я майбутнє з таємницею тему гостинність для вирішення даної проблеми книги
Arctic Cat сканування зацікавлені в Brooksville Грудень
Я хотів би поговорити з вами дівчинки
NPR, але в ти коли-небудь відправити гроші ми дякуємо Вам за деякі з них моя квартира бо він
Я збираюся, як я сказав
Ви повинні тримати ваш ноутбук, що ви означає, що я буду страждати я не витрачаю поліцейські estimada бюджету ча Авонекс епітети на дурницю не огляд він повинен зрозуміти, правові та книги
Ви знаєте, я телефільмів я не дають нам пару , Які ніколи не шукають роботу, яку вони збираються взяти можна було б зробити їх тільки з о якщо ви даєте собі зараз, щоб ви допомогли щоб люди були більше вас орбітальної хотів поговорити з афтершоков з коли ви приходите думати, що часто це дуже важко воно не може бути багато шоу, але поліцейський вони дуже розумні любить
Д'Амато я думаю про це ринок з хлопцем із смішними не буде шансів я навіть не знаю, що я хотів би є багато про втілені на вашому рахунку поруч з вами поразок сорок три, перш за все, Кубинці але оборона стіл зрозуміти з точно так само як дослідження ви думаєте, що це точно
Ось чому ви повинні слухати мене діє для запису замішаний на розі листи, які я зізнатися, я тримав щось із ваших я не знаю, особистість ніч але це була вона
Якщо ви будете чекати так і я думаю, що в пророка Активісти не почала проекту в я думаю, що засоби для да я не знаю, що він дійсно піклується про і вдарив дешевий квиток
Теорія дев'ять три і чотири з приходить на вас і є є насмілилася
Ми маємо рівняння -16 = (х/4) + 2 і ми повинні знайти Х.
Таким чином, нам необхідно винести змінну X на одну сторону цього рівняння; і найкращий спосіб зробити це найперше відокремити Х/4 від решти рівняння.
Отже, для початку давайте позбудемося 2; і найкращий спосіб це відняти 2.
Так як ми хочемо відняти 2 справа, потрібно відняти 2 з лівого боку теж: тому, що це рівняння.
Якщо "це" рівне "тому", все що ми робимо з "тим", потрібно зробити і з "це".
Отже, давайте віднімемо 2 з обох сторін.
Отже, відняли 2 справа та зліва ... і ми отримуємо, на лівій стороні:
-16 - 2 = -18, і це рівне Х/4, а потім +2-2, що рівне 0, це не записуємо. Можна написати "+0", але це непотрібно.
І так ми маємо -18 = X/4. ... нашою метою є відокремити X ... знайти "X" і найкращий спосіб щоб зробити це, якщо ми помножимо все на 4, ми отримаємо "X".
Таким чином, ми можемо помножити на 4,
Не забуваємо, це рівняння.
Що ви робите справа, треба зробити зліва, і навпаки.
Тому, якщо помножити праву сторону на 4, ми також повинні помножити ліву на 4.
Так, 4(-18)=(Х/4)4, (Х/4)*4, поділимо на 4 і помножимо на 4, отримаємо "X".
З іншого боку: 4х(-18). Так 18х4:
Отже, X = -72.
Якщо хочемо перевірити, можемо підставити Х назад в вихідне рівняння, зробимо це
Підставимо це ... у вихідне рівняння вихідним було -16=... замість X, пишу -72...=(-72/4)+2 ... подивимося, чи це так
Справа -72/4 ... ми вже знаємо, це (-18), тому рівняння стає рівне (-18) + 2 ... а потім справа, (-18) +2, це (-16) так що все виходить правильно.
Права частина, коли х = (-72) дійсно дорівнює -16.
Сал: Що тут перед нами?
Стівен: Це скульптура Пабло Пікассо.
Вона датована 1912 роком, називається "Гітара", зроблена з листового металу, який Пікассо порізав, гофрував і склав.
Сал: От ця є дивною.
Це просто чарівна річ, щоб дивитися на неї. Це те, що ...
Я маю на увазі, гітара ніколи не була світською річчю.
Ось що цікаво про неї.
Якщо ви помістите гітару на вашу стіну, це надихатиме вас.
Я би хотів залишити свою гітару у кутку моєї кімнати. Це змушує мене завжди хотіти бути більш творчим.
Це переносить її на новий рівень.
Це містить цю ідею гітари, і в цьому можна упізнати гітару.
Я маю на увазі, що це дійсно грається з геометрією гітари.
Речі, що ви думаєте, вони мали б зникнути, несподівано з'являються, а речі, що несподівано з'являються, раптово зникають.
Але все-таки, в основному тут є ідея цією гітари: струни не перетинаються.
Я маю на увазі, це,безумовно, не функціональна гітара, але це, безперечно,виражає те, чим є гітара.
Таким чином, принаймні естетично, я розумію це.
Стівен: Я думаю Пікассо аплодував би твоїй інтерпретації.
Коли ви думаєте про скульптуру, що спадає на думку?
Які види об'єктів ви побачили у цій скульптурі? Сал:
Більш класичні скульптури, серед яких є Венера Мілоська, що мають що мають більш геометричні типи рельєфів.
Стівен: Більш сучасні скульптури; абсолютно.
Тепер це те, що було зроблено у 1912 році.
Коли це було зроблено, я думаю, що більш класичний вид скульптури,який ви маєте на увазі, справді там був.
Це були скульптури людського тіла.
Інколи,це міг бути шматок броні, там могло бути певне драпіювання, що було на скульптурі, там міг бути кінь, але скульптура завжди була про щось, що існувало в природі, щось, що не було створено людиною.
Ніхто не зробив скульптури гітари, тому що ми робимо гітари. Сал:
Саме так. Стівен: Пікассо міг стати гітарним майстром.
Ні; я повністю ціную це.
Я думаю, що це складне поняття народного мистецтва.
Як ви тільки що зазначили, це здається нелогічним - робити представлення чогось, що ми вже робили, і можемо робити це дуже добре та чудово це представляти.
Тут навмисно представлена сутність речей без самого створення речей. Як він може створити візуальний словник, що відображає річ, в той час як жодним чином не створює цю річ?
Він повинен бути справді обережним.
Він повинен переконатися, що струни насправді не працюють,інакше він би створював струни.
Він не створював би скульптуру. Сал: Ні, ви повністю праві.
Ви можете, напевно, виключити деякі, зі схожих на гітару, знаки, і це все ще буде,безсумнівно, гітара.
Але я, безсумнівно,ціную це.
Я, безумовно, думаю, що розумію це. Розмірковуючи про те, що сталося на той момент, його розуміння мистецтва робить його вихідцем з 19 століття, коли фотографія справді звільняла художників від потреби малювати.
Тоді, коли мистецтво переміщується на другий план, що дозволяє зосереджуватися на мові зображення на відміну від самого опису.
Подивіться на одну з речей, що робить більш ясним, що це гітара.
Подивіться на контури тіла гітари.
Це S-подібні вигини з обох боків.
Ви помітили, що вони не одного розміру?
Сал:
Абсолютно; так. Стівен: Пікассо виконав такого роду речі у багатьох картинах того часу, в кінці 1911-1912 рр.
Через те, що правий бік є меншим, багато істориків припускають, що Пікассо насправді відображав гітару, що не прилягає до стіни, а що фактично зависла трохи у просторі.
Сал: Так, я безумовно бачу це.
Ми дивимось на всі кути гітари відразу. Ця скульптура, насправді, вийшла із серії колажів, які робив Пікассо.
Саме це найсмішніше, коли у вас є уявлення про гітару, тривимірну,справжню річ у світі, яку він зруйнував у сфері живопису, і яка являла собою річ у просторі.
Потім він,буквально,ріже ці речі і реконструює їх у трьох вимірах.
Насправді,перша версія була зроблена з паперу, від тривимірної до двовимірної, і потім повернута до тривимірної.
Я думаю, що це дуже цікаво. (бадьора музика)
(Музика)
У звичайні шкільні дні ми витрачаємо нескінченні години, вивчаючи відповіді на запитання.
Але в даний момент ми робитимемо все навпаки.
Ми сфокусуємося на питаннях, на які неможливо отримати відповіді, бо вони невідомі.
Я замислювався над багатьма речима, коли був малим.
Наприклад, як би я почувався, якби був собакою?
Чи відчувають біль риби?
А комахи?
Чи Великий Вибух стався випадково?
Чи існує Бог?
А, якщо так, як нам знати, що це Він, а не Вона?
І, якщо так, чому невинні люди і тварини так сильно страждають?
Чи існує план мого життя?
Чи майбутнє ще тільки має бути написане, чи воно вже написане, а ми просто не можемо його бачити?
В будь-якому разі, хто я?
Може, я біологічна машина?
Але тоді, чому в мене є свідомість?
Що таке свідомість?
Чи матимуть її одного дня роботи?
Тобто, я припустив, що колись мені дадуть відповіді на всі ці питання.
Ну хтось же має знати, правда?
Хах. Знаєте що?
Ніхто не знає.
Більшість цих питань ламають мені голову більше, ніж інші.
Але пірнати в цей простір невідомого - захоплююче, бо це веде вас до вершини знань, і ви ніколи не знаєте, що ви там віднайдете.
Отож, два питання, питання, на які ніхто на Землі не знає відповіді...
Текст: Скільки існує світів?
Чому ми не бачимо доказів існування інопланетян?
В першому ролику про еволюцію я подавав приклад п'ядуна березового під час Індустріальної революції в Англії і як, в період перед Індустріальною революцією, існував цілий клас таких комах: і темні,і світлі, і якісь поміж тим.
Проте, як тільки все вкрилось сажею, раптом, хижакам ставало все важче зловити темних комах, всі комахи світлого кольору не могли так успішно розмножуватись, а тому риси темних комах, їхній варіант, став домінантним.
Далі можна помітити, що всі ті комахи перейняли чорний колір, і зробити висновок: ці комахи - геніальні.
Виявляється, вони якось виробили власний спосіб залишатись непоміченими.
Я маю на увазі те, що, дивіться, цей спосіб чи певний крок з боку комах чи ДНК, це просто була їх природня побічна реакція, створення власної варіативності, і деякі з тих варіантів стали основою відбору.
В тому прикладі все виглядало досить просто:чорне чи біле?
Але як пояснити складніші речі?
Наприклад, ось кілька картинок того, що зазвичай називають метеликом Каліго.
Незвичайне й досить очевидне полягає в тому, мабуть, мені й не доведеться робити на цьому акцент, що його крила виглядає, як половина ока сови.
Я ще тут можу домалювати дзьоб і ще одне крило. Уявляєте собі сову, що на нас дивиться, правда?
І тут, також, можна уявити дзьоб, а відтак уявити сову також.
Питання в тому, як щось настільки незвичайне з'явилося випадково, чи не так?
Тобто, можете уявити, ну добре, невеликі цятки чорного, білого, чи сірого кольору тут, але яким чином з'явилось щось, так схоже на око, та ще й випадково?
Відповідь така... ну, існує декілька відповідей.
Одна з них відповідає на питання, чому це око існує, чи цей візерунок схожий на око чи на око сови?
Про це питання досі дискутують.
Я дещо читав про це у Вікіпедії, і всі ці картинки я брав з Вікіпедії.
У Вікіпедії стверджується, що існує дві суперечливі теорії.
За словами першої, це для нас, людей, з нашим поглядом на речі, виглядає як око сови, насправді це лише пастка.
Коли якийсь хижак хоче з'їсти когось з тих комах, він ведеться на те, як ця річ насправді виглядає.
Тобто, замість тіла метелика, яким воно не виглядає, він бачить велику чорну річ.
І він думає, хм, це схоже на повний протеїну хороший обід.
Тоді він намагається зловити й вкусити їх, і коли йому вдається, звісно ж, захоплює крильце комахи, ковтає його, проте сама тварина, сам метелик, зможе вижити, і хтозна, можливо, й відновити крила.
Мені не відома сама біологія метелика Каліго.
Аргумент, що виступає проти неї, каже ну, якщо це й справді так, то чому та чорна цятка не може бути далі вздовж...
Чому та цятка залежить від тілобудови?
Чому вона розташована тут, а не тут, адже якщо існує можливість того, що хтось її відкусить, і тоді дістанеться до черева метелика.
Іншою теорією того, чому це існує...
Та хтозна? Може, кожна з них права. Може, правда в обох теоріях.
Може, вони пропопують нам дві переваги.
За словами іншої теорії, і вона дещо зриває наповал: "гляньте, він виглядає, як сова".
То може, це забарвлення існує для того, щоб відлякати всіх тих, хто хоче з'їсти цього малого.
І таки в деяких книжках я вичитав, що існують певні види ящірок, які їдять саме цей вид метеликів, і тим ящіркам не зовсім подобається бути поблизу птахів чи сов, адже сови їдять їх, тому тут цей колір служить засобом відлякування.
В книгах був вказаний ще приклад: вони зазвичай стають поживою цього виду ящірки, ось тут - так вказано у Вікіпедії -і що цими ящірками живляться такі-от жаби, і що очі цього метелика не надто відрізняються від очей цієї жаби.
І знаєте, можна сперечатися щодо вірності даного випадку і чи справді ми імітуємо самого хижака, водночас можна висловити думку, що тоді на крильцях комахи мало б бути більше зеленого, але не в тому суть ролика.
Проте цей диспут досить веселий, коли йдеться про те, що корисного у функціях цього ока.
Поставимо питання: Як виникло це око?
І під "цим оком" я маю на увазі візерунок крила.
Внаслідок яких подій він виник?
Описуючи еволюцію, а ми знаємо, що все у нашому царстві біології - множини білків та того, що може бути білком, хоч в основному це білок і що ці білки закодовані через ДНК.
Пізніше я знімлю ролики про ДНК, хоч ДНК - це лише послідовність основних пар.
Це послідовність цих молекул. Вони представляють аденін, гуанін, цитозин і тимін.
Іноді ви можете спостерігати кілька основ аденіну підряд, гуаніну чи тиміну.
Я розповім про це детальніше в майбутньому, але суть в тому, що вони закодовані через послідовність цих молекул.
Як прослідкувати історію від метелика без ока до раптової появи візерунка.
Вочевидь, це лише одна зміна, що походить від довільної мутації.
Можливо, Г стає А, чи Ц і Т зникають, тому все -- лише воно одне не буде розвиватись у дану красу візерунка чи в дану користь від його наявності.
Як довільні зміни пояснюють щось настільки заплутане?
Ось моє пояснення.
Звісно ж, я не сидів і не переглядав тисячі, мільйони років процесу становлення метеликів Каліго, це лише моя теорія того, як природній відбір пояснює цей феномен.
Перед вами світ, де в певних видах навколишнього середовища ви спостерігаєте метеликів, чиї крильця виглядають як... скажімо, у нас є такі-от метелики.
Ось їхнє крильце, пробачте мої незграбний рисунок, але, думаю, ви вловлюєте ідею,а ось деякі загальні візерунки.
Це ми вже бачили.
Існують варіації.
І ці варіації виникають з невеликих довільних змін у ДНК.
Думаю, всім відомо, що більшість змін досить м'які.
Можливо, вони укладаються по-різному, де виникає невеличкий візерунок, або цятка певного пігменту трохи іншого кольору.
Ми можемо навіть спостерігати серед метеликів Каліго ці варіації.
Крило цього малого відрізняється від того у спільних рисах того, що в обох візерунок схожий на око.
І ця відмінність не одна, їх багато
В цього малого ця штука ось тут виглядає досить цікаво, і такого багато, про те єдиною, справді помітною рисою є рисунок схожий на око.
Який же перехід від цього до рисунка ока на крилі?
Існують варіації.
Один малий виглядає так.
Інший може мати -- чисто довільно, їхня цятка може виглядати так.
Ще інший --- ці малюнки крил справді незграбні, але ви вловили суть.
Це - метелик.
Це - його вусики.
Це - його тіло.
Візерунки інших метеликів можуть виглядати так, правда?
Тому, все це довільно.
Живучи в певному середовищі з будь-якої причини, можливо через якогось хижака - можливо, та теорія, де рисунок має бути наче око, таки вірна.
Тому, власне, у цього метелика довільний візерунок тут.
Тому він - я не маю на увазі, що це явно краще. Їх обох знайдуть та вб'ють хижаки, проте це лише ймовірність, так?
Можливо, в цього метелика шанси бути вбитим хижаком на 1% менші, адже коли хижак спостерігає за ним з-за кута того ока,та неясна область дещо схожа на око, і тоді хижаку краще одразу податись геть, не граючись з вогнем, і краще їм полювати на такого малого, як цей.
Тому це лише ймовірність.
Ви можете запитати: ну і що з того 1%?
Але коли ви будете складати по 1% протягом тисяч й тисяч поколінь, і раптом, ця риса починає домінувати, тому що його не так часто будуть переслідувати, на 1% менше.
Тепер, можливо, цей малий має цю схожу рису, але дана цятка лежить ближче до черева.
А тут, вони помінялись місцями, можливо, для того, щоб відлякати деяких хижаків даною концентрацією пігменту.
І знову ж таки, ми ще не дійшли до цієї стадії розвитку.
Ми ще не дійшли до цього вищого, складного візерунка.
Зараз ми досліджуємо довільну концентрацію пігмента, що тільки-от з'явилась
Тому для тих створінь, в яких пігмент сконцентрований трохи далі від черева, ситуація складається непогано
Зблизька хижаки думають, що це комаха, а відтак їх пожива, це комаха, а відтак їх пожива, тому це не надто хороша риса.
Далі цей малий починає домінувати, тому в межах цієї популяції відбувається безліч варіацій, бо він починає представляти... він, найбільш ймовірно,передаватиме ці риси далі. передаватиме ці риси далі.
Хочу дуже чітко пояснити Не це трапляється під час всього життя тварини.
Не те, щоб я щось вже бачив, чи, принаймні, дану теорію, чи я вже бачив щось і міг би передати ці знання своїй дитині.
За словами теорії, якщо у моїй молекулі ДНК виникає мутація, яка може бути кориснішою чи допоможе в мабутньому вижити мені та допомогти розмножуватись, вижити моїм дітям, тоді ця риса почне домінувати у нашій популяції.
Тоді ви будете спостерігати мутації в межах популяції.
Можливо, деякі види стануть такими-от.
Інший виглядатиме так.
Можливо, матиме якісь цятки тут.
Можете називати це мутацією
"дослідження". Хоч не хотів би використовувати тут жодних конкретних слів
Адже весь процес цілком підлягає здоровому глузду, за яким все змінюється.
Найбільш підходящі зміни - ті, що здатні до виживання часто.
Наступне покоління матиме їх більше і тоді ставатиметься мутація в межах тієї зміни.
Тоді ця буде схожа на ту, а ця - на ту.
Порівняно з тими, ці були непогані, але тепер йде змагання проти самих себе, цей зразок матиме змогу розмножуватись на 1% більше за цей зразок чи цей.
Тому цей зразок стає-- Може, це комбінація вищепереліченого, тоді вони поєднуються.
Це надзвичайно складна система.
Але коли цей зразок представляє більшість популяції, під "ним" я маю на увазі його генетичну інформацію, принаймні, що стосується його крил.
Тоді виникає мутація в межах цього.
Можливо, у деяких з них є маленька цятка з такими ж маленькими цятками навколо неї.
Можливо, ось так.
Може, якась відхиляється від норми і стає на попереднє місце, але тоді зразок вже програє у цьому змаганні та знову вилітає.
І знову ж таки, деякі види мають цятки тут
Думаю, ви розумієте, що це не відбувається одразу.
Зміни можуть бути досить значущими, але ми їх прослідковуємо за тисячі поколінь.
Беручи до уваги тисячі поколінь, навіть мільйони поколінь, навіть перевага в 1% досить важлива, а назбируючи ті мутації протягом довгого часу, ви дістанетесь до складних візернків, як цей.
Я лише хотів це пояснити, адже це часто використовують як-- звісно, можна повірити, що метелик Каліго, чи навіть приклади антибіотиків, чи бактерія грипу, адже всі вони служать реальним зразком.
Але як з'являється щось таке складне?
Тут акцентую вашу увагу.
Ми думаємо, що воно складніше, бо можемо пов'язати це з нашим буденним життям.
Але якщо ви поглянете на структуру бактерії і те, як вона діє чи що робить вірус, щоб пробратись в імунну систему чи клітину, це все, власне, відбувається на вищих рівнях, ніж в простому задумі.
Фактично, вся причина того, чому я подаю цей приклад, лежить в тому, що він досить простий на противагу пояснення метаболізму певного виду бактерії і того, як це може змінитись і як може виробитись імунітет до пеніциліну, абощо.
Акцентую увагу на тому, що ці надзвичайно складні речі не створюються за мить.
Ніколи не було такого, щоб метелик повністю був рожевого кольору і раптом у його дитини з'явились крила схожі на ці.
Ні!
Подібне трапляється за великий проміжок часу, хоч можлива деяка дивна гормональна зміна, як-от ця, не говоритиму на цю тему, але таке можливо.
Хотів лише зазначити це, адже вважаю, що чим більше ми бачимо прикладів, тим швидше ми зрозуміємо, що цей процес пасивний.
Забудьте про те, що подібні речі трапляються за мить.
Стає справді цікаво глянути на світ навколо нас і на екосистеми в їх теперішньому вигляді, і спробувати обдумати те, як це щось виникло, яка від нього користь, чому воно підпало під відбір.
Наприклад, чи справді риси, що виявляються після розмноження, відібрані?
Ну,можливо, у випадку якщо вони не впливають на розмноження наступного циклу.
Наприклад, вам спаде на думку: ну,риса з'являється після того, як пройдуть роки підходящі для розмноження, після цих років.
Ні, але ж це допомагає плодитись вашим нащадкам.
Але ми вже спостерігаємо багато хворіб, особливо як тільки переступаємо межу репродуктивного та дитячого віку.
Як тільки нам виповнюється 50-60, район поширення хвороби збільшується експонентально починаючи з молодого віку, адже зразки більше не підлягають відбору, адже вони не впливають більше на здатність розмножуватись, адже ми вже це зробили.
Ми вже виростили дітей,тому це вони мають розмножуватись.
Єдине, що може статись, це "непідпадання" під процес відбору
Сподіваюсь, цей ролик роз'яснить вам деталі щодо еволюції, і я маю наміри зробити ще кілька таких відео, адже хочу чітко все пояснити, що я не просто висловлюю якусь дику заяву, яка взялася нізвідки, те, що відбувається протягом тисячоліть, десятиліть і відбувається послідовно справді серйозно.
Як виглядатиме освіта у майбутньому?
Так, я маю план, але перед тим, як поділюся ним із Вами, я розповім коротку історію, з якої усе почалося.
Я задумався, звідки походить той вид освіти, що її ми маємо у школі?
Можна зануритися в історію, але якщо подивитися, як виглядає сучасне навчання у школі, ми відразу зрозуміємо, звідки воно походить.
Воно зародилося 300 років тому в останній і найбільшій імперії на цій планеті. [Британській імперії]
Уявіть собі, що Вам треба керувати усім парадом, управляти цілою планетою без комп'ютерів, без телефонів, із даними, записаними на папері, подорожуючи кораблями.
Але вікторіанцям це таки вдалося.
Вони здійснили щось неймовірне.
Створили глобальний комп'ютер, що складався з людей.
І цей комп'ютер досі з нами.
Він називається бюрократична адміністративна машина.
Щоб ця машина працювала, потрібно дуже багато людей.
Тоді вони придумали машину, яка створювала таких людей: школу.
Школи готували людей, які згодом ставали гвинтиками бюрократичної адміністративної машини.
Ці люди мусять бути однаковісінькими.
Вони мають знати три речі: вони мусять мати гарний почерк, бо дані записуються вручну; вони мусять вміти читати; і вони мусять вміти множити, ділити, додавати та віднімати подумки.
Ці люди мають бути настільки однаковими, що якби взяти одну особу з Нової Зеландії і відправити її до Канади, вона б відразу змогла приступити до праці.
Вікторіанці були чудовими інженерами.
Вони збудували настільки життєздатну систему, що вона досі з нами і безупину створює однаковісіньких людей для машини, якої більше не існує.
Імперія розпалася, але що робити зі схемою, яка створює ідентичних людей? І що ми повинні робити далі, якщо взагалі збираємося щось робити?
["Традиційні школи застаріли"]
Доволі сміливе твердження.
Я сказав, що традиційні школи застаріли.
Я не кажу, що вони зіпсувалися.
Тепер модно казати, що система освіти зіпсувалася.
Вона не зіпсувалася.
Вона досконало збудована.
Просто нам ця система більше не потрібна.
Вона застаріла.
Як сьогодні виглядає ринок праці?
У ролі клерків працюють комп'ютери.
У кожному офісі є тисячі комп'ютерів.
І є люди, які допомагають комп'ютерам виконувати службові обов'язки.
Ці люди більше не мусять мати каліграфічного почерку.
Їм не обов'язково вміти множити цифри подумки.
Так, вони мусять вміти читати.
Але читати свідомо.
Так виглядає сучасний світ, але ми навіть не підозрюємо, як виглядатиме ринок праці в майбутньому.
Ми знаємо, що люди працюватимуть де завгодно, коли завгодно і як завгодно.
Чи зможе сучасна освіта підготувати їх до такого світу?
Я натрапив на цю тему цілком випадково.
Раніше я вчив інших, як писати комп'ютерні програми. У Нью-Делі, 14 років тому.
І відразу біля моєї роботи починалися нетрі. Я думав собі - як же ті діти навчаться коли-небудь писати комп'ютерні програми?
Чи їм нема сенсу цього вчитися?
Водночас, у нас навчалося багато дітей багачів, які мали комп'ютери, і казали мені:
"Знаєте, а мій син мабуть обдарований, тому що він вміє робити неймовірні речі на комп'ютері.
А моя донька - о, вона просто геній".
І так далі.
І тут мені спало на думку - як так може бути, що всі багаті люди мають таких неймовірно талановитих дітей?
(Сміх)
Чим завинили бідні люди?
Я зробив дірку у стіні, яка відгороджувала мою контору від нетрів, і розмістив у ній комп'ютер. Я всього лиш хотів подивитися, що трапиться, якщо я дам комп'ютер дітям, які ніколи його не матимуть, які не володіють англійською і не знають, що таке інтернет.
Прибігли діти.
Комп'ютер стояв на висоті одного метра від землі. Вони запитали:
"Що це?"
А я відповів:
"Ммм, я не знаю".
(Сміх)
Вони запитали:
"Чому Ви його тут поставили?"
А я відповів: "Просто так".
І діти:
"Можна до нього доторкнутися?" А я:
І пішов геть.
Через вісім годин вони вже користувалися інтернетом і навчали цього інших.
Я здивувався:
"Та це неможливо, адже ---
Як так може бути?
Вони ж нічого не знають".
Мої колеги заперечили: "Та ні, все просто.
Напевно тут проходив один із твоїх учнів і показав їм, як користуватися мишкою".
Я погодився: "Дійсно, може й так".
Я поїхав на 300 миль від Делі, у дійсно глухе село, де точно не проходитиме програміст.
(Сміх)
І повторив там свій експеримент.
У селі не було де переночувати, тому я просто поставив свій комп'ютер і поїхав геть. Коли я повернувся через декілька місяців, діти бавилися в ігри на комп'ютері.
Коли вони побачили мене, то сказали:
"Ми хочемо швидший процесор і кращу мишку".
(Сміх)
Тоді я запитав:
"Звідки ви це все знаєте?"
І вони дали дуже цікаву відповідь.
Вони роздратовано відповіли:
"Ви дали нам машину, яка працює тільки на англійській мові, отож нам довелося самотужки вивчити англійську, щоб нею користуватися". (Сміх)
Я уперше за весь час роботи вчителем почув, щоб хтось так недбало вимовив фразу "самотужки вивчити".
Ось кілька кадрів із того часу.
Це перший день біля "Дірки у стіні".
Праворуч восьмирічний хлопчик.
Ліворуч - його учениця.
Їй шість років.
Він вчить її користуватися інтернетом.
Я повторив цей експеримент ще багато разів по всій країні. І всюди отримав однаковий результат.
[Фільм "Дірка в стіні" 1999 року]
Восьмирічний хлопчик пояснює старшій сестрі, що робити.
Врешті-решт дівчинка пояснює, що це, на Мараті і каже:
"Всередині процесор".
Отож я взявся друкувати статті.
Я друкувався усюди.
Я усе записував і вимірював, і сказав, що якщо групу дітей залишити сам-на-сам із комп'ютером на будь-якій мові, то за дев'ять місяців вони опанують його так, як офісна секретарка на Заході.
Я бачив це знову і знову.
І мене страшенно цікавило, а що ще під силу цим дітям, якщо вони змогли досягнути такого результату?
Я почав експериментувати з іншими предметами, до прикладу, з вимовою.
У південній Індії мешкала група дітей, які мали жахливу англійську вимову. Але вони мусили поліпшити вимову, щоб мати шанси на кращу роботу.
Я поставив на їхньому комп'ютері програму, яка перетворювала мовлення у текст, і сказав:
"Говоріть доти, поки програма не надрукує ваші слова".
(Сміх)
Діти так і робили. Дивіться.
Комп'ютер:
Дуже приємно.
Дитина:
Дуже приємно.
Суґата Мітра: Я показав в кінці обличчя тієї молодої дівчини, бо напевно багато-хто з Вас її знає.
Зараз вона працює у колл-центрі в Гідерабаді і можливо мучила Вас проханням оплатити кредитні рахунки, звертаючись до Вас із напрочуд чітким англійським акцентом.
Тоді мене запитували, чи я збираюся продовжувати проект?
Коли він дійде кінця?
Я вирішив заперечити власну ідею, висловивши абсурдне твердження.
Я висунув гіпотезу, дурнувату гіпотезу.
Таміль - це південно-індійська мова. І я запитав: чи можуть діти, які розмовляють мовою Таміль у селі на півдні Індії, вивчити біотехнологію редуплікації англійською мовою із вуличного комп'ютера?
Я сказав собі, що випробую їх.
Їхній результат дорівнюватиме нулю.
Я проведу там кілька місяців, потім поїду геть на кілька місяців, потім повернуся і вони далі залишатимуться на нулю.
Я повернуся до лабораторії і скажу, що нам потрібні вчителі.
Отож я знайшов село Каллікуппам у південній Індії.
Я поставив там комп'ютери з проекту "Дірка у стіні" і завантажив з інтернету купу матеріалів про редуплікацію ДНК, половини з яких я сам не розумів.
Прибігли діти і запитали:
"Що це таке?"
Я відповів:
"Це дуже актуально і страшенно важливо.
"А як ми зможемо зрозуміти такі довгі англійські слова, діаграми, і хімію?"
До того часу я вже розробив новий педагогічний метод. Отож я його застосував, відповівши:
"Я не маю ані найменшого уявлення".
(Сміх)
"До того ж, я їду геть".
(Сміх)
Отож я залишив дітей на кілька місяців.
Вони отримали нуль балів.
Я дав їм тест.
Через два місяці я повернувся, до мене прийшла юрба дітей, і вони сказали:
"Ми нічого не зрозуміли".
"А чого ще я міг сподіватися?", подумав я.
І сказав:
"Гаразд, але скільки часу минуло, поки ви вирішили, що нічого не розумієте?"
Діти відповіли:
"Ми не здаємося.
Ми дивимося на це кожнісінького дня".
Я здивувався: Ви не розумієте, що пише на екрані, але витріщаєтеся на нього вже два місяці?
Навіщо?"
Тоді оця маленька дівчинка підняла руку і відповіла мені на ламаній Тамілі та англійській:
"Ну ми не зрозуміли нічого, крім того, що неправильна редуплікація молекули ДНК спричиняє хвороби".
(Сміх) (Оплески)
Діти написали тест.
Я отримав неймовірний результат - від нуля до 30 відсотків за два місяці, у тропіках, із комп'ютером під деревом, на незнайомій мові, ці діти робили завдання, яке б мали виконувати через десять років.
Абсурд.
Але я мусив дотримуватися вікторіанських стандартів.
Тридцять відсотків - це двійка.
Як ці діти можуть скласти іспит?
Вони мусять набрати ще 20 балів.
Я не зміг знайти вчителя.
Але я знайшов їхнього друга, 22-річну дівчину, яка працювала бухгалтером і постійно бавилася з дітьми.
Я запитав цю дівчину:
"Ти зможеш їм допомогти?"
А вона відповіла: "Звісно, що ні.
Я не вчила біології у школі.
Я не маю ані найменшого уявлення, що вони там цілий день роблять під деревом.
Я не можу Вам допомогти".
Тоді я сказав:
"Я тобі скажу ось що - скористайся методом бабці".
Дівчина вигукнула:
"А що це?"
Я пояснив:
"Підтримуй їх.
Що б вони не робили, ти просто кажи:
"О, ого, як вам це вдалося?
А що далі? Боже, коли я була така як ви, я ніколи б такого не зробила".
Говори з ними так, як це роблять бабці".
І вона так і робила протягом двох місяців.
Успішність стрибнула до 50 відсотків.
Каллікуппам наздогнав мою контрольну школу у Нью-Делі, багату приватну школу з професійним викладачем біотехнологій.
Коли я побачив цей графік, то зрозумів, що вони перебувають на рівних умовах.
Ось Каллікуппам.
(Говорять діти) Нейрони ... комунікація.
Камера дивиться не у той бік.
То аматорська зйомка. Але дівчинка розповідає, як ви почули, про нейрони. Вона ось так сплела пальці і сказала, що між нейронами існує зв'язок.
У 12 років.
Отож, як виглядатиме робота у майбутньому?
Ми знаємо, як вона виглядає сьогодні.
Якою буде освіта?
Ми знаємо, як вона виглядає сьогодні. В одній руці діти тримають мобільний телефон, а в іншій - книжки, що їх неохоче забирають зі школи.
Як усе це виглядатиме завтра?
Може до школи взагалі не потрібно буде ходити?
Чи трапиться так у час, коли ми можемо дізнатися про що завгодно за дві хвилини?
Чи може статися так - це руйнівне запитання, яке сформулював Ніколас Неґропонте - чи може статися так, що ми рухаємося до майбутнього, у якому знання стануть застарілими?
Але ж це жахливо.
Ми ж гомо сапієнс.
Знання - ось що відрізняє нас від мавп.
Та погляньмо на це з іншого боку.
Природа витратила сто мільйонів років, щоб змусити мавпу встати і перетворитися на Людину розумну.
Ми витратили тільки 10,000 років на те, щоб зробити знання застарілим.
Яке ж це досягнення!
Але ми мусимо інтегрувати його у своє власне майбутнє.
І тут найголовніше - підбадьорення.
Погляньте на Куппам, погляньте на всі проведені експерименти. Треба було тільки сказати "Ого", похвалити за навчання.
Маємо докази з нейробіології.
Рептильна частина нашого мозку, яка знаходиться у самому центрі мозку, у випадку загрози припиняє діяльність усього. Вона припиняє діяльність префронтальної кори головного мозку, частин мозку, що відповідають за навчання. Вона все зупиняє.
Покарання та іспити вважаються загрозами.
Ми змушуємо дітей зупинити роботу мозку, а тоді кажемо:
"Покажіть результат".
Чому створили таку систему?
Тому що це було саме те, що треба.
То був період під час Епохи імперій, коли були потрібними люди, які вміли виживати перед загрозою.
Коли стоїш сам-один у траншеї, то якщо вижив - усе гаразд, ти склав іспит.
Якщо ні - то провалив.
Але Епоха імперій минула.
Що відбувається з творчістю у наш час?
Ми мусимо змістити рівновагу назад - від загрози до задоволення.
Я поїхав до Англії у пошуках британських бабусь.
Я розклеїв ось такі оголошення: якщо Ви британська бабуся і маєте інтернет і веб-камеру, то чи могли б Ви присвятити мені безкоштовно одну годину на тиждень?
Я отримав 200 відгуків за перші два тижні.
Я знаю більше британських бабусь, ніж будь-хто у всесвіті.
(Сміх)
Вони звуться Хмарою бабусь.
Хмара бабусь сидить в інтернеті.
Якщо якась дитина потребує допомоги, ми зв'язуємося із Бабцею.
Вона виходить у скайп і все залагоджує.
Я бачив, як бабці, що живуть у селі Діґлз на північному заході Англії, допомагають дітям із села Таміл Наду в Індії, за 6,000 миль.
Бабця робить лише один, старий як світ жест.
"Шшшш".
Ясно?
Дивіться.
Бабця:
Ви мене не зловите.
Повторюйте за мною.
Ви мене не зловите.
Діти:
Ви мене не зловите.
Бабця:
Я колобок.
Діти:
Я колобок.
Бабця:
Молодці!
Дуже добре.
СМ:
Що тут відбувається?
Я гадаю, що нам варто подивитися на навчання як на плід освітньої самоорганізації.
Якщо ви дасте змогу освітньому процесові самоорганізуватися, відбудеться навчання.
Йдеться не про те, щоб організувати навчання. Йдеться про те, щоб відкрити йому шлях.
Вчитель запускає увесь процес, а тоді стоїть осторонь і захоплено спостерігає, як відбувається навчання.
На мою думку, все виглядає саме так.
Але як ми знатимемо?
Як ми дізнаємося про це?
Я планую заснувати осередки самоорганізованого навчання.
По суті, це поєднання інтернету, співпраці та підбадьорення.
Я випробував цей проект у багатьох школах.
Він відбувався по всьому світу, а вчителі стояли осторонь і питали:
"Все відбувається саме по собі?"
А я відповідав:
"Так, саме по собі". "Ви не повірите ані дітям, які мені про це сказали, ані тому, з якої вони країни".
Я у відповідь:
Ось осередок самоорганізованого навчання у дії.
(Говорять діти)
Цей знаходиться в Англії.
Цей хлопчик відповідає за порядок, адже ви пам'ятаєте, що поблизу немає вчителя.
Дівчинка:
Кількість електронів не дорівнює кількості протонів, -- СМ:
Австралія.
Дівчинка: які дають негативний електричний заряд.
Сумарний заряд іона дорівнює кількості протонів в іоні мінус кількість електронів.
СМ:
Вона на десять років випереджає свій час.
Осередки самоорганізованого навчання потребують навчального плану, що складатиметься із великих запитань.
Ви вже про це чули. Ви знаєте, про що йдеться.
Колись давно чоловіки та жінки кам'яної доби сиділи, дивилися на небо і питали:
"Що то таке блимає?"
Вони створили перший навчальний план, але ми втратили ці чудові запитання.
Ми все звели до тангенса кута.
Але ж так нецікаво.
Ось як про це треба розповідати дев'ятирічній дитині:
"Якби до Землі наближався метеорит, як би ти визначив, чи він зіткнеться з Землею чи ні?"
І якщо дитина запитає:
"Ну і як?"
Ви відповісте: "Є одне чарівне слово.
Воно зветься тангенс кута".
І залиште дитину на самоті.
Вона сама про все дізнається.
Ось кілька світлин із осередків самоорганізованого навчання.
Я ставив неймовірні, просто неймовірні запитання -
"Коли народився світ?
Як він закінчиться?" - дев'ятирічним дітям.
Це запитання про те, що відбувається із повітрям, яке ми вдихаємо.
Діти шукали відповіді без допомоги вчителя.
Учитель тільки ставить запитання, а тоді відходить убік і захоплюється відповідями.
Отож, яке моє бажання?
Моє бажання - створити майбутнє освіти.
Ми не хочемо бути запчастинами для великого людського комп'ютера, чи не так?
Отож, ми мусимо створити майбутнє освіти.
Я мушу - одну секунду - я мушу зачитати, щоб жодним словом не помилитися, адже це дуже важливо.
Моє бажання - допомогти створити майбутнє освіти, підтримавши дітей зі всього світу, які скористають зі своєї цікавості та вміння співпрацювати.
Допоможіть мені збудувати цю школу.
Вона називатиметься Школа у хмарі.
У цій школі діти вирушатимуть в інтелектуальні мандрівки, що до них спонукатимуть великі питання, які поставили посередники.
Я хочу збудувати осередок, де зможу проводити дослідження.
Осередок, у якому ніхто не працюватиме.
Тільки одна бабця, яка відповідатиме за здоров'я та безпеку.
Усім іншим керуватимуть із хмари.
Хмара вмикає та вимикає світло, і так далі, і так далі, усе робиться з хмари.
Але мені потрібна ваша допомога.
Ви можете створити осередки самоорганізованого навчання удома, в школі, поза школою, у гуртку.
Це дуже просто. TED створив чудовий документ, який розповість вам, що робити.
Прошу вас, прошу вас - зробіть це, на усіх п'яти континентах, і пришліть мені дані. Тоді я зберу їх докупи, переміщу їх до Школи у хмарах, та створю майбутнє освіти.
Це моє бажання.
І останнє.
Запрошую вас на вершину Гімалаїв.
На висоті 12,000 футів, де повітря розріджене, я колись поставив два комп'ютери в рамках проекту "Дірка в стіні". До нього збіглися діти.
Серед них була маленька дівчинка, яка не відступала від мене ні на крок.
Я сказав їй:
"Знаєш, я хочу дати комп'ютер кожному, кожній дитині.
Я не знаю, що мені робити".
Тим часом я намагався непомітно сфотографувати її.
Раптом вона простягнула до мене руку і сказала:
"То займися цим".
(Сміх) (Оплески)
Чудова порада, чи не так?
Я послухаю її і замовкну.
Дякую.
Щиро дякую.
(Оплески)
Дякую.
Дякую.
(Оплески)
Щиро дякую. Ого!
(Оплески)
Проголосуймо, піднімаючи руки.
Скільки у залі людей старших за 48 років?
Що ж, є кілька.
Мої вам вітання, адже якщо ви подивитесь на цей слайд, що демонструє середню тривалість життя американців, то побачите, що ви вже перевищили середню тривалість життя народжених у 1900.
Але подивіться, що трапилося протягом того століття.
Погляньте на цю криву - у цьому місці вона починає опускатись.
Цей спад можна пояснити епідемією грипу 1918 року.
І ось ми на позначці 2010, середня тривалість життя дитини, народженої сьогодні, становить 79 років, і це ще не все.
Так, це добрі новини.
Але все ж таки залишається багато роботи.
Ось, наприклад, скільки відомих нам захворювань мають вивчену молекулярну основу?
Виявляється, близько 4,000, і це справді вражає, адже більшість молекулярних відкриттів зробили не так давно.
Обсяг наших знань вражає, але скільки з тих 4,000 захворювань можна вилікувати?
Лише близько 250.
Отже, перед нами великий виклик, величезна прогалина.
Ви, мабуть, думаєте, що це не так вже й складно, що у нас буде можливість скористатися інформацією про те, як основи біології пояснюють причини захворювань, і збудувати місток через прогалину між фундаментальними науковими знаннями, якими ми володіємо, та їх застосуванням на практиці.
Місток, через який вам доведеться прокласти гарний освітлений шлях, аби здолати цю відстань.
Правда ж, було б чудово, якби все було так просто?
Але, на жаль, це не так.
У реальному житті шлях від фундаментальних знань до їх практичного застосування виглядає ось так.
Немає ніяких освітлених мостів.
Ви робите ставки.
Можливо, ви отримаєте плавця і весловий човен, а ще вітрильник і буксирне судно, і спорядите їх у дорогу. Йдуть дощі та спалахують блискавиці, і, ой лишенько, у воді є акули, плавець потрапляє в біду, і, це ж треба, плавець потонув, вітрильний човен перекинувся, а буксирне судно вдарилося об скелі.
І, можливо, якщо вам пощастить, хтось зможе дістатись іншого берега.
Гаразд, як це виглядає насправді?
Що це значить - створити ліки?
Що таке лікарський препарат?
Лікарський препарат складається з маленьких молекул водню, вуглецю, кисню, азоту, а також кількох інших атомів, з'єднаних у форму, яка і визначає, чи відповідний лікарський препарат влучить у ціль.
Чи приземлиться він там, де необхідно?
Подивіться на це зображення - чимало різних форм танцюють довкола вас.
Якщо ви намагаєтеся розробити нові ліки від аутизму, хвороби Альцгеймера або раку - потрібно знайти правильну форму у сполуках; форму, що буде корисною та безпечною.
Подивіться, що відбувається з каналом інформації - там тисячі, десятки тисяч сполук.
Ви долаєте різні етапи роботи, багато з яких зазнають невдачі.
Зрештою, вам вдасться провести клінічне дослідження з чотирма чи п'ятьма сполуками, і якщо все пройде успішно, то через 14 років праці ви отримаєте затвердження.
Ви витратите понад мільярд доларів на цей один успіх.
Отже, потрібно оцінити канал інформації з точки зору інженера і сказати:
"Як же зробити краще?"
І це головна тема моєї сьогоднішньої промови.
Як пришвидшити цей процес?
Як зробити його успішнішим?
Дозвольте навести вам кілька прикладів, коли все вийшло.
Кілька місяців тому затвердили лікарський препарат для лікування муковісцидозу.
Але цей шлях був дуже довгим.
Молекулярну основу муковісцидозу відкрила 1989 року моя група у співпраці з групою з Торонто.
Ми виявили мутацію специфічного гена на хромосомі 7.
Бачите зображення?
Ось воно.
Це та ж сама дитина.
Це Денні Бессет через 23 роки.
Рік, коли Денні одружився, і щонайголовніше - рік, коли Управління з санітарного нагляду за якістю харчових продуктів та медикаментів вперше затвердило препарат, що лікує муковісцидоз на основі інформацію про його молекулярну будову.
Це добрі новини.
Погані новини полягають в тому, що препарат не може впоратись зі всіма випадками муковісцидозу.
Він неефективний у випадку Денні, і ми досі чекаємо на те, що наступне покоління допоможе йому.
Але цей шлях тривав 23 роки.
Це занадто довго.
Як пришвидшити процес?
Що ж, один спосіб рухатись швидше - це скористатись технологією, а вкрай важливою технологією, від якої ми залежимо в даному випадку, є людський геном, можливість подивитися на хромосому, розкрити її, вилучити ДНК, і прочитати інформацію, що містить у собі ДНК-код,
Це збірник вказівок і правил для нас і всього живого. До того ж вартість цього проекту, що становила сотні мільйонів доларів, за останні 10 років знизилася швидше, ніж це передбачає закон Мура. Зараз потрібно 10,000 доларів, щоб встановити послідовність мого чи вашого геному, а невдовзі ця цифра становитиме 1,000 доларів за геном.
Неймовірно.
Але як це застосувати у випадку з хворобами?
Я хочу розповісти вам про ще один розлад. Цей розлад є досить рідкісним.
Він має назву синдром (прогерія) Гатчінсона-Ґілфорда, і це одна з найрізкіших форм передчасного старіння.
Лише одна дитина на чотири мільйони страждає від цієї недуги.
Простими словами, причиною хвороби є мутація певного гена, яке спричиняє утворення токсичного для клітини білка, який і викликає старіння приблизно в сім разів швидше за норму.
Я покажу вам відео про те, що відбувається з клітиною.
Звичайна клітина, якщо подивитись на неї під мікроскопом, посередині містить ядро, гарне і кругле, з рівними краями, і виглядає воно якось так.
У випадку прогерії, клітина через токсичний білок під назвою прогерин має виступи та вигини.
Коли ми зробили це відкриття ще 2003 року, то хотіли знайти спосіб як це виправити.
Маючи інформацію про пробіг молекул, можна було відібрати одну з багатьох-багатьох сполук, котра могла стати корисною, і випробувати її.
В експерименті з клітинними культурами, який зображений на малюнку, якщо ви візьмете ту конкретну сполуку і помістите її у клітину, уражену прогерією, та спостерігатимете, що трапиться всього за 72 години, ви побачите, що клітина стане майже звичайною клітиною.
Неймовірно, однак чи спрацює це у випадку справжньої людини?
Усього через чотири роки з моменту відкриття цього гена розпочалися клінічні дослідження та випробування цієї сполуки.
Діти, яких ви бачите, виявили бажання стати волонтерами.
Усього їх 28, і на фото ви бачите, що це чудова група молодих людей, які страждають від цієї хвороби та дуже схожі між собою.
І замість того, щоб продовжувати свою розповідь на цю тему, я краще запрошу сюди одного з них, Сема Бернса з Бостона, який сьогодні вранці приїхав до нас, щоб вийти на цю сцену і розповісти про свій власний досвід дитини, яка страждає від прогерії.
Семові 15 років.
Його батьки Скот Бернс та Леслі Ґордон лікарі, і вони також сьогодні разом з нами.
Семе, сідай, будь ласка.
(Оплески)
Отже, Семе, чому б тобі не розповісти цим людям як це - хворіти на таку недугу як прогерія? Сем Бернс:
Що ж, прогерія певним чином обмежує мене.
Я не можу займатись спортом чи дозволити собі фізичні навантаження, але можу цікавитись тим, що прогерія, на щастя, не обмежує.
Однак якщо я справді прагну зробити щось, а прогерія стоїть у мене на шляху як посередник чи суддя, ми завжди знаходимо вихід.
І це доводить, що прогерія не має контролю над моїм життям.
(Оплески) А що б ти хотів сказати дослідникам у цьому залі та всім тим, хто тебе зараз слухає?
Що б ти сказав їм про вивчення прогерії та інших захворювань? Дослідження прогерії сягнули неабияких результатів менш ніж за 15 років, що свідчить про запал дослідників, який довів їх так далеко.
Це страшенно важливо для мене та інших дітей з прогерією, і це ще один доказ, що якщо мати запал, то будь-хто може вилікувати будь-яку хворобу.
Будемо сподіватись, що і прогерію можна буде здолати у найближчому майбутньому, і таким чином ми позбудемося тих 4,000 захворювань, про які говорив Френсіс.
Отже, Сем пропустив сьогодні школу, щоб бути тут, ось він — (Оплески) --
Він, до речі, навчається у дев'ятому класі на самі п'ятірки у школі в Бостоні.
Будь ласка, подякуймо Семові.
СБ: Щиро вдячний.
ФК: Чудова робота. Чудова робота, друже.
(Оплески)
Все ж таки, я хочу висловити ще кілька думок про цю історію, після чого спробую узагальнити, як досягнути успіху у боротьбі з цими захворюваннями, як каже Сем, з цими чотирма тисячами, що чекають на відповідь.
Можливо, ви помітили, що препарат, який зараз проходить клінічні випробування для лікування прогерії, не був призначений для цього.
Це настільки рідкісне захворювання, що компанії було б важко виправдати витрати сотень мільйонів доларів для створення лікарського препарату.
Це препарат, створений для боротьби з раком.
Як виявилося, він не дуже дієвий у випадку з раком, проте має саме такі властивості і саме таку форму, що спрацьовують у боротьбі з прогерією.
Чи не було б чудово, якби ми могли робити це більш систематично?
Чи не могли б ми заохочувати до цього всі компанії на ринку, що тримають у морозильних камерах лікарські препарати, які є безпечними для людей, але так ніколи і не довели свою ефективність на практиці?
Сьогодні ми дізнаємося про нові молекулярні стежини -- деякі з яких можна перемістити чи змінити їхнє призначення, щоб застосувати по-новому, тобто навчити старі лікарські препарати нових хитрощів.
Це могло б стати феноменальною, неоціненною діяльністю.
Ми ведемо перемовини між Національним інститутом охорони здоров'я та компаніями про втілення цих напрочуд перспективних планів.
І можемо сподіватися на добрі результати.
Існує чимало успішних історій про те, як такі проекти дали змогу зробити крок уперед.
Перший препарат для лікування ВІЛ/СНІД не був розроблений саме для лікування ВІЛ/СНІД.
Він був розроблений для лікування раку.
Його назва АЗТ.
Ліки виявились неефективними для лікування раку, але стали першим дієвим антиретровірусним препаратом.
З таблиці ви бачите, що є ще й інші ліки.
Отже, що ж потрібно зробити, щоб об'єднати зусилля?
Треба налагодити партнерство між академіями, урядом, приватним сектором і організаціями пацієнтів заради досягнення мети.
У Національному інституті охорони здоров'я ми відкрили новий
Національний центр передових трансляційних досліджень.
Він розпочав роботу торік у грудні, і це одна з його цілей.
Хочу повідомити вам ще одну річ, яку ми можемо зробити.
Чи не було б добре випробовувати препарати, щоб переконатися в їхній ефективності та безпечності, не наражаючи на ризик пацієнтів, адже спочатку ви ніколи не впевнені в тому, що робите.
Як дізнатися, що препарати є безпечними ще до того, як призначити їх людям?
Ми випробовуємо їх на тваринах.
А це не так вже й надійно, та ще й дорого і вимагає чимало часу.
Уявімо, що ми могли б робити це на людських клітинах.
Якщо ви цікавитеся науковою літературою, то мабуть знаєте, що у наш час можна взяти клітину шкіри та перетворити її на клітину печінки, клітину серця, клітину нирок або мозку, для будь-кого з нас.
Чому б не спробувати використати такі клітини, випробовуючи ефективність лікарських препаратів та їх безпеку?
Перед вами зображення легені на мікросхемі.
Його створив Інститут Вісса у Бостоні.
Це коротеньке відео показує їхні здобутки: вони взяли клітини людини, перетворили їх на клітини, які є у легенях, та визначили, що станеться, якщо додати до них сполуки різних лікарських препаратів, щоб перевірити, чи вони токсичні.
Ця мікросхема навіть дихає.
Тут є повітряні і кровоносні капіляри.
А поміж ними знаходяться клітини, завдяки яким можна спостерігати, що відбувається, коли додати сполуку.
Чи ці клітини задоволені результатом?
Можна створити таку ж мікросхему для нирок, серця, м'язів - усіх органів, на яких треба перевірити, чи лікарський препарат спричинить проблеми для печінки.
Оскільки це можна зробити для окремої людини, то мабуть вдасться дійти до етапу, на якому з'явиться можливість створювати та випробовувати ліки за допомогою мікросхеми. Тобто процес створення лікарських препаратів та перевірки їхньої безпеки стає індивідуальним.
А тепер підіб'ємо підсумки.
Зараз ми перебуваємо на дивовижному етапі.
За 20 років, які я провів у Національному інституті охорони здоров'я, ще жодного разу ніхто з таким запалом не говорив про ті можливості, які відкриваються перед нами.
Ми зробили всі відкриття у лабораторіях по всьому світу.
Як тепер скористатися з них?
Перш за все, нам потрібні ресурси.
Це дослідження надзвичайно ризиковане і потребує великих витрат.
Винагорода має величезне значення для здоров'я і обіцяє неабиякий економічний зиск.
Нам потрібно підтримати цей проект.
По-друге, необхідні нові види співпраці між академіями, урядом, приватним сектором та організаціями пацієнтів, на зразок того, що я вже описав. Ми мусимо отримати змогу змінювати призначення нових сполук.
І по-третє, щонайважливіше, нам потрібні таланти.
Нам потрібні найкращі, найрозумніші представники багатьох різних галузей, які приєднаються до проекту. Будь-якого віку, різних груп -- тому що час настав, друзі.
Це біологія 21-ого століття, на яку ви чекали, і ми маємо можливість нею скористатися і покінчити з хворобами.
Це моя мета.
Я сподіваюся, що це і ваша мета.
Гадаю, це буде метою поетів та нездар, серферів та банкірів, та всіх людей, які приєднаються до нас і думатимуть про те, що ми намагаємось зробити, і чому це так важливо.
Це важливо вже цієї миті. Якомога швидше.
Якщо ви не вірите мені, просто спитайте у Сема.
Щиро дякую.
(Оплески)
Після закінчення Каліфорнійського університету я переїхав північніше і жив у маленькому містечку під назвою Елк на узбережжі Мендосіно.
У мене не було мобільного чи телевізора, тільки пошта, та все ж, як згадати, життя було чудове.
Я ходив у крамницю за чашечкою кави та печивом, надсилав плівку до Сан-Франциско, і ось через днів зо два вона опинялась у моїй пошті, що значно краще, ніж стовбичити у заторах Голлівуду. (Музика)
Грошей у мене було небагато, але часу та чуття дива - вдосталь.
Місяць я знімав чотирихвилинний фільм. Це все, що я міг собі дозволити.
Я робив сповільнені зйомки квітів безперервно:
24 години на день, сім днів на тиждень, понад 30 років.
Адже їхні рухи схожі на танець, який мені ніколи не набридне.
Їхня краса пробуджує відчуття кольору, смаку, дотику; забезпечує нас третиною харчів.
(Музика)
Краса та принада - ось природна зброя для виживання, адже ми захищаємо те, що любимо.
Вона відкриває наші серця, змушує усвідомити, що ми - частина природи, ми невіддільні від неї.
Це усвідомлення зближує нас один з одним, тому що, зрозуміло, ми всі - одне ціле.
Коли люди дивляться на мої знімки, часто вигукують:
"О Боже мій!" Ви замислювались коли-небудь, що це значить?
"О" означає, що це привернуло вашу увагу, породило співпереживання і роздуми.
"Мій" вказує на зв'язок із чимось у глибині душі.
Він пробуджує внутрішній голос, щоб його почули.
А "Боже"?
Бог - це дорога, якою кожен хоче йти, відчувати натхнення, відчувати єдність зі Всесвітом, що прославляє життя.
Ви знали, що 80 процентів інформації ми сприймаємо очима?
А якщо порівняти енергію світла з музичними гамами, неозброєним оком помітно лише одну октаву якраз у центрі.
І хіба ж ми не вдячні нашому мозку, який використовує електричні імпульси, що йдуть від світлової енергії для створення образів навколишнього світу?
І хіба ми не вдячні за те, що маємо серце, яке вловлює ці вібрації, щоб ми могли відчувати задоволення і красу природи?
(Музика)
Краса природи - це дар, що породжує вдячність, подяку.
(Музика)
Отже, я маю подарунок, яким хочу з вами поділитися: проект, над яким я працюю, під назвою "Щастя на долоні".
Він розповість про навколишній світ з точки зору дитини та літньої людини.
Дитина:
Коли я дивлюсь телевізор, там лише награні програми, а коли ти досліджуєш щось, межі твоєї уяви розширюються.
І коли це стається, ти хочеш все більше і більше, і ти можеш зайти все далі у спогляданні прекрасного. Це неначе дорога. Якщо це дорога, вона може привести до пляжу чи ще кудись, і це прекрасно.
(Музика)
Літня людина:
Ви думаєте, що сьогодні - це просто ще один день вашого життя?
Це саме той день, подарований вам сьогодні.
Він вам подарований.
Це подарунок.
Це єдиний дарунок, який ви маєте зараз, тому єдина доречна реакція на нього - вдячність.
Якщо ви будете безмежно вдячні за цей прекрасний дар - дивовижний день, якщо ви навчитесь сприймати його так, ніби це перший і останній день вашого життя, тоді ви проведете цей день чудово.
Відкрийте очі і здивуйтеся, що у вас є очі, які можуть бачити, насолоджуватися неймовірним розмаїттям кольорів навколо.
Подивіться на небо.
Ми так рідко дивимося на небо.
А ще рідше помічаємо, як час від часу змінюються хмарки, що пливуть по ньому.
Все, про що ми думаємо, - це погода.
І навіть думаючи про погоду, ми зовсім не звертаємо увагу на її відтінки.
Нам лише цікаво, хороша вона чи погана.
Сьогодні, прямо зараз, погода - унікальна. Можливо такої вже більше ніколи не буде.
Ніколи більше не буде таких хмар на небі, як саме у цю мить.
Відкрийте очі.
Гляньте сюди.
Придивіться до облич людей, яких зустрічаєте.
На кожному з них написана надзвичайна історія: історія, яку ви ніколи не осягнули б, історія не лише особиста, а й і їхніх попередників.
Ми всі маємо історію. А от саме цієї миті, сьогодні люди, яких ви зустріли, представники різних поколінь та різних країн з усіх куточків світу об'єднуються в єдине русло і течуть назустріч вам, ніби життєдайна вода.
Лишень відкрийте серце та пийте.
(Музика)
Відкрийте ваші серця дивовижним дарам, подарованим нам цивілізацією.
Ви клацнули вимикачем і засвітилося світло.
Ви відкручуєте кран, і тече тепла вода, холодна, питна.
Це подарунок, що його ніколи не матимуть мільйони людей на Землі.
І це лише кілька з величезної кількості дарунків, яким варто відкривати наші серця.
Отож бажаю вам відкривати серця усім благам світу. Хай вони наповнюють вас сповна, і кожен, кого ви зустрінете, стане щасливішим від вашого погляду, вашої посмішки, вашого дотику, просто від вашої присутності.
Нехай вдячність переросте у всеохоплююче щастя, і тоді сьогодні буде насправді чудовим днем.
(Оплески)
Луї Шварцберґ:
Дякую.
Дякую за увагу.
(Оплески)
Haas відео виробництво
Параметр високої інтенсивності освітлення " можна встановити на безліч Хаас верстати токарські та ще VMC машини
Ці інструменти можна використовувати для установки
Крок сходи для досягнення у верхній частині камери
На водія і п'ять тридцять другий дюйм "hex" свердло
Тридцять п'ять-другий дюйм шістнадцятковий ключових гайковий ключ
Викрутка phillips і напруги, зондування викруткою або напруги метр
Почати керування Кабінету і переконайтеся, що немає такої сили на стороні виводу машина Автоматичний вимикач
Розпакуйте і організувати вміст поля ХІЛ так що ви можете бачити всі компоненти використання інструкція лист як керівництво
Гора світла у правильному розташуванні
Використання ключових гайковий ключ для затягування передній гвинти
Ось деякі приклади настановних позицій на декількох машинах
на VF-6 і великі машини за допомогою спеціальних кронштейни між фари і корпус панелей
На старих машинах використовувати адаптер плит між фари і корпус панелей
Викласти кабель живлення, на верхній частині машини, щоб візуалізувати, як він може найкращим пересилається у кабінеті Під'єднайте кабель живлення до світло
Прикріпити трос до комп'ютера за допомогою наданого кабелем хомутами
Видалення каналу обкладинки і місце кабель живлення ХІЛ акуратно в кабельний канал
При збереженні як втратити припасування якомога
Переконайтеся, що будь-який підключення запалювання знаходяться за межами кабельний канал
Коли кабель має був перенаправлено на внутрішній контроль Кабінету
Обережно вийміть усі кабель застій у кабінеті
Переінсталюйте кабельний канал охоплює і перевірити, що кабелі не є обов'язковим, або вщипнув
Всередині Кабінету видалення обкладинки кабелю, а також покриття ради ПК
З буває достатньо застій в кабель підключення плагіна до роз'єму "P36A"
Обернути будь-які надлишки кабелю акуратно в основних вертикальними кабель лоток і "zip краватку" на місці
Переінсталюйте покриття ради ПК і охоплює кабель лоток
Перехід на автоматичний вимикач назад на і влада машину
Доступ до параметра 833 і встановіть його на 28
Далі, перейдіть в налаштування 238 і встановити його в один
Це відповідає вогні на час однієї хвилини
Використання в "phillps" викрутка, щоб налаштувати положення лампа, необхідну
Відкрийте двері машини та Перевірка лампи "ХІЛ" Давай
Через хвилину лампи слід вимикати
Як тільки ви переконалися, що лампи працює належним чином
повернутися до settng 238 та змініть значення на десять або будь-який інший клієнт хотів
(фортепіанна музика)
Це дуже відомий автопортрет Вінсента ван Гога...
Це один з найскладніших автопортретів, які я бачив. Бет:
Складний з точки зору кольору. Складний, бо ван Гог створив його в кінці 1880-х. Стівен:
Ця картина здається мені неймовірно сучасною.
Готовність ризикувати, яка... Бет:
Це дивовижно.
Стівен: ...захоплює дух.
Бет: Такі кольори не використовував раніше жоден художник.
І ними зафарбований весь фон.
Яка рішучість потрібна для такого радикального кроку!
Стівен: Погляд одразу ж притягує структура картини, те, як він створив архітектуру обличчя, як він використовує лінії... подивіться, як мазки пензля загинаються і йдуть каскадом навколо ока і уздовж носа.
Це майже як річка фарби, яка тече крізь це обличчя і визначає його характер.
Але тут важлива не лише робота пензля.
Річ у тім, як структура фактично створюється кольором.
Бет: Кольором, так, і я гадаю, що Сезанн також думав про це.
Створення об'єму кольором, а не к'яроскуро.
Але ці рожеві і бузкові тони на його скронях, і те, як вони переходять у відтінки зеленого -- Це не схоже ні на що, бачене мною.
Стівен: Він розглядає структуру свого обличчя, своєї голови, свого черепа багато в чому так, ніби це пластичний матеріал.
Він писав про цей портрет, що зобразив очі майже так, ніби він був японцем, це відображає його прихильність до живопису східної Азії.
Але ця картина була призначена в подарунок Гогену, на обмін.
Бет: Так. У межах утопічної ідеї братерства художників, яка була дуже важливою для нього.
Стівен: І звісно, Гоген теж дуже цікавився мистецтвом східної Азії.
Він зобразив волосся на голові зализаним. Це візуально сильно контрастує з його пальтом, яке здається важким, грубим і надміру великим.
І поруч відчуття щільно натягнутої... Бет: Шкіри.
Так, я теж це помітила, і це нагадало мені череп. Відчуття кісток просто під його шкірою, майже 'memento mori'.
Подивіться на коричневі, сині, іржаві відтінки його пальто.
Стівен: Ця зелень, море кислотного світла, що його оточує.
Бет: Просто неймовірний колорист.
У цьому відео я хочу розповісти про різницю між векторами і скалярами.
На перший погляд вони можуть здаватися складними, проте ми побачимо, що насправді вони є дуже простими.
Спочатку я дам вам визначення і декілька прикладів і думаю, що вони допоможуть все прояснити.
Сподіваюся, що приклади спростять теорію.
Вектор містить величину, або розмір, який має напрям.
Отже, у нього є напрям.
У скаляра є лише величина або розмір.
І якщо вам це незрозуміло, все проясниться коли я покажу вам приклад.
Наприклад: у мене є земля, краще намалюю її іншим кольором..
Нехай я візьму зелений.
Тоді я піднімаю цеглину із землі.
Я беру цеглину, і переставляю її сюди.
Я її переміщую, забираю лінійку і кажу :
"Я перемістив цеглину на п'ять метрів". Моє запитання до вас : це переміщення
є векторним чи скалярним?
Коли я кажу "п'ять метрів", то ви знаєте лише розмір переміщення, або його величину.
Тому якщо хтось сказав "п'ять метрів", то це скалярна величина.
Коли ж ми говоримо про переміщення або на скільки змінилось положення предмета і не кажемо напряму, то говоримо про відстань.
(я наголошую, що ви почули слово "відстань") На яку відстань перемістився предмет?
Тому це відстань.
Тому ми можемо сказати, що ця цеглина перемістилася на відстань п'ять метрів.
Проте якби я не показав вам цієї картинки, і хтось би сказав вам, що її перемістили на п'ять метрів, ви б не знали чи її перестили вправо чи вліво, або може вгору чи вниз, ви б не знали напряму переміщення, а лише його величину.
Якщо ви хочете вказати це, то можете зазначити, що цеглину перемістили на п'ять метрів вліво.
Ми вказали величину, і напрям : "вліво".
Тепер ви точно знаєте, що його перемістили на п'ять метрів вліво.
Ой, вибачте, повинно було бути вправо, зміню це. Отже переміщено вправо.
Почалось тут, тоді на п'ять метрів вправо.
Ще раз : величина - це п'ять метрів, і напрям вправо.
Те що я вам описав називається векторною величиною.
Все це розповідається про вектор.
Та коли ви говорите про рух, зміну положення тіла і даєте йому напрям - векторну версію відстані, то думаю, що ви називаєте це переміщенням.
Тому це переміщення.
Варто сказати таке : що блок змістили на п'ять метрів вправо або його перенесли на відстань п'ять метрів.
Відстань-це скалярнарна величина.
Я не сказав вам на яку відстань ми перенесли його.
Переміщення-це векторна величина.
Я вам вже сказав, що переніс цеглину вправо.
Тепер давайте з'ясуємо це, якщо ми говоримо про швидкість.
Тому скажемо, що тіло пройшло п'ять метрів і що зміна часу (дозвольте мені лише...тому що ви напевно ще не знаєте що це означає)
Скажемо, що зміна часу отут-зміна в часі, коли я переніс п'ятиметровий блок, нехай зміна часу була дві секунди.
Тому напевно коли блок почав рухатись мій секундомір показував нуль тоді, коли блок зупинився, секундомір показав, або, вірніше, він перемістився сюди, коли блок покинув це місце секундомір вказав на нуль, коли ж блок зупинився, то він показав дві секунди.
Тому зміна часу або тривалість становить дві секунди.
Нам відомо, що час йде лише у додатньому напрямі, тому ви можете вибрати його як вектор або скаляр, оскільки, як ми знаємо, час має лише один напрям, або хоча б той, з яким ми будемо працювати у простій фізиці.
То що вимірює швидкість руху тіла? Як швидко воно рухалось?
Ми можемо сказати, що воно рухалось п'ять метрів протягом двох секунд.
(Дозвольте мені записати це).
Отже швидкість становить п'ять метрів за дві секунди.
Або ми можемо записати це як п'ять других метра за секунду, або п'ять поділити на два дорівнює два з половиною метра за секунду. Просто п'ять поділити на два.
Моє запитання до вас : час - це векторна чи скалярна величина?
Він показує як швидко рухається тіло, проте, він дає вам лише величину швидкості чи також напрям?
Я не бачу тут жодного напряму, тому це скалярна величина.
Скалярна величина показує як швидко рухається тіло, тобто швидкість.
Тому ми можемо сказати, що швидкість цеглини становить два з половиною метра за секунду.
Тепер, якщо ми проведемо ті самі розрахунки, якщо блок пройшов п'ять метрів, я напишу "м", п'ять метрів вправо за дві секунди.
Тоді що ми отримуємо?
Ми отримуємо два з половиною метрів за секунду, я трохи скорочу як м/с вправо.
Це векторна чи скалярна величина?
Я говорю вам величину швидкості, ось вона - два з половиною метрів за секунду, і я також кажу вам напрям : вправо.
Тому це векторна величина.
І коли ви вказуєте швидкість і напрям - два з половиною метра - це скаляр, і напрям- ви говорите про векторну швидкість.
Краще зрозуміти можна так : якщо ви думаєте про зміну розташування і вказуєте напрям його зміни, то говорите про переміщення.
Якщо ви не говорите про напрям, то це скаляр, ви говорите про відстань.
Якщо ви говорите про те як швидко рухається тіло і даєте йому напрям, то ви говорите про векторну швидкість.
Якщо у вас немає напряму, то ви говорите про скалярну швидкість.
Сподіваюсь, що вам це трохи допоможе, а в наступному відео ми вже будемо працювати з цим і будемо відповідати на основні запитання про те як швидко або як далеко тіло рухається, або як довго потрібно дістатися якогось місця призначення.
Отже, нас питають:
Скільки літрів содової нам потрібно для вечірки?
І нам надається потрібна інформація.
А зараз я пропоную вам призупинити це відео и подумати над тим, яка інформація нам потрібна, щоб відповісти на перше питання а потім спробуємо відповісти на питання: "Скільки літрів содової потрібно для вечірки?"
Зараз призупинимось.
Давайте розглянемо надану нам інформацію.
На вечірку прийшло 20 людей.
Але це нам не допоможе дізнатися скільки літрів содової ми маємо насправді.
Тому цей факт ми проігноруємо.
Ми придбали 5 бутилок содової для вечірки.
Добре, це корисний факт.
Ми матимемо 5 бутилок содової.
Отже, це 1,2,3,4 і 5 бутилок содової.
Ця частина інформації прямо ось тут.
Ми придбали 5 бутилок содової для вечірки.
Нам залишилось тільки взнати скільки содової у кожній бутилці.
Далі йдеться про те, що вечірка тривала 3 години.
Це не має відношення до питання "Скільки літрів содової нам потрібно для вечірки?"
У кожній бутилці 2 літри содової.
Зараз це цікаво.
У кожній бутилці 2 літри содової.
Отже, тут 2 літри.
Тут 2 літри.
Тут 2 літри.
Тут 2 літри.
І тут 2 літри.
Якщо ми хотімо з'ясувати загальну кількість літрів содової ми користуємось наступним:
У нас є 5 бутилок, в кожній вміщається по 2 літри.
Ми маємо 5 × 2.
І чому це відповідає?
Добре, 5 × 2 це те ж саме, що й 2+2+2+2+2.
Ви повинні 5 разів скласти двійки.
Отже, це виглядає так- (Дайте я запишу це нижче) 2+2+2+2+2, це буде 2,4,6,8,10.
5 × 2 це 10.
У нас є 10 літрів содової для вечірки.
Ми були в змозі відповісти на питання, навіть не дивлячись на останнє положення.
В останьому (ствердженні) говориться про те, скільки бутилок содової нам було необхідно для пікніка минулого тижня, що зовсім не має ніякого відношення до нашої поточної вечірки.
П'ятдесят років тому в Радянському Союзі команда інженерів таємно пересувала великий об'єкт по безлюдній сільській місцевості.
За допомогою нього вони надіялись заволодіти розумами людей всього світу, будучи першими завойовниками космосу.
Ракета була величезна.
На її верхівці була розміщена срібна куля з двома радіоприймачами всередині.
Запуск ракети відбувся 4-го жовтня 1947 року.
Один із російських вчених писав в цей час:
"Ми на грані створення нової планети, яку ми назвемо Супутником.
Дуже давно, такі дослідники як Васко да Гама та Колумб завдяки щасливому випадку відкривали земну кулю.
Тепер у нас є щаслива нагода відкрити космос.
І людям майбутнього залишається тільки позаздрити нашій радості."
Ви переглядаєте вирізки із "Супутника", мого п'ятого документального фільму, який вже майже закінчений.
Він розповідає історію Супутника, та історію того, що відбулось в результаті його запуску в Америці.
Після того, як пройшло декілька днів після запуску супутник здавався всім прекрасною дивиною.
Створений людиною місяць, видимий звичайним людям, ця дивина вселяла трепет та гордість за те, що люди врешті-решт запустили об'єкт в космос.
Але всього лише через три дні в день, який прийнято називати Червоним Понеділком, медіа та політики повідомили нам, а ми, в свою чергу, повірили, що супутник - це доказ того, що наш ворог випередив нас і в науці, і в технології, і що тепер він може атакувати нас водневими бомбами, використовуючи свою ракету Супутник як ракету IBM.
І відкрились ворота пекла.
Супутник швидко став однією із трьох великих подій, що вразили Америку. Історики прирівнюють її до Перл-Харбору і 11-го вересня.
Це спровокувало ракетний бум.
Почалась гонка озброєння.
Космічна гонка.
Цілий рік Конгрес вкладав великі гроші в збільшення озброєння, в результаті чого наш ядерний потенціал зріс до 1200 ядерних боєголовок, а потім і до 20000.
Реакція на запуск Супутника пішла значно далі, ніж просто гонка озброєння.
Наприклад, дехто із присутніх тут пам'ятають цей день, у червні 1958 року,
Національне навчання з цивільної оборони, коли десятки мільйонів людей в 78 містах евакуйовувались під землю.
Чи опитування думки "Галлуп", яке показало, що сім із 10 американців вірили, що може відбутись ядерна війна, і що принаймні 50 відсотків населення всієї країни буде вбито.
Але запуск Супутника мав і позитивну сторону.
Наприклад, деякі люди в цій кімнаті пішли в школу здобувати знання завдяки Супутнику.
Була розгорнута широка підтримка науки - відбувся розквіт освіти.
Вінт Серф вказує, що Супутник прямо привів до ARPA та Інтернету, і, звісно ж, до створення NASA.
Мій фільм показує, що вільне суспільство може бути обернене в паніку тими, хто вміє спритно використовувати медіа.
Але він також показує, як ми можемо змінити те, що на перший погляд здається невиправним, у щось позитивне, як це відбулось в даному випадку.
Фільм скоро вийде в прокат.
На завершення, я би хотів подякувати одному зі своїх інвесторів старожилу TED'а Джею Уолкеру.
А також подякувати всім вам.
(Оплески)
Дякую, Кріс.
Тепер давайте зробимо наше коло більш складним.
Скажімо, в мене знову є батарея, і я зроблю її іншим кольором для різноманітності.
Це додатній термінал, а це від'ємний термінал.
Скажімо, в мене є цей чудовий провідник, і скажімо, я маю один резистор, і маю ще один резистор.
І для розваги, давайте додамо ще і третій резистор.
І ми, звичайно ж, знаємо, що струм тече від додатнього до від'ємного, це напрям руху струму.
І пам'ятайте, що струм це просто заряд, що проходить за одиницю часу, або ж швидкість руху заряду.
Але ми знаємо, що насправді ось що відбувається... (якщо тільки це "насправді" існує)... ми маємо купу електронів, що через напругу на батарейці, не дуже хочуть дістатися до додатнього терміналу.
І чим більша напруга, тим більше вони хочуть дістатися до додатнього терміналу.
То що ж станеться в цьому колі?
Спочатку, давайте все тут позначимо.
Це буде R1, а це буде R2, назвемо це R3.
Перша річ, яку ви маєте зрозуміти, це те, що між елементами напруга завжди є сталою.
І чому ж це так?
Ми припустили, що це чудовий провідник -- скажімо, цей шматочок ось тут, так?
Так, це чудовий провідник.
Погляньмо на нього з цього боку.
Ми маємо всі ці електрони.
Це чудовий провідник, тому тут немає нічого, що могло б спиняти ці електрони від їх самовільного поширення по цьому дроту.
Перед тим, як ви зустрінете елемент в колі, або ж прилад, називайте це як хочете, розгляньмо цей ідеальний провідний дріт зі схематичної точки зору, як розповсюдження від'ємного терміналу.
Так само ви можете розглянути дріт і тут, але ця частина дроту буде розповсюджувати додатній термінал.
І причиною чому я хочу це сказати є те, що насправді, не має значення, чи вимірюєте ви напругу тут.
Скажімо, я вимірюю напругу на цих терміналах, використовуючи вольтметр.
Пізніше я зроблю відео про те, як працює вольтметр, але пам'ятайте, коли ми вимірюємо напругу, ми маємо вимірювати її в двох точках.
Але чому?
Бо наруга - це різниця потенціалів.
Це не якесь число.
Це різниця між тим, по суті, як погано електрони хочуть дістатися звідси сюди.
Тому, якщо ми вимірюємо напругу між цими двома точками, це було б те ж саме, якщо б ми вимірювали її між цими двома точками.
Теоретично.
Як ми знаємо, дроти не мають питомого опору.
Всі дроти мають маленький опір, але коли ми робимо все схематично, ми припускаємо, що дроти - це чудові провідники, і весь опір знаходиться в резисторах.
Отже, це перша річ яку я хочу, щоб ви зрозуміли, і це робить речі дуже... так, наприклад, всюди по цьому дроту, цій частині дроту, напруга є сталою.
Всюди по цьому дроту, напруга є сталою.
Це перше, що я хочу, щоб ви зрозуміли.
Давайте дещо приберемо, бо я не хочу, щоб все це виглядало дуже безладним.
Це дуже важливо, якщо ви в майбутньому станете інженером-електриком, і матимете вирішувати багато проблем.
Дозвольте я зітру це все.
Дозвольте мені перемалювати це, бо ми не можемо мати тут діру, бо якщо тут буде діра, струм не буде йти.
Це насправді.... ми пізніше навчимося, як можна намалювати перемикач, але перемикач, це також дірка.
Це виглядає так, неначе дірка в колі, яку ви можете відчиняти чи зачиняти, чи не так?
Тому що, якщо ви відчините її, струм не буде проходити.
Якщо ви її зачините, струм піде.
Добре, отже ви знаєте, що напруга між пристроями є сталою.
Інша річ, яку я хочу щоб ви зрозуміли, це те, що струм на цьому колі є сталим, і це відноситься до кожного струму, що проходить послідовно.
Що я маю на увазі під словом "послідовно"?
Послідовно означає, те, що все в колі йде один за одним, так?
Якщо ми вибираємо напрям і говоримо, що струм тече в цьому напрямку, він пройде цей резистор, потім інший резистор, потім інший резистор.
Немає точок, де б коло розгалужувалося, і ми б мали вибирати, чи нам піти шляхом А, чи шляхом Б.
Це коло повністю послідовне, і є декілька шляхів для того, щоб переконати вас, що струм... назвемо струм в цьому місці І1.
А струм в цьому місці назвемо І2.
Цей струм назвемо І3
Я можу намалювати його ось тут, І3.
Тобто, існує декілька шляхів для того, щоб впевнити вас, що І1 дорівнює І2, І3.
Перший - це я можу сказати, що якщо ви експерементально виміряєте це, використовуючи амперметр, прилад, що вимірює струм, ви побачите, що вони повністю однакові.
Але інший спосіб про це подумати, і цього разу я, насправді, буду говорити про електрони, тому давайте поговоримо про речі, які йдуть в цьому напрямку... тобто, ці електрони, які проходять через цей дріт, вони можуть рухатися так швидко, як вони цього хочуть, так?
Зі швидкістю світла, або ж зі швидкістю, що є близькою до неї, бо вони мають маленьку, дуже маленьку масу.
Ми колись дійдемо до відносності.
Але коли вони потрапляють до цього резистора, вони починають наштовхуватися на все підряд, і їх швидкість починає падати.
Цей резистор, як вузький прохід, чи не так?
Тому, як швидко вони б не рухалися, вони мають зменшити швидкість ось тут.
І якщо вони почнуть знижувати швидкість тут, вони мають зробити це і тут також, бо якщо вони продовжать рухатися супершвидко, і сповільняться тут, в такому випадку вони почнуть нарощувати швидкість ось тут. І це просто не має сенсу, бо ми знаємо, що вони продовжать рухатися рівномірно.
І так само, вони можуть пройти крізь цей резистор із певною швидкістю, і сповільняться ще більше, бо пройдуть крізь резистори тут, але якщо вони пройдуть ще повільніше в цій точці, тут буде вузьке місце, тому по суті, вони матимуть йти з однаковою швидкістю весь шлях.
А інший вихід, думати, що опір це найймовірніший шлях.
Я знаю, коли ви думаєте про все на макро-рівні, ви кажете, о воно має цей опір. Він посто сповіьнює їх.
Але чим довше там є резистор, тим більше він зменшує вірогідність того, що електрони будуть зіштовхуватися з чимось й створювати трохи тепла, і так далі, так далі.
Тому, коли ви вмикаєте резистори послідовно, що ви насправді робите, так це зменшуєте ймовірність того, що більше електронів буде зіштовхуватися з чимось, так?
Скажімо, ми маємо електрон, що подорожує крізь це, він ні з чим не зіштовхується, бо він йде крізь це, бо він рухається дуже швидко, але потім він наштовхується на щось, так?
Він просто збільшує вірогідність того, що дещо наштовхнеться на нього.
Тому існує багато шляхів про це подумати, і я рекомендую вам говорити мені, якщо будуть якісь інші шляхи вам допомогти.
Але струм на всьому цьому колі сталий.
Тепер, якщо ми сказали це, що ще ми можемо додати?
Якщо струм тут-- скажімо, струм тут буде І1.
Якщо струм тут - І1, то якою ж буде напруга, якщо я буду вимірювати її тут і тут
Яка тут напруга?
Я виміряю її за допомогою вольтметру.
Ну, V1 буде дорівнювати І1 помножити на R1.
Я не знаю, чому я поставив R.
Це 1, не І.
І1 помножити на R1, так?
І так само, якщо б я вимірював напругу тут і тут, ця напруга дорівнювала б І2 помножити на R2.
Скажімо, тут в нас І3.
Тому напруга, якщо б я хотів її виміряти тут і тут-- (перепрошую мій телефон дзвонить...він завжди мене відволікає)...
Але в будь-якому випадку, якщо ми будемо вимірювати напругу тут і тут, це буде І3 помножити на R3.
Отже, що ми бачимо, так це те, що напруга на всьому колі, яку я можу написати як V-загальне, буде дорівнювати потенційним падінням, загальним потенційним падінням на кожному з приборів.
Шлях про це подумати...давайте подумаємо про електрони.
Електрони, що знаходяться тут, вони дуже хочуть дістатися сюди.
Але коли вони трохи поштовхалися навкруги і дісталися сюди, вони зазнали падіння потенціалів.
Тому електрони, що знаходяться ось тут, мають менше бажання дістатися сюди.
І як тільки вони проходять тут... мабуть, вони просто втомлюються так багато раз зіштовхуватися зі всім підряд.
І коли вони вже тут, вони вже менше хочуть дістатися сюди.
Тобто, на кожному пристої є падіння напруги, так?
Отже, загальна напруга дорівнює падінню напруги на кожному з приладів.
А тепер повертаємося до цього, припустимо, що струм йде в цьому напрямку.
Загальне падіння напруги дорівнює V1, додати V2, додати V3... Загальне падіння напруги дорівнює І1 R1 додати I2 R2 і додати I3 R3.
І яким же буде загальне падіння напруги?
Воно дорівнює загальному струму в цілій системі.
I загальне, або ж посто І, помножити на загальний опір, що дорівнює І1 R1 додати І2 R2, додати I3 R3.
Ми знаємо що всі І однакові.
На щастя, ми можемо прийняти це так, просто концептуально це має сенс для нас, бо струм на всьому колі буде однаковим.
Тому всі ці І будуть однаковими, тому ми можемо просто їх викреслити.
Поділимо обидві частини на І.
Беремо до уваги, що це не нуль, тому І,І,І,І, і ми маємо - загальний опір кола, що дорівнює R1 додати R2, додати R3.
Тому, коли ми маємо резистори, послідовні, так як тут, загальний опір, їх загальний опір, дорівнює їх сумі.
І це був просто найнудніший спосіб розповісти дещо дуже просте, і я зроблю приклад.
Скажімо, ця напруга дорівнює....
Припустимо...
Скажімо, 20 Вольт.
Скажімо, перший резистор дорівнює 2 Оми. А резистор 2 дорівнює 3 оми, і скажімо, резстор 3 дорівнює 5 Омів.
То яким же буде загальний опір на всьому колі?
Загальний опір буде 2 Оми додати 3 Оми, додати 5 Омів, тобто це буде 10 Омів.
Опір дорівнює 10 Омів.
Тому, якщо б я запитав, який струм йде цим колом?
Загальний опір дорівнює 10 Омів.
Ми знаємо закон Ома: Напруга дорівнює струм помножити на опір.
Наруга дорівнює 20.
20 дорівнює струму, помножити на 10 Омів, так?
Ми просто додали опори.
Поділимо обидві частини на 10.
Ми отримуємо, що струм дорівнює 2 Ампери, або ж 2 Кулони за секунду.
Тобто те, що виглядало дуже нудним поясненням, насправді, є чимось, дуже, дуже, дуже легким для розуміння.
Коли резистори послідовні, ми просто додаємо їх.
Побачимося в наступному відео.
Зазвичай я веду курси, на яких розповідаю, як відновити країни після війни.
Але сьогодні я хочу поділитися з вами особистою історією.
Це фотографія моєї сім'ї, четверо моїх братів і сестер, моя мама і я. Знято в 1977 році.
Ми були справжніми камбоджійцями.
А ця фотографія була зроблена у В'єтнамі.
Виникає питання: як камбоджійська сім'я опинилась у В'єтнамі в 1977 році?
Для того, щоби все пояснити, у мене є коротке відео про режим Червоних кхмерів з 1975 по 1979 роки.
Відео:
17 квітня 1975 року.
Комуністична партія Червоні кхмери входить в Пномпень, щоби визволити свій народ від конфлікту з В'єтнамом, що насувається, і від американських бомбардувань.
Під управлінням селянського сина Пола Пота, Червоні Кхмери евакуювали людей в села, щоби створити комуністичну утопію, подібно культурній революції Мао Цзедун в Китаї.
Червоні кхмери закрили ворота у зовнішній світ.
Але через 4 роки з'ясувалась жорстока правда.
В країні з населенням всього 7 мільйонів людей півтора мільйона було вбито їх власними лідерами, їх тіла звалювали в загальні могили на місцях масових розстрілів.
Незважаючи на таку розповідь про 1970-ті, 17 квітня 1975 року ми жили в Пномпені.
І Червоні кхмери наказали моїм батькам покинути місто через американське бомбардування, що мало початись через 3 дні.
А це фотографія Червоних кхмерів.
Вони були молодими солдатами. Зазвичай майже дітьми.
І це зараз повністю нормально для сучасних конфліктів. Тому що їх легко втягнути у війну.
Ця причина, американське бомбардування - не було таким вже й нереальним.
Насправді, з 1965 по 1973 на Камбоджу було скинуто більше боєприпасів, ніж на Японію за всю Другу Світову, включаючи дві ядерні бомби в серпні 1945.
Червоні кхмери не вірили в гроші.
Тому аналог Федерального резервного Банку Камбоджі був розбомблений.
І це не все. вони заборонили гроші. я думаю, це єдиний випадок, коли гроші були заборонені для використання.
Ми знаємо, що гроші - це джерело всього зла, але це не допомогло зупинити зло, що сталось в Камбоджі.
Моя сім'я перебралась з Пномпеня в Пурсат.
Це фотографія того, як тоді виглядав Пурсат.
Це доволі красива область Камбоджі, де вирощують рис.
Але їх заставляли працювати на полях.
Тому мої батьки опинились в свого роду концтаборі, трудовому таборі.
У цей час моя мама почула від начальника общини, що в'єтнамці просять повернути своїх громадян назад у В'єтнам.
А вона говорила трохи по-в'єтнамськи, оскільки в дитинстві в неї були в'єтнамські друзі.
І вона вирішила, незважаючи на поради сусідів, ризикнути і назватись в'єтнамкою, щоби у нас з'явився шанс вижити. Тому що до того моменту вони заставляли працювати всіх.
Вони видавали - як на наш час, низькокалорійну дієту, я думаю - вони видавали вівсяну кашу з декількома зернами рису.
Десь в цей час захворів мій батько.
Він не говорив по-в'єтнамськи.
Він помер у січні 1976 року.
І, по правді, завдяки цьому стало можливо здійснити наш план.
Отож червоні кхмери перевезли нас із Пурсата в Кох Тів, розміщений навпроти кордону з В'єтнамом.
Там у них був табір для заарештованих, де заявлені в'єтнамці піддавались мовному тестуванню.
А в'єтнамська моєї мами була настільки поганою, що для того, щоб зробити нашу історію більш правдоподібною, вона дала всім хлопчикам та дівчаткам нові в'єтнамські імена.
Але при цьому вона дала хлопчикам жіночі імена, а дівчаткам - чоловічі.
І тільки після того, як вона зустріла в'єтнамку, яка розповіла їй про це, а потім інтенсивно вчила її 2 дні, вона була готова пройти екзамен. Знаєте, це був момент істини.
Якщо вона провалює його, ми всі йдемо на шибеницю. Якщо здає, ми можемо поїхати у В'єтнам.
І вона, звісно, оскільки я тут, здала.
Ми опинилися в Хон Ну на в'єтнамській стороні, а потім в Чау Даке.
Це фотографія Хон Ну, В'єтнам, на сьогоднішній день.
Достатньо ідилічне місце в дельті Меконга.
Але для нас воно означало свободу.
Свободу від переслідувань Червоних кхмерів.
В минулому році суд над Червоними кхмерами, організований Камбоджею з допомогою ООН, почався, і я вирішив, що мені слід подати позов в суд про загибель мого батька.
Минулого місяця мені повідомили, що мій позов був офіційно прийнятий до розгляду судом над Червоними кхмерами.
Для мене - це справа історичної справедливості та відповідальності за майбутнє. Тому що Камбоджа все ще залишається місцем беззаконня.
П'ять років тому ми з мамою повернулись назад в Чау Дак.
І вона змогла повернутись у те місце, яке асоціюється у неї зі свободою, але також і зі страхом, бо ми тільки-но прилетіли із Камбоджі.
Я щасливий представити її сьогодні.
Вона з нами сьогодні в цій аудиторії.
Спасибі тобі, мамо.
(Оплески)
1700 роки у Європі часто називають епохою Просвітництва. В цей час ми відійшли від епохи Ренесансу, ми пізнавали науку та розум.
У 1700 роках, як ми знаємо, стався великий прогрес у суспільстві.
У кінці 1700-х років та на початку 1800-х почалась промислова революція і люди стали свідками цього стійкого маршу людського розуму, людського прогресу.
Через це...через це багато людей казали, що людство продовжуватиме розвиватися, і це продовжуватиметься вічно, аж допоки не зникне бідність і ми не перетворимося на ідеальну утопічну цивілізацію, у якій не буде війн та будь-яких чвар.
Про деякі речі казали, що це неймовірне вдосконалення. Насправді, сталися більш вражаючі вдосконалення, коли почалась промислова революція.
Проте, не всі поділяли такі оптимістичні погляди у 1700-х, одним із найвідоміших прибічників таких не оптимістих поглядів був Томас Мальтус. Напишемо ось тут Томас Мальтус.
Я наведу пряму цитату із його есе "Теорія народонаселення".
"Потужність населення настільки перевищує потужність землі у виробництві ресурсів для людей, що передчасна смерть повинна, у тій чи іншій формі спіткати людський рід."
Дуже оптимістично.
"Слабкості людства проявляються дуже активно та можуть служити факторами депопуляції.
Вони немов попередники великої армії знищення, і часто самі завершують цю жахливу роботу.
Проте якщо вони програють у цій війні на знищення, несприятливі пори року, епідемії, мор та чума наступатимуть колосальним військом, та знищать тисячі і десятки тисяч.
Якщо перемога не буде повною, з тилу зайде велетенський неминучий голод, і одним потужним ударом зменшить кількість населення через нестачу їжі у світі".
Отож ні, це зовсім не оптимістична цитата, яку ви бачити ось тут.
Проте такою була його загальна думка.
Він жив у ті часи, коли люди дуже оптимістично ставилися до прогресу, Вони гадали, що марш прогресу буде тривати вічно, допоки ми не матимемо утопічної цивілізації.
Проте на думку Томаса Мальтуса якби люди могли репродукувати та збільшити кількість населення, вони б це зробили.
Немає ніякого способу, щоб зупинити їх.
Отож, на його думку, він вважав, що ось ця вісь, скажімо це населення, а вісь ос тут - це, скажімо, це - час.
Отож, на його думку, і все що ми бачимо насправді, аж до сьогодні підтверджує це, що якби люди мали достатньо їжі та часу, вони б розмножувались, і вони б розмножувалися у таких кількостях, що це б збільшило кількість населення.
Отож, на його думку населення просто продовжувало би зростати.
Воно би продовжувало зростати допоки б не змогли більше прокормити себе, допоки фактична продуктивність землі втратила би можливість виробляти достатню кількість калорій, щоб накормити усіх людей.
Отож, він гадав, що існує якась природна верхня межа, що засновується на фактичній кількості їжі, яку Земля може виробляти.
Тож, скажімо це... Давайте я запишу це іншим кольором.
Отож, на його думку, існує певна верхня межа, певна верхня межа, і якщо досягнути цієї верхньої межі, тоді раптом проявляться усі слабкості людства, і якщо це не почне вбивати людей, тоді почнуть усі ці інші речі, такі як епідемії, мор, чума а тоді голод.
Люди насправді почнуть вмирати із голоду.
Отож, на його думку, коли ми дійдемо до цього рівня, можливо, ми матемимо кілька хороших врожаїв, людям буде добре, і вони почнуть перенаселяти Землю.
Тоді, раптово ми матимемо поганий врожай, і через поганий врожай люди почнуть боротися за ресурси, почнуться війни, або щільність населення буде такою високою, що почнеться чума.
Тоді почнеться масивна хвиля депопуляції.
Ця хвиля почне коливатися довкола межі.
Деякі люди називають цю межу межею Мальтуса, проте насправді -- це межа здатності населення підтримувати себе, і на думку Томаса Мальтуса, він визнавав технологічні вдосконалення, особливо в сфері сільського господарства, і те, що ця межа зростає.
Він бачив це впродовж свого життя, що ця межа зростала.
Однак на його думку, як би високо не зростала ця межа, населення завжди буде це компенсувати, наздоганяти її, і поступово дійде до цієї межі Мальтуса, поступово дійде до цієї межі, і тоді ставатимуться не зовсім позитивні речі, про які він казав.
Деякі люди можуть казати, що Томас Мальтус був таким песимістом, він точно помилявся, подивіться що діється, зараз на цій планеті ми маємо безліч їжі, сталося багато сільськогосподарських революцій.
Ці люди праві, за останні дві сотні років, від часів Мальтуса чи ранніх 1800-х років ми справді випередили цей приріст населення.
Тож, ця лінія, ось тут, вона зростає набагато швидше аніж населення.
Зараз ми справді маємо більше калорій на людину на планеті ніж у будь-який інший час в історії.
Проте це не доводить те, що Томас Мальтус помилявся, це говорить про те, що можливо він був трохи більш песимістичний в роздумах про те, коли ми сягнемо цієї межі.
Інша річ, про яку ви можете сказати, що він помилявся, це принцип, що населення буде збільшуватися якшо воно може збільшитися, якщо є їжа та є час, люди будуть розмножуватися.
Хороший контрапункт цьому це те, що ми спостерігаємо зараз у сучасних розвинених країнах.
Отож, ось тут зображено приріст нселення.
Ці дані із "Світового банку".
Це приріст населення кількох сучасних розвинених країн.
Ви можете бачити, що у Сполучених Штатах він низький, проте він все ж таки залишається позитивним, це все ж більше половини відсотка, та навіть це враховується коли додаєш.
Проте якщо поглянути сюди, Японія та Німеччина Японія та Німеччина мають менше імігрантів, аніж США, особливо Японія, вони у мінусі.
Отож, цей народ живе лише власними засобами, особливо якщо врахувати людей, які не перетинають кордони, росте лише саме населення, вони мають негативний приріст.
Існує кілька причин вважати, що це доказ того, що Томас Мальтус помилявся, чи був не цілком правий: він не врахував того, що можливо, коли суспільсьво стає достатньо багатим та достатньо освідченими, вони можуть не лише заселяти світ, або мати стільки дітей, скільки хочуть.
Вони можуть робити у вільний час щось інше що б там не було.
Тож, я просто хотів підвести вас до думки, що лише час скаже чи Томас Мальтус... Чи ми завжди зможемо зберігати цю межу, чи ми завжди зможемо зберігати цю межу росту виробництва продуктів харчування вищою аніж росту населення.
Лише час покаже чи наші народи зможуть стати, можна сказати, достатньо розвиненими, щоб не... Я ніколи не можу вимовити цього слова, щоб вони не завжди продовжували збільшуватися.
Можливо, вони матимуть таку ж ситуацію як у Японії чи Німеччині, відносно населенні світу, особливо якщо у них високий рівень освіченості, який врешті решт зрівняється.
Тож, ми ніколи не перетнемо межу Мальтуса.
Проте, я розказав вам про цю думку, і зараз ви можете ділитися на групи, та обговорювати такі речі як межу Мальтуса.
Якщо ви хочете знати, які країни є найближчими до межі Мальтуса просто зараз, і ми говорили про це раніше, проте хорошим прикладом такої країни є Бангладеш.
Зараз вони мають найбільшу щільність населення у світі. Це - дев"ятсот людей на один квадратний кілометр.
І просто, щоб ви відчули різницю, це у 30 раз більше ніж у США.
Тож, якщо взяти кожну людину в США та на її місце поставити 30 людей, ви зрозумієте, наскільки перенаселеним є Бангладеш.
Напевно ця земля така родюча, певною мірою завдяки дельті річки Ганг, яка покращує становище у всій країні, проте у них бував і голод, і трохи гірші речі, та основними проблемами залишаються повені та ресурси.
Тож, сподівємося, що вони матимуть змогу запобігти такому майбутньому.
Нас попросили порухати оранжеву цятку - 0.6 на числовій прямій.
Отож, цятка зараз у нульовій позначці... давайте глянемо це -2, а це додатнє 2.
Кожна з цих великих поділок виглядає ніби це 1.
Це буде -1 -2
Ось це тут буде -0.5.
Але нам треба порухатись трошки у від'ємнішому напрямку ніж -0.5 Це буде -0.6. Ми підійшли до інакшого десятка.
Це виглядає наче -0.6.
Давайте виконаємо ще двійко вправ.
Порухайте оранжеву цятку на відстань 1.9 на числовій прямій.
Це виглядає, ніби би ми маємо однакову шкалу як і в попередньому прикладі.
Переносимося до 1; насправді це 0.5, 1, 1.5... і 1.9 буде лише на десяту частину менше ніж 2
І це буде..погляньмо..це буде 2... лише на десяту частину менше ніж це.
І припускаючи, що це підводить нас до десятків, виглядатиме це ось так, це виглядає дуже близьким до 1.9.
Давайте зробимо ще декілька вправ.
Порухайте оранжеву цятку на відстань 0.5 на числовій прямій.
Що ж, це..знову ж таки, ми маємо ту саму шкалу, це важливо завжди перевіряти шкалу.
Отож, це буде 1, а 0.5 буде напівшляху звідси,
Це буде ось ця маленька позначка ось тут.
Я - дочка фальсифікатора неабиякого фальсифікатора
Коли ви чуєте слово "фальсифікатор", ви часто сприймаєте це як "спекулянт"
Ви сприймаєте це як "фальшиві гроші", "підробні картини"
Мій батько - не такий.
На протязі 30 років він підроблював документи не для себе, а для інших і приходив на допомогу переслідуваним та пригноблюваним людям
Дозвольте представити його.
Ось мій батько, коли йому 19
Це все почалося для нього під час Другої Світової Війни в 17 років він відчув потяг до роботи у майстерні з виготовлення підробних документів
Він швидко став експертом Опору з підробки документів
І це не просто банальна історія, після лібералізації він продовжував займатися підробкою документів до 70-х років.
Коли я була дитиною я, звісно ж, нічого про це не знала
Ось я по центру, кривляюся.
Я виросла в передмісті Парижу і була найменшою з 3-х дітей
У мене був "нормальний" батько, як і у всіх, не зважаючи на те, що він був на 30 років старший, ніж... по суті, за віком він міг-би бути моїм дідом.
Тим не менш, він був фотографом та вуличним вчителем він завжди вчив нас слідувати закону.
І, звісно ж, він ніколи не говорив про попереднє життя коли він був фальсифікатором.
Хоча, якось стався випадок, про який я вам розповім, який можливо міг змусити мене щось запідозрити.
Я навчалася в середній школі і отримала погану оцінку, - рідкість для мене, тому я вирішила приховати це від моїх батьків.
Для того, щоб це зробити, я спробувала підробити їхні підписи.
Я почала працювати над підписом моєї матері, тому що підпис батька підробити просто не можливо.
Тож, я взялася до роботи. Взяла кілька бланків і почала тренуватися, тренуватися, тренуватися, доки, як мені здалося, я не досягла майстерності, і почала діяти.
Пізніше, під час перевірки мого ранцю моя матір побачила шкільне завдання й відразу помітила, що підпис підроблено.
Вона кричала на мене, як ще ніколи досі.
Я сховалася в своїй кімнаті під простирадлами, і почала чекати повернення батька з роботи з певним, мушу зізнатись - поганим передчуттям
Я почула, як він ввійшов. Та продовжувала залишатися під простирадлами. Він зайшов до кіманти, сів на край ліжка, і мовчав, тому я опустила ковдру зі свого обличчя.
І коли він побачив мене, то почав сміятися.
Він так сміявся, тримаючи моє завдання в руках, що не міг зупинитися. Потім сказав:
"Ні, справді, Сара, ти могла б попрацювати краще! Невже ти не бачиш, що цей підпис занадто малий?"
Справді, він був замалим.
Я народилася в Алжирі.
Там я згодом почула, як люди називають мого батька "моджахедом" і це означає "борець".
Згодом, у Франції, я любила підслуховувати розмови дорослих, і я чула різного роду історії про попереднє життя батька, особливо те, що він "пройшов" Другу Світову Війну, що він "пройшов" війну в Алжирі.
І я постійно гадала, що "пройти" війну означає бути солдатом.
Але, знаючи батька і те, що він постійно називав себе пацифістом та противником насильства, я не могла уявити його в шоломі з гвинтівкою.
І, справді, я була далекою від істини.
Одного дня, коли батько працював над документом для отримання громадянства Франції, я натрапила на свої документи, які привернули мою увагу.
Вони справжні!
Вони мої, я народилася аргентинкою.
Але документи, які я побачила, які домогли б нам побудувати справу для влади, були подякою армії батькові за його роботу від імені спецслужб.
І раптом я дуже здивувалася.
Мій батько - агент спецслужб? Це було дуже в стилі Джеймса Бонда.
Я почала ставити йому питання, на які він не відповідав.
І пізніше я собі сказала, що одного дня я насмілюся розпитати його.
І потім я народила сина і стала матір'ю, і нарешті зрозуміла, що то був той самий момент, коли він повинен був розповісти нам.
- Я стала матір'ю. І він святкував 77-й День народження, і раптом мені стало дуже страшно. Я боялася, що він може піти і забрати свою тишу з собою, забрати свої секрети з собою.
Я змогла переконати його, що це було дуже важливим для нас, але, можливо, і для інших людей, якби він розповів свою історію.
Він вирішив розповісти її мені я зробила з неї книгу, з якої пізніше я вам прочитаю кілька уривків.
Тож, його історія:
Мій батько був народжений в Аргентині.
Його батьки були російськими дисидентами.
Вся родина переселилася у Францію в 30-х роках.
Його батьки були євреями, росіянами та, до того ж, дуже бідними.
Тому коли батькові виповнилося 14, він повинен був почати працювати.
І зі своїм єдиним дипломом, його атестатом про базову освіту, він працювати фарбувальником в хімчистці.
Саме тут він дослідив щось неймовірне, і коли він про це говорить, це дійсно вражає це магія фарубвальної хімії.
То був період війни і його матір загинула, коли йому виповнилося 15.
Це співпало з часом, коли він душею і тілом віддався хімії, тому, що це було його єдиною розрадою.
Щодня він ставив багато питань своєму керівникові для того, щоб вивчити. Щоб зібрати все більше і більше знань.
І вночі, доки ніхто не бачив, він використовував свої знання на практиці.
Найбільше його цікавило вибілювання чорнил.
Це все підтверджує, що мій батько став фальсифікатором, насправді, абсолютно випадково.
Його родина була єврейською, тому їх переслідували
Врешті-решт, їх всіх було заарештовано і відвезено до табору Драмсі і їм вдалося звільнитися в останню хвилину, лише завдяки аргентинським документам.
Що-ж, вони були на волі, але постійно в небезпеці.
Велика печатка "єврея" була на їхніх документах.
Мій дід вирішив, що їм необхідні підроблені документи.
Мій батько був прищеплений високою повагою до закону, тож не зважаючи на переслідування, він ніколи не міг би подумати про підроблені папери.
Але саме він пішов на зустріч з людиною з Опору.
В ті часи документи мали тверду обкладинку, вони заповнювалися від руки, і зазначали твою діяльність.
Заради виживання, йому було потрібно бути працевлаштованим.
Він попрохав чоловіка написати "фарбувальник".
Раптом, цей чоловік став дуже допитливим.
Як "фарбувальник", ви знаєте як виводити чорнильні позначки?
Звісно ж він знав.
І раптом чоловік почав пояснювати, що весь рух Опору мав велику проблему: навіть найкращі експерти не могли вивести так звані "незмивні" чорнила, блакитні чорнила "Waterman". і мій батько відразу відповів, що знає як їх вивести.
Тепер, звісно ж, чоловік був дуже вражений цим 17-ти річним молодим парубком, який міг моментально дати формулу, тому він його працевлаштував.
Насправді, навіть не усвідомлюючи цього, мій батько винайшов те, що ми можемо знайти у кожному учнівському пеналі: так званий "коректор" (Оплески)
Але це був лише початок.
Це мій батько.
Щойно він отримав лабораторію, не зважаючи на те, що він був наймолодшим, він відразу помітив проблему зі створенням підроблених документів.
Всі заходи зупинялися на фальсифікації.
Але попит постійно зростав і працювати з існуючими паперами було дуже важко.
Він усвідомив необхідність робити все з початку.
Він почав друк.
Він почав процес нанесення фотографій.
Він почав виробляти гумові печатки. Він почав винаходити різного роду речі - з певними матеріалами він винайшов центрифугу, використовуючи колесо від велосипеда.
Тим не менш, він мав все це зробити, тому що він був повністю захопленим результатом.
Він зробив простий підрахунок: за годину він міг зробити 30 підроблених документів.
Якщо він спав одну годину, 30 людей могли загинути.
Відчуття відповідальності за інші життя коли йому було лише 17 - також його провини за те, що він вижив, оскільки він втік з табору, коли його друзі не змогли - залишилися з ним на все життя.
І це, напевно, пояснює чому на протязі 30-ти років він продовжував підроблювати документи за рахунок всіх видів самопожертви.
Я б хотіла поговорити про ті жертви, тому що їх було багато.
Були, звісно, фінансові жертви, тому що він відмовлявся від винагород.
Для нього, бути оплачуваним означало б бути корисливим.
Якби він брав плату, він не міг би казати "так" чи "ні" дивлячись на те, що він вважав справедливим та несправедливим.
Тому він був фотографом вдень, і фальсифікатором вночі протягом 30 років. Він постійно був розореним.
Також, були емоційні жертви: Як хтось може жити з жінкою, маючи стільки секретів?
Як можна пояснити, що можна робити вночі в лабораторії щоночі?
Звісно, був також інший вид жертв, який мав відношення до його родини, що я зрозуміла згодом.
Одного дня батько познайомив мене з сестрою.
Він також пояснив, що в мене ще є брат і вперше я їх побачила, коли мені було три чи чотири роки, й вони були на 30 років старшими.
Їм обом зараз за 60.
Щоб написати книгу, я розпитала сестру. Я хотіла знати, ким же був мій батько, хто був тим батьком, якого знала вона.
Вона пояснила, що батько, якого мала вона, говорив їм, що прийде в неділю для прогулянки.
Вони одягалися і чекали на нього, але він майже ніколи не приходив.
Він казав, що зателефонує.
Але він не телефонував.
І потім він не приходив.
Одного дня він взагалі зник.
Час минав, і вони подумали, що він повністю забув про них, спочатку.
З плином часу, після майже двох років вони думали:
"Що-ж, мабуть наший батько загинув".
І потім я зрозуміла, що так багато розпитувань збурювали спогади про минуле, про яке він не хотів говорити, тому що це було болісно.
І доки мої напівсестра та напівбрат думали, що вони були покинуті, осиротілі, мій батько фальсифікував папери.
І якщо він не казав їм, то тільки заради того, щоб захистити.
Після лібералізації він зробив підробні документи, щоб дозволити тим, що вижили в концентраційних таборах емігрувати до Палестини перед утворенням Ізраїлю.
До того ж, він був міцним анти-колонізатором він зробив фальшиві документи для алжирців під час Алжирської війни
Після Алжирської війни, в самому серці міжнародному руху супротиву його ім"я було на вустах і цілий світ прийшов стукати в його двері.
В Африці були країни, які боролися за свою незалежність:
Гвінея, Гвінея-Бісау, Ангола.
І потім мій батько зв"язався з партією анти-апартеїди Нельсона Мандели.
Він робив фальшиві папери для темношкірих у вигнанні з Південної Африки
Також була Латинська Америка.
Мій батько допомагав тим, хто боровся з диктатурою в Домініканській Республіці, на Гаїті, і потім була Бразилія, Аргентина, Венесуела, Сальвадор, Нікарагуа, Колумбія, Перу, Уругвай, Чилі та Мексика.
Була також В"єтнамська війна.
Мій батько робив фальшиві документи для американських дезертирів, які не бажали брати до рук зброю про в'єтнамців.
Європа також не була спокійною.
Мій батько зробив фальшиві документи для дисидентів проти Франко у Іспанії, Салазара у Португалії, проти режиму полковників у Греції, і навіть у Франції.
Там, лише одно разу це трапилося в травні 1968 року.
Мій батько спостерігав, звісно доброзичливо, за травневими демонстраціями, але його серце було десь далеко, як і його час, тому що його допомоги чекали більше 15-ти країн.
Щоправда, одного разу він погодився підробити документи для того, кого ви всі можливо знаєте.
(Сміх)
Тоді він був набагато молодшим, і батько погодився підробити документи задля отримання для нього дозволу на повернення і виступу на зібранні.
Він казав мені, що ті документи були найбільш популістичними і найменш корисними серед всіх, які йому довелося зробити в житті.
Але він погодився їх зробити навіть при тому, що життя Даніеля Кон-Бендіта було в безпеці, саме тому, що це було гарною можливістю поглузувати з влади, і показати, що немає нічого ганебнішого за кордони, і що ідеї не мають кодонів.
Все моє дитинство, доки батьки моїх друзів розповідали їм казки братів Грімм, мій батько розповідав мені історії про невигаданих героїв з непохитними утопіями, які змогли творити чудеса.
І всі ті герої не потребували армії позаду них. Так чи інакше, ніхто не слідував за ними, за виключенням кількох переконаних і мужніх чоловіків та жінок.
І я зрозуміла набагато пізніше, що він розповідав мені перед сном історію саме його життя.
Я запитала, чи враховуючи всі ці жертви, на які він повинен був піти, він шкодував про зроблене.
Він сказав, що ні.
Він сказав, що не зміг би бути свідком чи коритися несправедливості і при цьому бездіяти.
Він був переконаним, і він до нині впевнений в тому, що інакший світ можливий - світ, в якому ніхто не повинен бути фальсифікатором.
Він досі мріє про це.
Мій батько присутній в цій залі сьогодні.
Його звати Адольфо Камінскі і я хочу запросити його піднятися.
(Оплески)
Дякую.
Щойно зрозумів, що ввів невірні числа наприкінці попереднього відео, коли набирав їх на калькуляторі.
Ми намагалися визначити коефіцєнт статичного тертя і він становить 50 Ньютонів поділити на 49 квадратний корінь з 3. А в попередньому відео я випадково замість добутку 49 квадратний корінь з 3, написав 40 на корінь з 3.
Отож, давайте порахуємо знову.
50 поділити на 49, помножити - (краще запишу це так) - 49 помножити на квадратний корінь з 3 дає нам коефіцієнт статичного тертя, який при округленні становить 0,59.
Отож, він дорівнює 0,59.
Ось, саме так!
Я просто забув, що неправильно порахував на калькуляторі в попередньому відео.
- Ранок понеділка, y Вашингтоні, президент Сполучених Штатів сидить в овальному кабінеті, вираховуючи чи варто атакувати Аль-Каїду у Ємені.
У будинку під номером 10 на Даунінг Стріт, Девід Камерон намагається визначитись чи слід ще скоротити кількість робочих місць у державному секторі, щоб запобігти подвійній рецесії.
У Мадриді, Марія Гонзалес стоїть біля дверей, і слухає, як її дитина плаче і плаче, і намагається вирішити, чи варто дозволити дитині плакати, поки вона не засне чи взяти її на руки і тримати в обіймах.
І я сиджу біля ліжка мого батька у лікарні, і намагаюсь вирішити, чи мені дозволити йому випити півторалітрову пляшку води, бо його лікарі щойно ввійшли і сказали:
"Ви повинні змусити його випити це сьогодні,"- мій батько цілий тиждень не мав нічого в роті - чи, може, якщо я дам йому цю пляшку, я можу цим вбити його.
Нам доводиться приймати важливі рішення з суттєвими наслідками протягом нашого життя.
I у нас є стратегії, для прийняття цих рішень.
Ми обговорюємо речі з нашими друзями, ми прочісуємо простір Інтернету, ми шукаємо у книгах.
Але все ж, навіть у цей вік
Гуглу i ТріпЕдвайзеру та Рекомендацій Амазону, саме на експертів ми найчастіше покладаємось особливо коли ставки високі і рішення дійсно важливе.
Це тому що, y світі переповненому відомостями, з його надзвичайною складністю, ми віримо що експерти краще здатні обробляти інформацію ніж ми - що вони можуть дійти кращих висновків, аніж ми можемо самотужки.
І у вік, який іноді тепер є лякаючим чи бентежливим, ми почуваємось заспокоєними майже батьківською владою експертів, які нам так чітко вказують, що нам можна і чого не можна.
Але я переконана, що це велика проблема, проблема з потенційно небезпечними наслідками для нас як суспільства, як культури, і як індивідів.
І справа не в тому, що експерти не сприяють значною мірою світові -- звісно ж, сприяють.
Проблема у нас самих; ми узалежнились від експертів.
Ми стали залежними від їх беззаперечності, впевненості, визначеності, і у процесі, ми поступилися нашою відповідальністю, замінивши наш інтелект і наш розум на їх мнимі слова мудрості, ми здали нашу силу, розмінявши наш дискомфорт і непевність на ілюзію визначеності, яку вони створюють.
Це не перебільшення.
У нещодавньому експерименті, групi дорослих людей сканували мозок у магнітно-резонансних машинах, коли вони слухали виступи експертів.
Результати були доволі незвичними.
Доки вони слухали голоси експертів, частини мозку, які відповідають за прийняття незалежних рішень відключались.
Лінія буквально випрямлялась.
І вони слухали, що б не говорили експерти, і дослухалися їх порад, як вірних так і хибних.
Але експерти таки помиляються.
Чи знали ви, що дослідження показують що лікарі ставлять невірний діагноз у 4 випадках з 10?
Чи знали ви, що коли ви підсумовуєте ваші податкові декларації, ви статистично більше схильні підбити їх правильно, ніж коли ви берете податкового консультанта що робить це для вас?
І далі, звісно, є приклад про який ми всі чудово обізнані- - фінансові експерти, припускаються таких помилок, що ми переживаємо найбільшу кризу з 1930-их років.
Заради нашого здоров'я, добробуту, і загальної безпеки є дуже важливим, щоб ми підтримували частини мозку, які відповідають за прийняття незалежних рішень, у активному стані.
І я це кажу, як економіст, якa за останні кілька років зосередила своє дослідження на тому, про що саме ми думаємо, і кому саме довіряємо, і чому.
Але також - і я усвідомлюю іронію цього - оскільки я сама експерт, як професор, як хтось, хто дає поради прем'єр міністрам, директорам великих компаній, міжнародним організаціям, але експерт, що вірить, що роль експертів має змінитись, що ми маємо стати менш упередженими, більш демократичними, і бути більш відкритими до людей, які повстають проти наших точок зору.
Отже, щоб допомогти Вам зрозуміти що я маю на увазі, дозвольте перенести Вас у мій світ, світ експертів.
Звісно ж, бувають винятки, чудові винятки, які збагачують цивілізацію.
Але, що моє дослідження відкрило мені це тe, що експерти здебільшого схильні формувати дуже жорсткі табори, і в межах цих таборів, виникає домінуюча точка зору яка часто змушує опозицію замовчати, що експерти рухаються за панівними віяннями, часто поклоняючись своїм особистим гуру.
Заяви Алана Грінспана, що роки економічного зростання будуть нескінченно продовжуватись, не піддавались сумніву його колегами, до того часу, як настала криза.
Бачите, ми також дізнаємось, що експерти діють в межах, керовані суспільними і культурними нормами свого часу - незалежно чи це лікарі наприклад, у Вікторіанській Англії, які посилали жінок до психіатричних лікарень за висловлення сексуального бажання, чи психіатри у Сполучених Штатах які до 1973, все ще класифікували гомосексуальність як психічну хворобу.
А все це значить, що, aби змінити парадигми, треба надто багато часу, що складність і нюанси ігноруються, і також, що гроші говорять - тому, що ми всі бачили докази того, що фармацевтичні компанії фінансують дослідження медикаментів, які зручно не враховують їх найгірші побічні ефекти, чи дослідження, фінансовані харчовими компаніями, їх нових харчових продуктів, неймовірно перебільшуючи корисність для здоров'я продуктів, які вони збираються вивести на ринок.
Дослідження показало, що компанії харчової промисловості зазвичай перебільшують у сім разів, порівняно з незалежним дослідженням.
І нам також треба усвідомлювати те, що експерти, звісно, також роблять помилки,
Вони помиляються кожен день- помилки, які народжуються з недбалості.
Нещодавнє дослідження в Aрхівах Xірургії звітувало про хірургів, які видаляли здорові яєчники, оперували не ту частину мозку, проводили процедури на не тій руці, лікті, оці, нозі, і також помилки, які походять з помилкового мислення.
Поширена помилка мислення у, наприклад, рентгенологів- коли вони дивляться на знимки КТ- полягає в тому що на них має надто великий вплив будь-що що сказав скеровуючий лікар, про свої підозри щодо проблеми пацієнта.
Отже, якщо рентгенолог дивиться на рентгенографію пацієнта з підозрою на пневмонією, наприклад ось що стається: якщо вони бачать доказ запалення легенів на знимку, вони буквально перестають на нього дивитись- відтак не зауважуючи пухлину, яка сидить трьома дюймами нижче на легенях пацієнта.
До цього моменту я поділилася з вами деякими баченнями світу експертів.
Ті думки, звісно ж, не єдині, якими я можу з вами поділитись, але я вірю, вони вам дадуть ясне розуміння принаймні чому ми повинні припинити наше плазування перед ними чому нам слід повстати, і чому нам слід ввімкнути наші здатності приймати незалежні рішення повну потужність.
Але як ми це можемо зробити?
Через брак часу, я б хотіла зосередитись всього на трьох стратегіях.
По-перше ми повинні бути готові і прагнути виступити проти експертів і попрощатися з уявленням, про них- як святих сьогодення.
Це не означає, що вам слід отримати Докторську ступінь з кожного предмету, Вас це втішить.
Але це означає наполягати, не зважаючи на їх неминуче роздратування коли, наприклад, ми хочемо, щоб вони нам пояснили мовою, яку ми насправді можемо зрозуміти.
Чому, коли я мала операцію, мій лікар мені сказав,
"Остерігайтеся, Міссіс Xерц, гіперпірексії," коли так само він міг сказати бережіться високої температури?
Ось бачите, бути готовим кинути виклик експертам- це також прагнути підкопувавати під їх графіки, їх рівняння, прогнози, їх проpоцтва, і бути озброєними питаннями для цього, питаннями типу:
Які припущення це підкріплюють?
На яких доказах це грунтується?
На чому Ваше розслідування зосереджується?
І що воно проігнорувало?
Нещодавно виявилось, що експерти які випробовують медикаменти до випуску на ринок зазвичай випробовують їх спершу, на тваринах чоловічого роду а потім,здебільшого, на чоловіках.
Схоже, що якимось чином вони прогледіли той факт, що більше половини населення світу- жінки.
І жінки витягнули короткий медичний сірник, тому що виявляється тепер, що багато з цих ліків навіть близько не діють так добре на жінок, як на чоловікiв- a ліки, які таки добре спрацьовують, спрацьовують аж так добре, що їх вживання активно шкодить жінкам.
Бути бунтівником означає визнавати, що припущення експертів та їх методології можуть часто мати недоліки.
По-друге, нам варто створити простір для того, що я називаю керованою незгодою.
Якщо ми збираємось зміщувати парадигми, якщо ми збираємось робити прориви, якщо ми руйнуватимемо міфи, нам потрібно створити простір, у якому ідеї експертів виборюють своє місце, в який ми привносимо нові, різноманітні, відмінні та єретичні погляди, в дискусію, без страxy, знаючи, що прогрес відбувається, не лише в генерації ідей, але також від їх знищення- і також від знання, що, якщо ми оточимо себе розбіжними, протилежними єретичними поглядами, - всі дослідження показують нам, що це насправді нас зробить розумнішими.
Заохочення незгоди - є поняттям бунтівним, тому, що воно суперечить нашим власним інстинктам, які є в тому, щоб оточити себе точками зору та порадами яким ми вже віримо або хочемо, щоб вони справдились.
І саме тому я говорю про потребу активно керувати незгодою.
Генеральний директор Гугл Ерік Шмідт реальний практик цієї філософії
На зустрічах він шукає людину в кімнаті- з перехрещеними руками, яка виглядає трохи приголомшеною- і заводить її у дискусію, намагаючись побачити, чи вонa дійсно є інакомислячою, що є хтось, не згодний з аудиторією.
Керувати розбіжністю- означає усвідомлювати цінність незгоди, дисонансу та різниці.
Але ми мусимо піти навіть далі.
Ми повинні фундаментально перевизначити, хто такі ті експерти.
Загальнопринято думати, що експерти - це люди з високими науковими ступенями, вигадливими званнями, дипломами, популярними книгами - індивіди високого статусу.
Але лише уявіть якби ми викинули це уявлення про експертизу як якийсь елітний кадровий склад і натомість вжили поняття демократизованої експертизи- за якої експертиза не є вотчиною хірургів та гендиректорів, але і продавщиць - так .
Бест Бай, компанія у сфері побутової техніки, заохочує всіх своїх працівників - прибиральників, продавців, людей у бек-офісі, не лише відділ прогнозування, закладатись, так закладатись, на речі типу, чи буде чи ні товар добре продаватись перед Різдвом, над тим чи нові ідеї споживачів повинні братися до уваги компанією, над тим чи проект прийде вчасно.
Використовуючи та заохочуючи експертизу в межах компанії, Бест Бай виявила, наприклад, що магазин, який вони збиралися відкрити у Китаї - їх великий брендовий магазин - не зможе відкритись вчасно.
Тому що, коли вони попросили свій персонал, усіх працівників, побитися об заклад на те чи, на їх думку, відкриється магазин як заплановано чи ні, група з фінансового відділу поставила всі свої фішки на те, що це не станеться.
Виявилось, що їм було відомо, як нікому іншому з компанії, про технологічний сплеск про який ані експерти з прогнозування, ані експерти на місці, в Китаї навіть не підозрювали.
Стратегії, які я згадувала сьогодні - поціновування протилежної точки зору, протистояння експертам, демократизація експертизи, бунтівні стратегії, є стратегіями, на мою думку, використання яких всім нам добре послужить коли ми намагаємось протистояти викликам у ці дуже бентежні, заплутані i тяжкі часи.
Бо якщо ми підтримуватимемо частину нашого мозку, що відповідає за прийняття незалежних рішень ввімкненою якщо ми протистоятимемо експертам, якщо ми будемо скептичними, якщо ми змістимо авторитет якщо ми будемо бунтівними але разом з тим, якщо ми призвичаїмось до нюансів, непевності та сумнівів, і якщо ми дозволимо нашим експертам висловлюватись також використовуючи ці терміни, ми підготуємо себе набагато краще до проблем 21 століття.
Тому що тепер, більше ніж будь-коли, не час для сліпого наслідування, сліпого прийняття, сліпої довіри.
Зараз час зустріти світ з широко розкритими очима так, використовуючи експертів, щоб зрозуміти речі, насправді, - я не хочу цим зовсім позбавити себе роботи,- але усвідомлюючи їх обмеженість і звісно, також, нашу власну.
Дякую.
Оплески.
При тесті на множинний вибір завдання 1 має 4 варіанти на вибір, а завдання 2 має 3 варіанти на вибір.
Ось такі варіанти на вибір.
І кожне завдання при цьому має лише одну правильну відповідь.
Яка ймовірність того що при виборі навмання ви вгадаєте правильні відповіді для обох питань?
Ймовірність вгадати правильну відповідь для кожного завдання...Ці події є незалежними.
Отже, запишемо це.
Ймовірність вгадати правильну відповідь для завдання 1 є незалежною.
Або іншими словами.
Ймовірність вгадати правильну відповідь для завдання 1 і ймовірність вгадати правильну відповідь для завданння 2 є незалежними подіями.
Що означаєа,що результат першої події, угадування першої відповіді, жодним чином не впливатиме на ймовірність угадування відповіді для другого завдання.
Незалежні події.
Отож ймовірність угадування обох відповідей, мається на увазі ймовірність угадування обох правильних відповідей, ймовірність угадування правильної відповіді для 1 і 2 завдання дорівнюватиме добуткові цих ймовірностей.
І ми розглянемо це наочно.
Це буде ймовірність угадування правильної відповіді для завдання 1 помножити на ймовірність угадування правильної відповіді для завдання 2.
А якою ж є кожна з цих ймовірностей окремо?
Для завдання 1 є 4 варіанти на вибір, тобто 4 можливі результати і лише один з них є правильним.
Кожне завдання має лише одну правильну відповідь.
Отже,ймовірність угадування правильної відповіді для завдання 1 дорівнює 1/4
Тоді ймовірність угадування правильної відповіді для завдання 2 - воно має 3 варіанти на вибір, отже три можливі результати.
А правильна лише одна відповідь, отож з них правильною є одна
Отож, ймовірність угадування правильної відповіді для завдання 2 дорівнює 1/3.
Ймовірність угадування правильної відповіді для завдання 1 дорівнює 1/4.
Ймовірність угадування обох даних відповідей буде дорівнювати їх добутку.
Отже, це дорівнюватиме 1/4 помножити на 1/2 і це дорівнює 1/12.
Тепер розгляньмо усе це більш наочно, намалюймо невеличку табличку тут.
І ми вже робили дещо схожу річ коли розмірковували про жбурляння двох окремих гральних кісток.
Отож поміркуймо про завдання №1.
Завдання №1 має 4 варіанти на вибір і лише один з них правильний.
Запишемо - 4 варіанти на вибір.
Запишемо їх - неправильний варіант 1, неправильний варіант 2, неправильний варіант 3 і тепер правильний варіант 4 ось тут.
Це 4 варіанти на вибір.
Вони не обов"язково будуть саме у такому порядку на даному іспиті,але просто уявимо це
Завдання ж №2 має 3 варіанти на вибір і лише один з них є правильним.
Отож для завдання №2 - неправильна відповідь 1, неправильна відповідь 2, а третя відповідь правильна.
Вони не обов"язково саме у такому порядку, але ми просто припустимо це.
Тепер з"ясуємо якими є усі можливі різні результати?
Намалюймо тут табличку.
Усі дані можливі результати.
Намалюймо усі дані результати.
Кожна з цих клітинок або ж кожна з цих комірок у таблиці є можливим результатом.
Ви ж просто угадуєте.
Ви навмання обираєте одну з цих 4, ви навмання обираєте одну з цих 4.
Отож ви можете обрати неправильну відповідь 1 і неправильну відповідь 1. Тобто неправильну відповідь для завдання 1 і неправильну відповідь для завдання 2.
Що може бути цією клітинкою ось тут.
А можливо ви оберете правильну відповідь для завдання 1, але неправильну відповідь для завдання 2.
Отож це являє собою усі можливі результати угадування для кожного завдання.
І які з цих результатів являють собою угадування обох правильних відповідей?
Є лише 1 можливість отримати обидві правильні відповіді - це правильно вгадати відповідь для завдання 1 і для завдання 2.
Отож наша подія це один з усіх можливих результатів, а скільки ж загалом є результатів?
Маємо 1,2.3,4,5,6,7,8,9,10,11,12 можливих результатів.
Або ж оскільки це незалежні події,то можна було просто перемножити
Ми бачимо, що це 12 результатів, оскільки загалом є 12 можливих результатів.
Отже, це 4 можливі результати для завдання 1 помножені на 3 можливі результати для завдання 2, а це також дорівнює 12.
Давайте зробимо ще кілька прикладів де ми обчислюємо вирази із невідомими змінними.
У першому нам відомо, що 3х+3у+3z дорівнює 1 а питають нас чому дорівнює 12х+12у+12z
Я дам вам кілька секунд на роздуми.
Тож перепишемо другий вираз, винісши 12 за дужки. Отримали 12 помножити на х+у+z Це наш другий вираз.
Можна перевірити; помноживши на 12 отримаємо цей же вираз.
Гаразд, що таке х+у+z ?
Ми ще не знаємо чому точно дорівнює х+у+z, але нам допоможе перший вираз.
Ми пожемо переписати ліву сторону першого виразу, винісши 3 за дужки
Тож можна переписати, як 3 помножити на х+у+z дорівнює 1
Все що я зробив - це виніс 3 за дужки у лівій частині
Якщо я хочу знайти значення х+у+z, то просто ділю обидві частини рівняння ... ... обидві його частини на 3!
Я мене залишилося х+у+z = 1/3
Тож це можна спростити до 12 помножити на 1/3 12 * 1/3 -це те ж що і 12 поділити на 3, що дорівнює 4.
Спробуємо ще один.
Тут нам відомо, що 3а + 5b дорівнює 2 Наше запитання: Чому дорівнює 15а+15b ?
Можемо... глянемо... Я дам вам кілька секунд, щоб спробувати взятися за це самим.
Подивимося, як можемо це розв'язати.
Підійдемо до нього так, як до минулих прикладів - спробою переписати другий вираз.
Можемо переписати його як 15 помножене на а+b ... тож потрібно лише знайти значення а+b щоб обчислити цей вираз.
І нам аж хочеться подивившись на вираз сказати: "а чи можна якось обчислити значення а+b"
І ми справді можемо! якщо поділимо...
Якщо спробуємо винести за дужки 3, то отримаємо 3 помножити на а+3/5b
Це нічого не спрощує у розв'язуванні а+b якщо спробувати винести 5, то отримаємо.. 5 помножене на 3/5а+b дорівнює 2
Жоден з цих варіантів нам не пояснює як розв'язати а+b
В цій ситуації у нас немає достатньо інформації, щоб розв'язати цей вираз.
Це була пастка.
Не достатньо.. немає данних, щоб розв'язати цей вираз.
І все ж, надіюся, що вам сподобалося
Грає музика.
У капелі Бранкаччі, собор Санта- Марія дель Карміне, зліва від відомої картини Мазаччо "Чудо з динарієм" знаходиться інша його картина "Вигнання з раю".
Док.Харіс:Всі фрески у цій капелі крім, "Вигнання...", розповідають про життя святого Петра.
Ви можете запитати, що ж там робить "Вигнання..."?
Це історія про Адама та Єву, яких вигнали з Едему.
Вони з'їли заборонений фрукт з дерева знання, Бог дізнався про їхній гріх і вигнав їх з раю, ми бачимо намальованого в ракурсі ангела.
Ангел озброєний, він схожий на Маршала.
Виганяє їх з Едему.
Вони вигнані.
Це означає, що людство знає і... і смерть.
Точно.
З цього моменту все інше входить в рамки католицького розуміння долі людини.
Правильно, це все через відступ від Божої благодаті.
Через це пришестя Христа необхідне для нашого викупу, а також необхідна церква, яку заснував Петро.
Інколи Марію і Христа розглядають як других Адама і Єву.
Адам і Єва, які вчинили гріхопадіння та Марія і Христос, які пропонують спасіння.
Така ідея всім у цій церкві відома.
Мені подобається архітектура зліва, самі ворота раю, вони щойно пройшли через них, вони нагадують про борг Мазаччо перед такими людьми з попереднього століття як Гіотто , де інколи використовувалася архітектура як фон, як задній план.
Тут так багато емоцій.
Мене особливо цікавить контраст емоцій.
Адам закриває обличчя, це ніби сором і справжнє усвідомлення гріха.
Його тіло оголене, це цікаво.
Всю капелу недавно реставрували, але до цього виноградна гілка закривала його геніталії.
Хтось її намалював зверху.
Так, через багато років.
Але ми відновили ту оголеність, яку зобразив Мазаччо, вона абсолютно підходить тій добі, але він не закриває тіло, а закриває обличчя; це таке собі усвідомлення почуття провини.
А Єву здається просто взяли з античного класичного прототипу скромної Венери.
Вона зображена у прекрасній позі,прикриваючи себе, але це її сором, здається більш фізичний, на відкритому обличчі ми бачимо справжній біль.
Ви сказали прекрасна поза, я вважаю , що контрапосто це розслаблена поза, а ця фігура - в русі.
Так, вони рухаються вперед.
Мазаччо - це перший митець за довгий час, який намагався намалювати людське тіло натуралістично.
Так.
Як результат він зобразив їх не ідеальними.
Ні, але є декілька неправильних деталей.
Так, Адамові руки трохи закороткі, а ліва рука Єви трохи задовга.
Зображаючи це, Мазаччо є першим митцем за 1000 років, який дійсно намагався використати натуралізм, тому ми це пробачаємо.
Мушу сказати, я думаю, що він зробив надзвичайну роботу.
Якщо подивитися наприклад на живіт Адама, він справді гарно виконаний.
Тут є відчуття ваги, мускулатури, чого я не пригадую у попередньому мистецтві.
Мазаччо дуже чітко преходить від світого до темного.
Він такий зацікавлений у моделюванні, бо саме завдяки цьому виникають форми у трьох площинах, а вкорочений янгол допомагає створити відчуття простору для фігур, що там існують, і навіть, як ви відзначили, архітектура більш символічна, ніж реальна.
Так, вона схематична, чи не так?
Так.
Декілька змін, які варті уваги.
Одна з них - джоната.
Ви бачите, що Адам намальований окремо від Єви, а темно-синій колір ззаду його дійсно піркреслює різні нашарування гіпсу.
Це не можна було відрізнити у 15 ст.
Так все змінилося з часом.
Під словом джоната Ви мали на увазі, що різні частини фрески були намальовані у різний час.
Так, джоната означає робота по-днях.
Це фреска, намальована на сирому гіпсі, тому митець міг зробити тільки малий відрізок , тому що гіпс висихав.
Інші відмінності варті уваги в цій фресці - те, що меч та промені світла, що світять з Едему зараз чорні, але це окислене срібло, яке спочатку було дуже яскравим.
Думаю також важливо відзначити, що "Вигнання..."- це перша робота, яку ми бачимо, потрапляючи в капелу, ніби проходимо через неї.
Майже як стрічці мультика, ведемо очами зліва направо, ніби перечитуємо історію Петра.
Грає музика.
З останнього відео ми дізнались дещо про фотосинтез.
Загалом це процес, взаїмодії фотонів світла, води і вуглекисого газу, Енергія фотонів застосовується для фіксування вуглецю.
Під фіксуванням мається на увазі процес , в якому вуглець гозоподібного утворення як наприклад вуглекислий газ, фіксується у твердому утворенні.
На разі це карбогідрат.
Першим кінцевим продуктом фотосинтезу є цей ланцюжок з 3 молекул вуглецю, що зветься глицеральдегид 3-фосфат .
З його допомогою можно отримати глюкозу, або інший карбогідрат.
Тож давайте розберемо, що саме відбувається на цих етапах фотосинтезу.
Існує дві фази:
1)денна фаза 2)нічна фаза.
Хоча слово нічна не коректне, тому що вона відбувається також і удень, разом з денною, просто не потребує фотонів сонця.
Отже денна фаза.
Фаза, що потребує фотони сонця, та навіть фотони інфракрасної лампи, такі бувають у теплиці,тощо.
Фотони у сполученні з водою використовуються для виготовлення АТФ і зниження НАДФ плюс до НАДФН.
А зниження це отримання електронів чи атомів водню
Це теж саме, тому що коли отримується атом водню разом з його електроном, оскільки водень не дуже електронегативний то потребує електрон.
Отже отримується і водень і електрон.
Але давайте розберемо це детальніше.
Та перед цим трохи про будову рослин.
На екрані зображені клітини рослини.
Вони мають клітинні стінки, тому і виглядають трохи квадратними.
Тож уявіть, що це рослинні клітини.
Кожний прямокутник - - це клітина.
Всередині клітин є органелли, що звуться хлоропласти.
Органели це ніби органи рослинних клітин.
Це субблоки, субблоки клітин поєднані мембраною.
Тут є і ядро і ДНК, тобто все що має бути у клітини.
Але я це не зображую, я зображу лише хлоропласти.
Ця клітина разом з багатьма іншими живими організмами виконують фотосинтез, та наразі про рослини.
Те з чим фотосинтез асоціюють.
У кожній клітині від 10 до 50 хлоропласт.
Зобразимо їх зеленими, тому що вони містять хлорофіл. Який наші очі сприймають як зелений.
Тобто вони зелені, тому що, відбивають зелений колір і поглинають красний, голубий та решту кольорів спектру.
Ось чому зображую зеленим.
Решта кольорів поглинається.
Розглянемо детальніше.
Отже 10 - 50 хлоропласт у клітині.
Збільшемо один хлоропласт.
Так з клітинами ясно.
Ось як виглядає рослинна клітина.
Зелені кільця - це органели рослин. Їх назва хлоропласти.
Тепер збільшемо хлоропласт.
При збільшенні можно мобачити мембрану,
і також рідину всередені хлоропласта. Ця рідина називається строма.
Строма хлоропласта.
І у цій стромі знаходяться складки мембрани, ніби маленьки стопки.
Спробую їх зобразити.
На кшталт цього.
Трохи нагадують млинці.
Ще декілька.
Ось тут і тут.
Отже усі ці млинці називаються тілакоїди.
Ось так виглядає тілакоїд.
Талакоїди теж мають мембрану. І вона дуже важлива.
Згодом ми її теж збільшемо.
Отже цей зелений контур - мембрана.
Рідина в середині тілакоїда, ця рідина, зафарбована жовтим Це так званий простір тілакоїда, чи порожнина талакоїда.
І ще трохи термінології. Група талакоїдів, ось як ця має назву грана.
Тож як зветьсі група талакоїдів? Саме так - грана.
А це органелла.
Еволюційні біологи вважають, що колись вони були незалежними організмами, а потім раптом згрупувались з іншими організмами, і почали жити всередині їх кліток.
Тобто вони мають власне ДНК.
Мітохондрія - це ще один приклад органелли, що вважається колись була незалежним організмом.
Вони домовились з іншими клітинами, на кшталт:
"Привіт, може я вироблю тобі енергії в обмін на їжу, чи ще щось".
Стали вони еволюціонувати разом і перетворились в один організм.
Може ти запитуєш себе: " У що ж ми еволюціонуємо?"
Та це інша історія.
Отже тут рібосоми.
Та всеж!
Лише уявіть, що колись у минулому предки цієї органелли були незалежними організмами.
Та годі відволікатись.
Збільшемо знову мембрану одного з тілакоїдів.
Увага я збільшую цю квадратну ділянку.
Ось тут.
Отже крупний план.
Дуже крупний.
Збільшую. Великий квадрат це збільшений малий.
Крупний план мембрани тілакоїда.
Дві зелені лінії зображують мембрану.
Це фосфорно біліпідний прошарок.
Це гідрофобні хвости - вони якось так виглядають.
Для фотосинтезу дуже важливу роль відіграє ця мембрана.
Зовні її поверхні рідина, що заповнює увесь хлоропласт.
Та сама строма
Цей простір вже у середині нашого тілакоїда.
Це простір талакоїда.
Цей рожевий колір і є так званий простір талакоїда.
У цій мембрані, якщо порівняти, може нагадувати мітохондрію і ланцюг переноса електронів
Саме це я і намагаюсь зобразити у цьому відео -ланцюг переносу електронів. або ЛПЕ
Багато людей не погодяться тут зі мною, але саме так воно і є. По суті це і є ЛПЕ.
На мембрані ми маємо протеїни і молекулярно протеїнові комплекси, що оточують мембрану.
Виглядає приблизно так.
Назвимо це "Фотосистама-2"
Тому що це її справжня назва.
Фотосистема-2
Ще один тут.
Такі комплекси насправді неймовірно складні, тож зважайте , мої малюнки дуже загальні.
Ось так Фотосистема-2 виглядає насправді.
Дійсно заплутано.
Ці циліндричні штуки - протеїни.
А зелені - молекули хлорофілу.
Та ще багато іншого. І все це сплетене між собою.
Гадаю, комплекс, підходяще слово.
Це купа протеїнів, купа молекул сплетених разом щоб виконувати спецефічну функцію.
Яку я згодом опишу.
Отже так виглядає фотосистема-2.
Існує також фотосистема-1 і тут вже будова відрізняється.
Існує цитохром Б6Ф , який я намалюю іншим коліром.
Не хочу лізти поперед батька в пекло, щоб не заплутати вас.
Тож ми маємо інші протеїново-молекулярні комплекси, які також оточують мембрану.
Спочатку я поясню вам загалом, а потім вже вдамся у деталі процессу денної фази, чи як ще кажуть - світлозалежної. Маємо фотони.
Фотони сонця.
Вони подолали 93 мілльйони миль.
Ці фотони ідуть сюди і збуджують електрони молекул хлорофілу, Молекул А- хлорофілу.
Теж саме відбувається у фотосистемі-2, якщо вже вдатися у подробиці , тож фотони збуджують молекули хлорофілу, електрони яких підвищують свій енерго-рівень.
Так от, їх енерго-рівень підвищився.
Але подорожуючи від однієї молекули до іньшої, енерго-рівень електронів падає.
В ході зниження енерго-рівня, атоми водню, точніше протони водню, без електронів.
Ці протони водню всмоктуються у порожнину тілакоїда.
Як вже згадувалось вище, у частині про ланцюг переносу електронів.
Коли у ланцюгу електрони рухаються від високого до низького енерго-рівня.
Енергія електронів була використана у транспортируванні водня крізь мембрану.
У тому випадку була мітохондрія, у цьому - тілакоїд.
Та кожний з випадків має цей перепад,коли за допомогою енергії фотонів , електрони входять у високий енерго рівень, а згодом переходять у низький енерго рівень.
Потім входять у фотосистему-1, в якій бомбардуються іншим фотоном.
Хоча це спрощення, але дає уявлення.
Знову набувають високий енерго рівень і поступово його знижують.
Увесь час, енергія електронів застосовується для перекачки протонів водня у порожнину талакоїда.
Отже маємо колосальне скупчення протонів водню.
Так само як у ланцюгу переносу електронів, це скупчення протонів водню застосовується для АТФ-сінтази.
Спробую намалювати АТФ-сінтазу.
Якщо пам'ятаєте, то вона виглядає приблизно так.
Тут скупчується сила силенна протонів водню. Всі вони хочуть повернутися з порожнини до строми. Що вони і роблять.
І вони проходять скрізь АТФ-сінтазу.
Забарвимо це.
Протони водню тепер повертаються, що означає підвищення енергорівня.
Цей процес дуже потужний.
Дозвольте поглибитися у деталі.
Це буквально провертає цю верхню частину АТФ -сінтази, як я зобразив це на малюнку.
Що і з'єднує АДФ разом з фосфатною групою.
Таким чином виробляється АТФ
Звісно все це узагальнено.
Тепер я поглиблюсь у деталі .
Процес я щойно пояснив зветься фотофосфорилювання
Навіть напишу це.
Чому саме така назва.
Тому що задіяні фотони.
Фото - означає світло.
Саме так!
Фотони світла збуджують електрони хлорофілу, які в свою чергу, мандрують від однієї молекули до іншої, тим самим знижуючи свій енерго-рівень.
Це спонукає перекачку протонів водню із строми в порожнину тілакоїда.
Протони водню хочуть повернутися до строми.
Цей процес зветься -хеміосмос.
Що і призводить до АТФ-сінтази.
Отже відбувається реакція АДФ і фосфатної групи, яка створює АТФ.
Коли я розповідав про світло-залежні і незалежні реакції, то згадував, що світло-залежні реакції мають два побічних продукта.
Взагалі три включно з АТФ.
А саме:
АТФ, НАДФН і НАДФ знижений.
Так здобуваються ці електрони і цей водень.
То до чого це я?
Якщо мова йдеться про нециклічне окислювальне фотофосфорилювання чи про нециклічні світлові реакції, то це стосується останнього акцептора електронів. В ході зниження енергорівня електронів, остаточним електронним акцептором є НАДФ плюс.
Тож коли НАДФ плюс приймає електрони разом з протонами водню, то він перетворюється на НАДФН.
Як я вже згадував, частина цього процеса - вода.
Так от вода окислюється до молекулярного кисню.
Де це відбувається?
Коли у фотосистемі-1 молекула хлорофіла має збуджений електрон, що переходить у вищій енерго рівень, і починає мандрувати від однієї молекули до іньшої, з'являється питання -
Виявляється що ми застосовуєм електрони води.
Тобто тут у нас вода.
Вода віддає водень разом з електронами.
Отже електрон збуджений фотоном замінюється двома протонами водню і двома електронами молекули води.
Збуджений електрон пересувається до фотосистеми-1 і фінішує у НАДФН.
Так розкуркулюють воду на електрони.
На прикінці коли електрони і водень відібрані, залишається лише кисень.
Я хочу звернути вашу увагу на цей досить вагомий процес.
Принаймні з точки зори хімії.
Зверніть увагу - - окислюється вода!
Єдине місце в усій царені біології, де таке може трапитиись, а саме окиснення води, що означає забрати електрони у молекули води.
Це у буквально означає забрати їх у кисня.
Окислюється кисень.
Так от єдине місце,де це можливо - - це фотосистема-2.
Це дуже грунтовна ідея, тому що загалом електрони не полишають воду, прекрасно себе почуваючи , кружляючи навкруги кисню.
Кисень - дуже електронегативний атом.
Саме через те ми звемо кисень окислювачем. Тому що він окислює.
Аж раптом, щось окислює його, щось що може відібрати його електрони і передати їх хлорофілу.
Фотони збуджують електрони, які згодом понижають свій енерго-рівень.
Збуджуються знову у фотосистемі-1 новою порцією фотонів, і знову знижують свій енерго-рівень.
Допоки не дістаються НАДФН, де і залишаються.
Впродовж зниження енерго-рівня, їх енергія була застосована для перекачки водню крізь мембрану, із строми у простір тілакоїда.
А потім енерго-перепад застосовується для вироблення АТФ.
У наступному відео, я залізу у дебрі енерго-рівней, і поясню що означає високий чи низький енерго-рівень.
Але по-суті це все.
Електрони збуджуються.
І наприкінці опиняються у НАДФН.
Коли електрон збуджується, а потім поступово знижує свій енерго-рівень, цей перепад призводить до перекачки водню, а потім провокує АТФ-сінтазу, для виробництва АТФ.
Збуджений раніше електрон потребує заміни.
Новий електрон витянутий з H2O.
Тож протони водню разом з електронами висмикнуті з H2O, і залишається лише молекула кисню.
Хочу щоб ви оцінили всю складність - я раніше це показував - фотосистеми-2, але це її умовне зображення.
Авжеж насправді немає таких циліндрів. Це умовно зображені протеіни.
А зеленим зображені молекули хлорофілу А.
І відбувається наступне - фотони зіштовхуються з хлорофілом А, але не лише з ним, а також, з так званими молекулами-антенами - це також хлорофіл, але іншого типу - самі ж молекули теж іншого типу.
Отже група фотонів зіштовхується з хлорофілом, таким чином збуджуючи електрони, необов'язково в молекулі хлорофілу А,
Це можуть бути електрони інших типів хлорофілу, чи навіть електрони, так званих, пігментних молекул які поглинають фотони.
А потім їх електрони збуджуються.
Уявіть це як вібрацію.
Звісно, коли це на квантовому рівні, це не найліпше порівняння, але створює уявлення.
Таким чином вони пересуваються до хлорофілу А.
Це має назву енергія резонансу.
Вони "вібрують" у напрямку до хлорофілу А, де і збуджують електрони.
Ця молекула основний - головний акцептор електронів. Ось вона.
Феофітін, чи просто Фео.
Звідси вже розпочинаються мандри від однієї молекули до іньшої.
Детальніше у іньшому відео.
Чи це не чарівно.
Лише погляньте як все заплутано. Щоб істотно збудити електрони, а потім їх використувати для розпочатку процесу перекачки водню крізь мембрану.
Це місце досить цікаве
Це ділянка окислення води.
Ідея окислення води мене шалено збуджує. Саме на цій ділянці фотосистемі-2 окислюється вода.
Складний механізм. Висмикувати електрони і водень з молекули води - це не жарти.
Наразі це все.
Наступне відео буде посвячено енергорівням. Та ще звернемо увагу на інші молекули, що діють як акцептори водню, і звісно, як акцептори електронів.
Цукер: Ми зараз дивимось на роботу Альберто Джіакометті "Палац о 4 годині ранку".
Ми - у Музеї сучасного мистецтва.
Це насправді цікаво побачити всю цю вертикальність у роботі Джікометті після війни та присутність горизонтальності у роботі Джіакометті раніше. Хоча я відчуваю той же сенс крихкості та тонкості тут, у структурах цього будинку, що здається був обрисований, деякою мірою з кілків.
Цукер: Це - правда і це - дуже тонкі кілки та вони не особливо добре зроблені.
Цей палац схожий щось на зразок проекту на вихідні. Харріс: Дійсно, схожий.
Щось таке, що практично будь-яка дитина могла би зробити власноруч.
Цукер:
О, насправді.
Ех, тут присутня дуже чудова по-дитячому безпосередня якість, але також і якості показової для сцени, ніби зараз щось відбувається там.
Ось таким є "Палац о 4 годині ранку".
І очевидно те, про що говорить Джіакометті, це підсвідомість, його мрія. Харріс: Ось ми бачимо жіночу постать ліворуч.
Цукер: Майже як маленьку шахова фігура. Харріс:
Харріс: Супер-его, можливо, яке пропонує, що будь-кому слід зробити.
А потім також маючи той вид почуття супер-его є
Цукер: О, розумієш, я бачив це як Ід.
Харріс:
О, невже? Цукер: Так.
Я вбачав Ід у якості фігури у формі динозавра-пташки зверху праворуч. Цукер:
Птеродактиль. Харріс: І теж той початковий остов, що здається ніби кліткою в нижньому правому куті.
Цукер: І це майже ніби ми - у Музеї природознавства.
І я вважаю, важливо пам'ятати, що психоаналіз в той час вбачався сюрреалістами у Франції насправді чимсь другорядним, пов'язаним з цією ідеєю на зразок первісного минулого, оскільки якимось чином підсвідоме має зв'язок із деякою давною правдою.
Харріс: Деякою правдою про людський рід. Про наші найбільш фундаментальні інстинкти та бажання.
Таким чином, тут ми маємо цю сцену, де кожної ночі підсвідоме Джіакометті у якомусь сенсі показує себе, чи, можливо, це наше підсвідоме.
Харріс: Але все це тримається докупи стрічкою та клеєм, і, можливо, це хороше представлення підсвідомого розуму. Цукер:
І його мінливість, його гнучкість, що палац відбудовується кожної ночі, скоріш за все. Абсолютно.
Ми, люди, намагаємось допетрати складність оточуючих речей за допомогою їх класифікації.
Лиш уявіть, що не існує більш очевидних речей для класифікації, ніж живі організми навколо нас, ніж життя навколо нас.
Ми поговоримо сьогодні про те, як прокласифікувати життя навколо нас? Зазвичай, в таких випадках заходить мова про таксономію.
Основне питання, з яким можна зіткнутись спостерігаючи за оточенням, це схожості між деякими живими організмами.
Бачте, очевидно, ось це більш схоже на те, що його нагадує, аніж трава позаду, чи те дерево. І тоді ми роздумуємо: а може б то згрупувати ось це до речей, що схожі на нього. Основним принципом, за яким ми класифікуємо всі живі організми навколо нас, є поділ їх на своєрідні сектори - види.
Наприклад, ось певна тварина, але нам відомі й інші тварини, схожі на неї. Тому ми робимо висновок, що всі вони - частина виду левів.
І ця тварина, це одна тварина, а ось інша, що має смуги, якась з них може бути товстішою, чи вищою, чи худішою, абощо, темнішою чи світлішою, але все ж вони досить схожі, аби їх можна було назвати тиграми.
Ми даємо назви всім тваринам, хоч деякі з них бувають більші, деякі худіші, деякі товстіші або світліші, темніші, ми їм усім даємо назви --вони схожі на ось це --- кого ми б назвали ослом.
Ми б назвали тих тварин, що схожі на цього звіра, - конем.
На перший погляд, можна сказати, що такі твердження - досить прямолінійні.
Ну, все, що схоже на цього звіра - леви, все, що схоже на цього звіра - тигри.
Проте це визначення недостатньо точне як для виду. Звірі, схожі один на одного чи на тих, що поводяться так само, адже можна переконатись, що існують такі тварини, що цілком відрізняються, принаймні, в своєму вигляді чи поведінці, але все ж вважаються спорідненими
Поговоримо про те, що ця спорідненість означає.
Також можна побачити тварин, що дуже схожі між собою, мають подібну будову, поведінку, як, наприклад, кажани й птахи, а насправді дуже-дуже далекі в своїй спорідненості. Тому визначення виду має бути все-таки точніше, ніж просто спостереження схожих речей, чи які мають схожу поведінку.
Найбільш типове визначення виду - тварини, що можуть схрещуватись між собою. Кажучи "схрещуватись", ми буквально вважаємо, що вони можуть давати таке ж потомство, і воно теж буде плодитись.
Тобто їхні нащадки також матимуть дітей, вони не безплідні, вони можуть схрещуватись з іншими тваринами та давати ще більше потомства.
Для прикладу, ось лев. Лев і левиця зазвичай даватимуть потомство, і воно може паруватись з іншими левами, залежно від своєї статі, можуть давати живуче потомство.
Тому для виду левів все складається досить непогано.
Те ж саме з тиграми.
Виявляється, що беручи лева й тигрицю, вони теж можуть схрещуватись.
Вони можуть схрещуватись і давати потомство. І їхнє потомство, що було представлене у фільмі Наполеон Динаміт, який був здивований таким дивовижним видом тварин.
Їх називають гібридами лева й тигриці - лиграми.
Лев схрещується з тигрицею, і у них виходить лигр - гібрид, суміш лева й тигра.
Вони - фантастичні тварини. Вони більші за левів та тигрів. Це найбільші з котячих, про які нам відомо.
Була одна історія про те, як лигри парувались чи то з левом, чи то з тигром, проте це лиш історія.
Загалом, лигри не можуть схрещуватись. І, загалом, дана суміш не буде давати потомства, що можуть схрещуватись або плодитись в свою чергу
Ось чому леви й тигри вважаються різними видами. А лигра ми зовсім не можемо назвати видом. Це гібрид двох видів.
Так, те саме -- та й, власне, вам самим може спасти на думку, мовляв:
"Гаразд, у нас були лев і тигриця, а що,якби ми пішли іншим шляхом? Що якби ми взяли левицю й тигра?
В цьому випадку у нас вийде тварина під назвою тигролев (тиглон), не знаю, як це слово вимовляється. Це вже інший гібрид, із дещо іншими відмінностями, ніж у лигра.
Подивіться, хто такий тигролев. На зразок цього, існує такий віслюк.
А віслюків точно можна вважати окремим видом, адже пара віслюків може розмножуватись,народити ще одного віслюка, і тоді той віслюк парується з іншими, аби народити ще віслюків. Тому один віслюк не лише може схрещуватись з іншим, але й те дитя, те мале віслюченя, може в свою чергу схрещуватись з іншими віслюками.
На зразок цього, коні можуть схрещуватись і давати плідне потомство. Але маючи віслюка й кобилу, що спаровуються, ми отримуємо мула.
Так само як лигри, мули, наскільки мені відомо, мули не надто плідні.
Мули не дають потомства. Вони не можуть схрещуватись між собою. І хоч віслюки можуть схрещуватись із конями, їхнє потомство, тобто мули, не є плідними.
А мулів, так само як і лигрів чи тигролевів, вважаємо гібридами. Отже, всі вони є гібридами, сумішшю видів.
Слово "гібрид" використовують для позначення двох речей, двох різних видів, що якось сходяться разом, якось комбінуються.
Так само, як у випадку з тигролевом, вам спаде на думку: а що якби взяти віслюка-самицю й коня-самця?
Тоді у вас вийде звір під назвою лошак, що так само широко розповсюджений, як і мули. Люди використовують мулів, вони мають високу працездатність, адже володіють цими корисними рисами від коня й віслюка.
Лошаки все ж не такі поширені, проте їх випадок можливий. У них інші риси, ніж у мулів. І тут я хочу наголосити.
А ті, що мають різний вигляд і поведінку, не належать до одного виду. Проте я б хотів представити вам звичний випадок, який ми постійно бачимо на власні очі, де це визначення -- про тварин, що схрещуються і дають плідне потомство -- стає значно важливішим, аніж просто поняття того, що тварини схожі між собою або однаково поводяться. Найкращий приклад - собаки.
Як я вже казав, це дуже осоливий вид, адже собаки - я взяв приклади різних порід собак -- можуть виглядати дуже-дуже по-різному.
Це очевидно, гляньте на відмінності між цими собаками. Наприкладь, цей малий чихуахуа та ось цей собака. Вочевидь, стосовно їхнього розміру, вигляду, та навіть поведінки вони значно більш різні, ніж, можливо, поведінка віслюка відносно коня, чи лева відносно тигриці.
Очевидно, вони виглядають по-різному, у них цілком різні розміри, але саме вони двоє, власне, можуть схрещуватись -- хоч, може, саме для цих двох суто механічно це буде складно здійснити -- але припустивши, що вони подолають даний бар'єр, вони можуть схреститись й дати плідне потомство.
Такий же принцип для цих двох тварин, такий же принцип для цих двох тварин ось тут.
Саме через це, незважаючи на різні породи собак -- більшість з них виводиться саме завдяки діям людей, що схрещують породи для збереження певних рис -- хоч вони й виглядають так по-різному, хоч вони поводяться так по-різному, вони здатні схрещуватись між собою та давати плідне потомство, тому ми вважаємо, що всі ці організми належать до одного виду.
Знайти ймовірність випадання лише двох лицьових боків на 3 монетах.
Отож з"ясуймо цю ймовірність, гарним початком буде просто поміркувати про усі різноманітні та можливі результати випадання цих 3 монет.
Ми могли б отримати при жбурлянні цих монет лише зворотній бік.
Зворотній бік, зворотній бік, зворотній бік.
Ми могли б отримати зворотній бік, зворотній бік, лицьовий бік.
А також зворотній бік, лицьовий бік, зворотній бік.
А також зворотній бік, лицьовий бік, лицьовий бік.
А також лицьовий бік, зворотній бік, зворотній бік.
А також лицьовий бік, зворотній бік, лицьовий бік.
А також лицьовий бік, лицьовий бік, зворотній бік.
А також ми могли б отримати усі лицьові боки.
Ми могли б отримати усі лицьові боки ось тут.
Отож є 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 можливих результатів.
8 можливих результатів.
А скільки ж з цих результатів містять випадання лише 2 лицьових боків?
Погляньмо, це усі зворотні боки.
Це 1 лицьовий бік, 1 лицьовий бік.
Це 2 лицьових боки ось тут.
Це 1 лицьовий бік.
Це 2 лицьових боки ось тут.
І це також 2 лицьових боки ось тут.
А це вже 3 лицьових боки, тому це не рахується.
Отож є 3 результати з лише 2 лицьовими боками.
Отож, окреслю відповідно лицьові боки. 2 лицьових боки.
Отож ймовірність випадання лише 2 лицьових боків, і дане слово "лише" є важливим, оскільки якщо б не було сказано "лише", тоді підійшов би результат і з 3 лицьовими боками, отож нам сказано лише 2 лицьові боки.
Отже, ми не рахуємо випадок де випадає 3 лицьові боки.
Отож ймовірність випадання лише 2 лицьових боків дорівнює 3 результати з 2 лицьовими боками поділені на 8 можливих результатів або ж просто 3/8.
Отож це дорівнює 3/8.
Закінчили з цим.
(Справжній кошик ІСЦ не може коштувати сто доларів, але я обираю це число для простоти подальших розрахунків)
І це просто підвищення цін на товари та послуги.
І я гадаю, ви це помічали.
Кожного року в нормальній економіці спостерігається незначне подорожчання. Особливо якщо ви поглянете на охорону здоров'я, вартість освіти, ви помітите підвищення цін.
Цікаве питання: як її виміряти? Як виміряти інфляцію? І ось що роблять у
Бюро статистики праці - і це, насправді, найпоширеніший спосіб вимірювання інфляції. Вони створили поняття
Індекс споживчих цін (ІСЦ).
І вони це зробили, визначивши кошик товарів, - насправді, це кошик товарів і послуг.
Вони йдуть і дивляться на середньостатистичного міського споживача і питають:
"Що йому необхідно в житті?" "Йому потрібне житло, йому потрібне паливо: газ для будинку та бензин для автомобіля, а також енергія у інших її проявах.
Йому необхідні певні послуги, йому потрібен транспорт, наприклад." І, так вони намагаються визначити кошик всіх благ, які можуть знадобитися середньостатистичному споживачу у міському средовищі.
Приспустимо, що в Рік №1 він коштує сто доларів.
Давайте розглянемо ще декілька прикладів з переміщенням, швидкістю і часом.
Наприклад: якщо Марша рухається протягом однієї хвилини зі швидкістю п'ять метрів на південь, яким є переміщення?
Ми знаємо, що що швидкість (зроблю це так), ми знаємо, що швидкість дорівнює переміщенню, яке поділене на час, ще раз - це зміна часу, та ми просто будемо казати час, зміна часу.
Та якщо ви будете проводити деякі розрахунки, то просто помножите обидві частини на час, помножите на змінну "t", то отримаєте переміщення, тому що це скорочується... ви отримуєте переміщення, і я переставлю це.
Я напишу...те, що справа, тепер буде зліва, тому ви отримаєте переміщення, що дорівнює часу, помноженому на швидкість, чи швидкість, помножену на час, що дорівнює швидкості, помноженій на час, або ж швидкості, помноженій на зміну часу.
Нам потрібно знайти переміщення. Нас запитують яким є переміщення Марші, і відомо, що вона рухалась протягом однієї хвилини.
Одна хвилина тут, це весь час. Часом ви можете вважати це змінним часом, оскільки це дійсно зміна часу.
Якщо на її секундомірі було нуль хвилин, коли вона почала рух, то вкінці буде одна хвилина.
Якщо вона починає на п'ятій хвилині, чи може, три нуль п'ять, коли вона почала, і буде три нуль шість, коли закінчить. Це дійсно була зміна часу.
Ще раз, я не буду писати тут дельти, тому що такий вираз часто зустрічається, та я хочу сказати, що це те саме для цілі задачі, тому що часом ви можете побачити тут дельту.
Одна хвилина, "t", тут дорівнює одній хвилині... ...одній хвилині... на п'ять м/с на південь, це швидкість.
У нас є величина, тобто п'ять м/с, чи це значення швидкості, і у нас є також напрям - на південь.
Отже тут є п'ять м/с на південь.
"Якщо нам потрібне переміщення, то воно дорівнюватиме п'ять м/с на південь, помножене на одну хвилину.
Проблема полягає в тому, що коли ми говоримо про переміщення, ми говоримо про величину переміщення.
Тому це відстань, а наш напрям тут...але нам не потрібні інші велични тут, якщо ми просто все помножимо, у нас буде хвилина тут, та секунди будуть у знаменнику, ви не можете зберегти хвилини і секунди.
Тому ви не можете просто сказати, що ви отримаєте п'ять.
Щоб все вийшло правильно, ви повинні перетворити 5 м/с в м/хв, чи я по-іншому сформулюю, вам потрібно перетворити 5 м/с до м/хв, але не 5 м/хв, тоді результат буде інший. Чи ви перетворите одну хвилину в секунди.
Так буде легше. Давайте так і зробимо.
Це те саме, одну хвилину помножити... нам необхідно позбутися хвилини, яка зараз в чисельнику.
Ми можемо поділити на один, оскільки це чисельник. Ми ділимо на хвилини, і помножити на секунди.
Нам потрібно, щоб секунди були в чисельнику.
Скільки секунд в хвилині?
Шістдесят секунд в одній хвилині, тому хвилини скорочуються з хвилинами, і тепер у вас є 5 м/с на південь, помножені на шістдесят секунд.
Це чудово, оскільки в нас є секунди і секунди.
Я написав "с", та це також "с".
У вас є секунди, поділені на секунди, котрі скорочуються. переміщення дорівнює 5 помножити на 60, і тоді одиниці в лівій частині - це метри.
Всі одиниці часу скоротились, і залишаються метри на південь.
Це дорівнює...п'ять помножити на шістдесят, отримуємо триста метрів на південь, і ми закінчили розрахунки.
Ось наскільки вона перемістилась. Якщо вам потрібен лише шлях, то ви можете сказати, що вона пройшла триста метрів, тільки ця величина, величина переміщення... Це шлях, який вона пройшла.
Привіт! Я Джон Грін. Це інтенсивний курс зі світової історії.
Ми поговоримо про глобалізацію.
Це мав бути останній епізод, але я ж не можу вас залишити, мої історики.
Сьогодні ми поговоримо про глобалізацію. Задля цього з'ясуємо, для чого ми взагалі вчимо історію.
- Пане Грін!
- Слухаю, Я з минулого.
Ми вчимо її для гарних оцінок, щоб піти у коледж, мати гарну роботу.
Щоб заробити більше грошей, ніж міг би ти, і бути трохи більшим зубцем посеред 7 мільярдів механізмів, що заводять економічний двигун планети, так?
Непогано, але якщо ви вчите історію лише для цього, то вам потрібно зрозуміти: футболки, які ви зараз носите, є одночасно причиною та результатом ваших амбіцій.
Ця футболка містить у собі глобальну економіку, її ефективність, надлишок масового виробництва, гіперпоєднаність та хиткість.
Ця футболка може розповісти історію глобалізації. Давайте послухаємо.
(оптимістична музика з насвистуванням)
Глобалізація - це культурний феномен, відображений у сучасному мистецтві та міграції населення, мовних змінах, але ми сфокусуємося, як ми це часто робимо на нашому курсі, на торгівлі.
Отож, світ сьогодні, який символізують ці змішані клаптики на карті, зазнає поширеної глобальної економічної взаємозалежності.
Звісно, економічна взаємозалежність та культурне взаємопозичення не є новими.
Ви пам'ятаєте, що ми знаходили торговельні документи з часів Індійської цивілізації повсюду у Месопотамії.
Але з декількох причин значно зріс розмір цієї торгівлі.
1. Багатонаціональні корпорації стають глобальними, а їхня потужність зростає.
2.
Подорожі та відвантаження є дешевими та безпечними.
У 1800 році перетин Атлантики зайняв би 2 місяці, а сьогодні - 5 годин літаком, чи меше тижня на кораблі.
3.
Уряди спростили тарифи та правила міжнародної торгівлі, що призвело до так званої "вільної торгівлі".
До речі, якщо вона така вільна, то чому канал BBC Америка доступний лише у преміум-пакеті мого кабельного ?
Щоб зрозуміти роль уряду в міжнародній торгівлі, погляньмо ще раз на футболку.
Вона, як і більшість футболок, зроблених у світі, містить 100% американську бавовну, і це не тому що США виробляє найкращу чи найдосконалішу бавовну, а тому що уряд США субсидує виробництво бавовни.
А це робить бавовну дешевшою, ніж бавовну такої ж якості з Бразилії чи Індії.
На протязі останніх 30 років експортна частка бавовни з США знизилася, а Бразилії, Індії та Африки збільшилася.
І така тенденція триватиме, оскільки США відходить від дорогого субсидування бавовни.
Фактично, в ці дні уже можна знайти футболки з бразильської, індійської, чи то угандської бавовни, або суміші бавовни з усього світу.
Але оскільки американський уряд не субсидує промисловість так, як сільське гоподарство, власне, пряжа та ткацтво бавовни відбувається у таких країнах з нижчою зарплатнею, як Мексика, Гватемала, В'єтнам, Китай, Індія, Китай, Китай та іноді навіть Китай. А вже готові футболки, або заготовки, зазвичай надсилаються до Європи чи Штатів і там продаються.
Ви можете подумати, що найдорожчою частиною процесу є та, де ми переправляємо це через Тихий океан, де його перетворюють на ось це, а потім відправляють назад через Тихий океан.
Ви будете неправі.
Оптовий продаж футболок-заготовок може коштувати 3$. Витрати - це нанесення візерунків, роздрібний продаж, плата дизайнеру, якому дають важкий шмат роботи по створенню монгола, що є одночасно милим та страшним.
Отож, сучасна глобальна торгівля є досить анархічною та нерегульованою, принаймні, міжнародними установами та урядами.
Це значною мірою пов'язано з економістами, більшою мірою у США та Європі, які з успіхом стверджували, що державна регуляція зменшить процвітання через обмеження зростання.
Деякі нації у Латинській Америці, Карибському бассейні чи у Африці не особливо прагнули вести вільну торгівлю, але вони були втягнуті у це більшими економіками, з якими їм відчайдушно потрібно вести торгівлю.
За минулі 30 років ми бачили чимало зростаючих ринків, що знижують свої тарифи, позбавляються обмежень та приватизують державні підприємства.
Вони часто це роблять, щоб задовольнити Міжнародний Валютний Фонд, який пропонує позики з низькими відсотками для економік, що розвиваються, під девізом "Забагато умов".
Чи є ці зменшені обмеження повністю позитивними для економік, що розвиваються, є предметом палкого обговорення. І ми до нього теж приєднаємось, але наступного тижня.
Нам потрібно краще зрозуміти природу такої торгівлі.
Ви пам'ятаєте з Індустріальної революції, що індустріальні західні сили виробляли найбільше продукції, яка потім продавалася на міжнародних ринках.
Ви також знаєте, що внутрішнє споживаня було дуже важливим.
Майже кожна рання модель Форду Т була виготовлена американцями і куплена теж американцями.
Проте з кінця 1960 року, а особливо на сьогодні, колишні не-індустріальні частини світу виготобляють споживчі товари і для внутрішніх ринків, але здебільшого - для закордонних.
Футболка, зроблена у Китаї та Домініканській Республіці перед тим як бути імпортованою до Мексики, а потім у Штати, є яскравим прикладом того, про що я говорю, як і комп'ютер, по якому ви мене зараз дивитесь.
Скоріш за все, його було виготовлено у Китаї, але у ньому є частини з усього світу: з Тайваню, Японії, Південної Кореї.
Такі міжнародні виробництва завжди знаходять собі нові ринки, як, наприклад, Бразилія, яка має величезних технологічний сектор, вони айпади, до речі, роблять.
Вибачте, я тут граю в Енгрі Бьордз.
Спільне у цих країн те, що в той час, коли є внутрішній ринок на штуки типу айпада чи футболки, закордонні ринки є набагато і набагато більшими.
Час для відкритого листа?
(грає інструментальна арфа) Відкритий лист до Бісквітного Чудовиська.
Але спершу гляньмо, що у нас в секретному відділенні?
А тут батончик "Баланс" зі смаком бісквіту. Для людей, що люблять печиво та вдають, що хочуть бути здоровими.
Шановние Бісквітне Чудовисько!
У тебе немає шлунку.
Тому, коли ти кладеш печиво собі до рота, воно кришиться, а потім просто випадає.
Але от що мене дивує, Бісквітне Чудовисько: я вірю, що ти любиш печиво.
Не має значення, що ти, власне, їх їсиш, оскільки у тебе чиясь рука на місці шлунку.
А ще, Бісквітне Чудовисько, це робить тебе гарним символом сучасного споживання.
Ти тільки продовжуй їсти, навіть якщо не можеш.
Бісквітний Монстре, ти найкращий і найгірший з нас.
Найкращі побажання, Джон Грін.
Хоча незламні марксисти можуть чинити нам опір, та до 2012 року стало очевидним, що глобальний капіталізм був хорошим для багатьох людей.
Це покращило світові економічні показники, і хоча американські працівники автомобільної сфери можуть втратити роботу, перенесення виробництва та робочих місць з високооплачуваних до низькооплачуваних країн дозволяє великій кількості людей жити краще, ніж вони жили, коли розвинуті країни монополізували виробництво.
Я не хочу об'єднувати співвідношення та причинність, але 600 мільйонів людей вийшли з бідності за останні 30 років, принаймі, згідно з оцінкою бідності світовим банком: бідні - це ті, хто живуть менше ніж за 1,25$ за день.
Американці можуть посперечатися про те, чи абсурдно недорогі одяг, взуття і телебачення варті економічного та соціального безладу, а для в'єтнамських працівників робота на пошиття пари кросівок - це можливість довшого, здоровішого та більш захищеного майбутнього, на відміну від того, яке б вони мали, якби ці кросівки були зроблені в Америці.
Перед тим як застрибнути на святковий фругон глобалізації давайте визнаємо, що цей чудовий новий світ має деякі побічні ефекти.
Так, він не є таким добрим по відношенню до сімей, точно не є сприятливим навколишньому середовищу, а також є шанс, що глобалізація викличе завершення людського існування.
Та ми поговоримо про це наступного тижня, а сьогодні, візьмімо оркестровий фургончик і поїдемо прямо до Хмаринки Думок.
У наш час люди рухаються більше, ніж коли-небудь.
21% людей, що живуть у Канаді, були народжені поза її межами. Дивовижно, але в Кувейті ця цифра скаладає 69%.
Міграція стала легшою тому що:
Перельоти стали досить дешевими, особливо якщо літати лише кілька разів у житті.
2. Відносно легко та недорого спілкуватися із рідними завдяки Скайпу, мобільному телефону чи недорогим міжнародним карткам.
Навіть з індустріалізацією у частинах світу, що розвиваються, економічні можливості часто набагато кращі у багатих країнах.
Грошові перекази, надіслані додому людьми, що працюють закордоном є потужним рушієм економічного розвитку у країнах, що розвиваються.
У Таджикістані, наприклад, грошові перекази становлять 35% від загального ВВП країни.
Оскільки люди рухаються по всьому світі, те, що глобалізація породжує змішування культур, не є сюрпризом.
Коли люди мігрують, вони не просто відмовляються від своєї літератури, кухні, художніх чи музичних традицій.
Глбалізована культура є дещо парадоксальною, оскільки деякі люди вважають сучасну культуру надто американізованою, чи не так?
Наприклад, серіал "Друзі" показують у більше ніж 100 країнах світу.
Дієтичну Колу можна знайти у джунглях Мадагаскару.
НБА є величезною в Китаї.
Сьогодні говорять меншою кількостю мов і, певно, менше культурне різноманіття.
З іншої сторони, індивідуальний доступ до різноманітного культурного досвіду ніколи не був ширшим.
Кіно Боллівуду, шведський хіп-хоп, чи бразильські мильні опери, дані про конголезькі футбольні матчі - усе тепер для нас є доступним.
Кулінарні поєднання є шалено популярними.
На інші мови перекладається більше літератури, ніж раніше, проте не всі читаються.
А найбільшим признаком культурної глобалізації є футбол - світова гра, що нарешті досягнула Америки, де трансляція найкращої колективної організації людства - Ліверпульського футбольного клубу - отримала найбільший рейтинг у 2012.
Дякую, Хмаринко Думок.
Останнє прохання.
Ти могла б одягнути мене у світер ліверпульської команди?
І перенести на стадіон Енфілд, де б я підняв Кубок Прем'єр Ліги, а Стівен Джерард мене б обіймав?
Так!
Точнісінько так!
Ой, Хмаринко Думок, я тебе так люблю.
Добре, от ми підійшли до того, як глобалізація нас змінила і чи на краще це.
Припускаючи, що ви отримуєте мінімальну зарплатню тут у Штатах, ця футболка, куплена вами в інтернет магазині dftba.com, буде коштувати вам 3 години роботи і включатиме ще витрати на відправку.
До того часу, за який футболка досягне вашого дому, вона подорожуватиме у фургоні, поїзді, чи кораблем, можливо навіть літаком, якщо ви замовите швидку доставку. І вона можливо навіть подорожуватиме далі, ніж це робив Магелан під час своєї кругосвітньої подорожі.
Ви отримаєте це за 3 години роботи. А для порівняння пару сотень років тому набагато менш зручний одяг коштував би вам в 10 разів більше.
Та ці вдосконалення поєднуються з такими радикальними змінами, що нам важко їх контекстуалізувати.
От наприклад, людське населення нашої планети протягом історії виглядає ось так.
Чорт!
У 1800 на Землі був мільярд людських істот, і це було більше, ніж світ колись бачив, і ми живемо у два рази довше, ніж люди двісті років тому, більшою мірою завдяки вдосконаленій системі охорони здоров'я для жінок та новонароджених, а також завдяки антибіотикам та другій сільськогосподарській революції, що почалася у 1950-х роках, і називалася вона "Зелена революція".
Це збільшило використання хімічних добрив, що призвело до зростання врожайності.
Звісно, ці врожаї нерівномірно розповсюджувалися по світу, але можливо, якщо ви це дивитесь, то: а) ви вижили при народженні б) відчуваєте себе достатньо впевненими за своїх дітей.
Це нове відчуття для людей, і як батько я можу вас запевнити, це - чудо, яке треба святкувати.
Ми вивчаємо історію, щоб зрозуміти зміни, щоб пам'ятати те, що ми втратили та набули, доки дійшли туди, де ми зараз є.
Наступного тижня ми поглянемо на чимало аспектів глобалізації, які не є причинами для святкувань.
Зараз давайте зупинимось, щоб подумати про те, як ми дісталися звідти сюди.
Як безжалісні та невгамовні амбіції людей привели світ до того, що вся Александрійська бібліотека може вміститися на моєму айфоні разом з усім, що створив Моцарт.
В такому світі легко відчути себе великими та могутніми, а може навіть і непереможними. Це відчути легко і небезпечно.
Дякую за перегляд.
Побачимось наступного тижня. Переклад на українську:
В цьому відео я хочу дати Вам основи тригонометрії
Це звучить,як дуже складна тема але Ви побачите,що це всього лиш вчення про співвідношення сторін трикутників.
Частина "Триг" означає Трикутник і "метрія" означає
Міра.Отож я наведу декілька прикладів.
Я думаю це зробить все досить зрозумілим.
Я намалюю пару прямокутних трикутників, намалюю один.Це прямокутний трикутник.
Коли я кажу прямокутний трикутник, це тому що один з кутів має 90 градусів.
Ось цей- прямий кут.
Він рівен 90 градусам. ми обговоримо інші шляхи щоб показати величину кутів в майбутніх відео.
Ми маємо кут 90 градусів
Це прямокутний трикутник.я позначу довжини сторін.Ця сторона нехай буде 3.
Ця висота 3.
Основа трикутника нехай буде 4. і гіпотенуза трикутника нехай буде 5.
Гіпотенуза є тільки в прямокутному трикутнику.
Це сторона навпроти прямого кута і це найдовша сторона прямокутного трикутника
Отже ось це-гіпотенуза.
Ви напевне вчили це на геометрії
І ви можете перевірити,що це прямокутний трикутник ми знаємо з теореми Піфагора. що 3 в квадраті додати 4 в квадраті,дорівнює довжині найдовшої сторони довжина квадрата гіпотенузи дорівнює 5 в квадраті так ви можете перевірити, що це вирішує що це задовільняє теорему Піфагора
Зясувавши це. давайте вивчимо трохи Тригонометрії.
Основні функції тригонометрії ми вивчимо трішки більше про те що ці функцйї означають
Є синус,функція синуса.
Є функція косинуса,і є функція тангенса.
І ви пишите sin чи S-I-N, C-O-S,і "tan" скорочено.
І це дійсно конкретизує будь який з кутів в цьому трикутнику, це конкретизує співвідношення певних сторін.
Дозвольте мені написати дещо
Це справді щось мнемонічне, дещо аби тільки допомогти вам пам'ятати визначення цих функцій, але я напишу дещо зване "soh cah toa",ви будете вражені як мнемоніка допоможе вам в тригонометрії
Ми маємо "soh cah toa"і що це нам дає
Давайте узагальнемо розрахунки, що ми провели в декількох минулих відео, щоб обчислити реальну прибутковість і можливо, ми прийдемо до деяких цікавих формул і якихось простих розрахунків.
Отже, зробими те, що зробили, зрештою, у першому відео ми переводити все в долари на сьогодні
Отже, фактична доларова прибутковість у доларах на сьогодні - це сума, яку ми отримали, або чистий прибуток в доларах, і чистий прибуток в доларах - це сума, яку ми спочатку інвестували, помножена на номінальну відсоткову ставку і тут ми припускаємо, записуємо як десятковий дріб.
Отже, у прикладі ми використувували. Тут було 10%, отже буде 0,10 або повна вартість буде 1,10.
І таким чином, скільки ми одержимо після того, як пройде рік.
Отже, в нашому прикладі тут вийшло $110, $100 помножено на 1,1, а потім від цього потрібно відняти те, що ми інвестували у сьогоднішніх доларах.
Добре, спочатку рік тому ми інвестували Р доларів, і щоб знати скільки в сьогоднішніх доларах, потрібно помножити їх на рівень інфляції, що ми і зробили у прикладі.
Ми припустили, що рівень інфляції - 2%, отже це буде 0,02.
Таким чином, цей вираз прямо тут - це, власне, доларовий дохід у сьогоднішній валюті.
Саме тут вартість, яку ми розрахували у першому відео, щоб розрахувати реальний прибуток, нам потрібно доларовий прибуток у сьогоднішній валюті поділити на вкладення в сьогоднішній валюті.
І це будуть інвестиції в сьогоднішній валюті.
Це сума того, що ми спочатку інвестували, яка зросла через інфляцію.
А це прямо тут дає нам реальний прибуток.
Тепер єдине, що ми можемо зробити, це спростити те, що у нас в чисельнику, і все те, що в знаменнику поділили на Р.
Отже, давайте поділимо чисельник і знаменник на Р.
Трішки його спростивши, до такого вигляду, і тоді ми отримуємо в чисельнику, отримуємо 1 + N - 1 + i .
Я запишу його таким чином.
Все це поділене на 1 + і дорівнює R.
І залишу тут трохи місце, щоб зробити тут ще одне спрощення, я можу додати 1 до обох сторін рівняння.
Отже, якщо я додам 1 до правої сторони, мені потрібно додати 1 і до лівої сторони.
Але одниця це те саме, що 1 + i поділено на 1+ i .
Це точно те ж саме, бо це ділення самого на себе, таким чином буде 1.
Отже, ми додаємо 1 до лівої сторони, додаємо 1 до правої сторони, і причина, чому я це зробив, пояснюється цікавим спрощенням, у нас той же знаменник, якщо я додам чисельник, 1 + i + 1 + N - 1 + i
Отже, це і це скорочується, Тож в нас залишається, в нас залишилось у чисельнику 1 + номінальна відсоткова ставка, в знаменнику у нас лише 1 + рівень інфляції, який рівний 1 + реальна відсоткова ставка.
А тоді ми можемо домножити обидві сторони на 1 + і, множимо обидві сторони на 1 + і, і отримуємо цікавий результат.
І в якійсь мірі це результат, що виходить із здорового глузду, і я хочу показати вам, що він повністю відповідає тому всьому, що ми скоротили.
І це ви отримуєте, коли множите на номінальну відсоткову ставку, що, фактично, є тим же, що і реальне зростання, а тоді це множиться на рівень інфляції, що насправді цілком має сенс.
Так, те, про що я буду говорити, це особистий простір, який чоловік створює для себе.
Але перед тим я вам скажу, чому я тут.
На це в мене є дві причини.
Ці двоє - мої сини Форд та Рен.
Коли Форду було біля трьох, ми ділились дуже маленькою кімнаткою, в дуже маленькому просторі.
Офісом була половина спальні. а друга половина приміщення була його спальнею.
Можете собі уявити, якщо ви - письменник, наскільки тісно стає, коли насувається дедлайн.
Так що, коли вже очікували Рена, я зрозумів, що мені необхідно знайти власний простір.
В будинку не було більше місця.
Тож я пішов на заднє подвір'я.
І без ніякого попереднього досвіду, маючи біля 3,000 доларів та деякі матеріали повторного використання, я побудував собі цей куточок.
Там було все необхідне.
Там було тихо.
Було достатньо просторо.
І я міг усе контролювати, що було дуже важлива.
Поки я будував цей куточок, то думав,
"Ну звісно, я не єдиний чоловік, якому довелось самостійно зробити собі власний куточок".
Тому я провів дослідження.
І відкрив, що існує історичний прецедент.
В Хемінгуея був свій творчий простір.
У Елвіса було два чи три куточки, що по-своєму унікально, оскільки в Ґрейсленді він жив разом з дружиною та матір'ю.
В популярній культурі, у Супермена - Замок самотності.
І звісно, є ще Печера Бетмена.
Я зрозумів, що хочу вибратись у подорож та подивитись, що чоловіки створюють для себе сьогодні.
Це в Остіні, штат Техас, звідки я родом.
Ззовні схоже на звичайний гараж, доволі симпатичний гараж.
Але всередині все не так.
А це для мене, класичний приклад чоловічого кутка.
Тут неонові вивіски, плакати концертів, бар, ну і звісно, лампа з ніжками, що дуже важливо.
Швидко я зрозумів, що простір для чоловіка не обов'язково повинен бути тільки внутрішнім.
Цей хлопець збудував собі кегельбан в задньому дворі, з терасних дошок і штучної трави.
А табло для рахунку очок знайшов на смітнику.
Ось ще один куток поза будинком, трохи більш витончений.
Це дерев'яне буксирне судно 1923 року, повністю зроблене з псевдотсуги.
І хлопець все збудував сам.
Тут всередині 90 кв. метрів вільного простору.
Так що на достатньо ранньому етапі моїх розслідувань я зрозумів, що відкрите мною - не те, що я очікував знайти, чесно кажучи, я радше очікував величезну купу пивних бляшанок і битком набиті дивани і телевізори з плоскими екранами.
Це явно були місця для тусовки.
Але деякі були для роботи, деякі для розваг, деякі були необхідними хлопцям просто, щоби розмістити свої речі.
Здебільшого я просто дивувався відкриттям.
Візьмемо, для прикладу, ось це місце.
Ззовні - типовий гараж на північному сході.
Це в Лонґ Айленді, штат Нью-Йорк.
Єдина підказка - кругле вікно.
Всередині - відтворення японської чайної кімнати 16-го століття.
Чоловік імпортував всі матеріали з Японії і найняв японського будівничого, який вибудував все в традиційному стилі.
Без цвяхів або гвинтів.
Всі з'єднання вирізані та розписані вручну.
Ось ще одна типова картина.
Це в передмісті Лас-Веґасу.
Але, коли ви відкриєте двері одного із гаражів, всередині - професійний боксерський ринг.
(Сміх)
І на це - вагома причина.
Його побудував ось цей чоловік, Уейн Маккуло.
Він виграв срібну медаль для Ірландії на Олімпіаді 1992 р.
Він тренується в цьому просторі. І тренує інших.
А збоку у нього власна трофейна кімната, де він може ніби купатись в променях своєї слави, що є ще однією важливою складовою особистого простору.
Так, в той час як цей куток представляє чиюсь професію, ось цей явно виражає пристрасть.
Він зроблений за зразком інтер'єру англійського корабля.
Це - колекція морехідних антикварних речей 1700-их та 1800-их років.
Музейні експонати.
Так що, коли моя подорож добігала кінця, на той момент я відкрив більше 50 куточків.
І вони були неочікуваними та вражаючими.
Але крім того вони - вони вразили мене тим, наскільки індивідуальними вони були, і тим, скільки роботи пішло на це.
І я усвідомив, що хлопці, яких я зустрів, віддавалися справі, яку робили.
І дуже любили свої професії.
І мали справжню пристрасть до своїх колекцій та хобі.
Тож вони створили ці простори, як відображення того, чим вони люблять займатись і того, ким вони є.
Так що, якщо у вас немає власного куточка, я вам дуже рекомендую знайти і опинитися в ньому.
Дуже дякую.
(Оплески)
Привіт усім, з вами ЛеБрон.
Я маю гарне завданнячко для вас.
Які шанси влучити поспіль при 10 вільних жбурляннях?
Ось і мій друг Сал з відповіддю на це.
Це гарне питання, ЛеБроне, і я гадаю дана відповідь може здивувати тебе.
Отже, я поглянув на твою відсоткову статистику вільних жбурлянь і вона складає приблизно 75% влучань, що трохи краще за мою відсоткову статистику вільних жбурлянь.
І один шлях уявити це: якщо ми маємо мільйон Джеймсів ЛеБронів, а ви в змозі уявити будь-яку велику кількість
Джеймсів ЛеБронів, які роблять вільне жбурляння.
Скажімо ця лінія являє собою усіх даних
Джеймсів ЛеБронів які роблять перше вільне жбурляння.
Назвімо це вільне жбурляння №1.
Ми очікуємо, що усереднено 75% з цих ЛеБронів вдало виконають це жбурляння.
Отож, намалюймо 75%, це вже півшляху.
Отже це може бути 25.
Це випливає з 75. Отож ми могли б очікувати, що 75% з них вдало виконають це перше вільне жбурляння.
75% і тоді ці інші 25% могли б очікувано у середньому схибити при цьому першому вільному жбурлянні.
Зараз, нас хвилюють лише ті, що вдало виконали це вільне жбурляння.
Нам бо потрібно 10 влучань поспіль!
Отож, зосередимося на цих 75% які вдало виконали перше жбурляння.
Деякі з цих 25% можуть виконати вдало у подальшому певні вільні жбурляння. Але нас вони більше не цікавлять.
Вони вже певного роду поза грою!
Отже, виконаймо вільне жбурляння №2.
Вільне жбурляння...№2.
Який відсоток з цих людей, з цих Джеймсів ЛеБронів які влучили при першому вільному жбурлянні, який відсоток з них очікувано влучить при другому жбурлянні?
Ми припускаємо, що незалежно від влучання при першому жбурлянні, перше жбурляння жодним чином не впливає на ймовірність влучання при другому, ця ймовірність продовжує дорівнювати ймовірності влучання Джеймсом ЛеБроном при виконанні вільного жбурляння.
Отже, ми очікуємо, що 75% з цих Джеймсів ЛеБронів влучать і при другому жбурляні.
Ми збираємося вирахувати 75% від 75%.
Отож це приблизно половина від цих 75%; це може бути чвертю, це може бути 3/4, що є приблизно 75%; що є цілковито 75%.
Отож ось тут.
Це являє собою тих, хто влучить при першому жбурлянні. А скільки ж влучать при другому жбурлянні?
Отже, ми могли б сказати, що це відсоток Джеймсів ЛеБронів, який в середньому очікується щоб здійснити перші два вільні жбурляння.
Це...це дана довжина ось тут це 75% від 75%.
75% з цих 75% ось тут.
І я гадаю, що ви вже почали помічати як вимальовуються обриси формули.
Перейдімо до 3-го вільного жбурляння: вільне жбурляння №3.
Отож який відсоток з цих людей вдало виконає третє жбурляння ?
75% з них вдало виконають 3-тє жбурляння.
Отож, 75% з них влучать при 3-му жбурлянні.
Що ми матимемо?
Ми матимемо 75%, 75% від цієї кількості, від цієї довжини, що є 75% від 75%.
А якщо ви збираєтеся вдало виконати усі 10 вільних жбурлянь, то я гадаю ви вже повинні зрозуміти дану формулу. (якщо ми збираємося вдало виконати усі 10 жбурлянь), я просто пропущу дану низку. Ми при цьому отримаємо дуже, дуже малесенький дріб для усіх цих десяти влучань.
Це по суті буде 75% помножити на 75% помножити на 75%...
Тобто 75% множимо саме на себе 10 разів поспіль.
Отож це й буде тим, що ми отримаємо врешті це буде 75% помножити на 75% (скопіюю та вставлю оце) (отож це не займе багато часу.) (Отож...копіюю і згодом вставляю.) (Тепер поставлю знак множення) (це 4..це 6...це 8..) (..а згодом : ось і 10.
Ось тут.) (нумо поставлю знак множення сюди,отож) (помножити, помножити, помножити, помножити...)
Отож цей невеличкий дріб для множення цих десятьох є рівнозначним до цієї величини ось тут.
75...погляньмо:
1,2,3,4,5,6,7,8,9,10.
75% помножене саме на себе 10 разів поспіль.
Зараз же, це могло б вочевидь тривати нескінченно, якщо б я робив це вручну.
І навіть на калькуляторі, якщо я б вводив усе це, я міг би зробити помилку й не одну.
Але на щастя для нас тут є символ математичної дії який по суті виконує повторюване множення.
І це показник степеня.
Отож інший шлях записати це, (ось тут), ми могли б записати це як:
75% у десятому степені, повторюване множення 75% саме на себе 10 разів поспіль, ось це є ОДНАКОВІ вирази.
А 75 відсотків, слово "відсоток" дослівно означає "від сотні".
Ви могли упізнати корень слова "сот", або ж іншими словами сто, сотня. 100 років у столітті, 100 центів у доларі. Отож дослівно це означає "від сотні".
Отже, ми могли б записати це як "75 поділити на 100 і усе це у 10му степені", що є тим самим що й 0,75 у 10му степені.
Дістаньмо наш калькулятор та подивимося чому це дорівнює.
Отож 0,75 у 10му степені. Маємо 0,056. І я округлю це до наближчих сотен, отож якщо ми округлимо це до сотен, то отримаємо 0,06.
Отож приблизно це дорівнює 0,06. А це дорівнює, приблизно тому що ми округлили, 6 відсоткам ймовірності влучити при 10 вільних жбурляннях поспіль.
І це означає, що навіть якщо ви маєте достатньо великий відсоток влучання, то це означає що матимете й високу ймовірність.
Ця ймовірність трохи краща від шансу 1 до 20.
Тепер: що якщо мені потрібно обрахувати влучність жбурлянь для будь-кого іншого, як мені зробити загальне твердження щодо будь-якої людини.
Якщо б кожен мав певний відсотковий показник влучань при вільних жбурляннях, а мені потрібно було сказати: яка ймовірність влучання 10 разів поспіль?
Як мені вирахувати це?
Ну, я гадаю що ми вже бачили формулу ось тут.
Ймовірність...влучання, назвемо це "n", де "n" це кількість влучань при вільних жбурляннях, n-разів поспіль при вільних жбурляннях для когось, і ми вже тут мовимо не про ЛеБрона, тут повинен бути відсотковий показник для даного гравця, у нашому випадку для ЛеБрона це 75%.
І ми цей показник підносимо до степеня, що є кількістю влучань поспіль.
Отож до n-го степеню.
Наприклад: вам може знадобитися порахувати ваш власний відсотковий показник влучань при вільних жбурляннях.
Якщо ваш відсотковий показник влучань, скажімо, 60%, що є тим самим що й 0,6. Отож скажімо ви маєте 60% показник влучань при вільних жбурляннях.
І вам при цьому треба знайти ймовірність влучання 5 разів поспіль, то вам треба просте піднести це до 5го степеню.
І ви отримаєте, якщо округлити до сотень, приблизно 8%.
Отож спробуйте зробити це з різними відсотковими показниками влучання і різною кількістю вільних жбурлянь при яких ви повинні влучати поспіль.
Я говоритиму про неприємне питання, відповідь на яке так само неприємна.
Моя тема - секрети домашнього насильства, а питання, що його я збираюсь розкрити, ставить кожна людина:
Чому вона залишається?
Чому вона залишається із чоловіком, який її б'є?
Я не психіатр, не соціальний працівник, і не експерт з питань домашнього насильства.
Я - жінка, якій є що розказати.
Мені було 22, я щойно закінчила коледж у Гарварді.
Я переїхала до Нью-Йорка, бо знайшла там першу роботу - дописувачки і редакторки журналу "Сімнадцять".
Я мала першу власну квартиру, першу зелену кредитну картку American Express і величезну таємницю.
Таємниця полягала в тому, що до моєї скроні було приставлено пістолет, заряджений експансивними кулями, який тримав у руках чоловік, якого я вважала своїм ідеалом.
І це траплялося багато разів.
Чоловік, якого я кохала понад усе на світі, прикладав пістолет до мого чола і погрожував мене вбити. Я навіть не підрахую, скільки разів це траплялось.
Я тут, аби розповісти вам історію скаженого кохання, психологічної пастки, замаскованої під кохання, до якої щорічно потрапляють мільйони жінок і навіть кілька чоловіків.
Це може бути навіть ваша історія.
Я не схожа на типовий портрет жертви домашнього насильства.
Я маю диплом бакалавра англійської філології з Гарварду і диплом магістра з бізнесу від Вортонської бізнес-школи.
Майже все життя я працювала у компаніях зі списку Fortune 500, серед них були Джонсон і Джонсон, Лео Барнетт і Вашинґтон Пост.
Зі своїм другим чоловіком я прожила вже майже 20 років, у нас троє дітей.
Я маю чорного лабрадора і мінівен Honda Odyssey.
(Сміх)
Звідси моє перше твердження: домашнє насильство може торкнутися кожного, незалежно від раси, релігії, доходів або рівня освіти.
Воно всюди.
Моє друге твердження: усі вважають, що домашнє насильство стосується лише жінок, що це жіноча проблема.
Не зовсім так.
Понад 85% насильників - чоловіки, а домашнє насильство трапляється лише у близьких, взаємозалежних, довготривалих стосунках, іншими словами, в сім'ї.
Це місце, де ми найменше сподіваємося стикнутись з жорстокістю, і саме тому проблема домашнього насильства збиває нас з пантелику.
Я сама запевнила б вас, що я зовсім не та людина, яка погодиться залишатися з чоловіком, який мене б'є.
Але насправді я була типовою жертвою через свій вік.
Мені було 22 роки, а в Сполучених Штатах жінки між 16 і 24 роками мають втричі більше шансів стати жертвами домашнього насильства, ніж жінки інших вікових груп.
Понад 500 жінок і дівчат із цієї вікової категорії гинуть щороку у США від рук своїх партнерів, хлопців або чоловіків.
Я була типовою жертвою ще й тому, що нічого не знала про домашнє насильство, його форми і ранні ознаки.
Я зустріла Конора холодного, дощового січневого вечора.
Він сидів біля мене у вагоні нью-йоркського метро і заговорив першим.
Він розповів мені дві речі: по-перше, він так само, як і я, щойно закінчив університет з асоціації Ліги плюща, по-друге, він працював в одному з відомих банків на Волл-стріт.
А найбільше враження на мене справило те, що він був розумним і дотепним, хоча виглядав як хлопчина з ферми.
У нього були такі великі щоки, наче яблука, і пшеничне волосся - він був таким милим.
Конор з самого початку вчинив дуже хитро: він створив ілюзію, ніби то я була домінуючим партнером в стосунках.
Особливо напочатку: він обожнював мене.
Ми почали зустрічатись, і йому подобалося в мені усе: мій розум, те, що я закінчила Гарвард, те, що я з захопленням ставилася до своєї роботи і допомоги дівчатам-підліткам.
Він хотів дізнатися все про мою родину, про моє дитинство, про мої мрії і сподівання.
Конор мав стільки віри в мене, як в жінку і як у письменника - ніхто в мене так сильно не вірив.
Він також створив між нами чарівну атмосферу довіри, розповівши мені власну таємницю: у дуже ранньому віці, починаючи з чотирьох років він багаторазово зазнавав жорстокого насильства від свого вітчима.
Коли все стало зовсім погано, у восьмому класі він пішов зі школи, хоча дуже добре вчився.
Йому знадобилось 20 років, аби налагодити своє життя.
Ось чому диплом престижного університету, робота на Волл-стріт і велике майбутнє мали для нього таке значення.
Якби хтось мені сказав, ще цей розумний, дотепний, чутливий чоловік, який мене обожнював, колись буде наказувати мені, чи можу я нафарбуватись, якою має бути довжина моєї спідниці, де мені жити, де працювати, з ким товаришувати і де проводити Різдво, я б померла зі сміху.
Бо на початку стосунків Конор не подавав жодного натяку на жорстокість чи жагу контролю.
Я не мала гадки, що перша стадія у стосунках, що ведуть до домашнього насильства, - це зваблення жертви.
Я також не знала, що друга стадія - ізоляція жертви.
Звичайно, Конор не повернувся одного дня з роботи і не сказав:
"От ми добре погралися в Ромео і Джульєтту, час рухатись далі: зараз я ізолюю тебе і буду з тебе знущатись" - (Сміх) -
"отож, нам треба виїхати з цієї квартири, бо сусіди почують, як ти верещиш, і покинути місто, де живуть твої друзі, сім'я і колеги, які помітять твої синці".
Натомість, Конор якось повернувся додому в п'ятницю ввечері і сказав мені, що щойно звільнився з роботи, з роботи своєї мрії, і сказав, що він зробив це через мене, бо зі мною йому було так затишно і добре, що в нього більше не було потреби щось комусь доводити за допомогою Волл-стріт.
Тепер він просто хотів поїхати з міста, подалі від своєї жахливої родини, переїхати в маленьке містечко в Новій Англії, де він міг почати життя спочатку, поруч зі мною.
Я ні в якому разі не хотіла покинути Нью-Йорк і улюблену роботу, але я вирішила, що інколи треба йти на жертви заради кохання, тому я погодилася, звільнилася з роботи, і ми з Конором покинули Мангеттен.
Я й гадки не мала, що рухаюся до скаженого кохання, добровільно прямую до ретельно підготовленої для мене фізичної, фінансової і психологічної пастки.
Наступна стадія побутового насильства - вперше застосувати погрози і подивитись на її реакцію.
Ось коли з'являються пістолети.
Щойно ми переїхали до Нової Англії, пам'ятаєте, цього місця, де Конор збирався жити у затишку і безпеці, він купив три пістолети.
Один він тримав у машині, другий - у себе під подушкою, а третій завжди був в нього в кишені.
Він пояснив, що має потребу в цих пістолетах через психологічну травму, яку зазнав в дитинстві.
Він мав у них потребу, аби почуватися в безпеці.
Але насправді пістолети були сигналом для мене, і навіть якщо він ще не підняв на мене руку, моє життя вже було в небезпеці щодня і щохвилини.
Конор вперше напав на мене за п'ять днів до весілля.
Була 7 ранку, я ще була в нічній сорочці.
Я працювала за комп'ютером, намагаючись закінчити статтю на замовлення. Я була роздратована, і Конор скористався цим приводом: він поклав руки мені на шию, і стиснув їх так міцно, що я не могла ні кричати, ні дихати.
Тримаючи мене таким чином, він бив мою голову об стіну.
Через п'ять днів, коли десять синців ледве зникли з моєї шиї, я одягла весільну сукню моєї матері і вийшла за нього заміж.
Попри те, що сталось, я була впевнена, що ми будемо жити довго й щасливо, бо я його кохала і він також сильно мене кохав.
І йому було так надзвичайно шкода.
Він так хвилювався через весілля і через те, що ми станемо сім'єю, і то був один-однесенький раз - він ніколи більше не завдасть мені болю.
Він зробив це двічі під час медового місяця.
Вперше, коли ми шукали таємний пляж, я була за кермом і заблукала, а він вдарив мене по голові так, що від сили його удару моя голова кілька разів стусанула скло з боку водія.
Кілька днів потому, по дорозі додому, він роздратувався через дорожній рух і кинув мені в обличчя холодний Біг Мак.
Конор бив мене один чи два рази на тиждень протягом двох з половиною років нашого шлюбу.
Я помилялася, думаючи, що я єдина потрапила в таку ситуацію.
Кожна третя американка хоча б раз у житті зазнала побутового насильства. За статистикою Центру із запобігання захворюванням, щороку жертвами насильства стають 15 мільйонів дітей.
Отже, я була в непоганій компанії.
Повернемось до запитання: чому я лишилась з ним?
Відповідь проста.
Я не знала, що він знущається наді мною.
Навіть коли він тримав заряджений пістолет біля моєї скроні, штовхав мене зі сходів, погрожував вбити нашу собаку, витягнув ключ з запалювання, коли я їхала по автотрасі, вилив кавову гущу мені на голову тоді, коли я збиралася на співбесіду, я жодного разу не подумала, що я - жертва насилля.
Натомість я вважала себе сильною жінкою, яка кохає чоловіка з серйозними проблемами, і саме я була тою єдиною в світі людиною, яка могла допомогти Конору у боротьбі з його примарами.
Інше питання, яке виникає у кожного: чому вона не залишила його?
Чому я не пішла з дому?
Я ж могла піти, коли б не забажала.
З усіх питань, які мені ставлять, це найболючіше для мене.
Бо жертви насильства знають дещо, про що ви не здогадуєтесь.
Піти від свого насильника - це дуже небезпечно.
Бо остання стадія домашнього насильства - це вбити її.
Понад 70% вбивств на ґрунті домашнього насильства відбуваються, коли жертва розірвала стосунки з насильником, коли вона покинула пастку - тоді насильнику вже немає що втрачати.
Інші можливі наслідки - це довготривале переслідування, навіть після того, як насильник одружується знов, відмова у фінансовій підтримці і маніпулювання судом із сімейних справ, аби залякати жертву та її дітей, які за рішенням судді змушені регулярно і без стороннього контролю проводити час із чоловіком, який бив їхню матір.
І ми все ще дивуємось, чому вона не йде від нього?
Я змогла покинути його через останнє жорстоке побиття, яке змусило мене подивитись правді в очі.
Я зрозуміла, що той, кого я так кохала, вб'є мене, якщо дозволять обставини.
Отже, я перестала мовчати.
Я розповіла усім: поліції, сусідам, друзям, своїй родині, незнайомцям.
Це завдяки вашій допомозі я можу зараз виступати тут.
Ми схильні вигадувати стереотипи щодо жертв, застосовуючи до них газетні штампи: "жінки зі схильністю до самознищення", "зіпсований товар".
У запитання "Чому вона не піде?" деякі люди вкладають зміст "вона сама винна, що залишилась", вважаючи, що жінки навмисно закохуються у чоловіків, здатних завдати їм шкоди.
Але з моменту публікації книги "Скажене кохання" я почула сотні розповідей жінок і чоловіків, яким також вдалось втекти, які винесли безцінний урок зі свого досвіду і зуміли відбудувати своє життя - почати щасливе життя у ролі працівників, дружин, матерів, життя, вільне від насильства, як моє власне.
Виходить, що я типова жертва домашнього насильства і типова колишня жертва.
Я одружилася знову, з чутливим і добрим чоловіком, у нас троє дітей.
Я маю чорного лабрадора і мінівен.
Але одної речі в мене вже ніколи не буде, ніколи в житті не буде зарядженого пістолету біля моєї скроні, що його тримає людина, яка каже, що кохає мене.
Можливо ви думаєте:
"Яка дивовижна історія!" або "Якою ж вона була дурепою", але весь цей час я розповідала про вас.
Я можу запевнити вас, що декілька людей, які мене зараз слухають, зазнають насильства від близької людини, або зазнали в дитинстві, або самі чинили насильство.
Проблема насильства може стосуватися вашої дитини, вашої сестри, вашої найкращої подруги, зараз.
Мені вдалося вирватись зі скаженого кохання, бо я почала говорити.
Зараз я говорю про це, бо таким чином я допомагаю жертвам.
Прошу вас: говоріть про те, що тут почули.
Насильство не любить галасу.
У вас є можливість покласти кінець домашньому насильству, просто привертаючи до нього увагу.
Нам, жертвам, потрібен кожний.
Нам треба, щоб кожен знав секрети домашнього насильства.
Витягніть насильство на світло, розмовляючи про нього зі своїми дітьми, колегами, друзями і родичами.
Запишіть колишніх жертв до категорії чудових людей з повноцінним майбутнім.
Розпізнайте ранні ознаки насильства і втручайтеся з чистим сумлінням, допоможіть жертвам знайти безпечний вихід.
Разом ми можем зробити так, аби наші ліжка, наші обідні столи, наші родини залишались оазисами затишку і безпеки, як то має бути.
Дякую.
(Оплески)
Поміркуймо над випадком коли ми тут маємо цілковито симетричну монету .
Намалюймо це, я припускаю, що це нехай буде 25 центів.
Намалюю профіль Дж. Вашингтона аби це було краще помітно.
Це симетрична монета і ми будемо жбурляти її кілька разів та з"ясовувати різні ймовірності.
Отож зараз і почнемо.
Жбурнемо її 1 раз, а при 1 жбурлянні яка ймовірність випадання лицьового боку?
Існує 2 ріівноможливі ймовірності і одна з них це випадання лицьового боку.
Отож маємо шанс,що дорівнює 1/2.
А для зворотнього боку яка ймовірність випадання?
Маємо 2 рівноможливі ймовірності і одна з них це зворотній бік, отже теж 1/2.
І ось ще що треба усвідомити: якщо до ймовірності випадання лиця додати ймовірність випадання зворотнього боку, то 1/2 + 1/2 = 1.
А також треба усвідомити, що сума ймовірностей усіх можливих подій повинна дорівнювати 1.
І це тому що якщо ви додасте усі дані дроби, то усі можливі події у чисельнику, які розглядалися окремо, будуть дорівнювати загальній кількості можливих подій у знаменнику
І це співвідношення дорівнюватиме 1.
Нумо зробимо позначку.
Я збираюся жбурнути цю монету двічі. Отож яка при цьому буде ймовірність випадання двох лицьових боків поспіль?
Ймовірність випадання двох лицьових боків поспіль.
Існує два шляхи з"ясувати це.
Перший це з"ясувати усі окремі ймовірності:
Я можу отримати лице при першому і при другом жбурлянні лице при першому, зворотній бік при другому, я можу отримати зворотній бік при першому і лице при другому жбурлянні, або ж зворотній бік при обох жбурляннях.
Маємо 4 різні рівноможливі ймовірності.
4 різні рівноможливі результати.
Ми з"ясували те, що при першому жбурлянні я маю 2 можливості, і при другому теж 2. Я можу мати лице або зворотній бік і лице або зворотній бік. Отож 4 можливості.
Для кожного з цих двох боків я маю по дві можливості.
Отож так чи інакше я маю 4 рівноможливі можливості.
І скільки ж з них відповідає нашим умовам?
Ми маємо одну таку можливість, що відповідає нашим умовам - це 2 лиця.
Отож, лише одна з цих можливостей, я підкреслюю один з цих чотирьох варіантів, отже є шанс у 1/4, що це станеться.
Інший шлях з"ясувати відповідь це думати про ці події як про НЕЗАЛЕЖНІ ПОДІЇ і це дуже важлива ідея для розуміння ймовірності.
Ми також вивчатимемо сценарії коли дані подіїї не будуть незалежними, але ці події є незалежними подіями.
Що відбувається при першому жбурлянні жодним чином не впливає на друге, а це саме та річ яку багато людей не усвідомлює.
Це іноді кличуть "Облудою Гравця" коли хтось міркує:
"Якщо я отримаю низку лиць поспіль, тоді при наступному жбурлянні буде більший шанс випадання зворотнього боку." А це не так.Тому що кожне жбурляння є незалежною подією.
Що відбулося при минулих жбурляннях ніяк не впливає на майбутні.
Отож ймовірність отримання лицьового боку при першому жбурлянні жодним чином не впливає на те чи отримаєте ви лицьовий бік при наступному жбурлянні.
Отож якщо ви зробили таке припущення, то ви можете сказати що ймовірність випадання двох лицьових боків поспіль буде дорівнювати добутку ймовірності випадання лиця при першому жбурлянні на ймовірность випадання лиця при другому жбурлянні.
А ми знаємо, що ймовірність випадання лиця при першому жбурлянні це 1/2 і ймовірність випадання лиця при другому жбурлянні це 1/2.
Отже ми маємо 1/2 помножити на 1/2, а це дорівнює 1/4, а це саме та ймовірність яку ми матимемо при випробуванні усіх різних сценаріїв, усіх рівноможливих можливостей.
Зробимо ще одну позначку.
Нумо знайдемо ймовірність...ми дещо замало уваги приділяли зворотньому боку, отже звернемо нашу увагу до зворотнього боку.
Знайдемо ймовірність випадання зворотнього боку, згодом лицьового і знову зворотнього
Отож це й буде низкою наших подій.Тобто спочатку зворотній бік другим лицьовий і третім зворотній бік.
І це усе незалежні події, тобто випадання зворотнього боку при першому жбурлянні ніяк не впливає на ймовірність випадання лиця при другому і ніяк не впливає на ймовірність випадання зворотнього боку при третьому жбурлянні.
Отож оскільки це незалежні події,то шукана ймовірність дорівнює добутку ймовірності випадання зворотнього боку при першому жбурлянні на ймовірність випадання лиця при другому на ймовірність випадання зворотнього боку при третьому.
І ми знаємо, що усе це незалежні події, отож це буде 1/2 помножити на 1/2 помножити на 1/2, що дорівнює 1/4 помножити на 1/2 і дорівнює 1/8.
Отже це усе дорівнює 1/8.
І ми в змозі перевірити усе це.
Нумо ще раз визначимо усі можливі сценарії.
Отож можна отримати лице, лице, лице. Лице, лице, зворотній бік. Лице, зворотній бік, лице.
Ще може бути зворотній, лице, зворотній. Зворотній бік, зворотній бік, лице. Або зворотній бік тричі поспіль.
І ми бачимо, що маємо вісім рівноможливих можливостей. Маємо 8 рівноможливих можливостей, зворотній бік, лице, зворотній бік є одною зних.
Це ось ця можливість.
Отож це одна з восьми рівноможливих можливостей.
Людське обличчя надзвичайно важливе, оскільки це зовнішня видима всім частина тіла.
І також це важливий функціональний орган.
Кістки нашого черепа дуже міцні, вони захищають найважливіший орган нашого тіла - мозок.
У мозку розташовані всі важливі центри сприйняття : зоровий, мовний, слуховий, нюховий і смаковий.
Кістки черепа, як бачите, злегка просвічуються через порожнини і пазухи, які зігрівають і зволожують повітря яке ми вдихаємо.
Уявіть собі, якби вони складалися з суцільної, твердої кісткової тканини, наша голова була б дуже важкою і її неможливо було б тримати прямо, чи повертати, щоб побачити світ що нас оточує.
Ця жінка повільно помирає бо доброякісний наріст на кістках її обличчя цілком зруйнував її ніс і рот, настільки, що вона не може харчуватися і дихати.
До лицьових кісток, що визначають будову нашого обличчя, кріпляться м'язи, які формують його міміку, універсальну мову вираження, єдину для всого людського суспільства.
Все це вкрите шкіряним покровом, надзвичайно складною, тривимірною структурою де-не-де зігнутою під прямим кутом, тонкою, наприклад на повіках, чи товщою, як на щоках, і різних відтінків.
І нарешті про чуттєву функцію шкіри.
Куди люди люблять цілувати один одного?
В губи.
Чи покусувати мочку вуха, можливо?
Але саме обличчя приваблює нас.
Не забуваймо і про волосся.
Зліва ви бачите фото - це мій син, з бровами.
А тепер гляньте,як дивно він виглядає без них.
Є велика різниця.
Тепер уявіть, що волосся проростало б з його носа, це виглядало б ще незвичніше.
Дисморфофобія є крайнім виявом того, що ми самі себе бачимо не так, як нас бачать інші.
Неймовірно, але насправді ми бачимо тільки своє відображення, ми бачимо себе як фотографічне зображення у певний момент нашого життя.
Дисморфофобія - це відхилення, при якому люди, які насправді можуть дуже гарно виглядати, вважають себе неймовірно потворними і постійно намагаються виправити свій вигляд за допомогою хірургічного втручання.
Хоча насправді їм потрібна не операція,а психіатрична допомога.
Ось фото, яке люб'язно надав мені Макс.
У нього нема дисморфофобії, але фото є яскравим прикладом того, як виглядає типовий дисморфофоб.
Іншими словами, він виглядає цілком нормально.
Інша справа, коли мова заходить про вік, коли наше ставлення до зовнішності змінюється.
Діти сприймають себе, вчаться оцінювати себе за поведінкою дорослих, що їх оточують.
Ось вам класичний приклад: у Ребекки є доброякісна пухлина кровоносної судини, яка проросла крізь її череп і руйнує ніс, при цьому створюючи труднощі для очей.
Як бачите, вона буквально закриває їй поле зору.
Також, дівчинка ризикує спричинити серйозну кровотечу, якщо пошкодить утворення.
Наші дослідження показали, що батьки і близькі цих дітей обожнюють їх.
Діти звикають до свого обличчя і вважають його особливим.
Інколи батьки навіть сперечаються, чи варто виправляти такі вади зовнішності у дітей
І часто вони дуже засмучуються через те, що діти, яких вони з любов'ю виростили, змінюються так, що їх не впізнати.
Інші дорослі говорять страшні речі.
"Як ти можеш виводити таке дитя на люди, щоб лякати їх.
Нам слід щось робити з цим?
Чому б це не видалити?"
Інші діти підходять і тицяють пальцями в ці утворення, чисто з природної допитливості.
І це очевидно настрожує їх, перед незвичайністю їх вигляду.
Після операції все стає на свої місця.
Дорослі поводяться звичніше і діти впевненіше йдуть на контакт з іншими дітьми.
У підлітковому віці, згадаймо ті часи, наше обличчя суттєво і часто непропорційно змінюється.
Ми намагаємося знайти свою індивідуальність.
Бажаючи схвалення однолітків і знайомих.
Наше обличчя є життєво важливим для нас, оскільки ми намагаємося показати себе світові.
Згадаймо тільки той нещасний прищик, який не давав спокою кілька днів.
Скільки часу ви проводили перед дзеркалом щодня, вправляючись у вираженні сарказму чи серйозності, намагаючись виглядати, як Шон Конері, як я колись, намагаючись підняти одну брову?
Це руйнівний період.
Я вирішив показати вам цей профіль Сью, на якому її нижня щелепа виходить трохи вперед, і нижня губа разом з нею.
Я б хотів, щоб зараз усі присутні висунули нижню щелепу трішки вперед. Поверніться до свого сусіда і висуньте нижню щелепу. Подивіться на свого сусіда, з таким виразом обличчя, здається, що він дуже засмучений.
Саме такою здавалася людям Сью.
Хоч насправді вони зовсім не була сумна.
Але всі питали в неї: "Що трапилося?"
Вони завжди помилялися щодо її настрою.
І вчителі, і ровесники її недооцінювали, знущалися з неї в школі.
Тому вона відважилася на пластичну операцію.
Після операції вона казала, що тепер її обличчя відображає її особистість.
"Люди знають, що я повна енергії, щаслива людина."
Оце і є та зміна, якої досягають підлітки.
Але чи відбувається вона насправді, чи це просто витвір уяви, бачення того, що пацієнт хотів бачити?
Ми досліджували думки підлітків показуючи їм фотографії пацієнтів,яким провели хірургічну корекцію обличчя.
Виявилося, що серед змішаних фото, так щоб неможливо було взнати де саме пацієнт "до", і де "після" операції, учасники дослідження визнали більше привабливими фото пацієнтів після операції.
В цьому звісно нема нічого дивного, але також ми попросили їх сказати щось про їх чесність, мудрість, дружність чи жорстокість.
І всіх пацієнтів сприйняли за цими параметрами трохи гірше ніж насправді, жорстокішими наприклад до операції.
Після операції, вони здавалися добрішими, чеснішими, розумнішими, більш дружніми хоча ми не коригували ні їх інтелект, ні характер.
Стаючи старшими, люди не завжди підтримують цей вид хірургічного втручання.
Їх приводить в кабінет для консультацій круті повороти долі, чи нещасні випадки.
Вони в основному страждають від раку, чи наслідків травм.
Ось фотографія Генрі зроблена на другому тижні після того, як йому видалили злоякісну ракову пухлину з правої частини його обличчя, а саме зі щоки, верхньої щелепи, і очної ямки.
На даному етапі він досить добре виглядає.
Але на протязі наступних 15 років йому зробили ще 14 операцій, так як хвороба руйнувала його обличчя і постійно псувала мою роботу з його відновлення.
Я багато навчився з Генрі.
А саме, що можливо продовжувати працювати.
Він працював адвокатом і продовжував грати в крикет.
Він насолоджувався життям сповна, і це було можливим, мабуть завдяки успішній роботі, що приносила йому задоволення і дбайливій, люблячій сім'ї.
Він був спокійним і безтурботним.
Він не поборов це, навпаки, йому не вдалося.
Але було щось більше - він просто не звертав на це уваги.
Він ігнорував дефект, який псував його життя, і залишався байдужим до нього.
Ось, що ці люди можуть.
Генріапі теж є хорошим прикладом цього феномену.
Йому біля 20 років. Вперше він виїхав за межі Нігерії через злоякісну ракову пухлину, яку поїхав оперувати до Великобританії.
Це була найдовша моя операція.
Вона тривала 23 години і я проводив її з моїм нейрохірургом.
Спочатку ми видалили всі кістки з правої частини обличчя: око, ніс, кістки черепа, шкіру обличчя, і відновили його з шкіри спини..
Він продовжив працювати медбратом в психіатрії.
Одружився, і дав життя синові, якого назвав Джеремайа.
Він сказав, знову ж таки,
"На цьому портреті я з сином Джеремайєю, зображений успішним чоловіком, і я почуваю себе таким."
Дефект його обличчя не впливає на нього, оскільки його підтримує сім'я і він має улюблену роботу, що приносить задоволення.
Отже ми бачимо, що змінювати обличчя можливо.
Але змінюючи обличчя, чи міняємо ми їхню індивідуальність - і на краще чи на гірше?
Наприклад, існує два різновиди пластики обличчя.
Ми їх поділяємо таким чином.
Можна сказати, що є пацієнти, що зважуються на операцію, з тих самих причин, що Сью.
Коли вони роблять операцію, вони відчувають, що їх життя змінилося, і оточуючі сприймають їх краще.
Вони не почуваються іншими, а лише відчувають, що отримали те, чого в них ніколи не було, і що обличчя тепер точно відображає їх особистість.
І це таки мабуть і є головна відмінясть між косметичною операцією і цим типом хірургічного втручання.
Бо ви могли б сказати, що і цей тип можна вважати косметичним.
Але після косметичної операції пацієнти зазвичай не такі щасливі.
Бо хочуть просто якихось змін у житті.
Сью не хотіла змін, а хотіла, щоб її обличчя відповідало її внутрішньому світу.
Але є багато інших, які не роблять операцій на обличчі.
Серед них є люди, обличчя яких знищене пострілом.
Я перемотаю це зображення, щоб не турбувати людей з слабкими нервами.
Вони не винні в тому, що сталося з ними.
Знову ж таки, як я вам казав, якщо в них є дбайлива сім"я і хороша робота, вони можуть вести нормальне повноцінне життя.
Їхня особистість не міняється.
Чи є вся ця ідея з зовнішністю і така заклопотаність нею суто західним явищем?
Сім'я Музітти спростовує цю думку.
У цієї маленької дівчинки родом з Бангладешу, що проживає на сході Лондона, величезне злоякісне утворення на правій частині обличчя. Пухлина вже осліпила її, вона швидко росте і скоро вб'є дівчинку.
Після операції по видаленню пухлини її батьки одягли її в це прекрасне оксамитове платтячко, зав'язали волосся рожевою стрічкою, і малюнок на якому вона так зображена розповсюдили по всьому світі, попри те, що вони сумлінні мусульмани і її мати носить бурку, що повністю закриває її тіло.
Тому це не лише західне явище.
Ми завжди судимо людей за їх обличчям.
Це триває віддавна, згадаймо тільки про Ломброзо зі своїм методом визначення злочинців за обличчям.
Він казав, що можливо впізнати злочинця судячи лише по фотографії.
Люди, що гарно виглядають, завжди вважаються більш дружніми.
Це О.Джей - він виглядає гарно.
З ним хотілося б проводити час, і він здається дружнім.
Але тепер ми дізнаємося, що він звинувачений у побитті дружини. І що насправді він зовсім не хороший.
І краса не означає доброту, і точно не означає задоволення.
Отже ми говорили про нерухоме обличчя і оціновали його в стані спокою. Але насправді, нам зручніше судити за обличчям, що рухається.
Ми вважаємо, що можна судити людей за виразом їх обличчя.
Присяжні у Британській системі правосуддя надають перевагу тому,щоб бачити живого свідка, мати можливість вловити в його словах ознаки лицемірства - моргання, сумніви.
Тому вони хочуть бачити свідків вживу.
Тодоров вважає, що за одну десяту секунди, ми можемо зробити судження по чиємусь обличчі.
Чи відчуваємо ми через це незручності?
Звичайно що так.
Чи добре ми б себе почували,якби наш лікар, чи адвокат, чи фінансовий агент прикривали своє обличчя?
Нам було б досить незручно.
Але чи правильно нам вдається робити судження за виразом обличчя чи його рухом?
Правда в тому, що діє правило "п'яти хвилин", а не правило "одної десятої секунди" зі слів Тодорова.
Якщо ви проведете з кимось п'ять хвилин, ви почнете бачити далі ніж його чи її зовнішній вираз обличчя.
Таким чином людина, яка вас привабила спочатку, може здатися нудною, і ви втратите до неї інтерес, а людина, яка навпаки здалася непомітною, через те, що її обличчя не таке вже і надзвичайно привабливе, починають притягувати вас своєю особистістю.
Ми багато говорили про обличчя і зовнішність. а зараз я хотів би показати вам деякі з операцій, які ми робимо, в процесі виконання і те, до чого ми йдемо.
Це фото Енн якій ми видалили праву частину щелепи і основи черепа.
А це її наступні фото, на яких нам успішно вдалося відновити її.
Але це ще недостатньо добре.
Вона хоче сплавлятися по річці, і лазити по горах.
І це те, чого вона досягла і що ми маємо зрозуміти.
Наступна картина жахлива і я підніму руку, щоб попередити вас.
Це фото Едді, банківський службовець з Нігерії, якому стріляли в обличчя підчас збройного погабування.
Він втратив нижню щелепу, губу, підборіддя, а також верхню щелепу і зуби.
Ось мета, яку він поставив перед нами. " Я хочу виглядати саме так.
Я виглядав так дотепер."
За допомогою сучасних технологій та комп'ютерів ми створили макети.
Ми сконструювали модель щелепи без кістки.
Потім зігнули пластину, так само як на макеті.
Ми вставили її на місце знаючи, в якій точно позиції вона повинна бути.
А потім вставили кістку і частину шкіри зі спини.
Ось ви бачите, як пластина утримує їх, і імплантанти, які ми вставили. Таким чином за одну операцію ми впоралися з усім.
Життя пацієнта відновлено, і це добре.
Однак його підборіддя не виглядає так, як колись.
Через те, що шкіра зі спини.
Вона товща, темніша, грубша і не створює тонких обрисів.
І це наше слабке місце, де нам потрібна шкіра з обличчя донора.
Донорська шкіра грає величезну роль для пацієнтів кому треба робити пересадку шкіри через опіки.
Ми можемо замінити внутрішню структуру з кісток, але нам все ще невдається заміняти шкіру обличчя.
І це дуже важливо мати таку можливість пересадити цю шкіру.
Але пацієнтам тоді довелося б приймати ліки, які б пригнічували їхню імунну систему, до кінця життя.
Що це означає?
В них збільшується ризик інфекції, зростає ризик онкології.
Така трансплантація не рятує життя, на відміну від донорського серця, печінки чи легень. Це трансплантація пов'зана з якістю життя і як наслідок, ми досі не знаємо чи скажуть ці пацієнти через 10-15 років, якщо у них утвориться злоякісна пухлина:
"Краще б я застосовував традиційні методи реконструкції замість операції, бо зараз я помираю від раку." Це ще невідомо.
Також ми не знаємо, як в них відбувається самопізнання і самоідентифікація.
Бернард Девошель і Сільві Тестелін, які зробили першу операцію, це вивчають.
Донорів завжди не вистачатиме, бо небагато людей можуть дозволити, щоб їх близьким перед смертю знімали з обличчя шкіру.
Тому з трансплантацією шкіри обличчя все ще будуть проблеми.
Кращими новинами є те, що майбутнє вже майже тут, і це майбутнє - тканинна інженерія.
Уявіть собі, я можу створити зразок, здатний біологічно розкладатися.
Я можу встановити його там, де він повинен бути.
Я можу ввести кілька клітин, стовбурових клітин зі стегна самого пацієнта, трішки генно-модифікованого білка і, як очікувалося,через чотири місяці виростає обличчя.
Це схоже на рецепт Джулії Чайлд.
Але проблеми все ще існують.
Нам слід вирішити проблеми раку ротової порожнини.
Ми все ще не можемо вилікувати всіх пацієнтів, а цей вид раку найбільше псує зовнішність.
І нам все ще не вдається повністю відновити її.
У Великобританії є епідемія лицьових ушкоджень серед молодих людей.
Ми все ще не можемо позбутися шрамів.
Необхідно провести дослідження.
Найкраще - це те, що хірурги знають, що нам ці дослідження потрібні.
Ми заснували ряд благодійних фондів, що допоможуть нам фінансувати клінічні дослідження з визначення найкращих методів лікування зараз, і також у майбутньому. Тому нам не слід спочивати на лаврах і казати," В нас все добре.
Залишмо все як є."
Дякую вам за увагу.
Оплески.
Кріс Андерсон запитав, чи зможу я 25 років своєї участі у кампанії по боротьбі з бідністю скоротити до 10-хвилинної промови для TED.
І це англієць просить ірландця бути лаконічним.
(Сміх)
Я відповів:
"Кріс, мало б статися диво".
А він мені:
"Боно, зате для твого комплексу Мессії було б гарне застосування, не вважаєш?"
Ну от.
Тоді я подумав, ану ж повернемось навіть далі, ніж на 25 років.
Повернімося на три тисячоліття назад, у часи до Ісуса, коли насправді, я вважаю, почалися пошуки справедливості та боротьба проти соціальної нерівності і бідності.
Три тисячі років тому, коли цивілізація тільки-но зароджувалась на берегах Нілу, кілька рабів, у нашому випадку - якісь єврейські чабани, що попахують овечим лайном, мовили до Фараона, що споглядав з висоти свого трону:
"Ваша Величносте, ми рівні із Вами".
А Фараон їм на це:
"О ні.
Ви, Ваша Нікчемносте, мабуть, жартуєте".
А вони кажуть:
"Ні, ні, саме так сказано у нашій святій книзі".
Повернімося до наших часів - та ж країна, ті ж піраміди, та вже нові люди поширюють усе ту ж ідею рівності вже за допомогою іншої "святої книги".
Тепер вона називається Facebook.
На площі Тахрір збираються натовпи.
Вони перетворили соціальну мережу з віртуальної на реальну, і наче перезавантажили 21 століття.
Не хочу ані применшувати брудних та потворних наслідків Арабської весни, ані співати оди ролі технологій у наші дні, проте саме ці речі дозволили нам усвідомити наші можливості, коли вікова модель влади, ця піраміда, раптом стає з ніг на голову, вивищуючи людей до своєї вершини, а фараонів сьогодення опускаючи донизу.
Ці речі також відкрили нам дещо настільки могутнє, як інформація, поширення якої може стати зброєю проти нерівності, тому що факти, як і люди, просяться на волю, і коли це трапляється - свобода починає майоріти на горизонті, навіть для найбідніших із бідних - ці факти можуть кинути виклик цинізму та байдужості, яка робить нас інертними, факти, які вказують нам, що ми робимо правильно і, найголовніше, що ні, даючи можливість це виправити, і якщо ми зможемо дослухатися до них, ці факти допоможуть нам впоратися із завданням, що його озвучив ще Нельсон Мандела у 2005-му, коли просив нас стати саме тим великим поколінням, що подолає найбільшу прикрість людства, - крайню бідність.
Тож я подумав, забудьмо про рок-оперу і помпезність - мої звичні прийоми.
І єдине, що я сьогодні "співатиму" - це голі факти, бо я нарешті вивів на світ божий свого внутрішнього розумника.
Тож залишимо осторонь рок-зірку.
Сьогодні я стану активістом, спраглим до фактів, - фактивістом.
Адже факти говорять нам, що довгий, повільний шлях, тривалий рух людства до рівності починає пришвидшуватись.
Погляньмо, чого вже вдалось досягти.
Подивіться на ці дані.
З 2000-го року - з початку нового тисячоліття - на 8 мільйонів більше ВІЛ-інфікованих пацієнтів отримують рятівні антиретровірусні препарати.
Малярія: у восьми країнах Центральної Африки рівень смертності скоротився на 75%.
А смертність серед дітей до 5-ти років, щороку зменшується на 2,5 мільйони.
А це значить - 7.256 врятованих дитячих життів щодня.
Неймовірно.
Просто неймовірно.
(Оплески)
Зупинімось на хвильку і усвідомимо це.
Чи за останній тиждень вам траплялося щось хоча б на йоту настільки ж важливе, як оці цифри?
Чудові новини.
Мене страшенно дратує той факт, що більшість, схоже, про це навіть не здогадуються.
Сім тисяч дітей щодня.
Ось двоє з них.
Це Майкл і Бенедікта, і вони вижили багато у чому завдяки доктору Патриції Асамоа - вона чудова - а також Глобальному Фонду, який ви усі фінансово підтримуєте, навіть якщо й не знаєте про це.
Глобальний Фонд забезпечує антиретровірусними препаратами, що запобігають передачі ВІЛ від матері до дитини.
Ці чудові речі не сталися самі по собі.
За них йшла боротьба, проводилися кампанії здійснювалися нововведення.
І ці чудові речі призвели до ще більш втішних новин, а саме - погляньмо на тенденцію.
Кількість людей, що живуть в умовах важкої та гнітючої крайньої бідності зменшилась із 43% усього населення світу у 1990-му до 33% у 2000-му, а згодом до 21% до 2010 року.
Це варте оплесків.
(Оплески)
Вполовину менше.
Вполовину.
Проте цей рівень залишається високим - багато людей продовжують помирати хоча могли б бути врятовані.
Попереду ще багато роботи.
Але від цих даних перехоплює подих.
Вони вражають.
І для тих, хто живе менш, ніж на 1,25 доларів на день, у такій неймовірній бідності, - це не просто цифри.
Це - усе.
Якщо ви батьки, що хочуть для своєї дитини лише найкращого, а я із цієї категорії, така позитивна тенденція - це вихід із відчаю на шлях надії.
Якщо ця тенденція не змінюватиметься, то погляньте, якою буде кількість людей, що живуть на 1,25 доларів на день, до 2030 року.
Аж не віриться, правда?
Якщо рух у цьому напрямку продовжиться, то ми дійдемо - оце так! - до нульової позначки.
А для таких любителів цифр, як ми, це наче ерогенна зона, і, варто сказати, я вже добряче збудився від цих обчислень.
Отож, це, фактично, повна ліквідація бідності, під якою ми розуміємо людей із бюджетом у 1,25 доларів на день, беручи відправною точкою 1990 рік і, звичайно, враховуючи тодішню інфляцію.
Всі люблять хороші відправні точки.
Це неймовірно.
Впевнений, дехто з вас вважає, що такий прогрес лише у Азії чи Латинській Америці, або ж країнах-моделях, як-от Бразилія (хто ж не любить бразильських моделей?)
Але погляньте на Центральну Африку.
Там є ряд країн, дехто називає їх "левами", у яких за останнє десятиліття відбулося і стопроцентне анулювання боргів, і потроєння обсягів соціальної допомоги, і десятикратне збільшення прямих іноземних інвестицій, яке призвело до збільшення внутрішніх ресурсів - місцевої валюти - учетверо, розумне використання яких (а це правильна політика "верхів") дозволило скоротити рівень дитячої смертності на 1/3, подвоїти відсоток освіченого населення і рівень крайньої бідності тут також зменшився вдвічі, а такими темпами ці 10 країн також дійдуть до нульової позначки.
Тож цей "левовий прайд" є доказом нашої теорії.
У цьому є чимало переваг.
Ну от хоча б те, що вам не доведеться вислуховувати малого нестерпного вискочку з комплексом Ісуса, себто мене.
Як вам таке?
(Оплески)
А 2028-й, 2030-й?
До них вже рукою подати.
Тобто, це десь три прощальних концерти Rolling Stones - і ми там.
(Сміх у залі) Вірю і сподіваюсь.
На фоні цього ми ще такі молоді.
Тож чому ми не стрибаємо з радості через це?
А тому, що хоч перспектива й є реальною - реальним є і ризик.
Ми не реалізуємо це, допоки не усвідомимо, що дійсно на це здатні.
Погляньте на графік.
Це - інерція.
Саме так ми можемо усе зіпсувати.
Наступний графік просто прекрасний.
Це - рушійна сила.
Завдяки ній ми можемо зігнути арку історії донизу, до нуля, просто роблячи те, що дійсно працює.
Отже, інерція проти рушійної сили.
Існує ризик, і, звичайно, чим ближчі ми до заповітної позначки, тим стає важче.
Ми знаємо про перешкоди, що стоять на нашому шляху сьогодні, у ці нелегкі часи.
І саме у ці часи зараз у вашій столиці ті, контролюють гроші країни, хочуть врізати фінансування програм, що рятують життя, як Глобальний Фонд.
Але у ваших силах щось із цим зробити.
Ви можете донести до політиків той факт, що подібні скорочення можуть коштувати життів.
Між іншим, зараз у Осло нафтові компанії виборюють право не розголошувати сум їхніх виплат урядам за видобуток нафти у країнах, що розвиваються.
І цьому ви також можете зарадити.
Ви можете долучитися до фонду ONE і таких лідерів, як Мо Ібрагім, підприємця у сфері телекомуніцкацій.
Ми виборюємо закони, згідно з якими хоча б дехто із тих, що живуть за межею бідності, отримуватимуть допомогу тих, кому пощастило більше.
Тепер ми знаємо що найстрашнішою хворобою є, по суті, не хвороба. А корупція.
Але проти неї також існує вакцина.
І це - відкритість, вільне поширення інформації, те, чим успішно займається TED-спільнота.
Гласність, якщо бажаєте. Прозорість.
І технології дають цьому чудове підгрунтя.
Стає все важче приховати недобрі вчинки.
Хочу розказати вам про неймовірний проект U-report.
150 тисяч молодих людей з усієї Уганди, озброєні 2G телефонами та соціальною СМС-мережею, намагаються викрити корупцію в уряді, і вимагають інформацію про бюджет країни і те, на що ідуть їхні гроші.
Це вражає.
Послухайте, якщо у вас є такі засоби, ви просто не можете їх не використовувати.
Якщо ви щось знаєте - вже не можете не знати.
Не можете видалити ці дані із вашої голови, але можете стерти стереотипний образ благаючих про допомогу убогих людей, що не можуть дати раду у житті.
Ви можете викорінити цей образ, справді можете, бо він більше не відповідає дійсності.
(Оплески у залі)
Він еволюціонує.
2030 рік?
До 2030-го роботи не лише подаватимуть нам Guinness, а й самі питимуть його.
До часу, коли ми дістанемося 2030-го, у світі не залишиться місць, із недолугою владою.
Тож зараз я тут,... мабуть, уся наша команда тут для того, аби "заразити" вас цим цілющим вірусом, що живиться фактами і який ми називаємо фактивізмом.
Він не вб'є вас.
Власне, він може врятувати безліч життів.
І усі ми з фонду ONE хотіли б, щоб ви стали носіями цього вірусу, поширювали його та "заражали" усіх навколо.
Так разом із нами та багатьма іншими ви долучитесь до того, що я щиро вважаю найграндіознішою мандрівкою усіх часів, - виснажливого шляху до рівності.
Чи справді ми зможемо стати великим поколінням, яким хотів нас бачити Мандела?
Чи зможемо відповісти на цей заклик шляхом науки, здорового глузду, фактів і, не побоюсь цього слова, почуттів?
Адже очевидно, що фактивісти також не позбавлені емоцій.
Я от пригадав собі Ваеля Гоніма.
Він створив групу у Facebook, поштовхом до якої стали події на площі Тахрір у Каїрі.
За це він опинився у в'язниці, та його слова надовго закарбувались у моїй пам'яті:
"Ми переможемо, бо не розуміємо політику.
Ми переможемо, бо не граємо у їхні брудні ігри.
Ми переможемо, бо не дотримуємося політичних програм партій.
Ми переможемо, бо сльози у наших очах насправді течуть із наших сердець.
Ми переможемо, бо у нас є мрії, за які ми готові боротися".
Ваель має рацію.
Ми переможемо, якщо працюватимемо, як єдине ціле. Тому що влада людей є значно могутнішою за людей при владі.
Дякую.
(Оплески у залі)
Щиро дякую.
(Оплески)
Люблю грецьку скульптуру, люблю архаїку, люблю класику з її стриманістю та гармонією, але маю сказати, що я неймовірно люблю еллінізм - причиною цьому є два фрагменти великої скульптури Пергамону.
Один з них це Афіна в центрі скульптури, а інший - Зевс.
І я розумію чому вони тобі так подобаються. Вони поєднують найвизначнішу ознаку грецької скульптури - любов до тіла, але також відчуття експресивності й драматичності, що притаманно еллінізму.
Еллінізм відносять до останнього періоду грецького мистецтва, до його останньої фази.
Після смерті Александра Великого
Александр, чий батько був царем Північної Греції у Македонії, спромігся завоювати всю Грецію, і повністю захопити величезну територію, що виходить за межі сучасних кордонів Греції.
І внаслідок цього він поширив вплив грецької культури на значно більшу територію.
Вірно, він так-би мовити еллінізував цю територію, зробив її грецькою.
Його нова територія простягалась від стародавньої цивілізації Єгипту через весь кордон між Персією та Індією до самої долини Інду.
Територія була неймовірно велика, але після його смерті імперію розділили між 4 генералами, і один з них запримітив гірську вершину біля узбережжя Туреччини, що за його розрахунками могла слугувати важливою оборонною позицією, там він і поставив фортецю Пергамон, що в кінцевому рахунку дала початок царству.
Це люди, які будували цей фантастичний вівтар і статую.
Те, що там відбувається є битвою між гігантами та богами й богинями гори Олімпу.
Ми споглядаємо небесну битву надзвичайних масштабів.
Це велика міфічна битва, де гіганти б'ються з олімпійськими богами за панування на землі та всесвіті. Давайте подивимось ближче.
Розпочнемо з фрагменту Афіни в центрі скульптури.
Вона граційна і красива навіть у бою з лютим гігантом Титаном.
Переможець очевидний. Афіна повністю контролює ситуацію.
Вона схопила Алкіноя за волосся і відтягує від землі цим самим його знесилюючи.
З іншого боку його мати, неспроможна нічим йому допомогти, не дивлячись на страх в її очах від того, що має трапитись з її сином.
Подивіться, яким способом митець, байдуже ким він був, побудував зображення.
Мій погляд спочатку падає на Афіну, туди, де мала б бути її голова.
Далі погляд опускається на прекрасну руку, яку скоріше за все ніжно схопив Алкіной.
Далі дивлюсь на його лікоть потім проходжу по обличчю, спускаючись до грудей.
Я помітив одну з Афінових змій, що кусає його за правий бік.
Далі мій погляд фокусується на розкішному вигині його тіла, торсу і переходить до ніг, зупиняючись на вбранні Афіни, що глибоко вирізане з каменю.
І, звичайно, вона веде мій погляд до матері Алкіноя.
Здається, Афіна, могутня та стримана богиня, охоплена з усіх боків цими настирливими дикими істотами, яких перемагає і водночас її коронує крилата богиня Ніка, яка підходить ззаду з короною для Афіни.
Бачимо тут фігури, що виринають ззаду, знизу, їх багато та вони рухаються з неймовірним відчуттям драматичності.
Таке відчуття, що вся поверхня мармуру рухується проти годинникової стрілки навколо щита Афіни, що розміщений у самому центрі.
Наявні діагоналі, що надає поверхні руху.
Глибокі вирізи в мармурі створюють цей блискавичний контраст між світлими тілами та чорними тінями позаду них.
І що найбільш вражає мене це складність поз їхніх фігур.
Афіна, що рухається в лівому напрямку, тримає руку справа, та
Алкіной повернув голову догори, розвернув плечі, а ноги все ще позаду, і ми дійсно ведемо мову про віртуозне зображення людського тіла.
Уявіть, як це все виглядало на картині.
Знаєте, ми часто уявляємо грецьку скульптуру як ось цей прекрасний білий мармур.
Але варто пам'ятати, що все це спочатку було прекрасно намальовано.
Давайте глянемо на фрагмент із Зевсом по центру.
Так, як і Афіна, він цілком стриманий, навіть коли мчиться вперед.
Він безсумнівно переможець.
Тобто Зевс надзвичайно могутня фігура.
Бачимо гарної будови груди, живіт і драпірування, що фактично падає з нього та розвивається навколо ніг, і він кинув виклик не одному, а аж трьом гігантам одночасно.
На щастя, він повелитель богів і тому йому можуть допомогти орли, блискавки.
Вірно, якщо подивитесь в правий куток, то побачите орла, символа Зевса, який бореться з більшим титаном.
Оскільки, орел взявся за гіганта,
Зевс може братись за іншого гіганта біля його ніг, що вже на його колінах і ось-ось буде подоланий.
Помітно, що з іншого боку Зевс тільки покінчив з гігантом, що, здається, сидів на скелі.
Він застряг у його бедрі, це виглядає як факел, однак саме так греки зображують блискавки Зевсі.
Ай, це ж так боляче... (сміх) Напевно.
Бачимо прояв героїзму, балансу, і навіть прояв миттєвості та захоплення, що дійсно заворожує. Так, розповіді про богів і гігантів є справді важливими для греків.
Вони справді були символами страху, але також і оптимізму через спроможність подолати хаос.
Тобто ця битва слугує певною метафорою перемоги грецької культури над незнаним, над хаотичністю природи.
Правильно, і також означала військові перемоги над іншими культурами, яких вони не розуміли і боялись.
Давай зійдемо по сходах вівтаря до його священного місця, де горів вогонь, очевидно на честь Зевса, де робились пожертви.
Раніше ви помічали, що фігури ніби виринають зі стін, і думаю, це ще виразніше проявляється, якщо піднятись сходами
Де-не-де помічаємо рельєфні фігури, а особливо залишки їх колін на сходах, фактично займають наш простір.
Наприклад, одна з морських німф чиї ноги є загалом закінченням у зміїному хвості, розгорнула цього хвоста на одній зі сходинок.
Цим чудовим способом вони буквально вливаються в наш світ.
Отож, вся ця драматичність розкривається перед нами, втручається в наш простір, певно це було неймовірним видовищем.
У мене виникло одне питання: чому всі ці скульптури тут, в Берліні, відповідь можна знайти в тогочасних політичних амбіцях Пруссії.
Очікувались, що вони будуть не гіршими за Францію чи Британію, що частково включало музеї, що показували б колишні цивілізації, отож, вони могли б успадкувати величну класичну традицію, яка високо цінувалась у 19-му ст.
Берлін певною мірою хотів стати новим Римом
Гарною особливістю Пергамського музею Берліна є те, що замість того, щоб виставити залишки статуй, вони відновили вівтар і наскільки можливо - статуї, тож ми можемо відчути яким було місто Пергаму в 3-му ст. до н. е.
Вірно, це було 3-тє століття
Ми могли б побувати на Акрополі, тій вершині, в місті Пергамон, що за 20 миль від узбережжя сучасної Туреччини.
Ми б піднялись нагору, добралися б до вівтаря Зевсі, оточеного величезною бібліотекою, що налічувала 200 000 сувоїв.
Фортецю воїнів, царський палац.
Вся ця драматичність навколо нас, що заходить у наш простір і напевно це було надзвичайним видовищем 2-го ст. до н. е.
Комусь з вас може бути цікаво: чому ми взагалі переймаємося цим "рівнянням Дрейка"?
Або ж чому нам взагалі захотілося взятися за цей важкий експеримент обчислення цивілізацій, які можна виявити у нашій галактиці, коли ми й гадки не маємо про деякі із цих припущень.
Ми не знаємо, яка частка планет, що здатні підтримувати життя, насправді мають його.
Ми не знаємо, яка частка з усіх планет, що мають життя, яка частка цих планет має розумне життя та яка частка цих цивілізацій використовує електромагнітне випромінювання як форму спілкування.
Ми не знаємо цих відповідей. Насправді, ми напевно не знатимемо деяких із цих відповідей впродовж якогось часу.
Тож, який сенс робити усі ці обчислення?
І це важлива точка зору.
"Рівняння Дрейка" або навіть це невелике рівняння, що ми зобразили тут, не є рівнянням у традиційному сенсі, де ми можемо відразу ж застосувати його до якоїсь інженерної проблеми або ж проблеми з фізики чи щось на кшталт цього.
Я розглядяю усе більше як мисленнєвий експеримент.
І що у цьому цікавого, це те, що він може впорядкувати наші думки щодо цієї проблеми, і на мою думку, в цьому його найбільша цінність.
Швидше за все, ближчим часом ми не отримаємо точного числа,проте це підводить нас до роздумів про це цікаве питання, про те, що ж це означає, чи що ми гадаємо має статися з планетою, щоб вона почала породжувати життя, навіть якщо вона має всі необхідні складові.
Яке значення це має для всього - поступово дійти до точки, коли виникає розумне життя?
Знаєте, чесно кажучи, мабуть дві тисячі років тому не було навіть способу, щоб хоча б приблизно обчислити кількість зірок в галактиці.
Зараз ми із цим добре справляємось. 20-30 років тому здавалося б неможливим назвати частку зірок, що мають планети, проте зараз ми знаходимо екзопланети.
Ми спостерігаємо, як зірки "гойдаються".
Ми винаходимо та отримуємо все більш та більш точні прилади.
Отож, ми можемо починати думати про планети, які близькі до розміру Землі, і у цьоми ми навіть робимо успіхи.
Є й інші непрямі щляхи для роздумів на цю тему: знаєте, деякі з цих екзопланет, здається, розташовані в правильній зоні та виглядають так, ніби мають потрібні хімічні речовини, опираючись на інформацію, яку ми отримуємо, можливо вони здатні підтримувати життя.
Отож, з плином часу та з вдосконаленням техніки ми можемо ставати у цьому все кращими та кращими.
З урахуванням сказаного, цього не станеться ще довго, і справжня цінність усього цього лише у впорядкуванні наших думок на цю надзвичайно цікаву тему.
Інша річ, про яку я хочу поговорити зараз, - це невелике уточнення, про яке я говорив в останньому відеоролику.
У останньому відео це "L" означало тривалість життя цивілізації, проте насправді це значить тривалість життя цивілізації, допоки її можна виявити.
Отож, виявити. Таким чином, немає значення, якщо цивілізації приблизно сотні тисяч років, якщо вона не випускає будь-яку з тих речей, які ми можемо виявити.
Проте це не те, що нас хвилює. Нас хвилює 5 тис. років чи 10 тис. років чи 100 тис. років, коли вони справді використовують будь-який тип зв"язку чи якийсь вид електромагнітного випромінювання, який ми можемо врешті-решт виявити, і коли воно до нас все таки дійде.
Інша річ, яку я хочу прояснити, це те, що ми говоримо про кількість цивілізацій, які можна виявити у нашій галактиці лише зараз.
Я напишу "зараз" в лапках, тому що ми не говоримо про цивілізацію, яка можливо є однолітком нашої цивілізації, та розвинула радіозв"язок десь приблизно сто років назад, тому, що, чесно кажучи, вони повинні бути не більш ніж на відстані ста світлових років від нас, щоб ми могли виявити сигнали зараз.
Якби вони були на іншому боці галактики, ми б не змогли виявити їхні сигнали ще кілька десятків тисяч років.
Отож, коли я говорю "зараз", я говорю про те, що сигнали дійшли до нас.
Сигнали дійшли. Сигнали отримано.
Сигнали, що отримуються просто зараз.
Тож, може бути, що цивілізація, яка винайшла радіо сімдесят тисяч років назад, проте вони за 70 тисяч світлових років від нас, і можливо вони зазнали краху десять тисяч років потому, проте ми лише зараз отримали їхній перший радіосигнал.
Отож, це буде цивілізація, яку я порахую у цьому рівнянні, яке ми обчислюємо.
Тож, просто, щоб впевнитись, що ми розуміємо усе, ми можемо погратися із числами, давайте пригадаємо.
Це число, за нашими оцінками, кількості зірок у галактиці.
Помножене на це, тепер ми знаємо кількість зірок у галактиці, які мають планети. Помножте на це,
N на P (середню кількість планет, що здатні підтримувати життя) і ці перші три одиниці дадуть вам загальну кількість планет в нашій галактиці здатних підтримувати життя протягом якогось проміжку своєї історії.
Помножте на це. Це - число планет у нашій галактиці, що насправді мали життя.
Не лише здатні підтримувати, а справді мали життя впродовж якогось проміжку їхньої історії.
Помножте на це.
Це - частка, що має розумне життя на планетах.
Число планет із розумним життям в якомусь проміжку їхньої історії. Помножте це на цю частку.
Усі ці одиниці - це число планет у нашій галактиці, що мали розумне життя, яке можна було виявити, яке почало виробляти якийсь вид радіосигналів, ми не знаємо, щось на кшталт цього, в якийсь період їхнього існування.
Отож тут, усі ці шість одиниць вказують нам на кількість цивілізацій, що можна виявити, які виникли на якомусь проміжку існування зірок, Сонячних систем, планет, що існують просто зараз.
Проте, нас хвилюють лише ті, які ми можемо виявити просто зараз.
Нас не хвилюють ті, які приходили та йшли, чиї радіосигнали проходили повз нас, доки ми ще жили в печерах та були мисливцями-збирачами.
Нас хвилюють ті, чиї радіосигнали доходять до нас зараз.
Саме тому, ми маємо це невелике число ось тут.
Таким чином, це кількість цивілізацій, які можна виявити. Отож, допоки вони будуть випускати радіосигнал, обмежений життям цієї планети, Сонячної системи або зірки.
Отож, будь-яка зірка чи планета, що відповідає усім критеріям, яка ймовірність того, що вона випускає ці сигнали...
Отож, на якомусь етапі історії були цивілізації, які можна було виявити, чи навіть ті, які випускали радіосигнали якогось роду.
Проте, яка ймовірність того, що вони роблять це просто зараз?
Отож, тривалість життя протягом якого можна виявити цивілізацію обмежена життям тієї Сонячної системи чи планети, тому що, чесно кажучи, зірка та Сонячна система та планета обов"язково проживуть плюс мінус кілька сотень тисяч років або ж навіть кілька мільйонів років, тому що тут ми мислимо мільярдами.
Їхня тривалість життя буде приблизно такою ж. І тому якщо, скажімо, і просто щоб зробити це трохи більш відчутним, скажімо сонце має тривалість життя, і скажімо, що земля та наша Сонячна система має тривалість життя приблизно десять мільярдів років.
Десять мільярдів років.
І, скажімо, ми як люди, якщо бути дуже оптимістичними, скажімо ми будемо цивілізацією, яку можна виявити впродовж одного мільйону років.
Тож, наші найкращі дні попереду. Таким чином, нас можна виявити впродовж одного мільйону років.
Отож, числа ось тут будуть 1 мільйом на 10 мільярдів.
Тож, це 1 на 10 тисяч.
Тож, навіть якщо ми посилатимемо усюди сигнали для виявлення впродовж мільйонів років, то шанси по відношенню до всього діапазону нашої історії, планети чи нашого Сонця, якщо хтось просто випадково вибере нашу
Сонячну систему у випадковий час своєї історії та у випадковий проміжок із цих десяти мільярдів років, то шанси один на десять тисяч, що вони оберуть нас в той самий час, коли ми подаватимемо сигнали.
Припускаючи, що не було ніяких інших цивілізацій на Марсі чи Венері чи не було ніяких інших цивілізацій на Землі сотні тисяч років тому, які б займались цим, вони безсумнівно мають лише один шанс із десяти тисяч виявити нас, припускаючи те, що вони шукають.
Можливо, цивілізація існувала десь три мільйони років тому, і вони увесь час шукали позаземне життя, і можливо вони за двадцять чи сто чи тисячу світлових років звідси налаштовували свої телескопи на нас, проте мільйон чи два мільйони років тому вони дивилися в сторону нашого сонця, але не отримували жодного радіосигналу і казали:
"Агов, коли ж це позаземне життя покажеться нам?"
Незважаючи на те, що Сонце та Земля поступово дали нам розвинутися, вони не мали змоги знайти нас, тому що коли вони шукали, ми не підпадали під цей 1 з 10 тис. шансів.
Який об'єм цієї фігури?
Потягніть за фігуру, щоб її повернути.
Тут все досить чітко.
Ми можемо, взагалі, сісти і пообертати цю фігуру.
І, здається, що тут все вимірюється в метрах.
Значить, ми вимірюватимемо об'єм в кубічних метрах.
Це буде наша кубічна одиниця.
Тому, якщо ми хочемо дізнатися, скільки кубічних метрів вміщається в цій фігурі, ми вже бачили приклади, нам необхідно просто перемножити три окремі величини цієї фігури.
Отож, щоб дізнатися кількість кубічних метрів, які вміщаються сюди, ми множимо 6 метрів на 8 метрів і на 7 метрів, що дасть нам певне число в кубічних метрах.
Погляньмо, скільки це буде.
6 помножити на 8 дорівнює 48.
Цікаво, чи я порахую в умі.
48 помножити на 7 це буде 40 помножити на 7, що дорівнює 280, плюс 8 помножити на 7, що дорівнює 56. 280 плюс 56 дорівнює 336.
Перевіримо нашу відповідь.
Розв'яжемо ще декілька таких задач.
Який об'єм цієї фігури?
Ми знову маємо її довжину, яка дорівнює 6 футів.
Цього разу все вимірюватиметься в футах.
Її ширина дорівнює 4 фути.
Ми можемо помножити довжина на ширину, а потім помножити це на висоту, що дорівнює 2 фути.
Отже, 6 помножити на 4 дорівнює 24, і помножити на 2 це 48 футів. Точніше, 48 кубічних футів.
Ми говоримо,скільки кубічних футів може тут поміститися?
Коли ми перемножуємо різні величини, що вимірюються в футах, ми фактично рахуємо, скільки кубічних футів може поміститися в цій фігурі.
Коли я була дитиною за мною наглядали корінні гаїтянки- три літні жінки поки мої батьки працювали
Був 1963 рік
На березі океану настали сутінки
Ми дивились на зорі і слухали шум хвиль
Це такий знайомий нам пляж
М'яка галька на піску також знайома нам
Якщо ви побачите цих жінок на вулиці в їх старенькому одязі то скажете що це звичайні біднячки
Це буде помилкою
Ці жінки є нащадками Полінезійських навігаторів навчених за традиційною методикою їх старійшинами
І зараз вони передають ці знання мені
Вони вчать мене іменам вітрів та дощів астрономії і родоводу зірок
Сьогодні молодий місяць
Гавайці говорять, що ця ніч гарна для риболовлі
Вони починають співати Спів Гавайців
Закінчивши вони сідають в коло і попросили мене сісти з ними
Вони хочуть розповісти мені про мою долю
Я думала що всі семирічні проходили через це (Сміх)
"Маленька, колись світ опиниться в біді
Люди забудуть свою мудрість
І голоси старійшин покличуть її з найвіддаленіших куточків світу щоб привести Світ до гармонії
Ти підеш дуже далеко
І будуть моменти коли ти йтимеш одна
Нас з тобою не буде
Але ти подивися в очі людям, які зовсім чужі і ти впізнаєш свою охана свою сім'ю
Це поглине тебе всю до останньої краплі"
Ці слова я запам'ятала на все життя
Думка про те щоб робити це одній лякає мене
Був 2007 рік
Я на віддаленому острові в Мікронезії
В півтори милі довжиною та в милю шириною
Це домівка мого учителя
Його звати Мау (Pius Piailug)
І він Палу- навігатор
Його також вважають найвеличнішим в світі шукачем хвиль
Можна порахувати на пальцях скільки Палу залишилось на цьому острові
Їх звичаї настільки унікальні що ці моряки пропливли три мільйони квадратних миль через Тихий Океан без використання будь-яких приладів
Вони могли передбачувати природні явища використовуючи спостереження за зірками наприклад, тривалість та напрям хвиль шляхи польоту окремих видів птахів
Навіть найменша зміна кольору нижчої частини хмари може щось пояснити їм і допомогти їм орієнтуватися з надзвичайною точністю
Коли вчений з Заходу приєднається до подорожі Мау на каное і подивиться на його поведінку на кораблі то здавалося, що старий просто кимарить
Насправді, корпус каное це лоно корабля
Це найбільш зручне місце для того щоб відчути ритм та напрям хвиль
Насправді старий збирає данні використовуючи все тіло
Його навчали цьому з п'яти років
І зараз коли наука робить ці методи не потрібними Полінезійські навігатори все ще використовують їх тому що вони надають їм змогу точно визначити курс їхнього корабля
Ці Палу мають також дивну здатність передбачати погоду на декілька днів наперед
Бувало я сиділа разом з Мау в хмарну ніч на східному узбережжі острова і разом з ним дивилася на хмари
І потім він сказав
"Добре, починаємо"
Він глянув на перший спалах світла і вже знав якою буде погода наступні три дні їх інтелектуальні досягнення є надзвичайними і мають значну вагу в часи коли ми осідлали бурі.
Ми зараз в критичному моменті нашої спільної історії
Їх порівнюють з космонавтами цих навігаторів які перетинають відкритий океан в каное тисячі миль з маленьких островів
Їх каное, наші ракети їх море, наш космос
Мудрість цих старійшин це не просто зібрання історій про літніх людей в якомусь віддаленому регіоні
Це частина нашої спільної історії
Це в ДНК всіх людей
І ми не можемо собі дозволити це втратити 2010 рік
Як і передбачали жінки, які ростили мене на Гаваях світ в небезпеці
Ми живемо в суспільстві повному знань але не мудрості
Ми онлайн 24/7 але занепокоєння страх, депресія та самотність також завжди онлайн
Ми маємо вибрати правильний напрям
Один Африканський шаман сказав
"Наше суспільство славить блазнів в той час як королі стоять одягнені в прості одежі"
Зв'язок між минулим та сучасним дуже крихкий.
В цьому я точно впевнена тому що подорожуючи світом слухаючи та записуючи історії я веду боротьбу
Я занепокоєна тим що я вже не пам'ятаю імен вітрів та дощів
Мау помер п'ять місяців тому, але його спадщина живе й зараз
І це нагадує мені що в усьому світі є народи з величезними знаннями і з таким же потенціалом як Мікронезійські навігатори і які зникнуть як доказ блискучої технології та науки в той час як мудрість швидко зникає
Тому що смерть старійшини-це втрата бібліотеки
І в усьому світі, багато бібліотек зникають
Я дуже вдячна що в мене був вчитель такий як Мау який навчав мене навігації
І я зрозуміла що поділившись його уроками ми продовжуємо наш шлях
І він сказав мені колись:
"Острів це каное а каное це острів"
Цим він хотів сказати що коли в подорожі далеко від рідної домівки твоє виживання залежить від всіх хто на борту
Ти не можеш подорожувати наодинці і навіть ніколи й не збирався
Вся сила однієї людини є не достатньою навіть для її самої
Так було завжди
Тому закінчити я хотіла б таки словами:
"Наша планета- каное а ми всі- екіпаж
Справжня навігація починається в людському серці
Це найважливіша карта
Разом, в добру путь!
(Аплодисменти!) Поаплодуйте будь-ласка перекладачу також :)
Вежі Вавилону
Фінкель: Вежа Вавилону, збудована у 2500 р. до н.е. у стародавньому місті Вавилон в Іраку, зображена художниками протягом віків, могутній символ як міфу, так і реальності.
Коли люди думать про вежу Вавилону, вони зазвичай пригадують цю картину, що позаду мене, яка є набагато більшою, ніж насправді.
Саме так голандський художник Брейгель у 16 ст. оживив цю надзвичайну будівлю, яка височила над світом ще з тих часів, коли Книга Буття вперше побачила світ.
Це картина, на яку треба дійсно дивитися дуже уважно.
На ній багато надзвичайних речей.
Частина вежі здається повністю закінченою, а будування іншої частини лише починається, і вам может здатися, що її будування розпочнеться, а потім буде відразу ж закінчено.
Однак, якщо ви працюєте над великими будівними проектами, то знаєте, що там так не буває. Проте, люди зазвичай не знають, що сама Вавилонська вежа, як вона змальована й тут, колись таки існувала, і називалася вона "зикурат", у центрі столиці Вавилон, яким правив тоді Навуходоносор II.
І разом з цим історичним фактом всі свідчення говорять, що вежа збудована таким чином, щоб її вершина могла дістати неба, стала символом людських амбіцій, коли у всьому світі була лише одна мова.
Нічого не залишилося на місці зикурата - величезної будівлі Навуходоносора, взагалі нічого - всі цеглини знищені.
Однак, коли топографи дослідили це місце, то виявили, що величина фундаменту становила 91 кв. метр.
Отже, це була величезна будівля.
І якщо взяти до уваги всі свідчення, то можна зробити висновок, що будівля повина була бути 70 м. заввишки.
Біля цієї моделі є людські фігурки, які тут розташовані, щоб можна було точно уявити, наскільки великою вона була, і як ця будівля у період свого розквіту височила над життям людей, і як вежа Вавилону падала, як про це йдеться у Біблії.
Біблія говорить, що людина повинна була бути покараною за побудову вежі аж до небес, і цією карою мало стати виникнення різних мов, і, таким чином, люди були б поділені без змоги розуміти один одного.
Енн: Моє захоплення Вавилонською вежею розпочалося приблизно у 1990 р. Коли дивишся, наприклад, на відому картину Брейгеля...
Фінкель: Енн Десмет - одна з сучасних художників на виставці, в кого є невичерпне захоплення зображенням цієї вежі.
Історія Вавилонської вежі - видатна, вона мені здається символом людської цілеспрямованості, і ця комбінація амбіції людських ідеалів та мрій, а потім вони можливо беруть на себе інколи забагато,
Однак, в цих амбіціях все ж таки є щось прекрасне.
Щось, чого немає в нашому поколінні.
Безперечно, коли був момент апокаліпсису 11 вересня, це очевидно, він змушує тебе задуматись про ту історичну традицію, про Вавилонську вежу, вона видається досить актуальним образом й для сьогодення.
Те, що я хочу робити у цьому відео - це трохи поміркувати про те, як рівень безробіття насправді обчислюється Бюро Статистики Праці.
Щоб це з'ясувати, давайте почнемо просто з усього населення США.
Давайте, я намалюю велике коло тут, яке показує усе населення США.
Населення США і зараз, якщо мої цифри вірні, останні цифри - 304 млн. людей.
Тепер, не всі з цих 304 млн. люди, які здатні працювати, включаючи мого старшого сина, якому два з половиною роки, чи мою новонароджену дочку так що, коли ви думаєте про безробіття, ви маєте брати до уваги відсоток тих людей, які насправді є застарими для роботи.
Які можуть бути, теоретично, зайнятими.
Візьмемо підсистему цього населення США і давайте подумаймо про те, хто є насправді дорослими, хто є працездатного віку.
Ось ця підсистема - це 16 років та старше, це люди, які можуть законно працювати і кількість, яку я маю це 100- вибачте, тут це 237 мільйонів осіб.
237 мільйонів осіб.
Зараз ми не можемо сказати, що всі ці люди можуть працювати, тому що багато з них ще в коледжі, деякі навчаються в середній школі, дехто з них не має змоги працювати, дехто з них можуть бути на пенсії.
Тому що ми хочемо зробити - це взяти підсистему населення, це в основному частина робочої сили, яка працює чи активно шукає роботу.
Отже, дозвольте мені намалювати це ось тут.
Тут це є робоча сила.
Робоча сила, тут немає пенсіонерів та людей, що навчаються в коледжах.
Ці люди будуть тут, припускаючи, що їм 16 років чи більше.
Робоча сила, це - працюючі чи я повинен сказати працюючі або ті, хто активно шукають роботу, і ми подумаємо про те, що означає активно шукати роботу трішки детальніше ми про це подумаємо через кілька хвилин.
Активно шукати роботу.
І, якщо мої цифри правильні, це близько 154 мільйонів, хоча цифри тут не такі важливі, більш важливо - як цей рівень безробіття розраховується.
Всередині робочої сили, ви маєте підсистему, це - працюючі та ті, що шукають роботу, ви маєте підсистему робочої сили, а саме ті, що шукають роботу.
Вони не мають роботи , але вони активно шукають її.
Ось тут це безробітні та ті, що активно шукають роботу.
Активно шукають і це, можливо, більш важливо, аніж ви спочатку думали.
Це число, скажімо для аргументу, це близько 15 мільйонів осіб.
15 мільйонів осіб.
Якщо ви маєте роботу, то ви знаходитесь тут, якщо ви не маєте роботи, але активно шукаєте її ви будете ось тут.
Те, що ми збираємося побачити пізніше, якщо ви не маєте роботи але ви не шукаєте активно її, але ви б могли працювати, ви б могли бути тут.
Стає цікавим, коли ми думаємо про тенденції в рівні безробіття, коли він піднімається чи опускається.
Просто побачити, як розраховується рівень безробіття, давайте зробимо це для прикладу.
Отже, рівень безробіття- рівень безробіття це, буквально, кількість безробітних відносно усієї робочої сили.
В цій ситуації це могло б бути 15 мільйонів це просто кількість безробітних та активно шукаючих роботу відносно усієї робочої сили.
Відносно 154 мільйонів і, якщо ми дістанемо мій кишеньковий ТІ-85, це дасть нам в цьому прикладі тут, рівень безробіття, ділячи 15 на 154 мільйонів.
Це близько 9.7, якщо ми напишемо десятково це 0.097, якщо ми напишемо це у відсотках це буде 9.7 відсотків.
Це приблизно 9,7 відсотка.
Зараз я скажу, що деталі стають все важливішими і це через те, що трапляються цікаві речі, коли люди перестають шукати роботу чи коли починають шукати роботу.
Я сказав безробітні і ті, що активно шукають роботу, помістили вас в цю область тут.
Якщо ви безробітні, якщо ви не маєте роботи, і ви не шукаєте роботу, то ви, насправді, не знаходитесь в робочій силі.
І так ви могли б сказати, "Сел, що це означає
"перебувати в активному пошуку за роботою"?
І це означає, що ви шукали роботу або ви перебуваєте в активному пошуку в минулому, я зроблю це новим кольором, на протязі минулих 4 тижнів.
Останні чотири тижні.
І ви можете сказати:
"Сел, як вони знають чи ці 15 мільйонів осіб "активно шукали робочі місця в останні чотири тижні?"
Як відповідь, вони могли зробити опитування.
Вони не досліджували кожну особу, яка перебуває в робочій силі чи населення США чи усі 15 мільйонів, які є безробітними.
Це було б технічно неможливо.
Що вони роблять це те, що вони роблять опитування і зараз вони опитують близько 60 000 осіб кожного місяця і вони запитують їх чи ти працюєш, чи ти безробіний, якщо безробітний чи ти шукав роботу впродовж останніх чотирьох тижнів?
Якщо ти шукав роботу впродовж останніх чотирьох тижнів як безробітна особа, ти потрапляєш в цю область тут, ти активно шукаєш.
Ти залишаєшся частиною робочої сили.
Але якщо ти збентежений, ти більше не шукаєш роботу, можливо, ти здався, тоді ти вилучаєшся з множини робочої сили.
І чого люди найбільше не розуміють:
Якщо справи підуть досить погано і люди будуть справді демотивовані пошуком роботи, ви отримаєте відсоток людей, які покинуть кількість робочої сили.
Щоб побачити як це впливає на цифрах, уявімо таку ситуацію:
Це - рівень безробіття просто зараз.
Є 15 мільйонів осіб, які безробітні і, які активно шукають роботу.
Давайте скажемо, що це просто жахливий спад або депресія і п'ять мільйонів цих людей настільки зневірились, що через те, що вони не працюють протягом останніх чотирьох тижнів і вони припинили на деякий час пошук роботи.
Вони можуть навіть зупинитися в пошуку усі разом чи вони захочуть взяти перерву.
Що ми збираємося зробити так це те, що ми візьмемо п'ять мільйонів осіб викинемо з цієї області.
Ми беремо п'ять мільйонів осіб і пересуваємо їх звідси, з робочої сили.
Якщо ми зробили це, що станеться?
Ну офіційна кількість безробітних зараз 10 мільйонів, тепер це буде 10 мільйонів.
І яка кількість робочої сили?
Пам'ятай, що вони повністю покинули це зелене коло тут.
І вони також покинули робочу силу.
Кількість робочої сили зараз 149 мільйонів.
В цій поганій ситуації, де люди покинули робочу силу, а рівень безробіття тепере буде 10 мільйонів осіб безробітні та ті, що активно шукають роботу, виявилися поза робочою силою, поза 149 мільйонами, робоча сила зменшилася тому, що вони дуже розчаровані.
Що ми отримаємо від нашого рівня безробіття?
Ми ділимо 10 на 149, це дає нам 6.7 відсотків.
Це зацікавлює.
Якщо справи підуть погано і люди насправді підуть з робочої сили, тоді рівень безробіття може знизитися тому, що робоча сила зменшується.
Інша річ теж може трапитись, можливо справи дійсно будуть хороші, можливо, справи дійсно будуть хороші і ви маєте 10 мільйонів осіб, які знаходяться ось тут, вони вважаються робочим класом, які є тими, хто сподівається отримати роботу, але ще не шукали роботу впродовж останніх чотирьох тижнів, чи вони можуть бути розчарованими робітниками, які в цілому, вони не проти роботи, але вони здалися разом, проте ви можете уявити ситуацію, коли економіка стає кращою, скажімо ми почнемо з опорної точки тут, коли стан економіки покращиться і усі ці люди, які є безробітними, але не є частиною робочої сили, усі раптом почнуть шукати роботу.
Тоді вони будуть частиною офіційно безробітних.
Ці 10 мільйонів зростуть до 20 мільйонів, 20 мільйонів тепер ця кількість 20 мільйонів і ця зелена зона буде підніматися на 10 мільйонів.
Так що тепер це буде 159 мільйонів.
В цій ситуації, офіційні безробітні складатимуть 20 мільйонів, а вся робоча сила буде 159 мільйонів, і тепер ви отримаєте ситуацію- ви повинні 20 поділити на 159 мільйонів, що є 12.6 відсотків.
Головна думка цього відео, я не кажу, що це рівень безробіття, спосіб, в який він розраховується, невірний чи вважається, що оманливий,
Я просто хочу подати трішки більше нюансів, які не завжди дають повну картину, зокрема одне число, є інші показники безробіття, які дають більше нюансів, але головний показник безробіття, який зазвичай подають в новинах не дає повної картини.
Зокрема, він не охоплює людей, які можливо опинилися поза робочою силою, коли справи погані, то в цій ситуації рівень безробіття можуть зрозуміти, на стільки погані справи.
І він також не охоплює людей, які є поза робочою силою, і ця ситуація, рівень безробіття можливо зробить речі гіршими, ніж вони є, коли справи, насправді, покращуються.
Я хочу розпочати свій виступ із розповіді про найнебезпечніших тварин.
Коли ми говоримо про небезпечних тварин, то на думку спадають леви, тигри чи акули.
Але насправді найнебезпечнішою твариною є ... комар
Комари вбили більше людей, аніж будь-яка інша істота в історії людства.
Навіть якщо зібрати всіх тварин докупи, комарі все рівно вбили більше людей, ніж усі вони разом.
Окрім того, комарі забрали більше людських життів, аніж війни та чума.
І ви, мабуть, думаєте, що увесь цей науковий прогрес, суспільні досягнення, кращі міста, кращі цивілізації, кращі санітарні умови, багатство - усе це допомогло нам контролювати комарів, та зменшити захворюваність.
Але, насправді, це не так.
Якщо б нам це було під силу, у світі не було б 200-300 мільйонів випадків захворювання на малярію щороку, ми б не фіксували 1,5 мільйона смертей від цієї хвороби, і у світі б не існувало хвороби, що ще якихось 50 років тому була майже невідомою, а зараз несподівано перетворилась на найнебезпечніший вірус у світі, що його переносять комарі.
Ця хвороба називається лихоманка денґе.
Ще 50 років тому майже ніхто не чув про таке захворювання, і вже точно ніхто не чув про нього у Європі.
Але сьогодні лихоманкою денґе, за даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, заражається від 50 до 100 мільйонів людей щорічно.
Так, ніби все населення Великобританії хворіло на цю хворобу щороку.
За іншими підрахунками, ця цифра насправді удвічі більша.
До того ж, кількість випадків захворювання на лихоманку денґе зростає неймовірно швидко.
За останні 50 років вона зросла у 30 разів.
Тепер я коротко розповім, що ж таке лихоманка денґе, якщо ви, звісно, ще не знаєте цього.
Уявіть, що ви їдете у відпустку.
Наприклад, на Кариби, чи до Мексики або навіть до Латинської Америки,
Азії, Африки, Саудівської Аравії.
До Індії чи на Близький Схід.
Насправді, це не так важливо.
Адже скрізь ті самі комари й ті самі захворювання. Отже ви у зоні ризику.
Уявімо, що вас укусив комар, який переносив цей вірус.
У цьому випадку у вас можуть з'явитися симптоми грипу.
Вони можуть бути доволі легкими.
Почнеться нудота, головний біль, ви відчуватимете, ніби ваші м'язи скорочуються, а кістки - ламаються.
Саме тому цю хворобу в англійській мові називають лихоманкою, що ламає кістки.
Адже саме так почувається хворий.
Цікаво, що якщо вас один раз вкусив комар, і ви перехворіли на лихоманку, ваш організм виробляє антитіла. Якщо вас знову вкусить комар, що переносить той самий штам вірусу, ви не захворієте.
Але справа в тому, що таких вірусів аж 4 штуки.
До того ж, антитіла, що захищають вас від того вірусу, яким ви хворіли раніше, роблять вас уразливішим до трьох інших вірусів.
Отож якщо ви знову захворієте на лихоманку денґе, і це буде інший штам вірусу, то ви будете до нього вразливішим. Симптоми будуть серйознішими, а хвороба прийме важчу форму - геморагічної лихоманки чи інфекційно-токсичного шоку.
Краще не хворіти на денґе, а хворіти повторно - і поготів.
Чому ця хвороба так швидко поширюється?
Відповідь звучить так:
Aedes aegypti.
Це вид комарів, що походять, як це випливає з їхньої назви, із Північної Африки та існують по всьому світу.
Один комар за все життя може подолати близько 183 метри.
Зате вправно подорожують автостопом, особливо їхні яйця.
Комарі відкладають яйця у чистій воді - у будь-якому басейні чи калюжі, у будь-яких посудинах із водою для птахів чи тварин, квітковому горщику - тобто вони відкладають яйця усюди, де є чиста вода.
І якщо ця чиста вода знаходиться біля вантажних контейнерів, біля порту, якщо вона поблизу транспорту, ці яйця зможуть потрапити до будь-якої частини світу.
Саме це й відбувається.
Людство перевозить комарині яйця по всьому світу. Наразі ці комахи потрапили у понад 100 країн світу, де проживає 2,5 мільярди людей. Вони живуть поряд із цими комарами.
Ось вам кілька прикладів, що допоможуть уявити, наскільки швидко усе відбувається: у середині 1970-х років Бразилія заявила, що у них немає Aedes aegypri.
Сьогодні вона витрачає близько 1 мільярда доларів США щорічно, намагаючись контролювати та позбутися лише одного виду комарів.
Вчора чи позавчора, не пам'ятаю точно, мені потрапив на очі звіт Ройтерс, у якому йшлося про те, що вже навіть на Мадейрі зафіксували перші випадки денґе. Усього було виявлено 52 випадки та ще 400 ймовірних випадків захворювання.
Це трапилося 2 дні тому.
Цікаво, що перший комар з'явився на Мадейрі 2005 року. І ось минуло кілька років, і вже є випадки захворювання на денґе.
Тобто куди потрапляють комарі - туди ж потрапляє і денґе.
Як тільки у вашій місцевості з'являються такі комарі, чи туди приїжджає хворий, комар кусає його, потім ще одного, і так далі й далі, і спалахує епідемія.
Саме тому ми мусимо вміти вбивати комарів.
Це ж не дуже складно.
Існує два шляхи.
Перший - використання лаврацидів.
Тобто хімікатів. Ви додаєте їх у воду, де розмножуються комарі.
Але у містах це зробити практично неможливо.
Адже доведеться додати хімікати у кожну калюжу, у кожну посудину з водою, до кожного дерева.
Це не практично.
Другий можливий шлях - спробувати вбити комах, коли вони літають поблизу.
Так виглядає затуманення.
Хтось змішує хімікати із димом і розпиляє їх навколо.
Ви можете робити те ж саме за допомогою спрею.
Але це не дуже приємна штука. Якщо б це було ефективно, тоді б не зростала кількість комарів та випадків захворювання на лихоманку денґе.
Не надто дієвий спосіб, але мабуть найкращий із тих, що ми сьогодні маємо.
Найкращий спосіб захисту - а також мій улюблений спосіб - це сорочка із довгим рукавом. Також стануть у пригоді репеленти.
Але почнімо все з початку.
Розробімо продукт негайно і вирішимо, який продукт нам потрібний.
Щоб зменшити популяцію комарів, потрібне щось ефективне.
Безглуздо вбивати комарів то тут, то там.
Нам потрібен засіб, що значно скоротив би популяцію комах, щоб вони не могли розповсюджувати хворобу.
Цей засіб має бути безпечним для людей. Адже ми будемо використовувати його поряд із людьми.
Він має бути повністю безпечним.
При цьому дія цього засобу не повинна довго впливати на довкілля.
Ми не повинні робити щось безповоротно.
Адже через 20 чи 30 років хтось, можливо, створить ще кращий засіб.
Тобто нам не йдеться про тривалий вплив на довкілля.
Потрібне щось відносно дешеве або ж економічно ефективне. Адже у процесі братиме участь чимало країн, деякі з яких є країнами, що розвиваються, або мають низькі доходи.
Врешті решт, нам потрібен засіб, зорієнтований лише на певний вид комах.
Ми хочемо позбутися комарів, що переносять денґе, а не знищити геть усіх комах.
Деякі з них дуже корисні. Інші важливі для екосистем.
Вид комах, про яких ідеться, не такий. Вони заполонили довкілля.
Тому ми хочемо зберегти інші види комах. А позбутися лише одного.
Здебільшого цей вид комарів живе у вашій оселі чи поблизу неї. Тому який би засіб ми не винайшли, він має дістатися комахи.
Він має бути всередині будинку, у спальні, на кухні.
У комарів є дві особливості, що допоможуть нам у цьому проекті.
По-перше, самець комара не кусається.
Тому вкусити вас може лише самка комара.
Самець не може вкусити і не вкусить, адже в нього навіть немає чим вкусити вас.
Тому справа у самках.
І друга особливість полягає у тому, що самці дуже вправно знаходять самок.
Якщо ми випустимо самця комара, і десь поблизу буде самка, він обов'язково її знайде.
Саме ці два фактори ми й використовували.
Ось буденна ситуація: самець знаходить самку, вони народжують цілу купу нащадків.
Одна самка відкладає приблизно 100 яєць за один раз, і до 500 яєць протягом усього життя.
Але якщо самець має ген, що спричиняє смерть нащадкам, тоді вони не виживуть, і замість 500 комарів, що літатимуть навкруги, ми отримаємо чисте повітря.
Якщо ж ми випустимо більше таких самців, тоді приплідок загине на різних стадіях свого життя. Назвімо таких самців стерильними.
Якщо ми випустимо багато стерильних самців, тоді самки найімовірніше знайдуть саме їх, а не плідних самців. Таким чином ми зменшимо популяцію комарів.
Випущені самці шукатимуть на волі самок.
Якщо вони знайдуть одне одного, то не матимуть нащадків.
Якщо ж самці не знайдуть самок, вони все рівно помруть.
Їхнє життя триває всього декілька днів.
Саме на цій стадії ми зараз і знаходимося.
Цю технологію розробили декілька років тому в Оксфордському університеті.
Компанія Оксітек, де ми працюємо над цією проблемою останні 10 років, дотримується методів, схожих на підхід фармацевтичних компаній.
Внутрішій аналіз і тестування тривали приблизно 10 років. Після цього ми вважали, що готові застосувати свій винахід на практиці.
Тому вийшли з розробкою у відкрите середовище. Це завжди відбувається за згоди громади та з усіма необхідними дозволами.
Ми провели випробування у польових умовах на Кайманових островах, невелике випробування у Малайзії та ще два у Бразилії.
І який же результат ми отримали?
Чудовий.
Через чотири місяці після того, як ми випустили самців, популяція комарів
- ми здебільшого працюємо у селах із населенням 2-3 тисячі людей, тобто починаємо із невеликих громад - популяція комарів скоротилася на 85% всього за чотири місяці.
Але насправді після цього рахувати стало дуже важко, оскільки комарів майже зовсім не залишилося.
Це те, що ми бачили на Кайманових островах, те, що зробили у Бразилії, під час польових випробовувань.
Наразі ми намагаємося провести випробування у місті з населенням 50 тисяч людей. Так ми побачимо, які результати отримаємо у більшому масштабі.
В Оксфорді є виробничий підрозділ, де "виробляють" комарів.
Ми можемо "виробляти" їх на площі, яка лише трохи більша за площу цього червоного килима. Ми можемо "виробляти" приблизно 20 мільйонів комарів на тиждень.
І транспортувати їх у будь-який куточок світу.
Це досить дешево, адже посудина для перевезення завбільшки як горнятко для кави. У ній можна перевезти близько 3 мільйонів яєць.
Тому вартість транспортування - це не найбільша проблема (Сміх).
Наш підрозділ можна назвати фабрикою з виробництва комарів.
Бразилія, де ми проводили випробування, власноруч побудувавла фабрику комарів, значно більшу за нашу. Ми використаємо її, щоб збільшити масштаб проекту у Бразилії.
Ми відсилаємо яйця комарів.
Розділяємо самців та самок.
Поміщаємо самців у невеликі горщики, потім їдемо на машині і по дорозі випускаємо самців на волю.
Усе, звісно, трохи складніше.
Адже ми хочемо випустити комарів так, щоб вони покрили більшість території.
Тому ми беремо карти Google, ділимо територію, і розраховуємо, як далеко вони можуть залетіти, щоб упевнитися, що комарі покриють усю територію. Потім повертаємося і вже незабаром бачимо, як популяція комарів стрімко скорочується.
Ми робили щось подібне у сільському господарстві.
Ми маємо декілька проектів у сільському господарстві і я сподіваюся, що ми зможемо знайти необхідне фінансування, щоб почати працювати над проблемою малярії.
Ось такі наші справи. Ще кілька думок на завершення. У нашому проекті біологія доповнює хімію завдяки низці соціальних досягнень.
Біологічні підходи мають різні форми. Наприклад, генна інженерія - уже існують ферменти для промислового використання, генно-інженерні ферменти для продуктів харчування.
Ми вже маємо генно-модифіковане насіння, ліки, нові вакцини. Усе це ми отримали за допомогою однієї технології, яка дала різні результати.
Звісно, що я "за".
Я особливо підтримую ці ідеї там, де старі технології вже неефективні чи неприйнятні.
І хоча технології схожі, результати їхнього застосування кардинально відрізняються. Якщо наш метод порівняти із генно-модифікованим насінням, ми побачимо, що обидва методи прагнуть принести користь.
Обидва мають позитивний ефект. Наприклад, пестицидів тепер використовують менше.
Але якщо генна модифікація насіння має на меті захистити рослини, давши їм якісь переваги, ми робимо інакше. Ми беремо комарів і наділяємо їх найбільшою хибою, яка може в них бути - заважаємо їм розмножуватися.
Для комарів це кінець.
Щиро дякую. (Оплески).
Ви, напевно, чули історію про двох крамарів, які навідалися до Африки у 1900-х роках, щоб з"ясувати, чи там можна продавати взуття.
Незабаром вони відіслали телеграми в Манчестер.
В одній з них було написано:
"Становище - безнадійне!
Тут взагалі не носять взуття".
А інший крамар написав:
"Чудова нагода!
У них немає ще ніякого взуття".
(Сміх)
Сьогодні у світі класичної музики склалася подібна ситуація, позаяк деякі люди думають, що класична музика вмирає.
А інші ще взагалі нічого про неї не чули.
Щоб не вникати у статистичні дані і тенденції і не розповідати про оркестри, що припиняють грати, та компанії звукозапису, які збанкрутували, я подумав, що цього вечора краще провести експеримент.
Взагалі-то, це не зовсім експеримент, адже я знаю результат.
Але все ж таки щось схоже на нього. (Сміх)
Спершу мені треба зробити дві речі.
Насамперед, я хочу нагадати Вам, як грає на фортепіано семирічна дитина.
Можливо, така дитина живе у Вашому домі.
І грає приблизно так:
(Фортепіано)
Бачу, хтось із Вас упізнав свою дитину.
Якщо вона бере уроки протягом року, то у вісім вона грає так:
(Фортепіано)
Минає ще рік - тепер їй дев'ять.
(Фортепіано)
І ось минає ще один рік.
(Фортепіано)
Але на цьому етапі дітям, як правило, набридає.
(Сміх) (Оплески)
Але якщо почекати ще один рік, Ви почуєте ось це:
(Фортепіано)
Ви подумаєте, що дитина раптом захопилася музикою, змінився викладач, настав перехідний вік чи ще щось.
Але насправді змінилися акценти.
Бачите, першого разу хлопчик грав, акцентуючи кожну ноту.
(Фортепіано)
А наступного разу - кожну другу ноту.
(Фортепіано)
Стежте за моєю головою.
(Сміх)
Дев'ятирічна дитина акцентуватиме кожну четверту ноту.
(Фортепіано)
А десятирічна - кожну восьму.
(Фортепіано)
Одинадцятирічна дитина взагалі відіграє всю частину на одному подиху.
(Фортепіано)
Навіть не знаю, як я опинився у цьому положенні.
(Сміх)
Я не хотів рухати плечима чи тілом.
Це музика керувала мною. І саме тому я називаю це "грою однієї сідниці".
(Фортепіано)
Існує також гра іншої сідниці.
(Фортепіано)
Колись один чоловік спостерігав за моїм майстер-класом, коли я пояснював щось молодому піаністові.
Він був президентом корпорації в Огайо.
"Уся твоя біда в тому, що ти граєш двома сідницями, а треба однією!"
Тоді я показав йому, як треба робити.
І раптом музика злетіла.
Вона злетіла угору.
Усі глядачі аж роззявили рота, коли почули різницю.
А потім я отримав листа від цього чоловіка.
Він сказав: " Я був вражений.
Повернувся і перетворив усю свою компанію на компанію однієї сідниці".
(Сміх)
А тепер я розповім Вам про Вас.
Тут близько 1600 людей.
Мабуть 45 із Вас палко закохані в класичну музику.
Ваше радіо завжди налаштоване на хвилю класичної музики.
У машині Ви маєте диски і ходите на концерти. А Ваші діти навчаються у музичній школі.
Ви не можете уявити свого життя без класичної музики.
Але це тільки перша група. І у ній доволі небагато людей.
Є ще одна група - трохи більша.
До неї входять ті, хто не має нічого проти класичної музики.
(Сміх)
Наприклад, Ви приходите з роботи після довгого дня. Смакуєте келих вина, задерши ноги.
І трішки Вівальді на задньому плані не зашкодить.
(Сміх)
Це була друга група.
Тепер - третя. Це люди, які ніколи не слухають класичну музику.
Це просто не входить у Ваше життя.
Ви слухаєте класику як пасивні курці в аеропорту, (Сміх) -- ну ще почуєте уривок маршу з "Аїди", коли заходитимете в зал.
Інакше Ви її не слухаєте.
І таких людей напевно більшість.
Є ще одна дуже маленька група. Ці люди вважають, що їм ведмідь на вухо наступив.
Неймовірно багато людей так думають.
Багато разів я чув:
"Моєму чоловікові ведмідь на вухо наступив".
(Сміх)
Насправді, слух є у всіх.
Якщо б у Вас не було слуху, Ви не змогли б переключити передачу в машині.
Ви б тоді не розуміли, чи людина родом із Техасу чи Риму.
Коли Ваша мама телефонує і просто каже "Привіт",
Ви одразу не тільки впізнаєте, що це вона, а і який у неї настрій.
У кожного чарівний слух.
Ніхто не глухий.
Але мене не влаштовує ця прірва між тими, хто розуміє і кому подобається класична музика, і тими, хто взагалі ніяк із нею не пов'язаний.
А людей, у яких немає слуху, серед нас узагалі немає.
Але навіть між цими трьома групами - прірва.
Тому я не зупинюсь, поки кожна людина в цьому залі, на вулиці і у всьому світі не зрозуміє і не полюбить класичну музику.
І ми почнемо просто зараз.
Розумієте, я ні на мить не сумніваюся, що все спрацює, якщо Ви будете дивитися мені в очі.
Лідер не повинен вагатися, коли він намагається донести до людей якусь ідею.
Уявіть, якщо б Мартін Лютер Кінґ сказав:
"Є в мене тут одна мрія, але я не впевнений, чи вона їм сподобається".
(Сміх)
Зараз я зіграю одну п'єсу Шопена.
Чудова прелюдія.
Дехто з Вас її впізнає.
(Музика)
"О, які гарні звуки", (Музика)
Коли я почав, Ви подумали:
"Мабуть не варто їхати в те ж саме місце під час літньої відпустки".
(Сміх)
Кумедно, правда? Кумедно, як ці думки потрапляють до голови.
І звичайно - (Оплески) і звичайно - якщо твір довгий, а у Вас був напружений день,
Ви можете навіть задрімати.
Тоді сусід постукає Вас по плечу і скаже:
"Прокидайся!
Це ж культура!" І спати захочеться ще більше.
А може Ви засинаєте під класичну музику не тому, що день був важкий, а через мене?
Хтось думав, поки я грав:
"Чому він так часто акцентує звуки?"
Якщо б я робив це, рухаючи головою, всі б точно помітили.
(Музика)
Тепер до кінця життя, коли Ви слухатимете класичну музику, то зможете визначити ці імпульси.
Тоді з'ясуймо, що ж відбувається насправді.
Ось нота Сі, наступна нота - До.
До вміє робити сумною Сі, правда ж?
(Сміх)
Усі композитори це знають.
Для сумної мелодії вони просто беруть ці два звуки.
(Музика)
Але це всього лиш До і чотири сумненькі Сі.
(Сміх)
Потім ідуть Ля, Соль і Фа.
Отже у нас є Сі-Ля-Соль-Фа.
І якщо так, то на що сподіватися далі?
Щасливий випадок!
Спробуймо ще раз.
О, я чую хор TED!
(Сміх)
Ви помітили, що немає людей без слуху? Жодної людини.
Кожне село у Бангладеш і кожен хутір у Китаї знає: да, да, да, да - да.
Але Шопен не хотів грати Мі. Бо інакше що б трапилося? Усе б закінчилося, як у Гамлета.
Пам'ятаєте Гамлета?
1 дія, 3 сцена.
Гамлет дізнається, що його дядько вбив його батька.
Пам'ятаєте - він одразу ж іде до дядька і намагається вбити його, але відступає.
Згодом знову іде вбивати - і знову відступає.
Усі критики, які сидять ось там у задньому ряду, мусять мати на все свою думку і тому зауважать:
"Гамлет просто все відкладав на потім".
(Сміх)
Або скажуть, що він страждав від Едипового комплексу.
Та ні, тоді п'єса на цьому закінчилася б.
Ось чому Шекспір усе втиснув у Гамлета -- божевільну Офелію, п'єсу у п'єсі, череп Йорика, копачів могил.
Усе для того, щоб відкласти - до 5 дії - вбивство дядька.
Так само і Шопен - мелодія майже досягає Мі, але він каже:
І повторює все спочатку.
Тепер він стає збудженим. (Фортепіано) Це збудження, не хвилюйтеся.
Далі він досягає Фа-дієз і нарешті повертається до Мі.
Але це не той акорд -- тому що акорд, що його він шукає, ось тут (Фортепіано), а замість цього він грає ... так званий оманливий каданс, адже він вводить в оману.
Я завжди кажу своїм студентам:
"Коли граєте оманливий каданс, обов'язково піднімайте брови. І тоді всі зрозуміють".
(Сміх) (Оплески)
Він бере Мі, але не з тим акордом.
Ще раз Мі, але новий акорд також не підходить.
Ще раз - знову не те.
І знову.
І нарешті... (Фортепіано)
Пан у першому ряду зітхнув.
Він так само зітхає, коли повертається додому після важкого дня, виймає ключ із машини і каже:
"Я вдома". Тому що ми всі знаємо, де наш дім.
Отже ця п'єса про повернення здалеку.
І я зіграю її ще раз спочатку. А Ви слухатимете - Сі, До, Сі, До, Сі, До, Сі --
Донизу до Ля-Соль-Фа.
Майже досягнула Мі, але тоді всьому кінець.
Він повертається до Сі - хвилювання - Фа - Мі.
Не та гармонія, не той акорд, знову не той.
І, нарешті, він вдома.
Я граю, сидячи на одній сідниці.
(Сміх)
Адже для того, щоб пройти шлях від Сі до Мі, я мушу забути про кожну окрему ноту і почати думати тільки про рух, про довгу лінію від Сі до Мі.
Ми тільки-но повернулися з Південної Африки.
Туди неможливо поїхати, не пам'ятаючи, що Нельсон Мандела просидів там у в'язниці 27 років.
Цікаво, про що він там думав?
Про їжу?
Ні, він думав про майбутнє Південної Африки і людства. Його бачення допомагало йому жити.
Довга лінія.
Так і птах - не думає про перешкоди на землі, над якими летить, а просто летить уперед.
Відчуйте цей рух від Сі до Мі.
І ще одне прохання, перш ніж я почну грати, згадайте когось, кого Ви колись палко любили - бабусю, коханого, того, кого любили всім серцем, і кого більше немає.
Просто згадайте цю людину і слухайте музику від Сі до Мі. І ви зрозумієте усе, що хотів сказати Шопен.
(Музика) (Оплески)
Ви мабуть здивовані, що я також плескаю.
Якось я зробив це у школі в Бостоні. Там було 70 семикласників у віці 12 років.
І я зробив з ними все те ж, що і з Вами.
У кінці вони захоплено плескали. Вони плескали.
Я плескав. Вони плескали.
Потім я спитав:
"Чому я плескаю?"
І хтось із дітей сказав:
"Тому що ми слухали!"
(Сміх)
1600 зайнятих людей, які займаються усім, чим завгодно, уважно слухали і були глибоко зворушені Шопеном.
Це неабищо.
Я впевнений, що кожен відчув це.
Звичайно, я не можу бути цілковито впевнений.
Тому розповім Вам, що трапилося зі мною одного разу.
Я був в Ірландії у час скрути, 10 років тому, і працював із дітьми католиків і протестантів над розв'язанням конфліктів.
Ми також слухали з ними класичну музику.
Це було доволі ризиковано, оскільки вони - діти вулиць.
Наступного ранку до мене підійшов один хлопець і сказав:
"Знаєте, я взагалі ніколи такої музики не слухав, але коли Ви грали той "Шопінговий" уривок..." (Сміх)
"Мого брата вбили торік, і я не плакав за ним, але коли Ви грали цей уривок, я думав лише про нього.
У мене потекли сльози.
Я плакав і відчув полегшення".
Тоді я зрозумів, що класична музика - для всіх.
Абсолютно для всіх.
Щоправда, люди мого фаху - музиканти - на жаль, не завжди так вважають.
Вони кажуть, що тільки 3% населення люблять класику.
Якщо ми зможемо зробити так, щоб її полюбили 4% - ми переможемо!
Я запитую:
"Але як мені жити?
Що говорити?
Як бути? Якщо зараз класичну музику люблять 3% людей на планеті, як домогтися 4%?
Що робити?
Що говорити?
Як бути? Я впевнений, що кожен любить класику -- просто дехто поки що не підозрює про це".
(Сміх)
Два цілком різні світи.
Одного разу, коли мені було 45 років, і я вже 20 років диригував оркестром, мене осяяло.
Диригент не творить жодного звуку.
Але саме мене Ви бачите на обкладинках CD. (Сміх)
Але ж диригент не грає ані звуку!
Від диригента залежить, чи почуватимуться музиканти могутніми.
Раптом усе моє життя змінилося.
Музиканти з мого оркетсру приходили і запитували:
"Бене, що трапилось?" А ось що трапилось.
Я зрозумів, що повинен пробуджувати в інших людях їхні приховані можливості.
Я хотів знати, чи мені це вдається.
Знаєте, як про це дізнатися?
Погляньте на очі.
Якщо очі сяють, тоді Вам виходить.
Ви можете освітити ціле село очима цього хлопця.
(Сміх)
Якщо очі сяють, Ви все робите правильно.
Якщо в очах немає блиску, тоді настає час запитати себе - хто я такий, якщо у моїх музикантів згаслий погляд?
Запитайте себе про своїх дітей.
Хто я, якщо у моїх дітей не блищать очі?
Відкривається зовсім інший світ.
А тепер наша чарівна подорож наближається до завершення, і ми знову спускаємося на землю.
Ми мусимо запитати себе:
"Ким я буду, коли повернусь у світ?"
Я знаю одне визначення успіху.
Доволі просте.
Це не багатство, не слава, і не влада.
Успіх - це сяючі очі довкола Вас.
І останнє - наші слова дуже важливі.
Слова, які виходять із наших вуст.
Я дізнався про це від жінки, яка вижила в Освенцимі. Від однієї із небагатьох уцілілих.
Вона потрапила до табору в 15 років. Її брату було 8, батьків вони втратили.
Вона розповіла мені:
"Ми їхали в потязі до Освенциму, я подивилася вниз і побачила, що мій брат загубив взуття.
Я крикнула:
"Чому ти такий неуважний, не дивишся за своїми речами!"
Так, як старша сестра каже своєму молодшому брату.
На жаль, це були останні слова, які вона сказала своєму братові. Він не вижив.
Вони більше ніколи не зустрілись.
Коли вона вийшла з табору, то поклялася.
"Я повернулася до життя після Освенцима і поклялася, що ніколи не вимовлю слів, які б не хотіла вимовити останніми в житті".
Чи зможемо ми так жити?
Ні.
І вчинимо кривду собі та іншим. Але про це варто пам'ятати.
Дякую.
(Оплески)
Сяючі очі, сяючі очі.
Дякую.
(Музика)
Якщо ви - незряча дитина в Індії, то скоріш за все, ви будете змушені боротися як мінімум з двома серйозними проблемами.
Перша проблема полягає в тому, що шанси отримати лікування наближаються до нуля, тому що більшість програм реабілітації сліпоти в країні орієнтовані на дорослих, і там дуже-дуже мало лікарень, що обладнані для лікування дітей.
По суті, якщо б вас і лікували, скоріш за все, це робила би людина без медичного диплома, як показує цей випадок в штаті Раджастан.
Це трирічна дівчина-сирота, у якої була катаракта.
Опікуни дівчинки відвезли її до сільського лікаря, та замість того, щоб запропонувати опікунам відвезти дівчинку до лікарні, він вирішив припекти їй живіт розпеченим залізом, щоб вигнати з дівчинки демонів.
Про другу проблему вам повідомлять неврологи, які скажуть, що якщо ви старше чотирьох-п'яти років, то навіть якщо вам вилікують очі, шанси на те, що ваш мозок навчиться бачити, дуже і дуже малі. Малі або взагалі відсутні.
Коли я почув про ці проблеми, вони глибоко занепокоїли мене, як по особистим причинам, так і по науковим.
Дозвольте почати з особистого.
Це прозвучить банально, але це правда.
Це мій син Даріус.
Як новоспечений батько, я абсолютно інакше розумію, наскільки діти чуттєві, які у нас перед ними зобов'язання, і як сильно ми здатні любити їх.
Я б перевернув гори, заради лікування Даріуса. І для мене той факт, що в світі можуть бути інші Даріуси, які не отримують лікування, абсолютно не справедливий.
Це моя особиста причина.
Наукова причина складається у представлені в неврології критичного періоду розвитку, ніби, якщо мозок старше чотирьох-п'яти років, то він втрачає здатність до навчання, що протирічить моїм представленням, оскільки я вважаю, що ця ідея не була адекватно перевірена.
Ідея бере свій початок з робіт Девіда Хьюбела і Торстена Візеля, двох гарвардських дослідників, які отримали Нобелівську премію в 1981 році за дослідження фізіології зору -- прекрасні дослідження, але, я думаю, що деякі їх ідеї були передчасно екстрапольовані на людину.
Вони працювали з кошенятами, піддаючи їх різним видам депривації, і ті дослідження, що були отримані ще в 60-х роках, зараз застосовуються до людських дітей.
Я зрозумів, що повинен зробити дві речі.
Перша: надати медичний догляд дітям, що в даний момент не забезпечені лікуванням.
І це гуманітарна місія.
Науковою місією буде пошук границі зорового пристосування.
Можна сказати, що ці дві місії відмінно поєднуються та доповнюють одна одну.
Насправді, одна не можлива без іншої.
Щоб виконати цю подвійну місію, декілька років назад я запустив проект Пракаш.
"Пракаш", як ви знаєте, в перекладі з санскриту - "світло" і ідея полягає тому, що, приносячи світло в житті дітей, ми отримуємо шанс пролити світло на деякі з самих складних загадок неврології.
Емблема, не дивлячись на дуже ірландський вигляд, насправді з'явилася від індійського символа - Дия, глиняної лампи.
Загалом, ідея проекту складається з трьох етапів: соціальна програма для визначення, яким дітям потрібна допомога, лікування та наступні дослідження.
Я хочу представити вам короткий відеоролик, в якому показані два перших етапи роботи.
Це соціальний центр, що організований в школі для сліпих.
(Текст:
У більшості дітей повна, хронічна сліпота...)
Паван Сінха:
Оскільки це школа для сліпих, велика кількість дітей там з хронічними захворюванням.
Це - випадок мікрофтальмії, тобто недорозвинених очей, і це хронічне захворювання.
Воно не лікується.
Це крайній випадок мікрофтальмії, що називається енофтальмом.
Але час від часу ми натрапляємо на дітей, у яких виявляється залишковий зір, і це дуже гарний знак, що говорить про те, що від захворювання можна позбавитись.
Після огляду ми відправляємо дітей у лікарню.
Це лікарня в Делі, з якою ми працюємо,
Благодійна лікарня зору Шкрофа (Schroff Charity Eye Hospital).
Там є дуже добре обладнаний педіатричний офтальмологічний центр, який став можливим частково дякуючи благодійності Рональда МакДональда.
Харчування гамбургерами іноді дійсно корисне.
Такі обстеження дозволяють нам підвищити здоров'я зору у багатьох дітей
і допомагають знайти дітей, які зможуть брати участь в проекті Пракаш.)
Зараз камера наблизиться до очей дитини, ви побачите причину його сліпоти.
Білі плями в центрі його зіниць -- це вроджена катаракта, яка замутняє кришталик ока.
Кришталики наших очей прозорі, але кришталики цієї дитини стали непрозорими, і тому він не може бачити світ.
Отже, дитина отримує лікування.
Ви побачите знімки ока.
Тут око ще з мутним кришталиком, тут кришталик вилучений, а тут в око вставлено акриловий кришталик.
Тут ця ж дитина через три тижні після операції, з відкритим правим оком.
(Оплески)
Дякую.
Навіть після цього маленького відео стає ясно, що одужання можливо, і зараз ми забезпечуємо лікування більш ніж 200 дітям, і історія з ними повторюється.
Після лікування дитина отримує значні можливості.
Насправді так відбувається, навіть якщо людина отримала зір після декількох років сліпоти.
Кілька років тому ми написали статтю про жінку, на фотографії вона праворуч, вона стала бачити в літньому віці, і для її віку в неї чудовий зір.
Я повинен зробити трагічне зауваження. Два роки тому вона загинула в автокатастрофі.
Її історія справді надихає, маловідома, але надихаюча історія.
І коли ми стали отримувати такі результати, ви можете уявити, що це викликало багато шуму у науковій та популярній пресі.
Ось стаття в журналі "Nature", описує нашу роботу, і ще одна в "Time".
Ми були достатньо впевнені, ми і зараз впевнені, що відновлення можливо, незважаючи на тривалу сліпоту.
Напрошується очевидне запитання: як іде процес відновлення?
Ми досліджуємо процес наступним чином. Припустимо, ми знайшли дитину, чутливу до світла.
Дитині надається лікування, і я хочу підкреслити, що лікування абсолютно безкоштовне. Ми не вимагаємо компенсацій.
Лікування отримують і велика кількість дітей, з якими ми не працюємо.
Кожну дитину, що потребує лікування, лікують.
Після лікування, приблизно щотижня, дитина проходить ряд простих перевірок, які дозволяють зрозуміти, як її зір приходить в норму.
І ми намагаємося робити це якомога довше.
Цей шлях розвитку дає нам безпрецедентну і неймовірно цінну інформацію про те, як підтримуваний зір відновлюється.
Які причинні зв'язки можуть бути між здібностями, що рано розвиваються і тими, які з'являються пізніше?
Ми використовували загальноприйнятий підхід для дослідження безлічі різних зорових здібностей, але я хочу особливо виділити одну з них -- це розбиття зображення на об'єкти.
Будь-яке зображення, подібне зображенню ліворуч, будь це реальне або штучне зображення, складається з маленьких областей, які ви бачите посередині, областей різних кольорів і різної яскравості.
Перед мозком стоїть складне завдання суміщення та об'єднання підмножин цих областей на щось більш осмислене, в те, що ми можемо вважати об'єктами, що ви і бачите справа.
І ніхто не знає, як це відбувається. Це питання, яким ми задаємося в проекті Пракаш.
Ось що відбувається незабаром після відновлення зору.
Ця людина отримала зір всього пару тижнів тому, і ви бачите як, Етан Майерс, аспірант з Массачусетського Технологічного Інституту, проводить з ним експеримент.
Його зорова координація дуже слабка, але ви можете бачити, які саме області він намагається розпізнати.
Якщо показати йому зображення реального світу, якщо показати реальний світ будь-якій людині на зразок нього, він не зможе розпізнати більшість об'єктів, тому що світ для нього надто фрагментований, для нього це колаж, строката мозаїка з областей різного кольору і яскравості.
Такі області виділені зеленим контуром.
Якщо попросити його показати, де знаходяться об'єкти, навіть якщо він не може їх назвати, він покаже на ці області.
Таким чином, світ -- це складна мозаїка з таких областей.
Навіть тінь на м'ячі стає окремим об'єктом.
Досить цікаво, що через кілька місяців відбувається наступне.
Доктор:
Скільки тут об'єктів?
Пацієнт:
Два об'єкти.
Доктор:
Якої вони форми?
Пацієнт:
Форми ...
Ось це коло, а це квадрат.
П.С.:
Відбулася істотна зміна.
Виникає питання: що лежить в основі цієї зміни?
Це глибоке питання і особливо вражає те, яка проста відповідь на нього.
Відповідь полягає в русі, і я хочу показати це в наступному відео.
Доктор:
Які фігури ви бачите?
Пацієнт:
Я не можу розібрати.
Доктор:
А зараз?
Пацієнт:
Трикутник.
Доктор:
Скільки тут об'єктів?
А зараз, скільки тут об'єктів?
Пацієнт:
Два.
Доктор:
Що це за об'єкти?
Пацієнт:
Квадрат і коло.
П.С.:
І ми бачимо цю закономірність знову і знову.
Саме динамічна інформація потрібна зоровій системі, щоб розпізнавати світ.
Таким чином, на основі цього і деяких інших експериментів, ми робимо висновок, що обробка динамічної інформації, або обробка руху, є основною для побудови всієї системи візуальної обробки. На ній заснована візуальна інтеграція, а потім і розпізнавання.
Ця проста ідея має далекосяжні наслідки.
Дозвольте коротко сказати про два з них.
Перший -- з галузі інженерії, а другий з області медицини.
Отже, з позиції інженерії ми можемо поставити запитання, знаючи, що рух такий важливий для людської зорової системи, чи можемо ми використовувати цей підхід при створенні штучної зорової системи, яка може самонавчатися, яку не повинен програмувати програміст-людина.
Саме це ми і намагаємося зробити.
Я з МІТ, а там потрібно застосовувати будь-які знання, які у вас є.
І ми створюємо систему "Ділан", це обчислювальна система з претензійним завданням: отримувати візуальні сигнали, подібні тим, що отримує людське дитя, і самостійно з'ясовувати, які об'єкти знаходяться в полі зору.
Не замислюйтеся про внутрішню будову Ділана.
Зараз я хочу розповісти про те, як ми його тестували.
Ми тестували Ділана, подаючи йому відео того ж роду, як я говорив, що бачать діти, які беруть участь у проекті Пракаш.
Але досить довго ми не могли зрозуміти, як ми можемо отримати подібне відео.
І я подумав, що ми можемо зробити Даріуса носієм нашої бебі-камери, і таким чином забезпечувати Ділана потрібними сигналами.
Ось що ми зробили.
(Сміх)
Мені довелося довго вмовляти дружину.
(Сміх)
Пем, якщо ти дивишся цю програму, вибач мене, будь ласка.
Ми скоригували оптику камери так, щоб імітувати гостроту зору малюка.
Можливо, ви знаєте, що діти народжуються практично сліпими.
У них гострота зору -- у нас це 20/20 -- гострота зору у малюків приблизно 20/800, це означає, що вони бачать світ в дуже, дуже розмитому вигляді.
Ось як виглядає відео з дитячою камери.
(Сміх) (Оплески)
На щастя, в цьому ролику немає звукової доріжки.
І дивно, що працюючи з таким сильно розмитим зображенням, малюк дуже швидко здатний знаходити в цьому зображенні сенс.
А через два або три дні малюк починає звертати увагу на обличчя своєї матері або батька.
Як це відбувається?
Ділан насправді робить це, навіть отримуючи зображення подібної якості. Всього через шість-сім хвилин перегляду відео Ділан починає виділяти ділянки, що містять обличчя.
Це істотний доказ сили руху.
А ось медичний наслідок, який стосується області аутизму.
Кілька дослідників пов'язують візуальну інтеграцію з аутизмом.
Коли ми дізналися про це, ми поставили запитання: чи може порушення візуальної інтеграції бути проявом якогось прихованого дефекту обробки динамічної інформації при аутизмі?
Тому що, якщо це припущення вірне, то це матиме неабиякий вплив на наше розуміння причин прояви різних аспектів фенотипу аутизму.
Зараз ви побачите на відео двох дітей, що грають в "понг", один з них з аутизмом, інший без.
Поки дитина грає в "понг", ми стежимо за тим, куди він дивиться.
Червоні точки показують, куди спрямований погляд, це нейротипічна дитина, і ви бачите, що дитина може отримувати підказки з динамічної інформації, щоб вгадати, куди прилетить кулька.
Ще до того, як кулька досягне місця, дитина вже дивиться туди.
Тепер подивіться, як в ту ж гру грає дитина з аутизмом.
Замість того, щоб передбачати, він постійно дивиться туди, де знаходиться кулька.
Ефективність використання динамічної інформації при аутизмі здається значно зниженою.
Ми продовжуємо працювати в цьому напрямку, і, сподіваюся, скоро ми отримаємо ще більше результатів.
Забігаючи вперед, якщо уявити, що це коло символізує всіх дітей, яких ми вже вилікували, то ось це -- реальний обсяг завдання.
Червоні точки -- це ті діти, яких ми не лікували.
Таким чином, ще дуже багато дітей потребують лікування, і для того щоб розширити рамки проекту, ми плануємо відкрити дитячий центр Пракаш, в якому буде спеціальна педіатрична лікарня, школа для дітей, яких ми лікуємо, а також передовий дослідний центр.
Центр Пракаш об'єднає охорону здоров'я, освіту і дослідження так, що це безсумнівно зробить його чимось більшим, ніж сума його частин.
Підводячи підсумок, Пракаш за свої п'ять років існування вплинув на кілька областей, таких як неврологія, пристосованість і здатність до навчання мозку, медично важливі гіпотези щодо аутизму, розробка автономної машинної зорової системи, навчання студентів і аспірантів, і, що найважливіше, на реабілітацію дитячої сліпоти.
І для моїх студентів, і для мене це було феноменальним досвідом, тому що ми провели цікаве дослідження, і в той же час допомогли багатьом дітям, з якими працювали.
Дякую!
(Оплески)
Ласкаво просимо до курсів з програмування в Академії Хана.
Чи є ти повним новачком у комп"ютерному програмуванні?
Що ж, не хвилюйся.
Це означає, що ти такий сам, як і 99.5% людей світу.
І ми тут, щоб допомогти.
Б"юсь об заклад, тобі цікаво дізнатись, чим же в дійсності є програмування.
Коли ми пишемо програму, ми даємо комп'ютеру низку команд, що схожі на трохи дивну форму англійської мови.
Уяви собі, буцім комп'ютер - слухняний цуцик, що чемненько слухає твої команди і робить все, що лиш йому накажеш.
На щастя, програмування не є чимось складним і доступним лише вузькому колу людей.
Цьому може навчитись кожен.
Діти, підлітки, дорослі зі всіх куточків світу сьогодні вчать програмування.
Так що ж такого "крутого" в програмуванні?
Чому всі ті люди вчать його?
Гм, це залежить від того що ти вважаєш "крутим".
Тому що, як виявляється, програмування можна застосувати майже для всього.
Сьогодні люди пишуть програми щоб робити все, починаючи від допомоги лікарям і пацієнтам лікувати хвороби; допомоги в порятунку видів, яким загрожує небезпека, по всьому світу; створення автомобілів, яким не потрібен водій, відтак тобі не треба хвилюватись через курси водіння, коли ти подорослішаєш; створення прикрас за допомогою алгоритмів; розробки роботів, котрі можуть дбати про пацієнтів, чи роботів, які можуть мандрувати Марсом в пошуках води на поверхні; створення цікавих ігор, як-от Doodle Jump, Draw Something, Angry Birds, та взагалі, будь-якої гри, в яку ти коли-небудь грала (грав); створення фільмів, на кшталт тих дивовижних 3-D фільмів від студії Pixar, як Аватар, або створення комп"ютерної графіки для ігрового кіно, такої, як Голум із Володаря Кілець; створення веб-сайтів та програм, котрими ти користуєшся щодня, весь час, таких як Facebook, Google Maps,
Wikipedia, YouTube, Pinterest; і, звичайно ж, для навчання цілого світу на таких веб-сайтах, як Khan Academy, де ти і знаходишся в даний момент.
Отож, прямо зараз, у Khan Academy, ти можеш навчитись створювати власні малюнки та ігри, що дасть тобі чудовий початок до створення всього, що ти лиш можеш уявити.
Можливо,тобі важко уявити, як створення малюнку відноситься до створення веб-сайту, програмування телефонів, чи лікування хвороб, але, віриш чи ні, ті самі базові концепції використовують чи не всі програмісти, майже у будь-якій програмі.
Це означає, що як тільки ти навчишся програмувати у Khan Academy, тобі буде набагато простіше вчити інші типи програмування.
Це був дуже важливий крок - прийти сюди і подивитись це відео.
Тож давай перейдемо до твоєї найпершої програми.
Зустрінемось там!
Завдання: Використовуючи знаки "більше" або "менше", утворіть правильні ствердження.
Отже, треба визначити, 45.675 більше чи менше за 45.645.
Давайте подивимось на кожне з цих чисел.
Я напишу їх одне над другим.
Перше число - сорок п'ять цілих, шістсот сімдесят п'ять тисячних.
Друге число - сорок п'ять цілих і шістсот сорок п'ять тисячних.
Коли ви на все це подивитесь, то побачите, що вони різняться тільки однією цифрою, що стоїть на місці сотих.
В нас тут 7 сотих, і тут 4 сотих.
Все інше однакове, тож це число, здається, більше.
Це число більше ніж 45.645, або шістсот сорок п'яти тисячних.
Я запишу це тут, просто щоб впевнитися, що ми знаємо, що ми робимо.
Сорок п'ять цілих, шістсот сімдесят п'ять тисячних, або 45.675 звісно більше, ніж 45.645, або сорок п'ять цілих, шістсот сорок п'ять тисячних
Кілька років тому
Массачусетський технологічний інститут оприлюднив цікавий факт: лінгвіст, Кен Гейл, заявив, що з 6000 мов, якими тепер спілкуються у світі, 3000 вже не вживаються дітьми.
Це означає, що за одне покоління різноманіття культур скоротиться вдвічі.
Також він повідомив, що кожні два тижні помирає останній старий носій цієї мови та культури.
Отже, зникає ціла філософія, система знань про навколишній світ, що століттями передавалася з покоління у покоління і збиралася по зернинах.
Це відбувається кожні два тижні.
Останні 20 років, після того, як я залишив свою кар'єру дантиста, я подорожував світом і збирав розповіді про деяких із цих "останніх з Могікан".
Зараз я хочу поділитися деякими з цих історій.
Познайомтеся з Тамдін. Вона - 69-річна черниця.
Її було ув'язнено на два роки в Тибеті за те, що вона повісила малесенький плакат з протестом проти окупації її рідної країни.
Коли ми зустрілися, вона щойно пройшла пішки усі Гімалаї, від столиці Тибету - Лхаси, до Непалу та Індії -- за 30 днів -- щоб побачитися зі своїм духовним лідером, Далай Ламою.
Далай Лама живе в Індіїї у місті Дхарамсала.
Я зробив це фото через три дні після її приїзду, на ній були порвані кросівки, з яких визирали пальці.
Вона почала свою подорож у березні, а в цю пору року на висоті 5.6 км повно снігу.
Це - Палдін. Палдін - 62-річний монах.
Він провів у в'язниці 33 роки.
Увесь його монастир потрапив до в'язниці під час повстання, коли Далай Ламі довелося залишити Тибет.
Його били, морили голодом, піддавали тортурам -- - він втратив усі свої зуби за свій термін перебування у в'язниці.
Але переді мною був добрий привітний дідусь.
Це дуже вразило мене - наша зустріч відбулася лише два тижні після його звільнення-- йому довелося пройти усі ці тортури, і він зберіг свою добру вдачу.
У Дхарамсалі я зустрічався з такими людьми, я провів там близько п'яти тижнів, чув багато подібних історій про таких самих біженців, що кинулися з Тибету до Дхарамсали.
Так сталося, що на п'ятому тижні мого перебування Далай Лама дав відкрите вчення.
Я спостерігав за цим натовпом монахів та черниць, із багатьма з них я тільки-но спілкувався і знав їхні життєві історії, я вдивлявся в їхні обличчя, нам дали маленький радіоприймач і ми мали змогу почути переклад його вчення.
Ось що він сказав: ставтеся до своїх ворогів, як до коштовностей, бо саме ваші вороги виховують у вас толерантність і терпимість на вашому шляху до просвітлення.
Його слова настільки вразили мене, він казав це людям, які стільки усього пережили.
Отже, за два місяці, я вирушив до Тибету і почав спілкуватися з місцевим населенням і фотографувати їх.
Я беру інтерв'ю і знімаю портрети.
Ось маленька дівчинка. Я зробив цей знімок на горі Храму Джокханг.
Я нишком пробрався туди -- бо у Тибеті заборонено мати зображення Далай Лами -- це - найшвидший шлях потрапити за грати.
Я потайки проніс кілька малих світлин Далай Лами та роздав їх.
Коли я віддав їх людям, вони або притуляли фото до серця, або до лоба і залишалися так стояти.
Ці знімки я робив 10 років тому, тобто 36 років потому, як Далай Лама залишив країну.
Я заходив у домівки, розпитував цих людей і робив їхні портрети.
Це - Джігмі та її сестра, Сонам.
Вони живуть на Чанг Танге, тибетському плато, далеко на заході країни.
На висоті 5.2 кілометри.
На цьому фото вони щойно спустилися з високогірних пасовищ, які ще на 500 метрів вище.
Вони так само відреагували на фото: я дав їй портрет, вона піднесла його до лоба.
Зазвичай я роздаю полароїдні знімки, коли знімаю, бо я налаштовую світло, перевіряю його, коли я показав їй її фото з Полароїду, вона зойкнула та сховалася у себе в наметі.
Це - Тензін Гятсо; його знайшли у віці двох років, у Богом забутому місці, і визнали, що у ньому переродився Будда Милосердя.
В чотири роки його проголосили 14-им Далай Ламою.
Коли він був підлітком, його країну захопили, і йому треба було щось робити з цим - він був лідером нації.
Вісім років потому, коли дізналися про заколот з метою його вбивства, його одягли, як жебрака і вивезли з країни верхи на коні, він пройшов той самий шлях, що й Тамдін.
Більше він ніколи не повертався до своєї країни.
Коли я нині розмірковую про цю людину: минуло 46 років, а він все одно відмовляється від насильства, попри жорсткі політичні заходи проти нього і порушування прав людини.
Серед молоді Тибету починають множитися думки, що такий підхід не працює.
Зараз насильство як політичний інструмент є у моді.
А він все одно не відступається від своїх принципів.
Він - взірець, наш символ відмови від насильства у світі - жива ікона у наші дні.
Ось ще один лідер свого народу.
Його звуть Моі.
Він з Еквадорської Амазонії.
Мої зараз 35 років.
На цій території Еквадорської Амазонії у 1972 році відкрили нафту.
З того часу на цьому маленькому клаптику Амазонії було розлито стільки ж, чи вдвічі більше нафти, ніж під час аварії танкера "Ексон Вальдез", плем'ям постійно доводилося переселятися.
Моі з племені Гуаорані, вони відомі своєю лютістю, їх також називають "аука".
Їм вдалося за допомогою списів і духових рушниць не підпускати до себе сейсмологів та нафтовиків.
Ми провели, я і моя команда - два тижні з цим плем'ям у джунглях, спостерігаючи, як вони полюють.
Того разу вони полювали на мавп, використовуючи дротики, змазані отрутою кураре.
Ці люди мають неймовірно глибокі знання про довкілля.
Вони чують, відчувають і бачать те, що приховано від мене.
Я навіть не міг побачити мавп, в яких вони кидали оці дротики.
Це - Ядіра. Ядірі п'ять років,
Вона з сусідського до Гуаорані плем'я.
Через розливи нафти її плем'я переселялося тричі за останні 10 років.
А нам про це нічого не відомо.
Останній злочин проти цих людей - ми розпиляємо Паракват або гліфосат, у межах плану "Колумбія", у нашій боротьбі проти наркотиків, тим самим знищуючи тисячі акрів землі Еквадорської Амазонії.
Головний удар припадає саме на цих людей.
Це Менгатуі.
Він - шаман племені Гуаорані і він сказав нам - знаєте, з віком я втомився; втомився простромлювати списом цих нафтовиків.
Чому б їм просто не піти геть.
Зазвичай я подорожую наодинці, коли працюю, але цього разу -- я знімав програму для "Discovery", і коли їхав туди із командою, я дуже переймався, як сприймуть стільки людей, особливо плем'я Гуаорані, бо ми мали потрапити у саме серце племені Гуаорані.
І, як виявилося, ці хлопці навчили мене, справді навчили, як потоваришувати із місцевими.
(Сміх)
Одного разу, якраз перед трагічними подіями 11 вересня - у серпні 2001 року - я поїхав зі своїм 16-річним сином, Дексом, до Пакистану.
По-перше, я хотів, знаєте, я возив його у різні країни, але мені хотілося, щоб він побачив місця, де люди живуть на долар чи менш у день.
Я хотів, щоб він побачив мусульманський світ, я також хотів, щоб він -- я їхав туди із групою по роботі, підготувати сюжет про етнічну групу Калаш. Це група 3000 анімістів, вони населяють дуже малу територію -- оточену мусульманами - їх залишилося 3000, цих Калашів. Вони просто неймовірні люди.
Він проводив з ними багато ночей, не лягаючи спати, граючи на барабанах і танцюючи.
Він привіз із собою футбольний м'яч, кожного вечора ми грали у футбол у цьому селищі.
Потім ми зустрілися із шаманом.
До речі, Менгатоуі також був шаманом свого племені.
Це - Джон Дулікан, шаман Калашів.
Він сидить собі високо у горах, саме на кордоні з Афганістаном.
Між іншим, з іншого боку цієї території - Тора Бора - район, де, ймовірно, ховався Осама бен Ладен. Це землі його племені.
Ми спостерігали і жили з Джоном Дуліканом.
А шаман - я випустив цілу серію репортажів про шаманів, це дуже цікаве явище.
У світі існує багато способів, як увійти в транс; у Пакистані палять листя ялівця, приносять у жертву тварину, виливають кров тварини на листя і потім вдихають цей дим.
Вони усі моляться богам гір, коли входять у транс.
Знаєте, мені здається дуже важливим знайомити дітей з різними устроями життя.
Саме те, що днями казав тут Ден Деннетт - розробити навчальну програму, що вивчала б різні релігії. Таким чином формується гнучкість мислення, пристосованість світогляду до інших систем вірувань - гадаю, це необхідно у нашому сучасному світі, де стільки конфліктів на ґрунті віри.
І стільки проблем безпеки, до яких вони призводять.
П'ять років тому ми запровадили програму, яка мала на меті поєднати підлітків з корінних спільнот із їхніми однолітками у США.
Спершу ми налагодили зв'язок у резервації Навайо з дітьми з Сіетлу.
Зараз у нас 15 локацій.
Одна у Катманду, Непал;
Дхарамсалі, Індія; Такаунгу, Кенія -- одна третина мешканців Такаунгу - християни, одна третина - мусульмани, і одна третина - анімісти, ось така спільнота.
Оллант'яйтамбо, Перу, та Арктік Вілледж, Аляска.
Це - Даніель, він один з наших учнів у Арктік Вілледж на Алясці.
Він живе у дерев'яній хатині -- без води, опалення -- без вікон, але з високошвидкісним інтернетом.
А це фото - я бачу, як шириться наша географія -- це наш заклад у Оллант'яйтамбо, Перу, чотири роки тому, коли вони вперше побачили свої комп'ютери; тепер комп'ютери є у кожному класі.
Наша мета -- навчити дітей розповідати про себе, використовуючи цифрові технології.
Вони розповідають нам різноманітні випадки з життя своєї спільноти, про проблеми своєї групи.
Це знято у Перу, діти розказали, як вони очистили річку.
Ми навчаємо їх на майстер-класах, ми привозимо людей, що хочуть навчитися робити сюжети, і вони працюють з дітьми.
Саме цього року ми набрали групу підлітків, що показали найкращий результат.
Наша ціль - поєднати підлітків, щоб у них з'явився досвід суспільної праці, а також міжкультурний досвід, коли вони навчатимуть дітей у цих районах, і допомогти їм побудувати ефективну модель взаємодії.
Це урок з Photoshop для дітей у тибетському селищі у Дхарамсалі.
Ми створили сайт, де у кожної дитини є своя домашня сторінка.
Ми отримали 60 фільмів, знятих цими дітьми, і всі вони - фантастичні.
Я хочу показати вам один фільм-- після зйомок ми влаштовуємо вечір, коли вони показують фільми місцевому населенню.
Це у Такаунгу -- у нас був генератор і цифровий проектор, хлів служить нам як екран, і на ньому ми демонструємо один зі знятих ними фільмів.
При нагоді зайдіть на наш сайт і ви побачите неймовірні роботи цих дітей.
Ще одне: я хотів дати можливість корінному населенню бути почутими.
Це був один із чинників, що мотивували мене.
З іншого боку, мене мотивувала закритість нашої країни.
"National Geographic" нещодавно провів дослідження центру Roper серед молоді від 18 до 26 років у нашій країні та в інших розвинених країнах.
На дослідження витратили 2 мільйони доларів.
Сполучені Штати зайняли передостаннє місце у знаннях з географії.
70 відсотків учасників не могли знайти Афганістан або Ірак на карті; 60 % не могли знайти Індію; 30 % - Тихий Океан.
Це дослідження проводилося лише декілька років тому.
Тож за декілька хвилин, що у мене залишилися, я хочу показати вам фільм, знятий студентом у Гватемалі.
Ми щойно повернулися з майстер-класу в Гватемалі.
За тиждень до майстер-класу потужний зсув, викликаний ураганом Стен у жовтні минулого року, забрав життя у 600 мешканців цього селища.
Ця дитина жила там, але, на щастя, --- її тоді не було в тому місці - і він створив цей коротенький фільм про ці події.
Він ніколи раніше не бачив комп'ютера у своєму житті, ми змонтували цей фільм.
Ми навчили його працювати у Photoshop. Так, можете вмикати.
Це давній похоронний спів племені Майя, якому його навчив його батько.
Красно вам дякую.
(Оплески)
Можливо, ви чули слово "парсек" раніше у фантастичних фільмах чи на уроках астрономії.
У цьому відео я хочу розповісти, звідки походить це слово і і його визначення.
Це одиниця виміру відстані. Це просто 3.26 світлових років.
Я хочу пояснити, звідки походить ця відстань, приблизно 3.26 світлових років?
Вона походить від відстані до об'єкта, можливо, зірки, але я все-таки скажу "об'єкта", тому що на саме такій відстані від нас немає зірок.
Відстань до об'єкта, кут параклаксу якого складає кутову одну секунду.
Слово складається з двох частин - "пар" (паралакс) і "сек" (кутова секунда).
Буквально це (я візьму інший колір)
"парсек".
Тобто, це паралакс в одну кутову секунду.
Наскільки далеко цей об'єкт?
Виявляється, він на відстані 3.26 світлових років.
Ми можемо це порахувати. Саме це я і збираюся зробити.
Уявімо, що ось це - Сонце.
Ось це Земля у деякий момент часу. Ось це Земля через 6 місяців на протилежному боці орбіти. І ми бачимо деяку відстань.
Ми дивимося на якийсь об'єкт, що знаходиться на деякій відстані від нас. Ми знаємо, що ця відстань дорівнює 1 астрономічній одиниці. Ми хочемо дізнатися відстань до цього об'єкта.
А все що нам відомо - це кут паралаксу, що становить 1 кутову секунду.
Давайте згадаємо, що це означає.
Ми дивимося прямо на об'єкт (пам'ятайте, що ми дивимося на нього з Сонячної системи),
Земля обертається у цьому напрямку і в цей момент року, ми його точно не знаємо, це залежить від зірки, на яку ми дивимось.
У цей момент року, саме при сході сонця, саме в той момент, коли ми бачимо перші промені сонця, якщо ми подивимося точно вгору, цей кут із цим об'єктом у нічному небі і буде кутом паралаксу.
Ось це буде 1 кутова секунда.
Щоб узгодити цю інформацію з попередніми відео про паралакс, давайте уявимо, як це виглядає у нічному небі.
Давайте я намалюю нічне небо ось тут. Я візьму пурпуровий колір.
Давайте я намалюю нічне небо.
Це напрямок прямо вгору. Це північ, південь, захід і схід.
Сонце сходить ось тут, на сході. Сонце якраз сходить на сході.
Давайте я намалюю це іншим кольором.
Сонце сходить на сході.
Це буде відбуватися у напрямку сонця.
Ви можете уявити, що до певного градусу...
Ось це північ.
Північ ось тут, вона направлена на нас, за межі екрану. Південь направлений всередину екрана.
Сподіваюсь, це допоможе вам із візуалізацією.
Інакше кажучи, сонце сходить на сході.
Ось це буде у напрямку сонця при певному куті від центру.
В цьому випадку це 1 кутова секунда.
Тож це буде ось тут.
Ось цей кут становить 1 кутову секунду.
Тепер, якщо ми хочемо побачити, де той об'єкт буде через 6 місяців, він буде на протилежній стороні.
Ми будемо дивитися на той самий центр Всесвіту.
Або центр зоряного неба в цій точці.
В тому ж напрямку Всесвіту.
Власне, Всесвіт не має центру. Ми вже про це говорили багато разів.
Якщо ми подивимося в тому ж напрямку зоряного неба через 6 місяців, ми будемо дивитися не в момент сходу, а в момент заходу сонця. Ми будемо бачити останні промені сонця.
А сонце сідатиме на заході. Сонце сідатиме на заході.
Цей кут, цей кут ось тут, це те ж саме, що і кут паралаксу, також становитиме 1 кутову секунду.
Отже, ось це у нас буде 1 кутова секунда. 1 кутова секунда.
Тож давайте дізнаємося, як далеко від нас знаходиться цей об'єкт.
Що ж таке парсек, якщо використовувати терміни астрономічна одиниця чи світловий рік.
Якщо це 1 кутова секунда...
А ви пам'ятаєте, що 1 кутова секунда дорівнює 1/3600 градуса. 1/3600 градуса.
Ось цей кут, буде 90 мінус 1/3600.
Ми використаємо тригонометрію.
Тангенс цього кута... Тангенс кута 90 - 1/3600 буде цією відстанню в астрономічних одиницях, розділеною на 1.
Коли ви будь-що ділите на 1, то отримуєте те ж саме число.
Отже, ось ця відстань.
Візьмемо калькулятор, щоб знайти тангенс.
Тангенс 90 - 1/3600. Ми отримаємо нашу відстань в астрономічних одиницях.
206 264.
Скажімо, 265.
Це рівняється... Ця відстань дорівнює 206 265. Я просто округляю в астрономічних одиницях.
А якщо ми хочемо виразити відстань в світлових роках, треба розділити.
63 150 астрономічних одиниць поділити на світловий рік.
Давайте я запишу.
Не хочу заплутати вас із скороченням одиниць.
Ми маємо справу з 206 265 астрономічних одиниць. Ми хочемо помножити це на 1 світловий рік, що дорівнює 63 115 астрономічних одиниць.
Нам потрібно скоротити числа у чисельнику і знаменнику.
Якщо ми ділимо 206 265, ось це число, ділимо на 63 115, кількість астрономічних одиниць у світловому році. 63 115...
Я видалю ось це.
Ми отримуємо 3.2 або, якщо точніше, 3.27 світлові роки.
Отже, це дорівнює приблизно 3.27 світловим рокам.
Я покажу це приблизно.
Ось звідки походить поняття "парсек".
Сподіваюсь, тепер ви розумієте, що це просто відстань.
Але тепер ви розумієте, звідки походить цей термін.
Це відстань, на якій має бути певний об'єкт до Землі, щоб вийшов кут паралаксу із значенням 1 кутова секунда.
Ось звідки походить слово. Паралакс. Кутова секунда.
Нас просять накреслити прямокутний трикутник, тобто це означає, що він має мати 90 градусів.
І це також рівнобедренний трикутник, а це означає, що у нього принаймні 2 сторони рівні, і 2 його сторони мають довжину 3.
Тож, ці 2 сторони будуть рівні або будуть дорівнювати довжині 3, це буде рівнобедренний трикутник.
Давайте подивимось чи ми зможемо зробити це.
Нумо зробимо -- спробуємо зробити тут прямий кут.
Нехай у цієї і цієї сторони довжина буде 3.
Отож, 3, і потім 3..ось тут.
Йой!
Нумо впевнимося, що тут у нас прямий кут.
Гаразд, ось так.
Це прямий кут, він рівнобедренний (принаймі 2 сторони рівні), і 2 сторони мають довжину 3.
Схоже на те, що ми дотрималися усіх вимог.
Тепер вони кажуть: " Чи є унікальний трикутник, який задовольняє умову?"
Можемо перефразувати це: " Чи є єдиний трикутник, який би я накреслив і він би задовільнив ці умови?"
Що ж, я не можу змінити цей кут, якщо я хочу відповідати цим умовам, я не можу змінити ці 2 довжини, і якщо ми залишимо цей кут незмінним і ці 2 довжини незмінними, тоді ця точка і ця точка будуть неважливо чим, тому це буде єдиною стороною, що може з'єднати ці 2 точки.
Тому це...тому це єдиний трикутник, який задовільняє ці умови.
Ми не можемо мати різні довжини сторін, або ми не можемо мати різні кути ось тут і також не задовільнимо ці умови.
То чи є тут єдиний трикутник, який задовільняє дані умови?
Так.
Тут є лише один такий трикутник.
Привіт, мене звати Френк. Я збираю таємниці.
Усе почалося із божевільної ідеї у листопаді 2004 року.
Я надрукував 3,000 листівок зі своєю адресою, таких як ця.
З одного боку вони були чистими, а на звороті я написав кілька простих вказівок.
Я попросив людей анонімно поділитися вигадливими таємницями, яких вони ніколи нікому не розповідали.
Я навмання роздав ці листівки на вулицях Вашингтону, не знаючи, чого очікувати.
Але невдовзі моя ідея стала заразливою.
Люди самі почали купувати та виготовляти власні листівки.
Я знаходив у своїй поштовій скриньці листівки з марками не лише з Вашингтону, а й Техасу, Каліфорнії,
Ванкуверу, Нової Зеландії та Іраку.
Незабаром моя божевільна ідея здавалася не такою вже й божевільною.
PostSecret.com - це вільний від реклами блог, який має найбільшу кількість відвідувачів у світі.
А так виглядає моя колекція листівок сьогодні.
Моя дружина саме намагається покласти в'язку листівок на піраміду, яка налічує понад півмільйона таємниць.
А тепер я хотів би поділитися з вами пригорщею особливих таємниць із тієї колекції. І почну з цієї.
"Я знайшов ці марки, коли був малим, і цілісіньке життя чекав на того, кому я зможу їх послати.
Але так і не дочекався".
Таємниці бувають різними.
Приголомшливими, безглуздими, щирими.
Вони виявляють наші старанно приховані риси або поєднують із людьми, з якими ми ніколи не зустрінемося.
(Сміх) [текст: я даю каву без кофеїну відвідувачам, які говорять зі мною нечемно]
Може, цю листівку прислав хтось із вас.
Я не знаю.
Ось ця чудово підтверджує, наскільки творчими є люди, які зробили та надіслали мені цю листівку.
Ця, очевидно, зроблена з половини паперового горнятка Starbucks, а на звороті наклеєна марка та написана моя домашня адреса.
"Дорога рідна мамо! Я маю чудових батьків.
Я знайшла любов.
Я щаслива".
Таємниці нагадують нам про незліченні людські драми, про слабкість та героїзм, які безгучно розігруються у житті людей довкола нас, навіть у цю мить.
"Усі, хто знав мене до 9/11, вважають мене мертвим".
"Колись я працювала з ревними прихильниками релігії, тому інколи я не вдягала трусиків, широко усміхалася і тихенько хихотіла".
(Сміх)
Перед тим, як показати наступну листівку, я хотів би дещо пояснити.
Я люблю виступати у студентських містечках і ділитися таємницями та історіями зі студентами.
А після зустрічей я частенько залишаюся і підписую книжки та фотографуюся зі студентами.
Наступна листівка зроблена з однієї такої фотографії.
До того ж, як і сьогодні, на тій події PostSecret я користувався бездротовим мікрофоном.
"Ви не вимкнули мікрофон, коли в залі перевіряли звук.
Ми всі чули, як ви пішли до вітру".
(Сміх)
Мені стало страшенно соромно, але потім я зрозумів, що все могло бути значно гірше.
Ви знаєте, що я маю на увазі.
(Сміх)
"У цьому конверті - пошматовані рештки передсмертної записки, якою я не скористався.
Я почуваюся найщасливішою людиною на Землі (зараз)".
"Один із цих чоловіків - батько мого сина.
Він щедро платить за моє мовчання".
(Сміх)
"Тієї суботи, коли ти питала мене, де я був, я купував тобі перстень.
Зараз він у мене в кишені".
Я розмістив цю листівку на блозі PostSecret два роки тому, у день святого Валентина.
Вона була з самого низу, остання таємниця у довгому списку.
Але не минуло й кількох годин, як я отримав життєрадісного листа від хлопця, який надіслав мені цю листівку.
Він написав:
"Френку, я мушу поділитися з тобою історією, яка щойно трапилася у моєму житті".
Він писав:
"Мої коліна досі тремтять".
І далі:
"Уже три роки, як моя дівчина і я взяли собі за звичку недільного ранку разом заходити на блог PostSecret і читати вголос таємниці.
Я читав кілька таємниць їй, а вона - мені".
Далі він продовжує:
І ось, коли я побачив, що ти розмістив моє освідчення-несподіванку з самого низу, мені аж у голові запаморочилося.
Я намагався поводитися спокійно, щоб не виказати себе.
І ось, як і щонеділі, ми почали читати вголос таємниці одне одному".
"Але цього разу здавалося, що вона ніколи не дійде до кінця".
Але врешті вона дійшла.
Вона дійшла до тієї останньої таємниці, його освідчення.
Цей хлопець пише:
"Вона прочитала її один раз, а потім ще раз".
А тоді повернулася до нього і запитала:
"Це наш кіт?"
(Сміх)
А коли поглянула на свого хлопця, то він уже став на одне коліно і витягнув перстень.
Він запропонував їй руку і серце, а вона відповіла "так".
Дуже щасливий кінець.
Я відписав йому і попросив:
"Будь ласка, пришли мені знимку чи ще щось, чим би я міг поділитися із цілою спільнотою PostSecret і розповісти усім, як завершилася твоя казка".
І він прислав мені це фото.
(Сміх)
"Я знайшов ваш фотоапарат на фестивалі Лоллапалуза влітку цього року.
Нарешті я зробив фотографії і з радістю вам їх віддам".
Ця знимка так і не повернулася до людей, які її загубили, але ця таємниця змінила життя багатьох людей, зокрема канадського студента на ім'я Метті.
Ця таємниця надихнула Метті на створення власного вебсайту під назвою IFoundYourCamera (ЯЗнайшовТвійФотоапарат).
Метті пропонує людям присилати йому цифрові фотоапарати, які вони знайшли, і загублені карти пам'яті з осиротілими знимками.
Метті переписує світлини з таких фотоапаратів і щотижня розміщує їх на своєму сайті.
А люди заходять туди, щоб перевірити, чи немає серед втрачених фото їхніх світлин, або щоб допомогти комусь іншому віднайти фото, яке вони безнадійно шукають.
Ось одне з моїх улюблених. (Сміх)
Метті вигадав оригінальний спосіб скористатися люб'язністю незнайомців заради доброї справи.
Здавалось би, проста ідея - так воно і є - але вона неабияк впливає на людські життя.
Метті поділився зі мною зворушливим листом, який написала мати з тієї світлини.
"Це я, мій чоловік і син.
На інших фото - моя немічна бабуся.
Дякую вам за цей сайт.
Ви не можете собі уявити, що ці фото значать для мене.
На цій світлині - народження мого сина.
А завтра йому виповниться чотири роки".
Кожне із цих фото, а також тисячі інших, повернулися до своїх власників - перетинаючи океани і долаючи мовні бар'єри.
Це остання листівка на сьогодні.
"Коли люди, яких я люблю, залишають повідомлення на моєму телефоні, я ніколи їх не стираю на випадок, якщо вони помруть завтра і я більше ніколи не зможу почути їхній голос".
Коли я розмістив цю таємницю, десятки людей прислали голосові повідомлення зі своїх телефонів. Голосову пошту, яку вони зберігали роками, повідомлення від родичів чи друзів, які вже померли.
Вони зберегли ці голоси та поділилися ними, щоб оживити дух своїх близьких.
Одна дівчина прислала останнє повідомлення, яке вона отримала від своєї бабусі.
Таємниці бувають різними: приголомшливими, безглуздими, щирими.
Вони виявляють наші старанно приховані риси або поєднують із людьми, з якими ми ніколи не зустрінемося.
Запис:
Перше збережене голосове повідомлення.
Бабуся: ♫ Сьогодні в когось день народження ♫ ♫ Сьогодні в когось день народження ♫ ♫ Горять свічки ♫ ♫ на чиємусь торті ♫ ♫ і ми всі запрошені ♫ ♫ на чиюсь честь ♫
Сьогодні тобі виповнилося 21.
Вітаю тебе з днем народження. Я люблю тебе.
Наразі кажу "па-па".
ФВ:
Дякую.
(Оплески)
Дякую.
(Оплески)
Френку, це було чудово, так зворушливо.
А ти коли-небудь відсилав сам собі листівку?
Ти поділився якоюсь таємницею із PostSecret?
ФВ:
У кожній книжці є одна моя таємниця.
До певної міри, я і заснував цей проект - хоча в той час про це не здогадувався - тому що сам боровся зі своїми власними таємницями.
І тільки завдяки допомозі громади, завдяки доброті незнайомих мені людей, я зміг відкрити таємниці зі свого минулого, які не давали мені спокою.
ДК:
Чи хтось здогадався, яка таємниця із книжки належить тобі?
Чи хтось із твоїх знайомих виявив її?
ФВ:
Інколи я розповідаю про них, чесно.
(Сміх) (Оплески)
Багато людей мають портрети своїх чоловіків.
Це правда, а цей був знайдений на віллі Лівії, дружини Августа.
Він був знайдений на її віллі в Прімапорті.
Зараз більшість має вдома лише фотографію свого чоловіка, а не мармурову скульптуру в повний зріст!
- Як правило, ні.
Але саме вона була у Лівії.
Крім того, хоч вона була знайдена в її домі, такі скульптури мали велике політичне значення: вона була сповнена римською політичною ідеологією, як і римським мистецтвом.
Ну, ймовірно, вона зроблена з копії бронзи, яку використовували в більш публічному середовищі.
- І було зроблено ще більше копій.
Ця - єдина, яка збереглась.
Для імператора було важливо розповсюдити своє зображення по всій імперії, тому було зроблено так багато копій зображення імператора.
Звичайно, це було задовго до виникнення фотографії і більшість людей ніколи не бачила імператора, тому від розповсюджував зображеня, і в певній мірі, атрибути правителя за допомогою скульптури і живопису
"Зображення" - саме те слово, тому що вони були схожі на Августа, а не він, тому що вони точно були ідеалізовані: на них він виглядав молодшим, красивішим, більш атлетичним, , але ви все ще можете вирізнити його риси серед багатьох інших скульптур.
Август - складна особистість.
Він казав, що відновлює Сенат, але це був стратегічний хід, щоб зміцнити владу і стати першим справжнім римським імператором.
Саме так. І він зробив це в досить юному віці, в той час як правителі давньої Республіки були літніми, досвідченими чоловіками.
За часів Республіки, вік був обов'язковим для правителя.
В новий час - період Імперії, започаткованого Августом, він хотів бачити зовсім інше зображення.
Таке, на якому він більше схожий на бога: молодший, возвишений.
Тож, ми маємо нового правителя Імперії, який використовує цю скульптуру, як засіб передачі того, як він хоче, щоб його розуміли, того, що він хоче показати своїй громаді, тим, для кого він правитель.
Особа, яку він хоче зобразити і розповсюдити - схожа на Бога, нагадує про давню Грецію, золотий вік Перікла - 5 ст. до н.е.
Афіни
То, як він це зробив?
Для початку, пропорції його тіла нагадують Канон - скульптуру, яку тепер називають Дорифор, виконану Поліклетом з давньої Греції, скульптуру, яка демонструє красу тіла.
Тож, він запозичує грецький ідеал.
Говорячи в такий спосіб:
"Я створю золотий вік, такий, який був у Греції в 5 столітті." "я зображу себе, так, як це робив відомий скульптор того часу."
Тоді, він показує, що має те, чого коштуватиме це зробити:
По-перше, внизу біля його щиколотки, тягнучи за його поділ, сидить Купідон.
Купідон - це син богині Венери.
Август відстежив свій родовід до Енея, засновника Рима, сина Венери.
І поставивши біля себе Купідона,
Август хоче, щоб ми пам'ятали, що він походить від богині.
Він каже, що у ньому є частинка божественності.
Крім того, він не тільки стверджуав, що походив від Венери, але й те, що він був сином бога Юлія Цезаря, насправді людини, яку обожнювали і яку згодом перетворив на бога
Август.
Тож, "Бог" був написаний на ньому.
Насправді, буквально, на його нагруднику ми бачимо бога неба і богиню землі
Тож, усі божественні сили зібрались для правління Августа.
Нагрудник - це, ймовірно, товста шкіряна броня, на якій зображені епізоди з практично особистого життя.
Найважливіша - показує відвоювання римлянами своїх стягів у парферіанців.
Август переміг давнього ворога Риму, який завоював їхні стяги в попередньому бої.
Тому той факт, що парферіанці зображені в момент передачі стягів є важливим жестом визнання поразки і усвідомлення могутності Римської імперії.
Так що, ми маємо людину божественного походження, блискучого військового лідера, який зображений шляхетним за традиціями стародавньої Греції.
Це дуже сильна візуальна пропаганда.
Переклад на українську:
Ми можемо сперечатися про те, яка клітина в людському тілі є найцікавішою, але, на мою думку, нейрон входить в першу п'ятірку, але це не лише через те, що клітина цікава сама по собі.
Той факт, що вона є основою нашого мозку і нервової системи, відповідає за думки та почуття і, можливо, за всі відчуття, я думаю, що вона, без сумніву, одна з найголовніших клітин.
Тому перше, що я хочу зробити, це показати, як виглядає нейрон.
І, звичайно, це чудовий приклад в своєму роді.
Це не те, як виглядають всі нейрони.
А потім ми поговоримо трохи про те, як вона виконує свою функцію, якою, по суті, є передача інформації, передавання сигналів по всій її довжині, залежно від сигналів, які вона отримує.
Тому якщо мені потрібно намалювати нейрон, я візьму кращий колір.
Припустимо, що в мене є нейрон.
Він виглядає якось так.
Тому в центрі знаходиться сома і потім від соми я намалюю ядро.
Це ядро, таке ж як і ядро в будь-якій іншій клітині.
Таким чином, сома вважається тілом нейрона і тоді як в нейрона є маленькі штучки, які стирчать з нього і тримають його відгалуженнями.
Можливо, вони схожі на це.
Я не хочу витратити багато часу лише на те, щоб зобразити нейрон, але, напевно, ви бачили схожі картинки раніше.
І ці відгалуження поза сомою нейрона, поза його тілом, називаються дендритами.
І в них можуть бути такі роздвоєння.
Я хочу зробити досить коректний малюнок, тому я витрачу на нього небагато часу.
Тому це ось тут, ось ці дендрити.
І, як правило, - ніщо не незмінне в біології. Інколи різні частини різних клітин виконують інші функції, але це, як правило, там, де нейрон отримує сигнал.
І ми поговоримо про те, що це означає отримувати і передавати сигнал в цьому відео і, можливо, в декількох інших.
Ось тут він отримує сигнал.
Ось дендрит.
Ось тут сома.
Сома - це тіло.
Це тіло нейрона.
А ось тут - ви майже бачите - це хвіст нейрона.
Він називається аксон.
Нейрони - це помірно нормального розміру клітини, хоча їх є велика кількість, але аксони можуть бути досить довгими.
Вони можуть бути короткими.
Інколи в мозку можуть бути дуже маленькі аксони, але також можуть бути аксони, які тягнуться вздовж хребта чи однієї з кінцівок - або, наприклад, якщо ми говоримо про одну з кінцівок динозавра.
Тому аксон, фактично, може досягати кількох футів.
Не всі аксони нейронів досягають кількох футів, але вони можуть.
І це справді, де сигнал подорожує на великій дистанції.
Я намалюю аксон.
Аксон виглядає приблизно так.
І в кінці, від доходить до кінця аксона, де той приєднується до інших дендритів чи, можливо, до інших видів тканин чи м'язів, якщо суть нейрона повідомити м'язу, що робити.
Тому в кінці аксона, ось тут закінчується аксон.
Я намагався зобразити це якнайкраще.
Я позначу його.
Ось це аксон.
Ось кінець аксона.
І інколи ви чуєте слово - точка, в якій сома чи тіло нейрона приєднується до аксона, яку часто називають аксонним горбиком - можливо, він виглядає як гулька.
Це починає формуватися аксон.
Ось аксонний горбик.
І далі ми поговоримо про те, як передаються імпульси.
І величезна роль в тому, що дозволяє їм передаватися ефективно, це і є ізоляційні клітини навколо аксона.
Ми поговоримо про це детально і як вони справді працюють, але спочатку потрібно знати анатомічну будову.
Вони називаються Швановими клітинами і вони є оболонкою - вони утворюють мієлінову оболонку.
Ця оболонка, це відокремлення, в різні інтервали між аксоном, вона називається мієліновою оболонкою.
Таким чином, Шванові клітини формують мієлінову оболонкую
Я зроблю ще одну таку.
Тому я скажу Шванові клітини чи мієлінова оболонка.
І тоді ці маленькі відстані між мієліновою оболонкою - просто вся термінологія з - ну ось ми знаємо внутрішню будову нейрона - вони називаються перехватами Ранв'є.
Я думаю, вони називаються на честь Ранв'є. Можливо, він подивився і побачив, що в них є ці маленькі щілини тут, де немає мієлінової оболонки.
Тому ось це перехвати Ранв'є.
Тому суть в тому, як я зазначав, що сигнал отримується тут.
Ми поговоримо про те, що означають сигнали - і потім отримуються сигнали - фактично, сигнали сумуються, тому можна мати маленький сигнал тут, інший - тут, а потім, напевно, буде більший сигнал там і там - і потім комбінований вплив цих сигналів сумується і вони рухаються до горбика, і якщо вони достатньо великі, вони рухаються, щоб викликати потенційну дію на аксон, який змушує сигнал рухатися по балансу аксона і потім він може бути з'єднаний синапсами з іншими дендритами чи м'язами.
І ми поговоримо більше про синапси і те, що може допомогти спричинити щось інше.
Ви питаєте, що може спричиняти ці речі?
Ну, це може бути кінець іншого аксона, так як в мозку.
Це може бути певний тип сенсорного нейрона.
Це може бути десь на смаковому сосочку, тому молекула солі якось може викликати цього чи молекула цукру - чи це може бути якийсь вид стресового рецептора.
Це може бути ціла купа різних речей і ми поговоримо більше про різні типи нейронів.
4-го липня 2011 року ми розмістили заклик онлайн, взяти участь в короткометражному фільмі про Взаємозалежність.
Твори мистецтва та відео з'являлись з усього світу.
Ось те, на що це розгорнулося ...
Протягом людської історії ... стає все більш необхідним визнати фундаментальні якості що поєднують нас.
Тож ми мусимо переоцінити істини, що ми вважаємо самоочевидними.
- Що всі люди створені рівними і всі пов'язані
Що всі люди створені рівними і всі вони пов'язані між собою.
Що ми поділяємо життєві прагнення свободи щастя їжі води притулку безпеки освіти справедливості і надій на краще майбутнє.
Що наші колективні знання економіка технології та навколишнє середовище є докорінно взаємозалежними.
Взаємозалежними.
Що те, що рухатиме нас вперед, як вид - це наша допитливість наша здатність прощати чи наша здатність цінувати наша звитяжність і наше прагнення єднатись.
Що ці речі, які ми поділяємо зрештою допоможуть нам розвинутись до нашого найповнішого загального потенціалу.
І відтак ми повинні серйозно поставитись до наших проблем ми ніколи не повинні сприймати себе надто серйозно
Бо інша річ що поєднує нас це наша здатність сміятись і наше намагання вчитись з наших помилок.
Тож з минулого ми можемо навчитись розуміти наше місце у світі і використовувати наше колективне знання задля створення кращого майбутнього
Тому, можливо, саме час всім нам, як виду що любить сміятись ставити питання та об'єднуватись - зробити щось радикальне і вірне.
Сторіччями ми проголошували незалежність
Може, настав час нам, людям засвідчити нашу взаємозалежність
Взаємозалежність
Щоб проголосити свою Взаємозалежність ...
let it ripple [letitripple.org]
let it ripple [letitripple.org] - проголоси
Let it Ripple:
Глобальні Фільми задля Постійних Змін
Приклад 66
Чому дорівнює х в квадраті мінус 4х плюс 4, поділене на х в квадраті мінус 3х плюс 2 , скорочене до найменшого?
Можливо потрібно знайти що можна винести за дужки для кожного з цих квадратних виразів і подивитися чи будь-який з цих виразів можна скоротити.
Так що давайте спробуємо це зробити.
Отже чисельник, це здається досить легко скоротити .
Які два числа, при множенні дадуть 4?
І При додаванні дадуть мінус 4?
Ну це мінус 2, правильно?
Мінус 2 і мінус 2 є мінус 4.
Мінус 2 квадраті є плюс 4.
Так що це x мінус 2 рази x мінус 2.
І ви могли б перевірити, якщо ви не вірите.
Перемножте це.
Поділіть, давайте глянемо на які два числа?
Це виглядає скроченням.
Обидва вони повинні мати той самий знак, бо коли ми помножимо їх отримаємо позитивне число.
І вони обидва мають бути негативними, тому що після додавання їх ми отримаємо мінус 3.
Так що давайте подивимося, мінус 2 і мінус 1.
Мінус 2 рази мінус 1 є плюс 2.
Мінус 2 плюс мінус 1 - мінус 3.
Отже, х мінус 2, рази x мінус 1.
І якщо ми припустимо, що x ніколи не дорівнює 2, тому що це б зробило цей вираз невизначеним, ми скоротимо це.
Ви дізнаєтеся пізніше, що це б призвело до пустоти на графіку тому, що функція є невизначеною.
І ви залишилис з варіантами :мінус 2 ділене на мінус 1.
І це відповідь А.
Приклад 67.
Це гарна практика.
Вони дають цілу низку. .
Питається : що якщо -" Я тільки запишу це" - 12 а у кубі мінус 20 а у квадраті поділити на 16 а у квадраті плюс 8a.
Так що давайте просто спробуємо що ми можемо скоротити вгорі і внизу і подивимося, що вийде.
Так, вгорі у Чисельнику - Дозвольте мені поміняти кольори - обидва вирази діляться на 4 і мають а у квадраті.
Так що давайте винесемо за дужки 4 а в квадраті.
Отже, ми отримуємо.
4a в квадраті 12 розділити на 4 є 3.
І а в кубі поділена на а в квадраті є а.
Отже, 12 a у кубі поділене на 4 а в квадраті є 3a.
Мінус 20 - я міг би сказати плюс мінус 20- але ви зрозуміли ідею.
20, розділити на 4 дорівнює 5.
І а в квадраті поділена на а квадраті є просто а.
І якщо ви не вірите, помножте його.
4a квадраті рази 3a є 12a в кубі.
І 4a у квадраті рази мінус 5 є мінус 20 а в квадраті.
Так, що воно працює.
Тепер знаменник.
Давайте подивимося, обидва ці вирази діляться на 8a, так що давайте винесемо його за дужки.
16 розділити на 8 дорвнює 2. а у квадраті поділена на а дорівнює а.
Таким чином 16 а квадрат поділена 8а дорівнює 2a.
І якщо ми підемо іншим шляхом, 8a разів 2a квадрат є 16 а квадрат.
Так, все зійшлося.
Плюс 1.
8A разів 1 дорівнює 8a.
Так що давайте подивимося, що ми могли б зробити тут.
Це стає 1.
Це стає 2.
І а квадраі поділена на а, це стає 1 і це тільки стає просто а.
І нам залишилося а помножене на 3a мінус 5, ділене на 2 рази 2a плюс 1.
І давайте подивимося.
Це вибір д.
Я подумав, може нам це перемножити знову.
Але це вибір д.
Приклад 68.
А , це хороший приклад!
Я просто напишу його.
Тут треба щось перемножити.
Так кажуть 7z квадрат плюс 7z - поділене на 4z плюс 8.
Рази z квадрат мінус 4 - поділене на z в кубі плюс 2z квадрат плюс z дорівнює.
Ви повинні жахнутися -Ах, Боже мій, я повинен помножити всі ці речі і я повинні розділити їх.
Але краще за все, я думаю, просто скоротити вираз і всі ці речі почнуть скорочуватися одне з одним.
І вона перетвориться в досить простий приклад.
Давайте подивимося, що обидва ці вирази ділиться на 7z.
Отже, винесемо це за дужки.
Так, що Верхня частина стає, 7z квадраті розділена на 7z, ви просто залишається z .
Якщо помножити це, ви отримаєте 7z в квадраті.
Плюс 1.
Якщо перемножити це , ви отримаєте 7z квадраті плюс 7z.
Коли ви множите дроби, це просто Чисельник на Чисельник, ділене на знаменник помножений на знаменник.
Отже це ми множимо на чисельник.
Z у квадраті мінус 4, що є а квадрат мінус b квадрат.
Так що є, z, плюс 2, а плюс b,рази z мінус 2, а мінус b.
Це просто шаблон, коли я кажу а і б.
Отже, z плюс 2 рази z мінус 2, сподіваюся, ви вже можете впізнати цей вираз .
І все це ділимо - Давайте подивимося, ми може винести 4 тут, так що вийде 4 помножене на z плюс 2.
8 розділене на 4 є 2 рази-, так що ми можемо, безумовно, винести за дужки z і отримати z рази z в квадраті плюс 2z плюс 1.
Я думаю, що ми майже вирішили.
Тепер ми маємо скоротити це.
Дозвольте мені просто переписати все.
Отже, це дорівнює 7z разів z плюс 1, помножене на z плюс 2, помножене на z мінус 6 .
Поділене на 4 помножене на z плюс 2 помножене на z.
А що це?
Це є, z плюс 1 у квадраті.
Z плюс 1 помножене на z плюс 1, одиниця помножена на одиницю дає 1. і 1 плюс 1 дорівнює 2.
Таким чином, z плюс 1, разів z плюс 1.
І тепер найвеселіша частина.
Це одиниця і тут є дужки.
Тепер ми можемо почати скорочення.
І ми припускаємо, що знаменник ніколи не дорівнює 0 .
Давайте подивимося, z плюс 2 скорочується з цим z плюс 2.
Цей z плюс 1 скорочується з одним із цих z плюс 1.
Я буду робити те, що написано Мессьє.
І давайте подивимося, цей z скорочується із цим z.
І що ж нам залишається?
Все, спрощено до 7 поножене на z мінус 6 поділене на 4 помножене на z плюс 1.
Я написав z мінус b тут.
Це z плюс 2 рази z мінус 2.
Всі ці вирази відповідні, я зробив помилку.
Z квадраті мінус 4 є, z плюс 2 рази z мінус 2.
Не z мінус b і я подумав що це було 6.
Так що це z мінус 2.
Так що це z мінус 2.
І таким чином, це відповідь A.
Вибачте за цю помилку.
Мозок працює несправно весь час.
Гаразд, новий приклад.
Треба щоб знайти добуток x плюс 5, ділене на 3 х плюс 2 множене на 2х мінус 3, ділене на x мінус 5.
Відверто кажучи, існує не багато спрощень, які ми можемо зробити, ми просто перемножимо це.
ОТже, це буде дорівнювати х плюс 5 множене на 2х мінус 3.
Все це ділене на 3 x -
Я просто множу чисельники і потім множу знаменники -3 х плюс 2 поножене на x мінус 5.
І тепер ми просто помножимо обидва вирази, х помножене на 2 х буде 2 x в квадраті.
Х помножене на мінус 3 буде мінус 3 x.
5 помножене на 2x буде 10 x.
5 помножене на мінус 3 буде мінус 15.
Правильно!.
Тепер знаменник.
3 x на x є 3 x в квадраті.
3х на мінус 5 буде мінус 15 x. х плюс x, буде 2 x. мінус 5 і мінус 5 буде мінус 10.
А тепер давайте подивимося що ми можемо спростити.
Ми маємо чисельник, що дорівнює 2 x в квадраті мінус 3 х плюс 10 x.
Отже, це плюс 7 х мінус 15. все це поділене на 3 в квадраті
І мінус 15 х плюс 2 x.
Це мінус 13 x мінус 10.
І це відповідь Д.
Наступний приклад.
Приклад 70.
Хлопці, вони хочуть щоб ми трималися!
Це гарна практика.
ОТже дано: x в квадраті, плюс 8 х плюс 16, ділене на x плюс 3, розділити на 2 х плюс 8 ділене на x квадрат мінус 9.
Отже , перше що ви робите, коли ви ділите дроби, Це множите їх обернено.
Таким чином це дорівнює x квадрат плюс 8 х плюс 16, ділене на x плюс 3 помножене на обернений вираз x квадраті мінус 9, на 2 х плюс 8.
Досить справедливо.
Тепер давайте подивимося, чи ми можемо спростити їх .
Я зроблю це жовтим .
Так що це, 4 плюс 4 буде 8, 4 на 4 буде 16.
Це можемо переписати як x плюс 4 рази x плюс 4. x в квадраті мінус 9, що є а квадрат мінус b квадрат
Це може розкласти як x плюс 3 на x мінус 3.
Це буде за формулою.
Ми можемо винести за дужки і переписати це як 2 2 рази x плюс 4.
Тут ми маємо х плюс 3 .
І звичайно, коли ми множимо дроби, ми просто множимо всі числівники поділені на всі знаменники.
Так, це можна зробити майже в один рядок.
Так чисельник x плюс 4 рази x плюс 4 рази x плюс 3 рази x мінус 3.
Ділене на x плюс 3 на 2 помножене x плюс 4.
Тепер давайте робити деякі скорочення.
Це Найвеселіша частина.
Таким чином, ми скорочуємо х плюс 4 та х плюс 4.
Ми маємо х плюс 3 та х плюс 3 і скорочуємо їх.
І що ж нам залишається?
Ми залишилися з х плюс 4 рази x мінус 3.
Ділене на 2.
І це відповідь c.
Побачимось у наступному відео.
Ви вже знаєте, що процентні ставки можна розглядати як орендну плату за гроші. Я хочу показати вам кілька прикладів, щоб ви побачили, як різні зміни в економіці можуть впливати на процентні ставки.
Спочатку намалюємо кілька кривих попиту та пропозиції.
Знову ж таки, говоримо про ринок кредитних коштів.
На вертикальній осі позначимо ціну грошей. Як ви вже знаєте, це процентна ставка.
На горизонтальній осі відкладемо кількість грошей, яку беруть чи видають у кредит протягом певного періоду часу.
Скажімо, протягом року.
Що стосується кривої попиту, то за перші долари люди готові платити дуже високу процентну ставку.
А за кожен наступний долар вони отримують нижчу граничну вигоду, адже їм може не вдатися вигідно інвестувати гроші.
Гроші завжди позичаються з певних причин: для споживання (щоб купити річ, яку давно хотіли і яка на їхню думку, зробить їх щасливими), але частіше для інвестування (щоб вкласти гроші в проекти, що принесуть більший дохід, ніж вартість позики).
Отримуємо спадну криву граничних вигід.
Це і є наша крива попиту.
Щоб побудувати криву пропозиції, використовуємо ту саму схему, що й для побудови кривої пропозиції для будь-якого товару чи послуги.
Для грошей крива виглядатиме так.
Альтернативна вартість перших доларів дуже низька, тому кредитори готові позичати їх під дуже низький відсоток.
Альтернативна вартість кожного наступного долара зростає, а тому їх видаватимуть у кредит під вищі відсотки.
Тут у нас рівноважна процентна ставка.
Я просто скопіюю це, і ми розглянемо, що відбуватиметься в різних ситуаціях.
Тепер у нас є 2 сценарії. Додамо ще один.
Уже 3. Що ж, припустімо, що центральний банк (а у США це Федеральний резервний банк) надрукував більше грошей і вирішив надати їх у кредит.
У попередньому відео я розповідав, як центральний банк надрукував гроші та викинув їх із вертольота.
Це не було введенням грошей у систему.
У більшості країн, щоб ввести надруковані гроші в обіг, центральний банк надає їх у кредит (як це і відбувається у США).
Здебільшого він купує державні цінні папери надаючи таким чином кредит уряду.
Це вважається найбезпечнішим способом інвестування коштів.
Тож він позичає гроші.
Це наша початкова крива пропозиції. Отже, центральний банк друкує більше грошей і видає їх у кредит.
Що станеться?
Крива пропозиції зміститься вправо.
За будь-якої ціни, за будь-якої процентної ставки ви отримуватимете доступ до більшої кількості грошей.
Нова крива пропозиції виглядатиме приблизно так.
Якщо решта умов залишаються незмінними, ви самі бачите, до чого це призвело.
Нова рівноважна ціна (орендна плата за гроші) або ж процентна ставка знизилася.
Саме тому, коли федеральний резервний банк хоче знизити процентну ставку, він друкує гроші та видає їх у кредит на ринку.
У результаті процентна ставка знижується.
Давайте подивимося на іншу ситуацію.
Тут ЦБ друкує гроші і видає їх у кредит.
Для цього він купує урядові облігації і таким чином надає позику уряду.
В інших відео я розповідав про це більш детально.
Давайте розглянемо іншу ситуацію.
Зниження рівня споживчих заощаджень.
Чим такі цікаві заощадження?
А тим, що заощадження та інвестиції — це дві сторони однієї медалі.
Щоб заощадити гроші, ви, по суті, кладете їх у банк.
У цьому і є суть фінансової системи.
Фінансова система. Ці гроші надаються у кредит іншим людям.
У більшості випадків, на щастя, ці гроші використовуються для інвестування. Це у нас кредитування.
Якщо заощадження споживачів зменшуються, пропозиція грошей зміщюється вліво.
І тоді за будь-якої ціни чи процентної ставки буде доступна менша кількість грошей.
Тож у даному випадку крива пропозиції переміщується вліво.
Це підвищить процентну ставку.
Тут можна сперечатися, адже, якщо споживчі заощадження знижуються, тоді споживачі і позичатимуть менше.
Тобто попит може підвищитися.
Тоді рівноважна процентна ставка зросте ще більше.
Давайте розглянемо інший сценарій.
Нехай федеральному уряду (з якої б там не було причини) потрібно профінансувати війну чи якісь громадські роботи, і він не хоче підвищувати податки.
Тоді уряд вирішує позичити багато грошей.
Уряд збирається збільшити свій дефіцит, взявши великий кредит.
Тут наша пропозиція не змінюється.
Ми припускаємо, що центральний банк не змінює своєї політики і не починає друкувати більше грошей.
Рівень заощаджень не змінюється, натомість збільшиться попит.
Уряд позичає більше грошей ніж раніше, і за будь-якої ціни попит на гроші зросте.
Крива переміститься вправо. І нова рівноважна процентна ставка (пам"ятаємо, що це орендна плата за гроші) збільшиться.
Я це розповідаю для того, щоб показати вам, що гроші не можна сприймати як будь-який інший товар чи послугу.
Якщо пропозиція грошей підвищується, ціна грошей, а саме процентна ставка, знижується. Давайте я це запишу.
Коли пропозиція грошей підвищується, ціна грошей (а це не що інше, як процентна ставка) знижується.
Коли попит зростає, ціна грошей теж зростає. Тож процентні ставки підвищуються.
І можна розглянути різні комбінації.
Наприклад, коли попит знижується, знижується процентна ставка (а по суті, ціна).
Якщо пропозиція знижується, проценти збільшуються.
Якщо якийсь товар стає дефіцитним, ціна на нього підвищується.
Як бачите, все не так складно.
Коли хтось каже, що уряд позичає гроші, це витісняє інші заощадження і процентні ставки зростають, здається, що відбувається щось надзвичайне.
А насправді, мова йде про звичайні попит і пропозицію. Просто пам'ятайте, що процентні ставки - це ніщо інше як орендна плата за гроші.
Це - великий андронний колайдер.
27 кілометрів завдовжки. Це наймасштабніший науковий експеримент з усіх, що проводились.
Більше 10 000 фізиків та інженерів з 85 країн з усього світу зібрались разом, щоб протягом кількох десятиліть збудувати цю машину.
Чим ми займаємось - це, власне, прискорюємо протони - ядра водню - до майже 99.999999 відсотків від швидкості світла.
На такій швидкості вони проходять ці 27 кілометрів 11 000 разів на секунду.
І ми зіштовхуємо їх з іншим пучком протонів, який рухається в протилежному напрямку.
Ми зіштовхуємо їх усередині величезних детекторів.
Вони по суті є такими собі цифровими фотокамерами.
Це один із них, на ньому працюю я, називається ATLAS.
Ви отримаєте відчуття розміру - бо внизу видно цих - стандартного для ЄС розміру - людей... (сміх)
Усвідомте розмір:
44 метри завширшки, 22 метри у діаметрі, 7 000 тон.
Ми відтворюємо умови, що були присутні у час менший, ніж мільярдні долі секунди після створення всесвіту - і це 600 мільйонів разів на секунду. Всередині цього детектора. Неймовірні числа.
І, якщо ви поглянете на ці металічні сектори ось тут - це громіздкі магніти, що завертають електрично-заряджені частинки, так можна оцінити швидкість їхнього руху.
Це зображення зроблено близько року тому.
Ті магніти - всередині.
І, знову - стандартного розміру ЄС реальна особа - так ви отримуєте певне відчуття пропорцій.
А тут буде створено маленькі "Великі вибухи", десь влітку цього року.
Власне, вранці я отримав e-mail, де говориться, що ми якраз завершили - сьогодні - будівництво останньої частини ATLAS. Отже, на сьогодні, його завершено.
Я хотів би сказати що це сплановано під TED, але не можу...
Отже, від сьогодні він завершений.
(аплодисменти)
Так, це чудове досягнення.
Ви можете спитати: "Навіщо? Навіщо відтворювати такі умови, що мали місце в час менший за мільярдні долі секунди після народження всесвіту?"
Ну, якщо фізики не амбітні, то вони ніхто.
А мета фізики частинок - зрозуміти з чого все складається, і як воно між собою поєднане.
Під словом "усе" я маю на увазі, звичайно, мене й вас, Землю, Сонце, сотні мільярдів сонць у нашій галактиці та сотні мільярдів галактик у видимому всесвіті.
Абсолютно все.
Зараз ви могли б запитати "Добре, але чому просто не роздивитись це?
Знаєте? Якщо ви хочете взнати з чого зроблений я, то давайте заглянемо в мене".
Ми вважаємо, що якщо розглядати зворотній хід часу, то всесвіт ставатиме все гарячішим, щільнішим, простішим.
Зараз немає реальної підстави, щоб я сам цьому вірив, але це схоже на правду.
Так, дуже давно, в ранні часи життя всесвіту, ми гадаємо, що він був дуже простим і зрозумілим.
Вся ця заплутаність, увесь цей шлях до таких дивовижних речей, як людський мозок - властиві старезному, холодному і складному всесвіту.
А на початку, в перші мільярдні долі секунди, ми гадаємо, і навіть стверджуємо, що він був дуже простим.
Це маже як ... Уявіть сніжинку на своїй долоні, а потім роздивіться її. Вона - неймовірно складний, прекрасний об"єкт.
Але щойно ви її підігрієте, вона розтане у краплинку, і тоді ви у змозі побачити, що, фактично, це - H20, вода.
І це подібне тому, як ми дивимось у минуле, щоб зрозуміти, з чого складається всесвіт.
І на сьогодні він складається з таких речей.
Існує 12 частинок матерії, що взаємодіють між собою за допомогою чотирьох сил природи.
Кварки, такі рожеві штуки, з яких складаються протони і нейтрони і утворюють атомні ядра у вашому тілі.
Електрон - частинка, що рухається навколо атомного ядра - і, між іншим, тримається на орбіті завдяки електромагнітним силам які переносяться ось цією штукою - фотоном.
Кварки поєднані за допомогою інших частинок, які називаються глюонами.
А ці хлопці, ось тут, вони відповідають за слабку ядерну силу, можливо, найменш відому.
Однак без неї сонце не світило б.
А коли світить сонце, ви отримуєте неймовірні кількості цих частинок, названих нейтрино.
Фактично, якщо ви зараз подивитесь на свій ніготь - біля одного квадратного сантиметра - там буде близько 60 мільярдів нейтрино за секунду, від сонця, які що проходять через кожен квадратний сантиметр вашого тіла.
Але ви не відчуваєте цього, тому що слабка взаємодія названа коректно.
Дуже вузький діапазон і дуже слабка взаємодія, тому вони просто пролітають крізь вас.
Ці частинки були відкриті в минулому столітті, в основному.
Першу, електрон, було відкрито в 1897, а останню, ось цю, названу "тау нейтрино" - в 2000 році.
Те що я сказав - це наче навпростець до Чикаго. Я знаю, це велика країна, Америка, чи не так?
Прямо навпростець.
Щодо всесвіту, це навпростець.
(сміх)
Так, цю штуку було відкрито в 2000 році, тому це відносно сучасна картина.
Одною з дивовижніших речей, насправді, я вважаю, є те, що ми відкривали деякі з них, розуміючи, наскільки крихітними вони є.
Розумієте, вони - це крок у масштабі цілого видимого всесвіту.
Так 100 мільярдів галактик, на відстані 13.7 мільярдів світлових років - крок у розмірі як звідти до Монтеррея, і як не дивно, це те ж саме як від Монтеррея до цих частинок.
Безумовно, вражаюча величина, і поки що ми продовжуємо відкривати повний набір.
Так, один з найбільш славетних діячів університету Манчестера, Ернест Резерфорд, першовідкривач атомних ядер, якось сказав: "Уся наука є або фізикою, або колекціонуванням марок".
Я не думаю, що він хотів образити інші науки, хоча він був з Нової Зеландії, тому хто його знає. (сміх)
Але те, що він мав на увазі, і що ми насправді зробили - це колекція марок - ми відкрили частинки, але доки ви не розумієте основну причину цієї моделі - чому це саме так, то насправді ви займались лише колекціонуванням марок, а не наукою.
На щастя, ми маємо, напевно, одне з найбільших наукових досягнеть ХХ століття, що підтверджує цю модель.
Це закон Нютона, як вам завгодно, для фізики елементарних частинок.
Воно називається "стандартною моделлю" - прекрасне і просте математичне рівняння.
Ви могли б написати це на футболці, що завжи було б ознакою елегантності.
Ось воно.
(сміх)
Я трохи перемудрив, тому що розширив рівність до всіх цих жахливих деталей.
Це рівняння, таким чином, дозволяє вам обчислити усе - і не лише гравітацію - все, що існує у всесвіті.
Ось ви хочете знати чому небо синє, чому атомне ядро ціле - в принципі, ви повинні мати достатньо великий комп'ютер - чому ДНК має саме таку форму.
В принципі, ви були б у змозі обчислити це за допомогою цього рівняння.
Однак тут є проблема.
Чи може хтось побачити, чим це є?
Пляшку шампанського тому, хто це мені роз'яснить.
Я зроблю його трохи простішим, видаливши деякі доданки.
По суті, кожен з цих членів стосується певної частинки.
Так, "Ws" відносяться до "Ws", і як вони з"єднанні разом.
Ці носії слабкої взаємодії, "Z", так само.
Але в цьому рівнянні є особливий символ:
"H".
Отже, "H".
"H" позначає тут частинку Хіггса.
Частинки Хіггса ще не виявлено.
Однак вони є важливими - необхідними для того, щоб ця формула працювала.
Таким чином усі витончені обчислення, що ми можемо виконати за допомогою цього чудового рівняння, неможливі без цієї особливої частинки.
Отже, це є передбаченням - передбаченням нової частинки.
За що вона відповідає?
Ми довгий час шукали гарну аналогію.
І повернімось у 80-ті, коли ми хотіли виділення грошей на коллайдер від британського парламенту,
Маргарет Тетчер тоді сказала:
"Якщо ви, хлопці, зможете пояснити це на такій мові, щоб політик зміг зрозуміти, чим, у біса, ви займаєтесь, то ви отримаєте гроші.
Я хочу знати, як ця частинка Гіхса діє".
І ми знайшли таку аналогію і це нібито спрацювало.
Отже, що робить частинка Хіггса, то це надає фундаментальним частинкам масу.
І ця картинка є усім всесвітом - і це не означає тільки космос, це включає також і мене, й вас - увесь всесвіт наповнений чимось, що називається полем Хіггса.
Ось аналогія: ці люди в кімнаті є частинками Хіггса.
І коли елементарна частинка рухається крізь всесвіт, вона може взаємодіяти з цими частинками Хіггса.
Але уявіть когось не дуже популярного, котрий іде кімнатою.
Вони можуть просто пройти через кімнату дуже швидко, по суті зі швидкістю світла.
Вони не мають маси.
І уявіть декого неймовірно впливового, популярного та інтелігентного, що заходить у кімнату.
Їх оточують люди, і їхній прохід через кімнату ускладнюється.
Вони наче стають тяжкими.
Вони стають масивними.
І саме так працює механізм Хіггса.
Картинка відображає те, що електрони і кварки у вашому тілі й у всесвіті, який ми бачимо довкола - тяжкі, у відомій степені, а також масивні, бо їх оточили Хіггсовими частинки.
Вони взаємодіють з полем Хіггса.
Якщо ця картина правдива, то ми маємо відкрити частинки Хіггса на ВАК.
Якщо це неправда - бо це досить заплутаний механізм, в той же час це найпростіше, що ми можемо уявити - тоді як же частинки Хіггса, які нам відомі, мають проявити себе в колайдері.
Це одна з основних причин, чому ми збудували цю гігантську машину.
Я радий, що ви впізнали Маргарет Тетчер.
Насправді, я думав зробити це більш окультуреним, але - (сміх) нічого страшного.
Отже, це одне.
Це по суті є тим, що шукатиме ВАК.
Є багато інших речей.
Ви чули про багато серйозних проблем у фізиці частинок.
Однією з них є темна матерія, темна енергія.
Тут інша проблема, де сили у природі - це достатньо гарно, насправді - здається, коли ви рухаєтесь назад у часі, вони наче змінюють силу.
Скоріше, вони змінюються у силі.
Так електромагнітна сила, та, що утримує нас вкупі, стає сильнішою, якщо ви рухаєтесь до вищих температур.
Сильна взаємодія, сильна ядерна взаємодія, що утримує ядро, слабшає.
І що ви бачите, є стандартною моделлю - ви можете вирахувати, що ці зміни - ці сили, ці три сили, відмінні від гравітації - здається, сходяться в одній точці у певний момент.
Це майже як один чудовий тип суперсили, властивий початку часів.
Але зараз вони зникли.
Зараз існує теорія, названа суперсиметрією, яка подвоює число частинок у стандартній моделі.
Це, на перший погляд, не звучить спрощенням. Але фактично, з цією теорією, ми виявляємо, що сили природи мали б об"єднатись разом, на початках Великого Вибуху.
Абсолютно чудове передбачення.
Модель створювалась не для цього, але, схоже, вона це зробить.
Крім того, ці суперсиметричні частинки - перші кандидати на чорну матерію.
Дуже переконлива теорія, що є справді основною течією в фізиці.
І якби я міг поставити на це гроші - я поставив би, в дуже ненауковий спосіб, на те, що ці речі можуть також виявитись і на ВАК.
Є багато інших речей, які ВАК міг би відкрити.
Однак в останні кілька хвилин я просто хочу дати вам інший погляд на те, про що я думаю - що фізика частинок насправді значить для мене - фізика частинок і космологія.
І це, я думаю, дало нам дивовижну розповідь - майже історію створення, як вам завгодно - про всесвіт, від новітньої науки в останні декілька десятиліть.
Я б хотів сказати, що це заслуговує, в дусі промови Вейда Дейвіса, бути принаймні вибраним, до ряду таких чудових історій творення, як у людей високих Анд і холодної півночі.
Ця історія творення, я думаю, є настільки ж дивовижною.
І ось ця історія: ми знаємо, що всесвіт виник 13.7 мільярдів років тому, в надзвичайно горячому, щільному стані, і був набагато меншим за один атом.
Він почав розширюватись десь у мільйон мільярд мільярд мільярд мільярдів разів за секунду - я думаю, я тут не помилився - після Великого вибуху.
Гравітація відділилась від інших сил.
Тоді всесвіт розширювався експоненціально, у спосію, що називається інфляцією.
Десь у перші мільярдні долі секунди, з"явились Хіггсові поля, і кварки і глюони й електрони, що надають нам маси.
Всесвіт продовжував розширюватись і охолоджуватись.
Після десь кількох хвилин у всесвіті вже були водень і гелій. Це все.
Всесвіт був на 75 відсодків з водню, на 25 відсотків з гелію.
І все ще залишається таким донині.
Він продовжував розширюватись десь 300 мільйонів років.
Потім світло почало подорожувати всесвітом.
Він був достатньо великим, щоб бути прозорим для світла, і це є тим, що ми бачимо в космічному мікрохвильовому фоні, який зобразив Джордж Смут - це наче як дивишся в лице Бога.
Після десь 400 мільйонів років почали формуватись зірки, і той водень, той гелій, почали перетворюватись у більш тяжкі елементи.
Отже, елементи життя - вуглець, кисень і залізо, всі елементи, які потрібні для нас - були приготовані в цих перших поколіннях зірок, в яких потім закінчилось пальне, вони вибухнули, і таким чином ці елементи повернулись назад у всесвіт.
Вони потім знову сколапсували в інші покоління зірок і планет.
І на одній з таких планет, кисень, який був створений в першому поколінні зірок, зміг з"єднатись з воднем, щоб сформувати воду, рідку воду на поверхні.
На одній, і, можливо, тільки на одній з цих планет, розвинулось примітивне життя, яке еволюціонувало мільйони років в істоту, яка вертикально ходила і залишила сліди десь 3 з половиною міліони років тому в мулі боліт Танзанії, і, зрештою, залишила слід в іншому світі.
І побудувала цю цивілізацію, цю чудову картину, що перетворила темінь на світло, і ви можете бачили цивілізацію з космосу.
Як один з моїх героїв, Карл Саган, сказав, ці речі - і насправді, не тільки ці, що я бачу навколо - ці речі, як ракети Сатурн V, і Спутнік, і ДНК, і література і наука - це речі, які створенні з атомів водню, коли пройшло 13.7 міліонів років.
Безумовно дивовжно.
І також закони фізики.
Згідні?
Отже, правильні закони фізики - вони чудово збалансовані.
Якби слабка взаємодія була хоч трішки іншою, то вуглець і кисень не були б стабільними всередині зоряних сердець, і не було б у всесвіті нічого цього.
Я думаю, це - дивовижна й визначна історія.
50 років тому я не зміг би розказати цю історію, тому що ми цього не знали.
Це дійсно примушує мене відчувати, що цивілізація - котра, як я говорю, і якщо ви вірите у наукову історію створення, виявилася чисто як результат законів фізики, і декількох атомів водню - то я думаю, щодо себе так точно, це змушує відчувати себе надзвичайно значущим.
Отже, це колайдер.
ВАК неодмінно, коли його запустять влітку, напише наступний розділ цієї книги.
І я з великим нетерпінням чекаю його запуску.
Дякую.
(Аплодисменти)
Це мумія молодика на ім'я Гераклід.
Він помер в Єгипті у 1-му ст. н.е., коли йому було близько 20-ти років.
Муміфікація була розвинена древніми єгиптянами, щоб зберегти тіло для загробного життя.
Зазвичай, перед муміфікацією внутрішні органи виймають, за винятком серця, але в цьому випадку серце вийняли, а легені залишили неушкодженими.
Потім тіло вкривали сіллю та залишали приблизно на 40 днів до повного усунення вологи.
Тіло розтирали парфюмерними маслами і рослинними смолами.
Товсті шари смоли призначались для приклеювання смуг полотна, якими обмотували тіло.
Мумію розміщували на дерев'яній дошці, і вони з'єднувались подальшим обгортанням.
На грудях розміщувався таємничий мішечок, що мав, певно, релігійне значення.
Муміфікований ібіс, болотний птах з тонким загнутим дзьобом, розміщувався на животі.
Мумії ібіса звично подавався, як жертвоприношення богам, але це незвичний випадок, коли птаха муміфікують разом з померлою людиною.
Довгі смуги полотна далі використовували для обгортання.
Портрет Геракліда розміщувався на обличчі.
Мумію загортали у велику полотняну тканину.
Тканина була забарвлена червоним, імпортованим пігментом на основі свинцю.
Це рідкісна обробка.
Відомо дуже мало мумій з червоним покриттям.
Єгипетські символи захисту та переродження наносились на верхню тканину пігментами та золотом.
В кінці ім'я Геракліда написали грецькою на ступнях.
Завдяки цьому дивовижному процесу муміфікації тіло Геракліда зараз з нами.
В дитинстві, я завжди хотів бути супергероєм.
Я хотів врятувати світ і зробити всіх щасливими.
Але я знав, що мені знадобляться суперсили, щоб мої мрії збулись.
Тому я відправлявся у уявні подорожі на пошуки міжгалактичних об'єктів з планети Криптон, і це було дуже весело, але не принесло бажаного результату.
Коли я виріс, то зрозумів, що наукова фантастика не найкраще джерело суперсил. І замість того, щоб відправлятись у подорожі по науковій реальності, я вирішив знайти кориснішу істину.
Я почав свою подорож з Каліфорнії, з тривалого 30-річного дослідження університету Берклі, яке вивчало фотографії студентів у старому альбомі і намагалось виміряти їх успіх і благополуччя протягом усього їхнього життя.
Оцінюючи їх студентські посмішки, дослідники могли передбачити, наскільки міцним і тривалим буде подружнє життя суб"єкта дослідження, як добре він здасть стандартні тести на благополуччя і як він буде впливати на інших.
В іншому альбомі, я натрапив на фотографію Баррі Обами.
Коли я вперше побачив його фотографію, я подумав, що його суперсили походять від його суперкоміра.
Але тепер я знаю, що вся справа у його посмішці.
Інший момент просвітлення настав під час дослідницького проекту Вейнського Державного Університету 2010 року, який досліджував бейсбольні картки, випуском до 1950-го року, з зображеннями гравців вищої ліги.
Дослідники виявили, що ширина посмішки гравця насправді могла передбачити тривалість його життя.
Гравці, які не посміхалися на своїх картках, жили в середньому лише 72,9 років, в той час як гравці з сяючими посмішками жили в середньому майже 80 років.
(Сміх)
Доброю новиною є те, що ми насправді народжуємось посміхаючись.
Використовуючи 3D ультразвукову технологію, тепер ми можемо бачити, що діти, які ще тільки розвиваються, посміхаються в утробі матері.
Після народження діти продовжують посміхатися - спочатку, в основному під час сну.
І навіть сліпі діти посміхаються на звук людського голосу.
Посмішка є одним із основних біологічно-сталих виразів обличчя людини.
У дослідженнях, проведених в Папуа-Новій Гвінеї,
Пол Екман, найвідоміший світовий дослідник міміки, виявив, що навіть члени племені Фор, повністю ізольовані від західної культури, а також відомі своїми незвичайним ритуалом канібалізму, демонстрували посмішку в тих самих ситуаціях, як і ми з вами.
Тож від Папуа Нової Гвінеї до Голлівуду дорогою до сучасного мистецтва Пекіну, ми посміхаємося часто, і робимо це для вираження радості і задоволення.
Скільки людей в цьому залі посміхаються більше 20 разів на день?
Підніміть руку, якщо це правда.
О, нічого собі.
За межами цього залу, більше третини з нас посміхаються понад 20 разів на день, в той час як менше 14 відсотків з нас посміхаються менше п'яти разів.
Насправді, найдивовижнішими суперсилами володіють діти, які посміхаються більше, ніж 400 разів на день.
Ви ніколи не замислювалися, чому перебуваючи навколо дітей, які посміхаються так часто, ви також посміхаєтесь частіше?
Недавнє дослідження в університеті Упсали в Швеції показало, що дуже важко хмуритися, дивлячись на когось, хто посміхається.
Ви запитаєте чому?
Бо посмішка еволюційно заразна, і вона придушує контроль над нашими мімічними м'язами.
Імітуючи посмішку і відчуваючи її фізично допомагає нам зрозуміти, чи є наша посмішка фальшивою чи реальною, що дає змогу зрозуміти емоційний стан усміхненого.
У недавньому дослідженні міміки в університеті Клермон-Ферран у Франції, учасників просили визначити, чи є посмішка справжньою чи удаваною, утримуючи олівець у роті, щоб придушити мімічні м'язи.
Без олівця, учасники були відмінними суддями.
Але з олівцем в зубах, коли вони не могли зімітувати усмішку вони побачили, що їхнє рішення було помилковим.
(Сміх)
На додаток до теорії еволюції в "Походженні видів" Чарльз Дарвін описав також теорію зворотної реакції мімічних м"язів.
Його теорія засвідчує, що усмішка як така насправді змушує нас почувати себе краще, - а не є просто результатом гарного самопочуття.
У своєму дослідженні
Дарвін насправді процитував французького невролога, Гійома Дюшенна, який використовував електричні поштовхи до м'язів обличчя, щоб викликати і стимулювати усмішку.
Будь ласка, не намагайтеся повторити це вдома.
(Сміх)
У подібному німецькому дослідженні, вчені вимірювали мозкову активність за допомогою МРТ до і після ін'єкції ботокса, яка придушувала роботу мімічних м'язів.
Результати підтвердили теорію Дарвіна, показавши, що зворотна реакція мімічних м"язів змінює нейронну обробку емоційного вмісту в мозку таким чином, що ми відчуваємо себе краще, коли посміхаємось.
Посмішка стимулює механізм насичення нашого мозку таким чином, що навіть шоколад - добре відомий збудник задоволення - не може з ним зрівнятися.
Британські дослідники виявили, що одна усмішка може генерувати такий самий рівень стимуляції мозку, як майже 2000 плиток шоколаду.
(Сміх)
Зачекайте.
Те ж дослідження показало, що посмішка така ж стимулююча, як отримання близько 16 тисяч фунтів стерлінгів готівкою.
Це все одно що 25 тисяч доларів за посмішку.
Це не погано.
І подивіться на це з цього боку:
25000 помножити на 400 разів в день - чимало дітей кожен день відчувають те ж саме, що і Марк Цукерберг.
І, на відміну від великої кількості шоколаду, багато посмішок дійсно може зробити вас здоровішими.
Посмішка може допомогти знизити рівень гормонів, які викликають стрес, як кортизол, адреналін і дофамін, підвищити рівень гормонів що покращують настрій, таких як ендорфін, і понизити кров'яний тиск.
І якщо цього недостатньо, посміхаючись, ви насправді можете краще виглядати в очах оточуючих.
Недавнє дослідження Університету штату Пенсільванія виявило, що коли ви посміхаєтеся ви не тільки здаєтеся симпатичнішими і більш люб"язними, ви також виглядаєте більш компетентними.
Тому, якщо ви хочете добре виглядати та здаватися компетентними, зменшити стрес або покращити ваше сімейне життя, або ж відчути, неначе ви тільки що з"їли цілу гору високоякісного шоколаду - не набравши жодної зайвої калорії - або, що ви знайшли 25 тисяч доларів в кишені старого піджака, який ви не носили цілу вічність, або якщо ви хочете підключитися до суперсили, яка допоможе вам і всім навколо вас прожити довше, здоровіше, щасливіше життя - посміхайтеся.
(Оплески)
Зараз я хочу зробити кілька прикладів, щоб закріпити знання про паралельні прямі та трикутники та інші поняття.
Зараз ми розглянемо класичну задачу.
Потрібно, використовуючи дане на малюнку, а саме - трикутник та ще один трикутник, в яких відомі деякі кути.
Маючи ці дані я хочу визначити величину цього кута позначимо її знаком питання.
Будемо робити задачу, використовуючи наші знання про суму внутрішніх кутів трикутника та про суміжні кути.
Можливо ти хочеш зупинити відео та спробувати розв'язати задачу самостійно, бо далі я збіраюсь дати розв'язок.
По-перше, і це загальна річ для таких задач, де дано даякі кути і потрібно визначити інші за допомогою знання, що сума кутів трикутника дорівнює 180 градусів і, хоча в нашій задачі намає паралельних прямих, але можуть зустрітися задачі з паралельними прямими, суміжними кутами та доповняльними кутами, і треба так чи інакше зуміти вазначити невідомі кути,
Перша очевидна річ, що в цьому трикутнику, трикутнику зліва, нам відомі два кути.
Якщо ми знаємо два кути трикутника, ми завжди можемо визначити третій, бо сума кутів трикутника завжди 180 градусів.
Якщо позначити навідомий кут "x", то x + 50 + 64 буде 180 градусів. Або, x + 114 = 180 градусів.
Віднімемо 114 від обох частин рівняння і отримаємо, що x дорівнює 180 мінус 114, що те ж саме, що 80 мінус 14, 80 - 10 це 70 і ще мінус 4 буде 66.
Отримали, що x 66 градусів.
Знаючи це, можемо легко обчислити інший кут.
Запишемо, що x дорівнює 66 градусів
Ми знаємо цей кут і знаємо, що величина цього кута 66 градусів. Також очевидно, що цей кут доповняльний до цого кута бо їх зовнішні сторони утворюють прямий кут.
Якщо ми позначимо цей кут y, то ми знаємо, що у плюс х дорівнює 180 градусів і x = 66 градусів, підставимо це значення, тепер віднімемо 66 від обох частин.
Тоді y буде дорівнювати 180 - 66 = 114.
Це число здається знайомим, бо 114 в точності дорівнює сумі цих двох кутів.
І це в точності відома властивість, давайте доведемо її тут
Якщо б у нас було два кути, величин, скажімо, a та b, величина цього кута була б 180 мінус a мінус b, оцей кут.
Тоді цей кут розглядається як зовнішній, в нашому прикладі y - зовнішній кут, котрий є доповняльним до 180 мінус a мінус b, тоді цей кут плюс a - b буде 180 тобто якщо позначити цей кут у будемо мати: у плюс 180 - a - b дорівнює 180 віднімемо від обох частин 180 і додамо до обох частин a та b, +а +b, +а +b
В мене закінчилось місце справа.
Після скорочення зліва залишиться у дорівнює а плюс b справа.
Це всього лиш загальна властивість.
Потрібно пам'ятати, що сума величин внутрішніх кутів трикутника дорівнює 180 градусів та якщо в нас є доповняльні кути, ми можемо скористатися властивістю, що зовнішній кут дорівнює сумі протилежних внутрішніх, в наших позначеннях у дорівнює а + b, 114 градусів, як ми вже показали, він дорівнює 64 + 50 градусів, незалежно від способу розв'язання, якщо ми поступово проводили обчислення або скористались властивістю, у = 114 градусів і хай радше доведення буде детальним.
Тепер якщо у 114 градусів, ми знаємо цей кут, його було дано в умові, то залишилось обчислити третій кут трикутника.
Позначимо його z, знак питання назвемо z, тоді z + 114 + 31 дорівнює 180 градусів. бо сума внутрішніх кутів трикутника дорівнює 180 градусів, це єдина властивість, яку ми використовуємо на цьому кроці. z плюс, скільки виходить, 145, z + 145 = 180, якщо я ніде не помилився, начебто ніде, 114 та 31, так, 145 разом 180.
Віднімемо 145 від обох частин, залишиться z = 180 - 145, що те ж саме, що 80 - 45, отже, z = 80 - 45 = 35 градусів. Отже, z = 35 градусів і задачу зроблено!
Ми у Луврі і дивимось на "Смерть Сарданапала" Делакруа, яка була представлена на виставці Салону 1827 р.
Це величезне полотно, яке порушує всі принципи класицизму.
В тому числі й ідею картини з героєм.
Тут же ми маємо Сарданапала, який є будь-ким, окрім героя.
Це вищий ступінь романтичної картини, і фактично, її історія зароджується у романтичного поета лорда Байрона, це історія про ассирійського короля Сарданапала, який був переможений в бою, але замість того, щоби здатися в полон, він вирішив не тільки вбити себе, але й збирається знищити все, що приносить йому задоволення, жінок, рабів, всі свої прикраси, всі скарби будуть спалені.
Все дійде свого кінця.
Отже, це величезне похоронне багаття.
То ж він сідає зверху на це ліжко, високо тримаючи свою голову дивлячись з граничною байдужістю на закінчення життя жінок, які були у його житті, на кінець усього красивого, що належало йому.
Отож, це картина про моральний розклад і це антитеза благородності Давіда і неокласичної традиції, яка передувала романтизму.
Якщо ви повернетесь назад до неокласичних картин з їхньою дуже суворою побудовою простору, де можна справді ясно бачити, там все є у зв'язку зі всім іншим.
На цій картині простір наповнений предметами. Всі дійсно розкішні володіння короля: золото, прикраси і коні, і простір не настільки сконструйований, як заповнений.
І здається, що все на ній, всі люди, коні, предмети, що вони самі є полум'ям.
Викликають полум'я, яке зараз там з'явиться, облизуючи своїми зміїними, звивистими язиками.
Подивіться на коня для прикладу, який практично S-подібний.
Погляньте на одну з частин арфи знизу посередині, або на самих жінок, цих Арабесок.
Або ж погляньте на шарф внизу ліжка.
Всі ці речі змієподібні та звивисті, начебто вони самі є язиками полум'я, на яке посилаються.
Отож, є це повне відчуття звивистого руху, але король зверху сидить дуже спокійно і дивиться розбещеним поглядом, на ліжку, зображеному в ракурсі і у нас з'являється думка про пролиття всього у наш простір, найбільшою мірою через бажання художника залучити глядача і достукатися до наших емоцій.
Жінку на передньому плані жорстоко вбивають прямо перед нашими очима.
Коня притискають проти його волі до похоронного багаття.
Це сцена смерті та руйнування, яка відбувається так близько, як тільки можливо до виміру глядача.
Це ймовірно викликало величезний шок у публіки, яка звикла споглядати чистоту і точність геометрії.
Раціоналізм, героїзм неокласицизму.
Вся ця жорстокість і ця розкіш чудово пасує до використання Делакруа сяючого кольору принаймні як контраст до модуляції кольорів тих дуже витончено замальованих картин, які були традиційними в Салоні.
Якщо ви подивитесь на тіла постатей, ви не побачите звичайне тональне моделювання, на яке ми звикли сподіватися у неокласичних картинах, зате ми бачимо постаті із зеленими і блакитними тінями, а світлові плями оранжеві і золоті.
Делакруа справді сприймає колір дуже емоційно і пристрасно.
Ця картина є справді спалахом насилля.
Це хвиля розкоші і спалах розбещеності.
У попередньому відео, в якому я розповів про легені та газообмін в організмі, а також про легеневу систему, ми зупинилися на альвеолярних мішечках.
Намалюю ось тут один.
Ось ці альвеолярні мішечки, про які я розповідав, вони знаходяться у таких малих згустках.
Намалюю декілька, щоб зрозуміти суть.
Пригадуєте з попереднього відео... до згустків надходить повітря через трахею, потім поширюється на бронхи, а потім на бронхіоли, і процес завершується у альвеолах.
Ось альвеоли.
Це дуже маленькі мішечки, про які ми говорили в останньому відео про легеневу систему.
Ви можете переглянути відео, якщо деякі терміни є невідомими.
Бронхіола кріпиться до цього згустку. Вона може розгалужуватись та кріпитись до іншого набору альвеолярних мішечків. Та зараз не про це.
Я розповідав про це в попередньому відео.
Бронхіола, а тут альвеоли.
Альвеоли.
В попередньому відео ми побачили, що при вдиху діафрагма звужується, завдяки чому легені розширюються і заповнюють простір, повітря надходить.
Це повітря, що ми вдихаємо, так як ми вдихаємо атмосферне повітря, 21% з якого складає кисень, а 78% азот.
В атмосфері вуглекислий газ - це майже індикатор газу.
Його частка в повітрі менше 1%. Вуглекислий газ.
Ось такі речовини Ви вдихаєте кожного разу.
У попередньому відео я розповів про легеневі капіляри, які оточують ці альвеоли.
Я намалюю ці легеневі капіляри.
Коли вони ненасичені киснем, вони надходять сюди, щоб стати окисненими.
Отже, неокиснені вони мають фіолетовий колір. Неокиснені вони мають фіолетовий колір і знаходяться біля альвеол.
Вони вбирають кисень з альвеол. Кисень рухається біля мембрани альвіол і потрапляє у капіляри, у ці маленькі трубки.
Цей процес надає крові червоного кольору.
Потім я детальніше розповім чому кров червона.
Кров червона. Тепер у крові є кисень.
Головна мета - отримати кисень.
Кров готова повернутись до серця.
Це лише маленька частинка.
Також з попереднього відео ми знаємо, що щось, що йде від серця, що йде від серця називається артерією. "А" тобто "анти". Артерія.
До серця йде вена.
Ось це вена.
Зараз хотів би відповісти на питання, яке виникло після попереднього відео.
Хтось спитав (і на мою думку, це хороше питання)
Якщо велика частина повітря, яке ми вдихаємо, це азот, (лише 21% кисню) то що з азотом відбувається?
Чому він не потрапляє у кров?"
І це насправді хороше питання.
Відповідь на нього допоможе пояснити, що відбувається.
Намалюю у збільшеному вигляді.
Намалюю збільшену мембрану альвеоли.
Це внутрішній вміст альвеоли.
Це мембрана, дуже тонка, складається з одного шару клітин.
Поблизу мембрани знаходиться капіляр.
Я намалюю його нейтральним кольором.
Капіляр проходить вздовж поверхні. Ось капіляр, який проходить вздовж поверхні. Ось так.
Кисень, азот та вуглекислий газ можуть проникати в ці капіляри.
Отже, серце ось тут. Серце ось тут.
Кров плине від серця, а потім повертається до нього.
Серце знаходиться з двох сторін. Я покажу це так.
"Від" серця "до" серця".
Від серця кров плине без кисню, в ній буде великий вміст вуглекислого газу.
Я намалюю вуглекислий газ зеленим кольором. Ні, краще помаранчевим.
Є багато вуглекислого газу і він розсіюєтья в крові.
Він переміщається у плазмі крові, а не у еретроцитах, про які ми поговоримо за хвилину.
Ось такий клубок вуглекислого газу.
Скупчення вуглекислого газу в неокисненій крові буде більшим, ніж таке скупчення у альвеолах.
Ця мембрана дозволяє, щоб проник вуглекислий газ, тому молекули CO2 потрапляють в альвеолу.
А ось тут є кисень.
Вдихаємо.
21% кисню, якого більше, ніж вуглекислого газу.
Це неокиснена кров.
Ми використали весь кисень в організмі. Розповім про це на завершення. Розповім про те, як ми використовуємо кисень і куди він потрапляє.
Оксиген розповсюджується у цій мембрані, тому що концентрація кисню низька.
Отже, кисень розповсюджується у мембрані. Це окиснена кров, готова йти назад до серця.
Цей перехід між артерією та веною дуже тонка справа.
Справді, це так. Отже, йде від серця.
Це вена.
Вона прямує до серця.
Я завжди плутаюсь.
Тобто йде від серця
Від серця. Тому це артерія, а вена йде до серця.
Їх легко розрізнити.
Одна окиснена, йде до серця. та виглядає це заплутано.
Це моя провина.
Вимова - це моя слабка сторона.
Складно сказати, де закінчується артерія і починається вена.
Хороше розмежування, коли концентрація вуглекислого газу низька, а концентрація кисню висока.
Тут починається легенева артерія.
Можливо, у наступному відео я розповім чому легенева артерія особлива. Легеневі артерії виходять з серця. Вони не мають кисню, або його вміст дуже малий, але є багато вуглекислого газу.
Легеневі вени. Артерії можуть перейти у вени
Коли вона окиснена, то готова вертатися в серце.
Це легенева вена. Вона окиснена. Окиснена.
А тут напишемо "неокиснена."
Цей процес особливий тим, окрім руху артерії та вени вперед і назад до легенів, що вони протилежні.
Тому що у решті організму, чим дальше від серця, або говоримо про артерії, Ви побачите ту окиснену кров. Та коли йдемо від серця до легенів це неокиснена кров.
У решті огранізму, коли йдемо до серця ми бачимо неокиснену кров.
Та у легеневій вені вона окиснена, тому що легені вбирають вуглекислий газ і виділяють кисень.
Я все ще не відповів на те цікаве питання, яке я отримав в останньому відео.
Що відбувається з 78% азоту, який тут знаходиться?
Це дуже велика кількість азоту. Більше, ніж кисню, та набагато більше, ніж вуглекислого газу.
Що відбувається з цими молекулами азоту?
Відповідь: азот поширюється в крові, і повинен це робити. Та можливість крові приймати азот не така вже й велика.
Ви запитаєте, чому кисень такий особливий?
Чому кров поглинає кисень краще, ніж азот?
Ось тут за роботу беруться еретроцити.
Я це запишу червоним кольором.
Червоні кров'яні кільця.
Еретроцити. Еретроцити проходять через серцево-судинну систему. На вигляд вони схожі на таблетки.
Я би намалював одну. Вони, як приплюснуті кульки, дуже схожі на таблетки.
Якщо я їх намалюю з бічної сторони, вони будуть якось так виглядати.
Всередині наче малий дерен знаходиться.
Якщо намалюю під кутом, вони будуть якось так виглядати.
Якось так. Будуть такі мати впадини з обох боків.
Я, можливо, зроблю цілу серію відео про еретроцити.
Вони містять гемоглобін.
Треба теж зробити відео. Гемоглобін - це прості протеїни, які містять чотири групи гему.
Всередині еретроцитів знаходяться мільйони протеїнів гемоглобіну
Протеїни гемоглобіну.
Чотири групи гему.
Ці групи складаються із заліза.
Ось чому залізо таке важливе.
Недостача його блокує проникнення кисню в організм. Тоді гемоглобін не буде добре працювати.
Та є залізо.
Є чотири групи гему.
Кожна група може приєднатися до молекули кисню.
Вони чудово приєднуються до кисню.
Згодом ми побачимо, як вони вивільняють кисень. Та цих груп є мільйони, а кисень розповсюджується по мембрані еретроцитів, і приєднується до груп гемів гемоглобіну.
Через те, що еретроцити містять в собі гемоглобін, вони наче губки для кисню, тому що гемоглобін чудово вбирає кисень.
Отже, еретроцити здатні висмоктати весь кисень з плазми.
Плазма - це загальна рідина крові, без еретроцитів.
Еретроцити ось тут не такі вже й червоні.
Це суттєво.
Зараз поясню причину цього.
Вуглекислий газ переміщається у плазмі.
Він потрапляє у фактичну рідину. Про це потім поговоримо.
Це трішки інша форма.
Наче вугільна кислота. Ось чому плазма знає, де випустити кисень. Та про це згодом.
Ось тут еретроцити мають багато протеїнів гемоглобіну. Ці протеїни гемоглобіну виштовхують кисень.
Кисень робить кров червоною.
Кисень робить кров червоною. Він відбиває червоне світло.
Без кисню, гемоглобін не може бути червоним.
Він фіолетовий, блакитний, щось таке.
Ось чому деякі вени у Вашому тілі мають синій відтінок.
Колір змінюється, тому що кисень приєднується до гемів гемоглобіну, а це змінює цілу структуру протеїну.
Ми це не раз спостерігали.
Протеїн так згортається, що раптом замість блакитного світла, відбивається червоне світло.
Ось чому еретроцити червоні.
Я відходжу від теми.
Чому ми вбираємо більше кисню, ніж азоту і в атмосфері є менше кисню, ніж азоту?
Відповідь: ці еретроцити мають мільйони протеїнів гемоглобіну, і вони висмоктують весь кисень з плазми.
Висмоктують приблизно 98,5% кисню. Отже, 98,5% кисню висмоктують еретроцити.
Ці еретроцити рухаються і повертаються до серця.
Вони роблять кров червоною.
Отже, гемоглобін перебуває в еретроцитах, та висмоктує кисень, тому концентрація кисню в плазмі низька.
Це не відбувається з азотом.
Не існує клітин, які б вбирали азот.
Азот не приєднується до гемоглобіну.
Ось чому кисень всмоктується краще, ніж азот.
Це цікаве питання. Ви замислюєтесь про вміст азоту. Це нормально.
Тепер хочу звернути увагу на самі еретроцити, тому що вони неймовірні.
У відео про клітини я завжди говорю, що всі вони мають мембрану та ДНК.
От що цікаво...
Намалюю тут в збільшеному вигляді. У цій клітині є багато гемоглобіну. Молекул, білків всередині.
Цікаво те, що у еретроцитів немає ядра. Немає ядра.
Та немає ДНК. Немає ДНК.
Спочатку це мене налякало.
Я запитав себе: чому їх називають клітинами, живими організмами?
Виявилось, коли в процесі росту у них з'являєтья ядро.
Кожній клітині потрібне ядро з ДНК, для того, щоб виробляти протеїни, тому що протеїни - це будівельний матеріал для організму.
Головна мета еретроцитів - містити в собі якомога більше гемоглобіну.
Це така собі сприятлива еволюційна риса, що коли еретроцити готові взятися за справу, вони фактично позбавляються свого ядра.
Вони виштовхують ядро з клітини.
Тут є своя перевага: є більше місця для гемоглобіну. Є більше місця для гемоглобіну.
Чим більше гемоглобіну, тим більше кисню потрапляє в організм.
Я можу зробити безліч відео про гемоглобін. Я ще зроблю відео про серцево-судинну систему, тому не хвилюйтеся. Хочу ще дещо цікаве розповісти про гемоглобін.
Ми вже поговорили про те, якими чудовими є еретроцити, що у них немає ядра.
Вони мало живуть.
Приблизно 80-120 днів. Вони не схожі на інші клітини.
Це філософське питання: чи живуть вони при втраті ДНК, чи це лише неживі судини для кисню, тому що вони не виділяють свою ДНК.
Не буду зараз розповідати про гемоглобін. Обдумайте дану тему.
Розумію, що це занадто довге відео.
Наступного разу розповім про гемоглобін та серцево-судину систему.
Я вважаю, що тут зібралися лише найпродуктивніші, найрозумніші, інтелігентні та кмітливі, а також найбільш інноваційні люди світу.
Думаю, це насправді так.
Проте у мене є підстави вважати, що багато з вас, якщо не більша частина громади, неправильно шнурують черевики.
(Сміх)
Знаю, це звучить сміховинно.
Так, це справді сміховинно.
Щиро кажучи, я був у вашому скрутному становищі, але все змінилося десь три роки тому.
Ось що зі мною сталося: я купив собі взуття, дуже дороге для мене на той час.
І в цих черевиках були круглі нейлонові шнурівки, які я не міг надійно зав'язати.
Тоді я повернувся в магазин і сказав продавцеві:
"Черевики чудові, але шнурівки мене вбивають".
Він глянув і сказав "А, так ви ж їх неправильно зав'язуєте".
Аж до того моменту я вважав, що моєму п'ятдесятирічному віці одне з добре опанованих мною мистецтв було шнурувати черевики.
Але я помилявся - зараз я вам покажу.
Отак нас усіх вчили шнурувати черевики.
Виявилося... Дякую.
Чекайте, я ще не закінчив.
Виявилося, що існує слабкий і міцний різновид цього вузла, і всіх учили шнурувати слабкий.
Ось як їх відрізнити:
Якщо потягнути за шнурівки біля основи вузла, то бантик розташується уздовж черевика.
Це слабкий вузол.
Але не хвилюйтеся.
Якщо повторити ще раз, але обводити шнурівку навколо вузла в інший бік, то отримаємо міцний вузол.
Тягнемо за шнурівки під вузлом і бачимо, що бантик тепер розташований упоперек черевика.
Цей вузол міцніший.
Він рідше розв'язуватиметься.
Він рідше підводитиме вас.
Крім того, він красивіший.
Повторимо ще раз.
(Оплески)
Починаємо як звикли, зав'язуємо в інший бік.
Дітям буде трошки складно, але, думаю, вам вдасться.
Затягуємо вузол.
І маємо міцний вузол.
А зараз, щоб триматися сьогоднішньої теми, я хочу підкреслити, - ви всі це уже знаєте, - що інколи навіть маленька перевага десь у житті може спричинити неймовірні наслідки деінде.
Нехай вам щастить!
(Оплески)
У цьому відео я хочу ще глибше зануритися в криву граничного прибутку і переконатися, що ми розуміємо її сенс. І що це справді крива граничної вигоди для цієї фірми. У відео ми розглядаємо фірму - авто мийку.
Тож, як нам визначити якою буде раціональна кількість людей, яких нам треба найняти?
Нагадую, що ця горизонтальна вісь - це кількість трудової сили в годину, робітників у годину, які працюють на фірму.
Люди за годину.
А на вертикальній осі позначений граничний дохід від продукції, який ви розглядаєте, як граничні долари чи додаткові долари, які ви отримуєте за людину і за годину, за людину за годину, за годину.
Для того,щоб підтвердити,що це одне те саме, візуально, ця таблиця показує нам яким є граничний дохід, або скільки додаткового доходу ми отримаємо від найму 1 людини.
Ми також можемо помножити кількість людей тобто 1, на середній помножити на середній додатковий середній граничний дохід від товару, який ми отримуємо на 1 людину, або, скажімо, середину від 0 до 1 людини, яка дорівнює 25.
І ця середина дорівнює 25. Чого я пояснюю все таким чином, це тому, що ви можете уявити дійсність, де десята частина на 1 людину дорівнює величині більшій за 25. Скажімо,
Як отримати цю десяту? Наприклад,якщо людина приходить кожні 10 днів.
Тоді ви отримуєте менше прибутку, ніж від цілої людини за годину.
Але в загальному, як ми йдемо від 0 до 1, ми отримуємо 25$ вартості, або 25 $ граничного доходу на 1 особу за 1 годину.
Тож, якщо б ви хотіли вияснити загальний граничний дохід, який ми отримуємо на 1 людину, тут загальний додатковий дохід, який ми зможемо отримати,
Це 1 людину помножити на середній граничний дохід від товару, який дорівнює 25, і це буде займати площу прямокутника ось тут, де є 25 $.
Тепер вам потрібно його обчислити, щоб повністю оцінити, я думаю, ви можете подивитися геометрично, що ця лінія тобто наша крива, наш граничний дохід це ось ця лінія, а площа за цим прямокутником, така сама, як і площа за помаранчевою кривою.
Помаранчева крива, між 0 і ½ є над прямокутником, і між ½ і 1 - під прямокутником. Площа над нею така сама як і за прямокутником. Тож 25 $ - це також площа, площа за цією кривою.
Тож скільки фірма має від 1 до 2 людей?
Тоді йдемо від 1 до 2, різниця у кількості між людьми становить 1, і тоді наш середній граничний дохід від продукту від 1 до 2 буде 20$.
20$, бо площа буде 1 помножити на 20. і вона буде такою самою, як і площа за прямокутником.
Тож площа під кривою дорівнює 20$.
Таким же чином, площа під кривою, якщо ми кажемо:"Скільки?" Яким буде граничний дохід від товару, який ми отримаємо від 2 до 3 людей? Середня висота тут по суті ми скажемо:
Помножити на 15, серед.висота 15. Помножте 15 на 1. Ви отримаєте 15$.
Між 3 і 4, середня висота дорівнює 10. Середня висота 10, і ви множите 10$ на 1. І отримуєте 10$ доходу, і це буде ось ця площа під кривою.
І ця площа під кривою, за такою ж схемою дорівнює 5$. 5$ прибутку. Тепер ми...
Маючи все це, ми знаємо дохід, який отримуємо, але він нам не показує, не показує насправді, яким є оптимальне чи раціональне число робітників, яких найняти.
Для цього, треба знати витрати на 1 робітника, граничні витрати, які ми несемо.
Раніше я зазначав, що це конкурентна фірма, І я мав на увазі, бути конкурентноспроможним на ринку автомийок.
Тож це був конкурентний постачальник, але припустимо, що це також конкурентний покупець на ринку праці, і тому існує 2 різні є 2 різні ринки, і давайте я поясню.
На ринку автомийок, на ринку автомийок, ми є конкурентоспроможні, ми є конкурентними постачальниками, або можна сказати продавці мийки авто.
На ринку праці, на ринку праці наша фірма конкурентоспроможна вона - конкурентний покупець.
Тут я дещо відступлю від теми, бо коли ми говоримо про постачальників, то є конкурентні постачальники, де є багато одноманітних людей, які постачають ті самі постуги і навпроти є монополія, тобто неконкурентна без конкурентів.
Як продавець я можу назвати це монополією.
Якщо б я мав неконкурентного покупця, тобто багато продавців і лише 1 покупець, це б значно вплинуло на ринок (сюди ми ще не заглиблювались) і тут є слово, просто, щоб ви знали, якщо хтось його скаже, монопсонія, тобто слово - монопсонія.
Монопсонія, яке не стосується відео
Ми протиставляємо себе монопсонії на ринку праці. Припустимо,ми-конкурентний покупець.
Загалом, є дуже дуже багато покупців, тож по суті,ми маємо прийняти ринок зарплати який протистоїть монополії на ринку автомийки.
Припустимо, що ми одні з багатьох продавців.
Монополія означає 1 продавець, монопсонія - 1 сильний покупець.
І причина того, що я говорю в тому, що ми є конкурентами на ринку праці, тобто ми приймаємо ринок заробітної плати, тож ринок заробітної праці ринок заробітної плати- ринок,який ми маємо прийняти.
Ринкова заробітна плата буде десь 10$ за годину 10$ за годину.
За цим показником,якою є раціональна к-сть людей для найму?
Якщо ми наймаємо 1 людину, ми отримуємо 25$ доходу. Граничні витрати становлять (можемо намалювати криву гран. витрат)
Крива граничних витрат буде прямою при 25$.
Ой, буде прямою при 10$.
Це стільки ми витрачаємо. Якщо найняти 1 людину, то це нам обійдеться в 10$.
Якщо 2 людей - площа між 0 і 2 під кривою буде 20 або можете сказати, що від 1 до 2 людей - це 10$ чи йдемо від 2 до 3 людей, це ось ця площа, і ще 10$.
Від 3 до 4 людей, ця площа і знову 10$ під цією зеленої кривою.
Тож чи варто наймати 1 особу?
Звісно, ви отримуєте 25$ доходу, 10$ ви даєте як заробітну плату, і ви виграєте 15$.
Ви точно наймаєте 1 людину. Чи варто найняти другу людину?
Граничний дохід від продукту дорівнюватиме 20$ за ту 2-гу особу.
Ваші граничні витрати на цю 2-гу особу 10$ тож ви заробите 10$ на 2-гій особі, тому вам варто її найняти.
На третій людині ваш дохід 15$, ваші витрати - 10$, тож ви отримаєте.. (всі розрахунки за год.) ви отримаєте 5$, і вам варто найняти.
За 4 особу, тепер буде цікаво, за четверту особу, в загальному ви отримуєте 10$, за 4 особу, ...але ви не... але ви також платите 10$ зарплати тій 4 людині, тому вам не варто наймати четвертого робітника.
Якби ви могли, то варто б було найняти половину людини тобто когось, хто приходить через день і займає цю посаду чи можливо когось, хто приходить кожні півгодини чи когось, хто і миє авто, і сидить на касі і працює на касі тобто десь посередині.
Вона буде коштувати 5$ і граничний дохід буде цією площею на кривій між цією точкою і цією точкою, тож ми отримаємо прибуток від неї, і чистий прибуток, який ми отримаємо буде ось ця площа. Тому і буде раціонально її найняти.
Ви бачите, що варто збільшувати кількість попиту. Варто наймати більше людей доти, доки граничний прибуток або крива граничного доходу від товару буде дорівнювати криві граничних витрат.
Доброго дня. Мене звати Джон Грін. Це Інтенсивний курс Всесвітньої історії.
Сьогодні ми поговоримо про Александра Македонського, але перед цим ми поговоримо про чоловічі ідеали, героїзм, про Кім Кардаш'ян та про становище.
Містере Грін, Містере Грін, Містере Грін!
Яке становище?
Оу, Я з минулого. Я забув, що ти хотів поїхати до Колумбії.
Я нинішній, на жаль, кажу тобі, що ти не поїдеш туди.
Але доки ти живеш у минулому, ти ніяк не можеш знати про що я зараз говорю і мені спало на думку, що це відео можуть подивитися у славному майбутньому, коли Кім Кардашян та становище милостливо зникнуть із публічного життя, а бульварні газети, замість того, щоб розповідати про знаменитостей, будуть розповідати про вогонь та бозон Гіггса.
Отже, Кім Кардашян - професійна та відома особистість, яка стала популярною завдяки відносинам із Рей Джеєм та Майком, я забув його прізвище, він відома тупувата особистість, але із великими мускулами.
Вони обидвоє відомі серед мільйонів людей, живуть у роскоші, люди буквально платять своєю власною репутацією.
Чому ці люди так жадають слави?
Чому цього не робить жоден із нас?
Добре, я гадаю не через гроші.
Якби навіть так і було, усі бульварні газети вже б давно писали про життя банкірів.
Я гадаю, кожен із нас хоче залишити якусь спадщину.
Ми хочемо, щоб нас запам'ятали.
Ми хочемо бути відомими.
(весела музика) Напротязі довгого часу в історії йшлося про життя великих людей, було звично називати людей "Великим", незважаючи на те, що в наші дні історики не надто зловживають цим визначенням, тому що вони розуміють те, що люді можуть бути величними з однієї сторони, та жахливими із іншої, також "Великий" має феменофобські наслідки.
Наприклад, майже завжди лише чоловіків, називали "Великими".
Ви ніколи не чули про Велику Клеопатру чи Елизавету Велику.
Звісно, в Росії була Катерина Велика, але для того щоб мати таку чоловічу велич, про неї ходили чутки, які не зовсім відповідали дійсності, про те, що вона померла, намагаючись кохатись із конем.
Обвинуватили?Це не правда?
Будь-хто? Це все чутки?
В будь-якому разі, вони могли називати Катерину Великою, лише сказавши правду, а правда в тому, що як і більшість і чоловіків і жінок, вона померла в туалеті.
Обвинуватили?
Це не правда?
Туалет?
Так?
Так!
Отже, швидко пройдемося по біографії Александра Македонського, він народився в 356 р. до н. е., помер в 323 р. до н. е., у віці 32 років.
Александр був сином короля Філіпа II, та коли Александру було 13, він приручив коня, ніхто більше не міг приручити його, кінь був названний Буцефалом, цим Александр вразив батька, який сказав:
"О, мій сину, схоже, що ти гідний царства, відповідного та гідного тобі. Македонія - це так мало для тебе."
На той час, він вже був досить досвідченим, але протягом наступного десятиліття, він розширив свою імперію із безпрецедентною швидкістю. Александр відомий тим, що він не програв жодної битви.
Сьогодні, ми розглянемо історію Александра Македонського, за допомогою 3-х можливих визначень "величі".
Перше, може, Александр став великим завдяки своїм досягненням?
Це пояснює думка про те, що історія - це записи про діяння великих чоловіків.
Зараз, звичайно ж, це смішно.
Хоча б тому, що половина людей - це жінки. А також тому, що це важливо, існує безліч історичних подій, за які ніхто не може взяти на себе відповідальність, як, наприклад, "Чорна смерть".
Тим не менш, Александр був досвідченним.
Я маю на увазі, що він завойовував величезні території.
Його батько, Філіп, завоював всю Грецію, але Александр зробив те, що спартанці та афіняни не змогли зробити.
Він зруйнував Перську Імперію.
Він завоював усі землі, що були підвладні персам включаючи Єгипет, а потім пішов і на Індію, зупинився біля річки Інд, лише тому, що його армія сказала: "Ей, Александре. Ти знаєш, що б було справді шанобливо?
Не наступати."
Також, Александр був дійсно хорошим генералом. Хоча, історики погоджуються з тим, що його тактики бою були дійсно блискучими або тому, що його армія мала кращу техніку, наприклад, як ці супердовгі списи, які називаються сариси, але більша частина його репутації, як генерала та його репутація взагалі....хто?
Каламбури?
Може мені потрібно зупинитися?
Гаразд. Це через Наполеона.
Наполеон, як і більшість інших генералів цієї епохи був захоплений Александром Македонським, але про це ми поговоримо трохи пізніше.
Ось так. Александр не був хорошим умільцем у тому, що ми б назвали -- будуванні імперії.
Імперія Александра Великого вражає лише візуально, але ця імперія була не надто ідеальною.
Александр умів досить добре відбирати речі, але він не був умільцем у відбудові місць, які він знищив.
Ось чому майже одразу після його смерті, його імперія розпалася на 3 імперії, які отримали назву Елліністичні королівства.
Кожним королівством керували полководці Александра, і вони створили вагомі династії.
Антигонідів у Греції та Македонії, Птолимеїв в Єгипті та Селевкідів у Персії, кожна із цих династій проіснувала значно довше ніж, імперія Александра взагалі.
Наступна причина, по якій Александра вважають великим, це, мабуть, те, що він мав величезний вплив у всьому світі, навіть після смерті.
Як і Тутанхамон, Александр Великий не втратив своєї популярності, навіть будучи мертвим.
Давайте звернемося до Хмаринки думок.
Отже, після смерті Александра Македонського, кожнен - від римлян до
Наполеона та Олівера Стоуна - любив його, та саме Александр був військовою моделлю для багатьох полководців протягом всієї історії, але його найбільшою спадщиною після смерті, мабуть було те, що він представив Персії ідею, щодо абсолютної монархії для греко-римського світу, що було досить вагомим внеском.
Також Александр побудував багато міст на своєму шляху, які досягли значного розвитку після його смерті, ці міста важко не помітити, тому що він назвав більшість із них у свою честь, а одне місто - в честь свого коня.
Александрія в Єгипті стала головним центром навчання в класичному світі, а також будинком більшості найдивовижніших бібіліотек, які, мабуть, випадково спалив Юлій Цезар, коли він намагався завоювати землі, насідуючи свого героя, Александра Великого.
Плюс до цього, після смерті Александр мав досить вагомий вплив і в культурі.
Він запровадив грецьку мову в регіонах, яка стала загальновживаною, і її почали використовувати для спілкування та торгівлі.
Грецька мова була настільки популярною, що археологи навіть знайшли монети у сучасному Афганістані, із зображенням їх королів, зі словом "Король", яке написане грецькою під зображеннями.
З цієї ж причини, між іншим, Новий Заповіт був також написанний грецькою.
Хоча, Александр був, у більшій мірі, завойовником територій задля слави, героїзму та величі всього цього, по його сліду, з'явилися більш тісні стосунки у світі, які сприяли торгівлі та спілкуванню із різними людьми, все відбувалося більш продуктивно, ніж раніше.
Александр не сприяв створенню цих подій, але, мабуть, цього б не відбулося без нього.
Ось питання, якщо б ви дивилися
"Пляж" та потрапили у романтичну ситуацію, коли ви забуваєте вимкнути воду у ванній, згодом вашу квартиру затоплює та ви викликаєте сантехника, та коли він приходить, ви закохуєтеся у нього. Ви одружуєтеся із цим сантехніком та чи будете ви жити щасливо, навіть після того, коли ви створили ситуацію, сприятливу для вашого шлюбу?
Дякую, Хмаринко думок.
Гаразд, третє визначення величності, мабуть, Александра можно назвати Великим, тому що він легенда.
Оскільки, жодні накази Александра не були записані, під час його життя, було легко перебільшити та, мабуть, саме у цьому полягає його велич.
Я маю на увазі, що чоловік помер у віці 32 років, якраз перед тим, як зістратися та вперше програти битву.
Його навчав Арістотель, заради Бога.
У Александра був єдиний однодумець, всепоглинаючий, нагадуючий Ахаба та переслідуваний персами, Дарій І, якого переслідують до сих пір Іран та Ірак, без вагомих на те причин, окрім того, що він жадав вбити його та коли Бесс, один із полководців Дарія, вбив Дарія раніше, ніж Александр,
Александр переслідував Бесса до тих пір, поки міг, і вкінці-кінців вбив його.
Ці майже комічні прагнення слави та героїзму супроводжувалися класичними історіями, історія про Александра, який подорожував по пустелі, коли раптом почався дощ, а ворони почали прилітати, щоб привести його до армії, з якою він мав битися. Та історія про його гарячу дружину, персіанку Роксану, яка будучи ще підлітком, вбила багатьох наложниць Алесандра.
Та навіть під час смерті Александра, люди намагалися змусити його жити згідно цих героїчних ідеалів.
Плутарх говорить нам, що він помер від гарячки, але така смерть не для чоловіка, який побудував імперію,
Існують чутки, що він помер або від випадкового отруєння алкоголем, або його хтось отруїв.
Я вважаю, що ні один шанобливий чоловік не може померти від гарячки.
Говорячи про великих чоловіків, вже час роздягтися для відкритого листа.
Так елегантно.
Але, спочатку давайте подивимося, що в нас сьогодні у секретній скринці.
О, це парфуми Кім Кардашян.
Дякую, Стене.
Я надухаюся ними. Я їх перевірю.
Оце Так! ... мммм
Це гірше дитячої присипки та котячої сечі. Відкритий лист до жінок.
Привіт, жінки. Вами дійсно несправедливо нехтують у Інтенсивному курсі Всесвітньої історії, а також і у підручниках зі всесвітньої історії та будь-де.
Мовляв, є цілий розділ, що досліджує подвиги великих чоловіків, а в кінці буде одне речення:
"Також, жінки роблять в цей час важливі речі,але насправді, ми не знаємо, що саме..." Отже, повернемося до Александра Македонського.
Історія дуже добре понизила та принизила жінок, тому ми будемо боротися проти цього, щоб ввійти в історію людської цивілізації.
Панянки, мені потрібно йти, тому що мої очі печуть від біологічної зброї, під назвою "Золото Кім Кардашян".
Насправді, не користуйтеся цим.
З найкращими побажаннями, Джон Грін.
Отже, ми маємо історію про Александра Македонського, як про чоловіка, який об'єднав світ під час їзди на магічному коні, якого тільки він зміг приручити у пустелі, де магічним чином пішов дощ для самого Александра, щоб він зміг знайти свого смертельного ворога та потім залишити після себе освіченіший світ та чудову дружину-вбивцю.
Але, звичайно ж, не тільки "Assassin's Creed" та " Call of Duty" взяли ідею, що благородне насильство може привести світ до кращого та, що це підводить нас до моєї думки як Александр насправді став Великим.
Тисячоліття після його смерті, в 1798, Наполеон вторгся до Єгипту, не тому що йому потрібно було це зробити, а тому що він хотів зробити те ж саме, що і Александр та задовго до Наполеона, римляни дійсно поклонялися Александру.
Зокрема, римський полководець Помпей, AKA Помпей Магнус, АКА Помпей Великий.
Помпей був наскільки одержимий Александром, що він буквально намагався його наслідувати, у нього була по-хлопчачому розтріпана зачіска.
Коротше кажучи, Александр став Великим, тому що інші вирішили, що він Великий, тому що вони поклонялися та наслідували йому.
Так, Александр був великим полководцем.
Так, він завоював багато земель.
Ситуація виглядає досить добре, щоб віднести сюди і дівчат певного типу.
Та Кім Кардашян хороша у...
Стен, у чому Кім Кардашян хороша?
Ох, ах. Я гадаю, лише фігурою та чимось ще.
Ми зробили Александра Великим, як і сьогодні ми робимо людей великими, коли ми захоплюємося ними та намагаємося наслідувати їх.
Традиційно, історія шукає та звеличує великих чоловіків та іноді великих жінок, але ця нав'язлива ідея величі турбує мене.
Це неправильно, по-перше, тому що історія насамперед складається із чоловіків, а по-друге, тому що історія насамперед складається із людей, якими захоплюються, що наштовхує нас на думку стати відомою особистістю.
Чесно кажучи, ми не беремо до уваги думку, що найкращий спосіб стати відомим, це катувати людей та завойовувати землі, але ідеали, які ми отримали замість цього, не завжди заслуговують цього возвеличення.
Все що варто сказати, ми самі вирішуємо кому поклонятися та чому приділяти увагу.
Ми самі вирішуємо яким подіям надавати увагу.
Александр не зміг зробити історію у вакуумі, і так ніхто не може.
Дякую за перегляд. Побачимося наступного тижня.
Ресторани та харчова промисловість є чи не найбільш збитковими галузями промисловості.
Сьогодні, на кожну спожиту калорію їжі витрачається 10 калорій при виробництві.
Це багато.
Я хочу розповісти про щось звичайне.
Я знайшов це у продуктовому відділі, потім з цього можна буде зготувати іжу.
Звичайна картоплина - я протягом 25 років готую з неї страви.
Ось як картоплина проходить вісім стадій свого існування.
Її садять, і це бере енергію.
Вона росте, її треба підживлювати.
Потім з неї збирають урожай.
Потім її розповсюджують, і це - доволі масштабне завдання.
Тоді її продають та купують. І тоді її доставляють до мене.
Я беру та готую з неї страву, яку люди їдять - сподіваюсь, із задоволенням.
Остання стадія - відходи, і тут багато з чим усі не згоджуються.
Є різні види марнування.
Можна марнувати час, простір, енергію, і можна марнувати сміття.
І в кожній справі, котрою я займався протягом останніх п'яти років, я зменшував марнування цих ресурсів.
Як виглядає екологічний ресторан?
Загалом, це такий самий ресторан як інші.
Це - ресторан Acorn House (Дім Жолудь).
Спереду та з тильної сторони.
У мене є ціла купа ідей:
Підлога: екологічна, піддається переробці.
Крісла: виготовлені з переробленого матеріалу, піддаються переробці.
Столи: дерево, вирощене на замовлення.
Це - дерево, вирощене на замовлення у Норвегії.
Ця лавка, хоча і незручна для моєї мами, їй не сподобалось на ній сидіти, тож вона купила подушки з розпродажу, вживані подушки, чудова ідея. не треба марнувати місце на стінах,
Якщо вони пусті, почепіть на них шафки, щоб відвідувачі бачили ваші продукти.
Ресторан повинен використовувати "зелену" електроенергію.
Згенеровану вітряками.
Освітлення - від ламп денного світла та світлодіодів.
Фарбуйте фарбою з низьким вмістом хімії, це дуже важливо, якщо ви постійно працюєте у приміщенні.
Дивіться, тут я експериментував - це кухонний стіл.
Тут використано полімери.
Я думав - усе повинно бути натуральним.
Та потім збагнув - ні, спробую пластик, спробую полімери.
Чи вони переживуть мене?
Мабуть, так.
Ось тут - зремонтована кавоварка.
Виглядає краще, ніж нова - у своєму стилі.
Повторне використання - це важливо.
Ми фільтруємо використану воду.
Збираємо у пляшки, заморожуємо, і використовуємо ці пляшки знову і знову.
Ось гарний приклад.
Бачите деревце апельсина, посаджене в автомобільній шині, вивернутій і зшитій.
В ній є компост, в компості - дерево.
Це їдальня, у тій самій кімнаті.
Я створив меню, котре дозволяє вибрати кількість та об'єм їжі при замовленні - саме стільки, скільки хочеться з'їсти.
І щодо обслуговування, відвідувачі самі вирішують, чи потрібна їм допомога.
Це маленька їдальня, площею 5 м2, за день тут обслуговується 220 людей.
У нас залишається багато сміття.
Це кімната для сміття.
Ви не можете позбутися сміття.
Його потрібно мінімізувати, а не знищити.
Тут є коробки та інструменти, все необхідне.
Я кидаю харчові відходи у цей дегідратор, він перетворює їжу на матеріал, котрий я використовую як компост.
Я компостую ним цю теплицю.
Всі ці добрива - це харчові відходи, котрі виготовляє ресторан, вирощуємо у контейнерах, виготовлених з дерев, повалених вітром, старих діжок.
Три контейнери з компостом - за тиждень назбирується близько 70 кг відходів сирих овочів це дуже хороший, прекрасний компост.
І також декілька контейнерів з хробаками.
Раніше був один великий контейнер. Там було багато хробаків.
Я брав сухі харчові відходи, кидав і казав хробакам "Ось вам сніданок."
Це було, ніби джеркі з овочів [індіанська страва], і вони від цього повмирали.
Не знаю, скільки там було хробаків, та мене досі мучить совість.
(Сміх)
Тут ви бачите систему фільтрації води.
Вода береться з ресторану, проходить через ці клумби з м'ятою, а потім я поливаю цією водою теплицю.
Я хочу використати цю воду для туалетів, можливо, для миття рук, ще не знаю.
Отже, вода - це важливо.
Я думав про це і створив ресторан з назвою Waterhouse (Водяний Дім).
Це - ресторан без викидів вуглецю, я відмовився від використання газу.
Мені це вдалося.
Цей ресторан, схожий на Acorn House - Такі ж стільці та столи.
Місцевого виробництва, більш екологічні.
Та це - електричний ресторан.
Електричний струм - на кухні та в їдальні.
Струм виготовляється гідростанцією, я перейшов від сили вітру до сили води.
Важливо усвідомити, що це приміщення охолоджується та обігрівається водою, відфільтровує воду, та виготовляє електрострум силою води.
Це дослівно Водяний Дім.
Тут є система вентиляції повітря - Я позбувся кондиціонерів, подумав - це марнотратно.
Це просто система вентиляції.
Повітря прокачують через водойму, воно проходить через механізм теплообміну, через ці неймовірні вузли під дахом, і, врешті, м'яко опускається на відвідувачів ресторану, за потребою охолоджуючи або зігріваючи їх.
А це - дерев'яний розподілювач повітря, він повільно освіжає повітря у всій кімнаті - дуже сучасно, без кондиціонерів - мені подобається.
У водоймі, назовні, сотні метрів закручених трубок.
Повітря переймає температуру водойми, яка коригується у системі теплообміну.
Не знаю, як це працює, та я заплатив за це чимало грошей.
(Сміх)
Один із кухарів живе у цьому човні автономно, човен сам генерує енергію. Сам вирощує фрукти - це фантастика.
Назви у ресторанів не випадкові.
Acorn House - дерево, Waterhouse - вода, я планую заснувати п'ять ресторанів, пов'язаних із п'ятьма елементами китайської акупунктурноі медицини.
Вода і дерево вже є.
Ще потрібен вогонь.
Метал та земля теж скоро з'являться.
Тож залиште для них трохи місця.
Добре. Це мій наступний проект.
Йому вже п'ять тижнів, це - моє дитя, важливе для мене.
Народний Супермаркет.
У мої ресторани ходять люди, котрі повірили у те, чим я займаюсь.
Мені було потрібно постачати їжу більшій кількості людей.
Різним людям - робочому класу, чи людям, котрі вірять у кооперативи.
Це соціальне підприємство, неприбутковий кооперативний супермаркет.
Йдеться про соціальну розмежованість між їжею, міськими спільнотами, та їхнім зв'язком із сільськими господарствами.
Об'єднання спільнот Лондона з сільськими господарствами - це важливо.
У нас знайдеться і картопля, і молоко. У нас є цибуля, і брокколі - різні продукти.
Я залишив, як було, стіни, вентиляцію та підлогу, взяв користовані холодильники. Я взяв користовані касові апарати і візки.
Цей проект є дуже екологічним.
Отже, я намагаюся і я зроблю цей супермаркет найекологічнішим у світі.
Нуль харчових відходів.
Таким поки що ніхто не займається.
Це - виклик усім супермаркетам гігантам, Давайте, позмагаємось!
Я буду на фініші першим.
Відходи - це неприродньо, природа не створює відходів.
Все у природі перевикористовується, те, що було відходами, стає матеріалом, це дуже важливе твердження, яке я добре засвоїв.
Ми повинні зупинитись, зрозуміти важливість цього, подумати про екологічну їжу, подумати про її екологічне походження, інакше нас спіткає невдача.
Я хотів показати вам, на що ми здатні, коли ми є відповідальними.
Екологічний бізнес - це можливо.
Ось він.
Ви побачили, я займаюся цим, на трьох проектах.
І буде ще декілька.
Ця ідея ще в зародку.
Я думаю, це важливо.
Якщо ми зменшимо, перевикористаємо, відмовимось від надлишків та врешті відправимо на переробку - переробка є останнім пунктом у списку, і цей список з чотирьох, а не трьох пунктів, тоді ми йтимемо у вірному напрямку.
Тож, ці проекти не ідеальні - вони ідейні.
Будуть різні нові задачі, і я певен, спільно ми знайдемо рішення.
І я сподіваюсь, ви всі візьмете участь.
Дякую вам! (Оплески)
Привіт, я Джон Грін. Це інтенсивний курс Всесвітньої історії, і сьогодні ми поговоримо про, чекай, монголів!
(біг коней)
Мабуть, ви маєте певний образ монголів у своїй голові.
Так, ось такий образ. Жорстокі, кровожерливі, смагляві воїни зі смішними вусами, які їздять верхи по рівнинах, носять хутро, їдять м'ясо прямо з кістки, кричачи: "Вар, вар, вар, вар, вар, вар, вар, вар".
Ми часто уявляємо Монгольську імперію варварською, у цьому є крапля правди.
Але якщо ви прочитаєте сучасні підручники всесвітньої історії, як ті, що ми маємо на нашому інтенсивному курсі, то може скластися зовсім інше враження про монголів, таке, що підкреслює дивовижну мобільність та успішні завоювання.
Як вони змогли завоювати більше за 25 років, ніж римляни за 400 років? Як контролювали більш, ніж 11 мільйонів суміжних квадратних миль.
Можливо, вам довелось читати, що монголи стали причиною створення таких держав, як Росія і навіть Корея.
Один з істориків навіть стверджував, що монголи знищили феодальний лад і створили міжнародне право.
Відомі своєю релігійною терпимістю, монголи створили першу зону вільної торгівлі, немов скажені середньовічні євразійці ПЗВТ.
Це також має сенс.
Тупа правда, яка завжди суперечить простоті.
Пам'ятаєш пастухів?
Ми говорили про них у 1 випуску, як про альтернативу полювання, збирання чи сільського господарства.
Ось, що треба пам'ятати:
1.
Кочівники - це не Джек Керуак.
Вони не відправлялися на непродумані дорожні поїздки.
Вони мігрували відносно погодніх умов, щоб змогти прогодувати стада худоби.
Кочівники, як правило, не виробляли товарів промислового виробництва, а це робило торгівлю необхідною, тому вони майже завжди жили біля освоєних територій.
І третє, через життя на лоні природи та в суворих умовах пастухи були міцнішими, ніж камінчики гальванізованих діамантів.
Згадай гунів, хунну або монголів.
(грає музика) Так, Стене.
Все, достатньо.
Ану, йди-но сюди.
СТЕНЕ!
Я ЗІРКА ЦЬОГО ШОУ, А НЕ МОНГОЛИ!
Привіт.
Вибачте за це.
Отже, наступна річ. Пастухи мають тенденцію бути більш егалітарними, особливо, стосовно жінок.
Парадоксальним є те, що, коли не маєш можливості вільного переміщення в просторі, то поділ на суспільні ролі є більш важливим, коли чоловіки та жінки повинні працювати заради того, щоб вижити, прослідковується менше патріархальне домінування над жінками, хоча монгольські жінки рідко коли йшли воювати.
Не знаю, якої ти статі.
Тобто ти маєш штани, але також маєш цей капелюшок.
Я історик.
Якщо б тобі довелося вибрати пастухів-кочівників, з Азії, які будуть керувати світом, то, мабуть, ти не подумаєш про монголів, тому що більшу частину історії, яку ми обговорювали, вони просто тусувалися у передгір'ї, які межували із лісами Сибіру, будучи пастухами та полюючи, мирно опановуючи стрільбу з лука та верхову їзду.
Також групи пастухів-монголів були значно меншими за інші групи пастухів, як татари або уйгури.
Не хочу забивати тобі голову всіма визначними людьми світу, але причиною того, що монголи прийшли керувати світом став один чувак - Чингісхан.
Йдемо до Хмаринки Думок.
Темуджин або ж Чингісхан народився близько 1162, під ім'ям Темуджин, маючи невисоке положення.
Його батька отруїли, залишивши Темуджина під опікою його старших братів, одного з яких він вбив під час сварки.
До 19 років він одружився з першою і найважливішою дружиною - Борте, яку пізніше викрали.
Це часто траплялося с еред монголів, наприклад, колись теж викрали матір Темуджина.
Рятуючи свою дружину, Темуджин показав свою войовничу стійкість і незабаром став лідером свого племені, об'єднавши монгольську конфедерацію, він розпочав громадянську війну, яку згодом виграв, здебільшого завдяки двом нововведенням.
По-перше, він підвищував людей, дивлячись на їхні позитивні якості, а не на статус роду, він наближав до себе людей з нижчих класів, позбавляючи прав володіння лідерів підкорених родів.
Тому селяни його любили.
Багаті його ненавиділи, але ніхто тим не переймався, тому що вони вже не були багатими.
Маючи владу на двома генеральними полісами, Темуджину вдалося здобути прихильність від більшої кількості людей, у 1206, йому дали титул Кагана - вождя монголів. Як?
Ну, монголи вибирали вождів у неймовірно цікавий спосіб.
Потенційний правитель скликав орган народного представництва - Курултай, кожен хто підтримував кандидата у лідерстві, повинен був приїхати на коні, дослівно голосуючи своїми стопами.
Містер Грін! Містер Грін!
Але у коней нема стоп, вони мають копита.
Я ненавиджу тебе, Я з минулого.
НЕ ПЕРЕБИВАЙ ХМАРИНКУ ДУМОК!
Після об'єднання Монгольської імперії, Чингісхан вирішив завоювати ще більше території.
У 1227 році, коли він помер під час сну, його імперія розширилася з домівки монголів - у Монголії аж до Каспійського моря. Дякую, Хмаринко Думок.
Отже, утворилася доволі непогана імперія, з багатьма пасовищами, горами, пустелями, але також з багатьма завойованими людьми.
В якомусь сенсі, смерть Чингісхана, поклала початок імперії.
Його син - Уґедей розширив територію ще більше, а внук Чингісхана - Мунке був Великим ханом у 1258, коли Багдад - столицю Аббасидського халіфату завоювали монголи.
Ще один внук Чингісхана - Хубілай, підкорив китайську династію Сун у 1279.
Якби Мамелюк не переміг ще одного внука Чингісхана, у битві при Айн-Джалуті, то Монгольська імперія підкорила б всю Північну Африку.
Чувак, Чингісхан, звісно, мав багато онуків.
'О, чи це не час відкритого листа?
Відкритий лист до нащадків Чингісхана.
Але, спершу, подивимося, що сьогодні у секретному відділені.
Язички-гудки та хлопавки.
Стене, знаєш я дую в них.
Чому? ТОМУ ЩО ЦЕ ВЕЧІРКА В ЧЕСТЬ ДНЯ НАРОДЖЕННЯ!
УРАА!
З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ, НАЩАДКИ ЧИНГІСХАНА!
Звідки я знаю, що сьогодні ваше день народження?
Зараз, на планеті Земля, проживає 16 мільйонів нащадків Чингісхана, тому кожен день - день народження 43 000 з них.
Добрі новини, Чингісхане. Хоча твоя імперія знищена, але твої потомки живуть, живуть і живуть.
З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ!
Всього найкращого, Джон Грін.
На жаль, ці чуваки не завжди хотіли співпрацювати, тому що Чингісхану не вдалося створити політичне об'єднання на завойованих землях.
Замість того, після смерті Чингісхана, монголи керували чотирьма могутніми імперіями, які називались Каганатами: династія Юань в Китаї,
Держава Хулагуїдів в Персії,
Чагатайський улус в Центральній Азії та каганат Золотої Орди в Росії.
Якщо ви пам'ятаєте Елліністичний період, то це подібно до того, що сталося зі ще одним добрим генералом, який не сильно розбирався у державному керівництві -
Александром Македонським.
Однак, ніхто з них не міг завоювати Індію.
Спершу монголам це вдалося, завдяки їхнім військовим умінням.
Армія Чингісхана ніколи не перевищувала 130 000 осіб, її вирізняли швидкість пересування та мистецтво стрільби з лука, просто як ось цей чувак.
Монгольські лучники на конях були немов супершвидкі танки, якщо порівнювати їх із солдатами, які йшли по землі.
Рицарі проти піших воїнів. "Cтоп",- говорять всі ботани, які помішані на військовій історії.
"Якщо люди знали, що незабаром нападуть монголи, чому вони просто не могли сховатися в замках та фортах?
Не думаю, що вони мали літаючих коней".
А ВОНИ ЇХ МАЛИ.
Як, невже не мали?
Стене, чому ти завжди робиш історію такою нудною?
Що ж, очевидно монголи не мали літаючих коней, проте надзвичайно легко піддавалися адаптації.
Навіть якщо вони ніколи не бачили замку, перед тим як напасти, вони ставали експертами в облозі міст, допитуючи в'язнів.
Монголи навіть запозичили чорний порох, і, можливо, принесли його європейцям, вони навіть збудували кораблі, щоб напасти на Японію.
Це могло б спрацювати, але там трапився тайфун.
Люди боялись монголів.
Деколи цілі міста піддавалися ще до того як монголи напали, лише щоб уникнути кровопролиття.
Люди так боялися, тому що декілька разів траплялося, що монголи безжалісно вбивали цілі міста.
Попри усі ці другорядні події, повернемося до питання крутості монголів.
П'ять аргументів крутості монголів:
1.
Монголи насправді зміцнювали торгівлю між Азією та Європою.
Маршрут Великого шовкового шляху, який проіснував близько 1 000 років, до того часу як монголи спровокували там конфлікт і Шовковий шлях припинив своє існування. Проте монголи цінували торгівлю, тому що мали збирати податки, вони багато зробили для безпеки імперії.
Говорили, що можна йти з однієї сторони Монгольської імперії до іншої із золотою тарілкою на голові, без страху, що тебе пограбують.
Монголи покращили систему зв'язку у Євразії, створивши щось на подобі кінної пошти із конями та вершниками, які швидко передавали інформацію.
Це була система Ям, вона включала в себе вражаючі бронзові паспорти, які полегшували подорожі.
3.
Ще одна річ - подорожувати монгольськими торгівельними шляхами було зручно завдяки їхній кухні.
Наприклад, завдяки монголам рис вважався першою стравою серед персів, це я зазначив навмисно, бо дуже люблю перську їжу.
4. Монголи насильно переселили людей, яких вважали потрібними: художників, музикантів, та, особливо, управлінців.
Монголи не сильно розумілися на адмініструванні як, наприклад, ведення протоколів, тому вони знайшли людей, які вміли це краще і просто розселяли їх по всій імперії.
Це створило "перехресне культурне запилення", що сьогодні вражає безліч спеціалістів із всесвітньої історії. 5.
Монголи були безпрецедентно толерантні до різних релігій.
Вони були шаманами, вірячи у духів природи, тому оскільки їхня релігія мала великий зв'язок із землею, з якої вони походили, вони не вимагали у інших сповідувати її.
Ти міг знайти мусульман, буддистів, християн, представників будь-якої іншої релігії, яка процвітала у Монгольській імперії.
Така відкритість монголів заставила істориків переоцінити цей народ, дивлячись на них як на передвісників сучасності.
Однак є інша сторона історії, про яку не варто забувати, тому ось 5 причин чому монголи не такі вже й чудові.
1.
Ось дефініція Чингісхана про щастя:
"Найбільше щастя - це з бити з пантелику ворога: відвести його на Батьківщину, щоб той побачив свої міста, перетворені на попіл, щоб побачити тих, кого він любив, оповитими сльозами, і зібрати в лоно ваше його дружин і дочок" .
Не сильно в тему, але якщо ця цитата видається знайомою, то тому, що Олівер Стоун тупо скопіював Чингісхана у фільмі "Конан-варвар".
Друге - детальніша версія першого.
Монголи були жорстокими завойовниками.
Тобто не те, щоб однозначно жорстокими, але...
Монголи часто руйнували цілі міста, більшість істориків вважають, що чисельність жертв досягають мільйона. 3.
Їхня імперія не збереглася.
Менш, ніж за 80 років вони покинули Китай і до влади прийшла династія Мін.
У Персії вони змішалися з місцевим народом настільки сильно, що до 15-го століття вони практично не вирізнялися.
Тобто вони навіть почали займатись сільським господарством.
Сільським господарством! Останнім прихистком негідників, які присвячують своє життя важкій праці, замість того, щоб просто цілуватися.
Також вони не були особливо зацікавлені в покровительстві мистецтву або архітектурі.
Твій палац може стояти вічно, на відміну від твоєї юрти.
5.
Монголи могли були винуватцями Чорної смерті.
Відкривши торгівлю, вони також відкрили можливість переміщення збудників інфекції, у випадку чуми - через блох, заражених чумною паличкою.
Згідно однієї історії, монголи навмисно поширили чуму, перекидуючи заражені чумою трупи через стіни Каффи в Криму (зараз Феодосії).
Цей примітивний акт біологічної війни міг трапитися, але не схоже на те, що він дійсно міг розповсюдити чуму.
Скоріш за все переносниками чуми були щурі, які ховались у трюмах кораблів на Чорному морі, які торгували з Європою.
Але ж торгівля існувала лише завдяки монголам.
Добре, Стене, останній раз покажи нам монголів.
Отже, монголи розвинули торгівлю, різноманіття, та толерантність, а також масові вбивства та безглузді руйнування.
Те, що ти думаєш про монголів, багато говорить про тебе.
Чи ти ціниш мистецькі досягнення більше, ніж релігійне різноманіття?
Чи довготривалий імпералізм є кращим або гіршим за імпералізм, який не триває довго?
Чи певні тактики бойових дій є неправильними?
Якщо ти думаєш, що на ці питання легко відповісти, то я не виконав мою роботу добре. (весела музика)
Я хочу, щоб ви всі запитали себе щось, про що досі ніколи не запитували.
Які можливості людського голосу?
Які можливості людського голосу?
(Бітбокс)
(Наспівування) (Наспівування) (Наспівування) (Дитячий плач) (Дитячий плач) (Котячий муркіт) (Собачий гавкіт)
Якось так.
(Оплески) (Звук бумерангу)
Він летів прямісінько на мене.
Я мусив це зробити, справді, ага.
Як ви вже помітили, я був дивакуватою дитиною (Сміх)
Річ у тім, що я постійно намагався розширити свій "голосовий репертуар" до максимуму.
Я постійно експериментував і досі цим займаюся
І досі намагаюся шукати голоси, котрі можу імітувати.
Однак я вже трішки старший і розумніший, тому знаю, що є голоси, що їх я ніколи не зможу відтворити, адже я фізично обмежений своїм тілом, і є речі, яких я зробити не зможу.
Є речі, з котрими не може справитись нічий голос.
Наприклад, ніхто не може видати одночасно дві ноти.
Ви можете зробити двохтональне наспівування, як це роблять монахи... (Двотональний спів)
Але це брехня.
Починає боліти горло.
Тому є речі, котрих ми не в змозі зробити, і ці обмеження голосу завжди мене дратували, тому що бітбокс - це найкращий спосіб утілити музичні ідеї у життя.
Якби лише був шлях для цих ідей безперешкодно вирватись із перешкод, котрі створює моє власне тіло.
Я працював з цими хлопцями, і ми створили машину.
Ми створили систему, котра фактично є "машиною живого виробництва" cправжня машина, що продукує музику і дає мені змогу використовувати лише мій голос, створювати музику, котра виринає з моєї голови і не піддається перешкодам, котрі створює моє тіло.
Зараз я вам покажу. що можливо зробити.
Перед тим, як я почну створювати звуки цією машинкою і використовувати її для маніпулювання голосом, я хочу наголосити - все, що ви почуєте, створюється моїм голосом.
Ця системам - спасибі, прекрасний асистенте- ця система не містить в собі ніяких звуків доти, поки я сам не почну накладати звуки на пристрій, таким чином тут немає попередньо записаних звуків взагалі.
Єдине, що відбувається, це те, що вона "перекручує" аудіозапис, який я роблю, і тому важко здогадатись, що це людський голос, але це так, тому я хочу, щоб ви зі мною пройшли від уривку до уривку. Все починається класно і просто.
Так, у нас є проблема поліфонічності: у мене лише один голос.
Яким чином я розв'язую проблему отримання стількох голосів, які звучать одночасно?
Найпростіший спосіб ось такий (Бітбокс)
Танцями.
Це якось так.
(Музика)
(Дякую) (Оплески)
Це мабуть найпростіший шлях.
Але якщо ви хочете зробити щось на ходу, таке,чого неможливо досягти наживо, є спосіб накладання голосів.
Є такі штуки як зсув тону, вони неймовірні, і я зараз вам покажу, як це звучить.
Я розпочну інший ритм, ось так, наприклад.
(Бітбокс)
Завжди має бути трішки танцю для початку, тому що це просто весело, тож можете плескати, якщо хочете.
Але не мусите.
Все добре.
Дивіться.
Зараз я накладу звук басів.
(Музика)
А зараз рок-гітара.
Класно.
Але що, якщо я хочу, скажімо, (оплески)-
Дякую.
Що, якщо я хочу зробити, наприклад, рок-орган?
Це можливо?
Так,можливо, завдяки запису мого голосу ось так.
(Звук органу)
Тут я маю запис.
Записую це на клавіатуру.
(Музика)
Що ж, це круто.
(Оплески)
Але що, якщо я хочу звучати як ціла група Pink Floyd?
Ви подумаєте, що це неможливо.
Ні.
Це можливо, і ви можете зробити це дуже просто, використовуючи машину.
Це справді фантастично.
Лише послухайте.
(Музика)
Отже, кожен звук який ви чули - це мій голос.
Я не просто створив це, щоб так звучало.
Немає матеріалу.
Немає синтезаторів.
Це все, буквально, маніпуляції над власним голосом і коли ви це зрозумієте, ви запитаєте, хіба ні, в чому суть?
Навіщо це робити?
(Сміх)
Тому що це дешевше, ніж винаймати цілу групу Pink Floyd, думаю це найпростіша відповідь.
Насправді, я не створював цієї машини лише для того, щоб краще створювати звуки, які вже існують.
Я створив це, щоб видати будь-який голос, який я придумав.
Тому з вашого дозволу, я зроблю деякі речі, котрі крутяться у мене в голові, і сподіваюсь, ви отримаєте задоволення. Вони доволі незвичайні а коли ви робите такі незвичайні речі, треба послухати, щоб повірити, що це все мій голос.
(Голосові ефекти)
(Музика)
Мені подобається.
(Музика)
Що ж, грубо кажучи, це власне те, що можливо робити з голосом.
Дуже вам дякую, пані і панове.
(Оплески)
Пару тижнів тому, я розповідав про стратегію розмноження, якою користувалися перші рослини, що зветься чергуванням поколінь, - стратегія, якою й досі користуються клітинні (несудинні) рослини.
Сподіваюсь, ви пригадуєте.
Рослина може приймати дві різні форми, що по черзі змінюються через покоління.
Перша форма - спорофіт, має диплоїдні клітини та 2 набори хромосомів, і друга форма - гаметофіти, має гаплоїдні клітини і лише один набір хромосомів.
Ну, багато чого може статися за 470 мільйонів років.
Нині судинні рослини й досі користуються способом чергування поколінь. Але вони настільки видозмінили його, що він працює абсолютно по-іншому, аніж це було в Ордовицький період, коли зароджувалося Царство рослин.
Порівняно зі своїми маленькими, сумними, несудинними братами, судинні рослини з усіма своїми шишками та квітками, та іншими яскравими штуками виглядають як купа трансвеститів на прийомі у Кармен Міранди та у клубах самби, що може виглядає аж занадто, але ми багато у чому покладаємося на цих шалених диваків та їхню систему розмноження.
Їжа, що ми їмо, повітря, яким дихаємо, букети, що даруємо своїм жінкам та дівчатам, коли вони на нас ображені.
Загалом, я намагаюсь сказати ось що: щоб зайнятися сексом, нам потрібні судинні рослини.
(звучить музика)
Гаметофіт продукує сперму чи яйцеклітину, які знаходять одне одного, якщо вологість достатня для того, щоб сперматозоїд дістався найближчої яйцеклітини.
Щойно яйцеклітина запліднена, гаметофіт утворює спорофіт - маленьку капсулу на ніжці, в якій знаходяться спори.
Спори випускаються у повітря, осідають у вологому місці, проростають, й "оп"!
З'являється нове покоління гаметофітів.
Але несудинні рослини - це ті, що ми називаємо домінантними гаметофітами.
Те, на що ви дивитесь, коли бачите мох, чи антоцеротовидних, чи печіночників - це гаметофіт - форма, що має лише один набір хромосомів.
У них спорофіти малесенькі та приховані у гаметофітах, які вони використовують для живлення, води та захисту, а у судинних рослин все навпаки.
У них домінують спорофіти.
Коли ви дивитесь на папороть, сосну, чи на берізку, то бачите покоління спорофітів, а гаметофіти - це маленькі штучки, що займаються коханням, приховані у спеціальних місцях.
Отже, так - усі судинні рослини домінують над спорофітами, але це не означає, що вони всі розмножуються в один спосіб.
Ні, пане. Найпростіші серед судинних - папороті, які розмножуються подібно до несудинних у тому, що вони також мають спори, які ростуть з нижнього боку листя. Ці спори вилітають назовні, осідають на вологому ґрунті та проростають.
Потім спора утворює маленький гаметофіт, завширшки лише кілька сантиметрів, в якого є чоловічі і жіночі статеві органи з нижнього боку листя.
Якщо вологи достатньо, сперматозоїди з чоловічої сторони гаметофіта знаходять яйцеклітину з жіночої сторони і утворюють спорофіт, який ми називаємо папороттю.
Є багато скам'янілостей, що підтверджують: колись ці рослини продукували насіння, і всі ті піжони судинні рослини, які мають насіння, і квітки, еволюціонували саме з них, але та папороть з насінням зараз вимерла, і наразі ми можемо лише із сумом споглядати їхні скам'янілості, та гадати, як у них відбувалося чергування поколінь.
Є й інша група рослин, що є більш складними за папороті, і все, що в них є спільного - це те, що вони розмножуються пилком, що містить чоловічий гаметофіт та жіночий гаметофіт, або сім'ябрунька, що запліднюється пилком.
Із заплідненої яйцеклітини розвивається насінина, що росте та стає повністю дорослою рослиною.
Отже, повторення у більш розвинених судинних рослинах - ось як працює чергування поколінь.
Покоління спорофітів виростає з насіння та продукує маленькі гаметофіти - пилок чи сім'ябрунька. Потім вони сходяться, щоб утворити насіння, з якого виростає новий спорофіт.
Еволюційна зміна зі спор на насіння - це велике діло, і розпочалося усе з голонасінних.
Вони обійшлися без посередника, дозволивши рослині рости відразу з насінини, а не чекати спор, щоб пройти через проміжну стадію гаметофіта.
Це також означає, що у більшості випадків вода є не обов'язковою умовою для відтворення.
Нині до голонасінних відносяться хвойні, гінкго і тропічні рослини, схожі на пальми, що називаються саговниковими, і в жодних з них нема квітів, тому що вони виникли ще до того, як з'явились квіти.
Натомість, їхні репродуктивні структури - шишки, ви їх точно бачили.
Очевидно, що назва "голонасінні" походить від "голе насіння", вони її дістали тому, що їхні яйцеклітини розвиваються ззовні, у лусках шишки.
Шишки для нас - це колючі дерев'яні штуки, якими кидаються хлопчаки, так?
А ці штуки, насправді, шишки жіночих особин, в яких є яйцеклітини.
Шишки чоловічих особин менші і нібито губчасті, їхня функція - виробляти пилок.
Весь пилок розноситься вітром, і він може потрапити на жіночу шишку, де запліднить яйцеклітини на кожній лусці.
Коли запліднений ембріон визріває у шишці, виходить насінина, що містить достатньо поживних речовин для підтримки життя, коли вона проросте.
У насінини жорсткий блискучий кожушок, що захищає її від негоди, і коли вона дозріє, луска шишки розкривається і насінина падає на землю, а потім виростає дерево.
Але деякі голонасінні виробили потребу у спеціальних умовах для того, щоб прорости.
Наприклад, сосна широкохвойна - це надзвичайно міцне дерево, що росте у досить сухому кліматі, де є часті грози з блискавками, що постійно підпалюють ліси кожні кілька років.
Не лише широкохвойна сосна немає жодних проблем з тим, щоб вистояти у не надто інтенсивній пожежі, а й її шишки довго дозрівають, і розкриваються та випускають насіння лише за умови сильної спеки.
Це здається нісенітницею, але ж це дійсно круто, оскільки ці сосни пристосувалися, щоб мати користь з лісових пожеж.
Вони розуміють, що лісові пожежі напевно що винищать набридливий підлісок, що закриває їхніх малят, а також може й дорослі сосни, отже вони просто чекають, поки змагання вщухне, і лише потім шишки рокзриваються, щоб випустити насіння.
А зараз у хід піде важка артилерія - покритонасінні, тому що ці рослини - переможці у змаганнях серед рослин, які живуть на Землі останні, принаймні, 140 млн. років.
Вони ще новачки, але знають, що робити.
У них є насіння, як у голонасінних, але в них є ще й квіти, а квіти - неймовірні, тому що їм не треба сподіватися на вітер, що рознесе їхній пилок до інших квітів, як це відбувається з шишками голонасінних.
Всю роботу квіти залишають тваринам, що носять пилок від одної квітки до іншої.
Насправді ж, покритонасінні та летючі комахи, вочевидь, еволюціонували разом, чи ко-еволюціонували: квіти давали їжу комахам у формі нектару, а комахи транспортували пилок до інших репродуктивних частин жіночих особин.
Це, мій друже, називається мутуалізмом - взаємодією двох організмів для взаємної користі.
Покритонасінні розмножуються через квітки, в яких містяться гаметофіти.
У цьому випадку спорофіт складається зі стеблини, коріння, листя та навіть квітки, з усіх частин рослини, крім пилка та яйцеклітини, що є гаметофітами.
Деякі квітки містять і чоловічі, і жіночі гаметофіти.
Вони звуться двостатевими квітками, в них чоловічі і жіночі статеві органи знаходяться на одній рослині, в інших квіток, а також деяких чоловічих і жіночих квітках вони знаходяться на зовсім різних рослинах.
У покритонасінних жодних правил, вони просто їх прикривають.
Давайте розглянемо двостатеву квітку, адже багато садових квіток мають як чоловічі, так і жіночі репродуктивні органи.
Починаючи знизу, у квітки є чашелистки, що схожі на листя чи пелюстки, це зазвичай зелена тканина, що прикривала квітку, коли та була маленькою брунькою.
Пелюстки зазвичай різнокольорові, щоб наче прапор привернути увагу запилювача
Чоловічі частини квітки складаються з пиляка, що виробляє пилок, він знаходиться на кінці довгої тичинкової нитки, приєднаної до квітколожа.
Весь цей чоловічий репродуктивний набір зверху називається тичинкою.
А в жіночих частинах, на відміну від голонасінних, покритонасінні не залишають свої яйцеклітини назовні.
Вони закривають їх у зав'язі внизу чаші, що також має шийку, що називається стовпчиком, зверху якого - приймочка.
Все, що залишається, це спакувати чоловічі гамети в їхні гаметофіти, пилок, та перенести до жіночих гаметофітів, яйцеклітин, щоб вони запліднились.
Це запилення, і квіти здійснюють його, приваблюючи тварин своїм запахом, кольором, їжею, а тварини, у свою чергу, розносять і змішують пилок на різних окремих квітах.
Бджоли мають у цьому найбільший успіх, але багато інших комах також це роблять, й птахи, наприклад, колібрієві, і навіть деякі кажани.
Всеодно, хто це робить, після запліднення яйцеклітина починає збільшуватись, а її стінки - міцніти, тому що вона стає насіниною.
Водночас зав'язь починає рости навколо, і розвивається у плід - фрукт.
Існує ціле різномаїття фруктів.
Фрукт - це те, чим стає зав'язь, яка захищає насіння, отже все, що має насінину - це фрукт, і це визначення допоможе нам зрозуміти, що є плодом, хоча ми можемо і не вважати його таким.
Щоб перевірити, чи ви зрозуміли, що таке фрукт, давайте зіграємо у "фрукт-не фрукт"
Що з цього фрукт, а що - ні?
Ценхрус, який до вас причепився на пляжі і морква?
Ценхрус, маленька дратівлива кулька, що чіпляється до штанів - це, насправді, зав'язь з квітки, а морква - корінь рослини.
Селера і пух кульбабки.
Пух.
Маленька парасолька пуха приєднана до маленького сухого плода, в якому знаходиться насінина.
Селера - це фактично стебло рослини селери.
Полуниця і кабачок.
Кабачок.
Полуниця - це збільшений кінець стебла, на якому знаходиться квітка, отже в ньому немає насіння, воно - назовні.
І ці маленькі тверді штуки зверху полуниці є плодами.
Багато хто сперечається з цього приводу, бо полуниця дуже схожа на фрукт.
Щодо кабачків, то вони точно є плодами, адже містять насіння.
Плоди є важливими для покритонасінних, оскільки вони намагаються поширити своє насіння настільки далеко від себе, наскільки це можливо. І вони не змагаються зі своїми власними нащадками.
Вітер може розносити деякі фрукти, інші ж розповсюджуються завдяки тому, що є неймовірно смачними: їх може з'їсти слон, а потім випорожнитись десь дуже-дуже далеко.
Ось таким є сексуальне життя судинних рослин.
Ммм, як смачно.
Що я хочу зробити у цьому відео - це сфокусуватись трошки більше на результатах останнього відео і переконатись, що це має інтуїтивний та математичний зміст для нас оскільки, сталось дещо трохи дивне.
У нас була лінійна крива попиту тут, що означає, для кожної даної зміни ціни тут отже, у всіх випадках, якщо ми рухаємось з точки А до B, або з C до D, або з E до F, ми маємо падіння ціни на $1 ми маємо падіння ціни на $1...
І кожного разу, коли ми маємо падіння ціни на $1 Ми маємо зростання на $2, вибачте, ми маємо зростання на 2 одиниці обсягу попиту.
Отже, ми маємо зростання обсягу попиту на 2 одиниці.
Це лінійна крива попиту.
Проте, незважаючи на факт, що для кожного падіння ціни на 1 долар ми маємо однакове зростання обсягу попиту,
Трохи, можливо, не підлягаюча інтуїції річ яка трапилась, полягала в тому, що ми мали незначну, ми мали різну фактично, дуже різну еластичність попиту.
І ви можете уявити, що щось слід робити з фактом, що еластичність попиту базується на відсотковій зміні у обсязі попиту відносно до відсоткової зміни ціни, а не лише на відношенні зміни обсягу до зміни ціни.
Якби це було лише відношення зміни обсягу до зміни ціни, ми б отримали дещо, це було б константою
Проте, ми побачили дуже різні результати.
Коли ви уважно поглянете сюди, давайте сфокусуємось на проміжку між А та В ось тут,
Наша зміна ціни на $1 мала відносно велику базу обчислення, наша ціна була вже високою.
Нагадаю, ми обчислювали відсоткову зміну, ми використовували відношення долара до середнього середнього з наших двох точок отже, ми не обчислювали відношення $1 до 9, оскільки, в такому випадку, ми б отримали різну еластичність, коли ми рухались від точки А до точки В, а потім від В до А.
Відношення долара до 9 порівняно з віднощенням долара до 8 дало б нам 2 різні відсоткові результати.
Замість цього, ми обчислюємо відношення $1 до восьми з половиною.
Таким чином, ця відсоткова зміна на ціну складала в районі 10 - 19% в той час як відсоткова зміна обсягу була 67% відношення 2 до середнього значення, до 3 тут, у цьому проміжку.
Отже, ми маємо відносно велику, фактично досить велику відсоткову зміну в обсязі у відношенні до відносно малої відсоткової зміни ціни 67% у відношенні до значення, приблизно у проміжку від 10 до 19%.
І отже, тому абсолютне значення нашої еластичності попиту мало відносно велике значення.
Якщо ми не думаємо про абсолютне значення, ми отримаємо від'ємну величину, оскільки, це нисхідна лінія.
Але якщо ми сфокусуємось на абсолютній величині, це - величина цього - становить відносно велике значення відносно велику відсоткову зміну кількості у відношенні до нашої відсоткової зміни ціни.
І все це виходячи з того, що наші обсяги невеликі в цьому випадку.
Отже, якщо ми поділимо 2 на невелике значення, ми отримаємо велику відсоткову зміну кількості і наші ціни відносно високі в цьому випадку.
Отже, зміна на 1 не буде надто великою у відсотках, проте, що ми маємо, коли наше абсолютне значення еластичності попиту більше за 1, як тут, то, коли наше абсолютне значення еластичності попиту більше за 1, це зазвичай називається, у цій точці кривої - еластичний попит.
Отже, це еластичний.
Ми отримаємо непогані відсоткові зрушення у кількості для даної відсоткової зміни ціни.
Далі, коли ми знаходимось тут, наші ціни стали нижчими.
Коли ми на проміжку між C та D.
Отже, різниця у доларах матиме більшу відсоткову зміну ціни і наші обсяги більші, тому зміна на $2 матиме меншу зміну у кількості і, врешті-решт, фактично має однакове значення, оскільки, ми маємо зміну ціни на долар у відношенні до середнього значення, до 5, так?
Середнє значення 5,50 та 4,50 становить 5.
Отже, якщо ми маємо 20%-ву зміну ціни, 20%-ве падіння ціни, і ми маємо 20%-ве збільшення кількості - 20%-ве зростання кількості,
Отже, дозвольте меня написати, що тут значення, що не становить 10-19% моє письмове приладдя замале, тому я не робитиму цього
Отже, якщо ми маємо 20%-ву зміну ціни і 20%-ве зростання кількості,
Це 20%, оскільки ми поділили 2 на це середнє значення 2 на 10, отже, 20%-ве збільшення.
Отже, через це наша еластичність попиту або величина нашої еластичності попиту точно дорівнює 1.
І якщо величина нашої еластичності попиту становить 1, ми говоримо, що маємо одиничну еластичність у цій точці, еластичність.
І, нарешті, якщо ми спускаємось сюди, наші ціни досить низькі - наші ціни досить низькі, отже, зміна у доларах - це фактично дуже велика зміна у відсотках, так?
Наше середнє значення тут складає $1.50 у цьому проміжку
І отже, це відношення долара до $1,50.
Це дуже багато, це фактично 67%-ва зміна у ціні.
67, так, правильно. $1 це зміна ціни на 2/3
Це дуже велика зміна у ціні.
Проте знову наша кількість набагато більша Отже, зміна на $2 - це не надто велика зміна від зміни кількості.
Отже, ми маємо меншу відсоткову зміну в кількості у відношенні до великої відсоткової зміни у ціні.
Це свідчить про відносну нееластичність.
Ми не отримаємо значну зміну у кількості для величини нашої зміни у ціні.
Отже, якщо наше якщо наше значення еластичності попиту менше, ніж 1 тут ми називаємо його відносно нееластичним або просто нееластичним.
Нееластичним.
Отже, я залишаю вас в цьому відео, і я хочу, щоб ви практикувались у тому, що ми робимо тут, особливо в математиці.
І особливо розуміння того, чому еластичність змінюється тут, дасть вам обдумування з точки зору відсотків.
І також , сподіваюсь, ви оціните, чому ми беремо середнє значення цих двох точок, коли ми знаходимо знаменник для відсоткового значення замість того, щоб просто взяти 1 з 2 точок, ми отримуємо однакову еластичність попиту, у якому б напрямку ми не йшли.
Донедавна наше спілкування з машинами обмежувалось свідомими чи прямими формами спілкування.
Будь це щось просте, як вмикання світла за допомогою вимикача, чи навіть щось складне на зразок програмування роботів - машині завжди потрібно давати команду, чи навіть серію команд, для того, щоб вона зробила щось для людини.
З іншої сторони, спілкування між людьми є значно складнішим і цікавішим, оскільки враховується значно більше, аніж те, що висловлено в процесі спілкування.
Ми помічаємо вирази обличчя, жести, вгадуємо почуття та емоції співрозмовника, розмовляючи з ним.
Це в великій мірі визначає наш процес прийняття рішень.
Нашою ціллю є перенести цілий пласт людського спілкування у сферу спілкування людини з комп'ютером, щоб машина могла розуміти не лише наші прямі вказівки, але й могла реагувати на наш вираз обличчя і емоційні переживання.
І найкращим способом досягнення цього є інтерпретація сигналів нашого мозку - центру, що відповідає за контроль і відчуття.
Начебто, непогана ідея, проте ця задача, як зауважив у вступному слові Бруно, не є легкою з двох основних причин:
Першою є алгоритм розпізнавання.
Наш мозок складається з мільярдів активних нейронів, із загальною довжиною всіх аксонів приблизно 170 тисяч кілометрів.
При взаємодії цих нейронів проходить хімічна реакція, що виділяє електричний імпульс, який можна виміряти.
Більшість робочої частини мозку розташована вздовж зовнішньої поверхні кори мозку.
І, для збільшення площі, здатної до проведення розумових операцій, поверхня мозку повна звивин.
І саме ці звивини кори мозку є значною перепоною для інтерпретації поверхневих електронних імпульсів.
Кора мозку кожної людини є індивідуальною, майже як відбиток пальця.
Тому, навіть якщо сигнал поступає з тієї ж функціональної частини мозку, до того часу, як структура мозку вже склалась, її фізичне розташування буде дуже різним між людьми, навіть між однояйцевими близнюками.
І серед поверхневих сигналів не буде жодного співвідношення.
Нашим відкриттям було створення алгоритму, котрий начебто "випрямляє" звивини мозку, і таким чином дозволяє точніше визначити джерело сигналу, що уможливлює його ширше застосування.
Іншим завданням є, власне, створення пристрою спостереження за хвилями мозку.
Зазвичай, при проведенні ЕЕГ довкола голови сплітають сенсорну сітку, схожу на ту, що ви бачите на цьому фото.
Технічний працівник розміщує електроди на поверхні голови людини, використовуючи електропровідний гель, і перед тим очищує шкіру голови від мертвих клітин для покращення контакту з електродами.
Це досить тривала і далеко не найприємніша процедура.
І до того ж, така система обходиться в десятки тисяч доларів.
Отже, зараз я хочу запросити на сцену
Евана Гранта, який виступав тут минулого року, і який люб'язно погодився допомогти мені продемонструвати наші досягнення (Аплодисменти)
Отже, перед вами 14-канальна система високоточного прийому ЕЕГ.
Вона не потребує ні підготовки шкіри голови, ні електропровідного гелю.
Потрібно лише кілька хвилин щоб під'єднати її і зробити настройку сигналів.
Цей пристрій також безпровідний, що дає свободу пересування.
І в порівнянні з десятками тисяч доларів, що складають ціну традиційної ЕЕГ системи, наш пристрій коштує лише кілька сотень доларів.
Перейдемо до алгоритмів розпізнавання.
Отже, вирази обличчя. Говорячи про емоційні переживання, я вже казала, що вони можуть розпізнаватись майже відразу, провівши регуляцію чутливості на індивідуальні особливості.
Але, враховуючи обмеження у часі, я хочу продемонструвати вам когнітивний пакет програм, який, фактично, дозволяє вам маніпулювати віртуальними об'єктами за допомогою думки.
Отже, Еван ще не працював з цією системою, тому для початку ми створюємо для нього новий профіль.
"Джоанна" очевидно не підійде, тому ми додаємо нового користувача.
Еван.
Добре.
Перше, що нам необхідно зробити в когнітивній програмі - це задати нейтральний сигнал.
Для цього Евану нічого не потрібно робити.
Просто розслабитись.
Основною ціллю є встановити вихідні параметри нормального стану його мозку, оскільки кожен мозок є індивідуальним.
Це займає вісім секунд.
І після цього ми можемо вибрати рух, що виконуватиметься об"єктом.
Отже, Еван, обери те, що ти можеш чітко уявити візуально.
Еван Грант:
Хай це буде "притягування".
Тан Лі:
Добре, вибираємо "притягування".
Отже, ідея в тому, що зараз Еван повинен уявити собі, як об"єкт наближається на екрані.
Індикатор на екрані відображатиме степінь виконання операції.
На перший раз нічого не станеться, оскільки система не знає як Еван уявляє "притягування".
Утримуй цю думку протягом усіх восьми секунд.
Отже: раз, два, три, поїхали!
Добре.
Отже, як тільки ми це підтвердимо, куб працюватиме в живому режимі.
Тепер подивимось, чи Еван дійсно може уявити притягування.
Прекрасно!
(Аплодисменти)
Просто дивовижно!
(Аплодисменти)
У нас залишилось трохи часу, тому я попрошу Евана зробити дійсно важке завдання.
Це завдання є важким, оскільки передбачає здатність візуалізувати те, чого не існує в фізичному світі.
А саме - "зникнення".
Справа в тому, що дії, основані на русі ми виконуємо постійно, а тому можемо їх візуалізувати.
Проте "зникнення" не має таких аналогій.
Отже, Еван, тобі потрібно уявити, як куб повільно зникає.
Спочатку, такий же тренінг.
Отже, раз, два, три - поїхали!
Добре, давайте спробуємо.
О, Боже!
Як чудово у нього це виходить!
Давайте спробуємо знову.
ЕГ:
Не можу зосередитись.
(Сміх)
Отже, ми бачимо, що ця річ дійсно працює, хоч нам і вдалось утримати її на дуже короткий час.
Як я вже казала, уявити цей процес дуже важко.
Варто згадати, що ми дали машині лише один приклад того, як він уявляє собі "зникнення".
І, оскільки ми маємо справу з алгоритмом машинного навчання -- (Аплодисменти)
Дякую.
Прекрасно.
Молодець!
(Аплодисменти)
Дякую, Еван, ти прекрасно продемонстрував можливості цієї програми.
Отже, як ви вже бачили, ця програма побудована на системі співвідношень, котра дозволяє Евану, чи будь-якому іншому користувачеві, постійно працюючи із системою, додавати все більше і більше елементів розпізнавання, таким чином дозволяючи системі розпізнавати окремі думки.
І як тільки етап розпізнавання буде завершено - ці думки можна буде відображати на будь-яких обчислювальних платформах, програмах чи пристроях.
Я продемонструю лише кілька прикладів, хоча потенціал застосування цього нового інтерфейсу є величезним.
Для прикладу, у комп"ютерних іграх чи віртуальному світі ваш вираз обличчя можна природно та інтуїтивно застосовувати для керування аватаром чи віртуальним персонажем.
Очевидно, ви можете застосовувати віртуальну магію і контролювати світ силою думки.
Окрім цього, кольори, освітлення, звуки та інші ефекти можуть динамічно змінюватись в залежності від вашого емоційного стану для підсилення ваших відчуттів в реальному часі.
Отож, перейдемо до деяких програм, створених розробниками та дослідниками зі всього світу, з використанням роботів і простих механізмів. Наприклад, в даному випадку, це іграшковий гелікоптер, котрий управляється за допомогою думки.
Ця технологія також може застосовуватись у повсякденному житті - наприклад, в так званому "розумному домі".
Через інтерфейс користувача системи управління можна відкрити чи закрити штори.
І, звичайно, світло - його можна вмикати чи вимикати.
І, нарешті, прикладні програми, що здатні змінити спосіб життя, наприклад, можливість керувати інвалідним кріслом.
У даному випадку, вираз обличчя відповідає певній команді.
Голос:
Моргніть правим оком, щоб повернути вправо.
Тепер, лівим, щоб повернути вліво.
Тепер посміхніться, щоб їхати прямо.
ТЛ:
Ми лише... - Дякую.
(Аплодисменти)
І ми лише зазирнули у світ справжніх можливостей цієї технології.
І за участю спільноти, а також через залучення розробників та дослідників з усього світу, ви, надіємось, зможете допомогти у формуванні розвитку цієї технології.
Дуже дякую.
(звучить фортепіано)
Диктор: "Я більше не створюватиму одноманітних мистецьких творів".
"Я більше не створюватиму одноманітних мистецьких творів".
"Речення повторюється знову й знов до кінця аркуша, а насправді - по всій висоті стіни, стовпчик за стовпчиком.
Диктор:
"Звісно, це схоже на шкільне покарання: "я не забуватиму виконувати домашнє завдання", яке учень пише знову і знову".
"Мова йде про мистецький твір, що виконав митець на ім'я Джон Балдессарі.
Роботу створено у 1971 році у Коледжі Мистецтв і Дизайну Нової Шотландії.
Диктор:
"Його форма вже давно відома". Вона знайома нам як шкільне покарання.
Але як воно стало мистецтвом?
"На мою думку, ідея твору, репрезентована у галереї, і його зміст досить важливі для митця.
У повідомленні митця йдеться про те, як він сприймає образи слів і викладає їх на полотні, щоб надати цим образам бази для порівняння.
Так, результат відрізняється від того, як речення виглядало б на дошці в класі.
Диктор:
"Давайте на мить замислимося над словами, адже написано не "я не розмовлятиму під час уроку", натомість - "Я більше не створюватиму одноманітних творів мистецтва.".
Це самопокарання.
Митець оцінює свою діяльність і думає:
"У мене були невдалі роботи, але в майбутньому "Вочевидь, насправді це речення із його особистого записника.
Диктор:
Ось справжнє його походження.
На мою думку, дуже важливо усвідомити це поза шириною контексту мистецької діяльності автора.
Мені здається, Балдессарі, як і більшість учнів художніх шкіл, навчали створювати стильові образи та приділяти увагу абстрації.
Диктор: " Мова йде про Марка Ротко,
Джексона Поллока, тобто творців того, що, на мою думку, можна називати серйозним мистецтвом 1950-х років".
"Але що зробив цей митець у 1970, щоб зібрати всі полотна своєї роботи.
Серед них були абстракції. Серед них були й пейзажі.
Потім разом з кількома друзями та кількома своїми учнями він відніс їх до крематорію, де спалив їх, як це роблять із мертвими тілами.
Після цього митець зібрав прах і помістив його в урну.
Це було способом створення, на мою думку, зоряним проривом. у його мистецькій кар'єрі - від його попереднього стилю до більш зрілого, більш концептуально зорієнтованих робіт.
"Існує спросіб, за допомогою якого й досі створювали твори образотворчого мистецтва, навіть у 1960-х роках.
Щоб створити мистецький твір, його малюють.
"Я більше не створюватиму одноманітних творів мистецтва" маркує цей спосіб як одноманітний, і повідомляє "надалі я створюватиму щось інакше ".
Диктор:
"Але навіть вживши слово "одноманітний", автор глузує над собою і виходить за рамки".
Диктор:
"Та-так". (Сміється)
Диктор:
"У серйозному мистецтві не використовують слів, таких як "одноманітний".
Цим автор передає прямоту та глузує над собою, використовуючи таку глибоку іронію.
Диктор: "Ви можете помітити, що перед митцем постає серйозне питання: яке мистецтво цікаве?
Що означає створювати щирі митецькі твори, нові, майстерні, які переймали б людей?
Диктор: "Це питання також стосується рис нового концептуального мистецтва.
Якщо на мить задуматись про роботи таких митців, як Сол Левітт, у них є свіжа ясність, яка одночасно одноманітна, але про це не можна сказати.
У цьому є щось на диво іронічне, але водночас зухвале.
(звучить фортепіано)
В попередньому відео ми ознайомилися із законом пропозиції і це була досить проста ідея: якщо ми маємо рівні умови і якщо ціна на щось зростає це є стимулюючим для більшості виробників виготовляти або виготовляти в більших обсягах
Ми бачимо це.
Як тільки ціна зростає ми рухаємося відносно кривої пропозиції і обсяги виробництва зростають.
Про що я хочу поговорити зараз в цьому відео то це про те: чи всі речі залишалися в рівних умовах у попередньому відео.
І для початку подивимось на те, що я називаю
"початкова ціна".
Або по-іншому можна подумати
"вартість продукції"
Отже, якщо початкова ціна, це може бути ціна праці людей, які повинні збирати виноград, або паливо, що є необхідним для перевезення цього винограду, чи земля якщо що-небудь зростає, що відображається на точці ціни, то ми заробимо менше грошей.
Це зменшує наш стимул, щоб займатись підприємництвом, особливо якщо це правда лише для вирощування винограду.
Може ми скажемо:
"Добре, якщо зараз це дорожче вирощувати виноград, то може мені почати вирощувати щось інше, бо я не отримаю досить високий заробіток за фунт винограду."
Отже, якщо початкова ціна або обсяги витрат зростуть при будь-якій точці ціни я виготовлятиму менше.
Отже, якщо початкова ціна зросте, то мої постачання зменшаться.
Це означає... що при цій точці ціни я зароблятиму менше, отже і виготовлятиму менше, або буду виготовляти щось інше.
Значить, я посуну всю криву пропозиції вліво.
Звичайно, навіть коли мінімальна ціна за якою я повинен продавати щось буде зростати, посунувши криву вліво, бо зараз, все раптом вартує дорожче для виготовлення, навіть перша одиниця продукції.
І навпаки, якщо початкова ціна зараз зменшиться раптово в будь-якій точці ціни, вирощування винограду стане більш прибутковим і я матиму більший стимул для вирощування винограду відносно іншого і використовувати більше землі для винограду, ніж для інших речей і тоді матимемо такий результат, що вся крива пропозиції посунеться вправо.
Зараз давайте подумаємо про супутні товари.
Отже, що трапиться з ціною на супутні товари?
І коли ми розмислюємо про ці речі, ми не хочемо думати про це з точки зору попиту, тому що ми говоримо про пропозицію.
Ти хочеш думати про це з точки зору виробника.
Отже, коли ми тут розмислюємо про супутні товари, ми хочемо думати про замінники виробництва.
Отже, можливо, я фермер і я дуже мало знаю про землеробство, я навіть не знав чи це можливо на моїй землі.
"Отже, частину своєї землі я відведу для винограду, ще частину - для чорниці."
І що трапиться, якщо ціна супутнього товару
-- зокрема, чорниці-- що станеться, якщо ціна на чорницю зросте?
Отже, якщо ціна на чорницю зросте, тоді я скажу:
"Нічого собі, ви знаєте, мабуть, можна заробляти на вирощуванні чорниці" і я почну виділяти більше своєї землі для чорниці, а не для винограду.
Подивимось ще раз, якщо ціна на супутні товари... проте залежно, на які саме товари... але якщо ціна товарів-замінників, тобто, ціна інших товарів, що я виробляю... якщо ціна на інші речі, що я можу виготовляти зросте, тоді моя пропозиція по винограду, знову ж таки.. моя пропозиція на виноград знизиться.
І важлива річ полягає в тому, що у кожній з цих обставин, буквально проглянь їх всіх.
Не дивись лише на те, що я написав тут і не намагайся запам'ятати шляхи та форми
Це дійсно просто метод думати про речі.
"Очевидно, якщо я можу заробити більше грошей від чорниці, це значить, що я виділятиму свою землю для чорниці, а не для винограду".
Пропозиція на виноград зменшаться.
А тепер давайте подумаємо що станетьться з кількістю споживачів.
"Число споживачів".
І цей є.. в цьому є здоровий глузд: чим більше людей, які споживають, тим більшою буде пропозиція.
Отже, якщо кількість споживачів збільшиться... і зараз, це крива, мабуть, сукупної пропозиції.
Отже, якщо кількість споживачів зросте, тоді сукупна пропозиція також зросте в будь-якій точці ціни.
Якщо кількість споживачів зменшиться, тоді сукупна пропозиція зменшиться також в будь-якій точці ціни.
Надіюсь, що це щось очевидне для вас.
Тепер можна подумати про такі речі як технологія.
І це просто напросто... мабуть, певні нововведення, деякий новий вид насіння, який при однаковій кількості роботи, при однаковому обсязі землі може давати набагато більше винограду.
Якщо ми маємо технологічні вдосконалення ( я припускаю, що ми не працюватимемо за типом темних віків) Якщо у нас є технологічні переваги, це призведе до зростання пропозиції.
Ти можеш думати про це так: технологія може здешевити виробництво, і це свого роду те саме.
Початкові ціни впадуть, тому це призведе до збільшення пропозиції.
Або ти просто скажеш:
"Поглянь.
І наостанок я розповім і це трохи дивно порівняно з виноградною аналогією, це "очікувані майбутні ціни"
Отже, очікувані майбутні ціни -- очікування ціни.
Давайте відійдемо від винограду, оскільки, виноград це швидкопсувний товар, він псується і це погано.
Ви не можете зберегти товар, щоб використати його потім.
Давайте скажемо, що ви виробник нафти.
Нафта - це те, що ти можеш зберегти і використати згодом.
Якщо очікуєш, що ціна нафти буде нейтральною сьогодні і завтра, всі неочікувані зміни тобою прораховані, і ціна нафти буде зростати в майбутньому, ти впевнений, що через рік ціна нафти збирається тільки зростати, то який твій стимул?
Отже, тобі треба накопичувати нафту.
Не продавати її сьогодні, а чекати, щоб продати її в майбутньому, якщо ти впевнений, що так трапиться.
Отже, якщо ти очікуєш... якщо буде зміна ... в очікуваній майбутній ціні.
Отже, якщо ти йдеш від нейтрального до збільшення ціни в майбутнього тоді ти будеш накопичувати свої товари.
Ти не можеш накопичувати виноград, бо виноград швидко псується.
Ти будеш здатен, ну я не знаю, переробити його у вино або у ще щось.
Але коли ми говоримо про таке як нафта, ти можеш сказати:
"Чому я маю викачувати фіксовану кількість нафти із землі сьогодні, щоб продати її по сьогоднішніх низьких цінах.
Я зменшу пропозицію зараз, оскільки зможу продати це згодом."
Якщо очікувані майбутні ціни підуть від нейтральних до... ти очікуєш, що майбутні ціни різко зростуть потім поточна пропозиція, -- і це...
Я просто хочу підкреслити написанням слова "поточний" -- поточна пропозиція піде на спад, так що можете накопичувати товари, щоб продати їх у майбутньому.
dgfdhgdfg
Мені запропонували посаду старшого викладача медицини та керівника з наукової візуалізації в Єльському університеті при кафедрі медицини.
І моє завдання полягало у розробці численних алгоритмів і кодів для НАСА, щоб робити віртуальні операції під час підготовки космонавтів до космічного польоту, під час якого вони могли б знаходитись у відокремлюваному відсіку.
Найзахопливішим під час нашої роботи було те, що ми бачили, за допомогою нових технологій сканування, речі, які раніше не можна було побачити - я маю на увазі, не лише у сфері вивчення хвороб, але й те, що дало нам змогу побачити з чого побудований людський організм. Вони просто змушують захоплюватись.
Я пам"ятаю один з тих разів, коли ми вперше дивились на колаген.
Усе Ваше тіло, усе - ваше волосся, шкіра, кістки, нігті - усе зроблене із колагену.
І він за структурою нагадує мотузку, яка ось так закручується і звивається.
Єдине місце, де колаген змінює свою структуру - - це рогівка ока.
У Вашому оці він перетворюється на решітку, і тому стає прозорим, напротивагу непрозорому.
У нього настільки ідеальна будова, що важко не назвати його божественним.
Тому що ми постійно бачили це знову, і знову, і знову у різних частинах тіла.
Мені трапилась слушна нагода. Один науковець розробляв дуже цікавий мікромагнітно- резонансний томограф разом із Національним Інститутом Охорони здоров"я США.
Ми планували зробити ось що - створити новий проект розвитку плоду від зачаття до народження, використовуючи ці нові технології.
Отже, я розробив програмне забезпечення, а він апаратуру - Пол Лотербур - потім він став Лауреатом Нобелівської премії за винайдення методу магнітно-резонансної томографії.
А я отримав потрібні дані.
І зараз я покажу Вам зразок роботи
"Від зачаття до народження".
(Музика)
Текст відео:
"Від зачаття до народження"
Овоцит
Сперма
Запліднена яйцеклітина
24 години:
Перший поділ плоду
Запліднена яйцеклітина ділиться через кілька годин після злиття...
І знову ділиться кожних 12- 15 годин.
Рання стадія ембріона
Жовтковий мішок все ще живить маля.
25 днів:
Розвиваєтся камера серця
32 дні: розвиваються руки та кисті
36 днів: зародження простого хребта
Протягом цих тижнів плід розвивається найшвидше.
Якби плід продовжував рости з такою швидкістю протягом всіх дев"яти місяців, то при народженні він би важив 1,5 тонни.
45 днів
Серце ембріона б"ється вдвічі швидше, ніж серце матері.
51 день 52 дні: розвивається сітківка ока, ніс та пальці рук
Постійний рух плоду всередині матки необхідний для розвитку м"язів і скелету.
12 тижнів: статевий орган нерозвинений - визначення статі ще попереду
8 місяців
Пологи: стадія зганяння плоду
Мить народження
(Аплодисменти)
Дякую.
Але, як Ви бачите, коли ти справді починаєш працювати над цими матеріалами, то вони виглядають досить ефектно.
Ми продовжували сканувати все більше і більше знімків, працюючи над цим проектом, дивлячись на ці дві прості гамети, де закладений якийсь неймовірний механізм, що згодом стане чудом, тобто Вами.
Продовжуючи працювати над цими матеріалами, дивлячись на ці маленькі клітини тіла, на ці дрібні шматочки прозорої тканини, трофобласти, що вкривають бластоцисту, потім раптом кріпляться до стінок матки,
"Я тут, щоб залишитись."
Несподівано розмовляючи з гормонами естрогену і прогестерону, кажучи:
"Я тут, щоб залишитись, прийміть мене", будуючи цей дивовижний плід, що протягом 44 днів перетворюється на те, що Ви можете розпізнати, а згодом, у віці дев"яти тижнів справді схожий на маленьку людську істоту.
Дивовижність цієї інформації: яким чином працює біологічний механізм всередині нас, що, по-суті, розпізнає цю інформацію?
Я покажу Вам щось досить унікальне.
Це людське серце на двадцять п"ятому тижні життя.
Це, по суті, просто дві судини.
На четвертому тижні клітини розмножуються зі швидкістю один мільйон на секунду, подібно до розкішного орігамі, що саме складається.
Впродовж п"ятого тижня Ви можете бачити зародки передсердя і шлуночока.
Шість тижнів, на початку цих стулок тепер розташований соскоподібний м"яз, що здатний приводити в рух кожен клапан Вашого серця, поки воно повністю сформується - а тоді і весь організм загалом.
Дивовижність цих процесів у кожній генетичній структурі, яка точно вказує де та нервова клітина повинна розташовуватись, складність математичних моделей, що насправді виконуються, є поза людським розумінням.
Незважаючи на те, що я математик, дивлюсь на це із захопленням - як складені ці команди, щоб не зробити жодної помилки, будуючи наш організм?
Це таємниця, це магія, це божественність.
Потім Ви починаєте спостерігати за дорослою людиною.
Гляньте на цей маленький пучок капілярів.
Це лише крихітна підструктутра, мікроскопічна.
Але насправді, на той час, коли Вам дев"ять місяців і Ви народжуєтесь, у Вашому тілі поміщається майже 60 000 миль судин.
Але лише одна миля видима.
Решта 59 999 миль, що розносять поживні речовини і забирають рештки, невидимі.
Складність побудови в межах однієї системи, є, знову ж таки, поза будь-яким розумінням і поза будь-якою існуючою сьогодні математикою.
І ці вказівки йдуть від мозку до кожної частини тіла - погляньте на складність цих згинів.
Де поміщається цей інтелект? Клітина насправді може помістити більше інформації, тому коли Ви починаєте спостерігати за розвитком мозку малюка - саме цим ми зараз займаємось.
Ми розпочинаємо наукове дослідження, що полягає у скануванні мозку малят починаючи з моменту народження.
Кожні шість місяців до шести років - ми будемо працювати з приблизно 250 дітьми - ми будемо спостерігати, як мозкові борозни і звивини згинаються, щоб побачити як цей дивовижний розвиток перетворюється у пам"ять, а потім у те диво, що і є нами.
І це не лише наше власне існування, але й те, як жіночий організм має генетичну структуру, що будує не лише його самого, але потім має розуміння того, що дозволяє йому стати ходячою імунологічною, серцево-судинною системою, яка є рухомою і може виношувати, поводитися з цією дитиною з такою дивовижністю, що, повторюю, є поза нашим розумінням - магія, що є буттям, що є нами.
Дякую.
(Оплески)
Отже, я хочу спробувати розповiсти коротку iсторiю про сторінку 404 і про урок, який я отримав в результаті.
Але перед тим як почати, треба пояснити, що саме ми розуміємо під "сторінкою 404".
Сторінка виглядає таким чином:
Це невдала спроба відкрити щось в інтернеті.
Це шаблонна сторінка, яку ви отримуєте, коли на веб-сайті відсутня інформація, яку ви шукаете.
І він видає вам Сторінку 404.
По суті, це ніби зламали тебе, коли натикаєшся на неї.
І я хочу, щоб ви трохи замислилися та згадали, це ж дійсно дратує, коли потрапляєш на цю сторінку.
Бо це як відчуття розбитих відносин.
І саме тому цікаво замислитися над тим, звідки взялося 404?
А взялося воно з цілої "родини" помилок, цілого пасма відносинних помилок, яке, коли я почав у ньому розбиратися, виглядає майже як контрольний список лікаря-сексолога або сімейного консультанта.
Чим далі за списком, тим цікавіше... (Сміх)
Так.
Але ці помилки усюди.
На великих сайтах, на маленьких сайтах.
Цілий світ має такий досвід.
Сторінка 404 говорить вам, що ви зазнали невдачі.
І це не дуже приємний досвід, в той час як ви звикли до такого досвіду: ви можете підключитися до Kinect, і у вас почнуть танцювати єдинороги, а веселки просто вилітатимуть з вашого телефону.
Тому сторінка 404 - це не те, що ви шукаєте.
Ви бачите її, і це наче ляпас.
Сторінку 404 можна порівняти з тим, ніби ви зайшли до Старбаксу, і біля стійки бачите хлопця, а ви не можете знайти знежирене молоко.
І тоді ви кажете:
"Принесіть, будь ласка, знежирене молоко".
Він відступає від стійки, і виявляється, що він без штанів.
І ви думаєте:
"О ні! Я не можу на це дивитися!"
Те ж саме ви відчуваєте, коли бачите сторінку 404.
(Сміх)
Я хочу сказати. що я чув про таке.
Отже, де це може стати в нагоді і чому це важливо? Я очолюю технологічний інкубатор, і в нас дозріло 8 стартапів.
Ці стартапи фокусувалися на тому, чим вони є, а не на тому, чим вони не є, допоки в один чудовий день Athletepath, веб-сайт, який надає послуги атлетам-екстремалам, не знайшов це відео.
(Відео) Хлопчина:
Джої!
Натовп:
Оооу!
Ренні Глісон:
Ви просто... ні, з ним не все гаразд.
Вони взяли це відео та вбудували в свою сторінку 404, і саме тоді для всіх настав наче момент Еврики.
Тому що, нарешті, з'явилась сторінка, яка дійсно давала зрозуміти, як це, натрапити на 404.
(Сміх) (Оплески)
Таким чином, це перетворилося в конкурс.
Dailypath, який пропонує натхнення, додав афоризм на сторінку 404.
Stayhound, який допомагає знайти в соціальних мережах наглядача за домашніми тваринами, співчуває вашій тваринці.
Кожен з них знайшов щось для себе.
Ми зробили 24-годинний конкурс.
О 4:04 наступного дня ми видали $404 готівкою.
З цього уроку ми винесли, що навіть такі дрібниці, якщо вони вдало підібрані, мають значення, і, якщо вони добре спроектовані, вони можуть стати брендом.
Отже, подивіться на вже існуючі приклади, найцікавіше те, що ви самі можете зайти на ці сторінки.
Ви можете ввести URL та додати 404, і ось що ви побачите.
Ця вам співчуває.
Ця звинувачує вас .
А ось ця - моя улюблена.
Це сторінка з помилкою, а що б було, якби ця сторінка також стала новою можливістю?
Це був такий момент, коли всі зібрались і замислились, а потім до них прийшло натхнення.
Тому що звертаючись до цілого ряду пов'язаних проблем, вони зрозуміли, що проста помилка може розповісти або нагадати мені, чому я маю любити вас.
Дякую.
(Оплески)
Припустимо, що ми досліджуємо дуже маленьку, спрощену країну, яка продає тільки яблука.
І ми визначаємо ВВП за рік 1.
І цей ВВП дорівнює 1000 доларів.
І все це за рахунок яблук.
І ми також знаємо, що ціна яблук у році 1 була 50 центів за фунт.
Отож, я запишу: 50 центів за фунт.
Припустимо, що рік 1 минув, і вже навіть рік 2 минув, і ми можемо визначити ВВП за рік 2.
ВВП за рік 2 складає 1200 доларів, а ціна яблук у році 2 складає, скажімо, 55 центів за фунт. Отож, моє запитання до вас...
Метою обчислення ВВП є визначення продуктивності країни.
Ми проводимо розрахунки в доларах, але для нас не важлива кількість доларів. Нас цікавить чи стала ця країна продуктивнішою, і якщо стала, то наскільки.
І якщо ми подивимося на ці цифри ВВП, 1000 та 1200 доларів, то помітимо, що 1200 доларів - це на 20% більше, ніж 1000. Тому, якщо просто розглядати ці цифри, то виходить, що ВВП збільшився на 20%.
Але чи буде це точним відображенням продуктивності цієї країни? Чи вона й справді виготовила на 20% більше товарів?
Підказкою на це питання будуть ці ціни.
Тому що ВВП міг збільшитись тільки за рахунок ціни.
Але це не робить країну більш продуктивною.
Додаткова кількість яблук, які виробляє країна - це те, що збільшує загальну продуктивність.
Я намалюю невелику діаграму.
На цій осі буде кількість, а на цій осі - ціна.
Якщо я визначатиму ВВП за рік 1, я помножу ціну яблук у році 1, єдиний товар або послугу, на кількість яблук у році 1.
І площа цього зеленого прямокутника буде ВВП за рік 1.
А ВВП за рік 2 дорівнюватиме ціні за рік 2, яка збільшилась з 50 центів до 55 центів, помноженій на кількість у році 2.
Припустимо,що вона трохи збільшилась.
Тож, ВВП за рік 2 дорівнюватиме площі цього всього прямокутника.
І різниця між ВВП за рік 2 та ВВП за рік 1 буде різниця площі, те, що я зараз затушовую блакитним кольором.
На основі чисел, які ми щойно розглянули, площа, яку я затушовую, тобто різниця між ВВП за рік 2 та ВВП за рік 1, буде цей приріст на 200 доларів. Отож, ця площа складатиме 200 доларів.
Цей приріст частково спричинений збільшенням кількості, але на нього також значно вплинуло збільшення ціни.
Якщо ми хочемо дізнатися на скільки збільшилась продуктивність країни, і ми розраховуємо ВВП в доларах, нам потрібно розрахувати ВВП за рік 2 за цінами року 1.
Помноживши кількість за рік 2 на ціни у році 1, ми отримаємо цей прямокутник.
І різниця між цим результатом та результатом за рік 1 покаже на скільки б збільшилолось ВВП за рахунок збільшення кількості одиниць товару, якщо б ми розраховували його за цінами року 1.
Для нас важлива загальна продуктивність.
Розглядаючи ВВП, ми хочемо дізнатися на скільки продуктивнішою стала країна.
Отож, давайте спробуємо це зробити за допомогою цих цифер.
Ми можемо визначити кількість виготовлених товарів за рік 2, поділивши його ВВП на ціну товару, поділивши площу цього голубого прямокутника на ціну, і таким чином ми знайдемо кількість.
Отож, поділивши 1200 на 55 центів (візьму свій калькулятор), поділившит 1200 на 55 центів, я отримаю кількість яблук у фунтах у році 2.
Я округлю це число до 2182.
Отож, кількість у році 2 - 2182 фунти. Отож, кількість, що дорівнює 2182 фунти множимо на ціну у році 1.
Ц1 дорівнює 50 центів за фунт. Це дорівнюватиме (знову візьму свій калькулютор, я мав би рахувати це в голові) 1091.
Це цікаве число.
Його можна розглядати як ВВП за рік 2, підраховане з урахуванням зростання цін, або, можна сказати, за цінами року 1.
Важливо зазначити, що якби ціни не змінилися, наше ВВП дорівнювало б цій цифрі. Якщо б ціни не зросли, ВВП дорівнювало б 1091.
1091 - це площа, яку я затушував рожевим.
Отож, якщо б ціни залишились незмінними, ВВП зросло б на 91 долар, а не 200.
Отож, ця площа (я затушую її оранжевим), реальне зростання, якщо б ціни не змінилися, складало б 91 долар, ВВП зріс би від 100 до 191 долара. Ця площа дорівнюватиме 91 долар, ми навіть можемо назвати її "реальне зростання". Вона показує реальну продуктивність.
Це дає нам цікаві ідеї.
Перша полягає у вимірюванні ВВП у цінах поточного року. Це ВВП вимірювалось у цінах року 2.
Це ВВП за рік 2, розраховане у цінах року 2.
Тому, ми можемо назвати його номінальним ВВП за рік 2. Номінальне, за назвою.
Отож, це ВВП за назвою, за цінами поточного року.
Але коли ми вимірюємо ВВП за рік 2 за цінами якогось базового року, це дає можливість побачити на скільки реально збільшилась продуктивність.
Вона збільшилась на 9 %, ми виготовили на 9% більше яблук.
Це ми називаємо реальним ВВП. Тому що він вимірює реальну продуктивність, не враховуючи зростання цін.
Ми ще побачимо, що на практиці дуже важко його визначити.
Це була спрощена модель економіки на прикладі одного товару.
Але якщо б у вас було багато товарів, величезна кількість товарів, як в реальній економіці, де б враховувались ціна та кількість, було б не так просто врахувати ціну.
Але люди, що працюють з рахунками національного доходу, все ж таки намагаються це зробити, щоб зрозуміти, яким було реальне зростання.
у нас є епідемія е-е ... Ви знаєте, це Населення і я можу сказати без потреби вискочив в Орегоні в штаті Мен прямо зараз
Я не думаю, що ваша честь для того, щоб скинути ці міни ви повинні складено бути справедливим в цьому міна, яка є радіоактивним
Френкі Меннінг шокуючих ворсування Енн Келлан нічого сер , Коли був кінець я придумав близько до про 1960 відсотків шкіри Вермонт було ще працюють там але удари шістьдесят повинен працювати на уздовж цих ліній, і це досить великий розум і знову в , Відповідну млрд. небудь, що вони не означає читання сім від частинками і ем ... благословляє цей союз сорок Кентон
Всі лабораторії що буріння типів вчора Canon вісімнадцять сотень
Рак чином їх частка оновлених побажав він не для використання в ньому
Westbury тисячі вісімсот вони повернуться звідти один досить
Я хотів би зробити це Ви не могли отримати хто-небудь це зробити і так далі, і у мене дійсно були деякі чоловіки на мене pierlott портрети багатьох злетів і є стають дослідження пан кровопролиття проектні рішення, так енергійними, щоб ти можеш ви можете насправді почути ins_ агентів в камера
Уїлкс Бут в будь-яке випробування наслідки взагалі перехід на Кентон, і це на Програма читає практично не Камуз до мене у зворотному днів з посекундної вийти взимку Німеччині був цей підходить для цього популістські, які живуть в безпосередній близькості від ті вентиляції документи з уранових рудників е-е ... є концентраціях, в будь-якому місці від приходять до ста разів фонового рівня на відміну від гнівайтесь на мене але це було прекрасно з зворотним, коли вмираючий закликав молодь тут, коли ви хлопці
Право, я не дуже добре, я думав, що вони Не помилитеся трахать очищений
Вбивця плакала весь час, я просто думаю, це всередині мене це перераховано зразок шкіри ось що вони говорять, що це опора Уряд був з нами або чому б не почекати і субсидував уранової промисловості Сполучені Штати таким втраченим поколінням, ми як і раніше Не звертайте уваги на в Сполучених Остаточний держави не має безпечний рівень, перш за все, випромінювання в умовах е-е ... або викликати е-е ... рак або Генетичний ефект я дуже стурбований Випромінювання робити в генофонд вільно людства я був сказали, що немає більше навколо забруднення в світі в повітрі і воді військового виробництва зброї, тобто навіть з приватних планів
Це також досить брудні ігри приємні частин рослин він робить п'ять ядерних реакторів ядерним рослинами, три з яких як і раніше операційний плато е-е ... вони припускають, що вони нас випущений період також нафтопродуктів в повітрі там дійсно так мільйони ваших чи дійсно це зроблено тут експериментальні водоспади повітря вистояв і які знаходяться на маріонетковий шоу або тисяч квадратних миль боровся з Тоні і з заводу мікрограм кількостях будуть вбивати гонча собака з упевненістю, і ми відчуваємо, таким чином е-е ... хтось там навіть невеликі складає багато продуктів можна в може йому більшу частину своєї істинної любові зброї здійснюється у е ... SaaS Коррін Я б припустити відходів місце зберігання Сполучених Штатах однією жертви метро подій і води забруднених в цей ранок нижче ладиться в наших робо системи будь-які вхідні правило, яке в Чикаго і е ... насправді
Я думаю, що е ... люди запуститься що буде тягнути в більш поставках з аромат збирання погашені забруднення і що вони тому рейтингу дев'яносто дев'ять відсотків з напівтвердого радіоактивні відходи в сша породжується військових
У військовому має близько ста сорок атомних електростанцій, щоб запустити його кораблів і підводних човнів вирішує, що є величезна кількість відходів генерується всякий раз, коли ви створення ядерної зброї, більшість з вас
Всі об'єкти падіння нуклон бум робити плутоній і е ...
Людина любов'ю ставляться до цього плутоній На кораблі суперечка на IMAP перерахунок голосів і була підготовлена ​​і Додаткові корпоративні може реагувати дуже жирна свиня
Саванна-Рівер завод е-е ... і південь Кароліна і що заважає воскресіння і Штат Вашингтон призначена для висока там записані з ними і перебуваючи на двадцять п'ять років або довше які було п'ятдесят радий благовірна відвідувача клік і замінені, але Ви повинні отримати трохи маленький пакети ніхто і ніколи не було в даний час атомна бомба вижив один великий хіт
Тепер всі рекомендації сказати одне зв'язати його є більш небезпечним, ніж в Нікарагуа страви Брук Андерсон припущенні і дати їм сенс буття і контролю ядерних відходів якщо Ви знаєте, я не думаю, що це буде досить бути відправлені написав мені хворими Остаточний не зміг приземлитися на лавку є була філософія, яка Москви тринадцять послабили для тих з вас, що означає якщо ви маєте справу з деяким кажу, що це не дає так чи інакше , Тоді як всі знання, які ми маємо сьогодні вони повинні сказати випромінювання читання пошкодження соку Кайла е-е ... незалежно, як мало Доула наша тому встановити, навіть якщо ви не хочете випромінювання набагато більш ви мали
Швидкість, з якою ви були б більш широко Тому розподіл раку кабелів і всі деталі його WWW тільки більш Широко поширене це єдиний впливає на всі для цього бреда це не має ніякого значення
Чи вас покласти все це в одному місці для вас поширювати її, тому що загальне опромінення людини в загальному кількість бета-частинки, які збираються для врізався в живу тканину це було приказка якщо те, що деякі дослідники, такі як д-р Стюарт кажуть, це правда, що вони будуть ще гірше кількість радіації, яка прийшла з продає роду калейдоскоп ви втрачаєте таким чином, ви може вказувати на Mijn що вплив заводу на річці Саванна Просто у зв'язку з операцією в тому, щоб громадські ми вже знаємо, вони депресанти випромінювання здатність імунного захисту організму системи, щоб захистити себе самостійно проти цілий ряд захворювань вони поклали на сонці співати е-е ... небезпека небезпечний е-е ... не плавати
Не риби це було як він з'явився один день ж люди говорили,
Джино він не може піти на пошуки Ірану більше плавати ще раз повинні поставити якийсь наука в кінці він ніколи не зареєстровані в місцевому людей, що це дійсно було небезпечно але для табору
Сьогодні в шість тисяч можна побачити тільки закінчилася вона помітила за шістдесят чотири капітали школи вище, ніж ми були, щоб покрити свої сили заболочена вона була схожа на людину, це його громадян е-е ... досі вона піднялася трохи себе так близько до семи тисяч маленьких сам процес вниз по виходять сім кранів тисяч міської ради п'ятдесятих років прямо з плану
Блок говорить, що я так само, як я слухаю в квартирі Він посилає допомогу там
Ciencias який є, коли всі студенти плюс поверхнях виконувати свої обіцянки каталог це дійсно близько десяти тисяч вважаючи хвилини і все три квитки з відображатися як ви можете бачити стягнути збитки своє життя соціальні навички з психопатом
Компанія одинадцять чи дванадцять тисяч їдальня
Кісслінг точно Сьогодні у другій гойдалки читанні отримати крило залежить від того
MATLAB давайте спробуємо ще раз у наступному води просто більше дванадцяти тисяч мила дванадцять тисячі шістсот добре, що сталося п'ятнадцять тисяч, що матеріал Повернутися на нього фон тут становить близько однієї тридцять якщо вона є SP
Спеціалізується а я вирішив спробувати і ми бачили, в сторону продавці квиток на літак знизити принаймні, до тому після дороги відступили на телефон з усіма інших моряків відступити на продаж вже Каліфорнія просто ходити, що є що Ви можете зробити це десять тисяч двадцять футів
Я думаю, ви знаєте, що це значить, коли Ви отримаєте таку пряму йдуть, як ви йдіть, це означає, що там дійсно є джерелом ресурсів прямо в води і вони просто ігнорують той факт, що Аллендейл округ має високий ризик
Рак смертності в стані Батько працював на заводі, перш ніж він працює на двадцять шість років, що там була одна з головних причин, що я хочу працювати там викопаний Дозвольте мені говорити про це в такий великий Місце у великій роботі, яку Ви знаєте мій батько помер в серпні минулого року він обережно був темпами органів, коли він помер
У червні 1961 вони були дійсно поселенців люди, виховані три дні це було сто п'ятдесят разів те, що відбулося в Три-Майл
Острів радіоактивного йоду , А потім вставте рослин говорять і що завод Саванна-Рівер в деяких сенс і там би і вони аварій що сталося немає, що вони не
Батько працював на планеті мали достатньо особисто отримав передозування випромінювання символізувало б банк Не йди додому до своєї сім'ї в пух я не можу сидіти склавши руки і бути спокійним Про це нічого, що про нього навіть зараз ходять скільки людей повинні мати його на Зараз тільки від людей, вони відомі від планети сонячні люди в основному були йти навколо невідомого, що не те, що я сказав, думаю, що захистити їх від армія особисто комбінезони
Паула десятки захистити їх від забрудненню ви не знаєте, що отримав шарів годин, таким чином Ви не отримуєте забруднення на шкірі випромінювання фінансові відносини з нею через Ми сказали, що це був завод з переробки все було безпечним вони взяли на себе всі до шкідливий речі, які можуть прийти Ми думали, що це абсолютно безпечно тільки там працювати вона увібрала в наш фронт випромінювання, то дані е-е ... Квота на рік приблизно в двох з половиною до трьох хвилин був у цій програмі і дати рівня просто фоновий рівень гамма-випромінювання становить близько чотири-п'ять разів у якості призів де завгодно ще в цьому е-е ...
Другий період Рожеві проблема там
Давайте повернемося на маршрут, що я шкода, що я думав, що це громадськості до стоянка
Знаєте, я приголомшений тим, що одна з неявних тематик TED - це співчуття, як ми щойно почули у дуже зворушливих виступах:
ВІЛ у Африці, Президент Клінтон минулого вечора.
Якщо ви не проти, я б теж хотів поговорити про співчуття і перенести його з глобального на особистий рівень.
Я - психолог, але не хвилюйтеся, я не зведу все до сексу.
(Сміх)
Досить давно у Прінстонській духовній семінарії провели дуже важливе дослідження, яке пояснює, чому всі ми, маючи багато можливостей допомогти, іноді допомагаємо, а в інші моменти - ні.
Групу студентів кафедри богослов'я Прінстонської духовної семінарії попередили, що їхнє практичне завдання - прочитати проповідь на задану тему.
Половині студентів належало читати проповідь на тему притчі про Доброго Самаритянина: чоловіка, який зупинився на узбіччі, щоб допомогти незнайомцю.
Іншій половині були розподілені випадкові біблейські теми.
Потім, один за одним, вони мали йти до іншої будівлі до іншої будівлі і там читати свою проповідь.
Коли вони проходили з однієї будівлі до іншої, кожен з них минав похиленого чоловіка, що стогнав, якому негайно була потрібна допомога.
Питання: Чи зупинилися вони допомогти? Але ще цікавіше:
Чи мало значення те, що вони розмірковували над притчею про Доброго Самаритянина?
Відповідь:
Ні, взагалі ніякого.
Виявилось, що визначальним фактором у рішенні зупинитися, щоб допомогти незнайомцю, що потребував допомоги, було те, наскільки вони в той момент думали, що поспішають, чи думали вони, що запізнюються, або наскільки вони були занурені у думки про зміст своєї майбутньої проповіді.
І це, я вважаю, неприємна прикрість нашого життя: ми не користуємося кожною можливістю допомогти, тому що наша увага завжди направлена у неправильному напрямку.
У вивченні мозку є новий напрямок - соціальна неврологія.
Ця наука вивчає нейронні схеми у мізках двох людей, які активуються під час їхньої взаємодії.
І погляди соціальної неврології на співчуття такі, що бажання допомогти - це первинний нервовий імпульс людини.
Тобто якщо ми піклуємось про якусь людину, ми автоматично співпереживаємо, автоматично відчуваємо разом з нею.
В нас є нещодавно відкриті нейрони, дзеркальні нейрони, що поводяться як нервовий Wi-Fi, що активує в мозку саме ті області, які активні в іншого.
Ми відчуваємо "разом" автоматично.
І якщо ця людина потребує допомоги, якщо вона страждає, ми автоматично готові допомогти. Принаймні такі є докази.
Але тоді виникає питання: чому ж ми не користуємось цим?
І я думаю, що це пов'язано з цілим спектром, починаючи від повного занурення у себе, до помічання чужих страждань, потім до емпатії, і до співчуття.
І дуже простий факт: якщо ми зосереджені на собі, якщо ми зайняті, як це часто стається протягом дня, ми зазвичай рідко помічаємо ще когось.
А різниця в увазі до себе і до інших може бути ледве помітною.
Нещодавно я заповнював свою податкову декларацію, і коли я дійшов до переліку всіх пожертвувань за рік, в мене сталося прозріння - я дійшов до мого чеку до Фонду Seva і помітив, що я думав: гей - мій друг Ларі Брілліант дуже потішиться з того, що я дав гроші Фонду Seva.
І потім я зрозумів, що з того факту, що я віддавав, я також отримував дозу нарцисизму - я дуже добре почувався щодо себе.
Потім я почав міркувати про людей в Гімалаях, чиї катаракти вилікують за мої гроші, і я усвідомив, що я пройшов від нарцисичного зосередження на собі до альтруїстичної радості і гарного відчуття щодо людей, які отримають допомогу.
Я думаю, що саме це і є мотивуючим фактором.
Але ця відмінність між фокусом на собі і фокусом на інших - саме те, на що я хотів би, щоб ми всі звернули нашу увагу.
Те ж саме панує у світі побачень.
Досить давно я був у ресторані суші і випадково почув розмову двох жінок про брата однієї з них, в якого не було пари.
І ось ця жінка каже:
"В мого брата труднощі з побаченнями, і він практикує швидкісні побачення". Я не знаю, чи вам відомо щось про швдкісні побачення.
Жінки сидять за столами, а чоловіки переходять від столу до столу, і все відбувається за годинником з дзвіночком - через п'ять хвилин - бінго, розмова закінчується, і жінка вирішує, чи дати чоловікові свою візитку чи електронну адресу для продовження спілкування.
"Мій брат жодного разу не отримав візитку, і я точно знаю, чому саме.
З самого моменту, коли він сідає, він починає без зупину говорити про себе; він ніколи не розпитує жінку".
Я також робив дослідження для розділу Sunday Styles газети New York Times, яке зосереджувалось на зворотній стороні шлюбів, тому що вони дуже цікаві.
І ось я натрапив на шлюб Еліс Чарні Епштейн.
І вона сказала, що під час побачень вона перевіряла всіх людей на одну просту річ.
Тест був на те, через скільки часу після початку побачення чоловік поставить їй запитання із словом "ти" в ньому. І, вочевидь,
Епштейн пройшла тест, інакше не було б статті.
(Сміх)
Ось цей маленький тест я заохочу вас спробувати на вечірці.
Тут на TED великі можливості.
У Harvard Business Review нещодавно розмістили статтю із назвою "Людський момент", про те, як саме налагодити справжній контакт з людиною на роботі.
В ній ішлося про те, що основне, що вам треба для цього зробити - це відключити свій телефон, закрити свій лептоп, припинити мріяти і звернути свою увагу повністю на цю людину.
В англійській мові є новостворене слово для позначення моменту, коли людина, з якою ми наразі спілкуємось, виймає свій дурнуватий телефон, чи відповідає на дзвінок, і зненацька ми більше не існуємо.
Це слово "pizzled": як комбінація від pissed off - розлючений та puzzled - здивований.
(Сміх)
Я думаю, що це доволі доречно.
Саме наша емпатія, наше співнастроювання, відрізняє нас від макіавелівських соціопатів.
В мене є дівер, який ще й експерт з жахів та страхів - він написав "Дракулу з поясненнями, Первинного Франкенштейна" - хоча він навчався на знавця Чосера, але народився він у Трансильванії, і я думаю, що це залишило свій відбиток.
У будь-якому разі, якось мій дівер, Леонард, вирішив написати книгу про серійного вбивцю.
Про чоловіка, який тероризував весь район, в якому ми жили, багато років тому.
Він був відомий під іменем Сантакрузький душогуб.
І прямо перед своїм арештом він жорстоко вбив своїх бабу та діда, матір і п'ятьох студентів Уніврситетського коледжу Санта Круз.
Тож мій дівер бере інтерв'ю у цього вбивці, і зустрівши його, усвідомлює, що цей чоловік страшенно жахливий.
По-перше, він майже 2 метри заввишки.
Але не це виявилось найжахливішим в ньому.
Найстрашніша річ - це те, що його IQ - 160: гарантований геній.
Але між інтелектом та емоційною емпатією, співчуттям іншїй людині, немає жодної кореляції.
Вони контролюються різними частинами мозку.
Тож одного разу мій дівер набирається сміливості, щоб спитати в нього єдину річ, яка дійсно потребувала відповіді, а саме: як ви могли це зробити?
Невже ви не відчували ані краплі жалю до ваших жертв?
Це були дуже інтимні вбивства - він душив своїх жертв.
І дуже прозіїчно Душогуб відповів ось що:
"Та ні.
Якщо б я відчував страждання, я б не зміг цього зробити.
Мені довелося відключити цю частину мене".
Мені довелося відключити цю частину мене...
Я вважаю, що це дуже турбує, і в якомусь сенсі я розмірковував над тим, як відключати цю нашу частину.
Коли ми сконцентровані на будь-якій дії, ми дійсно відключаємо цю частину нашого я, якщо поряд інша людина.
Замисліться про шопінг і про можливості доброчинного споживання.
Як зазначив Білл МакДонау, всі речі, які ми купуємо і якими користуємось, мають приховані наслідки.
Ми всі випадкові жертви колективної сліпої зони.
Ми не помічаємо і не помічаємо, що не помічаємо, токсичних молекул, які виділяються з нашого килима або тканини на стільцях.
Або ми не знаємо, чи ця тканина є технологічною чи виробничою поживною речовиною; чи можна її перевикористати, чи вона закінчить своє існування на звалищі?
Іншими словами, ми завжди матимемо екологічні, соціальні, економічні та медичні наслідки, судячи з речей, які ми купуємо і використовуємо.
У якомусь сенсі, сама кімната є слоном у кімнаті, але ми не бачимо цього.
Бо ми стали жертвами системи, яка налагоджує нас на інше. Просто замисліться.
Є чудова книга з назвою:
"Штуки:
Таємне життя повсякденних речей".
В ній йдеться про історію чогось такого, як теніска.
Там розповідається про те, де вирощувалась бавовна, які добрива для цього використовувались, і які з цього добрива були наслідки для ґрунту.
І в ній говориться, наприклад, про те, що бавовна дуже стійка до текстильних барвників; тож більше 60% змивається у стічні води.
А епідеміологам добре відомо, що діти, які живуть біля текстильних фабрик, мають підвищений ризик розвитку лейкемії.
Є компанія - Bennet and Company - постачальник Polo.com,
Victoria's Secret - яка, за наказом їхнього СЕО, котрий про це знає, у Китаї створила спільне підприємство з їхньою фабрикою барвників, щоб пересвідчитися, що стічні води будуть дбайливо оброблені перед тим, як іх повернуть до ґрунтових вод.
Наразі в нас немає можливості обирати між доброчесною і недоброчесною теніскою.
А що б треба було зробити, щоб це стало можливим?
Так ось, я думав про це.
По-перше, тепер розвинена технологія електронного маркування, яка дає змогу будь-якому магазину дізнатися всю історію будь-якого виробу на їхніх полицях.
Будь-що можна відстежити аж до фабрики.
Або, якщо виріб недоброчесний, ви можете зайти сьогодні до будь-якого магазину прикласти сканер вашого смартфону до баркоду, і вас переадресує на вебсайт.
Таке існує для людей з алергією на арахіс.
На вебсайті є відомості про продукт.
Іншими словами, у точці покупки ми можемо робити доброчинний вибір.
У світі інформаційної науки є вислів: зрештою всі знатимуть усе.
І питання в тому, чи матиме це значення?
Деякий час тому, коли я працював для New York Times, а саме у 80-ті, я написав статтю про на той час нову проблему Нью-Йорка - про вуличних безпритульних.
Близько двох тижнів я провів на вулицях із соціальною агенцією у справах людей без дому.
І дивлячись на безхатченків їхніми очима, я усвідомив, що майже всі вони пацієнти психіатричних закладів, яким нема куди йти.
В них був тільки діагноз.
Це змусило мене -- це витрусило мене з урбаністичного трансу, в якому, проходячи повз когось безпритульного, ми бачимо його тільки периферичним зором, він залишається поза увагою.
Ми не помічаємо їх, а тому нічого не робимо.
Одного дня невдовзі після того - це було в п'ятницю - в кінці дня, я спускався до метрополітену.
Була година пік, і по сходах вниз бігли тисячі людей.
Зненацька, коли я спускався по сходах, я помітив чоловіка, який лежав у стороні, без сорочки, без руху, і люди просто переступали через нього - сотні й сотні людей.
І через те, що мій урбаністичний транс був послаблений, я зупинився, щоб дізнатися, що сталося.
Одразу, як я зупинився, ще кілька інших людей оточили того самого хлопця.
Ми з'ясували, що він латиноамериканець, що він зовсім не говорив англійською, в нього не було грошей, він блукав вулицями декілька днів, голодуючи, і зомлів від голоду.
Терміново хтось дістав апельсиновий сік, хтось приніс хот-дог, хтось привів поліцейського з метро.
Хлопець негайно прийшов до тями і підвівся на ноги.
Все, що було для цього потрібно - просто помітити його.
Тож я - оптиміст.
Щиро дякую.
(Аплодисменти)
Візьмемо трикутник ABC, наприклад такий.
Я хочу використати щонайменше інформації, вивести мінімальний набір постулатів, за допомогою яких можна визначити, чи інший трикутник подібний до ABC.
Отже ми вже знаємо, що якщо усі три кута, всі трі відповідні кута дорівнюють відповідним кутам ABC, то це значить, що це подібні трикутники.
Так, наприклад, якщо цей кут 30 градусів, а цей кут 90, а отой кут 60 градусів.
А ще в нас є інший трикутник, схожий на цей, наприклад, дещо менший, при цьому його відповідні кути дорівнюють: цей 30 градусів, цей 90 градусів, і цей 60 градусів.
У цьому випадку ми знаємо, що XYZ подібний до АВС.
Ми це знаємо тому, що відповідні кути рівні.
Ми знаємо, що трикутник АВС подібний до XYZ.
Дуже важливим є порядок запису вершин, щоби відповідні кути були рівними.
Y відповідає куту у 90 градусів, Х відповідає куту у 30 градусів, А також відповідає куту у 30 градусів.
Тобто ми можемо взяти А та Х першими, В та Y, котрі по 90 градусів, будуть другою парою вершин, і, нарешті, Z та С останні.
Тобто, і ми це вже знаємо, якщо є три кути...
Але чи потрібні три кути?
Якби ми знали тільки про два кути, чи було би цього достатньо?
Звісно, оскільки якщо ви знаєте два кути, ви також знаєте і третій.
Так, наприклад, якщо є ще один трикутник, котрий виглядає схоже. І якби я сказав, що тільки два відповідні кути рівні.
Ну, наприклад, оцей кут дорівнює отому куту, а цей кут дорівнює он тому.
Чи достатньо цього, щоби сказати, що ці два трикутники подібні?
Звісно, достатньо, бо якщо відомі два кути, то зрозуміло і яким має бути останній кут.
Якщо ви знаєте, що оцей 30°, та отой 90°, то відомо, що цей має бути 60°.
Якими б не були оці два кути, відніміть їх від 180° і це буде третій кут.
Тобто, у загальному випадку, щоби показати подібність, вам не потрібно показувати, що усі 3 відповідні кути рівні.
Насправді достатньо двох.
Отже, нехай це буде наш перший постулат подібності.
Назвемо його Кут-Кут.
Якщо ви можете показати, що два відповідні кути рівні, то це два подібні трикутники.
Так, наприклад, просто щоби оперувати конкретними числами, якщо цей 30°, і ми знаємо, що в цьому трикутнику оцей 90°. З цього ми знаємо, що отой трикутник подібний до цього.
І ви можете дуже просто визначити третій кут. Можна підрахувати, що третій кут буде 60°, тобто усі три кути рівні.
Це одне з наших визначень подібності.
Ще нам відомо, що подібність це те, коли коефіцієнт відношення між усіма сторонами однаковий.
Так, наприклад, якщо в нас є ще один трикутник отут.
Давайте я намалюю ще один трикутник. Я назву цей трикутник XYZ.
І, наприклад, ми знаємо, що відношення АВ до ХY,
AB розділити на ХY, відношення оцієї сторони до отієї.
Завважте, ми не кажемо, що вони рівні, ми просто розглядаємо відношення.
Ми кажемо, що АВ до ХY, наприклад, дорівнює ВС до YZ.
Воно дорівнює BC до YZ і також дорівнює АС до ХZ.
Тобто знову, це один із способів сказати: "Агов! Це значить вони подібні".
Тобто, якщо ви берети усі три відповідні сторони, і відношення в усіх трьох відповідних сторін одне й те саме, то це значить, що ми маємо справу з подібними трикутниками.
Ми це називаємо Подібність Сторона-Сторона-Сторона, і будь-ласка не плутайте, з Рівністю Сторона-Сторона-Сторона.
Отже, це наші постулати подібності
Постулати подібності або аксіоми. або те, що ми приймаємо і на чому будемо базуватися для вирішення задач та доведення інших речей.
Сторона-Сторона-Сторона, коли ми говоримо про рівність, означає, що відповідні сторони рівні.
Для подібності Сторона-Сторона-Сторона означає, що відношення між відповідними сторонами одне й те саме.
Наприклад, якщо отут 10, ні, візьмемо більше число, наприклад отут 60, отут 30 а отут 30 коренів з трьох.
І я спеціально підібрав ці числа, бо ми скоро вивчимо типові відношення сторін трикутника 30, 60, 90.
І, наприклад, отут ми маємо 6, 3 та 3 кореня з трьох.
Завважте, АВ до XY, 30 коренів з трьох до 3 кореня з трьох буде 10.
Чому дорівнює BC до XY?
30 розділити на 3 це 10.
А 60 розділити на 6?
Яке відношення АС до XZ?
Це виходить 10.
Тобто, щоби отримати з відповідної сторони отут відповідну сторону отут, ми завжди умножаємо на 10 кожну сторону.
Тобто, ми не кажемо, що вони рівні, для подібності Сторона-Сторона-Сторона.
Ми лише кажемо, що ми їх збільшуємо тим самим коефіцієнтом. Або, кажучи інакше, відношення між відповідними сторонами одне й те саме.
Тепер розглянемо наступний приклад..
Давайте намалюємо ще один трикутник отут.
Я намалюю трикутник АВС.
Ось А, В та С.
І, наприклад, ми знаємо, що оця сторона, якщо порівняти її зі стороною ХY, то ХY більша за АВ в певне число раз.
Давайте запишемо, XY дорівнює константі K помножити на АВ.
Насправді, давайте зробимо XY більше, бо константа може бути менша за 1, і в цьому випадку це буде менше значення, але давайте зробимо так.
Давайте я намалюю XY трохи більшою. Наприклад, ось Х і оце Y. І, наприклад, XY до АВ дорівнює певній константі.
Або якщо домножити з обох сторін на АВ, то ми отримаємо, що XY - це збільшена версія АВ
Ну, наприклад, якщо АВ 5, то XY 10, а наша константа буде 2.
Ми подовжили в 2 рази.
І, наприклад, ми також знаємо, що кут АВС дорівнює куту XYZ.
Я додам ще одну точку отут, тут буде сторона, оце Z.
Тобто, ми знаємо, що кут АВС дорівнює куту XYZ.
І, наприклад, відношення між ВС та YZ таке саме.
Відношення між BC та YZ також дорівнює тій самій константі.
Тобто, якщо тут 5 та 10, то тут нехай буде 3 та 6.
Ця константа просто подвоює довжину сторони.
В цьому випадку, чи буде XYZ подібним?
Ну, якщо подумати, якщо XY це збільшена версія АВ, в таке саме число раз, як і YZ збільшено до ВС, і цей кут між ними рівний, то виходить один єдиний можливий трикутник.
Ніяких варіантів немає. Ми задали довжину оцієї сторони.
Довжина отої сторони повністю визначена коефіцієнтом звідси.
І ми це називаємо подібність Сторона-Кут-Сторона.
Тобто ми вже побачили ССС та СКС в постулатах рівності. Але тут це дещо інше.
В цьому СКС, якщо подивитись на відношення однієї відповідної сторони до іншої відповідної сторони.
Якщо відношення між відповідними сторонами двух трикутників однакове.
Так, АВ та XY - це одна пара відповідних сторін Інша пара відповідних сторін це BC та YZ, та кути між ними рівні, то трикутники будуть подібними.
Для рівності СКС, сторони мали бути рівними.
А тут, ми кажемо, що відношення між відповідними сторонами має бути те саме.
Щоби використати СКС, давайте намалюємо ще приклади.
Так, нехай в нас є трикутник 3,2,4.
І до того є ще інший трикутник. І в цього трикутника сторони 9 та 6.
Ми також знаємо, що кути рівні.
Тобто оцей кут дорівнює отому куту.
І СКС показує, що ці трикутники є подібними.
І це виходить відтого, що насправді тут можна побудувати один єдиний трикутник, і це трикутник, в якого усі сторони будуть збільшені в однакове число раз.
Тут є єдина можливість намалювати довгу сторону. І вона також буде більша в три рази.
Тут можливий один єдиний трикутник.
Якщо задати цю сторону, сказати дивіться, ця сторона втричі більша і ота втричі більша і кут між ними рівний, то виходить єдиний можливий трикутник.
І ми знаємо, що якщо все збільшено втричі, то буде подібний трикутник. І так, як ми можемо побудувати тільки один трикутник, то це і буде той подібний.
Тобто, коли ми розмовляємо про СКС, ми не кажемо, що ці сторони рівні або оці сторони рівні.
Ми кажемо, що вони збільшені в однакове число раз.
Візьмемо ще один трикутник, який виглядає схоже. Наприклад тут 9, а тут 4, і кут між ними рівний.
Але вони не є подібними, бо оця сторона збільшена втричі. А оця сторона збільшена лише вдвічі.
То, давайте закреслимо, не можна казати, що вони подібні.
І ще, якщо у вас є трикутник зі сторонами 9 тут і 6 отут, але ви не знаєте, чи кути однакові.
Якщо умов задане недостатньо, то не можна казати, що ці трикутники точно є подібними.
Бо ви не знаєте, чи кути між ними рівні.
Ну, можна було б додати ще постулатів.
Наприклад розглянути ККС, так само як і в рівності.
Але ми вже показали, що для подібності достатньо двох кутів.
То навіщо турбуватися про два кути і сторону або відношення сторін.
Да, в нас є рівність Кут-Сторона-Кут, але, ще раз, ми знаємо, що двох кутів цілком достатньо. І нам не треба додавати ще сторону.
Нам це не потрібно.
Отже це наші постулати подібності. І пам"ятайте, Сторона-Сторона-Сторона відрізняється від Сторони-Сторони-Сторони для рівності.
Бо ми розглядаємо відношення відповідних сторін. Але ми не кажемо, що вони рівні. І Сторона-Кут-Сторона також відрізняється від Сторони-Кут-Сторони для рівності.
Вони схожі, але тут ми розглядаємо відношення сторін, а не абсолютний вимір.
Як ви поясните той факт, що речі не йдуть тим чином, яким ми задумали?
Або краще, як ви поясните той факт, коли інші спроможні досягти речей, які не піддаються жодним припущенням?
Наприклад,
Чому компанія Apple така іноваційна?
Рік за роком, рік за роком, рік за роком вони більш іноваційні за своїх конкурентів.
І все ж, вони є просто комп'ютерною компанією, вони такі ж, як і решта.
В них є доступ до тих самих талантів, тих самих агенцій, консультантів та медіа.
Тоді чому в них є щось відмінне?
Чому Мартін Лютер Кінг був лідером руху за громадянські права ?
Він не був єдиним чоловіком, хто страждав в Америці в період до встановлення громадянських прав.
І безумовно він не був єдиним визначним оратором тих часів.
Чому він?
І чому саме брати Райт змогли здійснити перший котрольований пілотований політ, в той час, коли безумовно були інші команди, які були більш кваліфіковані та краще фінансовані, але вони не змогли здійснити контрольований людиною політ, а брати Райт - змогли.
Тут є ще щось, що має значення.
Приблизно три з половиною роки тому я здійснив відкриття, і це відкриття фундаментально змінило моє розуміння того, як функціонує світ.
І це навіть фундаментально змінило мій спосіб існування в світі.
Виявляється, існує модель, виявляється, всі видатні лідери та лідери, які надихають та організації в світі, не дивлячись на те чи це Apple, Мартін Лютер Кінг чи брати Райт, вони всі думають, діють та спілкуються однаковим чином.
Абсолютно протилежним всім іншим.
Єдине що я зробив, це сформулював цей спосіб.
І це, певно, найпростіша ідея в світі.
Я називаю її "золоте коло".
Чому?
Як?
Що?
Ця маленька ідея пояснює чому деякі організації та деякі лідери можуть мотивувати, тоді як інші ні.
Дозвольте мені швиденько визначити терміни.
Кожна людина, кожна організація на планеті знають що вони роблять на всі сто відсотків.
Деякі знають як вони це роблять, називаючи це диференційованою пропозицією вартості чи запатентованим процесом чи унікальною маркетинговою пропозицією.
Але дуже, дуже мало людей чи організацій знають чому вони роблять те, що роблять.
І під запитанням "чому" я не маю на увазі "отримати прибуток".
Це результат.
Це завжди є результатом.
Я маю на увазі: яка твоя мета?
Яка твоя причина?
В що ти віриш?
Чому взагалі ваша організація існує?
Чому ви вранці встаєте з ліжка?
І чому когось це має хвилювати?
Отож, як результат, те, як ми думаємо, ми діємо, та спілкуємося - це процес, спрямований ззовні всередину.
Це очевидно.
Ми рухаємося від найбільш чіткого до найбільш неясного.
Але натхненні лідери та натхненні організації, незалежно від розміру та спрямованості, всі думають, діють та спілкуються зсередини назовні.
Давайте продемонструю прикладом.
Я користуюся Apple тому, що їх комп'ютери можна легко зрозуміти і всі їх опановують.
Якби Apple був таким, як інші, їх маркетингове повідомленя могло б звучати так.
"Ми виготовляємо чудові комп'ютери.
В них красивий дизайн, їх легко використовувати та вони дружелюбні до користувачів.
Хочете придбати один?" Ні-і-і.
Більшість з нас так спілкується.
Таким чином виконується більша частина маркетингу і продажів.
І саме так більшість з нас особисто спілкується.
Ми кажемо, що ми робимо, ми кажемо чим ми відрізняємося або чим ми кращі і очікуємо схожої поведінки, покупки, голосу "за!", щось типу цього.
Ось наша нова юридична фірма.
У нас є найкращі юристи з найбільшими клієнтами.
Ми завжди робимо хорошу роботу для наших клієнтів.
Ось наш новий автомобіль.
Витрачає мало пального.
Має шкіряні сидіння.
Придбай наше авто.
Але це нудно.
Ось як Apple насправді спілкується.
"Що б ми не робили, ми віримо, що кидаємо виклик статусу кво.
Ми віримо, що варто думати по-іншому.
Ми кидаємо виклик статусу кво завдяки красивому дизайну наших продуктів, простоті у користуванні та дружелюбності до користувача.
Просто так склалося, що ми створюємо чудові комп'ютери.
Хочеш купити один?"
Зовсім по-іншому, так?
Ви готові купити в мене комп'ютер.
Єдине, що я зробив, це обернув порядок інформації.
Це доводить те, що люди не купують те, що ми робимо; люди купують те, чому ви це робите.
Люди не купують те, що ви робите, а те, чому ви це робите.
Це пояснює чому для кожної людини в цій кімнаті покупка комп'ютера від Apple - абсолютно комфортна.
Для нас так само комфортною є покупка МР3 програвач від Apple, або телефона від Apple, або DVD програвача від Apple.
Але, як я казав раніше, Apple це лише комп'ютерна компанія.
Немає чогось такого, що відрізняє їх значно від їхніх конкурентів.
Їхні конкуренти так само всі рівнозначно кваліфіковані виробляти всі ці продукти.
Тим більше, вони пробували.
Декілька років назад компанія Gateway придумала плоскі екрани для телевізорів.
Вони найвищою мірою були кваліфіковані виготовляти плоскоекранні телевізори.
Роками вони робили плоскі монітори.
Ніхто не купив жодного.
Dell випускали МР3 програвачі та кишенькові комп'ютери.
І в них чудова якість продукції. Також вони створюють чудовий дизайн.
Але ніхто не купував їх товари.
Насправді ж, говорячи про це зараз, ми навіть не можемо уявити купування МР3 плеєра, зробленого Dell.
Чому б це несподівано купувати МР3 плеєр від комп'ютерної компанії?
Але ми це робимо кожен день.
Люди не купують те, що ми робимо; вони купують те, чому ми це робимо.
Метою не є вести бізнес з кожним, кому потрібне те, що ти маєш.
Метою є вести бізнес із людьми, які вірять у те, в що віриш ти.
А оце найкраща частина.
Жодне з вищесказаного не є моєю думкою.
Це все закладено в біології.
Не психології, а саме біології.
Якщо поглянути в розріз людського мозку, дивлячись зверзу вниз, ви бачите, що людський мозок насправді поділений на три основні компоненти, які точно відповідають "золотому колу".
Наша нова кора, мозок homo sapiens наш неокортекс співвідносний рівню "що".
Цей неокортекс відповідає за всі наші раціональні та аналітичні роздуми та мовлення.
Два внутрішні розділи складають наш лімбічний мозок
І наш лімбічний мозок відповідає за всі наші відчуття, як довіра та вірність.
Також він є відповідальним за людську поведінку, прийняття всіх рішень, і не має жодної здатності до мовлення.
Іншими словами, коли ми спілкуємося ззовні всередину, так, люди можуть розуміти об'ємну кількість складної інформації, такі як особливості та переваги, факти і цифри.
Але це просто не спонукає поведінку.
Коли ми здатні спілкуватись зсередини назовні, то ми спілкуємося прямо з частиною мозку, яка контролює поведінку і потім ми дозволяємо людям раціоналізувати її завдяки відчутним речам, які ми кажемо та які ми робимо.
Ось звідки походять сміливі рішення.
Знаєте, інколи ви даєте комусь всі факти та цифри, на що вони відповідають "Я знаю все, що значать ці факти та цифри, але відчуваю, що тут щось не так."
Чому б ми використовували це дієслово, "відчуваю" щось не так?
Тому що частина мозку, яка контролює прийняття рішень не контролює мовлення.
І краще, що ми можемо зібрати, це, "Я не знаю.
Просто відчуваю, що щось не так."
Або іноді ви кажете, що керуєтесь власним серцем або слідуючи своїй душі.
Що ж, не хотів би доказувати це, але це не частини тіла контролюють вашу поведінку.
Це все має місце в лімбічному мозку, частині мозку, котра контролює механізм прийняття рішень, а не мовлення.
Але якщо ти не знаєш чому ти робиш, те що робиш і люди реагують на те, чому ти робиш, те, що робиш, тоді як взагалі люди віддадуть за тебе голос чи куплять щось від тебе, чи, важливіше, будуть лояльними і захочуть стати частиною твоєї справи.
Знову ж, метою є не просто продати людям те, що в тебе є, а продати тим людям, які вірять у те ж, що і ти.
Аналогічно, мета це не просто найняти людей, кому потрібна робота; а найняти тих, які вірять у те, у що віриш ти.
Я завжди повторююсь, що якщо ви наймаєте людей лише тому, що вони спроможні виконувати роботу, вони працюватимуть за гроші яле якщо ви наймете людей, які вірять у те, що й ви, то вони працюватимуть до крові та поту, і до сліз.
І найкращим прикладом цього слугує історія братів Райт.
Більшість людей навіть ніколи не чули про Семюела Пірпонта Ленглі.
В той час, як на початку 20-го століття, намагання до удосконалення пілотованого польоту було інтернет-бумом того часу.
Всі намагалися це зробити.
А Семюел Пірпонт Ленглі був, як ми гадаємо кандидатом, приреченим на успіх.
Навіть зараз, коли запитуєте в людей,
"Чому ваш продукт або ваша ідея потрепіли поразки?" вам завжди називають у різних комбінаціях ті ж самі причини: нестача фінансування, помилкові люди, погані ринкові умови.
Завжди ці три причини; давайте ж подивимося уважніше.
Семюел Пірпонт Ленглі отримав 500 000 доларів від Воєнного Відділу щоб він винайшов цю машину.
Гроші не були проблемою.
Він мав позицію в Гарварді, працював в Смітсонському інституті та мав дуже хороші зв'язки.
Він був знайомий із всіма великими людьми того часу.
Також, він найняв найкращих людей, яких можна було знайти за гроші.
Умови на ринку були прекрасними.
Газета Нью-Йорк Таймз висвітлювала кожен його крок.
Всі робили ставку на Леєнглі.
Але чому тоді ви ніколи не чули про Семюела Пірпонта Ленглі?
На відстані в декілька сотень миль в Дейтоні, штат Огайо,
Орвіл та Вільбур Райти не мали нічого, що прийнято вважати запорукою успіху.
В них не було грошей.
Вони фінансували свою мрію за рахунок прибутків від їх магазину велосипедів.
В команді братів Райт не було жодної людини із університетським дипломом, включаючи самих Орвіла та Вільбура.
Та і Нью-Йорк Таймз не слідували за ними.
Різниця полягала в тому, що Орвіл та Вільбур були мотивовані причиною, метою, вірою.
Вони вірили, що якщо вони винайдуть пілотований літак, це змінить хід історії всього світу.
Семюел Пірпонта Ленглі думав інакше.
Він хотів стати багатим та відомим.
Він цілився до результату.
Він цілився до багатства.
І, бачте, що сталося.
Люди, які вірили в мрію братів Райт, працювали на них потом, кров'ю та сльозами.
А інші - просто працювали на зарплатню.
Розказують, чо кожен раз, коли брати Райт виходили в поле їм потрібно було взяти п'ять комплектів деталей, тому що саме стільки разів їх літак зламається перш ніж вони повернуться додому на вечерю.
І нарешті, 17 грудня 1903 року брати Райт здійснили політ, це сталося без свідків, без спостерігачів
Світ дізнався лише декілька днів потому.
Ще одним доказом того, що Ленглі керувався неправильним мотивом послугував той факт, що коли брати Райт здійснили політ, він закрив проект.
Він міг сказати,
"Хлопці, це чудовий винахід, я допоможу вам покращити вашу технологію", але він не зробив цього.
Він не став першим, і це не зробило його багатим та знаменитим, тому він просто закрив проект.
Люди купують не те, що ви робите, вони купують "чому" ви це робите.
І якщо ви кажете про те, в що ви вірите, ви привабите тих, хто вже в це вірить.
Але чому це так важливо, привабити цих людей?
Існує закон поширення інновацій
Якщо ви ще не знайомі із законом, ви напевне знайомі з його термінологією.
Перші 2,5% населення є інноваторами.
Наступні 13,5% населення є ранніми послідовниками.
Наступні 34% є ранньою більшістю, пізньою більшістю і запізненими послідовниками.
Єдиною причиною, чому такі люди купують телефони з тоновим викликом це тому що телефони з диском для набору вже не продаються.
(Сміх)
Ми всі знаходимося в різним місцях цієї шкали в різний час, але закон поширення інформації мовить: якщо ви хочете досягнути успіху на масовому ринку, щоб масовий ринок сприйняв вашу ідею, це не можливо, поки ви не досягнете критичної кількості послідовників - від 15 до 18% всіх споживачів.
І тоді стається якісний прорив.
Я люблю задавати компаніям питання "Який ваш % переходу на новий продукт?"
І вони з гордістю відповідають, "О, це приблизно 10%."
Так, ви можете отримати біля 10% нових споживачів.
Завжди є ці 10%, котрі просто розуміють ваш продукт.
Ми саме так їх і описуємо
Таке внутрішнє відчуття, "так, вони зрозуміли"
Проблема в наступному - Як ви достанете до тих, хто не готовий зрозуміти ваш продукт ще до моменту продажу, і як ви переконаєте тих, хто ще не зрозумів?
Це відчутна різниця, і вам її потрібно заповнити. Як висловлювався Джеффрі Мур, "перестрибнути прірву".
Бачите ж, рання більшість не стане пробувати новий продукт поки хтось інший не спробує його раніше.
Саме ці хлопці, інноватори і ранні послідовники комфортно себе відчувають, приймаючи такі рішення.
Оскільки вони рухаються тим, в що вони вірять в цьому світі, а не просто фактом наявності продукту.
Це ті люди, які вистоюють в чергах по 6 годин щоб купити iPhone, який щойно з'явився, в той час, як через тиждень можна буде просто зайти в магазин і купити його без всіляких черг.
Це люди, які тратять 40 000 доларів на найперші телевізори з плоским екраном. Навіть якщо технологія поки недосконала.
Вони роблять це не тому, що технологія цих продуктів така чудова. вони це роблять для себе, оскільки хочуть бути першими.
Люди купують не те, що ви робите, а те "чому" ви робите.
А те, "що" ви робите просто підкріпляє те, в що ви вірите.
По суті, люди схильні до вчинків, які сходяться із тим, в що вони вірять.
Причина через яку людина купила новий iPhone в перші 6 годин, простоявши ці 6 годин в черзі, складається в тому, що це співзвучно з тим, в що вона вірить, і вона хотіла б, щоб всі це побачили.
Вона була першою.
Люди купують не те, що ви робите, а "чому" ви це робите.
Дозвольте навести добре відомий приклад, приклад відомої поразки та відомого успіху, закону поширення інновацій.
Спочатку, відома поразка.
Це приклад із бізнесу.
Як було сказано раніше, вважається, що рецептом успіху являються гроші, правильні люди і сприятливі ринкові умови.
Так, і тоді успіх забезпечений.
Гляньте на TiVo.
З моменту появи TiVo на ринку 8 чи 9 років назад, до сьогоднішнього дня, вони є єдиним подібним продуктом найвищої якості, це беззаперечно.
Вони добре забезпечені фінансами.
Умови на ринку були фантастичні.
Ми використовуемо TiVo в якості дієслова. я "тівлю" контент на моєму старому Time Warner DVR постійно.
Але TiVo є комерційним провалом.
Вони ніколи не заробляли гроші.
Коли вони вийшли на IPO (первинну публічну пропозицію), їхні акції торгувалися по 30-40 доларів. Потім ціна падала і з тих пір не піднімалась вище 10 доларів.
Або, навіть 6 доларів, за винятком пари невеликих сплесків росту.
Бачите ж, коли TiVo запустив свій продукт, вони казали про те, що в них є:
"В нас є продукт, який робить паузу в ефірі TV, вирізає рекламу та поновлює ефір, та запам'ятовує ваші вподобання навіть без вашого відома."
Цинічна більшість на це відповіла:
"Ми вам не віримо.
Нам це не треба.
Нам це не подобається.
Ви нас лякаєте".
А що, якщо вони б сказали,
"Чи належите ви до типу людей, які люблять повністю контролювати всі аспекти свого життя, належите?
Тоді в нас є продукт саме для вас, який робить паузу в ефірі TV, вирізає рекламу, запам'ятовує ваші вподобання і т.д. і т.д."
Люди не купують те, що ви робите; вони купують "чому" ви це робите.
А що ви робите просто доказує те, в що ви вірите.
А зараз, дозвольте навести успішний приклад закону поширення інновацій
Влітку 1963 року 250 тисяч людей зібралися на площі у Вашингтоні, щоб послухати промову Доктора Кінга.
Не було розсилки запрошень, не було веб сайту, на якому можна було перевірити дату.
Як це взагалі було можливо?
Доктор Кінг не був єдиною людиною в Америці з видатними ораторськими здібностями.
Він не був єдиним, хто страждав від подій Америки до становлення громадянських прав.
І якщо бути чесним, то деякі з його ідей були поганими.
Але в нього був дар.
Він не став казати людям, що потрібно було змінити в Америці.
Він пішов іншим шляхом і казав людям про те, у що він вірив.
"Я вірю.
Я вірю." казав він.
І люди, котрі вірили в ті ж самі речі, прийняли це, почували свою співпричетність до цього і розказували другим людям.
Деякі з числа цих людей організували структури, покликані розповсюдити інформацію ще далі.
Як і очікувалося, 250 тисяч зібралися на площі в той день, у вказаний день, у вказаний час, щоб послухати його промову.
Скільки з них прийшли туди заради нього?
Ніхто.
Вони прийшли туди заради себе.
Заради Америки, в яку вони вірили, деяким довелося добиратися 8 годин на автобусі, стояти на сонці у Вашингтоні в середині серпня.
І це те, в що вони вірили. І це не був захід "Чорні проти Білих".
25% аудиторії були білими.
Доктор Кінг вірив, що є два види законів в світі - закони, створені вищим органом, та закони, створені людиною.
І поки всі закони, створені людиною, не будуть співпадати із законами, створеними Вищим Органом, ми будемо жити в несправедливому світі.
Так вийшло, що Рух за Громадянські Права просто допоміг йому втілити свою ідею в життя.
Ми слідували за ним, не заради нього, а заради себе самих.
Він промовив "У мене є мрія", а не "В мене є план".
(Сміх)
Послухайте сучасних політиків з їх всеохоплюючими 12-тезисними планами.
Вони нікого не надихають.
Тому що є формальні лідери та ті, які нас ведуть.
Формальні лідери займають високі посади у владі.
Але люди, які нас ведуть, - надихають нас.
Це можуть бути окремі особистості чи організації. Ми слідуємо за тими, хто нас веде, не тому що ми повинні, а тому что ми самі хочемо.
Ми слідуємо за ними не заради них, а заради нас самих.
Саме ті, хто починають із "чому" мають здатність надихати оточуючих чи знаходити інших, хто надихає їх.
Дякую за увагу.
(Оплески)
(Мелодія на скрипці)
(Аплодисменти)
Дуже дякую!
(Аплодисменти)
Дякую!
Бути тут -- це особливий привілей.
Декілька тижнів тому, я переглядав відео з YouTube про члена конгресу Габріель Гіфордс, яка перебувала на ранніх стадіях видужання після однієї з цих жахливих куль.
Одна з яких пройшла крізь її ліву півкулю і пошкодила область Брока, мозковий центр мовлення.
В цьому відео, Габбі працює з мовленнєвим терапевтом і намагається вимовити деякі з найбільш вживаних слів, і ви можете побачити її спустошеність, аж допоки в кінцевому результаті вона просто вибухає слізьми і мовчки схлипує в руках свого терапевта.
І через кілька хвилин, її терапевт ставить новий трек, вони починають співати разом і Габі починає співати крізь сльози, ви можете чітко почути як вона виголошує слова пісні, що описує її почуття, вона співає, вона дійсно співає,
"Сяй, сяй, сяй".
І це дуже потужне і проникливе нагадування того, як краса музики говорить там, де слова мовчазні, у цьому випадку буквально говорить.
Перегляд цього відео нагадав мені працю доктора Готфріда Шлауге, одного з видатних неврологів, який вивчає зв'язок між музикою і мозком у Гарварді, а також є прихильником терапії, що зветься
Терапією мелодійної інтонації, і є дуже популярною сьогодні.
Шлауге помітив, що його пацієнти з інсультом, в стані афазного фактору, не могли сформувати і речення з трьох-чотирьох слів, проте вони практично ідеально співали пісень, чи то "З днем народження тебе", чи то улюблену пісню гурту "Eagles", або ж "Rolling Stones".
А після 70 годин інтенсивних уроків співу, доктор дійшов висновку, що музика мала здатність буквально відновлювати мозок пацієнтів і створювати відповідні центри мовлення в правій півкулі, таким чином компенсуючи пошкодження лівої півкулі.
Коли мені було 17, я відвідав лабораторію доктора Шлауге, і одного дня він показав мені деякі з провідних досліджень щодо музики та мозгу, а саме те, що у музикантів принципово відмінна структуру мозку ніж у тих, хто музикою не займається, як музика може запросто запалити весь мозок, від його кори аж до мозочку, як музика,яка ставала неврологічною моделлю, допомагає дітям з аутизмом, людям, які потерпають від стресів та депресії, як пацієнти з синдромом Паркінсона усвідомлюють, що їхнє дрижання та їхня хода стають стійкими, коли вони слухають музику, і як пацієнти на пізніх стадіях хвороби Альцгеймера, які в силу своєї хвороби, не здатні впізнавати своїх рідних, все ж вирізняють фортепіанні твори Шопена, які вони чули, будучи ще дітьми.
Але, я мав дещо інші мотиви візиту до Готфріда Шлауге, а саме: я опинився на роздоріжжі у житті, обираючи між професіями музиканта і медика.
Я тільки-но закінчив магістратуру, і працював асистентом в лабораторії Деніса Селкоа, який вивчав хворобу Паркінсона у Гарварді, і я просто закохався в неврологію.
Я хотів стати хірургом.
Я мріяв стати таким лікарем, як Пол Фармер або Рік Годс, настільки безстрашним щоб відвідувати Гаїті, Ефіопію і працювати з хворими на СНІД, туберкульоз та з дітьми, хворими на рак.
Я хотів стати саме таким лікарем Червоного Хреста, лікарем без кордонів.
Та з іншого боку, я грав на скрипці все своє свідоме життя.
Для мене музика була чимось більшим, ніж захоплення.
Вона була моєю одержимістю.
Моїм повітрям.
Мені пощастило навчатися в школі Джуліард на Манхетені, і зіграти власний дебютний концерт з Зубіном Мехтою та ізраїльським філармонічним Оркестром в Тель-Авіві, і як виявилось, Готфрід Шлауге вчився на органіста у Віденській Консерваторії, проте полишив захоплення музикою для того, щоб займатися медициною.
І того дня, я просто був змушений запитати його,
"Як ви почували себе, зробивши таке рішення?". він відповів, що були часи, коли він мріяв про те, щоб повернути час назад і зіграти на органі, так, як він це колись робив, і сказав, що медична школа зможе зачекати на мене, а от скрипка -- ні.
І після двох років навчання музики, я вирішив зробити неможливе перед здачею вступних іспитів до медичного коледжу та подачею документів, так як це робив кожен хороший індійський син, для того, щоб стати наступним доктором Гуптою (сміх).
Отже, я вирішив піти на прослуховування до Філармонії Лос-Анджелеса.
Це було моє перше прослуховування, і після трьох днів гри за кулісами, що було, моїм випробувальним терміном, мені запропонували посаду.
Це було здійснення мрії.
Нестримної мрії грати в оркестрі, у славетному концерт-холі Уолта Діснея, в оркестрі, яким диригував знаменитий Густаво Дудамель, та ще більше значення для мене мало моє оточення, яке тепер складалось з музикантів та керівників, котрі стали для мене сім'єю, моїм новим музичним домом.
А рік потому, я зустрів одного музиканта, який також навчався в Джуліарді, і який неймовірно допоміг мені у пошуках власного голосу та виробленні унікального музичного стилю.
Натаніель Ейерс, був контрабасистом в Джуліарді, і в свої двадцять переніс ряд психопатичних епізодів, та пройшов терапію тироксином в лікарні Белвю, і в кінцевому результаті, став бездомним на вулицях Cкід Роу в центрі Лос-Анджелеса, 30 років потому.
Історія Натаніеля стала своєрідним світлом у питанні пропаганди безпритульності та психічного здоров'я по всій території Сполучених Штатів, саме так було сказано в книзі та фільмі "Соліст", а я став його другом і вчителем гри на скрипці, і говорив, що все що йому потрібно -- це скрипка, а я буду давати йому уроки при будь-якій нагоді.
І безліч разів я бачив Натаніеля на Скід Роу, я був свідком того, як музика рятувала його в найскрутніші моменти, які задавалися мені, на мій недосвічений погляд, були початком шизофренії.
Граючи для Натаніеля, музика набувала глибшого значення, адже тепер вона стала засобом спілкування, такого спілкування, де слів замало, де зміст був глибше за слова, він був прихований ще на первісному рівні психіки Натаніеля, і в той же час, це було просте музичне спілкування з моєї сторони.
Я відчув таке обурення через те, що хтось, такий як Натаніель, міг коли-небудь стати бездомним на Cкід Роу, тільки через психічну хворобу, і скільки ж таких десятків тисяч самотніх людей були там, на Скід Роу, які мали такі ж трагічні історії, але про яких, ніколи не знімуть фільм та не напишуть книгу, які б змогли врятувати їх від безодні вулиць.
І в самому серці власної кризи, я відчув, що музичне життя саме обрало мене, і так чи інакше, можливо, в дуже наївному сенсі, я відчув, що Скід Роу насправді потребував когось як Пол Фармер, а не ще одного музиканта-класиста, котрий грав на Банкер Хіл.
Але врешті-решт, саме Натаніель показав, що якщо я по-справжньому хочу змінитись, якщо я хочу змінити ситуацію, то у мене вже є ідеальний інструмент для цього, адже музика була тим містком, який поєднував мій і його світи.
Є прекрасна цитата німецького композитора Роберта Шумана, який сказав, "Запалювати світло в темряві людських сердець - ось справжній обов'язок митця".
І це особливо прониклива цитата, адже сам Шуман страждав від шизофренії і помер в психічній лікарні.
І натхненний тим, чого навчився від Натаніеля, я започаткував організацію музикантів на Скід Роу, яка носить назву "Вулична Симфонія", і яка запалює світло в найтемніших закутках, граючи для бездомних і психічно хворих у притулках та лікарнях на Скід Роу, для ветеранів боїв з пост-травматичним стресовим розладом, для ув'язнених, і тих, хто носить клеймо душевнохворих злочинців.
Після одного з наших виступів в лікарні Патон Стейт в Сан -Бернадіно, до нас підійшла жінка, в якої по обличчю текли сльози, в неї був параліч, вона трусилась, проте в неї була прекрасна усмішка, і вона сказала, що ще ніколи не чула класичної музики до цього, і навіть не думала, що вона їй сподобається, вона ніколи не чула звучання скрипки, і це воно було для неї наче звучання сонця; вона також сказала, що ніхто і ніколи не відвідував їх, і що слухаючи нас, вона вперше за шість років перестала трусить, не приймаючи жодних ліків.
Несподівано, те, що ми відкрили для себе під час таких концертів, поза сценою, рампою, без смокінгів, було те, що музиканти стали проводирями для доставки неймовірного терапевтичного ефекту музики для мозку, для тієї аудиторії, яка б ніколи не мала доступу до залів, до музики, такої, яку створювали ми.
Так,як медицина покликана зцілювати краще аніж людський імунітет самотужки, так само сила та краса музики виходить за рамки нашого улюбленого акроніму.
Музика самостійно доносить естетичну красу.
Синхронність емоцій, які ми відчуваємо, коли слухаємо оперу Вагнера, симфонію Брамса, або ж камерну музику Бетховена, змушує нас згадати про нашу спільну, загальнолюдську, глибоку свідомість - співчутливу свідомість, яка, як говорить психоневролог Аян Макгілкріст, є притаманною правій півкулі нашого мозку.
І тим, хто живе в найменш сприятливих умовах з психічними захворюваннями, тим бездомним, позбавленим волі, музика і її краса дають шанс вийти за межі їхнього світу для того, щоб вони пам'ятали, що ще можуть відчувати щось прекрасне, і те, що людство не покинуло їх на призволяще.
І лише крапля цієї краси та людяності перетворюється в надію; ми знаємо, незважаючи на те, що ми обираємо, чи то музичний шлях чи шлях медицини, надіяц -- це та річ,яку найперше потрібно прищепити в осередку громади, в наших залах, для того, щоб зцілити зсередини.
Закінчити я б хотів з цитатою Джона Кітса, англійського романтика.
Ця цитата дуже відома, і я впевнений, що ви її знаєте.
Кітс також покинув професію медика, для того, щоб займатись поезією, але він помер, будучи старшим на рік від мене.
Кітс говорив, "Краса-це істина, істина ж сама краса.
Це все,що ми знаємо, і повинні знати"
(Мелодія на скрипці) (Аплодисменти)
Ви знаєте, скільки видів квіткових рослин існує у світі?
Чверть мільйона - саме стільки видів нам відомі. Чверть мільйона різновидів квіткових рослин.
Із квітами насправді велика морока.
Рослинам дуже важко розцвітати.
Вони витрачають на квіти величезну кількість енергії та ресурсів.
Для чого ж їм здалася ця морока?
Відповідь на це запитання проста - секс.
Я знаю, про що ви думаєте, коли бачите ці зображення.
Продовження роду вкрай важливе для рослин, тому вони вміють розмножуватися багатьма способами.
Ви можете взяти пагони; рослини можуть самі з собою займатися сексом; вони вміють самі себе запилювати.
Але їм необхідно поширювати свої гени та змішувати їх із іншими генами, щоб пристосуватися до екологічної ніші.
Так відбувається еволюція.
Рослини передають інформацію через пилок.
Можливо, ви вже колись бачили ці зображення.
Як на мене, кожному слід мати вдома скануючий електронний мікроскоп, щоб і собі таке побачити.
Різні квіткові рослини мають різний пилок.
Це дуже зручно для судової медицини та інших досліджень.
Пилок, який викликає алергію, належить рослинам, які розпилюють пилок за допомогою вітру.
Оскільки цей спосіб дуже марнотратний, купа пилку потрапляє до нашого носа.
Рослина мусить викинути величезну кількість пилку з надією, що її статеві клітини - чоловічі статеві клітини, які існують у пилку, якимось дивом потраплять на іншу квітку.
Усі трави, тобто всі зернові культури, а також більшість дерев виділяють пилок, який розноситься вітром.
Проте більшість рослин користуються послугами комах.
Цей спосіб набагато розумніший, адже рослині не потрібно витрачати стільки пилку.
Комахи та інші біологічні види переносять пилок саме туди, куди треба.
Ми знаємо, які відносини існують між комахами та рослинами.
Це симбіотичні відносини: хто б то не був - мушки, птахи чи бджоли - вони отримують щось взамін, здебільшого нектар.
Часом симбіоз допомагає чудово пристосуватися. Скажімо, бражник-язикан звичайний прекрасно пристосувався.
Рослина щось отримує, а бражник-язикан розносить пилок.
Рослини витворили крихітні злітно-посадкові смуги для бджіл, які збилися зі шляху.
Багато рослин мають забарвлення, яке нагадує комах.
Як-от хитромудрі тичинки лілії. Коли на них сідає довірлива комаха, тичинка хитається, і комаха перевертається. На спинку комахи начіпляється багато пилку, який вона згодом переносить на інші рослини.
Здається, що ця орхідея має щелепи.
До певної міри, так і є. Вони змушують комаху виповзати назовні. При цьому комаха вкривається пилком, який потім переносить на інші рослини.
Існує щонайменше 20,000 різновидів орхідей. Дивовижне розмаїття.
І всі вони вдаються до найрізноманітніших витівок, намагаючись будь-що привабити запилювачів.
Ця орхідея називається орхідея Дарвіна, тому що саме він її вивчав і висунув дивовижне припущення, коли її побачив.
Як бачите, орхідея має довгу квіткову трубку, яка спускається аж до самого низу рослини.
Що робить комаха? До речі, ми зараз усередині квітки. Комаха вставляє свій крихітний хоботок прямісінько всередину квіткової трубки, аж до самого кінця, щоб зібрати нектар.
Поглянувши на цю квітку, Дарвін сказав:
"Я гадаю, що ця квітка розвивалася не сама".
Звичайно ж, тут не обійшлося без комахи.
Зазвичай хоботок скручений, але на малюнку ми бачимо випрямлений хоботок.
Тепер уявіть собі: якщо нектар настільки цінний та затратний для квітки та якщо він приваблює стільки запилювачів, тоді - так само як це буває у статевих стосунках між людьми, вони починають обманювати.
Вони кажуть:
"У мене є трохи нектару.
Хочеш його спробувати?"
Але йдеться про рослину.
Цю квітку просто обожнюють комахи в Південній Африці.
У процесі еволюції у них з'явилися довгі хоботки, які дають змогу дістати нектар із самого низу.
А це вид-наслідувач.
Ця рослина наслідує першу квітку.
А ось муха з довгим хоботком, яка не змогла зібрати нектар з рослини-наслідувача, адже наслідувач не дає нектару.
А комаха думала інакше.
Муха не тільки залишилася без нектару, побувавши на рослині-наслідувачі. Придивімося ближче - на самому кінчику голови є трохи пилку, який муха перенесла б на іншу рослину, якби не потрапила до рук ботаніка, який приклеїв її до синьої дощечки.
(Сміх)
Отож обман добувся і до царства рослин.
Ця рослина має чорні цятки. Нам вони здаються чорними цятками, але розкрию вам таємницю - для особин чоловічої статі потрібного виду чорні цятки схожі на двох жіночих особин, до яких варто позалицятися.
(Сміх)
Коли комаха сідає на ті цятки, вона занурюється у пилок, який вона, звичайно ж, перенесе на іншу рослину. А якщо ми скористаємося скануючим електронним мікроскопом, який мусить бути в кожному домі, то побачимо певний трьохвимірний візерунок.
Тому цятки не тільки здаються комасі гарними на вигляд, вони ще й приємні на дотик.
А на цих зображеннях під електронним мікроскопом - це орхідея, яка імітує комаху - видно, що різні частини мають на наш погляд різне забарвлення і текстуру. А комахи відчувають ще більшу різницю між ними.
А ця рослина навчилася імітувати блискучу металеву поверхню, схожу на панцир деяких жуків.
Знову ж таки, під скануючим електронним мікроскопом ви побачите поверхню, яка разюче відрізняється від тої, яку ми бачили раніше.
Часом ціла рослина схожа на комаху, навіть на наш погляд.
Як на мене, ця квітка нагадує якусь летючу тварину.
Неймовірно.
Це дуже розумна рослина на ім'я обсидіан.
Я називаю його хитруном.
Для певних видів бджіл він схожий на дуже агресивну бджолу, тому вони нападають та кусають її у голову, щоб відігнати суперника. І, звісно ж, повністю вкриваються пилком.
Ця рослина також імітує інший вид орхідеї, яка має великий запас їжі для комах.
А ось ця рослина не має зовсім нічого.
Вона обманює подвійно - просто неймовірно.
(Сміх)
Перед нами квітка іланг-іланг, яка входить до складу багатьох парфумів.
Сьогодні я у когось чув цей запах.
Рослини не мусять бути яскравими.
Вони виділяють фантастичний запах для комах, які його сприймають.
Запах цієї квітки не надто приємний.
Ця квітка пахне вкрай огидно. До того ж, вона навчилася виглядати як гниле м'ясо.
Мухи в захваті.
Вони сідають на неї та збирають пилок.
Ось гелікодицерос, або ж аронник.
Я не знаю, як пахне здохлий кінь, але в цієї квітки напевно саме такий запах.
Він огидний.
Але м'ясні мухи просто божеволіють.
Вони злітаються на квітку, залітають усередину і відкладають там яйця, гадаючи, що це добрий кавалок гнилого м'яса.
Але їхні яйця загинуть без їжі, а квітка отримає те, що хотіла, бо її щетинки розкриваються, і мухи розносять пилок на інші квіти. Прекрасно.
Ось аронник, або ж аронник плямистий.
Я сфотографував його минулого тижня у Дорсеті.
Його температура на 15 градусів перевищує температуру довкілля - неймовірно.
Якщо заглянемо всередину, то побачимо невеличке покривало на суцвітті. Мухи злітаються на тепло, яке виділяє хімічні речовини, що швидко випаровуються. І саме так мушки потрапляють у пастку всередині суцвіття.
Вони п'ють смачнющий нектар, а тоді стають липкими.
Вночі мушки покриваються пилком, який летить на них зусібіч, а тоді щетинки, які ви бачили раніше, в'януть і випускають укритих пилком мушок назовні.
Дивовижно.
А тепер моя улюблена квітка.
Це філодендрон селло.
Бразильці упізнають цю квітку.
Вона робить щось неймовірне.
Ця штука, схожа на чоловічий статевий орган, завдовжки майже фут.
І вона вміє таке, що не під силу жодній іншій квітці.
Коли вона цвіте - це колосок усередині квітки - протягом двох днів, то здійснює обмін речовин, який притаманний ссавцям.
Замість крохмалю - звичної їжі рослин - квітка бере щось на кшталт бурого жиру та спалює його з такою швидкістю, з якою спалюється жир в організмі кошеняти.
Ця квітка важить стільки ж як колібрі, але виділяє удвічі більше енергії.
Дивовижно.
Ця рослина має ще одну особливість.
Вона не тільки нагрівається до 115 градусів за Фаренгейтом - - тобто до 43-44 градусів Цельсія, вона ще й підтримує постійну температуру впродовж двох днів.
Спеціальний терморегуляційний механізм підтримує сталу температуру.
Я вже чую запитання, для чого їй це.
Просто ви не знаєте, що одні жучки люблять кохатися при такій температурі.
Вони залазять усередину квітки та беруться за справу.
(Сміх)
Рослина покриває їх пилком, вони вилітають і запилюють інші рослини.
Звучить неймовірно.
Ми звикли думати, що лише комахи запилюють квіти, проте у тропіках цим займаються ще й птахи та метелики.
Багато тропічних рослин яскраво червоні, тому що метелики та пташки бачать майже так як ми і добре розрізняють червоний колір.
Подивімося на спектр. Птахи та люди бачать червоний, зелений, блакитний кольори і барви цього спектру.
Комахи розрізняють зелений, блакитний і ультрафіолет, а також різні відтінки ультрафіолету.
Тобто кольори, які виходять за межі цього спектру.
Ви скажете:
"Було б чудово дізнатися, що вони бачать".
Можемо спробувати.
Що ж бачить комаха насправді?
Я зробив ці знимки минулого тижня у Дорсеті. Це сонцецвіт.
Ми бачимо квіточки жовтого кольору.
Ось так вони виглядають у видимому світлі.
А ось так виглядатимуть, якщо забрати червоний колір.
Більшість бджіл не сприймає червоного.
Я вставив ультрафіолетові фільтри у фотоапарат і виставив дуже довгу витримку та особливу частоту ультрафіолету.
Ось що в мене вийшло.
Прямісінько в яблучко.
Насправді ми не знаємо, що бачить бджола, так само як ви знаєте, що я бачу, коли показую на червоний колір.
Ми не знаємо, що відбувається в голові іншої людини, що вже казати про комах.
Але відмінність суттєва.
Квітка істотно виділяється на загальному тлі.
Ось іще одна квіточка - інша частота ультрафіолету, інші фільтри, підібрані з думкою про запилювачів цієї квітки.
Ось що вони бачитимуть.
Якщо ви гадаєте, що всі жовті квіти мають таку особливість - гляньте на це. До речі, жодна квітка не постраждала під час зйомки; я не зривав їх, тільки прикріпляв до штатива. Тепер погляньте на цю квітку.
Справжня основа для сонцезахисного крему, який поглинає ультрафіолетове випромінювання.
Хімічні речовини цієї квітки могли б пригодитися для цього крему.
Насамкінець я розповім вам про первоцвіт, який мені прислав Бйорн Рорслетт з Норвегії. Первоцвіт має дивовижні візерунки, приховані від людського ока.
Мені дуже подобаються усілякі таємниці.
А в цьому випадку є щось поетичне.
Ці знимки були зроблені за допомогою ультрафіолетового фільтра, яким здебільшого користуються астрономи, щоб сфотографувати Венеру, точніше хмари Венери.
Це основне призначення фільтра.
Як відомо, Венера - це богиня кохання і родючості - двох наскрізних ниток у історіях квітів.
Квіти докладають великих зусиль не тільки для того, щоб привабити запилювачів. Вони якимось чином зуміли переконати нас засадити ними цілі поля і дарувати квіти одні одним на день народження чи на похорон, а особливо на весілля - подію, яка, по суті, символізує передачу генетичного матеріалу від одного організму до іншого.
Дякую.
(Оплески)
У попередньому відео ми дізналися, що через 380,000 років після Великого вибуху, що приблизно все ще означає 13,7 млрд років тому, кожен атом у космосі з температурою близько 3000 кельвінів був джерелом електромагнітного випромінювання.
У космосі (чи у Всесвіті) були такі точки, з яких випромінювання доходить до нас тільки зараз, воно рухалося протягом 13,7 млрд років, тож коли ми дивимося на це випромінювання, яке так довго подорожувало, - ми можемо дивитися в будь-якому напрямку і все одно бачитимемо це однорідне випромінювання.
Завдяки червоному зсуву воно перейшло у мікрохвильовий діапазон з вищих частот, на яких воно було випромінене.
У вас може виникнути питання: що трапиться, якщо почекати ще мільярд років?
У такому випадку, через 1 млрд 380 тисяч років після зародження Всесвіту, ця матерія вже не буде просто атомами.
Вона почне конденсуватися до стану зірок.
Всесвіт у цій точці - у будь-якій точці космосу - вже не буде однорідним, почнуть утворюватися зірки, тож якщо ми трохи перемістимося вперед,
Всесвіт розшириться. Напевно, я намалюю лише його половину, оскільки він розширюється.
Звісно, він розширився набагато більше.
Але тепер у нас, власне, є зірки.
Це вже не однорідні атоми, розкидані
Всесвітом, це конденсовані зірки, тож якщо поглянути на те, що випромінюється з тих точок Всесвіту, з яких ми тільки зараз отримуємо це реліктове випромінювання, почекавши з мільярд років, світло, яке ми побачимо з тих точок космосу, не виглядатиме однорідним випромінюванням, воно виглядатиме як більш зрілі частини Всесвіту.
Власне, ми спостерігатимемо Всесвіт через мільярд років після Великого вибуху, коли формуються зірки та інші структури, тож питання таке: чи зникне через мільярд років це реліктове випромінювання?
Я вживаю "мільярд", тому що це просто довільно вибране число, але чи зникне випромінювання?
Якщо подумати, це правда, що ця точка у космосі розвиватиметься протягом мільярда років, вона вже не буде однорідним туманом з гарячих атомів водню, але варто пам'ятати, що у Всесвіті водночас є і більш віддалені точки, які також виділяли це випромінювання, й фотони з тих первісних точок досі не досягли нас.
Тож від тих віддалених точок - зараз видимий Всесвіт - ми бачимо лише те електромагнітне випромінювання, яке подорожувало 13,7 млрд років, а через ще один мільярд років
Всесвіт буде на мільярд років старшим і буде випромінювання, яке подорожувало 14,7 млрд років.
Тож ми почнемо бачити його, бачити випромінювання з тієї ж самої точки у часі Всесвіту, воно просто подолає більшу відстань.
Я хочу прояснити, що оскільки джерела випромінювання будуть віддаленішими, те, що ми побачимо через мільярд років, його червоний зсув буде сильнішим.
Реліктове випромінювання, яке ми побачимо, матиме більшу довжину хвиль, ніж хвилі радіодіапазону, буде червонішим - я говорю "червонішим", бо воно, звісно, вже червоніше, ніж мікрохвильове випромінювання.
Це цікаво, адже мікрохвильове випромінювання вже червоніше, ніж видиме червоне світло, і має більшу довжину хвиль.
Ось що відбуватиметься, у майбутньому ми й надалі отримуватимемо випромінювання з усе більш віддалених точок Всесвіту, і його червоний зсув буде дедалі сильнішим.
Довжина хвиль цього електромагнітного випромінювання буде все зростати, доки ми не зможемо його бачити як, власне, електромагнітне світло, бо його червоний зсув дорівнюватиме безкінечності, воно матиме безкінечну довжину хвилі.
Щоб пояснити це, я хочу показати вам, що будуть навіть такі точки, такі собі пороги, де ми не зможемо отримати випромінювання з більшої відстані.
Я намалюю для цього діаграму.
Скажімо, це Всесвіт 13,7 млрд років тому з випромінюванням, яке ми зараз називаємо реліктовим, у той момент, коли почалося його виділення.
Скажімо, це та точка у Всесвіті, у якій ми знаходимося зараз, тож це "ми".
Скажімо, це точка у Всесвіті, де ми зараз спостерігаємо реліктове випромінювання.
Одна з точок, звісно, ми могли б утворити коло, це могла б бути якась із цих точок, у яких фотони, це електромагнітне випромінювання, виділене з цієї точки через 380 тис років після зародження Всесвіту, лише зараз досягає нас.
Тож це та точка у Всесвіті, з якої ми спостерігаємо реліктове випромінювання.
Зрозумійте, ось та точка у Всесвіті зараз розвинулася у зірки, галактики й планети.
Якби хтось там дивився на нашу точку в космосі, вони б також побачили реліктове випромінювання від нас, не те щоб це було якесь постійно древнє місце, це світло, яке ми отримуємо від них зараз, є старим, світло, випромінене у тій точці задовго до того, як там утворилися певні структури.
Отже, це точка у Всесвіті, з якої ми зараз отримуємо реліктове випромінювання (я не писатиму цього, це займе вічність).
А тепер візьмімо іншу точку в космосі, яка зараз приблизно за 46 млрд світлових років від нас, а на момент, коли випромінення тільки починалося, ця відстань дорівнювала приблизно 36 млн світлових років.
Це все дуже неточні дані, мені навіть не слід це записувати, тому що вони базуться лише на наших припущеннях щодо швидкості розширення Всесвіту і все таке.
Але ця відстань була значно меншою, ніж 46 млрд світлових років.
Тепер пройдемо цю ж відстань від цієї точки у космосі, я повторюю: це 380 тисяч років тому.
Пробачте, не 380 тисяч років тому, а 380 тисяч років після Великого вибуху, а це приблизно 13,7 млрд років тому.
Це - "тоді", погляньмо ж на "зараз", я намалюю це трохи більшим. Насправді зараз Всесвіт був би значно більшим. На цьому малюнку, де він трохи більший, ми знаходимося зараз у цій точці, точка, з якої ми лише зараз отримуємо реліктове випромінювання, знаходиться ось тут, а третя точка буде ось тут.
У відео про справжні розміри видимого Всесвіту, а не припущення, що базуються на тому, скільки часу подорожувало світло, це число дорівнює близько 46-47 млрд світлових років.
Тож і ця відстань дорівнюватиме 46 млрд світлових років.
У той час кожна точка у Всесвіті виділяла це випромінювання, однорідне випромінювання, прості гарячі атоми водню.
Можливо, варто виділити випромінювання кольором, показати, що воно йде звідси.
Лише зараз, через 13,7 млрд років, ми отримуємо фотони звідти, і так само до цієї зеленої точки фотони дійдуть тільки зараз.
Коли хтось там дивитиметься на те, що здаватиметься віддаленими точками у космосі, він побачить це однорідне випромінювання, так само ось тут лише зараз отримують фотони з тієї точки, де ми знаходимось, там буде видно Всесвіт у нашій точці таким, яким він був через 380 тисяч років після Великого вибуху, те саме з цією точкою, фотони дійдуть до неї тільки зараз.
Поміркуймо про це: фотонам з цієї точки знадобилося 13,7 млрд світлових років, щоб дійти до цієї точки, яка зараз на 46 млрд світлових років віддалена від нас.
І Всесвіт продовжує розширюватися. Якщо це відбуватиметься доволі швидко, фотон, який досяг тієї точки, ніяк не зможе досягти ось цієї.
Всесвіт розширюється швидше, ніж світло може наздогнати нас, і це світло ніколи не добереться до нас.
Отже, є певний поріг, певна відстань, з якої ми ніколи не отримаємо світло, або ж з якої ми ніколи не отримаємо будь-яке електромагнітне випромінювання, тож проста відповідь така: реліктове випромінювання з цієї точки почне змінюватися, воно вже не буде таким однорідним, якщо перенестися на 400 млн або на мільярд років вперед.
Проте ми отримаємо однорідне випромінювання з великої відстані, але його червоний зсув буде ще сильнішим. І чим далі у майбутнє, тим з більших відстаней нас досягатиме випромінювання, тим сильнішим буде червоний зсув, доки він не стане настільки сильним, що ми навіть не зможемо сприймати це випромінювання як електромагнітне.
І є певний поріг, при якому ми не бачитимемо взагалі нічого, бо поза цим порогом світло вже не здатне досягти нас.
Спростити: 25 а в кубі, що піднесене до третього степеня, помножити на b в квадраті, і це все поділене на 5 а в квадраті помножити на b і помножити на b в квадраті
Це можна зробити кількома способами, спростити різні частини.
Що я хочу зробити - це спростити ось цю частину. а в кубі, піднесене до третього степеня.
Це буде із властивостей степенів, чи правил степенів. це те саме, що а в степені 3 х 3.
Отже, ось це (я прокручу вгору трішки) буде дорівнювати а в степені 3 х 3, або ж а в дев'ятому степені.
Ми можемо також спростити b x b в квадраті ось тут.
Це те саме, що b в першому степені (згадайте, b - це просто b в першому степені). Отже, це b в першому степені помножити на b в квадраті.
Отже, b в першому степені помножити на b в квадраті буде дорівнювати b в степені 1 + 2, що дорівнює b в кубі.
І остання річ, яку ми можемо спростити, гляньте на це: у нас 25 поділене на 5.
Це нам дасть 5.
Або ж можемо сказати, що це 5 поділене на 1 Це якщо глянути на це як ділення чисельника і знаменника на 5.
То як спроститься наш вираз?
Маємо 5а в дев'ятому степені, і досі маємо b в квадраті тут, b в квадраті.
І все це ділиться на а в квадраті помножити на b в кубі... помножити на b в кубі,
Тепер, ми можемо використати властивість степенів
(грає фортепіано)
Ми у "Далвічській картинній галереї" у Лондоні і стоїмо навпроти картини Яна ван Гейсума
"Ваза з квітами" 1720 року.
Це ваза.
І в ній багато квітів.
Так, помпезні кольори, виливаються через край, вона переповнена, чи не так?
Це не в чистому вигляді квіткова композиція, яку ваша бабуся могла би створити.
Маленькі гілочки стирчать у різні боки, а квіти схилилися, багато контрастів між яскравим білим кольором та легкими забарвленням квітів, а далі зображено сильно затінені квітки темної барви.
І картина. Я маю на увазі, що коли стоїш навпроти, дійсно наче розглядаєш під мікроскопом.
Це наче, ми дивимось у мікроскоп.
І є значна деталь на листках.
Тут є листок, на якому відпочиває бджола і краплі дощу.
Ти дивишся на них і бачиш крихітні лінії на листі під краплинами.
Тут є сонечко (божа коровка), метелики, вся ця живність, і оксамитову текстуру, яка відчувається на тому тюльпані.
Ви відчуваєте її, коли торкаєтесь картини і він направду як справжній тюльпан.
І уявляючи, яка це копітка праця намалювати таку картину крихітними, крихітними мазками, товщиною як один чи два волоски.
Так, тут повинно бути щось трохи більше, і це також цікаво, тому що хоча це лише квіти, тут щось безумовно відбувається на цій картині, я так думаю.
Якщо ви подивитесь вниз, то побачите пташине гніздо.
І тут є яйця - початок життя.
Ви можете прослідкувати ідею життєвого циклу, тому що тут у гнізді є яйця, які привертають всю увагу очей, з цією неймовірною увагою до деталей... до того, що сховане у квітах, тут маленький оголений хлопчик, який, я вважаю, мав би бути намальований на вазі.
Так, воно виглядає наче він біжить навколо вази, чи не так?
Продовжуючи звідси, ми маємо неначе народження і початок молодого і, дивлячись на постановку квітів, вони не розквітли повністю.
В деяких є бутони.
Деякі ще не дозрілі, вони тільки входять в життя.
Деякі пишно квітнуть, як ця велика червона хризантема, чи та, яка по центру тут і там далі, ті, що позаду - темніші, вони приховані в тіні - це захід життя.
Листя опадає, жовкне.
Так. І це теж показує свій цикл.
Можливо, це тільки в мене, але мої очі прикуті до того гнізда, і після смерті, цей цикл поновлюється і знову все по-новому починається з яйцями.
Тут є сухі гілочки, а далі - народження. Так.
І думаючи про квіти, я не знаю, чи всі ці квіти будуть квітнути під час одного сезону в році.
Так.
Я вважаю, що це типовий датський підхід до змальовування натюрморту з квітів в час, який включає в собі ідею циклу сезонів, відображаючи цикл народження, і смерті, і життя.
І деталь.
Якщо ви маєте цю картину у себе на стіні, ви будете просто повертатися до неї.
Але ви ніколи не будете нудьгувати з нею.
Тут є й більше деталей, ніж ви можете знайти.
Кожен раз, як я дивлюсь, я бачу метелика, іншу маленьку комаху, що копошиться тут і цих червоних зверху, маю на увазі, вони виглядають, наче китайські ліхтарики.
І я думаю, що ця картина є хорошою для того, щоб пограти в гру "Пошук предметів" і знайти кожен раз щось нове, тому що ви будуте продовжувати шукаєте більше та більше деталей і тільки заглибитися у неї все глибше й глибше.
(грає фортепіано)
20 тисяч років тому світ зазнав розпалу останнього льодовикового періоду.
Протягом кількох тисяч років загальні глобальні температури залишалися на позначці 15 градусів за Фаренгейтом, а це на 8 градусів за Цельсієм менше сьогоднішніх показників температури, льодовики товщиною з милю вкривали більшість Північної Америки, Європи та Азії; за межами замерзлих районів було так сухо, що на більшості територій виживання ставало все важчим.
На деяких територіях, де жили люди, панував суворий клімат, на інших - нові перешкоди снігу чи пустель розділяли поселення людей, та всупереч усьому, дехто таки знайшов спосіб вижити навіть за суворих умов у Сибіру.
Льодовиковий період не лише створював перешкоди, але й прокладав мости, велика кількість води замерзала в лід, рівень моря падав, оголюючи землю, та прокладав шлях між Сибіром та Аляскою, і лиш кілька людей скористалися цим мостом та переселились на теперішню територію Аляски, а згодом й в інші райони Америки, можливо, вони слідували за стадами, що мігрували, можливо, вони подорожували у невеликих човнах вздовж узбережжя Тихого океану, а можливо, й обидва варіанти.
Неважливо, як вони туди дістались, ті люди стали предками теперішнього населення Америки.
За невеликий проміжок часу люди з незначного клаптика землі в Африці населили усі континенти, окрім Антарктиди, в нових домах їх мови почали відрізнятися і так дали початок сучасним мовам.
Деякі популяції, ймовірно, не пережили льодовикового періоду, а ті, що пережили, ще більше ізолювались від інших поселень, розбрелись по світу, ці невеличкі популяції все більше відрізнялись один від одного на рівні мови, культури та генетики.
Як культурні нововведення могли допомогти кільком з цих груп значно розширити свій вплив за наступні кілька тисяч років?
Джеймс і Карла спіймали надворі ящірку.
Довжина її тіла 17/8 дюймів, а довжина її хвоста 10/8 дюйма.
Яка довжина всієї ящірки (тільця і хвоста разом)?
На наше щастя ящірка покірно лежить вздовж лінійки, або мірної стрічки, або ще чогось, чи можна міряти довжину.
Лінійка розмічена в дюймах.
Але не тільки. Є ще мітки восьмих часток дюйму
Зверніть увагу - це дюйм, і ми маємо 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 часток цього цілого дюйма.
Давайте подивимось, довжина 17/8 дюйма...
Це повинно бути 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17.
Ось тут у нас 17/8, що, як можна помітити, дорівнює 2 цілим 1/8.
8 вміщується у 17 два рази і залишається остача 1.
Але не будемо говорити про це поки що.
Ми бачимо, що це довжина тіла ящірки, що дорівнює 17/8.
Я просто порахував ці восьмі до 17 - 17/8.
А про хвіст нам кажуть, що його довжина 10/8 дюйма.
Ще 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10.
Ця відстань тут - я просто порахував ще 10 восьмих часток.
Ще 10/8. І тут в нас закінчується хвіст...
І нас питають, яка довжина всієї ящірки - тіла і хвоста загалом?
Зрозуміло, що це буде сума довжини тіла та довжини хвоста.
17/8 + 10/8.
17 + 10 восьмих, що дорівнює 27/8.
Отже, ця відмітка - це 27/8.
І якщо вам треба записати це як мішане число, ви можете сказати: "Добре, 8 вміщується у 27 три рази, і залишається остача 3.
Тож, 27/8 дорівнює 3 цілим і 3/8".
І ви бачите це на лінійці ось тут.
Це дорівнює 1, 2, 3 дюймів.
І ще 1, 2, 3 восьмих дюйма.
Ці два записи є еквівалентними.
Перш, ніж ми почнемо говорити про ліміт державного боргу, важливо зрозуміти різницю між дефіцитом і боргом, тому що цими словами легко розкидаються і зрозуміло, що вони пов"язані між собою, але іноді люди можуть плутати їх.
Дефіцит - це перерозхід за умовний рік, в той час, як борг - загальна кількість, загальна сума заборгованостей, які накопичувалися протягом багатьох років.
Подивимося на дещо спрощений приклад.
ВІзьмемо країну, яка за рік умовно витрачає 10$, країна витрачає 10$.
Але дохід від податків складає лише 6$.
Отже, надходження - 6$.
Таким чином, ця країна, витрачаючи 10$, хоча мала би витрачати 6$, має 4$ дефіциту.
4$, деф - скоротимо так слово "дефіцит".
Давайте я це запишу, бо ви можете подумати, що це деформація або щось інше.
Є дефіцит 4$ і ви можете сказати: як вона витрачає більше, ніж отримує?
Як вона може продовжувати витрачати стільки ж?
Де вона візьме ще 4$?
Відповідь у тому, що вона позичить 4$.
Наша маленька країна позичить їх.
Отже, борг, можливо, на початок цього року країна вже має борг, можливо вона має вже 100$ боргу.
І у цій ситуації вона повинна позичити ще 4$ в рахунок цього боргу.
Отже, в кінці цього року вона матиме борг 104$.
Матиме 104$ боргу.
Якщо у країни виникне дефіцит у 4$ і наступного року, то її борг зросте до 108$.
З наступними 4$ він складатиме 112$.
Тепер, коли ми з цим розібралися, поговоримо про те, що таке "ліміт державного боргу".
Уявімо, що Сполучені Штати, а вони так і роблять, продовжують утворювати дефіцит - продовжують витрачати більше, ніж мають надходжень.
І, власне кажучи, для Сполучених Штатів це співвідношення доречне. Нині, з кожного долара, витраченого Сполученими Штатами, 40% - позичені,
Або, інакше кажучи, вони можуть витратити лише 60% з кожного долара.
Отже, їм потрібно звернутися на борговий ринок і позичити 40%, щоб продовжувати витрачати стільки ж.
Якщо вони продовжать позичати, можете уявити, що борг продовжить рости.
Я намалюю невеличкий графік.
Ця вісь - час, а ця - загальна сума боргу, який у нас є.
Ми продовжуємо позичати 40% кожного, витраченого нами долара.
Отже, наш борг продовжує зростати.
І в Конгресу є достатньо влади, Конгрес має повноваження, щоб обмежити цей борг.
Зараз цей ліміт становить 14.3 трлн.
І навіть, незважаючи на те, що в Конгресу є такі повноваження, реалізовуються вони лише як механічне прийняття рішень.
Конгрес просто завжди дозволяв ліміту державного боргу підвищуватися і підвищуватися, щоб профінансувати наші борги; якщо подумати про це, у цьому є зміст, тому що нині лише Конгрес вирішує, на що витрачати гроші: якими повинні бути грошові зобов"язання?
Таким чином, ліміт державного боргу виглядає так: "Добре, ми узгодили, на що вам витрачати гроші".
Конгрес повинен визначити,
Конгрес розбирається, на що витрачаються гроші і якими є наші податки, І вони кажуть:
"Ми вже вирішили, скільки позичати, і нам видається смішним, що після того, як ми вирішили скільки потрібно позичати, ви кажете, що не можете позичити.
Ви, фактично, не можете зробити того, що ми вам кажемо робити".
Історично склалося так, що
Конгрес ніби пливе за течією.
"Добре, так, ми казали, що потрібно позичити більше, щоб виконати функції - адже виконавча гілка повинна керувати урядом - для вас: насправді, управляти урядом, керуючись бюджетом - тож ми вам казали".
І вони просто збільшують його.
Останнього разу ліміт державного боргу було піднято зовсім нещодавно: 12 лютого 2010 року. Він зріс з 12.3 трлн, фактично, 12.4 трлн. до 14.3 трлн.
І так стається практично регулярно. Це траплялося 10 разів з 2001 року. 74 рази - з 1962.
Так що це регулярна операція.
Нині уряд Обами каже: "Подивіться, ми вже досягаємо нашого ліміту і ми хочемо підняти його".
І теоретично, уряд Обами хотів би підняти його на 2.4 трлн. Таким чином, вони хочуть підняти його до 16.7 трлн, що віддалить їх від влади.
Виведе з виборів, тож не обговорюватимемо цього більше.
З іншого боку, Республіканці хочуть, по суті, використати - і це досить незвично - використати долю позичених коштів для скорочення дефіциту. Навіть не просто скоротити дефіцит, а скоротити його за рахунок скорочення витрат. От чому це перетворюється на гру "Шуліки й голуби" і чому ми маємо боротися з цим лімітом.
Ще одна річ, яку ви зрозуміли чи не зрозуміли, що ми вже перевищили ліміт державного боргу. Це сталося 16 травня 2011 року.
Це відео записується у липні 2011 року. Єдина причина, чому ця країна ще досі здійснює свою діяльність, і єдина причина того, що країна ще може виплачувати відсотки за своїми зобов"язаннями і пенсійні виплати, підтримувати систему медичного страхування і купувати паливо для авіаносців, і все інше, то лише тому, що Гайтнер, міністр фінансів, зміг знайти кошти десь в інших місцях, кошти, відкладені на виплати заробітних плат та інше.
Він провів деякі бухгалтерські операції, переводячи гроші з одного місця, щоб заповнити інше. Але сам він публічно заявив, що не зможе робити це довше, ніж до 2 серпня 2011; отже, от вона - дата, до якої прикута увага усіх:
2 серпня 2011. За словами Гайтнера, на цьому етапі він не зможе вишукувати випадкові кишені з грошима там і тут і тягнути час. Це він називає надзвичайними заходами.
У цьому випадку Сполучені Штати не зможуть виконувати усі свої зобов"язання.
Якщо подумати про всі зобов"язання Сполучених Штатів - от тут все дуже спрощено.
Отже, цей чотирикутник - це усі зобов"язання.
Деякі з них - Деякі з них - це відсотки за боргами, які вони вже мають. А вже є велика сума боргу, 14.3 трлн. доларів.
Такі речі як соцзахист, медичне страхування, система оборони та всі інші сфери, які держава повинна підтримувати та інші зобов"язання.
Отже, якщо 2 серпня 2011 року ми більше не зможемо видавати боргові зобов"язання, і в Гайтнера не буде жодних заощаджених коштів на ці надзвичайні заходи, то єдиним питанням на порядку денному стане як скоротити щось із цього на 40%.
Оскільки, 40% кожного, витраченого нами долара на ці зобов"язання - позичені. Від чогось доведеться відмовитися.
Ми не будемо видавати боргові зобов"язання на одну чи більше з цих сфер, на які зобов"язані видавати.
Конгрес зазначив: "Це ті сфери, на які Сполученим Штатам варто витрачати гроші".
Таким чином, очевидно, що ми прийдемо до дефолту. І цей дефолт стосуватиметься будь-якої з цих сфер.
Але при цьому, ми могли б, особливо, якщо ми повинні скоротити все на 40%.
І ми б не хотіли бачити, як пенсіонерів виселяють з їхніх будинків, або як авіаносець не може пливти, бо не має палива, чи будь-що інше.
Ми могли б відтермінувати, або реструктурувати, або зробити щось надзвичайне зі своїм боргом.
У такому випадку ми прийдемо до дефолту. Хочу пояснити, що дефолт зазвичай розглядається як несплата повністю відсотків за боргами, які у вас є.
Але дефолт може виникнути щодо будь-якого з цих зобов"язань.
Сполучені Штати мають найвищий кредитний рейтинг.
Якщо Сполучені Штати кажуть, що нададуть соціальний захист, ви їм вірите.
Якщо Сполучені Штати кажуть, що сплатять медичне страхування - ви вірите і цьому.
Якщо вони кажуть, що виплатять вам відсотки - ви вірите.
Раптом, якщо вони не виконують ці зобов"язання, усі зобов"язання стають сумнівними.
Причина, чому це важливо: можете уявити, якщо ви позичаєте гроші і ви завжди справно повертали їх, ви сплачуватимете менший відсоток, ніж мали би сплатити інші люди.
Але раптом чомусь одного дня ви стаєте неплатоспроможними. Ви або призупиняєте виплати, або кажете, що не маєте готівки, щоб заплатити, і тоді люди кажуть: "Ого.
Тепер ми збільшимо твою відсоткову ставку".
Суть в тому, що, якщо Сполучені Штати не зможуть заплатити за своїми боргами чи іншими зобов"язаннями, відсоткова ставка зросте.
Причина, чому це, скажемо, не дуже добре, в тому, що таким чином борг і дефіцит лише погіршаться.
Тоді цей ком наростатиме. Наші боргові зобов"язання. У міру того, як з"являтимуться нові борги, ми повинні будемо сплачувати більший і більший відсоток.
Погіршуватиметься дефіцит. На довершення усього, не лише урядові борги зростатимуть, але і відсотки за усіма боргами у Сполучених Штатах імовірно, зростуть.
Тому, що державні борги видаються найбільш захищеними, вони виступають як орієнтир.
Багато інших угод прив'язані до державного боргу.
Отже, незважаючи на економію, відсоток зростатиме, що ми б не хотіли, щоб відбувалося, чи то на стадії економічного спаду, чи відновлення після цього спаду.
З усіх способів взаємодії між видами на планеті, напевно, найпривабливішим є полювання хижака, а чому ні?
Неможливо не захоплюватися, скажімо, бурим ведмедем, одним з найголовніших хижаків Північної Америки, хоча більшість їхнього раціону й складається з горіхів, жуків та ягід.
Можна припустити, що йому подобається ломати кістки іншим тваринам, адже в нього надзвичайно виражений сагиттальний гребінь, - місце, де з'єднуються м'язи щелеп.
Можливо, хижаки викликають у нас таке захоплення, тому що й ми багато у чому виявилися найбільшим хижаком на планеті, принаймні, дотепер.
Ось як ці хлопці опинилися тут, однак протягом сотні тисяч років на нас також полювали.
Не лише вовки та ведмеді, а й бактерії, віруси і паразити, тому що хиже полювання - це не лише, коли звірі їдять звірів.
Ций вівцебик або ж велика рогата вівця також може вважатися хижаком, хоча ці тварини їдять лише рослини, але, напевно, найважливіше, що треба зрозуміти щодо хижацтва - це еволюційний тиск, що відбувається завдяки полюванню протягом тисяч років.
Завдяки цьому тиску хижацтво дало поштовх розвитку всіх тих видів дійсно неймовірних пристосувань, що ми можемо спостерігати навколо.
Від надзвичайно великих пазурів та іклів у грізлі до звички вовків полювати у зграї, а також захисні пристосування, наприклад, швидкість антилопи - найшвидшої тварини у Північній Америці.
Зрештою, результат взаємодії "хижак-здобич" - це еволюційні перегони, які дають плоди неймовірній кількості різномаїття, що можна побачити в екосистемах від Скелястих гір на Півночі Америки аж до африканської савани.
Ці перегони називають коеволюцією - процес, в якому взаємодія між двома видами впливає на еволюційний розвиток обидвох видів.
Вона триває від кембрійського вибуху, що стався понад півмільйона років тому, і ще триватиме, породжуючи нове різномаїття і після того, як ми, люди, поз'їдаємо один одного і вимремо.
Можливо, для нас все скінчиться у такому місці.
(музика)
Ми зазвичай думаємо про хижацтво і відразу згадуємо тварин: левів, що полюють на зебр, вовків, що вбивають вівців, яструбів, що їдять мишей, але хижацтво - це більше, ніж лише м'ясоїдна тварина, що робить свою справу.
Це будь-який процес взаємодії, в якому один організм вбиває інший для здобуття енергії.
І це важливо відзначити, бо майже вся екологія зводиться до циркулювання енергії через природу, і кожна жива тварина потребує енергії, щоб задовольнити свої еволюційні потреби: бути живою і наплодити багато дітей.
Хижаки вбивають, адже вони голодні, але вони голодні, тому що їм потрібна енергія, щоб вижити і розмножуватися.
Для здобичі така взаємодія дійсно надто багато коштує, тому що ніщо так не зменшує ваші шанси розмножитися, як смерть.
Але майже вся енергія на Землі починається з рослин.
Розглянемо бізонів, що їдять траву - такі хижаки називаються травоїдними, що означає: організм їсть рослини або ж водорості задля енергії.
Це може й не виглядає хижацтвом, але ж бізон, що їсть траву, ламантин та морський їжак, що їдять водорості, - це все приклади організмів, що їдять інші організми, щоб перетворити енергію сонця.
Існує ще паразитизм - інша форма хижацтва, коли один організм забирає енергію в хазяїна, зазвичай завдаючи йому шкоди, або ж навіть вбиваючи у процесі.
Волосатики, наприклад, виїдають нутрощі коників, а потім доводять їх до самогубства, змушуючи стрибати у воду.
Як саме водний паразит опиняється у конику - загадка, хоча найімовірніший спосіб зараження - личинки москітів.
Щойно опинившись у коникові, паразит виїдає всі другорядні органи свого хазяїна, і виростає у кілька разів довшим, ніж тіло останнього.
Коли залишаються лише голова та ноги коника, волосатик готовий до розмноження, і саме тут починається промивання мізків бідолазі.
Бачите, потомство волосатика у воді, а коник не може плавати, отже паразит штовхає свого хазяїна, повного шкідливих речовин, змушуючи його неодмінно стрибнути у воду.
Щойно коник стрибнув у воду, волосатик може зробити нору в хазяїні та знайти пару.
Фе.
Так, наздогнати та з'їсти газель - це одна справа. А от перетворити жертву на суїцидного зомбі - це, мої друзі, хижацтво.
Зрозуміло ж, хижак і здобич мають мільйони років досвіду та повні кишені прийомів чи повні ланцюги ДНК, тому що кожен в кінцевому рахунку грає за одними й тими ж правилами еволюції.
Чи лев із зеброю, чи коник з волосатиком, чи бізон з травою, отримати енергію і залишитися живим - ось передумова вдалого розмноження.
Отже, потреба вижити постійно змушує хижака та здобич адаптувати зброю та захищатися у нескінченній гонці еволюції.
Щодо хижака, то пристосування у полюванні та харчуванні є очевидними та знайомими.
Вовче відчуття запахів та гострі ікла, гострий зір орла та його міцні кігті.
Інші створіння, наприклад, гримучі змії, використовують органи, що відчувають тепло, аби знайти малих гризунів, та токсичну отруту, аби вбити їх.
Але тут на сцену виходить коеволюція, щоб дати шанс також і здобичі в еволюційних перегонах.
Оскільки попасти до кігтів хижака - це щось жахливе для кожного, хто збирається розповсюдити свої гени, види змогли адаптуватися, щоб уникнути смерті.
Є види адаптації, що націлені на поведінку хижака, якої здобич прагне уникнути.
А саме: знайти, зловити і розправитися.
Щоб уникнути виявлення, деякі тварини набувають захисного забарвлення, знаного як камуфляж, щоб допомогти видам стати непомітними.
Комахи на гілках адаптувалися до форми паличок, комахи на листі виглядають як листя, зайці стають білими взимку, щоб злитися з кольором снігу, і коричневими влітку, щоб злитися з травами - ось гарні приклади.
Уникнути схоплення, зазвичай, досить просто.
Антилопа, наприклад, бігає набагато швидше, ніж хижаки; інші шукають спасіння у зграї, наприклад, бізони, які формують величезні табуни, або ж риби, що збираються у зграйки.
Такий спосіб гуртування, звичайно ж, не захищає тварин від виявлення хижаком, але він значно зменшує вірогідність того, що когось оберуть і зловлять, особливо це стосується сильних особин у зграї, що перебувають усередині групи.
Зрештою, найкращі й найвідоміші види пристосування - це ті, що запобігають розправі.
Рослини у цьому експерти.
Згадайте колючки троянд або ж сік дерев, в якому гинуть комахи, або ж гілки африканської акації.
В них найбільші колючки, бо навколо жирафи, що їдять листя, однак на висоті голови цієї тварини колючок на дереві не так багато.
Інші рослини також виробляють хімічну зброю, наприклад, рослина тютюну - нікотин, чи танін, що виробляють такі рослини як виноград, щоб відлякати збиральників.
Якщо поглянути, що тварини роблять з цими хімічними штуками, то виглядає це дійсно дивно, бо часто ці тварюки мають не лише страшні отрути, щоб захиститися, багато хто також набув апосематичного забарвлення,- такого, що відлякує.
Яскраві контрастні кольори, наприклад, жовті та чорні плями вогняної саламандри, або ж жовті, червоні та чорні смуги на коралових зміях попереджають хижаків, що їсти їх - це серйозна помилка.
Лише-но подумайте, у природі повно видів, що мають жовте, чорне чи червоне забарвлення.
Ми намагаємося уникати їх у будь-який спосіб, ми розуміємо небезпеку, а також її розуміють і хижаки.
І це, звичайно ж, не співпадіння, як зазначає німецький природознавець
Фріц Мюллер у 1870-х.
Неприємні на смак види, такі як джміль-зозуля з жовтим тільцем, фактично ж майже всі бджоли та оси схожі одне на одного, зі схожими кольорами та узорами.
Він виявив, чим несмачніша здобич з якимось забарвленням, тим більша вірогідність, що хижаки уникатимуть всіх тварин, які загалом схожі на неї.
Цей захисний механізм нині відомий як Міллерова мімікрія.
Виявляється, як не дивно, деякі тварюки, що виглядають небезпечно, сміються останніми, тому що багато хто з них був би смачним для хижака, однак вони всіх збивають з пантелику, набуваючи схожого вигляду з тими, хто дійсно небезпечний.
Це називається Бейтсівською мімікрією, і щоб її пояснити, мені доведеться сісти.
(музика)
Я зроблю один натяк, щоб ви могли вгадати, хто вперше описав Бейтсівську мімікрію.
Правильно, це був Бейтс.
А точніше - це був Генрі Волтер Бейтс, британський природознавець та дослідник 19-го ст.
Він народився у 1825 році у сім'ї середнього класу, яка жила тим, що виробляла панчохи та шкарпетки.
Більшість вільного часу він проводив за книжками, часто про комах, і вже у 18 років він був перспективним ентомологом з доробком із статті про жуків.
Вже за кілька років він зустрів відомого ентомолога Альфреда Рассела Воллеса.
Вони знайшли одне одного, і Воллес у 1847 році запропонував подорож до Південної Америки, щоб збирати комах.
Вони збиралися фінансувати свою подорож, посилаючи зібрані види до Англії на продаж до музеїв та приватних колекціонерів.
Вже наступного року вони вирушили, і після 4-х років подорожі,
Воллес закінчив роботу, а Бейтс, не маючи жодного бажання займатися панчохами та шкарпетками, залишився і провів наступні 11 років у джунглях.
Казали, що він зібрав близько 15,000 видів, а приблизно 8,000 з них були невідомі до того моменту науці.
За кілька місяців після того, як він у 1859 повернувся додому, Дарвін оприлюднив свою працю "Про походження видів".
Бейтс прочитав її та зрозумів, що має ще підтвердження цієї нової теорії природного добору у своїй колекції комах.
Два роки потому він представив роботу, в якій показував, як різні види метеликів набули майже однакового забарвлення та оздоблення на крилах.
Наприклад, метелики родини Сонцевиків, яких було багато, але вони повільно рухалися і були отруйними, були дуже схожі на Біланових метеликів, що були безпечними, але й рідше зустрічалися.
Бейтс дійшов висновку, що природний добір змусив неотруйних метеликів набути схожого із отруйними забарвлення задля власних потреб, щоб уникнути хижих птахів.
Це відкриття допомогло Бейтсу розпочату кар'єру та здобути репутацію, і він розповів про свої пригоди та інші відкриття у книзі "Природознавець на Амазонці", а пізніше став секретарем у Королівському географічному товаристві.
Хоча його й не стало у 1892, концепція Бейтсівської мімікрії продовжує й сьогодні дивувати науковців.
Чому, наприклад, так багато неточних імітацій більш небезпечних тварин?
Чи це тому, що не потрібно точної копії, щоб відлякати, чи тому, що тваринам не вистачає генів, щоб точно скопіювати своїх отруйних двійників?
Можливо, перспективні ентомологи, озброєні винаходами 21-го століття, зрештою знайдуть відповіді, але не думайте, що здобич - найкращі імітатори.
У цих перегонах деякі хижаки також знайшли спосіб дістати їжу завдяки імітації.
Ви чули, як я розповідав про черепах, в яких язик схожий на рухливого черв'яка, щоб привернути увагу риби, і не дайте мені почати говорити про рибалку.
Якщо хижацтво вчить нас чомусь, то це буде висновок, що ніщо не є довготривалим, ані для здобичі, ані для будь-якого живого створіння, бо взаємодія між хижаком і здобиччю штовхає еволюційний розвиток.
Спільноти, про які ми говорили впродовж останніх двох тижнів, також, звичайно ж, змінюються.
Нові мешканці завжди приходять у звичне природнє середовище, й постійно триває боротьба і перемагає хтось новий.
Ось чому цей світ є таким динамічним, прекрасним і вражаючим, і саме про це ми поговоримо наступного тижня.
У попередньому відео ми зупинились на розгляді 1924 року,
Гітлер знаходився у в'язниці, спроба державного перевороту у 1923 р., відомий Пивний путч у Мюнхені, закінчився поразкою.
Він знаходиться за ґратами і пише Майн Кампф.
Поки Гітлер знаходився у в'язниці, нацистську партію заборонили. Економічний безлад, який панував на початку 20-х рр.
(гіперінфляція у Веймарській Німеччині, наприклад) і був чудовою умовою для здійснення державного перевороту, вже знаходився під контролем на момент виходу Гітлера з тюрми.
У країні ввели нову стабільнішу валюту.
До певної міри Гітлер разом з нацистами мусив починати все з нуля, хоча навіть тоді його вплив продовжує зростати.
Він відомий оратор, число його прихильників росте.
Через декілька років друкують його книгу і продається десятками тисяч примірників, не дивлячись на це, Гітлер залишається незначною політичною фігурою в Німеччині.
Перенесемось у кінець 20-х рр.
Вплив нацистів збільшується, але у 1929 р. у світовій економіці стаються глобальні зміни що стають початком Великої депресії.
Першою ознакою її приближення був Біржовий крах США у жовтні 1929 р., відомий як Чорний вівторок.
Ця подія ознаменувала початок не лише Американської, але й глобальної депресії.
Отже, увесь світ поринув у депресію.
Економічний спад завжди активізує діяльність радикальних партій, таких як нацистська, які належать до радикально правих, ішими словами, дуже націоналістичних, або таких партій як радикально ліві, котрі виступають проти капіталістичних систем і тому подібного.
У 1930 р. відбуваються парламентські вибори, в Німеччині парламент - це Рейхстаг.
Я знаю, що вимовляю це слово неправильно.
На виборах до Рейхстагу, нацистська партія вперше отримує змогу показати свою значущість.
Вона отримує приблизно 18% голосів і пропорційне представництво у парламенті.
Отже, нацисти раптом стають важливими фігурами у політиці Німеччини. У 1932 р. стан економіки не покращується, а лише погіршується.
Адольф Гітлер навіть балотується в президенти.
На той момент президентом був Пауль фон Гінденбург, який прославився своює лінією Гінденбурга, а потім відомою катастрофою цепеліна (різновид дирижабля).
Разом з Людендорфом він командував збройними силами Німеччини під час Першої світової війни.
Пост президента Веймарської республіки він займає з 1925 р., а на виборах 1932 р. його переобирають на другий термін, але у Гітлера теж хороші результати, він отримує 35% голосів на виборах президента.
Веймарська республіка мала дивну систему.
Адже вона була ні президентською (як США), ні повністю парламентською (як сучасна Німеччина).
Окремо обирався президент, який мав певні повноваження, окремо обирався парламент, а потім вони намагались створити коаліції, щоб мати правлячий уряд.
Гітлер стає надзвичайно значущою фігурою, у нацистів є велика кількість місць у парламенті.
Відбуваються ще декілька виборів до парламенту, як у 1932 р., зокрема ми згадували двоє з них.
Для того, щоб уряд сформував парламент, щоб обрати Кабінет Міністрів і канцлера, який по суті є прем'єр-міністром, проходять вибори, на яких різні партії набирають різну кількість голосів.
Якщо жодна з партій не набирає більшості, то партії мають об'єднуватись в коаліції, аби створити більшість.
Між партіями проходять напружені політичні переговори:
"Слухайте, а чому б нам не об'єднатись у коаліцію, у такому випадку, член моєї партії може стати Міністром внутрішніх справ, а член Вашої партії може зайняти пост канцлера, і тоді нам вдасться сформувати правлячу коаліцію в уряді".
Але вибори до парламенту проходять 2 рази, і за цей час не виникає коаліцій, які б становили більшість.
Отже, вибори до парламенту проходять 2 рази.
За результатами президентських виборів, Гінденбург залишається на посту президента, але Гітлер також має хороші результати.
Отже, відбуваються вибори до Рейхстагу, де жодна з коаліцій не становить більшості.
Нацисти продовжують грати важливу роль в парламенті, їх вплив у Рейхстазі зростає.
Початок 1933 р. є трохи кризовим, адже немає уряду, немає канцлера,
Кабінету Міністрів (виконавчого органу) уряду, тому що немає коаліцій більшості.
Веймарська Конституція дозволяла одну дивну річ - вона давала право президенту назначити уряд, назначити Кабінет Міністрів, назначити канцлера, незалежно від настроїв у парламенті.
Хоча Пауль фон Гінденбург не був фанатом Адольфа Гітлера, він був переконаний, що якщо Адольфа Гітлера, його опонента, поставити на чолі тимчасового уряду, на чолі тимчасового Кабінету Міністрів, то це створить певну національну єдність, а потім можна провести вибори до парламенту, де сформується коаліція більшості, і країною буде правити легітимніший уряд.
Пауль фон Гінденбург дотримується такої точки зору, і не дивлячись на те, що нацистська партія у меншості і не належить до жодної з коаліцій більшості, Пауль фон Гінденбург, який аж ніяк не фанат
Гітлера, назначає його на пост канцлера. Отже, у січні Гітлер стає канцлером, а канцлер, це, по суті, прем'єр-міністр Рейхстагу Німеччини.
У лютому відбуваються дуже цікаві події.
У лютому 1933 р. у будівлі Рейхстагу у Берліні відбувається пожежа.
Ось тут ми бачимо будинок Рейхстагу, і у ньому відбувається пожежа.
На місці злочину спіймали ось цього джентльмена, Марінуса ван дер Люббе, голландського комуніста.
Його звинуватили у розпалюванні комуністської революції, а вчинок хлопця використали як привід.
Тоді Гітлер радить Паулю фон Гінденбургу використати свої екстренні повноваженні, які були ще одним незвичайним пунктом Веймарської Конституції.
При надзвичайному стані президенту дозволялось призупинити дію громадянських прав людини.
Ситуація в країні є небезпечною, тому Гінденбург користується своїми повноваженнями.
Після підпалу у будинку парламенту, нацисти переконують Гінденбурга прийняти Указ про захист народу й держави.
Цей указ наділяє уряд повноваженнями при надзвичайному стані і призупиняє дію громадянських прав і свобод.
Згідно з Веймарською Конституцією це було легально.
Так як коаліції немає, а уряд Гітлера є лише тимчасовим, у березні планується провести ще одні парламентські вибори, з надією, що з'явиться коаліція більшості.
Але беручи до уваги той факт, що дія громадянських прав була призупинена, нацисти почали використовувати свої воєнізовані загони для залякування інших партій та інших кандидатів, щоб досягнути кращих результатів у голосуванні.
Березневі вибори проходять з величезним успіхом для нацистів, які отримують 44% голосів, але цього недостатньо, щоб сформувати свій уряд.
Це все ще не більшість, хоча тепер вони є найчисельнішою партією у Рейхстазі, у парламенті.
Не дивлячись на те, що вибори проходили методом залякування, тепер нацисти мають можливість створити коаліцію більшості, вірніше кажучи, сформувати уряд на основі коаліції більшості, Гітлер залишається канцлером.
У березні новий парламент приймає закон про надзвичайні повноваження, який, по суті, є поправкою до Веймарської Конституції і дає Кабінету Міністрів, а особливо канцлеру, який очолює Кабінет Міністрів, необмежену законодавчу владу на наступні 4 роки.
Отже закон наділяє законодавчими повноваженнями i не будемо забувати про призупинення дії громадянських прав.
Отже, Рейхстаг передає свої законодавчі повноваження канцлеру, тобто Гітлеру.
Могла виникнути затримка через президента, але наступного року Гінденбург помирає.
Після призупинення дії громадянських прав і незабаром після цього прийняття закону про надзвичайні повноваження вся повнота влади належить Гітлеру та нацистській партії.
Отже, Гітлер стає диктатором Німеччини.
Він швидко починає діяти, залякувати інші партії, використовувати насильницькі методи, ув'язнювати людей, партія діє дуже і дуже швидко, і вже в липні 1933 р. нацистська партія стає єдиною легальною партією, в її руках зосереджена вся влада.
Саме так Гітлер і прийшов до влади. Мабуть, у вас в голові крутиться одне питання: "Хто влаштував цю пожежу?"
Пожежа стала каталізатором, хоча на той час Гітлер вже був канцлером, і, можливо, він у будь-якому разі знайшов би можливість захопити владу.
Не дивлячись на те, що були знайдені докази провини Марінуса ван дер Люббе, а отже, комуністів, пожежа була приводом аби розширити повноваження уряду, а точніше - нацистів.
Це дуже цікаве питання в історії, яке залишається відкритим.
Дехто вважає, що це була змова комунстів, можливо, Марінус ван дер Люббе діяв один, може, цей випадок сам прийшов до Гітлера в руки, і він вміло ним скористався.
Інші історики вважають, що це була змова нацистів, щоб ввести надзвичайний стан, а Марінус ван дер Люббе був лише маріонеткою.
Питання і досі залишається відкритим. Отже, у 1933 р. з нікому невідомого юнака, яким він був у 1919 р.,
Що стосується комп'ютерного інтерфейсу, думаю, ми все ще знаходимось в ері печерних малюнків.
Тобто, він не захоплює нас настільки глибоко та емоційно, як міг би, і мені захотілося це змінити.
Давайте.
Добре.
Так, ось це, здається інтерфейс, що існує на даний момент, чи не так?
Він дуже плоский, і дещо жорсткий.
І добре, ви можете внести в нього трохи еротики та переробити його під більш вишуканий Мак, знаєте, але по суті це все те ж лайно, яке ми уже маємо останні 30 років.
(Сміх)(Оплески)
Думаю, ми вже змирилися зі всією лажею в наших комп'ютерах.
Весь час направляти та клікати, меню, іконки, все це - одне і те ж.
Джерело інформації, від якого я черпаю натхнення, мій власний робочий стіл.
Він невловиміший і набагато інтуїтивніший
- знаєте, що видно, а що - ні.
І мені б хотілось перенести ці нюанси на десктоп.
Тож в мене щось на зразок - це BumpTop.
Це ніби новий підхід до настільного комп'ютера.
Ви можете штовхати об'єкти - вони ніби фізично маніпульовані і все таке, і замість того, щоби направляти та клікати, можна штовхати і тягнути, об'єкти зіштовхуються, як і слід від них очікувати.
Ніби на моєму справжньому столі, я можу - давайте я захоплю цих маленьких - і можу робити із них стопки, замість папок, з якими ми зараз працюємо.
І коли все уже в стопці, я можу браузити, кидаючи їх на стінку, або ж листати як книгу, чи розкидати як колоду карт.
Після того, як ми їх розклали, я можу перетягувати об'єкти на нові місця, чи стирати їх, чи швидко сортувати цілу стопку, бачте, відразу ж.
І все дуже плавно анімовано, на противагу змінам ривками, що ми бачимо у сучасних інтерфейсах.
Крім того, коли я хочу додати щось у стопку, як я це можу зробити?
Я просто кидаю об'єкт на стопку і він приєднується зверху.
Це дуже приємний спосіб.
Крім того, ми можемо робити ще дещо з цими окремими іконками, ми подумали над тим, як можна розгорнути ідею іконок та просунути її далі?
Одна з можливих дій, це збільшити її, коли я хочу щось підкреслити і зробити його більш важливим.
Але що по-справжньому класно, це те, що під всім цим відбувається фізична симуляція, так що ця іконка вже має більшу вагу, і більш легкі об'єкти не можуть зсунути її.
А якщо я кину її на цих легших малюків, що тоді?
(Сміх)
Так що це дуже мило, але й водночас це ніби інтуїтивний канал для передачі інформації, чи не так?
Вона важка, і є відчуття, що вона більш важлива.
Так що це круто.
Хоч комп'ютери повсюди, папір взагалі то не зникнув, тому що в нього, я думаю, багато цінних якостей. і деякі з них нам захотілось перенести на іконки в нашій системі.
З нашими іконками ви можете робити все те, що й з папером, м'яти їх, складати, прямо як папір.
Щоби нагадати собі щось пізніше.
А якщо бажаєте знищити, то можете зім'яти її і знаєте, закинути в куток.
Так само як і папір на робочому місці, ми приколюємо листки на стіну, щоби згадати про них пізніше, і я можу робити те саме і тут, і знаєте, ви бачите всякі клейкі записки і подібне в офісах.
І я можу їх зняти, коли хочу попрацювати над ними.
Однією з критик такого підходу до організації є, ну вам відомо:
"Добре, на моєму справжньому робочому столі все надто розкидано.
Я не хочу такого бардаку на своєму комп'ютері"
Так що в нас є для цього щось типу вирівнювання по сітці, таким чином у вас буде щось на зразок традиційного десктопу.
Більш нудно, але ви всеодно можете зіштовхувати та штовхати їх.
І можете робити веселі речі, наприклад, зробити полички на вашому робочому столі.
Давайте зламаємо цю поличку.
Ось, поличка зламалась.
Думаю, що за межами іконок є друга дуже класна сфера застосування цього софту - я думаю він застосовний не тільки для іконок та вашого десктопу - а й до перегляду фотографій.
Думаю, ви можете по-справжньому розширити спосіб перегляду фотографій неначе ви дістаєте їх з коробки з-під взуття, а ще, ніби знимки вашої сім'ї розкидані по кухонному столі.
Я можу розкидати їх навколо.
Таким чином вони більш відчутні - і я можу клікнути двічі по фото, щоби переглянути його.
І я можу робити все те, що вже показав.
Я можу збирати їх в стопку, прокручувати, знаєте - добре, давайте перекладемо цю фотографію назад, і зітремо цю тут, і, гадаю, цей спосіб взаємодії з вашою інформацією є багатшим.
Це був наш BumpTop.
З поверненням.
Я збираюся ознайомити вас з поняттями роботи та енергії.
І ці два слова, які-- я впевнений, ви вживаєте в вашому повсякденному житті й у вас є деякі думки про те, що вони означають.
Але, можливо, просто не в контекстах фізики, хоча вони не зовсім непов'язані.
Отже, робота, ви знаєте що таке робота.
Робота - це коли ви щось робите.
Ви йдете на роботу, ви заробляєте на життя.
В фізиці, робота це-- і я збираюся використовувати багато слів і вони насправді являються, як би пов'язаними в своїх визначеннях
Але я думаю, що коли ми почнемо робити розрахунки, ви почнете отримувати, принаймні, трохи більше інтуїтивних понять про те, чим вони є.
Отже, робота - це енергія, передана силою.
Я це запишу, енергія, передана-- я взяв це з Вікіпедії, тому що я бажав добре, мабуть, відносно інтуїтивне визначення.
Енергія, передана силою.
І це дає мені обгрунтоване значення.
Але тепер ми цікавимося, добре, я знаю що таке сила, знаєте, сила - це маса, помножена на прискорення.
Але що ж таке енергія.
І потім я поглянув про енергію на Вікіпедії, і знайшов це, досить таки цікаве.
Але це розповідає нам дещо, що це лише поняття, які ми використовуємо для роботи з тим, що ми сприймаємо як рух та сили й роботи, та все ці види речей.
Але вони не є незалежними поняттями.
Вони залежні.
Отже, Вікіпедія визначає енергію, як можливість виконувати роботу.
Вони, начебто, користуються один одним для доповнення один одного.
Можливість виконувати роботу.
Що, відверто кажучи, є найкращим визначенням зі знайдених мною.
Просто, словами, ці речі не дають вам достатньо інформації.
Я збираюся перейти на рівняння, і це дасть вам більш кількісну інформацію про те, що ці слова означають.
Отже, визначення роботи в механіці, робота це сила помножена на відстань.
Скажімо, в мене є блок та-- дозвольте зробити це іншим кольором, тому що цей жовтий може ставати виснажливим.
І я застосовую силу в-- скажімо, застосовую силу в 10 Ньютонів.
І я зрушую той блок, застосовуючи силу в 10 Ньютонів.
Я зрушую той блок, скажімо, зрушую його-- не знаю, мабуть-- на 7 метрів.
Отже, робота яку зробив той блок, або енергія, яку я передав блоку, робота дорівнює силі, тобто 10-ти Ньютонам помножити на відстань, помножити на 7 метрів.
І це дорівнює 70-- 10 помножити на 7-- Ньютонам•метр.
Отже, Ньютон•метр це один, я вважаю, зі способів описання роботи.
І це також визначається як один Джоуль.
І я зроблю інше представлення речей, що найближчим часом робив Джоуль.
Але Джоуль це одиниця вимірювання роботу, але він також є одиницею вимірювання енергії.
І вони взаємозамінювані.
Бо якщо подивитися на визначення що Вікіпедія дає нам, робота це енергія, передана силою, а енергія - це здатність виконувати роботу.
Так що я залишу ці взаємообернені визначення насамоті.
І ми використаємо визначення які, на мою думку, допоможуть нам трохи зрозуміти види роботи, яку ми можемо зробити.
А потім, який вид енергії ми насправді передаємо об'єкту, коли ми виконуємо деякий вид роботи.
Отже, зробімо пару прикладів. Скажімо, в мене є блок.
В мене є блок з масою m
В мене є блок з масою m і він знаходиться у стані спокою.
А тепер я застосовую силу.
Отже, я застосовую силу, F, на відстань, скажімо, ви можете придумати відстань, а я використаю відстань d.
Так що я штовхаю блок із силою F на відстань d.
І ми хочемо з'ясувати-- ми знаємо що таке робота.
Я маю на увазі, в визначенні, робота це сила помножена на відстань, на яку я штовхаю цей блок.
Але якою буде швидкість, коли блок буде ось тут? Добре?
Вона буде швидша за щось.
Тому що сила не... [і ми вважаємо що тут немає тертя].
Отже, сила не просто штовхає блок з постійною швидкістю, сила дорівнює масі, помноженій на прискорення.
Тому я, насправді, буду прискорювати блок.
І навіть якщо він нерухомий ось тут, до того часу коли ми доберемося до цієї точки ось тут, блок буде мати деяку швидкість.
Ми не знаємо якою вона буде, тому що ми використовуємо змінні, ми не використовуємо числа.
Але давайте з'ясуємо, якою вона буде у вигляді v.
Якщо ви згадаєте ваші кінематичні рівняння, або не згадаєте, можливо, захочете повернутися назад.
Або ж, якщо ви не бачили тих відео, в мене є цілий набір відео про рух знарядів і кінематику.
Ми вирахували, що коли ми придаємо прискорення об'єкту на відстані, то фінальна швидкість [зміню кольори для різноманітності] фінальна швидкість у квадраті дорівнює початковій швидкості в квадраті, додати подвійне прискорення, помножене на відстань.
І ми вже це довели, тому я не буду це перероблювати.
Але в цьому випадку, чому дорівнює початкова швидкість?
Початкова швидкість дорівнює 0. Правильно?
Так що рівняння приймає вигляд vf у квадраті дорівнює 2 помножити на прискорення, помножити на відстань.
А тепер ми можемо переписати прискорення у вигляді яких виразів?
Сили і маси, так?
Так що ж таке прискорення?
F дорівнює ma.
Або ж, прискорення дорівнює силі, поділеній на масу.
Ми отримуємо vf у квадраті дорівнює 2 помножити на силу, поділену на масу, помножити на відстань.
І тепер ми можемо вирахувати квадратний корінь з обох сторін, якщо ми хочемо, і ми отримуємо кінцеву швидкість блоку в цій точці, яка буде дорівнювати квадратному кореню з vf, 2 помножити на силу, помножити на відстань, поділити на масу.
І ось як ми можемо ії знайти.
Та з цього випливає дещо цікаве.
В тому, що ми зробили тільки що, є дещо цікаве.
Ви бачите щось, що виглядає як робота?
Звичайно.
В нас є сила, помножена на відстань, які ми маємо у виразі.
Сила, помножена на відстань.
Давайте запишемо інше рівняння.
Якщо ми знаємо, яку швидкість має тіло, ми можемо знайти скільки роботи треба прикласти до цієї системи, щоб розвинути цю швидкість.
Ми можемо замінити силу помножену на відстань роботою.
Правильно? Тому що робота дорівнює силі, помноженій на відстань.
Давайте підемо прямо від цього виразу, тому що нам не треба обчислювати його квадратного кореня.
Ми отримуємо vf у квадраті, дорівнює 2, помножити на силу, помножити на відстань.
Це робота.
Узявши визначення ось тут.
2 помножити на роботу, поділити на масу.
Давайте помножимо обидві частини рівняння на масу.
Ми отримаємо масу, помножену на швидкість.
І ми не будемо писати-- я збираюся позбавитися цієї f тому що ми знаємо, що ми почали із стану спокою і тому швидкість буде-- назвемо її просто v.
Отже, m помножити на v у квадраті, дорівнює 2 помножити на роботу.
Ділемо обидві частини на 2.
І отримуємо, що робота дорівнює mv у квадраті, поділити на 2.
Просто поділили обидві частини на 2.
Звичайно, що одиницею вимірювання буде Джоуль.
Це цікаво.
Тепер, знаючи швидкість об'єкта, я можу порахувати, використовуючи цю формулу яку, на щастя, було не дуже складно вивести. Я можу порахувати як багато роботи було прикладено до того об'єкта, щоб отримати цю швидкість.
І це, по визначенню, називається кінетичною енергією.
Це кінетична енергія.
І ще раз, визначення, яке дає нам Вікіпедія, це енергія завдяки руху, або робота, потрібна для прискорення об'єкта із стану спокою, до його нинішньої швидкості.
І, насправді, в мене не лишилося часу, але що я зроблю, так це залишу вас з формулою того, що кінетична енергія це маса помножена на швидкість у квадраті, ділена на 2, або 1/2 mv у квадраті.
Це загальна формула.
І я залишу вас із тим, що це одна із видів енергії.
Залишу вас з цією думкою.
І в наступному відео, я покажу вам інший вид енергії.
А потім ми ознайомимося із законом збереження енергії.
І це може стати дуже корисним, бо ви зможете бачити як один вид енергії може бути перероблений в інший, щоб знайти що відбувається з об'єктом.
Побачимося.
Ми говорили про те, як формуються зірки, як вони еволюціонують, тож я вирішив, що час нам подивитись на кльові знімки зірок, що формуються, на еволюцію зірок.
Це в нас знімок Туманності Орла.
І, щоб ви знали, слово "туманність" - це сукупний термін для космічних хмар із газу чи пилу.
Тож коли ми говоримо про Туманність Орла, ми говорило про величезну туманність, і, власне, це туманність, що росте.
І, щоб ви розуміли, це один з так званих "стовпів творіння", і це лише мала частина Туманності Орла.
Лише цей стовп, ось тут, просто щоб ви розуміли, який він великий, лише цей стовп сягає семи світлових років.
Семи світлових років у висоту! Тож це величезна відстань.
Пам'ятайте, відстань від Землі до найближчої зірки становить приблизно чотири світлових роки.
Мандрівник, направлений в ту сторону, що рухається зі швидкістю 60 кілометрів на годину, витратив би 80 тисяч років, щоб подолати відстань у чотири світлових роки.
А цей стовп має висоту сім світлових років.
Але я хотів показати це вам тому, що цей тип туманностей - це місця, де народжуються зірки.
Тож те, що ви бачите - це буквально розсадник для народження нових зірок.
Цей газ конденсується, як ми бачили у декількох попередніх відео, поки не сягає критичної температури, критичної щільності, коли починається плавлення водню.
Тож це просто гігантська міжзоряна хмара з водневого газу.
А отут ви бачите, що це справді розсадник для зірок.
І ми навіть не думаємо, що ця структура досі існує.
Бо пам'ятайте - ця річ від нас дуже-дуже далеко. Якщо точно (просто щоб ви володіли даними), вона за 7000 світлових років від нас. 7000 світлових років.
Значить, те, що ми бачимо зараз, фотони, що зараз доходять до наших очей і телескопів, полишили цю область космосу 7 тисяч років тому, тож ми бачимо її такою, якою вона була 7 тисяч років тому.
Тож значна частина цього газу могла вже конденсувати у багато-багато зірок, і структура вже не є такою, як ми її бачимо.
Власне, була ще одна супернова, яка могла розвіяти значну частину цієї туманності, але ми навіть не побачимо, який ефект вона спричинила, ще протягом тисячі років.
Але тим не менш, по-моєму, це просто захоплююче фото. особливо - хоч воно й гарне при будь-якому масштабі - особливо вражає, коли думаєш, що ця структура сягає семи світлових років у висоту.
І це, власне, лише частина Туманності Орла. Один із "стовпів творіння".
Це - зоряне поле, яке ми бачимо, дивлячись у центр нашої галактики, Чумацького Шляху.
Це зоряне поле Стрільця.
Цікаво, що ми бачимо таке розмаїття зірок.
Це вражає ще й тому, що всі ці зірки - в нашій галактиці.
Ми дивимось в напрямку центру нашої галактики.
Ми не дивимось за межі нашої галактики, або на скупчення галактик, це просто зірки.
Але ми бачимо надзвичайне розмаїття, видно зірки, що сяють червоним, отут, з цього фото, звісно, не можна точно визначити розмір бо різні зірки знаходяться на різних відстанях і мають різну інтенсивність, але червоні зірки - це зірки, що знаходяться у стадіі Червоного Гіганта, або "ймовірно в стадії Червоного Гіганта", я не збирав точних даних по цих зірках.
Але це те, що ми підозрюємо. Що ці - в стадії Червоного Гіганта.
Ті, що в жовтувато-білій частині спектру - це, певно, ті, що зараз у своїй головній послідовності.
Скоріш за все, не дуже відмінні від нашого Сонця, ті що в жовтувато-білому, ближче до помаранчево-жовто-білої частини спектру.
А ті, що виглядаюсь трохи більш синюватими, або трохи більш зеленуватими, вони палають супершвидко.
Дайте-но я знайду.. ось ця мені здається синюватою.
Ці палають супершвидко, тож супермасивні зірки палають яскраво і сильно,а потім просто затухають, а менші зірки, з меншою масою, горять повільніше, але значно, значно довше.
Тож ті, що горять швидко, вивільнюють масу енергії на коротших хвилях світлового спектру. І через те виглядають синішими або зеленішими, і вони масивніші - ті, що білі чи блакитні чи зелені.
А червоніші, в свою чергу, - це менш масивні зірки, що перебувають у стадії супергіганта,
Тож вони зараз холодніші, ніж зірки головної послідовності.
А оце в нас Туманність Котячого Ока.
І тут туманність означає планетарну туманність. Це планетарна туманність.
Вона зветься туманністю через цей газ, що ніби парує у просторі.
Але це зовсім іншим масштаб, ніж у Туманності Орла, яку ми бачили отут.
Зазвичай, коли кажуть "туманність", мають на думці щось на кшталт Туманності Орла - велетенські маси зоряного газу.
А коли говорять про планетарні туманності, це все ще величезний радіус, але далеко не сім світлових років.
Це - побічний продукт зірки, що відкинула весь зовнішній матеріал, тож в центрі ми бачимо зрілу зірку, і вона скинула свої зовнішні шари, зробивши це у стадії червоного гіганта.
Тож ядро розпалюватиметься, в ньому відбуватимуться гарячі вибухи, і з кожним вибухом все більше зовнішнього матеріалу буде відкинуто в космос, формуючи цю планетарну туманність.
Тож це, як ми зараз бачимо, ще не білий карлик, це ще активна зірка.
Плавлення ще йде, але вона на шляху до стану білого карлика.
Як тільки пальне скінчиться і фаза червоного гіганта дійде кінця, вона викине весь цей матеріал в космос і ставатиме білим карликом.
Сподіваюсь, вам сподобалось.
Я, якщо чесно, вважаю ці знімки захоплюючими, особливо зіркове поле.
Бо це ж просто в нашій галактиці. Маю надію, що це спонукає цінувати кількість зірок в ній.
Це ж лише мала частина з тих 200 чи 400 мільярдів зірок Чумацького Шляху.
Отже, уявіть, що ви знаходитесь на вулиці де-небудь в Америці до вас підходить японець і запитує:
"Перепрошую, як називається цей квартал?"
А ви кажете:
"Вибачте. Ось це Дубова вулиця, а це В'язова."
Це 26-та, а це 27-ма."
Він каже:
"Зрозуміло. А як називається цей квартал?"
Ви кажете: "Ну, у кварталів же немає назв
Назви є у вулиць, а квартали - це просто безіменний простір між вулицями."
Він собі йде, трохи збентежений і розчарований.
А тепер уявіть собі, що ви знаходитесь на вулиці десь у Японії, і звертаєтесь до людини, що стоїть поряд:
"Перепрошую, як називається ця вулиця?"
А вам відповідають:
"Ну, це 17-ий квартал, а це 16-ий."
А ви кажете:
"Ясно, але як називається ця вулиця?"
А вам відповідають: "Ну, у вулиць же немає назв.
Квартали мають назви.
Ось погляньте на Google Maps.
Ось є 14, 15, 16, 17, 18, 19 квартал.
Усі ці квартали мають назви.
А вулиці - це ж просто безіменний простір між кварталами.
А ви кажете: "Добре, а як ви тоді визначаєте свою домашню адресу?"
Він відповідає: "Ну, це ж просто - це Восьмий район."
Ось 17-ий квартал, дім за номером один."
Ви кажете:
"Добре, але я тут прогулювався по окрузі і помітив, що номери не йдуть по-порядку."
А він відповідає: "Як же ж не йдуть?
Вони йдуть у тому порядку, у якому були збудовані.
Перший дім, збудований у цьому кварталі є домом за номером один.
Другий збудований дім є домом за номером два.
Третій є домом за номером три.
Це ж просто. Очевидно."
Тому, мені подобається, що іноді нам необхідно опинитись на протилежному кінці світу, щоб усвідомити наші припущення, про існування яких ми навіть не здогадувались і зрозуміти, що протилежні їм твердження теж можуть виявитись правдивими.
Для прикладу, деякі китайські лікарі вважають, що підтримка вашого здоров'я - це їх робота.
Тому, у ті місяці, коли ви не хворієте - ви платите їм, а коли ви хворі - вам не потрібно платити, бо вони не справились зі своєю роботою.
Вони збагачуються коли ви здорові, а не хворі.
(Аплодисменти)
В музиці, ми переважно вважаємо "раз" за сильну долю, початок музичної фрази.
Раз, два, три, чотири.
Проте у західно-африканській музиці "раз" вважається кінцем фрази, як крапка в кінці речення.
Тому, це можна почути не лише в побудові фрази, але й у підрахунку музики.
Два, три, чотири, раз.
І ця карта є теж правильною.
(Сміх)
Існує приказка, що що б ви не сказали про Індію протилежне твердження теж буде правдивим.
Отже, давайте не забувати, чи на TED, чи деінде, що які б прекрасні ідеї ви чули чи мали - протилежне теж може виявитись правдою.
Domo arigato gozaimashita.
Якщо я матиму доньку, замість "Мам", вона зватиме мене "Точка Б", тому що відтак вона знатиме - що б не трапилося, принаймні, вона завжди зможе знайти свій шлях до мене.
І я збираюся намалювати сонячні системи на звороті її долонь, так, щоб вона мусила вивчити цілий Всесвіт перш, ніж вона зможе сказати:
"О, я знаю це, як свої п'ять пальців".
І вона вивчить, що це життя боляче битиме в обличчя, чекаючи, доки ти підведешся - тільки щоб штурхнути тебе в живіт.
Але вибити з тебе подих - це єдиний спосіб нагадати твоїм легеням, як сильно їм подобається смак повітря.
Існує такий біль, який не можна зцілити перев'язками чи поезією.
Тож вперше, коли вона усвідомить, що Диво-Жінка не прийде, я переконаюсь, що вона знає, що не мусить вдягти цей плащ сама. Тому, що незалежно від того, наскільки широко ти розчепіриш свої пальці, твої руки завжди будуть замалі щоб охопити весь біль, що ти хочеш загоїти.
- Повір, я намагалася.
"І, дитятко", скажу я їй,
- не тримай свій ніс ось так по вітру
- я знаю, цей трюк, я робила так мільйон разів.
Ти просто винюхуєш дим, щоб прослідкувати його аж до палаючого будинку, й знайти хлопчика, що втратив все у вогні, щоб побачити, чи ти зможеш його врятувати.
Або ж, передусім - щоб знайти хлопчика, що запалив пожежу, щоб побачити, чи ти можеш змінити його ".
Але я знаю, що вона все одно буде, тож натомість я завжди триматиму посилений запас шоколаду та дощових черевиків поруч, тому що немає такого розбитого серця, що не може виправити шоколад.
- Добре, є певні, що шоколад виправити не може.
Але це те, для чого потрібні гумаки. Тому, що дощ змиє все, якщо ти дозволиш.
Я хочу, щоб вона дивилася на світ через прозоре дно субмарини, роздивлялася крізь мікроскоп галактики, що існують на самому вістрі людського розуму, бо так моя мама навчила мене.
Що будуть дні, як цей. ♫ Ще будуть дні як цей, казала моя мама. ♫
Коли ти відкриєш свої руки, щоб впіймати та закінчиш самими пухирями й синцями, коли ти вийдеш з телефонної будки, намагаючись злетіти і ті самі люди, яких ти хочеш вберегти
- вони ж стоятимуть на твоєму плащі; коли твої черевики наллються дощем, і ти будеш по коліна в розчаруванні.
- То будуть саме ті дні, коли ти матимеш найбільше підстав сказати "Дякую".
Тому що немає нічого красивішого ніж те, як океан відмовляється припинити цілувати берег, байдуже скільки разів його відкинуто й змито.
Ти додаси вітру у свою привітність, втратиш трохи з неї.
Ти вкладеш зорі у свої нові й нові спроби.
І не важливо, скільки мін вибухатиме щохвилини, - переконайся, що помічаєш осередки краси у цьому кумедному місці під назвою життя.
І - так, за шкалою від одного - до віри в усе підряд, я таки до біса наївна.
Але я хочу, щоб вона знала, що цей світ зроблений з цукру.
Він може розсипатись так легко, але не бійся висолопити язика і скуштувати його.
"Крихітко", скажу я їй: "Пам'ятай, що твоя мама - воїн, а твій татусь - воїн, а ти - дівча з маленькими рученятами і великими очима, що завжди вимагатиме більше. "
Пам'ятай, що хороші речі стаються по три - так само й погані речі.
І завжди перепроси, коли вчинила щось погане. Але не смій вибачатись, за те, що твої очі відмовляються втрачати свій блиск.
Твій голос малий, але ніколи не припиняй співати.
І коли тобі завдадуть страждань, коли підіпхнуть ворожість та ненависть в щілину під твоїми дверима і коли тобі пропонуватимуть агітки на роздоріжжі цинізму і поразки, - скажи їм, що їм справді доведеться мати справу з твоєю мамою.
Дякую.
Дякую.
(Оплески)
Дякую!
(Оплески)
Спасибі.
(Оплески)
Дякую!
(Оплески)
Гаразд, отже я хочу, щоб ви зупинились на мить, і я хочу, щоб ви подумали про три речі що ви вважаєте правдою.
Вони можуть стосуватись чого забажаєте - технологій, розваг, дизайну, вашої родини, того, чим ви поснідали.
Єдине правило - не думати надто натужно.
Отже, готові?
Почали.
Добре.
Тож - ось три речі, які, я переконана - є правдою:
Я знаю, що Жан-Люк Годар був правий, кажучи , що "Гарна історія має початок, середину і кінець, хоча і не обов'язково саме в такому порядку. "
Я знаю, що я неймовірно схвильована і захоплена бути тут, що значно погіршує мою здатність триматись круто.
(Сміх)
І я знаю, що я прочекала весь тиждень, щоб розповісти цей жарт.
(Сміх)
Чому опудало запросили на TED?
- Тому що воно стояло ззовні / вирізнялося (гра слів) на своєму полі.
(Сміх)
- Вибачте.
Отже, ці три речі, які я переконана - є правдою.
Але є безліч речей, з розумінням яких я маю труднощі.
Тож, я пишу вірші, щоб збагнути речі.
Іноді я знаю єдиний спосіб, щоб пройти через щось - - написавши вірша.
І часом я дістаюся кінця вірша і озираюся, і тоді:
- "Овва, ось це все до чого."
А іноді вірш закінчується і не вирішує нічогісінько, але принаймні з цього я маю новий вірш.
Усна поетика - це мистецтво поетичної вистави.
Я кажу людям, що це є творенням такої поезії що просто не хоче лишитись на папері - в ній є щось, що вимагає бути висловленим вголос і почутим, чи побаченим на власні очі.
Коли я була в дев'ятому класі, Я була живою електромережею нервових гормонів.
І я була недорозвиненою і надмірно збудливою.
І, незважаючи на страх перебувати будь-коли під пильною увагою надто довго, я була зачарована ідеєю розмовної поезії.
Я відчувала, що два мої таємні закохання - поезія та театр зійшлися, народили маля, маля, що я мала пізнати.
Тож я вирішила спробувати.
Мій перший розмовний вірш, нафаршований всією мудрістю 14-річної, був про несправедливість коли тебе сприймають нежіночною.
Вірш був дуже обуреним, і загалом - перебільшеним, але єдиний розмовний вірш, що я бачила до того часу і був здебільшого обуреним, тож я подумала, що це те, що від мене очікували.
Коли вперше я виступила, аудиторія підлітків гула та викрикувала своє співчуття, і коли я зійшла зі сцени - мене трусило.
Я відчула цей дотик до мого плеча, і я обернулася, щоб побачити цю гігантську дівчину в сорочці-балахоні, що вийшла з натовпу.
Вона була зростом може вісім футів і видавалося що вона могла побити мене однією лівою, але натомість вона лише кивнула мені і сказала:
"Гей, я дійсно відчувала це.
Дякую."
І вдарила блискавка.
Я бувла вражена.
Я розвідала цей бар на Нижньому Іст-Сайді Манхеттена , що проводив щотижневі відкріти поетичні виступи, і мої здивовані, але підтримуючі батьки відвели мене просякнутись кожною унцією сказаного, що я могла.
Я була наймолодшою, меншою принаймні на десятиліття, але чомусь поети Bowery Poetry Club , не здавались стурбованими, 14-річним дівчам, що там вешталось - направду, вони прийняли мене.
І саме тут, слухаючи цих поетів, що ділилися своїми історіями - я дізнався, що розмовна поезія не мусить бути обуреною, вона може бути смішною чи болісною або серйозною, або дурнуватою.
Bowery Poetry Club став моєю класною кімнатою і моєю домівкою. І поети, що виступали заохочували мене поділитись також і моїми історіями.
Не зважаючи на той факт, що мені було 14 - вони казали мені:
"Напиши про те, як бути 14-річною".
Так я і зробила, і стояла вражена щотижня коли ці блискучі, дорослі поети сміялася зі мною і стогнали від співчуття і плескали, і казали мені:
- "Гей, я дійсно відчував це теж".
Тепер я можу розділити свою подорож розмовним жанром на три етапи.
Першии кроком був момент, коли я сказала:
"Я можу.
Я можу це зробити".
І це було завдяки дівчині в балахоні.
Кроком другий був момент, коли я сказла:
"Я буду. Я буду продовжувати.
Я люблю розмовну поезію. Я буду повертатися тиждень за тижнем ".
А третій етап розпочався коли я зрозуміла, що я не мушу писати буремні вірші, якщо це не те, чим я була.
Були речі, що були властиві мені, і чим більше я зосереджувалася на тих речах, тим дивнішою ставала моя поезія, але тим більше вона відчувалася як моя.
Це не просто приказка "пиши те, що знаєш",
- йдеться про зібрання всього знання та досвіду що ти одержала аж до зараз, щоб допомогти тобі порнути в речі, яких ти не знаєш.
Я використовую поезію, щоб розібратись з тим, чого я не розумію, але я повстаю перед кожним новим віршем з рюкзаком, сповненим звідусіль де я вже була.
Коли я потрапила в університет, я зустріла товариша поета що розділяв мою віру в магію розмовної поезії.
І насправді, Філ Кей і я випадково ділимо також однакове прізвище.
Коли я навчалася в середній школі я створила проект V.O.I.C.E. як спосіб заохотити моїх друзів створювати розмовну поезію зі мною.
Але Філ і я вирішили перевинайти проект V.O.I.C.E. - цього разу змінивши його місію до використання розмовної поезії як способу розважити, просвітити та надхнути.
Ми лишалися студентами денної форми навчання, але споміж того - ми подорожували, виступаючи та викладаючи аудиторії від дев'ятирічних і до кандидатів в МЗС , від Каліфорнії до штату Індіана, до Індії до державної середньої школи, просто вгору по вулиці від університетського кампусу.
І ми бачили, знову і знову яким чином розмовна поезія трощить, відкриває замки.
Але, виявляється, іноді, поезія може бути по-справжньому лякаючою.
Виявляється, іноді, що ти маєш заманити підлітків до розмовної поезії.
Тож я вийшла з перекліками.
Кожен може скласти перелік.
І перший перелік, що я доручаю це "10 речей, які, я переконана, є правдою".
І ось що відбувається, і ось те, що ви також виявили-б якби ми всі почали ділитися нашим переліками вголос.
У певний момент, ви усвідомлюєте, що хтось має точно те саме, або дуже подібне, до чогось у вашому переліку.
І тоді хтось інший має щось повністю протилежне вашому.
По-третє, хтось має щось, про що ви ніколи навіть не чули досі.
І по-четверте, хтось має щось, про що ви гадали - знаєте все, але вони пропонують новий кут сприйняття цього.
І я кажу людям, що це те місце, звідки розпочинаються величні історії - ці чотири перетини того, чим ви захоплені і те, в що, можливо вкладаються інші.
І більшість людей відповідають дуже добре на цю вправу.
Але одна з моїх студенток, першокурсниця на ім'я Шарлотта, не була переконана.
Шарлотта була дуже здібною в складанні переліків, але вона відмовлялася писати буль-які вірші.
"Місс", вона б сказала: "Я просто не цікава.
Я не маю нічого цікавого, щоб висловити. "
Тож я призначала їй перелік за переліком, і одного дня я доручила їй перелік
"10 речей, які я мусила-б вивчити до тепер."
Номером три в переліку Шарлотти було,
"Я повинна була-б тричі навчитись не западати на хлопців в моєму віці ".
Я запитала її, що це означає, І вона сказала:
"Місс, це ніби довга історія."
І я сказав:
"Шарлотто, це звучить доволі цікаво для мене."
І так вона написала свій перший вірш, любовний вірш, відмінний від будь-якого, що я колись чула раніше.
І вірш починався,
"Андерсон Купер - шикарний мужчина".
(Сміх)
"Ви бачили його на шоу 60 Minutes, змагаючись з Майклом Фелпсом в басейні - не прикритого нічим окрім плавок - поринаючим у воду, сповненим рішучості перемогти цього чемпіона за плавання?
Після зманання, він відкинув мокре, хмарково-біле волосся і сказав:
"Ти бог".
Ні, Андерсон, ти - бог. " (Сміх) (Оплески)
Тепер я знаю, що правило номер один, щоб бути крутою це здаватися байдужою, ніколи не визнавати, що будь-що лякає тебе вражає або хвилює.
Хтось якось сказав мені: це наче ось так так прогулюватись життям.
Ти захищаєш себе від усіх несподіваних страждань чи болю, що можуть трапитись.
Але я намагаюся йти по життю ось так.
І так, це означає нахапатись всіх цих стражданнь і болю, але це також означає, що, коли красиві, дивовижні речі просто падають з неба, я готова, зловити і їх.
Я використовую розмовну поезію, щоб допомогти моїм студентам знову відкрити для себе чудо, боротися зі своїми інстинктами бути спокійним і байдужим і, натомість, сповідувати активне занурення в усе, що відбувається довкола них, , щоб вони могли інтерпретувати це, і створювати щось з цього.
Не те, щоб я думала, що розмовна поезія є ідеальною формою мистецтва.
Я завжди намагаюся знайти найліпший спосіб розповісти, кожну історію.
Я пишу мюзикли, я роблю короткометражні фільми, поруч з моїми віршами.
Але я викладаю розмовну поезію тому що вона доступна.
Не кожен може читати ноти чи має камеру, але кожен може в певний спосіб спілкуватися, і в кожного є історії , з яких решта нас може повчитись.
Крім того, розмовна поезія робить можливим негайний зворотній зв'язок.
Це не рідкість для людей - почуватись одинаками або, що ніхто не розуміє їх, але розмовна поезія вчить, що якщо у вас є можливість заявити про себе і мужність, презентувати ці розповіді і думки, - ви можете бути винагороджені кімнатою ваших однолітків, або вашою громадою, що слухатиме.
А може - навіть і гігантською дівчиною в балахоні, що матиме зв"язок з тим, чим ви поділились.
І це дивовижне усвідомлення, надто, коли вам 14.
Крім того, тепер з YouTube, той зв'язок навіть не обмежений цією аудиторією.
Мені так пощастило, що є цей архів виступів яким я можу поділитися зі своїми учнями.
Це відкриває навіть більше можливостей для них, знайти поета чи вірш пов'язаний з ними.
Це принадливо - щойно ви зрозуміли це - є спокуса - продовжувати той самий вірш, чи продовжувати розповідати ту ж історію, знову і знову, після того як ви з'ясували, що він здобуде вам оплески.
Цього не достатньо, просто навчити, що ти можеш виражати себе, ти маєш рости та досліджувати і йти на ризик і кидати собі виклик.
І це крок третій: сповнити справу що ти робиш особливостями, що роблять тебе тобою, навіть тоді, коли ці речі постійно змінюються.
Тому що третій етап ніколи не закінчується.
Але ти не розпочнеш третього етапу, доки не подолаєш перший:
"Я можу".
Викладаючи я багато подорожую, і я не завжди можу спостерігати як всі мої студентіи, досягають їх третього етапу, але мені дуже пощастило з Шарлоттою, , подорож якої я спостерігала весь час, доки вона розгорталася.
Я спостерігала як вона зрозуміла, , що вкладаючи речі, в правдивість яких вона вірить, в те що вона робить, вона може створювати вірші, які може написати тільки Шарлотта -- про очні яблука і ліфти, і Дослідницю Дору.
І я намагаюся розповідати історії, що тільки я можу розповісти - як цю історію.
Я провела багато часу, вигадуючи найкращий спосіб розповісти цю історію, і я роздумувала, чи кращий спосіб має бути презентацією PowerPoint чи короткометражним фільмом - і де саме був початок або середина, чи завершення?
І я думала, чи я нарешті дістанусь кінця цієї промови, і, зрештою, чи розберусь я в цьому всьому, чи ні.
І я завжди гадала, що мій старт відбувся в Bowery Poetry Club, але цілком можливо, що це було набагато раніше.
При підготовці до TED, я відшукала цю сторінку щоденника в старому журналі.
Гадаю, 54-те грудня, ймовірно, мало бути 24-тим.
Очевидно, що коли я була дитиною, Я безумовно йшла життям на кшталт цього.
Я думаю ми всі так йшли.
Я хотіла б, допомогти іншим знов відкрити це диво - хотіти зайнятись цим, хотіти навчатись, хотіти ділитись тим, чому вони навчилися, тим, що вони виявили правдивим і тим, що вони досі з'ясовують.
Тож я б хотіла закінчити цим віршем.
Коли вони бомбили Хіросіму, вибух сформував малу супернову, так що кожна жива тварина, людини чи рослина , які зазнали прямого контакту з променями цього сонця - миттєво перетворилися на попіл.
І те, що залишилося від міста незабаром відправилось слідом.
Тривале ураження ядерним випромінюванням спричинило те, що все місто і його населення перетворились на порох.
Коли я народилася, казала мама, я роздивилася лікарняну кімнату з поглядом, що промовляв:
"Це? Я вже це проходила".
Вона каже, що я маю старі очі.
Коли мій дідусь Генджі помер, мені було всього п'ять років, але я взяла маму за руку і сказала їй:
"Не хвилюйся, він повернеться немовлям".
І все ж, для того, хто ніби-то вже це проходив, я ще досі нічого не зрозуміла.
Мої коліна все ще підгинаються щораз, коли я опиняюсь на сцені. Моя самовпевненість може бути виміряна чайними ложками, вмішаними мою поезію що досі завжди смакує смішно на моєму язику.
Але в Хіросімі, деякі люди були начисто витерті, лишивши по собі тільки годинники чи сторінки щоденників.
Тому байдуже, що я маю перепон вдосталь , щоб напхати всі мої кишені, - я все намагаюся, сподіваючись, що одного разу я напишу вірш який я зможу гордо залишити на музейній експозиції як єдиний доказ того, що я існувала.
Мої батьки назвали мене Сара, що є біблійним ім'ям.
В первинній історії Бог сказав Сарі, що вона може зробити щось нездійсненне, і вона засміялась, тому що перша Сара, - вона не знала, що робити з неможливим.
А я?
- Ну, я теж не знаю, але я бачу неможливе щодня.
Неможливе - це намагатись об'єднатись в цьому світі, силуючись втриматись за інших, доки все вибухає довкола вас, знаючи, що доки ти говориш, вони не просто чекають своєї черги говорити - вони чують тебе.
Вони відчувають саме те, що ти відчуваєш, в той самий час, що й ти.
Це те, чого я прагну щораз, коли відкриваю рота - цього неможливого зв'язку.
Там у Хіросімі э шматок стіни, , який був суцільно випалений дочорна радіацією.
Але спершу людина, що сиділа там блокувала камінь від потрапляння випромінювання.
Єдине, що залишилося зараз є перманентна світла напівтінь.
Після бомби, фахівці заявили, що знадобиться 75 років щоб на уражених радіацією грунтах Хіросіми коли-небудь будь-що виросло знову.
Але тієї весни нові пуп"янки з"явилися з землі.
Коли я зустрічаюся з вами - в той момент я більше не частина вашого майбутнього.
Я починаю швидко долучатись до вашого минулого.
Але в цю мить, я розділяю ваше сьогодення.
А ви - ви розділяєте зі мною моє.
І це найбільший дарунок з усіх.
Тож якщо ви скажете мені, що я можу зробити неможливе, я певно з вас посміюся.
Я ще не знаю, чи я можу змінити світ, бо я так багато ще не знаю про нього - і я не так багато знаю також про реінкарнацію, але якщо ви змушуєте мене сміятись достатньо гучно, інколи я забуваю в якому сторіччі я знаходжуся.
Це не перший мій раз тут.
І це не останній мій раз тут.
Це не останні слова якими я поділюся.
Але, про всяк випадок, - я з усіх сил намагаюся зрозуміти все вірно вже цього разу.
Дякую!
(Оплески)
Дякую!
(Оплески)
Дякую!
(Оплески)
Якщо х це ціле число, до яких інших множин належить х?
І ми вже бачили в декількох попередніх відео як я зазначив, що поняття множини цілого числа є дещо невизначеним.
Інколи ціле число означає від'ємне ціле число.
А часом це означає всі цілі числа.
Але в цьому контексті, і я власне звернув увагу на саме питання авторів та стандарти, які їх зацікавили
Тож на їх погляд , коли вони вживають поняття цілі числа, вони мають на увазі натуральні цілі числа.
Тож вони мають на увазі 0, 1, 2, 3, і так далі.
Я також звернував увагу на те, до чого вони зверталися.
І пам'ятайте, це лише стосовно питання авторів. це не відноситься до того, як кожен розглядає ці поняття.
Але вони розглядають натуральні числа лише як позитивні.
Я говорим вам в попередніх відео, що деякі люди розглядають натуральні числа лише як позитивні, проте дехто вважає і 0 натуральним числом.
Але в цьому контексті це лише позитивні цілі числа.
Треба було сказати не позитивні числа, а позитивні цілі числа.
Звичайно, що числа між цілими числами, сюди не входять.
Тож в цьому випадку числа натуральні.
Ви побачити й інші випадки, де ці числа будуть використовуватися як натуральні.
У цьому контексті натуральними числами є 1,2,3,4 і так далі.
І звичайно, така неясність не виникає щодо цілих чисел. Тут всі зійшлись в думках.
Цілі числа, як ви знаєте, можуть бути довільно негативними і потім негативне 3, негативне 2, негативне 1,0,1,2,3.
І ви можете продовжити в напрямку позитивних.
Отже, якщо х це ціле число, тож коли вони говорять цілі числа, вони мають на увазі натуральні.
До яких інших множин належить х?
Тож, якщо це ціле число, воно може бути будь-яким з цих чисел.
І всі ці числа також цілі.
Множина цілих чисел, яку, як правило, використовують, це ця множина, що тут.
Це підмножина цілих чисел.
Тож ми знаємо, що х це також ціле число. х також належить до цілих чисел.
Це означає, що воно належить до множини. х також належить до цілих чисел.
Але він не належить до натуральних чисел, принаймі у тому значенні, як вони це пояснили.
Тому що х може бути 0.
0 розглядається як ціле число, але якби х був 0, він би не належав до натуральних чисел.
Тож ми не можемо стверджувати, що він натуральне число.
Все, що ми можемо сказати, це те, що він точно ціле число. І точно раціональне.
Тому що кожне ціле число можна поділити на 1 і представити у вигляді дробу.
Тож х належить до раціональних чисел.
І звичайно також до дійсних чисел, що є найбільшою з множин, що ми знаєм.
Ми дивилися на ці дивні риси Марсу.
Це те, що ми називаємо "лінійними ярами" за їх продовгувату форму.
Їх довжина може сягати до 2 км., що трохи більше за милю.
Насправді, вони є дуже дивними через те, що вони спочатку йдуть на схил, а потім різко закінчуються западиною.
Багато рис Землі, що є схожими, зникають в Аллювиальній рівнині тому, що речовина спускається згори вниз.
Вони не мають порогу, вони мають лише западину в кінці.
Тому нам цікаво як вони могли сформуватися.
Заморожений вуглекислий газ накопичується на поповерхні і ми вважаємо, що ця маса тиснутиме та формуватиме крижані плити та блоки.
Ми купили трохи замороженого вуглекислого газу в вигляді сухого льоду і поклали його на схилі дюни, штовхнули його вниз та побачили, що сталося.
Нахил більшості дюн становитиме 33 градуси, і це досить крутий схил.
Отже, те саме ми зробили з брилою льоду - в результаті пісок промок і брила не рухалася.
Ми повторили цей експеримент з дерев'яною брилою - вона посунулася на 3 дюйми та зупинилася.
Від брили сухого льоду ми очікували трохи більшої активності, але ми аж ніяк не очікували, що вона буде рухатися, рухатися, і рухатися аж до самого низу.
Проте, навіть з іншого боку дюни, яка має кут нахилу близько 6 градусів, і є майже плоскою, коли ми також поклали блок і штовхнули його, він з'їхав аж до самого низу.
Єдиною причиною чому він зупинився були кущі біля підніжжя дюни.
Сухий лід, при нагріванні, перетворюється на газ, що при випаровуванні тисне на пісок.
Через кілька годин він вигорнув маленьку діляночку.
В результаті у нас з'явиласа така ж ділянка як і на Марсі.
Вони будуть рухатися вниз тієї дюни та прорізати неглибоку впадину.
Коли брили льоду знаходяться на пісчаній поверхні, цей пісок є трішки теплішим.
В результаті цього формуються повітряні подушки.
Які трішки підіймають брили так, що коли вони рухаються вперед, вони ніби змащені чимось і в результаті можуть рухатися дуже легко.
Коли брила досягає низу, замість того, щоб просто залишатись на місці, через нагрівання поверхні вона зникає, і в результаті може утворити яму.
Я з нетерпінням чекаю того дня, коли астронавти братимуть участь в новій області екстремальних видів спорту.
Вони могли б кататись на сноуборді зі схилів, покритих подушкою вуглекислого газу.
Вони могли би просто "гасати" цими схилами.
Це було б дивовижно.
Програма
GLOBAL IMPACT
AWARDS
Google
Уявіть собі,
що технологія моніторингу в режимі реального часу може покращити доступ до чистої води
Уявіть собі, що система спостереження з повітря може запобігти браконьєрству зникаючих видів тварин
Уявіть собі, що ДНК індексування може захистити рідкісні види від незаконної торгівлі
Уявіть собі, що прямі мобільні платежі можуть допомогти сім'ям, що знаходяться на межі крайньої бідності
Уявіть собі, що малозабезпечені студенти мають змогу навчатися у кращих університетах
Уявіть собі, що засоби масової інформації виховують у дітей повагу до жінок
Компанія Google надає десятки мільйонів доларів новаторам, які не лише замислюються над цими ідеями, але й втілюють їх у життя.
Програма GLOBAL IMPACT AWARDS
Google g.co/globalimpactawards
Стівен:
Згідно з легендою, святому Луці було видіння Діви Марії з Немовлям, і потім він це видіння намалював.
Тому святий Лука став покровителем художників.
Бет:
Можна помітити, що очі святого Луки напівприкриті, тому ми розуміємо, що він не бачить Діву та Немовля перед собою, але бачить їх у видінні.
Стівен:
В деякому сенсі, це не є його картина.
Він буквально являється рукою янгола.
Картина св.Луки з Дівою Марією та Немовлям має деяку владну силу, тому що вона, фактично, належить не Луці, а Богу.
Бет:
Цікаво, що художник
Госсарт малює Діву Марію з Немовлям не з тої ж позиції, як святий Лука у його картині.
Можна тільки здогадуватися, як то було для художників, малювати божественні образи.
Як можна собі уявити Діву Марію?
Як можна зобразити Ісуса Христа?
Гадаю, це завжди складні питання для художників.
Вірно, немає жодних історичних згадок, як вони виглядали, тож якими правами володіє будь-який художник, який передає їх образи?
І ця проблема легітимності зображення таких образів піднята у верхньому правому кутку, де художник створив у сірих тонах скульптуру Мойсея. Ми розуміємо, що це Мойсей, бо він тримає дві дощечки з 10 законами. Бет:
Якщо ми озирнемось навколо, багато з того, що нас оточує, починало своє життя у вигляді різних гірських порід чи мулу, захованих під землею у різних місцях планети.
Звичайно, зараз вони не виглядають як гірські породи чи мул. Вони мають вигляд телекамер, моніторів, набридливих радіомікрофонів.
Саме цю магічну трансформацію я і намагався отримати у своїму проекті, який отримав назву - проект "Тостер".
Мене також надихнула цитата із Адамса Дугласа, і ситуація з книги "Автостопом по галактиці".
В описаній ситуації герой книги - це людина з 20 століття - потрапляє сам на невідому планету, населену народом примітивного технологічного розвитку.
І він ніби припускає, що так, він стане - для цих селян - він стане їхнім імператором і змінить їхнє суспільство завдяки його блискучим знанням технології, науки, різних елементів.
Та, звичайно, він розуміє, що без інших членів людського суспільства він ледве здатний зробити сендвіч, не кажучи вже про тостер.
Але в нього не було Вікіпедії.
Тож я подумав, гаразд, я спробую зробити електричний тостер з нуля.
Працюючи за принципом, що найдешевший електричний тостер буде і найпростішим для дослідження, я пішов і придбав найдешевший тостер, який тільки міг знайти.
Я приніс його додому, та був досить збентежений, коли виявив, що всередині цього предмету, який я купив лише за 3.49 фунтів, було 400 різних деталей, зроблених більш як зі 100 різних матеріалів.
У моєму розпорядженні не було цілого життя, щоб здійснити цей проект. Я мав, можливо, 9 місяців.
Тому я подумав, гаразд, почну з 5 матеріалів. Це були: сталь, слюда, пластик, мідь та нікель.
Я розпочав зі сталі: як отримати сталь?
Я пішов оббивати пороги до офісу Rio Tinto Chair з питань розширеного видобутку корисних копалин в Королівській гірничій школі, і спитав:
"Як ви робите сталь?"
Професор Сільєрс був дуже люб'язним і розповів мені про це.
Зі своїх неясних спогадів із шкільної освіти, я пам'ятав, що сталь роблять з чорного металу. Тож я зателефонував у залізний рудник і сказав:
"Привіт, я намагаюсь зробити тостер.
Можна я прийду і візьму трохи заліза?"
На жаль, коли я дістався туди - з'явився Рей.
Він недочув і думав, що я прийду, тому що збираюся зробити постер, тож він не був готовий взяти мене у рудник.
Я трохи понив, і все-таки вмовив його.
Це був складчастий вапняк, створений морськими організмами 350 мільйонів років тому у гарній, теплій, сонячній атмосфері.
Вивчаючи геологію, можна побачити що сталося в минулому, а відбулися приголомшливі зміни.
Томас Твейтс:
Як ви бачите, в них висіли різдвяні прикраси.
І, звичайно, ця шахта вже не була діючою, адже, хоча Рей і був там шахтарем, шахта була закрита, а потім знову відкрита як принада для туристів.
Вона, звичайно, не може конкурувати у ряді процесів, які відбуваються у Південній Америці, Австралії, чи будь-де.
Все-таки, я взяв свою валізу, наповнену залізною рудою, і приволочив її назад у Лондон на потязі, та тоді я зіткнувся з проблемою:
Добре, але як же перетворити цю породу у деталі для тостера?
Тож я знову пішов до професора Сільєрса, і він сказав:
"Сходіть у бібліотеку".
Я сходив і погортав студентські підручники з металургії - та вони не мали ніякої користі для того, що я намагався зробити.
Адже, звичайно, вони не розповідають як це зробити, якщо ви хочете зробити це самі, а у вас немає плавильного заводу.
Врешті, я пішов у Бібліотеку історії науки і знайшов цю книгу.
Це перший підручник з металургії, написаний на Заході, принаймні.
А на цій гравюрі ви можете побачити те, що я врешті зробив.
Але замість роздувальних міхів, у мене був садовий порохотяг.
(Сміх)
Під час проекту повторювалась одна цікава річ: чим менший розмір того, над чим ви збираєтесь працювати, тим далі вам треба повернутись назад у часі.
А це після дня і половини ночі плавлення заліза.
Я витягнув цю речовину, але це не було залізо.
Та на щастя, в мережі я знайшов патент для індустріальних печей, які використовують мікрохвилі, тож після 30 хвилин на повній потужності мені вдалось завершити цей процес.
Отже, наступне - (Оплески)
Наступне, що я намагався добути - мідь.
Цей рудник також колись був найбільшим в світі по видобутку руди.
Зараз все змінилось, та я знайшов професора геології, який вже на пенсії. Він спустив мене вниз та сказав:
"Гаразд, я дозволю тобі взяти трохи води з рудника."
Цю воду мені так потрібно було дістати, тому що вода, яка проходить через рудник, стає в певній мірі кислотною та починає збирати, розчиняючи, мінерали з рудника.
Гарним прикладом цього є Ріо Тінто, що в Португалії.
Ви можете побачити, що в ній розчинено дуже і дуже багато мінералів.
Настільки багато, що це справжній дім для бактерій, які дуже люблять токсичні, кислотні умови.
Тим не менше, вода, яку я привіз з острова Англсі, де знаходиться рудник, містила достатньо міді для штирів мого електричного штепселя.
Наступне, що я зробив - поїхав у Шотландію добути слюду.
Слюда - це мінерал, який є добрим ізолятором і дуже добрим для електроізоляції.
Це я видобуваю слюду.
Останній матеріал, про який я розповім вам сьогодні - пластик.
Адже, без сумніву, мій тостер мусив мати пластиковий корпус.
Пластик - визначальна ознака дешевих електротоварів.
Оскільки пластик виробляють з нафти, я зателефонував у "Брітіш петролеум" (велика британська нафтова компанія) і провів добрих півгодини, намагаючись переконати піар офіс "Брітіш петролеуму", що це буде фантастичною нагодою для них відправити мене на нафтову вишку і дозволити набрати глечик нафти.
"Брітіш петролеум" мають трохи більше клопотів зараз. Та навіть тоді я не зміг їх переконати. Вони сказали:
"Гаразд, ми вам зателефонуємо", але так і не зателефонували.
Тож я задумався над іншими способами зробити пластик. Взагалі, пластик можна зробити і з рослинних олій, а також з крохмалю.
Ось моя спроба зробити пластик з картопляного крохмалю.
І деякий час все виглядало досить добре.
Я вилив його у форму, яку ви зараз бачите, і яку я зробив зі стовбура дерева.
Це виглядало непогано деякий час, але я залишив його надворі, тому що його слід було висушити. Та, на жаль, коли я повернувся - там були слимаки, які поїдали негідралізовані шматочки картоплі.
Я відчайдушно вирішив, що зможу придумати щось інше.
Зараз геологи назвали - взагалі вони ще дискутують чи називати - вік, в якому ми живемо - вони сперечаються чи вважати це новою геологічною ерою під назвою Антропоцен - вік Людини.
І все це тому, що геологи майбутнього ніби побачать різку зміну у нашаруваннях порід, які зараз відкладаються.
І раптово вони ніби стануть радіоактивними через Чорнобиль та близько 2 000 ядерних бомб, підірваних з 1945 року.
Відбудеться також процес вимирання - ніби раптово зникнуть скам'янілості.
Тож, я подумав, що можна знайти синтетичні полімери, пластик - у гірській породі.
Отже, я шукав пластик і вирішив, що можна добути трохи цієї сучасної породи.
Я відправився у Манчестер відвідати місце під назвою "Axion Recycling".
Вони якраз знаходяться в самому центрі того, що називають WEEE, тобто європейської директиви по відходах електричних та електронних приладів.
Вона була створена, щоб спробувати справитись з горою мотлоху, який з'являється, якийсь час живе в наших домах, а потім відправляється на звалище.
Ось воно.
(Музика)
(Сміх)
Ось зображення мого тостера.
(Оплески)
Це він без корпусу.
А ось він на прилавку.
Дякую.
(Оплески)
Бруно Гіссані:
Я радив вам ввімкнути його раз в мережу.
ТТ:
Так, і я ввімкнув.
Не знаю, чи ви змогли побачити, та я так і не зміг зробити ізоляцію для проводів.
У садах Kew Gardens були переконані, що я не можу просто прийти і зрубати їхнє каучукове дерево. Тож проводи не були ізольовані. Таким чином, 240 вольт пройшли через ці саморобні мідні проводи та саморобний штепсель.
Близько п'яти секунд тостер працював, але потім, на жаль, цей компонент ніби розплавився.
Та, чесно кажучи, я вважаю це частковим успіхом.
БГ:
Томас Твейтс. ТТ:
Дякую.
Давайте подивимося чи ми можемо написати 59.2 відсотки (59.2 %) як десятковий дріб.
Що ж, 59.2% - це буквально означає 59.2 від сотні - що буквально означає 59.2 від 100 - що буквально означає 59.2 від 100 - що є тим самим, що і 59.2 ÷ 100.
Якщо ми поділимо 59.2 на 100, то що ми отримаємо?
Це теж саме що і 59.2 ÷ 100.
Якщо ми візьмемо 59.2 - якщо ми хочемо поділити це на 10, ми порухаємося на десяток один раз вліво.
Ми отримаємо 5.92.
Але ми хочемо поділити на 100. Отож, ми рухаємо десяток вліво знову.
Ми ділимо один раз на 10, а потім ще раз ділимо на 10.
Якщо ми поділимо на 10 двічі, ми буквально ділимо на 100.
Тож, ми рухаємо на десяток двічі вліво, і ми отримаємо 0.592.
Ми просто покладемо 0 ось сюди просто щоб роз'яснити речі.
І все.
Ми записали 59.2% у вигляді десяткового дробу.
Ми просто поділили це на сотню, що є діленням на 10 двічі, рухаємо десяток один раз вліво, а потім рухаємо ще раз.
Оскільки, ми ділимо на 100, то рухаємо десяток двічі вліво.
Давайте розглянемо ринок гамбургерів.
Це крива пропозиції і попиту для ціни і кількості гамбургерів, які продаються в день.
Якщо у нас є повністю необмежений ринок, ніякого втручання, немає податків, нічого подібного, і ми бачимо, що у нас є рівноважна ціна і рівноважна кількість.
Рівноважна ціна становить приблизно $ 3,75 за гамбургер.
Рівноважна кількість є трохи більше ... якщо я намалюю по-іншому, рівноважна кількість приблизно $3 - вибачте, 3,5 млн гамбургерів в день.
Подивимось ось тут нижче кривої попиту і вище за ціну
Ціна дорівнює $ 3,75 ось тут.
Вона позначає скільки цінності, скільки вигоди споживачі отримують понад те, що вони повинні оплатити.
Це споживчий надлишок.
Тепер, між цією ціною $3.75 і кривою пропозиції, ми маємо надлишок виробника.
Це те, на скільки більше виробники отримають для кожного гамбургера, відносно затрат на виробництво додаткового гамбургера.
Це надлишок виробника.
А тепер...
Насправді, ці цифри не реалістичні.
Я маю 3,5 млн гамбургерів в день.
Я цікавився ними перед зйомкою відео так от McDonalds, принаймні на основі інформації, яку я отримав, продає трохи більше 4 мільйонів гамбургерів в день в Сполучених Штатах.
Я не уточнив, чи це є гамбургери від одного постачальника чи декількох, але це нормальна кількість продажу в такій великій країні.
Не обов'язково брати гамбургери з McDonalds це загальний обсяг ринку гамбургерів в країні.
Ми робимо спрощене припущення, що всі гамбургери створені однаковими, та ми не знаємо, це не правда.
Зараз, уряд в цій гіпотетичній цивілізації каже, "Нічого собі, багато гамбургерів продається.
"Нам потрібно більше доходів для уряду на інші потреби або можливо, щоб погасити свої борги чи на щось інакше.
Таким чином, вони вирішили оподаткувати гамбургери.
Вони хочуть обкласти податком гамбургери.
І зроблять це просто.
Не потрібно навіть робити відсотковий податок.
Більшість податків становлять відсоток від ціни, замість цього я зроблю податок у розмірі $1 за гамбургер.
Давайте подумаємо про те, що це робить з надлишком, з ціною, і що доведеться платити людям за те, що вони отримають.
У будь-який момент, якщо ми подивимося на кривій пропозиції ось тут, для того щоб змусити когось зробити найперший гамбургер, вони повинні отримати принаймні $ 2 за нього, тому що це їх витрати. вони використовують певні ресурси - оренда, праця чи інші, які оцінюються в 2$.
Тож їм потрібно заплатити принаймі 2 $ для того, щоб вони виробляли гамбургери.
Чим більше гамбургерів ви хочете отримати, тим більше їм потрібно заплатити за додаткові гамбургери, тому що вони використовуватимуть такі ресурси, які могли б ефективніше використати для інших речей, ніж для гамбургерів.
Ви повинні платити їм все більше.
Це крива пропозиції, яку я спочатку намалював фіолетовим, це те що потрібно постачальникам для того щоб робити певну кількість.
Якщо ви хочете, щоб вони робили 3 млн. гамбургерів, Ви повинні бути готові заплатити за $ 3 млн. гамбургерів, тому що це їх витрати за ті додаткові гамбургери.
Тепер подумаємо, що буде коли ви додаєте податок.
Це те, що постачальники будуть отримувати або виробники отримуватимуть, але коли накладете податок, споживачам доведеться платити на долар більше.
І для того, щоб виготовляти стільки, постачальники захочуть отримати $3 за гамбургер, але тоді споживачам доведеться платити на $ 1 більше.
Для того, щоб виробники виготовляли 2 млн гамбургерів, їм потрібно заплатити стільки.
І ви заплатите близько $ 2.50, але тоді споживачі заплатять на 1 дол більше, ніж раніше
Їм доведеться платити стільки.
Для того, щоб змусити їх виробити усе, вам доводитися заплатити щонайменше $ 2, але потім, якщо постачальники або виробники отримують $ 2, споживачі платитимуть на $1 більше через податок.
В такому випадку крива пропозиції, із споживчої точки зору, збирається переміститися на долар більше, ніж крива пропозиції з виробничої точки зору.
Ця зміститься вгору на $ 1, тож буде приблизно ось так
Це буде виглядати приблизно так.
У кожній точці, бо це фіксований долар, це не відсоток, в кожній точці ця відстань буде $ 1.
Що тут відбувається?
Зі споживчої точки зору ми маємо нову ціну, яку потрібно платити.
Оскільки, зараз ця реальність не можлива більше.
Немає ніякої можливості, щоб споживачі заплатили $3.50 і виробники $3.50, також.
Таким чином, ми отримуємо нову рівноважну ціну і рівноважну кількість, тому що зараз з точки зору споживача, точка, в якій вони перетинаються, ось тут, що становить трохи більше $ 4 за гамбургер і це - злегка нижча кількість. давайте просто скажемо, щоб заокруглити числа, це близько 3 млн гамбургерів в день.
Що тут сталося?
Раніше ця область була суцільним надлишком.
Нижче цієї зеленої лінії був надлишок виробника вище зеленої лінії і нижче цієї кривої був споживчий надлишок.
Тепер ми втратили його частину.
Ми втратили цю частину, тож це наша втрата
Це вже не частина загального споживчого і виробничого надлишку.
Це чиста втрата.
Оподаткування вивело нас з ефективної ситуації, де ми мали максимальну кількість споживачів і надлишок виробника.
Це наш чистий збиток.
Скільки прибутку тепер отримає уряд?
Якщо ми припустимо, що це 3 мільйони, вони хочуть отримати 3 мільйони гамбургерів.
Це 3 мільйони, їм потрібно 3 млн. гамбургерів помножити на долар за гамбургер.
Дозвольте мені зробити так.
Ця площа буде Площею цього прямокутника, в помаранчевому кольорі
Ця довжина дорівнює 3.
Ця довжина дорівнює 3 мільйони, а висота - це долар.
Заштрихуємо це.
Висота - це долар
Це буде $ 1 висоти.
Податкових надходжень, які отримає уряд - це 3 млн помножити 1дол.
3 млн бургерів помножити на 1$, це буде $ 3 млн на добу, що цікаво, тому що, може бути, урядовці думали, що отримають більше, і вони кажуть:
"Там буде продаватись 3,5 млн гамбургерів в день, тож ми маємо отримати $ 3,5 млн." вони не усвідомлюють, що гамбургери подорожчали, тож попит знизився.
Фактична кількість чи фактична рівноважна кількість зараз тільки збирається бути 3 мільйони.
Вони змістили цей надлишок - надлишок споживача і надлишок виробника і ніхто не отримає ось це.
Ніхто не отримає цю білу частину, а ця оранжева частина додається в споживчий надлишок, так що тепер вони платять більше, ніж раніше.
Коротше кажучи - це різниця між вигодою, яку вони отримують і тим, що вони оплатили в будь-якій заданій точці, для будь-якого додаткового споживача, вигода менша і надлишок виробника менший.
Надлишок, який вони отримують від кожного гамбургера в порівнянні з його вартістю тепер менший.
Надлишок виробника в даний час скоротився в цій області, і ці криві -- тож ми не можемо просто обрахувати площу трикутників.
Ми обрахуємо площу цих кривих.
Тоді споживчий надлишок був перенесений в цій області над помаранчевим
Уряд, здебільшого, вводить податки, щоб отримати певну вигоду і це може бути податок на прибуток або це може бути податок з продажів, як тут, але коли вони це роблять, для нас це неефективно і це викликає деякий, залежно від того, як ці криві сформовані, це викликає чисті втрати.
Деяка щонайменша вигода з цього зникає, тому це дозволяє принаймі уряду отримати дохід залежно від того, як ви до цього ставитесь.
Ми вже витратили багато часу на розгляд шести різних сценаріїв, які знаходяться на кривій виробничих можливостей, а це означає, що в будь-якому з цих сценаріїв ми досягаємо ефективності виробництва.
І це стосується як цих сценаріїв, так і будь-якої іншої точки на цій кривій.
Таким чином, ми досягли ефективність для будь-якої точки на цій кривій [Дозвольте перейти правіше] ефективність виробництва, що означає .....
Іншими словами, в тій чи іншій точці кривої, як тільки ви захочете збільшити на одиницю один параметр, то ви повинні відмовитися від іншого.
Так, наприклад, якщо ви знаходитесь в точці С, і ви, якщо хочете більше кроликів,
Якщо ви захочете ще одного кролика, то вам доведеться відмовитися від деяких ягід.
Або, якщо ви перебуваєте в точці С і ви хочете більше ягід, то вам доведеться відмовитися від деяких кроликів.
Це стосується будь-якої точки на кривій виробничих можливостей.
Точка ось тут [дозвольте мені позначити її в іншим кольором]
Отже, в цій точці ви не досягли ефективності виробництва, тому що ви можете отримати більше кроликів і нема необхідності відмовлятися від будь-яких ягід.
А ви могли б перейти до сценарію В.
Або, ви можете зібрати більше ягід, і не потрібно відмовлятися від кроликів.
І ви перейдете до сценарію D.
Так що, це ось тут є неефективним.
Тепер, із цим все добре.
У всіх із цих шести сценаріїв ми досягли ефективності виробництва.
Але які з них ми вибираємо?
Як ми вирішуємо розподілити наш час?
Отже, в цьому відео я хочу розглянути поняття " ефективність розподілу ресурсів " .
А це дещо суб'єктивно, виходячи із вигод ... наших вигод, як мисливців-збирачів.
Але принаймні це наштовхує нас на думку: що саме із вищеназваного найкраще відповідає нашим уподобанням?
Для цього, я пригадаю наше останнє відео.
В останньому відео ми говорили про граничну вартість кожного додаткового кролика.
Ми сказали, що альтернативна вартість кожного додаткового кролика і альтернативна вартість однієї додаткової одиниці насправді є граничною вартістю.
Давайте просто запишемо ці різні сценарії.
Ці [сценарії],
Давайте напишемо сценарії скорочено.
Давайте подумаємо про граничну вартість одного додаткового кролика, [я просто намалюю кролика тут] одного додаткового кролика.
І це буде подано в ягодах.
Гаразд, давайте почнемо зі сценарію F, пригадуємо з останнього відео.
Перебуваючи у сценарії F, якщо ми хочемо впіймати одного додаткового кролика, то нам прийдеться відмовитися від 20 ягід.
У сценарії Е, якщо ми перебуваємо в сценарії E і ми хочемо ще одного кролика, то тепер ми повинні відмовитися від 40 ягід.
Так, гранична вартість ще одного кролика становить сорок ягід.
Тепер давайте перейдемо до сценарію D і я заохочую вас зробити паузу і повторити це самостійно.
Давайте попрацюємо трошки.
Сценарій D.
Вартість одного додаткового кролика становить 60 ягід.
Ви переходите до сценарію С.
Їхня вартість тепер становить 80 ягід.
Нарешті ми перейдемо до сценарію В.
Вартість одного додаткового кролика означатиме відмову від 100 ягід.
І я навіть не буду переходити в сценарій А, тому що в цьому випадку у вас не буде можливості впіймати жодного кролика.
У вас більше немає ягід, від яких можна було б відмовитись.
Отже, це є всі можливі сценарії та їхня гранична вартість, і ми можемо позначити їх на лінії.
Отже, дозвольте мені зробити це ось тут.
Це буде корисно.
І так, дозвольте мені намалювати одну вісь ось тут.
Одну вісь тут, і давайте позначимо різні сценарії.
Отже, дозвольте мені зробити це в тому ж порядку.
Давайте назвемо цей сценарій F, сценарій E (я позначу це одним кольором), сценарій D, сценарій С і сценарій В.
Насправді, замість того, щоб робити це таким чином, дозвольте мені говорити про це з точки зору кількості білок.
У сценарії F, якщо ви пам'ятаєте ... О, не білок, а кроликів.
У сценарії F, у вас немає кроликів. ..нуль, один, два, три, чотири, п'ять.
Так, це є кількість кроликів, не білок, кількість кроликів, які ви в середньому можете зловити щодня.
А по вертикальній осі, ось зараз, я хочу представити граничну вартість, граничну вартість у ягодах.
Отже, це буде від 20 до 100.
Скажемо, це буде двадцять, сорок, шістдесят, вісімдесят і сто.
Так сценарій F, це коли ми мали нуль кроликів і гранична вартість спроби впіймати ще одного кролика була відмовою від двадцяти ягід.
Так, сценарій F є ось там.
Сценарій E - це той, в якому ми вже мали одного кролика і думали про граничну вартість ще одного. Так от, це є сценарій Е.
Це є ось там.
Це є сценарій D - гранична вартість становить 60.
У нас вже є два кролика і ми думаємо про те, щоб впіймати третього.
Це є сценарій D.
І сценарій С - у нас вже є три кролика і [ми] думаємо про полювання на четвертого - це є сценарій С.
І, нарешті, сценарій B, де у нас вже є чотири кролика, ми маємо намір отримати п'ятого а для цього слід відмовитися від 100 ягід, щоб отримати цього п'ятого кролика.
Так от, це є сценарій B.
Що я тільки що зробив - представив граничну вартість, а це є точки на нашій кривій граничної вартості, наша гранична вартість виступає як функція від кількості кроликів, які ми маємо.
Отже, дозвольте мені з'єднати всі точки.
І в цьому випадку, ми отримали лінію.
Це не обов'язково повинна бути лінія, але в багатьох вступних економічних курсах, для спрощення це часто представлено у вигляді лінії.
Отже, дозвольте мені провести лінію прямо тут.
Це є наша гранична вартість як функція від кількості кроликів, які ми маємо.
Насправді, мені слід намалювати цю вісь.
Дозвольте мені це скопіювати та вставити.
Отже, дозвольте мені вирізати це.
І дозвольте мені вставити це, тому що це повинно бути на нулю ось тут.
Проігноруємо цю маленьку лінію ось тут.
У вас є гранична вартість як функція від ягід.
Але ми ще не знаємо, який вибрати сценарій, і думаючи про це, я хочу представити поняття "гранична вигода", позначу його як ГВ.
Гранична вигода від додаткового кролика, і ще раз ми збираємося записати її в ягодах.
Гранична вигода має місце в такій ситуації: якщо ми є мисливцями-збирачами і нам цікаво, перебуваючи в одному з цих сценаріїв, скільки ми б заплатили якомусь гіпотетичному магазину в ягодах.
Може, цей магазин продає тільки кролики і приймає тільки ягоди.
Скільки б ми заплатили їм в ягодах за додаткового кролика?
І давайте не будемо навіть дивитися на цей стовпець зліва.
Отже, ми перебуваємо в сценарії F - і ви пам'ятаєте, сценарій F є прямо тут.
У нас немає ніяких кроликів - скільки ми готові заплатити?
У нас немає ніяких кроликів, але ми маємо тонну ягід.
Таким чином, в сценарії F у нас немає кроликів, але у нас є 300 ягід.
Якщо у нас немає кроликів, а є багато ягід, то скажемо: "у нас є багато ягід і ми могли б бути націлені на отримання кролика".
Ми були б готові платити багато в ягодах за кролика.
Отже, припустимо, що ми заплатили б 100 ягід цьому гіпотетичному магазину за кролика.
Тепер, припустимо, що ми знаходимося в сценарії Е, скільки б ми платили цьому гіпотетичному магазину?
Ну, в сценарії Е у нас вже є один кролик і у нас є менше ягід, потреба у додатковому кролику не критична, і у нас є вже менше ягід.
Таким чином, ми не готові віддати багато ягід за іншого кролика.
Тому, можливо, ми тільки пропонуємо 80 ягід.
Тоді перейдемо до сценарію D, у нас вже є два кролика, і у нас є ще менше ягід.
Так що ми готові дати ще менше ягід за кролика.
Це те, що ми б заплатили в цьому магазині, виходячи із наших поточних вигод.
Тоді ми можемо пройти весь шлях до сценарію C - і це є суб'єктивно.
Це не та річ, яку можна виміряти.
Вона заснована на певній вигоді для людини, у даному випадку вигоді мисливця-збирача.
Сценарій C - добре, навіть більше - у них вже є кілька кроликів, навіть менше ягід.
Таким чином, вони будуть платити ще менше.
Тоді, нарешті, сценарій B, вони мають багато кроликів і ще менше ягід.
Вони б заплатити дуже мало за додаткового кролика.
Отже, давайте побудуємо граничну вигоду як функцію від кількості кроликів, які є в наявності.
Так, якщо ми перейдемо до сценарію F, то гранична вигода, виходячи з цього маленького уявного експерименту, становитиме 100.
У сценарії Е, гранична вигода буде - скільки ви гіпотетично готові платити в ягодах?
Тепер це 80 ягід.
У сценарії D - це 60 ягід.
У сценарії С - 40 ягід.
Так, сценарій С прямо тут, і в сценарії С - 40 ягід.
У сценарії B - це 20 ягід.
Тепер ми не просто представляємо граничну вартість, ми представляємо граничну вартість і граничну вигоду в ягодах.
Крива граничної вигоди, яка насправді є лінією, для спрощення, - виглядає так.
З урахуванням цього, це є крива граничної вигоди.
Граничною вигодою є функція кількості кроликів яку ми вже маємо.
І це є гранична вартість представлена як функція від кількості кроликів.
Тому, коли я кажу E, то це ситуація E.
Це є ситуація D.
Це є також ситуація С.
Це є гранична вигода в ситуації В.
Враховуючи це, що би я зробив?
Це дійсно є мої вигоди.
Як би я раціонально поступив?
Якщо я перебуваю у ситуації F. У мене немає кроликів.
Я вже знаю, у 20 кроликів мені би обійшовся ще один додатковий.
Але я вже сказав, що я готовий заплатити 100.
Щоб отримати додаткового кролика, я повинен заплатити 20 ягід.
Але я вже сказав, що я готовий заплатити 100 ягід, щоб отримати додаткового кролика.
Отже, я хотів би рухатися по кривій.
Я дійсно хочу отримати більше кроликів.
Я сказав, що готовий заплатити 100 ягід за кролика.
Це б мені коштувало тільки 20 ягід за кролика.
Я повторюю, що хочу отримати більше кроликів.
Іншими словами, гранична вигода є набагато вищою за граничну вартість ось тут.
Так що я буду йти вперед і пробувати впіймати більше кроликів.
Це навіть стосується сценарію Е.
Гранична вигода додаткового кролика означає набагато більше для мене, аніж гранична вартість.
Так що я готовий впіймати більше кроликів.
Так, сценарій Е - я все ще намагаюся впіймати більше кроликів.
Я все ще хочу рухатися вздовж кривої виробничих можливостей в загальному напрямку.
Тепер, що відбувається, коли я перебуваю в
Що відбувається, коли я наближаюся до D?
Так, якщо я перебуваю в цьому сценарії ось тут
Це не є один з моїх еталонних сценаріїв.
Але якщо я не помиляюся, моя гранична вартість є нижчою, аніж моя гранична вигода.
Я все ще хочу впіймати більше кроликів на шляху до сценарію D.
У сценарії D я буду трохи нейтральним.
Я готовий заплатити 60 ягід за кролика.
Але від чого доведеться відмовитися, щоб отримати додаткового кролика.
Давайте трошки подумаємо над сценарієм D.
Я просто обведу його ось тут.
Це виглядає досить цікаво.
Тепер давайте ... зараз ми хочемо зробити дещо за межами сценарію D.
Так, якщо я в цій точці ось тут, якщо я працюю достатньо, щоб отримати в середньому 2,5 кролика вдень, чи я ... чи є для мене сенс спробувати впіймати більше кроликів?
У той момент, вигода від отримання додаткового кролика є меншою, ніж вартість його отримання.
У той час, якщо я намагаюся отримати іншого кролика, то я отримую менше користі від нього, аніж є його вартість.
Так, я безумовно не хочу рухатися повз D.
Я досягаю ефективності розподілу ресурсів, де моя гранична вартість і гранична вигода є рівними.
Виходячи із видуманих чисел у цьому прикладі, ви хочете зупинитись на сценарії D.
Ми досягли ефективності розподілу ресурсів.
Гранична вартість як функція від наших кроликів і гранична вигода нашої функції кроликів є рівними. Переклад на українську:
Три скульптури Серра були сформовані та збудовані для цієї кімнати.
Їх завезли через 40-футові двері, що відчиняються у пустому просторі, близько музею. І кожна важить від 100 до 200 тон.
Одна з них називається "Стрічка", що визирає горизонтально на більше ніж 70 футів.
Ця частина відкриває свою кривизну через нове лекало.
Вона не стосується внутрішніх частин, що були раніше.
Це зовсім інакший словник.
Я б радив вам пройтися кожним відрізком.
Можна йти всередині і ззовні вічно, якщо вам подобається, і ніколи не зупинятися.
4 об"єми, що рухаються всередину і ззовні, так само і частина.
Є викрут між серединою та ззовні, що здається постійно тривалим, також є певні проміжки, у які заходиш, і думаєш, що вже тут був, але розумієш, що ще ні.
І відчуваєш, що це все схоже, але воно все різне.
Важко сказати чим один проміжок відрізняється від іншого.
Повний лист заліза, як він хвилеподібно рухається через простір, постійно змінюючись, як його інтер"єр/екстрер"єр постійно міняються.
Серра казав, що скульптура створює нові простори всередині архітектури кімнати.
Якщо б вона була пустою, було наче поле простору, зв'язаний цими стінами.
Але тоді піди у такий відрізок, і ти матимеш справу з об"ємом скульптури, а не об"ємом архітектури цієї кімнати.
Серра працював над "Стрічкою" у серії дюйм-до-футової-шкали свинцеві моделі.
Я будував "Стрічку" у макетах близько трьох років, тоді я побудував це в сталеливарному заводі, і пішов подивитися на це.
Це точно був новий досвід. І я не знав, що з цим робити декілька днів.
Це не питання якості. Я не розумів його простір і це здивувало мене.
Нарешті Серра відчув, що він має силу цієї скульптури і її новоствореної форми.
Я думав, що воно навіть краще, ніж воно було насправді.
Коли дивишся на 40 років роботи, ти порівнюєш, і я думаю, це так само цікаво, як і щось інше у виставці.
Серра спитали, чи "Стрічка" привела його до нових течій.
- Я думаю, вона вже зробила це, так.
Зараз ми переживаємо приголомшливий і безпрецедентний момент, коли розподіл сил між чоловіками та жінками дуже швидко змінюється, а в багатьох найважливіших сферах жінки, фактично, беруть усе під свій контроль.
Моя мама не вчилася в коледжі.
Як і більшість її ровесниць.
А зараз на кожних двох чоловіків, які отримали вищу освіту, припадає три жінки.
Цього року жінки вперше склали більшість працездатного населення Америки.
Вони домінують у численних професіях: лікарі, юристи, банкіри, бухгалтери.
Сьогодні понад 50% менеджерів - жінки.
Серед 15 інших професій, які, за прогнозами, стануть популярними наступного десятиріччя, жінки домінують в усіх, за винятком двох.
Отож у глобальній економіці жінки успішніші за чоловіків, вірите ви в це чи ні.
Ці економічні зміни активно впливають на нашу культуру: придивіться до сучасних романтичних комедій, до шлюбів, до побачень, і до сучасних супергероїв.
Тривалий час образ американського чоловіка виглядав так - суворий, сильний, контролює особистий простір.
Кілька років тому Ковбоя Мальборо відправили на пенсію, і замінили його цим жалюгідним екземпляром, пародією на американських чоловіків.
Ось що ми бачимо в сучасній рекламі.
Фраза "хлопчик-первісток" так глибоко проникла в нашу свідомість, що сама лише статистика шокувала мене.
В американських репродуктивних центрах 75% пар хочуть дівчаток, а не хлопчиків.
У країнах, для яких така ситуація абсолютно невластива, як-от Південна Корея, Індія і Китай, строге патріархальне суспільство стає поблажливішим. Сім'ї більше не хочуть, щоб їх першою дитиною був виключно хлопчик.
Задумайтесь над цим, просто розплющіть очі і з'єднайте всі точки між собою, і ви побачите, що докази є всюди.
Вони є у списках випускників, на роботі, у прогнозах щодо ринку праці, у шлюбній статистиці, у виборах в Ісландії, про які я розповім пізніше, і в соціологічних опитуваннях в Південній Кореї щодо бажання мати сина. Щось дивовижне і безпрецедентне відбувається з жінками.
Безумовно, приголомшливе зростання ролі жінок відбувається не вперше.
На думку спадають 20-ті і 60-ті роки.
Але різниця в тому, що раніше причиною був палкий феміністичний рух, який зосередився на власних бажаннях, а цього разу справа не в запалі, і тут не йдеться про рух.
Це просто факти сучасної економіки.
Період тривалістю 200 000 років, коли чоловіки були ватажками, очевидно добігає кінця, вірите ви в це чи ні. Саме тому я й говорю про "кінець чоловіків".
Звертаюся до всіх присутніх чоловіків - зараз не час "відключитися" або закидати мене помідорами, бо суть в тому, що це стосується усіх нас.
У мене є чоловік, батько, і двоє синів, яких я дуже люблю.
Саме тому я говорю про ці зміни, адже якщо ми не визнаємо їх, то переміна буде доволі болючою.
Але якщо ми таки візьмемо це до уваги, тоді, я думаю, все пройде гладко.
Уперше я задумалася про ці зміни півтора роки тому.
Як і всі решта, я читала рубрики про фінансову кризу і раптом помітила чітку закономірність - криза зачепила чоловіків набагато сильніше, ніж жінок.
І я згадала, що десять років тому читала книжку Сюзанни Фалуді під назвою "Занімілі:
Зрада американських чоловіків", де вона описує, як сильно криза зачепила чоловіків.
Я почала міркувати, чи не посилився цей негативний вплив останнім часом.
І виявила дві відмінності.
По-перше, криза більше не наносила чоловікам тимчасових ударів - вони відобразила глибинне приховане зрушення у глобальній економіці.
По-друге, мова йшла не тільки про кризу чоловіків. Криза зачепила жінок також.
Тепер подивіться на ці слайди.
Це стислий огляд того, що трапиться з жінками в найближчі кілька років.
Ще кілька років тому ми не могли собі такого уявити.
Жінки складають більшість зайнятого населення.
Трохи статистики: жінок-управлінців більше, ніж чоловіків.
Друга частина - сім'ї і шлюби починають змінюватися.
А тепер подивіться на останній заголовок: молоді жінки заробляють більше, ніж їх ровесники-чоловіки.
Це твердження я отримала від фірми, яка досліджує ринок.
Один із їхніх клієнтів поцікавився, хто в майбутньому купуватиме будинки в його районі.
Вони очікували, що це будуть молоді сім'ї або молоді чоловіки, як і раніше.
Але насправді отримали дуже цікаві результати.
Саме самотні молоді жінки виявилися головними покупцями будинків у цьому районі.
Компанія настільки зацікавилася цими результатами, що вирішила провести дослідження по всій країні.
Вони проаналізували дані перепису, і виявили шокуючий факт - у 1,997 спільнотах з 2,000 жінки - молоді жінки - заробляли більше, ніж молоді чоловіки.
Тобто ціле покоління молодих жінок виросло, вважаючи себе сильнішими "годувальниками", ніж чоловіки довкола них.
Щойно я описала вам цілу картину, але не пояснила, чому так відбувається.
Зараз я покажу вам один графік. Те, що ви побачите на графіку, почалося в 1973 році, якраз перед тим, як жінки заполонили робочі місця, і призвело до сьогоднішньої ситуації.
Загалом, ви побачите те, що економісти називають поляризацією економіки.
Що це значить?
Це значить, що економіка ділиться на висококваліфіковану, високооплачувану працю і низькокваліфіковану, низькооплачувану працю - а робота "посередині", яка вимагає середнього рівня навичок і є середньооплачуваною зникає з ринку.
Це триває вже 40 років.
Але цей процес впливає на чоловіків інакше, ніж на жінок.
Червоні стовпчики стосуються жінок, а блакитні - чоловіків.
Вони обидва випали з середнього класу, але подивіться, що сталося з жінками, а що - з чоловіками.
Ось так.
Дивіться.
Обидві категорії випали з середнього класу.
Дивіться, що сталося з жінками. Дивіться, що сталося з чоловіками.
Чоловіки зупинилися, а жінки різко пішли догори у висококваліфіковану працю.
Про що це свідчить?
Жінки ніби мають якесь "прискорення" як у комп'ютерній грі, або напихають протизаплідні таблетки якоюсь секретною сироваткою, яка підносить їх догори.
Але, звичайно, причина в іншому.
Справа в тому, що економіка дуже змінилася.
Раніше ми жили в умовах виробничої економіки, яка орієнтувалася на вироблення товарів. А тепер настав час економіки послуг, інформації та творчості.
Ці дві економіки вимагають абсолютно різних навичок.
Так склалося, що жінки успішніше засвоюють нові навички, ніж чоловіки.
Раніше було так: ви були хлопцем, який закінчив школу, не мав вищої освіти, зате мав певні вміння. За сприяння профспілки, ви могли забезпечити собі непогане життя середнього класу.
Але це вже в минулому.
Нова економіка байдужа до величини й сили, на які раніше розраховували чоловіки.
Сучасна економіка вимагає зовсім інших умінь.
Для успіху необхідний інтелект, посидючість і зосередженість, комунікабельність, уміння слухати, і вміння працювати у гнучкому середовищі.
Саме з цим жінки справляються найкраще, як бачимо.
Подивімось на теорію менеджменту. Раніше ідеалом лідера був хтось на кшталт генерала Паттона, чи не так?
Лідер видавав накази згори.
Лідер дотримувався суворої ієрархії.
Лідер вказував, що робити усім нижчим за себе.
Але сучасний образ лідера зовсім інший.
Згідно з новими підручниками з менеджменту, лідер - це той, хто заохочує творчість, той, хто закликає своїх працівників .. хм, бачите, я до сих пір кажу "своїх" .. хто закликає працівників спілкуватися між собою, хто може створити хорошу творчу команду.
І з усім цим відмінно справляються жінки.
Врешті-решт, утворився своєрідний каскад.
Жінок стає дедалі більше серед топ-менеджерів, а також серед робочого класу. А всі нові професії - це ті роботи, які раніше домогосподарки виконували вдома безкоштовно.
Турбота про дітей, догляд за літніми людьми, готування їжі.
Це ті професії, які розвиваються, і та робота, якою здебільшого займаються жінки.
Можливо, колись матері найматимуть безробітних колишніх сталеварів середнього віку, щоб ті доглядали за їхніми дітьми.
Це був би непоганий сценарій для чоловіків, але цей день ще не настав.
Щоб передбачити ситуацію, слід аналізувати не лише сучасний ринок праці, а й майбутню робочу силу.
Тут історія досить проста.
Жінки здобувають вищу освіту частіше, ніж чоловіки.
Чому?
Це справжня загадка.
Чоловіків запитали, чому б їм не повернутися у коледж, скажімо, в технікум, і не освоїти нові навички та знання?
Виявляється, їм просто незручно так робити.
Вони звикли сприймати себе як годувальників і не можуть уявити, що їм доведеться увійти в нове соціальне коло, щоб закінчити коледж.
З певної причини чоловіки просто не повертаються в коледж.
Ще більше занепокоєння викликає ситуація з молодими хлопцями.
Близько 10 років триває дослідження так званої "хлопчачої кризи".
Хлопчача криза полягає в тому, що хлопчики через певну причину вчаться в школі набагато гірше, ніж дівчатка, і на цю тему виникли цілі теорії.
Чи причина в надміру гуманітарній шкільній програмі, з якою дівчатка краще справляються, ніж хлопчики?
Чи в тому, що діти занадто багато сидять, а для хлопчиків це неприродно?
Дехто пояснює ситуацію тим, що після 9-го класу хлопці починають покидати школу.
Я пишу книгу на цю тему, тому ще вивчаю це питання. Отож, остаточної відповіді у мене немає.
Тим часом, я звернуся до всесвітньо відомого експерта з освіти - моєї 10-річної дочки, Ноа. Вона пояснить вам, чому хлопчики в її класі навчаються гірше.
(Відео) Ноа:
Дівчатка очевидно розумніші.
Я маю на увазі, що в них набагато більший словниковий запас.
Вони швидше навчаються.
Вони слухняніші.
На дошці імена учнів, які завтра не йдуть на перерву. Самі хлопці.
Ганна Росін:
Чому так сталося?
Та вони просто не слухали вчителя, а дівчатка сиділи спокійно.
ГР:
Дякую.
Я насправді усвідомила всю цю ситуацію, коли відвідала один коледж у Канзасі - коледж для робітничого класу.
Звичайно, коли я вчилася в коледжі, я будувала певні життєві плани: що і я, і мій чоловік обоє працюватимемо, що ми обоє виховуватимемо дітей.
Але дівчата з цього коледжу мають зовсім інше бачення майбутнього.
Загалом, вони сказали мені, що працюватимуть по 18 годин на день, що їхні чоловіки, можливо, матимуть роботу, але здебільшого сидітимуть вдома і доглядатимуть за дітьми.
Я була шокована.
Найбільше мені запам'яталися слова однієї з дівчат:
"Чоловіки - це нові кайдани".
(Сміх)
Зараз ви смієтеся, але ці слова доволі уїдливі, чи не так?
Я думаю, що вони такі дошкульні тому, що тисячі років історії не змінюються безболісно.
Тому я кажу, що всі ми переживаємо цей момент.
Порозмовлявши з дівчатами з коледжу, я також зустрілася з групою чоловіків із Канзасу.
Вони були чудовим прикладом жертв виробничої економіки, про що я розповідала раніше.
Ці чоловіки були підрядчиками чи будівельниками.
Вони втратили роботу після квартирного буму, і потрапили в цю групу, бо не могли утримувати своїх дітей.
Викладач у класі пояснював їм, яким чином вони втратили свою самобутність у новій епосі.
Він пояснював їм, що вони більше не мають авторитету, що ніхто більше не потребує їх емоційної підтримки, і що вони більше не годувальники.
Тоді хто вони?
Чоловіки дуже засмутилися.
А потім викладач написав на дошці: "$85,000" і сказав, "Це її зарплата".
Нижче написав "$12,000".
"Це ваша зарплата".
"То ким зараз є чоловік?" запитав він їх.
"І хто тепер, чорт забирай, є чоловіком?
Тепер вона - чоловік".
Від цих слів у присутніх побігли мурашки по тілу.
Це одна з причин, чому я люблю цю тему. Я гадаю, що це відкриття може бути болючим, і нам слід справитися з ним.
А по-друге, це нагальне питання, адже цей процес відбувається не тільки в США, а по всьому світу.
В Індії бідні жінки вивчають англійську швидше, ніж їх ровесники-чоловіки, щоб отримати роботу в нових колл-центрах, які масово відкриваються в Індії.
У Китаї активно розвивається приватне підприємництво, тому що жінки швидше за чоловіків починають малий бізнес.
А ось мій улюблений приклад із Південної Кореї.
За кілька десятиліть Південна Корея створила одне з найбільш патріархальних суспільств у світі.
Вони практично закріпили статус жінки як другорядної особи у цивільному кодексі.
Якщо жінка народжувала дівчинку, а не хлопчика, то з нею поводилися, як з прислугою.
Іноді вся сім'я молилася, щоб духи вбили новонароджену дівчинку, щоб потім можна було народити хлопчика.
Але в 70-х і 80-х роках уряд Південної Кореї взяв курс на швидку індустріалізацію.
Ось що вони зробили: вони змусили жінок працювати.
З 1985 року вони ставили запитання:
"Як сильно ви хочете мати хлопчика-первістка?"
Подивіться на графік.
Ось період з 1985 до 2003.
Як сильно ви хочете мати хлопчика-первістка?
Як бачите, ці економічні зміни серйозно вплинули на нашу культуру.
Оскільки ми не повністю засвоїли цю інформацію, вона повертається до нас у поп-культурі, у цей дивний гротескний спосіб, який дозволяє простежити зміну стереотипів.
З боку чоловіків ми бачимо появу - як каже мій колега - "омега самців". Це романтично неповносправні невдахи, які не можуть знайти роботу.
Вони з'являються в різних подобах.
Маємо вічних підлітків.
Непривабливих мізантропів.
Мужиків, які обожнюють пити пиво на дивані перед телевізором.
Один факт дійсно шокує: навіть найсексуальніший американський чоловік з нині живих виконує в кіно роль романтичного героя.
Водночас, із жінками абсолютно протилежна картина. Тут маємо божевільних супергероїнь.
Леді Ґаґа.
Наш новий Джеймс Бонд - Анджеліна Джолі.
І погодьтеся, це ж стосується не тільки молоді?
Навіть Гелен Міррен грає у фільмах з пістолетом у руці.
Мені здається, що настав час перейти від цих гіпертрофованих образів до чогось більш-менш нормального.
У сфері економіки ми довший час жили з поняттям "скляна стеля".
Чесно кажучи, мені ніколи не подобався цей термін.
З одного боку, він змушує чоловіків і жінок до запеклого суперництва, адже чоловіки - це ті хитрі шахраї, які збудували цю "скляну стелю".
А ми, жінки, завжди під цією стелею.
Нехай у нас багато досвіду і навичок, але це пастка, то як ми можемо підготуватися і пройти крізь цю невидиму стелю?
Є ще одна жахлива фраза - "зруйнувати скляну стелю".